Skip to main content

Full text of "Pysania"

See other formats 


Ргевепґесі  іо  іЬе 

ивкАКУ  о^  іЬе 

иКІУЕКЗІТУ  ОР  тококто 

Ьу 

МгБ.  Ніупка 


УКРАЇНСЬКО-РУСЬКА  БІБЛІОТЕКА 


ТОМ  ТРЕТИН. 


УКРАІНСЬКО-РУСЬКА  БІБЛІОТЕКА 

ВПДАЄ    ФІЛЬОЛЬОГіЧтеА    СЕКЦИЯ 

НАУКОВОГО  ТОВАРИСТВА  ІМЕНП  ШЕВЧЕНКА 
ТОМ  ПІ. 


гі^>^^^бха^.~. 


ПИСАНЯ 


У1 


О 


(1) 


.^д 


ЬІІ 


п 


і 


ПЕРШЕ  ПОВНЕ  І  КРИТИЧНЕ  ВИДАНЄ. 


Тому  третого  перша  часть  А. 


4^^ 


ь^ 


-^, 


'^М/ 


/ 


^^ 


Відбитка  аі 


^^^'/г /7^т^ /Г/^   ш.г^^і-г^*'  —   о^^^^^л^г^^    ^^^'У^^  ^^ 

^  /  / 

^  -е^  і^г"    гуі^  ^Ру  -^^т^'  е^     тгіи^'іги^ 
відбитка  автографу  А.  третої  редакціїї  Федьковичсоого  .Довбуша". 


ДРАМАТИЧНІ  ТВОРИ 


Шїї  Ф 


л 


и 


Ь 


п 


з  перводруків  і  автоґраФів  видав 


Др.  Олекеандер  Колеееа. 


^ 


ЛЬВІВ,  1906. 

З  друкарнї  Наукового  Товариства  іиенп  Шевченка 

дід  зарядом  К.  Беднарского. 


■■'§="    :«^)  ^ 


Осип  Юрій  Федькович 


ПЕРЕД/ПОбЛ. 


Фільольоїічна  секция  Наукового  тов.  ім.  Шев- 
ченка, укладаючи  загальний  плян  виданя  творів 
Федькоіїича,  призначила  третий  том  на  драма- 
тичні твори.  Редакцию  перекладаних  драм  обняв 
др.  Іван  Франко,  а  ориґінальннх  —  др.  Олександер 
Колесса.  „Драматичні  переклади  О.  Ю.  Федькови- 
ча"  ГІОЯВПЛ0  ся  як  том  IV.  „Українсько-руської  бі- 
бліотеки", видаваної  фільольоґічною  секциею  Науко- 
вого тов.  ім.  Шевченка,  а  як  друга  часть  ИІ-іо  тому 
писань  О.  Федьковича.  Першу  частину  третого  тому 
заповнюють  ориґінальні  драматичні  твори.  З  огляду 
на  велике  число  і  значні  розміри  оригінальних  дра- 
матичних творів,  треба  їх  було  ііодїлити  на  дві 
книжки,  так,  що  сен  том  писань  Федьковича  має 
сигнатуру  III,  1.  А  —  дальший:  III,  І,  Б.  В  обох 
частинах  задержуємо  окрему  паїінацию.  До  пер- 
шої кнпжки  сего  тому  входять  ось  які  твори :  „Так 
вам  треба",  три  редакциї  „Довбуша",  і  перерібка 
з  Шекспіра:  „Як  козалі  роги  виправляють".  До 
другої  книжки  ввійдуть  твори  нїгде  ше  не  друко- 
вані, т.  є. :  дві  редакциї  „Керманича",  „Запечатаний 
двірник",  „Сватаня  на  гостинци",  дві  редакциї 
„Хмельницкого",  і  „Воп'ЬизеІі*'  написаний  німець- 
кою мовою. 


—  X  — 

Перший  драматичний  твір  Федьковича  „Так 
вам  треба"  —  зберіг  ся  лише  в  оерводруку.  Хоч 
К.  Горбаль,  редактор  „Ниви",  в  якій  була  надруко- 
вана ся  „Играшка"  —  „не  заборонював  місця  в  сво- 
їй часописі  працям  писаним  місцевими  говорами", 
то  все  таки  він  очевидно  поправляв  мову  Федько- 
вичеву  „на  лад  український".  Не  переховав  ся  до 
нашого  часу  анї  автоґраФ,  анї  перводрук  перерібки 
сего  драматичного  твору  Федьковича,  про  яку  зга- 
дує автор  у  свойому  листі  до  К.  Горбаля  з  д.  ^^/д 
1867.  р.  Про  се  говоримо  докладнїйше  у  приписцї 
до  „фрашки"   „Так  вам  треба". 

Другим  з  черги,  в  хронольоґічнім  порядку,  дра- 
матичним твором  Федьковича  є  перша  редакция 
„Довбуша".  Се  мала  бути  „дивоглядня"  в  пя- 
тьох  зводах.  Лист  Федьковича  до  Горбаля  з  д.  ■^% 
1867.  р.  говорить  нам,  що  того  року  був  уже  го- 
товий перший  акт  найдавнїйшої  редакциї  „Довбуша", 
якої  два  перші  акти  появпли  ся  аж  два  роки  пі- 
знїнше.  Автоґрафу  сеї  першої  редакцпї  „Довбуша" 
не  маємо.  Однак  редакциї  „Правди"  завдячуємо, 
що  перводрук  стоїть  очевидно  близько  до  затраче- 
ного автоґрафу.  Докладнїйше  показуємо  се  у  відпо- 
відній приписцї. 

Друга  редакция  „Довбуша,  траГедиї 
в  пятьох  ділах"  —  була  написана  в  першій  поло- 
вині 1876.  р.  Того  таки  року  появила  ся  вона  окре- 
мою відбиткою  з  буковинського  альманаха  „Руська 
хата",  що  вийшов  пізнїнше,  з  датою  р.  1877.  Авто- 
ґраФ сеї  редакциї  не  повний.  Бракує  в  ньому  7  кін- 
цевих сцен  першого  акту  і  майже  4  сцени  другога 
акту.  Затрачені  сцени  репродукуємо  з  перводруку, 
—  всі  иньші  друкуємо  з  автоґрафу,  зазначуючи  всі 
ріжницї  між  автоґраФОм  а  перводруком.  Докладнїй- 
ший  опис  автоґрафу  даємо  у  відповідній  примітці 
на  кінці  сего  Д2заматичного  твору.  Тут  згадаємо 
кілька  слів  про  правопнсь  сего  автоґрафу.  Право- 
пись  другої  редакциї  „Довбуша"  Фонетична,  збли- 
жена в  деяких  точках  до  т.  зв,  „Кулішівки",  а  в 
деяких  від  неї  відмінна.  Автор  не  вживає  знаку  "Ь ; 


-  XI 


знаку  ь  вживає  він  до  означена  мягкости  співзвуків. 
Знак  і  віддає  у  автора  а)  звук  і  (б)  нпр.  мій,  гірска 
(стор.  16.  автоґр.) ;  б)  звук  йі  (ї)  н.  пр.  шляхоцкоі 
(24.),  людоідаїчи  (24.) ;  в)  звук  ьі  (ї)  н.  пр.  скелі 
(16.),  оселі  (16.),  діло  (18.),  бесіда  (24.),  послідне 
(24.),  всі  (116).  Деколи,  особливо  на  початку  слова 
або  складу  вживає  Федькович  знаку  Ь  до  означена 
звука  йі  н.  пр.  з'Ьде  (24.),  'Ьдуть  (26.),  іде  (60.). 
Сполучена:  співзвук  -\-  ЬО  та  ЙО  віддає  автор  при 
помочи  знака  є  н.  пр.  слези  (16.),  полеваню  (60.), 
пеколноев  (26),  кровев  (60.).  Сполучник  і  вислов- 
лює автор  при  помочи  знака  и,  зазначуючи  фізиольо- 
ґічний  характер  сего  звука  зближеного  до  и;  н.  пр. 
кровавий  н  порубаний  (81.);  той  знак  кладе  він  ча- 
сто і  на  початку  слова  :  н.  пр.  Йван  (81.),  йде  (81.), 
искри  (98.),  паїа  (116.).  Такий  спосіб  писана  має  своє 
диалєктольоґічне  значінє  і  ми  задержуємо  його  так, 
ак  і  ииьші  фонольоґічні  прикмети  мови  автора.  Спів- 
звука  ґ  уживає  автор  переважно  в  чужих  словах,  н. 
пр.  траіедия,  Лаґадин. 

Трета  редакцпа  „Довбуша"  написана 
в  80-нх  роках  не  була  ще  ніде  надрукована.  В  її 
наголовку  читаємо :  „траґедиа  в  5.  ділах,  написав 
а  вітак  зовсім  на  ново  переробив  Ю.  Федькович". 
Маємо  два  автографи  сеї  редакциї  „ Довбу ша",  які 
означуємо  сиґнатурою  А  і  Б.  Де  у  приписках  не 
подано  сиґнатурн  авт<»ґраФу,  тапі  треба  мати  на 
думці  автоґраф  А.  Перші  два  листи  автоїраФу  А, 
де  приміщений  наголовок  і  спис  дїевих  осіб,  пе- 
реховали са  в  двох  текстах,  які  означуємо  сиґна- 
турою А  (а)  і  А  (б).  Докладний  опис  автоґрафів  по- 
даємо у  примітці  на  КІНЦІ  драми. 

Правопись  автоґрафів  третої  редакциї  „Дов- 
буша"  така  сама,  ак  другої  редакциї.  Так  само 
вживає  він  букви  і  та  и ;  так  само  послугує  ся  ча- 
сом буквою  'Ь  до  означена  звука  йі  :  іду  (А.  11.), 
з'-Ьде  (А.  16.);  людоідамії  (Б.  14.),  СтаЬ  (Б.  13.), 
плаі  (Б.  95.);  так  само  вживає  є  до  означена  спо- 
лучена: самозвук  +  ЬО :  полевати  (А.  13.;  Б.  12.), 
у  слезах  (Б.  21.). 


XII 


Між  першою  а  другою  редакциею  „Довбуша" 
бачимо  більшу  ріжницю,  нїж  межи  другою  а  третою. 
В  яДивоглядпї"  цілий  засновок  иньший.  В  ній  в  ге- 
роєм Василь  Довбуш,  —  тим  часом,  коли  в  другій 
і  третій  редакциї  головною  особою  є  його  син, 
Олекса  Довбуш.  Однак  і  між  другою  а  третою  ре- 
дакциєю  6  значні  ріжницї.  Бачимо  їх  так  у  самім 
ході"    драматичної    акциї,  як  і  в    порядку  та  укладі 

поодиноких    сцен,    у    ВеДеНЮ     МОНОЛЬОҐІВ    та    ДЕЯЛЬОҐІВ 

і  їх  розмірах.  В  послїдній  редакциї  рахував  ся  ав- 
тор більше,  нїж  у  попередних,  із  вимогами  сценіч- 
ними. З  тої  причини  трета  редакция  відзначує  ся 
більшою  ядренистостию,  як  попередні,  і  розмірною 
короткостию,   —  так,  що  числить    лиш   1700  рядків. 

З  огляду  на  вказані  тут  ріжнпцї  та  з  огляду 
на  значне  число  автоґрафів,  із  котрих  особливо  ав- 
тоґраФ  А  третої  редакцпї  містить  у  собі  дуже  бо- 
гато  поправок  і  перерібок,  —  показалось  річию  не- 
відповідною і  майже  неможливою  —  стягнути  всі  три 
автоїраФн  другої  і  третої  редакциї  в  оден  текст  із 
примітками  під  текстом,  хоч  в  автоґраФах  тих  мо- 
жна віднайти  цілий  ряд  анальоґічних  уступів.  При 
такій  кгмуляциї  обох  редакцип  вийшов  би  не  в  мі- 
ру великий  і  замотаний  апарат  під  головним  тек- 
стом, що  не  давав  би  нам  ясного  погляду  на  цілість 
композпциі  обох  редакций.  Таким  способом  і  вий- 
шла признана  фільольоґічною  секциєю  потреба  дру- 
кувати усї  три  редакциї  „Довбуша"  окремо. 

Окрім  обговорених  тут  —  знаємо  ще  одну  ру- 
копись  Федьковичевого  „Довбуша"  ;  однак  вона  не 
є  автоґраФом,  але  копією  із  автоґрафу  Б.  третої  ре- 
дакциї. Копія  ся,  споруджена  для  репертуару  укра- 
інсько-руського  народного  театру,  зберігає  ся 
в  театральній  бібліотеці  тов.  „Руська  Бесіда"  у 
Львові.  Перед  текстові  сеї  рукописі  наклеєно  пи- 
сьмо дирекцпі  полїциї  у  Львові  з  д.  5.  жовтня 
1888.  р.  де  зазначено,  які  уступи  і  вислови  Федько- 
вичевої  драми  намістництво  сконфіскувало  і  забо- 
ронило виголошувати  на  сцені  тодїшного  театру  під 
дврекциєю    Біберовича  та  Гриневецкого.    Письмо  се 


ХІП 


і  сконфісковані  уступи  подабмо  у  кінцевій  приписці. 
Четверту  редакцою  становить  нїмецькнп  текст 
„Довбуша".  Згідно  з  ухвалою  секциї  буде  він  на- 
друкований при  кінці  тому,  після  драматичних  тво- 
рів, писаних  мовою  українсько-руською. 

Для  точнїйшого  перегляду  помістили  мп  усі 
редакцнї  „ Довбу ша"  поруч  себе,  хоч  між  поодино- 
кими редакциямн  припадає  час  написаня  деяких 
иньших  драматичних  творів  Федьковича.  До  таких 
треба  зачислити  твір :  „Як  козам  роги  виправ- 
ляють, Фрашка  в  одній  відслонї,  вільно  за  ІІІек- 
спіровою  драмою:  „Як  пурявих  уговк}Ють"  —  на-» 
писав  Ю.  Федькович."  Ся  Фрашка  надрукована  була 
у  „Правді"  з  1872.  р.  Належить  вона  так,  як  і  „За- 
печатаний двірник",  що  є  перерібкою  із  Равпахової 
комеднї,  до  творів  навпів  оригінальних.  Оба  сї 
твори  становлять  ґрупу  перехідну  між  перекладами. 
а  творами  оригінальними.  З  огляду  на  льокалі- 
зацию  і  националїзацпю  запозпченої  теми  ухвалила 
секция  друкувати  обі  сї  „фрашки"  між  оригіналь- 
ними ппсаняіии  Федьковича,  „Як  козам  роги  ви- 
правляють'' —  се  зовсім  свобідна  перерібка  Шек- 
спірової  комеднї :  „Татіп»-  о1'  Іііе  з1гге"\у",  написаної 
коло  1о96  р.  Федькович  взяв  із  Шекспіра  лиш 
драматичну  тему  та  деякі  епізоди,  оброблюючи  їх 
зовсім  самостійно.  Иять  актів  Шекспірової  комедиї 
стягнув  Федькович  у  одноактівку.  Ріжні  місця,  де 
відбуває  ся  драматична  акцня,  приневолили  Федь- 
ковича поділити  свою  Фарсу  на  6  коротких  „сходів", 
що  є  в  дїйсности  не  т.  зв.  сценами,  а  відслонами. 
По  при  схожість  головних  мотивів  сюжету  помічу- 
ємо  таку  велику  ріжницю  між  Шекспіровою  коме- 
диєю.  а  Федьковпчевою  Фрашкою,  яку  бачимо  між 
житєм  італійських  дворян  та  міщан  кінця  XVI  в. 
(подія  відбуває  ся  в  Падуї  та  в  сілськім  дворян- 
ськім домі)  —  а  житєм  сучасних  буковинських  се- 
лян. Федьковичева  „фрашка"  стрінула  ся  з  різким 
осудом  Драгоманова.  В  статї  „П  тоуітепіо  Ііііега- 
гіо  іиіепо  іп  Киззіа  є  баїіігіа"  (Правда"  1873,  552) 
читаємо:  „Федькоаич...    або  пише    драми  без  усякої 


—  XIV  — 

реальної  гадки  (»Довбуш"),  або  такі  парзФрази  чу- 
жосторонських  композвций,  як  6Г0  Фрашка  (Ьий'о- 
паіа)  на  темат  Шекспірового  "уговкуваня  химерної" 
—  у  котрій  руський  автор  перегонив  грубий  гумо- 
ризм  XVI.  в.  поза  всі  границі  правдивости. 

Анальоґічну  думку  висказує  др.  Іван  Франка 
у  переднім  слові  до  Кулїшевого  перекладу  „При- 
борканої гострухи"  (Львів  1900,  от.  ХІУ.).  Живе 
з'ображенє  побуту  заможних  селян  із  буковинських 
низин  і  плястичнісгь  у  малюнку  деяких  із  виведених 
осіб,  нпр.  богацького  парубка  Василя  —  не  позволяе 
нам  прилучитись  до  згаданих  поглядів  М.  Драгома- 
нова  та  їв.  Франка. 

Початок  сего  Федьковичевого  твору  переховав 
ся  ЛИПІ  у  перводруку  —  дальшу  частину  йіаємо  та- 
кож у  автографі,  якого  опис  подаємо  на  иньшім 
місці".  Правопись  сего  автоїрафу  подібна  до  право - 
ппсї  иньших  автографів  Федьковича.  І  тут  вживав 
він  доволі  часто  букви  "Ь  в  таких  сполученях,  як  :  мо"^ 
стор.  (І.),  такоі,  то-Ь  (1.),  твоіі  (2.),  поіззд  (3.),  'іім 
(5),  прианахтемско-Ь  (7.),  чортовоі  (7.).  Автор  за- 
держував в  автоґраФІ  "ь,  яке  всюди  опісля  попере- 
черкував. 

Метод  виданя  тексту  такий  самий,  який  був 
пояснений  у  передмовах  попередних  томів.  Задер- 
жуємо і  тут  всі  неконсеквенциї  правописні,  і  вза- 
галі всї  такі  прикмети  тексту,  що  можуть  мати  дия- 
лєктольоґічну  вартість. 

До  сего  тому  долучуемо  репродукцию  одної 
з  ФотоґраФІй  Федьковича  і  відбитку  автоґраФу, 
уступу  взятого  з  третої    редакциї    його    „Довбуша". 

Кождий  аркуш  сего  виданя  переходив  4,  5, 
а  часом  і  6  корект.  Першу  коректу  читав  Михайло 
Павлик,  сім  перших  аркушів  третої  коректи 
читав  др.  Володимир  Коцовський,  а  дальші  проФ. 
І.  Кокорудз.  Другу,  четверту  а  часто  і  пяту  або  й 
шесту  коректу  читав  підписаний  редактор.  Коли 
лучили  ся  ще  деякі  похибки,  то  нехай  редак- 
тора оправдає  ся  обставина,  що  він,  приготовлюючи 
рукопись  до  друку  і  читаючи  ті  самі  тексти  у  пер- 


—  XV  - 

водруках  і  кількох  автоґраФах,  так  освоїв  око 
і  память  із  текстом,  що  прп  найппльнїйшіп  увазі 
не  міг  устеречи  ся  від  недогляду.  Друкарські  по- 
хибки, які  подаємо  при  кінці"  сеї  книжка,  відмітив 
проФ.  В.  Білецькин. 

Ся  половина  тому  дає  читачам  драматичні 
твори  переважно  знані  вже  з  давнїйших  публїка- 
ций.  Для  молодших  ґенераций,  для  яких  недоступні 
давнїпші  виданя  писань  Федьковича,  і  сї  твори  бу- 
дуть становити  новість.  Трета  редакция  „Довбуша" 
являє  ся  в  друку  перший  раз. 

Друга  частина  сего  тому  буде  в  цїлостп  ново- 
стию  :  буде  вона  містити  самі  такі  драматичні  твори 
буковинського  поета,  що  ніде  ще  не  були  надруко- 
вані. Але  н  ся  перша  половина  має  чим  промовити 
до  серця  й  до  уяви  читачів. 

Поруч  дрібнїйших  і  слабших  „Фрашок",  як: 
„Так  вам  треба"  та:  „Як  козам  роги  виправляють", 
—  в  котрих,  хоч  рідко,  також  місцями  пізнаємо 
„ех  ип§ие  Іеопепі",  —  бачимо  удраматизовану  тему, 
вилеліяну  протягом  довгого  ряду  літ  під  серцем 
поета:  —  се  його  „Довбуш".  В  ріжних  часах  по- 
вертає Федькович  до  сеї  темп  в  ріжнородних  своїх 
поезиях  ліричних  та  епічних  („Довбуш"  І  т.  стор. 
84;  „Недуг  Довбуш"  І.  401  ;  „Дзвінка"  І.  403;  ана- 
льоґічні  німецькі  поезиї).  Вкінці  постановив  він 
впровадити  свого  любого  Довбуша  до  найвисших, 
в  ного  розуміню,  хоромів  поетичної  творчостп,  до 
поезиї  драматичної.  Постановивши  „ударити  чолом 
наннеприязнїщі  з  усїх  муз  :  ті  ревнівлпві  драматич- 
ні музї"  (III.  1.  А.  168.),  поет  відчував  трудности 
своєї  задачі.  Він  тямив  добре,  що  „не  оден  уже  лі- 
рик на  таких  поклонах  вязи  собі  скрутив !"  Але 
Федьковича  вело  туда  його  поетичне  прнзванє : 
„Поет  у  лихого  пана  служить  і  мусить  єго  волю 
волити!"  Він  надїяв  ся,  що  йому  удасть  ся  „жер- 
твов  чийіало  тих  рік  свого  віка",  які  автор  прпсьвя- 
тив  сїй  темі,  —  „прегорду  богиню  хоть  на  стілько 
ублагати,  аби  хоть  одного  того  мого  Довбуша  бі- 
лому світу  появити  !    Я    білше  не  хочу!"    (ІІор.  пе- 


-  XVI  - 

редмову  до  другої    редакциї    „Довбуша"    з    1876.  р. 
III.  1.  А.  стор.  168.). 

Горда  драматична  богиня  не  дуже  привітливо 
глянула  на  дарунок,  який  приніс  їй  поет  у  Фораіі 
„Довбуша".  В  драмах  на  сю  тему  виринули  різко 
усі  блискучі  прикмети  таланту  поета,  але  й  усї 
хиби  його  письменської  манери,  всі  основні  мотиви 
його  неширокого  сьвітогляду. 

Гуцулського  ватажка  обснував  Федькович  сріб- 
ними нитками  своїх  мрій  та  поетичних  видулюк, 
прикриваючи  ними  гусго  відривки  народної  традн- 
циї.  З  особою  сего  гуцулського  героя  сплїв  він  ван- 
дрівний  мотив  про  містичного  лицаря,  що  прокине 
ся  колись  з  довговікового  сну  і  виведе  свій  на]»ід 
із  неволі.  Сю  тему  драпує  він  Фантастичними  виоіи- 
слами  про  Лада-Дажбога  (пор.  передмову  до  другої 
редакциї  „Довбуша"  III.  1.  А.  стор.  167),  —  оспіву- 
ючи її  в  своїх  поезиях,  як  ..Король  гуцул"  та  в  6а- 
лядї  вставленій  до  зіельодрами  „Керманич"  льо- 
калїзуе  її  та  приміщує  на  Сокілськім  верху  над 
Черемушем  —  і  сполучує  її  в  своїх  драмах  із  утво- 
реною ним  самим  поетичною  лєґендою  про  громовий 
топір  в  руках  Довбуша.  Сьмілий  гуцулський  „калфа" 
окруженпй  прикрасами  народної  лєґенди,  виростає 
під  пером  автора  на  містичного,  героя,  з  яким  звя- 
зана  доля  усїх  гуцулів. 

Чи  справдили  ся  ті  надїї,  які  привязував  автор 
до  сего  драматичного  твору,  перероблюючи  сю  тему 
тілько  разів  із  тою  великою  пильностпю  і  дбалостию, 
яку  можуть  читачі  порозуміти,  заглянувши  до  духо- 
вої робітнї  поета,  куда  ведуть  нас  репродуковані 
в  сїй  книжцї  автоґраФи  ?  Чи  саравди лп  ся  ті  надїї, 
які  привяз^вала  тодїшна  наша  суспільність  до  кож- 
дого  нового  твору  свого  визначного  письменника? 

На  сценї  Федьковичеви  не  поталанило.  З  при- 
чини хиб  сценїчних  пішов  його  „ Довбу ш"  по  пер- 
ших пробах  до  театрального  архіву,  де  спо- 
чиває й  до  нинїшного  дня.  Читаюча  публіка  при- 
няла  перші  дві  редакциї  „Довбуша"  також  доаилї 
холодно,  —  критика,  нпр.  в  особі  Драгоманова  — 
скептично. 


—  х\-іі  — 

Однак  які-б  і  не  були  хибн  та  недостачі  Федь- 
ковичевих  драм  на  тему  Довбуша,  у  самім  за- 
сновку, драматичній  техніці  та  артистичній  компо- 
зицпї,  —  не  дасть  ся  заперечпти,  що  пооди- 
нокі епізоди,  поодинокі  образи  і  сцени  овіяні  поди- 
хом великого  поетичного  таланту.  І  деякі  частини 
монольоґів  та  дпяльоґів.  що  як  удари  молотів  у  зву- 
чну крицю,  вдаряють  силою  вислову,  —  і  сам 
герой  популярної  народної  піснї  й  леґенди,  спо- 
витий містицизмом,  —  і  сумрачний  Фаталізм  та  тра- 
гічна ананке,  що  мов  громова  хмара  зависла  над 
виведеними  автором  особами,  —  і  такі  сцени,  як 
розмова  гірської  цариці  із  змиями,  яких  не  пов- 
стидав  би  ся  й  Ґер.  Гавптман,  —  і  в  загалі  богата  Фан- 
тастична сценерпя  та  містична  закраска  сих  Федько- 
вичевих  драм  —  усе  те  дише  ориґінальностию  та 
сьвіжостию,  —  а  деякі  з  тих^лементів  набирають  тим 
більшого  значіня  і  примани  особливо  в  часах  коли 
на  ново  проломлюють  ся  до  європейської  поетичної 
творчостн  могутні  Филї  романтизму.  На  підкладї  су- 
часних літературних  стремлїнь  заграють  деякі  ча- 
стини сих  давних  Федьковпчевих  творів  промінем 
нових  красок,  нової  принади. 

Олександер  Колесса. 


ЗМІСТ. 


СГОР. 

Передмова IX— XVII 

Так  вам  треба 1 

Довбуш,  перша  редакция 32 

Довбуш,  друга  редакция 168 

Довбуш,  третя  редакщія 285 

Як  козам  роги  виправляють ^11 


ТЛК  5Л/У1  ТРЕБА! 


ПИСАННЯ    ФЕДЬКОВИЧА   Ш,    1. 


ТЛК    5Л/V1    ТРЕБА! 

Играшка  в  одній  дії. 
(З  музіїкамп,  таниямп,  співанками'. 


ДІЄВІ    ОСОБИ: 


МАРФА,  удова. 

КАТРЯ     ')  ... 

ОЛЕНА      (  "  «°™°- 

ИЛЛЯ  ХРЕСТИК     \  .... 

МІГАЙ  ДУЧАК        І     ^■^ііра-'їі  іірн  инфантериі. 

ФЕДЬ  ДАРАДУДА,  війт,  ЛІдрфин  сусід. 

Вітак:    парубки,    дівчата,  жінки,   баби.  —  Сучавський   калугор.  — 
Циган  з  скрипкою.  —  Орендарь. 

Село    Мамаївці    на    Буковині.  —  Річ    ведет-ця  на   гостинці,  перед 
Марфиною  хатою. 


ПЕРША  ЯВА. 

(Гостинець,  при  гостинцеві    Ліарфпна   хатка    на  подвірю,  прп  воро- 
тах густий  корч.  —  За  сценокі  чути  скрипку). 

Хрестик  з  Дучаколі  співають : 

Геіі,  орле,  орле,  спвий  соколе, 

Чи  не  бував  ти  в  нашій  стороні  ? 

Чи  не  чував  ти  о  якій  новині? 

Гой,  чи  не  тужить  дівчина  к'  минї? 

Ой  тужить,  тужить,  в  ліжечку  лежить, 

Правою  ручечкою  сердечко  держить, 

Коло  неї  мати,  як  тиха  вода : 

Не  жури  ся,  доню,  —  ти  ще  молода.  — 

Гей,  орле,  орле,  занеси  їй  вість : 

За  годину,  за  дві  —    буде  милий  гість  !   — 

Хрестик  з   Дучако»!  (виходять  на  сцену). 

Хрестик    (хоче  з  Дучаком  прощатись). 

Тепер  же,  брате,  камрате  мій  годний, 
Бувай  здоровий.    —  У  войськовім  стані 
Немає  батька,  немає  там  ненї. 
Пожалувати,  любе  —  щире  слово 
Заговорити,  серце  розпитати 
Про  його  горе...  ох  —   ох  милий  Боже!... 

Або,  як  жаль,  та  царські  пани,  муштри 
Здоровя  озьмуть  —  підеш  до  шпиталю  — 
Сестричка-ж  прийде  водиці  подати   — 
Або  головку    болящу  звязатп 


—  4 


Легеньков  ручков?  —  Ох  ні,  ні,  нї,  брате!    - 
Коли  камФотер  змилубт-ця  —  дати 
Ложку  водиці,  а  нї   —  й  так  сконаєш   — 

Боже  наш,  Боже ! 

Але  то  за  щасттям  — 
За  щасттям  ходить,  хоть  де  —    так  и  в  війську, 
Де-котрий  служить  —  казав  би  —  сердешний 
Світа  не  має,    такий    чужениця; 
Ходить,  мов  блудить,  —  нї  сам  не  говорить, 
Нї  другі  браття  його  не  займають, 
Хиба  на  варті  до  темної  нічки 
З  ясними  зорі  розмовпт  ця   —  тільки 
В  нього  и  мови.  —  Зіроньки  погасли 
Фрайтер  злюзуе  —  а  він  знов  німів.    — 
Де-кому  ліпша  знов  доля  судилась 
В  Господа  Бога.  —  Коли  в  його  серце 
Обгорнуть  туги,  або  жаль  за  домом 
Єго,  мов  чорна  гадина,  стинає  : 
То  він  наверне  щиру  тобі  душу, 
Що  и  за  батька,  и  за  маму  стане, 
В  тузї  розважить,  в  пригоді  не  лишить, 
Над  твоїм  горем  и  собі  заплаче, 
А  як  загинеш  —  нову  домовину 
Тобі  утеше,  впсипле  могилу, 
Ще  й  крест  покладе...  а  в  неділю  вранці 
Піде  на  цвинтарь  —  нищечком  поплаче  — 
Хрест  поцілує  —   молитви  зговорить  — 

За  твою  душу 

О  брате  мій,  брате  — 
И  ми  так  жили.  — 

Ми  хліб  не  ділили,  — 
Нас  камераття  не  чули  ніколи. 
Щоб  ми  сказали :  нещасная  доле. 
Або  —   що  тяжко.  —  Нам  не  було  тяжко... 
Нам  було  легко     -    бо  страдали  разоді.  — 
Двом  н  взіірати  лекше  из  собою  — 
Бо  серце  знає,  шо  не  —  сиротою  ! 


5  — 


Дучак. 
Илашу,  братїку  :  не  говори  так  сумно,  бо  —  ей 
Богу   —   заплачу.   —   (УтараєI-ця^.  А  я  не    плакав,    ще 
від  коли  в  війську.  — 

Хр  є  етик. 
Коли-ж  бо  я  тебе  сам  видів,  як  ти  плакав.    - 
А  знаєш,  коли  мене  за  ФельФебра    Хаскіїля    хотіли 
пан  капітан  до  штокгавзу  ?  —  А  видиш,    як  я  тебе 
зловив? 

Дучак. 

А  ти  не  йдеш  зо  мною  далі?  —  Таже  минї 
здаєт-ця,  що  ти  з  Лужан  а  не  з  Мамаївцїв  ?  —  Не 
казав  ти  минї  сам,  що  ти  з  Лужан  ?  — 

Хрестик. 
Воно  так,  —  але  —  я  тобі  ще  и  не  розпові- 
дав мабуть ;  —  от  —  два  роки  тому,  як  машеру- 
вали  ми  з  Черньовець  до  Италії.  —  Першу  стацию 
мали  тутки  в  Мамаївцях,  —  а  мене  дали  на 
кватирю  в  оцю  хатку,  до  одної  бідної  удови ;  в  тої 
удови  є  дві  дочки :  Катря  та  й  Олена.  —  От  з  тою 
Катрею  я  спізнав  ся.  -  Боже  милий,  що  то  за  дів- 
чина! —  не  дівчина,  але  ангіл  —  кажу  тобі.  —  Ко- 
либ  ти  її  пізнав,  то  сам  сказав  би,  що  по  над  неї 
не  має  вже  в  світі.  —  Як-же  я  йшов  від  їх  —  то 
вона  минї  дала  слово,  та  й  присягла  ся  на  душі 
на  тїлї,  що  мене  ждати  ме.  А  я  хочу  тепер  умисне 
повернути,  щоб  довідатись,  чи  справді  воно  так.  - 
Коли  —  то  будеш  ласкав  сеї  осени  до  мене  в  дру- 
жби. —  А  тим  часом,  камрате  —  (хоче  з  ним  прощатись). 

Дучак. 
А  пожди-ж,  брате,  от  що  минї  впало  на  думку. 
—  Коли  ти  по  правді  гадаєш  тут  брати  —  то  ліпше 
було- б,  що-б  ти  в  перед  довідав  ся  —  як  та  й  що.  — 
Бо  хто  знає :  —  може  дівка  вже  віддана,  а  може 
кого  иншого  собі  вже  сподобала  —  дівочі,  як  то 
кажуть  —  швидкі  очи,  —  як  же  ти  увійдеш  у  хату, 
то  або  сорому  наберес-ся,  або  жалю  не  збудеш.  — 
А  так    ліпше:    ти    сховай  ся  там  у  корч,    а    я    тут 


ждати  му,  доки  хто  с  хати  не  вийде.  —  Таким  спо 
собом  я  їх  зараз    розуму  стребую.    —  Уздримо,  що 
добре  —  ми  тоді  в  хату,  а  нї   —   того  цвіту  по  всім 
світу.  —  Добре  я  кажу? 

К  рести  к. 

Ще  ти  мннї    не    добре    казав    би !     —  Але  — 

братчику  —  як  доведет-ця,  що  вона  мене  не  забула, 

моя  голубка,    що    вона    мене    вірне    дожидала,  що 

вона  минї  жичлива,  як  давно  —   що  тогдї  буде!   — 

Д  у  ч  а  к. 
Або-ж  я  тобі  не  казав,  що  тогдї  буде?  —  Во- 
зьмемо  собі    бочку    пива,    скрипку    маємо,    парубків 
скличемо :  справимо  тобі  такі  запоїни,  щоби  сім  рік 
мамаївські  хлопцї  згадували !  —   Чи  як  кажеш  ? 

Хрестик. 
Ну  —  то   я  йду    хиба    ховатись.    —    Але   ти, 
братчику  —   щоб  її  не  налякав    дуже   —   братчику! 
—  не  забудь  же,  братчику !  —  (ховаєт-ця). 

Дучак. 
Гайда-ган  ! !    —  (Грає  та  й  приспівує). 

Гей  у  полї  край  дороги 
Стоїть  камінь  манмуровий    - 
А  на  тому  камінчику 
Спдпть  хлопець  чорнобровий. 

А  помежи  гороньками 
Сходить  місяць  з  зіроньками  — 
А  ще  виїце  підлітає 
Сивий  сокіл  з  вірлоньками. 

Ой  летить  же  він,  летить. 
Та  й  крилоньками  блудить  — 
Гой  так  тяжко,  гой  так  нудно  — 
Як  хто  кого  вірне  любить! 

Як  хто  кого  вірне  любить?!  —  Цур  йому!  що 
оце :  як  хто  кого  вірне  любить  ? !  —  Оце  мабуть  ко- 
хання? —  а  вже-ж!    —  але  що    воно  є  таке  -    те 


кохання  ?  —  я  чув    від    одної    Талїянки,  що  воно  є 

—  и  солодке,  як  мід,  п  гірьке,  як  полин  —  гаї !  — 
воно  мабуть  нї  солодке,  нї  гірьке,  але  —  дурне,  бо 
якби  розумне,  то  люде  такої  небилоцї  не  плели- б. 
Бо  хто-ж  вндїв  або  чув  у  світї,  щоб  було  що  разом 
п  солодке  и  гірьке?  —  Але  —  скажіть  минї,  люде 
добрі,  чому  я  ще  ніколи  не  кохав  ся?  —  и  малим 
був  —  не  кохавсь,  п  погонич  був  до  волів  —  не 
кохавсь,  п  підпарубочив  -  не  кохавсь?  —  Я  раз 
питав  ся  Италїянки,  чому  оце,  а  вона  мпнї  казала  — 
що  дурне  може !  —  вона  мннї  казала,  що  тому,-  бо 
я  не  вмію  по  талїянськи  говорити.  —  Або  Хрестик 
ліпше  може  уміє,  як  я?  —   От  брехала  та  іі  тільки. 

—  Але  тепер  —  нехай  же  буде  що  буде  -  мушу 
вже  сам  закохати  ся,  щоб  предцї  тої  штуки  доко- 
нати в  світї,    що  то    є,    те    враже    кохання.  —  Тфі 

пек  йому !  —  я  з  новою  зпцнрреглямою 
тілько  собі  голови  не  клопотав,  що  теперь  з  тим 
коханням !  —  Може  воно  —  —  але  ну  —  не  кажу 
вже  нічого,  доки  сам  не  спробую.  -  (В  хатї  двері  рип- 
нулп).  Ага,  хтось  йде  !  —  будете  зараз  нової  прак- 
тики знати.  Ге-ге.  Хрестик !  -  а  як  тобі  тепер 
здаєт-ця,  небоже  ?  —  десь  душно !  —  гірше  мабуть 
як  на  зицирцї,  коли  бувало  наш  пан  обершт  збісно- 
ватїють,  та  стануть  нас  гоннтп  тими  полями  коло 
Майлянду,  чи  що.  —  Терпи,  небож'^,  —  було  неко- 
хатись. 

(Олена  виходить  з  коновками  по  воду).  Ех,  що  за  Дів- 
чина!... ну:  коли  оце  Хрестикова,  то  вже  анї  раз 
йому  не  дивую  ся.  сердешний.   —   —  — 

(Олена  стає  серед  подвіря,  кладе  коновки  на  землю,  а  сама 
бере  собі  квіток  с  подолка,  та  заквітчуєг  ця  пово.ії;.  А  яка  собі 
чепурна !  —  ну :  коли  в  Мамаївцях  усі  дївки  такі, 
то  минї  навіть  нема   чого    до  Лужан  и  трудитись?! 

—  А  подивіт-ця  но,  панство,  що  то  там  за  ножечки  ? 

—  Сто  тисяч  її  ма  з  її  ніжками  такими  білими  та 
круглими!  —  О    —  о   —  —  та  й  ще  й  усміхаєт-ця  ! 

—  а  чуГіте !  -  іРозпинає  на  собі  кабат).  Ох,  щось  душ- 
но !  —  сьогодня  буде  спарний  день  мабуть  І  — 
(Зітхає  тяжко'.   А  оце  що  ^   —   чи  лиш  не   —  але  де-ж 


—  8 


би  кохання  могло  так  борзо  до  чоловіка  приступи- 
ти —  (Зітхає  ще  раз).  А  як  би  так,  що  оце  справді"  ко- 
хання —  що  тоді  Хрестик  казав  би  ?  —  —  —  Ні. 
братчику,  не  бій  ся,  я  тебе  не  зраджу,  хоть  нехай  за- 
раз пукну.  —  (Зітхає  дуже).  Сердешна  Талїянка,  пра- 
вду мабуть  казала.  —  Ну,  не  вже  ж  так :  я  зако- 
хав ся!  —  але  я  тебе  не  зраджу,  братчику  Хре- 
току,  ей  Богу  —  ні!  -  Або  я  не  жовняр?  —  Ьіпкз 
зсЬаиІ !  —  умисне  не  буду  на  ії  дивитись,  та  й  що 
мині  зробить !    —  Овва !    —   (Строїть  скрипку). 

ЯВА   ДРУГА. 

Олена  (співає)  Д  у  ч  а  к  ,^з-за  воріт  приграває). 

Ти,  Василю,  сиди  в  биллю  — 
А  я  собі  в  гаю ; 
Ти  гадаєш,  що  я  люблю  — 
А  я  й  ні  думаю ! 

Д  у  ч  а  к    (ншпком). 
Ця,  виджу,  не  дуже  розпукает-ця ! 

Олена. 
Ти,  Василю,  сиди  в  биллю, 
А  я  собі  в  лузі; 
Ти  гадаєш,  що  я  люблю  — 
А  я  насмію  ся ! 

Д  у  ч  а  к  (нишком). 
Сердешний  Хрестик! 

Олена. 
Овва !  —  не  мала  би  й  я  що  робити,  та  коха- 
тись і   —   Що  мині  за  діло  І  —   (Співає). 

Минї  мати  ворожила 
Воском  у  коморі : 
Не  кохай  ся,  моя  доню, 
Бо  кохання  —  горе. 

А  Пинтюкова  Варвара  каже,  що  нема  вже 
в  світі  ліпшого,  як  те  кохання  !  —  Та  цур  їй,  з  її 
коханням  !  От  моя  сестра  покохалась,    та  тепер  ні- 


чого  не  ДІЄ,  лиш  ув  одно  плаче  та  охає,  мов  та 
жидівка  на  окопищу,  —  оттаке  й  моє  було-б  ма- 
буть !  —  не  треба ! 

Ду  чак  (зітхає  дуже  довго;  —  нишком). 

А  Богу  святому  дякувати  !  -  наче  камінь  мп- 
нї  з  серця  спав!  —  А  я,  бігме,  думав,  що  оце  Хре- 
стикова, а  це,  бачу,  її  сестра,  та  менша.  —  Ну, 
хороше!  —  А  якби  оце  була  та  Хрестикова?  —  Не 
дай  Боже  !  —  Дїтько,  кажуть,  церкви  не  будує,  але 
людей  бунтз'є,  таке  й  моє  мабуть  було-б.  А  камра- 
та  зрадити  —  не  гоже. 

Олена. 
Ну,  та  Катрин,  хоть  парубок  з  себе,  —  але  за 
ким  та  Варвара  пропадає?  За  тим  мелниковим  під- 
літком, що  йому  ще  й  вус  не  засіявсь?  Та  цур  їй, 
з  її  мелничуком  !  я- б  (С  хати  хтось  кричить:  Дівко!)  — 
зараз,  зараз  !  —  Ох  мені  лишенько  :  де  я  оце  тепер 
стала?  —  ага:  я  —  я  на  него  и  дивитись  не  хотїла-б, 
не  то  що  !   (Співає) : 

Мпнї  мати  ворожила 
Воском  серед  хати: 
Не  кохайся,  моя  доню, 
Лиш  хиба  з  вусатим ! 

Та  бо  кат  має  —  (С  хати  кричить:  Дівко,  геіі!)  За- 
раз, зараз !  —  Ох  нуждо,  де  я  оце  стала?  —  Ага: 
кат  має.  Це  вже  справді  так:  кат  має  тепер  кого 
й  кохати.  Де  що  було  чемного  —  пішло  Флинту  но- 
сити ;  лиш  саме  дранття  лишилось.  Ох! 

Ду  чак. 
Що    красна,  а  що    розумна!    За  оце-ж  їй.   — 

(Грає  козачка,  Олена  слухає;. 

Олена. 
Ох  минї  лишенько:  а  скрипка    відки    тут  взя- 
ла ся?  Ану-ко,  я    подивлюсь.  (Йде  за  ворота^  А  то  ви 
оце,  пане    вояк  ?    Ох    лишенько !    як-же  я    переля- 
калась ! 


-  10  — 

Д  у  ч  а  к  (нишком). 
Це  вже  справді"  диво  якесь,  не  дївка,  коли  во- 
на скрипки  боїт-ця!    —  ха  —  ха  !...  ГДо  Олени)).   День 
вам  добрий,  дівчино  ! 

Олена. 
Жичу  вам  милого  здоровля !   —  А  ви  може  на 
екзекуцию ;    га?  —  Таже    ми    вже    зап.іатилвсь  зо 
всім ! 

Д  у  Ч  а  К    1  нишком). 

А  хто  знає  ?  — 

Олен  а. 

А  палет  маєте  —  га !  (Ншпком).  Еіі  колп-б  хоть 
довго  попосидів  на  тій  ергзекуциї,  може  хоть  Катрю 
розважив  бо.  —  А  Каїрі  його  на  що  ?  вона  має 
свого  !  —  (Глянула  нпшечком  на  його).  Це  значно,  що  яко- 
гось доброго  ґазди  сан  :  який  то  собі  поважний,  який 
гордовитий  1 

Д  у  ч  а  і:   (шукає  нїбп  палєта  по  всіх  ьтішеннх). 
Десь  затративсь  ваш  иалєт,  та  годї  його  и  від- 
шукати !   (Шукає  ще  раз). 

Олена. 

Та  лишіть ;  ми  вас  п  так  приймемо !  (Нпшком). 
А  що  в  ного  за  вічи  ясні  -  аж  говорять  !  На  оцего 
коли-б  отто  ГІинтюкова  Варвара  подивилась,  це  не 
мелнпків  Василь,  що  в  ного  очп  мов  у  тої  глухої 
зозулі.  —  Господи,  коли-б  тон  палет  не  затративсь! 
(Голосно):    А  нема? 

Д  у  ч  ;і  к. 

Нема ! 

(Докп  Олена  з  Дучаком  говорить,  минають  гоетпнпем  люде 
з  усїх  буковинських  народностей:  Волохп  гірські,  Волохп  пілські, 
Вологакп  рошіські  з  яблуками,  Волошки  пілські  з  куделями; 
Шваби,  баєші  якобенські,  Швабки  з  кошелями  на  головах,  Пили- 
поване  з  коробками,  Пилипованки  з  олїйом,  сучавеькі  цигани  в  зу- 
бонах,  та  в  антеревах.  Жиди  з  цебуляннмп  вінками  через  плечи. 
Жидівки  в  перлах,  в  руках  несуть  редьку  за  гичку ;  Вірмене  з  дро- 
тяними нагайками,  претовсті  Вірмінкп,  гадїцькі  Угри.  Угорки  в  чер- 
воних очіпках,  Угорочкп  з  предовгими  косамп,  Руснаки  з  косами 
або  з  впльми,    Русиачки  з  серпами   або  з  граблями,   Гуцули   в   му- 


11  — 


дерунках  о  топірцяміт,  Гуцулкп  з  люльками  в  зубах,  п  т.  д.  —  Усї 
минають  тихо,  то   по  одному,  то  по  парі,  де-хто  кланяєт  ця  або  Ду- 
чакові  або  гостям.  Жінки  та  дівчата  кепкують  нищечком   з  Олени; 
баби  стають  по  м  нутцї  край    сцени,   та   цокочуть,    розмахуючи  ру 
нами  та  справляючи  на  Олену  . 

Одна  Д  І  В  іс  а   (з'упинилась    по   дорозі,   до    Дучака) : 
День  вам  добрий,  пане  вояк! 

Д  у  ч  а  к. 
Здорові  були,  серденьЕго ! 

Д  ї  в  ч  п  н  а. 
А  ви  теперь  з  війська  йдете  ? 

Д  у  ч  а  к. 
З  війська,  кришечко.  Або  що? 

Дівчина. 
Да  я  хотіла  вас  розпитати,  чи  ви  —  не  здиба- 
лись у  війську  з  одним  іковнїроаі? 

Д  уча  к. 
Чому  ні ! 

Д  ї  в  ч  и  н  а. 
Ви  знати  мете:    що  він  стояв  раз  у  Шипинцях 
на  екзекуциї. 

Д  у  ч  а  к. 
На  екзекуциї!  (Нишком).  Чиста  екзекуция  ! 

Дівчина. 
Він  зростом  буде  так  як  ви  —  а  може    трохи 
вищий,  —  в  личко  румянип,    очи  чорні,    вусочок  не 
величкий. 

Дучак. 
Не    величкий!    (Нишком).    Ця    була-б    добра    за 
хвельФебра   у    війську:    дуже    хороше    провадила-б 
ґрундсбух...  (До  дівчини):  А  с  котрого  вій  села,  серце? 

Дівчина. 
Єй  Богу,  що  забула  його  запитати  !  але  він  казав, 
що  його  батько  сидить   хутором  коло  самоі  церкви... 
Ви  мабуть  знати  мете  його. 


-  12  — 

Д  у  ч  а  к. 
А  як  пишет-ця? 

Д  ї  в  ч  п  н  а. 
На  прізвище  не  знаю  —  да  на  имя  кажуть  йо- 
му Митро :  Ви  його  знати  мете  ? 

Дучак. 
Я  знав  одного  Митра,  але  того    вже    три  роки 
як  повісили. 

Дівчина. 

Повісили ! 

Дучак. 
Повісили. 

Дівчина. 
Ну,    то    вже    нї-що  й    питати    про    його !   —  А 
Онупрашків  Василь  коли  вийде? 

Д  у  ч  а  к. 
Скоро  пустять ! 

Дівчин  а. 
А  коли  пустять? 

Дучак. 
Коли  схочуть. 

Дівчина. 

За  оце    вам    спасибі ;    ви   мене    розважили !  — 
Бувайте  здорові!   (Одходить). 

Олена    (що   досі   ув   одно   Дучакову   скрипку  обзирала,    та   до 
серця  т^'лпла). 
А  ви  собі  скрипку  з  війська  винесли,  чи  ви  — 
(У  хаті  кричить:  Дівко,  а  йдеш  ти?!)    Зараз,    зараз!    —    Чи 
ви  вже  дома  знали  грати  ? 

Дучак. 
Ні,  я  у  війську  вивчивсь. 

Олена. 
Ану  заграйте ! 

Дучак. 
Та  І  коли-б  ви  гуляли,  я  грав  би. 


13 


Олена. 

А  самій  добре  гуляти  ? 

Ду  чак. 

Ще  Й  як!   А  нуте  лиш   оце.  (Грає „Волошина', Олена 
танцює). 

Олена. 

Ох  минї    лишенько,    якже   я    втомилась !    -  А 
ви  знаєте  также  и  співати  '? 

Ду  чак. 
Десь  по  трохи  знав,  —  коли  не  иозабував  уже. 

Олена. 
Та  де  би !  —  Ану  заспівайте  якої ! 

Д  у  ч  а  к. 

Я  хочу,  щоб  ви  у  перед  заспівали,  а  вітак  аж 
я  буду. 

Олена. 

А  не  сміяїи  метесь  ? 

Дучак. 
Ні,  серце  ! 

Олена  (співає,  Дучак  пригравав  на  скрппцї ). 

Чи  гай,  чи  гай,  чи  діброва    —  гой,  чи  ти  тааі 

[душко,  стоїш?... 
Чом  до  мене  не  промовиш  —  чи  ся  Бога  да  й  не 

[боїш  ? 
Я-б  до  тебе  говорила  —  я- б  до  тебе  щебетала... 
Знає  серце,  кого  любить  —   та  кол»-б  то  не  про- 

[ііало !... 
(Утпрают-ця  обоє). 

Олена. 

А  ви  плачете  ? 

Дучак. 
Нї.   -   А  ви  ? 


—  и  ^ 

Олена. 

Та  й  я  нї,   —   мпнї  щось  в  око  впало.  (Нишком), 

Коли- б    то     не      стидно     —     я  б    йому    зараз     всю 

правду  сказала!  —  Не    скажу!    —  (До  Дучака) :    Те- 

перь  же  я  вам  співала,    заспівайте  ж  и  ви  минї.  — 

Дучак. 
А  як  не  вдам  —  не  сміяти  метесь  ? 
Олена. 

Бігме,  що  нї !  !  іНпшком].  Я-б    з  його    сміялась! 
Боже  милий. 

Дучак  (співає). 
Чи  гай,  чи  гай,  чи  діброва  —  чи  червоная  калина... 
Межи  всїмн  дївочками  лишень    минї  ти  одна  мила! 
Да  не  тому  минї  мила  —  що  хороше  убрана  — 
Гой  —  а  тому  минї  мила,  що  до  серця  прпетала ! 

іОбіймились,  та  голг5'блят-ця). 
Хрестик.    (Нищечком  з  корча) : 
Та  й  люде  хочуть,  щоб  гаразд  був  на  світі. 

ЯВА    ТРЕТЯ. 

К  а  т  р  я   (виходит  с  хати,  в  руках  шііттячко). 

Сонечко  сходить...  Боже,  милий,  Боже  — 

Як  'му  все  радо !..  гори  залелїлп, 

Густа  діброва  у  ручки  аж  плеще, 

Жайворонятко  кричить  та  співає 

З  усьої  сили,  Бога  вихваляє, 

Ставок  блищит-ця,    бистра  річка  грає, 

Люде  веселі  спішуть  до  роботи, 

Хто  на  леваду,  хто  на  лан  —   співають  — 

Сонечко  сходить... 

Лиш  МОР.  не  сходить !... 
Милий-серденько,  світе  мій  єдиний  — 
Чом  ти  не  зійдеш  ?... 

Вже  забув,  покинув  — 
Ох  тяжко  —  важко !... 

Да  що-ж  я  говорю!.. 


15 


Я  не  розумна...  о!  —   я  божевільна!   — 
Минї  об  ньошу  дупіати,  об  ньому  — 
Минї  думатп?  —  він  лицарь  цїсарськізії. 
Як  сокіл  ясний,  як  золото  красний, 
Йому  й  царівня  ручку  свою  дала  б, 
Білиї  ручки  в  препишних  будинках 
Його- б  горнули   —   а  може  и  горнуть, 
А  він  про  нас  би,  про  нашу  селину, 
Про  бідну  вдову,  про  вдовину  дочку 
Мав  думать?,..  Серце,  серце  моє,  серце, 
Покинь  грішити...  не  бажай  ти  Бога 
З  святого  неба,  бо  не  твій  то  рівень... 
Не  досить  щасття,  що  могло  годинку 
На  його  грудях  любим  сном  спочити? 
Ой  серце,  серце,  не  бажай  ти  більше, 
Як  тобі  можна... 

Ой!  як  сонце  світить  І... 
Де  він  тепер  то,  пан  мій  пробував?... 
Може  на  муштрі  став  собі  з  панами. 
Та  яснов  збруев  граетця  ?  —  ох  Боже !    - 
Чи  хоть  коли  то  перша  його  мила 
Йому  приснит-ця?  — 

Не  ридай,  серденько  : 
Вдовиній  дочці  не  така  судилась 
Золота  7.0ЛЯ...  жаль  —  туга  —  могила! 

(Доки  оце  проказала,  вийшла  собі  за  ворота,  та  й  стала  у  куточку. 
Дучак  з  Оленою  дали  ся  в  бік,  так,  що  Катря  їх  не  бачить.  —  Хре- 
стик вибігає  та  й  кидаєт-іщ  їй  по  за  шию). 

Хрестик. 
Голубко ! 

Катря. 

Соколе!    (Обнїмают-ця'. 

Олена  (до  Дучака). 
А  ми  що  оце  робимо  ? 

Д  у  ч  а  к. 
Обнімаємось. 

Олена. 
А  нам  же  можна  обніматись  ? 


-  16  - 

Д  у  ч  а  К   (справляє  на  Хрестика). 
Коли  тим  можна,  то  н  нам  можна. 

Олена. 
Тим  що  инше :  ті  обоє  кохают-ця,  а  ми  нї... 

Дучак. 
Хто  каже,  що  нї?  —  би  Богу,    що  зараз  піду 
та  втоплюсь,  коли  ти  таке  говориш  !  —  цур  ! 

Олена. 
Ох  лишечко  !  кажіть  уже,  що  хочете,    лиш  не 
топіт-ця,  бійте  ся  Бога  !    —  Мене    ще   до  протоколу 
брали-б !... 

Дучак. 
Та-же  я  нічого  не  кажу,  —  ти  сама  кажеш. 

0 .1  є  н  а. 
Я  кажу  ?  —  Що  я  кажу  ?  —  ну :  що  я  кажу? 
—  Я  нїчо  нікому  не  кажу ! 

Дучак. 
Або  ти  не  казала,  що  ми  не  любимо  ся,  чи  що? 

Олена 
Хто?  —  я  казала?  —  не  правда!  —  я  хоть... 

(С  хати  кричить:  Дївко,  а  де  ти  дїла  ся?  —  Дівко  го!!!). 

Олена. 
Зараз   —  зараз !  —  а  хоть  я  може    що  й  ска- 
зала       то,  бігйіе,  не  хотячп  !  —  Як  вас  маю  звати? 

Дучак. 
А  хто  знає,  як  мають  звати. 

Олена. 
Нї-нї !   —    як  —  тебе  звуть...  —  (Соромнт-пд). 

Дучак. 
Мігай. 

Олена. 
Мігай  ? 


17  — 


Дучак. 
Душко ! 

Олена. 
А  не  підеш  топитн  ся? 

Дучак. 
Не  піду,  серце! 

Олен  а. 
Ну,  то  о  я  вже  не  буду  тобі    казати,    що  тебе 
не  люблю.  —  Я  лиш  хотіла... 

ЯВА   ЧЕТВЕРТА. 

Удова    (вибігає  с  хатп,  розхрістана ;  в  одній  руці  коцюба,  в  дру- 
гії! вінпк,  під  лівою  пахою  маґлівнцця). 

К  а  т  р  Я.  Олена. 

Ох  віинї  лишенько ! !  !  —  (Катря  з  Хрестиком  утіка- 
ють в  один  бік,  Олена  з  Дучакол  в  другий.  —  Удова  шпурне  за 
Хрестиком  коцюбою,  за  Дучаком  мітлою,  а  сама  стала  з  маґлівнп- 
цею,  мов  з  мечем'. 

Удова   (З  великої    досадп;. 
Вайльо ! !  —    ґвалт,    люде,    рятуйте !    —  ґвалту 
гей  !  !  вайльо  !    —    (парубки,    дівки,    жінки,   люде,    подоро- 

жні —  усї  збігают-ця  на  сцену,  де  хто  с  коновками,  де  хто  з  ві- 
дром, з  цебрами,  діпницямп,  де-хто  знов  з  горшком  таки,  люде 
з  драбинами,  з  гаками,  з  сулпцями;  де-хто  кричить:  горить!  —  во- 
гонь !  —  горимо !  —  води !  давайте  води !  —  На  дзвіннпцї  ріжуть 
у  дзвони  —  За  сценою  чути  орандаря,  як  крпчить:  ґивалт!  ґп- 
валт  І  лишіть  церкви  до  дїдке,  та  рятуйте  цропінацпє :  жидівка  ґвал- 
тує собі:  моє  гусоньке,  моє  куроньке,  мої  від  перинєх!  —  Нарешті 
прибігає  старпй  війт,  засапанпй.  — ] 

ВІЙТ. 

Що  такого?  —  що  такого?  —  Сусідо    Марто 
схаменїт-ця!  —  таже  н^^  видко  нї  вогню,  нї  чого  — 
Бог  з  вайін,  схазіенїт-ця  !  — 

Удова  (побиваєт-ця). 
Утекли,  утекли,  обі,  обі  за  жовнірами,  за  стрп- 
жакапіп,  ох  імпнї  лишенько  !..  біжіть,  ловіть  !    — 

ПИСАННЯ    ФЕДЬКОВПЧА    ПІ.    1.  2 


—  18  — 

(Усї  люде,  що  на  сцені  були,  розбігают-ця  на  всі  боки;  за 
сценою  чути  ґвалт,  ловіть!  шукайте!  Орендар  собі  ґвалтує:  оприш- 
кєс!  —  гайдамахєс!  ґануфес!  —  ай  вай!   —  ай  вай!   —  ап  вай!) 

ЯВА    ПЯТА. 

Війт  тан  Удова. 
Війт. 

А  я  вам  не  казав  ув  одно :  віддайте  та  від- 
дайте ваші  дївки  ?  -  Я  вам  не  клепав  ув  одно  ?  — 
га?  —  Теперь  маєте:  Так  вам  треба! 

Удова   (ув  одно  сварит-ця  з  війтом). 
Та  за  кого  мала  їх  віддати?    —   за  кого  піала 
їх  віддати?  —   За  кола,  чп  за  пня?  —  га  ? 

В  і  й  т. 
Або  я  не  казав  вам,  що  я...  вашу  Олену  може 
як  узяв  би  ?  —  але  ви  як  задралп  носа  !...  Так  вам 
треба ! 

Удова. 
Я?    свою    Олену    за    вас?    —  свою    Олену  за 
вас?  —  за  такого  дїдору  ?  —   У  мене    О.лена    дівка 
як  золото,  як  срібро,  як  та  пташка  співоча! 

Війт, 
Та  нехай  же  теперь  у  касарні  щебече !  Дівчина 
молода,  дївчонї  треба  до  людий,  —  ни  казав  я  вам 
ув  одно  ?  —  А  тепер  —  от  маєте !    Так    вам  треба  ! 

Удова, 

Волїет-ця  моя  донька  и  до  смерти  дівувати,  нїжь 
маю  я  їй  за  такого  дідугана,  за  такого  кривулю, 
за  такого  драндюгу  засилати  І  —  На  вас  и  пуща 
баба  не  подивилась,  не  то  що !  —  Ади  І  ади  !  —  чо- 
го стариґанові  захотіло  ся;  ягоди  молоденької !  А  засї! 
а  засї !  —  а  сором  ! 

В  і  й  т. 

Чому  засї?  —  чому  засї?  —  чому  сором?  тобі 
засї  до  мене,  а  минї  можна  взяти  де  хотіти !  Торбо 
ти  стара! 


19 


Удова. 
Ти  міху  дїравии  !  —  Бери  собі  про  мене  п  з  бо- 
лота, а  до  моїх  дїтей  тобі  засї!  —  Ми  ще  маємо 
собі  поговорити  за  ту  леваду,  що  ти  моному  покій- 
ноліу  пан-отцеві  взяв,  не  бій  ся,  буде  тобі  та  левада 
ще  бурляком  лїзти !  —  жди... 

Війт  (по  хвилї  геть  перемінив  ся...  зітхає). 
От,  не  доїдили  би  и  ви  мпнї,  сусідко!  —  Мене 
вже  досить  друга  біда  їсть,  а  то  ще  н  вп  !  — 

Удова. 
Йому  біда!   —  йому  біда!    —    рада  б  я  знати, 
що  йому  за  біда?  людську  кров  пє,  людську  працю 
їсть  —  та  ще  йому  біда  ! 

В  і  й  т, 
А  ви  знаєте,  що  пшнї  не  ма  кому  й  їсти  зва- 
рити, що  мене  не  ма  кому  нї  обзолитн,  нп  виобісь- 
кати  ?  —  що  минї  нї  відко,  нї  ради,  нї  поради  ?  — 
Ох  сусідко,  сусідко :  пожалуйте  хоть  ви  мене  !  — 
що  моїй  бідній  голові  робити  ?... 

Удова. 
Вам  треба  конечне  оженитись  ! 

В  і  й  т. 
Та  де-ж  озьму  ?  —  ну  —  та  де  ?  —    дївка  не> 
хоче  йти  за  старого,  молодицю  боюсь  брати.— 

Удова  (що  в  одно  гладить  собі  лице,  та  чепурит-ця). 

Вам  не  ДІВКИ  треба,  щоб  от  бігла  за  жовні- 
рами, як  ось  мої  дві,  —  та  нї  молодицї,  щоб-то 
що  день,  добрийдень  —  знавте?  —  але...  вам  узя- 
ти-б  собі  де  удову  поважну,  щоб  нї  дуже  ще  стара, 
та  и  нї  з  тих  таки  молодих,  —  вам  треба,  як  я  ка- 
жу :  жони  розумної,  гострої  (Нишком:  ось  якби  й  я!)  Що 
зазнала  и  біди  и  гаразду  ! — 

Війт. 
Єй  Богу,  що  ви  отце  правду  кажете  І  —  може 
ви  де  знаєте.^  --  Нарайте  минї!  — 


^0 


Удова. 
Я  —  бігше  —  гак  не  знаю,  колн-б  то  так  про- 
тав вас...  (гадає)  —   нї,  не  знаю,  —  не  віа. 

Війт  (підсувает-ця  до  неї). 
А  як  би  таки  ви  сами  ? 

Удова. 
Бог  би  з  вас  жартував  !  — 

В  і  й  т. 
Хто  каже,  що  я  жартую?  —  таки    на  правду 
говорю:  підете  за  мене? 

Удова. 
У  мене  ще  дві  донцї. 

В  і  й  т. 
Доньки  повіддавати. 

Удова. 
Отце  вже  справді  так  :    донькам  не  коло  мене 
СИДІННЯ.  —  Я  жінка  слаба;    чи-ж  я  годна    такі  дві 
дївцї,  ЯК  вони,  а  наглядіти?  —  Коли-б  минї  и  сьо- 
годне  хто  трапив  сн,  сьогодня  оддала  би. 

ЯВА   ІПЕСТА. 

(Парубки  та  дївки,  що   перш   були  на  сцені,   ведуть  з  одного  боку 
Хрестика  з  Катрею,  з  другого  боку  Олену  з  Дучаком). 

Парубки. 
Ведемо  вам   осьде    ваших  дезиртирів,  пані- ма- 
точко!  —  Нам  годит-ця  тепер  перепом :  Бочка  пива, 
да  ще  й  серецького !  — 

К  а  т  р  я,  Олена  (до  Удови). 
Ми,  мамо,  нічого  не  виннп,  —  вони  нас  силою 
узяли. 

Удова  (цілу  отщо  сцену  дуже  ласкава  —  до  Хресттіка). 
А  то  ви  отце,    Илашку?    —  Б9гдай    васі  —  а 
ви  чому  зараз  у  хату  не  йшли,    але    таку  гію  минї 
наробили  ?  — 


-  21  - 

Хрестик  (цілує  стару  в  руку). 
Це  все  отцей  ґосподарь  винен!     —    (справляє    на 
Дучака).    ~  Я  хотїв    йти    від    разу  в    хату,    але    він 
віинї  каже,  щоб  я  сховавсь  у  калину,  та  вперед  до- 
відавсь, чи  Катря  мене  не  забула. 

Олена  (до  Дучака). 
А  ти  такий  пташок?  —    добре,  що  я  знаю!  — 
не  бін  ся :  скажу  я  все  мамі !  — 

Хрестик. 
Аж    тут    надходите    ви,    панї-маточко :    а  минї 
так  стидно  стало  —    що  и  давай  на  втікача!  — 

Війт. 
Пане  капраль !  а  ви  так  и  на  воннї  робили  ?  ~ 

(Хрестик  війта  в  лице,  —  війт  чхає). 

Парубки. 
На  здоровя  вам,  пане  війте! 

Хрестик  (до  Удови). 
Не  гнівайтесь,  панї-маточко.  —  (Цїлує  її  в  руку). 
Ви  сами  знаєте,  що  то  кохання  може :  —  (Удова  спо- 
глядає мило  на  війта,  що  за  хавки  тримаєт-ця).  —  Благословіть, 
панї-маточко;  я  вже  маю  свій  абшит,  маю  и  на  чім 
жити.  —  Благословіть,  голубко! 

Удова. 
А  я  знаю,  що  з  вами  робити?  —  Як  ти  казав 
би,  Федю?  —  благословити,  Федю  ?  — 

Війт. 

Та  благослови  хіба,    щоб  й  тебе   так  не  іісре- 
благословив,  як  ось  мене,  що  аж  в  ухах  минї  гуде. 

Хрестик   (цїлює  війта  в  руку). 
Татку  ! 

В  і  й  т. 

Як  би  я  такого  сина  мав,  то  вже   давно    мене 
не  було-б  на  світі. 


22 


Удова   (до  Хрестика). 
—   Ну  —   іфо-піене,    ходіть  уже!    (Хресгпк  з   Ка- 
трею  припадають).   Нехай  же  вас  Мати  Божа  благосло- 
вить !  — 

Д  у  ч  а  к  (до  Олени). 
Ходїаі  до  йіазш,^)  нехай,  и  нас!  - 

Олена. 
Ну  —  слухайте!    —  а  отце  якої? 

Д  у  ч  а  к. 
Такої,  щоб  за  місяць  весілля  назі... 

Олена. 
Та  цур  же  тобі  з  ТВ0ЇД1  весіллям!  —   Чи  чули 
ви  люде  добрі,    такого:  нї  бачила  до  сього    дня,  нї 
видїла  —  таГі  уже  за  весілля  говорять?! 

В  і  й  т. 
Так  вам  треба  !  — 

Удова, 
А  там  знов  що  такого  ? — 

Д  у  ч  а  к  (тягає  Олену  перед  стару). 
Та  нічого,  панї-маточко  —  прошу,    щоб    йшла 
до  вас  благословити  ся,  а  вона  не  хоче.  — 

Удова. 
Та  чому  не  йдеш,  дївко?  — 

Ол  єна. 

Коли  вже  мама  кажуть,  то  хіба  —  йти. 

Д  у  ч  а  к. 
И  я  так  кажу,  що  йти. 

Олена. 
Мовчи  —  ти!   —  ти  манї  не  мавш  до  розказу  ! 
Я  маїму  маю  слухати,  не  тебе  І  —  Мамо  :  йти  ? 


')  В  перводр. :   мати.  Дальше    (на  стр.  24.):  до  мамп. 


—  23  — 

Удова. 
Таже  —  коли   любиш,    то    йди.    бо    я    —  шаю 
ИНЧу   требу.    —    (Штовхає  війта  лік-іеіі). 

В  і  й  т. 
Та  бо  ти  не  питаєш,   нї    —   хто  отце,  нї  —   що 
отце,  ні  —  відкп  отце,  нї    —   по  що  отце,  нї  —  ку- 
ла  отце,  нї  —   по  якому  отце,  нї... 

(Дучак  війта  в  ліще,  —  війт  чхає). 

У  СЇ    ДІВКИ. 

Здорові   були,  пане  війте !  — 

В  і  й  т. 
Та  щоб  й  ви  здорові! 

Хрестик. 
Це,    панї-дтаточко,    тій     товариш     войськовнй ; 
(справляє  на  Дучака)    він  З  .їїужан  родом,   —    ного  бать- 
ко (неньо)  перший  Господар  у  селі,  —    в  його  є  сорок 
Фалеч  рілї  — 

Удова. 
Боже  милий !   — 

Хрестик. 
В  його  є  двадцять  Фалеч  сївожати   — 

Удова. 
Боже  милий !  — 

Хрестик. 
У  його  є  десять  пар  волів  полових.    — 

Удова. 
Боже  милий ! 

Хрестик. 
У  його  хата  нова,  с  хоромами,  —  ще  клав,  як 
до  війська  йшов.  — 

Удова. 
Боже  милий !— 


•гі 


Хрестик. 
Два  вози  ковані  —  з  управою.  — 

Удова. 
Боже  милпй!  — 

Хрестик  (до  Дучака). 
Говори    бо  н  ти!    —    мене    вже    хави    болять 
тільки  говорити  ! 

Д  у  ч  а  к. 
Я  вже    маю    абшит.  —  Коли    ласка    ваша,  то 
благословіть  мене,  панї-маточко,  з  вашою  Оленкою, 
(щлює  стару  в  руку)  а  коли  нї,  то  я  її  —  собі  —  украду. 

Війт. 
Чи  ви,  пане  капраль,  и  в  війську  так  робили? 

(Дучак  війта  в  лице,  війт  —  чхає  три  рази). 

Парубки  —  Д  ї  в  к  и. 
Здорові  були !   —  здорові  були ! 

Війт. 
Це,  бачу,    не    треба  й  табаки !    —  Щоби    й  ви 
здорові,  дїточкп. 

Дучак. 
Ну  —    як  поміркувались.  панї-маточко  :  даєте, 
чи  нї  ?  — 

Удова. 
А  я  знаю  ?    —  Як  ти  кажеш,  дівко  ?  —  може 
не  любиш,  то  я  тебе  и  силувати  не  буду. 

Олена. 
Ага,  щоб  він  мене  вітак  украв!    — 

Дучак. 
А  знай  таки,  що  вкраду  !  — 

Олена. 
Що    вже    минї  з    опришком    діяти?    —    Ходи 
хіба  до  мами.   —   (Припадають). 


-  25  - 

Удова. 
Нехай  вас  Бог  святий  благословить ! 

Усі. 
А  тінь,  амінь  !  — 

Війт. 
Так  вам  треба!  — 

Удова. 
Лиш  нас  двоє  нема  кому  благословити ! 

Усі. 

А    на  щасття,  на  здоровя,  на  славу  добру  ! 

(Удова  —  соромит-ця  ув  одно.  —  Парубки  беруть  зза  кре- 
саків  квітви,  та  подають  дівчатам,  дівчата  ділят-ця  в  три  табунчики, 
та  плетуть  три  вінки,  підійшовши  наперед  сцени ;  парубки  додають 
їм  ув  одно  квіток  та  барвінку.  —  Удова  з  війтом,  Хрестик  з  Ка- 
трею,  Дучак  з  Оленою  стоять  трохи  позаду,  та  голі'блят-дя.  —  Дів- 
чата плетучи  вінок,  співають  весільної:) 

А  в  неділю  рано 
Все  море  заграло !  — 

Ой  не  море  то  грає, 
То  князь  нотапає  : 

Гей  батьку  голубочку, 
Подай  тині  білу  ручку ! 

Гой  подай  батьку  обі  — 
Та  ратуй  мене  д'  собії  — 

Ой  не  моя  синку  воля  — 
Ратувати  тебе  з  моря.  — 

Маєш  синку  свою  долю  — 
Най  рахує  тебе  з  моря ! 

Нарубки   (кричать): 
На  бік  хлопці,    на  бік:    проступіт-ця !    —  кре- 
саки    преч  !   —  (усї  дают-ця  назад,  лиш  дівчата  з  вінками,  та 
•наші  три  парі  на  переду  стоять,'. 


26 


ЯВА    СЕМА. 

(Калугор,  з  предовгою  білою  бородою,  у  довгих  чорнпх  ря- 
сах, на  голові  підкапок;  під  пахою  книжка,  в  руках  чотки  с  хре- 
стиком —  йде  собі  поволеньки.  —  Серед  сцени  став  благословити 
на  всі  чотири  сторони;  усі  припали  на  коліна.  —  Дві  дівчині  під- 
носять йому  оден  вінок,  він  благословить,  бере  п  кладе  Катрі  на 
голову;  и  другий  так  —  кладе  Олені,  а  третій  —  Удові  на  голову. 

—  Вітак  відходить  собі  так,  як  прийшов  молячись  Богу]. 

Війт  (встає). 
Так  вам  треба ! 

ЯВА   ОСЬМА. 

(Циган  з  скрипкою  вискакує  з  одного  боку  на  сцену,  а  оран- 
дарь  з  великою  бочкою  з  другого  боку). 

Циган. 
И  —  гу!..  —   а  тут  весілля,    чи  що?  —  хі    — 
хі  —  хі ! ! !  — 

Орандарь. 

Весілля,  не  весілля,  а  від  пиві  треба!  би  Богу, 
що  учора  саме  нїрокє  з  від  саме  Серет  вивезло  !  - 
(Прицьмокуе).  Ну  —  ну,  що  оце  за  пиво  !  —  Ану  про- 
шю,  ану:  дайте  минї  що  уторговати  хоть  трохи,  за 
то-то,  що  я  від  таке  велике  страх  сьогодня  набра- 
лось! —  Ай-вап...  я  вже  гадало,  що  йому  від  страш- 
ний суд,  або  що,  а  то  троє  весіль!  —  Ну-ну:  троє 
весіль  ліпше,  як  один  вогонь  —  ох  вей...  Ну  —  то- 
чити від  пиві     -   чи  може  винести  вам  від  горівке? 

—  нїрокє :  таке  горівке  маю :  саме  слїш  !  —  Але  я 
знаю,  що  наші  Буковинці  по  панськи  собі :  лиш  від 
пиві  попивають,  а  горівке  не  хочуть  и  кушатп.  — 
Ну-ну!  а  в  мене  око  пива  по  шустцї,  ну,  що  то 
шусткє  значить?  —  нічо  не  значить!  —  (До  війта): 
а  багато  вам  дати?  —  я  вам  с  під  саме  чіп!!   — 

Війт. 
Та  хиба  давай  уже  цілу  бочку,  —  що  там  тобі 
багато  шинкувати!  —  Ану  хлопці:  напийтесь  лишень 
за  здоровя  моєї  старої!  —   Обнімає  Марфу),  —  Так  вам 
треба! 


27  - 


Циган. 
II  —   гу  !  —  а  якої  вам  заграти  ?  — 

Усї. 
Буковинської!  буковинської!    буковинської!    - 
ану    рубай  буковинської!  ану  нашої! 

В  і  їі  т. 

Так  раді  треба  1 

(Циган  заводигь  буковпнеької  гуцулки.  ^  Парубки  ловлят-ця- 
з  дівчатами:  у  перед  по  парі,  її  погулявши  стишок  в  парі,  лов- 
лят-ця в  хрещики  (по  4\  далі  в  горішок  (по  Н,  дві  дївцї  й  парубок,, 
або  2  парубки  й  дівка),  далі"  в  зорничку  (по  Н),  вітак  у  два  ко- 
лачі,  а  вітак  аж  уеї  в  один  круг,  а  все  гуляють,  Удова  з  війтом 
у  передї.  —  І'уляючи  —  приспівує  собі  де-хто:  часом  парубок,  ча- 
сом дівка,  часом  жінка,  але  так,  щоб  співанка  в  танці  не  вгавала- 
По  декотрій  співаночці  —  Війт  усе  кричить :  так  вам  треба ! ) 

Леґінь. 

Ой  гуцул  ся  легко  вбуе 
Легко  му  ходити, 
Та  й  молоду  гуцулочку 
В  таночку  водити. 

У   Віжницї  на  крамниці, 
На  високім  замку : 
Куплю  собі  крисанину 
За  ііять  левів  банку,  — 
За  [іять  левів  крисанину. 
Мальовані  квіти. 

Дївка 
Йде  любчик  через  село    — 
Як  золото  світить. 

Тото  в  мене  коханнячко, 
Тото  в  мене  душка: 
Та  що  в  него,  каже,  бляшка 
Коло  капелюшка  ; 

Тото  в  мене  коханнячко, 
Тото  в  мене  воля : 
Каже :  бляшка  в  капелюшка  — 
Квіти  доокола. 


—  28  — 

Парубок. 
Як  не  возьшу,  пане-брате, 
В  с}СЇда  дівчину, 
Запалю  'му  сїно  й  хату  — 
Піду  в  Волощину.  — 

Дівка. 

Спали  сїно,  спали  сїно    — 
Спали  й  обороги, 
А  як  йдеш  до  дівчини  — 
Не  питай  дороги. 

Парубок 
Мене  пани  катували  — 
Мене  пани  били, 
А  минї  ся  с  того  лиха 
Кучері  повили.  — 
Повили  ся  кучерики 
Як  на  бараночку, 
А  ще  війні  імолодицї 
Дають  доганочку. 
Молодиці  доганочку  — 
Дівчата  догану: 
Абих  сім  рік  не  женив  ся 
Не  возьму  погану! 

Дівка. 

Або  мене,  любку,  люби, 
Або  мене  лиши. 
Або  мої  чорні  04 и 
На  папері  пиши. 

Парубок. 
Писав  би  я  на  папері  — 
Паперю  не  маю,    - 
Пішов  би  я  за  наперем  — 
Дороги  не  знаю. 

Д  ї  в  к  а. 
Любив  мене  любчик  дуже, 
Та  й  покинув  уже; 


—  29  - 

А  ще  чую  через  люде  — 
Що  любити  буде. 

Д  ї  в  к  а. 

Ой  дуду,  каже  дуду, 

Бідувати  буду : 

Пробпла  я  білу  ніжку, 

На  сухоньку  груду. 

Та  коли-б  то  на  ту  груду   — 

А  то  на  тернину 

Та  коли-б  то  в  темну  нічку, 

А  то  в  білу  днпну !   — 

Парубок. 
На  що-ж  мині  женити  ся. 
На  що-ж  дшнї  лолї, 
Коли  в  мене  у  Черновцях 
Карабін  на  столі ; 
Ой  карабін  на  столику, 
А  шабля  на  клинку  : 
Сказав  минї  старий  жовнір : 
Шкода-ж  тебе,  синку ; 
Ой  чи  шкода  чи  ни  шкода  - 
Коли  уже  взятий,  — 
А  срібними  ножичками 
Кучерики  втяті ! 


Драматпчнпй  твір  »Так  вам  треба !«  надруковано  в  часописі 
..Нива,  науково-литерацька  чаеопись",  р.  1805.  ч.  10,  стор.  151 — 
155;  ч.  11,  стор.  166 — 170;  ч.  1'^,  стор.  183 — 185;  ч.  13,  стої). 
198 — 204:;  ч.  24,  стор.  214—217.  Автографу  сеї  „играшкп"  не  ма- 
єзіо.  Друкуємо  з  перводруку.  На  скілько  перводрук  сей  близький  до- 
автоґрафу  Федьковича,  ложемо  довідатп  ся  з  отсих  прінціпія.льнпх 
поглядів  Костя  Горбаля  на  мову  і  правопись,  яких  він  придержував 
ся  редагуючи  »Ниву«,  і  які  висловив  він  у  сій  часописі  в  ч.  і!  на 
стор.  17.  ,.Деяким  не  сподобалось,  що  в  нашому  письменному  слові 
намагаєм  ся  на  лад  український,  отже  доконечним  впдить  ся  нам, 
дещо  про  тою  сказати.  Наша  думка  така,  що  письменній  мові  годі 
блукати    ся,    моє    в  лісі",    помежп    місцевими    говорами,    котрі    всі 


-  яо  - 


вкупі  мають  доперва  право  ввштп  у  ппсьменство,  і  зложити  сооою 
одну  письменну  мову;  ми  думаєм,  що  найкраще  в  тому  принятп 
одпн  з  говорів,  котрі  густїйпі  ввійшли  вже  в  письмо,  й  підкріпляти 
його  добутком  з  других,  коті)і  матимуть  здібні  до  його  часгі  в  собі, 
за  таке  уважаємо  ми  писаннє  українське,  тоту  зачаткову  писану 
мову,  котрою  зложені  ґеніяльні  твори  нашого  Тараса,  славного 
Вовчка  и  других.  Приняли  ми  тоту  мову  яко  Редакция,  але  тим 
не  взбороняємо  місця  в  нашій  часописі  лїтерацьким  працям  писа- 
ним місцевими  говорами,  доказом  чого  ..Буковинські  пісні'',  в  ко- 
трих славний  Федькович  заховав  місцеву  вимову  тамошнього  люду. 
Ми  не  то  що  не  противні,  а  сердечно  жадаємо,  щоб  наша  часопись 
сталась  тим  огнищем,  в  котрім  сходились  би  всі  одгїнї  богатої  на- 
шоі  мови,  щоб  тим  побитом  змога  була  зложитись  письменній  мові 
пишною,  на  світ  цілий  красною !" 

Відповідно  до  таких  поглядів  К.  Горбаль  задержав  також 
7  Федьковичевій  „игращці''  деякі  фонольоґічні  прикмети  мови  автора 
н.  пр.  и  зам.  і:  пграшка  і  »Нива«  сір.  151)  =  іграшка;  ІІлля  (151)  = 
Ілля,  сполучник  и  зам.  і;  мягке  р:  орандарь  (151)  гірьке  (154\ 
теперь  (154),  і  т.  и.  Однак  по  анальоґіі  з  иньшими  творами  Федь- 
ковича,  які  заховали  ся  в  автографах,  ми  можемо  замітити,  що 
Горба.іь  і  тут  ,намагав  ся  декуди  на  лад  український",  і  впрова- 
джував такі  форми  як :  ть  в  зак.  о  ос.  ч.  од.  і  ми.  дієсл. :  озмуть 
П52),  ходить,  блудить  (152);  усміхаєтця  (155),  ведетця  (151); 
шасттям  (152);  браття  (152)  і  т.  п.  Мабуть  редакторському  перу 
Горбаля  треба  приписати,  що  ми  не  бачимо  звичайноі  в  нньших 
творах  Федьковича  появи  и  зам.  є:  н.  пр.  ни  зам.  не  і  т.  и. 

Що  тикає  ся  правоппеї,  то  Горбаль  задержує  в  »Нпві«  т,, 
означує  звук  ґ  прп  помочи  лат.  знака  д.  Не  затираючи  прикмет 
•фонольоґічних,  мп  змішоємо  правопись  на  уживану  в  виданях 
Наук.  Тов.  ім.  Шевченка. 

Надрукувавши  вже  свою  »пграшку«  ,  Так  вам  треба"  в  „Ниві" 

—  приладив  був  Федькович  перерібку  сеі  д])аматичної  штуки,  і  за- 
думував іі  виставити  на  сцені  руського  народного  театру.  На  се 
вказує  отсей  уступ  його  листу  до  К.  Горбаля  з  дня  ^^'^  1867. 
[Дата  листу  означена  лиш  числом  ^^^^,,  без  року.  Однак  згадка  про 
перший  нумер  часописі  ,.Русь",  що  зачала  виходити  р.  1867,  не 
лишає  ніякого  сумніву,  що  лист  походить  з  р.  1867.  Лист  сей  на- 
друковано в  часоп.  »'сіорі«  з  р.  18У2  ст;і.  339.  Автоґраф  сего  листу 
у  мене]. 

,.Шо  з  нашим  театром  ?    Ще  не  ожив  ?    Робіть,    що    робите,. 

—  бо  єго  конче  нам  треба!  А  коли  Бог  поможе,  то  давайте  мені 
знати,  бо  я  мою  фрашку  „Так  вам  треба"  зовсім  переиначив  и  мо- 
же би  хоть  тепер  уздріла  світ." 

З  сего  листу  показує  ся  такон^,  що  Федьковпч  уже  давнійше 
робив  заходи,  щоби  сесю  ,играшку"  виставити  на  сцені,  —  але 
на  перепоні  станула  очевидно  невелика  вартість  сценічна  сеі 
штуки.  Нерерібка,  що  по  думці  автора  більше  вже  надавала  ся  на 
■сцену,  не  зберегла  ся  до  наших  часів. 


Д  о  5  Б  ІР  Ш. 

(перша  редлкшія'). 
Дивоглядия  в  пятьох  зводах. 


Особи  у  цілі  драмі. 


КНЯЗЬ  ОБРАЗ ІЮЛЬСКІІЙ,  дідич  у  Печішіжпні. 

АНТОНЇЯ,  єго  жона. 

ЖОРЖ.  єго  син. 

НАТАЛЇЯ,  єго  годованка,  вітак  чорниця. 

ЮСТІІНА,  її  олужниця. 

ОТЕЦ  ЄРЕМІІІ,  двірг'кпй  каїїелян  православдпґі,  чорнец. 

КСЬОНДЗ  КОЛОТНЇЦКПП,  двірс'кнй  кааелян  лагинский,  єзуіт. 

ТОМАШ,  двірскпй  надзірця. 

ВАСИЛЬ  ДОВБУШ.  стрілец. 

КАТЕРИНА,  єго  жона,  вітак  удова. 

[ІВАН.  їх  спн. 

М1ГАИ,  їх  спн,  вітак  Марфіїн  годованец,  в.  опрпгкпй  калфа. 

МАР1ЧКА.  їх  донька,  в.  Срібнарюків  годованка,  в.  Дзвінки  жінка. 

ЛЕСЬ,  удовн  Довбушпхи  годованец,  вітак  оприскпй  ватажко. 

ПВАН  ГОРОДЕНЧУК,  Ваеплїв  побратпм. 

ШТЕФАН,  Катеринпн  брат. 

^ІАРФА,  єго  жінка. 

ШТЕФжА.Н  ДЗВІНКА,  богатнй  удовец  у  Космачп. 

СЕМЕН  СРІБНАРБЖ,  богатпй' ґазда  в  Акрешорах. 

ПОЛАГНА,  єго  жінка. 

МОРГАН,  старий  циган,  чарівник. 

ЦОРж\,  єго  донька. 

1МР0,  цпганпн  парубок. 

1ЛАШ  ХРЕСТИК,  Лееїв  побратпм,  вітак  опрпскпй  калфа. 

ЙВАН  УҐІВАН.  І 

ЯКІВ  НЕСТЕРЬЖ, 

МИТРО  ЛЕЛІІК, 

ЮРІЙ  ЛАДАДИН,  І 

ШТЕФАН  ПІЕДЕНЮК,      І     ^^       ..  .         ,         . 

ГНЛТ  СОКИРКА  і     Неченіжпнокі  паруокн  вітак  опрпшкп. 

ЯКІВ  ДЖШІР,    "  І 

ФЕДІР  ДЖОДОЛЯ,  І 

НИКОЛАП  ЧЕЧУЛ,  і 

ГРИЦЬ  ГАТАЙЛВЖ,  ' 

ПИСАННЯ    ФЕДЬКОВПЧЛ    НІ,     1.  З 


и 


езущкии  ПРОВШЦИЯЛ. 
жид  лікар. 
ПАНЦІРСКШЇ  СТАРШИЙ. 

Два  циганчуки  скрипники.  ^  Два  горнарі.  —  Два  старі 
люде.  —  Двірскі.  -  Стрільці.  —  Парубки.  —  Дівчата.  —  Цигани. 
—  Чорниці.  —  Нарід.  —  Опришки.  —  Двоє  дїтеіі  в  пелінках.  — 
Ангіль  хранитель.  —  Гірска  цариця. 

Справа  ведет  ся  в  Печиніжині,  в  Космачп,  в  Акрешорах,  на 
Чорногорі,  в  Маняві,  и  однім  челядинскім  манастирп. 

Гід:  1720  и  1745. 


ПЕРШІ    ЗВОДИ. 


(Мужпк  п  Кпяпшяі. 

Особи  у  перших  зводах. 

князь  ОБРАЗПОЛЬСКІІП. 

АНТОНЇЯ. 

ОТЕЦ  ЄРЕМІИ. 

КСЬОНДЗ  КОЛОТНЇЦКПП. 

ТОМАПІ. 

ВАСИЛЬ  ДОВБУШ. 

КАТЕРИНА. 

КічкІ"'  \   ■-  -".  ї  *  -  «  Р-- 

ЙВАН  ГОРОДЕНЧУК,  з  Буковини. 

ПЕЧИНЇЖИНСКПЙ  ПАРУБОК. 

ШТЕФАН. 

МОРГАН. 

ЦОРА 

ВП'О. 

ЦПГАНПН  парубок,  з  Угорщини. 

ДВА  СКРИПНИКИ  ЦИГАНИ. 

ДВА  Г0РНАР1. 

ДВА  СТАРІ  ЛВ1ДЕ. 

ПАНЦіРСКиїї  старший. 

ПАНЦІРНІ. 
ДВОРАКИ. 
ЦИГАНИ. 

Двоє  дітей  в  пелїнках. 
Ангіль  Хранптель 
Гірска  цариця. 

Діло  ведет  ся  то  о-перед  Печинїжина,  то  в  Печинїжині,  то  в  Акре- 
шорскім  плаю. 

Гід:  1720. 


—  36  — 

Перший  схід. 

0-перед  Иечиеїжишіна    —  Вечер  по  заході  сонця. 

Ццганска  стан  з  шатрами  до  окола.  —  По  серед  круга  ковадло 
II  вогник,  два  цигани  куіот.  —  Другі  цигани  и  циганки  мішма  до 
окола,  то  стоя  то  лежа.  -  За  ггайов  видко  село  Печишжин,  а 
повище  села  на  гірці  замок  князя  Образпольского     -  По  далеку  гори. 

Цигани  співают.  Ковалї  приковуют. 

Гой  циганнн  шину  гріє, 

Во  зелїзо  світом  віє, 

Плуг  окує, 

Світ  годує, 

Гоя-ж  моя !  ге...  ой !  — 

Але-ж  гордий  з  горда  гордит 

Бразду^)  обертати, 

Йде  до  циган  с  чорнов  шинов 

Зброю  си  кувати. 

Такий  світ: 

Той  на  хліб 

Бразду^)  шинов  обертає, 

А  той  третин 

Брата  вбити 

Плаву  накладає. 

А  циганин  не  требує, 

Що  хто  каже,  то  му  кує, 

Тому  хрестик, 

Тому  истик, 

Тому  в  груди  ніж  —  ніж!    - 

Сонце    обзираесь,    у  Печіїнїжпнї  и  по  других    селах   дзвоня  на  ве- 
чірню, цигани    росходят  ся  красними    громадками    по  шатрах    Ьіро 
и  угорсіспй  цаганіїн  підходя  на  перед. 

Чужий. 

А  там  у  тім  шатрі  великім,  краснім? 

1  м  р  о. 
Там  наш  аркаш  сидит;  він  Моргай  звет  ся. 

Чужий. 
Той  Моргав,  богатир  той,  чорнокнижник, 
Що  ніе  за  него  слава,  що  такі 

')  В  перводруку:  Вразду. 


—  37  — 

Чарує  він  хрести,  чи  два  чн  кілько, 
Що  й  гадков  не  вгадаєш,  анї  пшслен 
Не  вліислиш,  що  за  силу  ьін  велику 
В  нї  учаровує?   — 

І  НІ  р  о. 

Він,  тоїї  самий.    - 

Чужий. 

А  кажут,  що  у  него  и  дочка  є 
Прекрасна,  прехороша,  як  та  зоря 
Вечірная  в  погоду?  — 

І  м  р  о 
О  як  зоря 
Заглянула  би  в  очп  їй,  від  разу 
Забула  би  світити,  с  того  дива, 
Що  їй  перевпшнлп  ! 

Чужий. 
О  чи  ти  лиш 
Не  глянув  армашівнї^)  за  глїбоко 
В  ті  зорешливі  очи  ?  — 

І  м  р  о. 

Глїбше  нї  -- 
О  глїбше  нї,  мій  брате,  як  в  могилу!... 

Ч  у  ж  и  й. 
В  могилу!    -    хто  в  сусїдех  Армашівнп 
Видумав  про  могилу  !  —  Тиж  хіба 
6  не  ледїн  за  себе,  не  хороший, 
Аби  за  себе  взяти  й  армашівну  ?     - 
У  нас  циганів  претцї  тесть  богатий 
Не  дожидає  зятя^)  з  рівним  віном, 
Як  тії  білі  люде?    —  О  я  знаю. 
Що  скоро  бес  післав  ти  лншь  старіст^ 
То  Морган  би  ти  дав  їй.  Лїпшего 
Він  зятя  си  не  найде,  нї  она 
Гарнїщего  сп  хлопця. 


М  В  перводр. :  Армашівнц. 

2]  В  перводр. :  затя ;  дальше  зятя. 


-  38  - 

1  ПІ  р  о . 
Вже  н  найшла, 
О   вже   н  найшла,  аіііі   брате!  —   (Сонце обертає  ся) 

Вадиш  там 
У  тих  пишних  побоях  кран  села, 
Де  у  дворі  ясїне?    -    Там  спдит 
Оден  стрілец,  Василь  він  Довбуш  звет  ся, 
Він  навіт  и  не  відси,  а  зайшов 
З  Волощини  чи  відки :  того  вна 
Кохає. 

Чужий. 

Я  би  вбив  'го!  — 

Імро. 

А  она?  — 
О  и  она  би  вбилась!  —  ти  гадаєш, 
Що  ту  любу  добути  мож  ножем, 
Або  дістати  кресом  як  голубку 
У  лїсї  на  горісі  ?  —  О  лиш  то  ні !    — 
Коханє  лиш  дает  ся,  не  берет  ся. 

Чужий. 
А   він  же-ж  їй  кохає?  — 

Імро. 
О  коби 
Він  хоть  її  кохав,  як  радо  я 
6>іу  коханя  того  бих  сприяв, 
Бо  вна-б  щаслива  була!  —  Да  здаег  ся, 
Що  та  его  люба  не  здалека. 
Дай  Боже,  щоб  не  так  се!   — 

Чужий. 

И  чи му ж 
Не  перестережеш  їй?  — 

І  вір  о. 

Я-ж  бе  смів 
її  так  засмутити?    —  за  ввес  світ  сей 
Я  того-б  не  зробив !    —  И  на  що-б  здалось 
їй  перестерігать?  —   хіба  коханє 


—  39  — 

Перестороги  знає?   —  О  коли 

Здаєт  ся  їй,  що  стрільчик  молоденький 

їй  любнт,  а  він  справді  їй  кохає  : 

На  віщо  же  затроювагь  любу  ту 

И  зеренцем  лиш  оашу?  —   А  не  любит 

Він  їй  по  щирі  правді":  то  ще  доста 

За  борзо  роскроїт  ся  то  їй  серце, 

Не  я  аби  кроїв  'го.   -   Легко,  брате, 

Чуже  убити  щастє,  серце,  душу, 

А  серце  то  лиш  раз  нам  в  грудех  бет  ся, 

Лиш  раз  на  поки  світа!  (Два  скрппншої    надходя). 

Добрий  вечер  1  — 
Се  наші  ледїнї  и  скрипники  ; 
А  се  мій  гість  з  Угорщини.  А  вадь 
Добраніч  відограти  армашівнї?^)  — 

Скрипники. 
Красї  би  поклонитись. 

І  м  р  о. 

Поклонитись, 
Нехай  би  и  в  могилу.  —  А  якої  ? 

Скрипники. 
Порадити  най  ласка  ? 

І  м  р  о. 

О  заграйте 
Товариші,  лиш  тої,  що  оногди 
Сте  грали !  —  погодїте  —  що  циганка 
Любила  ледїня,  а  він  їй  зрадив. 
О  чо'  ті  ваші  гусли  з  мого  серця 
Не  вроблені,  а  мої  суми  думи 
На  тих  не  струни  гуслех:  сказав  би. 
Всю  правду  бих  сказав  їй  голосами 
З  душі  самої  взятими!  --   Заграйте!    — 

Ч  у  ж  и  й. 
Заграйте !    — 


В  перводр. :  Ар.мяііііпни. 


—  40  - 

Імро. 
о  заграйте !   — 

Скрипники  грают,  оба  цигани  співают. 

ПІД  білойов  березойов  —  недоле  моя  ! 

Пе  Нестерюк  с  циганкойов  в  неділю  до  дня. 

Циганочко,  Волошечко,  анумо  :  здоров !  — 

Чого  в  тебе  Нестерюку  на  ііолїх  да  кров?  — 

Циганочко,  Волошечко:  я  сокола  вбив, 

А  він  мені  рантух-полу  да  кровйов  збрудив. 

Гой,  гой  ти  мій  Нестерюку  :  не  с  птаха  се  кров !.. 

Цить,  цить  душко  циганочко !  —  анумо :  здоров !  — 

Здоров  же  й  тц  Нестерюку  —    пай  серце  до  дна  !  — 

Поховали  Нестерюка  в  неділю  до  дня. 

(Відспівавше  —  росходят  ся  по  шатрах,   Йван  Городенчл'к  и  печи- 
нїжпнскпй  парубок  виступают). 

Нарубок. 

Он  видпте  в  ті  хаті  під  побоєм, 
Де  у  дворі  ясіне,  там  сидит 
Василь  ваш,  Довбущук. 

И  в  а  н. 
О  дякувать  вам! 

Парубок. 

И  вам  не  було  важко  тілький  світ 
З  Волощини  сюда  дорогу  бити, 
Товаришя  відвідать  ?  — 

Йван. 

Й  під  землев 
Єго  би  я  відвідав,  бо  не  мав  я 
Товаришя  над  него !  —  Да  чи  все 
Такий  ще  гордий  та  пишний  як  був 
У  нас  на  Буковині,  та  завзятий  ?  — 
Бувало  як  заозмет  ся  хоть  на  що, 
То  вже  не  має  серцу  стриму  в  него. 
Як  буря  та  наважит,  а  учинпт 


—  .41  — 

Що  хоче  учинить.  А  чи-ж  'му  треба 
Би  було  в  чужині  шукать  ирптулку 
Було,  як  не  завзятість  та  би  була? 
А  то  то  серце !  серце !  — 

Парубок. 

То  Василь 
Же  не  по  своїй  воли  ііонехав 
Свій  край?  — 

Йван. 
Хіба  по  своїй  воли  хто 
Лишає  хлїб  солодкий  в  своясп, 
Та  йде  шукать  гіркого  на  стороні ! 
Але,  як  кажу:  серце!  — 

Нарубок. 

О  вас  прошу  ! 

Йван. 
З  охотов,  пане  брате.  —  Василів 
Був  батько  богатирь  на  цілі  гори, 
Як  царь  оден  сн  жив.  Да  як  помер, 
.Лишились  два  сини:  Андрій  оден, 
А  другий  наш  Василь,  и  удова 
Стара,  слаба,  уломна.  Да  Андрій 
Не  вдав  ся  в  свого  брата,  потайний  був, 
Лихий  та  сам  собі  лиш,  заким  наш 
Василь,  хоть  и  Фудулний,  и  палкий  був, 
То  праведна  душя  и  всему  щира; 
Й  душі  би  удїлив. 

Парубок. 
О  се  Василь! 
Василь  як  змалював !  — 

И  в  а  н. 

Не   гак  Андрій, 
Котрому  навіть  рідна  своя  матїрь 
За  много  була  в  хатї,  не  аби  що. 
И  що  ему  робити,  щоб  ся  борше 
Позбути  матери  —  нуж  зневажати 


-    4:2    - 

Стару,  слабу,  удову,  далі  й  бити, 

Так  брате  иравду  кажу :  далі  п  бити !   — 

Але  Василь  на  се  як  надійшов  раз, 

Так  ніж  у  нїм  втопив !   —  за  що-ж  и  пі}'сїв 

Нехати  він  свій  край  и  свій  піаеток, 

И  в  чужину  втікать,  Да  чую,  що 

И  тут  ему  не  згірше  ся  поводит.  — 

Парубок. 

О  Василеви  добре,  так  що  ліпше 
Не  може  навіть  й  бути.  Як  зайшов 
Сюда,  то  стрільчив;  а  стрілец  то  з  него  І 
Що  видит  то  убє.  Вітак  вженив  ся, 
Взяв  жінку  си  маєтну,  ґосподарну, 
А  що  вже  добра,  добра !  як  той  хлїб 
Насущний  добра  !  И  двійко  діточок 
Вже  мают,  величеньких.  Добре  йде  їм. 
Худобу  мают  красну,  тблоки, 
Поля,  плуги.  —  А  як  би  був  хотів, 
То  міг  и  Печинїжан  був  би  мати, 
И  дїдичем  остати. 

И  в  а  н. 

ІІечинїжин?  — 

Без  жерту :  ІІечинїжин. 

И  в  а  н. 

