Skip to main content

Full text of "Етимологічний словник української мови. Том 4: Н–П"

See other formats 


ЕТИМОЛОГІЧНИМ 

словник 

л/к рл ї И Г Т.КПТ 

МОВИ 


У семи томах 


Наукова думка 




ЕТИМОЛОГІЧНИМ 

словник 

УКРАЇНСЬКОЇ 

мови 


Том четвертий 

н_ 

II 


Київ 2003 




ББК 81.2УКР-4 
Е88 


Укладачі 

Р. В . Болдирєв, В. Т. Коломієць 


А. П. Кришенко | , [О. С. Мельничущ 


Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів, 
В. Г. Скляренко, /. А. Стоянов, 

В. А. Ткаченко, О. Б. Ткаченко, 
А. М. Шамота 


Четвертий том словника містить слова на літери Н—П. У ньому подається етимологія і ха¬ 
рактеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української 
літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, по¬ 
в’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного по¬ 
ходження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. 

Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів І всіх, хто ціка¬ 
виться походженням слів. 


Редакційна колегія 

(головний редактор), 

Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, 
В. Г. Скляренко, О. Б . Ткаченко 


О. С. Мельничук 
В . Т. Коломієць 1. 


Редактори тому 


В. Т. Коломієць], В. Г. Скляренко 


Затверджено до друку вченою радою 

Інституту мовознавства їм. О. О. Потебні НАН України 


Видання здійснене в межах проекту 
<<Словники України» відповідно до. Указу 
Президента України від 7 серпня 1999 року № 967 
«Про розвиток національної словникової бази» 


Редакція філології, художньої літератури та словників 


Редактори Ю. І. Бойко,[В. І. Мазний 


Н. М. Максименко, Л. С. Шорубалка 


4602020000 - 002 

Е -24 - 2004 

2004 


І5ВК 966-00-0590-3(4) 
І5ВК 966-00-0816-3 


Р. В. Болдирєв, 1 В. Т. Коломієцьі , | А. П. Критенко 


О. С. Мельничук], Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів, 


В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, В. А. Ткаченко, 

О. Б. Ткаченко, А. М. Шамота, укладання, 2004 
Ідея та назва серії «Словники України» Т. П. Гуменюк, 
В. А. Широков, 1994, 2004 



ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ 


В укладанні 4-го тому Етимологічного словника української мови взяли участь 
такі автори: |В. Т. Коломіець] (уклала статті на' — насвиріпитися, а також, у межах 
частин інших авторів, обаратати, обзел 1 , обзел 2 , обзлачний, облізок, обоїско, 
оборка, обрат, обрямувати, обперти, овад 2 , овід, одакаль, одволога, одіяло, одля- 
гати, одналь, одновїлити; одтамтиле, одьогованя, ож, оже 1 , ожелес, ожинець, 
озія 1 , окадкуватий, окара, окіл, окладкуватий, оклигати, око 2 , омул, ом яснути- 
ся, онадітм, оначити, оне, онє, онікусь, ополистий', ополоишти, опугатися, 
оргони, орд, ордигач, осавул, освинути, осимь, ост 1 , пасклин, пасля, патли, 

ппггтпнлітп . паиикі лпк ппгииа прп пипрпи пппіи гтпгкпи ппгьгпп пишки 

- -і . . -І - - з .. - ■■> - - "> ■--(-> •'"/- -> - - Г - > ■■-'І -- -у - - ['У у 

пияки, підвал, підвода, підеайсатися, пірка, піскар, пітелюга, пїтільон, пічкур 2 , 
плаз 1 , плаз 2 , планка 2 , плаский, пласкун, пластик, плахта 2 , плебан, плевун, 
плескавиця, плескатий, плескач, плетиця, пливая, плитаїс, плихати, плік, плін, 
плінний, пліха, плішня, пліщ, плова, плоскир, плотник', плоховник, площик, 
площиця', плуганити(ся), плюжить, плюшняк, плявдувати, плявужити, пляж- 
ка, пляха, пляшка, побережник 2 , побирячити, помшити, поиапакузуватися, по- 
ниматм, понористий, попава, попадя 3 , попенька 1 , попенька 2 , поплітник, пополуя- 
ти, пора 1 , пориж, порос, пороска 1 , порохавка, порощати, порплиця, порушник, 
посаль, посмітюха, поспішка, потати, потрать, потурмака, потурнак, потька, 
похитати, пуріщ, пучити, пхикати, пяц); В. Г. Скляренко (насенешник — нятст- 


аи, а іаі\ил\ сісіііі иліимищя., пс^слі-иг\.и, исусмишло, пеусліиіиі, иилусиупии, пилуи - 

ка 2 , полумацьок, пошмандиґати, прас 2 , праск, прем, прехихій, приконопник, 
прилолокати, прискрипати, притагаика, притвор 2 , притин 1 , притруд, пришка, 
проверюхатися) ; А. М. Шамота (о 1 — осана); Г. П. Півторак (осанна — парубок)', 

O. Д. Пономарів ( парумбеля — пилюк, а також статті прибужник, прицибулиться, 
просвирка, проча, прощівка, психіатрія)', В. А. Ткаченко ( Пимін — пілон)\ 

P. В. Болдирєв (пілот — помитеха); О. Б. Тк аченко (помідор — процедура, а та¬ 
кож статті півперек, прошкепитися, пурпцль)\ [аУ П. Критенко] (процент — пузо)\ 


Т А С* тлаило І п і іҐі хгп 

і. і і, і опіюи \ » V у ьь /VI* 


п * а т и і тогл _ . _ . 

І І Л І І К-/ у . І ОІ О , !_} і*»^л\иА 


кшм/’О V портии 


0. С. МельничукуІ належать статті накропудатися, насти, нежид, нейлон, некле- 
ба, немоща, ненила, нентер, непереливки, неприкаяний, неприщіп, несосвітен¬ 
ний, нестелепа, несь, нетіпаха, нехар 1 , нехвалит, ник, нинаджаний, ничка 1 , ніж- 
ник, ніор, ногата, нотація, нуди, нурєтиси, няга, нянчити, обхаморити, озюм, 
окіт., окремий, окриж, окріяти, олєк, олинтир, олівець, ольо, ольос, ольха, оль- 
шанка 2 , оляндра, омет 1 , омилка, опух, оребинови, орябка, оснач, остроки, осьде, 
отдакаль, отелити, отерпати, отісок, отіша, отора, оточа, отрас, отрудник, 
отрунки, охл.удити о цапі ти оцарітн оцей оцупіти очуматліся, ошалемоніти 


оихара, ошелешити, пабороди, павучки, паза, падалець, падко, пажитниця, паїв- 
ний, пайс, палажка, паламида, палиля, пальха, памолотюк, панійка, пант.елик 2 , 
панцуруа), папаїка, папіжа, папірка, паплиця, папля 2 , пар 1 , паранджа, парашка, 
парити 2 , паркані, парник 1 , парована, парпати, парус 2 , парусник, пасуд, пек 2 , 
пекло 2 , пелька 2 , пеня 2 , пенязь, перебесажитліся, переблавучити, перебувати, пе¬ 
ревесло, перевесник 1 , перекабатити, перековерсати, перекрехти, перемогти, 
переполошник, перескаржати, перехід, перещик, перістий, перначка, перти 3 , 
пестряк, петрик, пикниця, пиндрячити, пинтати, пипа 2 , пишнуля, підвізок, 
підвін, підвісок, підждеряти, підкустрана, підневідити, підовинути, підсобійка, 
підтики, підчерити, піжити, пірнати, піханий, плав', плескача, плішити', по- 
брукатися, повали, повтар, повелика, поверн, повз', повидло, повинути, повити¬ 
ця, повінь, поволоди, погарець, погій, поглайхатися, погодити, погоня, поготів. 


5 














Від редакційної колегії 


подалий, подамент, подийма, подле, подриніти, подроцькати, подушка, подячитися, по- 
жаливник, пожички, позлитка, позна, поїти, поїшки, пойнтер, покій, покіст, поклад, по¬ 
кор 1 , покор 2 , покринутися, покровка, покрошнюватися, покруч, покулець, покур, пола 2 , 
пола 4 , полигатися, полик, політика 2 , поліфонія, половіддя, половіти, полон 2 , полоник 1 , 
полоник 2 , полонізація, полонка’, полувавниця, полузка, полуйка', полундра, полуниця, по- 
луїика, поляни, полянітися, помазанець, помана', по мана 2 , помацце, поме, поменитися, 
поминати, помогти, порча, потіль, пр, праліска, прам, прибега, привіт, прижаліти, при- 
жихнутися, прикромити, приміти, припанасити, припір, припраша, припуштанта, при- 
санабожитися, присербитися, прискригнути, прискулити, приспільниця, притир, прить- 
мо, притякнути, притят.и, прихторити, прищинець, прізвисько, прірва 1 , прогульком, 
проз, прокопкацця, пролог 2 , промантачити, промкнути, пропір’, простягти, протич, про¬ 
чанин, прочнутися, прошелити, пруг, прудивус, пруні, прутканистий, пручатися, пріиьо, 
прядуха, пти, пту-гей-са, птуц, пувка, пугарець, пугачі, пугнотавий, пужити, пузанка, 
пуздро 2 , пуркати. 

У роботі над поповненням лексичного матеріалу тому брали участь Т. Г. Линник (яка при 
цьому розробила також статті поплавник, потаєнниця), О. Д. Пономарів і А. М. Шамота. 

Над технічною підготовкою тому працювали Т. А. Харитонова, В. Е. Швед, В. А. Євтушенко, 
В. С. Молдованчук, Т. Я. Борисова, Н . В. Погрібна, О. В. Полозенко. 

Том рецензували академік РАН О. М. Трубачов і докт. філол. наук М. М. Пещак. 




УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ 

(додаток ) 1 


Скорочення назв мов, наріч і діалектів 


драв. — дравідійські 
комі-зир. — комі-зирянська 
комі-перм. — комі-перм’яцька 
нган. — нганасанська 
нен. — ненецька 


сілез, — сілезький 
согд. — согдійська 
тибет. — тибетська 
флам. — фламандська 


Бібліографічні скорочення 


Агеева — Агеева Р. А. Страньї и народи: 
Происхождение названий. — М.: Наука, 
1990. — 256 с. 

Аникин — Аникин А. Е. Опьіт семантическо- 
го анализа праславянской омонимии на 
индоевропейском фоне. — Новосибирск: 
Наука, 1988. — 126 с. 

Бабкин—Шендецов — Бабкин А. М., Шенде- 
ирв В. В Словарь иноязьічньїх вираже¬ 
ний и слов, употребляющихся в русском 
язьіке без перевода. — М.; Л.: Наука, 
1966. — Кн. 1—2. — 1344 с. 

Бенвенист — Бенвенист 3. Словарь индоев- 
ропейских социальньїх терминов. — М.: 
Прогресе, 1995. — 453 с. 

Булаховский и совр. язьїкозн. — Л. А. Бу- 
лаховский и современное язьїкознание. 
К 100-летию со дня рождения: Сб. науч. 
тр. — Киев: Наук, думка, 1987. — 288 с. 

Волкова — Волкова Н. Г. Зтнонимьі и пле- 
менньїе названий Северного Кавказа. — 
М.: Наука, 1973. — 208 с. 

Гор — Горбач Ол. Північно-наддністрянська 
говірка й діалектний словник с. Романів 
Львівської області. — Мюнхен, 1965. — 
103 с. 

ГрицАВ — Гриценко П. Ю. Ареальне варію¬ 
вання лексики. — К.: Наук, думка, 1990. — 
271 с. 

ДТС — Древнетюркский словарь. — Л.: Нау¬ 
ка, 1969. — 676 с. 

Іларіон — Іларіон, митрополит (Огієнко І. І.). 
Етимологічно-семантичний словник укра¬ 
їнської мови. — Вінніпег, 1979—1982. — 


Т. 1 (А—Д). — 1979. — 365 с.; Т. 2 (Е—Л). — 
1982. _ 400 с. 

ІУМ Лекс. і фраз. — Історія української мо¬ 
ви: Лексика і фразеологія. — К.: Наук, 
думка, 1983. — 744 с. 

Карпенко. Назв. зв. неба — Карпенко Ю. А. 
Названия звездного неба. — М.: Наука, 
1981. — 184 с. 

Коваль — Коваль А. П. Пригоди слова. — 
К.: Рад. шк., 1985. — 214 с. 

Козлова — Козлова Р. М. Праславянское слово 
в генетическом гнезде: Автореф. дис. ... 
д-ра филол. наук. — Минск, 1991. — 20 с. 

Кол — Коломиец. Происх. назв. рьіб. 

Куз — Кузеля 3., Рудніщький Я. Українсько- 
німецький словник. — Лейпциг: Гаррассо- 
віц, 1943. — 1494 с. 

Культ, сл. — Культура слова: Респ, міжвід. 
зб. — К.: Наук, думка, 1976—1992. — 
Вип. 10—42. 

Куриленко — Куриленко В. М. Лексика тва¬ 
ринництва поліських говорів. — Суми: 
Мрія, 1991. — 124 с. 

Куркина — Куркина Л. В. Диалектная структу¬ 
ра праславянского язьїка по данньїм южно- 
славянской лексики. — ЦиЬІіапа, 1992. — 
260 с. 

Лік. росл. Енц. дов. — Лікарські рослини: Ен- 
цикл. довідник. — К.хУРЕ, 1991. — 544 с. 

НикНикБЛ — Никончук М, В., Никончук О. М. 
Будівельна лексика правобережного Поліс¬ 
ся в лексико-семантичній системі східно- 


1 Див. т. 1, с. 14—35, і т. З, с. 7—8. 


7 




Умовні скорочення 


слов’янських мов. — Житомир, 1990. — 
369 с. 

НикНикЕЛ — Никончук М. В., Иикончук О. М. 
Ендемічна лексика Житомирщини. — Жи¬ 
томир, 1989. — 272 с. 

НикНикТЛ — Иикончук М. В., Никончук О. М. 
Транспортна лексика правобережного По¬ 
лісся в системі східнослов’янських мов. — 
К.: Наук, думка, 1990. — 292 с. 

НикСгЛ — Никончук М. В. Сільськогосподар¬ 
ська лексика правобережного Полісся. — 
К.: Наук, думка, 1985. — 312 с. 

Німчук — Німчук В. В. Давньоруська спад¬ 
щина в лексиці української мови. — К.: 
Наук, думка, 1992. — 416 с. 

Общ. лексика — Общая лексика германских 
и балто-славянских язьїков. — Киев: На¬ 
ук. думка, 1989. — 359 с. 

Огієнко — див. Іларіон. 

Огиенко — Огиенко И. И. Иноземньїе злемен- 
тьі в русском язьіке. — Киев, 1915. 

Она — Онацький Є. (Опаізкуі Е.) УосаЬо- 
Іагіо исгаіпо-йаііапо. — Коша, 1941. — 
1741 с. 

Прок — Прокопенко В. А. Областной сло- 
варь буковинских говоров // Карпатская 
диалектология и ономастика. — М,: Нау¬ 


ка, 1972. — С. 411—477. 

Рідне слово — Рідне слово (до 1970 р. — «Пи- 

тяиі-го л/гпвнО 1 К' Г ЛЬ' Г ' /П И>> ВИП. 1_ДЇ. 

Наук, думка, 1971 —1974. — Вип. 5—9. 
РМ — Рідна мова: Наук.-попул. місячник. 


V 


ТЗоп.ппг,.. 10^*5 

наршаоа, /і\иопоа, і 


1 0*50 

і 


Си — Ризько А. Т. Словник діалектної лексики 
говірок сіл південно-східної Полтавщини. — 

тт.____ 1ППЛ ЇЛА ~ 

Дншршіе і [ювськ, — іии с. 


См — Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини 
України: Словник-довідник народних назв. 
— К.: УРЕ, 1991. — 412 с. 

Станек — Станек В. Я. Иллюстрированная зн- 
циклопедия насекомьіх. — Прага: Артия, 
1977. — 559 с. 


СЧС — Кузеля 3., Чайковський М. Словар 
чужих слів. — Чернівці, 1910. — 368 с. 
Тези доп... УжДУ — Тези доповідей до юві¬ 
лейної конференції, присвяченої 20-річчю 
Ужгородського державного університету. 


Серія мовознавча. — Ужгород, 1965. — 
86 с. 

Тези IV сл. конф. — Тези доповідей до IV рес¬ 
публіканської славістичної конференції. — 
Одеса, 1961. — 120 с. 

Топоров V — Топоров В. Н. Прусский язьїк. 
Словарь. П — М.: Наука, 1990. — 424 с. 

Чаб — Чабаненко В . А. Словник говірок Ниж¬ 
ньої Наддніпрянщини. — Запоріжжя, 
1992. — Т. І. — 324 с.; Т. 2. — 372 с.; 
Т. 3. — 304 с.; Т. 4. — 261 с. 

Черньїх І—II — Черньїх П. Я. Историко-зти- 
мологический словарь современного рус- 
ского язьїка. — М.: Рус. язьїк, 1993. — 
Т. 1. — 621 с.; Т. 2. — 560 с. 

ЗСТЯ 1989 — Зтимологический словарь 
тюркских язьїков: Общетюрк. и межтюрк. 
основи на букви Ж^, Ж, Й. — М.: Наука, 
1989. — 294 с. 

БЕх — Оісііопагиі ехріісаііч аі ІітЬіі готапе. 
— Висигезіі, 1975. 

Сг. Р\уЬ. — Сго/Зез РгетсКубіТегЬисН. — Пеір- 
гід, 1977. — 824 5. 

Кагиііз — Кагиііз К. Еаічіези еіітоіоцііаз чагб- 
пїса: 2 зеі. — Рі^а: Ачоїз, 1992. — 1 зер 
А—О. — 639 !рр.; 2 зер Р—2. — 671 1рр. 

Мапп — Мапп 3, Ап І п б о - Е и горе а п сотрага- 


ііче бісііопагу. — НатЬиг^: Визке, 1984 
1990. — Разе. 1 — 12. 

Роіапзкі — Зекпегі — Роїагізкі К. ЗеНнегі /. 


А. 


РоІаЬіап-Еп^Іізк Оісііопагу. — Тке На^ие; 
Рагіз: Моиіоп & Со, 1967. — 239 р. 


о,,н, 


\кі,; і д 


і і уі чі . • ті 


Рь 


7 т г\ 1 лгті г* о . 
і 1 і. і 


1 Пі, 


ііопагу ої іке Іікгаіпіап Еап^иаде. — УОп- 
піре£; Оііаша, 1962—1980. — Уок І—II. 


си_і~,. і_Г;„+ „и„„^і п і \ 

оисусшу і паї. рииииі. — сі. п шо- 


Іогісаі ркопоіо^у ої Іке ЕІкгаіпіап Іап^и- 
а^е. — НеібеІЬег^: \УіпІег Ппічегзіїаізчег- 
Іа£, 1979. — 809 р. 

Зкечеіоч Ргекізіогу — Зкеееіое О. І. А Рге- 
кізіогу ої Зіачіс. — Не\у Уогк: СоїитЬіа 


Ппіу. Ргезз, 1965. — XX -і- 662 р. 

Зуєієш гшзХ — Напгак А, Реііх І., Ргапк 5., 
Уозігадоезку І. Зчеіет гчіг аі. IV бїі. — 
Ргака: АІЬаІгоз, 1969. — 618 з. 

2У82 — Кореспу В. 2ак1абпї узезіоуапзка зіоу- 
пї газоЬа. — Ргака: Асабепііа, 1981. — 483 з. 








на 1 (прийменник), на- (префікс); — 
р. бр. др. болг. м. схв. на, на п. ч. 
слц. вл. слн. па, па-, стел, на, на-; — 
псл. па; — споріднене з прус, па «на, 
згідно, по», по «тс.», лит. пио «від, з», 
лтс. пйо (па) «тс.», гр. аусд «вгору, на¬ 
гору», аубс «вгору, вгорі, на», лат. ап- 
«вгору», ав. апа «через, вздовж», гот. 
двн. апа «на, в, проти», нвн. ап «на»; 
іє. *ап, *апо, *пб. — Фасмер III 33; 
Черньїх І 553—554; ЗСБМ 7, 159; 

Вгйскпег 351; МасЬек ЕЗЛС 387; Но- 
ІиЬ—Кор. 237; 8сЬиз1ег-5е\Ус 977; 
Младенов 314; Зкок II 495—496; Ве- 
г\г\ Е55ЛІ 209; ЗССЯ 21, 185—187; 
ЕЗЗЛ 31. §г. І 115—123; Ргаепкеї 511; 
ВП§а КК II 499—502; Таїсіє—Ноігп. І 
43—44; К1и§е—Міігка 20; Рокогпу 
39—40. — Пор. у-. 

на 2 (частка) «ось, бери», нате «бе¬ 
ріть»; — р. на, нате, бр. на, наце } п. 
па, пасіє, пазсі, ч. слц. па, паїе, вл. па, 
пасе, нл. па, паза, паіе] (дв.), болг. м. 
на , схв. на, слн. па, паіе (мн.), паїа 
(дв.); — псл. па; — очевидно, похідне 
від вказівної займенникової основи іє. 
*п-, тієї самої, що і в частках но, о-н, 
ге-н, займеннику ві-н , у лит. па «ну; 
так», по «тс.», лтс. па (вигук погрози і 
відгону), гр. уш «так, справді», лат. пе 
«так, вірно», дінд. па-па «по-різному, 
так і сяк»; елемент -те (-1е, слн. -1а) 
походить з дієслівної форми 2-ї ос. 
множини (і двоїни) і був доданий до 
вигуку, очевидно, вже в праслов’ян¬ 
ський період. — Черньїх І 554; Фас¬ 
мер III 33; Ппеобр. І 587; ЗСБМ 7^ 
159; Вгйскпег 351—352; МасЬек ЕЗІС 
387; ЗсЬивІег-Зелус 977—978; Младе- 


01/1. ОЬ~1. ТТ А І 

ниь 014, оічик її "±: 

209—210: ЗССЯ 21 




гс с т 

ІСООО 


187; Е856 


ЗІ. §г. II 432—433; Ргаепкеї 477; ШаІ- 
бе—Ноїт. II 150; Воізасц 655. — Пор. 
він, ген 2 , но*, ня, он 1 . 

на 3 «ну» (вигук захоплення у виразі 
такий, що на)\ — очевидно, етимологі¬ 
чно тотожне з на 2 «ось, бери» (див.). 

[набагнути] «пригадати, вигадати»; 
— результат видозміни значення [на- 
багнути(ся)] «дуже захотіти» через 
проміжну ланку «подумати про пред¬ 
мет бажання, пригадати щось бажа¬ 
не». — Див. ще багтй, на 1 . — Пор. 
збагнути. 

[набадкати] «наколоти» ВеЛ; — 
очевидно, запозичення зі словацької 
мови; слц. бабка!’ «підсміюватися, під¬ 
мовляти» (давніше «поколювати») по¬ 
в’язане з ч. ст. ЬосЗи, Ьбзіі «колоти», 
яке відповідає укр. бостй (див.). 

[набадурати] «знайти» Ж; — оче¬ 
видно, пов’язане з [ бадуритися] «што¬ 
вхатися (вештатися)», як надйбати 
«знайти» пов’язане з дибати, найти, 
находити з іти, ходйти, п. паїеге 
«знайти» з Іегс «лізти». — Див. ще 6а- 
датися, на 1 . 

набакйр, [набекир МСБГ, набе- 
крень Ж], [перебакйритися] «перегну¬ 
тися, перехилитися» Ж; — р. набе- 
крень, бр. набакір ; — запозичення з 
польської мови; п. па Ьакіег «набакир» 
утворене з прийменника па і складної 
запозиченої основи Ьакіег, яка похо¬ 
дить від нім. Ьаск кеЬгеп (плотарська 
команда) «назад повертати» (фактично 
«наліво», бо лівий борт був у стерно¬ 
вого за спиною), що складається з при¬ 
слівника Ьаск «назад», пов’язаного з 
двн. ЬаЬ «спина», дісл. Ьак, дангл. Ьаес, 
англ. Ьаск «тс.», і дієслова кєЬгєп «по¬ 
вертати», від якого походить і укр. ке - 



набалдашник 


набехтатися 


рувати. — Фасмер—Трубачев І 146— 
147; ЗСБМ 7, 161; Вгйскпег 12; Засіп.— 
Аіїг. І 229—230; К1и§е—Міігка 43. — 
Див. ще керувати, на 1 . 

набалдашник; — запозичення з 
російської мови; р. набалдашник , на- 
балдачник походить'від не вживаного 
тепер *балдак, запозиченого з тюрксь¬ 
ких мов; пор. тур. ЬаНак «ефес шаблі; 
кільце», тат. каз. балдак «тс.»; менш пе¬ 
реконливе пов’язання (Фасмер III 34; 
Желтов ФЗ 1876/1, 24) з р. [балда] 
«дрючок». — Черньїх І 554; Фасмер І 
114; Преобр. І 588; Богатова РР 1982/4, 
130—133; Шипова 241—242; Когзсії 
АІЗІРН 9, 487. 

[набаркати] «набрехати» Ж. [набар- 
хати ] «тс.» Ж; — префіксальне утво¬ 
рення від незасвідченого *баркати «ба¬ 
лакати, базікати», очевидно, пов’язаного 
з бари «теревені», барити «затримува¬ 
ти, загаювати», псл. Ьагііі «говорити, 
балакати». — Див. ще бари, барйти. 

набат; — бр. болг. набат; — запо¬ 
зичення з російської мови; р. набат 
«удари дзвону як сигнал тривоги», ст. 
набать «великий мідний барабан» запо¬ 
зичене з арабської мови, очевидно, через 
тюркське посередництво; ар. паиЬаі «си¬ 
гнал труби; барабанний бій», пиЬаі «не¬ 
щастя, біда» є похідними від дієслова 
паиЬа (паЬа) «спіткати, вразити». — 
Чепньїх І 554' Фасмеп Ш 34; Ппеобщ І 
558;’ІЗСБМ 7, 162; ^Шипова 242; Іо- 
коізсЬ 125. 

[набахтурити] «забити дурницями 
(голову)»; — бр. [набахтуриць] «жадіб¬ 
но напитися; надмірно налити», [ набух - 
тдриць] «надмірно налити», [набухтб- 
рицца] «жадібно, надмірно напити¬ 
ся»; — результат афективного розши¬ 
рення і вйдозміни значення основи на¬ 
бухати «занадто багато налити, наклас¬ 
ти», аналогічний до [набехтатися]. — 
Див. ще бух. — Пор. набехтатися. 

набгом — див. бгати. 

[набебратися] «нажертися» О; — 
похідне утворення від [бебрити] «жер¬ 
ти» О, етимологічно неясного, очевидно, 
афективного утворення. 


[набезбаш] «без пастуха»; — ре¬ 
зультат злиття прийменника на зі сло¬ 
вом бе'збаш, що виникло, очевидно, вна¬ 
слідок злиття і скорочення виразу без 
бані «без пастуха». — Див. ще бача, 
без 2 , на 1 . — Пор. безбач. 

[на-безрік] «ніколи; без терміну», 
[набазрік] «тс.» Корз; — результат де¬ 
етимологізації виразу [без рік] «через 
рік», у якому [без] «через» втратило 
своє діалектне значення і набуло більш 
звичайного для нього значення «з відсут¬ 
ністю». — Коломієць Мовозн, 1967/3, 
52. — Див. ще без 2 , на 1 , рік. 

[наберберити] «намішати, набовта¬ 
ти»; — афективне утворення без вираз¬ 
ного словотворчого зоазка. 

[набережник] (орн.) «перевізник, 
Тгіп§а йуроіеисоз Б.» Шарл; — похідне 
утворення від берег ; назва зумовлена 
тим, що перевізник селиться на піщаних 
берегах і обмілинах річок і струмків. — 
Птицьі СССР 260—261; БСЗ 32, 384. — 
Див. ще берег, на 1 . 

[наберезка] (ент.) (у назві н. кош- 
латка «п’ядак (п’ядун) березовий, 
АтрЬібазіз Ьеїиіагіа») Ж; — похідне 


утворення від иереза ; назва зумовлена 
тим, що гусінь цього виду п’ядаків жи¬ 
виться листям берези. — БСЗ 35, 
395—396; Чгапіа Тіегг. III 589. — Див. 

ще береза 1 , на 1 . 

[яябелп^жіттигяі «зябгшгшитілся» СУ - 

похідне утворення від [бетеги] «відходи 
при молотьбі, сміття», пов’язаного з 
[бегплах] «тс.» (див,). 

[набехтатися] «нажертися»; — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови, 
зближене з набехкатися «тс.», афекти¬ 
вним утворенням, похідним від вигуку 
бех; п. паЬесЬіас (§1о\у$, изгу) «набубні- 
ти, забити (голову, вуха)», ЬесЬіас (§1о~ 
\у§) «забивати теревенями» може бути 
зіставлене з м. набавта се «нажереть¬ 
ся», набавта «напхає, наб’є; набала- 
кає», болг. набьхтя «наб’ю, поб’ю», 
бьхтя «б’ю, ударяю», пов’язаними чер¬ 
гуванням голосних з основою бух звуко¬ 
наслідувального походження. — БЕР І 
105. — Див. ще бух. — Пор. бех 1 . 


10 





набилйти 


набоженство 


[набилйти 1 ) «натрапити» О, [набй- 
льовати, набілйт,и] «тс.» О; — неясне. 
набилйти 2 — див. билйти. 
[набйр-набйр] (вигук, яким підкли¬ 
кають овець) Мо, [набер] «тс.» ВеБ; — 
результат злиття частки на 2 і вигука 
бар 1 (див.). 

[набйруванка] «спосіб вишивання 
щільно розташованими стібками» ЛБ 
VII; — бр. набор «різноманітні узори, 
вишиті так званим шиттям в хрест»; — 
очевидно, похідне утворення від дієсло¬ 
ва набирати з виразу набирати узор 
«вишивати». — Див. ще брати, на 1 . 

[набівка] «верхня половина ляди у 
ткацькому верстаті; ляда», [набивки] 
«складова частина ткацьких кросен» 
Ж, О, [набйлки] «тс.» Ж, Л, ДзАтл II, 
[набілки] «ляда; хвости у ляді», [ наби - 
ля] «ляда у ткацькому верстаті» ДзАтл 
II, [набіля] «тс.» О; — р. набйлки , бр. 
набілщьі , [ набелкі, набілкї] «тс.»; — 
похідне утворення від било, псл. Ьібіо 
«ляда» (пор. п. ЬісНу, ч. Ьісіїо, слц. 
Ьібіа, схв. било , слн. ЬПо «тс.») з діа¬ 
лектним переходом л у у (в) і и в і. 
— Трубачев Рем. терминол. 131 —132; 
ЗСБМ 7, 164; ЗССЯ 21, 207. — Див. 
ще било 2 , на 1 . 

[набій] (ент.) «гусінь ведмедиця, 
Агсїіа Б.; чорна гусінь МСБГ»; — ре¬ 
зультат словотворчої видозміни підбій 
«тс.». — Див. ще підбіг. 

[набілете] «звести на когось на¬ 
клеп» Корз, [набилйти] «тс.» МСБГ; — 
результат видозміни деетимологізова- 
ної форми [набилйти] «натякнути», 
зближеної з основою прикметника бі¬ 
лий (білйти). — Див. ще билйти. 

набір «у борг» СУМ, Г, набор 
УРС, [набур] «тс.» Корз, [набірок] 
«взяття' в ■ борг» Ж, І наборщйти ] 
«наробити боргів» О; — результат 
фонетичної видозміни і деетимологі¬ 
зації виразу на борг з наближенням 
до набирати, набір. — Див. ще 
борг, на . 

[набічувате] «напхати» Корз; — 
очевидно,- замість *[набичувати\ «на¬ 
бити», афективного утворення з пере¬ 


носним значенням, похідного від бичу¬ 
вати «бити бичем». — Див. ще бич, 
на 1 . 

[наблйшкатися] «набратися, нахва- 
татися, брати у великій кількості»; — 
неясне. 

набоб «великий багач, що нажився 
в Індії; намісник в Індії; титул індійсь¬ 
кого князя», набаб «тс.»; — р. бр. 
набоб, п. паЬоЬ, паЬаЬ, ч. слц. паЬоЬ, 
схв. набоб «тс.»; — запозичення з ан¬ 
глійської мови; англ. паЬоЬ «набоб» 
походить від гінді паулуаЬ (паЬаЬ) «ви¬ 
борний урядовець Індії; придворний ти¬ 
тул, зокрема князів», яке зводиться до 
ар. пиулуаЬ, множини від па‘іЬ «депу¬ 
тат, уповноважений, намісник, губер¬ 
натор», пов’язаного з дієсловом паЬа 
(основа п-\у-Ь) «він зайняв чиєсь міс¬ 
це». — СІС 2 567; Кораііпзкі 654; Кіеіп 
1025. 

[набовганити] «багато налити, на¬ 
класти» < ЛексПол; — префіксальне 
утворення від незасвідченої дієслівної 
основи, запозиченої з тюркських мов; 
пор. кипч. булуан «мутитися, змішати¬ 
ся», похідне від кипч. крим.-тат. каз. 
булуа «мішати, перемішувати, збовту¬ 
вати», спорідненого з монг. Ьиіуа «за¬ 
колот». — Радлов IV 2, 1848—1849; 
Казапеп Vе^зисЬ 88. — Пор. болга¬ 
рин. 

[набогастій] (орн.) «польовий жай¬ 
воронок, Аіаиба агуепзіз Б.» Шарл, 
ВеНЗн, [ набогастїйко ] «тс.» Шарл, 
[набогастійка] «коноплянка, Зііуіа ги- 
Ьесиїа» Ж; — Желехівський, посилаю¬ 
чись на Верхратського, виникнення 
назви пояснює тим, що пташка не ду¬ 
же втікає від людини («стоїть як на 
Бога»). — Желехівський І 465. — Пор. 
богастійник. 

набоженство «богослужіння», [на- 
боженьство] «тс.; побожність» Ж; — 
запозичення з польської мови; п. паЬо- 
іегізїу/о «тс.», споріднене з ч. паЬогеп- 
зїуї «релігія, віросповідання, Закон Бо¬ 
жий», слц. паЬохепзЇУО «тс.», вл. паЬо- 
гепзілуо «релігія,, релігійне вчення», є 
похідним утворенням від прикметника 


11 





набомбуритися 


нав 


паЬоіпу, утвореного від іменника Ьб£, 
якому відповідає укр. бог 1 (див.). 

[набомбуритися] «надутися» Мо; — 
результат видозміни незасвідченої фор- 
ми * набуритися, якій відповідає схв. 
набурити се «тс.», під впливом форми 
* набамбу литися «тс.». — Див. ще 
бамбула. 

[набородник] (бот.) «козелець, 
Тга§оро§оп Тоигп.» Мак, [пабородник] 
«тс.» Мак; — р. козлоборбдник, бр. 
казлабарбд, п. когіЬгосі, когіа Ьгосіа, 
ч. когі Ьгасіа, слц. когіа Ьгасіа, слн. 
к6г'}г Ьгасіа «тс.»; — похідне утворен¬ 
ня від борода ; мотивація назви (у 
т. ч. і наукової лат. Тга§оро£оп від гр. 
трауотгсіоусоу, букв, «цапина борода») 
остаточно не з’ясована; пояснюється 
зовнішнім виглядом нерозкритого ко¬ 
шика квітки (Нейштадт 584) або ниж¬ 
нього пристеблового листя чи обвиса¬ 
ючих приквітків _після цвітіння (Ма- 
еііек іт. гозД 235). — Див. ще боро¬ 
да. 

[набочник] (бот.) «м’ята, МепіЬа 
Ь.» О; — результат видозміни деети- 
мологізованої форми [надбишик] «тс.» 
(див.). . 

[набридйти] ( набридйло кого 
«хтось став шаленим») Ж, [ набридне- 
тий] «вередливий, божевільний, шале¬ 
ний» Ж, [ набридка ] «тс.» Ж, [набреда] 
«тс. Ж; баляндрасник; вередун О», 
[набрбдень ] «вередун; божевільний» 
Ж; — ' похідні утворення від основи 
бред(ня) «дурниці»; фонетична форма 
’брид- -є результатом діалектного пе¬ 
реходу е в и і пізнішого зближення з 
основою брид-(нути) . — Див. ще 
бредня. 

[набритатися] «нахвататися, на¬ 
братися»; — неясне. 

[набряч] (бот.) «Сузїорш Ьєу.» 
Мак; — очевидно, похідне від на¬ 
брякати; мотивація назви неясна. — 
Див. ще брякнути. 

[набувати] «назувати»; — резуль¬ 
тат контамінації форм [ обувати ] і на¬ 
зувати (морфологічного перерозкладу 
форми об-увати н > о-бувати з приєд¬ 


нанням префіксального б- до кореня і 
осмисленням початкової частини префі¬ 
кса об- як цілого префікса о- та наступ¬ 
ної заміни цього о - префіксом на-). — 
Див. ще взути, на 1 , о*. 

[набундзьбритися] «набундючи¬ 
тися, набурмоситися, сердитися, ста¬ 
вати нестриманим» Ж; — результат 
афективної видозміни форми набундю¬ 
читися, похідної від бундючитися 
(див.). 

набути «придбати», набувати, на¬ 
бувальник, набувач, [набуток ] «кос¬ 
тюм» Пі, набуття; — бр. набьїць 
«придбати», п. паЬус, ч. паЬуіі, вл. па¬ 
Ьус, нл. паЬуз «тс.»; — своєрідне похі¬ 
дне утворення від дієслова бути , пара¬ 
лельне до нажити від жити , власти¬ 
ве, головним чином, західнослов’ян¬ 
ським мовам і, очевидно, запозичене в 
українську й білоруську з польської; 
пор. більш закономірне утворення з 
тим самим значенням від основи фак- 
титива Ьауіїі до Ьуїі у південнослов’ян¬ 
ських мовах: болг. набавя «придбаю», 
м. набави «придбає», схв. набавити 
«придбати», слн. паЬауііі «тс.»; пор. 
також збереження більш закономірно¬ 
го значення у р. [ набить ] «прибути, 
збільшитися, примножитися; приєдна¬ 
тися до інших». — ЗССЯ 21, 220. — 
Див. ще бути 1 , на 1 . 

[набухтбрувати] «нацьковувати, 
під’юджувати» Па; — неясне. 

Інабуяте] «обдурити» Корз; — по¬ 
хідне утворення від давнього *буй «ду¬ 
рний»; — пор. др. буй, стел, єоуи «тс.; 
дикий, зухвалий, сильний». — Див. ще 
буяти 1 . 

[нав 1 ] «домовина, труна» Ж, [кава] 
«тс.» Ж, Пі, [навк] «мрець» Ж, Нав- 
ський (Великдень) «мертвецький (Ве¬ 
ликдень)» (у четвер останнього тижня 
Великого посту) Ж, [навська (дошка)] 
«апендицит» ЛексПол; — р. [ навь ] 
«мрець», др. навь, навь, навие «тс.», ч. 
ст. пау «потойбічний світ», пауа, пауа 
«тс.», слц. пауа «житло для добрих 
душ», болг. м. нави «злі духи, що му¬ 
чать породіллю», слн. пау]е «некро- 


12 



нав 


навдак 


поль; [душі нехрещених дітей (у каз¬ 
ках)]», паусек «похоронний дзвін», стел, 
нлвь «мрець»; — псл. пауь «мрець, 
смерть», пов’язане з пуїі «нити»; — 
споріднене з лтс. пауе «смерть», пауеі 
«умертвляти», лит. поууїі «ТС.», ПОУЄ 
«смерть, пригнічення, мука», прус, по- 
\уіз «труп; тулуб», гот. паиз «труп, 
мрець», дісл. паг «труп», гр. уєуєіжєуш 
«помирати»; далі пов’язується з гр. 
уабс «корабель», лат. пауіз «тс.», споча¬ 
тку як назва «корабля мертвих», що на¬ 
була далі значень «мертві», «смерть». — 
Фасмер III 35; Преобр. І 588—589; 
ЗСБМ 7, 273—274; Масйек Е53С 391; 
Младенов 317; Ве^Іа] Е85І II 216; 
Тоубачев Сл. язьікозн. 1988. 310—311: 
Мікі. ЕАУ 211—212; Тгаиїшапп 201 — 
202; Топоров БР 8, 209; РгаепкеІ 509; 
Мйкк—Е псі 2. II 703—704; 81а п§ 39; 
Гамкрелидзе—Иванов 825; Рокоту І 
756. — Див. ще нав 2 , нйтик — Пор. 


мавка. 

[нав 2 ] «середня частина храму, неф» 
Ж, [кава] «тс. Ж; корабель Пі»; — за¬ 
позичення з польської мови; п. па\уа 
«корабель; неф», як і ч. ст. пау, пауа 
«тс.», схв. нав «корабель», нива «тс.», 
походять від лат. пауіз «корабель», 
спорідненого з дінд. паиЬ, вірм. пау, 
гр. уаїїс, ДІрл. пай «тс.»; чеські форми 
виводяться (МасЬек Е5ІС 391) через 
італійське посередництво (іт. пауе < 
лат. пауіз). — ІЗгискпег 243, 378; 81. 
\ууг. оЬсуск 503; Шаібе—НоГт. II 
148—149; Рокоту 755—756. — Пор. 
аргонавт, астронавтика, космонавт, 
навігація, неф. 

нав- (складний префікс у словах 
типу наввйпередки, навзаводи, навко¬ 
лішки, навколо, навкоси, навкулачки, 
навмання, -навпаки,, навпереваги, на- 
вперед, навперейми, навпіл, навпд- 


« * ҐУ і І 1Ґ 1 / У / л л и «лл л т Л ІН_ 


і / Л Г> іЛ «'V» 1 / У / Л Л 

п\л-о і ір и пал у 


прямець, навсправжки , навстоячки, 
навтьоки , навтякй, навхрест, нав- 
шпйньки); — бр. нау-\ — результат 
злиття прийменника на з префіксом у- 
(зрідка о-) відповідної прислівникової 
(спочатку здебільшого іменникової) ос¬ 


нови (напр., узаводи, укбло, бколо, 
укосом ), який у положенні після а 
стягався в нескладове у; після сфор¬ 
мування складного префікса нав - він 
міг з'явитися і там, де префіксального 
у- чи о- в вихідній основі не було. — 
Див. ще на 1 , о 1 , у 1 . 

навага (іхт.) «вид тріски, Еіедіпиз 
пауа§а», наважий, наважачий ; — ч. 
слц. пауа§а, болг. навага ; — запози¬ 
чення з російської мови; р. навага по¬ 
ходить від саам. пауа§ «тс.». — Фас¬ 
мер III 34; Черньїх І 554. 

[наводитися 1 ] «повадитися, унади¬ 
тися» Ж; — пов’язане з [вадкйй] «охо¬ 
чий, схильний» (див.). 

[навалитися 2 ] «задумати, наміри¬ 
тися» Ж; — очевидно, результат видо¬ 
зміни семантично і фонетично близь¬ 
кого слова наважитися, зближеного з 
основою слів (по)вадитися, [вадкйй) 
«охочий». — Див. ще вага. — Пор. 


вадкйй. 

[навадник] «наклепник, нацькову- 
вач, причепа» Ж; — пов’язане з вадити 
«шкодити, наговорювати» (див.). 

[навалувати] «набігти, зійтися на¬ 
товпом»; — похідне утворення від ви¬ 
разу валом валити «рухатися натов¬ 
пом», валувати , пов’язаних з валити 
«тс.» (див.). 

[навапейти (вус)] «намазати вос¬ 
ковою помадою» Ж; — похідне утво¬ 
рення від *вапсйти «тс.», запозичено¬ 
го зі східнороманських мов; молд. взп - 
сй ( вопей) «фарбувати», рум. уарзі (уо- 
рЗі) «ТС.» ПОХОДЯТЬ ВІД СТСЛ. БАПЬСАТИ 

(болг. вапсам) «тс.», яке зводиться до 
сгр. рбстгтсо (аор. (Збираї) «занурюю; 
фарбую», спорідненого з дісл. куеї]а 
«занурювати, душити». — СДЕЛМ 78; 
ПБКМ 960; БЕР І 118; Младенов 57; 


Ргізк І 218—219. 


[ тт о т» гт о т г 1 » п п П г\ п п г-ч 

І л «одсіїл.] ч'паорлД'?, [пи-о ии-іхр \ , р. 

[навдаку], бр. [наудаку] «тс.»; — ре¬ 
зультат злиття прийменника на з імен¬ 
ником [удака] «удача; талан»; первісне 
значення «на щасливий випадок; хіба 
що коли пощастить». — Див. ще дати, 
на 1 . 


13 





неверле 


навзнак 


[неверле] «навпаки; навпростець; 
(сказати) грубо навпрямки», [навверле] 
«тс.»; — результат злиття префіксів на-, 
нав- з тією самою основою, що і в сло¬ 
вах верлд «дишло кінського привода» 
(що вертиться), [верлобкий] «такий, що 
крутить очима» (?); первісне значення 
«навпаки, навпроти, прямо». — Див. ще 
верло, на*, нав-. 

[наверніня] «лиха поведінка» О; — 
неясне; можливо, пов’язане з [навіри- 
тися] «набриднути, надокучити». 

навертати «переконуючи, схиляти» 
(до іншої віри і под.), [наверник] «той, 
хто навертає» Ж; — калька стел, окрд- 
щати (р. обращать) «тс.», яка, в свою 
чергу, є калькою гр. єтаатресрсо «повер¬ 
таю, навертаю». — Див. ще вертіти, на*. 

[навертник] (бот.) «приворотень, 
АІсЬетіїїа уи1§агіз Б.» Мак, [наворо- 
тень\ «тс.; пижмо, Тапасеїит уи1§а- 
ге Б. Мак», [ наворотник ] «тс.» Ж, [на- 
воротиш\ «тс.; ранник, ЗсгорЬиІагіа по- 
боза Б. Мак», [ навороток ] «пижмо» 
Мак, [ наворотиня ] «тс.» Мак, [пере- 
вертшщя ] «приворотень» Мак, [при- 
вертень, . приворіт ] «пижмо» Мак, 
[приворот] «приворотень Мак; вероні¬ 
ка, Уегопіса сЬатаебгуз І,.», приворо¬ 
тень «АІсЬетіїїа уиі^агіз; [пижмо; ма- 
руна щиткова, РугеїЬгит согутЬозит; 
гніздівка, №оШа пібиз-ауіз Б.]»; — р. 
[приворот] «приворотень», п. па\угоі- 
пік «приворотень», рггуиноїпік «тс.», 
[рггехугоіпік] «пижмо», \уго 1 :ус 2 , ч. уга- 
ііс, [угаБска, угаііска, угаїус], слц. уга- 
ііс, болг. вратйка , [вратйга, вьртй- 

хп «-т-, ґ)тії рп а-п'кгп ті рп атптпіїрп\ 

І V Ь’Х' у і І і/ ЬО* С' у $ І І/* І- ЬО* УУ у УУ М УУ У Ю* С' УУ ^ у 

схв. вратиН, вратич, вратйка , по- 
вратич , слн. угаіїс «тс.»; — похідні 
утворення від псл. основи *у ь г{-/уог 1> 
«повертати»'; назви зумовлені припису¬ 
ваною пижму і, очевидно, приворотню 
та іншим відповідним рослинам здат¬ 
ністю повертати щось втрачене — бли¬ 
зьку людину, дівоцтво, корові молоко 
та ін. (пор. назву любистку приворот¬ 
не зілля). — Шамота 144; Вгйскпег 

<-% <-% X Я 1 1 Т~> Г-\ Т /— 1 /■» Г\ Г\ Т~> Т 1 лл 

ооо; таспек оуу; юду і їси. — 

Див. ще вертіти, на*, пере-, при. 


[навершня] (бот.) «паразитичний 
грибок, Регопозрога Согба» Мак, [на- 
вершняки] «Регопозрогеае» Мак; — 
суфіксальне утворення на основі спо¬ 
лучення прийменника на з іменником 
верх; назва зумовлена тим, що цей 
грибок з’являється на молодих пагонах 
і листках рослин. — К. Шігпег, Коіе у/ 
о§гббки, ААїаг$ 2 а\уа, 1970, 206—207. — 
Див. ще верх, на*. 

навзаводи «щодуху; наперегони»; 

— результат ускладнення префіксом 
на- прислівника узаводи «тс.». — Див. 
ще вести. 

навздогін, наздогін, [ наздогбн ] 

Ж, навздогінці, [ наздогінцй] Ж, (Ме); 

— р. [навдогдн, навдогднку ], бр. нау- 
здагдн ; — результат ускладнення пре¬ 
фіксом на- прислівника уздогін, злит¬ 
тя прийменника на з іменником *уздо- 
гін, *здогон, *здогінка (останнє в фор¬ 
мі місцевого відмінка). — Див. ще гна¬ 
ти, до*, з 3 , на*, нав-. 

навзнак «горілиць, на спину, на¬ 
зад» Г, Ж, навзнаки, [навзнач ВеБ, 
навузнак Корз, назнач ВеБ, набзнак 
Ж] «тс.»; — р. [навзнак, навзначь, 
взнак, взначь] «тс.», п. па у/гпак «го¬ 
рілиць, на спині», ч. угпак «спиною, 
навзнак», слц. пагпак «навзнак», вл. 
нл. гпак «навзнак; спиною; головою на¬ 
перед», болг. вьзнак «тс.», схв. наузнак 
«навзнак; за спиною, ззаду», наузнако, 
наузначице «тс.», слн. паугпак «на¬ 
взнак», угпак, стел, відзнак «тс.»; — 
праслов’янське утворення з приймен¬ 
ників па, ут >2 і остаточно не з’ясовано¬ 
го компонента пакт;, збереженого в 
схв. наком (након) «після, за», що 
найбільш переконливо тлумачиться 
(Топоров БР 8, 194—206) як спорідне¬ 
ний з лтс. пак! «іти, приходити», іепакі 
«доспівати, дозрівати», пакатз «насту¬ 
пний, майбутній», лит. покій «спіти, до¬ 
зрівати», пбкїіз «бігати наввипередки», 
дангл. (§е)пае§ап «наближатися, бра¬ 
ти», нвн. паЬеп «наближатися», пасЬ 
«після», лат. песо «убиваю, знищую», 
посео «шкоджу», гр. УЄКПС «мертвий», 
тох. В пак- «знищувати», А «зникати», 


14 



навзнйч 


навідліг 


дінд. пазуаіі «втрачається, зникає» (іє. 
*пек-//*пеК- «переміщуватися, доходити, 
наближатися, опускатися»); менш пе¬ 
реконливе зіставлення з дінд. пакаЬ 
«небо» і тлумачення як результату роз- 


шпрсппп 


Н'Т 

•п. г> 


ҐТГ'ЧттттИ*/~>ТТ7ТТГ 

11 р п К1 ш с л п гг 


ка па, подібно до ра-кь, рго-кь, *рег-кт> 
та ін. (Фасмер III 34; НоІиЬ—Кор. 240; 
2иЬаїу 51:. а сі. І 2, 373—388), як ре¬ 
зультату контамінації пікь «ниць» і 
оракт» «зворотний» (БЕР І 204), як по¬ 
хідного від гіпотетичного *§’(е)пб- «спи¬ 
на, хребет» (Трубачев ВЯ 1957/2, 93), 
як результату видозміни гіпотетичної 
форми *папіка, від якої виводиться р. 
наизнанку (МасЬек Е8ІС 392), як від¬ 
повідника до двн. ЬпасЬ (ЬпассЬ) «по¬ 
тилиця, загривок», нвн. №скеп «тс.» 
(Мікі. Бех. 405) або до двн. апка (ап- 
сЬа) «в’язи» (Мікі. Е\У 211). — Чер- 
ньіх І 555; Преобр. І 588; ЗСБМ 7, 
269—270; ЗССЯ 21, 200. — Див. ще 
на 1 , уз. 

[навзнйч] «навзнак» Ж, [навзніч Ж, 
навзнак До] «тс.»; — р. навзнань ; — 
результат деетимологізації форми нав¬ 
знак (навзнач) і зближення її основ¬ 
ного компонента пак- з основою пік-, 
наявною в словах никнути, ниць та 
ін. — Черньїх І 555; Преобр. І 588; 
ЗСБМ 7, 270. — Див. ще навзнак, 
нйкнути. 

[навгід] (у виразі [ н . робити] «спри¬ 
яти») О; — результат стягнення неза- 
фіксованого виразу *на увід «на дого¬ 
ду», пов’язаного з годити. — Див. ще 

год, на*. 

навидіти «любити; [відвідувати 
Ж]», [нависть] «дружба, прихильність», 
[навивний] «приємний, бажаний» Ж; — 
п. ст. па\УІ<І2Іес «любити, сприяти, радо 
бачити», ч, пауісіе1:і «любити; (ст.) рев¬ 
нувати», пауізі: «любов»; — псл. пауісіе- 
іі «ревнувати», букв, «наглядати», по¬ 
хідне від уісієіі «бачити». — МасЬек 
Е5ІС 392. — Див. ще вид, на 1 . 

[навижяти] «прощатися з покійни¬ 
ком» ЛексПол; — результат видозміни 
др. нав'Ьжати «відвідувати», пов’язаного 
з видати «знати». — Див. ще відати. 


навик, навичка 


див. звикати. 

інавилядіти] «вилюдніти; навчити¬ 
ся, звикнути» Г, Мо; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з бр. [алюдзець] «ви¬ 
рости», яке зіставляється (Мартьінау 


П л тп тг* ттгчі 
іЛІПІ О. 


1 070 / 1 

ІС/ / й/ 


1 £ 
і и - 


1 7 \ 

і. і / о 


/ьуда «щось велетенське, велетень, гі¬ 
гант», аьудина «тс.» і розглядається як 
можливе запозичення з готської мови 
(гот. Ііисіап «рости»); можна припусти¬ 
ти і результат видозміни форми вилюд¬ 
ніти, пов’язаної з люд (люди) (пор.). 

[навинутися] «навернутися, зустрі¬ 
тися, трапитися»; — запозичення з 
польської мови; п. па\уіпдс від «тс.», 
деетимологізоване і зближене з палуі- 
«навивати», походить від псл. *па- 
уіЬпдіі / пауеІпдЧ «послати, повідоми¬ 
ти», до якого зводиться й укр. навї- 
нути (див.). 

[навиняти] «навивати» Пі; — вто¬ 
ринне ітеративне утворення від нави¬ 
нути «навити». — Див. ще вйти 1 . 

[навиш] «навскач» (?) Ж; скоріше 
«верхи»; — р. [навьіиль] «навскач» (?); — 
первісне значення в обох мовах «вер¬ 
хи»; утворене шляхом злиття при¬ 
йменника на з основою виш- «висота, 
верх» (пор. р. [вьішь] «тс.»). — Див. 
ще вись, на 1 

навігація «судноплавство; період 
плавання», навігатор ; — р. болг. на- 
вигация, бр. навігацьія , п. пау/і^афа, ч. 
пауі^асе, слц. пауі§асіа, м. схв. нави- 
гщща , слн. пауі§асуа; — запозичено, 
можливо, через польське посередницт¬ 
во, з латинської мови; .лат. пауі^аБо 
«судноплавство» пов’язане з пауі^о 
«пливу на судні», утвореним з основ 
іменника пауіз «судно» і дієслова а§о 
«жену, веду», як і дінд. пауіуаЬ «чов¬ 
няр», ав. пауага-, гр. уаирубс «тс.». — 
СІС 2 567; Черньїх І 555; Фасмер III 34; 
Смирнов 201; Кораіігізкі 659; Шаібе— 
Нойті. II 148. — Див. ще агент, нав 2 . 

навідати, навідатися, навід, наві¬ 
дай, навіджати, навідана, навідка — 
див. відати. 

навідліг «навідмаш», [відлі Ж, на- 
відлі, навідлів, навіґлі Ж, Ме, навід- 


15 




навіжений 


навічнйй 


люд О, наддлив Л, наодливо Л, набд- 
лів\ «тс.»; — бр. [наводліу] (з укр.); — 
результат ускладнення прислівника від- 
лі (в) префіксом на-; форма відлів моти¬ 
вується тим, що рука розмахується від 
лівого боку вправо; форма з кінцевим г 
є результатом зближення деетимологізо- 
ваного слова з основою ложйти (ліг), 
форми з -лив- вторинно пов’язані з ос¬ 
новою лити . — ЗСБМ 7, 174—175. — 
Див. ще від, лівгій*, на*. 

навіжений «шалений, навісний», 
навіджений «тс.», навіженство , наві¬ 
женіти; — бр. [навежоньї], п. заст. 
па\УіесІ 20 пу «одержимий (божеством чи 
злими духами)»; — похідне від [на¬ 
відати] «навідати, відвідати» (у без¬ 
особовому вживанні [його навідйло] 
«він утратив розум»), [навідатися] 
«збожеволіти»; отже, первісне значен¬ 
ня «відвіданий духом»; пор. паралель¬ 
ний розвиток значення в досі чомусь 
не висвітленому ч. розеїііу «божевіль¬ 
ний», похідному ВІД *р05Є{ІЇІ «відвіда¬ 
ти», що відповідає стел. посЬтнти, р. 
посетйть «тс.». — Грінченко II 469— 
470; ЗСБМ 7, 180. — Див. ще відати, 
на 1 . — Пор. навіснйй*. 

[навіз] «гній» Ж, [навбзник] (ент.) 
«гнойовик, Рйііогййиз» Ж, [навбзний] 
«гнойовий» Ж, [ навозити ] «угноїти» 
Ж; — очевидно, запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. па\У 02 «гній», паралельне 
до р. навоз «тс.», пов'язане з дієсло¬ 
вом пауюгіс «навозити» і первісно 
означало «гній, навезений на поле». — 
Див. ще везтгі, на*. 

[навінути] «послати, відправити» Ж 
(у словнику Грінченка значення тлу¬ 
мачиться неправильно: «навеять»; пор. 
ілюстрацію: «Що Бог навіне, того ніхто 
не мине»); — очевидно, походить від 
псл. *пауе1:п(Ді «сповістити», пов’яза¬ 
ного з ітеративом ^пауе^аїї; можливо, 
що теперішнє українське слово похо¬ 
дить від п. па^іп^с (па^іп^с зі§ «з’я¬ 
витися»), яке зводиться до іншого ва¬ 
ріанта тієї ж праслов’янської основи 
*пауііпріі. — Див. ще привіт. — Пор. 
навічнйй. 


навіритися — див. звірити. 

навіснйй* «шалений», навісніти 
«втрачати розум»; — похідне утворен¬ 
ня від навістйти «навідати», вжива¬ 
ного в безособовому звороті, як і [на- 
відйти], при позначенні стану боже¬ 
вілля. — Див. ще навіжений. 

[навіснйй 2 ] «ненависний, против¬ 
ний»; — результат видозміни форми 
ненависний під впливом навіснйй «ша¬ 
лений». — Див. ще ненавидіти. 

[навісник] (про брата, який продає 
сестер; те саме, що навічник); — оче¬ 
видно, результат видозміни давнішого 
[невісник] * «продавець жінок», похід¬ 
ного від [ невіста ] «жінка», вторинно 
зближеного з навіснйй ; тлумачення 
Грінченка як «зіпсоване намісник » не¬ 
переконливе. — Див. ще невіста. — 
Пор. навічник. 

навіть*, [ навіт ] «навіть», [наветь, 
навет, Пі, навить О] «те..»; — бр. 
нават «навіть»; — запозичення з 
польської мови; п. па\уеї «навіть» утво¬ 
рене з прийменника па «на» та імен¬ 
ника \ує( «закінчення судової справи; 
останні частування за столом» і первіс¬ 
но означало «нарешті»; п. у/еі, \уе!а, 
як і ч. уеїа «кінець», походить від свн. 
VI еї (у/е14е) «винагорода судді за закін¬ 
чення судової справи; застава, заклад», 
спорідненого з двн. у/еіі (у/еШ) «заста¬ 
ва», дангл. \уебс1, дісл. уей, гот. \уа<іі 
«тс.», лат. уа$ (уа<Йз) «поручитель», 
лит. уасійоії «викупити заставлене», 
игуасійоїі «заступатися»; змішування п. 
у/еі: з укр. -віт (одвіт, привіт) (Коби- 
лянський Мовозн. 1972/3, 77) помил¬ 
кове. — Шелудько 40; ЗСБМ 7, 173; 
ЗЬєуєіоу НізС рйопоі.' 174; Вгііскпег 
607; Кіиде—Міігка 857. — Див. ще 
вети, на/ 

[навіть 2 ] «віха, мала ■ смерічка як 
знак, що в даному місці не дозволяєть¬ 
ся пасти» О; — очевидно, пов’язане з 
віть «гілка», вітка «тс.»; первісно та¬ 
кий знак міг робитися у вигляді при¬ 
кріпленої до чогось гілки. 

[навічний] «навісний, шалений»; — 
не зовсім ясне; може тлумачитись як 


4 л 


10 





навічник 

похідне від незасвідченої форми *наві- 
чати «навідувати, відвідувати», яке 
могло бути рефлексом псл. *пауе^а{і 
«тс.», ітератива до пауеШі «відвідати»; 
щодо семантичних зв'язків пор. наві¬ 
женій!. — Див. ще навінути. 

[навічник] (про брата, який продає 
сестер, те саме, що [навіс'ник\)\ — оче¬ 
видно, результат видозміни форми [не- 
вісник] ^«продавець жінок», зближеної 
з навіснйй і, далі, з [навічний] «навіс¬ 
ний», тлумачення Грінченка як «зіпсо¬ 
ване намісник» непереконливе. — 
Див. ще навїсник, навічнйй. 

навіщати — див. відати. 

навіщо — див. віщо. 

[навка] «русалка, мавка (душа по¬ 
мерлої нехрещеної дитини, що перетво¬ 
рилася в русалку)», [нявка] «один із 
злих духів; мавка», мавка, мавський 
(у виразі М. Великдень «Великдень ру¬ 
салок»); — п. па\ука «мавка», [та\ука, 
тіа\ука] «тс.» (з укр.); — безпосеред¬ 
ньо пов'язане з І нав] «домовина», 
[навк ] «мрець»; форми мавка, [нявка] 
виникли в результаті деетимологізації і 
зближення з дієсловами [мав кати] 
«нявчати», нявкати «тс.». — Фасмер 
III 35; Преобр. І 588—589; Потебня 
РФВ 1880/3, 194—195; 5\У II 944; Ма- 
сЬек Е54С 390; Топоров ЬР 8, 209— 
210. — Див. ще нав 1 . — Пор. мав, 
мавка, няв. 

навкарачки «рачком, на руках і 
ногах»; — утворення зі складним пре¬ 
фіксом нав- від прислівника карачки 
«тс.». — Див. ще караки, нав-. 

[навкймгітисі] «набриднути, надо¬ 
кучити» О, МСБГ, [навтємитися тж, 
навтьмйтисі О] «тс.»; — неясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з [кема] «тяма», [ке- 
мити] «тямити», [німувати] «здогаду¬ 
ватися». 

навколо «кругом», наоколо, навкіл, 
наокіл, навколишній / наокбльний ; — 
бр. навдкал «навколо», слц. пауокої, 
паокоіо, болг. набколо, м. наоколу , 
схв. наоколо , слн. паокбіі «тс.»; — ре¬ 
зультат злиття псл. па окоіо «на око¬ 
лицю», яке спочатку повинно було 


навозаика 

вживатися лише для позначення мети 
чи напряму руху і тільки згодом стало 
означати також місце розташування; 
вважається також результатом конта¬ 
мінації ст. вколо і наоколо (ІУМ Мор¬ 
фологія 403). — Булаховський Вибр. 
пр. II 342. — Див. ще коло 1 , коло 2 , 
на*, о*. 

[навкопить] «рикошетом» (про ки¬ 
дання камінців); — похідне утворення 
від дієслова копитати «ударяти, сту¬ 
кати» за допомогою складного префік¬ 
са нав-. — Див. ще копйто, нав-. 

навкргіж, набкриж — див. окриж. 

навмання, навмана, навманй, на- 
вманкй, навманці, навманяк, навма- 
някй — див. мангіти. 

навмгісний; — бр. наумйсньг, — 
очевидно, недавнє (у Г і Ж не засвід¬ 
чене) похідне утворення від прислівни¬ 
ка навмисне, навмисно , мабуть, запо¬ 
зиченого з польської мови, як і бр. 
наумйсна «навмисно»; п. паитузіпіе 
«навмисно» є результатом ускладнення 
форми итузіпіе «тс.»; пор. укр. [ зумйс- 
не] від умисне, умйсний. — Див. ще 
мисль. 

[навмїй] «на умі, в думці» Лекс- 
Пол; — бр. науме «тс.»; — результат 
стягнення і видозміни виразу на умі , 
зумовленої, можливо, впливом прислі¬ 
вників з префіксальним нав- і займен¬ 
ника мій або дієслівної форми умій, — 
Див. ще на 1 , ум. 

[навнувати] «слабувати, хворіти» 
ВеУг; — запозичення зі словацької мо¬ 
ви; слц. паипйуаЕ «завдавати багато 
труднощів» є похідним від ипимаї’ «за¬ 
вдавати труднощів, турбувати», пов’я¬ 
заним з ипауіЕ «утомити», яке зводи¬ 
ться до ч. ст. пауіїі «морити», пов’яза¬ 
ного з пауа «потойбічний світ», пуїі 
«нити». — Маскек Е5Х 392. — Див. 
ще нав 1 , нйти 1 . 

[навозайка] «не повністю наванта¬ 
жений віз» Ж; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. па\Уога]ек «візок» утво¬ 
рено з прийменника па та іменника 
\уо 2 «віз». — 5Ш II 208. — Див. ще 
везтй, на 1 . 

4 

1 І 





наволоч 


на-в-прибузь 


[наволоч] (бот.) «золотушник, Зоїі- 
сіа§о уіг^а аигеа Б.» Мак, [ наволос ] 
«тс.» Мак; — видозмінене запозичення 
з польської мови; п. па\Дос, ийос «тс.» 
споріднене з укр. волоть ; польська на¬ 
зва зумовлена волотистою формою су¬ 
цвіття золотушника/— Див. ще вблот. 

наворотень, наворотиня, наворо- 
тиш, наворотник, навороток — див. 
навертник. 

навпакй, [навпак] «навпаки», [на- 
бпак ] «тс.» Ж, [наопак] «навиворіт», 
[наопач] «тс.», [ навпаковий ] «виворо- 
тний» Ж, [навпачний] «суперечливий» 
Ж; — р. [ наопак ] «навпаки, навиво¬ 
ріт», [наопако] «тс.», бр. [наупакї], п. 
па орак «навпаки», ч. слц. паорак «тс.», 
болг. навпаки «навиворіт», м. наопаку 
«тс.; навпаки», схв. наопако «тс.», слн. 


паорак «тс.; неправильно»; — резуль¬ 
тат злиття псл. па о(Ь)ракь, па о(Ь)ра- 
ко, па о(Ь)раку, що складалося з при¬ 
йменника па і прикметника о(Ь)ракт> 
«зворотний» у різних формах роду і 
числа; ненаголошений голосний о піс¬ 
ля на- в українській мові редукувався 
в нескладовий у (в). — Булаховський 
Вибр. пр. II 242; ЗСБМ 7, 271; Зкок II 
558—559; ЗССЯ 21, 193—194. — Див. 


ще на*, опак*. 

навперейми «напереріз; наввипе¬ 
редки; наперебій»; — результат злиття 

Ат/ ПЛттЧЛГА П /А ґЬ І ІГ А <1 * / /-> АІ О А АИАПАТА 


иепиочлх/ 


сгіладтл и п-и-о- 

іменника перейми (мн.) «перехоплен¬ 
ня»; грунтом для утворення прислівни¬ 
ка був вираз [на перейми] Нед. — 
Див. ще імати, на*, нав-, пере-. 

навперемін, навперемінки, нав¬ 
перемінку, навпереміну, навперемін¬ 
ний ; — результат видозміни форми 
наперемінку із заміною префікса на- 
складним префіксом нав - під впливом 
форм типу навпакй, навкулачки. — 
Див. ще міняти, пав-, пере-. 

[навперіч] «наперекір» Ж; — влас¬ 
не українське утворення зі складним 
префіксом нав- від основи перека ( пе¬ 
речити ). — Див. ще нав-, перека. 

[кавпік] «навпроти, наперекір» 7К, 
[навпйк] «тс.» Ж; — неясне; можливо, 


18 


утворено на основі виразу *в піку «тс.» 
за допомогою префікса на-. 

навпіл «пополам», [ навпів, на- 
впіль] «тс.» Ж; — очевидно, результат 
ускладнення прислівника [ успіл) «по¬ 
полам» префіксом на- з пізнішим опу¬ 
щенням с; форми могли утворитися і 
шляхом заміни префікса на- у слові 
капів (< *напіл < *наполь ) складним 
префіксом нав-. — Див. ще пів. 

[навпір] «наперекір, на зло»; — 
очевидно, результат злиття приймен¬ 
ника на- з іменником [упір] «упер¬ 
тість». — Див. ще на*, перти 3 , у 1 . 

[навпбмірки] (нести вдвох одне 
відро) «на середині коромисла, держа¬ 
чи коромисло за кінці», [нао по мірки] 
«тс.» Ме; — бр. [напбверкі] (нести 
вантаж) «удвох на середині палки, 
взявши її за кінці», [напбвіркі, напб- 
верку, напбвірку] «тс.»; — неясне. 

навпочіпки, напочіпки : — резуль¬ 
тат ускладнення прислівника почіпки 
префіксами нав-, на-. — Див. ще на*, 
нав-, чіпати. 

[навправець] «навпростець», [на- 
вправці ] «тс.» Ж; — результат злиття 
префіксів на-, нав- з основою іменника 
[правець] «напрямок». — Див. ще на 1 , 
нав-, правйй. 

[навпрачкй] «навпростець»; — ре¬ 
зультат видозміни деетимологізованої 

тх 1 / ґУ 1 І І І** 1 / 

і ери \Дпг>./. 

[навпрек] «у профіль» Ж; — оче¬ 
видно, результат видозміни форми і 
значення запозиченого слц. па ргіек «на 
зло», паргіек «всупереч, незважаючи 
на», що складається з прийменника па 
та іменника ргіек «упертість», спорідне¬ 
ного з укр. перека, перечити. — Див. 
ще нав-, перека. 

[на-в-прйбузь] «на босу ногу, го- 
лобіськи» Ж; — результат фонетичної 
видозміни запозиченого з польської 
мови прислівника *прибось , п. рггуЬоз 
«тс.», утвореного з прийменника рггу 
«при» і основи Ьоз- «босий», і усклад¬ 
нення його префіксальним компонен- 


ГТ тіп г.т^л 

о. йде 


Ьа а лїі ї» 

иисгш, 


при. 




навприсідки 


навспак 


навпрйсідки, навприсядки , напри¬ 
сідки, напрйсядкщ — р. в присядку , 
бр. упрьїсядкі; — результат злиття при¬ 
йменника на з виразом у присядки або 
з іменником присядки, який зберігся у 
виразі у присядки ; два варіанти кореня 
сід- і сяд- зводяться до-основ інфінітива 
(сідати) і теп. часу (сяду). — Див. ще 
на 1 , нав-, при, сидіти, у*. 

навпрост «навпростець»; — р. на- 
просто , бр. наупрбст, п. па \урго8І 
«тс.»; — результат злиття прийменни¬ 
ка на з прислівником упрост «навпро¬ 
стець». — Див. ще прбстгій. 

навпростець, [напростець, навп- 
росткй Л, напросткй Ж]; — р. [на- 
просткй] «просто», бр. напрасткі 
«тс.»; — результат злиття прийменни¬ 
ка на з невідомими сучасній мові ви¬ 
разами *у простець, *у простки або з 
іменником *простець, * простки, по¬ 
хідними від прикметника простий. — 
Див. ще на 1 , простий, у 1 . 

навпрошкгі «навпростець», [нав- 
пражкй (Кол.), напрошкй, напрощкй 
Ж, дпрашки Ж] «тс.», [опрошкувати] 
«ходити навпростець»; — результат 
деетимологізації форми навпросткй 
(напросткй) і, очевидно, зближення її 
з основами просити (прошу), прос¬ 
тіти (проща) та ін. — Див. ще нав¬ 
простець. 

[навра] «дуже мокра, дощова пого¬ 
да» МСБГ; — видозмінене запозичен¬ 
ня з молдавської мови; молд. ндур 
«хмара» (рум. пог «тс.») зводиться до 
лат. пОЬіІиз «хмарний», похідного від 
пйЬез (< *8поис1ЬІ5) «хмара», спорідне¬ 
ного з ав. зпаоЗа- «тс.», кімр. пи<М «ту¬ 
ман», гр. унЗоу «глушина, темрява». — 
СДЕЛМ 280; БІЛІМ 545; Таїсіє— 
НоГт. II 183 і 

[навратитися] «пристати, домага¬ 
ючись чогось», [наврйпиться Чаб, на- 
вріпитись Ва] «тс.», навратливий «на¬ 
в’язливий», [ наповратитися\ «упер¬ 
тися, наполягти», [ наповретитися ] 
«напосістися, затятися, вперто наполя¬ 
гати» Ме,- [наповрйтитись] «твердо 
вирішити щось зробити» ЛексПол, [на- 


повретливий ] «нав’язливий» (Ме), 
[напувретливий ] «упертий» Корз; — 
похідні утворення від др. ратитися 
«ворогувати», ретитися «змагатися, 
прагнути», пов’язаних з іменниками 
рать «військо, війна, напад, боротьба, 
ворожнеча», реть «старанність, рев¬ 
ність, завзяття, змагання, суперечка». 
— Див. ще рать, ретельний. — Пор. 
зратитися, 

[навратлик] (бот.) «приворотень, 
АІсЬетіїїа уи1§агіз Б.» Мак, [наврат- 
ник\ «тс.» Мак, ВеНЗн, [навратнік] 
«пижмо, Тапасеїшп уи1§аге 1^.» Мак, 
[навраток ] «тс.» Мак; — запозичення 
з діалектів чеської або словацької мо¬ 
ви; чеські чи словацькі форми, відпові¬ 
дники до укр. наворотник, наворо- 
ток, не зафіксовані. — Див. ще на- 
вертник. 

наврїпитись — див. навратити¬ 
ся. 

[навротень] (бот.) «приворотень, 
АІсЬетіїїа уи1§агіз 1^.» Мак, [ навро - 
тич] «пижмо, Тапасеїит уиїдаге Б.» 
Мак, [нарвітич] «тс.» Корз, Т навро- 
тин] «підлісник, Запісиїа еигораеа Б.» 
Мак; — запозичення з діалектів поль¬ 
ської мови; пор. п. паусгоіпік «приво¬ 
ротень», яке відповідає укр. [наворот¬ 
ник] «пижмо», наворотень «тс.; при¬ 
воротень». — Див. ще навертник. 

наврочити — див. ректгі. 

навряд; — бр. наурад ; — очевидно, 
запозичення з російської мови; р. нав¬ 
ряд виникло, можливо, в результаті 
злиття прийменника на з прислівником 
вряд «сумнівно», значення якого розви¬ 
нулось на грунті виразу вряд ли «тс.», 
в якому прислівник вряд утворений з 
прийменника в та іменника ряд, первіс¬ 
но мав значення «схоже, до речі, якраз» 
і який разом з часткою ли спочатку мав 
питальний характер, що поширювався 
на все речення з цим виразом. — Була- 
ховський Вибр. пр. III 396; ЗСБМ 7, 
272. — Див. ще на 1 , ряд, у 1 . 

навсклезь — див. склезь. 

[навспак] «навпаки», [навспакй] 
«назад» Ж; — р. [вспак] «навпаки, на- 


19 





навспгінькй 


нагайка 


виворіт», бр. [на вспак] «наперекір»; — 
результат злиття прийменника на з не 
засвідченим в українських джерелах 
прислівником *узпак «навпаки», утво¬ 
реним з прийменника уз і основи пак\ 
значення «назад» могло розвинутись у 
західних говорах під впливом ч. пах- 
раїек «назад», пов’язаного з пахреї: 
«тс.», утвореним з прийменника па і 
прислівника ихреі, спорідненого зі стел. 
виспать «тс.». — Див. ще на*, пак*, 
уз. 

[навспйнькй] «навшпиньки» Г, 
ЛЧерк, [навспинячки Г, навпинькй 
ЛЧерк] «тс.»; — результат злиття 
прийменника на з незасвідченим імен¬ 
ником *успиньки ( *упиньки ), утворе¬ 
ним від дієслова спинатися (< успи- 
натиск < вьзпинатися) «ставати на¬ 
вшпиньки». — Див. ще на*, п’ястй, 
уз. — ІУМ Морфологія 394, 411. — 
Пор. навшпйньки. 

[навспїл*] «навпіл, пополам»; — 
результат видозміни форми навпіл під 
впливом [навспїл 2 ] «наскрізь». — Див. 
ще навпіл, навспїл 2 . 

[навспїл 2 ] «наскрізь»; — очевидно, 
результат злиття прийменника на 1 з не 
зафіксованим у писаних джерелах при¬ 
слівником *успіл «підряд», утвореним 
з префікса у- і основи спіл-, тієї самої, 
що і в прикметнику спільний , прислів¬ 
нику поспіль та ін. — Див. ще на*, 
спїл, у*. 

навстіж (про відкривання дверей, 
воріт) «на ввесь отвір», настіж, нав¬ 
стіж, [настеж Г, Ж, настежй, на- 
стежі Ж, настежінь, настежір, 
навстежень, навстежй, навстижень 
ЛЧерк, навстижей ЛЧерк, навсті- 
жень, навстожей До, набстіж Ме] 
«тс.»; — р. настежь , бр. насцеж , 
[наусц'яж], п. па зсіех, па зсіе±а], па 
зсі ещ, па озсіех «тс.», ісіеще «заві¬ 
си», ч. §\ещ «завіс», схв. стожер , 
слн. §іещ «тс.», па зіехф) «навстіж», 
па уез $їег&] «тс.», зіохег «завіс», стел, 
стежерт*, стожерт* «тс.»; — результат 
злиття прийменника на з іменником 
*стежер (*стежей, * стежень ) «за¬ 


віс»; — псл. зїехегь «тс.» зіставляється 
з лит. зїа^агаз «довгий сухий стовбур 
рослини», зіе^егуз «тс.»; первісне зна¬ 
чення на(в)стіж — «на ввесь завіс». 
— Булаховський Вибр. пр. II 399— 
400; Фасмер III 48; Черньїх І 560; 
Преобр. І 594; ЗСБМ 7, 261, 274; Ма- 
сЬек Е5ІС 577, 580; Вгйскпег 529; 
ЗССЯ 21, 198; РгаепкеІ 891—892. — 
Див. ще на*, нав-. — Пор. стожар. 
навський — див. нав*. 
навтякй «натяками»; — результат 
заміни складним префіксом нав - пре¬ 
фікса на у старій формі ор. відм. мн. 
натяки «натяками». — Див. ще нав-, 
натяк. 

навтямкй «натяками»; — резуль¬ 
тат видозміни форми навтякй , збли¬ 
женої з основою дієслова тямити , зо¬ 
крема з прислівником утямкй «пам’ят¬ 
но». — Див. ще навтякй. 

навут, нагут, наут — див. нут. 
[навхтема] «назавжди, навіки» Ве- 
Уг; — результат фонетичної і семан¬ 
тичної видозміни форми [анатема 
(анахтема)] «анафема, церковне про¬ 
кляття»; розвиток значення зумовле¬ 
ний тим, що анафема накладалась на¬ 
завжди (пор. у Котляревського: «Анах¬ 
тем вічний Турн пропав»). — Див. ще 
анафема. 

[навчунку] «вголос», [навчуннє] 
«тс.; публічно» Пі; — результат злиття 
префікса нав- з основою чу-, псл. си-, 
наявною в дієслові чути , можливо, че¬ 
рез стадію невідомого тепер іменника 
*чунка чи *учунка. — Див. ще нав-, 
чути. 

навшпйньки, навшпиньках, нав¬ 
шпинячки , [нашпйньки Ме, нашпйпь- 
ках Ме]; — результат видозміни форм 
навспйнькй, навспинячки з незакономі¬ 
рним переходом сп в шп, як у спйця > 
шпйця , спорйш > [шпориш]. — Див. 
ще навспйнькй. 

[нага] «ганьба, сором»; — неясне, 
нагайка «плетений батіг», нагай 
«тс.»; — р. бр. нагайка , п. паНа], па- 
Па]ка (з укр.), ч. слц. паЬа]ка (з укр.), 
схв. нага]’ка\ — похідне утворення від 


20 




на-галай 


наглии 


етноніма ногаєць, ногайський ; первіс¬ 
не значення «ногайський батіг». — 
Черньїх І 555; Фасмер III 35; Преобр. І 
589; ЗСБМ 7, 182—183; Мікі. Е\У 210; 
Кораііпзкі 655; Вгйскпег 353—354; 
НоІиЬ—Буег 328. — Див. ще ногайці, 
на-галай — див. галай-балай. 
[нагалйти] «надати, передати, на¬ 
правити Ж; нараяти ВеНЗн», [нагили¬ 
ти] «тс.» Г, МСБГ, Шух; — очевидно, 
похідне утворення від [галйти] «ква¬ 
пити, підганяти», деетимологізоване і 
зближене з гилйти «бити, кидати». — 
Див. ще галйти*, пила, 
нагалом — див. загал, 
[нагалунитися] «напитися п’я¬ 
ним»; — очевидно, результат видозмі¬ 
ни значення «набратися галуну, наси¬ 
титись галуном (у процесі фарбуван¬ 
ня)». — Див. ще галун*. 

нагальний, нагайний — див. га- 
лгіти*. 

наган «вид револьвера»; — як і бр. 
наган , п. ч. па§ап, м. наган, нагант, 
схв. наган, нагановац, запозичено з ро¬ 
сійської мови; р. наган походить від прі¬ 
звища бельгійського конструктора Нага¬ 
на (№§апї). — Коваль 200; Черньїх І 
555—556; Фасмер III 35—36; Ушаков II 
320; ЗСБМ 7, 184; ЗІР IV 1047. 


Інагарнии] «спішний»; — резуль¬ 
тат видозміни форми нагальний «тс.» 
під впливом основи горіти {нагар \ 
под.). — Див. ще галйти*. 

[нагбом] «гнучи» Ж, [набгом] 
«тс.»; — бр. нагбом «нахильці, нахи¬ 
ляючи посуд» (пити); — давнє похідне 
утворення від дієслова псл. *па-пь1> 
(пфДі «нагнути»; паралельна форма ві¬ 
дображає давнє змішування основ 
*£ьЬ-(пд)-іі і *Ь'ь§аЧ. — ЗСБМ 7, 
185. — Див. ще гнути, на*. — Пор. 
бгати. 

[наггібати 1 ] «надибати, знайти», 
[нагйбка] «знахідка» Г, Бі, [нагйбок] 
«тс.» Бі; — очевидно, результат фоне¬ 
тичної видозміни форми надибати. — 

Див. ще дйбати. 

Г____ 

[нашиа і и ] «ьислиьліиьсі і п мездЦи- 


волення, заявляти претензію» Ж; — 


результат видозміни [ нагабати ] «на¬ 
падати, переслідувати» під впливом ос¬ 
нови {по-)гибати. — Див. ще габати, 
гйбіти. 

наггій «голий» СУМ, Ж, нагота , 
[ наготіти ] «бути голим» Ж, обнажати, 
обнажйтщ — р. нагдй , др. нагь , п. нл. 
па§і, ч. слц. паЬу, вл. паНі, схв. наг , слн. 
па§, стел, нагь; — псл. па§'ь; — спо¬ 
ріднене з лит. пйо^аз «голий», лтс. 
[пи6§$], дінд. па§пай, дірл. посіїї, гот. 
па§арз, нвн. паскі, лат. пйсіиз «тс.», 
разом з якими зводиться до іє. *пб§У- 
(> *пб§-). — Черньїх І 556; Фасмер III 
36—37; Преобр. І 589—590; МауФек 
Е5ІЇС 388; Вгйскпег 353; ЗсЬизІег-Зе^с 


Р.ОГ». ОТ..І. ТТ /ІЛО. Г~)_1 „ • ГОО Т ТТ О 1 о 


окок а д^о; ое^іа] посю а 

Ргаепкеї 511—512; К1и§е—Міїгка 500; 
АУаМе—Ноїт. II 185; Рокоту І 769; 
Мапп 848. 

наггілйти — див. нагалйти. 
нагідкй (бот.) «календула, Саіеп- 
биіа оШсіпаїіз Б.» СУМ, Ж, нагідка , 
[гнітик См, ногітка Ж, ногїток Мак, 
погодки, нацготки, нагут тж] «тс.»; — 
р. [нагйдка] (з укр.), ноготкй , бр. на- 
готкі , [нагаткі, нагддкі, нбгцікі], п. 
подіеїек, ч. пеіїїік, слц. паЬаїка (з 
укр.) «тс.»; — похідне утворення від 
псл. по§ьїь «ніготь», видозмінене в ре¬ 
зультаті деетимологізації і зближення з 
основою год та ін.; назва зумовлена 


пОдібнісію сім'янок календули до ніг¬ 
тів. — Коваль 80—81; ЗСБМ 7, 188— 
189; Масіїек Е5ІЇС 394; іїт. гозії. 
253—254. — Див. ще ніготь. 

[нагідник] (бот.) «перстач срібляс¬ 
тий, РоїепїіІІа атепїеа Б.» Мак; — 
неясне. 

наглий* «раптовий, несподіваний; 
спішний; прудкий; [настійний]», нагло, 
[нагле], [наглити] «квапити, підганя¬ 
ти» СУМ, Ж, знагла ; —■ р. наглий 
«нахабний», бр. [нагльї] «раптовий», 
др. нагло «швидко, скоро, негайно», п. 
нл. па§їу «раптовий, несподіваний, 
спішний, швидкий, рвучкий, стрімкий», 
ч. паіїїу «швидкий, раптовий, наглий», 


л г... . 

слЦ. іійшу «і с.,< 


_и і, . 

спішний», вл. нашу 


«наглий, обривистий, поривчастий», 


21 





наглии 


нагорода 


Г\ ПГ 


/_/ п О '7. п 
І І'СІ.О ил. 


лиоуо^ттииА 
X' ІІСДЛСД^ІГІГІГі.'' 


и п о п ґл 
і іиоуцу 


«швидко, різко, нагло», схв. нагао 
«спішний, швидкий, раптовий», слн. 
па§еІ «тс.; несподіваний», стел, нагло* 
«несподіваний; необачний»; — псл. 
пагфь; — зіставляється з дінд. апіаЬ 
(агуаза) «прямо, несподівано, швидко, 
скоро», гот. апакз «раптово, швидко, 
відразу» і зводиться до іє. *опо§ у -; по¬ 
в’язується ще з псл. зпада «сила» (Ва- 
рбот Зтимология 1964, 27—ЗО); виво¬ 
диться також від прийменника па 
(Вги§тапп Ошпсігізз II 1, 507; НоІиЬ— 
Кор. 238) або від основи *пб§-, пов’я¬ 
зуваної з іє. *пек-//пек’-, яка вбачаєть¬ 
ся в словах навзнак і под. (Топоров 
БР 8, 206—207); викликає сумнів виве¬ 
дення (Вгйскпег 353) від па§т> «голий», 
а також пов’язання (Тебезсо Бап^иа^е 
27/1, 15) з псл. Іегаїі (*па-1ь£-і'ь), як і 
зіставлення (МасНек ЕЗЛС 388) з лтс. 
па^ибі «швидко йти», па^иоііез (у Ма- 
хека помилково па§1іез «швидко пра¬ 
цювати»), які іншими авторами (Ргаеп- 
кеі 478) пов’язуються з лит. па§аз «ні¬ 
готь, кіготь», лтс. па^аз «руки; руки й 
ноги». ’— Фасмер III 36;^Черньіх І 556; 
Преобр. І 589; Зсїлизїег-Зе^/с 982; Зкок 
II 498; Вегіаі Е55Л II 212. 

[наглий 2 ] «голий» Ме, Ба, Кур; — 
результат видозміни форми нагий «тс.» 
під впливом наглий «раптовий». — 
Див. ще нагий. 

[наглум] «підряд, без розбору» 
МСБГ-, [і наглумушйти ] «нарвати чо¬ 
гось без розбору, більше ніж потрібно» 
Корз; — неясне; можливо, результат 
видозміни форми [наогул] «підряд» 
(або [нагалом] «тс.»), яка зазнала фо¬ 
нетичного зближення з глум «глузу¬ 


вання». 


наглябистий — див. хляпати, 
[нагбдйти] «саме в даний момент 
представити, прислати; натрапити О», 
нагодитися «прийти, випадково з’яви¬ 
тися, трапитися; наміритися», нагода, 
принагідний ; — р. [ нагодиться ] «при¬ 
йти в певний час», бр. нагадзіцца 
«трапитися, випадково зустрітися», п. 
па^осігіс зі§ «нагодитися», ч. паНосІШ 


ч. слц. паНосІа «випадок», схв. нагодба 
«тс.», слн. па^осіїіі $е «трапитися»; — 
псл. па^осіШ «натрапити, влучити», 
похідне від §осіШ «цілитися, попадати», 
§о сі і і. і зе «попадатися, траплятися», 
пов’язаного з %о&ь «рік, строк, відпові¬ 
дний час». — ЗСБМ 7,^ 186—187; 
Вгйскпег 148; МасЬек ЕЗЛС 173; Зкок 
І 584; Ве 2 .1 а] ЕЗЗЛ І 155. — Див. ще 
год. 

[наголо 1 ] «цілком; у цілому, зага¬ 
лом» Г, Ж; — результат контамінації 
здавна споріднених форм типу [кага¬ 
лом] «підряд, загалом» і наголо «оголе¬ 
но». — Див. ще голий, загал. 

[наголо 2 ] «нагло, раптово» Ж, [на- 
гбльний] «негайний» Ж; — результат 
переосмислення форми нагло «рапто¬ 
во» як наго «голо» і наступної конта¬ 
мінації обох форм. — Див. ще голий, 
на 1 , нагий, наглий 1 . 

[наголоватень] (бот.) «волошка 
синя, Сепіаигеа суапиз Б.» Ж, [наголо- 
ватак\ «волошка скабіозовидна, Сеп- 
іаигеа зсаЬіоза Б.» Мак, [наголоват- 
ки] «осот польовий, Сігзіит агуепзе; 
юринея волошковидна, Лигіпеа суапоі- 
сіез» Г, Ж; — р. наголоватка «юри¬ 
нея», [наголоватки] (окремі види во¬ 
лошок), [ нйголоваток] «скабіоза по¬ 
льова, ЗсаЬіоза агуепзіз», бр. [ галаван ] 
«волошка скабіозовидна», нагалават- 
ка «юринея»; — похідні утворення від 
голова ; зумовлені, очевидно, круглою 
формою суцвіть відповідних рослин. — 
Шамота 56 — 57. — Див. ще голова, 
головатень. 

на-гора (гірн.) «нагору, на поверхню 
землі»; — р. на-гора , бр. на-гар а ; — 
очевидно, засвоєна в XIX ст. від інозе¬ 
много технічного персоналу на шахтах 
Донбасу неправильна форма укр. наго¬ 
ру', пошуки джерела цього слова в ро¬ 
сійських діалектах (Отин РР 1969/6, 
104—105) позбавлені підстав. — Див. 
ще гора, на 1 . 

нагорода, [надгорода], нагородні, 
нагородити, [ надгородйти ], винаго¬ 
рода', — р. награда «нагорода» (з 


22 






нагрубка 


надепок 


стел.), бр. узнагарбда, п. па^гойа, ч. 
слц. паЬгайа, болг. награда , м. награ- 
да, схв. награда, награда , слн. па§га- 
(іа; — псл. *па§огйа; — очевидно, по¬ 
хідне утворення від *па§огйїіі «поме¬ 
жувати, відгородити, наділити», пара¬ 
лельне до пайеіь «наділ»; у такому разі 
первісне значення «наділ землі»; інші 
спроби тлумачення як похідного від 
*па§огйШ «накопичити» (Фасмер III 
86), від *па£огйі1:і «подарувати місто» 
(Мікі. Е\У 74), від іє. *§ЬеІй- «нагоро¬ 
джувати» (МасЬек Е5ЛС 388) малопе- 
реконливі. — Див. ще город, на 1 . 

[нагрубка] «нападки, наклеп»; — 
не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з 
прикметником [грубйй] «поганий» 
Она, можливо, через стадію незасвід- 
ченого дієслова * нагрубити «нагово¬ 
рити поганих речей». — Див. ще гру¬ 
бий, на 1 . 

[нагрущати] «умовляти, навчати»; — 
неясне. 

[нагрюкати] «захопити, застука¬ 
ти»; — результат заміни синонімічного 
дієслова застукати в переносному 
значенні «захопити». — Див. ще грюк, 
за 1 , стук. 

[нагула] «паливода, запальна осо¬ 
ба; дурень» Ж, [нагульно] «тс.» Ж, 
[нагулистий Ж, нагульковатий Ж]; — 
очевидно, пов'язане з [гулйти] «гуди¬ 
ти, глузувати; дурити» (див.). 

[нагулити] «випадково знайти, на¬ 
дибати»; — неясне; можливо, походить 
від незасвідченого дієслова * гудити, 
спорідненого з гуляти ; в такому разі 
первісно означало «наткнутись гуляю¬ 
чи», як укр. р. найти «наткнутись іду¬ 
чи», п. паїеге «наткнутись лізучи» і 
т. д. 

[нагушгіанити] «побити кулаками, 
відлупцювати» МСБГ; — похідне утво¬ 
рення від [гу шпати] «бити кулаками, 
товкти» МСБГ, що, як і [гушкати] 
«тс.» тж, є афективним звуконасліду¬ 
вальним утворенням. 

[нагінгечитися] «розгніватися» 

лг _ Г .чі _.ч 

і\орз, унш іш ечинии\ «насуплений, 

розгніваний» Корз; — афективне утво¬ 


рення, очевидно, пов’язане з *[нагин- 
дичитися ], похідним від [индйчитися] 
«бундючитися». — Пор. індйк. 

[наплітаться] «похапцем наїстися» 
До; — результат контамінації форм 
[налигатися] {[налйкатися]) «тс.» і 
[гльбґати] «ковтати не жувавши». — 
Див. ще гльотати 2 , лйкати. 

[нагрудзьовать] «погано, недбало 
написати»’До; — очевидно, пов’язане з 
[ грундзювати ] «міцно зв’язувати», 
[ґрундзюватий] «вузлуватий; мудрова- 
ний». — Див. ще грундзювати. 

над (прийм.), над-, наді-, надо-, 
понад ; — р. бр. болг. м. схв. над , др. 
надь, п. ч. слц. вл. нл. слн. пай; — псл. 
пайь; — похідне утворення від при¬ 
йменника па, викликане впливом при¬ 
йменника ройь «під»; можливо, що -скь 
в обох випадках походить від іє. *йЬе- 
«ставити, дівати»; зіставлення компо¬ 
нента -сГь з елементом -й- в лат. весі-, 
ргбй-, гей- (Фортунатов Затауейа- 
агапуака-затЬіїа 83; Младенов 321) 
або з гр. -&сх, -Оеу в аусоОа «згори», 
йусоОєу «тс.» (Меіііеі КЕ5 9, 127) ви¬ 
кликає сумніви. — Фасмер III 37; Чер- 
ньіх І 556; Преобр. І 585—587; ЗСБМ 
7, 189; МасЬек Е5ЙС 387; Вгискпег 
351; 5сЬиз1;ег-5е\ус 979—980; 5кок II 
495—496; Вегіаі Е55Й II 210; Е55Л 51. 
дг. І 123—128. — Див. ще на 1 . 

Г_.. . _1 _ _ т- 

[надаражитися] «нехтувати» оа; — 
неясне; можливо, результат видозміни 
виразу не дорожйти(ся). 

надбавити, надбавка — див. вй- 

бавити. 

[надгорій] «найзручніше» Кур; — 
неясне. 

надегати, надегнути — див. вдя¬ 
гнути. 

[надечй] «намотати (куделю)» Ж; — 
очевидно, пов’язане з [ надегати ] «втя¬ 
гувати (нитку в голку)», як [бічи] «біг¬ 
ти» з бігати ; менш переконливе з фо¬ 
нетичних міркувань зіставлення (Же- 
лехівський) з надягати. — Див. ще 
вдигнути. 

надєлок «товста набита дошка для 
укріплення щогли на вітрильному чов- 


23 








наджа 


надити 


ні» Дз, [ надєл] «частина дошки, під- 
кладувана під рей» Берл; — запози¬ 
чення з російської мови; р. наделка 
«накладка, нашивка (цвяхами), особли¬ 
во дерев’яна» є похідним від дієслова 
наделать, утвореного з основи де- 
лать, спорідненої з укр. діло , і префік¬ 
са на-. — Див. ще діло, на 1 . — Пор. 
надїлок. 

наджа — див. надїжка. 
наджинджурений — див. джен¬ 
джеруха 1 . 

[наджуга] «уїдлива людина» ВеУг; — 
очевидно, похідне від запозичення з 
чеської чи словацької мови; ч. [Лгі^аї] 
«шпигати; штрикати», [Лг§пис] «тс.» 
зіставляється з лит. Діе^їі, лтс. Ліе£І 
«тс.». — МасЬек Е5ЛС 133. 

[наджулйтися] «надудлитися»; — 
очевидно, пов’язане з [джуклити] 
«жадібно пити» (див.). 

надзирати, надзиратель, надзи¬ 
рай, надзір, надзірний, надзорець — 
див. зріти . 

[надзудзуватий] «кумедний, з прим¬ 
хами, навіжений» Ж; — афективне ут¬ 
ворення,' у певний спосіб пов’язане з 
формою [ прицуцуватий ] «дурнуватий» 
(див.). 

надзюндзюритися — див. джен¬ 
джеруха 1 . 

надгібати — див. дйбати. 

[надий] «туди» Ж; — очевидно, ре¬ 
зультат давнього злиття прийменника 
на і займенниково-вказівної частки -ди, 
наявної також у складі слів тудй, 
сюди, всюди , [кадй, садий\ та ін. — 
Див. ще всюди, на 1 . 

надимати, надйми — див. дути 1 , 
[надгісати] «наткнутись, надибати, 
знайти»; ..— пов’язане з др. десити 
«знаходити, зустрічати», схв. десити, 
десити «тс.», надесити, надесити 
«знайти, наткнутися, застати», стел, 
десити «знаходити, зустрічати», а та¬ 
кож з х ж п . ^сі'досіітисяд «з л шт п ічатися 
(з кимсьУ», бр. ХсудошацьІ «зустріча¬ 
ти», др.. досити «знаходити»; — псл. 
Лезіїі, Лозіїі «знаходити», можливо, по¬ 
в’язане з сіезьп'ь «правий»; — зіставля¬ 


ється з гр. 5єх°Мсо «приймаю», лат. Ле¬ 
се! «личить», дінд. Лазаіі «приносить 
жертву» (МеШеї М5Б 14, 338; Вегп. І 
188; Тгаиїтапп 54; \Уа1сіе—Ноїт. І 
330); можливе також зіставлення з гр. 
5г|со «знайду», алб. пЛезЬ «зустрічаю» 
(РеЛегзеп ІР 5, 47; Локі 5!иЛ. 60—61). — 
Фасмер І 505—506; БЕР І 317; 5кок І 
394—395. — Пор. деснйй, судосити. 

[надити 1 ] «гартувати (залізо); по¬ 
кривати сталлю (сокиру)» Ж, [над 
(нат)]‘«леміш» О, ДзАтл II; — р. [на¬ 
дить] «наварювати залізом (стертий 
сошник); точити (леміш, сошник)», 
болг. над я «доточую, подовжую», [на- 
да\ «стальне лезо інструмента», схв. 
надити «гартувати; наварювати стал¬ 
лю», нада «сталь», слн. паЛШ «гарту¬ 
вати; наварювати сталлю», паЛа «над¬ 
ставка, сталева надковка», [паЛо] «тс.; 
сталь»; — псл. паЛіїі, паЛа; — вважає¬ 
ться результатом злиття префікса па- з 
основою Ліїі «класти», похідною від ко¬ 
реня *ЛЬе-/ЛЬ- на ступені редукції. — 
Фасмер III 37; Преобр. І 590; Зкок II 
497; Вегіа] Е55Л II 211; ЗССЯ 21, 231; 
Абаев ГОСОЯ І 157; Гутшмидт Сл. и 
балк. язьїкозн. 296; Вегп. І 193; Мікі. 
Е\У 210. — Див. ще діти 2 , на 1 . — 
Пор. надія. 

надити 2 «вабити, приманювати; ло¬ 
вити вудкою», внадитися {унади¬ 
тися), внадливий ( унадливий ), внад- 
но (унадно), вйнадити «виманити ко¬ 
го звідки» Я, віднадити, знада Ж, 
знадлйвий, знадний, [занада] «при¬ 
нада» Чаб, [ онада ] «тс.», [перенад- 
ник \, понадливай, [понадний] «прина¬ 
дний» Нед, [ понада ] «принада; звичай» 
Нед, [понадка] «тс.» Нед, [понажа] 
«звичай» Нед, принадити, принада, 
принадливий, принадний, [ розпади - 
ти] «звабити, принадити» ВеБ, [спо- 
надить] «тс.» Чаб, [ спонада ] «споку¬ 
са» О, [унада] «звичка», [унадний] 
«унадливий»; — р. [снадить] «звести, 
привчити одного до одного, з'єднати і 
скріпити», бр. надзіць «вабити», п. 
зпаЛпу «легкий», ч. слц. зпаЛпу «тс.», 
ч. зпаЛ «мабуть, можливо», слц. зпаЛ’ 


24 




надихати 


надіти 


«тс.»; — очевидно, результат давньої 
семантичної видозміни слова надити з 
первісним значенням «насаджувати, 
приєднувати» через проміжне значення 
«брати на гачок». — Див. ще надити 1 . 
— Пор. снасть. 

надихати «збуджувати натхнен¬ 
ня», надихнути, натхнути, надих 
«натхнення», натхнення, натхнен¬ 
ник, натхненний ; — бр. натхніць ; — 
запозичення з польської мови; п. паІсЬ- 
пдс, паїсйпіепіе, утворені з префікса 
па- і основи дієслова ісЬп^с, що про¬ 
довжує давнішу форму й'ьхпрїі «дихну¬ 
ти», є, як і ч. пайсЬпоиІі, пайзепі, ка¬ 
льками лат. іпзрїго «надихаю», іпзрїга- 
ііо «натхнення», утворених з префікса 
іп- «в*, на-» і основи дієслова зріго 
«дихаю»; латинські форми є, очевидно, 
в свою чергу, кальками гр. єртгуєсо 


(ф7п/£Іш) «надуваю, надихаю», єр7п/оіа 
«дихання, натхнення», до яких зводи¬ 
ться як калька і стел. (вт>)дт>х н <женик, 


р . в дох но в єн и е (Шанский ЗОРЯ І З, 
32); форми надихати, надихнути, 
надих утворені як власне українські 
варіанти — кальки до запозичених 
форм. — Див. ще дихати, на 1 . 

[надібня (їдома)] (бот.) «Огасіїагіа 
ІісЬепоійез А§.» Мак; — очевидно, по¬ 
хідне від псл. па йоЬе «на потребі, по¬ 
трібне»; назва могла бути зумовлена 
придатністю рослини в їжу або ліку¬ 
вальними властивостями. — Див. ще 


[надібок] «придатний для чогось 
кусок дерева чи заліза; господарська 
річ», [ надобок ] «тс.», [надіб'є] «начин¬ 
ня» Ж, [ надіб’я\ «речі, майно», [надо- 
ба] «потреба, необхідність», [ надібний ] 
«потрібний Ж; придатний ВеУг», [на- 
дббно ] «потрібно» Ж, [ надобйтися ] 
«бути угодним; виявитись можливим, 
бути придатним Ж», [знадіб] «інстру¬ 
мент; речовина; цілющі засоби; (мн.) 
матеріал (для’ публікації)», [знадібки] 
(зменш.) «матеріали (для публікації)», 
[знадіб’я] (зб.) «інструменти; цілющі 
засоби», [ знадоб ] «інструмент», знадо¬ 
ба «потреба», [ знадббок ] «нагода; ін¬ 


струмент; матеріал» Нед, [знадоб’я] 
«снаряд, пристрій», [ знадібний ] «при¬ 
датний» Ж, [ знадобйти ] «пристосува¬ 
ти; обладнати» Ж, знадобитися «ста¬ 
ти потрібним, пригодитися»; — р. [на- 
добень) «необхідна дома річ, необхідна 
людина», бр. надбба «начиння», др. 
надобі «треба, потрібно», ч. пайоЬа 
«начиння; посуд», вл. пайоЬа «начиння; 
меблі»; — похідне утворення від псл. 
па сІоЬе, яке складається з прийменни¬ 
ка па «на» та іменника сІоЬа «придат¬ 
ність, користь». — ЗСБМ 7, 198—199; 
МасЬек ЕЗЛС 387; ЗсЬизїег-Зешс 980. — 
Див. ще доба, на 1 . — Пор. здіб. 

[надіжка] «надія» Ж, [наджа] «тс.» 
Корз (< * надежа}), [надежний] «на¬ 
дійний» Ж, [надіжна] «тільна» (про 
корову); — р. [надежа] «надія», бр. 
[надзежа], др. надежа, болг. надеж- 
да, м. надеж, стел, нлдеждл «тс.»; — 
псл. *пайефа «надія; накладання», по¬ 
хідне утворення від основи теп. часу 
дієслова *пас1ес1іо «накладаю, поклада¬ 
юся)», спорідненої з інфінітивом пайе- 
іі «надіти, накласти». — Фасмер III 37; 

т £ог». огга оі о^о оол 

іірсиир. х иои, ^ і , - 

Див. ще надія. — Пор. надити 1 , 
одежа. 

[наділок] «дерев’яна лопата, око¬ 
вана залізом Бі; піхви», [наділка Ж, 
Пі, надолок Пі] «тс.»; — р. [наделка] 
«всяка оббита річ, накладка»; — похід¬ 
не утворення від дієслова *наділати 
«покрити, набити», що складається з 
префікса на- і основи діло , [ділати]; 
форма надолок є, очевидно, результа¬ 
том зближення з діл «низ», надалі 
«внизу» (пор. надолок «подолок жіно¬ 
чої сорочки»). — Див. ще діло, на 1 . — 
Пор. надєлок. 

надіти «надягти», надівати ; — р. 
надеть «надіти», бр. надзець , др. нада¬ 
ти, п. заст. пайгіас, ч. [паййі], слц. 
пайіеЕ, болг. надяна, надявам, м. на- 
дене «тс.», схв. над єну ти (иаденути) 
«нанизати, прикріпити; начинити», слн. 
пайеіі «надіти»; — псл. пайеїі «надяг¬ 
ти, накласти», утворене з префікса па- 
і дієслова йеіі «класти». — Фасмер І 


25 






надія 


надраґуля 


509; ЗСБМ 7, 196; Вшскпег 107; Ма¬ 
сЬек Е5ЛС 11.8; Зкок І 414—415. — 
Див. ще діти 2 , на 1 . 

надія, надійний , надіятися , [ наді¬ 
ватися ] «надіятися», надійсь «мабуть, 
певно», надісь «тс.», [зненадійки] «зне¬ 
нацька» Ж, обезнадіяти, обнадіяти ; 

— р. надеяться , бр. надзея, др. надт¬ 
ятися, п. пасіка, ч. пасіте, слц. пасіє], 
вл. пабгуа, пабгес зо, ял. паіе]а, пагез 
зе, болг. надея се , м. [надея] «надія», 
схв. надати се, слн. пагіе]а1:і зе; — псл. 
пабсуа, похідне від основи інфінітива 
пабеїі (паб^аіі) «накладати, поклада¬ 
ти», утвореного за допомогою префікса 
па- від дієслова беїі «класти». — Пре- 
обр. І 590; Булаховський Вибр. пр. III 
394; ЗСБМ 7, 196; Вшскпег 353; Ма¬ 
сЬек Е5ЛС 387; 5сЬизіег-Зе\ус 981 — 
982; Вегіаі ЕЗЗЛ II 211; ЗССЯ 21, 235. 

— Див. ще діти 2 , на*. — Пор. на- 
діжка, сподівати. 

Надія (жіноче ім’я), Надя, [Надеж- 
да\ Ж; — бр. Надзея ; — калька р. 
Надежда, запозиченого, як і болг. На¬ 
дежда, з церковнослов’янської мови; 
цсл. Нлдєждд є калькою гр. ’ЕХтгіс, чбос, 
власного жіночого імені, утвореного на 
основі іменника єХтгіс «надія». — Пет- 
ровский 162; Илчев 352. 

надоба, надббно, надавитися — 
див. надібок. 

[надобний] «привабливий, гар¬ 
ний»; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. заст. пабоЬпу «тс.» 
є похідним від пабоЬа «привабливість, 
врода», яке виводиться від того самого 
виразу псл. па боЬе, що й укр. [ на - 
дівок ] «потрібна річ», [надобйтися] 
«бути придатним». — Вшскпег 91. — 
Див. ще надібок. 

надоїсти, надоїдати — див. їсти. 

[на-докладь] «точно, ясно, пере¬ 
конливо» Ж; — утворення на основі 
незасвїдченого- давнього іменника 
'^докладе з імовірним значенням «свід¬ 
чення, доказ, точна довідка»; пор. ч. 
ст. бокіабаїі зе коЬо «брати за свідка» 
(МасЬек ЕЗЛС 134). — Див. ще до¬ 
кладний, на 1 . 


[надбколо] «навколо», [ надокола\ 
«тс.» Ж; — результат злиття приймен¬ 
ника на 1 з прислівником доокола, дов¬ 
кола. — Див. ще коло 2 , на 1 . 

[надокротйти] «надокучити» Ж; — 
очевидно, результат контамінації фор¬ 
ми надокучити з незасвідченою фор¬ 
мою *настокротити, яка могла бути 
утворена від виразу типу до стокроть 
чортів (Ж І 382; пор. насточортіти 
«надокучити»). — Див. ще кучити, 
крот. 

надолобень «надовба; [йолоп]»; — 
др. надолобь «опускна колода біля во¬ 
ріт, тин, міська огорожа», ч. сІІаЬ «паз, 
жолоб», сІІаЬаїі «довбати»; — похідне 
утворення від основи з голосним пов¬ 
ного творення псл. *боіЬ- «довбати», 
паралельної до основи з ступенем ре¬ 
дукції “‘сГЧЬ-, від якої походить звукова 
форма довбати ; значення «йолоп» роз¬ 
винулось під впливом звукової подіб¬ 
ності до слова телепень. — Фасмер І 
523; МасЬек Е5ЛС 119; НоІиЬ—Кор. 
102. — Див. ще довбати. — Пор. до¬ 
лото. 

надолужити, надолужати , надо¬ 
лужувати, [ надолуга ] «відшкодуван¬ 
ня» Ж; — неясне; можливо, пов’язане 
з недолугий ; виводиться також (ЗЬєує- 
іоу Нізі. рЬопоІ. 534) від *надоложо- 
вати (пор. [доложйти] «докласти»). — 
ЗСБМ 7, 191 — 192. 

[надошник] «водяна губка, бодяга, 
8роп§іа Ииуіаііііз; перцева м’ята, Меп- 
іЬа рірегііа Ж, Мак», [натбшник] «пе¬ 
рцева м’ята» Ж, Мак, [ладбшник] 
«тс.» тж; — р. [надбжник] «бодяга», п. 
пасіесгпік «тс.»; — очевидно, похідне 
від [надха] «відрижка з неприємним 
запахом», [натха] «тс.; нежить ДзАтл 
II; астма»; назва могла бути зумовлена 
застосуванням бодяги і перцевої м’яти 
для лікування цих хвороб; пор. [на- 
сердник] «перцева м’ята»; фонетично 
може бути пов’язане із словом дощ . — 
Див. ще надха. 

[надраґуля] , (бот.) «беладона, Аї- 
гора Ьеііабоппа 1^.» Мак; — ч. [пасіга- 
§и1а, пабгаЬиІе], слц. пабга§и1’а; — за- 


26 




надриґанчик 


надторочити 


позичення з угорської мови; уг. пабга- 
§и1уа «тс.», очевидно, через посеред¬ 
ництво південнослов’янських (схв. [па- 
Іга^иЦа], слн. пабга§и1а) і італійської 
мов (іт. тапбга^оіа) зводиться до лат. 
тапбга§ога (< тапбга^огаз), що похо¬ 
дить від гр. рс^браубрад «тс.». — Ма- 
сЬек Е5ЛС 351; МБІТЕЗг II 992—993. 
— Див. ще мандрагора, мандри- 
гуля. 

[надриганчик] «франт, джигун, 
хлюст», [надріґбнчик] «тс.» Ж; — не¬ 
ясне; можливо, результат вторинного 
зближення з дрйґати форми якогось 
іншого походження, напр., *матри - 
ґанчик , похідної від [матриґан] «бе¬ 
ладона». 

