(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Dubove lysti︠e︡: alʹmanakh na zgadku pro P.O. Kulisha"

Соо^іе 



ТЬік ік а (1і§і[а1 сору оґ а Ьоок іЬаі \уак ргсксгуоіі ґог §спсга[іопк оп ИЬгагу кЬсІуск Ьсґогс іі \уак сагсґиііу ксаппоіі Ьу Ооо§1с ак рагі оґ а ргоіссі 

Іо таке (1іе адогШ'к Ьоокв иіксоуегаЬІс опііпс. 

її Ьав вигуіуеи \ощ епои^ Іот Иіе соругі^Ьі іо схрігс аікі іЬс Ьоок Іо спісг іЬс риЬИс иотаіп. А риЬИс иотаіп Ьоок ів опе Іііаі адав пєуєг виЬ]сс[ 

Іо соругі^Ьі ог адЬове 1е§а1 соругі^Ьі Іегт Ьав ехрігаї. \\'ЬсіЬсг а Ьоок ів іп іЬс риЬІіс иотаіп тау уагу соипігу Іо соипігу. РиЬИс иотаіп Ьоокк 

аге оиг ^аіе'Л'аув Іо Іііе раві, гергевепііп§ а адеаНЬ оґ Ьівіогу, сиішге ап»! кпо'Л'Іеи^е ІІіаГв оґіеп Шйїсиїї іо (іівсоусг. 

Магкв, поіаііопв ап»! оіііег таї^іпаїіа ргевепі іп Іііе огі^іпаї уоїите 'Л'іИ арреаг іп Іііів йіе - а гетіпйег оґ іЬів Ьоок'к Іоп§ іоигпсу ґгот іЬс 

риЬІікЬсг Іо а ИЬгагу аікі Гтаїїу Іо уои. 

ІІ8а§е §иМе1іпе8 

Ооо§1с ів ргоиіі Іо рагіпсг вдіїЬ ІіЬгагіев Іо йщійте риЬИс иотаіп таїегіаїв ап»! таке Іііет щійеіу ассеввіЬІе. РиЬИс иотаіп Ьоокв Ье1оп§ іо іЬс 
риЬІіс ап(1 \ус агс тсгсіу іЬсіг сивЮйіапв. КєуєШієієвв, Оіів адогк ів ехрепвіуе, во іп огйег Іо кеер ргоУІ»1іп§ Іііів гевоигсе, 'А'є Ьзує Іакеп вісрв іо 
ргсуспі аЬивс Ьу соттсгсіаі рагіісв, іпс1и(1іп§ р1асіп§ ІссЬпісаІ гсвігісііопв оп аиіотаїсіі ^ис^уіп§. 
\\'с аіво авк іЬаі уои: 

+ Маке поп-соттегсіаі и5е о/іке_(іІе5 \\'с (1сві§пс{і Ооо§Іс Воок ЗсагсЬ Гог ивс Ьу іпіііуіііиаїв, апії \ус гсцисві іЬаІ уои ивс іЬсвс Гіісв Гог 
регвопаї, поп-соттегсіаі ршровев. 

+ Ке/гаіпрут ашотаїей диегуіп§ IX) поі веп»! аиіотаїаі цисгісв оГ апу вогі іо Ооо§1с'в вувіст: ІГ уои агс соіі(1исІііі§ гсвсагсЬ оп тасЬіпс 
Ігапвіайоп, оріісаі сЬагасІег гесо^пійоп ог оіііег агеав адіїеге ассевв Іо а 1аі§с атоипі оГ ІсхІ ів ЬсІрГиІ, рісавс сопіасі ив. \\'с сіісоига§с іЬс 
иве оґ риЬИс иотаіп таїегіаїв ґог іііеве ригровев ап»! тау Ье аЬІе Іо Ьеір. 

+ Маіпіаіп аіігіЬиіюпТЬе Ооо§,\е "адаїегтагк" уои вее оп еасЬ йіе ів еввепііаі Гог іпґогтіп§рсорІсаЬоиі іЬів ргоіссі апсіЬсІріп§ іЬст Ипсі 
аишііопаї таїегіаїв ІІтгои^Ь Ооо§1е Воок ЗеагсЬ. Ріеаве йо поі гетоуе іі. 

+ Кеер І! Іе^аі \\'ЬаІсусг уоиг ивс, гстетЬег Іііаі уои аге гевропвіЬІе ґог епвигіп§ іЬаІ вдЬаІ уои агс да'іщ ів 1с§а1. Во поі аввитс іЬаІ ]ивІ 
Ьссаивс \ус ЬсИсус а Ьоок ів іп іЬс риЬІіс иотаіп ґог ивегв іп іЬе Шііе»! Зіаіев, Іііаі Іііе адогк ів аіво іп Іііе риЬІіс иотаіп ґог ивегв іп оіііег 
соипігісв. \\'ЬсіЬсг а Ьоок ів вІіИ іп соругі^Ьі уагіев ґгот соипігу Іо соипігу, апії адс сап'І оґГсг §иі(1апсс оп адЬсіЬсг апу вресійс ивс оґ 
апу вресійс Ьоок ів аІІо'А'е»!. Ріеаве йо поі аввите Іііаі а Ьоок'в арреагапсс іп Ооо§1с Воок ЗсагсЬ тсапв іі сап Ьс ивої іп апу таппсг 
апу^кеге іп іЬе адогШ. Соругі^Ьі іпґгіп^етеШ ИаЬіИ^ сап Ье циііе вєуєгє. 

АЬои( Ооо^е Воок ^агсЬ 

Ооо§1с'в тіввіоп ів іо ог§апі^:с іЬс \уогИ'в іпґогтаїіоп апсі іо такс іі ипіусгваїїу асссввіЬІс апсі ивсґиі. Ооо§1с Воок ЗсагсЬ Ьсірв гсасісгв 
(Іівсоусг іЬс вдогМ'в Ьоокв \у1іі1с 1іс1ріп§ аиіЬогв апії риЬИвЬсгв гсасЬ псл аиЛспссв. ¥ои сап всагсЬ іЬгои§Ь іЬс ґиіі ісхі оґ іЬів Ьоок оп іЬс \усЬ 

аі |Ь.1і1ір : //Ьоокв . доодіе . сот/| 



иііи-і-і, 

393Х 



А %\Н. їо іКе 

ІЛсгаіпіап соїіесііопк Ітот 

МІСНАЕІ ВАгАМ$К¥ 

НагуагЕІ СоІІе^е иЬгагу 



ІЖКАШІАК ВА2Аа 

2329 СаАУЬШС АVЕN^Е 

0ЕТК01Т, М1СН. 



Ау 



Б О В Є Л ЬІ С Т Є. 



$ -♦ » 



л 



дубове льістє 



Альманах!) на згадку про П. 0. Кулиша. 



Упорядкувальї: 
М. Чернявсьхьій, М. Коцюбинський, Б. Гринченко. 



Зі чотіїрьма портретами Кудишевьіхи та зі налюнкани 
його хати, похорону й ногиди. 



У Киивії. 1903. 

Зь друкарки Петра Барського, Хрещатьїкі, № 40. 



ЦККА1№А.Н ВАХАК 

2329 СЯАУЬІМС АУЕНиЕ 

РЕТК01Т, ШСН, 







Дозволено цензурою. С.-Петербургь, 18 Сентября 1902 года. 




« 
•/ 






ч^ 




|о чишіві. 



ьідаючьі сей альманахь на згадку про славетного діяча 
вкраинського письменства, годиться нагадати читаче- 
ви про того, кого зибралися люде пошанувати своєю 
працею, та й сказати за що саме вони його шанують. 
Хочь и не вси ще Кулишеви твори повидрукбвувано, 
та все жь найголовниши риси його діяльности виявилися вже 
добре и можна ихь позначити. 

П. О. Кулишь народився 27-го липця року 1819-го вь мис- 
течку Воронижи Глухивського повиту, вь Чернигивщини, вь 
семйи козацькій, та такій одначе, що встигла вже перекинутись 
на полупанкивь. Палкого й завзятого старого Кулиша прозивано 
^.гарячимь Кулишемь", и синь не бувь холодниший за батька. 
Мати покинула свить, якь хлопець бувь ище малимь. 
Кулишь бувь восьмою дитиною вь семйи, де николи не 
чути було иншои мови, оприче вкраинськои, и ся остання ричь 
спершу вельми перешкоджала йому вь науци вь повитовій школи 
Та подужавши россійську мову, зробився першимь у класи. 

Малоосвичений Кулишивь батько хотивь оддати сина, писля 
повитовои школи, до канцелярій повитового суду, але пани Му- 
жьіловська, сусида Кулишивь и богиня мрій маленького хлопця, 
обстояла, щобь його виддано до Новгородсиверськои гимназіи. 
Хочь наука була туть и кепська, та можна було читати Жуков- 
ського, Пушкина, Гоголя, Артемовського-Гулака й Квитку. Ви- 
падкомь потрапляє хлопцеви до рукь збирка вкраинськихь писень 
Максимовича (виданнє 1834), и ся книга зробила таке вражиннє 
на його, що винь вивчьівг їй всю, щобь николи не розлучатися 
з-ь улюбленими думами. 



1 



— 6 — 

Доси вживав-ь ридну мову несвидомо; теперь почавь лю- 
бьітьі іи, навить пьісатьі нею: зь кольїсь чутого оповидання свови 
матери напьісавь казку „Цьігань" — украинську варіяцію одного 
зь оповиданнивь славетнои збиркьі: „Тисяча й одна нич-ь". 

Натура вь хлопця була горда й зважлива. Одного разу, вже 
вь четвертому класи, звеливь йому вчитель стати навколишкьі 
за те, що не мигь винь зробити алгебранчного завдання. 

— Коли поставите мене навколишки, — каже хлопець, — то за- 
кину навики алгебру; якь же сей разь мени простите, — буду 
добримь учнемь. 

Учитель не послухався» и хлопець справди закинувь алгеб- 
ру и на екзамени сказавь, що ничого зь неи не знає. 

Сього випадку не треба забувати, розглядаючи другу поло- 
вину литературнои діяльности К}лишевои. 

У гимназіи винь до кинця курсу не добувь, вийшовши (1837) 
зь У-го класу. Бувь учителемь по панськихь сем'яхь, готую- 
чися на екзамень до киивського университету. Здавши екзаме- 
ни, ставь слухати лекцій (здається, р. 1839-го), та вже зь кин- 
цемь р. 1840-го мусивь покинути университеть черезь безгриш- 
ше та якись формальни перешкоди. 

Бувши ще Кулишь вь университети, зазнайомився зь проф. 
М. Максимовичемь, и вь виданий його .Кіевлянинь" (1840) 
вперше видруковано Кулишеву працю: се бувь переказь по велико- 
руському двохь украинськихь народнихь легендь. 

Инспекторь шкиль, а згодомь помишникь киивського кура- 
тора, М. Юзефовичь бувь дуже прихильний до Кулиша, и за його 
протекцією учителювавь Кулишь у луцькому, тоди вь кииво-печер- 
ськомута вь кииво-подильському .дворянскомь училищ'к", а вреш- 
ти ставь старшимь учителемь исторіи вь ровенській гимназіи. 

Вь Луцькому сварився зь директоромь школи, неукомь и 
хабарникомь. 

— Я не люблю гарячого кулишу, — сказавь йому одного ра- 
зу той. 

— Бо собаки не люблють гарячого, — видказавь Кулишь. 
Писля Луцького Кулишь проживь чотири роки вь Кииви. 

Се бувь найкращий чась його життя. Винь познайомився зь 
Костомаровимь, зь Шевченкомь, зь Билозерськимь Василемь 
та зь иншими зь украинськои молодижи. Се бувь той гуртокь 
украинськихь идеалистивь, що маривь видвигнути зь занепаду 



г 



— 7 — 

украйнську націю и врешти склався вь Кьірьіло-Мееодіивське 
Братство, що своєю мрійною метою мало поєднати усихт» сла- 
в'янь вь одну велику республику, де кожний нйридь мавь би 
самостайне національне життє и де не було бь ни панивь, ни 
мужьїкивь. 

Кулишь тимь часомь захопився украйнськимь минулимь. 
Слидкомь за В. Скоттомь винь творить историчний романь: 
«Михайло Чарнишенко, или Малороссія восемьдесять пЬть на- 
задь" (1843). Криваву епопею народньои боротьби за волю вив- 
чав винь по книгахь та старихь документахь, по роскопанихь 
мертвихь могилахь та по живихь поетичнихь переказахь и 
писняхі) ридного села. На його повіяло духомь старого героизму 
вкрайнськои исторіи и постала вь його думка сотворити... вкра- 
йнську Иліяду. Винь хотивь .познаходити думи про всихь на- 
шихь гетьманивь да й зложити зь нихь таку книжку, якь Гоме- 
рова „Иліяда*. Вин'ь пишовь зьсела вь село, випитуючи, вислуху- 
ючи скризь тій думи. Та на лихо— про дещо зовсимь не склавь на- 
ридь писень, а про дещо хочь и склавь, та позабувавь, — такь и не 
довелося Кулишеви добути ничого цилого. Узявь тоди яки були 
народни думи, додавь до ихь ище думь, свого вже складання, 
та й видавь (1843) початокь сіеи епопей, вь якій думавь зма- 
лювати всю вкрайнську исторію и яку назвавь: „Украйна". Та 
тоди вже спивавь Шевченко, и огниста поезія генія потьмарила 
меншу поетичну силу. Другои частки „Украйни" зовсимь не 
було. 

А тимь часомь перши роздили историчного роману „Черная 
рада", надруковани вь мисяшнику „Современникь", зробили те, 
що редакторь того видання П. А. Плетневь, бувши й ректоромь 
университету й кураторомь петербурськимь, викликавь Кулиша 
до Петербургу и давь йому посади вчителя вь гимназіи та вь уни- 
верситети. Кулишь працювавь у „Современник-Ь", познайомився 
зт» цвитомь петербурськои интеллигенціи, та не забувавь и вкра- 
йнськои исторіи и разь-у-разь посилавь Бодянському вь Москву 
до видання вь „Чтеніяхь" стари вкрайнськи литописи, мижь 
иншимь — славетний Литопись Самовилцивь. Тимь часомь умерь 
[академикь слависть Прейсь, и заходами Плетнева академія на- 
ук-ь послала Кулиша, хочь винь и не счинчивь университету, за 
Ікордонь, щобь мати зь його потимь профессора слав'янськихь 
5іитературь. Кулишь вийихавь зь Петербургу вь Чернигивщину, 






1 



8 



и 22 сичня р. 1847-го одружився вь Борзенщьіни зь давно йому 
знаною сестрою свого приятеля й братчика Кирило-Мееодіивсько- 
го В. Билозерського — Олександрою М. Билозерською, видомоі> 
теперь у нашій литератури пидь псевдонимомь .Ганна Барви- 
нокь''. Утрьохіз вийихали до Варшави, щобь нзвндти простувати 
за кордонь. А тимь часомь викрито вже було Кирило Мееодіивське 
Братство, Костомарова, Шевченка й иншихь братчикивь поза- 
бирано. Хочь Кулишь и не бувь братчикомь, т'алеж'ь и його, 
вкупи зь В. Билозерськимь, ухоплено вь Варшави, привезено до 
Петербургу. 

Писля присуду Кулишь два мисяци видбувавь кару вь 
фортеци вь Петербурзи, а потимь заслано його до Тули, забо- 
ронивши служити вь министерстви народньои освитьі й писати. 

Звидти винь визволився р. 1850-го, прийихавь до Петер- 
бургу и живь изь журнальнои праци, пишучи анонимно, бо ше й 
доси не вильно було йому писати. Почавь бувь служити, — не 
щастило; пойихавь хазяйнувати вь Полтавщину. Та його до лн- 
тературнои праци тягло бильше, нижь до хазяйства. 

Згодомь бачимо його вже вь Кииви, тоди вь Петербурзи, 
дали за кордономь и зновь у Петербурзи. Одна по одній вия- 
вляються його книги: „Записки о жизни Н. В. Гоголя" (1856 — 
1857, 2 т.), , Записки о Южной Руси" (1856— ] 857, 2 т.), „Чор- 
на рада" (1857) та инши. 

Найдужче вподобались „Записки о Южной Руси" та „Чор- 
на рада". 

;, Записки", збирка змисту переважно етнографичного й йото- 
ричного (хочь тамь уперше видруковано й дви перлини нашого 
письменства красного: „Наймичку" Шевченкову та „Орисю" Ку- 
лишеву), мають и теперь велику наукову вагу своими фольклор- 
ними записами й Кулишевими про ихь увагами, а тоди зробили 
велике вражиннв не тильки яко наукова праця, а ще й яко 
одинь зь доводивь сили духовнои творчости народньои. Туть- 
же Кулишь уперше впорядкувавь и вкраинський правбпись. *) 



*) Так-ь звану „кулишивку". Трохи видминена, вона тепер-ь ужмвавтьсс 
у Галичини й на Буковини по всихь народнихь школах-ь. ві» украинськьіхь 
гимназіяхь и на вкраинських-ь катедрах-ь на университетахі) Львивському та 
Черновецькому; іи вживає австрійський уряді) у Галичини н вь оффиціяль- 



— 9 — 

Перший украинськьій исторьічньїй романь .Чорна рада*, мо- 
же трохи холодний, але написаний чудовою мовою, зь деякими 
прегарно змальованими постатями (Кирило Турь, Черевань) и 
тепер-ь лишається видатнимь творомт» украинського письмен- 
ства. 

Народня просвита дуже зацикавлювала Кулиша. Ще р. 1857-го 
вин-ь вудавь украинську .Граматку", потимі видрукувавь но 
вимь типомь украинськи проповиди Гречулевича, вельми ихь 
поперероблявши, чи то й зовсимь знову написавши; дали йшовь 
перший випускь популярнон исторіи Украйни — .Хмельнищина* 
(1861); за Кулишевою помиччу Д. Каменецький видає .Сильську 
Библіотеку" — дешеви книжечки зь творивь кращихь письмен- 
никивь, такь звани .метелики" (39 книжечокь 1860 — 1862 р.) 

Добре проредактувавши й видрукувавши (1857) зь своєю 
хвальною передмовою .Народни оповидання" М. Вовчка, винь 
згодомь намисливь видавати украинський журналь „Хата", та 
добувь дозвиль тильки на альманахь .Хату". Сю гарну збирку 
зь творивь своихь и кращихь тодишнихь письменникивь поя- 
вивь р. 1860 и тоди жь видавь у чотирьохь томахь свои велико- 
руськи .Пов-Ьсти" („веклуша", „Яковь Яковлевичь", .АлексМ 
Однорогь", .Потомки задн-Ьпровскихь гайдамакь" та .Чорная 
рада"). 

Тимь часомь В. Билозерський здобувь дозвиль на мисяш- 
ньїкь (украинською й великоруською мовами) „Основа", що й по- 
чавь зь р. 1861-го виходити вь Петербурзи. Кулишь заразь 
стає вь йому найщиришимь робитникомь и справдешнимь ре* 
дакторомь журналу. Украинське письменство було тоди дуже вбоге 
на сили: Шевченко вже вмиравь, и тильки на М. Вовчка та на 
Костомарова можна було рахувати якь на поважнихь литера- 
турнихь робитникивь. Якь би не Кулишь зь його надзвичайною 
працьовитистю та зь його знаннємь мови й исторіи вкрайн- 
ськихь, то певна ричь, — не проистнила бь .Основа" й ти два 
роки, яки истнила. Книгу за книгою журналу сповняє Кулишь 
своими працями, пидписуючись и своимь призвищемь, и всяки- 
ми псевдонимами. Се були критични, публицистични й исто- 



нихь своихі» докуиентах'ь. ,,Россійская Академія Наукі" уживав сього жь 
правопису ві» украинськихь параллелях-ь у своєму новому .Словар'Ь русскаго 



— 10 — 

рьічни розвидкьі по великоруському, вельїкоруськи повисти зь 
украйнського жьіття, украйнськи виршьі и т. и. Найвьідатнищьіии 
пряцямьі були туть: ,Обзорь украинской литератури" (Кльїмен- 
тій, Котляревський, Гулак-ь - Артемовський, Гоголь), крьітьічно- 
полемични „Листи зь хутора", вь якихь авторь псвстававь про- 
ти городянськои цивилизаціи панськси, обстоюючи за нову, 
сильську, яка ще має сотворитися заходами новои украйнськои 
интеллигенціи; „Исторія Украйни одь найдавнишихь часив-ь" — 
початок-ь, цикавий тимь, що авторь здолавь прегарною вкрайн- 
ською мовою викладати ричь цилкомь поважно-наукову: тоди се 
мигь зробити самь Кулишь тильки, бильше нихто. 

У всихь друкованихь вь „Основи^ Кулишевихь працяхь 
багато критичного перегляду минулого Вкрайни, багато поле- 
мики зь ворогами вкрайнського слова и виясненнивь того, якьімь 
мусить бути нове наше письменство. Палкий борець, Кулишь 
часомь помилкою вдарить и на приятеля (напр., його поглядь 
на Котляревського, що й самь винь потимь тій думки зрикся), 
але все вь його діяльности, навить си помилки, виходили зг 
благородно-чистого бажання пробити шляхь самостійному роз- 
виткови творчои сили народньон, и коли зь його усть часомь 
и чути було гострий судь, то сей судь вирекався зь погляду 
дорогихь авторови интересивь народнихь массь. Багато ориги- 
нальнихь та правдивихь думокь, багато добром науки якь и що 
треба робити... 

Ой мовчавь я, браття, 
Словомь не озвався. 
Поки батько украйнський 
Писнею впивався, — 

такь писавь Кулишь про свою поезію, що мистивь увь „Осно- 
ви", а потимь зибравь (1862) у збирку „Досвитки". Писля Шев- 
ченкового .Кобзаря* се була тоди найлипша книжка виршив-ь, — 
вона й теперь читається залюбки. Увесь цей невеличкий томик-ь — 
се поетичний з^кликь, щобь прокинулися люде зь духовно- 
го сну — 

Та на лихо непорозуминне й розбрать, таки рясни завсигди 
середь нашои интеллигенціи, вкупи зь де чимь иншимь, дово- 
дють до того, що .Основа", писля 22-и книги, не стала вьіхо- 



— 11 — 

Дьіти, а Кулишь пойихавь на хутирь пидь Борзну хазяйнувати. 
Звидтьі винь посьілавь исторьічни розвидкьі до петербурських'ь 
журналивь и жив-ь у недостаткахь. Потимь подався на службу 
в-ь Варшаву, та вже р. 1869-го мусив-ь іи покьінутьі. Його діяль- 
нисть тамь не вдовольняла його землякивь, а начальство рем- 
ствувало на його за працю вь Галичини. 

Заразь писля „Основи" Кулишь починає працювати вь 
галицькихь виданняхь: „Вечерници", „Мета", „Правда". Винь 
друкує тамь свои повисти: „Мартинь Гакь", „Потомки украйн- 
ського гайдамацтва" — и всяки розвидки: „Первий періодь козаць- 
тва одь його початку до ворогування зь ляхами", „Нарись ис- 
торій словесности р.-украйнськои", „Поглядь на устню словес- 
нисть украйнську," „Викохуваннє дитей" та ин. Року 1869-го 
друкує винь у Львови свій перекладь зь Вибліи „Пьятьохь 
книгь Мусієвихь", а згодомь виршовани переклади „Псалтиря" 
й книгу „Иова", врешти (у Видни) — прозовий „Евангелія" (1871; 
пизнише Кулишь, укупи зь проф. Пулюємь, видавь перекладь 
усього „Нового Заповиту"). Кулишь щиро працювавь, займаючи 
нови поля пидь украйнське слово та пособляючи галичанамь 
боротися зь польськимь нігнитомь. 

Все се було до р. 1873-го. Року-жь 1873-го Кулишь бувь 
уже вь Петербурзи и працювавь коло своєи „Исторіи возсоеди- 
ненія Руси" (два томи 1874-го, третій — 1877, кинця не було), а 
року 1877-го надрукувавь у №Л2 З та 6 „Русскаго Архива* свои 
розвидки про козацьтво и всими цими працями дуже вразивь 
читачивь. 

Ще вь „Запискахь о Южной Руси" (II, 171 — 174 та инш.), 
вь „Основи*' (1861, V, 22 — 23, Липовия пущи) Кулишь гостро 
виступавь проти козацькои старшини за іи втиски надь наро- 
домь, палко нападаючи часомь и тамь, де, може, й не треба було. 
Помалу си його неприхильни погляди поширилися видь стар- 
шини й на все козацьтво, за имь и на поспильство. Великий 
прихильникь культурности, винь не добачавь іи у вкрайнського на- 
роду и черезь те погани стали йому й народни масси, и ихь 
старшина. Винь у всихь козацькихь рухахь почавь бачити саму 
розбишацьку жадобу грабування й буяння, середь народу — саму 
дикисть. Колишни хвали народньому розумови, совисти й спра- 
ведливости переминились теперь на палки прокльони й докори 
и козакамь, и народови, а поручь изь цимь почулися хвали тимь 



1 



— 12 — 

панамь, що теперь здавалися Кулишеви цивилизаторами й куль- 
турниками, тимь самимі», зь якими не могло зжитися вкраин- 
ське серце 

Поки Рось зоветься Россю, 
Днипро вт» море ллється... *) 

Таки погляди виявлявь теперь Кулиш-ь у отихь згаданихь 
историчнихь працях^ та й у багатьохь иншихь роботахь: нсто- 
ричнихь (напр., „Исторія отпаденія Малороссіи оть Польши**), 
поетичнихь, якь оті» „Хуторна поззія" (Льв., 1882, збирка вир- 
шивь), ,Дзвинь" (те жь, 1893), „Драмована трилогія" (1900), по- 
ема .Маруся Богуславка" (1899) та вт» памфлети , Крашанка" 
(1882) — нещасливій книжци, яка мала помирити галицькихь 
украинцив-ь зь поляками, та, похилившись занадто на лядський 
бикь, наробила тильки ще бильшого колоту й сварки. 

Не була се раптова видмина вь думкахь Кулишевихь: можна 
по його творахь, починаючи ще зь п'ятидесятихь рокивь, до- 
слидити сю нещасливу еволюцію вь його поглядахь. Може вона 
й не врааила бь такь громадянство, якь би Кулишь не висловлю- 
вавь сихь поглядивь у надзвичайно гострій, палкій форми, при- 
точуючи ихь безь лику часто до кожного випадку, а надто, 
якь би, нападаючи на чужи погляди, не додавь до ихь напа- 
дивь и на людей, що виявляли ти погляди. Першимь зь ихь 
бувь прихильний до козацьтва историкь його Костомаровь. 
Напади на його вь „Исторіи возсоединенія Руси" були таки 
гостри, що самь Кулишь згодомь, у годину дочаснього каяття, 
назвавь ихь „непом'крно-р'Ьзкими", „о которихь теперь" — 
казавь, — „вспоминаю со стидомь и раскаяніемь, оправдивая 
себя только бол'Ьзненнимь состояніемь, которое заставило меня 
немедленно оставить Петербургь по напечатаніи второго тома 
„Исторіи возсоединенія Руси"" **). 

Пидь той же хворобливий чась и вь тому жь другому то- 
мови „Исторіи возсоединенія Руси" почалися напади й на Шев- 
ченка. Колись, у своєму третьому .Листи зь хутора" („Чого сто- 



*) Досвитки. 

**) П. Кулиш-ь, Воспоминанія о Н. И. Костомаров* (Новь, 1885, т. IV, 
}<А 13, бик-ь 74). 



— 13 — 

ить Шевченко яко поеть народній"), Кулишь по правди й зь ве- 
льїкьім'ь талантом^ та розумомь показавь усю вельїчезну вагу 
Шевченкового генія *); теперь же винь вьіступьівь проти його, 
яко поета, прихильного до козацьтва. Нйпади були ще гострищи, 
нижь на Костомарова. Та згодом-ь Кулишь спокутував^, на 
якьій чась, и сей свій грихь, назвавши Шевченка вь присвяти 
до „Крашанки" „мученикомь чоловиколюбства", а вь „Историч- 
ному опови даний" (вь „Хуторній поезій") наменувавши його „ве- 
льїкимь духомь". Сими своими словами видповивь Кулишь краще 
за кого иншого на вси свои напади на Шевченка до того йписля 
того... 

Та хочь ни нашь розумь, ни наше почуваннє не можуть 
погодитися и николи не погодяться зь тими неприхильними 
поглядами Кулишевими на наше минуле и на великого кобзаря 
земли риднои, — не були, одначе, прави й ти, що нападалися на 
Кулиша безь ніякои мири, взиваючи його навить зрадникомь, — 
того, хто ввесь свій викь працювавь за для добра ридного слова. 
Коли винь и помилявся, то не помиляється тильки той, хто ни- 
чого не робить, а Кулишь такь багато робивь! Коли винь и на- 
падався на свій наридь (я кажу не про особисти напади), то вь 
його докорахь таки була частина правди, хочь ми й не скризь 
однакови зь Кулишемь висновки зробимо зь тієи правди... И що 
Кулишь, и нападаючись на свій наридь, хотивь його бачити кра- 
щимь, культурнишимь, хотивь йому добра, а не лиха, и закли- 
кавь до сього добра, то то певне. Сьому доводомь є хочь би й 
друкований у „Хуторній поезій" „Зазивний листь до вкрайнськои 
интеллигенціи" — могучий з^кликь до праци коло рбзвитку рид- 



*) Огь що, миж-ь иншьімь, тамь написано: „Шевченко — нашь поеті и 
первьій исторьїкь. Шевченко перше всихіз запьітавь наши ними могьільї, що 
воньї таке, и одному тилько йому дали вони ясну, якь Боже слово, одповидь. 
Шевченко перше всихі» додумався, чимії наша старосвитщиьа славна и за що 
проклянуть іи грядущи роди... Високо надь нами пидняв'ь Шевченко поетич- 
не свитло своє— и стало видно по всій Украйни, куди зь нась кожень му- 
сить простувать.... Замовкла була наша словесность на якийся чась, прислу- 
хаючись до поважного благовиствування... и благодатна була тиша, середь 
которои поеть дававь намь новн закони слова украйнського. Не мале тво- 
ривь винь дило тимь благовиствуваннємь. (Кулишь, Оповидання, Бахмуть, 
1900, боки 191, 121—122). 



— 14 — 

ного слова. Хьіба се не любовь до того слова примусила Кулиша 
перекласти по вкраинському прозою всю Библію, а потимі», якг 
той переклад-ь изгоривь пидь чась хуторнои пожежи, заходитися 
коло перекладу знову и то тоди. якь йому було вже 75 рокив-ь! *І 
Хиба жь не черезь сю любовь сидивь Кулишь коло перекладивг 
украинскою мовою зь Шекспира (тринадцять піесь), зь Шиллера 
(„Вильгельмь Телль"), Байрона (.Чайльдь Гарольдь") та иншьіхь 
европейськихь классикивь? Та й вь оригинальнихь Кулише- 
вихь складанняхь останнихь двадцятьох-ь рокивь, вь отому .Дзво- 
ни", .Хуторній поезій**, вь поемахь .Магометь и Хадиза", .Ма- 
руся Богуславка", поручь изь ричами такими чужими, що нико- 
ли вони намь не стануться ридними, — хиба нема тамь чьістихь 
и прекраснихь перливь поезій? А хто краще за Кулиша знань 
нашу мову и чи є вь нась хто инший такий блискучий стилі- 
ста, якь винь? 

Життя Кулишеве тильки на короткий чась обняпо було 
сяєвомь щасливои доли. А здебильшого воно складалося зь тур- 
боть та зь повсякчаснои праци. И ся праця, найбильше жь ос- 
танни двадцять рокивь, була середь обставинь тяжкихь, середь 
ворожнечи й занедбання громадського. Шануймо жь силу духа тієи 
людини, що змогла середь усього того працювати зь такою не- 
всипущою енергією! Простимо йому його помилки, бо краще зро- 
бити помилки, бувши вь житти сгллою, нижь мляво пролежати 
свій викь — безь помилокь... 

Останни роки Кулишь проживь на хутори пидь Борзною 
вдвохь тильки зь своєю дружиною. Тамь и вмерь 2-го лютого 
р. 1897-го, працювавши мало не до останнього дня. Навить пе- 
редь смертю, непритомний бувши, писавь у повитри пальцемг. 
кинчавь велику роботу... 

Його им'я вже записалося виразними й великими литера- 
ми вь исторіи нашого письменства... 

У Чернигови, 1901. 

Б. Гринчінко. 



*) Перекладі) сей Кулиші» тильки трохи не викинчивії. Недороблеве 
доробивь д. Ив. Левицький, и теперь повну Библію старого й нового зало- 
виту друкує Британське библійне товариство. Оприче того, Кулиіігь вь дев> 
ности роки багато виршувавь зі Библіи; видруковано зі того сами ,Тс- 
витови словеса", — инше лежить у рукописахь. 



г 



— 15 — 

Про Кулиша: 1. Жьізнь Кулиша. (Правда, 1868, №№ 2 — 4, 
24 — 28). 2. Пипинь, Исторія славянскихь литературь, т. І, 373. — 
3. Петровь, Очерки исторіи украинской литературьі XIX ст. К., 

1884, бб. 264 — 2^6. — 4. Дашкевичт», Отзьівь о сочиненіи г. Пет- 
рова „Очерки ист. укр. лит." (Отчеть о 29 присужденіи наградь графа 
Уварова, Спб. 1888). — 5. Огоновськьій, Исторія литературьі еіс. 
III, 79—224; IV, 157—169. — 6. Пьіпинь, Исторія русской зтно- 
графіи, т. III. Зтнографія малорусская, 188 — 222. — 7. Гринченко, 
П. А. Кулишь. Біограф, очеркт». Черн. 1898. — 8. Маковей, П. О. 
Кулишт». Оглядь його діяльностьі. (Л. Н. Вистньїкь 1900 и ок- 
ремо). — 9. Шенрок-ь, П. А. Кулиш-ь. Біогр. оч, (Кіевск. Старина 
1901 и окремою книгою). — 10. Чальїй, Юньїе годьі П. А. Кулиша. 
(Кіев. Старина, 1897., V, 291— 299).— 11. Костомаровь, О каза- 
кахь. По поводу статьи П. А. Кулиша вь „Р .Архив^". (Моно- 
графій, т. XIV). — 12. Слипченко-Мордовець, За крашанку-пьісанка 
П. О. Кулишеви. Спб. 1882. — 13. Костомаровь, П. А. Кулишь и 
его посл^дняя литературная д-Ьятельность. (Кіев. Старина, 1883, 
II).— 14. П. Кулишь, Воспоминанія о Н. И. Костомаров-к. (Новь 

1885, т. IV, № 13, б. 74). — 15. Льісти Кулишеви и всяки мате- 
ріяльї до його життєпису: Кіевская Старина зь р. 1897-го. 



^ 



щ}а ^ТІ-Л^аЛ* 



^ ^»€Л*Ф9^ЛУ 



(п^ 



•т 






/л»^ 



\в'. 








1 ^' Ь І /Ч і ІГ І. ^."г ' 



*/іЛі:;і*с^ 



4/ '^о - сіи,'іпл^іовп0М 



аи,^ рнлммл-ил^нлу 



«^ -^іллф 



\\і \\\.Л\^ 



7" 



у 1 1 і її 1 і 




і 



т 



І Мі^%^л*А,Л4 €■: 

ІС^ НЛ—}^' .ЛО «Яв фтжЛЛ Ои.~МЛ^ сЛтл^шт.^л Л»> л *-^ —Ф. .в^ ж.^ ^Х. ' - .- 



'Л»Х« СЛ/ «, . СА,— С, ««.«.-ЛСіЄ, оІІ 





^ ді*^ 



р. у. г і. ^^ 



ЬіІ= 



ОС^ /СО^' М£.-Ло 



ш 






І 'і І] І і 



] 1 и г» 



і 



с^<*^ 



г ї ї І ^ ї ї 1 ^^ 



£«^^: 







і/л/ІЛМІііи 0^^».'^^^ 



і 



"^иС СЖЛ '/і* СІ4Ш9» £ 



''Т^ /г^ 




.•^*^й^ 










^^^^^^^ 



т 




^ 



і' І .'І'Г 



«£ 



тгт 



^ 



й 



ч 






^К' СГі' 



(^^^^^ 



І 







рг 



■,(,'*Ги і ЛЧ|„Сг І ^'і Г||Г| 



р' Р ;;(,/ 1 г 



.*> - "Г 



^. 



-м. ■ІІ..МЖ. — .^г, -і, /" ^8*. 









~л^. 



£ 



і^^ 



Мл -. Аа,м4 С^ — • 



— €• 




>і.^ 



Ірір ШОІІІ. 



(Присвячується моєму давньому спильньїкови — И. Биликови). 




сводьілося вамь йиздьітьі пизньои весни, чьі раннього 
лита по Украйни? Миряльї вьі іи безмирни шляхьі зе- 
леньїхь та ривньїхь степив'ь, де нищо не забороняв 
вашьімь очимь вьімирятьі ихь и вздовшь, и вшьірь, и 
впоперекь; де одни тильки вьісоки могьільї нагадують 
вамь про давне жьіттв людське, про бои та чварьі, хьіжацьки за- 
мири та кривави сичьі; де сьінб небо, побратавшись зь веселою 
землею, розгортає надь нею своє блакитне, безмирно-високе, бе- 
зодне-глибоке шатро; де тоне вашь поглядь вь безкрайому про- 
стори, якь и ваша душа — у безмирній безодни того свиту та сяй- 
ва, синьои глибини та сизопрозорои далечизни?... Якь що ва- 
шимь очимь доводилося хочь разь бачити все те, то не забути 
вамь того довику. 

Ось ранокь.... Ясний та погожий ранокь писля короткои 
ночи. Зирочки кудись зникли — пурнули у синю безодню бла- 
китного неба; край його горить-палає рожевимь огнемь; червону- 
вати хвили ясного свиту миготять середь темноти; по-надь сте- 
помь віє іи послидне зитханнє; положисти балки дримають се- 
редь темнои тини, а високи могили виблискують срибною росою; 
пиднимаеться сизий тумань и легесенькимь димкомь, чепляю- 
чьісь за рослину, стелеться по земли... Тихо, — нищо не шерхне, 
нищо не писне.... Ось зразу шугнуло свитомь, наче хто торк- 
нувь головешку, що догоряючи тлила, — и сизе полум'є вихтемь 



— 22 — 

знялось угору середь червоного жару. Витрець легенький дих- 
нувь; поблизу у трави засюрчав-ь коникь; десь далеко ударивь 
перепель, а тамь надь шляхомь понеслась-полилася, наче сриб- 
ний дзвоночок-ь, жайворинкова писня. Недалеко видь неи роско- 
чується друга; перепели у трави роспочали перегукуванне; коники 
одинь перед-ь другимь навперейми сюрчали.... Рушився бильшнн 
витрець и пишовь-похилив'ь, по трави котючи непримитную хви- 
лю, виграючи срибною росою.... Ше наддало свиту; ще разь ки- 
нуло з-за гори рожевимь огнем-ь; крайнеба, мовь кармазиномь 
укрите, мигоче, пашить— мовь личенько сором'язливои дивчини... 
Ажь ось, здається, наче хто приснувь!... З-за гори скакнула неве- 
личка искорка середь рожевого сяйва и довгою проминястою стри- 
лою перетяла увесь степь; рядомь зь нею стелеться друга, а 
третяя мчиться навздогинци... Ось цилий пукь знявся! цилий 
оберемокь мчиться! И — на далекому небосклони загравь-засвитивг 
край искристого кола... Зрадила земля: усмихнулись високи мо- 
гили срибною росою; закурились положисти долини пахучимь 
туманомь; жайворонки, якь не перервуться, щебечуть; перепели 
хававкають та падьпадьомкають, а неугавни коники завели у трави 
таке сюрчанне, ажь у вухахь ляскотить.... Сонце! сонце! се тебе, 
довичній свите, стриваючи, витаг земля... .Геть соби все темне 
та зле, цурь тоби, лихе та недобре! Прокинулась свитова мати, 
показала намь личенько красне! Слава тоби, пишная величе, мо- 
лись до неи, живий свите! Мчися ій назустричь, тихесенький 
витре, и прогортай, продимай стежки й дорижки, щобь наша 
мати не запорошила дорогои сукни!"... Спивав кругомь вась 
увесь свить, все живе; и ваше серце, трипаючись, якь пташка 
пидь ситкою, пидспивуе свитови, б'є й дзвоне у глуху дошку 
вашои груднини. Яка то радисть його огортає! яке нестямно-хо- 
роше почуваннє його колише!... Ваше тило щипає привитний 
холодокь, ваши очи веселить краса свитовая, вашу душу чарує 
його щасте. Ви почуваєте, що ви — частина того свиту, неве- 
личка цяточка його живого тила, непримитний куточокь його 
безмирнои души. Його мука — ваше лихо; його радисть — ваше щас- 
тє; його втиха — ваша забавка.... Скажи жь мени, царю земний- 
чоловиче, що твоє, а що свитове? 

Мовчить царь земли: зачарованьїй свитовою красою винь 
наче дримає.... Ось десь узявся невеличкий кибчикь и, виголо- 
шуючи свою голодну писню, високо знявся надь вашою головою. 



г 

г 



— 23 — 

Середь прозорого свиту чорніє його блискуче пир'є, широко 
роспросторени крила ледве тремтять у чистому повитри; здаєть- 
ся — мовь хто спустивь його на непримитній ниточци зь самого 
неба и держить надь землею. Ваши очи уп'ялися вь його; ваше 
серце дожидає — що дали буде... Ось щось злегка луснуло — наче 
перервалася нитка, що придержувала того кибчика на одному 
мисци, злегка трипнулися його крила, и кибчикь опукою пус- 
тився на землю. Не встигли ваши очи вслидкувати за тимь, де 
винь спуститься, якь вин-ь знову знявся угору, дзьобаючи гост- 
римь носомь невеличкого коника.... „Смерть... розбій!..." тьохнуло 
у вашому серци. „Середь сій краси свитовои, де закльовується 
радисть та щастє, де прокидається любова до всього, — лиха 
смерть та розбій появились!... Нащо то? за що?..."^ 

Видразу помутилась у вашихь очахь краса свитова, тихая 
радисть почала зникати, щось вась злегка вщипнуло за серце, 
не болисть — а якесь недобре почуваннє окрило вашу душу... 

— Якиме! пора запрягати! — кажете ви своєму возници. 

А Якимь, лежачи пидь возомь на кобеняци, дримае. Його 
шапка насунулась на закрити очи; його гаряче тило пестить 
и лоскоче прохолода. Йому такь гарно, такь смашно свитомь 
дримаеться. Винь цилу ничь не спавь, поглядаючи на коня, 
щобі» той не зайшовь куди далеко видь воза, де ви на пахучій 
трави цилу ничку такь смашно спали, пидь дозоромь тихои 
зорянои ночи. 

— Якиме! — гукаєте ви, звишуючися зь воза. 

— А говь? — обзивається Якимь. 

— Пора, — кажу, — запрягати. 

Якимь почухався, цмокнувь, буцимь промовивь: хе-е! а не 
запригь би ти й самь? — и, позихаючи, почавь зводитись. 

Ось кинь запряжений; Якимь пидсунувь зелену траву у за- 
докь, вимостивь іи тамь, щобь вамь було добре сидити, самь 
скакнувь на голий полудрабокь и, пидбираючи вижки, гукнувь: 

— А ну, гнидко, спочивь за ничь? Рушай дали, — поки рано! 
Гнидко струснувь шкурою, сипнувь и повагомь пишовь 

шляхомь, закидаючи то на той, то на другий бикь голову, щобь 
хочь подивитися на те мисце, де йому було такь добре: и паши 
доволи, и спочинку чимало. 

Якимь видно помитивь гнидкову думку и почавь йому до- 
коряти: 



— 24 — 

— А, не хочешь? огинаєшся?.... Не хотивь и Яким'ь уставати, 
та, бачь, збудьільї... Но-о! 

Реминньїй батигь ляснувь середь гнидковои спьіни, зостав* 
ляючьі на ій довгу смугу. Гнидко, мовь опечений, кинувсь-струб- 
нувь и, пирхаючи, пишовь дрибною ходою. 

— За що ти його, Якиме, оперезавь отакь? Хай соби пова- 
гомт» тягне, — кажете ви. 

— А коли жь його и пидтюпцемь, якь не ранкомь? — одказув не* 
ласкаво Якимь. — Поки холодокь, — хай тюпав, бо які» сонце при- 
пече, то тоди и повагомь буде важко... Но! — гукнувь знову Якнші, 
смикнувши сердито за вижки. 

Гнидко ще дужче придавь ходи. Заклацали його копита 
обіз суху землю, загули колеса, котячись по ривному шляху. 

Той гуркить и клацаннє гудуть у вашій голови, одзивають- 
ся у спини. За ними не чутно ни неугавного сюрчання кони- 
кивь, ни веселого щебетання пташокг, ни голодного киб'ячого 
гуку... Одно безперестанно— гурь-гурь-стукь! гу рта-гурь-стукг!.- 
Ясне сонечко викотилось геть з-за гори, обдає своимь тешш» 
проминнєміз, а легенький насупроти витерь несе зь холодкоиі 
пахощи степовои рослини. Вамь знову робиться гарно. Знов; 
царь земли закрива свои очи, а тиха радисть почина обниматУ 
ваше серце. 

Ось ви вийихали на невисоку гору. Сиримь змігмь плазав 
шляхь зь гори у долину по мижь зеленою травою безкрайого 
степу. Ясне сонце геть пидбилося вгору, розсивае своє золоте 
марево по зеленій долини. Ни перомь не списати, ни словом^ 
не сказати тієи несподиванои краси, якою до вась усмихнуласа 
долина! 

Зелена трава горить-палає зеленим-ь огнемь, на іи довгьіхь 
листочкахь грає и сяє, мов-ь самоцвитне каминнє, чиста роса; 
то стрильне вамь у вичи тоненькою голочкою жовтого свиту, те 
зачервоніє круглою горошиною, то засиніє синоцвитомь, то по- 
сипле зеленими искорками.... И тожь — по праву ручь и по ливу 
ручь. Куди ви не повернетесь — все горить-палає, вся долнна 
пишається, мовь зверху веселками вкритаї 

Ви дивитесь и дивуєтесь; вамь здається, що ви йидете не 
по вбитій дорози зеленого степу, а якимсь невидомимь кравг» 
краси та чару, та вильного пахучого повитря. Вамь легко дн* 
шеться, легко живеться. Все, що вась колись давило та см^ 



— 25 — 

токі> будило, — зньїкло; знову люби та мьіли почування почали 
вась огортати, сни якись душу колишуть; зь самого глибу серця 
виринають думки непримитни, гадки легкокрили, — сами мчаться 
и вась мчать за собою.... Куди? не питайте! не шукайте! 

Середь тій п'янои омани, середь того чаривничого хме- 
лю до вашого уха доноситься якийся глухий гуркить, якийсь 
неясний скрипь... Це зразу вась неначе що пидь боки штов- 
хнуло. 

— Тпрру-у! — чуєте ви голось Якимивь, що видразу надержавь 
гнидка. 

Ви хитнулись, кинулися, озираєтесь. 

Недалеко передь вами стсить валка у висимь возивь. 
Верхи на тихь возахь високи, виплетени зь лози, прикрити 
зверху лихою рядниною. Шкапійчини, що були запряжени у вози, 
закустрани, заморени, понури голови посхиляли. Биля першои 
шкапи стоить високий чоловикь, сухий, якь скипка, чорний, 
якь сажа. У його тильки зуби биліють, та виблискують гостри 
очьі зь пидь настовбурченихь бривь, а то увесь винь засмале- 
ний сонцемь та густо прикритий чорною кептягою. Здавалося, 
стоить передь вами стара верства зь трюхлими облупаними бо- 
ками, вся почорнила видь негоди. 

— Чого ви стали? — гукав Якимь. — Не бачите, що навпроти 
йидемо? Звертайте! 

— А тоби хиба повилазило, що ми не порожни? — сердито обиз- 
вався чоловикь. 

— Не порожни?! — передражнивь його Якимь. — А ми хиба по- 
рожни? онь, бачь, пана везу! 

— Ну то й вези його зь Богомь! — глухо одмовивь чоловикь и 
почавь на шкапійчини чуба поправляти. 

Якимь звернувь гнидка зь шляху и повагомь почавь обми- 
нати валку. 

Пройизжаючи побиля переднього воза, ви бачите, що зь 
пидь його халабуди визирає до вась молодиця зь невеличкою 
дитиною на рукахь, два хлопчики зь билими, якь молоко, голо- 
вами, дивчинка зь заплетеною у косахь замисть косникивь 
верьовочкою зь валу. Биля другого воза, схилившись на шкапу, 
стоявь ще молодий парубокь и цикаво дивився на вась. а зь 
воза виставилося покарбоване обличчє бабуси зь пов'язаною 

2 



— 26 — 

чорнимі» платочкомь головою; била закустрана борода дидова зь 
червоньїмь попеченьїмь сонцем'ь лицемь та ясними очима. 

— Здрастуйте! — привиталися ви до дида. 

— Здрастуйте й вамь! — обизвався дидь беззубимь ротомі». 

— Куди Богь несе? 

— Далеко, — повагомь одмовиві» винь, — звидси не видно! 

— Це, пане, переселений, — додавь Якимь, стьобнувши гнидка, 
щобь мерщи обминути воза. — А онь гляньте, яка хазяйлива мо- 
лодиця: и кучу зь курьми за собою везе; а онь — и кота узяли 
3% собою... Бодай вамь добро снилося! — базикавь Якимь, пидга- 
няючи гнидка возжиною, щобь швидче поминути валку. 

Та ви вже не слухаєте Якимового базикання, не ди- 
витеся и на переселенцивь, що виставилися зь пидь своихь 
наметивь и цикаво вась озирають; не милуєтеся красою свитовою, 
що передь вами якь килимь розгортається, б'є у вичи, до серця 
радистю доходе... ^ 

Голова ваша похилилася, смутокь облягає душу, нерадисни 
думки почали за серце щипати... 

— Торкай гнидка, Якиме! торкай! — не знаючи, що робити, про- 
сите ви. 

Якимь стьобнувь гнидка... Знову його копита заклацали 
обь суху землю, знову загули колеса по ривному шляху. 

Перейихавши долину, ви знову починаєте пидниматись на 
згирокь. Гнидко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою; ви- 
терь не мчиться вамь назустричь, не пестить холодкомь вашого 
обличчя, — затихь; сонце геть-геть пиднялося, почало допикати. 
Ось воно у бикь вась пригрило; ось припекло у плече; жарко 
цилує вь щоку. Десь и докучлива муха взялася, лизе вамь прямо 
у вичи. Вась розбирає досада на несподивану гостю. И який ли- 
хий занись іи у се безлюдне мисце? Ви одмахуєтесь рукою, а 
вона, не потураючи на те, здійметься, политає надь вами и — то 
обь нись удариться, то сяде на щоку и знову плазає до ока. 

— Добра бь тоби не було, осоружна! — скрикнули ви и зь нес- 
тямки ударили по щоци рукою. 

Тильки видляскь роздавсь та пить почавь вась обливати. 

— А ну, Якиме, поганяй! Що ми, мовь тими волами, плугани- 
мося? — сердитесь ви, дивлячись на Якима, що хиляється передь 
вами зь одного боку на другий. 

— Но-оІ — гукнувь Якимь, ударивши гнидка возжиною. 



— 27 — 

Гнидко наддаві» ходьі, а протьі горьі не заскаче. 

Нудно вамь робиться и душно; сонце пече. Оце настав уже 
день. На неби ни хмарочки, ни плямочкьі — високе та синє, воно 
де-дали починає жовтити; не то що видь сонця, — й видь його по- 
чинає пашить та грити. Степь, струснувши зь себе росу та 
вигнавши непримитни тини, горить ривнимь жовтозеленимь ко- 
лиромь; висока трава починає гнутись-хилитись, поверхь неп 
тильки гарячий витері» гуляє, та сонце розсива своє пекучо-ис- 
кристе проминнє. Зь пидь гнидковихь нигь та зь пидь воза 

« 

почина вириватись киптяга, — курить, обдає вась пиломь; чисте 
пахуче повитре стає важкимь, курньїмь. Ви вже скильки разивь 
чхнули, скильки разивь ухопились за груди, ледве переводючи 
духа. 

А сонце пидпливає все вище та вище, пече все дужче та 
дужче; стає душно, ажь млосно. Охь, де бь того холодочку 
узяти, хочь на хвилиночку пидь його свою голову приткнути! 

Онь гень-гень у жовтій мли безмирнои далини, ажь биля 
самого небосклону, довгою смужкою синіє щось. Що то? Дощова 
хмара висобує з-за гори своє верхов'є, чи темний лись дримає 
на соняшній специ?.; Коли-не-коли тягне звидти холодочкомь. 

— Якиме! Що то манячить? 

— Де? 

— Ажь онь — гень-гень... Бачь? 

— Бачу... Лись, видно, буде, а може й слобода надь ричкою 
ростяглась, бо звидти прохолодою тягне, — угадує Якимь. 

— Твоими бь, Якиме, устами та медь пити! — мовите ви, ра- 
діючи, що Якимь видгадавь ваше бажаннє. 

Видь нестямнои спеки ви зневиряєтесь на свои очи. Вась 
бере думка: а що, якь то тильки одно марево, що такь часто 
морочить чоловика у безмирнихь пискахь безводного степу? Пе- 
куча згага та гирка печія його такь знемогли, що передь очима 
незнать де беруться кучеряви садки, темни лисочки, и сини ри- 
чечки кругомь ихь оббигають... Ось-ось вони передь очима гра- 
ють; ще трохи — и ви загасите нестямну згагу, потушите пе- 
кучу печію... Верства всього зосталася до того, а якь дви, то й 
багато... Лупь! и ви витрищаєте здивовани очи... Де дилися ти 
садки та лиски и рички чисти бигучи? Передь вами одни тильки 
писки жовтіють та безмирна пустиня розлягається буро-черво- 
ньімь паломь... 



— 28 — 

— Ни, ни! — ^думаєте ви, — вь нась того не бува, то десь далеко 
вид-ь нась, у чужій сторони... Онь и Якьімь угадув, що то не 
омана, а вже Якьімь прьівьічньїй до того — не обманеться. Охь, 
кольї бь швьідче! ох-ь, кольї бь скорише! 

А сонце мовь росердьілося на вась за таки думкьі; вьітрн- 
щилосЯ) пече, тисячами гарячьіхь голочокь угорожуеться у ва- 
шу одежу, добирається до вашого тила, точе-висмоктуе ггфячьіігь 
потомь зь його всю воду, емале и суше почервониле обличчв* 
Вьі чувте, якь у вась гускне кровь, ледве плазае вона у набряк- 
льіхь жьілахь, трудно до серця доходить, — скильки то, бидному,. 
наддав лишньои роботи! Омливаючи, воно такі» поривчасто б'єть- 
ся: то застугоне, мовь зь пересердя, у глухи груди, то, одходячи, 
затруситься важко та дрибно, то на хвилину зовсимь перестане 
кидатись — замре. Сонь — не сонь облягає вась — якась сонная мля- 
висть, и думки снують у вашій голови — не думки, а якись не- 
велички уривки мученихь думокь. 

— Ну, та й допикаеі — чуєте ви немовь видкилясь здали. То 
Якимь занепалимь голосомь гомоне. 

— А ну, лишень, бадьорнише! — обзивається винь до гнидого. 
Швидче до мисця дойидемо, десь у холодочку спочинемо... Онь, 
бачь, лись бованіє... Ноо-о! 

Вась сипнуло; ви кинулися, наче зо сну, роскриваєте 
очи... Справди, онь по гори синіє рослина; то, мовь стигь сина, 
горбомь здіймається вгору, то гострою швайкою пиднимається 
вь небо, то невеличкими копицями роскидалася по гребинчастій 
гори. Свижий витрець на вась подихає... Охь, легкокрилий бра- 
те! виходь зь свого тихого захисту — гущини лисовои, зь пиігь 
широкихь гиллястихь кущивь та глибокихь темнихь яривь, де 
ти вь холодочку пахучому спочиваєшь опивдни, ховаючись виді» 
гарячои спеки! Вилазь за возлиссє, на гори високи, спустися вь 
долини широки и подми-повій на степи безкрай та довги, на 
лани безмирно-широки! Зь синьои рички, де ти на легесенькихт» 
хвиляхь любишь гойдатись, здійми непримитную пару, оберни іи 
вь чорную хмару и повись-розстели іи по небу синьому, заховай 
видь нась сонечко ясне, захисти видь його недоброго замиру — 
роспекти нась, ростопитиі... 

Ваша голова закрутилася; заходили зелени кружала передь 
закритими очима; пидь серце щось пидступило, — даве вась, духі» 



— 29 — 

у грудях-ь спирав... Якь снипь той вьі хилитесь и прилягаєте 
на тому мисци, де сидили. 

Сонь то, чи друга страшниша немичь вась похилила? Ви 
ніякь не розберете; думки ваши сплутались; голову наче що ру- 
ками здавило, болить вона, пече іи. Вамь би котилось гукнути 
Якьімови, щобь давь допомоги звестися, та язикь вашь не по- 
вертається — онимивЬр голось вашь заслабь, зникь. Ви почуваєте, 
що тамь у вась, — десь глибоко у середини, — ледве кидається серце, 
ледве ворушиться життє, що незабаромь, черезь хвилину, воно 
ще разь трипнеіься и замре на вашихь устахь його послиднє 
зитханнє... Вамь страшно робиться, гарячий холодь пробигь по 
за вашою спиною, торкнувся вашого серця и наче опикь. 

— Еге! такь ви онь якь? спати?! — доноситься до вась голось 
Якьімивь, мовь зь пидь земли. — Овва! Таке добро, а вони — 
спати! Уставайте лишень, та хочь надишетесь уволю! 

Ви кинулись, зводитесь, роскриваєте здивовани очи. Що 
за диво? Ви вь лиси. Середь товстючого високого дерева гень 
на гору коритомь потягся шляхь; довге гиллє посплиталося надь 
нииь високою оселею; зелена тинь та холодочокь вистилають 
його и хиба де ненарокомь ясне сонечко, пробившись кризь 
густе листя, метушиться по земли ясною плямою, або тліє не- 
величкою жариною...^ 

Зразу не знать де подилася ваша сонная немичь, верну- 
лася до вась ваша сила. Гнидко, натужуючись проти гори, тихо 
ступає; збоку йде Якимь, придержуючись за полудрабокь рукою, 
циока на гнидка, злегка тримає за вижки. Вась такь и рвонуло 
скакнути зь воза. Якимь не похопився спинити гнидка, якь ви 
уже й доли; стукнулись сбь суху груду ногами, злегка поточи- 
лися и, потягуючись, росправляєте натомлену спину. Вамь стає 
гарно: по кожній жилочци пробигає несподивана миць, вь кож- 
ному сустави вона обзивається молодою радистю; серце ваше 
б*вться повно та ривно, груди дишуть глибоко та вильно, душу 
чарує почуваннє любе. 

Ще недавнечко вась пекло и палило, ще недавнечко ви не 
знали, де дитися середь ривного безкрайого степу; а туть де не 
взялася гора и лись по гори густий та високий. Страшенне 
дуб'е гордо повиганяло свои голови вгору, широко роспросто- 
рьіло гильки на вси боки; гонка бугилова та широколисти ло- 
пухи примостилися коло ихь у холодочку — роскошують; по 



~ зо — 

шьірокьіхь полянахь молода лищьіна зь жовто-зеленьїмь листом'ь 
гріється на соняшній специ; на ньізахь кущи темнозеленои ка- 
льіньї посхиляли вити додолу; по их-ь солов'и неугавни заскли, 
безперестанно несеться ихь щебетанне вподовшь всього лис]^ 
невелички пташк^л сперечаються зь ними своими писнями: цьомка 
та прицмокує вь Чорнобиля кропив'янка, щось белькоче чьн 
жикь зь високого в'язу, вищуе лита сивая зозуля, жовтобрюха- 
иволга перегукується з-ь одудомь, а зь кущивь лищини иде-не- 
сеться важке орличине туркотаннс... 

Помалу ви беретеся все вгору та вгору. И непримитно 
наче, а натуга гарячить вашу кровь, серце стукає дрибнише, 
зитханнє важчає, затинається. Та ось незабаромь — и ви на гори, 
на широкій поляни високости. Туть уже и дерево ридче, и трава 
нижча — запекло іи сонцемь. Ось уже и край неба стає видко. 
не ховається винь за лисомь, а тикає кудись дали, за гору. 
Може знову на степи безкрай, на лани широки, де гарячий ви- 
терь віє, да пече-припикає сонце ясне? Ось, ось и... ви яігь 
укопаний стали... 

Мати уроди, красо свитоваяі Де ти берешь таки пишній 
барви, колири блискучи? Який метець, якою талановитою рукою 
наложивь ихь на тебе такь густо та ривно, такь втишно та 
мило и покривь зверху чаривнимь свитомь, наче золототканимь 
серпанкомь?... Ой ви, маляри, на ввесь свить славетни! ке мени 
вашу палитру и краски, пензли й полотна! Я буду малювати 
тебе, цяточко небесного раю, невеличка крихотко краси свито- 
вои!... И ви, кобзари голосній, спиваки пророчого слова! Дайте 
мени того живого огню, що нимь ви проникаєте людськи души, 
чаруєте серце и здіймаєте цилий рій думокь та гадокь, цилу 
вервечку пишнихь мрій вь заклопотаній голови людській! Бо не 
моимь слабимь голосомь виявити мирови про той закутокь 
щастя, де краса свитова побраталася зь тихимь спокоємь, де 
чаривна врода заручилася зь незвичайнимь дивомь!... Краю мій!.. 

Ви на гори, на самому шпилечку. Видь вась по праву 
ручь збигає унизь шляхь, наче змій велетень в'ється винь 
помижь деревомь, а по ливу — ^яри та бескети, непролазни хащи 
та гостри голови червоного кглею, а прямо передь вашими очьіма 
розислалася долина... Сама наймисливиша ткаля не затче такои 
ряснои плахти, якь мати природа заткала на диво людимь ту 
широку долину! Зелени луки зь пишними квитками стали ій 



— 31 



за основу; поодиноки кущи зеленого дерева пороскьідальїся тем- 
ньімь затканнемь; надь ричкою село зь бильїмьі хаткамьі та 
вьішневьімьі садкамьі облягло їй узорчатою льіштвою, а чьіста 
ричка оторочує сьіньою кгальонкою. У іи темній гльїбьіни вид- 
бьівагться и лись, и горьі, и село зь хаткамьі та садками, и небо 
безодне та сьінв зь бильїмьі, наче павутинне, хмарками, и сонце 
пекуче та ясне зь його незвичайнимь сяевомь. А тамь, дали за 
ричкою, що обставилася стиною темнозеленого очерету, потяг- 
лися нив'я довгими поясами, розис палися лани широкими ки- 
лимами, ховаючи свои край ажь тамь, де земля виходиться зь 
небомь, де блакитний край неба зливавться зь темно-зеленою 
далечизною... И надь усимь оцимь, шатромь роскинулося високе 
та глибоке небо, сяє искристе сонце и обдає усе гарячимь сви- 
томь; ясни плями и темни тини ходять, перелазять зь мисця 
на мисце. О, чаривнице-природо! на що ти мене вабишь сво- 
имь чаромь? На що прикувала на одному мисци та й не пу- 
скавшь? Пусти мене! Онь, бачь, Якимь уже спустився зь гори 
и, не дойизжаючи мосту, повернувь на пишну поляну, щобь са- 
мому одпочити и свого гнидка попасти. Онь уже винь має дум- 
ку утаборитись тамь, бачь— роспрягае... И ви мерщи побигли 
шляхомь до Якима. 

Вь холодочку гонкого широко-гиллястого осокора, середь 
пишного килиму густои трави, утаборився Якимь зь своимь 
добромь. Вижками прип'явь гнидка до сусидньои берези, а самь 
розставивши тринижокь, налаштовуючись варити кашу, зь вид" 
ромь побигь до рички, що недалечко плескалася вь положис- 
тихь берегахь. Вода у ій чиста та прозора; сонце пронизує іи 
зверху ажь до самого дна, и тильки посередини чорніє: то або 
гльїбиня видзначається, або зелене жабуриннє укрило чисте дно. 
Тихий витерь віє вподовшь рички, здійма.є невеличку хвилю и 
широкою складкою жене вподовшь течій. Ось погнало іи ажь до 
берега, плеснуло гень на писочокь, пидхопило порожню чере- 
пашку, сипнуло іи у воду, погойдало, погралося и знову вики- 
нуло на берегь. 

Вась такь и потягло до води, до іи чистои хвили, до іи 
цилющои прохолоди. Мерщи все зь себе!... Шубовсть!.. Заклико 
тила-потемнила іи прозора товща, широки круги знялися по 
верху и, росходячись на вси боки, покотили одинь за другимь, 
здіймаючи невелички бульби; поперечки хвили захиталися, по- 



— 32 — 



далися назадь и, стукаючись одна обь одну, пишли соби вистри- 
бом-ь, попережаючи одна другу... Шу-шу-шу-у! плиг-ьі лясь!... шу- 
шу-шу-у! плигь! лясь!... Посередь того муткого кип'ятку тильки 
биліе ваше тило, подаючись пидь водою впоперекь рички. Ось 
вамі» уже стало важко пливти пидь водою, духь почаві» зати- 
натися у грудяхь и ви мерщи виринаєте зь пиді> хвили ради 
та весели; струшуєте воду, що патьоками збигае з-ь вашои голо- 
ви, росплющавте очи и, перевивши духа, обдивляєтесь кругомг 
себе. Чиста вода вась обмивав, чоломка и ві» груди и вь плечи, 
лоскоче по пидь боками; зь високости сонце прище на неи 
своими огненними стрилами, посилає вамь гарячи поцилунки, 
гойдається поверхь прозорои хвили. Ось ви незнарошне приснули — 
невеличка веселка знялася биля вась, свитнула у вичи и незаба- 
ромь зникла; ось ви повели рукою — закипила тихая хвиля, пид- 
няла цилий оберемокь билого шуму й кинула на вась; ви пур- 
нули — шумь помчався вподовшь течій, и ви знову виринаєте се- 
редь тихои та чистои хвили. Вамь стає гарно, несказанно гарно 
середь тієи ридкои прохолоди; вась обіймає якась миць, напру- 
чує ваши жили, викликає радисть у серци, пориває на играшки- 
забави. Наче мала дитина, ви починаєте бавитись середь води: 
то ляжете на спину и колишитесь на тихій хвили, задивляючись 
у синє небо, то коли вась однесе течією, перекидаєтесь на гру* 
ди и, вимахуючи руками, пливете проти течій, а то пурнете на 
глибини, а вириєте ажь на бережечку. 

Ажь Якимь задивився на вась. По його загорилому облич- 
чю грає тиха усмишка. 

— Ради, що до води добралися, та й бавитеся! — вимовляє винь 
до вась. 

— А що жь ти, Якиме, не купаєшся? — гукаєте ви до його. — По- 
ки окрипь закипить^-освижись! 

— Дивлюся, якь ви бавитесь, та й себе тягне, — одказує Якимь. 

— А коли тягне, то чому не купаєшся? Чи може плавати не 
знаешь, боишся втонути? То онь зь берегу неглибоко — побов- 
тайся. 

— Та я колись трохи плававь, а теперь не знаю, чи не за- 
бувь, — повагомь одказує Якимь, починаючи роздягатись. 

— Якь то ти тамь плававь колись? — думаєте ви, дивлячись, 
якь повагомь Якимь зкидає зь себе одежу, и зразу замишляєте 



— 33 — 

протьі його: огь коли бь тилькьі винь увійшов-ь у воду — потягтьі 
його на гльїбь, хай покаже, якь по сокьірячій уміє плаватьі. 

Ось Якимі» роздигся; чорньїй та запечений сонцемь стоить 
винь на берези и якось неймовирно поглядав на воду. Ось пидій- 
шовь до води, обережно ступиві» однією ногою и, струснувшись, 
подався назадь. 

— Чого ще випробовуєш^? Вода тепла! — гукаєте ви. 

— Де вона вамь тепла? ажь морозь по-за шкурою пишовь, 
якь черкнувся ногою! — каже Якимь и знову неймовирно поглядає 
на воду. 

— Коли ти однією ногою торкнувся, то, звисно, вона здалася 
холодною. А ти — разомь! 

— От-такь! — гукнувь Якимь и, наче хто здоровенну каминюку 
шпурнувь, — кинувся у воду. 

Закипило-заревло навкруги, ажь ричка охнула и нестямно 
на вен боки захиталася. Ви й не счулися, якь Якимь биля вась 
вирнувь. 

— Го-го- го-го-о! — загукавь винь товсто на всю горлянку, ажь 
луна у лиси розляглася. — Брать ти мій! яка холоднеча! А ну — гри- 
тися! А ну — ажь на той бикь! 

И, мовь добрий косарь, замахавь Якимь руками, рижучи 
впоперекь хвили. Вода пидь нимь гула-клекотила; видавлений 
слидь довгимь поясомь видзначався по ричци, а Якимь, повер- 
таючи голову то на той, та на другий бикь, знай махає руками, 
мовь сажнями вимиряє ричку. За кожнимь його замахомь, наче 
дровиняка, пливе поверхь води його загориле тило, та такь и 
плигоне упередь; поки винь замахнеться вдруге, злегка покриєть- 
ся воно водою, а тамь знову знирне й поверхь води мчиться на 
той бикь. 

— Чи то бь хто подумавь, щобь Якимь, отакий неповороткий 
та отакь плававь! — дивуєтесь ви. И — ну на вздогинци!.. Шкоді! 
Не вашимь слабимь рукамь сперечатись зь дужими Якимовими; 
нема у вась ни того хисту, ни тієи дотепности. Якимь мовь 
риба пливе и води, здається, не черкається, онь уже не далеко 
до того боку сягає; а у вась уже й руки помлили, дихати стає 
важко, а ви ще и до середини не добулись; щобь перепочити, 
ви перекидаєтесь на спину. 

— Зге-е!— регоче Якимь зь того берега, шаруючи руки пис- 
комь, — ви всима нападами? А нуте ще по жиночому! 



— 34 — 

Той глумь Якимивь коле вась, щьіпае; досада впивавться 
вь серце. — Постій же! — думаєте вьі, — я таки тебе здьівую. — И, пе- 
рекинувшись на бикь, починаєте пливти. 

— А це жь по якому? По павучачому? Такь павучча тилькьі 
стрибав! — регоче Яким-ь. 

Та ви вже не дослухаєтесь досади; ви ради, що добралися 
до неглибокого мисця, де ви ногами черкнулися дна. Слава Богу! 
А то вамь довелося скильки разивь и похлинутись водою; руки 
наче хто пов'язаві»» а ноги позмикавь — не слухаються вашои 
воли. 

— Хай тоби всячина, Якиме! — перепочивши трохи, мовите ви.— 
Зь тобою не спливешь. А я думавь, що ти тильки по сокирячій 
и вміешь. 

— И по сокирячій, якь схочу! — регоче Якимь и знову пус- 
кається вплав-ь. 

Посередь рички винь почавь показувати, якь по сокирячій 
плавати: то пурне, то вирне, то заплеще вь долошки, то заве- 
рещить: — рятуйте! то зарже, якь жеребець. 

— А це вамь и по жиночому! — гукає винь знову; росплатуєть- 
ся на води, мовь жаба; вихає спиною, перебирав ногами такь. 
що вода кругомь його, наче пидь потоками, пине та шумить. 

А це зразу Якимь якь зажелипає: 

— Охь ти, бисова тварюко! тпру-у! — и чимь дужь замахавь 
руками. 

Не встигли ви пидвестися, подивитися, чого то Якьшь 
такь затурбувався, якь винь уже и на той берегь випливь и 
голий помчався вподовшь луки. 

Що тамь лучилось? — Ви пидводитесь и бачите, якь гнид- 
ко, вивернувшись на трави, намиряється перекинутись: хитнеть- 
ся збоку на спину, пидниме ноги вгору, замеле ними, та и 
упаде набикь. 

— Бачь, падло! — гукнувь Якимь биля гнидка, коли той такм 
перекинувсь. 

Гнидко, зачувши биля себе гризний голось Якимивь, пид- 
вився на передни ноги, глянувь на Якима и зразу пидскочивь на 
задни, схиляючи низько голову, мовь засоромився, що безь ха- 
зяйського приводу трохи побавивсь. 

— Стій, я тебе, бисова звирюко, скупаю! — свариться Якимь и 
почина одвязувати повидь. Гнидко наближився до Якима, скоса 



г 



— 35 — 

бльїснувь на його своим-ь червоньїмь окомь и тернувся обь бикь 
мордою. 

— А ну! Чн бачь, зрадивь?! — И Яким-ь, замахнувся кулакомь 
на гнидка. Той, прищурюючи око, геть одвивь голову набикь. 