О  вас  прошу  І 

Парубок. 
Ви  водите  той  замок  там  пишний, 
Що  свої  башти  в  небо  підоймае?   — 
В  нїм  мешкає  великий  та  богатип 
Наш  дідич  Образпольский.  Він  в  князь, 
И  оженив  ся  аж  на  Україні 
З  прекраснов  гетманівнов  там  однов, 
И  буде  тому  білше  вже  як  рік, 
Як  їй  привіз  сюда  на  свої  добра. 
Так  жили  в'ни,  що  жили,  аж  якось 
Поїхав  Образпольский  в  Кололіию, 
Хто  зна  в  які  там  требі.  Як  поїчан, 


43 


А  слуга  всі  на  гульки!  Лиш  хіба 
Лишилась  покоїіова  челяда 
У  замку,  білш  нікого.  Але  тут 
На  раз  як  ймет  ся  замок !...  Доки  ми 
З  села  ся  позбігали,  то  вже  годі 
Й  приближити  ся  було  д'  нему.  Аж 
И  князь  тут  прилітає.   —   Моя  жінка   -- 
(як  крикне),  мій  синочок  !  ГІечпнїжин 
Даю,  ввес  ключ,  хто  виратуе  мп 
Єдину  дружину  н  дитинку  мою  !   — 
Але  ніхто  не  важивсь,  и  за  два 
Ключі  ніхто  би  був  ся  не  відважив 
У  певну  смерть  пускатись.  Аж  на  сс 
Василь.  — 

И  в  а  н, 

Да  чий   — 

Пару  бо  к. 
В  огонь  чи  не  санувся?  — 
Хіба  хто  міг  'го  сперти  або  смів  ?  — 
Да  и  коли  не  було,  бо  в  ту  хвильку 
Він  вже  и  в  замку  був,  уже  й  в  вогни, 
А  за  годиночку,  що  се  я  кажу. 
Вже  виніс  и  княгиню  и  дитину. 

Йван, 
князь?  — 

Парубок. 
Єму  у  ноги.  Друже,  каже. 
Бери  собі  село,  котре  лиш  хочеш, 
Бери  си  Печиніжин.  Завтра,  каже, 
Поїдемо  до  Львова,  там  тобі 
Все  випишу  що  треба. 

Йван. 

А  Василь? 
Парубок. 
Лиш  подивив  ся  погордо  на  князя. 
Я  паном,  каже,  бути  не  умію  ; 
У  гуцула  як  кріс  є  и  тоиір. 


44 


II  пара  пістолятей  за  резіенепі, 

Він  с  князеш  не  шіняесь !  —   Се  сказавше, 

Пішов  до  довіу  з  іорда. 

Н  и  а  н. 

Фап !  —  а  князь 
На  се  ся  не  огнївав  ?  — 

[Іарубрк. 

Ми  боялись, 
Що  'го  убе  від  разу.  Да  нїчо' 
Му  боледь  не  казав,  бо  в  Василя 
Якийс  такий  є  позур,  що  его 
Вадь  и  король  боявся-б.    -    Боже  мій  ! 
А  як  осердит  ся  —  то  мир  який 
Би  був  —  усе  йде  в  ростїч !  —    Да  ходім 
В  село,  бо  полягают  далї  спати, 
Не  докорнябм  ся.  Йдім !  — 

Йван. 

Ходім ! 

Другий   схід. 

у  Печпнїжішї.    Ніч.    Город    коло    замку  князя    Образпольского.  — 

Місячно. 

К  О  Л  о  т  н  І  Ц  К  и  й  (уходит,   читаючи  лист). 

„Уже  два  роки,  як  ти  капеляном  у  князя  Образ- 
„польского,  а  ще  нема  ніякої  оізнаки  с  тебе?  — 
„Ще  тебе  раз  на  розум  уаоминаю :  Княгиня  не 
„сміє  жити  на  світі,  н  не  лиш  то,  що  не  сміє  жити, 
„але  в'на  мусит  страшнов,  иоганов  смертев  гинути, 
„аби  вже  ні  одну  козачку  не  кортіло,  з  Ляхом  по- 
„бератись.  По  друге,  мусит  она  перед  своїм  мужем 
„компромітована  умерати,  аби  нї  одного  Ляха  вже 
„не  кортіло,  з  Русначков  дружитись.  Нам,  єзуітам, 
„таке  дружінє  зо  всім  не  до  ладу,  бо  не  одного 
„Ляха  оно  вже  в  рускнй  табір  перевело.  —  Чернец, 
„що  коло  княгинї  капеляном,  мусит  на  кождий  спо- 
„сіб  також  гинути,  аби  православних  попів  не  кор- 
„тїло  в  Галитчину  заходити,    бо  нас  не  мало  труду 


„коштувало,  доки  ми  сен  кран  від  православія  очй- 
„стилн.  А  претцї  є  ще  в  Галитчпнї  богато,  дуже  бо- 
„іато  піужиків,  що  лиш  про  людзке  око  унїю  прнй-. 
„ЙШЛИ  а  потайма  прав  )славія  ся  держя.  У  Печинї- 
„жинї  є  їх  більше  як  чотириста  душ  :  всі  муся  гн- 
„нути!  —  чуєш?  —  усї !  ти  за  ні"  законовн  відпові- 
„даеш  !  —  а  ти  знаєш,  що  в  нас  жерту  нема. 
„А  діло  мусиш*)  собі  так  заспособитп,  аби  не  брала 
„ся  сама,  що  то  ти  орудуєш,  але  би  усї  гадали,  що' 
^то  все  з  князевої  волї  походит.  Нам  треба  конечне 
„Ляхів  з  Руснакамн  розрізнити,  бо  инак  нїколи  нам 
„не  вдаст  ся,  Ляччину  Москві  завдати,  а  то  конечне 
„мусит  бути,  хотівше,  аби  ми  у  ту  велику  Москву 
„приступ  дістали.  Не  теряй  же  часу,  але  пазь  своє 
„діло;  а  за  відвдяку  закону  ручит  тобі  твій  при- 
„хплннй  провінцпял." 

Антонїо  да  Роккавера.'' 

Гді!   — 
Провінціїял  гадає,  що  то  все 
Так  легко  як  писати !  Кожде  діло, 
Яке  би  в'яо  нї  було,  потребує 
Часу,  а  час  оказиї,  а  ся 
Знов  свого  коваля,  що  буде  знати 
Горячу  їй  кувати.  Ковалі 
Такі  —  ми  єзуіти,  и  як  кажут  : 
Не  згірші,  а  миж  ними  може  й  я 
С  послїдних  не  послїдний.  Да  за  много^) 
На  раз  від  мене  хоче  мій  закон ; 
Князь  Образпольский  хоть  и  легкомислий. 
То  рицарска  душя  у  нїм  ся  бє, 
Неповоротлива.  Да  з  ним  не  много  '  - 

Я  мав  би  короводів :  легкомислий 
Як  віск  даєсь  сукати,  але  та 
Княгиня!  О  д'  таким  невинним  душялі 
Не  легко  приступити!  Що?  не  легко  ?  — 
А  д'  коаіу-ж  легше  и[>истуиити.  ^к...  -;  ; 
Не  до  невинних?  —  0  я  свої  сіг^^ї.  ..і;: 


')  В  перводр.  очевидна  похибка:  мусит. 
"')  В  перводр.  похибка:  за  мною. 


—  46  - 

Заверг  вже  на  святнцу  ту :  топ  гуцул, 

Що  виніс  їй  з  вогню,  аж  пропадає 

За  нейов,  так  їй  любит !  Та  люба 

Ми  муспт  послужити  за  катиню 

Невинні  ті  святі,  и  як  здает  ся, 

Уже  и  послужила,  бо  хіба 

Би  доля  долев  вже  не  була,  щоби 

Та  моя  штука  ся  не  вдала,  що 

Я  прибував,  ц  диво  би  велике, 

Аби  она  не  вдала  ся  !  О,  в  нас 

II  ті  святі  з  небес  вступати  муся, 

Як  нам  їх  там  не  треба!    —   И  ти  уступиш 

Нам  с  тих  небіс  княгине,  дякув.мть 

Ті  гуцулскі  любі !   —  О  та  люба 

Найборше  чоловіка  подає 

Єго  нещастю  в  руки  !  Та  люба 

Дає  дитинї  ніж  на  свою  матїр, 

А  мамі  на  дитину  !  Та  люба 

Орудує  царями  и  краями 

И  війско  побиває :  може-ж  мати 

Остріщу  зброю  езуіт  на  світ  сей, 

Як  не  тоту  любу?  —  Се  ти  там  Томаш  ?    — 

Т  о  йі  а  ПІ  (Виступає). 
Мене  потребували  добродію. 

Ко  ло  т  нїцк  и  й. 
И  знаєш  певне  ти,  що  Довбущук 
И  сеї  ночи  прийде  у  город 
Аби  хоть  на  ті  вікна  подивитись, 
Де  то  єго  кохане  пробуває 
Неприступне  та  горде  ? 

Томаш. 

Знаю  певне. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

А  знаєш  де  циганска  стая,  и 

Де  цнганский  армаш?  —   Він  Морган  звет  ся;*) 

^)  В  перводр. :  зветса. 


-  47  - 

У  него  и  донька  є  прехороша, 
А  Довбущук  то  инодї  заходит 
До  неї. 

Т  о  м  а  ш. 

Довбущук?   — 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й . 
А  ти  гадаєш  ?   — 
Хіба  що  паню  нашу  він  кохає, 
То  щоб  нїчо'  не  діяв,  як  лиш  тут 
Скитав  ся  та  у  вікна  зазерав?  — 
О,  Довбуш  молодий  ще !  — 

Т  о  ПІ  а  ш. 

Розуліію.    — 
Да  що  с  тим  Морганом?  — 

К  о  л  о  т  н  і  ц  к  и  й. 

Він  чарівник, 
Єго  принаймне  мают  за  такого, 
Чи  сам  ним  бути  вірит.  Все  одно.   — 
Да  кажут,  що  такі  він  два  хрести 
Чарує,  що  надїєсь  ними  світ 
Цілий  опанувати :  сї  хрести 
Я  мушу  мати  Томаш  ! 

Томаш. 

Чи  п  вас 
Ввес  світ  опанувать  не  закортіло  ?  — 

Колоти  їцкий. 
Се  можна  й  без  хрестів,  принаймне  без 
Тих  циганских  хрестів.  Але  у  него, 
В  старого  слабодуха,  муся  в'ни 
За  світ  дорощі  бути. 

То  м  ащ. 

И  тнму  — 
К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 
Чи  я  їх  хочу  мати  ?  —  Угадав. 
Бо  чим  и  можна  світ  сей  поводити, 


-  48  — 

Так  легко  як  не  томи  забавками?     - 
А  в  кождого  є  забавка  така. 
У  Моргана  хрести. 

Томаш. 

Типі  тяще  їх 
Дістати,  добродію. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  п  н. 

Довбу ш  їх 
Дістане. 

Тоаіаш. 
Нї. 

Ко  л  отнїцки  й. 

Дістане,  лиш  скажи  'му, 
Що  в'на  їх  хоче  мати,  ию  княгиня, 
Від  него,  хоче  мати,  їх!  Міркуєш? 
Від  него !  Що  закоханий  длї  свого 
Би  не  вчинив  коханя  ?  — 

Томаш, 

Довбушук. 
Не  зробит  се  ніколи,  я  'го  знаю. 
Бо  инак  він  дістати  їх  не  міг  би, 
Хіба  бп  їх  украв.  А  Довбущук 
Лиш  се  бп  не  зробив. 

К  о  л  отнїцки  й. 

Хіба  я  кажу, 
Аби  він  їх  украв !  О  не  далеко 
Ті  твої  очи  видя!...  Не  украсти, 
А  вигулить  їх  має !  розумієш 
Ти?  —  Вигулить!  в  циганки!     - 

Томаш. 

Циганки 
Є  мстиві,  ревнівливі,  Гм  І  —  Да  я  — 
Да  я  вам  правду  сьгажу,  добродію. 
Що  ви  собі  шукайте  другого 
До  вашої  послуги. 


49 


Ко  л  отнї  цкий. 

И  чпму  то? 
Топі  а  ш. 
Тпзіу,  що  я  не  хочу  свою  голов 
Чп  шпю  з  вашев  мірять,  А  на  решті 
Могло  би  вийти  ще,  що  моя  би 
За  вашу  улетіла. 

К  о  л  от  н  їцкни. 
Як  то,  як  то?  — 
Т  о  м  а  ш. 
О  так,  що  я  не  можу  уторопать, 
На  віщо  ви  тоґдп   —   вже  буде  тому   — 
Не  девять  місяців?  так  рівно,  девять 
Вже  буде,  як  казали  вп  пустити 
Мені  Довбущука  в  покій  княгині. 
Як  се  би  визналось!... 


Не  знає.   — 


К  о  л  о  т  н  ї  ц  ки  и. 

О  на  ніч  о' 


То5іаш. 

О  я  знаю,  що  не  знає, 
Бо  ви  такий  казали  порошок 
їй  замішать  у  каву,  щоб  она 
Нїчо',  нічо'  не  знала.  Але  Довбуш 
Тим  ліпше  все  то  знає. 

К  о  л  о  тн  їц  к  и  й. 

З^робимОу 
Ш,о  й  він  не  буде  знати.        ^- 

Т  о  м  а  ш. 

О  я  знаю, 
Що  Довбуш  би  мовчав.  Але  у  него  — 
Ви  знаєте?  є  знак  дивний  на  твари, 
На  місяця  рогатого  похожий. 
А  паня  в  тяготі :  хто  знає  що  — 

ППСЛНПЯ   ФЕДЬКОВПЧЛ    їй,    1. 


—  50  — 


К  О  Л  О  т  н  ї  ц  к  и  й. 
Могло  би  с  того  бути,  хоч  казати  ?  — 
Се  моя  тайна,  друже.  А  за  голов 
Не  бій  ся,  бо  и  свою  я  сокочу. 
А  в  решті  —  кілько  чоловік  не  важит 
Тов  голоБОВ  за  дарма,  чо'  аби 
За  плату  він  не  важив  ?  — 

Подає  му  кпску  з  грішіїп. 

Йдім  тепер 
Гледїти  свого  діла. 
Пде  в  оден  бік. 

Т  о  ма  ш. 

о  за  гроші 
И  ангіль  чортови  би  був  хороший!  — 
Ви  розлучаєте  дитину  з  мамов, 
Ви  батька  кладете  живого  в  яму, 
Ви  брату  садите  ножі  у  груди, 
Лиш  вам  одним  я  поклонятись  буду  ! 

ІІде  у  другий  бік,  а  середпнов  уходя  Довбуш  з  Городенчуком. 

Городенчук. 
Не  може  бути,  брате !  —  ти  княгиню 
Кохаєш  ?  — 

Довбуш. 
Так  як  душу !  так  як  Бога ! 
Ще  дуще!   —  О  коби  я  вмів  сказати, 
Як  я  її  кохаю!...  Не  подоба; 
Та  наша  бесіда  не  має  слів, 
Мою  любу  вповістн  !  и  на  віщо 
Би  здало  ся  кому,  то  моє  щастє, 
Єдине,  тихе  знати  ?  —  О  Йване !  — 
Ні:  ти  менї  не  ввіриш  І... 

Городенчук 

Справді  нї. 
И  якже  можу  я  имити  віри 
Такому?  в'на  княгиня,  в'на  вельможна, 
Ти  гуцул,  ти  мужик,  ти  чужпнец. 


-  51  - 


Д  ов  бу  ш. 
Кобп  у  мужоцї  не  було  серця, 
Або  коба  той  чужинец  нещастноп 
Лишив  'го  там,  де  все,  усе  лишає. 
Що  серцу  було  любе!.,    а  то  лихо, 
Що  й  серце  йде  за  ним  І  йде  за  ним 
Аж  навіть  у  могилу,  и  коби 
Не  далї  як  в  могилу,  а  то  йде  з  ним 
Ще  и  по  за  могилу!... 

Городенчук. 
То  її 
Ти  від  тогди  кохаєш    від  коли 
їй  ратував  з  вогню? 

До  в  б  у  ш. 

Чи-ж  міг  я  инак? 
О  брате  мій  Йване,  щоб  она 
Ти  була  так  лежала  на  руках. 
Як  в'на  мені  лежала  !  .. 

Городенчук. 
Нещасливий !  — 

До  в  б  у  ш. 
Нехай  п  нещастливий.  —  Ой  нещастє 
Менї  за  щастє  стане,  бо  я  любю  ! 
О  Пване,  я  їй  любю !  несповіто, 
Незмірно  я  їй  любю !  най  п  світ 
В  супротавню  ми  стане  —  я  їй  любю ! 
її,  одну  на  світї !   —   А  й  сей  світ 
Оден  лишень  на  світї !  — 

Городенчук. 
А  она-ж?  — 
До  в  б  у  ш. 
11  в'на  одна  на  світі,  и  —  вже  моя!  — 

Городенчук. 
Не  може  — 


—  52  — 

Д  о  в  6у  ш. 
Ти  гадаєш,  Довбущук 
За  хмарами  любити  буде  ?  —  Довоуш 
Що  схоче  то  й  дістане,  що  хотів  — 
Дістав  вже,  силов,  штуков :  як  ся  вдало  ! 
Довбущукам  однако. 

Городенчук. 
Чи  лиш  ти  — 
До  вбу  ш. 
Я  молодий  ще,  брате.  —  З  рештов  ксьондз, 
Що  тут  є  у  дворі  —  конец  кінцезі : 
В'нп  дали  їй  такого  ся  наоито, 
Що  в'на  нічо'  не  знала,  н  я  був 
У  неї,  з  нев,  як  хочеш.  — 

Городенчук. 
Ти  же  міг!.  . 
Зробити  се,  Василю? 

Д  о  в  бу  ш. 

Я  чи  міг!. . 
А  міг-же  я  втолитй  той  вогонь, 
Що  иалит  в  менї  серце?  О  мій  брате: 
Толив  я  'го  й  тов  сплов,  що  не  маю; 
Не  утолпв,  не  вдалось.  —  Знаєш,  брате, 
Що  я,  аби  любу  ту  обманити, 
З  однов  циганков  дївков  забадив  ся        • 
В  роскішне  женпхане?  — Не  вдурив  я 
Нещастне  свов  серЦе  І... 

Городенчук. 

Ти-ж  жонатий  ? 

Д  ОБ  бу  ш. 
Вжениз  ся,  да  не  я,  а  чужина 
Студена  мня  вженила.  —  Я  не  знав 
Тогди  ще,  що  люба  є.  О,  сей  замок 
Чен  в  звізди  не  завіся  ще,  чей  найдесь 
Куток  ще  в  сему  світї  безконечнім 
Длї  мене  и  длї  мене !  — 


—  53  — 


Городенчук. 

Твої- ж  діти?  — 
Василю,  то  ве  гуцул!  —  будь  здоров!  — 
Пде. 

До  в  бу  ш. 

Чи  гуцул  чи  не  гуцул  я,  а  серце 
Нажити  хочет  ся  у  сему  світі, 
Нажити  ся  як  хоче !  —  Що  сей  світ  ? 
Що  доля  є  у  нему?  —  Світ  6  то. 
Що  ужпям  у  непіу.  —  Нині  наше 
А  завтра,  —  запитай  ся  в  гробаря, 
Чи  много  вержі  світа  нам  у  яму  ? 
Лови  'го,  бо  ти  люде  розберут  'го 
Як  ніч,  и  білш  нїчо'  тобі  не  лншут 
Як  лодву  ту  на  трунву  !  —  Світ  на  то, 
Аби  єго  ужити  —  а  ужити 
Як  свому  серцу  воля,  своя  воля !  — 
Я  мушу  їй  дістати  І  — 

Хоче  йти  —  Томаш  ему  на  зустріть. 

їомаше : 
Княгиня  твоя  дома?  — 

Томаш. 

Дома.  В'на 
Се  шле  мене  до  тебе.  — 

Шеаче  'му  в  ухо. 

Д  О  В  б  у  ш. 

Злодій  ?  —   ні ! 
Я  красти  не  учив  ся.  — 

Да  не  красти. 
А  — 

Шепче. 

Д  ов  бу  ш. 
Вигулить?  —  одно  то  що  и  украсти. 
Я  - 

Томаш. 

Шепче.  В'на.  — 


-  54=  — 

Довбуш. 
В'на  хора,  кажеш?  О  не  ріж  мня!   — 
Я  йду  до  Моргана  1  я  купю  їх ! 
Я  випрошу  !  я  силов  з  рештов  — 

Томаш  шепче. 

То 
Конечне  вигулить?  —  то  так  ворожка 
Казала?  —  вигулить!..  Нї!  нї!  ніколи 
Я  того  не  учиню  !  — 

Томаш. 

Просимо-ж 
На  похорон  по  завтрю.  — 
Хоче  йти. 

Довбуш. 
Не  пускає  'го. 

Стій,  я  йду! 
То  в'на  би  вмерла,  кажеш?..  —  йду!  вкраду! 
Як  хоче  !  в'на  би  взіерла,  жди,  я  зараз 
Ти  принесу  хрести !  — 
їїде. 

Томаш. 

Я  буду  ждати. 
О,  бзуіцкин  треба  розум  мати, 
Але  не  гуцулску  ту  лековірну  душу. 
Розумний  їст  грушкП;  а  дурень  землю  мусвт. 
Йде. 

Третий  схід. 

За  Печинїжнном.  —  Ніч. 

Шпрокий,  дорогий  шатер,  а  серед  шатра  велика  ватра  в  закопі. 
По  обох  боках  дорогі  отоманп.  На  одні  отомані  стоїт  ве.іике  зеїіь- 
кало  в  об.тукватнх  золотих  рамцях  приперте,  перед  зерькалом  п.іпт- 
кий  К0ШЄ.1ПЧ0К  з  усілякими  квітками  п  павами,  а  на  квітках  ве- 
ликий золотий  гребінь. 

Цо  ра. 

Уводпт  Моргана  з  надвіря  поволеньки  по  під  боки  у  шатер.  На 
Морганї  довгий  багровий  жупан  и  аравский  завій  на  голові.  — 
У  одні  руці  'му  знахарскпй  бичпк  золотий,  а  у  другі  на  червонні 
аксаметові  шириньцї  з  довгими  золотими  тороками  два  золоті  хре- 
сти на  ланцушках. 


—  55 


Лиш  поволеньки,  таточку,  поволи, 
Абисте  не  упалп  ! 

Сажає  Моргана  на  отоману. 

Так!  Тепер 
Припочивайте,  татку !   — 

ІІде    на   другу    отоііану,    сідає,    росплїтаєпь,    чеіііет    ся,    заплітавсь, 
уквітчавсь,  а  ув  одно  прпзераєсь  в  зеркало. 

М  О  р  г  а  н. 

Знай  же,  доню, 
Абес  мене  збудила,  на  коли 
Ме  світова  сходити,  бо  ввес  труд 
За  трицїть  рік  пропав  би!  —  чуєш  доню?  — 
За  трицїть  рік!  —  а  трнцїть  то  богато, 
Богато  дуже,  доню !  —  Трицїть  рік. 
То  половина  віку. 

Цора. 

Таточку,  — 

М  о  р  г  а  н. 

Що  Цоро  моя  доню  ?  — 

Ц  о  ра. 

Таточку, 
Що  мала  я  питати  вже  давно  вас?  — 
Які  хрести  ви  лагодите  се 
Вже  трицїть  рік  чи  кілько  ?  —  від  коли 
Лиш  я  запамятала,  то  нїчо' 
Не  дїете,  як  над  хрестами  сими 
Ворожите  в  одно?  —  а  відь  велику 
В  нї  силу  вворожилн  ? 

М  ор  га  н. 

О  велику, 
Велику  моя  доню!  —    Ще  три  роки 
До  трицїть  тих  вже  збутих,  а  тогди 
Щ,астлива  буде  моя  доня  Цора 
В  щастлпвих  сего  світа. 


56 


Ц  О  р  а. 
Батьку  мін : 
Хіба  казала  вашя  доня  Цора. 
Що  в'на  не  є  щастлнва,  прещастлпва 
У  свого  бадечка?  — 

М  о  р  г  а  н. 

Щастлпва,  лиш 
Все  сльози  утерає.   —  Ти  гадаєш, 
Що  я  нїчо'  ае  вижу,  як.  колп 
Ти  прийдеш  с  погуляня  у  неділю, 
А  сльози  крутят  ся  тобі  в  очех, 
В  очвцях  тої  Цори  !...  О  не  раз 
Батьківске  моє  серце  в'нн  пекли 
Як  та  червопна  шина,  тії  сльози!... 
Я  знаю:  в'ни  цурают  ся  тебе 
Ті  нїжні  білі  люде!   —  в'нн  усї 
Цурают  ся  циганки  !  а  я  хочу, 
Щоб  в'ни  на  колїнкох  о-перед  неї 
Ходили  !  не  они,  не  ті  раби 
Рабів,  але  великий,  славний  нарід 
Звав  Цору  свойов  панев,  и  еї 
Корону  найдорощу  сего  світа 
На  голов  положив  І  — 

Цо  р  а. 
О  батьку  1МІЙ  : 
Прапрадїд  пнй  и  прадід  не  ходили 
В  коронї,  на  що  Цорі  в'на  би  здала  ся?  — 
О  Цора  й  так  щаслива!   —,.-/.  ; .;  - 

М  о  р  га  н. 

Моя  доню : 
Ті  прадїди  твої    —  то  короля.ми 
Раз  були  у  Егептї,  у  святому, 
Над  народом  великим.  —   Як  той  нарід 
Розсіяв  ся  по  світї,  як  батькам 
Тим  нашим  не  лишило  ся  нїчо' 
З  незмірних  їх  маєтків,  як  кавальчпк 
Старого  пергаменту  —  я  тобі 
Не  і)аз  вже  вповідав.  —  Да  той  р:авальчик 
Старого  перґаменту  вартував 


-  57  - 

За  всі  корони  сніта,  бо  на  нїпі 

Записана  була  велика  тайна 

Хрестів  сох  двох  чудесних.  —   Ще  три  роки 

Лиш  Цорю  моя  доню,  а  усї 

Корони  сего  світа  я  складу 

На  твою  голов  доню,  гіосажу 

На  наіібогатшу  тя  столицу  світа: 

Егеиецку  столнцу  !  —  Ще  три  роки  — 

А  ши  в  Егептї  доню !... 

Ц  о  р  а. 

У  Егептї  ? 
О  нам  п  тут  6  добре !  — 

Моргай. 

Добре,  бо 
Той  стрільчик  піолоденькин  прнлюбпв  ся 
До  твого  сердечка.  —  О  моя  доню : 
Давно  би  я  тобі  заборонив  був 
Вже  твоє  то  кохане,  як  би  міг 
Я  що  заборонити  свої  Цорі, 
Ж  якби  я  не  знав,  що  то  кохане 
Заборонити  годї.  О  кохай  ся. 
Кохай  ся  моя  доню,  доки  ще 
То  серце  молоденьке.  Да  не  май 
II  за  зле  батькопи,  що  він  тебе 
Остерігає  доню,  бо  єму 
Усе,  усе  ся  видит,  що  Василь  твій 
Не  так  тебе  кохає,  як  то  в  світї 
Кохане  вірное  кохати  має  !  — 
Будь  осторожна-ж:  доню,  щоб  вітак 
На  мене  ти  не  нарікала !  я 
Теперь  усну  годинку.  А  як  буде 
Та  світова  сходити,  щоб  мене 
Збудила  зіоя  доню !  - 

Ц  о  р  а. 

Я  вас  збужу. 
Тим  часом  най  вам  сон  благий  та  красний 
Мій  бадечку  приснит  ся !   —    най  ся  приснит 
Вам  любий  ващ  Егепет!  —  На  добраніч!  — 


-  58  - 

М орган 

Усипаю'ш. 

В  Егептї,  у  Егептї,  там  де  Нїль 

Святий  с  цілої  Африки  ситної 

Всю  манну  золоту  у  дар  приносит !... 

В  Егептї,  де  женец  не  може  колос 

Годований  снтойов,  обтякнути 

Руков  широков  свойов!...  У  Егептї, 

Де  вічні  піраміди  вповідают 

Часів  великих  славу !  —    у  Егептї, 

Де  у  Озіріса  святого  гробу 

Наш  нарід,  волен,  снлен,  пребогатнй, 

Чудесний,  поклоняв  ся  прежде  віку!... 

О  Ізіс,  о  Озіріс !  В  тім  Егептї 

Даруй  менї  приснитись,  подивитись 

На  славу  нашу  давну  1  попослухать 

Ті  гри  святі  в  Тебанї!  піснї!  гімни! 

Прійтись  по  тих  колюмнах  таенственних 

У  МемФІ  ті  великі.  О  Озіріс ! 

О  Ізіс,  о  —  Озіріс... 

Усппає. 

Цо  р  а. 

Не  зараз. 

А  як  мін  батько  правду  каже?  —  як 
Мене  він  так  не  любит,  як  менї 
Се  молоді  здавалось  ?  —     -  Як  вго 
Люба  лиш  забагом  була  на  хвильку, 
Лиш  Фрашка  на  годинку,  що  тогди  ?  — 
О  світе  мій  нещастний  !...  Да  чиму  — 
Чиму  не  запитала  я  давно  вже 
В  его,  чи  він  мня  любит?..    Мала-ж  я 
Хіба  коли?  —   хіба  люба  та  нашя 
Вже  с  тілько  ся  пристаріла,  аби 
Було  коли  питати  про  любу 
Вже  було?...  О  сама  я,  я  сама 
Недоли  свої  винна !...  Як  теперь   же 
Він  скаже  що  не  любнт,  скаже,  що   — 
Що  він  лиш  жартував,  що  він  дурну 
Циганку  лиш  дурив?...  Під  воду,  Цоро ! 
Під  воду  бідна  Цоро !  —  Да  нехай 


-  Ь9  - 

Я  буду  білі  щоці'*)  й  на  печерю. 

А  правду  мушу  знатп!  —  Ццть  —  йде!  — 

Дов  бу  ш. 

Уходпт  у  стрілецкі  зброї,  як  був  ц  в  городі. 

Добрий-вечер  циганко !  —  Чо'  така 
Смутна  та  невесела?  — 

Змітує  кріс  и  торбу,  а  сам  сїдає  коло  Цори. 

Цора. 
Бо  нема 
Чим  веселити  ся !    — 

Дов  буш. 

Чим  веселитись  !.. 
Хіба  не  молода  єс?  —   не  жива? 
И  чо-ж  би  до  житя  нам  білше  треба, 
Як  не  зелених  літ,  як  не  житя?  — 
У  нас,  у  гуцулів  прнповідают, 
Що  до  житя  не  треба  білш  нічого, 
Як  тілько  що  житя !  — 

Цора. 

О  білше  треба!  - 
Д  о  вбу  ш. 
То  білше  6  за  більше.  —  Сокоти  ся 
Циганко  того  білше,  щоб  и  ти  — 
И  ти  не  так,  не  так  —  да  рад  бих  знати  - 
Як  в'но,  то  твоє  білше  називавсь  ?  — 

Цора. 
Люба !  — 

Д  о  в  бу  ш. 
Ха  ха!  —  О  правду,  правду  маєш 
Циганко !  Ох  люба  та !...  То  вже  н  ти  ? 
П  ти  любу  ту  знаєш?  тон  медок 
Палкіщий  від  отрути?  той  полин 
Цукрований  надїев?  —  А  я  думав 


')  Чп  не  похпбка  зам    шуцї  ? 


—  60  - 

Тебе  ще  за  щаетливу?  —  думав,  що 
Ти  в  світа  все  прийаіаєш  так  як  світ 
Тобі  'го  иодаб  ?  —  О,  о  циганко  : 
Ти  в  него  не  бажай  то  білше,  бо 
Тобі  нїчо  він  даст!  —  О  світ  сей  бідний! 
Мені  вірь:  світ  сей  бідний!  —    не  бажай 
Тн  в  жебрака  того,  чого  самий 
Він  жебраючи  просит!.. 

Цо  ра. 

Се-б  чого  то? 
Д  о  в  бу  щ. 
З'іщеної  надїї!   —  О  не  має 
В  нас  білшего  на  світї  ворога, 
Як  та  мана :  надія !  та  надія  І. . 
Надїй  ся !  и  надїй  ся !  и  надій  ся  : 
Тим  часом  смерть  закралась  зза  плечей, 
Тай  вік  ти  відокрала !... 

Пде,  бере  хрестп  що  коло  Моргана  на  подушці  лежали,  сідає  з  нпміт 
знов  коло  Цорп  и  обзіїрає  прпязно 

Цора. 
Та  надїя 
Ніколи  смерть  не  кличе.  — 

До  в  б  у  ш. 
Тай  її 
Не  відрядні  як  прийде. 

Цора. 

За  тото-ж 
И  вік  наш  дорогий.  — 

Д  о  в  бу  ш. 

О  правда!  -- 

Цора. 
Правда! 
И  вічна  ще  до  того !  За  тото-ж 
Ми  мусим  п  ті  хвилі  дорогі 
Собі  так  забезпечить,  щоб  вітак 


—  61  — 

Банованя  не  було.  Правда  діилий, 
Що  світ  сес  не  дає  нам  білше,  нї 
Нам  може  білше  дати  як  він  має. 
Да  то  що  він  дає  нам,  то  таке 
Солодке  6  и  аіпле,  що  годинка 
За  вік,  віки  вартує !  — 

Д  овбу  ш. 

Се  би  було?  — 
Цо  ра. 
Люба.  —  Ти  осміхнув  ся  ?  —  Я  сподіюсь   — 
Що  мій  Василь  мня  любит?  — 

Д  о  в  б  у  ш. 

Сі  хрести 
Вже  мої  є  циганко  ?  — 

Цо  ра. 

Сї  хрести  — 

Д  о  в  бу  ш. 
Менї  дарує  Цора?  —  Так?  не  правда, 
Що  ти  ми  їх  даруєш?  — 

Ц  0  р  а. 

То  хіба 
Убити  свого  батька?   — 

Д  о  в  б  у  ш. 

А  я  думав  — 
Що  Цора  лиш  одного  Василя 
У  сему  світї  любит? 

Тим    часом    схопивсь,    верг    Цорі    хресгп    в    по.Чп,    убрав    "на    себе- 
зброю  и  хоче  птп. 

На  добраніч, 
А  як  ти  схочеш  знати  чи  ти  любиш,  ' 

И  чи  вірне  любиш,  то  спитай 
У  перед  в  твого  серця,  чи  в'но  зможе 
И  то  любі  Офірувать  —  що  'му 
6  найдороще  в  світї,  а  тогди  аж 
Меш  знати,  чи  ти  любиш !  —  на  добраніч !  — 

Хоче  йти. 


—  62  - 

Ц  ора. 

Ловит  'го  за  сердак  и  не  пускає. 
Ти  йдеш?  — 


Д  ов  бу  ш. 

Пусти !  — 
Цо  ра. 

Василю !    — 
Д  о  вбу  ПІ. 

На  добраніч! 
Цор  а. 


Василю !  — 


Д  о  в  бу  ш. 
На  добраніч  !  — 
Цор  а. 

Ще  слівце!.. 

Д  ов  б  у  ш. 
Але  аби  останнє  ?  — 

Цо  р  а. 

Ох  останнє 
Василю  мій,  останнє  !...  ти  »іня  любиш? 

Д  о  в  бу  ш. 

Нишком : 

Що  маю  я  казати  ?...  а  брехати 

Так  тяжко...  ох  так  тяжко!...  та  длї  неї 

Я  щ6  би  не  зробив?... 

На  голос: 

Циганко  !   —   чуєш  ? 
Я  —  я  тебе  кохаю !... 

Ц  о  р  а. 
При  хрестах  сих?  — 

Д  о  в  б  у  ш. 
Ох  Боже!...  При  хрестах  сих!... 


—  63  — 

Цора. 

Пхає   му  хрести  силов  в  руки. 

Бери  собі  хрести  сї!...  що  мій  батько?  - 
Що  царство?  що  корона?  —  ти  є  шіп, 
То  й  світ  цілий  мій!...  Що?  ти  дрижиш? 
О  не  дрижи  мій  милни,  притули  ся 
До  мого  сердечка !  оно  горяче, 
Від  разу  ся  загрієш!...  Що  —  чи  ти  — 
О  ні:  ти  не  вшукав  мня,  ти  присяг 
Що  ти  мня  не  вшукаввс  ?  — 

До  в  бу  ш. 

Нещастлива 
Не  добивай  в  ми  серце!...  Ошукав! 
Тебе  и  твого  Бога !  —  твого  й  мого !  — 
Бо  слухай,  коли  можеш :  Не  тебе, 
А  ту  княгиню  я  кохаю,  и 
Для  неї  видурив  сі  два  христи, 
Бо  в'на  бажала  мати  їх,  а  я 
Се  добре  знав,  що  в  тебе  инак  їх 
Не  вигулю,  хіба  присягов,  що 
Одну  тебе  я  любю  !  —   Не  кохав  я 
Школи  тя  циганко,  я  тлумив  лиш 
Нещастну  ту  любу  до  неї  в  тебе. 
Як  той  пяниця  в  корчмі  своє  горе 
В  нещастні  чарцї  тлумит  І...  О  прости 
Сли  можеш!  а  не  можеш  —    Бог  між  нами! 
А  я  не  можу  инак !   — 

ВІДХОДИ!  борзо  с  хрестами. 

Цора. 

нагонит  ся  за    ним,    вітак   з'упиняєсь,    пде   серед   шатра   потпкаю- 
чнсь,  п  паде  на  землю. 

Небо  !  —  земле ! 
Се  що  зо  мнов  ся  дїе?...  Таточку, 
Вставайте  умерати!... 

Моргай. 

Промітуєт  ся. 

Що  ти        о 
Де  мої  хрестики!... 


—  64  — 

Ц  О  р  а. 

Де  хрестики?  — 
За  душу  проміняла  !   — 

Морга  II. 

Чи  бму  — 
Ц  о  р  а. 
Я  їх  не  дала  татку?  —  що-ж  я  шала 
бдіу  вже  білше  й  датп  ?...  Ви  хотіли 
Самі  щастливі  бути?  ви  старі  вже, 
А  я  ще  молоденька!... 

Моргай. 

То  старому 
Не  треба  11  в  СВІТІ  жити  ! 
Штрикає  у  вогонь. 

Цора. 
Тату,  ждїг 
На  доню  свою  Цору!... 

Нагонпт  ся  п  собі  у  вогонь,  вітак  з"уппняет  ся  и  хааає  ніж: 

Та  сама?  — 
А  в'ни  щоб  насміялись?  —   в'ни  аби 
З  дурної  насміялись?  Ні":  обоє !    . 
Обоє  В  половінь!  а  їх  ввесь  рід   —  :-,. 

На  ніж  сей  острнн  імій!  О  слухай  мня 
Велика  непорочна  [Ірнсвятая !  — 
Циганка  мсту  усїм  їм  присягає!  — 
Тепер  до  князя  в  двір!... 

Біжпт.  У  половінії  показуїот  ся  великі  два  хрестп,  її  гаснут 
рапто>і  і  нев. 

Четвертий   схід. 

„у  Печпнїжіші  схід. 
Друге  містце  у  городі  коло  замку.    —  Місяць  за  хмаров. 

Кал  ОТ  н  ї  цк  и  й. 

Приходні. 

Усе  в  дворі  в  тривозі,  все  в  сумі, 
Усе  у  неспокою,  кожде  ходит 


—  65  - 

Еіеначе  затроене,  по  кутах 
Собі  все  потай  шепче,  головов 
Усе  собі  кпвае,  так!  а  Томаш 
Лїтае  неспокіпниіі,  наслухає. 
Білїе,  червоннїе,  се  мабіть 
Уже  їіі  час.  — 

Томаш  прибігає. 

А  що  тайї  ?  — 
Томаш  шепче  'му  в  ухо: 

Вже?  —  злягла"?   — 
А  що  хрести?    —   Чи  будут? 

Томаш. 

Тілько  що 
бго  не  видко  з  наліи  !   - 

К  о  л  о  т  н  і  ц  кп  п. 

А  циганка?  — 
іііслав  кого  до  неї,  так,  як  се 
Тобі  казав  я  перше  ?  — 

Томаш. 

Ні  ще,  бо 
Циганка  прилетіла  вже  й  сама, 
Уже  п  в  пана  була.  Все  сказала. 
Да  відки  в'на  се  знає  -    се  вгадати 
Не  легко. 

Ко  л  о  т  нї  ц  к  п  іі. 
Ну,  а  пан  ?   — 

Томаш. 

Встїкае,  да 
Ще  все  не  довіряє,  бо  ще  діти 
Не  впдїв. 

Колотні  цкиГі. 
Ох  тепер  хрести!  хрести! 
Т  о  м  а  ш. 
Да  в'на  бо  їх  не  прийме.   —   Що  я  скажу?  — 

ППСЛННЯ   ФЕДЬКОВПЧЛ   ПІ,    1.  5 


—  66  — 

Ко  л  о  т  нї  ц  ки  й. 
я  був  бнх  и  забув !   —  скажи,  що  їх 
Чернец  їй  поселае  !  чуєш  ?  —  що 
Чернец  їх  поселае  !  —  в'на  їх  прийпіе, 
Бо  він  нераз  такі  забавочки 
їй  поселати  звик.  —  Йди !  —  Глели-ж  І 
Та  лиш  розумно  !  чуєш  ?  — 

Пде  у  оден  бік,  Довбуш  надходчт  з  другого 
То  шаш. 

Є  хрести  ? 
Д  о  в  б  у  ш. 
Тут  маєш !  — -  Ох  мій  Боже,  як  мене 
Се  голова  болнт  !...  Кобес  ти  знав, 
Що  я  тепер  зробив !...  II  та  люба 
Матбуть  не  варта  того!...  Томашу, 
Тепер  я  йду  до  неї !  — 

Хоче  йти  —  Томаш  єго  гізпмає. 

Що  ти  ?  —  ти 
Гадаєш,  що  ся  душі  продают 
Без  баришу?     -  Могла  в'на  се  бажати 
Від  мене,  то  в'на  моя,  я  купив  їй 
Собі  душев  !  — 

Т  о  м  а  ш. 

Василю  — 
Шепче    му  в  ухо. 

Д  о  в  бу  ш. 

Нї!  — 
Томаш  шепче. 

То  правда ! 
Нехай  же :  за  годину  я  тут  буду ! 
Ти  пустиш  мня  до  неї !  —  а  як  нї  — 

Впрпває  ніж  зза  череса,  показує  'го  Томашевп,  п  йде. 

Томаш. 

Переполошенпй. 

Добрбдїю  І  — 


-  67  - 

Колотнїцкий  пріїходит  з  другого  боку. 

Ви  чули?  —  я  пропав! 
Я  знаю  'го !  він  прийде !  а  не  ставюсь 
Я  тут   —  він  ме  м'ня  пасти  І  —  він  убе  мня, 
О  він  мене  убє !  — 

Колотнїцкий :   шепче    іму  в  ухо.   —  Він  цїлує  "му  обі  руцї. 

ІІН  господ  мій  !   — 
Ви  Бог  шій !  — 


Ко  л  о  тн  їцк  п  й. 
Тихо  та  відважно  ! 


Идут  оба. 


Пятий  схід. 

у  Печинїжинї.  Ніч. 

Колотнїцкого  кімната  в  ііамку.  Світло.  По  стінах  великі  образи 
папаримекпх,  —  де  які  чорнимп  заслонамп  закрпті. 

К  0  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Уходит  з  одного  боку,  Томаїп  з  другого. 
А   що'?  —  хрести  подав  вже? 

Т  о  ПІ  а  ш. 

Вже  подав. 
Ко  л  о  т  ніц  к  и  й. 
Як  я  тобі  казав?  — 

То  маш. 
Як  вн. 
К  о  л  о  тн  ї  ц  к  ц  п. 

А  решта  ?  — 

Т  о  їм  а  ш. 
Спосібне  все. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  іі. 

Лиш  хитро. 


Т  о  м  а  ш. 

Не  журіт  ся. 
ІІде. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Я  аж  зачав  бояти  ся,  так  гарно 

Ведет  ся  моє  діло  І  —  И  княгиня 

Злягла  близнятами:  хлопчик  и  дївче. 

И  хлопчик  —  як  би  з  ока  'му  'го  вибрав  ! 

Сам  Довбущук !  и  місяць  на  лици, 

И  очи  чорні,  ясні!  ні  у  князя, 

Ні  в  неї  їх  нема!  а  в  мене  трумФ  !  — 

Не  викрутиш  ся  ти  пишна  княгине, 

Що  шизматиків  розвела  село ! 

Нї  в'нн!  —  ні  ваш  чернец !  а  що  наГікраще  — 

Він  за  годину  приііде  у  городі... 

Качав  бих  зо  сміхів  ся  я,  коби 

Ті  єзуіти  вміли  ся  сміяти !.  . 

Да  ми  не  дурнї.  душу  на  лици 

Носити,  щоб  всі  люде  в  нї  читали  !... 

Не  покажи  себе,  не  май  за  мало 

Найменшу  річ  у  снітї  —  всїгди  чуйним. 

Покірним  серед  миру  —    а  пануй  ним !   — 

Цить  —  Образпольский  йде!  — 

Князь. 

Уходит  як  оетеклпй. 

Га,  попе  і  попе  ! 
Я  одурію  попе ! 

К  о  л  от  н  їц  к  и  й. 

Нишком  с  хрестами,  зіече  їх   на  столпк.  а  сам   кпдает  ся  в  крісло. 

Лях  хіба 
Коли  розумний  був !   — 

На  голос 

ЯсновелЬі"можний  ?    — 

Князь. 
Вас  маю  годувати !  Вас  платити ! 
Як  писанки  тримати,  а  й  одного 


-  69  - 

Приятеля  не  піатп !.,.  О  чипіу 
Я  не  мужик,  шиззіатнк!... 

Ко  л  от  н їцк  ц  й. 
Пане  мій : 
Не  можна  запитати.  — 

Князь. 

Запитати  ? 
Про  віщо  запитати  ?  —  про  тото, 
Що  й  воробцї  вже  знают?  —  О  лиш  я, 
Лиш  я  нїчо'  не  знаю...  бо  я  князь, 
Бо  маю  сорок  сів.,    мені  не  можна 
У  грудех  серце  мати  так  як  другим !... 
Не  треба  й  слави  мати!...  на  що  слави?   — 
Приятеля?  —  сопруга?  —  вірного? 
Коли  він  князь  ся  пише?... 

Ко  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Пане  любий  — 
Князь. 
Нїчо'  як  пане  любий  !  пане  любий  ! 
Що  слово  —  пане  любий!  —  але  що 
В'на  з  мужиком  ся  любит,  про  тото 
Най  пан  ся  любий  сам  довідує, 
Коли  'му  треба    знати !... 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Та  вельможна  - 

Князь. 
Він  чинит  ся,  що  він  нїчо'   не  знає!... 
О  там  перед  хрестом  тиаі  присягни, 
Що  ти  нїчо'  не  знаєш  !...  видиш?  га? 
Як  борзо  ес  умовк?     -  О  ви  котюги! 
Жйрви  І  вовки!  гадя  вн  !... 

Ко  л  о  т  н  ї  ц  к  н  й. 

Ясний  пане : 
Сказати  я  не  діожу,  що  нїчо' 
Не  зачував  про  те  я,  да  я  думав   — 


-  70  - 

Для  вашої  се  слави,  як  зш  Бог  !   — 
Я  думав,  що,  як  в  світі  то  буває, 
Усе  пусті  обмови.  —  А  по  тому  — 
Як  міг  гадати  я,  аби  така 
Ясновельможна  паня,  да  такого 
Вітцями  князя  славного,  посміла 
Си  накладати  з  мужиком  ?  —  Не  міг 
Имити  імовам  віри,  ясний  пане  !  — 
А  ще  до  того  всего  в'на  !  она ! 
Тота  лелїя  чиста!  ангіль  тот 
Святий,  неприступний.   — 

Князь. 

О  —  н  ти,  п  ти 
Нїчо'  не  винен  попе!...  Не  тобі    - 
А  й  Богови  не  давбих  був  я  віри. 
Як  був  би  ми  казав!...  тота  свята! 
Топ  образ  йіатп-дїви  !... 

К  о  л  от  н  ї  ц  к  и  й. 

Пане  31  і й  : 
А  може  в'на  не  винна  ?  —  може  люде 
Пусті  лиш  бесіди.   — 

Князь. 

Пусті  V  —  йди, 
Йди  та  подиви  ся  на  бенкарти, 
Чи  в'ни  в  Довбущука  ся  не  удали  ?  — 
О  люде  правду  кажуті...  то  лиш  я 
Лиш  я  нїчо'  невижу!... 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Довбущук 
Же-ж  має  знак  на  твари,  скілько  знаю    - 

Князь. 

А  як  ти  добре  знаєш?  —  йди  дивись  — 
Чи  знак  той  не  пізнаєш?  О  диви  ся, 
Дпви,  диви  ся,  попе,  та  заплач 
Над  мойов  головойов  І... 


71 


Ко  л  отнїцк  иіі. 

Постиваю ! 
Таку  велпчну  славу  !  прадідів 
Ту  непорочну  славу,  що  й  царі 
Єї  ся  покланяли  !  тої  слави, 
Що  шість  корон  носила...  так  зваляти ! 
Та  так  онечистити  !... 
Плаче. 

Князь. 
Зпіткавт  ся. 

Я    ОЧІ! СІЮ  ! 

о  я  її  очистю !  — 

Дзвоепт  —  То.чаш  убігає. 

Зараз  піч 
Зелїзну  ПІН  покласти  на  подвірю, 
II  так  їй  натопити,  щоб  черлена 
Ціла  як  вишня  стала !  ~   вон  ! 

Томаш  йде. 

Сюда! 

Томаш  вертает  оя,  князь  ле=іе  "му  хресш  перед  ноги. 
А  ті  еї  бенкарти  зараз  ми 
В  найгущий  лїс  віднести  п  вовкам 
Веречи,  да  с  хрестами  сими !  чуєш  ? 
С  хрестами,  я  так  хочу,  от  цими  ! 
Що  в'на  від  него  має  їх !  циганка, 
Що  все  ми  уповіла   —  и  хрести 
Від  разу  сї  пізнала !  —   Пріч  !   —   Чекай  !  — 
А  хто  би  пів  слівцем  ковіу  коли 
Сказав,  що  тутки  стало  ся  —   мій  міч 
А  того  горло,  чуєш?  —  руш! 

Томаш  йде. 

А  ти 
ІІди  ЄЇ  скажи,  що  завтра  гине  ! 

ІІде. 

Колотні  ц  к  и  й. 

А  я-б  раднїщий  був,  коби  вже  нинї. 

Але  аби  сама  не  йшла  собі  до  Бога, 

То  треба  дати  їй  ще  й  чинчика  старого.  —  — 

II  знаю  навіть  вже,  як  приспособю  діло!  — 


—  72  — 

Падїт  же,  грушечки  —  бо  вже  оте  переспіли  1 
До  князя ! 
Пде. 

Шеетий  схід. 

у  Печпнїжпнї.    Ніч. 

їїнше  ііісце  у  городі  коло   замку.   —  Місячно.   —   Довбуїи   уходпт 
з  одного,  Томаш  з  другого  боку, 

Д  о  в  б  у  ш. 

А  що?  —  віддав  хрести?   — 

Томаш. 
Віддав. 

Д  о  в  б  у  ш . 

А   в'на?  — 
То  маш. 
Тп  дякує. 

Довб  у  ш . 

Нїчо'  білш  V  —   то  я  дарош 
Затратив  свою  душу?  за  даремне 
Сплюгавив  свою  славу  я  бріхнев?  — 
Ха  ха!...  Да  се  хіба  лиш  перший  раз, 
Що  пан  ошукує?    -    Се  треба  було 
Мені  у  перед  знати!..  То  дві  души 
Затратив  я  за  слово:  Дякувать?  — 
Гадаєш  ти?  —   О  ні  :  я  Довбущук, 
А  душі  дві  за  дорогий  бариш, 
Щоб  купно  дарувати !    —   в'на  є  моя  ! 
Ти  чуєш,  блюдолизе?  —  в'на  є  моя! 
То  в'на  не  хоче  мня  пустить  до  себе? 

Томага  ловчнт,  Дсівбуш  бере  лпслнвску  трубку  п  хоче  трубити. 

Т  о  ЛІ  а  ш. 
То  отримує. 

Ти  що  се?  — 


—  73  - 

До  вбуш. 
Ледїнїв  тут  двісті'  зараз 
Ми  виростут,  а  що  я  си  купив 
То  теє !  — 

Трубпт  —  панцірні  вііпігаїог  з  у<-іх  боків  ц  вяжм  Довбуїіш. 

Т  о  ш  а  ш. 
О  не  твоя,  Довбу  щуку, 
Бо  сеї  ночп  піают  їн  палити 
В  печи,  а  через  тебе.  Пан  все  знає. 
А  щоб  ЄЇ  не  скучно  було,  то 
И  тп  горіти  маєш  з  нев  у  раз  ! 
В  темницу  з  ним  І  — 

Д  о  в  б  у  ш. 
Аби  з  коханєм  любил  : 
То  и  в  вогни  мені"  солодко  буде !  — 
Я  був  вже  раз  в  вогни... 

Панціріїі  відволя  Довбушя    —  Оден  дворак  набігаг;  п  шепче  Тома- 
шевті  щор  у  ухо 

Т  о  ЛІ  а  ПІ. 
Переполішенпй. 

Не  може  бути ! 

Дворак. 
Спитайте  їх  самих  .диш. 

К  о  л  о  т  н  ]  ц  к  и  й . 
Приходит. 

Що  там  ?  що  ?  — 
Дворак  йде. 

Товіаш, 
Чи  ввірите  ви  се?    — 

К  о  л  от  нїц  к  и  й. 
Яке  ?   —  кажи  1 

Т  ома  ш. 
Ви  знаєте,  добродію,  що  пан 
Менї  казав,  близнята  тї  узяти, 
И  з  обома  хрестами  тими  —  ви 


—  74  — 

Вже  знаєте,  у  пущу  їх  віднести, 
II  кинути  вовкам.  Я  так  зробив,  — 
Двох  двораків  узяв  старих,  ретеннпх, 
II  дав  їм  росказ,  дїти  тї  віднести 
Аж  у  космацкий  плай.  Онн  пішли  ; 
Да  сес  уповідає,  що  лишень 
Онп  з  дітьми  вчинились  край  села, 
Як  тут  показует  ся  їм  мара, 
Тота  гірска  цариця  ;  зо  страху 
И'ни  мечут  дїтп  на  серед  гостинця, 
А  сами  утїкают  !  — 

К  о  л  от  нї  цк  и  и. 

II  того 
Ти  так  переаолошив  ся?    -  Мн  своє 
Вже  доконали  діло.  А  бенкарти  — 
Коли  їх  пси  не  розїдя         нехай 
Годує  хто  си  хоче!  —  й  Довбуші 
Здают  ся  в  сету  світі,  —  нї?  —    принаймне 
Мені  оден  ся  здав.  Да  то  початок 
Лиш  є.  да  ще  кінчати  треба  діло. 
[Іосїяно  вже  6,  тепер  щоб  спіло. 
ІІдут. 

Семий  схід. 

у  Печпніжпнї.    Ніч. 

Світлпця  ь  Довбушеві    хаті     На    столі  каганец   горпт.  На  стіні  об- 
рази Ісуса    Хріїста,    Матери    Божої,    Ангеля  храніггеля    У  запічку 
стоїть,  колпска. 

К  а  1  є  ])  II  н  а 

уходот,  ведучії  Міхайлііка  за  ручку,  п  несучи  маленьку  дитинку  на 
руках.  Марічка  йде  біля  Катерини,  держучпсь  за  ню  Увійіповіїїе 
—  ь'ладе    дитинку  в   колиску    и    заколп^ує:    Марічка    п    Міхайлик 

позївают. 

Що?  ви  задрімали,  дузїньки?  — 

М  ар  і  ч  к  а. 

Ага!  — 


Катерина. 
Підете  зараз  спатки,  але  треба 
У  перед  Бозїнькам  сказать  добраніч. 

Міха  н  л  Б  к. 
Добраніч  Бозїньцї !  — 

М  ар  і  чка. 

Добраніч  !    — 
Катерина. 
Веде  їх  оперед  образп    До  Міхайлики. 
А 
Котру  ти  Бозїньку  найліпше  любиш?  — 

^І  і  X  а  п  л  н  к. 
О  ту  там  с  крильцями !  — 

Катерина. 

А  ти  Марічко  ■? 

М  а  р  і  ч  к  а. 

II  я  ту  с  крильцями  !   — 

Катерина. 
До  Міхайлпка. 

Та  що  тобі 
жА.бн  та  Бозя  дала?  — 

М  і  X  а  її  л  и  к. 

Ножик,  шамко ! 
Великий,  острий  ножик  І   — 

Катерина. 
А  тобі  ? 

М  а  р  і  ч  к  а. 

Мені  на  шию  хрестик,  красний  красний! 
Та  золотий,  та... 

Катерина. 

Дїти  :  о  просїт 
Вії  ліпше  в  Бога  ласки,  та  аби 
Вас  сохранпв  на  світі",  та  аби 


—  76  - 

Руков  своішв  провадив  крізь  жите  вас. 
Крізь  се  жите  пусте!    -   Міхайличку: 
А  що  тобі  ся  снило  тої  ночн?   — 
Забув  уже  ?  — 

М  і  X  а  й  л  0  к. 

О  НІ :  мені   ся  снила 
Велика  гадина  І  така  страшна 
Та  чорна!... 

М  а  р  і  ч  к  а. 
Таїі  йіенї !  ох  тай  мені 
Ся  снила  гадина,  така,  яку 
Міхайлвк  вповідае  !  — 

Катер  ина. 

То  просїт  же 
Ви  Бозіньки.  аби  в'на  від  гадї 
Вас  тої  сокотила  !  — 

М  а  р  і  ч  к  а  н  М  і  х  а  й  л  и  к. 

Просимо ! 
Ми  Бозю  просимо ! 

Катерина. 
Кажіт  : 
Мн  просим.  — 

М  а  р  і  ч  к  а  п  ЛІ  і  х  а  й  л  и  к. 
Ми  просим    — 

Катерина. 
Бозїньку  — 

М  а  р  і  ч  к  а  и   М  і  х  а  й  л  п  к 
Ми  Бозїньку    - 
Катерин  а. 
Тоту  с  крильцями  — 

М  а ))  і  ч  к  а  п  М  і  х  а  й  л  и  к. 
Ми  тоту  с  крильцяйіи   — 

Катерина. 
Аби  нас  боронила     - 


—  77  — 

М  а  р  і  ч  і:  и  и   Міха  й  л  и  к. 
боронила 

Катерина. 
Від  гадинки  лихої!  — 

М  а  р  і  ч  к  а  п  М  і  х  а  іі  л  п  к. 
Від  лпхої!  — 

Катерина 

укладаючи   їх  спати. 

О  Боже  сохранн  вас!...  да  не  так 

Від  гадини  лпхої,  бо  то  кажут. 

Що  гадинї  від  Бога  призначений 

6  той,  що  в'на  'го  шає  ззісти  І    —  да 

Від  тих  людей  лихих  —  о  сохрани  їх 

Ти  ангелю  хранящпй !  Матер  Божя  ! 

Исусе  Боже  слова !  о  від  тих 

Лиш  їх  людей  сиаси,  що  ночами 

Як  ті  вовки  в'нп  ходя,  щоб  пожерти 

Яку  там  людзку  душу !...  О  ти  Боже : 

Ти  батько  є  сиріт  —  ти  їм  поможеш !.. 

Бо  діточки  отцї  нещастні  мої, 

Сї  мої  кришенятка,  мої  пави, 

Сї  мої  рожеквіто,  мої  —   мої 

Сї  душечки  єдині,  незабуті. 

Мальовані,  святії,  моє  щастє, 

Надїя  моя  в  світї,  моє  небо, 

Мій  рай,  серденька  мої!,.,  о  в'ни  є 

Є  сироти  на  світї,  бо  їх  батько 

Забув,  їх  відцурав  ся !  —  о...  їх  нї : 

Бо  він  їх  щире  любит,  їх  над  душу 

Він  свою  рідну  любит  !  лиш  мене  — 

Мене  він  відцурав  ся  і  лиш  сама  я 

Нелюба  є  ему,  сама  чужя  я  І.  . 

Да  н  сама  я  винна!...  бо  не  моя 

Пишний  та  гордий  гуцул  була  пара. 

Але  хіба  царівочки  якої 

З  чільцеді  на  голові!  и  то  нї  навіть!   — 

Бо  то  лиш  ми  си  баєм  о  любі 


—  78  — 

О  вічні,  вірности,  о  шлюбах,  о 

Хто  зна'  аіай  ще  о  чіді,  а  в  гуцула 

Усе  то  6  ліазшна,  й  то,  и  все 

Що  волю  ломит,  вяже !  —  О  у  него  — 

Лиш  то  одно  святе  є,  то  'го  рушит, 

До  чого  не  повинен,  що  не  шуспт'. 

Ангелочкп  тої!  ластовенята! 

Впшневі  галузочки  І  квіточки 

Ви  каливеві  імої«!  най  ваш  батько 

Шукає  свого  щастя,  де  гадає    - 

Найти  'го!  Боже  'зіу  допоможи  лиш 

Найти  'го,  а  я  буду  лиш  для  вас 

У  сему  світі  жити !  імої  зорі  ! 

Ви  мої  пташенятка  —  райскі,  моє 

Єдине  сподіване  І  хоть  вас  тато 

Покинув:    -    я  !  я,  я,  я  вагая  мати  І... 

обнімає  п  го.іубпт  їх  довго,  вітак  ііде  до  колііс;;іі 

А  ти  мій  Иванчпку  ?  —  мій  зайчику! 
Мізинчику  пишниіі  мій  І  мій...  о  мій 
Ти  мій  румянчику !  васильчпку, 
Любисточку  ти  31ІЙ !  самбірчику! 
Павляае  пюречко!...  а  хто-ж  тебе 
Би  доглядав  на  світї.  як  мене  си 
Не  стало?...  ох  мій  Боже  —  серце  вяне 
Згадати  навіть  гадков!...  Иваночку! 
ІІванчику  мій  срібний !  золотий  мій ! 
А  хто-ж  тебе  би  серце  дозерав 
Як  мами  би  не  стало  ?  —   О  ти  світе 
Небесний  —  не  остави  мої  дїти  !... 
Нї  Боже:  ти  не  лишиш!  — 

Ш  т  є  Ф  а  II 

уходгіт  з  лїхтарнеп 

Добрий  вечер  1   - 

Катерина. 
Ох  братїк  мій  єдиний!  да  так  пізно?   — 
А  якби  що  дорогов   - 


79 


Шт  є  Ф  а  н. 

О  у  нас 
Дороги  6  беспечні,  слаза  Богу, 
Бо  від  коли  пройшов  той  ксьондз  у  двір, 
Село  собі  як  в  гробі !  й  на  сутки 
Ніхто  ся  не  відважпт.  —   Василя 
Нема?  — 

Катерин  м. 

Він  зараз  прийде.   — 

Шт  є  Ф  ан. 

Катерино !  — 
Ти  роду  не  такого,  щоб  ся  мав  " 
Хто  кеикувати  над  тобов  !         Скажи  !   — 
Ти  нещастлнва  є?  —   О  ти  гадаєш, 
Що  я  далеко  сижу,  та  нїчо' 
Нї  чую  та  нї  знаю?  —  він  тебе 
Не  любит?  —    понехає'?  —  Катерино!   — 
Я  брат  як  тато  ріднай  є  :  скажи 
Усю  мені  ти   правду,  бо  й  без  тебе 
Я  їй  довідаюсь  1  — 

Катерина 

ШтеФаночку  : 

То  иомівки  иусті  лиш  в  на  него, 

А  він  у  мене  добрий !  —  Що  би  світ 

Не  вигадав  тепер  ?  —  О  він  є  добрий, 

Хоть  и  мисливенький  ся  трохи  вдав. 

А  ти  ШтеФаночку  тепер  від  дому?   — 

Як  моя  там  невісточка  живе? 

Як  вам  обом  живет  ся?  —  Ох  там  що?   — 

Яа  дворі  далеко   чутп    коляску  що  їде  а  вітак   нараз   з'упиняєт  ся 

и  крпк: 

Ге  люде!  люде!  світла!  борте!  борше  ! 
Давайте  борше  світла  ге!... 

Катерина. 

Біжім!... 


—  80  — 

Штеі()ан   хапає    лїхтарніо  и   шібіїают.    Образи    зачіїнаюг    говсіріїтп 

М  а  ї  Є  р    В  о  >іх:  і. . 
II  се  так  мусит  бути,  Сину  іі  Боже?     - 

І  с  у  с  X  р  и  с  т  о  с. 
Так  мусит,  моя  Мати !  не  поможесь. 
Бо  люде  хочут  с  правом,  с  правдов,  с  хранов, 
И  з  вічним  обичаем  стати  в  брани. 
Але  ті  вічні,  мудрі  Божі  суди 
Научуют  людей  —  що  люде   —  люде. 
И  що  —  нехай  и  в  небо  в'нп  сягают    — 
То  вища  ними  сила  все  владає, 
II  що  то  право,  правда,  снота  —  Божі, 
II  чоловік  столочить  їх  не  може, 
А  хто  поважитись  на  нї  посміє  — 
Загине !  —  Чоловік  аж  там  доспіє !  -- 

М  ате  р    Б  о  ж  а. 
Будь  Боже  іішлостіїїіпй  !  — 

А  н  г  і  л  ь  X  р. 

Бо;кі  сили !   — 

IV  а  т  є  р  п  !?  я 

ухгаїїт  з  маленьков  дитлнков    на    руках.    Шгеі|)ан  за  нев  з  лїхтар- 
нев.  —  Катерина  з  дїтьмп   оперед   об]  азів. 

Яке-ж  пишне  та  красне!...  біднятко!... 
II  то  сумлїня  було  в  тої  аіами, 
Двійко  таких  пишненьких  анголяток 
Лишити  на  гостпнци  !...  Матер  Божя!.. 
Соківр:у  мій?   -    ледїню?  —  О  чнаїу 
Та  паня  в  ридвані  и  дївчннку 
Мені  не  облишила  ?...  я  би  була 
їх  згодувала  обійко  собі!... 
Да  що  то  он  могла  за  паня  бути  ? 
ШтеФаночку,  не  знаєш  ?  — 

III  т  є  Ф  а  н . 

Хто  би  збаг ! 
Чи  в  нас  тут  мало  тих  паней  гостинцем 
Минают  ридванами  ?  —  Да  здаєсь,  — 
Що  то  якас  добренька  є  бабуська, 
Як  рідко  між  панями. 


—  81  -^ 

Катерина 

понесла  дитину  п  поклала    коло   свої  в  колиску.  Росповивавше  — 
находпт  хрест  п  цплулку  на  грудцях. 

Ох  ШтеФане  ! 
Дпвось  —  який  у  него  хрестичок 
Прекрасний  на  грудцях  !...  Ще  и  цидулка  !... 
ШтеФаночку,  тн-ж  вчив  ся  у  дяка, 
Ти  може  прочитаєш  ?   — 

Шт  еФан 

бере  цидулку. 

Се  по  руски.  — 
читає: 

Сей  хлопчик  хрещений  у  православні  вірі 
п  звет  ся  Олекса.  Котра  душя  'го  найде  —  най 
буде  у  Бога  благовірна  н  заіплуєт  ся  над  найни- 
щастлившов  сиротов  найнещастлившої  матери.  М.  О. 
Хлопчиковп  и  дївчинцї  є  на  грудех  хрести.  —  Коли 
їх  Божа  воля  виратує  від  вовчої  пащі,  а  доля  їх 
розсїе  по  світї,  то  по  хрестах  сих  пізнают  ся,  що 
брат  з  сестройов.  — 

О !  тут  мабуть  якийсь  великий  гріх 
Зробив  ся,  и  здает  ся,  що  не  мати 
Усему  току  винна !...  Але  Бог 
На  небесах  свідптель,  и  святая 
Єго  увежде  воля  ! 

Йван 
убігає : 

Довбушихо ! 
Василь  твій  у  неволи  !  сеї  ночи 
Ме  пан  єго  палити  !  — 
Вибігає. 

Кате  р  и  н  а. 

Ох  мій  Боже  !  — 
ШтеФаночку  мій  брате  !... 
Вибігає,  Штефан  за  нев. 

Матер   Божя. 

Ох  мій  Сину  — 
Не  дай  еї  пропасти !  — 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВПЧА    Ш,    1.  б        • 


82  — 


Ісус  Христос. 

Не  загоне.  — 

Цора. 

Страшна  п  розхілсгана,  убігає  з  ножем  у  руках. 

То  тут  він  мешкає?  —  єго  се  дїти?  — 

Га  !... 

Замахує   ножем   на   І^Ііхайлика  и  Марічку  —  вітак   з'уппняєт  ся. 

Нї :  за  мало  кари !  —  инак  з  вами !  — 
Відотну  руки  вам  —  вітак  —  світами  !  — 
У  плай  Довбущуки ! 

Хапає  діти  и  біжпт  з  нпіш. 

Матер  Божя. 

О  Бож'^  й  Сину !     - 

ІсусХрнстос. 
Дітьми  опікует  ся  Божя  сила!  — 
Мін  ангелю  благий  !  — 

Ангіл ь  Хр. 

Ми  твої  слуги, 
Й  невинности  святої  вічні  други.  — 

Цора. 


Далеко  на  дворі. 

У  плай!  — 

У  плай ! 

Ще  далі: 


А  н  г  І  л  ь  X  р. 

Цора 

У  гори !  — 

Ангі  л  ь  Хр. 

Божа  воля. 
На  горах  п  на  долах! 

Ісус  Христос. 

Амінь,  друже !  — 


-  83  — 

Мат  ер    Бож  я. 
Змилосердц  ся  НсЧ  невинні  душі!  — 

Цора. 

Дуже  далеко: 

У  плай !  — 

Всі"  образи: 
У  плай !  — 

Оемий  схід. 

у  Печинїжинї.  Ніч. 

Православна   каплиця  в  замку.    Всі   троє   дверей   зачинені.   Перед 
образами  світло.  Запах  калнла  віє  по  щлім  театрі. 

О  т  Є  ц    є  р  є  аі  і  й 

>ходпг  з  вівтаря  у  патрафіли,    с  кнпжков  у  руках,  и   стає  о  перед 
]суеа  Христа. 

Тай  на  вогонь  всудов  їй!..  О  тій  Боже!  — 

А  я  їй  на  смерть  мушу  споряжати ! 

Я  Боже  І  я !  їй  на  саіерть  і...  о  тепер  лиш ! 

Тепер  лиш  сили  дай  мій  Спасе,  бо 

Загубю  свою  душу,  о  єн  Богу    — 

Загубю !  бо  за  тяжко  пспитавес 

Раба  твойго  Спасе!...  на  смерть!...  їй!... 

И  то  коби  невинну  хоть  !  да  боюсь 

Що  грішну  грішницу !...  Ісусе  сладкий : 

Коли-ж  караєш  нас  —  карай  по  людзки! 

Карай  нас  так  як  люде  —  лиш  не  так  — 

Не  так,  Спасителю  !  бо  не  Тобі 

Ми  грішнії  є  пара!.,.  Ти  є  Бог, 

А  ми  слабі  є  люде !...  Да  п  Ти 

На  ті  горі  оливні  перерік  ся 

З  Вітцем  небесним  твоїм !  а  то  Бог, 

Ти  Господь  був,  ми  люде !  —  Не  походпт 

Слузї  до  Господа  и  Бога  свого 

Такі  казати  речі...  да  прости  — 

Прости,  премилосердний,  бо  не  можу 

Ти  правду  не  сказати,  хоть  убий 


84 


Ту  душу  непокірливу  !  —  Идут !  — 

Тепер  о  Боже,  сили !   —  Боже  !  —  сили  !  — 

Обертаєт  ся  на  церьков,  Княгиня  уходит  у  чоіших  ризах  яко  чер- 
нпця,  чорнов  заслонов  заслонена,  за  нев  двірска  чедїдь  також 
чорно  убрана,  з  восковим  світлом  у  руїсах.  Допровадивше  княгпню 
до  серед  церькви  —  вертає  г  ся,  княгиня  припадає  оперед  чщ)ця 
на  коліна. 
Не  зараз: 

Чого  прийшла  ес  доню  ?  — 

Княгиня. 

Отче  мій  — 
З  небесним  попрощати  ся,  бо  йду  — 
Так  кажут  —  що  вмератп. 

Ч  ер  н  ец. 

А  ти  знаєш, 
Що  то  вмератн,  чадо?  — 

Княгиня. 

Там  йти, 
Де  білше  не  вмерают.  — 

Чер  нец. 

Там  йти, 
Де  треба  буде  оправдатись  с  тим, 
Що  лиш  оден  святий  и  праведний. 
Де  треба  буде  здати  саму,  чо'  — і 
И  як  ми  в  світі  жили.  —  Бо  душя 
Є  дорогий  скарб  божий,  що  его 
На  час  нам  позичає  Вседержитель, 
А  там  рахубу  з  него  остру  правит, 
Рахубу  справедливу!   —  Здай,  о  здай 
Рахубу  ту  ще  тутки,  щоб  святий 
Там  в  тебе  їй  не  правив,  бо  там  тяжко, 
її  здавати  буде !  — 

Кн  я  ги  ня. 

Огче  мій  : 
И  там  и  тут  готова  є  я  здати 
Рахунок  тот  великий  :   як  йому 


85 


Небесному  на  небі,  так  тобі, 
И  всему  світу,  отче, 

Ч  є  р  н  є  ц. 

Світ  собі 
Про  Довбушя  говорит?  — 

Княгиня. 

Давбушя?  — 
Хіба  про  того  отче,  що  мене 
Він  ратував  з  вогню,  як  замок  сес 
Горів  ?  —  О  правда,  отче :  я  купила 
'Му  поле,  домівство,  худобу,  плуг, 
П  грішми  надарила !  —  Може  н  се 
Є  гріх  священний    отче  —  то  простїт; 
Я  йду  за  се  горіти. 

Ч  є  р  н  є  ц. 

Білш  нїчо'  ? 
Княгиня. 
Нїчо    священний  отче !  — 

Чер  н  ец. 

Білш  нїчо'? 
Княгиня. 
Нїчо'  священний  отче!  — 

Чер  не ц. 

Ради  Бога : 
Нїчо'  білш,  М06  чадо?  — 

Княгии  я. 

Отче  мій  - 
Я  на  смерть  сповідаюсь.  — 

Ч  є  р  н  є  ц. 

Дякувать ! 
О  дякувать  ти  Боже! 
Б.іагословит  княгиню. 

А  тебе 
Най  Спас  мій  благословит,  й  покріпит 
На  су  тяжку  дорогу,  моя  доню !... 


-  86  - 

Погано  прислужив  ся  тутки  хтос 
Тобі  и  твому  друїу!..  да  нехай 
Простот  'го  Милосернпн,  але  ліпше 
Єму  мабуть  бп  було,  щоб  млинский 
Він  привязав  до  шиї  камінь  си, 
Та  з  ним  пішов  в  пресподне !.,.  Боже  мій... 
О  білше  вже  не  можу  !... 
Припадас  до  тетраподу. 

Князь 

убігає  з  голим   мечем,    за    ним    взуіт,    двораки,   ааицірні,    люде,  ч>- 
лїдь.  Лкіде  и  челїдь  з  світлом.  —  Єзуіг  шепче  князю  в  ухо: 

Чирче,  що 
Она  ти  сповідалась  ?  — 

Ч  є  р  н  є  ц. 

Сповідь  — 

Князь. 
Що 
Она  ти  сповідалась?  — 

Чер  нец. 
Пане  — 

Князь. 
Що 
Она  ти  сповідалась  V  —  —  ти  мовчиш  ?  — 
Мовчи  ж  на  віки  вічні !... 

Пробиває    черіш   мечем.    Чериеи   хочет    і-я  на  ногах  тримати,  нітаь 
не  зм(Л'ає  ц  иаде  па  райі.-ких  дверех. 

О  ти  добре 
Казав  ми,  езуіте !...  Не  богато 
Мені  лиш  короводів !  — 

Вибігає  с  церкви  —  за  ним  сзуіт.  Решта  усі  лишают   ся  у  церкві. 

Княгиня. 

що  доси  ув  одно   придивялась   умерающому  черцеви,    котрому  кол- 
пак  упав  з  голови. 

Тії  очи !   — 


-  87  - 

Рис  тварп !  —  щарани  ті  на  чолї !  — 
Нї !  нї !  я  ся  не  милю  !  —  я  не  можу 
Милитп  ся!  —  се  він  б  !  се  є  міп  — 

Ч  є  р  н  є  ц. 
Твій  батько,  піоя  доню !  —  О  —  мій  Бог  !  — 
Умерае. 

Книг  и  н  я. 

Мій  батечко  єдиний  !... 
Паде  на  чпрця. 

Матер  Божя  !... 

Умерає.  Усї  що  и  церкві  —  даіот  ся  трохи  назад. 

Два  старі  люде 

виходя  з  вівтаря. 

II  чо'  ВИ  іідивувалЕСь?  —  Се  діправди 
Атаман  є  Мазепа,  що  доньку 
Віддав  за  сего  князя,  а  віддавше  — 
Пішов  у  манастирь,  щоб  прнпочпти 
Від  трудів  торонннх.  —  Не  приііочило 
То  серденько  вітцївске  —  затужило 
За  донечков  бдинов.  А  від  неї 
Приходит  в  манастир  письмо,  що  просит 
В'на  о  капеляна  старенького 
Душі  спасеня  ради !  —  Издригнулось 
То  серденько  вітцївске   —   а  поневаж 
Говінє,  риза,  борода,  п  старість 
Змінили  старця  скоро  —  він  прохав  ся 
В  сей  двір  за  капеляна  и  дістав 
Позвіл  в  бгумена.  —  Що  далі"  сталось  — 
Ви  впдите  тепер.  —  О  щоб  та  кров 
Свята  та  неповинна  ще  не  впала 
На  винні  голови  !...  бо  кажут,  що 
Бог  ангеля  одного  на  земли 
Поклав  —  аби,  де  кров  невинна  ся 
Розсипле   —  він  волав,  рндаз  аж  доти, 
До  неба  доки  аж  та  мста  не  зийде  ! 


—  88  — 

В'на  зииде  й  борзо.  Бо  Отот  над  навій 
И  правий  и  святий  є !   — 

Нарід. 

Амінь !  ааіінь ! 

Челїдь    виносіїт    княгиню,   два  старі    люде  черпя  о  церквп.  Всі  вп- 
ходя  за  нпмп. 

Девятий  схід. 

За  Печпніжпнол. 

Ніч  зорешлива  без  місяця.  —  Чорнпіг,  дпкиіі  плай  \  лїеї.  Вовки 
вют  н  світя  с  поза  колодя  очпма.  Гадя  сипит.  то  по  корчах  у  ко- 
чпла  звита,    то    коло    дерева  оповита.    Ящуркії    шарахотя  в  лпстю. 

Цора. 

убігає  с  кривавим  ножем  у  ]:>уках. 

Вогонь  пекельний !  муки  !  кари !  лиха ! 

Змиї,  що  сонце  пют  то !  вовкунп, 

Що  місяць  обгризают  І  все  на  тебе 

Непевна  ти  планїто !...  В  пертий  раз 

Довбущукової  криви  покоштувати 

Хотіла  я  сегодня  —  та  тота  -- 

Тота  гірска  цариця  !...  О  богдай 

На  тебе  цар  зелізнин,  той  твій  брат, 

НДо  в  чорногірскім  озері  сидит 

Та  град  веде  та  тучу,  та  стріляє 

Нічми  в  хрести  дорожні !...  так  мене 

Переполошити  !...  переполошить 

Саме  тогди  —  як  я  ті  руки  їм 

Хотіла  утинати !  вже  й  надтяла  — 

А  та   мара  гірская!...  О  нехай 

Вас  сто,  вас  тисяч  буде  !  най  ввес  світ 

В  поперек,  в  здовж  я  схоа.у  —  а  я  мушу 

Я  мушу  відшукати  вас !  я  мушу 

Покушать  ще  криви  Довбущуків  — 

Нехай  би  й  світ  запав  ся!...  лиш  покушать!  —  — 

Лиже  ніж. 
Пів  каплі  серце  не  вгасит !...   Напитись ! 
Напити  мушу  ся  я  їх  к  риви 


-^  89  - 

Як  с  кадоба  в  кирници  !  о  напити  !... 
А  ще  н  тих  обох  пошукати,  що 
їх  паня  породила  сеї  ночи, 
Бо  н  то  его  є  діти!...  я  їх  найду! 
О  я  їх  відшукаю  І  с  під  землї 
їх  видру  а  дістану !  —  добре  що 
Мо  Томаш  уповів,  що  в'ни  живі  ще, 
Що  в  їх  хрести  є  мої!...  О  я  знаю 
Ту  долю  аж  за  добре,  щоб  боялась 
Що  в'на  ми  не  подаст  їх  І...  II  иланїта 
Гірска  їім  не  поможе...  Ух  —  (»на !  — 
Утікає. 

Гірска  цариця 

прпходит,  у  праві   руцї  вівчарска  кп2)жя.  у  .ііві   збанок  з  лолокол. 
Вовча  нє,  гадя  сипнт,  она  їх  кііржев  відвертає, 

О  набік!  набік!  набік!  сизі,  на  бік 
На  три  малі  піинутї !   —  На  що  ви 
Усї  ся  тут  зібрали  ?  —  о  я  знаю : 
Мій  брат  недобрий  вас  сюди  післав 
На  непогоже  діло !  — 

Гадя  дуже  СИІ1ПТ. 

Вп  голодні?    — 
я  знаю  що  голодні,  да  мій  брат 
Се  вас  не  погодує,  як  сама  я 
Не  погодую  вас!  — 

Сипле  помеже  ні  молока. 

На  !  се  тобі ! 
А  се  тобі,  голубко !  —  чо'  ти  так 
На  мене  роззїпалась  ?  —  на  н  тобі ! 
И  тобі  на,  моя  кришко  !  о  коби 
Ти  знала,  що  за  писана  та  Фанна  ти, 
Ти  мого  брата  бее  не  слухала !  — 

Одна  гадпна  <ипит  дуще  всіх. 

Та  й  ти  голубко  красна !  —  й  ти !  —  и  ти !  — 
Та  й  ти !  ви  всі  є  красні !  —  ти  не  хочеш  ?  — 
Се  молоко  є  свіже !  —  о  я  вижу  — 
Що  ним  тебе  не  впрошу !  —  чим  тебе 
Зазулько  упросити?  — 


—  90  — 
Старша  гадина  вєт  ся  дивно. 

Так?  —  нехай! 
Учавю  твою  волю !  —  завтра  рано 
Ме  дївка  йти  у  матридуну  —  слухай  бо!   — 
Щоб  парубка  строїти.  Я  вам  всім 
Даю  на  ню  путерю  :  аіожете 
Рознести  між  собойов,  лиш  кістки 
Лпшіт  святі  землици !  — 

Гадя  спшгг  ув  одно  п  кпває  головками. 

Ще  не  доета?  — 
То  ще  даю  вам  у  богачкп  тої 
Корову,  що  сегодне  удова 
До  неї  приходила  безталанна, 
И  молока  просила  для  дитинки, 
Для  хворої  свої,  щоб  перед  смертев 
'Му  душку  закропити?  —  й  се  ще  нї?  — 

Здіймає  кпржу  д"  горі. 

Ото  спали-ж  вас  земле !  — 

З  землі  зачинают  искрп  сипатись,  гадя  свище  и  уіїкає.  Вовки  вют. 
Цариця    проходит. 

Міхайлик  п  Марічка  приходя  в  плай,  у  лівих    ручках  по  хлібцеви, 
у  правих  довгі  бичики  с  хрестиками  на  верху.    —  Обоім  праві  ру- 
чки криваві  п  позавязувані.  —  .За  ними  ступає 

Ангіль  Хранитель, 

у  бьлих  ризах  и  крилах,  з  зорев  над  головоґюв,  у  праві  руці  довга 
киржя  з  хрестом.  До  дітей : 

А  не  болит  вже  бубка  ?  — 

М  і  X  ай  лик. 

Не  болит. 

Марічка. 
А  я  би  так  вже  спала  ! 

Ангіль. 

Зараз  синку. 
О  там  вівчарска  стая,  там  вас  прпймут 
Благі  та  добрі  люде!  —   Чо  то  варе 
Людей  тих  так  богато  йдут  у  світ 
Шукаючи  за  щастям  —  а  потому 


-  91  - 

То  ніде  не  найшовше,  нарікают 

Несправедлпвпм  судам?  —  О  кобн 

Онй  лишились  там.  де  Бог  святий 

Поклав  їх:  у  натурі;  и  по  їй 

Законах  правих  жив  би  —  то  не  треба 

Би  'му  шукати  щастя,  бо  оно 

Би  з  ним  н  в  нему  було,  як  та  матп 

З  дитинов  свойов  ріднов.  —  Да  то  так  : 

Покинув  чоловік  небесного 

Благого  свого  батька   —  'му  осталась 

Натура  як  та  рідна  мати  !  він 

И  тую  покидає,  а  по  тому 

Щастливим  хоче  бути  І...  О  не  має 

У  світї  того  щастя  —  як  у  раю  !  — 

А  рай  то  є  натура !  — 

М  і  X  а  й  л  п  к. 

Бозїнько : 
А  там  о,  небо  є?  — 

А  н  г  і  л  ь. 

Там  облаки 
А  небо  в  серци  є.  —  О  що  ті  люде 
ПІукают  того  неба  хто  зна  де, 
На  облаках,  на  зорях,  в  Азнї, 
В  святого  блюда  церкві,  а  то  небо 
Лиш  в  добрім  чистім  серцп.  В'но  само 
Є  чаш  криви  святої,  що  скупила 
Сес  світ  від  беззаконій  !  в'но  само 
Є  церков  того  блюда,  и  лиш  в  собі 
В'но  рай  той  пострадавший  найде!  лиш 
Само  у  собі  надгороду  за 
То  добре  и  недобре !  в  нїм  є  рай ! 
В  нїм  Господь  пробував  —  и  де  инде 
За  дарма  'го  шукати,  бо  не  має 
бго  на  облаках !    -    у  серци  рай  є. 

Вовки  вют. 
я  знаю,  що  голодна  є  ти  лає 
Зелїзного  царя  !  —  да  що-ж  поможу  ?  - 
То  лихо  годї  наситити,  бо 
В'но  сптности  не  має  в  собі,  п 


92 


Во  вік  не  буде  мати !  за  тою 

Само  в'но,  дотп  жресь  та  жре,  аж  докп  само 

Себе  самб  не  жіжре,  а  тогди 

В'но  найголодче  є !  —  о  то  проклін 

Недоброго  на  світі' :  жерти  й  жертн, 

А  в  посліди  себе !   — 

Вовк  старий  вє. 

Ти  є  слїиий?  — 
И  то  є  прокляте  лихого,  що 
Оно  з  устеклости  на  решті  сліпне !   — 
И  що  би  з  світа  було,  як  не  так 
Оно  би  в  світі  було  ?  —  де  сіть  лих 
На  добре  засідают  лиш  одно. 
Одно  маленьке  добре,  так  як  вас 
На  ягнятко  одно  велика  лая. 
Але  гірска  цариця :  та  свята, 
Та  благодатна  сила  у  натурі, 
Вам  видно  відберае,  й  біжите 
ІІроходя  у  свою  пропасть  сами!  — 

Гірска  цариця. 


Уходпт. 


Амінь  —  амінь  !  — 


Йде.  Вовкії  віот  и  зачинают  утікати.  —  Все  слабше  и  «іабше  чути 
їх  вите,  нарешті  утихає  зо  всім. 

Десятий  схід. 

у  ІІечинїжпні.  —  Ніч. 

Подвірє  в  замку,  а  на    подвіріо    велика    зелізна    піч  натоплена  аж 

черлена.  —  Два  горнарі  з  довгими    зелізними   кочергами  пересува- 

гот  жар  у  печи. 

Перший  горня рь. 

Братчику :  коли  у  пеклі  так  горячо  як  тут,  то 
не  знаю,  як  ті  люде  там  можут  витримати? 

Другий  гораарь. 

Овва  !  —  коли  тут  витримуют,    то  чиму  би  не 
мали    там    витримати?  —  ба    я  навіть    гадаю,    що 


-  9И  — 

тут    ЧОЛОВІК    на    раз    муснт    білше    вптрнмати     як 
у  пеклї? 

Перший  г  о  р  н  а  р  ь. 

На  приклад?  — 

Другий    горнарь. 

На  приклад :  як  лиху  жінку  аіае.  Чи-ж  она 
єаіу  сто  раз  гірше  не  допече,  як  настояще  пекло  ? 
—  Я  знаю  дуже  богато  хрещених  людей,  що  би 
сто  раз  раднїщі  у  пеклї  горіти  як  з  своїми  жін- 
ками жити. 

Перший  горнарь. 
А  я  знов  знаю  дуже  богато  таких  жінок  що 
би  сто  раз  раднїщі  чорта  з  рогами  перед  собов  ви- 
дїти,  як  свого  чоловіка.  П  справдї:  матбуть  н  чорт 
рогатий  не  такий  бридкий  та  гидкий,  як  де  який 
чоловік,  а  ще  тогди,  як  прийде  с  корчми  пянпй  та 
запахне  в  хатї  як  ґуральня,  а  вітак  стане  григоря 
кликати  на  цілу  кімнату !  —  Шкода  що  ти  не  жінка : 
я  би  тобі  зичив  з  радної  душі  такого  чоловіка,  або 
знов  другого  такого,  що  як  стане  жінка  коло  стовпа, 
то  він  зараз  біжит  назирці,  чп  она  не  буде  що 
з  стовпом  говорити,  а  як  кашне,  то  пів  рік  у  неї 
питати  ме  чого  в'на  кашнула  тогди  й  тогди,  в  че- 
твер дві  неділі  о  перед  пущеня,  як  сонце  на  пів- 
тора пяди  ще  не  дійшло  було  до  рога  від  попової 
хати.  О  справдї,  ті  жінки  мают  право,  коли  часом 
воліли  би  чорта  з  рогаїми  видїтп  як  свого  чоловіка 
такого. 

Другий  горнарь. 

За  те-ж  они  своїм  чоловікам  и  вміют  гарно 
роги  приправляти !  —  На  приклад :  явит  ся  який 
гарний  урльопничок  у  селї,  так  жінка  зараз  :  чоло- 
віче, а  чиму  того  ледїня  не  закличеш  та  не  прий- 
меш гарно?  —  хіба  тп  не  знаєш,  що  він  по  світї 
був  та  щось  видів  та  щось  знає,  не  так  як  ти  ду- 
дзумане  старий '?  —  А  то  ще  він  берет  ся  мені  від 
первих  первої  тїтки  непота  син  ?  —  З  рогами  треба 
пізнаватись,  чоловіче!  — 


—  91  - 

Перший  горнарь. 
А  чоловік  —  хіба  їй  слухає  ?  — 

Другий  горнарь, 
Ану  най  не  послухає,  чи  не  буде  з  руский 
місяць  ходити  и  голодний,  и  чорний,  и  не  змитий, 
и  не  обдерганнй?  —  а  то  ще  траФпт  ся  часом,  що 
жінка  с  туги  за  родичем  своїм  близкпм  захворує, 
та  ще  мусит  сердешний  по  примівницях  та  по  ба- 
бах, аби  золотїнник  брали  та  наслання  відвертали, 
а  то  би  тобі  и  пів  року  з  ліжка  не  підвелась.  — 
Да  цить  —  йдуть  !  горни !  горни  гарно,  аби  и  нам 
так  не  довелось  нагріти,  як  тому  сердешному  гу- 
цулови,  що  'го  мают  у  сї  печи  палити !  —  горни ! 
горни!  — 

З  одного    боку  виступає    князів  з  Колотнїцкіш,    за  ним    богато  ляц- 

кпх  панів  п  усї   дворакп.  а  з    іругого   боку    ведут    панцирні    вяза- 

ного  Довбушя.  Мир. 

Князь. 

Га,  маю  тя  мотелику  пишний 

Ти  гуцулский,  що  аж  в  кімнати  ти 

Лїтаеш  до  княгинї  ?  —  О  не  будеш, 

Не  меш  уже  літати !  тут  тобі 

Ті  крильця  обгоря,  у  сї  печи !  — 

То  за  тото  Василю,  що  тобі 

Поля  я  дав  п  хату,  за  тото 

Мені"  ти  се  зробив  ?  —  Га  ?  —  за  тото 

Ти  звівес  мою  жінку  V  —  за  тото 

Знївечивєс  мій  світ,  и  мою  славу 

Ти  за  тото  столочив  ?  —  Довбу  щуку  ! 

О  вражий  Довбущуку:  замок  сей, 

Всї  добра  ті  мої,  усе,  усе 

И  житє  то  моє  навіть  був  бих  радо 

Ти  дав,  абес  лиш  був  мені'  отце  — 

Отце  був  не  зробив!... 

Д  о  в  б  у  ш. 

Я  що  зробив  — 
То  я  зробив  вже,  Ляше,  а  єї 


-  95  - 

Любив  я,  я  любив  їй,  щоб  ти  знав ! 

И  в'на  мене  любила !  —  Ти  гадаєш, 

Що  князям  лиш  любити  можна,  а 

А  мужикові  ні  ?  —   О  Ляше,  Ляше : 

У  кождого  однаке  серце  в  грудех, 

П  та  люба  однака  !  —   я  їй  винїс 

З  вогню  и  в'на  моя!  Чом  ти  не  важивсь 

У  половінь  за  нев  ?  —  Така  люба, 

Що  у  вогонь  не  піде  за  коханем, 

Така  люба  студена !    -  А  поля 

Не  беру  я  з  собов,  они  твої, 

И  с  тими  навіть,  що  я  їх  придбав  ! 

Бери  собі !  а  мою  жінку  й  діти 

Ще  Вишний  погодуб !  —  Чо'  я  стою  ? 

Ко  л  от  нїцкий. 

То  Бог  твій  шизматицкий  так  тебе 
Се  вивчив,  Довбущуку,  за  добро 
Невдяков  віддавати?  —  О  негідний 
Той  Бог  ваш  йіуспт  бути! 

Довбуш. 

Щоб  ти  й  Бога 
Ще  з  Божества  не  скинув?  —   То  хіба 
Той  Бог  ваш  рпйіскпй  лїпший,  що  вам  каже 
Гноїти  світ  сес  кровйов  віри  ради  ? 
О  чули  ми  не  мало,  як  ви  там 
На  наші  Україні  ґаздували 
Та  як  людей  пекли,  ви  людоїди 
(Чи  як  там  ?  —    єзуітп) !  ви !  а  Лях 
Рожен  тримав,  безумний ! 

Князь. 

Ще  кепи  ?  — 
У  піч  єго,  панцірні!  — 

Панцірнї  пускаюї  ся  до  него. 

Довбуш 

рве  петельки  на   собі,   вігрпвае  князеви   ганчар  зза  паса  п  пускаєт 
ся  до  панцірних.  Панцірні  дагот  ся  назад. 


—  96  — 

Пріч  !  —  ану 
Нехай  мене  кине  хто  !..-  Я  у  піч 
Самий  дорогу  знаю  и  без  вас, 
И  хочу  в  нї  горіти !  —    не  тиму 
Що  сим  тут  двом  забаглось,  а  тиму 
Що  хочу !  а  тиму  я  хочу,  бо 
И  вн'а  в  вогни  згоріла,  як  ми  кажут, 
Хоть  и  вмерлу  спалили  !  Ляше,  Ляше  — 
А  ти  ся  не  соромів,  умерлу 
У  піч  казати  кидать?  —  о  и  звір 
Над  трупом  не  збиткувт  ся,  лиш  Лях 
Оден  такий  на  світі. 
Князь  у  роспуцї. 

Ко  л  от  нїцкп  й. 

в  піч  з  ним,  в  піч  !  — 
Панпірні  пускают  ся  знов  до  Довбушя. 

Д  овбу  ш. 
Назад !  —  ще  далі !  —  далі !  — 
Всі  дают-  ся  назад  —  князь  також. 

Так  !  —  теперь 
Мені'  ні  крока  з  місця  !  бо... 

Пде  п  гладпт  князя  по  під  бороду. 

Не  бій  ся 
Мій  пане  Образаольский  !  —  думаєш  — 
Що  вік  не  6  твій  довший  як  сен  ніж?  — 
О,  того  лиш  не  бій  ся  !    —  в  гуцулів 
Хто  пса  би  ти  убив  —  то  й  до  стола 
Би  того  не  прпймплиі  —  О  не  бій  ся 
Від  мене  ти  лиш  смерти  !  — 

Князь. 

Ще  якого 
Я  сорому  діжду  ся?... 

До  в  б  у  ш. 

Ти  ?  —  йди  !  — 
Ти  видів,  щоб  на  ляцкому  лици 


-  97  — 

Ще  сором  сів  коли?  —  Ха  ха  ха  ха! 
За  розривку  спасибіг!... 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  н. 

Я  вдурію  !... 

До  в  бу  ш. 

Без  мозку  ?  —  О  Ляшки :  за  сен  вам  жерт 
Прощаю  мою  смерть!   —  да  тим  скажіт, 
Нехай  в'ни  не  сміют  же  ся,  коли 
Ся  Довбущук  сміє,  бо  других  ви 
Не  найдете  котюг  таких  як  сї, 
Хоть  в  Нїмцї  ви  сходїт  !  — 

Йван. 

Прибігає. 

О  брате  мій  — 
Бач  на  яке  се  вийшло  ? 

Д  о  в  б  у  ш. 

На  яке?  — 
Ба!  — 

Як  кождий  би  питав  ся  —  на  який 
Конец  'му  діло  вийде,  то  и  діла 
Школи  би  не  було  !  —  Знаєш  ти, 
Як  сад  ти  насадиш,  чи  яблуком 
Хто  не  удавит  ся  ?  —  таке  й  тото : 
Ми  діло  зачинаєм  —  та  гадаєм, 
НДо  добре  скінчимо  'го.  —    Часом  так, 
А  часом  нї.  —  Да  треба  вже  за  ним 
Журитись,  банувати?  —  О  лиш  то  нї, 
Лиш  то  нї  побратиме !  —  банувати 
Є  гірш  як  умерати  !  — 

П  в  ан, 

Умерати !  — 
Да  смерть  не  рівна  смертп  !... 

Д  о  в  б  у  ш. 

Як  яйце 

ПИСАННЯ   ФЕДЬК0ВИЧ4    Ш,    1. 


-  98  - 

До  другого  подібне,  так  та  смерть 
Одна  /10  другої.  Тот  гпне  в  лїсї, 
Тот  гине  на  печи,  а  тот  в  печи, 
А  тот  в  зубах  медвежих  :  да  усїм 
їм  на  одно  виходит.  — 

Йван. 

Да  тебе 
У  піч  метати  хочут!.,. 

Д  о  в  бу  ш. 

Хто  ти  каже  — 
Я  й  сам  ще  скочить  гарен  !  — 

Штрикає  у  піч^. 

Йван. 

Жди  мене !  — 

Штрикає  и  собі  в  піч.  Горнарі  заперают  двері. 

Князь. 

Га!  се  що?... 

Колоти  їцкий. 

Упрямість  шизматоцка!  Вигріли 
Гадю  у  пазусі  —  а  в'на  теперь 
Вам  душу,  серце  пе!... 

Князь. 

О  ні :  не  ме  вже 
Не  буде  єзуіте !  —  Тойїаш,  мой !  — 

Томаш  прибігає. 

До  сеї  печі  дві  ще  змурувати ! 
И  тут  ріжнів  зелізних  два  ряди 
Накласти  тут  кітлів  знов  на  смолу. 
А  тут  на  олово,  олій,  оливу !  — 

До  Колотнїцкого. 

А  ти  мені  що  днини  на  письмі 


-  99  - 

Передавати  маєш  тох  шнзматів 

Що  тут  печи  ся  мают!...  Тілький  сором!.. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 
Нишком. 
Вікторія !  ти  Ляшку  в  наших  шпонах !  — 

Заслона  паде. 


ДРУГІ  зводи. 


(Люба   ще  й  з  Любоїїов;. 

ОСОБИ. 

КНЯЗЬ  ОБРАЗПОЛЬСКИЙ. 

НА.ТАЛГЯ. 

КОЛОТНЇЦКИЙ. 

ТОМАШ. 

ЮСТІША. 

КАТЕРИНА  ДОВБУ ШИХА,  удова. 

ЛЕСЬ,     1 

ЙВАН     і    ^'  <'°™- 

МАР'ЇА,  ЄЇ  брата  жінка. 

мигай,  Єї  годованец. 

СР1БНАРЮК. 

СРІБНАРИХА. 

ПІТЕФАН  ДЗВІНКА. 

МАР1ЧКА,  Срібнарюків  годованка. 

ЦОРА. 

ВІРО. 

Єзуіцкий  ярові  НІЩЯЛ. 

Два  козаки. 

Панцірні. 

Служалї- 

Парубкп.  Дївчата.  Нарід. 

Справа  ведет  ся  то  в  Печинїжинї  то  в  Маняві.  Гід  114:5. 


—  101  - 

Перший  схід. 

Оперед   манастирскої  церковп  у  Маняві.    Рано.  По   передї,   з  боку 
стоїт  пару  дерева   п  тисове  крісло  жііроване.  У  церькові  видко  на- 
рід и  чути  глухий   гомін    співу  церковного.    Цора,   страшна  и  роз- 
хрістана,  п  Імро  уходя. 

Цора. 
О  Імре,  Імре,  двацїть  рік  и  пять  вже 
Як  у  вогни  я  батька  иострадала. 
Ох  мого  батечка!  и  тілько  вже, 
Як  своє  бідне  серце  я  убила, 
Як  свою  я  надїю  и  любов, 
И  все,  усе,  що  мала  в  сему  світї. 
На  вікп  закопала,  я  сама, 
Як  та  мара  блукаю  ся  по  нему. 
Да  праві  суди  долї,  бо  она 
Не  каже  на  оден  нам  жеребен 
Все  своє  щасте  класти,  так  як  я 
Поклала  на  оден  'го :  на  любу 
Д'  невірному  стрілцеви.  Да  минуло; 
Поклала  и  пропала.  Але  за  що, 
О  ти  мій  щирий  друже   —  (сли  нам  можна 
У  щирість  вірувать),  —  за  віщо  ти 
Твій  молоденький  вік  єс  прпковав 
До  моєго  страшного,  нїби  до 
Зелїзного  стовпа  в  гарячі  пути,^) 
За  віщо  ?  о  та  щирість  була-б  варта 
Люби,  коби  перепалене  серце 
Могло  ище  любити!...  все  за  дармо! 
Усе,  усе  за  дармо!  з  леду  ти 
Не  викрешеш  вогню,  а  лиш  примерзнеш 
До  него,  як  нещастний  корабель 
В  склянному  там  десь  мори. 

Імро. 

Цоро,  Цоро: 
Ти  кажеш  понехати  тя :  чому-ж 
Кохане  твоє  давне  ти  не  можеш 
Забути?  —  О  коби  то  чоловік 
Так  борзо -міг  забуть,  як  борзо  серце 

^)  В  перводруку  очевидно  похибка:  пуши. 


-  102  — 

Влюбити  що  потрафит!  —  Тя  забути!... 
Скажи  ти  місяцю,  аби  він  землю 
Забув,  лишив,  покинув,  а  самий 
Пішов  на  свою  волю  по  вподобі?  — 
Скажи  ти  соняшнику,  щоб  лишив 
За  сонцем  свої  квіти  повертати. 
Та  відвернув  ся  до  студеної 
Опівночи?   —   О  Цоро  моя  крале, 
Не  вимагай  від  мене  того,  що 
Не  в  мої  силї  є !  а  як  тобі 
Люба  та  моя  тиха  є  за  прикра : 
Ти  носиш  острий  ніж  при  собі  всїгди, 
Що  'го,  як  нишком  достеріг  я,  с  часта, 
Ти  обзераєш  приязно  :  ножем  тим 
Роскрій  се  моє  серце,  и  позбудеш 
Від  разу  ти  мене  ся. 

Цора. 

Виймає  ніж. 