надро «лоно, пазуха» Г, Ж, надра 
(мн.) «глибина, середина», [нідрд] «ло¬ 
но, надра» Ж, [нідриця] «лобкова кіст¬ 
ка» Ж, [ занїдро ] «пазуха» Ж; — р. 
недра , др. надро, ядра «надра, глиби¬ 
на, нутрощі, лоно», п. пабго «пазуха», 
гапабгхе «тс.», ч. пабга «перса», слц. 
паска «тс.; пазуха», вл. нл. пасіга «пер¬ 
са», болг. недра «надра», схв. недра 
«тс.; пазуха», слн. пебга, [пасігі]е] «тс.»; — 
псл. пебго (*ебго), паско; — результат 
злиття кінцевого звука п прийменника 
Чілі «в, у» з початковою частиною 
іменника *ебго (*абго) < *ебго (*обго), 
очевидно, спорідненого З гр. ЦТрОУ 
«живіт, черевна порожнина», дірл. іп- 
аІЬаг «нутрощі», двн. іп-абігі «тс.», аба¬ 
та «жила, артерія, кишка, нутрощі», 
кімр. еп-ебег-еп «нутрощі»; менш пере¬ 
конливе зіставлення (Вги§тапп Огип- 
бгізз І 179 та ін.; Еіск К2 21, 463; 
НоІиЬ—Кор. 238) з вірм. аіі «щока», 
аіїпит «набрякаю», аіїит «пухлина, 
нарив», гр. оїбод «нарив», оїбца «пух¬ 
лина», бїбасо (бібєсо) «надуваюсь, пух¬ 
ну», двн. еіг «нарив», еііаг «отрута», 
лтс. ібга «гнила серцевина дерева»; 
припускався (МеШеї Еіибез 408—409) 
малоймовірний зворотний перерозподіл 
уьп-ебго з давнішого у:ь-пебго, яке зі¬ 
ставлялося з гр. уг)5бд «черево»; виво¬ 
дилось також (Вгискпег 196) від ко¬ 
реня іа-іі «їхати» на підставі схв. \адро 


«вітрило», ]едро , }адрило, \едрило 
«тс.», п. ст. ]ас1го «сіть, невід»; україн¬ 
ські форми з на-, можливо, походять з 
польської мови. — Булаховський На¬ 
риси 223; Фасмер III 58; Преобр. І 
621—622; МасЬек Е5бС^ 387—388; 
НоІиЬ—Ьуег 328; 8сЬиз1:ег-5е\мс 980— 
981; Младенов 361; Ве^іа]' ЕЗЗЛ II 218; 
Вегп. І 270—271. 

надсадити «надірвати, надвереди- 
ти», надсаджувати, надсідатися 
«надриватися, пошкоджувати здоров’я; 
сильно кричати», надсістися , надсада 
«пошкодження здоров’я від важкої ро¬ 
боти, надірваність, [грижа МСБГ]», над¬ 
садний «надзвичайно напружений»; — 
р. надсадйть, надседаться (заст.) 
«надсаджуватися, надриватися», над¬ 
сада , надсадний, п. заст. пабзабгас 
зі£ «надсаджуватися»; — результат ви¬ 
дозміни значення надсадйти «змісти¬ 
ти, перемістити»; пор. ч. рідк. пабзабіїі 
«зрушити, змістити». — Див. ще над, 
садйти. — Пор. досада. 

[надсістися] «тріснути» Ж, [надсі¬ 
датися] Ж; — очевидно, результат 
взаємодії значень надсадйти «надвере- 
дити» і розсістися «розвалитися, роз¬ 
пастися» (про стоячий посуд). — Див. 
ще над, сидіти. 

[надтйнник] (бот.) «паслін, Зоїа- 
пиш биісагпага Б.»; — очевидно, утво¬ 
рення на основі виразу над тйном 
«під тином», за місцем виростання бу¬ 
р’яну. — Див. ще над, тин. 

надто «надмірно; до того ж, особ¬ 
ливо; ще більше», занадто , [ знадтом] 
«занадто»; — бр. надта «дуже, надмі¬ 
рно»; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. пабїо «надто», як і ч. 
слц. пабіо «до того ж, крім того», є ре¬ 
зультатом злиття прийменника паб 
«над» і займенника іо «те, це». — 
ЗСБМ 7, 200—201. — Див. ще над, 
той. 

[надторочити] «надточити, надси¬ 
пати» Ж; — результат видозміни пря¬ 
мого значення «вийняти поперечні ни¬ 
тки з краю тканини» в значення «над¬ 
сипати; надлити». — Див. ще торок 1 . 



надторчйти 


нажаглйвий 


[надторчйти] «трохи надрізати»; — 
очевидно, результат видозміни надто- 
рочйти «вийняти поперечні нитки з 
краю тканини». — Див. ще торок 1 . 

надточгіти «доточити, подовжити 
приєднанням додаткової частини; при¬ 
єднати для подовження», [надтичка] 
«підтичка (у жіночій сорочці)» Ж, 
[надтічка] «тс.», доточйти «подов¬ 
жити приєднанням додаткової части¬ 
ни», [дотбчка] «шматок, приєднуваний 
для подовження», наточйти «доточи¬ 
ти», [натачка] «шматок шкіри, яким 
наточують халяву» Корз, [ натучка ] 
«тс.» тж, [ натічна ] «затягнений у пос¬ 
толи ремінь» Ж, підточити «наста¬ 
вити, пришити додатково», підтичка , 
підтока «колода у возі, яка з’єднує 
його передню частину з задньою», 
[ пїдтбрка ] «тс.» НикНикТрЛ, прито- 
чйти «доточити», [ притока ] «пригода, 
випадок; нагода, привід; підтока у возі 
Нед; стосунок; зручне місце; глухий 
завулок», [ притічний ] «сприятливий, 
підхожий, зручний» Нед, [притбшний] 
«зручний; такий, що личить», роз- 
точйти «розширити вставкою», сто¬ 
чити «скріпити, з’єднати; зшити»; — 
р. точить (ст.) «ткати», тачать «ши¬ 
ти», [тбча] «тканина», [тбчиво] «тс.», 
наточать «доточити», [ надточать} 
«тс.», приточать «пришити», сто¬ 
чать «зшити, сточити», бр. надта- 
чьіць «доточити», прьітачьщь «прито¬ 
чити», растачьщь «розточити», ста- 
чьщь «сточити», п. рггуїосгус «подати, 
навести, процитувати», ч. рїіїосіїі зе 
«прив’язатися»; — псл. -іюсіті «прити¬ 
кати, приставляти», ітератив їасаіі (< 
*1оке1:і) «тс.», пов’язане чергуванням 
голосних з 'Ьгькаїі «тикати, ткати»; по¬ 
в’язання р. тачать із стел, тлмдти 

Г\ г ГЛЯ г ПЛ >.ч ТТ ^ О Г» ^ 1 л Т/1Л \ Г'Г ТД'Т Т/ОТОТТДл 

\'Х\У 1 Г1 1 П7 , "1. ІСД І 1 шш, І\СЛ 1 СЛ 1 П V , 

п. їасгас «тс.» (Фасмер IV 29) помилко¬ 
ве. — Коломієць Мовозн. 1992/1, 41 — 
45; Горяев 346. — Див. ще ткати. — 
Пор. притаковгіти. 

[надтятоє {молоко)] «тільки що 
прокисле, трохи прокисле» ВеУг, [про¬ 
тинатися] «прокисати», [протятися] 


«тільки трохи прокиснути» (про огірки 
Ме), [ протинене] (молоко) «трохи 
прокисле» Нед; — очевидно, результат 
видозміни значення «надрізаний» у 
надтятий, протятий, що стосували¬ 
ся спочатку огірків, які для швидшого 
прокисання надрізуються з кінців і 
протинаються ножем; у такому разі 
вираз тільки протятий первісно оз¬ 
начав «уже вкислий тільки тому, що 
протятий, прорізаний»; на молоко та¬ 
кий вираз було перенесено після його 
деетимологізації; дієслово протина¬ 
тися, протятися набуло значення 
«прокисати» від деетимологізованого 
дієприкметника. — Див. ще про, 
тяти. 

[надушник] «кожушок без рукавів 
О; причепа, надоїдлива особа Л»; — 
похідні утворення від виразу на душу 
{одягати, насідати і под.). 

[надха] «відрижка з неприємним 
запахом», [натха] «тс.; утруднене ди¬ 
хання, астма Ж; нежить ДзАтл II; при¬ 
стріт О»; — р. [надуха] «нежить», бр. 
[натха] «відрижка», п. [паїсЬа] «не¬ 
жить», ч. пайсЬа «сильний нежить; 
простуда; болячка на губах, носі, у ро¬ 
ті та ін.», паісЬа, паіка «тс.», слц. пай- 
сЬа «нежить», слн. пайиНа «задишка, 
астма»; — похідне утворення від дієсло¬ 
ва надхнути «надихати»; первісне зна¬ 
чення «хвороба, надихана поганим пові¬ 
трям». — Бевзенко НЗ УжДУ 26/2, 
177,дВарбот 98; ЗСБМ 7, 266; Масйек 
Е5ЙС 387; НоІиЬ—Кор. 238. — Див. ще 
дгіхати, на 1 . 

[надчалистий] «запальний, гаря¬ 
чий; дурнуватий» Г, Ж; — неясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з р. чалйвьій «брид¬ 


ливим». 


надягати — див. одяг. 

[її «ам/о^пмоммі 

[її иіііиі VI жх ипїї^ 


л г» а г» п ьт'г тд тл 

ч'ч^\_р ( и ч гі і пп, 


ний» ВеУг, [нажаклий] «згубний» Пі; 
— очевидно, пов’язане з [же к ну ти] 
«несамовито напасти», [нажєкати] 
«налякати», [нажегати] «тс.»; зістав¬ 
лення з [наджуга] «уїдлива особа» 
(ВеУг) з фонетичного погляду непере¬ 
конливе. — Див. ще жєкнути. 


28 




наждак 


назимка 


наждак, наждаковий, наждач¬ 
ний ; — бр. наждак ; — запозичення з 
російської мови; р. наждак виводиться 
від тур. пайгак «велика палиця, дволе- 
за сокира» (Фасмер III 38; БокоІзсЬ 
124); з семантичного погляду зв’язок 
сумнівний. — Черньїх І 557. 

[ Тї А г>г» ЛГ ж Г 1 /,ПЛ ППІ/О'ПІЛ ТТ О Г ! І п І!" Л 

І палтусі а і хх ^ ^палплаїп'/ іпалис- 


кати\ «тс.»; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане в якийсь спосіб з жахати «ля¬ 
кати», жах і з [жєкнути] «несамовито 
напасти, стрімко кинутися на когось», 
[жахати] «вириватися, спалахувати». 

[нажйпоритися] «добре наїстися» 
ЛексПол; — афективне утворення без 
певної словотворчої моделі. 

[нажорити] «нажарити, розпекти» 
ЛексПол; — очевидно, результат хара¬ 
ктерної для деяких українських говорів 
лабіалізації ненаголошеного а. — Див. 
ще жар, на 1 . 

[назавлєги] «в час, коли звичайно 
лягають спати» Ж, ВеЗн; — результат 
злиття прийменника на з прислівни¬ 
ком [завляги] «тс.», пов’язаним з ляг¬ 
ти (див.). 


Гж, 


;1 


гчо'і пплпі І /.пптптт; плоо г> СіС\а. ЛІГ- 

[паладоидіі 'мл^Д^-іп і V ./IV, 


результат злиття прислівника назад з 
якоюсь формою дієслова водйти; се- 
мантико-словотворча природа слова не 
зовсім ясна; можливо, це результат 
видозміни деетимологізованої форми 
назадгузь із зміною г > в, як у свер¬ 
бигуз > свербйвус. — Див. ще вести, 
зад, на 1 . 

назадгузь; — результат злиття 
прислівника назад з формою гузь 1 ут¬ 
вореною від основи гуз- «зад; задній 
прохід» подібно до форми руч від рука 
в словах ліворуч, обіруч і под. — Див. 
ще гуза, зад, на 1 . 

[назалник] (ент.) «присмерковий 
бражник молочайний, БеіІерЬїІа еирЬог- 
Ьіае Б. (гусінь)» ВеНЗн; — неясне; мож¬ 
ливо, результат видозміни незафіксова- 
ної форми *лазальник (від лазити). 

назальний «носовий», назалізу- 
вати, назалізація ; — р. назальний , 
бр. назальньї , п. пагаіїгафа, ч. пахаїпі, 
слц. пагаїпу, болг. назален , схв. наза- 


лан , слн. пагаїеп; — ускладнене суфік¬ 
сом -н- запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; фр. англ. нім. паза! «носо¬ 
вий» утворено від основи лат. пазив 
«ніс», спорідненого з псл. позн, укр. 
НІС (див.). 

Назар (чоловіче ім’я); — р. бр. 


1 -І п о п 

і і 5 


ТТ 1“Ч 

МИ' 


1 -І п п п 1 1 1 1 
і і іліл, 


Г\ ТТ V 

и^і/і і . 


и П О А / 

і і с і'ОіЛ'уи,. 


Назар , цсл. Нлзлрии; — через церков¬ 
нослов’янське, грецьке (гр. КаС&рюс) і 
латинське (лат. № 2 агіиз) посередниц¬ 
тво запозичено з гебрайської мови, в 
якій власне ім’я ІМагаг походить від 
форми пагаг «він присвятив себе Бого¬ 
ві». — Вл. імена 71; Петровский 162; 
Спр. личн. имен 438. 

назва, названий, назвисько, наз¬ 
вище, називнйй — див. звати. 

[наздоніс] «можна носити; придат¬ 
не ще для носіння» Ж; — результат 
злиття префіксів на- і з- з префіксаль¬ 
ною основою доносити. — Див. ще 
до 1 , з 3 , на 1 , нестй 1 . 

[наздоптати] «наступити»; — по¬ 
хідне утворення від [доптати] «топта¬ 
ти», викликане впливом форми на- 

г> гуі г\ и ууі гі гуі її лиол'гггт/тичч ( т іп ^ 
^ІІЬКЛІгІІЬІ^ІІНЛ. V- 1. ІСД V, і и п і П7 ЧМ*" 1 и • / • 

[наздрете] «побачити» Корз; — по¬ 
в’язане із здріти (див.). 

наземна (бот.) «хруплявник, Роїу- 
спетит Б.»; — похідне утворення від 
прикметника наземний; назва зумовле¬ 
на тим, що це дуже низька рослина. — 
Нейштадт 218. — Див. ще земля, на 1 . 

[наземки] «свині» Ж; — очевидно, 
закономірна для західноукраїнських го¬ 
ворів звукова форма слова назймки 
«однорічні домашні тварини». — Див. 
ще зима. 

називнйй (відмінок); — бр. назоу- 
ньь\ — калька р. именйтельнььйц яке, в 
свою чергу, є калькою лат. пбтіпаїї- 
уиз, похідного від пбтеп «ім’я, назва», 
або гр. 6 уо|шстшг| (тгтсотс), похідного 
від буора «ім’я, назва». — Фасмер II 
129. — Див. ще звати, на 1 . 

назимка (ент.): н. мала «п’ядун 
зимовий, Асібаїіа (ОрегорНіега) Ьш- 
шаіа» Ж, н. велика «п’ядун обдирало 
(?), НіЬегпіа (Егаппіз ?) йеїоііагіа» Ж; — 


29 




назир 


най 


утворення на основі виразу на зиму, 
назва мотивується тим, що метелики 
цих видів гусені літають перед зимою 
і навіть узимку. — Горностаев 249, 
253. — Див. ще зима, на 1 . 

назир, назирати , назйрити, на- 
зирком, назирцем / назирці, назорй- 
ти — див. зріти 1 . 

[назйрить] «розжарити; пожалити 
(кропивою); побити» ЛексПол; — оче¬ 
видно, результат незвичайної для укра¬ 
їнських говорів видозміни форми на¬ 
жарити. — Див. ще жар. 

[назілки] «сім’я трутнів»; — р. 
[наздлок ] «маточна п’ятка, маточна 
лунка, зачаток маточної чашечки»; — 
неясне. 

[назіпак] «навпаки» Ж; — результат 
злиття прийменника на з прислівником 
[зіпак] (<[зопак ]) «навпаки», пов’я¬ 
заним з [опак] «назад, навпаки» (див.). 

[назлогах] «опершись ліктями» Г, 
Ж; — результат злиття прийменника 
на з іменником [злдги\, похідним від 
ложйти, лежати. — Див. ще з 1 , ле¬ 
жати, на 1 . 

[назлучке] (предикатив у значенні 
«трапляється, випадково відбувається», 
напр.: «І що тилько ни назлучке, то 
завше я винна») Корз; — пов’язане з 
[лупитися] «трапитися». — Див. ще 
лучйти 2 . 

[назолоті] (у виразі [так, як н] 
про потаємне сильне бажання) Ж; — 
характер семантичного зв’язку з імен¬ 
ником золото чи прикметником зо¬ 
лотий неясний. 

[назрячий] «косоокий, зизоокий» 
Ж; — очевидно, результат видозміни 
форми незрячий . — Див. ще зріти 1 , не. 

назубок; — запозичення з російсь¬ 
кої. мови; р. назубок «твердо, добре, 
напам’ять» (при дієсловах знать , ви¬ 
учить і под.) виникло, очевидно, на 
основі виразу на зубок ( определять, 
пробуя узнавать, напр., про визна¬ 
чення ступеня спілості зерна) при мо¬ 
жливому впливі з боку дієслова зуб¬ 
рить '«заучувати напам’ять». — Див. 
ще зуб 1 , на 1 . 


[назудре] «наперекір» Корз; — не¬ 
ясне; можливо, пов’язане з [удрати] 
«ударити». 

[назусп’ять] «назад» Ж; — не зо¬ 
всім ясне; можливо, результат видозмі¬ 
ни форми *нав-сгіять «тс.» під впли¬ 
вом назустріч; форма *навспять мо¬ 
гла бути результатом злиття приймен¬ 
ника на з прислівником ^усп ять, спо¬ 
рідненим зі стел. ВИСПАТЬ і утвореним 
шляхом злиття прийменника У'ьг і фор¬ 
ми ріДь, похідної від іменника рДа «п’я¬ 
та». — Див. ще на 1 , п’ята, уз. 

назути, назувати — див. взути, 
наївний, наївничати; — р. найв- 
ньій, бр. наіуньц п. вл. паі\упу, ч. паіу- 
пї, слц. паіупу, болг. найвен, м. наи- 
вен, схв. найван, слн. паїуеп; — запо¬ 
зичення з французької мови, ускладне¬ 
не суфіксом -н-; фр. паї! «простий, на¬ 
ївний, недосвідчений» походить від лат. 
паїїуиз «природний», утвореного від діє¬ 
прикметника паїиз «народжений» діє¬ 
слова пазсог (*§па5сог) «народжуюся», 
спорідненого з §епиз «рід». — Акулен- 
ко 141; Черньїх І 557; Фасмер III 195; 
ЗСБМ 7, 210; їїаихаї 494; У/аІбе— 
Но!тЛ 597—600. — Див. ще ген 1 . 

наїзники (ент.) «надродина комах, 
ІсЬпеишопісІае» УРС, Ж; — бр. нае'з- 
нік; — запозичення з російської мови; 
р. наездник, утворене з префікса на- і 
основи дієслова е'здить «їздити», є ре¬ 
зультатом перенесення назви з первіс¬ 
ним значенням «вершник», зумовлено¬ 
го тим, що комаха під час відкладання 
яйця в тіло іншої гусені чи личинки 
набирає пози, що нагадує вершника. — 
БСЗ 29, 51. — Див. ще їзда, на 1 . 

[най 1 ] «нехай», [ней] «тс.», [найте] 
«дайте змогу; облиште», [няй] «нехай» 
Ж, О, [ няйте ] Ж; — р. [ най] «хай» (з 
укр.), п. (каш. слнц.) [паї], слц. [паї], 
схв. [пф], слн. паї «тс.», [парно] «дай¬ 
мо змогу», [паііе] «дайте змогу»; — 
можливо, вже пСл. паД «нехай, облиш, 
дай змогу» як результат стягнення ви¬ 
разу пе хар «не чіпай». — Вегіаї Е55Л 
II 213; Е55Л 51. §г. II 462. — Див. ще 
нехай. 




най 


накгірисити 


[най 2 ] (дит.) «дай» ЛексПол; — оче¬ 
видно, результат контамінації форм на 
«візьми» і сан. — щив. ще дати, на . 

най- (префікс форми найвищого 
ступеня порівняння прикметників і 
прислівників,); — р. най-, на-, бр. болг. 
най-, др. най-, п. слн. па]-, ч. неф, 
па-, слц. вл. паї'-, м. схв. на}-\ — псл. 
пар-; — утворене з прийменника па 
«над, зверх» і частки р, яка зіставляе- 

ті_/~>гг о ог> - Т Гттоп'тт/о^ гп мТ>\>_7 лтапапл 
і ід,/і о сл о. і п\и/, і р. у ^ у 1 V і і -у 

від уіЗу «тс.», умбр. ро-еі «хто» (Вегп. 
1416; Мікі. 210, 430), але яка мо¬ 
же бути тотожною із займенником р 
«той» і сполучником та часткою і. — 
ІУМ Морфологія 467, 500; Фасмер 
III 190; Гїреобр. І 585—586; ЗСБМ 7, 
210; Вгйскпег 351; МасЬек Е5ЛС 395; 
ЗсЬизІег-Зеу/с 982—983* Зкок II 495— 

49бГ~Ве2ІаІ ЕЗзТ Н2Тз; 'Е55Ї*5ЇГ'дг- 
II 433—435. — Див. ще і 1 , на 1 . 

Г / <-> х- 1 . и . . . ЛТ7 - 

[наиоарі «щонайменше» л\; — не 
зовсім ясне; можливо, результат злит¬ 
тя часток [най] «нехай» і незасвідчено- 
го в українських джерелах *бар «хоч, 
хоча б», спорідненого з слц. Ьаг «тс.». 

[найбуть] «мабуть» Па; — резуль¬ 
тат видозміни деетимологізованої фор¬ 
ми мабуть {*майбуть < * маєбуть) із 

Я ЙП,М„Л,М,«.. М,, 

зи/шжсммям исршиїн п.имішімсмі сх мии- 

з часткою [най] «нехай». — Див. ще 

мабуть, най 2 . 

наймати, найманець, найманка, 
наймач, найми, наймит, наймити , 
наймиття, наймитувати, наймит¬ 
ча, наймитчук, наймиця, наймичка, 
наймичкувати, найбм, найбмець — 

пил лгп 

Д її о. ітсі. а п ♦ 

[наймі] «зовсім не, анітрохи» Ж, 
[намній] «щонайменше, принаймні» Бі, 
[а наймі а наймі] «а особливо» Ж; — 
видозмінене' запозичення з польської 
мови; п. паітпіе] «найменше, щонай¬ 
менше» складається з частки найвищо¬ 
го ступеня порівняння па]- «най-» і ос¬ 
ипам тпіпІ /✓ллпиттгсщч _ Птло ітт п/тКиг- 

11 ЧУ 1Л 1 V XVIV» Л 1Л-к V-» V . / ^ п і > . 1 І 

ший, най-. 

найняти — див. йняти, 
найпаче «найбільше, особливо», 
[найпак] «тс.»; — р. найпаче, бр. 


найпаче], болг. най-паче, схв. на]па¬ 


че, стел, наипачє; 


псл. паїрасе; 




форма НаИБИщши с І у іісмп ииршнпмня 
прислівника, утвореного від основи 
рак(-о) «назад, знову, навпаки, ще, 
крім того». — ЗСБМ 7, 212. — Див. 
ще най-, пак 1 , паче. 

найти «відшукати, випадково нат¬ 
рапити», найда «підкидьок», [найдух] 
«тс.», вйнайти, віднайти, знайти, 

пили Ріп гті гт л/лх тті_ п т/ >ч і о і/ п її Л п їїі ХІТ пил 
л т V11 і ( Ді\пДі ( ичу і\ V , ^ и гили- и. уі\, и ііи-~ 

йденя Ж, знайдух] «тс.»; — р. найтй, 
бр. знайсці, др. найти, п. па]вс (па 
со), ч. парті, слц. пфзг, болг. найда 
«знайду», м. найде «знайде», схв. наЬи 
«знайти», слн. парі, стел, найти; — 
псл. паііі «тс.», первісно «набрести, на¬ 
ткнутись ідучи», паралельне до пахосНїі 
«знаходити». — ЗСБМ 7, 213. — Див. 
ще ітй, на 1 . — Пор. налізне, нахо¬ 
дити. 

[найтичанка] «вид брички», ната¬ 
чанка, [нетечанка Ж] «тс.»; — п. паф 
їусгапка, пефуегапка «тс.»; — похідне 
утворення від назви м. Нейтічанка 
(нім. МеиШзсЬеіп) у Чехії (ч. ІМоуу Лі- 
сіп), у якому була каретна фабрика. — 
Желехівський І 478; 5ЛР IV 1076. 

[наказ] «пошесть на худобу» О, 
[ накази] «простуда (у худоби)» О; — 
запозичення зі словацької мови; слц. 
[пакаг] «зараза, інфекція», пакага, як і 
ч. пакага «тс.», пов’язане з пакагіС 
(ч. пакагіїі) «заразити», похідним від 
кагіС (ч. кагіїі) «псувати», споріднено¬ 
го з^ укр. [казйтиІ «тс.». — МасЬек 
Е5ЛС 246. — Див. ще казгіти. 


ТГ «1 т/ о «о о лгт ж л ГТ 

папираспи іпсл 


Дпо. 


і * г» т г а м г» 

>ідпар ас 


катися. 

[накарпас] «прочухан, бійка»; — 
неясне. 

[накепа] «навар, наїдок, користь» 
Си; — очевидно, пов’язане' з кипіти 
(див.). 

[накепкатися] «наїстися»; — афе- 


т/тттпиа \ 7 тсппаииа 
і\і иилч» у і 


попагтапииа по ип- 


тевкатися] «тс.», похідного від [ тев- 
кати] «жадібно їсти» (пор.). 

[накйрисити] «накришити» О, [на- 
кйрьиитщ «порозбивати, потовкти» 



накицікати 


накри 


О; — очевидно, запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. кіеге52о\?/ас «рубати, рани¬ 
ти, калічити», рокіегезхо^ас «порізати, 
пошматувати; порубати шаблею» виво¬ 
диться від уг. кегезгі: «хрест», запози¬ 
ченого зі слов’янських мов. — Ониш- 
кевич І 468; Зіа^зкі II 153; Вшскпег 
228; МЖЕЗг II 457—458. — Див. ще 
хрест. 

[накицікати] «нарізати чимсь ту¬ 
пим» ЛексПол; — афективне утворен¬ 
ня, паралельне до нацигйкати «тс.», 
похідного від цигикати (пор.). 

[накіпкіювати] «багато набрати»; — 
неясне; можливо, похідне від кіпка 
«копичка». — Пор. копа, на 1 . 

Г — ^ Л . ^ 

інйпісіип] «пір шлй о ииплаакугу 

[накіска] «обрізаний кінець гусячого 
пера, вставлений в ріжок для розма¬ 
льовування гончарних виробів»; — 
очевидно, пов’язане з р. [ накдсток ] 
«кістяний наріст», [накдстьіш\ «наба¬ 
лдашник» (напр., палиці), [накостьіль- 
ник\ «тс.»; характер стосунку до осно¬ 
ви слова кість неясний; можливо, 
йдеться .про ту саму основу кост -, що 
і в р. костиль. 

накїт — див. котйти. 

[наклітгіти] «прибрати; приладна¬ 
ти» О; — очевидно, пов’язане з кле¬ 
чати «прикрашати зеленню» (пор.). 

[наклячки] «навколішки» О; — по¬ 
в’язане з [клякати] «ставати навколі¬ 
шки» (див.). 

[нако] (частка) «на, візьми-но» 
МСБГ; — результат злиття частки на 
«бери» і підсилювальної частки -ко. — 
Див. ще -ка, на 2 . 

[наковтач] (орн.) «дятел, Рісиз Б.» 
МСБГ; — пов’язане з [ковтач] «тс.» 
(див.). 

[наковчити] «натеревенити»; — 
неясне; можливо, пов’язане з [ковта¬ 
ти] «стукати, цокати» (пор.). 

[накозубитися] «настовбурчитися» 
ЛексГІол, [накозобитись] «злісно ви¬ 
ставитися» Куриленко; — очевидно, 
пов’язане з козуб «лубкова коробка», 
козубом стати (про мокрий одяг) «за¬ 
мерзнути, стати твердим як кора», [ко- 


зубатий ] «пузатий» Ж. — ЗСБМ 7, 
214. — Див. ще козуб, 

[накой] (спол.) «ледве, як тільки»; — 
результат спрощення форми [наколь], 
пов’язаної з [наколи] «тс.». — Нім- 
чук НЗ УжДУ 35, 42. — Див. ще на¬ 
коли. 

[наколй] (спол.) «коли, як тільки, 
якщо» Г, Ж, ВеУг, [наколь] «тс.» Ж; — 
складне утворення з прийменника на і 
прислівника коли , у другій формі ре¬ 
дукованого. — Див. ще колй, на 1 . 

[наконешняк] (ент.) «китичник, 
Ру§аега О.» Ж; — неясне; очевидно, 
пов’язане з кінець (від розташування 

на кінцях гілок?). 

-- 1 ..- 

[ папир/п^по] «шл/рлпа їхаппцп >? , 

накожні «шкіряні рукавиці», [накож- 
ні\ «вид чобіт» (?) Ж; — очевидно, за¬ 
позичення з російської мови, пізніше 
зближене з корж ; р. [накожни] «шкі¬ 
ряні рукавиці, що натягаються на шер¬ 
стяні», утворене від іменника кбжа 
«шкіра» за допомогою прийменника 
на. — Див. ще кбжа, на*. 

[накострополйтися] «одягтися ду¬ 
же гарно, оригінально» Ва; — афектив¬ 
не утворення. 

[накочвати] «надходити натов¬ 
пом» Ж; — пов’язане з кочувати ; ха¬ 
рактер фонетичних змін неясний. — 
Див. ще кочувати. 

[накрама] «жіночий шарф» Дз; — 
запозичення з турецької мови; тур. 
шакгаша «велика селянська хустка із 
смугастими узорами; .вид серветки» 
походить від ар. шайгаша «хустина»; 
на українському грунті відбулась диси¬ 
мілятивна зміна початкового ма - в па¬ 
піл впливом префікса на-. — Рад- 
лов IV 2 1997. — Пор. нафрама. 

[накри] (муз.) «бубни Г; литав¬ 
ри Бі»; — р. [накра] «бубон, литаври», 
ст. накра «вид барабана», нагара «ба¬ 
рабан»; — схв. накара «вид бубна, ту- 
лумбас»; — запозичення з тюркських і 
перської мов; узб. тур. пакага «бара¬ 
бан», тур. тат. аз. пакага «тс.» похо¬ 
дять від перс. п১ага, па§іге «тс.», які 
зводяться до ар. паккага «литавра». — 


32 




накропудитися 


налисник 


Білецький-Носенко 236; Фасмер III 36, 
40; Преобр. І 591; Срезн. II 293; Бо- 
коїзсЬ 124. 

[накропудитися] «злісно вистави¬ 
тися» Куриленко; — афективне утво¬ 
рення, можливо, пов’язане з харапу¬ 
дитися «злякано кидатися» (про ко¬ 
ней). 

[накрякати] «багато набрати, на¬ 
вантажити»; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з [накарканйчити] «багато на¬ 
брати на шию, на плечі». 

[накувітись] «намаятися, напрацю¬ 
ватися» ЛексПол; — неясне. 

[накундубаситися] «нахмаритися» 
Дз, [накондубачитися] «тс.»; — афек¬ 
тивне утворення без виразних слово¬ 
творчих джерел. 

[накутилетися] «наїстися» Корз; — 
пов’язане з [китуляти] (див.). 

[накутгіти] «напустувати; нав’яза¬ 
тися» Бі; — р. кутйть «гуляти, пия¬ 
чити», ч. киШ (киїаїі) «коїти, пусту¬ 
вати; копошитися: робити потай», цсл. 
коутити «придумувати, затівати», мо¬ 
жливо, також п. ч. зкиїек «вчинок, 


Д‘- 


\у \ \ і + і 

і\ и сі и 


Л \{\7- 
" * V 


ми»; — дальші зв язки остаточно не з я- 
совані; пропонується зіставлення з іє. 
*кеи-і-/кои-1> «зігнуте, гак» (ЗССЯ 13, 
139, 140; Куркина Зтимология 1971 0 
75). — Фасмер II 434; МасЬек ЕЗІС 
309; Вегп. І 654; МікІ. Ш 149. 

[накухтерити] «наварити» (поганої 
Їжії С.и’ — ппр’ячянр я \ кі/угпрп я 1 

харчук». — Див. ще кухта*. 

[належгітий] «належний»; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. паїегуїу 
«належний, відповідний», як і паїегпу 
«тс.; приналежний», є похідним від діє¬ 
слова паїегес «належати, годитись». — 
Див. ще лежати. 

[налень] (бот.) «дуб скельний, 
(Зиегсиз зеззіїіііога За-ІізЬ.» Мак; — ре¬ 
зультат видозміни деетимологізованої 
форми [нелинь] «дуб черешкуватий, 
пізньоквітний (зимовий), (^иегсиз ре- 
бипсиїаіа Ьіешаїіз (їагбіїїога)» із збли¬ 
женням початкової частки не- з префі¬ 
ксом на-. — Див. ще линяти. 


[налепкати] «наліпити; обкидати 
брудом» ВеУг; — результат видозміни 
форми наліпити , зумовленої впливом 
слова леп . — Див. ще ліпйти. — Пор. 
леп. 

[налгіба] «кріплення штольні» Ж; — 
неясне; можливо, пов’язане з луб, па¬ 
луба (пор. лит. ІиЬа «дошка», ІїіЬоз 
«дощана стеля»). 

[налгібоватий] «примхливий, ди¬ 
вацький»; — неясне; в якийсь спосіб 
пов’язане з [наїийбоватий]. — Див. 

ще нашибка. 

[наливайко] «хлібний жучок, який 
з’являється, коли наливається жито»; — 
похідне утворення від наливатися. — 
Грінч. II 49,8. — Див. ще лити, на*. 

налйгач, налйгачка — див. лига¬ 
ти*. 


[налгізник] «вид жіночого одягу»; — 
неясне. 

[налим] (іхт.) «минь, миньок, Оа- 
биз Іоїа (Боїа Іоіа)» Ж, [налим мор¬ 
ський] «МоЧеІа Ігісіггаїа, ОрЬісііит 
ЬагЬаїит» Ж; — очевидно, запозичен¬ 
ня зі словацької мови; слц. паїіт, як і 


С\Г\ п г* 

\_М^іЛ 1 . 


ЛгІО Р \\?<ТТ 

і о, 


\? Ґ'ПГхІҐ^ !ІйПГ\? 

у “і\^рі у , 


літературним запозиченням з російсь¬ 
кої мови; р. налим етимологічно неяс¬ 
не; можливо, воно, як і налим «рідкий 
чорний шлак, що витікає з домни», по¬ 
в’язане з дієсловом лить; пор. також 
р. [нальїм] «підводна піщана обміли¬ 
на», [налье] «тс.»; зіставляється також 

З ИЯЯКПТЛ Пмбї/Т П ИРПИА/ІП ТЯК ГЯМГ» МР- 

--г* ' 

ясною. — Бебег 28, 130—131; Фасмер 
III 40; Преобр. І 591; Черньїх І 557. 

[налиманитись] «набрати чогось 
більше, ніж треба» Мо; — запозичення 
з російської мови; р. налимбниться 
«напитися п’яним» є похідним від ли¬ 
мон ; первісне значення тлумачиться як 
«напитися пуншу з лимоном»; україн¬ 
ська форма, якщо не помилка, є ре¬ 
зультатом зближення з лиман. — Фас¬ 
мер III 40; Преобр. І 454; Даль II 434. 

налисник «тонкий млинець, в який 
загортається якась начинка; [кукуру¬ 
дзяний корж, печений на капустяному 
листі, млинець Ж]», [налйстник] «тс.» 


2 2—460 


33 




наліг 


намелец 


Ж; — р. налйстиик «налисник», бр. 
наліснік «млинець», — результат ви¬ 
дозміни деетимологізованої форми [на- 
лісник], зближеної з іменником лист ; 
такому зближенню сприяло те, що де¬ 
які борошняні вироби випікались на 
листі рослин. — Фасмер—Трубачев III 
40; ЗСБМ 7, 221; ІДЬаіісгук ІР 38/3, 
206—211. — Див. ще лист, на 1 , на- 

ЛІСНИКИ. 

[наліг] «погана звичка, пристрасть» 
Ж, [налбг Ж, налбга ] «тс.»; — бр. 
\налог] «тс.»; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. па1б§ «шкідлива для здо¬ 
ров’я, погана звичка; закореніла звич¬ 
ка, привикання» походить від дієслова 
паіоіус зі^ «накластися; (заст.) звик¬ 
нути, втягтися, призвичаїтися», яке 
складається з префікса па «на» і осно¬ 
ви дієслова їогус «ложити; класти». — 
ЗСБМ 7, 221—222; Зіїшзкі ЛР 42/2, 
88; Вгискпег 313. — Див. ще лежати. 

[налізне] «плата за знахідку» Ж; — 
утворене, очевидно, за польським зраз¬ 
ком, на основі префікса на- і дієслова 
лізти ; пор. п. [паїегіепіе] «плата за 
знахідку», ст. [паїегіопек] «підкидьок», 
утворені від дієслова (г)паІе2С «зна¬ 
йти», похідного ВІД ОСНОВИ ІЄ2С «ліз¬ 
ти». — Оиьпнксвич Исслсд. п. яз. 245; 
34РІІІ91. — Див. ще лізти, на 1 . — 
Пор. найтй. 

[налісники] «налисники» Ж; — 
п. паїезпік «тс.», ч. паїезпїк «пиріг, пе¬ 
чений на рослинному листі»; — утво¬ 
рення з прийменника на і основи 
іменника [ ліса\ «дерев’яна решітка; 
плетений тин; хвіртка»; у назві зна¬ 
йшов відображення давній спосіб випі¬ 
кання борошняних виробів на дерев’я¬ 
них решітках, які вміщувались у печі 
над жаром, або (пізніше) на колосни¬ 
кових решітках. — ІігЬагісгук ЛР 38/3, 
206—211. — Див. ще лїса, на 1 . 

[налопом] «ненароком, раптом Ж; 
нахабно Г»; — бр. [ налапам ) «несподі¬ 
вано», [налапам] «раптово», [ налопам ] 
«несподівано, раптово»; — очевидно, 
результат злиття і видозміни виразу 
*ка лап , пов’язаного з лапати «хапа¬ 


ти»; пор. слц. зігіеіагі па Іар «стріляти, 
довго не цілячись», укр. [лапі] «швид¬ 
ко», др. лапи «знову», лапь «знову, 
прямо, необдумано», п. Іаріе «швидко», 
[Іоріе] «тс.», ч. ст. Іар «зараз, відра¬ 
зу». — ЗСБМ 7, 219—220. — Див. ще 

лапати, лапі, 

намагатися «старатися; домагати¬ 
ся; прагнути», намогтися «наполягти; 
наміритись», [ намазати\ «прагнути, 
пориватися; надолужувати; змагати, 
долати; (безос.) збиратися, йтися (до 
чогось) О», [намьг] «намагання» Ж; — 
р. [иамогать(ся)} «надриватися», бр. 
намагацца «намагатися», п. паша^ас 
$і§ «тс.», ч. пашаЬаіі «напружувати, 
втомлювати», патаЬаіі зе «напружува¬ 
тися, прикладати зусилля», слц. пата- 
ЬаС «напружувати, втомлювати», па- 
таіїагіза «напружуватися, втомлюва¬ 
тися, намагатися, працювати через си¬ 
лу», схв. пата^аїі зе «намагатися»; — 
очевидно, префіксальне похідне від 
могтй, псл. *то£І:і «могти; тягти, на- 
пружуватися»; виведення ч. патаЬаіі 
від ЬтогсІШ зе «мучитися» (Масіїек 
Е5ЛС 170—171) малопереконливе. — 
Мельничук Мовозн. 1980/6, 46—47. — 
Див. ще могтй, на 1 , 

[на ману ти] «принагідно трапитися, 
зустріти» Ж; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з манівці або з р. [манить] 
«увижатися, здаватися». 

[намедлгіти] «натякнути» Ж; — 
очевидно, результат контамінації форм 
[наменути] і [набилйти 2 ] «тс.» (див.). 

[намек] «натяк» Ж, [ намекати ] 
«натякати» Ж; — очевидно, книжне 
запозичення, з російської мови; р. на¬ 
мек «натяк», намекать пов’язані з ме¬ 
кать «думати, міркувати» (пор. [доме- 
кать] «додумуватися», смекать «ро¬ 
зуміти»), можливо, спорідненим з лит. 
текііпіі «вимірювати, зважувати, обду¬ 
мувати», лтс. текііі «шукати». — Фас¬ 
мер II 594; РгаепкеІ 428—429. 

[намелец] (бот.) «ріжки на житі, 
Сіауісерз ригригеа ТиІ.» ВеНЗн, ВеЗа, 
[намелюх тж, намель Мак, омолок 
Мак, омилок Мак] «тс.»; — похідне ут- 


34 




намелина 


намолитися 


ворення від дієслова намолоти {на¬ 
мелю); назва зумовлена тим, що вміст 
ріжків нагадує змелену муку. — Див. 

ще молоти, на 1 . 

[намелина] (бот.) «омела біла, Уіз- 
сшп аіЬшп Б.» Ж, Мак; — результат 
видозміни деетимологізованої форми 
[ямелйна] «тс.» із зближенням почат¬ 
кового я- з префіксом на-. — Див. ще 
омела. 

[намено] «ім’я», [наменйти] «най¬ 
менувати», [ наменувати ] «тс.»; — по¬ 
хідні утворення з префіксом на- від 
форми [менувати] «іменувати», [мен- 
няти] «тс.», [мення] «ім’я». — Див. 
ще ім’я, на 1 . 

[наменути] «натякнути, нагадати, 
згадати», [ наме чутися ] «почати гово¬ 
рити, відкрити рот, заїкнутися»; — пі¬ 
внічноукраїнська звукова форма за¬ 
мість намічу ти з голосним е замість 
і на місці ^ у ненаголошеній позиції. — 
Див. ще мінгіти. 

намет «шатро» Г, Ж, [наміт] «тс.», 
[наметець] «парасолька» Ж, [намет- 
ник] «виготовлювач наметів» Ж; — 
л {наметі «намет, повітка; чохол», бр. 
намет] «сорт полотна, рушник», 
п. патіоі «намет; балдахін»; — очеви¬ 
дно, пов’язане з дієсловом наметати 
«накидати», як і намітка ; менш об¬ 
грунтовано вважається (МікІ. ЕШ 211; 
Вгііскпег 354; Москаленко УІЛ 31) за¬ 
позиченням із східних мов і зіставляє¬ 
ться з хант. пата! «повсть на кибит¬ 
ці», афг: паггкі «повсть». — Фасмер 
III 41; Преобр. І 591—592; ЗСБМ 7, 

99В_996 

наметати «прошити великими стіб- 
ками, намітивши лінію шва», намету¬ 
вати; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. наметать, наметьівать «тс.» є 
похідним від метать «метати, обкида¬ 
ти», спорідненого з укр. метати (див.). 

намисто Г, Ж, намйстйна Г, Ж; — 
результат видозміни деетимологізова¬ 
ної форми [монйсто] з метатезою м і 
н під впливом слів з префіксом на-. — 
Москаленко УІЛ 46; кийп. II 850; 
Зйєуєіоу НізЕ рЬопоі. 744; Булаховсь- 


кий Вибр. пр. II 273. — Див. ще мо¬ 
нйсто, 

[наміл, род. в. намолу] «мул, на¬ 
мул» Ж, Ник; — результат гіперистич- 
ної видозміни форми намул із законо¬ 
мірним у, що було помилково сприй¬ 
нято як польський рефлекс давнього о, 
якому в закритому складі відповідає 
українське і. — Див. ще мул 1 . 

намір; — очевидно, результат ви¬ 
дозміни раніше більш поширеної фор¬ 
ми замір під впливом р. намерение. — 
Стоянов 73. — Див. ще міряти, на 1 . 

[намість] «замість», [намісць]; — 
р. [намес, намест, наместь], п. ст. 
пагпіазі;, ч. патїзіе, слц. патіезіо, болг. 
наместо , м. наместо , схв. наместо, 
слн. патезіо «тс.»; — результат злит¬ 
тя виразу на місто {на місце), пара¬ 
лельний до замість . — Див. ще 

місто, на 1 . — Пор. замість. 

намітка «покривало на голову у 
жінок поверх очіпка; тканина, вид гру¬ 
бого серпанку», намітчйна, намітча- 
ншї; — р. [наметка] «головне покри¬ 
вало, фата; чорне покривало розколь¬ 
ниць на обличчя; чернече покривало 
поверх клобука (на Афоні); жіноча на- 
півсорочка поверх звичайної; латка», 
бр. [наметка] «намітка», намітка (з 
укр.?), п. патіоіка «тс.» (з укр.), ч. [пі- 
теїка] «легке жіноче покривало на го¬ 
лову», болг. наметка «накидка, пеле¬ 
рина, плащ», наметало , м. наметка, 
наметало «тс.»; — псл. патеБька «на¬ 


кидка», похідне утворення від патеіаіі 
«накидати»; пов’язання з мітити (Мос- 


т/ о паи'т/л Т ТТ /1Г\\ плии пі/гюй _ 

і\оіід 11 и ю ± ~гчу / і ічу т гіі/іі\чу .-V-. і.л м 


7, 225; Вшскпег 354. — Див. ще ме¬ 


тати. 


Інамлако] «пасовисько в лузі» 
Мо; — пов’язане з [млака] {[млак]) 
«зарослий травою болотяний простір» 
(див.). 

[намліока] «вмить» Ж, [навмлівіч, 
навмлібка] «тс.» Ж; — результат уні- 
вербації виразу на мліє ока «тс.». — 
Див. ще мліг, на 1 , око 1 . 

[намонятися] «напитися п’яним»; — 
результат видозміни під впливом моня 


2 * 


35 




наморжень 


нанівець 


(дит.) «молоко» форми *налимопити¬ 
ся, відображеної в формі [налимани- 
тись] (див.). 

[наморжень] «бокова жердина в 
санях над полозом», [наморозень] 

1 «плин з бпусків. 


«тс.» 


намипижня 

' " и г о' 


що скріплює верхні КІНЦІ копилів у са¬ 
нях» Корз, [ наморожня ] «тс.» О, [на- 

_ Л ... ГТ~ А ~ „ ТТ. ~ 

мирижпь\ «ручици» Дзліл п, — р. 

[наморожни] «верхня частина саней», 
бр. намерзень «брусок, що набиваєть¬ 
ся на копили»; — неясне; можливо, 
результат заміни давнішої назви цієї 
реалії з основою стуж - (пор. р. [сту- 
жень] «зв’язка між високими головка¬ 
ми полозів і копилами», бр. [устужьі- 
шх\ «зв’язка між копилами»), етимоло¬ 
гічно пов’язаної з тугий , але вторинно 
зближеної з студечий «морозний». — 
ЗСБМ 7, 223. 

[намосклий] «промоклий, мокрий» 
(про дерево) ЛексПол; — р. намдзг - 
путь «киснути, загнивати»; — похідне 
утворення від *намоскнути, *москну- 
ти , пов язаного з р. мозгнуть «гнити, 
пліснявіти», мозгльїй «гнилий», слн. 
хтохсШі. «виснажити», цсл. луьждивт» 
«танучий», излгьждити «ослабити, зне¬ 
силити»; — псл. шьг^пдгі; дальші зі¬ 
ставлення непевні. — Фасмер II 638; 
Преобр. І 545; МікІ. ЕУ/ 207. 


[нам ятелитися] «здутися, розду¬ 
тися» (про худобу) ВеУг; — неясне; 
зіставлення з м'яти (Верхратський, 
там же) малопереконливе. 

[нана] «колиска; спати» Корз, [па¬ 
на-чана] «колисати» Корз; — слова 
дитячої мови, що виникли, очевидно, з 
приспіву КОЛИСКОВОЇ пісні. 

нанайці «одна з народностей При- 
амур’я» (одн. нанаєць ), нанайка ; — р. 
бр. нанаец; — запозичення з нанайсь¬ 
кої мови; самоназва нанайців нанай 
(букв, «земля-людина», тобто «місцева 
людина») споріднена з чани, самоназ¬ 
вою деяких інших тунгусо-маньчжур- 
ських етнічних груп — ульчів, ороків 
орочів. * 

129; БСЗ 29, 98—99. 

нанацько — див. зненацька, 
[нанашко] «хрещений батько Г, Ж; 
весільний батько Ме», [нанашка] 
«хрещена мати Г; весільна мати Ме», 
[нонашок] «хрещений батько» Ж; — 
запозичення зі східнороманських мов; 
молд. нзнаїи (ньінаш, ну наш-, наш-') 
«хрещений батько; весільний батько», 
рум. папаз, [пїпаз, пипаз], лаз «тс.», 
папаза (паза) «хрещена мати; весільна 
мати» пов’язані з молд. нун , рум. пип 
«весільний батько», яке зводиться до 


Лпппп,,,, а. 

ло. пау. 


ГГГ Г> ЛГ 
Г V 


лат. *пиппіі5 < поппиз «чернець; до- 
намул 1 , намула, намулистий, на - глядач дітей, вихователь», що зістав- 


мулиніи, п^лтулиои-и^с-, пиліуд-лгіп-и- - 

див. мул*. 

[намул 2 ] «тирса (від пиляння дере¬ 
ва)» ВеБ, [намулйна] «тс.» ВеБ; — 
неясне. 

[намулок] (бот.) «руслиця, Еіаііпе 
Б.» Мак; — похідне утворення від мул 
(намул); назва зумовлена тим, що ця 

г»аг> пішо г\/'~і<а«-гп л? плпличіо V о і Г' г г/~\ті/~\ТҐ\ 

^ишпа 1 ^ у оудишнад о і 

водою, на’мулистих обмілинах тощо. — 
БСЗ 33, 352. — Див. ще мул\ на*. 

[намурхатися] «натоптатися, на- 
томитися», [намурхатитися] «тс.»; — 
неясне. 

[намуцкати] «неакуратно намазати 
(фарбою і под.); абияк приготувати 
(їжу)» МСБГ, [намуцькати] «тс.» тж; — 
афективне утворення. 


Пі^/^ФГ ЛГТ О ТІЇ ТТ ТТ Ю О ТЛ О ІііГОІІіГО.ч ГЧ"Ч \ \ к ш 

лисюїп о діпд. папа ^-шаша'/, і у. ушууц 

«тітка», укр. неня «мати». — Мель- 
ничук Молд. зл. 169; Дзендзелівський 
НЗ УжДУ 13, 100; 26, 29—30; Дзен- 
дзелевский Молдаванизмьі 152; УгаЬіе 
Котапозіауіса 14, 163—164; СДЕЛМ 
281, 283; ББЕМ 528, 530, 549; Ризса- 
гіи 105; Шаісіе—НоГт. 175. — Див. ще 

ТТ А ТТ #7 
П Л« 

нанепавці — див. нипати, 
нанівець «нінащо», унівець «тс.»; — 
видозмінене запозичення з польської 
мови; п. \упі\уєс 2 виникло з приймен¬ 
ника \у і складної форми пі\уесг «ні в 
що», утвореної з частки пі «ні», при¬ 
йменника \ує «в» (з е на місці т> у си¬ 
льній позиції) і займенникової основи 
сг- «що». — ВЬєуєіоу Нізгі рЬопоІ. 620; 


36 





нанка 


напасть 


Вгіїскпег 364. — Див. ще на*, ні 3 , у*, 
що. — Пор. нівечити. 

нанка «китайка» (тканина), [нан- 
кин\ «тс.» Ж, нанковий УРС, Ж, [нан- 
кіновий] Ж; — р. бр. нанка , п. ч. слц. 
папкіп, болг. нанкйн , схв. нанкин(г)\ — 


утворене від назви китайського міста 

Нлиіґіи ооіптутл /^гтгкітот'т^л; оаопотлпагч. і т п 
ііу~ьіи\, щ, ллді\п V і ічу ~\сл і і\у оиииогііііи\,и цл 


тканина; слово могло прийти через по¬ 
середництво французької або німецької 
мови (фр; папкіп, нвн. Гчапкіп§, Г\іап- 
кіп). — Черньїх І 557—558; Фасмер III 
41; Преобр. І 592; Вьгленов Езиков. 
изсл. Младенов 182. 

нансук (вид тканини); — р. бр. 
болг. нансук , п. ч. папзик; — запози¬ 
чення з англійської мови; англ. паіп- 
зоок «тс.» походить від гінді па]пзикЬ, 
букв, «радість очей». — СІС 2 568; Ко- 
раїігізкі 656. 

набдлив, набдлів — див. навід¬ 
ліг. 

набдчебі — див. наотчебі. 
[наоминці] «навмання» О; — ре¬ 
зультат видозміни форм типу [на- 
вманці, наоманй] «тс.», зближених з 
основою слова минати. — Див. ще 
манйти. 

набпаш, наопашки — див. бпаш. 
[набпуль] «наполовину»; — бр. 
[набпал] «тс.»; — очевидно, результат 
діалектної видозміни давнішого *на - 
вшолг «навпіл» з характерним для 
північних говорів переходом о в ново- 
закритому складі в у і з гіперистичною 
заміною в, що належало до складного 
префікса нав-, на о. — ЗСБМ 7, 228. — 
Див. ще нав-, пів. 

наоружку — див. наружу. 
наостанку, наостанці — див. 
стати. 

[наосточ] «наприклад, приміром» 
Пі; — очевидно, утворене з приймен¬ 
ника на і основи дієслова сточити 
«приточити, додати, прикласти». — 
Див. ще з 3 , на*, надточити. 

[наотчебі] «на відшибі, окремо, в 
стороні» Кух, на відчепі , [набдче¬ 
бі] Ж, Кух «тс.»; — результат видозмі¬ 
ни форми наодшибі «тс.» із зближен¬ 


ням основи одшиб- (відшиб-) з від¬ 
чепити), а деетимологізованої серед¬ 
ньої частини - одши- з формою бтче 
від основи іменника отець. — Див. ще 

шибати. 

наохляп — див. охляп, 
напад, нападка, нападки, напад- 


V і / а п уу\ г /11 

і у ! і І, ІА, , 


ип п А г\и і і м 


іу п т А гіи і і V 
і і. гил, IV . 


док, нападь, напасливий, напаснйй, 
напасник, напасти, напасшу вати, 
напасть — див. пасти 2 . 

[нападень] «рибальське знаряддя, 
ятір на великому обручі з довгою тич¬ 
кою», [нападка] «рибальське знаряддя, 
вид сака»; — очевидно, похідні утво¬ 
рення від дієслова нападати-, мотива¬ 
ція назв не зовсім ясна. — Див. ще 
на 1 , пасти 2 . 

напалм (запалювальна суміш); — 
р. бр. болг. напалм , п. ч. слц. па- 
раїт; — запозичення з англійської мо¬ 
ви; англ. (амер.) параїт є складноско- 
роченим утворенням з початкових час¬ 
тин назв речовин, які входять до скла¬ 
ду цієї суміші: нафтенова і пальміти¬ 
нова кислоти (БСЗ 29, 106; Кораііііз- 
кі 656), чи складеної назви паїгіит-раі- 
тіі(уті)ап (51. ^уг. оЬсусЬ 501; НоІиЬ— 
Буег 329; 5С5 753). — Коваль 194. 

[напальки] (бот.) «наперстянка, на¬ 
персник, Зі^іїаііз Б.» Мак, ВеНЗн; — 
бр. [ палечнік ] «тс.»; — синонімічне ут¬ 
ворення до [ наперстки ] «тс.», пов’яза¬ 
не з формою квітки рослини. — Див. 
ще наперсник 2 . 

напасть «біда, нещастя; причіпка, 
халепа; [штраф, пеня]», напасник «на¬ 
падник, причепа» СУМ, Ж, напасли¬ 
вий «нав’язливий», напаснйй «задери¬ 
куватий, нав’язливий» Г, Ж, [напаст- 
ний\ «тс.» Ж, [напастувати] «напада¬ 
ти, зачіпати», занапастити «привести 
до загибелі; зробити нещасним», зана¬ 
пащати, [ізнапастйтися] «пропас¬ 
ти» Ж; — р. напасть , бр. напасць , др. 
напасть , п. паразс «напад; (ст.) біда, 
примус», ч. ст. наразі «спокуса», болг. 
м. схв. напаст «напасть», слн. наразі 
«напад, небезпека'; напасть», стел, на¬ 
пасть «нещастя, небезпека, спокуса»; — 


37 




напекати 


напілювати 


псл. паразіь < :(: пара(11ї, похідне від діє¬ 
слова параді < *парасІ1:еі «напасти». — 
Фасмер III 43; Преобр. І 592; ЗСБМ 7, 
231. — Див. ще на 1 , пасти 2 . 

[напекати] «багато навалити, на¬ 
вантажити» ВеУг, [напекатися] «дуже 
наїстися» ВеУг; — очевидно, афектив¬ 
не утворення, частково пов'язане з діє¬ 
словами напакувати, набехкати. 

[наперебеса] (нести щось) «пере¬ 
кинувши через руку або через пле¬ 
че Ж; (нести мішок) перекинувши че¬ 
рез плече як бесаги (сакви)», [напе- 
ребаса} «тс.», [наперебеса] «напере¬ 
віс» О, [наперебйса, наперебйси ] «тс.» 
О; — результат злиття прийменника 
на з виразом *перебеса , утвореним, 
очевидно, на основі виразу «перекину¬ 
ти як бесаги». — Желехівський І 486. — 
Див. ще бесаги, на*, пере-. — Пор. 
перебесажитися. 

[наперелай] «навпростець» Ж, [на- 
пролай] «тс.» Ж; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. па рггеїг'} «тс.» утворене 
з прийменника па «на» та іменника 
рггеїаі «біг навпростець; ст. бік, узбіч¬ 
чя дороги». — Вгйскпег 686. 

[напернївка] «ширма, парасолька» 
ВеУг; — видозмінене запозичення з 
угорської мови; уг. парегпуо «парасоль¬ 
ка» утворене з основ іменника пар 
«сонце, день», спорідненого з манс. пап 
(паї) «сонце, вогонь», хант. паї «во¬ 
гонь», паї «сонце», та егпуо «парасоль¬ 
ка, козирок, намет, альтанка» невідо¬ 
мого ' походження. — Верхратський 
ВеУг; .УШТЕЗг І 789, II 996—997. 

наперсник* «улюбленець, довірена 
особа», наперсниця ; — бр. напере- 
нїк\ — запозичення з російської або 
церковнослов'янської мови; р. наперс¬ 
ник -походить від цсл. нлпьрсьникт», 
утвореного з прийменника на та імен¬ 
ника пьрси «груди» за допомогою су¬ 
фікса -ьникг як калька гр. єтпатгіОіо^, 

\/трппрі4пгг» •з ппитлмриині^я г-тгі і 

основи іменника атг|9о<; «груди». — 
Булаховський Вибр. пр. III 432; Сре- 
зневскйй II Зіб. — Див. ще на*, пер¬ 
са. 


наперсник 2 (бот.) «наперстянка, 
Біфїаііз Б.», [наперстник] Ж, Мак, 
наперстянка , [наперстки Мак, на- 
перстниця Мак, наперстнянка Мак, 
наперсточниця Мак] «тс.»; — р. на¬ 
перстянка, наперсточник, бр. на- 
перстаука, п. парагзїек, ч. слц. парг- 
зїпїк, ч. паргзіку, болг. напрістник , 
схв. напрстак , слн. паргзїес; — похід¬ 
не утворення від наперсток , зумовле¬ 
не подібністю форми квітки наперстя¬ 
нки до наперстка. — МасЬек Лгп. 
говій 214. — Див. ще наперсток*. 

наперсток* СУМ, Ж, [наперс(т)- 
ник\ «наперсток» ДзАтл І, [напйр- 
стень] «тс.» тж; — р. наперсток , 
п. парагзіек, ч. паргзіек, слц. паргзїок, 
вл. пар]егзсеп, болг. напрістник, схв. 
напрстак , слн. паргзїпік; — псл. *па- 
рфзівк'ь, утворене з прийменника па 
«на» та іменника ^рфзіщ «палець» за 
допомогою суфікса -к-. — Див. ще на 1 , 
перст. 

наперсток 2 «кільце, яким коса при¬ 
кріплюється до кісся» СУМ, Ж; — 
очевидно, результат семантичного роз¬ 
витку слова наперсток у незасвідче- 
ному значенні «перстень». — Див. ще 
наперсток*. 

[напиряти] «натягати, настяга¬ 
ти»; — неясне; можливо, пов’язане з 
[напірити] «багато набрати (в пазуху, 
кишені)» та з наперти. — Пор. пиря¬ 
ти*. 


напів- (перший компонент склад¬ 
них утворень типу напівавтомат , на¬ 
півавтоматичний, напівпритомний, 
напівлежати); — складне утворення з 
прийменника на і основи пів- «поло¬ 
вина» (див.). 

[напівперекй] «поперек», [напів- 
перек] «тс.» Ж; — результат метатези 
префіксальних елементів ш в - (у-), по- у 
прислівнику навпоперек з наступним 
зближенням триелементного складного 


Жіт<г 


псу ип-т П-Рі- -з ппмг 1 птцмі/плл ип~ 


пів «наполовину». — Див. ще на*, пе- 
река, по, у*. 

[напілювати] «напинати, натяга¬ 
ти» Ж; — результат характерної для 




напірити 


напрасниця 


карпатських говорів видозміни форми 
нап’ялювати «тс.». — Див. ще п’яло. 

[напірити 1 ] «надягти багато одя¬ 
гу»; — очевидно, пов’язане з напіри¬ 
ти «розсипати багато пір’я» через 
проміжне значення «підняти на собі 
пір’я» (як пишний птах); — пор. бр. 
[пйрицьца, напьсрицьца] «надуватись, 
ніби піднімати своє пір’я; багато, пиш¬ 
но одягатись». — Див. ще перо. 
напірити 2 — див. пиряти 1 , 
напіткати — див. тйкати. 
[наплавистий] «запальний, гаря¬ 
чий», [наплйвйстий] «тс.» Ж, [напла- 
вйстий ] «придуркуватий» О; — не зо¬ 
всім ясне; очевидно, утворене від на- 
плавити, др. напливати «напливти, 
розтектись» за тими самими мотивами, 
що й [встеклий] «шалений», п. ^зсіек- 
1у, ч. ухіекіу «тс.» від текти — за 
ознакою розбурханих вод чи припли¬ 
ву крові до голови. — Пор. встіка- 
тися. 

[наплавити] «влаштувати кавер¬ 
зу» Ж; — очевидно, похідне від плава¬ 
ти «топити» в значенні «чаклувати за 
допомогою.топленого воску, що вилива¬ 
ється у воду». — Див. ще плисти. 

наповратитися, наповретитися, 
наповретливий, наповрйтитись, на- 
пувретливий — див. навратитися. 

[напоквол] «на глум» Ж; — ре¬ 
зультат злиття прийменника на з не- 
засвідченим іменником *поквол «зну¬ 
щання», пов’язаного з прикметником 
кволий «слабий» (первісно «змуче¬ 
ний») і дієсловами квилити «скиг¬ 
лити», цвілйти «бити, батожити» 
(див.). 

[наполумити] «переконати, умови¬ 
ти», [наполу митися] «твердо зважи¬ 
тися»;,— очевидно, результат видозмі¬ 
ни форми напоумити , що могла вимо¬ 
влятися з вставним в перед у, яке іно¬ 
ді змішувалося з твердим л (польським 
і). — Див. ще ум. 

[напортити] «придбати» О; — не¬ 
ясне. 

[напорудйти] «навчити, настави¬ 
ти»; — префіксальне утворення від тієї 


самої основи, що й у дієслова оруду¬ 
вати, спорудйти ; очевидно, первісне 
значення було «направити, скерува¬ 
ти». — Петлева Зтимология 1980, 36— 
38. — Див. ще оруда. 

[напосудитиі «наладити, приготу¬ 
вати, направити», [напосудитися] «зі¬ 
братися, приготуватися»; — похідне ут¬ 
ворення від посуд (посуда); первісно 
означало «приготувати для чогось по¬ 
суд». — Див. ще суд 2 . 

[напосудитись] «насупитись» Ва; — 
результат видозміни форм насупити¬ 
ся, посупитися під впливом [напо¬ 
судитися} «зібратися». 

напоумити — див. ум. 

напрасний «несправедливий; [зух¬ 
валий, задиристий, кривдний; рапто¬ 
вий, наглий Г; нав’язливий, набридли¬ 
вий, причепливий Ме]», напрасна «не¬ 
справедливе обвинувачення, наклеп», 
[напрасник] «кривдник, задерика», на- 
праснина «незаслужена образа, крив¬ 
да» Ж, [напрасниця] «кривдниця Г; на¬ 
пасть Ж»; — р. напрасний «даремний, 
марний», бф. [напрасна] «даремно», 
[напрасліни] «наклеп», др. напрась- 
ньіи «раптовий, швидкий, запальний, 
жорсткий», п. [паргазпу] «даремний» (з 
укр.), болг. [напрасен] «раптовий», 
м. напразен «даремний», схв. напра- 
сан «запальний, рвучкий, нестрим¬ 
ний», стел, нлпрдсггь «раптовий, швид¬ 
кий, негайний»; — переконливо не 
з’ясоване; з припущенням первісного 
значення «раптовий» зіставляється з 
[праск] «тріск» (Вгискпег АГ5ІРЙ 23, 
213), просити (Варбот Зтимология 
1964, ЗО—36), прісний (Варбот ВЯ 
1967/4, 73—74), з дінд. ргазаЬЬагп 
«насильно; швидко, раптом» (Маїгепа- 
иег ЦР 11, 176; СЬагрепІіег АЇ5ІРН 29, 
6) та ін. — Фасмер—Трубачев III 43; 
Черньїх І 558; ЗСБМ 7, 237—238; 
Зкок II 502. 

Г_1 \ _: _ _ . 

інанрасник] «астранцін ве¬ 

лика, Азїгапіта тг]ог Б.» Мак, [напра¬ 
сниця] «тс.» Мак; — неясне. 

[напрасниця]' «лихоманка» Бі; — 
очевидно, первісне значення «приче- 


39 




напред 


напрягати 


па», пов’язане з напрасний «причеп¬ 
ливий, нав’язливий» (див.). 

[напред] «наперед, попереду» ВеЛ, 
[ напредкй ] «в майбутньому, іншим ра¬ 
зом» Ж, [напрідь] «наперед, попере¬ 
ду» Ж; — р. [напредкй] «наперед, на 
майбутнє», [ напред ] «спочатку, рані¬ 
ше»; — давні запозичення із західно¬ 
слов’янських і з церковнослов’янської 
мов; п. парггбсі «наперед», слц. паргесі- 
ки «попереду», стел, ндпр^дш «перед», 
ндпр^ждь «вперед» етимологічно від¬ 
повідають укр. наперед, напереді. — 
Див. ще на\ перед 2 . 

напризволяще; — результат злит¬ 
тя прийменника на з іменником [при- 
зволяще ] «воля, розсуд»; — очевидно, 
первісно означало «на (власний) роз¬ 
суд, на (власну) волю»; пор. р. на 
произвол судьбьі. — Див. ще воля, 
зг, на 1 , при. 

[наприпаслі] «наприкінці» Кур; — 
результат паралельного до форми на- 


т і / ±г і і / і о гттіттп ППТШЛДОГПТШ/1П 1-і п і т ті і 

9 ІА/ 9 VI- / И^у Ь 1 1/1 И^П ПШ V І 1 1 1 Ш\1,и НЧ/ 1 / ЬЬЬ 

з прислівником в акаючій формі [послі] 
«після». — Див. ще на 1 , після, при. 

напргішкуватий — див. опрйш- 
куватий. 

[напрово] «нашвидку»; — очевид¬ 


но, результат фонетичного спрощення 
форми *напровор, утвореної з при¬ 
йменника на та іменника *провор, що 
лежить в основі прикметника провор¬ 
ний (див.). 

напрокудити «навитівати, натво¬ 
рити»; — очевидно, запозичення з ро¬ 
сійської або білоруської мови; р. на- 
прокудить , бр. напракудзіць «тс.» є 
похідними від прокудить, пракудзіць , 
пов’язаними з р. прокуда «витівка, пу¬ 
стощі», бр. пракуда «пустун, витів¬ 
ник», р. кудь «злий дух, чаклунство», 
др. нудити «чудити, ображати, псува¬ 
ти», п. рггекисігіс . «пустувати, надоку¬ 
чати», болг. кудя «лаю, поношу», схв. 
кудити «осуджувати, зводити наклеп», 
слн. [кйсіііі] «лаяти, осуджувати», стел, 
коудити «ганьбити», прокоудити «зни¬ 
щувати, руйнувати, псувати, усувати», 
прокоуда «мор, погибель; чаклунство», 


що зводяться до псл. кисШі «лаяти, га¬ 
ньбити», яке зіставляється з гр. но- 
ббсСсо «поношу, лаю», двн. Ьозс «огуда, 
ганьба», шв. Ьиїа «кричати, галасува¬ 
ти, лаяти»; зіставлення з дінд. киї- 
зауаіі «поносить» заперечується (Мауг- 
Ьоїег І 228). — Фасмер III 374; Пре- 
обр. І 405—406; ЗСБМ 7, 237; Вегп. 
І 638; МеіІІеІ: ЕІисіез 254. 

напропале «відчайдушно»; — оче¬ 
видно, калька р. напропалую «тс.», 
звідки й бр. напрапалую ; форми утво¬ 
рені з прийменника на і невідомого 
тепер дієприкметника *пропалий у 
жін. р. однини, можливо, первісно по¬ 
в’язуваного в російській мові з іменни¬ 
ком голову. — Див. ще на 1 , пасти 2 , 
про. 

напруга, напруго , напружити — 


див. пруг. 

напрудйти, напрудйтися, напру- 
діть — див. пруд. 

[напрудник] (ент.) «вид слимака, 

І СМгП ГТЛГІЛПРІС ш ЛІЛІ/ л ТЗ гь ЇЛ'Згт. 

1-^У 1 V/ 1 V* СІ і V-1V . 

неясне. 

[напрумиланє] «уклінно» (проси¬ 
ти) Корз; — неясне. 

[напрутгіти] «напружити, натягти; 
набрякнути, розпухнути МСБГ; ску¬ 
вати (поламану косу) Бі; закрутити 
(вус)», [запрута] «палка в тині; цурка 
для стягування зв’язаного», [ запру - 
тати] «заплести, затягти (дірку в ти¬ 
ні); зв’язати, скручуючи цуркою»; — 
р. [пруч] «складова частина вірьовки», 
ч. [уургйсіі:] «випнутися, надутися»; — 
не зовсім ясне; очевидно, псл. ргиі- 
<*ргои1- «натягати», пов’язане давнім 
паралелізмом кореневих приголосних з 
*ргепб-/ргопб- «прясти; натягати». — 
Пор. прудивус, прут, пручатися, 
прясти. 

[напрягати] «натягувати над со¬ 
бою шкіру або полотно» Бі, [напряга- 
тися, напрягтися] «накриватися» Бі, 
[напрягний] «накритий» Бі; — р. на- 
прягать «напружувати, натягувати», 
др. напрягу «натягну, напружу», ч. па- 
ргайаіі «витягати, натягати, розмаху- 
ватися, напружувати», слц. паргіаЬпиІ:’ 


40 




напрядати 


нараквиця 


«натягти, витягти, направити>>, вл. па- 
ргаЬас «напружувати, натягати», болг. 
напрегна «напружую», м. напрега 
«напружує», схв. напреііи «напружи¬ 
ти», слн. паргесі «запрягти», стел, 
ндпрлцш «натягти, напружити»; — 
псл. *пар㧧1:і, паргд§а1:і, похідне від 

'гісі г*от\дгчі плипотл пг- п ^пгоггН їпгосгсПЛ 

що Й запрягати. — Фасмер III 393; 
Преобр. II 141 —142. — Див. ще пряг- 
тй 1 . — Пор. пруг. 

[напрядати] «покривати, накри¬ 
вати, натягати», [ напрянути ], [на- 
прядка] «брезент, покривало для во¬ 
за з шкіри, повсті або ряднини, ви¬ 
моченої в дьогті»; — давнє похідне 
утворення від основи псл. рг^бд, 
*ргдсШ (> ргдзіі), паралельної до ргд- 
62. *Р Г 2§Д 3 первісним значенням 
«натягати, витягати», звідки походить 
і прясти (див.). 

[напсам] «поденний заробіток» 
ЕЗб 25; — запозичення з угорської мо¬ 
ви; уг. парзхат «поденщина, поденний 
заробіток» утворене з основ іменників 
пар «день», наявного і в ранніх пам’ят¬ 
ках дерковнослов’янської мови (стел 
р.-цел. йдіть «поденник»), і згат «чис¬ 
ло, цифра», запозиченого до пересе¬ 
лення в Європу з тюркських мов (пор. 
тур. зап «честь, пошана, гідність», каз. 
уйг. сан «велика кількість», кипч. хак. 
сан «рахунок, число»), — МІМТЕЗг II 
998—999; Вагсгі 280. — Див. ще на^ 
пернівка. — Пор. сан. 

[напсетити] «насмердіти» (про тва¬ 
рин, людину), [напшбтити] «тс.»; — 
афективні утворення, частково асоці¬ 
йовані з дієсловами [ пебтити ], пши¬ 


кати та ін. 

[напташити] «багато надбати, на¬ 
носити» Си; — очевидно, пов’язане з 
пташка ; семантичний характер зв’яз¬ 
ку неясний. — Див. ще на 1 , птах. 

напувати, [ наповати] Ж; — р. 
[наповать], бр: [напувати], др. напо- 
вание «напування», п. пара\мас «прой¬ 
мати; напувати», нл. паро^аз «напува¬ 
ти»; — результат діалектно-праслов’ян¬ 
ського перерозкладу основи па-рафаїі > 


па-ра^аїі з осмисленням складу ]г як 
ітеративного суфікса (подібно до с!а-]а- 
{і, іа^'аіі) і наступної заміни цього ]а 
суфіксом -уа-, як у бадаїі —> ба-уаіі; на 
українському грунті відбувся дальший 
перерозклад з осмисленням звукоспо¬ 


лучення -ав- 

.па. ( .і і а.\ 

'-'і-' \ у / > 


як ітеративного суфікса 


гКпПДДО V 

^ І*/ ПЧ 04 /V 


'ГТЛ ПА? 

1Х411 .г 


куп-ув-ати } год-ув-ати ; псл. роуа- 
тлумачиться також (Трубачев С.-луж. 
сб. 167) як ранньопраслов’янське утво¬ 
рення від кореня іє. *ро- «пити», спів¬ 
відносного з псл. *реі-/рІ- «тс.». — 


ЗСБМ 7, 229. — Див. ще пйти, пої¬ 


ти. 

[напугатись] «нахлебтатися» Лекс- 
Пол; — запозичення з білоруської мо¬ 
ви; бр. [напугаць] «влити в себе яку- 
небудь рідину», [ напугацца ] «занадто 
напитися» пов’язане з р. [папуга] «на¬ 
бите пузо»; глибша етимологія від¬ 
сутня. — Даль II 457. 

[напульгати] «нахлюпати, розли¬ 
ти» ЛексПол; — неясне. 

[напутник] (бот.) «подорожник ве¬ 
ликий, РІапіа§о та_іог 1^.» Мак, [ попу- 
гущціг л ринутник ] «тс.» А4ак; — утво¬ 
рення з прийменників на , по, при та 
іменника путь, семантично паралельне 
до форми подорожник «тс.». — Див. 
ще на 1 , по, при, путь. — Пор. трй- 
путень 2 . 

[напухтйти] «напхати; налупцюва¬ 
ти» Ж; — афективне утворення, мож¬ 
ливо, з використанням основи пух¬ 
нути. 

[напуценькати] «нажертися» Ж; — 
афективне утворення, можливо, по¬ 
в’язане з формою [напуватися] «тс.», 
похідною від пузо. 

[нарадйтися] «побитися, порани¬ 
тися, покалічитися» Ме; — результат 
іронічного переосмислення' слова на¬ 
рядитися «причепуритися, привести 
себе до ладу». — Див. ще ряд. 

нараквиця «нарукавниця, корот¬ 
кий рукав (у священика); [вовняні або 
смушкові манжети]»; — р. параквица 
«нарукавниця»; — неясне; можливо, 
давнє запозичення з усного мовлення 


41 




нарат 


наречений 


духовних осіб — представників маке¬ 
донських говорів болгарської мови, що 
приходили на східнослов’янські землі; 
м. нараквіща «рукавиця, [браслет]» ут¬ 
ворено з прийменника на і основи 
іменника рака «рука»; безпосереднє 
виведення від укр. рука (ВеЗп 40) не¬ 
обгрунтоване. 

[нарат] «поплавці на рибальській 
сітці» Берл; — очевидно, запозичення 
з російської мови; р. [нарата] «ри¬ 
бальська верша», [парта, нардта] 
«тс.», як і бр. [наратй] «вид рибаль¬ 
ської сіті, яку ставлять поперек течії 

пгчтттд\\ гтг\о*озаиі і п и о ґ) о т \;т/г\ ио~ 


1_) XI'/) 11ЧУІУ / \,\*Г ^ ^ 1 1 0 > 1 

рет (див.). 

[нарва] «верхнє обрамлення ясел, 
жолоба» Ж, МСБГ, [ нарвана\ «палиця 
для утримування санного полоза в зі¬ 
гнутому стані при його виготовлен¬ 
ні»; — р. [ нарва ] «дерев’яна перекла¬ 
дина на отворі ковальського міха; пе¬ 
рекладина, що скріплює дошки стола», 
бр. [нарва] «перекладина на копилах 
саней», др. наровь «дверна клямка»; — 
запозичення з германських мов; снн. 
пап/е «клямка», бав. пагЬ, пагу/ «тс.», 
шв. [паг(а)] «перекладина, що скріплює 
дошки дверей», норв. [попує] «тс.», 
пов’язані з дангл. пеаго «вузький», 
англ, паггоу/ «тс.», виводяться від 
пгерм. *папуа- «вузький, тісний», спо¬ 
рідненого з лат. пєгуиз «жила; струна», 
лит. пагуз «петля», пегїі «всиляти». — 
Фасмер III 44; ЗСБМ 7, 242—243; 
Раїк—Тогр 755; Кіеіп 1029, 1464. 

нарвал (зоол.) «Мопосіоп топосе- 
гоз Б.» (морський ссавець з породи 
дельфінів); — р. болг. нарвал , п. паг- 
\уа!, ч ч. слц. пагуаі, схв. нарвал, слн. 


пагуаі; — через російське посередниц¬ 
тво запозичено зі скандинавських мов; 
шв. норв. дат. папуаі, ісл. пагіїуаіг ут¬ 
ворене з основ іменників паг «труп» і 
(Ь)уаі(г) «кит»; скандинавська назва 
(«трупо-кит») пояснюється тим, що ця 
тва п ина часто має блідий колі п . — 
Фасмер III 44; Преобр. І 592—593; Ма- 
сЬек Е8ЛС 390; Мауег 2Ї8ІРН 5, 141; 
Раїк—Тогр 775. 


нард (пахуча трава, що походить з 
Індії; ароматична речовина з неї); — 
р. бр. болг. нард, др. нардь, п. ч. 
слц. паггІ, схв. нард, нарда, слн. паггІа, 
стел, нлрдж; — через старослов’янську 
мову запозичено з грецької; гр. уарбо^ 
походить з фінікійської мови, в якій 
відповідне слово було споріднене з 
гебр. пегсі, арам, піггіа і, можливо, ра¬ 
зом з ними походило від дінд. паїасіат 
«індійський нард». — СІС 2 568; Фас¬ 
мер III 44; Ноїтапп 211; Ргізк II 289; 
МаугНоїег II 140—141. 

[наремний] «раптовий, наглий Г; 


гтгчтлг'тпагчлтл и 


ІШ П'Г Рі 7Л Л/Т Т_ІТЛ ЇХ 

114^4^1 Г1IV! і т її 


Ж», [ наренно] «раптово, несподіва¬ 

но» О; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. [пагетпу] «навальний, заливний 
(про дощ); пристрасний», як і ч. слц. 
пагашпу «величезний», утворені від 
основи псл. гат-, наявної в др. рамянь 
«сильний, жорстокий, важкий, швид¬ 
кий, наполегливий, величезний», ра- 
мьнь «сильний, голосний, величезний», 
слн. [гашено] «дуже, надзвичайно», 
стел, рддукнж «швидкий» і спорідненої 
з дісл. гаш(ш)г «придатний, сильний, 
гострий, строгий» або з гр. рсоцп «си¬ 
ла, міць» чи, можливо, з дангл. 
еогтеп- (іегтеп-) «великий, величез¬ 
ний», двн. ігтіп-, егтап-, егтип- «тс.». 
— Німчук 161; Вшскпег 355; МасЬек 
ЕЗЛС 389; Фасмер III 441. 

[нарепатися] «нажертися», [нареп- 
катися ] «тс.», [ обрепатися ] «об’їсти¬ 
ся», [обрепкатися Ж, обрепшитися, 
обрйпатися Ж] «тс.»; — афективне 
утворення, пов’язане з репати «тріска¬ 
тися, лопати», .аналогічне до [облбпа- 
тися ] «об’їстися», пов’язаного з лопа¬ 
ти «тріскатися». — Див. ще на 1 , ре- 
паги(ся). 

наречений «жених», наречена ; — 
р. заст. нареченньїй «жених», наречен¬ 
ньїй , бр. заст. нарачбньі, п. [паггесго- 
пу] «тс.» (можливо, з укр.); — резуль¬ 
тат переосмислення давнього дієприк¬ 
метника наречений «названий» від діє¬ 
слова наректи «назвати». — ЗСБМ 7, 
242. — Див. ще на 1 , ректи. 


42 




нарзан 


наров 


нарзан; — р. бр. болг. нарзан ; — 
походить від каб. нарт-санз «напій 
богатирського племені нартів». — Аку- 
ленко 142; ССРЛЯ 7, 422; КЗСРЯ 283. 

нари «поміст для спання»; — р. бр. 
нари , п. пагу «тс.»; — походження не 
з’ясоване. — ТгиЬасеу 2ГЗІ 3, 674; Фа- 
смер—Трубачев III 46; Черньїх І 559— 
560*; Преобр. І 594; ЗСБМ 7, 247; 

Вгйскпег 356. 

[ио П ИП О ТТІ 1 х, Г7Г\ ТЛ Т/ТЛ ї Г7 П ГІ'ГТЛ ( ГГГ\ ЛД/"\\ ТІ Г\ 
[ии^/поиі л і п \/іртчл/ 

дишла; готувати (ярмо) для запряган¬ 
ня; запрягати (волів)»; — очевидно, 
пов’язане з нарва, нарвана і первісно 
означало «з’єднувати перекладиною 
(нарвою)». — Див. ще нарва. 

нарипати] «відштовхувати» ВеЛ; — 
неясне. 

ия-птлг лцрпр птльгтлм тпіп уллтпм^ї-і^пЇ 

прози; стислий опис, ескіз; (заст.) рис¬ 
ка, накреслена лінія», нарисбвеци, — 
бр. нарис - , — запозичення з чеської 
або польської мови; ч. пагуз «накрес¬ 
лення, ескіз, намітка; виклад справи в 
головних рисах», п. пагув «накреслена 
лінія, ескіз, план» є похідними від діє¬ 
слів ч. патузоуаї, ті. пагузоу/ас «нари¬ 
сувати», утворених за допомогою пре¬ 
фікса па- від дієслів ч. гузоуаї, п. гуво- 
\уас «рисувати»; значення «літератур¬ 
ний твір», відповідне до р. бчерк, нім. 
АЬгів, було пов’язане з цим словом в 
українській мові пізніше. — ЗСБМ 7, 
249. — Див. ще рйса. 

[нарйскати] «налити води у човен» 
Берл; — очевидно, відповідає р. [на- 
рйскивать ] (про судно) «кинувшись 

Г\ О П’Т/'ЧП/Т Т Т/ЛГ'ГЧП/Т ТТГ» ГМ'Т'ТПЛТ ио 'ГІД ТУ О 'ГТЛГ» ГГ І_ІО 
рсліі і ілш ш иі і , іісдіпі\сдігіч^уі і їси 

щось; спускаючись по течії без вітрил і 
весел, натикатися на щось», похідному 
від [рискать ] «кидатися носом до віт¬ 
ру, йдучи бейдевіндом; пливти по те¬ 
чії», етимологічно, мабуть, тотожному 
з рискать «бігати». *— Див. ще рйс- 
кати. 

ия лЬтШ/П/ літі по а тгчгм/а їг.гар'гтліла 

нирці ті ді V ііі о IV л ? і і і ии у їй V і пий 

збруї, що лежить вздовж боків коня, 
охоплюючи його і ззаду)»; — бр. [на- 
рьітнікі] ; — давнє утворення з при¬ 
йменника на і застарілого іменника 


[рить] «зад»; пор. ч. пагііпїк «підлабу¬ 
зник», утворене від ч. гії’ «зад»; пов’я- 

а-,т^~г жлтгллт/ ЛО /ІҐЛ ~ 

іалклч \1 1С1ШІ\у ППЬШ ‘ІО-ЧС77 з 

лит. гїеіаз «стегно». — ЗСБМ 7, 249. — 
Див. ще на 1 , рить. 

[нарйчити] «дуже багато накласти, 
навалити, нав'ючити»; — очевидно, 
давнє запозичення з чеської мови; 
ч. (паДіШі «(на)кидати», споріднене з 
п. (па)ггисіс, слц. (паДиШ’ «тс.», болг. 

Г ПГІ «-VI Г7 1 л Гч \ 7ТЛ І-ГЛГТГ'к ПАТПО П ІЛІЛ ,ч ТТ/-\ХГ/-\ГТТ.»'Т'Т 

V р у пі і г\_у , рисюсіїїі ічл г\я '/ , іпул^Дп і о 

від псл. *г)'иии (ги 1іі:і), зіставлення 
якого з лит. §гіаиБ «валити, руйнува¬ 
ти», лтс. §гаиї «тс.», лат. соп§гио «збі¬ 
гаюся, сходжуся» (МасЬек ЕЗйС 533) 
залишається малопереконливим. — Но- 
ІиЬ—Кор. 324; Вгйскпег 477. 

нарід, народ, народженець, наро¬ 
дженик — див рід. 

нарікати, наріччя — див. ректй. 
наріпитися — див. насвирїпити- 
ся. 

наркоз, наркотик, наркотич¬ 
ний ; — р. бр. наркоз, п. вл. пагкога, 
ч. слц. слн. пагкога, болг. м. схв. 
наркбза ; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. пагсове походить від 
слат. пагсовів, яке зводиться до гр. 
уархеоак; «заціпеніння», похідного від 
усфкоссо «ціпенію, заклякаю», уосркг) 
«параліч», очевидно, споріднених з 
двн. зпег(а)Ьап «обхопити, застібнути, 
стягнути». — СІС 2 568; Фасмер III 44; 
Черньїх І 559; ЗСБМ 7, 243; Кораіігів- 
кі 657; НоІиЬ—Еуег 330: ОатіІІвсЬед 
643; Ргівк II 290. 

нарком, наркомат ; — бр. нар - 

/ • ц 

V Г\ Я 4 • ООПтТІТІПинП-Т/О ПТ І/О О А АЛ 1 ТІЛ г 

І\,ку^п. } ^>СЛІ ІЧЛОГІ ПЧ. І 1 П п - ІЛСЛі/І ОІЛСІ О р і ІП НІЯ¬ 

КОЇ мови; р. нарком, наркомат є 
складноскороченими словами, утворе¬ 
ними з початкових частин слів народ¬ 
ний комиссар, народний комиссари- 
ат. — Див. ще комісар, рід. 

[наров] «норов, примхи», [нарови] 
«вільності, приємності; непристойності, 

ппгяи! ооииупл ЛІГ Г и п іг>п,о іг 11 1 /,тл а ЛІГ 

иоі иш оип V | уп/ 

[ наровйстий] «упертий, примхливий», 
[наровлйвий], [наробити] «вичікувати 
сприятливого моменту, готуватись, ста¬ 
вити за мету; проявляти примхи» Ж, 


43 




нарождати 


нарти 


[ наробитися ] (про коня) «ставати но¬ 
ровистим» Ме; — р. [ наров ] «норов», 
п. паго'У/ «вада, погана звичка»; — ре¬ 
зультат давньої видозміни основи но¬ 
ров-, спочатку в формах з ненаголоше- 
ним но ( норовистий , норовйтися і 
под.) з переосмисленням його в префі¬ 
ксальне на-. — Фасмер III 84; Вгііск- 
пег 355. — Див. ще норов. 

нарождати (заст.), [ нарожденець] 
«новонароджений, уродженець»; — р. 
нарождать, рождать, нарожденье ; 
— давнє запозичення з церковносло¬ 
в’янської мови; цсл. стел, рлждлти, 
рождлт'н «родити», рождєник «родич, 
нащадок» відповідає укр. основі 
родж- (народжувати та ін.). — Див. 
ще рід. 

нарозпашку «нарозхрист»; — за¬ 
позичення з російської мови; р. на- 
распашку є результатом злиття при¬ 
йменника на та іменника [ распашка ], 
похідного від дієслова распахнуть 
«широко розкрити», утвореного від ос¬ 
нови пахнуть, пахать. — Фасмер 

ТТТ ООП ООІ АЛЛ 

ш чч 1 !. — нир. і»ааш. 

[нарок] «претензія, вимога» Ж; — 
запозичення з чеської або словацької 
мови; ч. слц. пагок, вл. пагок «т.с.», 
паралельне до др. нарокь «назва, об¬ 
рання, рішення, клятва, причина, на¬ 
мір», стел, нароїсь «наперед визначе¬ 
ний строк», пов’язане з дієсловом ч. 
ст. цагекпоиіі, пагесі «звинуватити, на¬ 
говорити (на кого), вимагати», похід¬ 
ним від ч. ст. гесі, «ректи, говори¬ 
ти». — МасЬек ЕЗЛС 390. — Див. ще 
на 1 , ректй. 

[нароком] «навмисне», [нароилне], 
ненароком, нарочитий, нарочний 
СУМ, Ж, [нарбилний] Ж, [знарбк] «на¬ 
мір, випадок», [знарошне] «навмисне», 
[зненароку ] «ненароком» Ж, [назна- 
рошки Г, Ж, назнарошне] «тс.», [не- 
знароилний Ж, незнарошно ]; — р. [па¬ 
рок] «назва, строк; постанова, намір», 
І нароком ] «навмисне», нарочний , бр. 
нарбкам, др. нарокь «мета, намір», п. 
ст. пагокіет «навмисне», слц. пагокот, 
пагоску «тс.»; — псл. пагокт> «намір, 


призначення, назва», пов’язане з діє¬ 
словом *пагек1:і «назвати, призначити», 
утвореним з префікса па- і основи 
*гекіі «казати». — Булаховський Вибр. 
пр. III 416; Фасмер—Трубачев III 45; 
Преобр. І 593; ЗСБМ 7, 244; МасЬек 
ЕЗЛС 390. — Див. ще на 1 , ректй. 

[нарокувати] «просуватись по 
службі, вступати на військову служ¬ 
бу» Ж; — очевидно, фонетично видо¬ 
змінене калька-запозичення з німецької 
мови; н. аиїгііскеп «просунутися по 
службі», еіпгискеп «вступити на війсь¬ 
кову службу» складаються з префіксів 
аиї- «на-», еіп- «в-» і основи дієслова 
гйскеп «рухати(ся), пересувати(ся)», 
спорідненого з двн. гис «швидке пе¬ 
реміщення», дангл. госсіап «гойдати», 
дісл. гукк]а «рвати, пересувати». — 
Кіиде—Міігка 611. 

[наростник] (ент.) «горіхотворка, 
Супірз Е.»; — похідне утворення від 
дієслова наростати, оскільки личинки 
горіхотворки, розвиваючись у тканині 
листків, викликають їх ненормальне 
розростання, утворюючи нарости. — 
Див. ще на 1 , рости. 

[нарбха] «нора» Ж; — очевидно, 
пов’язане з формою нора\ характер 
зв’язку неясний. 

нарти «довгі вузькі сани (на півно¬ 
чі); кістяні ковзани з ребер тварин», 
[нерти] «лижі» О; — р. нарта, нар¬ 
ти «довгі сани (на півночі)», бр. пар¬ 
та, нарти «тс.», п. пагіу «лижі», 
ч. пагі «підйом ноги», вл. пагс «тс.; 
верх взуття»; — єдиного пояснення не 
має; з одного боку, пов’язується з 
псл. гніть «рот» у значенні «носок взут¬ 
тя» (Німчук 319; МасЬек ЕЗЛС 390; 
Вгйскпег 356; КиЛпіскі РгазЬ II 66; Мо- 
згугізкі Р2ЛР 215), з другого, в росій¬ 
ській мові виводиться від саам. комі 
пагі «сани» (Казапеп ІЛАЛЬ 25, 23); 
можливо, що значення «сани» в росій¬ 
ській і звідси в українській та білору¬ 
ській мовах не пов’язане з іншими зна¬ 
ченнями української і західнослов’янсь¬ 
ких мов. — Фасмер—Трубачев III 45— 
46; ЗСБМ 7, 245—246. 


44 




нарубашен 


наскбчка 


[нарубашен] (бот.) «очиток їдкий, 
Зесіит асге Б.» Мак; — очевидно, за¬ 
позичення з російської мови; р. [на- 
рубашень ] нагадує бр. [рабачкі] «тс.»; 
можливо, пов'язане з р. [нарубашное] 
«менструація». — Пор. утробашен. 
наруга — див. ругати. 


НЯП\/П/ПЯТМ 

■•■'Гі * ^. 


лчппбмтм тттт'иині к\;- 

. - г ч, * ** ^ 


чері, перманент» МСБГ, [наруґувати 
ся, нарукувати, нарукуватися ] «тс.» 
тж, [наруґдваний] «накручений» (про 
волосся) МСБГ, [парукований] «тс.» 
тж; — неясне; можливо, пов’язане з 
уг. ги £0 «пружина» (М. М. Пещак ус¬ 
но). 

[наружу] «назовні» Ж, [ наоружку ] 
«ззовні»; — бр. [наружу]; — можливо, 


запозичення з російської мови; р. на¬ 
ружу утворене з прийменника на та 
іменника [ружь] «зовнішність, образ, 
масть (у картах)», [ружа] «просвіт, зо¬ 
внішня сторона, зовнішність», спорід¬ 
неного з лтс. гаи§5 «очне яблуко, зіни¬ 
ця», гайбгїі: «бачити, дивитися», гр. 
роиуос «обличчя»; менш переконливе 
зближення з р. руеать «лаяти» (Маї- 
гепаиег БР 11 177! або з пбжа «моп- 
да» (МасНек Е5ЛС5 318; Мікі. ЕЛЛ7 
383), як і виведення від перс. го(і) «ли¬ 
це» (Мікі. ТЕ1 II 147). — Фасмер III 
514; ЗССЯ 21, 198. 

нарцйс (бот.) «№гсі55Н5 Е.», [нар- 
циз ] Мак «тс.»; — р. нарцйсс , бр. нар¬ 
цис, п. пагсуг, пагсуз, ч. слц. пагсїз, 
болг. м. нарцис, схв. нарцис, слн. паг- 
сіз; — очевидно, через німецьку мову 
(н. №тз5е) запозичено з латинської; 
лат. пагсіззиз походить від гр. уархкт- 
аос «нарцис», можливо, пов’язаного з 
уархасо «ціпенію, заклякаю», гарні] 
«параліч» з огляду на заспокійливу дію 
нарциса. — Дзендзелівський Зі. зі. 22, 
290; Кисіп. II 851; Черньїх І 559; Фас¬ 
мер III 46; ЗСБМ 7, 247; МасНек Лгп. 
гозії. 272; Ргізк II 290—291. — Див. 
ще наркоз. 

наряд, наряддя, наряджати, на¬ 
рядний, нарядник — див. ряд. 

нас (род. і місц. в.); — р. бр. болг. 
м. нас , др. нась, п. вл. нл. слн. паз, ч. 


слц. паз, стел, ндеж; — псл. пазт»; — 
споріднене з дінд. пай, лат. поз (наз. 
зн. в.), прус, пойзоп, двн. ипз, разом з 

ЯКИМИ Є ПОХІДНИМ ВІД ІЄ. *П05 «МИ». — 

Черньїх І 560; Фасмер III 47; Преобр. І 
587; Уопсігак І 70—71; К1и§е—Міігка 
807; Рокоту 758. 

[ ИЯ Г ПІТ ліп ИТИГ а 1 ЛНЯГ'ТМППИПП тлгп- 
1 - г ..^ --- 

бувати, набридати» Ва, Си, [наріпити- 
ся] «накинутися, нав’язнути, набрид¬ 
нути» Си; — очевидно, пов’язане з 
свиріпа в значенні «набридливий бу¬ 
р’ян» (див.). 

насенешник (бот.) «соняшник зви¬ 
чайний, НеІіапІНиз аппииз Б.» ЛексПол; — 
похідне утворення від насіння (у зна¬ 
ченні «соняшникове н.») з діалектним 
переходом ненаголошеного І (< е) в е; 
суфіксальна форма зумовлена впливом 
слова соняшник. — Див. ще сіяти 1 . — 
Пор. насбнешник. 

[насердник] (бот.) «м’ята холодна, 
МепіЬа рірегіїа Б.» Ж, [ насерник] «яг¬ 
лиця звичайна, Ае^оросііит росіа^гагіа 
Б.» О; — похідне утворення від прик¬ 
метника [ насердний ] «серцевий», та¬ 
кож «вг^тпітттнійл Ж поп \ипгрг)дии- 
.- - , - Г . 1.- 

ця] «хвороба, біль у ділянці серця; ко¬ 
ліки» Ж, [насердна] «біль у серці» О; 
назва зумовлена тим, що м’яту холод¬ 
ну застосовують для лікування серце¬ 
вих і легеневих захворювань (Носаль 
79). — Див. ще серце 1 . 

[насихмість] «негайно, зараз же» 
Ж; — складне слово, яке, можливо, є 
калькою п. паїусЬтіазі «тс.»; пор. нвн. 
аиі сіег Зіеііе «тс.» (букв, «на цьому 
місці»); складається з прийменника на, 
займенника сей «цей» у формі місц. в. 
ми. та іменника місто «місце» у формі 
місто під впливом сполук типу за¬ 
мість, натомість. — Див. ще на 1 , 

сей, МІСТО. 

насіння, насільник, насінйна, на¬ 
сіннєвий, насінний, насінник, насін¬ 
ництво — див. сіяти 1 . 

насклесь — див. склезь. 
[наскбчка] «коштовне оздоблення, 
оздоблена коштовним металом прикра¬ 
са; фанера» Ж; — неясне. 


45 




насмітник 


настрім 


[насмітник] (бот.) «евклідій сі¬ 
рійський, Енсіісішт зугіасит К. Вг.» 
Мак; — похідне утворення від сміт¬ 
тя; назва зумовлена тим, що евклідій 
росте на засмічених місцях (Федчен- 
ко—Флеров 488). — Див. ще сміття. 

[насніпити] «нагадати» Досл. і 
мат. IV; — не зовсім ясне; може бути 
пов’язане з [ снєпйрити ] «морочитися, 
возитися» або з [пошнйпити собі] «до¬ 
думатися, наважитися на щось» О. — 
Див. ще пошнйпати, снєпйрити. 

[насбнешник] «соняшник» Л, [на- 
сонешняк ВеНЗн, насоніилник Мак, 
насбнник] «тс.»; — результат конта¬ 
мінації форм [ насенешник ] і соняшник 
«тс.» (див.). 

насправді, насправжки — див. 

правда. 

наст «обледеніла кірка на поверхні 
снігу»; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. наст «тс.», ст. обнастьсвати 
«покривати», разнастити «розкрити» 
пояснюється як утворення з кореня, 
збереженого в прийменниках на, над 
(пор. цсл. гьііддь «верх, поверхня»), і 
компонента -ст-, який зводиться до 
основи дієслова стати (стояти), іє. 
*зїНа- (Фасмер III 47—48) або вважає¬ 
ться суфіксом (КЗСРЯ 284). — Чер- 
ньіх І 560; Маїгепаиег ЕР 11, 178. 

Настасія, Настася , Настуня, На¬ 
стуся, Настя — див. Анастасій. 

настатчати, настаток — див. 
стачити, 

настеж, настежй, настежінь , на- 
стежір , настіж — див. навстіж. 

н ести рити , нас тер ти, нас тер т и - 
ся, настира, настиритися, настйр- 
ливий, настирний — див. тйрити 1 . 

[настка] «шматок шкіри або дере¬ 
ва для закріплення шевської колодки» 
Ж, [гастка] «тс.» Ж; — п. пазіка 
«частина шевської колодки»; — запо¬ 
зичення з німецької мови; нвн. [№зі] 
«сук, гілка» виникло з Азі «тс.» (на 
ґрунті сполук сіеп Азі, еіпеп Азі), 
спорідненого з гр. 66 , 0 с, «гілка», вірм. 
озі «тс.». — 5АУ III 169; К1и§е— 
Міігка 34. 


настовбурчити, настобурчити, 
[настоббрчити] — див. стовбур. 

[настовпужити] «настовбурчити», 
[настовпу житися] «настовбурчитися 
Ж; надутися Пі»; — похідне утворен¬ 
ня від стовп (пор. настовбурчити, 
стовбурчити від стовбур). — Див. 
ще стовп. 

настогйднути «набриднути»; — 
результат видозміни форми остогид¬ 
нути під впливом синонімічної пари 
осточортіти : насточортіти. — Див. 

ще остогйдіти. 

[настоптати] «наступити»; — ре¬ 
зультат контамінації слів наступйти і 
топтати. — Див. ще ступати, топ¬ 
тати. 

насторочити, насторбшити, на- 
сторбщити — див. сторч. 

насточортіти, осточортіти ; — р. 
осточертеть ; — очевидно, результат 
видозміни словосполучення «набридну¬ 
ти як сто чортів». — Шанский ЗИРЯ 
III 64. — Див. ще на 1 , о 1 , сто, чорт. 

[настояшник] (бот.) «синяк черво¬ 
ний, ЕсНіит гиЬгнт ^ас^.» Мак; — р. 
\наст.ояшник) «тс.»; — похідне утво¬ 
рення від дієслова настояти ; назва 


зумовлена тим, що настойка з кореня 
цієї рослини використовується для фа¬ 
рбування вовни в червоний колір. — 
Див. ще стояти. 

настремець — див. стремено, 
[настрім] «віз сіна; невеликий, 
злегка навантажений віз» Ж, [настро- 
мок, настремок] «тс.» Ж, [настром- 
ки] «злегка накладений віз (сани) сіна 

л __ г:: Г_ л .. „„ 

йии еилими» іл, \_п,и^нірлмул\,\ «невели¬ 
ка кількість, невеликий віз сіна, соло¬ 
ми, дров», [острямок] «тс.»; — р. 
[острбмок] «невеликий віз сіна або 
соломи, піввоза», [о страмок, острам- 
ка] «тс.», бо. [настрамак] «невеликий 
віз сіна», [острбмок] «невеликий віз 
сіна, соломи тощо,.накладений високо, 
але вузько»; — похідне утворення від 
[стрім] «усе високо накладене» Ж; пор. 
стрімкий «крутий, прямовисний», р. 
[стрбмкий] «високий, крутий» (напр., 
віз снопів, сіна), [стрбмок] «невели- 


46 





настрітйти 


нат 


кий віз сіна, соломи, піввоза», бр. 
[стрбмкій] «накладений тонко і висо¬ 
ко», [стрбмок] «невеликий віз сіна, 
накладений високо, але тонко, не роз- 
кладисто», настраміць «накласти ви¬ 
соко і як попало». — ЗСБМ 7, 257— 
258; Ве^іа] Езец 118—119. — Див, ще 
стрем’я. 

[настрітйти] «нараяти» Ж; — оче¬ 
видно, результат видозміни форми [на- 

Г\ ІЛЛ Г\ і \ * і ЧЛЛ .1 / І ,Т ТО П О ГТ'Т'ТГ.ч гтггт Ї^ГТГГТІГ>^ТКЯ 

і^иіри'гииал \ ^ паралі лу і хід шіл/шиш 

стрітити «зустріти» (нараяти під час 
зустрічі). — Див. ще стрітити, стро¬ 
чити*. 

[настрючити] «настроїти, підбури¬ 
ти»; — очевидно, результат видозміни 
запозиченої з польської мови форми 
настренчити «тс.» в напрямі заміни її 

лтт/’чло іилст/тдл/і оодгт/птлид о і ттгтгчо І тт шл/л ил _ 

у і\рсли іч-іл\глгі ои ^ іуі и іднии іД 11 л IV»-' т . 

Див. ще стренчити. 

настурція (бот.) «красоля, Тгорае- 
оіит Е.», [настурка] «тс.» Мак, [на- 
стрсінція ] «настурція лікарська, №$- 
Іигііит оїїісіпаїе Е.» Корз; — р. болг. 
настурция, бр. настурка, [настуль- 
ка], п. пазїипфа; — назва, засвоєна з 

пятіднг' икпі бптяніинпї нпмрнтггтятл/тш ■ 

лат. пазіигїіит (пазїигсіиш) виникло, 
очевидно, з : їїіаз-їоі^ у ірт «те, що му¬ 
чить ніс» (рослина має дуже приєм¬ 
ний запах), яке складається з основ 
іменника пазиз «ніс», спорідненого з 
псл. позь, укр. ніс, і дієслова їогриео, 
-еге «мучити», до якого зводиться укр. 
мортира. — СІС 2 569: Кпгіп. II 852; 
Черньїх'І 560—561; ЗСБМ 7, 259; 51. 
щг. оЬсусН 502; РЧДБЕ 480; АУаІсіе— 

тт і л к ___ 

тлін. її ічи. — диа. Ще ніс, і ир- 

тура. 

[насть] «прикмета, ознака» Ж; — 
неясне; можливо, давніше *навість, 
пов’язане з вість, відати ; пор. ч. па- 
уєзі: «сигнал». 

насумритися «стати похмурим, не- 
задоволеним, надутим»; — р. [насум- 

Г1ҐУ ) І І І п Ґ~\ Ґ' І,.\ /, ООП/*Ч П Г\ТҐ ГТ /~> /“» Г1 Л71УДОГ'\ОП,ГТХа. ( ПГ~\Ґ\ 

д/и-’гк.ул-'ь-сд дшаратп'/ 

небо), схв. насуморити се «вкритися 
хмарами, нахмуритися» (про небо); — 
похідне утворення від сумр-, виділено¬ 
го з слів сумрак «сутінок, темрява», 


[сумерк] «присмерк»; пор. [ сумрявий ] 
«темний, хмурий». — Див. ще сум¬ 
рак.. 

насупонитися — див. супйти. 

насущний, насущний, насущник 
«насущний хліб», часу шпик «тс.»; — 
р. насущний, др. насущьньїи, болг. 
насьщен, м. насушен, схв. насушащ — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел, насжштьнж є калькою гр. єтп- 


/■ч *» ^ А А 


' П Т/ Гг А ’ 


иишиц, ччшоС'Л лдсгіпИИ, НаСущНИИ>>, ЩО 


виникло внаслідок злиття перших двох 
слів виразу єтгі оїхгау гцаєрау «на пото¬ 
чний (букв, «існуючий») день» (стел. 

НА сжпггшгк дьнь); стел, сжпггьігк «іс¬ 
нуючий» пов’язане з укр. суть. — Фа- 
смер—Трубачев III 48; СіЬиІка Зіауіа 

25, 406—415; Зкок II 505; БеЬгиппег 
гЛгчНа оп 0В9- РгісЬ т вча_ кап _ 

ипіи х і і о х\ х уху. 

Див. ще на 1 , суть. — Пор. сущий. 

[наечевйти] «відвідати» ВеУг, [на- 
щевйти, нащавйти ] «тс.» ДзУЗЛП, 
[нащева] «відвідування» тж; — запози¬ 
чення зі словацької мови; слц. паузі:/- 
уіЕ «відвідати», як і ч. паузіщії, ст. 
паузсіеуій «тс.», зводиться до псл. па- 
уезіііі «оповістити, навідати» (пор. ч. 
пауезї «сигнал»), якому відповідає укр. 
навістити, навіщати. — Дзендзелів- 

.. У. ЛГОТТТТ 1Г-1. А Д _1. _ * . ГО ТГ О Г\ Г» . 

еькии о^олп іоі; тасііек оущ 

НоІиЬ—Еуег 331. — Див. ще відати. 

[наськи] «свято четвертого дня піс¬ 
ля Великодня» ЛексПол; — результат 
скорочення сполуки [Наськи Велйк- 
день ] «тс.» тж, яка утворилася з [Мав¬ 
ський Велйкдень ] «четвер у Великод¬ 
ньому тижні, Великдень покійників» у 
зв’язку з деетимологізацією слова [нав- 
ський ] «мертвецький», похідного від 
[навка] «мавка», і зближенням його з 
наський «наш»; пор. р. [навский день] 
«проводи, поминки», [наский день ] 
«тс.» при [ наский ] «наш».'— Див. ще 
нав 1 . 

[насьріт] «пристрій для розрізання 

Гч А ') •ЧТ/’ ОП ЛТ Т/~» Г'/'У О О П П О л ЛТТЛПППТІЛ 

осіі/иосі'/ учсопДп^, 

пов’язане з [наилрітка] «пристрій для 
виготовлення шроту». — Див. ще 

шріт*. 

нат — див. надити 1 . 


47 







наталавіти 

[наталавіти] «намокнути й посиніти 
О; набрякати (про обличчя) ВеУг»; — 
неясне, можливо, пов’язане з незасвід- 
ченим *тйлий «товстий; бряклий» 
(пор. р. [отьиеть] «розтовстіти; наб¬ 
рякнути»), похідним від [ тйти ] «глад¬ 
шати, товстіти». 

Наталія, Нагла , Наталка, Ната¬ 
ля, Натаила, Тала, Таля ; — р. болг. 
Наталия , бр. Наталля, Наталка , п. 
№іа1іа, ч; №Ра1іе, слц. №Ра1іа, схв. 
Наталща, слн. №Раіуа, стел. Ната- 
диіа; — через церковнослов’янське і 
грецьке посередництво (сгр. ^ахаХіа) 
запозичено з латинської мови; лат. №- 
Раїіа є жіночою формою до чоловічого 
імені ІМаРаІіз (букв, «рідний, пов'язаний 
з народженням»), мотивованого зв’яз¬ 
ком з виразом сііез паїаііз «день наро¬ 
дження; Різдво» і пов’язаного з паїиз 
«народжений» (ст. §паРиз), пазсог (< 
§пазсоґ) «народжуюсь», £І§по «наро¬ 
джую», спорідненими з гр. уіууораї 
«виникаю», дінд. іапаї;! «народжує», 
]а1;аЬ «народжений», ав. гаРа- «тс.», 
гал. §паРоз «син», £паРЬа «дочка», дісл. 
кипбг «син», псл. г^Рь «зять». — Вл. 
імена 146; Петровский 163; Спр. личн. 
имен 512; Кпарроуа 260; Илчев 354; 
ОаигаР Е)ісР. без погпз 448, 452; 

АУаІбе—НоРгп. І 597—599. — Див. ще 
зять. — Пор. натура, нація. 

[натантйрити] «наговорити, наро¬ 
бити?»; — афективне утворення зву¬ 
конаслідувального характеру. 

[натачанка] «тачанка»; — р. [на- 
тьічанка, нетьічанка] «легка плетена 
польська бричка; одноколка з плете¬ 
ним кузовом», п. паДусгапка «вид бри¬ 
чки, натачанка»; — результат видозмі¬ 
ни форми [найтичанка] «натачанка, 
тачанка» під впливом синонімічного 
тачанка. — Див. ще найтичанка. 

натачка 1 — див. надточйти. 

натачка 2 , натенькй, натикт — 
див. натяк. 

[натйна] «лобода біла, СЬепоробі- 
шп аІЬпт В.; страва з лободи Г, Ж; 
шпинат городній, Зріпасіа оіегасеа В. 
Мак», [натйня] «лобода біла» Ж; — 


натрій 

результат семантичної спеціалізації на¬ 
зви [натйна] «листя коренеплодів, 
овочів», похідної від [нать] «листя кар¬ 
топлі, моркви, буряків, огірків; вусик 
рослини» (див.). 

[натинйна] «вовна з однорічної вів¬ 
ці»; — неясне; можливо, похідне утво¬ 
рення від натинати, натяти «наріза¬ 
ти (ножицями)». 