Черезь хвилину и гнидко, и Якимь уже пливли ричкою. 
Гнидко, задравши морду и виставивши, мовь човень, широку спи- 
ну, пливь тихо, разь-позь-разь порскаючи та хропучи; а Яким-ь, 
ухопившись за хвисті», ззаду пидганявь гнидка, якь той нами- 
рявся звернути набик-ь.^ 

— Купай же, Якиме, гнидка, а мени чась и вилазити, — каже- 
те ви ЯкимовИу почуваючи, що вода взяла таки своє: частише 
обсипа вась з-за спини морозомь, зуби цокочуть; ви повинни 
мнщіише ихь сциплювати. 

Повагом-ь ви перепливли ричку, мерщи вискочили на бе- 
регь одягатися. Одежа, напечена сонцемі), гріє вась; теперь вамь 
любе іи тепло: воно зупинило несподиваний холодь, що вась 
так-ь зразу обняв!}, виклика якись утишни почування, будить 
думки; глибоко вони до серця доходять. Обличче ваше сумне, 
задумане; сказать би, ви росердилися на кого. Та то тильки такь 
здається, то тильки — зьоколу; то — незвичайна облуда тихои одради, 
що розлиавється у вашому серци якимсь теплимь привитом-ь. 

Ось ви, мовчки, не дивлячись никуди, одились; мовчки зня- 
лись, почемчикували вь холодокь пидь широко-верху осокорину, де 
Якимь розвивь багаттє; ненарокомь глянули на казанокь зь во- 
дою надь огнемь, — чи не кипить ще? и, наглянувши недалеко 
зелену, якь рута, полянку, вивернулися на ій, якь на мнякому 
килими. 

Тихо. Ви чуєте, якь ваше серце б'ється обь груди глухо 
обрубо... А то що шукить? ваша кровь? Ни, то червоне полум'е 
знявшись угору, лиже чорне дно казанкове и сичить на йому, 
незнарошне пролита вода; злегка лопочуть дрова; зь рички до- 
носиться гукь та регить Якимивь, порсканнє гнидкове... Надь, 
вами стоить гонка сокорина; високо у гору буяє, широко розвела 
на вси боки свою густу верховину и прикрила вась легенькою 
тинню. А онь, на праву ручь здіймаються гори; пидковою обня- 
ли вони ту долину, де ви лежите; вся верховина ихь покрита 
густимь лисомь, а боки порити глибокими ярами та крутими 
проваллями... Онь понавертало цили купи жовтои глини; пона- 
ставляло гострихь стрильчатихь голивь червоного кглею. Онь 



1 



— 36 — 

гола скеля стоить, трохьі похилилася набикь; на самимь іи вер- 
шечку примостилася била береза, журливо спустивши вити до- 
долу... И надь усимь оцимь високо роспросторилося блакитне 
небо; блискуче сонце обдає усе своимі» яскравимь свитомь. 
Здається — передь вами стоить картина и любо вражає ваши очьі 
своєю чаривничою красою. Ви такь задивилися на все те, такь 
замилувалися, що не счулися, які» н ваши очи закрились, якь 
тихе забуттє почало колихати вашу голову. 

— Зге-ге! Я думавь, що ви тутт> доглядаєте? А ви спати! — 
чуєте ви голось Якимивь. 

Роскриваєте очи; зиркнули... Яким-ь, пустивши гнидка по воли, 
мерщи кинувся до тринижка, звернувь казанокь набикь и на- 
держує, поки той перестане клекотити. Гнидко пишовь попаски, 
вищипуючи свижу траву та вишукуючи зеленишу мисцину. 

— Гей! гей! гнидко! гнидко! — гукає Якимь, зигнувшись надь 
тринижкомь и не знаючи, що йому робити: чи казанка догля- 
дати, чи гнидка завертати? 

Ви поспишаєте на помичь: берете зь Якимовихь рукь дер- 
жало зь казанкомь, а винь бижить мерщи гнидка ловити. 

— Клонить! — думаєте ви, задивляючись, якь Якимь забигає 
упередь гнидкови, хитрить його переняти. .Клонить!* б'є у 
вашу голову, якь ви звернули увагу на себе. ,Оть якь би було 
не вивертатися пидь осокоромь та доглядати казанка, то й кло- 
поту бь не було; може бь вже доси и каша зварилась: не ссало бь 
такь за серце, не в'яло пидь грудьми**... 

Якимь не забарився гнидка зловити; прип'явь його виж- 
ками до берези и мерщи кинувся до казанка. За його працею 
швидко и каша поспила. > 

Доводилося вамь коли небудь польову кашу йисти? Щерба 
одна, засипана трохи пшономь та задобрена шматочкомь сала 
зь цибулею — оть и все. А що то за смашна та добра! Пахощи 
страви поєдналися зь пахощами польового повитря; будіть у вась 
смакь непевний, викликають голодь ненаситний!... Шматокь 
чорного засохлого хлиба, що ви ледве вгризете його зубами, 
здається кращий найсолодчого медяника; ложка щерби, що ви вли- 
ваєте у роть, якось смашно лоскоче за язикь; гаряча пара, при- 
нахаючи злегка старимь саломь, приязно б'є у нись и ще биль- 
ший смакь викликає. Ложка, шпарко переходячи видь рота до 
казанка, щобь знову до рота сягнути, — не похопиться вась задо- 



— 37 — 

вольньїтьі... Здається — навхильци пьів-ь-би, очима йиві>, — такь хо- 
роше та смаковито. И за серце перестало ссати, и пидь грудьми не 
в'яне; якась сила всього вась проймав, легкисть та скористь 
бадьорить. Ось уже ложка почала й дна казанку досягати, гар- 
чить по йому, намиряючись повнише набратись; тамь на самому 
еподи каша густиша, та ще смашниша, такь вона й роспливавться 
вь роти, такь и росходиться, мовь те масло на гарячій сково- 
ридци. 

— Та й мастакь ти, Якиме, кашу— варити! — кажете ви, кладучи 
ложку, якь уже вь казанку не зосталося ничого. 

— Хиба то я іи варивь? 

— А хто-жь? 

— Огонь! — жартує Якимь. 

— Та огонь то огонь... А хто готувавь? 

— Яка тамь готивля? Укинувь пшона та затовкь саломь, оть 
и все! 

— А чого жь вона така добра? 

— Польова каша завжде добра. Може черезь те, що не вь 
печи упривав, а середь вильного повитря... А може ви виголада- 
лись добре? — додає Якимь. — На голодни зуби, кажуть, и пидошва 
смашною здається. Голодь не титка! — гуторить весело Якимь, 
перемиваючи ложки Т& складаючи добро у клунокь. 

— А що жь, пора може й рушати? — питає винь, швидко упора- 
вшись. 

— Якь що ти зовсимь управився, то й рушимо. 

— Ось тильки воза пидмажу, та й готовь! 

Сонце геть повернуло на захидь, якь ви рушили зь мисця. 
Пройизжаючи мостомь, ви ще разь глянули на чисту ричку, де 
ви купалися, на зелену долину, де ви вилежувались та пидкри- 
плялися... Чиста водо-прохолодо! тихий краю — земний раю! разь 
на вику довелося вась здибати, та до вику не забуде серце ва- 
шого ласкавого привиту! 

Ось и село. Гень по гори розислалося воно невеличкими 
дворами зь вишневими садками, зь билими хатками. По дво- 
рахь, якь и слидь,— комирчини, хливци усяки; кругомь тини та 
загороди... На що то? Видь кого люде розгородилися? Видь якого 
ворога захищають своє добро отими тинами невисокими? Сами 
видь себе? Видь свого сусиди?... Охь, люде, люде! На широкому 
свити є багато й воли, й простору, й добра усякого безь мири. 



— зе- 
та ваше ненажерливе око не задовольняється тьімь, чого треба 
гарбає— скилькьі засягне! Треба тьінивь та ровивь, щобь вашу 
ненажерльївисть спьіньїтьіі 

Вамь став чогось боляче, досадно... Зь горьі такь далеко 
вьідко. И темно-зелена дольїна, огорнена горамьі, и горьі, покри- 
ти лисом-ь, и лукьі, поризани сьіньою ричкою. Зь пидь горьі сонце 
навкосяка обльївав все те своимь золотьімі» свитомь, пестьіть н 
красе своимь прьівитньїмь сяевомь, — мережав темньїмьі поясаиьі 
тини... Все таке хороше» красне! дьівьітьіся б-ь та милуватися, а 
вамтз став досадно. Чисте та привитне село здали, здається 
вамь и тиснимь, и вонючимь, — зь дворивь несе хливами, по 
вулицяхь трусько та вузько; привитни били хатки здаються вь 
середини темними та нещирими, — заздристь та ворожнеча зви- 
ли тамь свов гниздо и з-за ихь тихого захисту визирають на 
свить божий, бажаючи його полонити... Швидче зь села! геть 
мерщи на вильне простир'в! 

. Ось ви вже й за селомь, у царини. Сумни млини облягли 
широкий майдань, мовь сторожи; сирий ихь поклить здається 
вамь пузатими павуками, а довги крила — чорними пазурами. То 
вони виставились на край села сторожити здобичь. Поглядають 
зь гори на безкрай поля и тихо регочуть: рости, буяй, зелена 
рослино, на нашу користь! Вигривай та вирошай, ясне сонце, 
добрее зерно: не мине воно нашого ненажерливого рота, пере- 
мелемо ми його своими кам'яними зубами! Якь та земля зимою 
покриється бильїмь снигомь, переведемо ми все те на биле бо- 
рошно. На що намь твоя теперишня краса та пишне убрзііне? 
Годуй ними нерозумну тварюку та всяку скотину, а ми свого 
господаря чимсь мнякшимь погодувмо! 

Ось ви минули царину, минули й млини; вихопились знову 
на безкрай поля, на безмирну простористь степу. Бурою гадюкою 
в'вться по степу шляхь битий, а винь — нимий та мовчазний! — 
роспросторився по земли — дримав. Сонце блискучимь покотьо- 
ломь котиться до спокою; його, здається, такь мане та невидома 
далечиня за горою, що вся загорилася, ажь палає рожевим'ь по- 
лум'ємь. Видь неи и той край червоніє, що присусидився до 
неп. У повитри тихо; тумань чи киптяга зависли вь йому, здій- 
мається надь степомь димчатимь пологомь; темни тини стелють- 
ся довгими поясами видь заходу ажь до сходу. Високе небо 
починає синити, дише на землю прохолодою. А сонце спускаєть- 



— 39 — 

ся все нижче та нижче, наближається до гори все бильше та 
бильше; його блискуче сяево меркне, густа червона краска крив 
здоровенне коло... Вамь стає сумно; голова хилиться на груди. 

— Завтра, мабуть, витерь буде! — обзивається Якимь. 

— А що? 

— Сонце онь якь червоно сидає, — показує винь. 

Ви зводите очи. Середь рожевого полум*я, наче червони 
бокла, стоить - колишеться соняшне коло. Оть-оть воно чер- 
кнеться темнои гори, що здіймається биля самого неба! Оть-оть 
воно стукнеться обь неп!... Що то тоди буде?... Ни, не стукнулося. 
Тихо, наче хто бережно руками спустивь його, посунулося воно 
за гору... Широка тинь знялася видь неи, якась невидома сила 
погнала іи звидтиля на вась, розстилаючи вподовшь степу... За- 
падьпадьомкали перепели вь трави, засюрчали неугавни коники 
й жайворонки, качаючись чорною горошиною у синьому неби, 
посипали свои дзвинки писни. Якь и ранкомь, вони защебетали, 
загукали, та тильки безь тіеи видради, що ранкомь, — не було того 
молодого завзяття, що тоди: якось сумно, боляче-сумно, наче 
хто провожає кудись когось близького соби и розлягається та 
розливається жалисливимь лементомь. 

Ось сонце ще бильше осило; мовь скиба стиглого кавуна, 
червоніє воно тильки половиною... Ось и половина зменчується... 
тильки четвертина... дали скибочка... кильце тильки... ось и воно 
пливе — зникає... Зразу кинуло вамь у вичи темнотою, а черезь 
хвилину середь червоного заходу знявся здоровенний бли- 
скучий стовпь, шугаючи високо у небо своєю широкою верхо- 
виною... Небо нахмурилося, темніє, степь вистилає густа чорна 
тинь. Жайворонки спускаються нижче, тихнуть, сидаючи на 
землю; коники перестають перегукуватись у трави, одни пере- 
пели неугавно падьпадьомкають... Ще трохи згодомь захидь по- 
чина блиднути; ясний середь його стовпь меркне-зникае; середь 
високого неба на його темно-синій осели починають загорятися 
зирочки; мовь зь далекого даленя хто жариною грається — дохо- 
дить іи свить до вась, — то блисне, то зникне. Темнота кругомь 
розходиться, здіймається зь земли вгору, шугає пидь саме небо. 
Вже вамь стає видко тильки кругомь себе, а дали — все меркне 
вь сирій темноти тихого вечора. Нею покривається степь, мовь 
пуринає вь сиримь мори туману та пилу; край його чорніють, 
зиходяться й зливаються зь далекимь краємь неба; синє 



— 40 — 

небо темнів, вьібльїскуючьі зирочкамьі ясньїмьі, мовь хто розиславі 
надь землею темно-сьіній оксамитний пологь, оздобивши його 
золотими кгудзикамиГ> 

— А що, чи не втаборимося на ничь отута? — питає Якимь, 
повертаючи до вась почорниле обличче. 

— Як-ь знаешь... Мени все едно, — одказуєте ви йому нехотя, 
линиво. 

Якимь повернувь гнидка зь шляху. Повозку вашу щось 
пидняло трохи зпереду и незабаромь наче вь ривь спустило, — 
колеса стукнулись, насадь затрищавь. 

— Чи то шляхь такь вибили, чи ровомь окопалися? — промо- 
вивь Якимь, надержуючи гнидка. 

Ось и задни колеса пиднялися вгору и, спускаючись, стук- 
нулись обь землю. Повозка покотилася не битимь шляхомь. а 
травою. 

— Тпру-у-у! годи! — мовивь Якимь, припиняючи гнидка, и стриб- 
нувь зь воза. 

— Отуть будемо й ночувати! — додавь винь и почавь роспря- 
гати коня. 

Ви сидите на повозци, вамь не хочеться уставати. Гур- 
кить колесь та подорожня стусанина обзиваються у вашій спини, 
шумлять у голови, гудуть у вухахь. Вамь здається, що ви йидете, 
що вась хитав. Ось ви простягаєте ноги, посуваєте ихь ажь у 
передокь. Вась зглегка кольнуло у бикь, заболило пидь грудь- 
ми... Потягаючись и росправляючи спину, ви розвертаєтесь на 
вози. Якийсь тихий спокій вась обнимає; втома видбирає руки й 
ноги; лежавь би такь и не ворухнувся! Кругомь вась тихо, ажь 
глухо тихо; якь би Якимь не вовтузився биля гнидка, припи- 
наючи його на ничь до прикорня, то, здається, ничого бь не було 
чутно; тильки темнота метушиться передь очима, немовь хто 
махає чорнимь платкомь передь вами. А тамь, надь вашою го- 
ловою чорнимь шатромь розстилається темносинє небо зь зо- 
лотими зирочками. Скильки то ихь тамь? и якихь тильки не- 
має? То — одсторонь далеко одна видь другои порозбигалися, сто- 
ять соби й лупають до вась своимь свитомь, то — позбиралися 
вь гурти и виблискують неяснимь свитомь, а то позливалися 
у довгу предовгу вервечку й билуватимь поясомь перетягли все 
небо... Писку, кажуть, менче на всій земли, нижь зирочокь тихь 
вь якій небудь частини неба. И тожь усе живи стоти, якь и 



— 41 — 

наша земля; кожна зь ньіхь жьіве своимь жьіттємь, тягнеться до 
своеи подругьі, оть якь и наша земля до сонця... И всимь намь 
мисце є вь тому безмирному край... Якою жь величезною повьінна 
бутьі та ббшьірь, що ихь у соби розмистьіла? Чьімь ти вими- 
ришь ту безмирну пустиню, що зоветься свитомт»? И думкою 
не збагнеші» тіеи безь кинця-краю озіи!... А тамь, за нею що? 
Та ничого, то все вона, безмирна свитова обширь-пустиня. То 
тильки ми туть, на земли, привикли бачити кожному початокь 
и кинець, и думаємо, що все на свити повинно ихь мати... 
Що жь ти таке туть, пилино свитова, царю земний, чоловиче? 
Коли твій розумь не збагне того свитового простору, твои очи 
не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягне його краю, 
скажьі жь мени, що ти таке зь своими високими думками, зь 
своимь гордовитимь розумомь? Куди ти пнешся зь ними, куди 
лизешь?... Житте земли заснувало твоє житте, дало тоби по- 
кормь, виробило зь його кровь, вилипило вь твоїй голови мо- 
зокь, сказало: думай нимь!... И ти, двоноге звиря, високо пидняло 
свою голову вгору, загордувалося. Цей безмирний свить-мирь — 
тильки за для тебе! Все живе, що роде и плоде земля — твои 
слуги, тоби на потребу!... Оханися та кругомь себе обдивися! 
Та земля, що твоє житте зародила — вона його й розоре: зигне 
його болистями, пидкосе хворобами, знищить смертю!... „Земля 
еси — и вь землю пидешь", и твій гордий розумь-мозокь виточе 
гьідкий червакь, що ти його за своє житте топтавь ногами. 
Що жь ти за царь такий, скажи мени? Що ти за сила така, 
коли себе ни видь чого захистити не зможешь? Покинь же свои 
вьісоки думи, горди замири та поглянь кругомь себе. Поверни 
свои очи назадь, у свои прожити вики, у свои минули сто- 
лиття... Що ти тамь бачишь? Бон, та сичи, змагання та чвари... 
кровь братова червоніє на тоби до сього часу... Зачатий у крови, 
вигодований та вирощений нею, нею ти живешь до сьогодни; 
заснувавши своє житте на хижацтви, ти ти хижацьки замири 
перенись и на громадськи справи: помежувавь бративь на стани, 
подиливь ихь на колина, вистави вь одного проти другого и 
втишаешь себе отимь змаганнемь, забуваючи про братерство... 
Були вь тебе свои проводари, з'являлися пророчи люде; були й 
пророки велики... Проймали вони тебе своимь огненнимь сло- 
вомь, та не пронявся ти ихь святою вирою; принявь ти облуду 
за душу и, прикривши зверху блискучими шатами, гривь коло 



— 42 — 

серця свои хьіжацьки замирьі. Жьітте твоє и доси давне!... А 
глянь на свить, на його красу пишну, на його ббширь безмирну». 
Здається всього багато є — и красьі и достатку... Для всихь вона 
однакова, всимь бьі його стало... 

— Добродію! Ви не спите? — спитався вась Якимь, уклавшись 
спати би ля воза на трави. 

— Ни, не сплю, — одказуєте ви, ради, що хочь голось Якьі- 
мив-ь одвивь вась видь тій плутанини, яку закуйовдили ваши 
невпинни думки. — А що скажешь, Якиме? 

— Та... Хотивь вась попитати... 

— Питай, що таке? 

— Ви не знаєте, добродію, якь його записатися на Амурь? 

— Куди? — ажь скрикнули ви. 

— На Амур-ь... Сторона є така... Земли тамь, кажуть, неомирно: 
йди, бери, займай скильки хочь — нихто тоби не забороне. 

— Чи ти, бува, не здуривь, Якиме? — гукнули ви, пидводячнсь 
на вози.—Ти жь йихавь зо мною цилисинький день, зь ранку и 
до пизньои ночи... Бачивь цей край, — який винь хороший та 
пишний. Де ти знайдешь другий такий на билому свити? — Иви 
почали Якимови гаряче викладати про все, що вамь довелося 
бачити сьогодни, про ти чаривни та мили почування, яки ви 
пережили, про красу и достатокь свого краю. 

— Та воно то такь, добродію. Шо й казати? Хороше у нась и 
красно, и всього вволю є... Онь у мене жинка, дитокь троє, а 
земли ни клаптя немає. Городь такий, що зь своеи стрихи та 
на чуже капле... Оть ви й розсудить: якь туть його жити?... А 
Амурь — сторона, кажуть, багата: земли тій— неомирно; лису— 
скильки хочешь; рички — такь и кишать рибою! Оть якь би хто 
знайшовся такий добрий та допомигь мени туди зь сим'ею до- 
бутися. 

— А ти бувь тамь? Бачивь своими очима все те, про що оце 
туть наказавь? 

— Я не бувь, а вси такь кажуть... Ото, що сьогодни стривали, 
тежь на Амурь пишли... И курей, и кишокь повезли зь собою... 
Добро!.. 

— Хороши бубни за горами, а зблизьку шкуратяни, — знаешь? 

— Знаю, — нехотя одказавь Якимь. — Такь ви, значить, не рав- 
те на Амурь?— не швидко спитавь винь. 



— 43 — 

— Не тильки тоби, а й рипному батькови не пораю! Багато 
вашого брата тудьі пишло; бульї люде зь достаткомь, та й ти 
зньїщьільїсь, перевелись ни на вищо... Дитьі повмиральї; самьі — 
видь хворобьі та всякьіхь напастивь ледве ногьі волочать... 
Радниши бь и назадь вернутися, та ніякі» доставитись. 

— А ви сами, добродію, звидти? Бачили тамь сами нашого 
брата? — попитався Якимь. 

— Ни, я тамь не бувь, — по газетахь пишуть. 

— А-а... пишуть?... Ну, такь будемо жь спати, — одказавт» 
Яким-ь, — бо онь уже й волосожарь зійшовт», незабаром!» почне 
свитати. 

Середь ничнои тиши та темноти до вась донеслося, якь 
Якьімь почавь лаштуватися до видпочинку: щось таке винь пид- 
совувавь, щось розгортавь и, позихнувши, незабаром!» почавь ви- 
свистувати носомь. 



Чи не чась бува и вамь видпочити?... Чась, чась!... Та 
чьі зійде жь сонь на вашу заклопотану голову? чи заспоков винь 
ваше розражене серце та роз'ятрену душу?... 

П. Мьірньїй. 




Івні пиеьмнві. 



сь їй Богу, ха-ха-ха, що вона у книжку чьіта, ха-ха-ха!.. 

Ось Ій Богу, що Чита, хресті, мене побий, гоо- 

ойда! — сипала, які» намистомії, жьіво та дрибно, 

напнвь з-ь ' реготом-ь, ажь злегенька сльїна бризкала 

зь рота, товстоиорденька та червона, якт. спила ягода, Катря 

Москаливна межт. гуртомь дивчатії на гойдальци у недилю, то 

пидлитаючи, якь на крилахі, угору, то падаючи, як'Ь каиинчикь, 

униз-ь, 

— Та бре-е-ешешь, та не бре...ш...ши, б-ббрехня, та годи-и-и! — 
посипались зь усих-ь бокнв-ь довги, короткн, товсти, тонки голоси, 
наче крапли дощу на стриху зализну, и вт. ихь чулися н диво- 
вижа, и глузуваннв, и нерозуминнв и, ноже, трохи знеиависти, 
чорнои, ЯК'Ь сажа. 

Катря почала заприсягатись: 

— Щоб'ь мени кризь землю провалитись, ха-ха-ха, щобі> мени 
пид-ь винець не пидійти, коли брешу, щоб'ь нени Василя не по- 
бачити, ха-ха-ха, чита, ій Богу що чита вона у книжку, го-ой-да! 

Тилько за тими ха-ха-ха, що якь дзвоночки дзеленчали, та 
за розмахом'ь гойдалки не можна було добрати кинця. 

— Та ти бо справди скризь брешешт»! — виступила зь-за стовпа 
гойдалки суха якь деревце, що не ирийнялось, Мокрина Кова- 
ливна ЗІ! жовтимь волоссбмії (якь локшина висило по обидва 
боки, висмикавшися з-ь коси) — сказала и скривила губи таїть, 
наче чогось гиркого найилась. Вона жь ннколи никому ни вь 
чому вири не йняла. 



— 45 — 

Катря скьіпила, такь почервонила, ажь до волосся, ажь 
вуха та вика іи стали червоними и затремтили, и скрикнула: 
— Брешу? Ну, то ходим-ь! 

Вона смикнулася якь обирвана нитка, гепнула зь гойдалки, 
ажь тая високо вгору одскочила и мотузки перекрутились, и 
побигла, а за нею Мокрина и килькось дивчаті), кричучи: »А 
ну, ну!" 

Вони побигли горбдами до билои хати старости Конона 
Короленка, що стояла на краю села; тилько вона одна на все 
село була зь тесовимь кганкомь, а городь бувь обгорожений 
кругомь тинкомь. Дивчата, що спершу бигли зь гукомь и рего- 
том-ь, теперь побигли лехше, пидтанцьовуючи навспинячки, три- 
маючи пучки коло рота, щобь ихь не чуть було, наче снигі», що 
иякко падає и мякко стеле, а які» добигли до тинка — и зовсимь 
замовкли, и вси разомь пали, наче жовтий листь вь осени, и... 
ничичиркь... 

Коло хати бувь вишневий садокь. Вишиннв потроху одцви- 
талось и маленька, маленька стежечка, що трава все хотила 
зайняти, та ноги людськи іи давили, то вона одвернулась и дала 
мисце широкому листячку подорожника, була вкрита по краечкахь 
довгими билими пахучими смужками. Увесь чась летили тій 
биленькіи точечки, та ще багато ихь и на деревахь зосталось, 
такь, що вишни стояли якь били хмари, тилько злехка рожевили 
на сонци, що вже спустилося якь разь вривень изь ними та 
обливало ихь своимь червонимь свитомь, запалюючи разомь и 
темни стовпи ихь червонимь золотомь. Вгори на неби твори- 
лось чудо: де не взялись, збиглись хмарки дуже тоненьки, якь 
пера, блискучи, якь срибло, якь дрибна риб'яча луска, и віялись, 
и розлягались и вдовшь и вширшь, и минялись, коли знизу 
поступавь до ихь вогонь сонця, а ще вище небо все голубило 
та темнійшало... Ось зь другого боку неба, ливоручь, шугнуло зе- 
лено-блиде пасмо и, змишавшися разомь зь голубимь та черво- 
нимь, пожовкло, якь гвоздики, а дапи посивило, якь голубь си- 
зокрилий; коли це хтось ставь кидати по небу рожевими тро- 
яндами... На тимь же боци, де сонце ховалось, все держалося 
червоне сяево и вь тому сяеви помалу, помалу ходила по са- 
дочку вся середь квитокь одь вишення, наче обведена йми, якь 
каблучкою, дивчина зь сухенькимь довгобразимь облнччємь, на- 
хиленимь до книжки такои старои й засмальцованои, що й 



— 46 — 

картокь у ій неможна було розлипьіти. Обльїччв нахилялось 
так^ь низько, що яснили тилько іи товсти косьі, зав'язани кру- 
гомь голови, та чорни брови на билому круглому чоли. Били 
вишневи листочки сипались ій разь у-разі> на голову, вона того 
не помичала. Вона вь голось читала зь книжки: „земля наша 
не ривна, як-ь стиль, а ссарообразна"... Вона все збивалась на 
цьому слови ^уСаробразна, якь^... 

Ни, дивчата не могли бильше витримати: вони порскнули 
зь реготу, скилько не держали роти руками. Почулося: .Пшррр'... 

Дивчина зомлила на мисци, пидвела свои довги вій и пере- 
лякани сири очи, що заблищали проти сонця, а уста іи такь и 
зостались на пивь одкритими... Черезь хвилину вона, приту- 
ливши свою мняку книжку до грудей, зникла вь хати, якь на- 
ляканий соловейко вь гаю. 

Дивчата зь смишками розбиглись, балакаючи промижь себе. 

— Га, хоче розумнишою одь нась бути! — якь ножемь ризо- 
нула Мокрина. 

— И яка нудна ця Оксана, якь крейда, наче вь неп крови 
нема, — брикаючи високо босою ногою, сказала напослидокь Катря, 
виявлячи тую думку, що у всихь у голови снувалась, — наче зь ни- 
токь полотна наткала: — туть весна на двори, туть писни, туть 
парубки — ха-ха-ха!.. а вона — книжки... тьху на тебе! А ну, хто 
швидче?... 

По-о-обигла!.. По-о-обигли! 



II. 

Парубки тежь цуралися Оксани, бо була вона якась дика^ 
якь лищинонька вь лиси, — ни танцювати, ни спивати, а щобь по- 
цилувати, то Бо' храни! такь щильно закриється заразь рукавами — 
тилько гостреньке пидборидде та продиль мижь косами знать. И 
ховається, и тулиться, и тремтить уся, якь осичина, або цидить 
кризь сциплени зуби: ,не займай, не хочу, не хочу'... А то втече 
геть, не пидпустить и зблизька до себе... Ще жь до того була вона, 
на ихь думку, дуже блида та суха, якь билина, то щобь свата- 
ти, — нихто й не тіявь: руки у неп дуже нижни, таки довги та 
били, наче шия у гуски, — видно, що ничого не робить. И справ- 
ди: єдина дочка (синь бувь учителемь у другому сели, а бильшь 



— 47 — 

датей не було), то, звисно, матьі балувала; хочь наче и строга 
соби, та до роботьі іи не дуже невольїла, все: „я сама," а що жь 
то вже за жинка, коли не робитньїця, на чорта іи грамота й 
били рукьі? 

— Ми соби й кращу знайдемо, що жижки тремтитимуть, що 
дило горитиме, що чоловика любитиме, — казали парубки и ми- 
нали Оксану Короленкову и николи вночи пидь вербою зь нею 
не стояли. 

Стояла жь вона частенько сама тихои теплои веснянои 
ночьі, стояла пидь тинкомь, висунувшись зь перелазу, далеко 
простягти голи по ликти, били и вь питьми руки свои, дивля- 
чись широкими очима просто впередь, наче когось виглядаючи, 
когось дожидаючи... Зори писали золотимь на темному, якь 
плисовому, неби, помалу з'являючись одна за однією, и Оксана 
починала слидити ихь очима, вишукувала стожари, и здава- 
лось ій, наче бь то справди золоти букви та слова вь книжци, 
чи Б — Богь, чи Д — Добро?... И чудне щось починало робиться зь 
Оксаною: думки іи складались усе до ладу: 

Ой ничко, ничко, ничко темненька! 

Чогось заболило, чогось защемило моє серденько. 

Що стою я отута, стою саменька... 

Ой зори ви ясни, ой зори ви чисти. 

Чому ви далеко, золоте намисто? 

Коли бь же ви, зори, коли бь та близенько, 

Може бь одпочило и моє серденько... 

И дали отакь усячина лизла ій у голову та все до ладу, 
то про зори, то про квитки. И все іи серденько хтось наче у 
руци тримавь и воно трохи болило, трохи радило, якь очи ди- 
вилися вь темний садокь, а вуха чули соловейка вь гаю... Мо- 
же бь вона заспивала — тоди бь своє серденько розигнала, — та 
голосу не мала. А може й мала, та никбли не насмилювалась 
його' здіймати високо, хочь и хотилось ій иноди пристати до 
гурту дивчать та парубкивь, що — вона чула — кричать увечери 
на вигони писень, та соромилась... Соромилась и ховалась, якь 
пролисокь пидь снигомь. Та коли жь часомь и пристане до 
ихь, що дуже нудно стане самій — тягне до гурту, якь колось до 
сонця, — то наче чужа вона имь. Почнуть сміятись, що у Параски 



— 48 — 

нись довгьій, якь у гайстра^ а ій не смишно, бо на іи думку 
„Параска жь не винувата**. Почнуть судьітьі, що Гнагь украгь 
шматокь сала, а ій не хочеться судити, бо зновь ,вннь не ви- 
нуватий, бо голодний сидить, а нихто не дає**. Почнуть лаяти 
Марусю, що гризеться зь свекрухою, все якь вовкь проти неи 
зуби щирить, то Оксана думає, що й Маруся й свекруха „обьід- 
ви и вину вати, и прави, бо Марусю дити стягли, а свекруху — 
житте, и обидви засмикани, обтрипани, якь конопли, того й лю- 
тують**... И хотилось би ій имь помочи дати, та, ба! нихто іи 
не питає, а вона не знав, на яку ій ступити; коли жь почне 
гуляти, якь дивчата, то чи вийде бигти: чи одстане, чи не- 
зручно повернеться, — іи пхнуть и скажуть: «Ну, ти вже, мняло, 
сиди краще дома!...** 

Довго думав Оксана веснянои зорянои теплои тихои ночи 
про свои негоди: чого воно такь, що вона и реготати якь слидь 
не вмів, тильки тихенько усмихнеться, наче та квитка, що злехка 
витромь листочокь завернуло... Ажь поки мати не хопиться іи и 
не почне помалу кликати іи зь порога хати перелякано: 

— Оксано, Оксано, а де ти? А йди спати! 

— Га? — тихенько обизветься, наче зо сну, Оксана и йде ти- 
хенько вь хату, наче черезь медь, що липне. Не хочеться ій, 
тильки вона була слухняна, а мати, чорнява, суха жинка, дуже 
ще молода зь виду, зь зрощеними бровами и чорними, якг 
сливи, очима, були таки строги. 

— Що ти тамь робила? Де ти тамь стояла? Изь кинь?— 
почне гостро роспитувати вона дочку, ажь очи заблищать у 
неи: — ти гляди мени! — Вона тягне іи за рукавь, хоче приди- 
витись до іи лиця, чи поблидла, чи почервонила? 

— Ниде... тамь... коло тинку... ничого... Еге... сама., ни зь 
кимь... зь кимь же? — несмило одвичае Оксана и чисти очи іи 

же сповняються слизьми. 

— Дуже ти вже розумна, — каже зь серцемь Конониха и чудно: 
вона и рада, що іи дочка така, якь голубка била, та й противно, 
що вона така млява: не горить и не палав, — якь сире гиллв, — не 
така жь вона була вь свои лита — охо-хо! 

— Ну, лягай уже спати! — додав, хитаючи головою, ривнимь 
голосомь: — батько сьогодни, мабуть, не вернеться зь ярмарку. 

Обидви лягають, тильки Оксани довго не спиться и не дри- 
мається; згадала вона писню: 



— 49 — 

Ой, одна я одна, якь бьільїнонька вь поли, 
Та не давь мени Богь ни щастя, ни доли... 

И дали зновь до ладу плететься: 

Падала зирочка, падала зь неба, 
Мабуть никому іи не треба... 

Сонечко ясне вь неби з'явилось, 
Зори прекрасни геть покотьільїсь... 

Чьі розгориться моє серденько, 

Чи такт» зав'яне, якь квитка, ненько? 

— Мамо, а мамо, чи ви спите? — гукав тихенько Оксана, звив- 
шись на ликти. 

Ни, мати не спить, вона думу думає^ що дочка у неп чудн^: 
„И навчивь же іи Олександерь (синь) на нашу голову читати! 
Зовсимь наче дивку спортивь, пустоцвить якийсь!... Хай би вже 
краще була непокирлива, лиха, линива, або що... то бь за коси одтри- 
пала та и вже, а се що?... Наче рибонька холодна,.. Ну, чого 
тоби? — зь серцемь обзивається вона до дочки. 

— Чи ви знаєте, мамо, що... що.. — вона наче чи боялась, чи 
не насмилювалась казати, бо ій дуже недобримь здався голось 
материнь, и вона присунулась ближче до неи по полу, де вони 
разомь спали, и налапала суху, шорстку материну руку своєю 
тежь сухою, тильки мнякою, гарячею рукою. 

— Ну, кажи, — обизвалась зновь уже безь серця мати, — що 
тамь таке? 

— Та чи ви знаєте, мамо, що " земля наша, що то ми по ій 
ходимо, не ривна, якь стиль, тильки кругла... якь що?... якь 
яблуко, якь картоплина, якь горошина... накрутиться, крутить- 
ся, — ій Богу, вона... коло сонця... — разомь наче вигукнула Ок- 
сана (не могла вона вь соби сього вдержати, якь не може 
снигь за водою не пити), сказала однимь раптомь и пидвелась 
на лижку. Якь би вь хати було ясно, то видно було бь, яки вь 
неи стали гарни очи. 

Стара Катерина росердилась: 

— Що ти брешешь? Видкиля сеє?... Га, ти зновь за своє! А 
я що тоби казала? Покинь ти, покинь свою науку, бо нихто не 
посватає! Добре, бути розумнимь, тильки ти вже така розумна, 



1 



— 50 — 

що ажь дурна... Ось визьму й спалю завтра твою книжку вь 
печи! 

Вона одвернулась до стиньї, коли почула, що Оксана ти- 
хенько плаче: тоди вона притягла іи до себе и пригорнула до 
своихь теплихь грудей, якь колись було малу тулила... 

Оксана плакала. Сорочка у матери стала мокра. Вона 
сказала: 

— Ну, вже годи... тильки никому не хвались, що знаешь. 
Оксани одь слизь полехшало и вона скоро заснула, обкру- 
тившись коло матери, якь ципка беризка коло куща. 

Ви думаєте, батько Оксану хваливь за те, що „учена", — 
ни, де тамь! Тильки бувь винь плохенький соби, смирняга и 
ридко коли гомонивь. Коли жь зь нього громада сміялась, що 
дочка йому „бамагу* прочитає, бо самь неписьменний, то винь 
казавь, мигтячи добрими очима и трохи червоніючись, хочь 
воно бь и не пристало до його сивои довгои бороди, наче вийи- 
денихь сухихь щикь та „микдали^ на грудяхь: 

— Та вона, знаєте, братця, тая штука не вредна, не вредна 
вона, тильки розуміється, якь воно дивча, то... йому вже не зон- 
симь... Тильки, братця, онь же у Петривци вже й дивчатокь 
учити почали... 

— Еге, еге, дурни, того и вчать, — гегекавь хто нббудь зь гро- 
мади. — Куди баби наука? Іи дило — дити, а не то що... Оть ни 
за що не оженивь би парубка свого изь такою „книжкою**. 

— Воно звисно, — заразь лякався Конинь, — се що й казати! 
Воно имь ни для чого... тильки я кажу, коли єсть, то й єсть, 
ничого не зробишь... Бачите, Олександерь же схотивь, Олексан- 
дерь, дакь теє... 

Винь всюди и скризь згадувавь свого Олександра, що бувь 
дуже вже письменний и получавь „билета*' учителемь; винь же 
його любивь, якь хлибь люблять, и слухався и поважавь, наче бь 
то не винь його батько, а навпаки. 

Вси реготались и казали: 

— А на що пустивь зайця на капустку? 

Староста йшовь • додому, чухаючи потилицю, а вдома и 
справди заставлявь Оксану соби „бамагу** читати, що старшини 
одь пристава передана, а одь старшини зновь йому „для руко- 
водства**, щобь добре знати, що тамь таке, бо бувь винь боязь- 
кий и дуже „сповнительний" чоловичокь. Оксана, така радаї 



] 



— 51 — 

така рада, що ві) прьігоди стала, починала тремтячьімь голо- 
сомь чьітатьі, дивуючись, що сама не добере дила вь тій 
бамази: 

„Симь предписувться старшини Поповскои волости неукос- 
нително нарядить десятскихі» и сотскихі> для охраненія миста 
пожара до мовго туда самоличнаго прибитія вь село". 

Батько жь добре розбиравь, бо вже привикь чути, якь 
„началство" говорить; винь слухавь, усмихався и думавь: .та- 
ки ж-ь читав; ій Богу читає, та ще й добре!... Скажить на ми- 
лость!.. Ще й таки розумни слова читав: не по нашому жь, по 
мужицькому, сказано..." И якось любо, ажь тепло йому роби- 
лося и хотивь винь щонайблизше приступити до дочки, приго- 
лубити іи якь зовсимь маленьку дивчинку. Та не смивь. Соро- 
мився и жинки, и іи самои, и стинь у хати, и себе... Винь 
тильки вився коло неи голубомь сизокрилимь, трохи пидска- 
куючи навспинячки коло столу, кумедно витягаючи жилаву, 
худу, темну шию та зиркаючи вь бамагу, що винь бачивь, та 
наче не бачивь, бо не мигь прочитати. И замисць того, щобь, 
якь хотивь, Оксану озолотити, казавь хочь тихо та твердо: 

— Ну, Оксанко, помалу, помалу, ти мени тіви бамаги не зоп- 
суй, бо знавшь, я тоби що... 

Винь не кинчавь и ховався за стиль, щобь його не видно 
було... 

Еге, радивь то винь радивь такь, якь той слипий, що 
йому про сонце кажуть: хочь не бачить, то чув. А проте гирко 
такь було йому, що у всихь людей дивки, якь дивки, „крикли- 
ви та брикливи, якь кози*, тильки у нього чорна троянда роз- 
цвиласяі Казавь би винь ранійше, щобь іи Олександерь не 
вчивь, дакь якось не вспишився. 

А кумедно було дивитись, якь Оксанка, наче те граченя, 
широко одкриваючи червоного рота (у неи були дуже червони 
уста), проказувала за братомь: „А, Бе, Ве, ГеІ" Олександерь же 
іи вчьівь, шуткуючи, вже коли самь кинчавь школу. Перше вона 
сама брала яку його книжку, ще ничого не розбираючи, довго 
дивилась мовчки вь неи, все приглядаючись, якь у глупу ничь 
у степу, а то й крейдою на лави або паличкою по писку виво- 
дячи тій букви, що ихь не знала, наче якись лиштви-мережки. 
Коли жь Олександерь іи навчивь читати, а самь пойихавь, по- 
кинувши ій уси свои (три-чотири) книжки, то вона вже одь 



— 52 — 

их-ь не одставала. И такь як-ь матьі сердьільїсь, а батько казали: 
„Гм-ь, гмь, щось ти вже теє... дуже...* то вона почала крадькома 
читати по куточкахь и добре ховати книжки то вь стриху, то 
вь погрибь. Книжки наче до серця ій приросли. А читала вона 
такі>: зь початку до краю прочитав и зновь починав такь саме, 
ажь поки вивчить всю чисто на пам'ять, тоди за друт7 береться. 

— Треба було !и в-ь тютюнь мижь дивчата змалечку оддати. — 
казала Конониха чоловикови (той тильки головою хитавь), — 
а то пожалували, оть и заморочила соби голову, що ажь не- 
весела стала, якь льодина чиста ходить, наче слаба! 

Биль проймавь матирь при тихь словахь, биль та жаль, 
гострий, якь зализо; ажь сердито робилось и кричала вона Оксани, 
якь що тая була туть: 

— Одійди геть! 

Тая заразь у плачь, бо була дуже дотклива, якь куль- 
баба — тилько дмухни, — такь и облетить! Мати жь іи обижала 
жалуючи, а иншимь ни вь свити не дозволила бь іи зачинити: 
„Я тому очи видряпаю, хто про Оксану що скаже," — хвалилась 
вона, и всяке вирило, що такь воно й буде, бо була вона по- 
хожа на коршака. 



Дарма, що вь своєму сели Оксану не сватали, ще бь то 
Конониха соби зятя не знайшла — овва! Найшла, та якого: врод- 
ливого и багатиря: чотири десятини, самь одинака и свекрухи 
нема! Побачивь у церкви вь сели (на храмь на ярмарокь прьі- 
йиздивь) Оксану и матирь іи. Катерина роспитала, видкиля винь 
и хто та сказала, що у Конона Короленка можно дешево купити 
куливь на вкривлю. Скоро винь зь батькомь прийихавь кули 
купувати та разомь посватавь и Оксану. 

Що жь було Оксани робити: чи йти, чи не йти? 

А вже жь що йти. Одно те, що батько-ненька благосло- 
вили, друге те, що треба жь колись йти, а трете те, що сподо- 
бався ій той Ивань Недопечений. Якь винь уперся вь неи разь 
своими чорними, трохи напередь висаженими очима, зь пидь 
низько до бривь стриженого волосся на круглій голови, та й не 
одводивь уже ихь никуди, то вона спершу закрилась рукавокь, 
згодя одкрилась, — все дивиться, наче мисяць на неби. Спустила 
очи и голову низенько, пидвела зновь, — все дивиться неодступно, 



— 53 — 

сьідячьі на одному мисци; зайшла за пичь, знові вийшла, — все 
дивиться на те саме мисце, де вона стояла. Пишла геть зі> хати, 
вернулася, — ^все такь саме дивиться, не одводячи очей, не во- 
рухнеться, дивиться тилько на неи и мовчить. Такь и вь церкви 
дививсь... У неи наче вугиллє вь грудяхь затлилось и почали 
навертатися вь голови слова до ладу, якь нитка на веретено: 

Ой голубе мій ти милий, мій любий соколе, 
Якь би жь то зь тобою, — не треба бь и воли... 

И Оксана платки подавала... 



Довгенько жили Ивань зь Оксаною тихо та мирно, бо вона 
була тиха, тилько дила гараздь не вмила. Та бильше все соби 
шкоду робила: то руку окропомь попаре, то ножемь урижеться; 
коли жь горщикь розиб'е або дижу ридко вчинить, то заразь 
плаче та такь гирко, що не приходиться іи ни бити, ни лаяти. 
Ну та дарма, потроху привикла до хазяйства, привикла й до чо- 
ловика. А спершу все лякалася: тилько винь до неи, заразь вона 
й заскиглить, якь чаєчка на болоти, и хочь дається и поко- 
ряється, та все жахається. Привикла и до сина, що спершу 
зовсимь не знала, що йому робить. Привикла: вже жь йому 
бувь годочокь. Такий винь саме прехороший, на Оксанину думку, 
якь батько, зь здоровими очима, наче у жабенятка. Привикла, 
устодолилась, обжилась — и закортило іи... 

Ось одного дня у недилю ни свекра, ни чоловика вдома не 
було. Хлопець спавь соби вь колисци, цмокаючи злегенька и 
такь солодко товстенькими губами вви сни и крипко стуливши 
ручки вь кулаки. Вь хати було чепурненько, стиль застелений 
скатертю, борщь пахучий у печи, припичокь заметений, и такь 
тихо, що чутно, якь муха пролетить. Оксана полизла наче крадь- 
кома вь скриню и на самому-самому дни, мижь юпкою та кер- 
сеткою, що нихто бь не знайшовь, вона добула одну зь своихь 
кньїжокь и сила до столу зь краєчку, якь птиця на гилляци, чи- 
тати зновь про „нашу землю". Коли це надійшовь чоловикь. 
Увійшовь, побачивь и остовпивь. 

— Оксано, Оксано, що це? — тилько и мигь винь вимовити. 

Вона жь застигла, якь крапля води на морози, писля по- 
чала плутати: 



1 



— 54 — 



— Це я... це ти... нудно мени... трошкьі... типько трошечки... я 
все вже попорала... я обид-ь уже зварила... 

Вона схьільїлась на стиль головою. Вона жь думала, що 
Ивань и не знать якь росердьіться; винь же поклаві» ій руку на 
голову та такь и стоявь мовчки. Вона тежь мовчала пидь його 
рукою, ледве духь переводила. Писля винь промовивь: 

— Ну, то що? Це жь добре, це дуже добре... ось колись и 
його, може, навчишь (винь хитнувь головою на колиску), бо я 
жь неписьменний: якось не навчивсь, хочь и вчили, — трудно 
воно дуже теє, еге! 

— Ни, ни, — почала впевняти Оксана та жваво щебетати, наче 
лотоки одкрились, — це не трудно, це... охь« якь же ловко!... А 
ти жь голодний, Йване! 

Вона мерщій кинулась до печи и почала, шпарючись, борщг 
витягати, а Ивань такь и зостався надь книжкою и дививсь у 
неи, не одводячи очей, якь колись на Оксану, тоди, якь сва- 
тавь іи. 

Г. Грьігоремно. 



ш 




Іікііичкьі. 



'ьікьіта бигь скилькьі духу додому. 

У вельїкодну суботу крамньїци зачиняються зав- 
жди пизно, але сього року черезь тепле тьіхе повитрє 
городяне затримали крамариві» ще довше, й Тихонь 
Семенович-ь видпустивь свого прикащика мало не опивночи. 

Микита поспишався на Подоль додому, де його сподивала- 
ся молоденька жинка, щобь йти зь нимь до церкви. Винь пе- 
вень був-ь, що вона вже давно впоралася биля свого маненького 
господарства, причепурила маленьку свитличку, поставляла все 
на стиль, убралася сама й теперь нетерпляче визирає його. 
Винь уявлявь соби, якь радо витатиме вона його, якь гарно 
буде йому йти поручь изь нею вь цю чудову теплу ничь до 
церквьі, якь весело буде розгивлятися и, нарешти, якь пиша- 
тиметься винь завтра нею — своєю жиночкою-красунею, якь вони 
одвидуватимуть то прикащикивь, то мищань, то знайомихь па- 
нивь. Звичайно, насампередь вони пидуть до пани Любицькои: у 
неи Дуня прожила ажь симь рокивь, у неп навчилася й одя- 
гатися гарно, й балакати зь якоюсь незвичайною ввичливистюи 
обиходитися зь людьми; видь неи и зь поради іи замижь за його 
пишла и видь неи одержала найбильше подарункивь. Навить та 
сама б пласта, ненача срибломь заткана сукня, що пошила соби 
Дуня теперь икь Великодню, тежь тіеи пани подарунокь. Правда, 
на саму облямивку сукни Дуня потратила мало не половину тихь 
грошей, що заробивь бувь Микита за мисяць, але жь чи то жь 
йому шкодити жиночци п'ять-шисть карбованцивь на облямивку? 
Довелося за ради тіеи облямивки взяти у купця впередь за мисяць 
гроши — нема що робити, якь треба, — то треба. Винь узявь, и 



— 56 — 

теперь облямивка така саме, якои бажала Дуня, и яку вподобала 
сама пани. 

Стальї наближатися святки. Дуня звелила взяти знову 
гроши впередь. Микита взяв-ь и виддаві» уси, причь двохь кар- 
бованцивь, що залишивсь бувь соби на новий картузь, але не- 
давнечко виддавь ій ти два карбованци и сьогодни не мавь и шага 
на свинку до плащаници. Але вона була напевне у церкви, на- 
певне поставила свинку, а чи не однаково, винь, чи вона по- 
ставлять Богови свичку: чи не одна у ихь кишеня, чи не одни 
думки, не одна молитва? Люде може й осудили його, навить 
винь тамь, биля плащаници, вже чувь де що; але Господь Ми- 
лосердний не осудить. Винь знає потаєний думки людини, винь 
читав вь души й серци... До його доходять щоденни молитви 
Микитини, його щира подяка за те щаств, що Винь йому по- 
славь. Сирота, чужий наймить зь дев'ятьохь рокивь, не дуже 
вродливий, безь усякикь достаткивь, чи мигь винь сподиватися, 
що власними пучками, безь усякои допомоги, поради, своими 
силами, своєю працею здобуде такий забезпечений шматокь хли- 
ба; буде на двадцятому роци головнимь прикащикомь у одній зь 
кращихь крамниць у городи и на двадцять п'ятому визьме за 
себе Дуню, покоянку пани Любицькои, - цю пишаву красуню, що 
не мала, якь здавалося Микити, соби ривни ни помижь поко- 
янками, а ни помижь городянками. Це було перше його коханне. 
Винь покохавь іи зь першого погляду, кохавь іи цилий рикь 
у потайки, ховаючи своє серце и видь людей, и видь себе самого 
и напевне не зважився бь ще довго признатися й Дуни, коли бь 
вона, спостеригши, якь червоніє, якь блидніє винь, забачивши 
іи у крамници, не стала йому сама до помочи. На поглядь пани 
Любицькои Микита бувь до пари Дуни и литами, й достатками. 
До того заживь винь и помижь купцями, и помижь городянами 
такси доброи слави й пошани, що можно було надіятися на да- 
леко кращу посаду, на кращу плату, нижь мавь винь у крам- 
ници вь Тихона Семеновича. Минуло три мисяци, якь вони 
побралися, и три мисяци здалися за три дни. Що-ранку схоплю- 
вався Микита до схидь сонця, настановлювавь обережно, щобь не 
збудити своеи, звиклои довгенько поспати, жинки, самоварь, 
чистивь соби одежу, чоботи, вносивь топливо, води и тоди вже, 
якь самоварь починавь закипати, будивь Дуню та прохавь ви- 
пити вкупи зь нимь чаю. Видбувши той чай, Микита бигь 



г 



— 57 — 

до крамници и тамь ажь до вечора не прьісидавь. Винь не 
знань, щ6 робить увесь день, якь господарув його жинка, не ду- 
мавь про те, кудьі та на вищо вьітрачае його гроши; винь не вьі- 
магавь видь неп ничого, причь того щастя, що вона й безь його 
вимагання давала йому своимь коханнємь, своєю прихильнистю, 
своимь ласк^вимь словомь. О! йому не всмихалося житте! Винь 
не зазнавь до сього часу ни теплого гниздечка, де бь винь почу- 
вавь себе ДІЙСНО „своєю" людиною, не знавь сим'и, не знавь 
ничиєи ласки. Винь знавь доси тильки обов'язки до чужихь 
людей, винь виконувавь ти обов'язки и одержувавь за це де- 
килькось карбе ванцивь, пошану; але ни гроши ти, ни пошана не 
грили йому серця. Змалечку чужий наймить, чужий попихачь, 
винь це вперше святкуватиме велике свято у „своєму" куточку, 
зь „своєю* дружиною, йистиме „свою" паску. 

Ось уже й додому недалечко: вже видко свитло у викни... 
Ще скилькись хвилинь, и Микита у своїй господи. 

Все сталося такь, якь винь сподивався. Дуня упоралася 
давно зь усимь господарствомь, двичи вже вибигала на вулицю 
визирати його и такь радисно зустрила. Якь гарно прибрала во- 
на хатину! Де вона добула ци биленьки зависки на викна? Ось и 
малюнкивь начипляла. А яки ривни та високи паски на столи! 
Навить мазурку спекла! Святки! Святки!... Вона цилкомь задо- 
вольнена: и хатинка ихня, и стиль прибрати не гиршь. нижь у 
самого поважного Йвана Семеновича, прикащика зь зализнои 
крамници, и хай теперь жинка його, гладка Приська, заховається 
зь своими пасками, дарма, що одержує бильше якь тридцять 
карбованцивь на мисяць. 

И сукня Дунина справди чудова. Смугнастому обличчу іи 
такь личать ти срибласти нитки пидткання, а сама Дуня здаєть- 
ся такою статурною та тоненькою. Його одяга, сорочка, чоботи, 
тежь напоготови. Винь похапцемь одягається, а вона, весела, ща- 
слива, щебече, не стихаючи. Скильки було їй клопоту цимь 
тьіжднемь. Пасокт, вона не зважилася пекти сама — виддавала 
знайомій пекарци, и якь дорого вони обійшлися! Правда, можно 
було бь напекти й дешевшихь: сусидка, наприкладь, спекла ажь 
шисть пасокь на пивь сотий крашанокь, але жь чи зважилася бь 
вона соромити свого любого Микиту, шануючи гостей булкою 
замисць „папушникивь"? „Мазурка" тежь не дешево обійшлася, 
та дарма... Святки тильки разь на рикь. 



— 53 — 

Але ось вона раптомь замовкла. 

— Чого тьі замислилася? — запитавь іи Микита. 

— Пригадую щось,— видказала Дуня и Ще дужче замислилася. 

— Кажи, що? — запитавЬр трохи вже занеспокоений незвичай- 
нииь виразомь Дуниного личенька, Микита. 

— Однаково не знайдешь, — вид повила Дуня, похапцемі» одми- 
каючи свою скриню. 

— А може й знайду? 

— Не знайдеш-ь!— мовила вже трохи зь серцемь Дуня и поча- 
ла перекидати усе вь скрипи до самого денця. Не знайшовши 
тамь того, чого шукала, вона грюкнула зь усіеи сили важкимь 
викомь окованои зализомь скрипи и, пидоткнувши спидницю, 
полизла на запичокь. Тамь було безличь коробочокь, кошичклвь 
та торбочокь зь усякими стьожками, кружевами, намитками та 
клаптиками, що повикидала колись геть пани Любицька. Дуня 
поспорожняла вси ти коробочки та кошички, переруйнувала вси 
стьожки та клаптики и ще дужче занеспокоена, ще дужче збен- 
тежена стала перекидати й на лижкови. Микита переставь одя- 
гатись та стежив-ь кожечь рухь своеи жинки. Запитати іи. 
чого вона шукає, що загубила, винь довго не зважувався, бо бо- 
явся ще дужче росердити іи, але нарешти таки не витримавь: 

— Чи не гроши часомь ти загубила? — спитавсь винь обе- 
режно. 

— Гроши! яки гроши? Де бь тамь узялися ти гроши? Сим- 
надцять копійок-ь тильки й зосталося видь тихь двадцятьох^ 
карбованцивь, що винь ій давь. 

Микиту немовь ножемь шпигнуло: ,Симнадцять копійокь! 
Зь чого жь, зь якихь грошей житимуть вони ще два тиждни 
писля свять?" 

— Такь чого жь ти шукаєшь? — запитавь винь такь байдуже» 
немовь и не чувь ничого про гроши. 

— Рукавичокь, — видмовила Дуня, лагодючи нашвидку подушки 
та перину. 

— Якихь рукавичокь? 

— Билихь, — мовила вона мало не зь плачемь. 

— Я, здається, и не бачивь ихь николи у тебе... — завважьівь 
Микита. 



— 59 — 

— Якь то не бачьіві»? А на весилли! Ах-ь! знаю, знаю, де во- 
ни! Пригадала! — радисно сплеснула вона рукамьі. — Бери, Микитко, 
швьідче ослинець та лизь до божньїка: вони тамь, за тією иконою. 

Микита приставивь ослинець и зразу диставь якийсь вер- 
чикь паперу. 

— Вони! вони! — ажь пидстрибнула Дуня й видразу очи іи за- 
сяли, обличчв стало таке, якь звичайно — безжурно-радисне, що 
такь подобалясо Мчкити. 

— Невже тоби отихь рукавичокь справди було такь треба? 
Чи ти бь любисинько не обійшлася й безь них-ь? — запитавь 
винь, усмихаючись, пригадуючи той смутокі», що обгорнувь бувь 
Дуню, коли вона шукала ти рукавички. 

— Та невже жь таки ти, дурненький, не розуміешь, що безь 
тихь рукавичокь пропали бь и святки за для нась, — перепи- 
тала вона його, прилагожуючи йому новенький зелений зь чер- 
воними горошинами галстухь. — Чи я бь зважилася вилизти за 
поригь у цій сукни та безь рукавичокь? Куди бь я подила свои 
руки та ще таки червони? У будень-день та й то мени ніяково 
ходити зь голими руками, а то жь таки пидь отаке святої Я 
ось умисне купила соби й легеньки черевички до ціеи сукни, — 
додала вона, показуючи Микити свою, обуту у новеньки то- 
неньки черевички, ногу. Микити не подобалися ти черевички: 
широка нога жинчина немовь росплескалася у нихь и здавалася 
великою та нечепурною; про те винь не сказавь ій ничого и не 
запитавь навить, скилько вона дала за нихь. Щасливий зь того, 
що у господи вь його знову весело, що Дуня сміється, весела, 
Микита похапцемь скинчивь своє убраннв и ставь пидганяти 
Дуню, що заходилася пидновляти свои кучери, понивечени на 
печи. 

Нарешти Дуня полагодила сукню, накинула на голову на- 
иитку и почала натягати на ливу руку рукавичку. Микити й 
чудно здавалося, що його жинка, немсвь тая справжня пани, 
стоить посередь свитлици та панькаеться зь рукавичкою, и 
любо було дивитися на іи такий щасливий, веселий, черезь ти 
рукавички, видокь. 

Але ось Дуня насупила брови, тупнула ногою и одверну- 
лася видь Микити. 

— Не дивись! — мовила вона и раптомь густо почервонила. 

— Чого жь то такь? — засміявся Микита, — наврочу, чи що? 



— 60 — 

— Не лизьі — видказала вже вона зь серцем-ь. 

— Чого тьі сердишся? Вже жь и рукавички є! — засміявсь^ 
изнову Микита. 

Дуня не видповила ничого, тильки одійшла геть у куток-ь, 
дали видь його. 

Микити обридло зже стояти, винь присивь на лижку, ви- 
курив-ь цигарку, а Дуня все панькалася зь рукавичкою. 

— Може ти не на ту руку натягавшь? — нарешти запитавь 
Микита, пригадавши, якь одна куховарка порвала колись у 
крамници на шматочки рукавицю, натягаючи іи не на ту руку. 

— Натягни! — видмовила Дуня и простягла до Микити свою 
руку зь накинутою на кинчики пальцивь рукавичкою. 

— Вони не нализуть,— мовивь Микита приривнявши зморхли 
рукавички до широкои, великои руки своеи жинки. 

— Якь то не нализуть? — скипила Дуня. — Адже жь я ихь на- 
дивала до винця... 

— А теперь не нализуть, далеби не нализуть, и не натружуй 
даремно ручокь... Ходимь до церкви: обійдешся й такь. 

Дуня скипила ще дужче и зь усіви сили потягла рука- 
вичку; рукавичка триснула и роспалася ажь у трьохь мисцяхь. 
Дуня зирвала іи геть, пошпурила черезь усю свитлицю и зь 
одчавмь, зь гиркими сльозами кинулася, якь була, у новій 
сукни, у намитци, на лижко. Микита не знавь, що робити, що 
ій казати, якь заспокоити. На вси благання, на вси вмовлянн я 
вона видповидала ще бильшими сльозами. 

Що робити? якь пособити? Невже справди святки пропа- 
дуть черезь. оти рукавички? Адже мало хто зь мищанокь и но- 
сить рукавички, и на двори такь тепло... Навищо вони зда- 
лися?... — умовлявь Микита жинку, але ци слова ще дужче дра- 
тували іи. 

- Що зь того, що не вси иищанки носять рукавички? А 
хиба винь забувсь про Саньку, Наталку або Гальку? хиба винь 
ихь бачивь коли зь голими руками? А чимь же то вона, 
Дуня, гирша за ихь? Чи не тимь, що пишла за його замижь? 
О! поки вона служила, ій не доводилося плакати з-за такои 
дрибници, якь рукавички. Навищо вона замижь пишла? Коли бь 
не ласка пани Любицькои, то вона бь не мала й новои сукни 
на свято, ходила бь задрипанкою, бо чоловикь не може розста- 
ратися и на рукавички, що коштують карбованця! 



ї 



— 61 — 

Мьїкьіта тилькьі слухавь. Никольї до цього часу не спадало 
мому на думку, що хто небудь, а надто Дуня, може назвати його 
недоброю дружиною. Винь, здавалося йому до цього часу, вьїко- 
лував-ь перед-ь жинкою вен свои обов'язки: вин-ь виддавь ій и 
<:ерце, й душу, все житте свов; винь виддававь ій свою працю, 
свои гроши, але ось вона незадовольнена зь нього. Може винь 
и справди винень чимь? Самь винь не знає гараздь, чи справди 
тихь рукавичокь такь треба Дуни, не знає, чи дійсно винь ви. 
нень передь жинкою, чи мав вона право докоряти та вимагати 
•видь його бильшого, але хиба це не все одно? Винь бачить 
гирки сльози, винь чує серцемь, що ти сльози не спиняться и 
черезь святки, винь бачить, що Дуня почуває себе нещасною, 
лринаймни нещаснишою за якусь Саньку, Наталку, Гальку, и 
цього досить, дуже досить за для того, щобь зробити й його 
нещаснимь. 

Микита одійшовь видь лижка и сивь биля столу. На столи 
л жавь величезний ключь видь крамници: купець доручавь Ми- 
кити завжди окремий ключь, аби винь мигь незалежно видь 
його увиходити у крамницю. Микита угледивь той ключь, при- 
гадавь крамницю, а вкупи зь тимь и безличь рижнобарвнихь 
рукавичокь. Чи винь не дурний? Чого винь турбується? Чи то 
йому важко пійти туди, до крамници, взять одну парку жинци 
и такимь чиномь здобути спокій, вернути такь несподивано за- 
гублене щастє. Сторожа знає його, а господареви винь роскаже 
все, якь було, або може й зовсимь ничбго не казати, а пози- 
чити десь писля свять карбованця та й виддати за рукавички. 
Це зовсимь лехко зробити. 

— Дуню! годи плакати: ходимь я тоби рукавички винесу зь 
крамници, — мовивь винь весело. 

Дуня видразу стихла. Вона кинулася цилувати його, дяку- 
вати. Вона божилася, що безь рукавичокь не можно ніякимь 
чиномь обійтися, прохала свого .любого" Микитку, свою „дру- 
жиноньку" не сердитись на неп, а тимь часомь швиденько ви- 
тирала мокримь рушникомь заплакани очи. 

Вони пишли. 

Сторожи не було поблизу. Дуня присила на схидцяхь, а 
Микита одимкнувь крамницю, увійшовь, зачинивь за собою 
двери, засвитивь страстну свичку, що нись до церкви, и знявь 
зь полици коробокь зь рукавичками. Винь перекидавь його 



^ 

^ 



— 62 — 

разь, удруге, передивився кожну парку и принь килькох-ь чорньїхі, 
не пндхожьіх-ь до срибластои сукни, не мигь знайти ни одніви 
парки, що погодилася бь на руку його жинци. По всихь церк- 
вахь дзвонили, той дзвинь голосно лунав-ь по високій краиници; 
Микита чувь, якь пройшовь повзь двери одинь, другий гуртоігь 
молоди, що перебували вже по всихь церквах-ь и бигли ще по- 
слухати подолянського пан-отця; до його доходив-ь гоминь лю- 
дей, що поспишалися до церкви зь пасками на посвяченнв; 
повзь мури його крамници безперестанку йихали, йшли люде, а 
винь усе шукавь та шукавь рукавичокь и не знаходивь. Вже 
щось подибне до одчаю стискало йому груди; винь пригадавь 
Дуню, іи сльози, и серце немовь упало, захололо... Коли ось 
винь угледивь на полици якись блидо-жовти рукавички. Винь 
подивився на номерь и мало не крикнувь зь радощивь — це 
бувь той самий, 772, що винь такь довго шукавь. 

Черезь якихь п'ять-шисть хвилинь вона та винь, обов 
задовольнени, стояли поручь у церкви и звертали на себе увагу 
мало не всихь подолянь. 

Зразу жь писля служби Микита зь Дунею надійшли до 
свого господаря и похристосувалися зь нимь. Купець запрохавь 
ихь розгивлятися. Микити було бь любише пити до себе, розго- 
витися своєю паскою, але видь такси незвичайнои ласки не 
можно було видмовитись, и Микита згодився. Що до Дуни, то 
вона немовь навить и забулася про свои паски та мазурку и не 
примусила себе двичи прохати. Вона певна була, що своимь 
убраннємь здивує не тильки гостей купцевихь, але навить його 
невистку, Галину, що вельми кохалась у роскишнихь сукняхь 
и за ради сього ладн^ була зробити й зайви гони. 

И справди Галини дуже вподобалася й сукня, й облямивва 
и навить легенька та тоненька, якь павутинка, намитка, але наїгь 
усе зацикавили іи рукавички: якь разь пидь колирь до іи жов- 
той сукни. Вона тежь вибрала соби парку, але трохи свитли- 
шихь, и коли бь Дуня згодилася зминятися, то вона булабьій 
дуже вдячна. Дуня радо згодилася: до ій билои сукни це надто 
темни рукавички; але туть тильки невистка пригадала, що за- 
була свои рукавички вь крамници. 

Треба було обов'язково привезти ихь, и Галина побигладо 
Микити. Вона напевне не пам'ятала, де саме ихь поклала — ^хаб 
Микита подивиться скризь по крамници, але хай винь прьіди- 






— 63 — 

вллється добре, бо вона ихь позначила. И щобь Мьїкьіта краще 
зрозумиві», де саме того значка шукати, Галина взяла Дунину 
рукавичку й вивернула їй. 

— Та це жь вони й є! — здивувалася вона, показуючи на рука- 
вичци якийсь кругленький значокії. 

— А покажь сюди! — погукавь купець. 
Галина показала. 

— Правда: твон, — мовивь купець, — вони лежали окремо на 
полици. Якимь' же то чиномі Галинини рукавички та опини- 
лися у твоеи жинки, Микито? — озвався винь до прикащика. 

Микита дуже почервониві», про те певний, що никому й на 
думку -не спадає обвинуватити його у злочинстви, наготовився 
вже оповидати про свою пригоду, зле глянув-ь на купця, и слова 
вмерли на губах-ь... 

Винь знавь свого господаря, за шисть рокивь винь вивчивь 
кожень рухь його, знавь, що значить кожень поглядь, кожне 
слово його, и винь видразу спостеригь той усмихь, що пере- 
крививь усе обличче Семенови Тихоновичу, якь винь озвався 
до його. Такь само осмихався винь колись давно, вигонючи не- 
величкого хлопчика, якь той попався у якійсь крадижци: „Геть, 
злодію! Геть, злодіяко! * казавь винь, випихаючи хлопця за две- 
ри, а самь усе осмихався... Такь невже жь це Семень Тихоно- 
вичь, Галина и вси ци гости, що розгивляються вь купця, вва- 
жають и його за злодія? А його чесне им'я? А п'ятнадцять ро- 
кивь бездоганнои праци по чужихь людяхь? Невже все це за- 
булося, и парка рукавичокь затуманила всимь пам'ять, очи нихто 
не пам'ятає ничого причь цієи нещасливои пригоди зь рука- 
вичками, нихто не бачить, що передь ними стоить винь, Ми- 
кита? 

— Жиночци, жиночци подарунокь зробивь, га? Такь, Микит- 
ко? Правда? Замисто писанки рукавички подарувавь? — осмихався 
купець, не випускаючи зь своихь рукь рукавичокь. 

И рукавички ти ростуть... Вже Микита за ними ничого 
не бачить, навить винь не бачить и Дуни, що стоить туть десь, 
недалеко видь його... Ниде нема ничого, нема прожитихь рокивь, 
нема ни щастя, ни горя на свити — нема ниде ничого, причь 
цихь блидожовтенькихь рукавичокь... Микита хоче всмихнутися, 
хоче засміятися и росказати весело, байдуже про Дунини сльози, 
про своє горе, але щось незвичайне робиться зь нимь: у виччю 



64 



1 



!, серце нииїв, холодний питі вьіступаа: винь чьітав вії 
у купця и ві усих'ь гостей цихі одині прьісуд-ь собн: 
;ій!" 

Попався Мьїкьітка нашь, попався, які киті изі салоні, — 
'ваві купець, — а все черезі жиночку молоденьку. 
Такі я жі не краві... я... — нарешти почаві буві Микита 
І здивувався, які чудно брекив-ь голосі його, які важко 
йому казати. 

Дарма! Дарма! Людина безі помилки не живе. За ради тв- 
великого свята я прощаю, и Богі простить. Вип'ємо, брате, 
[рі! Ну бо, ближче до столу! ГалиноІ налий йому повну 
ку! Попоштуй його отимі жовтекькимі винцемі: до кольору. 
-ха! до кольору твоимі рукавичкамь, — перепиниві купець 
Микити и потягі Його за рукаві до столу. 
Семене Тихоновичу, ви не думайте, що я... зважується 
[та вдруге виправдатися. 

Годи, годи про це! Хиба я тебе не знаю? — перепиняє знову 
ь Микиту и пхав йому до рукі повну склянку вина. 
Микита бере ту склянку, випивав їй вразі, але видг неи 
робиться ще важче. 

Швидче, швидче на свиже повитрв, додому, куди небудь, 
;али ВИДІ усихі, виді тихі рукавичокі. 
Вони пишли додому. 

По дорози що хвилини витають ихі люде. Вони зупиняють- 
іистосуються. Микита тежі балака, видповидав на питання, 
ому здається, що то не вині балака, не вині христосується, 
сь икший, хтось такий, що взяві на себе обов'язокі ка- 
й сміятися за його. Самі же вині не мав ничого спнль- 
ни ЗІ тими людьми, що балакають зі кимі, ни зі свят- 
ий ЗІ городомі: його мові прив'язано зализними ланцкь 
до парки рукавичокі и на всьому свнти нема ничого ци- 
о, причі питання: що дума тепері купець? Уважає Ми- 
за ЗЛОДІЯ, чи кн? 

Тамі, у господи ві купця и перши хвилини на вулиця 
іта буві певені, що вннь зрозуниві значиннє купцевого 
у та Його сливі, але потроху, пнді впливомі свижого ло- 
та певнисть почала зникати, и вині уже схилявся до 
1Н0И думки, що купець тильки жартуваві. Найдужче пндтрн- 



— 65 — 

мувала його у цій думци Дуня: вона такь мало походила на жинку 
злодія, такь весело виталася до людей. 

— Зайдемо до пани? — озвалася вона до Мьїкьітьі, якь вони 
надійшли до вулици, де бувь будинок-ь пани Любицькои. 

— Зайдемо,— згодився Микита. 

— Але... якь же я пиду теперь до пани безь рукавичокь? — 
запитгша немовь сама себе вона, але голось Іи такь неприємно 
забренивь, вь очахь видбилося стильки прикрости, що Микита 
знову затремтивь. 

— Я не пиду до пани, — мовивь винь стиха. 

— Якь то не пидешь? — здивувалася Дуня. 

— Не пиду, та й край, — видповивь уже суворо Микита. 

— Та вона жь мени й подарунокь уготовила, — завважила 
Дуня. 

— Хай йому всячина — обійдешся й безь того подарунку, — 
мовьівь Микита. 

— Ти мени, чи що, на сукню наберешь? — Дожидайся! Рука- 
вички та й то довелося красти! 