Імре :  не 
На  тебе  острий  ніж  я  ношу,  а 
На  тих  Довбущуків.  Бо  серце  моє 
Менї  уповідає,  що  я  їх 
На  ніж  сей  позбираю  ще!  —  Хіба 
Аби  за  дармо  я  вже  двацїть  рік 
И  пять  шукала  їх,  и  сїм  країв 
Сходила  в  здовж,  в  поперек  ?  —  О  я  найду 
Усіх,  усїх  ще  відшукаю,  и 
Не  вмру  и  нї  спочину,  доки  їх 
Криви  не  напю  ся,  и  серце  їх 
На  ніж  не  насиляю  сесь !...  За  мнов 
Мій  Імре,  вірний  друже !  —  И  хоть  Цора 
Любов  надгородити  тя  не  може, 
Бо  Цора  лиш  его,  его  одного 
Любила  в  сему  світї :  то  за  славу 
Хоть  уступи  ся  нашу !  спомяни 
Мій  королївский  рід  !  —  Л  ми  цигани 
У  серци  грієм  честь  І  —  За  Довбушями  ! 

Проходя. 


-  103 


Ю  стина 

и  друга  покойова  виводя  Наталїю  з  церькови  у  крісло. 

Ох  пане  моя  лшла:  ви  недужі? 
Хібаж  я  не  казала  вам,  не  їхать 
Сегодня  в  манастирь  ?  —  сегодня  празник 
6  тут,  и  народу  чи  мало  :  як 
Від  духоти  би  не  захорували  ?  — 
Сідайте,  ясна  пане !   —  да  яке 
Прекрасне  крісло  тутки  хтось  поклав  ? 
Спасибіг  'му !  —  Се  ніби  він  то  знав, 
Що  ви  тут  любите  сідати  всїгди, 
Як  с  церкви  вийдете !    —  Се  біжу  я 
Води.  А  ти  сестричко  йди  кажи. 
Аби  ридван  заїхав ! 

Обі  покойові  відходя. 

Баталія. 

Ох  мій  Боже!... 

Ю  с  т  и  н  а. 

Прибігає  з  водов. 

Ану  напийте  ся  !  вода  як  лїд 
Студена!  —  яж  хіба  се  не  казала, 
Не  їхать  в  манастир  ?...  Ох  да  й  богато 
Тут  печинїжинских  є  ледїнів !... 
Ви  виділи  пишного  того,  що 
Єму  неначе  місяць  на  лици  ? 
То  Лесь  наш,  Довбущук.  Ох  пане  моя, 
Ви  справді  є  недужі  ?  Біжу  я, 
Щоб  знати  де  ридван  ! 
Йде. 

Наталі  я. 

О  на  що,  на  що, 
Сказала  єс  мені,  як  він  ся  зве. 
Що  душу  мою  взяв !...  Небесні  сили ! 
То  и  в  святинях  Господа  люба 
Орудує  ?  —  и  чо'  би  ні  в  святинях  ?  — 
О  й  та  люба  святойов  мусит  бути, 
Від  Бога  мусит  бути!  як  я  'го 


—  104  — 

Сегодня  перший  раз  уздріла,  чи-ж 

Святі  не  просвітились,  и  всі"  люде 

Святими  чи  не  стали  ?  —  Але  хто 

Мені  казав,  що  то,  що  я  длї  него 

У  серци  своїм  чую,  6  люба  ?  — 

И  що-ж  оно  би  було  як  люба  нї  ? 

О  лиш  она  так  може  людзке  серце 

Порушити,  розбити  'го  на  пил, 

А  с  того  пилу,  що  з  єго  кождин 

Атомец  раєм,  небом,         наново, 

Нове  сцїлити  серце :  о  то  чудо 

Люба  одна  лиш  сотворити  може, 

Одна  лиш  та  люба  І...  О  милий  мій: 

А  в  твоїм  серци   —  чи-ж  оден  атомец 

Люби  тої  упав?  —  Я  божевільна  І    — 

Хіба  мене  він  знає?         він  хіба    * 

На  мене  иодивив  ся  ?    —  Як  той  ангіль 

Стояв  у  церкові,  и  ангелям 

У  вічи  їх  мальовані  днвив  ся  !... 

О  як  я  ангелів  тих  ревнувала, 

Як  завпдїла  їм,  як  кляла  я 

Ту  долю  нещастливу  свою,  що 

Мене  не  сотворила  ангелем, 

А  панев !...  —  О  мій  Боже:   на  що  панев  У 

Або  и  ангелом?  —  Чему  мене 

Не  сотворивєс  Госаоди  мужичков?  — 

Мені  би  можна  було  глянути 

Хоть  на  єго,  —  ту  землю  обробяти 

Що  він  обробює.  на  тім  танку 

Гуляти  де  н  він !...  а  так...  да  що  ? 

Хіба  менї  не  можна  и  любити  ? 

Любити  и  єго?  —   щоб  він  не  знав: 

А  я  тебе  любити  милий  буду!  — 

О  змилуйтесь  на  мене  божі  суди !   — 

Йде. 

Цо  ра 

приходит  з  Імром. 

И  ти  за  певне  знаєш  Імре,  друже, 
Що  и  Довбущуки  тут  ?  —  кілько  їх  ? 


—  105  - 

І  м  р  О. 
їх  братя  два:  Олекса  и  ІІван, 
И,  як  я  ся  довідав,  то  п  шати 
Жие  їх  ще. 

Ц  о  р  а. 

Олекса  та  й  Йван. 
Гм !  —  то  Йван  —  він  може  бути  тон, 
Що  був  у  пелїнках  тогди,  коли 
Я  тих  старшеньких  двоє  уфатила 
Але  Олекса  —  —  гпі !  —  Да  все  одно : 
Коби  лиш  Довбущук.  —  Да  що  дій  с  того? 
Коли  тих  двоє,  що  я  руки  їм 
Надтяла,  так  пропали,  як  під  зеділю, 
Хоть  двацїть  рік  и  білше  їх  шукаю  ?  — 
А  тих  знов  двоє,  що  їх  мав  с  княгинев. 

И  пощик  заподіявсь. Да  кобц 

Я  знала  що  загибли,  що  вовки 

Або  котюги  ззїлп  на  гостинци, 

То  я-б  спокійна  була,  а  то  можут 

И  ті  обоє  жити  ще,  бо  Томаш 

Ми  уповів.  ще  й  за  великі  гроші, 

Що  їх  казав  с  хрестами  мого  батька 

Віднести  в  чорний  плай,  але  післанця 

Тота  гірска  планїта,  що  й  мене 

В'на  перепудила,  й  післанця  того 

Переполошила,  и  мусїв  він 

Веречп  ті  бенькарти  Довбушівскі 

Аж  там  дес  край  села,  а  сам  втїкатн. 

Але  що  та  сновида  відобрала, 

То  доля  ми  подаст !  душя  віщує, 

Що  в'на  ми  їх  подаст !  —  у  двов,  в  троє 

Ми  їх  подаст,  у  десїть !  рамашицу 

Не  любит  доля  винна  ся  лишати! 

О  в'на  ми  їх  подаст!  —  то-ж  питиму! 

То-ж  сорбать  'му  їх  кров !...  а  ти  шинкарков 

Ми  мойов  будеш  доле  !...  бідні  Цорі  І... 

Убиті,  бідні  Цорі !...  Ох  ти  доле  !... 

Паде  до    землі  п  поіЗппаєг    ся    «трпіішо.    Тим    часом   вийшов  нарід 
с  церквп  и  становит  оя  красними    громадками  до  окола. 


106 


Другий  схід. 

М  ар  і  ч  ка 

впетупає  з  громадки.  До  Цори. 

И  що  тобі  небого  ?  —  ти  недужя  '?  — 
Що  в  тебе  так  болит  ?  — 

Цо  ра. 

Нїчо  як  серце  ! 
Лиш  серце,  сердечко  болить  у  Цори! 
Лиш  сердечко  у  Цори!  сердечко!  — 
А  що-ж  би  в  Цори  ще  й  болїло  ?  —  в  Цори 
Одво  лиш  сердечко  І... 

Мар  і  ч  ка. 

Сердешна  ти ! 
И  чо'  оно  болит?  — 

Цора. 

Чого  болит!... 
О  не  питай,  чого,  щастливе  дївче, 
Бо  ще  за  борзо  знати  будеш,  чо' 
Ті  сердечка  боля.  При  твої  вроді" 
Не  забарит  ся  доленька  сказати 
Тобі,  чого  боля  в'ни!...  видиш  кілько 
По  цвинтарях  гробів  там  ?  —  И  одно 
Ти  серце  не  накрило  віко  трунви, 
Не  вбите. 

М  а  р  і  ч  к  а. 

Ти  ворожка!  — 

Цора. 

Чи-ж  ворожков 
Так  тяжко  в  світі  бути,  як  гадаєш  ?  — 
Дай,  подаруй  ти  свою  віру,  серце, 
Родину,  батька,  маму,  добру  славу, 
Усе,  усе  що  маєш  дорогого 
У  сїм  безціннім  світі,  а  дістань 
За  все  то  зраду  в  надгороду,  а 
Ти  є  ворожка  певна. 


-  107  - 

Марі  ч  ка. 

Я  тебе 
Не  розумію. 

Цор  а. 

Будеш  розуміти, 
О  будеш  розуміти,  дївчиао, 
Лиш  най  ще  твоє  серце-сь  розіве 
Як  тая  стократь  рожа  тая,  и 
Усю  свою  красу,  усї  роскоші 
Покаже  світови,  що  в  собі  крив. 
Вітак  най  вітер  буйний  прибуяє, 
Най  з  рожев  на  розмову  стане,  най 
Присягами  впоєную  пригорне 
Руками  дикими,  а  обгорнувше, 
Цвіти  еї  обірве  й  рознесе 
По  полю  на  поругу  чирсакови, 
Вітак  меш  знати,  дївче !... 

Мар  ічка. 

О  матбути 
Ти  дуже  нещастлива?  — 

Подає    Цорі    руку,    Цора   бере,  я  узлрівше  знаї:  від  ножя  на  і>уцї, 
зрпваєі'  ся. 

Цора. 

Га!... 

Дивпт  ея  то  Марічцї  в  тварі,,  то  на  руку. 

Она!  — 
Она!  она!  —  Ану?  —  —  Она!   —  за  певне 
Она  І  —  О  доле  щира !... 

М  аріч  к  а. 
Ти  мене 
Переполошила !  —  Се  хто  я  ?  — 
Цора. 
Ти  — 
Тебе  найшли  у  лїсї?  —  у  плаю?  — 
В  якої  може  стаї  ?  —  О  кажи  ! 
О  змилуй  ся  кажи !  — 


—  108  — 

Марі  ч  к  а. 

И  що  таке?  — 
Хіба  ЦІЛИЙ  повіт  не  знає,  що 
Се  так  ?  —  Ти  божевільна  !  — 

Пде  між  дівчата. 

М  І  г  а  й. 

Виступає  з  г]юмади  її  подає  Цорі  руку. 

Ну-ко  я  ?  — 
Цор  а 

глянувше  на  ]'уку.  к  оєтєк.їїі   радостп. 
И  ТИ  1  и  ТИ !  й  тебе  — 

шепче  Мігайєвп  в  ухо  и  утїкае. 

Парубки, 

А  що  вгадала? 

М  і  гай. 
Се  диво  не  циганка !  — 

Парубки. 

Угадала?  — 

Міг  ай. 
Вгадала  братчики,  бо  й  справди  так.  — 
Мене  найшов  у  стаї  хлопчиком 
Загірекий  чоловік,  що  випасав 
У  наших  полонинах  вівцї,  и 
Узяв  мене  з  собов  п  згодував. 
Вітак  як  він  помер,  рід  не  схотів 
Мене  тримати  білше,  и  зайшов  я 
Слугов  аж  в  Печинїжин,  тут  наймив  ся 
У  Марка  ШтеФана,  у  Довбушохи 
Старої  брата.  Як  ШтеФан  помер, 
А  я  у  них  лишив  ся  по  росказї 
Покойного,  бо  в  них  дїтей  не  було, 
Як  лиш  одна  донька.  О  так  я  взяв  ся 
У  Печинїжинї. 


109  - 


Парубки. 

А  ПІН  теперь 
У  Маняві  и  в  землю  не  вросли, 
И  в  церькові  настоялись  до  волї, 
Годило  би  прііітись  по  базари, 
Розглянутись  по  людех. 

Цї.тий  нарід  зачішаєт  си  прохтекатіг. 

Срібнарюк 
до  Дзвінки. 

А  ви-ж  не  чули? 
Се  й  справді  так,  як  та  циганка  каже  — 
То  так  булб :  я  був  в  полонині.  — 
Аж  тут  одної  ночи  чую  я 
Під  стайов  плач  якийсь.  Я  вибігаю  — 
Аж  тутки  дівчинка  —  отеє  Марічка  — 
Стоїть  з  завязанов  рукбв  тай  плаче.  — 
Я  зараз  ій  в  халаш.  —  Чия  ти  душко  ? 
Я  дядева,  та  ненина !     -  Нас  вова 
Украла !  —  Ми  не  мем  вже  пустувати, 
Лиш  не  робіт  нам  бубку  !  —   Хтож  вам  бубку 
Робив  би?  -      А!  а  вова!    -     о  адїт! 
Тай  ручку  нам  показує  криваву.  — 
Я  дивю  ся  —  а  ручка  в  неї  бач 
Ножем  надрізана.  —  Нам  бубку,  —  нас,  — 
Я  став  над  сим  гадати,  тай  питаю : 
А  вова  лиш  тебе  саму  узяла? 
Нї,  бо  й  Міхайлика  узяла  вова, 
Та  чужа  нас  не  дала,  та  пишна. 
Ви  виділи  ту  чужу?  та  чічана, 
Чічана  чужя  була !  —  Де  Міхайлик  ?  — 
Який  Міхайлик  душко  ?  —  Таже  наш ! 
Й  бму  зробила  вова  бубку.  ~   А! 
Де  чужя  'го  поділа?  —  де  Міхайлик?  — 
Єго  узяла  чужя  —  та  туда  — 
Туда  дес  повела  'го !   —  Та  куда  ? 
Та  от  туда !  —  не  знаю.  Бити  чужю ! 
То  в'на  Міхайлика  туда  узяла !  — 
Ту  чужю  треба  бити!  —  або  най! 


—  110  — 

Не  треба  чужю  бити,  то  чічана ! 
В'на  й  хлібця  нам  давала  !  —  Білше  я  — 
Що  и  не  діяв  вже,  як  не  питав, 
Шчо'  не  міг  з  дитини  ся  довідать.  — 
Тай  на  що?  —  Бог  дав  щастє  нам  на  старість, 
Слава  Єму  во  вишних !  —  Бог  поможе  — 
Подружимо  еї  —  н  проживем 
Супокоєм  при  зятю !  —  Білше  я 
У  Бога  не  бажаю !   — 
Минают. 

М  а  р  І  ч  к  а. 

Ох  любко ! 
Який  пишний  же  гиціль !  —  відкп  варе?  — 

Дівчата. 
Не  с  турків  то  с  татарів  !  — 

М  а  р  і  ч  к  а. 

Та  діправди  ?  — 

Дівчата. 
Діправди  що  с  татарів !  —  а  як  ні  — 
То  йди  у  Печинїжин  та  спитай  ся 
В  старої  Довбу щпхи,  що  свнів 
Хороших  чорнобрових  два  аж  має : 
Оден  ся  зве  Лесьо !  — 

Мар  і  ч  ка. 

Що-ж  красний  злодій! 
Мені  любки  ся  видпт,  що  такий 
Лиш  той  царевич  красний  був  в  казках, 
Що  де  ногов  ступив  лиш  —  там  и  ружя 
Від  разу  ся  росцвила!  —  Ох  лЕобки: 
А  він  чи  прийде  варе  на  базарь 
Сегодне  наш  гуляти? 

Д ї  в  чата 

Довбущук?  — 
А  того  хто  коли  на  базари 
Ще  видів  де  гуляти  ?  —  в  того  тілько 
Лиш  гульки  що  лісами  за  тетерем, 


111 


За  оленем,  ведмедем  або  туром. 
Ану-ко  будеш  видїтп,  як  зараз 
Домів  почимчикує. 

Ма  р  і  ч  ка. 

Ох  любки ! 
А  як  би  запросив  бго  до  дому?  — 
Не  правда,  що  прийшов  би?  —  Ох  кажіт  бо 
Прийшов  би?  —  не  прийшов  би?  —  Я-б  від  разу 
Умерла,  як  би  він  ми  відповів ! 
Від  разу  бих  умерла ! 

Дівчата. 

Ти  хіба 

вго  що  полюбила? 

М  а  р  і  ч  к  а. 

Полюбила?  — 
€го  чи  полюбила?  —  О  яке 
Се  ви  холодне  слово  ми  сказали ! 
Не  полюбила  !  а  пропала  !  вмерла  ! 
Загинула  за  ним !  —  Ох  посестрицї : 
Лиш  глянула  на  него  —  тай  на  віки 
На  віки  я  пропала!... 

Дівчата. 

Що  се  ти? 
Йдім,  люди  мут  сміятись !  —  йдім  Марічко ! 
Ходім,  ходім  Марічко! 

( Берут  ЄЇ  силов  з  сйбов.  І 

Йван. 
(До  парубків). 

А  я  знаю. 
Що  се  ему  ся  стало?  —  Мій  Мігай, 
Мій  братїк  нещасливий  !   —  А  бувало 
Чи  обійшлось  де  гуляне  без  него, 
Або  яка  охота  парубоцка? 
Да  від  тогід,  від  храму  в  Маняві  — 


112 


Нарубки. 
Ми  знаєм,  від  тогід  !  тогди,  коли 
С  княгинев  коні"  утекли,  а  він 
Имив  їх,  тямимо  так  як  сегодня ! 
А  й  паня  була  би  тогди 
Страшенну  смерть  пожила  !  —  має  щастє 
Що  він  там  нагодпв  ся  !  — 

Йван. 

Ну  —  а  як 
И  він  би  був  полетів  у  скалу, 
То  й  ворон  кости  був  не  позберав  би ! 
То  братчики  не  жерт!  пять  сот  сяжінь 
Летіти  як  стїнойов  у  безденний 
Страшний  та  чорний  клекіт  !  —  того  й  чорт 
Би  міг  переполошитись,  не  то 
Що  чоловік !  то-ж  не  дивниця,  братя, 
То  може  и  Мігай  ся  перепудив, 
Бо  я  его  сумоване  таке 
Иначе  обясннть  собі  не  можу!  — 
Я  кажу,  братя  милі  — 

Минают. 

Срібнарючка 

до  Дзвінки. 

Я-ж  бо  знаю  ?  — 
Да  найби  й  так  голубко.  —  я  лиш  боюсь  — 
Що  як  її  за  ШтеФана  я  дам, 
За  сина  вашего  —  він  удовец, 
Попротив  неї  старший,  він  їй  буде 
Ревновувать  голубко ;  —  а  она 
Й  словечком  не  убита,  росоещена. 
А  він  би  їй  сказав  що  —  —  видко  ся, 
Що  в'на  ще  молоденька,  їй  світок 
Ще  рожейов  гаїт  ся,  —  в'на  би  вмерла. 
Як  він  би  їй  сказав  що  !  —  от  чого 
Я  бою  ся  зазулько !  — 

Д  з  в  і  н  ч  н  X  а. 

Хто?  —  ШтеФан? 
ШтеФан  би  їй  сказав  що  ?  Ох  лебідко ! 
Спитайте  ся  людей  лиш,  люде  скажут, 


-  113  — 

Який  він  в  мене  простий,  роботящий, 
Він  ґосподарство  лиш  оилує,  він 
в  ряди-годи  лиш  дома  —  все  з  маржинов, 
Усе  лиш  в  полонинах !  —  він  узяв  би, 
Де  лиш  схотів  би  дївку  —  але  я 
Марічку  вашу  лиш  влюбила,  як 
Дитину  мою  рідну  !  —  Ревнувати ! 
Лиш  того  ся  не  бійте  !  — 

Минают, 

М  І  г  а  й 

до  парубків. 

Всі  однакі  І 
О  всї  однакі,  брате  !  —  я  їх  знаю ! 
Що  в  них  мужик?  от  раб  лиш,  білш  нічого! 
Без  права  и  без  Бога !  и  без  серця ! 
Худоба  до  упряги  в  плуг,  клїщі 
До  грітого  зеліза !  —  в  них  душя  лиш ! 
А  в  нас  нема  —  лиш  пара  !   —  в  них  лиш  серце 
А  в  нас  лиш  камінь  в  грудех  —  що  ногонов 
Відтручуют  з  дороги !  —  їм  лиш  можна 
И  бити,  и  —  не  скажу !... 

О  ден  з  л  є  дїн  їв. 

Добре,  брате  : 
По  правді  їх  малюєш,  але  претцї 
Не  всї  одної  хіри.  —  Ти  не  дуже 
Давно  се  в  Печинїжинї  — ,  але 
Ми  деякі  се  тямим,  як  бувало 
У  нас  печут  ся  люде  на  ріжнах 
Та  в  смолах  ся  готовя.  —  Чо'  тепер  нї? 
О  лиш  направду,  брате !  —  від  коли 
Прийшла  та  панна  в  замок,  що  сегодне 
Тут  була  в  церькові  —  аж  від  тогди 
Вогні  застановили  ся  — ,  бо  кажут, 
ПДо  пан  їй  дуже  любит!  так  їй  любит, 
Що  не  відмовив  би  нїчо'  їй  в  світї !  — 
А  в'на  як  стала  пана  підходити, 
Як  стала  підходити  та  просити, 
То  перестав  той  нарід  бідний  мучить, 
И  зо  всїм  инчий  став. —  А  ти  гадаєш, 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА    Ш,    1.  8 


—  114  — 

Що  ми  би  не  горіли  ВСІ  а  всі, 
Що  с  Печинїжина  в  сес  Маеастир 
Прийшли,  у  православний,  як  не  в'на  би. 
Не  ангелска  та  панна?  —  в'на    она, 
Застановила  наші  піуки !  "-^ 

М  і  г  а  ік 
ЗУЬже 
Нам  и  нові  завдала !  — 
Минают. 

Оден  старий  чоловік 
до  другого. 

Кажеш,  що 
Се  крісло  печинїжинский  ледїнь  — 
Що  о  тепер  минув  —  поклав  ?  — 

Другий. 

А  так. 

Перший. 

Та  на  що?  — 

Другий. 

От  та  на  що!  —  як  він  каже: 
Хтось  може  часом  в  церькові  заслабнуть, 
Бо  мир  великий  сходит  ся,  —  то  буде 
Де  мати  припочити.  — 

Перший. 

А  спасенне, 
Спасенне  ДІЛО,  брате !  п  княгини 
Се  довелось  сегодне  перші.  — 
Минают. 

До  в  б  у  ш. 
до  того  ледїня,  що  з  шш  прохожаесь. 

Срібнарюкова  кажеш?  —  а  я  думав  — 
Йди  за  водойов  думо!  —  в'на  богачка! 
Йди  за  водойов,  кажу !  —  О  то  так 
Оно  якось  на  світі,  —  що  не  треба, 
Аби  оно  так  було!...  думаєш, 
Що  богачів  тих  треба?  —  щоб  пишились 
Та  бідних  убивали  ?  Най  вбивают ! 


—  115  — 

Чо'  бідний  їм  ся  клоннт  ?  —  чо'  їм  лиже 
Підошви  ?  о !  —  а  я-б  їм  не  клонив  ся ! 
Й  за  дївку  не  клонив  ся !  й  за  Марію ! 
Гадаєш,  що  вбю  серце  ?  —   най  убю  'го ! 
А  серце  за  водойов !  —  воля,  брате ! 
Що  дівка,  хотьби  й  люба  ?  — 

Парубок. 

Ти  гадаєш  — 
Що  там  є  що  любити? 

Д  о  в  б  у  ш. 

Хто  казав  ти, 
Що  я  Марію  любю  ?  Ти  гадаєш  — 
Коли  она  найкраща  є  на  світї, 
То  мушу  їй  любити  ?  ~  Я  не  мушу 
Тото,  що  я  не  хочу,  а  не  хочу 
Тото,  що  я  бих  імусїв  !  —  Нїби  я 
Що  винен  сему.  що  она  богачка. 
Коли  я  богачок  любить  не  хочу? 
Ти  чуєш?  а  це  хто  питав  ся  в  тебе, 
Чи  я  —  чи  я  їй  любю?  —  Хто  казав  се? 
О  я  би  'му  не  радив!  — 

Парубок. 

Таже  ти  — 
Ти  сам  казав  ми  перше.  — 

Д о  вбу  ш. 

Так  казав  я  ? 
Коли  я  так  казав  —  то  я  брехав ! 
А  ти  —  тобі  ми  було  плюнути 
У  очи  !  чуєш?  —  в  очи  !  най  они 
Не  кажут,  що  неправда  !  —  Хто  мене 
Усилує  хотіти,  що  не  хочу?  — 
А  я  любить  не  хочу  І  —  то  скажи  їй ! 
Ба  ні  —  то  не  кажи  їй !  —  ба  скажи ! 
Скажи  !  —  Нехай  в'на  знає !  чо*  я  маю 
їй  правду  не  сказати  ?  —  О  ходїм  — 
Ходїмо  ся  дивити,  де  в'на  є ! 
Я  ся  таїть  не  маю ! 


—  116  — 

Идут.  —  В  манастири  зачинают  у  великий  дзвін  дзвонити. 
Нарід  йде  увес  у  церькву. 

Цо  р  а. 
Вибігає  з  ножем: 

Маю  !  Маю ! 
Усїх,  усїх  їх  маю ;   —  всіх  тих  трьох 
Синів  його  проклятих !  —  Га !    —  мій  ніж !   — 
Та  що  ?  ножем  ?  мінута !   —  пріч  ! 
Кидає  ніж 

Капками 
З  вас  маю  кров  цідити !    —   капельками ! 
Дрібними  капельками  !  —  в  Печинїжин !  — 
Йде. 

У  Пе"шшжиш.  —  Рано. 
Колотнїцкого  кімната  в  замку,  як  у  І.  зводах. 

Колоти їцкий 

уходит,  дочитуючи  лист : 

„А  скоро  тобі  удаст  ся  дістати  цілий  вго  скарб, 
„(сподіюсь,  що  ти  вже  давно  діло  собі  заспособив), 
„тогди  як  найборше  вертай  ся  у  колеґію,  бо  тебе 
»тут  скоро  треба.  —  Так  тобі  росказуе  твій  про- 
вінциял 

Роккавера 
П.  С.  І. 

Хіба  би  я  давно  вже  не  вернув  був 
В  колеґію?  бо  діло  моє  тут 
Давно  вже  тілько  совершенне,  що 
Лиш  скарб  готовий  взяти  и  поїхать. 
Але  тота  Наталїя,  тота 
Годованка  его  пречаровита, 
Прекрасна,  що  пів  року  тому,  як 
їй  князь  привіз  в  сен  замок  від  сестри 
Покойної  свої,  за  свою  взявше 
Доньку!...  О  не  подоба  ми  без  неї 
У  сему  світі  жити !  —  не  подоба !  — 
Я  кажу:  не  подоба!....  И  про  що 


—  117  — 

Аби  я  не  бажав  їй?  —  не  дістав  їй?  — 

Про  то,  що  єзуіт  нїчом  не  сміє 

С  тим  світом  ся  вязати  ?  —  ха,  ха,  ха !... 

Закон  ему-ж  сотворит  другий  світ 

За  той,  що  'му  бере,  чи  хоче  взяти?  — 

Ого !  —  законови  не  доста  того, 

Що  волю  розуму  заковує 

У  свої  служби  кайдани,  ще  хоче 

И  серця?  —  серце  наше  з  свойов  волев !  — 

Прекрасна  княгинівне :  будеш  моя !  —  — 

Ох!   - 
И  якже  я  дістану  їй,  коли 
Она  така  полоха  як  та  ланя?  — 
Як?  —  гм?  —  Як  се  би  чув  який  колеґа, 
То  з  мене  насміяв  ся  би,  як  з  дурня 
Послїдного.  Хіба  то  єзуіт 
Не  має  мати  ниточки  ті  всі, 
Що  людзкії  наровп  повертают 
Ніби  коня  зубелами  :  у  свої 
Руці,  у  свої  силї?  —  П  одної 
Не  має,  щоб  на  ню  ся  не  найшли 
Зубела  и  поводи :  длї  одної 
Тонкі  як  паутина,  як  зелїзо 
Тверді  длї  другої,  а  все  одно : 
Аби  зубела  лиш.  А  я  питаю, 
Як  я  її  дістану?  —  так  як  другі 
Колєґи  мої  діставали,  не 
Лиш  княгинї,  а  то  и  в  королївскнх 
Обручиках  окуті  головки, 
Лиш  треба  знати  способу :  а  се 
Є  езуіцка  штука,  у  котрі 

И  я  чи  й  мало  вчив  ся.   —  Вчив  ся  ?   —   вчив  ся, 
Але  не  у  любі,  бо  я  люби 
У  своїм  серци  з  роду  ще  не  чув, 
Аж  до  теперь.  о  ту  нантящу  школу 
Лишила  доля  ми  аж  на  останку 
Учити  ся !...  чиму  ?  —  она  се  знає, 
А  я  лиш  тілько  знаю,  що  —  кохаю !  — 

Томаш  уходит. 
А  що  там  Томашку?  — 


-  118  - 

То  м  аш. 
Наталїя 
Вернула  з  Маняви. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Вернула?  —  га?  — 
И  що?  —  нїчо'  не  каже?  —  ти  їй  видів?  — 
Яка  она  вернула  ся?   —  смутна?  — 
Весела?  —  говори  бо!  —  Я  умисне 
Так  заспособив  діло,  щоб  она 
Поїхала  у  Маняву,  там  сходя  ся 
З  усего  світа  люде,  се  и  то 
Говори,  розмовляю!  :  не  без  того, 
Щоб  там  и  про  любу  не  говорилось. 
А  молодому,  серцу  як  еї, 
Любу  лиш  тяще  словом  нагадати, 
И  в'на  в  нїм  приіімет  ся. 

Т  о  м  а  ш. 

И  справди  се 
Мабуть  не  згірше  видумали  ви, 
Добродію,  бо  наче  обмінена 
Вернула  з  Маняви  Наталїя. 
Да  щоб  ва  вашу  користь  обмінилась 
Она  —  не  думаю,  бо  Жорж  давно  вже 
До  неї  залицявсь. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  и. 

Я  се  знаю, 
Да  Жоржа  я  не  бою  ся.  Такий 
Дурак  та  жус  и  зіссаний  в  Парнжи 
Мені  не  супостат. 

Т  о  м  а  ш. 
Да  й  вам  не  дваціть 
Вже  рік. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

А  сто  раз  проклятіща  доля, 
Що  так  не  рано  в'на  любу  збуди.іа 
У  мені.  —  Да  нї  раз  я  не  гадаю 
Любу  ту  присипати,  бо  по  чому 


-  119  — 

Мій  вік  бих  згадував  ?  —  Що  я  закону 

Се  служу,  то  закону,  а  імені 

Аби  нїчо'  не  було  з  мого  труду  ? 

Нїчо'?  зо  всш  нїчо'?  —  нї  чого  зо  всім?   — 

О  я  так  не  гадаю  жато  в  світі, 

Бо  я  бн  дурень  був  не  бзуіт. 

Що  другим  людем  вольно,  чо'  аби 

Мені"  не  було  вольно  ?  —  чо'  аби 

Не  вольно  езуітї?  —  О  и  я, 

И  я  ще  хочу  жити !  хочу  ся 

Нажитні  Здогонити  хочу  ще 

Усе,  що  опоздив  !  —  Чого  аби 

Я  світа  не  ужив?  —  Хіба  закон 

Ми  верне,  надгородит  не  ужиті 

Ті  роскоші,  що  кождий  чоловік, 

Що  и  жебрак,  що  навіть  и  червак 

їх  коштувати  може?  —  О  нажити, 

Нажити  хочу  ся !  а  Колотнїцкнй 

Що  хоче  раз,  то  хоче,  а  що  хоче, 

Однако  як  вже  й  має,  а  тото, 

Що  має,  то  єго ! 

Т  о  м  а  ш. 

Добродію : 
Я  з  роду  ще  не  видів  вас,  аби 
Ви  так  ся  роспалилн  ?   -^ 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Бо  я  з  роду 
Ще  не  любив  нї  кого,  а  тепер... 
О  Томаш  !  Томаш !  Томаш  !..,  Я  їй  мушу  - 
Я  мушу  їй  дістати,  бо  як  нї  — 
Загину,  закопаю  ся  живцем 
У  землю,  в  воду  штрикну,  у  вогонь!  — 
Ох  Томаш  !... 

Томаш. 

А  у  каві  їй  не  можна 
Такого  дати  порошку,  як  пани 
Покооні  ?  — 


—  120  — 


К  О  Л  О  т  н  ї  ц  к  и  й. 
Ти  гадаєш,  що  я  Довбу ш?  — 
О  я  би  с  трупами  не  маяв  ся, 
Я  нї,  о  нї  я,  Томаш  !  —  коли  пити, 
То  пити  у  повні  солодку  чашу, 
Не  затроену  опіов,  півсмертев, 
Але  живу,  живу !  — 

Томаш. 

А  ви  ЄЇ 
Нїчо'  ще  не  казали?  — 

Кол  от  нїцки  н. 

Га,  лиш  то. 
Лиш  то  мені  не  згадуй,  бо  я  скажу 
Собі  у  очи  плюнути  за  то, 
Що  жус  такий  то  з  мене.  Але  най : 
Ще  нинї,  нині  ще  сказать  їй  мушу 
Всю  правду !  всю,  усю,  усю,  усю 
Любу  їй  свою  роскладу,  роскажу, 
Роспишу  на  папери,  серце  втворю 
На  роствір,  роскошів  турецке  небо 
Змалюю  так  єї  я,  що  она 
Ме  мусїти  любити  мня,  ме  мусить 
Ділити  своє  серце  з  моїм,  хоть 
Би  була  й  камяна!   —  да  в'на  жива, 
И  свіжя,  й  молода !  а  що  ?  не  так  ?  — 
Кажи:  не  так?  —  не  красна  в'на?  —  не  гожя? 
Кажи  бо,  Томашку !  О  то  відай 
Є  пень  не  чоловік !...  Тоти  ніжки !  ■ 
Як  перла!  ті  губки  —  як  ягідки! 
Личко  то  краще  рожі !  Очка  ті 
ИасненьЕІ  та  чорненькі  як  терен ! 
А  стан  тот  ?  —  Томашку  !... 

Томаш. 

Добродію  : 
Я  вав  не  пізнаю. 


—  121  — 

Колотнїцкий. 

А  ти  гадаєш/ 
Що  я  ся  пізнаю?  —  Да  ти  не  смій  ся, 
А  помагай  мені  у  сему  дїлї, 

дає  'му  киску  з  грішми. 
Як  доси  помогав,  а  золотом 
Тя  зважу !  —  Не  щади  лиш  моїх  грошей, 
Сип  їх  жменями,  де  лиш  розумієш, 
Сип  челяди  їй  покойові,  най 
Про  мене  їй  говоря,  про  любу, 
Про  роскоші,  про  те,  що  молодий 
А  неужитнй  вік  свій  ще  ніхто 
Не  вдогонив  и  на  тисовім  мостї. 
Йди,  йди,  гляди!  а  як  добуду  _ 

Я  свого,  то  оба  щасливі  будем ! 

Йде  в  оден,  Томаш  у  другий  бік. 

Третий  схід. 

Марфина  хата.  —  Рано. 

Кат  р  уся 

уходит  з  шитячком  и  сїдае  собі  під  вікни. 

А  він  так  все  ся  журит  !.  .  Най  ся  журнт ! 
Менї  до  него  що? 

Плаче. 

Хіба  він  брат, 
Чи  що  менї?  —  То  дядичок  приймили 
Ді  на  годованця  —  а  білш  нїчо'  І 
А  він  нехай  ся  журит!  я  и  гадку 
Гадати  вже  про  него  білш  не  буду, 
Кобих  шириньку  су  'му  лиш  дошила    — 
6й  Богу  що  не  буду !  — 

Утирает  ся. 

Да  ще  й  очн 
Чогос  мене  боля !  —  а  то  мабуть 
Від  шитей  та  від  шптей !  —  О  коби  я 
Лиш  су  ему  дошила  —  білше  вже 
Нїчо'  не  буду  шити  І 

Обзирає  ширинку. 


—  122  — 

О  коби  то 
я  знала,  ти  ширинечко  моя, 
Що  будеш  до  сподоби  ти  ему  І  — 
Коби  я  сего  знала !  —  Най  не  буде  : 
Хіба  мені  до  того  що  ?  —  Аби  — 
Аби  я  'му  ушила  —  та  аби  — 

Приймив!  —  А  як    не    прийме?  —  най  не  прпймеї 
А  я  їй  другому  —  о  нї !  не  дам 
Я  другому  широньку,  лиш  тому, 
Кому  она  ся  шила!  —  бо  у  других 
6  сестри  —  най  їм  шиют,  а  у  него 
Нема  сестри,  нї...  що  я  ?  ох  та  мама 
Убили  би  мене  —  як  би  дізнались  — 
Що  я  отце  подумала  !  Я  нї    - 
Я,  я  —  его  —  не  —  любю !... 

М  і  г  а  й 

уіодит  з  мереженим  ярмом,  приаерає  'го  до  стола,  а  сам  сїдае  собі 
на  покуті. 

Неня  де?  — 

Катр  я. 

Складаючи  шприньку. 

ПІШЛИ  дес  у  село.  —   Відти  до  вуйни 
Казали,  що  повернут,  Довбушихи 
Да  в'ни  не  забарют  ся.   —  От  и  ширинька 
Вже  вашя  вам  готова.  — 

М  і  г  а  й 
и  не  зважаючи  на  ню. 

Йди,  кажи, 
Най  йде  ЛОВИТЬ  вол».  — 
Катря  кладе  шириньку  о  перед  Мігая  на  таре.іп,  а  сама  йде  на  двір. 

О  мій  ти  Божеі 
Як  чобаном  в  угорскнх  полонинах 
Воли  я  голубії  випасав : 
Тогди  не  знав  я,  що  над  сині  гори 
Ще  краще  може  бути  що  на  світї. 
Як  при  Флояри  грі  сходило  сонце, 
Так  при  Флоярі    сонце  й  заходило 
В  зелені  смеречині  —  й  як  вечірну 


—  123  — 

Тримбітойов  витали  вівчарі, 

Так  досвітну  витали  чибанії 

Тримбітойов  святойов  —  н  тим  вічним 

Золотооким  зорям  на  Йвана 

Живні  вогнї  палили  по  ділах, 

И  аркана  ходили  округами, 

А  я  напередовец !    —  О    -    тогди, 

Тогди  не  знав  я  кращу  долю  в  світї, 

Як  ті  зелені  гори    —  а  теперь   — 

Упала  ясна  зоря  с  того  неба, 

Вселила  ся  на  вквічені  земли 

Тай  душу  мою  запалила!   —  За  що? 

О  за  що,  ясна  зоре  ?    -    Йди  світи 

Назад  у  сине  небо  —  йди !  а  я 

Назад  вогнї  святі  ти  буду  класти 

Назад  святий  аркан  тобі  вести, 

Й  молити  ся  до  тебе  —  тут  не  можу    — 

Не  можу,  ясна  зоре !  —  наші  очи 

За  грішні,  щоб  так  з  близка  ся  на  тебе 

Дивити !  йди  на  небо !  йди  на  небо ! 

А  я  с  тримбітойов  у  гори  піду  — 

О  думо-ж  моя  —  думо!  — 

О  не  так   — 
Не  так  учиню  я,  не  так  зробю  : 
Орати  піду  я  у  чисте  поле  — 
А  там  приорю  думу  свою  браздов 
И  папороть  посїю  разом  з  рожев ! 
В'на  може  прийде  в  роси,  на  Пвана  — 
Як  папороть  цвисти  ме  —  о !  и  найде  — 
А  білш  нїчо'  не  хочу !  моя  Зоре  — 
И  найде  мої  думи  в  папоротех ! 
Я  білш  нїчо'  не  хочу  І  —  Нї :  и  то  — 
И  то  не  хочу  я  !  —  На  віщо  знати 
Тото  тому,  що  'го  не  сміє  знати  ?  — 
Світи,  о  зоре  ясна,  ти  на  небі  — 
Не  знаючи,  кому  ти  світиш,  нї 
Тобі  він  кажучи :  —  О  в  поле  —   в  поле  І 

Бере  ярем  и  вде. 


-  124  — 


К  атря 

уходит  с  кишцев  калини,  срсладае  їй  в  пучок. 

А  він  пішов  у  поле!  —  О  чому  я 

Не  сонечко  то  ясне,  що  на  небі! 

Оно  на  него  дивит  ся  в  одно ! 

В'но  сміет  ся  дивити  'му  у  очи, 

В'но  сміет  ся  до  него  усміхати  і... 

Да  що  таке  я  се?  —   —  що  хтось  гадав  би 

Що  я  'го  с  правді  —  любю !...  Я-б  потала 

Від  сорому  у  землю!...  О  чому  я 

Не  6  хоть  квітков  рожев  —  ні,  не  рожев. 

Бо  рожа  тернем  коле  —  а  чнму  я 

Не  6  хоть  сев  калинов,  сев  червонов, 

Я  ввезде  виростала  бих,  де  він  — 

Де  він  ногойов  ступит !  да  не  так, 

Не  так  красно  —  а  краще  І  сто  раз  краще ! 

А  він  пішов  би  в  поле  та  найшов  би 

Калину  прп  долині !  —   О  лиш  то  нї  І 

Бо  я  почервоніла  би  —  —   а  мама! 

Я  би  потала  в  землю !  —  А  Йван  що 

Би  з  мене  вже  сміяв  ся !   — 

Йван 

уіодит  с  кресаком. 

Добрий  ранок, 
Катрусечко  голубко !  —  Чо'  така  все 
Смутна  та  невесела?  — 

Катр  я. 

А  чо'  ти 
Такий  усе  веселий  та  охочий  ? 
О  якби  кождий  знав  у  сему  світі, 
Чого  він  є  смутний,  чого  веселий. 
То  би  не  було  ані  тих  смутних, 
Анї  веселих  в  світі!  —  Вуйна  дома?  — 
Га?  — 

Йван. 
Моя  мама  дома,  а  Лесьо 
Пішов  у  гори  рано  полювати, 
Казав,  що  завтра  прийде.  —  Де  Міхайло? 


—  125  — 

Катря. 
Пішов  орати  в  поле  на  пшеницу. 
А  мама  не  у  вас?  Они  казали,  — 

Йван, 
Я  ВИДІВ  тїтку,  як  йшла  в  село, 
Ади,  що  я  приніс  ти? 

Виймає  з  шириньки  яблуко. 

Катря. 

Яблуко  ? 
Я  яблука  не  беру  !  —   мама  кажут, 
Що  яблука  між  тими  лиш  дают  ся,  — 
Що  ся  кохают !  А  — 

И  В  а  н. 

А  ти  мене 
Не  любиш  же,  Катрусю?  — 

Катря. 

Нї,  не  любю. 

И  ван. 
А  я  тебе  так  любю !  Бігме  Боже  — 
Що  любю,  Катречко !  Коли  не  віриш,  — 
Спитай  ся  у  Міханла  —    бо  Міхайло 
Давно  вже  знає,  Катре!  —  я  ему 
Оногди  ще  вповів ! 

Катря. 

Коли-ж  бо  я 
Тебе  не  любю,  Йване !  —  А  тобі 
Не  сором  про  таке  и  говорити  ? 
Я  бігме  скажу  мамі !  — 

Ив  ан. 

Ох  лиш  то  нї  1 
Катрусечко,  лиш  то  нї  !  —  золота  ! 
Та  я  би  вмер  від  разу  !  —  На  тобі 
Се  яблучко  —  та  мамі  не  вповіж  лишГ 
А  я  вже  білше  так  тобі  не  скажу! 
Єй  Богу  що  не  скажу !   — 


—  126  — 

К  а  т  р  Я. 

Що  не  скажеш? 

II  в  а  н. 
А  то,  що  я  тя  —  любю !  А  кресак 
Вбереш  мені,  Катрусю? 

Ка  тря. 

Уберу  ! 
Лиш  білше  не  кажи  так !  Ти  розумний, 
Йване,  так  не  Файно !  —  А  кресак 
Як,  хоч,  аби  убрати?  —  по  гуцулски 
З  їальонаїми  та  пави,  чи  таки 
По  нашему  у  квіти?  — 

II  в  а  н. 

О  у  квіти ! 
Катрусечко,  в  квітки  !  —  Я  не  стрілец ! 
Тиму  я  й  свій  кресак,  що  мав  від  батька, 
Лесеви  дарував!  —   Пишним  пишне! 
Стрілцеви  що  стрілецке !  бо  й  мій  батько 
Був  виславний  стрілец !  а  я  волїю 
На  хлїб  святий  робити !  —  Що  Лесьо 
Вже  в  нас  не  внамовяв  ся,  щоб  ошли 
У  гори  ми  сидіти  !  —  Не  иішов  бих ! 
В  тих  горах  так  якось...  у  горах  жати  — 
Зелізної  безпеки  треба !  там 
Зза  кождого  корча  ти  смерть  ся  дивиг! 
Ще  й  кажут.  як  нечистих  духів  Бог 
Пускає  в  семий  день  на  прохолоду, 
То  в'ни  идут  у  гори  —  и  на  скалах, 
На  шпилях,  тужат  та  приповідают 
За  давним  своїм  равм !  — 

Катр  я. 

Ох  мовчи, 
Бо  я  бояти  мусь!  —  А  ти  бервінок, 
Йване,   любиш? 

Йван. 

Любко!  він  цвите 
Так  голубо,  як  твої  сині  очи ! 


-_^  127  = 

Катря. 
А  в  мене  очп  Файні? 

И  в  а  н. 

Ох  Катрусю!  — 

Катря. 
Ну  —  а  Мігай  бо  каже,  що  у  мене 
Як  у  синпцї  очи !  А  в  синиці 
Які,  Йване,  очи  ?  — 

Йван. 

Я  не  знаю ! 
Я  в  очи  ся  синицям  не  дпвив. 
Але  що  твої,  очи  як  ДВІ  зорі, 
Як  дві  найкращі  зорі,  —  добре  знаю, 
Ба  я  не  знаю  вадь,  чи  твої  очи 
Не  є  ще  кращі  зорей !.., 

Катря. 

Та  бо  фє! 
Тн  знов  по  своєму!...  я  скажу  мамі, 
Що  тн  оногди  мій  голубничок 
Да  рожямн  обтикав !  —  Чо'  Мігай 
Такі  не  робит  збитки  ?  —  Мама  йдут  !  — 
Йван  утїкае. 

МарФа 
уходит  у  хату  прядучи.  Катря  плаче. 

А  чо'?  —  чого  ти  плачеш? 

Катря. 

А  !  чого !... 
Коли  він  так  ся  журит !.,. 

М  а  р  Ф  а. 

Хто?  —  Йван?  — 

Катря. 
Ні!  не  Йвані... 

Мар  Фа. 

А  хто-ж?  —  кажв? 


—  128  — 

К  а  т  р  я. 

Мігай  !... 
МарФа. 
Не  будь  же  нерозумна  !    — 

Кат  р  я. 
А  !  а  як 
Він  піде  та  ся  втопит?... 

Мар  Фа. 

Йди  в  кімнату, 
Умий  ся! 

Катря  йде. 

Дїти,  діти !  —  О  мій  Боже  1. 
А  я  так  сподївала  ся,  що  вас 
Побачу  в  слюбні  парі !  та  здает  ся, 
Що  Бог  не  так  судив!...  Небесна  воля!  — 
Най  була  би  и  с  ним  —  щоб  добра  доля. 
Йде  за  Катрев. 

Четвертий   схід. 

Нататі  кімната  в  замку.  —  У  обіди.  — 

Ю  сти  н  а. 

Уводит  Натагйю  недужу  п  садовит  у  крісяо. 

О  пане  моя  мила,  чи  я  вам 

Не  служу  вірне,  чи  упечалила 

Вас  чим,  що  ви  ми  не  приповісте  ся, 

Що  є  вам,  що  болит  у  вас,  чого 

Запечалились  так,  неначе  гори 

Ті  темні  та  далекі  там?  —  О  пане! 

бдина  моя  пане !  хоть  слуга  я, 

То  серце  поділити  и  з  слугов  — 

Полегку  'му  приносит.   —  Пане  люба  !  — 

О  правда,  що  не  має  тут  чого 

И  веселити  ся  у  сему  замку, 

Да  в'но  не  буде  вічне  так,  вас  ждут 

Ще  роскоші  на  світі,  ще  вас  жде 

Й  вінец,  и  милий  друг,  що  щастем  вас 


—  129  — 

Обсипле,  як  росойов,  й  вибавит 

Вас  и  з  неволі  сеї  золотої, 

О  лиш  розвеселїт  ся,  усміхнїт  ся 

Як  доси,  розженїт  ті  тумани, 

Що  душку  вашу  вкрили,  так  як  сонце 

Ті  тумани  розгонит,  сходячи. 

Ходім  зо  мнов  в  город!   —  вшак  ви  любили 

Так  рожі  та  лелії,  в'ни  тепер 

Усе  порозцвитали  ся,  а  ви 

Сумуєте  !... 

Н  а  т  а  л  і  я. 
В'ни  не  менї  цвитуті  — 

Ю  с  т  и  н  а. 
Не  вам?  —  кому-ж?  —  О  Боже!  —  А  панич 
Наш,  Жорж,  так  дуже  вже  ся  побиває 
Се,  від  коли  ви  хорі !...  панночко  ! 
Ви  чом  такі  не  привітні  до  него  ? 
А  він  вас  так  вже  любит,  так  вже  любит, 
Чого  єго  ви  нї?  — 

Н  а  т  а  л  ї  я. 

Я  чула,  що 
Тебе  кохає  Томаш  ?  — 

Юстина. 

Пане !  — 
Н  а  т  а  л  ї  я. 

Видиш?  — 
А  як  тебе  присилувала-б  я 
Піти  за  него?  — 

Юстина. 

О  вельможна  пане!  — 
Н  а  т  а  л  ї  я. 
То  не  бажай  від  мене  того,  що 
Й  прошак  найпущий  може  заперечить 
По  свого  серця  воли.  У  неволи 
Живет  ся  тяжко  й  днину,  так  менї 
Принаймнє  видит  ся :  а  ти  же  хочеш, 

ПИСАННЯ  ФЕДЬКОВИЧА  Ш,   1.  9 


130 


Аби  я  вік  вязала  з  нелюбом?  — 

А  з  нелюбим  свій  вік  плести,  то  гірше 

Матбути,  як  в  неводи. 

Друга  покойова  уноспт  пучок  руж,  подає  Наталїї  и  відіодит. 

Боже !  Рожі ! 
А  ти  Юстино  чула,  що  про  рожі 
В  казках  уповідают? 

Юст  и  на. 

Нї,  вельможна. 

Н  ат  а  л  і  я. 
То  була  си  і^арівочка,  а  та 
Сп  полюбила  стрільчика  пишного 
Та  красного  як  місяць.  И  стрілец 
Влюбпв  царівочку,  влюбив  як  душу. 
Не  дбаючи  о  то,  що  не  подоба 
їм  бути  двом  у  паріс  Чи-ж  люба 
Хіба  на  то  зважає  ?  —   Полюбились ; 
Аж  тут  прийшов  сусїдскии  царь,  щоб  сватать 
Царівочку  за  себе.  Висватав. 
Присилували  нещасливу,  ґвавтом 
На  слюбний  їй  коворец  потягли, 
Бувай  здоров  мій  стрільчнку  ти  красний ! 
Царь  взяв  повінчану  у  свояси, 
Тай  тілько.  О  не  тілько  ще,  люба 
Бо  вірна,  хоть  и  нещаслива,  хоче, 
Хоть  знає  що  нещастна,  се  почути 
Від  милого  серденька  словом,  и 
Наш  стрільчик  молоденький  попрощатись 
Пішов  до  молоденької  царицї. 

Юс  ти  на. 
О 
Той  нещасливий  стрільчик !  — 

Н  а  т  а  л  ї  я. 

Хто  би  збаг, 
Хто  нещасливший  був,  чи  він,  чи  в'на? 
^ішов.  Як  там  ему  ся  вдало  вже 
садочку  самборовім  на  розмову 
одити  ся  —   не  знаю.  Тілько  знаю, 


131 


Що  як  царівочка  одниго  ранку 

У  сад  самбір  си  вийшла  на  розмову, 

Застріленого  стрільчика  найшла 

Під  самборовпаї  цвітом.  Закопала, 

Могилу  всипала,  а  на  могилі 

И  рожев  виросла,  зацвила,  всі 

Городи  ся  рознесли  запахааш, 

А  царь  як  вийшов  на  прохід  в  самбір, 

Так  кажут,  що  не  міг  ся  їй  цвітам 

Наднвувати. 

Ю  с  т  п  н  а. 

Диво,  як  вам  ся 
И  казочка  на  гадку  впала  нині. 
Се  диво !  — 

На  та  л  і  я. 
Двво?  — 

Ю  сти  н  а. 

Бо  и  рожі  сі 
Приніс  стрілец  оден. 

З  а  т  а  л  ї  я. 

Стрілец  ? 
Ю  ст  и  н  а. 
Не  той, 
Що  ви  про  него  в  Маняві  питали, 
А  побратим  6Г0,  Мігай  Дучек. 

Н  а  т  а  л  і  я. 
Не  той  '... 

Ю  с  т  и  н  а. 
Ох  лишенько,  се  хтос  йде !  — 
Вибігає  на  двір. 

Наталі  я. 

Не  той,  не  той!...  чого  не  той?  —  и  чо' 
Ті  рожі  другому  дают  ся  рвати, 
А  не  ему  самому?  —   бувше  рожев  я, 
Ніхто  не  смів  би  зближитись  до  мене 
И  з  далеку,  як  він,  він  сам  оден !   — 
Да  що  я  се  говорю  божевільна? 


Уходит. 

Пан  Жорж. 


—  13-2  — 

Хіба  ті  бідні  рожі  не  спасают 

И  цапи  и  воли  ?  —  О  моя  роже ; 

Шчо'  ти  не  поможе  ся,  що  ти 

Обсипала  ся  тернем ;  нещастливі 

Ти  доли  не  втечеш  ся,  ні !...  чи-ж  диво, 

Що  твої  квіти  обснпаюц-ця 

Так  борзо?  —  в  сему  світі  много  див, 

Да  то  найбільше  диво  в  сему  світі", 

Що  доля  панев,  и  над  рожі  квіти!  — 

Ю  с  т  и  н  а. 

Наталі  я. 

Я  хора.  — 

Ю  с  т  и  н  а. 

Панї !  о  лиш  сей  раз ! 
Вас  прошу!  я  вас  молю!  —  Може  би 
Й  тепер  ся  люде  ще  варили  в  смолах, 
Як  би  не  він  одних  випрошував, 
А  других  відкрадав  ?   —  ви-ж  знаєте, 
Що  він  не  з  свої  се  доброти  робит, 
А  вам  щоб  прицїнити  ся  ?  —  він  сам  1 

Жорж 

уіодит,    по  французки  убраний,  у  великі,    пудровані   перущ,  з  га- 
рапником в  руках. 

Воп  іоиг,  тайаше!  Соттепі  уои8  рогіег  уоиз?  — 
Усе  таки  ще  хорі?  — 

Сїдае  коло  Наталі. 

Се  не  Файно 
Так  довго  хорувати. 

Баталія. 

Хто  казав  вам, 
Що  я  ще  хора  є !  —  О  я  вже  дужя  ; 
Я  зо  всім  вже  здорова. 


—  133  — 

Жор  ж. 

Рад  я  с  того, 
Що  я  такі  чуда  творети  ваіію, 
Не  я,  а  та  люба. 

Н  а  т  а  л  і  я. 

Люба? 

Ж  о  р  ж. 
Хіба 
Не  знаю  я,  що  —  що  Наталїя 
Мня  любит?  —   О  топ  соеиг!  И  може  може, 
Наталїя  кого  годнїщого 
Для  свого  серденька  и  вибрати?  — 
Я  сім  рік  був  в  Парижи.  У  Париже  !... 
Коби  ти  знала,  як  там  люди  вміют 
У  тім  Парижи  жити  ?  —  топ  Віеи !  — 
Бо  жити  —  то  не  жити  а  вживати 
Житя,  то  звет  ся  жити  !  —  О  коби 
Ви  лиш  там  до...  (шепче  їй  до  уіа). 

Наталі  я. 
А  який 
У  вас  гарапничок  се  красний?  —  прошу  — 

Бере  ему  гарапнпк  з  рук,  и  впгонпт  бючи. 
На  двір  омразо  свіцка  !  —  О  мій  Боже ! 

Прішадає  перед  хрестом. 
И  чим  я  образила  так  тебе, 
Що  ти  таке  смітя,  що  пуще  в  світі 
На  мене  напускаєш  ?  -    Чим  ему  я 
Понуку  дала,  бесіду  таку 
До  мене  говорити  ?  —  Сирота 
Я  вічна  в  сему  світі :  за  що  ти 
Мене  не  осокотиш  Спасе  світа?  — 
Ти-ж  батько  є  сиріт!...  Чи  смію-ж  я 
Теперь  о  тому  и  гадати,  що 
То  моє  серце  вибрало,  коли 
Така  ЗФранцузена  огида  сміє 
О  мені  так  гадати?  —  О  мій  Боже: 
Не  буду  вже!  не  му!  а  ти  прости 
Мня  милий  мого  серця,  що  я  досі 
Сквернила  душу  твою  чисту,  се 


—  134  — 

Думаючи  про  тебе!..  Що-ж  я  винна?  — 
О  змилуй  ся  на  мене  Божий  Сину.  . 
Припадає  хрестова  в  ноги. 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  п 
уходпт  на  пальцях  и  ближні  ся  Наталїї. 
И  чи-ж  ангелі  всі  у  раю,  чи 
Сам  Бог  аби  не  врадувавсь,  таку 
Молитву  від  що  найкращої  в  світі 
Приймати  ?  О  ді  правди  !  Але  що  ?   — 
Лиш  Бог  молитву  слухає,  а  ми 
Не  можем  знати  грішні,  що  Наталка 
Та  красна  в  него  молит?  — 

Н  а  т  а  л  і  я 
встає  й  сідає  в  крісло,  Колотнїцкий  становит  ся  коло  неї. 
Чи  й  краса 
З  молптвов  має  співку  ?  —  Я  училась, 
Що  Бог  на  серце  лиш  зважає  наше, 
А  на  красу  ніколи  ?  — 

Колотнїцкий 

Бо  то  Бог, 
А  ми  —  всї  грішні  люде.  Ми  —  всі  грішні 
Да  смію  запитати  я  ся,  чи 
Наталонька  та  моя  вже  здорова?  — 
О  ви-б    не  ввірили,  що  я  сю  ніч 
Не  вснув  й  на  волосочок,  як  почув 
Про  вашу  се  недугу?  — 

Н  а  т  а  л  ї  я. 

Хто  казав  вам, 
Що  я  недужя  була?  — 

Колотнїцкий. 

Хоть  ніхто 
Мені  би  й  не  казав  був,  то  само 
Ми  серце  віщувало.  Ви  не  збагли-б, 
Як  серце  з  серцем  рідне  причуває 
Паристого  и  радість  н  болї  ?  — 
А  наші  два  шатбуть  —  о  не  матбуть 
И  справди  рідні  сн  ?  — 


1% 


Наталі  я. 

За  то  хіба 
Готовлені  у  смолах  мужики 
Вповіли-б. 

Колоти  їцкий. 

Що  ?  —  во  може  мислите, 
Що  я  о  сему  винен  ?  —  О  мій  Боже ! 
И  люде  так  гадают,  да  на  то 
їх  гадане  я  не  зважав  ніколи. 
Бо  в'ни  не  можут  знати,  кілько  я 
Відпрошував  від  смерти.  Да  щоб  ви... 
Ш :  ту  підоздрівість  на  мене  —  я  — 
Ніколи  не  перебаную !... 
Плаче, 

Ната  л  їя. 
То 
Ме  Господь  Бог  судити. 
ЕЬшіком. 

Може  п  справдї 
Він  тілько  и  не  вннен,  як  на  него 
Вигадуют?  — 
На  голос. 

Добродію :  коли 
Я  може  уразила  вас  невинно : 
То  прошу  вибачати. 

Колоти  їцкий. 
Бере  їй  за  руку. 

Ручка  ся 
И  найразливіщу  рану  загоїла-б 
Від  разу!... 

Притискає  руку  до  серця. 

Н  ата л їя. 

хапає  руку. 

Ов !     -  пустїт  !  мене  болит  І 
Я  так  не  — 

відсуваєсь  с  кріслом  від  него. 


136 


К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 
о  не  гнівайтесь  на  мене ! 
Хіба"на  сю  я  білу  ручку  можу 
Дивити  ся,  та  не  поцїлювати  ?  — 
Або  отеє  плїчко!... 

Цшоє,  Наталїя  зриваєт  ся  п  втікає  до  вікна. 

Н  а  т  а  л  ї  я. 

Пане  каплане : 
Се  зовсім  не  пристоїт  а  ні  вам, 
Ш  ваші  голові,  ні  ті  присязі, 
Що  Богу  присягли  яко  законник? 

Колотнїцкий. 
Хіба  закон  забороняє  нам, 
Або  чи  й  Господь  сам  заборонити 
Нам  може,  подивяти  то,  що  він 
Небеснонов  красойов  обдарив. 
Як  вас,  Наталко  красна?  —  И  чи-ж  може 
Бог  против  того  мати  що,  що  ми, 
Єго  тим  чудесам  дивуючись, 
їх  полюбити  можем,  полюбити 
їх  мусимо  ?  —  И  чо'  би  я  не  мав 
Вам  правду  уповістя  ?  —  З  разу  й  я 
Гадав,  що  та  люба  моя  така 
Є  грішна,  и  подумав  я  іі 
Геть  вирвать  з  мого  серця.  Да  на  решті 
Подумав:  що  така  люба  горяча. 
Як  я  до  вас  ій  чую  — 

Наталїя. 

Добродію.  — 
Колотнїцкий. 
Я  знаю,  що  сі  речі  вас  дивуют, 
Що  ви  гадаєте :  як  може  так 
Законник  говорити?  —  Ой  законник 
Є  чоловік  живий.  А  хто  раз  видів 
Красу  ту  несповіту  вашу,  тот 
Роздумує  не  много.  Й  я  не  Бог ; 
А  як  дивниця  моя  вам  люба  — 


-  137  — 

Бо  я  вас  любю,  любю,  любю,  любю! 

То  ви  усему  винни,  або  Бог, 

Я  нї,  я  с  правди  ні !  —  —  И  що-ж  могла  би 

Люба  ся  шоя  вам  зашкодити? 

Ви  молоденькі  ще...  ти  молоденька 

Ще,  ні  ?  —  та  хочеш  вік  твій  молодий 

Провяти,  не  уживше  'го,  и  меду 

Роскіш  не  скоштувавше !  —  Не  дивись. 

Що  сива  голова  —  да  я  ти  стану 

За  ледїня  сирого.     - 

Ближит  ся  їй  незвичайно. 

Нат  а  лїя. 

С  перед  мене 
Огидо  ти  плюгава  !  — 

Утікає  у  побічні  двері  и  замикает  ся. 

Кол  отнї  цкий. 
Не  зараз. 

Га  !  ще  що  ? 

Томаш. 
Вибігає  зза  тапети. 

Тото,  що  наробили,  добродію!  — 
А  як  в'на  піде  д'  панови  ?  — 

Колоти  ї цкий. 
Не  піде; 
В'на  за  сороміжлива.  — 

Томаш. 

Може  нинї 
Не  піде,  завтра,  в  місяць,  але  с  часом  — 
Я-б  радив  вам,  зігнать  їй  з  сего  світа.  — 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 
її  зігнати!...  Ти-ж  не  божевільний 
Мені  отеє  казати  ?  —  їй  зігнати !... 
Дістати  мушу  їй !  дістати !  чуєш  ?  — 
А  не  згонити  з  світа !  —  Я  дістати 
їй  хочу,  налюбитись  з  їй  красов, 
Нажити  ся  з  їй  тїлом,  з  архідїлом 
Господної  краси!... 


—   188  — 

Томаш. 

Се  правда,  що 
На  морду  не  погана ;  да  щоб  ви  — 
Не  ввдпт  ся  мені".  Бо  що  я  чув 
Сегодне  за  тапетов  —  не  надійтесь 
Ви  дуже  с  тої  печи  хліба,  або  — 
Або  таки  —  ні  раз  !  — 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Се  що  ти  ?  —  що  ? 
Або  ні  раз  таки?  —  Ох  не  вбивай  мня 
Ти  вороже  тяжкий !  —  Та  ніжка  !  то 
Плічце!  —  ті  очка!  ті.  — 

Томаш. 

Ме  цїлювати 
Хтос  другий,  во  в'на  любит  —  другого ! 
О  так  добродію !  — 

Ко  ло  т  н  і  ц  кий. 

Ох  де  він  ?  —  хто  він  ?  — 
Кажи !  най  йду  'го  різати !  троїти  ! 
Най  дам  'го  на  вогонь.    - 

Томаш. 

Я  й  сам  не  знаю. 


Добродію.  — 
Бв  'го. 


Ко  л  отн  їцк  иіі. 


Не  знаєш  ?  ти  не  знаєш  ?  — 
То  за  тото  ти  тілько  злота  ззів 
Від  мене,  що  бес  міг  ся  ним  вже  зважить, 
Аби  она  любила  другого, 
А  я  єго  не  знав  !... 

Т  о  м  а  ш. 

Да  погодїт  бо 
Лиш  трохи!  —  чеп  и  то  ще  нам  ся  вдаст 
Довідатись,  бо  я  вже  примічаю, 
Де  що.  У  Маняві  —  якийсь  мужик  — 
Або  стрілець.  — 


ІЗО 


К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  й. 

Ходи  !  ходи  !  ходи ! 
Бери  си  золото,  усе  що  маю, 
Лиш  ми  довідайсь,  хто  ! 

Т  о  м  а  ш. 

И  то  нехай 
Вам  добре  буде  знати,  що  панич 
Сегодне  приходив  ся  залицяти 
До  неї.  — 

К  о  л  о  т  н  ї  ц  к  и  п. 
Га!  —  а  в'на?  — 

Т  о  м  а  ш. 

Нехай  канчук 
бго  вам  уповіст.  — 

Кол  отнїцки  й. 

Мужик?  —  Стрілец?     - 
Ходи  !  ходи  єдиний  !    — 

Тягне  Томаша  за  собов,  и  пдут. 

Пятий  схід. 

Довбупшшина  хата.  —  На  столі  стоїт  Лесїв  кресак  препишно  убра- 
ний   У  лавицп  куделя.  - 

Довбушиха 

уносит  дров  п  кладе  ватру,  а  сама  сідає  під  куделю  и  опускає 
руки. 

О  дуже  Я  ослабла,  вже  мабіть 

Пройшлось  йти  на  тот  світ!  О  мій  Боже!  — 

Прийшло  ся  умірать !   —  вмірать,  вмірать  !... 

Да  відки  ба  ся  брало  й  то  здорове?... 

Хіба  я  мало  перекочувала 

Тих  невсипущих  бід?...  Ох!  —  Чоловіка 

Пан  у  вогнп  спалив !...  двійко  дїток 

Пропало  як  під  землю!...  Ляччину, 

Угорщину  цілу  и  Буковину 

Сходила  я  шукаючи  —  на  дармо ! 

Дітей  я  не  найшла !  —  Мабіть  тогди 


—  140  - 

Як  Василя  ловили  —  зо  страху 

Дес  брозли  в  лїс  —  а  там  мабуть  вовки 

Дїток  роззїли  моїх!...  Я  вернулась 

Д'  тим  двом  —  що  Господь  Бог  ми  їх  лишив 

И  добрі  ми  ся  вдали  !  —  Бог  поміг, 

Я  їх  и  згодувала  и  навчила, 

И  виросли  мені  як  соколи  !  — 

Спасибі  татку  Боже  !  татку  любий  ! 

Спасибі  ти  сердешне!.,  в'ни  менї 

Й  слівцем  ще  не  вкоряліі !  як  святу 

Велику  поважают  !  О  я  йшла  би 

У  підскоки  на  тот  світ  —  лиш  коби 

Я  видїла  їх  ґаздами. 

Вітак  — 
Як  той  болящий  ранка  дожидав 
Як  днинцї  він  ся  тїшит    -    так  и  я 
Би  тїшила  ся  смертев  —   ангелваї 
Принайблагіщим  тим  у  сему  світі. 
Що  рани  всї  гоїть  !...  що  утерае 
Всї  сльози  сего  світа!  —  сего  злого 
Цвітмакового  світа !... 
Пряде. 

Що  сей  світ? 
Що  се  житте  лїтуче?  —  волоконця, 
Пачіска  лену  —  от  що  1  —  Прядемо 
Єго,  як  я  сей  кужіль  —  а  туть  воля 
Лиш  зза  пліч  закрадает  ся  —  тай  утве 
Ту  золоту  нам  нитку  —  що  ми  світ 
Гадали  заснувать  нев...  от  яке 
Тото  прядїннє  наше !  Та  коби 
Хоть  добрий  чистий  лен  усе  ми  пряли, 
То  и  ткане  би  було  так  —  а  то 
А  то  ми  прядемо  лиш  пачісник 
Та  огріби  нетрібні,  шкал,  гнилич. 
Та  кров  та  кривду  людзку !...  а  як  прийде 
Пряжі  до  Бога  нести,  що  тогди 
Наш  нещастливий  світе?  —  Править  ме 
Від  нас  прядівнє  своє  до  драночка, 
До  чістнички  одної!  —  що  тогди 


—  141   — 

Як  'му  на  ваг  не  вийде?  —  милосерний  — 
Лиш  змилуй  ся  над  нами  !... 

Мар  Фа. 

На  дворі. 

В  хати  тето? 

До  вбушиха. 
У  хати   —  в  хати,  любко !  —  лиш  ходїт  ! 
Двері  розімкнені !  —   Се  моя  Марфа  ! 
Покойного  се  брата  ШтсФана 
Блага  та  добра  доля!...  Як  по  світі 
Дітей  шукаючи  я  ся  блукала,   — 
То  в'на  Иванчика,  она  Леська 
Як  свої  рідні  діти  в  свої  хаті 
И  кутала  й  кормила  —  и  мій  дім, 
Хозяйство  дозерала !  —  Боже  милий ! 
Ти  знаєш  еї  щирість,  еї  правду! 
Ти,  Ти  надгорода  їй  !   — 

МарФа. 
Уходит  с  кудельов. 

Дужі  любко?  - 
Де  МОЇ  соколи  ?  мої  синки  ? 
Бо  й  я  їх  зву  синами !  відь  и  я 
їх  кутать  помагала  ?  то  й  годит  ся 
Мені  їх  звать  синами!  —  мусите 
Су  співку  вже  позволити  мені !  — 
А  де  поділи  ся?  —  Лесьо  —  я  знаю 
Що  десь  у  горах  вже  ?   —  о  мій  мислнвчик !  - 
Тот  був  би  вам  без  гір  !  —  Маленьким  ще  — 
То  як  бувало  вздрит  вам  ружь  яку  — 
То  доки  'му  не  даш  —  то  ме  русти 
И  днину !  —  Боже  мій  —  що  'го  ШтеФан 
Покойннй  любував !  — 

Довбушиха. 

Тот  любих  раз 
За  себе  то  стрілецтво !  —  —  О  —  а  я 
А  я  аж  гину,  любко  —  як  помислю  — 
Що  може  'му  яка  пригода  статись !  — 


—  142;  — 

Ліс,  любко,  не  прнятїль!  —  Кілько  то 
Пригоден  може  стати  ся  ему !   — 
Я,  любко,  потерпаю,  що  згадаю  ! 

МарФа. 
Ох  я  вам,  любко,  вірю !  —  Дякую 
Лнш  Господу  святому,  що  Міхайло 
В  стрільці  ся  не  придав!.,.  О  —  вій  у  мене 
Такий  тихонький  вдав  ся!...  в  него  лиш 
Нїчо,  як  ґосподарство!  лиш  робота! 
С  татар  би  виробивсь!....  да  я  лнш  боюсь... 

Плаче, 
Що  я  ним  не  натішусь  —  спнку  мій!... 
Ото  так  вам  зажурило  ся...  та  так 
Змарнів,  змарнів  чогось  —  як  поднвю  ся  — 
То  все  мені  ся  видит  —  що  на  лаві 
вго  я  вижу  вже!».. 

Довбушиха 

Не  плачте,  любко ! 
Бог  Господь  милосерний !  —  він  наш  тато, 
Він  нас  порадує !  —  Як  Бог  дає  то ! 
Чудні  діла  6Г0 !  —  Не  вашя  кров, 
Не  питома  дитина  —  а  таке 
Придалось  добре  вже!... 

М  ар  Фа. 

Гадаєте  — 
Що  він  за  вісім  рік  сих,   що  у  мене, 
Хоть  їсти  запросив  ?  або  пішов 
В  неділю  де  на  танец.^  —   Ледви  вчера 
Намовила  его  у  манастирь 
Піти  порядкуватись!  ледви,  любко! 
Не  раз  до  него  кажу:  чо'  не  йдеш 
Де  трохи  межи  люде?  —  а  чого 
Між  люде  —  каже  —  піду?  о  ті  люде!  — 
Тан  вмовкне!...  О  душя  моя  віщує  І... 

Довбушиха. 
То  кажете,  що  вісім  рік  вже  тому  — 
Як  він  у  вас?  —  так  правда  з  вісім  будеї 


113 


Бо  вжо  дванадцїть  років  тому  буде  — 
Як  с  світа  я  вернулась  !  —  він  же  доси 
В  Угорщині,  чи  де  був?  —  ми  ся  виднг, 
Що  ви  раз  вііовідали  —  що  зайшов 
З  Угорщини  до  вас  ?  — 

М  ар  Фа. 

З  Угорщини  ! 
Він  сирота,  голубко  !  —  ох  чи  мало 
Тих  є  сиріт  на  світі !   —  Добрий  мій  !  — 
Він  згодувавсь  в  одного  чоловіка 
Аж  в  Марамороши  —  десь  там  —  не  знаю ; 
Да  чоловік  умер  тот  —  а  роди 
Прогнали  сироту.  Так  приблукав  ся 
Він  аж  до  нас  у  стаю,  а  ШтсФан 
Покойний  'го  приймпв!  —  Ви  знаєте  — 
Який  він  добрий  був  —  ваш  брат  ШтеФан  ! 
Тай  угадав  покойний  —  бо  у  рік 
Й  помер  —  а  я  остала  ся  сама 
Лиш  з  дЇБЧинов !  —  Що  були-б  ми  робили, 
Як  би  не  він  се  був  !... 

Ц  ор  а. 
На  дворі. 

А  в  хати  люде  ? 

Довбушнха. 
У  хати,  в  хатн  !  —  хто  там  ? 

Цора. 
Уходит. 

X.  а^се  я  * 
Дав  би  ти  Біг  здоровя!  —  Чи  бн-сте 
Не  дали  ся  нагріти? 

Довбушиха. 

Грій  ся  !  грій  ! 
Присунь  ся  блище  д'  ватрі !  —  Що  то  гірько, 
Як  студени  втинают  бідного? 
На  чужині  втинают !  я  се  знаю, 
О  я  се  добре  знаю  —  бо  й  мене 
На  чужині  втинали  в'ни  не  раз ! 


—  144  — 

Грій  ся,  небого,  грій  ся !  О  чому 
Не  дасть  Бог  кождому  куточок  свій 
Від  студени  та  плюти ! 

Ц  ора. 

О...  а  Цора 
Вже  двацїть  рік  не  мав  'го  !... 

Довбушиха. 

Що,  сиза? 

Цора. 
Я  кажу  —  Цора  каже    -   що  кресак 
Який  тото  хороший  там  стоїт  — 
Дав  би  ти  Біг  здорове  !  — 
Нишком. 

Я  'го  знаю ! 

Довбушиха. 

Се  моєго  Леся !  —  Се  тілько  'му 

По  моєму  лишилось !   —  Я  хотіла 

Иванови  'го  дати  —  да  Йван 

В  стрілецких  не  любує  сь  кресаках,  — 

Він  дав  ему,  Лесеви.  Най  'го  й  носить! 

Бо  він  як  роблений  для  него  —  а 

Иванови  великий  він  однако !  — 

Най  носить  'го  здорів  !  —  Ти  відки,  серце  ? 

Цора. 

А  пташка  в  лузі  відки?  У  циган 
Ціла  земля  є  —  відки!  Сонце  світит 
Відай  однако  ввезде,  и  увезде 
Однако  найдеш  в  світі!...  Чо'  циганам 
Шукати  ліпшої  у  нему  долї, 
Коли  и  тот  не  має      -  що  гадає, 
Що  в  него  в'на  є  дома!  У  циганів 
Ціла  земля  є  хата,  небо,  дах, 
Моріг  зелений,  постіль  —  а  вогонь  — 
їх  гріб  і  їх  гріб  !  —  О !... 


-,  145  - 

Довбушпха. 

Грін  ся  !  грій  ся  лиш  ! 
Я  зараз  дам  тп  їсти  !  — 

Ц  ора. 

О  —  я  буду  — 
Я  буду  їсти !  —  а  богато  в  тебе 
6  ледїнїв  —  дав  би  ти  Біг  здоровя  ?  — 

Довбушиха. 
Два  дав  ми  Бог  —  циганко  !  —  Лесь  оден, 
А  другий  мін  Иванчик !  —  Мала  я 
Ще  двоє  діточок  —  та  десь  пропали 
Вже  двацїть  років  тому !  —  Ти  не  чула, 
Як  ти  по  світі  ходиш   —  за  таких 
И  таких  двох  діточок  —  що  їх  наїішли 
У  лісі  ?  —  де  ?  — ^  Не  чула  ?  —   Ох !    —  и  де-ж  би 
Такі  то  писклятка  малі  зайшли  !... 
Мабіть  десь  тут  їх  та  вовчиця  з'зіла !... 
О  дїти  мої  квіти !... 

Цор  а. 

Ще  не  з'зїла  -- 
Але  їх  має  з'зїсти!   — 

Довбушиха. 

Що,  небого? 

Цора. 
Да  я  нїчо'  не  кажу !  —    Я  лиш  кажу, 
Які  тоти  цигани  нещасливі 
У  сїм  широкім  світїі... 

Мар  Фа. 

Да  не  всі. 
Я  знаю  —  в  нас  давно  там  за  селом 
Сиділо  їх  ватага !  А  старший 
Між  ними  був  оден  сліпий  циганин  — 
Що  за  богач  се  був  !  —  Уповідают   — 
Що  в  него  білше  було  золота, 

ППСАННЯ    ФЕДЬКОВПЧА    Ш,    1.  10 


—  146  - 

Як  в  короля  якого !  —  Тому  вадь 

Не  було  лихо  в  світі"!  —  А  ще  кажуть   - 

Що  вже  донька  така  то  була  в  него  — 

Неначе  та  княгиня  !  —  вповідають. 

Що  в'ни  згоріли  у  шатрі  усї, 

Бо  лиш  кістки  понаходили  люде  — 

Решта  забрали  ся ;  —  и  слиху  їм 

Не  було  де  ся  діли  !..,  Треба  йти, 

Сама  Катруся  доа7а !   — 

Йде  —  Довбуїииха  єї  випроважає. 

Ц  О  ра. 

В'ни  гадают, 
Що  всі  ми  погоріли  !  —  да  вогонь 
Милосернїщий  їх  —  бо  ще  лишив 
Мене !  Да  не  за  дарма ! 
О  не  за  дарма  Цору !  бо  вогонь  — 
Хоче  вогню !  ап  так :  вогонь  вогню 
А  кров  крпви  !  житє  житем  платит  ся ! 
Вогонь  вогнем  —  кров  кровйов  заплачу  ! 
Да  як?  О!  се  6  Фрашки !  Тая  доля, 
Що  так  то  дивно  вас  ми  уповіла  — 
Покаже  ще  п  як!  —    Лиш  ті  хрести! 
Коби  лиш  ті  хрести !  —   Подай,  їх  доле ! 
Бо  Томаш  ми  вповів  —  що  в'на  хрести 
Завила  дїтєйі  в  пелінки   —   а  він 
Ті  дїти  нїс  у  лїс  вовкам  —  та  та 
Проклятая  пленїта  на  гостинци 
Переполошила  єго  —  и  він 
В  ревец  їх  кинув!  —  Га!  Коли  жиют  ще 
А  долечка  лихому  так  сприяє, 
Як  и  сприяла  доси  —  то  я  найду  ! 
О  я  їх  відшукаю  —  а  тогди  — 
Шуми  П0Г06М  кров  !  шуми  Дунаєм  ! 
Вогнів  вогонь   —  а  кривей  кров  шукає! 

Хоче  йти,  ЄЇ  на  встріт  Імро. 


—  147  — 

Шеетий  схід. 

Ц  о  ра. 
Імрови  на  зустріч  білше  шпиючи,  як  кажучи: 

Они  є  тут,  о  Імро  !  в'ни  є  тут  ! 

В'ни  тут,  в'ни  тут  є,  Імро !  я  найшла ! 

Найшла,  чого  шукала  !  Імро  !  Імро ! 

Імро. 
Найшла? 

Цо  ра. 

Довбу щуків  !  Довбу  щуків ! 
Довбущуків  найшла !  аж  двох !  аж  двох ! 
О  Імро !... 

Імро. 

Ну,  п  що-ж  ?  — 
Цо  ра. 

Ти  їх  заріжеш ! 
Заріжеш  їх  !  заріжеш  !  ти  заріжеш  ! 
Обох!  обох!  обох!  О  так! 
Ти  їх  заріжеш,  Імро  І  —  О  коби  я 
Путері  мала  лиш,  то  я  сама  би 
їх  різала!  о  так!  о  так  бих  пила 
їх  кров!...  яка-ж  бо  добра!... 

І  м  р  о. 

Схаменн  ся, 
Нещаетна !  що  ти  прийде  с  того,  що 
Я  їх  заріжу,  або  ти  нагіеш  ся 
Криви  їх?  —  О  забудь  вже,  що  минуло! 
Забудь  вже.  Не  карай  то  твоє  серце 
И  так  уже  нещастне,  гірше  ще! 
Гадаєш,  що  та  мста  поверне  ти 
Твій  супокій  назад?  —  .їїиш  давні  рани 
У  твоїм  серци  розразит  ще  дуще, 
Нїчо'  білш.  А  я  чув,  що  чоловік, 
Як  раз  рознатрит  ся  вже  пити  кров, 
То  ГОДІ  на'^итити  'го  як  шину 


—  148  — 

Черлену,  розіжжену.  Сокоти  ся 
Рознатрить  на  криві  ся !  — 

Цор  а. 

То  так  Імро 
Говорит?  —  але  що-ж :  нема  й  диву!... 
Ти  кісточки  не  тяг  перегорені 
Ріднісінького  батька !...  але  Цора, 
Лиш  Цора  їх  тягла !  та  бідна  Цора, 
Що  їй  ніхто,  ніхто,  ніхто,  ніхто 
Не  жалує  в  світочку,  бо  —  не  любит!  — 

Імро. 

Ох  Цоро !  — 

Цора. 
Пріч  від  мене,  ошуканче ! 
А  я  дивую  ся,  що  Довбу  щук 
Мня  зрадив!..  Довбущук  був  молодий, 
А  тп  вже  двацїть  рік  як  ув  одно 
Мені  ся  присягаєш,  що  мня  любиш. 
За  мнов  як  тїнь  та  ходиш,  а  теперь, 
Коли  прийшло  пімстити  ся  за  мене, 
За  мого  батечка,  за  ввес  наш  рід, 
За  наші  кари,  муки,  за  корону 
Еіепрцку:  тогди  він  понехати 
Все  каже !  —  О  йди  собі  між  жуси, 
А  я  сама  зниваги  позмиваю 
В  Довбущуків  криві ! 

Імро. 

О  лиш  вели, 
Що  я  робити  маю,  а  узрпш  !  — 

Цора  подає  'му  ніж,  шепче  щос  ув  ухо,  п  йде  с  хати. 
О  зажадай  від  мене  у  ОФІру 
И  душу,  и  мене,  и  Бога  й  віру, 
Бо  що  й  могли  би  мати  ми  такого, 
Аби  для  любого  коханя  свого 
Ми  радо  не  віддали!^)  —  О  не  має 
Такого!  се  найліпше  я  лиш  знаю!  — 

Лізе  під  постїль. 


')  в  перводруку  очевидна  похпбна :  Ми  радо  не  невіда.ди. 


-  1І9  — 

М  і  гай. 

Уходить  звужений,  п  сідає  собі  іш  коїгец  стола. 
Ох  як  та  голова  мене  болит!... 
И  голова  н  серце !...  а  у  нас 
И  припочити  годі  через  дївча 
Дурне  та  нерозумне,  що  мені 
Аж  ся  з'уритило  любов  тов  свойов, 
Чи  що  оно  таке  !...  Люба  !  —  гм  гм !   — 
А  може  и  люба  —  да  моє  серце... 
О  Боже !  Нещаслива,  я  ти  вірю, 
Коли  у  твоїм  серци  так,  як  в  моїм 
Ведет  ся!...  О  не  буду  я  с  тобов 
Так  грізно  обходити  ся  уже 
Як  доси,  та  не  любо  так !  не  буду 
Нещастна  !  бо  и  в  тебе  серце  є ! 
А  як  оно  терпит  так,  як  и  моє... 
Прости!  —  любити  му  тя  як  сестру, 
Коли  не  можу  ліпше,  шанувати,  — 
А  як  не  можу  загоїти  серце, 
То  хоть  ражати  'го  не  буду  !  —  Чо' 
Мене  той  сон  так  ломнт?... 
Клонит  ся  на  стів  п  усипає. 

І  м  р  0 
ви.дазит  и  замахує  на  Мігая  ножем.  Шїчми  до  дверей. 
Га!  —   —  Б  і.  —  Рука  ми  вяне,  різати 
Невинного  мені.  —Невинного?  — 
А  правда,  що  невинного,  бо  що 
Мені  він  винен  є?  —  Або  п  еї 
Хіба  що  винен  він?  —  Єї?  —  Мені?  — 
О  він  менї  є  винен,  и  багато 
Є  винен,  бо  ми  серце  відобрав, 
Єго  отец,  що  моє  мало  бути. 
Від  Бога  призначене !  —   А  сини-ж 
Чи  виннп  за  вітцїв  точити  кров  ?  — 
Ого !  коли  мня  гадина  уткне. 
То  я  щоб  гадпнята  не  вбивав. 
Але  лишив,  аби  замість  одної 
Мня  сто  їх  укусило  в  посліди?  — 
О  гинь  же,  Довбущуку !  — 


—  150  — 

Замахує  и  знов  з'упиняєсь. 

Але  за  що?  — 
За  зражену  любу!  бо  в'на  любила 
Довбущука,  я  знаю,  о  я  знаю, 
Як  в'на  єго  любила  !  —  Може  би 
Мене  й  любила  була,  як  не  був  би 
Той  Довбу  щук?  —  О  я  би  платен  був 
Був  и  з  десятов  лиш  партичков  тої 
Люби  незмірної !  ще  й  нинї  платен 
Бих  був !  —  А  се- ж  тепер  не  є  случай, 
У  неї  заробити  ту  любу?  — 
О !  той  що  за  длї  неї  свої  руки 
У  кров  чужу  мочає,  має  право 
В  заплату  и  люби  ся  доправяти  ! 
Теперь  же,  Армашівно,  свою  душу 
Даю,  а  вимусить  любу  в  тя  мушу  !  — 
Прощай  ся,  Довбущуку !  — 

Замахує.  Тим  часом  впбігає  Лесь,  що  доси  ншбком  у  дверех  стояв 
ловит   Імра   за  руку  и  садпт   ніж   Імровов   руков   у  Імрови  такі 

груди- 

Лесь. 

Або  ти  ! 
Імро  паде  з  ножем  у  грудех,  неживий  д'  земяи,   Мігай  сфачуєт  с$. 

М  І  г  а  п. 
Га?  що  се?  ніж  ?  — 

Лесь. 
Що  мав  тобі  в  грудех 
Сидіти,  бо  циганин  сей  хотїв 
Тебе  пробити  ним. 

Мігай. 

Мене  ?  Чому  же 
И  не  пробив  нещастний  ?  —  я  би  був 
Єму  подякував.  О  й  ти,  що  мусїв 
Теперь  ся  нагодити!.. 

Лесь 
жертои. 

Лихо  ти, 


—  151  — 

Товаришу,  ми  дякуєш.  Я  думав, 
Що  ліпше  би  годилось?  — 

Мі  гай. 

Все  одно.  Да 
Ти  дарував  жите  ми  —  маєш  'го 
У  мене  правити. 

Лесь 
жертом. 

А  хто  би  збаг !  — 
Ще  може  лучитись.  —  й  справди  ти 
Мені'  бес  дав  жите,  як  я  би  правив?  — 

Мі  гай. 

На  Бога  присягаю ! 

Верут  Ілфа  и  винося,    витягнувше    ніж  з  грудей   и    шпуривше  се- 
ред хати. 

Цора 

убігає  и  фатає  ніж. 

И  СЮ  ще  душу?  — 
Сен  ніж  таки  в  грудех  ти  бачить  мушу  1  — 
Вибігає. 

Семий')  схід. 

Пропійна  саля  в  замку.  —  Ніч.  Увезде  горит  воскове  світло.  Одні 
служалі  унося  великій  стів  з  усілякими  пропійними  начпнями, 
другі  великі  срібні  блюда  з  винами  и  т.  д.  Пнгаі  служалі  порают 
ся,  уносячи  крісла  для  гостей  н  усілякі  поставники.  Межи  вікнами 
до  стіни  приперті  стоя  великі  кросна,  на  яких  малярі  образи  ставя. 
Великій  гомін  н  пораня  межи  слугами,  —  Томаш  ними  рядит. 

Т  0  м  а  ш. 

А  ввихайте  ся  мені,  лотри,  бо  я  вам  кажу !  бо 
наш  пав  сегодне  не  такої  волі,  аби  нам  з  десітьом 
голови  не  повлітали  як  сухим  маківкам !  —  Я  'го 
давно  —  давно  вже  такого  нехірого  не  видів,  як 
сегодне  а  ще  до  того  надніс  дідько  якогос  єзуіту, 
а  пан  від  якогос  часу  и  нашего  одного  аби  не  ви- 
діли —  не  то  ще  аж  двох  чи  трьох.  —  Але  за  тото 


1)  В  перводруку  хибно:  шестий. 


—  152  — 

чей  и  від'їздне  буде  суте,  бо  я  еегодне  як  увійшов 
до  Колотнїцкого  покою,  просити  нового  єзу- 
їту до  вечері,  то  спорих  шість  чи  вісім  мішків  з 
самими  червонними  стояли  на  столї,  и  по  за  кілько 
я  догадувавсь  —  то  він  їх  нашему  привіз,  —  Не 
згірший  гостинчик,  ей  Богу !  —  бо  міщулики  не 
були  аби  які,  але  кождий  у  дві  добрі  кварті',  то 
вам  ручу! 

Другий  сл  ужали й. 

Кат  би  далі  брав  и  єзуїту  и  его  від'їздне.  коли 
мою  голов  можна  було  сьогодне  купити  и  за  ман- 
теря,  як  пан  на  мене  влютнвсь  !  —  А  то  коби  хоть 
було  за  що?  Уношу  до  столу  печеню  —  а  печеня 
добра  була,  не  аби  яка,  а  з  дика.  Уношу  а  пан  — 
Господи!  —  як  не  штрикне,  як  не  ревкне  на  мене!... 
Що?  —  ти  мені  будеш  людзке  мясо  нести!  —  ти 
мені  будеш  з  шизматика  печеню  нести!  що?  —  нї? 
—  се  хіба  не  с  того  стрия  печеня,  що  я  єго  казав 
на  самий  Великдень  печи  за  тото,  що  він  ходив  по 
хатах  та  паски  святив,  бо  був  мабути  перебраний 
піп  шизматицкий?  —  Та  до  ножа,  та  до  мене!  — 
Якби  були  не  гостї,  то  я  би  був  тепер  уже  там 
був,  де  — 

Третий  служалий. 

Нї  полумиски  вже  не  лижут,  нї  Фляшкам  з  ви- 
ном нишком  шийки  не  вривают.  —  Се  Бог  хотїв  ся 
на  тобі  лиш  за  ті  нещастні  фляшки  мстити,  що  від 
твоїх  рук  без  часу  головками  наложуют! 

Четвертий  служалий. 

Се  би  було  зовсім  не  поправедно  від  Господа 
Бога.  Бо  така  Фляшка  з  вином,  що  їй  уже  с  пару 
сох  лїт.  то  має  свій  розум,  а  часом  аж  за  богато 
розуму,  як  наш  ксьондз  каже,  але  у  твої  голові 
нема  'го  и  тілько,  що  на  бернадинскім  столї  по  ве- 
чери.    А  знаєш  ти,    чому  бернадини    голови    бритя  ? 


—  163  —   • 

II  я  т  п  іі  с  л  у  ж  а  л  и  іі. 
Чому?  — 

Четвертий  с  л  у  ж  а  л  и  іі. 

Тому,  аби  їх  люде  за  розумних  поважали,  бо 
в'нв  знают  тої  приповідко,  що  дурна  голова  анї  по- 
лисіє анї  посивіє.  —  От  що. 

Ш  є  с  т  и  іі  с  л  у  ж  а  л  и  іі. 

Але  що  того  за  езуіт  до  нас  приїхав  отеє?  — 
мусит  бути  велика  якас  ста{)шина,  бо  наш  ксьондз 
аж  на  колїна  перед  ним  упав  а  наш  пан  'го  в  руку 
цїлював.  Се  в  перше  що  я  вижу,  .що  наш  пан  у 
руку  когось  цїлюе.  А  великиіі  злодїії  шусит  бути,  бо 
так  вам  ся  перед  кождим  укладає,  як  добриіі  но- 
жик. А  очи  так  вам  вивертає  та  залупює,  неначе 
він  примісько  з  неба  зліз.  Такі  тото  матбути  Бога 
продавали,  а  з  завдатком  у  кешени  з  ним  до  одної 
вечері  сідали. 

То  м  а  ш. 

Чи  и  тебе  шия  не  засвербіла,  Федьку  ?  —  Як 
панови  вповім,  то  скаже  ти  їй  так  почухати,  як 
оногди  Яновп  за  тото,  що  казав,  що  снив  покойну 
нашу  паню  в  небі,  як  она  з  пречистов  дївов  за  сто- 
лом свдит,  пречиста  по  однім  кіньци,  паня  по  дру- 
гім, и  в  золотих  книгах  читают.  —  Да  ще  би  був 
пан  може  так  и  не  розсердивсь  на  него,  —  але  як 
сказав,  що  снив  нашого  ксьондза,  як  він  с  чортом 
на  зелїзнім  току  молотит,  а  пан  у  кадцї  повні  кри- 
ви по  саму  шию  тоне  —  тоглп  - 

показує  руков  —  як  шия  впінаєсь.     . 

ТИХО  !  —  йдут ! 

Двері  одчиняіот  ся,  и  в  салю  входя :  (іровінцпя.ті  є  князем, 
з*  ними  Колотнїцкий  з  другим  єзуїтом,  за  ними  кільканацїї  гостей 
вамої  високої  польскої  шляхти,  усе  по  парі,  а  на  решті  їх  козаки, 
«лужалі,  двірскі  панцірні  и  т.  д. 

Князь. 

Сідаймо,  моє  панство !  — 


-  —  154  — 

Провінанял  слдае  по  старшім  кінци  стола,  князь  ему  на  про- 
тив,  другі  гостї  по  старшині  по  праві  п  ліві  полі  стола,  а  за  їх 
кріслами  стают  їх  козаки  п  служалі,  панцірні  по  парі  коло  кождих 
дверей  11  вікон,  а  решта  служалих  становят  ся  громадками  коло 
поставників,  Колотнїцкий  з  другим  єзуїтом  за  кріаіом  провінцпяла. 
—  Старші  служалі  налпвают  у  чарки. 

Таи  вас  прошу 
ІІивнпцу  мою  не  щадоти !  Бо 
Доматарю  тогди  лош  б  весело 
Приймати  любі  гостї,  як  они 
Весело  то  приймают,  що  він  має! 
А  знов  мені  з'уважте  панство  моє,  що  — 
Що  я  такий  нехірон  став  !  —  А  я 
Не  винен,  панство  моє,  що  я  тілько 
Спалив  тих  шизматиків!  —  Хто  й  казав 
їм  бути  й  шизматиками  ?  —  Я  нї! 
О  я  запевне  нї !  —  Я.... 

Колотнїцкий  шепче  провінциялови  щось  в  ухо  — 

II  р  о  в  і  н  ци  я  л 

бере  кубок  в  руки. 

Асі  таіогет 
біогіат  сіеі,  панство !  —  За  здорова 
Доматаря  славного !    -    Рим  святий 
Післав  мене  сюда,  поборцеви 
Косцьола  католїцкого  подяку 
Від  папи  римского  святїщого 
Сказати !  —  О  як  серце  моє  радо, 
Що  наш  отец  святий  подав  мені 
Ту  честну  міссию!...  Прийми  їй  пане! 
Прийми  пристолу  світлого  подяку, 
Прийми  благоеловеніе,  и  одпуст 
За  всї  твої  гріхи,  на  всї  часи !  — 
Бо  наш  отец  святий  —  як  заступає 
Христа  на  землп  містце  —    так  и  має 
Він  власть  вязати  и  розвязувать 
На  небі  й  на  земли,  и  нинї,  и 
На  страшнім  судищу  !  — 

О  як  весело 
в  сї  сторони  теиер  є  навернути!... 
Бо  де  давно  божеицї  шизматицкі 


-  155  - 

Сес  світ  обезчищали  —  то  тепер 
Кістки^)  ті  шизматицкі  лиш  білїют 
На  вічну  славу  Бога  й  косцьола 
Святого  римского !  О  сину  мін  : 
Як  вівчаря  жде  той  полон  солодкий  ! 
Плугатаря  жде  жниво  —  градаря 
Вино  зелене  в  кубі  —  так  тебе, 
Мій  сину,  надгорода  справедлива.  — 

Князь. 
На  страшніаі  судищу  !... 

Колотнїцкий  шепче  провінцияловп  щось  в  ухо.  — 

Провінциял 
бере  кубок  в  руки  и  приберає  зо  всім  веселу  міну. 
Здорове,  панства ! 
Доматар  наш  здоров !  На  йіногі  літа !  — 
Й  Христос  у  Канї  пив  на  весїлю, 
Аби  нам  показати,  що  во  трудїх 
Та  лихах  сего  світа  куб  вина 
Як  та  роса  на  трави,  що  їх  сонце 
У  палом  своїм  зіжже.^)  —  На  здоровя  !  — 
А  пану  нашему  чей  Бог  наверне 
Ще  й  дружину  щасливу  та  кохану. 

Князь. 
На  страшнім  судищу !... 

Колотнїцкий  шеііче  провінциялови  в  ухо. 

Провінциял. 
Ласкавий,  годний  пане !  —  чуєте  ?  — 
Ви  обіцяли  нам  той  славний  образ 
Святої  Дїви  показати,  що 
У  Кієві  купили  ?  —  Кажете, 
Що  величаве  діло?  —   Пане  мій   — 
Вадь  ви  лиш  що  не  хорі  ?  — 

Князь. 

Нї  вже  ні!... 
Мені  Рже  зовсім  ліпше  !  —  О  даруйте, 

М  В  перводр.  очевидна  похибка:  кісткі. 
'-)  В  перводр.  похибка:  зінока. 


—  156  ^ 

Ласкаві  мої  гості !  Се  я  так 

Вже  від  якогось  чясу!  Най  вас  то 

Не  журит  анї  раз !  —  внна  І         тем  пити  1 

Вино  скріпляє  серце!..  О  коби 

Ви  знали  —  як  не  раз  в'но  мня  болит !... 

О  тут!  о  тут  —  о  тут!...  о...  тут  тут  тут! 

Чи-ж  диво?    —  тілько  кривей  —  тілько...  тілько!. 

Здорове  мої  гості !  —  Се  я  пю 

Вітцу  святому  в  Рамі  !    - 

Хоче  пити  —  на  раз  здригает  ся  и  мече  чашев  до  землі. 

Га !  се  хто 
Казав  ми  кров  насипать  у  пугар?... 
Всім  лотрам  голов  стяти!...  Я  вас  навчу, 
Як  кров  в  пугар  ми  сипать !...  чи  вже  так 
С  тобойов  Образполський  довело  ся, 
Що  кров  ти  сиплют  пити  мість  вина?... 
Хто  каже,  що  я  кров  їх  розсипав  ? 
Я  їх  лиш  пік  вогнями  —  а  они 
Ми  сиплют  кров!...  О  я  їх  кров  не  сипав! 
Хто  каже,  щ^  я  сипав  ?  Тому  зараз 

Зриваєт  ся  и  іягне  міч. 

^0  НІГ  покладу  голов  !  —  Кров  менї... 
їх  кров  давать  ми  пити !... 

Паде  в  крісло  и  припадає  до  стола. 

Колоти їцкий 
йде  до  князя. 

Пане  мій : 
На  вас  чикают  гостї!  — 

Князь 

зриваєт  ся  на  ноги  и  знов  паде  в  крісло. 

Най  чикают!  — 
А  я  їм  не  казав,  аби  они 
Пристали  в  шизматпки  !  —  Я  не  винен ! 
О  тот  казав  печи  їх...  за  що  в'ни 
Теперь  ми  сиплют  кров  у  пугарі?.. 
А  то  таку  червонну!...  виділи 
Ви  кров  ту  шизматицку?...  Не  гадайте, 


—  157  — 

Що  я  їй  буду  іівти  !...  Хто  точив  — 
Най  пе,  а  я  не  буду !... 

Тим  часом   унося   два   козаки  великий  образ   під  зеленов  заслонов 

з  великим  вишитим    бідим    хрестом,    кладут  'го  на  кроснїх,  а  сами 

становлят  ся  за  кріслом  князя. 

Ко  л  отнї  цк  ій. 
Пане  мій : 
Вже  образ  ваш  унесли  ! 

Князь. 

Вже  унесли? 
О  образ  мій  прекрасний !  —  Я  его 
У  Ківві  кугіпв,  в  манастири. 
А  много  дав  за  него !  —  Знаєте, 
Що  й  душу  був  б»х  я  за  него  дав? 
О  то  6  Матерь  Божа !...  Що  ваш  Риді  ? 
Що  РаФаїл  великий  ?    —  Мій  маляр 
Усїх  перелетів  !... 

К  о  л  о  т  п  ї  ц  к  п  й. 

Вельможний  пане : 
А  можна  відслонити  ? 

Князь. 

Відслони  ! 
А  я  ти,  попе,  кажу,  що  такої 
Не  має  в  вашім  Римі ! 

Колотніцкиц   розслоняє   образ  —  и  видко   на   нїм  —  не  Пречисту 

Діву,  але  Наталїю  —  як  була  до  рмертп  убрана,  и  як  двох  ангелів 

до  себе  голубит.  —  Колотнїцкпй  йде  знов  до  князя. 