натируейти — див. терусити. 
натічка — див. надточйти. 
натнути — див. натяк, 
натовп — див. товпа. 
натбка — див. точйти 2 . 
натомість «замість чого-небудь; за¬ 
те, однак», [натбмісць, натбмісь] 
«натомість», [натомістник] «намісник; 
декан» Ж; — р. [натоместньсй] «який 
заміняє щось», п. паРотіазР «натомість, 
зате»; — результат злиття виразу на 
то місто «на те місце», на то місце 
«тс.». — Див. ще на 1 , місто, той. — 
Пор. замість, намість. 

наточйти — див. надточйти. 
натошник — див. надбшник. 
натощак, натощака — див. нат¬ 
ще. 

натрава — див. травйти. 
[натравка] «поличка в кремінній 
рушниці»; — похідне утворення від 
травитися з утраченим значенням 
«загорятися» (на поличку в кремінній 
рушниці насипається порох, який потім 
загоряється від іскор); пор. р. [травй- 
ться] «загорятися, займатися, почина¬ 
ти горіти», І затравлять\ «запалювати 
порох на гарматному запалі», затрав- 
ка «шпарина на казенній частині ста¬ 
ровинних вогнепальних гармат і руш¬ 
ниць, через яку проникає вогонь, що 
запалює порох;. запал». — Див. ще 
травйти. 

натрій, натр «окис натрію»; — р. 
болг. натрий, бр. натрьій, п. ч. пар¬ 
тійні, слц. паРгіит, вл. паРгр, схв. нат- 
ри\(ум), слн. паРгр; — засвоєна через 
російське посередництво новолатин- 
ська наукова назва ІМаРгіит, утворена 
І. Я. Берцеліусрм (1779—1848) шля¬ 
хом скорочення запропонованої Гіль- 


48 




натруд 


нать 


бертом у 1808 р. назви №1гопіит, ви¬ 
веденої від фр. паїгоп, ісп. паігбп «со¬ 
да», що через ар. паігйп, гр. уіхроу і, 
далі, гебр. пеїНег «тс.; миюча речови¬ 
на» зводяться до єг. піг(|) «тс.». — 
СІС 2 569; Білецький Мовозн. 1981/5, 
47; Волков 48—49; Фигуровский 93— 

ОД 1 Чопииу Т КН 1 • \\г\гг г»Ьґ‘лгґ‘Ь КП9' 

X } X V* 1 А 1_м УХ X іуи А } І , V V у X . КУ у VII 

НоІиЬ—Гуег 331; Ргізк II 321; Нероз- 
нак 211; Кіеіп 1031, 1049. 

[натруд] «гній, нарив» Ж; — оче¬ 
видно, похідне утворення від натру- 
дйти [«намуляти, натерти, надави¬ 
ти»]. — Див. ще труд 1 . 

[натря] «партія пряжі на ткацькому 
верстаті Ж; кінець полотна (тороки) 
Шух», [ натра ] «оздоблений бахромою 
кінець полотна Ж; основа тканини, ви¬ 
готовлена із саморобних конопляних 
чи лляних ниток, яку перед тканням 
натирають розчином житнього і куку¬ 
рудзяного борошна і мила МСБГ»; — 
схв. натра «ткацький верстат; пряжа, 
намотана на вал ткацького верстата; 
один оборот тканини у верстаті (як 
ткацька міра)»; — псл. Чіаїьга, утво- 

ПЛІІЛ І П Ф+Т Г" /1 /,ФТ/ОТТТ І/ТІТІ П А 1Л 'Т',. І ПА п 

рсітс шД юі а і лацолпп \пир. 

схв. тара, слн. [іага] «тс.»), пов’язано¬ 
го з Іьгд, Чегїі «терти»; молд. натрз 
«основа тканини», рум. паіга «тс.» є 
запозиченням з південнослов’янських 
мов (СДЕЛМ 276; БГКМ 528). — Тру- 
бачев Рем. терминол. 128. — Див. іде 
терти. 


и Ск тлгп я аптіїґїппіопт о 

ии і ^ ри, і і,\*4уі/і,1уру\*4уу 


и п гу 7 11 ґ)ґу . 

І ЬИ, І і Ь Іу 


мзм, натураліст, натурник «натур¬ 
щик», натурщик, натуралістичний, 
натуральний, натуристий, натур¬ 
ний, [натуритися] «ставати впертим; 
ставати веселим» Ж, [ обнатурити] 
«виховати» Ж, [понату ритися] «при¬ 
в’язатися, довіритися» Нед, принату- 
ритлі «призвичаїти», \у нату ритис я] 
«розвинутися фізично»; ст. натура 
(1639); — р. бр. болг. м. натура , п. 
вл. нл. пашга, ч. слц. паіига, схв. на¬ 
тура , слн. паіига; — запозичення з 
латинської мови; лат. паіОга «наро¬ 
дження; природні властивості; харак¬ 
тер; природа» пов’язане з паїиз «наро¬ 


джений», павсі «народжуватися». — 
СІС 2 569; Черньїх І 561; Фасмер III 49; 
Преобр. І 595; НйшЛУогїп 16; ДУаІбе— 
НоГт. І 598. — Див. ще Наталія. — 
Пор. нація. 

[натутуритися] «наїжитися, підня¬ 
тися (про пір’я, волосся) Г; надутися 

Т Т Т Л7 V л ’ п \иіптііті'ітіти (іііппи т п}'\ 


з і 


V- 


[ х V ци/ / х и ьу / і и су ру і і и ку 




«насунути», [натутурщиться, нату- 
турішіться, натутуркаться] «насу¬ 
питися, нахмуритися»; — префіксальне 
утворення від * ту туритися «їжитися, 
надуватися» (пор. р. [тутурішіться] 
«хмуритися, їжитися, надуватися»), 
пов’язаного з [тутйрчитися] «настов- 

6 VпЧVНЯТИ^Я» ІППО ОЛЯГЇ (ПИВ ) 

^ н^тха — диТ.~н«дха.'~"'"". 

натхненний, натхненник, натх- 


неннн, нитхнути — див. надихати. 

натще, [наще] «натще» Г, МСБГ, 
Ме, [нашшє] «тс.» МСБГ, натощак, 
натощака ; — р. натощак «натощак», 
[натощи, натощах, натощака ], бр. 
наилча, [натшча\, п. пасгсго, схв. на- 
таште, слн. па їезсе «тс.»; — очевид¬ 
но, результат спрощення виразу нат- 

I М А А А (Л ( / /1 ( ГТ Т І Г"> ^ 

\Дпо./. 

натщесерце СУМ, Ж, [нащесерце, 
нащдсерце] «тс.»; — бр. [нашчзсер- 
ца], м. наште срце, схв. наште срца 
«тс.»; — псл. *па Гьзсе з ь гс!ьсе, що 
складається з прийменника па «на», 
прикметника с. р. Гьзсе від Гьзсь «пус¬ 
тий, порожній» та іменника *в ь гсІьсе 

//то тітгч лл І 'гтд'Г і_ г> п о п аг\а гт гд и і ( п іг\ гт п ту/-\т"/-\ 
''IV-, І 1-1 V/ 1П1\.,И1 І ІД./1 \і/1 IV/Д ІИ^/І V/ 

тіла)», власне «нутрощі»; отже, первіс¬ 
не значення виразу —' «на порожні 
нутрощі». — Кравчук УМШ 1960/6, 
61; ЗСБМ 7, 291; ЗССЯ 21, 199. — 
Див. ще на 1 , серце 1 , тощий. 

[нать] «картоплиння ВеНЗн, ВеУг; 
листя моркви, буряків, огірків О; вусик 


ППГ* гттлт-пл^ 

....... 


натйна «листя коренепло* 


дів, овочів; чарівна трава Ж; каша з 
насіченого листя буряка чи щавлю та 


пшона або крупів МСБГ; бурякова гич 
До; листя свіжих буряків для борщу 
Бі; квашене верхнє листя капусти; ква¬ 
шена капуста і капусняк з неї Лекс- 
Пол», [натйуя] «листя коренеплодів, 


49 





натю 


Наум 


овочів; чарівна трава Ж; стебло, кар¬ 
топлиння», [матйна] «листя картоплі, 
буряків, моркви, петрушки, цибулі» О, 
[матйня] «листя картоплі, буряків і 
моркви» О; — р. [ натиньї, натйнья] 

лі^яптпп гтиина гттлгта пг\/гттлт-іял \ иргпм- 

Уішріипвиіпип, 

на , нетивни] «городня зелень, бадил¬ 
ля, гичка», бр. націна «бадилля, гич¬ 
ка; билинка», націнне «бадилля, гич¬ 
ка, стебла, трави», п. пас «бадилля, 
гичка, стебло рослини», [пасіпа, п^с] 
«тс.», ч. слц. паГ «бадилля, гичка», 
вл. пас «листя моркви, ріпи», нл. паз 

лТ»яттилгта гтлиі^я Б-«гппрнрг 7 гтлптїл гуп 

наш , слн. паї; «тс.»; — псл. паіь; — 
зіставляється з прус, поаііз (<*па1;е) 
«кропива», лит. поїте, поіеге, лтс. паї- 
ге «тс.»; виводиться також з *пакіі-, 
спорідненого з лит. пбкіі «дозрівати, 
зріти» (Трубачев 2ЇБ1 1958/3, 668), 
або з *{еп1;і (*паіїпаїі) «опухати, на¬ 
бухати» (Варбот 200—203). — Фас- 
мер III 48—49; Преобр. І 594—595, 
603; ЗСБМ 7, 279; Вгйскпег 353; Зкок 

ТТ Г Г\Г Т-» 1* ТТ'Г'Т ТТ Г\1Г ПІ 

її осю; ьегіа] п хю; ежкерт зі. 

"У/ог^Е 51; МікІ. Е’У/ 211; Тгаиігпапп 
194; МіїЬ‘1.—Епск. II 702—703; ЗресЬі 
К2 62, 253. 

[натю] (вигук для підкликання со¬ 
баки) Ж; — результат злиття частки 
на і викука тю (крик на собаку). — 

Див. ще на 2 , тю 1 . 


натюгакати — див. тю . 
натюрморт; — р. натюрморт , 
бр. нацюрмбрт, болт. натюр-мбрт, 
м. натурмдрт, схв. натир морт; — 
через російську мову запозичене з 
французької; фр. паїиге тогїе «мерт¬ 
ва природа» складається з іменника 
паїнге «природа», що зводиться до 
лат. паї:0га «тс.», і прикметника тогі 
«мертвий»' (жін. р. тогїе) з лат. гпог- 
Ішлз «тс.», пов’язаного з шогіог «уми¬ 
раю», спорідненим з дінд. шгіуаіе 
«умирає», лит, тіґ1:і «умирати», псл. 
*тег1:і «тс.». — СІС 2 570; Черньїх І 
562; Фасмер III 49; Сергеев ЗИРЯ V 
136; ОаигаІ 486, 496; АУаІсІе—НоГт. 
II 112—113. — Див. ще мерти, на¬ 
тура. 


[натягач] (бот.) «вороняче око 
звичайне, Рагіз риабгіїоііа Е.; жовтець 
язиколистий, Капипспіиз Ііп£ша Е.; сміл¬ 
ка нічна, Зііепе посШІога Е.; наперс¬ 
ник сумнівний, Бі^ііаііз ашЬі^иа Мигг. 

ЛАрЬ" Ї^ТТИНЯ ПІУЯПГкУЯ РлШгГПП ЯЇі 1 т 

оШсіпаїе А11. Мак; мильнянка лікарсь¬ 
ка, Заропагіа оГПсілаїіз Е. Мак; горо¬ 
шок мишачий, Уісіа сгасса Е. Мак», 
[натєгач] «глуха кропива пурпурова, 
Еатіит ригригеиш Е.» ВеБ, [натяг] 
«мильнянка лікарська» Мак, [натяж] 
«жовтець язиколистий» Г, Ж; — р. 
[натяг] «вороняче око; мильнянка лі¬ 
карська»; — похідне утворення від на¬ 
тягати; назва більшості цих рослин 
зумовлена, очевидно, їх здатністю стя¬ 
гувати рани. — Анненков 291, 316. — 
Див. ще тягтй. 

натяк, [натачка] «натяк» Ж, Бі, 
[натикт] «тс.» Ж, [натенькй] (у ви¬ 
разі [я. давати ] «робити натяки», на¬ 
тякати, [натнути] «натякнути», [на- 
тюкнути] «тс.» Ж, [ потякувати ] 
«натякати»; — р. [натякивать] «на¬ 
тякати», болг. натяквам «докоряти, 
дорікати», текна «прийти в голову», 
схв. текнути «тс.»; — пов’язане з 
[тякнути] «торкнути; дійняти; догада¬ 
тися», [тяктй] «торкнути», [тякну¬ 
ти] «натякнути». — Варбот 266—269; 
Младенов 631; МікІ. ЕАУ 348. — Див. 

ще ТЯКТЙ. — Пор. ПіДТИКИ. 

наука, науковець , [научка] «нау¬ 
ка» Ж, науковий, [научний] «науко¬ 
вий» Ж; — р. болг. наука, бр. павука, 
др. наукь , п. панка, ст. паишка, ч. 
пайка, слц. пайка, вл. паишка, м. нау¬ 
ка, схв. наука, наука , слн. паик, стел. 
ндоукА, нАоукш; — псл. пайка, панкь, 

» і-' і ^ >к л .1 *4-*\ л 

ішь нзаНе з ПсШсііі \ к >ч наиикШіі; «НА¬ 
ВЧИТИ», похідним від исіїі (< :і= оикеШ) 
«учити». — Фасмер III 49; ІЦьіганенко 
284—285; ЗСБМ 7, 177. — Див. ще 


учити. 

Наум, [Навум], ст. Наумь «покбй, 
м(у)дрость, честь, погЬшител(ь)» (1627); 
— р. Наум, бр. Навум, др. Наумь , 
слц. заст. Майні, болг. Наум, стел. 
Ндоудсь; — через церковнослов’янську 


50 







наустйти 


нахаба 


мову запозичене в давньоруську з гре¬ 
цької; гр. N« 001.1 походить від гебр. №- 
кит, букв, «той, що втішає»; у свідо¬ 
мості носіїв української і російської 
мов пов’язується з іменником ум «ро¬ 
зум» (пор. укр. прийти на ум, р. на - 
ставлять на ум), що сприяло фоне¬ 
тичному збереженню імені. — Вл. іме¬ 
на 71; Беринда 224; Фасмер III 49; Пе- 
гровский -164; Спр. личн. имен 478; 
Илчев 355. 

наустйти, наущати , [ науст ] «на- 
ущення» Ж, [наустйтель] Ж, нау- 
щення ; — р. наустйть , наущать, бр. 
[навушчаць], др. наустити, науща¬ 
ти, п. роЛизгсгус «наустити»; — запо¬ 
зичене в давньоруську мову зі старо¬ 
слов’янської; стел, идоустчіти могло бу¬ 
ти утворене від оустити «навівати, спо¬ 
нукати» (КЗСРЯ 285) або від приймен¬ 
никового виразу на оустА (Фасмер III 
49). _ ЗСБМ 7, 178—179. 

[наутка] «шкіра, що вживається 
для підйому чобота» Ж; — неясне. 

[нафрама] «саван, тонке покривало 


для мерця» 


АЛ л . 


І*1С, 


запозичення 


О п * П 

з ти* п ш 


давської мови; молд. нофрамо «покри¬ 
вало; хустка, косинка», як і рум. пала¬ 
та «кусок льняного полотна; хустка, 
косинка (з льняного полотна)», є ре¬ 
зультатом видозміни назви ма(х)рамз 
«довгий тонкий шарф, вуаль; хустка» 
(рум. та(Ь)гата «тс.»), запозиченої з 


т\7поі тиі/т і\/тґмзтл 
і у іт іучіі 


зпіттттл Сіпгтг 
‘-"-'їм І “ 'і* 


АЛ П ( V ) - 
. / 


рама «хустка», схв. та(Ь)гаша «хуст¬ 
ка, рушник»); тур. таНгата (шакгата) 
«велика хустка з узорами» походить 
від ар. таНгата «хустка». — Мельни- 
чук Молд. зл. 169; СДЕЛМ 249, 284; 
ББКМ 529; БокоІзсН 108. — Пор. ба¬ 
хрома. 

[нафраніца] «навіконний квадрат¬ 
ний вишитий рушник» Ме; — запози¬ 
чення з молдавської мови, де є деміну¬ 
тивом від нофрамо «покривало; хустка, 
косинка»; пор. рум. паїгагпйа, зменш, 
від паїгата «кусок льняного полотна; 
хустка, косинка». — Мельничук Молд. 
зл. 169; ОБКМ 529. — Див. ще на¬ 
фрама. 


нафта, нафтарня, [нафтівка] «га¬ 
сова лампа; нафтова свічка Ж», наф- 
товйк, нафтянка (техн.), [нафтяр] 
«торговець нафтою, нафтопромисло¬ 
вець» Ж, [нахта] «нафта Г; гас ДзАтл 
II», [махта] «гас» ДзАтл II, [нефта] 
«нафта» Ж, [нехта] «тс.», [ нехтянка] 
«нафтовий колодязь; посудина для на¬ 
фти», нафтовий, [нафтянйй] «нафто¬ 
вий» Ж, [нехтянйй] «тс.»; — р. наф¬ 
та (заст.), нефть, бр. нафта, п. паїїа, 
[паїка], ч. слц. вл. паїіа, болг. нафт, 
нафта, нефт, нефта, м. нафта, нефт, 
схв. нафта, слн. паїіа, стел, на^тга; — 
через російську і польську мови запо¬ 
зичено з латинської; лат. пар(Ь)іНа 
«нафта» походить від гр. гаср&а, яке 
через арам. парНїа зводиться до ак. 
парій «тс.». — СІС 2 570; Німчук 141; 
Дзендзелівський ККЛ іїШ 15, 142— 
143; КисІп. II 852; НиШАУогїН 14; 
ЗСБМ 7, 275; Вегіа] Е55Л II 212; Таї¬ 
сіє—НоГт. її 142: Ргізк II 294: Кіеіп 
1027. 


нафталін; 


р-. болг. м. нафта- 


ґ> і' і І (~\ Г-\ < / П /~і-\ 401 П ґі / < / ГТ пЛЬІ ї 1 -І о т т по(- 

лілгіу ир, пссірпісслип, її. иапанпа, п. пси* 


іаііп, паНаїїп, слц. слн. паїїаіїп, схв. 
нафталйн ; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; нім. ИарНіНаІт, фр. 
парНїаІіпе походять від англ. парН- 
ІНаІіпе, утвореного хіміком Дж. Кіддом 
(Л. Кі 66) від парНіа «нафта», того само¬ 
го походження, що й укр. нафта . — 
СІС 2 570; Че^ньїх І 562; ЗСБМ 7, 275; 
Кораіігізкі 655; Кіеіп 1027. — Див. ще 
нафта. 

нахаба «нахабна людина; нещастя, 
біда, напасть», нахабник, нахабст¬ 
во, нахабний, нахабничати, нахаб¬ 
ніти ; — бр. [нахаба] «напасть», на- 
хабнік «нахаба, нахабник», нахабньї 
«нахабний; [причепливий]»;— похідне 
утворення від незасвідченого дієслова 
*нахабити «псувати» (пор. стел, наха¬ 
бний «тс.»), похідного від давнього 
*хабити «тс.» (пор. ч. сНаЬіїі «слабі¬ 
ти», слц. сНаЬіеї’ «тс.», нл. сНаЬгіз 
«псувати, розбещувати», болг. хабя 
«псую», схв. хабати «зношувати» 
(напр., одяг), ст. НаЬіїі «псувати» (звід- 


51 





нахалом 

ки ЬаЬа «пошкодження»), слн. ЬаЬШ 
«пошкоджувати, псувати, нівечити», 
СТСЛ. ХЛЕИТИ «псувати»), що зводиться 
до псл. хаЬаїі, хаЬіІі (< *к$аЬ-) «тс.», 
*хаЬь «слабий», пов’язаних із зкоЬІШ 
«скоблити», зкорііі «скопити», які мо¬ 
жуть бути зіставлені з дісл. зкегпша 
«пошкоджувати», лит. зкоЬіі «скребти, 
вирізати, довбати». — Фасмер IV 214; 
ЗСБМ 7, 275—276; МаеЬек Е5ЛС 
194—195; Младенов 664; Зкок І 
645—646; ВегІаі Е539 І 189; ЗССЯ 8, 
7—8; Вегп. І 380—381. — Пор. оха- 
бити. 

[нахалом) «насильно, силою, сило¬ 
міць» ЛЧерк, ЛПол; — болг. нахал 
«нахаба, нахабник»; — запозичення з 
російської мови; р. [нахалом] «нахаб¬ 
но, силою, нахабством» є прислівнико¬ 
вим утворенням від іменника нахал, 
пов’язаного з хблить «пестити», укр. 
[холйти] «чистити», холуй, шаліти (з 
чергуванням звуків), болг. охален 
«той, що живе в достатках; за¬ 
можний», охблен «тс.», схв. охол «за¬ 
розумілий, гордовитий, чванливий, на¬ 
хабний»,-слн. оЬбІ «зарозумілий, гордо¬ 
витий, чванливий»; помилковим є по¬ 
в’язання (іуіпзкц АІЗІРЬ 29, 167) з 
хвала. — Фасмер III 50; Черньїх І 562; 

Т7 - Гч/"'ГЧГТ Г» Г) Г" П Т ОЛҐ ля _ 

^оо; пені, і оуо, тладенов 

343; Ресіегзеп ІР 5, 64; ІЧЬІепЬеск 
АІЗІРЬ 16, 382. — Див. ще холйти, 
холуй, шаліти. — Пор. пахолок. 

[нахвасуватиея] «стомитися, пе- 

попт'лллтя'гтлг'скч ТЧаП»- - ие»аг*і4Р’ плП'Жг- 

ливо, в якийсь спосіб пов’язане з 
[хвасувати] «приладжувати, припа¬ 
совувати». 

[нахйльник] (бот.) «беладона лі¬ 
карська, Аігора ЬеІІасіоппа І*.» Лекс- 
Пол" — похідне утворення від хилити; 
назва зумовлена тим, що квітки бела¬ 
дони лікарської завжди нахилені, по¬ 
никлі; пор. [нахиль] «дерево з похиле¬ 
ними над будинком вітами». — Див. 
ще хилити. 

нахливці — див. хилити. 

[нахлйсник] «торба, сумка» Мо; — 
неясне. 


нахрапом 

[нахлучити] «надіти на голову» 
(шапку, капелюх) Бі, [нахлучка] «від¬ 
лога, капюшон» Бі; — запозичення з 
російської мови; р. [нахлучить (шап¬ 
ку)] «надіти, насунути (шапку) низько 
на лоб» виникло з нахлобучить, що є 
результатом видозміни форми [накло- 
бучить] «тс.», похідної від клобук. — 
Фасмер III 50; Преобр. І 595. — Див. 
ще клобук. 

[нахлявкати] «набалакати, намоло¬ 
ти»; — афективне утворення, можли¬ 
во, пов’язане з [фляворити] «молоти 
без угаву, торохтіти, базікати». 

[нахмалювати] «нагромаджувати, 
кидати на одну купу» Ж; — неясне. 

находйти СУМ, Ж, нахідка, [на- 
ходка] «знахідка» Ж, [нахбдище] «міс¬ 
це знахідки» Ж, винаходити , винахід , 
винахідник, винахідництво, винахід¬ 
ливий, віднахбдйти СУМ, Ж, знахб- 
дйти СУМ, Ж, [знахожати], [знахід] 
«знаходження, знахідка», знахідка, 
знахідливий; — р. находйть «знахо¬ 
дити», бр. нахбдзщь , др, находити, ч. 
пасЬагеІ, слц. пасЬасігаР «тс.»; — 

префіксальне утворення від ходйти ; 
початкове значення — «йдучи (ходя¬ 
чи), натикатися на щось». — Див. ще 
на 1 , ходйти. 

Ґ__1 _•__ 

[нахирошиїисм] « ре> з і ні вгнися, рив- 

палитися» Ж; — неясне. 

[нахорбшувать] «лущити, відокре¬ 
млювати зерна від стебла» Л, [нахоро- 
шйть] Л; — неясне; можливо, похідне 

итпппрцца иіл гппгішіиі ІС\\титх тм 

3 Л -.АА —-— 'і- 

зерно хорошим, очищеним від лузги»). 

нахрапом, нахрапистий; — бр. 
нахрапам; — запозичення з російської 
мови; р. нахрапом є формою орудного 
відмінка від нахрап «нахабство, наси¬ 
льство», утвореного з прийменника на 
«на» та іменника [храп] «злість» (пор. 
у виразі укр. мати храп на кого «зло¬ 
ститися на кого, мати зуб на кого»); 
неприйнятним є пов’язання (Горяев 
226; Маїгепаиег БР 11, 174) з п. окгор- 
пу «жахливий, страхітливий», дісл. 
Ьгаррг «буйний, нахабний», снн. гарр 
«гарячий, запальний». — Фасмер III 50; 


52 






нахромгітися 


начеку 


КЗСРЯ 286; Преобр. І 595; ЗСБМ 7, 
278. — Див. ще на 1 , храп 1 . 

нахромйтися — див. прохромй- 
ти. 


[нахгкаслик] «нічним столик, тум¬ 
бочка» МСБГ, [нахкаслик] «тс.» 
МСБГ; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; нвн. ^асітіказїеі] «нічний туалет¬ 
ний столик» складається з МасКІ; «ніч», 
спорідненого з лит. пакїіз, псл. *пок!ь 
«тс.», укр. ніч, і [КазіеІ] (Казіеп) 
«ящик, скриня», спорідненого з гот. каз 
«посудина», дісл. кег (з *каг) «тс.». — 
К1и§е—Міїгка 351, 357, 500. — Див. ще 
ніч. 

нацйзм, нацист; — р. нацйзм, бр. 
нацьїзм, п. патт, ч. пасізтиз, слц. 
пасігтиз, вл. нл. пасігт, болг. на- 
цйзьм , м. нацйзам, схв. нацйзам, слн. 
пасігеш; — запозичення з німецької 
мови; н. N32154405 утворене від N37:1 
«націонал-соціаліст» (член гітлерівської 
фашистської партії), що є скороченням 
слова МаїіопаІзогіаІізі «тс.», яке скла¬ 
дається з прикметника паііопаї «націо¬ 
нальний, народний» та іменника Зогіа- 
Іізі «соціаліст». — СЇС^ 571; НоІиЬ— 
Ьуег 327; Кіеіп 1033. — Див. ще на¬ 
ція, соціалізм. 

нація, націонал, націоналізація, 
націоналізм, націоналіст, національ- 

*_/1 г' ууі 11 п 11 І її п п -и і-іі і і'І и п 11 і п і-і п п і п 11 £? п - 

> іі. 1^1 )ии, ті м гьм, иь, / ии ■ 


ти; — р. болг. нация, бр. нацьія, д. 
пафа, ч. пасе, слц. пасіа, вл. нл. пасца, 
м. нацща, схв. нацща, слн. пасуа; — 
через польську мову запозичене з ла¬ 
тинської; лат. паііо «народження, по¬ 
ходження, рід; народ, нація» пов’язане 
з пазсї (*§пазсі) «народжуватися», спо¬ 
рідненим з дінд. }йі\\і «народження, ро¬ 
дина», \паїі\\ «родич», гр. уєуєтс «по¬ 
ходження, народження», гот. *кпбрз 
«рід, покоління», укр. зять. — СІС 2 
571; Кисіп. II 854; Черньїх І 562; Фас- 
мер III 51; ЗСБМ 7, 281—282; Кора- 
Іігізкі 655; НоІиЬ—Буег 327; Таїсіє— 
Ноїт. І 598. — Див. ще зять. — Пор. 
ген 1 , Геннадій, Наталія, натура. 

[начі «нащо, навіщо» Ж; — п. ст. 
пасг, ч. пас, слц. пасо, нл. пас «тс.»; — 


псл. па сь «на що», яке складається з 
прийменника па «на» і питального за¬ 
йменника сь «що» (входить також до 
складу псл. сьіо «що», укр. що). — 
Фасмер IV 374; Біа^зкі І 107; Вгйск- 
пег 71. — Див. ще на 1 , що. — Пор. 
зач, нич. 

[началистий] «палкий до роботи» 
ВеЛ; — результат видозміни форми 
[нашалистиїц «тс.», можливо, зближе¬ 
ної з начало. — Див. ще шаліти. 

начальник, [начал, начало] «началь¬ 
ство» Ж, начальство, [начальний] «на¬ 
чальницький» Ж, начальницький, на¬ 
чальникувати, начальствувати СУМ, 
Ж; — р. начальник, бр. начальній, др. 
начальниць, п. пасгеїпік, ч. слц. пасеї- 
пік, вл. пасоїпік, болг. началник, м. 
началник, схв. начелнйк, слн. пасеї- 
пік; — запозичення зі старослов'ян¬ 
ської мови; стел. ндчжльник г ь «началь¬ 
ник; зачинатель» утворене від нлчало 
« початок; влада» (пор. укр. бути під 
началом, р. бьіть под началом), похі¬ 
дного від нлчжти «почати»; західно¬ 
слов’янські форми зазнали зближення з 
іменником псл. сеіо «чоло». — КЗСРЯ 
286; ЗСБМ 7, 284; ЗССЯ 21, 225— 
226. — Див. ще почати. 

начати, начало, начинати — див. 
почати. 


її а V а нгт я 
імли і гд 


наче, неначе ; — результат стяг¬ 
нення ст. не иначе «не інакше». — Іст. 


граматика 389. — Див. ще інак, не. 

начеб, [наче би] «мов, неначе» О, 
начебто, неначебто; — результат по¬ 
єднання сполучників наче, неначе з 
умовною часткою б (у даному разі за¬ 
лишком сполучника аби «якби») і за¬ 
йменником то (пор. себто, тобто, 
цебто). — Див. ще абй, би, наче, 

ТОЙ. 

[начеку] «на варті, на сторожі» Ж; — 
р. начеку «напоготові; насторожі», бр. 
начику «тс.»; — результат злиття да¬ 
внішого *на чеку, що складалося з 
прийменника на та іменника *чек «че¬ 
кання», пов’язаного з дієсловом чека¬ 
ти. — Фасмер IV 324; Преобр. II, вьіп. 


53 




начеремшгіти 


нашелегатися 


посл. 58; Желтов ФЗ 1876/6, 75; 
ЗСБМ 7, 284. — Див. ще на 1 , чека¬ 
ти. 

[начеремшгіти] «багато дати» Г, 
Ж; — неясне; можливо, пов’язане з 
[чемерства] «велика кількість» (пор.). 

начертати, [начерт] «начерк» Ж, 
начертальнищ — р. начертать , др. 
начьртати «креслити, малювати, зо¬ 
бражати; відтискувати», ч. пасґіаі «на¬ 
кидати (план тощо)», слц. пасііаі;’ 
«тс.», нл. пасегіз «намалювати, начер¬ 
тати, накидати ескіз», болг. напертая 
«начертати, накреслити», м. нацрта 
«накреслити, намалювати», схв. нацр- 
тати «тс.», слн. пасгіаіі «накидати»; 
— запозичення зі старослов’янської 
мови; стел, нлчрьтлти «начертати» є 
префіксальним утворенням від чрт/гл- 
ти «вирізувати, накреслювати», похід¬ 
ного від чр’ьтл «риса, лінія». — ЗССЯ 
4, 161 —162. — Див. ще на 1 , черта. 

начерти, напирати, изчернути, 
зачерети, зачернути, заперти — 
див. черпати. 

[начидатися] «виникати, з’являти¬ 
ся; родитися» Ж; — резVльтат видозмі¬ 
ни форми'[нащадйтися] «тс.» Ж, оче¬ 
видно, зближеної з напинатися. — 

ТТ,.~ _ і 

Душ. ще щадук, 

начинити, начинка, начйння — 

див. чингіти. 

[начиснїтися] «набідуватися» Ж; — 
очевидно, похідне утворення від чес¬ 
ний (бідність у свідомості народу часто 
пов’язується з чесністю). — Див. ще 

честь. 

[начівка] «нижня частина доточе¬ 
ної жіночої сорочки» Ж; — неясне; 
можливо, результат видозміни форми 
[надтічка] «пришита до верхньої час¬ 
тини нижня частина сорочки», утворе¬ 
ної від' надточити «додати для подов¬ 
ження, збільшення; доточити частину 
до чого-небудь; приточити». — Пор. 
надточгіти. 

начотчик «людина, яка багато чи¬ 
тає, але поверхово засвоює прочитане», 
начотництво; — бр. начотчик; — 
запозичення з російської мови; р. на- 


четчик «тс.» утворене від начитать, 
начесть «прочитати в якійсь кількос¬ 
ті». — Див. ще читати. 

[начувати] «ночувати» Ж; — ре¬ 
зультат семантичного зближення [па¬ 
нувати] «не спати» і ночувати. — 
Див. ще начуватися, ніч. 

начуватися, [напувати] «начува¬ 
тися, прислухатися, не спати» Ж; — 
похідне утворення від чувати «не спа¬ 
ти», що є результатом семантичної ви¬ 
дозміни чувати «чути». — Див. ще 
чути. 

наш, [нашина] «щось наше, рідне, 
вітчизняне; вітчизна» Ж, [нашйнський] 
«наський», наський ; — р. бр. болг. м. 
наш., др. нашь } п. пазг, ч. слц. паз, 
вл. нл. паз, схв. наш , слн. паз, стел, 
нлшь; — псл. пазь <*пазщ <*пб5Їо-, по¬ 
хідне утворення від *ПОЗ «ми», звідки 
виникло псл. пу «ми, нас (знах. в.)» і 
пазь, укр. нас. — Фасмер III 51; Пре- 
обр. І 587; ЗСБМ 7, 288; Масйек ЕЗЛС 
390; НоІиЬ—Кор. 240; ЗсЬизіег-Зе^с 
593; Младенов 345; Вегіа] Е85Л II 215; 
ЕЗЗЛ 31. дг. II 440;- Уопсігак II 84—85; 
Вгидтапп (Згипсіпзз II 2, 405. — Див. 
ще нас. 

нашатгір; — р. нашатйрь, бр. на¬ 
шатир, болг. нишадьр, м. нишадор , 
схв. нишадор\ — через російське по¬ 
середництво запозичене з тюркських 
мов; аз. пізасіуг «нашатир», тур. пізабіг, 
тат. пузаіуг «тс.» походять від ар. пи- 
засііґ «аміачна сіль». — Фасмер III 51; 
Преобр. І 596; Шипова 245; Зкок ІІ 
519; КогзсЬ АЇЗІРЬ 9, 658; Мікі. ТЕ1 II 
135; Мікі. ЕАУ 215; Боковії 127. 

[нашевкатися] «прийти, прибути 
у великій кількості», [нашевкуватий] 
«нахабний» МСБГ; -— неясне; можли¬ 
во, пов’язане з шити ; пор. [ наше- 
тися] «зібратися у великій кількості, 
скупчитися» Корз, а також ушивати¬ 
ся «спішно залишати місце свого пе¬ 
ребування, тікати»; відшивати «про¬ 
ганяти». 

[нашелегатися] «нажертися» О; — 
афективне утворення, очевидно, пов’я¬ 
зане з [налиґатися] «наковтатися», 


54 






нашеретуватися 


нащока 


похідним від [лиґати\ «ковтати». — 
Див. ще лйкати. 

[нашеретуватися] «набитися, при¬ 
йти у великій кількості»; — очевидно, 
результат семантичної видозміни діє¬ 
слова нашеретувати «очистити зерно 
від лузги» (в новому значенні скрите 
порівняння «(людей) набилося, як зер¬ 
на при шеретуванні»), — Див. ще ше¬ 
ретувати. 

п о тііо/і ТГГІ • гл ^\ґ\ гг т~ 11 /ч 11 / /з ууі 11 /з 

л мш і л , р. иилі . пи-шоклиілс., 

бр. наиізсце , др. нашьствие , нашест- 
вие ; — видозмінене запозичення зі ста¬ 
рослов’янської мови; стел. НАШЬСТВИК 
утворене від дієслівної основи нлшьд-, 
пов’язаної чергуванням голосних з на¬ 
ходити «приходити, нападати». — Шан- 
ский ЗИРЯ III 69. — Див. ще на 1 , 


ішлп Vл ттмтн ттгргтпігп атм 

Д іц Л\/Д II 1 11 | ••• ■ ■ ----------- 


. V V 1 и 


Пі 


пошесть, пришестя. 

[нашибка] «падуча, епілепсія Ж; 
болячка О», [нашйбоватий} «примхли¬ 
вий, божевільний, шалений» Ж; — по¬ 
хідне утворення від [нашивати] «схоп¬ 
лювати, нападати» Ж (пор. р. [на¬ 
шивать] «находити, нападати тимчасо¬ 
во (про хворобу, припадок, божевіл¬ 
ля)»), префіксального утворення від 
шибати ; пор. гр. єтпЛіцріа «епілепсія» 

ВІД ЬТПдиррОсУСО «СХОПЛЮЮ». — Ди'В. Щ 6 

шйбати. 

нашйльник «ремінь або ланцюг, 
що йде від хомута до переднього кінця 
дишла», [ нашвльник, нашийник , на- 
швйник] «тс.» Ж, [нашалник] «вид 
кінської-збруї, один кінець якої зачеп¬ 
лений за дишель, другий — за шию ко- 

ттгт.ч V лпп ■ іл ііґчіііі'пі-іііііг Д-*-у 11 ґч 

пл'/ їлиро, .- р. пи-ілл.иМ' и п*и гх, пр. /їй - 

шйльнік ; — запозичення з польської 
мови; п. пазіеІпік, [пазіуі'пік], ст. па- 
З 2 е]пік «тс.» утворене від 52Іа «шлея», 
згеїка «шлейка»; у результаті деетимо¬ 
логізації зазнало зближення зі словом 
шйя, п. згуіа. — Фасмер III 51—52; 
Преобр. І 596; Горяев 226; ЗСБМ 7, 

909 _ ГГтло тттп псЛ „т тто а 

п \ > • і і і у- пи , длл іл. ^ ./.д • 

[нашйриця] «два плоти сплавлюва- 
ного дерева, збиті разом»; — похідне 
утворення від виразу на шир «ушир, у 
ширину» (йдеться про два плоти, збиті 


в ширину; пор. [надовжниця] «декіль¬ 
ка плотів сплавлюваного дерева, з’єд- 

илгпмг л яг п: п о лягтч., І ГТ її п 

паппл рао<-/ш идип за иДппш>> /. Д/ш. 

ще на 1 , шир 1 . 

[нашлапа] «верхня частина у ві¬ 
конній або дверній коробці» ЛЖит; — 
запозичення з білоруської мови; бр. 
[нашлапа] «тс.» пов’язується з [шла- 
паць\ «наступати зверху, притискати, 
накладати», очевидно, співвідносне з 

ПТ/'ГХ Г 1/1 П ҐЧ П П УУІ 1 1 1 лТ.ТГЧПГ'аТ'ТЛчч _ 'ЗГКМ 

^ і\р . і ілум і- и- / б ия. л і. и- ^ \'іиш иі п'/. » і 

7, 290. — Див. ще шлапати. 

нашорошити; — похідне утворен¬ 
ня від [шброш] «шерех, шелест, шару¬ 
діння» (букв, «наставити вуха на ше¬ 
рех»), — Див. ще шерех 1 . 

наштйрити «підбурити, підбити до 
певного (переважно негативного) вчин- 

і/лгл • ип пясіигіс ✓/ПІ пКупитм иаг'тпп. 

у } ііуі . ии.о іу і VII і Хіу 

їти, переманити»; — префіксальне ут¬ 
ворення від *штирити «підбурювати» 
(пор. нл. зіугіз «підбурювати, спокуша¬ 
ти, переманювати»), пов’язаного, оче¬ 
видно, з [штйрити] «гнати» (пор. нл. 
шбізіугіз «відганяти, проганяти»). — 
Див. ще штйрити. 

[наштурити 1 ] «нацькувати, підбу¬ 
рити» Ме, Па, [підштурити] «тс.» 
Ме; — нл. пазїигіз «підбурити, настро¬ 
їти, переманити»; — префіксальне ут¬ 
ворення від незасвідченого *штурити 
«підбурювати» (пор. нл. зіигіз «підбу¬ 
рювати, спокушати, переманювати»), 
давнього фонетичного варіанта *шти- 
рити «підбурювати». — Див. ще на- 
штгірити, штйрити. 


наштурити 4 


див. щурити. 


тт п <іт* і і ґЧ і і і ґч /3 ґч і і ґч і і і ґч /3 і' і і і і ґч 

паідаД, пи^иии, гги-Щи-ь/ и ти } пи-~ 

щадйтися, нащадок — див. щадок. 
нащепа — див. щепйти. 
нащит — див. щадок. 

[нащока] «накладка, яка прикріп¬ 
люється до бруска, вставленого у вісь 
колішні плуга Г; кіл, за допомогою яко¬ 
го закріплюється ярмо до війя Ж», 

Г и гч 111 3 "іг п 1 /,тП Ж • \ т о г >г т ч т ліг а гзт.1 ттгчтг \г оїо. 
* 0 ІЛ' О /Х'ІЛ' Д V IV. ^ 1. Ь. ? тисі Т'ІХІСЯ у ію 

ках, у яку закладають орчик або ште- 
львагу О», [нащика] «накладка на ди¬ 
шлі з трьома дірками, на яку заклада¬ 
ють ярмо» О, [нащик] «тс.» О; — р. 


55 





наяда 


небесна 


[нащбка] «копил у саней?, крила (у 
саней)»; — похідне утворення від що¬ 
ка; щодо семантики пор. щока (спец.) 
«бокова поверхня якогось предмета, 
якоїсь деталі, частини пристрою, меха¬ 
нізму», [щека] «частина вилок у віз¬ 
ках, у яку закладають орчик або ште- 
львагу» О. — Див. ще на 1 , щока. 

наяда (бот.) «різуха, №іаз Б.; (зо- 
ол.) річковий молюск»; — р. бр. наяда 
(бот., зоол.), болг. наяс (бот.), наяда 
(зоол.), схв. на/ада (зоол.); — калька 
латинської наукової назви ^іаз «тс.»; 
латинську назву рослині і молюску да¬ 
но за ім’ям Наяд, водних німф у грець¬ 
кій міфології (рослина росте на дні во¬ 
доймищ); гр. Ишас, род. ІЧаїабод «на¬ 
яда (водна німфа)» походить від діє¬ 
слова уасо «течу, струмую», споріднено¬ 
го з дінд. зпаиїі «капає, тече». — Ней- 
штадт 79; Кораіігізкі 656; Ргізк II 294— 
295; Кіеіп 1026. — Пор. нереїда. 

не, не- (напр., невдача, неприєм¬ 
ний, ненавидіти, неабйяк ); — р. бр. 
др. болг. м. схв. не , п. піе, ч. пе, слц. 
пе-, вл. нл. пе, піе-, слн. пе, стел, не; — 
псл. пе; '— споріднене з лит. пе «не», 
пе- «не, не-», лтс. пе «не; ні», гот. двн. 
пі «не», ірл. пе- в песН «хто-небудь», 
лат. пе- «не, не-» (в пезсіб, -їге «не 
знати», пеиіег «жоден з двох, ні той ні 
інший», пеїаз «беззаконня, нечестя» 
тощо), дінд. па «не», ав. па- в пауа 
«зовсім не, аж ніяк не»; іє. *пе; ще в 
балтослов’янську епоху *пе витіснило 
іншу заперечну частку, що вживалася 
виключно в сполученні і виникла з іє. 
*п (нульовий ступінь чергування до 
*пе), рефлексами якого є дінд. а-, ап-, 
гр. а-, ау-, лат. іп-, гот. нвн. ип-, дірл. 
ап-, вірм.. ап-, тох. ап-, еп-, можливо, 
також псл. ц- < *оп- (у словах *дЬо§рь 
«убогий», *фгосі'ь «виродок» та ін.). — 
ІУМ Морфологія 467; Фасмер III 52; 
Преобр. І 596; ЗСБМ 7, 294; МасЬек 
ЕЗІС 392; НоІиЬ—Кор. 240—241; 
Младенов 346; Зкок II 508—509; 
Вегіа] Е88Л II 217; Лукінова Сл. 
мовозн. 100; Вгйскпег 673; ЕЗЗЛ 31. 

II 441—450; Тгаиішапп 194—195; 


МйЬІ.—Епск. II 704; Шаібе—Ноїш. І 
686—687, II 150—151; МаугЬоІег II 
120; ШіІепЬеск 140; Рокоту 756—758. 

неандерталець «давня людина, що 
жила в епоху нижнього і середнього 
палеоліту»; — р. неандерталец, бр. 
неандзрталец, п. пеапбегіаісіук, ч. 
слц. пеапбеґіаіес, болг. неандерталеки 
човен, схв. неандерталащ, слн. пеап- 
бегіаіес; — похідне утворення від назви 
долини Неандерталь (нім. №апсІегі:а1) 
поблизу Дюссельдорфа, де 1856 р. впер¬ 
ше було знайдено останки людини 
цього типу; нвн. Меапсіегіаі (букв, «до¬ 
лина Неандеру») складається з назви 
річки Меапсіег і слова Таї «долина», 
спорідненого з гот. баї «долина, низи¬ 
на, яма», гр. ОоЛод «печера; куполопо¬ 
дібна будівля у дворі», псл. боїь, укр. 
діл. — СІС 2 571—572; Кораіігізкі 660; 
К1іі£е—Міїхка 767. — Див. ще діл. 

небавом, небавком, небавці — 
див. бавити. 

небедй — див. біда 1 , 
не-без-діб — див. бездббний. 
[не-без-май] «на жаль; та ба» Ж, 
[непобезмай] «тс.» Ж; — неясне. 

небеса, [небісє] «небеса» Ж, небес¬ 
ний, [небеський] «небесний», [небес¬ 
ний] «синій, блакитний» ВеЛ, [ доне- 
бесний] «піднебесний» Я, [наднебес¬ 
ний] «який над небом» Ж, піднебесна, 
піднебесся, піднебесний, [принебес- 
ний] «піднебесний» Нед; — р. болг. 
небеса , бр. нябесьі, др. небеса, п. піе- 
Ьіоза, ст. і діал. піеЬіеза, ч. пеЬеза, 
слц. пеЬееа, вл. нл. піеЬ[еза, м. небеса, 
схв. небеса , слн. пеЬеза; — запози¬ 
чення зі старослов’янської мови; стел. 
нсессл є формою наз.-зн. В. МН. ВІД НСЕО 
«небо», іменника з-основ; частина по¬ 
хідних в українській мові є формами, 
успадкованими з праслов’янської мови 
або пізніми власними новотворами, у 
т. ч. й кальками. — Фасмер III 53. — 
Див. ще небо. 

[небесна] «жебрацька торба» О; — 
очевидно, похідне утворення від небес¬ 
ний, хоча мотивація назви не зовсім 
ясна. — Див. ще небеса. 


56 



небить 


небо 


[небить] «неприємність» Ж; — по¬ 
хідне утворення від [бити] «бути» 
(пор. р. [небьіть] «те, чого не бувало 
досі; нездійсненне, вигадки, неправ¬ 
да»); утворене в такий самий спосіб, 

як нежить від жити. — Див. ще би- 

2 

ТИ 4 . 

небіж «син брата або сестри, пле¬ 
мінник; бідолаха», [неббж] «тс.» Бі, 
небіжка «дочка брата або сестри, пле¬ 
мінниця;. бідолаха», [небожка] «бідола¬ 
ха», [небіжчик] «бідолаха», [неббжчик, 
небїг О, небог Ж] «тс.», небога , небб- 

п\глл п: Г,, ^_'_ 1 

жи іуі } ні, іпеиижииг\,иІ «иіДилала» 

Ж, [небожйця] «тс.» Ж, [небожйще] 
«бідолаха»^ Ж, [неббгий] «бідний»; — 
р. [ небога ] «бідняк, убогий, каліка; не¬ 
щасний», бр. няббга «племінниця; бі¬ 
долаха», др. небогь «бідний, нещас¬ 
ний», небогьіи «тс.», п. піеЬо^а «бідо¬ 
лаха», піеЬо§і «бідний, нещасний», ч. 

ПаКлііі Г /, /"» ,ч ПТТ л/ЛІ ПЛ ПОУОл 

псиииу ол, і ^ с і г\\-/ \'иіди>лала'/, 

схв. небог «убогий; бідний», слн. [пе- 
Ьо§] «убогий, нещасний», стел, нєбогь 
« бідний, нещасний»; — похідне утво¬ 
рення від кличної форми небоже до 
субстантивованого прикметника небог 
«бідний, нещасний» (пор. стел, невоже 
«бідолаше», слн. [пеЬоге] «бідолаха», п. 


ПіоЬа '70 //ТА лЛ 
. " / і 


пі пттлплио гКат-ч лд о ллд 

• • і у іі шиї IV- -- 


типу небожа (с.р.); псл. пеЬо§ь «бід¬ 
ний, нещасний» утворене з частки пе 
«не» і основи іменника Ьо§ь «доля, 
майно, багатство», букв, «який не має 
частки (при поділі); який не має до¬ 
лі». — ТІреобр. І 33; ЗСБМ 8, 57—58; 
Вгйскпег 33; МасЬек Е5ЛС 393; 
Засіп.— Міг. У\УЬ. І 358. — Див. ще 
бог 1 , не. — Пор. багатий, збіжжя, 
убогий. 

небіжчик «покійник», [небіжник 
Пі, небожник Пі, неббжчик Г, не- 
ббщик О] «тс.», небіжка «покійни¬ 
ця», [ небожка ] «тс.»; — р. ст. не- 
божчикь «покійник», бр. няббжчьік 
«тс.»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. піеЬозгсгук, як і ч. пеЬогІїк, 
ст. пеЬогес «тс.», пеЬоЬу «померлий, 
покіинии», слц. пеЬохіік «ПОКіИНИК», 
пеЬоЬу «померлий, ПОКІЙНИЙ», ВЛ. ПІ е- 


ЬоІті, нл. п]аЬо§і «тс.», утворене від 
ст. піеЬогес «покійник» (написання 
піеЬо52С2ук хибне), ПОХІДНОГО від 
прикметника піеЬо§і «померлий, по¬ 
кійний» (первісно «який уже не має 
своєї частки на цьому світі») того 
самого походження, що й укр. [не¬ 
ббгий] «бідний». — ЗСБМ 8, 58; 
Вгйскпег 33; Кигазхкіеу/ісг ЛР 37/2, 
119—122; МасЬек Е5ЛС 393; ЗсЬиз- 
іег-Зе^/с 1007—1008. — Див. ще не¬ 
біж. 

[небіль] «крупний камінь піско¬ 
вик»; — похідне утворення від Дієсло¬ 
ва бити, букв, «не битий (камінь)»; 
щодо і замість и пор. [ чорнббіль ] 
(бот.) замість чорнобиль. — Див. ще 
бгіти 1 , не. 

[небітойка] (бот.) «конвалія зви¬ 
чайна, Сопуаііагіа таіаііз Б.» Мак; — 
неясне. 


ТТЛ Л Л ( » / п 1 /, ТТ І П Г 7 АІЛ 1 Г 77 Т П • Лі/ ПА ГТІ ТТТТГГ 

псии, ( по і идпсиїппл, і ііппл 


печі» Л, [небовий] «голубий, світло-го¬ 
лубий, кольору неба» МСБГ, надне- 
бесний Ж, піднебіння , [піднебення] 
«піднебіння», [пїдні&я] «тс.», [піднебе] 
«клімат» Ж, піднебінний, піднебний , 
[поніб’я] «піднебіння», принебесний 
Нед; — р. небо, бр. неба, др. небо , п. 


ПІ аЬа 

1 11 V , 


-і оЬа 

1 V •-'V 


паЬл 

1 1 V кУ ЧУ , 


п і а Ь і а 


полаб. пеЬіі, болг. небе', небо , м. небо, 
небе, схв. небо , слн. пеЬб, стел, нсбо; — 
псл. пеЬо (з *пеЬоз), род. в. пеЬезе; — 
споріднене з дінд. паЬЬаЬ «туман, хма¬ 
ра, повітряний простір, небо», гр. ує- 
ерод «хмара», дірл. пені «небо», кімр. 
пеї, хет. періз «тс.», лит. сІеЬезїз «хма¬ 
ра^ ЛТС. СІеЬеЗІЗ «ТС.», НеЬеЗй «небо» (сі 
з’явилося, очевидно, під впливом іншо¬ 
го слова, пор. лит. сіагі^йз «небо»), а 
також (з розширенням на -І-) з гр. 
уєсрєЛгі «хмара», лат. пеЬиІа «туман, 
хмара», двн. пеЬиІ «туман», нвн. N6661 
«тс.», дангл. піїоі «темний», дісл. піїї- 
«тьма», п]о1 «ніч»; іє. ,н пеЬЬоз «туман, 
хмара»; розглядається (Тпубачев Сл. 
язьїкозн. 1988, 309) як утворення із за¬ 
перечної частки *пе- і основи *ЬЬоз- 

П . . -1 .. ТТ оси. ич_ттт 

— падин. її о«у*±, ч/аємер ш 

53; Преобр. І 597—598; ЗСБМ 7, 296; 












неборак 


невзначай 


МасЬек Е84С 392; 8сЬи5Їег-8е\\ш 1007; 
Младенов 346; 8кок II 509; Вехіа] 
Е35Л II 217; Критенко Вступ 516; 
Бернштейн Очерк 1974, 147—148; 

Егаепкеї 85; МйЬІ.—Епсіх. І 449—450; 
Тгаиїтапп 195; К1и§е—Мііхка 505; 
\УаІс1е—Ноїт. II 151; Иванов ВСЯ II 
18; Ргізк II 309—310; Мапп 830; Роког- 
пу 315—316. 

неборак «бідолаха», неборака, [не- 
боряк О, небір Ж, небірка Ж, небо- 
рачйско Ж, неборачйще Ж, неббрейко 
Г, О] «тс.»; — р. [неборак] «бідолаха», 
бр. небарак, небарака, слц. пеЬогак, 
нл. фаЬогіе, слн. пеЬбге, пеЬоге «тс.»; — 
запозичення з польської мови; п. піе- 
Ьогак «неборак, бідолаха» є фонетично 
нерегулярним новотвором ВІД ПІеЬ02§ 
«тс.» (замість піеЬохак, пор. ч. пеЬогак 
«тс.»), похідного від піеЬоді «бідний, 
нещасний»; заміна 2 на г пояснюється 
словотворчою аналогією до утворень ти¬ 
пу скіорф «хлоп’я» — сЬІорак «хлоп¬ 
чак», киг 2 § «курча» — кигак «півник» 
з помилковим осмисленням звука 2 в 
піеЬоге як результату перехідного по¬ 
м’якшення звука г перед §. — Моска¬ 
ленко УІЛ 18; ЗСБМ 7, 297; Вгискпег 
34; Кигазхкіедасх ІР 37/2, 123—124. — 
Див. ще небіж. 

небосяг «хмарочос», [небосяглий] 
«який досягає неба» Ж, небосяжний 
«тс.»; — складне слово, утворене від 
небо і сягати ; напівкалька (на відміну 
від р. небоскреб) англ. зкузсгарег «хма¬ 
рочос, небосяг», утвореного з зку «не¬ 
бо» і зсгаре «скребти, шкрябати». — 
Див. ще небо, сягати. 

-небудь (у словах типу хто-небудь, 
який-небудь, де-небудь ); — р. - набудь, 
-нибудь, [-небудь], бр. - небудзь; — 
результат злиття заперечної частки не 
і дієслова бути у формі 2 ос. одн. 
(давніше 3 ос. одн.) наказового спосо¬ 
бу -будь (*Ьрсіі); пор. будь-хто, будь- 
що, будь-якйй тощо. — Фасмер III 
71—72; ЗСБМ 7, 298. — Див. ще бу¬ 
ти 1 , не. 

[невбачай] «випадково, несподіва- 


[ А Г> Т / ГТ [ 7 Ґ\ ГїСкПХГГТТ. ТОТ 

і^о/ідпи, р О у ЛІЗ і СД і 


ції форм [неббачки] «несподівано» і 
[невзначай] «тс.». — Див. ще бачити, 
невзначай. 

[невгаваль] «анітрохи, зовсім» 
МСБГ (за текстом ілюстрації, значення 
«хтозна (скільки), безперервно»); — 
очевидно, пов’язане з виразом не вга¬ 
вати «не переставати». — Див. ще не, 
угав. 

[невгамбнний] «неспокійний, невга¬ 
мовний, невгомонний; безутішний»; — 
результат контамінації слів невгамов¬ 
ний і невгомонний з тим самим зна¬ 
ченням. — Див. ще гамувати, уго¬ 
монити. 

[невелюв] «дитина, яку беруть з 
дитбудинку на виховання» НЗ УжДУ 
26/2; — запозичення з угорської мо¬ 
ви, уг. пеуеіо «виховний, виховуючий», 
пєуєії «вихований; вихованець» утворе¬ 
ні від дієслова пєуєі «виховувати; виро¬ 
щувати», пов’язаного з поуєі «збільшу¬ 
вати», по «рости; збільшуватися», ети¬ 
мологічно неясними. — МІЧТЕЗх II 
1015, 1025; Вагсхі 215. 

[невередь] «небагато, трохи»; — 
очевидно, пов’язане з [ верета ] «безліч, 
велика кількість», етимологічно тотож¬ 
ним з верета «рядно» (див.). 

невже, [нівже] «невже» Ж; — р. 
неуж , бр. няужб\ — результат злиття 
перших двох компонентів питального 
звороту др. не уже ли «невже». — 
ІУМ Морфологія 476; Мельничук 
Структ. слов. реч. 69—70; Фасмер III 
69; ЗСБМ 8, 74. — Див. ще не, уже. 

[не-вжлиж] «невже» Ж; — р. не- 
ужели, [неужлй], бр. [неужбж]\ — ре¬ 
зультат злиття питального виразу др. 
не уж(е) ли «невже» і частки ж. — 
Мельничук Структ. слов, реч. 69—70; 
Фасмер III 69. — Див. ще же 1 , ли, 
невже. 

[невзначай] -«несподівано, зненаць¬ 
ка» Ж; — р. невзначай «ненароком; 
несподівано», [неначай], бр. [невзна¬ 
чай] «тс.»; — похідне утворення від 
чаяти «сподіватися, чекати» (пор. р. 
[начаять(ся)} «тс.; припускати»); по- 

птіпо п о гптгт І ЗІГгттлп гП'З 
О/Ш'.Д^ПП/І ІУО '-±- о 


58 




невіглас 


невіста 


1876/4, 43) з р. не в знак «ненавмис¬ 
но». — Фасмер III 55; Преобр. І 598, 

тт ПІ ТП ГТ/'Л/'» ГТ Га г\ ггс» п 007 _ П тл п 

її, ооііі. і і.і.1 . . . /_цкі и. 

ще на 1 , не, уз, чаяти. 

невіглас СУМ, Ж, невігластво; — 
р. заст. невеглас, др. нев^глась; — за¬ 
позичення зі старослов'янської мови; 
стел, невігласі* «неосвічений, неуць¬ 
кий» відповідає укр. [ невіголос ] «неві¬ 
глас»; помилкове виведення (Кибп. II 
855') з * ие-во-глас. — Бевзенко Пг>п. 
УжДУ IV 105—106; Львов Лексика 
ПВЛ 337—338; Зтимология 1972, 


1 ҐМУ 1 Г\ Г- 


іш — шо. — див. ще невіголос. 

[невіголос] «невіглас» Ж, [невіго- 
лдсий] «безмовний, безсловесний; не¬ 
знаючий, неосвічений, дикий» Ж; — 
др. нев'&голось «невіглас», стел. неві¬ 
гласі* «неосвічений, неуцький»; — псл. 
*пеуе£ОІ5 , ь «незнаючий», що складаєть¬ 
ся із заперечної частки пе і основ діє¬ 
слова уєсієіі «знати» та іменника 
*§оІ5Ь «голос» (букв, «який не знає го¬ 
лосу»); пор. стел, віглдеж «знаючий, 
досвідчений», ч. уеЬіаз «популярність, 
слава», ст. «принадність, чарівність, 
краса; мудрість». — Бевзенко Доп. 
УжДУ 4, 105—106; Львов Зтимология 
1972, 103—106; Масйек ЕЗЛС 681; 

Т 4 /-ЧІІ ік_. Г\ ГЛ А 1 О А 1 1 _. Пт,П ЇТТГЧ ТУ 4 — 

і шш и -їли р. її -г і і . - Дпо . и-і,и ш- 

дати, голос, не. 

невід, [невод] Пі, невіднйк «ри¬ 
балка з неводом», [неводар Берл, не - 
водян Дз, невіднйчий] «тс.», [неводнй- 
чий] «виготовлювач неводів» Ж, [прй- 
води\ «ширша частина невода» Берл; — 
р. болг. невод , бр. невад, др. невод'ь, 


гт піа\х/аН тл рп 1 

; І іі . 1 1 IV V V ЧУЧ4. 1. VI/ І , 


п о гт 

V і_Гі/ і . 


нл. пау/об, стел, невода, неводь; — 
псл. пєуосІ'ь, що складається з іменни¬ 
ка *уоскь «невід» і остаточно не з’ясо¬ 
ваного компонента пе «не», доданого, 
очевидно, з міркувань табу (щоб риба 
не довідалася про небезпеку); — спо¬ 
ріднене з лтс. уабз «невід», лит. уебеї'а 
«рибальська сітка, розрахована на двох 
рибалок», двн. шаіа «невід», дангл. 
таби, шв. уасі «тс.», дісл. уабог «ліска 
у вудки»; у початковому не- вбачали 
також повний ступінь прийменника іє. 


*п «в» (Младенов 347), іменну основу 
*пєу-, споріднену з дінд. паиїт «кора- 

ГТІ_ А Л Г ГТ СГ А чч ОП ТТГТОТЛЛ* ПОЛі_ ГГ\ -ч іА/НА 
V/ її і і_» , її'-"/, сю. Дііири. іісіу - , і р. уиїЛд, 

лат. пауіз, ірл. пай «тс.» (Погодин Сле- 
дьі 222—224) або з дінд. пауаіе «ру¬ 
хається, повертається», гр. уєїхо «хи¬ 
таюся», лат. пиіо, -аге «тс.» (Горяев 
Доп. II 26); слід відхилити припущення 
(Грот Фил. раз. II 498; Роїак ОгЬіз 
13/2, 576) про запозичення з фінської 

!\/гппи їгЬш пріп/пЇИ л-чг-тяпаппатЛ ААїЛгтк- 

ки цьому суперечить розбіжність у зна¬ 
ченні і велике поширення слова в сло¬ 
в’янських мовах. — Гончаров Мовозн. 
1982/3, 60; Фасмер III 55—56; КЗСРЯ 
287; ЗСБМ 7, 298—299; МасНек Е5ЛС 
398; 5аиг ЗЬогпїк РРВгЕІ 1976, 35; Вег- 
пекег ІР 10, 166; Мікі. Е\У 214; Маі- 
гепапег ГР 11. 186: МііЬІ — ЕпНг IV 
430—431; КІи^е—Міігка 842. 

невідь «невідомо, не знати», не- 

Г\гал М/’ . . 

віто /і\, утвіто /і\] «іс.», — р. 

[неведь] «невідомо, не знати, невість», 
др. невіздії, п. [піешіебг] «тс.»; — оче¬ 
видно, псл. *пе уебе «не знати, не¬ 
вість», що складається із заперечної 
частки пе і 1 ос. одн. перфекта уесіе від 
дієслова уебеїі «знати» (значення «я 
знаю» розвинулося з «я бачив»). — 


/Ті осиоп Т Ой/ 1 .__ОйП 

ІУ1^_р і і_л-^ і_м_/. 


ГТтіП тттП ПІ гто. 

Дгш. ]_іди оїДа 


ти, не. — Пор. невість. 

невіжа, невіжий — див. відати, 
[невійка] (бот.) «трясучка середня, 
Вгіга гпебіа Б.» Мак, [невейка] «тс.» 
Мак; — р. [невейка] «тс.»; — похідне 
утворення від віяти (пор. р. невейка 
«невіянка, невіяне зерно», п. [пієу/іє]- 

Ьсіі /сТ'р иятя ч\пдлппаисі 

і\. сл д V і V • « у у ии^ии^ іті ч/ 

ТИМ, що в голодні роки цю рослину (з 
родини злаків) підмішували до зерна. — 
Див. ще віяти, не. 

[невірка] «білка» Кур; — нл. п]е- 
\у]егіса «тс.»; — результат видозміни 
деетимологізованого [вевірка] «тс.», 
можливо, зумовленої впливом слова 
невірний. — КисІп. II 855. — Див. ще 
вевірка. 

невіста «дівчина або жінка, яка од¬ 
ружується, наречена; [жінка; дружина 
Ж; невістка ВеЛ]», [невістйтель-дру- 











невіста 


невість 


житель] «той, що робить дружиною» 
Ж, [невісник] «шурин, брат дружини» 
Ж, [невісниця] «невістка» О, невіст¬ 
ка, [невістиця ] «невістка», [невістюк] 
«бабій; жіночний чоловік, баба», [не- 

аі гм 1 лм/’іилиимтл ілаттапШ ґлЖля-л "Ж" 

^ уі іііі і ч/ ііігхха а V и и и'' * л ь. ^ 

[невістя] (с. р.) «дружина» О, [не- 
вістчаний] «який належить невістці 
чи невісткам», [уневістйти] «зробити 
дружиною» Нед; — р. невеста «наре¬ 
чена; молода; заручена; відданиця», бр. 
нявеста «наречена, [нестара жінка]», 
др. невеста «наречена; невістка», п. 
піе\уіа$іа «жінка», ч. пемезіа «нарече¬ 
на; невістка», слц. пеуезіа «тс.», вл. 
нл. піеу/і'езїа «наречена», болг. невес¬ 
та (невіста ) «наречена; молодиця; 
невістка», м. невеста «тс.», схв. не¬ 
веста «молодиця; невістка», слн. пе- 
уезїа «наречена», стел. нсв^Ьстл «наре¬ 
чена; невістка»; — псл. пеуезіа, ети¬ 
мологічно не зовсім ясне; на думку 
більшості дослідників, утворене з част¬ 
ки пе «не» і прикметника жін. р. уезіа 
«знайома, відома», пов’язаного з діє¬ 
словом уєсієіі «знати» (пор. вл. \УЄ5Іу 
«ВІДОМИЙ, визначений, певний», П]Є\УЄ5- 
1у «невідомий», стел, в^сть «відо¬ 
мий»); назва може трактуватися як 
прояв мовного табу (намагання утаїти 
від злих духів перехід дівчини в іншу 
сім’ю); інші дослідники реконструюють 
*пеиоиес!їа, утворене з коренів іє. 
*пеу- «новий» і *иесі(1і)- «вести; брати 
заміж» (букв, «новоприведена»), пор. 
лит. уєзіі «одружуватися», паиуесіа 
«молода», др. водити жену «одружу¬ 
ватися», водимая «дружина» (Откуп- 
гциков ЗИРЯ IV 96—103; МасЬек 
ЕЗЛС 398; Ргизік К2 33, 160—161; 
Мікі. Е\У 214); при цьому залишається 
загадковим кореневе е замість очікува¬ 
ного е; виводиться також з *пеиоІ5-1а 
< *пе-иоіК-іа (іє. *иоіК- «рід»), букв, 
«нерідна» (Мартьінов ВЯ 1960/5, 143), 
або з *пе-иесМа, букв, «ще не викраде¬ 
на» (Вегіщ ЕЗЗЛ II 221—222); недос¬ 
татньо обґрунтовані спроби виведення 
з *пєує-, форми місц. в. від *пеиоз «но¬ 
вий», і *5Ша- (пор. староста ), букв. 


«яка перебуває в новому становищі» 
(І1]іп5ку АІЗІРЬ 24, 227—228; 28, 456); 
з *пеиізїЬа, найвищого ступеня порів¬ 
няння від *пеиоз «новий, молодий» 
(букв, «наймолодша», пор. дінд. пауіз- 

іЬяН лцят/іп ттапїтттлтл ч\ П'пл/ґІрттт.'Атл 

иіии V* і^ліи і'-'Дшхіхі ^ х ^ у іД і і і с* 

уіа І 12—13); з :|; пеи- «ново-» і *есіїа, 
пасивного дієприкметника мин. ч. ж. р. 
від *ес1б- «приймати, брати собі» (букв, 
«новоприйнята», пор. дінд. асіаЬ «який 
приймає», аМаЬ «прийнятий» — Коп- 
пек ЕР 57, 8—15); від пе «не» і *уєсіпо 
« віно», букв, «не продана» (\Уіесіетапп 
ВВ 26, 216—217), а також зіставлення 
з лит. уаіза «плодючість», рауаїзіі «за¬ 
чати», букв, «не запліднена, яка не за¬ 
чала» (Вегпекег ІР 10, 166), з лат. по- 
уегса «мачуха», букв, «нова жінка в 
сім’ї» (ОІг^Ьзкі РР 11, 284—289). — 
Фасмер III 54—55; ГІреобр. І 598— 
599; ЗСБМ 8, 59—60; Вдискпег 362; 
НоІиЬ—Кор. 244; ЗсЬизІег-Зеу/с 1015 — 
1016; Младенов 347; Зкок II 515; Тру- 
бачев Терм, родства 90—94; Критенко 
Вступ 527, 540; МікІ. Е\У 214; Брандт 
РФВ 29, 90; 2иЬа1у АІЗІРЬ 16, 404 і 
далі; Ла^іс АІЗІРЬ 24, 229; ЗІіеЬег 
2І81РН 9, 382; Вегпекег АІЗІРЬ 38, 269; 
ЗсЬгасіег КеаІІехікоп II 374—375; Ро¬ 
коту 1116. — Див. ще відати, не. 

невістки (бот.) «хризантема луч¬ 
на, СЬгузапІЬетит ІеисапІЬетит Б.; 
[айстра китайська, Азіег сЬіпепзіз Б. 
Ж]», невістулькй «тс.» СУМ, Ж, [не- 
вістулка] «хризантема лучна» Мак; 
— результат перенесення і видозміни 
назви [ невіста ] «наречена»; перене¬ 
сення зумовлене білим кольором кві¬ 
ток цих рослин, що асоціюється з об¬ 
разом нареченої; пор. р. [невестка] 
«кімнатна рослина з білими або блідо- 
голубими квітками». — Див. ще не¬ 
віста. 

невість «невідомо, не знати» СУМ, 
Ж, [не вись] «тс.» Ж, [зневісти] «не¬ 
сподівано» О; — р. невесть «невідомо, 
не знати, невість», [невесть, невесь], 
бр. [невісь] «тс.»; — результат злиття 
др. не в'Ьсть «не знати», що складаєть¬ 
ся з заперечної частки не і форми 3 ос. 


60 




невіхна 


невроз 


одн. в^сть від дієслова вЬд'Ьти «зна¬ 
ти»; пор. др. богь в'Ьсть «Бог його 
знає». — ЗСБМ 7, 299. — Див. іде ві¬ 
дати, не. — Пор. невідь. 

[невіхна] «невістка», [невйхна Л, 
левіхна ] «тс.»; — очевидно, запозичен¬ 
ня з білоруської мови; бр. [нявехна] є 


*-\тхгттт фотам 
а і иш 


гК аг\ клтл 
ч^/чу рт п 


ка «тс.» під впливом численних змен¬ 
шувальних форм назв спорідненості та 
свояцтва, з суфіксом -ухн-а, - юхн-а 
{[бабу хна] «баба», [ мату хна] «мати», 
[цетухна] «тітка» тощо), пор. також 
[невестухна ] «невістка». — ЗСБМ 8, 
60. — Див. ще невїста. 

[невіч] (у виразі [у невіч] «нані¬ 
вець»); — очевидно, давніше *невоч як 
результат злиття заперечної частки не , 
прийменника вь і питального та неоз¬ 
наченого займенника чь «що», спорід¬ 
неного з дінд. сісі (частка), ав. сії «що», 
гр. ті, лат. циісі «тс.»; *невоч (< не вь 
чь) змінилося у [невіч], очевидно, під 
впливом слів типу навіч , увіч тощо. — 
Див. ще не, що, у 1 . — Пор. зач, нач, 
нич, нівечити, нанівець. 

[иопміпі/тіі ЛІТ* 


АІЛ АПТ.Ї. 


дно, похідне утворення від мовити, па¬ 
ралельне до немов. — Див. ще мова, 
не. 


[невмбсний] «неслухняний, невга¬ 
мовний» Ж; — похідне утворення від 
мостйти(ся), букв, «який ніяк не мо¬ 
же вмоститися (і сидіти на одному мі¬ 
сці)». — Див. ще міст, не, у 2 . 

[невора] «вівця (нестрижена) Г; 
півторарічна вівця Ж», [нивбра] «вівця, 
яка народилася в минулому році й пе¬ 
резимувала вже зиму», [ нівбр ] «некас- 
трований молодий баран» Гриц, [нібр, 
нівораш, ніворчук] «тс.», [нівбри] «ві¬ 
вці», [нібри] «тс.», [нівбра] «однорічна 
або дворічна вівця», [ нібра , нівбрка , 
нібрка, нейбрка ] «тс.» тж, [нірка] (на¬ 
зва вівці) Доп. УжДУ IV, [норец] (на¬ 
зва барана) тж; — запозичення з мол¬ 
давської мови; молд. мибр {[нибр]) «од¬ 
норічний баран», миоарз ([ниоарз]) 
«однорічна вівця», як і рум. тібг, тіо- 
ага «тс.», виводяться від нар.-лат. *а§- 


пеіііоіиз «баранчик», лат. а§пе11іо1а «яг¬ 
ничка», зменш, від а§пе11из «ягнятко», 
а§пиз «ягня», спорідненого з псл. а§п§ 
«ягня», укр. ягня. — СДЕЛМ 260; 
ОБРМ 503. — Див. ще ягня. 

[невортний] «неповоротний» Ж; — 
пов’язане з вертати(ся ), вертіти; 


V о г\ гз т/Т'Ск г\ гК/лиатпі 
/чсірсіїч і ч^ р ЧрЧЛІЧ^ІП' 


гЬ ґ\ ни 
чрч^ртгі 


і/Аг\ои п 

ІЧЧУрЧ^ІІ/1 


яснии. 

невралгія, невралгічний ; — р. не- 
вралгйя, бр. неуралгія } п. пе\уга1§іа, 
пеигаї^іа, ч. пеигаї^іе, слц. пеигаІ£іа, 
болг. невралгия, м. невралгща, схв. 
неуралгща , слн. пеугаї^ца; — інтер¬ 
національний термін, створений у ме¬ 
дичній латині; нлат. пеигаї^іа складає¬ 
ться з основ слів гр. уєороу «жила, 
нерв», спорідненого з лат. пєгуиз «тс.» 
(звідки укр. нерв), і аХуод «біль», 
пов’язаного, очевидно, з аЛєусо «турбу¬ 
ватися, піклуватися; бути стурбова¬ 
ним», походження якого неясне. — 
СІС 2 572; Преобр. І 600; Зі. \ууг. оЬ- 
сусіт 510; НоІиЬ—Буег 334; РЧДБЕ 
410; Вуї'акл^а 616; Ргізк І 65, 66—67, 
II 308; Кіеіп 48, 1042, 1043. — Див. 

ттто хірпп - Пап црппа гтр им а иоп. 

і і . д д ^ и V і V її і у д д ^ і_* 

рбз, неврологія, невропатологія, 
ностальгія. 

неврастенія, неврастенік , невра¬ 
стенічний ; — р. неврастенйя, бр. не- 
урастзнія, п. пеигазіепіе, ч. пеигаз¬ 
іепіе, слц. пеигазіепіа, болг. неврасте- 
ния, м. неврастенща, схв. неурасте- 
нща, слн. пеугазіепра; — інтернаціо¬ 
нальний термін, створений у медичній 
латині; нлат. пеигазіЬепіа складається 
з основ слів гр. узОроу «жила, нерв» і 
аоЗєуєіа «безсилля, слабість». — СІС 2 
572; Кораіігізкі 666; НоІиЬ—Буег 334; 
РЧДБЕ 410; Ву]акли]а 616; Кіеіп 118, 
1042, 1043, 1513. — Див. ще не¬ 
вралгія, астенія. — Пор. невроз, 
неврологія. 

невроз; — р. невроз, бр. неурбз , п. 
пеигога, ч. пеигоза, слц. пеигбга, болг. 
неврбза, схв. неурбза, слн. пеугбга; — 
запозичення із західноєвропейських мов; 
нім. №игбзе, англ. пеигозіз походять 
від нлат. пеигозіз, утвореного шотланд- 


61 



неврологія 


негатйв 


ським лікарем В. Каленом (ХУ. Сиііеп) 
за допомогою суфікса -озіз від гр. уєО- 
роу «жила, нерв». — СІС 2 572; Кора- 
Іігізкі 666; РЧДБЕ 411; Вуіаклиіа 616; 
Кіеіп 1043. — Див. ще невралгія, 
нерв. — Пор. неврастенія, невро¬ 
логія. 

неврологія, невролог, неврологіч¬ 
ний ; — р. болг. невролбгия, бр. неу- 
ралбгія , -п. пеигоіо^іа, ч. пеигоіо^іе, 
слц. пеигоіо^іа, м. неврологща , схв. 
неурологща , слн. пеуго1о§(]а; — інтер¬ 
національний термін, створений у ме¬ 
дичній латині; нлат. пеиго!о§іа склада¬ 
ється з основи гр. уєороу «жила, нерв» 
і характерного для назв наук компо¬ 
нента гр. -Хоуіа, пов’язаного з Хоуод 
«слово, розповідь». — СІС 2 572; Кора- 
Іігізкі 666; РЧДБЕ 411; Ву]'акли]'а 616; 
Кіеіп 903, 1043. — Див. ще логіка, 
невралгія, нерв. — Пор. неврасте¬ 
нія, невроз, 

невропатологія, невропатолог, нев¬ 
ропатологічний ; — р. болг. невропа- 
толбгия, бр. неурапаталбгія , п. пеи* 
гораїоіо^іа, ч. пеигораіКо1о§іе, слц. 
пеигораїоіб^іа, схв. неуропатологща , 
слн. пеугораїоіо^чіа; — інтернаціональ¬ 
ний термін, створений у медичній ла¬ 
тині; нлат. пеигораіііоіо^іа складаєть¬ 
ся з основ гр. уєйроу «жила, нерв», 
тгаОод «страждання» і характерного 
для назв наук компонента -Хоуіа, по¬ 
в’язаного з Хоуод «слово, розповідь». 
— СІС 2 572, 632; РЧДБЕ 411; Ву]ак- 
ли)а 617; КІеіп 1043, 1139. — Див. 
ще невралгія, нерв, патологія. — 
Пор. неврастенія, невроз, невро¬ 
логія. 

[невстаха] (бот.) «рутвиця мала, ТЬа- 
Іісігиш шіпиз Б.; рутвиця орликолиста, 
ТЬаІісішш ациііе^ііоііит Б. Мак»; — 
очевидно, похідне утворення від уста¬ 
ти; мотивація назви неясна, можливо, 
така ж, як у р. [невстанйха] (бот.) 
«зозулинець плямистий, ОгсЬіз шасиїа- 
їа Б.» від [невстанйха] «імпотенція» 
(рослину використовують при статево¬ 
му безсиллі — Носаль 84). — Див. ще 
не, стати. 


[невстрійливий] «неспокійний, пу¬ 
стотливий», [невструйливий] «тс.», 
[нивстрійний] «необережний» Корз; — 

3. [невструйньїй] «неспокійний», бр. 
няуструйньї] «тс.», [ няуструй ] «не¬ 
посида»; — похідне утворення від [ус- 
трбїти] «привести до порядку, органі¬ 
зувати» (букв, «не приведений до по¬ 
рядку, неорганізований»). — Див. ще 
стрій. 

[невудничок] «рибалка» Ж; — ре¬ 
зультат видозміни форми [невідничок] 
«тс.» Ж, зменш, від невіднйк «рибалка, 
який ловить рибу неводом», очевидно, 
зближеної з вудка. — Див. ще невід. 

[невчасє] «нещастя; невдача» Бі; — 
п. заст. піехусгаз «незручності; важка 
праця, перевтома, виснаження»; — по¬ 
хідне утворення від виразу не в час у 
значенні «не в добрий час»; як семан¬ 
тичну паралель пор. р. безвременье 
«лихо, нещастя». — Див. ще не, у 1 , 
час. 

[нега] «пестун, пестуха; мазун, ма¬ 
зуха; нероба» Ж; — результат видо¬ 
зміни форми [неха] «нероба», очевид¬ 
но, зближеної з [ніга] «пестощі». — 
Див. ще нехати. 

[негамурно] «нечепурно, погано, не¬ 
красиво» Ва, Си, [неджамурно] «тс.» 
Си; — пов’язане з [джамурний] «кра¬ 
сивий» (див.). 

негатйв, негативний ; — р. болг. 
м. негатйв , бр. негатьіу, п. пе§аїу\у, 

4. пе§а!іу, слц. пе§аїГу, схв. негатйв, 
слн. пе§а!іу; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. пе§аШ (жін. р. пе§а!іуе) 
«заперечний, негативний; негатив» по¬ 
ходить як запозичення від лат. пе§а!ї- 
уцз «заперечний,'негативний», пов’яза¬ 
ного з пе^о, -аге «давати негативну від¬ 
повідь, заперечувати; відмовляти», що 
зводиться до *пе.£(і) «не, ні» (підсиле¬ 
ної форми частки пе «не»), споріднено¬ 
го з лит. пе§і «також не, все ж не, 
адже не», пе§и «тс.», днн. пес «і не», 
стел, ниже «тс.». — СІС 2 572; Черньїх І 
565; Кораіігізкі 660—661; НоІиЬ—Буег 
332; РЧДБЕ 411; Оаигаі 497—498; 
Таїсіє—Ноїт. II 157. — Пор. негли. 


62 




неггін 


негура 


[неггін] (бот.) «кукіль звичайний, 
А§гоз1етта §ііЬа§о Е.» Ж, Пі; — за¬ 
позичення з молдавської мови; молд. 
неайнз (рум. пе^їппа) «тс.» виникло, 
очевидно, з лат. *пі§(е)11Іпа, похідного 
від пі^еііа «чорненька; (бот.) чорнуш¬ 
ка» (чол. р. пі§е11из .«чорненький»), 
зменш, від пі§ег «чорний»; назва зумо¬ 
влена чорним кольором насіння; пор, 
чорнушка посівна «№§е11а заїіуа Ь.» 
(також має чорного кольору насіння). — 
УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 164; СДЕЛМ 
277; Ризсагіи 100; Баигаї 500. — Див. 
ще негр. 

[негїнний] «недозволений, заборо¬ 
нений» Ж; — результат видозміни 
форми негідний з уподібненням д до 
наступного н; пор. [сінний] «гідний» 
Ж. — Див. ще год, не. 

[негли] (ст.) «ледве» Ж; — р. [не¬ 
сли] «невже; можливо, певно», др. не- 
ггли «ніж; щоб; хай; можливо, усе 
ж», негли «тс.», негіь «ніж», болг. не¬ 


гли «ніж; можливо, певно», м. негали 
«не говорячи вже», схв. неголи «але; 
ніж», негли , него, пе§, слн. пе§о, 
стел, нєгьлн, негли «тс.»; — псл. *пе- 
^о її, що складається із заперечної час¬ 
тки пе, підсилювальної §о, спорідненої 
з ге, укр. же, і питальної 1і; пор. лит. 
пе§і «хіба, невже», пе§й «ніж». — 
Фасмер II 39, III 59; Зкок II 508; 
Вегіа] ЕЗЗЛ II 218. — Див. ще же 1 , 
ли, не. 


неглуп, [неголоп] — див. глупий, 
[неголь] (орн.) «великий веретен¬ 
ник, Еітоза Птоза Ь.» Шарл; — не¬ 
ясне. 

[негора ( кому щось робити )] «не¬ 
зручно, недоречно» Ж; — неясне; мож¬ 
ливо, результат усічення кінцевих при¬ 
голосних у [*негоразд] «негаразд, не¬ 
добре» (-пор. [ горазд] «гаразд, добре» 
Ж). 


[негоре] «байдуже» Ж, [негаре] 
«тс.» Ж; — очевидно, результат злиття 
частки не з іменником горе (див.). 

негоціант «купець, що торгує оп¬ 
том», негоція ; — р. болг. негоциант , 
бр. негацьіянт, п. пе^офапі;, ч. пе§осі- 


апї «торговий агент», схв. негоціант, 
слн. пе§осіап1; — запозичення з німе¬ 
цької або французької мови; фр. пе§о- 
сіапї «купець, негоціант», н. ГЯедогіапІ 
«тс.» походять від лат. пе^бїіапз (род. в. 
пе§оїіапїіз) «оптовий торговець, ку¬ 
пець», пов’язаного з пе^оііит «занят¬ 
тя, діло», що є результатом злиття пер¬ 
ших двох компонентів виразу пе§’ 
оііиш Є5І «це не є дозвіллям»; пе§’ 
(<*ПЄ£І) «не» споріднене З ЛИТ. ПЄ£І 
«також не, все ж не, адже не», пе§и 
«тс.», днн. пес «і не», стел, ниже «тс.», 
а оїіит «вільний час, дозвілля» етимо¬ 
логічно неясне. — СІС 2 573; Фасмер 
III 57; Горяев 227; Кораіігізкі 661; 
РЧЛБЕ 411: Вуіаклиіа 611: Баигаі: 
498;' Кіеіп 1036, Ї102; У/аМе—Ноїш. II 
157—158, 228. — Див. ще негли. 

негр, [неґер] Ж, негреня , негри¬ 
тянка, [неґретянка] Ж, негритянсь¬ 
кий, негрський ; — р. бр. негр, п. ч. 
пе§г, слц. пе§ег, болг. негіьр , м. негар , 
схв. не'гер, негрйт , слн. пе§ег; — за¬ 
позичення з французької мови (форма 
[неґер], очевидно, з .нім. ІМе^ег); фр. 
пе§ге «негр» походить від ісп. (або 
порт./ пе^то «ЧОрНИИ», що виникло з 
лат. пі§гит, зн. в. від пі§ег «чорний», 
походження якого неясне. — СІС 2 573; 
Акуленко 141; Фасмер III 57; Черньїх І 
566; Преобр. І 599; ЗСБМ 7, 302; 
Кораіігізкі 661; МасЬек ЕЗЛС 394; 
НоІиЬ—Кор. 242; НоІиЬ—Буег 332; 
РЧДБЕ 412; Оаигаі 498; К1и§е— 
Міігка 506; Кіеіп 1037; \Уа1сіе—Ноїт. 
II 168. 

[негляс] «чудовисько; нікчема» Ж; 
— неясне; можливо, виникло з неві¬ 
глас. 

[негура] «густий туман в горах» Г, 
Шух; — запозичення з молдавської мо¬ 
ви; молд. негурз «туман, темрява», 
рум. пе§ига «тс.» походить, очевидно, 
від лат. *пе§и1а, що виникло внаслідок 
контамінації слів пеЬпІа «туман», спо¬ 
рідненого з укр. небо, і пї§ег «чорний»; 
не виключена можливість походження 
безпосередньо з лат. пеЬиІа. — ЗсЬе- 
Іибко 139; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 


63 


недзька 


недолугий 


164; Уіпсепг 5; СДЕЛМ 277; Ризсагіи 
101; БІЖМ 536. — Див. ще небо, 
недзька — див. нйцка. 
[недїйдалий] «нерозвинений, не¬ 
зручний; негідний» О, І недідавий) ^нік¬ 
чемний; дрантивий;, поганий» О; — 
похідне утворення від [дійдалий] «від¬ 
повідний; здібний; сміливий; відваж¬ 
ний» О, пов’язаного з дієсловом дійтй 
(і дійду ) у значенні «досягти якогось 
рівня, якоїсь межі; дозріти»; щодо се¬ 
мантики пор. дійшлий «дозрілий; до¬ 
свідчений», недійшлий «який не досяг 
свого повного розвитку, зрілого віку; 
недозрілий», [недішлий] «слабий, хво¬ 
робливий». — Див. ще ітгі, не. 

недійшлий «який не досяг свого 
повного розвитку, зрілого віку; недо¬ 
зрілий», [ недішлий] «слабий, слабови¬ 
тий, хворобливий», [нєдушльї] «сла¬ 
бий, слабосильний» ЛЖит; — р. [не- 
дош.льій\ «який не дійшов чогось, не 
досяг чогось; недозрілий, неготовий, не 
змужнілий», бр. нядбилльї «кволий», п. 
піейо52Іу «який не дійшов; який мав 
відбутися і не відбувся; недозрілий, не¬ 
достиглий», вл. п]есіс554у «який не ді¬ 
йшов»; — результат злиття частки не і 
дієприкметника дійшлий «дозрілий», 
пов’язаного з ішов. — ЗСБМ 8, 64. — 
Див. ще ішов, не. 

неділя «сьомий день тижня; тиж¬ 
день», недільник , недільний , [неділеш¬ 
ній] «недільний», [неділювати] «свят¬ 
кувати . неділю, бездіяльно сидіти» Ж, 
понеділок «перший день тижня», [ло- 
недільно] «щотижня» Ж; — р. неділя 
«тиждень», бр. нядзеля «неділя; тиж¬ 
день», др. неділя, п. піейгіеіа, ч. пейе- 
1е «тс.», слц. песІеГа «неділя», вл. п)е- 
сігеїа, нл..піеге1а «тс.», полаб. пійеРа 
«неді'ля; тиждень», болг. неділя , м. не- 
дела, схв. недеоьа,_ слн. песіе^а, стел, 
нед'йлгд «тс.»; — псл. песіе^а, утворене 
на грунті виразу пе сіеіаїі «не робити» 
в час першого запровадження у сло¬ 
в’ян християнства (VIII—IX ст.), яке 
забороняло працювати на сьомий день; 
первісне значення — «неробочий день, 
день відпочинку»; можливо, виникло 


під впливом лат. сііез їегіаїа «неробочий 
день, святковий день», їегіа «тс.». — 
Кочерган УМЛШ 1967/1, 26—31; Ні- 
мчук 58; Булаховський Нариси 54; 
Фасмер III 57; Черньїх І 566; КЗСРЯ 
288; ЗСБМ 8, 63—64; МасЬек Е5ЛС 
393; Вегіа] ЕЗЗЛ II 218; Ивашина Вес- 
нік БДУ 1976/1, 55—56. — Див. ще 
діло, не. 

[недобїнець] (про карабін) Ж; — 
неясне. 

[недовара] «помилки, недоліки» Ж, 
[ недоварець ] «молокосос; щось недо¬ 
роблене, недозріле» Ж, [недоварок] 
«тс.» Ж; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. піесіо\уагек «недо¬ 
умок», піесіоу/аггопу «недоварений; не¬ 
дозрілий, зелений; недоумкуватий», як 
і ч. песіоуагепу «недоварений; недоско¬ 
налий», пов’язані з луаггус «варити» (ч. 
уагії; «тс.»). — Див. ще варйти. 

недовїсок — див. вішати. 

недоїмка, [ недоймка ] Ж, недоїм¬ 
ник ; — бр. нядбімка , п. [піейоітка], 
болг. недоймгк ; —. запозичення з росій¬ 
ської мови; р. недоймка , ст. недоймка 
«недоїмка, недобір податку» (1589), по¬ 
в’язане з р. ст. имать «брати», др. има- 
ти «тс.». — Див. ще до 1 , імати, не. 

[недокиптйтися] «недопитатися» 
Ж; — пов’язане з [ докіптйти] «дослі¬ 
дити» (див.). 

[недолймок] «чекай (ручна зброя); 
маленька сокира Ж»; — неясне; мож¬ 
ливо, результат видозміни [недбливок] 
«недолите до повної міри». 

недолугий «безсилий, слабий, кво¬ 
лий; [неповороткий, невміючий Дз]», 
недолужний , [недолінґа] «бездарна 
людина» Ба, [недблуг] «нероба» ВеУг, 
[недолуга] «слабосила, квола людина; 
нероба ВеУг; дряхлість, слабість, недо¬ 
статність Ж»; — р. [ недолугий, недо¬ 
лужний] «слабосилий, кволий, мля¬ 
вий, хворий; невправний», бр. [не- 
далугі, недалужньц «слабосилий, кво¬ 
лий»; — запозичення з польської мови; 
п. піесіої§§а «немічна, млява людина; 
недотепа, розтелепа, нездара; каліка; 
імпотент» не зовсім ясного походжен- 


64 



недомека 


незамаиник 


ня; пов'язується (Зіашзкі І 155; Пре- 

т сип! . . „ тт „„ г ^г^г глг-, 

иир. і 040/ з иуїсі «Дилл», виДілліи і ьия 

(МасЬек Е5ЛС 293—294) морфеми 
псл. пе, сіо і кореневе 1р§-, яке зістав¬ 
ляється з нвн. Іап§еп «вистачати»; ви¬ 
водиться також (Вгискгіег 360) з п. ст. 
піегіоіека «немічна людина», сіоїека 
«сила, насильство; достаток, запас; до¬ 
свід; сильна людина», зіставлюваних з 

^ Ґ' г 7\ Т Ґ' ло’рпшглотил ЛП/ГЧ ПІЧіЗіГУХіі __ 

іс^и^^и \'о сди^осап'/, ^х\р. -і-и-/ ки.. - 

Фасмер III 58; ЗСБМ 7, 303—304. 

[недомека] «роззява, зівака; ліни¬ 
ва, млява і неуважна людина» Куз; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; — р. [ недомека ] «нетямучість; не¬ 
тямуща людина» пов’язане з [ мекать] 
«думати, міркувати». — Див. ще до 1 , 

ИЛ/МРКЯ'ТМ НР 

’***«і **’-'• 

[недопйрок] «кажан» ВеНЗн, ВеБ, 
[недбхпір] «тс.» Німчук; — п. [п]'есіо- 
регД нл. піесіоруг, [щесіорег] «тс.»; — 
результат видозміни нетопйр(ок) 
«тс.», викликаної осмисленням перших 
двох складів як префікса недо-. — 
Див. ще нетопйр. 


непотика 


пив нетик 


[недбтички] «торочки (що приши¬ 
ваються до весільних рушників)» Ж; — 
похідне утворення від [дотикати] «за¬ 
кінчувати ткання»; первісне значен¬ 
ня — «бахрома, утворена з ниток ос¬ 
нови при недотиканні»; пізніше «бах¬ 
рома будь-якого походження». — Див. 
ще до 1 , не, ткати. 

[недочепа] «недотепа» Ж; — ре¬ 
зультат видозміни деетимологізованої 

/4л /“V Г\ Л іГ І 7 і І п /Ч Г\ ГУ! /1 -*-) /"¥ 0^1 ТТТТМ/Л ТТЛІ <~| /Л Л Т ТПП А Т/Л 

фи^тп псиї'і/ю/ш., оил пут\.с пиі о иилиоиги 

-чепити (пор. причепа та ін.). — Див. 
ще дотеп. 

недуга, недугувати, недужати, 
недужий , недужний, недужник — 
див. дужий. 

нежер «торішня трава, що залиши¬ 
лася на пні; неїстівна трава», [нежар, 

ио'Ш'ііп\ л'гґ' * — п І и О'игп п їй лиолтиисі 

і і/іиииду ] -V а V* • ^ V і Шіи 

степу, не скошена, не з’їдена худобою і 
не випалена; торішня трава на пні»; — 
результат видозміни форми [нежар], 
пов’язаної з жар , горіти (первісно «не 
випалена трава»), зближеної з основою 


дієслова жерти ; пор. р. [негарь] «то¬ 
рішня, висохла на пні, не випалена 
трава». — Див. ще жар. 

[нежид] «ненажерливість, ненасит¬ 
ність» Ж, [нежидь] «забаганка; лінощі» 
Пі, [не'жідь] «жадоба, хтивість» Ж; — 
р. [нежить] «примхлива, розбещена 
людина»; — очевидно, з др. *нежидь < 
псл. [пегібь] «нетерплячка, нездатність 

ТТСі О 'Г'Т 7 .4 П ГЛЛ7 І ГГТТГЛГ'АЛ О І ТТ п іНо + 1 ^ ^'/Тґі О +■ і \ 

“IV- І\СІ і п '/ , 1 іиЛіДі іиі СКД ^ і КСІ С і у І.1ЧДСД.11/, 

гьсіаіі (*гї(1аІі) «чекати». — Див. ще 

ждати, не. 

нежить, [нежит] «нежить», [не- 
жат Ж, нежать (Ме), нежет Ж, не¬ 
жид, нежидь] «тс,»; — р. [нежид] «по¬ 
ганий гній від рани або виразки, сукро¬ 
виця; нежить», бр. [нежит] «нежить; 
висип на тілі у дитини» др, нежидіь 
«чиряк, сукровиця», нежді} «сукрови¬ 
ця», п. піегуї «біль; виразка; катар», ст. 
піегус «тс.», ч. пеШ «чиряк», болг. 
[нежит] «хвороба ясен і зубів», стел, 
нєжнтт» (вид хвороби); — похідне утво¬ 
рення від жити, власне «те, що не гої¬ 
ться, не лікується»; пор. зажити «за¬ 
гоїтися»; зіставляється також (ЗСБМ 7, 
308—309) з лит. піегаз «сверблячка». — 
Вгискпег 343; МасЬек Е5ЛС 398; 


О ~ 1 . . Ц 
і ішии- 


0/1 с 
■і\ир. 440, 


Див. ще жити, не. 


неза — див. нендза. 
незабудка (бот.) «Муозоїіз Б.», [не¬ 
забудь, незабудька Куз, Мак] «тс.»; — 
р. бр. незабудка , п. піегаЬисіка, ч. пе- 
гаЬисіка, слц. пегаЬйсіка, нл. піегаЬисі- 
кі; — утворене на ґрунті виразу не 
забудь ; назва рослини зумовлена тим, 

ТТТ/'Л її т/-тл«'т>тг тт/'лтлт'/'л ил гЛгтттчг'тм іг л п 1 п л т/ч 

щи и і\е>і і к Диски пс о лпу і о, у оо лоі\у 

з чим їх звичайно дарують на пам’ять 
(на незабудь)] пор. назви цієї рослини 
в інших мовах: п. піегаротіпа]ка, ч. 
ротпепка, болг. незабравка, схв. спо- 
менак , незаборавак , слн. зротїпсіса, 
нім. Уег^іРтеіппісЬі (букв, «не забудь 
мене»), фр. пе-т’оиЬІіег-раз, англ. їог- 


ггоі.то.ппі м'гп \\ 

^ Ч, >. і 1 1 \_ 1 1 ' С V 1 V . 


_ ТІ апииіу Т гТ)о_ 

АЛ-ріІІЛ/Ч х с/ , -*•' сі 


емер III 59; Горяев 227; ЗСБМ 7, 309; 
МасЬек ЕЗЛС 398; Літі, гозії. 188. — 
Див. ще забути(ея), не. 

[незамаиник] (бот.) «повій звичай¬ 
ний, Бусіиш ЬагЬагит Б.» Ж, [незай- 


3 2—460 


65 




незапорошени(й) 


нейтральний 


маник] «тс,» Мак; — р. [незамайник ?] 
«трава, якою харчуються шамани, йду¬ 
чи в ліси; повій звичайний»; — похідне 
утворення від [не замай] «не займай, 
не чіпай» (пор. р. [не замай] «тс.»); 
назва зумовлена тим, що кущі повою 
дуже колючі. — Див.‘ще імати, не. 

[незапорошени(й) ] «нічим не за¬ 
плямований» (про людину) ЛПол; — 
результат видозміни форми [ незапорб- 
чени(й)] «тс.», зближеної з основою 
слів порох , порошйти. — Див. ще за 1 , 
не, порок. 

не-з-болога — див. благо, 
[незбудниця] (бот.) «галінсога дрі¬ 
бноцвіта, Оа1іп5о§а рагуіПога Сау.» 
Мак; — похідне утворення від збути 
(збуду); назва зумовлена тим, що ця 
рослина є дуже злісним бур’яном, яко¬ 
го важко збутися; пор. [непозбудний] 
«невідчужуваний» Ж. — Див, ще бу¬ 
ти 1 , з 2 , не. 

[незґраматйчний] «незграбний, 
некрасивий; неохайний; нерозумний, 
некмітливий» МСБГ; — очевидно, ре¬ 
зультат контамінації слів [ниерамо- 
тйшний] «невдалий» і [незграбний] 
«незграбний». — Див. ще зграбний, 
ниграмотишний. 

[незгреда] «неохайний, неохайна; 
недоумкувата людина» ЛексПол, [не- 
зґредни(й)] «нестатурний, неструн¬ 
кий; недоумкуватий; неохайний» тж, 
[ґреднй{й)\ «ставний, стрункий» тж; — 
результат видозміни форм [ незграба, 
незграбний]; форма [ґредний] виникла 
шляхом зворотного словотвору з [не- 
зґредний]. — Див. ще зграбний. 

[нездббний] «поганий, лихий; під¬ 
ступний» Ж; — слц. [пегбоЬа] «без¬ 
чинство», вл. щегбоЬпу «несправедли¬ 
вий»;.— очевидно, псл. пезьсіоЬьп'ь 
«неподобний, невідповідний», пов’язане 
з йоЬа «щось стосовне, властиве», — 
Див. ще доба, з 3 , не. 

нездужати, нездужжя, нездужа- 
лий — див. дужий. 

[незнаток] (бот., у сполуці [незна- 
ток польовий] «приворотень польовий, 
АісЬітіІІа агуепзіз Зсор., або миршав- 


ниця польова, Аріїапез агуепзіз Ь.») 
Мак; — очевидно, утворення на грунті 
виразу не знати що «казна-що» (пор. 
назву мирилавиця, а також наукову 
назву АрЬапез, гр. асрауцд «непоміт¬ 
ний»); пояснюється також (Масйек 
Літі, гозіі. 109) як назва лікарського за¬ 
собу, що не дає змоги розпізнати втра¬ 
ту дівоцтва. — Див. ще знати, не. 

[незнівощймий] «незруйновний» 
Ж; — похідне утворення від незасвід- 
ченого *нівощити (<ні во що) «псу¬ 
вати, руйнувати, знищувати», парале¬ 
льного до нівечити «тс.». — Див, ще 
з 1 , не, нівечити. 

неї, нею — див. ним. 
ней — див. най 1 . 

нейлон (штучне волокно), най¬ 
лон; — р. нейлон , найлон , бр. нейлон , 
п, ч, слц. вл. пуіоп, болг. найлон , м. 
на\лон, схв. на\лбн, на\лон , слн. па|- 
іоп, пуіоп; — запозичення з англійсь¬ 
кої мови; англ. пуіоп утворено на ос¬ 
нові назви (уі)пуіе «вініл», оскільки ві¬ 
ніл є головним компонентом штучного 
волокна; тлумачиться також (НоІиЬ— 
Буег 338) як абревіатура з^ початкових 
назв міст Уогк «Нью-Йорк» і Боп- 
боп «Лондон». — Коваль 138; КЗСРЯ 
288; ЗСБМ 7, 310; ЗІ. лууг. оЬсусЬ 518. 
нейминуй — див. минати, 
нейтральний, нейтрал , нейтралі¬ 
зація, нейтралітет, нейтралізува¬ 
ти; — р. нейтральний , бр. нейтраль¬ 
ної , п. вл. пеиїгаїпу, ч. пеиїгаїпі, слц. 
пеиїгаїпу, нл. пеуДгаІпу, болг. м. неут- 
рален , схв. неутралан, слн. пеуіга- 
Іеп; — запозичення з німецької або 
французької мови; н. фр, пеиігаї «нейт¬ 
ральний» походить від слат. пеиїгаїіз 
«не належний ні до тієї, ні до іншої 
партії», пов’язаного з лат. пеиіег «жо¬ 
ден з двох, ні той ні інший», що утво¬ 
рилося із заперечної частки пе, спорід¬ 
неної з псл. пе, укр. не, і займенника 
иіег «котрийсь із двох, хтось із двох», 
спорідненого з дінд. каїагаЬ, ав. каїага- 
«тс.», лит. каїгаз «котрий (з двох)», 
псл. коїгь, укр/ котрйй . — СІС 2 575; 
Черньїх І 567; Фасмер III 59; Кораіігїзкі 


66 





нейтрон 


неклюжий 


666; НоІиЬ—Ьуег 334; РЧДБЕ 489; Кіи- 
§е—Міїгка 509—510; Таїсіє—Ноїш. II 
166; Юеіп 1043, 1740. — Див. ще кот- 
ргій, не. — Пор. нейтрон. 

нейтрон «нестабільна електрично 


нейтральна елементарна частинка, що 
разом із протоном входить до складу 
атомного ядра»; — р. бр. нейтрон , п. 
ч. вл. пеиїгоп, слц. пеиїгбп, болг. м. 
неут.рбн, схв, неутрбн , слн. пеуітбп; — 
запозичення із західноєвропейських 
мов; н. ї^еиігоп, фр. англ. пеиїгоп ут¬ 
ворені від лат. пеиіег «жоден з двох, ні 
той ні інший» за аналогією до елект¬ 
рон (еіесїгоп). — СІС 2 575; Кораіігізкі 
666; Кіеіп 1044. — Див. ще нейтраль¬ 
ний. 

неквар, некваря — див. леквар. 

[неке] «невже, хіба»; — неясне. 

[некйнений] «неторканий, незай¬ 
маний» Ж; — похідне утворення від 
* кинути «торкнути»; пор. [кани] «тор¬ 
кни» Ж, [докинутися] «доторкнутися» 
Ж; — етимологічне відношення цих 
форм до кидати «метати» неясне. 

[некільки] «трохи» Ж; — р. [неко- 
лйко] «тс.», несколько «декілька», бр. 
некалькі «декілька; трохи», др. яД- 
колько «декілька», н-Ьколико , ч. пеко- 
Іік «тс.», болг. няколко «трохи», м. не- 
колку , схв. неколико , слн. пекбііко 
«тс.», стел, нііколнко «декілька»; — 
утворене за аналогією до слів типу 
[не'коли] «іноді, зрідка» від кільки 
«скільки»; не- замість очікуваного ні- 
(<нЬ-) з’явилося як результат відшто¬ 
вхування від ні «ані». — Див. ще 
кілька 2 , не, неколи, ні 3 . 

[неклан] (казковий епітет дикого 
кабана: кабан-неклан); — зводиться 
до незасвідченого *іклан , похідного від 
ікло (Грінч. II 549); може бути пов’я¬ 
зане також з [некладений] «некастро- 
ваний». 

[неклеба] «нетямуща людина; про¬ 
фан», [ниглемба] «телепень, бельбас, 
дурень» Ме; — запозичення з молдав¬ 
ської мови; молд. нееьбб (як і рум. 
пе£ІіібЬ) «тс.» етимологічно неясне; 
припускається зв’язок із стел, нєгьбдь 


(нєгьібль) «негнучкий». — Мельничук 
Молд. зл. 169; СДЕЛМ 277. 

[неклейда] «бовдур, телепень» Ж, 
[неклейдоватий] «тс.» Ж; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
[піекіиба] «дурень, розтелепа» пов’яза¬ 
не з [кіибгіс] «прибирати, доводити до 
ладу», з яким зіставляється й укр. [не¬ 
клюжий] «незграбний». 

[неклейка] (орн.) «лелека» Ж, [не- 
клійка] «тс.» Шарл; — очевидно, ре¬ 
зультат видозміни назви [*леклек] 
«тс.» (пор. р. [леклек] «біла чапля; ле¬ 
лека»), запозиченої з турецької мови 
(тур. |е§’1ек’, Іаііак «лелека»). — Див. 
ще лелека. 

[неклемезний] «нездібний, некра¬ 
сивий, поганий» Ва; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з [клемезйти] «склею¬ 
вати». 

[неклен] (бот.) «клен татарський, 
Асег іаїагісшп 1,.’ } клен польовий, Асег 
сатрезїге І.,», [неклень] «клен татар¬ 
ський» Мак; — р. неклен «тс.», п. піе- 
кіоп «клен»; — результат злиття част¬ 
ки не в значенні «ніби» з іменником 
клен (власне «несправжній клен»: на¬ 
звані рослини є кущами, на відміну від 
клена звичайного); виводилось також 
(Погодин Следьі 215) з *пе!-к1еп , ь «ні¬ 
чний клен» (пор. нетопйр). — Фасмер 
III 60; Преобр. І 600; Мікі. Е\У 179; 
МасЬек Лгп. гозіі. 143. — Див. ще 
клен 1 , не. 

[неклеця] (глузливе прозивання 
нездібного чоловіка) Ва; — афективне 
утворення, можливо, пов’язане з [не¬ 
клемезний] «нездібний, некрасивий, 
поганий». 

[неклов] (орн.) «чирок-тріскунок, 
Апаз риегриебиіа Ь.» Шарл; — неясне; 
можливо, результат видозміни першої 
частини нім. Кпаскепїе «тс.», пов’я¬ 
заної з кпаскеп «тріщати, лящати» зву¬ 
конаслідувального походження (Кіи- 
§е—Міігка 380). 

[неклюжий] «незграбний» Ж, \не- 
вклюжий] «невмілий, безпорадний» 
Ж; — р. неуклю.жий «незграбний», 
[клюдь] «краса, порядок», [клюжий] 


з* 


67 








неключимии 


некрут 


«гарний, ставний, показний», п. [кіи- 
сігіе] «прибирати, доводити до ладу», ч. 
кІісіШ «прибирати», кіісі «спокій», ст. 
кГисі, слц. кГшї «тс.», [кГисііІ;’] «приби¬ 
рати», вл. кіисігіс «тс.; приручати, ути¬ 
хомирювати, приборкувати»; — псл. 
кГискь «спокій, порядок», кГисіііі «при¬ 
бирати, впорядковувати»; — зіставляє¬ 
ться з гот. ЬІиїгз «прозорий, чистий», 
двн. Ьіиііаг, Іиіаг, нвн. Іаиіег, дангл. 
Ьійіїог «тс.»; менш обґрунтоване зве¬ 
дення (Ііфпзку АГЗІРЬ 29, 490) до коре¬ 
ня *к1еи-, розширеного суфіксом -4-, і 
зближення з р. [ клевьій ] «ставний, гар¬ 
ний», як і зіставлення (Вегп. І 527) з 
лит. кііаисіа «хиба, дефект», кііисіуїі «за¬ 
чепити», псл. кГика, укр. клюка. — 
Фасмер її 256, 257, III 69; Преобр. І 
319; 8їау/зкі II 238—239; МасЬек Е8ЛС 
256; ЗССЯ 10, 53—55; Вегп. І 527. 

нєключймий «непридатний, без¬ 
глуздий» Ж; — книжне запозичення з 
російської або церковнослов’янської мо¬ 
ви; р. нєключймий «непотрібний, не¬ 
придатний», др. неключимьіи «непри¬ 
датний, не достойний», ключимии 
«здатний, придатний», стел, неключимж 
«непотрібний, непридатний» зводяться 
до псл. кГисіпгь «придатний», пов’яза¬ 
ного з кГисіІі з§ «годитися, придавати- 

га- тпяпілттлг*ал ІН’пЬя пимгя-ь- яия- 

* Г -**“*‘ — *** ~... У - 

чення «підходити, годитися» розвину¬ 
лося із «зачіплюватися». — Фасмер II 
257; Преобр. І 319—320; ЗССЯ 10, 50; 
Вегп. І 528—529. — Див. ще клю¬ 
кати 1 . 

[неколи] «іноді, зрідка»; — бр. 
некалі «колись», др. ніколи, стел, н^- 

_ . . . __ Г_ХЬ~1:1 ~~ . _ 

ічуап ^^, — и\-л. [ііслип] <м ^. V, у і ши¬ 
рене з коїі (< ко 1і) «коли» за допомо¬ 
гою компонента пе не зовсім ясного 
походження; здебільшого він виводить¬ 
ся з пе ує «не .знає» (МасЬек Е8ЛС 
392; Мікі. Е\У 214; РгаепкеІ ІР 41, 411; 
Міккоіа ІІгзІ. Ог. III 19); розглядається 
також як ступінь подовження запере¬ 
чення пе (Вги^гпапп Огипсігізз II 3, 976; 
Тгаиітапп 194; Уопсігак II 345); укр. 
не- замість ні- (< пе) з’явилось як ре¬ 
зультат відштовхування від ні «ані». — 

68 


Фасмер III 59—60; Преобр. І 620— 
621; ЗСБМ 7, 310—311; Е88Л 81. §г. 
II 478. — Див. ще колгі, не, ні 3 . — 
Пор. некільки. 