Микита не ставь дали слухати: винь круто повернувь у 
протилежну вулицю, звернувь у вузенький провулочокь и неза- 
баромь опинивсь у своій господи. Винь почепивь картузь, ски- 
нувь пальто, почавь бувь ходити по хати, але швидко втомився 
и сивь до столу. 

Якимь винь ишовь зь ціви хатини, и якимь повернувся? 
Де подилося те щасте, веселощи, де та певнисть у соби, у сво- 
кх'Ь силахь, що почувавь винь такь недавнечко? Не веселить 
ця хатина, де винь зазнавь стильки щастя, ничого не каже 
серцеви той портреть Дунинь, що винь носивь колись на гру- 
дяхь. Що винь самь зробивь? Що зь нимь зробили и що такь 
зминило його? Невже рукавички? Такь, рукавички. Вони, вони 
подіяли се зь нимь. 

Винь же не хотивь ихь красти, винь же ихь не кравь. 
Винь хотивь ихь купити, але грошей не було: всього симнад- 
цять копійокь на два тиждни життя зосталося — и винь запла- 
тьівь за нихь... своимь чеснимь им'ямь. Серце, душу, гроши 
винь виддавь Дуни давно. Сьогодни жь винь виддавь ій и остан- 
нв — свою добру славу, що далася йому, бидному сироти, най- 
важче; винь виддавь ій ту пошану людську, що здобувавь довги- 
ми роками, и вона ще не задовольнена зь цього. Що жь може 



— 66 — 

винь ій ще дати? Що вона йому скаже, якь купець прожене 
його? И напевне прожене, бо злодінві» винь не держить. А коли 
й не прожене, то не даватиме бильше ключа, не виритиме, сте- 
житиме — Микита не звикь до того и самь покине купця. Вині 
покине. Але куди винь подинеться тоди? Де прихилить свок> 
покриту виковишнимь соромомь голову, де заховається видь 
Дунинихь докоривь? Нема мисця, де бь заховатися: скризь Ду- 
нини сльози, докори, скризь усмихь на обличчу вь купця, скризь 
рукавички... Хиба пидь землею? Такь, такь: тильки пидь з»<- 
лею. Тамь винь не бачитиме, не чутиме ничого, туди не дійде 
ничого. А Дуня? Дуня перша за всихь людей назвала його .зло- 
дібмь", вона у вичи йому сказала, що винь „укравь", — навищо жь 
здався ій винь, злодій? 

На третій день Микиту винесли зь окремои каплички, 
збудованои умисне за для тихь, що попрощалися зь життвмь у 
ликірни. Купець не пошкодивь грошей на похоронь. Ни винь, 
ни гости, ни Галина не натякнули никому й словечкомь про 
той нещасливий випадокь зь рукавичками, и коли бь не ласка 
молодои удови, що йшла вся у чорному за труною та, умиваю- 
чись гиркими сльозами, оповидала сусидкамь про своє горе, 
нихто бь и доси не знавь, черезь вищо зважився винь на та- 
кий великий грихь, — укоротивь самь соби вику отрутою. 

— Хай би така пригода трапилася вь морозь, коли, хай Богь 
простить, за зашпорами иноди ажь до плачу доходить, а то жь 
весна... Божий рай... тепло — навищо ти рукавички? — дивувалася 
старенька мищанка, поспишаючись за труною. 

И сонечко, немовь на довидь, що стара мищанка правду 
каже, що рукавичокь не треба, що воно гріє якь слидь и не 
винно за цю пригоду, засяло ще дужче, заграло на бани кладо- 
вищанськои церкви, що повзь неп пронесено труну Микитьіну. 

Микиту пронесено повзь церкву, повзь зелений, якь рута, 
цвинтарь, повзь кладовище и безь попивь, безь дякивь, безь 
молитви вкинуто вь яму, викопану на окремій левадци, мало не 
зовсимь за городомь. Тамь було вже декилькось могилокь, але 
ни одного хреста, ни однієи деревини... 

Л. Яноесьна. 



ШШБЬКЕ 




І. 



рфинї^сь. 



тЧольїсь давно, пидь сонцемь полудневимі), 

Середь мовчазнои розлсгои пустьіни 
И роспачльїво-мертвого спокою, 
Вь души раба, що зрись вь тяжкій неволи, 
Вродилась мрія и запанувала 

Надь ньімь, своимь творцемь, потужно й сьільно,, 
Мицниш'ь видь владьі гордьіхь фараонивь. 
И наказала мрія взятьі каминь 
Зь гарячьіх'ь скель ливійськои пустьіни 
И зь нього витесать дьівну подобу 
На винну загадку викамь потомньїмь. 

И ставь тесати рабь гарячий каминь. 
И все було палкимь вь годину творчу: 
И небо, и земля, и каминь, и ризець, 
И серце майстра; мов-ь гарячий присокь 
Летили з-пидь ризця дрибни уламки. 
И згодомь на роспеченимь писку 
З'явився твирь, немові жива потвора: 
Линиве тило лева простяглеся, 
Мовь спекою пригничене вь полудни, 
Та загадкова людська голова 



— 68 — 

Здіймалась гордо и дьівьілась просто 
Каминнимь поглядомь попередь себе, 
А на устахь бувь усмих-ь зловорожий. 
Той поглядь и той усмихь бувь страшнишьій, 
А нижь убійче сонце у пустьіни. 

И та потвора стала вь людяхь богомь, 
їй будувалися простори храми 
Зь важкими колоннадами, а барки, 
Убрани лотосомь, несли ій жертви. 
Легенди потимь розійшлись про неп, 
Закрашени вь густую барву крови. 
Спивали ій свои писни поети, 
А вчени будували пирамиди 
Зь книжокь, що мали загадку вгадати 
Очей таемнихь и ворожихь усть. 
Вь тихь книгахь списани були ймення 
Тій потвори: «сонце", , правда", .доля", 
„Життв", „коханне" и багато иншихь. 
Та краще всихь пристало слово „сфинксь",— 
Воно таємне, якь сама потвора. 



II. 



ра-^Ленеись. 

Ірі-Менеись була горда цариця, дочка фараонивь. 

Гарна й страшна, мовь Урея, змія золотая, 
Що обвивала подвійний винець двохь £гиптивь. 
Мала чолб діамантове й темни рубинови очи. 
Вдача вь царици була, мовь Нила пидступнии води, 
Що випливають зь таемнихь джерель, невидомихь никому 
Влада царици була, немовь африканськев сонце. 
Мовь потужний самумь, що не хоче й руини лишити. 
Весь Египеть стогнавь, мовь спивучий колбссь у пустиня, 
Владу важку несучи гордои Ра-Менеись; 
Часомь винь ворушивсь, наче левь у кайдани закутий, 






— 69 — 

Глухо порикуваві», наче пидземньїй огонь, 

Тяжко придавлений гнитомь гори кам'янок, 

Але якь тилько з'являлась до люду цариця 

Зь гордимь, немовь діамантовимь, чолонь, и ледве 

Вь темних-ь, карихь очах-ь прокидались рубинови искри 

Миттю левь той покирно пидь ноги царици лягавь 

Зь усмихоміз сфинкса цариця йому наступала на шию. 

Ра-Менеись панувала и вь храмахь наривни зь богамиг 
Вси каминни богини робились до неп подибни; 
Руки майстривь заселили пустиню навколо Египту 
Людомі) колоссивь з-ь обличчємь гордон Ра-Менеись. 
И не було ни однои струни на єгипетськихь арфахь, 
Щобь не спивала хвали повновладній царици Египту. 

Ра-Менеись будувала соби пирамиду вь пустини, — 
Бильше лягло тамь людей, нижь каминня паленого сонцемь; 
Але не встигла вгори загостриться царські мог.ла, 
Якь надь Египтомь було вже одно тилько сонце — небесне 
Ра-Менеись на пурпурове лижко злягла и не встала. 

Тихо лежала цариця вь сповивачахь, повнихь бальзаму,. 
Зь блидо-злотистимь обличчємь, неначе зь слоновои кости,. 
А надь чоломь, якь и перше, сіяла корона — 
Двохь Египтивь винець — и змія золотая У рея. 

Ра-Менеись положили на барку червону 
И понись іи, тихо колишучи, дали, все дали 
Ниль жовтоводий, свята непрозорая ричка. 
Вь билихь убранняхь жерци вь срибнии систри *) дзвонили^ 
Плачемь великимь ридали невильници чорни. 
Шати свои роздираючи, ранячи тило до крови, — 
Густо-червонии крапли падали вь жовтую воду. 
Арфи сумни голосили, квилили египтянокь спиви; 
Лотосу квити блакитни, в'янучи, гнулись додолу. 
И пливла такь червоная барка, мовь сонце, на захидь. 

Ледве жь на беригь писковатий, де вже виднились* 

високи 
Гори-могили царськи, винесли тило царици, — 



*) Систр-ь— музьічнмй инструкенть у давньому Егьіпти, подибний до- 
Мапдоіо нашьіхі» оркестриві». 



^ 



— 70 — 



Путь заступьівь йому людь (бачьівь левь, що розбити 

кайдани!) 
Билихь жерцивь розигнаві», потопивь усихь чорнихг не- 

вильниць, 
Вирвавь арфи вь египтянокь и на триски поламавь, 
Лотосу квити стоптавь и барку спаливь на кострищи, 
Тило цариця закинувь далеко вь пустиню, вь писки, — 
Тамь ій вихри що року рухому могилу робили, 
Сонце лило свій огнистий бальзамь на дочку свою вмерлу. 



Чась летивь и пройшли надь Єгиптомь вики несчьі- 

сленни. 
Вже й могили царськи почали западати вь руину, 
Вже й ймення царськи почали западати вь непам'ять, 
Руйнувать стали руки безбожнихь гробници и храми. 
И не разь, якь рука, чи повитрв. чи сонце торкались 
Тисячолитнього трупа — винь роспалався на порохь. 
И сміялись безумни нащадки, що й мумій предкивь не вични... 

Разь на пивничь ишовь каравань, щобь видправьіть 

за море 
Награбовани скарби зь руинь фараонивь забутихь. 
Попереду везли саркофагь величезний, порожній; 
Чорний каминь на сонци блищавь мовь роспечена бронза, 
Ледве сунули десять верблюдивь тягарь той пекучий. 
Раптомь передній погоничь, йдучи, спиткнувся, 
Глянувь додолу й видскочивь, ужалений страхомь, — 
Пидь ногами у нього лежала гадюча голивка 
И палали, мовь искри, на сонци червоний очи. 
— ,Ля Илляга!" — сказавь йому шейхь каравану, — 
«Ся гадюка не зь тихь, що збавляють життя правовирнинь, 
.Гляньте, вона золота, вь неи очи — коштовни рубини'. 
И власноручно почавь виймати зь писку ту гадюку, 
Але слидомь за змією зненацька зь писку пидвелося 
Мертве обличче вь злотистимь винци двохь Єгиптивь, — 
Ра-Менеись пидвелась, дивно-нетлинна цариця, — 
Поглядь таємний, здавалось, ховають закрити повики, 
А блидии уста ледве стримують усмихь ворожий. 



— 71 — 

Скам'янили погоньїчи, вгледившьі мертву царьїцю; 
Тилько шейх-ь правовирньїй не втратьівь святого спокою: 
Винь не лякався жинокь ни жьівьіхь, а ни мертвьіхь, 
Звьїкь тилько цину складать имь на гучньїхь базаряхь. 
Винь подумаві»: ,Ся жинка циньї вь нашим-ь краю не має, 
Але безумньїи джаврьі заплатять безумний гроши". 
И наказавь обережно забрати з-ь писку ту царицю 
И покласти іи вь саркофаг-ь, не грабуючи злота. 
Царськимь ложемь здавалась та чорна важка домовина, 
Якь заблищала надь нею змія золотая Урея. 
Але закрилося гучно каминнев вико, — 
Ра-Менеись заховалась на завжди видь проминя сонця. 
Писками дали сипкими до моря подавсь каравань 
И безь препони дійшовь, до приморського людного миста. 
Не помилився розсудливий шейхь: справди джаври бе- 

зумни 
Гроши безумни йому заплатили за мертву царицю 
И повезли іи геть черезь море на пивничі». 
Тамь, на пивночи далеко, вь тимь мисти, що вкрите тума- 

номь, 
Де такь шумув житте, мовь холодний потик-ь верховини, 
Люде пивнични поставили храмь для богивь всього свиту, 
Винь же й гробницею бувь для всього, що колись панувало; 
Тильки боги не були вже богами; а все неживев 
Тамь навики втеряло надію воскреснути знову. 
Тамт» то покласти хотили гордую Ра-Менеись. 

Пливь корабель, роздираючи хвили, не день, не го- 
дину, 
Витримавь бури, не збився зь дороги вь тумани, 
Тишу морську переждавь, минувь уси скели пидводни. 
Дали й дали все мчавь, пронизаний витромь холоднимь. 
И чимь дали на пивничь пливла неживая цариця, 
Тимь холоднише ставала пекуча колись домовина, 
И виступали на чорному каминю сльози солони. 
Якь привезли саркофагь ажь до брами новитнього храму, — 
Бувь винь холодний, важкий, мовь крижина зь пивничного 

моря. 
Якь пидняли його били раби, щобь понести до храму, — 
Руки не здержали, впавь саркофагь, и земля застогнала: 



— 72 — 

Десять рабивь винь скаличьівь и самь росколовся на двоє. 
Леле! Розбилося ложе гордои Ра-Менеись. 

И сказали одинь до другого нови фараони. 
Ти, що дали за царицю безумний гроши арабам-ь: 
„Хай тамь розбилась труна, але наша цариця зосталась; 
Тисячолиття минали, вона жь не зминилася й доси. 
Наша цариця коштовна, владарка Ра-Менеись". 
И видхилили росколене вико того саркофагу... 
Що жь тамт» було? — Жмуть сповивачиві» тонкихь, твер- 

дихь видь бальзаму. 
Жовти кости укритий порохомь вохкимь, 
Чорни пасма волосся,-т-мижь пасмами тими 
Матовимь блескомь яснивь високий винець двохь Єгиптив'ь 
И сіяли рубинови очи змій золотои Уреи... 

Холодь безжалисний, вохкьій знищивь несмертну ца- 
рицю. 
Шо пролежала вики пиді» єгипетськимь сонцемь жерущими. 
Дивну нетлиннисть и вроду черпаючи з-ь хвиль променис- 

тихь. 
Ра, богь пивденного сонця, вь пивничній крапни не правив-ь, 
Правивь тамь холодь ворожий и вохкисть байдужа тума- 

нивь, — 
Мусила вь землю вернутись гордая Ра-Менеись. 



Леся Унраимна, 




ї 



ІІЙ ЗЛОЧЬІВІ. 



и, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу при- 
людно признатися до гриха, хочь знаю напереді, що 
на души мени не буде лекше вид-ь того. Адже жь 
видплата тут-ь неможлива, бо яка жь видплата може 
вьінадгородити невинно пролиту кровь, вернути замордоване 
життв? 

Такі, у мене на сумлинню а убийство, огидне, безцнльне 
убийство. То значить, не се одно тильно. Адже жь чоловнк-ь — 
великий, систематичний, рафинований убийця мижь божими 
сотворнннями, та й уси ти сотвориння зь свого боку докладають 
и свою добру пайку до загальнои, великои симфоній убийств-ь, 
котру намь подобавться називати „органичнимь життемь". Уси 
мьі вбиваємо, де тильки ступимо: рижемо, топчемо, давимо, нн- 
вечимо милійони живихь творив-ь. А ни хвилини не можемо 
жити безь убийства. Нашн страви, наша одижь, наши забави, 
нашь хидь н наші) сонь, навить нашь виддихь, усе те кепере- 
ривний рядь тисячивь и милійонив'ь убьійствь. А найцикавійше 
те, що ми навить не спостеригаємь сього. Та не тилько ана- 
темськи микроорганизми вбиваємо зь байдужим-ь серцемь. На- 
вить нашихь вище устровнихь бративь, — рибь, ракивь, птахивь 
н звирнвь ми мордуємо безь гризоти сумлинкя и заспокоюємо 
себе тимь вдинимь и найвищимь гаїгоп <і'в(аІ: треба наиь ихь 
для власного прожитку. Якь чоловикь, що замолоду вибиравь 



— 74 — 

пташачи гнизда, ловьів-ь мотиливь, збираві» комах-ь, а й доси не 
покьінувь кохатись у рьібальстви, я маю на сумлинню певно не 
мало тьісячив'ь таких!) убийствь. Та про те вен вони забути, и 
тильки се одно мучить и гризе и вертить мою душу довги 
лита. Тилько се одно не вмирає и не зникає, и оживає все на- 
ново, болить тимь гирше вь моимь нутри, що бильше силкуюся 
забути про його, затерти йсго. 

Ажь страшно мени робиться, коли ота нещасна подія ви- 
разно, зь усими подробицями вирине вь мойій нам'яти. Видь 
того часу минуло багато лит-ь, певно бильше якь тридцять. Я 
бувь тоди невеличкий сильський хлопчина и бигав-ь, граючись, 
по лисахь и поляхь мойого ридного села. 

Власне надійшла весна, одинь зь першихь гарнихь теплихь 
днивь. Перший разь по довгій зимовій неволи вь тисних-ь, 
душнихь хатахь, ми, сильськи дити, могли побигати соби вильно. 
Ми вибигли на синожать, що ще була гола и сира видь ски- 
ненои недавно зимовои перини. Тилько десь-не-десь прокльову- 
валася зь земли свижа зелень: сквапливи гостри листки тро- 
стини, ще позвивани вь гостри шила, листки хрину та лопу- 
хивь надь потокомь. Тилько вь недалекимь лиси сподомь усе 
забилилося видь дикого часнику, що власне починавь уже 
видцвитати, видь билихь и синихь пидлищкивь. 

Надь нами здвигалося темно-сине склепиннє неба, всми- 
халося сонце, а на далекихь вершкахь Карпать блискотили ще 
здорови снигови шапки, мовь искристи діяментови корони. Та 
ихь краса не зворушувала нась надто дуже, бо ми почували 
кождои хвили холодний зимовий подувь, що йшовь видь нихь 
унизь до сходу сонця. И ричка почувала се; вранци вона була 
ясна и чиста и плюскотила тихенько мовь у лити, а теперь 
клекотила гнивно вь своихь тиснихь берегахь и протискалася 
внизь своими жовтаво-брудними, розбурханими водами: се бульї 
якь разь оти блискучи діякенти, розтоплени веснянимь сонцемь. 

Та все те не вь сили було попсувати нашу весняну ра- 
дисть. Ми ходили, скакали и пидскакували, и бигали довкола, и 
видвидували всихь нашихь знайомихь: старого могучого дуба 
на краю лиса, що то по його крипкихь конарахь ми литомь 
лазили навзаводи зь вивирками; високу похилену березу зь 
жалибно навислими тоненькими гильками, що ми ихь звичайно 
надуживали на гойдавку — на велику гризоту панови лисничому; 



— 75 — 

тьіхи крьіньїци вь лисовій гущавини, де ми, позасидавши за 
грубими яворами та в'язами, не разь придивлялися вечерами 
льісамь, борсукамь та дикимь кабанам-ь, що сюди приходили 
пити, и вкинци — глибоки, чисти млинивки, де ми що недили зь 
гачками чатували на щупакивь, а коли припекло сонце, зь кри- 
комь и реготомь освижувалися вь чистій, холодній води. 

Кожде мисце довкола тихь млинивокь, найбильшь улюбле- 
ний терень нашихь забавь, оглядали и обнишпорювали ми 
зовсимь докладно. Се бувь спусть стародавнього великого ставу. 
Пивперекь долини, видь лиса до лиса, пидіймалася здоровенна 
гребля, що теперь, обривняна и здавна розорювана плугомь, 
виглядала якь довгий, ривний горбь, тилько вь трьохь мисцяхь 
перерваний: разь — потокомь, що туть скручувавь ажь пидь лись 
и гнивно булькотивь и рвавь та пидмулювавь високий, стримкий 
беригь, и два рази — згаданими вже млинивками, одинокими 
останками колишнього панського ставу. Ти млинивки були не 
надто широки, глибоки зь на сяжень, отинени декуди вильхами, 
вербами та лозовими корчами. Литомь густа, пахуча трава та 
квитки билои конюшини нависали зь берегивь ажь надь саме 
водяне дзеркало. Теперь, що правда, кругомь було досить голо 
и сумно, та й у води, що вь лити густо-часто оживлювалась 
плюскотомь щупакивь и громадами червоноокихь плотиць, котри 
звичайно плавали цилими купами пидь проводомь однои най- 
бильшои, теперь було тихо. Та ми про те що крокь заглядали 
цикаво вь воду, пидь кождий пруть, пидь кождий зив'ялий ло- 
пухь, у кождий корчь, чи не задусився де який нашь знайомий 
щупакь пидь льодомь, або чи пани видра не була ласкава зро- 
бити нашимь рибамь визиту. 

— Пссь! Пссь! — засичало наразь два чи три хлопци, що йшли 
передо мною, схилилися до земли и поповзли тихо напередь, 
намагаючися обступити довкола одинь корчь. 

— А вамь шо таке? Що тамь є? — запитавь я поневоли та- 
кожь шептомь. 

— Птахь! Птахь! Не бачишь його? 

— Де винь? Де? 

— Ось туть у корчи. ГІобигь. Ми ще такого не видали. Не 
литає мабуть, лишь бигае. 

Поки ще хлопци обступили корчь, я пишовь просто -до 
середини корча, обережно розгорнувь густи гилячки и побачивь 




— 76 — 

справди невеличкого птаха, що сховався вь торишній сухій тра- 
ви. Не знаю, чьі винь бувь ослаблений, чи переляканий, — досить, 
що побачивши мене надь собою, не полетивь и не побигь, и я 
вь тій хвили мавь його вь руци. Вси хлопци позбигалися, щоби 
побачити мойого бранця. 

— Ахь, який гарний! 

— Такого пташка я ще не бачивь николи. 

— Гляньте лише на його очи! 

— А його пир*ечко! 

Се бувь маленький болотяний пташокь, яки вь нашій пид- 
гирській околици показуються дуже ридко. Пир^е на нимь було 
попеласто-сире зь легенькимь перловимь полискомь, дзьобикь 
тоненький, темно-зеленкуватий и таки жь сами довги, тонесенькн 
ноги. Винь сидивь тихо, затулений у моій долони, не трипався 
не дряпавь и не дзюбавь, якь се звичайно чинять инши дики 
птахи, коли ихь зловити вь руку. 

— Що ти будешь робити зь нимь? — запитали мене де-яки 
хлопци, озираючи зависними очима гарну здобичь у моій руци. 

— Понесу його додому. 

— Будешь його пекти? 

— Або я знаю? Буду його годувати. 

— А знаешь, що винь йисть? 

— Побачу. Коли не схоче йисти хлиба, то може буде йисти 
мухи, а коли не мухи, то хробакивь, а коли не хробакивь, то 
слимакивь або сим'я, або пшоно. Вже щось винайду йому. 

Я справди понись малого гарного пташка додому и поса- 
дивь його не до клитки, а вь середину подвійного викна, де 
мавь бильше куди бигати и литати, бильше свитла и повитря. 
Пташокь не литавь и не пурхавь, а тильки бигавь здовжь 
шибь, туть и тамь постукуючи своимь тоненькимь дзьобикомь 
у скло, та разь-у-разь, якь мени бачилось, тужно поглядаючи 
на широкий, вильний свить. Часомь зупинявся, схилявь голов- 
ку и зновь пидносивь іи наглимь, пташинимь рухомь або пере- 
хилювавь іи на бикь, такь що одно око, бачилось, блукало по 
гилькахь близькои яблуни, и потимь зновь потакувавь головкою 
такь сумно и зрезигновано, немовь би хотивь сказати: 

— Ахь, тамь на двори такь гарно и тепло, та моя весна про- 
пала! Я вь неволи! 



— 77 — 

Мене щось немовь шпигнуло вь серце, кольї я килька 
хвьілинь придивлявся сьому пташкови. Мени самому зробилося 
сумно. 

— Пусти його! По що будешь його держати тут-ь! — прошеп- 
тало щось у мойому нутри. 

— Але жь винь такий гарненький! И я жь зловивь його! — 
видповив-ь я вперто соби самому.— Може винь привикне Коли б-ь 
я тильки знаві), чимь його годувати! 

Зі годуваннвмі мавь я справди чимало клопоту. Я поклавь 
пташкови килька кришечокі» хлиба, кильканайцять зернятокь 
конопляного сим'я, кильканайцять зернятокь проса и кильканай- 
цять хатнихь мухь, — кожду поживу окремо вь чистенькій мушли; 
поставивь йому черепокь води и пишовь геть, щобь лишити 
його вь спокою. Коли ввечери я повернувь додому и зазирнувь 
до свойого пташка, то побачивь, що винь ани не доторкнувся 
до поживи, тильки сидивь у кутику, високо вгору простягнувь 
тоненьку шийку и, не змигаючи окомь, глядивь черезь викно на 
двирь, де середь пурпурового пожару заходило сонце за снигову 
шапку Хребти-гори, и видь часу до часу потакувавь головкою 
такь сумовито и безнадійно, що я не могь довше дивитися на 
його. 

— Може се нична пташина, — подумавь я, — и ажь уночи буде 
йисти. 

Ся думка заспокоила мене трохи, и я спавь твердо и не 
думавь про пташка. Рано, ще до схидь сонця, я побигь зновь 
до свитлици и зазирнувь до викна. Пташокь усе ще сидивь на 
тимь мисци, де я вчора бачивь його, усе ще простягавь ший- 
ку високо догори и все ще, не змигаючи окомь, глядивь черезь 
викно на широкий, вильний свить отамь, за скляними шибами 
и видь часу до часу потакувавь головкою. До поживи ани не 
доторкнувся. 

— Пусти його! пусти його! — закричало щось у мойому нутри. — 
По що тоби мучити його! Адже жь винь згине зь голоду! 

— Ни, — видизвався инший, упертий голось вь мойому нутри, — 
я мушу довидатися, чимь винь годується! Принесу йому сли- 
макивь и хробакивь, и жаберини. 

Не знаю, звидки мени стрилила до голови така думка, що 
винь може йисти жаберину. Я побигь на пасовиско, назбиравь 
усякихь дрибнихь слимачкивь, накопавь хробачкивь и виловивь 




— 78 — 

з-ь водьі добру жменю жаб'ячои икрьі и прьінись усе те мойоиу 
бранцеви. Винь навить не авертавь уваги, кольї я вси ти достат- 
ки клавь передь нього, не показував'ь а ни страху, а ни найменшои 
цикавостьі. а ни крьіхиткьі апетиту на ти ласощи. Здавалось, що 
тильки сонце й тепло и весна тамь на широкииь вильньїи'ь 
свити брали всю його увагу. 

Того дня мавь я якусь роботу, то жь пишовь геть и вер- 
нувь ажь увечери. Я поспишився заглянути до пташка. Винь 
бигавь, легенько потакуючи, здовжь шибь и навить не дотор- 
кнувся до поживи. 

— Диво дивне! — подумавь я и хотивь заразь випустити його 
на волю. Та мени прийшло на думку, що теперь винь певно ос- 
лаблений и нездатний до литання, а коли заразь увечери випущу 
його ось туть на подвиррю, то се буде нашому котикови дуже 
легка и пожадана здобичь. Липше буде, коли ще сьогодня винь 
переночує у мене. А завтра ранисенько я занесу його на те саме 
мисце, де його зловивь, и пущу на волю. 

Другого дня, схопившися ранисенько зь соломи, я побигь 
до свойого бранця. Винь усе ще не брався до ніякои поживи и 
сидивь ослаблений и втомлений у куточку, очима все зазираючи 
черезь викно на волю. Винь спокійно давь себе взяти и погля- 
нувь на мене тими самими несказанно сумними оченятами, якими 
дивився кризь шиби на сонце та на яблоневи гильки. Разь на- 
вить винь потакнувь головкою, немовь би хотивь сказати: 

— Такь, такь, знаю вже, куди мене несуть. Я вже давно знавь, 
що воно дійде до того. 

я винись його на подвиррв. Винь сидивь спокійно вь моій 
долони и не пручався. Я чувь його м'ягке пир'єчко и його тепле 
тило. 

— А смачне мусить бути його м'ясо! — стрилила мени наразь 
думка черезь голову. — А що, якь би його заризати и дати спекти? 

— Пусти його! Пусти його! — шепче щось мовь добрий янголь 
у моимь нутри. — Адже жь бачишь, винь такий маленький. На- 
вить заходу не варто, щобь його пекти. 

— Але жь бо шкода його пускати! Я жь зловивь його! — бун- 
тувала ся дитяча впертйсть у моимь нутри. 

— Пусти його! Пусти його! — лебедило щось тихо-тихо вь 
найглибшій глибини мови души. 



— 79 — 

А пташокь сьідивь тьіхо и зрезьігновано вь моїй жмени. 
Я ростульївь долонро— винт» не полетивь. Щось огьідлнве, злорадне 
триумфувало вь монмь нутри. 

— Бачьішь! Вин-ь сам-ь не хоче! Тьі жь давь йому змогу вти- 
кати, чому жь не втикаві»? 

— Але жь винь слабий и зголоднилий, — лебедило щось тьіхо- 
тьіхо вь гльїбьіни мови души. 

— Еть, що тамь!— скрикнула дитяча впертисть, и вь найближ- 
чій хвили я видкрутивь головку малому гарному пташкови. 
Винь затрипавь разь чи два своими тоненькими нижками, зь 
шийки випливло дви чи три крапельки крови, и малого гарного 
пташка не стало. Вь моїй долони лежавь холодний, бездушний 
трупь. 

И наразь зломилася, розвіялася вся моя впертисть, моя 
завзятисть, моє самолюбство. Я почувь виразно, що я отеє зро- 
бивь щось безглузде, огидливе, що я допустився безсердного 
вбийства, наваливь на себе провину, якои не видпокутую и не 
видмолю николи. Адже жь я знивечивь зовсимь безцильно таке 
гарне, невинне житте! Ось туть, на вильнимь божимь свити, 
передь лицемь сього гарного, теплого весняного сонця я видавь 
и виконавь жорстокий, ничимь не мотивований засудь на смерть. 
Теперь я почувь зовсимь ясно и виразно, що се вбийство було 
зовсимь безцильне. Адже жь сього бидного трупика я не зможу 
а ни обскубти, а ни йисти. Ни, я не мавь сили навить ще разь 
поглянути на його. Я випустивь неживого пташка зь руки и 
засоромлений, стурбований, пригноблений побигь геть видь його, 
щоби не бачити його, щоби затерти вь души навить споминку 
про його. Мени дуже хотилося плакати, але я не мигь; щось не 
мовь клищами стискало мою душу и вона не могла вь сльозахь 
вилити свого болю. Маленький гарний пташокь лежавь у моій 
души, я понись його зь собою и мени здавалося завсигди, що 
винь глядить на мене своими несказанно сумними очима, гля- 
дить зь тихою резиґнацією, потакує головкою и шепче тихо-ти- 
хесенько: 

— Ахь, я се й знавь, що пропала моя весна, що неволя буде 
заразомь и моя смерть! 

Вь м'якому вразливому дитячому серци не довго тривали 
ти турботи. По двохь-трьохь дняхь я вже забувь про пташка и 
його нещасну долю, забувь, бачилось, на завсигди. Вражиннє 



мого злочину залягло десь у темнимь кути нови души 
його присипали, прикрили и погребли инши вражиі 
споиини. 

А про те воно не аавнерло. Минуло цилих-ь і 
лить, и коли на мене звалився перший великий уд 
слив и доли, коли я молодий, зіі серцем-ь повним'Ь 
жання жити н любити, посеред^ чудового лита сох-ь 
у тюрки и мусивь почувати, янь розбивалися вси і 
якь безь милосердя толочено, розтоптувано, безь цш 
ума нивечено та руйновано все те, що я вважавь кайді 
скарбомі свовн души, — тоди середь тривожнои, безсої 
явився мени той маленький, гарний пташокь, шпигої 
вь саме серце його сумни, повни тихои резиґнації 
прошептали мени його повильин рухи ти несамовьіт 



— Ахь, моя весна пропала! Я вь неволи! Знаю і 
чимь то воно скннчиться. 

И видь тоди я не можу позбутися сього спомі 
затроюв менн кожду хвилину щастя, розбивав мою си 
вагу вь нещастю. Винь мучить мов сумлиннв, и мен>' 
що все дурне, безцнльке. жорстоке и погане, що я ти 
зробивь у своимь життю, скристализувалося вь N 
образь оцього малого, невинно замордованого птаи 
тииь докучливійше мучити мене. Тихими ночами ( 
той птащокь тихо-тихо стукав дзьобикомь о шибу, V 
даю я зо сну. А вь хвиляхь тривоги й розпуки, ко 
бипь запускав кнгти вь мов серце и грозить ось-осі 
силу мови воли, мени здається, що я самь в той 
слаб силий, голодний пташокь. Я чую, що якась упері 
и нерозумна сила держить мене вь жмени, показув мі 
вими привиди свободи и щастя, та може вь иайблиа 
безь причини и безь цнли скрутить мени галову. 

Ив. Фрі 



■ф 



г^ • 



№ тени п Ьііиі. 



(Зь перського). 



1. 



І ьі знавші», серденько: жьіттв 
Дав намь тугу разь-у-разь, 
А на кинци й сама душа 
Якь стій одльїне геть изь нась. 

Сидаймо жь онь на морижку, 
Зазнаймо скилькьісь днивь утихь, 
Покьі новитній морижокь 
Ще не прорись изь нась самьіхь. 



2. 



Мене впевняють: «Буде пекло, 
Ба в й тепера*. — 
Не вирьмо, серце, сій промови: 
Брехня й хьімера. 

Коли бь уси пишльї до пекла. 
Хто п'в й кохав, 
То взавтра бь, наче на долони, 
Спустило вь рай! 



— 82 — 



3. 



На двори весна. Поручь мене — кохана. 
У неп, мовь вь гурьіи, стань. 
Є кварта вьіна, — дак-ь його попьівавмь, 
А збоку хвилюється лань. 

На дечьію думку, се — погань, мерзота, 
А я вдовольняюся вкрай. 
Бодай я зробився гидчійший одь псюкьі. 
Коли хочь згадаю за райї 



4. 



Серце-серце! кров'ю обкипаешь 
Ти зь лихои доли, 
И що-дня, що-дня тебе шматують 
Все новитни боли. 

На кинци жь кинцивь душа одлине 
Изь мойого тила... 

Так-ь на вищо жь ти, душе, до мене 
Вь тило прилетила?! 



5. 



Маешь вроду, любий подихь, 
Гарна вь тебе кожна риса; 
Маешь личко, якь тюльпанчикь, 
Стань — неначе вь кипариса. 

А не звисно: за для чого жь 
Той Малярь талановитий 
Оздобивь тебе такь гарно 
Вь тлиннимь царстви сього свиту? 



— 83 — 



6. 



По надь берегомь течійкьі 
Пьішно квитчаться зилля. 
Ти б-ь гадавь, що то й не квитьі, 
А сміється янголя. 

Не топчите ихі) зневажно: 
Кожна квитка проросла 
Зь праху вродньїци, що вь неи 
Щичка, мовь тюльпань, цвила. 



7. 



Якт> нась не було ще, — такь само свитало, 
Такь само й смеркалось; 
Такі» само вертилося небо. Так-ь само 
Усе видбувалось. 

Поволи жь ступай, бо не порохь тьі топчешь 

Своєю ногою, — 

Тьі гарній красуни отеє наступаешь 

На око п'ятою. 



8. 



Черезь те, що я родився, 
Свиту користи немає, 
Та й на тимь, що я помру, 
Свит-ь ничого не зиськає. 

И даремне я извидкись 
Хочу видповидь дистати: 
На що тра мени було 
И родитись, и вмирати? 



-:%- 



т: 






іі< 



— 84 — 



9. 



Такь! що діється на свити, — 
Все не зь нашого бажання. 
Ну й навищо жь мати вь серци 
Всяки замисли й змагання? 

Разь-у-разт» ми мусимь тоскно 
Промовлять сами до себе: 
,Ше прийти ми не поспили, 
А одходити вже треба!" 



А. Ирьімсьиьій. 



рь ^буль-Дл/і. 



1. 



чого се той ганчарь 



И 

Такь зневажно топче глину?- 
Винь не думає» що сам-ь 
Стане глина за хвилину! 

Може бути, що й горща 
Зь той глини зроблять люде. 
Хто захоче — зь ганчара 
Йисти буде й пити буде. 

Може хтось и вь дальній край 

Схоче горщика поперти!.. 

И товктиметься биднякь 

За життя и — зновь — по смерти. 



2. 



Ворожбить ворожить людямь... 
Але жь винь немовь слипий: 



— 85 — 

Має тамь якуюсь кньїгу, 
Щось вьічьітув у ній. 

Ажь нудьга на се й дьівьітьісь! 
Де жь винь може розгадать 
Ти рядкьі, якьіх-ь не тямить 
Самь писака прочитать?! 

Перше винь пославь бувь Мусу... 
Дали Иса вчивь не такь, 
Хочь такожь навчавь одь Бога... 
А Мохаммедь — зновь инакі». 

Кажуть люде: »На останокь 
Буде ще пророкь у нась: 
Всю тоди пизнаемь правду!.." 
Бидни люде! шкода вась! 

Ви жили учора вь питьми, 

Та й сьогодни х<ивете... 

Тильки жь годи!... вь нашимь свити 

Не балакаймо про те! 

Хочешь стрилити дурницю — 
О! — кричи найголоснишь! 
Але схочешь правду мовить — 
То шепни та й тихо дишь... 



А. Нрьімсьньїй. 




І є Б н а. 



І. 



я, 



ронеть 1. 



весно, весно, де тьі забарилась? 



Чому не йдешь тьі нась тепломь зогритьі? 
Уже земля, ждучьі тебе, втомилась 
И хоче снигь зминять на пишни квити. 



Чи ще зима не дрсить наглумилась? 
Чи ще морози будуть скаженити? 
Доволи, вже й диброва зажурилась 
И простяга до сонця змерзли вити. 

Прийди ж-ь, прийди; тепла и свитла прагнуть 
Уси живи створиння, вси рослини 
И безь твоєи ласки замирають. 



А прийдеші» ти, — убори пишни вдягнуть 
Садки, лиси, и гори, и долини 
И спиви щастя вь гай залунають. 



— 87 — 



II. 



рОНеТ'Ь 2. 

ІЛрьіходь же, весно: вже ГОТОВИ ВСИ МЬІ 
^ Тебе, богине пьішна, зустричатьі 
И, вглядившьі твои зелени шатьі, 
До тебе вьійдемь зь спивамьі гучньїмьі. 

А тьі устамьі пьішньїми твонми, 

Якь ривнихі», всих-ь нась станешь цилуватьі. 

И оттоди почнемь МЬІ оживати 

И замицнятись силами новими. 

И забренить, и полетить угору 

Нашь спиві», окрилений твоимь коханнвмь, 

И вславить винь твои могутни чари. 

Усе до одного пристане хору, 

И гимнь людей зь пташинимь щебетаннвмь 

Вь одній гармоній прониже хмари. 



III. 



ронет'ь З- 

І и все не йдешь, и заклик-ь нашь даремний, 

Хоть чась давно наставь твого приходу? 
Чому жь не хочешь ощастить природу? 
Чи тимь, що вь їй живе народь никчемний? 

Такь: темни души й неба покривь темний, 
Холодни хмари надь серцями зь льоду. 
Але прийди и, якь цилющу воду, 
Подай у серце намь свій впливь тавмний. 



— 88 — 

О, чаривньїце! ликарко чудова! 

Тьі кльїчешь жьітьі й тьіхі», хто жьіть не хоче, 

Тьі гоишь раньї втомленого духа. 

Ось-ось твоя жьіва поллється мова, 
Й жьіттемь створинне всяке затрипоче, 
Що тую мову тилькьі разі» послуха. 



V. 



ронеть 5- 

|Х чувь іи, ту мову чаривную, 
^ И серце рветься ще іи почути. 
Найбильше щастя, де найменшь отрутьі, 
И щастя те моє, бо я истную. 

Тії мова душу розважа смутную; 
Тоди вже не питаюсь я, чи бути: 
Здається, вь вичнисть би протягь минути, 
Щобі» вично бачить ту красу живую. 

О, хутко, хутко вже тебе побачу, 
Красо-природо, вь шлюбному убранню, 
Тебе, утихо кожному диханню. 

Якою жь писнею тоби виддячу 

За радисть ту, що вь серце налилі ти? 

Натхни мене й навчи тебе спивати! 



VI. 

^1анцона і. 

Ірона вже йде, 
И серце жде 
Іи, якь кралю молоду. 
Йди жь скориш-ь, 



.: ■ -■^- 



г 



— 89 — 

Мене потишь, 
Тоби на зустричь я пиду. 

Вь ряснимь гаю 

Журбу свою 
Забуду й щасте тамь знайду; 

По мукахь всих-ь 

До чарь твонхь 
3% сльозамьі щастя прьіпаду. 

Тоби ясній, 

Тоби благій 
Я росповимь свою биду; 

Твоимь квиткамь, 

Твоимь пташкамь 
Гучни я спивьі заведу. 

Идьі жь мерщій! 

Вь прьіроди всій 
Я чую вже твою ходу. 

Красо моя! 

Зустрину я 
Тебе якь кралю молоду. 



VII. 



І^анцона 2. рестина і. 

таже хмари не таки густи й холодни; 

Ихь сонце проминемь своимь розбьіло. 
Воно осяло и зогрило землю 
И щедро всимь дало свого проминня; 
Дало його й на наши вбоги хати, 
И всякь його приймає, скильки хоче. 

Воно никого поминуть не хоче; 

Не як-ь земни ти свитища холодни, 

Що ихь проминне не про вбоги хати. 

И кайдани зими воно розбило 

Не за для тихь, що видь його проминня 

Шатромь готови бь захистити землю. 



1 



— 90 — 

О, сонечко! давай намь бильшь на землю 

Проминня, бо земля тепла вже хоче; 

А наши всяки штучній проминня 

Палацьі хай освичують холодни. 

О, сонечко, коли бь же тьі розбьіло 

Той дахь, що скрьівь видь тебе наши хати. 

Щоб-ь темряви не знали наши хати! 

Осяяни — вони осяють землю, 

Бо свитло, скоро кайдани розбило, 

Вже безь упину пиде скризь, де хоче. 

А нори темни и сниги холодни 

Не* окриють видь земли його проминня. 

Тебе, благе небеснев проминня! 

Тебе витають наши вбоги хати, 

Бо ти зогрило намь чуття холодни. 

Любовь небесь — ти вчишь любити землю, 

И серце землю всю зогрити хоче, 

Бо ти вь йому холодний лидь розбило. 

Ще лихо намь бажаннє не розбило 

Йти туди, де сяє намь проминнє, 

И серце бути вь темряви не хоче. 

Ми на земли будуемь наши х^ти. 

Але зь небесь ми визьмемь свить на землю, 

Шобь винь свитивь и гривь серця холодни. 

Холодни хмари, сонце, ти розбило! 

Пошли жь на землю бильшь и бильшь проминня, 

Бо наши хіти тьма повити хоче! 



VIII. 




ронеть 6. 

а небо знову сонце випливає, 
Щобь докинчить звитяжную роботу; 



т 



— 91 — 

Але покинь теперь свою турботу: 
Вже ворогивь твоихь давно немає. 

Поглянь на все розложьіще безкрає: 

Тамь крьіга й снигі», твого вжахнувшись льоту, 

Ростанульї, щобь дать водьі болоту, 

Та вже й воно видь тебе вьісьіхае. 

И сонце бачить, що війну скинчило, 

Бо бачить поле вильнимь знов-ь и чистим-ь — 

И стало зь лютого благимь и милимь. 

И де вогнемь палючим-ь променистимь 
Воно сниги ворожи ростопило, 
Зростило тамь трави зелений килимь. 



IX. 



ронеть 7- 

^же скризь травиця пишно землю вбрала. 

Поглянь на гору, якь тамь на узбочи 
Природи сили молоди робочи 
їй засіяли безь плуга й рала. 

Дай, Боже жь, щобь повикь вона пишала 
И тишила вси стомленій очи; 
Дай, Боже, щобь зь холоднои пивнсчи 
Вона зими ще довго не зазнала. 

Нехай не схне й не зитнеться косою, 
А зеленіє проминемь зогрита 
И скроплена небесною росою. 

Бо такь не втишуть пишною красою 
Уси багатій дарунки лита, 
Якь та травиця втишила собою. 



— 92 — 



X. 



ронетії 8. 

^увь день ясний — и вразь зибральїсь хмарц; 

Але видь ньіхь не будьмо вь безнадіи, 
Бо то бажани гости весняній, 
Що не приносять нам-ь на землю кари, 

Але несуть дощу благій дари, 
Шобь дать поживу на жита новій, 
А пишно вбрани луки молодій 
Прибрати ще вь нови яснійши чари. 

И дощь пройшовь. Сіяє зновь проминнг 
Зь яснихь небесь надь пишною землею, — 
Вона жь така хороша стала й свижа, 

Неначе вь їй щасливи дни твориння. 
Коли ще не глумилися надь нею 
Ни лютий ЗЕирь, а ни людина хижа. 



XI. 



ронеть 9- 



9 



есна все дужче росправляе крила. 

Дерева вже вдягли новеє вбранне. 
О весно, весно, чистеє коханнє, 
Якь би ти й кожне серце обновила! 

Якь би й нашь духь ти такь красою вкрила, 
Щобь безь слсби, знбЕирря й горювання 
Твоихь пташоьь ми чули щебетання. 
Чи надь людьми твоя краса безсила? 



^ 

^ 



— 93 — 

Але я все жь тебе благословляю; 
Шасльївьій тьімь, що мигі» тебе спизнатьі, 
Я не хотивь бьі землю покьідатьі 

И тилькьі смутно, що зь такого раю 
Зробили ми долину мукь безкраю, 
Де тильки й можна плакати-ридати. 



В. Сам їй денно. 




Ичьі. 



ниє кинуло по за себе блцскучьін' 

ен-ь. Єльїском-ь мерешильї гори, сяли долини. Приси- 

е на горбку село заливалося яснимії свитом-ь, ни- 

ило фарбами розтопленого золота й ииди. Одині 

струиннь того блискучого прониння лперся у низеньку Мотро- 

нину ^ату. Вогнем-ь горили викка. жеврили неривни, били стини; 

вогнен-ь обливався похилений коминії, блищали поиащенн 

глевм'ь присьби; сяючим-ь полум'вм-ь яснила почорнила стриха, 

и проникаючим-ь свитлоні> дрижало кожде стебельие, кождий 

напив-ь перегнилий снипок-ь обдертои хати. 

Струминь блискучого свитла вдирався и до середини т« й 
заливав-ь цилу хатину. В'ь блиску полум'я сміявся иисникь ря- 
ДОМІІ билихь мисокь, яснила постиль, виглядав-ь из-за сволока 
свячений васильокь, блищали святи образи. 

Золоте проминнв звходячого сония обливало високу стать 
молодои дивчики, що схилилася надь одимкненою скринею и 
щось тамь перебирала; воно гей би продиралося черезь неи, а 
русява їй коса яснила кругом-ь, як-ь голови святих^ на образахь. 

На лавци сидила стара жинка, складала до купи рубци, а 
в-ь руках-ь мигала блискавкою довга голка: то ховалася, то ви- 
ринала зь билого полотна. 

Двери рипнули. Свнтло кинулося цилимі> снопом'ь на 
образи и розбиглось по усихі кутах-ь хати. 

За нии-ь увійшла мала пидсадкувата жинка. 



— 95 — 

— Слава Исусу! 

— На вики. 

— Що шьівте, нанашко? 

— Оть, щось шьію. Сидайте! 

— Най все добре сидав. 

— Прьійшльїсьте намь що доброго сказати? 

— Нема ничо доброго, ни злого; прийшламі», щоби-сьте мени 
дали зо два сирники. 

— Калино, дай сусиди сирникь, десь у привалку, — сказала 
стара жинка до дивки. 

Дивка поступилася до привалка та й ажь засіяла видь 
блиску сонця и свови краси. Висока, гнучка, билява — вона за- 
красила цилу хату. 

Сонце ще яснійшимь проминнбмь кинуло на хату, лишь 
уже не золотимь, а якимсь мутнійшим-ь, кервавимь, а зь нимь 
доходили якись далеки мишани зь повитремь згуки. 

— Дзвонять! — шепнула стара и пиднесла руку, щобі» перехри- 
ститися. 

— Не хреститься, то по души дзвонять. 

— Най зт» Богомь спочивав, — сказала стара побожно, — кому 
вже судилося умерти. 

— А ви не знаєте, хто вмерь? 

— Богь знає. 

— Та жь то Палагна Процева. 

— Що кажете! 

— Ого! 

— Така здорова годна жинка! 

— Вночи заслабла, а сьогодня уже й минулася. 

— Може то ще не вона? 

— Та якь не вона? Сама іи сестра Василиха казала мени: йшла 
селомь, плачучи. 

— И багацтво ничого не помогло, якь прийшовь чась; а такт» 
надь нимь розпадалася. 

— Скупа була небижечка, надь усимь ажь тряслася. 

— А теперь якась инша його обсяде, бо винь десь незаба- 
ромь схоче женитися. 

— 0-тось те вповили: чи схоче? Сьогодня такий жениться, 
якь жинка умре, що надь гробомь трясеться, а винь ще не старий, 



— 96 — 

здоровий; льішь учуємо, що якусь дивку засватавь, такь якь те- 
пері дзвоньї чуємо. 

— А пропасниця би нимь трясла, та винь дивку сватавь би, — 
обизвалася Калина, сміючись. 

— А що жь ти гадавшь? 

— А де жь дивка пишла би за його? 

— Та винь ще липший видь парубка, а багацтво ажь гуде. 

— Припадокь вийшовь би на його маєтки! Якь заверне ве- 
ликИу якь баньки, били очи, то ажь морозь тиломь йде. 

— Ой, небого, коби тя лишь бравь! 

— Най го лихо бере! 

— Що хочешь, — багачкою була бь. Тамь поле, воли, кони, ко- 
рови. А вь хати — чого тамь нема! Повни скрипи усього; видь 
полотень ажь грядки угинаються, — звій коло звоя. Вона, небижіа. 
ночами бувало пряде. 

— Ой уже! Якь бимь на його подивилася, то би усього аид- 
хотилося мени. 

— Дурна, а тоби на що на його дивитися? 

— Та якь не дивитися? 

— Коло такого хазяйства, якь у його, то нема часу придив- 
лятися чоловикови. 

Жинки сміялися, цокотили, а дзвони дзвонили далеко сумно. 
Ясне проминнє блицло, зчорнило, а видь червонои луки сиро 
видбивався прикритий мракою клинь гирь. Гордо, неривно вид- 
ризувалися верхи деревь, а зь одного боку пидносився вгору 
золотий хресть на церкви. Сонце гасло, дзвони стогнали, плакальї 
и грали хвилями причахлого проминня, погасаючои днини. 



У дви недили писля того, якь видзвонили багачевій жинци 
по души, у Мотрони за столомь сидили старости. 

Мабуть сусида у таку годину сказала, що багачисько кьі- 
нувь на Калину окомь та й заславь до неп старостивь. Мотрона 
зь утихи не знає, якь має годити: гостить, частує; а донька 
стоить коло печи, якь стина блида, зь затисненими зубамьі. 
Багачь и соби понурився, сидить, ничого не говорить, лишь 
видь часу до часу зиркає на дивку зь пидь ока билими кулько- 
ватими, якь баньки, очима. 



— 97 — 

Вь сели ажь загудило. Про нищо вь цилимь сели не го- 
ворять, льіші» про Кальїну. Де двоє стоить, тамь, якь кажуть, — 
вона третя. 

— Отеє разь ій трапляється, отеє разь! багачкою буде. 

Дивкьі кажуть, що вже виді» теперь згордила: хочь ще не 
подала слова, а вже йде селомь, якь бьі никого не бачьіла. Мо- 
лодьіци, що мають свекрухь, завидують, що сама буде соби у 
хати; парубки ниби жартують, а видко, що ихь злисть бере, що 
не можуть зь багачемь зривнятися. Калину и саму багатство 
кортить, та часомь аж-ь повирити не може, коли нагадав, якою 
багачкою вона була би, якь люде за люде мали би іи, якь би 
у церкви розступалися передь нею, якь бувало передь небижкою 
Палагною. Киньми йиздила би, якь пани яка. Варвара, що таки 
пишається, що ій тато воли дає, и ривнятися до неи не зможе. 
Лишь якь його соби нагадає, то наразь якь би завмерла; та не 
такь його, якь його били кульковати, якь баньки, очи. 



Уже по весиллю. 

У хати лишь пташачого молока нема, багацтво ажь розпи- 
рається, а вона виддиху соби не дає, все робить та й робить, 
якь би пишла за такого, що якь не заробить, то не має що 
до рота взяти. Цилий день у роботи та у хазяйстви. Якь винь 
на обійстю, то вона вь хати щось робить; якь винь увійде до 
хати, то вона на обійстю десь знайде соби роботу, а все лишь 
дивиться, аби сама була, щоби не чула його духу, не видила 
билихь великихь, якь баньки, очей. 

Не разь у недилю убереться якь пава та й йде зь нимь 
до церкви. Винь ажь голову задере зь гонору та лишь видь 
часу до часу глипає на неи окомь, а іи кождий його поглядь 
якь би цвяхомь до земли прибивавь, — опустить вь долину очи, 
а на серци якь би хто каминня наклавь. 

Зь усеи роботи найлипше любила прясти; та хочь грядки 
видь пряжи угинались, вона все пидь куделею сидить. Сусиди 
казали, що винь бувало небижку жинку и самь до кудели на- 
ганяє, а за цей лютиться, та й свариться, що колись уси ку- 
дели переломить. 

А вона сидить та такь якь той павукь снує нитку за 
ниткою та й зь веретена очей не зводить. 



— 98 — 

Кольї винь коло неи сяде, говорить, — вона соби говорить 
видповидав, та льішь видь часу до часу видвертае голову, абьі 
не бачьітьі його вельїкьіхь бильїх-ь, якь банькьі, очей. 

Якь кольї сама у хати, то стане коло викна та й задьі- 
вьіться на сьіне небо, на горьі, що ховалися у далекій синявій 
мраци, та й зитхне глибоко, якь би ій жаль було за тимь си- 
ним-ь небомі», що такь яснило, коли вона ще дивувала, кольї 
ще не знала, яка іи доля чекає. 

Вулицею перебижить яка дивка, зачервоніють овиванки, а 
іи якь би сипнуло щось за серце, — припре голову до стини, а 
думки, якь мухи, бренять по голови. Нагадає то одно, то друге; 
якь бувало ходить зь дивками на танець, та якь Ивань іи здо- 
ганяв; Василь, бувало, завсигди їй першу кликавь у танець. Йде 
на толоку, якь би на весилле, така рада, така весела, — а вь го- 
лови все одна думка, усе якь би питалася іи, що іи чекає, якь 
вона жити буде? 

Ось показалося житте! 

Щось зновь мигнуло по передь викна. То винь звидкись 
зновь узявся. Гадала, що його нема дома, а винь тамь стоить 
та й держить щось у рукахь. Ставний винь, високий, волоссє, 
якь зь ворона, чорне, блискуче. Наразь видвернула голову, прим- 
кнула вій, та хоть не дивиться, то бачить його кульковати били, 
якь баньки, очи. 



Знайшлась дитинка. Таке маленьке, неспромижне, витягає 
рученята, шукає іи серця, жив іи кров'ю. Безь неи воно не обій- 
деться, плачемь іи прикликає, а вона сумує, коли лишає його. 
Воно цилий свить для неи, циле життє вь нимь, цила іи душа. 
Лишь коли бь воно до неи засміялося, подивилося на неи. 
Ухопила обидва кулачки у свои руки, цмокає, всмихається, а 
воно стягає губки, кривить бровинята, насилу розтулює затулени 
вій. Ще разь покрутило головкою, скривилося — и глипнуло на 
ню великими билими, якь скляни баньки, очима. 

Н. Нобршнсьна. 



і о І з і Е. 



рльозьі. 



утьінав чась ночами, днями. 

Спливав мрійнимь коломь снив'Ь, 
И вже давно не вен мижь нами 
И друзи й свидки кращихі> дниві». 



О, скильки сили занепало, 
Погасло радиснихі> надій, 
И скильки страдникивь послало 
Прокльони доли молодій. 

И скильки спить ихь сномь могили 
Вь земли холодній мовчазній, — 
Оттьіх'ь, що сили вь ихь кипили. 
Що потопали ві» мори мрій!.. 

Так-ь на ланахь достиглихь жита, 
На буйнимі» витри колоски 
Найкраще зерно плодовите, 
Мовь сльози, точать на писки... 



— 100 



|1исля похорону, 

І ирко тьі плакала... Стиньї мовчальї. 

Бльїмала, гаснучьі, свичка сумна. 
Тини по темньїх-ь куткахь хвилювали, 
Мов-ь шепоти льі: «сама тьі, одна!.." 

Гирко ти плакала... Все проминуло: 
Милощи, любощи, свята ясни... 
Все геть минулося. Круто звернуло 
Шасте недовге на темряви дни. 

Гирко ти плакала... Сльози душили. 
Сумно глядили на тебе зь стини 
Очи дружини и мовь говорили: 
«Серденько, годи, забудься, засни!..* 

"Гирко ти плакала... Стини мовчали. 
Мовь прислухалася й тиша нима. 
Тини ще ближче зь куткивь виступали. 
В-ь цилому свити була ти сама!.. 



^рожай. 

Ірь чистимь поли похожаю, 

Скильки зору — оглядаю 
Вуйни ниви та лани: 
Скризь пишаються вони! 

Колось колосу киває, 
Колось колосу спивав, 
Ниби скризь гуде бджола, 
Божа ратай ка мала. 

Ледви-ледви колихав 
Вилотурка золотая, 




— 101 — 

И поньїкь густий ячминь, 
Мовь йому СТОЯТЬ! линь. 

Шелестить овесь митластий, 
Зь витромь бавиться, сриблястий, 
И волошка промиж-ь нимь 
Грав винчикомь дрибнимь. 

Перепилка голосиста 
И комашка золотиста, 
Жукь, метеликь той и я — 
Вси вь степу одна сем'я. 

Всимь наміз сонце зь неба сяє, 
Всихь нась степіз прийма-витае 
На яснихь своих-ь ланахь, 
Вси ми в-ь його у гостяхт»... 

А надь степомь витерь віє» 
Сяє сонце, землю гріє, 
Ходять- грають на корни 
Хвили золота ясни: 

Колось колосу киває, 
Колось колосу спиває, 
Ниби скризь гуде бджола. 
Божа ратайка малг. 



* * 



Тже пришукуй зь неправдою згоди, — 

Стринешь лютую згубу ти вь ій, 
А вь годину важкои пригоди 
Стій за правду, безбоязно стій! 
И падешь ти, якь пали герой, 
Тамь, де досить славетнихь лягло, 
Де зь ихь слизь и кровьі ихь святои 
Слово правди живои зійшло. 



— 102 — 



* * 

* 



І ихо гойдаються вь сьіньому мори 

Искоркьі-зори, 
Нибьі купається вь хвьіли блискучій 

Рій ихь летючий. 
Скели здіймаються, ще неостили, 

Темни, похили. 
Вь чорнимь мижгирри десь свитло палав 

И погасав. 

Чуєте писню на тихому мори, 

Вь синимь простори? 
Слухайте, ось вона зновь обизвалась 

И увирвалась. 
Човень малювться вь мори на хвили 

Геть за пивь-мили. 
Хто, безталанний, тамь хоче вловити 

Долю у сити?.. 

Тихо купаються вь синьому мори 

Искорки-зори; 
Тихо гойдається пина тамь нижна 

Вся билоснижна. 
Писня далекая ледви лунав, 

Мовь замирає... 
Дай йому, Господи, вь ничь сю вродливу 

Долю щасливу!.. 



М. Чернявсьньїйщ 




' я л І ч к а. 



Етюдь. 




Тгізіе сотте ип Ьеаи ^ои^ 
роиг ип соеиг запз езроіг. 

Г, Соррее. 



рабьінястьій визь, запряжений одною конякою, разь-у- 
разь пидскакувавь и немилосердно трусивь, не попа- 
даючи вь колею. У земськон вчительки Раиси Ле- 
вицькои, що йихала на вози, почало одь труськои до- 
роги болити пидь грудьми — и це було добре, бо одривало іи од-ь 
прикрихь думокь. Вона ще не прохолола писля исторін зь по- 
пом-ь, мовь видламокь розирванои вибухомь бомби. Передь Іи 
очима якь на злисть вставало худе, скривлене видь злости об- 
личчв попове... Та все скинчилося тимь, що іи перенесено до 
другои школи, куди вона саме й йиде. Заразь по испитахь 
вона забрала своє убоге манатте и, не бажаючи й днини 
лишатися вь одному сели зь нависнимь попомь, подалась у до- 
рогу. И хочь вона далеко була вже одь мисця пригоди, а все жь 
ця исторія гиитила іи, якь сонна мара, и мутила іи, и пидіймала 
у серци злисть. ІДе вже вдруге на протязи своеи тринадцяти- 
литньои служби вона мусить черезь непорозуминне зь попомь ми- 
нятьі школу — и хто знав, що чекає іи на новому мисци... 

Але те, що такь трусило и такь кололо пидь грудьми, не 
давало снуватися гиркимь думкамь. 

Край дороги, якою котився визь, лежавь билий писокь и 
пересипався на витри. Раиса задивилась, якь курився надь зем- 



;**' 



ь:- * 









— 104 — 



лею, немовь димь, бильїй писок-ь и пеленою закрьівавь далеку 
смугу чорного бору. Чепурни березьі маяльї на витри, якь ру- 
салки, зеленьїмьі косамьі. Кострубати й прьісадкувати вербьі зь 
обохь бокивь дорогьі мицно чипляльїся оголеньїмь кориннємь за 
землю, немовь хьіжьій птахь загнавь пазури у здобьічь. Було, не 
вважаючи на травень, душно, якь улитку. По гарячому небови 
повзли довги й били, якь павутинне, хмарки, а на заходи вста- 
вало щось гризне и росло и сварилось далекимь гуркотомь. Раиса 
все поглядала туди, зь тривогою думаючи, чи втечуть вони одь 
грози, при одній згадци про яку вона холола и здригалась. Виз- 
никь, вь одповидь на іи проханне, цмокавь на шкапу и бивь іи 
пужалномь по сухихь ребрахь, та це помагало не багато. 

В'ихали вь лисокь. Туть було затишно и пахло смолою. На 
тли яро-зеленои молодои березини гаптувались чорни гильки 
соснини, а тамь, де березина витисняла сосну та пропускала 
паруси сонця, все, здавалось, залите було зеленимь бенгальськимь 
вогнемь. Надь дорогою попадалась часомь вся вь цвиту дика 
груша, або кущь черемхи зь медовимь духомь билихь деликат- 
нихь китиць. 

За лисомь широки поля поволи й лагидно спускалися 
унизь, и визокь усе котився вузькою нев'изженою дорогою, шо 
бигла кривулькою помижь озиминою до села. 

Та ось и село. Середь низькодолу й мочаривь стояло воно, 
прикривши свои убоги осели витами крислатихь вербь. Здалеку 
здавалося, що то не хати, а стижки счорнилои й гнилои соломи 
ховаються пидь вербами. 

Визокь котився вулицею, а Раиса цикаво роздивлялася на 
обидва боки. Хати здебильшого були стари, чорни, зь чорними жь, 
порослими мохомь, стрихами. По дворахь стояли багна й зеле- 
насти калюжи. Вулиця тежь блищала баюрами. На всьому од- 
бились слиди убожества. И житла, и люде, що вично риються 
вь земли, прийняли, ввижалось Раиси, колирь земли, здавалися 
деталями мертвои природи. Багнистою вулицею йшовь мужьїкь, 
немовь дубове коренище котилось по дорози: смагле, якь кора 
на дереви, обличчє, цупки, порепани й припали землею руки, 
груби, якь пеньки, ноги. Онь вибигла зь чорнои хати молодьїця, 
приклала долоню до очей и дивилась на подорожню. Сонце грало 
на іи бронзовихь голихь ногахь, якь на стовбури похиленои 
надь тиномь верби. На вулици, по пидь хатами, вашялася де- 



— 105 — 

ревня; дидьі сьідильї на ній, схьільївшьі головні, и ледве можна 
було одризньїтьі их-ь од-ь той темнои, счорнилои массьі. Замурзана 
дитвора, вь помишь зь собаками и свьінямьі, роилася по пидь 
тинню, Худи пидсвьінки на високихь ногахь, зь заболоченими 
черевами, никали по вулици. Скризь тхнуло гноєм-ь. В-ь доли- 
ни, вь озерци, хлюпали праниками пидкасани, зь червоними якь 
у бусливь ногами, молодици. За вигономь, край села, виднилось 
друге село, густо заселене сирими хрестами, пидь якими тихо 
спочивали, обернувшись вь землю, трудивники земли. А дали 
розлягалось поле — ривне, сиро-зелене, голе — на якому червона 
спидниця робитници здавалась одинокою польовою квиткою. 

За закрутомь, на горбочку, з-за великихь пишнихь кленивь, 
виглянула била церква. Черезь дорогу, проти церкви, стояла 
школа — нова, висока, пидь зализомь, на горбочку, якь сорока на 
тину. Визникь завернувь и в'ихавь у великий, зарослий шпо- 
ришомь, двирь. 

Показалося, що школа замкнена. Раиса обійшла навкруги 
іи, зазирнула у викно, звидкьі глянула на неп пустка, поторсала 
колодкою на дверяхь одь чорнихь синей— никого й ничого. 
Якийсь чоловикь сперся одь вулици на тинь и зь цикавистю 
стеживь за Раисою. 

— Не знаєте, вь кого ключь одь школи?., я нова вчитель- 
ка... — звернулась до нього Раиса. 

— Та мабуть у сторожихи, у Тетяни... Бигай-но швидко по 
Тетяну, вона поле вь мачухи на городи!... 

Услидь за цими словами почулася лопотнява босихь нигь 
и щось биле мигнуло на вулици. 

Раиса сила на лавци пидь школою и чекала сторожиху. 
Навкруги було тихо и безлюдно. На великому зеленому шкиль- 
ному двори паслась роспряжена вже визникомь коняка, а винь 
самь прилигь у холодку пидь возомь. 

Минуло такь бильшь пивь години. Врешти ляпнула хвирт- 
ка и на стежци показалась Тетяна. Суха, пристаркувата дивка, 
вона мицно держала вь замазанихь свижою землею пальцяхь 
ключь, зь неймовирою поглядаючи на Раису. 

— Здрастуйте!.. 

— Здрастуй!., одчини школу... я прийихала до вась за вчи- 
тельку. 




— 106 — 

Тетяна прожогомь, зь рухами москаля у спидньїци, кину- 
лась одчиняти школу, впустила Раису, а сама побигла зносити 
зь воза речи. 

Гучно залунали по пустих-ь хатахь Рансини кроки, и 
сперте, зь сильнимь духом-ь сосновои дошки повитрє затаму- 
вало ій виддихь. Вона швидко поодчиняла викна. Тепле, зеле- 
насте свитло виповнило хати, и глянула у викна широка бла- 
кить неба. 

Тетяна тимь часомь позносила усе манатте зь воза, унесла 
води, подала учительци вмитися и налапавши вь мишку самс- 
варь, витягла його звидти за вухо, ажь винь забряжчавь. 

— Самовара вамь ставити? 

— Наставь... 

Поки сторожиха поралась биля самовара, Раиса пишла огля- 
дати школу. 

Школа була простора, нова, недавно поставлена. У велики 
викна невпинно перлось сонце и такь пекло високи сосно- 
ви стини, що на нихь виступала живиця. Жовто помальо- 
вани парти, ссунути вь кутку докупи, були покрити пиломь. 
Вь шибку билась здорова муха и жалибно дзичала. Одь чорнои 
шафи зь книжками до шкильнои дошки павукь снувавь паву- 
тинне. Раиса обійшла уси покои, — скризь була пустка и тиша; 
школа нагадувала порожній вулій, перекинутий пидь хатою на 
сонци. Кватира вчительки складалась зь двохь невеличкихь 
хатинокь. Особливе мала була спальня. Вь ній заледве могло 
помиститися лижко, маленький столикь и невеличка скриня. 
Коли Раиса прилягла на лижко, ій здалося, що вона опинилася 
на дни глибокого колодязя, бо нетинковани соснови стини, що 
тисно обступали іи навкруги, дуже скидалися на цямрину. Друга 
хатина була трошки бильша и зь виконь видно було билу церк- 
ву середь зелени високихь деревь. 

Поки учителька пидживлялася, сторожиха стояла коло 
дверей, уважно розглядаючи іи та іи пакунки зо всихь бокивь. 
Врешти вона насмилилась, сила зь крагчку на канапку и поча- 
лась розмова, вь якій сторожиха намагалась якь найбильше до- 
видатись видь Раиси та якь найбильше росповисти ій. 

Раиса дизналася, що школа стоить порожньою ще зь пос- 
ту, коли учителька злягла та й хутко й душу Богови оддала; 
онь тамь, у тій маленькій хатинци, де Раиса буде спати, — тамь 



г 



— 107 — 

тіучьілась одинока якь палець учителька, и коли бь не стари 
матушка, не було бь кому н очей закрить. 

— Хиба пнпь старий уже? 

— Ни, пипь не старий, винь удовець, має одну дивчинку пнд- 
литка, стари жь матушка — то мати попова... Багатирь, вели> 
кимь хаз5гііством'ь орудує, а що вь сели панив-ь нема — нема де 
й заробити, то люде йдуть до батюшки... 

Туть Раиса довидне дизналася, що й коли саме сказавь 
пипь дякови, що одповивь йому д».::!». що з-ь того вийшло, и 
якь та исторія одбилася на кривій Семен иси, чоловикь якои 
доводиться братомь у другихь дяковому кумови... Оповиданне 
Тетянине, якь хвили одь укинутого вь воду каменя, все шир- 
шими й ширшими кругами росходилось по селу, займало массу 
людей, захоплювало далеки кутки и плутало таки детали риж- 
нихь сторинь життя, що вь голови Раисинїй усе змишалося, и 
вона перестала слухати гоминку сторожиху. 

Росташувавшись на швидку вь своихь двохь покоикахь, 

т 

впорядкувавши свою дивочу постиль, Раиса рано лягла у лижко. 
Та спати не могла. Свичка блимала на столику вь головахь, а 
вона, витягшись пидь свижимь рядномь, водила очима по до- 
щанихь сосновихь стинахь тиснои хатини. При тьмяному 
свитли стини ще тиснище обступали Раису, ще бильше нагаду- 
вали колодяжну цямрину. Раиса лежала на дни колодязя, а тамь, 
вгори, куди свитло ледве доходило, починався свить и життв. 

Життб!... вона думала про нього. Оть ій уже тридцять 
перший рикь пишовь, а чи багато дало ій те життв? Вона 
тильки и жила, що вь останнихь клясахь духовнои школи, 
коли семинаристи, називаючи себе родичами іи, приносили ій 
книжки, вели зь нею розмови про любовь до народу, про поли- 
тику... їй було страшно и любо; вона ховалась зь своимь скар- 
бомь, зачитувалась до болю голови, тремтила одь новихь ду- 
мокь и почувала вь соби таку любовь до .народу", що спочатку 
хотила вмерти для нього, а потому роздумала и поклала жити. 
Вона уважала себе за щось вище одь своихь подругь, та й одь 
тихь людей, що були навкруги; вь грудяхь у неп радисно би- 
лась хвиля новои сили. Вона рвалась изь шкильнихь стинь на 
волю, на службу .народови". И сталося. Батько, старий убогий 
дякь, забравь іи додому, на село. На сели були сами мужики, 
якихь Раиса добре знала и не дуже любила. Вдома, у бидноти. 



— 108 — 

у великій сем*и, де не було мисця зайвому ротови, жилось не 
весело. Правда, батько изь шкури лизь, щобь одягти Раису не 
гирше одь попивенЬр аби дати ій спромогу йиздити по весил- 
ляхь та по храмахь, де можна було знайти жениха-богослова. 
Та женихь якось не знаходився, бо ни багачкою, ни красунею 
панна не була, бида вдома не меншала, — и по двохь рокахь, 
змарнувавши батькови надій, Раиса мусила пійти вь учительки. 
Тринадцять литі» учителькоюі Тринадцять лит-ь вона сохла, якт> 
яблуко у сушни. Спочатку хочь потишала себе думкою, що вона 
не зайва на свити, що вона служить високій справи, але ця 
теорія зь кожним-ь рокомь блидла, половила и зь часомь зовсимь 
загинула. Життє, таке одноманитне, таке безбарвне, текло вузь- 
кимь коритомь и ничого не давало для особистого щастя; ви- 
роблялись однобични, професіональни интереси, по за якими 
вона почувала себе мухою в-осени. Вона такь и називала 
себе: „осиння муха". Раиса не разь питала себе, чи любить 
вона свою школу? Такь, вона любила школу, любила свою ро- 
боту, при якій втрачала голось, хрипила, надсажувала грудм и 
вела безперестанну війну зь школярами, зь ихь батьками, зь 
попомь и зь начальствомь. Вона любила це все, якь любить 
мужикь оранку, жнива або тверду лаву, на якій спочивав його 
натомлене, струджене тило. 