Га!  се  хто, 
Менї  таке  зробив !... 

Ко  л  от  н  ї  ц  кий. 

Се  я  мін  пане!   — 

Князь. 
Я  знаю,  що  се  ти !  и  хто-ж  би  иншнй 
Менї  таке  зробити  ся  відважив... 
Як  ти  —  як  езуіт !...  О  чорт  нехай 


-  158  - 

Тобі  за  се  подякує  —  я  ні ! 

Князь  Образполський  нї!..  Так  йіою  душу 

Роздерти  на  кавалки  !  А  ти  знаєш, 

Що  я  ЄЇ  любив?...  так!  єзуіт 

Би  про  любу  що  знав!...  Усі  чорти!!!... 

Ко  л  отнїцки  и. 
О  пане  мій  коханий  ! 

Князь. 

Пріч  від  мене !  — 
Я  с  сев  лиш  маю  говорити...  що?  — 
Ти  з  ним  ся  не  любила?  —  Лиш  не  ту 
Святу  та  ясну  тварь!...  Чи  чуєш?  —  я  — 
И  тя  не  спік  за  дармо !  —  Хто  ми  скаже, 
Що  я  тя  спік  за  дармо?  Може  ти? 
О,  я  лише  то  знаю !  —  ти  би  ним 
И  Бога  одурила!  а  мене 
Не  вдуриш,  нї !  —  не  вдуриш!... 

К  о  ло  т  н  і  ц  ки  й. 

Пане  мій : 
Ви  гостів  впечалилн !   —  сііамятантесь  ! 
Прийдіт  до  себе,  пане!  —  Пане! 

Князь. 

О!... 
Ти  покажи  ся  львпцев!  покажи  ся 
Жертвов  черленов  !  пеклом  !  лихом  !  чортом ! 
Чим  схочеш  —   я  тобі  йму  віра!  лиш  — 
Лиш  так  ся  не  показуй  —  таї:  —   а  я  — 
Я  скажу,  щос  невинна,  що  тебе 
Вчорнив  хтое!  езуіта!  хто  небудь! 
Не  скажу  —  а  присягну !...  я  присягну, 
Що  ти  сама  лиш  схочеш...  лиш  о  так  ні!  — 
Чи  чуєш?  —  лиш  о  так  ні!...  О...  хоть  душу! 
А  я  тя  в  друге  вбю !... 


159 


Зриваєг  ся  и  біжит  до  образа  з  голим  мечем.  Тим  часом  кинув  Колот- 
ніцкий  на  другого  єзуіту  —  той  заслонив  борше  образ  Але  князь 
зриває  заслону  —  а  на  образі  показуєт  ся  Матер  Божя  в  небесні 
світлостн.  —  Гостї  зачинают  утікати,  князь  паде  мов  неживиіі  пе- 
ред образом 

Завіса  паде. 


Сесю  першу  редакщію  ,.Довбуша''  надруковано  в  часописи 
„Правда,  письмо  наукове  и  лптературнє"  у  Львові,  р.  1869.  ч  13, 
стор.  110—120;  ч.  Іі,  стор.  12І-128;  ч.  15,  стор.  131—135;  ч. 
ЇВ,  стор.  1И— 142;  ч.  19,  стор.  165—166;  ч.  20,  стор.  173—174; 
ч.  -Л,  стор.  180—182;  ч.  22,  стор.  187—189;  ч.  23,  стор.  195— 
197;  ч.  2І,  сгр.  204—206;  ч.  26  і  27,  стр.  224—226;  ч.  28,  стр. 
237—239;  ч.  29,  стр.  243—245;  ч.  ЗО.  стр.  251—255;  ч.  31,  стр. 
259-262;  ч.  32,  стр.  267—269;  ч.  33,  стр.  277—279;  ч.  34,  стр. 
281—285;  ч.  35,  стр.  292 — 294-.  З  кінцем  другого  акту  перериває 
сл  перводрук.  Ледви,  чи  в  тііі  редакплі  був  „Довбуш-  скінчений, 
або  поведений  дальше  поза  другий  акт.  Автоґрафу  сеї  редакциї  не 
маємо.  Друкуємо  з  перводруку.  На  щастє  перводрук  стоїгь  очевидно 
дуже  близько  до  автоґрафу. 

Розпочинаючи  друк  першої  редакциї  ..Довбуша"  помістила 
редакиия  „Правди"  від  себе  отсю  примітку:  По  волї  автора  ли- 
шаємо у  сїй  драмі  всі  признаки  гущлського  наріччя"  [.Правда" 
1869,  ч.  13.  стор.  116.].  Сїй  засаді  редакциї  завдячуємо  факт,  що 
перводрук  першої  редакциї  .Довбуша'  може  нам  у  значній  мірі 
заступити  недостачу  автоґрафу.  Редакиия  зберегла  не  лиш  морфо- 
льоґічні  прикмети  мови  автора  [н  пр.  циганкойов  і, Правда"  1869. 
стор.  118)  —  циганкою:  любпт,  видит,  поводит  (119)  =^  .любить, 
впдить,  поводить ;  стоя  лежа  ;  М  7)  ^  стоять,  лежать ;  сказавше 
І  і 20)  =^  сказавши;  того  бпх  сприяв  (118,  і  т.  и.]  але  і  важнїііші 
ще  прикмети  фонольотічні  мови  Федьковнча  [н.  пр.  и  зам.  і:  йдім 
(120),  инак  її -О);  є  після  ш,  ч,  щ,  в.  пр.  лїпшею  (117),  гареїшею 
(117):  є  зам.  а:  жерту  1 119,  120!;  співзвукв  ж,  ч,  щ,  у  спол^чешо 
з  йотованими  самозвуками:  н.  пр,  доушя  (118),  товаришя  11?^), 
держи  1 1-5);  мягке  р:  богатпрь  (118);  тверде  ц  в  таких  сполуче- 
нях  як  святицу  і  125',  серцу  (ИМ  і  т.  и.].  Коли  отже  й  були  пе- 
реведені які  зміни  редакцпйні  у  тім  перводруку  ,.Довбуиіа"  то  се 
були  хиба  менче  важні  поправки  правописні. 

Признаючи  се,  і  признаючи  добрі  наміри  редакциї  »Правди« 
ми  не  маємо  певности,  чи  видавці  всюди  остались  вірними  своїй 
засаді  і  своїм  намірам.  Деякі  сумніви  в  тому  зглядї  насувають  нам 
особливо  ритмічні  нерівности  тексту.  Не  маючи  однак  певности,  чи 
нерівности  і  неправильности  ритмічні  походять  із  недогляду  автора, 
чи  видавця    або    коректора  —  ми    лишаємо   текст  такий,   який  ба- 


160  — 


чимо  в  перводруку.  Н.  пр.  сгор.  61.  рядок  6.  з  дол.  в  тексті:  »И  чи 
вірне  любпш,  то  спитай*  пропущено  очевидно  одно  слово:  »И  чи 
ти  вірне  любиш,  то  спитай».  Так  само  попсований  ритмічний  склад 
бачимо  ось  в  яких  рядках:  стор.  89.  ряд.  2.  з  гори:  »А  ще  и  тих 
обох  пошукати,  ш  «;  стор.  130.  ряд.  2.  з  гори :  »А  з  нелюбим  свій 
вік  плести,  то  гірше«  —  зам.  »А  з  не.любом«  і  т.  д. ;  стор.  НІ. 
ряд.  8.  з  гори:  »Двері  розімкнені!  Се  моя  Марфа!«;  стор.  1і2.  р. 
13.  з  гори  »Ото  так  вам  зажурило  ся...,  та  так.«  :  стор.  155.  р.  3. 
з  гори:  »На  вічну  славу  Бога  й  косцьо.ла«  зам  :  и  косцьола«.Лиш 
там,  де  вже  зовсім  очевидний  недогляд  друкарський  робимо  по- 
правки, зазначуючп  їх  під  текстом.  Із  незазначенпх  таких  поправок 
відмічуємо  ще  отсі:  стор.  73.  ряд.  1.  з  дол.  і  стор.  74.  ряд.  1. 
з  гори  читаємо  в  перводруку: 

»И  з  обома  хрестами  тпмп 

Ви  вже  знаєте,  у  пущу  їх  відвести». 

Тут  очевидно  текст  зле  поділено  на  рядки.  Ритм  вимагає  ось 
якого  поділу: 

»И  з  обома  хрестами  тими  —  ви 
Вже  знаєте,  —  у  пущу  їх  відвести.» 

Стор.  81.  ряд.  6.  з  гори:  В  перводруку:  »Прекрасннй  на 
грудцях,  ще  її  цидулка»  —  зам.  «Прекрасний  на  груднях  ще 
п  цидулка«. 

Шануючи  іадівідуальність  автора  ми  полишаємо  без  зміни  ті 
уступи  тексту,  де  він  ппше  окремо  поодинокі  складові  части  с»іова, 
ш,о  звичайно  пишуть  ся  разом.  Під  тим  зглядом  бачимо  у  автора 
чи  мало  неконсеквенций.  Нпр.  стор.  83.  ряд.  13.  з  гори:  о  перед; 
сгор.  84  ряд.  6.  з  горн:  оперед;  стор.  119.  ряд.  4.  згори:  »нїчо.«; 
іЬій.  нічого  і  дальше  ряд  10.  з  дол.:  »ні  кого«.  і'Іиш  там  де  вираз- 
ний наголос  поданий  в  тексті  каже  нам  сполучити  складові  части 
слова  —  відступаємо  від  способу  писаня  автора:  Нпр.  стор.  93.  |). 
2 і.  з  гори:  в  перводр. :  на  зирці;  слова  ті  ми  пишемо  разом:  »на- 
знрщ«.  З  тої  самої  причини  друкуємо  разом  слово:  »наново«  на 
стор.  10-і.  ряд.  10.  Для  ліпшого  зрозуміня  тексту  на  стор.  88.  р.  1. 
зам.  »о  тот«  друкуємо:  »Отот«. 

В  тексті  »Довбуша«  бачимо  чи-мало  неконсеквенций  у  від- 
даню  звукової  закраски  поодиноких  слів.  Нераз  неконсеквенциї  ті 
такі  яркі,  що  мп  не  маємо  певности,  чи  маєао  їх  приписати  авто- 
рови,  чи  впдавцеви.  Нпр.  стор.  50.  ряд.  19.  з  гори:  нещасливий  і 
Иіій.  ряд.  21.  і  дальше  на  стор.  55.  і  т.  д. :  ндщастлпвий:  на  стор. 
56  ряд.  12.  з  гори  —  знов:  щайтива;  стор.  130.  р.  1-і.  з  дол.: 
нещаслива,  іЬій.  ряд.  13  з  дол.:  нещастна,  ряд  -і.  і  6.  знов:  не- 
щасливий, а  стор.  132.  ряд  4.  з  гори :  нещасгливі ;  стор.  59.  р.  13. 
з  долини :  білше  —  а  зараз  поруч  в  тім  самім  рядку :  більше ; 
стор.  81.  ряд.  15 — 16.  »найнищастлившов  сиротов  найнещастлив- 
шої  матери«  ;  стор.  82.  ряд.  12.  з  гори :  »Матео  Божя,  іЬій.  ряд.  -і. 
з  дол. :  Божа  воля ;  стор.  101.  ряд  2.  і  4.  з  гори :  церкви,  а  іЬісІ. 
ряд.  3.  церькові.  Не  маючи  документальної  підстави  до  зміни  — 
ми  полишали  ті  неконсеквенциї.  —  На  стор.  90.  і  92.  бачимо  форми: 


—  161 


вє.  вють,  зал.  виє,  впють ;  (вони  могли  повстати  під  впливом  ана- 
льоґії  форм :  нпр.  вють  вінки!  вони  повторюють  ся  так,  що  не  мо 
жемо  добачувати  в  них  похибки;  з  тої  причини  задержуємо  їх  так 
як  в  перводруку.  Де  в  перводруку  зазначено  наголос  ритмічний 
для  більшого  сінтактпчного  натиску  —  там  його  лишаємо. 

Індівідуальність  автора  заховуємо  також  на  скілько  вона  прояви- 
ла ся  чи  то  в  інтериункциї,  чи  в  технічнім  способі  писаня:  Нпр.  Федь- 
кович  пише  ма.іі  букви  після  знаків  оклику  і  запитаня,  ко.іи  гадка 
не  зовсім  ще  скінчена,  або  вяже  ся  змістом  безпосередно  із  слідую- 
чим реченєм.  Зверхні,  так  сказатиб  технічно  правописні  зміни  впро- 
ваджуємо лишені,  там,  де  нема  ніякої  причини  відступати  від  за- 
гально прпнятих  норм,  і  де  вимагає  сего  зміст  тексту. 

Друкуючи  свого  „Довбуша"  подав  автор  в  ч.  13  „Правди'"' 
на  стор.  115  ось  яку  примітку: 

„Без  дозволу  автора  не  можна  сю  драму  нї  грати,  нї  дру- 
кувати, нї  на  иньшиіі  язик  переводити.  Сі  во.лн  автора  противних 
мет  ся  правом  доходити." 

Хоч  перші  два  акти  сеї  редакциї  ,,  Довбуша"  появилп  ся 
що  йно  р.  1869  (початок  появпв  ся  дн.  8.  новітня),  то  ми  маємо 
певну  вістку,  що  перший  акт  готовий  був  уже  в  першій  половині 
року  1867.  Про  се  сьвідчить  лист  Федьковича  до  Горбаля  з  дня 
18.  мая  1867.  „Перший  акт  „Довбушя"  також  зовсім  го' овий  и 
може  вже  станути  на  подри,  бо  він  так  уложенші,  що  можна  "го  и 
самого,  без  решти  чотири  актів  грати". 


ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА   Ш,    1.  її 


Д  о  5  Б  V  Ш 

(друга  редакцпя». 
Траґ'едия')  в  пять  ділах. 


^)  В  перводр. :  Трягедия. 


Переднє  слово. 


Переселись,  ЧЄСТН0Й  читателю,  на  крилах  фян- 
тазиї  у  ті  жасні  врешена  вандрівки  народів,  коло 
двкі  ордо,  неначе  огнениї  ріки,  з  Азиї  в  Евроііу  ва- 
лють  ся.  —  Перші  йдуть  Гуни,  за  ними  Обри,  за 
ними  Мадяри,  за  ними  Печеніги,  а  за  сими,  около 
року  1037,  Уци,  Моголами  просто  „Уцули"  звані.  — 
Але  и  сі  муся  около  року  1078  своїм  племінникам 
Куманам  (Половцям)  уступатись,  мечуть  ся  в  Кар- 
пати, вйгоня  відти  тамошних  мешканців,  матбути 
Антів-Славян,  що  перед  Гунами  або  Обрами  сюда 
були  повтікали,  селясь  у  головиць  Прута,  Черемшуї 
Тиси  и  Сочави,  и  мешкають  тут  до  сегоднїшно, 
днини  під  назвов  „Гуцули",  живий,  легкомислий,  не- 
журливий, превеселий,  пруткий,  горячий,  завзятий, 
до  бучі  и  баталії  всігди  готовий  народець,  котрий 
хоть  и  зовсім  вже  зрущений,  як  від  Русина  так 
и  від  Румуна  п  ношев  и  обочаями  різнит  ся,  а  за 
все  ношев,  котра,  коротка,  штепна.  опята,  красна, 
барвиста,  на  перше  око  бувалого  боевника  пізнати 
дає.') 


*)  Сей  цілий  уступ  написаний  в  автографі  на  осібнім  півар- 
кугаи.  Первісний  перечеркнений  варпянт  сеї  частини  переднього 
сіова  подаємо  на  сьому  місці. 

Перенесись,  честний  читателю,  на  крилах  фантазиї  у  початкя 
10  столітя  (915):  тогди  рушить  з  над  Волги  оден  дикий,  комонний 


—  166  — 

Але  що  гуцула  за  все  знаменує  и  від  усїх  рі- 
знить —  то  є  его  люба  до  волі  и  его  двигнений  ха- 
рактер, для  чого  то  и  всі  ті,  що  про  гуцули  коли 
писали  —  а  їх  чимало !  —  назвали  его  в  оден  го- 
лос „шляхотний  гуцул",  „хоробрий  гуцул",  (з2Іа- 
сЬеІпу  Ьисиі,  еЬІег  ^щиіі).  —  А  тая-ж  то  любов  его 
до  волї  була  п  прпчинойов,  котра  за  часів  ляцкого 
шляхоцтва^  румунского  боярства,  п  мадярского  ма- 
ґнацтва,  гуцула  у  чорні  ліси  прогонила,  де  він,  ви- 
бравше собі  сміливого  передовця,  з  ножем  у  кулацї, 
не  тілько  над  своїм  кровавим  тіраном^)  кроваво 
мстив  ся,  але  и  ненавнстному  богачпкови  золоті  мі- 
шки приязно  вітрив,  а  таким  способом  не  лиш  па- 
нам, але  и  богачам  страхом  був. 

Оден  же  з  найзавзятїщих  таких  гуцулскпх  ва- 
тажків, щоб  так  сказать:  чоло  всіх  тих  смертонос- 
них ликів,  був  Олекса  Довбуш.  —  Єго  ватага  була 
така  численна,  що  він  н»?  тілько  на  великі  села,  але 
навідь^)  и  значні  міста  серед  білої  днини  важивсь 
нападати    и    їх    рабувати,    а    то    чинив    він  не    так 


нарід,  и  селить  ся  на  опівнічнім  її  заиаднш  пооеріжю  чорного  моря  аж 
по  Дунай.  —  Сей  нарід  зве  себе  „Уци"'  (так  як  їх  племінники,  а 
опісля  и  наатїдники  Полокцї},  а  Русини  звуть  єго  „Печеніги*,  а  то 
матбути  завзятої  и  лл'кавоі  єго  натури  ради.  —  П  тілько,  що  осївсь 
той  нарід  у  нових  своїх  оселях  —  так  зараз  и  нанмаєсь  то  рускпм 
князям  на  бізантийскі  царі,  то  сші  знов  на  тих  у  воєнну  атужбу, 
славяшщіть  ся,  наберає  чимало  культурної  оглади,  стичаєсь  заєдно 
з  образованпми  Греками  понтийскпх  слобід,  прпелухаєсь  казкам  о 
їх  бувалих  героях,  образує  свій  форемний  и  крашебний  ум,  учить 
ся  ґречноетп  у  обході,  делїкатности  у  виразах,  поетичного  настрою 
у  мові,  але  свій  похап  до  бійки  однако  не  може  нехати,  грозить 
без  устанку  Київовп,  убиває  великого  князя  Олега,  и  мусить  на 
рештї,  розбитий  року  ІОоб  великим  князем  Ярославом,  утікати,  ме- 
чес  на  запад  и  у  Карпати,  прогонить  відти  Дапків,  осїдаєсь  у  то- 
ловий Прута,  Черемшу,  Тиси  и  Сочави,  п  живе  тут  у  б.  м.  130  сатах 
иід  назвоз  „Гуцули",  легкий,  живий,  непосидюпщй,  легкомислий, 
опалпстий.  превеселий,  нежурливий,  в  одно  гуляючий  и  співаючий 
народец,  різнячись  від  свого  холодного,  понурого,  повйіьного,  роз- 
важного, впрахованого  сусіда  —  поляницї  як  обичаями  так  ношев, 
за  все-ж  ношев,  котра  ппіііна,  коротка,  прибірна,  красна,  дає  на 
перше  око  войовника-мисливця  пізнати. 

'  І  В  перводр. :  тираном. 

-;  в  перводр.:  навіть. 


-  167  - 

ТО  здобичи  ради,  як  ради  кровавої  мсти.  —  А  єго 
шляхетний  характер  прп  таких  лучаях,  найпаче  же 
его  великодушніст,  встекла  відвага  и  завзятість, 
убрали  6Г0  у  Фантазиї  народа  у  авреолю  повістип 
и  пісень,  як  рідкого  котрий  нарід  свого  героя.  — 
Навідь  у  піснях  далекої  України  є  про  него  спо- 
минка, а  гуцулский  нарід  має  'го  конечне  за  свого 
Барбароссу,  що  він,  як  сен  с  своеми  рицарями  у  Киф- 
гайзер,  з  своеми  ледїнямн  у  величавім  Сокілскім 
дрімає,  би  колисьто,  як  на  лїтного  Купала  сокілскі 
соколи  повернуть,  пробудитись,  и  гуцулів  с  темних 
карпацквх  гір  на  ясні  поберіжя^)  чорного  моря  по- 
вести. —  Кілько  тут  з  світлоносних  богів  давної 
Славянщини  на  особу  Довбуша  перевелось  —  се  ді- 
ло мітольоґії.2)  —  Але  що  его  н  єго  топір  нарід 
з  молодим  світла  богом  Ладом-Даждбогом  (Дажбог 
==  Довбуш  ?)  —  в  сгичніст  кладе  —  се  варт  неза- 
бути. 

И  сего-ж  то  казками  и  піснями  осіяного  Дов- 
буша вибрав  я  собі  за  героя  траґедиї.  —  А  ти,  лю- 
бий мій  та  убожествений  рускпй^)  народе,  прийми 
6Г0  від  мене  яко  літературну  лепту,  може  и  остан- 
ку!  —  бо  на  другу  чорна  моя  доля  та  тяжкі  мої 
вороги  спомочись  не  дадуть!...  Міг  би  я  був,  правда! 
—  чималий  той  час,  що'м  на  сю  драму  приложив, 
хосеннїще  для  нашої  літератури  обернути.  —  Да 
щи-ж  робить,  коли  то  серце  не  навчити  а  співак  у 
такого  пана  служить,  що  єго  нї  впросити  нї  вмо- 
лити, бо  у  всему  свою  волю  має,  гірш  того  деспота 
або  настоящого  тірана.*)  — 

Ше-ж  менї  тут  приходить  сказати,  що  я  сю 
драму  не  писав  для  книжки,  але  впрост  для  подрі, 
за  для  чого  и  горсть°)  їй  на  перше  око  и  тісна  и  ку- 
са*) здаєсь.  —  Але  місце  кождої  драми  є  подря,  а 
так  звані  „книжні"    драми    не  у  великий  хосен  ко- 

')  Б  перводр. :  поберіжа. 

-)  В  перводр. :  мітологпі. 

")  В  перводр.:  руський. 

*)  В  пррводр. :  тирана. 

■')  В  перводр.:  грясть. 

'^)  В  автографі  було  первісно:  тїснаїі  п  куонп. 


168 


трого  небудь  народа.  —  „Поет  повинен  (каже  оден 
славний  нїмецкий  критик)  для  подрі  писати,  и  лиш 
у  союзі"  з  акторсков  штуков  годен  він  до  тої  мети 
добитись,  яка  єго  музі  можебна  и  велить  ся.  — 
Книжна  драма  б  у  крайні  мірі  лиш  суроґат  такої 
літературної  пори,  де  повна  сила  літературного  твор- 
чества  народови  або  ще  не  прийшла,  або  вже  ми- 
нула." — 

А  що  та  пора  у  наші  літературі  ще  не  ми- 
нула —  дало  мені  понуку,  найнеприязнїщі,  найу- 
пертіщі  з  усіх  муз:  ті  ревнівливі  драматичні  музї 
чолом  ударити.  —  Не  оден  уже  лірик  на  таких  по- 
клонах вязи  собі  скрутив!...  але  як  кажу:  поет  у 
лихого  пана  служить,  и  мусить  єго  волю  волити !... 
Ох  щоб  же  то  жертвов  чимало  тих  рік  моєго  віка 
прегорду  богиню  хоть  на  стілько  ублагати,  аби  хоть 
одного  того  мого  Довбуша  білому  світу  появити  !... 
Я  білше  не  хочу !  — 


В  день  великого  пугценя  1876. 


Д  о  5  Б  V  Ш. 


ОСОБИ. 

ВОЄВОДА  РУСКІЇІІ.Ч 

ГУДУЛСКА  КНЯГИНЯ,  єго  оопруга.  ^) 

ЄЗУЇТ,  яко  двірсгіпй  капелян. 

ОЛЕКСА  ДОВБУШ,  молодпй  гуцул. 

ЙВАН,  еіо  брат. 

ДЖІМ1Р,  Олекси  побратим. 

ЛАҐАДПН,  Йванів  друг. 

ДЗВІНКА,  молода  удова. 

МОРГАН,  цпганский  калфа. 

ЦОРА,  єго  дочка. 

ЗОЯ,  їй  пістунка. 

Двірскпй  хмаршалок. 

Капітан  трабантів. 

Післанец. 

Старий  гуцул. 

Молодий  гуцл'л. 

Кілька  старостів. 

Гуцули,  шляхта,  двірскі  урядиики,  челядь  княгпнї,  трабанпі.  слуги 

Дїєть  ся: 

У  однім    гуцулскім    селі  у  галпцкпх   Карпатах   и  на   Чорногорі.   .— 
Пора:  Перша  половина  18.  столїтя.  — 


М  В  перводр. :  руський. 
2,  В  перводр  :  супруга. 


]Х  р  о  д  ь  о  ґ. 


ПОДРЯ: 

Гірска,   днко-романтична   країна    у  легкі  мглї  и  облесну  ранїшного 
сонця.  —  В  затилю  величаві  скали  Чорногори. 


Гуцул,  святочно  убраний  и  узброєнпй,  впстл^пає  п  мовить: 

Всі  вже?  —  витаю-ж  в  синих  наших  горах! 
Всіх,  як  шумний  вас  Черемуш,  витаю  І 
Може  втомивсь  хто !   —  —  в  тих  кидровпх  борах 
Ляж  відпочити  на  зеленім  маю ! 

Може-ж  тя  думать  не  заеоея  думи  ? 

Гай !  —  кріс  на  плечи  —  та  на  полюванє ! 

Дївка  не  любить  туги  та  ні  суми..*. 

Да  стережись  їх !  —  зрада  на  кохане ! ! ! 

Там !  а  чи  впдиш  чорногірскі  скелї  ?  — 
Видиш,  як  хмари  мов  мечами  орют?  — 
Вара!  —  кровавпх  духів  то  о  селі !  — 
Північ  —  зірвуть  ся  —   н  на  ніж  иоборют !... 

Хочеш  дивитись?  —  —  зараз,  милин  друже!  — 
Де-ж  ви,  о,  музи !  —  отворіть  ворота  !  І!  — 


173 


Ти-ж  надовп  ся,  думний,  руский  круже  !  — 
Кров  —  то  не  пиво !  —  сльози  —  не  охота  !... 

'Відходить.  —  Далеко  чути  трімбіту,  мпслнвскі  роги,  дзявір  ловчих 
псів,  и  стрівбу.   Раптом    хмарить    ся,    буря  вє,    хмари  бють  ся  блу- 
дом, глухі   громи    керекоря,    заслона   паде.  —  Коротка  сіифонія  за 
мотівами'    трімбіти.) 


^)  В  перводр. :  мотивами. 


ПЕРШЕ  ДІЛО. 

ПОДРЯ : 

Хороми  в  замку  воєводи.   —  Ніч. 

Перша  бееїда. 

€луги  з  лушницями   уходя.  —  За   ними  воєвода,   приїхавше   з  до- 
роги. —  За  ним  єзуіт,  маршалок,  капітан,  урядники  и  решта  оллт. 
—  Челядь  то  приходить  го  відходить. 

Во  ево  д.*) 

Яким  же  способом  имив  огонь  ся 

в  кімнатах  аж  княгонї?  —   Согрия  Веі!  — 

Куда  ні"  рушу  ся  —  усе  огонь  !  — 

У  Кіеві,  у  Кракові,  в  Варшаві 

Огонь !  —  У  моїм  замку  на  Поділю 

Огонь !  —  На  решті  й  тут,  у  гуцулских 

Любимих  моїх  горах,  у  Карпатах, 

Де  літо  літувать  я-м  загостив  — 

Огонь  !  —  Огонь  та  нї  кінця !  — 

Маршалок. 

Мін  князю  — 
Воєвод. 
Мовчи,  котюго  ти  !  —  То  на  тото 
Злишив  сопругу  свою  я  на  вас. 


*)  В  перводр.  постійно:  Воєвода. 


—  175  — 

Аби,  КОЛИ  на  пару  день  від  дому 
Відгожу  ся  по  моєму  уряді  — 
И  ви  порозлітались  у  нетрудне?  —  — 
Негідники  ! 

Єзу  і  т. 
Преевітлин  — 
Воєвод. 

Анї  слова 
Від  тебе !  —  й  ти  не  лучший  сих  усіх  І  — 
Да  що  мені  отсї?    —  раби,  що  їх 
Нагай  мій  воротає!  —  Але  ти  — 
Тебе  я  мав  за  сина  І 

Є  з  у  і  т. 

Що  повинен 
Сліди  вам  ваші  світлі  продувать  і  — 
Маленького  хлопчину,  сироту 
Без  матери-вітця,  окрушка  хлїба, 
Приймили  мя  за  свого,  згодували, 
У  школи  мя  давали  — 

Воєвод. 

То-ж  для  тогої  — 
(Слуга  входить.) 
Там  що  нового?  —  може  знов  огонь?  — 


Пани  старости 


Слуга. 

Воєвод. 

Прошу  и  витаю ! 


Друга  бесіда. 

Кілька  старостів.  Ті,  що  перше. 

Староста. 

Ясновельможний  пане  воєводо !    — 
Довідавшесь,  яке  нещастє  вас  — 


—  176  — 

Воєвода. 
И  справди,  моє  панство,  що  нещастє  ! 
Подумайте!  —  Передучера  мушу 
До  Коломиї  їхать !  Отже-ж  їду, 
Лишаючи  сопругу  мою  під 
Дозором  сих  нечемників.  —  Хороший 
Дозір  мені !  —  Я  тілько  за  ворота   — 
А  сї  собі  у  вітер!...  хто  в  село 
По  корчмах  та  по  гульках  —  хто  у  місто 
По  нїсенїтницях  —  ті  жоночки !  — 
На  рештї  навідь  и  велебний  пан 
Капелян  мін  отсей  десь  має  дїло  — 
Чорт  зна  'го  де  —  досить  на  тім:  княгиня 
Лишаеть  ся  сама    —  а  що  найлучше  — 
Ще  й  позамикана ! 

Староста. 

А  тут  пожар  ? !  - 

Воєвода. 

В  кімнатах  в  середині !  Думайте, 
Пани!  —  Та  де-ж  відважний  той  стрілец, 
Що  —  важучи  душев  —  сопругу  мою 
З  огню  ми  ВИНІС?  —  —  Предсє-ж  я  єго 
Зазвав  до  себе  ?  —  не  ?  — 

Капітан. 

Ніяким  способом 
Не  міг  прегордого  я  гуцула 
Намовити.  —  Я  знаю,  каже  він, 
Що  князь  ми  дякувать  се  думає.  — 
Але  нехай  подяку  він  собі 
Тримає. 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

Що  ти  знов  отеє  плетеш?  — 
Він  сам,  по  добрі  воли,  ставив  ся, 
И  дожидає  княжого^)  росказу. 


^)  В  автоґр.  похибка :  князого. 


—  177  — 

Воєвода. 
В  сей  час  сюда  з  ним  !  — 

Капітан. 

Зараз,  князю  мій ! 
(Пріч.) 

Воєвода. 
Се  нарід  як  вірлн !  такпй  п  дикпй, 
Але  такий  н  смілий  и  величний !  —  — 
Дивна  се  річ!  —  Як  я,  ще  молод  бувше, 
Отаманом  служив  на  Запорожу  — 
То  ворожила  раз  мені  циганка, 
Що  гуцул  у  великі  раз  пригоді 
Ми  стане.  —  Чи-ж  не  так?  —  Чи-ж  той  відважний 
Стрілец  —  та  ось  він  сам !  —  Лиш  скорше!  скорше 
Мій  жвавий  стрільче  !  — 

Трета  бееїда. 

Олекса  Довбуш  с  прекрасним  топірцем.  Ті,  що  перше. 

Воєвода. 

Як  зовеш  ся. 

Олекса. 

Я?  — 
Олекса  Довбуш  зву  ся 

Воєвода  (думаючи). 
Довбуш...  Довбуш... 

Староста. 

(Йде  до  Олекси  п  бере  від  него  топір  обзерати). 

Чи  се  не  громовий  топір  лиш  той, 
Що  покліч  ходить 

Олекса  (вирпвае  'му  "го  сердито  з  рук). 
Він  ! ! ! 

Воєвода. 
Не  той  ти  Довбуш, 
Що  —  кілька  років  тому  буде  —  на 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВПЧА    НІ,    1.  12 


—  178  — 

Польованю  у  чорногірских  дебрах 
Мя  від  шедведя  спас?  — 

Олекса. 

Вже  не  нагадую. 

Воєвода. 
А  як  тебе  я  княжеским  даром 
Обдарувать^)  хотів  —  ти  вельми  гордо 
Ми  відповів,  що  від  ляха  дарів 
Не  потребуєш?  — 

Олекса. 

Бо  у  нас  не  можна 
Від  вор(»га  дари  приймати. 

Воєвода. 

Як?! 
Тн  ворогом  мя  звеш?   — 

Олекса. 

А  ти-ж  не  лях  ?  — 
Не  тих  самих  батьків  ти  син,  що  волю 
Нам  нашу  зрабували  ?  —  від  коли 
Ми  поберіжя  моря  чорного 
Нехали  и  в  сих  горах  оселились  — 
То  гуцул  волен  був.  —  Не  знав  він,  що 
Король,  що  воєвод,  що  пан,  що  шляхтич, 
Бо  сам  си  був  и  королем,  и  паном, 
И  судцев,  и  не  то  ще  —  але  сам 
Собі  и  Богом  був ! 

Є  з  у  і  т. 

Як  смієш   — 
Воєвода. 

Най  'го  !  - 
Лиш  далі,  Довбущуку!  —  говори  І  — 

Олекса. 
Аж  тут  и  лях  нїт  вісти  відки  взявсь, 


Б  перводр. :  Обдароватп. 


—  17У  — 

Тай  каже:  „Гуцули!  побратими! 
У  вас  ліси,  де  з  роду  ще  й  набою 
Стрілецкого  не  чути  було,  а 
В  них  звіри  без  ліку  всілякої, 
Що  кождовіу  стрілцеви  серце  аж 
Гуляє,  як  згадає :  —  Як  же-ж  би 
То  було,  братчики,  аби  ви  най 
Позволили,  стаї  собі  мисливскі 
Побудувати  тут,  аби  враз  з  вами 
П  стрільчити,  и  літо  літувать?  —  — " 
А  гуцул,  що  він  вірить  кождому, 
И  думає,  що  кождий  так,  як  він  — 
Луїсавством  не  орудує  —  прпііімпв 
За  рідних  вас  у  вольні  свої  гори  1 

Староста. 
Позволь  — 

Воєвода. 
Нехайте-ж  'го  І  —  лиш  далі,  Довбуш  ! 
Олекса. 
Але  з  ватер  мислпвскнх  стали  замки, 
С  товаришів  кати,  з  братів  тіранв,^) 
Що  іюсїпак  та  збірів  си  наймали, 
Аби  дідизного  господаря, 
Що  в  свій  халаш  за  гостя  вас  приймив, 
В  ярем  убрати  та  в  рабский  кайдан !   — 
А  ви  ще  хочете,  аби  вас  гуцул 
За  друга  свого  мав  ?  —   —  О,  воєводо  1  — 
Ви  нас  опришками,  та  злодїяии, 
Та  людоїдами  звете :  —  до  кого 
З  обох  нас :  чи  до  ляха,  чи  до  нас 
Та  назва  липне   —   світ  колись  осудить.  — 
Але  що  гуцул  —  то  за  свою  волю 
Він  вступить  ся  —  хоть  най  там  зараз  знає, 
Що  або  ляцке  серце  то  невірне  — 
Або  й  послїдне  щире  гуцулске  — 
Ме  голе  трепегатись  на  ножи  : 
Нам  все  одно  ! !  І  — 


В  первояр.  всіодп:  тирани. 


—  180  — 

Воєвода. 

Відважна  бесіда ! 
Єн  Богу    -  що  відважна!  —  Й  щасте  твоє 
Бо  якби  не  така  відважна,  то 
Мій  кат  би  зараз  мав  роботу !  —  Ти  ж 
Ляха  ненавидиш,  звеш  ворогом, 
А  предсє-ес  за  ляцкою  душею 
У  поломінь  пішов :  —  За  се,  мін  сину  — 
То  вибери  собі  котре  найкраще 
Село  від  мене  в  дар !   —  —  Що  грамоти 
Шляхоцкої  ся  тичить  —  то  се  буде 
Найперше  моє  діло,  як  лиш  сойм 
Ся  з'їде.  —  Ну?  — 

Олекса. 

Я  гуцул,  воєводо !   — 
Воєвода. 
А  я  знов  лях,  що  завстндати  ся 
Й  від  гуцула  не  дасть !  — 

Олекса. 

Се  варт  би  пруби.  — 

Воєвода. 
Пробуй,  даю  ти  волю!  —  але  знай, 
Аби  та  пруба  князя  ляцкого 
II  годна  була! 

Олекса. 

Не  жури  ся,  князю !  - 
Верни  усїм  ти  гуцулским  оселям, 
Що  в  твоєму  ключи   —  їх  давну  волю!  — 

Воєвод. 
На  се  ти  мою  руку,  годний  Довбуш !  —  — 

(До  слуг.) 
Сідлати  свіжі  конї!  — 

гКі.иька  слуг  пріч.) 

II  княгиня 
Давно  бажає  сего.  —  Соймом  нашим 
Я  много  не  питаю,  а  король.... 


-  181  - 

Досить  на  тім,  капеляне :  ще  нині" 
Всіх  гуцулів  на  замок  сей  зазвати, 
И  волю  їм  оповістити  !  —  Я-ж, 
Як  стою,  їду  се  до  Кракова, 
Аби  на  моє  слово  й  грамоту 
Принести  вам.   —  Доволеа  ?  — 

Олекса. 

Варт  тобі  би 
Буть  гуцулом!  —  От  моя-ж  ти  й  рука!  — 
Би  всї  ляхи  як  ти  —  то  тілько  костпй 
По  горах  наших  не  білїло-б  ся !  — 

Вов  во  д  а. 
Не  будуть  білше !  княже  моє  слово !  — 
О,  чоловіцтво  перша  шляхтича 
Повинніст !  —  волен  сам  —  хан  волю  сїє 
Як  сонце  овіт!  и  по  усюдах  гріє!  — 
До  Кракова-ж  !  — 

(Всі  пріч,  окрем  єзуїта.) 

Четверта  бееїда. 

Єзуіт. 

Єзуїт. 

Поволи,  воєводо ! 
И  ми  ще  тут !  —  Дорога,  що  по  волю 
Нев  їдуть  —  то  кровавпми  латрамп 
Та  й  людзкБми  кістьми  буркована  1  — 
Ти-ж  сеї  правди  й  до  сегодня  ще 
Не  можеш  ся  навчити,  дурню  ти 
Сїдий  !  — 

Для  того-ж  то  жасна  та  „рада  в  тройци" 
Давно  уже  рішила  над  тобов, 
И  я  лиш  дожидаю  росказу, 
Аби  сентенцню  кроваву  їй 
На  тобі  з'їстити.  —  О,  би  уже 
Зіслали  вирок  той  І   —  О,  ба  уже !  — 
З  яков  охотов  препеколнойов 
Я-б  виконав  єго !  з  яков  охотов !  — 


182 


Би  я  вже  іі  надгороду  свою  знаю : 

А  се  княгиня  красна  сего  замку! 

Та  гуцулска  княгиня!  сего  дурня 

Сїдого  та  сопруга  краща  сонця, 

Що  ю  я  любю,  як  ще  зроду  муж 

Невісти  не  любив,  як  ще  невіста 

Любленою  не  була,  як  сей  світ !  — 

А  хоть  и  холодна  еси  як  лїд, 

Плоха  як  нтах,  и  горда  як  той  ангіль 

Пишний,  що  п  Богом  не  хогів  питать  : 

Ти-ж  моев  мусиш  бути!  моев,  кажу, 

Хоть  світ  ЦЇЛ0Й  би  мав  минути  ся, 

А  не  оден  лиш  дурень  сїдоглавий, 

И  не  оден  там  народец  мисливский, 

Що  ми  єго  давно  вже  записали 

У  чорву  книгу  смерти!  записали 

Єго  —  6Г0  ми  волї  жажди  ради !   — 

Ти-ж  моя  мусиш  бути,  кажу  я!   — 

Бо  хоть  и  моє  сватане  любовне 

С  поругов  відвертаєш  ти  від  себе; 

Бо  хоть  и  всі  пожари,  так  прехитро 

Від  мене  приспособлені,  а  то 

На  тоє  все  способлені,  аби 

Під  їх  огненними  наметами 

Послюбну  постіль  постелить  нам  в  парі  — 

Не  вдали  ся  мені :  —  то  я  однако 

Ще  свою  жертву  не  пускаю  з  рук  !  — 

На  віки  не  пускаю  з  рук!  —  бо  ад 

Не  лишить  свого  найвірнїщого 

Слугу !  ще  й  там,  де  тілько  людзких  кривий 

Та  тілько  людзких  сліз  єму  в  бариш 

Лучаеть  ся !   —  О,  аде,  будь  зичливий ! 

А  я  ти  скажу  зашуміти  кривий 

Аж  море  ! ! ! 

Пята  бееїда. 

(Ііекса.  Єзуіт. 

Олекса. 

Іі  перешкоді  ? 


183 


(з  З  у  і  т  (про  себе). 

ІІрепроклятий  !  — 
Такої  ночи  мене  збавити  !  — 
Такої!... 

(На  голос.) 

Що  я  вижу?!    —  Годний  Довбуш?!  -■ 
А  сеї  иочи  красної  княгинї 
Свят  рпцарь  Юрий  ?  !  —  Чим  же  маю  ти 
Служити  ?  — 

Олекса. 

Можу  звіритись  на  тебе?     - 

Є  з  у  і  т. 
Як  на  себе  самого,  друже !  —  зовсїм, 
Як  на  себе  самого  !  —  и  що  зможу  — 

Олекса. 
То-ж  приспособ  ти  так,  аби  с  княгинев 
Я  говорив!  але  без  свідків!   — 

(Джімір   показуесь  и  махає   на  Олексу,  котрий,  єго  постерігше, 
каже  до  нею:) 

Зараз  !  — 

(До  єзуіта.) 

На  хвильку  лиш... 

(Йде  до  Джіміря,'  котрий  его  нишком  перестерігає,  в  одни  на  єзуіта 
показуючи.) 

Єзу  І  т  (про  себе). 

Се  що  такого  ?  —  Га !  — 

(Бєсь  у  чоло.) 
О,  плохоум  я!  —  він  або-ж  не  спас  ю 
Від  смерти  сеї  ночи  ?  —  він  не  гуцул  ?   — 
Не  Довбуш?  —  дурень  женихливий  той, 
Що  він  за  кождов  запасков  біжить  ?  — 
Княгиня-ж  красна!...  Га!  щоб  то  я  знав!... 
Да  все  одно !  —  я  є  Льойолї  учень !  — 

Олекса  (вертаючи.) 
И  якже-ж?  — 


18І 


Є  З  у  І  т. 
Я-ж  хіба  не  був  тобі 
Усїгдн  другом?  —  Чо'-ж^)  мене  боятись?  — 

Олекса. 
Се- ж  хто  тебе  боїть  ся?  —  Ти  муж  Божий, 
Най  каже  той  що  хоче ! 

бзу  і  т. 
За  для  того-ж, 
Приятелю!  —  ти  любиш  ту  княгиню?  — 

Олекса. 
II  то  с  таков  горячойов  любойов, 
Як  ще-м  невісти  з  роду  не  любив !  — 
А  я  їх  много  вже  пере.іюбив  !... 

6  зу  і  т.^) 
Хто-б  се  не  знав!  —  Але  княгиня!... 


1)  В  перводр. :  чиж. 

2)  В  автографі  ся  частина  розмови  від  слів:  , Хто-б  се  знав"  аж 
до  слів  єзуіта :  ^^Менїтяжаль,  мій  друже...*  нанисана  на  осібнім  пів- 
аркуши.  Первісний  перечеркнений  вариянт  сеї  розловп  є  ось  який : 

Олекса. 
За  те-ж  матбути  й  доля 
Теперь  мя  покарала !...  Бо  коли 
Я  з  другими  лиш  жартував   —  то  сю 
Я  до  розпуки  ліобю !... 

Є  з  у  і  т  (сміючись). 
Так  як  всі! 


Ми  те  вже  знаємо!. 


Сю  любю !. 


О  л  є  к  с  а. 
О.  нє,  капеляне  ! 


Є  з  у  і  т. 
Від  коли-ж  — 

Олекса. 
Ю  любю  я  ?  — 
Від  нині  рано,  як  у  перше  ю 
В  садах  гуляючи  побачив  я!  — 
А  нині  вечером,  як  попід  замок 
Неначе  окаянний  той  блу каюсь, 


—  185  ~ 

Олекса. 
Жінка! 
И  мусить  мя  любить,  коли  аби 
Ми  груди  не  розтріскались  !  —  О !  О !  — 
Проклят,  хто  видумав  раз  ту  любу !... 

Є  зу  і  т. 
Мій  бідний  друже !...  від  коли-ж  — 
Олекса. 

Ю  любю?  — 
Від  нинї  рано,  як  у  перше  ю 
В  садах  гуляючи  я  се  узрів  !  — 
А  нинї  вечером,  як  по  під  замок 
Неначе  окаянний  той  блукаюсь, 
И  сам  не  знаю  —  чо'  —  а  тут  пожар 
В  кімнатах  ловить  ся,  я  в  замок  ломюсь, 
Умлївшу  с  поломени  на  руках 
Виношу,  у  хороше  то  личко 
Цїлюю...  то...  О!  О!  про  віщо-ж  я 


И  сам  не  знаю  —  чо'  —  а  тут  пожар 

В  кімнатах  ловпть  ся,  я  в  замок  ломюсь, 

Умлівшу  с  поломени  на  руках 

Впношу,  у  хороше  то  личко 

Ці'.тюю...  то...  але  на  віщо  се 

Тобі  придасть  ся  знати  ?  —  вам  —  як  чую 

Любити  ся  не  вольно  ?  — 

Єзу  іт. 
За  для  того-ж 
Мені  й  вповісти  можеш  — 

Олекса. 

Що  княгини 
Казать  я  маю  ?  —  Ей  !  —  що  любю  ю  1 
Щож  мав  ледїнь  й  хороші  жінці  би 
И  казать  ?  — 

6  з  у  і  т. 
Але  княгиня !... 

О  л  є  кса. 
Также  жінка  ! 
її  мусить  мя  любить,  коли  аби 
У  мені  серце  не  розтріскалось !  — 
Проклят,  хто  видумав  тоту  любу!... 


-  18Є  — 

Враз  з  нейов  не  згорів  !  в  ті  хвіїли  не 
Згорів,  колп  у  ангелске  личко 
Я  то  дивив  ся !...  —  О,  капеляне  !  — 
Я  —  як  уже  казав  -     невіст  чимало 
Перелюбив  уже ;  але  ніколи 
Такий  пожар  у  моїх  жилах  ще 
Не  лютував  !   —  такий,  що  я  єго 
Любов  бих  навідь  и  не  називав, 
бели- б  имя  я  инше  знав  для  него  ! 
Таке  имя,  аби  'го  так  назвало, 
Як  я-б  назвать  'го  рад!...  Назвав  би  я 
Брацкойов  ту  любу...  А  ба!  брацков !... 
Сестри-ж  немає  в  мене!  —  а  хоть  є  — 
То  умерла  !  однако  як  вмерла ! 
Принайме  ю  на  княжескім  престолі' 
Не  маю  що  шукать !  —  Але  та  моя 
Люба  —  не  є  брацка  люба!  —  Она 
Така,  що  їй  имя  не  має !  що... 
Да  я  лиш  тілько  того  всего  й  знаю  — 
Що   в'на  ми  кров  и  серце  вижигае!... 

Єзуїт. 
Менї  тя  жаль,  мій  друже !  и  такий 
Менї  тебе  є  жаль,  що  я  готів 
Тобі  в  послузї  стати.  —  А  оаа 
Хіба  сумлїня  би  уже  не  мала, 
Аби  не  вислухать^)  любов  твою!  — 
Ти-ж  предср.  ю  від  саіерти  нонї  спас?  — 
Але  чи  йме  менї  она  се  віри. 
Що  ти  мене  післав  '?  — 

Олекса  (подає  'му  топір). 

То  на-ж  тобі !  - 
Топір  у  гуцулів  6  полюбовний 
Післанец,  и  признака  для  післанця, 
Від  кого  він  в  післанцях.  —  Се  запевне 
И  княгиня  знає,  и  тобі  тим  скорше 
Йме  віри,  бо  и  те  запевне  знає 
Що  сей  топір  святий  є  гуцулам. 


')  В  перводр. :  висіухати. 


187 


Капеляне!  се  маого  я  тобі 

Повірив !...  Але  муж  -     щоб  не  зробив 

Для  своєї  люби  !... 

Є  з  у  і  Т   (про  себе). 

Яка-ж  наука 
Для  мене!... 

(До  О.іексн.) 
То-ж  ирийди  за  пів  годинко  !  — 

Ол  є  кса. 

За  пів  години,  кажеаі?  —   Прийду! 
(Йде  п  потикаєсь  пдучп.) 
В  ката !  — 
Любі-ж  однако  все:    чи  зиск  чи  втрата!  —  ^) 

іПріч.) 

Шеета  бееїда. 

Єзуіт. 

Єзу  І  т. 
И  справди  шного  дав  мені  єси! 
И  справди  много!..  Бо  отсей  тоїіір 
У  народа  святий,  и  він  єго 
За  всі  корони  світа  не  міняв  би ! 

(Смотріпь  вістрє.) 

А  й  твоє  вістре  гостре,  топоре ! 
Ти  много  можеш  катовп  служити, 
Та  душ  переколоти  І...  То-ж  подай, 
Во  віки  невсипущий  аде  ти 
До  сеї  зброї  руку  ще  мені 
А  виграна  кровава  та  є  гра, 
Що  грати  я  задумав !  —  Але  ти 
Не  любиш  там  барити  ся,  де  кров 


1)  В  автографі  слідуючі  сііепц  першого  акту  аж  до  слів : 
,  О  гуцуле !  —  читав  він  з  свої  кнпгп :  ^ 
„Орев  у  сонце  лпш  би  грав!  у  сонце  лиш!  і  т.  д. 
четвертої    сцени,    другого    акту,  затратились.    Пропуски  ті  репроду- 
куємо з  перводруку.  — 


—  188  — 

Та  людскі  душі  ти  на  жир  запахнуть ! 

Бо  сли  ВІЯ  очи  мої  не  заводя  — 

То  Дзвінка  там  йде,  с  тих  нешт  одна, 

Що  легкомислого  гільтая  того 

Всилила  ся,  а  він,  як  не  одну  вже, 

У  свої  женихливости  нехав  ? 

Так!  се  она!  — 

(Ховає  топір  по  за  плечі.) 
Лиш  скорше,  моя  паво  ! 
Вас  пекло  вивело  собі  на  славу ! 

Сема  бееїда. 

Дзвінка.  Єзуіт. 

Дзвінка  (з  горя  ревучи). 
Капеляне !!!... 

Єзуіт. 
Ісусе  Сине  Божий !... 

У  сльозах,  красна  Дзвінко?  —  А  то-ж  хто 
Такий  невірний  та  немилосердний, 
Такі  прекрасні  любі  оченята 
У  сльозах  затопяти  ?  — 

Дзвінка. 

Хто?  —  а  він! 
Невірний  Довбуш  той!...  Капеляне! 
Що  я  для  него  учинила  —  того 
Люба  не  учинила  ще  як  світ!  — 
А  він... 

Єзуіт. 
Що  маю  чути  ? !  — 

Дз  вінка. 
Що  мя  зрадив  ! 

Покинув  !  понехав !  мене  забув  ! 
А  то  усе  через  одну  циганку ! 
Пеколну  чарівницю !... 

Єзуіт. 
Може-ж  бути  ?!  — 


189 


Через  одного  опуда  —  найкращу 
Се  молодицю  на  всї  гуцули  ? !  — 
Я  Службу  Божу  — 

Дзвінка. 

Гостію  мені' 
Капеляне  !  священну  гостію  !  — 

Є  зу  і  т. 
Ісусе  Свне  Божвй !...  И  на  віщо?!  — 

Дзвінка. 
И  ти  питаєш  ще  ?  —  Невірного 
До  серденька  пеколними  ланцами 
На  віки  приковати !  —  на  тото!   — 
О,  я  таку  найшла,  що  се  мені" 
Учинить,  лиш  ти  гостию   — 

Єзуїт. 
А  як 
Таку  тобі  я  найду  знахарку, 
Що  ц  без  гостиї  тобі  се  вчинить  '''  — 

Дзвінка. 
О,  справ  мене,  капеляне,  а  ввесь 
Маєток  мій  ЄЇ!  —  А  я  богата!... 

6  з  у  і  т. 
Она  сто  раз  богатша-ж... 

Дзвінка. 

Хто-ж  она? 
Є  з  у  і  т. 

Княгиня. 

Дзвінка. 
Чарівниця  ґ !  — 
(Єзуїт  показує  топір.) 
Довбушів 
Топір!!! 

Є  зу  іт. 

А  ще  й  в  післанцях  до  княгннї !  —  - 
Ти  ще  не  розумієш?!  —  Ти  и  Цора : 


—  190  — 

Обі  есте  ошукані ;  бо  Довбуш  — 
Княгиню  любить ! ! !  — 

Дзвінка. 

Я  пропала !.,, 
6  з  у  і  т. 
Так! 
Пропала  єсь,  нещасна !  —  Але  ти 
Ще  не  пропалась,  як  тілько  схочеш 
Послухать  віої  ради  и  піти 
За  моем  проводом. 

Дзвінка. 

Як  то  дитя 
За  матери  руками,  лиш  пімстптись 
Мені  над  Ляшков  дай!  а  то  пімститпсь, 
Аби  аж  пекло  зодрегнуло  ся !  — 
Оттак  на  ні"  пімститп  ся  !  — 

в  з  у  і  т. 

Пі  мстиш  ся, 
Лиш  на  сам  перед  постарай  ся,  с  Цоров 
Союз  зробити. 

Дзвінка. 

И  ще  більше!  —  Я 
Такий  вповім  тп  спосіб,  іцо  змиев 
Она  на  него  встане:  невсипущов 
Гадюков,  що  'го  переслідувать 
До  страшного  аж  суду  буде  !  —  Слухай... 

(Шепче  'му  в  ухо.  —  Вітак  на  го.іос.) 
Той  хрест... 

є  з  у  і  т. 
.    Хороше,  Дзвінко!  прехороше! 
За  се-ж  ти  й  твого  Довбуша  дістанеш ! 
Бо  й  я  знов  знаю  спосіб... 

(Шепче  їй  в  ухо.) 

Дзвінка. 

Ти  мін  Бог! 
ДЗ'Ша  во  вік  тя  моя  величає  І.. 


191 


Єзуіт. 
Я  хочу  й  варт  се  бути  !  —  На-ж  тобі 
Топір  сей  дорогий  —  п  дожидай 
У  мої  мя  кімнаті",  де  о  далі 
Порадийіось,  що  прийде  нам  робити !  — 

Дзвінка. 
Бих  мала  по  чоло  в  крові  бродити  !  — 

(ПрічЛ 

Осма  бесіда. 

взуіт. 

Єзуіт. 
Так !  по  чоло,  невісто !  по  чоло ! 
Та  доля  гуцулска  рішила  ся ! 
Безвстидниця  мішає  жеребці  — 
Свавільний  гуцул  їх  тягнути  ме    — 
И  витягне  —  нещасте  неповіте  І 
Там  кров  шумить,  де-  женясь  Єзуітн  !.. 
Вже  йдеш?  —  Ходи,  ходи!.. 

(Чинпть  ся,  що  пяаче.) 

Девята  бееїда. 

Олекса.  Єзуіт. 

Олекса. 
Се  що  тобі !  ?  — 
Ти  плачеш?  —  Що  ся  стало?! 

бзу  іт. 
Умерае !... 

Ол  екса. 

Про  Бога  !  —    хто  ? 

Єзуіт. 
Княгиня,  милий  друже ! 
Княгиня  наша  гине!  —  Той  пожар... 


—  192  — 

Олекса. 
А  то  ще  тут  стоіш  та  не  летиш  ? ! 
Лїкарий  ! ! !  —  Але  не !  —  мене  пішли  ! 
Я  скорше  від  усїх  — 

6  з  у  і  т. 

Три  лікарі 
При  нї... 

Олекса. 

И  що-ж? 
Єзуїт. 
Усе  пропало,  кажуть, 
Коли  одна  ще  річ 

Олекса. 

Яка  ще  річ? 

6  з  у  і  т. 
Така  дивна  й  чудна,  що  и  сказати 
Не  вмію  ти. 

Олекса. 
Кажи!  — 
(Ловить  за  ніж.) 
Бо  ріжу  тя! ! ! 
Єзу  іт. 
Якийсь  циганин  має  мати  хрест, 
И  то  ще  знахарский  — 

Олекса. 
И  що  с  хрестом  тим? 
Я  знаю  'го ! 

бзу  іт. 
Той  хрест  ?!   —  О,  слава  Богу ! 
Тогдн  усе  гаразд ! 

Олекса. 

Який  гаразд? 
бзуіт. 
Той  тілько  хрест  для  неї  ти  дістанеш 
И  жити  ме. 


1У8 


Олекса. 
Той  хрест... 

Єзуіт. 

Лиш  він  оден 
Від  смерти  може  саасхи  ю. 

Олекса. 
Дістану ! 
Хоть  най  и  сто  дівкам  я  катом  стану !  1 ! 

(Пріч.) 

Десята  бееїда. 

Єзуіт. 

в  З  у  і  т. 

Ти  гойний,  як  я  вижу !   —   Ха  ха  ха!... 
Тим  езуітам  до  Дзвінок  у  школу 
Ходить  би  ще !   ей  Богу !  —  Хабалиця  — 
А  другий  гуцул  —  третий  єзуіт  — 
Копай  ся,  осде,  тисяч  миль  у  спід  1 
Копай  сяі  ! !  — 

(Перестрашений.) 
ВІН  вже  й  тут !  І !  —  Га  га !  —  вже  й  тут... 

Одинацята  бееїда. 

Післанец  з  запечатанов  пачков  у  чорні  куверті.  —  Єзуіт. 

11 1  С  Л  а  Н  Є  Ц  (змінявше  таііні  знаки). 
Від  честного  отца  провінцияла  ! 

6  зу  іт. 
По  тричи  кожду  букву  у  покорі 
Цїлюю ! 

Післанец 

Добре!   ~    Третпй  обсерванц ! 

И  —  „А(і  таіогет  Веі  §1огіаю ! ! ! 

(Пріч.) 

ПИСАННЯ  «КДЬКОВИЧА  III,    і.  13 


194 


Дванацята  бесіда. 

(Єзуіт.  —  Вітак  урядники,  трабанти  и  слуги). 

взуіт, 
в  печати  „1.  Н.  8."!  —  я  розумію!.. 
Від  прежасної  ради  тої  в  тронци !... 
Чого-ж  я  дрижу?...  Я-ж  хіба  давно 
Не  дожидаю  сего?  —  —   Тихо,  серце!  -- 
Хто  чортови  раз  руку  вже  подав  — 
Той  не  відоиаіе  ю  вже  и  по  віки  !  — 
Будь  тихо-ж,  серце !.. 
Горі  уже  не  повертають  ріки!... 

(Роспечатує    пачку  и  виймає   з  неї :    срібний    хрест    на    ланцушку, 
фіолю,    гтарип    папір,    и    лист.    —    Лист    зараз    зачинає    на   голос 

читати :) 

,,А(і  таіогет  Веі  ^Іогіат!   —    Інструкцоя.    — 
„Прийшовше  пора,  де  виконатись  має,  що  над 
„рускийі  воеводов  рада  в  тройци... 

(Далі  читає  по  тиху.  —  Вітак  голосно:  ) 

вАле  найголовна  річ  є,  аби  ти,   не  терявше    ані  раз 
„часу,  за  діло  взявсь!  —  Р.  8. :  У  сей  час!!!  — 
То  хайже  буде !  —  у  сей  час ! ! !  — 

(Дзвонить.  —  Урядники,   трабанти,    слуги   з   лушницями    виступа- 
ють и  становить  ся  кругом.) 

В  сей  час 
Всіх  гуцулів  тут  на  подвірє  скликать !   — 
В  них  нинї-ж  Купала   —  то  будуть  всі 
При  купі,  легко  буде  їх  дістати.  — 
А  сли  питатимуть,  о  віщо  ходить. 
То  відповісти  їм,  що  річ  йде 
о  волю  гуцулску  !  А  кінні  два 
Післанцї  най  стоя  на  поготоиі. 
Се  про  случай,  коли  бо  треба  було 
Від  мене  з  листом  князя  здогоняти !  — 
До  дїла-ж! 

Усі. 

У  сей  час!  — 
(На  право  и  на  ліво  вріч.  —  На  под})и  робшч.  ся  дуже  темно. ) 


-  195  — 


Є  З  у  і  т. 

А  ти,  о  аде!   — 
Усї  ворота  твої  на  роствір  !  — 
Твій  жрець  ступає  з  жертвов  у  твій  двір!  ■ 
Не  чуєш  ?  —  кров  шумить  ц  смерть  гуде  !  ■ 
Він  нарід  гуцулский  се  за  собов  веде!  — 
Гостри-ж  топір  и  увінчай  ііретвори!   — 
.Світ  наш,  а  ми  твої!  Грай  кров  як  море!!! 

Заслона  паде. 


ДРУГЕ  ДІЛО. 


ІЮДРЯ: 

Зовсім  на  передї  поперечний  гостинець,  за  ним  ватикий  шатер  на 
роствір,  серед  іпатра  ватріїще,  від  ватрища  на  право  и  на  ліво  ви- 
високі  скрині  як  столи,  а  біля  них  гапчаники.  —  На  правій  скрипи 
ваіика  книга  и  всілякий  знахарский  наряд,  на  лівій  зеркало  и  вся- 
кий челядинский  крам.  —  Ніч.  — 

Перша  бесіда. 

(Олекса  и  Джімір    надходя    гостинцем  с  правого   боку.    —   Джімір 
святочно  убраний,  и  має  в  руці   китицю   осинового  гіля.)  — 

Джімір. 
Як  Джімір  ем !  що  езуіт  той  злодій  ! 

Олекса. 
Він  друг  мій!  — 

Джімір. 
Так?  —  перед  таквмн  други 
Без  бука  ГОДІ  перейти  село  !  — 
Але  куда  се  йдеш?  —  до  Дзвінки? 

Олекса. 
Я 
До  Дзвінки?!  —  Ха  ха  ха!... 

Джімір. 

То  вже  и  ся 


197 


Тобі  навприкрилась?!  —  Олексо!..,  дай  ся 

Ти  на  пересторогу!  не  жартуй 

З  жоночим  серцем  ти !  —  Невіста  —  правда  — 

Слаба  є  плоть ;  не  розум,  але  примхи 

Владіють  нев.    -   Але  в  любі  в'на  сильна 

Як  лев,  а  у  ревнованю  устекла 

Як  тигрис !  —  Стережи  ся-ж  !  —  понехай 

Свавільне  твоє  то  женихане 

Вже  раз! 

Олекса. 

А  я-ж  до  них  ся  залицаю  V !  — 
Або  хіба  се  не  они  сами 
Мені  на  шию-сь  вішають,  що  й  нині 
Позбутись  їх  не  можу?!   —  Я-ж  бих  знати  рад, 
Чи  ти-б  від  мене  лучший  був,  коли 
Тобі  би  голубець  уже  печений 
Готовий  в  уста  влетів  ?  —    Але  Дзвінку 
Любить,.... 

Д  ж  і  м  і  р. 

А  предсе-ж  виділось,  що  ти 
Ю  любиш?  — 

Олекса. 

От  —  як  то  уже  буває !  — 
Та  й  справди,  що  ту  Дзвінку  я  любив, 
Матбути  дуще,  як  яку  там  другу ; 
Она-ж  хороша?  -      Справди!  ся  невіста 
Хороша!  —    не?  —     -  Але  з  убійницев 
Любитись... 

Д  ж  і  м  і  р. 

Що  ти  кажеш  се  ?!  —  Она 
Убійниця  ?! 

Олекса. 

А  може  не  строїла 
Она  старого  свого  чоловіка, 
Се  Дзвінку  ШтеФана? 

Д жі  мір. 
Ох  Боже!  —  того 


—  198  — 

Предоброго,  благого  ШтеФана?! 
И  хто-ж  тобі  вповів  ? 

Олекса. 
А  Цора,  та 
Хорошая  циганочка,  що  тут 
В  шатрі  отсїм  в'на  мешкає. 

Я  знаю ! 
Отець  їй  пребогатий  Морган  той 
Той  славний  знахар-ворожбит,  що  вів 
Над  золотим  хрестом  одним  чарує.  — 
Від  неї  се  довідавсь  —  и  яку-ж 
Причину  мала  Цора,  се  тобі 
Вповісти? 

Олекса. 

Ай!  —  Ся  дівчина  давно  вже 
На  мене  око  вергла.  —  А  оногди, 
Як  я  по  похороні  ШтеФана 
До  Моргана  прибіг,  аби  мені"  він 
Поворожив  —  то  Цора  и  вповіла 
На  Дзвінку. 

Джім  ір. 

Ох  дївки  ті !  —  ті  дівки !... 
И  що-ж  понесло  до  ворожбита  тя? 

Олекса. 
Роспука,  встїч,  чи  знаю  я  вже,  що? 
Подумай  лиш !  —  У  похорон  таки, 
На  тризні  зараз  зачинає  та 
Безвстидниця  мене  за  себе  сватать, 
А  то  ще  й  так  безлично,  що  всі  гостї 
Почервоніли.  —  Брид,  устїч,  роспука 
Зберае  мя!  Я  дивлю  ся  ио  людех  — 
Мужчини  с  пліч  стискають  та  сміють  ся, 
Жінки  собі  шепочуть  по  закутках, 
Я  чую  по  слівци  про  сіль  космацку. 
Жах  мя  бере !  я  думаю,  що  я 
У  пеклі  горю!  у  очех  чорно 
То  червоно  ми  грає!  н  лиш  тілько 
Ще  тямюсь,  що  штрикаю  зза  стола, 


-  199  - 

И  лечу  право  в  сеіі  шатер,  аби 
Віщун  усю  мп  правду  уповів ! 

Д  жі  мі  р. 

А  тут  найшов  собі  за  Дзвінку  н  змінку  ? 

Олекса. 

Або  чому-ж  би  не?  —  Та  дівчина 
Мя  щире  любить,  та  и  не  погана ! 
Запевне  !  —  Але  що  мені  на  нї 
Найлучше  уподобалось  —  то  те  : 
Що  тими  охмами  любовними 
Школи  мя  не  нудить,  як  ті  другі, 
Що  часом  аж  обридло  слухати! 

Д  ж  і  м  і  р. 

О,  се  вже  правда  є !  —  А  прийдеш  нині 
Ти  на  базар? 

Олекса. 
Який  се  —  на  базар  ? 

(Джімір  покаеуе  на  осинову  юїтищо.  —  Далеко  чути  скрипки, 
співи,  ухканє,  котре  чим  раз  далі  у  глїб  пропадає.) 

Га!  Купала!. 

Джімір. 
То-ж  не  бари  ся  дуже. 

(Приспівує  купальної.) 

А  парубочки  та  з  дївочками 

Гий  !  гий!  гин  ! 
За  Флоярками,  за  скрипочками  — 

И-гу!!!  — 

(Пріч.) 
Олекса. 

И  я  йду  з  ними !  —  А  она-яс  —  Зістану  ! 
Я-ж  бо  ледїнь !  ще  й  гуцулского  стану!   — 

(У  другьй  бік  пріч.  І 


—  200  - 

Друга  бесїда. 

Цора.  Зараз  вітак  Зоя. 

Цо  р  а 

(Оберемок  ріща  на  руцї,  уходить  на  задні  двері  и  зачинає  огонь 

класти. ) 

Як  батько  мій  над  своїм  тим  хресхші 
Так  може  роспадатись?... 

Зоя    (ще  за-  подрев). 

Дома,  Цоро  ? 
Цора. 
Ввійде!  —  Пістунка  моя... 

Зоя   (уходить,    вязку   отрутного  зї.тя  і  глечок  у  руках). 
Де  твій  батько?  — 

Цора. 
От  тількі  що  с  хрестом  до  головицї 
То  відвела. 

Зоя. 

А  ти  ще  не  питала 
У  него,  що  за  хрест  він  се  чарує  ?  — 

Цора. 
Я?  —  не  ще  !  —  тай  навіщо?  — 

Зоя. 
Ай !  —  щоб  знать ! 

Щоб,  доню,  знать !  —  А  твій  стрілець  хороший  — 
Що  діб?  — 

Цора. 

О,  мій  Лесь!...  Як  я  тобі 
Віддякуюсь  ?... 

Зоя. 
За  віщо  ?  —  що-м  тобі 
Про  Дзвінку  оповіла?  —  Хі  хі  хі !.... 
Ти-ж  битим  золотом  ми  заплатила!  — 
То  золото!  —  то  красне  золото! 
И  Дзвінка  дала  золота  богато 


201 


Богато !  —  але-ж  бо     варт  'го  був 
Зварок  мій!...  И  годинку  не  каравсь!... 

Цора. 

Гу! 

Зоя. 

Чо'  ти  страшно,  доню?  —  Але  відки 
Стрільця  ти  твого  знаєш?  — 

Цора. 

О,  давно  вже 
Єго  я  знала,  и  давно  еіо 
Вже  любю,  ледїня  хорошого, 
Хоть  нишком  лиш,  у  свому  серденьку.  - 
Та  як  оногди  красний,  як  Озіріс, 
Прийшов  до  батька  ворожити   —  то 
Не  було  мому  серцю  стриму  вже  — 
И  я  усб,  усе  'му  оповіла, 
Що-м  знала!... 

Зоя. 

Ну  —  а  він?  — 

Цора. 

Зареготав  ся, 
Як  я  ще  з  роду  так  не  чула  —  и  — 
Узявши  мя  за  руки  —  каже :  дївко  ! 
Як  було-б  се,  аби  ми  ся  любили?   —  — 
Ти-ж  не  віддана  ще!  не  має  в  тебе 
Кого  троїть ! 

Зоя. 

А  ти? 
Цора. 

Була  єго! 
Він  мій !  на  віки  мій ! 

Зоя. 

На  віки  твій?! 
О,  нерозумна  ти  дитино!  —  ти-ж 
Ту  гуцулску  любу  не  знаєш  ще?  — 
Він  важить  й  свою  голов  ;^а  сернов ! 


—  202  — 

А  ЯК  ю  лиш  дістав  —  так  зараз  и 

За  другов !  —  Але  будь  мені'  здорова  !   — 

З  отеего  зїлячка  дрімучого 

Ще  нині  мушу  я  зварок  варить !  — 

Дзвінок  живе  чимало!... 

(Йде,  а  на  двеі)ех  з'уппняєсь.) 

Не  забудь  же-ж 

Про  хрест  у  батька  твого  запитать ! 
Бо  чоловік  повинен  всього  знать ! 

(Пріч.) 

Трета  бееїда. 

Цора.  Зараз  вітак  Морган. 

Цора. 
Я  се  давно  хотіла  вже,  та  все 
Неначе  би  несамовита  сила 
Язик  ми  з'упиняла!   —  Але  де-ж  він 
Барить  ся?  Га!  йде  вже... 

Морган  (ще  за  подрев). 

Де  ти,  доню?  — 

Цора  (біжить  до  него). 
Тут!  Ждіть!  поволи  лиш!  я  поведу  вас... 

<С.діпш1  Морган,  великий  зо.іотий  хрест  на  ланцушку  у  .іїві,  а  зна- 

харекпй  бияик  у  праві    руш,  мацаєсь  у  шатер.    —  Цора  провадить 

'го,  садовить  на  егільцп    на    право,  а  сама  йде  на  ліво,  сідає  коло 

зеркала,  де  чесатись,  уквітчатись,  и  прибіратись  зачинає). 

М  орган. 
Чи  пізно  вже? 

Цора. 

Вже  по  опівночи.  — 

Морган. 
То-ж  на  годинку  задрімаю.  —  Скоро-ж 
Ти  світову  узриш,  то  мя  збуди, 
Бо  ввесь  мій  труд  за  двацять  рік  н  оден 
Пропав  би. 


—  203  — 

Цо  р  а. 
Батечку?... 

М  о  р  г  а  н. 

Питай  ся ! 

Цора. 

Що 
Отеє  за  крест,  що  ви,  як  кажете, 
Вже  років  двацять  и  оден  над  ним 
Працюєте  в  одно,  в  одно  у  книгах 
Старих  тих  смотрите,  так,  що  над  ними 
И  вид  ваш  пострадало  ?  Що  се  дїло 
Є  знахарске  —  то  я  й  сама  уже 
Покмітила.  —  Але  велике  мусить 
И  важне  буть  оно,  бо  муж,  як  ви 
Над  ним  не  роспадавсь  би  так? 

Мо  р  га  н. 

О,  доню ! 
У  моєму  віку  дни  не  на  те, 
Аби  у  играшках  марних  терять  їх  ! 
Велике,  превелике  моє  дїло !  — 
Ще  три  дни  лиш  —  а  я  владикою 
Всіх  духів  !  —  ще  лиш  три  дни  —  а  я  царь 
Над  усїма  царями !  крушу  скіптри, 
И  роздаю  корони !  —  ще  лиш  три  дни  — 
А  моя  добра  Цора  гие  сіять 
У  славі  своїх  праотец  :  в  коронї 
Тих  давних  Фараонів  ! 

Цора. 

Фараони- ж 
Нам  праотці  були?  !   —  Яким  же-ж  ділом 
Узялись  ми  в  сих  горах,  в  сих  чужих? 

Мор  га  н. 

О,  не  питай  мя,  доню !  —  Як  пісок 
Сагари,  що  Самум  той  ним  мете : 
Оттак  и  доля  розмела  наш  нарід 
По  світї,  и  нам  більше  не  осталось, 


204 


С  корони,  царства,  слави  не  осталось, 
Як  книга  ся  одна.  —  Але  й  за  ню 
Богам  святим  да  честь!  —  бо  в  книзі  сї 
Найшов  хреста  отсего  тайну  я 
Записану.  —  И  три  ще  дни  лиш,  доню, 
А  той  старий  Єгипет  світлим  своїм 
Витає  нас  вінцем ! 

Цора. 

Нам  добре  й  тут!... 

М  о  р  г  а  н. 
Бо  молодий  той  гуцулский  стрілец  так 
До  серця  ти  пристав?  -    О,  доню!  доню! 
Давно  вже  я  тобі  сказать  хотїв, 
Заборонить  хотів,  єслн-б  тобі  я 
Заборонить  лиш  міг  що,  та  не  знав, 
Що  боронить  любі  —  то  все  одно 
Що  ув  огонь  оливи  сипать.   —  Але 
Ти  стережи  ся,  доню! 

Цора  (про  себе). 

Все  одної !... 

М  о  р  г  а  н. 
Бо  гуцул  щирий,  добрий,  в  него  двері 
Ніколи  не  заперті  чужинцеви, 
А  серце  людскі  нуждї.  —  Він  ЖИТ6М 
Новажить  за  ягнятком,  би  'го  вирвать 
З  медвежих  лап :  —  але  люба  єго    - 
То  поломінь  соломи,  що,  як  буйно 
Палахла  —  так  без  слїду  и  загасла ! 
Хіба-ж  та  моя  рожа  не  прекрасна? 
А  може-ж  того  мотиля  она 
Прибить  до  свої  несповітої 
Краси  хоть  на  годинку  ?  —  на  мінутку  ? 
Се  гуцулска  люба!  —  Сагая  моя!... 

Цора. 
Мій  батьку?... 

М  орган. 

Доню?   — 


-  205  - 

Цо  р  а. 
Що  давно  вже  вас 
Я  прошу?... 

М  о  р  г  а  н. 

Га  я  знаю... 

Цор  а. 

Росповіжте 
Мені"  про  мою  неню ! 

М  о  р  г  а  н. 

Не  хотів  я 
Ті  давні  та  глубокі  свої  рани 
До  емерти  ще  разити.    —  Душав  я, 
Жасну  ту  мою  тайну  у  шогилу 
З  собов  узять,    -  Але  коли  вже  річ 
Про  гуцули  зайшла,  а  ти  мене 
Про  долю  твої  матери  питаєш: 
То  се  матбути  воля  вже  богів. 
Аби  я  не  мовчав. 

Цо  ра. 

Уповідайте-ж ! 
Мо  рган. 

То-ж  слухай,  доню  ! 

Я  лічу  нинї  годів  девяносто. 

Але  оперед  років  трицяти 

А  був  я  удівцем  —  то  твої  мами 

Краса  так  вельми  мя  очарувала, 

Що  я  о  руку  їй  старав  ся,  и 

Дістав,  хоть  силов,  бо  она  любила 

Стрільця  хорошего  а  не  мене  ! 

Стрільця  се  гуцула... 

Цор  а. 

Гм  !  —  А  вітак? 

М  о  р  г  а  н. 
Тогди  у  перше  спомянув  я  про 
Сю  книгу  и  став  способу  шукати, 
Яким  би  серце  любої  невісти 
До  себе  привернути.    -    Й  найшов, 


—  206  — 

Чого  шукав  я  :  тайну  срібного 
Хреста  такого,  щоби  можна  килі 
Любу  причарувать. 

Цора. 
И  ви  запевне 
Постановили,  виконать  те  діло  ? 

М  о  р  г  а  н. 
И  виконав,  хоть  повних  сі»!  я  рік 
До  него  приложвв,  як  ось  до  сего 
Оден  и  двацять.  —  Але  діло  вдалось! 
Туй-туй  що  вдало  ся  —  аж  тут  приходить 
О.  слухай,  моя  доню !  —  тут  приходить 
Він  !  він !  челядник  ТіФона  рудого  ! 
Він,  що  єго  нещасна  твоя  мати 
Любила  до  роспуки.  намовляє. 
У  мене  хрест  украсти,  п  ему 
Єго  подарувати. 

Цора. 

Моя-ж  мати?  — 

М  о  р  г  а  н. 
Послухала!  —  Яку- ж  бо  жертву  би 
Люба  та  не  принесла  для  люби  ?  —  — 
О.  би  він  був  любив  ю  лиш,  я  був  би 
И  те  їй  не  перечив,  так  лЕобив  я 
Прекрасну  твою  матір.  —  Але  не !  — 
Се  инак  мало  стати  ся,  жаснїще. 
Як  ТіФон  сам  би  сего  впдудіав  І... 
Бо  ю  він  не  любив,  але  любив 
ГраФиню  там  на  замку  він !   —    Для  неї 
Він  бідну  твою  матір  ошукав ! 
Для  неї!  слухай,  доню!  слухай  >ліоя!  — 
И  навідь  тілько  милосердія 
Не  мав,  аби  ся  хоть  не  приповісти  !  — 
О  не!  не  мав!   —  С  пеколним  реготом 
Признавсь,  для  кого  витуманив  хрест 
У  нещасливої  І 

Цора. 

А  мати  що  ? 


-  207  - 

М  о  р  г  а  н. 

Шо?  —  скочила  в  огонь  и  в  нїм  згоріла!!! 

Ц  о  ра. 

О,  Ізіс'... 

М  о  р  г  а  н. 

Ув  огонь,  и  в  нїм  згоріла, 
О,  доню  І  —  За  для  того  стережись 
Ти  гуцулів !   —  о,  стережась  їх,  доню  !  — 
О,  доню  —  стережись!... 

(Цора  наслухає  п  вибігає  на  двір.) 

Ти-ж  слухаєш  ?  — 
О,  Цоро?  моя  доню?  —  вже  н  пішла... 
И  якже-ж?  скажу  їй,  що  в'на  донька 
Стрільця  є  того?  —  —   Але  на  що  се?  — 
Она  усе-ж  Сагаї  мої  чадо !... 
А  я  любив  ю  так!.. 

(Дрімаючи.) 

Она-ж  6Г0 
Любила...  скочила  в  огонь...  да  що  ж?... 
В  огнц  и  в  кривіх  світ  ЦІЛИЙ  колись... 
О,  Ізіс!...  О,  Озіріс!... 

(Усипає.) 

Цора    (вертаючи). 

Вже  усн}  ли  ? 
О,  спочивате  з  Богом,  батечку!... 
Я  в  час  скорняю  вас !  .. 

(Сідає.  По  хвили.) 
Де  Ж  він  так  довго 
Барить  ся  нинї?  —  Га,  як  батько  иравду 
Мені  казав  ?  як  Зоя  не  брехала  ?  — 
Як  гуцул  не  умів  би  так  любити, 
Як  серденько  бажав  сего  наше  ?   — 
О,  змилуйсь,  Ізіс!  —  бо  від  разу  бих 
Умерла!  —  —  Але  хто- ж  би  сему  й  винен, 
Як  не  сама  я?  —  —   Я!  —  сама  лиш  я!... 
Бо  чом  я  'го  ніколи  не  питала. 
Чи  любить  він  мене  ?  —  —  Я-ж  думала, 
Що  та  люба,  що  мусить  аж  божитись  — 


208 


Не  може  бути  правою  любою?  —  — 

Да  все  одно !  —  Я  нині"  'го  спитаю : 

А  як  ту  бідну  свою  Цору  він 

Не  любить...  то  й  слова  згірного 

Від  свої  Цори  не  почує  він !   — 

Тут  ріки  и  глубокі  и  широкі  — 

И  стануть  ще  на  гріб  циганці  бідні!.. 

А  любить  він  мене...  А  чуй !   —  то  він  ! 

Який  же-ж  ! !  !... 

(Зодрегавсь.) 

Четверта  бесіда. 

Олекса.   Ті,  що  перше. 

Олекса. 
Чо'  так  зодрегнула  ся? 

Ц  ора. 
Який  се  в  тебе  погляд...  Гу!.. 

Олекса. 

Який?  — 

Цора. 
Як  в  ТІФОна  самого!... 

Олекса. 

^\.а  ха  ха  •■.. 
Ти  може  и  вгадала !  —  Але  й  ти 
Щось  не  весела  нині"  — 

Цора. 

6-ж  чого?... 
Олекса. 
А  не  хіба?  —  Не  молода  єси?  — 
И  не  жибш?  Чо'-ж  більше  и  бажаєш? 

Цора 
О,  ще! 

Олекса. 
То  „ще?«  - 


—  209  — 

Ц  О  р  а. 
Люби!... 

Олекса. 

Ха  ха  ха  ха !... 
Чя-ж  ті  любі  не  мав  вже  кінця?!  — 
А  я  знов  думав  бо,  що  ви,  цигани, 
И  без  люби  любить  умієте  ? 

Цо  р  а. 
И  без  люби  ?  —  Чи  ж  була  би  тогди 
Люба  любов? 

Олекса. 

Про  мене  и  набоєм 
Глухим!  Єй  Богу!  и  глухим  набоєм! 
Я-б  добре  заплатив!... 

Цо  ра. 

Се  що  тобі? 
II  справди:  що  тобі?  —  —  Признай  ся  лиш  : 
Ти  Дзвінку  все  забути  ще  не  можеш? 

Олекса. 
Я  Дзвінку?  —  Ба !... 

Цора. 
То  що-ж  ти  на  души? 
Чи  може  мнов  гордуєш  ?  —  покидаєш  ? 
Чи  другу  може  полюбив?  —  —  То  хоть 
Вповіж  мені',  котру  ?   —  А  відь  богачку  ? 
Чи  може  тяр  яку  княгиню?  —  кралю? 
Бо  й  справди  впдїла  тебе  я  в  снї 
С  тов  гуцулсков  княгинев  вашов  краснов 
У  пламенному  мори  ?  — 

О  л  є  к  с  а. 

О,  мовчи  !... 

Цора. 
Ти  зодрегеувсь?  ~  Таж  предсе  батько  сам  мін 
Тобі  казав,  що  княжескі  любі 
У  пламенех  конец?  —  Нагадуєш? 

ПИСАННЯ    ФЕДЬКОВИЧА    ПІ,    1.  14 


-  210  - 

Одної  пятницї?  —  як  о  ворожк}  ^; 
Ти  'го  жартуючи  просов? 

Олекса. 

Що  він?  — 
Ц  о  р  а.  2) 
„О  гуцуле!"   —  читав  він  з  свої  книги: 
„Орев^)  у  сонце  лиш  би  грав!  у  сонце  лиш! 
„А  ие  роздумає  собі,  що  світлого 
„Краса  та  хоть  би  и  вірловпй  бистрий  зріж 
„Затьмит,  и  що  небесниїї  жар  їй  торопкий 
яСпалить,  нехай  би  и  вірлоні  крила  се! 
„Для  того-ж  то  —   нехай  орев^)  не  нреть  ся  вище, 
вЯк  се  вірлу  подоба  є,  аби  не  впавсь 
„У  поломінь  червонну*)  їй.  н  не  згорів! 
^Так  п  тобі  раз,  гуцуле,  аіе  лучитись 
„А  лучитись  ти  буде  княжеска 
„Любов!  — 

„Да  ти  їй  стережи  ся,  як  тих  пламеннй ! 
,,3  безсмертними  на  міру,  годї  бити  ся 
„А  смертним  їх  престпл<»ви  корити  ся! 

Олекса     (ЩО    досії    з    Моргаиового    креста    очий',  не  спускав, 
схоиюєсь  и  йде  по  него). 

На  віщо-ж  дали  ті  безсмертні  крила 
Вірлови?  —  Не  до  лету?  —  А  орев 
У  сонце!!!  —  Що  се  є?  — 

Ц  о  р  а  ^) 

А  ти-ж  не  знаєш? 
Се  мого  батька  крест.^) 

Олекса. 

Даруєш  не  ?  — 


')  Так  в  періюдруку:  аа.м.  ворожбу. 
-)  Від  спх  слів  друкуємо  уже  з  автографу. 
^)  В  перводр. :  орел. 
^1  В  перводр.:  червону. 
•'')  В  перводр.:  очей. 

')  В  автографі  імена  означені  початковими  буквами   —  опі- 
сля подоповшовані  чужою  ])укон^  оловнем. 
'' )  В  перводруку  всюди:  х\іеп:. 


—  211  - 

Цор  а. 
■Сей  крест?  —  А  батько-ж  мій?!... 

Олекса. 

Даруєш?  —  не?   - 
Цо  р  а. 
Як  сміла-ж  я  би  сего?!... 

Олекса. 

Як  то  вдііесь 
Цїлїсїньку  годану  правити 
О  ті  любі  —  а  приндеть  ся  до  прубп    — 
То  розбивавсь  та  ціла  люба 
На  играшцї  дїточі !  — 

(Мече  Цорі  крест  у  подолок.) 

На !  —  держи    го 
Собі !  —  Се  так  піатбутп  п  лучше  І   —  И  — 

(Хоче  ЙТИ.) 
Добраніч !  — 

Ц  о  р  а  (не  пускає;. 

Ти  йдеш?  — 

Олекса. 

Пусти  мя  ! 
Цо  ра. 

Ми ЛИП  І 
-Одно  ще  словечко  !... 

Олекса. 

Але  останнє  ?  — 
Цо  р  а. 

Нехай  п  так:  останнє!  —  Любиш  мя?  — 
Не  завертай  так  жасно  ти  очима  І  — 
Ти  любиш  мя?  —  Чи  не?  — 

О  л  є  к  С-а. 

Лиши  !   —  Пусти  ! 


212 


Цора. 
Не  пущу,  аж  менї  не  відаовіш! 

Олекса. 
Га! 

Цора. 

Любиш  мя  чи  не?!  — 

Олекса. 

Я  любю  — 

Цора  (перебиває  ему  слово). 

То-ж 
Бери  собі  сей  крест,  коли  тобі 
На  тім  залежить  тілько !  — 

(Нладе  'му  'го  сцлов  за  черее.) 

А  умре 
За  ним  мій  батько...  ти-ж  менї  оставсь  !... 
Ти-ж  любпш  — 

Олекса. 

Ту  княгиню. ! ! !  —  а  она 
Вмерае  !  —  чула-бс?^)   —   она  вмерае  ! 
И  сей  лиш  крест,  сей  крест  лиш  сам  оден 
Від  смерти  може  спасти  ю !  —   Для  того-ж 
Прости  мя,  моя  Цоро !  —  Се  коліно 
Ні  князям,  нї  царям,  ні  Богу  навідь 
Не  гнулось  ще... 

(Припадає  на  коліно.) 

Просхи-ж  мя  и  подумай  — 
Що  се  люба  зробтіла  для  любови !  — 
Любнла-сь  мя?  —  Прости-ж!  —  и  будь   здорова!  !Г 

(Виймає  с  тобівки  ракву,  кладе  Цорі  в  ноги,  ^^  сщ  відходить-) 
швидко. і    .  ,    .      ,, ,.   .•  -  ,.., 


')  В  перводр. :  чулаєсь. 
-)  В  перводр.:  виходить. 


~-  21И  — 

Пята  бесіда. 

Ос  гал  і. 

Ц  О  р  а   (прийшовше  не  зараз  до  себе). 
Я  де?...  11  що  казав  він?...  Батьку!  батьку! 
Вставайте  умерати  і  !  !^) 

М  о  р  г  а  н  (с  просонку). 
В  плаїутени 
И  в  крнвіх  світ  колись... 

(Пробудпвшесь '.'-') 

Ох,  де  мій  крест.^! 
Де  крест  мій  ?  !  —  крест  тій  де  ?  ! ! ! 

Цора.   (Огоші,  що  трохіь  не  зовсім   погас  був,  піджигаїочп.  так 
що  дуже  велика  поломінь  бухає,. 

Де  ?  —  За  любу 
Єго  я  проміняла  ось ! ! !   —  Тп-ж  сам 
Оден  хотів  щасливим  бути,  старче  ?  — 
И  я!  11... 

Морган    (встає,  бере  книгу  и  знахарский  бпчик  н  мацаєсі.  аж 
по  за  ватру). 

О,  ТІФОне !  ти  не  заспав !... 
Безсмертні-ж  не  сприяють  чародійству  І... 
Нехай  І  —  їх  царство,  слава,  сила,  й  воля 
Але  ніхто  хай  не  втечеть  ся  долі 
И  —  кари  І  ! !  —  О,  Сагая... 

{Мечесь  у  поломінь,    котра  аїасно  бухає  п  палає,   п  аж  до  останку 
цскрамп  сипле.) 

Шеета  бееїда. 

Цора. 

Цора. 

Ждіт  мене... 
(Нагонить  ся  в  огонь,  але  раптом  з'упиняєсь.) 
Та  як  же  се  ? !  —  у  сей  пожар  пеколний  — 


1)  Сей  рядок  в  перводр.  пропущено. 

2)  в  перводр. :  пробудившись. 


—  2и  — 

Та  без  убійцї  йіого  батька?!  —  Не! 
Ніколи  в  сьвітї ! ! !  — 
Аж  доки  серце  то  дїяволске^) 
Твоє  на  моїх  йістов  острених  ножах 
Не  перестане  трепетати  ся !  —  ^') 
Аж  доки  препогана  Довбушів 
Душа  передо  мною  свою  пару 
Котюжу  ту  не  визяне  на  віки !  — 
Аж  доки  чорна  Довбушівска  кров 
Косицями  сикать  не  ме  у  Сїріїі, 
А  відти  знов  шуміти  облуком 
У  то  червонне  пекло  аж  не  буде :  — 
Аж  доти  й  я  не  піду  їх  шукать 
Святих  твоїх  тих  кісточок  шукать    — 
О,  пренещастниіі  старче,  в  сім  гробу 
Оі'иеннім  ! !  І 

(Узрівше")  ракву  —  підіймає  ю  хутко  и  роздинав.> 
Що?!  —  ти  золото  лишив?!  — 
То  людзкі  сердечка  за  золото 
Теперь*)  на  продаж  є  вже,  а  вітцї 
За  челядннскі  нїсенїтницї? !  — 

іМече  ракву  в  огонь.) 
У  пекло  и  с  тобов ! ! !   —  А  за  сей  кеп, 
Кепарю  Довбушуку,  твоє  серце 
То  бісе  я  горячим  золотом 
Насиню,  доки  аж  не  ме  збігать, 
По  через  верх  збігать,  як  ті  кітли 
Пеколні,  що  з  них  перетоплені 
Ті  грішні  душі  точуть  ся  валами 
В  пресподне,  сипючй  як  та  гадя, 
Та  местна,  в  моїм  серци  тут  — 

(Притискає    руку   до    грудий    п   дісгаєть    за    монество,    котре    собі 
хутко  з  шиі    зриває,   и,  з  далека    обзераіочи,    до    неко    примовяє  :) 

А  ти 
Чого  тут,  нісенітний  кравіе  ти?!  — 


^)  В  пернодр. :  діявольске. 

■-)  Тут  вставлено  в  перводруку  рядок :  «Святих  твоїх  тих   кі- 
сточок шукать, «  взятий  з  дальшого  тексту. 
•')  В  перводр. :  узрівши. 
*]  В  перводр.:  ТЄПЄ}). 


215 


На  віщо  здавсь  мені?!   —  у  пекло  и 
С  тобов  ! ! !   — 

(Мече  'го  в  огонь.) 

Та-ж  я  уже  не  Цора !  не 
Та  пребогата  Моргана  донька, 
Що  він  царскі  корони  та  скіпітри 
Гадав  був  роздавати,  як  на  діістї 
Обарінки  жебрущим !  —  О,  вже  не !  — 
Не  Цора  я  уже!  не  Фараонів 
Унука  я,  а  жриця  тих  богів, 
Що  в'ни  на  людзку  кров  та  людзкі  душі 
Чатують,  як  голодний  лев  иа  жир !  — 
Вам,  мсти  боги  ви!  —   Вам  я  завдаюсь  в  раби 
Вам  у  служалї!  и  служить  вам  буду,  як 
Вам  ще  ніхто  се  не  служив,  як  в  світі  криви 
Ті  виниі  й  неповинні  людзкі  ляють  ся  І   — 
И  мести  гострі  ножі  в  них  купають  ся... 
Во  вік  ! !  !  - 

(Обертассь  до  відходу.  —  .Завіса  паде.) 


ТРЕТЕ  ДІЛО. 


ГЮДРЯ  : 

Подвірє  в  замку.  —  На  ираво  її  на  ліво  великі  ворота  на  ростві|> 

—  С  переду  на  праяо    камяна    лавичка.')  —  У  затилю    велика  та 

жасна  желїзна-)  піч.  —  Ніч.  — 

Перша  бесіда. 

Пван  п  Лаґадин'')  надходя  у  ліві  ворота. 

Л  а  ґ  а  д  и  н. 
Ти  що  се,  Йване,  кажеш?!  двацять  рік 
И  пять  ?  !  — 

И  в  а  н. 

И  аять,  мій  вірний  Лаґадине  ! 
Як  мій  отец,  Василь  тЬй  славний  Довбуш, 
Пропав,  неначе  би  під  землю  впав  І  — 
О,  батьку  !... 

Лаґадин. 

Ти-ж  не  перевідував?  — 
Йван. 
Я,  братчику,  не  перевідував?!  — 
Всю  Ляччпну,  Угор пінну,  Мольдаву 


1)  В  перводр. :  лавочка. 

2)  В  перводр.  се  олово  пропупіено. 
=')  В  перводр.  всюди:  Лагадип. 


-  217  - 

Перепитав  у  вздовж  п  у  поперек  — 
Все  дарліа!... 

Л  аґа  д  п  н. 

Пек  ему  та  осина  !  — 
Щоб  Марта,  твоя  мати,  та  нїчо' 
Не  знала?  —  Се  не  може,  брате,  бутп  І 
Не  може,  кажу  ти  !   —  Хіба  ти  не 
Питав  у  неї  ся?  — 

И  в  а  н. 

Я  не  питав?!  — 
На  колїнкох  просив  !  на  Господа 
Благав  та  заклинав!  —  Усе  за  дармо!... 

Л  аґа  д  п  н. 

Що  ж  каже  предср.?  — 

Йван. 

Ти-ж  хіба  не  знаєш 
Ту  вічну  пісню  їй?!  —  У  неї  лиш 
Олексик  6  що  б!  —  лиш  він  є  варт 
У  неї  знати,  що  ся  з  батьком  стало  1   — 
Лиш  він  а  білш^)  ніхто!  —  О,  круча,  чорна 
Ти  матїрь,  ти !., 

Лаґадин   (грізно). 

Йване  !  — 

П  в  а  н. 

Бо  нехай 
И  так  се  буде,  що  у  світї  навідь 
И  рідна  мати  так  любить  не  може,  . 
Як  по  законах  би  природи  й  серця 
Годилось.  —  Кажуть  люде  бо  п  піють. 
Що  навісна  якась  любов  тов  доля 
Орудує!  —  Нехай!  —  Але  щоб  волю, 
Щоб  долю  питомого  народа 
Продати... 


В  перводр. :  більш. 


—  218  - 

Л  а  ґ  а  д  и  н. 

Як?!  —  Се  малаб  твоя  мата 
Зробить?!  — 

Йван. 

А  віоже  не  ?  —  а  пюже  не 
Завдала  громовий  той  наш  топір 
Она  Олексі'  своєму?  —  ему. 
Що  в  него  тілько  и  на  дудіцї,  що 
Гулять  та  женихатись?   —  —  П  такому 
Наш  громовий  топір  !... 

Л  а  ґ  а  д  и  н. 

Ти  ж  справди  віриш 
У  громовий  топір  той  ?  — 

Йван. 

Хю  мені 
Не  вірить  —  того  різать  єм  готів  І  — 
То  Ладо-Купало  —  уповідають  — 
Подарував  одному  князевп 
Давному  гуцулів !  —  Да  він  завдав 
То  хабалици!^)  —  За  того-ж 
Не  тілько  що  и  сам  свій  вік  утратив, 
Але  и  нарід  гуцулскин  до  впадку 
Привів.  —  О,  брате!  —  ще- б  и  нинї  ми 
На  поберіжю  моря  чорного 
Великим  та  праславним  народом, 
Коли-б  не  князь  —  гільтай  той  та  не  нешта !. 

Л  аґа д и  н. 

А  ііокліч  каже-ж  бо,  що  той  топір 
Нам  нашу  давну  славу  ще  добуде, 
Аби  лиш  гуцул  ся  найшов  такий, 
Би  варт  его  носить  ?  — 

Йван. 

О,  би  тон  гуцул 
Найшов  ся  раз  уже!... 


';  В  перводр. :  кабалницї. 


-  219  - 

Л  а  ґ  а  д  II  н. 

Він  вже  п  найшов  ся !   — 
ІІриііовідають  бо,  що  тому,  хто 
Святої  тої  зброї  годен  буде, 
Три  срібні  волоси  по  над  самим 
Чолом  п  виростуть.  —  Такі  се  три 
Я  волоси  у  твого  брата  видїв. 

И  в  а  11. 
Не  правда ! 

Л  а  ґ  а  д  п  н. 
И  присягну  ! 

Йван. 

То  п  тебе 
Маснпми  своїми  словами  він 
Вже  очарував?  —  То  забе|)ай   же-ж  ся 
Від  мене!  —  Ти  не  мій  вже  пооратилі  !   — 
Руш,  кажу  тп  ! ! !  —  Там  товпа  та  слїпа 
Йде,  що  'му  ся  молить  наче  Богу: 
До  неї  ворошпсь  !   —  О,  гуцулскин 
Ти  народе  нещастішй'),  ти!...  О!  О!... 

(Пде  потпч,  с'їд<ає   на  лавігіку,  її  заісрпває   собі  очи   полов  від  сар- 
дана.  —  Лаґадин  дпвііть  оя  на  него  жалібно  и  відходить  по  хвили- 

«•улуїо'ігі;. 

Друга  бееїда. 

Оден  старий  а  оден   молодий   гуцул   надходя  с  правого    боку  и  під- 

ходя    на    перед.  —  Нарід    сходить    ся  на  подвірю,    увесь    святочно 

убраний,  кресакп  у  оспповн   гіля   обтикані.  —    Де  хто  з  лупіницев. 

—  Ті  що  перше. 

М  о  л  о  д  и  й . 
Чого  зазвали  нас  отеє  на  замок  ?  — 

Старий. 
Хіба  не  чув?  —  Олекса  Довбуш  нам 


')  В  перводр. :  нещасний. 


220 


У  воеводп  волю  виходив.  — 
Се  має  нам  капелян  голосити. 

Молоди  й. 
То-ж  предсє  правда?!  —  предсе  тон  прорік 
Старої  Марти  сповнивсь,  що  Олекса 
Нам  волю  нашу  виходить  ?  — 

Старий. 

,  О,  сину  ! 
Конец^}  хвалить  аж  діло !  —  се  собі 
Міркуй  !  —  Бо  як  кошари  твоїй  вовк 
В  сусїдїх  —  то  не  думай  про  беспеку 


Отари  ти!. 


Ви  кажете? 


Молодий. 

То  протпв  кого  се 


Старий. 
То  против  бзуіта. 

Молодий. 
Ви  все  одної,  батьку!  все  лиш  гужя 
На  того  бідного  капеляна!    - 
Хіба  він  що  вам  винен  або  що?  — 
Він  чоловік  —  хоть  'го  туляй  до  рани! 
До  кождого  всміхнеть  ся,  заговорить, 
Пожалує,  порадить,  зажартуе, 
Ба  часом  навідь  н  грошем  заверже !  — 
Якого -ж  вам  ще  треба?  — 

Старий. 

То  то  то !  — 
На  дурнї  капканець  !  —  Давно  се  знаю! 
Я  годів  сто  и  кілька  вже  прожив 
И  много  світа  змірив.    —  .їїях  усїгди 
Був  гордий  ти,  н  з  горда  починав 
Собі.  —  Але  при  тому  всему  був  він 
Кругом  собі  козак,  и  не  питав, 
Чи  ти  хрестіянин,  чн  поганин, 


')  В  перводр. :  конець. 


—  221  — 

Чіі  турок  чи  піаскаль,  чи  пан  чи  кзіет^) : 

Він  щирий  був  тобі  сусід  и  брат, 

Аби  лиш  в  тебе  горло  не  зашцте, 

Та  руку  в  пазусі  бс  не  тримав  ! 

Але  як  лиш  дїяволска  та  орда, 

Та  чорна  езуіцкая  непевна, 

У  сю  державу  увалила  ся, 

И  всі  двори  и  хутори  шляхоцкі 

Обсіла  як  та  чорна  вороня  : 

Ого!  —  як  раз  минула  ся  п  щирість, 

И  побратимство,  и  усе !  усе !  — 

От  так  мій  сину  !  —  А  ми  доти  жили 

З  ляхом  як  рідні  братя  !  —  Все  пропало  !.., 

Молодий. 

Ще  може  й  не  пропало !  слава  Богу 
И  нашему  Олексі,  що  нааі  волю 
Ту  нашу  виходив  !  ~    А  ми  на  МарФу 
Ще  й  нарікали,  що  громів-топір 
На  него  передала!  —  О,  она 
Віщунка!...  Але  хто  так  поважно 
Ступає  там,  неначе  журавель?  — 
Ха  ха... 

Старий. 

Не  кпи  ся,  сину !  не  годить  ся  ! 
То  з  Маняви  чернець,  с  тих  православних, 
Що  єзуїтам  тим  не  далп  ся 
На  утку  ймнти,  и  анцихристу 
Не  записались !   —  Але  от  він.  — 


Трета  бееїда. 