некроз «змертвіння тканини, орга¬ 
ну або частини тіла», некротичний ; — 
р. бр. некроз , п. пекгога, ч. пекгоза, слц. 
слн. пекгога, болг. схв. некрози ; — за¬ 
позичення із західноєвропейських мов; 
нім. №кг6зе, фр. песгозе, англ. песго- 
ЗІЗ походять від гр. УЄКрЮОїд «омертвін¬ 
ня», пов’язаного з уєкрод «мертвий», 
спорідненим з дінд. пазуаїі «зникає, 
гине», ав. пазуеіїі «тс.», пази- «мертве 
тіло, труп», лат. пех «насильна смерть, 
убивство», тох. В пак-зепіг «вони осу¬ 
джують», дірл. ес «смерть». — СІС 2 
575; Кораііпзкі 661; РЧДБЕ 485; Ргізк 
II 299—300; Таїсіє—Ноігп. II 153— 
154; Кіеіп 1034, 1035, 1059. — Пор. 
некролог, некрополь. 

некролог, некрологічний ; — р. 
болг. некролог , бр. некралбг , п. пекго- 
1о§, ч. слц. пекго!о§, м. некролог , схв. 
некролог, слн. пекго1о§; — запозичен¬ 
ня із західноєвропейських мов; нім. 
ІЧекгоІо^, фр. песгоіо^ие, англ. песгоіо- 
§ие походять від слат. песгоіо^іит «нек¬ 
ролог», утвореного з гр. УЕКрбд «мерт¬ 
ве тіло, труп» і -Хоуш, пов’язаного з Хо- 
мг\г «слово розповідь». — СІС 2 575* 
Черньїхі 567—568ГкЗСРЯ 289; Горя- 
ев 227; Кораііпзкі 661; РЧДБЕ 485; 
Кіеіп 1034, 1035. — Див. ще логіка, 
некроз. — Пор. некрополь. 

некрополь «місце поховання зна¬ 
менитих людей»; — р. некрополь , бр. 

некропаль , п. пекгороіа, ч. пекгороіе, 

„ „ _1_| л _ л „ 

слц. нсіи иуслсі, иилі. сло, 

некропола , некрополис, слн. пекгбро- 
1а; — запозичення з новолатинеької 
мови; нлат. пекгороііз «місто мертвих» 
походить від гр. уєхротгоХк; «тс.», що 
складається з Уєкро<; «мертве тіло, 
труп» і тгоХід «місто». — СІС 2 576; Ко- 
раїігізкі 661; РЧДБЕ 485; 8ои1ег 264; 
Кіеіп 1034, 1035. — Див. ще некроз, 
поліс 2 . — Пор. некролог, політика 1 . 

некрут «рекрут» СУМ, Г, некрут- 
ка «дружина рекрута», некрутство 



нектар 


немний 


«рекрутство», некрутчина , [ некруць- 
ке] «складкові гроші для віддачі рекру¬ 
та» Бі; — р. бр. [некрут]: — резуль¬ 
тат видозміни слова рекрут , помилко¬ 
во зближеного з основою крутйти і 


оопппптт т ті? п/т плттОтт/глпив/Г 11 ґі 
1 ічу “ісл і і\иоп т п о 


(О пі__ 
и 


шанський Мовозн. -1987/6, 71; Пре- 
обр. І 600; ЗСБМ 7, 311—312. — Див. 

ще рекрут. 

нектар, нектарйн , нектарка (орн.) 
«№кіагіпіа 111.», нектарник (бот.), 
нектарникові (орн.) «Мекіагіпіісіае»; 
— р. бр. болг. нектар , п. ч. пекіаг, 

ггттї п р Щ я г і\д иРістп п гуп иЬктпг) 

VI; і Ц. і 1 Чи* і V V \Л І у 1«і , > І/ V-* / V Ж / ЧА/ ^ ^ V . » и V-* / V ' * ^ ЧА/ р 

слн. пекіаг; — через латинське посе¬ 
редництво (лат. песіаг) запозичено з 
грецької мови; гр. уєктар «нектар, на¬ 
пій богів» загальноприйнятої етимології 
не має; виводиться (Кіеіп 1035; Мла- 
денов 350) від гебр. (уауіп) пфіаг «ду¬ 
хмяне (вино)», пов'язаного з основою 

грм л 4 -г «побити жрптяукяння пими- 

- ^ V . ., 

ти»; пояснюється також (Ргізк II 300; 
Воізася 660—661; КІи§е—Міїгка 507) 
як утворене з іє. чпеК- «смерть» (пор. 
гр. уєирод «мертвий») і Дг- «перемага¬ 
ти» (пор. дінд. ар-ійг «який проходить 
через воду», ргізи-ійг «який перемагає 
в боях»). — СІС 2 576; Черньїх І 568; 
НиШЛУогіЬ 14: 81. \ууг. оЬсусЬ 505: 
РЧДБЕ 485. 

нелабший — див. лапі. 

ТТ Л ттІІТГТ ГТІІП тт т>Г* Г¥ ГГ' т > 

пслппв - дпо. іПкііГг лі*і« 

[неліпа] «невихована, гидка жінка, 
нехлюя» Ж; — похідне утворення від 
незасвідченого *ліпий (жін. р. *ліпа) 
«гарний», пов’язаного з ліпший; пор. 
р. [лепьій] «гарний, красивий», ч. слц. 
Іеру «красивий» та ін. — Див. ще ліп¬ 
ший. 

І ІЖО ТТ 1 ТТТ/ Я 1 Лі/Г\глг\па ТТТГ\ ОМГР ТЛО ТТПЛ7- 

[11 V і \ ЧУ у і-} С4 у ЛІСІ у 

тому році отелилася Ж; корова, що не 
повинна мати теля О; молода корова- 
первістка МСБГ; ягниця, що передчас¬ 
но покрилася ДзАтл І; назва вівці Доп. 
УжДУ IV 108», [нелюпка] «молода ко- 
рова-первістка» МСБГ; — результати 
видозміни деетимологізованої форми 
[нелітка] «корова, яка не мала теля¬ 
ти», очевидно, зближеної з основою 


*ліпий ( ліпший ) «гарний». — Див. ще 

літь. — Пор. неляпка. 
нелітка — див. літь. 

[неліча] «незграбний» О; — неясне. 
[нельга 1 ] «не можна» Ж, [нельга 


пп гл гт і.і і п и. о п \ афГ ч\ • 


г» і.і ґ> ґі и оп літо 
р. ] \міч- 


можна, неможливо», бр. нельга «тс.», 
др. не льга «не можна, не слід»; — 
результат злиття заперечної частки не 
і втраченого іменника льга «легкість; 
можливість», пов’язаного з легкий ; 
пор. р. [льга] «легкість; можливість; 
можна, легко виконати», бр. льга «мо¬ 
жна, можливо, дозволено; [полегшен¬ 
ня; можливість; легко]». — Фасмер II 
543; Преобр. І 442; ЗСБМ 7, 313; 
Вегп. І 753. — Див. ще легкйй, не. 

[нельга 2 ] «холодна й сира снігова 
погода» Ж; — пов’язане з [відельга] 
«відлига»; конкретний характер зв’язку 
неясний, — Див. ще відлйга. 

Гне.ТїСТПКЯІ лМП.ГТПГГЯ КПППЯЯ-ПРПЯІСТ- 
- ^ -*•-Г - Г — ■ ~ ' 

ка МСБГ; корова, що на другому році 
отелилася Мо, Дз»; — запозичення з 
молдавської мови; молд. неляпкз «ко¬ 
рова, що отелилася раніше трирічного 
віку», як і рум. [пеіеарса] «корова, що 
отелилася на другому році», виводить¬ 
ся від укр. [неліпка] «тс.». — Заворо- 
тна Тези доп. УжДУ 1966, 15: СДЕЛМ 
277; ББКМ 537. — Див. ще нелїпка. 

немає, нема , [немать] «нема», [ні¬ 
ма] «тс.» ВеЛ, [нєманє] «відсутність» 
Ж; — р. [нема], бр. няма, п. піета, 
[піша, піата], болг. няма , м. нема , 
схв. нема ; — результат злиття виразу 
не має , що складається із заперечної 
частки не і 3-ї ос. одн. дієслова ма¬ 
ти. — Іст. граматика 381; Преобр. І 
269; ЗСБМ 8, 67—68; Вгйскпег 331 — 

ЧЧО* МпопоипБ Когп Т 40 ^ 

ЧУ Ч/ ^ , і * Аі/ 1 СіДч-1 і Ч/ }-> Ч^Ч»^г, 41 11, 1 А ^ І_/ . 

Див. ще мати 2 , не. 

[немжйтися] «щулитися, їжити¬ 
ся»; — неясне. 

немза — див. нендза. 

[немний] «неспритний, незграб¬ 
ний» Ж, [не'мно] «невловимо, незбаг¬ 
ненно, незрозуміло» Ж; — не зовсім 
ясне; можливо, результат злиття неза¬ 
свідченого виразу *не имний , що скла- 







немов 


нендзорі 


дався із заперечної частки не і при¬ 
кметника *имний «беручкий, хапкий, 
спритний», пов’язаного з дієсловом 
[имати] «брати, хапати, ловити»; пор. 
р. [неимается] «не дається в руки, не 
можна піймати», \нейм] «кінь або інша 
домашня тварина, яка не дається в ру¬ 
ки», [ неимка ] «тс.». — Желех. І 514. — 
Див. ще імати, не. 

немов, немовби, немовбито — 

див. мов 1 . 

[немовільне] «несподівано, рап¬ 
том» Ж; — результат видозміни форми 
мимовільно, зумовленої впливом сино¬ 
німічних прислівників з префіксом не-: 
несподівано, невільно та ін. — Див. 
ще воля, мймо. 

немовля, немов лячий , немовля- 
щий — див. мова. 

[немола] «мул, намул» Ж; — оче¬ 
видно, результат видозміни незасвідче- 
ної форми *намола (жін. р.), пов’яза¬ 
ної з І наміл] (род. в. [ намолу ]) «тс.» 
(як [намула] «тс.» пов’язане з на¬ 
мул). — Див. ще намїл. 

[немохідний] «невідомого похо¬ 
дження» Ж; — неясне утворення, в 
другій частині пов’язане з ходйти (по¬ 
ходити, похіднйй). — Див. ще ходй¬ 
ти. 

[немоща] (бот.) «блекота чорна, 
Нуозсуатиз пі§ег Б.» Мак, [нємща] 
«тс.» Мак; — результат видозміни на¬ 
зви [немиця] ([німиця]) «тс.», випад¬ 
ково, зближеної з немощі. — Див. ще 
німйця. 

немощі «неміч», [немощ] «тс.; не¬ 
мічна людина» О, [немощник] «хво¬ 
рий» Ж, немощен, немощнйй УРС, Г, 
немошнйй] «немощним», [онемощіти] 
«знесилитися, знемогти; збідніти» Г, 
Ку!з; — р. немощь, др. немощь , болг. 
немощ , м. немоил; — запозичення з 
церковнослов’янської мови; цсл. не- 
мощь «неміч» відповідає укр. неміч. — 
Преобр. І 563. — Див. ще могтй, не. 

ненавидіти, [ненавидець] «ненави¬ 
сник», [ненавидник] «тс.», ненавис¬ 
ник, ненависництво, ненависть , не- 
навидний, [ненависливий] «недобрози¬ 


чливий», ненависний; — р. ненавй- 
деть , бр. ненавідзець , др. ненавиді¬ 
ти , п. піепа\уісНіс, піепашійгіес, ч. пе- 
пауісіеї, слц. пепаУІсІіеГ, нл. ст. щепа- 
у/ізіпу «ненависний», болг. ненавй- 
ждам «ненавиджу», м. ненавист «не¬ 
нависть», схв. ненавидети «ненавиді¬ 
ти», стел, нєнлвнд'йтн «тс.»; — псл. 
пепауібеїі «не любити; не хотіти бачи¬ 
ти», утворене за допомогою префікса 
пе- «не» від пауісіеіі «ревнувати; охоче 
дивитися», похідного від уісієіі «бачи¬ 
ти». — Фасмер—Трубачев III 63; Чер- 
ньіх І 569; Цьіганенко 291—292; 
ЗСБМ 8, 5; Вгйскпег 361; Вегіа] Е53Л 
II 219—220; Мікі. ЕАУ 390. — Див. 
ще навидіти, вид, не. — Пор. завй- 
діти. 

[ненаейтець] (бот.) «астрагал со¬ 
лодколистий, Азіга^аіиз §1усурЬу11из 
Б.» Г, Пі; — похідне утворення від на¬ 
ситити; назва зумовлена тим, що ба¬ 
гато видів астрагалу є добрим кормом 
для худоби. — БСЗ 3, 277—278. — 
Див. ще на 1 , не, ейтий. 

ненатлий, ненатля — див. тлйти. 

ненацька, ненацек — див. зне¬ 
нацька. 

неначе — див. наче. 

[нендза] «воші ВеБ; гусінь та інші 
шкідники сільського господарства МСБГ; 
бідність, злидні, клопіт, хвороба Пі, 
МСБГ; домашня птиця і тварини вза¬ 
галі МСБГ; дріб’язкова, набридлива, 
нав’язлива, непорядна людина МСБГ, 
Досл. і мат. IV», [ ненза] «тс.» МСБГ, 
[ нендзь] «сум; нужда» Бі, [немза] 
«шкідливі комахи, паразити» Ж, [неза] 
«тс.» Ж, [нендзник] «бідний, жалюгід¬ 
ний» Пі, [нендзний] «тс. Пі; нещасний, 
окаянний Бі»; — бр. ст. нендза «нуж¬ 
да, злидні»; — запозичення з польської 
мови; п. п^сіга «нужда, злидні» відпові¬ 
дає укр. нужа. — Німчук 227; Банд- 
рівський Досл. і мат. IV 11; Бульїка 
216; Вгйскпег 358—359. — Див. ще 
нужа. — Пор. нужда. 

[нендзорі} «осінні ягнята»; — оче¬ 
видно, пов’язане з [мензеря] «дійна 
вівця» (див.). 


70 



ненйла 


неологізм 


[ненйла] «висока, неповоротка лю¬ 
дина»; — р. [ненйла] «неохайна жін¬ 
ка»; — неясне; пов’язується (Мерку- 
лова Очерки 184) з жіночим ім’ям Не¬ 
сміла (р. Ненйла). 

[нентер] «нутряк, самець, у якого 
одне ядро або обидва ядра містяться 
всередині, а не в мошонці» Куриленко, 
[нентор, немтер, немтур, намтур, 
мантер, ментир] «тс.» тж; — запози¬ 
чення з-польської мови; п. \уп§їєг «тс.» 
пов’язане з \уп§їггпу «внутрішній» і 
відповідає укр. [нутер], нутряк . — 
Див. ще нутро. 

[ненуж] «ніж (спол.), аніж; не мен¬ 
ше Ж»; — неясне; очевидно, в якийсь 


ПАП ’ ГТО О Т Т ґ\ О Ґ' ГТ Г\ ТТ Л ТІ Т Т Т Т 1 АП Я 1 І І п/п 

/іослпс; о ппш\иіи гшть . 

ненці (одн. ненець) «одна з народ¬ 
ностей самодійської мовної групи», 
ненка, ненецький ; — р. бр. ненци, не- 
нец , ч. ІМепсі, слц. №пес, болг. нен- 
ци; — запозичення з ненецької мови; 
ненецьке ненець , букв, «чоловік, муж¬ 
чина» є самоназвою ненців. — Фасмер 
III 63—64; Терещенко Яз. нар. СССР 
III 376. 

неня «мати, мама», ненька «тс.», 
неньо «батько, тато», ненин , [ненін], 
ненів , неньчин ; — п. [папа] «мати, ма¬ 
ма», [пепа, пепіа, піепіа] «тс.», [папі 
«батько», слц. папо «батько, тато», па¬ 
па «тітка; тато», пепіка «тітка», вл. нл. 

ппп Лапр і іоиеі /> г г і г гт/а /* сі г» г г гч о 

і ісіі і V- і иі '/ , /гс./4-л і і і і\и , 

матері», нени (звертання молодшого до 
старшого, особливо до брата), ненчо 
«тс>, -м. нена «мати, мама», схв. нана } 
пепа «тс.»; — псл, папт>, папа, пепа, 
пеп]а; — дитячі за походженням слова 
(від дитячого лепету), що виникали в 
різних мовах, як правило, незалежно 
одне від одного; — очевидно, існували 
вже в індоєвропейській прамові; пор. 
дінд. папа «мама, неня», гр. уєууос «тіт¬ 
ка, бабка», уаууц ч<тс.», убууод «дядько, 
дід», уаууод «тс.», алб. папе «мати, го¬ 
дівниця», лат. поппиз, поппа «монах, 
монахиня; вихователь дитини, вихова¬ 
телька дитини», кімр. паіп «бабка»; 

ггплли тті/т\пґл п и о/л тт тл гт тд сг ^ М 11/1 РЛА/ 0 1 1 ^ 

ІІЧУІУІГІІ/ 11 X 4 ^ І-» X V ▼ ^ 1 і / 

з тюрк, пепе «мати, старша сестра». — 


Бурячок 20—22, 31—32; Фасмер III 
94; Преобр. І 623—624; Горяев 232; 
Вгискпег 354; МасЬек Е5ЛС 389; Тру- 
бачев Терм, родства 28; Маігепаиег 
62; ІЛіІепЬеск 142; Егізк II 304; Меуег 
Е\У 297; АУаІсіе—Ноїгп. II 142. — Пор, 
дядя, мама, няня 1 , папа 3 , тато. 

неббзир, необздрний , неозорий , 
неозорний — див. зріти 1 . 

неозой- «найновіша ера в геологіч¬ 
ній історії Землі (розпочалася 67 млн. 
років тому)», неозойський ; — р. нео¬ 
зой , бр. неазой, п. пеогоік, ч. слц. пео- 
гоікит, вл. пеосоікит, болг. неозойски 
«неозойський», схв. неозоик «нео¬ 


зой»; — через посередництво західно- 

ОппагтлЛлт ЛГЛ 1 лг пдлп ЛтЬ, М ЛА»7 АІ 1/1 ( т /4чг\ 
іушо і > иш, чрр. 

пеогоісіие «неозойський», англ. Меогоіс 
«тс.») запозичене з новолатинської на¬ 
укової термінології; нлат. пеогоісит 
утворене за допомогою суфікса -іс- від 
гр. уєод «новий», спорідненого з дінд. 
пауаЬ, лат. поуиь, псл. поут> «тс.», укр. 
новий , і гр. Сюр «життя», пов’язаного з 
Сфоу «жива істота, тварина». — СІС 
462; Кораіігізкі 663, 664, 1054; Кіеіп 
1039, 1770. — Див. ще зоологія, не¬ 
он, новйй. — Пор. неоліт, неоло¬ 
гізм, неофіт. 

[неокймшаний] «невідшліфований, 
неотесаний» Ж; — неясне. 

неоковйрний, неоковерний — див. 


А І/А О ИП1І Т»Т» 


неоліт «новин кам янии вік, заклю¬ 
чний період кам’яної доби», неолітйч- 
ний\ — р. болг. м. неолйт } бр. не- 
аліт, п. ч. слц. пеоііі,- вл. пеоіііікит, 
схв. неолит , неолит, неолйтик, слн. 
пеоііїік; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов; нім. ІМеоІіїЬікит «нео¬ 
літ», фр. пеоІіШрие «неолітичний», 
англ. пеоІіІЬіс «тс.» утворені від основ 
гр. уєод «новий» і М9од- «камінь», по¬ 
ходження якого неясне. — СІС 2 577; 
Кораіігїзкі 577, 663; РЧДБЕ 486; Юеіп 
897, 1038. — Див. ще літій, неон. — 
Пор. літографія, неозой, неологізм, 
неофіт, палеоліт. 

иРП ТТПП Т Т\.<Т //І ЛГ\Т2СЬ Ґ>ПГ\Т>Г\ Ор\Г\ ТЗ Т* Л П 1 ТЗ чЧ 

п V^</1 і і ^ііті , ип^іНШ'/ , 

неологічний ; — р. неологйзм, бр. неа- 


71 




неон 


непереливки 


лагізм , п. пео1о§їгт, ч. пеоіо^ізтиз, 
слц. пеоіо^ігтиз, болг. неологйзьм , м. 
неологйзам, схв. неологйзам , слн. 
пеоіо^ігеш; — очевидно, запозичення 
з французької мови; фр. пео1о§ізте 
«неологізм, нове слово», пеоіо^фие 
«неологічний» утворені з основ гр. 
уеод «новий» і Лоуод «слово, розпо¬ 
відь». — СІС 2 577; Черньїх І 569; 


т/аг'пст 


ОПЛ. 


і\иреиіііс>і\і 


СО 1 
аи і 


иио, 


РЧДБЕ 486; Кіеіп 903, 1038; Баигаі 
498. — Див. ще логіка, неон. — Пор. 
неозой, неоліт, неофіт. 

неон (хімічний елемент, газ); — р. 
бр. болг. неон, п. ч. вл. пеоп, ч. слц. 
пебп, м. неон , схв. неон, слн. пеоп; — 
назва, утворена 1898 р. В. Рамзаєм, 
який відкрив цей елемент (нлат. пеоп), 
на основі гр. уєод (с. р. одн. уєоу) «но¬ 
вий», спорідненого з дінд. пауаН, лат. 
поуиз, псл. поуь «тс.», укр. новйй. — 
СІС 2 578; Волков 82; Фигуровский 
94—95; Черньїх І 569; Кораіігізкі 663; 
НоІиЬ—Буег 333; РЧДБЕ 487; Кіеіп 
1038. — Див. ще новгій. 

Н еонїла (жіноче ім'я), Неля , [Нйл- 
ка\, Ніла, Ніля, Онйлка, Онйля ; — р. 
Неонйл(л)а, бр. Неаніла\ — очевид¬ 
но, утворене від чоловічого імені Неон , 
що походить від гр. ІЧєюу, пов’язаного 
з увод «молодий, юний; новий», спорід¬ 
неним з псл. поуь, укр. новйй. — Вл. 
імена 147; Спр. лич. имен 438, 513. — 
Див. ще неон, новгій. 

[неонімки] «зненацька, несподіва¬ 
но, непомітно» Ж, [небмінки] «тс.» 
Ж; — як і [зненемка] «тс.» Ж, пов’я¬ 
зане з не зовсім ясним [знезнімки } 
знезнімка ] «тс.» (див.). 

неофіт «новий прихильник якоїсь 
релігії або якого-небудь учення, суспі¬ 
льного руху; новак у чому-небудь»; — 
р. болг. неофйт,- бр. неафіт, ст. нео - 
фить (1722), п. пеоїііа, ч. слц. пеоїуі, 
ч. пеоГуїа, слн. пеоїй; — запозичення з 
латинської мови; лат. пеорйуїиз «ново- 
навернений у християнство» походить 
від гр. уєбфшгод «тс.; (букв.) новонаса- 
джений», що складається з основ слів 
уєод «новий» і фіггод «рослина; парос¬ 


ток; творіння», пов язаного з дієсловом 
фіЗю «вирощую, росту, народжую, ви¬ 
никаю», спорідненим з дінд. ЬЬауаіі 
«буває», лат. їиі «я був», лит. Ьйїі «бу¬ 
ти», псл. Ьуїі, укр. бути. — СІС 2 579; 
Кораііпзкі 663; РЧДБЕ 487; Кіеіп 1039, 
1180, 1181. — Див. ще бути 1 , неон, 
новгій. — Пор. фізика. 

[неохамраний] «неохайний, бруд- 

Т,Т,“| Ат.ТТТТТПН „А, ,п л мм,м “г.. ЛІТ" ( . . ^ 

пупа, иі уіяпуіуі, псу оалхппп>> уіл, [ псии~ 


хамранийц «неохайний, нечепурний» 
МСБГ; — очевидно, результат конта¬ 
мінації слів [неохарний] «неохайний, 
брудний, огидний; неуважний» і [ хам- 
рило , хамрій ] «неохайна людина; сви¬ 
ня». — Див. ще хамрйло, харити. 

[неохрястанець] «незастібнутий, 
неохайно одягнений» Ж; — очевидно, 
результат контамінації слів неохайний 
і [ розхрістаний ] «неохайний». — Див. 
ще розхргістати, хаяти. 

[неошетеленний] «необачний, не¬ 
обережний, нерозумний, легковажний, 
безтурботний» Ж; — неясне; можливо, 
пов’язане з п. [піеозгаїапу, піебозга- 
їаіу] «дурний, нетямущий», похідними 
від [піеозгаіас зіД «з глузду з’їхати, 
здуріти». 

неошкульний — див. шкулити. 

неп, непівський ; — р. бр. нзп , п. 
пер, ч. слц. №р, болг. Неп , слн. пер; — 
складноскорочене слово, утворене в 
радянський час з початкових букв слів 
нова економічна політика за зразком 
р. нзп (з новая жономическая поли- 
тика). — 31. у/уг. оЬсусН 507; Кіішез 


472. 


непереливки «важко, скрутно; не 
жарти»; — бр. [ непераліукі ], п. піе 
рггеїеу/кі «тс.»; — результат злиття 
заперечної частки не з іменником *пе- 
реливки , пов’язаним з дієсловом пере¬ 
ливати (перелйти , від лити) в зна¬ 
ченні «наливати зайве, через край» або 
«поливати поперек» (дорогу); первісне 
значення виразу не зовсім ясне; він міг 
означати «сутужно з якоюсь потрібного 
рідиною, не можна щедро наливати, 
переливаючи через край» або «йдеться 
не про переливання дороги з добрими 


72 



непіт 


непремінно 


побажаннями, а про ворожі наміри»; 
менш імовірно, що малося на увазі пу¬ 
сте заняття, як у виразі «переливання 
з пустого в порожнє». — ЗСБМ 8, 
9. — Див. ще лйти, не* 

[непіт] «племінник; внук» Ж, МСБГ, 
[непбт] «тс.» Ж, МСБГ, [ непут ] «пле- 

_ _ ХТО ЛХ _ ТТ\ 7 ГХГ* / С\ Г _1 _ 

мінник» по <ужД<у ао/ а, [непити\ «пле¬ 
мінниця тж, МСБГ; внучка; племінник 
МСБГ»; — запозичення з молдавської 
мови; молд. непбт «племінник; внук», 
як і рум. пербі «тс.», п. перо! «проте¬ 
же», схв. [перці] «племінник, внук», по¬ 
ходить від лат. пероз (зн. в. пероїет) 
«внук; нащадок; племінник», спорідне¬ 
ного з дінд. пара! «внук, нащадок», лит. 
ст. пероїіз «внук, племінник», укр. [ке¬ 
ти, нетий] «племінник». — Дзендзе- 
лівський НЗ УжДУ 26/2, 21; Зсйеіиб- 
ко 139; VгаЬіе Когпапозіауіса 14, 164; 
Зкок II 511; СДЕЛМ 278; ОБКМ 539; 
Ризсагіи 101; \УаІсіе—Ноїт. II 161. — 
Див. ще нєти. 

непман «приватний підприємець, 
торговець періоду непу», непманка, 
непманіиа ; — р. бр. нзпман , п. ч. слц. 
пертап, болг. не'пман , схв. непмин , 
слн. пертап; — складне слово, утворе¬ 
не з неп (р. нзп) і нім. Мапп «люди¬ 
на», спорідненого з дінд. тапий «лю¬ 
дина, чоловік», ав. тапиз-, псл. тргь 
«тс.», укр. муж. — ССРЛЯ 17, 1460; 
Кіи^е—Міігка 459—460. — Див. ще 
муж, неп. — Пор. гетьман. 

непотйзм «заміщення посад за 
протекцією, влаштування родичів на 
прибуткові посади, кумівство»; — р. 
непотйзм , бр. непатьїзм , п. пероїугт, 
ч. пероїізтиз, слц. пероіігтиз, болг. 
непотйзьм, схв. непотйзам, слн. пе- 
ройгет; — запозичення з французької 
мови; фр. пероГзте походить від іт. 
пероіізто (піроГзто) «тс.», утвореного 
від пероіе (піроїе) «племінник; внук; 
нащадок», що виникло з лат. пероз (зн. 
в. пероіет) «внук; нащадок; племін¬ 
ник». — СІС 2 579; Кораіігізкі 664; 
НоІиЬ—Буег 333; РЧДБЕ 488; Взиїзї 
498; Кіеіп 1040; Мезііса 1018. — Див. 
ще непіт. 


[непотгір] «нетопир» Ж; — др. не- 
пьтьірь, нопотьірь, стел, нєпт^тьірь, 
иєптьірь, нопотьірь; — результат дав¬ 
ньої метатези в слові нетопйр , збли¬ 
женому з основою псл. р'ьі- «птах»; де¬ 
які дослідники вважають тут корінь 
рь1- первісним (Мизіс 6Ф 6, 98—101; 

ТГ____ У. Г> . . „_ТТТ О/ІСЧ. _ 

іоулахоьськии оиор. ир. ш ано;, зіста- 

вляється також (Абаев ИЗСОЯ І 283) 
з ос. *Ьуїїуг/ЬіП;іг «нетопир, кажан» і 
пояснюється комплекс раГаг, Ьзїзг як 
звуконаслідування шуму, що створює¬ 
ться кажаном при польоті, а початкове 
не - в слов’янських мовах розглядаєть¬ 
ся як підсилювальна частка; недостат¬ 
ньо обґрунтованим є виведення (Ма- 
сЬек Е86С 397; НоІиЬ—Кор. 244; Но- 
ІиЬ—Буег 334) з Лереїугь від *1ереШі 
«уривисто пурхати». — Фасмер—Тру- 
бачев III 68—69; Преобр. І 603; Мікі. 
ЕШ 214. — Див. ще нетопйр. 

[непоторочий] «недотепний, дурну¬ 
ватий, незграбний» Ж; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з торочити «повторя¬ 
ти одне й те саме, говорити дурниці, 
плести». — Пор. торочити 1 . 

непотребнии «дуже поганий, нік¬ 
чемний, мерзенний», непотребство\ — 
р. непотрібний «непотрібний; негід¬ 
ний, непристойний», бр. непатрзбньї 
«непотрібний; [негідний, непристой¬ 
ний]», др. непотр-Ьбьньш (непотребь- 
ньіи) «негідний, поганий»; — очевидно, 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел, нєпотр^ккьнж «непотрібний; негі¬ 
дний» відповідає укр. непотрібний. — 
Див. ще треба. 

[непремінно] «неодмінно» Ж, [ без¬ 
премінно, небезпремїнно ] «тс.», [ без¬ 
премінний] «неодмінний»; — р. непре- 
менно «неодмінно», непременньїй «не¬ 
одмінний», др. непрЬмЬньно {непреміь- 
ньно) «незмінно, постійно», непр'Ьм'Ь- 
ньнии «незмінний»; — запозичено в 
давньоруську мову зі старослов'ян¬ 
ської; стел. нєпр^Ьм'Ьньнж «незмінний», 
паралельне п. піерггетіеппу «тс.», слц. 
пергетеппу «постійний», утворене від 
пр^лгкньггь «змінний, перемінний», по¬ 
хідного від пр^лекнл «переміна, зміна», 


73 






неприкаяний 


нереїда 


якому відповідає укр. переміна. — 
Фасмер III 64; КЗСРЯ 290. — Див. ще 
міняти, не, пере-. 

неприкаяний «який не знаходить 
собі місця або заняття»; — р. непри- 
каянньїй, бр. непрьїкаяньї «тс.»; — 
результат розвитку давнішого значення 
«який покаявся (на сповіді), але не ді¬ 
став прощення гріхів; незаспокоєний», 
пов’язаного з др. каятися «каятися, 
сповідатися», стел, каюти са «каяти¬ 
ся». — СРНГ 21, 126—127. — Див. 
ще каятися. 

[неприпітий] «дивний, незвичай¬ 
ний» Ж; — неясне. 

неприторенний «несосвітенний; 
[не вишколений, не витончений, нехит¬ 
рий, простий; невиправний, неприбор¬ 
каний; величезний Ж; справжній, чис¬ 
токровний Г]», [неприторбнний] «ду¬ 
же великий; дуже милий» Ж, [не- 
притбрний] «байдужий» Ж, непрото¬ 
ренний «неприторенний», [непротдре- 
ний] «дуже великий» Ж; — очевидно, 
похідні утворення від незасвідченого 
* приторити «притерти, припасувати», 
пов’язаного з торувати, утбри «пази 
на краю бочки, в які вставляється дно» 
і, далі, з терти. — Див. ще терти, 
тор, утбри. 

[непрйчком] «немов, наче, ніби, 
сказати б Г, Ж; приміром, наприклад; 
часом, бува; випадково, ненароком 
МСБГ», [непрйчкома] «немов, наче, ні¬ 
би, сказати б», [непрйщіп] «тс.» Ж, 
[не прйчком (сказати)] «не кажучи 
лихого слова»; — неясне. 

[непрйщіп] «нероба; гультяй» О; 
— неясне; можливо, в початковому 
значенні «непотріб; непридатний для 
прищеплення живець, чубук» пов’яза¬ 
не з прищепити. 

нерв, нервація, нервізм, [ нервівка ] 
«нервова гарячка». Ж, [нервус\ «нерво¬ 
ва людина О; сердита людина Корз», 
[нервий] «нервовий» Ж, [ нервйстий ] 
«який має нерви» Ж, нервовий, нер¬ 
возний, [нервбсий] «нервовий» МСБГ, 
нервувати ; — р. бр. болг. м. нерв, п. 
вл. нл. пєпу, ч. слц. пегу, схв. нерв, 


слн. заст. пєгу; — запозичення з німе¬ 
цької або французької мови; нім. №гу, 
фр. пегі походять від лат. пєгуііз «жи¬ 
ла, сухожилля, нерв», спорідненого з 
гр. уєброу «сухожилля, волокно», дінд. 
зпауап- «зв’язка, сухожилля», ав. зпа- 
уаго «сухожилля», тох. В зпаига «сухо¬ 
жилля, нерви», вірм. пеагб «сухожил¬ 
ля, волокно, фібра»; виведення лат. 
пегуиз, як запозичення, з гр. уєОроу 
(КЗСРЯ 290; НоІиЬ—Буег 333) помил¬ 
кове. — СІС 2 579; Кшіп. II 855—856; 
Черньїх І 569; Фасмер III 64; Преобр. І 
600; ЗСБМ 8, 12; 51. у/уг. оЬсусЬ 508; 
РЧДБЕ 488; Кіи^е—Міігка 507; КІеіп 
1041; Таїсіє—НоГгп. II 165; Ргізк II 308. 

[нервеник] (бот.) «коров’як скіпе- 
тровидний, УегЬазсит Шарзііоітпе 
ЗсНгасі.» ЛексПол; — похідне утворен¬ 
ня від нерв ; назва зумовлена якимсь 
впливом коров’яку на нервову систему; 
пор. бр. [іиальнік] «коров’як». — Див. 
ще нерв. 

[неревина] (бот.) «бруслина євро¬ 
пейська, Еуопушиз еигораеа Б.» Мак; — 
неясне. 

нерезень (орн.) «качка сіра, Апаз 
зіхерега Б.», [нерозень] (вид дикої кач¬ 
ки), [нерожеиь] «тс.»; — р. [ нерозень] 
«нерезень, Апаз зігерега Б.», [неро- 
знак, нерьіжень] «тс.»; — похідне ут¬ 
ворення від різний, різнйтися (пор. р. 
[нерозень ] «рівня, у всьому подібний 
до іншого, який не різниться від іншо¬ 
го чи інших»); назва зумовлена тим, 
що своїм оперенням (особливо літнім) 
самець цього виду майже не відрізняє¬ 
ться від самки. — Даль II 1385— 
1386. — 7 Див. ще не, різний. 

нереїда (міф., зоол.) «морська нім¬ 
фа; кільчастий морський черв’як»; — 
р. болг. нерейда , бр. нерзіда, п. пегеі- 
сіа, ч. слц. пегеіба (міф.), ч. пегеібку 
(зоол.), слц. пегеісіу (зоол.), схв. пере¬ 
йде (міф., зоол.), слн. пегеМа (міф.); — 
запозичення з грецької мови; гр. 
№ірєїд, род. І^прєгбос (Мгірпїбоч), букв, 
«дочка Нерея» походить від Мцрєбд 
«Нерей» (віщий морський старець), по¬ 
в’язаного з уарос «текучий», усссо «те- 


74 




нерес 


нербстроп 


чу, струмую», спорідненого з дінд. зпа- 
иіі «капає», лат. по, паге «плавати; тек¬ 
ти», тох. В пазкегп «купаються»; чер¬ 
в’яки названі так тому, що живуть у 
морі. — СІС 2 580; Кораіігізку 665; Но- 
ІиЬ—Буег 333; РЧДБЕ 489; Кіеіп 1026, 
1040, 1041; Ргізк II 294—295. — Пор. 
наяда. 

нерес, нереснйца, нерест, не¬ 
ресть, нерісниця — див. мерест 1 . 

нерест 1 .«викидання рибою ікри і 
запліднення її», [нерес] «жаб’яча ікра» 
ВеНЗн, [нересть] «тс. Ж; парування у 
риб, змій», [нерязд] «ікра, жаби?» Ж, 
нерестилище, нереститися ; — р. не¬ 
рест «нерест», [пере] «час метання ік¬ 
ри у риб», [ порость ] «жаб’яча ікра; 
час метання ікри у риб», [нброс] «жа¬ 
б’яча ікра; риб’яча ікра», бр. нераст 
«нерест», др. нересть «час метання 
ікри у риб», п. [пегезі] «статевий ін¬ 
стинкт і час його прояву у риб, нерест, 
місце нересту; ікра» (з укр.), [піегозі, 
ІПГТ05І:] «тс.», ч. ст. пегезі «нерест», 
слц. пегезГ «тс.», вл. п]егк «риб’яча ік- 
пя» нл пргк «ікпя» піегк піегсН «тс ». 

і — ’ .— —і— ' .. 3 - — , 

схв. мрест «ікра (дрібної риби); не- 
рест», слн. сігезі: «час метання ікри», 
іТігєьі «нерест; жаб’яча ікра»; — псл. 
*пегзГь «ікріння, нерест», *пог5їїь «ік¬ 
ра» (з пізнішим переплетенням зна¬ 
чень), *пегзїі «метати ікру, класти яй¬ 
ця» (пор. п. [пагозсіс] «паруватися», 
[пагозсіс зіе] «почати нести яйця»); — 
споріднені з лит. пеШі «метати ікру» 
(про риб), пагзаз «риб’яча ікра», паг- 
зіаз «тс.», лтс. пегзі: «метати ікру» (про 
риб), пагзіз «нерест»; заміна початко¬ 
вого п на т (схв. мрест , слн. тгезі, 
п. тггозі) зумовлена незручністю ви¬ 
мови звуків пг, які опинилися поруч; 
слн. бгезі виникло з пбгезі (тут і 
вставлено також через незручність ви¬ 
мови пг, пор. р. [ндрав] з прав «но¬ 
ров»). — Черньїх І 569—570; Фасмер 
III 65; Преобр. Г600—601; ЗСБМ 8, 
11; Вгискпег 347, 355; МасЬек Е5ІС 
396; Заиг ЗЬогшк РЕВгІІ 1976, 34—35; 
Зкок II 465; Вегіа] ЕЗЗЗ І 113; Варбот 
-ОЛА 1975, 132—136; 2иЬаіу А13ІРН 


16, 401—402; Мікі. ЕШ 396; ТогЬіогпз- 
зоп БМ II 44; Ва§а КК II 504—505; 
Тгаиїтапп 197; МїїНІ.—Епбг. II 701, 
742. — Пор. нестгі 2 . 

[нерест 2 ] (бот.) «стокротки бага¬ 
торічні, ВеІІіз регеппіз Б.» ВеНЗн (луч¬ 
на трава), [нересть] «тс.» Мак; — ре¬ 
зультат видозміни назви [мерест] «ни¬ 
зькі болотяні трави» (див.). 

[нересть] «сімейні чвари, незгоди», 
[неристь] «ворожнеча»; — ч. пегезї 
«порок, розпуста», слц. пегезГ «тс.»; — 
очевидно, псл. *пе-г£ЗІ;ь < *пе-г$сМ:ь, 
похідне від ге<Рь «ряд, порядок» (пор^. 
[неряд] «непорядок»). — МасЬек ЕЗІС 
396. — Див. ще ряд. 

нерет «риболовна сітка»; — р. [не- 
рет] «риболовний пристрій, верша; не¬ 
від», [нерет, нерето, нербтб] «тс.», 
бр. нерат «ятір, верша», п. [пегеї] «рід 
сітки» (з укр.); — очевидно, пов’язане 
з [нерти] «ниряти» (пор. р.-цел. понр^к- 
тн «занурюватися», слн. ропсігеїі «тс.»); 
не виключений також зв’язок з лит. 
пеНі «в’язати, плести» (Вй£а РЖ II 
505); менш переконливим здається по¬ 
в’язання (Попов Ист. лекс. 19; Преобр. 
І 525; Горяев 206, 228; Грот Фил. раз. 


/І ^ 1 . АЛ п л п л і і л і" 

чиї, і V і<п і^спсі исі 


осо. 


Т*/м*кі г гоп 
і иі ии_/і ііооии 


БМ II 42; Каїіта 165) з р. [мерда] 
«верша», [мереда, мерета] «тс.», що 
походять від фін. тегіа або шв. т)агс1е 
«тс.». — Фасмер III 65; ЗСБМ 8, 11 — 
12; Мікі. Е\У 213. — Див. ще ниряти, 
неретгівий — див. ретгітися. 
[неробак] «неборак» Ж; — резуль¬ 
тат видозміни форми неборак , збли¬ 
женої з не робити, нероба. — Див. 
ще неборак. 

нерожень, нерозень — див. нере- 
зень. 

нерозлучник (орн.) «вид папуги, 
А§арогпІ5 ЗеІЬу»; — р. неразлучник , \не- 
разлучка], бр. неразлучнік «тс.»; — 
похідне утворення від нерозлучний ; 
назва зумовлена тим; що пари папуг 
цього виду постійні. — БСЗ 29, 469. — 
Див. ще лучгіти 1 , не. 

[нербстроп] «необачність, нероз¬ 
важливість, необдуманість, безумство» 


75 



нерпа 


нестеменний 


Ж; — очевидно, запозичення з польсь¬ 
кої мови; пор. п. піегогїгорпозс «нероз¬ 
судливість, нерозважливість», якому 
відповідає укр. нерозторопність. — 
Див. ще не, розторопний. 

нерпа (зоол.) «ластоногий ссавець 
родини тюленевих,' Риза Зсороіі», пер - 
пула «вухатий тюлень»; — р. бр. болг. 

V * VI /Ч гт л ГТП П Л О ТІ А г* «л О л х/ п 

пеупи> п. иіц, исіра, ч, псіра, їло, 

нерпа ; — через російську мову за¬ 
позичено з прибалтійсько-фінських 
мов; пор. фін. погрра «тюлень», карел, 
п’огрра, саам. поапл/е «тс.». — СІС 2 
580; Черньїх І 570; Фасмер III 65—66; 
Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо- 

обог. 56; Преобр. І 601; 31. у/уг. оЬ- 
епо. оттитит /ііс;. тт с; і і . 

оии, і на, оі\аі\ їх ап, 

МікІ. ЕШ 213; Каїіта 172; Льіткин — 
Гуляев 187. 

[нертиця] (зоол.) «морська чере¬ 
пашка, Зсуііаеа» Ж; — не зовсім ясне; 
можливо, тотожне з болг. нерйт «тс.» 
(?), яке походить від гр. упрітцд «тс.», 
пов'язаного, очевидно, з Мгірєїх; «Не- 

^піттттіГі ипплч тмі-Уі лт 1 О п пт ті ^ Т О' 

\ о і іідн ґі ширч.ог\піі і £ір\_п,іх/. - 

1951, 449; РЧДБЕ 489; Ргізк II 316. — 
Див. ще нереїда. 

[нерунє] «лахміття, дрантя; брудна 
білизна» Ж; — р. [руно] «знятий з 
плечей благенький одяг, лахміття», 
[рунка] «обноски, лахміття», [ рунь] 
«руб’я, благенький одяг, лахміття»; — 

плпоосий о і і.і ґ~і о г\ п о а г~і 11 и ґї лойттоиі 
і і\_/о д^сінч- о \' и V и і і и V , р р / м* і- 

сходи» і, далі, з рвати; початковий 
елемент не -, можливо, є підсилюваль¬ 
ною часткою (пор. нестеменний «до¬ 
стеменний», [несиленна сила ] «сила- 
силенна» Ж). — Див. ще руно 1 . 

[неруш] (бот.) «вид рослини Ж; 
розрив-трава звичайна, Ітраііепз поіі- 

іопггогй Т ОІ-4 тл чч \ іа п ьлоиоЛ у,г\г\ о. 

іиіІУ ^ І Ь С' Д/ у ІЛ/Ь 

рив-трава звичайна» Пі; — результат 
злиття виразу не руш «не займай, не 
чіпай»; назва зумовлена тим, що стиглі 
плоди рослини від дотику раптово роз¬ 
тріскуються і з силою викидають на¬ 
сіння. — Нейштадт 380—381. — Див. 
ще не, рух. — Пор. нетик. 
иеряд — див. ряд. 
несамовйтий — див. сам. 


[несворний] «неприборканий» Ж, 
[несувірний] «тс.» Ж; — п. піезу/огпу 
«неслухняний; розпущений, недисцип- 
лінований; упертий; непокірний», ч. 
слц. пезуогпу «не згуртований, не єди¬ 
ний»; — похідне утворення від *свора 
«швора, шворка» (первісне значен¬ 
ня — «не зв’язаний шворою», насампе- 

ттт ЕО 1 ». 

рсД при п^ло/. — м^сі^шср ш аии, иі и^л* 

пег 486; 5Ш III 343—344, VI 530. — 
Див. ще не, свірка 1 , швора. 

несесер «скринька, футляр з реча¬ 
ми для туалету, шиття та ін.»; — р. 
несессер, бр. несзсзр , п. пезезег, пезе- 
зегка, ч. слц. песезег, болг. несесер , 
схв. несесер , слн. пезезег; — запози- 

ІТЛІТНГТ О ЛіЛОТТІПГ'ІТ Т/ТИ » /Г ТІ Т І ■ (4мл п л л ло 

ісппа о ЦхрапЦу оххгчиї шаоп, Ц»р. іісссо* 

заіге «необхідний, потрібний; необхід¬ 
не, потрібне; готовальня, дорожній чи 
дамський несесер» походить від лат. 
песеззагіиз «необхідний, потрібний», 
що виникло з песеззе (езї) «необхідно, 
треба», букв, «неминуче», утвореного 
із заперечної частки пе-, спорідненої з 

ЛГТ/ТЧ 1 І Ґ> 1 ЛІГЛ ТТ /~Ч Г) О /"> Сі Л Г\ Г* Сі /, ІТТТ Г> Т Т ГГТО 'ТІЛ 
^г\р. пс-, і Ді^ч»-іЛ\_/осл \чіп, аїріиіп, 

ходити; уступати» з попереднього *се- 
гбеге, що складається з емфатичної 
частки се- «тут, там», спорідненої з гр. 
£-Н£Ї «там», ЛИТ. 513 «цей», псл. 5Ь 
«тс.», укр. сей, та дієслова іє. *зес1- 
«іти, ходити» (пор. дінд. а-засі «тс.», гр. 
656^ «дорога», псл. хобіїі, укр. ходи- 

т г/\ _ СІС** а І і п с І/лг 

1 Ч/ЧУЧУ, X V V-/ р» СІ і 11 Ю XV у ЧУЧУЧ/, 

НоІиЬ—Буег 332; РЧДБЕ 489; Баигаї 
497; Шаібе—Ноїт. І 192—193. — Див. 
ще не, сей, ходгіти. — Пор. конце¬ 
сія, процедура, процес. 

несосвітенний, несусвітний — 
див. світ. 

неспрймий — див. приміти. 

[ иргто тт о гт сі 1 //иоплог>ппті/а ипппл. 

^ XX X VI/! V II м. ] \'1АЧ^11ЧУІЛЧ^р»Ч-/1 1 \ 14. у і 1 і А р» Ч^ 

ворна людина; незграбна людина Ж, 
Си»; — очевидно, результат контаміна¬ 
ції форм розтелепа і недотепа «тс.». 
— Див. ще дотеп, телепати. 

нестеменний «справжній, істин¬ 
ний, дійсний, такий самий», нестемен¬ 
но «точно, точнісінько, достоту», [нес- 
темно Ж, нестемнісінько Ж, неста- 
місінько Си, нестемкй] «тс.»; — по- 


76 




нестй 


нестй 


в’язане з стеменний «достеменний»; 
не - тут вжите як підсилювальна част¬ 
ка, синонімічна префіксові (Зо-; пор. 
достеменний. — Див. ще достемен¬ 
ний. — Пор. неруне. 

ипп'іґґш \ и гг/і т 11 г а 1 лппа. 

АА ^ V. -А у КИ. , '-'ДУІ 

гатися» О, [ песець ] -«носій», [носак] 
«носильник», [носили] «носилки», [по¬ 
силений] «тс.» Ж, носилки , [носилян- 
ка ] «одна з двох великих жердин для 
перенесення сіна», носильник, [носіль- 
ник], [носйльниці ] «ноші для носіння 
гною» О, носйльщик, носйтель , [но- 
сйтельність] «місткість, вантажопід¬ 
йомність» Ж, [носача] «дівчинка, яка 
няньчить дітей» О, носій, носкість, 

_ Г_ Л 'л .. Л 1 _ _ __ „„ 

пиши, упклииш\,и\ «цшик, ди лкиїи при- 

в'язують і на якому носять вантаж» О, 
[ношак] «носильник, підручний» Ж, 
[ношийкє] (мн.) «сітка, у якій носять 
траву з поля» О, [ношійкє] «тс.» О, 
ноші «носилки», [ноти Ж, ношаки Ж, 
ношата Ж, ношії Ж, ноьиулі ВеУг] 
«тс.», нбщик, носйльний, внесок , [взнес- 

А і і 1% лОП/О/'/іунм*; 1 ✓, гт і пттАЛ АтттгТІл МУ А М 

лии, оопоиопии\ чі ііДп^^^гтл* уIV, ои* 

нос, вйноска, вйносок (іст.) «козак, 
вихований на Січі з раннього дитинст¬ 
ва» Ж, [винісний] «дорогий, збитко¬ 
вий» Ж, винбсливий, виносний, відно¬ 
ситися, відносини, відношення, від¬ 
носний, донос , доносйтель, доносй- 
тельство, донощик, зноситися «спіл- 

іу\тятт Ага* з пі тлі\./гяттл п ст ггі гтипрттттл га* 

1 Ь иід і / IV/ 1 > ГШіи 1 II V/!, 111 II с/і'' у 

[зніс] «знос, зношення», знос, зноси¬ 
ни, заноситися «чванитися; [харчува¬ 
тися, підкріплятися]», [заніс] «тіснота, 
скупчення народу» Ж, [занос] «занесе¬ 
ний бджолами віск» Чаб, [занісно] «за¬ 
візно» Г, Куз, [занбсистий] «зарозумі¬ 
лий, гордовитий» Куз, [запронбшений] 
«трохи поношений» (про одяг) Дз, 
[наніс] «нанос», нанос СУМ, Ж, на- 
носнйй СУМ, Ж, [недбнос] «передчас¬ 
ні пологи; частина непогашених торгов¬ 
цю боргів (при зведенні торгових ра¬ 
хунків)», недоносок , [недондшениця] 
«недоносок жіночої статі», [незнослй- 
вий] «який не може зносити, терпіти» 
Куз. обносити «обгополжувати: гань- 


обнбсок, перенос , [перенбсини ] «пере¬ 
несення» Нед, переносна, переносник 
«перенощик СУМ; [знак підвищення 
або пониження тону Нед]», перенбсок, 
перенощик, переносний, підноситися, 
[підніс] «піднос» Нед, піднос [підно¬ 
сний] «ліфт» Куз, підношувач «підно¬ 
щик» СУМ, піднощик, піднесений, по¬ 
носити «лаяти, судити», [понашати] 
«переслідувати когось насмішками» 
Нед, [поношатися (з чогось)] «на¬ 
сміхатися» Нед, понос , [понбса] «заро¬ 
зумілість, гордовитість» Нед, поноска, 
[понесла] «вагітна», поносний, принос, 
приносини «дарунок», приношення, 
[прйнісне] «тс.», приношений «який 

~ ___ І _ 

ьірспиь миьии виїллд шД миуїнмл ішри 

одяг, взуття)», пронос, [пронбса] «ва¬ 
жливість, значення» Нед, проносити, 
проносне СУМ, Нед, проноснйй, [роз- 
ношати] «розносити», [розніс] «роз¬ 
нос» Куз, рознос. [рознбсеиь] «розно¬ 
щик» Нед, [розносйтель] «тс.» Нед, 
розносний, рознощик ; — р. нестй, бр. 

ІІЛЛіїї ТТ 1 -» У //•)/'« «-VI і І П І У» О У» ТІ п А Ґ 1 + А ПГ І 

/гсьцг-, Ар* гьсипси, її. шсос, ч. псої, иіц. 

піезі’, вл. п]езс, нл. п]азс, болг. нбся 
«носити, нести», м. носи «тс.», схв. 
нести, слн. пезіі, стел, нести; — псл. 
пезіі; — споріднене з лит. пезіі «нес¬ 
ти», лтс. пезі «тс.», дінд. пазаіі «дістає, 
досягає», азпбіі, ав. пазаііі, азпаоііі 
«тс.», гр. Буєунєїу «нести», лат. папсіз- 

РПГ /'уСТЛГГЯ ПУГШП ППЙПМРУШ РТЯІЛ ппгтгто. 

рем», гот. §а-паЬ «досить», тох. В еіїк- 
«брати», хет. піпікхі «піднімає», вірм. 
пазапегп «приходжу»; іє. *епек-, "пек-, 
*пК- «діставати, досягати, нести». — 
Кибп. II 856; Фасмер III 67, 85; Чер- 
ньіх І 570; Преобр. І 601—602; ЗСБМ 
8, 16—17; Вгйскпег 361; МасЬек Е53С 
396; НоІиЬ —Коп 243; Младенов 360' 
Зкок II 512; Вегіа] Е35л" іГ 220, 228І 
Мікі. ЕШ 213; Тгаиішапп 198; МіїЬІ.— 

Т 7 1 _ ТТ 700 ПА С\. 1 п 1 лГ. 

ипид. її іоо, і нл, ілпеїшеск ю, іяю; 

Ргізк І 512—513; \Уа1с1е—Ноїт. II 141; 
Рокоту 316—318. * 

нестй* «відкладати» (яйця, про 
птахів) СУМ, Ж, нестися, несучка, 
І н.есючка] «несучка» Ж \знігокл «пс- 


бити; обривати, обкрадати (плоди)», таннє, найменше яйце, знесене куркою 


77 

і і 








нестидник 


нети 


Г, Ж; остання дитина у матері», зно¬ 
сок, [знусок ЛексПол, снозок Шух] 
«тс.»; — р. нестй, бр. песці , п. пезс, 
ч. пезї, слц. піезі’, вл. п]езс, нл. П]'азс, 
болг. нося, м. несе , схв. нести , слн. 
пезіі; — очевидно, псл. *пегз1:і «метати 
ікру, класти яйця» > *пезіі «класти 
яйця» (г могло зникнути внаслідок се¬ 
мантичного зближення з пезіі «нес¬ 
ти»), пов’язане з *пег5Ть «нерест»; — 
споріднене з лит. пегзй «метати ікру» 
(про риб), лтс. пагзіз «нерест (про 
риб), парування (про птахів)». — Ма- 
сНек ЕЗЛС 396; НоІиЬ—Ьуег 334; 
Ве2:1а] Е58І II 220. — Пор. нерест 1 . 

[нестгідник] (бот.) «айстра степо¬ 
ва, Азіег ашеііиз І,.» Ж, Мак; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане зі студйти, 
студінь «сильний холод» як назва ро¬ 
слини, що цвіте пізно восени (пор. ін¬ 
ші назви айстри степової: [мороз, зім- 
ник, осінчак]). 

Нестір, Нестор, ст. Иестюрь 
(1378), Нестсорь (1627); — р. болг. м. 
Нестор , бр. Несцер , др. Несторь, Не- 
стерь , п. ч. слц. ІМезїог, слн. Мезіог, 


Г'ТРГТ Н бГФЛла • 
4^1 4^4/1. Ж 4. V V в V ^ 1-1 ^ 


попрч ттрп^пнипр гтгь 

V ^ і\иіл і V 


в янське посередництво запозичено в 
давньоруську мову з грецької; гр. 
ІЧєатсор, букв, «той, хто (щасливо ку¬ 
ди-небудь) прибуває» пов’язане з 
уостос, «повернення». — Вл. імена 72; 
Кисіп. II 856; Фасмер III 67; Петровс- 
кий 165; Илчев 358. — Див. ще нос¬ 


тальгія, 

.[нестбратися] «(про курей) не¬ 
спокійно сидіти у гнізді; (про людину) 
неспокійно лежати; перевертатися з 
боку на бік» О; — неясне; можливо, 
пов’язане з [ суторатися ] «невтомно 
працювати». 

нестбтно — див. стбта. 

■ [нестрімно] «надто, надзвичайно» 
Ж; — неясне; можливо, результат ви¬ 
дозміни форми нестримно, зближеної 
зі стрімко.- 

несувірний — див. несвбрний. 
несуменна — див. сума 1 , 
[несчазник] «кущі бузини» Ж, [не- 
щазник ] (бот.) «бузина трав’яниста, 


ЗатЬисиз еЬиІиз Б.» Мак; — похідне 
утворення від [счазнути] «зникнути, 
щезнути»; назва зумовлена, очевидно, 
тим, що бузина є дикоростучою росли¬ 
ною, яку важко вивести. — Див. ще 
з 1 , не, чезнути. 

[несь] «сьогодні» О, [неська, нйсь- 
ка, нйськава, пнись, ннйськи) «тс.» 
О; — фонетичні і словотворчі варіанти 
прислівника [днесь] «тс.»; звукові фор¬ 
ми з кореневим и, можливо, виникли в 
результаті взаємодії з синонімічним 
нині, [нйньки\. — Див. ще днесь. 
нетала — див. тал. 
нетвар, нетвір — див. творгіти. 
нетварь — див. леквар. 

[нетець] «в’язень, заарештований, 
полонений» Пі; — неясне; можливо, 
варіант незасвідченого *нятець «тс.», 
пов’язаного з [ нятство ] «ув’язнення, 
полон», похідним від [няти\ «брати». 

[нети] «син брата або сестри, пле¬ 
мінник» Ж, [нетяк] «тс.» Ж; — р. ст. 
нетий «племінник», др. нетии «тс.», 
п. ст. піес «двоюрідний брат», ч. пеїег 
«племінниця», .пеі’, слц. пеіег «тс.», 

руо и&ІпПіґ /, п гтал/т і ц и иіґ ( тли р а р т п тлЛ чч 

г VI-! . І ии / (V V 1 і» 1 V і-»1 у V Л іі V V V 1 |-/ІІ / У ^ 

неігака «племінниця (дочка сестри)», 
слн. песак «племінник», песакіщ'а «пле¬ 
мінниця», стел, нетии «племінник»; — 
псл. пеїць < *періі]'ь «племінник»; — 
споріднене з лит. ст. периойз «внук, 
племінник», перїе «внучка», лат. пероз, 
-оіїз «внук», пізніше «племінник», пер- 


їіз «внучка», пізніше «племінниця», 
дінд. пара! «нащадок, син, внук», пар- 
їаг- «тс.», парйЬ «дочка, внучка», гр. 
ссуєірібд «двоюрідний брат», ауєфіа «дво¬ 
юрідна сестра», дірл. піа (род. в. піаіЬ) 
«племінник (син сестри)», двн. пєуо 
«племінник»;, іє. '"перо! «внук» (почат¬ 
ково «неповнолітній,, несамостійний»), 
що складається з *пе-. «не» і =к роі:(і)5 
«пан, володар», наявного також у скла¬ 
ді слова господь. — Фасмер—Труба- 
чев III 67—68;-Трубачев Терм, родства 
76—78; Преобр. І 602—603; Вгискпег 
427; МасНек ЕЗЛС 397; Зкок II 513; 
Веііа] ЕЗЗІ II 217—218; Меіііеї Еїисіез 
393; Бенвенист 160; Тгаиїтапп 196; 


78 





нетик 


нетота 


Ргаепкеї 2Г51РН 20, 65; ЛМаїсіе—Нойп. 
II 161 —162; К1и§е—Міігка 506; Роког- 
пу 764. — Див. ще господь, не 

[нетик] (бот., у сполуці [я. слаби- 
нова] «розрив-трава звичайна, Ішра- 
їіепз поіі-іап^еге Е.») Ж, [нетикалка 
Мак, нетиканка Мак, недотика] 
«тс.»; — р. [недотика], п. піеіукаїек, 
ч. слц. пеїукаука, ч. пебоїукаука 
«тс.»; — похідне утворення від тика¬ 
ти із заперечною часткою не\ назва 
зумовлена тим, що при дотиканні до 
стиглих плодів розрив-трави вони рап¬ 
тово розтріскуються і з силою викида¬ 
ють насіння; пор. назви цієї рослини в 
інших мовах: р. недотрога, англ. 
{оисй-те-пої (букв, «не торкай мене»), 
лат. по1Иап£Єге (букв, «не торкай»). — 
Див. ще не, тгікати. — Пор. неруш. 

[нетйтірний] «не допитливий, са- 
мовдоволений» Ж, [нетйтурний] «не¬ 
здібний» О; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з [втиркатися] «самовільно втру¬ 
чатися», [ втиркун] «надмірно цікавий, 
допитливий», похідними від тирити 
«тикати». 

нетіпаха «неохайна, неакуратна 
жінка», нетіпанка , [нетіпа Ж, не - 
тьопуха] «тс.»; — р. [нетюпа] «не¬ 
охайна людина»; — похідне утворення 
від тіпати «трясти, бити, ударяти»; 
первісно могло означати «такий (така), 
що не вміє як слід ударити (в роботі, 
на полюванні, в бою)»; інший давній 
варіант цього кореня зберігся у формах 
недотепа , дотеп (див.). 

нетля (ент.) «невеликий нічний 
метелик; [ЬіїЬосоІІеііз їгіїеііеііа; міль 
Ж]», [нетленниця] «нічний метелик, 
РЬаІаепа» ВеНЗн; — результат семан¬ 
тичного звуження назви [нетля] «не¬ 
наситна, завжди голодна істота», пов’я- 
заної’з тлйти «швидко і жадібно їсти; 
точити, гризти (про комах і т. ін.)» 
(пор. ненатлий «ненаситний»). — 
Див. ще не, тліти. — Пор. нітка. 

нетопир (зоол.) «кажан родини 
гладконосих, Рірізігеїіиз Каир», [літо- 
пйр] «тс.» ВеНЗн; — р. нетопьірь , др. 
нетопьірь , п. піеїорегг, піеборегг, [піе- 


боругг], ч. пеїоруг, слц. пеїоріег, вл. 
піеіоруг, нл. ^еборуг, [п]ес1ориг], по- 
лаб. пе+йраг «метелик», болг. [нето- 
пйр] «кажан», схв. нетопир , [пеіор]ег, 
паборіг] «тс.; метелик», слн. пеїоріг 
«кажан», [паїоріг, паборег], стел, нето- 
пьірь «тс.»; — псл. пеїоругь, поясню¬ 
ване здебільшого як складне утворення 
з основ *пе1;о- (< :і: пекїо-), що пов’я¬ 
зується з *пок1> «ніч», і -ругь від коре¬ 
ня *рег- «літати» (Мікі. 214; Ппе- 
обр. І 603; Иванов ВСЯ II 19; Ильинс- 
кий РФВ 65, 226; Погодин Следьі 216; 
Младенов 355; Уаіііапі: Зіауіа 10, 678; 
Варбот 59); такому поясненню супере¬ 
чать деякі факти фонетичного і сло¬ 
вотворчого характеру (Булаховський 
Вибр. пр. III 286); заслуговує на увагу 
припущення (Вгііскпег 361; Зіауіа 13, 
279; ЗсйизІег-Зеу/с 1014—1015), що 
псл. пеїоругь складається з пе «не», іо 
«то» і ругь «птах» (пор. схв. [рігас] 
«кажан») і означало первісно «то не 
птах» (пор. у зв’язку з цим назви рос¬ 
лин [нетота] «плаун баранець», [не- 
тоя] «аконіт»); припускається також, 
що первісною була основа з псл. ртб- 
«птах», збережена в укр. [непотйр] 
«кажан»; викликає заперечення думка 
про запозичення цього загальносло¬ 
в’янського слова з грецької мови (гр. 
уїжтбтгтерос;, Маїіпо^узкі РР 1, 154), як 
і пов’язання його з р. топьїрить «на¬ 
стовбурчувати (пера)» (Вегпекег ІР 10, 
166). — Фасмер—Трубачев III 68—69; 
Черньїх І 570—571; Шезепу 6Р 
1959/9, 388; Вегіа] Е856 II 221. — 
Пор. непотйр. 

[нетота] (бот.) «плаун баранець, Бу- 
соробіит зеїа^о І..» К'о, [нитбта] 
«тс.»; — п. піеїоїа «тс.; яловець коза¬ 
цький, бипірегиз заЬіпа Б.», ч. [пеїаїа] 
«яловець козацький», [пеіоїа] «тс.», 
слц. пеіаіа «тс.; плаун», пеіоіа «тс.»; — 
результат злиття частки не і займен¬ 
ників то, та ; назва зумовлена, очеви¬ 
дно, тим, що плауну баранцю як от¬ 
руйній рослині приписувались чарівни¬ 
чі властивості, а, через це його назва 
підлягала табу і замінювалась вираза- 


79 




нетоя 


неуткнуть 


ми типу «то є», «то не є» (пор. п. таї- 
кі Ьоіе] Іо «вербозілля, ЬузітасЬіа 
Б.», Ще, іо іезс, 1;оіезс «тс.», іо ]езї 
«ластовень, Уіпсеїохісигп МоепсЬ.», 
Ьіаіа і о] езс «тс.», іпосіга 1о]езс «орлики, 
АриіІе§іа Ь.»)^ — Вгйскпег 361—362; 
МасЬек Е56С 397. — Див. ще не, 

тлм _ По п мето я 

[нетбяГ (бот.) «аконіт, Асопіїшп Е. 
ВеНЗн; вид рослини Ж», [нетдля] 
«аконіт; синяк звичайний, ЕсЬіит VIII- 
§аге Б.» О, [нитдя] «тс.» О; — слц. 
пе1:6]а «ластовень, Уіпсеїохісит Мо¬ 
епсЬ.»; — результат злиття частки 
не , займенника то і дієслова є ; назва 
зумовлена, очевидно, тим, що аконі¬ 
тові (отруйній рослині) приписувались 
чарівничі властивості, а через це його 
назва зазнавала табу і замінювалась 
займенниковими позначеннями. — 
Вгйскпег 361—362; МасЬек Е5ЛС 
397. — Див. ще є, не, нетота, той, 
тбя. 

нетреба (бот.) «ХапіЬіит Б.»; — 
очевидно, результат субстантивації др. 
нетрЬбьіи «негодящий», пов’язаного з 

тп'кбнт «ттптпібнийл* нязкя зл/мпкпрня 

•' “Г - -*.~- г .~**** , “ — ^ --* 

очевидно, тим, що нетреба є бур’яном, 
з яким слід боротися; пор. інші назви 
нетреби (колючої): [дурнишник, хо¬ 
лерна трава , неждан-трава]. — Див. 

ще не, треба. 

нетрі, [нетро] «нетрі» Пі, [нетра] 
«тс.; лісова ущелина, провалля», Ж, 
[нетря] «тс.», нетрища «нетрі», [над- 
ро\ «тс.» Пі, нетряний ; — р. [нетря] 
«ділянка лісу, заповідний ліс, заповід¬ 
ник», бр. нетрьь «надра; нетрі»; — 
очевидно, псл. [*пеіьга], утворене з 
частки пе «не» і основи дієслова Негїі 
(їьгр) «терти»; первісно означало «не- 
проторована (непрохідна) лісова гуща¬ 
вина»; необгрунтоване припущення 
(Соболевский ВиІІ. Асаб. без 5с. бе 51. 
РіЬоиг§ 1911, 1054) про запозичення з 
литовської мови (лит. пепбге (бот.) 
«очерет»), як і гіпотеза (Ильинский 
Изв. по рус. яз. и л-ре II 366) про зв’я¬ 
зок з гр. уртроу «прядка». — Фасмер 
III 69; Толстой Сл. геогр. терм. 180; 


ЗСБМ 8, 17—18. — Див. ще не, 

терти. 

нетто «без тари і упаковки» (про 
вагу товару); — р. нетто , бр. нета , 
п. ч. слц. пеііо, болт. нето у схв. нето у 
слн. пеїо; — запозичення з італійської 
мови; іт. пеіїо «чистий» походить від 
лат. піїібиз «блискучий; чистий», пов’я¬ 
заного з піїео, -еге «блищати», спорід¬ 
неним з дірл. поіЬ «священний», вал. 
плууїіапі: «відблиск, блиск», можливо, 
також з дінд. ш-ІаЬ «темний, чорний», 
дперс. паіЬа- «гарний, красивий». — 
Акуленко 141; СІС 2 580; Кораіігізкі 
666; НоІиЬ—Еуег 334; РЧДБЕ 415; Ву- 
Іаклиіа 616; КІи§е—Міігка 508; Кіеіп 
1033, 1042; Мезііса 1014; \Уа1бе— 
Ноїгп. II 171. 

[нстунтавий] «негодящий, нікчем¬ 
ний» Ж; — запозичення з молдавської 
і румунської мов; молд. нзтьінтбк 
(рум. паїїпїбс) «дурний; дурень» утво¬ 
рене від нзтьінг (паІїп§) «дурний, без¬ 
глуздий; незграбний; упертий, затя¬ 
тий», очевидно, запозиченого зі сло¬ 
в’янських мов (цсл. нєтагь «леда¬ 
чий»). — 5сЬе1ибко 139; БЕКМ 531; 
СДЕЛМ 284. — Див. ще нетяга. 

нетяга «бідна, неімуща людина; 
[безтурботна людина; ледар; негідник 
Пі]», [нетяг] «бідолаха; нещасливий» 
Бі, [нетязський]] — р. заст. нетяг 
«ледар, дармоїд», др. нетягь «ледачий, 
бездіяльний», стел, иєтагь «тс.»; — 
очевидно, ПСЛ. ПЄІ££Ь «ледачий, кво¬ 
лий, слабий» (пор. р. [ нетяга ] «брак 
сил, слабість, кволість»), утворене на 
основі виразу *пе і§§і\ «не тягти, не 
могти». — Див. ще не, тягтй. 

неустойка «стягнення за невико¬ 
нання зобов’язання»; — бр. няустбй- 
ка, болг. неустойка «тс.»; — запози¬ 
чення з російської мови; р. неустойка 
утворене на основі виразу не устоять 
(в своем слбве) «не дотриматися (сло¬ 
ва)». — Див. ще не, стояти, у 2 . 

[неуткнуть] «недорозуміти» Ва; — 
результат видозміни виразу не утну¬ 
ти «не зрозуміти», зближеного з 
ткнути. — Див. ще не, тяти. 





неф 


нехати 


неф «витягнуте у довжину примі¬ 
щення (або частина приміщення), відо¬ 
кремлене рядом колон чи стовпів»; — 
р. бр. болг. неф ; — запозичення з 
французької мови; фр. пеГ «середньові¬ 
чне судно; корабель (у храмах)» похо¬ 
дить від лат. пауіз (зн. в. пауегп) «ко¬ 
рабель, судно». — СІС 2 580; РЧДБЕ 
416; Оаигаї 497. — Див. ще нав 2 . 

нефргіт 1 (мед.) «запалення ни¬ 
рок»; — р. болг. нефрит , бр. нефрит , 
п. пеїгуі:, ч. пеїгійз, слц. пеітіШа, схв. 
нефрит, нефрйтис , слн. пеїгїйз; — ін¬ 
тернаціональний медичний термін, за¬ 
своєний з латинської наукової мови; 
пізньолат. перЬгїііз походить від гр. 
уєсррітк; «тс.», пов’язаного з увсррод 
«нирка», спорідненим з лат. ст. пеїго- 
пез, дісл. пуга, дат. пуге, шв. фиге 
«тс.», двн. піого «нирка, яєчко», нвн. 
№еге «нирка». — СІС 2 580; Ву)акли]а 
618; Кіи^е—Міїгка 511; КІеіп 1040; 
Ргізк II 310. — Див. ще нгірка. 

нефргіт 2 «мінерал із класу силіка¬ 
тів з різними відтінками забарвлен¬ 
ня»; — р. болг. нефрйт, бр. нефрит , 
п. пеїгуі, ч. слц. пеїгії, схв. нефрит , 
слн. пеігїі; — очевидно, запозичення з 
німецької мови; нім. МерНлї «тс.» ут¬ 
ворене німецьким геологом А. Г. Вер- 
нером (1794 р.) від гр. уєсррб^ «нир¬ 
ка», оскільки вважалося, що він може 
бути корисним при лікуванні хвороб 
нирок. — СІС 2 580; Кораііпзкі 660; 
КІеіп 1040; Сг. Ру/Ь. 510. — Див. ще 
нефргіт 1 . 

нефта, нехта, нехтянка — див. 

нафта. 

нехай, нех «нехай», [них ЛЧерк, 
нягай Г, Ж, няхай О] «тс.»; — р. [не¬ 
хай] «нехай; не займай, не чіпай», бр. 
няхай «нехай», п. піесНау піесЬ, ч. пе- 
сЬаР, песНР, слц. песЬ, вл. піесЬ, нл. 
феска], фесЬ «тс.», полаб. песЬ «за¬ 
лиш»; — результат злиття виразу *не 
хай, букв, «не займай, не чіпай, за¬ 
лиш», що є формою 2 ос. одн. наказо¬ 
вого способу від *не хати, [нехати] 
«не займати, не чіпати»; виведення 
форми наказового способу *пехаф від 


Чіехоуаф, *пехоуа!і (МасЬек Зїшііе 
108; НоІиЬ—Кор. 242; МасЬек Е5ІС5 
325) помилкове. — Мельничук Структ. 
слов. реч. 75—76; Зтимология 1966, 
218; ІУМ Морфологія 491; Фасмер III 

7 А. Т аГіО СА/1. СіГ'СЛА О 70. 

/ и, ирсиир. і иио—о, / о, 

Вгйскпег ^ 359—360; Младенов 350; 
ЗсЬизїег-Зеу/с 1010; ЕЗЗІ ЗІ. §т. II 
466—467; Вегп. І 382. — Див. ще не¬ 
хати. — Пор. най 1 , хай. 

[нехар 1 ] «вовк; великий звір» Г, Ж, 
[нехар] «хижі звірі, зокрема вовки» Г, 
Ж, [нехара] «вовк, великий звір», 
[нехаринець] «вовк»; — п. піекага «хи¬ 
жий звір, вовк» (з укр.?); — не зовсім 
ясне; можливо, результат видозміни 
або варіант давнішого *негар «непри¬ 
датне для данини (як хутро)», пов’яза¬ 
ного з гарний , [безгар] «занадто вели¬ 
ка ціна», [гарма-дарма] «даремно» і 
зближеного з [нехар] «замазура», [не- 
харний] «неохайний, брудний», пов’яза¬ 
ними з [харити] «чистити». — Мель¬ 
ничук Мовозн. 1969/1, 33. — Пор. 
гарний, харити. 

нехар 2 , нехара , нехаринець — 

див. харити. 

[нехати] «не займати, не чіпати Г; 
не хотіти робити, не робити, утриму¬ 
ватися Ж», нехаяти «не дбати, зане¬ 
дбувати, нехтувати», [нягати] «не хо¬ 
тіти робити, не робити, утримуватися» 
Ж, [неха] «нероба» Ж, [нехая] «не¬ 
охайна людина» Куз, [захаяти] «зане¬ 
хаяти», [обнехаяти] «не чіпати, еко¬ 
номити, відкладати (гроші)» Ж, [обне- 
хайкати] «тс.» Ж, [понехати] «не 
зробити, залишити невиконаним» Ж, 
[поняхати] «тс.»' Ж; — бр. [няхаіць] 
«відкладати справу через лінощі або 
недбалість», п. . піесЬас «нехаяти», ч. 
песЬаї «залишити; забути; дозволити, 
дати», слц. песЬаБ «залишити; дати», 
вл. фесЬас «залишити, не хотіти», нл. 
фесЬаз (зе) «не хотіти», полаб. песЬаї 
«залишити», болг. 'нехая «нехтую», схв. 
нехщан «недбалий; безтурботний», 
слн. пеЬай «перестати; залишити»; — 
псл. пе хай «не займати, не чіпати», 
що складається із заперечної частки пе 


81 




«не» і дієслова хаїі (ха]а1:і) «займати; 
чистити; ганити, ганьбити». — Мель- 
ничук Зтимология 1966, 218; Мартьі- 
нов Сл. и ие. аккомод. 139—140; Фас- 
мер III 70; Преобр. І 603—604; ЗСБМ 
8. 78; Вгііскпег 359—360; Младенов 
350; Вегіаі Е83І II 219; Вегп. І 382. — 
Див. ще хаяти. — Пор. нехай. 

[ ГЇЛ V ПП ТТ Т» '¥'1 /,ІІІТ1П ТТіТТ.ч мл _ Г\Т ТЛПТІ ТТ 

[пслоаош^ ч'іпоа^ііД'/ уіч, - чу-ісоігіД - 

но, видозмінене запозичення з молдав¬ 
ської чи- румунської мови; молд. нева- 
лйд (рум. пеуаіїй) «нездоровий, непра¬ 
цездатний» складається із заперечної 
частки не - (пе-) «не», запозиченої зі 
слов’янських мов, і прикметника валйд 
(уаіісі) «здоровий, працездатний», запо- 

оштаттлгл о /Кгчпттттлгоі-ТуГм і\*ґ"\г) т.т • гНг\ лга1і_ 
о ґп \_ її ЧУ і ч/ о ^ р сі 11 оілчиї іуіч^сіп, чрр. «ии 

сіє «тс.» зводиться до лат. уаіібиз «силь¬ 
ний, міцний». — СДЕЛМ 70; ОБКМ 
532, 916. — Див. ще інвалід, не. 

нехворощ (бот.) «полин, чорно¬ 
биль, Агіегпізіа Б.», нехвороща «тс.», 
[нефорощ] «полин польовий» Ж; — р. 
[нехворбщь] «полин», [ нефорощь, не- 

V £> ґ-іг^Аі 11 п] /у'гг' чч тт [пскГ‘Ьгасг‘1 //гтгчптди 

лої/ Д с_/ іл- ^ \> іч,'/, _ і. \чіУі/ши 

звичайний», песЬгазІ: «полин понтійсь- 
кий»; — очевидно, псл. *пєхуогзі(і)ь, 
утворене з частки пе «не» і основи 
хуог- «хворий», оскільки вважалося, 
що нехворощ допомагає від багатьох 
недуг; менш обгрунтованою є думка 
(Меркулова Очерки 122; Потебня Из 

оагг ТТТ А7 \ ппа пг^г\гг\і<''Ск'ииа піп у а А- 

ОС411. XXX XI / 1 1 У 1IV 1 1 і 1/і їдк ✓V к*/ КУ 

рбст , як і пов’язання (НоІиЬ—Кор. 
144; МасЬек бт. гозїі. 249, 250, 269) з 
ч. сЬгаізШі «хрустіти», сЬгезШі «бряз¬ 
кати, торохтіти» (з огляду на припису¬ 
вану полинові здатність оберігати від 
удару грому). — Коваль 74—75. — 
Див. ще не, хворий. 

і ІЛ* V < П М ті 1 йППГїШП Т-ЇЯГТППСТ-ПЛТЛ \т 

поганому настрої» Ж; — очевидно, 
утворене від хйрий «ослаблий, висна¬ 
жений хворобою,- кволий, немічний» 
(пор. [хірлий] «хворий, хворобливий; 
млявий, сонний») за допомогою частки 
не- у що виконує тут підсилювальну 
функцію, як у [неелуп] «великий ду¬ 
рень» та ін. — Див. ще не, хйрий. — 
Пор. глупий. 


[нехланнии] «ненажерливий; жор¬ 
стокий» Ж; — похідне утворення від 
[хлану ти] «бути жадібним» (пор. 
[ хлань} «ненажера»); не- виконує тут 
підсилювальну функцію або додане під 
впливом синонімічних ненажерливий, 
ненаситний. — Див. ще не, хлань. 

нехлюй «неохайна людина СУМ, 

лдгг;г • ТТАТІІЛППТТП ТТПТтЛпт Т~> ЛЛЛі V ГТ 1 ГГ V 
, П^-Оі ПСІ, ІІ^-Дч^СТі/ІСІ О Ді/іл 

людина», [нехлюйник] «неохайний, не¬ 
чепурний чоловік» МСБГ, нехлюя «не¬ 
охайна, ледача людина», [нехлюйниця] 
Ж, нехлюйство «незграбність, недба¬ 
лість», [нехлюйний] «неохайний, бруд¬ 
ний, непорядний» Ж, [нехлюїти] «за¬ 
бруднювати» Ж, нехлюйствувати, 

І оп и о V п іґ^і ю п 1 ✓/ОЗілплгттитл г гтдч\’ п [ и О- 

с *1 ш* ісу ь і (с іА/ ^ V оичур ^ Дпп і п^/ ? ^ ^ 

хлюй] «незграбний чоловік» (з укр.), 
бр. [ нехлюя І «нечепура», [нехлюйньиї] 
«неохайний»; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. піесЬІи] «нечепура», піесії- 
1и]'а «тс.» утворені від піесЬ1и]пу «не¬ 
охайний, нечепурний», що виникло, 
очевидно, з *піесЬ1ис1гпу, паралельного 

лгт^г» Т и її у п іА'мгі / її 1 //плгаи тлтд иі'і<'\ггтт;птт.. 
у V А А 1 иіІПП^ Щц X і і - 

ній» (Нар. лексіка, Мінск), р. [нехлю- 
да\ «нечепура», [ нехлюза] «тс.» і утво¬ 
реного за допомогою заперечної частки 
піе «не» від дієслова [сйіибгіс] «чисти¬ 
ти; наводити порядок» (пор. [сЬІибпу] 
«охайний, порядний, чистий»), похо¬ 
дження якого неясне. — ЗСБМ 8, 79; 

<чШ ТТТ 9КЗ 

УУ XXX . 

нехрист «не християнин», [не- 
хрест] «тс., невіруючий; єврей» Ж; — 
р. нехристь «не християнин; безсовіс¬ 
на, несправедлива людина», [нехрист] 
«не християнин, нехрещений, бусур¬ 
ман», [нехрест] «тс.», бр. нехрьісць 
«нехрист»; — результат злиття виразу 
не християнин з усїченням другого 
компонента; у .частині форм відбулося 
зближення з хрестйти ..— ЗСБМ 8, 
21. — Див. ще не, християнин. 

нехтолйця «недбайлива, ледача 
жінка; [підла, негідна жінка Ж]»; — 
очевидно, результат видозміни форми 
[ніхтонйця] «підла, негідна жінка», 
зближеної зі словами лице і нехтува¬ 
ти. — Див. ще ніхтонйця. 


82 





нехтувати 


нешпір 


нехтувати СУМ, Ж, [ знехтати} 
«знехтувати»; — очевидно, пов’язане з 
не хтіти , пор. ст. нехтивость «не¬ 
прихильність». — Бйєуєіоу НізБ рЬо- 
поі. 249. — Див. ще не, хотіти. 

Г_. і _1 _ т_ гт:. _ 

[нехуть] «відраза» і н; — очевидно, 
запозичення з польської мови; п. піе- 
сЬ§с «неохота; нехіть, неприхильність, 
відраза», паралельне укр. нехіть , як і 
ч. слц. песЬиБ «тс.», утворене з частки 
піе «не» і іменника сЬес (сНиС) «охота, 
бажання», що походить від псл. [*х<Дь] 
(з носовим інфіксом), варіанта форми 
хоіь, до якого зводиться укр. хіть. — 
51а\узкі І 64. — Див. ще не, хотіти. 

— Пор. хуть. 

нецьки «ночви», нецки , [нецята 
ВеБ] «тс.»; — запозичення з польської 
мови; п. піескі «тс.» відповідає укр. 
ночви (див.). 

[нецю-бірка] (вигук, яким підкли¬ 
кають овець) Мо; — складне утворен¬ 
ня з компонентів [нещю], пов’язаного з 
вигуком [нйцько], яким підкликають 
ягнят (пор. [ не'цька ] «вівця»), і [бірка\, 
фонетичного варіанта до бирка «вів¬ 
ця». — Див. ще бир 1 , нгіцка. 

нецят, неціт — див. цята. 

нечая — див. яча. 

[нечіпай-зілля] (бот.) «пересту¬ 
пень білий, Вгуопіа аІЬа Б.»; — склад¬ 
не утворення з дієслова (не) чіпати та 
іменника зілля; назва зумовлена от¬ 
руйністю переступня (особливо ягід і 
коріння). — БСЗ 32, 460. — Див. ще 
зело, не, чіпати. 

[нечопити] «хворіти, нездужати»; 

— неясне. 

[нечта] «повія; сором, ганьба» Ж, 
[нетто] «тс.» Ж; — очевидно, пов’я¬ 
зане з чтйти ([иітйти]) «шанувати» 
(див.). ^ . 

нечуйвітер (бот.) «Ніегасіит Б.; 
[котячі лапки дводомні, Апїеппагіа сіі- 
оіса (Б.) Оаегїп. Мак; сухоцвіт, Опа- 
ркаїіит Б. Ж; цмин піщаний, НеІісНгу- 
зит агепагіит БС. Мак; стокротки ба¬ 
гаторічні, Веіііз регеппіз Б. Мак; заліз¬ 
няк бульбистий, РЬІотіз іиЬегоза Б. 
Мак]», [нечуєвик] «котячі лапки дво¬ 


домні» Мак, [нечуевика, нечуївка ] 
«тс.» Мак; — р. [нечуй-ветер] «нечуй¬ 
вітер волохатий», бр. [нячуйвецер] 
«нечуйвітер», п. [піесгіДу/іесіег], ст. 
піесги] у/іаіг «тс.»; — складне утворен¬ 
ня із заперечної частки не, дієслова 
чути та іменника вітер; назва зумов¬ 
лена тим, що нечуйвітер волохатий че¬ 
рез свій невисокий ріст недоступний 
для дії вітрів; назва перенесена за різ¬ 
ними ознаками схожості на інші рос¬ 
лини. — Анненков 167; ЗСБМ 8, 80; 
Масйек ]т. гозїі. 232. — Див. ще ві¬ 
тер 1 , не, чути. 

[нечумазний] «негарний, непоказ¬ 
ний, незграбний» Ж, Куз, Пі; — пов’я¬ 
зане з чумазий «брудний, замурза- 
ний», р. чумазий «тс.»; не - виконує 
тут роль підсилювальної частки; мож¬ 
ливо, додане під впливом синонімічних 
негарний , непоказний тощо. — Див. 
ще не, чумазий. 

нечупара, нечупайда , нечупар¬ 
ний — див. чупарний. 

[нешпергач] «кажан» Ж; — ре¬ 
зультат контамінації слів [нешпір] « су¬ 
тінок, присмерк» Ж і [пергач] «кажан» 
Ж. — Див. ще нешпір, пиргач. — 
Пор. миш-пиргач. 

[нешпір] «сутінок, присмерк» Ж, 
[неиіпор] «вечір» Пі, [нешпбри] «вече¬ 
рня» Ж, Бі, [ нйшпора] «тс.» Бі, [не¬ 
шпір ний] «вечірній» Бі, [нйиіпорний, 
нйчпорний] «тс.» Бі, [нишпорити] 
«дзвонити на вечерню, правити вечер¬ 
ню» Бі, [нйчпорити] «тс.» Бі; — бр. 
[нешпбр] «вечірній час; вечерня», [не- 
шпар] «вечерня», п. піезгрбг «вечерня; 
вечір», піезгрог «тс.», піезгрогу «вече¬ 
рня»; — через польське посередництво 
запозичене з чеської мови; ч. пезрог 
«вечерня», як і вл. пезрог, пузрог «тс.», 
слц. пезрог «тс.; підвечірок», виникло з 
нвн. Уезрег «тс.», що-походить від лат. 
уезрег(а) «вечір», спорідненого з гр. 
єатгєрос, лит. уакйгаз «тс.», псл. уе- 
сегк, укр. вечір. — Гординський РМ 
1935/7, 312; ШсНкагсІІ 82; ЗСБМ 8, 
23; Бульїка 217; Вгйскпег 361; МасЬек 
Е8ІС 396; Маїгепаиег 263; Кіи^е—Міі- 


83 






нешрептана 


нива 


гка 820; ШаІсІе—Ноїш. II 7/0—/71. — 
Див. ще вечір. 

[нешрептана] (про картоплю) «у 
лушпайках» О; — очевидно, пов’язане 
із запозиченням, що походить від нім. 

Р Л її Г ^ (Л АА П лЛІ/паЛфТІ ЛТЛлЛ ПТІТТІл ЛПГіПІ ТТ 

її сіррси п, її і їїV, спорід¬ 

неного з англ. зсгаре «скребти», лит. 
вкгеЬеїі «шарудіти, шелестіти», укр. 
скребти. — Кііі£е—Міігка 678. — 
Див. ще не, скребтй. 

нещадйм — див. щадйти. 

[неякий] «якийсь» Бі, [неяк] «нічо¬ 
го; колись, давніше» О; — бр. нейкі , п. 
піе]акі, ч. пе]‘аку, слц. пе]аку; — ре¬ 
зультат ускладнення неозначеного в 
минулому займенника який часткою 
не- із семантикою неозначеності (як і 
в [неколи] «іноді»). — Див. ще неко- 
ли, якйй. 

[неясгіть] (орн.) «пелікан, Реіесапиз 
Ж; сипуха, Туїо аІЬа Зсор. Шарл»; — р. 
неясить «рід великих сов; [пелікан?; 
вид пугача; казковий ненажерливий 
птах]», бр. няясьщь «рід великих сов», 
др. неясьіть «пелікан; шуліка», не- 
ясьітЬу стел, мєьлсьіть «тс.»; — псл. 
*пе^-5уІь, букв, «ненаситний» (пор. 
стел, сьіть «насищення»), де 4$-, як і в 
слові пє-^-уєпь «який не йме віри» (др. 
неявЬрь «який не вірить», стел, неьх- 
в'Ьрт» «тс.»), пов’язане з *]§їі «йняти» 
(букв, «який не йме (не відчуває) наси¬ 
щення»); менш переконливе припущен¬ 
ня (Меіііеї Еіибез 168—169; Ребегзеп 
Кеії. Ог. І 45), за яким зводиться до 
іє. *п.«не» (гр. а-, ау-, лат. іп-, нвн. ип- 
«не»), а не- вважається доданим пізніше 
внаслідок затемнення семантики ]§-. — 
Німчук 215; Фасмер III 71; Горяев 228; 
Булаховський Вибр. пр. III 282—283; 
Заиг ЗЬогпік ЕЕВгІІ 1976, 35; Вегп. І 
429. — Див. ще не, ситий, яти. 

[нєз] «ядро горіха» МСБГ; — запо¬ 
зичення з молдавської мови; молд. мез 
([нез]) «серцевина, ядро (горіха)», як і 
рум. тіег «тс.», походить від лат. гпе- 
сііиз «середній», спорідненого з дінд. 
табЬуаЬ, гот. тісірз «тс.», псл. * тесі] а 
«межа», укр. межа. — СДЕЛМ 253; 
ОБРМ 498; Ризсагіи 93; Таїсіє—Ноігп. 


її 57. — Див. ще межа, — Пор. ме¬ 


діана, медіум. 

[нєтушка] (у виразі [пироги з нє- 
туиікою] «пироги без начинки») До; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 


нет «нема», що відповідає укр. [ніт\ 
«нема; ні»; пор. р. [нет] «все те, чого 
немає», [пирог с не том] «пиріг без 
начинки», [нєтушка] «нікчема». — 
Фасмер III 67; Преобр. І 218, 596; Со- 
болевский Лекции 249; Тосіогоу Зіауіа 
14, 519. — Див. ще ніт 1 . 

[нєхарема] «нескладна, неструнка 
людина» ЛексПол, [нєхаремни] «нест¬ 
рункий, нескладний, негарний» тж; — 
очевидно, утворене від [нехар] «не¬ 
охайна людина, нечепура», [нехара] 
«тс.»; щодо кінцевого -ма пор. [ліхбма] 
«лихо, важке становище», [ нєхама] 
«неохайна людина, нечепура». — Див. 
ще харити, не. 

[ни 1 ] (спол.) «ні» Ж, [ни-] (в утво¬ 
реннях [ничбго] «нічого» Ж, [нияк] «ні¬ 
як» Ж, [ ниякйй ] «ніякий» Ж тощо); — 
р. др. болг. м. схв, ни, ни-, бр. ні, ні-, 
п. ч. слц. нл. слн. пі, пі-, вл. пі-, полаб. 
пі- (піі’ей//пії’есІе «ніде»), стел, ни, ни-; 
— псл. пі; — споріднене з лит. пеї «ні», 
піе-каз «ніхто, ніщо», лтс. пеі «ні, навіть 
не», гот. пеі «не», двн. пї «тс.», лат. пї 
«не, щоб не», ст. пеі «тс.», ав. пае-сіз 
«ні один, жоден»; іє. *пеі; в українській 
мові, за винятком окремих говорів, ви¬ 
тіснене звуковою формою НІ (< Я'б). — 
ІУМ Морфологія 474—475; Черньїх І 
571; Фасмер III 71; Преобр. І 605; 
ЗСБМ 8, 24; Вшскпег 359; МасЬек 
ЕЗХ 398; Младенов 356; Тгаиішапп 
195; МйЬІ.—Епск. II 715; 2иЬаїу ІГ 4, 
471; АУаІбе—Ноігп. II 166; Тогр 288. — 
Пор. ні 3 . 

[ни 2 ] (вказівна частка) Доп. УжДУ 
II; — очевидно, запозичення з угорсь¬ 
кої мови; уг. пі «ось, дивись» етимоло¬ 
гічно не зовсім-ясне. — Німчук Доп. 
УжДУ II 90; МІМТЕЗг II 1017; Вагсгі 
215. 

нгіва, [нйвина] «сіно з ниви Ж; па¬ 
рове поле ВеУг», нив я (зб.), [занив] 


84 




нив’янка 


низ 


«толока за нивами» Ж, [піднивок] «ма¬ 
ленька лука в нижчерозташованому 
кінці ниви» Ж; — р. болг. м. нива, бр. 
ніва, др. нива, п. вл. нл. піу/а, ч. слц. 
піуа, полаб. паіуа, схв. шша , слн. щіуз, 
стел, нива; — псл. піуа, віддалено по¬ 
в’язане з пігь «низ»; — споріднене з гр. 
уєібс «поле під паром, нива», уєїо&і «до 
глибини», уєіо&єу «знизу, з глибини», 
дінд. пі- «вниз», піуаі- «низина», двн. 
пісіаг «внизу»; недостатньо обґрунтовані 
зіставлення з лтс. піеуа «глум, презирс¬ 
тво», лит. пеіуа «важка хвороба, трива¬ 
ла хвороба», паіууіі «занапастити себе» 
(МйЬІ.—Епс \г. II 751—752), з схв. йва 
«край, пруг», болг. йва «тс.» з пояснен¬ 
ням початкового п як привнесеного^ з 
прийменників *зьп-, (Уаіііапї КЕ8 

22, 191 — 192)^або з псл. поуь «новий» 
(Масйек Е8ЛС 400). — Черньїх І 571 
Фасмер III 72; Преобр. І 605; ЗСБМ 8 
24—25; Вгйскпег 364; НоІиЬ—Кор. 246 
ЗсЬизіег-Зе^с 1005; Младенов 356 
Зкок II 530—531; Вегіаі Е886 II 225 
Тгаиїтапп 196; Егізк II 297—298 
ШІепЬеск 149; Еіск І 500, III 296—297 
Гамкрелидзе—Иванов 781; Рокоту 313. 
— Див. ще низ. 

[нив’янка] (бот.) «шерардія польо¬ 
ва, 8Ьегагс1іа агуепзіз Б.» Ж; — похідне 
утворення від нива; назва зумовлена 
тим, що ця трава росте переважно на 
полях (пор. її видову назву). — Див. 
ще нива. 

[нйгда] «ніколи» Ж, [нйгди Ж, нйґ- 
да ВеЗа, О, нйгди ЛексПол, О, ніґда 
ЛексПол, ніеди Ж, нігди О, нікде Корз] 
«тс.»; — др. никьеда , ник'ьгдьі , п. піеДу, 
[пі£(1а], ч. слц. пікбу, вл. піЬбу, нл. 
пі£сІа, пі^сіу, ст. пікба, пікбу, схв. нйгда , 
стел, ниігьда; — псл. пікьба «ніколи», 
що складається з пі «ні» (пор. укр. [ни] 
«ні») і кьба «коли» (пор. ч. ст. кба «ко¬ 
ли», схв. §ба, слн/ [§Да], стел, (гьдл 
«тс.»), яке у формі гда збереглося в укр. 
[гдась] «колись»; збереження форм в 
українських говорах могло бути підтри¬ 
мане впливом польської мови. — Оньїш- 

тглптп т г-г по О 'З О • /Ьі п л ч А ТТ О 7 А • 

лсопп п. ло. її т, 

Зіатекі І 270. — Див. ще гдась, ни 1 . 


[нигкии] «непомітний і спритнии, 
мов кіт» О; — неясне. 

[ниграмотгішний] «невдалий» Кур; 
— афективне утворення, очевидно, по¬ 
в’язане з неграмотний. — Див. ще 
грамота, не. 

[ниґедлий] «нікчемний, негідний, 
поганий» ЛексПол; — неясне; звукова 
форма вказує на запозичення з польсь¬ 
кої мови, але відповідне польське сло¬ 
во невідоме. 

ниглемба — див. неклеба. 
нйдіти СУМ, Бі, [нйджа] «недолу¬ 
га, хвороблива людина» Ж; — пов’я¬ 
зане з нйти; пор. р. [зньїдеть] «відчу¬ 
вати ниючий біль». — Преобр. І 620; 


ТТ 1 по 

іі ІУіі. 


ГГттг-. т?тл 

/4,п». Ще пиш 


низ, [низень] «низовина, долина» 
Ж, [низєбух] «людина низького росту» 
Корз, низина , [низмина] «вологе, ни¬ 
зьке місце» Бі, низбвець (заст.) «запо¬ 
різький козак», низовйк, низовина, ни- 
збвка «вітер з моря, гирла річки, що 
дме низом», низов’я, [низбта] «(зб.) 
нижчі; низовина, долина Ж», низь 
«спосіб вишивання/ [низ ЛексПол; ни¬ 
зина; напрям, в якому тече вода Ж]», 
[нйзьок] «яма, нора; отвір» Ж, [ни~ 
зьбта] «дуже низьке місце» ЛексПол, 
[нйзя] «спосіб вишивання (знизу)» ЛБ 
VII, [низянин] «той, хто живе в ниж¬ 
ній частині села; той, хто живе в ба¬ 
сейні нижньої течії річки», нйжнйк 
«валет; робітник, який при розпилю¬ 
ванні дерева на дошки стоїть внизу», 
нйжниця «нижній поверх», [нйжня] 
(зб.) «нижчі службовці» Ж, [нижняк] 
«робітник, який при розпилюванні де¬ 
рева на дошки стоїть внизу; південний 
вітер, вітер з низу річки», нйзом , \нй- 
жей\ «нижче» Пі, [иизменний] «який 
має низьке положення» Бі, низбвйй 
СУМ, Пі, низькйй, нйжній, нйжчий, 
[нйзити] «понижувати», нйжчати «ста¬ 
вати нижчим», донизу , знйжка, знизу, 
знизати (плечима), знйзити, знижа¬ 
ти, знижувати , ізнйзу, нанйз , нани¬ 
зу, [наднизбвий\ «який знаходиться 


ПттгггАд МГ Г ґ\ і і і і тґ 1 іг /*у 1 1/лго 

виїде»/ уі\., [ии гіосуть г\и- ] \'зппл\і\.а* і\уо, 

[обнйжник ] «знак пониження» Ж, [пе- 


85 





низанка 


низькоокий 


ренйзина\ «розташована впоперек до¬ 
лина» Ж, [перенизати] «дуже понизи¬ 
ти», пониззя, понизав*я, понижувач, 
[понизу] Нед, [ понйзше] «понижче» Ж, 
[пбниж О, пониже Ж, пониє О] «тс.», 
[понижено] «покірно» Ж, понижче, [пб- 
низький] «занадто низький» Ж, по¬ 
нижувальний, понйзити, понижати, 

Г п г\и її 'игі'і уу) и\ у/'зитлотдттл гтгмлтлотлт , тлч\ ЗЮ 


»лілліі її , ииішлії г і 


понижувати, понижчати, принйз- 
ливий, принизити, принижати, при¬ 
нижувати, [пронйзий] «нижчий» Ж, 
спіднизу, униз, унизу ; — р. низ «низ», 
бр. ніз «тс.», др. низь «місце, що зна¬ 
ходиться нижче від інших», п. [піг] «ни¬ 
зьке місце, низовина, пониззя, долина», 
ч. піг «низина», слц. пігку «низький», 
вл. нл. пізкі, полаб. паізї’е, болг. низ 


«по», м. низ «униз по; по; через», схв. 
низ «низина», низ «униз з, униз по», 
слн. піг «униз по», стел, низі* «униз»; 
— псл. пігь «униз»; — споріднене з 
дінд. пі «униз», піїагат «донизу», ав. пі 


«униз», дперс. ту «тс.», вірм. пі «низь¬ 
кий», гр. УЄІО&ЄУ «знизу», УЄЮС «поле, 
нива» (власне «низька місцевість, доли¬ 
на»), дісл. пібґ «униз», двн. пісіаг «тс.»; 


і р 


ПІ- КІШІРПР -7Тл ПИПП- 

. ^ ^ . 


дять з форманта -§4ю (8кок II 520) або 
пояснюють його виникнення впливом 
т-^ (Тгаиїтапп 198—199; МасЬек 
Е8ЛС8 327), Ьегь «без» і *реггь «крізь» 
(НоІиЬ—Кор. 246) чи злиттям іє. *пі- 
«униз» І *ПІ5 (пор. дінд. ПІ 5- , пїЬ «геть») 
з переходом з в г (МасЬек Е8йС 400); 
раніше -гь виводилося з гі, якому від¬ 
повідає дінд. -§Ьа (Мікі. ЕШ 69). — 
Кисіп. II 857; Фасмер III 73; Черньїх І 
572; Преобр. І 605—606; ЗСБМ 8, 27; 
Вгйскпег 364; 8сЬизїег-8ет: 1004; 
Младенов 357; Вегіа] Е88й П 224; То- 
поров ВСЯ III 118; Меіііег Етисіез 160; 
ІІЬІепЬеск 147; МаугЬоїег II 157; Егізк II 
297—298; Гамкрелидзе—Иванов 781; 
Ріск III 296—297; Рокоту 312. — Пор. 
нива, нйкнути. 

[низанка] (бот.) «мелозіра, Меіо- 
зіга А§.» Мак; — результат перене¬ 
сення назви [низанка] «низка»; назва 
зумовлена тим, що ці водорості мають 


форму ниток різної довжини. — Див. 

ще низати. 

низати, [низяти] «засиляти; нани¬ 
зувати» О, [низанка] «низка» Ж, низ¬ 
ка, низальний, [знезати] «нанизати, 
знизати» Ж, [знежйти] «тс.» Ж, пе- 
ренйзка, пронизати, пронйзливий; — 
р. низать , бр. нізаць , др. низати, п. 

п І п з р о п пі7ос йппг иіі'и/'п кд и і / 

і і і , Пі/І, 111 СД ^ у Ч/\Уі/1і . І О ЄЬ ь/І\у С* у IV! , 

схв. низати, слн. пі'гаїі, стел, низа¬ 
ти; — псл. пігаіі «проколювати», по¬ 
в’язане чергуванням голосних з пьгїїі 
(пор. р. вонзйть «устромити», прон- 
зйть «простромити, проколоти»), погь 
(< *погіоз) «ніж»; — споріднене з ав. 
паега «вістря», сірл. пезз «рана»; іє. 
*пе§ф- «просвердлювати, колоти». — 
Черньїх І 572—573; Фасмер III 73; 
Преобр. І 604; 4~>СБМ 8, 27; Вгйскпег 
364; ЗсЬиз1;ег-8е\мс 1005; Младенов 
357; Зкок II 521; Вегіа] ЕЗЗй II 224; 
Куркина Зтимология 1964, 47; Зализ- 
няк ВСЯ VI 35; Рокогпу 760. — Пор. 
заноза, ніж 1 , проноза. 

низійтй (заст.) «зійти (вниз), спус¬ 
титися»; — р. низойтй, др. низьити 
«тс.»; — запозичення зі старослов’ян¬ 
ської мови; стел. низтіИти «зійти вниз, 
спуститися» утворене з прислівника 
низт «униз» і дієслова ити «йти». — 
Див. ще ітгі, низ. — Пор. низпо- 
слати. 

низпослати (заст.) «послати; пода¬ 
ти» Ж; — р. ниспослать, др. низь - 
посьлати «тс.»; — запозичення зі 
старослов’янської мови; стел, ниспосл*- 
длти «послати вниз» утворене з при¬ 
слівника низі* «униз» і дієслова по- 
С'ьлатчі «послати». — Див. ще низ, по, 
слати 1 . — Пор. низійтй. 

низький — див. низ. 

низькоокий (заст.) «короткозо¬ 
рий»; — складне слово, утворене з ос¬ 
нов прикметника низький і іменника 
око ; паралельне виразам [низький на 
гбчи] «короткозорий» ЛексПол, [низь¬ 
кії на бчи, низькоглази] «тс.» Л, низь¬ 
козорий «тс.», р. [низкий на глазьі] «з 
поганим зором, з червоними очима, що 
загноїлися»; назва зумовлена тим, що 


86 




ник 


никнути 


при короткозорості людина змушена 
щось розглядати зблизька, низько на¬ 
хилившись. — Див. ще низ, око 1 . 

[ник] «ніхто» ВеЗа; — не зовсім яс¬ 
не; може бути, як і р.-цсл. никтДже) 
«тс.», залишком давньої форми наз. в. 
одн. займенника псл. кьіо без компо¬ 
нента -іо (як і ко^о, коти, коть) або 
запозиченням з польської чи словаць¬ 
кої мов, у яких [пік] «ніхто» вважаєть¬ 
ся Результатом ско п очення 4ю п ми пік - 
і(о) (Вгйскпег 363—364). — Див. ще 


ні 3 , хто. 

Никандр, ст. Нікандрь «поб'Ьдньїи 
муж» (1627); — р. Никандр , бр. Ні- 
кандр, др. Никандр'ь , п. 1\Іікап<іег, ч. 
№капсіг, болт. Никандьр , м. Никан- 
дар, Никандре , схв. Никандар , слн. 
№капс!ег, цсл. Никлндртц — через це¬ 
рковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено в давньоруську мову з грецької; 
гр. №иссу5рос (букв, «переможець му¬ 
жів» або «муж-переможець») утворене 
з основ іменників уїнп «перемога» і ауцр 
(род. в. аубрбс) «чоловік, людина». — 
Вл. імена 72; Беринда 224; Фасмер III 
74; Петровский 165; Спр. личн. имен 
439; Илчев 359. — Див. ще Андрій, 
Микйта. — Пор. Микола, Никанор, 
Никйфор, Нйкін, Никодйм. 

Никанор, ст. Ніканоар'ь «звитяж¬ 
на, ил(и) побіьда мужемь, побізждаа» 
(1627); — р. болг. Никанор , бр. Ні- 
канор, ч. слц. №капог; — запозичення 
з грецької мови; гр. ІЧшауоор загально¬ 
прийнятої-етимології не має; виводить¬ 
ся відушп «перемога» і ораоо «бачу» 
(Сл. вл. імен 72; Петровский 165; Ил¬ 
чев 359), відуікп і бсугір (род. в. аує- 
рос) «чоловік» (Спр. личн. имен 439) 
або від уікг) і аусород «передчасний» 
(Сопзїапїіпезси 116). — Беринда 224; 
Фасмер III 74. — Див. ще Микйта. — 
Пор. Микола, Никандр, Никйфор, 
Нйкін, Никодйм. 

нгікати — див. нгікнути. 

Никйфор, Ничйпір , [Кйфір (Ме), 
Микихвбр , Нетифбр Ж, Чіпка), ст. 
ІІикифор (1467), Нікіфорь «поб'Ьдо- 
нось» (1627); — р. Никйфор , бр. Ні- 


чьіпар, др. Никифорь , п. ІМісеїог, ч. №- 
кіГог, слц. №кеІог, болг. Никифор, м. 
Никифор, схв. НиЬифор, Никифор, 
цсл. Никнфорж; — через церковносло¬ 
в’янське посередництво запозичено в 
давньоруську мову з грецької; гр. 
Ишлфорос (букв, «побідоносець») скла¬ 
дається з основ уінг) «перемога» і сро- 
ро<; «який несе», пов’язаного з срєроо 
«несу», спорідненим з дінд. ЬЬагай «не- 


РР ППТЛТ-їПГТЛТкЛ 


ТТЯТ ЇДгП *Т4РР\Л\ ПіПМ 


Ьегеш «тс.», псл. Ььгаїі, укр. брати . — 
Сл. вл. імен 72; Беринда 224; Фасмер 
III 74; Петровский 166; Спр. личн. 
имен 439; Илчев 359. — Див. ще бра¬ 
ти, Микйта. — Пор. амфора, мета¬ 
фора, Микола, Никандр, Никанор, 
Нйкін, Никодйм. 

Нйкін, Нйкон, ст. Никоніь (1392), 
Ніксонь «побудники» (1627); — р. Нй¬ 
кон , бр. Нікан , др. Никоніь, ч. №коп, 
стел. Никоніь; — через церковносло¬ 
в’янське посередництво запозичено в 
давньоруську мову з грецької; гр. N1- 
иооу (букв, «який перемагає, перемо¬ 
жець»), Иікооуос пов’язане з уінссоо 
« перемагаю», уінп «перемога». — Сл. 
вл. імен 72; Кибп. II 857; Беринда 224; 
Фасмер III 75; Петровский 166; Спр. 
личн. имен 439. — Див. ще Микгі- 
та. — Пор. Микола, Никандр, Ни- 
канор, Никйфор, Никодйм. 

[никлюшка] (ент.) «Місго^азїег» 
Ж; — неясне; можливо, похідне утво¬ 
рення від [нйклий] «слабкий, ніжний». 

нйкнути «нахилятися, нагинатися, 
припадати до землі; зникати», нйкати 
«ходити без діла, без мети, тинятися; 
заглядати; [дивитися; нахилятися Ж, 
ВеУг; нюхати, нишпорити, шукати О]», 
ник (виг.) «зирк, глядь; шасть», нйк¬ 
лий «похилений; сумний; [слабкий, ніж¬ 
ний Ж]», [нйкший] «нижчий» До, вни¬ 
кати, зникати, знйкнути, знйкти, 
[зникавий\ «минущий» Ж, зниклий] — 
р. нйкнуть «схилятися, нахилятися; 
слабнути», бр. нікнууь «схилятися, на¬ 
хилятися», [нікаць) «шукаючи загляда¬ 
ти всюди; нахиляти голову; ховатися», 
др. никнути «схилятися, припадати», 


87 




нико 


нинаджаний 


п піЬп яг ачнм^ятиа гуп нїїкиїїтіі лпп- 

никнути; упасти на коліна», слн. [пікш¬ 
ії] «зникнути», стел, поникнути «нахи¬ 
литися»; — псл. пікпфі «схилятися, 
нахилятися, зникати», очевидно, гене¬ 
тично тотожне з пікпфі «з’являтися, 
проростати»; — споріднене з лит. пукїі 
«зникати; хиріти», лтс. пік! «хиріти», 
хет. піпіпк- «підіймати, брати; збира¬ 
ти». — Черньїх І 573; Цьгганенко 
293—294; Фасмер III 75; ЗСБМ 8, 
28—29; МасЬек Е8ЛС 399; Вегіаі Е886 
II 223; Аникин 47—51; Топоров БР 8, 
206; Стоянов 40; Вепуепізіе В8Б 50, 
40—41. — Пор. виникати, низ. 

[нико] (вигук для підкликання сви¬ 
ней) ВеЗа, [никусь] ВеЗа; — очевидно, 
запозичення з польської мови; п. [пуки 
пузіи] «тс.» пов’язане з [пубкі, пубизг- 
кі, піибу, піибузгкі, пуї, пуїа пуіиз, 
пус, піибгіа, піба піб, писі, пуг пугка] 
«тс.» (8\У III 428). 