Однакь для серця цього було мало. Правда, воно не разь 
розцвиталось пидь зминливимь проминнємь щастя, цвило заки- 
нуте, невидоме, у тьіши, и не маючи надій кинути насинне вь 
родючий грунть, зив'яло, зсохло, якь зсохли іи лиця, груди, 
руки, якь зсохла вона вся, мовь польова квитка зь гербарія. 

И ось, кьінута долею вь чуже село, ще бильшь одинока, 
якь доси, перевертається вона зь боку на бикь на дни колодязя 
и не може заснути, и зь жахомь думав, що мусить же вьійтьі 
колись зь цього колодязя и стритися зь дійснистю, вь якій 
центральне мисце на сей разь займав така дрибничка, якь видно- 
сини зь попомь. 

Вже почало днити, коли Раиса заснула. 

Збудивь іи чужий голось пидь викномь: 

— Я ще вчора бачивь, якь щось пид'ихало до школи, та й 
кажу батюшци: чи не нова вчителька, а вони й посилають — 
пійди, кажуть, до Тетяни, дизнайся, хто, звидки й що воно... 



109 



Раиса, мовь опечена, скочила зь постели и застукала вь 
викно. Яке йому дило? Це не церковна школа, а земська!... Вона 
ного не знав и знатьі не хоче, винь для неп нищо, вин-ь тилькьі 
.законовчитель", та й то не теперь, на вакацій. Це просто на- 
хабнисть, думала Раиса и хвилювалась. 

За килька день була недиля. Раиса не пишла до церкви. 
Зумисне. Вона никала по порожних-ь хатахь, перечитувала стари 
книжки, сидила вь садку пидь деревомь, або приймала школя- 
рив-ь, що пр^-носили ій суници, аби познайомитись зь учи- 
телькою. Пойихати на вакацій вона не мала куди, батько давно 
тіомерь, до родичивь не хотилось. 

Пипь ничимь не об'являвся, и Раиса трохи заспокоилась. 

Раиса найбильшь любила сидити пидь викномь у своїй 
, чистій" хатинци, звидки було видно билу церкву середь густои 
зелени. Часомь, коли сонце погидно сидало, церква здавалась 
рожевою, а вершечки деревь золотими. 

Одного вечорп, крли Раиса милувалася грою свитла на 
церкви, передь викнами несподивано з'явилась висока постать. 
У Раиси стрепенулось серце. Одскочивши одь викна, вона ки- 
нулась до виходу, та згадала, що обидви двери виходять у двирь, 
и вона напевно стринеться зь попомь. Раиса перебигла клясь, 
одчьінила викно и вискочила вь садокь. Пипь поторсавь две- 
ри, постоявь трохи, и, обійшовши школу, заставь Раису пидь 
стиною. 

Обоє змишалися. 

Винь знявь бриля, и рум'янець збентеження поповзь йому 
ажь на лисину. 

Вона — зигнута и блида, стрила його переляканими и серди- 
тими очима. 

Винь прийшовь познайомитися. Винь знавь, що вона прийи- 
хала и вь недилю вьіглядавь іи вь церкви, але вона не одви- 
дала дому Божого... Вона туть людина нова, никого не знав, и 
коли трапиться яка потреба, винь просить* звернутися до 
нього — свого найближчого сусида. Бо хочь вона земська вчи- 
телька, та винь думає, що церква й школа мусять йти поручь. 

Винь не помитивь лихого вогнику вь Раисинихь очахь, 
якими вона метнула вь нього при останнихь словахь — и вивь 
дали: 



— по — 

• — я и моя мати будемо дуже ради, коли вьі нась одвидаєте... 
Скоро прийиде на вакацій моя дочка Тася... вамь буде весе- 
лище... 

Раису мучило одно питанне: чи покликати попа у хату? 
Те, що вона була .зь духовнихі»", прищепило ій певну повагу 
до людей не з-ь свицького стану, але спеціальна нехить до гостя 
перемогла. 

— Цурь йому! — ришила Ранса и слухала дали. Гостю докучило 
стояти. Шукаючи очима, де бь систи, винь тихо понись свою 
загорнену у билий пидрясник-ь, скорійшь жиночу, нижь чоловичу 
постать до садовои лавки. 

Раиса тежь сила зь краєчку. 

Отець Василь, за пивь години, яки проседивь на лавци у 
шкильному садку, встигь пожалитися на свою п'яну, линиву и 
не дбаючу про церкву парафію, роспитати у Раиси, хто вона й 
звидки и навить злегка докорити покійній вчительци, що не 
вмила защепити молодому поколинню духа покори. 

Раиса неохоче й коротко одповидала свому гостеви, але 
о. Василь благодушно не помичавь того. Прощаючись, винь ще 
разь запросивь Раису вь гостину. 

Раиса ускочила вь хату. Щоки вь неп горили, вь грудяхі» 
трипалося прикре почуттв несповненого обов'язку... „Треба було 
покликати до хати... перший разь прийшовь... Та цурь йому!..* 
удруге подумала вона. — „Образиться? Покирно прошу! Не треба 
мени зь нимь ніякихь зносинь." 

Та зносини не порвалися. 

Стара „матушка" прислала якось ій тарилку малини, а кольї 
Раиса трохи занедужала, и Тетяна сповистила про це „батюшку", 
винь давь ій килька порошкивь хини и потому роспитувавь у 
Тетяни про здоров'е вчительки. 

Проте Раиса не показувалась а ни вь церкви, а ни вь по- 
пивській господи, хочь була певна, що цимь ображув духовну 
родину. „Нехай!" уперто говорила вона и одводила тоди очи 
одь викна, вь яке дивилася на неп била церква вь обіймахь 

зеленихь велетнивь. 

Минувь травень, почалась червцева спека. Одинь день ви- 
дався особливо гарячимь. Ше зь самого ранку Раиса почувала 
якусь тривогу вь тили. — „Неодминно буде гроза!" — зь жахоиь 
думала вона. И справди, писля завзятои, хочь тихои, спеки якось 



— 111 — 

швидко смерклося и запавь морокт». Небо и земля стемнильї, на 
обрій з'явилась чорна смуга. Скоро на смузи тій щось блимнуло, 
немовь спахнувь сирникь и погась. Трохи згодомь показався 
свитії у другому мисци, а дали зновь спалахнузь на першому. 
Небо переморгувалось. Проблиски свитла, спочатку таки блиди 
й тихи, чимь дали розросталися, потужнили. Почало здаватися, 
що за чорною смугою хмари то здіймається, то падає, щобь 
пиднятись на другому край, хвиля вогняного моря. 

Та ось у новому мисци щось моргнуло. Свитло блискавки 
притьмарилось, за те вибухи прискорили темпь. Чорне небо 
безперестанку моргало блискавкою, осмикалось кривимь усмихомь. 

Раиса все бильше и бильше хвилювалася. Бо хочь хмари 
могли пройти стороною и тоди все кинчилось би далекою бли- 
скавкою, та могло бути и инакше, а туть якь на те вона пу- 
стила додому Тетяну и лишилась сама у порожній школи. Раиса 
засвитила передь образами лямпадку, забилась у кутокь, далеко 
видь виконь и здригалась кожень разь, коли викна раптомь бла- 
китнили одь сильнои блискавки и мебли, заскочени свитломь, 
немовь розбигались зь якоись таемнои наради. 

Ничь бистро надходила. 

Чорни хмари росли на крайнеби, насувалися надь чорною 
землею. На двори стало чорно, якь у комени. За те блискавка 
розгорялася, жеврила, ставала слипуче-билою. Коли вона пото- 
комь билои ляви роздирала заслону ночи, на обрій на одну мить 
з'являлась вь огнянихь рямахь чорна сильветка зь тополь, хать 
и витрякивь и чезла якь сонь. Околишня тиша була насичена 
тривогою, жахомь навить, тепле повитрє мовчало, якь залякана 
дитина. Здавалося — велитенський звирь-потвора наближавсь до 
принишклои земли, роскривавь вогняну пащу и скаливь чорни 
зуби. Одь його дихання трусилися дерева и поховалось усе 
живе. Звирь усе наближався, ширше роскривавь пащу, частійше 
дихавь полум'вмь... Чулось вже далеке ричанне... И вразь ста- 
лося щось незвичайне: тихе повитре стрепенулось, скрутнулось, 
шарпнулось вь бикь, знялось надь землею и зь божевильнимь 
жахомь кинулось тикати... Воно мчалось на ослипь, у темряви, 
зь свистомь и сичаннемь перестраху, розбиваючи груди обь 
стини й баркани, пориваючи за собою писокь, листе, дерева и 
все, що лежало на його дорози. А на здогинь за нимь такь само 



— 112 - 

мчалась чорна потвора, нависала надь землею и позихала по- 
лум'емь... 

Раптомь— гарр!.. 

Вид-ь того рьїку затремтила земля, забрязчали шьібкц й 
йойкнуло серце. 

Раиса скрикнула. Ще ранійше, за кожньїмь гуркотомь грому, 
вона неспокійно кидалась вь кутку помижь двома стинами и 
тихо постогнувала. їй витрищени очи и зблидлий, схудлий зразу 
видь святились у темряви фосфоромь. Вона чула, що волоссє 
стало у неп тверде, як-ь дрить, и щось холодне разь-у-разь 
торкалося до нього. Ноги й руки були холодни, якь лидь, а вь 
середини, у грудяхь, клубкомь котилась тривога. Але коли по- 
чалась кононада и надь головою іи покотились небесни гармати, 
Раиса скорчилась вся и забилась у куточокь, зь нимимь жа- 
хомь чекаючи катастрофи. Лямпадка передь образомь згасла, и 
Раиса не мала сили встати и засвитити іи. Тимь часомь пальба 
ставала частищою. По небу литали вогняни стрили, червони 
змій, цили клубки полум'я. Коли зь одного боку розлягався 
дружній постриль, то зь другого вь отповидь йому вилитавь и 
котився по небу такий могутній гримь, що земля тряслась, стини 
вь школи ходили ходоромь, а парти вь сусидній хати у дикому 
сполоху знимались зь мисця и зь грюкотомь гасали у порож- 
ньому кляси. Кононада тяглась довго и уперто. 

Та ось все стихло, причаилось, наче збиралось зь силами. 
И раптомь небо понялось вогнемь, роскологось посередини и 
зь страшнимь трискомь завалилось на землю, церква похитну- 
лася, стини вь школи розсипались и все щезло и затихло. 

— Панно Раисо, чи ви ще живи й здорови? — почула вона 
коло себе якийсь чужий голось. 

Спахнувь сирникь, и вь блидому свитли з'явилась передь 
нею велика фигура о. Василя у билому пидряснику. Зь його 
парусинового, окованого жовтою бляхою, величезного парасоля 
збигавь на помисть струмокь води, а чоботи були вь болоти. 
Винь принись зь собою вь душну и сперту атмосферу зачиненон 
хати вохкисть и свижисть литнього дощу, и надвирнє повитрє 
трохи очутило Раису. 

Побачивши сливе зомлилу вчительку, іи блиде, ажь жовте 
обличчє, широко одкрити очи, о. Василь скрикнувь: 



г 



— 113 — 

— Що зь вамьі, Боже мій!... 

Винь сквапно засвитьівь свичку, набльїзьівь іи до Раисиного 
льїця и стурбовано поспьітавТ): 

— Що зь вами? 

Раиса мовчкьі дьівьілась на його пошьіршеньїмьі зинькамьі, 
хочь, здавалося, пизнавала гостя. 

О. Васьіль зложьівь пучкьі своєи пухкои, якь у попади, 
рукьі и, обвиваючи льіце Раисьіне холодом^ вохкого рукава, пере- 
хрестьівіз іи вельїкьіміз хрестомь: 

— Бо им'я Отця и Сина и Святого Духа... 

Раиса звелась на ноги, повела тривожно по хати очима и 
тихо поспитала: 

— Грози... нема вже? 

Нема... Випавь гарний ливний дощь, и небо теперь ясне... 
Ну й буря була!.. Коли вдаривь останній гримь, винь думавь, 
що запалило церкву и побигь оглядати... але показалося, що все 
гараздь, хочь вдарило десь близько коло церкви, або коло шко- 
ли. Туть винь згадавь, що Раиса лишилась сама, бо пустила 
Тетяну додому, и схотивь довидатися, чи не сталось чого зь 
Раисою, чи не налякало іи, тимь бильшь, що двери одь школи 
одчинени були... Ажь туть онь що... Ну, якь же вона себе по- 
чуває?... Лучче?. . Слава Богу!.. Оть тильки вь хати душно, не- 
здорово, краще одчинити викно... Що? Вона боиться?... але жь 
небо зовсимь ясне и зоряне, а повитре чисте й тихе... Правда? 
їй такь лучче буде. Чи може винь чимь помогти ій? Може бь 
послати по Тетяну, а то вона ще не зовсимь очутилася... Звис- 
не, коли вона не хоче, винь не посилатиме, хочь на його думку 
такь було бь краще... За те винь заразь пришле ій настоянки 
на зилли, пивь чарки якои прожене зь лиця іи блидоту и заспо- 
коить серце. А теперь винь побажав ій на добраничь и споди- 
ваеться, що завтра вона встане цилкомь здорова... 

И коли винь прощався, одь його пухкои руки, одь билого 
пидрясника, що загортавь сливе жиночий торсь, одь блидуватого 
обличчя, сирихь очей и навить лисини віяло такимь спокобмь, 
що Раиса не могла пустити кого такь швидко одь себе. Якь-не- 
якь — вона була йому вдячна. 

— Посидьте ще — несмиливо попрохала вона о. Василя, не ви- 
пускаючи його руки зь свови,— чого ви такь хапаєтесь? У мене 



— 114 — 

мусить бутьі готовий самоварь, я ще до грози поставила його... 
Нап'ємося чаю... 

И не даючи йому часу на одповидь, вона пирнула вь тем- 
ряву сусидньои хати... 

Самоварь радисно клекотивь и випускавь пару. Лямпа пндь 
билимь абажуромь золотила нови соснови стини. Духь свижого 
чаю мишався зь озонованимь повитремь, вь одчинени викна 
дивилось зорями небо. Раиса дзвонила склянками. їй суха фи- 
гурка вь билій одежи метушилась по хати, якь на витри пе- 
ринка, чорни очи блищали, на зив'ялихь лицяхь гравь легкий 
рум'янець, а вь голоси чулась така нотка, наче електричнисть, 
пронисшись надь землею, лишила дещо вь цьому утлому тили. 

О. Василь, заклавши ногу на ногу и пускаючи струмокь 
диму одь папироси, дивувався тій раптовій змини вь настрой 
учительки, хочь ця змина була йому приємна. Йому приємна 
була й та чистота, якою блищало золото самовара, молошньїй 
абажурь лямпи, соснови стини, сукня хазяйки и зоряне небо. 

Раиса ще не зовсимь одійшла писля грози; це було по- 
митно зь легкого тремтиння руки, коли вона ставила перед ь 
гостемь склянку, зь іи нервовихь, занадто жвавихь. рухивь, зь 
блиску очей и пиднесеного настрою. їй зразу стало такь легко 
говорити зь о. Василемь, наче винь бувь іи давнимь и хоро- 
шимь знайомимь. 

Показалося, що вона знала його покійну жинку. Фаня була 
на дви кляси старша за неп, але вона добре пам'ятає іи. И оть 
вона померла... висимь лить минуло, якь померла, а Раиса ни- 
чого й не видала. 

— Єдина потиха лишилась у мене вьжитти— це моя дивчин- 
ка Тася... Вона завтра або позавтру прийиде. 

И коли о. Василь говоривь про дочку, обличчє вь його 
ставало добримь, а сири очи променили. Винь бувь радий, що 
має зь кимь поговорити про свою улюбленицю, а Раиса ци- 
кавилася дивчинкою. 

Опричь Таси, вони згадували багато спильнихь знайо- 
михь, — и туть Раиса мала чимало несподиванокь... 

Тимь часомь рій згадокь и видомостей про смерть, надго- 
роди и щасливу або сумну долю спильнихь знайомихь тихо бре- 
нивь у хати пидь веселий клекить самовара и викликавь у 



— 115 — 

пам*ятьі давно забути обличчя й подій, колись пережити почуття, 
колись пещени надій... 

По видходи о. Василя, Раиса пирнула вь лижко, на дно ко- 
лодязя. Однакь вона не помичала нини сягаючои у височинь 
цямрини, надь якою трипавь крилами морокь. 

Передь очима іи стояла велика постать зь спокійним-ь 
обличчемь, зь променистими очима, зи складеними надь іи чо- 
ломь пучками пухкои руки. 

За два дни у школу вбигла дванадцятилитня дивчина зь 
кругленькимь клапоухимь вьідочкомь помижь пиднятими до го- 
ри плечима. Іи бистри чорни очици нагадували покійну Фаню — 
и Раиса зразу догадалась, що то Тася. Погано пошита перкальо- 
ва сукенка не укривала оцупковатои фигури, били панчохи тис- 
но обхоплювали груби литки, а жовти вушка одь рудихь чере- 
викинь тилипалися на верха, якь свинячи вуха. Тася проско- 
чила повзь Раису — и, не помитивши іи, оббигла уси кляси, сту- 
каючи черевиками та заглядаючи у вси закутки, наче вона вер- 
нулася до свого дому и обдивлялась, чи все гараздь. брешти 
вона наскочила на Раису и засоромилась. Але не надовго. За 
килька хвилинь вона вже засипала Раису безладними пи- 
таннями: 

— Чи в вь неп сестра? А виший вь садку вже достигли? Чи 
и вь неп була та сама начальниця вь школи? Яки конфитури 
Раиса любить, бо вона любить всяки?... и т. д. и т. д. 

Тася швидко сприятелювалася зь Раисою, не випускала іи 
руки зь своихь, тягла до себе вь гостину. Раиса пишла. 

Вь попивськихь горницяхь вони никого не застали. Та о. 
Василь скоро надійшовь и дуже зрадивь Раиси. 

— Матусю... матусю... — гукавь винь у другу хату, утираючи 
вприлу лисину: — гостя маємо. 

Десь здалеку почувся частий стукить, наче коза стукала 
ратицями по помости. Трохи згодомь у дверяхь показалася 
чорна баба зь ципкомь у рукахь, одь якого и походивь той 
чудний згукь. 

— Матусю... матусю... — передражнила вона сина — гисть... а 
який то гисть? Вчителька... могла бь давно вже прийти... 

Вона зновь постукала ципкомь, перейшла, не звернувши 
уваги на Раису, хату, сила на стилець и замимрила: матусю... 
матусю... вчителька... вчителька... 



— 116 — 

Не вважаючи на неласкаве витаннє, Раиса зразу почула 
симпатію до цей старосвицькои фигурьі вь чорній мищанській 
одежи. Голова вь матушки була пов'язана по старосвицьки чор- 
ною хусткою, зь якои виглядала замисць обличчя печена картопля. 

— Мати на всихь нась бурчать отакь... — прохавь вибачення о. 
Василь. 

— Бурчать... бурчать... — повторила стара попадя, встала, пере- 
йшла, постукуючи, хату, сила на другий стилець и замурмотила 
соби щось пидь нись. 

На неп очевидячки не звертали уваги. 

Тимь часомь Раиси видно було, якь у другій хати Тася 
присила передь грубкою, запустила вь неи руки, щось довго 
порпалась тамь и витягла врешти звидти слоичокь зь конфиту- 
рами. Знявши обережно папирь, вона запустила вь середину 
палець, обмазаний вь попиль, и швидко сунула вь роть. Вона 
зь такою насолодою лизала конфитури, що чорни очки блищали 
вь неи, якь у звирка, а настовбурчени вуха червонили, якь сви- 
жо нам'яти. 

О. Василь хваливсь своимь хазяйствомь. Винь показавь 
власноручно посаджени яблуни, давь имь добру рекомендацію, 
познайомивь іи зь запахомь стани, зь болотомь коровника и 
скликавь для неи усе кудкудакаюче, гегаюче и крякаюче пирнате 
царство. Зо всихь звиркивь, яки оточали Раису на великому 
двори попивськои господи — самимь жвавимь и цикавимь була 
Тася, оцупковата фигурка якои шмигала помижь телятами, або 
вривалась середь несказаного ґвалту вь гусяче стадо. 

Пили чай на веранди при тихому заходи сонця. Велика й 
благодушна фигура о. Василя, безперестанне бурчаннв старои 
матушки, що нагадувало дзюрчанне води зь пидь ринви, жва- 
висть молодои кизочки у Таси, ця проста розмова й обстанова 
навивали на душу спокій. Вь одчинени у хату двери дивились 
зь патретивь архиреи надь старинними червоними меблями и 
збильшували невеличке товариство, вь якому Раиса не почувала 
себе одинокою. 



Лидь рушивь, знайомисть зав'язалася. 

Раиса рада була, коли Тася часомь зь самого ранку за- 
бигала до неи и тягла іи вь лись, або вь поле. Часомь вони 
брали зь собою о. Василя. Винь мусивь зь ними шукати грьі- 



— 117 — 

би, насЬіЛу згинаючи свою ситу постать у билому пидряснику. 
Коли винь втомлювався, а довги коси мокрилн одь поту, вони 
позволяли йому спочить. Потому часто прибигальї дивитися, 
якь винь лежавь на трави та пахкавь папироскою. Вони зно- 
сили йому визбирани губи. 

Стару матушку Раиса швидко пидбила: вона варила ій кон- 
фитури, помагала вь пекарни, доглядала робитниць. Стара була 
дуже рада и виявляла се бурчаннєм-ь, якь и на всихь домаш- 
нихь. 

Вси четверо складали немовь родину. 

Особливо веселими були у нихь недильни обиди. Заразь 
писля служби Божои Тася тягла Раису до себе, и та мусила 
йти до кухни, щобь зготувать для маленькои ласухи яку легу- 
минку. Роспечена коло вогню, зь засуканими рукавами, влитала 
вона до йидальни, гремила посудою и проганяла о. Василя, що 
валявся зь газетою на канапи. 

— Идить до себе, ви намь заважаєте! — весело кричала вона 
йому. 

За обидомь виходила зь о. Васьілемь, якь звичайно, су- 
перечка. Рахували, скилькьі о. Василь випивь чарокь. 

— Ви вже п'ять випили! — зь обуреннемь гукала Раиса... — 
Вамь це шкодить, а ви п'єте та й п'єте!... 

— Яка зь вась учителька, — ло п'яти порахувати не годни: я 
випивь чотири, а не п'ять. 

— Ни, п'ять... я вамь забороняю бильше пити — чуєте? 

— Овва! 

— Овва! — дражнилась Раиса и швидко хапала зь столу пляшку. 
О. Василь бороньївь свои права и йшсвь війною на Раису, 

обертаючись раптомь зь слуги Божого вь слугу Марса. За сто- 
ломь здіймався страшенний заколоть, Тася вищала, якь зари- 
зане порося, стара попадя бурчала, переходила зь мисця на мисце 
та невдоволено стукала ципкомь, ажь посуда дзвенила. 

Кинчалось звичайно тріюмфомь слабійшои сторони, та вь 
грунти були задоволени вси, хочь апетьіть Тасинь такь за- 
гоструаавсл одь боротьби, що зь солодкого сливе никому ни- 
чого не лишалося. 

Разомь вони йиздили на синожать, вь поле, на пасику. 
О. Василь звикавь до вчительки. Винь часомь посилавь іи до- 
глядати сапальниць на бурякахь, або приручавь одвезти полу- 



— 118 — 

день косарямь, що Раиса робила охоче. За цьімьі прьіемньїмьі, 
звьічньїмьі для Раисьі розрьівкамьі непомитно збигавь чась, тьімь 
бильш-ь непомитно, що вона почувала себе вь сем'и о. Василя, 
якь у ридній. В-ь кинця лита Тасю одвезено до школи, и всимь 
стало сумно. За те о. Василь мавь причину частійше навидува- 
тись до школи, щобь поговорити зь Раисою про свою улюбле- 
ницю. Опричь того, винь приносивь зь собою «Епархіальньїя 
В'Ьдомости", яки йому линьки було читать самому, и вони чи- 
тали вдвохь. О. Василь насампередь розгортавь оддиль хроники. 
Тамь стояли усе знайоми назвища, описувались всяки випадки 
й змини вь житти мисцевого духовенства. Спочатку Раиса цика- 
вилась цимь зь ввичливости, щобь не образити о. Василя, а 
потому втяглася и перенялася интересами колишнихь, ще за 
часивь бурси, своихь знайомихь. Лучалося, що коли привозили 
почту, а о. Василя не було вдома, Раиса перша перечитувала 
новинки и нетерпляче чекала о. Василя, щобь подилитися зь 
нимь тими новинками. 

— Чи ви чули, що о. Аркадія переведено на другу парафію, 
а о. Феогность диставь набедренника? — стричала вона його. 

— Невже? Звидки ви знаєте? 

— А ось читайте. 

И вони нахилялися надь газетою такь, що чорна гривка 
Раисина лоскотала лисину о. Василеви. 

Скоро о. Василь знайшовь роботу вь школи. Батьки прьх- 
водили дитей записувать до школи, и Раиса такимь способомь 
знайомилась зь селянами. Туть о. Василь бувь дуже корист- 
нимь: винь знавь кожного селянина, його житте, характерь и 
думки, знавь його жинку й дитей, його скарбь тлинний и не 
тлинний. Пишно розсившись у кляси, о. Василь порядкувавь: 

— Цього можна прийняти — мати його богомильна жинка, ни- 
коли не пропустить служби Божои... 

— А! й ти, Йване, прививь до школи хлопця... хочешь, щобь 
и синь бувь такий великорозумникь, якь батько!.. Ни, цього не 
записуйте... Я його знаю... 

— Змилуйтеся, батюшко, не гнивайтеся! Я жь у тому спашу не 
винень. 

Туть починалися рахунки за спашь, або за якесь покрадене 
жито; о. Василь сердився, пирскавь, червонивь и настоювань, 
щобь хлопця не записували. Це сердило Раису, та при людях-ь 



г 



— 119 — 

вона уважала незручньїмь нагадати попови свои права. Коли жь 
Раиса довидалась, що селяне почали, перше нижь до неп, ходити 
до попа зь проханнємь за своихі» дитей, вона обурилась и вия- 
вьша йому своє незадоволенне. О. Василь однакь потрапивь за- 
спокоити Раису, и все вийшло такь, що вона ще мусила дяку- 
вати йому. Та й якь було не дякувати або не слухати його! О. 
Васьіль все знавь и все мигь. Треба було полагодити дахь у 
школи, бо протикало, — о. Василь заразт» знаходивь майстривь. 
Потребувала учителька дровь на зиму, — о. Василь доглядавь, 
щобі» привезено сухихь. Здумала Раиса йихати вь управу, або 
вь мистечко, — о. Василь стававь у пригоди киньми и т. д. и т. д. 

Раиса справди була вдячна йому за нес числений дрибни 
услуги та ради, безь якихь вона в-ь чужому сели почувала бь 
себе далеко гирше. 

Опричь того, винь ій подобався. На іи поглядь винь бувь 
гарний: одь його високого чола били спокій и шляхетнисть, сири 
очи променили щиристю, освичували тихимь свитломіз циле 
обличчє. И винь бувь нещасний, лишившись такь рано удив- 
цемь. Раиса чула часомь вь серци певну нижнисть, якесь ма- 
тернє почуттв до сього знивеченого життя, и ій легше було ви- 
бачити о. Василеви, нижь кому инчому. 

По вид'изди Таси, Раиса умовилась столуватися у старои 
матушки. Що-дня утрьохь вони дилили хлибь-силь. Це зближу- 
вало ихь, немсвь риднило. Раиса навить де вь чому впливала на 
духовного отця. Вона поволи зменшувала звичайну порцію чарокь, 
яку о. Василь заживавь при обиди, и врешти о. Василь зовсимь 
залишивь пити. Коли винь росповидавь ій, якь винь багато 
мигь випити та скильки часомь випивавь, серце іи сі^внялось 
гордистю, що оть же вона змогла своимь впливомь викоренити 
таку застарилу й згубну звичку. 

Довги осиний вечори вони проводили разомь за круглимь 
столомь попивськои йидальни, при свитли тьмянои лямпи. Пидь 
буркотанне старои матушки велись безконечни бесиди про Тасю, 
згадувалось у найдрибнищихь подробицяхь іи дитинство, іи ви- 
гадки, словечка. Вони укладали пляни іи виховання, мріяли про 
іи долю. Атмосфера вь йидальни ставала теплищою, риднищою. 

Осинній холодний морокь, що облягавь димь и бивь у 
викна дрибнимь дощемь, оддилявь ихь одь цилого свита. Вони 



1 



— 120 — 

почувальї себе на безлюдному острови и черезь те ще ближчими 
одно одному. 

Часомь вони чиїали довги й скучни романи безь кинце- 
вихь картокь, витягнени вь комори зь покритои пиломь завали. 
Читала Раиса. О. Василь ходивь перехильцемь по хати, заклав- 
ши руки вь кешени пидрясника та схиливши вь задуми голову, 
а по стинахь лазила тинь кудлатого ведмедя. 

Стара попадя дримала. Инколи зь просоння вона чиплялась 
до якогось слова, бурчала, стукала ципкомь та росходилась такь, 
що Раиса мусила зупинятись. їй вгамовували, и зновь точився 
по хати ривний голось, бравь штурмомь хату осинній дощь и 
лазила по стинахь ведмежа тинь. 

Та справжними святними вечорами були ти, коли о. Ва- 
силь читавь написани имь для недили проповиди. Винь ближче 
присувавь до себе чадну лямпу, закладавь за вуха непокирни 
коси и обертався вь деспота. Найменчий шумь, найменча, хочь 
би й похвальна увага старои матушки просто його розлючували. 
Винь читавь свій твирь, и ясни очи його метали искри, а виб- 
руючий голось, злегка гугнявий, викидавь цили стоси енергич- 
нихь сливь. Зь легкимь рум'янцемь на щокахь, зь глибокою 
зморшкою помижь бривь— о. Василь громивь своихь парафіянь, якь 
старозавитній пророкь. Крадижки, неслухнянисть, п'янство, бай- 
дужнисть, вбивство души и тила — густою хмарою нависали надь 
головами, а на зустричь тій хмари йшла ще чорнища, ще гризниша 
хмара страшнихь обицянокь пекельнои кари и пахла сиркою и 
дихала полум'якь. А середь цихь чорнихь хмарь, якь билий 
невинний голубь, здіймалась у височинь огрядна постать натхнен- 
ного проповидньїка и вбирала вь себе зачаровани погляди обохь 
жинокь, 

— Й^'имь покажу, я ихь допечу! — страхавь о. Василь непри- 
сутнихь парафіянь. 

Правда, все це було гарне й сильне, та деяки мисця не 
вдовольняли Раису. їй здавалося, шо одни думки треба було поя- 
снити, розвити, други зовсимь викинути; до того алегорій не 
завжди були ясними и консеквентними. О. Василь не допускавь 
жаднои критики. Якь написавь, такь написавь. 

— Ни слова змини! — роспалювався винь. 

Однакь Раиса стояла на своєму, доводила. Починалась палка 
суперечка, вь якій часомь необережне слово зь усть о. Василя 



— 121 — 

ображало Раису. Кинчалося на тому, що Раиса брала оливець и 
робила вь рукопису вставки та поправки, зь якими о. Василеви 
таки доводилось згоджуватися. 

У недилю Раиса ранійше бигла до церкви, зь нетерплячкою 
чекала проповиди. Вона уважно помичала, який впливь зробить 
проповидь на парафіянь, особливо вь тихь мисцяхь, що були 
змодификовани ею, и ій здавалося, що баби зь бильшимь по- 
чуттвмь сякають носа, а обличчя чоловикивь набирають розу- 
мнищого виразу. 

Проповидь здавалась Раиси величньою, а о. Василь гиднимь 
здобутого тріюмфу. Проминня тій слави осявали и іи, бидну вчи- 
тельку, бо й вона частиною свого .я" впливала на масси. Це іи 
пидносило у власнихь очахь. 

Потроху й непомитно Раиса прив'язувалась до о. Василя. 

Особливо видчувала вона це у ти дни, коли о. Василь йиз- 
дивь до благочинного або на з*изди попивськи, и Раиса вечорами 
лишалась вдома. Вона нудилась, сновикгала по своихь чистихь 
хатинкахь, не знаходила соби мисця. Школа видавалася ій тоди 
сосновою домовиною. 

Не знаючи, що зь собою робити, куди себе подити — Раиса 
бигла до старои матушки. Цилий вечирь удвохь вони розмовляли 
про високи душевни прикмети о. Василя й про те, яке то не- 
щасте лишитися удивцемь у молодому вици. 

Вь дивному настрой верталась вона одь матушки и довго 
не могла заснути. Лежачи на свому вузькому келейному лижку 
вь слабо освитленій свичкою кимнатци, вона чула вь грудяхь 
припливь теплои хвили. Мимохить згадувався ій той радисний 
трепеть, зь якимь приступала вона, дивчинкою, до причастя, 
або тепла, солодка, до млости приємна молитва вируючого серця. 
Давно це було... 

Вона хотила бь зновь пережити ти хвили, упитися йми. 
Та чи можливо жь це? 

Вона лежала и сподивалася, що воно прийде зновь, те 
чисте, зазнане вь дитинстви почутте и якь весняний дощь ожи- 
вить засохле серце... Вона сподивалася и разомь зь тимь боялась 
сподиватися... 

И воно приходило. 




— 122 — 

Зь вьісокостьі» де вьівся морокь и кудьі Раиса зводила очи» 
спливала на одиноке серце Божа ласка, и воно росцвиталося, 
якь квитка папороти, пишнимь, хочь недовговичним'ь цвитомь... 

Вона засипала зь одсвиженимь теплимь тилонь, ій було 
соромно и хороше, якь дитини писля довгого и ревного плачу. 

Часомь писля такси нони Раиса чула у серци гостру й хо- 
лодну крицю. Та криця ризала іи, ранила серце, доводила до 
роспуки. 

— Не треба ИЛЛЮЗІЙ, не треба омани... — сердилась на себе 
Раиса. — Годи закривати дійснисть... я не дитина. Коли моє життв 
не вдалося, не можу жь я осолодити його цукеркомь вь розма- 
льованій обгортци... Я не хочу себе дурити, не треба мени 
марнихь надій, не треба мени никбго й ничбго... Такь, — никбго й 
ничбго... — бона никого не хотила тоди бачити, не ходила оби- 
дати, жовкла и худла за одинь день и сухими гарячими очима 
ризала якь ножемь. 

Стурбований, що вона не з'являється на обидь, о. Василь 
заходивь у школу, и хочь Раиса кричала йому зь спальня, що 
не хоче його бачити, що вь неи голова болить, сидавь у свит- 
лици и доти потишавь іи, поки вона не заспокоювалась... 

И зновь таки вона мусила бути йому вдячною... 

Раиса старалася оддячити о. Василеви чимь могла, ко- 
ристувалась всякою нагодою. Здоров'е жь о. Василя вона взяла 
спеціально пидь свою опику. Довели було о. Василеви виско- 
чити безь шапки вь холодни сини або у двирь, якь це винь 
звикь завжди робити, уже Раиса мчалась за нимь навздогинь 
зь шапкою та зь хусткою на шию. Спочатку о. Василь бай- 
дужно приймавь це пиклуваннє, та врешти воно почало йому 
докучати, особливе, коли Раиса робила йому сцени за те, що 
винь не бережеться. 

Вона не розумила, якь можна не дбати про здоров'в лю- 
дини, що має обов'язки не тильки родинни, але й громадськи. 
Винь такий чистий, такий идейний, зь могутнимь даромь 
слова — мбже й повинень впливати, мусить жити для вищихь 
цилей, для добра своихь парафіянь. Винь має мисію. 

Вона говорила зь селянами про ту мисію... 

ОднакЬу поминаючи моменти невдоволення, Раиса мала свои 
приємности. Ранійшь вона ніякь не могла бь повирити, що 
така проста, звичайна ричь, якь писть, якій вона не надавала 



— 123 — 

лоси жадного значиння, може бути джереломь втихьі. Столую- 
•чьісь у матушкьі, Раиса почала постити. Вона худла и блидла, 
чуючись трохи ослабленою видь посту при важкій праци у школи, 
але та стриманисть, та дисциплина, якими вона пидіймала духь 
«ь утлому тили, давала насолоду. 

Другою втихою іи стала рання служба... Вона схоплювалась 
-зь лижка вь темній, вистуженій за нич-ь хати, боячись заспати 
утреню й кидала окомь на годинник-ь. Було ще рано. У викна 
дивилась зимова нич-ь, зори тремтили в-ь морозному повитри, 
лосвитчане свитло вь далекихь хатахь блимало, якь вовчи очи. 
Вона блукала по темнихь, ледве освитленихь свичкою хатахь, 
кулилась и тремтила одь дотику холодного повитря, а кроки іи 
гучно лунали вь околишній порожняви. Вь чорній одежи (иншу 
вона перестала носити), зь накинутою на голову темною хустин- 
кою, вона, немовь послушниця, бигла до церкви зь першимь 
лзвономь. Тамь, при двохь-трьохь жовтихь плямахь свитла, 
сторожь замитавь помисть, и пиль одь нигь людськихь сидавь 
на грубо помальованихь богахь, на убогій позолоти. Вгори ви- 
сила темрява и гучала жалибнимь акордомь розбитихь дзвонивь. 
О. Василь, розглажуючи ще мокри одь вмивання коси, вели- 
кими кроками проходивь черезь церкву и на швидку стискавь 
Раиси руку. 

Поволи по церкви, то туть, то тамь, займались вогники, 
мовь сходили зори, на образахь виступали сухи и чорни обличчя, 
одь входу чулося чалапаннв нигь, а по церкви розходилась 
струмками сива пара зь ротивь и носивь перемерзлого люду. 

Вся ця обстанова викликала у Раиси молитовний настрій. 
Вона ставала за криласомь зь правого боку передь церковнимь 
богомазомь середнихь викивь. За нею сякався на цилу церкву 
старий дякь и помекувавь, пробуючи голось. 

Служба починалася. Раиса перебирала вь голови молитви; 
деяки зь нихь здавались ій поетичними. Стоячи на колинахь, 
вона виливала ихь зь повного серця и все дивилась на о. Ва- 
силя, наче чекала, що винь забере ти молитви и однесе до 
Бога. Шелчучи слова покори й благання, вона помичала трем- 
тикне червзнихь усть пидь темнимь вусомь, ловила полискь 
сирихь очей и була певна, що одь високого, ажь до лисини, 
чола б'є тихе свитло. 



— 124 — 

А кольї о. Василь вь хмарахь синього диму здіймавь свои 
пухки руки до першого проминня ранишнього сонця и волавь 
до Бога м'ягкимь, трохи гугнявимь баритономь, душа Раисина 
здіймалась на тихь згукахь у височинь и роспускалась тамь,. 
разомь зь димомь ладану, вь золоти недильного сонця. 

Ранса перша пидходила цилувати хресть. 

Погидною й тихою верталась Раиса зь церкви. Тило іи 
робилось такинь легкимь, наче вона зразу схудла, спина трохи 
млила, виддихь стававь вильнищимь. Вона сидала у своїй скром- 
ній свитличци, застеляла стиль скатиркою и заживала про- 
скурку, це пречисте тило Боже, зь такимь настроемь, немовь 
святний день далекого дитинства кидавь на неи свою тинь... 

Праця вь школи втомлювала Раису, та не вдовольняла. Іи 
бильше цикавила змина вь поглядахь, нови почуття, напрямокь 
думокь — все це було таке нове, несподиване. Не можна сказати,, 
щобь та змина дивувала іи — навпаки, вона не могла зрозумити, 
якь вона могла такь довго жити иншимь життемь, не пила 
живущои води зь криници, яку носила у власному серци. Вона 
просто сама себе обкрадала. Теперь, дякуючи небесній ласци й 
помочи о. Василя, передь нею простяглися нови стежки, знай- 
шлась нова пожива для серця. Раиса мала таке почуттв, наче 
пидь твердою шкаралущею лялечки у неи виростають барвни 
крила и набирають сили до льоту. Зь покорою називала вона 
себе ученицею о. Василя. Вона потребувала разь-у-разь чутьі 
й бачити свого вчителя. Весь вильний чась свій Раиса пере- 
сиджувала вь попивській господи. Вона навить рахувала день 
свій зь той хвили, коли напослидокь могла бути зь о. Васьі- 
лемь. Решту вона охоче викреслювала зи свого життя. 

Коло Риздвянихь свять о. Василь трохи занедужавь. Раиса 
присвятила хорому весь свій чась, вси свои сили. Вона зь та- 
кимь запаломь виповняла обов'язки милосерднои сестри, що 
навить докучила о. Василеви. 

Разь вона прокинулась середь ночи зь ясною и страшною 
думкою: о. Василь умирав. Вона могла бь присягти, що хтось 
їй заразь сказавь: , умирає*. Вона боялась думати про це — и 
разомь зь тимь уявляла соби блиде обличчв зь заплющеними 
очима на руци чорнои матушки и росхристани, схвильовани пе- 
редсмертнимь виддихомь, груди. 



— 125 — 

Вона прьіхапцем-ь накинула на себе одежу и, мовь загипно- 
тьізована, вьібигла зь школьї. На двори сниг-ь синиві» та гравь 
вогнямьі, вь морозному повитри предмети здавались твердищими, 
гострищими. Навкруги було тихо й пусто. Снигь рипиві» пиді 
Раисиними ногами (кальоши вона забула взути), а вона бигла 
и уявляла соби: свитло у викнахі, грюканне дверима, охайне й 
лементі), а на рукахь у чорнои матушки смертельно блиде 
обличче и напивіз мертви уста вимовляють іи им'я... 

— Йду... — іиепче Раиса, поспишаючи. Вона бижить що сили, 
хочь ноги пидь нею тремтять и вгинаються. Вона не вирить, 
що добижить и посилав напередь свою душу. Вона певна, що 
варто ій добигти — и станеться чудо, винь оживе и одужав. Вся 
кровь збигавться до іи серця, и тильки одно воно живе й го- 
тове до боротьби. 

Раиса чує, що ноги іи не витримають, ось-ось пидигнуться... 
бона добував останки сили... додав ногамь жвавости рухами ци- 
лого тила... Та ось врешти блимнуло свитло... вь одному викни, 
у другому — и Раиса грудьми наскочила на фиртку у високому 
баркани. Фиртка зачинена. Раиса припала лицемь до шпари. Вь 
широку росколину фиртки глянуві» на неп билий и холодний, 
якь зь криги, димь зь чорними заспаними викнами. Було тихо. 
Навить пси спали. 

Раиса обперлась плечемь у фиртку и заплющила очи. Не 
радисть, а втома обняла іи. Наче кровь, що збиглась до серця, 
парою взялась у морозному повитри, вь грудяхь стало пусто и 
слабо. 

Коли Раиса одкрила очи — передь нею вь синьому сяйви 
билили сниги, блищала в'изжена дорога, дримали убоги хати, 
немовь били гриби на чорнихь коринцяхь. Навить слиди у гли- 
бокому снигу бачила вона виразно, значить це бувь не сонь, а 
дійснисть. 

їй стало соромно. 

Схиливши голову, вона тихо попленталась назадь. 

— Коли бь хто не побачивь, думала вона, озираючись. Вона 
боялась стрити свидкивь свови ничнои мандривки. 

Скризь було тихо й безлюдно. Тильки коло церкви сто* 
рожь такь несподивано ляпнувь у калатало, що Раиса мало не 
впала. 




*• '* 



126 — 



-Я 






На другий день Раиса довидалась, що о. Василь спокійно 
проспавь цилу ничь и почуває себе сливе здоровимь. 

О. Василеви почала докучати безперестанна опика над-ь 
його особою. Коли винь виходивь зь хати, його одежа пидля- 
гала контроли; на нього намотували стильки хустокь, наче винь 
збиравсь за тридев'ять земель, фуфайки жь, сплетенон Рансою, 
винь не мавь права скидати цилу зиму. Кожень кашель, навить 
самий легкий, викликавь докори вь необережности. Бракь апе- 
титу вивь за собою усильни запрошування, а великий апетить — 
благання не об*идатися. Це дратувало о. Василя. Це просто 
якась змова проти нього. И чого ій треба видь нього, тій старій 
панни!.. 

— Ви мени вь роть дивитеся, а сами ничбго не йисте, скоро 
зь вась мощи будуть!.. 

Грубий тонь н раздратованне о. Василя ображали Раису. 
Вона покирно зносила його деспотизмь; ничого не сказала йому, 
коли винь прогнавь Тетяну та найнявь на іи мисце, кого саиь 
схотивь, хочь новий сторожь вично стирчавь у попивській пе- 
карни и ничого не робивь у школи. 

О. Василь не помичгвь того. За те Раиса виразно бачила^ 
що винь ухиляється одь довгихь бесидь та суперечокь, яки 
такь подобались Раиси. 

Вечори вони проводили разомь, хочь то вже були не 
давни вечори. 

Писля чаю стара матушка примощувалась пидь грубою, 
ставила передь собою решето зь пир'емь и скубла, злегка дри- 
маючи. Раиса простягала руку до книжки и несмиливо питала: 

— Може почитаємо? 

— Е, не хочу, докучило... Що тамь у тихь романахь? Не 
знаю, для кого вони пишуться — хиба для старихь паннивь, щобь 
кровь розгривати... 

Зь цими словами о. Василь кидавь окисний поглядь на 
Раису и позихавь. Винь чалапавь по хати, позихавь, нудивс5і« 
або сидавь на канапку и зновь позихавь зь смакомь и зь кря- 
каннємь. 

Матушка за пир'ємь вторувала йому. 

— Ти бь пишовь спати, а то щелепи роздерешь... — радила 
вона йому. 



— 127 — 

— А справди пійду... чогось сонь налиг-ь на мене, — позихавь о. 
Васьіль и йшовь спатьі, не вважаючи на те, що було ще рано и 
що Раиса сьідила вь столовій. 

Часто винь забирався до пьісання церковньїхь кньїжокь, 
немовь не помичавь Раисьі. 

Инкольї жь його просто ґедзь нападавь — и тоди винь ста- 
вавь нестерпучьімь: пускавь Раиси шпьількьі, глузувавь зь іи 
екзальтаціи, осміювавь навить іи поверховнисть, сперечався протьі 
того, що самь ранійшь обстоювавь. Стара матушка мусила братьі 
пидь оборону збентежену й засмучену Раксу, сварилась на сина 
и стукала ципкомь, щобь перервати неприємну розмову. 

Зь прийиздомь на Риздво Таси видносини поправилися. 
О. Василь зновь ставь милимь и веселимь, а Раиса почувала 
себе добре, немовь викинула зь нам'яти усе неприємне. 

Та згода була не довгою; Тася швидко пойихала, и о. Ва- 
силь занудився. Винь блукавь по хатахь млявою ходою, спу- 
стивши голову, и не знавь, що зь собою робити. Врешти одного 
вечора пидійшовь до шафи, вийнявь пляшку зь горилкою и на- 
ливь соби чарку. Раиса видивилась на нього великими переля- 
каними очима. О. Василь походивь, походивь и зновь наливь 
чарку. Раиса зь жахомь дивилась на нього. Та коли винь зго- 
домь наливь третю чарку, вона раптомь знялась, мовчки попро- 
щалась зь о. Василемь и вийшла зь хати. 

Не роздягаючись, не свитячи свитла, Раиса впала на ка- 
напку у своій свитличци. Вона лежала такь тиха, пригноблена, 
ростоптана и розумила лишь одно, що вона одинока. Одиноке, 
самотнє, занедбане всима серце сходило кров'ю у темній сосно- 
вій домовини. Надвори вивь песь. Уперто, жалибно тяглася 
нота скарги у темряви. Отакь вона могла бь вити, коли бь 
мала силу. Та на що вити? Вона буде лежати туть безь руху, 
безь надій, ажь поки ця питьма не зминиться у вичну. Якь 
жива квитка помижь картками книжки. Вона не хоче чути того 
чикання дзигаривь, виття собаки; не треба всихь тихь згукивь, 
що нагадують життє, хай буде тиша и невтишний щемячий биль 
одинокого, безнадійного серця. Хай воно сходить кров'ю... 

Якь довго лежала отакь Раиса, вона не знала. Вона пам'я- 
тає тильки, що раптомь почула на свому серци чиюсь теплу, 
мягку руку. Вона росплющила очи. Надь нею, схилившись, сто- 
явь Христось, а на чорному лифи, тамь, де було у неи серце. 



— 128 — 

лежала його била й мягка рука. Раиси стало соромно и страшно. 
Вона скрикнула и зирвалась зь мисця. Прьівьід-ь счезь. Тремтя- 
чою рукою засвитьіла вона свичку и обтерла пить зь чола. Вона 
не могла зь певнистю сказати, чи то бувь сонь, чи привидь, 
вона тильки й доси чула ча серци дотикь теплои чужои руки... 

Зь того часу Раиса скорилась. Вона зь покорою приймала 
грубисть о. Василя, його усмишки, нехтуваннв, а о. Василь не- 
мовь упивався силою влади надь старою панною и все частійше 
виявлявь іл погорду. Єдиною обороною вь Раиси стала покора. 
Чимь бильшь о. Василь одпихавь іи видь себе, тимь зь биль- 
шою саможертвою вона присвячувала йому свій чась, свои сили. 
Вона залюбки оддала бь йому останню краплю крови свого 
серця. Коли бь винь одтрутивь іи, якь ледачу собаку, ногою 
вона зь любов'ю й покорою припала бь устами до той ноги. 
Покора дивилась зь іи великихь очей, свитилась вь жовтому, 
висохлому тили. Вона черпала сили у тій покори, знаходила вь 
ій терпку насолоду, високу поезію. Груби вибрики о. Василя 
Раиса приймала за об'явь енергій та непохитнои воли, а його 
неуважне, неривне и, часомь, згирдне поводженнв зь нею по- 
ясняла соби тимь, що о. Василь живе вищими интересами и 
йому трудно звертати увагу на дрибници. И вона залюбки при- 
носила вь дарь незвичайній людини своє серце и свою покору, 
якь Іи навчивь той, що лишивь на іи серци теплий слидь руки. 

Тимь часомь Раиса танула. 

Разомь зь весняними водами спливало и іи здоров'е. 

— Ви бь порадились ликаря, поличилися, — говоривь о. Ва- 
силь, зупиняючи поглядь на іи восковому обличчи. 

Вона ничбго не одповидала, а тильки дивилась на нього 
прозорими, смутними очима. 

Весна здалася Раиси на те, щобь що служби Божои ста- 
вити у вивтари свижи букети. То була Іи офира. Вона вставала 
удосвита и зеленими росяними ранками блукала по лукахь, 
збираючи квитку до квитки. 

— Чи ви не закохались часомь, що ходите по досвиткахь 
на гепсіе2-уои8 ажь за село, — жартувавь о. Василь, дизнавшись 
про ти ранишни екскурсій. 

Писля служби одинь зь букетивь Раиса брала соби. їй 
здавалося, що винь зминявся. Запахь и колирь квитокь ставали 
сильнищими, свижищими, наче ласка Божа, що сходила пидь 



— 129 — 

чась видправьі на вивтарь, ростуляла ихь виночкьі. Раиса при- 
тискала букет-ь до усть и серця и ставила у себе на столику. 

Ранси мало було церковнои видправи; вона ставала ще на 
колина передь своимь вивтаремь, думала про Христа и поси- 
лала йому свои молитви. Йому, одному Йому одкривала вона 
серце. Вона скаржилась Йому на своє життв — безбарвне, блиде, 
невдовольняюче. Навкруги іи пустка нима, безь радощивь, хо- 
лодна. Вона не хоче такого життя, воно не потрибне ій... На 
що жь Ти, Боже, вклав-ь у його вогонь, коли той вогонь лишь 
вь попилі обертає іи серце!... Ти самь бачишь, якь вона стра- 
дав, визьми іи до себе, дай ій щастя, якого вона не зазнала на 
земли, якого прагне, мовь пити вь гарячци... До нигь Твоихь, 
пробитихь на хрести, вона складає своє одиноке серце и всю 
силу його кохання... Ти добрий, ти гарний, вона буде тоби 
вирно служити, буде твоєю покирною невильницею. Потишь іи! 
Освижи іи смажни уста! Положи на іи серце свою руку, утишь 
бунтовливий трепеть його, якь ти вже це зробивь разь!.. Боже!.. 
Исусе!.. 

Потиха приходила звидти. 

Тиха, лагидна постать Христа спускалась до неп. Невимовна 
роскишь сповняла іи тило одь його дотику; вь солодкій млости 
вона тратила тяму, а спопелиле серце зновь наливалось гарячою 
кров'ю, палало небесною радистю... Невпинни сльози змивали іи 
обличчв. 

— Ти розуміешь, — вела дали своє оповиданнє Раиса близькій 
приятельци и шкильній подрузи, що несподивано зайихала до 
неп — ти розуміешь: це людина незвичайна, не простий сильський 
пипь... Коли бь ти знала його високи думки, благородне серце, 
його идейнисть, чистоту душевну... ти бь була зачарована имь... 
Ти його побачишь, ти мусишь побачити... Його може не вси 
люблять, бо винь має енергію й непохитну волю... Цій людини 
не туть мисце, не на сели... Туть винь пропадає... И оть — уяви 
соби моє горе — винь збирається до о. Йвана на храмь... 

— Яке жь тоби туть горе? Хай йиде... 

— Ти не розумієшь, ти не хочешь зрозумити... Винь не по- 
винень туди йихати... Тамь не мисце йому... тамь буде лишь 
п'янство, карти, гульня... Винь мусить бути сильнимь, винь 



— 130 — 

мусить бути вищимь... Винь кинув-ь пити... Я його таїсь про- 
хала, такь благала» щобь не йнхаві... Невже я... невже винь... 

Раиса схлипнула и замовкла: спазма перетяла голось. 

Вона сидила мовчки, а велики сльози тихо котилися по 
іи виду, такому жалибному, нещасному, зь виразомь питання й 
муки. Пальци хруснули одь внутришнього болю, а затуманени 
сльозами очи дивились кудись вь простору... 

— Ти не розумієшь, — почала вона зновь, звертаючи мокре 
лице до приятельки, але та перепинила: 

— Ни, я дуже добре розумію: ти його кохаеш-ь. 

— Що ти сказала? 

— Я кажу, що ти його... и не скинчила. 

Раиса раптомь одхитнулась одь приятельки и тихо скрикну- 
ла, якь ранений птахь. 

Передь нею мигнула блискавка, а пидь ногами запалася 
земля. 

Глибока, морочлива, чорна безодня. 

Раиса потиху спускалась туди, и зь очей іи поволи счезала 
рожева одь заходу, закутана вь зелень кленини, церква... 

1901. 

Чернигив'ь. 

М. Иоцюбьіисьиьій. 








о зи мною таке — я ніякі» не збагну... 

Мовь ховаю я вь серци якусь тайну, 
Мовь ношу-бережу вь соби скарбь дорогий^ 
Що сьогодня я радьій» щасльївьій такий! 
Лехкьіх-ь ббразивь, тиней проноситься рій 
У прозорій имли розкольїсаньїх-ь мрій; 
Вьірьінають, зникають, у мли миготять, 
Буцимь крилами ти херувими тремтять... 
Чи побачивь я в-ь сни любку-мрію мою 
И видь неп почув-ь вперше слово: „люблю"; 
Чи то свитли надій, ясни прочуття, 
Що такь гарнимь здалось мени бидне життя? 
А вь души ще гудуть, ще лунають писни. 
Ще бренять у ній струни іи голосни... 
Мовь вь тумани блужу, не отямлюсь видь сну.... 
Що зи мною таке, — не збагну, не збагну... 

М, Вороньїй^ 




1 



Ікіа. 



вже не видно. Воно потопло вь червоно-роже- 
полум'н холоднои вечирньои заграви. Темрява 
гно вийшла з% таеннихь кедрив'ь свнту и об- 
, /ла все чисто навколо. 

Се іи царство. 

Помалу гаснуть на заходи червони плями вечирнього сявва. 
Зловистко темніють хмари, немов'ь догоряють остання жарини видь 
огкьіша, що в-ь глухому, холодному степу розвела вночи бидолашка 
людина, шоб-ь переді смертю зогритьі свою знесилену, наморену 
душу. 

Вони скоро погаснуть. Вони вже погасають. Небо потем- 
нило. Немав ни знрь, ни мисяця. Заступав холодна нич'ь. 

Ось проризавії питьму летючьій метеор-ь. Пролинув-ь геть да- 
леко пональ обрівм-ь и погась, мові невидома рука кинула ото 
в-ь воду жменю яскравого прьіску. Там-ь десь, у свитовому про- 
стори, счьінилась дрибна коснична катастрофа. 

Темни люде кажуть, що то пролетивь змій... 

Умить погась одблискії того летючого пожарища, и ничії 
стала немов'ь ще темнійша и холоднійша. 

Горе тьіміі, у кого пид'Ь таку добу немав теплого при- 
тулку, хто, холодний, не може простягти до теплон груби сво- 



— 133 — 

ихь старьіх-ь тремтячьіхь рукь, хто, натруженьїй, не має спромож-- 
ностм лягтьі вь тепле, м'яке лижко и заснути пид-ь захистомг 
генія сем'и!... 



* 

Вь жьітти кожнои людини буває оттакий холодний зи- 
мовий присмеркь. Темрява старости, хворобь и пид'упаду духу 
жде кожного зь нась. И горе тимь, кому вь сій темряви не сяе^ 
хочь здалека, огонь братерськои чистои любови, горе тимь, 
хто вже кинувіз у огнище життя останню трисочку и баче, якь 
вона горить и догоряє, ледви-ледви жевріє и потимь береться 
сивимь холодним-ь попиломь. Ще хвилина — и винь розвіється 
геть... 

Горе биднимь и занедбанимь. Горе холодними и голоднимь.- 
Горе всимь старимь и пид'упалимі»!.. 

На тому холодному червоному неби гасне не вечирня за- 
грава, а убоге життє безталаннихь людей. Такь... ви погаснете... 
Ви загубитесь у мори свитовои темряви, у хвиляхь забуття... 
Але не кленить тихь, хто остається отутт», на варти життя сіеи 
убогои планети и хто ше має спроможнисть зогривати душу на 
огньїщи життя, кому привитно сяють огни недовгочасного кохання 
и дружби, и хто ще зовсимь не думає про темряву смерти. 

Прийде чась — и вони погаснуть. 

Погаснуть у холоднихь обіймахі» смерти... 



* * 
* 



Вь сирій убогій щоденщини, мовь у тому холодному зимо- 
вому присмерку, життє вимальовує ризноманитни людськи по- 
стати и риси бидолашного людського истнування. 

Мени ввижається велике, обшарпане село, оточене навкруги 
шахтами, и я бачу бабу Супруниху. Хто вь Пустій Гребли не 
знавь баби Супрунихи?.. Не було мабуть такого й хлоп'яти,, 
щобь уже бигало на власнихь ноженятахь по брудній селянській: 
вулици и не знало баби Супрунихи. їй знали вси. Або краще- 
Мовити — дратували вси. 



— 134 — 

Хата бабина стояла зь самисенького краю Пустои Гребли, 
ажі» тамь, де проходе зализньїця и стоить будка. Стара у неи 
хата. Половина іи, по димарь, уже розвалилась, а друга тежь 
туди хилиться. Нема кому тій удовинои хати пидперти, пиддер- 
жати, та й ми до чого: баби все одно. Все остогидило ій, 
починаючи одь іи чотирьохь малолитнихь сирить-онукиві», со- 
бакь сусидськихь, — до дякивь и попивь, навить до всього свиту. 
Все іи дратувало, усе глузувало зь неи, мучило іи, и все вона 
прокляла и вилаяла безь лику разивь. Лайка и клятьба була іи 
утиха. 

Стара, приглухувата, суха, згорблена, зь блискучими зли- 
ми очима, якь мара, проходила вона по слободи и пидбирала де 
дровинячку, де кизякь, де ганчирку. Влитку вона що-дня прохо- 
дила увечери вслид-ь за чередою и голими руками збирала у 
видра ще тепли товарячи липахи. Дома вона зь ихь робила на 
зиму кирпичь. А дити витикалися зь ворить и кричали їй 
услидь: ^уСупрунихо, тю, тю^!... и прикладали ій всяки призвища. 

Супруниха лаялась. О, якь вона лаялась! Вь свою лайку 
вона вкладала всю свою ненависть до людей, виливала ввесь 
свій гнивь на ихь, всю свою злобу и ввесь пекучий биль одь 
^бр^зь життя. 

Тівю лайкою вона мстилась надь усимь свитомь, а може 
тильки надь свовю долею... 






Наближалось Риздво. Снигу було мало, якь и завжди буває 
вь тій краини. Земля висхла, вимерзла и репалась видь морозу. 
На поли, на рилли, вона роспадалась на дрибни крупинки, и ви- 
терь розносивь той порохь геть по ланахь и запорошувавь нимь 
и той снигь, який де-не-де залягавь по стерни. 

Стояли добри морози. На сели топили що-ранку печи и 
що-вечора груби. Але баба Супруниха топила пичь тильки че- 
резь день и у неи вь хати було трохи чимь теплійше, нижь на 
двори. Стари у викнахь рями зь побитими шибками и позалип- 
лювани, чимь трапилось, понамерзали. На двирь кризь ихь не 
було видно ничого. Зь ихь текли патьоки и замерзали на сти- 
нахь. Доливка не пидмиталась николи. Велика стара пичь ку- 



— 135 — 

рьіла. Дитьі, немьіти, нечесани и голодни, пустували и, зь голоду 
та знечев'я, бьільї одно одного, кусались и дральїсь за уши и 
волоссє. Вь хати весь день стоявь галась. Замурзани, блиди, 
худи 'и дьїки, Супруньїшьіньї онукьі були мало подибни до дитей. 
То були бильше якись звиренята, дики и зли, котримь ни що 
не завважало перекусити одно -одному палець, передряпнути 
щоку и товктись ногами по обличчю у меньшихь себе. 

Батько и мати ихь померли три роки назадь. Мати такь 
умерла, а батька завалило у шахти. Його навить не одкопувано. 
Дуже глибоко завалило, и всю ту шахту залило водою. Видчи- 
тавь священникі» похоронь надь тією шахтою, немовь надь моги- 
лою, та й годи. Никому було позиватись зь хазяиномь тіви 
шахти, а самь винь личивь зайвимь забезпечити сем'ю свого 
безталанного робитника, коли та катастрофа и безь того наро- 
била йому багато клопоту и втрать. Покрутились, було, биля 
баби найизжи зь повитового мистечка „брехунци" -адвокати, щобь 
вона доручила имь у суди позивати за сириі-ь, але ничого 
не вдіяли. Баба боялась ихь и не хотила увиходити зь ними 
вь яку «ебудь спилку. Зирвали вони тимь часомь дещицю зь 
хазяина шахти, буцимь то за мирову зь Супрунихою, и зли- 
нули геть изь села. Такь на тимь дило й стало. Довелось баби 
самій годувати усихь своихь онукивь. Чимь вона ихь годувала, 
и якь годувала, те знала вона сама. 

Якь тильки почало холодати, дити не виходили на двирь. 
Не було вь чому. Старший хлопець, Романь, якь треба було 
вьійти, вибигавь босонижь. И винь страшенно кашлявь. Менши 
зовсимь не виходили, и все писля ихь зоставалося вь хати. Баба 
лаялась. 

— У, катаржни, тильки й знаєте, що трискаєте та паскудите. 
Народились, вилупки, на мою голову!.. 

А ій треба було тильки почати лаятись, и вона лаялась и 
лаялась безь перестанку. 



4: 



Писля завтрього Риздво. Баба зранку пишла зь дому и не 
верталась до обиду. Вь обидь вона прийшла. Принесла два су- 
хари и окраєць житного хлиба. Дити видь холоду позарива- 



•ч»' 
^.(К,^ 






%: 



:^- ' 



— 136 — 

лись у плахитте. Побачивши хлибі», вони кинулись до баби. 
Вона зь лайкою й бійкою дала имь йисти. Ззила сама. Не було 
води, треба було йти по воду. Лаючись и стогнучи, пишла вона 
до криници. Принесла води, затопила пичь, велила Романови 
пидкидати кизякиві, а сама полизла на пичь, щобь трохи по- 
дримати. 

Спала вона не довго. 

їй приснилось, що старий іи, що вже рокивь зь двадцять 
якь померь, запрягав на двори коняку. „Сидай", каже, „стараї 
Пойндемо!..** Дивиться баба и дивується: на двори лито, а винг 
запригь кобилу вь сани. А черезь тини дивляться сусиде, тежь 
уже давно померли, сміються й кричать: „сидай, бабо!.." И ко- 
няка повернулась и вискаля зуби, мовь сміється, а очи такь и гра- 
ють. Уши прищулила. 

Баба зляка/іась и прокинулась. 

Наказавши дитямь сидити тихо, вона вийшла зь хати и 
пишла повзь зализницю. Тамь вона вранци нагледила дровьіняч- 
ку, що валялась не прибрана. Вона йшла, и все у неи ві» го- 
лови стояв-ь той сонь. „Кобила", думала вона, „се та кобила, 
що старий купивь колись у Кленовому. Коров'ячку продавь, а 
кобилу купив-ь... Казавь, що у цигана. Ще видь неи було и 
лоша. Вовкь задавив-ь улитку... Прибигло додому... кровь тече^ 
само труситься... А кобила ирже до його. Такт» и здохло, — черва 
завелась". 

Баба йшла дали и зновь думала: „А сусиде?... вен вже по- 
мерли, вси... Де жь тая дровинячка? — неначе туть десь бачила. Чи 
зь того боку чавунки?.. Треба туди сходити". И зновь плетуться 
думки у неи вь голови: „Охримь бувь... добряча така людина^ 
Везе якось снопи. Постричались, а винь и каже: „та й мо- 
лодиця, любо подивитись: якь макь на городи**!... А я йом]Г 
„та й козакь: якь у толоци будякь"!... — Сміється"... 

И Супруниха соби осмихнулась. Давно те такь було. ^Тоди 
ще Охримь бувь рудий-рудий, а якь ховали, то був-ь сивий 
тоби, сивий!.. Повзуниха — думав дали баба — пообищала четвер- 
тину сала на Риздво. Треба надійти". 

И думки іи повились, потекли, чипляючись одна за одну, 
в'ючись понадь іи убогимь життемь, якь у-осени дим-ь понадь 
залитою дощами, чорною и холодною землею. Невесели думка 




— 137 — 

Четверо онучать — ^треба ихг якось прогодувати старій и хво- 
рій баби! 



« * 

Уже починало вечорити, якь пойиздь № З, засвитивши 
лихтари на паровози, мусив-ь вирушати зь станцій Крутои. 
Машинисть випивь у буфети и закусивь. Горилка и за- 
куска пидбадьорили його, и коли винь прийшовь до паровозу, 
то почуваві» себе добре и навить весело. Ударивь утретє 
дзвоникь, затурчавь оберь-кондукторь и пойиздь, свиснувши, 
рушивь у степь, хукаючи густими клубками билои пари. 

Минули водокачку и полинули-понеслись по ривній лощи- 
ни, поминаючи и будки и будошних-ь стороживь зи згорнутими 
короговками. Витерь дувь назустричь, свистивь и видносиві» 
геть у простирь и димь зь паровозу, и ти искри, що часомь 
вьілитали зь його димаря и летили яку хвилину вкупи зь ди- 
момь. Вони летили и погасали. А пойиздь гурчавь, стугонивь, 
торохтивь и, вигинаючись на узгирряхь, мовь величезний змій, 
хутко котився по холоднихь рельсахь. 

Машиниста змогавь сонь. Горилка додавала йому тепла, 
и винь, одійшовши у затишокь, дримавь. Йому се не первина. 
Кочегарь порався биля печи. До станцій було далеко. 

— Спустимось у лощину, — даси свистка, — сказавь машинисть. 

Кочегарь не видмовивь ничого. Винь самь добре знавь 
своє дило и ображався, що йому роблять загадь у такій дриб- 
ньіци: видоме дило, що передь кожною слободою треба подавати 
свистка! Се знав кожень неукь. А винь йизде не перший рикь 
и самь уже бь давно змигь стати за машиниста. 

Пройихавши килька верстовь горою, пойиздь почавь спуска- 
тися у лощину. Вже темнило. Далеко спереду наливоручь бли- 
мали огни. Тамь було село и шахти.. Село простяглось понадь 
ричкою; крайни хати його пидходили ажь пидь гору, до зализ- 
ньїци. Вони мрили у питьми мовь стоги и, здавалось, йшли на- 
зустричь пойиздови, сувори и мовчазни. 

Коли пойиздь зовсимь наблизився до села, кочегарь давь 
свистка. Згукь голосно розлигся понадь селомь и видгукнувся 
на другому його кинци, те жь пидь горою. Кочегарь зачинивь 

9 



— 138 — 

пиддувало, и пойиздь, поминувши витряки, подався геть повзі 
городи. 



„Треба неодминно, не гаючись, пидти до Повзунихи*, ду- 
мала баба Супруниха, йдучи повзь зализницю и ій, голодній, на- 
мореній, ввижалась та четвертина сала, що ій поменьшась дати 
Повзуниха. «Де жь тая дровинячка?.. Мабуть по той бикь, биля 
Ковалевого городу"... 

И Супруниха пиднялась на насипь. 

Коваливь городь бувь дали и треба було пройти ще зь-пивь 
гонив-ь. Спуститись з-ь насипу вь тимі» мисци, де баба зи- 
бралась на його, було незручно, дуже круто и склизько, и баба 
мусила йти дали просто насипомі». Думки іи снувались недбало 
и безь ладу. Вона думала про ту дровинячку, що бачила биля 
Ковалевого городу. То мабуть бувь шматокі» старои люшни, а 
може й полудрабка. Такь ни, здається, на йому була смола. И 
чомь вона не взяла кого толи, як-ь нагледила? Теперь огь йди, 
шукай: може вже хто другий пиднявь. Вже смеркло. Гляди, ще й не 
побачишь. А ноги болять, мов-ь не свои, ледви-ледви тупотять. 

И зновь ій згадався іи сонь. И вона мовь заразь передь 
себе бачить, якь ихь сира кобила повернула зь-поза дуги го- 
лову, дивиться на неп и смівться... Така страшна... А очи такь 
и грають... А дидь, такий маленький, мовь хлопчикь, то заби- 
жить зь одного боку, то зь другого: »сидай", каже, „стара!.. 
Сидай**... И сусиде сміються. Чого вони вси сміються, — адже жь 
вона ничого такого не зробила, щобь сміятися зь неи?.. 

У баби важко стиснулось серце. Такь ій стало себе жалко, 
такь важко на души... 






Коваливь городь уже бувь не далеко, и тильки що баба 
налагодилась сходити зь насипу, якь ій здалось, мовь щось 
разомь ризко-ризко засвистило, загуло, и земля пидь нею за- 
дрижала. Вона зь жахомь обернулась назадь... Просто неи дм- 



1 



— 139 — 

вьілось троє страшньїхь бльїскучьіхь очей. Сявво видь ихь па- 
дало на насьіпь и рельсьі... И рельсьі бльїщальї одльїскомь того 
сявва и мовь тягльїсь до неи, якь довги рукьі якого страховьіща, 
щобь захопити іи, не дати ій утекти. 

Вона мовь зкам'янила... Ноги не двинулись, щобь пересту- 
пити рельси. Серце перестало битись... И пойнадь — вона зь 
переляку навить не догадалась, що то винь — и пойиздь зь 
розгону наскочивь на неи, збивь. и пидобгавь іи пид-ь себе и, 
обпикши парою, клацаючи, почавь жувати іи... 

У неи вь очахь такь и зостались ти страшни три ока и 
блискучи холодни руки... 

Пойиздь зупинили. И коли стали шукати баби, то знайшли 
іи усю поризану, покручену, безь ниг-ь и голови. 

Пойиздь кильки часу стоявь биля села, випускаючи клубки 
диму и искрь.На його у викно здалзка зь гори тимь часомь дивилась 
молоденька панночка, що прийихала додому на Риздво изь школи. 
Вона дивувалась, чому то пойиздь припинився тамь и любува- 
лась хвилями диму и пари. їй здавалось, що то зупинився тамь 
страшний змій, про котрого вона чула колись стильки казокь; 
що той змій стоить и дивиться, виглядає соби здобичи. Горять 
у його очи, а искри и димь летять видь його подиху понадь 
селомь... їй боязько и гарно. И здається ій, що вона — та царивна, 
той змій мусить ухопити іи на свои мицни крила и занести 
геть вь незнани край... 