Єзуіт  перебраний  за  православного  лонаха.  Ті  що  перше 

(-Ї  з  у  І  т. 
Слава 
Ісусови  Хрпсгу ! 


')  В  перводруку:  кметь. 


—  222  — 

У  с  ї. 
Бо  віки  слава  ! 

Єзу  і  т. 
В  вас  праздннк,  дїточки  ?  — 

У  сї. 

И  то  великий, 
Священний  отче! 

Молодий. 

Воєвода  паш 
Подарував  нам  волю  І 

Є  з  }  і  т. 

Гм  гді  гйі !  — 
Як  я  тобі,  що  в  тебе  вкрав,  віддазі  — 
То  й  то  дароване?  — 

У  с  ї. 

Ха  ха  ха  хаі. 

Молоди  й. 
А  як  я  те,  що  другий  в  вас  украв. 
Дістав  та  вам  віддав?  — 

Є  зу  іт. 

Гм  гм  гм  гм  І 
Тримавше^)  в  себе  років  кілька  сот?  — 

У  с  і. 
Ха  ха  ха  ха !... 

Молоди  й. 

За  се  би  слово,  отче, 
Вам  воєвод  не  подякував.  - 

С  т  а  р  п  н. 

Здаєсь,  що  честнпії  сеіі  Отец-)  єго 
Не  знає?  —  Годніііі   пан!.. 


*)  В  перводр. :  '1  римавпт. 
-}  В  перводр. :  отоці.. 


22Н 


Молодий. 

А  тяр^)  княгиня  !... 

Стари  й. 
Про  воевожу  він  се  каже,  отче !   — 
Она  спх  гір  є  дїдичка. 

Молодий. 
П  має 
Від  давннх  королів  таке  вам  право, 
Всіх  гуцулів  судити. 

У  с  ї. 

О,  се  с  правди 
Вам  ангіль  а  не  ляшка !  .. 

Є  з  у  і  т. 

Гм  гм  гм !  — 
А  їй  отец  ?  — 

Старий. 

Був  лютвірь  на  ввес  світ  ! 
Я  знав  6Г0.  —  Але  и  тяжко-ж  бо 
То  Господь  покарав  !   —   Одної  ночи 
Счез  безвісти,  и  кажуть,  що  'го  чорт 
Живцем  у  пекло  вхопив. 

Є  з  у  і  т. 

Гзі  ГМ  гм.  — 
А  тямиш,  дїду,  гуцула  одного, 
Що  він  Василь  ся  Довбуш  иазивав  ?  — 

II  в  а  и    'зриваючись). 
Мій  батько!!!  —  Де  він,  де... 

6  з  у  і  т. 

У  ті  печи  тазі ! 
У  ті  печи,  мій  сину,  в  ті  желїзні. 
Велів  6Г0  КНЯГИНІ  сеї  батько 
Живцем  спалити  ! 


* )  В  перводр. :  таж. 


у  с  і 
Га!... 

Єзу  і  т. 
Живцем  спалити  ! ! !  — 
А  ви  ще  віруєте  у  тон  ляцкпн  рід, 
Що  вашими  тілами  печі  свої  жже  ?  — 
О,  віруйте  у  них  ви,  але  день  и  ніч 
Не  забувайте  и  жасну  ту  піч 
Желїзну,  гуцули  ! ! !  — 

(Пріч.)  • 

Четверта  бееїда. 

Ті,  що  лишились.    —  Вітак  капітан  с  трабантамії. 

II  ч  а  н   (по  хвили  глухої  роспукп.) 

Як  було  се  ?  —  — 
Желїзну,  гуцули  ?  —  —  А  тут  же  є 
Оден  хоть  гуцул?  —  —  Се-ж  каміне  І  —   —    Скелї 
Без  серця!  —  —  Але  будьте  ви  п  камянїщі 
Як  камінь  сам.  — 

(У  крайні  тютостп.) 

Ану  ! ! !  Та  смочу  скиню 
Огсю,  де  гуцулскими  вже  тілами 
Желїзні  печі  топя  —  в  грузь !   —  у  прах !  — 
А  з  ляцких  голов  та  кісток  могилу 
'Му  висипю,  від  Чорногори  вищу !  — 
За  мнов  !  —  А  хто  ми  ониматись  ме  — 
Заріжу ! ! !  —  Гайда ! ! !  — 

(Усі  вимахують  топірцямп  п  хочуть  на  залок  пускатись.  —  Б  тім 
виступає  капітан  с  трабантали,  що  булд  за  печев  сховані.) 

Капітан. 

Що  тут? 

И  в  а  н. 

Василева 

Довбущукова  тризна!  а  ти  перший, 
Котюго,  на  заріз  'му... 

(Просажте  "го.  —  Капітан  паде  з  лоскотом.) 
Гопса!!! 


-   225  - 

Трасанти  (втікаюта). 
Чорті!!... 
Йван. 
II  то  найзавзятїщий  всіх  чортів, 
Що  кланями  у  пекло  стрімголов 
Грвміти  вами  буде!!!  —  Гайда... 

Пята  бееїда. 

Дзвоня  на  ґвавт.  —  Княгиня,    за   нев  їй  челядь  п.  т.  д.  впступає. 

—  Всї  гущ'лп,  окрем  ІІвана,  дають   ся  назад.  —  Ті,  що  перше.  — 

Поїзд  княгинї  ховаєсь')  боязливо  по  за  гуцули. 

Княг  н  ня. 
Стій, 
Ти  бунтівнику  ! ! !   —- 

(До  себе.) 

Хто  се?  —  Боже !... 

Йван. 

Хто?    - 
Твій  найчорнїщип  кат,  погана  ляшко  ти ! 
Що  'му  пеколнпй^)  твій     отец  вітця 
У  ті  желїзні  там  печи  спалив!  — 
Живцем  спалпв!  —  Чи^)  чуєш  тп?  —  живцем  !  !!  — 
За  него-ж  ти  загинеш... 

(Наскакує  на  княгиню  с  топірцем.  —  Поїзд  утікає). 

Шеета  бееїда. 

Олекса,  за  ним  Джімір.  Ті,  що  лишились. 
Олекса   (ще  за  подрев). 

На  бік,  братя... 

(Убігає  на  подрю*)  п  мечесь  межи  Пвана  и  княгпню.) 


1)  В  автографі  перечеркнено :  тримавсь. 

-)  В  перводр. :  пекольнпіі. 

^)  В  перводр.:  І. 

*)  В  перводр.  похибка:  на  подвірю. 

ПИСАННЯ  ФЕДЬКОВПЧА  ІП,    1.  15 


226 


Як?!  —  На  невісту  зброю?!  — 

(Тручає  "го  пріч.) 

Пріч  ! ! !  —  Жоночим 
Убоєм  хочеш  гуцулске  имя  ти 
Обезчестити? !  — 

II  в  а  н. 
Ляцкий  рабе  ти!  — 
Та-ж  скорше  ти  пренайчорнїнщому 
Усїх  чортів  прокляту  душу  вирвеш, 
Як  мої  мстї  сю  ляшку... 

І  Наскакує  знов  на  княгишо.) 
Олекса   (вириває  в  него  топір  и  мече  далеко   пріч). 
ІІріч,  ти  кажу! ! !  — 
(Хвиля.  —  Княгиню  відводя.  Тїло  капітана  віднося.і 

II  в  а  н. 
Як,  жусе  ти  ? !  —  То-ж  батька  рідного 
Убій.  — 

Олекса. 
Убій  ?  —  Убою  там  не  було  І  — 
А  засудив  той  ґраФ  єго  на  смерть  — 
То  мав  до  того  право !  —  він  ему 
И  жінку  звів,  и  замок  запалив, 
И...  Але  я  не  хочу  бути  судцем 
Над  питомим  вітцем :  Небесний  'го 
Всудив,  и  по  заслузі !  —  Але  він 
Не  ждав,  аби  сини  за  него  мстились, 
Бо  й  сам  був  Довбуш  з  себе !  —  И  як  мали 
Метати  'го  в  огонь  —  то  він  и  ґраФа 
Вфатив  з  собов  —  так  оба  в  печи 
Згоріли ! !  І 

Йван, 
Чулисте,  як  сей  безчестник 
Вітця  ми  безчестить^)  ? !  —  Але  за  се 
Наложиш  головов... 

(Пускаєсь  з  ножем  на  Олексу.  —  Олекса  даєсь  в  бік  п  обіймає 
Йвана  кріико  обома  руками.) 


')  В  автоґр.  було  перше:  безчиетит. 


22: 


Олекса. 

Держіть  'го,  братя ! 
Він  обезсебив  ся... 

(Гуцули  вяжуть  ІІвана.) 

Йван.') 
Раби  !... 

Олекса. 
Ведіть 
То  на  долину ! 

(Гуцули  відводя  ІІвана.) 
Пвин   (идучп.) 
Жуси !... 
Олекса. 
Пріч  !  за  мнов  !  — 

(Усї  пріч.) 

Сема  бееїда. 

Єзуіт.  Зараз  вітак  княгпня. 
6  З  у  І  Т   (с  крийки  вибігаючи  п  прибране  з  себе  змітуючп). 
Удало  ся !  —  Не  згірша  маскарада !  — 
Так  сватають  напередовцї  ада !  — 
А  весїля  ще  краще-сь  заведе !  — 
Бо  там  уже  и  молода  йде  !  — 
И  с  правдп,  що  она... 

(Княгпня  виступає.) 

Княгиня. 

Капеляне  !  — 

6  з  у  і  т. 
Госпоже !  мою  душу !  моє  — 

Княгиня, 
Знов 
Ті  твої  пересадо?  —  Тп-ж  бо  знаєш, 
Як  їх  ненавижу !  —  Але  до  речі : 
Ти  мусиш  ми  ІІвана  Довбуша 
Від  гніву  воєводи  спасти  ! 

^)  Тут  в  автографі  і  перводруку  очевидно  пропущено  слово; 
їїван,  яке  ми  додаємо. 


—  228  — 

Є  з  у  І  т. 

Я?!  — 

К  н  я  г  п  н  я. 
Лвана  Довбуша !  — 

Є  з  у  і  Т   (до  себе). 

Чи  відтп  віє  ? !  — 
Га  га!... 

(До  княгинї.) 

Най  світа  ловить  !  — 

Княгиня. 

Світа  ловить !.,. 
II  иншого  ратунку  ти  не  знаєш  ?  — 

Є  з  у  і  т. 
Оден  лиш. 

Княгиня. 
И  котрнії  ?  — 

Є  зу  і  т. 

Нехай  Олекса 
За  брата  князя  просить. 

Княгиня. 

Правда !  —  він 
То  дуже  любить.  —  Говорп-ж  з  Олексов  ! 

Є  з  у  і  т. 
З  Олексов  про  Йвана  ? !  —  Пане  моя  І   — 
То-ж  ви  не  знаєте,  як  братя  сі 
Ненавидясь  ? !  —  Олекса  прежде  би 
За  чорта  чорта  запросив,  як  за 
Йвана. 

Княгиня. 

Що- ж  робити?   — 

Єзу  і  т. 

Иншого 
Нема  тут  що  робити,  як  Олексу 


—  229  — 

Проспти,  бп  ненависть  свою  нпнї 
Нехав  та  в  князя  вставнз  ся  за  братом. 

К  И  я  Г  11  н  я. 

Просп-ж  его ! 

6  з  у  і  т. 
Я?  —  Світла  моя  пане!  — 
То-ж  ви  не  знаєте,  як  гуцули 
Мене  ненавидя?   —  А  тяр  Олекса... 

Княгиня. 
Тож  иншого,  як  вожу,  способу 
Немає,  як  щоб  я  сама  Олексу 
Просила.   —  Заряди-ж,  аби  прийшов 
До  мене ! 

Є  з  у  і  т. 
У  сей  час ! 
(Маршалок  показуєсь  п  кпває  на  єзуіта ) 
Позвольте,  пане... 
(При  відході.  До  себе: І 
Що  та  люба  з  людий  тих  не  виводить  !... 
Як  журавель,  що  в  темні  мрацї  бродить  — 
Так  той,  кого  пеколная  уеяжесь  !  — 
Як  чорт  той  з  ангелом,  що  в  плуг    оден   він    спря- 

[жесь !  —  ^) 
(Пріч.) 

Оема  бееїда.^) 

Княгиня. 

Чи-ж  не  щує  жаска  та  чорна  доля 
То  бідне  людзке  серце  мов  шакаль 
Плоху  ту  ланю  пущи  ?  —  —  Глуме  долі !  — 


^)  В  автоґрафі  перечеркнено :  звяжеоь. 

-)  В  рукописї  ціла  осьма  бесіда  є  написана  на  осібнім 
пів-аркуши  паперу.  Первісшій  перечеркнешій  варпянт  сеї  бесіди 
є  ось  який: 

Княгиня. 
Чи-ж  не  щує  жасна  та  чорна  доля 
То  бідне  людзке  серце  мов  шакаль 
Ту  бідну  ланю  пуши  ?  —  —  Боже !  Боже !... 
Нї  матери  та  нї  вітця  зазнала  я!... 


•2Я0 


ВІН  хоче  різать  мя  —  а  я  'го  мушу 

Любити  !  а  любити,  де  у  перше 

бго  я  вижу,  и  у  перше  'го 

Любити!...  Бо  що  та  люба  значить  — 

Не  знала  з  роду  я!  —  н  відки-ж  би?  — 

Нї   я  вітця  ні"  матери  загнала !... 

Віт  ця  —  як  кажуть  —  шал  о  чорне  пекло 

[Іо^олонути,  мати  з  нужди,  кажуть, 

Умерла,  а  мене,  малов  дитпнов 

Віддали  в  бзуіцкии  манастврь, 

II  я  єго  оловянії  мури 

Тогди  аж  понехала,  як  мені" 

Звел"іли,  з  сивим  князем  снм  йти 

На  шлюбний^)  вже  коверец!  —  О,  Пречиста 


Вітпя,  як  кажуть,  мало  чорне  пекло 
Похолонутп,  мати  же  з  журп 
Та  нужди  вмерла,  а  мене,  дптинов, 
Віддали  в  єзущкин  манастирь, 
II  я  єго  оловяні  мури 
Тогди  аж  опустила,  як  мені 
Веліли,  з  сивим  кгіязем  сим  йти 
На  шлюбний  вже  коверец!...  О,  Пречиста! 
Про  віщо  не  в  могилу?  —  —  не  у  гріб?  —  — 
Тогди  на  віки  були  би  ми  очл 
Засипали  піском  и  були  би 
Не  виділи,  що  нині  виділи!... 
О,  глум  ти  долі!  —  долі  злющої!... 
Він  хоче  мене  різать  —  а  я  мущу 
Єго  любить!  —  и  то  любить!  —  да  в  перше 
Єго  я  вижу!...  и  уперше  "го 
Любить!  —  Бо  що  люба  —  то  я  до  нині 
Не  знала!  та  п  відки?...0!  О,. змилуйсь 
Пречиста  ти!  благословенная 
В  женах,  що  ти  лкюп  не  знала  з  роду! 
Для  того-ж  то,  матбути,  благословеннов 
Тебе  й  назвали  люде!...  Змплуй  ся!... 
Бо  серденько  то  моє  бідне  каже  — 
Не  каже  —  а  віщує  —  що  любі  сї 
Не  може  бути  се  благий  конець!... 
Так  мало,  як  переиначить  долю-) 

Вже  можна!..  —  все-ж  одно!  —  не  буду  й  прубувать! 
Най  буде  ангіль  ми !  най  буде  й  кат !  — 

(Пріч.) 

')  В  перводр. :  слюбнпй. 

^)  В  автоґр.  перечеркнено :  переміняти. 


•231 


Про  віщо  не  в  могилу?...  не  во  гріб?. 
Тогди  во  вікп  були  би  мп  ичп 
Засипали  піском  —  и  була  бн 
Я  не  узріла  того,  що  мені 
Мені  до  смертн  було  не  побачить !... 
Бо  ся  любов...  о,  серденько  віщує !  — 
Не  може  вийти  на  благий  конець. 
Не  смів  навіть  вийти !  так  як  долю 
Ніхто  не  годен^)  иереиначить !  — 
Да  все  одно,  о,  мій  ти  горе-світе !  — 
И  на  могилі  виростають  квіти!.. 

(Пріч.) 


Девята  бееїда. 

Єзуіт.  Зараз  вітак  Олекса. 

Безумна !   —  їх  толочуть  езуіти ! 
А  там  уже  н  рицарь  мій  йде?  ^) 
Ходи,  ходи  !  прпломимо  копіє ! 
Спробуемось,  котрий  з  нахї  лучше  вміє ! 
А  ти  допомогай,  ти  невсипуща  доле  ! 
Ввес  світ  є  наше  заповідне  поле ! 

(Олекса  виступає.) 

Олекса. 
А  що  ?  — 

Єзуіт. 

Меш  зараз  з  нею  говорить ! 
О,  то-ж  то  любить  тя !... 

Олекса. 

Она?  — 


1)  В  автоґрафі  перечеркнено :  може. 

-)  В  автоґрафі  ті  два  рядки  перечерквено  і  переписано  чу^ 
жою  рукою  олівцем.  Тут  слідує  в  автоґрафі  три  рядки  перечеркне- 
ного  тексту,  які  поміщуєло  яко  вариянт  початку  девятої  бесіди: 

Чи  так  то?  —  відти  вітер  віє?  —  О, 
Се  правда  вже,  що  та  люба  й  Святих 
З  ніг  звалює:  —  Там  хто?  —  Га  га!  —  мій  рицарь! 


—  232  — 

(Єзуіт  потакує  головов.) 

О,  роскіш  !... 
Коли-ж  побачу  ю?  — 

Єзуіт. 
В  сей  час !  —  А  маєш 
Же  крест?  — 

Олекса. 
Я  маю  'го !  —  Да  як  'го  маю... 
То  заслужив  собі  любу !... 

Єзуіт. 

Заслузї-ж 
Награда !  —  То-ж  идп  у  ті  покої!  — 
В  ті  двері  там !  —  в  кутї !  — 

Олекса. 

О,  мін  ти  раю !... 

(Пріч  в  замок.) 

Десята  бееїда. 

Єзуіт.  Зараз  вітак  маршалок.  Опісля  Дзвінка. 

Єзуіт. 
А  біля  раю  зараз  ад  палає !  — 
Маршалку !  — 

(Плеще  в  долонї). 

Маршалок  (виступає). 
Слухаю. 
Єзуіт. 
Післанець  ? 
Маршалок. 
Мав 
Давно  вже  воєводу  здогонити. 
Бо  як  я  се  беспечно  перечув  — 
То  князь  ще  по  дорозі  у  гостину 
На  добу  повернув.' 

Єзуіт    (плеще  з  радїщ  у  долонї). 
О,  браво!  —  А 
Трабанти-ж?  — 


—  233  — 

Маршалок. 
Вибрав,  що  найвідважнїщі.  — 
Уже  стоя  готові. 

Єзу  і  т. 

То -ж  до  діла  ! 
Але  без  галасу !  —  Най  Дзвінка  прийде !  — 

(Маршалок  обертаєсь  до  відходу.) 
А  не  забудь:  найслабші  кайдани!!!  — 

Маршалок. 
Я  знаю  вже;  —  и  надпилені  ще. 

(Пріч.) 

Є  З  у  і  т. 
И  се  є  злишне.  —  Бо  ледїнь,  що  він 
Раз  на  польованю  живцем  медведя 
Велвзного  руками  голимо 
Имив  и  на  остугві,  як  то  щеня, 
Привів  до  товариства  —  той  матбути 
И  понадпилювані  кайдани 
Опорае.  —  Лиш  скорше,  Дзвінко!  скорше!  — 
(Дзвінка,  с  топірцем  вистулає.) 

А  ви  ділась  сама?  — 

Дзвінка. 

Га !  преароклятий  !... 

Єзу  іт. 
Тримай-сь  на  поготові !  —  А  вітак  — 
Ти  знаєш  вже  ?  — 

Дзвінка. 

Я  знаю  !  —  Ти  в  княгинї  ? 
Ти  мій !  —  а  не...  то  в  пекло  !  в   пекло  нині"  І ! ! 

(Пріч.) 

6  з  у  і  т. 
А  там  уже  и  автомат  мій  їде, 
А  їде  лютий  як  той  змий !  огонь 
Від  него  аж  палає!  —  О,  мій  лист 
Поплужив,  вижу !  —  Жито  моє  спіє ! 


234 


Коса  дзвинить!*)  горячий  вітер  віє! 
А  колос  мій  на  косу  налягає !  — 
Ликуй,  о,  Риме!  —  зараз  кров  заграє! 
И  голови  сипнуть  ся  твоаіу  Богу !  -г 
Ми  кровйов  лиш  буркуемо  дорогу 
У  Рим  ! ! !  — 


Одинацята  бееїда. 

Воєвода  с  поїздом.  Єзуіт. 

Воєвода   (з  роспечатанплі  листом). 

То-ж  так  они  ми  дякуют^) 

За  мою  ласку?  —  мою  доброту?  — 

Сопругу  мою  ми  зневажить  ?  на 

Мій  замок  нападать?  —  слугу  ми  мого 

Зарізать?  —  Маїег  Веі  І  —  Але  де 

Мій  син,  мій  друг  єдиний,  ангіль  мій?  — 

Олекса  Довбуш  де  ?  — 

Єзуіт. 
В  темници,  князю !  — 

Воєвода. 
Де?!   - 

Єзуіт. 

В  катушн,  мін  пане! 

Воєвода. 

Хто  смів?! !!  — 

Єзуіт. 

Я! 
Я,  світлий  князю  мій  !  —  бо  ї:нягинї 
Не  задля  гуцула,  хоть  най  и  сто  раз 
Він  Довбуш  називаєсь !  — 

Воєвода. 

Чись  ся  встік? ! 


1)  В  перводр. :  дзвонить. 
-)  В  перводр.:  дякують. 


—  235  — 

Єзу  іт. 
Се  не  перечу,  князю !  —  Бо  такому 
Благому  добродїеви  сопругу 
Звеств... 

Воєвода. 

Води!!!   — 

(Потпкаєсь.  Єзуіт  єго  тримає). 

Не  дав  мене,  бо  паду... 

(Слуги  піднося  борзо  кріато.  Воєвода  паде  в  него.) 

Се  такі...  мене  НІКОЛИ  не  любила... 

(.Зриваєоь.) 
Не!  не!   —  ти  брешеш,  псе... 

(Паде  знов  у  крісло  и  весь  з  великого  горя.) 

Єзуіт. 

Роскажете, 
Би  свідки?  —  Дзвінко!  Цоро !    - 

(Обі  виступають.) 

Може  вазі 
Ще  других.  — 

Воєвода    (зірвавшесь).  1) 

Ката!!!   —  але  не!  —  на  віщо?!  — 
Ту  піч  там  зараз  затопити,  щоб 
Палала  як  то  пекло  І ! !  — 

І  Кілька  урядників  пріч.  —  Топя  в  печи. —^  На  знак  єзуіта  Дзвінка 
и  Цора  нишком  відходя.] 

Де-ж  він,  тон 
Убійця  мої  слави  ?... 

(На  знак  єзуіта  Відходя  трабантп  на  право  и  ліво.)  ' 

О,  о,  О!... 
А  я  его  любив !... 

ГПлаче.)  '^^  ■':^^р 


О  В  перводр. :  зірвавшпсь. 


236  — 


Дванацята  бесіда. 

На  знак  єзуіта   уводя  з  одного  боку    Олексу  у  слабих  кайданах,  а 

з  другого    унося   убитого    капітана    на   марах.   —  Ті  що  перше.  — 

Пізнїще  княгиня.  — 

Воєвода. 

О,  Довбущуку !... 
Олекса. 


Що,  князю  ЙІІН  ?   — 


Мені  ?... 


Воєвода. 

То  так  то  дякуєш 


Олекса. 
О,  воєводо!  —  там  палає 
Жасна  як  пекло  ніч  твоя  !  —  Кати 
Стоя  готові  вже!  —  чого  ще  ждеш? 
Чи  думаєш,  що  я  огнїв  тих  твоїх 
Пеколних  бою  ся?  —  Любов  до  твої 
Княгинї  красної.  — 

Воєвода. 
И  се  мені 
Ув  очи?!  в  піч  'го !  1 !  — 


Книягини! 


Голоси. 

Проступіте^)  ся 


(Усї  проступають   ся.   —    Княгиня,    у   діядемі   п    багровім   плащи, 
вступає.  —  За  нев  їй  челїдь-і.) 

Княгиня. 
Як  се?  —  и  яким  се  правом 
Ви  смієте  мішатись  в  мої  суди?  —  — 
Я  дїдичка  и  паня  гуцулів, 
И  я  лиш  маю  право,  суд  судити 
Над  кождим  гуцулом,  по  прівілеґіях, 
Які  менї  по  давних  грамотах 


^ )  К  перводр. :  просп'піть  ся. 
2]  В  перводр. :  челядь. 


—  237  — 

Пристоя,  и  по  уговорах  наших 

В  день  слюбу,  де  мені  вп  присягли 

И  підпасали  ся,  у  мої  суда 

Мені  ся  не  мішати.  —  Правом  тим 

Суд  з  ваших  рук  кровавих  відбераю  ! 

И  сей  підданий  мій.  — 

Воєвода. 
Твій  —  хабаль ! 

Княгиня. 
Я 
Не  питаю  ся,  що  він  — 

Воєвода. 

Невісто!  —  чи 
Ти  обезсебилась?'. ! !  —  О,  змилуйсь,  та  — 

(Хоче  уклякати.) 

в  з  у  І  т   (не  допускає). 
Се  що  ви  дієте?!  —  п  перед  ким 
Ви  низитесь  отеє?!  — 

(ІІодае   му  старий  папір.) 

Читайте  се  І 
Та  вишного  славіть,  що  дав  мені 
Иапірь  сей  відшукать  в  архіві  вашім! 

Воєвода. 
У  монастпрь  з  нев  !  1 !   — 

(Княганю,    котрі   єзуіт   здерае   дійдем   а    маршалок    плащ,  відводя 
в  оден,  а  тіло  капітана  віднося  в  другий  бік.) 

А  їй  хабаля 

У  піч!!! 

(Усі  проступають  ся,  и  видко  червонну  ніч.) 

Беріть  єго  !  і!    — 

Олекса    (рве   на   собі   кайдани   п   вириває    воєводі   шаблю    с 
с  піїивп'). 

А  гой  раби  ! ! !  — 
Я  зву  ся  Довбуш  ще !    —  Назад  І  ! !  — 

(Усі,  опріч  воєводи,  утікають.) 


')  В  перводр. :  з  піхви. 


—  238  — 


Тринадцята  бесіда. 

Иван  з  Олексиним  топором  з  одного,  Джімірь  з  другого  боку,    убі- 
гають  на    подрю.    —  За  нпіш   гуцули  у  зброї  п  з  лушнпцямп.  — 

Воєвода. 

Иван  (ще  за  подрев). 

Де... 

(Убігає  на  подрю.) 

Що  ти... 

Олекса    (ломить  шаблю  в  кавалки  и  мече  воєводі  під  нога,  а 
сам  вириває  у  ІІвана  топір). 

Що?  —  Довбуш  новітний !  той  Довбуш,  що 

О  перед  ним  поганий  ляцкнй  рід 

Від  нинї  має  вити  ся  —  звивати, 

Як  та  гадюка  чорна  в  гострих  шпонах 

Вірла!  а  ти  'му  перший... 

(Ловить  воєводу  за  груди  и  тягне  'го  до  печи,  але  надумуєсь  п  тру- 
чає  'го  з  бридом  від  себе.) 

Але  жий !  — 
Не  гуцулу  сквернити  псом  устеклим 
Ті  чисті  свої  руки !  —  Знай  же  але, 
Що  від  години  сеї  ніж  п  жар 
Судити  ме  між  нами  —  ;.оки  аж 
Або  послїднпй  лях  тон  невірний 
Або  послїднпй  щприй  гуцул  дихать 
Не  перестане  аж !  — 

На  Чорногорі 
Як  ті  вірли  зберу  я  гуцули  всі 
Круг  себе  и  з  мечем  у  кулацї 
Желїзнім  моїм  рускім,^)  не  спочину, 
Аж  доки  рускі  гори  ляцкпмп 
Кістками  не  укрию,  так  не  вкрию, 
Аби  усі  ся  забіліли,  як 
Сніги  на  Чорногорі !  ! !  — 

Так,  кати 
Кроваві  наші  ви,  що  свої  печі 
Живими  гуцулами 2)  топите  !  — 


')  В  автоґрафі  перечеркнено :  дужім.  В  перводр. :  руськім. 
-)  В  автоґрафі  перечеркнено:  Кістками  гуцулскими. 


239 


НІЖ  и  пожар  судитиме  від  нині" 

Між  нами !  а  судить  як  судія 

Предвічний !  —  То-ж  за  мнов  ви  гуцули !  — 

За  мнов,  о  гуцули,  як  ті  соколи !  ~ 

Або-ж  ту  ляцку  голов  переможем  — 

А  не  —  то  свою  з  славою  положим 

За  волю  ! !!  — 

(Здоймає  топір  д'  горі.  —  Гуцули  ступають  крок  на  перед,   заслона 

паде.) 


ЧЕТВЕРТЕ  ДІЛО. 


ІІОДРЯ: 

Світлиця  в  Дзвінки.  —  в  затплю  много  великих  вікон.  —  На 
право  и  лїво  двері.  —  Від  дверпй  у  лївііі  куті  навскісь  піч,  у  пра- 
вім поеадець  на  дві  особі.  —  У  печи  огонь;  з  разу  світлицю  чер- 
воно освічає;  вітак  тахне,  а  на  решті  гасне.  —  До  кола  стін  ослони 
з  високпліи  опорами,  а  понад  ослонами,  високо  д'  горі,  висить  по 
оленевих  рогах  усіляка  мислпвска  зброя,  наіібілше  креси.  —  Ніч.  — 

Періпа  бесіда. 

БІЛЯ  печи  сидить  Олекса,  спершесь^)  на  топір,  и  дивпть  ся  заду- 
маний в  огонь.    —    Єму  на    протпв,    на    посаді,    сидить   Дзвінка 

п  пряде. 

Олекса  (не  зараз). 
Тп  переказувала-ес  цнганков, 
И  заклинала  мя  на  мою  шатїрь 
И  волю  гуцулів,  у  тебе  бутп.  — 
Чого  отеє?  —  що  маю  знати?  — 

Дзвінка. 

Те, 
Що  вобвод  всю  шляхту  вже  зібрав, 
II  хоче  в  таборі  на  Чорногорі 
На  вас  напасти. 


1)  В  перводр. :  спершись. 


—  241  — 

Олекса. 

Сего  чуто,  що 
Вже  й  оробцї  по  стріхах  піють  —  не 
Прийшов  сюда  я,  Дзвінко!  —  Народу 
Присяг  я  на  топір  сей,  що  поріг  твій 
Не  переступить  моя  вже  нога, 
И  як  би  гуцули  довідались, 
Де  вечерничу  я  —  не  знаю  —  що  би 
Сказали !  —  Але  ніч  як  в  розї  темна  — 
То-ж  и  не  міг  я  серцю  дати  стриму. 
Але  по  тиху  викравсь,  би  тобі 
Подякувати,  Дзвінко !  вік  тобі 
Подякувать !  —  Бо  ти  се  була,  що 
Йвану,  мому  брату,  знати  дала 
Про  мою  ту  жасну  пригоду  в  замку !  - 
Ти  и  топір  отсей  ми  передала !  — 
Житя!...  Топір!...  О,  кілько-ж  я  тобі 
Подякувать  не  маю !... 

Дзвінка  (нишком', 
Єзуіте  І 
Ти  Бог  не  чоловік !... 

Олекса. 

Ти  кажеш?  — 

Дзвінка. 

Кажу  — 
Де  давна  наша  та  люба  поділась... 

Олекса. 
Минула  ся  !... 

Дзвінка. 
То-ж  и  люба  минає?  — 

Олекса. 

Ба !... 

Дзвінка. 

Як  же-ж,  Лесю?!  —  ти  любить  вже    білше 
Не  думаєш  ?  — 

ПИСІННЯ  ФІИЬКОВИЧА  ш,    1.  16 


—  242  — 

Олекса. 

О,  не  вже!... 
Дзвінка. 

И  для  чого-ж? !... 

Олекса. 
Бо  я  не  хочу !  бо  не  смію !  бо 
На  сей  святий  топір  я  гуцулам 
Присяг,  що  доки  волю  не  добуду  — 
Любити  вже  не  буду !  —  А  що  я 
На  сей  топір  присяг  — 

Д  є  в  і  н  к  а  (сміючись). 

Ха  ха  ха  ха !... 
То  ти  доправди  віруєш  в  сю  гайку?!  — 
То  вся  Довбущукова  спла  й  слава 
У  сї  тупици  має  буть  закута?!  — 

Олекса   (зриваючись). 
Ти  що  се  кажеш  ?  І ! ! 

Дзвінка. 

Що  ?  —  лиш  щиру  правду  1  - 
Коли  отсей  топір  вам  є,  що  в  — 
На  віщо-ж  гуцулам  аж  Довбуша 
Або  й  кого  ?  —  —  Хай  опуда  з  соломи 
Вберуть  у  сей  чепіль  —  тай  стало  ся !  — 
На  віщо  мужів  їм?  — 

Олекса. 

О,  Дзвінко!  Дзвінко!  — 
Аби  мідкі  я  твої  ті  слова 
Не  знав,  що  вже  не  раз  з  розуму  мя 
Зводили  —  то  таке  могло  би  статись, 
Чого  би  Довбуш  перед  Довбушем 
Не  відповів!  —  Усе  бо  ще,  о.  Дзвінко, 
Несамовита  твоя  та  краса 
За  серце  моє  торгає,  неначе 
Пеколнимн  клїщами  !  —  Але  не  !  1  !  — 
■  Желїзна  піч  на  замку  воєводи 


24а 


Зробила  з  мене  Довбуша  !  —  Для  того-ж 
Здорова  будь !   — 

(Хоче  птп.) 

Дзвінка   (не  пускає). 

Олексо!... 

Олекса. 

Най !  —  пусти  мя !    — 

Д  з  в  і  и  ка. 
О,  милий  мій !... 

Олекса. 
Невісто ! ! ! 

Дзвінка    (тягне  "го  силов  до  себе  п  сшіуе  сідати). 

Найже  и  так: 
Не  буду  тя  сперать  !  —  йди  собі !  — 
Але  оден  ще  раз... 

(Обіймає  и  цї-тюе.)*) 

Олекса   (вириваючись). 
.їїишп ! ! ! 

Дзвінка. 

Оден  ще... 
Олекса. 
Що  робиш...  бій  ся  Бога... 

Дзвінка. 

Милий... 

Олекса. 

Дзвінко ! ! !... 
Га!  я-ж  не  Бог  1  я  чоловік...  Одну  лиш 
Вповіж  мені  ти  правду  —  а  вітак  — 
Най  дїєсь  Божа  воля  !  —  ПІтеФана 
Строїла  ти  чи  не?!     -  Строїла?  —  не?  —   — 

Дзвінка. 
Не.... 


^)  В  перводр. :  цілує. 


244 


Олекса. 
Дзвінко ! ! !  — 

Дзвінка 
Неї  на  Бога!!!  — 
Олекса. 

То-ж  и  я 
На  Бога  присягаюсь,  що  від  нині 
Я  твій !  на  вікп  твій !  —  Що  гуцули 
По  мені  вимогають  ?  —  Хап  бн  були 
У  перед  серце  з  мене  вирвали 
И  кров  мою  у  кригу  леду  стяли !  —  — 
Я  волю  й  славу  гуцулам  добуду ! 
Але  мені  и  моєму  коханю 
Нехай  ю  дякують,  а  не  якісь 
Там  казці  старовіцкі,^)  для  дітпй 
Лиш  нерозумних  гожі ! ! !  — 

Дзвінка. 

Мій  же-ж  милий 
Дотримає  ми  слова?  — 

Олекса. 

Як  ?!  —  ти  омпиш  ?  !  — 

(Подає  їй  топір  а  сам  здоймає  руку  до  присяги.) 

Топір  тобі  отсей  в  поруку,  Дзвінко !  — 

Бажай  при  нїм,  що  найжаснїще  в  світі!  — 

Бажай  и  людзку  душу !  ба  бажай 

И  голов  Довбуша  —  а  Довбуш  мече 

Ю  Дзвінці  по  під  ноги !  —  Присягаюсь ! 

Як  Довбуш  єм  !  —  як  Довбуш  називаюсь ! !  І  — 

(На  се  бє   світло  лушниц  у  вікна  и  стає  в  них  Лаґадин  ві  кідька 
гуцулів.  —  Дзвінка  ховає  топір.) 


1)  В  перводр. :  сіаросвіцкі. 


2І0 


Друга  бееїда. 

Йван.  —  Ті,  що  перше.  —  Вітак  Джімір  за  подрев. 

Йван   (ще  за  подрев). 

Де,  де  він.... 

(Убігає  з  голов  шаблев  на  подрю.) 

То-ж  ти  так  дотрипіуєш 
Присягу  твою  нааі ?!  —  И  що  отсеаіу 
Ти  чортово  в  сї  хвилп  присягав?  — 
Отрійници  сї  чорні  — 

Олекса  (тягне  шаблю). 

Борони  ся 

Тп  клеветнпку... 

(Коротка,  але  завзята  буча.  —  ІІван  вибпває  Олексі  шаблю  з  руки 
при  чим  єго  легко  ранить.) 

И  Із  а  н  (цофаєсь  назад). 
Кров  !!!... 

(Хвиля   —  Олекса  завязує  собі  рану.) 
Але  ся  кров 
На  голов  хай  убийнвцї  отсеї!  — 
А  ти... 

(Ловить  Дзвінку  за  монество  п  кладе  їіі  шаб.тю  на  груди.) 

Признай  ся,  або  гинеш... 

Дзвінка  (паде  на  коліна). 

Милости  ! ! !  — 
А  все  вповім!  усе!... 

Йван. 
Старого  Дзвінку 
Ти  не  строїла,  нешто?  — 

Дзвінка. 

Ріж  гнене! 
Бо  я  его  строїла!  але  все 
Через  оттого... 

Олекса    (закриває  собі  очп). 
Чорте!... 


—  246  — 

Йван. 

А  тогди  — 
Жасної  тої  ночн   —  то  не  ти 
С  тим  шайтаном,  тим  чорним  езуітом, 
То  зрадила,  продала,  а  вітак, 
Аби  подяку  заслужить  си  в  сего, 
Мені  прибігла  знати  дати  ?  — 

Дзвінка. 

Зрада! ! !... 
И  в  а  н. 
За  ню-ж  як  гадина  загинеш... 

(Обертає  шаблю  держев  и  хоче  ю  убити.) 

Олекса  (боронить). 

О, 
Лиши,  мін  братчику!  —  не  суки  кровйов 
Поганить  чисті  твої  руки. . 

(На  подвірю  чути  два  набої.) 

Д  ж  І  М  і  р    (за  подрев). 

КалФО ! 
Се  рушить  воєвода  з  свопов  шляхтов, 
На  табір  наш  наиасти  ! 

Гуцули  (притьма). 

Много  їх?  — 
Олекса. 
(Здоймає  з  землі  шабю.  —  Грізно:) 
Се  гуцулам  нї  знать  та  нї  питати  !  — 
(До  Йвана.) 

Ти  право  йдеш  у  табір  и  заложнш 
Усї  плаї  н  приступи!    — 

(Йван  пріч.) 

А  ви 
За  мнов  усї  І  ! !  — 

(Йде,  але  у  дверех  обертаєсь.) 


—  247  — 

А  ти,  отрійніще  : 
Проклята  будь  в  каміне  та  в  озіре ! 
И  кождий,  хто  від  нпнї  нештї  вірить!  — 
За  ілінов!  — 

(З  г)'цулами  пріч.) 

Трета  бееїда. 

Дзвінка.  Зараз  на  се  Цора. 

Дзвінка. 
Пропала  я !... 

Цора  (ще  за  поцрев). 

Так!    так!  пропала! 
(Впступає.) 
А  Я  с  тобов !  обі  6СМ0  пропали !  — 
Він  своеми  шпіонами  усе 
Довідавсь,  и  княгини  заприсягсь, 
Обох  зарізать  нас ! 

Дзвінка. 
Недоле!,.. 

Цора. 

Бо 
По  через  гріб  лиш  наш  подати  руку 
'Му  ляшка  присягалась ! 

Дзвінка. 
Горе!... 
Цора. 

А 
С  під  барди  ката  наші  голови 
Бажає  у  колач  весільний  !  — 

Дзвінка. 

Вай!... 
Цора. 
А  тут  стоїть  уже  й  кровавнй  ковбок, 
На  нїм  широка  остра  барда,  ясна 


—  248  - 

Як  зерькало,^)  а  біля  лютай  кат  из 
Закоченими  рукавами.  —  Лупнув 
Черленими  очима,  як  тоіі  звір, 
Ухопив  Остру  барду  —  блпсауло 
Раз  д'  горі  а  в  долину  раз  —  гукнуло 
II  Дзвінки  красна  голов  покотилась 
Кровава  у  пісок  І  — 

Дзвінка. 

О,  я  пропала  !... 

Цора. 
Пропала-єсь,  нещасна!  —  Але  не  ще! 
Бо  Цора  ще  жие !  бо  Цора  дасть 
Гатунку  бідні  Дзвінці!  Цора  Дзвінку 
Пімстить !... 

Дзвінка. 
Усе  пропало  ! .. 

Цора. 

Що  пропало?!  — 
Лиш  умерлі  пропа.іи  !  потроєні ! 
У  огнях  погорілі  1  —  А  живі 
Мут  мстити сь  ! ! ! 

Дзвінка. 

О,  би  можна  !... 

Цора 

Ти  ще-ж  омпиш  ?  !  — 
Хіба-ж  він  громовий  топір  топ  свій 
У  тебе  не  лишив?  — 

Дзвінка, 

П  с  правди... 

Цора. 

Дай! 
Подай  мені  єго  на  мої  руки  — 


В  первод]). :  зеркало. 


249  — 


А  красної  княгині"  душечка 

На  той  світ  поленула!    —  Фуррр.., 

Дзвінка. 

А  він  же-ж  ?  — 

Ц  о  р  а. 
За  нев  як  той  орев !  ^)  —  Аж  воздух  те 
Шуміть!... 

Дзвінка   (подумавше  хвпльку). 

Нехай  шумить  же!... 
(Подає  Цорі  топір.) 

На-ж  ти  'го!  — 
Коли  не  хочеш  моїм  бути,  враже  — 
То  чортів  будь!  —  Нас  двох  лиш  смерть  роз- 

[вяже !  — 
(Обі  пріч.) 

ПЕРЕМІНА  ПОДРЕ 

Гуцулский  табір  на  Чорногорі.  —  До  кола  чорниіі  .и'с.  —  По  че- 
рез той  ліе  кілька  плаїв    а  по  під  лїс  до  окола  намети  з  смеркового 
любя.  —  Перед  кождпм  наметом  ватрак  с  кужбов,  а  на  кожді  кужбі 
чавтн  або  кітлпк.  —  Ранок.  — 


Четверта  бесіда. 

Пван  п  Лаґадин  впступають,   оден  с  правого ,  другий  з  лівого  боку 
—  Далеко  чути  стрівбу.  — 

Ла  га  д  ин. 

Там  гучно,  чую,  банкетують?  — 

Пван. 

А 
Я  тут!...  О,  лучше-б  був  мене  зарізав!... 

Л  а  г  а  д  и  н. 
Ще  анї  раз  не  пізно !    —  Але  як 
Довідавсь  ти,  що  він  пішов  до  Дзвінки?   — 


^)  В  перводр. :  орел. 


—  250  — 

Йван. 
Від  Цоро,  як  п  все !  —  О,  завпсть  та 
Дівоча  !... 

Л  а  г  а  д  и  н. 

Дпво !   —   Чую,  що  она 
И  Джіміреви  сариїла,  що  князь 
На  нас  в  похід  се  рушить?  — 

Йван. 

А  вгадав-бесь/) 
Она  се  відки  знає  ?  — 

Л  ага  д  и  н. 
Ну?  - 
Йван. 

Усе 
Від  того  езуіта  !  —  И  не  то  ще  — 
Але  він  на  умисне  ю  післав, 
Нам  знати  дати. 

Ла  г  а  д  п  н. 

Чорт  хіба  лиш  чорта 
И  зрозуміє !  —  Але  як  твій  брат  — 
Та  так  забутись  міг  І... 

И  в  а  н. 
Мій  бідний  братчик!... 
Л  ага  д  и  н. 

А  ти  єго  ще  жалуєш,  Йване  ? !   — 
Богато  тисяч,  —  гуцулів  чоло, 
На  ту  присягу,  ту  его,  на  осліп 
Йдуть  за  ним  у  темні  гори  сї  — 
А  він... 

Йван. 

О,  як  за  нісенітницю 
бго  ви  зараз  лаять  знаєте  1... 
О,  лайте,  гуцули !  —  Але  о  тут, 
У  спх  грудех  таке  'му  серце  бє, 


•)  В  перводр. :  бпсь. 


—  251  — 

Яке  нікому  в  світі*  ще  не  било!   —  — 
О,  би  такий  лучай  мені  ся  лучив, 
За  него  голов  свою  положить, 
Або  хоть  и  спасеніе  душі  — 
Від  разу  положивбих!  — 

Л  ага  дин. 

Ти  ?!  —  за  него  ?!  —   — 
Хай  розумів  се,  хто  може !  я 
Не  розумію  сего !  —  Може-ж  бо 
Така  ненависть  у  таку  любу 
Як  раз  перемінити  ся  —  то  вже 
Не  знаю!   —    —  Тн-ж  роби  собі,  як  хочеш  І  — 
А  ми  бо,  гуцули,  ми  будемо 
За  то  присяголомство,  то  вго, 
Бажать  від  него  оправданія 
На  кров!!!  —  він  хто  такни?  —  що  за  оден  ? 
Аби  над  нами  так  зухвало  кпитнсь?  —  — 
Хіба  не  через  него  буча  ся 
Кровава  завела  ся  ?  —  Через  кого 
Кроваві  ті  погої  нині  грають?  — 
Ті  людзкі  душі  розсипають  ся?  — 
Не  через  него  може  ?  —   —  О,  се  добре 
Ми  знаємо!  п  хай  нас  стережесь!... 
Хай  стережесь !   —  Одна  лиш  искорка  — 
А  бочка  с  порохом  уже  й  в  повітрю!.,. 
А  хто  на  нї  сидить?  —  той  що  сидить!    — 
З  огнем  собі  нехай  він  не  жартує  !  — 
Бо  в  гуцулі  як  мста  раз  закипить... 
Не  нешта :  але  й  Бог  не  загасить ! ! !  — 

(Пріч.) 
Пята  бесіда. 

ІІван. 

Йван 
То  загасить  брацка  ю  щира  кров  ! ! !  — 
Два  рази  від  певістовбіиства  він  мя 
Боронить,  два  мене  від  Каіна 


252 


Гріха :  и  добре,  любе  слово  лиш 

Для  мене  ма'  —  а  я  аби  єго 

В  одно  ненавидів,  в  одно  стигав, 

Бажалн-б  гуцули  ?  и  то  для  того  лиш. 

Що  и  они  єго  ненавидя?  — 

II  то  лиш  за  малу  одну  провинку. 

Лиш  за  одну  єго  маленьку"  ваду, 

Ненавидя?  —  —  О,  не,  ви  гуцули!  — 

Аби  и  пекло  повне  люти  и 

Ненавистп  на  него  встріть  устало : 

Ся  вірна  моя  грудь  єго  застане !  — 

Й  не  то  ще  —  але  хай  на  него^)  встане 

И  сам  Бог !  ! !  —   —  Та  як  же-ж  Джімір  там  йде  !. 

Шеета  бееїда. 

Джімір,  кровавий  и  порубаний,  з  зброєв  воєводи.  —  ІІван. 

Джімір. 

Побіда!  —  воєвод  и  шляхта  в  наших 
Руках ! 

II  в  а  н. 
О,  слава  Богу ! 

Джімір. 

За  що  Богу  ? !  — 
Олексі"  лиш  Довбущукови  слава! 
Єму  лиш!  гуцулови  з  гуцулів! 

ІІван. 
О,  братчик  міці... 

Джімір, 
Твій  брат?!  —  Хіба  тебе 
Родила  львиця?  —  чи  отец  твій  —  Бог?!  — 
Він  братом  зве  єго  !... 

ІІван. 
Уповідай  бо ! 


^)  В  автоґр.  тут  перечеркнено  слово:  кажу. 


—  253  — 

Д  Ж  І  м  і  р. 

Уповідати  ?!  —  я  уповідать  ?  !  — 
Бояни  муть  у  богатирских  піснях 
Та  в  струнах  золотпх !  —  Я  вповідатн!... 
Поменникп  з  маймуру !  поки  світа ! 
И  покп  гуцулів ! 

Йван. 

То-ж  ВОЙВОД 
в    ПОЛОНІ?    — 

Д  ж  і  м  і  р. 
У  полоні" !  —   О,  про  віщо-ж 
Мені"  не  довелось  або  тобі, 
С  таким  то  рицарем  до  міри  стати, 
Як  воєвода  той !... 

II  в  а  н. 

Так  жваво  бивсь?!  — 

Д  жімір. 
Як  той  орев  з  вірлами !  —  Але  там 
Йдуть !  —  О,  подиви  ся  лиш,  Йване ! 
Та  надивись,  коли  ще  рицарів 
Не  вид'ів  з  роду  ти!... 

Сема  бееїда. 

Олекса,  порубаний  п  на  ногу  налягаючи.  —  З  ним  розброєшій  во- 
євод, ^)  также  порубанші  п  с  перевязанов   головов.   —  За  ними  ве- 
дуть гуцули  розброєну  шляхту.  —  Ті,  що  перше. 

Олекса. 

То  тут  аж,  князю, 
Пригадувать  ти  маю  твоє  слово?  — 
О,  се  не  по  шляхоцки :  — 

Воєвод. 

Будь  же  ти 
Хоть  шляхотнїщий,  та  роби  конец^) !  — 


*)  В  перводр. :  воєвода. 
^)  В  перводр.:  конеш.. 


^-  254  — 

По  сорозіі  іакійі  —  на  віщо  и 
Одну  мінуту  жить !... 

Олекса. 

По  сороаіі  ?  — 
Хіба  то  з  жусамп  се  справу  мав, 
Чп  що?  —  Я  можу  зараз  вас  пустить, 
Та  на  ново  ся  попробуємо?  — 
Чи  хоч?  — 

Воєвод. 
Нам  доста  й  сего!... 

Олекса. 

Але  хто 
Таку  нещасну  раду  дав  тобі, 
Йти  на  нас  з  сев  горсточков^)  людий, 
Неначе  бп  на  шайку  злодіїв, 
А  не  на  нарід,  що  о  свою  волю 

Він  оріже^)  підніс? Як?  —  ти  мовчиш ?- 

Хто  се  тебе  нараяв  —  той  би  варт 
Отут  стоять,  не  ти  !  — 

Воєвод. 

О,  щоб  то  я  лиш !... 
Олекса   (поводпть  очима  по  шляхті). 

Я  розумію,  князю!    —  Але  то 

Найкращий  витязя  вінец  —  нещастє 

И  в  супостаті  чтитн.  За  для  того  ж 

Дарую  волю  ти  н  всім  с  тобов !  — 

А  хочеш  другий  раз  нас  посїтить  — 

То  прошу  білше^)  гостів  брать  з  собов !  — 

Ми  маєм  с  чим  приймнть!  — 

(До  Джіміра,  що  нпшком  сльози  утерає.) 

А  що  мій  Джімір?    - 
А  вадь,  що  вітер,  той  гільтяй,  задув 
Ти  запороху  в  око  ?  — 


^)  В  перводр. :  горстков. 
-)  В  перводр. :  оруже. 
^)  В  перводр. :  більше. 


—  255  — 

ДжІМІр   (мече  зброю  воєводи  Олексі  до  ніг). 

КалФО  мій!... 

(Хоче  Олексу  обіймпти').) 

Воєвод  (єго  перебігає). 

Не  гнівайсь,  друже!  —  мій  тут  перед,... 

(Обіймає  Олексу). 

Серце, 
Що  так  велпчно,  так  шляхотно  бв  — 
Варт  бптн  и  на  княжееких  грудех !   — 
Два  рази  дякую  тобі  я  вік  — 
Нехай  и  третий  ти  'го  дякую  !  — 
ПДе  мав  бпх  ся  одно  спитати  в  тебе.... 
Але  нехай !   —  Любу  матбути  так 
Усилувати  годї,  як  побіду 
И  обома,  здаесь,  владїб  воля 
Надземна.  За  для  того-ж  тя  прощаю, 
О,  Довбуше!  —  А  вам,  о,  гуцули: 
Даю  и  віддаю  ту  вашу  волю 
Здобуту,  не  даровану !  п  ю 
Вам  віддаю  на  віки !  все  прощаю  ! 
Усе  вам  забуваю!  все!  усім  і   — 
На  всїгди  и  за  всігдн  !  —  Ти-ж,  о,  Довбуш :  — 
Вели,  коли  й  куда  ти  грамоту, 
Вже  королем  п  соймом  потвержену, 
Післатн?  — 

Олекса    (киває  на  Джіміря-),  котрий  відходить  и  зараз  з  пре- 
краснов  шаблев  вертає). 

Воля  твоя,  княже  —  то 
Пришли  ю  нам  у  гай  святий,  де  ми 
По  давному  звичаю  праотец^) 
Богам  старим  ся  нашим  покланяем.  — 
А  шаблю  сю : 

Прийми,  о,  князю,  в  памятку  від  мене 
На  нинішну  Вартоломія  днину! 
И  сю  святу,  величную  годину !  ^ 


1)  В  перводр. :  обіймати. 
^)  В  перводр.:  Д-,кіміра. 
^)  В  перводр.:  праотець. 


—  256  — 

[Воєвода  (приймає  шаблю). 

Величную  во  віки  н  віков!  — 

Одна  нам  мати !  и  одна  нам  кров !  — 

(Воєвод  з  шляхтов  у  оден  а  гуцули,  опріч  Олекси  и  Йвана,  у  дру- 
гий бік  пріч.) 


Оема  бееїда. 

Олекса,  Йван. 

Олекса. 
И  як  же-ж,  братчику?  —  Чи-ж  мати  наша 
Не  була  ми  віщунков?  —  Нинї-ж  не 
Вартоломія  день?  —  и  не  добув 
Я  волю  гуцулам?  — 

Йван. 

И  то  у  день 
Вартоломія !... 

Олекса. 

Як  же  ж?  —  що  тобі?  — 
Що  в  тебе  на  душі?  —  —  Але  я  ще 
Питаю  ся!...  Запевне  мій  оттой 
Тоїнічний  нерозум?  —  О,  та  Дзвінка!... 
Душа  моя  віщує,  що  та  нешта 
Ще  всіх  підотне  нас !  А  ще  до  того 
И  ярість  моя  пренещастна  та !... 
На  брата  рідного  єдиного 
Здоймати  ніж  і... 

Йван. 

Ще  й  в  день  Вартоломія !. 

Олекса. 
Чи-ж  мусить  мнов  той  невсипущий  чорт 
Владїти  вельми  так?...  О,  він  з  усїх 
Чортів  найзлющий !...  Н  не  стямиш  ся, 
Коли  тя  потай  вхопить  и  у  кров 
Брацку  тобов  він  шпурить!... 

(Весь  з  горя.) 


-  257  - 

И  в  а  н. 

И  то  в  день 
Вартоломія ! ..  Але  що  тобі?  — 
Що,  братчику  єдиний  тій  та  імплин  ?  — 
Чого  так  роспучать?  —   —  Чи  може  рани 
Так  дуже  тя  боля  ?  —  Чого-ж  не  сядеш  ?  — 
Оттут  си  сядь !  —  на  камінь !  лиш  поболи  ! 
Я  тя  тримати  му!  —  —  Чого-ж  бо  н  ходиш 
Без  твого  топірця  ?  —  Він  де  ?  —  в  наметї  ?  — 
Я  принесу  ти  'го!  —  Пронести?  — 

Олекса. 

О... 
Мені'  его  й  без  тебе  принесуть  !... 

II  в  а  н. 

Ох,  Боже-ж  добрий  мій  ! !  !  —  чи  ти  его 
Лиш  в  Дзвінки  не  лишив  ?  !  — 

Олекса. 

Не  !  не  лишив! 
Але  подарував !... 

Йван. 

О,  Прабог !!!... 

Олекса. 

И 
Сам  Прабог  не  поможе  ми !   —    Кроваво 
Єго  я  буду  мусів  викупать 
Матбути !  о,  кроваво,  брате  мій  1  — 
Бо  що  я  у  горячцї  нещастливі^) 
На  той  топір  святпй  їй  присягав... 
Аж  сум  мя  поберає.  як  згадаю!  — 
О!!!... 

Йван  (г.іагоїть  єго). 
Не  журись  так,  братчику  мій  любий  !  — 
Не  припускай  собі  до  серця  такі  — 
А  хоть  п  той  топір  ти  їй  завдав   — 


1)  В  перводр. :  нещасливі. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА  III,    1.  17 


258 


Хто  знатиме?     -  —  Се  правда  вже,  що  як 
Би  гуцули  довідались,..  Але 
Они  чей  не  довідають  ся  того  !  — 
Она-ж  тебе  любила?  — 

Олекса. 

Сего-ж  я 
II  бою  ся  !   —   О,  сон  мій  !... 

II  в  а  Н   (сідає  коло  Олекга). 
Добре,  що 
Мені  ти  нагадав  !  —  Се  про  який 
То  срібний  крест  на  передвчера  ти 
В  просонку  говорив?  — 

Олекса. 

Про  срібний  крест?  — 
О,  срібний  крест  той,  брате !  —   Мати  ми 
Про  него  вповідала  тай  казала, 
Аби  нікому  в  світі  я  про  него 
Не  уповів  !  —  Але  тобі,  братю  — 
Що  міг  бп-м  затаїти  ?  — 

ІІван. 

О,  вповіж !   — 

Олекса. 

И  так  мені  она  уповідала, 

Що  є  в  нас  три  сестрі,  и  що  над  ними 

Жасна  та  темна  тайна  се  тяжить.  — 

Яка  —  не  хтіла  мати  уповісти, 

Хоть  як  ю  не  благав  я !  —  Тілько  лиш 

Сказала,  що  у  день  Вартоломія 

Ми  сестри  наші  найдемо. 

Йван. 

У   день 
Вартоломія!...  Але  що  с  крестом  тим?  — 

Олекса. 
По  нему  наймолодшу  ми  сестру 
Пізнати  маєм. 


—  259  - 

II  ван. 
В  день  Вартоломія!... 
И  крест  той  в  снї  показувала  мати 
Тобі?  — 

Олекса. 
Й  то  так,  що  зараз  бих  єго 
Намалював !  —  Кров  з  него  капала, 
А  мати  все  єго  здоймала  д'  горі 
II  усіма  кричала  голосами, 
Аж  чупер  ми  вставав:  „Диви!  диви! 
Як  воріг  чорний  ріже  ти  сестру ! 
Як  топить  ніж  в  їй  серце!  ніж  в  їй  серце! 
О,  затопи  и  ти  'му  ніж  у  серце  І ! !  — 

II  в  а  н. 
Ще  й  в  день  Вартоломія... 

Олекса. 

Ніж  у  серце ! ! ! 
И  срібний  крест  усе  тримала  д'  горі, 
А  з  него  кров  чурком  чуріла!... 

II  ван. 

В  день 
Вартоломія  І... 

Олекса. 
Що  ти?!  —  Таже  се 
Мені  лиш  снило  ся?  — 

ІІв  а  н. 

А  там  уже 
II  наяві  йде!  — 

(Оба  зривають  ся  на  ногп,  неначе  божевільні.) 

О,  обгорнїт  нас 
Усї  небесні  сили  ви  !  1 1... 

Олекса. 
Га  га ! 
Він  скорий,  брате,  чорний  ангіль  мій, 
Де  справа  йде  о  душі... 


-  260  — 

Девята  бееїда. 

Цора  с  топором.  Ті.  що  перше. 

Цо  ра. 

Він  одну  лиш  І 
Одну!  и  то  лиш  ляцку  ! 

Олекса. 

Га!... 
Цора. 

Одну  лиш !  - 
Ти  побілів?  —  та-ж  предсе  їх  по  тисяч 
На  днину  мордував '?  —  А  нині  про 
Одну  скупуеш  ся  ?    -   Се  ходить  о 
Топір  святиїї  сей  ваш  ?    - 

Олекса. 

А  хотьби  йшло  и 
6  голов  Прабога ! ! !... 

Цора   (жасно  сміюшісь). 

Ха  ха  ха  ха!... 
Як  жус  за  божі  голови  ховатись 
Хороше  вміє!  —  Ха  ха  ха  ха  ха!... 
Тут  божа  голова  нїчо'  тобі 
Небоже  не  поможе  !  —  Тут  йде 
О  славу  гуцулску  и  о  присягу 
На  їх  топір  ! ! ! 

ІІ  в  а  н. 

Що,  чорте  — 

Цора. 

Ляцку  душу ! ! 

Олекса. 
Не!  —  хоть  най  зараз  свою  дати  мушу!!! 

(Пріч.) 


261  — 


Десята  бееїда. 

Цора.  Пван. 

Ха  ха  ха  ха  ха  ха!...  Ха  ха  ха  ха!... 
Дцвіт  на  сего  жуса  з  жусів  !  —  О, 
Дивіте!   —   Присягатись  вміє,  що 
Сам  ТІФОН  би  зодрег^)  ся  —  а  теперь 
О  перед  ляцков  душечков  однов 
Дрожпть  як  та  трепета !         Ха  ха  ха!... 

(Гл^'мпть  ся). 

„Топір  тобі  отсей  в  иоруку,  Дзвінко!  — 
„Бажай  при  нїм,  що  напжаснїще  в  світї! 
„Бай  и  людзку  душу !  —    ба  бажай 
„И  голов  Довбуша  —  а  Довбуш  тече 
„Ю  Дзвінці  по  під  ноги !   —  Іірнсягаюсь ! 
„Як  Довбуш  ем !  як  Довбуш  називаюсь!!! 
Ха  ха  ха  ха  ха  ха!... 

Йван   (паде   на  коліна). 

О,  зпшлуй  ся ! 
О,  змплуй  ся,  катине!  —   І^  нас  є  двір! 
Велике  господарство !  —  Все  бери ! 
Лиш  змилуйсь ! 

Цора. 
Душу ! 
II  в  ан. 

Золото  и  срібло 
У  нас  — 

Цора. 

Я  хочу  душу! ! 

И  в  а  н. 

(Вптягає  с  череса  ніж  п  подає  "го  Цорі). 

Утопи  'го, 
Язе,  у  моє  серце  1  —  Мою  душу 
Прийми  за  — 


В  перводр. :  зодріг  ся. 


—  262  — 

Цор  а. 

Ляцку  лушу  ! ! ! 

Йван  (здоймає  руки). 

Молю  тя  ! ! ! 
Цо  р  а. 
Ти  тут  діенї  ще  торгуватись  меш  ? !  — 
Га,  ну  —  то  гуцулів  я  запитаю, 
Чи  свій  топір  сни  — 

(Хоче  йти.) 
И  в  а  н   (зрпваєсь  на  ноги  п  тримає  ю]. 
О,  стій,  скажена !  — 
Кажи !  котру  ти  душу... 

(Цора  шепче  'му  в  ухо.; 

Чорте!!!  -   Га!... 
Але  нехай!  —  дістанеш  твою  душу! 
Хоть  свою  поетрадать  за  ню  я  мушу     — 
У  мене  брат  оден ! 

Цора. 

Олекса  Довбуш  ! ! ! 
Ходи-ж ! ! !... 

Цора 

Ходи,  кровава  ти  катине  !... 

Цора  (до  пуб.тїки). 
Так,  каже  езуіт,  у  Римі  чння  !   — 

(До  Івана.) 

Ходи !  !  ! 

(Тягне  'го   мов   неживого   за   собов.  —  По   другім  боці   показуєсь 
Лаґадин  н  кілька  гуцулів.  —  Зааіона  паде.  — 


ПЯТЕ  ДІЛО. 


ІІОДРЯ. 

ІІрогаль  в  святім  гаю,  до  кола  кпдра  п  осина.    —  У  середині'  жер 

твеннпк,  на  нїм  живий  огонь.  —  С  переду  на  ліво  Марти  гріб.  — 

Ніч  дуже  зорешлива.  — 

Періпа  бееїда. 

Гуцули  в  крузі,  магічно  освічені  огнем  з  жертвенника.  Біля  гробу 

«тоїть    Олекса,    з    опечатанов    грамотов    у    руці.    —    Він    блідий 

и  смутний. 

Олекса  (по  урочисті  хвилп). 
О,  братя  гуцули  !  —  Уже  тих  кривий 
До  волї  сипалось,  и  гуцулских, 
И  ляцких !  —  Мира  пресвятий  вінец 
Теперь  витає  нас!  —  В  сї  грамоті', 
Во  имени  сенату  й  короля, 
Наш  честнип  воєвод  нам  давнув)  волю 
Вертає  и  твердить ! 

Гуцули. 

На  много  літ 
Король  и  воєвод ! 

Олекса. 

И  варт  є,  братя, 
Сим  добрим  словом  величати  їх !  — 


^)  В  перводр.  тут  вставлено  слово:  нашу-. 


—  26І  — 

Бо  що  той  ад  —  горячий  и  кровавнй 
Є  мести  міч  и  мимо  волі  мусить 
Аби  як  голуб  чистая  рука 
Ним  осквернитись,  як  6Г0  ухопить!  — 
Чия-ж  бо  сила,  гострими  язики 
Пожару  поводить?  —  чия,  ваги 
ІІрестрастій  диких  людзких  воротать?  — 
Да  сему  вже  конец,^)  о,  брати  милії... 
На  чорних  згарех,  могилах  кровавих, 
Зазеленіє,  закрасубть  ся 
Небаводі  мира  рай,  н  своєми 
Витатиме  нас  вітами ! 

Гуцули. 

Мир!  — 

Мир!  — 
Олекса. 
Так !  мир,  о  братя  милі !  —  ангіль  той 
Благай  небесний  ме  від  нині  вже 
Витати  меж  ляхом  и  гуцулом, 
П  чей  во  віки!  —  —  А  теперь,  о  братя!.. 
Позвольте,  нім  сей  скарб  я  дорогий 
Складу  у  ваші  руки  —  він  годинку 
Спочив  на  сї  могилі!... 

(Кіаде  грамоту  на  гріб.) 

Мати  !  мати  !..- 
Ти  перва  жертво  гуцулскої  волі, 
И  тоі  прежасноі  ночи,  де 
Желїзна  піч  та  вже  на  твого  сина 
Палала  яр:  то  пекло !   —    Га !...  таков 
.Іюбов  то  материнске  твоє  серце 
Для  сина  било,  що  аж  перестало, 
Учувше  вість  таку  єму  погану!  — 
Прости  его !...  и  глянь  прощаюча 
На  сина  того  твого  блудного, 
Що  так  нескоро  аж  він  навернув 
У  праведную  путь!  путь  ДовбушівІ   — 
Путь  гуцула!  —  О,  мати!.... 

(Хвиля) 
1)  В  перводр.:    конець. 


265 


Але  не 
Мені  самому')  лпш  тужить  годить  ся 
На  сї  святі  могилі'!  —  Рідниіі  братчик 
Годить  ся  ще  до  мене !  —  Де-ж  він  є  ? 
Ніхто  не  знає?  — 

Д  ж  і  м  і  р. 

Рано  виділи 
Єго  с  циганкойов  итн. 

Олекса   (бере  з  яростц  грамоту  п  мече  під  жертвенник). 

А  вадь,  що 
Він  того  чорта  препеколного 
Послухав?!  —  —  Тихо,  руки!  тихо,  кажу!  — 
У  мене  брат  оден  лиш!  — 

(Рве  зза  череса  ніж  п  мече  "го  далеко  від  себе.  Хвиля.) 

Га  !  а  як 
Він  того  чорта  чорного  послухав?  — 
Як  Довбушівске  чисте  то  имя 
Він  осквернив,  то  славне  гуцулске 
Він  осквернив,  убобм  осквернив?  —   — 
Га!...  Але  не!  —  не  може  бути  сего  І 
Він  сего  не  вчинив!  він  Довбуш  предсб! 
И  брат  мін!  —  Га!...  А  якже-ж  предсе  се  він 
Зробив?  —  —  Як  та  уся  его  люба 
Останних  славних  день,  що  він  ми  ю 
Показував  —  лиш  лицемірство  було, 
Пеколне,^)  чорне  лицемірство  лиш. 
Аби  ту  славу  мою  утопить?  —  — 
Се  так  а  не  иначе !   —  так,  не  инак !  — 
Бо  як  же-ж  и  могла-б  така  ненависть 
Так  скоро  у  таку  любу  горячу 
Змінити  ся?  —  а  ще  така  ненависть!... 
О,  аж  теперь  тебе  я  пізнаю, 
Ти  лицемірнику!  и  горе  т», 
Як  се  тебе  я  добре  розпізнав  !  — 
Тогди  обом  нам  лучше  було  би, 
Аби  на  сей  ми  світ  не  народились 


М  В  автоґр.  очевидно  похибка:  саму. 
■^)  В  перводр:  пекельне. 


266 


Були  !  —  Бо  нї  той  давеий  світлопоений 
Ваш  Бог  пз  усіма  сїмма  мечами, 
Та  нї  новий  той  хрестіянскпй  пз  — 
Всіма  архангели,.. 

(Видпвившесь/)  перестрашенпй,  на  право.) 

О,  обгорнїт  мя ! ! ! 

(Йде  потич,  рукп  від  себе,  назад.  Огонь  на  о.тгарп  .гасне.) 

Друга  бееїда. 

Пван  з  одшш  срібним  а  з  одним   золотим  креетом  у  ліві,  а  з  ста- 
рим наперем  у  праві  руці.  —  На  право  Латадиц  з  громовим  топо- 
ром,  на  ліво  Цора  с  кровавим  ножем.  —  Кілька   гуцулів  з  лупгап- 
цями.  —  Ті,  що  перше. 

Олекса. 
Той  кресті ! !  .. 

Йван. 

Сестра  ти  шле  его  у  'дар  ! 
Я  відшукав  ю  тай  —  зарізав  ! 

Олекса, 

Та  н... 
Йван. 
Зарізав  !  —  Нинї-ж  день 

Олекса   (вириває  у  Цори  ніж  п  просажує  ним  Пвана). 

Останннй  твій... 
(Мече  Цорі  ніж  у  ноги,  йде  потич  назад  и  припадає  сидьмана  гріб.) 

Л  а  Ґ  а  Д  Н  Н  (мече  Олексі'  топір  о  перед  ноги,  а  сам  ловить   поти- 
каїочого  ся  Пвана). 

Стій!!!  — 

Йван. 
День  Вартоломія... 

(Умерає.) 
Л  аґа  д  ин. 

Жди!!!  -   Ого... 

(Припадає  коло  умерлого.) 


*)  В  перводр. :  видивившись. 


—  267  — 

Олекса. 
Тон  крест... 

Ц  о  р  а    (впрпває  Ивановп  оба  крееги  и  підойдіає  срібшій  д'  горі) 
Він  осьде!   —  Ти-ж  'го  пізнаєш?  — 

Н  я  ! !  І   - 

(Підоймаючи  золотий.) 

А  сей?  —  —   іматбути  лучше  ще?    —  — 
А  то  сиіінть  !   —  а  то  ся  искрп  сиплють! 
А  то  кровава  поломінь  бухає 
В  гору !  а  Цора  перед  нев  стоїть ! 
А  бідна  Цора  перед  нев  стоїть 
З  великпаш  желїзними  кліщами, 
Та  чорні  костп  з  жару  витягає 
Черленого  як  ТіФОн  !  витягав 
Ио  бдні,  п  гасить  їх  —  сльозами  ! 
Нб  не !  не  сльозами !  а  кровйов !  кровйов ! 

Підоймає  ніж,   що  їй  Олекса  о  перед  нош  був  верг,  и  здоймає  'га 
впсоко  д'  горі.) 

Довбущуковов  кровйов  ! !  !  — 

(Пріч.) 

Трета  бееїда. 

Ті,   що  ЛПІПИЛНСЬ. 

Д  ж  і  м  і  р, 

(що  зараз  по  убоєвп  Ивана   побіг  до  Олексп  п  коло  него  на  праве- 
КОЛІНО  припав). 

Лесю?  —  —  брате?  —  — 
Олекса. 
Не  видиш  ?  -      там  лежить... 

Гуцули. 

О,  Боже !... 
Л  а  ґ  а  д  и  н 
(виймає  шовкову  шпрпньку  п  затпкає  нев  рану  умерлому  і. 

Ще 
Не  вичерпалась  нров  твоя,  о,  бідне 


—  268  ^ 

Ти  серце?  —  —  в  гуцулскіїх,  як  впжу,  грудех 
Богато  є  крови... 

Д  ж  і  ві  і  р    (зрпваєсь,   пде   до  Лаґадпна,   и  торгає  єго  за  плече) 

Ти-ж  думаєш  — 
Що  лиш^у  твоїх  грудех  серце  бесь?!  — 
У  повідай!  —  що  стало  ся?  —  він  с  правди 
Княгиню  смутчу  ту  зарізав?  — 

Л  а  Ґ  а  Д  П  н  (зрпваєсь  п  тягне  ніж  на  Джіміря). 
Меш 
Мовчати,  псе  І  ?  — 

Д  ж  і  ПІ  і  р. 

То  не?  —  Куда-ж  ходив  він 
С  циганков  тов  проклятов?  — 

Л  а  ґа  д  и  н. 

Де  ходив?  — 
Отсего  різника  ходив  він  славу 
Кроваву  викупати !  гуцулску 
Ту  славу  викупать,  хотяй  би  и 
За  вражу  ляцку  душу !  —   С"  єго 
Єдина  8  вина  !    -    —  Бо  як  ми  нцнї 
У  йіанастирь  прийшли,  куди  ца танка 
Устекла  нас  вела,  и  у  келію 
Уходимо  и  виднм,  що  проклята 
У  викуп  за  топір  княгинї  душу 
В  нас  править:  то  тогди  він  аж  не  стямивсь, 
Аж  руки  опустив,  и  став,  неначе 
Той  камінь  без  душі!   — 

Д  ж  і  м  і  р. 

А  що-ж  княгиня?  — 

Л  аґад  и  н. 

Сидить  и  ті  красти  два  обзерае, 
И  сей  папірь  читає,  що  як  нам 
Конаючи  вітак  уповідала. 
Сегодне  рано  єзуіт  прислав  їй.  — 
Але  як  скоро  тілько  нас  узріла, 
И  на  Йвана  глянула  —  тогди 


269 


Поважно,  як  цариця  та,  встає, 
До  нас  йде,  ІІванови  крестп 
Й  папері  подає,  и  так  'му  каже : 
„Йване  Довбу  щуку  !  се  усе 
„Подай  Олексі',  и  скажи ^)  єаіу, 
„Що  я  ему  сестра  а  він  мій  брат, 
„Бо  нам  отец  оден,  бо  моя  мати, 
„Княгиня  Роксоляна,  'го  любила, 
„Як  я  тебе  отеє,  Йване  мій!  — 
„Але  небесні  сестрам  запрітилн 
„Любити  рідних  братів!  так  любити, 
„Як  я  тебе  се  любю!  —  —  Серце-ж  бо 
„Законів  не  питає  —  за  для  того-ж. 
„Єго  навчити  треба  се  —  от  так!!!  — " 
И  се  не  доказавше  ще  —  рве  ніяс 
Иванови  зза  череса  —  п  топить 
Єго  собі  у  серце  —  нїм  ще  ми 
Ю  з'упинить  завстиглн  !  — 

Олекса. 

О!  О!  01... 
Л  а  ґ  а  д  и  н  (до  умерлого). 
А  ти  мовчиш,  убитий  ?  —  —   О,  колись 
За  тебе  Господь  з  аеба  заговорить, 
И  в  громах  —  блискавицях  запитає 
У  сего  різника  кровавого 
О  твою  вірну  душу !  вірностп 
Святої  ради !  — 

(До  гуцулів). 

Поможіть  ми,  братя, 

На  бік  єго  віднести,  а  вітак 
'Му  гріб  тут  викопать!... 

Олекса  (зрпваєсь  п  рве  Джіміреви  ніж  зза  череса). 

Копайте  два  ! ! !  — 

Два  — 

(Хоче  собі   ніж  у  груди   садптп,    але   з'пнняєсь,    мече   ніж  пріч 
п  хапає  топір.) 


1)  В  пеїжодр.:  кажи. 


—  270  — 

Але  ще  в  гадюки  запитаю, 
Що. сей  нещасний  в  неї  завинив?  -- 
Бувайте-ж  ми  здорові,  гуцули  !  — 
Побіди,  волї,  слави  перше  свято 
В  Дзвінок  ти  наших  мемо  святкувати!!! 
Га  га... 

(Пріч.) 

Д  Ж  і  м  І  р. 

Нехай  и  в  чорта  в  пеклї  буде !  — 

Де  калФа  ме  —  там  и  єго  муть  люде!  — 

(Пріч.  Гуцули  за  ним.  Лиш  кілька  лишають  ся,  беруть  умерлого  п 
відноея.  —  Лаґадпн  за  ними.) 

ПЕРЕМІНА  ПОДРІ. 

Рицарска  саля  в  замку,  до  банкету  приладжена.  На  чолі  стола  крі- 
сло для  воєводи,  а  перед  ним  на  столі  велпкпіі  золотий  кубок.  — 
На  затплю  много  високих  вікон,  а  помежи  вікна  образи  праотец 
воєводи.  —  Яапротпв  крісла  воєводи  велпкий  образ  папи  римского. 
—  Ніч.  —  Саля  лпш  слабо  освічена. 


Четверта  бесіда. 

Єзуіт.  Зараз  вітак  маршалок. 

Єзуїт 

(обзерає  запечатаниіі  лист  и  ховає  'го  в  пазуху.) 

Так!  —  гарно  затопив  вам,  о.  Ляхи  ви 
То- ж  упрівайте  кровйов! 

(Плеще  в  долоні  —  маршалок  виступає.) 

Маршалок. 

Що  роскажуть 
Отец  проФес?  — 

Єзуіт. 

То  ти  вже  знаєш,  що 
Святий  наш  ґенерал  проФесом  мя 
Именував  ?  —  —  О,  наша  старшина 
В  наградї  не  скупа!  —    —   Усе-ж  готове?  — 


—  271  - 

М  а  р  ш  а  л  О  к. 
Усе,  як  вп  казали 

Є  з  у  і  т. 

Скарб?    -   ювелї? 
М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Усе  вже  на  позах. 

Єзу  і  т. 

Щасливая-ж') 
Дорога !  —  Тайнпки  ?  — 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Усе. 
Є  з  у  і  т. 

И  тобі, 
О,  гордий  замку  ти,  щасливая 
Дорога !  —  Як  давно  тн  нам  вже  служпш  ? 

М  ар  шал  ок. 

Три  роки. 

Є  з  у  і  т. 

В  моїм  листі  я  с  ііохвалов 
О  тобі  спомянув.    —   Саодїись  награди ! 

(Тягне  нпшком  штілєг.  —  Про  себе:) 

Ще  11  єзуіцкої !  — 

(До  маршалка). 

То- ж  дожидай  мя 
У  брамі  кладбища!   —  Взяв  вороні?  — 

Мар  ш  а  лок. 
Як  ті  чорти !  — 

Єзуіт, 

Йди  -ж  же  !  — 
(Маршалок  пріч.) 

А  вітак 
Щасливая  дорога  на  посаг !   — 


',  В  перводр. :  щаслива-ж. 


-  272  — 

Бо  монастир  непозампканйй 
Ме  сеї  ночи  ночувать !  — 

(Ховає  штілєт  п  виймає  маленький  золотий  крестпк  на  чорні 
остугві.) 

Котрі-ж 
Би  то  и  двері  були,  бн  отсему 
Не  отворили  ся?  —  Щаслнваяж 
Дорого!  —  А  и  князь  мій  гордий  мусить 
В  дорогу  нннї!  в  ті  благі  краї, 
Де  воля  та  росте  неначе  вербб !  — 

(Ховає  крестик,  виймає  фіолю,  и  порожнить  в  кубок.) 

Сен  трунчик  на  дорогу...  а  й  сам  Атлас 
Той  дужий  землю  пустить  в  ад  —  та  й  сам 
Полетить  без  душі  за  нев  !  —  Щаслива-ж 
Дорога  в 

(Образ  пани  палає  огнем  на  хвильку  и  знов  гасне.) 

Пекло!!!  — 

(Обезсебленпй,  з  наїженим  чупром,  очи  в  стовп.) 

А  у  пеклї,  кажуть, 
Там  топють  душі  у  великих  печах 
Желїзннх  —  а  за  грубники  —  чорти  і  — 
Нб  не  не  не  не  не  І   —  бо  єзуіти 
За  грубники!  —  Але  они,  буває, 
За  красними  ляшками  поглядають, 
То  часом  лучить  ся  —  що  душечка 
Втече!   —  Хто  йме  ю?  —  я!!!  — 

(Ніби  ловить  щос  у  вітру.) 

Га  га !  —  а  ймив  ?  — 
Ти  хто?  —   нехай  подиБЮсь...  Не  не  не!  — 
Не  красної  княгпнї  душка  ти !  — 
Бо  ту  я  знаю !  —  Та  ґуля  собі 
По  Чорноморі,  рве  барвінок,  рожі, 
Та  уквітчає  в  нї  кресак  Йванів, 
А  єзуіти  муся  з  боку  лиш 
Дивити  ся  — 

(За  подрав  чути  тропіт,  бренькіт  шабель  п  сваршо  шляхти.  —  Єзуіг 
хаменить  ся.) 


273 


Се  де.  Я?  —  —   що  я?  —  —  Га!  —  — 
О,  єзуіте,  уважай,  бо  чорт 
Фіґлярь,  и  душі  людзкі  возом  ловить ! 
Як  заяцї !  —  Йдете  вже  ?  —   —  Ходїт !   — 

Пята  бееїда. 

Той  сам.   —   Воєвода,   шляхта,   урядники,   слуги  з  лушницями.  і— 
Шляхта   при   шабли.    —    Воєвода   при   ті,    що  дістав   від   ОлекЬа 

в  дар. 

Воєвода. 
Що  ще,  пани  ?  —  яку  би  ще  ви  напасть  , 

На  мене  се  не  склали  ?  —  Маїег  Веі !  — 
То  мав  хіба-ж  я  вас  усїх,  та  ще 
и  себе  під  ніж  опришка  я  завдати, 
Як  Довбуша  ви  звать  се  любите  ?  —  — 
Похід  сей  честнип  був  як  може  бути, 
А  Довбуш  обійшов  ся  краще  князя 
Або  там  рицаря  якого  небудь : 
То-ж  я  щоб,  ляцкий  князь,  та  дав  ся  був 
Від  него  завстидать?  —  від  гуцула?  — 
О,  се  ніколи  в  світі!   — 

Молодийшляхтпч. 
Мп  лиш  вас 
Питаєм,  хто  вас  радив,  шляхту,  нас, 
На  встид  такий  вести  ?  — 

Воєвода   (тягне    шаб.ію). 

Хто  ?  —  Зап^'иіз  Всі !  — 
Оттого  чорта  чорного  питай, 
Що  доти  не  давав  ми  супокою, 
Аж  доки  — 

Є  з  у  і  т. 
Я?!  —   Мене  ви  важитесь  .! 
Мішать  у  діло,  що  п  божевільний 
Би  був  не  видумав?!  —  —  Ха  ха  ха  ха!... 

Во  єв  о  да. 

Се  твій  остатний  сміх  .. 

(Пробиває  'го  шаблев.) 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА    ПІ,    1.  18 


--  274  — 
Усі   (дають  ся  назад). 

Свят!  свят!... 

Є  з  у  і  т. 

Щаслива... 
Дорога  !... 

(Гине). 

В  О  в  В  О  Д  А    (шпурнув   шаблю   пріч,    ухопив   затроєний  кубок,  п 
вппив  'го  одним  духом  аж  до  дна). 
Гу !  що  за  вино ! ! !  —  Єго 

(Показує  на  образ.) 
Оттой  матбуть  благословив  мені... 

(Паде  в  крісло). 
О,  Риме!  Риме!...  твої  вина... 

(Гине.) 

Старий  шляхтич 

(по  хвпли,    коли   оден  з  урядників   здоймив   лист,  що  єзуітови  був 
с  пазухи  випав,  и  єго  молодому  шляхтичеви  подав). 

Люті  І... 
И  скоро  завертають  голови!... 
Але  в  сам  перед  занесіте  трупи 
В  каплицу  І  — 

(Урядники  беруть  воєводу,  а  слуги  єзуіта,  и  винося.) 
А  вітак  — 

Молодий  шляхтич, 
(прочитавше ^)  лист). 

Втікайте !  о, 
Втікайте !  ми  на  пеклї  стоїмо  І 
Всі  тайники  набиті  порохом ! 
Всі  ґноти  вже  горя !  за  пів  години... 

У  с  ї. 
Втікаймо ! ! !... 

(Розбігають  ся  на  всі  боки). 
Старий    шляхтич. 
Утікаймо  !  годі  стриму  !   — 
Бо  всі  шляхи  провадя  впрост  до  Риму  І  — 

^)  В  перводр. :  прочитавши. 


—  275  — 

«О,  пренещастний  ляцкий  нарід  наш  !... 
Пропав  !  лиш  руку  чортови  подаш  ! ! !  — 

(Поважно  пріч.) 

ПЕРЕМІНА  ИОДРІ. 

'Обширне  подвірє  о  перед   Дзвінчиної   хати.  —  Одно   велике  вікно 
■стоїть  на  роствір  п  показує  світлину  як  у  IV.  дїлї.  —  По  при  хату, 
в  затилє,  провадить  шлях  через  село  під  скалистий^),  на  котрім  за- 
мок видко.  —  Ніч  зорешлпва  и  тиха. 

Шеета  бесіда. 

^На  задні   двері   уходить   Цора  в  світлицу.    —  Она  несе  каганець» 
брус  и  кровавші  ніж. 

Цора  (кладе  каганець  на  вікно  п  бересь  ніж  острити). 

О,  ноже !  ноже !  ..  нині  тв  сестру 

И  брата  вже,  брацков  таки  рукою, 

Зарізав!...  Тож  матбути  притупивсь?  — 

Я  мушу  наострити  тя !  наострити 

Тя  мушу  !  як  той  брич  тя  наострити ! 

Бо  твої  ще  роботі'  не  конец! 

У  пів  ще  не  конец ! 

(Хоче  острити,  але  з'упиняєсь). 

Га!..  що  у  серци 
Мені  се  ворохнулось?  —  Милосерде?  —  — 
А  він  же-ж  мав  єго  над  біднов  Цоров?  — 
Над  батьком  моім  добрим  ?    —  Батечку  !... 
Мій  батечку  єдиний !...  Твоя  Цора 
Пімстить  тя !...  О  !... 

(Співає.  —  Коротка   жасна  арія  без  слів.) 

Сема  бесіда. 

Дзвінка,   коротку  дубелтівку  и  порошнпцю  на  руці,  одну  золоту  а 

одну  срібну  кульку    на  тарелп,    каганець  у  праві   руцї,   уходить  на 

задні  двері.  Та,  ию  перше. 


1)  В  автоґр.  і  перводруку  пропущено  слово  мабуть :  горб. 


— '276  — 

Дзвінка    (кладе  каганець  и  таріль  на  вікно).      •     ^  ^' 
Тобі  ще  можеть  ся  співати,  Цоро?  — 
О...  а  мені  так  тяженько  на  серци, 
Що  роспускаееь !... 

Ц  о  р  а. 
Як  ошукані  ! 
Зневажені !  нещасні !  від  усіх  ' 

■  Понехані!  осміяні!  [ 

Дзвінка. 

За  сміх  той 
Загине ! ! !  — 

(^Набиває  швидко  обома  кулями  дубелтівку). 

А  цілить  буду,  цілить,  щоб  его 

То  серце,  то  лукаве,  в  тисяч  кроть 

Розсипалось  кавалків  ! ! !  — 

Ц  о  р  а  (затикає  їй  ніж  за  пояс). 

А  про  всяке 
Отсен  тобі  ще  ніж !  —  вій  гострий,  Дзвінко !  — 
Єго  острила  Цора  ! ! ! 

Д  з  в  і  н  к  а. 
Думає, 
Що  серце  наЩе  ■—  то  та  пташка  в  лїсї, 
Що  в  ню  стрілець  стріля  от  так  собі, 
Аби  ему  стріляло  ся  и  око 
Училось  міри?  —  —  О,  то  серце  наше 
Зневажене  —  то  змий,  що  в  шпонах  'му 
Сам  тиґрис  вєть  ся  як  топ  заячик 
Манесенький !  —  —  Вже  йдеш?  —  Ходи!  ходи, 
Мнсливче  ти  сердечний !  —  попробуєм, 
Хто  стрільчити  з  обох  нас  лучше  вміє  !  — 
ІІогибіль  буде  жать,  хто  зраду  сїе  ! !  1  — 

(Цора  и  Дзвінка   замикають   швидко   вікно,    гася  каганцї  п  дають 
ся  в  зад.) 


—  277.—. 

Оема  бееїда. 

Олекса.  Вітак  ті,  що  перше. 

Олекса. 
Вже  загасила  ?  —  Так  як  мою  душу ! 
Нещасну  мою !  —  Але  отвори 
Та  дай  нічліг !  — 

(Пукає  топором  у  вікно.) 

Я-ж  предсб-ж  'го  собі 
У  перед  заплатив?  и  думаю    — 
Що  гойно  !  —  бо  и  чорт  ти  за  нічліг 
И  брата  и  сестру  би  не  зарізав?  — 

(Пукає.) 
То-ж  отвори,  ти  кажу  !    —  А  коли 
И  сей  бариш  тобі  ще  за  малий  — 
То  ще  и  свою  душу  ти  довержу !  — 
А  хоть  и  ржава  трохи  від  брацкої 
Крови...  тото  нїчо'  не  вадить,  душко!  — 
У  потемку  не  видко!  —  Отвори-ж!  — 

(Пукає.) 
Не  хочеш?  —  ПІкло-ж  не  серце... 

(Бє  топором  у  вікно  так  сильно,  що  всі  шиби  висипають  ся.  —  На 
се  падуть  два  набої.) 

Та  аж  дві?  —  — 

Й  одної  доста  було... 

(Тримаєсь   однов   руков   за   вікно  а  другов   за  серце,    потпкаєсь  и 
паде  в  поперек  о  перед  вікна.) 

Твердо  стелиш!... 

Ц  о  р  а  (у  вікні). 
Ей  І  у  сестри  ся  не  виберенчає !  — 
Бо  се  тобі  сестра !  ще  й  рідна,  Довбуш  ! 
Тота,  що  тої  ночи  вам  пропала, 
Коли  вітця  устеклнй  лях  спалив  ти, 
А  твоя  мати,  з  горя  божевільна, 
У  замок  бігла.  —  Хочеш  білше^)  знати  — 


^)  В  перводр. :  більше. 


—  278  — 

То  в  Зої  запитаєш  ся,  у  пеклі", 

Куда  сегодне  рано  загриміла, 

Напившесь  невмівки  зварку  такого, 

Як  ШтеФана  поіла.  —   Ха  ха  ха  !... 

Але  дивнїще  диво  від  отрою    - 

Що...  брат  з  сестрою!!!  —  Ха  ха  ха!  ха  ха!..^ 

Олекса. 
О,  сили  ви^)  небесні!... 

Ц  о  ра. 

Ба!  —  Небесних?  — 
Ти  ТІФОна  благай  !  він  помогае !   — 

Дзвінка  (наскакує  з  ножем). 

Він  помогае.... 

(Тягне  Цору  за  кіски  у  світлицу,  де  обі  з  лоскотом  д'  землго 
падуть.) 

Цора. 
Що  ти  дієш  ?  ! ! !  —  голов 
Ми  відтинаєш?!   —  голов... 

(Харчу  чи.) 
Ніж!  !!  —  о!  —  ніж... 

Дзвінка. 
Ти  добре  наострила... 

Девята  бесіда. 

Джімір  п  гуцули  з  лушницями.  —Ті,  що  перше. 

Д  ж  і  м  і  р  (ще  за  подрев.) 
Де  він,  де... 

(Виступає). 

Олекса. 
В  сестри  на  вечерницях,  братчику !  — 
Але  се  диво  давне  вже !  —  Дивись  — 
Нове... 


^)  В  перводр.  се  слово  пропущено. 


—  279  — 

Дзвінка    (безумна  и  розхрістана,    вибігає   с  хати,   у  руці  кро 
вавпіі  ніж). 

Що  каже  божевільна  циганка?  —  Дивбуш  мій 
Брат  ?  —  Я  се  собі    давно    думала !    -     Бо    у  кра- 
сних   жінок    хороші    братя    бувають,    а  у  хороших 
братів  красні  сестро. 

(Регочесь.) 
Як  то  лиш?  —   —  Зараз... 

(Співає.) 
Гой  на  Йвана,  гой  на  Купала 
Дві  срібні  кули  дївча  зливало, 
Тай  слізоньками  личко  вмивало !  — 
У  чиї-ж  груди  ті  кулі  будуть  — 
(І'оворить.) 

И  так  далі.  —  Се  є  пісня  про  того  хорошого 
Джоґолю,  що  'го  красна  Паладїйка  застрілила.  Але 
я  ю  забула!  —  пріч  —  пріч  забула!  —  Бо  люде 
говоря,  що  я  старого  ШтеФана  з  світа  спасла,  а  се 
не  правда,  бо  я  его  лиш  строіла !  —  Пів  лижки, 
циганко  ?  —   —  Я  сиплю  цїлу,  аби  не  було  за  мало ! 

Що    ти    кажеш,    ШтеФаночку?    —   у   серця 

стинає  ?  — 

(Регіт.) 

Або-ж  я  винна,  що  та  космацка  сіль  така  лю- 
та?   Як  то  лиш?  — 

Гой  на  ІІваиа,  гой  на  Купала, 
Дівча  в  опівніч  зїля  копало, 
В  північ  копало,  в  північ  варило, 
А  до  схід,  сонця  — 

(Говорить.) 

Що  до  схід  сонця  ? По  всему  було  —  тай 

годї !  — 

(Регіт). 

Що  ти  кажеш,  Лесю  ?  —  Аби  ю  и  на  очи  не 
видів  V  —  Она  упириця,  любчику,  и  нас  усїх  колись 
ще  підотне,  каже  твоя  мати  та  в  одно  плаче...  так!... 
Але  на  добраніч  вам  гостї  любі !  —  Бо  я  мушу  ще 
до  тої  красної  княгині  у  замок,  на  віщо  она  в  одно 


—  289  — 

каже,  що  я  в  ню  вдалась?  —  —  Добраніч,  Олек- 
сику  мій  золотнн !  добраніч !  добраніч !  —  А  як 
стара  тя  питатиме,  де-'сь  був  —  а  ти  кажи,  що-'сь 
точив  твій  топірчик  у  циган!  Чуєш?  —  топірчик 
точив  у  циган  !  Добраніч  !  Добраніч  !  — 

(Пріч  до  замку.) 

Десята  бееїда. 

Ті,  що  лишились. 

Олекса    (до  Джііііра,    котрий  зараз  с  приходу  коло  него   при- 
пав був   и  єго,  припертого  до  коліна,   на  руках  тримає). 

Не  жасно-ж  Бог  карає  ?  —  —  О !  О !  О  !... 

Але  ти  кличеш,  брате  мій  кровавий, 

О  перед  Прабога  престів...  йду ! 

Йду,  Иванчику !  —  То  ж  будь  здоров  ми. 

Мій  щирий  Марку!...  та  п  вп  усї, 

О,  братя  гуцули!...  здорові  будьте!. 

(Усї  закривають  собі  очи.) 

А  не  тужіть  за  мнов!...  бо  я  —  я  сам 

Ті  свої  пренещасні  доли  винен !... 

Бо  чоловік  нехай  не  думаєеь 

Буть  вищим,  лучшим  брата  нищого !  — 

Нехай  с  престрастіями  брата  того 

Собі  він  подуфало  не  жартує, 

Бо  він  и  сам  престрастний  чоловік  лиш  !... 

Для  того- ж  кайтесь  лиш  по  мені',  братя, 

А  не  тужіть!...  й  про  віщо?  —  Дар  найкращий 

Небесного  отца :  ^)  ті  струни  ангелскі 

Гармонії  святої  вічної 

Пірвав  я  сам  здуфало  тов  руков 

Желїзнойов  парову....  чо'-ж  мені 

У  світї  білше  й  жить?...  нема  чого  вже! 

Для  того  смерти  жду  я  так  як  спаса! 

Як  мира  ангеля!...  Прийди!... 


')  В  перводр. :  отця. 


—  281  — 

Д  жімір. 

Олексо ! 
Олекса. 

А  сей  топір...  О,  на  его,  мій  друже ! 
О,  на  тп  'го,  та  утопп  'го,  де 
Найглїбше  плесо  Черемшу,  аби 
Якого  другого  там  Довбуша 
Не  покортіло  ще,  за  громовов 
Сягнути  зброєв  !..,  Громова  оріжь 
Богам  лиш,  а  не  людем,  що  в  їх  грудех 
Ще  людзке  серце  побивавсь  !... 

(Обзерає  топір  и  оримовяє^)  до  него.) 
Мати 
Менї  тя  не  хотіла  поручить, 
Хоть  як  ю  нї  молив  та  ні  благав  я  !,.. 
Не  !  не  хотіла !...  доки  аж,  зухвал  я 
Тя  силов  їй  не  вирвав !  —  Думав,  що 
Довбущукови  все  є  можна!  все!  — 
Не  довело  ся  того !...  то-ж  прости  мя  ! 
Прости,  святий,  прости !... 

(Цїлює  топір  з  обох  боків  и  подає  Джіміреви^) ) 

А  й  ти,  о,  Боже... 
Не  гнівай  ся  на  віки !... 

(З  неба  паде  велика  прекрасна  зірниця.) 

О,  дивись  !... 
Яка  прекрасна...  зоря  там....  паде!... 

(Умерае.  —  Хвиля.  —  Гуцули  гася  лушнпцї.  —  Джімір  кладе  тіло 
легонько  д'  земли  а  сам  устає.) 

Джімір. 

Упала!...  и  лежить,  кровавою 
Прикметою  усім  тим,  що  они 
Світ  повен  ворогів  се  побороли, 
А  лиш  одним  —  одного  не  з'уміли : 


1)  В  перводр. :  примовляє. 
-)  В  перводр. :  Джіііірови. 


-  282  — 

Жасного  того  ворога  нарову  !... 

іХвиля.) 
О,  калФО  мій  !... 

Найліпший,  найгоднїщий  з  гуцулів!... 
Лях  трепетав-сь,  де  чув  имя  твоє !... 
Князі  великодушність  твою  чтили  !... 
Всї  бідні  звали  ангелом  тебе  !... 
Всї  кривдні  своїм  батьком  мстителем!... 
Ми  дякуєм  тобі  найкраще:  волю!... 
Тя  чтивше  —  буде  внук  нев  наслаждатись !... 
У  богатирских  піснях  піти  тя !... 
А  ти...  лежиш  тут...  прах...  кровава  жертва 
Всечоловіческого  праврага : 
Нарову !  —  Хиб  оден  —  а  корабель  — 
Та  океану  слава  ^)  —  вже  й  лежить 
На  смертнім  березі  в  розвалищах  І... 

(Хвиля.) 
Да  все  одно !  — 

Хоть  світлість  божу  сонця  світлого 
Погана,  чорна,  вража,  темна  хмара 
На  час  якийсь  заслонить  туманами : 
То  світло  всїгдп  світлом  !  —  А  лежиш 
Ти  тут,  во  жертву  тих  предвічних  сил, 
Що  в'ни  огнем  закони  своі  пишуть, 
И  громами  заповідають  в  світ  : 
То  честне,  добре,  що  бажав  єси  — 
То  красне,  то  величне,  що  творив  — 
Ме  жити,  ме  тривать  во  віки  вічні!  — 
Зле  гине  лиш !  а  добре  воскресає !  — 
У  грозах  грому  Бог  ся  усміхає  !  — 
Здойміть  'го !  ! !  — 

(Гуцули  підоймають  тіло  на  тооірцях  д'  горі.   —  Замок  палає  и  ле- 
тить з  гуком  у  хмари.  —  Завіса  паде.) 


')  В  автографі  переч. :  пиха. 


—  283  — 


Друкуємо  з  автографу  виготовленого  автором  в  першій  поло-^ 
вині  року  1876.  Лишень  автограф  бесід  6,  7,  8,  9,  10,  11  і  12 
першого  акту  та  бесід  1,  2,  З  і  початку  4г.  бесіди  другого  акту  — 
затратив  ся.  На  автоґрафі  тім  підписав  ся  поет :  Игорь  Федькович. 
Автоґраф  написаниіі  на  59.  .іистах,  піваркушах  сірого,  канцелярий- 
ного  паперу.  Лпсти  2,  З,  4,  16,  18,  19,  20.  29,  ЗО,  особлпво-ж  58 
і  59-ий  понаддпрані  на  краях ;  всі  иньші  в  добрім  стані.  На  л. 
2,  З,  10  и  иньших  бачимо  печатки:  «Товариство  Руска  Бесіда  в  Чер- 
нівцях» і  «Товариство  Просьвіта«.  Декотрі  уступи  н.  пр.  стор.  8,  29, 
32,  Ьі,  55,  58,  перечеркнені  олівцем  —  і  подані  в  новій  перерібцї 
на  окремих  картках. 

Декуда,  н.  пр.  на  стор.  40,  44,  46,  52,  і  т.  д.,  зазначено 
імена  осіб  драми  первісно  лиш  першивш  буквами  —  а  що  йно  пі- 
знїйше  доповнено  олівцем.  Н.  пр.  С.(тарший),  М.(олодший),  Є.ізуіт), 
К.(нягиня),  Л.(аґадин),  И.(ван)  і  т.  д.  На  стор.  9,  24  і  инь.  ба- 
чимо примітки  писані  олівцем  рукою  редактора  |»Хати«,  такі,  як 
н.  пр.  сиг8.,  ^агтопі  зІеіпвсЬгііЧ,  рангу  рооривгсгас!  і  т.  и. 

На  стор.  3.  автографу  помістив  автор  ось  яку  примітку: 
»Без  виразного  и  писемного  позвол)'  автора  не  вольно  сю  драму 
ні  печатати  (друкувати)  нї  переводити,  нї  грати.  Листи  до  автора 
прошу  адресувати  по  німецки  так: 

Ап  ....  іп  РііІіИа 

Виколуіпа 
ОзіеггеісЬ. 