Никодйм, Микодйм , ст. Нікодімь 
«звйтязетво люду» (1627); — р. болг. 
Никодйм , бр. Нікадзім, п. ч. ІМікобет, 
ч. ІМікобіт, слц. ІМікобет, м. Никодим , 
схв. Никодим , слн. ІМікобет, стел. Ни- 
кодилгь; — через церковнослов’янське 
посередництво запозичено з грецької 
мови; гр. №н65пм°С (букв, «який пе¬ 
ремагає народи») утворене з основ 
іменників у(кґ| «перемога» і 5г)М°С «на¬ 
род». — Сл. вл. імен 72; Беринда 224; 
Фасмер III 75; Спр. личн. имен 439; 
Кореспу 106—107; Илчев 360. — Див. 
ще демагог, Микйта. — Пор. демо¬ 
кратія, Микола, Никандр, Ника- 
нор, Никйфор, Нйкін. 

[нгікони] «третій день після свят», 
\н. ловити] «никати»; — бр. [ніканьї] 
«ледарювання, бездіяльність»; — оче¬ 
видно, пов’язане з никати «ходити без 
діла, тинятися» (див.). 

[никослбвити] «лаятися, матюка¬ 
тися» О; — очевидно, результат видо¬ 
зміни лихословити. — Див. ще ли- 
хгій, слово. 

[никуратий] «нечиста сила, нечис¬ 
тий, чорт» МСБГ; — запозичення з 
молдавської мови; молд. некурат «не- 


88 


МИГТИМ» ЯК І ПУМ ПРРПГЯІ «ТГ » РК.ПЯ- 

.’.. .- -’ 7 — 

дається із заперечної частки не- (рум. 

пе-) «не», запозиченої зі слов’янських 
мов, і сигаї «чистий», пов’язаного з си¬ 
га «обчищати; обдирати шкірку», що 
зводиться до лат. сОго «піклуюся; очи¬ 
щаю» неясного походження. — СДЕЛМ 
218; ОБЕМ 207, 532, 534; У/аІбе— 
Ноїт. І 314. — Пор. акуратний, ку¬ 
ратор, курувати. 

Нил (чоловіче ім’я); — р. болг. 
Нил, бр. Ніл, стел. Нилт»; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено з грецької мови; гр. ИєТХос 
(ім’я єгипетського мученика) походить, 
очевидно, від назви єгипетської річ¬ 
ки ИеТЛос «Ніл». — Сл. вл. імен 73; 
Фасмер III 75; Спр. личн. имен 439. 

ним (ор. в. одн. займенника 3-ї 
ос.), нйми, них, ніж, нього, ньому, неї, 
нею, ній, [ню] Она; — р. ним, него, 
нему, нем, нйми, них, нее, ней , бр. ст. 
нимь, него , др. нимь, него, нему, 
нихь, не'Ь, неи, нею, п. піт, піе^о, ч. 
піт, пеЬо, слц. піт, пейо, вл. піт, 
п]еЬо, нл. фо§о, болг. него (зн. в.), 
нему , м. него (зн. в.), ним (дав. в. 
мн.), схв. іьйм, юега, слн. піїт, фе^а, 
стел, него, нь; — псл. піть, фе^о, 
піети, феіе, піеі і, піеід як результат 
приєднання до форм рінь, іе^о і т. д. 
кінцевого п з прийменників ^УЬП, 
*кьп, ^зьп (*5ьп ]іть > зь фіть, *кьп 
Іети > кь фети і т. д.). — Іст. грама¬ 
тика 264; Багмут Вступ 284; Вегіаі 
Е38Л II 225; ЕЗЗб 81. £г. II 298-299. 


— Див. ще його. 

[нимавїдь] «неймовірно, страх, ди¬ 
во» ЛексПол; — складне утворення з 
нема і незафіксовацого *відь «знання»; 
пор. [вїда] «звістка, повідомлення», др. 
вЬдь «знання, знаття», безь вЬди «без 
числа, без міри». — Див; ще відати, 
немає. 

Нимидбра — див. Минодора. 

[нинаджаний] «нежданий, неспо¬ 
діваний» ЛексПол, [нинаджіно] «не¬ 
сподівано» Корз; — очевидно, давніше 
* не наджений від незафіксованої фор¬ 
ми *не надітися «не надіятися» (пор. 




НИНІ 


нирище 


псл. пайеїі з§ «надіятися»), як гла¬ 
джений від гладити, саджений від 
садити, насйджений від насидіти. — 

Див. ще надія. 

нині, [нйнечка] «нині», [нйнечки, 
нйнїка, нйнікалі Ж, нйнікаль Ж, нй- 
ночки Ж, нйиька,■ нйньки, нені О, 


ио ииіґ і і АЛ а І 

( Ю / ОІ^П \,ІЛ- І • 1,\_. ] 


и її и 11 її 

і і. и- / і. іЛ/ иіу 


и іл и п т т іл лл 


Ж, нинішній, віднині, донині , [однині], 
понині ; — р. ньїне «нині, тепер», бр. 
[ нінешній\ «нинішній, теперішній», др. 
ньін'Ь «нині, тепер», ньіня, ньінЬча, 
ньін'Ьчю, ньін'Ьче, ньін'Ьчи, ньін’Ьчь , ни- 
нечи , п. [піпіе, піпіа, путе, пупіа], ст. 
піпіе, ч. пупи ст. пупіе «тс.», слц. 
пупе]$і' «нинішній, теперішній», полаб. 
пепа, піпа, болг. нйне , стел. нкш'Ь, ньі- 
ніа, мьіггкчоу, мьініачоу «тс.»; — псл. 
пупе «нині, тепер»; — споріднене з лит. 
пй «нині, тепер», пйп, пОпаТ, лтс. пй, 
дінд. пй, пи, пПпат, ав. пй, дперс. 
пйгат, тох. пи, хет. пшма «ще», гр. \го 
«тепер», уоу, лат. пипс, гот. пи, двн. 
свн. пй, пи, нвн. пип, дангл. пй, англ. 
пои^ «тс.»; іє. *пй-, *пи-п- «тс.», пов’яза¬ 
не з *пеио- «новий». — Фасмер—Тру- 

(лаидп ТЇТ 01 ' СІАПТлигу Т ВЯ 1 • ГТпрп^п Т 

619; ^СБМ 8, ЗО; Вгііекпег 364; МасЬек 
Е8ЛС 403; НоІиЬ—Кор. 248; Младенов 
358; Вегіаі Е384 II 224; Ильинский 


РФВ 62, 243—244; Мікі. Е\У 218; 
Тгаиїтапп 201; МйЬІ.—Епск. II 754; 
Зндзелин СБЗ 199; ІДйепЬеск 144, 150; 
МаугЬоГег II 176; Егізк II 325; АУаМе— 
Ноїт. II 188; К1и§е—Міігка 516. — 
Див. ще новий. 

[нгіняти] (дит.) «спати» Ж; — за¬ 
позичення з польської мови; п. пупас 
(дит.) «лежати, спати, дрімати; колиса¬ 
ти, гойдати, няньчити, плекати», пепас 
«тс.», пупу (дит.) «люлі, колисати, спа¬ 
ти», пупи «тс.», як і ч. пупа! (дит.) 
«спатки, спатоньки», болг. нункам 
(дит.) «спати», сха. нйнати «колисати, 
заколисувати; спати» (про дитину), по¬ 
ходить, очевидно, з приспіву при зако¬ 
лисуванні дитини пу-пу, па-па тощо; 
пор. болг. нани «люлі, люлі-люлі, люлі- 


люлечки», нане, нани на, нуни «тс.». — 
Пор. няня 1 . 


[нйпа] «щільний натовп» Ж, [нип] 
«народ» Лизанец; — запозичення з 
угорської мови; уг. пер «народ, люд» 
не зовсім ясного походження; можли¬ 
во, складається з двох компонентів: пе-, 
зіставлюваного з по «жінка», і -р, по¬ 
в’язуваного з їі «хлопчик; син». — Ли- 

■зяиртт £ 19 - ММТР^ ТТ 1 П 1 Ч 1 П 1 Д- 

иипи ц и і і ’ її ч л. л..а ц і V 1 а \_/ а. 4. , 

Вагсгі 80, 214, 215—216; Льіткин —Гу- 
ляев 192, 221. 

нипати «ходити туди й сюди, ви¬ 
шукуючи що-небудь; [злегка торкатися 
Ж]», [нипун] «той, хто ходить, шукаю¬ 
чи щось» МСБГ, [нйпавий] «який лю¬ 
бить ласощі» Ж, [нанепавці] «отут, 
перед очима» Корз; — п. [пурас] «шу¬ 
кати, нишпорити; куштувати», [пірас, 
перас «тс.»]; — запозичене з німецької 
мови в основному через польську; нвн. 
пірреп «пити маленькими ковтками; 
злегка торкатися» походить від нн. 
пірреп «пити маленькими ковтками», 
спорідненого з гол. пірреп, норв. пірре, 
англ. пір «тс.». — Оньїшкевич Иссл. п. 
яз. 245; Шелудько 40; Кіи^е—Мікка 
512; Угіез №\У 473; Кіеіп 1049. 

[нйриця] «рана після того, як про¬ 
зве нарив»; — р. [ньіре'ц] «нарив», бр. 
ньірйца] «хвороба у коней, що супро¬ 
воджується наривами і ранами»; — 
очевидно, пов’язане з нориця «фістула, 
свищ» (див.). 

[нйрище] «нора, яма» Ж; — р. 
[нирище] «темний і задушливий буди¬ 
нок під склепінням; підземні ходи, ла¬ 
зи; лігвище звіра; яруга, крутояр; 
(заст.) руїни башти», др. нирище «руї¬ 
ни башти», болг. нирище «яма, запа¬ 
дина, підземелля», стел, нмриштє «руї¬ 
ни башти, сторожовий пост»; — похід¬ 
не утворення від ниряти з утраченим 
значенням «опускатися, ховатися»; 
пор. р. [ нирять, нирнуть] «опустити¬ 
ся, сховатися ,швидко в яму, підвал; 
пройти зігнувшись або проповзти під 
чимось низьким»; [ньірь] «башта в ук¬ 
ріпленні, куди ховаються». — Фасмер 
III 91; Преобр. І 619—620; Младенов 
358; Мікі. Е\У. 212—213. — Див. ще 
ниряти. 





нирка 


ниряти 


нйрка (анат.), [нірка] «нирка», 
[нирківка] «печеня з нирок» Куз, нир¬ 
ку ватий «ниркоподібний» Куз, наднир- 
кбвйй, переднирка ; — р. [ньірка] «нир¬ 
ка (у тварини)», бр. нирка «нирка», п. 
пуга, [пугка], пегка, [пега], ст. пугка, 
нл. п]ега «тс.», фегка «мала нирка»; — 
через польське посередництво запози¬ 
чене з німецької мови; свн. нвн. ІМіеге 


«нирка» споріднене з дісл. пуга, норв. 
пуге, шв. п]иге, гр. уєсррос «тс.». — 
Шелудько 40; НіШІ-ШоїіІі 18; 2аг$Ьа 
6Р 41/1, 5; Фасмер III 91; Преобр. І 
619; Горяев 232; ЗСБМ 8, 53; Бульїка 
219; Вшскпег 358; Кіи^е—Міігка 511; 
Угіез АЕ\У 413; Раїк—Тогр І 775; Ргізк 

ТТ О 1 ґ\ 

її о їй. 

нирок (орн.) «АуїЬуа Воіе», нирець 
«нирок; [пірникоза, Робісерз Б.]», [нір¬ 
ка] «нирок» Шарл, норець, [рінець]\ — 
р. нирок, бр. ньірок , ньірщ, схв. норац 
«тс.», слн. ропїгек «нирок; пірнико¬ 
за»; — псл. пуг'ьк'ь, пугьсь пов’язане з 
пугіаіі «пірнати»; — споріднене з лтс. 
піга «нирок»; назва зумовлена тим, що 
нирок і пірникоза добре пірнають, добу¬ 
ваючи собі їжу. — Булаховський Вибр. 
пр. III 221, 259; ЗСБМ 8, 53. — Див. 
ще ниряти. — Пор. нурець. 

[нирочник] (бот.) «анакардове дере¬ 
во, Апасагсііит оссібепїаіе Б.» Мак; — 
п. пегкоу/іес, пегкобггелм, пегком/е бгге- 


\мо «тс.»; — похідне утворення від 
нйрка ; назва зумовлена тим, що плід 
цього дерева має ниркоподібну форму; 
пор. ч‘. іебуіпоупїк «анакардове дерево» 
від ІесМпа «нирка», нім. ІМіегепЬаит 
«анакардій» (ІМіеге «нирка»), а також 
наукову назву апасагсііит, що складає¬ 
ться з грецьких слів осуос «подібно» 
і иарбіа «серце». — Див. ще нйрка. 

[.нйрський] «морський» ВеУг, [нір- 
ський] (у сполуці [н. кріль] «морська 
свинка») ВеЛ; —‘ очевидно, результат 
видозміни звукової форми мбрськйй 
під впливом ниряти «пірнати»; пор. 
[нйрська ворона] «сиворакша» ВеУг 
при галицькому [морська ворона] «тс.» 

«у \тл Г і # г /і VI /тг < • гт 1 „илллт ип лттгііилпл 


і /г\, ігіи[л^опьС’ ішщл] ^.оппла'/ 

ВеЛ. — Див. ще море 1 . 


[нирцувати] «працювати навколіш¬ 
ках, зігнувшись» МСБГ, [нурцувати] 
«тс.» МСБГ; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з [нирці] «нирцем», [нурці] «тс.» з 
вторинним значенням «зігнувшись». 

нирювати] «гостювати» Ж; — не¬ 
ясне. 


ниряти, нирнути , [ нерти\ «ниря¬ 
ти» Ж, нирець «той, хто ниряє, зай¬ 
мається нирянням; водолаз» СУМ, Ж, 
[нирка] «водолаз Ж, пройда, проно¬ 
за Л», нирцем , [нирці] «нирцем» Ж, 
нирчака] «сторч, униз головою» Па, 
знерти, знерати] «виринути, вирина¬ 
ти» Ж, пронйра , [пронйрство] Чаб, 
[пронйря] «пронйра» Ж, пронйрли- 
вии ; — р. нирять «пірнати; [опускати¬ 
ся, ховатися швидко в яму, підвал; іти 
зігнувшись або повзти під чимось ни¬ 
зьким]», бр. ньіраць «пірнати», др. ни¬ 
ряти «занурюватися», ньірити «тс.», 
нирати «ниряти, пірнати, плавати», 
попріти «зануритися; опуститися; за¬ 


лити, покрити», понерети «тс.», п. пи- 
ггас «занурювати», ч. погії, ст. пгіеіі 
«тс.», слц. погіГ «опускати, занурюва¬ 
ти», вл. пигіс «занурювати», погіс, 


нл. пигіз «тс.», болг. нйрна «ниряти, 
пірнати», нурам се } м. нурка(се ), нор¬ 
ка (се) у схв. порити «тс.», понирати 
«іти в землю (про воду); зникати; про¬ 
сочуватися», понор «місце, де річка 
йде під землю», слн. [ропбгеїі] «зану¬ 


рювати, опускати», стел, ньіргати «опу¬ 
скатися, занурюватися», ньір'Ьти, ньі- 
рлти, нирлти «тс », изнр'Ьти «вирину¬ 
ти»; — псл. *пуг-, *пиг-, *пьг-, *пег-, 
*пог- «опускати», пов’язане з пога «но¬ 
ра»; — споріднене з лит. пегіі «пірна¬ 
ти; опускати», пагаз «водолаз; гагара», 
лтс. пігі «пірнати», можливо, також 
дінд. пагака- «підземний світ, пекло», 
гр. уєртод «яструб» (<■ «нирок»). — 
Риби. II 858; Фасмер III 91—92; Чер- 
ньіх І 581—582; Преобр. І 620; ЗСБМ 8, 
52—53; Вгйскп'ег 365; МасЬек Е2ДС 


401; НоІиЬ—Кор. 246—247; Ріеуасоуа 
Зіауіа 1974/4, 357—361; Тгаиїтапп 

1 107’ Т7 ГОЛПІ/ЛІ _ І І Г~\Г\ ГТ ЛЛ <4 1 

х 1 и і , і іаспасі -хикх. пира , 

нурити 1 . 


90 




нист 


нйтка 


[нист] «носок взуття» Л, [пост, 
нуосц] «тс.» Л, [ нуосцем витять ] «уда¬ 
рити передньою частиною ноги, носком 
взуття» Л; — неясне; можливо, зводи¬ 
ться до др. *носьць «носик», похідного 
від нось «ніс». 

[нйта] «відокремлювана смужка на 
лезі; саме лезо» Ж; — неясне. 

нитеча — див. тектй. 

нйти 1 «тупо боліти; набридливо 
скаржитись, виражати незадоволення; 
видавати протяжні, набридливі звуки», 
нитик , [внувати] «скучати» Ж; — р. 
нить , бр. ниць, др. нити «сумува¬ 
ти», п. [пус] «сохнути, марніти, худ¬ 
нути з туги, журби», ч. пуіі «нудити¬ 
ся», слц. пуГ «тс.», стел, оуньїти «бу- 
ти бездіяльним, млявим»; — псл. пуіі 
«хиріти, нидіти», пов’язане з пауь 
«мрець; смерть»; — споріднене з лит. 
поууіі «мучити», лтс. пауе «смерть», 
прус, поу/із «тулуб», гот. паиз «труп, 
мрець», пау/із «мертвий», ірл. пйпа 
«голод». — Черньїх І 582; Фасмер III 
92; Преобр. І 620; Брандт РФВ 23, 88; 
ЗСБМ 8, 53—54; МасНек ЕЗІС 404; 
НоІиЬ—Кор.- 248; Варбот Зтимология 
1973, 31; Тгаиїтапп 201—202; МйЬІ.— 
Епсіг. II 703—704; 31ап£ 39. — Див. 
ще нав 1 . 

[нйтй 2 ] «пристрій у ткацькому вер¬ 
статі, за допомогою якого піднімаються 
нитки основи» Г, Ж, [нйчельниці] «тс.; 
основа (тканини) Ж», [нйченйці] «тс.» 
Г, Ж, [нйтяльниці] «основа (ткани¬ 
ни)» Ж, [нйчалниця] «нитяна петля в 


ткацькому верстаті для підняття ниток 

г\о иг\оил г і л'і и 11 п и і / » / / 1 у, п г\Т/Г г* т гч і тл \ т 

іч^, [ / ич- / ич- 14 ^ і, і V. і і ^ х* і у і п у 


//ппилтпі лл \т 


ткацькому верстаті» Доп. УжДУ І, [ні- 
чилниці] «тс.» тж, [нйчільниці] (у тка¬ 
цькому верстаті) «круглі дрючки з рів¬ 
цями по обох кінцях, на яких є петлі 
(нитки)» О, [ничийниці, нйчиниці, нй- 


чильниці, нйчаниці, нйчелнйці, ничйй- 
ниці , начільниціначийниця] «тс.» О, 


[ніт\ «начиння у ткацькому верстаті» 
ЛЖит; — р. [нити] «пристрій у тка¬ 


цькому верстаті, за допомогою якого 
піднімаються нитки основи», [нит, нй¬ 
та, нйтченки, нйтяницьі, нйченицьі , 


нйченки], бр. ніт, п. [пії, піса, пісепі- 
са], пісіепіса, пісіеіпіса, [пісгеіпіса, пі- 
сіопка], слц. піїеі’піса, болг. нйщи, нй- 
щелки, схв. нйти , [пісалісе], слн. [пі- 
1і], пісаіпісе «тс.»; — псл. *пікь (мн. 
*пііу), : ^пі1;]епісї, ^пі^епьку, пов’язані з 
піїь, укр. нйтка\ споріднені з лит. пу- 
Ііз «реміза (у ткацькому верстаті)», 
лтс. пііз «частина ткацького верста¬ 
та». — Фасмер III 76; Преобр. І 606— 
607; ЗСБМ 8, 31, 34—35; Трубачев Рем. 
терминол. 132; Младенов 358; Мікі. Е\У 
215—216. — Див. ще нитка 1 . 

[нитинка] (у сполуці [н. терниль- 
ка] (бот.) «селягінела плауновидна, 8е- 
1а£іпе11а зеїа^іпоісіез (Б.) Біпк.») Мак, 
[нитковаті] «селягінелові» Мак; — 
похідне утворення від нить, нйтка ; — 
назва зумовлена, очевидно, тим, що ця 
рослина прикріпляється до грунту тон¬ 
кими (ниткоподібними) коренями, у т. ч. 
й придатковими. — БСЗ 38, 403. — 
Див. ще нйтка 1 . 

нитка 1 , нить , ниткар, [ нитчак ] 
(зоол.) «нитчастий черв’як» Ж, [нйт- 
чина] «нитка» Ж, нитянка , [ниць] 
«нитки», [нйия] «ниточка» Ж, нитчас¬ 
тий, нйтяний, [нитковатий] «нитко¬ 
подібний» Ж, [ нитчатий] «тс.» Ж, 

[питатися] «обтріпуватися», [понйт- 
чина] «корпія» Нед; — р. нить, нйт¬ 
ка , бр. ніць, нітка , др. нить , нитька , 
п. вл. піс, пііка, ч. піі, пііка, слц. піі’, 
пііка, нл. пій, пііка, полаб. паіі, 
болг. нйта, нйиіка, м. нииіка , [нит¬ 
ка], схв. нйт, слн. ті, пііка, стел. 


нить; — псл. пііь; — споріднене з 

ПМТ П\ИІС У/ГЧОЛЛ ЮО (\Г ТТі' О Т І ї- Т/’ГЧІЧЛ ЧГ Г) £1ГЧ Г» ”Т _ 


ОІХІІ. 11^1,1^ V р\- ІУ1ЮС4 \ у І І\ІАЦІЛ\\ЛУІ у 

ті)», лтс. пІІ5 «частина ткацького верс¬ 


тата», дінд. піуь «пов’язка на стегнах, 


фартух», пМ- «тс.»', з чергуванням го¬ 
лосних: гр. УЄОО «пряду», УГ]г>(0 «ТС.», 


упра «нитка, пряжа», лат. пео, пеге 


«прясти, ткати», пегпеп «пряжа», пеіив 


«тс.», двн. па]ап «шити», паап, пау/ап 
«тс.», гот. періа «голка», дірл. впа- 
іЬе «нитка», лтс. впаі «слабо скручува¬ 
ти», впаіе «полотняне покривало», 
дінд. впауаіі «закутує, одягає»; іє. 
*(в)пе-, *(в)пб-, *(в)пеі-, *зпеи- «зв’язу- 


91 



нгітка 


ниць 


вати, зсукувати, шити, прясти». — Чер- 
ньіх І 574; Фасмер III 76; Преобр. І 
606—607; МасЬек ЕЗЛС 399; НоІиЬ— 
Кор. 245—246; Младенов 358; Зкок II 
520; Вегіаі ЕЗЗЛ II 224; Трубачев Рем. 

тлпіитптА п 1 О 1 ■ 'Т гоні т о п п 100* 
і іуіі-і пи»«л. іуі, і. і а иі і. і і ісіі її і і ^ ^ ^ 1і До\_ _ 

лин СБЗ 196; МйЬІ.—Епсіг. II 748; 
РгізкІІ 311—312; Шакіе—Ноїт. II 
159—160; Кіи£е—Міика 501—502; 
Регззоп Веііг. 817; Рокоту 973. — 

Пор. снувати. 

[нитка 2 ] «палка, що вертикально 
стоїть у витушці (приладі для змоту- 

цяцца т-плтлі/ \/ — нрагир 1 

можливо, результат семантичної видо¬ 
зміни слова нитка «тонко зсукана 
пряжа». 

нитота — див. нетота. 

[нитчатка] (бот.) «немалій, Иета- 
Ііоп ОиЬ.» Мак, [нитчатка водняна} 
«баговиння, СопГегуа гіуиіагіз Рг.» 
Мак, [ н й ти ці] « к о н ф е р в а, Сопїегуае 
А§.» Ж; — р. нитчатка «конферва», 

бр. нітчатка «тс.»; — похідне утво- 

__ .. г_^.чі 

реннч від пигги^и, іпитчигаии\ «мшш- 

подібний»; назва зумовлена схожістю 
цих водоростей з нитками; пор. нвн. 
\¥а55егїасіеп «конферва» (букв, «водяна 
нитка»). — Див. ще нитка 1 . 

Нйфонт (чоловіче ім’я), [Нйхвон], 
ст. Нифонть (1398); — р. Нйфонт , 
бр. Ніфант, [Ніхван ], др. Нифонть , 


гт и М/Глсітті • 

ліпшим і о, 


І І Ґ\ ГЧ Ґ\ А ІТЛПТ/АПІТАА ПА 

псрсо цс|л\ивпи'-ли' 


в янське посередництво запозичено в 
давньоруську мову з грецької; гр. 
Мг)фООУ (род. в. КрсроутосД, букв, «тве¬ 
резий», пов’язане з урфсо «бути твере¬ 
зим», спорідненим, можливо, з вірм. 
пау/Рі «тверезий». — Вл. імена 73; Пе- 
тровский 167; Спр. личн. имен 439; 

ПгісЬ її 'З 1 Я_ 410- Яліса^п Р\7 п 

.Ч . 


X «-/ • ч_/ , 


[ницелбз] (бот.) «верба розмари- 
нол’иста, Заііх гозгпагіпііоііа Б. Мак; 
верба сланка, Заііх герепй Е.», [ніце- 
лоз] «верба сланка» Мак, [ ніцалоза] 
«зніт вузьколистий, ЕріІоЬішп ап£Ц5Іі- 
їоііит Б.» Мак; — р. ницелбз «верба 
розмаринолиста; [верба сланка]», бр. 

І И.І 11 П ПП.ЗП. 1 «ЯРПбя ПОЯМЯГШНПТШГТЯ» 

п. [пісіога] «вид лісового куща»; — 


складне утворення з основ ниций «ни¬ 
зький» і лоза ; пор. р. [нйцьіе лози) 
«верба сланка», бр. ніцая лаза «шелю¬ 
га»; назва зумовлена тим, що верба 
розмаринолиста, як і верба сланка, є 


иаптіллт/т;і\д тулгтіггчиуі 
11 V- Е) Ґ1 V- Ч-' ІЧ1 - ! IV! \ 


( ГТ» ґ\ ТТТТСІТТТ/’ГЧ 
-1.ДП\.П1\Ч/' 


І'Т'» ТТЛІЛЛП 


303—304). — ЗСБМ 8, 33. — Див. ще 

лоза, ниць. 

[нгіцка] «овечка» Мо, [нецька) 
«вівця» О, [ніцька] «тс.» О, [нйцько] 
(вигук для підкликання ягнят) Ж, \нй- 
цю-нйцю , ниць-нйць, нйиьо-нйцьо, 
нйчьку-нйчьку, нічку-нічку) (вигуки 

ппа гтіпт^птлі/яииа лкртткЇ ЛДС'Т-чГ Г и і пі и- 

л /а х а і/Діхі/ иіііиіщ/і ш і-* / . 1 ' х ^ а , ^ ^ 

ку-нйцьку) (вигук для підкликання кіз 
і овець) МСБГ, [недзька] (вигук для 
підкликання овець); — очевидно, ре¬ 
зультат видозміни назви [ мйцька) 
«вовна з молодих ягнят», [м(цка\ «тс.» 
(див.). 

ниць, [ниц] «ниць» Бі, [ніць] «тс.» 


«ГХ’И.ПИВИТИГЬ 


гтпнш^тт- 

. з 


Пі І н.йиьк.и 
—, - 7 - 

ши» Ж, нйцьма, [ницак) «низька ду 

шею людина; низькопоклонний підлес- 

„. \. 1 .ч г..і 

пик», іпицісггю\, пиции , іпицювигпи \ 

«вивертати навиворіт, перелицьовува¬ 
ти», [піцу вати) «тс.» Куз (з п.); — 
р. ниц «ниць», бр. ніц «тс.; [виворіт]», 
др. ниць «який падає обличчям униз, 
розпростертий на землі», на ниие «на¬ 
виворіт», п. [пус] «ниць» (з укр.}, [піс¬ 
ню, пісгпа, пісгпа] «тс.», пісе «виворіт, 


члііД'/ 


ГАІТТ 1 ' 


Ч^ЛПЛСПШ'1 ди ЗСМЛІІ, 


обернений обличчям униз», пїсї, пісї 
«тс.», слн. (у)пїс «навзнак», стел, ниць 
«який падає (або лежить) обличчям 
униз», нице «ниць», ниць «тс.»; — псл. 
пісь «обернений униз», з давнішого 
*пікт> «низ»; — споріднене з лтс. пїса 
«місцевість униз -по річці», дінд. пІсаЬ 

литляиі/'тлтлл п\70п тгопг. //П^опиоіштл 

АА^С111> Л А у СА 1 А V- 

униз», пІраЬ «який лежить глибоко вни¬ 
зу», двн. пібаг «униз», снн. пйдеї, пї£е] 
«(головою) вперед, ниць (упасти)». — 
Фасмер III 76; КЗСРЯ 292; ЗСБМ 8, 
32—33; Вгйскпег 359; МасЬек ЕЗЛС 
399; НоІиЬ—Кор. 245; Вегіа] Е88Л II 
222; Аникин 47—51; Топоров ВСЯ III 
118—119' Тгаиітапп 199' Егаепке! 
503—504; МйіїГ—ЕшкГЇЇ 745—746; 










нич 


нйшпорити 


Маугкоїег II 182; ІІЬІепЬеск 151. — 

Див. ще никнути. 

[нич] «нічого; ніщо», [ніч] «тс.» Пі, 
[занич мати\ «мати за ніщо, не пова¬ 
жати» Ж, [нанич] «у ніщо» Ж, [па¬ 
ні ніч] «тс.» Ж; — др. ничь «ніщо», на¬ 
че, слц. піс «тс.», полаб. піс, слн. піс, 
стел, ничь «тс.»; — псл. пісь «ніщо», 
утворене із заперечної частки пі «ні» і 
питально-неозначеного займенника сь 
«що». — Німчак Мовозн. 1971/3, 13— 
16; МасЬек Е8ЛС 398—399; Вегіаі Е88Л 
II 222; Е83Л 31. £Г. II 488—490. — Див. 
ще ни 1 , що. 

[ничавіти] «нидіти, марніти» О; — 
неясне; можливо, похідне утворення 
від [нич] «нічого, ніщо». 

[ничведа] «нікчемна, негідна лю¬ 
дина» ЛексПол; — складне утворення 
із займенника [нич] «нічого» і відати 
у вимові поліщуків (пор. бр. ведаць 
«знати, відати»); первісно означало 
«той, що нічого не знає, невіглас». — 
Див. ще відати, нич. — Пор. ничгід, 
нічвгідний. 

[нйчгід] «нікчемна людина» Ж; — 
складне утворення з [нич] «нічого» і 
гідний '«вартий». — Див. ще год, 
нич. — Пор. ничведа. 

[ничемний] «нікчемний» Ж; — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови; 
п. ст. пісгетпу «нікчемний», як і ч. пі- 
сегппу «нікчемний; підлий», нл. пісет- 
пу, пісотпу «тс.», утворене від пісге- 
ти «нічому» (ч. пісети, нл. пісоти), 
форми -дав. в. від піс «ніщо, нічого», 
якому відповідає укр. [нич] «тс.». — 
Вгискпег 359; МасЬек ЕЗЛС 399; Но- 
ІиЬ—Кор. 245. — Див. ще нич. — 
Пор. нікчемний. 

Ничипір — див. Никйфор. 

[нйчка 1 ] «казкова істота, що пряде 
вночі» Ж; — п. [пуегка] «тс.» (з укр. ?); 
— неясне; можливо, пов’язане з ніч > 
нічка. 

[нйчка 2 ] (у сполуці [н. неприміт¬ 
на] (бот.) «недоросток маленький, 
Сепіипсиїиз шіпітиз Б.») Ж; — очеви¬ 
дно, похідне утворення від нйкнути 
«припадати до землі»; назва зумовлена 


тим, що ця маленька рослина має вит¬ 
ке, простягнуте стебло; пор. р. низ- 
мянка (бот.) «недоросток». — Див. ще 

нйкнути. 

нйчка 3 — див. нйшкати. 

нйчком «ниць» СУМ, Бі; — р. нич- 
ком, болг. нйчком, м. ничкум , [нич- 
ком, ничко], схв. нйчке, нйчице; — 
псл. піськогпь «униз обличчям» від 
*піськв, пов’язаного з *пікт> «низ». — 
Фасмер III 76; Желтов ФЗ 1876/4, 43; 
Младенов 358; Мікі. Е\У 215. — Див. 
ще нйкнути. — Пор. ниць. 

[ничоман] «бідняк» Ж; — складне 
утворення із займенника [ничб] «нічо¬ 
го» і основи дієслова мати (букв, 
«той, хто нічого не має»); можливо, 
калька нім. НаЬепісЬіз «бідняк» (ЬаЬеп 
«мати», пісЬій «нічого»). — Див. ще 
мати 2 , нич. 

[нйшка] «невеликий мішок» Лекс¬ 
Пол; — неясне. 

[нйшкати] «шмигати», [ нйшкавка] 
«пролаза», [нйчка] (орн.) «волове око, 
Тго^іосіуіез рагуиіиз» ВеНЗн; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з никати «ти¬ 
нятися». 

нгішкнути «замовкати», нйіиком, 
[нйщечки] «нищечком» Пі, нйщечком , 
[нйчейка] «нишком» О, [нйчейком, нй- 
чийка ] «тс.» О, знйіика «нишком», [из- 
нйилка] «тс.», принйшклий] — р. ниш¬ 
кнуть «замовкнути», [нйшкбм] «ниш¬ 
ком», бр. нішкам «нишком»; — очеви¬ 
дно, результат злиття виразу ні (ни) 
шикнути (тобто «не вимовити ні зву¬ 
ку»). — Фасмер III 77; ЗСБМ 8, 36. — 
Див. ще ни 1 , ні 3 , шйкати. 

нйшпорити СУМ, Ж, [нйчпорити] 
«нишпорити» Бі, 'шнйпорити «тс.», 
[нйшпірка] «людина, яка вміє добре 
шукати» Си, [ нйшпорка] «схованка»; — 
очевидно, пов’язане з [нйшпори] «ве¬ 
чірня пора», [нешпори] «тс.», [нешпор] 
«вечір», [нешпір] «сутінки»; первісне 
значення — «щось шукати у вечірню 
пору (у сутінках, у потемках)»; сумнів¬ 
не зіставлення (ЗЬєуєіоу НізЕ рЬо- 
поі. 744) з р. шньїрять «шастати». — 
Див. ще нешпір. 


93 




нйщий 


Н1В 


нйщий, [ нищета ] «бідність» Ж, 
[нищота] «тс.», [нищук] «старець, 
жебрак» Ж, [нищун] «тс.», [ нищунст- 
во\ «старцювання, жебрацтво», нищі- 
ти «розорятися», [занйщ] «злидні, над¬ 
звичайна бідність» Пі, [обнищати] 
«збідніти» Ж; — р. нйщий «бідний; 
старець, жебрак», бр. [ніиічьі] «ста¬ 
рець, жебрак», др. нищь (нищии) «бі¬ 
дний», п. пізгсгоіпу «тс.», нл. ст. пізсо- 
1а «скупість», болт, нищ «бідний», схв. 
нйилт, стел, ништь «тс.»; — псл. 
*пїзіі-; — споріднене з дінд. пїзїуаЬ 
«чужий, нетутешній», пій «назовні»; 
ряд дослідників (2иЬаїу К2 31, 58; 
БЕ ЗО, 84; Епсігеїіп 2І31РН 13, 78; Мла- 
денов 358) реконструює псл. *пїзкіо-, 
що менш вірогідно. — Фасмер III 77; 
ЗСБМ 8, 37; Львов Лексика ПВЛ 
250—252; МеіІІеі Еіисіез 160, 380— 
381; Мікі. Е\У 430; ЗсЬиІге К2 40, 413; 
МаугЬоїег II 169. 

нйщити, нищівнйй, нищйльник 
«літак-винищувач», нищйтель, вини¬ 
щувач, незнищенний ; — бр. нішчьщь 
«нищити», п. пізгсгус «тс.; руйнувати» 
(з укр. ?); — очевидно, похідне утво¬ 
рення від колишнього нащо «ніщо» 
(пор. [ничбго] «нічого» Ж); первісно 
означало «перетворювати в ніщо»; пор. 
р. ничтбжить «нищити», ч. пісії «ни¬ 
щити, руйнувати; псувати», слц. пісіР 
«тс.», вл. лісіс «нищити, руйнувати», 
нл. пісуз «тс.», м. ништи «нищити», 
схв. нйштити , слн. пїсіїі «тс.»; поми¬ 
лковим було пов’язання (Вшскпег 
364; Львов Лексика ПВЛ 250—251) 
п. пізгсгус з_ нйщий. — ЗСБМ 8, 37; 
МасЬек ЕЗЛС 398—399; НоІиЬ—Кор. 
245; Вегіа) Е55Л II 222. — Див. ще 
ни 1 , що. 

[ні 1 ] «мене» Ж; — результат діале¬ 
ктної видозміни давньої форми знахід¬ 
ного відмінка мя {мйа мня —> ня 
не —> ні). — Самійленко Нариси II 89, 
97. — Див. ще мя. 

ні 2 (частка у заперечній відповіді), 
[однікуватися] «відмовлятися, проти¬ 
витися» Ж; — р. бр. [не] «ні», др. нЬ, 
п. слц. піе, вл. нл. пе, болг. м. не, 


стел. і-гЬ «тс.»; — псл. пе, що виникло, 
очевидно, шляхом стягнення з пе 
їе(зїь) «не є». — Кисіп. II 858; ЗСБМ 
7, 294; Вшскпег 359; ЗсНизіег-Зеу/с 
997; Младенов 361. — Див. ще є, не. 

ні 3 (заперечно-єднальний сполуч¬ 
ник, напр., ні я, ні ти ; відокремлена 
частина заперечного займенника, напр., 
ні до кого), ні- (напр., ніде, ніколи, 
ніхто)] — результат заміни частки др. 
ни «ні» (псл. пі) часткою ні (псл. пе), 
зумовленої втратою розрізнювальних 
якостей успадкованого ни (через злит¬ 
тя на ґрунті української мови давніх ьі 
та и і зближення нового и з ненаго- 
лошеним е). — Самійленко Нариси 
II 29—30. — Див. ще ни\ ні-. 

ні- (напр., у словах нізвідки, ніко¬ 
ли, нікуди)] — р. бр. м. не-, др. нЬ-, п. 
слц. піе-, ч. вл. нл. пе-, болг. ня-, схв. 
не-, слн. пе-, стел, ні;-; — псл. пе- не 
зовсім ясного походження; найімовір¬ 
ніше, результат стягнення виразу пе уе 
«не знає» (Мікі. ЕАУ 214; Ргаепкеї 
ЛЕ 41, 411; Міккоіа ІЛзІ. Ог. III 19); 
вважається також ступенем подов¬ 
ження заперечної частки пе- (Вгіі£- 
тапп Огипбгізз II 3, 976; Тгаиітапп 
194; Уопсігак II 345). — Фасмер III 59— 
60; Преобр. І 620—621; Е35Л 31. £ Г . II 
475—476. 

[нібезда] «несподівано, раптово» 
Ж; — неясне. 

нібй СУМ, Бі, [небі] «ніби» Ж, 
[ніб] «тс.», [нібо] «тобто» МСБГ; — 
р. [нибьі] «ніби» (з укр.), бр. ніби 
«тс.»; — псл. [пі Ьу], що складається з 
заперечної частки пі в порівняльній 
функції («немов, як») і Ьу — первісно 
форми 2—3 ос. одн. аориста від дієсло¬ 
ва Ьуїі «бути». — ІУМ Морфологія 
479; ЗСБМ 8, 24; Вшскпег 359; 5\У III 
249; Е88Л 81. £Г. II 487—488. — Див. 
ще бути 1 , ни 1 . 

[нів] «МОЛОДИК, новий місяць», 
[нив] «тс.» Ж; —= др. новь , п. поу/, ч. 
слц. поу «тс.»; — псл. поуь «молодик, 
новий місяць», утворене від прикмет¬ 
ника поут> «новий» у виразі поут> 
шез^сь «новий місяць»; пор. др. новь 


94 




нівелювати 


нїга 


(новьіи) МІСЯЦЬ, П. СТ. ПОУ/ ГПІЄ5ЩС, 

ч. ст. поу тезіес «тс.». —^Німчук 29; 
Вгискпег 366; МасЬек Е8ЛС 402; Но- 
ІиЬ— Кор. 247. — Див. ще новйй. 

нівелювати, нівелювальник, ні¬ 
велір ; — р. нивелйровать , бр. нівелі- 
раваць, п. пілуеіоу/ас, ч. піуеіігоуак 
слц. піуеіігоуак, болг. нивелйрам , м. 
нивелйра , схв. нивелисагпи, нивелйра- 
ти, слн. піуеіігаіі; — запозичене з 
французької мови, можливо, через ні¬ 
мецьку (н. піуєііїєгєп «нівелювати»); 
фр. піуєієг «нівелювати, вирівнювати 
за ватерпасом» утворене від ст. піуєі 
« рівень, ватерпас», що виникло з нар.- 
лат. *ИЬе11из, лат. ІіЬеІІа «тс.», зменш, 
від ІїЬга «римський фунт; вага; рівень, 
ватерпас». — СІС 2 581; Черньїх І 571; 
Фасмер III 72; 81. \ууг. оЬсусЬ 512; 
Кораіігізкі 670—671; НоІиЬ—Буег 336; 
РЧДБЕ 416; Ву]'акли]'а 619; Огиггі 
500—501; Кіеіп 883, 886; Таїсіє—НоГш. 
І 795—796. — Див. ще лїбра. 

[ніверити] «нівечити» ВеЛ, [зніве- 
ріти\ «знікчемніти» Ж; — очевидно, 
пов’язане з п. [піу/ега] «велика ганчір¬ 
ка, онуча», [підуе^а, пшегуіа] «тс.» не¬ 
ясного походження; пор. п. [луузгесії па 
пі\уеге, па піу/егу] «згубив себе, зруй¬ 
нувався». — 8АУ III 395. — Пор. по- 
невіряти. 

нівечити СУМ, Ж, [нівечіти] «псу¬ 
ватися» Ж, [перенівець] «знівечення» 
Пі; — бр. [нівечьщь] «нівечити», няве- 
чьщь] — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. пїлуесгус «нівечити, руйнувати» 
(букв, «обертати в ніщо»), паралельне 
слц. піуосіЕ «нищити; псувати; руйну¬ 
вати», утворене ВІД СТ. ПІЛУЄС2 «в ні¬ 
що», яке складається з частки пі «ні», 
прийменника \уе «в» і займенника сг з 
псл. сь «що». — ЗСБМ 8, 60; АУН> 
коу/зкі 80г І9/2, 210; Вгискпег 364; 
МасЬек Е8ЛС 399. Див. ще ни 1 , у 1 , 
що. — Пор. внівець. 

нівбр. нівбра, нівораш , нівор- 
чук — див. невбра. 

[нїворот] (у виразі [ніворотом 
ити\ «занепадати; тинятися, блука¬ 
ти») Ж, [ніворотом] «шкереберть О; 


безладно, безплідно, марно; безцільно, 
даремно МСБГ», [неворот] (у виразах 
[йти неворотом] «йти без опіки, без 
нагляду», 1 неворотом піти] «пропас¬ 
ти») О, [нйворот] (у виразі [нйворо- 
том ходити] «тинятися, блукати») О, 
[знівертувати] «дуже сильно розі¬ 
рвати, розрити» Ж; — очевидно, пов’я¬ 
зане з [невбртний] «неповоротний» 
(див.). 

нівроку, [ніврбчейку] «нівро¬ 
ку» О; — п. [піу/гоки] «нівроку» (з 
укр.); — результат злиття заперечної 
частки ні та іменника уроки (врбки) 
(у формі род. в. одн.) «наслання хво¬ 
роби поглядом». — Див. ще ні 3 , 
ректй. 

нівхи (одн. нівх, нівух) (народ¬ 
ність на Далекому Сході в Росії); — р. 
болг. нивх у бр. ніух } ч. слц. №усЬ; — 
через російське посередництво запози¬ 
чене з нівхської мови, в якій є самона¬ 
звою народу і буквально означає «лю¬ 
дина» (первісно «тутешній, з мого се¬ 
ла»). — УРЕ 10, 95; Панфилов Яз. 
нар. СССР V 408; Зтнонимьі 119—126. 

[нїга] «розніженість, пестощі Ж; 
достаток, розкіш Бі», [ніза] «пестун, 
пестуха; білоручка» Ж, ніжнйй СУМ, 
Ж, ніжити СУМ, Ж, виніженочка 
«виніжена дівчина», [знігатися] «уто¬ 
митися, знесилитися», зніжити, пре - 
ніжний, розніжений ; — р. нега «до¬ 
статок, розкіш; насолода; ніжність, 
пестощі», др. нЬга «радість; ласка», ч. 
пеЬа «ніжність» (з рос.), слц. пеЬа, вл. 
пеЬа «тс.», болг. нега «солодка знемо¬ 
га» (з рос.), м. нега «догляд, турбота», 
схв. нега «догляд, піклування», слн. 
пе§а «тс.», стел. ігЬгл «радість»; — 
псл. пе^а; — споріднене з лтс. паі^аі 
«відчувати потребу, жадати»; ненадій¬ 
ними є дальші зіставлення (Потебня 
РФВ 4, 209; Мікі. ЕШ 215) з дінд. 
зпГЬуаїі «робиться вологим, клейким», 
зпеНаН «жир, гладкість», псл. бпєрш 
« сніг»; ще більший сумнів викликають 
зближення з лат. пй^ае «дрібниці, ні- 

_.. /тг__пжп г> о пл\ ~ 

сенітницн» у-^ранді ,гчи.о хо у оо; аио з 

гр. УІ£оО «мию», дінд. пепекіі «миє, чис- 








Н1ГДИ 


НІЖ 


тить» (Маігепаиег БЕ 11, 331). — Чер- 
ньіх І 565; Фасмер III 56; Преобр. І 
621; 8кок. II 529—530; МйЬІ.—ЕпНг. II 
689; ВеггепЬег^ег—Ріск ВВ 6, 238; 
МеіПеІ Еїигіез 255. 

нігди, иіґди, нікди — див. нй- 


гда. 

нігйч — див. гич. 
нігілізм, нігіліст, нігілістич¬ 

ний ; — р. нигилйзм, бр. нігілізм, п. 
вл. піЬііігт, ч. піЬіІізтиз, слц. піЬіІіг- 
тиз, болг. нихилйз'ьм, м. нихилйзам , 
схв. нихилйзам , слн. піЬіІігет; — че- 


А ЛЛЛ А 


Г Ґ\ Л ТІТ 


рсо иич-срсдппці ои оаииопіс* 


не з німецької або французької мови 
(нігіліст — з фр. шйііібїє); нім. №Ні- 
Іівтиз (фр. піЬіІізте) «нігілізм» утворе¬ 
но німецьким філософом Ф. Г. Якобі 
(1743—1819) від лат. піЬіІ «ніщо, нічо¬ 
го», що виникло з піЬіІит (*пеНїІит), 
яке утворилося із заперечної частки пе 
«не» і іменника Мит «дрібниця, крих¬ 
та, малість», етимологічно не зовсім 
ясного, можливо, пов’язаного з Шит 
«нитка», спорідненим з лит. £уз1а «жи¬ 
ла», псл. гііа «тс.», укр. жила. — СІС 2 
581; Алексеев Сб. ОРЯС 1928, 101/3, 
413—417; Козьмин ИАН ОЛЯ 1951/4, 
378—385; Черньїх І 571—572; Фас¬ 
мер III 73; Кораіігізкі 668—669; РЧДБЕ 
418; Е^'аклиіа 621; Кіиде—Міїгка 512; 
Оаигаї 500; Кіеіп 591, 731, 1047; Таї¬ 
сіє— НоГт. І 646—647. 

[ніголов] «стрімголов» МСБГ; — 
неясне. 

ніготь, [ ніхоть] «ніготь» Ж, [нб- 
геть Л, нбготь Ж, нбхать Л, нбхоть 
Л, ньбгот, ньбготь Л, ньбхоть Л, 
гнйхість] «тс.», нігтйстий, [занігти¬ 
ця] «нігтьовий нарив» Ж, [занбгтиця] 
«задирка», піднігтьовий ; — р. нбготь, 
бр. нбгаць , др. ногьть «ніготь; кіготь», 
нбготь «тс.», п. по^іес «ніготь», ст. по- 
кіес, ч. пеЬеІ, ст- поЬеІ, слц. песЬі, вл. 
посНс, нл. покв, полаб. пііб’еі «тс.», 
болг. нбкьт «тс.; кіготь», м. нокот, 
схв. нокат «тс.», слн. поНІ «ніготь», 
стел, ног^ьть «ніготь; кіготь»; — псл. 
по^т.іь/покт.іь «ніготь, кіготь», пов’я¬ 
зане з по^а «нога»; — споріднене з 


лит. па^йіів «ніготь, кіготь», прус, па- 
§иїів «ніготь (на пальцях руки)», двн. 
па§а1 «ніготь», гот. ^апасДап «приби¬ 
вати цвяхами», дісл. па§1 «ніготь», 
дірл. ІП£ЄП «ніготь, кіготь», кімр. еу/іп, 
брет. іXVіп, лат. ипдиів, гр. 6 уі)<; «тс.»; 
іе. *опо^Ь-/оп§Ь-/п^Ь- «ніготь, кіготь». 
— Кисіп. II 859; Фасмер III 79—80; Чер¬ 
ньїх І 575; Преобр. І 610; ЗСБМ 8, 39; 
Вгйскпег 365; МасЬек ЕЗЛС 394; ЗсЬиз- 
1ег-5ет: 1019; Младенов 359; Зкок II 
522—523; ВегІа] Е55Л II 226; Трубачев 
ВСЯ II 33; Критенко Вступ 542; Тгаиі- 


тлпп 1 ПО • 
теши і 


Т7 г\ *-і 1 г г\ І 
і і <асіп\сі 


/170 

-і і и- 


А 70. 

-г / С7 , 


ДЛ г, М 


Епсіг. II 688; К1и§е—Міігка 501; Угіев 
АЕШ 403—404; Таїсіє—Ноїт. II 818— 
819; Рокоту 780. — Див. ще нога. 

[ні-гу] (вигук, яким підганяють ко¬ 
ней) Ж; — результат поєднання вигу¬ 
ків [ні], пов’язаного з [ньо] «но», і гу 
(оклик). — Див. ще гу, но 2 . 

[нідра] (у виразі [пійтй по нідрах] 
«піти по нишпорках»); — неясне, 
нідро, нідриця — див. надро. 
ніж 1 «знаряддя, інструмент для рі¬ 
зання», [ниж] . «чересло» Л, [ніжна] 
«ніж та інструмент на зразок шила в 
шкіряних піхвах, що чіпляються гуцу¬ 
лом до пояса Г; піхви, піхви для шаб¬ 
лі Ж», ножар, ножарство «ремесло 
ножаря» Куз, [кожен] «піхви» Ж, [но¬ 
женя] «ножик» О, ножиці, [ножі] 
«шатківниця» ДзАтл І, [нбжо] «тс.» 
тж, ножівка , [ножівнйк] «піхви; но¬ 
жар» Ж, [ножні] «ножиці для різання 
заліза», ножовйице , [ножбвка] «ножів¬ 
ка» О; — р. бр. болг. м. нож , др. 
ножь , п. П02, ч. пйг, слц. пог, вл. пбг, 
НЛ. Л02, полаб. ПІІ2, СХВ. НОЖ, СЛН. П02, 
стел, ножь; — псл. поіь «ніж», пов’яза¬ 
не чергуванням голосних з пігаїі «ни¬ 
зати, проколювати», пьгіїі (пор. р. 
вонзйть «устромити»); зіставляється 
також (Трубачев ВСЯ II 33) з псл. 
по§тДь «ніготь», лит. па§а «копито», 
нвн. №^е1 «ніготь; цвях». — Кисіп. II 
859; Фасмер III 80; Черньїх І 575—576; 
Преобр. І 610—611; ЗСБМ 8, 39—40; 
Трубачев Рем. терминол. 155—156; 
НоІиЬ—Кор. 248; Вегіаі Е38Л II 229; 


96 





НІЖ 


ніздря 


Рогіипаїоу АІ81РЬ 1 1, 569; Тгаиїтапп 
200; МеіПеІ МЗБ 14, 339—340. — 
Див. ще низати. — Пор. заноза, про¬ 
ноза. 

[ніж 2 ] (бот.) «ПІВНИКИ, ІГІ5 Б.» 
МСБГ; — результат перенесення на¬ 
зви ніж «знаряддя, інструмент для рі¬ 
зання», зумовленого мечоподібною 
формою листя ірису. — Див. ще ніж 1 . 

ніж 3 (спол.), [неж, неже , ніжже 
О, ніжи\ «тс.», [ниже] «поки» О, [ніж] 
«тс.» О; — р. [неже] «ніж, як, замість 
того щоб», бр. ніж «ніж», др. неже , 
п. піД ст. піге, ч. слц. пег, нл. п]ег, 
піг, схв. него «тс.», слн. пе^о «ніж; 
але», стел, неже «ніж»; — псл. пеге 
«ніж» (укр. неже > неж > ніж), утво- 
рене з пе «як, ніж» (очевидно, тотож¬ 
ного із заперечною часткою пе), спорі¬ 
дненого з дінд. па «як, наче», лит. пе 
«НІЖ», ПЄ£и, ПЄ£І, пеТ, лтс. пе «тс.», та 
підсилювальної частки ге «же». — Фа- 
смер III 52—53, 59; Преобр. І 596— 
597; ЗСБМ 8, 26; МасЬек ЕЗЛС 398; 
ЗсЬизІег-Зелус 1017; Вегіщ ЕЗЗЛ II 
218; ЕЗЗЛ 81. £г. II 455—462; Егаепкеї 
489. — Див. ще не, жеЛ 

[ніжаден] «жоден» Ж; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; 
п. [пііасіеп] «жоден, ні один, ніхто», 
ст. пігасіеп, пігасіпу «тс.», як і ч. пігасі- 
пу «ніякий, жоден, ні один», виникло, 
напевне, з *піге(Іпу (< псл. піге іесіьіть) 
«тс.». — КісЬЬагсІІ 115; Вгііскпег 660. 
— Див. ще жоден. 

ніже (спол., частка) «ні, ані»; — р. 
нйже «тс.»; — запозичення зі старо¬ 
слов’янської мови; стел, ниже «тс.» 
складається з ни «ні», якому відповідає 
укр. [ни] «ні», і підсилювальної частки 
же «же». — Преобр. І 605. — Див. ще 
же 1 , ни!. — Пор. ні 3 . 

[ніже-ні] «аж ніяк»; — результат 
поєднання синонімічних часток ніже 
«ні» і ні. — Див. ще ні 3 , ніже. 

[ніжли] «ніж»; — р. болг. нежели, 
бр. [ нйжли ], др. нежели, п. пігеїі «ніж, 
як», пігіі «тс.», ч. пегіі «ніж; перш ніж, 

ДО ТОГО ЯК», ВЛ. НЛ. П]Є2ІІ «ніж», стел. 

нєжє ли «тс.»; — псл. пеге 1і «ніж», що 


складається з пеіе «ніж» і Іі, якому 
відповідає укр. [ли] «чи». — Фасмер III 
52—53; ЗСБМ 8, 26; МасЬек ЕЗЛС 
398; 8сЬи$їег-8е\ус 1016—1017. — Див. 

ще ли, ніж 3 . 

[ніжник] (бот.) «сонцецвіт ладан- 
никовий, НеІіапІЬетшп сЬатаесізІиз 
МіІІ.» Мак; — р. [нежник] «тс.»; — не 
зовсім ясне; очевидно, результат видо¬ 
зміни назви [нітник] «тс.» (див.). 

нїза — див. нїга. 

[нізац] «за ніщо» Ж; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. ст. пігас «за 
ніщо» є результатом злиття пі «ні», га 
«за» і со «що». — ЗАД/ III 396. — Див. 
ще за 1 , ні 3 , що. — Пор. нінац. 

ніздря, ніздря — див. міздря. 

ніздря, [гніздря] «ніздря» Г 1927, 
ніздрина «пустота в цеглі», [ніздро] 
«ніздря» ВеБ, [ноздри] «ніздрі» ВеЛ, 
[нуздрі] «тс.» ВеУг, [ ноздрач] «камінь- 
черепашник» Дз, [ноздрей] «чоловік з 
великими ніздрями» ЛексПол, [ніздра- 
тий] «ніздрюватий, пористий; з вели¬ 
кими ніздрями» Она, [ніздруватий] 
«ніздрюватий, пористий», ніздрюва- 

т и.п ніздп я н.іїй н.іядпяг.тші \ нпяд- 

ровйй\ «носовий» Ж, [ноздрюватий] 
«пористий» Ж, [ноздрятий] «ніздрюва¬ 
тий, пористий»; — р. ноздря , бр. болг. 
м. ноздра, др. ноздря , п. погсігге 
(мн.), ч. слц. погсіга, вл. пбгсіга, схв. 
поздра } идздрва , слн. погсІгу, стел, 
ноздрга; — псл. погсіДДа (^погсіьгіа?) 
«ніздря», пов’язане в не зовсім ясний 
спосіб з позі) «ніс»; — припускається 
давнє утворення з суфіксом іє. -ЛЬго- 
(Шахматов ИОРЯС 17/1, 282; Вгид- 
гпапп ІЕ 18, 437—438) або іє. -г-, як і в 
лит. пазгаї «паща», снн. пбзіег «нізд¬ 
ря», нн. пйзїег «тс.» (Преобр. І 613; 
Вгйскпег 367; НоІиЬ—Кор. 247; Мла- 
денов 359; Зкок II 524—-525; 31ап£ 39; 
Тгаиітапп 193—194; Ресіегзеп ІЕ 5, 69; 
Ве 22 епЬег£ЄГ ВВ 1, 341; 2ирііга К2 37, 
397; НоІїЬаизеп К2 69, 167; К1и§е— 
Міїгка 517); тлумачиться ще (Труба- 
чев Зтимология 1970, 14—17; Ма¬ 

сЬек ЕЗЛС 402) як складне утворення 
іє. *по$-5Гї або *по$-гі(п)-, у якому дру- 


4 2—460 


97 





Н131НЄ 


нікчемний 


гий компонент відповідає гр. ріс, рїуо^ 
«ніздрі»; виводиться дакож (Фасмер 
III 80—81; УаіІІапі: ВЕ8 12, 89; Мейе 
ОЯ 111) з основ псл. по$т> і бьгаД «дер¬ 
ти»; припущення (УаіІІапі ВЕ8 15, 
237) про запозичення з литовської мо¬ 
ви необгрунтоване. — Фасмер—Труба- 
чев III 80—81; Черньїх І 576; ЗСБМ 8, 
40; Вегіа] Е88Л II 228—229. — Див. 
ще ніс. 

[нізіне] «вид гуцульської вишив¬ 
ки»; — неясне; можливо, пов’язане з 
низ (пор. низь «спосіб вишивання 
(спіднизу)», [нйзя\ «тс.»). 

[нізка] «м’якуш у гарбузі; шар, що 
міститься безпосередньо під корою де¬ 
рева»; — результат фонетичної видо¬ 
зміни назви [мізка] «м’якуш усередині 
гарбуза», м'язга «подрібнена плодо¬ 
овочева маса» (див.). 

нізчймний «зварений без припра¬ 
ви, пісний», [нищймни] «пісний, не 
м’ясний» Л, [нізчемний] «пустий» Бі, 
[нізчймниця] «нестача харчів» Бі; — 
р. [нисчймница] «обід без усякого при¬ 
варку; нужда, голод; погана їжа, пога¬ 
но приправлена їжа», бр. нішчьїмньї 
«пісний; пустий», нішчьімніиа «пісна 
їжа; пісні дні», п. [пізгсгутпу] «пісний, 
не приправлений», [пізгсгетпу] «тс.»; — 
похідне утворення від виразу ні з 
чим . — ЗСБМ 8, 37. — Див. ще з 1 , 
ні 3 , що. 

ній — див. ним. 

Нїка (жіноче ім’я); — р. болг. Нй- 
ка, бр. Ніка, ч. слц. ІМіке; — запози¬ 
чення з грецької мови; гр. Мїиц (жіно¬ 
че ім’я; Ніка, богиня перемоги) похо¬ 
дить від уікц [уїха] «перемога», що не 
має надійної етимології; можливо, по¬ 
в’язане з уєіко^ «суперечка, сварка; 
ненависть, ворожнеча; битва, бій», 
убґхєш, Убшбісо «сварю, сварюся; обви¬ 
нувачую» і споріднене з лит. ар-піпки, 
арпікіі «оточити; напасти з усіх боків», 
лтс. пікпз «злий, лютий». — Вл. іме¬ 
на 147; Петровский 165; Спр. личн. 
имен 513; Егізк II 320—321, — Пор. 
Микита, Микола, Никандр, Никй- 
фор, Нгікін, Никодгім. 


нікандра (бот.) «№сапс1га Асіапз.»; — 
р. никандра, бр. нікандра, п. пікапсі- 
га; — назва за ім’ям грецького поета, 
граматиста і лікаря Никандра (гр. N1- 
хауброс;, II ст. до н. е.). — ЗШ III 390; 
СимоновиЬ 317; N30 1672. — Див. ще 
Никандр. 

нікель, нікелін, нікелювальник, 
нікелювальний, нікелювати ; — р. нй- 
кель , бр. нікель , п. пікіеі, ч. пікі, слц. 
пікеї, болг. м. нйкел, схв. нйкал, нйкл, 
слн. шкеїр — запозичення з німецької 
мови; нім. Міскеї «нікель» походить від 
шв. піскеї, що є скороченою формою, 
введеною в ужиток шведським мінера¬ 
логом А. Кронштедтом, від коррагпіскеї 
«тс.», кальки нім. Кирїегпіскеї «черво¬ 
ний нікелевий колчедан», букв, «мід¬ 
ний (гном) Нікель», у якому компонент 
-піскеї є зменшувальною формою від 
№ко1аи5, імені одного з гномів, підзем¬ 
них «духів-карликів». — СІС 2 582; Ко¬ 
валь 168; Волков 24; Клісіп. II 859; Фи- 
гуровский 95—96; Черньїх І 573; Фас¬ 
мер III 74; ЗСБМ 8, 28; Кораіиізкі 669; 
РЧДБЕ417; Вегіа] Е55ЛІ 223; Кіи- 
§е—Міігка 510; Неіфуізі 696; Раїк— 
Того 766, 767; Кіеіп 1045. 

[ніким] «поки» ВеБ, [нічйм] «тс.» 
О; — п. [пікіш] «тс.»; — результат 
злиття частки пі «ні» і займенникової 
форми ким (ор. в. одн. від ст. кьіи 
«який»). — ЗАУ III 391. — Див. ще за- 
ки, ні 3 , хто. 

нікотйн; — р. болг. м. никотйн , 
бр. нікацін , п. пікоіупа, ч. вл. пікоііп, 
слц. слн. пікоіїп, схв.’ никотйн ; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. пі- 
соїіпе «нікотин» утворене від пісоїіапе 
(бот.) «тютюн», нлат. (ЬегЬа) ІМісоїіапа 
«тс.» (букв, «трава Нікота»); рослина 
названа так за прізвищем французько¬ 
го посла в Лісабоні Нікота (ГЧісоІ), 
який завіз тютюн з Індії до Франції 
(1560). — СІС 2 582; Коваль 62; Чер¬ 
ньїх І 573; Фасмер III 75; Кораііпзкі 
669; К1и£е—Міігка 512; Кіеіп 1045; 
Паигаї 500; Оаті1І5сНе§ 647. 

нікчемний, [некчемний Ж, нікче- 
мен Ж], нікчема, нікчемник , [нікчем- 






Ніл а 


німець 


ниця] «непридатна річ, дрібниця; ні до 
чого не здатна жінка», нікчемство , 
[нікчемнити] «принижувати, псува¬ 
ти» Ж, [нікчемнйчити] «тс.» Ж, нік¬ 
чемніти; — р. никчемньїй «нікчем¬ 
ний», бр. нікчомньї «нікчемний, непот¬ 
рібний»; — запозичення з польської 
мови; п. піксгетпу «негідний, низький, 


підлии; [не придатний ні до чого]» ви¬ 
никло на ґрунті виразу пі к(и) сгегпи 

І _„ л „ ИЯ *„„. и Л, 

«мі ди чиїй придатнії/», 

що складається з частки пі «ні», при¬ 
йменника к(и) «до» і форми дав. в. 
одн. займенника со «що». — Кобилян- 


ський УМЛШ 1978/9, 79—80; ЗСБМ 
8, 29; Шкотекі 50г ХІХ/2, 209; 
Вгйскпег 359; МасЬек Е5ЛС 399. — 

Див. ще к, ни 1 , ні 3 , що. 


и / гт г» { лт-гі т т /~чт т л ін'ггґ 

ххюіо. \л\іпи"іс їм п), 


Т—І 1 І п п 

р. і і ил,и , ир 


Ніла ; — очевидно, результат скоро¬ 
чення імен Неоніла, Леоніла ; у росій¬ 
ській мові пов'язується також (Петро- 
вский 167) з чоловічим ім’ям Нил. — 
Вл. імена 147; Спр. личн. имен 518. — 
Див. ще Неоніла. 


нільга 

її 


див. нельга 1 . 

_ Г\П Г 

• ґ . 


. иі па І Л'Попт 


ніж»; — запозичення з польської мови; 
п. піт «поки, перш ніж, перед тим як» 
виникло з ст. іт «тс.», що за походжен¬ 
ням є формою місц. в. одн. від зай¬ 
менника оп «він». — КісйЬагсК 83; 
ЗСБМ 8, 29—ЗО; Бульїка 218; Вгйскпег 
204—205, 364. — Див. ще його, ним. 

нім 2 — див. ним. 

німб «сяйво над зображенням голо¬ 
ви святого», німбус; — р. нимб , бр. 
німб, п. пітЬ/иь), ч. слц. вл. пітЬиз, 
болг. нймб(ус), схв. нймб(ус), слн. 
ттіДиз); — запозичення з латинської 
мови; лат. пітЬиз (< *петЬЬо$) «хма¬ 
ра, туман; дощова хмара» пов’язане з 
пеЬиІа «туман» і споріднене з пехл. 
патЬ «роса, туман», пат «то, перс, 
пет «вологий, вологість», дінд. паЬНай 


V і ^ тип, гхт сх , 11V V и V , і у . 

небо. — СІС 2 582; Черньїх І 573; Кора- 
Іігізкі 669—670; РЧДБЕ 492; Ву]'акли]а 
620; \УаІЛе—Ноїт. II 168—169; КІеіп 
1048. — Див. ще небо. 


німець 1 «людина німецької націо¬ 
нальності; [будь-який іноземець із За¬ 
хідної Європи, який не знає слов’янсь¬ 
ких мов Бі]», німак «німець», Німеч¬ 
чина, [Німещина] «Німеччина», німка, 
німкеня, [німкйня] «німкеня» Ж, ні¬ 
мота «німці» (зб.), [німча] «маленький 

німетть» н.ім.чипа С УМ Ж німи.ай 

-уг- -- - ;> --- "7' У" 

«німець», німчак, німчин «тс.», [нім- 
ченя) «німецька дитина», [німчити] 

. . \ *. „ял..:.. 

«чнімсчу иа і и», і/-іеииі~имиі^\ «н аніоні- 

мець» Ж, онімечити, [перенімечити- 
ся\ «онімечитися», понімечити; — р. 
бр. болг. немец «німець», др. н'Ьмьць 
«людина, що говорить невиразно, не¬ 
зрозуміло; іноземець; німець», п. Хіе- 
тіес «німець», ч. Хетес, слц. Хетес, 
вл. Хете, нл. Хіте, Хете, схв. Немац, 

/Л ГТ Т Т М +~Г~\ А Л Л ГТ 4 . 4 В ■ У. ҐЛ .<» • Т - І А ГТ 

иш. її ьтьць ччч.,.*, - 

петьсь «чужоземець» (букв, «той, хто 
говорить незрозумілою мовою»), утво¬ 
рене від пепть «який заїкається, який 
говорить невиразно, незрозуміло, ні¬ 
мий»; помилковим з фонетичних і з 
географічних міркувань є виведення 

(Засйтаїоу АІЗІР'Ь 33, 82—83; Белич 
ілплаг я /9 яяя 


X X X X . 


АЛ Ш/’І / Г\ по 


РґГ>П ЛЯ 

X ’Г' “X , 


270—271) від Хетеїез, назви одного 
германського племені; не можна при¬ 
йняти також гіпотезу (Ильинский 
ИОРЯС 24/1, 148—149) про первісне 
значення слова «кочівник, пастух» і 
спорідненість його з гр. уєроо «пасти 
худобу, займатися скотарством», уоца^ 
«скотар, пастух, кочівник», уєрос; «па¬ 
совисько; ліс», лат. петиз «ліс». — 
Фасмер III 62; Булаховський Вибр. пр. 

ТТТ О/? 1 . ТТ__ ^Т /? П П ГПО 'ЛЛГ ИД о 

лі оиі; преоор. і огг — ого; <з, 

4; Вгйскпег 360, 681; МасЬек ЕЗЛС 
395; ЗсЬизІег-Зеу/с 998—999; Младе- 
нов 362; Зкок II 516—517; Вегіа] ЕЗЗЛ 
II 219; Мікі. Е\У 215; Шазгуп 
2Г31РН 6, 368—372. — Див. ще ні- 
МЙЙ. 

[німець 2 ] «вид дитячої гри»; — 

_ ^ _ __ 

іі. [.НІСШІСЯ] «ВИД і ри Ь М И4«», — иче- 

видно, результат перенесення назви 
німець як етноніма; мотивація перене¬ 
сення неясна. 5\У III 291. — Див. 

ще німець 1 . 


4* 


99 







німйй 


німра 


німйй, [німенький] «трохи німий, 
заїкуватий» Ж, німотний, [німуви¬ 
тий] «заїкуватий; мовчазний», [німак] 
«німий» Ж, [німан] «тс.» Ж, [німаня] 
«німа» Пі, [нїмень] «німий» Пі, німина 
«безсловесна істота, тварина; [худоба 
Досл. і мат. IV]», [німіна] «худоба» 
ВеЛ, німота , [німтур] «німа людина», 
німтура «тс.», [ нємтур ] «німа люди¬ 
на, мовчун Ме; недорікуватий Па», 
німчак «німа людина», німіти , [ні- 
мотіти] «німувати» Ж, німбтствува- 
ти, німувати , [німко] «мовчки» ВеУг, 
[німно робиться комусь] «хтось стає 
соромливим, розстроєним» Ж, [онімй- 
ти] «зробити німим» Ж, оніміти } [пб- 
німо] «потай» Нед, [унїмати] «німіти» 
Нед; — р. нембй «німий», бр. нямьї 
«тс.», др. н'Ьмии «німий; який говорить 
невиразно, незрозуміло», п. піету «ні¬ 
мий», ч. пету, слц. пету, вл. пету, 
нл. пішу, пету, болг. ням , м. нем, схв. 
нем , слн. пет, стел. ггЬлгь «тс.»; — 
псл. пепть «який заїкається, який го¬ 
ворить невиразно, незрозуміло; німий» 
з давнішого *тепть «який заїкається, 
який говорить невиразно», очевидно, 
спорідненого З ЛТС. ГГЇЄГП5 «німий», те- 
тегіз «заїка», т§ти1і5 «тс.», хет. те- 
та- «говорити»; очевидно, іє. *тет-, 
звуконаслідувальне, як нвн. титтеїп 
«невиразно говорити, мимрити», англ. 
шишЬІе «тс.», укр. мимрити, р. мям- 
лить «мимрити», п. [шошоїас] «незро¬ 
зуміло говорити, белькотати», [тато- 
їас] «тс.», ч. титіаі; «бурчати», схв. 
мумлати, мум/ьати «бурмотати», слн. 
тотіїаіі «бурмотати, бурчати»; припу¬ 
скається також (Гамкрелидзе—Иванов 
472—473) іє. *пе-тп-, букв, «не гово¬ 
рячий», утворене з частки пе «не» і 
основи *теп-/тп- «думати, говорити»; 
помилковими є зіставлення з двн. пеі- 
тап «говорити» (АУіебетапп ВВ 28, 
54—55) або з дангл. Ьепоетап «обіб¬ 
рати» (припускається первісне значен¬ 
ня «позбавлений (мови)» (№іззег ВВ 
ЗО, 303), як і виведення з пе- і -ьть 
(Миккола РФВ 48, 270). — Черньїх І 
568—569; Фасмер III 63; Горяев 232; 


ЗСБМ 8, 69; МасЬек Е8ЛС 395; ЗсЬиз- 
їег-8е^/с 999; Зкок II 516; Ве^іа] Е88Л 
II 219; Мікі. Е\У 215; МиЬЬ—Епбг. II 
615; ОгипепІНаІ А131РН 39, 290—291; 
Реіегззоп У^І. зі. АУогїзі. 50; Кіи^е— 
Міігка 492; Кіеіп 1014. 

[німина] (бот.) «вороняче око зви¬ 
чайне, Рагіз риасігіїоНа І.. ВеНЗн; жос¬ 
тір ламкий, Шіатпи5 їгап^иіа 1^. ВеЛ», 
[німіна] «жостір ламкий» ВеЛ; — по¬ 
хідне утворення від німйй ; назва зумо¬ 
влена отруйними властивостями воро¬ 
нячого ока; на жостір ламкий назва 
перенесена з воронячого ока за спіль¬ 
ною ознакою обох рослин — чорними 
ягодами. — Див. ще німйй. — Пор. 
німйдя. 

[німйця] (бот.) «дурман звичайний, 
Оаіига зігатопіит Б.; беладона лікар¬ 
ська, Аїгора ЬеІІасіоппа Б. Мак; блеко¬ 
та, Нуозсуатиз Б. Мак; скополія кар- 
ніолійська, Зсороііа сагпіоііса Ласц. 
Мак», [німиця лісна] «льонок звичай¬ 
ний, Біпагіа уиі^агіз МП1.» Мак; — ч. 
[петпіса] «беладона», [пітпіса] «тс.»; 
— похідне утворення від німйй; назва 
зумовлена отруйними властивостями 
рослин (деякі з них, зокрема, викли¬ 
кають розлад мови); пор. назву бле¬ 
кота (бот.), пов’язану з блекотати 
«белькотіти, невиразно говорити». — 
Німчук 286; МасЬек Лш. гозії. 205. — 
Див. ще німйй. — Пор. німина. 

[німра] «який говорить невиразно, 
незрозуміло; який не дивиться у вічі, з 
опущеними очима» Ж, [німравий] «тс.» 
Ж, [німрати] «говорити невиразно, не¬ 
зрозуміло, мимрити» Ж; — очевидно, 
утворене за зразком іменників типу 
[мймра] «той, що говорить невиразно, 
незрозуміло» від німйй з уже втраче¬ 
ним значенням «який говорить невира¬ 
зно, незрозуміло»; може бути й резуль¬ 
татом контамінації слів [мймра] «той, 
що говорить невиразно, незрозуміло» і 
німйй ; у формальному відношенні бли¬ 
зьке до п. [піешга] «німка; бридка, не¬ 
зграбна, нерозторопна жінка», піетга- 
\^а «розтелепа, мамула», піетгал^у «не¬ 
зграбний, повільний, нерозторопний», 


100 




німфа 


ніпель 


ч. пітга «повільна людина, копун», піт- 
гауу «повільний, марудний», пітгаі зе 


«ПОВІЛЬНО рООИТИ, 


тг/лт-і л 'Т'Ті л п 

ічина і п^-п, 


паоткт’тілґТл 

ізиоп і п'-л V. 


німфа «у грецькій міфології — бо¬ 
жество у вигляді жінки, яке уособлює 
явища і сили природи»; — р. болг. м. 
нймфа, бр. німфа; п. пітїа, ч. слц. 
вл. путїа, схв. нймфа , слн. пітїа; — 
запозичення з грецької мови; гр. уйрфп 
«наречена; молода дружина; молода 


І_Г І 1 \ Л ґЬ О л 
111 IV! Сі 


рппт пиоио 

1 /-ЦІ. 1 V- 1 IV- 


п 11 Кгї 

111-1 К/ . 


-еге «закутуватися в покривало (про 
наречену в день весілля), виходити за¬ 
між», др. снубити «звідникувати», слн. 
зпйЬіїі «свататися», укр. [дівоснуб] 
«сват; назва обряду сватання в деяких 
місцевостях». — СІС 2 582; Черньїх І 
573; Кораіігізкі 670; НоІиЬ—Ьуег 338; 
Младенов 358; Вуїаклща 620; Ргізк II 
325—326; Таїсіє—НоГт. II 183—184; 
КІеіп 1064. — Див. ще дівоснуб. 

Німфодора (жіноче ім’я), Німфа, 
Д6ра } ст. Нгмфодмра «нев'Ьстньш дар» 
(1627); — р. Нимфодора , бр. Німфа- 
ддра , болг. Нимфодора, Нимфидбра\ 
— запозичення з грецької мови; гр. 
Иорфобіора утворене від уцрсрп «наре¬ 
чена; молода дружина; молода жінка; 
німфа» та біороу «подарунок, дар», спо¬ 
рідненого з вірм. іиг «дар», псл. багь, 
укр. дар. — Вл. імена 147; Берин- 
да 224; Петровский 167; Спр. личн. 
имен 513; Илчев 360; Ргізк І 430. — 
Див. ще дати, німфа. 

німфоманія «хворобливо підвище¬ 
ний статевий потяг у жінок», німфо- 
манка\ — р. болг. нимфомания , бр. 
німфаманія , п. пітГошапіа, ч. путіо- 
тапіе, слц. путїотапіа, м. нимфома- 
нща, схв. нимфомани]а, слн. пітїота- 
пі]а; — через західноєвропейські мови 
(нім. МітрЬоташе, фр. путрНотапіе, 
англ. путрНотапіа) запозичено з но- 
волатинської наукової мови; нлат. пут¬ 
рНотапіа утворене з уорсрп «наречена; 
молода дружина; молода жінка; німфа» 
та рауіа «божевілля, безумство». — 
СІС 1951, 451; Кораііпзкі 670; РЧДБЕ 
492; Вуї'акл^'а 620; КІеіп 1064. — Див. 
ще манія 1 , німфа. 


Ніна (жіноче ім’я); — р. болг. Нй- 
на , бр. Ніна , ч. слц. N143 (з р.); — 


о о гп ГТ Т ТТ АППТІ ТІТ ТаФЛГА ГТ ґ\ Ґ"ї ҐУ Т Т ГЧ Т Т Т Т ҐТ ТІЛ Ліі П А 1 

оси аі/шпип^піїлп і иі и ішпспсппп п<^ т 


вважається грузинським іменем, утво¬ 
реним від гр. ІЧпюс «Нін» (ім’я заснов¬ 
ника Ассирійської держави і назва сто¬ 
лиці Ассирії) (Вл. імена 147; Петровс¬ 
кий 167; Сопзїапііпезси 119); виводи¬ 
ться також від гр. №уа, яке могло бу¬ 
ти пов’язане з №уод або з’явилось як 


ТТОЛ/І 1 ІЛЛАТТ/ГІЗ ПЛ МГШПІІЛГЛ 
А'' 1 *И 11 ) іхч -1 АЧ'-' / 1411 ^/ 1 ЧУ 1 чу 


’Т/ЛГУ\П> 1 Л»Г/ 

і. чл V V і V 


(Спр. личн. имен 513; Илчев 360). 

[нїнац] «ледащо» Ж; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. [піпас] «ні на 
що, ні до чого» утворене з пі «ні», па 
«на» і со «що». — 8Ш III 392. — Див. 
ще на 1 , ні 3 , що. — Пор. нізац, нїна- 


що. 

[нїнащо] «ледащо» Ж; — результат 
злиття виразу ні на що, власне «ні на 
що не здатний, ні до чого не придат¬ 
ний». — Див. ще на 1 , ні 2 , що. 

Нінель (жіноче ім’я), Неля\ — р. 
Нинель, бр. Нінель , болг. Нинел ; — 
результат зворотного читання прізви¬ 
ща Ленін . — Вл-. імена 147; Петровс¬ 
кий 167; Спр. личн. имен 513; Ил¬ 
чев 361. — Див. ще Леніна. 

ніобій «метал сіро-білого кольо¬ 
ру»; — р. болг. надбий , бр. ніобій , п. 
ч. піоЬ, слц. пібЬ, схв. нйоби'іум, слн. 
пібЬу; — запозичення з новолатинської 
наукової мови; нлат. піоЬіит утворено 
в 1844 р. німецьким хіміком Г. Розе 
(Н. Козе) від імені міфічної дочки Тан- 
тала Ніоби (гр. Июрп); назва була зу¬ 
мовлена тим, що за своїми властивос¬ 
тями ніобій має багато спільного з ме¬ 
талом танталом. — СІС 2 582; Вол- 
ков 41—42; Фигуровский 96—97; Ко- 
раїіпзкі 670; КІеіп 1049. 

нібр, нібра, нібри, нібрка — див. 
невбра. 

ніпель «металева трубка для гер¬ 
метичного з’єднання трубопроводів, 
шлангів та ін.»; : — р. нйппель , бр. ні¬ 
пель , ч. піріе, слц. піреї, болг. нйпел\ — 
запозичення з англійської мови; англ. 
пірріе «ніпель», виникло з колишнього 
пеЬІе (букв, «маленький виступ»), 


101 




ніпрох 


нісенітниця 


зменш, від пеЬ (сангл. пеЬЬе < дангл. 


пеЬЬ) «дзьоб, ніс * кінчик>>, споріднено¬ 
го з дісл. пеї «дзьоб, ніс», двн. зпаЬиІ, 
нвн. ЗсЬпаЬеІ «тс.», дфриз. зпауеі 
«рот». — СІС 2 582; РЧДБЕ 492; Юеіп 
1033, 1049; Кіи^е—Мііхка 667. 

[ніпрох] «щось жалюгідне, нікчем¬ 
не» Ж; — неясне. 


[нір] «низ, рівнина, болотиста рівни¬ 
на; трясовина» ВеУг; — запозичення з 
угорської мови; уг. пуіг «рівнина; бере¬ 
зовий ліс, березняк» споріднене з манс. 


П]іг «паросток, гілка», хант. п)ег «тс.». — 
ВеУг 239; Чопей 219; МИТЕБг II 1047; 
Вагсгі 218. 

[ніраз] «чорт» Ж, [ ніразеннак, ні- 
разчук ] «тс.» Ж; — неясне; можливо, 
утворене як табуїстична назва від раз. 

нірвана «за уявленнями буддис¬ 
тів — блаженний стан спокою людсь¬ 
кої душі»; — р. болг. нарвана , бр. нір¬ 
вана , п. піпуапа, ч. слц. слн. пігуапа, 
схв. нарвана, нарвана ; — запозичен¬ 
ня з давньоіндійської мови; дінд. піг- 
уапаН, букв, «згасання, затухання, 
зникнення» утворене з префікса піз-, 
піг- «назовні, геть», спорідненого з ав. 
піз- «тс.» (можливо, пов’язаного з укр. 
нйщай) і дієслова уаіі «віє», спорідне¬ 
ного з ав. уаііі «тс.», гот. 'уаіап «вія¬ 
ти», псл. уеіаіі, укр. віята. — СІС 2 
582; Кораіігізкі 670; НоіиЬ—Буег 335; 
Юеіп 1049. — Див. ще віяти. 
нірка 1 — див. нирок. 
нірка 2 — див. норка. 
нірка 3 — див. невора. 

[ніровати] «перемогти, подужати» 
ЕЗб 25, [нярувата] «виграти» ВеУг; — 
запозичення з угорської мови; уг. пуег 
«виграти; одержати перемогу, взяти 
гору», очевидно, споріднене з манс. прг- 
«рвати»,- хант. піег- «тс.». — ЕЗб 25, 
242; МІМТЕЗг II 1042; Вагсгі 218. 

ніс, [ніскй] «носки взуття; носки 
ніг» Ж, [ нос ] «загнута частина полотна 
коси» ЛексПол, [ носавкй ] «ніздрі» 
ВеНЗн, [носай] «жук довгоносик», [но¬ 
сак] «носок чобота; удар по носі», [по¬ 
саль] «жук довгоносик; молоток з дов¬ 
гим кінцем», [носалька] «ніздрі» ВеЛ, 


[носатйзна] «сап», 

Т/ л ТЛ 4 » /Л Л /-V 4ҐІҐУ 4 /• /“V / л л /л т \ 

ілу з у пиьииіі\и і 


носатйна] «тс.» 
«посудина з дов¬ 


гим носиком; міра ємкості в 3 і більше 
відра; чайник», носач «чоловік з вели¬ 
ким носом; (зоол.) носата мавпа», но¬ 
сак «виступ у посудині, через який 
виливається рідина; вужчий кінець яй¬ 
ця Ж», [носівка] «хусточка до носа», 
[носка] (вид гри), носовйк , [носулька] 
«ніздрі» ВеЛ, [носута] «чорна вівця з 
білим носом» ВеНЗн, [носюра] 
(збільш.), [носюта] (назва вівці) Доп. 
УжДУ 4, [ндся] (дит.) «ніс», [носяка] 
(збільш.), [носяра] (збільш.) (Ме), но¬ 
сатий «з великим носом; [хворий на 
сап]», [безнбсько] «безноса людина», 
безносий , [зносатїта] «захворіти са¬ 
пом», [заніскуватай] «гостроносий» Г 
(1927), [нанйснак] «ремінь кінської 
вуздечки, що проходить над ніздрями 
коня» Корз, надперенісся, перенісся , 
[переносе] «перенісся» Нед, [переноси¬ 
ся, перенбзє] «тс.» Нед; — р. бр. болг. 
м. нос , др. нось, п. ч. слц. нл. поз, 
вл. поз, полаб. поз, схв. нос , слн. поз, 
стел, носк; — псл. пози; — споріднене 
з прус, погу «ніс», лит. пбзіз «тс.», 
лтс. пазз «ніздря», дінд. паза (дв.) 
«ніс», дперс. ав. пай- «тс.», лат. пагіз 
(< *пазіз) «ніздря», пазиз «ніс», двн. 
паза, дісл. прз, дангл. пози «тс.», дшв. 
норв. поз «морда, рило»; іє. *паз- 
«ніс». — Кибп. II 860; Фасмер III 84— 
85; Черньїх І 578; Преобр. І 613; 
ЗСБМ 8, 42; МасЬек ЕБЛС 401; БсЬиз- 
іег-Зеую 1022; Младенов 360; Бкок II 
524—525; Вегіаі ЕББЛ II 228; Критен- 
ко Вступ 507, 542; МікІ. Е\У 217; 
Тгаиїтапп 193; МиНІ.—Епсіг. II 701; 
МеіІІеі Еїисіез 206; МаугНоІег II 146; 
\УаІс1е—НоГт. II 143—144; К1и§е— 
Міігка 503—504; Гамкрелидзе—Ива- 
нов 814; Рокоту 755. — Пор. носак, 
носар, носуха. 

нісенітниця, [нісенітенаця] «нісе¬ 
нітниця» Бі, [нітенісениця] «тс.» Бі, ні¬ 
сенітний] — р. [насенйтнаца] «нісеніт¬ 
ниця»; — похідне утворення від виразу 
ні се ні те (ні те ні се). — Див. ще 
ні 2 , сей, той. — Пор. абйіциця. 


102 





Ністрат 


ніхтонйця 


Ністрат — див. Євстрат. 

[ніт 1 ! «нема; ні», [нішу] «тс.» Пі, 
[нітити] «зрікатися, відмовлятися» Пі, 
[,нітувати ] «тс.» Пі, [ніткати] «гово¬ 
рити шш, заперечувати, відмовля¬ 
ти» Ж; — р. нет «немає; ні», бр. [нет] 
«немає», др. н'Ьт'ь , н^ту, п. ст. піеї, 
слц. ґііЄі «тс.»; — результат злиття ви¬ 
разу *не є ту (< псл. пе ]'е(з1;ь) їй). — 
Зїієуєіоу 2Г5ІРІТ 27, 62; Фасмер III 67; 
Черньїх.І 570; Преобр. І 218, 596; Со- 
болевский Лекции 249; ЗСБМ 8, 17; 
Вгискпег 359; Тодоров Зіауіа 14, 519. — 
Див. ще є, не, ту. 

[ніт 2 ] «заклепка МСБГ; металевий 
цвях, що з’єднує два шматки металу», 
[нют\ «заклепка Ж; гвіздок, за допо¬ 
могою якого скріплюється шина в ко¬ 
лесі ЛЖит», [нюта] «заклепка, спай¬ 
ка», [нітбваний] «скріплений заклеп¬ 
ками» МСБГ, [нітувати] «запаювати 
дірку в посудині МСБГ; з’єднувати 
приклепаним цвяхом; заковувати; спа¬ 
ювати» Пі, [нютувати] «заклепувати, 
спаювати»; — бр. ніт «болт», п. слц. 
пії «заклепка», ч. пуї, вл. пуї, пПа 


Л ТІІК^ЛТТТ 1 И /Г /*М“> Т / « 

О П ІШСІДОА^І тиоп , 


н. ІМїеї «заклепка» споріднене з гол. 
піеї «тс.», двн. (Ьі)Ьпіоїап «прикріплю¬ 
вати», дісл. Ілп]о9а «бити, ударяти, кле¬ 
пати», гр. куб9од «маленька колючка». 
— ЗСБМ 8, 31; 51. шуг. оЬсусЬ 511; 
НоІиЬ—Буег 338; ЗсНизїег-Зеу/с 1030; 
КІи§е—Міїгка 511—512. 

НІТ 3 — ДИВ. НЙТЙ 2 . 

нітгітися «ніяковіти; непокоїтися 
СУМ; [щулитися, кулитися Г; таїтися, 
підстерігати Ж]», [нітиться (сніг)] 
«тане» Ж, [нититися] «підстерігати» О, 
знітитися ; — р. [ нйтиться ] «знищу¬ 
ватися, зникати» (з укр.); — похідне 
утворення від [ніт] «немає» (див.). 

[нітка] (ент.) «нічний метелик 
(РЬаІаепа); міль» Ж; — очевидно, по¬ 
в’язане з нетля «тс.» (див.). 

[нітник] (бот.) «сонцецвіт ладанни- 
ковий, НеІіапїЬетит сЬатаесізїиз 
МШ. (НеІіапїЬетит уиі^аге Оаег.)», 
[нитник] «тс.» Мак; — неясне. — 
Пор. НІЖНИК. 


нітрагін «бактеріальне добриво, 
виготовлене з культури бульбочкових 
бактерій», нітрагінізація ; — р. болг. 
нитрагйн , бр. нітрагін, ч. піїта^іп, 
слц. піїга^їп; — очевидно, утворене з 
нлат. піїго(§епіит) «азот», що має в 
своєму складі основу лат. піїтит «лу- 




л\.псі ^.ию, паїрі/і, сид<д>>, і поіспиіи Дру- 

гого компонента, який виділяється у 
вигляді §іп- і пов’язується З гр. уЄУОС 
«рід» (31. \ууг. оЬсусЬ 511) або у ви¬ 
гляді а£іп- і виводиться від гр. ауоо 
«притягую, засвоюю» (СІС 2 583). — 
Див. ще нітрат. 

нітрат «сіль азотної кислоти», ніт¬ 
рація, нітрит «сіль азотистої кисло¬ 
ти»; — р. болг. нитрат, бр. нітрат, 
ч. слц. слн. піїта!, вл. піїгаї, схв. нйт- 
рат\ — запозичення з французької 
мови; фр. піїгаїе «нітрат» (з 1787 р.) 
утворено від піїте (нлат. піїгшп) «се¬ 
літра», яке зводиться до лат. піїгит 
«природна лужна сіль, сода», що по¬ 
ходить від гр. уітроу «тс.». — СІС 2 
583; Кораіігізкі 670; НоІиЬ—Буег 336; 
КІеіп 1049; СЮЕЕ 611; Оаигаї 500; 

11/оМп ТТ 1 7 1 170 ГШп 

\\ аіиь і і\л ш. їх хі і і і ^ . Дцгю . і і і ^ 


натрій. 

нітрогліцерйн «отруйна рідина, 
яку використовують при виробництві 
вибухових речовин і в медицині»; — р. 
болг. нитроглицерйн, бр. нітрагліцз- 
рйна, п. піїго§1ісегупа, ч. вл. піїго§1у- 
сегіп, слц. піїго§1усепп, схв. нитро¬ 
глицерйн, слн. шїго§1ісегїп; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
№їго£Іу 2 ЄПп, фр. піїго£Іусегіпе, англ. 
піїго§1усегіп(е) утворено з основ нлат. 
піїгшп «селітра» і ОІугегїп (§1усетіпе, 
§1усегіп) «гліцерин». — СІС 2 583; Чер- 
ньіх І 573—574; 51. ^уг. оЬсусЬ 511; 
НоІиЬ—Буег 336; КІеіп 1050. — Див. 
ще гліцерин, нітрат, 

[ніхтонйця] «підла, негідна жін¬ 
ка» Ж, [ніхтолйця] «нікчема, ледащо; 
повія» МСБГ, [нихтолиця] «негідниця; 
нахабність» О, [нехтблиця] «тс.» О, 
[нихтблний] «плюгавий, поганий» О; — 
похідні утворення від ніхто ([ нйхто, 
нехто]). — Див. ще ні-, хто. 


103 





Н1Ц 


НІЧ 


[ніц] «нічого Г; ніщо МСБГ; зовсім, 
абсолютно МСБГ», [ніцувати] «зни¬ 
щувати», [ніцовати] «зневажати, на¬ 
сміхатися» Пі; — бр. [ніц] «нічого», ст. 
ниць «тс.»; — запозичення з польської 
мови; п. піс «ніщо/ нічого», ст. пісо 


«тс.» утворене з ПІ «НІ» 1 со «що». — 
КісЬНагсГ 83; ЗСБМ 8 , 33; Бульїка 218; 
Вшскпег 359; Вегп. І 164. — Див. ще 
нич, ні 3 , що. — Пор. нізац, нїнац. 

[ніци] «короткозорий» Л; — фоне¬ 
тичний варіант до ниций «низький» 
(можливо, з бр. ніцьі «понурий»); щодо 
семантики пор. низькозорий «коротко¬ 
зорий», низькоокий , [низький на очі] 
«тс.». — Див. ще ниць. — Пор. низь¬ 


коокий. 

[ніцитися] «нітитися; удавати з се¬ 
бе бідного»; — похідне утворення від 
[ніц] «нічого», паралельне до нітитися 
від [ніт] «немає». — Див. ще ніц. — 
Пор. НІТИТИСЯ. 

ніцувати — див. ниць. 

ніч, [нічини] «сутінки» Пі, [нічка] 
«біс, що набирає вигляду жінки; ка¬ 
жан» Ж, нічнйк «джерело світла, що 
засвічується на ніч; той, хто діє вночі; 
[нічний сторож Ж; нічний горщик Куз; 
(зоол.) жаба джерелянка, ВотЬіпа 
(ВотЬіпаїог і^пеиз Кбзеї.) ВеНЗн]», 
[нічники] «нічні метелики» Ж, нічнйці 
«безсоння СУМ; [нічні метелики Ж; 
вудочки, що ставляться на ніч ВеЗн; 
дівчата, що по смерті з’являються чо¬ 
ловікам Ко, Шух]», нічниця «(ент.) 
совка, N00148 Г. СУМ; [сова, Зігіх; 
складна вудочка, яка ставиться на 
ніч Ж; один із злих духів (за віруван¬ 
ням гуцулів)]», [почини] «сутінки» Пі, 
ночівля СУМ, Ж, [ ночівок ] «нічліг» Ж, 
[ночнйк] «місяць; біс; нічний сторож 
біля табуна», [ночнйці] «безсоння», 
[ ношнйці, наиінйци] «тс.» Л, [ночнй- 
ця] «кажан; казковий сліпий птах, яко¬ 
го водить мала пташка Г; сова Ж; не¬ 
чиста сила, яка вночі винищує пташе¬ 
нят у гніздах і яєчка; людина, що не 
спить уночі; квіти, що розпускаються 
вночі ЛексПол», [ ночувака ] «коханка; 
блудна жінка ЛЧерк; нічліжник Куз», 


ночувальник «нічліжник», [ноіиніца] 
(ент.) «рогатий жук, Гисапиз сегуиз 
Г.» (активний і вночі) ЛЖит, [нбщиця] 
«сова» Ж, [ нічма ] «уночі» Куз, ніччю, 
[ніцька] (у виразі [ніч ніцьку ] «всю 
ніч»), нїчнйй , [нічнянйй] «нічний» Ж, 
[пінитися] «темніти» Пі, [нічкувати] 
«ночувати Ж; працювати вночі МСБГ», 
ночіти, ночувати, вночі , [знбчі] «зве¬ 
чора», [понині] «нічні квіти (маріоли)» 
Ва, [поноченький] «темний», поночі , 
поночіти «темніти ввечері», [пбвночі] 
«темно, поночі» ЛЖит, [позазночі] 
«позавчора», [позаснбчи] «минулої но¬ 
чі; позавчора» Нед, ВеУг, [позанічний] 
«позавчорашній» Нед, [позас нічний] 
«тс.» ВеЗн, [прйпоноч] «на світанку, в 
присмерку» ЛексПол, [снбчи] «учора 
ввечері», [снбчі] «тс.», [епічний] «учо¬ 
рашній, з учорашнього вечора» Нед, 
[спішний] «тс.» Нед, у ніч, уночі, унб- 
чішній «нічний»; — р. др. ночь , бр. ноч, 
п. ч. слц. нл. пос, вл. пбс, полаб. піїс, 
болг. ноиц м. нок, схв. ндН , слн. пбс, 
стел, ношть; — шсл. *покіь «ніч»; — 
споріднене з лит. пакїіз, лтс. пакіз, 
прус, пакїіп (зн. в. одн.), дінд. пак 
«тс.», пакйЬ (зн. в. мн.) «ночі», пакїат 
«уночі», гр. VV^ «НІЧ», УЦИТСОр «уНОЧІ», 
лат. пох «ніч», алб. паїе, гот. паЬіз, 
двн. паНі, нвн. N 306 / дангл. пеаЬі, 
піЬІ, англ. пі§”Ьі, дісл. паїї, пріі «тс.», 
дірл. іп-посЬІ «цієї ночі», кімр. Ье-поіб 
«тс.», реи-поеіН «кожної ночі», тох. А 
п(а)к!іт «проти ночі», В пексіуе «уве¬ 
чері», хет. пеки! «вечір»; іє. *пек и -і-, 
:|: пок у -і> «ніч»; зіставляється також 
(Опсігиз 51. \Уогіз1. 121) з лит. піаикіі 
«затягати хмарами, затемнювати». — 
РікЗп. II 860; Фасмер III 86—87; Чер- 
ньіх І 579—580; Преобр. І 614—615; 
ЗСБМ 8 , 44—45; Славский ВЯ 1967/4, 
56; 51а\узкі ЛР 42/2, 86 ; МасНек 
Е5ЛС 400—401; НоІиЬ—Кор. 246; ЗсЬиз- 
1ег-5е\ус 1017—1018; Младенов 360; 
Зкок II 522; Вегіа) ЕЗЗЛ II 226; Кри- 
тенко Вступ 516, 550; Тгаиїтапп 193; 


п.-і.і т-* .. _і _ ТТГ»Г\Г\ т т і. і . і.. і і А Ґ\ 


типі.—шіи^. її о^и; ишепоеск ічи; 
МаугЬоіег II 122; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 
123; Ргізк II 327—328; Таїсіє—Ноїт. II 


104 





нічвйд 


ніша 


181 — 182; КІи§е—Міїгка 500; Гамкре- 
лидзе—Иванов 791—792; Иванов ВСЯ 
2, 19; Рокоту 762—763. 

[нічвйд] «(зоол.) кажан, Уезрегїі- 
Ііо; (орн.) дрімлюга, Саргітиі^из еиго- 
раеиз Б. Ж; сова; людина, що волочи¬ 
ться ночами 0>>, [нічвйдок] «кажан; 
дрімлюга» Ж, [нічновйд] «дрімлюга» 
ВеНЗн, [ничвйд] «кажан» НЗ УжДУ 
26/2, [ничвіть] «кажан; сова; людина, 
що волочиться ночами» О, [ нічвіт, не - 
чвіт\ «тс.» О, [ночей д] «кажан; дрім¬ 
люга» Ж, [ ночовйд ] «тс.» Ж, [мечве- 
док] «кажан», [мечвйд, мичвйд ] «тс.» 
ВеБ; — складне утворення з основ ніч 
І вйдіши (букв, «той, що бачить уночі»; 
пор. [нічновйдний] «який бачить уно¬ 
чі» Ж, п. посо\¥ІсІ 2 ; «той, що краще ба¬ 
чить у темряві, ніж при світлі»). — 
Німчук 202. — Див. ще вид, ніч. 

[нічвйдний] «непривабливий, не¬ 
гарний», [нечвйдний] «тс.»; — очевид¬ 
но, складне утворення з [ніч\ «ніщо, 
нічого» і вйдіти. — Див. ще вид, 
нич. — Пор. ничведа. 

нічев’я «нікчемність; бездіяль¬ 
ність», '[нечйвье] «несподіваність, рап¬ 
товість» Бі, [з нечев’я ] «з нічого», [з 
нечевля ] «тс.», [знечев’я] «несподіва¬ 
но», [ знечйвья ] «несподівано, раптово» 
Бі, знічев’я «від нічого робити; здуру; 


несподівано; ні з того, ні з сього»; — 
з. [ничевли] «непритомність, забуття», 
нечйвиль , нецьсвиль , нецевелье, нечй- 
вели] .«тс.», бр. [нячьївіль] «несподіва¬ 
на біда», [нічевіль] «бідність, убогість», 
др. нецевелие «непритомність, забут¬ 
тя», нецевение «тс.»; — не зовсім яс¬ 
не; реконструюється ПСЛ. *ПЄСЄУЄПЬ]Є, 
пєсєуєіь «безпам’ятність, непритом¬ 
ність» і пов’язується з дієсловом чути 
(Меркулова Зтимология 1977, 88—92; 

иі Даль и он^), ичевиднщ помил¬ 

кове пов’язання (Німчук Мовозн. 
1971/3, 16) із займенником [нич] (др. 
ничь) «ніщо». — ЗСБМ 8, 80. 

нічліг «зупинка на ніч; пасіння ху¬ 
доби вночі; місце для сну і відпочинку 
вночі», нічлігй «пасіння худоби вночі», 
[нічніг] «нічліг» Ж, [нічлігант] «ніч¬ 


ліжанин; людина, прислана на нічліг» 
О, нічліжанин, нічліжка, нічліжник , 
[нічліжня] «нічліжка» Куз, [нічляган] 
«нічліжанин» МСБГ, [ночліг] «нічліг», 
[ночліги] «пасіння худоби вночі; обряд 
смаження сала у чернігівському весіль¬ 
ному ритуалі», [ночліжан] «той, хто 
ночує; ночувальник» Корз, [ ночліжа- 
нин\ «нічліжанин», [ночліжник] «ніч¬ 
ліжник; нічний пастух коней Корз», 
[ночляженик] «нічліжник» Ж, нічліж¬ 
ний, нічлігувати, нічліжити , [ночлі- 
гувати], [поночліжник] «пастух, який 
нічлігує», [поночлежник] «тс.» Пі; — 
р. ночлег, бр. начлег , др. ночьлег'ь, 
ночьл'Ьг'ь, п. пос!е^, [послід], ч. посІеЬ, 
слц. посГаН, вл. пбсІек\Уо; — складне 
утворення з основ ніч (ст. ночь ) і ле¬ 
жати ; можливо, калька нім. №сЬі> 
Іа§ег «нічліг» (5\У III 400; НоІиЬ—Кор. 
246); викликає сумнів спроба пояснити 
др. ночьл'Ьг'ь як результат видозміни 
насл^гь «нічліг» (від с'ьл'Ьгати) під 
впливом ночевати (Шмелев ЗИРЯ III 
80—82). — Фасмер III 86; Черньїх І 
579; ЗСБМ 7, 285; Вгйскпег 365; Ма- 

спек еоио чии. — Див. ще лежати, 
ніч. 

[нічогий] «поганенький; непога¬ 
ний», нічогенький , [занечогілий] 
«такий, що прийшов до занепаду» 
Чаб; — бр, [ніч.бгі] «поганий»; — 
похідне утворення від нічого «непо¬ 
гано; так собі» (пор. р. ничего «тс.», 
п. піс 2 Є§о «непогано», пісге§о\уаїу 
«нічогенький»). — ЗСБМ 8, 36. — 
Див. ще ні 3 , чого. 

[нічогіч] «(зовсім) нічого» Ж; — 
результат контамінації нічого і [нігйч] 
«ЗОВСІМ, НІЧОГО,- ніскільки». — Див. ще 
ГИЧ, ні 3 , ЧОГО. 

ніша, [нйжа] «ніша» Куз; — р. 
болт. м. наша, бр. ніша , п. шз^а, схв. 
наша, слн. пїза; — запозичене з фран¬ 
цузької мови, можливо, через німецьку 
(нім. N130116); фр. пісЬе «ніша; виїмка» 
пов’язане з дієсловом пісНег «гніздити¬ 
ся, вити гніздо», що розвинулося з 
нар.-лат. *пї(3ісаге «тс.», похідного від 
лат. пісіиз «гніздо», спорідненого з дінд. 


105 







НІЯКО 


новела 


пїбаН, пїгіат «місце відпочинку, стоян¬ 
ка, сітка», вірм. пізї «становище, си¬ 
діння», ірл. пеї «гніздо», двн. пезї 
«тс.», псл. §пегсіо, укр. гніздо ; фр. 

А Рї Г\ лТТІИТЛл ПТГП А Ш І Фт Г* ГТ ФО Т/А \ТҐ 

ии-ис чпіша'/ опоиДпюсп і ааил\ \іуа\лс.аі 

499) від іт. піссЬіа «тс.» як запозичен¬ 
ня. — СІС 2 584; Черньїх І 574; Фасмер 
III 77; ЗСБМ 8, 36; Зі. \ууг. оЬсусЬ 
511; РЧДБЕ 493; 0аті11зсЬе£ 636; Кіи- 
ее—Міігка 512—513; \УаМе—Ноїт. II 
167. — Див. ще гніздо. 

ніяко «ніяково», ніяково , [неяко- 

/0/~»1 .о Т Т І ГТ Т.'/''\Г>/~\ .ч 


непотрібний Ж; невихований, нерозум¬ 
ний, вайлуватий Ме», ніяковий , ніяко¬ 
віти, [ніячити\ «дуже лаяти» Ж, [по- 
ніячитися] «занепасти, погіршити¬ 
ся»; — бр. нїякавата «ніяково», п. 
пі]*ако «тс.»; — складне утворення з ні 
і яко «як», яково «тс.». — Див. ще 
ні 3 , як 2 . 

[ніякось] «якоюсь мірою, особли¬ 
во» Ж; — складне утворення з ні (ко¬ 
лишньої неозначеної частки Н ' Ь ) і 
якось. — Див. ще ні-, як 2 , якось. 

[ннати] «не знати» Ж; — результат 
стягнення виразу не знати. — Див. 
ще знати, не. 

но 1 «але (спол.), лишень (обмежу¬ 
вальна, видільна і спонукальна част¬ 
ка)», -но (спонукальна частка), [-ну] 
«тс.»; — р. бр. діал. но «але», др. но 
«але; тільки», нь «тс.», п. вл. по (част¬ 
ка), слц. по «але», болг. м. но, схв. но, 
слн. по, стел. н*ь «тс.»; — псл. пь, по, 
пов’язане з поуь «новий», пупе «нині, 
тепер», і-по «тільки, лише»; — спорід¬ 
нене з лит. лтс. пй «нині, тепер», гот. 
тох. пи, дінд. двн. свн. пй, пи, нвн. 
пип, ав. дангл. пй, англ. по\у, лат. 
пипс ч гр. ми, уіЗу, хет. пи\уа; іє. *пй 
«тс.»; вважається також первісним ^індо¬ 
європейським вигуком (3скиз1;ег-3е\ус 
1017); менш обґрунтованим є виве¬ 
дення (МеіІІеї ВЗБ 20, 91) з *пот і 
пов’язання з лат. пит «(ще) тепер». — 
ІУМ Морфологія 453; Фасмер III 77; 
Черньїх І 574; Преобр. І 608; ЗСБМ 8, 
38; Младенов 358; Е55Л ЗІ. §г. II 
510—512; Уопбгак II 470—471; Тгаиі- 


тапп 201; МііЬІ.—ЕпсН. II 752—753; 
МаугЬоІег II 175; Рокоту 770. — Див. 
ще нгіні, новий. — Пор. іно. 

но 2 (вигук для підганяння коней; [ви- 

т,т, ттттг-т гтітт^пт.ттм^ тг^^Іп Г.,, -Л 

для шДіаппмпп лирш .їлирд]/, упои\ 

(вигук для підганяння коней), нокати , 
[ньокати] «нокати»; — р. бр. но (вигук 
для підганяння коней); — очевидно, 
пов’язане з вигуком ну. — Преобр. І 
617; ЗСБМ 8, 38. — Див. ще ну 1 . 

новатор, новаторство СУМ, Ж; — 
р. болг. м. новатор, бр. наватар , п. 


іиууаші , 


^лц. 


и и V а. і\л , 


новатор, слн. поуаіог; — запозичення 
з латинської мови; лат. поуаіог «онов- 
лювач» пов’язане з дієсловом поуо, -аге 
«оновляти», похідним від поуиз «НО¬ 
ВИЙ», спорідненого з дінд, пауаЬ, па- 
ууаН, ав. пауа-, гр. у єод, гот. піирз, 
лит. паїраз «тс.», псл. поун, укр. но¬ 
вий. — СІС 2 584; Черньїх І 574—575; 
Кораіігізкі 678; НоІиЬ—Буег 337; 
РЧДБЕ 494; \Уа1бе—Ноїт. II 181. — 
Див. ще новіш. — Пор. новація, 
новела, новгіця. 

новація «нововведення»; — р. 
болг. новация , бр. навацьія, п. по\уа- 
Да, ч. поуасе, слц. поуасіа, схв. нова- 
щща\ — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; нім. Моуаіібп, фр. англ. по- 
уаґіоп походять від пізньолат. поуаііб 
«оновлення», пов’язаного з дієсловом 
лат. поуо, -аге «оновляти», похідним 
від поуиз «новий». — СІС 2 584; 31. 
\ууг. оЬсусЬ 516; РЧДБЕ 494; \УаІс!е— 
Ноїт. II 181; Втгаї 504; Кіеіп 1058. — 
Див. ще новатор, новий. — Пор. но¬ 
вела, новйця. 

новела «невелике оповідання з не¬ 
сподіваним фіналом», новеліст , нове¬ 
лістика, новелістичний ; — р. новел- 
ла, бр. навела , п. вл. по\Уе!а, ч. слц. 
поуеіа, болг. м. новела, схв. новела , 
слн. поуеіа; — запозичення з італійсь¬ 
кої мови; іт. поуеііа «новела, коротке 
оповідання» походить від лат. поуеііа, 
наз. в. мн. с. р. прикметника поуеііиз 
«новий», зменш', до поуиз «тс.». — 
СІС 2 584; Черньїх І 575; Фасмер III 
77—78; Кораіігізкі 678; МасНек ЕЗЛС 


106 




новий 


новокаїн 


402; НоІиЬ—Буег 337; Младенов 359; 
Батрі \Уіеп, зі. Ль 20, 86, 95; Ваиггі 
504; Кіеіп 1058; Мезїіса 1030. — Див. 
ще новйй. — Пор. новатор, новація, 
новйця. 

новйй, [повинний] (у сполученні 
[н-не поле] «уперше зоране поле»), 
[новінний] «тс.» Ж, [новіський] «нові¬ 
сінький» МСБГ, новітній, [новбтний] 
«нововведений, новий» О, новак, [нб- 
ватинь] «паросток на' старому дубово¬ 
му дереві» Ж, новачок, новизна СУМ, 
Ж, [нбвйк] «новий місяць, молодик Г; 
новачок, послушник Ж», новйна «нова 
звістка; нововведення; урожай ниніш¬ 
нього року; цілина; [недавня подія; 
новий одяг Г; поле, вперше засіяне піс¬ 
ля розкорчування лісу Корз; нове по¬ 
селення Ж]», новйнка, [новйнкар] 
«охочий до розповсюдження новин Ж; 
газетяр О», [новинкй] «газета» ВеУг, 
[новйтель] «новатор» Ж, [новіна] 
«уперше засіяне поле» ЛексПол, [не- 
вйне] «земля, не орана 5—6 років» О, 
[новота] «новина» ВеЛ, [новйти] «об¬ 
новляти», новіти, новішати, віднбва, 
відновити, ізнов, ізнову , [изнів] «зно¬ 
ву», [ знів ] Ж, знов , [знбвель Ж, знб- 
воньку Ж], знову, [зновусь ВеЗа] 
«тс.», наново, [напереднйвці] «перед 
новим врожаєм» Корз, онбва, онови¬ 
ти, обнова , [обновець] «перший сніг», 
обновйтель, обновленство, обновник, 
обновити, [отнбва] «обнова, обнов¬ 
лення» Бі, [піднбва] «поновлення, під¬ 
новлення, частковий ремонт» Нед, під- 
новйти, [понов] «новий місяць» Нед, 
понова «нова -вощина у вулику; [по¬ 
роша Нед; слід на свіжому снігу]», [по- 
нбвини] «обновлення; храмове свято 
Нед», поковка «нова вощина у вули¬ 
ку», поновити; — р. новий, бр. новьі,' 
др. новг, новий , п. вл. нл. по\уу, ч. 
слц. поуу, полаб. пй\уе, болг. м. нов , 
схв. нов, слн. .поу, стел. ноть; — псл. 
поуь «повий»; — споріднене з лит. 
паці'аз, прус. пеи\уепеп, дінд. пауаЬ, 
паууаЬ, ав. пауа-, перс, пай, тох. А пи, 
В пи\уе, хет. пеша- р гр. уєос; ’лат. по¬ 
уиз, вірм. пог, гал. поуіо-, пєуіо-, дірл. 