Коли трохи згодомь пойиздь пишовь дали и заховався за 
косогоромь, то ій зробилось сумно, що іи зваблива мрія не справ- 
дилась... А на насипови вь той чась стояли люде и дивились 
на кривави останки безталаннои людини. Кровь на рельсахь и 
на земли уже застигла... Тамь дійсно пролетивь змій, тильки 
винь пидхопивь на свои крила не молоденьку романтичну пан- 
ночку, а стару, безпривитну бабу Супруниху и кинувь на симь 
свити чотирьохь ненагодованихь и не пригритихь сирить. 

* 

Погасла остання искра вечирнього сяева. Немав и слиду 
видь неи. Ничь, холодна, безпросвитна ничь, обгорнула все навколо. 



1 



— 140 — 

Ничь на викм обгорнула и бидну бабу Супруниху... 

О, не прокленьї нась, безпрьівитна душе, блукаючьг по 
безодняхі» свиту, сумуючи и згадуючи своє мижь нась биду- 
ванне. 

Ни, проклени нась, безталанна душе, нась — нагодованихь и 
зогритихь, нежалисливихь и безжурнихь, бо маємо очи й не 
бачимо людського лиха, маємо уши й не чуємо людського сто- 
гону!... 

М. Чериявсьньій. 




Ікі я внсрі. 



І. 

вмерь. 

Про се я вперше довидався зь широкого друко* 
іакого аркушу, званого .Щоденне Олово* и видава- 
10Г0 справди шо-дня вії мисти Днипрови. 

В'Ь сьому арнуши, середії „посмертньїх'ь звисток'ь,' я про-, 
читавь такий допись: 

.Нова несподивана смерть: умер-ь Євген-ь Сагайдачний. 
Хто знавь його, читаві. його писання, той розумів, яка 
се втрата. Його невелички поемки та оповидання виршомь— то 
справжня окраса украинському письменству. Се — литвратурни 
перлини, н&скризь проняти сумомь-жалеи^ И така велика сила 
авторового таланту, що вині примушує читача зь собою пла- 
кати й сумувать! над-ь недолею людською та разом-ь н високо 
пидноситися духомь угору, вбачаючи ти високости, до якихь 
може сягнути непереможний духь людський. 

.Але не дурно таки сумнн поезій невчасно згаслого автора. 
Тяжке було йому життв. Винь мусивь безь одпочину гибити 
наді нудною, нецнкавою, нерозумною роботою, щобі добути соби 
й своїй сем'и шматокь хлиба. Та праця мучила його, дратувала, 
вбьівала йому силу. Тилькьі невелички частинки свого часу мигь 
винь давати лктератури. 



— 142 — 

.Останними часами винь тяжко занедужавь и пойихаві» 
на село. Сьогодни наспила звистка, що винь умерь, и його тамь 
уже поховано. Смерть спиткала його на тридцять четвертому 
роци жьіття. Земля тоби перомь, чесньїй робитньїку, талановитий 
и щирий поете!" 

Я не знаю, чи були правдою вь цій звистци хвали моєму 
талантови, але все инше не було вигадкою, оприче, звисно,. 
одного... Чи и се, ся новина про мою смерть, такожь мала бути 
правдою? 

Адже я таки й бувь дуже хворий, тильки мени здавалося,, 
що я не вмерь, а трохи очунявь на сели. Пойихавь я туди безь 
жинки й двохь моихь дитей. Всимь, на жаль, не можна було: 
мене покликавь на село Дмитренко пожити вь його лито, але 
покликавь самого... А сем'я тимь часомь подалась у гостину 
до жинчиного батька, вь маленьке повитове мисто. Се було 
добре, бо не треба було платити за кватирю та своим-ь коштомі> 
харчуватися, а вь нась останними часами стало дуже сутужно 
на гроши: мои «литературни перлини* не давали мени, звисно,. 
ніякого заробитку, службу мусивь я покинути через-ь хворобу. 
А якь тая служба давала мени на мисяць тильки п'ятдесять 
карбованцивь, то вь нась, звисно, що мисяця ничбго не зоста- 
валося, оприче... того, що були винни вь крамничку, чи ще 
куди... що правда — винни не багато, бо жили обережно: яки були 
вжитки, — таке й житте. 

Дакь ото, подужчавши трохи на сели та занудившися 
вельми за сем'ею, я зважився іи одвидати. До Днипрова я 
доплуганився за пивкарбованця зь дядькомь, що йихавь зь села. 
у базарь; звидси мавь увечери зализницею податися до миста 
В., де жила моя Ксеня... А поки зайшовь, просто зь базарю, до 
миськои читальни и попрохавь соби часописи за останній ми- 
сяць. Бо на сели сього добра не було: моєму приятелеви Дми- 
тренкови политика байдуже, то винь газеть и не читає» а я 
тимь цикавлюся. Почавь читати и начитавь... 

Кинувся до иншихь часописивь, ажь и тамь у двохь уже 
в звистки. Умерь та й годи! И вси жаліють! Навить бильше: 
хвалють и кажуть, що вмерло щось надзвичайне. 

Не можу зрозумити!... Може се не я? 

Сиджу соби здивований середь зовсимь порожньои чьі- 
тальни, коли се ввиходить двоє якихсь добродіивь; молоди ще 



_ 143 — 

хлопци: одьін-ь студенті», а другий у звичайній одежи. Я сидивь 
у куточку, трохьі затулений шахвою зь книжками, то вони мене 
й не помитили. Посидали. 

— А що, дала бнбліотекарка останнє число «Розмови?* — питає 
студенгь. 

— Ось. 

— Що тамь є? 

— Оповиданнє Радюкове... вирши... ось рецензія на театрь... 

— А некролога Євгена Сагайдачного нема? 

Я нашорошнвь уха: мій некрологь у нашому литературно- 
науковому органи. Якь би я пишовь просто до Савенка — на 
його йде теперь мій примирникь > Розмови", — то вже й прочи- 
тавь би. 

Але ни, добродій одказує: 

— Ше нема. 

— Ох-ь-охь! Коли то ми доживемо до другого такого пишного 
поета! 

И видразу я зареготався на всю хату. 

Два читачи ажь посхоплювалися зь стильцив-ь, — такь ихь 
налякав-ь мій несподиваний регить. Вони глянули вь мій кутокь, 
але, побачивши, що хтось сидить, заховавшись за великимь 
аркушемь часопису, подумали, мабуть, що чоловикь щось чудне 
начитавь. Заспокоились и посидали знову гортати «Розмову*. 

А мене все обнимавь смихь, тильки я подужувавь його и 
сидив-ь мовчки. 

Я згадав-ь свій перший виступь на литературну арену, як-ь 
я, роками передь дванадцятьма, пославь до „Поради* першу 
свою поему «Молоди надій*. Се була тоди моя. найголовниша 
праця. Я іи переписувавь багато разивь, виробляв^, перероблявь, 
не поспишаючись, бажаючи причепурити іи які» лялечку, и 
врешти пославі до друку. 

Пивроку дожидався видповиди, а тоди попрохавь вернути 
рукопись. Ще пивроку все писавь до редакцій, і а ажь на четверте 
проханне прийшовь до мене видпись, — я його й доси пам'ятаю 
до слова! 

«Високоповажаний Добродію! 

Редакція «Поради* вь справи Вашого стихотвору пови- 
домляє, що годи го видрукувати, позаякь Ви допустилися вь 



• ./•-■ 






ч.' •» 



•?ІЕ^' 



— 144 — 



т'-ґ 



.. . » 



' » 

■з 
І ■ 



\.;4* 



!> 



І*» 



ему радьїкальньїхь взглядив-ь разомь зь маловаженемь вири гре- 
ко-католицькои. Легко вьідитьі, що отси стихьі: 

„Обрьідльї всимь плачй й зитхання, — 
Покиньмо гратися словами! 
Де стильки лиха й бидування, 
Там-ь треба пособлять — дилами!* 

цихують собою напрямокь радикальний, позаякь туть не зга- 
дуесь о національни святощи и натякаесь на идеаль соціялистич- 
ний. Такожь уступь: 

Будь вильний духомь самь, и всимь 

Давай на воли жити: 
И тимь, хто йде зь хрестомь, и тимь, 
Хто безь ксьондза став робити! — 

захвалює ат^измь, а то єсть противно греко-католицькій ре- 
лигіи. 

Опроче Вашимь стихотворомь ображувсь моральнисть, по- 
заякь героиня ваша цилуесь зь геровмь до браковинчанія. 

Не можемо увзгляднити Вашого желаня що до зверненя 
скрипту, позаякь той то скрипть затратився. 

Зь глубокимь поважанемь...* 

Якь мене вразивь сей листь! Я бувь тоди такий моло- 
дий, — думавь соби, що се щось надзвичайне. Скильки я потимь 
ще видбиравь отакихь листивь!... И врешти навчився сміятися 
зь ихь такь, якь сміявся сьогодни. 

Охь, се справди чудово! Послухайте лишь, якь воно є. 

Чоловикь повинень платити людямь за те, що за для ихь 
працює! Ніякий политико-економь певне не понявь би вири, 
щобь таке могло статися, але жь воно справди такь, и се 
знавь и знає мало не кожень украинський авторь. Винь тво- 
ривь, працювавь, а коли хотивь друкувати, то мусивь оплатити 
чорнило, перо, що вь те чорнило вмочавь, паперь, на якому 
писавь, почту, яка видвозила його рукописи, часопись, до якого 
винь посилавь те писаннє, и за се бути свидомимь, що дев'ять 
кращихь його творивь пидуть до редакційного коша, а ледви де- 



— 145 — 

сяте, найгирше, видрукується зь чудовьімьі редакційними виправ- 
ками. Бо коли авторь писавь: 

Нове чудове почуванне — 
До краю ридного коханне 
Прокинулось, и за думкіми 
Не спавь винь довгими ночйми, 

то редакція, виправляючи „нариче украинськЄі щоби стихь бувь 
вь язици рускимь', мистила: 

Чуднб новбв почуване — 
До витчини любовь-кохане 
Прокинулось, и за думками 
Не спавь винь довгими ночами. 

а друкарня додавала вь останньому рядку дви манюсиньки по- 
милки, и тоди виходило: 

Чудне новев почуване — 
До витчини любовь-кохане 
Прокинулось, и за думками 
Не ставь винь довгими ногами. 

Не липше було й тоди, коли, добувши врешти право дру- 
кувати свою покаличену червонимь чорниломь поему на Вкраини 
надднипрянській, авторь оддававь за неи вь друкарню останни 
двадцять карбованцивь. И яки марни були його надій не то на 
литературну славу, а навить и на те, щобь вернулися ти лехко- 
важно видняти вь сем'и гроши, — про те знали тильки миши, 
добри украинськи миши, що завсигди берегли риднихь авторивь 
ОДІ» сорому признатися, що ихь книги лежать у сховищу цили!... 

И оть теперь — подумайте лишь! 

Я, харпакь, злиденний писарчукь у курній канцелярій, 
якого такь часто зневажало „начальство," який хочь и раювавь 
иноди, списуючи свои думи й мрій, але мавь яку сотню чита- 
чивь и циле море байдужости, а часомь и зневаги до своихь 
творивь, я — пишний поетьі Чи се жь не чудасія?! 

Очи знову несподивано зустрилися зь початкомь некро- 
логу: «Нова несподивана смерть. Умерь"... Чорть вить що, яка 



1 



— 146 — 

нисенитньїця! И якь се могло статися? Пиду до Савенка рос- 
питаюся. 

Савенко бувь мій товаришь, — ми колись служили вь одній 
канцелярій, тильки що винь згодомь перейшов-ь на липшу по- 
саду до земства, а я лишився тамь, де й бувь. Винь завиду- 
вавь господарськимь бюро, що мало продавати селянамь усяке 
добре насинне та деяке хлиборобське наряддв, мавь тамь соби 
й кватирю и не багато роботи, — жити добре було. Я любьівь 
його за веселу, жваву, хочь и легковажну й легкодумну вдачу, и 
якь живь у городи, то ми часто бачились и одинь одному ста* 
вали вь пригоди. 

Дакь ото жь пиду заразь до його. А вь тимь... Зараз'ь же 
можу зустрити вь бюро людей, а разь що при людяхь не хочу 
зь имь про се говорити, а друге — я жь умерь, то можу такого 
дурня зь самого себе зробити середь зовсимь чужихь людей, 
що й годи! Пиду липше ввечери, якь попоночіє и якь Савенко 
буде самь. А поки буду мертвий. Се у всякому рази цикаво, 
хоча й не визволяв видь почування, цилкомь суперечного такому 
становищу, тако жь и становищу мови кишени: почування, що 
я хочу йисти. Витягь калиточку, порахувавь, скильки мени 
треба буде на билеть до В. и таке инше, и виразно побачьівь, 
що мій голодь має право виявлятися тильки на двадцять копі- 
йокь. Зь йми пишовь до дешевои йидальни, звидти до великого 
миського саду. Тамь зализь у гущавину и читавь до вечора... 

II. 

По вулицяхь уже скризь посвитилися лихтари, якь я зай- 
шовь у двирь господарського земського бюро. Двери до Савенко- 
вои кватири були не замкнени, и я ввійшовь у темний передпо- 
кій, никого не стривши. 

— Хто тамь? — озвався Савенко зь свови свитлици. 

— Я. 

— Хто — я? 

Чую, якь винь устав, йде. Ввиходить, держучи вь рукахь 
свитильникь изь свичкою, с^ме тоди, якь я у темному кутку 
скидаю зь себе пальто. 

— Ти самь? — питаюся. 

— Самь, — одповидав винь, — але жь... 



— 147 — 

Чутьі щось непевне у його вь голоси. Пиднимае вгору 
свичку, силкуючися дужче мене освитьіти. 

Я виступаю зь темряви и простягаю до його руку. 

— Але жь, — одказую,— здоровьі 

Якь би ви бачили, як-ь винь зблидь, як-ь затремтило вь 
його се чисто виголене пидбориддє, якь винь подався назадь!... 
Якь широко-широко глянули його злякани очи, а рука зь 
свичкою такь трусилася, що свитло ажь ходоромь ходило. 

— Чого жь ти не хочешь зо мною здоровкатися? 

Винь роззявляв рота, хоче щось сказати, але чути тильки,. 
якь цокотять йому зуби. Врешти вихоплювавться йому зь усть 
якийсь згукь, щось оть якь: ва-ва-ва-ва... 

Такь бояться люде смерти, такь бояться того, що з'язуе 
с^й свить зь тимь — невидомимь никому свитомь!... 

Чого жь винь тремтить? Винь, раціоналисть, що не вирить 
ни вь яке тогосвитнв життв! 

Але мени стає його жалко. 

— Дурню! — кажу, — невже ти думаешь, що я справди вмерь? 
Хиба брехливи некрологи мають силу вбивати хочь би й хвору 
людину? 

Я хапаю його за руку. Винь силкується вирвати іи вь мене^ 
але я не пускаю. 

— Я не мрець холодний, — дивись, яки тепли вь мене рукиї 
Чрго ти сахіїзшся мене? 

Потроху винь очунює, починає розумити. Ми йдемо до його 
вь хату, сидаемо. Його чепурне, зь тонкими рисами, обличчє 
ще нервово-неспокійне, и била викохана рука зь довгими пальця- 
ми ще тремтить ледви помитно, закручуючи русяви мняки вуса.. 

— Роскажи жь мени врешти, якь се сталося? — каже винь. 

— Що? 

— Та що ти... що тебе... 

— Що мене на той свить ординовано? Але жь про се бильше 
ви, нижь я, мусите знати, бо я бувь не на тому свити, а тиль- 
ки на сели и сьогодни звидти прийихавь. Росказуй липше ти, 
якь це все сталося! 

Винь починає росказувати, и виходить дуже просто и дуже- 
незрозумило. У „Щоденному Слови" прочитавь винь мій некро- 
логь. Уражений кинувся до редакцій и звидти довидався, що 
некрологь приславь Семень Лучкивський, нашь знайомий, просто^ 




1 



>. ■ 
1 ' >. 



— 148 — 

.31» свого хутора, де винь завсигдьі жьівь улитку. Савенко заразь же 
до його напьісаві», але видповиди доси не має. Чи Лучкивський 
вьігадавь такьій недотепний жаргь, щобь пиддурити людей, чьі 
його самого одурено, — Савенко не знавь. 
Вразь винь ударивь себе по голови. 

— Чого ти? 

— Якь би ти знавь, що вь мене має сьогодни бути!... 

И зареготався. Я ще николи не бачивь, щобь винь такь 
реготався, — такь и заливається! Упавь на канапу, та ажь ка- 
чається, ажь крикомь кричить. 

— Чи ти, — кажу, — не здуривь? 

— Ой!... Ой!... Ой!... — репетує, — ха-ха-хаї... И ти здурієшь... якь 
я тоби... ха-ха-ха!... щось скажу!... 

— Кажи! 

Де тамь! Регоче й регоче,^ — слова не вимовить. 

— Чи ти не панночка зь гистериками? Годи! 
Удовольнився врешти зь реготу, тильки сльози втирає та 

каже: 

— А чи ти знаешь, що вь мене сьогодни вечирь зь гостями? 

— Ну, то що? 

— И знаєшь, черезь що той вечирь? 

— Де жь би я знавь, коли я лежавь у труни мертвий! 
Пидвився, ставь, знявь руку вгору и проказавь пишно: 

— Сьогодни вь мене литературни поминки по Євгенови Сагай- 
.дачному, нашому поетови, поминки зь рефератами, сливами, 
декламаціями и видповидною до випадку, дуже доброю товарись- 
кою вечерею, по три карбованци зь особи. 

— Савенку, ти не дуришь? 

— Бодай би я старимь .филомь" довику лишився, коли 
брешу! 

Страшенно божиться! 

— Стривай, — кажу, — не занапащай своєи дущи, — я вирю! 
Почавь винь росказувати, хто буде, що, якь... 

— А що, — каже, — лепсько? 

— Чудово! — видказую. 

— Мусишь дякувати землякамь, що хочь вони за твоє лите- 
ратурне життє й не дбали, дакь дуже щиро дбають за твій лите- 
ратурний похоронь. Тризна буде пишна, — ^за вина й за горилки 
дбає Папушенко, — то жь знавець! 



^ 



— 149 — 

— Та невже й цей буде? 

— Не турбуйся: винь реферативь не читав, навить чужьіх-ь- 
не слухає... але жь хиба може бути вечеря безь Папушенка, а 
украинський патріотичний збирь безь вечери?... Охь, и це все- 
мусить загинути, бо ти оживь!.,. А вь тим-ь... — спинився винь, — 
знавшь? У мене єсть идея! 

— Яка? 

— Пишна и оригинальна! Сила нечуваних-ь, вражаючихь еффек- 
тивь! 

— Кажи! 

— Ни, спершу ти повинень подати мени слово, що приста- 
нешь до мого замиру и зробиш-ь що я скажу. Не страхайся; тоби 
ничого не треба буде чинити, тильки сидити й слухати. Мо- 
жешь ти се? 

— Можу, аби не занадто дурне слухати. 

— Уже яке буде!... Тьі мусьішг бути на своєму литераШур- 
йому похорони. 

— Якь то? 

— Да такь! Вечирь одбудеться вь зали господарського бюро^ 
Я тебе садовлю оцюди за стину, вь ту свитлицю, де я сплюїзь 
неп двери вь залу. Вони завсигди замкнени и туди нихто не 
ходить. Я ихь одимкну, трохи видхилю и посаджу тебе биля ихь 
у темряви. Тебе нихто не помитить, а ти всихь побачишь и. 
почуешь. А що? 

— Але жь... я... не охочий до пидслухивь. 

— Яку дурницю ти кажешь! Колибь се навить були й пид- 
слухи, то я розумію, що се неморально про живихь, але мертви... 
Сподиваюся, що середь ихь мусить бути трохи инша мораль. 
Врешти туть ніякихь и пидслухивь нема: ти будешь на своєму 
литературному похорони, а сподиваюся, що кожень мрець має жь^ 
право бути на своєму похорони! 

— Бильшь-меншь... коли винь справди вмерь. 

— Дурниця! Ну, в'яви соби, що ти вь летаргіи! Се не такь- 
важко. Адже бильша частина нашихь землякивь лежить у патріо- 
тичній летаргіи по килькадесять рокивь, та й ничого — П047- 
ваються дуже добре и не хочуть навить и прокидатися. 

— А неправда жь, — иноди й прокидаються. 

— То вони тильки кризь сонь белькочуть. Спробуй и ти трохи 
поспати. Ну, триси! Побудешь такь скильки схочешь, а тоди,. 



1 



— 150 — 

вь одну чудову мьіть, одчьінишь двери и вьійдешь передь това- 
риство. Охь, яка се пьішна картина буде! Яки кольористи еффек- 
ти! Середі» писнотьі й нудоти нашого життя!... Подумай лишь, 
поете! Невже се тебе не приваблюв? 

Мене справди починала зваблювати оригинальнисть стано- 
вища. Такь воно трохи мовь и не гаразді», та знові» же се було 
таке невинне и такий, зь усякого погляду, високооригинальний 
ипісит, що я не мигь опертися спокуси. Ахь, украинський ав- 
торі має вь своєму житти такь мало веселощивь, що може 
врешти дозволити соби, яко винятокь, таку невеличку и зовсииь 
не шаблонову порцію смиху!... 

Я згодився 

Ми пробазикали вдвохь ище зь пивь години, ажь поки вда- 
ривь перший дзвоникь. Тоди я пишовь у темну хату. Вона була 
поручь изь Савенковимь кабинетомь и мала двоє дверей: одни 
вь кабинеть, а други вь залу. Я замкнувь перши и сивь биля 
другихь. Савенко пишовь одчиняти гостеви, наказавши мени: 

— Тильки не поранься вийти: дослухай усе, а тоди вже й 
виходь. 



III. 

Мени добре було видко кризь трохи видхилени двери ча- 
стину зали. Гости, пани й пани, молодижь и старши люде, сьі* 
дили й стояли. Середь моднихь дамсь ихь суконь брало очьі 
ясними блискучими колирами два-три вкраинськихь убрання, та 
й поручь изь билими комирчиками червонили де-не-де зь пидь 
чорнихь сурдутивь вишивани сорочки й кольористи стьожкьі. 
Чути було, якь стиха брязкало намисто на дивочихь шияхь» 
але розмовь уже не було, бо вси наготувалися слухати реч- 
ника, що тильки оце сивь за окремий столикь. Се бувь Тьі- 
совський, старий сивий дидусь, симпатичний и простий, дьі- 
ректорь однієи великои институціи. Давній и давно скам'янильїй 
мисцевий украинофиль, але загально поважаний чоловикь. Винь 
казавь уступну промову — коротку, просту, але чулу. Винь гово- 
ривь, що Євгень Сагайдачний бувь дуже талановитий и дуже 
нещасливий поеть. Багато винь зазнавь лиха, и се зибральїся 
люде виддати його дорогій пам'яти шанобу. 



— 151 — 

У мене ажь очьі сльозами зайшли, якь я слухавь сю 
щиру промову. Теперь я бувь певень, що дидусь Тисовський 
справди не ингь мени дати посади вь своїй институціи. Кажу: 
теперь, бо в-ь той чась (то було передь трьома роками) ме- 
ни здавалось инакше. Але ж-ь мени такь тяжко тоди було 
жити, що я певне не мигь безсторонно поглянути на речи: 
втративши одну посаду, я п'ять мисяциві» шукавь другои, ми 
попродали за малимь не все, що ві» нась було... Мени здавалося, 
що виді) одного слова Тисовського залежить дати мени посаду 
вь тій институціи, де вин-ь був-ь найстаршимь паном-ь, и що за 
ти п'ять мисяцивь не одному винь іи й давь... Певне, се моя 
помилка була... 

Вмер-ь батько нашь 
Та й покинув-ь нась!.. 

Жалибно-жалибно озвалося по зали тужливе голосиннв. 
Спивцивь мени не видко, але чути ихі» голоси и ти слова жалю 
й слизь по втрати дорогого, любого... Боже мій! се жь про мене 
спивають, бо и я жь умерь, покинувь ихь, а вони за мною 
жалкують, тужуть по мени... И сльози закапали вь мене зь 
очей, мени стало жалко самого себе — моихь молодощивь мину- 
лихь, сонцемь не осяянихь, хмарами засмученихь, мого життя 
недовгого, але тяжкого — зь короткими квитчастими хвилинами 
любови й могучого надхнення, зь довгими осинними роками ни- 
кому не користнои праци, що вбивала тило, вбивала душу... 
Цитьте! Не спивайте бильше, припиниться! Бо не витримаю и 
заплачу голосно!.. ' 

Спивь затихь... 

Хтось пишовь по хати за столикь. Хто жь то? Бичикь! 
Маленьке, в'юнке, скризь улазливе, — оть же й туть за стиль 
улизло. 

— Високоповажане добродійство! — почавь. — Мени припала 
сумна повиннисть подати вамь життепись нашого кебитного 
поета. Ця повиннисть и сумна мени й люба, бо ми були зь по- 
кійнимь найкращими друзями, найщиришими... 

(Друзями? — перепинила ти слова моя думка... — Яки жь то 
й друзи, якь тильки й того, що служили вь одній канцелярій? 
А надто я завсигди не любивь сього Бичика за його злий ле- 
петливий язикь та за те, що встрявавь скризь, куди не треба). 



— 152 — 

— Такь, винь був'ь мени другомь... Ну й, звисно, мени не 
разь доводилось пособлятьі прьіятелеви вь його справах-ь... по 
приятельському... 

(Пособлятьі? Вині» — мени?) 

— Бо винь бувь поеть, а поеть — людьіна безрахубна, никольї, 
знаєте, не розуміє що то берегти гроши... Якь є, то роскидае, з 
потимь доводиться бидувати... Поезія и марнотратство, то такь, 
знаєте, дви сестри ридни... 

(Мов марнотратство?!) 

Потимь винь коротенько подававь мій життепись и ха- 
завь, що я завсигди мріявь про високи идеали. 

— Ну, а житте, знаєте, далеке видь тихь идеаливь, так% че- 
резь те мій приятель мало стривавь однодумцивь... Навить у 
своій сем'и не стривавь, бо тамь його не розумили и не пидтрьіму- 
вали... Я, звисно, не про дити його кажу,— вони занадто мали... 

То се винь про мою Ксеню? Про неп, що тильки й живе 
моими думками, надіями й пориваннями! Якь винь сміє такь 
гидко набрихувати? Взагали, якь винь сміє про все це говорити? 
Яке його дило?! Ни, мушу вийти припинити се! 

Я вставь бувь та й спинився: ни вже, дослухаю до краю 
хочь сього... 

А винь говоривь дали: 

— Ну, звисно, мій приятель таки трохи й самь бувь винень, 
що не багато придбавь прихильникивь... Бо мавь таку вдачу, 
що!.. Оть, знаєте, якь звичайно: поеть, посланець небесь, ,гла- 
голомь жечь сердца людей", и думає, що николи не помиляється 
вь своихь думкахь, и обороняє ихь дуже вже палко... И людямь 
просто вь вичи такь и висловлює все, що думає, хочь би воно 
имь и нелюбе... Я вже йому про се й казавь, та й не разь, 
дакь де тамь! Ну, та я йому се прощавь... Але жь не всякий, 
знаєте, мигь його такь розумити, якь я, та й прощати, — черезь 
те винь и мавь багато ворогивь... Але ми були приятелями. 
Ми такь часто читали одинь одному свои твори, и винь дуже 
хваливь мои переклади зь Лєрмонтова... (Я, знаєте, Лєрмонтова 
вже чимало переклавь). Я подававь йому идеи не до одного 
його поетичного оповидання виршомь, а винь звирявь мени на- 
писане до мого перегляду й редакцій... Шкода тильки, що пн- 
савь винь потроху и не справдивь тихь надій, на яки дававь 
право його таланть... 



— 153 — 

И винь балакавь, балакавіз, балакавь и такь брехавь, що 
мени ставало вже чудно. А люде, повирьівшьі, ще й подякували 
йому оплесками, як-ь винь уставь з-за столику. 

А туди вже сидав новий речникь. И сього добре знаю — 
Тищенко. Добросердний чолов'яга, закоханий у мон вирши та й 
у мене потроху. Оцей справди мени часто пособлявь и навить 
тоди, якь я бувь безь посади, прийняв-ь нась зь усією сем'єю 
до себе на кватирю, хочь йому й самому тисненько було жити 
(винь учителювавь у миській школи и мавь тамь у ій дви ма- 
леньки свитлички). Його велике щире обличчє зь кудлатою бо- 
родою и дитячи добри очи мають сьогодни якийсь особливо по- 
важний виглядь: розгорнувь верчичокь паперу, читатиме кри- 
тичний оглядь моихь творивь. 

И читавь докладно, широко й довго. Багато було библіо- 
графіи, багато хвали й цитать зь моихь писаннивь, але жь, 
Боже МІЙІ який дивний нетямь! Я николи не думавь, що винь 
такь мало мене розбирає, ся добряча душа! Яке нерозуминнє 
моихь найкращихь найголовнишихь думь и почуваннивь! Якими 
вбогими, шаблоновими, банально-прилизаними, обмежено-при- 
стойними появлялися вони, перейшовши черезь призму його 
«критики"! Невже я коли щось таке писавь або казавь? Коли 
таки й справди мои писання, то яке жь я маю право зватися 
поетомь за сю банальну сичку зь капустою? А винь усе гово- 
рить! Любий мій! По правди я тоби вдячний за твою просто- 
мовну, нелукаву до мене щиристь, але жь пожалій мои писання!.. 

Оть уже йому приплискують, навить Савенко. То це вси 
згоджуються зь имь?.. 

И коли вже треба було переглянути мои писання, то чому 
жь сього не зробивь — ну, хочь Дашецький — винь же профес- 
сорь литератури?... 

Якась панночка, ироцвитаючи ясноколирними стричками та 
блишучи дукачами й намистомь, проказує мои вирши. И писля 
лопередньои критики я вь кожному ихь слови несамохить шу- 
каю тіеи шаблоновои дрибнодухои обмежености, за яку мене за- 
разь хвалено... 

Що се? Невже се винь буде промовляти, Котовський? Чо- 
ловикь, якому я завсЬгди здавався запорбхою вь оци, який усе 
жьіттє бувь мени найгиршимь ворогомь, шкодивь мени скризь, 

10 



1 



— 154 — 

спотьіньга кусаючи, якь зрадлива собака! И винь мав промо- 
вляти и лицемирно хвалити мене, шиплючи вь души зо злости? 
Такі», винь сивь за стиль, и я бачу просто себе його ви- 
кохане, випещене панське обличче, зь коротко пидстрьіженою 
боридкою, зь ласкавимь медянимь усмихомь червонихь губивь. 
Оть чую його солоденький голось: 

— Ое тогіиіз аиі Ьепе, аиі піЬіІ — святе правило, и я його ша- 
ную бильше, нижь хто инший. Черезь те я ни вь якому рази 
не насмилюся ничого казати про саму особу нашого небижчика- 
поета. Говоритиму тильки про литературни його твори. 

Мени полекшало: винь мене не хвалитиме, тильки лаяти- 
ме, — це все жь липше. 

— Вси згоджуються, що Євгень Сагайдачний мавь пречудовий 
поетичний хисть, бо жь безперечно треба мати хисть, щобь 
писати таки гладеньки вирши. Виршь у його справди легенький, 
бо авторь не надуживав його и здебильшого йде туди, куди веде 
його виршь, одминяючи, видповидно до його, и змисть свого 
твору. Змисть же вь його звичайно дуже цикавий, бо дорогий 
нашь поеть писавь на пекучи сучасни теми, добираючи таки, 
яки обробляли вже вси поети-сучасники, и такимь робомь теми 
ти вже мали— сказавь би такь — патенть на цикависть. Зрозу- 
мило, що вь такій роботи винь не мигь не сходитися дуже зь 
тими авторами, що попередь його про це писали, але винь за- 
всигди бравь у ихь тильки найкращи, найпоетичниши мисця. 
Се не значить, що високоталановитий авторь не бувь ориги- 
нальний — навпаки, оригинальнисть його поглядивь завсигди ви- 
являлася тимь, що загально дозволене здавалось йому злочин- 
ствомь, а загально гуджене — хвальнимь диломь. Черезь те де- 
хто дававь йому догану, що його докори за для нась неоправ- 
дани, а його поради або неморальни,або практично-непридатни. Я жь 
не буду ганити, бо кожень мав право казати що хоче. Твори незабут- 
нього поета довго ще будуть у нась читатися, бо писля Шев- 
ченка у нась занепадь поезій, и ми не маємо кращихь авто- 
ривь... хоча винь писавь такь мало, що його твори — крихотки, 
коли ривняти до того, що зробили инши письменники... 

Досить мени вже того! Я видимкнувь двери и вийшовь у 
Савенкивь кабинеть. У зали лящали оплески Котовському за 
промову. Я видчинивь двери зь кабинету вь залу и ставь на 
порози. 



— 155 — 

Саме вь цю мить усе товариство встало (певне — се бувь 
антракть) и безладно рушило по зали, жваво розмовляючи. 

Кильки чоловика, и попередь усих-ь Котовський, йшли 
-купкою просто до кабинету и побачили мене. И видразу ихь 
обличча видминилися. Смертельна блидисть окрила ихь, очи 
спинилися, вирячившися на мене, рухи вмерли... тильки вь 
Котовського, що стоявь попереду, трусилися щелепи. Скам'янили 
вен безь згуку. 

Тимь часомь заздрили мене й инши и вразилися такь 
фіме. Вси занимили, прикипивши до мисця, и тильки дивилися, 
дивилися на мене божевильно-зляканими очима, просто страш- 
ними на цихь блидихь обличчахь. 

— А-ахь! — почувся жиночий скрикь, и кильки десяткивь лю- 
дей, якь одна людина, видразу кинулося назадь, у ти кутки, де 
попереду сидили, збилося вь купу, якь отара, тремтючи передь 
вовкомь. Мижь мною та йми стала порожнява великои зали. 

— Прошу сидати, панове! — промовивь я, проходючи до столика. 
И вси, якь одинь, сили, загипнотизовани безмирнимь пе- 

релякомь. 

И я сивь за столикь. 

— Прошу вибачити, панове, що я перепиню вамь хвилини 
видпочинку... Але ви такь багато говорили сьогодни про мене, 
що бувь би я незвичайний, не озвавшися такожь. 

Вони слухали, сидючи нимо, нерухомо — цилкомь такь, якь 
оті> дитина посадить рядь ляльокь, говорить до ихь, якь до 
жьівьіхь, а вони слухають мертвими ушима и дивлються мерт- 
Бьіиьі очима. 

— На-й-самь передь дозвольте направити одну важну по- 
милку: на жаль, я не вмерь, я живий, и автори моихь некро- 
логивь трохи поспишилися. 

По всій зали роскотилося широке вильне зитханне пивсотни 
людей, и обличча, си били кам'яни обличча, ожили» завору- 
шилися. 

— Щасливий и дивний випадокь, якого творцемь бувь певно 
<5огь поезій Аполлонь, прививь мене на мою власну тризну, и 
я почувь соби посмертний судь... Я дякую за слова прихильни 
та щири до мене, яки я туть чувь. Дозвольте жь и мени те- 
пері} сказати трохи — не про себе — ни! — але про нась, украйн- 
ськьіхь письменникивь. 



— 156 — 

Я замовкь на хвьільїну. Вь зали панувала надзвичайна 
мертва тьіша. Бильша частина сьідила похнюпившись, инши — 
втупивши вь мене очи. 

— Я заразь туть чувь докирь, що одурюємо надій, мало тво- 
римо... Правда!... Але... У поета вь голови є мозокь, а вь гру- 
дяхь почуванне... Си дви речи призначено на те, щобь служити 
поезій во им'я щастя ридного краю й народу. Але поезія у нась 
має зь усього тильки недогризки: той мозокь ззидае канцелярія, 
чи контора, а почуванне витрачуеться на еквилибристику иижь 
мріями про вильний свить широкий и порозуминнємь зь слу- 
гами запаморочення. На поезію має поеть кильки соннихь одь 
утоми хвилинь, якь що ихь не забере йому хатній клонить... 
Наша интеллигенція! Чи є вона? коли є, хай знає, що за 
кильки десяткивь карбованцивь на мисяць продається мозокь 
нервивь и кровь серця нашого поета! А вони жь належуть 
ридному народови — сей мозокь и ся кровь! Ви чули, якь про- 
дають невильниць у гареми? Гинь изь зненквисти до покупця, 
але кохай його, бо вннь тебе купивь! Ось вамь поетова душа- 
невильниця! Хай вона ридає, хай вона кричить, б'ючись у хи- 
жихь кихтяхь, — них то ій не пособить: се жь такь натурально — 
бути проданою на базари, — до чого жь туть крикь? Лицемирство — 
всяки слова про любовь до ридного слова й народу — доки истніє 
сей ганебний продажь! 

— Середь пустини живе у нась поеть. Його слово— глась 
вопіющого вь пустини. Якь мало живихь середь цихь трунь 
изь трупами духовнихь невильникивь чужомовного сусидського 
розуму! И йде поеть своимь шляхомь самь соби, а люде, а його 
интеллигенція сама соби. О, якь би ви знали, який вннь си- 
рота духовний! Йому прихилити голови ниде, бо винь живе ве- 
ликою идеєю, а середь вась... Се жь тильки нарадь, си ваши 
роковини й усяки збори, нарадь, годящий сьогодни тильки на 
те, щобь завтра про його забути середь крутеню усякихь ва- 
шихь диль!... Диль!... У вась мусить бути тильки одно дшіо: 
щастє ридного народу! Де воно вь вашому житти, вь вашихь 
сем/яхь? Тамь рабство, невильництво духовне, безмирно гирше, 
нижь рабство физичне. Тамь батько не вчить своєи дитини 
виддавати ридному народови вси свои сили, вси свои думи, вен 
свои почування — все своє щасте и вси свои сльози. Все чуже 



!Г 



— 157 — 

поетови вь ваших-ь кам'яньїцяхь и труною, труною пахне видь 
ихь! И доки не огиднуть вам-ь ти пахощи, доки не станете во- 
рогами тим-ь людямь, якими єсте теперь, доти сиротою блука- 
тиме по свиту спивець величних-ь замиривь, и його писня тяж- 
химь риданнєм-ь буде» палкимь докоромь вамь, що хочете спати 
мертвим-ь сном-ь тоди, якь уже свитав свить... 

1901. Ш. 10. 
У Чернигови. 

Б. Гринчінно. 




і ьі т в а. 




уковьінськи Карпатьі. 

Гора биля гори стоять разомь вь нимій вельїчи^ 
одягнени вь смерекови ЛИСЬІ. 

Ризно сформовани, вганяються пидь небеса, сто- 
ять такь нерухомо тьісячьі лить; кепкують соби зь кожнои зминьї, 
що передь ихь очьіма видбуваеться, роскошуються у власній 
краси, свидоми своеи довичностьі. 

Багато пасомь гирь Кимполюнгського повиту ще вкрити 
пралисамьі. Темно-сьіньою зеленю мьіготять зь далечьіньї, аогля- 
дани зь сусиднихь вершьінь здаються вь сьіваво-сьінихь мракахь 
недоступними. 

Вь околици Руськои Молдавици зійшлися два пасма ривно- 
бижнихь гирь такь близько, що долина, яка ихь дилила видь 
себе, могла бути вигиднимь мисцемь хиба для бутного потоку. 
Де та долина ширшала, або ставала ще вузшою, де губилась 
цилкомь, — не знавь нихто докладно. Не було туть видно ніякок 
дороги, ніякои стежки, ніякого найменшого слиду людського 
життя. Долина тягнула ся закрутами, розпираючи гори и бере- 
жена направо и паливо залисеними вершинами, губилася, вразь 
изь весело бижучимь потокомь, помижь стиками гирь, що неначе 
їй наперекирь десь-не-десь мало не доторкалися. 

Туть панувала всюди таємна тиша. Царювала роскишь у 
рослинности, краса вь барвахь фльори, а на горахь таке ба- 
гатство зелени, що якось ажь пригноблювало чоловика. 



— 159 — 

Зелено-брунатньїй, високий по колина мохь буяв-ь, никольї 
не топтаний, лагиднимьі хвьілямьі у мокравій земли пралиса. Зь 
його не надто густо вьіринальї сосни; ихь вик-ь можна було вга- 
дати, але красу неможна змалювати. Ихь пишни корони пес- 
тилися зь хмарами и знссили надь собою тильки сяево сонця. 

Десь-не-десь лежали на земли дерева велетни, пидрити и 
поборени викомь або и рсзколени громомь. Спочиваючи вь трави, 
зверху обросли мохомь, а вь середини були порожня и порох- 
нави. Биля ихь буяла молода деревина, знизу широковита, а 
вгори струнка и повна молодои гнучкости. Спивь птахивь — рид- 
ко чути. 

За те частійше вь тиши, немовь церковній, виразно чу- 
тьі голосний шелесть и трискь, немовь ламанне зсохлого гилля 
и мало не завсигди — сумовитий, далеко сягаючий шумь... 

Ридко коли витерь ворушивь гилле. Ледви при найсильній- 
шимь вихру хитались верховиття. 

Здавалось, що сумь прибувавь десь зь далекои площини, 
ловився вь витахь, розходився важкимь зитханнемь по лиси и 
боровся зь густимь гиллемь, щобь знову вийти на простирь. 

Коли свисть локомотиви розтявь уперше воздухь схованои 
мижь гирськими стинами долини, пройняло щось столитни де- 
рева на горахь немовь блискавиця. 

Зь льокомотивою прибула жменька людей. Вони ледви 
важились ступити черезь недоступний беригь пралиса вь його 
глубинь. 

Туть не виглядало буденно. 

Навкруги панувала незвичайна тиша. Воздухь бувь холод- 
ний, вогкий. Текуча живиця зь порепанои кори деревь твердла 
на воздуси и наповнювала його своимь запахомь. Високий мохь 
не дававь легко ходити. Кориннв деревь, грубе, немовь рамена, 
виринало гадюкою зь моху; тверде и уперте, сплетене одно вь 
друге, тягнулось дивоглядними перстенями вь глибинь лиса, 
котра, сповита вь зелену теминь, дихала неприязнистю. 

Одинь зь тихь, що прибули, вдаривь зализнимь топирцемь 
по старій смереци, що на пни іи росли гриби, мовь велики лас- 
тив'ячи гнизда. 

Вона здригнулася. Видколи жила, не чула ще на соби со- 
кири. Ударь той розлягся по цилимь лиси, и вси дерева здер- 



— 160 — 

жальї виддьіхь; безгучна тьіша, повна дожидання, розислалася и 
почулося звильна и вьіразно слово: «зрубати!* 

Неначе церквою пробигло лисомі»: „зрубатьі!" — .Зрубати!' 
задзвенило недалеко и заразомь вь тій самій хвьіли вь найдаль- 
ІНІЙ далечини. Воно оживило цилий лись и розбиралось турбот- 
но по всих-ь Його кутах-ь, не завмираючи... 

„Зрубати!" Воно перейшло вь шелестинне. Зь того пов- 
ставь стривожений шепить, зитхання, врешти пиднявся шуиь, 
немовь видь вихру, наповниві» далеко-високо воздухь, якь шумг 
моря, що ажь ставало лячно, збився пидь хмари, а на останку 
зашумила буря. 

Небо затьмилося гризно-чорною барвою, а тоди почалася 
вона — гирська буря. 

Тяжки крапли дощу стали падати. 

Зразу одиноки и таки тяжки, що листки пидь ихь вагою 
задрижали и зашелестили, а потимь частійши, а врешти скисни- 
ми течіями. Блискавици летили вь смереки, росколювали безь 
милосердя найкращи пни, а гримь пробувавь розсаджувати гори. 
Зь такимь лоскотомь и гукомь потрясавь ними, неначе бь хо- 
тивь ихь присилувати виступити зовсимь изь свого непо- 
хитного супокою. Здавалось, що горами котились велетенськи 
кули, викликувани видь часу до часу миготячими блискавицями. 

Потимь утихло, и дощь падавь безь упину. Голосно и 
хлипаючи падавь винь. 

Вь лиси стемнило. 

Нерухомо, зь здержанимь виддихомь стояли стари дерева, 
прислухаючись сій появи, а тимь часомь молоди похитувалися 
злегка безупинно. Зь кущивь, що росли на краю лиса, ка- 
пали величезни крапли дощу вь мохь, а потикь у долини 
метався брудно - нескладними хвилями по каминю впередь, го- 
лосно шумуючи и пориваючи все зь собою: квитки, пструги, сухе 
гилле, туть и тамь зирвани грудки земли — мчався вь зовсимь 
непогамованій, безумній, доси николи не виданій роспуци. 

Одного хмарного поранку почалася битва. Вь вузькій до- 
лини збудованою зализною колією, що іи тини немовь срибни 
змій вилися коло потока, прибувь тягаровий поиздь. 



— 161 — 

Ворожьій сикь, проймаючий, пронизливий свисть опови- 
стивії його прийиздь. 

Недалеко кинця той зализнои колій станувь винь» сопучи 
та викидаючи люто чорни перстени диму вгору. 

Привизь ворога. 

Винь вийшові). 

З-ь грубимь обличчемь, вь подертій засмальцьованій одежи, 
зг неповоротними, вид-ь тяжкон праци знивечиними руками, 
узброений лискучими сокирами, тяжкими зализними ланцюхами, 
самь собою зовсимь поганий на видь — такий прибувь винь. 

Одинь орел-ь, що сидивь недалеко на стримкій скели и 
приглядався тому всьому зь найиженимь пирремі, розмахнувь 
вразь широко своими крильми, вдаривь ними вражено и люто 
и збився вгору. Круживь довго, немовь зворушений, надь тою 
околицею, видтакь спустився блискавкою вь скиснимь напрями 
вь долину, задержався туть на хвилину, пиднявся описля наново 
вгору, симь разомь вже цилкомь нешвидкимь летомь, и щезь 
вь сивихь хмарахь, мовь навики пропавь. Несказаний сумь 
розислався горами, якийсь передсмертний настрій... 

Все ждало; дерева не хиталися. Найстарши стояли уору- 
жени вь гордисть и недоступнисть и не вирили, щобь який на- 
падь бувь можливий. Адже стояли туть стилько рокивь — цили 
столиття! Бачили, якь багато умирало и виростало, прожили не 
одну весну, не одну зиму; бачили такь часто схидь сонця, пре- 
красного, золотомь осяйного сонця; вь його жарко-червонимь 
свитли ранкомь купалися, а ввечери воно ихь благословляло; 
оперлися не одному вихрови, — а теперь мали бь полягти иншою 
смертю, нижь ихь предки, що повалились сами зо старости або 
видь блискавиць? 
— Смишно!.. 

Але вони не хотили хитнутись; не хотили навить найлек- 
шимь шумомь показати своє счудуванне! Тильки молоди... 
Коли бь тильки молоди не хиталися такь лехко! 

Почався нападь. 

Зь дикимь крикомь „гурра" почали його наймити. Вони 
вдерлися зь котячою зручнистю на першу гору; одинь хотивь 
другого випередити, неначе бь се мало бути геройськимь вчин- 
комь на циле життв: бути тимь, якого рука приложила перша 
сокиру до пралиса. Та ба! Вони натрапили на опирь. Облудний 



— 162 — 

брунатно-зеленьїй мохь осувався пидь ихь грабижльївьіми ру- 
ками, и вони сунулися внизь. Кремениста земля роспгдалась у 
ихь пидь ногами, и вони ранили соби руки, хапаючись за що 
небудь, щобь не рунути внизь. Зь вириваного при корини вог- 
кого моху вилазили неприхильни до свитла гидки комахи и 
розбигалися имь по рукахь. 

Коли, розохочени до боротьби, кинулися на якесь спорохна- 
виле дерево на земли, щобь його скотити вь безодню и змогли 
тильки легко захитати — вислизнуло зь пидь його сполошене 
гадде и розсипалося на ихь. Де якихь наимитивь, що мали легку 
обуву, покусали. 

Колючи кущи дикои рожи, що іи виттв вибуяло великими 
ризками, луковато сплетени зь другими корчами и нерозривними 
блющами. беризками и терномь, стояли мовь непрохидни стини. 
Буйна ясно-зелена папороть розкинулася мовь віяло вь своїй 
роскишній краси вширшь и здовжь, а отрутни гриби червони 
показувалися на свить и звертали на себе увагу. Молоди ялинки 
стояли такь густо, простягали такь видпорно гиллв видь себе, 
що дали йти було майже неможливо. Вони кололи вь лице, 
рвали волоссв и чипалися ворожо одежи. 

Нечупарни, горбати павуки почепляли видь дерева до дерева 
ситки, що липли немилимь серпанкомь на очи, а мурашинники, 
збудовани зь сухои червонои чатини сосновои, пиднималися зь 
земли гладенькими горбами, и нога зсувалась по ихь, немовь по 
склянихь банькахь. 

Але вони пхалися силомиць упередь. 

Глибоко вь лиси, де вже земля розстелювалася ривниною — 
заблисло проти ихь зь темно-зеленого лису щось блискуче. Воно 
було обведене розлогими соснами, що зь ихь звисавь серпанко- 
вато довгий блидо-сивий мохь мало не до земли, буйними кругло- 
листими баговинними рослинами и широкою тростиною. 

Се було морське око. 

Неначе дзеркало, оточене багатствомь зелени, лежало воно 
туть нерухомо, сонливо, зь погидною ривною поверхнею, безодне, 
ниби вичне дзеркало склепиння и шпиливь деревь — кусень незай- 
манои краси. 

Окисно на йому и на половину вь води лежала сосна. 
Мисцями мохомь обросла, була кладкою легконогимь лиснимь 
звирамь и мисцемь, де вигризалися ящирки и стрикизки. 



— 163 — 

Ти стрь:ккзки кружали кевтокьімо надь водою, вь блиска- 
вичній гулянци, часомь доторкаючись свавильно прозоро-синими 
крильцями до блискучого поверху. 

»Гурра!« 

Лись задрижавь. 

^Туть лись займемо!" 

Розлягся видгоминь: „зай-ме-мо!" 

„Туть ударити!" 

Проникливий окликь жаху пролинувь: „у-да-ри-ти!" Со- 
кири заблищали вь пивсвитли и неначе одинь ударь — пишовV 
гукь лисомь. 

Лякливо затрипоталися недалеко пташенята, и вперше вид- 
бились вь нерухомому поверхови морського ока иньши з*явища^ 
якь шпили деревь и склепиннв. 

Впередь молоди. 

Великонадійнихь змирено. 

Тихь, що були однакового росту, однаково здорови и струн- 
ки, стято и обдерто зь ихь зелену одежу. Коли ихь зь кинцивт»- 
однаково спилено, — зложено зь ихь, у вузькій долини межи го- 
рами и мало не поверхь потоку, дорогу. Тамь, де зализнож 
колій не можна^ було дали повести, мусили вони робити службу. 

Одинь пень укладали тисно биля другого. Такимь чиномь 
робили дорогу для иншихь трупивь. Вона тяглася довго вь скру- 
тахь межи двома пасмами гирь и сумно було на ню дивитися. 
По тій дорози мали перевозити столитнихь велетнивь... 

Коли ихь уставлювано рядомь на земли, бито ихь у голову 
и вь ноги сокирами, щоби приставали ривно одинь до одного- 
и були мостомь на земли. Зь ихь витикала кровь. Потикь, що 
бигь близько ихь, втиснувсь пидь ихь, витикавь лагидно зпо- 
мижь ихь и забиравь ихь кровь зь собою. Мисцями, де соняшне* 
проминнє гралось зь його перлами, осидалася вона на його ка- 
минго и закрасила його на вси часи темно-червоною барвою... 

Поки наймити упорались зь тимь всимь, минувь довгий 
чась и вони сами мало не здичили. Не сходили николи вь 
дольі и не стривалися майже николи зь жинками. Свою одежу 
намочили вь дьогти, а борода и волоссє виросли вь ихь довги. 
и надали имь дикий виглядь. 



— 164 — 

Зализницею диставальї що тьіжня харчь и що треба до 
жьіття, а одь вихру й холоду ховали ихь колиби, сплетени зг 
обтятихь сосновихі» гилокь, що лежали округи. 

Зь деревь поздирану кору, пересяклу живицею; вона суши- 
лась на сонци, немовь величезни брунатни сувои паперу. Увечери 
іи запалювано по ливимь и правимь боци на вершинахь, и 
вони палахкотали червоними язиками, яко гасло життя най- 
митив-ь. 

Такь прибиралися вони до бою зь столитними... 

Врешти прийшла черга й на тихь. 

Ничь передь тимь... се була свитлом-ь упоєна ничь... ми- 
сяць збильшився вь велике матово-червоне коло. 

Вь тиши, що зросталася зь темнотою, здавалися гори зь 
своими темними безмежними лисами пристановищемь для сто- 
ичного спокою. Мисячне свитло пронизувало нижно-синяву 
ничну темряву, розсвичувало далечину и неначе мигтило на 
верхахі» деревь, що стояли на найвищихь шпиляхь гирь. Де- 
рева зминилися вь його сяеви и, здавалося, вь нимь розпли- 
валися... 

Деяки попростягали свои убрани рамена широко до не- 
бесь, ниби о що благали. 

Тилько деяки? 

Скилько ихь туть було, — а ихь було такь багато, що ни- 
хто бь не порахувавь — вси виганялись угору и благали життя! 
Навить повитре було повне того бажання! Воно пахло жаданнемь 
ще бильшого и здавалося виддихомь тисячивь и тисячивь 
истоть, жадибнихь життя. 

Самий запахь, що росходився зь глибини лиса, нагаду- 
вавь упоюючу роскишь, саму прегарну повну зрилисть та порн- 
вавь и тихь зь собою, що стояли доси вь схованимь дожи- 
данню, зберегаючи бажанне жити повною мирою, якь соромливу 
тайну. 

Папороть заговорила пророчимь шелестомь, чашки найне- 
порочнійшихь квитокь розвинулися вь викинчени квитки. Страхь, 
що вони могли би завтра перестати жити, збудивь вь ихь жа- 
даннв показатися вь останнв одинь одному вь повній краси. 
Завтра може будуть уже потолочени, ихь корони поламани и 
листе обдерте. Завтра може не буде вже нихто знати, що вони 
були и що були гарни!.. 



— 165 — 

Лисова земля оживилася свитляками, що блищали на іи- 
темно-зеленимь тли, немовь крапли свитла, а безличі» коникив-ь 
перекликувалося промижь себе и не хотило ніякь змовкати. 

Здавалось, уси виступили зь себе и безглядно розбуялися 
ихта чуття, котри приглушувавь тилько глибокий супокій ночи. 
Смих^ самого здорового життя, змишаний зь тяжкими сльозами 
жалю, пробивався силомиць кризь усе, а якась туга, лагидна 
МОВІ» оксамитова керея, лежала на всьому и викликала що-разь- 
бильше бажаннивь и любовь до життя. 

Чудови були згуки лису вь тиши сей ночи! Нижнійши видь 
музики; бувь то радше якийсь шепить, що зиллявся зь мягкок> 
темрявою ночи, а середь того шепоту зь листка на листокь- 
падали крапли дощу, що зросивь усе ще за сонця. 

Довгий, тяжкий чась — и столитни полягли. Прости, повби- 
вани лежали умощени у власній зелени. 

Пняки, що по нихь осталися, и валковате, ажь на верхь 
земли вибуяле коринне, стирчали зь моху покаличени. 

Ще лежали столитни на горахь — однакь не поодинци. Гори 
були обсіяни ихь трупами праворучь и ливоручь. Лежали и 
окисно, впоперекь н ривно. Густо одни коло однихь, голова обь 
голову, купами, або одно верхь другого, або якь котре упало. 

Здалека здавалося, що то скошений лись. 

Гори, зь котрихь майже до наготи здерто ихь убраннв, що- 
було зимою и литомь виками незминне вь своїй свижій краси, 
стьірчали теперь, посоромлени, до небесь, надармо силкуючись 
останками колишньои одежи закрити нефоремни сустави. 

Зраджени орли и осиротили яструби пролитали сумовито 
сюди и назадь; тилько якь орли часомь по короткимь лети' 
спочивали и наижали люто пера, чорни, пильнуючи ворожо бли- 
скучими очима вь доли, тоди яструби снувалися нешвидкими 
нечутними кругами надь полеглими. 
• • •• •••.••.•.•••••* .••*•*• •.• 

Якь полеглихь стягано зь ихь висоти, була се боротьба 
на житте и смерть. 

Еагато наймитивь стратило- житте, багато стало навики 
нездатними до праци; а инши зновь днями лежали тяжко по- 
каличени вь долахь. 

Велетнивь звалювати! 



— 166 -- 

Такьіхь, що стояли на иисци сотню рокивь, котрьіхь ко- 
рикне зарьілося вь найглубше нутро горьі и тамь переплелося 
зь кориннемь иншьіхь росльїнь навикьіі.. Звалювати ихь м не 
пошкодити себе, не знищити молодого поросту и не знищити 
всього навколо!.. 

Такь, якь николи невтомими мурахи, вдиралися наймити 
на найнедоступнійши мисця, уоружени ланцухами та иншимі> 
знаряддвмь. 

Насампередь стисували зь ихь кору. 

Вона завдала чимало праци. Заросла сильно вь тило и 
•ствердла такь, що сокира видскакувала видь неи; ажь по довгимь 
рубанню розскакувалася трнсками и падала на купи елястичного 
зеленого виття, що виддилене видь тила мало висихати. 

Потимь сильни руки, погорджаючи всякою небезпекою и 
лерепинами, котили тяжкихь велетнивь. Зь глухими, ривно- 
часно видаваними окликами, що мали додавати видваги. а при- 
гадували бильше окрики дикихь птахивь. нижь гармонійки 
людськи згуки. робили наймити сю працю, пидчась коли зь ихь 
чола ллявь струмками пить, а зь пораненихь рукь текла кровь. 
Пробуваннв на самоти и здичинне наповняло ихь при такій ро- 
боти шаленою видвагою. а надія на високу нагороду запалювала 
вь ихь очахь сявво побиди. 

Недалеко пиднижжя пограбованихь гирь будувались зь гру- 
бихь брусивь мости. Кочени зь вершинь велетни спирались на 
тихь мостахь, а звидти зновь ихь штовхали наймити, и вони 
падали одни по однихь зь глухимь лоскотомь на ривну землю. 

Туть не лежали вони довго. Велики зализни гаки заби- 
вано имь вь голову, до гакивь запрягано коней, и ти волокли 
ихь нешвидкою ступою зь похиленою головою. Волокли дорогою, 
виложеною зь молодихь деревь... 

Кроваво-червоний огонь палахкотивь по такихь перемогагь 
до пивночи по горахь, а герои-рубачи, умостившися вигидно 
округь його, позакурювавши люльки, розмовляли про видпорну 
силу подужанихь. 

Вь долини ждавь на поваленихь поиздь. 
Винь складався зь кильканайцятьохь возивь, зоп'ятихь до- 
купи и зь льокомотиви. що нетерпляче сопла. 



— 167 — 

На кождьій визь ладовано чотьіри-шисть деревій и скову- 
вано товстими ланцухами. Сковувано такь тисно, що зализо 
вгризалося вь ихь тил о, обдерте зь кори, и мисцями витикала 
кровь. їй збирали та злиплювали вь грудки и запаленою сви- 
тили темрявими осинними вечорами при перевози. 

Зь такь скованими деревами гнався поиздь ' вь низину, 
розтинаючи видь часу до часу воздухь проникливими свистомі» 
побиди. 

На остатним-ь вози сидив-ь наставника. 

Затявши свою сокиру вь груди одному велетневи, що ле- 
жавь зверху, сидивь винь изь згорненими на грудяхь руками 
и зь тупимь поглядомь. 

Такь часто йиздивь вже отсею дорогою! Такь часто спо- 
чивавь його поглядь на шпиляхь гирь, такь часто слидивь за 
закрутами зализнои колій, що бувь уже втомлений. 

Ти, що були вь його пидь доглядомь, поводилися спо- 
кійно. Вони прощалися зь околицею, котрою произдили. Право- 
ручь и ливоручь знималися гори и були ще вкрити лисами. 
Вони складалися зь ихь товаришивь, були имь товаришами 
безличь лить, а теперь розставалися навики. Николь' не по- 
чують уже бильше ихь шуму... 

Пизнійше вгадували, куди ихь везуть. Що з'издили вь ни- 
зину, вь широки доли, де гори щоразь розступалися, а зь по- 
тока бистра рика розигналася, се знали вони. Поиздь летивь 
божевильно скоро, вився тиснинами, мовь змій... Одначе, чи се 
воньї мижь люде йихали? 

Згадали чась супокою, коли стояли гордо, а коронь ихь 
зеленьїхь дотикалися сами хмари и орли: теперь валялися ти 
корони пидь ногами... Згадували, якь наступало одно по однимь, 
и якь падали одни по однихь... 

Отже чи йихали теперь до тихь, що закупили соби право 
керувати ихь долею? Чи зновь до наймитивь, котри не знали 
ни свята, ни недили, а краси не розумили? Але ни; окримь сихь 
и тьіхь мусили бути ще якись инши люде, може якись до ихь 
саиьіхь по дибни! 

Такь, до ихь самихь подибни!.. 

Коли в'ихали, по втомляюче довгій йизди пралисами, вь 
простору долину, доглянули туть и тамь хатини. Зпершу по- 



»*^: 



— 168 — 



.1» . 



* ■ , 



розкьідани по горах-ь, потимь де дали — ньізше, а врешти и при 
сил^ській дорози, що злучилася звидкьісь зь зализньїцею и не 
розлучалася вже зь нею бильше. Хатьі бульї маленьки, віфьіти 
дошками, а часомь каминнемь приложени, а деяки самими 
кгонтами. 

При якимсь шинку, що виринувь при дорози, задержавь 
машинисть поиздь. 

Винь мавь забрати якихсь чужинцивь и робитникиві», що 
дожидали його туть. Повиходили люде зь тихь хатинь. 

Гуцулами звали себе. 

Велики и сильни, зь слав'янськими рисами, вь мальовни- 
чій одежи — такь сидили и лежали вони туть. Ось одна молода 
жинка зь трохи зжитимь, але гарнимь мало не дьітячимг 
лицемь, одягнена барвно и пишно. Вона курила люльку и ди- 
вилась байдужно впередь себе, не дбаючи про те, що цила 
громада чужихь людей неначе пожирала іи очима. їй товариши, 
прегарни мужчини, струнки мовь смереки и елястични, сидили 
вь хати туть и тамь вь найвигиднійшихь позахь на свити. И 
ихь убраннє було не менше оригинальне. Червони ногавици, до 
того била вишивана сорочка и багато вишивани киптарики. 
Широки барвни шкиряни пояси, окрашени наперстками и вся- 
кими блискучими дрибницями. Мали чорни капелюхи *), приб- 
рани вь навини пера, доповняли убраннє. 

Се було свято, то жь вони зибрались туть на гулянку. 
Двов грало на скрипкахь коломийку. Инший зновь лежавь на 
лави, простягшись на цилу свою довжину, и глядивь поглядомг 
повнимь невиразнихь мрій кризь одчинени викна кудись у 
простирь. Не дбавь, що його цикаво розглядають. Вси не дбали 
про те, немовь ти дити. Сами не показували зацикавлення ани 
до подорожнихь чужинцивь, що з'являлися ледви разь на ригь 
вь ихь околици, а ни до иншихь проявь. Пидь чась, коли 
поиздь кождимь своимь прийиздомь зворушавь всихь сусиднихь 
жителивь, вони ледви звертали голову вь той бикь. Се 
було для ихь з'явище таке чуже и таке имь далеке, вони мали 
зь тимь такь мало спильного, неначе бь були зь иншого свиту 



*) Брьіли се тамі такь звуться. Ред. 



— 169 — 

и мальї зо всимь тьімь такь мало що робити, якь зь хмарами 
на небесахь! 

Бильше иохожи були вже на тихь, що сковани вь зализни 
пута йихали тепері) вь низини. Такь незаймано виростали и 
вони, такь гармонійно, питомо вь своій краси и вь своихь зви- 
чаяхь. На гордихь вершинахь, вь самотнихь кутахь вели своє 
житте безь панивь и безь наймитивь. Неосвичени таки, що 
ажь диво и жаль бере и для всеи величи цивилизаціи непри- 
ступни, стричали вони іи здобутки зь дитячимь усмихомь на 
устахь. 

Таки були ти дити лисивь, що за ніяку цину не хотили 
прикладати рукь до звалювання велетнивь зь ихь високости! 

— Що ви за вира? — питали вони неймовирно тихь, що при- 
були порахувати користь битви. 

И кажучи се, зморщували гризно чола, стискали вь рукахь 
топирци. 

На зброй розумилися вони. 

Коли уперше побачили поиздь, то перехрестилися и сплю- 
нули видь себе. Вь тимь була мабуть нечиста сила, и вони не 
хотили жадного дила мати зь тими, що керували тимь усимь. 
Вони и держалися здалека видь усіеи тіви справи, и межи чис- 
ленними наймитами, що брали вь битви участь, не знаходився 
ни одинь гуцуль. 

— Рубайте сами, що Богь сотворивь, а нась лишить вь су- 
покою! — видповивь одинь зь зненавистю на покликь помагати 
рубати дерева. 

И ихь оставлено вь супокою; ихь свить бувь лись и гори, 
и тилько туть дозривали вони вповий! Неначе прегарни червони 
квитки миготили вь своихь гарнихь мальовничихь убранняхь 
межи зеленню деревь, або пролитали на швидкихь густогривихь 
коняхь, якихь викохувати такь любили. 

Лисами розходилася луна ихь сумовитихь писень. 

Се були тій до отихь по дибни люде!.. 

Коли поиздь зновь рушивь и де дали швидче зь мисця 
бигь, бачили ти, що були вь остатнимь вози, черезь повидчи- 
нювани викна и двери шинку, якь туть у великимь коли гуляли 
хсинки и чоловики вь дикимь запали. Незабутний видь, пере- 
летний мовь блискавиця, а и такий палкий! 

11 



— 170 — 

Проста мельодія двохь скрьіпокь ввела ихь у такьій за- 
паль. Зь непогамованою, розбуялою охотою гуляльї вони. Их-ь 
одежа и хустки ажь повивали вь кружанню, а вони коли не 
коли ухкали зь розбурханои, мало не дикои, веселости. Здава- 
лося, неначе бь зь танцемь мало покинути ихь все щастб, и 
вони хотили насититися нимь на циле життв... 

Передь хатою стояли инши гуртами, або лежали, курячьі 
зь короткихь люльокь, простягшися при своихь осидланихь 
коняхь. Здавалось, що хата зь цилою пишнотою барвь и ба- 
гатствомь життя пролитае по при поиздь! Одна гарна жинка — 
вдовиця якась — поскакала на молодимь пивдикимь кони до 
иншихь. За нею мчався такь саме шалено рій молодихь хлоп- 
цивь. Вона не дала наздогнатися. Звернувши голову ажь черезь 
плечи за ними, оставляючи зь простягненими руками коневи 
свободу вь поводахь, реготалася голоснимь безжурнимь сми- 
хомь! Ще не почували жадного тремтиння при приходи и видходи 
того страховища, що неприязно сичить, що приносить своєю 
появою свитло, але и несказане горе! Ще не мали жадного про- 
чуття про ту глибоку роскладаючу тугу зь хворимь усмихомь 
на устахь, яку викликує тилько освита и культура! Вони жили 
зь дня на день, не дбаючи про будучнисть и іи безнадійнисть; 
ихь бажання були прости и прозори, а умова ихь щастя — сяєво 
сонця и сине небо... 

Вь низини кипило голосне житте. 

Тамь гомонила велика парова трачка (пильня). 

Цегляно-червони димари величезни знималися зь земли н 
викидали чорни хмари диму пидь небосхиль пидчась, коли вь 
самимь будинку панувавь такий гукь и свисть и гудинне, що вен 
инши згуки глушилися цилковито. 

Округь фабрики на склади лежали тисячи дощокь, поскла- 
данихь високо вгору, приготованихь до транспорту и зложе- 
нихь наохресть, вузькихь и широкихь. Безличь непотятихь 
деревь дожидало ще своєи смерти. Туть лежали велетня, вь 
обіймищи мало не килькохь метривь, — справдешня чудеса ста- 
рости и краси, и струньки молоденьки ялинки. Майже безь пе- 
рестанку закочувано свижи дерева до фабрики, щобь ихь — уже 
по недовгимь часи, порозтинани на тонки дошки — висувати 
зновь на двирь. Поиздь привозивь що-разь нови жертви, а ни- 



— 171 — 

коли не спочиваючий Молохь перероблявь ихь у дивно корот- 
кимь часи. 

И симь разомь зновь. 

Льокомотиву видипнято видь возивь, и ти покотилися сами 
зь своими невильниками трохи напередь на мисце складу. Туть 
росковано дерева зь ихь зализних-ь путь и поскидано. 

Якь кочено ихь поузь вхидь до фабрики, донеслась до ихь 
розмова майстра до якихсь гостей: 

— Пралиси закупила фирма О — ба видь религійного фонду. Пи- 
ляємо вже симь рокивь и маємо ще три роки передь собою. 
Що-дня пиляємо симсоть деревь. 

Симсоть деревь що-дня! 

Якь же немилосердно виразно дзвенило се! 

Симсоть товаришивь ихь нищено що-дня, а кожному зь 
ихь треба було десяткивь лить, ба — сотень лить, щобь викоха- 
тися такими великими! А туть лежали ще гори деревь, ще 
тисячи и тисячи лежали тамь, дома, ще и на вершинахь гирь, 
звидки ришено котити ихь уже на самимь остатку; а зновь 
сила ихь лежало здержанихь на костахь у пиднижжя гирь, а 
що-дня тричи привозила зализниця жертви сюди! Для того ква- 
пилися такь зь нищеннємь ихь, такь дорожили кожною годин- 
кою вь дни!.. 

Роспаленимь зализомь наштемповано новихь, а тоди зо- 
ставлено ихь, щобь розглянулись округь себе... 

Ново прикочени дерева мали сунутись пидь пили. Одни 
пишльї пидь пили десятиножеви, други пидь п'ятнадцять, а зновь 
инши, столитни, пидь двадцятиножеви. Зь сикомь, роздираючимь 
уха, якимь спершу дерева заголомшено, поки ихь убито, пир- 
нульї пили вь ихь тило. Гострокинчастими зубами проризували 
зь блискавичною скористю прегарни дерева, а тирса, немовь кровь, 
вибухала зь нихь, обсипувала ихь и покривала коло нихь по- 
мисть. 

Коли ножи метнулись кризь нихь вь останнє, то по фа- 
брьіци пролинувь гострий проймаючий сикь, и колишни горди 
велетни роспалися вь тонки, били дошки и перестали истну- 
вати навики. 

Робитники зь величезними тачками з'явилися поквапно и 
видходили. 



— 172 — 

Вони змитальї тирсу, насипану на земля, вивозили іи и ви- 
сипали вь пащи печей вь приземним'ь забудуванню. Безь пе- 
рерви, зь дня на день робили вони се. Други зновь витягали 
дошки, що роспадалися зь пидь пиль, и кидали ихь на склгцгь, 
де вони, падаючи, вививалися вь-останне, мовь спружисти ста- 
леви листки. Зновь инши пидпихали струнки ялинки пидь дзьі- 
чачи пили, ростинаючи дерево вь вузьки лати, а ще инши ку- 
вали й гострили пили та розсивали коло себе червоно-блн- 
скучи искри... 

И довкола фабрики вешталося багато людей. Одни вино- 
сили дошки зь середини, лруги видбиральї та подавали нхі» 
дали, трети складали ихь однихь поверхь другихь, значили, 
роздилювали на вузьки и широки, або якь тамь уже треба було. 
Всюди панувавь рухь, гамирь, крики, невпинний прихидь и 
видхидь; гарячкова, зь математичною акуратнистю порахована 
діяльнисть, викликувана страшно-дзичачимь колосомь, маши- 
ною, видь котрои била майже нестерпуча спека. 

Здавалось, що нечутно обертались величезни чорни колеса, 
обведени шкиряними пасами, однакь воздухь бувь сповнений 
ихь гукомь ажь пидь лиси. 

Тильки вночи панувала туть смертельна тиша. Неначе 
вартовникь, стоявь туть чорний коминь и глядивь похмуро на 
цилий таборь. 

Туть лежала безличь голихь деревь, освитленихь лагид- 
нимь свитломь мисячнимь, мовь мерци. Пасма дощокь, поскла- 
данихь до гордои висоти, миготили сриблисто, а оглядани 
збоку, здавались самими линіями. 

Дерева всюди; де спинився поглядь — лежали дерева, дош- 
ки, триски; а межи всимь тимь вештались нечутно величезни 
собаки, мовь мари, кидаючи биля себе велику незграбну тинь и 
нишпорючи всюди. Видь часу, якь хтось пидпаливь фабрику н 
вона стояла вь страшній поломини, вибрано ихь, тихь псивь, за 
стороживь. 

Але нихто не вкрадався, нихто й не турбувавь спокою 
тихь, що полягли. 

Пивголосне шуминнв гирськои рики, що вилискувалася 
недалеко з-пидь темряви лиса, проносилось м'яко и вникливо 
всюди, а самь лись навкруги долини бувь недоступнимь му- 
ромь, що з-по-за його мигь хиба мисяць виринути. 



— 173 — 

А винь з'являвся що-ночь[ надь тьімь муром-ь. 