А  листи  прошу  рекомандувати!« 

В  тій  другій  редакцпї  був  »Довбуш«  надрукований  в  альма- 
наху п  3.  «Руська  Хата«.  буковинський  альманах  на  р.  1877,  ви- 
дав Данило  Млака.  Коштом  громадським,  Львів  и  Чернівці.  З  дру- 
карні товариства  именн  Шевченка,  1877  р.,  стор.  ІОІ — 179.  У  при- 
мітці на  стор.  101.  зазначила  редакция  «Руської  хати« :  «Твір  сей 
печатаємо  за  дозволом  ш.  автора  без  всяких  змін. « 

І  в  тій  редакциї  можна  запрпіптитп  деякі  нерівности  рит- 
мічні. Бачимо  їх  у  тих  уступах  перводруку,  які  не  переховали  ся 
у  автоґрафі  т.  є  спорадично  на  стор.  187 — 210.  —  н.  пр. :  стор. 
190,  ряд.  8.  з  гори:  «Ще  не  пропалась,  як  тілько  схочеш « ;  стор. 
198.  ряд.  3.  з  дол. :  «У  пеклі  горю!  у  очех  чорно ;«;  стор.  208. 
р.  4.  з  гори:  »Не  любить...  то  й  слова  згірного«. 

Нерівности  ритміїші,  які  можна  покласти  нарахунок  не  ре- 
дактора, але  автора  —  виступають  часами,  як  се  можна  ствер- 
дити в  автоґрафі,  хіба  в  тих  уступах,  які  автор  перечеркнув, 
а  які  ми  друкуємо  яко  вариянтп:  н.  пр.  стор.  228.  ряд.  24.  з  дол. 
«II  я  єго  оловяні  мурп«.  Виходить  з  того,  що  згадані  ритмічні  не- 
докладности  треба  приписати  недоглядови  редакциї  —  або  вважати 
їх  за  редакцийні  зміни. 

Деякі  иньші,  правописні  зміни,  які  поробила  редакция,  від. 
мітили  ми  у  приписках.  Закп  появив  ся  ще  альманах  «Руська  Ха- 
та» —  вийшов  »Довбуш«  Федьковича  окремою  відбиткою  р.  1876-- 
у  Львові,  стор.  81..  8-ки. 


Д  о  5  Б  V  Ш. 

(ТРЕТА   РЕДАКЦИЯ). 

Трагедия  в  пять  ділах. 


ДОВБУШ 

або 
ГРОМОВИЙ    ТОПІР    И    ЗНАХАРСКИЙ     КРЕСТ. 

Траґедия  в  пять  дїлах. 
Написав  а  вітак  зовсїм  наново  переробив^) 

Ю.  Федькович. 


^)  в  автоі^афі  А.  (б),  перечеркнено :  перетворив. 
6  автоґрафі  А.   (а.)  не  бачимо  слів :   а  вітак   зовсім  наново 
переробив. 


ОСОБИ. 

Боєвода  руекий. 
Енягпня  гуцулока,*)  єгб  сопруга. 
Секретарь  воєводи.-) 
Маршалок  двора. 

Олекса  Довбуш,  славнпґг^)  г^'-цулский  ледїнь. 
Йван,  єгб  брат. 
Джімір,  Олексп  побратим. 
Лаґадйн,  Йванів  товариш.*) 
Морган,  старий  циганский  знахар. 
Чора,  єгб  донька. 
Соя,  стара  циганка. 
Дзвінка,  молода  удова. 
Старий  гуцул. 
Старий  староста. 
Молодий  староста. 
Капітан  трабантів. 
Жебрущий  мбнах. 
Кат.^) 
Гуцули.  Шляхта.  Двірскі  урадникп.  Трабанти.    Слуги.  Челядь  кня- 
гйнї.  Помічники  ката.*^) 

Містце  діла. 

Одно    гуцулске    селб  у  галицких    Карпатах  и   пбб.іизка   Чорногора. 
Рік:  1745.') 


1)  В  автоґр.  А.  (а1:  Гуцулска  княгиня. 

-)  Так  в  автоґр.  А.  (а);  в  автоґр.  А.  (б)  і  Б:  Секретар. 

^)  В  автоґр.  А.  (б)  перечеркнено :  передний.  В  автоґр.  А  (а) 
слово:  славшій  пропущено. 

*)  В  автоґр.  А.  (б;  перечеркнено :  друг,  дописано  товариш. 
В  автоґр.  А  (а) :  друг. 

^)  Се  с.тово  бачимо  тут  лише  в  автоГр.  Б. 

''І  В  автоґр.  А.  (б)  дописано  червоним  атраментом  слова: 
Кат  с  помічниками;  в  автоґр.  А.  (а)  сих  слів  нема. 

')  В  автоґрафі  А.  (а)  сей  уступ  сформулований  ось  як :  Діло- 
ведет  ся  у  однім  гуцулскім  селі  у  галицких  Карпатах,  п  на .  Чорно- 
горі.  Пора  1745. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА  Ш,    1.  19 


ПЕРШЕ  ДІЛО. 


ІІОДРЯ : 

■Обіпйрні^і  хороми  в  замку  воєводи.    На    право  п  на   ліво   ворота"-) 

на  роствір.  У  затішо   двері  а  перед    ними    невеличка^)  есгріїда.  — 

С  переду,  по  лівім  боці,  лавичка  на  двох.*)  Ніч.  — 

Перша  сцена. 

Слуги  з  лушнпцями   уходя  з  лівого    боку.'')    —   За    ш'ши^)   воєвод 

з  дороги,  —  За  ним  у  слід:    секрегарь,    маршалок,    капітан,    уряд- 

нпкп,  трабанти.  слуги. 

Воєвод. 
П  знбв  огонь?  —  и  знбв  у  світлицях') 
Княгйнї?  —  Согриз  Вотіпі!  —  То-ж  ті 
Пожари  лиш  на  мене  ся  завзяли?  — 
Се  мож  би  збожеволіти !   —  Аж  девять 
Пожарів  у  однЬї  року !  а  щоб 
Десятка  була  в  ціль  —  на  решті  й  тут, 
У  сім  що  наймнлїщім  моїм  замку, 
У  гуцулских  прекрасних  моїх  горах, 


^)  В  автогр.  ж4..  се  слово  дописане. 

-)  В  автоґр.  А.  -брами. 

^)  В  автогр.  А.  се  слово  пропущено. 

*)  В  автогр.  А.  від  слова:  >На  право»  — до  »двох«  дописано. 

•')  В  автоґр.  А.  Дописано. 

•')  „  .    Дописано. 

'')  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  в  кімнатах  але. 


—  2УІ  — 

Де  лїто  перелітувать  я  думав 

В  спокбю  безпечалнім  —  аж  и  тут 

Пожар  !... 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

Пресвітлий  князю  — 

Во  євбд. 

Будеш  тихо, 
Собако  ти  скажена?!  ~  То-ж  на  те^) 
Злишіїв  сопругу  мою  я  на  вас, 
Аби,  6СЛЙ  відгожу  ся  від  дому, 
И  вн  порозлітались  у  нетрудне, 
Куда  нечиста  думка  вас  несе  ?  — 
Ніічемникп! 

Секретар  Б. 

Мій  пане   -- 
Во  євб  д. 

Анї  слбва 
Від  тебе,  бо  и  ти  нелїгішнй  всіх.  — 
Та  що  мені  онй  ?  —  раби,  що  їх 
Нагай  мій  воротае.  Але  ти    — 
Тебе  я  мав  за  сина... 

Секретарь. 

Що  повинен 
Слїдп  вам  ваші  світлі  продувать.   — 
Жебрущого  хлопчину,  сироту 
Без  матери,  вітця,  мене  приймйлп, 
П  згодували,  и  до  шкіл  мя  дали, 
Вітак  — 

Воєвод. 
Для  того- ж  — 
(Оден  слуга  впсіупас.) 

Тааі  знов  що  новбго? 
Чи  може  знов  пожар  ?  — 


^)  В  автоґр.  А.  на  то. 


—  292  — 

Слуга. 

Пани  старбсти 
Благают  — 

Воєвод. 

В  добрий  час  !  —  Проси  сюда  Г 

Друга  сцена. 

Кілька  старостів.  Ті,  що  перше. 

Старий  староста. 
Ми  чули,  о  пресвГтлпй  воєвбдо, 
Яке  нове  нещастб  — 

Воєвод. 

А  чи- ж  не?  — 
Подумайте  пани !  —  Учера  їду 
До  Коломиї  я,  як  то  буває ;  *) 
Лишаючи  сопр;^гу  мбю  під 
Дозбром  сих  нечемників.  —  Хорбшин 
Дозір  менї !  —  Я  тілько  за  ворбта  — 
А  сі  собі  у  вітер !  —  Лиш  княгиня 
Лншает  ся  сама,  а  що  нанлучше :  — 
Ще  й  позамикана  І... 

Молодий  с  т  а  р  б  с  т  а. 

Аж  тут  пожар?!  - 

В  о  є  в  б  д. 
В  кімнатах  в  середині !  думайте. 
Пани !  —  Та  де-ж  відважний  той  стрілец, 
Що,  —  важучи  душев,  —  сопругу  мбю 
З  огню  мп  впнїс?  —  —  Предсе-ж  я  бгб 
Зазвав  до  себе?   —   не?  — 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

Він  ставив  ся, 
И  дожидає  світлого  пізва. 


1)  В  автоґр.  А.:  як  то  у  мене 

Звичайно;  от  п  їду,  вже  буває;  от  п  їду^ 
Беї  ті  слова  окрім,  »як  то  буває «,  перечеркнеш= 


—  293  — 

В  О  бвб  д. 
В  сей  час  сюда  з  ним  І 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

Зараз,  князю  мій.     • 

(Пріч). 

В  ое  В  6  д. 

Відважний  и  великодушний  нарід 
Ті  гуцулп !  Одну^)  лиш  хпбу  має : 
Що  легкоумно  кбждому  він  вірит, 
Л  так  ся  попадає  мимох(ть 
У  сіть  обмани.^) 

С  т  а  р  іі  іі  староста. 

Се^)  звичайно  так.  — 
Бо  кбждпй  добродушний  чоловік 
Усіх  по  сббі  судит. 

Молодий  староста. 

Правда  то, 
Що  гуцулп  такі  стрільці  управні'')?  — 

Воєвод. 

Він  пташку  тобі  траФат  на  лету, 

И  то  не  мнбі'О  ціливше. 5)  —  Ба  навіть 

Жінки  у  них  уміют  стрільчити, 

И  не  одна  вже  укого  стрільця: 

Переветііла  навіть.  —  Я  би  про 

Одно*')  польбванє  раз  на  медведя 

Вам  росповїв,  де  молодий  один 

Стрілец  —  та  ось  він  сам!  —  Лиш  скорше,  скорше 

Мій  жвавий')  стрільче  !  — 

1)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  и  ту... 

2)  Первісно  було:  У  сітку  брехунам. 
^)  В  автоґр.  А.  »се«  доппсано. 

*)  Первісно  було:    прачвалі,  се  перечеркнено  і  написано:  не 
згачні;  се  також  перечеркнено  і  написано:  управні. 
5)  Первісно  було:  міривше. 
^)  В  автоґр.  було:  Одно  велике  вам. 
')  Перечеркнено:  чвалпй. 


29і  — 


Трета  сцена. 

Олекса  Довбуш  с  прекрасним    топіриелі.    —    Впсіуппвше,    здоймає- 

трохи  свій  богатий   кресак,    але   кладе  єго  собі  зараз  на  голов.  — 

Ті,  що  перше. 

в  о  є  в  6  д. 
Як  зивеш  ся?    — 
Довбуш. 

я? 

Олекса  Довбуш  зву  ся. 

В  о  6  в  б  Д   (думаючи). 

Дбвбуш...  Дбвбуш... 
(Говорпт  по  тиху  з  маршалком.) 

Молодийстарбста 

(пде  до  Олекси  Довбу шя,')  п  бере  від  него  іопір-)  обзерати)^ 

Чи  се  не  громовий  топір  ;]иш  той, 
Що  покліч  хбднт  — 

Д  б  в  б  у  ш 

(вириваючи  'му  "го  сердито  з  рук). 
Він! 

В  о  р.  в  б  д. 

Не  той  ти  Дбвбуш, 
Що  —  два -три  рбкь'^)  тбму^  буде  —   на 
ІІольбваню  у  чорноі/рскім  лїсї*; 
Мя  від  йіедведя  спас?  — 

Дб  в  бу  ш. 

Вже  не  нагадую.  — 

Во  є  вб  д. 
А  як  тебе  я  княжескпйі  даром 
Обдарувать  хотів,  ти  вельми  з  гбрда 


*)  В  автоґр.  Б.:  Довбуша, 

-)  В  автоґр.  А.:  топорец. 

^)  В  автоґр.  А.  первісно  було:  кілька  років. 

*)  Первісно:  у  чорногіреких  мричах. 


295 


Ми  відповів,  що  від  ляха  дарів 
Не  потребуєш  ?  — 

Д  (З  в  бу  ш. 

Бо  у  нас  не  мбжна 
Від  вброга  дари  приймати. 

Вое  в  б  д. 

Як?! 
Ти  вброгом  мя  звеш  ?  — 

До  в  бу  ш. 

А  ти-ж  не  лях?  — 
Не  тих  сааїйх  батьків  ти  син,  що  вблю 
Нам  нашу  зрабували  ?  —  Від  колії 
Ми  поберіже  шбря  чбрного 
Нехали  и  в  сих  горах  оселились, 
То  Гуцул  вблен  був.  —  Не  знав  він,  що 
Корбль,  що  воевбд,  що  пан,  що  шляхтич, 
Бо  сам  си  був  и  королем,  и  панозі, 
И  судцев,  и  не  то^). 

Се  к  р  етар  ь.2) 

Як  сйіієш  — 

В  о  ь  в  од. 

Най  'го  !  — 
Лиш  далі',  Довбущуку !  —  говори  ! 

Д  б  в  бу  ш. 
Аж  тут  и  Лях  нїт  вісти  відки  взяв  ся^ 
Та  й  каже:  „Гуцули!  побратишй! 
У  вас  лїсй,  де  з  рбду  ще  й  наббю 
Стрілецкого  не  чути  було,  а 
В  них  звіри  без  ліку  всілякої, 
НДо  кбждойїу  стрілцевп  сбрце  аж 
Гуляє,  як  згадає  :  —  „Якже-ж  би 
То  було,  братчики,  аби  ви  нам 
Позвблили,  стаї  собі  мислйвскі 


*)  В  автоґр.  перечеркнено  отсї  слова: 
ще  але  сам 
Собі  II  Богон  був. 
")  В  автоґр.  Б.  постійно:  секретар. 


—  296  — 

Побудувати  тут,  абп  враз  вами 
И  стрільчптн,  и  літо  літувать?  — " 
А  гуцул,  що  він  ві'рит  кбждому 
II  думає,  що  кбждпй  так  як  він 
Лукавством  не  орудує,  приймйв 
За  рідних  вас  у  вбльні  свбї  горн  ! 

Старий  старбста. 
Позвбль  — 

Воєвод. 
Нехайте-ж  'го !  —  лиш  далі,  Дбвбуш! 
Д  бв  бу  ш. 

Але  з  ватер  миелнвских  стали  замки, 

С  товаришів  г:атп,  з  братГв  тірани, 

Що  посіпак  та  драбів  понаймали, 

Аби  дідизного  госпбдаря, 

Що  в  свій  халаш  за  гостя  вас  прпймнв, 

В  ярем  убрати  та  в  рабскйй  кайдан  ! 

А  ви  ще  хбчете,  аби  вас  гуцул 

За  друга  свбго  мав  ?  —  О,  воєводо ! 

Ви  нас  опришками,  та  різунами,^) 

Та  людоїдами  звете :  до  кбго 

З  обох  нас :  чи  до  Ляха,  чи  до  нас 

Та  назва  липне  —  світ  колись  осудит. 

Але  що  гуцул  —  то  за  свою  вблю 

Він  вступит  ся,  хоть  най  там  зараз  знає, 

Що  або  ляцке  серце  то  невГрне, 

Або  й  послїдне  щире  гуцулске, 

Ме  гбле  трепетатись  на  ножй  : 

Нам  все  одно ! 

В  о  є  в  б  д. 
Відважна  бесіда  1 
€й  Ббгу,  що  відважна!  —  й  щастє  твбє!... 
Бо  якби  не  така  відважна,  то 
Мій  кат  би  зараз  мав  роботу!  —  Тн-ж 
Ляха  ненавидиш,  звеш  вброгом, 
А  предсє  ес  за  ляцкою  душбю 
У  пбломінь   пішбв:  —  За  се,  мій  сину, 


1)  В  автоґр.  А.  гіеречеркнено :  злодіями. 


—  297  — 

То  вибери  собі,  котре  найкраще 
Селб  від  мене  в  дар!  —  Що  грамоти 
Шляхбцкої  ся  тіїчит,  то  се  буде 
Найперше  моє  діло,  як  лиш  сойм 
Ся  з'їде.  —  Ну?  — 

Д  о  в  бу  ш. 

Я  гуцул,  воєводо! 

Все  вб  д. 
А  я  знов  Лях,  що  завстидати  ся 
Й  від  гуцула  не  дасг  І  — 

Д  б  в  буш. 

Се  варт  би  прубн.  — 

В  о  є  в  б  д. 
Прубуй,  даю  ти  вблю !  —  Але  знай, 
Аби  ся  пруба  князя  ляцкого 
И  гбдна  була! 

Д  б  вбу  ш. 

Не  жури  ся,  князю! 
Верни  усїм  ти  гуцулским  осадам, 
Що  в  твбєму  ключй,  їх  давну  вблю!  — 

В  о  є  в  б  д. 
На  се  ти  мою  руку,  годний  Дбвбуш  І 

(До  слуг.) 
Сїдлатп  свГжі  кбнї!  — 

(Кілька  слуг  пріч.) 

И  княгиня 
Давнб  бажає  сего.  —  Сойм  мені' 
В  нічим  не  заперечит  ;  за  для  тбго-ж, 
Секретарю,  сегодне  рано  ще 
Всіх  гуцулів  на  замок  сей  зазвати 
И  вблю  огласйти*)  їм!  А  я,^)^ 
Як  стбю,  так  и  до  Варшави  їду, 
Аби  на  мбє  слбво  й  грамоту 
Принести  вам.  —  Доволен?  — 


^)  В  автогр.  А.  перчеркнено:  оповіститп. 
-)  В  автоїр.  А.  первісно  було:  Я-ж, 


—  298  - 

Д  б  в  бу  ш. 

Варт  тоб{ 
Бп  бути  гуцулозі !  —  На  се  ти  тбя 
Рука,  о  вобвбдо !  —  Якби  всі 
Ляхи  такГ,  як  ти,  о  князю  було, 
То  ми-б  мечі^) 
На  плугове  желїзо  перекули !  — 

В  о  є  в  б  д. 
А  дш  з  шабель  серпи  бпх  поробйлн!  — 
Лиш  з  Русев  враз  святбї  ІІбльщі  сила ! 
Лиш  руска  грудь  наві  може  валом  стати, 
Для  тбго-ж  нам  любити  ся  як  братя, 
II  нашу  силу  у  одну  злучити: 
Хто-ж  гбден  нас  в  союзї  побідити?  — 
Тепер-же  до  Варшави!   — 

(Пріч.  Усї  єго  вппроважают,  п  лиш  секретарь  лпшаєсь.^) 

Четверта  сцена. 

Секретарь  сам. 

Секретарь. 

Хоть  и  в  пекло! 
Аби  мені'  лиш  вбля,^)  свбе  діло 
До  краю  довести.  —  Бо  я  —  я  любю 
Княгі'їню  гуцулску,  старого  сего  дурня 
Прекрасную  сопругу,  и  то  так, 
Як  ще  нїхтб  у  сві'тї  не  любив, 
Як  ще  ніхто  у  нїм  не  був  люблений.  — 
А  хоть  и  мбє  сватане  люббвне 
С  погбрдов^)  відвертаєш  ти  від  себе, 
А  хоть  и  всі  пожари,  так  прехитро^) 

^)  Перечеркнено :  на  коеп  перекули! 
-)  Перечеркнено:  остаєсь. 
^)  В  автогр.  А    перечеркнено:  час  був. 
*)  ЯР  '  поругов. 

^)  „       ,       ті  трп   рядки    дописані;  первіснпй  варпянт 

ось  який: 

А  хоть  ти  з  горда  мою  ту  любу 

Від  себе  відпераєш  кпом  н  шутол, 

То  ти  однако '  моя  мусиш  бути  ! 


—  299  — 

Від  пібне  приспосбблені,  а  то 

На  те  умисне  прпсіїосбблені, 

Аби  у  рбзрусї^  пожарнойїу 

С  тов  іуібіиш  райсков  ііташков  пріч  умчать^) 

То  я  однако  свбю  жертву  ще 

Не  ііншу  за  пропащу,  але  бвшеді : 

Чим  білше  перепон,  тим  бі'лше  в  діене 

Відваги  и  охбтн,  и  прагніня, 

Котрі  ростут  година  за  годпнов 

У  мбїм  невсипущім  серци^)  тут 

Аж  дбки  ту  до  него  не  притулю, 

Що  в'но  за  нев  горйт/)  палає,  гине! 

Хоть  світ  ЦІЛИЙ  бих  мав  пустити  з  днаїом  ! 


Пита  «ценз. 

Довбуш.  Той,  що  перше. 

Д  6  в  б  у  ш . 
На  перешкоді  мбже?  — 

Секретарь  (нишком'). 

і^роклятущпц  ! 

(На  голос). 

Ког(5  се  вйжу?!  —  славний^)  Довбуш  наш')? 

А  сеї  нбчи  світлої  княгннї 

Спасйтель?! 

Д  6  в  бу  ш. 
Що  за  діло !  —  Але  мбжу 
Тобі  я  звіритись?  — 


*)  Перечеркнено  :  рейвасї. 
^)  Первісно  було: 

С  тов  мойов  райсков  пташков,  яко  з  мої 
Прехптрости  иаградов  пріч  умчать. 

^)  Перечеркнено:  серденьку. 

*)  Перегорає. 

^)  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  про  себе. 

•^і  Перечеркнено:  чеетнпй. 

')  Слово:  »наш«,  в  автоґр.  дописане. 


—  300  — 

С  екр  є  тарь. 

Як  вібжеш  так 
ЇІитати  лиш  ?  —  Мене  лиш  так  питати  ?  — 

Д  6  в  б  у  ш. 

То  заспосбб  же^)  так,  аби  с  княгйнев 

Я  говорив !  Але  без  свідків !  — 

(Джімір  показуєг  ся  и  махає  на  Довбуша,    котрий,   єго  постерігше, 
до  него  каже) : 

Зараз !  — 

(До  секретаря). 

На  хвильку  лиш... 

(Пде  до  Джіміря,    котрий   єго   ніїшком   перестерігає,  в  одно   на  се- 
кретаря показуючи.') 

Секретар  (до  себе). 

Се  що  такбго  ?  —  Га ! 
(Бєсь  у  чодб.) 
О,  плохоум  я !  —  Він  хіба  не  спас  ю 
Від  стерти  сеї  нбчи  ?  —  Він  не  гуцул  ?  — 
•Она-ж  не  красна?  —  Га !  щоб  то  я  знав!... 
Але  я  мушу  знати  !  бо  я  мушу ! 

Д  6  в  б  у  ш    (вертаючи). 
И  як?  — 

Секретар  (хитро). 
А  вадь,  що  ти  княгиню  любиш?   — 

Д  6  в  б  у  ш. 
Ти  ще  й  питаєш?  —  О,  секретарю!.... 

Секретар. 
Л  від  коли?  — 

Д  6в  бу  ш. 

Я  ту  княгиню  любю  ?  — 
Від  нйнї  рано,  як  у  перше  ю 
В  садах  там^)  на  прохбдї  я  узр(в. 
А  нйнї  вечером.  як  по  під  замок 


*)  Первісно  бу.до:  прпспособже-ж. 
2)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  се. 


-  301  - 

Неначе  окаянний  той  блукаю,^) 

И  сам  не  знаю,  чо',  а  тут  пожар 

В  кімнатах  лбвот  ся,  я  в  замок  лбмюсь, 

Умлївшу  с  пбломени  на  руках 

Винбшу,  у  рожеве  то  личкб 

Цїлюю,  то...  О!  О!  для  чбго-ж^)  я 

Враз  з  нею^)  не  згорів !  в  ті  хвпли  не 

Згорів,  коли  у  ангелске  личкб 

Я  то  дивнв  ся!....  О,  секретарю!.. 

Секретар. 

Мені  тя  жаль,  мій  друже!  н  такий 
Мені  тебе  є  жаль,  що  я  готів 
Тобі  в  послузі"  стати.   —  А  она 
Хіба  чувства  у  серци'*)  би  не  мала, 
Аби  не  вислухать  любов  твою.  — 
Тн-ж  предсе  ю  від  смерти  нйнї  спас?   — 
Але  чи  йме  мені  она  се  віри. 
Що  ти  мене  післав  ?  — 

♦Д  6  в  б  у  Ш   (подаї-  'му  топір.) 

То  на-ж  тобі!  — 
Княгиня  певне  знає,  що  топір  сей 
Святий  6  гуцулам,  святий^)  мені', 
А  так  и  онимати  ся  не  ме''), 
Секретарю !  се  мнбго  я  тобі 
Повірив !  Але  муж  —  що  не  зробив  би 
Для  свбеї  люби?... 

Секретар  (нпшком). 

Яка-ж  наука. 
Для  мене ! .. 


М  Первісно  було:  блу каюсь. 

-)  Перечеркнено :  про  віїдо-ж. 

^)  В  автоґр.  Б. :  Враз  з  нев  там  не  згорів ! 

*)  Перечеркнено:  сумлїня. 

")  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  як  п. 

*)  Перечеркнено:  Для  того-ж  без  обавп  тп  повірпт. 


-  302  — 

(До  Довбуша). 
То-ж  прийди  за  пів  години  ! 

Д  6в  бу  ш 
Я  прийду!  хоть  бих  зиав,  що  там  загину! 

іПріч.) 

Шеста  сцена. 

Секретар  сам. 

Секретар. 

И  с  правди  мндго  дав  мені  есіі! 
И  с  правди  йінбго  і...  Бо  отсеа  топір 
У  парода  святий,  и  він  вгб 
За  всі  корбни  світа  не  тіняв  би. 

(Слотрить  вістрє. ) 

А  н  твбб  вістре  бстре,  тбпоре ! 

її  Те  дбвго  імбжеш  катови  служити.       • 

Та  душ  переколбти  !...  То  ж  подай, 

Во  віки  невсипущий  аде  ти, 

До  сеї  збрбї  п  руку  ще  мені, 

А  виграна  кровава  тая  гра, 

Що  грати  я  задз^мав!  —  Але  ти 

Не  любиш  там  барити  ся,  де  кров 

Та  людзкі  душі  ти  на  жир  завітриш!  ^) 

Бо  сли  мя  бчп  мбї  не  завбдя, 

То  Дзвінка  там  йде,  с  тих  нешт  одна, 

Що  женихліївого-)  Довбущука 

Всилила  ся,  а  він,  як  не  одну  вже, 

У  свбї  легкоумностн^)  нехав  ?  — 

Так!  се  она  ! 

(Ховає  топір  по  за  плечі.) 

Лиш  скорше,  мбя  паво! 
Вас  пекло  вивело  собі  на  славу  ! 


']  В  авторґр.  А.  перечеркнено :  запахнут ! 
-)  ІІеречеркнено:  легкомполого. 
^)  Перечеркнено :  легкодушности. 


303  - 


Сема  сцена. 

Дзвінка.  Той,  що  перше. 

Дзвінка  (з  горя  ревучи). 
Не  було  туткп  Довбуша?... 

Секретар. 

О!  О!... 
У  сльозах,  красна  Дзвінко?!  —  А  то -ж  хто 
Такий  невірний  та  немилосердний, 
Такі  прекрасні,  любі  оченята 
У  сльозах  затопяіи  !  — 

Дзвінка. 

Хто?  —  а  вія! 
Невірний  Довбуш  той  !...  Секретарю  ! 
Що  я  зза  него  учинила,  тбго 
Люба  не  учинила  ще  як  світ, 
А  він... 

Секретар. 
Що  маю  чути  ?  !  — 

Дзвінка. 

Що  ДІЯ  зрацпв! 
Покинув !  Понехав !  мене  забув  ! 
А  то  усе  через  одну  циганку  ! 
Пекблну  чарівницю!... 

Секретар    (сміючись). 

Ха  ха  ха!... 
Плетеш  як  божевільна!  —  Довбуш  —  Дзвінку  — 
Та  через  чарівницю !... 

Дзвінка. 

Через  кбго-ж?  — 

Секретар. 

(нїбп  ніішкоіг,  але  с  пріїтиском]. 
'Через  княгиню  1 

Дзвінка   (потпкаючнсь  навзнак). 

Га!.. 


304 


Секретар. 

Хороша  паня, 
Нї  що  й  казати !  —   О !  твій  Дбвбуш  знає 
Хорбшим  обертйн !... 

Дзвінка. 

То- ж  так?  —  не  Чбра?— 
Секретар. 
Ще  кілько  раз  ти  маю  повторяти?  — 
Княгиня  гуцулска!  — 

(Показує  топір.) 

А  се  у  мене 
Післанец !  — 

Дзвінка  (у  крайні  роспуцї). 
Я  пропала !... 

Секретар. 

Так,  неббго ! 
Пропала- єс  на  віки!  —  Але  ти 
Ще  не  пропала,^)  як  лиш-)  тілько  схбчеш 
Послухать  М(5ї  ради  и  піти 
За  мбїм  проводом. 

Дзвінка. 

Як  то  дитя 
За  матери  руками,  лиш  пімстйтись 
Мені  над  ляшков  дай !  а  то  пімстйтись, 
Аби  аж  пбкло  зодрегнуло  ся !  — 
Оттак  на  нї  пімстйти  ся ! ! !  — 

Секретар. 

Піметйш  ся ! 
Лиш  на  сам  перед  постаран  ся,  с  Чбров 
Союз  зробити.  — 

Дзвінка. 
И   ще  бі'лше  !  —  Я 
Такий  вповім  ти  спбсіб,  що  зшнйв 


1)  в  автоґр.  А.  первісно  було:  пропала-єс. 
''^)  Слово:  лиш,  в  автоґр.  дописано. 


Я05 


Она  на  него  встане,  невсипущов 
Гадюков,  що  'го  переслідувать 
До  страшного  аж  суду  ме ! 

Секретар.^) 
Я  дуже 
Цїкавни  ?  — 

Дзвінка. 

Слухай  же-ж !  —  Там  за  селбпі 
Живе  оден  циганскпи  чарівник, 
Що  над  крестбм  одним  він  золотим 
Чаклу'б  рбків  білше  вже  як  двацят, 
И  всю  надію  свбю,  ввес  свій  вік 
У  знахарскім^)  крестї  тім  затопив.  — 

Секретар. 
И  я  про  се  вже  чув.  —  Але  як  липне 
Тон  крест  до  Дбвбуша?  — 

Дзвінка. 

Та  се-ж  бо  й  штука!— 
бели  тобі  би  вдалось,  Дбвбуша 
Якбв  прехйтров  щтучков  підійти. 
Абб  —  про  мене  —  й  приневблїїти, 
Аби  від  Чорп  витуманив  він 
Той  крест :  тогдй  не  бГй  ся,  що  не  станесь 
Все  так,  як  я  казала. 

Секретар   (роздумуючи). 

Гм...  гм...  гм !... 
(Радістно.) 
Тепер  я  розумію  ! ! !  —  Прехорбше ! 
Пре  -  прехорбше,  Дзвінко!  —  За  тотб-ж 


О  Ся  частина   розмови   секретаря  з  Дзвінкою   від   слів    »Я 
дуже   цікавий «  —  до   —  » Тепер   я   розумію! !!«    —   написана  на 
осібнііі  карточцї  й  залучена   до  рукописи.  Вариянт   в  автоґрафі  пе- 
речеркненїїй  є  ось  який : 
Бо,  слухай... 

(Шепче  'му  в  ухо  —  вітак  на  голос.) 
Той  крест...  Ти  розумієш?  — 
•^)  Переч.:  золотім. 

ПИСАННЯ  ФЕДЬКОВИЧЛ   ш,    1.  20 


>-  306  - 

Ти  й  Дбвбуша  дістанеш !  — 

(Подає  їй  топір.) 

На-ж  тоб( 
ТопІр  сей  дорогий,  и  дожидай 
У  мбї  мя  кімнаті',  де  о  далі 
Порадимось,  що  прийде  нам  робити!  — 

Дзвінка. 
Бих  мала  по  чолб  в  крові  бродити ! 

(Пріч.) 

Оома  сцена. 

Секретар  сам. 
Секретар. 
Так !  по  чоло,  невісто !  по  чолб !  — 
Двох  народів  судьба  рішила  ся, 
И  пйшесь  нужда,  гбре,  кров,  погйбіль !  — 
Бо  хто  безвстйднпцн  завдаст  лиш  вблю, 
Той  вже  не  вйрвет  ся  з  їй  рук^)  нїкбли !  — 
Вже  йдеш?  —  ходи!  ходи... 

(Робить  ся,  що  плаче). 

Девята  сцена. 

Довбуш.  Той,  що  перше. 

Д  б  в  бу  ш. 

Се  що  тобО?   — 
Ти  плачеш  ?  —  що  ся  стало  ? 

Секретар. 

Умерає!... 
Д  бв  бу  ш. 
Про  Ббга!  хто?    — 

Секретар. 
Княгиня,  милий  друже ! 
Княгиня  наша  гине !  —  Той  пожар !... 


1)  В  автоґр.  А.  переч,  не  вибриде  з  біди. 


—  307  — 

Дбвбуш. 
А  ти  ще  тут  стоїш,  та  не  летиш  ? !  — 
Лїкарий !  —  Але  не !  —  мене  пішли ! 
Я  скбрше  від  усіх  — 

Секретар. 

Три  лікарі 
При  нї... 

Дбвбуш. 
И  що-ж?  — 

Секретар. 
Усе  пропало,  кажут, 
Хіба  одна  ще  річ  — 

Дбвбуш. 

Яка  ще  річ  ?  — 
Секретар. 
Така  дивна  и  чудна,  що  и  сказати 
Не  влі(ю  ти. 

Дбвбуш. 
Кажи! 
(Лрвит  за  ніж.) 

Бо  ріжу  тя  ! ! ! 

Секретар. 
Оден  циганин  має  мати  креет, 
И  що  ще  знахарскнй. 

Дбвбуш. 

И  що  с  крестбм  тим?  — 
я  знаю  'го. 

Секретар. 

Той  крест ?!  —  О,  слава  Ббгу ! 
Тогди  усе  гаразд ! 

Дбвбуш. 

Який  гаразд? 
Секретар. 
Той  тілько  крест  для  неї  ти  дістанеш, 
И  жити  ме ! 


308 


Д  б  В  б  у  ш  (б6рю"шсь  з  совісіев). 
Той  крест!... 

Секретар. 

Лиш  він  оден 
Від  смерто  мбже  спахїти  ю. 

Д  б  в  бу  ш. 

Дістану 
Хоть  най  п  всім  цпганам  грббом  стану ! 

(Пріч.] 

Десята  сцена. 

Секретар  сам. 

Секретар. 

Великий  с  тя  гробарь!...  Ха  ха  ха  ха!.., 

Нам,  діпльоматам,  до  Дзвінок  у  шкблу 

Ходить  би  ще,  єй  Ббгу !  ^)  Так  казав 

И  наш  учитель  на  колеґії 

У  єзуіцкі  шкблї.  —  О,  о,  о!... 

Що-ж  був  се  за  учитель !...  над  усї 

Учителі  І...  А  особлйвше  всіх 

Мене  він  поважав  и  жалував, 

Для  чбго  я  у  єзуГцкий  брден 

Не  записав  ся^).  —  Ба!  Я-ж  думаю 

Що  лучше  єзуїтом  діськи  бути, 

Як  ним  лиш  звати  ся.  —  Се  я  бувало 

'Му  кажу  и  довожу,  що  таких 

Богато  білше  в  свГтї,  як  тих  званих, 

А  він  регбчет  ся  та  мбргае.  — ^) 


М  в  автоґр.  А.  перечеркнено:  у  шко.іу. 

-)  Перечеркнено:  не  вступив. 

•')  В  автоґр.  А.  рядки  від  слів:  »Я-ж  думаю«  до  слів:  — 
»А  він  регочется  та  моргає«  —  дописані.  Первіствий  їх  текст  & 
©сь  який: 

а  воля  де? 

А  то  на  віщо  бути  нал  рабами, 

Коли  панами  бути  можемо?  — 

И  се  в  одно  він  пів  нам  п  клепав.  — 


309 


Вітак  знов  був  він  особлйвший  знавця 

Усїх  дворів  шляхбцких  в  ЦІЛІ  Польща, 

И  ВСІ,  їх  тййни,  ВСІ  традйциї,!) 

Так  акуратно  знав,  неначе  він 

В  раз  з  ними  зріс!  —  ■  А  там  знов  хто  йде? 

Жебрущий  монах  ?  -     Бідний  ти,  старушку : 

Приніс  и  понесеш  порджну  пушку!,..'-) 


Одинацята  сцена. 

Жебрущий  монах  з  бпсажкамії  іг"  с  пДлпчков."'|  —  Той,  ійо  ііершй. 

Мбнах. 
Слава  Спасйтелю!^) 

Секрбтар. 

Во  в(ки  слава !  — 
Чи  ви  лиш,  бтче,  прйчком  не  зблудили  ?  — 

Мбнах. 
Єслй  не  найду  тбго,  що  шукаю. 
Секретар. 
И  хто  се  має  бути?  — 

Мбнах. 

6зу(цкий 
Школяр. 

Секретар. 
На  ймя?  — 


1)  Замість:  всі  традпщії,  —  було: 

....  від  найбілшої 
Аж  до  найменшої,  він  так  докладно, 

2)  В  автографі  кінцеві  слова :  Бідний  ти  отарушку  і  т.  д. 
дописані.  Перечеркнений  текст  сих  слів  ось  який: 

Що-ж  ему  шукати 
У  сих  студених  горах.  —  Чейже  не 
Хороших  гуцулок,  та  ні  медведтв?  — 
Нї  вічного  с  під  Чорногорп  іпереч.  на  Чорногорі)  леду?  — 

^)  В  автоґр.  А.  — ^^  дописано  слова :  и  с  паличкою. 
*)  Перечеркнено :  ЇІсусу  Христу. 


—  810  — 

Монах 

(виймає  лист  ц  подає  єго  секретареви). 

Читайте ! 
Секретар.  .       •  і 

Га !  мій  да,внйй 
Учитель!  и  до  мене!... 

Мбн  ах. 

Коли  так, 
То  мбя  мїсеия  удала  ся.  — 

(Ніїшком.і) 

Тепер  ще  до  маршалка  нищечком.  — 

(Голосно). 

Бувайте-ж  ми  здорбві  в  дббрий  час ! 
Та  не  забудьте  часозі  и  за  нас ! 

(Пріч). 

Дванацата  сцена. 

Секретар.  —   Пізніще:    Маршалок,    трабанти,   слуги  з  лушнвщями. 
Секретар    (прочитавше  лпст). 

И  се  він  навіть  знає,  що  я  любю 
Княгиню  ?!  —  О,  ти  Боже  провидіне, 
Ти  зовсім  злйшне,  від  коли  Льойбля 
То  свбб  посадив  на  твій  престів !  — 
А  также  пише  ми,  аби  я  слідив 
За  тайникбм  в  архівах  сего  замку, 
Де  дуже  важні  документа  найду, 
Котрі  ся  тйчут  и  княгині,  и 
Єї  вітця,  и  матерп,')  и  рбду 
И  що  дадут^)  мені  над  нев  всю  власть, 


1)  В  автоґр.  А.  слова  від  » нишком*  по  —  » голосно*  дописано. 
-)  Слова :  п  матери,  в  автографі  дописано. 
^)  Первісшій  порядок  сих  слів  є  ось  який: 
Менї  над  нев  дадут,  всю  власть  и  силу ;  слова  »и  си.ту«,  в  ав- 
іоґрафі  А.  перечеркнено. 


—  ЗІ1  — 

А  то  таку  велику,  що  мені 

Она  ся  и  не  снила.   —  Пише  также, 

Що  'му  уся  прихильність  воевбди 

Для  Русинів  свідбма  є,  и  як 

Би  мбжна  тому  лиху  запобічи.  — 

А  тут  знов  при  кінцй,  мені'  він  пише, 

Що  наш  маршалок  блйзкий  'му  свояк, 

И  що  дістав  вже  рбсказ,  в  кбждім  дїлї 

Мені  служити,  де  лиш  загадаю.   — 

Чогб-ж  мені  у  світі  бїлше  трбба, 

Коли  зо  мнов  в  союзі  пбкло  й  небо?  — ^) 

До  дїла-ж!  — 

(ІІлеще  в  долонї.^) 

Ге !  маршалку  !     —  ге !  трабанти  ! 

(Ктакані")  виступают  з  лушницями,  и  стают  на  окола) 

Се  рбсказ  воєводи  :  ^)  у  сей  час 

Всіх  гуцулів  о  перед  замку ^)  скликать! 

Сегбдне-ж  день  Вартоломія  в  них, 

То-ж®)  легко  буде  їх  усіх  зібрати.'')  — 

А  сли  питати  будут,^)  о  що^)     хбдит 

То  відповісти  їм,  що  річ  йде 

о  вблю  гуцулів.  ^0)  —  А  кінні  два 

Післанцї  най  стоя  на  поготбві 

Се  про  случай,  еслй  бп  треба  було 


^)  В  автоґр.  А.  рядки  від  слів  »Атут  знов«  —  до  —  >лііш 
загадаю»  дописані  пізшйше,  як  усї  дописки  червоним.  В  тім  уступі 
перечеркнено  слова:  тайний  єзуіт,  кревний,  а  то  наслїпо. 

-)  Перечеркнено    Кіпче  на  двір. 

^1  Перед  словом:  Кликані,  перечеркнено:  Дзвонпт. 

*)  Перечерк. :  князя. 

''"І  „        тут  на  подвірє. 

')         .       п. 

')  „        дістати. 

*)  Первісно  було:  питати  мут. 

'')  Переч,  вішо. 

*^)  Первісно  було:  гуцулску. 


—  312  — 

ВІД  мене  з  листом  князя  здоганяти.  — 
До  дїла-ж! 

(Усі  на  право  и  на  ліво  пріч.) 

И  похід  мій  росаочатий. 
Кому  на  зиск?  —  Кому  знов  на  утрату? 

(Заслона.) 


ДРУГЕ  ДІЛО. 


ПОДРЯ: 

Розвалини*'одного  монаегпря  або  замку М  прії  гостйнци.  —  Ватрак 
находит  ся  у  однім  побічнім  закамарку,  але  іак,  що  лиш  блиск 
огню  відбиваєсь  п  цілу  подрю  освічае.  —  С  переду,  на  право  п  на 
ЛІВО  великі  скрині  на  ногах,  котрі  также  яко  столи  служя.  —  По 
при  скрині  стільці  (крісла'.  —  На  праві  скрйнп  великий  егепец- 
киіі  папірус  и  усїлйкпй  знахарский  наряд,-)  а  на  ліві  скріши  з('рь- 
кало  п  усілякі  дівочі"  і  оздобп.  —  Ніч.  —  На  обох  скринях  стоя 
старовіцкі  каганці,  але  не  засвічені. 

Перша  сцена. 

Довбуш  и  Джімір  надходя  з  лівого  боку  и  стают  на  гостйнци. 

Д  Ж  Г  м  і  р . 
Як  ДжГмір  зву  ся,  сего  я  не  знав  1  — 
То  Дзвінка  щоб  убійнвця?!  — 

Д  бв  бу  ш. 

Чи-ж  не?  — 
Хіба  старбго  Дзвінку  ШтбФана  не 
Она  строїла  ?  — 

Джімір. 

Дуже  може  бути  !  ^) 
А  відки-ж  ти  се  знаєш?  — 


М  В  автоґ]».  А.  слова:  або  замку  пропущені.    : 
-)  В  автоґр.  А.  первісно  було :  знаряд. 
")  Первісно  було:  дївоцкі. 
^)  Перечеркнено :  віроятно. 


—  зи  - 

Д  б  в  б  у  ш. 

А  від  Чбри.  — 

Джімір. 
Від  тбго  знахаря  доньки,  що  він 
У  сих  розвалинах  живе?  — 

Д  б  в  б  у  ш. 
Від  неї. 

Д  Ж1МІ  р. 
Богдайже-ж  тих  дївбк  !...  Але  яку 
Циганочка  могла  причину  мати, 
Тобі  се  уповісти  ?  — 

Д  6в  бу  ш. 

И  ти  питаєш !... 
Хіба  дївбчі^)  нїсенІтницї 
Мені  у  голові?  —  Досіігь  на  тім: 
Вертаючи  трудний  раз  с  полюваня, 
Сів  припочйть  я  у  отті'м  шатрі. 
Тогдй  мені  циганочка  хорбша 
Про  Дзвінку  и  вповіла. 

Д  ж  ( м  і  р. 

Ха  ха  ха!... 
Та  и  ворббчика  имйла  в  сітку !... 

Д  бв  б  у  ш. 
Тн  що  се  кажеш,  Джімір?!!!  — 

Джімір. 

Дивно  ти?  — 
Мені"  знов  анї  разі  —  Хіба  не  має 
Кбжда  краса  тебе  на  аркані?  — 

Д  б  в  б  у  ш. 
О,  щоб  я  міг  на  се  ти  відповісти, 
Якби  мені'  савібму  ся  любило !... 
А  так...  О,  се  недбля  моя  крайна, 
Котра  менб  в  нещасте  ще  вжене, 


^)  Перечеркнено :  жоночі. 


315 


Тай  як  мене  она  уже  угнала 
Убійници  в  пекблнї  6Ї  шпбнв  !... 
А  люде  ще  дивуют  ся,  що  я 
Жонбче  сватане  ненавижу 
Тірш  чбрта!... 

Джім  і  р. 

За  для  тбго-ж  и  мені 
Се  діівно,  як  то  сватане  циганки 
Тя  не  обурило '?  — 

Д  бв  бу  ш. 

Ти  що  се  кажеш  ? ! ! ! 
То  й  Чбрн  приятельство  має  бути 
Таке  то  сватане?  — 

Джім  і  р. 

Що-ж  нншого?  — 
Хоть  хитре  и  не  впрост,  але  однако 
Жонбче  сватане. 

Д  6  в  б  у  Ш    (об\фений). 

О,  се  она 
Попамятае ! !  !... 

Д  ж  ( йі  і  р. 

Що  попамятае  ?  — 
Однбго  дурня,  що  иопавсь  в  капкан  ?  — 
Она  не  с  тих  дурних  !.,.^) 

Д  бв  бу  ш. 

А  як  той  дуреиь 
Дурйтеля  одурить  ?  -) 

Д  жімір. 

Вже  тогдй, 
Як  у  капкан  попав  ся  ?  Бідний  дурень !... 
Але  вже  дбста  тих  дурниц  нам^)  на 
Сегбдне,  а  тепер  послухай  друга 

1)  В  автоґр.  А.  перечерк. :  В'на  не  така  дурна  !... 
-)  „       ..  ..  Мпслпвця  перехитрнт. 

"')  »       я  ••  дурачеств. 


—  316  — 

И  гуцула:  Невіста  слабодушаа, 

И  слабодушности  судила  ся*), 

Від  коли  світ  и  доки  сего  світа, 

Алб  коли  кріпкйй,  желїзннй  мз-ж 

Не  може  окротйти  свбе  сбрце, 

Не  мбже  окротйть  егб  як  муж :  ^) 

Для  чбго-ж  жінка  свої  слабости 

Би  мала  ся  встидати  ?  —  За  для  тбго-ж 

Мовчи  мені  о  мсті  и  о  відплаті, 

Бо  меш  до  жуса  ще  и  злодій  зватись!     - 

(гіріч.) 


Друга  сцена. 

Довбуш  сам. 

Жонбча  слабодушність  ?  —  Сто  кроть  душ  !  1 1 

А  та  прехйтрість,  та  діяволска, 

Котрбв  онй  пекблні  свбї  мрежі 

На  серце  мужа  мечут  ?  —  звесь  се  также 

Жонбча  слабодушність?  —  Узи  чорта. 

И  то  найгіршого  з  усїх  чортів  ^) ! ! !  — 

Але  ц  від  сих  потраФит  кріпкйй*)  муж 

Ся  скорше  вирвать,'')  як  від  тих,  що  їх 

Несита  та  безвстйдниця  на  него 

Накине,  наче  хитрий  всаднпк  той 

На  кбмоня  узду,  аби  егб 

До  втбму,  до  загину  аж  заїхать !  — 

А  се  у  него  слабодушність  звесь  ?  — 

Пекблні  сі'тн  !  узи  аду*^)!  —  Га!... 

Я  рад  на  се  пристану,  тбго  мужа 

Назвати  жусом  и  нітчемником, 


^)  ІІеречеркнено:  Жона  проклята  єст  на  слабодушність,  по- 
правлено: слабостійність.  Тут  перечеркнено  рядок:  Від  коли  світ  и 
доки  сего  світа. 

■-)  Сей  рядок  в  автоґр.  А.  дописаний. 

")  Рядок  дописаний. 

*)  Перечерк. :  сплний. 

"')  „        вирвати. 

')  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  адові. 


—  317  - 

Котрий  аж  дбти  СЛ1ДПТ  за  невістов, 

Аж  дбки  ю  з  розуму  не  зведе : 

Такий  не  варт  у  мене  й  скотом  зватись ! 

Але  єслй  він  хитрість  перехнтрвт, 

И  душеловицю  в  саму  ту  сіть, 

Що  зажда  їй  скверна  на  него  верже, 

Име : 

Отсб  у  мене  муж  ся  називав  ! 

И  сеї  віри  я  не  покидаю !  — 

(ІІріч.) 


Трета  сцена. 

Чора.  Згграз  вітак  Соя. 

Ч  б  р  а, 

(оберемок  ріща  на  плечу.  —  Она   'го  кидає  у  ватрак,  а  сама  сїда€ 
відпочйтці), 

О,  Іеідо  !...  Як  батько  мій  лиш  може 
Над  свбім  тим  крестбм  в  одно,  однб 
Так  побивати  ся !... 

С  б  я   (ще  на  дворі). 

Чи  дбма,  Чбро  ?  — 
Чбра. 
Нещасна^)  Сбя  !  Дбма !  увійди  ! 

Сбя, 

(вязку  зїля  II  збанок  у  руках,  уходіїтХ 
Твій  батько  дбма?  — 

Чбра. 
Не  ще.  —  От  тепер 
Що  відвела  єгб  до  головйцї. 

Сбя. 
А  ти  єгб  ще  не  питала  про 
Єгб  топ  крест?  — 


')  Перечерк:  приаочпти. 
-)  ,         стара  та. 


ИІ8 


Ч  6  р  а. 
Ще  не !  Та  й  нащо  віи  ?  — 
Сбя. 
Аби  лиш  знати,  доню!  щоб  лиш  знати! 
Бо  ЧОЛОВІК  повинен  всего  знати, 
Недбайлице  одна  ^) !   —  п  нйнї  ще 
Пптаїишеш  у  него  !  —  розумієш  ?  — 

(Крутит  ся  на  окола,  неначе  що  шукає). 
А  так  І... 

(Голубить  збанок  до  себе.). 

Збанбчку  мій!...  мій  ти  збанбчкуі... 

(^Пє  лакомо.) 

Се  охолода !  се !...  А  Сбї  треба !... 
Бо  ті  мари-)  прокляті,  що  в  однб 
У  мене  душі  правя...  Сбї  треба!... 

(Пє.) 
А  вже  нїхтб  так,  як  старий  той  Дзвінка 
Се  чванит  ся  мені !  —  Иріч,  кажу  ти  ! ! !   — 
Що  ?!  —  я  ? !  —  се  твоя  жінка,  а  не  я ! 
Ти-ж  предсє  ю  купив  у  мене !  —  не  ?  — 
Ге  !  Чбро !  ВІДЬМО !  де  ти  ?  !  — 

Чбр  а. 

Та-ж  я  тут ! 
Соя. 

Тут?  —  дббре!  дббре,  дбню!  А  де-ж  він? 
Хорбший  твій  стрілец  ? 

Чбра. 

Мій  Лесь?  —  О,  щоб 
Тобі  віддйчитись  !... 

Сбя. 
Мені?  —  та  за  що^)?  — 
Ти-ж  предсє  заплатила  ми  за  тайну? 
Та  й  Дзвінка  заплатила !  зблотом ! 
Ой  то-ж  тотб  леліло!...  Але-ж  бо 


^)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  Штурпаку  ги  оден. 
2)  Первісно  було:  прокляті  мари. 
^)  В  автодр.  А.  перечерк. :  за  віщо. 


-  319  — 

И  варт  'го  було!...  Що  твій  волосочок 
Перепалить^)  —  уже  й  по  нему!...  фіть  !... 

Ч  б  р  а  (зодрегаю'шсь)  !...-) 

Сбя. 

Яке  страшне  тут,  доню?  —  чин  же  не 
Отр(й?  Ти  чшуте,  ти^)!  —  Отрі'й  є  в{рний  ! 
Нас  не  завбдит  так,  як  гуцули  ті !  — 
А  як  тобі  для  твбєго  стрільця 
Зварочку  треба  буде  — 

Чбра. 

Що  плетбш?!  — 
Олексик  мене  любит!... 

Сбя. 

Дбню !  дбню ! 
Він  и  мене  любив !... 

Чбра. 
Хто?!   -   Мій  Лееькб?! 
Сбя. 
И  справди,  що  на  него  саманав  !  — 
Але  онй  усї  собі  подібні, 
Усі!  усі!  як  гуцулска  люба! 

(Пє.) 

Чбра. 

Та  гуцулска 
Люба?  —  яка-ж  она?  — 

Сбя. 

Ще  будеш  знати ! 
Ще  будеш  знати,  дбню!   —  Але  будь 
Здорбва  !  —  бо  з  отсего  зїлячка 
Зварбк  варити  мушу !  нпнї  ще !  — 
Дзвінбк  жий  чимало !... 


^)  Первісно  було:  Перепалпти. 

^)  В  автоґр.  А.  тут  перечеркнено :  Страх!...; 

*)  Перечеркнено:  Не  лихослов! 


320 


(Обертаєсь  до  віїхі'їду,  але  уздрівше  ватрак,  зупинявсь  перепо- 
лошена.) 

Га  !  —  се  що '? ! ! !   — 

Чбра. 
А  тн-ж  не  знаєш?  —  батьків  се  ватрак, 
Де  день  и  ніч  огбнь  горйт  великий, 
Бо  так  ему  до  знахарского  діла 
Потрібно.  — 

Сбя. 

Що  за  жар  !...  за  пбловінь  !... 
Як  тої  пре-пре-прежаснбї  ночи, 
Коли  'го  в  ПІЧ  метали!... 

Чбра. 

Як?   -  когб?  — 
Когб  у  піч  метали  ?  — 

Сбя. 

Як  ти  брешеш!... 
Хто  міг  єгб  отеє  у  піч  метати*^!  — 
Він  сам  у  него  скбчиві... 

Чбра. 

Ахе  хто?  — 
Сбя. 
Дурнасо  ти  І  —  то  ти  не  ви  діл  а  ?  і  — 
Як  лев  собі  сто(т!  а  в  ті  мінутї. 
Коли  'го  посіпаки  хбчуть  брати, 
Він  вириває  свій  турецкнй^)  ніж 
Зза  череса  собі,  и  'го  садйт 
Устеклому  се  ґраФови  у  серце 
Аж  по  самі  черепа ! ! !  — 

Чбра. 

Ізіс  !  —  ніж  ?!  — 

Сбя. 
Аж  по  самі  черена,  кажу  ти ! ! ! 
Той  ніж  вітак  понесли  до  ґрафйнї, 


1)  в  автогр.  А.  перетерк. :  великий. 


321  — 


€го  любаски  се,  и  ще  горячий 
Від  тйрби  61  мужа!... 

Чбра. 


ҐраФЙнї  се?  — 


До  якбї 


Соя. 

Усе,  усе  забула  !... 
(Пе.) 
Але  нїчб'  тотб !...  Ще  п  для  Сої 
Десь^)  з'ілячко  ростб!...  Ти-ж  не  забудь, 
Питати  ся  про  крест  !  —   Все  треба  в  світі ! 
И  як  та  Сбя: 

З  кождїського  цвітку  зварбк  варити  вміти')!... 

(Пріч.) 

Четверта  сцена. 

Чбра  сама.  Зараз  вітак  Морган. 
Чбра. 

Нещасна  ти  !...  Та  що  оеа  казала?  — 
Аби  про  крест  у  батька  запитати?  — 
Я  се  давно  хотіла,  та  усе^) 
Не  сміла.  —  Але  де  він  нині  так 
Барит  ся?  —  Га!  йде  вже... 

М  6  р  г  а  н  (ще  за  пбдрев). 

Де  ти,  дбню?  — 

Чбра   (бїжйт  до  ного). 
я  тут !  повбли  лиш  !  я  поведу  вас... 


1)  Первісно  було:  дес. 
'-)  Тут  перечеркнено : 

Все  треба  знати! 

И  як  та  жінка 

Аби  у  посліди  не  бануватп!... 

медок  зберати!...  ме 
^)  Перечеркнено:  але  все. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА    Ш,    1.  "21 


322 


(Слїшїй  Морган,  великий  золотий  крест  на  ланпушку  у  ліві,  а  зеа- 

харскпй    бита к  у  праві    руш.  —  Чора    проводит  єго  до  скрині  на 

право,  світит  каганці,  сідає  коло  скрйнї  на  ліво,  де  зачинає   прибе- 

ратись  и  строітпсь.) 


Чи  пізно  вже? 


Морган. 

Чора. 
Вже  по  опівночи. 


М  б  р  г  а  н. 

То  на  годинку  задрімаю.  —  Скоро-ж 
Ти  світову  уздриш,  то  мя  збуди, 
Бо  ввес  мін  труд  за  двацять  рік  п  оден 
Пропав  би. 

Чора. 

Батечку?... 
Морган. 

Питай  ся! 

Чора. 

Що 
Отеє  за  крест,  що  ви,  як  кажете, 
Вже  років  двацять  и  оден  над  ним 
Працуєте  в  однб,  в  одно  у  книгах 
Старих  тих  смбтрпте,  так,  що  над  ними 
И  вид  ваш  пострадалн  ?  —  ПДо  се  діло 
6  знахарске  —  то  я  й  сама  уже 
Покмітнла.  —  Але  велике  мусит 
И  важне  буть  онб,  бо  муж,  як  ви, 
Над  ним  не  роспадавсь  би  так?  — 

Морган. 

О,  дбню! 
У  вібему  віку  днії  не  на  те. 
Аби  у  йграшках  марних  терйть  їх !  — 
Велике,  превелике  мбе  діло!  — 
Ще  три  дни  лвш    —  а  я  владикою 
Всіх  духів!  —  ще  лиш  три  дни  —  а  я  царь 
Над  усіма  царями  1  крушу  скіптри, 
И  роздаю  корбни !  —   ще  лиш  три  дни   — 


-  323  - 

А  мбя  добра  Чбра  ме  сіять 

У  славі  своїх  праотец :  в  корбнї 

Тих  давнпх  Фараонів ! 

Чора. 

Фараони-ж 
Нам  праотці'  були?!    —  Яким  же-ж  ділом 
Узялись  мп  в  сих  горах,  в  сих  чужих?  — 

М  6  р  г  а  н. 
О,  не  питай  мя,  доню  !  —  Як  пісок 
Сагари,  що  Самум  той  ним  метб : 
Оттак  п  дбля  розмела  напі  нарід 
По  свГті,  и  нам  білше  не  осталось 
С  корони,  царства,  слави  не  осталось, 
Як  книга  ся  одна.  —  Але  й  за  ню 
Богам  да  буде  честь  !  —  бо  в  книзі  сї 
Найшов  креста  отсего  тайну  я 
Записану.  —  И  три  ще  дни.  о.  доню, 
А  той  старий  Егепет  світлим  свбїм 
Витає  нас  вінцем! 

Чора. 

Нам  дббре  й  тут 

М  6  р  ган- 

Бо  молодий  той  г^цулской  стрілец  так 
До  сйрця  ти  пристав  ?  —  О,  доню !  доню ! 
Давнб  вже  я  тобі  сказать  хотів, 
Заборонить  хотів,  єслп-б  тобі  я 
Заборонить  лиш  міг  що,  та  не  знав, 
Що  боронить  любі  —  то  все  однб, 
Що  у  огонь  оливи  сипать!... 

46  р  а. 

Батьку  !... 
Моргай. 
Бо  гуцул  щйрпй,  дббрий,  в  него  двері 
Не  заперті  ніколи  чужинцеви, 
Він  дїлит  з  бідним  свій  остатннй  кусень^ 
И  груди  свої  накладає  за 
Покривдженим :  але  бго  люба  — 


824 


То  пбломінь  солбмн.  що,  як  буйно 
Палахла,  так  без  сліду  и  загасла^)!  — 
Хіба-ж  та  мая  рожа  не  прикрасна  ?  — 
А  мбже-ж  того  імотилй  она 
Прибить  до  свої  несповітої 
Краси  хоть  на  годинку?     -  на  мінутку?  — 
Се  гуцулска  люба!..  О,  дбню,  дбню ! 
Озмй  собі  лиш  ту  нещасну  Сбю 
За  прйаіір!... 

Чбра. 

Нашу  Сою?  —  що  се  з  нев?  — 
Морг  ан. 
Ти  знаєш  ю,  дитино,  але  як 
Тепер  ти  знаєш  ю,  отрійницу 
Пянйцу :  тим  она  давно  не  була, 
А  була  молода,  и  дббра,  и 
Хороша,  як  би  й  ти,  и  мнбго  наших 
Найліпших  парубків  старало  ся 
О  ню.  Алб  она  усї'х  від  себе 
С  погбрдов  и  с  поругов  відвертала, 
Бо  гуцулский  ледїнь  оден  нанславний 
Сподббав  був  ся  їй,  а  в'на  ему.  — 
Кобй-ж  ю  був  любив  хоть...  але  не ! 
Бо  звівше  ю  з  розуму  —  понехав, 
И  сам  любив  княгиню  гуцулску !... 

Чбра. 
Чи  лиш  не  матїр  тбї,  що  тепер 
У  гбрах  літує?  —  Але  що  далї?  — 

Мбр  ган. 
Та  що-ж  би  далї  було,  мбя  дбню  ?  — 
Прийшлб,  як  м^сїло  в  конец  прийти: 
Княгйнї  ЧОЛОВІК,  прегбрдий  ґраФ  оден, 
Довідав  ся,    велїв  зухвалого 
Ледїнока  спіймати,  и  живцбм^) 
Спалити^) !... 


*)  Перечеркнено :  пропала. 

2)  В   автоґр.   А.    перечеркнено  тух  ось  якпй  рядок:  В  печп 
желїзні  в  себе  на  подвірю. 


325 


Чбра. 
Ізідо !  —  А  Соя  що?  — 

Моргав. 
Що  ВЙД0Ш.   —  Дбню !  доню !  стережи  ся 
Тих  гуцулів  !  —  О,  стережи  ся,  доню !... 
О,  дбню!  стережись  їх  як  огню!...^) 

Чбра. 
То  Сбя  - 

М  6  р  г  а  н. 

Тихо  будь  !  мені'  здрімалось  !... 
Най  трбхи  припічну !...  бо  сеї  нбчи 
Однб  велике  дїло  ще  йія  жде : 
Мій  крест  се  виручить  з  рук  Т(фона 
Червбнного,  ораворога  блага!  — 
А  се  трудна  є  річ!  така  трудна, 
Що  не  оден  ю  мусів  заплатити 
Душев ! !  !... 

Чбра. 
О,  ббжества !... 

М  б  р  г  а  н. 

Благай  їх  дбню 
Благай,  благай  їх,  дбню,  о  благай  2), 
Нехай  тебе  сокбтя,  а  найпаче 
Від  гуцулской  любіі!.. 

(Хплит^)  ся  на  скриню  п  усипає.  Крест   виповзає  'му  з  рук  и  паде 
на  землю.) 

Чбра  ( подумавше). 

Чи-ж  д.бже  бути  ?  І  — 
о  Ізіс !  о  Озі'ріс !...  Але  не !  — 
Що  батько  мій  —  та  мбже  знати  о 
Любі?  —  се  ж  НІ  книжки,  нї  гіроґлЇФи !  — 
Але  еслй  —    6СЛЙ  він  п[)авду  се 
Мені"  казав?  —  еслй  би  гуцул   не 


і)В  автоґр.  А.  рядок  доппсаний. 

'-)  В  автоґр.  А.  цїлпй  сей  рядок  дописанпГі  олівцем. 

•')  Перечеркнено :  Хиляєсь. 


-  326  - 

Умів,  не  міг  любйтн  так,  як  се 

Любяще  наше  серце  розуміє?  — 

бели  любов  у  тбго^)  гуцула 

Лиш  пграшка  цуста?  —  сваволя  лиш?  — 

О,  змилуйтесь,  Боги  !  бо  я  би  мусїла 

Загинути,  як  йскорка  та  бідна, 

Що  в'на  —  сама  з  огню  —  лиш  при^)  огневп 

Одному  жити  може,  або  гине !... 

И  хто-ж  би  сему  винен,  як  не  я 

Сама,  що  у  любовні  медости^) 

Ніколи  о  любу  'го  не  питала, 

Бо  думала,  що  оттака  люба, 

Котра  ще  в  перед  мусит  ся  питати, 

И  присягатись,  и  божйти  ся, 

На  тбго  брехача  по^^ожа,  що 

В  усіх  людйй  вже^)  віру  потеряв 

Але  най  так  се  буде :  нйнї  я 

У  него  запитаюсь !     -    А  еслй 

Він  свбю  Чбру  вже  не  любит,  то 

Від  Чбри  й  наріку  він  не  почує!... 

Тут  ріки  и  широкі  и  глїббкі : 

То-ж  внстатчут^)  на  холодну  могилу 

Для  бідної  циганки !...  Але  як 

Мене  він  любит...  О!  тогдй !  тогдй, 

Що  в  мене  діядемн?  —  що  корони?  — 

Що  всі"  престбли  славних  Фарабнів?  — 

Що  сбнечко?   —  що  світа  світ?  —  Що  рай?  — 

Що  рбжі  всі  майві,  що  сам  май?  — ^) 

Сонні  мари !... 


^)  Перечеркеено    него. 

-)  в  автографі  А.  слово:  прп  —  дописано. 

^)  Перечеркнено :  сладости. 

*)  Перечеркнено:  він. 

^)  Первісно  було:  вистарчут. 

^)  Ті    два    рядкн   дописано.    Перечеркненпії    їх    вариянт   ось 

Тото,  іцо  тїнь,  котру  ніхто  не  чує!  — 
Лиш  де  люба  любі  усе  жертвує, 
Любов,  любон,  любов  за  всї  стоїт 
Сонні  мари!... 


327 


Люба^)  лиш  то  сокровище  єдине, 
Що  за  люб;;^  любу  дає  у  зміну  !... 
Себе  за  сббе !  вблечку  за  вблю ! 
И  рбжев  світ  сей  стелит  до  окбла^) !. . 

(На  дворі  чути  два  набої.) 
Се  що?!  —  мій  Лесь!.. 

(Зодрегаєсь). 

Пата  сцена. 

Довбуш.  —  Ті,  що  перше' 

Д  6  в  б  у  ш. 

Ти  зодрегнула  ся?  — 
З  якбї  се  причини?  — 

Моргай  (заспаний). 
Дбню!  - 
Чбра. 

Чую! 
Моргай. 

Йди  та  подивись !  —  Се  ТГфон  там 
Идб!  — 

Чбра. 

Се  мій  Олбкса !  — 
М  б  рга  н. 

Вийди,  кажу! 
Се  ТіФон  там  ид€ ! ! !  — 

Чбра. 

Які-ж  бо  ви 
Дивні... 

Пріч. 


1)  В  автоґр.  А.  перед  словом:  люба  —  перечеркнено :  У  світі. 

2)  Ті  два  рядки  в  автографі  дописані. 


—  328  — 

Шеста  сцена. 

Ті,  що  .тшішлп  ся. 

Мбрган. 
Се  так !  —  се  ТіФОн  там  йде ! 


Бо  се  бг6  є  ніч!... 


Сю  душолбвицу 


(Усипає.) 
Д  6  в  бу  ш. 
Ніч  кари  на 


(Подумавше.) 
А  що  се^)  я?  — 
Не  также  душолбвец  ?  —  Ще  и  с  тих 
Найгірших,  як  той  злбдїй,  що  у  баби 
Жебрущої  хлїб  с  тбрби^)  украдб !  — 
Бо  що  їй  скажу?  —  Як  той  смутчий  крест^) 
У  неї  видурю  ?  —  А  мушу  в  неї 
То  витуманити,  бо  слово  дав, 
То  мбб  слбво  чести,  слбво  мужа, 
Що  білш  значйт,  як  сто  таких  крестів*) 
О,  я  би  рув !  а  рув,  як  лев  той  в  сїти 
ПДо  через  свбю  подуфалість  сам 
У  ню  упав !  —  Але  не  міг  би  я 
Пірватп,  сокрушйти  тую  сіть 
Як  лев  оден?  Колй-ж,°)  тепер,  коли 
Той  лев  вже  силу  свбю  пострадав  ?  — 
За  пізно  нагадав  ся  мій  корблю^) !... 

(Подумавше.) 
То-ж  далі!  —  З  рештов  —  о  що  тут  и  хбдпт? 
Та  забавка  дїібча  не  стиїг 
Такбго  рейваху !  —  На  решті  в'на 
Любов  великбв  все  мене  манила:') 
Нехай  же-ж  нпнї  даст  мені  довід !  — 


^)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  є. 

^)  Перечеркнено :  там  торбу. 

^)  Первісно  було:  кресг  нещасний. 

*)  Перечеркнено:  тисяча  циганок,  Гпервісно:  присяг). 

^)  В  автоґр.  А. :  ко.ти-ж  —  дописано. 

^)  Перечеркнено:  пане  льве  (первісно:  леве). 

')  В  автоґр.  А. :  мантила. 


-  329  — 

Бо  сли  она  мене  так  дуже  любит, 

Як  в  бчи  ми  світила  —  то  й  простйт  мя !  — 

А  не : 

То  та  еї  люба  великослбвна 

Нічим  не  була  йншим,  як  лиш  хитрим 

Поганим  душелбвством,  а  тогдй 

На  свій  учинок  не  пожалую ! 

Але  нехай  я  жалую,  чи  не  : 

Тут  х(5дит,  виручитись  з  свого  слбва, 

Що  вбрав  на  ся,  як  проклятй  окбви^)!!!  — 

Сема  сцена. 

Чора.  Ті,  що  перше. 
Чбра. 
Чи-ж  не  дивак  мій  батько?  Тіфон  все 
Та  Т/фон  без  кінця!  —  Але  чого 
Такий  задуманий?  —  Се  що  тобі?  — 
Увес  у  смутку  нйнї !... 

Д  6в  буш. 

В  смутку  ?  —  Ба !  — 
А  ти  весела  мбже?  — 

Чбра. 

Маю  може 
Причину  ?... 

Д  бв  буш. 
Не?  —  Ха  ха  ха  ха  ха  ха!... 
П  що-ж  тоб(  брак;^є?   - 

Чбра. 

Дуже  мнбго !... 
Д  бв  бу  ш. 

Я  рад  би  знати,  що?  — 
Чбра. 

Люба!... 
Д  б  в  б  у  ш. 

Люба?!  — 
Ха  ха,  ха  ха,  ха  ха!...  а  я  бо-)  думав, 


і|  Перечеркнено :  Чп  в  добрім  способі,  чп  в  спосіб  злого  Г 
-)  Перечеркнено:  си 


—  330  — 

Що  ви,  ЩО  ТІ  цигани,  й  без  люби 
Любити  вміюті... 

Чб  ра. 
Як  же  ж?!  —  без  люби?  — 
То  була  би  люба  люббв  тогдй?  — 

Д  6в  б  у  ш. 
Нещасна!  то-ж  и  ти  любу  вже  знаєш?!  — 

Чбра. 
Від  нині!  але  зваю ! 

Дб  вбу  ш. 

Знаєш  певне?  — 

Чбра. 
II  се  знов  питане !... 

Д  б  в  б  у  ш. 

Запевне  знаєш?  — 
Тим  лучше !  —  Бо  тогді'і  любу  ту  твбю 
Ти  й  довести  умітимеш!  —  Ве  правда?  — 

Чбра. 
То,  що  люба  уміє,  то  и  Чбра 
Умітиме.  ^)  — 

Д  б  в  б  у  ш . 

Покажесь''^)... 

(Здопмае  креет.) 

Ти  сей  крест 
Мені  даруєш  ?  — 

Чбра. 
Крест?!!!   —  а  батько-ж  мій?!!!. 

Дб  вбу  ш. 
Ха  ха,  ха  ха !...  Отсе-ж^)  віенї  й  люба, 
.Що  на  дїтбчі  йграшцї  кінчйт  ся!... 


1)  Перечеркнено : 

Що  лиш  люба  є  в  стані,  то  п  Чора 
У  стані  є.  — 

2)  Перечеркнено :  ПоСіач. 
2)  в  автоґр.  Б.  Огго-ж. 


—  331  — 


Так,  душелбвице !  —  Тримай  'го  си  ! 

(Мече  їй  крест  на  скриню,  а  сам  хоче  йтп.) 
Та  так  таки  и  ліпше... 

Ч  о  р  а  (тршіае  єго). 

Ти  йдеш?... 
Д  б  в  бу  ш. 


Бувай  здорбва ! 


Але  останнє  ! 


Ти  любиш  ЙІЯ?  — 


Чбра. 
Милий!... 
Довбу  ш. 

Пріч!!!  — 
Чбра. 

Слівцб  лиш 

Д  бв  бу  ш. 

Чбра. 
Так  !  нехай  останнє ! 

Д  бв  бу  ш. 
Я  любю  ~ 


Чбра  (перебиває  'ігу  річ). 

То-ж  бери 
Собі  сей  крест,  коли  тобі  на  нїм 
Так  дуже  лежно!... 

(Пхає  'му  крест  за  черес). 

А  умре  мій  батько.. 
То  ти  мені  ся  лишиш !... 

Д  б  в  бу  ш. 

Я?!!!  -      О,  чбрна 
Ти  душелбвице?  —  нїкблн  в  світі!!!  — 
Бо  я  княгиню  любю  и  для  неі 
Сей  крест  принести  обіцяв,  а  що 
Я  обіцйв  —  то  мушу,  бо  я  мушу  І 
Для  тбго-ж  мя  прости,  еслй  се  можеш, 
вели  єс  імя  любила,  так  любила, 


—  332  — 

Як  присягала  ся,  що  любиш  мя!  — 

А  не: 

То  мбя  сбвість  за  се  діло  чиста ! 

Бо  сватать  має  муж  а  не  невіста !  — 

(Йде.  Але  перед    ватракбм  з'упиняєсь,    виймає  с  тобівки  скрпночку 

с  клейнодами   и  кладе   ю  на  землю    або  на   який    примурок  і)  так, 

абії  без  трудности  на  очн  впадала,  а  сам  відхбдит.) 


Осма  сцена. 

Ті,  що  лишили  ся. 

Чбра 

(прийшовше  по  хвпли  тяжкої  замороки  до  себе). 

Се  де  я  ?  й  ЩО  казав  він  ?  —  Батьку !  —  Бать- 

[ку!!- 
Вставай  та  умерай  ! ! !  — 

М  6  р  Г  а  н    (заспаний) 

в  огнй  ..  и  в  крйвіх 
Ме  Т{фон  світ... 

(Пробужаєсь,  смотрит  за  крестом  и  схбшоєсь  на  ноги.) 
Мій  крест?!!!  —  Де,  де  мій  крест?!!! 
Чбра. 
Я  за  любу  'го  проміняла  !  —  Як?  — 
Чи  мбже  ти  лиш  сам,  о,  гбрдип  старче, 
Хотів  щасливим  бути?  —  Ба  и  я!... 

М  б  рган 

(бере  книгу  и  бйчик  и  мацаєсь  аж  до  ватрака.) 

О  ТіФОне! 

Ти  не  відвбдиш  діло !...  Але  ти, 
О,  дбню,  чадо  моє  нещасливе, 
Ти  ся  пімстйш  за  мя  во  время  бно ! 
А  не  забудь : 

Що  ми  є  з  рбду2)  славних  Фарабнів  ! ! ! 
(Мечесь  у  поломінь,    котра   жаено  бухає  п  палає,   и  аж  до  останку 
пскрамп  сі'шле). 


*)  Перечеркнено :  мурований  уламок. 
-)  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  потомкп. 


—  333  — 

Девята  сцена. 

Чора  сама. 

Ч  6  р  а  (біжйт  до  ватрака). 
Пімстю  ся !  и  пімстю  ся  !  и  пімстю  ся ! 
Се  присягаюсь  ти  всіма  богами, 
Котрі  огнем  орудуют!  —  А  то 
Пімстїо  ся  так,  як  ще  дитина  батька 
Не  мстила,  від  коли  та  мста  кровава 
Урвала  ся  с  пеколного  ланца 
И  світ  сей  кровйов  людзков  закрасила !  —  О ! 
О,  ви  Гарпії,  Ті'фона  дочки, 
Прийміт  менб  у  свій  жаснйй  союз 
Яко  владйчицу  ножа  и  барди, 
Різнйчого  ножа,  и  барди  ката  !  — 
Бо  дбти  не  спочину  и  не  хочу 
Спочити,  дбки  аж  та  чбрна  кров 
Усіх,  усіх  пекблнох  Добушів 
До  Сірія  в  гору  аж,  а  вітак 
Від  Сірія  у  найтемнїщий  ад 
Не  ме  шумі'ти  чбрним  каблукбм, 
Як  той  гірскйй  поті'к,  що  розбивавсь 
По  чбрних,  ґранітбвих  скалах  ! ! !  — 

(Уздрівше  скрпночку,  здоймає  ю  и  отворяє.) 

Що?!!!  — 
Ти  золото  лишив  ?!  —  То  душі  нйнї 
За  золото  и  ніжні  дияманта^) 
На  продаж,  а  вітцї  за  перла  и 
За,  крам  дівочий  ?  — 

(Мече  скрйночку  у  поломінь). 

в  пекло  и  с  тобов ! ! ! 
А  за  сей  глум  чортівске  твбє  серце 
Насйпю  тбпленим  я  зблотом. 
Що  аж  сипГти  ме,  сипіти,  як 
Гаді  та  местна  в  мбїх^)  тут  грудех !  і  !... 

(Притискає  руку  до  грудпп  и  дістаєсь  за  монество,  котре  в  сей  час 
з  шиї  собі  зриває   и,  далеко  від  себе  тримаючи,  обзерае.) 


1)  Перечеркнено :  діяменти. 

2)  В  автоґр.  Б.  переч.:  твоїх. 


^-  334  — 

А  ти  що  тут,  пуста  мамоно,  рббиш  ?  ? !  — 
У  пбкло  и  с  тоббв ! ! ! 

(Мече  монество  в  огонь.) 

Та-ж  я  не  Чбра, 
Не  тбго  Мбргана  богатого 
Дочка  уже,  що  він  корбно,  скіптри. 
Держави  роздарбвувати  думав, 
Як  ту  дрібну  монету  прошакам !  — 
О,  не  вже!  — 

Я  жриця  мсти  від  нйнї  називаюсь  !  — 
До  блтара-ж  ! ! !  —   Там  жертва  дожидає ! !  І 

(Обертаєсь  до  відходу.  —  Заслона.) 


ТРЕТЕ  ДІЛО. 


ПОДРЯ : 

Та  сама,  що  у  першім  дш.*) 

Перша  сцена. 

Секретар  с  перґаментовим  сувоєм. 

Секретар. 
Оттак  матб^ть  воєначалнику 
Рішущого  похбду  на  души, 
Як  нйнї  се  менї.  —  Але  чогб 
Мені  боятись  з  збрбііов  сев  в  руці    — 
С  сим  дневником  покбйної  княгйнї, 
А  сеї  знов  княгйнї  матерп  ?  — 
Бо  як  менї  учитель  мій  писав, 
Так  и  найшбв,  тайник  я  у  архіві, 
А  в  тайнику  тім  ніж  и  сей  сувій 
Покбйної  княгйнї  дневнпк  сей.^) 


1)  В  авгоґр.  А.  ті  слова  доппсано  а  перечеркнено  опис  деко- 
рацпї  сцени: 

Подвірє  в  замку.  —  У  затиліо  мала  естрада,  с  котрої  вхо- 
дит  ся  у  східчані  сінн.  —  На  право  и  на  лїво  брами  на  роствір. 
—  Скосо,  у  однім  кутику  затпля,  замурована  велика  желїзна  піч. 
С  переду  на  право  лавичка.  —  Ранок. 

-)  В  автоґр.  А.  перших  шість  рядьків  перечеркнено,  однак 
в  автоґр.  Б.  вони  входять  до  тексту.  Рядки  від  слів :  »Бо  як  менї 
учитель*...  —  до  —  »дневник  сеіі«,  дописані  червоним  олівцем  між 
стрічками  перших  шістьох  рядків. 


—  336  — 

Архімайстерске,  премайстерске  діло 
У  свбім  спбсобі,  и  так  усе 
Документарно  и  з  доводами, 
Що  мбя  красна,  мбя  гбрда  жбртва, 
Чи  сяк,  чи  так,  у  моїх  вже  руках, 
И  то  в  руках,  що  всі"  иекблні  сили 
Мені  не  в  стані  вирвати  ю  з  рук!  — ^) 
И  так  ПОХІД  я  мій  роспочпнаю !  — 
Не  мудрий,  а  відважний  щасте  має !  — 

(Плеще  в  долоні.) 
Маршалку !  — 

Друга  сцена. 

Маршалок.  Топ,  що  перше. 

Маршалок. 
Чую!  — 
Секретар. 

Думаєш,  що  всї 


Ся  зййдут  ? 


Маршалок, 

Десят  тисяч,  як  найменше.  — 
Сей  замок  буде  на  окбла  ними 
Обступлений. 

Секретар. 

Але  аби  ворота^) 
Не  загайні  були  ! 

Маршалок. 

Розз'м(есь.  — 
Актбрі  муся  мати  свій  простор. 


^)  В  авгоґр.  А.  ті  два  рядки  доппсані  і  зачинають  ся  сло- 
вами:  »И  так  в  руках»  і  т.  д. ;  по  словах:  »у  моїх  вже  руках«, 
перечеркнено  олівцем  ось  яких  пять  рядків: 

Мені  тебе  аж  жаль!  Та  що  робити?  — 
Сю  чашу  горести  не  можу  я 
Від  тебе  взяти,  але  за  того 
Старатись  му,  тебе  надгородитп 
Уо«йов  силов  моєі  люби.  — 
^)  В  автоґр.  А.  перечерк. :  всі  брами. 


зн; 


А  у  хороми  сї^)  самі  избранні 
Лиш  сшіют  приступити. 

Секретар. 

Будут  всі 
При  зброї? 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

Нпнї  в  них  Вартоломія, 
Де  ВСІ  у  зброї  ходя. 

Секретар   (показує  на  чоло]. 
Ну  —  а  тут? 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

Вина  и  меду  в  кбждому  шинку, 
Ба  навіть  на  окбла  сего  замку  ^) 
Я  тілько  накопбшпв,  що  би  стало 
Й  на  тисяч  капуцинів. 

Секретар. 

Браво!  —  А 
До  маскеради  все  менї  готове?  — 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
И  борода,  н  ризи,  все,  що  треба. 
За  чверть  години  буде  архізіандріт 
Такий  з  вас,  що  такого  пошукати ! 

Се  кр  етар. 
Ходй-ж,  та  ми  поможеш  перебратись, 
Бо  нарід  вже  ся  схбдит. 

(Показує  по  за  подрю). 

Хто  там  ті  ?  — 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Той  звесь  Йван,  брат  рідний  Дбвбуша, 
А  з  ним  егб  товариш  Лаґадйн. 

Секретар, 
Понурі^)  два  вірлй!...  Ивана-ж  того 


1)  Перечеркнено :  А  й  на  подвіре  тут. 

-)  Сей  рядок  дописано. 

^)  В  автоґрафі  А.  перечеркнено :  Похмурні. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА  ш,    1.  22 


—  338  - 

Нам  нйнї  дуже  треба  буде.  —  Хто-ж 
Той  дїдуган  там  у  медвежі  кучмі  ?  — 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Се  хроніка  живуща  гуцулів, 
Та  ще  и  в  ФІльозоФІю  свій  ніс 
Не  згі'рше  тйкае. 

Секретар. 
А  той  там  Фулес, 
Що  пбплїч  з  ним  йде? 

Маршалок. 

Сорбка^),  що 
Дві^)  слбві  лиш  на  память  ся  навчила. 
Лиш  „Дбвбуш",  и  „княгиня".^) 

Секретар. 

Ха  ха  ха!... 
Але  вступім  ся  чбрним^)  рицарям. 
(Оба  пріч  у  замок.) 

Трета  сцена. 

Йван  и  Лаґадйн. 

Л  аґа  д  йн. 
Такбго  би,  о  друже  мій  Йване, 
И  у  казках  нїхтб  не  росиовів. 

Йван. 
А  претцї  сему  так,  як  я  ти  кажу, 
Мій  вірний  Лаґадйне :  двацять  рік 


^)  Иеречеркнено :  Папуга. 

2 )  Перечеркнено  :  Три. 

")  По  слові  » княгиня»  перечеркнено  ось  які  слова: 

а  то  трете 
Най  держит  ся  его.  —  За  решту  добрий 
Хлопчиско,  лиш  в  капусту  наіі  ніхто 
Єну  не  шзе. 

*)  Дописано:  »чорним«,  а  по  слові:  » рицарям*  перечеркнено 
>тпм  нашим  чорним*. 


—  :-38У  — 

И  пять,  як  мій  отец,  Васпль  се  Довбуш, 
Пропав  без  ВІСТИ,  як  під  землю  впав.  — 
О,  бтче  мій  тв,  отче  !... 

Л  аґа  д  йн. 

Бідний  друже!... 
Ти-ж  не  допитував?  —  не  слідив?  — 

Йван. 

Хто?!  — 
Я  не  допитував?!   —   Всю  Ляччину, 
Волощину,  всі  Угри  перемірив 
У  вздбвж  и  у  поперек:  даром  все!... 

Л  аґадйн. 

Гм  !  Щоб  и  Марта,  рідна  твоя  мати, 
Нїчб'  не  знала  в  сему  ділі  ?  — 

Йван  (с  погбрдов). 
Мати !... 

Л  аґа  дй  н. 
Ти  мбже  не  питав  ?  — 

Йван. 

Я  не  питав  ?  !    — 
Просив,  молив  на  милість  Бога!  —  Ба!... 

Л  а  ґ  а  дин. 

Що-ж  претцї  каже  ?   — 

Йван. 

Ти-ж  хіба  не  знаєш 
€і'  ту  пісню  безконечну,  що 
Лиш  він,  лиш  їй  Олексик,  варт  є  знати 
Тоту  жасну,  несамовиту  тайну?  — 
Все  він  лиш !  все  лиш  він  !  —  О,  круча,  чорна 
Ти  матір,  ти  ! 

Л  а  ї  а  д  й  н  (грізно). 

Йване !  ! ! 


340 


И  в  а  н. 

Бо  нехай 
И  так  се  буде,  що  у  світї  навіть 
И  рідва  мати  так  любить  не  може, 
Як  по  закбнах  бп  природи  й  серця 
Годилось.  —  Кажут  люде  бо  и  піют, 
Що  навісна  якась  там  доля  тов 
Люббв  орудує.  —  Нехай  и  так !  — 
Але  щоб  дблю  свого  народа, 
Щоб  вблю  питомого  народа 
Продати !... 

Л  а  ґ  а  д  й  н. 

Як?  !  —  Се  малаб  твбя  мати 
Зробити?!  — 

Йван. 

Нб  ? !  —  То  може  не  завдала 
Той  прасвятйй  наш  громовий  топір 
Она  ему,  Олексі  свбму,  що 
У  него  тілько  п  на  думці,  як 
Гулять  та  женихатись?  —  Н  такбму 
Наш  грчзіовпії  топір  !... 

Л  а  ґ  а  д  й  н. 

Ти  й  справди  віриш 
У  той  свяійп^;  топі. І?  — 

И  І?  а  н  (ловпт  за  ніж). 

Заріжу  тя, 
'Єслп  не  л!еш  у  ке:  о  вірити!!!   — 
Єго  подарувало  бо/ісествб 
Святбго  сонечка  прадавному 
Однбму  королеви  гуцулів.  — 
Але  король  нещасний  сей  завдав 
То  свбї  хабалйци.  за  що  він 
Не  тілько  що  и  сам  свій  вік  утратив, 
Але  и  нарід  гуцулскпй  до  вяадку 
Привів  !  —  О,  друже !  ще-б  и  нйнї  ми 
На  побері'жю  моря  чбрного 


1)  Перечеркнено :  громовий. 


-  341  - 

Великим  та  всеславним  народом, 

Колй-б  не  князь-гільтай  той,  та  не  нбшта  !... 

Лаґа  д  й  н. 
Я  чув  ту  стбрію  від  Ґермана 
Старого  того,  що  старі  казки 
Ті  гуцулскі  він  с  поконвіку  знає.  — 
А  сей  знов  каже,  каже  и  твердйт, 
Що  ми  ще  будем,  чим  давнб  ми  були, 
Аби  лиш  хто  найшов  ся,  той  топір 
Провадить  г{дно. 

Йван. 

То-ж  бо  и  щось  !   —  'го  гідно 
Провадити.  ■ 

Л  а  ґ  а  д  й  н. 

А  він  ся  вже  й  найшбв.   — 
Бо  хто  гіднїщнй  може  тбго  бути, 
Як  не  твій  брат  Олбкса?  — 

Йван  (як  устеклий). 

То  й  тебе  ?  ! !  !  — 
И  тебе  він  обманив? ! ! !  —  Руш  ! ! !  —  забери  ся^) ! ! !  — 
Не  треба  мені  другів  вже!...  О,  Ббже  !... 

(Йде  потцч,   сідає  на   лавпчку  н  закриває    собі  бчи  полов   від  сар- 

дака.  —  Лаґадин   відходпт   на    кілька    кріЗків,    але   зараз   вертаесь 

и  сідає  коло  Йвана.) 

Четверта  сцена. 

Старйіі  п  молодпй    гуцул.  —  На   дворі"^)   чутп  трабантів,    як  нарід 
операют,  п  лпш   де-котрдх  у  хороїш-';   пускают.    —   Ті,    що   перше. 

Мол  од  йп  гуцул. 

Се  в  мине  свято  раз  Вартоломія !... 

Голоси  з  надвір  я. 

Олекса  Дбвбуш!  Слава! 

І...  І  гу !!!... 


^)  Перечеркнено :  забераіі  ся. 
'-)  „  за  брамами. 

"')  „  на  подвіря. 


—  342  — 

(Стрий.) 
Молодий  гуцул. 
А  то,  старий?  чого  насупив  брбви?  — 
Будь  з  нами  враз  веселий  !  — 

Старий  гуцул. 

Сину,  сину  1 
Не  кажи  гоп,  аж  пліт  не  перескочиш ! 

Молодий  гуцул. 
Не  знаю,  що  тут  перескакувать?  — 
Наш  славний  Дбвбуш  вйхоїпв  нам  вблю^ 
А  воевбд  дав  рбсказ,  шоб  нам  ю 
Тут  п  обголоснлп. 

Старий  гуцул. 

Най  ті  вбли,. 
Що  Дбвбуш  нам  вихбжує,  а  лях 
Дарує !... 

Молодий  гуцул. 

Як?!  —  то  и  на  Дбвбуша 
Ти  пси  вже  вішаєш?!  — 

Старий  гуцул. 

Він  сам  на  себе 
їх  вішає,  не  я  !  Га^) !  И  такбзіу 
Наш  громовий  топГр !... 

Молодий  гуцул. 

Я  рад  би  знати, 
Хто  варт  егб  носити,  як  не  Дбвбуш, 
Не  наш  наиередбвец^)?  —  Але  хто 
Там  так  ся  надюндюжив  та  ступає 
Як  журавель  старий  V  — 


^)  Перечеркнено :  ее. 

-)  Слова  від:  »Я  рад  бп«  ^  до  —  »напередевец«,  дописані.  Пе- 
черкненпй  їх  варпянт  ось  якіїГі: 

Ха  ха  ха!... 
Ніби  топір  той  не  такий  топір, 
Як  другі  всі  топорп?!  — 


343 


Старий  гуцул. 

Де?  —  Проступіт  ся! 
Се  монах  православний!  —  Дайте  честь!    — 

Пата  сцена. 

Секретарь  перебраний  за  православного  монаха.  Ті,  що  перше. 

Секретар. 
Слава  Спасйтелю !  — 

У  с  ї. 

Ио  ВІКИ  слава ! 
Секретар. 
В  вас  праздннк,  діточки  ?  — 

М  о  л  о  д  і'і  н  г  у  ц  у  л. 

И  то  великий ! 
Наш  добрий  воєвода,  дїдич  наш, 
Подарував  нам  вблю. 

Секретар. 

Гм,  гМу  гм !  — 
Як  я  тобі,  що  в  тебе     вкрав,  віддам, 
То  й  то  дароване?  — 

Усі. 

Ха  ха  ха  ха!... 
Молодий  гуцул. 
А  як  я  те,  що  другий  в  вас  украв, 
Дістав  та  вам  віддав  ?  — 

Секретар. 

Гм,  гм.  гм,  гзі !   — 
Тримавше  в  себе  рбків  кількасот?  — 

Усі, 
Ха  ха  ха  ха !... 

Молоди  і'і  г  у  ц  у  л. 

За  се  би  слово,  бтче, 
Вам  воєвода  не  подякував. 


—  зм  — 

Старий  гуцул. 
Здайсь,  що  честний  сей  отец  егб 
Не  зна>^  ?   —   Годний  пан!... 

Молоди  н  гуц  у  л. 

А  тяр^)  княгиня!. 

Старий  гуцул. 
Про  воевбжу  він  се  і:а/ке,  отче! 
Она  сих  гір  6  дідичка,  и  ліае 
Від  давних  королів  таке  вам  право, 
Она  одна  матбуть  на  цілу  Пбльщу, 
Всіх  гуцулів  судити. 

Молоди  н  г  3^  ц  у  л. 

О,  се  аагіль !... 
Секретар. 

А  їй  отец?  — 

Старий  гуцул. 

Був  лютер^)  на  ввес  світ! 
Я  знав  егб.  —  Але  н  тяжко  ж  бо 
То  Гбсподь  покарав  !  Одної  нбчи 
Счез  безвісти,  и  кажут,  що  'го  чорт 
Живцем  у  пбкло  вхбпив. 

Секретар. 

Щастє  ваше! 
Бо  був  би  всіх  матбути^)  гуцулів 

(Справне  за  пбдрю.)*) 
У  ті  желізні  там  печи  спалив! 
Голоси. 
Огб  І  —   огб !  — 

Старий  г  у  ц  у  л. 
Та  як  се?  — 


1)  Перечеркнено :  вже. 

2)  „  ЛЮТВІ}іЬ. 

3)  „  а  всіх  НІН. 

*)  В  автоґр.  А.  сі  слова  дописано. 


345 


Секретар, 

Зараз  скажу.   — 
Тп  знав,  старий,  одного  гуцула, 
Найжвавшого  стрільця,  на  цілі  гбри, 
Що  він  —  вже  буде  років  двацять  пять  — 
В  сих  гбрах  п  в  селї  сім  пробував 
И  що  Василь  ся  Довбуш  звав  ?  — 

II  в  а  Н   (зриваю'шсь). 

Отбц  мій  ! ! ! 
Мій  дйдичок!!!  —  Та  де-ж  він?... 

Секретар. 
У  ті  печи  там^) ! 
У  ті  печи  желїзні,  сину  мій, 
Казав  єгб  княгині  сеї  тато 
Живцбм  спалити  ! ! !   — 

Усі. 

Га!!!  — 
Секретар. 

Живцем  спалити!!!  — 
А  як  єгб  в  жасну  там  піч  метали, 
То  він  зарув,  що  Чорногора  аж 
Загомоніла  : 

Ті  гуцули  пімстют  ся  раз  за  мене, 
И  розваліі  на  грузь  сю  вбвчу  скйню ! ! !   — 

(Корііртуючп  з  великого  жаху  п  остовпілостп  всіх  пріїтомнпх,  швидко 
п  нпшком  пріч  у  замок.) 

Шеста  ецеиа. 

Ті,  що  лпшйлпсь.  —  Пізніше  капітан  с  трабантамп. 

Йван 
(приіішбвше  по  хвнли  до  себе). 
Як  він  казав?   — 
Ті  гуцули  пімстют  ся  раз  за  мене?  — 


і|  Слово:  там  —  допііоано. 


—  846  — 

А  6-ж  ще  гуцули?!  —  А  гой,  ви  жз'^сц ! ! ! 
На  прах  сю  вбвчу  печеру  ! ! !  —  . 

(Крик,  рейках  п  лбтлох  народа  на  дворі.  Усі  притомні, Ь  Йван  на 
передї,  піднося  топірцї  п  обертаюг  ся  до  естради.  —  На  се  ви- 
ступає   капітан,  з    шаблев  у  руці,   на  естраду,    за  ним   кілька  тра- 

бантів. ) 

Капітан. 

Тут  що?  — 

Йван. 

(вириває  'му  шаблю  н  просажує  'го  налмерть.) 
По  Дбвбушеви  тризна,  а  ти  перший 
На  жир-).". 

Трасанти  (втікаючи). 
Втікайте,  чбрт  ! ! !  чорт... 
И  в  а  н. 

Що  нанлютїщий. 
Котрий  преспбдне  вааш  ме  гатити, 
Аж  доки  зовсїві  'го  не  загатйт^) ! ! !  — 
А  гой,  ви  гуцули !  ! !  на  прах,  на  грузь 
Заіийве  се  гнїздб... 

Сема  сцена. 

Тривбжниіі  дзвін.  —  Капітана  віднося.  —  Княгі'шя  с  челядев.  — 
Ті,  що  перше.  —  Гуцули  —  окрем  Йвана  вступают  ся  покірно*) 
на  право  п  на  ліво,  так,  що  середина  подрі  п  ворота-^)  зовсім  вільні 

Княгиня. 

Стій,  бунтівнику!   — 
Що  хбчеш? 

Йван. 
Мобго  вітцй!!!    —  а  не  — 
То  твбю  душу... 


'■)  Перечеркнено :  що  на  подвірю. 

'-')  „  »в  ряду»;  се  поправлено:  »Нахарч«  ;  сепере- 

черкнено  і  дописано:  »жир'<. 
•"')  Сей  рядок  дописаний. 
*)  Перечеркнено :  сумирно 
■')  .  брами. 


-  347  - 

(Пускавсь  до  княгпнї  з  іііаблев") 

Д  б  в  6  у  ш   (ще  за  подрев.) 

Набік,  гуцули  ! ! !  — 
(Убігає  з  Джіміреві  на  подрю  п   мечесь  межи  Йвана  и  княгиню.) 
Ти  що,  о  жусе  ти  ? !  —  До  жінки  шаблю  ? !  — 
Пріч!!! 

(Тручае  'го  назад.) 

Кровнов  се  неиістії  хбчеш  ти 
Обезчистйти  гуцулске  иаі;і  ?  ! ! !  — 

Йван. 
Що?!!!  —  Таже  скбрше  ся  тобі  удаст 
Пренаилютїіцопіу  з  усїх  чортів 
Наппроклятїщу  душу  вйр»<'іги,^), 
Як  ляшку  сю  мені... 

(Пускаєсь  знов  до  княгйнї.) 

До  в  б  у  ш 

(вирпває  'му  шаблю  з  рук  и  мече  далеко  від  себе). 
ІІріч,  кажу  ти  !! ! 
(Хвиля.  Княпіня  відходит.) 

Йван. 
Як,  ляцкий  рабе  ти  ?  !  Огиднику  '^^  І   — 
Отбц  оттбї  ляхівки. ^)  — 

Д  6  в  бу  ш. 

Казав 
Вітця  нам  у  желїзні  там^)  печи 
Живцем  спалить  п  мав  до  того  право  : 
Він  замок  сен    ліу  запп.айв  — 

Йван  (як  устеклий). 
Отец  мій 
Палій?!!!  —  Се  крбвнов  змйьш... 

Рве  ніж  и  мечесь  на  Довбуша,  котрий  даєт  ея  шибко  в  бік  н  ему 
ніж  з  рук  впрпває."* 


')  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  визволить. 
"-)  Перечеркнено:  фартупшпку; 
^1  ,.  пспцї  там. 

•*)  .  ті. 


—  348  — 

Д  бв  бу  ш. 

Гуцули ! ! ! 
Вяжіт  'го!!!  — 

Йван 
(до  гуцулів,  котрі  'го  вяжут.) 
Жуси  ! !  !  —  Тхорі ! ! !  — 

Д  6  в  б  у  ш. 

Пріч  !  —  За  аінов  !   — 

(Усі  пріч.) 

Осма  сцена. 

Секретар.  Зараз  вітак  маршалок. 

Секретар. 
И  так  похід  мій^)  славно  роспочав  ся 
Та  и  до  ббю^)  головного  и 
Рішущого  сегбдне  прийде  ще. 
Бо  тйґрис  тон  старий,  топ  воєвбда, 
Не  устечет  ся  мбже,  як  дістане 
Мій  лист?  —  Ще  гірше,  йкбн  ся  у  стік!   — 
И  так :  чим  далі  в  лїс,  тим  білпіе  дров  ! 
Сегбднїшна  пароля  пишесь  —  кров  ! ! !    — 

(Плеще  в  долонї). 
Маршалку  І   — 

Маршалок 
(виступаючи  с  кайданами  в  руцї.) 
Чую!    - 

Секретар. 

Чи  післанці  вже 
Пішли  за  воєвбдов  на  вздогін? 

Маршалок. 
И  мусїли  давно  вже  здо  иНЙТИ, 


1)  В  автоґр.  А.  первісно  бу-тю: 

На  такий  спосіб  славно  роспочав  ся 
Мій  похід  і  т.  д. 

'^)  Перечеркнено :  бптвп. 


349  — 


Бо  як  я  чув.  то,  лиш  пів  Й1ЙЛЇ  відси, 
Наш  воєвод  в  дорозі  зуаинеиий, 
Хто  зна,  з  якбї  там  иричйни. 

Секретар. 


Трабаити  же?  — 


Браво !  — 


М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Котре  найвідважніщі 
Стоя  уже  на  поготові 

Секретар. 
Се 
Ті  кайдани? 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Найслабші,  що-м  найшбв 
Але  аби  на  кбждий  спосіб  бути 
Беспбчним :  ще  н  понадпрілював.  — 
А  сли  ему  в  свій  час  одно  слівце 
Лиш  шбпнете  — 

Секретар. 

Я  розумію.  —  А 
Що  з  нештами  ?  — 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Обі  на  поготові. 
Секретар. 
Абй-ж,  як  князь  приїде,  були  зараз 
Ми  під  рукбв! 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 
Я  розумію,  а 
Вітак  знемйдїли.  —  Устекла  Дзвінка^) 
До  всяклого  Йвана  най  летйт, 
Аби  летїв  сюда,  підбичувати 
В  потребі^)  свбго  брата  а  циганці' 

1)  Слова:  »Устекла  Дзвінка«  —  до  слів:  —  »свого  брата « 
в  автоґр.  А.  дописані.  Перечеркнений  їх  вариянт  ось  який : 

Та  Дзвінка  най 
До  всгеклого  їївана  з  вістев  най 
Летнт  що  пташок  в  клітцї, 
-)  Переч.:  єсли  треба,  в  пригоді. 