пйе, брет. пе\уег, гот. піиііз, двн. днн. 
піилуі, нвн. пеи, дангл. піше, пеоше, 
англ. пе\у, дфриз. піе, дат. шв. норв. 
пу; іє. *пеиоз «тс.», пов’язане з *пй, 
*пй-п «нині, тепер». — КисЗп. II 861; 
Фасмер III 78; Черньїх І 575; Преобр. І 
609; ЗСБМ 8, 38—39; Вгйскпег 366— 
367; МасЬек ЕЗЛС 402; 8сЬизїег-8е\УС 
1023; Младенов 358—359; Зкок II 525— 
526; Вегіа] ЕЗЗЛ II 228; Тгаиїтапп 
194; МиНк—Епсіх. II 696; ІЛіІепЬеск 
144; МаугЬоІег II 144; Ргізк II 306; 
АУаІсІе—Ноїт. II 181; Ресіегзеп КеІЕ 
Ог. І 55; К1и§е—Міігка 509; Кіеіп 
1044; Гамкрелидзе—Иванов 783; Ро¬ 
коту 769. — Див. ще нйні. 

[новиня] «новонароджений, маля» 
Ж, [новинятко] «тс.» Ж; — результат 
видозміни п. піє\уіпі$ «дитя, немовля», 
піе\уіпідїко «тс.», зближеного з новйй 
(пор. новонароджений); п. піє\уіпі$, 
СТ. ПІЄ\УІППІ£ походить від піе\уіппу 
«невинний», утвореного з піе «не» і 
\уіппу «винний». — 3\У III 363. — 
Див. ще вина, не. 

[новйця] «послушниця» Ж; — р. 
[новйца] «тс.», п. по\УІс]‘изг «послуш¬ 
ник», ст. поу/іс, ч. слц. поуіс «тс.», по- 
уіска «послушниця», схв. новйца «мо¬ 
лода монахиня (яка щойно вступила до 
монастиря)», слн. поуіс «послушник»; — 
запозичення з латинської мови; лат. 
поуїсіиз «новий; нещодавно прибулий, 
новачок» утворене від поуиз «новий», 
спорідненого з псл. поуь, укр.^ новйй. — 
Кораіігізкі 678; МасЬек ЕЗЛС 402; Но- 
ІиЬ—Буег 337; Таїсіє—Ноїш. II 181; 
Кіеіп 1058—1059. — Див. ще новйй. — 
Пор. новатор, новація, новела. 

новокаїн «препарат, який застосо¬ 
вується як знеболюючий і лікувальний 
засіб»; — р. болг. новокайн , бр. нова- 
кйін , п. по\Уокаіпа, ч. слц. поуокаіп, 
схв. новокайн , слн. поуокаіп; — тор¬ 
гова назва (англ. Моуосаіп), утворена з 
основ поуо- від лат. поуиз «новий» і 
(со)саіп(е) «кокаїн», похідного від соса 
«кока». — СІС 2 584; 31. шуг. оЬсусЬ 
516; РЧДБЕ 494; Ву]акли]а 622; Кіеіп 
306, 1059. — Див. ще кока, новйй. ' 


107 



новомлйнка 


ногайці 


[новомлйнка] «рід горілки» (пор. 
«Новомлйнка — води половинка, а ко- 
ропська — суща» — Номис); — похід¬ 
не утворення від назви села Нові Мли¬ 
ни (Чернігівська обл.), недалеко від 
якого розташоване село Короп. 

Г.-_ І _____ \т/\ -_ „ 

[мивиїсірі «нчваюр» /і\, — ичсьиД- 

но, запозичення з чеської і словацької 
мов; ч. поуоіаг «любитель нововве¬ 
день», слц. поуоїаг «тс.; новатор», як і 
вл. пошоіаг «новатор», нл. поуюіагзїхуо 


«пристрасть до нововведень», 


РУТ* мп- 


вотар «новатор», утворені відповідно 
від іменників ч. слц. поуоіа «нововве¬ 
дення; новизна», вл. нл. по\уоїа, схв. 
новота «тс.». — Див. ще новатор, 
новйй. 

нога, ніжка , [ніжата ] «ніжки» О, 
[ніжчата] «тс.» Ж, [нозя\ (дит.) «но¬ 
га, ніжка», ногавиці «суконні штани; 
[нижні штани Ж; панчохи МСБГ]», 
[ганавйці] «шкіряні штани» Я, ногавй- 
ця «холоша», [ногавичинята] «штан¬ 
ці» Пр. XI діал. н., [ногавки] «полотня¬ 
ні штани Г; верхні штани Ж», [на- 
гавки] «суконні штани», [ пожене ] (зб.) 
«пальці ноги» Ж, ножйсько, [ніжніш] 
«ножнии» /К, [ножании] «ножнии, 
який стосується ніг, який знаходиться 
на ногах», [ноженйй, ножінйй] «тс.», 
[ножковйй ] (у сполученні [ножкове 
пущення] «пущення перед масницею, 
коли їдять холодець із свинячих ніг»), 
ножний , [ніжкувати] «збиратися і 
топтати ногами землю» (про овець) Ж, 
віднога «відгалуження (гори, стовбура, 
дороги)», [заніжка] «задня нога твари¬ 
ни» Ж, збезножити, збезнбжіти, об¬ 
ніж «квітковий пилок, який бджоли на 
задніх ніжках переносять у вулик для 
виготовлення перги; [підніжжя Ж]», 
обніжжя , [обніжка] «обніж» Ж, об¬ 
ніжки «вовна низької якості, яку наст¬ 
ригають з ніг, морди та хвоста вівці», 
обнйжки] «вовна гіршої якості» Лекс- 
Пол, обніжок «поперечка між ніжками 
стола, стільця», [обнбга] «гірський від¬ 
ріг, підніжжя гори» Ж, [ббнож] «об¬ 
ніж» Ник, підніжжя, [підноже] «під¬ 
ніжжя» Нед, підніжка, підніжок , [під- 


ножай] «педаль» Куз, [піднбжі] «під¬ 
ніжки в ткацькому верстаті» Ник, \під- 
нбжичий] «підніжний» Пі, [поніж] 
«частина колиски» О, [поножаї] «під¬ 
ніжки в ткацькому верстаті» Ник, [по- 
ножі] «тс.» Г, Нед, Л, [попідніж] «під 

~ Г і.. „„„ 

миш» і ісД, [МУсїгильгьи, [иугилі,] \у уіш- 

лученнях [с . лячи, с. спати] «лягти, 
спати так, що двоє і більше лежачих 
торкаються ногами») Нед; — р. болг. 
нога , бр. нага, др. нога , п. нл. по§а, 
ч. слц. вл. поЬа, полаб. пйо , а, м. нога., 
схв. нога, слн. пб^а, стел, ногл; — 
псл. по^а «нога»; — споріднене з лит. 
па§а «копито», па^аз «ніготь; кіготь», 
лтс. па^аз «обидві руки; руки й ноги», 
па^з «ніготь; кіготь», прус, па^е «ступ¬ 
ня (ноги)», дінд. ап^ЬгіЬ, атНгіЬ «тс.», 
пакЬаЬ «ніготь; кіготь», перс. па%ип 
«тс.», гр. оуц? «ніготь; кіготь; копито», 
лат. ип^иіз «тс.», дірл. іп^еп «ніготь; 
кіготь», дкімр. е^иіп, кімр. корн. ЄУ/ІП, 
брет. пуіп «тс.», двн. днн. па§а! «ні¬ 
готь», нвн. Иа^еі, дфриз. пеіі, дангл. 
пае§1, пзе^еі «тс.», англ. паіі «ніготь; 
кіготь», дісл. па§1 «ніготь», гот. §апа§- 
\]гп «прибивати цвяхами»; іє. *опо§Ь-, 


^п, ц оп^Ь- «ніготь; кіготь». 


иииі 


II 861; Фасмер III 78—79; Черньїх І 
575; Преобр. І 609—610; ЗСБМ 7, 
181; Вгйскпег 365; НоІиЬ—Кор. 246; 
ЗсЬизІег-Зедус 1018; Оіез І 661—663; 
Младенов 359; Зкок II 522—523; Ве- 
2.1а]* ЕЗЗЛ II 226; Критенко Вступ 542; 
РгаепкеІ 478—479; Тгаиітапп 192; 
МйЬІ.—ЕпсЗг. II 686—687;^ ВеххепЬег- 
£ег ВВ 16, 257; МеіИеІ ЕїисЗез 208; 
ШІепЬеск 4, 141; МаугЬоІег І 22, II 
124; Ргізк II 398—399; У/аШе—Ноїт. 
II 818—819; РесЗегзеп КеіЕ Ог. І 107, 
186; К1и§е—Міігка 501; КІеіп 1026; 
Рокоту 780. — Пор. ніготь. 

ногайці «народність тюркської мов¬ 
ної групи, що живе на Кавказі», одн. 
ногаець, ногайка ; — р. болг. ногаец, 
бр. нагаец , п. поЬа]ес (з укр.), по£а]ес, 
ч. БІо^сі «ногайці», слц. РІо£а]ес, N 0 - 
— запозичення з тюркських мов; 
Крим.-тат. но§аі «ногайці (в Криму і на 
Кавказі)», кирг. каз. но§аі «татарин, 


шз 





ногата 

що живе в Росії, казанський татарин» 
(Радлов III 693) походять від монг. по- 
цаі «собака» (також ім’я одного хана); 
пор. калм. поуа, поуа «ногаєць». — Ма- 
карушка 11; Фасмер III 79; Еремеев 
Зтнонимьі 138; Ваза] РЛ 1961/1, 35; 
Казапеп УегзисЬ 354; Катзіесії 278. — 
Пор. нагайка. 

ногата «дрібна монета в давній Ру¬ 
сі»; — р. ногата, др. ногата ; — за¬ 
позичення з тюркських мов; кипч. тур. 
пакі «гроші, готівка», крим.-тат. па%1 
«тс.» походить від ар. паксі «дрібні гро¬ 
ші»; менш обґрунтоване виведення (Ки- 
парский ВЯ 1956/5, 135) від нога . — 
Чернов НЗ Запорізьк. пед. ін-ту IV 
151; Фасмер III 79; Шипова 246; Мен- 
гес 118—120. 

[ногтик 1 ] (іхт.) «йорж, Асегіпа сег- 
пиа (уи!§агіз)» Ж; — р. [ногтик] 
«тс.»; — результат перенесення назви 
[ногтик] «нігтик», зменш, від ст. но- 
готь «ніготь»; назва зумовлена, очевид¬ 
но, колючістю йоржа. — ЬесЗег 146. — 
Див. ще НІГОТЬ. 

[ногтик 2 ] (бот.) «змієголовник мол¬ 
давський, Е)гасосерЬаІшп тоїсіауісит 
Ь.» Мак; — результат перенесення на¬ 
зви [ногтик] «нігтик», зменш, від ст. 
ноготь «ніготь»; назва зумовлена тим, 
що одна з пелюсток двогубого віночка 
цієї рослини нагадує ніготь. — Див. 
ще ніготь. 

[нбді] «іноді»; — бр. [нбдьі, нбйдьі] 
«тс.»; — результат спрощення форми 
іноді (див.). 

[нозгравий] «хворий на сап; сопли- 
вий» Ж; — результат видозміни п. 
[у/ 02 £ггу\¥у (*ию 2 £га^у?)] «сапатий», 
паралельного укр. [віскрйвий] «сопли- 
вий» і зближеного з [ноздри] «ніздрі», 
[ноздровйй] «носовий». — Див. ще 
віскрйвий, ніздря. 

[нозгриця] «трикутний шматок по¬ 
ля між двома струмками» Ж; — не¬ 
ясне; можливо, пов’язане з [ ноздри ] 
«ніздрі» (за подібністю до форми но¬ 
са). 

[ной] «той» Ж, [нбя] «та» Ж, [нбє] 
«те» Ж; — результат видозміни форми 


номад 

[нон] «той» Ж, зумовленої впливом 
займенників з кінцевим й ([6 ний] 
«той», той тощо). — Див. ще онбн. 

нокаут «стан боксера, коли він піс¬ 
ля удару супротивника падає і вважає¬ 
ться переможеним», нокаутувати ; — 
р. нокаут , бр. накаут, п. покаиі, ч. 
покаиі, кпокаиі, слц. кпоскоиі, болг. 
нокаут, схв. нокаут , слн. покаиі; — 
запозичення з англійської мови; англ. 
кпоск-оиі «удар, що валить з ніг» утво¬ 
рене з основи дієслова кпоск «удари¬ 
ти» звуконаслідувального походження і 
прийменника оиї «з, геть» (дангл. йт), 
спорідненого з днн. дфриз. гот. 01, двн. 
йЗ «тс.», нвн. аиз «з, із», дінд. йі «вго¬ 
ру, геть», лат. С^ие «аж до, до самого, 
безперервно». — СІС 2 585; Черньїх І 
576; Кораііпзкі 672; НоІиЬ—Ьуег 245; 
РЧДБЕ 494; Ву]акли]‘а 623; Кіеіп 850, 
1104. 

ноктюрн «музичний твір наспівно¬ 
го, мрійливого характеру»; — р. нок¬ 
тюрн, бр. накцюрн , п. покіигп, ч. слц. 
покіигпо, вл. покіигпа, болг. ноктюр- 
но, м. ноктурно, схв. ноктурно, нок¬ 
турно, слн. покійгпо; — запозичення 
з французької мови; фр. посійте «ніч¬ 
ний; ноктюрн» (із сполучення сЬапзоп 
посійте «нічна пісня») походить від 
лат. посіигпиз «нічний», утвореного від 
пох (род. в. посііз) «ніч», спорідненого 
з дінд. пак, гр. лит. пакіїз, псл. 

*покіь «тс.», укр. ніч. — СІС 2 585; 
Черньїх І 576; КЗСРЯ 293; Кораіігізкі 
672; НоІиЬ—Еуег 336; ОатіІ1зсЬе§ 648; 
АУаІсІе—Ноіт. II 181—.183. — Див. ще 
ніч. 

[нбле] «ану лиш» Ж, ДзУЗЛП; — 
слц. поіеп «ну-ну», [поі’е] «ану лиш», 
[поГет] «тс.»; — складне утворення з 
часток [но] «ну, ану», що є варіантом 
ну, і [ле] «лише, тільки; же». — Дзен- 
дзелівський УЗЛП 161. — Див. ще ле, 
но 1 , ну 1 . — Пор. бле 2 , хблем. 

номад «представник народів, які 
кочують; кочівник», номадизм, номад¬ 
ний «кочовий»; — р. болг. номад, бр. 
намад, п. потасіа, ч. слц. слн. потай, 
вл. потаф м. номад , схв. номад ; — 




номенклатура 


нона 


через посередництво німецької або 
французької мови (нім. N 0111366 «кочів¬ 
ник, номад», фр. потабе «тс.») запози¬ 
чене з латинської; лат. потав, -абіз 
«кочівник, номад» походить від гр. уо- 
рас, -абос «скотар, пастух, кочівник», 
пов’язаного з уоцос «пасовисько, ви¬ 
гін», уєрю «розподіляю; пасу худобу, 
займаюся скотарством», спорідненими 
з ав. пошаН- «позика», лат. питегиз 
«число, кількість», гот. пітап «брати, 
взяти», двн. пегпап, нвн. пеНтеп «тс.», 
лит. пйогпа «орендна плата». — СІС 2 
585; Фасмер III 82; Преобр. І 611; Ко- 
раїігїзкі 672; НоІиЬ—Буег 336; РЧДБЕ 

494; Оаигаі 502; ЛУаІсіе—Ноїт. II 1 Зб¬ 
іг,^ Т-'.'.І. ТТ ГіЛП і ГТ . .. - ' . 

ю/; гпзк и оиз—оич. — йор. номер. 

номенклатура «сукупність назв, 
термінів у певній галузі знання; пра¬ 
цівники, затверджені вищими органами 
на якісь посади», номенклатор ; — р. 
болг. м. схв. номенклатура , бр. на - 
менклатура , п. ч. вл. потепкіаїига, 
слц. слн. потепкіаїйга; — запозичення 
з латинської мови; лат. пбтепсіаїйга 
«перелік, список» утворене, очевидно, 
на основі словосполучення пбтеп са- 
Іаге «оголошувати ім’я»; лат. пбтеп 
«ім’я, назва» споріднене з дінд. пата, 
гр. буора, вірм. апип, гот. патб, псл. 
*]ьт$ «тс.», укр. ім'я; лат. саіо, -аге 
«викрикувати, оповіщати, скликати» 
споріднене з дінд. каїакаїаЬ «безладні 
крики, шум», гр. каХш «називаю, за¬ 
кликаю, скликаю», двн. Ьеііап «звуча¬ 
ти», лйт. каІЬа «мова», псл. *ко!ко1т> 
«дзвін», укр. [ колокіл ] «тс.». — СІС 2 
585; КораІіпзкі 673; НоІиЬ—Ьуег 336; 
РЧДБЕ 494; Вуіакли]'а 623; ЛУаІсіе— 
Ноїт. І 141 — 142, II 174. — Див. ще 
ім’я, колокіл. — Пор. номінальний. 

номер, номерок , ну мер, [лумер] 
«нумер» 'О, [ лумеро ] «тс.; буква» 

МСБГ, нумератор , нумерація, нуме¬ 
рувальник , нумераційний , нумерува¬ 
ти; — р. болг. м. номер, бр. нумар , п. 
питег, ч. слц. питего, вл. питегиз, 
схв. нумера , слн. пйтега, питага; — 
запозичено з латинської мови через ні¬ 
мецьку (коротке и в нім. Ииттег «но¬ 


мер» передане через о); лат. питегиз 
«число, кількість» споріднене з лит. 
пйоша «орендна плата», ав. потаЬ- 
«позика», гр. уєцсо «розподіляю»; не ви¬ 
ключена можливість запозичення через 
голландську мову, у якій паралельно 
вживаються поттег і питтег з тим 
самим значенням (Кипарский ВЯ 
1956/5, 135; Тарабасова ВКР II 181; 
Акуленко 140; КЗСРЯ 294; Цьіганенко 
296); менш імовірним є припущення 
(Младенов 359) про виникнення фор¬ 
ми номер унаслідок схрещення фр. 
потЬге «число, кількість» і лат. пшпе- 
гиз «тс.». — СІС 2 585; Черньїх І 577; 
Фасмер III 82; Преобр. І 611; Сандлер 

'-ЧТТТ^ГТ ТТТ Г» А С\п /-' _ С\ґ\п . лл 

счакн ш ля —зо; с^мирнов зио; 

8, 49; 51. \ууг. оЬсусЬ 517; РЧДБЕ 495; 
К1и§е—Міїгка 516; АУаІсЗе—Ноїт. II 
186—187. — Пор. номад. 

номінальний «який виражається 
грошовою вартістю; який тільки має 
яку-небудь назву, але не виконує своїх 
функцій», номінал; — р. поминаль¬ 
ний , бр. намінальньї , п. вл. пошіпаіпу, 
ч. потіпаїш, слц. ■ потіпаїпу, болг. м. 
номинален, схв. номиналан, слн. по- 
тіпаіеп; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; фр. нім. англ. потіпаї 
«номінальний» походять від лат. пбті- 
паїіз «який стосується імені; іменний», 
утвореного від пбтеп (род. в. пбтіпіз) 
«ім’я, назва», спорідненого з дінд. па¬ 
та, гр. буорос, гот. пато, псл. *іьт$ 
«тс.», укр. ім'я. — СІС 2 586; Черньїх І 
577; Кораііїїзкі 673; НоІиЬ—Буег 336; 
РЧДБЕ 495; Ву]‘акли]‘а 624; Баигаї 502; 
КІеіп 1053; Шаісіе—Ноїт. II 173. — 
Див. ще ім’я. — Пор. номенклатура. 

нон 1 , нона, ноно — див. онон. 

нон 2 — див. он 1 . 

нона (муз., літ.) «дев’ятий ступінь 
у гамі; строфа з дев’яти рядків»; — р. 
бр. болг. нона , п. ч. вл. попа, слц. слн. 
попа, схв. нона; — запозичення з ла¬ 
тинської мови; лат. попа «дев’ята» є 
формою жін. р. до попиз (< *поуєпоз) 
«дев’ятий», похідного від поует «де¬ 
в’ять», спорідненого з дінд. пауа, гр. 
єууш, двн. гот. піип, лит. беуупі, псл. 


ПО 





Нонна 


норйця 


=!= с1єу^1ь (< *пєу-) «тс.», укр. дев'ять. — 
СІС 2 586; Кораіігізкі 673—674; НоІиЬ— 
Буег 336; РЧДБЕ 495; ВДакли]а 624; 
ЇУаІбе—Ноїт. II 179. — Див. ще де¬ 
в’ять. — Пор. Нонна. 

Нонна (жіноче ім’я); — бр. болг. 
Нона , ч. N 0403 ; — запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. Нонна є, очевидно, 
жіночим відповідником до чоловічого 
імені Нонн, що походить від лат. попив 
«дев’ятий»; виводиться також безпосе¬ 
редньо від лат. попив, ж. р. попа (Вл. 
імена 148) або від болг. Нона (Спр. 
личн. имен 514). — Петровский 168; 
Илчев 362. — Див. ще дев’ять, нона. 

нонсенс «безглуздя, нісенітниця»; — 
р. бр. нонсенс, п. ч. слц. вл. попвепз, 
болг. нонсанс, схв. нонсенс, нонсанс, 
слн. пбпзепв; — запозичення з англій¬ 
ської мови; англ. попзепве «дурниця, 
нісенітниця, безглуздя» утворене за 
зразком фр. попвепз «тс.» з іменника 
вепзе «сенс, смисл, значення», що по¬ 
ходить від лат. вепзиз <<тс.», і запереч¬ 
ного префікса поп- «не-», що зводиться 
до лат. пбп «не» з ст. поепшп «тс.», 
яке виникло з *п*оіпот «ні один, жо¬ 


ден», утвореного із заперечної частки 
пе «не», спорідненої з псл. пе, укр. не, 
і числівника оіпот (> лат. Опит) 
«один», спорідненого з прус. гот. аіпз 
«тс.», псл. іпь. укр. \йний 1 «інший». 
один. — СІС 2 '587; РЧДБЕ 496; Ву- 
]акли]а 625; Кіеіп 1053, 1054; ОБЕЕ 


а і/і 


'П/ 'І ІГІ г\ 
сии\_' 


Т-І 


ТТ 1 1 А 


174 


Й01 

х 


822. — Див. ще йний, не, одйн, сенс. 

нора 1 «заглиблення в землі, вирите 
тваринами як житло; [джерело]», [но¬ 
ро] «джерело» МСБГ, [норйчка] «тва¬ 
рина, що живе в норі» О, [нбрия] «от¬ 
вір у млиновому камені, в який сип¬ 
леться зерно» Ник, [нороха] (збільш, 
від нора), [нюра] «джерело» ДзАтл II, 
[пористий] «багатий джерелами» Ж, 
[порити] «рити нори», [норіти] «бити 
джерелом» Ж, [винорятися] «бити 
джерелом, витікати» Ж, [понористий] 
«поритий, нерівний», [повинбрювати] 
«повиривати (з землі)», [пронбра] «но¬ 
ра» Нед; — р. нора, бр. пара, др. но¬ 


ра, норя, п. пога, пига, ч. слц. пога, 
слн. [пога], стел, норд; — псл. пога, 
пов’язане з погіїі «занурювати, топи¬ 
ти», пигіїі «тс.», *пег1:і «поринати, то¬ 
питися», пуфїі «ниряти». — Фасмер 
III 82—83; Черньгх І 577; Преобр. І 
612; ЗСБМ 7, 240—241; Вгііскпег 
365—366; МасЬек Е8ЛС 401; Младе- 
нов 360; Вегіа] Е88Л II 227. — Див. 
ще ниряти. 

нора 2 (ент.) «нічний метелик, РНа- 
Іаепа» ВеЛ, ВеНЗн; — неясне. 

норд «північ, північний напрямок; 
північний вітер»; — р. бр. болг. норд, 
п. погсіо\уу «північний», Ч. СЛЦ. ПОґбІску 
«північноєвропейський», схв. нордщекй , 
слн. погсфкі «тс.»; — через російське 
посередництво запозичене з голланд¬ 
ської мови; гол. поогсі «північ» спорід¬ 
нене З ДВН. ПОГСІ, НВН. N001, дісл. погбг 
«тс.», дінд. пагакаЬ «пекло», гр. уєр9е(у) 
«унизу, знизу», уертврос «НИЖНІЙ». — 
СІС 2 587; Фасмер III 83; Меиіеп 107— 

ІПЯ- КІпсгА—МіІ7Ья .61.4—.814 — ТТпп 

нормани. 

норець «водолаз; (орн.) пірникоза, 
Роиісерз; [білоока чернь, ^ т угоса пугоса 
Оиісі. Шарл]», [нор\ (орн.) «пірникоза 
велика» Шарл; — др. норьць «водо¬ 
лаз», п. [погек], ст. погек, пбг, ч. погес, 
погес «тс.», слц. погес (орн.) «кайра, 
ІЧгїа Вгізз.», схв. нораи «водолаз», 
стел, норьць «тс.»; — псл. погьсь «лю¬ 


дина, що пірнає у воду, водолаз; птах, 


ТПЛ П І Г\ Г ТО 
І І I V-/ І 1 1 у 1 1СД\^ '/ 


ПЛГіЧІ лООПЛГПІП. 
іші і и і\_» 


вати», пуфЕ «ниряти»; пор. лит. пагаз 
«водолаз; (орн.) гагара». — Преобр. І 
611; Булаховський Вибр. пр. III 221. — 
Див. ще ниряти. — Пор. нора 1 . 

норйця 1 (зоол.) «полівка, польова 
миша, Нурисіаеиз агуаііз» УРС, Г, [нора] 
«Нурибаеиз §Іагео1из», .[норйчка] «зем¬ 
лерийка, Зогех» ВеУг, [норик] «земля¬ 
ний павук, Сіепіга сегпепіагіа» Ж; — 
похідне утворення від нора\ назви зумо¬ 
влені тим, що ці тварини живуть у но- 
зах (павук у невеликих нірках); пор. 
норйчка] «тварина, що живе в норі» 
О. — Преобр. І 611; Мікі. Е\У 212. — 
Див. ще нора 1 . — Пор. нренора. 


111 




норйдя 


норов 


норйця 2 (мед.) «фістула, свищ», 
норицевий, [норйчавий] «гидкий, від¬ 
штовхуючий, паршивий» Па, [норйчу- 
ватий\ «хворий норицею; гидкий, від¬ 
штовхуючий, паршивий Па»; — р. [ но- 
рйца] «глибока рана на загривку (кін¬ 
ська хвороба)», бр. [нарйца] «тс.», п. 
поггуса «нориця», слн. погісе «вітряна 
віспа»; — похідне утворення від нора ; 
назва зумовлена тим, що при цій хво¬ 
робі виникає ямка, заглибина. — Фас- 
мер III 83; Преобр. І 612; ЗСБМ 7, 
249—250; МасЬек ЕЗЛС 296; Вегіа] 
ЕЗЗЛ II 227. — Див. ще нора 1 . 

[норйчник] (бот.) «ранник, Зсго- 
рЬиІагіа Е. Бі; ластовень, Уіпсеїохісит 
оШсіпаїе МоепсЬ. Мак», [норишник] 
«ранник вузлуватий, ЗсгорЬиІагіа по- 
сіоза Е.; золототисячник, ЕгуІЬгаеа сеп- 
іаигіит Регз.» Мак; — р. норйчник 
«ранник; [ластовень; тирлич, Оепііапа 
Е.]», [ норйца} «тирлич; ранник», [но- 
рйчка, норйшник, коричная трава] 
«тс.»; — похідне утворення від норйця 
(мед.) «фістула, свищ»; назва зумовле¬ 
на тим, що в народній медицині ранник 
вживається від ран, наривів, свищів. — 
Фасмер III 83; Преобр. І 612. — Див. 
ще норйця 2 . 

норка (зоол.) «Мизіеіа Іиігеоіа», 
[нірка] «тс., маленька видра» Ж; — р. 
норка, ст. норйца , бр. болг. норка, п. 
погка, ч. погек, слц. погка, погок, вл. 
погс «тс.»; — очевидно, псл. погька, 
погькн «тс.», пов’язане з пога, пьгеіі 
«ниряти»; норки ведуть напівводний 
спосіб життя, селяться в норах, дуплах 
(БСЗ ЗО, 165); припущення (Трубачев 
ЗИРЯ III 46—48; Фасмер—Трубачев 
III 83) про запозичення з прибалтійсь¬ 
ко-фінських мов (пор. фін. діал. пігкка 
«ласиця», пігкко, пігкки, пігккі «тс.», 
ест. пігк «горностай, ласиця») викли¬ 
кає сумнів. — Фасмер III 83; Преобр. І 
612; ЗСБМ 8, 41; Мікі. ЕАУ 216. — 
Див. ще нора 1 . — Пор. нурка. 

норма, нормалізація, нормаль, 
норматйв, нормативізм, нормуваль- 

1 і і І 4Г 1 І /~\ *-\ Л п п 1- 1 І і І І І 1 І /~\ Г~\ И 4 п УУ*7 І 9 Ґ> 1 І І 9 І 9 1. 9 /~\ 

п\лг\ у пкяраь'і\лаьопіліл } гсиуаушпсіло піліл 9 ггк; 

мувальний, нормалізувати, нормува¬ 


ти, понаднорматйвний, понаднормо¬ 
вий-, — р. бр. болг. м. норма , п. ч. слц. 
вл. погта, схв. норма , слн. пбгта; — 
через західноєвропейські мови (нім. 
N 0 ™, фр. погте «тс.») запозичене з 
латинської; лат. пбгта «норма, правило; 
зразок» зводиться до гр. уушцоуа, 
форми зн. в. від уусоцюу «знавець; 
норма, правило», пов’язаного з уусоцп 
«розум, свідомість, дух; думка», уіуусоо 
ксо «пізнаю», спорідненими з дінд. 
«знає», тох. А кпа- «знати», лат. пбзеб, 
-еге «дізнаватися», гот. капп «знаю», 
псл. гпаіі, укр. знати . — СІС 2 587; 
Фасмер—Трубачев III 83; Черньїх І 
578; ЗСБМ 8, 42; Кораііпзкі 676; Но- 
ІиЬ—Еуег 337; РЧДБЕ 497; Зкок II 
524; АУаІйе—Ноїт. II 175; Кіеіп 1055. — 
Див. ще знати. 

нормани (одн. норман) «північно- 
германські племена, які в VIII—XI ст. 
робили напади на країни Європи»; — 
р. норманн , бр. нарман, п. ІМогтапо- 
ипе (мн.), ч. слц. ІМогтап, болг. норма- 
нин, схв. Нормани (мн.); — очевидно, 
запозичене зі скандинавських мов че¬ 
рез посередництво німецької (нім. ІМог- 
таппе «тс.»); шв. поггтап «норвежець, 
норман», дісл. погбтабг «тс.» утворені 
відповідно від шв. погг «північ», дісл. 
погб, споріднених з нвн. ІМогсі, гол. по- 
огсі «тс.», і шв. гпап «людина», дісл. 
таЗг «тс.», споріднених з двн. тап 
«людина, чоловік», нвн. Мапп «чоло¬ 
вік», псл. тргь «тс.», укр. муж. — 
Фасмер III 84; Еаїк—Тогр 772; Угіез 
АЕАУ 411. — Див. ще муж, норд. 

норов, [ндрів] «норов» Бі, [ норові ] 
«тс.» Ж, [норія] «вдача» О, [ норовйй ] 
«моральний» Ж, норовйстий, норовлй - 
вий, [иоровственний] «моральний» Ж, 
норов йти, норовйтися, [пбнорови] 
«привчання» Нед, [ поноровйтися] «спо¬ 
добатися» Нед, приноровйтися, [уно- 
ровйти] «приручити; привчити» Нед; 
— р. норов, бр. нбрау, др. норовь, п. 
пагбмд ч. тгау, ст. пгау, слц. тгау, 
болг. прав, схв. нарав, слн. пгау, па- 

гоїг ппг'іі;'! /"» "г /"» гт і.і л « п п _ і /"» гт 

і Сі V , 1 1 СІ 1 Сі V Сі , 1 Х^І . ІІ^ЬЛСЬСЬ, ] 1V— ^ 1 . 

^погут^; — споріднене з лит. погаз 


1 1 л 


І 




нороква 


ностальгія 


«бажання, охота, воля», погеїі «бажа¬ 
ти, хотіти», пап/уііз «упиратися», пег- 
Ш\ «шаленіти», ізпегШі «упиратися», 
пагііпіі «сердити», пагзаз «відвага, хо¬ 
робрість; сильний гнів, лють», прус, 
пегііеп (зн. в. одн.) «гнів», егпегіітаі 
«гніваємося», дінд. зПпагаЬ «дружній», 

пгГ/іН /,глпли,\ тоглгоЬ ля л гчт/" т т і ті ,ч п о г_ 

111 ШН ІІСІІ^-СІ^І V IV! у /IV гі 1П V , 11СІІ~ 

«чоловік, людина», ав. Ьипага- «умін¬ 
ня», паг- «чоловік», гр. ауцр «чоловік, 
людина»,. вірм. ауг (род. в. агп), алб. 
ПІЄГ «тс.», кімр. пег «герой», пегШ 
«мужність», дірл. пегі «тс.», ірл. пегіа- 
іт «укріплюю»; помилковим є виведен¬ 
ня *порль з *поггп'ь і пов’язання його з 
дінд. пагтаН «жарт» (Ребегзеп К2 38, 
372; МаугЬоіег II 140). — Черньїх І 
578; Фасмер III 84; Преобр. І 615— 
616; ЗСБМ 8, 41; Вгйскпег 355—356; 
Младенов 361; 8кок II 503; Вегіа] 
Е55Л II 229; Оіг^Ьзкі БР І 129—130; 
Меіііеї Еіибез 373; Тгаиїтапп 197— 
198; Тгаиїтапп Арг. ЗргасЬб. 384; 
Ргаепкеї 484, 504, 507; Епсігеїіп К2 44, 
67; Топоров Е-Н 82—83; Ріск І 98, 
502—503; Ргізк І 107—108; Шаібе— 


Т-Тгі^т ТГ 1 £\А- ГЖЬпгплг 

А 14 ^ 1111 . АА А \ь/ А у А І . 


Пап \л сх - 

і < її и. 


ров. 

нороква — див. мороква. 
[норцевий] «погрібний?» (про пи¬ 
во) Пі, [нороцовйй, норцовйй] (у спо¬ 
лученні [нор(о)цове пиво] «березневе 
пиво») Г, Ж; — результат видозміни 
форми марцевий, [марцьбвий] «берез¬ 
невий», очевидно, зближеної з основою 
нора «яма, заглибина в землі», оскіль¬ 
ки пиво зберігається в льохах (пор. 
пивниця «погріб, льох, підвал»). — 
Грінч. II 570. — Див. ще марець. 

[носак] «гасильник (для гасіння 
свічок)» Ж; — похідне утворення від 
ніс ; назва - зумовлена зовнішньою по¬ 
дібністю гасильника (ковпачка) до но¬ 
са. — Див. ще ніс. . 

носар (іхт.) «йорж, бубир, Асегіпа 
асегіпа Ойіа.», {носарик Ж, носйр Ж, 
носу рик Л—Г] «тс.»; — р. носарь , бр. 
насар, п. [позасг]; — похідне утворен¬ 
ня від ніс] назва зумовлена тим, що 
цей вид йоржа має видовжене рило. — 


Коломиец Происх. назв. рьіб. 23; Саба- 
неев 56; ЗСБМ 7, 251. — Див. ще ніс. 

носйти, носак, носили, носилки, 
носилянка, носильний, носильник, но- 
сйльниці, носйтель, носій, носільник, 
носкість — див. нестй. 

носоріг 1 (зоол.) «КІ1ІПОСЄГ05 Б.», но- 

гг\іг\г\о 1 и г\п г\пг\ оп и ил^лил'шчзім.І /,тл л. 
і _-^ку с/, [ і ку о -и , / їй и ^ V і ^ . " 

Ж; — р. болг. носорог , бр. насарбг , п. 
позогб^, позогогес, ч. слц. позогогес, 
вл. позогоЬ, позогоЬас, позогоЬак, нл. 
позого^ак, м. носорог , схв. носорог , 
слн. позого£; — калька нім. ІЧазЬогп 
«тс.», утвореного з №зе «ніс» і Ногп 
«ріг», яке у свою чергу є калькою лат. 
гЬіпосегоз < гр. ріуокєрсод «тс.» (гр. 
ріс, род. в. рїуос «ніс», керас «ріг»); 
назва зумовлена тим, що ця тварина 
має на носі ріг. — Фасмер III 85; 
Кіц^е—Міігка 504. — Див. ще ніс, 
ріг. — Пор. носоріг 2 . 

носоріг 2 (ент.) «Огусїез пазісог- 
п і з», носорог, [носоріжка Куз, носо- 
рбжок Ж] «тс.»; — р. носорог, бр. 
насарбг, п. позогогес, ч. позогогік, 
слц. позогогїек, болг. брьмбар носо- 

плр луп иі пггпп'игп и а пи пасага^оа- _ 

V / V іу . і іууіи і пу оіуі чу , 


очевидно, калька наукової назви нлат. 
пазісогпіз «тс.», утвореної з лат. пазиз 
«ніс» і согпО «ріг»; пор. також нім. 
МазЬогпкаі'ег (№зе «ніс», Ногп «ріг», 
КаГег «жук»); назва жука зумовлена 
тим, що на голові у нього є ріг. — 
Див. ще ніс, ріг. — Пор. носоріг 1 . 

ностальгія «болісна туга за батькі¬ 
вщиною», ностальгійний, ностальгіч¬ 
ний] — р. ностальгйя, бр. насталь- 
гія, п. слц. позїаі^іа, ч. позїаі^іе, болг. 
носталгия, м. носталги/а, схв. нос- 
талгща , слн. поз1а1§ра; — через посе¬ 
редництво західноєвропейських мов 
(нім. Г4озіа1§їе, фр. позіаі^іе, англ. поз- 
іаі^іа) запозичене з новолатинської; 
нлат. позфаі^іа утворене швейцарським 
лікарем И. Гофером (1678) з основ гр. 
уосттос «повернення», пов’язаного з 
уеораї (< *уєаораі) «відправляюся, іду, 
їду», спорідненого з дінд. пазаіе «на¬ 
ближається, приєднується», тох. А паз 
«бути», В пез «тс.», гот. §апізап «виду- 





носуха 


ночви 


жувати», днн. двн. £іпезап «лишитися 
живим, бути здоровим», НВН. £ЄПЄЗЄП 
«видужувати», і -аХуіа від аЛуод «біль, 
страждання, мука», можливо, пов’яза¬ 
ного з аХеусо «турбуюся» неясного по¬ 
ходження. — СІС 2 588; Федосеева РР 
1975/3, 105—107; Зсанов РР 1986/4, 
129 —131; Кораіігізкі 676; НоІиЬ—Буси 
337; РЧДБЕ 497; ІЗДаклиіа 627; Ргізк І 
65, 66—,67, II 304—305; Оаті1І5сЬе§ 
650; Кіеіп 48, 1056. — Пор. Нестір. 

носуха (зоол.) «ссавець родини 
єнотових, Иазиа Б.»; — р. носуха, бр. 
насуха , ч. поза!, слц. позап «тс.»; — 
похідне утворення від ніс (род. в. но¬ 
са ); назва зумовлена тим, що ця тва¬ 
рина має довгого носа, витягнутого в 
хобот; пор. наукову назву пазиа від 
лат. па$и$ «ніс». — Див. ще ніс. 

нота (муз., дипл.), нотатка, ио- 
татник «записна книжка», нотація, 
нотниця , [нута] «нота» (муз., з п.), 
нотифікувати, нотувати; — р. бр. 
болг. м. схв. нота (муз., дипл.), п. поіа 
(дипл.), пиіа (муз.), ч. слц. поіа (муз.), 
поіа (дипл.), вл. поіа (муз., дипл.), слн. 
поіа (муз., дипл.); — можливо, через 
західноєвропейські мови (нім. Ибіе, фр. 
англ. поіе, іт. поіа) запозичено з латин¬ 
ської; лат. поіа «знак; зауваження», оче¬ 
видно, пов’язане з пбіиз «відомий, зна¬ 


йомий», дієприкм. мин. ч. від пбзсо, -еге 
(длат. §по$со, -еге) «знати, пізнавати», 
спорідненого з дінд. ]‘апа!і «знає», гр. 
уіууіоахю «пізнаю», лит. гіпбіі «знати», 
псл. гпаїі, укр. знати. — СІС 2 588; 
Черньїх І 578; Фасмер III 85; КЗСРЯ 
294; ЗСБМ 8, 43; Бульїка 218; 5]. ^уг. 


\-Г к/%-/ у VI* 


Р^ТГ 


НоІиЬ—Буег 337; РЧДБЕ 497; Ву)‘акли)а 


627; Таїсіє—Ноіт. II 176—178; Баигаі 


503; Кіеіп 1057. — Див. ще знати. — 


Пор. нотаріус, 

нотаріус, нбтар «нотаріус; [секре¬ 


тар сільської, волосної управи, зрідка 
секретар сільради МСБГ]», нотаріат, 
нотаріальний ; — р. болг. м. нотари- 
ус, бр. натарьіус, др. нотарь «при¬ 
служник, носильник», п. поіагіизг «но¬ 
таріус», ч. поіаг, слц. слн. поіаг «тс.», 


вл. поІагзБлю «нотаріальна контора», 
схв. ндтар «тс.», стел, нотлрь «писар, 
секретар»; — запозичення з латинської 
(або середньолатинської) мови; лат. 
слат. поіагіиз «писар, секретар» пов’я¬ 
зане з поіо, -аге «позначати, відзнача¬ 
ти, записувати, писати», похідним від 
поіа «знак; літера». — СІС 2 588; Чер¬ 
ньїх І 578—579; Фасмер III 85; КЗСРЯ 
294; Кораіігізкі 677; МасЬек ЕЗІС 401; 
НоІиЬ—Кор. 247; НоІиЬ—Буег 337; 
РЧДБЕ 497; Ву)акли]а 627; \¥а1бе— 
Ноіт. II 177—178. — Див. ще нота. 

нотація «осудливе повчання, на¬ 
станова»; — р. нотация, бр. натацьія 
«тс.», п. ст. по1ас]а «зауваження»; — 
через російське і польське посередниц¬ 
тво запозичено з латинської мови; лат. 
поіаііо «зауваження, осуд» пов’язане з 
поіаге «позначати, вказувати, осуджу¬ 
вати, лаяти», поіа «знак, зауваження, 
тавро». — Черньїх І 579; НйШЛУогІЬ 
16; ЗСБМ 7, 264; Бульїка 219. — Див. 
ще нота. 

[нбтинка] «ягня від однорічної вівці 
Ж; молода однорічна вівця-первістка 
МСБГ», [нбтанка] «молода однорічна 
вівця-первістка» МСБГ, [нотка, нбточ- 
ка] «тс.» Гриц, [ндтенина, нбтелина] 
(назва вовни) Доп. УжДУ 4; — запози¬ 
чення з молдавської і румунської мов; 
молд. ноатен (рум. поаіеп, поаііп) «од¬ 
норічне ягня; вовна однорічного ягняти» 
виникло з лат. аппбііпиз «однорічний; 
торішній», що походить від аппиз «рік» 
(з *а!-поз), спорідненого з дінд. аіаіі 
«іде, мандрує», гот. арпат (дав. в. мн.) 
«рокам»; пор. оск.-умбр. акпо «рік, час 
свят» ‘ менш обгрунтоване виведення 
(Гриц. 110—111) від др. нута «рогата 
худоба». — Дзендзелівський Доп. УжДУ 
4, 110; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 164; 
СДЕЛМ 279; ББКМ 544; Ризсагіи 103; 
У/яІбе—Ноіт. І 51. 

ночви «корито (для прання білизни, 
купання тощо) СУМ; [віялка Ж]», [но¬ 
чов и] «тс.» Ж, ночовки «коритце, [віял¬ 
ка Ж; вид узору на вишивці]»; — р. бр. 
нбчвьі «ночви», др. нощви «вид посуди¬ 
ни (для борошна)», п. піескі «ночви», ч. 


114 




ночноздоба 


нуворйш 


песку, вл. т]‘ескї, нл. гуаскі «тс.», полаб. 
пасї’аі «віялка (для провіювання зерна)», 
болг. нбщви «діжа», м. нокви , [ношви], 
схв. наЬве «тс.», слн. песке «ночви», 
[пєсує, пасує, паске], стел, ггьштви 
«тс.»; — псл. *пьк1]у, род. в. ^пькіруе з 
первісним значенням, очевидно, «корито 
для миття, обмивання»; — споріднене з 
гр. уіСсо «мию, умиваю», уітгтсо «тс.», 
уітгтроу «вода для обмивання», ХфУїФ 
«корито для обмивання рук», дінд. пе- 
пекй «змиває», пікІаЬ «митий», ірл. пі^ісі 
«миє», ІопасЬ «обмивання мертвих»; 
припущення (Мікі. ЕД¥ 218) про гер¬ 
манське походження слова (двн. пиозк 
«корито», свн. пиозсЬ, нім. бавар. пиезсЬ 
«тс.») необгрунтоване. — Фасмер III 86; 
Трубачев Рем. терминол. 168; ЗСБМ 8, 
45; МасЬек ЕЗІС 393; Зкок II 496; 
Вегіаі ЕЗЗЛ II 218; Вегпекег ]з§іс- 
РезІзсЬг. 602—603; Кірагзку ОЕО 51 — 
52; Ниіег СМР 3, 357; КЗІ 5, 233; Еапд 
ЕР 45, 333. 

[ночноздоба] (бот.) «нічна красу¬ 
ня, царська борідка, МігаЬПіз ]а1ара Б.» 
Мо, [моцноздбба] «тс.» Мо; — склад¬ 
не утворення з основ прикметника 
[ночнйй] «нічний» та іменника оздоба; 
друга форма є результатом деетимоло¬ 
гізації; назва зумовлена тим, що ця ро¬ 
слина з родини ночецвітих має великі, 
дуже гарні квітки. — Див. ще ніч, оз¬ 
добити. 

нощно (у виразі денно і я.); — р. 
нощно (денно и я.); — запозичення з 
церковнослов’янської мови; цсл. (дєнк- 
N0 и) ношткно, стел, ношткно пов’яза¬ 
не з прикметником ношткггь «нічний», 
похідним від ноштк «ніч», якому відпо¬ 
відає укр. ніч (див.). 

[нренора] (зоол.) «польова миша, 
НуриЬаеиз £ІагеоІиз» Ко; — складне 
утворення з основ дієслова [перти] 
«ниряти» ([ нре\ «ниряє» Ж) та іменни¬ 
ка нора. — Див. ще ниряти, нора*. — 
Пор. норйця 1 . 

ну 1 (виг., частка), нум, нумо, нум¬ 
те, нуте, нукати, [понука\ «заохо¬ 
чування, підбурювання Г; спонука; зго¬ 
да Нед», [понукач] «підбурювач» Нед, 


[понукати] «підганяти» Нед, [понук- 
нути\ «кивнути головою, через силу 
поступитися, згодитися Нед; заохоти¬ 
ти, підбурити Г», [понуктй] «кивнути 
головою, через силу поступитися, зго¬ 
дитися» Нед, понукувати, принука, 
спонука, спонукати, спонукач, спо¬ 
нукальний, спонукливий ; — р. бр. ну, 
др. нукнути «крикнути (підганяючи)», 
п. пи, пиге, пиг, ч. пи, пиге, слц. пиг, 
вл. по, по, нл. по, [пи], схв. ну, слн. по 
«ну», пй «гаразд», стел, моуклти «спо¬ 
нукати»; — псл. пи, по, очевидно, того 
самого походження, що й по «але; 
тільки» (іє.*пй); припущення (Вегпекег 
ІР 10, 153; НоГтапп 216; \Уа1сіе— 
Ноїт. II 189; Кіеіп 1063) про спорідне¬ 
ність стел, ноуклти «спонукати» з гр. 
уєбю «киваю», лат. пиб «тс.», дінд. 
пауаіе «обертається», паиіі «тс.» є по¬ 
милковим, як і пов’язання (Кибп. II 
863) з іє. *пеи-о- «новий». — Фасмер 
III 88, 89; Преобр. І 617; ЗСБМД 46; 
НоІиЬ—Кор. 248; МасЬек ЕЗЗС 402; 
ЗсЬизіег-Зедус 1017; 8кок II 527—528; 
ВеДф ЕЗЗЛ II 229; ЕЗЗЛ 31. £г. II 505— 
507. — Див. ще ноЬ 

-ну 2 — див. но*. 

нувориш «людина, що швидко роз¬ 
багатіла шляхом торговельних спеку¬ 
ляцій; багатій-вискочка»; — р. нуво¬ 
рйш, п. питчузг; — запозичення з 
французької мови; фр. поиуеаи гісЬе 
«тс.» (букв, «новий багач») складаєть¬ 
ся з прикметника поиуеаи «новий», що 
походить від лат. поуеііиз, демінутива 
до поуиз, спорідненого з дінд. пауаЬ, 
гр. уєос, псл. поуь «тс.», укр. новіш , та 
іменника гісЬе «багатій», що походить 
від франкського *гікі «могутній», спо¬ 
рідненого з днн. гікі «правитель; мо¬ 
гутній, багатий», дісл. гікг, двн. пЬЬі, 
гот. геікз «тс.», далі з лат. гех (ге^із) 
«цар», пов’язаним з гедо «спрямовую, 
керую, паную», дінд. га]‘аЬ «цар». — 
СІС 2 589; Кораіігізкі 680—681; Баигаї 
504, 632; Таїсіє—Ноїт. II 181, 432; 
Кіиде—Міігка 591—592; Кіеіп 1346. 
— Див. ще новйй, регент. — Пор. 
диригувати, коректура. 


115 





нуга 


нуди 


нуга «кондитерські вироби, ласощі 
з солодкої горіхової маси», [нуґат] 
«мигдальний пиріг» Куз; — р. бр. ну¬ 
га, п. пидаї, ч. слц. пи§а1, болг. нуга, 
схв. нугат , слн. пи§а1; — запозичене 
з французької мови (форма [нуґат] 
через польське посередництво); фр. 
пои§а! «мигдальне тістечко; горіхова 
макуха» виникло з пров. ст. по^аі 
«горіхове тістечко», що походить від 
нар.-лат. *писаіит «тс.», утвореного 
від лат. пих (< *списз) «горіх». — 
СІС 2 589; Фасмер III 88; 81. ^уг. оЬ- 
сусЬ 517; НоІиЬ—Буег 337; РЧДБЕ 
497; Вуіаклиіа 628; Баигаї 504; Л7/а1- 
йе—Ноігп. II 191 — 192; Кіеіп 1058, 
1063; Кіиде—Мі1гка / 516. — Див. ще 
нук. — Пор. нуклеїн. 

нуда 1 «нудьга; нудьгар; [нудота]», 
нуд «нудьга», нуди «тс.», [нуджа] «ну¬ 
дота» ЛексПол, [нудниця] «яка набри¬ 
дає, яка наводить нудьгу» Ж, нудота, 
[нудячка] «нудота» Ж, [нудь] «нудьга; 
нудота; пристрасть О», [нудьба] «нудь¬ 
га» Чаб, нудьга, нудкйй «нудний», 
[ нудлйвий ] «тс.» Ж, нудний СУМ, Бі, 
нуднуватий , нудотний, [нудянйй\ 
«нудний» Ж, нудити , [нудьгати] «му¬ 
чити» Ж, нудьгувати, зануда, [изну- 
да\ «нудьга» Ж, [онудніти] «занудьгу¬ 
вати, сидячи без роботи», [пранудо] 
«примус, вимушеність, неприродна по¬ 
ведінка, манірність» Нед, [прйнуткий] 
(у виразі заст. лайл. [ хрйбра прйтяил- 
ка та прйнутка ]) Ме; — р. нуда «си¬ 
лування, примушування; нудота; [не¬ 
стерпні для худоби ґедзі, мухи та інші 
комахи; набридлива, настирлива люди¬ 
на]», бр. нуда «нудьга, скука; [нечисто¬ 
та на тілі і на голові; воші; злидні, го¬ 
лод; плач, туга; неспокійна, надокучли¬ 
ва’ людина]», др. нудити «примушува¬ 


ти, спонукати», п. писіа «нудота, скука; 
[воші]», ч. слц. писіа «нудьга, нудота, 
скука», болг. нудя «примушувати», м. 
нуди «пропонувати», схв. нудити «тс.; 
частувати», слн. пййіїі «пропонувати, 
давати», стел, ноудити «примушувати», 
нждити «тс.» (назалізація вторинна); 
— псл. писіа «набридливе умовляння, 


спонука (словами)»; — споріднене з 
дінд. пийаіі «відштовхує, проганяє», 
пбйауаіі «підганяє», дангл. піей «по¬ 
треба, примус», англ. пеесі «потреба; 
нужда, злидні», днн. пбй, дісл. паиб(г), 
двн. пбі, нвн. N 01 «тс.», гот. паирз «по¬ 
треба, примус; нужда, злидні», паи^ап 
«примушувати», двн. піої «сильне ба¬ 
жання, прагнення», піеі «тс.», лит. ра- 
пйзіі «відчути бажання, захотіти», 
прус, паиїіз «потреба; нужда, злидні», 
іє. *паи-, *пои-, *пй- «стомлювати(ся)». 
— Черньїх І 580; Фасмер III 88; ЗСБМ 
8, 46, 47; Вгйскпег 358—359; МасЬек 
ЕЗЙС 402; Младенов 360; Зкок II 527; 
Вегіаі ЕЗЗЙ II 229; НапизсЬ АІЗІРЬ 10, 
653; Уопйгак І 152; 2иЬа1у 31. а сі. І 
312—313; Зндзелин РФВ 68, 370; 
МаугЬоІег II 176; Кіи^е—Міїгка 515; 
Кіеіп 1035; Ріск III 299. — Пор. ну- 


жа. 

Ґ_21 \ .А __ 

[нуда \ \ииі.у «иру^лина ^ьріліеиеь- 

ка, Еуопутиз еигораеа Б.; бруслина бо¬ 
родавчаста, Еуопушиз уеггисоза Зсор.» 
Мак, [попова нуда] «тс.» Мак, [попо¬ 
ва нудь] «бруслина» Ме, [собача нуда] 
«бруслина бородавчаста» Мак; — ре¬ 
зультат видозміни назв [муда] «брус¬ 
лина бородавчаста», [мудь] «бруслина 
європейська» (пор. сполучення [муда 
попова] «бруслина європейська»). — 
Яньїшкова Зтимология 1985, 41—42. — 
Див. ще мудь 1 . 

[нуди] «отам» ВеЗа, [нудай] «тс.» 
тж; — п. [п^й] «там», [г п^й] «звід¬ 
ти»; — результат спрощення давні¬ 
шого *онудьі, пов’язаного з др. онуді 
«там», о нуду «туди», спорідненими з 
п. [оп^й] «там», [о.п^йу] «туди», ч. 
слц. [опийу], схв. онуд, онуда, ст. 
опийе, опийіі, слн. заст. опбй «там», 
стел, онждоу «з того боку»; — псл. 
опойе. опойу «там. туди, з того боку» 


є похідним від вказівної основи оп- 
«той, те», ускладненої тим самим ком¬ 
понентом -(р)й-, що і в крйу «куди». 

— ВеЗа 199; Вгйскпег 379; МасЬек 
ЕЗЙС 414; Зкок II 556—558; ЕЗЗЙ 51. 
§г. II 528—529. — Див. ще він, он 1 . 

— Пор. кудй. 


116 


нудик 


нуздати 


нудик] «земляний горіх» Мо; — 


неясне 


Н\/ ГЇМТМ 


ПІП* НУГГЯ 


[нудлі] «галушки з салом Мо; їжа, 
подібна до галушок з картоплею Дз»; — 
п. писііе «локшина; вермішель», ч. слц. 
вл. писііе «локшина», схв. [нудл] «га¬ 
лушка з муки і картоплі», [нудла] 
«тс.», слн. пййеії «локшина»; — запо¬ 
зичення з німецької мови; нім. N6(161 
«локшина, вермішель» пов’язане з Кпб- 
сієї «галушка» і, далі, з Кпоіеп «вузол» 
(< свн. кпоіе, кпосіе < двн. кпоїо, кпо- 

,-14 ^ ^^ ^4-е. 

ии;, ииирідмсмим з дашл. іліиііа, аміл. 

кпої, дісл. кпйіг, шв. кпиї, дат. кписІе 
«тс.». — 5^ III 423; МасЬек ЕЗЛС 402; 
НоІиЬ—Кор. 248; $сЬи5Іег-$е\Ус 1024; 
ВДаклиіа 628; Вехіа] ЕЗЗЛ II 229; Кіи- 
£е—Міігка 384, 385, 516. — Пор. 
кнель, КНЙДЛІ, кнут. 

нужа «воші; мухи, [злидні Л]», 
[нужник] «відхоже місце, помийна 
яма» Ж, [нужний] «виснажений, стом¬ 
лений; дуже бідний Г; необхідний, по¬ 
трібний Ж; страшний, важкий, небез¬ 
печний Пі», [знужа] «скрутний стан, 
нужда» Ж, [понужатель] «деспот» 
Нед, [ понужати] «підганяти, допікати» 
Нед; — р. нужа «нужда, нестаток, 
злидні; потреба», бр. [нужа] «тс.», др. 
нужа «потреба; примус, насильство; 
утиск; біда», п. п^сіга «нужда, злидні», 
ч. поиге, слц. пйсіга, вл. нл. пига «тс.», 
болг. м. нужда «потреба; нужда, злид¬ 
ні», схв. нужда , слн. піца «тс.», стел, 
ноуждд «потреба; нужда, бідність; на¬ 
сильство, примус», нжждл «потреба; 
нужда, бідність»; — псл. *писуа «спо¬ 
нука, потреба, бідність» (назалізація в 
деяких слов’янських мовах вторинна, 
зумовлена впливом початкового п-), 
пов’язане з писіа «набридливе умовлян¬ 
ня,'спонука (словами)». — Німчук 227 
Фасмер III 88; Преобр. І 616—617 
ЗСБМ 8, 47—48; Вгйскпег 358—359 
МасЬек ЕЗіС 402; НоІиЬ—Кор. 247 
ЗсНизІег-Зе^с 1028—1029; Младенов 
360; Вегіаі ЕЗЗЛ II 229—230; НапизсЬ 
АГЗІРЬ 10, 653; Ріск III 299. — Див. 
ще нуда 1 . 


нужда «нестатки, злидні; потреба, 
необхідність», [нуждар] «старець, же- 




І иі и ґ \іг г)лгуі п \ лил/мгп а иалтат. 

^ / і<1^ V и мі' •шЛ' ^ \'и^/х іди , і і и і 


ки, потреба, необхідність; хвороба», 
[нуждочка] «родимець у дітей», нуж- 
ден(н)ий СУМ, Г, [нуждний] «необ¬ 
хідний, потрібний; бідний» Ж, нужда- 
ти «нуждатися; [примушувати зізнати¬ 
ся, добиватися зізнання]», нуждатися 
«відчувати гострі нестатки, жити в 

Я.ПИПНЯУ ПІ ПУУЯЯТМ ГПСТПУ ППТПрСІЛ/ Т4Р- 

обхідність; [тужити; невтомно працю¬ 
вати, мучитися; ображати один одно- 

_\Т/ г 1 Ґ 1 .... г* 

і'о / 14 », {пужиигпи\ «примушувати» і , 
Пі, [нуждитйся] «бідувати, жити в 
злиднях» О, [ нуждувати\ «тужити; 
невтомно працювати, мучитися, терпі¬ 
ти нужду і злидні», [нуждуватися] 
«тс.» Ж, [нуджувати] «жити в злид¬ 
нях та нужді» Ж, [ незнужден\ «невто¬ 
мний» Ж, [обнуждати] «жорстоко по¬ 
водитися (з ким)» Ж; — р. нужда 
«нужда, нестаток, злидні; потреба, не¬ 
обхідність», др. нужда «необхідність; 
насильство, примус», п. пигба «втома; 
зусилля, тяжкий труд, біда, недоля», 
болг. м. нужда «потреба, необхідність; 
нужда, злидні», схв. нужда «тс.»; — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел, иоіркдл «потреба, необхідність; 
нужда, бідність; насильство, примус» 
відповідає укр. нужа . — Черньїх І 
580—581; Преобр. І 616; КЗСРЯ 295; 
ЗСБМ 8 , 48. — Див. ще нужа. 

[нужкати] «підганяти, квапити» Ж, 
[нужкатися (ким)] «користуватися 
послугами (когось)» Ж, [понужкува- 
тися (кимось)] «тс.» Нед; — похідне 
утворення від вигуку ну ж, ну же 
(п. пиг «ану, ану лиш», пиге «ну-бо, 
нумо, нумо ж», ч. пиг «ану, ану лиш», 
пиге «тс.», слц. пиг «ну»); пор. нука¬ 
ти «підганяти» від вигуку ну. — Див. 
ще же 1 , ну 1 . 

[нуздати] «гнуздати, надівати вуз¬ 
дечку», [нузда] «вуздечка», [нуздечка] 
«тс.» Г, Ж, [занузда] «вуздечка, вуди¬ 
ла» Ж, [ занузд ] «тс.»; — р. [нуздать] 
«гнуздати», бр, [нуздаць] «тс.; суворо 
тримати»; — результат перерозкладу 


117 





нук 


нурець 


др. * вгн-уздати , утвореного з префік¬ 
са в'ьн- та іменника узда , що почало 
сприйматися як * вь-нуздати . — див. 

ще гнуздати. 

[нук] (бот.) «ліщина звичайна, Со- 
гуіиз ауеііапа Е.» Пі, Мак; — схв. нукс 
«волоський горіх; лісний горіх»; — за- 

ППЧІЛиРТ-ТТ-ТСІ Ч мл П ГТЯПҐ'кК'ПІ яГїП П\7МЛ7МРК- 

* Ч '*'*^ А ~ г; 1и ; 

КОЇ МОВИ; МОЛД. нук «ВОЛОСЬКИЙ горіх 
(дерево)», рум. пис «тс.» походять від 
лат. пих (< *спи-с-$), род. в. мисів «го¬ 
ріх», спорідненого з сірл. спП, кімр. 
спеиеп, дісл. Ьпої, дангл. Ьпиїи, англ. 
чиї, двн. (Ь)пиз, нвн. ІМир «тс.». — Ву- 
іакл^а 628; СДЕЛМ281; ВІШ 547; 
Таїсіє—Ноїпт II 191 —192. — Поп. ну¬ 


га, нуклеїн. 

нуклеїн «складна органічна сполу¬ 
ка, що входить до складу КЛІТИННОГО 
ядра»; — р. болг. нуклейн , бр. нукле¬ 
їн, п. пикіеіпа, ч. пикіеіп, слц. пикіеіп, 
схв. нуклейнскй «нуклеїновий», слн. 
пикіеїпвкі «тс.»; — запозичення з ні¬ 
мецької мови; нім. Г4ик1еїп утворене в 
1869 р. шведським хіміком- Ф. Міше- 
ром (Р. МіезсЬег) від лат. писіеиз «яд 


ГЧ Ґ\ .4 

V 


ПАП ПООТТЛГЛ О П І 1 V //ГЛПІУл 

ішо лоапиі и ^ пил \м р і л 


ГЇГ 2 


589; Кораіігі&кі 679; НоІиЬ—Еуег 338; 
РЧДБЕ 498; Таїсіє—Ноїш. II 191 — 
192; Кіеіп 1060. — Див. ще нук. — 


Пор. нуга. 

нуль, [нуля\ «нуль» Ж, нульовий] — 
р. нуль, ноль, бр. нуль, п. пиі, пиіа, 
ч. слц. вл. пиіа, болг. м. пула , схв. нила, 
слн. пиіа; — через німецьку мову (нім. 
№11) запозичено з італійської; іт. пиііа 
«ніщо» походить від лат. пйііиз «ніякий, 
жодний», що виникло з *п(е) оіп(о)1о$ 
«ні один, жодний», яке складалося із 
заперечної частки пе «не», спорідненої з 
дінд. па, ав. па, лит. пе, псл. пе «тс.», 
укр. не, і форми *оіп(о)1о$, зменш, до 
плат. оіпо$ (> лат. ипиві «олин». спооіл- 


неного з дірл. от, гот. прус. аш$ «тс.», 
псл. ііть «інший», укр. інший . — СІС 2 


соп. ✓'К -_ тт оі. о ло. и , л і..и 

Ч^асмср 11 Оі, ■З'М.ІОт о, 4:0, ішщи — 

Кор. 248; НоІиЬ—Буег 338; Младенов 
361; Вегіаі Е85Л II 230; Кіи^е—Міїг- 
ка 516; Таїсіє—Ноїт. II 186, 821—822. 
— Див. ще інший, не. 


нум, нумо, нумте — див. ну 1 , 
нумер, нумератор, нумерація, ну¬ 
мерувальник, нумераційний, нумеру¬ 
вати — див. номер. 

нумізматика «наука, що вивчає 
старовинні монети та медалі», нуміз¬ 
мат, нумізматичний ; — р. болг. м. ну- 


юшямптикп 


6 п ии м і я м п тиі кп 

'■'ґ' , 


тігтаїука, ч. питігтаїіка, питізтаїі- 
ка, слц. питігтаїіка, схв. нумизмати- 


ка , слн. питігтаїіка; — очевидно, за¬ 
позичення з французької мови; фр. пи- 
тізтаїірие «нумізматика» утворене від 
лат. питізта «монета», що походить 
від гр. уо рісці а «усталений звичай, за¬ 
гальноприйнятий порядок; монета», по¬ 
в’язаного з уоро<^ «звичай, закон». — 
СІС 2 590; Черньїх І 581; Кораіігізкі 680; 


пгтппг: /то. 


■о,г;^,,гттх;^ соп. 


VI 

ШС1Л 


1 АС 1 
і ии і 


Баигаі 505; Ргізк II 303. — Див. ще 

номад, номер. 

[нунавка] «трубочка з осоки» Ж, 
[нунка] «тс.» Ж; — очевидно, слова 
звуконаслідувального походження, 
нунцій «представник Римського Па¬ 


пи при уряді якої-небудь держави»; — 

Лі 


1Л Є\Г\ ПГ' 
р . \_/.Л і 


иііиііті г»гч и 11 и 11 і-і г < 

у_/р . 11 , у і ц/у с/сс-і- 


С]и$ 2 , ч. слц. пипсіиз, схв. нунцще , 
слн. пйпсіу — запозичення з латинсь¬ 
кої мови; лат. пОпііиз «вісник, гонець, 
посол» походить, очевидно, З *ПОУЄПЇІ- 
и$, що виникло шляхом стягнення з 
*поуі-уепїіи$ (букв, «новоприбулий»), 
утвореного з основи прикметника по- 

VI 1к /<МПДІДЙ>У 


П10 


пІрпптлі^м урпіііт пігт л/р- 

«приходжу, прибуваю». — СІС 2 


590; Кораіігізкі 680; НоІиЬ—Буег 338; 


ТЧТ Т ГГГ^ Т"’ ЛАП Т> _ • АОЛ Т7І . ■ . 1 ГЧ/' Г» 

г'ЧАос 4 уо; оущклща оои; імені іш; 
Таїсіє—НоГт. II 188:—189. — Див. ще 
авантюра, новатор, новйй. 

нурець (орн.) «нирок; [пірникоза 
велика, Росіісерз сгізіаіиз Ж]», [нур] 
«червоношиїй норець, СоІутЬиз аигі- 
їи$ Е. (СоІутЬиз зерїетігіопаїіз)» Ж, 
[нурик] «кайра звичайна, Ша їгоііе Е.» 
Шарл, і нуркб] «рінник, Сіпсіиз сіп- 
с!и$ Е. (Сіпсіиз ариаїісиз Е.)» Шарл, 
ВеНЗн, [нурчук] «білоока чернь, Иуго- 
са пугоса Ойій.» Шарл, [ нюрчак} «но¬ 
рець, СоІутЬиз £гі$еі£епа Восісі.» Корз, 


118 









нурєтиси 


нут 


[понур] «пірникоза велика Шарл; но¬ 
рець ВеНЗн», [понурок] «норець», [прб- 
нурець] «червоношиїй норець; пірнико¬ 
за велика Нед; рінник Шарл», [прбнур- 
ка\ «рінник» Шарл, ВеНЗн, [прднурок] 
«ршник тж; норець Г», [пнбрунок] 
«рінник» ВеНЗн; — ■ п. пиг «норець», 
пигек «нурець, нирок», пиггук, вл. пи- 
г]ак, м. нурец «тс.»; — похідні утво¬ 
рення від [нурити] «занурювати» Ж 
(поо. [ниоеиь] «піоникоза велика» від 

- і, - « > - 

ниряти)', назви зумовлені тим, що всі 
ці птахи добре плавають і пірнають. — 

1 Я 1 Мі гпгЛПЛІ. Т/-ТТТГ 1-5 ТІ ^ Г~і ПП ТТТ 001 * 1-5 14 * 1 /*» Ь _ 
і-> у л <ал огіґі п игшр. ир. ш х* х* х , і_»і и^гг 

пег 365—366. — Див. ще нурити 1 . — 
Пор. нирок. 

[нурєтиси] «поневірятися» МСБГ; — 
неясне; можливо, результат спрощення 
незасвідченого * понур ітися з поне¬ 
вірятися. 

[нурити 1 ] «занурювати» Ж, [нури- 

тпга 1 /, їїл/'гт/ТГ ск\ ЗТС хиіііпагтЛ /«■ п і п и я ття 

ниряти, занурюватися» Она, [нурцю- 
вати] «тс.» ВеЛ, [нурець] «водолаз» 
Она, [нурці] «нирцем» Ж, [нюрчак] 
«пірнання під воду» Корз, [внуритися] 
«зануритися (в книгу, в роботу)» Ме, 
занурити, понурити «опустити (голо¬ 
ву)», понуритися «тс.», понура «по¬ 
хмура, мовчазна людина; той, хто ди¬ 
виться додолу; (у загадці) свиня», по¬ 
нурий, [понурйвий] «понурий» Нед, [по¬ 
нуривший] «тс.», понуркувитий «тро¬ 
хи понурий», понуруватий «тс.», у ну¬ 
рити «опустити, потупити»; — р. [ну- 
рить (голову)] «вішати, опускати, хи¬ 
лити», [куриться] «нагинатися», бр. 
панурьіиь «понурити, опустити», п. пи- 
ггас, пиггус «зануряти, занурювати», 

ропигу «понурий, похмурий», ч. ропигу 

• / » 

У.ТЛ ПТТ ГЛ 1 1 Ж лГППТТПФТІ ТТТІПГТ'Т'ТІл ТТГТ 

уч^.у ) оо і. и и і і її ^ п а і її , ппип і п>/ , гиі. 

пигіз, м. нура (се), нурка (се) «тс.»; 

— псЛ. пигііі (< *поиг-) «занурювати», 
пов’язане чергуванням голосних з пу- 
Г)гї\ «ниряти», *пегїі «тс.»; викликає 
сумнів припущення (Варбот 125; БЛ> 
ІепЬеск К2 39, 261; Ноїтапп 216; Ро¬ 
коту 767) про спорідненість з гр. уєіЗю 

Т/Т.ТО 01/1 сч ПО'Т' Г1 1 1 ҐЧ /,'ГГ' чЧ ПІ 1ТП п оіпіп 

11 \'і\..'/, ДігіД. ии V и и_ 


III 90; ЗСБМД 49; Вгискпег 365— 
366; ЗсЬизІег-Зечцс 1021 —1022; Тгаиї- 
тапп 197. — Див. ще ниряти. 

нурйти 2 «рити» ВеБ, Ж; — резуль¬ 
тат видозміни форми [порити] «рити 
нори», очевидно, зближеної з [нурити] 
«занурювати» або з п. пига «нора». — 
Див. ще нора 1 . 

[нурка] (зоол.) «норка, Мизіеіа Іиі- 
геоіа», [нурйця] «тс.» Ж; — п. пигка; — 
результат видозміни форми норка, 
зближеної з [нурити] «занурювати» 

(норки добре плавають і пірнають). — 
п 


. НТЛ ТТЛПІ/ о 

уДгю. і і її- п\-/^па 


нурбк] «водолаз» Ж, Куз, також у 
виразі [дати (піти) нцрка] «дати ни¬ 
рка, пірнути» Ж, Куз, [нюра давати] 
«пірнати» Корз, [нурковйй дзвін] «во¬ 
долазний дзвін» Ж; — п. пигек «водо¬ 
лаз; нирок, пірнання», бас пигка «пір¬ 
нути», вл. пиг]ак «водолаз», м. нуркач 
«тс,»; — очевидно, похідне утворення 
від [нурити] «занурювати»; пор. [нир¬ 
ка] «водолаз», нирок, дати нирка від 
ниряти «пірнати»; можливо, запозиче¬ 
не з польської мови (або утворене під 
впливом відповідного польського сло¬ 
ва). — Вгискпег 365—366. — Див. ще 
нурити 1 . 

нурт «вир; натовп», нурт.а, «вир», 
нуртувати «вирувати»; — - запозичен¬ 
ня з польської мови; п. пигі «течія, 
нурт», ст. погі, поті, пога «тс.», ргигїа 
«глибінь, глибина» пов’язується з пига 
«нора», пога, пога «тс.», пиггас (пи- 
ггус) «занурювати», укр. нора, [кури¬ 
ти] «занурювати». — Вгискпег 365— 
366. — Див. ще нора 1 , нурити 1 . 

нут (бот.) «Сісег Б.», [ навут, нагут, 
наут] «тс.» Ме, Мак; — р. бр. нут, 

(ч А П Г 1 1 І 1 І Х' 1 І *"И ЛлГП 1. / ҐУ І / у, Т'Ґ' ,ч • _ 

ичлт . ггигЛ-упі-, пулу //*., ^лв. пи-упі - 

запозичене з тюркських мов, частково 
через російську і східнороманські мови 
(молд. нзут, нзхут, рум, паиі, паЬиі); 
тат. нохут «нут звичайний, або бараня¬ 
чий, Сісег агіеїіпит Б.», тур. поЬиБ 
дтюрк. пици.{ походять від перс. пиЬйсі 
«тс.». — СІС 2 590; ССРЛЯ 7, 1453; Фа- 

ґ'лл аг\ ТТТ Я П • ЮТІ ПТчП' Л Я О • ЛЛ тпоттлп Я А/1 • 

\ЛУ 1 \_р ААІ. , X Х/-^Х-/ Х-. 1 » Аі/ІСіД,'- п ЧУ 1 В 1 _/ А - !, 


«обертається», паиіі «тс.». — Фасмер Зкок II 506; ЬокоІьсЬ 127. 


1 1 ґ\ 


1 1 У 





нута 


ньоркати 


нута — див. нота. 

нуталь «заклепувальний цвях» 
Она; — очевидно, пов’язане з [нют\ 
«заклепка; гвіздок, за допомогою якого 
скріплюється шина в колесі». — Див. 
ще ніт 2 . 

[нутерка] «гайка на кінці возової 
осі, яка притримує колесо» ЛЖит, 
[нутра] «гайка» О; — результат видо¬ 
зміни форм [ мутерка ] «гайка», [мут- 
ра] «тс.», очевидно, зближеної з нут¬ 
ро. — Див. ще мутра. 

[нутренник] (бот.) «льонок звичай¬ 
ний, Еіпагіа уиі^агіз Мііі.» Мак, [внут- 
ренник] «тс.» Мак; — похідне утво¬ 
рення від нутро ; назва зумовлена ши¬ 
роким застосуванням цієї рослини в 
народній медицині при лікуванні внут¬ 
рішніх хвороб. — Носаль 71—72. — 
Див. ще нутро. 

нутрія (зоол.) «Муосазіог Кегг.»; 
— р. болг. нутрия, бр. нутрьія , п. 
слц. пиїгіа, ч. пиїгіе, вл. пиігра, схв. 
нутрща , слн. піДгра; — запозичення з 
іспанської мови; ісп. пиігіа, Іиігіа «нут¬ 
рія, видра» походить від лат. Іиїга 
(< *иїга < *ибга) «видра», споріднено¬ 
го з дінд. ибгаЬ «водяна тварина», ав. 
исіга- «видра», гр. (55ра «гідра», лит. 
исіга «видра», псл. уусіга «тс.», укр. 
видра. — СІС 2 590; ЗСБМ 8, 51; Ко- 
раїігізкі 680; НоІиЬ—Еуег 338; Кіеіп 
1063,. ПОЗ; АУаІсіе—Ноїт. І 840. — Див. 
ще видра. 

нутро, [ нутер ] «жеребець з одним 
ядром Ж, ЛЖит; нутряк МСБГ», нут¬ 
рець «самець, у якого ядра містяться 
всередині, а не в мошонці; хворобли¬ 
вий стан такого самця», [нутрйна] 
«порожнина, черевна порожнина» 
Она, [нутриця] «глист» Ж, [ нутро - 
вина] «порожнина» Она, [нутрості) 
«нутрощі», нутрощі , нутряк «самець 
(особливо жеребець), у якого ядра 
містяться всередині, а не в мошонці; 
[здір, внутрішнє сало]», [нютер] «ну¬ 
тряк» МСБГ, [нутрішній] «внутріш¬ 
ній», [нутровйй] «нутряний» Она, 
нутряний СУМ, Ж, [ внутрб\ «нутро, 
нутрощі; (у замку) внутрішня будо¬ 

120 


ва» Ж, в нутрі, внутрішній , [унутр] 
«усередину» Куз, [унутрі] «усередині» 
Куз, [унутрішній] «внутрішній» Куз; — 
р. бр. нутро , др. вьнутрь «всереди¬ 
ну», вьнутрьнии «внутрішній», п. [пиі- 
го] «нутро», иті^ігге «середина, нутро», 
ч. пйхо, упіігек, слц. пйїго, упйїго, 
вл. пиїгіпу (мн.) «тс.», пиіг «усереди¬ 
ну», нл. пиїв «тс.», болг. вітре «усе¬ 
редині, усередину», м. внатре «тс.», 
схв. нутрйььа «нутро», нутарюй 
«внутрішній», слн. пбїгапіозі «середи¬ 
на, нутро», пбіег «усередину», пбігі 
«усередині», пбігаїті «внутрішній», стел. 
Н/гСГрК «усередині», НЛУГрКНК «внут¬ 
рішній»; — результат перерозподілу 
псл. ^У'ЬП-рІГЬ «усередину», що утвори¬ 
лося з прийменника *уьп «в» і основи 
*(Дг- «внутрішнє, надра, утроба», але 
вже на праслов’янському ґрунті почало 
сприйматися як *у'ь-пр1:гь. — Фасмер III 
90; Черньїх І 581; Преобр. І 618—619; 
Булаховський Нариси 223; ЗСБМ 8, 
50—51; Вгискпег 627—628; МасЬек 
ЕЗфС 695—696; НоІиЬ—Кор. 420; ЗсЬиз- 
1ег-5е\ус 1026—1027; Младенов 94; 
Вегіа] Е83І II 228; Меіііеі МЗБ 8, 
236. — Див. ще у 1 , утроба. 

нушторитися — див. нюстріти- 
ся. 

[нд-нц-нд (прицмокування кінчи¬ 
ком язика)1 (вигук, яким підкликають 
свиней, поросят) ЛексПол; — р. [нца- 
нца, нцо-нцо ], п. пус, писі «тс.»; — 
звуконаслідувальне утворення (насліду¬ 
вання звуків, які виникають, коли сви¬ 
ня їсть). 

нього, ньому — див. його, ним. 

[ньоня] (дит.) «молоко» Л; — ре¬ 
зультат видозміни форми мдня «тс.» з 
уподібненням приголосних, зумовле¬ 
ним схильністю дитячої.мови до реду¬ 
плікації складів. — Див. ще молоко. 

[ньоркати] «бубоніти, бурчати, 
кволо і невиразно говорити Ме; по¬ 
стійно скиглити, набридливо просити 
про щось; нечемно відповідати МСБГ», 
[ньорґати, няркати] «тс.» МСБГ, 
[нярчйти] «нявчати» ВеБ, [ньдркало] 
«дитина, зрідка доросла людина, яка 




ньюфаундленд 


нюстрітися 


постійно плаче, скаржиться, нарікає на 
все; скиглій» МСБГ; — очевидно, зву¬ 
конаслідувальне утворення; пор. нвн. 
пбг^еіп «чіплятися, бурчати, буркоті¬ 
ти», пег^еіп «тс.» (звідки походить слн. 
пегдай «тс.»), сангл. пиг(д)пеп «бур¬ 
чати, буркотіти», лтс. пигкеї «тс.», що 
зводяться до звуконаслідувального ко¬ 
реня *пег-: *пиг- «бурчати, буркотіти» 
(К1іі£е—Міїгка 514—515). 

ньюфаундленд (порода собак); — 
р. ньюфаундленд , бр. ньюфаундленд , 
ч. пехуїоипсіїапсізку рез, слц. поуоіоип- 
сіїапсізку рез, схв. н>у-фаундлер\ — 
запозичення з англійської мови; англ. 
пелуїоипсіїапсі «тс.» походить від назви 
острова №\уїоипсі1ап(ї (Ньюфаундленд) 
у Північній Америці, де була виведена 
ця порода собак. — ССРЛЯ 7, 1460; 
Ву)акли]а 631; N30 1671. 

ню — див. ним. 

нюанс «тонке розрізнення; ледве 
помітний відтінок», нюансувати ; — 
р. бр. болг. нюанс , п. піиапз, ч. пиап- 
се, слц. пиапза, м. нщанса , схв. нщан- 
са, нианса , слн. піапза; — запозичен¬ 
ня з французької мови; ФР- пиапсє 
«відтінок, нюанс» пов'язане з пиег «від¬ 
тіняти», похідним від пие «хмара», що 
виникло з лат. пиЬез (< *5ПоисШі5) 
«тс.», спорідненого з ав. зпаоба- «хма¬ 
ри», гр. уоОоу «темне», кімр. писісі «ту¬ 
ман». — СІС 2 590; Черньїх І 582; Кора- 
Іігїзкі 670; НоІиЬ—Буег 337; РЧДБЕ 
498: Вуіаклиіа 619: Кіеіп 1059: Баигаї 
505; Таїсіє—Ноігп. II 183. 

[нюґати] «мучити причіпками, за¬ 
їдати, шпигати словами з помсти» Ж, 
[нюгати] «тс. Ж; шпигати чим-небудь 
гострим (Закарп., М. М. Пещак ус¬ 
но)»; — неясне; можливо, пов’язане з 
[нужкати] «підганяти», нукати «тс.», 
похідним від ну. 

[нюнка] (бот.) «їжача голівка прос¬ 
та, Зраг^апіигп зігпріех Нисіз.; їжача 
голівка гілляста, Зраг^апіит гатозит 
Нисіз.; хвощ польовий, Ериізеїит аг- 
уепзе Б. ВеЛ», [нюня\ «їжача голівка 
проста» Мак, [нюнька] «хвощ польо¬ 
вий ВеЛ; комиш лісовий, Зсігриз зііуа- 


Іісиз Б. ВеНЗн, Мак», [нунука] «рід 
трави» О; — р. [нюнька] «їжача голів¬ 
ка (гілляста)», бр. [нюнькі] «найбільш 
ранні весняні квіти (жовтенькі), що 
ростуть на болотистому місці»; — не¬ 
ясне; можливо, звуконаслідувальне; 
пор. р. [нюня, нюнька] «свисток з яво¬ 
ра». — ЗСБМ 8, 55. 

нюня «безхарактерна людина; пла¬ 
кса; [млявий чоловік, неповоротка 
жінка Бі; людина з мовними вада¬ 
ми, невиразною артикуляцією звуків 
МСБГ]», [ нюняра] «ніс» МСБГ, [нюнь¬ 
ка] «(зменш.) плакса Г; млява людина; 
м’яло, маруда, нероба Ж; (про дитину) 
рибка, пташка О», [нюнека] (про ди¬ 
тину) «рибка, пташка» О, [нюнечка] 
«тс.» О, [нюнько] «повільна, флегмати¬ 
чна, безхарактерна людина; плаксій» 
МСБГ, [нюньо] «тс.» тж, нюні (у вира¬ 
зі розпустити я.), [нюнявий] «плак¬ 
сивий Г; млявий, неповороткий Бі», 
нюнити «плакати, скиглити», [нюня¬ 


ти] «говорити повільно, невиразно, 
мляво, як мала дитина; без причини 


постійно плакати, 
[нюнькатлі] «тс.» 


рюмсати» МСБГ, 
т ж, нюнька тис я 


«панькатися», [занюняний] «заплака¬ 


ний» Чаб; — р. бр. нюня «плакса, рю¬ 
ма; безхарактерна людина», п. піипіа 
«м’яло, маруда; тишко», піигіка «тс.», 
ч. пипаї «плакати», слц. пипо «плак¬ 


са»; — псл. щища «плакса, млява лю¬ 


дина», афективне утворення звукона¬ 
слідувального походження. — Чеоньїх І 
582—583; Фасмер III 92; КЗСРЯ 295; 
Преобр. І 623; ЗСБМ 8, 55; Вгйск- 
пег 364; МасЬек ЕЗЛС 402. 

[нюра] (дит.) «м’ясо» До; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з [няня, ня¬ 
ньо] «тс.» (пор.). 


[нюряти] «мудрувати, лаятися» 
Ж; — неясне; можливо, пов’язане з 
[ньбркати] «нечемно відповідати». 

[нюстрітися] «неспокійно шукати 
собі місце» Ж, [нуиїторитися] «тс. Ж; 
вертітися під час сну (перев. про хво¬ 
рого) Досл. і мат. IV», [піднустрити] 
«підбурити» Н,ед; [ підмострити ] «тс.» 


тж; — очевидно, запозичення з німе- 


121 



нюсьо 


нялка 


цької мови; нім. пйзіегп «винюхувати, 
шукати по всіх кутках, совати носа» 
походить від Шзїег «ніздря», спорід¬ 
неного з дінд. паза (дв.) «ніс», лат. 
пагіз «ніздря, ніс», лит. пбзіз «ніс», 
лтс. пазз «ніздря», псл. поз'ь «ніс», укр. 
ніс. — Кіи^е—Міігка 517. — Див. ще 
ніс. 

[нюсьо] (вигук для підкликання 
свиней) Ж; — п. пуки пузіи «тс.»; — 
очевидно, звуконаслідувальне утворен¬ 
ня, можливо, пов’язане з нц-нц-нц 
(вигук, яким підкликають свиней, по¬ 
росят). 

нют, нюта, нютувати — див. ніт 2 . 

[нюха] «млява, неповоротка люди¬ 
на» Бі, [нюхтій] «дармоїд» О; — р. 
[нюха] «роззява, нюня», ч. [писЬпа] 
«тужлива жінка»; — очевидно, пов’яза¬ 
не з нюня «безхарактерна людина, 
плакса; [млявий чоловік, неповоротка 
жінка]». — МасЬек ЕЗЛС 402. — Див. 
ще нюня. 

нюхати, [нюхрйти] «чути нюхом 
слід звіра і йти цим слідом» ДзАтл II, 
[нюхріти] «тс.» тж, [нюхтити] «ви¬ 
нюхувати» О, [нюхтіти] «нюхати, об¬ 
нюхувати, чути носом Ж; чути нюхом 
слід звіра і йти цим слідом ДзАтл II», 
[нюхтюрйти] «винюхувати» О, [нюх- 
уювати ] «нюхати, обнюхувати, чути 
носом» Ж, нюшйти «нюхати повітря; 
вистежувати, вишукувати» СУМ, Ж, 
[нюшкувати] «тс.», нюх , [нюхалка] 
«ніс» Она, [нюхаль] «ніс; нюх» тж, 
нюхальник , [нюхар] «нюхальник», [ню- 
хач] «тс.», нюхальний , [нюхтом] «ню¬ 
хаючи» Ж, [нюхцем] «тс.» Ж, [заню- 
хріти] «виявити пристрасне бажання, 
загорітися бажанням» ЛексПол, по¬ 
нюх, понюшка ; — р. нюхать «нюха¬ 
ти», бр. нюхаць «тс.», п. піисЬас «ню¬ 
хати табаку; нюшити», ч. сепісЬа! 
«нюшити», слц. писЬаІ’ «нюхати; чути 
носом», вл. писЬас «нюхати», нл. пи- 


иилі. пгииахим, пгиилпи, ель. п>у- 

шшпи } слн. п]й!іа4і «тс.»; — остаточно 
не з’ясоване; здебільшого виводиться 


від псл. *дхаіі «пахнути», пов’язаного з 
уоп]а «запах» (пор. р.-цел. ж^лти «пах¬ 


нути», п. ищ_сЬас «нюхати, чути но¬ 
сом») з початковим п-, перенесеним від 
префіксів ^У'ьп-, *5т>п^ (Фасмер III 93; 
Преобр. І 623; ЗсЬизіег-Зет: 1025; Мла- 
денов 94, 362; Мікі. Е\У 222); вважа¬ 
ється також (КиЛп. II 863; Ильинский 
ИОРЯС 20/3, 83, 88; Вегку Е88Л II 
225; ОпЛгиз 31. У/огІві. 120; 8іап§ 40; 
Вегпекег ІЕ 10, 153—154; ІЛЬІепЬеск 
РВгВ 30, 267; Маїгепаиег ЕР 11, 331 — 
332; НоіІЬаизеп АеУ/Ь 237; Рокоту 
768—769) спорідненим з гот. Ьі-піиЬ- 
5 ]ап «висліджувати», дангл. пеозап «до¬ 
сліджувати, висліджувати, відвідува¬ 
ти», днн. піизіап «досліджувати» або з 
двн. піозап «чхати», нвн. пизеїп «гугня¬ 
вити», N93161' «ніздря», №зе «ніс», 
псл. поз'ь «тс.», укр. ніс ; зіставлення 
(МасЬек Е8ЛС 402) з дісл. ісл. норв. 
зпи§£а «нюхати» недостатньо обгрун¬ 
товане. — ЗСБМ 8, 55—56. — Див. 
ще воняти, ухати. 

ня (вигук для підкликання собак), 
някати «повторювати вигук ня» КІМ; — 
результат видозміни частки на «ось, ві¬ 
зьми» (див.). 

няв (вигук, що імітує кошачий 
крик), [нявк] «нявчання», нявкати, 
нявчати; — звуконаслідувальне утво¬ 
рення, паралельне до [вав, мав, м’яв- 
кати] (пор.). 

нявка — див. навка. 

[няґа] «жаба» Ж; — неясне; мож¬ 
ливо, походить від рум. пеа§а «зла лю¬ 
дина; лихо; тіпун (пташина хвороба)», 
пе§ (молд. нег) «бородавка», 
няй, няйте — див. най 1 . 

[нялка] «чепурун, франт» Чопей, 
[нялкош] «елегантний, гарний пару¬ 
бок» Чопей, [нялканистий] «елегант¬ 
ний, гарний» Чопей, [нялкастий] «тс.» 
Чопей, ЕЗб 25; — запозичення з угор¬ 
ської мови; уг. пуаїка «елегантний, га¬ 
рний; чепурун, франт», очевидно, по¬ 
в’язане з пуаіпі «лизати», спорідненим 
з фін. пиоііа, удм. нюльїньї , морд, но- 
ламс, манс. гуаіепі:-, хант. гцаї- «тс.». — 
Лизанец 612; Чопей 219; ЕЗб 25, 242; 
МІЧТЕЗг II 1033, 1034; Вагсгі 216; 

Льіткин —Гуляев 199. 


122 




ням-ням 


нятство 


[ням-ням] (дит.) «їсти» Корз, [нім¬ 
кам,и] «їсти щось повільно, супрово¬ 
джуючи процес мимовільним ням, 
ням» МСБГ, [ нямкало ] «людина, яка 
під час їди плямкає губами МСБГ; 
дитяча гра в кидання палиць», [ням- 
ло\ «людина, яка невиразно говорить, 
незрозуміло, плутано виражає свої 
думки; нерозторопна, нероздумлива 
людина, скиглій» МСБГ, [ нямрати ] 
«неохоче, повільно їсти» МСБГ; — 
р, [нямня] «людина, яка повільно го¬ 
ворить; (дит.) їсти», бр. [ням-ням] 
(дит.) «їсти»; — звуконаслідувальне 
утворення. — Фасмер III 94; ЗСБМ 8, 
67. 

[нянчити] «вищати, скиглити, жа¬ 
лібно стогнати» Ж; — результат кон¬ 
тамінації і видозміни запозиченого з 
польської мови [єнчйти] «тужити, по¬ 
биватися» і його відповідника укр. 
[ячйти] «жалібно говорити», ячати 
«квилити; кричати» (див.). 

няня 1 «жінка або дівчина, що до¬ 
глядає дитину; [мати Ж; (пестл.) коро¬ 
ва]», [няньо] «тато», [наньо ВеЛ, не- 

і_і иґ\ Г2 г\\/т'1 т 'г» .ч 11 п и іґ гг Г а а і_/ 1 -, іг г\ 1 лто. 
і іии і ] V і , іхли-саи, [її . уь гой\ \' і 

то», [нянйзна] «майно, земля, що за¬ 
лишилася після смерті батька» НЗ 
УжДУ 26/2, [нянюзнина] «тс.» ВеУг, 
нянькувати , няньчити ; — р. няня 
«няня», бр. нянька , п. піапіа «тс.», [па¬ 
па] «мати, мама; нянька», ч. [папа] 
«няня», слц. папа «тітка; [татко]», [па¬ 


по] «тато, татко», вл. нл. пап «тато», 
болг. [неня] «сестра матері», [нени] 
(звертання молодшого до старшого, 


особливо до брата), ненчо «тс.», м. не- 
на «мати, мама», схв. пана «мама; ня¬ 
ня»; — дитяче за походженням слово, 


утворене шляхом подвоєння складу 
ня- (пор. мама)\ не виключена можли¬ 
вість виникнення з неня внаслідок 
асиміляції голосних (Соболевский РФВ 
64, 118; Когзсй АіЗІРЬ 9, 658), пор. 
дядя з *дідя] може бути дуже давнім, 
пор. дінд. папа «матінка, неня», гр. уеу- 
уа у уаууц «тітка», уєууод, устюд «дя¬ 
дя», лат. поппиз «монах; вихователь 
дитини», поппа «монахиня; вихователь¬ 
ка дитини», алб. папе «мати, годівни¬ 
ця», кімр. паіп «бабка», проте, мабуть, 
виникало в різних мовах незалежно; 
припущення про походження з іт. гіагіа 
(Зїгекеїі 41—42) необгрунтоване. — 
Фасмер III 94; Преобр. І 623—624; 
ЗСБМ 8, 70; Вгискпег 354; МасЬек 
ЕЗІС 389; ЗсЬивІег-Бе^с 987—988; 
Младенов 351; Маїгепаиег 62; ІЛіІеп- 
Ьеск 142; Ргізк II 304; КгеївсЬтег Еіпі. 
341—342; \*/а1сЗе—Ноїт. II 175; Меуег 
Е\У 297; БсЬгасіег Кеаііехікоп II 86. — 


Пор. неня. 


її ст и гт ^ ( п чт' ^ 

її ли уі ^ \Д/і і . / 


ЛексПол, нямньо Куриленко] «тс.»; 


очевидно, результат видозміни форми 
[мнясо] «м’ясо»; пор. [мнямньо] (дит.) 
«тс.». — Див. ще м’ясо. 


нярувати — див. ніровати. 
нярчйти — див. ньоркати. 
няти, нятися — див. йняти, 
[нятство] «ув’язнення, полон» Пі, 
Ж; — похідне утворення від [няти] 
(йняти) «брати» (див.). 


о 


о 1 (прийм.), об, о-, об-, обі-, обо-\ — 
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, об'ь, 
п. о, ст. оЬ, ч. о, оЬ, слц. о, оЬ-, вл. ут, 
ЖїЬ, нл. т), утЬ, ЬоЬ, болг, о, об, оби, 
м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, оЬ, стел, 
о, об; — псл. о, оЬ, оЬь; первіснішим є 
оЬ, яке перед приголосними спрости¬ 
лося в о; — результат злиття двох 
(або й трьох) давніших прийменників: 
іє. *оЬНі, до якого зводяться дінд. аЬЬі 
«до, через, з-», ав. аіЬі, аіуі «тс.», 
дперс. аЬіу «до», лат. оЬ «до, перед, 
для, за», ор- (в орегіо «закриваю», із 
ор- і основи дієслова *иегіо, спорідне¬ 
ного з лит. аїуегіи «відкриваю», псл. 
*уогїа, укр. ворота; орогїеі: «треба, 
слід» із ор-/оЬ- і основи дієслова *уог- 
іеге /уєгієгє «обертатися», споріднено¬ 
го з псл. *у ь гіе1:і, укр. вертіти ), та іє. 
їИ орі ( ір: ері), що виступає в лит. аріє 
«про, навколо», арі-, ару-, ар- «о-, об-», 
лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «та¬ 
кож, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, 
в», гр. £7гі, єтп «на», о7гіа(а)со «позаду, 
назад», іон. атт. б7па$є(у) «за, позаду»; 
з огляду на давнє значення «по обидва 
боки» псл. оЬ(ь) зіставляється також з 
псл. оЬа «обидва», лат. атЬі- «навколо-», 
гр. арфі «тс.., біля» (іє. *атЬЬі). — 
Фасмер III 96; Преобр. І 624—625; 
Брандт РФВ 23, 95; Черньїх І 583; 
ЗСБМ 1,^39; Вгискпег 368—369; Ма- 
сЬек ЕЗЛС 404—405; НоІиЬ—Кор. 249; 
8сНизі;ег-5еу^с 1625; Зкок II 534; Вегіа] 
Е35Л II 231; Е55Л 51. §г. І 132—141; 
Тгаиїтапп 1; Зндзелин ЛП 25; \Уа1- 
сіе—Ноіт. II 192—193; МаугЬоІег І 41; 
Рокоту 287, 323—324. — Пор. оба, 
обихід. 

„2 ( __ _:__„ ( _ 

о і^виїук, вкаьшна часікад о- Vвка¬ 
зівна частка), [во] «ось» О; — р. др. 


болг. м. о, бр. а, о, п. слц. вл. нл. слн. 

о, ч. б, о, схв. о (вигук), о (частка), 
стел, о, — псл. о, очевидно, тотож¬ 
не із займенниковим елементом, збере¬ 
женим у сполучниках оге, укр. [ож] 
«що», оіі, др. оли «аж», укр. [оби]] — 
зіставляється з вигуками гр. со, 63, лат. 
б, бЬ, дінд. а, дірл. а, а, гот. б, двн. 
бию, свн. б, нвн. оЬ, лит. 6, які вияв¬ 
ляють відсутню в слов’янських мовах 
довготу; пор. більш відповідні до сло¬ 
в’янської звукової форми лит. а «ах», 
лтс. а (оклична частка), гр. б (вигук), — 
Мельничук Структ. слов. реч. 209— 
211; СМ IV 82—83; Фасмер III 95; Пре¬ 
обр. І 624; 5сІшзїег-5е\ус 1030; 5кок II 
533—534; Вегіа] Е88Л II 231; Ргаепкеї 
519; Рокогпу 772. — Пор. обй, ож. 

оазис, оаза\ — р. оазис , (заст.) 
оаз, бр. аазіс, п. оага, ст. оагіз, ч. 
оаза, оага, слц. слн. оага, вл. нл. оага, 
болг. оазис , м. схв. оаза] — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
Оазе, фр. англ. оазіз пов’язані з лат. 
Оазіз, назвою місцевості в Єгипті, 
гр. "Оощіс «тс.», яке виводиться з копт¬ 
ської або єгипетської мови; пор. копт. 
оиаЬе «оазис» (звідки -також араб. \уа- 
Ьа ь «тс..»), можливо, з первісним зна¬ 
ченням «місце проживання» від оиай 
«мешкати». — СІС 2 590; Черньїх І 583; 
КЗСРЯ 296; Кораіігізкі 681; НоІиЬ— 
Буег 338; Ог. Е\уЬ. 523; Паигаі: 506; 
Кіеіп 1065. 

об, об -див.' о*. 

[оба, обі] Г, Ж, [обе] «обоє» О, 
[обійко], обоє, дбойко, [обійний] «дво¬ 
який» Ж, [ вобі ] «обидві» О; — р. болг. 
діал. оба, обе, бр. аббе, др. оба, обд, 

п. оЬа, оЬар оЬїе, оЬо]е, ч. оЬа, оЬе, 
оЬо]е , оЬ од, слц. оЬа, оЬа]а, оЬе, вл. 


124 




обабок 


обапол 


^оЬа], у/оЬе, нл. хтоЬеф ЬоЬеі (сіша), 
ЬоЬе] (сілл^е), полаб. уііЬє, м. обаіцата 
«обидва, обоє», схв. оба, об('])е, слн. 
оЬа, оЬе, стел, оба, об^Ь; — псл. оЬа, 
оЬе; — споріднене з лит. аЬй «обидва», 
аЬЇ «обидві», лтс. аЬі «обидва», прус. 
аЬЬаі, лат. атЬо, гр.'ощсрсо, дінд. иЬЬа, 
иЬЬаи, иЬЬе, ав. и^а, иЬе, гот. Ьаі, Ьа, 
тох. А ашрі, агпре, В апі-арі «тс.»; іє. 
*атЬЬо(и) «обидва»; утворилось, оче¬ 
видно, з префікса *атЬЬ- (<*атЬЬі) 
«навколо» та *ЬЬо(и) «обидва», відби¬ 
того в гот. Ьаі «обидва», нвн. Ьеібе, 
англ. ЬоіЬ «тс.»; недостатньо перекон¬ 
ливим є зведення (МасЬек Е8ЛС 404) 
до форми типу іє. *атЬЬі-(іиу5 «обид¬ 
ва». — Кисіп. II 865—866; Фасмер III 
96—97; Преобр. І 625—626; Черньїх І 
583; ЗСБМ 1, 55; Вгискпед 468—469; 
НоІиЬ—Кор. 249; ЗсЬизІег-Бе^с 1626; 
5кок II 534; Вегіа] Е88Л II 231; Тгаиі- 
тапп 1; Егаепкеї І; Топоров 48; Ег- 
поиі—Меіііеї І 27; КІи§е—Міігка 61 — 
62; Кіеіп 189; МаугЬоІег І 107; Рокоту 
34 — 35. — Див. ще о 1 . — Пор. обидва. 

обабок — див. бабка 2 . 

[обава 1 ] «страх, побоювання, триво¬ 
га» Ж, [ вбавлятися ] «побоюватися» 
Пі; — запозичення з польської мови; 
п. оЬа^а «неспокій у передчутті зла», 
оЬа\Уіас зі§ «відчувати страх; непокої¬ 
тися», споріднене з ч. оЬауа «страх, по¬ 
боювання», слц. оЬауа «тс.», виводить¬ 
ся з *оЬо]а^а, похідного від Ьо]ас 
«боятися» (пор. Ьас зі$ «тс.» як резуль¬ 
тат стягнення Ьо]ас зі§). — КісЬЬагсИ 
83; Вгйскпег 369; 5У/ III 438; 2иЬа1у 
5і. а сі. І 2, 213; Вегп. І 68. — Див. ще 
боятися, 0 і . 

обава 2 , вбавлятися — див. бави¬ 


ти. 


[обагрйнок] «бублик, крендель Г ; 
бублик, підсмажений з двох боків Ж», 
[о багрянець] «тс.» ‘ Ж; — результат 
контамінації слів [ обарйнок ] «бублик» 


Л.П О Г~> Г7 1 І 1 І її 


ГТт і г* 


І1ІА ЙоГЛТїТЖ О . 

йде иаі рип, иии 1 


ряти. 

[обадати] «оглянути» Ж, [ оббада- 
ти] «вишукати» Шух; — запозичення 
з польської мови; п. оЬабас «оглянути, 


видивитися, вишукати» є префіксаль¬ 
ним утворенням від Ьабас «досліджу¬ 
вати, вивчати, оглядати», яке загаль¬ 
ноприйнятої етимології не має; пов’я¬ 
зується з Ьозс «бити рогами», спорід¬ 
неним з укр. бостй (Вгйскпег 10; 8У/ 
III 435; 81а\узкі І 25); вважається та¬ 
кож результатом фальшивої декомпо- 
зиції гіпотетичного ^оЬ-абаІі, яке зіста¬ 
вляється з ч. ст. рідк. іасіаіі «досліджу¬ 
вати», лит. йозіі (йосігіи) «нюхати», 
лат. обог «запах» (Вегп. І 24; УаіІІапІ 
КЕ5 19, 300; 22, 7; МасЬек ЕЗЛС 41). — 
Пор. бостй. 

[обамбурити] «приголомшити Г; 
сильно вдарити Ж», [ обабурити] «си¬ 
льно вдарити» Ж, [ оббамбурити ] «тс.» 
Ж, МСБГ; — похідне утворення від 
[бамбура] «велика, груба річ»; могло 
спочатку означати «вдарити бамбу- 
рою». — Див. ще бамбура, о 1 . 

обапіл «крайня дошка з розпиляної 
вздовж колоди; розпиляна вздовж на 
дві половини колода; розпиляний стов¬ 
бур дерева», [обапол] «тс.», [ обаполок ] 
«тс. УРС; невеликий обапіл СУМ», 
обапольний ; — р. обаполок «крайня 
дошка»; пор. бр. апблак «тс.»; — 
складне утворення з основ [оба] та пів 
{<поль) «половина» (див.). 

[обапол] «околиця», [ обаполок ] 
«тс.», [обаполи] «з обох боків, навкру¬ 
ги; на обох берегах» Г, Ж, [обопіль¬ 
ний] «взаємний, двосторонній» Ж; — 
р. [ обапола ] «околиця», [обаполь] 
«тс.», [обапол] «біля, близько, навко¬ 
ло», [обаполи] «тс.; околиця», [оба¬ 
польний] «сусідній, навколишній», бр. 
абапал «з обох боків», [абапбльньї] 
«спільний», др. обаполь «з обох бо¬ 
ків», п. оЬорбІпу «взаємний», ч. оЬа- 
роїпе «взаємно», ст. оЬарої «з обох 
боків», оЬароІпу «двосторонній, взає¬ 
мний», слц. оЬароІпу «тс.», схв. ст. 
оЬарої «по обидва боки»; — складне 


ТГТПЛПЛИТТП ТТТ/Л ПТІГТТІТ/ГТЛ ТТО ЛЛТТАП1 Г* ТІ 


у і о^рсппл) опппалс» па 

восполучення псл. оЬа роїу «по обидва 
боки (по обидві половини)» (зн. в. 
дв.). — Фасмер Тії 97; ЗСБМ 1, 43; 
Булахау Веснік БДУ 1973/3, 58—59; 


125 




обаранки 


оббув 


Вгйскпег 369; Маскек ЕЗЛС 404. — 
Див. ще оба, пів. 

[обаранки] «місце на річці, де бур¬ 
лить вода, натрапляючи на камінні ви¬ 
ступи, рябить» О; — очевидно, пов’я¬ 
зане з баранці «легкі хмарки; піняві 
хвилі». — Див. ще баран. 

[обаранок] «бублик»; — очевидно, 
запозичення з білоруської мови; бр. 
абаранак «тс.» є результатом видозмі¬ 
ни давнішої форми *обваранок , анало¬ 
гічним до укр. [ обарйнок ] і под. — 
ЗСБМ 1, 43. — Див. ще обаряти. — 
Пор. баранок 2 . 

[обаратати] «сильно вдарити» Ж; — 


поплглитат піл ппоміитл гЬппмтл 

] і/іи і иі 

[оборотами ] «обтовкти в ступі, обби¬ 
ти від лузги» (про просо) Ж, похідної 
від [ борбтати] «оббивати в ступі (про 
просо); термосити, спантеличити» (див.). 

обарйнок, обарінець, обарінок, 
обарки, обарянець, обарянок — див. 
обаряти. 

[обаряти] «варити, кип’ятити» Ж, 
[обарйнок] «бублик» Г, МСБГ, [обарі¬ 
нець Ж, обарінок СУМ, Ж, Ме] «тс.», 
[обарки] (у виразі [зварити на обар¬ 
ки ], про картоплю, «зварити, щоб чис¬ 
тилась шкірка») Ж, [ обарянець ] «буб¬ 
лик», [обарянок] «тс.» МСБГ; — р. 
[обарйть] «обварити», [обара] «опара, 
тісто», [обарка] «горохова юшка», бр. 
абаранак «бублик», п. оЬаг (оЬишг) 
«місце на сосновому дереві, облите жи¬ 
вицею», [оЬагек] «пеньок, обпалений 
вогнем», слц. оЬапТ «обварити», оЬагаГ 
«обварювати», м. обари «ошпарить, від¬ 
варить, зварить», схв. обарити «обва¬ 
рити, ошпарити, відварити», слн. оЬагіїі 
«тс.»; — результат видозміни давнішого 
:і: об-варяти , у якому початкове коре¬ 
неве в злилося з префіксальним б (як у 
обід <* обвід, обора <*обвора та ін.); 
назви бубликів мотивуються тим, що 
вони перед запіканням обварюються. — 
ЗСБМ І, 43. — Див. ще варити, о 1 . — 
Пор. обаранок. 

[обатуритися] «опам’ятатися», [оба- 
тбритися ] «тс.», [пробатуритися] «про¬ 
чуматися»; — неясне; можливо, по¬ 


в’язане з [батура] «батіг»; зіставляло¬ 
ся (ВеЛ 440) з уг. Ьаіог «сміливий, хо¬ 
робрий». 

[обахморити] «одержати, дістати» 
Ж, [обахморитися] «оглянутися крадь¬ 
кома навколо» Ж; — неясне; можливо, 
пов’язане з р. [ бахмуриться ] «ставати 
сумним, сердитим», яке пов’язується 
(Фасмер І 137) з [хмура] «темрява, 


хмара». 

[обашлувати] «пообіцяти»; — по¬ 
хідне утворення від башлбвка «розпо¬ 
діл здобичі» (пор. р. [баиїловка] «по¬ 
чесний подарунок із здобичі»); значен¬ 
ня «пообіцяти» розвинулося через «по- 


п^Зігтсгтіл ппїї5п\шпі/л піл //ппляпипяттлл- 

^ 11-А'! 1 * ' і IV/ /д у л 1 V/ 1 \ ■/ иід ^ ииі д, 

наведені Грінченком контексти свід¬ 
чать про близькість і навіть нерозріз¬ 
нення цих значень. — Див. ще баш¬ 
лбвка, о 1 . 

[обашморити] «намацати, знайти», 
[обашморитися] «звикнути, освоїти¬ 
ся»; — неясне; можливо, результат 
контамінації слів [обашпорити] «на¬ 
мацати, знайти» й [обахморити] «одер¬ 
жати, дістати» (див.). 

[обашпорити] «намацати, знайти»; 
— очевидно, результат контамінації 
форм [обахморити] «одержати, діста¬ 
ти» та нишпорити (див.). 

[обаясник] «злий дух, що літає до 
жінки вночі»; — похідне утворення від 
баяти «розповідати, ворожити»; пор. 
[обаяти] «обворожити, зачарувати», р. 
[обаять (обаить)] «обманути красно- 
байством», [обаять] «очаровувати, за¬ 
ворожувати»; щодо форми може бути 
результатом зближення з [балясник] 
«балакун» або з [перелесник] «спокус¬ 
ник; біс, що літає до жінки», яке, мо¬ 
жливо, вплинуло і на значення сло¬ 
ва. — Див. ще баяти, о 1 . — Пор. ба- 
ляс, обиясник. 