Блидьій и тьіхьій и нерухомий, мовь бьі бувь цилком-ь уто- 
млений з-ь смутку, и мовь би йому лекшало, коли роспускавь 
свои промини вь синяво-прозорій темряви ночи, або купавь ихь 
туть и тамь у темній глибини води... 

Сумне шуминнє рики настроювало його такь жалибно, а 
була не сила здавити його. 

«Куди, куди, куди?" — шумили хвили невтомно що-ночи и 
лизали жалибно беригь, и плескались пидлесливо вь чутнихь 
згукахь обь велике каминне, що де-не-де визирало непорушно 
зь води. 

Але вони не мали жаднои видповиди. 

Вь табори було тихо. 

Дерева лежали безь душь, а дошки простягнени... 

Але винь бачивь видповидь. Куди повертавь своє лагидне 
лице, читавь іи. На дошкахь и деревахь, призначенихь до тран- 
спорту, стояли чорними литерами виписани слова: ,До Батумь", 
.До Батумь", „До Батумь"... 

а 
• ••••••••••••••••••••••••••• 

Лито. 

Роспалене проминне сонця пекло, а воздухь бувь душний. 

Окреми хмари, що погубилися на синимь небосхили, були 
темнои барви. Часомь пиднимався легкий витерь и ростягавь 
хмари вширшь и вздовжь и вь лиховистни тини. Здавалося, що 
винь силує ихь летити звидси и що потуга сонця занапастить 
ихь, однакь якь разь опивдни спинялись вони сиво-чорни надь 
горами... 

Було по битви. 

Навкруги панувала бездушна тиша. 

Якь далеко око сягало, стричало найбильше спустошенне, 
а видражаюча нагота вершинь будила жаль у серцю. 

Биляви, спорохнявили пияки стирчали густо одни коло 
одньїхь, неначе кистяки зь пожовклои трави. Нездатни дерева 
лежали покаличени навкруги, а зь кори обдерти дерева, що по- 
казалися нездоровими, порохнявили вже незаймани. Велики 
випалени мисця на земли нагадували рани пожежи и свидчили 
про побиду полум'я, що блищало туть такь часто вночи и 
жерло жадибно все, що кругь його було. Стоси сосновои 
корьі лежали темно-брунатними шматами и сувоями, на-пивь 



— 174 — 

перегнили, и важко лежали купи трисокі» на трави. Стари, гро- 
мами пошкоджени смереки, покинути незайманими, стояли сумно, 
простягаючи на-пив'ь висохли рамена видь себе далеко, мові 
безпомични диди, силкуючись надармо здержати витерь у своимь 
гилли. Иноди линуло повитремь жалисне, сумне скрипиннє. 
Воно йшло видь здоровихі», одиноко полишенихь ялиць, що 
молодечо струнки и незвичайно буйного зросту. сто$іли без-ь 
виття и мали лише на самимь вершку корони. Ти ихь верхи 
гнулися теперь луковато до земли, мовь би вь их-ь густій зе- 
лени висила величезна вага и тягла додолу. Виддани витрови, 
позбавлени охорони и всякои иншои опори, колихалися вени 
жалибно и скрипили... 

Молоди соснови деревця, колись мало не ясно-зеленои 
и блискучои барви, були поламани и навики пошкоджени. Папо- 
роть спустила своє зубчасте, теперь порване, листе, и позбавлена 
тини в'яла та конала помалу на соняшній специ. 

Високий мохь, вирваний и пошматований та кориннемг 
вивернений до сонця, висохь, а тою самою смертю гинула и 
потоптана трава. Усяки лисови кущи, малина, яловець и иншя 
сильни та видпорни рослини и квитки, що буяли колись ві> 
повній роскоши, прилягли теперь до земли и були мало не зг 
кориннемь повитягани. Поверхь всього того котили и волокли 
тисячами и тисячами велетниві»! 

Туті> и тамь до земли придавлена крушина, не позбавлена 
своеи сили цилковито — вродила безличі» червонихі» ягид-ь, а тя 
сияли здалека з-ь матово-зеленого тла, немовь калюжи крови... 

Несмиливо протикавь мижь каминнем-ь в-ь долини колишній 
розпустний потикь. Купи обтятого гилля, кори и трисокь при- 
глушували його веселе дзюрчаннв на довгий неозначений чась. 
Орли и яструби покинули свои гнизда и наверталися ридко 
сюди. Ледви що пролитали разь або двичи на рикь весняною 
порою сею своєю, колись гордою, батькивщиною. 

И зозуля перестала туть кувати. 

Дожидаючи даремно луни свого поклику, що гналась дав- 
нійше вь поважнихь мовчазнихь лисахь, мовь навперейми зь по- 
кликомь, мовчала вона теперь завзято и неначе забувала туть 
свій звичай кувати... 

Спустошени, запустили, пограбовани зь усеи риднои краси 
и колишнього багацтва — гори остались немовь на посмиховише 



— 175 — 

и не могли спьіньїтьі» щобь пекуче сяєво сонця не випалювало 
немилосердно сей фльори, що зосталася, що вимагала для свого 
истнування найглибшого холодку. Полишени, ледви по надь 
землю виросли ялинки и сосонки, випадкомь не пошкоджени, 
стояли смутни и похили. Буря и соняшна спека переходили на 
видмину понадь ихь молодесенькими коронами, що не були ще 
надовго такь насталени, щобь зносити вси змини и удари часу. 

Столитни оберигали ихь доси своими широкими раменами 
видь усього, — але теперь? А коли бь вони и опиралися всьому? 
Всій специ сонця, що випивала такь жадибно ихь молоди соки, 
всимь бурямь, що бажали зломити ихь корони, всьому холо- 
дови и всимь иншимь погрозамь — такь що жь тоди? Чи не 
простяглась би и за ними, коли бь стояли вь найгордійшій 
краси, роскошуючи вь пишноти, узнаючи надь собою сами не- 
беса — та жь убійча рука?! 

Вони зважилися вмерти. 

0. Нобьілянсьиа. 





нич'ь я не славі. Се вже иени вид-ь двохь литі> 
не траплялося... 

Ти ненавьісни люде обурюють мене, обурюють 
„ , що спатьі не можу!.. 

Перше я мигь внд-ь ньіхь все стерпитьі, навить напасти на 
мою честь, а сього стерпнтьі не можу! 

Сиджу вь альтани вь саду и пишу. 
По що я пишу? 

Стара привичка видизвалася в'ь мени, серце бильше зво- 
рушене, хочу бачьітьі на папери, якії я своє чутта означу, хочу 
знати, що воно €... 



Що воно 8? 

Справди, що мене такії зворушило?.. 

Ахі, та проклята охота розбирати всяке чуттв! И набгар- 
нійше!.. Оть передо мною у зильнику рожа, прегарна, пахуча 
рожа, — и тьі хочеші) знати, які. іи листки тримаються, звндки 
запах-ь йде; починавш'ь обривати листки, одинь по другимі, 
одинь по другим-ь, аж-ь дійдеш-ь до насади... 



— 177 — 

Рожа розирвана: зив'яли льісткьі розлетильїся по трави, 
вже ихь разомь не зложьішь, — нема ни рожи, ни запаху... 
Не хочу знатьі, що воно є! 



Соловій на черемшини за альтаною такь лящьіть, що мени 
ажі> вь голови дуднить... 

Цилкомь не розумію, чьімь сей крьікльївьій птахь людямь 
подобається?^ 

Зробили йому стари поети рекляму, и винь такі», якь ох- 
рьіпльїй спивакь, може ще за концерти збирати оплески... 

Тильки писати мени не дав... 

Сонце позолитило вже вершки деревь. Уже зійшло... 

А я не сплю и спати не хочу! Самь изь себе сміюся, що 
зи мною сталося. 

Цилу нич-ь я не спавь. 

По вечери мене напала нудьга. Недиля, люде бавляться, 
якь уміють, а я нуджуся. Господи, що за нудьга! 

Вийшовь я зь хати и стрив-ь іи. Мою сусидку. Верталася 
згь миського парку зи своєю донькою. 

— Прошу вась, пани, ходить зи мною, послухаємо циганськои 
музики. Дома такь скучно! 

— Не можу, пане докторе! Що сказали бь люде на се? 

Ахь, правда — люде! Вона вь жалбби, недавно чоловика по- 
ховала! 

Та хиба до розпуки по смерти чоловика вона повинна ще 
добровильно видмовляти соби всякои розривки?.. 



— Але ви пійдить, пане: ви потребуєте розривки. Ви такь 
никуди не ходите!.. 

И я пишовь. 

Справди, я вже видь килькохь лить никуди не ходжу. Ни 
вь кого не буваю, розривки не шукаю. 

Видхотилося вже мени. 



— 178 — 

Трьійцять п'ять рокивь — то ще не викЬу але такь уже я 
передь часомь постарився. Вь гимназіи вчився, на университети 
вчьівся, потимі»» кримь бюровои роботи на хлибь, напитавь соби 
ще добровильноИу захотивь суспильнимь діячемь бути, полити- 
кою займався, вь литерата бавився, — пишов^ рикь за рокомь, 
рнкі» за рокомі» — и мени вже трийцять п'ять лить... 

И дивне диво, — що бильше я живь мижь людьми, працю- 
вавь для нхь, то бильше душею виддалювався видь нихь: я не 
мигь ихь любити, тихь людей, що не знають гармоній вь життю. 
Тихь людей, що божеську душу волочать по земнимь болоти... 

И я переставь зь ними знатися, потонувь вь бюровій 
праци... полюбивь іи. 

Що жь би я почавь безь праци? 

У тій товпи многолюдній — на самоти! 

Сей соловій мигь би бувь вибрати соби инше мисце и ин- 
ший чась на гепсіег-уоиз зи свовю любкою« а не туть и теперь. 

Дражнить лише мене... 

Люде гадають, що Богь сотворивь соловія имь на потиху, 
аби имь виспивувавь; а винь такь висвистує не намь, тильки 
своій любци — самичци... 

Звичайна исторія: поети мижь птахами! 

А вь тимь, нехай соби спиває; жалко йому перешкоджати. 

Засивь соби у черемшини, чи мабуть вь сусиднихь кор- 
чахь синього бозу и спиває. Ахь, якь тьохкає!... Видко, спивакь 
не жовтодзюбий, а вже добре привчений... 

Сонце вже почерезь виноградь добувається мени до альтани. 

Вона ще мабуть спить, хочь звичайно такь раненько встає 
и на кладовище ходить, або туть у садокь — разомь зи своєю 
донькою. 

Та маленька дитина іи мени дуже подобається... 

Не можу зибрати своихь думокь до купи и до ладу писатьі; 
думки розлитаються, — видко непроспана ничь утомила мене... 
Хочь я ани трохи спати не хочу. 



— 179 — 

Такь любо теперь у садку! 

Я пишовь слухатьі циганськои музики. Сивь соби не да- 
леко видь неи и заслухався. 

Думки, думки, думки... 

Широки, як-ь угорська пуща, понури, якь карпатськи пра- 
лиси, сумовити, як-ь, якь... вона. Справди, лишь вона такт» пла- 
кала по смерти чоловика, як-ь ти цигани плачуть на скрипкахь.,. 

А потимь чардашь! Ноголомний чардашь... 

Я цилком-ь не розумію, якь по такій несказаній тузи мож- 
на попасти в-ь таку шалену радисть. Се для мене загадка. От- 
такь перевернути душу за одну хвилю!.. 

И ненавиджу я ти чардаши тому, що вони убивають сей 
широкий, понурий смутокт» степовий. Адже вь симь смутку 
стилько святого, стилько гармоній, хочь його викликують при- 
годи життьови! 

Такь якь и вь іи смутку. 






Надійшли знайоми. 

— Слихомь слихати, видомь видати, пань докторь на пиви! 
Що таке сталося?.. 

— Гратулювмо, гратулювмо! 

— До чого? 

— Вже ми вась бачили вь парку... Гарна соби вдовичка! И 
молоденька! Добрий смакь маєте... 

— Ей же! Нашь докторь бере молоди вдови вь опику? Поступь, 
поступі-! Хто би по нимь сподивався! Гратулювмо!.. 

— Кельнерь, пива! вина! 

— Що жь тамь, пане докторь? И буде що зь того? 
Я вставь и пишовь. 

А вони сміялися, такь сміялися! 






Ходивь я улицями зь годину. Спати не хотивь... не за- 
снувь би. 



— 180 — 

Коло одного дому прьі отворенимь викни стоявь зь чверть 
годьіньї — там-ь хтось прегарно гравь на фортеп'яни. 

Певно дивчьіна якась. 

Може и залюблена нещасливо, або так-ь туга на неи на- 
йшла... 

Цилкомь мене розжалобила своєю грою. Я хотивь би бути 
коло неи, аби іи потишити. 

До чого здалося такь сумувати? 

Люде спокійно сплять, други бавляться тамь на музици, а 
вона грав соби сумни думи... 

На тихій улици помувь я здалека чийсь хидь и видійшов-ь 
видь викна. 

Така тиха, мисячна, мелянхолійна ничь... 

В-ь миськимь парку в таке затишне, любе мисце, що льішь 
я його знаю. 

Нагадавь я соби його и пишовь туди. 

Вь парку тихо, нема никого. 

Ахі), правда, соловій кричавь! Але все жі» було тихо. 

Мени було так-ь сумно на души! 

.Поступь! посту пь! Нашь доктор-ь бере молоди вдови вь 
опику!" 

Ни! справди, — ти люде варвари! 

За що вони глузують соби зь мене? 

Три роки вже мешкаю вь тій самій каменици, що й вона. 
Наши двери вь сусидстви. Але я зь ними не живь. Якь и вза- 
гали ни зь кимь не живь, ни вь кого не бувавь. Іи чоловикая 
знавь зь уряду — то бувь молодий суддя. Видний чоловикь. 

Тильки ихь малу доньку я знавь добре. Бавився не разь 
изь нею. Ми були соби навить дуже велики приятели. Вона 
приходила до мене вь гости. 

Сиджу дома, чую: хтось ледви чутно, несмило стукає вь 
двери. А! се моя малесенька сусидка! До клямки ще не може до- 
сягнути, я самь мушу ій одчинити двери. Вона увиходить и 
хоче поклонитися мени, але боиться, що не вдержиться на но- 
гахь, отже опирається рукою обь стину або обь шахву и такь 
кланяється. А я іи на руки и несу на софу. 



— 181 — 

— Прошу мени показати образкьі! 

Добре, я показую ій образки зь илюстрованьїхь часопьісивь. 
Дьітьіна тишьіться. 

А потимь витягаю помадки и чеколядки, що мавіз для неи 
готови, даю ій и кажу казку. Потимь вона мени казку каже» 
маленьку, дитячу казку... 

Часомь зь годину сидила вь мене, и мати не противилася 
тому. 

Неразь и усмихалася за се до мене: видь дитини, мабуть^ 
дизнавалася про все. Усмихалася, якь би хотила дякувати мени. 
Але я зь нею майже николи не говоривь! ,Добри день! Добри 
вечирь!" — и вже. 

И такь три роки... 



* 

А потимь винь несподивано до тиждня померь. 

Я бувь при хоримь — вона мене просила. По ликаряхь самь 
бигавь, бо не було кого иншого. Близшои родини не мали; вона 
була сирота, а винь — мужицький синь, уже такожь безь ро- 
ди чивь. 

И при його смерти я бувь. Тримавь іи у своихь рукахь^ 
якь плакала вь розпуци и зимлила; успокоювавь дитину, якь та 
соби страшенно розплакалася, побачивши невидану подію. 

И похорономь я порядкувавь; провивь покійника на кладо- 
вище, сказавь удови, що якь чого буде потребувати, то нехай 
мени перекаже — и попрощався... 

Два дни переслидувавь мене іи плачь вь сусиднимь меш- 
канню, а третього дня прийшла вона до мене зь донечкою по- 
дякувати мени. 

Подякувати мени за те, що я постарався вь порядку ви- 
правити іи чоловика до гробу... 

Було за що дякувати! 



Говорила спершу спокійно, а потимь розплакалася. Донечка 
соби такожь. 



— 182 — 

Вь моїй хати я не чувь никольї плачу... 

И кольї я такь дивився на ту нещасливу вдову в-ь чорній 
одежи и на ту дитинку, що іи биле волоссе такь видбивало виді 
чорнон сукеночки, мени не стало сливь и я мовчавь. 

Проклятий жаль! Я не люблю плакати! Я не вмію плакати! 
А завидую не разь тимь» що плачуть... 

Безь опики ти сиротята! 

А я соби вигидно жию и никимь не журюся! 

Хотивь би, Боже, якь не разь хотивь би, — а нема кьімь 
опикуватися! Однимь не вирю, другихь маю за дармондивь, 
у третихь не находжу серця. 

— Пани! Якь би ви не прогнивалися и приняли мою помичь, 
то я радо помигь би вамь. Добре? Приймете? Приймить, прий- 
митьі Я заспокоюю не вашу потребу, лише свою... 

Вона зновь заплакала. Чи не образивь я іи? 

Дитину я взявь на колина и втихомиривь цукерками. 06- 
разки нови показавь — дитина затихла. 

И мати заспокоилася. Взяла видь мене дитину и згорнула 
ій волоссе зь чола. 

А мени все снується по голови, якь туть иодати ій помичь, 
аби не вважала іи милостинею. Зновь образиться, не скаже, що 
не потребує, а не прийме. 

Просивь я іи, аби мене приняла на харчь. Мени й такі 
уже по реставраціяхь йида не смакує. Вона згодилася. Ликареви 
заплативь, за похоронь, деяки рахунки полагодивь, дитини щось 
тамь справивь у подарунку. . 

Противилася тому, але бидаки мусять годитися зи своєю 
бидою... 

И бильше ничого-^бильше ничого! 

Я радь, що маю кимсь опикуватися, кимсь близшимь, а 
не такою невловимою истотою, якь народь. Я народа не покьіну, 
але винь мени серця не заспокоює! 

Я ничого видь никого не хочу! Я самолюбЬу моє серце по- 
требує кимсь журитися, я радь такій журби! Сій журби мени не 
доставало!... 

А вони, ти варвари, гратулюють мени глумливо! 
Идіоти! 



ГГ 



— 183 — 

Такь мене росердильї, що вже й пивничь минула, а мене 
сонь не брався. 

Зь парку пишовь я у каварню. Прочьітавь цилу купу ча- 
сопьісив'ь и не мигт» забути тихь глумливихь слизь. 

А зь каварни вь гшьтану. 

„Гратулюємс"!... А вже жь, можна мени гратулювати, бо 
теперь не такь часто скучаю, якь перше. А коли мени скучно, 
йду до сусидки и пробалакуємо вильний чась. На проходи вь 
парку були зо два рази, випадкомь стрилися... 

Вчу їй до испиту на почтову експедиторку. 

Вже теперь такь часто не плаче, а то й усмихаеться часомь. 

Сей іи усмихь замислений! 

Якь проминь сонця зпоза хмарь... 

«І ♦ 

Не можу до ладу писати: вь голови шумить. Непроспана 
ничь... 

А! оть и вона! Якь звичайно рання пташка! 

Йде просто вь альтану! 

Ще готова думати, що я туть на неп жду такь рано... 

Овь, немиле становище! 

Ну! — годи! 

— Добрий день вамь, пани! 

— Добрий день! А ви що пишете такь ранесенько? .... 



0. Мановей. 




1 



Д;ккі. 



/и^.ени здається: я не жьівь, 

А тилькьі все збирався жьіти, 
Чогось шукавь, за чьімсь тужьівь, 
Бажавь комусь весь викь служьітьі, ] 
Ажь ось и молодисть минула, — 
Не жьівшьі, втомлена заснула. 

И прийде день, якь та слоті, 
Я довгу панахиду правлю: 
Прощайте, молоди лита, 
Не гуджу я вась и не славлю, 
Зь могили вже вась не добуду... 
Уже я молодимь не буду... 

И вь тимь жалю мовь бачу я: 
Не мертва молодисть, лишь сонна, 
Не вь пору ще журба моя. 
Не вь пору писня похоронка: 
Ще поживемь! давайте жити. 
Шукати знову и тужити. 



0. Мановей. 



Чернивци. 
ЗО/ІУ 1900. 



,^^^ 

І^ 



і 



Л:іі- <! 









1 



ЇС( 



.ольї помремь и заростемь квитками, — 
У спомьінахь ще ожьівемь не разь, 
Ажь покьі поручь 31» нашьімьі кисткамьі 
Заснуть уси, що пам'ятали нась. 

И буде се вже наша смерть остання: 
Нашь порохь витерь свитомь розжене, 
Прийди весна, прийди пора кохання, 
А нась нихто тоди не спом'яне. 

Ни, вийде разь колись дивча самотнє, 
О пивдни яснимії вь тихий сонний лись, 
Видразу серце защемить скорботне 
И ясний свить померкне ій видь слизь. 

Се нась вона побачить и почує, 
Мовь сонь и казку изь старихь часивь; 
Закрив очи й тяжко засумує. 
Заслухавшись у тихий шумь лисивь... 



0. Мановей^ 



Львиві>. 
27. XII. 1898. 




12 







Ібіерті Врюеі, король шошнськиї. 



(Шотлансьха легенда). 



Заспив'ь. 






І^погадаймо давнюю давнину, 

Спогадаймо повисть незабутню 
Про далеку вильную крапну. 
Про стару Шотландію*) славутню. 

Давня повисть! и на байку схожа, — 
Є вь ній певни справи, єсть и мрій; 
Але жь правда, наче зирка гожа. 
Сипле скризь проминня золотій. 

Правда намь свититиме кризь хмари, 
Ми жь далеко думкою полинемь, 
Ми поглянемь на військови чвари, 
Вь давній слави спогадомь поринемо. 



І. 



Вже буде лить п'ятьсоть тому; 
На край шотланський вильний 



*) Шотландія — Шкоція. Назва Шкоція всть правійшою, але для гар- 
моничности вирша мьі ужьівавмо Шотландія. 



гт^ 



— 187 — 

Війною йшов-ь король Єдвард'ь, 
Англійський владарь сьільньїй. 

Зибравь вин-ь льіцариві» своих-ь, 
Все горде пьішне панство, 

Щобь то шотланськьій вильньїй людь 
Забрати у пидданство. 

По всій Шотлаидіи йде гукь 

Луною голосною: 
,До зброй, братте! ось йде 

Король Єдвардь війною! 

Гей, миле братте! чи у нась 

Яснон зброй мало? 
Хиба вь шотланській сторони 

Вже лицаривь не стало?" 

Лицарство йде, земля гуде; 

Зійшлись ворожи лави... 
Багато буде сього дня 

Кривавои забави! 

Брязчать мечи, блищать списи 

И шоломи ясній; 
Гукають люто вояки, 

Ржуть кони вороній. 

Воюють день, воюють два, 
На третій день, — ой горе! 

Шотланци крикнули: „Вида! 
Король Едвардь нась боре!" 

Англійське військо б'е-сиче, 

Англійська зброя сяє; 
Шотланська зброя опада, 

Лицарство знемагає. 

А тут-ь король Едвардь спинивсь, 
И сурмар забренила, 



І?^,-' 



А: 



і 









— 188 — 

Знялась надь військомь корогва, 
Та не барвиста — била. 

Вси стальї тьіхо, всякь свій спьісь 

Додолу похиляє. 
Гука герольдь: „Король Едвардь 

Шотланцивь призволяв 

Лихую зваду залишить, 

Спокій вернути краю, 
Прийти до згоди безь війни, 

По братньому звичаю. 

Такь каже нашь король: Хто зь вась 

Погодиться зи мною, 
Той и маєтками й людьми 

Владатиме вь спокою. 

Людь простий мав нам-ь платить 

Податки й десятини, 
А лицарь буде вильний пань 

Свови батькивщини. 

Всякі лицарь мав зь королемь 

Ходити у походи, — 
За те винь матиме соби 

И ласку й надгороди." 

Додолу впали корогви, — 

Весь гургь шотланський панський. 
Вразь крикнувь: ,,Згода! хай живе 

Єцвардь, король шотланський!^ 



І' 



Шотланське лицарство здалось; 

Але одинь зостався 
При зброй лицарь молодий, — 

Робертомь Брюсомь звався. 

Єдварду глянувь винь вь лице» 
Мовь кинувь блискавицю, 



* 






— 189 — 

Здійнявь и кьінувь ворогамі» 
Зализну рукавицю. 

Потимь остроги дав-ь коню,— 
Кинь вороненький звився, 

Помчавь у гори, мов-ь стрила, 
Вь мижгиррю темнимі> окрився. 



II. 



Поихавь Роберть по шотланській земли 

Здіймати народне повстанне, 
Гонцив-ь рогислав-ь винь по всій сторони 

Скликати селянь на зибранне. 

Коли на широкій долини мижь гирь 

Зибралась великая рада, 
Роберть тоди вийшовь до люду й сказавь: 

„Шотланци, вчинилася зрада! 

Нема в-ь нась лицарства, нема вт» нась паниві),- 

Вони вже англійськи пиддани; 
Та в ще вь краини шотланській народь. 

Не звикь винь носити кайдани! 

Повстаньмо жь тепера уси, якь одинь 

За дило братерскее спильне! 
Розкуймо на зброю плуги! Щ6 орать, — 

Коли наше поле не вильне?" 

Туть вси зашумили, мовь хвили морськи: 

„Ходимо, здобудемо воли, 
Або наши голови вильни, буйни 

Складемо на нашому поли!* 

И тамь на широкій долини мижь гирь 

Селяне вси таборомь стали, 
Палили багатте вони цилу ничь. 

Все ясную зброю кували. 



— 190 — 

На ранокь узбросне військо було; 

Кому жь не досталося зброй, 
Тому не забракло сокири, коси 

Та вь грудяхь одваги мицнои. 

Те військо не мало яснихь короговь, 
Ни панциривь срибнихь, коштовнихь; 

На простихь селянськихь щитах-ь не було 
Девизив-ь гучнихь красномовнихь. 

У цилого війська девизь бувь одинь: 

„За волю, за ридну краину!** 
Хочь сливь тихі» нихто на щити не носизь. 

Та вь серци носиві) до загину. 

И такь вони вийшли напроти панивь, 
Робергь ихь провадивь до бою; 

Ни одного лицаря, окримь його, 
Не мали шотланци зь собою. 

Шотланське лицарство усе перейшло 
Служити вь англійському війську, 

Пишло боронити мечемь и щитомь 
Корону и владу англійську. 

Вь нещасну годину шотланський народь 

Кувавь свою ясную зброю: 
У першому бон розбити були, 

Багато лягло головою. 

Удруге зійшлися — недоле тяжка! 

Зновь військо шотланське розбите. 
Ударили втрете — зновь поле кругомь 

Все трупомь шотланськимь укрите. 

Мицна була сила потужнихь панивь, 

И ватаги мудри знайшлися; 
Ни вь гори завести, ни вь кетра загнать 

Обачни пани не далися. 



— 191 — 

Шьіроки дольїньї, розлоги ланьї 
Шисть разь бульї кров'ю польїти; 

Шисть разь пролунавь по Шотландіи крьїкь: 
„Шотланци, шотланци розбити!" 

Ни зброй воньг, ни своихь короговь 

Єдварду до нигь не зложьільї, 
Та волю й крапну свою бороньїть — 

Не стало селянськои сьільї. 

Одни полягльїу а други розійшлись, — 

Пишли своє поле орати. 
Безь війська, безь слави зостався Роберть... 

Що жь має теперь винь почати? 

Чи має пити, якь шотланськи пани, 

Єдвардови зброю виддати, 
Зостатись отуть вь подоланній земли, 

Остатнього сорому ждати? 

Ни, краще не бачить того и не чуть, 

Якь гинути буде краина... 
» Прощай, моя ридна краино! прости 

Свого безталанного сина! 

Хотивь би я вильною бачить тебе, 

Але не судилося теє... 
Далеко теперь, на чужихь берегахь, 

Поляжу за дило святеє." 

Такь мовивь Роберть и подався винь геть 
На берегь убогий ирланський, 

Винь думаь по викь не вертатися зновь 
У край безталанний шотланський. 

Вь Ирландію мався прибуть корабель. 
Що лицаривь визь вь Палестину, 

На ньому од'ихати хтивь и Роберть 
У тую далеку чужину. 



^^♦ 



— 192 — 

Укупи зь одважнимь льіцарствомь бажавь 

Питьі у хрестовині» походи, 
Щобь дилу святому остатнинь життвнь 

И силою статьі вь пригоди. 



III. 



На безлюдному берези моря 

Одинока хатина стоить, 
Вь тій хатини рибальській убогій 

Збройний лицарь самотний сидить. 

То Робергь. Винь вь викно поглядав, 
Чи не мріють оти корабли, 

Що везуть хрестоносцивь одважнихь 
На війну до святои земли. 

Ни, не видко ничого на мори, 

Не биліють витрила ясни. 
Грав вильне широкев море, 

Гомонять його хвили гучни. 

Та Робертови сумно дивитись 
На те море веселе, буйне, — 

Якь згадав винь ридну краину, 
Затремтить його серце сумне. 

И Роберть, одь викна одступивши, 
Лигь на лаву и поглядь пидвивь 

На потрискану стелю: на стели 
Павутинне павукь соби пливь. 

И зничев'я Робергь задивився 

На роботу того павука; 
Лицарь бачивь, якь прялась помалу 

Тая нитка тендитна, тонка; 

Якь павукь на тій нитци спускався. 
Розколихувавсь потимь на ній, 



— 193 — 

Щобі іи до стиньї прьічепьітьі, 
Потимь невидь роскьінутьі свій. 

Що гойднеться, то ньітка й порветься, 

И додолу павукь упаде; 
Але заразь же злазьіть угору 

И нову соби нитку пряде. 

Такь шисть разь той павукь обривався 
И шисть разь винь на стелю злизавь; 

Але вь сьоме такьі утримався 

Й до стини свою нитку прип'явь. 

Туть Роберть раптомь скочивь на ноги, 
Ухопивь свою зброю до рукь, 

И гукнувь: „Та невже таки лицарь 
Менше мав снаги, нижь павукь?! ** 



IV. 

Ой, то жь не сокиль-винозирь 
Злетивь зь гори вь долину, 

То прилетивь юнакь Роберть 
У ридную крапну. 

Винь на коневи воронимь 

По краю пробигав, 
Вь остатній разь шотланський людь 

До бою винь скликає: 

,,До зброй вси! чи ще живе 

Мицна одвага ваша? 
За волю згинуть ми клялись, — 

А де жь присяга наша? 

„Хто воли ще не видцуравсь, — 

Нехай йде до бою! 
Хто нам'ята про славу й честь, — 

До зброй! хто за мною?" — 



— 194 — 

Не згась, не згась шотланський духь, 

Шотландія повстане! 
У сьомий разь, якь вь першьій разь 

Зибральїся селяне. 

Король Едвардь не сподивавсь 
ч Шотланського повстання: 
Його лицарство розійшлось 
Уже на спочивання. 

Зосталась тильки поки що 

Мала частина війська. 
Безпечна й смилива була 

Залога та англійська. 

Все розмовляють вояки, 

Яки зь війни достатки. 
Яки вь Шотландіи король 

Збиратиме податки. 

Середь англійськихь воякивь 

Сидять пани шотланськи; 
Теперь король имь зновь вернувь 

Права й маєтки панськи, 

То жь завтра кожень зь нихь пиде 

До риднои осели. — 
Чого жь сидять вони таки 

Смутни та невесели? 

Того, що дущу имь гризе 

И соромь и досада, 
Здається имь, що все кругомь 

Гукає: зрада! зрада! 

Англійськи жь лицари соби 
Писень гучнихь спивають, 

И такь бадьорно на списахь 
Ихь короговки мають. 



г 



— 195 — 

Селяне ТЬІХО ПИДІЙШЛЬІ 

До війська за горою, 
З'явились, наче з-пидь земли 
И вдарьільї до бою. 

Все зашумило, загуло, 

Мовь буря-хуртовьіна. 
Роберть лита на воронимь, 

Неначе громовьіна. 

Охь, лютий бій, останній бій, — 
Щасливь, хто переможе!.. 

Англійци в-ь розпачи кричать: 
„Рятуй нась, милий Боже!" 

До нихь зь гряници поспиша 

Видь короля пидмога, 
їй стрича шотланський крикь: 

„Ни, наша перемога!" 

Пидмога сильна надійшла, 

Але шкода, вже пизно! 
Женуть шотланци ворогив'ь, 
Гукають вь слидь имь гризно: 

цНе доведеться бильше вамь 

Ламать чужои воли! 
Коли житте вамь дороге, 

Кладите зброю доли!^ 

Шотланське військо зайняло 
Англійцивь пидь горою; 

Нема рятунку имь, нема, — 
Складають доли зброю. 

Тоди зь громади виступа 

Роберть и промовляє: 
,Отакь теперь шотланський людь 

Англійцямь об'являє: 



— 196 — 

Нашь край виді» давиа вильни мь бувЬр 

Такьімь повик-ь винь буде. 
Вьі бачили, якь правь своихь 

Боронять наши люде. 

Збира хай вь Англіи Едвардь 

Податки й десятини, 
А ВСЯКІ» шотланець вильний пань 

Своеи батькивщини. 

Селянамь нашимь байдужб 

Про ласку й надгороди, 
Вони не пидуть зі» королемь 

За лицарствомь вь походи. 

Тепера вашу зброю всю 

Вь застави я лишаю, 
А вась додому видпущу 

По братньому звичаю. 

Идить, Едвардови скажить, 

Якь чули: по сій мови 
Коли не згодиться на мир-ь, — 

Ми зновь у бій готови." 

Англійци мовчки одійшли 

Безь короговь, безь зброй, 
Безь радощиві» пишли вони 

Геть до земли риднои. 

И як-ь вь долину вже зійшли, 

Оглянулись на гору, — 
Роберта вглядили вони 

Середь сильського збору. 

Укрита людомь тамі> була 

Уся гора зелена, 
А вище всихь стоявь — Робергь, 

У нигт» його знамена; 



— 197 — 

Лежала й зброя вся ота, 

Що на війни забргльї; 
Шотланська зброя й корогвьі 

Навколо нього сяльї. 

Роберть неначе ричь держава, 

Змагався, боронився, 
Знявсь потимь ясньїй свій шоломь 

И людови вклонився. 

Англійци чули, якь гукнувь 
Увесь той гурть селянський: 

„Хвала и честь! нехай живе 
Роберть, король шотланський!" 



V. 



Такь Роберть за снагу та одвагу 
Королемь у Шотландіи ставь, 

Вь Единбургу, преславному мисти 
Привселюдно корону прийнявь. 

Урочиста одправа скинчилась, 

Вийшовь зь церкви король на майдань. 
Людь гукає: „Робертови слава! 

Хай живе винь до вику, нашь пань!" 

Коли се стихло раптомь гуканне, 
И весь людь мовь чекав чого. 

Зь юрби виступивь гурть невеликий, — 
То обрани видь люду всього. 

Зь нихь одинь на передь виступає, 
Короля винь поклономь вита; 

Поглядає навколо по людяхь 
И такую промову чита: 

„Зь ласки Бога й народа обраний, 
Нашь королю! витаемь тебе! 



— 198 — 

Мьі пидданьїмьі владьі твоеи 
Признаємо охоче себе. 

Тьі ведьі своимь розумомь ясньїмь 
Добрий ладь у ридній сторони; 

Обицяемось ми тоби вирне 

Помагати вь миру й на війни. 

Та коли ти забудеш-ь про справу 

Чести й воли народу свого, 
Схочешь инши багатчии земли 

Прилучити до панства твого, — 

Ми не пидемь тоди за тобою, 

Щобь чужого добра здобувать: 
Намь не тисно у ридній крапни, 

Намь не треба вь чужу мандрувать. 

Коли ти середь панськихь роскошивь 
Продаватимешь людь свій панамь, 

Ми сами боронити потрапимь 
Ти права, що належаться намь. 

А коли ти англійській корони 

Виддаси короливство своє, — 
Знай, що вь тую ганебну годину 

Пропаде й пануванне твоє. 

Ми тебе на державу винчали. 

Ми тебе й розвинчаємь сами, 
И коли проти нась ти повстанешь, — 

Проти тебе повстанемо ми. 

Дай намь Боже радити до вику, 

Що обрали тебе вь короли, 
Хай цвите при тоби та пишає 

Бильна воля вь шотланській земли!** 

— „Дай то Боже! — Роберть имь видмовивь,- 
Буду знати, на щ6 я йду. 



— 199 — 

Дай намь Боже до вику прожьітьі 
В-ь щирій згоди, у добримь ладу!" 



VI. 



Щьіра згода, добрий ладь зостався, 
Не зламавь Роберть свойого слова. 

Не пропала, не пишла по витру 
Та громадська чесная умова. 

Дивувались на шотланську волю 

И сторонній чужій люде, 
Вси казали: «Поки свита сонця, — 

У ярми шотланський людь не буде!" 

Не пригась и не пропавь николи 

Вильний духь вь шотланському народи,- 

Стала вильна сторона шотланська 

Навить давнимь ворогамь вь пригоди. 

Якь пизнишь* англійци и шотланци 
Поєднались вь спильную державу. 

То англійци вчились у шотланцивь, 
Якь любити волю, честь и славу. 

И за те хвала Робергу Брюсу: 

Винь борцемь за ридний край з'явився, 
Такь! одваги и завзяття вь праци 

Винь вь малого павука навчився. 

Винь здобувь соби велику славу, 
И не вмре та слава, не поляже, 

Вь писни, вь слови буде вично жити 
И про себе свитови роскаже. 



Леся Украинка. 






Божий свить, оповитий красою, 
Задримавь у легенькому сни; 
Степь кругомь засриблився росою, 
Зь рички ллються весели писни. 

Стиха рухь пробижить по долини, 
Пробижить — та й ничого нема; 
Тильки бродять засмучени тини, — 
То недоля блукає сама. 

Тильки чуть, якь на вильним-ь простори. 
Не знаходючи мисця соби, 
Людський духь побивається вь гори. 
Людське серце ридає вь журби. 

П, Грабовсьньїй. 






ч 




іалі люйб-иале й горі. 



Оповиданнв. 



автра — „ роспу скь ** . 

Хто вчився по школахь та мучився впродовжь 
цилого ряду найкращих'Ь на вику лить тими важкими 
муками, зь якими здобувається у нась шкильна наука (а 
хто зь освиченихь людей за нашихь часивь тихь мукь не зазнавь?), 
той добре тямить, щ6 значить се магичне слово. Роспускь . зна- 
чить — не сидити бильше вь остогидлому класи, вь тисноти та 
духоти, тоди, коли за викнами, на двори, такь гарно й тепло; 
коли весняне сонце ясно свитить и своимь проминнемь живу- 
щимь голубить усе на свити, — усе, опричь нещаснихь школя- 
ривь, що, мовь давни бранци-невольники на кгалерахь турецькихь, 
до одного мисця прикути. Роспускь значить — робити все по 
своій воли та охоти, не питаючись и не страхаючись отихь чу- 
жихь, здебильшого несимпатичнихь людей, що звуться вчите- 
лями и — невидомо, зь якои причини — мають надь вами право 
чинить усе, що сами схочуть. Роспускь значить — хочь на ко- 
роткий чась зазнати пильги вид?» усякого гнобительства, зну- 
щання та занедбання найпершихь потребь дитячои натури; хочь 
трохи спочити видь мертвои шкильнои премудрости — такси 
далекои видь сихь маленькихь людей зь ихь тежь неве- 
личкими, але живими радощами й смуткомь. Роспускь зна- 
чить... и ще багато де-чого значить винь — принадного, якь 
пестощи матери; веселого, якь день на весни; вольного, якь 
сама воля... 



о 
,о 



1 



— 202 — 

Ото-жь завтра— роспускь на вельїкодни свята вь Горба- 
нивській духовній школи, чьі, якь іи зь давньїхь давень про- 
зивають — бурси. Довгий чась передь роспускомь у бурсакивь 
тильки й думки, тильки й мови, що про той щасливий день; 
тильки й живуть вони надією — дкждатись швидше сподиванои 
воли. Мало не по пальцяхь вираховують вони дни й години на- 
вить, що ЯКІ» навмисне, немові» на злисть имь, тягнуться такь по- 
воли, наче попримерзали десь на дорози, хочь на двори стонть 
вже рання сього року, весела та тепла весна. Де-хто зь бурсакивь 
ще заздалегидь поробивь соби таблички, де посписувано вси до 
роспуску дни й коло останнього величезни литери, штучно оздобле- 
ни всякими орнаментами та прикрасами, складають, наче випеча- 
тани, чаривне слово — .роспуск-ь". Що божого дня затирає пильно 
бидний бурсакь по одному дню на своій табличци, а инший, дуже 
вже нетерплячий та швидкий, затре змаху й килька напередь, — не 
зь чого иншого, якь зь бажання хочь симь досить невиннимь 
способомь прискорити найбильше свято школярське, — той .праз- 
никивь празникь" для сучаснихь мученикивь науки. И радіє 
несказанно бурсацьке серденько, забите й залякане тією страш- 
ною .наукою", коли смуга видь затертихь днивь стає за кож- 
нимь разомь усе довша та хвостомь своимь усе ближче пидхо- 
дить до оздобленого слова внизу таблички!... А тижднивь за 
два до роспуску бурсакамь починається новий клонить: роспускь 
саме тоди вийиздить изь Киива (тгікои принаймни про його 
бурсаки думки) и помалу, по-воли прямує до Горбанивь, частенько 
стаючи та попасаючи по дорози, — по-хазяйськи йиде, не поспи- 
шаючись. И оть передь бурсаками що-дня встає велике пи- 
таннє — „де сьогодни роспускь?" Середь довгихь безь краю зма- 
гань, що часомь и найближчихь прьіятеливь мало до сварки не 
доводять, кожень пригадує яки знає по дорози зь Киива до 
Горбанивь мисця, и якь вони що-дня стають усе ближчи, то ра- 
зомь зь тимь у бурсакивь и обличчя усе бильшь ясніють, и 
на серци велика полегкисть робиться. .Сьогодни роспускь у 
Билій-Церкви"... „Сьогодни вь Таращи"... „Сьогодни вь Жашко- 
ви"... и такь вигадують ажь поки роспускь не заночує вь перед- 
день самого себе вь Полянецькому, або у Війтивци, щобь завтра 
ранкомь прибути вь Горбани й весь свить собою закрасити... Бур- 
сакови й справди здається, що цилий свить заинтересований на 
тихь невеличкихь радощахь, що скрашують иноди його суворе. 



і 



г 




— 203 — 

непрьівитне жьіттв, бидне на дрибни втихьі й багате на гирки 
сльози, — тнмь то разомь зь ньімь нетерпляче дожьідае роспуску 
и цилий свить. 

Завтра — роспуск-ь; се вже певно доведено обома згаданими 
способами: довга смуга на табличци простяглася аж-ь до краю 
и вси вже погодилися й на тому твердо стали, що сьогодни 
роспуск-ь „попаске коней и пидночбвув" у Війтивци, за Грековимь 
лисомь. То виходить — се вже правда нестемнисенька, проти якои 
нема чого казати й самому найбильшому скептикови. 

Завтра — роспуск-ь, а вже й сьогодни всюди позначується 
його живущий для бурсака духь; виявляється винь и вь обста- 
нови, и вь людяхь, и навить вь повитри, — скризь. Оть напри- 
кладь „д-кдка", що вчить бурсакивь спивати, уволивь ихь волю 
й дззволивь проспивати вь класи гуртомь „Воскресенія день"; 
дали, де-хто зь „добрихь* учителивь не завдавь на завтра лек- 
цій, а де-яки зь «проклятихь'* нахвалялися наставити цилому 
класови „єдиниць**, не пустити на обидь, а то й „билета" вь 
день роспуску не дати... И щиро спочував бурсацька душа до- 
бримь учителямь и такь само щиро ненавидить вона тихь 
проклятихь... .А намь Пузань (призвище доброго вчителя, бо 
навить и имь безь призвища бути якось не випадає, — се жь єдине 
у бурсака безперечне право — надиляти усимь и всюди при- 
звища, се вже його сфера, безь якои йому, якь риби безь води, 
не прожити), а намь Пузань на роспускь ничого не завдавь, а 
весь чась книжку читавь, та цика-аву!" — хвалиться, радіючи, який- 
небудь малий билявий хлопчина другому — чорнявому, скажемо; 
а той вь-ладь, хочь не такимь веселимь, а трохи прибитимь 
голосомь, вь якому чутно сумовити нотки, видповидає: „а вь 
нась Смолярь (призвище проклятого вчителя), — бодай йому 
добра не було! — завдавь написать уси „спряженія" й нахвалявся, 
що бильшу половину не пустить завтра до-дому*... Таки новини 
хутко росходяться по-мижь нервово настроєною дитворою и то 
тишать іи, то викликають щире обуреннє й злисть... 

Хочь завтра й роспускь, а тимь часомь лекцій будуть и 
вчитись треба, бо середь учителивь перевагу все-таки мають „ про- 
клята ": позавдавали лекцій й на завтра, ниби не знають, щ6 то 
за день. А про-те яка жива душа бурсацька всидить вь переддень 
святон воли за книжкою — за марудною арихметикою, або якою- 




— 204 — 

небудь там-ь грецькою чьі латинською граматикою? Певна 
ричь — ни одна, кольї до увагьі не брати самихь безнадійньїхь 
,трубачив"ь" (тихь, що .трублять* раз-у-разь лекцій з-ь кни- 
жокь), — ти сьогодни поховались по самих-ь що-найтемнишихь ку- 
точкахь и , трублять та й трублять" безь упину, безборонно ско- 
рившись своїй доли лихій. А вь кого вь грудяхь трипаеться 
живе бурсацьке серце, ти вси на двори пробувають, — до того жь ще 
й день випавь теплий, гарний, погожий, — грають вь .бигучои', 
вь „цурки", вь, .швайки"; инши збираються вь гуртки й, подершьі 
на дрибни клаптики нен&висне .росписаніе уроковь*, теперь вже 
непотрибне, та розвіявши його по витру, голосно гомонять про 
роспускь та все те, що винь мав принести. Радіють бурсакьі! 

Радіють, та не вси; радіють, та не в-край, бо не сами квити 
того дня процвитають, — середь ихь и колючокь родить багато; 
не одни вь йому весели та радисни подій одбуваються, але й 
темнихь та сумнихь не оберешся: день радощивь и воли ра- 
зомь бувь и днемь .отмщенія и возмездія", — для де-кого при- 
наймни... Щобь зрозумить се до-ладу, треба знати подиль бур- 
сакивь на .агнцивь" та .козлищь*, якь подиляе бурсу инспе- 
кторь, Стратилать або Нишпорка на призвище (бо нишпорить 
скризь, якь поясняли бурсаки, немовь архистратигь Страти- 
лать, — ледве чи вдатна екскурсія вь .богословську область', але 
се бурсакамь можна й вибачити, бо богословіи ихь ще не вче- 
но). .Агнци", на взирець тихь агнцивь, що на страшному суди 
по праву ручь стоятимуть, — се тихи, смирни учни, що вчаться 
добре, а найголовнише — за ввесь чась науки не були за- 
писани вь „книгу живота", заведену на страхь бурсацькимь зло- 
чинцямь; имь переважно й належать радощи роспуску и вси 
його квити. .Козлища" — се неуки, ледари, словомь — .злоху- 
дожни души", що ихь, якь видомо, не то бурсацька, а й усяка 
премудристь десятою дорогою обминає. Замисть тишити, вони 
лишь дратували вчителивь та инспекцію своимь ледарствомь и 
злочинствами; имь черезь те й належать переважно .терніє н 
волчци" того „дня возмездія." Були ще й просто .овечки", пере- 
ступна, нейтральна категорія, але якь вь житти бурсацькому 
вона ничимь не була одмитна, то нею й Нишпорка не дуже кло- 
потався и ридко навить згадувавь. Отже .козлища" добре тя- 
млять, що того дня не сами квити, а й колючки процвитають, 
и не кому другому, а имь же вони достануться, и вже заздале- 



— 205 — 

гидь загадалися ихь буйни голови, якь бьі тьімь колючкамь ихь 
гостри, кусльїви кинчьїкьі позбьіватьі... 



II. 



На чималому, наче килимомь — зеленимь споришемт» засла- 
ному двори одніви зь „кватирь* вь переддень роспуску було 
дуже людно й весело. Кватира та стояла геть-геть на одшиби, 
далеченько таки видь бурси, и черезь те безпечна була видь 
наглих-ь одвидинь Нишпорки, або його помишникивь. Сюди зій- 
шлося чимало й чужихь бурсакивь и заразь же роспочали 
гуртомь бучну, найпопулярнишу вь бурси гулянку — „би- 
гучу**. М'ячь литавь високо, пидь самисеньке небо, здавалось, 
коли який изіз старшихь, .искушеннихь" вже бурсакив-ь поци- 
льіть його замашнимь кийкомь — „гилкою"; молодши бурсаки й 
сами не згиршь м'яча литали, поспишаючи добигти зь „город- 
ка" до „мети", поки у ворожому табори не встигли ще спій- 
мать м*яча, або вцилити нимь кого зь необачнихь пидлиткивь, 
що необережно вихопиться вь непевний чась, коли зручнишь бу- 
ло бь заждати. Галась, крикь, биганина, — бо жь не даромь „би- 
гучои" бурсаки справляють... Поспинавшись на тини, дивляться 
зь захватомь на сю жваву метушню зь вулици та зь сусиднихь 
дворивь шевци-мищане, по терминологіи бурсацькій — „шведи* 
що зь йми бурсаки раз-у-разь ворогують, а якь коли то й цили 
баталій счиняють. „Гупь!" — м'ячь важко лигь комусь на спину, 
й ворожи табори поминялись мисцями: ти, що були вь „поли", 
весело йшли, ажь пидскакували, вь „городокь", а назустричь 
имь виходили звидтиль побити; лаючи провинника роззявою 
та гладкимь кабаномь, що втикти або „викрутиться" не здолавь, 
подались вони вь „поле" до слушного часу. 

Вь самий рбзпаль бигучои, коли кожний зручний ударь 
гилкою викликавь кругомь голосний вигукь задоволення, хвирт- 
ка зь вулици видчинилась и вь двирь увійшовь бурсакь-третьо- 
класникь Євмень Красицький, — Комаха на призвище. Видко, не 
дуже горнулась до його наука, бо на верхній губи у бурсака 
добре таки позначились рудовати вусики, та й самь винь бувь пов- 
ний, огрядний, чималий на зристь, дорослий вже парубокь. Гля- 



1 



— 206 — 

нувшьі на Красьїцького, видразу вгадаешь, що йому не разь до- 
водилося вже на своимь вику „попасати", себто — вь однииь 
класи по два роки сидити. 

Красицький на гулянки бувь перший митець и ватажокг 
на цилу бурсу й завжде мижь охочими гуляти бурсаками передь 
вивь, ниби нюхомь чуючи, де «збирається биг>ча'', де .вьіми- 
ряються вь гилки", де брязкотять .швайкою". Гулянка безг 
Красицького — се все одно, що бурсакь безь призвища — щосьнечу- 
ване, а надто теперь, коли саме розпочато сезонь бигучон; ма- 
буть чи не вперше отеє сьогодни винь такь опизнився, що 
безь його й почати мусили. Побачивши свого ватажка, бурса за- 
кричала-загомонила: .Красицький йде!... Красицький шагіїб!...' *) 
а хтось зь г}щи, не дуже правда голосно, додавь: .Комаха прьі- 
лизла! " 

— Я тоби таку комаху влиплю, що до-вику пам'ятатимешь, 
сволочь паршива! — скипивши, обернувся першь за все до гурту 
Красицький, хочь и не знавь напевне, зь чиихь саме усть 
вилетило образливе слово; та йому й знати було напотрибно: 
винь, аби схотивь, мигь би .на страхь врагамь" знгнати злисть 
на першому, хто пидь руку бь пидвернувся. Иншимь разомь такь 
таки й було бь, — не втикь би його руки важкои якич-небудь 
жвавий хлопчина, якого доля на той разь поставила близько 
Красицького, але заразь йому, видко, було не до того. Винь 
видимо чимсь бувь заклопотаний; якесь ваганнє непевне виразно 
проступало вь його на обличчи, — мабуть воно й спинило його 
руку видь замаху. 

— Красицький! будешь грати?... До нась йди, до нась!— по- 
чулося зь усихь бокивь, бо кожному хотилося до себе залучити 
таку досвидчену вь гулянкахь людину, якою бувь Красицький, що 
.гилить пидь саме небо" и своими дужими, жилавими рукамьі 
хочь якого важкого м'яча спійме й не випустить. 

— А йдить соби кь бису! — обизвавсь на те не дуже прихильно 
Красицький. — Не хочу... Васюто, кимь-герь! — промсвивь винь 
чомусь по-жидивський. 

Васюта, високий худорлявий бурсакь зь якось кострубатою, 
роскушланою головою, що саме нацилився гилити, схиливг у- 
низь гилку й допитливо глянувь на Красицького. 



*) Шагатьі— йтьі повагом-ь, по бурсацькій термикояогіи. 



і 



— 207 — 

— Чо-го? — протягь винь, не рушаючи зь мисця. 

— Та так-ь! — вьіяснив-ь Красицькьій. — Йди, маю щось казати... 

— Кажи туть. 

— Ет-ь, йолопь дурний! Макуха!... Значить, не можна туть, 
коли не кажу. 

— Ну, то зажди, нехай загилю! — не образився на свого при- 
ятеля Васюта. — „Р-раззудись, плечо! Р-размахнись, рука!" — вигук- 
нувь вин-ь, нациляючись кийкомь у м'яча. 

М'ячь високо знявсь до-гори; вси, що стояли на черзи вь 
„городку", побигли до „мети", а Красицький байдуже, недбай- 
ливо дививсь на сеє; иншимь разомь винь ледве чи втерпивь 
бЬі, щобь отакь дивитися й самому не грати. * 

Васюта бигомь вернувся, захекавшись, у „городокь" и зь 
розгону стрибнувь на плечи Красицькому; 

— Ну, чого — кажи? 

— Сядь, Макухо... Не дурій! — скидаючи Васюту, зморщивсь 
той. — Пидемо краще вь садокь... Треба на самоти, щобь нихто 
не знавь... 

Васюту вельми зацикавила така таємнисть; винь кинувь 
гьілку, гукнувь: „гей ви! я не хочу бильшь гуляти!" — и не вва- 
жаючи на велике невдоволенне, що по сій мови повстало, разомь 
зіз Красицькимь пишовь до перелазу вь садокь. 

Вони дійшли до самого краю великого саду мовчки. Васюту 
хочь и розбирала нетерплячка, та винь того не хотивь виявляти 
й безтурботно стрибавь поверхь зламаного гилля, що поде- 
куди купами лежало пидь деревами; Красицький, и словомь не 
озиваючись, „шагавь" задумано по трави, не розбираючи стежки. 
Отакь товариши дійшли до окопу й сили на мелодій, свижій 
трави, що недавно тильки вибилася з-пидь земли. Красицький 
добувь изь кишени „литній порт-табакь" — клапоть заяложеного 
паперу, де небагати бурсаки звичайно носять тютюнь, — и зли- 
пивши довгу та грубу цигарку, подавь тютюнь Васюти, лаконично 
мовивши: 

— Роби! 

Васюта й соби скрутивь цигарку и, закуривши, обидва бурсаки 
розляглись на свижій, ажь вохкій трави. Стало тихо й тильки десь 
вгори жалисно дзвенивь комарь, шепотило по-тиху молоде листе 
та здалека доносилися вигуки: „лови! тикай"! — то роспочалась 
„бигуча" на-ново... Красицький видимо миркувавь, зь якого кинця 



— 208 — 

почати справу, а Васюта мовчкьі пускань дьімі» до-гори, дбаючи, 
щобь винь ишовь ривкими, круглими кильцями. Легеньки кильця 
зь диму одне по одному випитали зь Васютиного рота, здійма- 
лись до-гори, хитались тихо, хвилювалися» росли й безь слиду 
десь зникали, ниби ростаючи вь теплому повитри. 

— Багато матимешь у билети .коливь" *) та двойокь? — пере- 
пинивь нарешти Васютину роботу Красицький. 

Васюта комедно закотивь очи, видихнувь велике кильце, 
зитхнувь и, сплюнувши кризь зуби, мовивь: 

— До биса! 

— А вь мене й того мабуть бильшь... На цилу спину привеземо 
зь дому! 

Васюта спершу замисливсь, а потимь енергично вилаявся, 
додавши: 

— Ну, й чорть зь нею! Не первини — звикли вже!... 

— Хочь и не первина, а треба щось робити: очортило вже 
терпить за чор-зна що... Думавь я, думавь, та отеє й надумавь — 
добравь таки способу... 

На Васюту така новина не зробила ніякисенького вражиння, 
и той еффекть, на який видимо важивь Красицький, пропавь 
даремно. 

— Який тамь спосибь тоби приснився? — пидморгнувши якось 
глузливо заскаленимь окомь, байдужно запитавь Васюта. — Пидчи- 
стити, вишкрябати?... Не стбить шкурка вичинки: патйри **) наши 
на си штуки вже добре вчени: подивиться на свить — оть и спій- 
мавь одразу... Забувь хиба, щ6 на риздво було?... 

Красицькому той натякь не сподобався й винь спалахнувь: 

— Дурни ми були на риздво — оть що!... Хиба жь таки можна ко- 
гось одурити, вишкрябавши? Сей мала дитина пизнае, а оть такь 
зроби, щобь и прислидку ніякого не було... Слухай-но, — пидсовую- 
чись ближче до Васюти й мало не пошепки, запитавь винь, — гро- 
ши у тебе є? 

Васюта спершу зачудовано глянувь на його, потимь засви- 
ставь и, замисть видповиди, вивернувь свои кишени; опричі» 
ножика, якогось мотузочка та килькохь клаптивь драного паперу. 



*) Коль — ЄДЬІНЬІЦЯ. 

**) Патир-ь — зь грецькои мови значить батько. 



г 



— 209 — 

тамь ничого бильшь не було. Обревизувавшьі свои кьішени, Ва- 
сюта заспивавь: 

Вси кьішени вьівертае, 

Ажь тамь грошей вже чорть-має... 

— По-чумацькьі! — додавь винь, уриваючи писню. 

— Погано! — задумано проказавь Красицький, — и я теж-ь „яко 
нагь, яко благь"... 

— Слухай! — мовивь Васюта, — на вищо тоби гроши? Може 
хабарії думаешь Писарєви дати, щобь „бланкивь** продавь?... 
Ни вже, й хабаремі» не поможеться ничого. А я такь думаю, що 
не минути намь биди-лиха та й на тому заспокоився: що буде, то 
буде! Вже якось своє видбуду: не вперше мени лайку та бійку 
терпити, — перетерплю якь-небудь. 

— Тю! Ото дурний, ажь крутиться!... Що буде, то буде! — пере- 
крививь Красицький товариша - фаталиста. — Та аби гроши, то 
таку штуку вигадати можна, що ну!... Зроду-звику нихто не до- 
думається, що вь билети щось не такь. 

— Говори! — промовивь Васюта, неймовирно всмихаючись. 

— Та не перебивай-бо, а краще слухай. Сьогодни бачивь я 
Цвонцика й видь його дизнався; що в така вода... якь помас- 
тишь нею чорнило, то заразь же пропаде все, що було на- 
писано, — голий папирь стане, чистий, неначе новисенький... 

— Що ти? справди? — ажь пидскочивь Васюта, але заразь же 
зновь непевнисть його взяла. — Та бре'!.. Знайди кого дурнишого, 
то може й вири пойме! 

— Ій-бо! На що мени брехати?... Самь на свои очи бачивь: 
„покрючковався" я на листку, а Цвонцикь наливь тіеи води на 
мов крючкованнє — й заразь ставь листокь зновь билий, наче й 
не я самь його пописавь! 

— Ото штука! Якь такь, то справди варто попробувать: хочь 
разь на вику патйривь потишимо!... Я соби четверокь наставлю, 
и ни однисенькои тройки, — нехай знають нашихь! — заразь же за- 
горився Васюта. — Ну^ а чи дорого править бисивь пархачь? Ма- 
буть, якь за батька ридного? 

— Кербела хоче за пляшечку, — невеличка, та на двохь нась 
було бь іи якь-разь. Тильки де ти його, того карбованця, вь 



^ 



— 210 — 

ката достанеш'ь?... А наборь не повирьіть... Я вже прохавг — 
не дає... 

Обидва задумалися. Видко, перспектива — утикти видьзвьі- 
чайнои колотнечи, що, замисть привитання, их-ь кожного разу 
чекала пидь батькивською стрихою, для хлопцивь була така при- 
надна, що усю вигадливисть ихь зворушила. Нарешти Васюта 
пидвився раптомь и сивь. 

— А якь у хазяйки попросити, — може позичить^ Писля 
свять же оддамо... 

— Моя видьма не позичить, бо й такь уже набрався, якь май 
грушь — по сами вуха. 

— Ну, то я попробую вь своен. Ось зажди-но, я заразь... 

Васюта схопився й бигцемії подався по-мижь деревами до 
хати. Його щось довгенько не було; Красицький вже не еподи- 
вався ничого доброго, й лежачи горилиць, похмуро дивився вь 
глибоке синє небо, що немовь ажь тягло очи до себе своєю 
тихою, чаривною красою. Нарешти по-мижь деревь знову з'яви- 
лась довга, тонка постать Васютина и його кострубата голова. 
Винь бигь, розмахуючи вь повитри жовтенькимь папирцем-ь. 

— Дала! — оповидавь винь, засапавшись. — На-силу випрохавь... 
Та й то ще вь щасливу годину потрапивь, що Кози батько 
привизь за кватиру... Каже — нема... а я ій — а за кватиру, кажу, 
видь Кози? То й мусила дати, тильки кривилась... Пита — для 
чого гроши?.. Чобота, кажу, залатати, — та й показавь, а чоботи 
вь мене справди роти пороззявляли — йсти хочуть... То й дала... 

Красицького чоло розгладилось, зморшки на йому розій- 
шлися й винь, забувши всю поважнисть, свою ажь пидстрибнувь 
одь радощивь. 

— Ну, коли такь, то махаймо заразь до Цвонцика! Тильки, 
щобь жадна душа про те не знала й не видала... Теперь не 
страшно вже ничого!.. 

А ще серце козацькеє 
Не боиться Туркивь!.. — 

загукали весело хлопци, йдучи зь саду. 

А черезь яку годину вони вже вернулись до Красицького 
на кватиру. Красицький державь руку вь кишени й виждавши, 
коли никого не було вь хати, обережно вийнявь невеличку, вь 



— 211 — 

червоненький папирець обвинену пляшечку и сховавь іи шви- 
денько вь свою скриню на саме дно. 

III. 

Незвичайний виглядь мала бурса вь день роспуску. Бур- 
сакамь сьогодни не спиться й не лежиться: мало не вен заво- 
рушились у-досвита, ще й не свитало. Та чи жь и визьме сонь 
бурсака, що диждгвся найщасливишого дня, а може вже й пид- 
води зь дому? Останнихь найбильшь мучила нетерплячка взяти 
швидше билета та й не йихати, а просто таки летити до-дому. 
Та не менш-ь нетерпеливились и ти, що не мали ще звистки 
з-ь дому: кожне сподивалось, що от-оть незабаромь и по нихь 
прийидуть. За килька день до роспуску почали вен ув'язувати 
своє убоге добро, налаштували «завиненія* *), щоб-ь заразь и зи- 
рватись до-дому, скоро пидводи диждуться, не гаючи дорогого часу. 
Подивишся на те „завиненіє" — и великимь дивомь здивуєшся: 
стильки працй покладено на його, такь штучно попереплутовано 
мотузками, стильки любови, души — словомь, вкладено бурсакомь 
у сю пусту, здається, справу. Еге — пусту!.. Для бурсака вона не 
пуста, а безь мири важниша за всю ту науку, що за-для неи 
винь поневиряється на чужихь людяхь, терпить и неволю, и 
довгу розлуку зь усимь близькимь та дороги^'ь для дитячого 
серця. „Завиненіе" — символь воли, ознака росиуску, а щ6 таке 
для школяра роспускь — ми вже знаємо. Скласти, якь слидь, „за- 
виненіе" — та се жь цила наука, що вимагає не аби-якои праци 
та вмилости, виробленои пильними репетиціями ще за-довго 
до роспуску. Не разь и не два бурсакь складає своє „завиненіе" 
й зновь його розбирає, поки воно задовольнить цилкомь його 
надто вигадливу на сей разь фантазію. Якь и вь кожній справи, 
туть знайдуться й артисти свого дила, — таки митци, що якь 
ув'яже то не швидко росплутаяшь, а то й зовсимь ничого не 
вдіешь, хиба ажь перетяти мусьішь той, коли хочте, Гордісвий 
вузоль. Вь переддень роспуску бурсаки до пизньои ночи заси- 
жуються, — ажь чубь имь мокрий стане, такь працюють надь 
своими „завиненіями"; й пивни не разь проспивають, а вони 



*) Такь звуть бурсакьі свои пакункьі. 



— 212 — 

все за роботою: перекладають свои речи, ув'язують, розвязують, 
перев'язують, клопочуться, метушаться та пбтомь умиваються. 
Але хочі» пизно бурсакь ляже, та рано встане: скоро тилькьі засирів 
на двори, винь вже на ногахь, — ще йому щось тамь коло .завине- 
нія* поправити треба, а коли вже й поправляти нйчого, то хочь 
просто натишитись, бо любо очамь його дивитись на цилу купу 
великихь и малихь „завиненій," що скризь лежать роскидани — 
и на лижкахь, и по скриняхь, а то й просто на доливци. 

До восьмои години, коли вт» бурси починаються звичайно 
лекцій, ще довго, а бурсаки почали вже сходитись до школьї, 
тримаючи кожень пидь пахвою цилу енциклопедію зь бурсацькьіхь 
наукь. Дверей ще не видчинено, тимь то школяри похожають 
по вулици передь школою, а бильшь нетерплячи густою лавою 
оточили присинокь, товпились на кганку, сидали на сходахь, 
заглядали у викна. Не разь Нишпорка присилавь прислужника, 
щобь розигнати школяривь, та сьогодни не вправитися зь сти- 
хійнимь потягомь до воли й тому навить, чиви й тини бояться 
бурсаки. Одійшовши недалеко виді» кганку, вони збивалися в-ь 
гуртки й, погомонивши трохи та на вси боки озирнувшись, незаба- 
ромь зновь сунули по-малу до школи и, якь та галичь, крьіли 
сходи. Имь наче здавалося, що такь швидше диждуться тієи бла- 
женнои хвилини, коли на вси голоси можна буде загукати: .ньши 
отпущаєши...* Та ось вже и двери широко роскрили свои не 
дуже то привитни звичайно обійми, и бурсаки такимь натовпомь 
посипали вь середину, що мало зь нигь не звалили прислуж- 
ника, що имь видчинявь, и навить погроза „канцуромь" ихі» не 
злякала. Голосно залунавь по коридорахь та класахь весельїй 
крикь, гоминь. Кожному, навить самому найменшому .сопля- 
кови-заправляниксви* *) було видомо, що роспускь «вже прьійи- 
хавь" сьогодни свитомь и ставь у зайизди вь тьоти Рейзи, 
щобь перепочити трохи зь дороги та виспатись передь тьімь, 
якь настане пора и вь бурсу прибути. 

Вь третьому класи за великою чорною таблицею зійшлися 
Красицький зь Васютою й по -тиху гомонили; вони вмовля- 



*) Заправляньїкамьі звуться вь бурси учни зь .прьіготовьітельного* 
класу; воньї, мовлявь, ще не справжни бурсаки, а лишень на бурсакив-ь ,зіі- 
правляються.* 



213 



лися, якь бьі зручнише зробити операцію надь своими биле- 
тамьі. 

— Приходь до мене ввечери, — мовивь Васюта, — у нась зь 
кватири вси розйидуться сьогодни, то нихто й не перебива- 
тиме. 

— Коли бь тильки билети швидшь давали, а то мени ажь 
на мисци не судиться, такь кортить спробувати тієи води... 
Ото здивувть'ся мій патирь, якь побачить, що вь билети ми ко- 
лив-ь, ни двойокь — ничого!... Ото штука! Подумає, ха-ха-ха, що 
злякався синокі} великоднои паски писля риздвянои закуски! — 
реготався Красицький. 

— Еге, а поки ще до билетивь; то найисишся дрижакивь по 
саму зав'язку... Онь чого то сьоґодни Смолярь накоить?.. Не 
дай. Господи, якь у класи зоставить *) та ще й билета скаже 
не давати!.. 

— А мени сього не страшно: ми у його „осли," а .осливь" 
винь и не пита николи. Сиди соби безпечно: сьогодни мабуть 
винь „первенцивь" **) потягне, — не знаешь? — заспокоивь при- 
ятеля Красицький. 

Продзвонивь дзвоникь — йти „на молитви.** Бурсаки зій- 
шлись у найбильший клась, диждалися Нишпорки й голосно 
затягли „Царю небесний,** гукаючи такь, що ажь шибки у вик- 
нахь дзвенили. По молитви де-хто побигь на двирь „курнути,** 
а решта розійшлись по класахь и стали дожидати вчите- 
линь. 

Тихо, хочь макь сій, стало вь третьому класи; бурсаки не 
бигають, не граються, не пустують, якь звичайно, не розмовляють 
навить, а сидять нишкомь по лавкахь, позатикали вуха й, хи- 
таючись взадь и впередь усимь тиломь, „трублять** — ажь гуде. 
Надходила найстрашниша година — лекція Смоляра. Смолярь, а 
справди — Рибчинський, учивь грецькои мови й мавь славу са- 
мого найпроклятишого зпомижь усихь учителивь бурсацькихь. 
Людина ще не стара, зь вищою освитою, винь немовь опизнився 
народитись и прийшовь на свить якихсь рокивь зь п'ятдесять 



*) Безь обиду. 
**) Липши учни звуться вь бурси і.первенцямьі,*' або упервакамьі, 
иноди — „примакйми** — одь ргітиз. 



— 214 — 

або й бильшь писля того, якь було йому призначено. Навить се- 
редь бурсацькьіхь педагогивь Смолярь бувь якимсь ганебним-ь 
анахронизмомь, якоюсь атавистичною проявою. Винь не престо 
лютувавь та знущався надь беззахистними свонии учнями, але 
артистично, зь певною мирою якоись дикои вигадливости та 
оригинального штукарства. У його були свои улюблени, ньім-ь 
самимь вигадани способи .вбивання* грецькои мови вь нетя- 
мущи голови; характерно, що навить призвища учнямь винь да- 
вавь усе звирячи: „ослятина", «порося*, .барань*, .скотьіна* 
ТО'ЩО не сходили йому зь язика. Вь своихь карахь за не- 
вивчени лекцій Смолярь додержувавь певнои градацій: перший 
ступинь у його бувь — .клепати*, якь ббразно казали бурсаки, 
пальцемь по носи, — такь вчисн^, бувало, що й кровь спустить; 
дали йшла цила система .заволосникивь*: скубне отеє .проти 
шерсти" за потилицю, або коло вуха (бо тамь болячише!), ви- 
смикне пасмо волосся й роспустить по класи, подувши на пучки; 
ще вищий градусь кари — костистимь кулакомь бити учня вь 
чоло и т. и. безь кинця, — вигадливий на си штуки бувь, ничого 
казати! Бурсаки ледве чи й зазнають, шобь коли випавь такий 
день, видколи Смоляра мали за вчителя, у який би винь не по- 
бивь кого-небудь зь учнивь: не роздерь до крови вуха, не ви- 
смикнувь пучокь волосся зь голови, не розбивь носа; а що .ко- 
ливь нашмаляе* та .безь обиду назсставляв*, то про се вже й 
не згадуй. Жадень зь учнивь, навить самий тямущий, — такий, 
що .на зубокь" знавь усе, що треба бурсакови зь грецькои 
мови знати, не бувь безпечний видь .клепання", .заволосни- 
кивь", то-що; нихто, було, не вгадав, чи обидатиме винь сьогодни 
дома, чи, скніючи зь голоду, досидить пидь замкомь до самого 
смерку за .невивчену" лекцію грецькои мови. Що божого дня вь 
школи писля лекцій сидило безличь такихь .безобидникивь", 
ло-схочу набитихь по-переду симь живимь пережиткомь педа- 
гогичнимь. Тильки заикнувся, не вь-ладь швидко видповивь 
пидь лиху годину— вже й досить, щобь заробить соби нещасте... 
Словомь — вь особи Смоляра прокинувся хочь пизній, та пишньїй 
цвить цилои системи виховання, останній зь Могикань того 
типу славнихь, хочь и безвистнихь педагогивь, що такь ши- 
роко росповсюднений бувь по духовнихь школахь передь ре- 
формою, а теперь, за новихь порядкивь, почавь уже переводи- 
тись и вимирати. На жаль тильки не перевився й не вимерь 



— 215 — 

до ноги, а лишивсь подекуди й до сього часу, немов-ь на згадку про 
страшне минуле. Не диво жь, що коли надходила Смолярова лекція, 
то цилий клась затихавь, чутно було тильки одноманитне неви- 
разне гудиннє, — то бурсаки товкли завдану лекцію, — ажь 
поки не доносився зь коридора голосний тупить, не видчиня- 
лися зь розгону двери й до класу не влитало страховисько. Кожне 
тоди ще бильшь притихало, нахилившися надь книжкою, 
инстинктово стулювалось, знижувалось, щобь менше мисця зай- 
мати и не такь вь око учителеви впадати, та мовчки згадувало 
вь души усихь святихь, аби минула його лиха година. Одни 
тильки безнадійни „осли" мали надь иншими перевагу и не знали 
того страху: Смолярь ихь разь, чи двичи на рикь „для про- 
форми" спитає, „зашмалить колі" та бильше й не чипае, або 
краще кажучи, цилкомь не зважає, чи є навить вони вь класи, 
чи й нема ихь. 