-  ;^,50  - 

Віддати  крест. 

Секретар. 

Хороше !  —  То-ж  до  діла ! 
А  скорше !  бо  вже  й  Довбуш  там  пде, 
Передний  кат  старого  воєводи.^)  — 

Маршалок. 
А  що  не  він  —  то  вже  Йван  походит.^) 

(Пріч.) 

Девята  сцена. 

Довбуш.  Той,  що  лпшіїв  ся. 

Д  б  в  бу  ш. 
Горячий  день^З !... 

Секретар. 

Та  щоб  на  нїм  ся  стало*; ! 
А^)  добре,  щось  прийшов:  княгиня  хоче 
С  тоббю  говорити. 

Д бвбу  ш. 

Та  сегбдне?!  — 
Секретар. 
Сегбдне  !  п  то  зараз ! 


М  В  автоґр.  А.  перечеркпено  три  рядки: 

Але  єслп  би  сему  си  не  вдало  з  якої  там  причини 
Би  сему  ся  не  вдало,  то  Йван 
Заступит  єго  місце. 

'^)  Сей  рядок  в  автоґр.  А.  доиіісаний  а  перечеркнено : 

Він  завзятий 
И  став  би  воєводам  стом  за  ката!  — 
^)  В  автоґр.  А.: 

»А  що,  секретарю?  —  горячий  день  був?«  — всі  слова  з  ви- 
:  «горячий  день»,  —  перечеркнено. 
*)  Первісно  було: 

Дай  Боже  лиш,  аби  на  пїм  ся  стало! 
'■*)  Первісно  бу.ло:  Та 


-  851  - 

Д  6  В  бу  ш. 

Нб!!! 

Секретар  (помішанпй). 

Та  якже-ж?  !  ! ! 

Д  6  в  б  у  ш. 
У  перед  крест  !  тепбр  мене !  —  Дзвінки ! ! !   — 
Куда  нї  ступиш  —  Дзвінка!!! 

Секретар. 

Хто-ж  так  смів  ?  ! 
Она-ж  нї  Дзвінці  пара  та  нї  Чбрі  ?  — 
А  сли  с  тоббв  в'на  хбче  говорити, 
То  про  сегбднїшнип  випадок,  про 
Йвана  божевільство  — 

Д  б  в  бу  ш. 

О,  мій  брат!... 
То-ж  буду  мусїв  я,  що  би-х  не  мусїв 
Нї  за  свій  вік,  нї  грішну  свбю  душу^)  !... 

Пріч  у  замок. 


1)  Ся  частЕна  від  слів:  »Сегодне!  ц  то  зараз»  аж  до  кінця 
в  автоґр.  А.  попоправлювана  і  значно  змінена.  Первісний  еї  тексг 
ось  який: 

Секретар. 

Сегодне!  п  то  зараз!  Ти-ж  прпнїс 
їй  крест  претцї  крест?!  — 

Д  о  в  б  у  ш. 

Не!!! 
Та  як  я  'го  дістав!... 


Йе  піду 


до    КНЯГИНІ 


V 


Секрета'р  (помішаний). 

То-ж  аби  Для 
В'на  даром  дожидала?  — 

Довбуш. 

За  для  того, 
Що  дожидає  —  най  же  буде  даром!  — 
У  перед  крест,  тепер  мене:  того! 
Та  й  скоро  вижу,  поздоровіла?  — 
Бо  як  она  до  брата  » бунтівнику* 
Се  ревкнула...  так  бач,  уставші  з  гробу 


-  352  - 

Десята  сцена. 

Секретар.  1) 

Секретар  (віддихнувше). 
Уфі... 

Що- ж  тая  людзка  доля  зависйла 
Від  примхи  других^)   примх!..,  Я  се  будую 
Цілий  мій  гордий  многоважний^)  плян 
На  легкоумстві  сего  легкоума, 
А  він  на  раз  ся  витверізув, 
Неначе  чудо  стало  ся    —  А  ба!  — 
Тепер  тобі  вже  й  чудо  не  помбже^)  ! 
Тепер  ти  мусиш  —  дякувать  бріхні   — 
Гуляти  так,  як  я  тобі  заграю, 
Бо  ти  вже  в  сїтцї,  льве  мій  молодий, 
И  скбро  приведу  тобі  и  тйґра 
Старбго  на  арбну,  де  значйт : 
Ти  або  він !   —  але  беспечно  він, 
О  що  я  постаравсь  на  кбждий  спбсіб.  — 


Не  ревкают!...  Куда  ся  нї  повернеш, 
Усе  —  Дзвінки!!! 

Секретар. 
Хто-Лч  сміє  так  гадати?!  — 
Она-ж  ні  Дзвінка  прегцї  та  нї  Чора?!  — 
А  сли  с  тобов  в'на  хоче  говорити, 
То  се  беспечно  не  любовні  речі.  — 
•   Сегоднїшниґі  випадок,  твого  брата 
Йвана  встіч. 

Довбуш. 
О,  бідний  братчик  мій, 
То-ж  буду  мусів  з  нев  я  говорити, 
Хоть  би  прийиїлось  и  сто  їх  походити!  —  ^, 

(ІТріч  у  замок.) 
1)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  єзуіт. 
'-)  Перечеркнено;  ніжних. 
")  „  и  завзятий. 

*)  В  автоґр.  ті  три  рядки  від  слів :    »На  легкоумстві*    і  т.  д. 
попоправлювані  і  змінені.  ІІеречеркнений  їх  текст  ось  який: 
На  легкоумстві  сего  дурня,  а  п.їїян. 
Котрий  над  мойов  долев  се  ріпіит: 

А  він  —  6Г0  се  нападає  раптість  (Переч.:   П  пнет  ся  у  ро- 
зумники). 

Розумної  моральности.  —  А  ба 

Тепер  тобі  она  вже  (Переч.:  й  розум),  не  поможе! 


—  ;^53  — 

А  як  старий  той  тіїґрис  —  воєвод. 

Скінчає  вік  під  твбепш  лабами, 

Тогдй  я  постараюсь  и  о  те, 

Аби  и  льву^)  за  ним-)  дорогу  дати.  — 

А  як  се  станесь  так,  як  я  гадаю : 

Тогдй  полон  є  мій,  є  мій !  принайме 

Партйка  льва :  прекрасна  та  княгиня !  — 

То-ж  гужя,  льве  и  тйґре !  —  гужя !  гужь  І 

.Товіт  ся !  и  скубіт  ту  вашу  шубу, 

Аби  аж  шкам  летів,  а  рик  ваш  щоб 

Аж  Чорногбру  ворохн;^в!!!  —  Там  що?  — 

Мій  тйґрис  вже  йде!  з  очйй  палає'^)!... 

Ходй^) ! 

Лев  молодий  тебе  вже  дожидає !  — 

Таких  борців  п  Рим  старий  не  має  ! ! ! 


Одинацята  сцена. 

Воєвод  с  поїздом.  —  Той,  що  перше. 

Воєвод. 
То-ж  так  мені  сей  нарід  дякує  ?  !  — 
Капітана  ми  вбити?!  —  жінку  ми 
Зневажити  ?  !  —  мій  замок  нападати  ?  !  — 
Сгих  СІИІ8ІІ  Вотіпі ! ! !  —  и  як  би  був 
Не  Дбвбуш  мій  се  був. 

(Дйвит  ся  на  около.» 

Та  де-ж  він  ?  — 

Секретар. 

Дбвбуш  ?  — 
У  катуши !  у  кайданах!   - 

Во  є  в  б  д. 

Що?  що?!  — 


*)  Первісно  було:  и  пану  льву. 
-)  Се  слово  дописано. 
^)  Перечеркнено :  аж  очи  світя. 
*)  Сей  рядок  первісно  був  ось  який: 
Ходи!  старий,  ходи! 

ПИСАННЯ    ФКДЬКОВНЧА    ПІ,    1.  23 


—  35*  — 

Секретар. 
В  невбли,  кнйзю  мій !  — 

Воєвод. 

И  хто  се  сйіів?!  — 
Секретар. 
Я,  князю  мій,  се  смів  !  —  бо  княгині 
Не  є  для  гуцула,  хоть  най  він  сто  раз 
Там  Довбушем  ся  зве.  — 

Воєвод. 

Чись  одурів  ? !  ! !  — 

Секретар. 

Не  було  би  й  дивниці!  —  Бо  такого 
Добрбдїя  и  добродїтеля 
Сопругу  з  рбзуму^)  звести... 

Воєвод. 

Води ! ! ! 

(С.тл-жа.іі  принбея  шклянку  водії  п  крісло,  у  котре  воєвод  паде). 

Для  тбго-ж  ?... 

(Зриваєсь). 

Але  не  !  —  не  може  бути  ! !  — 
Ти  брешеш,  гадино ! ! !  — 

(Паде  знов  у  крісло.^)  —  Жасна  борьба  серця). 

Секретар. 

То  зараз  свідки... 
Ге !  Чоро  !  Дзвінко  ! 

(Обі  висгупают  на  естраду,  Дзвінка  с  тоиірцем,  Чора  с  крестом). 
Зараз  вам  маршалка  — 

Воєвод    (зриваючись). 
Кого?  ^  маршалка?  —  Ката^)!!!  — 


1)  ІІеречеркнено:  з  уму  се. 
^)  В  автор.  А.:  Знов  паде  в  крісло. 
^)  В  автоґр.  А.  по  слові :  Ката ! ! !  -^  перечеркнено : 
Але  нє!  — 

Ту  піч  там  зараз  затопити,  щоб 

Палала  як  то  пекло  1 1 ! 


355 


(Служалі,  Дзвінка,    Чора    пріч.    Кат    впступає  :?  бардов.  Єго  поміч- 
ники принося  кіівбок.') 

Де-ж  він  є, 
(Маршалок  прі'і). 
Убійнок  мбї  чести 

Чести?...  Ба !... 

Пропало !... 

(Плаче.) 

Дванацята  сцена. 

Трабанти  уводя  Довбуша  у  слабігх  кайданах'-).  Ті,  що  порте. 

Воєвод. 

Довбуш  !  Дбвбуш!... 
Д  бв  б  уш. 

Що,  о,  князю? 

Во  еь  б  д. 

То  так  ми  дякуєш  ?  — 

Довбуш. 

Як  дякую  ?  — 

Воєвод. 

Сопругу  ми  звести?  — 

Дбв  бу  ш. 

Ха  ха  ха  ха!... 
Що  я  пішов  до  твбї  ж/нки  — 

Воєвод. 

и 

Зневагу  сю  в  лпце  ми?!  І!  Се  під  бардов*) 
Мені  спокутуєш!!!  — 

Голоси. 
Княгиня*)!  — 

(Усі  проступііют  ся  з  велйков  повагов). 


')  Слова:  Кат  виступає  і  т.  д.  дописав    автор  в  автоґр.  хА,а 
яеречеркЕП'в :  У  печп  росііладают  огонь. 
■^)  Перечеркнено:  дуже. 
•'')  „  в  печи  там. 

*)  По  слові :  Княгиня !  —  перечеркнено :  набік ! 


И56 


Тринацята  сцена. 

Княгиня  у  княжескім  орнатї.  —  За  нев  єї  челядь  и  маршалок.  Ті, 
що  перше. 

К  н  я  г  й  н  я. 

Що 
Тут  дієт  ся?!   —  Ви  вже  забули,  князю, 
Що  суд  судити  —  лиш  мені  одні 
Пристбіт  тут.  —  А  сли  я  до  тепер 
Валі  позволила,  в  моїм  ймени 
Судити  'го   —  то  с  тої  лиш  причини, 
Бо-м  вйдїла,  що  ви  по  людзки  и 
Милосердню  'го  судите.  — 
Але  тепер,  коли  з  жалем  я  вйжу, 
До  чбго  ваша  нагла  ярість  вас 
Довбдит  и  що  за  однб  нїчо', 
За  сего  мужа  молодий  проступок,^) 
Ирощательний  — 

Воєвод. 

Прощательний? !  —  Княгине! 

Чи  ви  при  собі  ?  ! ! !  — 

Княгиня. 

Се  я  вас  питаю.  — 
У  мене  правда  —  святість  — 

Воєвод. 

О,  тим  лучше  !  — 
Тогдй  не  мете  ся  таїти  чей, 
Що  презухвалии  сей  стрілец  сегбдне 
У  вас  був?  — 

Княгиня. 
Я  не  знаю,  чо'  бих  мала 
Таі'ти  ся?  — 

В  о  бвб  д. 

И  се  менї  у  бчи?!!!    — 


')  Первісно  було:  За  ііолодиіі  проступок  сего  мужа. 


—  357  — 

{До  помічників  ката.') 
Беріт  'го^)!!!    - 

Княгиня.^) 

Ви  єго  и  палцем  не 
Дорушитесь !  —  Я  гуцулска  княгиня !  — 

Секретар   (виймас  пергамент). 
Не  В  з  роду- оте  не  були!  — 

(Пода*:  'го  воєводі.) 

Тут !  читайте 
Мій  князю !  — 

(До  княгині». 

А  йіенї  позвольте,  пане, 
Най  вас  спасу  від  тягару,  котрий 
Не  сила  двигать  вазі... 

(Здоіімає  з  ноі  діяд»'М,  а  маршалок  плащ.) 

Воєвод. 

у  монастйрь  з  нев ! ! !  — 

(Княгйаю  відводя.  —  А  ді'жп  воєвод  далі  чит;іє,  біжйт  секретар  до 
Довбуша,  Ш(''пче  'му  в  ухо  н  відходит  у  замок.) 

А  сему  голо  в  с  іілїч^) ! ! ! 

Беріт  'го  ! ! ! 

Д  о  в  б  у  ш 

(рве  на  собі  кайдаші  и  впрнває  з' умілому  воєводі  шаблю  с  піїїшш. 

Пріч!!! 
Від  мене,  ви  раби !  ! !  Я  Дбвбуш  ще... 

(Усі  утїкают,  і'жрем  Довбуша  и  воєводи.) 


1)  В  автоґр.  А.  ті  олова  дописано. 

-)  Перечеркнено :  В  огонь  з  ним!!!  — 

■^)  „  ІДО  трабантів.) 

*)  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  сего  у  огонь.  — 

Тут  перечеркнено  ще  отсі  слова: 

(Усї  проступаїот   (Ж   так,  що    видко    червонну    піч,    котра  до  теиер. 
присутнпм  була  закрита». 


—  358 


Чотирнацята  сцена. 

Ивац  с  топірцем,  за  ним  Лаґаді'ш  п  кілька  гуцулів,  убігают  у  одні 
ворота, ')    а   Джімір    з    решта    гуцулами  у  другі.-]    —    Ті,    що   ли- 
шились. 

Йван   (ще  за  подрев). 

ВІН  де... 

(Убігає  на  подрю.) 

Д  6  н  б  у  ш. 

(ломит  шаблю,  мече  кавгиіки  вовводї,  а  сам  хапає  топір). 

Кат  ВСІХ  .тїяхів  ?  —  він  тут ! ! !   —  а  ти 
Місарню  пш^)  отвориш. 

(Ловпт  перепуженого    воєв(Зду  за  груди  п  здоймає  топір.  Але   зараз 
розмірковуєсь  и  тручає  воєводу  с  погордов  від  себе. 

А.^е  нб  !  — 
Тії  тут  без  зброї:  за  для  ібго  жий, 
Аж  доки  Дбвбушеви  Дбвбуша, 
Ти  наровень  не'')  станеш  збрбя  в  збрбю 
И  ми  мечеви  не  нередапіб. 
Хто  має  жити  з  нас :  чи  лях,  чи  гуцул !  — 
Бо  знаіі,  що  нині  ще  на  Чорногбрі 
Вірлбві  гнізда  ми  збудуємо 
И  доти  не  спочинемо,  аж  доки 
Абб  то  прелукаве  ляцке  серце, 
Або  то  щире  наше  гуцулске 
Не  перестане  трепетати  ся 
На  вістрю  местного  меча ! ! !  —  До  тазі 
Бувай  здоров,  прегбрдий  воевбдо ! ! ! 

(Здоймає  топір.'') 


')  Перечеркнено  в  автогр.  А.:  у  одну  браму). 

^)  „  у  другу  браму. 

^)  „  Варстат  мені. 

*)  „  варт  не  станеш  в  зброї  (псреч.:  у;    вповні. 

)  „  топорец. 


359  — 


А  ви,  о  братя  гуцули,  за  мнов ! ! !  — 
Бо  ВІДТИ  або  вбльні  повертаєм, 
Абб  нам  ворон  ПІСНЮ  заспіває 
Вогрббну ! ! ! 

(Ступає  крок  на  перед,  гуцуліі  за  ним.  —  Заслона). 


ЧЕТВЕРТЕ  ДІЛО. 


ІЮДРЯ  : 

Світлиця  у  Дзвінчпні  хаті.  —  На  затйлю  много  вікон.  —  На  право 
и  на  ліво  двері.  —  Під  вікнами  стів.  —  На  столі  горйтМ  каганец. 
—  На  право  и  на  ліво  стола  стільці'.  —  У  лівім  куті  полиця,  пра- 
вий кут  відтятпіі-)  а  в  прйруоі  велике  вікно.  На  стїні-')  вйсит  ду- 
белтівка  и  пороиігаіш.  —  Ніч.  — 

Перша  сцена. 

Дзвінка  сидйт    коло    стола,  и  уберає  на  себе  монеетво,  чільця,  бра- 
царі,  перетенї,  когуткй*)  и  так  далі. 

Дзвінка. 

Він  дав  тенї  раз  дорогий  брацар 

11  заприсяг  ся,  що  мені  ся  ставит. 

Де  я  сама  лиш  скажу  або  схочу, 

Єслй  до  него  П1ШЛ10  той')  позев.  — 

С  тим*"')  брацареді  іііслала  Чору  я 

До  него  в  табір  аж  на  Чорногбру, 

Аби  прийшов  до  мене,  а  прийшов 

На  важную  розмову.  —  Чи-ж  він  прийде?  — 


')  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  засвічений. 

-)  Перечеркнено :    у    правім    апі.-ірі,.    Первісно    було:    інкірь. 
Дописано:  правий  кут  притятий. 

^)  ,.  Біля  ііікеря. 

*)  Дописано. 

^)  Перечеркнено:  сей. 

^)  _  :і  сіш. 


361 


Він  прийде !  він,  що  ще  нїкбли  слбва 
Не  потолочив,  хбтьби  й  чбртови  !  — 

(Подумавше.') 
Але  еслй  не  прийде?  —  сли  ся  МЄ-) 
Бойти  м(5ї  мсти  ?  —  Хто  ?  !  він,  що  в  світі 
Нїчбго  не  боіт  ся  и  не  знає, 
Як  то  ся  навіть  зве  бояти  ся, 
А66  вистерігати  ся  чого  ?  !  ^)  — 
Та  й  тут  не  має  він  чого  й  боятись, 
Бо  мсти  не  хочу  я  !  але  еі  6 ! 
Єгб  лиш  хочу  я !  егб  самбго! 
И  він  ще  мусит  мбім  бути,  мусит, 
Єслй  краса  жонбча,  хйтріст,  штука, 
Не  є  пусті,  порожні  ще  слова, 
А  ще  такі  слова,  яких  мене 
Секрбтар  хитрий  вивчив.^)  — 

(Подумавше.  5) 

Га!...  Але 
Єслй  усі  прехитра  моя  штука 
Бідбрйзла-б'')  від  йгб  желі'зного 
Твердого  серця'')?  —  На^)  тогдй  я  маю 
Від  Сої,  що  потрібно. . 

(Витягає  зза  пояса    флйшечку,  йде  до  полі'щї,  бере  збанок  з  внном, 
порожнит    половину  флйшечки  у  збанок,   ховає  сго   знов  у  полйцу, 
а  флйпіечку  за  пояс.) 
Або  тій  І 
Або  землі"  сирої !  !  !   —  Але  цить  !... 
Там  хтось  йде!...  він  сам!...  Тепер!  теїіер! 


^)  Перечеркнено :  Хниля. 

-^  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  буде. 

^1  Ті  два  рядки  дописано  а  перечеркнено   ось    які  слона: 

Як  то  ся  навіть  пише,  другому, 

Не  вірить?!   —  Ха  ха  ха!...  то-л:  я  дурна!... 

*)  Перечеркнено: 

А  піе  такі  слова,  як  їх  мене 

Секретар  нчпв  и  вивчив,  піе  й  с  такок 

Неликов  пильноетев,  неначе  ту 

Школярку  перед  испитом.  — 

■'')  Перечеркнено:  хвиля. 

")  „  Відбризне. 

')  „  твердої  головіг. 

"";  Дописано. 


362 


О,  не  нехайте  мя,  хитрущі  сили !   — 
Бо  нйнї  або  вік,  або  могила ! ! !  — 

Друга  сцена. 

Дбвбуш  с  топірцем  и  з  брацарем.  —  Та,  що  пі'рше. 

Д 6  В  бу  ш 
(мече  брацар  на  гтів  а  сам  сідає). 
Тримаю  слбва,  Дзінко,  хоть  не  рад.  - 
Але  що  слбво  раз,  то  слово  раз.  — 
Що  маєш  ми  казати?  — 

Дзвінка. 
Воєвод 
Зберае  свою  шляхту,  щоб  на  вас 
У  таборі  напасти.  ^) 

Дбвбуш. 

Ха  ха  ха  !... 
То  ти  мені'  уповідаєш,  Дзвінко, 
Що  й  воробцї  уже  цвіршькают?  — 
Тогдй  могла  мені'  ес,  Дзвінко  хід 
И  грбзу  защадйти  !... 

Дзвінка. 

Грозу  ?   — 

Дбвбуш. 
И 
То  не  малу,  як  думаю !  —   Бо  я 
Присяг  ся  гуцулам  на  Чорногбрі, 
Що  мбя  вже  нога  не  переступні 
Поріг  твій,  Дзвінко.  —  И  якби  онй 
Довідались,  де  я  сегбдне  є  : 
То  я  не  знаю,  чи  я  свбю  гблов 
Поніс  би  в  Чорногбру.  —  О !  жптб 
Не  є  пустий  горіх !   —  се  я  аж  надто 
О  перед  тим  кровавим  кбвбком  ката^) 
Почув,  и  дуже,  дуже  дякую 
Тобі  за  сю  науку  я!... 

')  Сї  трп  рядки  в  антоґр.  Б.  дописано  рукою  автора. 
-)  В    автоґр.    А.    сен    рядок    дописано    а    перечеркнено    отсі 
слова : 

Оперед  печев  гов  жаснов,  же.ті)знов. 


363 


Дзвінка. 

Мені?!  - 
За  ту  науку?!  Хто-ж  то  спив  мене 
Так  обчорнити?... 

Д  6  в  бу  ш. 

Обчорниги  ?  —  То 
Не  ти  з  секретарем  ся  змовила?  — 
Єго  нарадила^)?    —  Тогдй  секретар 
Брехав  ?... 

Дзвінка. 

Олексо ! ! !  —  Але  на  такі 
Безвстйдні,  чорні  бріхнї  є  найліпше 
Мовчати  !... 

Дб  в  бу  ш. 

Отже  не  ?  —  Тогди  й  Ивйн 
Ми  мусит  відповісти,  и  то  стрбго ! 
А  не    —  то  ти  сама!   —  То-ж  не?  — 

Дзвінка. 

При  чіім 
Ти  мушу  присягатись,  щоб  мя  вірив  ?  — 
При  Бозі?  —  прц  любі?  —  если  в  любу 
Ще  віруєш!  Тиж  претцї  раз  любив? 

До  в  б  у  ш. 
Тепер  уже  не  любю!... 

Дзвінка: 

За  для  чбго-ж?  — 

Д  б  вбу  ш. 
Дивний  протокол  се!...  Бо  я  не  хбчу! 
Бо  та  нещасна  ніч  мя  спамятала! 
Бо  в  таборі  на  Чорноіорі  я 
Всім  гуцулам  присяг,  и  то  велйков, 
Святбв,  жаснбв  присягов  їм  ирисяг, 
На  се  святе  сокрбвище,  на  сей 
Святий  топір  присяг  —  ти  розузн'єш  ?  — 


Перечеркнено :  Не  ти  мя  зрадила- 


—  36^  — 

На  громовий  тоаір  сей,  що  'го  хочу 
Так  непорочно,  чисто  сохранйти, 
Як  тайну  Гбсіїода ! ! !  — 

Дзвінка. 

Ха  ха  ха  ха  !... 
То  ти  н  справди  віриш  в  байку  сю?!  - 
То  сила  Дбвбуша  лежати  має 
У  сї  старі  тупйци  лиш?!  — 

Д  б  в  б  у  ш   (зривавсь  обурений). 

Невісто ! ! !  — 
Ти  що  се  кажеш  ?  ! ! !   — 

Дзвінка. 

Чисту  правду  лиш. 
И  ще  тебе  питаю :  сли  вся  сила 
У  сї  старі  охабі  лиш  лежйг: 
На  що  вітак  їм  Дбвбуша  ?  —  ба  нащо 
їм  мужа  взагалї  ?  —   Най  гуцули 
Узбрбя  страхопуда  ним,  н  діло 
Готове  !  —  Чи-ж  не  так  ?     - 

Д  б  в  бу  ш. 

Ти  хочеш,  щоб 
Я  з  розуму  зійшбв?... 

Дзвінка. 

Не  з  рбзуму, 
Але  до  себе,  себе  щоб  прийшбв-єс, 
И  знов  був  Дбвбушем,  як  ним  єс  був  ! 
Бо  я  тебе  любила,  а  любила, 
Як  ще  невіста  з  роду  не  любила!  — 
И  чи-ж  мене  не  має  се  боліти, 
Як  мушу  слухати,  що  гуцули 
Не  в  тебе  віруюг,  и  не  твою 
Відвагу  величают,  але  сю 
Дїтбчу  й граш  ку  ^)  ? 


')  ІІеречеркнеио :  забавку. 


—  365  - 

Д  6  вбу  ш. 

Так  нарід  каже?. 
Дзвінка. 

Лиш  нарід  ?  —  воробці  вже  по  дахах 
Топір  лиш  величают. 

Д 6в  бу  ш 

(мече  топір  Дзвінці  під  ноги). 
За  тотб-ж 
Тобі  'го  завдаю  ! !  !  и  то  на  віки  ! ! ! 
А  хбчут  волі  гуцули,  то  най 
Мені  ю  дйкуют !  мені'  самому ! 
А  не  стареччннї  якісь!!!... 

Д  з  і  Н  К  а  ( обіймаючи  'го). 

Тепер 
Я  свбго  Дбвбуша  аж  пізнаю!... 

Довбу  ш. 

Ти  твбго  Дбвбуша?  —  Се  може  бути 
Ще  правда.  —  За  для  тбго-ж  лиш  одну 
Одну  ми  відповідь,  о  Дзвінко  !  —  Ти 
Строїла  ШтеФана? 

Дзвінка. 
Нй! 

Д  б  в  бу  ш. 

Дзвінко  ! ! !  — 
Дзвінка. 

Не!  — 
Д  б  в  б  у  ш. 

Присягнеш?  — 

Дзвінка. 

Присягаю ! 

Д  б  в  бу  ш. 
И  для  чого 
Аби  тобі  я  менше  вірив,  як 


—  абб  — 

Ті  завистливі  Чорі  V   —  То-ж  я  твій  ! 
На  ВІКИ  твій  ! ! ! 

Дзвінка. 

А  нарід?...  Гуцули?. 

До  в  б  у  ш. 

Нехай  ся  п  усгечут!  а  я  —  я  хбчу 
Любити  так,  як  хбчу !  гуцулам 
На  вкі'рки  ! !  !  — 

Дзвінка. 

Ти  се  нйнї  так  говориш... 
Д  6  в  бу  ш. 

А  що  говорю,  те  й  дотримаю ! 

При  мої  чести !  —  А  еслй  не  віриш  — 

То  там  лежйт  топір!  мені  обридлий! 

Але  тобі  най  буде  він  поруков 

За  зіене! 

Дзвінка   (здоймає  топір). 
Так  !  —   поруков !  — 
Д  бвбу  ш. 

Поконвічнов !  — 
И  сли  коли  від  тебе  мбє  серце 
Бідвернесь,  слп  присягу  ту  свят;^, 
Котрбв  тобі  сегбдне  присягаюсь, 
Полбмю  :  то  бажай  на  сей  топір 
Від  мене  й  то,  що  в  світі   найжаснїще, 
Що  в  світі  навіть  и  нечуване : 
А  Дбвбуш  ти  приставит  за  покуту ! 
При  сему  тбпорі !... 

Дзвінка   (ховаючи  топір). 

И  Дбвбуш  піііі 
Дотримає  святбго  свого  слбва  !  — 

Дбвбуш. 
Як  не  —  покинь  мене  свята  Покрова ! ! ! 


тт 


(Червонний,    жаркий '  блиск  у  всіх    вікнах,   де    вицко  Лаґадііна   и 

мною    г^'цулів.    —  Дзвінка   горнесь*)    боязливо    до   Довбуша.-)    — 

Дбвбуш  тягне  Ші'іблю.) 


Трета  сцена. 

ІІван.  —  Ті,  що  порше.  При  кінціі  Джімір  за  подрев. 

Йван   (ще    на   дворі]. 
И  де-ж  він... 

(Убігає  з  шаблев  у  руці). 

Га  ! ! !  То  так  ти  нам  присягу 
Тримаєш?!!!  —  Ти!!!   —  И  що  убійницп 
Тепер  ти  присягав  ся  ?  ! !  1   — 

Дбвбуш    (пускаєеь  шаблев  до  Йвана). 
Боронись, 
Бо  гинеш... 

(Коротка    але   завзята    буча,')    при    котрі   Йван  Довбушевп  шаблю 
з  рук  вибиває  и  єго  легко  ранит.) 

Йван. 
Кров  брацка! ! !  — 
(Тиша*).  Дбвбуш  завязує  собі  рану.) 
Але  ся  кров 
На  сеї  біснцї  прокляту  гблов  ! ! ! 
А  ти 
Признай  ся,  або  гинеш... 

(Ловит  Дзвінку  за  груди  и  хоче  ю  шаблев  просадити,  "^і 
Дзвінка   (ііаде  на  коліна). 
Мйлости ! ! ! 
Йван. 
То  Дзвінку  ШтеФана  не  ти  строїла?  — 


М  В  автоґр.  А.  перед  словом,  »горнесь«,  перечеркнено :  бінспт 
до  Довбугаа. 

-)  Перечеркнено:  него. 

^)  „  рІЖіі. 

*)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  Хвиля. 
^)  Перечеркнено:  пробити. 


—  368  - 

Дзвінка   (показуючи  на  Дбвбуша). 
Через  оттбго  там^)... 

Д  6  в  б  у  Ш    (відвертаючись  з  брпдом.) 
О,  Боже  мій !... 

Йван. 
Вітак  —  не  ти  з  секретарем  у  змбві  — 
Пішла  на  сего  дурня  перед  князем 
Свідчити,  а  потому'-)  аси  нїбп-^) 
Собі  н  колач  ще  в  него  заслужити,^) 
Мені  побігла  знати  дати  ?  — 

Дзвінка. 

Гину !... 
II  в  а  н. 
А  знов  не  ти,  корйстуючи  с  того 
Гидкбго  брацаря  там,  сеї  ночи 
У  твій  мерзкйй  халаш  'го  загулйла, 
Аби  абб  єгб  у  свбю  сїть 
Имйти,  а  як  не,  то  Сбеним 
То  зваром^)  напоїти  ?  — 

Дзвінка. 

Не!  єй  Богу!... 
Йван. 
Ти  присягаєш  ще,  чортице  ти?! 

(Вириває  їй  флашечку  зза  пояса.) 
А  се  що?  !! ! 

Дзвінка. 

Зрада!!!... 
II  в  а  н. 
Ти-ж  за  ню  загинеш 
Як  сука... 

1)  Перечеркнено :  отсего  лиш. 

'-)  ,  вітак. 

^)  ..  собі. 

*}  Сей  рядок  дописано  а  перечеркнено  отсей: 

То  двіличне  лице  своє  обмити. 
'і  Перечеркнено:  Сої  зварком  'го. 


369 


(Обертає  шаблю  держев  и  хоче  ю  убГіти). 
Д  6  В  б  у  Ш    (не  дає). 
Фара,  брате!  —  Не  твої, 
А  катові  руці  сквернити  ся 
Отсеї  ржйцї  чорнов  крбвйов... 

(За  подрав  падут')  два  набої). 

Д  Ж  І  М  і  р    (за-)    подрев). 
КалФо ! 
Се  р;^шит  воевбда  з  свбйов  шляхтов, 
На  табір  наш  напасти ! 

Д  ()  в  б  у  Ш    (здоймає  сві'ііо  шаблю  з  землї 

Гуцули!!!  — 

(До  Пвгіна). 

Ти  право  йдеш  у  табір  и  залбжиш 
Усї  плаї  и  приступи !  — 

(ІІвгін  пріч). 

А  ви 
За  йінбв  усї' ! ! ! 

(Пде,  але  у  дверех  обертаєсь.1 

А  ти,  язе  проклйта, 
Готов  тим  часом  ся  під  барду  ката-^) ! ! !  - 

(З  гуцулами  пріч.) 

Четверта  сцена. 

Дзвінка.  Зараз  вітак  Чбра. 

Дзвінка. 

Пропала!!!  я  пропала!!!... 

Ч  6  р  а   (иіе  за  подрев). 

Я  с  тоббв  ! !  І... 


')  в  автоґр.  Б. :  чути. 
'-)  Перед  словом:   >за«,  перечеркнено :  ще. 
^)  В  автоґр.   А.    перечеркнено:    А  ти  отрійнлце    (переч,    грі 
шнпце),  Готова  будь  під  барду  ката. 

В  автоґр.  Б.  перечеркнено  тут:  Готов  ся  з  загодї. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА   П[,    1.  24 


—  ;}7()  — 

<  Виступає.  І 
Бо  він  ирисяг  княійни,  нас  обох 
Зарізать  їн  на  жертву!!!  — 

Дзвінка. 

Ван!!!  О.  вай! '!..!) 

Чбра. 
А  тут  стоїт  уже  н  кровавий  ковбок, 
На  нїм  ширбка.  бстра  барда,  ясна 
Яр:  зерькало,  а  біля  лютий  кат  Исі 
Закбченоми  рукавами,   —  Лупнув 
Черленодіи  очі'і.ма  як  той  звір. 
Ухопив  бстру  барду,  блиснуло 
Раз  д'  горі,  раз  в  долпиу,  гукнуло, 
И  Дзвінки  красна  гблов  покотилась 
Кровава  у  пісбк!... 

Д  з  в  {  н  к  а. 

Га !  2) 

Чбра. 
•^)  Але  не  ще ! 

Бо  Чбра  ще  жт  !  бо  Чбра  даст 


^)  Ся  розмова  від  смів:     >-Я  є  тобов«    —  до  —  »Вай  !  ! !  О. 
вай  ! ! !«    в  автоґр.  А.  попоправлювана  і  скорочена.   Перечеркненпй 
^ї  текст  ось  який  : 

Чора  Сіце  за  подрев.) 

Пропала  єс  !  а  я  с  тобов  небого  ! ! ! 

івііступає]. 
Він  своеїш  шпіонаші  усе 
Довідавсь  и  підслухав,  п  княгинп 
Прпсяг,  обох,  обох  нас  їй  на  жертву 
Зарізати  !  !  І... 

Дзвінка. 
Мовчи  !!!... 

Чора. 

Бо  твою  голов 
Бажає  в'на  від  него  в  зміни ! ! !... 

2)  В  автоґр.  А.  по  слові:    »Га!«   поречерішено :    »0!    я  про- 
пала !...« 

")  Перечеркнено :  Пропала  єс,  нещасна!  — 


—  Я71  — 

ЇРатунок  біднї  Дзвінцї  щеМІ 

Д  з  15  Г  н  і:  а. 

О,  вже'^)... 
Ч  6  І»  а. 
О,  божевільна  ти  !  О,  ;кусе  ти  ! 
Хіба-'лс  він  грочовйй  тоїп'р  той  свій 
У  тебе  не  лишив  ? 

Дзвін  і:а.^) 
II  справди 

Ч  6  р  а. 

Дай! 
Подай  піенї  610  на  тої  руки, 
А  красної  княгині  душечка 
На  тон  світ  поленула  І   —  ^УРРРРР-*- 

Дзвінка   (шукає  тошр). 
А  він  ?  — 

Ч  6  р  а. 
За  нев,  як  тоіі  орев !  —  Аж  в6.5дух  ме 
Шушіта  !...  Шу-гу !... 

Д  з  в  1  Н  Ка   (подаючи  Чорі  тош'р). 

То  ж  бери  бг6  ! ! !  — 
Ніж  і>іаеш  мою  голов  с  пліч  ти  зиятп  — 
Волію  твбю  я  чортаїї  завдати^) !! !... 

(Обі  прі'і  на  прано  и  на  ліво). 


М  Слово:  ще  —  дописано;  п^речеркнепо :  Чора  Дзнінісу 
Пімстпт ! ! 1  — 

")  Перечеркнено :  Пропало  все!... 

•')  В  автоґр.  Б.  пе|іече|)кп<:'і[о  туг  слова:  'шукає,  топір). 

*)  Сю    ВІДПОВІДЬ   Д:-$вінісп    в  аиіоґі».    А.    доплсан*'    па,',    аере- 
•черкнеиші  ось  яі;пм  текегом: 

Дзвінка  ;пояаючп  тоїіір  Чорії. 
Ї0-1К  берп  сго  собі!!! 

Не  можеш  ти,  о  Довбупі,  ьіоїи  бути: 

Болію  тя  у  темний  гріб  закути ! ! !... 

Тут  перечеркнено  в  автоґр.  А    піе  і'і  иньший  иарпинг; 
То  твою  я  волио  чорту  дати. 


—  Я72  — 

Сі'ія. 

С  (5  я   (ще  за  подрев). 
Ге !  ДзвГнко  !  моя  паво ! 

(виступає). 

Де-ж  проклята 
Поділа  ся  ? ! 

(Сїдае). 
То-ж  утомилась  я !... 
А  проклятуща,  замість  покріпити 
Ту  6(дну  Сою... 

(Уздрівше  збанок,  біжі'гг  до  полйцї). 
Збанок  !  збаноЕ  !  —  А  !... 
(Бере  збанок  обома  руками  и  пє  лакомо.) 
А  се  н  ввнце!...  угбрске!  так!  угбрске!  — 
У  неї  гойно,  вйжу  І  —  Та  й  для  чбго-ж 
Би  не?     —  для  чбго  не?  —  ШтеФан  богач  був.. 
И  відьму  золотом  мені  відважив, 
Бо  я  'му  ю  продала !...  Зблотом ! 

(Ніби  наслухає). 

Як?!  —  Що?!  -  Гугу!!! 
Я  отрочна  1  я!  —   Зварбк  мій!  —  гаї... 
Ти  де  ти,  Чбро,  відьліо?!   —  Най  тоб{ 
Я  уповЬі,  що  моя  ти  донька. 
Та  й  того  Василя  Довбущука, 
Що  він...  А  то-ж  пече  І  пече!  пече  І 
Як  пекло  настояще !  —  Гу  гу  гу  !... 

(Ревуп'г  пріч). 

ІІОДРЯ. 

Полііна  у  ОДНІМ    лїс-ї    на    Чорногорі,    де   много   плаїв  сходит  ся    — 

В  затіїлю  халаиі^і  Довбу  та.  —  (-  ііер(''ду    на    право  веліїка  яліїця^ 

а  під  ялїщев  великий  обрпслпіТ- 1  камінь,  на  котрім  можна  сидіти. — 

Ранок.'']  Ціла  ш'Дря  у  рожі'вім  світлі. 


1)  В  автоґр.  Б.  переч. :  шатер. 

-)  В  автоір.  А.  слово:  »оброслиіі«  —  дописано. 

•'')  Сего  слова  нема  в  автоґр.  Б. 


—  37И 


Шеота  сцена. 


ЇІван  п  Лаґадйн  надходя  с  противних  сторін.  —  У  ді'апнах  далеко 
чуги  уставйчне  стріляне. 

И  в  а  н. 
Хороша  буча !  —  А  ляхи  ті  бют  ся 
Як  льви!... 

Лаґадйн. 

Твій  брат  ранений  ?  — 

Йван. 
И  то  я 
Завдав  'му  ту  нещастну  рану  !.  . 

Лаґадйн. 
Було 
Від  разу  в  серце!  — 

Йван  (строго). 
Лаґадйне  ! ! !  — 

.71  а  ґ  а  д  й  н. 

Милю 
Присяги  й  свого  слова,  та  до  нбштп 
Піти !... 

И  в  а  н. 
Мій  бідний  брат. 

Лаґадйн. 

И  ти  єго 
Ще  жалуєш?!  присяголбмннка ! 
Безлйчника !  — 

И  в  а  н. 
Се  чути  аіуеїтн, 
И  мусїти  мовчати!... 

Лаґадйн. 

Та  дивитись, 
Як  можна  с  тілької  ненавнсгп 
Нї  сїло  та  ні  пало  на  таке 


Велике  дружество  се^)  перейти!... 

Але  роби  собі,  як  розумієш, 

А  ми  знов,  гуцули,  ще^)  будеімо 

З  ним   рахувати  ся,  и  то  ьроьаво^)!  — 

Він  хто  се,  щоб  він  сйіів  над  нааш  так 

Ругати  ся,   безліічно  так  шугатись?!  — 

И  с  чйї'^)    се  причини  сніїлет  ся 

Сеібдне  тілько  тіірби  лн)д:^коі?  — 

Не  зза^)  егб?  —  не  через  нею  може*^)?  — 

Як?!  —  Або  шояге  наш  святий  тоиір 

Ми  на  тотб  на  него  передали, 

Аби  по  ВСІХ  'і о  нешіах  волочить?!  — 

Нехай  варует  ся ! ! !   —  Одна  лиш  искра  — 

А   всі  'го  нештн  вгего  геїо  світа 

Не  внрвут  з  наших  рук!!!   —    Ми  славі  служиМ; 

А  з  віролбмцями  пш  ся  не  дружим!!!  — 

(Грозячи  пріч) 


Сезіа  сцена. 

Пван. 

Не  вйрвут  з  1-ашпх  рук?  —  То  я  'го  вирву 

Хотьбй  и  с  пащи  льва!  хоть  мав  бих  зараз 

Вам  мбб  серце  на  тарели  краять 

Туиим  ножем  І  —  Ви  що  гадаєте?  — 

Абйх  егб  я  все  ненавидів, 

Та  все  ненавидів  через  тотб, 

іЦо  дбсп  я  еіб  ненавидів?  — 

О,  ви  не  Довбуші!  Лиш  Дбвбуш  бо 

ПотраФит  двічи  свою  ворога 

Від  найгиднїщого  убою  стримать. 


1)  В  автографі    А.    слова:    »лружество    се«,  дописано;    пере- 
черкнено  :   »приятелсгііо«. 

-)  Перечеркнено :  ми 

")  „  погано. 

*)  „  чиєї. 


375 


ІІотраФит  ніж  его  у  с65і^)  чутн 

И  не  відмстйти  ся !  —  А  я  аоіі 

Єгб  ще  все  а  все  ненавидів  !... 

О  не,  шііі  брате !  — 

Най  гуцули  на  тебе-)  й  пеклом  станут: 

А  я  тя  вирву!  я!  з  їх  рук  поганих')!!!  — 

Га  !  Джімір... 

Осма  сцена. 

Джілір,  кровавіїй,  :!  булавов  воєводи.  Той,  що  перше. 

Д  Ж  { йі  І  р. 

Наша,  брате!  —   Воєвод 
И  шляхта  вся  в  полоні ! ! !  — 

И  в  а  н. 

Н  воєзбд ?  !  — 
Д  ж  1  ЛІ  і  р. 
Вся   шляхта  до  ногп !      - 

И  в  а  н. 

Та  дс-ж  онн  ■? 
Д  ж  І  ді  і  р. 
У  табор  їх  ведуг !  —   А  воевбда 
И  Дбвбуш  —  О,  дивись!.... 

Девята  сцена. 

Довбуш.  Воєвод.  Секретар.  Шлйхта.    Гуцул і[.   Ті,  що  перше.  —  Во- 
євод а  шліі.чта  6є;і  зб[)Гії. 


')  Перечеркнено :  в  свош  тілі. 

-І  Тут  перечеркнено  в  автоґр.  Б.:  не  зіпают. 

•М  В  автоґр.  А.  ті  два  рядки  дописано :  перечеркненпй  текст 
ось  який: 

Най  гуцули  тобов  ся  не  клопочут: 

Я  й  чортовн  за  тебе  в  пащу  скочу  ! !  ! 

Другий  перечеркнений  вариянт  сих  рядків  є  отсей: 

Най  гуцулп  на  тебе  не  зіпають 

Бо  я  Йван  твій  брат  ся  називаю, 

Бо  я  и  в  ад  за  тебе  не  тураю. 

Послїдннй  рядок,  іцо  ввіппіов  був  первісно  до  автоґраі|іу  Б., 
опісля  перечеркнено. 


—  376  — 

Д  б  В  б  у  ш. 

То  так,  о  князю?  — 
То  тут,  аж  мушу  пригадать  тобі 
Твіп  княжескии  прирік^)?  — 

В  о  бв  б  д. 

Роби  конец !  — 
Бо  по  такі  нечувані  ще  ганьбі 
Чого  и  пів  мінути  жити?... 

Д  бв  бу  ш. 

Ганьбі?  — 
То  ти  хіба  се  з  жусами  ся  бив?   - 
Я  тн  даю  на  волю,  воєвбдо,  2) 
И  ми  зачнемо^)  зараз  наново !  — 
Я  не  жартую !  — 

Воєвод. 
Доста!... 

Дбвбуш. 

Але  хто 
Таку  дитинячу  тобі  дав  раду. 
С  півгбрсточков  людйй  на  нас  напасти, 
Неначе  нас  тут  шайка  злодіїв  лиш, 
А  не  той  нарід  гуцулский^;,  що  волю 
Добути  він^)  зійшбв  ся  ?  — 

(Хвиля.  Воєвод  хітає'-']  головою.). 

Але  хто 
Тобі  ту  раду  й  дав  —   він  варт  би  того, 
Аби  тут  так  стояв';  І... 

Воб  вб  д. 

О,   щоб  то  я  лиш!... 


*)  В  автоґр.  А.  ііеречеркнено :  Тото.  іцо-сь  обіцяв? 

-)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  кпязю  и. 

■')  Церечеркнено :  ;іачинаєм. 

*)  „  в  ціль  свою. 

І  „  тут. 

'')  ,  горестно. 

')  „  сгоять. 


377 


Д  6в  бу  ш. 
Я  розумію  тя,  о,  гбдиий  ляше  1  — 
Але  той  витязь  вптязя  не  варт, 
Єслй  у  своїм  супротивнику 
Нещасте  він  не  чтйт.  —  И  за  для  т(5го-ж 
Дарую  волю*)  вам,  и  без  услбвій, 
Хіба  лиш  с  тим  одним,  аби  на  другий  раз 
Вас  бГлше  посїтіїло  Чорногбру  !   — 
В  нас  6  вас  чим  приймйти  !   — 

(До  Джіміря,  котрий  собі  шішком  очн  утерае.) 

Що  там,  Джімір  ? 
Чи  вітер  лиш  яку  комашку  ти 
У  око  не  завіяв  V  — 

Джімір. 

(подає  булаву  воєводі,  а  сам  хоче  Дбвбуша  обійміігп). 
КапФО  мій!... 

Воевбд   (єгб  перестрічаючп). 

ІІозвбль,  я  перший  тут... 

(Обіймає  Дбвбуша). 

А  серце,  що 
Так  величаво  бє,  варт  бити  и 
На  кнйжескпх  грудех !...  Я  знаю,  що 
По  т6>іу,  що  у  мбеату  дворі^) 
Жаснбї  тбї  днини  діялось, 
Мій^)  теперішний  крок  тобі  огидний 
Ме  видаватись.  —  Але  знай,  о,  друже, 
Що  все  мені'  чортівство  відомо, 
И  що  оттой  дійвол,  мій  секретар. 
Враз  з  своїм  клевретом,  маршалком  тим, 
Ще  нйнї  заберают  ся  від  мене, 
Аби  де  йнде  впастись  катовп. 
Для  тбго-ж  мя  прости,  о,  Довбущуку, 


^)  Перечеркнено:  всім. 

)  п  У    ^іене    на    аодвірю.    Первісно    (•ули    тут 

■олова :  у  хоромах. 

^)  Перечеркнено :  Сегоднї. 


—  878  — 

II  вп,  о,  гуцули,  інене  простїт, 
•Як  вас  я  се  прощаю! 

(Гуцули  п  шлйхта  блі'їжит  ся). 

Вашу  вблю  — 
Не  подарбвану,  але  здобу  гу  — 
Вам  у  повні  даю  н  віддаю^)!  — 
А  ти.  о.  Д(^вбуш,  дожидай  ще  нйнї 
На  устне  моє  слбво  й  грамоту! 

Д  6  в  б  у  ш. 

На  княже  трбє  слбво-)!  — 

( Кпває    на    Джшіря    п  шепче  'му  в  ухо.  —  Сей   біжйт  у  халаш  ^У 

и  прпн»х'ить   дуже    красну  її  дорогу   шабліо,   котру  Довбупі    зараз- 

ВОЄВОДІ  презентує). 

А  сю  зброю, 
Прнйдій  на  памятку  від  гуцул(в^) ! 
Она  нас  пригадає  и  без  слів^) '... 

Воєвод 
(припасує  собі  шаблю  и  подає  Довбушевп  руку). 
А    пригадає  ті  святі  завігі' : 
Що  Рус  и  Лях  однбї  нені'')  діти')!  — 

(Урочиста  хвпля.  —  Вітак  розх(')ДЯ-сь  гуцулгі  на  всі  боки,  так,  що 
воєвода  з  іплйхтов  и  секретарем  лпшаєсь.; 

Десята  сцена. 

Ті,  що  лпгаплись.'^) 
В  О  є  В  6  Д   (по  сумні")  хвіілп.і 
Чогб  ся  так  насупвлп,  паніі  ?  — 


\і  Б  автоґр.  А.  первісний  текст  сего  рядка  ось  який; 

Вам  у  повні    даю  и  п  'Виї.  п  в  ціль!  — 
-І  ІІеречеркнено :  Тіт  дяковать,  о  князю  І  — 
^)  Перечеркнено :  шатер. 
*)  .  твого  друга. 

•"'.)  Сей  рядок  дописано  а  перечеркнено: 

II  всім  така  награда  як  заслуга!... 
'')  Перечеркнено:  мати 
■^1  Ті  два  рядки  дописано. 
^)  В  автоґр.  А:  злигані. 
•')  Перечеіжнено :  понурі. 


Я79 


Чв  м(5же  се  на  шене  вирок  сшертп 

Значити  шае?  —  В  дббрий  час!  —   Але 

Я  се  у  вас  собі  не  заслужив^)! 

Сей  п(5хід  честннй  був,  >?к  дібже  бути, 

А  сли  лш  підупали,  то  упалп 

Ми  лиш  стокрбтні  пересилї.   — 

Молодий  старост  а. 
То- ж 
Бо  й  щось!  —  Стор:рбтні  пересилї  лиш  І 
Але'-)  питане  хбдит:  хто  казав  вам 
Вести  нас  пересилї  сї  під  піж?  — 
Скаженим  гуцулам  під  иіж?  — 

В  о  6  в  о  Д    (показує  на  секротара). 
Оттбго 
Там  злбдїя  питайте  ся,  що  д(')ти 
Спокою  ми  не  дав  — 

Секр  етар    (приступ  а  ючп  до  воєводи  . 

Мене?!  —  Мене?!  -• 
Ха  ха,  ха  ха,  ха  ха  !...  То  я  би  тав 
За  всї  дургічества  отсего  пана  — 

В  о  є  вод. 
(Рве^)  Довбушеву  шаблю  с  пішвп  п  просажує  нев  секретара.) 
Се  твій  послїдний  кеп. 

у  с  1. 

Га!!!  га!!! 
Секретар. 

Послїднвй... 
(Умерає.) 
Воєвод. 
Тепер  за  шнов,  пани!!!   —  Я  той  ще  є, 
Чим^)  був,  п  гбре  тбліу,  що  він  хбче 
Старбго  льва  за  гриву  тбргати ! 


^)  Первісно  було :  Я  се  не  заслужив  собі  у  вас ! 
-)  Перечеркнено :  Тепер 
^)  „  Впривас. 

*]  .  ЩО-.М 


380 


(До  молодого  старости.) 
<!е  не  забудь,  безусий  мій  ііанйчу !  — 

(До  служаліїх.) 
А  стерво  се  запорпайте  де  в  лїсР), 
Аби  невинні  круки  та  кавкн 
Не  потроїлись  ще!  — 

(Сл^ги^)  віднбея  ТІЛО  секрі'тара.) 

Тепер  за  шнов! 
Котюзї  по  заслузі,  кажут  люде  І  — 
А  шабля  ся  ще  найде  й  лучші  груди  !... 

(Усї  пріч  на  ліво). 

Одинацята  сцена. 

Довбуш.  Йван. 

Ив  а  н. 

■Се  в  піене  раз  Вартоломія !... 
Довбуш. 


€ег6дне  день  — 
Се  що  тобі  ?  — 


Як?!  — 

II  в  а  н. 
Вартоломія  прегцї ! 


Д  бв  бу  ш. 

Сегбдне-ж  маеліо, 
Як  мати  умераючи  каза.іа, 
Сестру  ми  відшукати. 

Йван. 
Ббже  мій  !... 
Ми-ж  маємо  сестру  ще  ? !  —  Де-ж  она  ? 

Д  б  в  бу  ш. 
Кобй     я  знав  се!...  Але   гнати  тілько 
Хотіла  уаовісти  лиш  мені', 


^)  Первісно  було: 

А  стерво  се  там  в  лїсї  заг{)ебіт  де, 
'-)  В  автоґр.  А. :  служалі. 


Я81 


Що  в  день  Вартоломїя  —  се  би  іійнї 
Сестру  ми  нашу  відшукаваї.  — 

Йван. 

Диво !  — 
Для  чбго-ж  ти  докладно  не  вповіла?  — 

Д  бвбу  ш. 
Бо  не  хотіла,  бо  казала,  що 
Присяга  вяже  ю. 

II  вам. 

И  се  знов  диво !  — 
Якйм-же  способом  ми  маємо 
Сестру  вітак  пізнати  ?  — 

Д  6  в  б  у  Ш    (впгягаєі)  свій  ніж  и  пода(^^)   Иванови). 
Придивись! 
А  придивись  'му  добре!  — 

И  ван. 

(Обзерає  ніж  и  віддас  вітак  Д'івбушевп.) 

Гарний  ніж!  — 
Та  що  з  сестрбв  тов  нашов  має  він 
За  стичність^)  — 

Д  5  в  бу  ш. 
По  такбму  ми  ножева 
Сестру  пізнанем-')  нашу. 

Йван   (зодрегаючись). 

И  то  в  день 
Вартоломія  !... 

Д  6в  буш. 

Що  тобі,  браію?  — 

Йван. 
Нехай  мене!  Пусті  лиш  забоббни! 


1)  Перечеркнено :  тягне. 
^)  'В  автоґр.  А. :  дає. 
^)  Переч. :  подає. 


)       .,         звязок. 


■')  Так  в  обох  автографах. 


Бо  день  Вартоломіи  був  для  піене 

Усїіди  нещасливий.  —  Але  нйаї 

Нехай  він  бреше!  То  сей  ніж,  як  кажеи    — 

Д  б  в  б  у  ш  (зодрегаєсь^]. 

А2)!... 

Йван. 
Щі).  ОлеЕгсіїку^)  ?  Чи  не  раніїа 
Лиш  Фрйбра?!  бГіже  Ббгу!  За  для  чбго-ж 
Без  топірця  ти  хбдііиі?!  Де  він  еУ  — 
У  халашп  ?   —  Я  зараз  принесу... 

Д  6  в  бу  ш. 
Мені  'го  принесуг,  але  без  тебе  !... 

Н  в  а  н. 
О,  Боже  тій  тп  кріакпй!!!  Ти-ж  'і о  претцї 
У  Дзвінки  не  — 

Д  6  в  бу  ш. 
Забув?  —  не  !  не  забув! 


Але  подаруьав 


Небесні !  1 1. 


Иван.^) 
О,  сйлп  вп 


Д  6  в  бу  ш. 

Ха  ха  ха !  ..  Онй  мені" 
6г6  не  вйкупя!  —  Я  сам!  я  сям 
То  буду  МУСІВ  викупати,  и 
Кроваво,  бою  ся!  —  Бо  що  я  в  шуліі, 
У  божевільнім  шумі  мбего 
Нарбву,  на  топі'р  той  присягав. 
То  жах  мене  бере,  як  тілько  лиш 
Згадаю  ! ! !... 

(^Потпкаєрь  а'/К  до  каменя  п  пад<'  припадаючи  на"';  нітоі. 


')  В  автоґр.  А.:  зодрогаючіїсь, 

2)  ІІеречеркнено :  Гу! 

")  Переч. :  тобі,  братіо. 

*)       „         Зривассь  на  ногп. 

^)       »         ДО- 


—  аа8  — 

И  в  а  11  (сїдає  коло  нсго). 
Не  журись  їяк,  братчику  !   — 
А  хоть  и  дав-ес  Дзнінцї  тоіі  тоїіір  — 
Аби  оніі  лиш,  щоб  лиш  гуцули 
Се  не  довідались,  що  тн  'го  ДзвГнцї 
Завдав  !    —  Ба  сей  дія  вол  — 

Д  6в  бу  ш. 

Шле  уже 
,По  мою  —  душу! !  !.. 

(Оба  зрпвают  ся  на  ноги). 

Дванацнта  сцена. 

Чора  с  топірцем. —  Ті,  що  перше. 

46  р  а. 
Твою  душу,  кажеш  ?  -- 
Хіба  у  Довбушів  тих  є  душа?   — 
Ха  ха,  ха  ха,  ха  ха  !...  Для  тбго-ж  він 
Лиш  ляцку  душу  хбче !    -- 

Д  6  в  б  у  ш. 
Га!... 

Ч  б  р  а. 
Одну  лиш!  — 
Одним  —  одну  лиш!  —  Що?  —  ти  побілів? 
Ти-ж  претцї  їх  по  тисяч  мордував, 
А  нйнї  о  одну  скупуеш  ся, 
Де  хбдит,  сен  топ{р  тн  викупать?  — 

Д  б  в  б  у  ш. 
А  хбтьби  п  бб'лсу  гблов^) ! ! !  — 

Чбра. 

Ха  ха  ха !.. 

Як  жус  за  Бога  зараз  ся  ховає !  — 

Та  тут  бо  о  богіі  не  хбдит  !    —  тут 

Лиш  хбдит  о  чортії !   —  святу  присягу !  — 


Перечерк. :  главу. 


—  Я84  — 

О  Дбвбушеве  слбво!  —  п  одну 
Лиш  ляцку  душечку ! ! !  — 

Д  б  в  буш. 
Нїкбли  в  світі" ! ! ! 
Хоть  мав  бих  и  в  могйлї  зараз  ііріти^)!!Г 

(Пріч). 

Тринацата  сцена. 

Оставші.2) 

Ч  б  ра. 
Ха  ха  ха  ха  І... 

(Глумпт^)  ся  Довбушевп  ) 

Бажай  на  сей  тоиі'р 
Від  мене  й  те,  що  в  світі  найжаснїще, 
Що   в  світі  навіть  и  не  чуване: 
А  Дбвбуш  ти  приставнт  за  покуту! 
При  сему  тбпорі !  — 

Йван  Єна  колінах). 

О,  змйлуй  ся !  - 
У  нас  є  дім,  є  пбле :  все  бери! 
Лиш  — 

Чбра. 
Лушу!!!  - 

Йван. 


Усе  бери,  лиш  — 


И   засади  'го  в  мене 


Срібло,  золото  в  нас  є ; 

Чбр  а. 
Душу!!!  - 

Йван. 
На  ти  ніж  сей, 


*)  Первісно  було: 

Хоть  мав  бих  зараз  у  могилі'  пріти. 
2)  В  автогр.  А. :  злпшні. 
^)  Переіерк. :  Імітує  Ді>вбуша. 


—  385     — 

46  р  а. 
Що  ?!  —  тп  будеш 
Мені"  ще  торгувати  ся  ? !  -—  Го  го !  — 
То  в  гуцулів  я  зараз  запитаю, 
Чи  сей  святий,  божественний  топір 
В'ни  схбчут  викупити... 

(Хоче  йтл). 

Йван 

(зриваєсь  на  ноги  п  тримає  ю.) 

Стій,  скажена  ! ! ! 
Ту  твбю  ляцку  душу  будеш  мати, 
Хоть  мали-б^)  и  живцем  мя  закопати!!!  — 
(Чора  тядне  "го  за  собов.  Заслона). 


1)  Перечеркнено :  мают. 

ПИСАННЯ  ФЕДЬКОВИЧА  ш,   1.  25 


ПЯТЕ  ДІЛО. 


ПОДРЯ : 

Дослідна    четвертого   діла.  —  Зорешлпва   ніч.   —    Подеколи   падут 

звїздп. 

Перша  сцена. 

У  затплю    гуцули,   Джімір  с  краю.    —  Під   ялпдев   стоїт  Довбуш, 
з  великим,  опечатаним  перґаментовим  сувоєм  у  руці.  — 

Д  6  В  бу  ш. 
Я  вйжу  калФИ  всі',  лиш  першого 
Не  вижу.   —  Де  мій  брат?  — 

Джімір. 

Я  бачпв  'го/) 
Як  він  йшов  кудась  с  циганков  Чбров, 
А  Лаґадйн  за  ним. 

Довбуш  (сердито). 
А  вадь,  що  він 
Послухав  тбго  чорта  ? !  — 

(Усе  у  білшу  ярість  впадаючи). 

Тпхо,  кров^)!  — 
(Витягає  ніж  зза  череса  и  мече  єго  під  ялицу). 
Я  лиш  однбго  брата  маю !... 

^)  Перечерк. :  Сегодне  в  вечер. 
2)  2>  серце. 


-  387  - 

(Понуре  думане.) 

А 
Як  справди  він  гіоелухав  ту  чортйцу, 
И  Довбушів  ипія  то  непорбчне 
Уббєаі  осквернив^)  се?  Як  его 
Напрасне  приятелство  лиш  налйчман, 
Лиш  маска  хитра  була,  щоб  мене 
Тим  легше  загрузйтн^)?  —  Га!!!  —  тогдн  — 
Тогдй  би  лучше  було,  щоб  ти  був 
Не  народив  ся,  бо  и  Міхаїл 
Святий  з  усйм  небесним  вбєнством... 

(ЯркМ  посвіт  лушнпц.  —  Д('івбуіи  сіоіт  стовпом.^) 
О,  обгорніт  мен^ !!!... 

(Кидає  сувій  пріч  п  пде  переполошений  навзнак.*) 

Друга  сцена. 

Йван  с  кровавим  ножем.  Лаґадйн  с  топором.   Чора  с  крестом.  Гу- 
цули з  лушвпцяліп.  —  Ті,  що  перше. 

Д  6  В  бу  ш. 

Той  ніж?!!!... 
И  в  а  н. 

Пі  слала 
Тобі  сестра.  -      Бо  я  ю  відшукав!... 

Дбвбуш. 
Сестру?!  —  И  що?  — 

Йван. 

II  —  вбив !  ! !  — 
Дбвбуш. 

II  —  що  ?  ! !  !  ^ 


^)  Перечерк. :  пока.іяв. 

2)  Рядкп  від  слів]:  »Як  єго«  —  до  —  »легше  загрузнти '?« 
в  автоґіз.  А.  автор  дописав  червоним  олівцем.  Перечеркнено :  На 
віки  поваляти.  В  автоґр.  Б.  читаємо:  приятельство,  в  автоґр.  А. 
приятелство. 

^)  Первісно  було:  стоіт  с  переляку  як  стовп. 

*)  Перечерк.:  назаді'узь. 


Йван, 

Зарі'зав, 
Коли  вже  хбчеііі  знати!...  Нйнї-ж  день  — 

Д  6  в  б  у  ш. 

Вартоломія... 

(Вириває  Иванови    ніж,    просажує    'го  ним,   мече  вітак  ніж  Чбрі,^) 
потикаєсь  назад,-)  падб  під  ялйцу,'')  закриває  собі  очи   и  сидйт  не- 
рухомо. —  Джімір  йде  до  ного.) 

Л  а  ґ  а  д  іі  н . 
Стін  !  !  1  — 

(Мече  топір  Дбвбушеви,*)   ловит  Ивана-^)   обома  руками,  кладе  'го 
на  землю  и  приклякає  коло  него.) 

И  в  а  н. 

Сегбдне  день... 

(Умерає.) 

Ч(5ра 

(здоймаючи  крест  високо  д'  горі.) 

День  мето,  день  пропасти  всіх  Довбуш(в  ! ! ! 
Бо  в  день  Вартоломія  н  от^ц 
Мін  скбчив  ув  огбнь  ! ! !  —  Огбнь  сипів  !... 
Огбнь  бухав  !...  и  йскрн  сипались 
Червбнні  як  так  та  кров!...  А  бідна  Чбра 
Стоіт  та  дивйт  ся  та  присягає   — 
И  присягає  мсту  над  Довбушами !... 
И  точит  Довбушівску  чорну  кров !  1 !  — 

(Здоймає  ніж,^)  и  підносит  'го  високо  д'  горі.) 

Горбв  же  грай,  проклята  !  —  гран  —  горбв !  1 !  — 

(Швіідко  пріч). 


1)  в  автор.  А.  переч.:  по  під  ноги. 
-)  Перечерк. :  назадгузь. 
■')  „  ялицев. 

*)  п  до  ніг. 

•'')  „  падупіого. 

^)  Переч. :  Хапає  ніж,  що  его  їй  Довбуш 
о  перед  ноги  кинув  п  підносит  'го  високо  в  гору. 


-  389  — 

Треха  сцена. 

Оставші.') 

Л  аґа  д  й  н. 

(до  Йвана.) 
Ти  своє  відограло  вже,  о,  бідне 
Ти  Довбушівске  серце  !...  за  для  тбго-ж 
Утихомир  ся  вже!... 

(Виймає  зза  чореса  велику"-)  хустку  д  укривав  нев  Ивана.^) 
Джі'мір. 

Гов,  чоловіче ! 
Чи  мбже  думаєш,  що  нам  в  грудех 
Лиш  топірцї  клепают?  —   Вповідай!  — 
Що  стало  ся  ■?  —  То  с  правди  він  сестру 
Зар{зав  свбю  ?  — 

(Лаґаді'ш  зриваєсь  и  тягне  ніж,  Джімір  то  само.) 

Стій  І ! !  —  Куда-ж  ходив 
Сегбдне  рано  він?  — 

Лаґ  а  д  й  н. 

Куда  ходцв?  ^ 
Честь  сего  нештовбда  ратувати'^) 
Ходив,  честь  гуцулів  обмить  ходив, 
Хбтьби  и  ляцков  крбвйов.   —  Се  єгб 
.Вина  єдина ! 

Але  як  ми  у  монастйрь  іірайшлй, 
Куда  нас  чорна  псйця  завела, 
И  він  довідуєсь,  що  тут  о  душу 
Нев(сти  хбдит,  о  княгйнї  душу  : 
То  ніж  паде  'му  а  рук  и  він  з  жаху 
Стовпіє  як  манмурний  образ... ^) 

Джімір. 

ІДо-ж 
Княгиня  рббнт?  — 


М  В  автоґр.  А.:  З.тпііші. 
-)  В  автоґр.  стово :  ве.іпку  —  дописано. 
^)  Перечеркнено :  тварь  и  груди  Пвана. 
*)  В  автоґр.  В.  було  пере. :  рах^'ватп. 
^)  Слова:    Маймурний  образ  —  доцисано:    перачеркнено : 
копаний. 


—  390  - 

Л  аґа  д  йн. 

В'на  читає  у 
ОднЬї  старЬі  сувбю  перґаменту, 
Що  їй  післав  секретар  в  монастнрь, 
Як  упіеі)аючи  нам  вповідала.  — 
Але  як  ми  вступили  у  кел/ю, 
Встаб  она  як  божество,  йде  до 
Пвава,  и  оттак  до  него  каже  : 
У  добрий  час,  мій  брате  !   —  бо  и  я 
Єсьм  роду  Довбушівского,  донька 
Самбго  того  Дбвбуша,  що  грабя 
Велїв  живцем  спалити.   —  Ніж  отсей^ 
Котрим  він  свбго  ката  просадив, 
Був  мбєго  вітця !... 


На  се?  - 


Д  ж  1  м  і  р. 

А  що  циганка 


Л  а  ґ  а  д  й  н. 
Як  та  гадюґа,  як  змия 
Санула  ся  и  заревла,  що  гомін^) 
Розляг  ся  аж  по  всім  монастпрй : 
То  й  ти,  препроклятуща  ?  ! ! !  то  и  ти 
Похбдиш  з  Довбушів  ?  ! ! !  И  так  лютуючи, 
Рве  ніж  княгйни  з  рук,  п  тбпит  'го 
Нещасні  у  грудех  !  .. 

Д  б  в  б  у  Ш   (г.тухо). 

Вартоломія  !... 

Л  а  ґ  а  Д  Й  Н    (до    ІІвана). 
А  ти  мовчиш?....  Ще  прийде  та  пора, 
Що  заговориш  !... 

'До  своїх  гупулів). 

ІІоможі'т  ми,  братя, 
Занбсти  жбртву  сю  у  мій  халаш. 
Вітак  на  чорногірскі  кнчері^) 
'Му  викопати  гріб  !... 

')  Перечеркнено :  лоскіт. 

2)  „  на  чорногірскім  гребенп. 


-  391  — 

До  В  б  у  ш 
(зривайсь  п  хапає  той  ніж,  що  'го  ще  з  разу  був  відкинув). 

Копайте  два ! ! !  — 
(Хоче  пробитись,  але  з'упиняєсь,  меча  ніж  пріч  и  хапає  топір.) 
О !  —  Але  не ! ! !  —  Ще  хочу  запитатись 
У  тбї  красної  гадюґи,  защо 
Она  ми  се  зробила...  —  Нйнї-ж\)  день... 

(Пріч). 

Джім  ір. 

Нехай  и  чбрта  с  пекла  буде  днііна  — 
А  гуцул  свбго  калфу  не  покине-^)!!!  — 

(Пріч  за  Довбушем.  Майже  всі  гуцули  за  ним.    —  Тих  кітька,  що 

.іипшлось,  берут  тіло  ІІвана  на  топіриІ  п  віднося  в  противний  бік. 

—  Лаґадітн  йде  за  ними  в  тузі.") 

1ЮДРЯ. 

По  лівім   боцї   отворене   приулне*)    вікно  у  дому   Дзвінки.   —   На 

право  стрбмина-^)  з  замком    воєводи.    —  Ніч  збрешлива.    —  Часом 

падут  звізди.^) 

Четверта  сцена. 

Чбра  с  каганцем,    брусом  п   тим   ножем,    що   Довбупі    ним    Йвана 
просадив'). 

Чбра 

(кладе  каганец  на  вікно). 
В'на  сипле  кулї  з  мбєго  креста, 
А  я  сей  нбжнк  най  собі  обЬдрю. 

(Обзерає  ніж). 

1)  Перечеркнено :  Сегодне-ж. 

-)  Ті  два  рядки  дописані.  Первісний  їх  перечеркнений  текст 
ось  який: 

Нещасний  день  Вартоломія  днина, 

Вартоломія  нещаслива  днина!... 

Хто  гуцул  —  свого  калфу  не 

Нехай  се  буде  и  чортівска  днина. 

^)  Перечеркнено:  сумуючи. 

*)  В  автоґр.  А.  перечеркнено:  заулне. 

*)  Перечеркнено:  скала. 

*)  „  Звізди  падут  заєдно. 

')  „  пробив. 


—  392  — 

Так,  ножику !  сегодне  твоя  днина !  — 
Бо  два  аж  Довбушівскі  серця 
Пробити  —  то  не  Фрашкп  !   —  бо  онй 
Твердїщі  кременя. ! ! ! 

(Смотрит  вістрє.) 

А  претцї  ще 
Роббтї  твої  нйнї  не  конец.') 
Для  тбго-ж  мушу  наострйти  тя, 
Абе-с^)  такий  був  острнії  як  той  брич ! 
Як  мсти  святої  невсипуще  око^) ! !  ! 
Як  ТІФОна  огненниї  отроки  ! ! !  — 

(Зачинає  ніж  оетрптп  п  вє  до  того  жасну,  коротку  арию). 

Пита  сцена. 

Дзвінка  с  тарільчпком,  на  котрім  находнт   ся    кілька  золотих  куль,     ' 
у  ЛІВІ  руці,  а  с  каганцем  «у  праві  рупі,  уходпт  з  затйля.*) 

Д  З  в  і'  н  к  а. 
(юіаде  каганец  и  тарільчик  на  вікно). 
Тобі  ще  хбчет  ся  співати,  Чбро?... 

Ч  б  р  а. 
Се  піснь  весільна  Дбвбушеви  с  краснов 
Княгйнев... 

Дзвінка 
Піснь  вогробна,  не  весільна ! 
Бо  він  —  загине  ! ! !    — 

(Рве  дубелтівку  п  порошницю  с  клинка  п  набиває  ю  завзято  двома 
золотими  кулями.) 

А  траФЮ !  траФЮ  І  траФЮ !  щоб  тотб 

Єгб  лукаве,  іірелукаве  серце 

На  сто  кавалків   —   не!   на  прах!  на  порох^) 

Розсипалось! ! !  — 

4  6  ра 
(тиче  їй  ніж  за  пояс.) 

А  про  усяке  ніж 

^)  Первісно  було:  Роботі  твої  не  конец  сегодне. 
-)  В  автоґр.  Б.:  аби. 
^)  Первісно  було: 

Як  ревностп  то  невсппуще  око!!! 
*)  По  слові  »затиля«,  перечеркнено :  п  йде  до  вікна. 
^)  Перечеркнено:  прах. 


393 


Тобі  отсей !  —   він  бстрпй  !   —  Чора  'го 
Острнла!  бідна  Чора  І   . 

Дзвінка   (наслухає;. 
Слухай !  — 

Чора. 

Він!   — 
Дзвінка. 
Він ! !  1 

Чора   (закусуючп  зуби). 
Він  !  ! !  —  А  добре  мірь ! ! !  — 

Д  в  і  н  к  а. 

Лиш  не  журись... 

Ч  б  р  а  (сиаячй  як   гадпна). 

Лиш  остро !  чуєш  ?  —  осгро  !  —  в  серце^) !  в  серце !  — 

(Чора  п  Дзвінка  замикают  швидко   вікно,  гаси    каганцї  п  дают  ся 

в  бік.) 

Шеста  сцоиа. 

Дбвбуш.  Ті,  що  перше. 

Довбу  ш. 
Вже  загасила?  —  Так  як  мою  душу!... 
Але  втворй  и  дай  мені'  нічліг !    — 

(Пукає  топором  у  вікно). 
Не  хбчеш?  —   ІІретцї-ж  я  ти  передом 
То  заплатив,  и  гойно,  дуліаю  і  — 
Бо  й  чорт  тобі'  за  него  брата  не 
Заріже,  нї  сестру  не  замордує !... 

(Пукас.) 
То-ж  отвори,  то  кажу  ! ! !  —  Або  зараз 
Такий  нічліг  тп  справю,^)  що  аж  пекло 
Ся  зодрегнй!  І!  — 

(Бє'^тбпором   так   сильно  у  вікно,  ш,о   оно  з  бренькотом   злітає.   — 
Разом  падут  два  набої.) 


*)  Перечеркнено :  него. 
'-)  ,  п. 

^)  „  зробю. 


-  394  — 

Та  дві  аж?  —  И  одної 
Би  було  дбста. 

(Держпт  ся  однов  руков  за  серце,  а  другов  за  арцабу,  хііаєсь,  паде 
на  коліна,  вітак  на  землю,  а  то  так,  що  лежйт  просто  під  вікном.) 

Твердо  стелиш.  Дзвінко !... 

Дзвінка  (у  ВІКНІ). 
Княгиня  ти  постелнт  у  перинах ! 

Ч  6  р  а    (в  хатї). 
А  ти  повинна  ліпше,  бо  и  тп, 
И  ти  єгб  сестра,  донька  отеє 
Старого  Василя  Довбущука 
С  тов  нещаслйвов  Сбйов!... 

Дзвінка. 

Прабог') !!!... 
Чбра. 

Клич 
Не  Ббга,  але  ТіФона !   —  Він  ти 
Поможе ! 

Дзвінка. 
(Рве  ніж  зза  пояса  п  біжі'гг  у  хат\'.2) 
ІІОМОЖЙ-Ж... 

Чбра. 
Га  ! ! !  що  ?  ! ! !  тн  ніж 
Садиш  мені  у  серце?!!!... 

(Харіл-та.) 
Ніж  той 

Дзвінка. 
Ти 
Сама  острйла...  Ще  раз!!!  НДе  раз!!!  Ще^)!!!  — 


1 )  В  автоґр.  А.  перечеркнено  :  Боже ! !  І 
-)  Перечеркнено:  де  обі  з  лоскотом  на  землю  падут. 
^)  Перечеркненпіі  вариянт  сего  уступу  ось  який: 
Чора. 
Га!!!  га! !!  тп  голов 
]\Іи  відтинаєш,  голов  ? ! ! ! 


—  895  - 

(Божевільний  регіт.) 
Ха  ха,  ха  ха,  ха  ха!... 

Сема  ецева. 

Джімір.  Гуцули  з  лупшицямп.  Дбвбуш.  Пізнїще  Дзвінка. 

Д  Ж  І  м  і  р. 

Мій  калФО  !  П  —  Га!... 

(Джімір  и  пару  гуцулів  приклякают   коло  Довбуша  п  підводи  єгб,^) 
так,  піо  він  у  сі  її  наетояіці  сцені  як  сидйт.) 

Дбвбуш. 

О'дяковать  вам,  братя !  дяковать!... 

Чи  думали  ви  день  ВартоломГя 

У  Дзвінки  нпнї  святкувать  ?  —  И  я  не !  — 

Єй  Богу,  що  и  я  не!...  Та  для  чбго-ж 

Би  не  у  Дзвінки?  —    Брак  тут  рбзривки  ?  — 

Дивіт  ся,  о,  дивїт !... 

Дзвінка 

(божевільна  и  розхрістапа,    кровавий    ніж   у  руці,    вибігає,  ніби  то 
гуляючи  на  подрю). 

Але  то-ж  то  вам  тверде  серце  у  тої  божевільної 
циганки!...  як  кремінь!  —  Але  я  їй  'го  просадила 
—  просадила  —  просадила  —  наскрізь!  —  так!^)  — 

(Пантоміма.  Регіт). 
Що  каже  она^)?  Дбвбуш  мій  брат?  — 

(Рбгіт). 


(Харчучи.) 

Ніж  той... 
Дзвінка. 

Ти 
Сама  острпла...  Так ! ! !  и  так ! ! !  и  так ! ! ! 

^)  В  автогр.  А.  перечеркнено :  берут  єго  на  руки. 
'-)  Первісний  текст  сеї  частпнп  ось  який: 

Дзвінка. 

Але  то-ж  то  вам  лпкава  шия  у  тої  циганки!...   як  дріть!    ж\ле  я  їй 
претцї  ю  перетяла  —  перетяла  —  перетя.іа  —  так!  — 
")  В  автоґр.  А.  переч. :  божевільна  циганка. 


396 


Ба  ще  що  бн  не  іійгадали !...  Він  иретцї-ж  мій 
заручений  и  гадає  женнтиііь  с  тов  там  краснов 
княгйнев  у  замку !  —  Та  й  для  чого-ж  би  не  ?  — 
она-ж  претцї  также  єгб  сестра?  —  Як  то  лиш?  — 
Зараз... 

їСиівае.) 

Взяла  срібла  в  черепочок, 
Та  й  поклала  на  жарбчок: 
Гой  топи  ся.   срібло  щире! 
Будут  кулї  на  вечеру !    - 

(Говорит). 

И  так  далі.  —  Се  пісня  за  того  хорошого 
Джоґблю,  що  6Г0  богата  Аксенїйка  застрілила,  але 
я  ю  забула,  гет-гег*)  забула!.,.  Бо  они  кажут,  що 
я  старбго  ШтсФана  строїла,  а  се  бріхня,^)  бо  его 
Соя  строїла,  хоть  и  за  імбї  гроші.  —  Не  правда 
Сопо?  - 

(Регіт). 

Лиш  половину,  кажеш  ?  —  Я  сйпю  все,  аби 
ся  сердешний  не  богато  мучпв.  —  От  так... 

(Пантоміма). 

Що  ти  кажеш,  ШтеФане?  —  серце  у  тобі  пе- 
репалює? —  Хіба  я  тбму^)  винна,  що  старі  люде 
не  привикли  до  Соїних  зварків  ?   —  Овва !  ^)  — 

(Регіт). 

А  ти  що  кажеш,  Лесю?  —  Абес  еї  и  на  бчи 
и  не  видів  ?  —  Она  відма,  любчику,  и  нас  усїх  ще 
з  світа  позгбннт,  каже  твоя  неня,  та  в  одно  плаче... 
так  !... 

(Пантоміма). 

Але  добраніч,  Олекснку  мій  любий,  добраніч ! 
—  А  як  тебе  стара    іштатвме,    де  ти    ся  так  заба- 


^)  Перечеркнено :  зовсім 
2)  ,,  неправда. 

')  „  за  тото,  що. 

*)  „  Про  мене! 


—  397  — 


рив,  а  тн    кажи  —   —     ну?  —  —    ти    кажи,    щось 
був  у  ціїган,  твііі  кріс  лагодити.    Добраніч!    Добра- 


ніч: 


І   


(Пріч) 


Осма  сцена. 

Оставші.^^ 

Д  6  В  б  у  ш. 
О  -     Джіаіір !  Джімір!...  Але  ти  вже  звеш 
О  перед  Господа  прест/в  шене, 
Мій  неповинний  брате!...  Я  вже  йду  ?... 
Для  того- ж  будь  здорбв  ЙТИ,  вірний  друже^), 
И  ви  о  гунз^лй,  здорбви  будьте, 
И  ДІЯ    просїт!...  простїт!... 

(Усі  закріївают  собі  очії). 
Д  ж  ЇДІ  і  р. 

Олексо  шій !... 

Д  б  в  бу  ш. 

А  сей  топір...  озмп  'го,  шйлий  друже, 
И  утопи  'го  там,  де  Черемуш 
Яапглібші,  нанкрутїщі  кручі  крутнт^) 
Аби  ще  д})угого  де  Дбвбуша*) 
Не  закортіло,  божественну  збрбю 
У  свої  руки  брати.  —   Ббжа  зброя,. 
Божественне  оружіе  не  нам. 
Не  грішним  людєйі  в  руки,  що  в  грудех  їх 
Нарбви  ще  кіпя^)  и  грає  кров  !.. 

(Обзерає  топір  поважно  и  говорит  до  него). 
О,  щоб  я  свою  неню  був  □ослу'хав  !... 
Бо  мені"  она  тебе  судила,^) 


Ч  Перечеркнено :  Злйшні. 
-)  „  Марку. 

")  „  плесо  має. 

*)  Первісно  було: 

Аби  там  Довбуша  ще  другого. 
•^1  Перечеркнено:  ся  біот. 
^)  „  'го  призначила. 


-  398  - 

А  брату  мбму !...  Але  я  —  я  лежу... 
Прости  мене,  святий  !... 

(Цїлює  топір  з  обох  бою'в  и  подає  'го  Джіміреви.) 

И  ти,  о,  Боже!... 
Котрий  караєш,  але  справедливо, 
Прости  мя  кающого  ся,  прости 
Мя  ради  твбго  милосердія 
Великого  над  нами!... 

(Одна  дуже  красна  звізда  паде.) 

Що  за  красна... 
Упала  там...  звізда!... 

(Умерає.  —  Хвиля.  —  Гуцулії  гася  лушншц.  —  Джімір  кладе  мер- 
твого на  землю  а  сам  устає.) 

Джім  ір. 

Звіздй  лиш  згарь^) !  — 
Сама-ж  звізда  сіяти  ше  во  віки ! 
И  зие  показувати  чоловіку 
Путь  —  д'  гбрі !  — 

(Гуцули  підсувают  топірцї  під   тіло,  піднося  "го  д'  горі   и    берут  на 

плечп.  —  Тимчасом  ловит   ся  замок   и  пожар    освічує    цілу   подрю 

магічно.  —  Заслона.) 


Первісно  бу.іо: 

То  їй  лпш  —  згарь!  — 


Сценічні  покази.'^ 


Осбби  и  нбші. 

Воєвод. 
70  рік.    —    Різкий    дїдуган.     —    Старопбльска 
ноша  маґнатів,  карабеля,^),  булава. 

К  н  я  г  й  н  я. 
26  рік.  —  Краса  в  княжеска  повага.^).  —  Бі- 
зантйцка  княжеска  нбша,  діядем,  порфірова,  собо- 
лем забланена  манта.^)  —  Ся  хоть  корбтка  рбля  — 
має  бути  з  велйков  прецізиов  грана,  бо  етановпт 
єдиний  контраст  до  решта  женских  роль^) 

Секретар. 
ЗО  рік.  —  Дуже  хорбша  ява^),  але  чорний  ха- 
рактер. —  Штуцерска  нбша  молодбї  пбльскої  шля- 
хти. 

Секретар  яко  монах. 

Ся  маска  має  бути  дз'^же  поважна  и  імпонующа. 
На  голові  колпак  з  довгим  вельоном.  Волос  довгий 
и  борода    дуже    довга  п  бі'ла.    У  лі'ві  руці    книжка 


^)  В  автоґр.  А.  перечеркнено :  прикмети,  —  поправлено  олів- 
цем :  покази ;  тут  дописано  олівцем  а  опісля  перечеркнено :  зауваги. 
^)  Переч.:  воєводзка. 
^ )         „         постава. 
*)         „         мантпя. 

°)  Первісно:  коЕгграпункт  до  других  обох 
^)  Переч. :  красна  постава. 


—  400  — 

и  рожанец  з  великих    жовтих    цяток,    у  праві   руці* 
крива  палиця.  Ризи  довгі,  чбрні.  На  шіії  крест.^) 

М  а  р  ш  а  л  о  к. 

40  рік.  —  Гумор.  Польска,  доліашна  ноша.  — 
Маршалска  палиця. 

До  в  б  у  ш. 

25  рік.  -  Краса,  жнтє,  иатуралність,  шляхбт- 
ність.  —  Ноша  гуцулска  але  ідеалїзбвана.  —  Сар- 
дак  и  ногавиці  чирчикбві-)  іїгарргоії)).  —  На  голови 
або  каманак  (гуцулский  барет  с  трьоаіа  ріжками) 
або  угбрский  кресак  з  зелеиимп  пюрами.  —  За  че- 
ресом  ножі  и  пістолета.  —  Громовий  топір  (@ігеі1* 
о?.'і)^)  6  Фантастична,  старовіцка  збрбя,  подібна  до 
рпмскпх  лїкторскпх  тбіїорів.  -—  Ножі  н  пістолета 
турецкі.  —  Тяжку,  угбрску  шаблю  нбсит  Дбвбуш 
лиш  у  четвертім  ділі 

Н  в  а  н. 

26  рік.^)  —  Хорбшпй,  але  понурий.  Ноша  як 
Дбвбуша.  але  зовсім  чорна  с  чорними  пюравіи.  — 
Шабля  также  лиш  у  четвертім  ділі. 

Д  ж  1  м  і  р. 

25  рік.  —  Веселість,  отвертість,  иатуралність. 
—  Ноша  як  Дбвбуша,  лиш  не  така  виставна.^) 

Л  аґа  д  ин. 

26  рік.^)  -  Понурість,  завзятість,  сірість.  — 
Нбша  як  у  Йвана. 

М  б  р  г  а  н. 
70  рік.  Добродушність,  благість.  —  Ноша  Фан- 
тастична старовіцких  чорнокнижників. 


^)  Сей  уступ  сценічних  показів  в  автоґр.   А.  дописано  даль- 
ше на  стор.  124  автографу :  перечеркнено  в  нїм  слово :  Рясп. 
2)  В  автоір.  А.  переч. :  порфірові. 
^)  „         «я     се  слово  пропущено. 
*)  Переч.  24  роки. 
^)        „       але  май  поєдинча. 
6)        „       24  роки. 


—  4-01  — 

Чбра. 
18  рік.  —  З  разу  непорочне    чадо    натури.    — 
Ноша  угбрских  циганів  ;  у  другім  дїлї  дорога  н  ви- 
бфна,  вітак  збвсїаі  занедбана. 

Сбя, 
50  рік.  —  Жасна,  відемска  проява.    —  Знаки 
давної  краси.  —  Занедбана  циганска  ноша. 

Дзвінка. 
ЗО  рік.  —  Роскішна,   чарующа,    але  Фрівбльна 
и  кокетна  краса.    —    Нбша    гуцулска,  дуже  богата, 
але  аж  за  надто  пересадна. 

Старий  гуцул. 

90  рік.  —  Дерзкий  упертий  дїдуган.  —  Ноша 
гуцулска,  дублена  (^еіібгаип)  або  п  сива.  —  На  го- 
лові велика,  кругла,  аіедвежа  абб  и  бараня  кучма. 
—  Без  зброї.   —  Довга,    замашна    кйржа  (Шегді'ІосЕ). 

Молодий  гуцул. 

20  рік.  —  Умішайло.  —  Нбша  гуцулска,  але 
аж  занадто  штуцерска. 

Гуцули. 
Нбша  ідеалїзбвана  гуцулска.  —  Чбрні  сарда- 
кп.  —  Червбнні  ногавиці,  угбрскі  кресакй  (капе- 
люхи). —  У  третім  и  пятім  дїлї  тоиірцї,  у  четвер- 
тім штуци  (карабіни)  и  мпсливскі  сугакй^)  (^іг)с^* 
Ісіпдег).  —  Ножі  ц  пістолята  усїгди  за  чересом. 

Капітан  трабантів  и  трабанти. 

Нбша  и  збрбя  гелббардїрів  на  княжескнх  дво- 
рах минув шого  столїтя. 

Старбсти  и  шляхта. 

Нбша  и  збрбя  старопольска.^) 


*)  Переч.:  шаблі. 

-)  В  автоґр.  А.  переч.  Карабелї. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА   ПІ,    1.  26 


Л1ТЯ. 


-  402  - 

Слугп.^) 
Як  на  ВСІХ  княжеских  дворах   війнувшого  сто- 

Кат  з  помічниками. 
Жасн(  циганскі^)  пройвп. 


П  б  д  р  Я. 


в  загалі. 

„ Довбу ш"  має  бути  траґедия  у  пбвнім  змйслї 
тбго  слбва  и  для  тбго  мають  бути  всякі  пересади 
в  декорациї  унйкнені.  бо  се  увагу  притомних  тілько 
діорбчит,  а  то  зовсім  без  потреби.  —  Але  на  тото, 
що  нІмцї  назнвают  „Ьа§  ©Ііттипд^соїіе",  трбба  всї- 
гди  розумний  взгляд  мати. 

1.^)  Хороми  в  замку. 
Обшйрні  и  понурі,  без  всякої  оздоби. 

2.  Розвалини  (руїни).*) 

Мают  бути  также  обшйрні  п  величаві.  Але  се 
може  бути  также  и  печера  в  які  горі,  абб  и^)  ве- 
ликий шатер,  але  все  при  дорозі. '^І 


1)  Переч.:  Ноша  їх. 

-)  Переіерк  :  фантастичні. 

Тут  в  автоґ]).  А.  бачимо  ще  отсю  дописку,  яка  не  ввійшла 
до  автографу  В. : 

» Через  цілий  час  свого  побуту  на  подрн  стоїть  кат  спертий 
на  топорище,  а  барда  знов  топорищем  д"  горі,  на  ковбок,  як  се  часом 
малювали  на  образах.»  (Тут  подано  й  прімітивний  рисунок  сего  ковбка). 

^)  Переч. :  І.  Діло. 

^)  Переч.  П.  Діло. 

■'')         „         также. 

'^)         „         гостинщі. 


—  403  — 

3.  Світлиця  у  Дзвінки. 

Дуже  подібна  до  тпх.  котрі  нахбдят  ся  у  ста- 
ровіцких.  богатих,  тірбльскнх  дотах. —  Стіни,  стеля 
и  ПОМІСТ  з  гпбльбваних  протесів,  сволоки,  одвірькн 
Футрйни  (арцаби  (3;:^йГ'3-еп|'1ег[1осГе),^)  ослони  і  т,  д. 
шннцарскої  роботи,  усе  від  старости  почервонніле. 
—  Під  приулком^)  думав  я  собі  відтятий  оден  кут 
з  великим  вікнбм.^) 

4.  Гуцулский  табор. 

Сен  треба  собі  думати  яко  за  пбдрев,  а  на  по- 
дри  має  бути  лиш  халаш  (наміг)  Довбуша,  єслй 
може  бути,  з  смерекового  лубя  (кори). 

5.  Приулок*)  у  Дзвін чинї  хатї. 

Він  має  бути  по  лівім  ббцї.  —  По  правім  ббцї 
мав  стоягп  замок  на  горбику  абб  на  скалї,^)  а  оба 
будинки  так,  аби  затйлв  вольне  було,  щоб  дббре 
вйдїтп  надане  звізд.  —  За  все  треба  не  забути,  ві- 
кно так  приспбсобити.  аби  при  ударі  Дбвбуша  то- 
пірцем,  онб  легко  и  зараз  злетіло. 


М  Слова  поміщені  в  скобках  —  в  автоґр.  А.  пропущені. 

^)  Переч. :  янкірем. 

•')  В  автоґр.  А.  маємо  ще  отсю  попоправліовану,  в  частп  пе- 
ром, в  части  о.тівцем  написану  примітку,  що  не  ввійшла  до  авто- 
графу В. 

»Ш.  Діло.  Подвірє  в  замку.  Обіппряе  и  понуре. «  Ті  слова 
перечеркнено  і  написано:  >> Хороми  в  замку  ті  самі,  що  п  в  першім 
дїлї.«  Дальше  поміщено  отсю  перечеркнену  приписку: 

Желїзну  піч  я  думав  собі  яко  капличку  або  щось  подібного. 
Двері  в  шо  мають  бути  такі  великі,  аби  міг  крізь  пї  чоловік  увійти. 

*)  В  автоґр.  А.  переч,  заулок. 

"')  Стова:  на  горбику  або  на  скалі  —  дописані  в  автоґр.  А. 
олівцем. 


Послідна  увага. 


Ся  драліа  імістйт')  у  собі  1700-)  віршів  яаі- 
бамп  у  такий  ибдїл : 

1.  Діло:  390^) 

2.  ,  410*) 
И.  „  340^) 
4  ,  390*^) 
5.  „  170') 

Отже- ж  режі'сер  и  найбілшої  сцени  не  ічає 
журити ?ь  о  то,  що  'ту  часу  забракне,  и  може  дати, 
усїм  еволюцпяаі  потрібну  слободу®)  и  час.') 


1)  В  автоґр.  А. :  лїчпт. 

2)  Переч.:  1710. 
3^         .,        376. 
*)         ;,        400. 
■^)         _        35І. 
6)         „        400. 

')  „  180.  Під  колюмною  цифр  бачимо  їх  суму :  1700 
переч.  1710. 

^)  Переч.:  воліо. 

^)  На  бот  бачимо  ще  перечеркнені  числа:  1530  і  1710  ио- 
ставлені  одно  подад  другим. 


Третя  редакция  »Довбуша«  не  була  ще  надрукована.  Маємо  два 
автографи  сего  твору.  Автограф  А.  становить  первісний  текст,  бру- 
лїон  автора  із  поправками  і  перерібками ;  автоґраф  Б.  —  се  пере- 
писаний на  чисто  автографі  А.  при  чім  автор  декуда  робив  незначні 
зміни.  Основний  текст  беремо  з  автографу  Б.,  приймаючи  лиш  де- 
куди влучнїйші  вислови  з  автографу  А.  Усі  поправки  і  зміни 
в  автоГра4іі  А.,  як  і  ріжницї  між  обома  автографами  зазначуємо 
у  приписках  під  текстом.  В  автографі  Б.  зазначені  акценти,  які 
відмічуємо  в  тексті. 

Автограіі»  А.  третої  редакпиї  Довбуша  складає  ся  з  сімох 
-ЗШИТКІВ  канцелярпйного  паперу  і  одного  окремого  лїнїованого  ар- 
куша, на  якому  приміщений  наголовок  і  дієві  особи.  До  стор.  56. 
папір  гладкий:  дальше  —  лїнїованпй.  Наголовок  і  дієві  особи  по- 
вторені ще  раз  на  стор.  6.  і  7.  автографу  А.  —  так,  що  сеся  ча- 
стина автографу  має  дві  редакциї:  А.  іаі  та  А.  (б).  Пізнїйша  ре- 
дакция І  б)  сеї  частини  автографу  А.  має  наголоси  зазначені  чер- 
воним атраментом.  Цілий  автограф  А.  займає  126  сторін  письма. 
Часто  подибуємо  печатку:  «Товариство  Руска  Бесіда*  в  Чернівцях. 
На  стор.  6.  автографу  А  (а)  приписка:  «Власність  това- 
риства »Руска  Бесїда«  у  Чернівцех;«  на  стор.  2.  автоГр.  А.  (б), 
приписка:  «Власність  лїтератл'рного  товариства  »Руска  Бесїда« 
у  Чернівцех.  Улиця  лелїйна,  ч.  29. «  Така  приписка  і  в  автографі 
Б.  Поправки  роблені  в  автографі  А.  по  більшій  части  червоним,  де- 
куда чорним  атраментом,  рідко  олівцем. 

Автограф  л.  збережений  в  переплетї.  викінчений  дуже  ста- 
ранно, гарним  почерком,  на  білім  папері  канцелярийного  формату 
займає  1'іі7  сторін  письма  „ііі  і'оііо".  Наголоси  зазначені  червоним 
атраментом.  Місцями  печатки:  «товариство  Руска  Бесіда  в  Чернів- 
цях*. Поруч  дієвих  осіб  бачимо  приписки  пороблені  олівцем  чужою 
рукою,  (мабуть  котрого  з  директорів  тодїшного  руського  народного 
театру,  що  стояв  під  зарядом  Біберовича  та  Гриневешзкого  ,  де  за- 
значено імена  артистів,  що  малп-б  відограти  Федьковичеву  траге- 
дию.  Приписки  ті,  споруджені  т.  зв.  етимольогічною  правописию  — 
роздїлюють  ось  як  головні  ролі  трагеднї:  Воєвода  —  Стечинський: 
Княгиня  —  Вішнєвська ;  Секретар  —  Плошевський ;  Олекса  Дов- 
буш  —  Біберович;  Йван  Довбупі  —  Клїшевський;  Джімір  -  Гу- 
левич;  Лагадин  —  Янович^  Морган  —  Підвисоцький ;  Чора  —  Бі- 
беровичева. 

Поруч  автографів  маємо  ще  одну  рукопись.  Є  се  копія  з  ав- 
тографу Б.  третої  редакциї  виготовлена  Гулевичем,  артистом  тодї- 
шного народного  театру,  призначена  до  сценічного  вжитку.  Відпись 


—  406 


ееся  оула  долучена  до  подана  зверненого  на  адресу  гаянцького  намі- 
стництва,  де  прошено  о  дозвіл  виставляти  Федьковпчеву  траґедию  на 
сцені.  У  відповідь  на  се  подане  прпіішло  письмо  дирекциї  львів- 
ської полїшії  —  котре  як  інтересний  історичний  документ  иодаєма 
в  цїлостії . 

С.  К.  БУЕЕКСУА  РОЬІСУІ 
ллє  Ь^ЮЛУІЕ.., 


І/;>-22..7«1. 


.        КЬАП8ИЬА^. 

ЛУтйокіе  РгЄ2У(іуипі  с.  к.  Хатіевіпісілла  рогллоіііо  ївзкі-ур- 
Іет  2  (іціа  27.  ллт2Є!<ща  1888  1.:  10.511  па  рггесі.^їалуіешє  па  .^^се- 
піе  і-изкіе^о  Іеаіги  рголл'іисуопа1пе§-о  ВіЬеголлчсга  і  Ніуніелліес- 
кіедо  Іга^ейті  ресікочісга  роі  1:у1:и1еш  ..ТЗолуЬиз^''  раШ  ллагигікіет. 
ориадсхепіа  па5Іери]асус1і  ияісрблл'  і  лл-угахей: 

'^'  аквїе  1/ всепіе  "З:  діі5£ериг" 

.  .■■■.'  У  '.  вія  ляха  дарів 
і"    Же  потребуєш? 

игУт",;:     'і.-'і       -.    :  Довбуш.  . 

—   '■•-  ■  ^''  "'-і'  Бо  у  насне 'можна      '■'■'■•  ..■■■:.::^'^    ■ 

Бід  вороги  дари  приймати.  •  •  • 

■-'        Ти  всього» "ми!' =$івІ!НґК   ."";!'"і  ;і-.г  і;:іл"г:(  ^'кл-' 

;Г,и  -і-г-.:  -  .    '   -:  -    А  тимкне  лях?  .;.->;:<;  .ото;.  ;•. 

Не  тих' йа'мйї  батьків  ти  син.  що  волю  •'•  '  • ''^  ггтг.' ■ 
■'^•'г   Няіі  нашу  зрабовали?  від  коли      •    ,'-..і~-Лі-'''.  -     .: 

~  '■■■■Ми  поберіжіе  моря  чорного  •■.;■; -Іі-!  .!. 

-•'"І"'''НеХаЛИ   П   в   СЙХ   горах  оселились,       'КО/П  >,}1  <■•■■<   .іл,.:.:»-.:;.;..  ;: 

■-•■■'•.  .'То  Гуцул  волен  буві'Незнав  він,  щй'-'- •"'''.''•'''-  — ^П'и';нйі. 

Король,  що  воібвод,  ще  пан,  що  шляХгич,  ;"і;'"''"-"л-^і   -     на- 

Бо  салі  сн  був  н  ко^юлем  и  паном  —  \:"і.-".''ііі1.  :;'іг':'./. 

П  судцев  и  не  то.  —  .'-.':-.'^/а■^•^•і'•"; 

-»;.';  :.  ;  ;і:  „  •.;  .)  .,.-,.и,у,,/-      яуі  •  •'     7.^;  ••.  :!:.-і«  гіог;'С  }'г-ЛІ 

-М'.т  ксіі'-іг.':;    .кл'пг.-.щі    ■С&к^^рхщ^.  і  ■,^■._:;^^^^!   іпг[ї:  А  \і\г>.по- 

.Г'ііг.г.іГі  .гтк'.тг  'Ло:іі'".И'.ч>     Яй' сіійіп'?''  ."і'Г  •'"'"'''  тг  іН'-'-г.гя  -  го-.'їг.' 


-  407  — 

В  о  є  в  о  д. 

Най  'гої 
Лиш  далі  Довбушуку!  Говори! 