оббйрканий — див. беркати. 
[оббув] «обвд, обід (колеса)» Ж; — 
результат контамінації слова обід (об¬ 
від) з якимсь неясним компонентом, 
можливо, пов’язаним з нвн. Ви£ «згин» 
(пор. п. Ьі^а «частина обода», яке зво¬ 
диться до німецького Віе§е «вигин», 


126 




оббурдюжитися 


обезглавити 


належного до того самого етимологіч¬ 
ного гнізда, що й н. Ви§). — Див. ще 


гг 


[оббурдюжитися] «впасти з висо- 
ти>>; — афективне утворення, пов’яза¬ 
не з бурдюк ; в основі лежить, очевид¬ 
но, уявлення про падіння повного, не¬ 
зграбного бурдюка. — Див. ще бур¬ 
дюк, о 1 . — Пор. обербенитися. 

[обвис] «крутий підмитий берег» 

Ц- — як і \:іаигні)К 1 «гтпімкий 6 рпрг» 
-у -Д. ~ -' ’ 

пов’язане з висіти (див.). 

[обвихнути(ся)] «закутати(ся), за- 
горнути(ся) (переважно хусткою)» 
ЛЧерк, [ обвикнутися ] «обвитися»; — 
результат контамінації дієслів обвину¬ 
тися і вихати «махати». — Див. ще 
вйти 1 , вихати, о 1 . 

[обганяти] «стерегти; кооистувати- 
ся, володіти (землею)» О, [обігнати] 
«заощадити; покрити витрати» Ж, [об- 
ганєнка] «ку 
ні» О, [обгін 


Длм ивсць па нилиша- 


«покриття щоденних ви¬ 
трат» Ж, [обгінок] «тс.» Ж; — похідне 
утворення від гнати ; семантика через 
проміжне значення «берегти, оберіга¬ 
ти» розвинулася з початкового «відга¬ 
няти» (пор. обганяти мух, вовків, 
злодіїв). — Див. ще гнати. 

[ П <Ґ\Г О И,1 О •Т , Т »1 /,П( ? \ТПЛ'ОТТІ п- _ ип ог>_ 

[ииі ирши ігі] пу \_у , 


не. 

[обгинка] «дерев’яна петля у формі 
каблука на ціпилні, билку ціпа» О, 
[обганка] «кільце осьової чеки» Ж; — 
бр. [вббгінка] «кісся»; — пов’язане з 
гнути (обгинати). — ЗСБМ 2, 174. — 
Див. ще гнути, о 1 . 

[обгольня] «дубова колода, обрі¬ 
зана у формі дуги, на яку приганяють 
розпарене дерево для дуги»; — оче¬ 
видно, результат видозміни деетимо- 
логізованої форми [бгальня] «пристрій 
для вигинання санних полозів», помил¬ 
ково зближеної з основою гбл-ий. — 
Див. ще бгати. 

[обґбвдатиі «повністю обстригти, 
обгризти» Ж; — неясне. 

[обдемати] «обчищати» Ж; — ре¬ 
зультат видозміни форми обдимати 
«обдувати», похідної від дути, дму ; 


початково означало «очищати обдуван¬ 
ням». — Див. ще дути 2 , о 1 . 

[(зФдртуїок] «людина, що об’їлася з 
роздутим животом», [ обдемкуватий ] 
«повний», [ обдймок ] «ягня, що має два 
кендюхи» Си, [обдимча] «тс.» тж; — 
результат видозміни форми обдимати 
«дути, надувати, пучити», похідної від 
дути, дму. — Див. ще дути 1 , о 1 . 

[обдеяти] «забризкати, забруднити; 
обчесати, пригладити» МСБГ, [обдйя- 
ти] «тс.», [ обдеятиси ] «забризкатися, 
забруднитися», [обдеяний] «занедба- 

...... ....л _ і _ 

нии, запущений», [ иииияни\ «прибра¬ 


но» тж; — неясне; можливо, пов’язане 
з [ дейкатися ] «переводитися, пропа¬ 
дати» (пор.). 

[обджеркати] «обскубти»; — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови, 
ускладнене префіксом об-; п. бгіег§ас 
«чесати (льон)» відповідає укр. дерга - 
ній «тс.» (див.). 


[обдіжурити] «обікрасти» МСБГ, 
Ме; — очевидно, пов’язане з [дежури- 
ти\ «чергувати»; розвиток семантики 
неясний. — Див. ще дежурний. 

обез- (складний префікс у словах 
типу обезголовити, обезболити, обез¬ 
земелити, обезкрилити, обезлюдіти, 


п П О 11 ГУ) 1 і\‘ 


г» пп 
р. АР- 


(лп ЇЇГ 1 \/Т глСло 'О. 

І . 114 . І/иі/О 


бр. абез-, п. ч. ст. слц. оЬех-, схв. 
обез-, обез-; — результат поєднання 
префікса о- і прийменника без, яке від¬ 
булось, очевидно, в окремих слов’ян¬ 
ських мовах уже після їх виділення з 
праслов’янської. — Див. ще без 2 , о 1 , 
обезглавити; — запозичення з ро- 

ГІйп-чКГН МГШИ- - П ПЇЇРРР ППД 11 ГУ)У> як і 

1 р- і 

ч. оЬегЬІауііі, болг. обезглавя , м. обез- 
глави, схв. обезглавити, обезглави¬ 
ти, походить від цсл. окєзгллвити, що 
є калькою гр. атгохєсраЛіСсо «обезглав¬ 
люю», утвореного з прийменника атго 
«від, без» та іменника хєсраЛг) «голо¬ 
ва»; пор. фр. бесарііег від слат. бесарі- 
Іаге «обезглавити», утвореного з пре¬ 
фікса бе- «з-, від-, обез-» і основи імен¬ 
ника сариі (саріїіз) «голова». — Ргізк І 

ооб, щаьщаі ьо\з. — Див. ще ииез-, 

глава. 







обелеЦЬ 


ООЄрліХ і 


[обелець] «тонкий берестовий стов¬ 
бур, цілком вживаний для обводу ко¬ 
леса; верхній тонкий кінець стовбура 
дерева», [обельцяний] «зроблений з 
обельців»; — очевидно, пов’язане з р. 
[обельнбй] «круглий», [обельно] «кру¬ 
гом», облий «округлий», др. обьль 
«цілком, повністю», укр. [віблий]. — 

силітіли и і о 4 - ПІПЛПЛ І ООП. гТїг, лптлп 7 ТТ 
Лісїсшї іііоі. рпиниі. .іаа 

98. -г- Див. ще віблий. 

обеліск; — р. болг. м. обелйск, бр. 
абеліск, п. ч. слц. вл. оЬеІізк, схв. 
обелйск , слн. оЬеІізк; — запозичення з 
німецької або французької мови; н. 
ОЬеіізк, фр. оЬеІізцие походять від лат. 
оЬеІізсиз, яке зводиться до гр. о(ЗєХіа- 

/ ґ\ /, X ІПП £і ТТ Т7Т/ТЛ ТА ГЧГЧЧТУПО т/ тт та и г* тл • 

\'п^оиіш\гш р л і і, ^ чу \_. 

ліск», похідного від бреХод «рожен; 
обеліск», що певної етимології не має. 
— СІС 2 590—591; Коваль 194; Черньїх 
І 584; Фасмер III 98; КЗСРЯ 296; Ко- 
раїігізкі 681; НоіиЬ—Буег 339; К1и§е— 
Міігка 517; Баигаї 506; Кіеіп 1066; 
Ргізк II 344—345. 

ІлЛлттгтгтІ ( (~\ґ\т \ /, п Сіп 1 п п гидои 

[І 7 ич/і)іліі ] \ чуч/ і . / \'Дч.іа Л'-і'Ді/і, чутіяхі, 

Іпиіа Ьеіепіит Б.» О, [ одиян, одолян] 
«тс.» тж; — неясне; можливо, резуль¬ 
тат контамінації форм [ ббмил ], оман 
«тс.» і [одолян] «валеріана». 

обемберити, обенберити, обенбе - 
ритися — див. обербенитися. 

обер- (перший компонент складних 

Г* ГТ І Е> 'ГТЛГ7ЛГ Г\^\0 С\ и г\% 1-ІГ ГУ) С\Т) піїо "П- ІіЛ ПІЇ Г- 

\^(іни ІХИіу КУ £-/ І V СУ і ь ку у І V //с 47^-/ У 47 4У С' £-/ 

тер); — р. бр. болг. схв. обер-, п. 
оЬег-, ч. оЬг-, бЬг-, оЬег-; — запозичен¬ 
ня з німецької мови; н. оЬег «верхній, 
старший», оЬег- «верхньо-», двн. оЬаго 
«верхній» пов’язане з оЬ «над, зверху», 
свн. оЬ(е), двн. оЬа «тс.», спорідненим 
з дангл. дісл. оі «над», дінд. йра «туди, 

г/ 

пл,\ о о ипа //тлгптдчч гп іїтгг» лпіпл пат 
Дчу '/ , їли, ьдріл V і ^ дну , і р . ' 1 чу V і и Д , шиї . 

зиЬ.«тс.»'; іє. *ир- «туди, (знизу вгору) 
на», *ир-5-, до якого зводяться також 
псл. уузь, уузокк,' укр. високий, висо¬ 
та, вишина . — Фасмер III 99; К1и§е— 
Міігка 517; Кіеіп 1105, 1679—1680; 
Рокогпу 1106—1107. —Пор. вись. 

[оберак] «вид одягу» ВеЛ, [оберок] 
«чоловіче півпальто» МСБГ; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. [оЬегок] 


«сюртук; вид зимового верхнього одя¬ 
гу» походить від н. ОЬеггоск «сюртук», 
утвореного з основ прикметника оЬег 
«верхній» та іменника Коск «сюртук», 
пов’язаного з свн. снідерл. гос, двн. 
гос(Ь), днн. гол. гок, снн. госк, дфриз. 
гокк, дангл. госс, дісл. гоккг «тс.», нвн. 
Коскеп «прядка», двн. госко «тс.», дірл. 

пілКІ лтитп’т/пл сітИ опл ттггтт_ г» ст тт г\ і /г 
і и^ін Ч ' 1 Т піпа'/, лш _>і_>ч/Дл і ч./і Дчу цс.. 

*гик- «прясти, пряжа». — К1и§е—Мііг¬ 
ка 604; Кіеіп 1353; Рокогпу 874. — 
Див. ще обер-. 

[обербенитися] «впасти на землю; 
важко впасти», [ обенберитися , обер- 
беритися] «тс.», [обемберити] «із си¬ 
лою кинути об землю», [обенберити, 

г\^\о т\^\о и гу) / /1 //те ч\ • огКйт/тт^оип \гтоп. 

4 У 4 У 4 ^ Д/ 4 У 4 ^ / оу \М С . V , СА 4 р І ГШИС у І 4^47 

рення, пов’язане з [бербенйця] «бочо¬ 
нок»; в основі лежить, очевидно, уяв¬ 
лення про падіння важкого бочонка. — 
Див. ще бербенйця. — Пор. оббур- 
дюжитися. 

оберно, обирвй — див. брова, 
оберемок, оберем, обеременок, 


г\£\г> г\о лл 1 -і о и п _ птяо ^опоа/і'о 

сусуо іоолі/Но і ь и, Ххг і іа. \у V ^ V і*і ух. 


Г / 4/ УГІ/ / ои І Ь 

оберестйтися^ «загорнутися, заку¬ 
татися; задушитися» Ж; — неясне; 
висловлювалась думка (кеіспепкгоп 
2І51РН 17/1, 149) про утворення з 
об+вер(е)т-\ можливе припущення 
про зв’язок з [берест] «верхня кора 
берези» (з огляду на використання бе- 

поолол'і і^пптл гт па іоппаттії поиой ентт оп. 

р* II X /1 47 7 1/і 1_ЦЦ V ІЧ-ГІ иід 4^47 

лоти ) або з *верз(а)тм (псл. *у ь гг1і) 
«в’язати» (в такому разі обер - з *об- 
еер-). 

[оберка] «діра Ко; мітка на вусі ві¬ 
вці Ж (у вигляді діри Г)»; — вважає¬ 
ться запозиченням з румунської мови; 
рум. оЬагза «отвір печери, верхів’я річ- 

ьг іл пппатґп.'л пКТгсіо /.тп пмоппитипа 

1 \п ^ 1 і 47 іи 1 VII V ^ V 1711 іУ 1 \- 1 V» . ип и Ч/Д X і І 1 ^/ V- / і 

від схв. обршити «завершити, закін¬ 
чити». — Кобилянський-Гуц. гов. 85; 
ОЬКМ 552; СіЬас 448. 

[оберлїхт] «кватирка МСБГ; вікон¬ 
це над вхідними дверми О; віконце над 
дверима в сінях чи в сараї; скляні две¬ 
рі МСБГ», [обирліхт, бберліфт, ббер- 
люфт] «тс.» МСБГ; — запозичення з 
польської мови; п. оЬегІісЬі «фрамуга, 


128 




обертати 


об’єм 


кватирка» походить від нвн. ОЬегІісЬІ 
«вікно в стелі», утвореного з прикмет¬ 
ника оЬег «верхній» та іменника БісЬї 
«світло», спорідненого з дангл. Ііехап 
«світити», лат. ІПсео «свічу», псл. Іись 
«світло», укр. [лун] «промінь». — О II 
4. — Див. ще луч 1 , обер-. 

обертати 1 , обернути, оберт , [обо¬ 
рот] «поворот, виворот» Ж, [ обертак] 
«танець типу вальсу», [ обертаниця ] 
«орана поперек загону смуга землі» О, 
[обертає] «поворот; танець», [ обер- 
тель] «рослина, що повертається за 
сонцем» Ж, [ббертен] «частина воза» 
ВеЛ, О, [обертель, обертюх Ж, обер¬ 
те нь Ж, О] «тс..», [обертмн] (у виразі 
[о. зробити] «вернутися» О), обертом , 
[обертнем], обертальний, оберт - 
кйй; — р. обернуть , бр. абернуць, др. 
обертивати, обертати, п. оЬгасас, 
оЬгбсіс, ч. оЬгасеіі, слц. оЬгасаГ, болт. 
обрьщам , м. обрне } схв. обртати, об- 
ратити , слн. обгасай, стел, окрлтити; 

— псл. *оЬ ь г1а1:і, ^оЬогіііі ? з давніших 
форм *оЬ-у ь г!:а1:і, *оЬ-уог1ііі, утворених 
з префікса оЬ- і основ дієслова *у ь гШі 

«нзрптІттлл *л/пгГіГі лп^рптяттлл \т аі.'у V 

початкове V основи злилося з Ь префі¬ 
кса. — Див. ще вертіти, о 1 . 

[обертати 2 ] «каструвати» МСБГ, 
[і обернений ] «кастрований» тж, [обер- 
тій\ «кастратор» Ж; — очевидно, по¬ 
в’язане з обертати «повертати»; се¬ 
мантичний характер зв’язку неясний. — 
Див. ще обсотати 1 . 

[обертйн] (бот.) «рід багаторічної 
трав’янистої рослини родини складно¬ 
цвітих, козелець, Тгадоро§оп Б.» МСБГ; 

— очевидно, похідне утворення від 
обертати ; назва може бути мотиво¬ 
вана здатністю рослини повертати су¬ 
цвіття за сонцем; пор. [обертель] «рос¬ 
лина,’що повертається за сонцем». — 
Див. ще обертати 1 . - 

[обертка] «великий шматок хліба 
через усю хлібину» ЛексПол, [ оберту- 
ха, обертуиіка] «тс.» тж; — р. \обе - 
ретка, ббертень] «тс.»; — очевидно, 
похідне від обертати ; первісно озна¬ 
чало «скибка, що утворюється в ре¬ 


зультаті обертання ножа навколо всієї 
хлібини». — Див. ще обертати 1 . 

обертон; — р. болг. обертон , бр. 
абертбн (муз.) «призвук»; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. ОЬегїоп 
«тс.» утворено з основ прикметника 
оЬег «верхній» та іменника Топ «тон, 
звук». — СІС 2 591; КЗСРЯ 297. — 
Див. ще обер-, тон. 

об’єкт, об'єктйв, об'єктивація, 
об'єктивізація, об'єктивізм, об'єкти¬ 
віст, об'єктивація, об'єктивістич¬ 
ний, об'єктйвний, об'єктний, об'єк- 
тивізувати, об'єктивувати; — р. 
обьект, бр. аб'ект , п. оЬіекї, ч. слц. 
вл. нл. оЬіекі, болг. обект } м. об/ект, 
схв. об/екат , слн. оЬіекї; — окремі 
форми запозичено в різний час із захід¬ 
ноєвропейських мов, похідні утворено 
на українському грунті; н. ОЬ]ек1: 
«об’єкт, предмет; (грамат.) додаток», 
оЬ]екй'у «об’єктивний», ОЬ]екіїу «об’єк¬ 
тив», ОЬ]ек1шзтиз «об’єктивізм», фр. 
оЬ]е4 «предмет, річ, мета, об’єкт», оЬ- 
]ес1іГ «об’єктивний, предметний; об’єк¬ 
тив, мета, об’єкт», оЬ]есііУег «об’єкти- 

п\татілл аигп пЬіогЧ //ппоплдот пій 

и ^ ии і л « | иіхі і/і. ч/ ч-, к \'іі^ V- і ^ ^ і і у 

об’єкт», оЬ]еСІІУЄ «об’єктивний, ДІЙС¬ 
НИЙ», оф'есйуізт «об’єктивізм», оЬ]ес- 
ііуізц оЬ]єспуізє «об’єктивізувати» по¬ 
ходять від слат. оЬ]есі;ит «об’єкт», 
букв, «кинуте вперед; те, що знаходи¬ 
ться попереду», пов’язаного з дієсло¬ 
вом оЬ]ісіо «кидаю вперед», утвореним 
з префікса оЬ- «до-; перед-» і основи 
дієслова ]асіо «кидаю, метаю», спорід¬ 
неного з гр. їгцді (ієуссі) «кидаю, поси¬ 
лаю», хет. цаті «роблю», рраті «поси¬ 
лаю»; лат. оЬ]есШт може бути каль¬ 
кою гр. тгрбрЛпца «захід, справа, зав¬ 
дання, питання, -проблема», пов’язано¬ 
го з дієсловом тгро-РаЛЛсо «кидаю впе¬ 
ред». — СІС 2 591; Акуленко-140; КЗСРЯ 
302; ЗСБМ 1, 47; Кораіігізкі 682; Но- 
ІиЬ—Буег 339; К1и§е—Міігка 518; 
Заигаї 506; Кіеіп '829, 1066; Таїсіє— 
Ноїт. І 666—668; Рокогпу 502. — 
Див. ще о 1 . — Пор. проект. 

об’єм, об'ємйстий СУМ, Ж; — бр. 
аб'ем ; — калька р. обьем, утвореного, 


5 2—460 


129 


обжілцувати 


обиватель 


як і п. оЬ]'етпо5с, ч. слц. оЬ]'ет, вл. 
шоЬфт, болг. обе'м, м. обем, схв. дбим, 
з префікса об- та основи ем-, наявної в 
прием, паєм і т. д. і пов’язаної з псл. 
^іі, ]ьтаІ:і «брати»; слов’янські форми 
могли бути утворен-і за аналогією до 
нім. ІІтГап^ «об’єм, обсяг», похідного 
від итіап^еп «охоплювати», що скла¬ 
дається з префікса игп- «об-» та дієсло¬ 
ва їап^еп «хватати» і вважається каль¬ 
кою лат. сігсшпіегелііа «коло», утво¬ 
реного за зразком гр. тгєрі-срєрєіа «ко¬ 
ло, периферія, дуга, поверхня, округ¬ 


лі і п>/. 


ЛАП ТТТ 111 
а V. IV! с р 111 111. 


ГТт7Г> Т1ТА 

Щпо. ще 


імати, о 1 , йти. — Пор. периферія. 

[обжілцувати] «обтесати гострі краї 
зрізаної деревини» МСБГ; — неясне; 
можливо, пов'язане з [обжулйти] 
«здерти шкіру, обдерти». 

[обжулйти] «подряпати, обдерти; 
наголо обстригти; обікрасти, обібрати» 
МСБГ; — р. [жулькйшь] «бити, важко 
ударяти», болг. жуля «здираю шкіру, 
дряпаю», схв. жулити «здирати шкіру, 
лущити», гулити «тс.; грабувати, об¬ 
дирати», слн. гйіііі «посилено терти; 
жувати», шіНіі «здирати шкіру, обди¬ 
рати»; — псл. гиіііі (<*§еи1-) «обдира¬ 
ти», §иІШ (<*£ои1-) «тс.», очевидно, 
пов’язані з укр. вулий «безрогий», алб. 


£и 1 «з обрізаними рогами», вірм. §и1 
«тупий, обрізаний». — БЕР І 558; 
Младенов 168; Зкок І 631—632; Вегіаі 
ЕЗЗЛ І 186. — Пор. гулий 1 , жулик. 

[обзел 1 ] «закраїна дошки», [ обзе- 
лок\ «обаполок»; — р. [обзбл] «закраї¬ 
на дошки», [обзбй, обзел, обзелок] 
«тс.», [обзе'лини] «обаполок», бр. аб- 
збл , [абзбй] «край дошки з корою», 
[абза] «тс.»; — похідне утворення від 
основи зел-/зол- «зелень, зелений»; 
назва мотивується, очевидно, зеленим 
кольором кори або розташованих під 


корою шарів у деяких порід дерев; 
менш переконливе пов’язання (Мартьі- 
нау Белар. лінгв. 2, 73) із зяяти (бр. 
ззяць). — Потебня Из зап. III 66. — 
Див. ще зело, зелений, о 1 . 

[обзел 2 ] «кожний з двох клинків 
ножиць»; — пов’язане з [ обзелок ] 


«обапіл»; назва зумовлена подібністю 
двох половинок складених ножиць до 
двох обаполів розпиляного стовбура, 
складених один до одного. — Див. ще 

обзел 1 . 

обзеряти, ббзир, обзирати , ббзір, 
обзірник , обзбрець, обзбри, обзбрини , 
обзорбвий — див. зріти 1 . 

[обзібрувати] «обшеретувати, об¬ 
дерти лузгу із зерна» МСБГ; — похід¬ 
не утворення від [зібрувати] «робити 
крупу» тж, [ зюбрувати ] «крупно мо¬ 
лоти; шеретувати» Ж, [зібр] «круподе- 


ГЛТТГТ.ч \дгт^г 

рпл'/ І * 14 ^ 1 


Пт7Г> •-» тйлліп а тж 

дпо. ще п, 


[обзлачний] «смачний» Г, ВеУг; — 
очевидно, як запозичення походить від 
ч. оЬгуїазІпі «особливий, незвичай¬ 
ний», утвореного з прийменника оЬ, 
спорідненого з укр. об, і прикметника 
гуіазїш «особливий, винятковий», по¬ 
хідного від гуІаДе «особливо», утворе¬ 
ного з прийменника 2 , спорідненого з 
укр. з, та прикметника уіазіш «влас¬ 
ний». — НоІиЬ—Буег 509, 521. — Див. 
ще власний, 3 і2 , о 1 . 

[обзянути] «обдати духом, дихнути 
(на щось); обварювати, обдавати ки¬ 
п’ятком» Ж, [обзінути] «заздрісно гля¬ 
нути; охопити» О; — схв. [обзинути] 


«ОХОнИтИ вІдКрИтИМ рОтОМ; ввяіИ в рОт 

і викинути»; — очевидно, пов’язане із 
зяяти (зяти); первісно могло означа¬ 
ти «дихнути, широко розкривши рота»; 
інші значення могли розвинутися піз¬ 
ніше. — Див. ще зяти, о 1 . 

[обй] «щоб» О, [уби, вби ] «тс.» О; — 
п. оЬу, слц. [оЬі], р.-цел. окьі «тс.»; — 
псл. оЬу, паралельне до аЬу «аби», ре¬ 
зультат злиття вказівного займеннико¬ 
вого кореня о-. (еД, того самого, що і в 
оге (еге) «що» (спол.), оіі (еіі) «коли, 
якщо», з формою 3-ї ос, одн. аориста 
Ьу дієслова Ьуіі «бути», яка згодом теж 
набула функції частки. — Мельничук 
СМ IV 82; Вшскпег 51; ЕЗЗЛ 81. §г. II 
513. — Пор. абй, би, оже. 

[обиватель] «людина з міщанськи¬ 
ми поглядами й інтересами; (ст.) гро¬ 
мадянин; [син, що залишається на ха¬ 
зяйстві батька О]», [обивательство] 


130 





обйда 


ббийдинь 


«громадянство» Ж, обивательщина ; — 
бр. абьівацель; — запозичення з росій¬ 
ської і польської мов; р. обиватель 
походить від п. оЬу\хаі:е1 «громадянин», 
яке, в свою чергу, зводиться до ч. оЬу- 
уаіеі «житель», спорідненого з слц. 
оЬууаІеГ «тс.» і похідного від дієслова 


V/ у І II 'Ґ 


рплпіпиоип гп 

VII 1 VII V і V 


КлНі (ЬлШа + і\ 

укр. бути . — КісЬЬагсІІ: 84; ЗСБМ 1, 
64; 2аг$Ьа ЛР 41/1, 4. — Див. ще бу¬ 
ти 1 , о 1 . 

обйда, обйдник, обйдчик, [ обід - 
ник, обідчик Ж], обйдливий, обидний, 
обйдчивий, [обиджати ] Ж, обйдйти, 
обижати, [ обідити, обіжати, обіж- 
дати Пі, изобиджати Ж, изобйдити 
Ж]; — р. болг. обйда , бр. [ абіда ] (з 
р.?), др. обйда, п. ст. оЬісіа, оЬуба, ч. 
слц. оЬісіа, стел, окндл; — псл. оЬісіа; — 
загальноприйнятої етимології не має; 
найбільш вірогідним є припущення про 
походження від дієслова *оЬ-уіс1єіі «ди¬ 
витися мимо»; пор, також р. завада 
«заздрість» (при дієслові завйдовать, 
пов’язаному з р. вйдеть , укр. вйдіти ), 
р. [обиздр] «сором, ганьба» (префік- 

ра гп,цо утпппРииа пігт /^яитлттллї 

V ^ і VII ід/і иі Д / " чли їй » / г/ / , 


лат. іпуісііа «заздрість, недоброзичли¬ 
вість» (при іпуісіеге «заздрити, бажати 
зла», похідному від уісієгє «бачити»), р. 
ненавйдеть, укр. ненавидіти ; менш 
переконливе припущення (Преобр. І 
627; Младенов 365; М і к 1. Е\¥ 12; 
5сЬті<й К2 23, 339; ШІепЬеск 189; 
Маігепаиег ЬЕ 11, 337—338; Каїіта 
№ирЬі1о1. Мііі. 1948, 66—67, 1949, 
225—226, 1950, 38—39; 2І$1РЬ 21, 
94—95) про спорідненість з біда. — 
Фасмер—Трубачев III 100; Булаховсь- 
кий Вибр. пр. III 426; Брандт РФВ 21, 
208; Ляпунов ИОРЯС 31, 33—34; 
ЗСБМ 1, 49; МасЬек Е5.ІС 405; Шаур 
БЕ 1977/4, 348—352; Засіп.—АіЕг. 
V Ш. І 295—296; Вегп. І 54; Меіііеі 
Еіисіев 256; М5Б 14, 351; Ресіегзеп 

МТОТГ Т 1 1 7П _— Лип ттю пмгг гИ 

^'“обгідвй Г, жГобІавГгГж,' [ обй - 
двоє ] Г, Ж, обадва Ж, [ ободва Пі]; — 
р. [ ободва, оббдве], бр. [обидва], або- 
два, п. оЬасі\уа, оЬаблгац оЬіесіиче, оЬо- 


с1\уоіє, оЬу4\уа, оЬусілгаі, оЬубипе, оЬу- 
<4л^/о]е, ч. оЬа сіуа, слц. оЬісІуа, оЬїсІуа]а, 
оЬісіує, оЬісіуоіє, вл. ууоЬа] 4\уаГ нл. 
ЬоЬе| (Іу^а, ПоЬе] 6\ує, схв. обадва, оба- 
две (обадви}е), слн. оЬасІуа, оЬєсіує; — 
псл. оЬубкуа <*оЬ0сійуа; — результат 
злиття двох числівникових основ оЬа 

//ПІлипоРл \т гЬппд/ті ирппамлгп см гтлліит^а 

V V V і і Д и и '/ у и ^и^/пи^і V \ х 11 

оЬа та (Іьуа «два»; — аналогічно утво¬ 
рені лит. аЬїкІи «обидва», аЬісІУІ «обид¬ 
ві», лтс. аЬі сііуі «обидва», [аЬи сіио], 
лат. атЬаесіиае, іт. атЬебие «тс.». — 
МасЬек Е8ЛС 404; Зкок II 534; Егпо- 
иї—Меіііеі І 27; У/аІЬе—Ноїт. І 37. — 
Див. ще оба, два. 

[обйдень] «за день, через день», [ оби - 
деякою] «за день», [обиденний] «зроб¬ 
лений за день»; — р. [обйдень] «за 
день», обиденний, обиденний «одно¬ 
денний, добовий», бр. [ абйдзень ] «за 
день; майже щодня», др. обиденнии 
«одноденний», п. [оЬсНіегі] «протягом 
одного дня, поспішно», ч. оЬсІеп «КОЖ¬ 
НИЙ другий день, через день», слц. оЬ- 
беп «тс.», схв. обдан «удень, протягом 
дня», слн. оЬсІап «поденна плата, добо¬ 
ві, утримання»; — вважається наслід¬ 
ком дисимілятивної зміни словосполу¬ 
чення *об г ь инь дьнь\ можливе й виве¬ 
дення з оЬь і (<|ь «той») сіьпь; пояс¬ 
нення з *оби-дьнь від об- або оби- 
(Преобр. І 633; Журавлев Зтимология 
1981, 77—83) натрапляє на труднощі 
фонетичного характеру. — Фасмер III 
111; Черньїх І 590; Булаховський Мо- 
возн. 9, 1951, 75; Зеленин ЖСт 20/1, 
1—2; Грот Фил, раз. II 442; Ушаков II 
739; ЗСБМ 1, 65; Ильинский РФВ 66, 
280. -— Див. ще день, і 1 , інший, о 1 . 

[обйдлатися] «призвичаїтися» О, 
І одйдлатися ] «тс.» О; — видозмінене 
запозичення з чеської мови; ч. оЬусІІШ 
«зайняти (житло), заселити» є похід¬ 
ним від Ьусіїііі '«жити, мешкати», ст. 
Ьусіїо «помешкання; маєток, майно», 
пов’язаних з Ь л Ні ■ «б лл ти>>. — О II 6’ 
МасЬек ЕЗЛС 78. — Див. ще бути 1 . — 
Пор. бйдло, 

[ббийдинь] .«колода; завада, яку 
всі обминають; людина, якої всі уника- 


5* 


131 




обййник 


обйхвіст 


ють» О; — похідне утворення від [оби- 
йтй\ «обійти», пов’язаного з іти (див.). 


обййник — див. обиясник. 

[обйлє] «достаток, багатство» Ж, 
[обйльний] «багатий Ж; ясний, хоро¬ 
ший (про день) ЛЧерк»; — р. о биль¬ 
ний, др. обилг «багатий», обильньїи 
«тс.», обилие «багатство; хліб у зерні», 
п. [оЬіІе] «збіжжя», [оЬіеІе, оЬіНІ (з ч.), 
ч. оЬіїї, слц. оЬіПе «тс.», оЬіІпу «хліб¬ 
ний», болг. обйлен «багатий», м. оби- 
лен «тс.», схв. [дбил] «багатий, розкіш¬ 
ний», дбйлан, обйлан «тс.», дбйуье 
«велика кількість; багатство», слн. 
оЬіІеп «багатий, повний», оБіЦе «доста¬ 
ток, багатство», стел, обиат» «багатий», 
овидик «багатство, достаток»; — псл. 
оЬіІь <*оЬуі!ь (пор. стел, извидик «ба¬ 
гатство», в^звмть «прибуток»); — по¬ 
в’язується з лит. ууіі «гнатися, пере¬ 




ґ* ТТ < 7ТЛ 7Г> П'ГЧХчч топ __ 

і гі'/ , V V. і 


ггопал пі тпгс ппо. 

* IV. '■о 


гне», УііаЬ «переслідуваний, якого пра¬ 
гнуть», уіЇіЬ «жертовна їжа», ав. уауеііі 
«полювати», лат. уіз «хочеш», уіз «си¬ 
ла», уіа «дорога», дісл. уеібг «полюван¬ 
ня», укр. воїн, війна; припускається 
також (Трубачев Езиков. изсл. Младе- 
нов 337—339) можливість походження 
слова від бити, з розвитком значень 
«оббите, обмолочене» —» «багатство, 
численна кількість»; пов’язується (Ва- 
рбот 47—49) з псл. оЬьіь (<*оЬуьіь) 
«круглий, великий», *уь!аїі (уаііїі) «ру¬ 


хатися у великій кількості»; недостат¬ 
ньо обґрунтованим є припущення (Ма- 
сЬек ЕЗЛС 405) про зв’язок з гр. бА(Зюс 
«щасливий, багатий, квітучий», похід¬ 
ним від бА(Зо<; «достаток» і з лит. іаЬаз 
«добрий», лте, прус. ІаЬз «тс.», лтс. 
ІаЬїЬа «збіжжя», лит. ІаЬаз «маєток». — 
Фасмер-^-Трубачев III 100—101; Пре- 
обр. І 627—628; Горяев 233; Брандт 
РФВ 23, 93; Младенов 365; Мік). Е\¥ 
218; Тгаиішапп 345—346; Меіііеі 
Еіисіез 413;- Регззоп Веііг. 511, 649; 
\Уа1с1е—Ноігп. II 800—801. — Див. ще 
воювати. — Пор. бити 1 . 

обиняк «натяк, недомовка», обиня - 
кй СУМ, Ж, [обеняк Бі, обенякй Бі], 
[ обинуватися ] «говорити обиняками, 


вдаючись до натяків, алегорій» Ж, 
[обинутися] «тс.» Ж, [наобинякй] «з 
натяками; навмання» Ж; — запозичен¬ 
ня з російської мови; р. обиняк, оби~ 
някй, [ обиновагпься ] «сумніватися; за¬ 
мовчувати; говорити натяками», [ оби .- 
нуться] «тс.», як і др. обиновати «об- 

уппмти матами пгьч пбііинти либійтм 
. ~—• "з * •**'•» 

покрити», обиноватися «обходити, від¬ 
ходити», обинутися «ухилятися, боя¬ 
тися», ПОХОДИТЬ ВІД СТСЛ. ОБИНОВАТИ СА 
«уникати, сторонитися», овин/кти са 
« уникнути, посторонитися, злякатися», 
остаточно не з’ясованого, пов'язувано¬ 
го з вити, викути (Фасмер III 101), 
але зіставлюваного також (Булаховсь- 
кий Вибр. пр. III 426; Преобр. І 628) з 
вина, винити, минути. — Черньїх І 
585. 


[ббирва 1 ] «вітрогонка» О; — неяс- 

їло* нуГ/лму" гті-гп/л пло’оооил о г\їлі «п о п т и 


і IV 5 ІУ1 V»! пи'-' ) 11^^ /іииц V *-» іу Ц/ \л/ і / і/ і/о . 

[обирва 2 ] (мн.) «пристрій у крос¬ 
нах» О, [ оберва, обирва, обірви, обір- 
ни\ «тс.» О; — неясне. 

обитель (заст.) «монастир, буди¬ 
нок, місце перебування, мешкання»; — 
р. обитель , др. обитель, обитель 
«тс.», болг. обйтеуь «монастир», м. 
обигпел «тс.», схв. обйте/ь «сім’я, ро¬ 


дина», слн. оЬііеІ] «тс.»; — запозичен¬ 
ня зі старослов’янської мови; стел. 
ОБИТЕЛЬ пов’язане З ДІЄСЛОВОМ ОБНТЛ- 
ти, яке походить від псл. оЬіґаґі < 


*оЬуііа1:і, утвореного з префікса оЬ- і 
дієслова уіШі «проживати». — Мель- 
ничук Вост.-сл. и общ. язьїкозн. 113; 
Фасмер III 101; Мік). Е\¥ 392—393; 
Ви§а КЕ І 335; Оіх^Ьзкі Іс1§. РогзсЬ. 
21. — Див. ще витати 1 , о 1 . 

[обйхвіст] «пліткар» (Грінченко по¬ 
дає під знаками питання неточні зна¬ 
чення «шахрай», «пройдисвіт», які су¬ 
перечать наведеній там • же ілюстрації: 
«Там такий обйхвіст, такий брехун»); — 
очевидно, видозмінене запозичення з 
російської мови; р. [ бйхвостник ] «пліт¬ 
кар», [ бухвост, бухвостень, бухвост- 
ник\ «тс.», [бухвостить] «дрібно і час¬ 
то дзвонити», [бйхвостить] «тс.», [бу- 
хвостить ] «переносити плітки, бреха- 




обихід 


обід 


ти, хвастати» загальноприйнятого по¬ 
яснення не мають; можливо, пов’язані 
З др. БуХвОСтЬ, БухвиСШЬ (вЛЗСНс 
ім’я), яке зіставляється (Фасмер І 255) 
з дісл. *Вбіа5Іг, шв. Ьоїазі; «осілий», 
або виводиться (Соболевский Лекции 
127) з *Богу-хваспїь. 

обихід «повсякденні витрати», обі- 
хід «тс.; [вживання, застосування Пі]», 
обихідка «повсякденні витрати; [дома- 

ТТТТї’ І-ГА^ПЛ^ТГ* ТТПГТТІГТТТГГ аЛлТ'ПТТАЛТ/О МЛ.. 

шш ииірсип, пачлппл, иис і апі/ола 

[обіхідка] «тс. Ж; вживання, застосу¬ 
вання Пі; хата без огорожі», [обиходи] 
«належне до маєтку і його межі» Пі, 
[обиходини ] «зв’язок, зносини; святку¬ 
вання» Ж, \обїходини] «домашні по¬ 
треби; начиння, обстановка» Ж, обіхід- 
ливий «ввічливий, чемний», обіхбд- 

п н о і і и //Тп чч ґ\&І V і ґ)м п ґ*гуі 11 її у/ иапіог/опл. 

V і V.'/ ) СУСУІ/УУІ/ЧУ і І і ць ІУЬ ЧУр/ЧУ 

джений», [ обіхбдом ] «в обхід» Ж; — р. 
обиход «повсякденний звичай, спосіб 
життя; предмети побуту», бр. абьіхбдак 
«тс.», [обьсхбд] «оборот, вживання», 
абьіхбдлівьс «ввічливий», др. обиходь 
«правило; майно; поводження», обихо- 
дити «обходити, оточувати, захищати», 
п. [оЬусЬбсі] «господарство, порядки» (з 
укр.); — давньоруське утворення з ос¬ 
нови дієслова ходити і префіксально¬ 
го компонента аби -, звукова форма 
якого може розглядатися як результат 
впливу з боку початкової частини пре¬ 
фіксальної форми суплетивного діє¬ 
слова обигпи (обьсити) «обійти» або 
як рефлекс *оЬі, давнього варіанта 
прийменника оЬ (оЬь). — Черньїх І 
585—586; Фасмер III 101 —102. — Див. 
ще о 1 , ходити. 

обйчай «звичай, звичка» СУМ, Ж, 
[ обйклий ] «звичайний» Пі, [обйклість] 
«звичай» Ж; — р. обйчай , др. обьічаи, 
п. оЬусга], ч. оЬусе/ слц. оЬуса^і, болг. 
обйчай, м. обичаі , схв. дбичаі , слн. 
оЬіса/ стел, овьічли; — псл. оЬуса)ь < 
*оЬуу1фф, похідне утворення від *оЬ- 

\ПГІ/П аІі ПАл’т'ІТТЛГА о тг\гІ/плЬ тлтигч 

ууїхиуч, і и-/п лоапиі ^ а 

вйкнути. — Фасмер III 111 —112. — 
Див. ще звикати, о . 

обичайка «обід сита, решета, буб¬ 
на», [обичая Ж, обйчка ЛЖит, обічка 


Л, об’Ічко Л] «тс.», [ обечайка ] «оби¬ 
чайка навколо млинових каменів» Ник, 
[об* єчко] «тс.» тж; — р. обечайка, 
[ обечка ], бр. [абічайка], абечак «тс.» 
(з укр.); — загальноприйнятої етимо¬ 
логії не має; пояснюється (Преобр. І 
626 —627; Фасмер III 99) як результат 
спрощення гіпотетичного др. *обвить- 
чайка, утвореного з об- і вить «витий, 
плетений», з яким зіставляється р. [ви- 

11 /А 1 /.г/лпоїто о п г> і гт'т'Пл \ і і 11 /-» « < /к 1 /,па 

чи} <я\.ирогі.пс4 о [о тчи пг\и \ 

вен з пруття»; пов’язується також 
(Кравчук УМПІ 1960/6, 61—62; ЗЬе- 
уєІоу Нізі;. рПопоІ. 435) з віко, вічко 
або виводиться (Маїгепаиег БР 11, 
335) з *обьячайка від ячейка (най¬ 
менш переконливо). — ЗСБМ 1, 47, 
49—50. 

[піпмагииї/і лттпл п \ пта тлгп тт а та а 

[ч; иідії^или] V і^і_і х і чу 11 г і і ^ и ипі 'у V і 'у и и V 

Па, [обййник] «чорт» Ж, [убиясник] 
«чорт, обаясник»; — результати видо¬ 
зміни форми [обаясник], зближеної з 
основою дієслова бити. — Див. ще 

обаясник. 

обід 1 «зовнішня частина колеса; об¬ 
від», обіддя (зб.), обідець «маленький 
обід; [кільце; перстень Ж]», [обидець] 
«жіноча прикраса» Пі, обідок, [ббод] 
«обід, обруч, кільце» Ж, [ббодо] «тс.» 
Ж, [оббдець] «обідець» Пі, ббодбк 
СУМ, Ж, [ободняк] «виготовлювач 
ободів», [ободяк] «колесо із суцільним 
ободом», [обуд] «обід» О, [обвід] «тс.» 
О, [ободйсгпий] «дугоподібний», [обо¬ 
ду вати] «вигинатись ободом»; — р. 
обод, бр. вббад , др. ободь , п. оЬбб, 
оЬу/бсІ, схв. обод «обід, край», слн. 

ОиОи «ОиіД; ОиИЧЗИКса», р.-ЦСЛ. уьОДЧі 

«обід; круг»; — псл. оЬойь <*оЬуос!ь, 
пов’язане з оЬ-уосіііі «обводити», оЬ- 
уєзіі <*оЬ-уєсШ, утвореним з префікса 
оЬ- і основи дієслова *уесІ1:і, уосійі. — 
Фасмер III 104; Черньїх 1 587; ЗСБМ 
2, 173. — Див, ще вестй, о 1 . 

обід 2 , [обідальник] Ж, [обідниця] 

/і А^І ППЛЛ мг г\ /а 1Ґ^/~і1і1і1іі''і Г\ 

\'уиідпл " лу, 'иклипл, и^оис^ппии, и<иьи~ 

иій, обідішній, [ обідняшній ], обідати 
СУМ, Пі, [о бідувати] Пі, [добіддя] «до¬ 
обідній час», '[довідній], дообідній, 
надобіддя, передобіддя, передобідок 


133 





обід 


обіцяти(ся) 


«пізній сніданок», пообіддя , пообід 
«після обіду», пообідній ; — р. обед , 
бр. абед, др. об^дь, п. оЬіасі, ч. оЬеб, 
слц. оЬесі, вл. у/оф'есі, нл. ЬоЬ’есІ, по- 
лаб. уіЬ’осІ «сніданок», болг. обед, 
обяд , м. обед , схв, обед, слн. оЬесі, 


V і і. уо ^ і 

за допомогою префікса (прийменника) 
оЬ- від дієслівної основи есі- «їсти». — 


Черньїх І 584; Фасмер III 98; ЗСБМ 1, 
46; 5сЬизїег-5еу/с 1628. — Див. ще їс¬ 


ти, о . 

обід 3 — див. ббод. 

обійми, обіймати, обіймати, обі- 
ймище, обнімати, обнімка — див. іма- 

ти. 

[обїйник] «хуліган, убивця» МСБГ; 
— очевидно, результат контамінації 
форм [обййник] «чорт» ([обиясник] 
«шибеник») і убійник «убивця». — 
Див. ще бйти 1 , обиясник. 

[обійстя] «садиба, двір; околиця Ж», 
[обййстя] «садиба, двір», [ обйста О, 
обістя До, МСБГ] «тс.», [ обйстя ] «се¬ 
лянська садиба; хата з господарськими 
будівлями без городу» Дз УЗЛП, [ дбйс - 
ця , обісце, вбйсця, убісця] «тс.» тж, 
[ обйсце ] «оселя, житло» Пі, [гобистя] 
«місце, на якому знаходиться хата з гос¬ 
подарськими будівлями» ЛЧерк, [ гобіс - 
тя] «тс.» тж, ст. обойсгпье, обейстье , 
обьістье, обистье (XVII ст.); — п. оЬеф 
зсіе «будинок, подвір’я, місце, на якому 
знаходяться господарські будівлі», оЬу)5- 
сіе «тс.», ст. оЬезсіе, оЬезгсіе, оЬпізсіе 
«тс.; обхід, патруль; обвід, межа, грани¬ 
ця», слц. [оЬізсо] «садиба, двір»; — ви¬ 
водиться від обійтй (ст. обойми ), при¬ 
чому припускається первісне значення 
«те, що обійдено, обведено на знак при¬ 
власнення» (пор. [обихідка] «хата без 
огорожі», [обиходи] «належне до маєтку 
і його межі»); зіставляється також з 
[бйгпи] «бути» (*обьігптя > обьістя, 
подібно до ч. оЬусШ «житло»). — Дзен- 
дзелівський УЗЛП 96; Біієуєіоу НізГ 
рікшої. 435. 

[обіклажа] «огорожа» МСБГ; — 
пов’язане з обікласти «обставити кру¬ 
гом», похідним від класти (див.). 


1 О Л 


1 ОН 


обірка, обірнйк — див. обора 2 , 
[обірнйк] «гній»; — п. оЬогпік 
«гній; місце, де збирають гній»; — оче¬ 
видно, похідне утворення від обора 
«відгороджена частина подвір’я для ху¬ 
доби». — ВеЗн 42. — Див. ще обора . 

Й /*ЛІІ ТІЇТО ПІХТ) 


— дпи. ииири . 

обіт (кн.) «урочиста обіцянка, зо¬ 


бов’язання, клятва», обітниця «обіця¬ 
нка, обіт» СУМ, Пі, [обітне] «жертва 


Ж; поминальний обід О», обітний 
(кн.) «обіцяний», І обітній] «тс.» Ж, 


обітований (кн.) «обіцяний, заповіт¬ 
ний», [ обітувагпи ] «обіцяти, давати 
обіт, клятву» Ж; — р. болг. обегп , др. 
об-ьть, п. ст. оЬіаІа, оЬіеіа, оЬіеІ «обі¬ 


тниця; жертва», ч. оЬеГ «жертва», слц. 
оЬеГ «тс.», м. обегпован «обіцяний», 


схв. обетован «тс.», 6 бегповати «обіця¬ 


ти», стел, окіть; — псл. оЬеІь < *о!> 
уеГь тлумачиться (Фасмер III 99; Пре- 
обр. І 634; Мікі. Е\У 388) як утворене 
з префікса оЬ- і іменникової основи 
*уєГь «вислів» (пор. др. в'Ьгпь «угода; 
порада»); очевидно, первісне *оЬуєГь 
«огороджена гілками ділянка», пов’яза¬ 
не з ^оЬуєШі «обставити (позначити) 
гілками», похідним від уеїь (уеіа) «гіл¬ 


ка, прут». — Мельничук Вост.-сл. 
язьїкозн. 104—109; Черньїх І 584— 
585. — Див. ще відвічати, о 1 . — Пор. 
завіт, завічати. 

[обігріти] «зійти (про сонце), роз¬ 
виднитися» Ж, [обигпрігпи\ «тс.» Ж; 
— очевидно, пов’язане з [обугпріми] 
«тс.», р. [обугпрегпь] «настати ранку», 
бр. [обугпріваць (обутріць)] «прово¬ 
дити ранок» як утворення з префікса 
об- і фонетично видозміненої основи 
іменника *утро х зближеної зі словом 
вітер ; і на місці у нагадує випадки 
типу огірок , діброва , заміж. — Поте¬ 
бня РФВ 1, 255—256. — Див. ще о 1 , 


ютро. 

обіцяти(ся), [ обіцювагпи ] «обіця¬ 
ти», [ обицювати ] «тс.» Пі, обіцянка , 
[обіцанка ] Бі; — бр. абяцаць , [ обецо - 
ваць]; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. оЬіесаб, як і ч. оЬесаїі, слц. оЬе- 
саГ, походить з псл. *оЬ-уе1Да1;і, пре- 



обіщати(ся) 


облак 


фіксального утворення від основи діє¬ 
слова *уеШі «казати, говорити», наяв¬ 
ної В укр. бІибіЧиШи І, ОЧЄВИДНО, ПОВ Я- 

заної з уєіь (уеїа) «гілка». — Кравчук 
УМШ 1957 /4, 79—81; Москаленко 
УІЛ ЗІ; Фасмер—ірубачев III 99; 
КісЬНагсИ 83; ЗСБМ'1, 67; Мельничук 
Вост.-сл. язьїкозн. 109; Вгіїскпег 370, 
614. — Див. ще відвічати. — Пор. 
обіт, обіщати(ся). 

лЛїтТТО'-Г'Т*/" /"• ГТ Л I /ПІП 1 1 І / ҐУ 1 І і/~ /У 1 л/^^1ТТПТІ_ 

иіл «і сі іи^і,лу , мл/уінт-і V їй. ^ V чучуі іД.лпі ~ 

ка» Пі; — р. обещамь, бр. [обешчі- 
ваць\, др. об'Ьщати, обЬштата, болг. 
обещавам ; — запозичення зі старосло¬ 
в’янської мови; стел. ОБ^ШТАТИ, як і 
др. обігнати, м. обекава, схв. обеЬа- 
ти , слн. оЬесаїі, походить від псл. 
'■“оЬеЦаІі <*оЬуеІіа1і, утвореного з пре- 

гЬіи'ґ'Я пЬ- і пригіртл пірґ 4 поїзд ^л/ДііГі 

і і VI ч/ к_/ 1 ч/ V1 і ч/ іл і Ді \ ш / ии « и її и V і ки 

зати», очевидно, пов’язаної з уєіь (ує- 
Іа) «гілка». — Фасмер—Трубачев III 
99; Мельничук Вост.-сл. язьїкозн. 109. 

— Див. ще відвічати. — Пор. обіт, 
обіцяти(ся). 

обком, обкбмівець, обкдмівський ; 

— р. болг. обком , бр. абкбм ; — скла- 

птляхом 


дова абревіатура 


утвопена 
^ — і - 


скорочення і злиття двох лексичних 
компонентів словосполучення облас¬ 
ний КОМІтвт. — Див. Ще КОМІТЄТ, 
область. 

[обкбнати] «обстригти (вівцю)»; — 
очевидно, результат видозміни деети- 
мологізованої форми обкарнагпи «обрі¬ 
зати, обстоигти», зближеної З ОСНОВОЮ 
дієслова (до)конати «закінчити». — 
Див. ще карнавухий, карнати, кор- 


н я т и. 

[обкурнути] «обкрутити» Ж; — не¬ 
ясне; можливо, пов’язане з крутйгпи 
( обкрутнути ). 

[обла] (с.-г.) «толока» Л; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з обліг «протя¬ 
гом кількох років не оброблюване по¬ 
ле», [облог] «тс.» або з бр. [облбна] 


облава «полювання з оточенням 
звіра; оточення місця, де перебувають 
переслідувані особи; люди, що беруть 
участь у такому оточенні; [натовп нав¬ 


коло чогось]», [облав] «облава», облав¬ 
ник «учасник облави», [облов] «обла- 

» о .. м/ Г іп ^ п г~» П г~\ * Л /.ліми пі 11 піл чп лліл . • 

псх>? /іл, іиилио } «чуцілотли ша^-иги», 

— р. облава , ст. облава «військо», бр. 
аблава , п. оЬІау/а «облава»; — очеви¬ 
дно, пов’язане чергуванням голосних з 
лов, ловити ; припущення про запози¬ 
чення з німецької мови (свн. аЬеІоиї 
«місце, куди збігається дичина під час 
полювання», нвн. аЬІаиІеп «оббігати» 

( ЛЛ іі/і Т-\Х І 0 1 Я■ ЛЛ пі' 7АПОПЛГ 900- ТТіл<-ч 

л-. уг і ^, і » ісі і ісі и VI ^ ^ ^ , і 

обр. І 628) або з тюркських мов 
(ЗСБМ 1, 50) у фонетичному відно¬ 
шенні сумнівні. — Фасмер III 102; 
Черньїх І 586; Потебня ФЗ 1875/4, 
198; Брандт РФВ 23, 94; Вгйскпег 371; 
Варбот 41, 43; Вегп. І 736. — Див. ще 
ловйти, о 1 . 

оЛттяпя о/П ппЛ'ііГна п т її п/п п п г)ип и_ 

- м . 


1 ч/уі- \*Л/ V/ ; о VV 


ня, обладнати, обладувати, обладу - 
нок — див. лад. 

обладати «володіти», обладувати 
(заст.) «тс.», облада (заст.) «володін¬ 
ня, влада, майно», [ обладар ] «володар, 
хазяїн» Ж, [обладатель] «тс.» Ж; — р. 
обладагпь , бр. аблада «влада, володін¬ 
ня», дп. обладати, болг. обладавам , 
схв. обладавати ; — запозичено зі ста¬ 
рослов’янської мови, очевидно, через 
російську; стел. СКЛАДАТИ походить ВІД 
псл. *оЬо1сіаіі <*оЬуо1с1аїі, утвореного з 
префікса оЬ- і дієслівної основи *уо1сі- 
«володіти». — Фасмер III І02; ЗСБМ 
1, 51. — Див. ще володіти, о 1 , 
бблаз — див. лазити. 

[облак 1 ] «хмара УРС; небесна бла¬ 
кить Г», [вбблаки] «хмари» ВеБ, [об- 

ґі п 1 І 1 і 1 І 1 *І 1 МГ Ґ, 1 П Г\ Ґ\ ҐІ А 1І І І 1 І /її 

пільь \ \ ч А.іУісдрпгш'/ л\., [ п.и/^/'-'елл-и. ч/гм-и. ] 

«надхмарний» Ж; — р. облако, облак, 
бр. воблака , др. облакь «хмара»; — 
запозичення зі старослов’янської мови 
(у західноукраїнські говори, можливо, 
з чеської); стел, скалко (ч. оЬІак) «хма¬ 
ра» відповідає др. оболокь , укр. заст. 
бболок «тс.». — Черньїх І 586; Фасмер 


ттт то- ^гт=;лд о 

Ні і ЧУ , ь-У V-. н/ 1 • і 


1 7 А 

і. і а . 


ПтХГ) Т І т о 

,ІД 1 і'іо. идч- 


бболок 1 . 

[облак 2 ] «вікно»; — очевидно, за¬ 
позичення з угорської мови; уг. аЬіак 
«тс.» походить від схв. [бЬІок], слн. [бЬ- 


135 





обламай 


облик 


Іок] або слц. оЬІок «тс.». — МІМТЕЗг І 
90. — Див. іде бблок 2 . — Пор. ббо- 
лок 2 . 

[обламай] «незграбний здоровило» 
Чаб, [обламай] «здоровило» тж; — р. 
[облом] «груба і незграбна людина», 
[обломай ] «тс.»; -- пов’язане з обла¬ 
мати , похідним від ламати (див.). 

[ббланці] «умеблювання кімнати» 
Ж; — неясне; можливо, пов’язане з 
[гоблати] «стругати» Ж (* гобланці, 
пор. слн. бЬІапсі «стружка», оЬІаіуїе 
«тс.»). 

область, обласник , обласництво, 
обласний] — бр. вббласць, п. оЬіазс; 
— запозичення з російської мови; р. 
область «край, частина території, сфе¬ 
ра», ст. «велика влада» походить від 
др. область «край, військо, велика 
влада, панування», запозиченого зі ста¬ 
рослов’янської мови; стел, область 
«влада, край», як і болг. м. обласні 
«область», схв. област, слн. оЬІазї, ч. 
оЬІазї, слц. оЬІазЕ «тс.», походить від 
псл. *оЬоІ5І;ь <*оЬуоіс!іь, пов’язаного з 
дієсловом *оЬуо1с!а1;і «володіти». — 
Фасмер III 102; Черньїх І 586; ЗСБМ 
2, 174; — Див. ще обладати. 

облатка «оболонка на таблетках; 
(заст.) клейке кружальце для запеча¬ 
тування листів; коржик з прісного тіс¬ 
та для причастя у католиків»; — р. 
облагпка } бр. аплатка , п. оЬіаіа, оЬ- 
Іаїка, оріаіек, ч. оЬІаїка, оріаїка, слц. 
оЬІа'Іка, вл. у/оЬІаїк, нл. ЬоЬІаІк, болг. 
облата, облатка, схв. облата, дбла- 
та , слн. бЬІаі; — через польську мову 
запозичено з німецької; н. ОЬІаЧе «тс.» 
походить від слат. оЬІаїа (Нозїіа) «про- 
сфора, хліб для причастя», форми жін. 
р. від дієприкметника оЬІаїиз «піднесе¬ 
ний, запропонований», утвореного з 
префікса оЬ- «перед-» і основи дієприк¬ 
метника Іаїиз (< : Ч1а1;и5) «піднятий, 
принесений», пов’язаного з дієсловом 
Хо По «піднімаю; несу», спорідненим з 
гр. таЛасшш «переносити, терпіти», 
гот. риіап «тс.», дінд. Іиіауаїі «підій¬ 
має, важить». — Фасмср III 102; Чер¬ 
ньїх І 586—587; Преобр. І 629; К1и§е— 


Міїгка 518; ЗсЬизїег-Зеу/с 1628—1629; 
Кіеіп 1067, 1625; \¥аМе—Ноїт. І 772, 
II 688. — Пор. бплаток. 

облачати «одягати», облачйти, об - 
лачення ; — р. облачать , бр. аблачзн- 
не, др. облачигпи ; — запозичення зі 
старослов’янської мови; стел, обллчити 
пов’язане з окл-Ьшти «одягти», яке по¬ 
ходить від псл. *оЬеМі <*оЬуєМі «тс.». 

— Фасмер III 103; Булаховський Вибр. 
пр. III 435. — Див. ще волоктгі, о 1 , 
облечй. 

[облейда] «безсоромна пліткарка» 
Ж; — неясне; можливо, афективне 
утворення. 

облесливий, облесний, облесник, 
облестйти, облещувати — див. лесть. 

[облечй] «одягти», [ оболечй] «тс.» 
Ж, [облекагпи], [облеченя] «одяг» Ве- 
За, [облечіня] «тс.» ЕЗб; — запози¬ 
чення з церковнослов’янської (як і р. 
облечь, облекагпь) або із західносло¬ 
в’янських мов; пор. стел, обліки, 
обл^шти, п. оЬІес, оЬІекас, ч. оЬІесі, 
оЬІекаіі, вл. \уоЬ1єс, нл. \уоЬ1ас «тс.», 
що походять від псл. :|е оЬе1к1:і (<*оЬ- 
уеікіі), *оЬе1ка1і (<*оЬуе!ка1і), утворе¬ 
них з префікса оЬ- і основи дієслова 
*уе!к- «тягти», до ЯКОГО зводиться й 
укр. волокти. — ЗсЬизїег-Зеу/с 1629. 

— Див. ще волоктй, о 1 . — Пор. об¬ 
лачати. 

[облєт] (іхт.) «верховодка, уклія, 
АІЬигпиз аІЬигпиз» Мо, Берл.; — р. 
[о блец] «дунайська шемая, СЬаІсаІЬиг- 
пиз сйаісоібез бапиЬісиз (Апііра)», 
болг. [ облез ] «тс.»; — запозичення з 
молдавської мови; молд. облец, облете 
«уклія», очевидно, пов’язане з укр. 
[бблиця] «плотва», р. [бблйца, ббла] 
«тс.». — Коломиец Происх. назв, рьіб 
13—14. — Див. ще бблиця. — Пор. 
бібла, вобла. 

[бблиз] «схил гори, що зсувається; 
зсув, поганенька стежка навколо 
скель» Ж; — очевидно, результат ви¬ 
дозміни форми [ бблаз ] «тс.» під впли¬ 
вом лизати чи лізти. — Див. ще ла¬ 
зити. 

облик — див. лице. 


136 




бблиця 


облуда 


[бблиця] (іхт.) «плітка, Киїііиз гиїі- 
Іиз Б. Л—Г (Беисізсиз гиіііиз Ж)»; — 
х [ббла] «плітка», [бблйца] «тс.», 
облуха] «тс.; червоноперка, Зсагбіпіиз 
егуіЬгорІйЬаІгпиз Б.», [облячек] «голо¬ 
вань, Беисізсиз серйаіиз Б.», бр. [вбб- 
ліца ] «плітка», п. ст-. оЬІіса; — очевид¬ 
но, похідне утворення від [облий] 
«круглий»; назва зумовлена круглою 
формою тіла цієї риби. — Коломиец 
Происх.. назв, рьіб 13; ЗСБМ 2, 175. — 
Див. ще віблий. — Пор. бібла, вобла. 

обличгітель; — р. обличйгпель ; — 
запозичено зі старослов’янської мови, 
можливо, через російську; стел, окдн- 
читєль утворено від дієслова ОБЛИЧЛТИ 
«викривати», яке складається з префі¬ 
кса об- і основи іменника лице, що від¬ 
повідає укр. лице (див.). 

облйччя, облич, бблички — див. 
лице. 

обліг, обліжний — див. лежати. 

облігація; — р. болг. облигация, 
бр. аблігацься , п. оЬІщасіа, ч. оЬІіеасе, 
слц. оЬ1і§асіа, м. схв. облигацща , слн. 
оЬП§асуа; — через російську і польсь- 

т^л/ і\/ггнз м оапп-зипоип і пятілипиитм ' ггдт 

1\у ииі 1ЧУ«^ХІ ^ иіи І Уіи і , 

оЬ1і§аїіо «зобов’язання, поручительст¬ 
во, зв’язаність» утворене від дієслова 
оЬ1і§о «зв’язую, зобов’язую», яке скла¬ 
дається з префікса оЬ- «об-» і дієслова 
1і§о «в’яжу», спорідненого з алб. Гг& 
«в’яжу, зв’язую», укр. налигати , по¬ 
ливати. — СІС 2 591; Черньїх І 587; 
Фасмер III 103; Смирнов 108; Кора- 
Іігізкі 682; НоІиЬ—Буег 339; \¥а!с1е— 
Ноїгп. І 800. — Див. ще лигати*. 

[облізок] «обаполок»; — очевидно, 
результат контамінації деетимологізо- 
ваних форм обзелок , [бплис] «тс.», 
зближених з дієсловом лізти, облізти 
(можливо, як позначення обаполів з 
облізлою корою). — Див. ще обзел 1 , 
бфлис. 

[облїн] «жалюзі, гардина» Ж; — 
болг. [облбнь] «віконниця»; — очевид¬ 
но, запозичення зі східнороманських 
мов; молд. облбн «віконниця», рум. 
оЬІбп, оЬІоапе «тс.» виводиться від укр. 
оболбна «оболонка; [шибка]» (пор. 


[оболбни] «віконні рами»), — СДЕЛМ 
286. — Див. ще болбна. 

обліпгіха (бот.) «Ніррорйае гЬаш- 
поібез Б.»; — бр. абляпіха , п. оЬІері- 
сЬа; — запозичення з російської мови; 
р. облепйха пов’язане з дієсловом об - 
лепйть ; назва зумовлена тим, що пло¬ 
ди рослини густо обліплюють гілки. — 
ЗСБМ 1, 53; Нейштадт 395—396; Ан- 
ненков 168. — Див. ще лйпнути, о 1 . 

облобизати «поцілувати», облоби- 
затися\ — р. лобзагпь «цілувати», ло- 
бьсзагпь «тс.», бр. [лабжзнне] «цілуван¬ 
ня», ст. лобьізагпи (XVII ст.), др. обло- 
бьізати, лобьзати, лобьізати, схв. 
[ІоЬіг&І:, ІохЬаї], стел, доказати, лобьі- 
злги; — псл. ІоЬьг-, ІоЬуг-, пов’язані 
чергуванням голосних з *1аІхьг-, ІаЬиг-, 
до яких зводиться укр. лабузнитися 
«леститися». — Фасмер—Трубачев II 
507—508; Преобр. І 461—462; ЗСБМ 
5, 185; ЗССЯ 15, 241—243, 243— 
244. — Див. ще лабузнитися. — 
Пор. лебезувати 1 . 

облога, облоги, обложе, обложе¬ 
нець, обложйсько, обложний, облож¬ 
ник — піл в лежати 

[облок 1 ] «хмара; обрис, контур» Ж, 
[облбки] «небесна блакить», [облочко- 
вагпий] «хмарний» Ж; — бр. аблбкі 
«хмари»; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. оЬІок «хмара» від¬ 
повідає др. оболокь , укр. заст. бболок 
«тс.». — Див. ще бболок 1 . — Пор. 
бблак 1 . 

[облок 2 ] «вікно» Ж; — запозичення 
зі словацької мови; слц. оЬІок, як і ч. 
заст. оЬІок «тс.», схв. облок «кругле 
вікно; вікно», походить від псл. оЬьіь 
«круглий». — Зкок II 538; Мікі. Е\¥ 
219; Ташаз 572—573. — Див. ще 
віблий. — Пор. бблак 2 , бболок 2 . 

[бблуд] «злий дух, що збиває лю¬ 
дей з дороги; блукання, блуд» Г, Ж; — 
пов’язане з блуд (див.). 

облуда «удавання, лицемірство, 
фальш, лицемір; примара; мана; [зов¬ 
нішній вигляд; оболонка]», [ облудка ] 
«оболонка, верхня шкірка», облудник 
«лицемірна людина», облудливий, об- 


137 




облук 


обмил 


лудний; — бр. аблуда «омана», п. оЬ- 
Іисіа «лицемірство», ч. ст. оЬІис! «об¬ 
ман, брехня; примара», оЬіисіа «тс.», 
слц. оЬІиба «страховисько»; — префік¬ 
сальне утворення від \лудйти] «при¬ 
ваблювати, заманювати»; у значенні 
«зовнішній вигляд, оболонка», можли- 


оооосі тт пппт/тг \ п і'і г)ґі и пі -о а г\ V т т і ьі 
із'-', ісдіЛ'-' ілії/іпи^у іЛ'СріуИґ/Ш’ ^ \'ич.^диіі , і 

одяг» (р. [луда] «тс.»); помилково по¬ 
в’язувалося (Уаіііапі; у Махека) з 
псл. Ьірсіь «блуд». — ЗСБМ. і, 52; Ма- 
сЬек ЕБЙС 341. — Див. ще луда 1 , о 1 . 

[облук] «зігнутий прут, дуга; лука 
сідла»; — р. [облук] «край воза, са¬ 
ней», бр. [аблук] «лубок для ящика і 
стінок воза», др. облук'ь «лука, звід», 
п. оЬЦк «лук, дуга», оЬї^к, [оЬЦсг] 
«тс.», ч. оЬІоик «дуга; звід; вигин; лу¬ 
ка», слц. оЬІйк «тс.», вл. нл. ш)Ь1ик 
«лук, дуга, заокруглення, склепіння», 
нл. НоЬІик «дуга», болг. обльк «перед¬ 
ня лука сідла», схв. облук «тс.», 
слн. оЬІок «дуга»; — псл. оЬІркь, утво¬ 
рене з префікса оЬ- і віддієслівної 
іменної основи Ірк- «лук». — Фасмер 


III 103;. ЗСБМ 1, 52; ЗсЬизІег-Зе^с 


1629; Мікі. ЕАУ 165; Тгаиїшапп 159. — 
Див. ще лук 1 , о 1 . 

[облучко] «яблуко» Ж; — р.-цсл. 
осадко «яблуня», обалнь «тс.»; — пов’я¬ 
зане з яблуко , псл. *аЬкько; конкрет¬ 
ний характер зв’язку неясний; можли¬ 
во, йдеться про давній варіант з корот¬ 
ким початковим а, як у двн. арїиі «яб¬ 
луко», гот. ареї «тс.». — Див. ще яб¬ 
луко. 

[обляк] (ент.) «скрипун, Зарегба 
Р.» Ж; — неясне; можливо, пов’язане 
з віблий : поо. п. оЬІак «колона, жеоли- 
на, кии; камінь» (скрипун має пряме 
видовжене тіло до 3 см — Горноста- 
ев 171). 

[облясовати] (кравецьке) «обляму¬ 
вати» О; — запозичення з польської 
мови, ускладнене префіксом об-; п. 1а- 
зоу/ас «обшивати край халяви випуще¬ 
ною назовні частиною внутрішньої шкі¬ 
ри» походить, очевидно, від н. Іаззеп 
«залишати», спорідненого з двн, Іаззап, 


дангл. Іеїап, англ. Іеї, дісл. Іаіа, гот. 
Іеїап «тс.» і далі з лат. Іаззиз (< *1ас1- 
їоз) «слабий, втомлений, виснажений», 
лит. Іеізїі «пускати, дозволяти», Іепаз 
«повільний, спокійний», можливо, укр. 
лінивий. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 
250; 2\У II 689; Кіи^е—Міігка 424; 

ТСІріп ЯЯ1- Л^/яігіа Т-ТгТт Т 767 76Я- Рг_ 

і . * т л іишії х » и і і ис-і. А-^ 1 


поиі—МеШеї І 342—343. 


Пор. 


лі 


НИВИИ. 

[обмаж] «квітковий пилок на ніж¬ 
ках бджіл» Л; — очевидно, результат 
видозміни слова обніж «тс.», зближе¬ 
ного з мазати, мажу (через варіанти 
[ббнож > обнаж] «тс.»). — Див. ще 

П ІП ні ^ 


[обмаруцкати] «обваляти» ВеЗн; — 
очевидно, результат контамінації слів 
[обваруцкагпи] «забруднити» і марати 
«бруднити». — Див. ще варуцкати, 
марати. 

[обмасьорений] «замазаний, бруд¬ 
ний, заяложений; знеславлений» Ва; — 

ягЬрк'тмянр \;тйппрння пирвмгтп ппд’д. 

зане з мазати, замазурений; можли¬ 
во, зазнало впливу семантично близь¬ 
кої форми [обпацьбрений]. 

[обмела] (бот.) «омела, Уізсит аі- 
Ьит Б.» Ко; — результат видозміни 
деетимологізованої назви омела, збли¬ 
женої з дієсловом мести , про що свід¬ 
чать інші діалектні назви цієї рослини; 
[вимела, замело, мітла, помело]. — 
Див. ще омела. 

[обмерестйтися (малим)] «звіль¬ 
нитися; відбутися малим» Ж; — неяс¬ 
не. 


обметиця — див. местгі. 

[обмил 1 ] (бот.) «оман, Іпиіа Неіе- 
піит Б.» Мак, ВеБ; — очевидно, пов’я¬ 
зане з мити, мило ; назва зумовлена 
тим, що в народній медицині відваром і 
мазями, виготовленими з цієї рослини, 
лікують (обмивають, змазують) місця, 
вражені шкірними хворобами. — Див. 
ще мити. 

[обмил 2 ] (бот.) «омела, Уізсит аі- 
Ьит Б.» Мак, [обмйла] «тс.» Г, Мак; — 
результат видозміни деетимологізова¬ 
ної форми омела , зближеної, очевидно, 


138 





обмил 


оббїско 


з [обмил] «оман»; підставою для збли¬ 
ження могло бути використання обох 
рослин у народній медицині для ліку¬ 
вання шкірних хвороб. — Див. ще 
омела. — Пор. обмил 1 , 

обмил 3 , обмила, обмилйтися, 66- 
милка, обмйлний, - ббмилок — див. 
милйти. 

[обминяками (казати)] «(говори¬ 
ти) ухильно, обиняками» Ж; — резуль¬ 
тат контамінації форм обиняками «тс.» 
і обминати. — Див. ще минати, оби- 
няк. 

[обмиснутися] «помилитися» Ж; — 
очевидно, пов’язане з мисль, мислити; 
початково могло означати «помилитися 
в думках, розрахунках»; щодо фонетики 
пор. навмйсне. — Див. ще мисль, о 1 , 
[ббміть] «бистрина, вир, швидка 
течія; крутий берег»; — не зовсім яс¬ 
не; очевидно, пов’язане з метати; 
пор. р. [обмет] «застава для затри¬ 
мання водяної течії, дров і т. п.». — 
Дзендзелівський Опотазїіса 17, 127— 
128. — Див. ще метати, о 1 . 

[обморочник] (бот.) «агалик-трава, 
іазіопе гпопіапа Б.» Мак; — бр. [ ббма - 
рак] «тс.»; — очевидно, запозичення з 
російської мови; пор. р. [обморочник] 
«зніт гірський, ЕріїоЬіит топіапит Б.»; 
назва зумовлена використанням відва¬ 
ру агалик-трави при головному болі й 
непритомності. — ЗСБМ 2, 175. — 
Див. ще морок. 

обмут — див. бмут. 

[ббнаж] «квітковий пилок на ніж¬ 
ках бджіл» Ж, Л; — очевидно, резуль¬ 
тат фонетичної видозміни давньої фор¬ 
ми *обножь «обніж», [ббнож] «тс.». — 
Див. ще обніж. 

обніж «квітковий пилок, який 
бджоли на задніх ніжках переносять у 
вулик для виготовлення перги», об¬ 
ніжжя, [обніжка. Ж] «тс.»; — р. [ об- 
нога, обнбжа, обнбжка, ббножь ], бр. 
[обнаж], ч. оЬпогка, оЬпйіка, слц. оЬ- 
погка, вл. у/оЬпогка, схв. [обнож, об¬ 
ножам], слн. оЬпбгіпа «тс.»; — псл. 
оЬпогь. «тс.», утворене з прийменника 
оЬ «навколо» та іменника по§а «но¬ 


га». — ЗСБМ 8, 81; МасЬек Е5ЙС 

406; N60160 БР 1960/1, 93—94; Ве^іа] 
Е85Й II 235. — Див. ще нога, о 1 . 

[обніжок] «вузька неорана смуга 
землі між ланами, городами; межа Г, 
Пі, Ва, Гриц; доріжка, протоптана пі¬ 
шоходом Ж», [обніжжє] «вузькі порос¬ 
лі травою смужки землі навколо нив» 
Пі, [обнбга] «тс.» Ж; — результат ви¬ 
дозміни деетимологізованої форми об¬ 
міжок «тс.», зближеної з фонетично 
схожим обніжок «підніжжя». — Див. 
ще межа, о 1 . 

[обнбжитися] «привикнути, прив’я¬ 
затися» Ж; — неясне; можливо, пер¬ 
вісно означало «звикнути до ніг» (зо¬ 
крема, про собак). 

[ббод] (ент.) «ґедзь, овід, Нуройег- 
та Ьоуіз Б.» Дейн, [обід тж, ббодень 
тж, ободняк Л] «тс.»; — очевидно, ре¬ 
зультат контамінації форм [бвад] «тс.» 
і [бодапги] «бити, колоти». — Див. ще 
бвад 1 , бостгі. 

обоз «валка; транспортні засоби у 
військах; (заст.) табір; артилерія Пі», 
[обвбз] «обоз» Дз, [ббіз] «тс.» Г, Ж, 
[оббзиско] «місце, де стоїть обоз» Ж, 
[ обозбвиско, обозбвище] «тс.» Ж, [обо¬ 
зна] «дружина начальника артилерії» 
Бі, [оббзненко] «син обозного», обоз¬ 
ний «обозник; виборна службова особа 
в Україні в XVII—XVIII ст. СУМ; на¬ 
чальник артилерії Бі», обозник «сол¬ 
дат, який служить в обозі», [обознів- 
на] «дочка обозного» Бі; — р. болг. 
обоз , бр. аббз, др. обозь «табір», 
п. оЬбг «тс.», ч. оЬог (з рос.), м. 
(військ.) обоз; — очевидно, псл. або 
СХІДНО-ПСЛ. оЬо 2 Ь < *оЬ-У 02 Т., утворене 
З префікса оЬ- ї Іменної ОСНОВИ У02Ь, 
пов’язаної з дієсловом уогіїі, уегїі. — 
Черньїх І 587; Фасмер III 104; Була- 
ховський Вибр. пр. III 426; Преобр. 
І 69; ЗСБМ І, 55; Вгйскпег 371; Ма- 
сйек ЕЗЛС 406; Кибпіскі РгазБ II 106. 
— Див. ще везтй, о 1 . 

[оббїско] «садиба» Ж; — очевидно, 
пов’язане з [ббїсько] «тік»; початкове 
о могло виникнути під впливом форми 
[обійстя]. — Див. ще бити 1 . 




обойма 


обора 


обойма; — бр. аббйма; — запози¬ 
чення з російської мови; р. обойма 
пов’язане з др. *обоимагпи «збирати» 
(пор. обоиматися «бути збираним»), 
утвореним з префікса об- (обо -) і діє¬ 
слова имагпи «брати». — Див. ще 
імати, о 1 . 

[оббйчик] «ключиця (анат.); комір 
католицького священика» Ж; — запо¬ 
зичення . з польської мови; п. оЬофгук 
«ключиця; комірець, комір», [оЬо]ек] 
«комір, комірець», [оЬб]ек, оЬіцек] «тс.», 
як і ч. оЬо]ек «нашийник», слц. оЬо]сек 
«комірець», оЬорк «нашийник», схв. 
обо\ак «онуча», слн. оЬ6]еп «придатний 
для обмотування, обкладання», похо¬ 
дить від псл. оЬоф < *оЬуоф, пов’яза¬ 
ного з дієсловом оЬуііі, утвореним з 
префікса оЬ- і дієслова уііі «вити, нави¬ 
вати». — Вгискпег 371; МасЬек ЕЗЛС 
406. — Див. ще вйти\ о 1 . 

[бболок 1 ] «хмара; обрис, контур» 
Ж, [оболбки] «небесна блакить», [ббо- 
лбко] «хмара» УРС, Бі, [обблоком] 
«масою, натовпом» Ж; — р. [бболоко] 

\ Г\ ґ\ ҐІ ІУ-1 [/О п п ЛГ п Г) 

ч'А.шарси-’/ , ], с/р. [оуіуилияи., ои~ 

балак], др. оболокь , п. оЬІок, ч. 
слц. оЬІак «тс.», нл. ЬоЬІока «легка 
хмарина; хмари», болг. м. бблак «хма¬ 
ра», схв. облак } слн. оЬІак, стел, об- 
ллісь «тс.»; — псл. *оЬо!кт> < *оЬ-уо1кь 
пов’язане з дієсловом *оЬе1к1:і < *оЬ- 
уеІкіі «обволокти», утвореним з префі¬ 
кса оЬ- «об-» і дієслова *уе!кіі «волок¬ 
ти». — Німчук 147; Фасмер III 105; 
Булаховський Вибр. пр. III 426; Пре- 
обр. І 628—629; ЗСБМ 2, 174; Вгиск¬ 
пег 371. — Див, ще волоктй, о 1 . — 
Пор. облак 1 , бблок 1 . 

[бболок 2 ] «вікно» Г, Ж; — резуль¬ 
тат видозміни форми бблок «тс.» за 
помилковою аналогією до співвідно¬ 
шення форм бблок «хмара; вікно» — 
бболок «хмара»; насправді ж, якщо 
запозиченому бблок «хмара» (псл. *оЬ- 
уоікт.) закономірно відповідає укр. ббо- 
лбк , то формі бблок «вікно» (псл. 
*оЬь1-окт>) мало б відповідати неісную¬ 
че укр. *віблок. — Див. ще бблок 2 . — 
Пор. бблок 1 , бболок 1 . 


140 


[оболокати] «одягати; закривати; 
хмарити» Бі, [ оболокагпися ] «одягати¬ 
ся; хмаритися» Бі, [оболбчина] «наво¬ 
лочка, пошивка» Ж, [зоболочй] «роз¬ 
дягти, зняти» Ж; — р. [оболокагпь] 
«покривати, одягати», др. оболочагпи 
«одягати», п. оЬІес «облачити, одягти», 
заст. оЬІбсгус «тс.», оЬІекас, ч. оЬІесі 
«одягти», оЬІекаїі, слц. оЬІіесГ, оЬПе- 
каі’ «тс.», болг. облйчам «одягаю», м. 
облекува і облечува, облече , схв. об¬ 
лачити «одягати», обуЬи «одягти», 
слн. оЬІасііі «одягати», оЬІесі «одяг¬ 
ти»; — псл. *оЬо1каіі, пов’язане з 
*оЬе1кІі < *оЬуєМі «обтягти, одягти», 
утвореним з префікса оЬ- і основи діє¬ 
слова *уєМі «волокти». — Див. ще 
волокти, о 1 . — Пор. облачати, об- 
лечй, бболок 1 . 

оболбна, оболонка, оболбни, оболб- 
ники, оболбнник, оболонщик — див. 

болбна. 


[оболбнкаї «ополонка» Ж: — ое- 
*- £- 

зультат видозміни форми ополонка, 
очевидно, зближеної з [ оболбна ] «шиб- 

О .ч П т і т> гтга тг"тгч г. Л ггт г г» 1 

х\сх>/ . і і і <з пул иппа , 


оболонь, оболбничї, оболоння , обо- 
лбня — див. болбння. 

обора 1 «відгороджена частина по¬ 
двір’я для худоби; загорода, загін; [ве¬ 


ликий сарай, хлів, засік ЛексПол; ху¬ 
доба Ж; жолобок у вигляді круга, зроб¬ 
лений на дереві]», [оберчина] «неве- 

піл^я піїппяь УРС \ Г)(3ппіі гк-г\ 1 /упПгмто по 

була обора» Ж, [оборище] «тс.» Ж, 
[■оборовагпий ] «кругоподібний»; — р. 
[обора] «загорода, загін», бр. аббра 
«хлів, корівник», п. оЬога «хлів», ч. 
слц. оЬога «заповідник», вл. \уоЬога 


«загін», болг. обор «хлів», м. обор «за¬ 
горожа для худоби, стайня», схв. обор 
«загорожа для худоби, двір», слн. оЬбг 
«огорожа, огороджена земля», оЬога 
«загороджене поле; зоопарк»; — псл. 
оЬога < *оЬуога, утворене з префікса 
оЬ- «об-» і віддієслівної іменної основи 
уог-, пов’язаної чергуванням голосних 
з псл. уєг- «замикати, розмикати». — 
Клепикова 180—188; Сл. и балк. язьі- 
козн. 181 —182; Фасмер III 105—106; 




обора 


обр 


Преобр. І 630; Толстой ЛексПол 14; 
ЗСБМ 1, 56; Вгііскпег 371; МасЬек 
Е8ІЇС 406; Младенов 367; 8кок II 538; 
Вегіа] Е55ІЇ II 235; Регвзоп Веіїх. І 
500. — Див. ще вір 1 , ок 

[обора 2 ] «кругла дірка у взутті, 
крізь яку протягують волоки», [обори] 
«шнурки, ремінці для прив’язування 
постолів» Ж, [обірка] «вірьовка, протя¬ 
гнута в крайні петлі нижнього ряду ри¬ 
бальської сітки Г; вірьовка біля еподів 
волока Берл», [обірнйк] «долото з віст¬ 
рям трубочкою для вибивання круж¬ 
ків», [обірнйк] «пристрій, яким роб¬ 
лять дірки в постолах для шнурів» 
МСБГ; — р. [обора] «вірьовка коло 
личаків», [оббрник], [оббрень] «дірочка 
в личаку для протягання волоки», бр. 
абора «вірьовка коло личаків», п. [оЬог- 
ка] «сітка з тонких шнурків; вірьовки 
коло постолів», [оЬогпік] «вірьовка», 
цсл. ОБорл «пряжка»; — псл. оЬог- < 
*оЬуог-, утворене з префікса оЬ- «об-» і 
іменної основи уог- «вірьовка», пов’яза¬ 
ної з *у ь гуь «тс.»; — споріднене з 
лит. арууага «вірьовка для прив’язу¬ 
вання личаків», арууагаз «тс.», аруага 
«вірьовка», регуага «вірьовка, на якій 
тримається сіть», рауага «тс.»; припус¬ 
кається й можливість балтійського похо¬ 
дження східнослов’янських слів (ЗСБМ 
1, 55—56). — Фасмер III 105; Преобр. І 
630; Даль II 1571; Ргаепкеї 1197—1198; 
МіІНЬ—Епск. III 780—781, IV 475; Тга- 
иїтапп 351; Регззоп Веіїх. І 500. — Див. 
ще вірьовка. 

оборіг «повітка на чотирьох стов¬ 
пах для зберігання сіна, необмолочено- 
го збіжжя», [ борів, оборів] «тс.» Ж, 
[оборбжень] «стовп в оборозі», оборо- 
жина «тс.», [оборбжиско] «місце, де 
був оборіг» Ж, [оборожйще] «великий 
оборіг» Ж; — р. [оборбг] «стіг», п. Ьгб§ 
«скирта, стіг; купа», ч. [оЬгаЬ], ст. ЬгЬ, 
ЬгаЬ «тс.», вл. Ьгбгегї (Ьгбг^е) «повіт¬ 
ка», нл. Ьгоіща «тс.»; — псл. *Ьог§в, 
*оЬог§ь, пов’язані чергуванням голос¬ 
них з *(о)Ьєґ£Їі «(о)берегти»; тверджен¬ 
ня відносно протетичного характеру о 
(Кравчук УМШ 1957/4, 79) безпід¬ 


ставне. — Фасмер III 106; Варбот Зти- 
мология 1965, 132; Горяев 234; Вгйск- 
пег 41; МасЬек ЕЗІЇС 63; 8сЬиь1ег-5е\ус 
71—72; Засіп.—Аііг. У\УЬ. І 271; Вй§а 
КК II 260; Регззоп Веіїх. II 927; ЕкЬІош 
2Ї51РЬ 24, 7. — Див. ще берегтй, ок 

оборка «смужка матерії, зібрана в 
складки чи зборки і пришита для оздо¬ 
блення одягу»; — бр. аббрка ; — запо¬ 
зичення з російської мови; р. оборка 
«обшивка складками», очевидно, похо¬ 
дить від псл. *оЬуогка, утвореного з 
префікса оЬ- «об-» та іменної основи 
уог- «вірьовка». — Булаховський Вибр. 
пр. III 426; Преобр. І 630. — Див. ще 
обора 2 . 

обоюду «з обох боків», обоюдний 
«обопільний, взаємний»; — р. обоюду , 
др. обоюду ; — запозичення зі старо¬ 
слов’янської мови; стел, овоь^доу, як і 
слн. оЬо]бб, утворене з псл. оЬа, оЬо]е 
за допомогою суфікса -рсіи, подібно до 
стел, вьс^доу від уьзь «увесь». — Фа¬ 
смер—Трубачев III 106; Черньїх І 588; 
Трубачев Ез.-етн. изсл. 142—143; Пре¬ 
обр. І 625. — Див. ще оба. 

[обоятний] «байдужий», [обияд- 
ний] «звичайний» Пі; — запозичення з 
польської мови; п. оЬо^іпу «нечулий, 
байдужий», як і ч. оЬоіеІпу «подвійний, 
лицемірний», раніше означало «двозна¬ 
чний, двосторонній, двоякий; такий, 
якого можна взяти з двох боків»; утво¬ 
рилося з основ числівника оЬа «обид¬ 
ва» і, дієслова ]§іі «брати». — МасЬек 
ЕЗІЇС 231. — Див. ще бба, яти. 

обпацьбрений — див. запацьб- 
ритися. 

обпенехати — див. пелехати. 

обр «авар», [обрйн] «тс.» Ж, обри\ 
— р. ббрин , др. обьрикь , обьринь , 
п. оІЬггут «велетень», ст. оЬггугп, ч. оЬг, 
ст. оЬг, оЬег, слц. оЬог,. вл. ЬоЬг, слн. 
6Ьег «тс.»; — загальноприйнятої етимо¬ 
логії не має; пов’язується з тюрк, араг 
(назва одного з тюркських племен), пер¬ 
вісно «повстанець», похідним від аЬа- 
«чинити опір»; менш імовірна гіпотеза 
(ІЛіІепЬеск 11; ЗсЬизїег-Зеу/с 302—303) 
про зв'язок з гот. аЬгз «сильний» і при- 





образ 


обренці 


пущення (МасНек ЬЬЛС 406—407) про 
походження слова від оЬгьтеІі (п. оЬгг- 


тіес «набрякати, збільшуватися, пухну¬ 
ти») та його спорідненість з гр. о(Зрірод 
«велетенський». — Фасмер—Трубачев 

ТТТ 1П7_1ПЯ- 'Лгл^Ягл Т 641- ЛЛ ои. 


ааа і \у і і і і а , іч^и 


гес 120—122; Вгйскпег 378; Уопбгак І 


83; Мікі. Е\¥ 219; Багісгіиз 2І81РН 8, 


289. ■— Пор. авари. 

образ, [ образець] «малий образ; 
зразок», [образкар] «продавець образ- 
ків» Ж, [образнйк] «божник», образбк, 
образний , [образбвий] «образний» Ж, 
[образовйтий\ «тс.» Ж, [ образкувати] 
«ілюструвати» Ж, відображення, відо¬ 
бражувач, відобразйти, відобража¬ 
ти, зображення, зображувач, зобра¬ 
жальний, зображувальний, зобразй- 
ти, зображати, преобразйти, прооб¬ 
раз «образ майбутнього»; — р. образ , 
бр. вббраз «образ», абраз «ікона», др. 
образь, п. ч. слц. оЬгаг «зображення, 
картина; образ, ікона», вл. нл. шоЬгаг 
«образ, картина, фотознімок», нл. НоЬ- 
гаг «картина, портрет», болг. м. образ 
«обличчя, щока», схв. образ «тс.», 
слн. оЬгаг «обличчя, образ», стел, ок- 
рлз'ь «вид, образ»; — псл. оЬгагь, ут¬ 
ворене з префікса оЬ- і основи іменни¬ 
ка гагь, пов'язаного чергуванням голо¬ 
сних з гегаїі «різати». — Фасмер III 
106; Преобр. І 631; Горяев 234; ЗСБМ 
2, 176; Вгйскпег 371; МасНек Е8ЛС 
407; 8сНиз1ег-8ешс 1632; Младенов 
367; 8кок III 115—116; Веіїщ Е88Л II 
236; ВО^а КК І 273. — Див. ще о 1 , 
раз 1 . 

образа, образливий, ображати ; — 
р. ст. образа «сором, ганьба, образа», 
бр. абраза , п. оЬгага «образа; відраза», 
вл. шоЬгагус «завдати тілесного ушко¬ 


дження»; ..— префіксальне утворення 
від гісл. гагь, гагіїі, пов'язане з др. об¬ 
разити, ображу .«вдарити», обража¬ 
ти , ображаю «розбивати». — ЗСБМ 
1, 56; Вгйскпег 372; 8сНиз1ег-8еущ 1632. 
— Див. ще о 1 , образ, раз 1 . 

образкгі (бот.) «білокрильник, Саі- 
1а Б., Саііа раїизїгіз Б. Мак, Словн. 
бот.; арум Бессера, Агит Ьеззегіапит 


ЬсНоІБ Мак»; — р. одразкй «арум пля¬ 
мистий, Агит тасиїаїит Б.; воло¬ 
вик лікарський, АпсНиза оШсіпаїіз Б.», 
п. оЬгагкі «арум плямистий», оЬгагко- 
у/іес «тс.», схв. образно зелзе «арум»; ■— 

гм тапипип пгмз ’ а о о о а о л/^Я/іол іг літ/лисл- 
ип^ипдни, >-» і_/^1^.ос/ /V \'11\\_/1 ісд, 

назва могла стосуватися насамперед 
рослини арум, суцвіття якої на фоні 
білого покривала, що його обрамляє, 
нагадує зображувану на іконах голову 
Івана Хрестителя, покладену на миску 
(пор. назви арума в інших мовах: ч. 
ст. Іуаг зу. Лапа, п. §1оша зул Лапа, 
Буагг зш. Лапа, нім. 8. ЛоНаппзНаирї, 
букв, «голова святого Івана»); білокриль¬ 
ник належить до однієї родини з ару- 
мом і має подібне до нього суцвіття; 
висловлювалась думка (Вгйскпег 372), 
що укр. р. образкй запозичено з поль¬ 
ської мови. — МасНек Лш. гозїі. ЗОБ ■— 
Див. ще образ. 

обранка — див. брам. 

обрат «перегнане через сепаратор 
молоко» Мо, (Ме); — запозичення з 
російської мови; р. обрат , очевидно, 
пов’язане з прислівником обратно 
«назад» як назва частини молока, що 
повертається назад із сепаратора піс¬ 
ля відокремлення вершків; р. обратно 
пов'язане з обратньїй «зворотний», 
яке зводиться до стел, окрлтити «по¬ 
вернути», спорідненого з укр. оберта¬ 
ти (див.). 

[обрейдати] «забруднити, забриз¬ 
кати гряззю, брудною водою» (про ді¬ 
тей та їхній одяг) Па; — афективне ут¬ 
ворення, можливо, пов’язане з п. [ЬгаБ 
сіу^а, Ьгефи^а] «калюжа на дорозі, бо¬ 
лото», похідним від Ьге]а (Ьга]'а) «рідо¬ 
та», що зводиться до нвн. Вгеі «каша, 
місиво». 

[обренці] (у млині) «два дерев’яні, 
оббиті залізом круги, в які вставлені 
цівки», [ обренджа] «металічне кільце, 
що скріплює ступицю колеса» Лекс- 
Пол; — бр. [ абрзнджа ] «тс.»; — видо¬ 
змінене запозичення з польської мови; 
п. оЬг^сг «обруч, коло», ст. оЬг^сха, оЬ- 
г^сг «тс.» є прямим відповідником укр. 
обруч (див.). 


142 






обрепатися 


обрус 


оорепатися, оорепкатися, оореп- 
шитися, обрйпатися — див. нарепа- 
тися. 

обргів, обрйвистий, обривок — 

див. рвати. 


\ п^п 


КОТИТИСЯ] <<ПрИКИДаТИСЯ ХВО' 


рим» Ж; — неясне. 

[обрим] «велетень, гігант» Бі; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. оІЬггугп «тс.» (з XVI ст., давніше 
оЬгхут «тс.») пов’язане з укр. ббрин. — 
Мозгугізкі Р2йР 113; Вгйскпег 378. — 
Див. ще обр. 

обрис; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. оЬгуз, як і ч. оЬгуз, 
схв. обрис «силует, контур», слн. оЬгіз, 
зводиться до нвн. АЬгі(3 «обрис, план, 
контур», префіксального похідного від 
КіР «креслення, план, ескіз»; зазнало 
зближення з п. оЬгузошас, укр, обрису- 
вати. — Шелудько 40; ЗІР V 543. — 
Див, ще риса. 

[обрихтунок] «військове навчан¬ 
ня» Ж; — видозмінене запозичення з 
німецької мови; н. АЬгісНїип^ «тс.» по¬ 
в’язане з дієсловом аЬгісНіеп «навчати, 
дресирувати, припасовувати», утворе¬ 
ним з префікса аЬ- «від-, з-», спорідне¬ 
ного з гот. аї, дінд. ара «тс.», гр. сито, 
лат. аЬ-, і дієслова гісЬІеп «спрямову¬ 
вати; наладжувати; рихтувати»; на ук¬ 
раїнському ґрунті префікс аЬ- зазнав 
зближення з об-. — Шелудько 45; Кіи- 
§е—Міїгка 1, 588, 598. — Див. ще 
рихтувати. 

[обрідник] (бот.) «осот, Сігзіит гі- 
уиіаге Біпк.» Мак; — неясне; можливо, 
пов’язане з обрідний «рідкий; недорід¬ 
ний»; назва могла бути зумовлена тим, 
що осот зріджує посіви, викликає не¬ 
дорід. 

[обріжка] «шкіряна або мотузяна 
частина батога»; — бр. [обрйжка] 
«ошийник у хортів і гончих собак»; — 
запозичення з польської мови; п. оЬ- 
тог «нашийник;, обруч на шиї», оЬгбг- 
ка, оЬго2а, оЬгдг «тс.» утворено з пре¬ 
фікса оЬ- і основи -шго 2 -, наявної в ро- 
шог «канат, линва» (пор. укр. [ ворб- 
за] «мотузка чи ремінь у батозі», по¬ 


ворозка). — ЗСБМ Д 57; Вгйскпег 
372. — Див, ще верзтй, вороза. 

обрій «горизонт», заобрійний ; — не¬ 


ясне; відтворюється (Наконечний УМШ 
1951/4, 79) давніше *обмрій, пов’язане 

•з ла піт її (ґ' а 1 ^птлггиіттлґ'а ппягттлиіл 

^ і,* іигч, у '‘иііДіи і п\-/і , 

обрік (заст.) «урочиста обіцянка; 
виділена кількість їжі для денного ут¬ 
римання; солдатське утримання; корм 
для коней; ст. повинність селянина» Г, 
Ж, оброк «податок кріпака замість пан¬ 
щини», [ обрічне ] «рептух, опалка» 
ВеБ, [оброчник] «той, хто дає обіт», 
[обрачанка] «сумка» НЗ УжДУ 37, 
[оброчникувати] «виконувати обіт»; — 
р. оброк, бр. абрбк «щорічна плата 
селянина поміщику; корм для коней», 
др. оброки «податок, зобов’язання», п. 
оЬгок «фураж; (іст.) оброк», ч. оЬгок 
«витрати за рік», болг. оброк «обіт, 
обіцянка», м. оброк «час прийняття 
їжі; порція», схв. оброк «строк», слн. 
оЬгок «умова, строк»; — псл. оЬгокь, 
пов’язане з дієсловом *оЬгекіі «обрек- 
ти», утвореним з префікса оЬ- і дієслова 
*гекіі «говорити». ,— Фасмер III 108; 
ЗСБМ 1, 57; Вгйскпег 372; МасНек 
ЕЗйС 407. — Див. ще ректгі, о 1 . — 
Пор. вйрок, пророк, рік, строк. 

Іобромок] «обломок» Ж; — неяс¬ 


не. 

оброть «вуздечка» Г, Ж, [обріть 
Бі, обрбтина, обротянка Ж, оброть¬ 
ка Ж, обрутя Ме] «тс.», [обрбдька] 
«мотузяна чи шкіряна вуздечка без ву¬ 
дил» Сизько, [заобрбчувати Ж, наоб- 
ротатиЖ ]; — р. оброть «вуздечка», 
бр. абрбць , др. оброті), обріть «тс.», 
обрьтити «загнуздати», ч. оргаБ, слц. 
оргаїа (обидва з др.), стел, окр'ьтити 
«обв’язати морду»; — псл. оЬ-гьї- ут¬ 
ворене з прийменника оЬ- «навколо» і 
основи іменника гьіь «рот». — Була- 
ховський Вибр. пр. III 358; Фасмер 
III 108; Преобр. 1631; ЗСБМ 1, 57— 
58; МасЬек ЕВйС 416; Мікі. Е\У 285; 
Сйг^Ьзкі БР 6, 177. — Див. ще о 1 , 
рот. 

обрус «скатерть», [обруса. ДзАтл І, 
обруебк Ж] «тс.», [обрусок] «скатерть 


143 



обруч 


обсервувати 


фабричного виробництва» Па, [обрус- 
ча\ «скатерть» Ж, [обруся] «рушник» 
Пр. XI діал. н.; — р. [обрус] «скатерть», 
бр. абрус «тс.», др. убрусь «хустка, 
рушник», обрусьць «рушник», п. ч. 
слц. оЬгиз «скатерть», ч. ст. Ьгизес 
«рушник», болг. обрус «хустка, сервет¬ 
ка», слн. [оЬгиз] «скатерть»; — псл. 
оЬгизь, пов’язане чергуванням голос¬ 
них З ЦСЛ. БР'ЬСГШТИ «стерти», р.-цсл. 
БруСГГГИ «гладити, точити», укр. брус, 
викликає сумнів пов’язання (МасНек 
Е5ЛС 407, Е5ЛС5 424) з слц. гиваґ 
«витріпувати краї тканини», що зводи¬ 
ться до гіпотетичного Дир-заїі «скуб¬ 
ти», яке могло бути спорідненим з 
нвн. гаиїеп, гиріеп «скубти». — Фас- 
мер III 108; Желтов ФЗ 1876 VI 72; 
ЗСБМ 1, 58; Вгискпег 372; Вегіа] 
Е526 II 238; Засіп.— Міх. У\УЬ. І 218— 
219. — Див. ще брус 1 , о 1 . 

обруч, [обручик Ж, обруче Ж], об¬ 
ручка «перстень», [обручйнка] «тс.» 
Ж, [обручник] «наречений» Ж, [ обруч- 
коватий] Ж, обручкувати «окільцю¬ 
вати» Ж; — р. обруч, бр. абруч , др. 

пїїг)ііин п пЬгрр 7 и гптт пЬгпр ріп шп- 

Ьгис, нл. НоЬгис (НоЬгус) «зап'ястя», 
болг. дбрш «обруч», схв. обруч, слн. 
оЬгбс «тс.», цсл. оьржмь «кільце»; — 
псл. оЬгрсь «зап’ястя, браслет, кільце», 
утворене з прийменника оЬ «навколо» й 
основи іменника грка «рука». — Тка- 
ченко УМЛІЙ 1986/12, 76; Черньїх І 
588 — 589; Фасмер III 108; Булаховсь- 
кий Вибр. пр. III 358; Преобр. І 631; 
ЗСБМ 1, 58; Вгискпег 372; МасНек 
ЕЗбС 407; ЗсНизІег-Зешс 1633; Вегіа] 
ЕЗЗб II 237; Тгаиїшапп 237; Вп^а КК 
II 506. — Див. ще о 1 , рука. 

обряд Г, Ж, [ббрядок] «обряд, зви¬ 
чай» Ж,- обрядність, обрядовість, об¬ 
рядний, обрядовий ; — р. обряд , бр. 
абрад , др. обряде «порядок, угода», 
п. оЬг 2 £с! «обряд», ч. оЬгаб, слц. оЬгасі, 
болг. м. ббред, схв. дбред , слн. оЬгеб 
«тс.»; — псл. оЬг^бь, пов’язане з діє¬ 
словом оЬг^сІШ «влаштувати, впоряд¬ 
кувати», утвореним з префікса оЬ- і 
дієслова г^сіііі «рядити», похідного від 


г^бь «ряд, порядок». — Фасмер III 108; 
Вгискпег 373; МасНек ЕЗбС 407. — 
Див. ще о 1 , ряд. 

[обрямувати] «облямувати»; — ре¬ 
зультат контамінації форм обрамувати 
( обрамовувати, обрамляти) й обля¬ 
мувати. — Див. ще ляма 2 , о 1 , рама 1 . 

[обсачити] «оточити» Ж; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. оЬзасгус, 
озасхус «тс.» пов’язується із зосгус, 
якому відповідає укр. сочйти «підстері¬ 
гати, висліджувати». — Вгискпег 384— 
385; 3^ III 517. — Див. ще сочгіти. 

[обселепитися] «набратися; добре 
напитися» Ж; — очевидно, афективне 
утворення неясного походження. 

[обсельці] «краї (ребра) дошки» Ж; 
— результат видозміни деетимологізо- 
ваних форм обзел «закраїна дошки», 
обзелок «обаполок», можливо, збли¬ 
жених з основою осла «точильний ка¬ 
мінь, брусок», р. оселбк «тс.», п. озеї- 
ка, озеїек «тс.; овальний шматок мас¬ 
ла». — Див. ще обзел 1 . — Пор. облі- 
зок. 

обсерваторія; — р. болг. обсерва- 

тгіпия 6п піїгрпдптгіпьі я п пЬс;ргшяГп- 

. . ^ ‘-“.о , ... ^ 

гіит, ч. оЬзегуаїогіит, оЬзегуаїої, слц. 
оЬзегуаїбгіит, м. опсерваторща , схв. 
опсерватбрщ, опсерваторща, опсерва- 
тбрщум, слн. оЬзегуаібгП; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; фр. 
оЬзегуаіоіге, нім. ОЬзегуаІбгіит, англ. 
оЬзегуаІогу походять від нлат. оЬзегуаїо- 
гіит, яке зводиться до лат. оЬзєгуо 
«спостерігаю», утвореного з префікса 
оЬ- «до-, об-» і дієслова зегуо «спосте¬ 
рігаю, бережу». — СІС 2 591; Черньїх І 
589; Фасмер III 109; ССРЛЯ 8, 436; 

Кораіігізкі 683; НоІиЬ—Буег 340; РЧДБЕ 
500; Кіеіп 1069. — Див. ще облігація, 
сервант. — Пор. консерви. 

обсервувати «спостерігати», об¬ 
серватор, обсервація ; — р. обсерва- 
ция, обсервацибнньїй, бр. абсерва- 
цьія\ — запозичення з польської мови; 
п. оЬзепуоу/ас, оЬзепуафа, оЬзегшаїог, 
як і ч. оЬзегуасе, слц. оЬзегуасіа, болг. 
обсервйрам, м. опсервацща, опсерва- 
тор, схв. опсервйрати, опсервацща, 


144 






обсіч 


обуза 


сліі. оЬзеп/асуа, походять від лат. оЬ- 
зеп/о «спостерігаю, уважно стежу». — 
СІС 2 592; Фасмер III 109; ЗСБМ 1, 60; 
НоІиЬ—Ьуег 340; РЧДБЕ 500. — Див. 

ще обсерваторія. 

[обсіч] «зразу, раптом» Г (виходячи 
з ілюстрації: <<А вона до неї обсіч: хто 
зробив та й хто», — значення може 
бути сформульоване й інакше: «присі¬ 
куючись»); — очевидно, пов’язане з 
дієсловом сікшії, конкретний характер 
словотворчо-семантичного зв’язку не¬ 
ясний. — Див. ще О 1 , СІКТЙ. 

обскурант «противник прогресив¬ 
них ідей, мракобіс», обскурантизм 
«вороже ставлення до науки, освіти, 
захист реакційних ідей»; — р. болг. 
обскурант , бр. абскурант , п. ч. слц. 
оЬзкигапІ, м. опскурант, схв. опску- 
рант , слн. оЬзсигапі; — запозичення 
із західноєвропейських мов; н. ОЬзси- 
гапф фр. англ. оЬзсигапі походять від 
лат. оЬзсйгапз (-апїіз) «затемнюючий», 
пов’язаного з оЬзсОгиз «темний, неви¬ 
разний, непевний», первісно «закри¬ 
тий», спорідненим з двн. зкПг «повітка, 
покрите місце, притулок», дінд. зкипаїі 
«покритий», гр. охіЗуїсс «брови», дісл. 
зкВте «темний», зку «хмара, покрите 
небо», англ. зку «небо». — СІС 2 592; 
КЗСРЯ 300; ССРЛЯ 8, 439; Кораіігі- 
зкі 683; НоІиЬ—Буег 340; РЧДБЕ 500; 
Кіеіп 1068, 1455. — Пор. шура. 

[обсовгати] «трохи обтовкти просо, 
ячмінь у ступі» ЛексПол; — префік¬ 
сальне утворення від не засвідченого в 
цьому значенні совгати\ пор. *ковза¬ 
ти., ковзанка «ступка». —Див. ще о\ 
совати. 

обставина «важливий для чогось 
факт; (мн.) сукупність умов; матеріальне 
становище;., (грам.) один з другорядних 
членів речення»; — очевидно, калька р. 
обстоятельство «тс.», що є калькою 
фр. сігсопзіапсе або нім. ІІтзіапсІ, які, у 
свою чергу, калькують лат. сігсишзіапііа 
«тс.», утворене з префікса сігсшп- «нав¬ 
коло» та основи дієслова зіаге «стояти» і 
гр. тгБріотссої^ «обставина», що складає¬ 
ться з префікса тгБрі’ «навколо» та імен¬ 


ника отасис; «стояння, становище». — 
Фасмер III 109; ШЬе^аип КЕ5 12, 39; 
Пизани 70. — Див. ще о 1 , стати. 

[обстій] «стара дівка» Ж, \обсцій\ 
«тс.» Ж; — очевидно, пов’язане з діє¬ 
словом стояти ; конкретна мотивація 
назви неясна. — Див, ще о 1 , стати. 

обструкція «демонстративна дія з 
метою зриву якихось заходів, пропо¬ 
зицій», обструкціонізм, обструкціо¬ 
ніст, обструктивний, обструкцій¬ 
ний ; — р. болг. обструкция , бр. аб- 
струкцьія, п. оЬзІгикфа, ч. оЬзІгиксе, 
слц. оЬзІгиксіа, м. опструкцща, схв. 
опструкцща , слн. оЬзІгиксуа; — запо¬ 
зичення із західноєвропейських мов; н. 
ОЬзїплкїібп, фр. англ. оЬзїгисЯоп похо¬ 
дять від лат. оЬзішсііо «закупорка, пе¬ 
репона, перешкода», пов’язаного з діє¬ 
словом оЬзїгиеге «забудувати, зробити 
недоступним», утвореним з префікса 
оЬ- «проти-, до-» і дієслова зїгиеге «бу¬ 
дувати». — СІС 2 592; КЗСРЯ 301; 
ССРЛЯ 8, 456; Кораіігізкі 683; НоІиЬ— 
Ьуег 340; РЧДБЕ 501; КІеіп 1070. — 
Див. ще облігація, структура. — 
Пор. конструкція. 

[обстяжка] — див. стяг 2 . 

[обтаритися] «вивалятися, забруд¬ 
нитися»; — неясне; зіставляється (Кур- 
кина Зтимология 1970, 100) з р. [то- 
рить\ «мучити, томити, затримувати, 
волочити або водити», схв. Іагііі «тер¬ 
ти», слн. іагаіі «мучити, терзати, пові¬ 
льно працювати», [їргаїі] «тягти, воло¬ 
чити; хворіти». 

[обтукувати] «оточувати, обляга¬ 
ти» Ж; — неясне. 

[обувець] (боті) «Саісеоіагіа» Ж; — 
похідне утворення від [дбув] «взуття»; 
очевидно, калька латинської наукової 
назви, в основі якої лежить лат. саі- 
сеоіиз «черевичок» (за подібністю квіт¬ 
ки до туфельки).. — Див. ще взути. 

обуза «те, що заважає, висить тя¬ 
гарем; [натовп]»; — р. обуза, бр. абу- 
за, др. обузь «пов’язка», ч. оЬига 
«гніт, гноблення», вл. ■у/оЬога «неволя, 
обтяжливість», , нл. шоЬиха (ЬоЬига) 
«тягар, прикрість», стел, поді* обжзоллж 




обуртувати 


обценьки 


«непривітно, з обуренням»; — псл. 
оЬргь < ^оЬудгь, оЬдга < *оЬурга, по¬ 
в’язані з дієсловом оЬ^гаїі < *оЬу§га1і 
«обв’язати». — Фасмер—Трубачев III 
109; Черньїх І 589; Преобр. І 631; Бу- 
лаховський Вибр.^пр. III 362; ЗСБМ 1, 
60; МасЬек ЕЗІЇС 408; ЗсЬизїег-Зеу/с 
1634. — Див. ще в’язати, о 1 . — Пор. 
узи. 

[обуртувати] «напасти з усіх бо¬ 
ків» («Як несла я кішку в мішку — 
трохи не обуртували собаки») Г; — 
неясне. 

обути — див. взути. 

обух «тупа, важча частина гострого 
знаряддя або зброї, молот», [обушник] 
«ковальський молот», [ обушниця] «за¬ 
жим; залізна скоба» Ж, обушок «зна¬ 
ряддя для відколювання пластів вугіл¬ 
ля; молоток; вид холодної зброї», 
[обушкувати] «робити мітки обухом» 
Ж; — р. обух , бр. абух, п. оЬисЬ, ч. 
оЬисЬ, оЬизек «палка, обух», слц. оЬисЬ 
«дрючок», слн. [оЬиН] «булава, довб¬ 
ня»; — псл. оЬихь; — загальноприйня¬ 
тої етимології не має; найчастіше 
пов’язується з вухо, псл. ихо у зна¬ 
ченні «отвір для ручки в різних інст¬ 
рументах»; пояснюється також (Ма¬ 
сЬек ЕЗІЇС 407—408) як «двовухий» (з 
двома, лезами), оскільки ч. [изі] має 
значення «леза сокири по обидва боки 


від топорища»; малопереконливим зда¬ 
ється пов’язання слова з вигуком бух 
або з дієсловом набухати «набрякати» 

(X /~\ГЧГГСкГ) О'З Т\ Г\ П II ТТ'Т' ІЙО/О/і 0/1 • 


\і ^ , і^»рсд пд і і і, ^ х , 


Фасмер III 109—ПО; Веі\а] Е88Я II 
239; Засіп.—Аі її. У\УЬ. І 76—81), як і 


з дієсловом оЬиіі «взути» (ЗСБМ 1 
61): — Трубачев Рем. терминол. 157 


Черньїх І 589; Булаховський Вибр. пр 


III 358; Преобр. І 632; Вшскпег 373 


НоІиЬ—Кор..25І. — Див. ще вухо, о 1 , 
[обуча] «гола вершина гори» Ч; — 


неясне. 