Тимь то й заразь, коли по всихь куткахь, зь усихь бо- 
кивь лунало грецькою мовою, коли вси третьокласники на-пе- 
ребій гули грецьки „слова", „спряженія" то-що, — Красицький, 
Васюта та ще килька „осливь", що нагрили мисце на „Камчатци",*) 
сидили соби спокійно и кожень робивь те, до чого вь той чась 
найбильшу мавь охоту: той звивавь зь резини м'яча, висотавши для 
сього зь кишени на парту цилий жмуть довго та вузенько нариза- 
нихь зь старои кгальоши смужокь; той ножикомь-„цезорикомь" 
виризувавь на лавци початкови литери свого ймення и фамиліи; 
третій просто стругавь парту, натираючи вистругане мисце 
оливцемь, — „щобь блищало"; инший ничогс кращого не знайшовь 
зробити, якь пописати скризь по стинахь — „сьогодни роспускь" 
и т. и. Учитель чогось загаявся, и вже де-хто почавь угадувати, 
чи не запивь часомь Смолярь, и коли такь, то десь, певне, й 
до класу сьогодни не прийде. Ся надія багатьохь пидбадьорила 
й кризь однотонне гудиннє почавь иноди пробиватись чий-не- 
будь смиливиший голось. 

— А що жь се, хлопци, то вь нась и корони вь класи не буде? — 
зненацька нагадавь Васюта, дивлячись на велику чорну таблицю, 
де крейдою було написано тильки — „роспускь". 

— Ось тоби Смолярь принесе таку корону, що аби здоровь 
зносивь! — обизвався зь передньои лавки хтось изь „первенцивь". 



*) Такь звуться вь бурси задни лавкьі. 



— 216 — 

— Овва! — запротестувавь Васюта, — не дуже-то: які» принесе, 
то для вась!.. Та сьогодни вже його не буде: не инакше, якь десь 
цилу ничь гулявь та й хропе тепер-ь на вен заставки п'яний... 

— Трубить, дурни, — на старисть буде які» нахидка! — зневажливо 
докинувь и свого слова Красицький. 

— Ай справди — який же й роспускь безі» корони?.. По всихг 
класахі), навить у .заправляникивь" є, а вь нась то й не буде? 
Треба намалювати! — подавь гол ось ще одинь изь .осливі»". 

— Треба! треба! — разомь заревла Камчатка. 

Васюта перестрибнувь змаху через-ь килька лавок-ь, що 
були йому на дорози, й побигь до супротивнои стиньї, де вг 
кутку стояла таблиця. Хлопець стерь зь таблици й виразно на- 
писаві» традиційний бурсацький виршь, складений навмисне про 
роспускь: 

Зтот-ь классь 

Просить вась, 

Чтоби ви вь посл'Ьдній срокь 

Не спрашивали нась урокь, — 

а потимь зверху почавь малювати корону. Смиливисть Васю- 
тина додала духу й товаришамь його; вь ихь душахь тежь 
прокинулась надія, що Смолярь вже не прийде, и вони одині» 
по одному видривали очи видь книжокь, лишивши ихь про 
всякь случйй розгорнутими, а всю увагу свою звернули на Ва- 
сюту. Зь великимь захватомь приглядалися вони до його роботи, 
даючи вказивки, поради та критикуючи малюваннє. Вь класи 
счинився густий, невиразний гоминь, чутно стало сторонки 
розмови. 

— Ти, чуєшь, „галди" *) привези зь дому, а то на екзамени 
не дамь списати, — чутно було, якь наказувавь одинь зь .первен- 
цивь^ своєму сусидови; той и не перечивь, знаючи, мабуть, 
добре, що безь «дани" йому не обійтись. Вь другимь мисци писля 
вигуку: „гей, а яка спасенна душа покурити дасть?' — кильки чо- 
ловика „курцивь" липили зь чужого тютюну цигарки, виклавши 



*) Галда — гостинець; йижа, ласощи, особливо зь дому прьівезеня— 
усе то галда. 



— 217 — 

порт-табака зь образом-ь червоно-рожевои панньї просто на 
парту, — си вже зовсимь наставилися зь класу тикати. 

Васютине махюваннє вже доходило до краю: велика, штучно 
намальована корона красувалася на таблици, ще бильшь видваги 
й смиливости додаючи бурсакамь та наповняючи серце творця 
іи авторськими гордощами; лишилось ще одинь рижокь дома- 
лювати й де-яки оздоби понаводити та й по всій роботи. Ва- 
сюта старанно заходився обробляти свій утвирь, наводячи на 
рижкахь зверху кругленьки яблучка и такь се всихь захопило, 
що нихто й не вчувь, якь десь вь кинци довгого коридора 
середь загальнои тиши важко затупотило щось, немовь хто 
швидко йшовь, и якь тупить той усе наближався. Коли се чийсь 
здавлений голось гукнувь: „Смолярь!.. тикай!.." и вси, якь на- 
полохани горобци, кинулись изновь до книжокь. Не встигь ще 
Васюта й стирку вхопити, щобь власними руками знищити 
свій утвирь та втикти мерщій, якь двери зь гукомь видчини- 
лись и до класу не увійшовь, а якось вскочивь чорний, кре- 
мезний, невеличкий на зристь чоловикь, що справди своєю по- 
добою скидавсь на смоляра. Васюта намирився прослизнути не- 
помитно на своє мисце, та Смолярь кивнувь йому — „стій, мовлявь, 
де стоишь"; вь класи видразу запанувала мертва тиша й тильки 
килька-десять грудей уривчасто дихало та серця у всихь важко 
колотилися. А з-за товстои мурованои стини, ниби десь зь да- 
лекого далека доносилась радисна, широка, велична мелодія, — 
то вь якомусь изь сусиднихь класивь спивали гуртомь канонь 
вельїкодний; сливь не можна було розибрати, але самий голось 
радисно промовлявь би до бурсацького серця, якь тежь одна зь 
прьїкметь роспуску, коли бь ненависне обличчс Смолярове не 
стояло передь очима. 

— Читайте молитву! Дежурний! — гукнувь учитель. 

Зь переполоху „дежурний" забувь, що треба читати мо- 
литву, та ледве чи й те йому голови тоди держалося, що винь — 
„дежурний", а нихто другий не зважувався почати. Смолярь 
обернувсь до класу — й килька голосивь почало разомь: ,Ваоі).ео 
оорх^Еє " (у Смоляра молитву читали грецькою мовою) и разомь 
тежь змовкли, оглядаючись одинь на одного; потимь зновь почавь 
хтось одинь и на-силу, запинаючись, проказавь молитву до краю. 
Иншимь разомь попам'ятавь би „дежурний" молитву, але те- 
перь усю увагу Смолярову притягь до себе Васюта, й поки чи- 

14 



— 218 - 

тальї молитву, вчьітель уважно розглядавь таблицю. Учни, за- 
бувши й думать про Васюту та кожень про себе лишь дбаючи, 
поглядали тихцемь на вчителя, щобь спостерегти, якимь винь 
духомь дише. 

— Охь, сердитий! пропавь же теперь я! — прошепотивь хтось 
до сусиди. — Глянь: червоний и рукою за око держиться... 

— Мовчи! — видповивь той тежь пошепки, кладучи тремтячою 
рукою хреста на себе, а потимь зь ускхь бокив^ь обкладаючи 
хрестами и книжку зь зшитками. 

Якь проказувано молитву, Смоляр-ь махнувь разивь килька 
недбало рукою, ниби мухь видгбнив'ь, и все пидступавь помалу до 
Васюти. Той стоявь ни живий, ни мертвий. 

— Малювшь порося? — мовивь учитель, сюсюкаючи кризь зуби, а 
крива ироничнаусмишка,що перекосила його товсти губи,ничого до- 
брого не вищувала. — Гм... чудово, чудово!.. „Чтоби ви вь посл^д- 
ній срокь не спрашивали нась урокь", — протягуючи кожне слово, 
прочитавь винь зь таблици. — Отже не вгадавь: тебе першого 
спитаю. Малярь зь тебе дотепний, а оть якь-то ти лекцію знавшь?.. 

На „Камчатци* видь сихь сливь повстало велике звору- 
шеннє: вси шатнулися до книжокь и, хапаючись, одинь одного 
перепитували: „що, що завдано?" Видимо на сьогодни призна- 
чено вь жертву .осливь", а все черезь того Васюту дурного, 
що попавсь на очи, вискочивши, якь той Пилипь зь конопель. 
Иншимь трохи видлягло видь серця, бо якь зачепить, було, 
Смолярь кого зь „осливь* одного, то вже й до всихь добе- 
реться, а ихь таки чимало було: на годину часу вистарчьіть 
учителеви забавки! 

Смолярь пидійшовь до стола, розгорнувь книжку и щось 
довгенько по ній шукавь; нарешти обернувсь до Васюти: 

— Пиши: „Корень ученія горекь, плоди же его сладки и при- 
лежний ученикь будеть удостоєнь золотого в'І&нка''... Красьїць- 
кий! проказуй лекцію! 

Красицький якось бокомь пидвився зь лавки, щось проше 
потивь соби пидь нись и — ни пари зь усть, тильки уперто ди 
вився вь землю. 

— Лекцію знавшь? Порося! Дубина! — запитавь Смолярь и, по 
слинивши пучки, взявь перо вь руку. 

Красицький завзято мовчавь. 



;• ' 



— 219 — 

Сиолярь поклавь перо назадь, потупавь швидко до Кра- 
сьїцького, зупинившись змирявь його очима, ниби вивиряючи 
сили, й килька разив^ ударивь кулаконь вь чоло, примовляючи 
за кожним-ь разомь: 

— Скоти-ина!.. Порося-а!.. Ду6и*ина!.. Останься вь класи безь 
обиду, а теперь — п-шоль до порога! 

Красицький вилизь з-за лавки й, держучи розгорнуту 
книжку на долони, пишовь помалу й ставь коло порога. На 
чоли вь його сизими смугами червонили знаки видь костистого 
кулака Смолярового; очи похмуро дивились у-низь. 

— Ти! — гукнувь Смолярь до сусиди Красицького — Новосад- 
ського. 

Той зразу бувь пригнувся, наче лагодився кризь землю 
пити, потимь випроставсь и почавь бувь щось проказувати, але 
незабаромь ставь и зновь почулося: «Порося!.. Ослятина!. 
Останься вь класи!" — й тупий ляскь видь «клепання" пальцемь 
по носи та губахь... Згодомь коло порога стояла вже цила валка 
«камчатникивь" зь червоними обличчями, роспухлими носами, 
повидтягуваними вухами; де-яки легкодухи пускали тихцемь 
сльози, други, бильшь загартовани, похмуро стояли, дивлячись 
у книжку та шепочучи зтиха прокльони й лайку. 

Васюта, що повинень бувь завдану російську фразу пере- 
класти й грецькою мовою написати на таблици, стоявь блидий 
и, замисть писати, тильки нервово колупавь та наминавь у рукахь 
грудку крейди. Зь таблици на його жалистно, мовь сирота, дивилось 
однимь одне грецьке слово, а дали Васюта, якь не напружувавь свою 
пам'ять, щобь викликати зь голови якись знаття й переложити 
ихь на таблицю, — не мигь, наче вь голови йому все закам*янило й 
попереплутувалось; замисть потрибнихь сливь, навертались усе 
якись други, ниби дратуючи Васюту. Винь тупо дивився з-пидь 
лоба на те самитне слово, дожидаючи, що от-оть и до його чер- 
га прийде. Поки Смолярь росправлявсь изь Новосадськимь, винь 
надумався и написавь ще одне слово навманя, але старанно 
виводячи литери, немовь надію мавь хочь черезь свою дбайли- 
висть заслужить того золотого винка, що обицяла „прилежнимь 
ученикамь" знаменита фраза зь Смоляровои книжки... 

Нарешти вчитель згадавь и про Васюту. 

— А ну, що ти тамь накрутивь? — мовізівь винь, пидходячи- 
до таблици. — Чому жь не пишешь, йолопе? — гукнувь винь, при 




— 220 — 

дьівьівшьісь, що тамь и доси стояльї в-ь пари двоє початковьіхі 
сливь, та й ти бульї зь помилкою. 

— Я... я... я не знаю, якь .горькій"... — прошепотивь Васюта. 

— Тьі ничого не знаєшь, барань лобатий! Ти тильки на ви- 
гадки та на штуки всяки майстерь! Безі) обида останься!.. Не 
бачить тоби сьогодни билета, якь своихь ушей ослячихь... 
П-шоль!.. 

Чи Смолярь втомився вже, бьючись, чи зь якои нишои 
причини, а тильки винь скубнувь Васюту злегенька за поти- 
лицю й видипхнувь одь таблици. Васюта, впевнившись, що не 
такь то легко того золотого винка добути, швиденько подався 
на „Камчатку", сивь тамь и, пригнувшись, сховався за спинами 
товаришивь, що сидили попереду. „Оть и заробивь! — думавь 
винь соби, — теперь онь билета не дадуть... А бодай ти здохь, 
Смоляру клятий!"... 

А „избіенів младенцивь" тяглося й дали. Нарешти гучно 
ударивь по напруженихь нервахь дзвоникь и до кого ще не 
встигь Смолярь добратися, тимь одлягло зовсимь одь серця: 
доля на сей разь надь ними змилосердилась и не попустила 
впасти до рукь катови. И голось милои не такий, мабуть, лю- 
бий буває закоханому, якь дзвоникь той, що вищуе кинець Смо- 
ляровои лекцій, бурсакамгі.. 

Не далеко сягав пам'ять у людей. Товаришамь и зь голови 
випало, що вони сами й пид'охотили Васюту малювати, и скоро 
вчитель вийшовь зь класу, „Камчатка" заразь мокримь рядномг 
нап'яла бидного Васюту, лаючи за те, що винь виткнувся на 
очи Смолярови й накликавь тимь биду на всю „Камчатку". 

— Макуха паршива! Сидила бь каминемь на мисци, то й 
лиха бь не мала. А то черезь тебе й намь досталось, сволочьі— 
лютувавь одинь. 

— Сучка-Каблучка! Красна-Шапочка! — зганявь злисть другий. 

— „Грушку" йому, Козитону, поставити! — догадавсь третій. 
Хтось давь Васюти „грушку*, себто великимь пальцемь 

копирснувь йому вь голови й закрутивь такь, що тому ажь в-ь 
очахь закрутилося. Васюта, — винь же й Макуха, Сучка-Каблучка, 
Красна-Шапочка, Козитонь и т. и., — вже й не виправдувався, а 
прийнявь покирливо и „грушку," й зневажливи призвища; його 
занадто пригнобила й засмутила Смолярова погроза про билеть, 
и передь симь лихомь усе инше здавалося дурницею. Вси, хто 




— 221 — 

диставь прочухана видь Смоляра, тежь були смутни-невесели, и 
ажь тоди розворушились, коли прибигь бурсак-ь зь несподива- 
ною, але тимь кращою звисткою: Смолярь перепинивь його 
коло „зборнои" й сказавь, що всихь „безобидникив-ь" пускає 
до- дому, — „однаково, якь були ослами, так^ь ними повикь и зоста- 
нуться", — додавь вин-ь. Васюта зразу опинився верхи на Ново- 
садському, „Каьчатка" зь радощивь, що репутація „осливь" такь 
вже мицно до неп прилипла, що й Смолярову лютисть перемагає, 
роздала на-швидку ще килька „грушокь" и цилою гурбою посунула 
на двир-ь курити. 

Инши лекцій, яки ще на той день припадали, збигли зви- 
чайно, безь пригоді»; а писля останньои незабаромь и билети 
рознесли по класахі». Обережно, немовь не-знать який скарбь 
дорогий, бере бурсакь свого билета й довго придивляється до 
його. Коли добрий має, то й товаришами покаже; як-ь же жь 
похвалитись ничимь, то згорнувши ховає похватомь у кишеню. 
ІДикави, — найбильше зь тихь, кому пощастило, — чепляються до 
кожного: „покажи билета!" — и чи глянувь, чи й ни, а вже обер- 
нувся зь тимь самимь до другого... Чутно весели вигуки, зди- 
вованнє, що, мовлявь — „и не думавь, и не гадавь, щобь такь 
добре вийшло"; але частишь доводиться чути лайку, скарги та 
нарикання, що той, а чи той проклятий „им'я-рекь" — „зовсимь 
дурнисенько двойку влипивь"... Бурса одразу спустила, скризь 
тихо й мертво стало, и тильки затоптани пидлоги, важке по- 
витре по класахь, забута на „парти" книжка чи зшитокь, та 
иноди на стини чорна пляма зь бризьками кругомь та довгими, 
ажь до-низу, патьоками (то хтось на честь роспуску „шмаль- 
нувь" у стину повнимь чорнила каламаремь) — свидчили, що 
туть недавно люде були, задихаючись пидь вагою мертвотнои 
науки. 

За те по кватиряхь теперь усе йшло до-гори дномь. Одни 
вже вийиздять зь дворивь, пишно та велично вмостившись по- 
верхь своихь „завиненій"; други лаштуються вь дорогу, ще 
разь — може й не останній — перепаковуючи свои речи; трети, чи 
вхопивши чого за обидомь, чи й такь, ничого не йивши, по- 
бигли ажь за мисто виглядати — „чи не йидуть за мною?" — той 
наказує, якои „галди" йому другий мусить привезти по святахь; 
инший, коли подильчивий вдався, паює мижь товариствомь ту 
„галду", що переслали хуріїаномь зь дому на дорогу; а якь де- 



- - ■^г?л 




— 222 — 

яки, то й , гульнули • за- для роспуску... Вси вже й думать за- 
були про бурсу и на повнн груди дихають вильнимі^, не бурсаць- 
кимь повитрвмь, наче й не вони за два тижня зновь мають по- 
вернутися вь ти похмури, невесели мури — усякимь «смолярам-ь' 
на поталу та знущаннв... 



IV. 



Над-ь вечирь прийшла пидвода й по Красицького та Ва- 
сюту: батьки ихь сусидили, то за обома посилали раз-у-разь одну 
пидводу, по черзи. Завтра вранци хлопци мали йихать до-дому. 
а сьогодни имь випадало зробити ще одне дило, найважнише й 
найважче за вси. 

У-вечери до Васюти прийшовь Красииький, несучи з-ь со- 
бою и своє „завиненіе", бо рушати умовились звидси и Кра- 
сицький туть мавь и заночувати. Вси зь Васютинои кватьіри 
вже порозйиздились. «Погалдувавши", хлопци засвитили свитло, 
позатулювали викна, а двери взяли на клямку, и стали до ро- 
боти. На столи, засланому поризаною та чорнилоиь закапаною 
„цератою" *) стояла вже пляшечка з-ь чимсь прозорчастим-ь, якь 
вода, а коло неп лежала ручка зь новимь перомь и калаиар-ь 
стоявь, — усе було напоготови. Обличчя у хлопцивь були серйоз- 
ни, якь у людей, що змовляються на якесь страшне дило; по черзи 
на ихь проступали то нетерплячка, то цикависть, то страхь, 
що дило не пиде на ладь и пропаде марно весь замахь, а разомь 
зь тимь и надія вибратись щасливо зь прикрихь обставині». 

Перший почавь Красицький; винь мовчки витягь зь кьі- 
шени билета, розгорнувь його, розиславь на столи, розгладьів-ь 
рукою й почавь уважно та пильно його розглядати, наче вперше 
бачивь, а не вивчивь докладно кожну його литеру, кожень рос- 
черкь пера. Васюта вийнявь и свого билета, але державь не 
розгортаючи вь руци та цикаво дивився на Красицького. На- 
решти той поришивь: 

— Найперше отсю двойку по катехизису та Смоляровог > 
,кола" скасую, — товсто понаписувани кляти, чого доброго ще і 
не визьме ихь... 



♦) Клеенка. 



^гЧї*' 



— 223 — 

Вин-ь подивився на билегь зі» другого боку, потнм-ь на 
свитло, дали пошіавь на столи, знові розгладив^» н взявь пля- 
шечку. Витягши зубами заткальце, Красицький обережно, хочь 
руки йому тремтили, поналивав'ь кругли крапки на свои двойки 
та единиин. Васюта зробивь тежь саме, не роздумуючи довго. 
Обидва вони зь захватомь дивились на били, блискучи, кругли 
крапки на своих^ билетах-ь, немовь ждали, що от-оть на очахь 
у ихь станеться чудо. 

И чудо робилося: поволи, помалу чорнило пидь тими 
крапками почало росходитись, немовь його щось вийидало, а 
блискуча била крапка набирати жовтоватого кольору. Товста 
единиця на Красицького билети вже розлизлась на половину, 
але все таки виразно стовбичила на билому папери. 

Минуло килька часу. Бурсаки вже зь острахомь дивились 
на блискучи плямки; вь ихь серця почало закрадатися зневир*є, 
и непевнисть все бильшь та бильшь ихь брала. Нарешти крапки 
розійшлись по папери, а замисть ихь, на билетахь були випнути 
на-пивь розйидени единици зь жовтими плямами, що, неначе 
сяйво, оточали ихь кругомь. Хлопци ни вь сихь, ни вь тихь 
дивилися мовчки то на билети, то одинь на одного. 

— Слухай-но!— злякано мовивь перший Васюта, — що жь се 
воно таке?.. Не бере?.. 

— Зажди ще трохи! — видповивь Красицький, але й у його 
голось бувь непевний. — Нехай висхне — може тоди... 

Минуло ще килька хвилинь, довгихь-предовгихь. Кругли 
плями, висихаючи, ще виразнише жовтили на билому папери, а 
по середини ихь, немовь центральни фигури, чорнили, якь и 
попереду, на-пивь розйидени, розвезени єдиници. По обличчяхь 
бурсакамь виразно пробигь острахь. Васюта все ще державь у 
руци билета, дивлячись на його неймовирними та нетямущими 
очима, а Красицький кинувь свого на стиль и почавь швидко 
бигати по хати. Надія у його видразу впала, а натомисть вихо- 
пилась скажена лютисть. Винь пидбигь до столу, схопивь без- 
невинного билета и спершу зибгавь його вь руци, а потимь почавь 
дерти на шматки, примовляючи якимсь здушенимь видь лю- 
тости голосомь: 

— Ось тоби!.. Ось тоби!.. 

— Комахо дурна! Що ти робишь?.. Схаменися! — схопивь бувь 
його за руку Васюта. 



— 224 — 

— Однаково вже никудьі зь ньімь не поткнешся, — заразь батько 
пизнае... Одурьівь клятий Цвзнцьїкь! — сьічавь Красьїцькьій. роз- 
кидаючи по доливци кругомь шматочки зь билета. — Нехай же й 
на очи мени теперь не навертається, жидюга, — сучий синь буду, 
коли не приб'ю, якь собаку... 

Били клаптики зь безневинно загубленного билета, що ле- 
жали роскидани доли, дратували Красицького; винь ногою по- 
збивавь ихь у кутокь и зновь почавь швидко ходити по хати; 
ходячи винь зачепився за стилець и такь пхнувь його ногою, 
що той одлетивь ажь у кутокь, перекинувшись. Невимовна, 
люта злисть душила Красицького, клекотила вь середини, про- 
риваючись на-верхь енергичними прокльонами та колоритною 
лайкою. Васюта все ще не додумавсь, щ6 йому робити зь своимь 
билетомь и державь його вь руци; потимь зитхнувь, старанно 
згорнувь його вчетверо й поклавь у кишеню. 

— Ховай, ховай, дурню! — глумливо мовивь Красицький. — Мам- 
ци повезешь та подаруешь... Ото зрадіє та по головци синка 
погладить!.. 

Васюта ничого не видповивь, зитхнувь ще разь и почавь 
роздягатись та вкладатися спати. Роздягаючись винь промо- 
вивь ниби самь до себе: »Ото було не йисти ковбаси: писть, 
то Богь и покаравь...* А Красицький довго ще бигавь по хати, 
клявь за вси голови та тяжко лаявся... 

Другого дня рано вранци Красицький и Васюта вийихали 
зь миста. День випавь красний, теплий, ясний. На сходи ще не 
злинявь веселий рум'янець, бо сонце тильки-тильки зійшло и його 
блискучий, хочь и холодний ще, кругь спокійно й упевнено, нибьі 
не боючись зблудити вь безмирному простори свитовому, попливь 
своимь одвичнимь шляхомь по чистому неби безхмарному. Видь 
земли встававь, линиво пидіймаючись до-гори, теплий видпарь и 
сивимь туманомь немовь на видпочинокь, збирався по*надь бал- 
ками та ричкою, що, якь стежка холодна, повилася синіючи мижь 
крутими зеленими горами та биленькими хатками. Сонце зійшло 
й видразу наче запалило його вь середини, але ще хвилина, друга — 
и тумань роставь одь того вогню та й зникь невидомо куди... 
Десь високо вгори розлягались голосно якись ранни пташки; не- 
висока ще трава, наплакавшись за ничь та поблискуючи теперь 
на сонци дрибними сльозами- росою, видь лагидного пбдиху ран- 




— 225 — 

кового витерця, тьіхо гойдалась, немовь дослухаючись до ледве 
чутного гомону та розмови сусидок-ь свонхь... Скризь середь 
свиту в-ь природи ажь кипило своє життв, таке далеке й видминне 
видь людського, незалежне видь його. Чи добре, чи зле людям-ь, — 
однаково йде життє се своим-ь ходомь, криючи вь тому невпин- 
ному рухови якусь дивну гармонію та глибокий, холодний розумь... 
Величній природи байдуже про людей, зь ихь дрибними та ми- 
зерними втихами и бблями; та й людямь часто, — а надто тоди, 
коли ти дрибни й мизерни боли до-нестерпу запечуть, — такожь 
байдуже про красу й величнисть у природи. Й одь вику- 
вичного тягнеться той глухий, несвидомий антагонизмь мижь 
мертвим-ь та живимь, та чи й буде коли инакше?!.. 

По свижо-накоченій, ще вохкій та м'якій дорози пидтюпцемь 
бижать невелички мужицьки коненята. На простому трускому 
вози на передку куняв погонича, коливаючись усимь тиломь 
коли визь упирнає й пидскакуе на виббяхь. Вь задку сидить, 
зигнувшись, Красицький и думає свою невеселу думу — чого спо- 
диватись йому видь риднихь пенативь? По-пличь Красицького 
примостився бильшь философично настроєний Васюта й, посвис- 
туючи соби щось пид-ь нись, завзято смокче цигарку та спльовує 
иноди на м'який шляхь... 



Сергій Ефремовь, 



23. VII. 1900. 
У Сьіткивцяхь. 




1 



Білотяні Кікткі. 



Височопо«ажнон7 
Ностіїи Піиьаііскіон|г 

шьі ро прихильний 

І. 

ьікола Горьіновичь, адвокат-ь, вертався зь суду додому. 
Бувь початок-ь осени, саме той час-ь, коли бильша ча- 
стина деревії ще зелена и тильки деяки повбиралися 
а-ь жовте й жовтогаряче вбраннв к стояли новії у 
золотих-ь шатах-ь. Гориновинь дивився на ихь, проходючьі вепьі- 
кии-ь миськии-ь садом-ь. Се бувь за малим-ь не гайок-ь зі ко- 
гучимьі старими кленами й дубами. Якимся чудомт» вони позо- 
ставалися туть, у самому осередковк великого миста, повитого 
тяжкимії повктрвн-ь, серед-ь височеннихі будиккивь та закова- 
нихь у каминь улиць. А про те сьогодни дихати було пекше. 
Вночн йшові дощь, по небу снувалися хмари, але жь дерева 
стояли чистеньки, повмивани, огидний миський пиль прибило 
тим-ь дощемь, и чисте вохке повитрв якось нкяхко вливалося 
свижою живущою течівю вь груди. Горинович-ь широко дихаві 
и йшов-ь помалу-малу. Бувт. утомлений та й такь лехко туті. 
дихати, що хотнлося зостатися довше середь цих-ь великихі 
задуманихі дерев-ь, систи й дивитися на ихь довго н прислу- 
хатися, якь вони стиха-стиха шепотять своимі), потеннилиміїоігь 



г 



— 227 — 

хмарного неба, льістомь. Горьіновьіч'ь любьівь дерева, любьівь их-ь 
спокійну пишну красу и не постеригь, як-ь зупинився й стгвь 
дивитися. 

— А що се ви такь задивилися, коллего? Красою природньою 
впиваєтесь? 

Се товаришь, молодий адвокать, вийшовши трохи пизнише 
зь суду, наздогнав!» його. 

Гориновичь трошки скривився: заразь ни до кого не хоти- 
лось озиватися. 

— Ишов-ь додому, — видказавь, рушаючи знову, — та й спинився 
глянути на си гарни дерева. 

— Оть, не можу, якь ви, кохатися вь сій мертвій природи! 
Що туть гарного? Ніякого руху: росте — зеленів— жовтів —чорнів, 
тоди знову: зеленів — жовтіє — чорнів... одноманитно страшенно! 
Волію одно личко пикантнон панночки за вси дерева на свити. 

— Ну, певне! — засміявся Горинович-ь, згадуючи, якои попу- 
лярности заживь чепурненький адвокаті» середь панночокі». — Але 
мени се подобається: туть краса и спокій... и певнисть, що за 
сією красою не ховається ніяка гидка таємниця, зрада, интрига... 
А за вашими пикантними личками се дуже часто трапляється. 

— Ахь, ся ваша... теорія... Адже справди можна се за ма- 
льімь не теорією вашою назвати, бо такь дуже уперто ви на се 
натискаєте... 

— На що саме? — спитався Гориновичь. 

— Та на вашу думку, що за симь гаркимь, часомь блиску- 
чимь виглядомь, що имь до людей повернени люде, завсигди хо- 
вається якась гидка, часомь злочинна таємниця. 

— Не завсигди,— видказавь поважно Гориновичь, — а часто... 
частише, нижь звичайно думають. 

— Ото жь... Мени ажь дивно: якь ви можете бути на суди 
оборонцемь, маючи таки думки? Якь ви можете обороняти, коли 
скризь бачите злочинни таємници? Лекше бь уже бути вамь 
прокуроромь! 

Гориновичь усмихнувся. 

— Навпаки! С^ме ци мои думки й пособляють мени оборо- 
няти. 

— Справди? А якь же то? 

— Коли такь часто трапляються злочинни вчинки, не пока- 
рами тильки черезь те, що добре ихь заховано и не видоми вони 



— 228 — 

громадянству, дакь хьіба жь можна обвинувачувати того, хто 
здобуває кари соби тильки черезь те, що або винь не вміє 
вчинку свого добре заховати, або вчинокь випадкомь вия- 
виться? Ризнивь би я зь своими поглядами, зробившися про- 
куроромь. 

— Такь? — промовивь панокь. — Хиба що!.. Ну, то ся ваша 
теорія мусила пособити вамь зробитися славетнимь адвокатомь. 

— Ну, славетнимь!.. — усмихнувся Гориновичь, прощаючися зь 
товаришемь на рози, бо туть мали розійтися. 

Пишовь тоди самь и вже швидче. 

Властиво сей Торський трохи й правду сказавь, називаючи 
Гориновича славетнимь адвокатомь. Коли винь ще й не бувь 
имь, то все жь стоявь на порози того принадного храму, де 
живе, такь звана, слава. Цила низка важкихь справь судовихь, 
у якихь винь умило й потужно стававь оборонцемь, учинили 
його им'я знанимь геть по за межи того великого миста, де 
винь працювавь. Умивь користуватися зь найдрибнишихь обста- 
винь, щобь изнайти вь ихь виправданне обвиноваченому и за- 
плутати й збити йми зь тропи прокурора, а надто ще й бувь 
видатнимь промовникомь. Тимь по часописахь його призвище 
почало вже де-дали частише траплятися зь додатками: ,нашь 
видомий адвокать", ,нашь талановитий речникь". Було се йому 
до любости, ще й несло путящий заробитокь. Хочь не минуло 
йому ще й тридцятьохь п'ятьохь рокивь, убився вже вь добри 
достатки. Черезь те бувь вельми бажанимь подружжємь про 
миськихь панночокь, а надто, що й зь себе бувь гарний: мужня 
постать, оточене чепурною чорною бородою, смиле обличчв, зь 
високимь лобомь и темно-сирими променистими очима, трохи 
смутними. И вь багатьохь сем'яхь батьки зь матерями й дочки 
дуже та й дуже думали про його. 

Та вси ти думки йшли вь плинь за водою. 

Не сказати, щобь винь цурався жиночого товариства. Нав- 
паки, здавалося, що винь залюбки бувавь середь його, хочь 
и не вельми часто, умивь добре бавити розмовами панно- 
чокь та паній и дуже имь подобався, але самь, здавалося, не 
вподобавь доси ни одніеи за вси ти п'ять рокивь, що живе вь 
сьому мисти. Може бути, що саме черезь це кильки панночокь 
та паній завсигди були бильше або менше закохани вь його; та 
ни одній не пощастило доси не то надити йому на палець тіви 



г 



— 229 — 

ианенькои штучкьі, що бльїщьіть геть липше за те, символомь 
чого вона є, а й просто похвалитися його ласкою... Що правда, 
озивалась, якь звичайно вь такихь випадкахь, поголоска, ниби 
и вь Гориновича були якись ^сторін", ниби не вси паній, якихь 
винь витавь у своій господи, приходили до його вь справахь 
адвокатськихь. Були ниби й таки, що им-ь щастило зь Гори- 
новичемь /^'тльше, нижь иншимь, та ниби його, палки спершу, 
обійми дуже скоро ставали холодними и врешти замикалися 
зовсимь на тяжкий жаль та гирке нариканнє покривдженои 
тимь прихильници. 

Не знати, скильки вь сихь оповиданняхь було правди, бо 
нихто ничого певного не мигь сказати; правдою було тильки те, 
що Гориновичева постать, до всихь иншихь привабь, повита 
була ще й якимсь туманомь принаднои таємници. 

Чи знавь про вси ци балачки Гориновичь, чи не знавь, — 
певне тильки, що зовсимь на ихь не зважавь. Живь рухли- 
вимь моторнимь життвмь: працювавь у суди, дававь иноди до 
журналивь наукови розвидки зь свози спеціяльности, а, ку- 
пивши соби кам'яницю, зробився однимь зь найдіяльнишихь 
членивь земського та миського зборивь, викликаючи своєю 
працею вь ихь запекле гавканнє обскурнои преси. Але на сю 
гавканину зважавь ще менше, нижь на залицянне мисцевои 
жиноти. 

Гориновичь подзвонивь коло своихь дверей. 

Черезь гарно повбирани, закрашени коштовнимь малюван- 
немь, свитлици пройшовь до кабинету, обставленого чепурними 
шахвами, повними книжокь. На столи вь себе знайшовь при- 
несену сьогодни почту. Передягся, вмився и, поки обидь, пе- 
реглянувь іи. Часопись, нова книга „КІевской Старини", кильки 
пакетивь зь паперами за для його адвокатськихь справь, — си 
кинувь на вечирню роботу, — и ще кильки листивь. Покли- 
кали обидати, и винь облишивь ихь поки. 

Обидавь самь, йивь досить просто, и черезь те швидко 
вернувся до кабинету. Лигши на канапу, почавь читати листи. 
Перши три трапились мало цикави; останній бувь одь його 
дядька, материного брата, старого чоловика, члена повитовои 
земськси управи вь невеличкому губернському мисти на ливому 
боци Днипра. Гориновичь колись живь у його, и вони часомь 
озивались одинь до одного листами, хочь и не дуже цикавими. 



— 230 — 

Теперь дядько пьісавь про свою сем'ю, про новк негарни течій 
вь земстви и про инше таке. На прьі кинци додававь: і 

«Випадком о потрапьівь у одну справу. Росказую, бо знавшг 
цихь людей. Певне пам'ятаешь мою завьічку завсигдьі блукати 
надь ричкою, дьівьітьіся на вербьі й на воду. Саме так-ь блукавь 
я на тому тьіждни у вивторок-ь: було свято, дакь замисто управи, 
пишовь уранци на свою прохидку. Промьінув-ь вербьі (згадуешь? 
що над-ь ярком7>), перейшов-ь луку, та й дохожу ажь до колина. 
що загинає вь сьому мисци ричка. Пам'ятаешь, який туть низь- 
кий и порожній беригь? Дивлюсь, — щось ниби чорнів на берези. 
Човень, думаю. Пидхожу ближче. — не човень. Колода? Або жг 
ни! Ще пидійшовь и добре бачу — лежить людина, ногамьі на 
беригь, а головою до води. Жинка, бачу; ноги вь черезикахі 
зь пидь мокрои чорнои сукни врились у писокь, а голова вь 
води: не зовсимь у води, бо милко, а такь водою іи пидмьіває, 
и довге волоссе розхвилювалося вь води, — такь и в'ється. Пи- 
дійшовь ближче, и хто жь би то бувь?! Гламчевська, Юлія 
Петровна!.. и мертва!.. Можешь соби в'явити, якь я вразився!.. 
Було багато клопоту, слидство и таке инше, поки їй поховано. 
Виявилося, що сама втопилася, — знайдено потимь дома іи листа: 
,Не можу дали,— мій грихь мене гнитить, не дав жити"... Ма- 
буть не знаешь про іи житте писля того, якь ти вийихавь 
Черезь два роки потому Гламчевський умерь, а ще передь 
симь умерь ихь синь. Все добро припало матери зь дочкою, 
Юлій Петровни зь Ангелиною. Та щось невесело имь жити 
було. Ангелина все не йшла замижь, а врешти таки пишла за 
Шрамченка, — такий соби, служить у контрольній палати... 
Немолодий чоловикь и дуже недобрий. Такий деспотичний, якь 
и старий Гламчевський бувь. Ангелинине житте важке, и се 
мабуть убивало матирь. Ся, кажуть, ще писля твого одйизду 
якь прибита ходила и ниби комусь признавалася, що покарав 
іи Богь и на ій, и на дитяхь... Воно такь и сталося.... Неза- 
баромь умерь синь, а тамь тяжке житте доччине, — почала вона 
страшно журитися, жила сама соби, ни до кого не хотила хо- 
дити, та й до неи мало хто ходивь. Тильки йиздила иноди вь 
манастирь, по церквахь усе ходила, грошей дуже багато на 
церкви давала. Та мабуть не пособляло. Жила соби замкнувшися, 
нудьгувала на самоти и не могла подужати тієи нудьги. Стри- 
вавь и Ангелину писля материнои смерти, — така пригноблена..." 



II. 

Л'Ь, и рука зі> листомії упала на канапу. Згадкьі, 
іули подій вставали вії його души и проймали 
острим-ь, ще й доси незатьіхлим'ь болемь. Все, 
що вже минуло, все, що винь силкувався забути и — здавалося— 
вже забувавь, — усе воно стало передії имті знову — якь живе. 
День за днень, година за годиною переживавіз те, шо вже разі> 
було пережите, чуві и бачиві) перед-ь себе тихь давнихь людей, 
видчував-ь давню радисть к биль. 

Вийшовши зі кинвського университету, лишився на який 
чась у Кииви, споднваючись адвокатського заробитку. Та черезь 
щось йому не щастило: кліентив-ь було мало, и вин-ь трьі роки 
дурно бився и ничого не досяг-ь. Щось не давало йому ходу, а що 
саме, — не мигії зрозукитьі. Думавії уже про Одесь, коли неспо- 
дивано видибраві. листа вкдь сього жі таки дядька. Старий 
писавті, що вь ихіі мисти бракує добрих-ь адвокативі н питався, 
чому бті ВИНІ, Гориновичі), не перейихавь туди? Певне липше бь 
йому туть велося, нижії у Кииви. 

Гориновичь замислився. Невеличкий губернський горо- 
докі>! Се, звнсно, не Одесь! Ну, а що йому доси дав-ь великий 
Киив'Ь? Чи не буде таке жі н вь Одеси? Чи не липше йому 
справди послухатися дядька? 

И таки послухався. 

Там-ь справди бракувало добрих-ь аивокативт;. и три-чотири 
справи, щасливо скинченн, видразу висунули Гориновича напе- 
редь. З-ь того часу забезпечений йому буві добрий заробитокь, 
и Горинович-ь, звикши до великого миста, хоч-ь трохи й ну- 
дився вії сиренькому нерухливому городку, але З'ь погляду заро- 
битного не мав-ь рацій видь добра шукати добра. 

Живії трохи самотно: по клубах-ь не буваві> зовсимь, бо не- 
навидив'ь карти, у гостяхь — зридка. За се заробивь призвище 
.гордого." Але знавії людей багато: вії адвокативі> широки знайо- 
мости. 

Такії винь проживь два роки и на третьому трапилась 
йому голосна справа: интеллнгентна жикка, чепурна й молода, 
ВСИМІ1 видома, якь дуже гарна людина, вбила свого чоловика. 
Помалу-малу виявилась цила драма: довидалися, які той, на 



— 232 — 

поглядь интеллигентний, чоловикь (скинчьівь университета), рос- 
паленьїй страшенною, хочь и цилкомь безпидставною, невирою 
до жинкьі, не дававь ій просвитку своимьі прьічепкамьі, пьільну- 
вавь іи вдень и вночи, не пускавь зь дому, мордував-ь іи всякими 
способами: бьівь, стягавь у самій сорочци зь лижка и замьі- 
кавь — узимку — вь холодну хьіжу, и таке инше. Безщасна килькьі 
разивь нездужала тяжко, втикала до матери, та винь іи видтиля 
забиравь. Утекла тоди вь иншу губерню и стала тамь за вчи- 
тельку, та чоловикь льістомь до земства забороньївь жинци 
вчителювати, и вона мусила покинути школу. Вернулася додому 
и вбила його того жь дня, зь того самого револьверу, зь якого 
винь попереду вже двичи стрилявь на неп и разь навить по- 
ранивь трохи. Все це теперь виявилось, а попереду ледви чи 
хто й знавь про се: безщасна терпила мовчки и навить усякимь 
способомь силкувалася заховати видь людей своє ганебне стано- 
вище винчанои раби. Зь погляду подружжє здавалося такь соби, 
звичайне, и тильки трагичний кинець його виявивь правду. 

Гориновичь боронивь у суди безщасну жинку. На сю справу 
насходилось стильки народу, що маленька судова зала ледви 
могла його мистити. Найбильше було жинокь. Гориновичь про- 
мовлявь справди такь гарно й сильно, якь ще николи дсси, и 
присяжни виправдали обвиновачену. Вийшовши писля присуду 
Гориновичь изь зали вь коритарь, зостривь чимало знайомихь — 
вони поздорвляли його зь гарною промовою та зь щасливимь 
послидкомь іи, стискали йому руку. Саме вь цю мить стала 
передь имь одна знайома панночка, симпатична, хочь и занадто 
екзальтована людина, и вхопивши його за руки, почала ихь 
стискати, тремтячимь голосомь кажучи: 

— Спасиби вамь! Спасиби вамь, гарний, розумний, добрий, 
що такь оступаєтесь за безщаснихь жинокь. Лино! Лино!— вхо- 
пила вона за руку свою подругу, та чомь же ти не дякуешь? 

И притягла Лину ближче. Гориновичь глянувь и побачивь 
передь себе високу струнку дивочу постать и молоде чепурне 
обличчв, почервониле видь тієи несподиванки, яку ій учиньша 
середь натовпу и передь незнайомимь чоловикомь подруга. 

— Ольго, та ну бо! що ти робишь? — казала вона, зовсимь 
збентежена. 

— Не вигадуй! — не вгавала Ольга, — я жь знаю дуже добре, якь 
тоби сподобалась промова... Дозвольте вась познайомити: се моя 



і 



г 



— 233 — 

подруга. Лина Гламчевська. а се... ну тьі знаешь, хто се! — про- 
мовила вона вже до подруги. 

Горьіновичь поклонився, вони подали одне одному руки. 

— Дуже радий познайомитися и чути, що мои немудри слова 
припали вамь до вподоби, — промовивь Гориновичь. 

— Ну-ну, немудри! Кажить! Такь говорить, що я ажь запла- 
кала! Линка не плакала, бо вона нечуств^нна, — николи не плаче... 

— Ольго, та ну бо! — спиняла Лина. 

— А хиба жь не правда? Тильки ви не думайте, — озвалася 
знову до Гориновича, — що вона справди нечуств&нна, ни, вона 
гарна, а тильки на сльози крипка... Ви йдете вже зь суду? Ну, 
дак'ь и ми зь вами. 

И щебечучи, Ольга тягла за собою подругу, и вси троє 
вийшли зь кам'яници на вулицю. Ольга говорила не втихаючи. 
Лина мовчала. Гориновичь зридка видповидавь балакучій дивчини, 
а самь придивлявся до іи подруги. Вона буЛа чепурна: тонкий, 
прямий деликатний нись зь нижненькими низдрями; прегарно 
вирисувани, хочь може трохи велики уста, трошечки важке, але 
гарне пидбориддв. Лобь ховався теперь пидь солом'янимь ле- 
генькимь бриликомь, та кари очи, променисти й ласкави, такь 
принадно часомь осявали Гориновича короткимь теплимь погля- 
домь зь-пидь довгихь вій. Вона йшла смилою легенькою ходою, 
трохи нахиливши напередь голову и мовчала, иноди тильки 
озиваючись на Ольжине або Гориновичеве питанне. 

— Вже й дійшли... Я до тебе сьогодни йду, Лино, — промовила 
Ольга, спин5іючись передь великою гарною кам'яницею, а тоди 
додала до Гориновича: — спасиби, що провели! 

Подаючи Лини на прощаннв руку, Гориновичь промовивь: 

— Дуже радий, що зь вами познайомився... тильки... простить... 
я не знаю, якь... 

— Михайловна! — пособила Ольга. — Іи звуть Ангелиною, та 
вона не любить свого им'я и просить, щобь уси звали іи Ли- 
ною. Такь и звить: Лина Михайловна. 

Лина всмихнулася злехка и, стиснувши Гориновичеви руку 
дужимь смилимь стисканнємь, зникла вь одчиненихь тимь ча- 
сомь дверяхь. 

15 



1 



— 234 — 



III. 

Такі познайомився Горьіновьічь зь Линою и незабаромі» 
лочавь ходьітьі до Гламчевськьіхь. Старого Гламчевського Горьі- 
новьічь знавь и попереду, бо разь, що мавь зь имь невеличке 
дило, а друге— сього чоловика скризь у мисти знано и поважано 
середь мисцевого панства. Бувь се чоловикь немолодий, слу- 
живь довго вь якійсь канцелярій, потимь кильки рокив-ь бувь 
миськимь .головою", а теперь живь безь ніякои посади, видпо- 
чиваючи видь клопоту, — чоловикь бувь зь достаткомь. Горине- 
вичеви щось не подобалось у його обличчу, хочь на око було 
се зовсимь звичайне й пристойне обличчє: прбсивий, трохьі 
лисий, зь чепурно пидстриженою бородою, бувь дуже поважний 
зь себе и вельми звичайний та ввичливий зь людьми. Тилькьі 
його маленьки очи, безколирни, холодни, надавали всьому його 
обличчу той виразь, що такь не подобався адвокатови. Жинка жь 
його, Юлія Петровна, значно молодча за чоловика, мала саме 
таки гарни очи, якь и вь дочки, тильки що трохи вже пригасли 
и надзвичайно смутни. Була дуже мовчазна, хочь и звичайна зь 
гостями; Гориновичеви черезь щось здавалося завсигди, що се 
блиде, мовь застигле вь одному нерухомому вирази, обльїчче 
николи не жививь смихь; тильки легенький усмихь ледви про- 
бигавь часомь на іи блидихь стисненихь устахь; уста всмиха- 
лися, а гарне ще й доси обличче, а очи лишалися й тоди та- 
кими смутними... ни, здавалося, тоди ще мовь смутнишими. 
И вся іи худорлява постать завсигди була якась мовь чимь 
пригничена. 

Гориновичеви здавалося, що пригничувавь іи саме той хо- 
лодний поглядь Гламчевського, що вона тремтила передь синь 
безколирнимь тупимь поглядомь. Помалу-малу, зь усякихь 
д рибниць, що не минали ока звиклого до надзвичайнои уважности 
адвоката, Гориновичь усе дужче й дужче розумивь, що сей, та- 
кий кгречний у товаристви, пань поводився зь жинкою цилкомь 
деспотично, а та ледви смила проти його словомь озватися, — 
хочь на око все було якь годиться. 

Сем'я була невелика: оприче Лини, ще тильки синь — 
студенть зь медичнои академій. Чувь ще Гориновичь за 
стару бабусю, господинину матирь, та вона була слипа и внхо- 



— 235 — 

дьіла зь свои свитльїци дуже не часто, чьі й зовсимь не вихо- 
дила, — прьінаймни Горьіновьічь доси ще ни разу іи на бачьівь. 

Певне, що не стари Гламчевськи, та й не сьін-ь ихь (його 
Горьінович'ь мало й бачивь) приваблювали молодого адвоката. 
Лина — ось хто бравь на себе всю його ввагу, и черезь неи саму 
винь бувавь у цій сем'и, зовсимь йому на цикавій. Доси ни 
одна дивчина не торкала йому серця такь дуже, якь ся — така 
чепурна и така багата на ту принадну жиночисть, що непере- 
можно вабить до себе мужчинь, и зь якою жинка повинна на 
свить народитися, щобь іи мати. И Гориновича такь швидко 
захопила вона, що винь, уже закоханимь бувши, почавь розва- 
жати — щб воно за людина ся дивчина. 

Гориновичь бувь саме тихь лить, коли здоровий тиломь 
и духомь чоловикь шукав соби подружжя и мав якийсь идеаль 
дружини. И Гориновичь його мавь. 

Перше його вимаганне було— краса. Лина була не тильки 
чепурна, але гарна надзвичайно, мала вроду, достойну слова поета 
або хварбь артиста. Але, оприче сього, у Гориновича були ще 
деякси вимагання, и винь виявлявь ихь трьома питаннями. 

Чи добра вона? 

Здавться... Принаймни винь николи не бачивь, щобь вона 
зь кимь сварилася, щобь коли на кого гнивалася: завсигди 
однаково спокійна, однаково ласкава. Певне— добра... у всякому 
рази — не зла. 

Чи правдива? 

Николи не помичавь, щобь вона казала неправду. И очи вь 
неи дивилися такь ясно и щиро. И черезь те Гориновичь 
завсигди впевнявь себе, що вона дуже правдива. Самь не лю- 
бивь брехни и велико шанувавь щиристь. Одного разу, прово- 
дючи іи ввечери зь гостей додому, сказавь ій се и додавь: 

— А вамь я йму виру вь усьому, у найдрибнишихь дрибни- 
цяхь, — мени здавться, що ви не можете сказати неправди. Адже 
такь? И ви мени все по щирости кажете? 

Обличча іи не бачивь: було темно; але вона видказала певнимь 
прихильнимь голосомь: 

— Все. И я не люблю неправди. 

— О, такь! Я вь тому певень бувь! — загомонивь винь, чо- 
мусь израдивши. — Бо я такий соби вдався: поки людини вирю, — 
то вирю вь усьому, безь винятку; одному слову такои людини 



1 



— 236 — 

повирю дужче навить тоди, кольї бь уси казальї навпроти. Кольї 
вирю, дак-ь уже вирю. Та вже жь кольї й піймаю ту людину 
хочі» разь єдиний тильки на неправди, — перестаю ій вирити зов- 
симь, и що вище вона вь мене стояла попереду, то нижче те- 
перь упаде. Тоди ся людина про мене вже пропаща, іи тоди про 
менб вже нема. 

— Еге, се зрозумило, — видповила вона просто, а Гориновичг, 
вертаючись потим-ь додому, ажь самь соби дивувався: чого се 
винь тахь израдивь зь іи видмови и чого винь такь до неп го- 
воривь, ниби перестерегав-ь, щобь вона не говорила неправди? 
Адже жь до такихь пересторогь винь не мав ніякои рацій 
властиво... 

Врешти, трете: чи вона розумна? 

На диво коло сього питання винь найбильше морочився. 
Вивчившись у гимназіи, вона мала таку-сяку початкову освиту; 
щось тамь читала, переважно беллетристику; про те прочитала 
й кильки науково-популярнихь книжокь, поширенихь тоди се- 
редь молодижи, — оть, подруги читали, хвалили, то й вона взяла. 
Се бувь іи освитний капиталь, — дуже малий. Гориновичь дбавь, 
щобь побильшити його, дававь ій читати книжки, розмовлявь 
зь нею про читане. Що правда, сама вона такихь розмовь ни- 
коли не виймала, — все винь починавь. Говоривь ій багато, вияс- 
нявь, вона слухала добре, зридка щось питалася. Надія Горино- 
вичева дови датися зь сихь розмовь про іи розумь — не справдилася: 
вона николи не сказала ни однои нисенитници, — ^такь же й ка- 
зала вона мало що, бильше слухала. Гориновичеви здавалось, 
що вона просто боиться говорити про науку, письменство, бо 
сама не певна вь соби, бачучи, що знав дуже мало. Се ще не 
доводить, що вона нерозумна, тильки, що несмилива... 

Се такь миркувавь Гориновичь пидь чась спокійниший, 
вильниший одь того почування, що обняло його до Лини. Зде- 
бильшого жь просто впивався нею, іи красою. Дивитися на неи, 
почувати іи биля себе було йому безмирно любо. 

— Чи таки жь може вона бути нерозумна! — думавь Гори- 
новичь, дивлючись на іи високий, чудово зформований лобь. И 
сказавь ій якось: 

— Який у вась гарний лобь! 

— Справди? Чого се такь — мени вже не разь казано, що вь 
мене гарний лобь? — одказала Лина. — Уси його хвалю гь. 



г 



— 237 — 

Це не сподоб^ося Горьіновичеви — перше, що вь ій не 
сподобалося йому. Черезь вищо? Винь завсигдьі бувь тіеи думкьі, 
що красу треба скризь, у всякихь формахь, шануватьі й... хвали- 
ти. Та на що жь вона сама?.. „Уси його хвалють!" Нерозумно! 

Заспокоив-ь себе тим-ь, що властиво жь се вельми невинна 
ричь, — просто ій гарно було йому, найближчій до неи людини, 
росказати про те, якь іи хвалють. 

Бильше не сподобався йому другий випадокь. Вона зфото- 
графувалась и, даруючи йому свого портрета, спиталась: чи 
добрий? 

— Еге, риси вси такь, — одказавь, — одного тильки нема: ва- 
шихь очей. 

— Якь то? — спиталася. 

— Нема того проминня, що б'в зь вашихь очей и мовь ажь 
у душу засягає... 

— А знаєте, — жваво перепинила вона, — мени й Липовський 
казань: ,Ну й очи у вась: якь глянете, то такь и проймають!" 
И все каже: „Не дивиться на мене такь!" 

Це вразило Гориновича. Липовський бувь чепурний ду- 
рень, и Гориновичь николи не думавь, щобь Лина могла дозво- 
ляти йому щось таке казати соби. Винь гостро, за малимь не 
гнивно, вияснивь ій, якь се негарно. 

Вона вислухала покирно й сказала, мовь прохала простити. 

— Я така ще дурна! Иноди роблю щось и негарне, не знаючи 
до пуття, чи можно його робити, чи ни. Ви мене вчить, роска- 
зуйте мени, щобь я могла зробитися кращою. 

Якь можно було гниватися на сю ласкаву дитину, що про- 
хала сама науки й направи? Ся видповидь цилкомь роззброила 
Гориновича. И бильше вже ничого пидхожого вь ихь николи 
не було. Безь ніякои перешкоди винь мигь упиватися іи кра- 
сою и заслухуватися іи писень. Вона добре спивала. Сивши вь 
куточокь, винь дивився на іи обличче, на вузьки руки, що би- 
гальї по клавишахь, а кругь його литали спивучи згуки іи лю- 
бого дорогого голосу... Якь винь любивь таки хвилини! Ще 
бильше, нижь ти довги прохидки вь величезному миському парку 
тильки вдвохь изь нею, пидь виттвмь старихь ряснолистихь 
деревь. Та плаванне човномь — то було найкраще. Йидуть ричкою 
кудись за мисто, вь веселому молодому товаристви, середь яко- 
го вони завсигди були вдвохь. Йидуть довго по-пидь берегами. 



— 238 — 

ажь поки обберуть десь гарну мисцьіиу, пристануть, и тоди 
скилькьі биганьїньї по квитчастій луци, або середь невеликого 
гайка, скилькьі крьїку, писень, руху, свиту, пахощивь и йоло- 
достьі, и середь усього цього — вона, його чудова, його дорога, 
його найкраща вь свити Лина... Вертаються додому пизно вве- 
чери, за мальїм-ь не вночи, не гребучьі, пустивши човень за во- 
дою... Легенька хвиля ледви плеще обь човень, мисяшне сяево 
срибнимь пасмомь лягав черезь усю ричку... миниться й жах- 
тить на дрибненькихь хвилькахь... Хтось плеснувь веслоиь, по- 
вернувь човень, — винь уихавь у те пасмо, — зь пиднятого весла 
одна по одній падають, тремтючи й сяючи, блискучи крапля. Не- 
видни доси вь темряви обличча стають видними, нижно мато- 
вими, зь мнякими, трохи невиразними рисами... На мить се, а 
дали зновь усе зникав вь темряви. Частина товариства спиває, 
и далеко несуть хвипи чудову писню... А вони. Лина й винь. 
сидять поручь, и винь чув, якь єднаються ихь души... 
Такь проминула весна, лито, надходила осинь. 

— Чого жь я ще шукатиму? — думавь соби Гориновичь. — Хи- 
ба жь я не знайшовь чого иени треба? Хиба моя повсякчасна 
мрія — гармонія души й тила, щобь краса тила єдналася зь кра- 
сою души, — хиба вона не здійстнилася теперь у сій дивчини? 
Чи не гарна жь вона, якь зоря пишного ранку, чи не чиста жь, 
якь краплина роси на билій лилеи? А цей спокій, ся добристь 
іи, — вони жь вищують йому ясне, спокійне, лагидне житте зь 
нею вдвохь! И чого жь ще дожидати, коли винь іи кохає, коли 
винь іи хоче, а жити безь неп не хоче, ни, вже й не може? 



IV. 

И Гориновичь, и Лина хотили, щобь весилле було швидче. 
Та якись тамь практични перешкоди примусили старихь Глам- 
чевськихь одсунути його на мисяць, и довелось пидождати. 

Поки минавь сей мисяць, Гориновичь силкувався яко мога 
липше влаштувати кубельце за-для ихнього життя вкупи. Най- 
нявь кватирю бильшу, накупивь мебливь и всього, чого треба, 
щобь зробити зь голихь стинь чепурне й принадне гниздечко. 
Середь того клопоту чась поминувь досить швидко, и за тиж- 
день мало вже бути весилле. 



— 239 — 

У недилю Горьіновьіч-ь прьійшов-ь до Гламчевськьіхь, якь 
звичайно, зранку. Стари ще вчора вьіихальї на два-трьі дни до 
Кьіива. Винь — за якимись своими справами, а вона, — щобь 
де-що покупити дочци. Лина й соби замирилась була йихати, та 
трошки занедужала й лишилася дома. Сьогодни Гориновичь 
стривь іи вже зовсимь здоровою, тильки трохи блидишою, нижь 
звичайно. 

Вона простягла до його руки, а винь почавь ихь цилувати. 
Думка про те, що ось-ось надходить день, коли винь зиллеться 
зь нею вь одну духовну гармонію, пиднимала йому серце. 

— Лино! Лино!.. якь гарно!.. Швидче, швидче бути вдвохь, 
тильки вдвохь... 

— Хочешь, щобь ми завсигди були тилькьл вдвохь? — пошут- 
кувала вона. 

Винь засміявся щасливимь, радиснимь смихомь. 

— Ба ни, мов ясне щастє! Тильки хочу, щобь нихто не пере- 
шксджавь намь бути вдвохь що-разу, якь забажаємо. А жити 
треба середь людей. Щобь боротись и працювати. Боротись за 
кращи, ясниши идеали, нижь ти, яки панують теперь середь 
людей. Працювати, щобь побачити липши, ясниши дни. 

Вони вже ходили вдвохь по свитлици, винь обнимавь іи 
за стань и казавь: 

— Адже ми будемо боротись и працювати? Правда? Вь сьому 
жьітте, безь сього тильки сиреньке истнуваннв безь мети. Тиль- 
кьі висока мета робить житте розумнимь и щасливимь. И ми 
пидемо до неп, — правда? 

Вона слухала його й казала: „Еге, правда!.. Ти мій коха- 
ний... Правда!.." А винь, щасливий и зворушений, зь пиднесе- 
ними почуваннями, все говоривь до неп про те, чимь палала й 
сяла теперь його душа, дивлючись у високости... 

Вони сили вь куточку — тамь, де стояло кильки пишнихь 
гиллястихь олеандрь та фикусивь. Жартуючи, вони звали се 
„своимь садкомь" и любили вь йому „ховатися". И теперь сили 
тамь на маненький канапи, притулившись одне до одного. Вони 
стихли, очи имь заплющились, ихь голови схилились одна до 
одніеи чблами. И ледви Гориновичь почувь, якь до його до- 
торкнулось се кохане чоло людини, кращои й чистишои за яку 
винь не стривавь на свити, видразу його обняло могуче й 
страшне почуванне: — мовь зникає все навкруги його, мовь не- 



— 240 — 

має ни сього будунку, ни людей, що жьівуть у йому, що живуть 
у всьому цьому мисти, мовь нема ничого, — тильки ихь двоє: 
Лина й вин-ь... И вь ихь двохь з'єдналося все — увесь свить 
широкий и глибокий... Почуваннв обнимало його, пидносьіло 
вище й вище, примушувало напружуватися всю його истоту... 
винь чувь, що дали такь уже не може бути, що се мусить 
якось, чимсь перепинитися... 

Видраау Гориновичь почувь у свитлици якесь тихе-тихе 
шамотинне, мовь хтось излехка йшовь, ледви ступаючи. Рос- 
плющивь очи й закам'янив-ь. 

Навпроти його, тамь, у другому кинци свитлици, де 
були двери, стояла якась страшна истота и робила щось над- 
звичайне. Випроставшися ривно, вона простягла напередь свои 
руки, кощави руки зсохлого кистяка, и, держучи ихь долонями 
внизь, якось перебирала вь повитри пальцями. Передь очима 
вь Гориновича ворушились довги, закандзюблени якь кихти 
хижого птаха, нигти; обголени по ликти руки трусились... вище 
ликтивь брудними клаптями звисало щось, — воно колись було 
одежею... Голова держалася високо на бридко-тонкій худій ший. 
а блидо-земляного колиру обличче, си кистки, обтягнени шкурою, 
було бь обличчвмь викопаного зь земли трупу, коли бь не ти 
широко росплющени нерухоми очи... Биле довге волоссв жиноче 
поплутаними нечистими патлами падало на плечи, ледви при- 
крити чорнимь дрантемь. Се драйте висило навкруги стану, 
б'ючись огидно-брудними торочками обь страшно худи боси 
ноги. 

Вона йшла напередь, стиха й обережно ступаючи, и все 
мацала вь повитри руками, ворушила пальцями. Мижь Горьіно- 
вичемь и нею стоявь стиль, а биля його канапа й крисла. Вона 
дійшла до ихь, іи лива рука торкнулась до одного. Вона спини- 
лася и почала обмацувати. Гориновичь зрозумивь, що вона 
слипа. 

Вь сю мить Лина росплющила очи й скрикнула стиха. 

— Хто туть? — хрипкимь пригниченимь голосомь спитала 
слипа, перестаючи обмацувати мебель. 

Сей голось мовь очутивь Гориновича. 

— Мабуть якясь старчиха, — подумавь соби и, покинувши 
Лину на канапи, пидійшовь ближче до дивнои гисти. 

— Чого вамь? — спитався. 



— 241 — 

— Хто зо мною говорить?— спитала вона, не видповидаючи. 

— Та чого вамь треба вь чужій господи?— сказав-ь Гори- 
новьічь. 

— Не вь чужій... у своій, — казала слипа. — Моя господа... од- 
нявь іи вь мене... 

— Хто виднявь? — питавь Гориновичь, ничого не розуміючи. 

— Зять мій... Гламчевський. 

И видразу Гориновичь зрозумивь, що се мусить бути та 
слипа бабуся, Гламчевськои мати, що николи не виходила зь 
своеи свитлици. 

А вона казала дали: 

— Ви чужий? Правда?.. Поможить!.. коли Бога вь серци 
маєте... Богь вамь заплатить!.. Обрятуйте мене!... 

И вона благаючи простягала руки вь той бикь, видкиля 
чула його голось. 

Гориновичеви почало здаватися, що вона божевильна. Винь 
повернувся до Лини, хотивь спитатися що се, щ6 туть треба 
робити. Лина сидила на канапи, якось прищулившись, зобгав- 
шись, зципивши руки, била, якь стина. Винь хотивь кинутися 
до неи, але вь сю мить слипа досягла до його, вхопилася своими 
кощавими пальцями йому за руку и казала дали хрипкимь го- 
лосомь, разь-у-разь уриваючи мову, спиняючись, мовь ій важко 
було знаходити слова: 

— Зять пограбувавь... усе моє... все... и домь, и з'емля, и 
гроши... а винь однявь... 

— Якь однявь? — спитавь Гориновичь, силкуючися зрозумити, 
що се діється передь имь. 

— Жила зь дочкою... Умерла дочка... Коли бь не вмерла, — 
прийшла бь... Десять рокивь не чула іи... И Лина... дивчина... 
онука... вси повмирали... Ни, не повмирали... — казала Параска, — 
живи... А до мене — нихто... Десять рокивь... Видколи вид- 
нявь... Слипа, не бачить... Каже: окладний листь изь зем- 
ства... Пидпишить... Отуть и туть... Я не бачу... Я пидписала... 
А то не окладний листь, то документь... на все... щобь йому 
все... Забравь, мене замкнувь... Щобь никому не сказала... И 
нихто, нихто не... якь се? не одвидавь... десять рокивь... Боже!... 
За що? Десять рокивь!... нихто!... Ратуйте! Ви чужий... у вась 
серце... у моихь дитей нема. Ратуйте!... 



^ 



— 242 



Вона скрикнула й захиталась. Гориновичь пидхопьівь іи, 
бильше донись, нижь довив-ь, до великон канапи иположнвь^а 
ій, пидсунувши пидь голову подушку. 

Пидвившись, побачивь у дверяхь наймичку. 

— Ликаря! — скрикнувь. — Ликаря швидке! 

Наймичка вибигла. 

Гориновичь нахилився надь слипою. Вона здригнулася 
кильки разивь и стихла. Гориновичь притуливь руку ій до 
серця, — воно не билося. Вона вмерла, витративши всю сьілу на 
останній вибухь. 

Тоди Гориновичь повернувся до Лини. Вона вже стояла, 
блида, прибита. Передь його поглядомь вона спустила очьі и 
стала нерухомо. Гориновичь затремтивь одь страшного холоду, 
але перемигся. 

— Правда? — спитався винь и самь злякався свого дивного 
голосу. 

— Я... я не знаю... Я була тоди ще малою, — видказала ледви 
говорючи Лина. — Батько тильки Параску пускавь... Завсигдьі 
замикавь... Я не могла... 

— Та ви жь прохали, вмовляли, благали батька, щобь винь 
випустивь, не мучивь?... Кажить же!... 

^^"' СіГС. я... сге>.. 

— Неправда! 
Вона мовчала. 

Винь рвонувь іи за руку и притягь до мертвои. 

На єдвабній, шитій шовкомь подушци спочила страшна го- 
лова людини, що сталася трупомь давно, ще передь десятьма 
роками; брудне дрантє, вмазани грязею кощави ноги лежали на 
пишному червоному оксамити. 

— Сидили на сій іи канапи, жили вь іи будинкови, закра- 
шали себе сими золотими цяцьками, за іи гроши добутими, 
йили й пили сласно, а вона вмирала зь голоду, замерзала вь 
дранти! И ви мовчали? Та кажить же!... Кажить же щось!... Ви- 
правдайтесь!.. 

Вона стояла передь имь и тремтила. 

А Гориновичь почувавь, що ще мить, и винь зробить 
щось дике, щось нелюдське — вдарить іи, уб'б — сю зрадливу га- 



— 243 — 

дьіну, що могла спокійно спатьі вь одній господи 3% катованою 
мученицею, жьіти зь їй мукь н смила казати слово: люблю. 

Вннь чувь, янь огонь обнимав йому голову, груди... 

Винь кинувся з-ь хати, щобь утекти вид-ь такси... щоб-ь 
не бачити їй!... 



Б. Гринчбнио. 



у Черяиго 
1901. 



Енблібгріфнчіьій покажчика 

пьісаннив'ь П. Кулиша. 

ьідаїзчьі альманахії на згадку >іро П. О. Кулиша, годи- 
пося подати в-ь йому й повну библіографію його 
пьісаннив-ь та пьісаннивь про його й його твори. 

Та на льіхо альианах'ь лаштувався вь такому 
нисти, де нема не то вкраинськои, але й ніякои доброи, 
до науковьіхіі студій здатнои, библіотекьі. 

Черезь те, пнсля деякьіхь початкових^ заходиві*, замирь 
що до покажчика писаннивь про Кулиша зовсииь довелося об< 
лишити: занадто бувь би вже вни-ь не повний. Лекше було 
скласти покажчикії писанням-ь самого Кулиша, але ж'ь и туті. 
перешкода тая в-ь иатеріялах'ь не дала зробити ричь такою пов- 
ною, ЯКІ котилося бі. Та зважаючи на те, що покажчика тво- 
рань Кулишевимь доси ще нема, а сей, що склався в-ь Черни- 
гови, мабуть такьі мистить '/ю усього матеріялу, друкуємо його 
туть, бо все жь з-ь його мусить бути користь за для историка 
литератури, та Й за-для кожного, хто хотиві би довидатися про 
Кулишеву діяльнисть, надто, що сю діяльнисть кихто ще доси 
всю иилкомь не оглянувь, хочь ми вже й мавио дви поважни 
праци про Кулиша — д.д. Маковея й Шенрока. 



— 246 — 

Склавь сей покажчьїкь д. А. М. Балика; я ж-ь перевирьівь 
по змози матеріяль зь кньїжкамьі, доточьівь трохьі своихь запьі- 
сивь и арешти зредактувавь увесь матеріяль. 



1901. XI. 15. 



Б. Гринчбнно. 




Кулмшеву псевдониньї: Козакь Белебень, Т. Вешняк-ь, Гур- 
гурдядько, Петро Забоцень, Иродчукг, Панько Казюка, П. К., Ло- 
мусь, Николай М., Н. М., Н. Необачний, Панько Небреха» Огтанась 
Прачь, Павло Ратай, Ратай, Деньїсь Федоренко, Хуторяньїнь. Д. П. 
Хоречко, Данило Юсь. 

1840. 

1. Малор^ссійсміе разскази: І. О томь, оть чего вь м'кстечкі» 
Воронеягі висохь П'Ьшевцов'ь ставь, II. О том-ь, что случилось 
с"Ь козакомь Бурдюгом-ь на Зеленой нед-Ьл-Ь. П. Кулишг. — Кіев- 
лянинь, изд. М. Максимович'ь. Кіев-ь. Книга І, боки 205 — 228. 

1841. 

2. Огненний змій. Повість изь народнихь преданій. П. Ку- 
л-кша. — Кіевлянинь. Изд. М. Максимовичь. КІевь. Книга вторая 
181 — 288. 

3. Цигані. (Уривокт» зь казки). П. Кулиш-ь. — Ластивка. Со- 
чнненія на малороссійскомь язик%. Собраль £. Гребенка. Спб. 
Боки 362—370. 

1843. 

4. Украйна. Зложивь П. Кулишь. Одь початку Вкрайни до 
батька Хмельницького. Кіеві». Вь Университетской Типографіи. 
100 бк. іп. 80. Цина 1 руб. 

5. Михайло Чарнишенно или Малороссія восеидесяті» л-Ьть 
назадь. П. Куліша. Кіевь. Іп 8^. ч. І: 1-|-2064-1 бк. ч. II: 
1 + 190+1 бк; ч. III: 1+221 бк. 

1845. 

6. Черная Рада. П. Кулишь. — Современникь. Спб. [Пер- 
ши V главь]. 



— 248 — 



1846. 

7. Повість о6\ умраиисяомг народі. П. Кулишь. — Зв%здочка. 
Спб, 

8. Повість обь укравискоаг народі. Написал-ь для дітей 
старшаго возраста П. Кулішь. С.-Петербургі». Вь типографіи 
Императорской Академій Наукь. 2-|-114 бк. 16^. 