Довбу  ш. 

Аж  тут  и  Лях  нїт  вісти  відки  взяв  ся, 

і  оіі  8І6\у  : 

....  прпймив 
За  рідних  вас  у  вольні  свої  гори. 

Старий  староста. 

Позволь ! 

Воєвод. 

Нехайтв-ж  'і'о!  лииі  далі  Довбуиг! 
Довбу  ш. 

Але  з  ватер  мисливских  стали  замки, 

С  товаришів  кати,  з  братів  тірани, 

Що  посіпак  та  драбів  понаймали, 

Аби  дідизного  господаря, 

Що  в  свій  халаш  за  гостя  вас  приймии. 

В  ярем  убрати  та  в  рабский  кайдан. 

А  ви  ще  хочете,  аби  вас  гуцул 

За  друга  свого  мав?  О  воєводо. 

Ви  нас  опришками  та  різунами 

Та  людоїдами  звете ;  до  кого 

З  обох  нас,  чи  до  ляха  чи  до  нас 

Та  назва  липне,  світ  колись  осудпт. 

Але  що  гуцул  —  то  за  свою  волю 

Він  вступит  ся,  хоть  най  там  зараз  знає. 

Що,  або  ляцке  серце  то  невірне. 

Або  й  послідне  пщре  гуцулске 

Ме  голе  трепегатись  на  ножи, 

Нам  все  одно! 

цДгі  Є2  оД  8І6\\- : 

Ляхп  такі  як  ти,  о  князю,  були, 

То  ми-б  мечі 

На  плугове  желізо  перекули. 

лу  !гсепіе  10.,  йігопісу  19  гі8І:ергі  оі 

И  наш  учитель  на  колегії 
У  єзуіцкі  школі!  О,  о,  о! 
Що-ж  був  се  за  учитель!  над  усї 
Учителі!  А  особливше  всіх 
Мене  він  поважав  и  жалував, 
Для  чого  я  у  єзуіцкпй  орден 


—  408  — 

Не  записав  ся!  Ба  я-ж  думаю 
Що  лучше  єзуітом  діоьки  бути, 
Як  ним  лиш  звати  ся.  Се  я  бувало 
"Му  кажу  п  довожу,  пю  таких 
Богато  білше  в  світі',  як  тих  званих. 
■    А  він  регочет  ся  та  моргає. 

\\'  8С'Єіііе  11.  лутгагепіа: 

єзуіцкий  ніколяр. 

\\'  8СЄПІЄ  12.  ой: 

»0,  ти  Боже  провидїниб. 
Ти  зовеїм  злишне,  від  коли  Льойоля« 

лу  аксіе  З,  5СЄПІЄ  2  віо^а: 

„капуцинів* 
8СЄПІЄ  4.  : 

Як  я  тобі,  що  н  тебе  вкрав  віддам. 
То  и  то  дароване. 

А  як  я  те,  що  другий  в  вас  украв, 
Дістав  та  вам  віддав? 

Секретар. 
Гм,  гм,  їм,  гм. 
Тримавше  в  себе  років  кількасот? 

\\-  ;<сепіе  7.:  »Ляцкнц  рабе». 

лт  ^сепіе  10.:  »а  Рим  старий  не  має*. 

%у  8СЄПІЄ  14.:  >Кат  всіх  Ляхів  — 

Або  то  прелукаве  ляцке  сердце». 

■л   аксіе  IV.  8СЄПІЄ  З  8і6\у.  :  »сука«,   »отсеї  ржицї  чорнов 
кровйов*. 

ЛУ  8СЄПІЄ  12.  зіблу;   »Божу  ГОЛОВ». 

■«•  аксіе  V.  8СЄПІЄ  З  8Іолуа:   »псиця« 

1иЙ2ІЄ2  рой  \уаічшкіет  іііе  луукопапіа  іпґоппасуі  аиіоіа  со  йо 
ройп082Єпіа  кгиуга,  і  лу  о^біе  ияулуапіа  кггуііа  па  8сепіе,  Іийгіег 
іпі'огтасуі  со  Ло  8ґі-о]и  зекгеї^агга  іако  гакоппіка,  аЬу  іопге  піе 
іпіа}  па  ріег'ііясЬ  калуіееяопе^і'о  кгяуха,  а  рггу  Іюки  гпгапса. 

Л\'р  Ьлуіі\\іе  (іпіа  :>.  ра/.(І2Істпіка  1888. 

Магупоігхкі. 


—  409  — 


Письмо  те  показує  нам,  які  устуин  Федьковпчевоі  траґедиї 
булп  р.  1^88  проскрібовані.  —  та  з  якими  цензурними  умовами 
мусів  взагалі  числити  ся  Федькович  вже  тоді,  коли  свою  траґе- 
дию  з  р.  1876  перероблював  та  приладжував  у  третій  редакциї 
для  сцени  руського  народного  театру. 


як  КОЗАМ  РОГИ  ВИПРАВЛЯЮТЬ. 


як  КОЗАМ  РОГИ  ВИПРАВЛЯЮТЬ. 

Фрашка  в  І.  віделонї. 
Вільно  за  Шекспіровою  драмою :  Як  пурявих  уговкують 

НАПИСАВ 

Ю.  Федьцович. 


ОСОБИ: 


КАТРЯ     І 

ОЛЕБА.     [         дівчата  з  Заставної. 

СЕНЯ?       І 

ТОДІР  ЛПХОВОЛЯ,  їх  отець. 

ПВАН  )  .  о  .. 

ГТГФАН       1         паруокп  з  оаставної 

ВАСИЛЬ  НЕДОБРЮК,  парубок. 

ДМИТРО  \ 

ВЕКЛЯ     /        "^^°  ""''^Р^^^- 

ІТИЦЬ,  його  слуга. 

ДРУЖБА. 

ПРОСАТАР. 


'    з  Дорошівцїв. 


Весїльні  гостї, '  бояри,  музики. 

Дія  ведеть  ся  то  в  Тодоревій  то  в  Дмитровій  хатї,  то  на 
базарі  у  Заставні. 


І.  СХІД. 

Базар  у  Заставні.  Серед  базаря  стоїть  Васпль. 

Василь    (саіває) : 

Най  ся-ж  снить,  хто  си  хоче, 
Я  том  голов  не  клопочу, 
Тап  не  буду  клопотати. 
Бо  ми  воля  не  до-ката. 

Дівка,  як  в  вітця  дївуе, 
То  ніхто  її  не  чує ; 
Така  тиха  та  благая, 
Що  казав  бись:  вона  з  раю 

Та^)  як  рубом  голов  вкриє, 
То  казав  бпсь,  що  їх  три  є  ; 
Три  чортики,  ще  її  з  лабами  : 
О,  нераз  ночуй  за  брамов ! 

Бо  як  стане  тя  лоточить, 
То  вивалиш  тільки  очи, 
А  як  швидко  де  не  бризнеш, 
То  н  тусанів  гарних  лизнеш ! 

Хіба  я  отеє  не  правду  кажу,  чи  що?  —  О,  я 
о-перед  такого  великого  панства  бріхнї  торанити  не 
буду,  бо  на    другий    раз    сюда  и  зазирнути    би    не 


1)  В  перводр.  очевидно  похибка :  то. 


-  416  — 

прийшли,  не  то-щи  І  —  Дївка,  доки  не  віддана,  то 
сховає  собі  пазорики,  неначе  та  кіточка;  іірисягав- 
бись,  що  там  тобі  и  одної  пазуриночки  не  мав !  — 
Та  по  весїлю...  Ох  тобі  лишенько!...  покаже  їх 
тілько,  що  лишь  очи  вивалиш  як  баньки.  —  Та  я 
про  себе  не  боюсь,  щоби  я  їх  борзо  не  поперети- 
нав, бо  мого  батька  не  даром  люде  Недобрюком  на- 
звали, а  син  в  батька  вдав  ся,  та  ще  й  як !  —  За 
тее-ж  не  хоче  за  мене  в  Добринівцьох  й  найпуща 
дївка  піти,  бо  боїть  ся.  А  я  на- збитки  сюди  у  За- 
ставну пішов,  нїби  то  на  обзорини,  може  би  хоть 
тут  яке  диво  запопасти,  богдай  з  одним  оком.  А  про 
пазорики,  як  казав,  менї  не  страшно,  бо  вмію  гарно 
обтинати.  А  цит  же :  хтось  йде?  —  Три  дївцї!  —  а 
які  гарні  та  убрані !  —  мабуть  не  бідолахів  доч- 
ки '?  Гм. 

(Катря,  Олена  и  Сеня  надходять). 

Василь. 

Деньдобрнй  вам,  молоді  дївчата ! 

Катря. 

Молоді  чи  не  молоді,  а  тобі,  смаркачу,  засї  нам 
день-добрив  казати ;  бо  ми  з  тобою  на  пиві  не  були, 
та  нї  в  твого  смутчого  батька  на  храму,  чорт  його 
знає,  хто  він.  А  коли  не  знаєш,  як  таким  цапам, 
як  ти,  у  Заставні  роги  виправляють,  то  зараз  видї- 
тимеш !  —  Дурню  один!  —  пройдисвіт!  —  дражни- 
ПСІв !   (минають.) 

Василь. 

Ґречне  ваше  слово,  панночко!  Привіт  у  За- 
ставні не  згірший,  нїщо  й  казати ;  та  за  те  менї 
вподобалась, що  хоть  свої  пазорики  не  ховає,  але  по 
правдї  показує.  Та  діськи ;  менї  вподобалась  без 
жарту !  Ті  прианахтемські  пазорики  на  бік  —  дївка 
як  вирмінка !  (лоскає  язиком).  Та  що  би  то  за  слава  та 
за  диво^)  було,  коли  би  я  такій  крали  пазорики  по- 
обтинав, а  то  з  коріньом  ?    —  Сміха    на    всю  губу ! 


^)  В  перводр.  похибка:  зи  дуво. 


417 


Сватаю,  ей  Богу,  сватаю!  —  Та  відкн-ж  я  довіда- 
юсь, чия  вона  ?  —  От,  слава  Богу,  —  онде  йдуть 
Йван  та  Стєфзн,  давні  мої  знакомі ;  ови  н  знатиаіуть 
чия  тото  така  гординя  неприближуща.  —  Ходіть, 
ходіть    братчики  !    (Пван  п  Стефан  надходять). 

Йван. 
И  слихом  слихати  н  видом  видати !  Прецїнь 
хоть  раз  давннй  наш  побратиліко  у  нашу  Заставну 
заблудив?  Ми  вже  думали,  що  у  війську  бувши, 
нас  зо  шумом  иозабував?  —  Як  нам  ся  маеш?^)  Як 
живеш?  —  Чого  так  гориш  неначе  кропивою  об- 
жарений ? 

Василь. 

Чорт  йому !  Такі  то  у  нас  дївки  пекучі,  що 
то  й  кропиви  не  треба  не  то- що  !  —  Дала  мені'  гар- 
ний добрий-день,  ніщо  й  казати !  —  О.  тота  тазі, 
у  середині,  що  очи  у  її  світять  неначе  дорогий  ка- 
мінь, чи  що.  Та  коби  хоть  не  така  гарна  та  убра- 
на!  А  то  чоловіка  аж  скобоче,  дивлячись !  Як  сю 
не  візьму,  то  й  женитись  не  буду  —  от-що! 

С  т  є  Ф  а  н. 

Возк  шерсть  тратить  я  натуру  не  тратить ; 
який  був  давно  палкий  та  прудкий,  такий  и  тепер  ; 
п  в  війську  нічого  з  ним  не  порадили.  —  А  гарна 
би  то  парка  була,  ніщо  й  казати  !  Она  би  до  тижня 
по  слюбови  ходила  з  обломленими  рукадш ;  а  ти 
з  розваленою  головою,  та  видряпаними  очима.  Ха, 
ха,  ха  !  Та  коли  лиш  тебе  кортить,  то  и  сьогодня 
висватаєш,  а  старий  тобі  до  гарця  червоних,  віна, 
ще  й  ноги  цїлював  би,  не  тощо;  бо  у  нашому  селі 
нема  таких  дурнїв,  щоби  їх  кортіло,  за  мамону  собі 
чорта  на  голову  брати.  —  Ти  думаєш,  що  я  отеє 
жартую?  —  Старий  яри  людьох  казав,  що  хто  би 
йому  біду  з  хати  взяв,  тому  від  разу  дає  шість  ти- 
сяч червоних,  а  худоби,  кілько  сам  хотіти  ме. 


і|  В  перводр.  похибка:  маєм. 

ПИСАННЯ    ФЕДЬКОВП'ГЛ    ПГ,    ]. 


воля 


—  418  - 

И  а  с  и  л  ь. 

Я  сватаю  І    їй    Богу    сватаю,    —    дїп  ся  Божа 

! 

Йван. 

Коли  так,  то  буделіо  собі  шваграми,  усї  три 
як  тут  стоїмо.  Бо  я  люблю  Олену,  а  СтсФан  Сеню. 
Старий  ба  з  радої  душі  їх  за  нас  дав,  але  каже, 
що  доки  гризї  з  хати  не  збудеть  ся,  то  й  одну 
л  молодших  не  віддасть.  О  таке-то,  товарпшу !  — 
Та  я  се  жартую,  братчику,  бо  й  хто  би  доброму 
чоловікови  радив  таку  вязю  собі  на  шию  силятн  ? 
—  Не  аби  иобратимоБП,  але  навіть  и  тій  нї,  що 
в  корчи  сипить  :  бо  ти  не  знаєш,  брате,  що  то  за 
вязя  та  що  то  за  гадюка! 

Василь. 

Руку  сюда.  братчики,  —  ми  до  двох  неділь 
шваграми !  —  Коли  я  козі  роги  не  виправлю,  то 
можете  меце  в  горботку  убрати  та  до  жидівської 
дитини  у  мамки  дати.  —  А  тепер  собі  ще  якої  за- 
співаймо та  гайда  у  старости!   (Співають): 

Кому  дасть  Бог  в  світі  долю. 
То  не  жаль  'му  стратить  волю  : 
Волю  стратить,  доля  буде. 
Так  чинили  з-давна  люд<^. 

А  хоть  жінка  п  полає, 
То  чоловік  розум  має : 
Має  розум,  має  руки   — 
А  ще  де  що  до  науки  !  — 

Бо  то  часом  в  часї  слово 
Уговкае  чорта  злого, 
Та  би  жінку  не  вмирило  ? 
То  би  було  з  днвен  диво ! 

Бо  ті  жінки  не  такиї, 
Як  їх  пишуть  люде  злиї. 


—  М9  — 

Слн  лиш  дурнїв  за  иіс  водять, 
И  лиш  жусом  верховодять. 

Та  хто  їм  ся  вкаже  паном, 
Тому  в  свій  час  н  снїданб, 
И  обідець,  и  вечера. 
й  порада  люба  щира.  — 

(Йдуть.) 

II.   СХІД. 

Кімната  у  Тодоревій    хаті.  Олена  и  Сеня    входять  з    іпптямн  н  сі- 
дають біля  вікон. 

Олена. 
Ти  не  видїла  учора  Йвана? 

Сеня. 

Видїла  на  базарі ;  стояв  з  СтеФаном  та  з  тим 
Дорошівськпм  парубком,  що  про  його  славлять,  що 
дуже  лихий.  —  О  того  коби  то  нашій  Катрі,  той  бн 
їй  борзо  роги  виправив,  не  бійсь!  Та  ту  мабуть 
и  чорт  з  рогами  не  взяв  би  не  то-що!  А  ми  обі  на 
віки  нещасливі;  бо  батько  присягав  ся,  що  нас  доти 
не  віддасть,  доки  тої  гризї  з  хати  не  збудеть  ся.  — 
Ох  мені  лишенько !...  Пропали  и  ми  дві,  пропав 
и  мін  СтеФан.  пропав  и  твій  Йван  !...  Всі  ми  про- 
пали, а  через  кого?  через  одну  змию!... 

Олена. 

Не  журись,  сестричко,  може  ще  Бог  змилу- 
еть  ся.  Батько  наш  добрий  :  не  зхоче  чотири  душі 
через  одну  язю  тратити.  А  може  найдеть  ся  ще 
такий  божевільний,  що  біду  візьме  ;  бо  батько  ка- 
зали учора  на  базарі  при  людьох,  що  у  троє  дають 
тілько  віна  що  обіцяли,  аби  лиш  хто  такий  відваж- 
ний найшов  ся,  з  бідою  свій  вік  коротати,  та  свою 
голову  товчи.  А  я  буду  батька  просити,  щоби  и  моє 
віно  до  Катриного  доложили ;    може    би    хто  борте 


—  420  -- 

злакомивсь.  Мій  Ивин  у  батька  віна  не  бажає,  лиш  ме- 
не одну.  Мій  сизокрилий  !.,.  Тай  про  віщо  би  йому  то 
віно  п  здало  ся,  такого  великого  богача  бдинчукова  ?... 

С  є  н  я. 

Хіба  мій  СтбФан  так  не  каже?  —  „Пане  То- 
доре",  —  каже  инодї  до  батька  —  „коли  хочете,  то 
я  вам  з  моєї  кишені  даю  зараз  тисячу  червоних, 
лиш  не  топіть  нас  двоє,  не  закопуйте  нашу  долю 
молоденьку,  —  гріх  вам  буде  !"  Бо  де-ж  се  є,  ка- 
же, правда,  в  світі,  аби  через  одну  казюку,  через 
одну  вогняницю  двоїзі  молодим  вік  занапастити  ?  — 
Та  що  з  того,  коли  батько  як  що  собі  у  голов  укле- 
пають, то  хоть  би  п  сам  Бог  радив,  то  не  позіожеш  ! 
—  Тілько  того,  що  година  наша  бідна  та  неща- 
слива!... Та  пазьмо  спстричко,  бо  мені  здаесь,  що 
вже  йде  наш  кат,  наше  горе  пекуче !  —  Так. 
она  !    —    (Катра  уходить). 

Катря. 

А  що  ?  —  вишили  по  ручникови?  —  Та  ви 
отеє  нічого  и  не  вмшили;  ви  сякі  такі  ледащиці 
гаволовицї!  —  За  те-ж  вам  отеє!  та  отеє!  та  ще 
отеє !    —   (Олена  и  Сеня  утікають). 

(Кричучи.)  Я  вас  учити  му,  як  по  цілій  днинї  те- 
ленїти  та  гавн  ловити,  а  нічого  не  робити  !  Приа- 
нахтемські  чортові  дочки!  —  Та  же  ви  від  мене 
більше  кулачя  та  кочержаників  ззїсте,  як  у  вашого 
батька  хліба,  що  вас  таких  ледащиць  вигодував, 
чорт  зна',  на  що  и  кому  ?  Але  доки  ще  мене  стане, 
то  не  мете  ви  мені  гавп  ловити  та  про  друків  не- 
билиці плести ;  не  бійтесь,  не  хоче  батько,  то  я  вас 
учити  му!  —  сякі-такі!... 

(Тодір,  що  досії  еіппком  у  дверьох  стояв,  вступає.) 

Т  о  д  і  р. 

Що  знов  за  примхи.  Катре?  —  Чи  ти  вже  не 

гадаєш,  твою   злість    хоть    одробиночку    вгамувати? 

Чи  ти  хочеш  твою  долю    на    віки  закопати,  а  мене 

без  часу  у  гріб    трутнтп  ?  —   Ох    дочко,    дочко  !  — 


—  421  — 

Схамени  ся,  доки  ще  час,  аби  віттак  не  за  пізно 
було.  —  Коли  Бога  не  боїш  ся,  то  хоть  людей  сти- 
дай  ся,  нещаслива!  —  Ох,  за  що-ж  то  ти  піене  так 
побив  та  покарав,  Господи  молосерний !... 

Кат  ря. 

Чорт  хіба  вас  мордує  та  карає ;  —  а  я  про 
ваші  ханьки  рук  не  загну,  та  не  ждати  му,  аби  мені 
хтось  на  голові  кіля  тесав  ;  —  то  знайте !  — А  коли  ще 
ліпше  хочете  знати,  то  вам  скажу,  що  засї  кож- 
дому  мною  верховодити,  хоть  би  и  вам  самим  !  — 
От  що !  —  Я  вже  не  опелїнок !  А  коли  сьте  ваші  до- 
нечки так  розпустили,  що  нічого  би  не  робили,  лиш 
цілу  днину  у  вікнї  сиділи  та  за  друками  ґави  ло- 
вили, —  то  варядьте-ж  їх  за  ними  ;  а  як  я  котрого 
друка  узрю,  що  ме  сюди  швендяти  ся,  то  голову 
'му  провалю  и  донечкам  вашим  очи  випарю  окро- 
пом —   висіли  би  їм  ще  сьогоднішньої  днини  !    (Йде.) 

Т  о  д  і  р. 

Або-ж  се  не  кара  Божа  та  не  суд  Господний 
упав  на  мене  нещасливого?...  Та  кобих  хоть  знав, 
у  кого  біда  вдала  ся,  така  непевна,  як  гадюка?  — 
Хиба-ж  у  чорта  самого;  бо  люде  ііриповідають,  що 
ьін  —  щез  би  —  полуденником  перекидаесь  та  ма- 
лі діти  у  полуднїшню  пору,  коли  люде  при  роботі 
лишуть  саму  дитину  в  хатї  або  в  поли,  —  підмі- 
нює. —  Отаке  підмінче  и  се  и  се  мусигь  бути;  бо 
мати  покійна  добра  була,  як  та  голубка,  що  мене 
такого  нещасливого  на  тім  світочку  лишила  !  —  Ні- 
чого не  приходить  ся  робити,  як  усьо  лишити,  а  са- 
мому йти,  куда  очи  видять  та  ноги  несуть!...  Хи- 
ба-ж би  я  був  се  давно  вже  не  зробив  ?...  Так  мені 
жаль  тих  двох,  що  без  моєї  голови  мусїли  би  у 
найми  йти  або  від  біди  світа  ловити,  так  як  я.  — 
Та  ще-ж  одно  спробую :  розголошу  у  цілому  повіті, 
що  хто  її  візьме,  тому  сей  час  даю  увесь  мій  має- 
ток%  навіть  віно  Оленино  та  Сенино,  лиш  аби  ну- 
жди спекатись.  Тим  двом  найдуть  ся  люде  и  без 
віна,  бо  добрі    та  любі    як    день  любий ;    лиш    тую 


-  422  — 

одну  біду,  ні    мені    продати,  ні  мені  проміняти!   — 
О,  матінко    Хрпстова!...    (чутп  сторожяі.  Хто   там  йде? 

(Пван,  Стефан  її  Василь  входяті.і. 
Йван. 

День  вам  добрий,  батьку  Тодоре!  —  Чого  такі 
смутні  та  недовольні,  бадечку  ?  —  Зза  годі,  єй  Богу. 
зза  годї !  —  Та  коли  ваша  ласка  буде,  то  ме  від 
тепер  за  вас  отсей  наш  побратим  воювати.  Мп 
и  прийшли,  щоб  зшого  не  короводитись,  з  отсим 
гідним  ледіньом,  а  нашим  давним  товаришом,  на 
вашу  Катрю  в  старости.  -  Що  вона  собі  лихенька, 
то  ми  йому  вже  казали.  Та  йому  се  ще  й  радше; 
лиш  тілько  хоче,  аби  ви  за  зіене  дали  Олену,  а  за 
СтеФана  Сеню.  —  тай  за  дві  недїли  весіля  ! 

Василь. 

Те  так  и  6  батьку,  як  мій  побратим  каже; 
бо  Катря  мені  вподобалась,  а  за  решту  моя  жура. 
Одно  лиш  то  собі  в  перед  виг(іворю,  аби  мені  від 
вас  ніякої  перепони  анї  в  якім  небудь  ділі  не  було, 
що  небудь  би  я  робив;  бо  и  я  собі  припіховатии 
вдав  ся,  а  може  ще  и  вашу  Катрусю  перестиг,  кобн 
здорова  була !  —  За  сим  словозі  прошу  о  вашу  від- 
повідь, батьку  Тодоре  ! 

Тодір. 

Катрьо  !   (Катря  уходить). 

Я  отеє  тебе  заручаю  з  цим  парубко.м;  —  хо- 
чеш йти  за  нього,  дибре,  а  ні  —  то  ти  не  моя  доч- 
ка, а  я  не  твій  батько,  и  від  сьої  години  щоб  ти 
менї  и  на  моєму  задвірю  не  находилась!  —  Я  до 
тепер  суферяв  усьому,  як  рахманин.  а  від  тепер  не 
буду.  Не  послухаєш  моїх  речий,  дочко,  то  проклята 
вси  від  мене  на  аФтемні  дни  !  —  Чуєш.,  дочко  ?  — 
На  аФтезіні  дни !  —  Ходім  тепер,  ледїнї,  у  сад 
дещо  порадитись,  а  сї  голубята  нехай  собі  пізна- 
ють ся... 


—  423  — 

Сте  Ф  а  н. 
Любої  роімовп  ! 
(Тодір.  Пван  ц  Сгефан  пдуть.) 

Василь. 

Тай  так,  Катрусечко  серденько ;  коли  Бог  по- 
може, то  ми  собі  за  дві  недїлї  и  в  парці  V  —  А 
парка  то  буде,  парка!...  И  чорти  в  пеклї  завидува 
тнпіуть,  не  то  що ;  бо  п  я  собі  стільки  привіхова- 
тенький  вдав  ся,  що  моя  Катрусечка  дорога.  —  А 
се  до  доброї  долї  та  до  милого  тривку  конечне  таї: 
и  треба,  аби  обоє  одної  гадки  були ;  бо  що  з  топ», 
що  він  буде  сякий  а  ьона  така,  або  вона  сяка  а  він 
такий?  На  таке  триване  хиба  жидівські  харки  ме- 
тати! —  Та  то  долечка  щаслива,  коли  він  собі 
острий,  а  вона  собі  ще  острійша  ;  він  палкий,  а  в'на 
ще  палкійша :  він  пруткий,  а  вона  ще  пруткійша. 
О,  такий  то  тривок  благослови  Боже  !  —  А  не  дай 
знов  Боже,  аби  мені  була  дісталась  дівчина  тиха, 
млава,  покірлива  !  —  Я  би  години  з  ньою  не  жив ! 
—  Остро,  прутко,  палко!  —  То  н  є,  що  є;  —  хи- 
ба-ж  не  так,  Катрусечко  серденько '?  Я  читаю  з  ли- 
чка твого  пишного,  що  неначе  индик  почервоніло ; 
з  очей  твоїх  ясних,  що  неначе  у  когута  палають ; 
з  грудей  твоїх  .лебединих,  що  неначе  міх  циганський 
ходять ;  з  губок  твоїх  цукрових,  що  неначе  варениці 
віддулись,  —  що  и  ти  тої  самої  гадки  що  й  я!  — 
Хиба-ж  нї,  Катрусю?... 

К  а  т  р  я!  (бе) 

А  щоби-сь  таки  від  разу  знав,  якої  я  гадки,  — 
то  тобі  отце !  та  отце  1  та  ще  отце!  —  Ти  прна- 
нахтемський  сину  І 

Василь. 

А  щоб  и  ти  від  разу  знала,  що  я  играшки 
з  роду  люблю,  (бє)  то  тобі  отеє !  та  отеє  І  —  та  ще 
й  отеє,  Катрусечко  серце !  —  Таких  вграшок  у  нас 
в  Дорошівцьох  и  сто  раз  на  днину  грають  ся.  Добре 


42І 


що  я  знаю,  що  ти  їх  любиш;  я  перший  їх  завсігди 
зачинати  му;  а  звуть  ся  вони  у  нас  „коточі  піжмур- 
ки". —  Такої  любої  розривки  мабуть  и  в  цілому 
світі  не  має,  не  то  що ! 

Ка  т  р  я. 

Коточі  піжмурки  ?  Ти  коточип  придатку !  Ти 
опришку,  убійнику !  Ти   —  ти  — 

Василь. 

Браво,  Катре  !  Браво,  лебідочко!  Браво,  голу- 
бочко, синогорличко !  Коточі  придатки  и  що  там  ще, 
усі  дівчата,  що  хоть  половинку,  хоть  третинку  тої 
відваги,  тої  острої  крови,  тої  прутченької  мови  не 
мають,  що  моя  Катрусечка  розумна,  моя  Катру- 
сечка  цїкава,  моя  Катрусечка  палка,  моя  Катру- 
сечка игролюбива,  моя  Катрусечка  чортополошенная  : 
бо  від  неї  би  усї  чорти  утїкалн,  окрім  мене  одного, 
що  з  радощів  би  зараз  и  кріз  тую  стелю  скочив,  за 
теє,  що  таку  парку  собі  запопав,  як  само  серденько 
ного  бажало !  —  О,  не  було  іі  не  буде  такого  ми- 
лого тріваня  на  цїлоліу  сьому  світї,  як  буде  тобі 
зо  мною  и  менї  з  тобою,  Катрусечко  моя  принай- 
любійша !  —  Хиба-ж  така  перла  дорога  мала  впа- 
стись такому,  якому  тільки  кужіль  прясти  та  в  по- 
иелї  гратись?  Менї!  —  менї  одному  сей  дорогий 
камінь,  Василевїі  Недобрюкови  з  Дорошівцїв !  —  Аж 
за  дві  недїли?...  Не  за  дві  недїлн  а  за  тиждень 
слюб,  абих  знав,  що  понови  кавуш  грошей  висиплю! 
—  Козир-дївцї  козир-парубок !   —  До  попа!  —  (ІІде.( 

К  а  т  р  я  (плачл'чп). 

Ох,  та  з  котрого-ж  то  шпиталю  божевільного 
мій  бадечко  другий  божевільний  такого  варята  за- 
попав та  на  мою  голов  післав.  аби  мене  так  оббам- 
бурив,  як  отсей  то  мене  оббамбурпв?  —  Ох,  мої 
плечі,  моя  спина  !  А  все  наче  то  жартиком,  наче  то 
играшкою  —  Ох,  ти  доле  моя  тринещаслива !...  А 
що  мене  найдужче  їсть,  то  те,  що  за  соромом  нї- 
кому  и  вповісти    не    смію,  що  я  така  оббамбурена, 


—  І25  - 

а  то  би  всі  зо  сміху  ііовмерали  !  —  Годинонько  моя 
чорнесенькая !...  Се  мене  мабуть  Господь  Бог  за  мого 
бадечка  побив,  що  я  йому  так  корила!  Та  бадечко. 
міг  би  мене  був  сам  уьартатн,  а  не  такому  розби- 
шаці в  лаби  давати  !...  Ох,  моя  спина,  мої  руки  І... 
Се  я  мабуть  умру  з  сього?  —  Та  волів  би  мені 
Бог  смерть  дати,  ниж  би  я  мала  йти  за  такого  чу- 
прундпря!  А  мушу  йти,  бо  ніщо  робити...  У  хату 
мене  не  прийме  и  найблизша  родина,  бо  всім  в  зна- 
ки далась...  Тепер  маєш,  Катрьо !...  Нічого ;  я  за 
нього  піти  піду;  та  лиш  на  те,  аби  від  мене  другої 
днини  в  галайсвіта  пішов,  не  питаючи  навіть  куда  ! 
—  О!  Я  ще  я  !  —  Я  ще  Катря  за  себе  І...  Та  як 
він  мене  ще  раз  так  оббамбурить  нежалуючи,  що 
тодї?...  Гі,дино-ж  моя  гіркая!  -  Чому  лін  таїм  го- 
лов  свою  не  вломив,  відкіля  його  прнанахтемська 
чортова    мати    принесла?    Та  ще-ж  будемо  впдїтп  ,. 

(Йде.) 

і^ІІваи  и  ('те(1іан  входять.) 

С  т  Є  Фа  н. 

Я  би  був  дав  чортови  и  сто  жидів,  лиш  абих 
був  нишком  при  тому  був,  як  ті  двоє  з  собою  розмов- 
ляли. —  Такого  мабуть  и  у  Львові  на  театрі  не 
показують,  не  то  що?.,.  Голубята,  тай  годі.  Та  коли 
він  її  ще  так  не  прибрюкає,  що  ме  його  слухати, 
як  цуценя,  то  я  не  СтсФан  !  —  Бндіти  меть  ся !... 

(Тодір  убігає.) 

Тод  ір. 

Чудо,  хло[іцї !   —  Чудо ! 

Н  в  а  н. 

Та  так  борзо  ?  —  Таке  дай  Боже  чути !  —  Я 
дива  та  чуда  не  одного  ще  сподіюсь,  та  щоби  вже 
нині!  —  Але-ж  яке  би  се  чудо  було,  батьку  Тодоре? 

Тодір. 

Таке  чудо,  що  Катря  свого  зарученого  не  мо- 
же нахвалитись    та  навповідатись,    який    то  він  ро- 


-  426  - 

зуаінин,  та  який  то  він  добрий,  та  який  то  він  ко- 
аир-ледїнь  !  —  Чудо,  тай  годїі  —  Або  се  хиба  не 
чудо,  що  від  коли  увійшла  у  челядну  хату,  то  ще 
нікого  не  била,  на  велику  вдивовижу  усїх  наймитів 
та  наймичок?  —  Лиш  то  мені  дивно,  що  в  одно  по 
спині  шкрібаєсь,  неначе  би  -  —  Ну  се  вже  мені" 
сам  Господь  відкупптеля  з  неба  зіслав,  не  то  що  Г 
—  А  дівки,  як  кажу,  ваші ;  про  віно  вже  згода, 
а  тепер  ходім  у  пивницю,  коштуватимемо,  котру  би 
то  бочку-дві  меду  та  вина  на  ваші  весїля  виточити, 
бо    —   (всі  три  співають:) 

В  цілім  світі  така  мода, 
Що  в  весїля  не  пють  воду, 
А  то  з  тої  лиш  причини. 
Що  є  меди,  що  є  вина  ! 

Бо  як  трунку  би  не  було, 
То  би  люде  в  руки  дули  ;   — 
Вода  робить  кров  студену, 
Глянь  на  жабу,  на  зелену!  — 

О,  таке  би  и  з  нас  сталось :  ^) 
У  яри  бих  поскакали. 
Та  й  там  доти  воду  пили, 
Аж  би  Нїмцї  нас  вблупили. 

Вітак^)  наше  грішне  тіло 

Всмажили  би  та  й  би  з'зїли, 

А  водицев  запивали, 

То-ж  то  в  сало  би  й^)  убрались!   — 

О,  ни^)  пийте,  братя  воду, 
Хоть^)  про  ту  одну  пригоду  : 


М  Тут  зачинає  ся  автоґраіі). 

-)  В  перволр. :  віїтак. 

^)  В  иерводр.  пропущено:  й. 

*)  В  автографі  первісно  всюди  стояло:  ви,  опісля  попоправ- 
лювано  чужою  рукою  на:  не;  так  і  в  перводр.  Ми  привертаємо 
всюди  нервіснпії  текст:  ни. 

-')  В  перводр. :  хоч. 


—  427  - 

Щоби  „кріку"  нп^)  крпчати, 
Нїмцї  в  сало  ни  вберати  !  — 

(Йдуть.) 

Ш.  СХІД. 

(Світлиця  у  Нидобрюкоііі"-;    хаті.    Дмптро   п   Векла    уходя.")    Векла 
плачучи.) 

Дмитро, 

Нп  будь  дурна,  стара,  та  ни  плач!  плач  но 
поможе.  Сегодня  соломяниіі  парубок  золоту  дівку 
озьме,  а  ще  такон,  як  наш  Василь!  -  Ще  ни  тра- 
Фив  на  свою  суджену;  да  як  траФить,  то  и  ни  сха- 
менеш  ся,  коли  вженивсь?  —  Коби  тілько  лиш  грижі 
та  жури  мав  на  світі,  як  те,  що  Василь  наш  нн 
вженить  ся,  то  би    ще    прожив    яку  днину  на  світі. 

В  ек  л  а.*) 

Тобі  так  говорити,  а  я  мама!...  Хіба  я  на  то 
сина  згодувала  та  его  парубоцьтва^)  діждалась,  аби 
зза  невістки  на  старости  роках  ни  припочити?  — 
Да  то  все  ти  винен,  Дмитре,  ніхто  як  ти !  —  Бо  я 
тобі  у  в  одно  піла :  від'учи  та  від'учи-ко  ти  хлопця 
від  тої  ярости  такої!  —  а  теїіерь  довелось,^)  що  и 
найпуща  дївка  не  хоче  піти  за  него,  бо  боїт  ся.') 
А  хоть  післа^)  мої  смерти  п  вженить  ся  :  хто  буде 
чужу  дитину  ро.іуму  вчити  та  добру  наводити?    Ох 


1)  В  перводр. :  не 

-)  В  перводр. :  Недобрюковій.  В    автоґра(|іі  є  зам.    и  поправ- 
лено чужою  рукою  —  очевидно  редаїсгора. 

")  В  автоґр.  дописано  чужою  рукою :  ть. 

*)  В  автоґр.  переч. :  Баеиль.  В  перводр. :  Векля. 

^)         „  .,         ь;  в  перводр.  отже:  парубоцтва. 

'')  В  автоґр.  переч.:  маєш. 

')         ,  дописано  чужою  рукою  ь ;  в  перводр. :  боїть  оя. 

^)         „  було  перв. :  опісля. 


—  428  — 

пропаде  тій  синок  любий,  а  то  всьо  через  твої  рос- 
пести  нивчасні!^)  —  Ох  ліатер  Божя!...^) 

Д  аі  11  т  р  о. 

А  я  тобі  кажу,  стара,  що  він  таку  ще  собі 
кралю  запопаде,  що  п  в  світі  такої  ни  було.  Най-ко 
єго  лиш  трохи.  Хіба  а  я  такий  нн  був  зза-молоду, 
пруткий  та  палкий  ?  —  А  претці  ми  прожили  кра- 
сний вік  з  собою.  II  діточки  згодували,  и  до  люднй 
привели,  и  маєтку  чимало  придбали.  —  А  й  ти 
з  разу  боялась  за  мене  йти?  —  Да  твій  батько, 
Танасо  покойннй,  царство  ему  небесне,  розумнїщий 
був  від  тебе :  присилував  тай  от  що !  —  а  чиму 
присилував  ?  —  бо  видів,  що  з  мене  ґосподар  буде. 
А  розумних  ще  найдет-ця^)  на  світі,  бо  и  Васи- 
левн  нашему  ни  має  догани,  чорт  єго  ни  взяв !  хоть 
до  якої  роботи  —  він  перший.  А  що  собі  розумний 
та  на  всі  способи  хитрий,  того  и  наш  дїдич  ни  по- 
трафить, ни  то  що  !  —  Да  осьде  він  сам  !  —  а  який 
собі  веселий!... 

(Василь  уходить.) 

Василь. 

Добрййдень,  бадечку !  як  днували  ?  —  а  ви  не- 
нечко ?  ~  знов  у  плачах  ?  —  Да  щоб  ви  вже  тіль- 
ко ни  плакали,  то  вам  скажу,  що  я  улсе  заручений, 
а  за  тиждень  весїля. 

Ве  к  л  а.*) 

Ох  синку  мій!    —  де?  в  кого? 

Василь. 

Нн  вгадали  бе-сте  поки  світа!  —  У  Заставні, 
у  старого  Лаховолї  доньку! 


')  В  автоґр.  поправлено  чужою  рукою:  невчасні;  так  і  и  пеі>- 
водруку. 

-)  В  перводр. :  Божа. 

^1  В  автоґр.  поправлено:  найдеть  ся;  так  і  в  перводруку. 

■*)  В  перводр. :  Векля. 


-  429  - 

Д  аі  и  т  р  о. 

Ох  мпнї  лишенько  !  да  чиіі^)  ни  ту... 

Василь. 

Ту  Катрю  злющу,  хочите"^)  казати?  —  ту^} 
саму !  Да  у  мене  она  ни  буде  злюща,  того  валі  ру- 
чу,  хотьби  в  нї  ще  раз  тілько  дїтьків  сиділо,"^) 
кілько  сидить.^)  Ми  вже  сегодне  навіть  п  прібку 
зробили,  и  ни  згірше  вдалась !  —  Коби  лиш  далі' 
так,  то  ваш  ручу,  що  вздовж  н  поперек  ніхто  такої 
невістки  ни  мав  и  ни  буде  мати,  як  ви  мати  мете, 
лиш  коли  мені  схочите'')  першого  тижня  цілу  волю 
дати,  ни  питавше  причини,  чиму  я  сяк  або  так  ро- 
бю.  А  як  тогди  чудо  ни  мете  видїти,  то  я  нн  ваш 
син,  але  жидівська  панчоха!  —  Бо  Катря  ґаздиня 
на  цілу  губу,  и  серце  у  єї')  добре,  лиш  що  розве- 
зена та  роспещена  без  міри,  а  ту  ваду  ще  можна 
у  такої  молодої  дівчини  поправити.  .їїиш,*)  як^)  ка- 
жу, коби  ви^'')  хотіли  минї  йти  попід  лад,^^)  та  минї 
в  нічим  ни  перечили. 

в  є  к  л  а. 

Роби,  сину,  що  сам  розумієш,  ми  тобі  в  нічим 
перечити  ни  мемо.  А  коли  нн  зможемо  з  невіст- 
ков  удатись,  то  ми    старі^^)    переселимось    у    старі 


^)  Б  перводр.  хибно:  да  чи  й  не  ту.  Чпй  =  чей... 
-)  В  автоґр.  поправлено:  хочете,  так  і  в  перводруку. 
^)         „  було  первісно:  тоту. 

*]         „  перечеркнено :  було. 

5)  „  „  вже    є. 

•^)         „  поправлено   чужою   рукою:  хочете;    так  і  в  пер- 

водіїуку. 

' )  в  перводр. :  її. 

^)  В  автогр.  переч. :  вп. 

■•)         .  „         я. 

'")  Переч.:  мпнї. 

1^)  В  автоґр.  переч.:  хоть  з  разу  вам  и  чудне  здавати  меть 
ся  все  що  робити  му. 

^-)  Слова:  мп  старі  —  дописані  в  автоґр.  над  рядком. 


430 


хати,  старого  віку  добувати,  а  ти  що  собі  вибрав, 
с'тим  и  жити  меш,^!  коби  лиш  щастливо,  матінко 
Христова  І... 

Василь. 

Коли^)  она  нп  зіе  мене  слухати,  як  дитина, 
а  ваші  сліди  продувати,  то  я  ни  Василь,  але  від 
жидівської  бочки  чіп !  —  А  теперь  з  Грпцьком  по- 
радитись, бо  іминї  єго  у  моїм  способі  чимало  треба 
буде.  На  сам  перед  з  отцеї  світлиці  усе  повиносити 
що  й  до  разу,  аби  и  стільчика  в  нї^)  ни  було,  а  са- 
ма аби  така  обшарпана  та  обдерта,  як  пуста  корчма. 
—  Грицю  ! 

(Пде.) 

Дмитро. 

А  я  тобі  пп  казав,  стара?  —  То  мій  син,  ба- 
чиш? мін  Василько  роспещений  ! 

(Идут  у  другий  бік.) 

IV.  СХІД. 

(Світлиця  у  Тодореві^)    хатї.    Три  с-толп  до  троє  весї.ть  злагоджені. 

Цїлпй  поїзд  весільний  уводить    Катрю,    Олену  н  Сешо    в  світлищо 

п  садовить  їх  на  посаг.    Музики    грають.    Обходячи,   кождпй   поїзд 

окроме,  столи,  співають  :)''^ 

Засняло  срібло  злото  —  до  вкола, 
Ой  клони  ся  молоденька  до  стола, 
Гой  до  стола,  до  покутя  —  низенько, 
Буде  тобі^)  тяжко  важко  —  в  серденька. 
Бо  як  прийде  пан  молодий  з  дружбою, 
Возьме  тебе  молоденьку  з  собою. 


^)  в  автоГр.  перв.  було:  мені  п  жити. 

2)         ,.  переч.  Яіг. 

^)  Так  в  автографі;  в  перводруку:  ній. 

*)  В  перводр. :  Тодоревій. 

"')  Така  інтерпуякшія  в  автографі.  Сопзіпісііо  саія  вуив^іп 
зам.  кождий  поїзд  і=  кождпй  із  трех  весільних  гуртів)  окроме 
обходячи  столи  —  співає. 

"}  В  перводр. :  тебі. 


431 


Возьме  тебе  шолоденьку  в  Божий  храпі, 
Там  ти  будеш  присягати ^і  к'  образам, 
Там  ти  будеш  прицягати  на  вік», 
ІІокотят  ся  дрібні  слїзки  —   як  ріки ! 

(Дароване  молодих.) 

Тод  ір. 

Йван  та  ШтеФан  давно  вже  ждуть,  а  Василя 
ще  нп  має.  Що  се  може  бути  ?  —  Чи  він  лиш  ни 
думає  збитки  з  мене  збити, ^)  а^)  з  мого'^)  дому  сміх 
та  поблїку,^)  та  ни  прийти?  —  А  може  би  це  див- 
ниця^) була?  —  Як  тої  приповідки:  від  біди  поли 
рубай  та  втїкай !  —  Так  донечко !  так  дитино  моя 
люба  !  нпхаіі  теперь  йде  слава  з  нас  обох  :  з  мене 
за  те,  що  я  тебе  маленьков  у  ліс  вовкам  ни  заніс, 
а  с  тебе  за  те,  що  ни  хотіла  слухати  моїх  речий. 
Так  донечко!  так  спнку!  —  О,  чиму  Господь  ни 
змилуєт  ся  та  ни  озьме  мене  вже  до  себе  !...  Ліпше 
би  минї  в  сирі')  землп  гнити,  нїж  такого  сміху  ді- 
ждатись !... 

Катря. 

Честе  хотіли,  то  й  маєте !  Хіба  у  вас  тілько 
розуму  у  ваші  старі*)  голові  ни  було,  аби  знати, 
що  варият  свічку  ни  засвітить  а  загасить?  —  Те- 
перь'} зараз  минї  йдїт^'-)  та  єго  ще  красно  просїт,^^) 
бо  с  правди,  ще  отце  кеп  з  мене  зібє !  —  Ох  го- 
дино моя  нещасглива,  чого  я  діждалась  !...  Чого  ще 


*)  В  автоґр.  поправлено  чужою  рукою:  присягати:  так  і  в 
первощзуку. 

-)  Слово:  зонти,  —  дописане  в  автографі  над  рядком. 

^)  В  автогр.  переч. :  тай. 

*)         „  п'рвісно  було:  моєго;  поправ.іено  рукою  автора. 

^ )  В  автоґр.  над  рядком  переч,  слово :  пустити. 

'')  Переч,  слово:  яка. 

'')  В  автоґр.  поправ.лено  рукою  редактора:  сирій;  так  і  в 
перводр. 

^)  В  перводр.:  вашій  старій. 

'^)  В  перводр.:  тепер. 

^")  „  йдіть. 

")  „  просіть. 


дожцдавте,  тату?  —  таже  йдіть,  змилуйтесь,  а  то  як 
стою,  так  зараз  у  воду  булькну,  де  нанглїбше  І  — 
Матінко  моя,  на  що  ти  мене  на  світ  породила  таку 
нищастливу  !...^)  Коби  вже  хоть  прийшов,  то  ему 
и  словечка  ніколи  нїчо'  ни  скажу,  єй  Богу  лиш  най 
змилуесь  та  прийде!. ..2)  Що  я  теперь  буду  бідна  та 
нпщастлпва  робити?... 
(Дружба  убігає.) 

Дружба. 

Ни  плачте,  панночко,  їде  ваш  молодий,  да  — 
шанувавше  честні  столи^)  та  дари  Божі  —  борше 
на  якого  божевільного  похожнй,  як  на^)  молодого, 
так  гарно  прибравсь  1^)  —  Одна  нога  в  чоботї,  дру- 
га в  личанім  ходаку;  одна  гача  дублена,  а  друга 
сива;  на  лудині  латка  на  латці,  а  на  голові  голом- 
шпва  шапка,  що  ї^;  матбуть  у  Садиґурі  на  якімсь 
там  жидівськім  сміттю  найшов.  Замість  манти 
якийсь  подертий  жидівський  каФтан,  а  на  руцї  у 
восьмеро  гарапник,  да  такий  уже,  такий,  що  н  чорт 
би  від  него  розсівсь  І'^)  —  За  ним  знов  іде  на  ще 
страшніщі*)  дерлюзї  єго  слуга  чи  дружба,  чи  яке 
там  дпво,  да  так  уже  прибраний,  що  п  страхопуд 
в  горосі  єго  би  перепудивсь.  А  що  вже  ряди  їм  на 
конех,  ряди!...  мотуз  мотуза  ни  держить  ся,  поводи 
клочанні,  а  стримені  —  гужевкп  з  вербового  пруття  І 
—  Ось  він  сам  здоров,  уже  на  подвірю!  —  видїти 
мете,  чи  я  брешу  ! 

К  а  т  р  я. 

(Бє  дружбу). 


1)  В  автоґр.  і  перводруку  поправлено:  иеіцасглііву. 

-)  Переч,  в  автогр. :  най  ііде. 

^)  В  автоґр.  було  перше:  столи  честні. 

*)  Переч. :  князя. 

5;  В  автоґр.  було  перше:  прибрав  ся;  поправлено  рукок' 
автора. 

^)  В  автоґр.  було  первісно:  їй.  Опісля  поправлено  рукою 
ангора :  ■£ ;  в  перводр. :  ій. 

')  В  автоґр.  переч. ;  розсів  ся. 

•'")  В  перводр.:  страшнїйшій: 


—  ІШ  — 

А  за  цю  бріхню  тобі  отце !  —  та  отце !  —  та 
отце  !  анахтеі>іськ0Й  сучий  сину,  нїчо'  би  с  тебе  ни 
звелось  !    —   вудуде  ти  оден !  —  Циганчуку  ! 

(Василь  убігає.) 

Василь. 

Так,  Катре !  —  браво  Катре !  —  а  бий  же  Кя- 
тре  !  —  що  они,  прианахтеїУїські  гарцпзяко,  тебе  об- 
сіли, неначе^)  пси  кістку?  —  Це  нїбн  они  йіають 
з  мойов  Катрусечков  вінчатись,  чи  я?  —  А  надвір 
діинї,  псярство !  —  а  вон  минї  від  мої  лебідочки 
золотої ! 

(Бє  всіх  гарапником,  да  так,  що  найбілгае  Катрп  дістаєоь. 
Усї  В-]  ростіч.) 

а  преч  минї  від  мої  пеі)ли  дорогої !  —  Ніі 
бійсь  серце!  —  ни  бійсь  сиза!  я  тобі  нїчо'  нн  ка- 
жу !^)  —  ^н  минї  до  мої  панночки  любої?  —  Ходїлі 
сиза !  ходїм  мила !  аби  ще  прианахтемського*)  попа 
в  церькві  застати  ! 

(Тягне  Катріо  зза  стола  п  тручає  тусанамп  о  аеред  себе). 

Я  їх  понаучую!  —  нп  бійсь! 

(Вибігає.  —  За  ним  впводя')  Олену  п  Сеню  з  поїздом.  Ре- 
іпта  гостий  лишають  ся.) 

Тодір. 

Гостї  мої  любі !  гостї  мої  дорогі  !  усе  вам  рос- 
повім  що  й  до  крихточки,  лиш  будьте  ласкавп,  сим 
часом  минї  з'уважнтп,  а  ни  так  віинї,  як  мої*^)  го- 
диш нищастливі,*')  бо  се  так  мусїло  статись,  я  вже 
здогадуюсь,  чпму  навіть!  —  А  кому  по  гарапнп  • 
кони  дісталось,  най  буде  ласкав  припмити  від  мене 
по    десїть    чирвоннпх    їднанки,    або    кілько  сам  хто 


')  В  автоґр.  чужою  рукою  поправлено:  неначе;  так  і  в  перводр 

-)  В  автоґр.  перв.  було:  у;  так  і  в  пеі'водруку. 

")         „  дописано  слова:    я  тобі    нїчо'  нп  кажу  —  над 

рядком. 

*)  Се  слово  в  перводр.  пропущено. 

•'■)  в  перводр. :  виводять  —  так  поправлено  і  в  автоґр.  ру- 
кою редактора.  Тут  переч,  в  автоґр.  атово :  Катрю. 

'')  В  перводр.:  моїй,  нещастлпвій  —  так  поправлено  чужою 
рукою  і  в  автоґрафі. 

ППСЛННЯ   ФЕДЬКОВПЧА   ш,    1.  28 


-  4-^4  — 

схоче,  лиш  най  вибачає,  бо  я  целіу  и  сам  ни  рад, 
як  бих  иіі  рад  у  пекло  дістатись.  Да  що  дружба 
наш    так  летить  ? 

(Дружба  убігає.) 

Дружба. 

Це  би  и  на^)  комедиї  ніхто  ни  доказав,  що 
там  у  церьїсві^)  заводилось!  —  з  роден  роду  ніхто 
такого  нї  чув  нї  видів !  —  Звінчали,  як  уже  тааі 
звінчали,  а  по  шлюбі^)  каже"^)  благочинний  на  своє 
лахо  до  Василя:  ну,  поцїлюнтесь  !  —  Господо !...  як 
ухопить  книгу,  що  там  на  прпстільцн  стояла,  як 
уцідить  благочинного  по  голові,  аж  у  церькві  загуло, 
нпначе  в  бубонь !  Було  нашеиу  благочиннозіу  цї- 
льованє!...  А  він  як  заверещить  нпначе  божевіль- 
ний: „Що?  Гкалсе)  то  ти.  старче  загублений,  маєш 
мене  вчити,  коли  я  маю  з  монов  Катрусечков  цїлю- 
ватись?"  А  на  це  як  ухопить  свічку,  та  благочин- 
ному до  бороди!...  Тільг:о  щастя  мають,  що  у  вів- 
тарь^)  утекли,  а  то  би  були  з  бороди'')  хіба  мило 
варили!  Але  по  тому  що  аж  було?..  Як  вибіжить 
на  двір!  як  вихопить  ся  на  коня!  а  молоду  о  перед 
себе,  та  в  заводи  до  Дорошівців  як  чкурне !...  Що 
там  бояри  ни  прося,'')  ни  моля,^)  ни  кланяють  ся! 
„Таже  хоть  на  годиночку  ласкави  будьте  до  те- 
стів?" —  Але  де-ж  там!...  ,Я  (каже)  ни  дїля  те- 
стів женив  ся,  але  дїля  себе,  а  вам  від  мене  засї, 
коли  ще  ни  хочите')  у  десятеро  тілько  гарапників 
облизати,  як  облизати!     —  Чкурнув    як  вітер,  а  та 


')  Переч,  в 

- 1  В  перводр. :  цеі>і,коіп. 

")  В  автоґр.  було  первісно:  <-.ікібі. 

*)  Тут  перечеркиено  с.іова :  па  своє  лпхо. 

•''і  в  перводр.:  вівтар. 

')  В  автографі  перечеркпеио :  луг  чііііплп  та. 

')  В  перводруку:  просять:  гак  поправлено  і  в  автографі  чу_ 
жоіо  рукою. 

")  в  перводр  молять;  так  поправлено  і  в  автоґ{)афі  руїсиїн 
редактора. 

'■';  В  перводр. :  хочете. 


—  4,35  — 

Каті)Я  сердешна  нїчо'  ии  кажи,  лииі^)  трясеть  ся 
як  та  трепета  в  лїсі.  и  в  вічп  єпіу  глянуть  нп  сміє! 
—  Да  прошу  іостіїй  люонх  на  да])и  вніїти,  бо  вже 
їдуть  П10Л0Д1 ! 

(Усі  виходя.) 

V/СX^Д. 

(Світлпця  гола  та  обдерта  у  Ніщобрюкоиі-)  хаті'-');   огфім  огола,  на- 
критого ;5  усїлягсіїмп  (травіїмії.  а  іГічогіеїнько^і  нпма"').    Кілька  ніби 
то  бояріїі  чи  дружбів,  обідраиих  та  шаііталивих,  уходя.') 

Оден  дружба. 

Тут  нам  казав  себе  ждати,  тут  и  ждїм  та  лиш 
дивіаі  ся,  що  то  с  цего  буде.  —  Таких  весіль  хіба 
лиш  у  божевільних  шиитали  або  у  Львові  на  театрі 
відгравають,  а  нп  у  розумних  люлий  на  Буковині', 
та  ще  н  у  таких  заміжних  ґаздів,')  як  отцї?  -  Єй 
Богу  шкода,  що  ни  має  якого  писаря,  аби  отці  всї 
чудасїї  начисто  списав  та  у  яку  нибудь^)  ґазегу  по- 
дав, на  утіху  всім  добрим  людем  письменним!')  — 
їдуть  !^")  —  ей  Богу  їдуть!'")  —  Теперь^')  уперше 
■оближемо  хлопці  гарапників!  —  да  коби  лиш  бо- 
гпцько,  бо  то  за  кождог)  обіцяв  нам^-)  по  чирвон- 
лому/*)  а  чирвонні^^)  сегодня  ни  валяють  ся,  треба 


')  В  авгоґра(1>і  перечеркиеію :  гепегь  ся.  Тут  нокладено  знак 
проауеку  —  і  доиікчшо  під  текстом :  трясеть  ся,  як  та  треиета  в 
лїсї  II  в  вічи  ему  глянуть  піі  сміє. 

"-)  В  перводр. :  Недобркі копій;  так  і  поправлено  чуяіою  ру- 
кою в  автоґр. 

^)  В  автоґр.  була  похибка :    окііг,    поправлена  чужою  рукою. 

^)  В  автоґр.  ие.ма  перед  спи  слоко.м  протинкп,  перша-ж  бу- 
гква  сего  слова  посгавлеііа  окремо:  а  нічогісінько. 

'')  В  первод]). :  не.ча. 

^)  в  перводр.:  уходять;  так  поправлено  і  в  автоґрафі  чужою 
рукою. 

')  Пер.  було  в  автоґ]!. :   Га:здпіг. 

")  Н  перводр.     небудь. 

")  Се  слово  дописане  над  рядком. 

^'^}  В  автоґр.  уліпвае  автор  всюди  букви  її  для  означеня 
йотованого  і :  в  автоґр.  стоїть  отлсе :  'Ьдуть.  В  перводр. :  ідуть. 

")  В  перводр.:  тепер. 

'-)  В  автоґр.  се  слово  дописане  над  рндко.м. 

'■')  В  перводр.:  червоному. 

'*)  В  перводр.:  червоні. 


—  іт  — 

їх  закрірвати,  хотьби  и  гарапниками.  їиснїть  ся 
лиш  хлопці  до  купи,  шоже  бо  так  ни  боліло!  —  Да 
що  :  за  волю  Василеву  ни  жаль^)  н  в  огонь  скочити, 
ни  то  що  гарапників  лизнути,-)  бо  то  побратим  — 
пошукати !  —  Кибп  лиш  ни  отце  прианахтемське 
весіля,  чорт  маттсри  єго  з  рогами !  —  До  купи 
хлопці ! 

(Васпль  пхає  Катрю  о  перед  себе  п  входить.) 
Василь. 

Наперед  рибочко!  сміливо  голубочко  !  тут  тво» 
світлиця,  тут  красувати  меш  ся^)  нвначе'')  та  повна 
рожа  в  городі !  —  Сідай  лебідочко !  бо  я  ще  маю 
з  отцпми  паничиками  поговорити  !  А  ви  же  де  були, 
праанахтемської  чортовоі  маттерп  сини,  біс  батькам 
вашим  у  животи,  —  сїдаіі  бо  серденько !  сідаіі 
утїнко!  —  що  ни  виішіли  протів  нас  та  нас  ни 
звеличали  та  ни  привітали,  як  закон  велить?  —  Та 
бо  сідай  зазулько!  —  За  те8-ж  вам  —  отце!  та 
отце !   —  та... 

(Бє  на  тлум,  усї  утікають.) 

а  вп  дрангогузи !  ви  лихолатники !  —  Ви  дїдоводи  ї 
ви  песього  батька  сини  !  я  вас  буду  вчити,  як  моїх 
приказів  слухати  !  —  Сідай  же  бо  душко,  коли  тобі 
кажу ! 

(Катря  сідає  на  землю.) 

Гопадралп  ви  !  я  вас  учити  му !  —  може  би  ти 
що  вочерила,  синогорличко  моя?  —  Осьде  —  ох 
зіинї  лиіпенько  —  а  отце  и;о  мама  таке  наварила!? 
—  Грицю! 

(Грппь  убігає,  він  мече  всі  лпскн  з  стола  у  віква,  у  котрих 
и  одної  шибки  ниііас") 


')  В  автоґр.  перечеркнено :  лзя. 
-)  Церв,  було  в  автоґр. :  ззіепі. 
■"І  В  перводр. :  красуватпметь  ся. 

*)  В  первод}!. :  неначе ;  так  і  поправлено  чужою  рукою  в  ав- 
тографі. 

^)  В  перводр.:  немає. 


4з; 


Що  мама  отце  наварила  та  нааекла  за  ке- 
рпнню,  що  ми  би  від  неї  и  до  доби  вигнблп  ?  —  Хі- 
ба імама  ни  знає,  що  и  моя  Катрусечка  палкої 
криви  та  що  назі  ни  можна  їсти  нї  мяса,  ні  з  на- 
білу, ні  з  хліба  нічо',  хіба  лиш  одну  натинку  та  чі- 
рок,  а^)  то  такий  ріденькпії,  аби  від  одної  поро- 
шиночки  муки  до  другої  була  миля?  —  Запитай-ко 
тн^)  в  мами,  чи  она  вже  забула  то  кулачча  та  ті 
гарапники,  ию  я  учера  їп  надавав?^)  —  Окрім  го- 
ленького буракоііого  борщику  и  то  ниеоленого,'^)  аби 
минї  до  на  весну  нїчо'  ни  варилось!...  а  аж  від  ве- 
•сни  вітак  можна  по  деколи,  да  то  лиш  по  деколи  ! 
йатинки  ни  соленої   по   трішьки!  — чуєш?  — Руші 

(Грпць  пде.) 

А  теперь^)  спатоньки  підеді,  моя  сизокрилая. 
бо^)  завтра  рано  до  тестя  на  пропій !  ..  Там  то  вже 
набудемось  та  нагуляємось  до  волї  та  вже  до  волї ! 
а  я  собі  аж  три  гарапники  гадаю  з  собов  взяти!... 
Лиш  ни  їсти  минї  там,  душко,  нічого  в  світочку, 
що  би  могло  тобі  на  кров  зашкодити!  —  Ти  вже 
чула/)  що?  —  Най  другі  собі  напихають  ся  та  на- 
жльоґують  ся,  а  ми  собі  будемо  лиш  чистенької  та 
холодненької  водички  !  А  теперь  підемо  спати,  моя 
перепілочко  ! 

(Тягне  Катрю  з  землі  и  кочує  штовханцями  о  перед  себе. 
І'ринь  уходить  по  хвили.) 

Г  р  и  ц  ь. 

Як  він  її  тусанами  та  голодом  насмерть  ни 
-заморить,  то  най  мене  зве,  як  хто  хоче !  —  А  що 
вже  їй  гарно  постелив,  то  аж  минї  самому  за  нев 
банно!  —  на  борзну  стара  дїрава  веріточка,  у  зго- 
лови  кулак  :  спи  голубко,  коли  тобі  голодні  хочесь ! 
—  Та  кобп    хоть    давав    спати  ?  —  А  то  в  одно  їй 


' )  В  автоґр.  перечерк.  :  й. 

■-)  В  автоґр.  перечерк  :  ся. 

■';  В  автоґр.  переречерк. :  за  такий  самий  спосіб? 

*)  В  перводр. :  нееоленого. 

■')  В  перводр. :  тепер. 

•^^  В  перводр.  пропущено:  бо. 

'')  В  автоґр.  переч. :  першь. 


■188 


торанить  про  горячу  кров  та  про  яквйсь  там  пал- 
кий потрюх  чи  що,  та  в  одно  ї^)  наказує,  аби  ні- 
чого ни  їла,  бо  н  те,  н  те,  и  те*)  могло  би  ї  зашко- 
дити, одним  словоаі :  усе  би  ї^)  могло  зашкодити, 
лиш  хіба  одна  вода  нї.  II  то,  каже,  що  ме  ще  птв'') 
до  Садиґури  до  дохторя  та  питати  меть  ся,  кілько 
води  на  днипу  можна  пити,  аби  кров  ни  бурити. 
А  в'на  сердешна  ні  пари  з  усг !  —  лиш  по  слї- 
зоньцї  нищечком  утерае,  тай  тількі.  Я  кажу:  дипа 
тай  от  иіо !  —  А  там  хто? 
(Катря  убігає  крадьки.) 

К  а  т  р  Я . 

Гриці ку!  Голубочку!  коли  в  Бога  одного  ві- 
руєш, то  унеси  що  їсти,  бо  гину !  —  Таже  я  від 
учера  и  півкрішечкп  в  устїх  ни  мала,  ни  то  що !  — 
Йди  Грицьку !  йди  сизий !  Ни  забуду  тобі,  поки 
буду  ! 

Г  })  п  ц  ь. 

Є  гусочка  печена,  коли  позволите? 

Катря. 
Неси,  доля  би  ти  добра  !  неси  любий  ! 

Гриць. 

А  хлїбця  якого?  —  чи  житнього  міського,  чи 
юоже  колачика  пшеничненького? 

К  а  т  р  я. 

Що  сам  міркуеиі,  братчику,  лиш  неси  вже  Г 
—   Менї  аж  жовго  в  очех  з  голоду  !... 

Г  2>  и  ц  ь. 
А  може  би  гусочки  без  колачика? 


')  В  автографі  було  ііертічю:  і>і1 :  опісля  перечеркчіено  ру- 
кою автора:  ■]>  —  1  чужою  рукою  поправлено  на  :  її  —для  перводруку. 

-)  В  автоґр.  переч. :  знов. 

'')  В  автоґр.  було  перв.  •  Ьґі  —  опісля  поправлено  автором, 
на   Г.  =  і:  в  ііерводр.  проп^тено  се  слово. 

^)  В  автоґр.  було  первісно:  пю  пю  йти  ме. 


—  4:^9  — 

К  а  т  р  я. 

Нихай  буде  и  без  колачика,  лиш  неси  вже, 
соколику  !  Неси  сизпй  ! 

Гриць. 

Гм!  —  А  шоже  би  то  завадило  на  кров?  — 
То  хіба  колачпка  без  гусочки? 

К  а  т  р  я. 

Ох  ти  іірианахтемськиіі  чо}>тів  сину !...  То  иіі 
доста  вже  С}Феряіо  твоєму  ґаздї^)  божевільнооїу 
таке,  що  п  свому  батькови  рідному  з  роду  ни  су- 
Феряла,  да  ще  п  твоїлі  кепам  буду,  ти  жаборізе  со- 
бачий, нїчо'  би  с  тебе  ни  вивелось?  —  Руш  мниї 
зараз  с  иеред  очий,  бо  хоть  минї  з  голодів^)  и  ни 
до  баталії,  то  ще  тобі  таких  надаю,  що  й  ни  поне- 
сеш, старецької  ти  суки  сину !  —  Ох  ти  святий  от- 
че Николаю,  у  бідах  заступниче,  мижп^)  які  болсс- 
вільніїки  я  отце  дісталась?... 

Г  р  и  ц  ь. 

А  вам  иіе  хотілось^)  гусочки  ?  —  Таже  від  ні- 
чого в  світочку  так  кров  ни  бурить  ся  мат  бути,  як 
від  тих  прпанахтемських  печених  гусок!  Та  ще 
й  с  колачиками."') 

(Йде.) 

Кат  ря. 

Чи  се  я  ще  Катря  ?...  чи  се  я  ще  я !...  Чи  се 
ни  кара  велика  Господня  на  мене  упала,  аби  такі 
два  гарцизники  з  мене  до  останнього  збитки  били?... 
А  що  мене    нандуще    гризе,    то  те,  що  в  одно    чп- 


Ч  Переч.:  дурному  та. 

-)  Слова:  з  голодів  —  доііпеапі  над  рядком. 
'•'•)  В  автографі  поправлено  чуткою  рукою  :  меже  ;  так  і  в  пер- 
водруку. 

*)  в  автоґр.  первісно  було:  хотіло  ся;  так  і  в  перводр. 

■')  Слова:    та  ще  й  с  к"олачііками    —    в  перводр.    пропущені. 


—  440  — 

нпть  ся,  що  це  все  він  лиш  3^)  щирісінької  люби 
для  мене  роспадаесь?...  И  голодом  йіорнть!..  И  спа- 
ти ни  дає!...  И  все  лиш  про  ту  прианахтемську  го- 
рячу кров  торанпть!...  А  я  до  того  всего  ще  и  мов- 
чати мушу  як  та  стіна,  бо  прнанахтемський  гарап- 
ник з  руки  'йіу  ни  злазить!...  Ох  моя  спина!  мої 
плечі!  —  про  тусани  и  ни  згадуючи,  бо  їх  нїхто 
и  ни  перерахував  би!...  Годинонько  моя!...  Утікала 
6ех'-)  до  батька  —  так  знаю,  що  мене  на  дорозі 
здогонпть,  а  вітак...  ни  бійсь  Катре,  що  гарапник 
ни  і>іатн  мет-ця'^)  в  роботі,  а  то  ще  як?...^)  тан  бать- 
ко —  ми  би  мене  приіімив,  гадаєте?  —  Таже  в'нп 
ВСІ  на  мене  зрадились,  як  одно  ухо,  а  минї  нїчо'  ни 
осталось,  як  усему  рабдати,  та  ще  до  того  всего 
о  перед  людий  свою  біду  и  ни  вказувати,  бо  би  неї 
рзали^)  як  конї,  зо  сміху!...  Хіба  ти  лиш  оден  мене 
поратуеш  Нпколаю,  великий  чудотворче!... 

Василь. 

(Що  стояв  довгий  час  ніішькон  у  дверех  ) 

Так  Катрусечко !  так  єдина  моя!  —  гарно  так! 
Лиш  до  святого  отца  Николая  молись  та  поклони 
бий,  бо  нїхто  так  як  він  на  прутку  та  гостру  кров 
ни  помагає,  а  то  від  тогди,  від  коли  якогось  там 
анахтемського  Арію  у  морду ^')так  гарно  уцїдив, 
що  сердешньому  кров  и  носом  и  ротом  пішла.  Я 
сам  думаю  ему  за  то  молебень  наймити.  А  теиерь 
Катрусиночко  ти  моя,  сонце  зараз  заходити  ме,  то-ж 
ц  поїдемо  до  твоєго  бадечка   на  пропій! 


^)  В  перводр. :  ііз.  Попередпе  слово:  лиш  —  догшсане  в  ав- 
тографі над  рядком. 

-)  В  автоґр.  ііеречеркнсно :  утїкалабпм. 

"')  В  автоґр.  перечеркнено :  іш  мет  ся  мати. 

*)  Слова:  а  то  ще  як?  -  пропущено  в  автоґра()іі  —  а  опі- 
сля поміщено  у  приписці  під  текстом. 

^')  В  автоґр.  перечеркнено  тут  слова :  рзалп,  кажу  вам. 

*^^  В  перводр.  рот. 


-  441  — 

К  а  т  р  я. 

Ох  монї  лишенько!...  ааходитиме  ?  —  Таже 
оно  теперь^)  от  що  сходить? 

Василь. 

Коли  бо  я  хочу,  аби  теперь^)  заходило  ?  —  А 
доки  нн  заходити  діє,  то  и  до  батька  ни  поїдемо  !  — 
От  що !  — 

Катря. 

То  нихай  же  собі  и  заходить  здорове,  коли  тобі 
лиш  угодно !  —  Ох  минї  лишенько !  —  Пан  вель- 
можний далі  и  над  сонцем  старшувати  ме ! 

Василь. 

Ни  то  що  над  сонцем,  але  и  над  самим  Бо- 
гом! —  Хто  там  знов? 

(Старець  уходить.) 

Ох  дивись,  Катрусю  серденько,  яка  дівчина 
красна?  —  ще  шатбуть  лиш  ти  одна  така!...  Поцї- 
люїіже  її  зараз  та  привічай  мило,  бо  такої  молодо- 
стп,^)  такої  краси,  матбуть  и  на  світі  ни  мае.'^) 

Катря. 

(Цїліое  п  обнімає  старця.) 

Здорова  була,  дівчино!  —  Це  вже  и  справді' 
я  такої  красної  та  вродливої    панночки    не   бачила! 

—  Чия  ти  серденько?  —  відки  Бог  провадить?  — 
О  щастливі  ті  родичі,  що  в  їх  дворі  така  ягідка 
румяная  красовить  ся  ! 

Василь. 

Чи  ти,  Катрусечко,  лиш  ни  збожеволіла    отце? 

—  Відки    тобі    тут    в    Бога    дівчина    привиділась,^) 


'  І  В  перводр. :  тепер. 

■-)  В  церводр.:  тепер. 

•')  В  автоґр.  переч. :  та. 

*)  Перв.  було:  и  нп  має  на  світі. 

•'"')  В  автоґр.  було. :  привиділась  —  опікія  г  перечеріспено. 


—  4І2  — 


КОЛИ  01  це  старесевіКЕЙ  дінусь,  що  над  іробом  тря~ 
сет  ся?^)  —  Ох  це  все  від  тої  гострої  крввн,  чор- 
тяці бв  була!  —  Зараз  шині  перепроситп  дїдуся 
шановного,  що  его    сердешнього  так  н  перепудила! 

Ка  т  р  я. 

Прощайте  дїдусю,  бо  це  мннї  сонце  так  п  сій- 
нуло в  вічп,  що  минї  здавалось,  що  це  дівчина, 
а  це  дїдусь  старесенький.  Єй  Богу,  що  то  через 
сонце ! 

Василь. 

Як  ти.  утїнко,  брещеш !  —  А  де-ж  то  сонце, 
коли  то  зіі)онька  світовая  ? 

Кат  ря. 

Читеє  то...  зіронька  світовая.  Минї  язик  запутавсь. 

Василь. 

А  то  все  через  ту  гаспидзку^)  прутку  кров!  — 
Хто  видів,  аби  це  зоря  світила,  коли  це  сонїчко 
сіяє? 

К  а  т  р  я. 

Най  буде  сонце,  місяць,  зоря,  най  буде  про 
шене  п  гарбуз  або,  що  тобі^^)  самому  угодно,  лиш 
ХОДІМ  до  батька,  бо  я  тут  з  голоду  за})аз  гину,  про 
спаня  та  про  тусани  и  нп  згадуючи!^; 

Василь. 

Коли-ж  бо  минї  така  примха,  аби  дома  лиши- 
тись ?^)  —  Такої  примхи  у  мене  п  сто  раз  на  дни- 
ну, а  нїчпм  її  ни  вилїчпш,  як  велпков  прізьбою !  — 
А  то  все  через  ту  прпанахтемську  палку  кров ! 


^)  В  перводр. :  трясеїь  ся. 
-)  В  перводр.:  гасппдзьку. 
'■')  В  автоґр.  перечерк. :  лиш. 
*)  Первісно  було:  згадувавше. 
■')  Переч. ;  зараз  домів  вертатись. 


прошу  ! 


—  443  - 

К  ат  {)  я, 

Я  прошу,  Василю ! 

Василь 

Ще  краще ! 

К  а  т  р  я. 

Василечку,  я  прошу  ! 

Василь. 
Та  бо  ще  краще. 

Катря. 
Дорогий    та    любиіі    мій     Василечку.    я    ФаііпО' 

Василь. 
А   „пане'    ні? 

К  а  тр  я. 
Та  пане  мій  дорогий ! 

Василь. 
А  в  руку  поцїлювати  нї  V 

К  а  т  р  я. 
И  в  руку  поцїлюю ! 
(Цї.іює.) 

Чпму  би  я  свого    Господаря    у  руку    ни    поцї- 
лювала  ? 

Василь. 

Тп  моя  жоночка  кохана! 

(Цїлює  Кацао  гарне.) 

Теперь^)  до  тостя  на  пропій! 

(Всяспль  пхає  етарцевп  таляра  тай  пдуть.) 


^^  В  перводр  :  тепер. 


—  ш  — 

Старець. 

Коли  цї  0006  ни  божевільні  та  з  якого  набудь 
шпиталю^)  ни  впрвалпсь  та  нп  втїкли,  то  я  нп  ста- 
рець, але  від  жидівскої  цибулі  фіст!  —  Ни  богато 
бракувало,  то  були  би  мене  на  кружку  дївков  зро- 
били, тай  роби  тоди  що  хоч,  хоть  по  стінах  де- 
рись!...-) Ісусе  сине  Божий,  ратуй  нас!  —  від  го- 
лоду, від  повітря,  від  труса,  від  води,  від  вогню  !^) 
а  найпаче'^)  від  божевільних,  отаких  як  цї  двійко  — 
амінь ! 

(ІІде;. 

VI.  СХІД. 

{Світлиця  у  Тодореві'^/  хатї,  до  пропою  прибрана    ІІузпкчі  зачпнаюгь 

на  дворі  пропійньої    грати,    а  пропій    уводить   ся    яіс    звичай  з  по- 

двіря  в  світлицю  п,  столи  обходячи  співає.''^ 

Хміль  лугами,  хліб  ланами !  Ладо  !  ладо  ! 

Будем  брати  пропивали  ! 

Воли')  білі,  коні  гриві, 

И  дівчата  чорнобриві!  — 

Воли  сірі,  коні"  карі, 

В  молоді  в  слюбні®)  парі ! 

Воли  мурґі^),  конї  с  турків, 

Хто  ни  вженпвсь,  того  в  дурнії 

Воли  соби,  конї  ворі, 

в  нас  молода  краща  зорі  І 

Воли  чалі,  конї  білі, 

Всїгди  пропій  по  взсїлях!  — 


^  І  Пере,  було  в  автоґр. :  з  якого  шпиталю  ппбудь. 

-)  В  автоґр.  первісно:  дересь  —  поправлено  опісля  чужою 
рукою  на :  дерись :  так  і  в  перводруку.  Ми  лишаємо  поправку :  де- 
рись, бо  форма  дересь  .має  иньиіе  зиачінє. 

^)  Тут  переч,  слона  :  від  води. 

*)   Переч,  в  автоґр.  слова:  за  все. 

•'')  В  перводр. :  Тодо])евій ;  так  поправ.7ено  і  в  авгоґрафі. 

'•)  Перв.  було:  гі  співає  столи  обходячи. 

')  Б  перводіх  хибно:  волі. 

^)  В  перводр.:  слюбній:  так  поправлено  і  в  автографі. 

-')  В  первод]!. :  мурті. 


То  дір. 

Весела  вазі  розмова,  панове  пропійцї !  А  впна 
та  меду  як  ни  достатчу, ^)  то  бийте  горн  без  мпло- 
сердия,  а  про  шене  в  всі  швбо  у  вікнах.  О...  стат- 
чив  би  я  ни  тілько  меду  та  вина,  коби  то  я  знав, 
як  там  мої-)  сердешній  Катрі  пропивавсь  І...  Мат- 
бути  пе  те^)  пиво,  що"^)  собі  наварила,  я  тому  ни 
винен. 

(На  дворі  чути  два  набої.) 

Що  там  знов  за  примха?  — 

(Дружба  убігає.) 

Дружб  а. 

Чудо,  батьку  Тодоре,  чудо  !  —  від  учора  нїчо' 
тут  и  ни  дїєсь,^)  як  чуда!  —  їде  вашя'^)  Катря  з  Ва- 
силем, та  як  їдуть !...  у  препишнім  німецькім  рид- 
вані, шторьма')  кіньми,  а  з^)  панства  молодих  зо- 
лото аж  капає  !...  Да  то  нп  велике  чудо,  бо  с  кого 
золоту  и  капати,  як  ни  с  такої  богацької  пари  ?  — 
Да  то  чудо,  що  сидя  собі  у  купцї  та  голублять  ся, 
як  синогорличок  парка.  Нїчо'  ни  діють,  як  голубять 
ся,')  та  цїлюють  ся,  та  обнімають  ся  !...  А  за  ними. 
у  другім  ридвані,  їдуть  ваші  свати,  да  такі  вже 
веселі,  такі!...  ниначе^*^)  закупили  села!  —  Чудо^^) 
тай  годї!  — 

(На  дворі  чути  другі  два  набої.) 

А  озьде  в'ни  сами  здорови!^-) 


')  Пер.  було  в  автоґр. :  достарчу. 

"-)  В  автоґр.  поправлено  мабуть  рукою  автора:  моїй:  так  і  в 
яерводруку. 

^)  Перв.  було.:  таке. 
*)  Переч.:  як. 
■')  Перв.  було:  дїєт  ея. 

")  В  автоґр.  поправлено:  ваша;  так  і  в  перводруку. 
')  В  перводр. :  штпрма. 
^)  В  перводр. :  с. 

'■*)  В  автоґр.    поправлено    чужою    рукою:    голублять   ся;    так 
в  первод}іуку. 

^"і  В  перводр. :  неначе. 

^1)  Переч.:  калсу  вам. 

^-)  В  автоґр.  і  в  перводруку  поправлено:  самі  здорові. 


—  ии  -- 

(Василь  с  Катрев,  а  Дмитро  з  Веклов  уходя.]') 

Василь. 

Щастя,  здоровя  с  ііропобді,  панство  молоді!  — 
А  ви,  бадечку,  як  собі  Д}жі?  —  А  ви,  брат- 
чики? —  — 

(Василь  витаєть  ся  з  усіма  п  сїдає  собі  коло  Йвана  та  Штефана,^) 
а  Катря  коло  Олени  та  Сені.  Катря  зачпнає  зараз")  їсти  ц  їсть, 
але  все  поглядаючи,  чи  Ьаспль  пе  впдпть,*і  аж  до  кінця  цего'') 
сходу  а  Олена  ц  Сеня  вііходя  пишьком')  зза  стола  и  йдуть  у  по- 
близьку кімнату. 

Славю'^)  Бога,  що  вас  здорово  та  мирно  усїх 
вижу ! 

Тодір. 

Сідай,  сину  мій,  будь  ласкав,  а  ви  з  нами, 
свати*)  наші  годні  та  дорогі!  —  Якого  би  тою  вин- 
ця вам,  любі?  волоського  чи  угорського?  —  Я 
знаю,  що  свашечка®)  люба  отцего^'^)  солодкого  по- 
зволя !  —  ану-ко  зо  мнов  свашечко,^}  тай  ви  сват 
ку,  за  здоровя^^)  наших  молодих!  —  да  лиш  бою 
ся,  що  моя  Катря  вам  ннугодна^-)  буде  так  услу- 
гувати, як  би  то  я  рад,  та  як  би  діое  серденько  ба 
жало !  —  А  хоть  п  ни  вдасть  вам  моя  дитина  яким 
словом,  то  змилуйтесь,  майте  увагу  на  ню !  —  она 
ще  покорить  ся.  Як  тої  приповідки  :  ^^)  „з  молодого 
можна  зробити  и^^)  сякого  и  такого!" 


'  ^  В  перводр. :  уходять. 

-)  в  перводр. :    Огефана ;    так  і  поправлено    в    автоґрафі. 
^)  Переч:  халасуючи. 

*)  Слова:    але    все    поглядаи«чп,  чи  Василь  не  епдпть  —  до- 
писані автором  пізнїґіше.  над  ]іядком. 

'Ч  В  перводр.:    сего;   так   поправлено  і  в  автоґрафі. 

'■)  „         і  в  поправці  авіоґр. :  нишком. 

')  „  ,  „  Славлю. 

")  Переч,  в  автоґр.  тесті. 

'■')  В  перводр.  хибно:  сватечка. 

'")  „         1  в  поправці  автоґр.:  отеего. 

")  „  п  г  г  здоровля 

'-)„,,  ,.  пе  годна. 

1")  ,,  у,  ,.  ,.         як  тая  приповідка. 

'  *)  В  автоґр.  переч. :  сято. 


—  44/ 


В  є  к  л  а. 

А  мп  ваді  кажеаіо,  сваточку^)  ліобиїї,  що  ми 
з  роду  —  пї  Василеви  лїіішеї-)  долї,  ні  нам  лїп- 
шеї'-')  невістки  у  Господа  Бога  нн  благали,  як  отце^; 
нам  Милосернпії  дарував.  II  будемо  ему  тим  дуще 
дякувати,  що  то  всьо,  що  про  вашу  Катрю  люде^) 
«лавнли,  чиста  ниііравда.  Бо  такої  тихої,  любої,  по- 
кірливої, услухинньої,^)  прихплньої  дитини  и  на  СВІїї 
ни  має,  ни  то  що...^*) 

Дружба. 

(що  в  одно  Катрп")  прпзераєсь^]    та    мимохіть    глумпть    ся:) 

Чудо,  клжу  вам,  чудо ! 

Василь. 

(що  досії  з  ІІваиом  та  ПІтефаном'']  ув  одно  нпиіьком'") 
(розмовляв :) 

Ти  нн  віриш,  брате?  —  заложім  ся! 

11  в  а  н. 

Я  кладу  сто  чирвонних !  — ^^) 

ШтеФан.^) 
А  я  двісті ! 

Василь. 

А  я  вам  кождому  у  двоє  тілько,  як  утратю  !^-) 
—  Катре  !  — 


1)  в  автоґр.  переч. :  теетечісу. 

■-)  Переч.  :  иншеї. 

")  В  перводр. :  отеє. 

*)  В  автоґр.  слово:  .іюде  —  допис<яне  над  рядком. 

'')  В  автоґр.  поправлено  чужою  рукою:  услужвьої  —  опі- 
сля привернено  знов  таку  форму,  яку  мп  друкуємо  і  яку  бачимо 
і  в  перводруку. 

'')  в  автоґр.  було  первісно:  ни  має  на  світї,  як  нашя  неві- 
сточка дорога. 

')  В  перводр.:  Катрі. 

^)  „  призпраєсь,  —  така  поправка  і  в  автоґрафі. 

'')  „  Стефаном. 

^")  „  нишком. 

^')  „  червоних. 

'^)  я  і  в  поправці   в  автоґр.:   утрачу.    В    авгоґр. 

переч.:  пріграю. 


—  448  — 

(Катря  тручає  всіх,  що  коло   неї  сидя,  п  біжить  до  Василя), 

Дружба, 
Чудо  !  —  а  я  по  кажу,  що  чудо  ? 
Василь. 

Та  хустка,    Катре,    що    ти    нев    підвилась,  по- 
гана. Д'  земли  з  нев,  абих  її  и  на  очи  ни  видів  !  — 

(Катря  так  робить.) 

А  теперь  ще  чобітьпиі  ту  хустку  погану! 

(Катря  слухає.) 

Дружба. 

Чудо!  —  єй  Богу  —  чудо!  — 

П  в  а  н. 

Дружбо  !  — 

Дружба. 
Я  є!  - 

II  в  а  н. 

Йди,  клич  пшнї  зараз  мою  жінку  !   — 
Ш  т  ЄФ  а  н. 


Тан  мою !  — 

(Дружба  йде.) 


Тодір. 


II  я  вже  скажу,  що  чудо !  ^)    —    А  и  це^)  що 
інпжи^)  вами?  —  чи  лиш  ни  заліжка? 

Василь. 

Заліжка,  бадечку,"*)  а  то  така :    у    кого    з    нас 
трьох  жінка  послухиннїща?  ^) 

(Дружба  входить.) 


1)  Ті  слова  дописані  автором  над  рядком. 

-)  В  перводр.  і  в  поправці  автоґр. :  се. 

•')  В  перводр.:  меже. 

*)  В  автоґр.  перв.  було:  батьку. 

-'■)  Перв.  було:  иослуханнїщая. 


^  449  - 

Йван  и  ШтеФан.^) 

А  що?   - 

Дружба.. 
Ни  хочуть  йти. 

Йван  и  ШтеФан.^) 

Що  кажуть  ?  — 

Дружба. 

Кажуть,  що  тогди  прийдуть,  коли  їм  ся  схоче, 
а  ни  тогди,  коли  вам  забагаєсь.  От  що  ! 

Василь. 

Катре!  —  Біжи  та  прижени  минї  твої  нппо- 
слушні-)  сестри  зараз  д"ут  о  перед  себе!  -  Що  то 
має  таке^)  бути  ? 

(Катря  біжить.) 

Дружба. 

Чудо!  -  таке  чудо,  що  и  святпії  Пиколам  та- 
кого ни  умалює ! 

Йван. 

Це*)  справді  чудо ! 

Ш  теФа  н.^) 

Велике ! 

Тодір. 

Низмірковане! 

(Катря  уводить  Олену  и  Сеню.) 

Василь. 

Тепер,  навчи,  Катре,  твої  сестри  ледащі,  як  онп 
мають  своїх  аіужів  слухати  та  шанувати! 


')  В  перводр.  і  чужій  поправці  в  автоґр. :  Стефан. 

-)  Перв.  було  в  автоґр. :  нипослухпнні. 

^)  Перв.  було  такого  : 

*)  В  перводр.  і  в  чужігі  поправці  в  автоґр.:  Се. 

ПИСАННЯ   ФЕДЬКОВИЧА   ПІ,    1.  2У 


—  450  — 

Йван. 

У    мене    вишанувала    з\)    кармана    сто     чнр- 

В0ННИХ.2) 

Ш  ТЄФ  ан. 
А  в  мене  двісті ! 

Сен  я. 
А  ти^)  в  тристо  дурень,  на  таке  залежатись. 

Ол  єна. 
А  вашець  у  штиристо !. 
К  а  т  р  я. 

А  ти  за  всі,  твоєго  мужя  ни  слухати !  —  Він 
оден  тобі  пан  !  *)  Він  оден  тобі  закон !  Він  тобі  и  тато, 
и  мама,  и  брати,  сестра,  и  дружина,  бо  ти  ему  одному 
прицягала,^)  а  то  до  гробньої  дошки. ^)  Добре  тобі 
з  готового  п  зварити,  и  спечи,  и  зготовити,  да  хто  про 
теє  старавсь?  —  ни  муж?  —  Добре  тобі  в  побиті') 
хаті  та  у  прибрані*)  світлици  гуляти,  да  хто  на  ню®) 
стараесь?  —  ни  муж?  —  Добре  тобі  в  коралях  та 
в  намистах  мижи^*^)  людьми  красуватись  та  чести 
приймати,  да  зза  кого  отце?^^)  —  ни  зза  мужя?^^) 
—  А  хто  гримаєть  ся  дорогами  та  чужинамн,  аби 
тобі  всього  добра  придбати  ?  —  ни  муж  ?  Або  хто 
тебе  від  усілякої  зниваги,^^)  від  усілякої  пригоди  та 
напасти    заступає:    ни    муж?  —  Ноги    'му    мий    та 


О  В  перводр. :  с. 

-)  „  червонних;  так  і  в  чужій   поправці  в  автоґр. 

'')  „  пропущено  слова:  А  ти. 

*)  „  пропущено  слова :  Він  оден  тобі  закон ! 

ь)  „  присягала ;  така  й  чужа  поправка  в  автоґр. 

'')  В  автоґр.    в    слові:    дошькп  —  буква  ь  після  ш  —  допи- 
сана над  рядком,  опісля  перечеркнена. 

')  В  перводр.:  побитій;  такай  чужа  поправка  в  автоґр. 

'")  В  перводр.:  прибраній;  так  і  поправлено  в  автоґр. 

'')  Так  в  автоґрафі;  в  перводруку:  її. 

^")  В  перводр.:  меже;  така  й  чужа  поправка  в  автоґрафі. 

")  „  отеє. 

1^)  „  мужа. 

'"')  „  зневаги. 


—  451  - 

купіль  пий  твоєму  добродїтелевп,  твоєму  старанни- 
ково/)  твоєму  заступноковп,  що  про  твоє  добро  день 
и  ніч  журоть  ся,  2)  без  устанку  клопочить  ея,^)  аби 
тобі  лиш  добре  було  та  аби  твоя  голова  супокійна! 

—  Може  ти  стараєш  ся  податком,  або  шарварком, 
або  поголовщинов,  або  хлібом  або  солев?  —  О! 
сліди  'му  продувай  та  пером  коло  него  ходи,  аби 
и  пів  мінути  дорогого  єго*)  припочивку  ни  збавити ! 

—  Жінка  без  мужя,^)  то  солома  без  колбся ! 

Василь. 

(Мече  від  себе  гарапник.) 

Браво,  Катре !  браво,  дружино  моя  люба !  — 
Таким  мужем  и  я  тобі  буду,  а  ти  мпнї^)  таков  жоно- 
йов,  и  буде  світ  нашему  милому  трнваню  завидувати  І 

—  Або  хіба  є  де  що  кращого  в  світї,  як  де  розумний 
муж  и  розумна  жона  о  взаємне  добро  посполу  ста- 
раїоть  ся  и  таким  способом  своє  и  свої')  семї  ща- 
стє  Фундують,  котре  то  щастє  є  найкраще  цего^)  сві- 
та, бо  благословенниє')  Господнє  на  нїм  полагае'?  — 
У  сему  житю,  у  сему  світі  є  нужди  много,  жури 
много,  лиха  много,  де  чоловік,  обмахуючись  та  обї- 
даючись,  сто  раз  на  день  кривавим^")  потом^^)  обли- 
ваєсь:  ^-)    чи-ж  ни  має  він    хоть  у  своїм  халаши,^^) 

^)  Нерв,  було:  старункови. 

■^)  Пер.  було :  стараєсь. 

^)  В  перводр. :  клоиочеть  ея ;  так  і  поправлено  чужою  ру- 
кою в  автографі ;  первісно  було  в  автоґр. :  стараєсь. 

*)  Тут  перечеркнено  зачате  слово:  суп  (очинку). 

^)  В  перводр.  мужа;  така  й  чужа  поправка  в  автоґр. 

'^)  В  перводр.:  мені. 

' )  В  перводр. :  своєї ;  так  поправлено  рукою  редактора  і  в  ав- 
тоґрафі. 

*)  В  перводр. :  сего. 

^)  В  автоґр.  поправлено  чужою  рукою:  благословеннє ;  так 
і  в  перводруку. 

'")  Так  було  первісно  в  автоґрафі;  опісля  поправлено  чужою 
рукою :  крівавим ;  в  перводр. :  кровавпм. 

^*)  Так  поправлено  в  автоґрафі  чужою  рукою ;  первісного 
тексту  під  поправкою  не  можна  докладно  розпізнати;  мабуть  було: 
пітєм;  в  ТІМ  слові  буква  і  виступає  виразно,  закінченє  слова  —  за- 
мазане. 

1'-)  В  автоґр.  було  первісно:  обливає;  опісля  дописано  мабуть 
чужою  рукою  букви:  сь. 

І'')  В  перводр.  хибно:  халати. 


—  452  — 

хоть  у  свої^)  семї,  хоть  при  свої^)  дружині"  того 
щастливого^)  куточка  мати,  де  би  вііг,  ниначе  то 
зело  згорене,  на  росї^)  відволбднути?  ^)  —  А  з  дру- 
гого боку:  чи  сміє  муж  або  чи  може  вів  таке  су- 
млїне  мати,  аби  свою  вірну*')  дружпну,  що  про  его 
вигоду  щиро  старавсь,  так  занидбуватн,')  як  де  які 
мужі  чиня  ?  ^)  —  Хіба  жінка  вже  невільниця  вічна, 
аби  муж  по  цілих  ночах  корчмами  та  кат  зна  де 
сидів,  а  она  світа  божего  хіба  тілько  виділа,  що 
в  вікно? —  а  діждавшесь^)  нарешті  честньої  свої^") 
голови  з  похмілля^^)  —  ще  его  борбоси  вислухала? 
—  А  вітак^-)  ще^^)  дивуеть  ся,  що  бідна  жінка  збі- 
сноватїе !...  Як  би  так  с  човіком  хто  обходивсь,  то  ни 
то  що,  аби  збіснуватїв,  а  таки  би  зовсім  одурів! 
На  відвороть^^)  знов,  як  и  жіночка^^)  лукава  при- 
дасть ся,  що  чоловіка  як  та  ржя  зелізо  доїдає,  то 
учіть  ся  від  мене,  як  козам  роги  виправляють! 

(Усі  плещуть  у  ДОЛОНП.) 

Заслона  паде. 


')  В  перводр. ;  своїй. 

-)  В  перводр. :  своїй. 

■^1  В  перводр.:  щасливого;   така  й  чужа  поправка  в  автоґр 

*)  В  автоґр.    була    первісно    протннка  після  слова:    згорене 
опісля  перечеркнено  її,  а  покладено  після  слова:  на  росі ;  ми  за  дер 
жуємо  з  огляду  на  зміст  —  первісну  інтерпункцию. 

■"Ч  Так  в  автоґ}х;  в  Сторонцп  —  Путилові  чув  я  иньший 
виговір  сего  слова:  відвологнути  (се  є  форма  т.  зв.  «другого  пов- 
ноголосу*.) 

'"')  В  перводр.:  вірню. 

')  В  перводр.:  занедбувати. 

^)  В  автоґр.  переч.:  занпдбують. 

")  В  перводр.  :  діждавшись. 

"')  „  своєї. 

")  „  с  похміля. 

'^)  „  відтак. 

'^)  „  ше. 

'*і  Тут  переч,  слово:  Да;    слова:    На  відпороть  —  доппсано 
над  рядком. 

^'')  В  перводр.  хибно  :  жіночки. 


—  453  — 


Федьковичева  »фрашка«  »Як  козам  роги  виправляють<-  була 
мабуть  написана  в  р.  1872.  і  надрукована  тогож  року  в  часописі: 
» Правда  —  письмо  літературно- політичне,  під  ред.  Д-ра  Олександра 
Огоновского«,  у  Львові  (Ч.  У,  д.  '5  [27]  серпня  стор.  210 — 220; 
ч.  VI,  д.  15  [27]  вересня,  стор.  2о9 — 269;  ч.  \ІІ,  д.  15  [27] 
жовтня,  стор.  сОЬ  —  810.)  Твір  сей  вийшов  також  окремою 
відбиткою  у  Львові  р.   1872,  стор.  28.  Н-кн. 

Автоґра(|і  цілої  сеї  драматичної  фраииш  неповний.  ІІериіі 
два  »сходи«  'З  виїмкою  кінцевих  Н.  строф'  —  не  переховали  ся. 
Були  вони  приміщені  на  3-х  аркушах.  Почавши  від  четвертого  ар- 
куша, маємо  вже  автограф.  Писаний  він  на  5-ох  аркушах  або  ІО-ох 
листах  сірого  канцелярийного  паперу     -  і  займає  ІУ  сго})ін  письма. 

—  Атрамент  фіолетовий.  Почерк  як  у  всіх  автографах  Федьковича 
виразний.  У  тексті  бачимо  поправки  двоякого  роду:  одні  походять 
від  автора,  другі  мабуть  від  тодїшного  редактора  »Правлп«.  Сам 
автор  всюди  поперечеркував    букву  т>,  якої  уживав   на  кінці  слова 

—  і  декуди  робив  деякі  зміни  у  висловах.  Поправки  редакцпйні 
відносять  ся  до  правописї,  —  і  по  більпіій  часги  схожі  з  дру- 
кованим текстом.  Лиш  декуди  пороблено  поправки  безпосередно 
в  перводруку  —  а  не  в  автографі.  Усї  ті  зміни  і  поправки  ми  від- 
мічуємо    Про  правопись  автоірафу  говоримо  в  передньому  слові. 

Стор.  їй.  автографу  перечеркнена  олівцем  —  із  припискою  : 
»К.  б.  доси.«,  а  на  стор.  14.  подано  рукою  автора  на  ново  наголовок 
фрашки  з  редакто{)ською  приміткою:  (копець.  Ті  приписки  пороб- 
лено з  огляду  на  друкарню  -  і  редакцию  » Правди*.  На  порожній, 
20.  стороні  послідного  листу  бачимо  приписку :  Автограф  Федько- 
вича »Як  козам  роги  виправляють?».  «Автоґраф  Юрія  Городенчука 
Федьковича  шісателя  малоруского«  —  і  підпис  нечиткий  —  мабуть 
Л.  Гузара.  На  стор.  18.  зазначено,  що  автограф  сей  передав  Нау- 
ковому Тов.  ім.  Шевченка  п.  Роман  Гузар,  р.  1У02. 

П.очаток  »і1)раіпки«  т.  є.  перші  дві  відслони  друкуємо  з  пер- 
водруку' дальші  з  автоГраі|іу. 

Первовзір  Федьковичевої  фрашки,  Шекспірова  комедия,  пе- 
реложена  П.  Кулїіпем  п  н.  » Приборкана  Гоструха»  вийшла  з  пе 
редмовою  і  поясненими  Дра  їв.  Франка  у  Львові  р.  1900.  У  перед- 
мові на  стор.  Х1\'.  помістив  видавець  також  замітку  про  перерібку 
Федьковича. 


друкарські  похибки. 


Стор. 

Ряд. 

Надруковано : 

Має  бути 

0 

6 

3   Д0.1. 

що-б 

щоб 

8 

8 

3  гор. 

тоді 

тогдї 

;•};{ 

6 

3   Д0.1. 

печенїжцнскі 

печпнїжннскі 

т 

2 

^ 

печннїжиргана 

Печпнїжина 

■67 

Ш 

,. 

армашівну 

Армашівну 

■іо 

ІЗ 

_ 

князь 

А  князь 

58 

24 

3  гор. 

лековірну 

легковірну 

74 

9 

3  дол. 

стоїть 

стоїт 

і  їй 

6 

3  гор. 

Єзуіт 

єзуіт 

121 

4 

, 

помагай 

помотай 

І27 

12 

^ 

твої,  очи  як 

твої  очи,  як 

1і(з 

13 

Подай,  їх  доле 

Подай  їх,  доле. 

159 

11 

3  дол. 

доушя 

душя 

160 

5 

3  гор. 

Щ 

ПІО 

166 

12 

п 

черемшуї 

Черемшу 

166 

13 

я 

сегоднїшно 

сегоднішної. 

190 

8 

» 

пропалась 

пропала'сь. 

198 

7 

я 

пропущено  слово: 

Джімір. 

224 

18 

3  дол. 

ТІОТОСТН 

лютостп. 

233 

16 

я 

внстулає 

виступає 

216 

9 

3  дол. 

шабіо 

шаблю 

249 

11 

)) 

смеркового. 

смерекового 

260 

16 

3  гор. 

0  голов 

0  голов 

269 

3 

3  дол. 

з'пиняєсь 

з"ушіняєсь 

276 

4 

3  гор. 

роспускаєсь 

роспукаєсь 

296 

1 

я 

враз  вами 

враз  3  вами. 

298 

20 

3  дол. 

секретарь 

Секретар. 

326 

16 

3  гор. 

потеряв 

потеряв ! 

333 

13 

3  дол. 

ніжні 

ніжні 

іЬо  — 


Стор. 

Ряд. 

Надруковано : 

Має  бути 

:5С2 

7  3  гор. 

Дзінко 

Дзвінко 

:і()7 

10  3  дол. 

коліна 

коліна 

88;} 

11  3  гор. 

Дванацята 

Дванацята 

885 

2  3  дол. 

тядне. 

тягне. 

:}88 

14      „ 

як  так  та 

як  та 

397 

12  3  гор. 

П))0СЇТ 

простїт 

407 

11  3  дол. 

ггсігіе/ 

икігіег 

•420 

17  3  гор. 

Катра 

Катря 

431 

2       „ 

присягати 

прицягатн. 

431 

3       „ 

прицягатн 

присягати. 

РЬЕА$Е  00  N07  НЕМОУЕ 
САН08  ОН  81ІР8  РНОМ  ТНІ8  РОСКЕТ 

иМІУЕН8ІТУ  ОР  ТОНОМТО  ІІВНАНУ