9. Продисловіе к-ь Літописи Самовидца о войнахь Богдана 
Хмельницкаго и о междоусобіях'ь, бьівшихь вь Малой Россіи по 
его смерти. — .Чтенія Императорскаго Общества Исторіи и Древ- 
ностей Россійских-ь при Московскомі Университеті', Москва. 

1847. 

10. Уираинскія народний проданій. Собрал-ь П. Куліш-ь. Книж- 
ка первая. Москва. 90 бк. 8^. [Надруковано р. 1847, але вийшло 
зь початку 90-хь рокивь у .Чтеніяхь Моск. Общ. Исторіи и 
Древностей".] 

1852. 

11. Исторіи УльйНУ Торонтьевии. Повість Нихолая М. — 
Современникь. Спб. 

12. Исторіи испансиой литератури по Тикнору. — Отечествен- 
ньія Записки. Спб. [Вийшла й окремою книгою]. 

1858. 

13. Яновь Яковлевич\. Повість Николая М. — Современникь. 
С.-Петерб. 

14. Алоисій Однорогі. Повість. 

1854. 

15. Літо вь Малороссіи. Николая М. — Современник-ь» кн. І. 

16. Записки о жизни Гоголя. Н. М. — Современник-ь, Петер- 
бург-ь. 

17. Опитг біографій Н. В. Гоголя, со включеніеиь до сорока 
его писемь. Сочиненіе Николая М. Спб. 206-|-П бк. 8®. 



— 249 — 

18. Запису П. О. Кулишевого народни писни (зь пидпьісомь: 
П. К.) надруковано вь кньїзи: „Народньїя южнорусскія п-Ьсни, 
изд. А. Метлинскаго", Кіевь. (Про те, що се Кулишивь пидпьісь 
дьів. „Записки о Южной Руси, І, 199 — 200). 

1856. 

19. Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя, составлен- 
ния изь воспоминаній его друзей и знакомьіх'ь и изь его соб- 
ственньїхь писемь. Сь портретомь Н. в. Гоголя. — Николай М. — 
Петербурга, т. І, стр. 6+333+1 и т. II, стр. 302+10, 8^. 

20. Разсказь совреиенника поляка о походахі противі гайда* 
иакь. П. Кулиша. — ,Русская БесЬда", кн. 4, стр. 68 — 101. 

21. Записки о Южной Руси. Издаль П. Кулишь. Томь пер- 
вьій. Спб. ХХУІ+322+2 стр. 80. 

1857. 

22. Записки о Южной Русі. Издаль П. Кулишь. Томь вто- 
рой. Спб. ХІУ+354+1 стр. 80: 

23. Граматка. С.-Петербургь. 149 бк. 12о ІДина 50 к. 

24. Пропов%ди на Малороссійскомь язьік%, протоірея Василія 
Гречулевича. Изданіе второе, исправленное. Петербургь. ХІУ+ 
203+3 стр. 8^ Ц. 1 р. [Кулишь у цьому виданий поперероблявь 
проповиди Гречулевьіча, а деяки й самь понапьісувавь. Дьів. 
льїсть Кулишивь зь дня 19 жовтня р. 1893-го вь львивсь^і:^ 
„Зори" 1894 р., бикь 44—45]. 

25. Чорна Рада, хроника 1663 року. Напьісавь П. Кулишь. 
Санктпетербургь. 428+1 бк. 8®. 

26. Черная Рада, хроника 1663 г. П. Кулиша. — „Русская Бе- 
сіда", кн. II — IV, стр. 108 и 145. 

27. Черная Рада. П. Кулиша. Москва. 263 стр. 16^ Ц. 1р. 50к. 

28. Обь отношеніи Малороссійской словєсности нь общерус- 
ской. Зпилогь кь „Черной Рад%". — „Русская БесЬда". 

29. Кіевскіе богомо.'ьци. — „Народное Чтеніе" за февраль. 

30. Повість о БорисЬ Годунові и Димитріи Самозваний. 
П. Кулишь. Петербургь? 

16 



— 250 — 

. 31. Слово ОДІ издателя. П. Кулишь. — Вь книзи: .Народни 
оповидання Марка Вовчка. Издавь П. А. Кутівгь. Спб. 1858". [Кни- 
га ся» хочь и датована роком-ь 185в, вийшла вже 1857-го]. 

32. Вагмдь і» ■вмроссійскую словесность, по случаю вьіхода 
в'^свкгь ігниги: „Народни оповидання Марка Вовчка". П. Кулишь. — 
«Русскій Вістник-ь", № XII, стр. 227—234. 

33. Обг игрі г. Артеиовскаго вь малороссійской опер-к: .Мос- 
каль чаривньїкь. П. Кулишь. — Русскій В'Ьстникь, >6 XII, кн. 2-я, 
стр. 224—227. 

34. Восломинаніе Руссиаго о польсконь археолог'Ь Констан- 
тин-Ь Свидзинскомь. П. Кулишь. „Русскій В-Ьстникь", октябрь, 
книга 2-я. 

1858. 

35. Григорій Квитка (Основьяненко) и бго повистн. Слово на 
новьій виходь Квитчинихь повистей. Написавь П. Кулишь. Спб. 
XXXVI бк. 12^. [На обгортци надруковано: »3та брошюрка прила- 
гается безплатно при „Повистяхь Квитки", изданнихь П. Кули- 
шемь. ВсЬ, купившіе уже „Повисти Квитки" получать ее оть 
книгопродавцевь, которимь издатель видаеть зту брошюрку сь 
такимь условіемь"]. 

36. Записки о Южной Россіи [по сочин. П. Кулиша] В. К.[оваль- 
скій]. — „Отечественний Сборникь." Видень. №>& 6 та 7. 

37. Переписна Н. В. Гоголя сь А. А. Ивановимь. [П. А. Ку- 
лишь]. — ,Современникь", № XI. 

1855 чи 1858? 

38. веклуша. Повість Николая М. .Русская БесЬда", кн. II. 

1859. 

39. Клинентій. Украинскій стихотворець времень гетмана 
Мазепи. П. А. Кулишь. — „Русская БесЬда", стр. 79 — 140. 

40. Народния пісни, подобранния П. Кулишемь. — .Народное 
чтеніе", Кї 2, стр. 204—212. 

41. Повість о южной Руси. П. Кулишь. „Народное чтеніе", 
N•36. 



г 



— 251 — 

42. Н. В. Гоголь. [Біографія у кньїзи: „Лицей князя Безбо- 
родко*]. П. Кулиш-ь. 

43. Майорі» малороссійская повість. — „Русскій В-Ьстникь**. 
№№ 1 и 2. 

1860. 

44. Хата. Издавь П. А. Кулишь. Петербургь. ХХІІ-|-2+215 
бк. 80.[ Вь альманаси цьому належить Кулишеви: Переднє слово 
до громади. Поглядь на Украинську словесность (боки VII — XXII), 
.Слово од-ь издателя** до „Первоцвиту" Щоголева и Кузьменка 
(1 — 24), .Од-ь издателя" — до „Приказокь" Гребинки (39 — 57), 
„Сира кобила" Иродчука, зь словом-ь одт^ издателя (59 — 70). Одь 
издателя — до „Лихо не безь добра" Ганни Барвинокь (90 — 103), 
Три сльози дивочи [вирши] (105 — 111), Колій. Украинська драма 
зь останнього польского панування на Вкраини. Акть первий 
(113 — 156), Одь издателя— до „Вь осени лито" Ганни Барви- 
нокь (157—172)]. 

45. Сира . Кобила. Оповиданнє Иродчука. Петербургь. Цина 
З коп. 

46. Повісти П. А, Кулиша вь четирехь томахь. Петер- 
бургь. Мал. 8^. Томь первий: Черная Рада 6-|-357 стр. — Томь 
вторий: Алексій Однорогь. 6-^-357 стр. Томь третій: Воспомина- 
нія д-Ьтства Николая М*. 84-412 стр. Томь четвертий: Майорь. 
Потомки задн-Ьпровскихь гайдамакь. 6-{-323-{-3 стр. Ц. 2 р. 50 к. 

47. Повість о южной Руси. П. Кулишь. — Народное Чтеніе, 
№ 1. 

48. На почтовой дорогі вь Малороссіи. П. Кулишь. .Искра", 
№ 49. 

1861. 

49. Листи СЬ хутора. Хуторянина. Листи І — V [Перши листи 
пидписано: Хуторянинь, останній: Козакь Белебень] — „Основа" І, 
310 — 318; II, 227 — 232; III, 25 — 32; IV. 143—156; XI— XII, 
122—128. 

50. Обзорь украиискоЙ словесности. П. Кулишь. І. Климен- 
тій. II. Котляревскій. — Основа, І, 159 — 262; III. Артемовскій 



1 



— 252 — 

Гулакь. ІЬІсІ., ПІ, 78—113; Гоголь. 1Ьі(і., IV, 67— 90; V, 1—33; 
IX. 56- 68; XI— XII, 1 — 11. 

51. 06\ наданій украинснаго словаря. П. Кулишь. — Основа, 
І, 333—334. 

52. Знайдений на дорозн лУСТг. П. Необачний. — Основа, II, 
233—238. 

53. Другой человіиь. П. А. Кулишь. — Основа, кн. II, 
56—104. 

54. Характерь и задача украинской критики. П. А. Кулишь.— 
Основа, кн II, 157 — 162. 

55. Литературния извістія. П. Кулишь. — Оснсва, кн. II, 263. 

56. О пу({личнихь чтеніяхь профессора Костомарова изь ис- 
торіи Украйни, по смерти Богдана Хмельницкаго. П. Казюка.— 
Основа, кн. II, 252—253. 

57. Обьясненіе неудобопонятнихг южнорусскихь словь, содер- 
жащихся во 2-й книжк'к .Основи'. Письмо кь редактору. П. Ку- 
лишь. — Основа, II [на при кинци книги, бк. 1 — 9]. 

58. Хмельнищина. П. А. Кулиша [частина]. — Основа, кн. III. 
бк. 1—15. 

59. Старосв^тское дворище. П. Кулишь. — Основа, кн. III, 
32—49. 

60. Слова надь гробомь Шевченка П. А. Кулиша [вь статьі 
Л. Жемчужникова: «Воспоминаніе о Шевченк-Ь.*] Основа, кн. III, 
5—6. 

61. Пивпивньїка. Гишпанська дитська казочка. Панько Ка- 
зюка. — Основа, IV, 39 — 43. 

62. Липовия пущи. Д. П. Хоречко. — Основа, кн. V, 1—25. 

63. Плачь Россійскій [Передмова й тексть) П. А. Кулиша.— 
Основа, кн. V, 46. 

64. Народня слава, Солбниця, Зь за Дунаю. П. Кулишь 
[Вирши]. — Основа, кн. IX, бк. 25—34. 

65. Русалка. Мицкевичова баллада. Ломусь. — Оснсва, кн. 
IX, бк. 34—40. 

66. Сь того свиту. Кумейки. Дума (1637). П. Кулишь [Вир- 
ши]. — Основа, кн. IX, бк. 49 — 55. 

67. Что єсть мні и теб^ жено? П. Кулишь [Вирши]. Основа, 
кн. IX. бк. 108—109. 

63. Исторія Украйни. П. А. Кулишь. — Основа, кн. IX, бк., 
79—107. 






— 253 — 

69. Украинснія незабудки. П. Кулишь.— Основа, кн. IX, 
1—48. 

70. Передовьіе жиди. П. Кулишь. — Основа, кн. IX, 135 — 138. 

71. О повісти г. Кузьменна. П. Кулишь. — Основа, кн. IX, 
139—141. 

72. Частина поемьі: Черниця Мар'яна. Т. Г. Шевченка [зь 
переднимь словомь та ввагами П. Кулиша). — Основа, кн. IX, бк. 
1—12. 

73. Химери. Мицкевичова баллада: І^отапіусгпо^б. Ломусь. 
Основа, кн. X, бк. 17 — 20. 

74. Санг соби. Люлн-люли. Старець (Дума). Дунайська дума. 
П. Кулишь [Вирши]. — Основа, кн. X, бк. 20 — 43. 

75. Гоголь и ворона. (Байка) П. Кулишь. — Основа, кн. X, 
[остання картка вь книзи]. 

76. Настуся. Поема (1648). П. Кулишь. — Основа, кн. X, бк. 
1—30, кн. XI и XII, бк. 1—16. 

77. Святиня. П. Кулишь [Вирши]. — Основа. Х1--Х1І,бк. 15 — 16. 

78. Давне горе, Дума. П. Кулишь. — Чуиацьки дити. Мицке- 
вичова баллада: Роу^гбі Шу. Ломусь. — Іадо таддіоге. — До Данта, 
прочитавши його поему Пекло. П. Кулишь [Виршьі]. — Основа, 
XI и XII, бк. 1—9. 

79. До Маруси Т. Родина єдина. П. Кулишь [Вирши]. Ос- 
нова, XI— XII, бк. 11—14. 

80. Гордовита пара. (Бабусине оповиданнє). Петро Забоцень. — 
Основа, кн. XI иХІІ, бк. 49—56. 

81. Виговщина. П. Кулишь. — Основа, кн. XI — XII, бк. 1 — 15. 

82. Нісколько предварительнихь словь. П. Кулишь. [До опе- 
ретти Я. Г. Кухаренка: — „Чорноморський побить на Кубани"]. 
Основа, кн. XI — XII, бк. 1 — 5. 

83. Хнельнищина. Историчне оповиданнв. П. Кулишь. Кош- 
томь 9. И. Чорненка. Петербургь. 128 бок. 12®, ц. 25 к. 

84. Орися. Идиллія П. А. Кулиша. Петербургь. 16 бк. 16^. 
Ц. 5 к. 

85. /исти сь хутора. Петербургь. Вь друкарни П. А. Кулиша. 
Листь І и II. Про городи й села. ЗО бк. 16^. Ц. 5 к. Листь III. 
Чого стоить Шевченко яко поеть народній. 17 бк. 16^. Ц. 5 коп. 
Листь IV. Про злодія у сели Гакивници. 29 бк. 16<^. ІД. 5 коп. 



— 254 — 

86. Пивпивньїка. Гишпанська дитська казочка. По нашому 
росказав'ь Панько Казюка. Петербургь. Вь друкарки П. А. Ку- 
лиша. 16 бк. 16<>. Ц. З к. 

87. Бабуся сь того свиту. Оповиданнв про померши души. 
Петербургь. Вь друкарни П. А. Кулиша. 14 бк. 16<^. ІД. 5 к. 

88. Очакввська бвді. Козацьке оповиданнє. Петербургь. Вь 
друкарни П. А. Кулита. 8 бк. 16^. Цина 2 коп. 

89. Граматка. П. Кулиша. Петербургь. 68 бк. 16^ [На окла- 
дьінци надруковано: До гронадьі. П. Кулишь]. 

90. Остання ПИСНЯ. П. Кулишь [Виршьі]. — Черниговскій Лис- 
токь, № 11, стр. 83. 

91. Зь за Дунаю. П. Кулишь. [Вирши]. — Слово. Львивь* 
№ 71. 

92. Концерть вь память Т. Шевченка. П. Кулишь. — Сівер- 
ная Пчела, і^ 95. 

93. Публичиия чтеиія г. Костомарова обь Украяні, во времена 
гетмана Вьіговскаго. П. Кулишь. — В'Ькь, № 7. 

94. [Передмова П. 0. Кулмшева до кньїжки: .Украинськи писни 
зь голосами. Д. Каменецькьій. Десятокь первьій." Петербургь. 28 
бк. 16<>І. 

95. Исторія яспанской лятератури по Тякнору. Составкль 

П. Кулишь. С.-Петербургь. Печатано вь типографіи П. А. Кулиша. 
ІУ+205 стр., 80. Ц. 75 коп. 

1862. 

96. Вешкя проводи. Поема (1648). П. Кулишь. — Основа, кн. 
І, бокьі 17—70; кн. II, бк. ЗО — 81. 

97. Людська память про старовину. Сичови гости. Панько Ка- 
зюка. — Основа, кн. І, бк. 1 — 12. 

98. Простонародность вь унраянсиой словесности. П. Ку- 
лишь. — Основа, І, 1 — 10. 

99. Перегладь украмнськихь книжонь. П. Кулишь. — Основа, 
кн. І, Библіографія, бк. 57 — 64; II, 48 — 53. 

100. Рецензія (по великоруському) на книгу: , Гоголь предь 
судомь обличительной литератури, Н. Герсеванова", безь пид- 
пису. — Основа, кн. І, Библіографія, бк. 52 — 56. 

101. На добра-ничь усинь на ничь. Т. Вешнякь. (Вирши].— 
Основа, II, бикь 66. 



— 255 — 

102. До землячки. Т. Вешняк-ь [Виршьі]. — Основа, II, бокьі 
81—82. 

103. Полякань обі Украинцахг. (Отв^ть на безьіменное 
письмо). П. Кулиш-ь.— Основа, II, 67 — 86. 

104. До бративі на Вкраяну. П. Кулиш-ь [Виршьі]. — Основа, 
III, бокьі 29 — 32. 

105. Устня мова зь науки. Слово зь боку. П. Кулишь [Пе- 
редмова до „Про дощь* В. Коховського]. — Основа, кн. III, бк. 
29—30. 

106. Отвіті на пясьио сь юга. П. Кулиш-ь. — Основа, кн. III, 
41—45. 

107. Отв-Ьті мосиовскому „Дню"". П. Кулить. — Основа, кн. III. 
31—40. 

108. П. 0. Куляшева промова вь допьісови: «Изв-Ьстіе обь 
об-Ьд-Ь, 5 марта 1862 года, вт» Петербург-^, по случаю годовщиньї 
смерти Т. Г. Шевченка.— Основа, III, 27 — 28. 

109. Поіздка вь Украйну. (1857). П. Кулишь. — Основа, кн. 
\у^ 92—110. 

ПО. Взглядь южно-русскаго чоловіка XVI в. на ніиецко поль- 
скую цявилнзацію. П. Кулишь. — Основа, VI, 12 — 16. 

111. Рядне слово. П. Кулишь [Виршьі]. — Основа, кн. VIII, 
бк. 40. 

112. Заспявь. П. Кулишь [Виршьі: „Кобзо, моя непорочна 
утихо" зь ,Черниговск. Листка']. — Основа, VIII, бк. 51 — 52. 

113. Нісколько предварительнихь словь. П. Кулишь. [До 
комедій В. Гоголя ,Простакь"]. — Основа, IX, 19 — 23. 

114. Вареолоиееви Шевчонкови. П. Кулишь. [Виршьі]. — Основа, 
X, бк. 30—32. 

115. Початокь новоя поеми (1648 — 1654) Заспивь. Писня 
перва. П. Кулишь. — Черниговскій Листокь. № 10, бокьі 76 — 77. 

116. Реляція Деиьяна Щербини, осаула пана кошового Кости 
Гордієнка. (Вьівизь изь-за Дунаю Панько Казюка). — Чернигов- 
скій Листокь, N2 19, бокьі 148 — 149. 

117. Хуторь Маковна (Начало романа) П. Кулиша. — Черни- 
говскій Листокь. Кз 20, стр. 156 — 160; Кг 21, стр. 163 — 166. 

118. Офяцерская лярушка у Иволгяна (отривокь изь перваго 
тома „Украинскихь Незабудокь"). П. Кулишь. — Черниговскій 
листокь, № 22, стр. 170 — 174. 



1 



— 256 — 

1 19. Украянскія Незабудкя (другой, третій, четвертий, пятьій, 

шестой, седьмой, восьмой, девятьій, десятий отривки изь перваго 
тома) П. А. Кулиша. — Черниговскій Листокт», >6 23, с. 179 — 181; 
^6 24. с. 187—190; № 25, с. 195—199; № 26. с. 204—207; 
№ 27, с. 212—215; № 28, с. 220—222; № 29. с. 227—231; 
№ ЗО. с. 234-240; № 31, с. 242—245. 

120. Сонет'ь. П. А. Кулиші). — Черниговскій Листокт», № 27, 
стр. 215. 

121. За те ядь чого у иясточку Вороиежи висохь Пяшевцявг 
ставі. Украинське оповиданв. П. Кулиша. [Переклавь зь рос- 
сійського Климковичь Ксенофонть]. — Вечерници. Львинг, 
№ 19. 

122. Огняний змій. Украинська повисіь П. Кулиша. Перело- 
живь зь россійського Ксен. Кл.(имковичь). — Вечерници. Львивг, 
№К£ 20—26. 

123. Чого СТОЯТЬ Шевченко, яко поеть народній. Хуторя- 
нинь. — Вечерници, Львивь, №21. 

124. Инший ЧОЛОВЯКЬ. Оповиданє П. Кулиша. Переведене зь 
россійського. — Вечерници. №>Г; 27 — 33. 

125. Про городи я села. [Зь Основи]. — Вечерници. У Львови 
№N2 28. 29. 31. 

126. За те, що сталося зь козакомь Бурдюгоиь на зеленій 
недили. Народне оповиданв. П. Кулиша. Переведене зь велико- 
руського. [Климковичь Ксенофонть]. — Вечерници. Львивь, ^ЛУ^ 
36—37. 

127. Дивоче серце. Идилія. П. Кулиша. — Вечерници, ^^&^6 
39—42. 

128. Гордовита пара. Бабусине оповиданв. Петро Забоцень. — 
Вечерници, 1^ 43. 

129. Самь собя. П. Кулишь [Вирши]. — Слово, 1^ 7. Львивь. 

130. Лолркамь обь Украинцяхь. Отв'Ьть на безименное письмо. 
П. Кулишь. Изь „Основи". — Слово, Львивь. >&№ 80 — 83. 

131. Паденіе шляхетснаго господства вь Украйнї обіихі» бе- 
реговь Дніпра, вь XVII в. П. Кулишь. — В-Ьстникь юго-западнсй 
и западной Россіи, N2 1 — 6 іІюль-Декабрь), стр. ЗО — 49; 136 — 158; 
190, 220. 

132. Встріча. — Братья. — Два стана. [Три уривки зь исто- 
ричного роману XVII в]. — В-Ьстникь юго-западной и западной 
Россіи. 



і 



— 257 — 

133. Досвитки. Думьі и поемьі П. Кулиша. Петербургь. 254-|- 
2 бокьі малои 16®. Цина 80 коп. 

134. Дивоче серце. Идилія П. Кулиша. Передруковано зь 
.Вечерньїць" коштомь руськихь семБінаристив-ь. Львивь. 31 бк. 16^. 

135. Гордовита пара. Оповиданнє Петра Забоцня. Санкт- 
петербург-ь. 15 бокивь 16^. Цина З коп. 

136. Льістьі зт» хутора. Льість V. Хто такий хуторяньїн-ь. 
Петербургь. 13 бк. 16®. Цина З коп. 

137. Сичови гости Чуприн) и Чортоусг. Оповиданнє Панька 
Казюкьі. Петербургь. 27 бк. 16". Цина 5 коп. 

138. Цигань. Урьлвокь изь казки. П. А. Кулиша. Петербургь. 
7 бк. 160. ц. 2 коп. 

139. Унраинснія незабудки Пов-Ьсть П. А. Кулиша. Петер- 
бургь. 82 стр. 80. 

1863. 

140. До бративь на Вкраину. П. Кулишь. [Вирши]. — Вечер- 
ници, Мг 2. 

141. До землячки. Т. Вешнякь [Вирши]. — Вечерници. Кг 5. 

142. Кумейки. Дума 1637. Зь „Досвиткивь". П. Кулишь. — 
Вечерници. К; 6. 

143. Исторія Украйни оді найдавнійшихі часивь. Початокь 
зь обширнійшого дила. П. Кулишь. — Вечерници, №N2 7 — 11. 

144. Дума про Саву Кононенка. П. Кулишь. [Вирши]. — Мета, 
томь І, боки 9 — 13. 

145. Сонеть [Ще любо дивляться на мене кари очи]. П. Ку- 
лишь. [Вирши]. — Мета, т. І, бк. 13. 

146. Могильни сходини. Поема. Гургурдядько. — Мета, литера- 
турно-политичний вистникь. Томь перший. Кз 1 — 4, за мисяць 
Вересень-Грудень, боки 18 — 34, 106 — 116. 

147. Мартинь Гакь. П. Кулишь. — Мета, т. І, Львивь, 
35 -44. 

148. Руина. П. Кулишь. — Мета, т. І, бк. 134 — 148. 

Л49. Кинець дунайськои Д*ми. П. Кулишь. — Галичанинь. 
Книга 1, випускь II, боки 7 — 8. 



1 



— 258 — 

150. Дивоче Сврі4в ( Идилія) П. Кулиша. — Черниговскій Лис- 
токь, № 1. боки 3—6; Лї 2, бк. 13 — 15; >& З, бк. 21—23; № 4. 
бк. 28 — ЗО. 

151. Дума про Саву Коноиенка (1637). [З-ь переднимь сло- 
вомь]. П. Кулиш-ь. — Черниговскій Листокь, № З, бокьі 20—21. 

152. Бятва поді> Кумейками. (Отрьівок-ь изь исторіи борьбьі 
шляхтьі сь козаками) П. А. Кулиша. — Черниговскій Листокь, >6 9, 
стр. 66—72; № 10, с. 75—79. 

153. Борьба шляхти сг иозаканя за обладаніе Украйиой обімхг 
сторонг Дн'Ьпра. П. Кулишь. — Библіотека для чтенія, №№ 7 и 9. 

154. Паденіе шляхетснаго господства вг Украйні об-кихі бере- 
говь Дніпра, вг XVIII в. П. Кулишь. — Вістникь юго-западной и 
западной Россіи, >6 7 (Январь), стр. 1 — 21. 

1864. 

155. Братьі. Историчній романь початку XVII вику. П. Ку- 
лиш-ь. — Мета. Томь другий, № 5, за мисяць сичень, боки 21 — 45. 

156. Руина. П. Кулишь. — Мета. Томь другий, ^6 5, за ми- 
сяць сичень, боки 50 — 67. 

157. Польсио-козацная войив 1638 г. П. Кулишь. — Отечествен- 
ния Записки, К!>6 9 — 11. 

1865. 

158. До Счастного Саламона, прочитавши його .Коломийки 
и Шумки." Допись зь Украйни. Данило Юсь. — Мета, № 6, боки 
173—176. 

159. Изь „Записоиь о Южной Руси." — Золотая Грамота, илю- 
стров. письмо, вь Видни, К*№ 5 — 8. 

160. Обь отношеніи налороссійской словесности кь общеру<ї- 

СКОЙ. Епилогь кь „Черной Раді." П. Кулишь. — Золотая Грамот? . 
Илюстров. письмо для поученія и забави. Прилога до .Страхо 
пуда," N2 10. 

161. Холмсній греко-уніатскій календарь (на 1866 г.). Ва[ 
шава. [Див. Кіев. Стар. 1898, І, 134]. 



г 









— 259 — 

1867. 

162. Майорь. Повисть П. Кулиша. Переложено зь велико- 
руського [Лукашевмчь Лонгинь]. — „Правда," №N2 3—20. 

163. Отвертий листі. П. Кулиша. — Правда. № 2, бк. 72. 

164. Громадський судь надь Страхопудомь. — Правда, бк. 
143—144. 

165. Спирі П. Кулиша зь московськими газетами „Москва" 
и „Московскія В-Ьдомости." — Правда, боки 167 — 168, 175 — 176 
и 183—184. 

166. Письио П. А. Кулиша до Якова Головацького пид-ь за- 
головкомі — Отреченіе Кулиша оті своей правописи. — Слово, 
№ 44. 

167. Письмо П. Кулиша, заявляющее его отреченіе оті Ку- 
лишивки. — Бояні, письмо для белетристики и науки. Львові, 
№ 10. 

168. Письмо Каткову и Аксакову. П. А. Кулиша. — С.-Пе- 
тербургскія В-Ьдомости, №№ 250 — 251. 

1868. 

169. Потомки украинського гайдамацтва. Оповиданнє. П. Ку- 
лиші. — Правда, №№ 1 — 4. 

170. Первий периодь козацтва оді його початку до ворогу- 
вання зі ляхами. — Правда, К2М2 І — 17, 25 — 35. 

171. Топирь гора. Волинська дума. Переспиві [З „Словомі 
оді Редакцій"]. Денисі Федоренко. — Правда, КгК* 26, 27. 

172. Товкачі. Оповиданнє [Перекладі зі Берт. Ауербаха]. — 
Правда, №М2 29, ЗО. 

173. Чумацьки дити. Зі Мицькевича: Ро^тбі Шу. — Русалка. 
Мицкевичова балляда. [Вирши]. — Чорна Рада. [Уривокі]. П. Ку- 
лиші. — Руская Читанка. Зложиві А. Тороньскій. Львиві, бо- 
ки 382—419. 

174. Орися. Перекладі на нимецьку мову: Рііедепсіе ВІШег. 

1869. 

175. Нарисі истории словесности русько-украинськои.— Правда 

№№ 1—3. 



1 



— 260 — 

176. Псальна XV та XVI. Павло Ратай. — Правда >!•№ 1 
та 5. 

177. Герценивь Дзвинг. Опанась Прачь. —Правда і^>6 2—3. 

178. Иовг. Переспивь Павла Ратая. — Правда ^6^6 6—11. 

179. Викохування дитей. — Правда, № 11. 

180. Викохування Дитей за пидмогою школи. Опанась Прачь.— 
Правда, № 23. 

181. Иові» переспиві» Павла Ратая. Печатано в-ви Львови 
коштомь и заходом-ь Правдьі. ХУ-|-96 бк. 16о. 

182. Святе Письмо. Перша частина Библіи. Пять кньїгь 
Мусіевихі». П. А. Кулишь. Додатокь до Правди. Львивь. 

183. Сира кобила. Иродчукіз. „Календарь Народний' това- 
риства Просвита на рикь 1870. Боки 61 — 64. 

184. Псалои'Ь І, V. Павло Ратай. — Зоря — читаночка для 
сельськихь людей. Книжка перша. У Львови. Коштомь и захо- 
домь товариства Просвита. Боки 9 — 12. 

1860 чьі 18ві? 

185. Исторія Англія Маколея. [Перекладь] П. А. Кулиша. [Дьів. 
Шенрока, К. С. 1901 кн. VII— VIII, 49, 56]. 

1870. 

186. Псальма СХХХІХ. Павло Ратай. — Правда, № 2. 

187. Споминки молодихь лит-ь. Миколи М^: Теклюся. [Пере- 
кладь зь россійського]. В. Барвинський. — Правда, боки 23 — 45, 
73—82, 130-140, 173 — 181, 209—222, 241—253. 

188. Поглядів на устню словеснисть уираинську. П. Кулишг. 
[Передрукь зь Читанки Ол. Барвинського]. Правда, число 2, 
боки 68—73. 

189. Поглядь на устню словеснисть украянську. П. Кулишь. 
[Зь додаткомь .Очакивськои биди^ та иньшихь фольклорньїхь 
матеріяливь зь „Записокь о Южной Руси"]. — Руска Читанка для 
висшои гимназіи. Уложивь Алекс. Барвинський. Частина перша. 
У Львови, боки 1 — 4. 



] 



— 261 — 

190. Очакивська бида. П. Кулишь. — Зоря. Чьітаночка для 
сельськьіхь людей. Улож. Ом. Партьїцькьій. Кн. третя. У Львови. 
Бокьі 51—57. 

191. Про померши души. Оповиданнє бабуси. П. Кулишь. — 
Зоря. Чьітаночка для сельск. людей. Уложьівь Ом. Партьїцькьій. 
Кньїжка четверта. У Львови. бокьі 46 — 57. 

1871. 

192. Псалтьірь або книга хвальї Божои. Переспивь украин- 
ськьій Павла Ратая Львивь. Накладомь автора. Зь друкарни К. 
Будвайсера, 4-|-329-{-1 бк. 16о. 

193. Евангелія по Св. Матееєви, Маркови, Луци и Іоаннови. 
Коштомь громадськьім-ь. Видень. 

194. Чуиацьки дити. За Мицкевьічемь. — Весна на хутори. — 
Псальми Давидови (І, V, XV, XXIV та ХСІІІ). П. Кулишь. [Вир- 
ши]. — Читанка руска для низш. клясь середи, шкиль. Ч. І. Львивь. 
Бохьі 391—392. 439—440, 452—455. 

195. Сира кобила. Иродчукь. — Читанка руска для низшихь 
клясь середнихь шкиль. Часть І. Ви Львови. Боки 17 — 19. 

196. Пквь-Пивника. Гишпанська дитська казочка. Панько Ка- 
зюка. — Читанка руска для низшихь клясь середнихь шкиль. 
Часть І. Ви Львови. Боки 89—94. 

197. Казка о убитій сестри и о калиновій дудци.— Казки зь 
усть народа на Украйни: а) Перемина вь вовкулаку, б) Свири- 
дова могила.-— Бабуся сь того свиту. Казка нар. про померши 
души. [Зь „Записокь о Южной Руси"]. — Читанка Руска для 
низш. клясь середи, шкиль. Ч. І. Львивь. Боки 97 — 99, 
120—124. 

198. Нападії татарь. (Федоренко), бк. 6 — 7. Ничлигь вь се- 
ли Гакивници, бк. 3; Майорсвшьіна, бк. 19; Очаковська бида 
(зь „Записокь" Кулиша) бк. 56. Хмарище, бк. 72. Товкачь, бк. 
90. Турова круча, бк. 96. Чорна Рада запорозка, бк. 108. Опро- 
щений синь, бк. 127. Способи узнавати видьмь (зь „Записокь" 
Кулиша), бк. 179. Якь видьмьі кличуть до себе людей? (Зь „За- 
писокь"), бк. 180. Якь знахорь управляє бурею (зь „Записокь"),. 
бк. 180. О тимь, якь мати видила мертвого сина (зь „Записокь), 
бк. 181. Нема лучше, якь жити мижь мурашками, бк. 182. Ключь- 
одь вирея, бк. ]82. Зь видки беруться писни?, бк. 183. Чорто-^ 



1 



— 262 — 

вьій мльїнь, бк. 183. Свирьідова могила. — Урочьіскй вь Звеньїго- 
родци, бк. 184. Перекази про татар-ь, бк. 186. Про сина Хмель- 
ницького (Все зь „Записокь") бк. 187. Кирило Кожемяка, бк. 
191 — 193. — Зь поезій П. Кулиша: Бабуся, бк. 19. Дума про 
Саву Коненка 1637 р., бк. 31 — 32. Молодисть, бк. 69. За- 
бута могила, бк. 79 — 80. Чужа мати, бк. 82. Нежата нива, 
бк. 103 — 104. Думка о козаци Голоти (зь „Записокь"), бк. 
114 — 116. Дума о бури на Чорнимь мори (зь «Записокь"), бк. 
118 — 120. Кирикь, бк. 122 — 123 (зь «Записокь"). — Передруки 
вь книзи: Руска Читанка для низшихь клясь середнихь шкил-ь. 
Уложивь Омелянь Партицкій. Часть II. У Львови. 

199. Заспивь. — Народня слава. — Самь соби. — Люли-люли.— 
Ьадо Маддіоге. — До Данта, прочитавши його поему „Пекло.* — 
Русалка. Мицкевичова баллада. — Моя родина. П. Кулишь [Вир- 
ши]. — Руска Читанка для висш. гимназ. А. Барвиньского, ч. НІ. 
Львивь, боки 170 — 176. 

200. Чорна Рада. Пант. Кулишь. [Уривокь]. — Передрукь у 
книзи: Руска Читанка для висшои гимназіи. Уложивь А. Бар- 
виньскій. Частина третя. Львивь. Боки 185 — 218. 

201. Орися. Идилія. П. Кулишь. Руска Читанка для висшои 
гимназіи. Уложивь А. Барвинскій. Част. третя. Львивь. Бокьі 
176—185. 

202. История Украйни. Одь найдав.чійшихь часивь. П. Ку- 
лишь. — Руска Читанка для висш. гимн. Уложивь А. Барвиньскій. 
Част. третя. Львивь. Боки 245 — 259. 

203. Листь III сь хутора. Чого стоить Шевченко, яко поеть 
народній. П. Кулишь. Руска Читанка для висшои гимназіи. Улож. 
А. Барвиньскій. Частина третя. Львивь. Боки 237 — 244. 

204. Григорій Квитка И його повисти. Пант. Кулишь. —Руска 
Читанка для висшои гимн. Улож. А. Барвиньскій. Частина третя. 
Львивь. Боки 218—237. 

205. Святе письмо. Перва книга Мойсеева. Голова ХЬІ.- 
Руска Читанка. Част. третя. Улож. А. Барвиньскій. Львивь. Бок' 
525—527. 

206. ЗеііЛЯЧК'к.~[Перекладь Кулишевихь виршивь у книз 
„Поззія Славянь... вь переводахь русскихь писателей... Н. Ь 
Гербеля."] 



— 263 — 

1872. 

207. Значине руськьіхь земель у давній Польщи. П. Кулишь. — 
Основа. У Львови, МгМг 43 — 45. 

208. [фольклорни записи Кулишевьі надруковано у кньїзи]: 
Труди атнографическо-статистической зкспедиціи вь западно-рус- 
скій край, снаряженной И. Р. Г. Обществом'ь. Юго-западний от- 
діль. Матеріали и изсл"Ьдованія, собранньїя д. член. П. П. Чу- 
бинским-ь. Спб. Т. І, випуск-ь первьій и т. III. 

1874. 

209. П. А. Кулиші. Исторія возсоединенія Руси. Изданіе то- 
варищества Общественная польза. С.-Петербургь. Іп 8^. Томь 
первий. Оть начала колонизаціи опустошенной татарскимь по- 
громом'ь Кіево-Галицкой Руси до начала стол^Ьтней козацко-шля- 
хетской войни. 8-}-IV-}-IV^-363 стр. — Томь второй. Оть начала 
столітней козацко-шляхетской войни до вззстановленія вь Кіев^Ь 
православной ієрархій, вь 1620 году. 4-^-VIII-|-IV-^-456 ст.-}-1 ри- 
сунокь. 

210. Споминки молодихь лить Миколи М"^: Яковь Яковле- 
вьічь, вь переклади В. Барвинського. — Правда, боки 330 — 337, 
371—380, 417—425, 495—506, 534—544. 

211. Польская колоиизація юго-западной Руси. П. А. Ку- 
лишь. — В-Ьстникь Европи. Марть, 5 — 35, и апр-Ьль, 483 — 552. 

212. Козацкій судь. П. Кулишь. — , Мотиль," Читанка для 
руского народу уложена Русинами Перемискимьі. У Львови. Бо- 
ки 10—19. 

213. [Фольклорни записи Кулишеви у книзи]: Труди атно- 
графическо-статистической зкспедиціи вь западно-русскій край, 
снаряженной И. Р. Г. Обществомь. Юго-западньїй отд-Ьль. Мате- 
ріали и изсл^дованія, собранние д. чл. П. П. Чубинскимь. Томь V. 
С Петербургь. 

1876. 

214. Дивоче серце. Идилія П. Кулиша. Коштомь Наголки- 
Нї Кіевь. Цина 20 коп. 35 бк. 16о. 



— 264 — 

215. Мальована Гайдамащуна. Словесний забуток-ь незнано- 
го автора [П. Кулишт»]. — Правда №№ 9— 12, бокьі 349 и 384. 

216. Мятєііь аь степи. Повість. П. А. Кулишь. .Газета 
Гатцука." 

217. СолоньїЦЯ. — Господи, хто буде жити, псальм-ь П. Ра- 
тая. — Люли-люли... — Кумейки. — Почуй глаголи мои, Боже,псальмь 
П. Ратая. — Заплакала Украйна. — [Вирши; оприче псальмь, пид- 
пись: П. Кулишь, а остання ричь пндписана: Ганна Барвинокь]. .] 
Сира кобила. Иродчука. — Бабуся зь того свиту. Народи, оповид.— 
„Чайка,* украинськ. альбомі» (Кіевь), боки 1, 8, 11, 17, 24,25, 
29 и 38. 

218. Завирюха на степахг. Повисть польська. [Михайла Гра- 
бовского], оповидана по руськи. П. Кулиша. Переложивь зь ве- 
ликоруського Ос. Біарвинський). — Правда. У Львови, №№ 12—14. 

219. Предисловіе П. Кулиша кь книг'к: «Малорусскіе козаки 
между Россіей и Польшей вь 1659 году по взгляду на нихг серба 
Юрія Крижанича." — Чтенія Москв. Об — ва ист. и древн. росс. 
кн. З, ст. 109—124. 

1877. 

220. Хуторянка або спивана хвала молодои перед-ь весиль- 
ними гостьми. Античня народня дивовижа. Яко либретто. 
П. Кулишт». — Руська хата. Буковинський Альманахь на рик-ь 1877. 
Видавь Данило Млака. Львивь и Чернивци. Бикь 25. 

221. Галиі^ька Русь вь почьінахь козацьно-шлкхоцькои усобиця. 
П. Кулишь. — Руська хата. Буковинськ. Альманах-ь на рикт» 1877. 
Видавь Данило Млака. Львивь и Чернивци, Бикь 179. 

222. Где-що про виховане дитей. П. Кулишь. — Газета школь- 
на, Рочникь III. Львивь. №№ 14 — 16. 

223. [Фольклорни записи П. Кул» ша вь инизи]: Труди зтногра- 
фическо-статистической зкспедиціи вь западно-русскій край, сна- 
ряженной И. Р. Геогр. Обществомь. Юго-западний отділь. Ма- 
теріали и изсл-Ьдованія, собран. д. чл. П. П. Чубинскимь. Томь 
IV. Спб. 

224. Турецная неволя. П. А. Кулишь. — „Русская Старина', 
томь XVIII, марть, стр. 385 — 401. 

225. Казани вь отношеніи кь государству и обществу. П. А. 

Кулишь. — Русскій Архивь, КїКз З и 6. 



— 265 — 

І. А. Куіишь. Исторія еозсое^иненія Руси. Том-ь третій. 
І, соціальное и національное двнженіе вії апоху Іова 
ИзданІе товарищества .Общественная польза". Москва. 
. Х+374 стр. 80. 

І. А. Кулиші. Матеріали для исторіи возсоединенія Русм. 
ій, 1578—1630. Москва. Ц. 2 р. ХУИІ+324 бк. 8о. 

1878. 

^освитки. Думи и поеми П. Кулиша. 2-е видання. 

згансона. Кіевь. Ц. 80 коп. 256 бок. 16* (3000 прьі- 

). 

Мекса Товкачі. Оповиданне. [Перекладь зь Ауербаха]. 

ітанка для селянт. и мищанг.. Уложивь Ом. Партьіцкій. 

Бикь 15. 

1879. 

Іуіацьнк дити. За Мицкевичемь П. Кулиш-ь [Виршьі]. — 
V, XV. XXIV, ХСІП. П. Ратай.— Руска Читанка для 
лясь серед, шкиль. Ч. І, Улож, Юліян-ь Романчукг. 
247, 277. ЛьЕИв-ь. 

^ира кобила. Иродчук-ь, — Руска Читанка для низш. 
дн. шкиль. Ч. І. Улож. Юл. Романчук-ь. Бикь 8. 
ІОКута гайдамаки. П. Кулишь. — Руска Читанка дпя 
;р. шк. Ч. І. Улож. Юл. Романчукь. Єнкь 47. 
|{азка о убитій сестри н калиновій дудци.- Свиридсва 
вовкулака. — Бабуся сь того свиту. П, Кулишь. — „Руска 
ія низш. клясь середи, шкиль. Частина 1. Улож. Юл. 
Видане друге. Т. 1. Боки 45, 47, 71 и 77, Львивії. 

1880. 

Святе Письу.0 Нового Завиту. Мовою русько-украинськсю 
вкупи П. А. Кулишь и д-рь И. Пулюй. Печатано у еи 
4-1-1 бк. 80. 

Русалка. Мицкевичова баляда. П. К. — Зоря, письмз ли- 
наукове. Єви Львови, І^ 17. 



— 266 — 



1881. 



236. Іадо таддіоге. — До Данта.— До Маруси Т. П. Кулишь.— 
До землячки на чужини. Т. Вешнякь. — [Вирши] , Антологія руська. 
Збирнинь найзнаменитшихь творивь руських-ь поетивь". Львивь. 
Боки: 15, 73, 146. 80. 

237. Позть Шевченко вь полиои'Ь расчвітіі. Из-ь воспоминаній 
П. Кулиша. — Трудь, газета, № 6. 

238. Изь «Повісти О Борисі Годумові и о Димитрін Само- 
званці". Изь .Исторіи возсоединенія Руси*.— П. Кулиш-ь. — Исто- 
рическая хрестоматія по русской исторіи Я. Г. Гуревича и Б. А. 
Павловича. Часть вторая. Петербургь. Стр. 135 — 141, 192 — 197 
и 330—337. 

1882. 

239. П. А. Кулишь. Крашанка Русинаиі и Поляками на Ве- 
ликдень 1882 року. Накладоміз автора. Уви Львови, зь друкарня 
Товариства Имени Шевченка. 31 бк. 8^ Ц. ЗО крейцаривь. 

240. П. А. Кулишь. Крашанна Русинамь и Полякамь на ве- 
льїкдень 1882 року. Видана типом-ь другимь зь додатком^ 
послислов'я. Накладом-ь автора. Уви Львови. 40 бк. 16^ Ц. 50 
кр. а. в. 

241. П. А. Кулишь. Хуторна поезія. Уви Львови. Накладень 
автора [Змист-ь: а) Историчне оповидання 1847 року, б) Виршивь— 
24, в) Листь до украинськои интелигенціи]. 137-1-1 бк. 8^ малои. 
Ц. 1 гульд. 

242. Шекспирови твори. Зь мови британськои мовою украинсь- 
кою поперекладавь П. А. Кулишь. Томь первий. Отелло. Троиль 
та Крессида. Комедія помилокь. Накладомь перекладчика. Уви 
Львови, зь друкарки Товариства имени Шевченка. 418 бк. 16^ 
Цина З гульдени. 

243. Уегдеуакідипд сіег Вазіїіапег іп Оаіігіеп (іигсЬ ]е5иіі 
Уіеп. Іт ЗеІЬзІУегіаде сіез Уег(а£5егз. Огиск. уоп Асі. (іеііа То 
(А. ОогГтеізІег). 20 бк. 16^ 

244. Славянська ода. П. Кулишь. — Сьвить, илюстр. лите 
политично-наукова часопьісь. Львивь. Кї 14. 



— 267 — 

неп. Идилія. П. Кулиша. Друге вьіданя. Коштомь 

СІевь. 

буся СІ ТОГО свиту. Оповидання про померши луши. 

впивнина. Казочка. П. Казюка. Кьіивь, друге видан. 

голки на. 

ігані. Урьівок'Ь ЗІ казкьі.П . Кулиша. Кьіивь. Коштом-ь 



1883. 

А. Куляшь. Магомегь и Хадмза. Поема Печатано вви 
рукарни Кароля Будвейсера. Накладені) автора. 46 

еті. — До кобзьі та до музи. — На чужій чужини, 
ітая. — Рада, украинськьій альманахь на 1883 рок'ь, 
іа. Видання М. Старьїцького. Боки 351 — 355. 
ися. (Перекладі) на нимеиьку нову профес. Петра 
— ОезІеггеісНігсЬе КипсІБсЬаи. Видень. За грудень. 
ін каани. І. Пивпивника. Гьішпанська дитська казочка, 
осказав'ь Пакько Казюка. II Цигань. Урьівок-ь из-ь 
[улиша. Кьіиві). 16 бокиві) Іб'*. Видання книжнои 
П. Наголкина. 
ра иобила. Оповидан. Иродчука. Коштом-ь Наголкина 

коп. 

1884—1885? 

іедшественкики „Козацкаго Батька'. П. Кулиші-. — 
І, М 1399 и >& ? [Було друковано у двохь нумерахь], 

1885. 

А. Кулнші. Байда, князь Вишневецьний. Драна (1553 — 

1 актахіз. С.-Петербург-ь. 158 бок. 8". 

окиді) ОДІ сну. — До кобзи та до Музи. — Добродіянг- 
ь Пидгиря. ^ Кобзарський заповиті». П. Кулншії. 
льманахь буковинський. Чернивци. Боки 37 — 40. 






— 268 — 

257. „Про зелени садни» про пахучи квитки".— [Виршьі П. 
Кулишь]. — Народний писенньїкь В. Александрова, Харькивь. 

258. Воспоіиианія о Николаі Иваиовичі Костомарові. П. Ку- 

лиша. — Новь, журналь. Томь IV, № 13, стр. 61 — 75. 

259. Брошеииий изі за угда камеиь. П. Кулиш-ь. — Юевская 

Старина. IX, стр. 184. 

260. Огуеіа. ісіуііа Р. Киїізга. [Ярослав-ь Романчукь] .Сагеїа 
Нагосіо^а," Ь^б^, № 164. 

1886. 

261. Дума про Гандту Аидибера. Записаль П. А. Кулишь 
Харьковь. Изданіе книжнаго магазина Б. Хавкина и Д. Полуехтова. 
ІД. 5 коп. 

262. Сира кобила. Иродчука. — Казка о убитій сестри и о 
калиновій дудци. — Свиридова могила. — Покута гайдамаки. ГІ. Ку- 
лишь. — Чумацьки дити. За Миїдкевичомь. — Псалми І, V, XV. II. 
Кулишь. — Р^ска Читанка. Ч. І. Уложивь Юл. Романчукь. Т. І 
боки 15, 52, 54, 231, 261. Львивь. 

263. Олексій [оповид.]. — Хмарище. П. Кулишь. — Руска Чи- 
танка для III кл. шкиль середи. Ом. Партицкого. Бокьі 102 
та 247. 

264. Прощанс ЗЬ СВИТОМЬ. — Турова круча. П. Кулишь.— -Оча- 
кивська бида.'^Руска Читанка для IV кл. шкиль середнихь. Бокьі 
126, 208, 197. Львивь. 

1887. 

265. Святе письмо Нового Завиту. Перекладь П. А. Кулиша 
та И. Пулюя. Львивь. накладень А. І. Пика. 

266. Коло колодязя. — Степь. — Чумаки ничлижане. — Га- 
даннє-вишуваннє. П. Кулишь. [Вирши]. — Ватра, литературньїй 
збирникь. Вид. В. Лукичь. Стрий. Боки 60 — 62. 

1888. 

267. „Кирило Методіевске Братство'' вь Кіеви 1843— 1847 і . 

Розьясненв П. Кулиша члена того Братства. Виимокь зь €Г) 
.Хуторнои Поезій". — Дило. Львивь. ММк 47, 49, 50, 53 та 54. 



1888—1889 

Отпаденіе Малороссін оть Польшії (1340—1654) П. А. 
Гри тома. — Чтенія Моск. Общ. Нсторіи и Древн. 1888, кн. 
189 кн. 1. 

1890. 

Степ о Пйвднн. — Козацька хата. П. Кулишії [Внршьі]. — 
Зоря, боки 166—167. 

270. весні Й лито ві степу. П. Кулиш-ь [Виршьі]. — Зоря, 
бик. 182. 

271. Степова синожать. П. Кулиш-ь. [Виршьі]. — Зоря. 
Бк. 213. 

272. Нввидиіий спивець. II Кулиш-ь. [Виршьі]. — Зоря, 
бк. 227. 

273. ПривмтанБ ЗІ Донон-ь. II. Кулишь. [Виршьі]. — Зоря. 
Бк. 307. 

274. Чорна рада, хроника 1663 року. Напьісав-ь П. Кулиш-ь. 
Видане друге. Вибліотека кайзнамен. повистьій .Днла". Том-ь 
XXVI. Львив-ь. 239 бк. 8о. 

275. Дви казнУ: І ІІивпивньїка. Гьішпанська дитська казочка, 
по нашому росказав-ь Паньхо Казіо:іа. II. Цьігакь. Урьівок-ь изі 
казки П. А, Кулиша, Видання В. Наголкина. Киивь. 16 бок. 16*. 
Ц. 5 коп. 

276. Орися. Идиллія П. А. Кулиша. Издакіе В. Наголкина. 
КІевь. 16 бк. 16» Ц. 5 коп. 

277. П. А. Кулиші. Отпаденіе Малороссін оть Польши. (1340— 
1654). Москва. В-ь З томахь. Т. 1-ий, 283 с; т. II, 399 с; т. 
ПІ, 415 с. 8". 

1891. 

278. Соловейко. П. Кулишь. [Вирши]. — Зоря, бик-ь 32. 

279. Донь Жуан-Ь, поема Лорда Єайрона. Пересьпив-ь ІІанька 
О ельковича Кулиша. Львив-ь. 56 бк. 8". Цина 20 кр. [Друкува- 
п. :я спершу вь журнали „Правда"]. 



1 



— 270 — 



1892. 

280. [Частьіиа дустнвь П. А. Нудиша уривками]. — Русскій 

Архивь, № 11, боки 291—304. 

1898. 

281. Куііішг Омдьковичь Паньио. Дзьваїгь. Староруськи думи 
й спиви. Женева. Украинська друкарня. 239-}-1 ненум.-{>ІУ 
бк. 16<). Цина 13 р. 

282. Куіївшь Оледьиовичг Паиько. Товитови сіювеоа, переказани 
старорусчиною. Коломия. Вьідавь М. Павльїкі». 27 бк. 16^ Ц. 10 кр. 

283. Чумаки ночдишане. [Вирши]. — Пролиски. Збирннкь зь 
виршивь. Одесса. Бк. 15—16. 

1894. 

284. Чоломг доземний моїй тами знаній.— Шуканне-викльїканне 
П. А. Кулиша. [Виршьі| Зоря, бк. 434« 

285. Чодомії доземний моій таки знаиШ. П. Кулиш-ь. Дило, 

Львивь. № 241. 

286. [Зь творивг Кудншевихь деи^о у книзи:] — Вьїимкьі зь 

народнон литератури украинско-рускои XIX вику. — Для вьісш. 
клясь середи, шкиль. Улож. Ол. Барвинськьій. Ч. II. У Львови. 

287. Псальми ІХІІ и СІУ, переспивь Павла Ратая. — Орьіся, 
идиля П. Кулиша. — Взори поезии и прози для кляси пятон 
шкиль средн. Улож. Д-рь Лучаковський. У Львови. 

288. Иродчуні. Сира кобила. Оповиданне. Тьіпом-ь першьімь. 
Вь Одеси. 15 бок. 16^. 

1895. 

289. Виписки зі „Позиченои Кобзи^. П. Кулиша. — Наша - 
ля. Збирньїкь праць рижньїхь авторивь [Жиноча библіотека. Е • 
дав Н. Кобрьінська. Кн. 2]. У Львови. 

290. Виписки зі «Позиченон Кобзи". Кулишь Олельковь > 
Панько. [Передрукь зь Нашои Доли]. У Львови. 23 боки 8^. 



і 



— 271 — 

Листь П. Кулнша до В. Ґанки.— Житв н Слово. Кньїжка 
пень и серпень. 

Унраинекіе назшім и пани вь двадцатилітіе перед-ь <ун- 
іаиа Хяельницнаго. П. Кулишь. — Русское Обозр-Ьніе, кн. 



1896. 

Ввчірь. — Бабуся. П. Кулиш-ь [Виршьі]. — Крьіничка. Зи- 
Г.[ринченко] У Чернигови. Бокьі 8—9, 19—20. 



1807. 

Позичена Кобзі. Переспив'ь чужоиовньїх-ь спивнвь. 
увавь же их'ь Кулиш-ь Олельковьічь Пакько. Виступцемії 
ись кобзою. Печатано вь Женеви в-ь украинській дру- 
іна 2 фр. 

Корчеіня Кобза (Народний Дом-ь) [Внрши] та листи 
1 в-ь розеидцн В. Щурата: „До исторіи останнього по- 
Сулиша у Львови*. — Зоря, бк, 434 — 436. 

Омугь. П, А. Кулиша. — Русское Обозрініе. Кн. І1І~У. 

Иродчукг. Сира Кобила. Оповидання. Типом-ь першимь. 
6, бк. 16". Ц. 5 коп. 

Письна П. А. Кулиша ньО. М.Бодянскоііу (1в4б— 1в77 гг.) 
І.— Кіевск. Старина. Кн. IX, ст. 394 — 408; кн. X, ст. 
н. XI, ст. 242—280; кн. XII. ст. 449—472. 

Письмо Кулнша ні Гилярову Платонову и кі кн. Н. В. 
му. — Русское ОбозрЬнІе, кн, III, ст. 194-202. 

Посмертна спомнка. Якь П. Кулиш-ь видносився до на- 
ян-ь. [Коротенький некролог-ь Кулиша и льіст-ь його до 
—Правда, число 7., бк. 97 — 100. 

Листі Кулиша до Остапа Вересая. -Правда, ч. 7. 

Судьби Кіевскаго веднкаго ннятества н удільньїхь кня- 
ь Кіево-Дн-Ьпровской Руси до татарскаго погрома. П. А. 
-Живописная Россія. Под-ь редакц. П. П. Семенова. Изд. 
пьф-ь. Спб. Т. V. Малороссія и Новороссія. Часть 1 я. 



— 272 — 



1898. 

303. Судьби Мадороссіи и Уираиии послі татарекаго погроіа. 

П. А. Кулишь. — Живописная Россія. Подь ред. П. П. Семенова. 
Изданіе М. О. Вольф-ь. Спб. т. V. часть 2 я. 

304. Феияуша. Пов-ість П. А. Кулиша. Изь воспоминаній 
д-Ьтства (посвящается П. Е. Чуйкевичу). — Читатель, журналь. 
Москва. Стр. 5—126. 

305. Чумацьки ДИТМ. П. Кулиша [Виршьі]. — Батькове виїдо- 
вання та инше. Вьідавь Б. Гринченко. № ЗО. У Чернигови, бскьі 
6—10. 

306. Бабуся сь того свиту. Оповидання про померши душьі. 
Кіевь. 

307. Письма П. А. Кулиша к-ь И. Ф. Хильчевскому. 1858— 
1875. — Кіевская Старина. Кн. І, стр. 84—149. 

308. Письна П. А. Кулиша к-ь О. М. Бодянскому.— Кіевская 
Старина, кн. II, от. 283—313. 

309. Гисьма П. А. Кулиша кь Шевченку. — Кіевская Старина, 
кн. II. стр. 229—239. 

310. Письна Кулиша кь Д. С. Каменецкому 1857 — 65 гг.— 
Кіевская Старина, кн. V. 222—244; кн. VI, 366—394; кн. 
VIII, 132—144; кн. XII, 345—352. 

311. Перописиа Кулиша сь Володиміромь Барвинскимь вь 
первой половин-Ь 1871 года. — Кіевская Старина, кн. X, 83 — 117. 

312. Гисьма Кулиша кь В. В. Тарновскому. 1855 — 58 гг.— 

Кіевск. Стар., кн. IV, 107—131; кн. XII, 353—366. 

313. Изь переписни П. Кулиша зь Галичанами 1870—71. р. 

Подав. Др. їв. Франко. — Записки Науковаго Товариства имени 
Шевченка. Львивь, т. XXVI, виддиль Мі8се11апеа, бокьі 
6—16. 

1899. 

314. Повна виданнє творивь Пантелеймона Олександровича 
Кулиша. — Досвитки, думи та поеми. Типомь другимь, зуповненинь. 
Харькивь. 254 бк. іп 32о. ІДина 75. коп. 

315. Маруся Богуславка, поема П. А. Кулиша. — Литературно- 

науковий Вистникь. кн. X, бк. 1—19; XI, 141— 161; XII. 259— 281. 



] 



■^:^ 



— 273 — 

16. П. А. Кулиші. Маруся Богуславка. Поема (1620 р). Вид. 
и .Литературно-наукоБОГО Вистника". У Львови. 67 бк. 
80. Цина 50 крейц. 

17. Уилліяііь Шекспкрі. Гаилетг, принць данськьій. Пере- 
П. А. Кулиша. Виданий зь передмовою н пояснекямьі Др. 
нка. Накладомії Украинсько-Руськои Видавньїчои Спилкьі. 

У Львови. ХХ1ІІ-1-172 бк. Ц. 70 крейц. 

318. П. Кулиші. Черная ррда. Хроника 1663 года. Сочиненіе 
П. А. Кулиша (Новая Библіотека Суворина). Спб. 370 с. 8". 

319. П. А. Кулиші. Воспоиинаиія дїтства. Повісти. Сь порт- 
ретонь автора и предисловіем-ь В. И. Шенрока. Єахмут-ь, 2 не- 
нум.-|-2 +490-1-2 с. 26*. Ц. 1 р. 25 коп. [Знисть: Предисловіе; 
Яков-ь Яковлевич-ь; Ульяна Терентьевна; Феклуша.] 

320. Ворожиння. — ДавнБ горе. — До Кобзьі. — Коло колодязя. — 
Ьадо Маддіоге. — Люли-люли. — Поеть. — Соловейко. — Степ-ь. — Удо- 
свнта. — Чоломії. — Что єсть мн-Ь и тебЬ жено? — Чумаки-ночли- 
жане. — Шуканнв-викликання. П. А. Кулиша. — Степови Квитки. — 
Вирши. Упорядкуваеь и вьідавь Б. Гринченко. У Чернигови, Боки 
8, 102, 66, 59, 157, 96, 91, 31, 26, 11, 61, 89, 123 та 148. 

321. Сира Кобила. — Орися. — Малороссійскій сборник-ь пові- 
стей, сцен-ь, разсказовії и водевилей извістнихь малороссійскихь 
писателей. Москва. 

322. Письма П. А. Кулиша нь В. 6. Тарновскоіу - сину.— 
КІевск. Стар. кн. 1, 81—100. 

323. Письма П. А. Кулиша к-ь М. В. Юзефовичу (1843— 
1861).— Кіевск. Стар., кн. II, 185—208; кн. III, 303—324. 

324. Письмо П. А. Кулиша в'ь Буковину, 1861 года. — Кіевск. 
Старина, кн, IV, З — 4 |^Доку«енти, извіст. и заиіткиї. 

325. Изь писем-ь П. А. Нулиша ні С. Д. Нос/ (1860—1892).— 
Кіевская Старина, кн. IV, 8 — 31. 

326. Письмо П. А. Кулиша ні М. А. Максимовичу. — Кіев. Стар., 
к . VII, 6-8. 

327. Частная переписка Г. П. Галагана. 3) Письма П. А. 
К лйша. (1856—1858 гг.).— Кіев. Старина, кн. IX., 341—355. 

328. Письма П. А. Нулнша: 1, К-ь В. В. Тарновскому-отцу, 
2 Кт>Д. С. Каменецкому. 3. Кь Тарновскому-сьіну. — Оттискь из-ь 
» 'рн, Кіевск. Старина. 



— 274 — 

329. Письма П. А. Кудиша кь И. Ф. Хильчевскоиу, Т. Г. Шев- 
ченку и д-ру С. Д. Носу. Оттиск-ь изь журнала Кіевская Старина 
Кіевь. 2+77+24. с. 8». 

1900. 

330. Кудиш-ь Одедьаошчь Паиьно. Драмнма трилогія. Байда 

князь Дм. Вьіш ненецький. Гетьмань Петро Сагайдашньїй. Наказний 
Гетьмань Северьінь Наливайко. Харькивь. 150+316+3 бк. 8^. 
Ц, 2 руб. 

331. П. 0. Кудиші. Оповидання. Зь передним-ь словомь 
М. Чернявського. Бахмут-ь, 1900, 159+УІ1І бк. іп 16^. Печатня 
М. Крамарева.Цина 40 к. Змисть: Переднє слово (1 — VIII), Орися 
(1 — 13^, Сичови гости (14 — 34), Гордовита пара (35 — 47), Дивоче 
серце (48—75), Сира кобила (76 — 81), Пивпивника (82 — 88), Цн- 
гань (89—93), Листи зт» хутора: І— V (94—149). 

332. П. 0. Кудиші. Чорна рада. Хроника 1663 року. Виданне 
друге. (Зь портрете мь автора). Одесса. Бк. 249+ІІІ (словарь) З^. 
Ц. 50 коп. Тежь виданнне зь 16 малюнками А. Жцахи: Ц. 1 р. 
25 к. та 2 р. 

333. Молитва. Присвячена докторови Пулюеви на спомьінь 
зорянои ночи вь хутори на Вкраини. П. Кулишь [Виршьі].— 
Литературно-науковий Вистникь, кн. II, бикь 113. 

334. Орися (зь малюнками) П. А. Кулишь. Благотворитель- 
ное общество изданія общеполезнихь и дешевихь книгь. № 4. 
С.-Петербургь. Бк. 16 Іп 32^. Цина 2 коп. 

335. ,Про зелени садки, про пахучи квитки*.— Заспивь.— До 
кобзи.— Муза. — Поеть. — Невидимий спивець. — На чужій чужи- 
ни. — На чужини (Ьадо Маддіоге). — Премудристь. — Псаломг 
ЬХУІІ. — Что єсть мн-Ь и теб'Ь жено? — Степь. — Нагулялося по 
небу. — Квити зь сльозами. — Козацька хата. — Заворожена кри- 
ниця. — Лилея.— Серце моє тихе. — Шуканнв-викликанне.П. Кулишь. 
[Вирши].— Викь (Киивь), боки З — 4, 127—148. 

336. Уилліямь Шеиспирь. Приборкана гоструха. Комедія вь 
5 діяхь зь передогрою. Перекладь П. А. Кулиша. Виданий зь 
передмовою и поясненямид-ра Ив. Франка. Накл. Укр.-руськ. ви- 
дави. Спилки у Львови. Бокивь 16+117, 8^. Цина вь оправи 
1 корона 40 сотикивь. 

337. Уилліянь Шекспирь. Макбеть. Перекладь П. А. Кулиша, 
зь передмовою И. франка. Ч. 18. Львивь. Бок. ХХ+118. 



— 275 — 

338. Шекспирг Уилліямі. Коріоляні. Перекладь П. А. Кули- 
ша. Вьіданьїй зь переди, и поясн. д-ра Ив. Франка. Накладомь 
Укр.-руськ. Вьідавн. Спилки. У Львови. Бк. ХІІ-|-170 іп 8^ 
Цина вь оправи 1,80 кор. 

339. Письмо П. А. Кулиша кь М. Грабовсиоиу. 1856г.,іюня 12. 
Спб. П. Кулишь. — Кіевск. Старина, Кн. XI, 71 — 74. 

1901. 

340. Маруся Богуславка. Друга половина. П. Кулиша. — Лите- 
ратурно-науковий Вистникь" Львивь, кн. II, бк. 117 — 139; кн. III, 
бк. 239—262. 

341. Уилліяиь Шекспирг. Юлій Цезарь. Перекладь П. А. Ку- 
лиша. Виданий зь передмовою и поясненями д-ра Ив. Франка. 
Львивь. Накладомь Украинсько-руськои Видавничои Спилки. 
Бок. ХІІ+132. 80. Цина 1.60 кор. 

342. Шекспирь Уилліяні. Антоній и , Клеопатра. Перекладь 
П, А. Кулиша. Зь передмовою и поясненнями Ив. Франка. Видан. 
Укр.-Руськ. Видави. Спилки. Ч. 32. Львивь. Бокивь ХІУ-|-180 
Ц. 80 сот. 

343. Уилліяиь Шекспирь. Багацько галасу зь нечевля. Пере- 
кладь П. А. Кулиша. Виданий зь передмовою и поясненями д-ра 
Ив. Франка. [Белетристична Библіотека. Ч. 35]. У Львови. На- 
кладомь Укр.^рус. Видавничои Спилки. ХІІ-1-106 бк. 8^. Цина 
1 кор. 60 сот. 

344. Уилліямь Шекспирь. Ромео и Джульета. Перекладь П. А. 
Кулиша. [Белетристична Библіотека, № 88]. У Львови. Накла- 
домь Укр.-руськ. Видавничои Спилки. 

345. П. 0. Кулишь. Про злодія вь сели Гакивньїци. Кіевь. 
21 бк. 16<ї. Цина З коп. 

346. ОрьіСЯ. Идилля П. Кулиша. Видання Укр.-руськ. Видав- 
ничои Спилки. Ч. 14. Львивь. Бок. 17, 8<>. Цина 6 сотк. 

347. Хмельнищина. Историчне оповиданнв П. Кулиша. 116 
'^к. 16^ [Зь малюнками]. Цина 16 коп. 

348. Виговіцина. Историчне оповиданне. Написавь П. О. 
Сулишь. Зь портретомь Виговського. Благотворительное Обще- 
тво изданія общеполезнихь и дешевихь книгь. Мк 11. С.-Петер- 
ургь. 26 бк. 16®. Ц. 2 коп. 



— 276 — 



П. А. Кулиші видаві своимі заходомг: 

1857. 

1. Народни оповидания Марка Вовчка: 179 бк. 8<>. У Петер- 
бурзи. 

2. Сочиненія и письма Н. В. Гоголя. Шесть томовь. Спб. 
Ц. 12 руб. 

1858. 

3. Повисти Григория Квитки (Основьяненка). Спб. 2 томьі. 
Томь І. ХХХУІ+264 бк. и т. 11—335 бк. 

1861. 

4. Повисти Квитки — окремо кожна. Спб. 

5. Анти, относящіеся кь исторіи южной и западной Россіи, 
собранньїе и изданньїе Археографической Коммиссіею. Т. III, Спб. 
[вкупи зь М. И. Костомаровьімь]. 

1862. 

6. Писаиия Котляревського. Зь патретомь и малюнком-ь бу- 
диночка його вь Полтави. 5 вьіданне. Коштомь ГІ. А. Кулиша. 
Спб. Ц. 1 р. 452 бк. 16«. 

7. Виргиліева Енеида. На малорос, язьїкь перелицбвано И 
Котляревськьім-ь. 5-е вьіданнв. Спб. Ц. 25 коп. 

8. Наталка Полтавка. И. Котляревського. З вьіданнв. Спб. 
80 бк. 160. 

9. Москаль Чаривникь. Водевиль вь 1 д. Котляревського. 
2-е вьіданнє. Спб. 65 бк. 16^. 

Чернигивт». 
1901 р. 
XII. 9. 

А, Балииа, 



^й^Ш^ 



]Цо є вь кннзи. 

Портрети Кулишевьі. 

БОЕІ 

Портрет» за ноподого вику. Фототипія з-ь малюнку опивцен-ь самого 
Кулиша. (3% музею В. Тарновського) 4 

Портреті шести десяти І* рокиві^. (Зменшено аь видання: .Портрети 
украинскі'Х'ь писателей, изданние Д, Каменецкин'ь, Вип. ], Спб. 
ІВбІ". Гравюра, роблена в-ь Парижи). (Поставлено зі, початку кни 

Портретні також» шести десяти х-ь рокиві^ (зі фотографій). З'ьфаксиниле 14- 

Портрегь зь 1867 р 72- 

Малюнки. 

Кулишева хата, на х. Мотрониеии, пиді Єорзмою 80- 

Похороні Кулишев» 184 — 

Кулишева могила (ливоруч* — дерев'яний іресть надії могилою В. Би- 
лозерського) 2С0— 



— 278 — 

Боки. 

Б. Гринченко. До чмтачиіь , , 5 

М. Льісенко. Нотьі до .Удосвита вставь я* 17 

П. Мирний. Середь степивь. Оповиданнв 21 

Г. Григоренко. Вона письменна. Оповиданнв 44 

Л. Яновська. Рукавички. Оповиданнв 55 

Л. Украинка. Египетськи фантазій. Вирши 67 

Л. Франко. Мій злочинь. Оповиданнв 73 

А. Кримський. На теми зь Хейяма.— Зь Абуль-Аія. Вирши 61 

В. Самійленко. Весна. Вирши • . . . . 66 

Н. Кобриньска. Очи. Оповиданнв 94 

М. Чернявський. Поезій 99 

М. Коцюбинський. Лялечка. Етюдт» 103 

М. Вороний. Що зн мною таке. Вирши. 131 

М. Чернявський. Змій. Оповиданнв 132 

В. Гринченко. Як-ь я вмер-ь. Оповиданнв 141 

О. Кобилянська. Битва. Оповиданнв 153 

О. Маковей. Самота. Оповиданнв 176 

О. Маковей. Думка.— Коли помремь. Вирши 184 

Л. Украинка. Роберт-ь Брюсь. Вирши 185 

П. Грабовський. Божий свитг. Вирши 200 

С. Єфремовь. Мали люде, — мале й горе. Оповиданнв 201 

Б. Гринченко. Болотяна квитка. Оповиданнв 226 

А. Валика. Библіографичний покажчикь писаннив-ь П. Кулиша . . . 245 




сУ/о 



сте 

ВоокЬ ..; -гт Со.. Іпс. 

300 Зигліпсг ЬІгее^ 

Во$!оп. Ма$$. 02210 



ТНЕ вокко\УЕК ^VI^^ ве снаксео 

ТНЕ С05Т ОР ОУЕКВиЕ НОТІРІСАТІОН 

ір ТНІ8 воок 18 нот КЕтикнЕО то 

ТНЕ ЬІВКАЯУ он ОК ВЕ^КЕ ТНЕ ЬА5Т 
ВАТЕ 5ТАМРЕО ВЕІ^Щ^ "^ 

Е^ 

СООК СІІЕ-АІЗ 5ТА, 



Сошагі^'^ 




і