[обхаморити] «почистити» Ж, [об- 
хамрати) «тс.» Ж, [ прихамрати} «тс.; 
прибрати; доглянути, відгодувати (сви¬ 
ню)» Нед, [ обхймрати] «привести до 
порядку (одяг); помити» Ба, [ обхйм- 


ратися] Ба, [прихірмати] «привести 
до ладу» Ме, [ прихірматися] Ме, 
[прихбрний] «ошатний»; — очевидно, 
результат контамінації дієслів [обха- 
мити] й [ обхарити ] «тс.», похідних 
від [хамйти] і [харити] «тс.» (див.). 

обхаючити, обханючити — див. 
хаяти. 

[обхвіруватися] «обходитися (чимсь)»; 
— неясне. 

[обцалик] «вид шевського знаряд¬ 
дя» Ж; — неясне. 

[обцас] «каблук, підбор» Г, Ж, [об- 
цасйна\ «тс.» Ж, [ббчас] «тс. СУМ; 
задник у чоботі Л»; — бр. абцас ; — 
запозичення з польської мови; п. оЬсаз 
«каблук, підбор» походить від н. АЬзаІг 
«тс.», пов’язаного з дієсловом аЬзеігеп 
«відкладати, перериватися». — Шелудь- 
ко 41; Кисіп. II 867; Оньїшкевич Исслед. 
п. яз. 245; ЗСБМ 1, 61; Раиі ОШ. І 8, 
10. — Див. ще абзац. 

обценьки «щипці, кліщі», [обцень- 
ка\ «кліщі шевця» Бі, [ обценьґи] «клі¬ 
щі; кліщі для відривання підків» Ж, \оп- 
цьонґі\ «обценьки» О, [бцанки ДзАтл II, 
бцбнки тж, цьоньки О] «тс.», ст. об- 
цекги (1598); — р. [обиенки], бр. аб- 
цугі, [абцзнгі, абцзнькі) «тс.»; — за¬ 
позичення з польської мови; п. оЬс^і, 
[оЬс^£І], ст. ЬеЬс^і «тс.» походять від 
нвн. НеЬгап^е, утвореного з основ діє¬ 
слова ЬеЬеп «підіймати», спорідненого 
з ЬаЬеп «мати», дісл. Ьаїа «тс.», лат. 
саріо «беру», та іменника 2ап£е «клі- 

ТТТІ ТТТТТГТТТІїч Г> ГТ/~\Г\І ТТ І ТСк Т І /ЛГ>Г\ О ОІТГ’ГТ ілплгс 

іііі, идуі і і і_і,і '/ , і о V апііп. 

гол. ігпц, дісл. ібп£ «тс.», дінд. сіазаїі 
«кусається», гр. бсшусо «кусаю», алб. 
бапв «кліщі»; можливий зв’язок і з нім. 
Ниїгап£е «ковальські кліщі для відри¬ 
вання підків», утвореним з основ слів 
Ниї «копито» І 2ап£е (Шаровольський 
ЗІНО II). — Дзендзелівський ККії ЕТИ 
15, 145; ЗЬєуєіоу НізЕ рЬопоІ. 483; 
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 245; Шелу- 
дько 41; КісЬЬагсЕ 83; Фасмер III ПО; 
Трубачев Рем/ терминол. 371, 382; По¬ 
тебня К ист. зв. III 263; ЗСБМ 1, 62; 
\Уіі:кошзкі ЗОг 19/2, 208; Вгйскпег 
369; Кіи^е—Міігка 873. 


146 





обчанути 


ов 


[обчанути] «стиснути, здавити (у 
виразі: обчануло коло горла)» Ж; — 
неясне. 

[обчверхнути] «обпалити навкру¬ 
ги» Ж; — неясне. 

[обчерти] «обдерти кору, шкіру», 
[і обчерсти, обпирати Ж, обчірати] 
«тс.»; — префіксальне утворення від 
*черти, *черсти, др. *чьрту, -нерес¬ 
ти «різати», спорідненого з р.-цсл. 
чркту, чріїсти «тс.», слн, сгїаїі «корчу¬ 
вати, шкрябати»; — псл. *сегзїі < *сег- 
Ш, *с ь гід; — споріднене з лит. кегій, 
кігзїі «рубати, сильно бити», лтс. сегїи, 
сігзі «тс.», дінд. кагШі «ріже», ав. кзгзп- 
іаі-ІЇ «тс.»; іє. *(з)кег-1> «різати». — Фас- 
мер IV 349; Вегп. І 172; Тгаиїтапп 130; 
МйЬІ.—Епсіх. 1 387; Рокоту І 938 — 
942. — Пор. ущерть, черес, чересло, 
черсати, черта. 

обчество — див. обчий. 

[обчий] «спільний» Пі, [обчеськйй] 
«суспільний», [ обчество] «суспільство; 
мир» Г, Ж; — слова основи, очевидно, 
успадкованої з давньоруської мови (др. 
обьчии ); збереження початкового о без 

попоуап\/ п і д/гпггтп бьч'глл піл и ггтл ьгя ир 

1 14^ ^ /V УУ / і у X їй VI У* V ^ У 111 

впливом російської мови; фонетично 
закономірною формою в українській 
мові є [вібчий] (див.). 

[обчикрізати] «обрізати» Ж; — ре¬ 
зультат контамінації (об) різати й 
(об) чикрижити «обрізати». — Див. 
ще о 1 , різати, чикргіжити. 

обшар «певний простір; обсяг; се¬ 
редовище; селяни, які обслуговували 
панський двір і жили при ньому» СУМ, 
Ж, [ обшара ] «простір, територія» Ж, 
[обшарє, обшаря] «селянська садиба» 
ДзАтл II, ст. об'ьиіар (1604), об шари 
(1606); — бр. абьиар «простір; велика 
ділянка»; — запозичення з польської 
мови; гі. оЬзгаг «широкий простір, від¬ 
крите місце; територія», заст. «поле» 
походить від свн. оЬегзсНаг (нвн. 
ЇІЬегзсНаг) «викорчуване поле», утво¬ 
реного з прикметника оЬег «вищий, 
верхній» та іменника зсНаг (нвн. 
ЗсЬаг) «військова частина, гурт; робота 
на панщині», пов’язаного з дієсловом 


зсйегеп «стригти, різати», спорідненим 
з укр. кора, шкура . — Шелудько 41; 
ШсЬНагсП 9, 83; ЗСБМ 1,63; 5АУ III 
523; КІи^е—МіНка 635, 643. — Див. 
ще кора, обер-, шкура 1 . 

обшлаг «одворот на кінці рукава», 
ст. обшляг'ь «кблн'Ьрь» (1627); — 
р. обшлаг, бр. абшлаг, п. оЬзгІе^а; — 
через російське посередництво запози¬ 
чено з німецької або голландської мо¬ 
ви; нвн. АиїзсНІа^, гол. брзіа^ «тс.» 
пов’язані з дієсловами нвн. аиїзсНІа^еп 
«піднімати (очі); засукувати (рукава)», 
гол. брзіаап «тс.», утвореними з префі¬ 
кса нвн. аиї- «на-», гол. ор- «тс.», спо¬ 
рідненого з двн. Пї, дісл. ирр «тс.», 
дінд. йра «напроти, до, на, при», ав. 
ира, гр. шго «під», лат. зиЬ «тс.», і діє¬ 
слова нвн. зсНІадеп «бити», гол. зіаап 
«тс.», спорідненого з двн. гот. зІаНап, 
дісл. зіа «тс.», сірл. зІасіНа «побитий», 
зіасс «меч». — Шелудько 40; Черньїх І 
589; Фасмер III ПО; Преобр. 1 632; 
ТСБМ І 88; Кііще—МіИка 36, 652. 

общйна СУМ, Ж, общйнник, об¬ 
щинний ; — р. община , бр. абшчьіна, 
др. обьщина, обьчина\ — через ро¬ 
сійську й давньоруську мови запози¬ 
чено зі старослов’янської; стел, обьшти- 
на «громада, товариство», як і болг. об¬ 
щина «община (адміністративна оди¬ 
ниця)», м. општина «тс.», схв. опЬина 
«тс.; церковна община», општина , 
слн. бЬсіпа «тс.», пов’язане з прикмет¬ 
ником обкщк «спільний». — ЗСБМ 
1, 64. — Див. ще вібчий. — Пор. об¬ 
чий. 

[общубрати] «обскубти»; — не зо¬ 
всім ясне; пов’язується з чуб (чубер, 
чупер) (ВеЗн 43); може бути зведене 
до основи *щуб- (псл. *$кеиЬ-), пов’я¬ 
заної чергуванням голосних з основою 
скуб- (псл. *$коиЬ-). 

об'ява, об'яв, об'явити, об'явити¬ 
ся, об'явка, об'являти, об'являтися, 
об'явник — див. явйти. 

ов (вигук здивування, захоплен¬ 
ня); — очевидно, утворення інстинк¬ 
тивного походження; могло виникнути 
також у результаті подовження вигуку 


147 




овад 


овва 


о {о > о > оу > ов). — Див. ще о 2 . — 

Пор. гов. 

[овад 1 ] (ент.) «овід, Нуросіегта Ьо- 
уіз Б.», [вдвад ВеБ, гдват Я, овадень 
Дейн, увад ЛЖит] «тс.»; — р. [овад], 
бр. [авад], авадзень «тс.», п. оу/асі «ко¬ 
маха, гнус», [Ноу/асі] «тс.», ч. оуасі 
«овід», [Ноуасі, Ноуаб, Ноуасіо], слц. 
оуасі, болг. [овад], схв; дбав, овад , 
слн. оЬасі «тс.»; — псл. оуасіь < *оЬ- 
уаб'ь; — споріднене з лит. йосіаз «ко¬ 
мар», лтс. ибсіз «тс.», гр. сої)єсо «штов¬ 
хаю», єуоаїс «струс», дінд. уасіЬаіі, уасі- 
Науаіі «б’є, вражає», ав. уасіауа- «від¬ 
штовхувати», які, можливо, перебува¬ 
ють у зв'язку з укр. вадити (Маїге- 
паиег БР І і, 334; 2иЬаіу АіЗіРп І6, 
407; МиНІ.—Епсіг. IV 413); існує припу¬ 
щення про походження слов’янських 
слів з *о4-/*ес1- «їсти» (ЗсНиІге К2 43, 
41) або з складного слова *оу-ос!о5 
«ТОЙ, хто їсть вівцю», утвореного З ОС¬ 
НОВИ іменника ОУІЗ «вівця» і форми 
*б(І 08 від основи *ес!-/*бс1- «їсти» (Тру- 
бачев Назв. дом. жив. 71); необгрун¬ 
тованою є гіпотеза (МасЬек Е5ЛС 423) 
про спорідненість з лат. ГаЬапиз «овід». 
— Німчук 221; Фасмер—Трубачев III 
114; Черньїх 1591; ЗСБМ 1, 67—68; 
Вгйскпег 387; Зкок II 534; Вег:]а] ЕЗЗЛ II 
231—232. — Пор. вадити, вівця, їс¬ 
ти, овід. 

[овад 2 ] (орн.) «волове очко, Тго^іо- 
сіуіез Іго^іосіуіез Б.»; — не зовсім яс¬ 
не; вважається (Булаховський Вибр. 
пр. III 217) результатом перенесення 
назви овода на птаха; мотивація пере¬ 
несення неясна; може бути пов’язане і 
з такими назвами тієї самої пташки, як 
[зводій, зводйтель]. 

[овак] «інакше», ст. овакій «інший, 
інакший»; — п. оу/ак (у виразі і Гак і 
о. «і так і сяк»), оу/ако «тс.», ч. оуак 
«інакше», схв. овакб (овак) «так, 
отак»; — псл. оуако «он як», похідне 
від вказівного займенника оуь «той, 
такий», подібне за формою до како 
«як», їако, «так». — Вгйскпег 387; Ма- 

.1 » О Т/"' 1 < ЛО РІ. . І Т Т Р*7П ГТ_ _ 

спек яхо; с>кок її о/о. — див. 

ще овгій. — Пор. інак, так. 


овал, овальний ; — р. болг. овал , 
бр. авал, п. вл. оу/аі, ч. слц. слн. оуаі, 

м. овал, схв. овал ; — запозичення із 
західноєвропейських мов; фр. оуаіе, 
англ. оуаі, н, Оуаі походять від слат. 
буаііз «яйцеподібний», пов’язаного з 
лат. буит «яйце», спорідненим з гр. 
Фоу, дісл. е££, дангл. ЗЄ£, двн. еі, нвн. 
Еі, псл. «тс.», укр. яйце. — СІС 2 
592; Черньїх І 590; Фасмер III 112; 
КЗСРЯ 302; ЗСБМ 1, 68; НоІиЬ—Буег 
351; РЧДБЕ 501; Заигаї 522; Егетсі- 
у/бгІегЬисЬ 443; КІеіп 1104, 1106. — 
Див. ще яйце. 

овація; — р. болг. овация, бр. 
авацьія , п. ошафа, ч. оуасе, слц. оуа- 
сіа, вл. ошасца, м. оваци]а, схв. два- 
цща, оваци/'е , слн. оуаср’а; — запо¬ 
зичення із західноєвропейських мов; 

н. Оуаїібп, фр. англ. оуаііоп походять 
від лат. оуаііо «малий тріумф», пов’я¬ 
заного з оуо «торжествую, тріумфую», 
спорідненим з гр. єї>а£со «радісно кри¬ 
чу», буквально «кричу гЬа (на честь 
Вакха)». — СІС 2 592; Черньїх І 590; 
Кораііїїзкі 705;' НоІиЬ—Буег 351; 
РЧДБЕ 501; Оаихаі 522; Ргетсіу/бгіег- 
ЬисЬ 443; КІеіп 1105; \¥а1с1е—Ноїт. II 
229—230. 

овва (вигук здивування, сумніву, 
іронії), [ оввакало] «ідіот, дурень, який 
часто говорить овва» Пі; — п. оу/у/а; 
— не зовсім ясне; можливо, результат 
поширення вигуку ов вигуковим еле¬ 
ментом а; може бути також зіставлене 
з п. ст. оу/а «чи, хіба; ото; отож, отже, 
адже», пов’язаним із займенником оу/ 
«той», спорідненим з укр. двий\ не ви¬ 
ключена й можливість зв’язку з р. увьі , 
др. увьі , болг. увй, стел, оувм, ч. ош/е 
(вигук жалю, ' болю, нарікання), буе, 
оуе, слц. ои «тс.», що зіставляються з 
лат. уаЬ, уае, двн. \уе, ■ гот. у/аі, свн. 


оиу/е, бу/е, нвн. у/еЬ, лит. лтс. уаї, сірл. 
Гає, кімр. £У/ае, брет. £У/а, ав. уаубі, 
аубі, ауоуа, гр. ’ оа, оиа, оба, обаі, іє. 
*иаі «тс.» (Фасмер IV 145; МасЬек 
Е5ЛС 423; ШаИе—Ноїт. II 724; Кіи- 

и-і_і . гаг . п і . . ііі/л іііі\ 


£е—ііі£ка ояо; гокогпу і іш—11 її/. 


— Пор. вава. 


148 





Овдій 


овес 


Овдій (чоловіче ім’я), [Овдієць Г, 
Ж], Овдійко , [ Одійко] Ж, ст. Оу/беіе- 
у/ісг (1478), АвдМ ил(и) Акдій «рабт> 
Г(осподе)нь, або свідок, Г(осподе)нь» 
(1627); — р .'Авдей, ст. Авдий, бр. Ау- 
дзей, болг. Авдий , стел. Авьдии; — че¬ 
рез церковнослов’янську мову запози¬ 
чено з грецької; гр. 'А(35іас; походить 
від гебр. ‘оЬафіаЬ- «служитель (Бога) 
Ягве». — Вл. імена 73; Беринда 171; 
Петровский 34; Спр. личн. имен 371; 
Илчев 41. 

[овелйцини] «на Паску, на Велик¬ 
день» ЛексПол; — очевидно, результат 
універбїзації словосполучення др. о ве- 
лиціь дьни (місц. в. одн. від великі) 
дьнь «Великдень»). — Див. ще велй- 
кий, день, о 1 . 

Овен (назва сузір’я), бвній (рідк., 
заст.) «овечий»; — р. Овен (сузір’я), 
заст. бвен «баран», бр. Авен (сузір’я); 
— запозичення з церковнослов’янської 
мови; цсл. овьггь «баран» (у т. ч. як 
мяяия гуяіп’сЛ гпопіпнрнр я болг Овен. 

“-— — -V ~*г " / -Г *-->- “ ---- 

«баран», м. Овен, схв. 6 ван } слн. оуєп, 
ч. оуєп, п. оу/ієп, можливо, також з др. 
ивьно «тс.» це не ^ і л- 

нізм); — псл. оуьпь; — споріднене да¬ 
лі з прус, аудпз «баран», лит. ауіпаз, 
лтс. аипз, ауіпз «тс.»; є давнім аугмен- 
тативним утворенням від іє. *оуіз «вів¬ 


ця»; як назва сузір’я цсл. овьггь, подіб¬ 
но до лат. агіез «баран; сузір’я Овен», 
є калькою гр. крїо^ «баран; сузір’я 


П Сі Т Т Л 


ґТ) о п л а а гл ТИ 1 1Ч - Т5 гП рі/паг 

СД.\_1У1\_^ і. і А і 1У, і_/1 1VI 1 V-1 V-» • 


Младенов 371; 5 кок II 579; Вегіа] 

Е55} II 263; Тгаиїтапп 21; Топоров 
178—179; МиНІ.—Епсіг. І 225, 232; 
Меіііеї Еїибез 260. — Див. ще вівця. 

Оверкій (чоловіче ім’я), Оверко, 
Аверкій, Овер’ян, Аверян, ст. Овер~ 
кинь . (особове ім’я 1438), Аверкій 
«дрьзновень» (1627); — р. Аверкий, 

Аверьян, бр. Аверкій , болг. Аверкий , 
стел. Лвєркий; — через церковносло¬ 
в’янську мову запозичено з грецької; 
гр. ’АРєркюд, можливо, походить від 
лат. АЬегсіиз, яке виводиться від діє¬ 
слова ауеііо «відвертаю, відхиляю; же¬ 
ну», префіксального похідного від уєгіо 


«повертаю, обертаю», спорідненого з 
псл. ^уИНєіі, укр. вертіти. — Вл. іме¬ 
на 73; Беринда 171; Петровский 35— 
36; Спр. личн. имен 371; Илчев 41. — 
Див. ще вертіти. 

[овер’ян (лікарський)] (бот.) «ва¬ 
леріана, Уаіегіапа оШсіпаїіз Б.» Мак, 
[оверян, авер’ян] «тс.» Мак; — ре¬ 
зультат фонетичної видозміни літера¬ 
турної назви валеріана , зближеної з 
особовим ім’ям Овер'ян, Авер’ян] пор. 
інші подібні зближення у формах [ва¬ 
леріан, маріян] «тс.». — Див. ще ва¬ 
леріана. 

овес 1 (бот.) «Ауепа Б.», [ вовес , го- 
вес] «тс.» Мак, вівса (мн.) «вівсяне 
поле, вівсяні сходи», вівси «тс.», 
[вівсик] «вівсюг», [вівсина] «зернина 
вівса; стебло вівса», [вівсисько] «поле, 
з якого скосили овес» Ж, вівсище 
«тс.», [вівсоватка] «вівсюг золотий, 
Ауепа Иауезсепз Б.» Мак, вівсюг «ди¬ 
кий овес, Ауепа їаїиа Б.», [вівсюга] 


«вівсюг» Г, (Ме), [вівсюк] «тс.; кост¬ 
риця, вівсяниця, Резіиса Б.» Мак, вів- 
еюнець «НеІісіоігісЬоп Везз.; [Ауепа 


риисіссиь і_ 


АЛ „1,1 


в їв ь ліги їх 


«ХЛіб, 


корж з вівсяного борошна; назва коня 
в загадці», [вівсяниця] «костриця Мак; 
вівсяна солома», [вівсянище\ «поле, з 
якого скосили овес» Мак, вівсянка 
«борошно або крупа з вівса; вівсяна 
каша або юшка; вівсяна солома», [ів- 
сянка] «вівсяна солома» Мак, [ове- 


поиих //ртпігл ггпр пл пилпт; лл 

\ V V і ииі/іииип л , 


Цгпт 11 с 5 г. 

і_/1 ин і ио иі 


уепзіз Б.» Мак, [овеснище] «вівсище» 
Гриц, [овесбк] «рід узору в вишивках», 
[овсец] «вівсюг золотий» Мак, [ овейна] 
«вівсина», [овсиця] «костриця лучна, 
Резїиса ргаїепзіз Нисіз.» Мак, [овейще] 
«вівсище», [овсюг] «вівсюг Г; стоколос 
розкидистий, Вготиз раїиіиз М. еі К. 
Мак», [овсюга] «вівсюг» Мак, [овся- 
нйк] «вівсяник»,, [овсянйця] «вівсяни¬ 
ця», [овсянище] «вівсище» До, [ овсян- 
ка] «стоколос польовий Г; стоколос 
житній, Вготиз зесаііпиз Б. Мак; вів¬ 
сянка Г», [овсьниця] «вівсяна солома» 
Мак, вівсюгуватий «зарослий вівсю¬ 
гом або змішаний з ним», [овсюгова- 


149 





овес 


овід 


тий] «тс.» Бі, вівсяний , [овсяний]] — 
р. овес, бр. авес, др. овьсь , п. оулєз, 
Ч. ОУЄ5, СЛЦ. ОУОЗ, ВЛ. Ш0У/8, НЛ. ЙОУ/8, 

полаб. УІр$, болг. овес , м. овес , схв. 
оеас, слн. буез, стел, овксж; — псл. 
оуьзг; — споріднене з лит. ауіга «овес» 
(можливо, з *ауі£а), лтс. аига, прус, шу- 
зе, лат. ауепа (< *ауїпа < *ауі£-зпа) 
«тс.», далі, можливо, з гр. аіуіАсоф «вів¬ 
сюг; ячмінь на оці»; іє. *аул£-; Махек 
вважає слово праєвропейським; сумнів¬ 
ним здається пов’язання з дінд. ауазат 
«їда, харчування» (Ріск І 12; Потебня 
РФВ 5, 122) та з вівця (Раїк—Тогр 
387). — Фасмер III 113; Черньїх 1 590; 
Преобр. І 635; ЗСБМ 1, 69; Вгйскпег 
387—388; МасНек Е5ІС 423—424; Лл. 
гозік 286—287; ЗсНизІег-Зешс 1683; 
Младенов 371; 5кок II 580; Вегіа] Е55І 
II 263; Мозгугізкі Р2ІР 74; \Уа1бе— 
Ноїт. І 81; ЗсНгасІег КеаІІехікоп І 427; 
Гамкрелидзе—Иванов 659; Рокоту І 88. 

[овес 2 ] (бот.) «гвоздика пишна, Оі- 
апіНиз зирегЬиз Б.» Мак; — р. [овсян- 
ка\ «трав’янка, ОіапІНиз беїіоібез Б.»; — 
пов’язане з овес 1 : перенесення назви 
зумовлене подібністю стебла й листя 
цих видів гвоздики до вівса. — Див. 

ТТТСк 

І І ЦІ- • 

овечка 1 , овеча, овечатина, ове- 
чатник, овечий, овечина, овечник, ов- 
ча, овчар, овчарик, овчарка, овчар- 
ник, овчина — див. вівця. 

[овечка 2 ] (ент.) «стонога, мокриця, 
Опізсиз тигагіиз»; — очевидно, пов'я¬ 
зане з овечка 1 «вівця»; перенесення 
назви могло бути зумовлене деякою 
подібністю форми тіла стоноги до вів¬ 
ці. — Див. ще вівця. 

[овечки (польові)] (бот.) «цмин пі¬ 
сковий, . НеІісНгузиш агепагіит (Б.) 
Б. С.» Мак; — очевидно, пов’язане з 
овечка ; «вівця»;. перенесення назви 
могло бути зумовлене деякою подібніс¬ 
тю зібраних у китички квітів цмину до 
кучерявої шерсті ягнят. 

[овгій] «той» Ж, [два] «та» Ж, [овая] 
«тс.» Ж, [бве] «те» Ж, [овдє] «тс.» Ж; — 
р. двьій «цей, той», др. овь «той, цей», п. 
оу/ «той», болг. дви «цей», м. ово], 


[ова}], схв. два / «тс.», слн. оу «цей, той», 
стел, овт* «тс.», обт*... обж «один... дру¬ 
гий»; — псл. оут>; — споріднене з ав. 
дперс. ауа- «той», дінд. ауоЬ «тих двох» 
(род. в. дв.), лит. аиге «отам»; іє. *аиа- 
*аио- «той». — Фасмер III 116—117 
МасНек ЕЗбС 423; 5кок II 578—579 
Вегіаі ЕЗЗб II 262; ЕЗЗб 51. цг. II 558— 
561, 565—566; Тгаиішапп 20; Вгіі£- 
тапп ОетопзІгаБургоп. 97—99; Роког- 
пу 73—75. — Пор. овак. 

[овгійка] (бот.) «берізка польова, 
Сопуоіуиіиз агуепзіз Б.»; — похідне ут¬ 
ворення від овйгпи (вйти)і назва зу¬ 
мовлена тим, що берізка обвиває стеб¬ 
ла інших рослин; пор. [в'юнок, по¬ 
витиця, повійка ], р. вьюнбк «тс.». — 
Анненков 107; Симоновий 138. — Див. 
ще вити* о*. 

[бвин] «клуня, приміщення для су¬ 
шіння снопів» Ж, [авйн, аввйнь] «тс.» 
Л; — очевидно, запозичення з біло¬ 
руської або російської мови; р. овйн } 
бр. [авін] «тс.» вважаються спорідне¬ 
ними з лит. ]ауіепа «поле з-під ярини», 
іаша «клуня», іауаТ «збіжжя», лтс. 
]аи]а «клуня», дінд. уауаН «хліб, зерно, 
просо, ячмінь», ав. уауа «хліб (на ко- 

ГЧ Т 1 І У ч 
р ^ і 11 / '/ 


•V П 

у у її і 


л/ п і 11 а 
V /\<і і іипс 


Г\Ґ* 1 70 І 1 

. у сл и 


«просо», гр. £віа «полба», ірл. еогпа 
«ячмінь» (іє. *іеио- «хліб на корені»); 
висловлюється також думка (ЗСБМ І, 
69—70) про запозичення східносло¬ 
в’янських назв з іранських мов; запо¬ 
зиченнями з литовської мови є бр. еу- 
ня «клуня», п. []'еу/(п)іа, ]о\\^(п)іа] «тс.». 
— Черньїх І 590—591; Фасмер III 113— 
114; Преобр. І 635; Вегп. І 455; Егаеп- 
кеі 192; Тгаиїтапп 107; Абаев ИЗСОЯ І 
564; Егізк І 609; Гамкрелидзе —Ива¬ 
нов 655—656. 

овід (ент.) «ґедзь, Нуробегта Ьо- 
уіз Б.», [бвод Ж, ебвот Я, бводень] 
«тс.», оводня (зб.); — р. бвод , др. 
овод'ь ; — результат видозміни первіс¬ 
ної форми [бвад], псл. оуасіь, в умовах 
акаючих говорів (як прояв гіперизму) 
або через зближення з іменником 
вода. — Фасмер—Трубачев III 114. — 
Див. ще овад 1 . — Пор. ббод. 


150 





овіще 


овшем 


[овіще] <<молоді сходи» Ж; — оче¬ 
видно, результат фонетичного розвит¬ 
ку на українському грунті старосло¬ 
в’янської форми овощьє (овощик) 
«плоди, овочі». — Див. ще овоч. 

овоскоп «прилад для просвічуван¬ 
ня яєць»; — р. болг.- овоскоп , бр. ава- 
скбп, п. оу/озкор, ч. слц. оуозкор, схв. 
овоскоп ; — складне утворення з основ 
лат. отит «яйце», спорідненого з гр. 
атт. сЬоу, псл. *аіе «тс.», укр. яйце, і 
гр. охотесо «дивлюся, спостерігаю, ог¬ 
лядаю», спорідненого з лат. зресіо «ди¬ 
влюся», ав. зразуеіїі «дивиться», дінд. 
разуаіі «тс.». — СІС 2 592; Кораіігі- 
зкі 705—706; РЧДБЕ 501. — Див. ще 
яйце. — Пор. мікроскоп, овал, скеп¬ 
сис, телескоп. 

[овоц] «аромат фруктів Ж; (зб.) 
фрукти (Пещак)», [овоцйна] «овоч» 
ЕЗб 25, ст. овоц'ь «плід»; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. о у/ос «плід» 
споріднене з укр. овоч (див.). 

овоч, заст. бвощ, [бвоща] «фрукти, 
овочі» Ж, [овічнйк] «торговець овоча¬ 
ми» Куз, [овочар] «тс.», [ овочарня] 
«овочева крамниця», [овочарство] «ово¬ 
чівництво», [овочівка] «фруктове вино» 
тж, овочївнйк «той, хто вирощує ово¬ 
чі», овочівництво, овочевий ; — р. 

бвощ, п. о\уос «плід», ч. оуосє (мн.), 
[оЬос, оуос], СЛЦ. ОУОС, ОУОСІе (мн.) 
«тс.», болг. овбще «фрукти, ПЛОДИ», 
овбщия (зб.), м. овош]'е , [овоьите], 
схв. воЬе , СЛН. ОУОС]'Є «тс.», стел, 
овоштк; — загальноприйнятої етимо¬ 
логії не має; найбільш переконливим 
здається виведення з псл. *оуокїь 
«ПЛІД, фрукт» (< *ОУО£ЇІ-, *УОк5ІІ-), 
спорідненого з нвн. у/асНзеп «рости», 
свн. у/аЬзеп, двн. днн. у/аЬзап, гот. 
\уаНз]ап, дісл. уаха «тс.», дінд. уакз, 
икз '«сильнішати, ставати великим», 
уакзауаїі «дає рости», .йкзаїі «підрос¬ 
тає», ав. уахзаіїі «росте», их^уеііі «тс.», 
тох. окз- «рости», лит. аи§и «росту», 
аикзїаз «високий», гр, аіЗ^со, ао^аусо 
«примножую, збільшую, підвищую», 
лат. аихіїіит «допомога», гал. ихеііо-, 
ірл. йазаі «високий», що зводяться до 


іє. *аие£-, *аи£-, *и£- «рости, збіль¬ 
шуватися, розмножуватися, множити» 
(Іфпзкц ІР 40, 144 — 145; Ильинский 
РФВ 1916/4, 248; Міккоіа ІДзІ. Ог. III 
41); думка про походження слов’янсь¬ 
ких слів з двн. оЬах «плоди», дангл. 
оїеП, снн. оуєі «тс.» (ІЛтІепЬеск АїЗІРЬ 
15, 489; Мікі. Е 1 ^ 228; Вгйскпег 388; 
Кіи^е—Міїгка 518) неприйнятна, ос¬ 
кільки джерелом германських форм 
було *иЬаїа, яке на слов’янському ґрун¬ 
ті дало б *ут>ЬоР; загальнослов’янське 
поширення слова свідчить також проти 
припущення (Кірагзку 253) про похо¬ 
дження його з давньонижньонімецької 
(пор. нн. оуєі:, що зазнало впливу свн. 
оЬез). — Фасмер III 115; Черньїх І 
591; Львов Лексика^ПВЛ 154; Преобр. 
І 636; МасНек Е5ЛС 424; Маігепаиег 
БЕ 12, 180; \¥а14е—НоГт. 182; Кіи^е— 
Міїхка 829; \¥аісіе—Рок. І 22—23. 

оврашок — див. ховрах. 

Овсій (чоловіче ім’я), Євсевій, 
Євсей, Сева , ст. Евсеи (1430), Еусевіи 
«бл(а)гочестйвь» (1627); — р. Евсе- 
вий, Евсей, бр. Яусей, Яусевій, Аусей , 
п. ЕигеЬіизг, ч. ЕизеЬіиз, слц. Еизе- 
Ьіиз, болг. Евсевий, м. Евсевие , схв. 
Іевсевще , ЕигеЬре, слн. ЕугеЬЦ; — за¬ 
позичення з грецької мови; гр. ЕоаєРюд 
пов’язане з прикметником бшбРлс 
« благочестивий», утвореним з основ 
прикметника єбс «добрий» та іменника 
аєРад «сором; подив; пошана», пов’яза¬ 
ного з дієсловом аєРораї «соромлюся, 
виявляю пошану», можливо, спорідне¬ 
ним з дінд. їущаі\ «покидає, залишає». 
— Вл. імена 73; Беринда 206; Петров- 
ский 105; Спр. лйчн. имен 409; Корес- 
пу Ргйуосісе 63; Илчев 194; Ргізк II 
686—687. — Див. ще євангеліє. — 
Пор. Севастян. 

[овшем] «якраз, саме, -тим більше» 
Ж, [ бвшім] «тс.» Ж, ст. овшем'ь «біль¬ 
ше того, а навіть» (1436); — запози¬ 
чення з польської мови; п. оу/згет 
«власне, очевидно, аякже; навпаки», 
СТ. ОУ/3 щц. «тс.», як і ч. слц. оузет 
«звичайно, безумовно, але», є резуль¬ 
татом злиття прийменника о(Ь) «об» і 


151 




ОВШИЙ 


ОГ1НИЦЯ 


форм місц. (орудн.) в. одн. займенни¬ 
ка *м/52е «все», *\мзга «вся», спорідне¬ 
ного з укр. весь . — ШсЬЬагсН 86; 
Вгискпег 368, 635—636. — Див. ще 


весь 1 , о 1 . 

[обший] «інший, окремий, особли¬ 
вий» Ж; — похідне утворення від бвий 
«той; (ст.) інший, другий», аналогічне 
до інший (пор. р. инбй , псл. Діть). — 
Див. ще овйй. 

[отавний] «великий, сильний Г; 
набридливий, обтяжливий, страхітли¬ 
вий, незграбний, величезний, огидний 
ВеЛ»; — др. огавити «потривожити», 
огавие «досада, неспокій», п. [ойа^/пу] 
«огидний, бридкий», ч. ойаупу «тс.», 
слц. ойаупу «тс.; потворний», схв. ога- 
ван «бридкий, огидний, ненависний», 
слн. [о^ауеп] «бридкий, огидний», 
[о^аупі] «тс.», [о^ауііі] «викликати оги¬ 
ду», стел, огавити «потурбувати»; — 
псл. (о)^ауііі, пов’язане чергуванням го¬ 
лосних з *£оуьпо «бруд». — ВеЛ 441; 
Фасмер І 424; МасЬек ЕЗІС 410; Но- 
ІиЬ—Еуег 342. — Див. ще гівно. — 
Пор. гид. 

[огазнути] «покритись інеєм, обмерз¬ 
нути» (про дерева); — очевидно, запо¬ 
зичення з чеської мови; ч. оЬагеіі, 
оЬагоуаїі «покривати, обкидати» є іте¬ 
ративними формами від оЬосІііі «покри¬ 
ти», похідного від Ьосіііі «кинути», спо¬ 
рідненого з укр. годити, р. угодить 


«потрапити, випадково влучити». — 
МасЬек ЕЗІС 173. — Див. ще год. 

огар 1 (зоол.) «птах родини качок; 
руда качка, Тасіогпа іабогпа Е.» СУМ, 


ТТТяПТТ- - П ПРПГ)и лТяГІПГПЯ ^РГГІКТІПРЯл' 

— очевидно, пов’язане з горіти (пор. 
[огар] «обгорілий пеньок»); назва могла 


бути зумовлена іржаво-рудуватим заба¬ 


рвленням птаха; пор. таке саме мотиву¬ 
вання у п. о^оггаїка, росі^оггаїка «птах 
родини качок, Рпіі^иіа пугоса», похід¬ 
них від префіксальних дієслів о^огхес, 
росІ§ог 2 Єс «підгоріти, засмагнути». — 
Мозхуїізкі Р2ІР 135; Птицьі СССР 84. 
— Див. ще горіти 1 , о 1 . 

[огар 2 ] «неохайна, обшарпана лю¬ 
дина» Ва; — очевидно, результат ви¬ 


дозміни слова угара «зірвиголова» 
(див.). 

[огар 3 ] (ент.) «личинка овода; овід, 
Нуройегта Ьоуіз; гуля від укусу ово¬ 
да Ж»; — очевидно, результат видо¬ 
зміни деетимологізованої форми вугор 
«тс.», зближеної з основою дієслова 
горіти. — Див. ще вугор 2 , 
огаряка — див. угара. 
огвара — див. окар. 

[огень] «вогонь»; — запозичення із 
західнослов’янських мов; п. о^іегі, ч. 
слц. оЬеп, вл. у/оЬєії, нл. у/опеп відпо¬ 
відають українському вогонь (див.). 

оггір «жеребець» СУМ, Ник, [бгер, 
бґер Ж, гбґїр Корз] «тс.»;— р. [огер], 
бр. вбгер , п. о§іег, о§іега, [о^га], болг. 
айгір , м. ст. а)гар, схв. а]гйр «тс.»; — 
запозичення з тюркських мов; тур. ау§іг, 
[а)кіг, о]^иг] «жеребець», узб. уйг. айгир 
«тс.» розглядаються як афіксальні похід¬ 
ні від кореня *ай-, *аб-, *ай-, *аз~, ком¬ 
понентом значення яких є «збуджува¬ 
тись похіттю, покривати» (про тварин); 
виводиться також (Зіивгкіеу/ісг ІР 34, 
266) від тур. б§йг «табун; невчений 
кінь». — Рибп. II 868; Фасмер III 155; 
Трубачев Назв. дом. жив. 59; Супрун 
Тюркизмьі 74—76; ЗСБМ 2, 178; 8\У III 
705; Вгискпег 382; БЕР І 6; Зкок І 17; 
Засіп.—Аііг. УУ/Ь. і 14; Вегп. І 26; Се- 
вортян 107—108. — Пор. вір 2 . 

[огирошник] (бот.) «вовче тіло бо¬ 
лотяне, Сошагиш раїизіге Е.» Мак, 
[огірочник] «тс.» Она; — очевидно, по¬ 
в’язане з огірок; мотивація зв’язку не¬ 
ясна. 

О гій (чоловіче ім’я), О гей [Егей 
Івгей, Йовгей, Овгей ], ст. Агге'й «вдяч¬ 
ний, веселий» (1627); — р. Агей, Аг- 
гей , бр. болт'. Агей, цсл. Аггии; — за¬ 
позичення з грецької мови; гр. ’Ау(у)а- 
їод походить від гебр. На£§аі, букв, 
«святковий, урочистий», пов’язаного з 
\лг§ «свято». —. Вл. імена 74; Беринда 
172; Петровский 39; Спр. личн. имен 
372; Илчев 42. 

[огінгіця] «пісна (рідка) пшоняна 
каша, приправлена цибулею» Ж; — 
неясне. 


152 




о-гіпа 


огірчак 


[о-гіпа] (вигук при спиханні човна 
у воду або витяганні його на берег) 
Мо, [о-гіса,] «тс.>> Мо; — неясне. 

огірок (бот.) «Сисшпіз заііуиз Е.», 
[вогірбк, гірок, говірок, гоїрбк ЛЧерк] 
«тс.», [гоїрйння] «огудина огірків» 
ЛЧерк, [гурбк] «огірок», [гуркй] «огір¬ 
ки» Пі, [гурковйннє] «гудина огірків» 
ЛексПол, [гурковіннє] «тс.» Л, [гурбч- 
ник] «гудина огірків; місце, де ростуть 
огірки» Л. [гурбшник] «тс.» Л, [ога¬ 
рок] «огірок» ВеЛ, Ж, Мак, [огірочки] 
«вид гаївки» Ж, огірочник «юшка, зва¬ 
рена із солоними огірками», огірчиння 
«стебла огірків», [огорок] «огірок» Мак, 
[огурець Пі, Мак, огурка ЕЗб 25, огу- 
рок ВеЛ, Мак] «тс.», [огурбчнік] «гу¬ 
дина огірків; місце, де ростуть огірки» 
Л, [огирчина] «якась рослина» ВеЛ, 
[угірбк] «огірок; рід вишивки», [хірок] 
«огірок» Мак, [жаб’ячі вогірбчки] «бо- 

Ліпттш/ ЛДйГПГОПІЬйС +гЦ/-\1 іо + а Т ,ч "Г 
і ’ елі! і'ііч-'іЗ н ииииіи і_.. '/ а , 

Мак, [гурбчковий] (про колір), огірко¬ 
вий, огірочний , ст. вгурець (XVIII ст.); 
— р. огурец, [огурок], бр. агурок , др. 
огурець , п. о§бгек, ст. о§игек, о§огек, 
о£бгка, ч. окигка, [окигек, о^игек, ока* 
гек, оЬагка, оЬаг], слц. ийогка, [иЬагка, 
иЬегка, и§огка, иЬогок], вл, когка (мож- 

тлпл ч и\м яїїп и ТГІітсгр — МіїуЬя 977) 

'“‘“'"І |,ии ' *•» А ^ Ь"' “ ' • 'У 

нл. §игка, схв. [вигорек, угорак , угор¬ 
ка] , слн. [окигек]; — запозичення із 
середньогрецької мови; сгр. ауоород 
«огірок» (нгр. ауоирос, аууобрі(оу) 
«тс.») загальноприйнятої етимології не 
має; здебільшого пов’язується з гр. 
окорок «несвоєчасний, передчасний, 
незрілий» (оскільки огірки їдять зеле¬ 
ними, на противагу дині — тгєтгооу, бук¬ 
вально «спілий»), утвореним за допо¬ 
могою заперечного ос- від сорос «час, рік, 
день, і пора-», спорідненого з гот. ]ег 
«рік», двн. щг, нвн. іаЬг «тс.», укр, 
ярий, яровйщ гр. аууобрі(оу) вважа¬ 
ється також (МасЬек Літі, гозії. 227; 
КІи^е—Міїгка 277; Кіеіп 654) запози¬ 
ченням зі східних мов (перс. апдагаЬ 
«кавун», ап§йг «гроно, виноград»); ■ зі 

/ ^ ТТ/ЛГ> ^ ГТТТЛ>ТТГТІТГ ПОГТАПІІТТА /Ч Г> Л<*\ГТ'Г' # т4/ЧТ 

СЛОВ ЯНСЬКИХ МОВ ЗаПОЗИЧсНО В ОаЛТіИСЬ- 

кі (лит. а^игказ, а§игк§1із, лтс. а^игкіз, 


§игкіз) і германські (нвн. Оигке, [а§иг- 
ке], гол. а(и)§игк, дат. а§игк, шв. §игка 

«тс >\ янг.гт сгЬргРіп «ГО.ГТПНІЛИ ЛГІПОКл) 

— Дзєндзєлівський Зі. зі. 6/1—2, 
135; Коваль 52; Німчук 274; Кийп. II 

С>Ґ?С>. ,-Ь._ ТТТ 1 Гї/Ч. Т-ґ"' Ч ТТ ПЛА ттт 

ооо; ч^асмер ііі п хоо, ш 

133; Черньїх І 592; КЗСРЯ 304; ЗСБМ 
1, 77; Вгискпег 376; МасЬек Е8ІС 413; 
ЗсЬизІег-Зеу/с 240; Вегіа] Е883 II 244; 
Критенко Вступ 531; КгеїзсЬтег Оіоі- 
1а 20, 239—240; В0§а КК III 322: СЬап- 
Ігаіпе І 9; Ргізк II 1І50—1151. — Пор. 
ярий 1 . 

огірочник* (бот.) «огіркова трава, 
Вога§о оііісіпаїіз Ь.», [гирбчник Ж, оги- 
рочник Мак, огїречник Мак, огірочна 
трава Ж, Мак, огіроилна трава Мак, 
огірбшник Г, Мак, огуречна трава 
Мак, огуречник Мак, угіречник Мак] 
«тс.»; — р. огуречник, огуречная тра¬ 
ва , [огуречнща, огуречньїй дух], бр. 

п оі / гу А и -иу V п оі і г> о и и і V гт гчгтгч га г»-7 п і Ь 

11. VI СУ 1 

слц. [оЬагкоуу куеї] «тс.»; — похідне 
утворення від огірок ; назва зумовлена 
тим, що молоде листя цієї рослини має 
смак огірка і може, використовуватися 
для салатів. — БСЗ 6, 294; Анненков 
68; Маїу аїіаз Ііес. газії. 126; Симоно- 
виЬ 74. 

[огірочник 2 ] (бот.) «конюшина по¬ 
льова, котики, ТгіїоПит агуепзе Е.», 
[огірочки Мак, огірочна трава Мак, 
огіроилна трава Мак, огірбшник] 
«тс.»; — похідне утворення від огірок ; 
назва, можливо, зумовлена тим, що ко¬ 
нюшину польову підкладають під огір¬ 
ки, щоб було менше пустоцвіту. — 
Анненков 358. — Див. ще огірок* 
[огірочник 3 ] (бот.) «гадючник в’я¬ 
золистий, Рііірепбиіа иіґпагіа (Ь.) Ма- 
хіт. (Зрігаеа иігпапа Е.)» Мак, [гірош- 
ник, ірошник, огірочник, огірош- 
ник, огорошник Ан, огуречник, огу- 
решник] «тс.» Мак; — похідне утво¬ 
рення від огірок ; мотивація назви не¬ 
ясна. 

[огірчак] (бот.) «кнавція, свербіж¬ 
ниця, Кпаиїіа агуепзіз СоиІЕ» Мак; — 
пов я з а н е з огірок ; назва зумовлена 
тим, що стебла кнавції опушені корот- 


100 









оглаблі 


огнйво 


ким пушком і жорсткими волосками, 
наче в огірків. — Заверуха 127. — 
Див. ще огірок. 

[оглаблі] (мн.) «пухирі на яснах у 
коней» ВеЗн, [оглабля] (с. р.) «тс,» 
ВеЗн; — очевидно, результат видозмі¬ 
ни деетимологізованої форми [оглбни] 
«тс.», зближеної з іменником [оглбблі] 
«голоблі». — Див. ще оглбни. 

[оглав] «вуздечка, недоуздок» Г, Ж, 
[оглавець] «недоуздок»; — запозичення 
з чеської або словацької мови; ч. оЬІау 
«недоуздок», оКІауес, оЬІаука «тс.», слц. 
оЬІау «вудила», оЬІаука, оЬІаупїк «тс.», 
як і р. [бголбвь] «недоуздок», [оголб- 
вок] , п. о§1б\у, нл. шо^Іоу болг. оглав- 
ник , м. оглав , схв. оглав , слн. о§1ау 
«ТС.», ЗВОДЯТЬСЯ ДО ПСЛ. *0£0ІУЬ, утворе¬ 
ного з прийменника о і основи іменника 
*§оІУа «голова»; пор. р. [бглавль] «кру¬ 
говий ремінь вуздечки», ст. оглавь «вуз¬ 
дечка», що є церковнослов’янізмами. — 
Див. ще голова, о 1 . 

[огладиця] «ожеледь» ВеБ, [огле- 
дщя, оглядиця] «тс.» тж; — результа¬ 
ти видозміни деетимологізованої форми 
[оледиця] «тс.», зближеної з основами 
гладкий, угледіти . глядіти: останні 
два зближення мотивовані лише фоне¬ 
тично. — Див. ще лід. 

[огладка] «вид коржа» ЛексПол; — 
результат контамінації слів оладка і 
гладкий , можливо, зумовленої і обме¬ 
женої вживанням у виразі печи олад¬ 
ки, коб були воли гладкі. — Див. ще 
гладити, оладок. 

[оглбни] «пухирі, пухлини на яснах 
у коней; зубний камінь; неприємний 
присмак голоду» Ж, [оголбни] «тс.» Ж; 
— очевидно, псл. *о-§ьІопу (або *о-§1о- 
пу); — споріднене з * 2 ь їпа «жовна», 
геїрсіь «жолудь», лат. £Іапз «тс.», §1ап- 
сіиіа «залоза»; іє. ф £ и е1-, *§ у е 1-, *£ д 1а- 
«дуб; жолудь»; пізніша форма [оголб¬ 
ни] з вторинним повноголоссям виник¬ 
ла в результаті сприйняття форми [ог¬ 
лбни] як полонізму. — 2иЬаїу 81. а сі. 
І 2, 128; Рокоту 472—473. — Див. ще 
жовно, жола, жолудь. — Пор. глан¬ 
да. 


[оглух] «дурень, йолоп»; — бр. [ог¬ 
лух] «тс.»; — очевидно, результат ви¬ 
дозміни деетимологізованого [ блух ] під 
впливом слова глухий ; припускається 
також (ЗСБМ 8, 81; Преобр. І 129; 
Вегп. І 308) розвиток значення «йо¬ 
лоп» у слові оглух на основі значення 
«глухий». — Фасмер III 136. — Див. 
ще блух. 

огнйво «сталева пластинка в замку 
кремінної рушниці, об яку вдаряється 
кремінь; [кожна з чотирьох горизон¬ 
тальних жердин, що становлять основу 
даху; кільце; частина ланцюга Ж, 
ВеНЗн; велике око між сіткою і кана¬ 
том Берл; частина токарного верста¬ 
та]», огнйво (заст., діал.) «кресало» 
СУМ, Л, [огнйва] «нитка, якою при¬ 
кріплюються верхня і нижня частини 
полотна сітки» Дз, [огнйвина] «балка 
даху оборогу» Ж, [огнйвце] «частина 
ткацького верстата», [огнйло] «відстань 
на верхах чи еподах між двома точка¬ 
ми, в яких полотно сітки прикріплює¬ 
ться огнивою» Дз, [бгнїло] «кресало» 
Л, [ угнйло ] «велике око між сіткою і 
верхами чи еподами» Берл; — р. огнй¬ 
во «шматок каменя або сталі для висі¬ 
кання вогню з кременя; [крутий вигин 
у ребрі судна; поперечина на стовпах; 
лікоть пташиного крила]», бр. [вбгні- 
ва] «кресало», др. огнйво «частина 
рукояті меча або шаблі», п. о§пі\уо 
«кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, 
ряд», ч. оЬпіуо «кресало; [частина ла¬ 
нцюга]», слц. оЬпіуо «частина ланцю¬ 
га», болг. огнйво «огнйво у кресала», 
[огнйло] «тс.», м. огнйло «кресало», 
схв. дгььило «огнйво»; — загальнопри¬ 
йнятої етимології не має; повщзується 
(Вгискпег 375; МасЬек Е8ІС 410) з 
вогонь з припущенням, що від почат¬ 
кового значення «кресало» розвинуло¬ 
ся значення «кільце ланцюга» за схо¬ 
жістю форми предметів, далі «ланцюг» 
й інші значення; виводиться також 
(Вегп. І 366; Варбот 144; 81. \Уог1з1. 
150) від псл. о^ьпріі «обігнути» як 
назва зігнутого предмета. — Пор. 
вогонь, гнути. 


154 




огник 


ограшка 


[огник 1 ) (бот.) «зозулин цвіт, ЬусЬ- 
піз Поз сисиїі 1^.; флокс Друмонда, 
РЬІох бгиттопсііі Ноок.» Мак, [бузьків 
огонь] «зозулин цвіт» Мак; — р. [ог¬ 
невик] «татарське мило, ЬусЬпіз сЬаІ- 
сеаопіса ь.», схв. бгььица «зозулин 
цвіт», огььац «татарське мило», слн. 
о§епі-регес «тс.»; — похідне утворення 
від [огонь] «вогонь»; назва зумовлена 
яскравим кольором квітів цих рослин; 
пор. п рїотіегісгук «татарське мило», 
ч. рапа Легізе кгу «зозулин цвіт», ріа- 
шепсісе «татарське мило», схв. од два 
брата крв «тс.». — Анненков 200— 
201; МасЬек Дій гозік 78; СимоновиЬ 
283—284. — Див. ще вогонь. — Пор. 

ВОГНИК. 

[огник 2 ] (бот.) «відкасник звичай¬ 
ний, Сагііпа уиі^агіз Ь.; юринея волош- 
ковидна, Лигіпеа суапоіПез (Ь.) КсЬЬ.» 
Мак, [вогник] «відкасник» Мак; — по¬ 
в’язане з вогонь ; назва зумовлена тим, 
що в народній медицині ці рослини ви¬ 
користовуються для лікування пу¬ 
хирчастого висипу на тілі, який зветь¬ 
ся огником (вогником). — Анненков 
182. — Див. ще вогонь. 

[огниток ( рибоморий )] (бот.) «Зар- 
гоіе^піа Гегах ІМеез.» Мак, [огнитчаки] 
«Заргоіе^піасеае» Мак; — очевидно, 
похідне утворення від гнити як при¬ 
близна калька наукової назви Зарго1е§- 
піа, що складається з основ слів гр. 
асигрос «гнилий» і Хеууоу «кайма, 
край»; у назвах відбито, очевидно, па¬ 
разитичний спосіб існування рослини; 
пор. ще схв. рибоьа плесан «Зарго1е§- 
піа тіхіа Ое Вагу» (букв, «риб’яча 
цвіль»), — (Лимоновий 420. — Див. ще 

ГНЙТИ, о 1 . 

огнищанин (іст.) «у Давній Русі в 
X—XII ст. — головний управитель кня¬ 
зівських маєтків СУМ; вільна людина, 
що має свій дім Ж»; — р. огнищанин 
«один з представників вищих сфер дав¬ 
ньоруського феодального суспільства 
(до XII ст.)», п. о^пізгсгапіп «багата 
знатна людина, хазяїн дому»; — ус¬ 
падковане з давньоруської мови; др. 
огнищанині) «тс.» пов’язане з огнище 


«вогнище; місце від вогнища; жертов¬ 
ник», похідним від огнь (ог^ьнь) «во¬ 
гонь»; припускається (Даль II 1655) 
можливість походження огнищанин як 
від огнище «вогнище, дім, дим», так і 
від огнище «зрубаний і спалений ліс 
для орання». — 8\У III 712. — Див. 
ще вогонь. 

[огноя] «ледар, нероба» Ж; — не¬ 
ясне; можливо, пов’язане з гнйтщ 
пор, р, [огнбй] «ближчі до села землі, 
дуже удобрені», [огнбек] «тс.», укр. 
[гнилбша] «ледача жінка». 

[огняк] (орн.) «сорокопуд сірий, 
Ьапіиз ехсиЬііог Ь.» Шарл, [огнянйк] 
«Ьапіиз гиїісерз»; — очевидно, пов’яза¬ 
не з вогонь ; назва зумовлена тим, що 
деякі види сорокопуда (червоноголовий 
сорокопуд, Ьапіиз зепаіог Ь.) мають ру¬ 
дувато-червоний відтінок забарвлення 
голови й шиї. — Воїнств.—Кіст. 292— 
294; Птицьі СССР 423. — Див. ще 
вогонь. 

ого (вигук для вираження здиву¬ 
вання, захоплення, застереження та 
ін.); — р. бр. ого, п. оЬо, слц. оЬб, оЬо, 
болг. охб, схв. охо , слн. оЬб; — ре¬ 
зультат поширення інстинктивного ви¬ 
гуку о або видозміни подвоєного вигу¬ 
ку го-го. — Фасмер III 118; Преобр. І 
624; Вгїіскпег 368; МасЬек ЕЗХ 404. — 
Див. ще го-го, о 2 . 

[огбмзати] «забруднити нечистота¬ 
ми» Ж; — префіксальне утворення від 
[гбмзатися] «вертітися, копошитися»; 
щодо зміни семантики пор. возйтися 
«вовтузитися» й завозити «забрудни¬ 
ти, заялозити». — Див. ще гбмзати¬ 
ся, о 1 . 

[ограба] (бот.) «горобина, ЗогЬиз 
аисирагіа Ь.» Мак, [вбграб] «тс.» Корз; 
— очевидно, результат видозміни фор¬ 
ми [ораба, оряба] «тс.», зближеної з 
граб. — Див. ще горобйна. 

[ограшка] «лихоманка, пропасни¬ 
ця» Ж; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. о§га2ка «пропасни¬ 
ця, гарячка, дрож» (власне «лякання», 
тобто первісно , «тремтіння, що лякає 
людину»), [о^газгка, о^гагка, о^гбгка] 


155 





огрипечитись 


огуречник 


«тс.» походить від о^гагас (о^гогіс) 
«проймати холодом, кидати в дрож», 
пов’язаного з §гога «жах», спорідненим 
з укр. гроза. — Вгйскпег 376; 8\¥ III 
718. — Див. ще гроза. 

[огрипечитись] «упасти й ударити¬ 
ся» ЛексПол; — афективне утворення, 
можливо, пов’язане з виразом гримну¬ 
ти з печі, 

[огргіця ( пасконога )] (ент.) «зеле¬ 
ноочка, СЬІогорз іаеториз» Ж; — не¬ 
ясне. 

[огрібка] (орн.) «рябчик, Теїгазїез 
Ьопазіа Ь.» Ж (помилково «Теігао Ьо- 
пазіа»); — результат видозміни деети- 
мологізованої форми [дрябка], зближе¬ 
ної з основою гребти (огрівати). — 
Див. ще орябка. 

огріх — див. гріх. 

[огрома] «надзвичайна величина, 
велика протяжність, велика кількість» 
Ж, [огрімкйй] «величезний» Ж; — р. 
огрбмньпр п. о§гот «величезний роз¬ 
мір, надзвичайна величина», оЬготпу 
«величезний», ч. оЬготпу «тс.», оЬ- 
гот, оЬгота «здивування, приголом¬ 
шення», слц. оЬготпу «величезний; 
[чудовий, надзвичайний]», болг. огрб- 
мен «величезний», м. огромен , схв. 
дгроман, дгрбман , слн. о^гбтеп 
«тс.»; — очевидно, пов’язане з грома- 


РГ)1 П4 

■ 


?пи ял і ті / 
''Ґ'~ . 


г\п 

\-/ Ір*', 

(Вгйскпег 158, 376) недостатньо об¬ 
грунтоване. — Фасмер III 119. — 
Див. ще громада. 

[огряда] «краса» Ж, Пі, [ огрядйй ] 
«красивий» Пі, огрядний «дебелий, 
міцний поставою, кремезний» СУМ, Ж, 
[огрядний] «тс.» Ж, огряднуватий; — 
неясне; можливо, пов’язане з груди. 


гряда. 

■ бгряднйй — див. огряда. 
[огрязнути] «змарніти, втратити 
вроду, стати некрасивим» Ж; — неясне. 

огудина «стебла й листя гарбузо¬ 
вих», [огуд], огудиння, гудина СУМ, 
Л, гудиння «тс.», [гуддя] «тс.; картоп¬ 
линня, морквиння» Л, [гудйнє] «огу¬ 
дина» ЛЖит, [гудите] «картоплиння» 
Л, [гудинь] «огудина» Л, [оводйнє Л, 


угудина] «тс.»; — р. [огудина] «ба¬ 
дилля», [огудь] «тс.»; — неясне; зі¬ 
ставляється з гидкий (Фасмер III 
119); існує також припущення (Озіеп- 
Заскеп К2 44, 155) про зв’язок з гу¬ 
дити. — КшЗп. II 868. 

огуз (представник одного з давньо- 
тюркських племінних союзів), гуз, уз 
«тс.»; — р. огуз, гуз, уз , болг. огузин, 
огузи; — запозичення з тюркських 
мов; тюрк, оуиг (тур. £иг) виводиться 
від ок-иг «люди зі стрілами». — Фас¬ 
мер І 380, 472; ВуЬап М8РОи§г. 67, 
60—61; Радлов II 1631. — Пор. гага¬ 
уз, узбек. 

огулом «гуртом, у цілому», огуль¬ 
ний , [вогул] «робота на жнивах за 
кілька кіп» Ж, [огул] «тс.» Ж, [вогуль- 
ник] «той, хто працює на жнивах за 
кілька кіп» Ж, [огульник] «тс.» Ж, 
[вогульщина] «плата за збирання вро¬ 
жаю на вогулі» Ж, [навгул] «у ціло- 
му»; — р. [огул] «оптовий, гуртовий 
рахунок», огулом, огульно , [оглом ] «огу¬ 
лом», [гулом, гулами, гилем] «тс.», 
[гиль] «натовп»,' [гильмб] «тс.», бр. агу¬ 
лам, п. о§6і «сукупність», о^біегп, 0 § 0 І- 
пу, ст. о§и1; — псл. [^иі- (< *§оиІ-)/ 
*ЄУІ- ( < *£й!-)/ *єь1- (< *§й!-)]; — пе¬ 


реконливої етимологи не має; зістав¬ 
лялося з голий (Преобр. І 638; Ла^іс 

ДГ<;іРЬ 17 909_904• ЬЬгчЬспп о 

. . . V ц*пи к/и V л V/ ) 


іі ^ і л. 


гул, гуляти (Вегп. І 361), з дінд. §г- 
паЬ «натовп, ряд» (Рогїипаїоу ВВ 6, 
218), з ґуля (Вй§а кк І 441; Фасмер І 
473) та ін. — Фасмер III 119—120; 
ЗСБМ 1, 75—76; Вгйскпег 376. 

[огулярка] «легка шапочка, опушена 
дорогим хутром» Бі; : — неясне; можли¬ 
во, пов’язане з р. [гула] «гостроверха 
перська шапка», яке зводиться до перс. 
киїаЬ «шапка, шолом», спорідненого з 
двн. ЬиЦа (ЬиІІа) «головний убір», гот. 
ЬиЦап «закутувати, покривати», лат, 
сеіаге «приховувати, закривати», осси- 
Іеге «прикривати, ховати». — Фасмер І 
472; БокоІзсЬ 99; Ногп 192—193. 

[огуречник (дикий)] (бот.) «гост¬ 
риця лежача; Азреги§о ргосигпЬепз Р.» 
Мак; — пов’язане з огірок; назва зу- 


156 




огурешник 


ода 


мовлена, очевидно, тим, що гостриця, 
як і інші рослини з родини шорстколи¬ 
стих, має, подібно до огірків, шорстке 
опушення стебла, а також тим, що во¬ 
на, як і огірочник, уживається в їжу; 
звукова форма назви, можливо, запо¬ 
зичена з російської мови. — Див. ще 
огірок, огірочник 1 . 

[огурешник (степний)] (бот.) «льо¬ 
нок звичайний, Ілпагіа уиі^агіз МіП.» 
Мак, [огуречний дух] «тс.» Мак; — 
пов’язане з огірок ; назва зумовлена, 
очевидно, подібністю запаху, а також 
форми плодів цієї рослини до огірків; 
можливо, запозичення з російської мо¬ 
ви. — Вісюліна—Клоков 278—279; Ан- 
ненков 195. — Див. ще огірок. 

[огурнгій] «упертий, непривітний», 
[вгурнйй ] «упертий, неслухняний» Ме, 
[о гурне] «вид грошового штрафу» Ж, 
[огурство] «огурність», [огу ритися] 
«бути впертим, чинити опір» Г, Ж, 
[огурятися] «опиратися, противити¬ 
ся», ст. огурство (XVII с.т.); — р. 
[бгурь] «упертість, лінь», [огурньїй] 
«упертий ледар, дармоїд», [огуряться] 
«ухилятися», бр. [огурньїй, огурлівьиї] 
«неслухняний, упертий», [агу рань] 
.«грубіян, упертий», [агура] «неслухня¬ 
ний», [огуріцца] «бути впертим, не¬ 
слухняним, грубити», [огурнік] «грубі¬ 
ян, упертий», п. ойигзіу/о «впертість», 
ч. оЬугаіі «бути зухвалим», ойуїеіі «зу¬ 
хвалі™», слц. [оЬйгпу] «могутній, вели¬ 
чезний; грубий», [Ьйгпу] «оглушливий, 
голосний»; — певної етимології не має; 
зіставляється (Куркина Зтимология 
1970, 92—94; Мартьінау Белар. лінгв. 
1, 16) з схв. гурити се «їжитись, кор¬ 
читися», гура «горб», гурати «штов¬ 
хати», болг. [гурам] «ходжу», слн. [§й- 
гаіі] «тупити; напружувати, мучити», 
далі з лтс. §йгаі(іез) «повільно рухати¬ 
ся; ледарювати, працювати зігнув¬ 
шись», лит. ^игіпіі «іти малими крока¬ 
ми, зігнувшись»; пов’язувалося також 
(Булахау зб. «Беларуская мова» 1965, 
46—47) з основою гур- (//говор-)\ Тру- 
бачов припускає можливість похо¬ 
дження від дісл. б^иг-Іеікг «страх»; 


Фасмер пов’язував з гр. уайро^ «гор¬ 
дий», уаірп? «хвалько», спорідненими з 
уаісо «радію», упОєсо «тс.», лат. §аибео 
(< *§ауісіео); менш переконливе при¬ 
пущення (Потебня у Преобр. І 639) 
про спорідненість з дінд. £игйЬ «важ¬ 
кий, важливий», ав. §оиги- або з гй- 
ря\ недостатньо обгрунтована і думка 
(Львов Сб. Виноградову 172) про по¬ 
ходження слова від іе. *а§Ь-, звідки 
гр. аход «неспокій, смуток». — киап. 
II 869; Фасмер—Трубачев III 120— 
121; Преобр. І 639; ЗСБМ 1, 76; Суп- 
рун Веснік БДУ 1969/2, 69—70; 

Вгйскпег 376. 

[огїн] «хвіст» ВеЛ, [огїн] «тс.» Бі, 
[огонік] «хвостик» (Пещак), [огонік] 
«черешок (листка, плода)» ВеЛ, [ ого - 
нок] «черга» О; — р. [дгон] «хвіст», 
бр. [агбкі «тс.»; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. о§оп «хвіст», [о§бп] 
«ТС.», ЯК І Ч. ОІІОПу вл. у/ойоп, нл. Ьо- 
§оп «тс.», пов’язане з дієсловом о§а- 
піас «обгонити», похідним від §опіс, 
спорідненого з укр. гонйти . — ВеЛ 
442; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 232; 
Фасмер III 118; Преобр. І 675—676; 
Даль II 646; ЗСБМ 1, 74; Вгйскпег 
376. — Див. ще гнати, о 1 . 

[оґруд] «сад на великому масиві 
Па; густі зарослі над водою Кур»; — 
запозичення з польської мови; п. о^гбсі 
«город, сад біля дому», відповідає укр. 
город (з давнішого огород). — Див. 
ще город. 

од, од -див. від. 

ода, одичний ; — р. бр. болг. м. схв. 
ода , п. вл. оба, ч..слц. слн. бба; — за¬ 
позичення з грецької мови; гр. фбр 
«пісня» виникло в результаті стягнен¬ 
ня з аоібг] «тс.», пов’язаного з аєібсо 
«співаю», аг)5соу «соловей», аї)5г] «мо¬ 
ва, слова; голос», спорідненими з дінд. 
уабаіі «розмовляє, вимовляє, співає», 
лит. уабїпіі «кликати», укр. повадити¬ 
ся , двн. їаг-\уагап «заперечувати». — 
СІС 2 592; Черньїх І 592; Кораіігізкі 684; 
НоІиЬ—Буег 341; РЧДБЕ 501; Ргізк І 
22—23; СЬапІгаіґіе І 21—22, 137—138. 
— Пор. вадкйй, мелодія, пародія. 


157 





одакаль 


одежа 


[одакаль] «звідкись» ЕЗб 25; — 
схв. ддакле «звідки, звідкись», ддакле 
«тс.»; — очевидно, результат спрощен¬ 
ня давнішої форми *оддакаль , утворе¬ 
ної з прийменника од «від» і займен¬ 
никових компонентів да- в ролі частки 
із семантикою неозначеності та - каль , 
паралельного до -кіль у словах типу 
[одкаль] «звідки», відкіль , [дбкіль] та 
ін. — Див. ще від, відкіль, да- 3 . — 
Пор. одкаль. 

одаліска «служниця або налож¬ 
ниця в гаремі»; — р. болг. одалйска, 
бр. адаліска , п. ч. слц. вл. обаїізка, 
схв. одалйска, слн. обаїізка; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. оба- 
Іїзрие «тс.» походить від тур. обаїік 
«служниця» (букв, «призначена для кім¬ 
нати»), пов’язаного з оба «кімната»; 
турецький суфікс бік був замінений 
суфіксом фр. -ізцие (з гр. -шн(о<;)). — 
СІС 2 592; Дмитриев 541; ЗСБМ 1, 77; 
Кораіігізкі 685; Зкок II 542—543; КІеіп 
1074; Оаті1І8сЬе£ 654. — Див. ще 
одая. 

Одарка — див. Дарія. 

[одая] «загін для рогатої худоби 
поза селом Г, Ж; ферма Ж; хутір, дача 
Ме; полянка в лісі Мо; гурт, отара 
овець МСБГ», [ одайник] «фермер» Ж, 
[одайничка] «дружина одайника» Ж; — 
п. ст. оба «кошара», [оба]] «хутір»; — 
запозичення з молдавської або румун¬ 
ської мови; молд. одае «кімната; загін 
для худоби, вівчарня», рум. обаіе «тс.», 
як і болг. одая «кімната», м. ода/а, 
схв. ода/а «тс.», походять від тур. оба 
«кімната», спорідненого з гаг. ода , 
Крим.-тат. кар. уйг. ода «тс.», туркм. 
тур. діал. аз. уйг. оплат / отак, «намет, 
вогнище, житло; кімната», які, можли¬ 
во, -зводяться до тюрк. ота-/*о:та 
«зігріватися, розпалювати дрова» або 
от-/*о:т- «розпалювати вогонь»; менш 
обґрунтоване, пов’язання наведених 
слів з як. іН «нора», чув. обаг «приту¬ 
лок для овець», що зводились до коре¬ 
нів о'], б], оу, єу, оі, иі, йї «копати, за¬ 
глиблювати, яма, заглиблення»; тюрк¬ 
ські форми зіставляються з монг. оїа§, 


о1и§, калм. о!°§ «рід, плем’я, община, на¬ 
ція, держава»* а також з тунг. оіок, 
оіоЬ «табір». — ЗсЬеІибко 139; Габин- 
ский Вост.-сл.-молд. взаим. II 137; Де- 
сницкая Сл. язьїкозн. 159; УгаЬіе Ко- 
тапозіауіса 14, 165; 8\У III 566; 8кок 
II 542—543; СДЕЛМ 288; БЕКМ 558; 
ЕокоІзсЬ 127; Севортян 484—487. — 
Пор. одаліска. 

[одбоярити] «сильно побити» Ж; — 
не зовсім ясне; можливо, афективне 
утворення на основі бити (бій, бою\ 
пор. [ биюра ] «ломака»), зближене з 
основою слова боярин. 

[одволога] «відрада, втіха, полег¬ 
шення, послаблення» Ж; — пов’язане 
з [одволога (відволога )] «відлига»; 
розвиток значення викликаний, оче¬ 
видно, впливом з боку п. обеї^а «по¬ 
легшення; відлига (власне, полегшен¬ 
ня морозу)», пов’язаного з обеї^п^с 
«полегшати (про мороз); злагідніти», 
утвореним з префікса об(е)- «від» і 
ОСНОВИ ПСЛ. ІЬ£- «легкий». — Див. ще 
волога. 

[оде] «ось тут, осьде» Л, [ ддека , 
бдеки, одельки, оденки ЛПол] «тс.»; — 
результат злиття вказівної частки о 
(от) і підрядно-питального слова (при¬ 
слівника) де\ частки - ка , -ки, -чки, -ль- 
ті самі, що і в словах тамка, тамки, 
тамечки, кілька. — Див. ще вонка, 
де 1 , кілька 2 , о 2 . 

одежа «одяг», одежина «тс.; окре¬ 
ма складова частина одягу», одіж, 
[одіжнйй] «добре одягнений; з густою 
шерстю» Г, Ж, [водежйти] «одягти» 
Ж, [збдіж] «одяг» Ж, [зодіжний] «ба¬ 
гатий на одяг», [неодіжнйй] «погано 
одягнений», [ розодежйтися ] «роздяг¬ 
тися» Ж; — р. одежа (поруч з одежда, 
запозиченням зі старослов’янської мо¬ 
ви), бр. адзежа, п. обгіег, заст. обгіе- 
га, [осНіга], болг. одежди (мн.) «обла- 
чення», стел, одєжда; — псл. *обеб]а, 
префіксальне утворення від давньої ре- 
дуплікативної основи *беб-, пов’язаної 
з коренем :к бе-, що виступає в псл. бе- 
іі, р. деть , укр. діти. — Фасмер І 
509, III 121; Цьіганенко 309—310; 


158 




одеколон 


одинадцять 


ЗСБМ 1, 82; Вгискпег 375; 8їа\узкі І 
188—189. — Див. ще діти 2 . — Пор. 
одяг. 

одеколон, одеколонити ; — р. болг. 
одеколон, бр. аджалон, слн. еаи сіє 
Соїо^пе; — запозичення з французької 
мови; фр. еаи сіє Соїо^пе «одеколон», 
букв, «вода з Кельну, кельнська вода», 
утворено з іменника еаи «вода», що 
зводиться до лат, ариа, і назви міста 
Соїо^пе «Кельн», де у XVIII ст. було 
винайдено одеколон. — СІС 2 593; Ко¬ 
валь 135—136; Черньїх І 592—593; 
Фасмер III 121; КЗСРЯ 304; Ванков БЕ 
1961/3, 202. — Див. ще аквамарйн. 

[одергати] «освіжати» Ж, [одер- 
гнути] Ж; — очевидно, пов’язане з 
[одерзнути ] «видужати». — Див. ще 
дерзати. 

[одзвінки] (бот.) «рутвиця орлико¬ 
листа, ТЬаІісїгит ариііе^іїоііит Б.»; — 
неясне. 

одзовізм «опортуністична течія в 
РСДРП, що вимагала відкликання со- 
ціал-демократичних депутатів з Дер¬ 
жавної думи», одзовіст; — бр. адза- 
візм, ч. оігоуізтиз, слц. оігоуігтиз, 
болг. отзовйзьм] — запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. отзовйзм утворено 
від отзивать «відкликати», пов'язано¬ 
го із звать, якому відповідає укр. зва¬ 
ти. — БСЗ 31, 393. — Див. ще від, 


одйн «число 1; одинокий, самотній; 
ніякий інший, крім названого; окремий 
серед названих, видимих; перший се¬ 
ред названих; якийсь, котрийсь», [оден 
Ж, йоден Ж], одна, одне, одні , [оден- 
чик] «одинак (єдиний син)» ЛЧерк, 
[одйна] (у виразі одйна-самотина «са¬ 
мотність») Ж, одинак, одиначка «єди¬ 
на дочка; [кредитний квиток в 1 крб.]», 
одинець , [одинйцтво] «самотність» Ж, 
одиниця, [одинокі «однолемішний плуг» 
Гриц, [одинота] «самотнє життя» Ж, 
[одиндцтво] «самотність», одиночка, 
одиночник, одинчик «одиначок», од¬ 
нина , [одність] «єдність», одно- «пер- 


дає слову один», [однояк] «одноле¬ 


мішний плуг» Гриц, [удйнець] «дикий 
кабан» Нед, одинарний, одинйчний, 
одинокий «самотній, [єдиний]», [ оди- 
нбчий] «тс.» Ж, одиночний, [одишо- 
сінький ] «єдиний», однакий , [однаків] 
Ж, однаковий, однаковісінький, од- 
ненький, однісінький, одніський, [од- 
нбений ] «однаковий» Пі, однбтний «од¬ 
номанітний» Куз, [однати] «наймати, 
домовлятися» Бі, [одинбчити] «об’єд¬ 
нувати» Ж, одинаком, одинцем, [один¬ 
цями] Ж, [однако] «однаково», заодно , 
[зодинйчити] «звести до одного» Ж, 
наодинці, поодинокий, [поодйнчий], 
поодинці, [по одинцю] Ж; — р. одйн, 
бр, адзін, др. одинть, одн-, п. ]ебеп, 
]есіупу, ч. слц. ]ебеп, вл. ]ес!уп, нл. 
]абеп, болг. едйн, м. еден, схв. }едан, 
і'едйн , слн. есіеп, еп, стел, єдині*, 
кдьнт*; — псл. ^есПпь, *ебьп'ь, складне 
утворення з елементів *ес1- і *їпь 
(*їпь); — псл. *е<3- походить від індо¬ 
європейської займенникової основи *е-, 
що виступає в лат. ессе «он», есяиіз 
«хто-небудь», нвн. еїу/аз «ідо-небудь», 
а також, можливо,, в р. едва , укр. 
ледве, стел, єда «хіба, чи»; менш імо¬ 
вірне припущення про зв’язок з дінд. 
асКЬ «початок» (ІЛіІепЬеск 21, Уап 
\У1]'к ІР ЗО, 384); псл. *іпь виступає в 
укр. інший, р. инбй, стел, иггь, спорід¬ 
нених з лат. Опиз < оіпоз «один», гр. 

ги\і*п у/лпил ттт/т^ч (\т гтлі^ тплт ушпос 

І V І | V і Ь \ ^ І І } у сДП і , V і^і іио 

«один», прус, аіпв, дірл. оіп, брет. 
корн. ипе, дісл. еіпп, гот. аіпз «тс.», що 
ЗВОДЯТЬСЯ ДО ІЄ. *0І-П05. — Фасмер II 

9, 134—135, III 122; Черньїх І 593; 
ЗСБМ 1, 83; 81а\узкі І 544—545;., Ма- 
сЬек Е8ІС 219—220; $сЬиз1ег-$е\Ус 
441; Младенов 159;' 8кок І 766—768 
Ве^іа] Е88І І 124; ЗССЯ 6, 11 — 13 
Е88І 81. §г. II 255—276; Вегп, І 262 
\Уа1с1е—НоГт. І 390. — Див. ще ін¬ 
ший. — Пор. ледве, однак. 

одинадцять, [одинайцять] Ж, 
одинадцятеро, одинадцятий, [оди- 
найцятий] Ж, [одинадцятка] «полот¬ 
но в 11 пасм»; — р. одйннадцать , бр. 

пг^оіипиипии ттгч гіґ\и и и п г)о г а ГУ)и гт іо- 
сч/ и/ и і* уи/ \А^ \А^ \А^ с/ у и її* 

сІепазсіе, ст. іебеппассіе, ]ес1епа]сіе, іеб- 


159 





одинарник 


однак 


пассіе, іесіпазсіе, ї'есіупазсіе, ч. іесіе- 
пасі, ст. ]есІеппасісе1;(е), слц. іесіепавгі, 
їесіепазїі, вл. ]есіпасе, нл. іасіпавсо, по- 
лаб. ]агіапзс!Гз1:(а), болг. единадесет , м. 
единаесет , схв. ]еданаест , слн. еп^зі, 
стел, єдині* нл дєс/лтє; — псл. *ес1іпь 
па сіез^іе, *ебьпь па сіез^іе, ідо склада¬ 
ється з числівника (ресііпь «один», 
прийменника па «на» і форми місц. в. 
від числівника сіез^іь «десять»; анало¬ 
гічно утворені відповідні числівники в 
інших індоєвропейських мовах, пор. 
лтс. уіепрабзтіі (з уієпз «один», ра 
«понад», безтіі «десять»), рум. ипзрге- 
гесе (з ип(иі) «один», зрге «на», гесе 
«десять»), лат. ип-бесіт, гр. єу-бєна, 




йІ/О.ГІОСО 
члчід ииои. 


_ «Т) О п І\/ТОТЛ . 

~ІГ ХА ЧЛУі Ч^ 


Л"тпл^езтто о 


III 122; ЗСБМ 1, 83;^8іашзкі І 545— 
546, 126; 5сЬизіег-8е\Ус 451—452; 

ЗССЯ 6, 13. — Див. ще десять, на 1 , 
один. — Пор. дванадцять. 

одинарник (бот.) «Тгіепіаііз еиго- 
раеа Б.»; — очевидно, похідне утворен¬ 
ня від один; назва могла бути зумовле¬ 
на тим, що квіти рослини (1—4) знахо¬ 
дяться не в суцвіттях, а на окремих 
квітконіжках в пазухах верхівкових ли¬ 
стків; пор. ч. ї'есіпокуїтек «тс.». — Ма- 
сЬек бт. гозії. 174. — Див. ще один, 
одіж, одіжнйй — див. одежа, 
одіозний «неприйнятний, небажа¬ 
ний»; — р. одибзньїй , бр. адьіезньї , п. 
осііит «ненависть, нехіть», ч. осіібгпї 
«ненависний, небажаний», слц. осіібг- 
пу, вл. обіогпу, болг. одибзен, схв. 
ддиозан, слн. обібгеп «тс.»; — запози¬ 


чення із західноєвропейських мов; фр. 
обіеих, англ. осііоиз, н. обібз походять 
від лат. обібзиз «ненависний, против¬ 
ний», пов’язаного з осііит «ненависть, 
нехіть», б сії «ненавидіти», бйіззе «тс.», 
спорідненими з вірм. аіеагп «ненави¬ 
джу», аіеіі «ненависний, неприємний», 
дісл. аіаіі «страшний, жахливий, огид¬ 
ний», дангл. аіоі «тс.», далі, можливо, 
з гр. 656аао|лаі «серджу, гнівлю». — 
СІС 2 593; Черньїх І 593; КЗСРЯ 304— 
305; НоІиЬ—Буег 341; РЧДБЕ 502; 

Т0спт7аГ ЧПО* ІСІоІп ) 07Л • Ц/а1гІо ГТгНт 

Л—У СА И СА С ку у АХАЧ^Ш А СУ / 1* ¥> ЧА А ЧА V- 1 1УШ1, 


II 202—203. 


одіти, оденути, одів, бдіва, оді¬ 
вання, одівати, одівачка, одіве'ць, 
одівка, бдіво, одіння, бдінок, одінь, 
одітний, одія, одіяло, одіяльце, оді¬ 
яння, одіяти — див. діти 2 . 

одіяло «ковдра», одіяльник, під¬ 
одіяльник; — запозичення з російської 
мови; р. одеяло є похідним від др. одн¬ 
яти «одягати», пов’язаного з д'&ти 
«класти, подіти». — Див. ще діти 2 . 

[одкаль] «звідки; з якого часу» 
ВеЛ, [бткаль] «звідки» Ж, [ одкале} «з 
якого часу» ВеЛ, [ одкельска ] «відкись» 
ВеЛ, [бдникаль] «нізвідки» Ж; — склад¬ 
не прислівникове утворення з прий¬ 
менника од і займенникового компо- 


и сшта 


гтатла по пшагл 


до -кіль. — Е88І 81. §г. II 546—547. — 
Див. ще від, відкіль. — Пор. ода- 
каль, одналь. 

[одкіряти] «відганяти» ВеУг; — не¬ 
ясне; можливо, в якийсь спосіб пов’я¬ 
зане з уг. кеі'^еі «гонити». 

одкровення; — р. откровение; — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел. от т ькр г ьвеник утворене на основі 
от'ькр'ьеент*, дієприкм. від дієслова 
отт*крьті, що складається з префікса 
от^ь-, якому відповідає укр. від-, і діє¬ 
слова крьіти, якому відповідає укр. 
крйти (див.). 

одлигати, одлигнути — див. ли¬ 
гати 1 . 

[одлягати] «відокремлюватися, від¬ 
падати, звільнятися» Ж, [одлячй] Ж; — 
результат видозміни деетимологізова- 
ної форми [одлигати] «відв’язати», 
похідної від лигати , що зазнала збли¬ 
ження з основою лягати. — Див. ще 
лигати 1 . 

[одміт] «вигин у коліні ріки, де ма¬ 
ло помітна течія» Чаб, [одміть] «тихе 
місце в бурхливій річці;, місце між ске¬ 
лями на дніпровських порогах» тж; — 
похідне утворення від метати, пара¬ 
лельне до [ббміть] «бистрина або вир 
із швидкою течією». — Див. ще ме¬ 
тати. 


лттипт/ І ппл п І /.сі по птпгч'Т'П • оло. т'От/тд* 
ч/Дииі\ \\^лч^і/а./ ч'чаоіч^, і V, ич-ч. і сіхчгі , 

все одно», одначе «тс.», ст. єднак (з 


160 




одналь 


одолян 


п.); — р. однако , бр. аднак, др. єди- 
нако «однак», п. ]есІпак «проте, однак, 
одначе», іесіпакге «тс.», цсл. кдинако; — 
похідне утворення від один , яке мало 
спочатку прислівникове значення «од¬ 
наково» і вживалося при повідомленні 
про дію, що відбудеться однаково за 
будь-якої умови. — Бевзенко ІУМ Мор¬ 
фологія 455; Булаховський Вибр. пр. II 
503; Фасмер III 123; КЗСРЯ 305. — 
Див. ще один. 

[одналь] «звідти» Ж; — складне 
утворення з прийменника од «від» і 
займенникового компонента, очевидно, 
тотожного з ч. ст. пай «от, ось, он», 
етимологічно не зовсім ясного, можли¬ 
во, пов'язаного з укр. на «ось, бери». — 
Масйек ЕЗЛС 388. — Див. ще від, 
на 2 . — Пор. одкаль. 

[одновїлити] (про попадю: ходити 
по приходу й збирати льон та інші по- 
даяння); — неясне; можливо, похідне 
утворення від незафіксованої основи 
*одновільня «податок від нового льо¬ 
ну», утвореної з прийменника од і ос¬ 
нов прикметника новий та іменника 
льон. 

одноманітний; — неясне; поясню¬ 
ється (Варченко УМШ 1957/4, 81 — 
82) як складне утворення з числівника 
одйн і прикметникової основи - маніт - 
ний (< *маїтний) } похідної від [ майю- 
та] «набридливе заняття», пов’язаного 
з маяти (з асимілятивним переходом 
й > н\ як у манячити — маячити). 
— Див. ще маяти, одйн. — Пор. різ¬ 
номанітний. 

одностайний «однодушний; єди¬ 
ний, неподільний; весь, скрізь однако¬ 
вий», [одностальний Ж, одностійний 
Ж] «тс.», одностайне (заст.) «одно¬ 
стайно», водносталь «в одну нитку, в 
один шар; заодно»; — р. [одностайна] 
«жіноча сорочка з однієї тканини», бр. 
аднастайньї «одноманітний, монотон¬ 
ний, однорідний», п. ]есІпо5І;а]пу «одно¬ 
манітний, рівномірний», ч. ]ебпоз1е]пу 
«одноманітний, цілком рівний», ст. ]еб- 
позґату «тсд простий», слц. Іеєіпозіаі- 
пу «безперервний», болг. єдноставен 


«який складається з однієї частини; 
[безперервний]», м. єдноставен «прос¬ 
тий», схв. іедноставан, слн. епозіауеп 
«тс.»; — псл. ^есіьпозіащп'ь, утворене з 
основ числівника *ебьпь «один» і діє¬ 
слова *зЦ]а1;і «ставати»; думка (81а^- 
зкі І 550) про запозичення українських 
і білоруських слів з польської мови не¬ 
достатньо обгрунтована. — НоІиЬ— 
Кор. 350—351. — Див. ще одгін, ста¬ 
ти. — Пор. сталка. 

[однюд] «ні в якому разі, зовсім» 
ВеУг, [отнюд] «тс.» тж; — р. отнюдь 
«ніяк, ніскільки, зовсім ні, ні в якому 
разі», [отнюд, отнудь] «тс.», др. оть- 
нудь «ні в якому разі, ніяк», от'ьнюдь, 
отьнудь «тс.», отинудь «з усіх боків; 
зовсім, взагалі», стел, оттшждь (онгь- 
нькдь) «зовсім, взагалі»; — псл. ойпрсіь, 
очевидно, утворене з прийменника оДь) 
«від», займенникової основи іп- «інший» 
і кінцевого займенникового компонента 
-рсіь (-рсіе), того самого, що і в прислів¬ 
нику уьзрбе «всюди»; помилково пов’я¬ 
зувалося (Мікі. Е\У 217; Уап \Урк ІР 
ЗО, 386) з пибйі (пдгіііі) «змушувати». — 
Фасмер III 172; КЗСРЯ 318; Преобр. І 
669; Меіііеї ЕЙибез 158. — Див. ще від, 
всюди, йний. 

[одо] «осьде» Л; — результат злит¬ 
тя вказівного прислівника [дде] з вка¬ 
зівною часткою о ( бде-б > одо). — 
Див. ще о 2 , бде. 

[одолі] «іноді» Ж; — неясне; мож¬ 
ливо, споріднене з схв. 6 доле «звідси». 

одолівати — див. долати. 

[одолян] (бот.) «валеріана, Уаіегі- 
апа оїїісіпаїіз Б.», [бделень] «тс.» Ко, 
[оделен, одемян, одеян, одильон(~зі- 
лє)] Мак, [одилян] МСБГ «тс.»; — р. 
[одолей] «молочай, ЕирЬогЬіа рііоза 
Б.», [бдолень] «латаття, ІЧутрЬаеа аІЬа 
Б.», [бдалень] «тс.», ч. [обоїеп, осіоіеп] 
«валеріана», слц. [осіоіеп], болг. [делян, 
делянка, деленка] «тс.», [делен] «вид 
лікарської рослини», схв. одооьан «ва¬ 
леріана», одольен, одолен «тс.», слн. 
обоїїп «ротики, Апііггйіпит гпа]из Б.»; 
— псл. *ос!о1еп'ь, пов’язане з осІоІеІБ 
укр. долати , р. одолеть ; назва зумов- 

і£і 


6 2-460 




одомаш 


одтамаль 


лена лікувальними властивостями ва¬ 
леріани, а також приписуваними їй 
магічними особливостями; на інші рос¬ 
лини назву перенесено у зв’язку з по¬ 
дібністю їх застосування в народній 
медицині та чаклуванні; припускається 
можливість кальки лат. уаіегіапа, яке 
пов’язують з уаіеге «бути сильним»; 
необгрунтованим є зведення українсь¬ 
ких назв до рум. оиоІеап «валеріана» 
(Уіпсепг 8), яке вважається слов’ян¬ 
ським запозиченням (БЬКМ 558). — 
Шамота 145; Фасмер III 123; Мерку- 
лова 34; Преобр. І 640; Анненков 140, 
228, 372—373; Вгискпег 375; МасЬек 
іт. гозік 224; ЕЗ*ІС 409; БЕР І 336; 
Зкок II 544; СимоновиЬ 489; Вегп. І 
207; Мікі. ЕДУ 219. — Див. ще дола¬ 
ти, о 1 . 

[одомаш] «могорич», [алдомаш 
КІМ, галдамаьи ВеЗн] «тс.»; — п. [ЬоІ- 
сіотаз] «тс.», ч. [аМатаз] «подарунок, 
нагорода, неустойка», слц. оМотаз 
«неустойка, могорич», болг. [алдамач], 
схв. [аісіотаз] «могорич», слн. [аі- 
сіотаз] - «могорич для робітників»; — 
запозичено з угорської мови, можливо, 
через словацьку; уг. аМошаз «могорич» 
пов’язане з аіб «благословляти», оче¬ 
видно, успадкованим з фінно-угорської 
прамови. — ВеЛ 442; ВеЗн 43; Лиза- 
нец 573; Засіп.—Аііг. УУ/Ь. І 17; Вегп. 
І 27; ММТЕЗг І 130—131. 

одорбба, одордбало , одордбло — 
див. доробало. 

одр «ліжко, постіль», [одрйна] 
«тс.; спальня або кімната взагалі Ж, 
Пі; приміщення для воза, саней, сіна 
ЛексПол», [одрйня] «ліжко, постіль» 
Ж, Пі; — р. одр «ліжко, ложе, пос¬ 
тіль; піл'; поміст (западня) у лісі на 
ведмедя», [одер] «тс.», [одрйна] «хлів, 
сінник», [одрйна] «спальня», бр. [ад- 
рйна\ «сінник», [адзер] «пристосуван¬ 
ня, на якому сушать вику, горох», др. 
одрт> «ліжко, постіль; лавка; спальня», 
одрйна «хлів (?), сінник (?); хата», п. 
обгупа «приміщення для сіна», ч. осіг 
«стовп, остов; альтанка», [уосіг] «гори¬ 
ще в повітці», слц. уоббг «клуня», 


болг. ддьр «поміст, ложе; віконниця», 
м. одар «дерев’яна лежанка», схв. 
одар «ложе, поміст», слн. ббег «на¬ 
стил, сінник», стел, одрж «ложе, пос¬ 
тіль; труна»; — псл. осіпь, можливо, 
споріднене з *сієгуо, сіпьуа як форма з 
початковим значенням «настил нав¬ 
круги дерева» (Ильинский ЖМНП 
1904, квітень, 382); може бути також 
спорідненим з дангл. еоиог «загорода, 
тин, житло», дісл. ]а5агг, іобигг 
«край», двн. еїаг, свн. еНег «паркан, 
край, обгороджене поле», гр. батріроу 
«стійло, хлів», в основі яких лежить 
іє. :И есіЬ- «городити; частокіл» (НоІІЬа- 
изеп АеАУЬ. 91; ВеггепЬег^ег ВВ 27, 
144; ШІепЬеск РВгВ 26, 295; Мегіп- 
§ег ІР 18, 256—257; Тогр 24; Ребегзеп 
КеІЕ Ог. І 178; ібЬаппеззоп 54); існує 
думка про зв’язок слова з деру, дра¬ 
ти (йг^іс АЇЗІРЬ 24, 581; Соболевс- 
кий ЖМНП 1904, березень, 180; 
1914, серпень, 365; Брандт РФВ 23, 
95); при цьому розвиток семантики 
слова залишається нез’ясованим; не¬ 
переконливе припущення (МасЬек 
Зіауіа 18, 73) про походження одр від 
*уосіпь «сушарня», нібито пов’язаного 
з рсіііі, у^сіпріі, уесіго, спорідненими з 
укр. ведро, в'янути. — Фасмер III 
123—124; Преобр. І 678—679; ЗСБМ 
1,, 82—83, 90; Зкок II 543; Уаіііапі 
КЕ5 24, 186. — Пор. пбдра. 

[одстапйти] «відщепити» ВеЛ; — 
пов’язане з [одщапйти] «тс.»; харак¬ 
тер зв’язку неясний. — Див. ще ще¬ 
пити. 

[одстор] «осторонь, поблизу (від 
чогось)» Ж; — не зовсім ясне утворен¬ 
ня з прийменника од «від» і скороченої 
основи іменника сторона ; можливо, 
калька н. аЬзеіїз «тс.», ' утвореного з 
прийменника аЬ «від» і основи іменни¬ 
ка Зеіїе «сторона». — Див. ще від, 
сторона. 

[одтамаль] «звідти» ВеЛ, [одтама- 
ле, оттамале] «тс.» ВеЛ; — складне 
прислівникове утворення з прийменни¬ 
ка од, прислівника там і кінцевої час¬ 
тини -аль, -але, введеної, очевидно, за 


162 




одтамтиле 


одухотворйти 


аналогією до слів типу одкаль, бдналь. 

— Див. ще від, там. — Пор. одкаль, 
бдналь. 

[одтамтиле] «звідти» ВеЛ; — бр. 
[оттамтуль)\ — складне утворення з 
прийменника од і двох синонімічних 
прислівникових основ там і тиле , то¬ 
тожної з - тіль , р. -толе, бр. -туль 
(пор. відтам і відтіль). — Див. ще 
від. там. 

[одтелебенити] «добре когось по¬ 
бити; відрубати; віднести» Ва; — афек¬ 
тивне утворення з префікса од-, що 
надає дієслову відтінок завершеності 
дії, і основи *-телебенити, близької до 
телепнути «завдати сильного удару», 
[, талабанити ] «нести (великий ван¬ 
таж)». 

[одуван] (назва горшка в загадці: 
«Як жив одуван, всіх людей годував, а 
як пропав одуван — ніхто й кісток не 
сховав»); — очевидно, первісне *году- 
ван пов’язане з годувати (див.). 

одуд (орн.) «ІІрира ерорз Б.», [від- 
вуд, водвуд, вот-вот Карп. диал. и 
оном., вудвйд Куз, вудвод ЛЧерк, 
зудвуд, вудвудок ВеБ] «тс.», [вудвудя] 
«пташеня одуда», [вудвут] «одуд» Карп, 
диал. и оном., [вудвутка Мо, вудід 
ВеБ, зудкало , вудко Г, ВеДо, вудод, 
вудок Г, ВеДо, вудуд Карп. диал. и 
оном., вулок Шарл, вут-вут Карп, 
диал. и оном., вутва тж, вутко ВеДо, 
вутлавка Карп. диал. и оном., вуток 
ВеНЗн, годко, гудик ВеНЗн, гудко, 
гудок тж, гутутут Карп. диал. и 
оном., дудлик ВеНЗн, бдвуд ЛЧерк, 
ддгуд Карп. диал. и оном., одітут 
Шарл, бдод Карп. диал. и оном.] «тс.», 
одудиця, одудові, \удйд] «одуд» Л, 
[удід, удбд, удодиха КІМ, удуд Г, 
Карп, диал.'и оном., футик, футкб, 
футбк , ходутут Ва, худик Шарл, 
худко, худбк, худотут Ва, хутко 
ВеНЗн, хуток Шарл] «тс.», [гутутут- 
кати\ «кричати» (про одуда) Карп, 
диал. и оном., [завудкати] ВеБ; — р. 
бр. удбд , п. [ушсБуигі, дмигі^игіек, ]'исІ- 
]’игі], слн. убогі, стел, в^ьдодт*; — зву¬ 
конаслідувальні утворення, як і [гйпко] 


«одуд», [гінко, гупко ], лат. ирира, гр. 
єтгоїр, атгаерос, лтс. риррикіз, фр. Ьир- 
ре, англ. Ьоорое (Ноороор), гол. Ьор, 
дат. Ьаегрор, нвн. АУіегіеЬорї (друга ча¬ 
стина слова -Ьорї), вїрм. ророр, перс. 
рйрП, а також лит. гіигіііказ, гіигіиїіз, 
ст. гійказ, нвн. [^игігітігігі] «тс.», в ос¬ 
нові яких лежать вигуки, що переда¬ 
ють голос птаха (укр. вудвуд (ВеНЗн 
23), р. удодо (Шарловский ФЗ 1886/ 1, 
21), п. ч. гіи-гіи-гіи, н. тігі-ущгі та ін.). 

— Никончук Карп. диал. и оном. 144— 
146; Німчук 211; Фасмер IV 149—150; 
Булаховський Вибр. пр. III 194, 254— 
255; ВП^а КК 327; Зіа^зкі І 177—178; 
Вгйскпег 102; МасЬек ЕЗЛС 133; 
ЗсЬгагіег Кеаііехікоп II 398; Кіи§е— 
Міїгка 857; Раїк—Тогр І 448—449. — 
Пор. ГЙПКО, дудок, лупко. 

[одукалий] «огрядний, гладкий» Ж; 

— запозичення з польської мови; п. ст. 
огіикаїу «кастрований; товстий, вгодо¬ 
ваний» загальноприйнятої етимології 
не має; виводилось (Вгйскпег 103) від 
звуконаслідувального утворення гіикас 
«читати по складах, мимрити»; пов’язу¬ 
валось також (З'М III 677) із звукона¬ 
слідувальним Ьикас $і$ «гратися, гала¬ 
сувати; розбещуватися». 

одукбваний (заст.) «освічений, 
письменний»; — бр. адукаваньї, аду- 
к6ваньі\ — запозичення з польської 
мови; п. егіикоу/апу пов’язане з дієсло¬ 
вом егіикоу/ас «освічувати, виховува¬ 
ти», що, як і ч. егіикасе «виховання», 
слц. егіикасіа «тс.», егіикоуапу «вихо¬ 
ваний», походить від лат. егіисо «вихо¬ 
вую» (егіисаііо «виховання»), утворено¬ 
го з префікса ех- «з-, ви-» і дієслова 
гійсо «веду, воджу» (пор. укр. виво¬ 
дити «виховувати, вирощувати», про 
тварин); зміна початкового е в о ста¬ 
лася, очевидно, в результаті зближен¬ 
ня його з о- префіксальним. — Див. 
ще дука, екс-. 

одухотворйти, одухотворяти ; — 
бр. адухатварьщь , болг. одухотворя- 
вам , м. одухотвори ; — запозичення з 
російської мови; р.' одухотворить , заст. 
одушетворять складається з префікса 


б* 


163 




одьоґованя 


ожеледь 


о- та основ іменника дух і дієслова 
творить ; очевидно, слово було ство¬ 
рене на основі цсл. одоушєвити, од^- 
шити «вкласти душу, життя» за мо¬ 
деллю стел. Бллготворнти, Боготвори¬ 
ти. — Див. ще дух, о\ творйти. 

[л пі^ лґл г> о и гт 1 г* л гг* тт т х гі г\л/ ч\ + СІ 

[ уди иіиоиил| ^ і і/ішшп'/ і. . л . 

10/1—2, [одьоґовйта (земля), одьо- 
ґбилна, одьоґошйста ], ст. адяґова- 
тий (XVIII ст.) тж; — похідні утво¬ 
рення від [ддьоґ (адяґ )] «глина», запо¬ 
зиченого з угорської мови; уг. а£уа£ 
«тс.» етимологічно неясне. — Дзендзе- 
лівський 81. зі. 10, 36—37; Лизанец 
613; ММТЕЗг І 107. 

одяг, [одяга] «одяг», одягало «одяг; 
[ковдра, покривало]», вдяганка «одяг», 
[і одягання ] «костюм» Пі, одягати, [одя¬ 
глий] «одягнений» Бі, одягнйй «добре 
одягнений; ошатний», [вдяганка] «одяг» 
ЛЧерк, вдягати, вдягнути, вдягти, 
[задягати Ж, задягнути Ж], [задяг- 
нб\ «одягнувшись» Ж, [збдяга] «одяг», 
[зодягнйй] «добре одягнений», зодяга¬ 
ти, зодягнути, зодягтй, надягати, 

ипЛаоиі'ітп ипгІаятії \ иіопг) а и ґд лпл. 

/ І/КЛ'УУ УИ.✓ / 0^ І І ІМ , і І'и'іу УШ/ І / / СУ V V УИ-'/ И4/ И/ ^ І 1 ^ 

гано одягнений» Ж, [перевдяз] «пере¬ 
одягання; одяг, у який хтось переодяг¬ 
нувся», [передяг] «переодягання», пе- 
редягати, передягнути, передягтй, 
переодягати, переодягнути, переодяг¬ 
ти, приодягати, приодягнути, при- 
одягтй, роздягалка, роздягальник, 
роздягальня, роздягальний, роздяга¬ 
ти, роздягнути , роздягтй, [удягало] 
«верхній одяг з рукавами», [удяганка] 
«тс.», удягати, удягнути, удягти ; — 
очевидно, результат контамінації слів 
одіж, одівати і [дяга] «щось велике, 
важке, роздуте», [дяг] «смужка лика». 
— Кисіп. II 873; ЗНєуєіоу НізС рЬопоІ. 
353; Ве 2 Іа| Езеф 136; Вегп. І 190. — 
Див. ще діти 2 , дяга, одежа. 

[од’ядник] (бот.) «купина, Ро1у§опа- 
Іиш тиІїіЛогит А11.» Мак; — очевид¬ 
но, утворене на основі виразу од яду, 
оскільки корінь рослини використову¬ 
вали в народній медицині від укусів 
скаженого собаки; крім того, вся рос¬ 
лина дуже отруйна і викликає блюван¬ 


164 


ня. — Вісюліна—Клоков 69; Нейштадт 
165; Анненков 107; СимоновиЬ 367— 
368. — Див. ще від, яд. 

[ож] (спол.) «що; тому що»; — др. 


оже «що, якщо», Ч. СТ. Є2 «що», стел, 
єжє «що» (етимологічно відмінне від 

_ ГТГ* ТТ Сі'7 

іч;тс /, а^іл. с. 


итолплтш п тотлишт. 
^ і ІIV, ю оап 1УІ V. П 


никової (вказівної) основи е-, паралель¬ 
ної до а, і, та підсилювальної частки ге. 

— Мельничук Структ. слов. реч. 210— 
213; Фортунатов ИТ II 222; Ваиег 143. 

— Див. ще же 1 . 

[ожанка] (бот.) «дібровних, Теисгі- 
ит зсогсііит Б.»; — очевидно, запози¬ 
чення із західнослов’янських мов; п. 
огапка, ч. огапка «тс.» задовільної ети¬ 
мології не мають; зіставляються з п. 
ст. таїа озаппа «вероніка дібровна, Уе- 
гопіса сЬатаесІгуз Б.», таїа озапка 
(огепка) «тс.», тоеіка озапка «підма¬ 
ренник, Оаііигп гпоііи^о Б.», для яких 
припускається походження від нім. озап- 
пе. — МасЬек Лт. гозїі. 193—194. — 
Пор. очанка. 

[ожгар] «підпалювач; таврований» 

(п'яніли я стир ст аьг патіптлп^ рпг»вгЛ Т^оТТ* _ 

\ \->* хьг і і-м-4 V. і і_/ч^ у і ;ш і/іипіиниу ч^уі\уі_ічу/ іууу і, 


префіксально-суфіксальне утворення від 
[жегтй] «палити» з незрозумілим збе¬ 
реженням проривного ґ (можливо, під 
впливом польської мови, пор. П. 2Є§аСІ- 
1о «клеймо, прилад для таврування»). — 
Див. ще жегтй. 

[ождиган] «довбешка, дрючок; не¬ 
дотепа, бовдур» Ж, [ождиґати] «силь¬ 
но ударити» Ж; — не зовсім ясне; 
пояснюється (Кримський Тв. III 221) 
як результат протези о в слові, пов’я¬ 
заному з [джаган] «кирка, мотика», 
[джоґан] «палка із залізним наконеч¬ 
ником» і под. — Див. ще джаган. 

[оже] «от; отже; адже; тому»; — 
результат злиття вказівної, частки о 
(от) і підсилювальної частки же, па¬ 
ралельний до отже. — Див. ще же 1 , 
о 2 . — Пор. отже. 

[ожеж] «авжеж» Л; — результат 
фонетичної видозміни форми авжеж, ут¬ 
вореної з часток а 1 ,, уже і ж(е) } (див.). 

ожеледь СУМ, Ж, Пі, [ожеледа] 
«ожеледь», ожеледиця «тс.», [бжо- 




ожелес 


ожйнець 


лодь] «сніг з дощем» Ник, [ожеле- 
дець] «лід на гілках», [ожеледух ВеБ, 
ожелест, ожелець, ошелесм] «тс.», 
[ожелйзь] «ожеледь», [вожелідь] «тс.» 
ВеБ, [возеледух] «лід на гілках» ВеБ, 
[приожеледитися] «настати ожеледі»; 
— р. [ожеледь] «ожеледь, льодяний 

иплт іто г'чїг'лгчч. Г /-»'Мг г> ґі А Л 11 «/ п 1 тт \ ч\г\А 
і і сі VI псі ч^ііи^'/, }, і і. і^і4/4/, 

і\ойі] «тс.», полаб. гіоб «град», слн. 
гіесі, гіесіїса «ожеледь; дощ з градом», 
стел, жлгкдпцд «дощ зі снігом, гра¬ 
дом»; — псл. *ге1сі'ь < ^еібь, пов’я¬ 
зане чергуванням голосних з ^оібь, 
від якого походять р. гблоть «оже¬ 
ледь», ч. Ьоіої «тс.»; в українських 
формах початкове о приставне; — 
споріднене з гр. х&АаСа (< *х&Аа5ш) 
«град», перс. їа\а (< *га1с1а-, Дагба-) 
«град, іній», лтс. СІ2ЄІСІЄІ; «тверднути» 
(про сніг); менш переконливе пов’я¬ 
зання (Преобр. І 141) з лит. §е1тепі5 
«сильний холод», £еіита «тс.» (від 
£еШ «колоти») або з лат. £еІП, -Пз 
«холод, мороз», ^еіібиз «холодний як 
лід», гот. каїбз «холодний», нвн. каїї 
«тс.»; окремі українські діалектні 


гЬг\пі\/ттл сиимі/ п тл 

іуіїї игі ііііііі'іхі 


вого -едь на суфікс -ець або в резуль¬ 
таті контамінації з іншими словами 
( слизький, шелест). — Кримський 
Тв. III 220—221; Німчук 152; Критен- 
ко Вступ 517; Фасмер III 124; Вгиск- 
пег 665; МасЬек ЕЗЛС 175; Откупщи- 
ков 121; Зализняк ВСЯ 6, 36; Бурла- 
нова ВСЯ 6, 58; ЗресЬі 228, 294, 389; 
Зоїшзеп АГЗІРЬ 24, 579; Ког\уас1оу/$кі 
КО І 105; Тгаиїтапп 82; Ноїтапп 410; 
Шаібе—НоГт. І 585—586. 

[ожелес] «мозоль; залоза на шиї» 
О; — видозмінене похідне утворення 
від давньої звукової форми др. железа 
«залоза», яке збереглося без переходу 
жел- в зал-. — Див. ще залоза. 

ожеред «скирта; стіг СУМ, Зіауіа 
1978; [жердини в клуні Пі]», ожеред- 
ник «скиртувальник», [ожере'т] «стіг» 
Зіауіа 1978, [ ожереди , ожйредь, ожі- 
ріть, очеред, очерех, вожеред, вучи- 
рет, черет] «тс.» тж, ожередити 
«скиртувати»; — р. [ ожерет ] «довгий 


стіг, скирта»; — очевидно, утворене з 
прийменника о «біля, навколо» й осно¬ 
ви іменника жердина ; в такому разі 
первісно означало «складене навколо 
жердини»; вважається також (2иЬа1у 
ЗІ. а сі. І 2, 125) результатом зближен¬ 
ня з основою жерд- здавна успадкова- 


и г\ га г о о я г\ \іг а г\ а гт чч 


ТЛ/'ЧОТ'ГГСТГТОіС'ГІ-Г'ҐТ 
|ч/4/^>1 іЛ/1/1^01 V 1 і_> V /1 


(Дзендзелівський Зіауіа 1978, 274) і як 
давній варіант звукової форми з оз-; 
менш переконливе припущення (ЗсЬе- 
Іибко 139) про походження від рум. 
^ігеасіа «тс.». — Кибп. II 873. — Див. 
ще жердь. — Пор. озеред. 

ожйка (бот.) «Бигиіа Б. С.»; — р. 
ожйка «тс.; [оситняк, ситник, Липсиз 
Б.]», бр. ажйка «Бизиіа»; — неясне; 
пов’язується (Фасмер II 10) з р. еж, 


др. ожь «їжак». 

ожгіна 1 (бот.) «КиЬиз Б.» СУМ, О, 
[ожйни] мн. «ожина звичайна, КиЬиз 
саезіиз Б.», ожинівка «наливка з ожи¬ 
ни», ожйнник, ожинний, ожйновий ; — 
р. ежевйка , [ожина, ожевйна ], бр. 
ажйна , [ажавіна], п. )егупа, [охупа], 
ч. ]егіпГк (вид ожини), слц. оііпа «тс.», 
схв. [ ежевина, ежина Іежина , іеже- 
вица\; — псл. егіпа, пов’язане з ехь 
«їжак»; — назва пояснюється наявніс¬ 
тю у рослини колючок. — Шамота 
142; ЗЬєуєіоу НіьС рЬопоІ. 163; Мер- 
кулова 218—219; Фасмер II 10, 11; III 
125; Преобр. І 212; Филин Образ, яз. 
196; Шахматов Очерк 141; ЗСБМ 1, 
96; МасЬек Літі, гозїі. 101; СимоновиЬ 
405; ЗССЯ 6, 36; Вегп. І 266; Мікі. 

106. — Див. ще їж. 

'[ожйна 2 ] (бот.) «комиш, Зсігриз ра- 
Іиьїег Б.» Мак; — очевидно, результат 
видозміни форми ожйка «Бизиіа Б.» 
(пор. р. [ожйка] «оситняк, Липень Б.»), 
зближеної з ожина «КиЬиз Б.». — 
Див. ще ожгіка. 

[ожйнець] (зоол.) «мурекс, пурпу¬ 
ровий слимак, Мигех Ьгапбагіиь» Ж; — 
очевидно, тлумачення помилкове зам. 
«мурекс їжакуватий, Мигех егіпасеиз»; 
у такому разі пов’язане з їжак , [їж] 
«їжак», др. ожь «тс.»; назва зумовлена 
зовнішньою схожістю цього виду мо- 


165 




ожйни 


озеро 


люска з їжаком. — Див. ще їж. — 
Пор. ожйна 1 . 

ожйни (бот.) «вовчуг, Опопіз Ьіг- 
сіпа іаср.» Мак; — пов'язане з ожина; 
назва мотивується, очевидно, тим, що 
вовчуг часто має колючки; пор. семан¬ 
тично близькі болг. бодлив трьн, бял 
трш, шилобод «тс.». — Вісюліна— 
Клоков 217; Нейштадт 342; МасЬек }т. 
гозії. 119—120. — Див. ще ожйна 1 . 

[ожичник] (бот.) «очиток їдкий, 
Зесіигп асге Б.» Мак; — неясне. 

[ожльбди] «лід, який намерз на 
гілках»; — очевидно, результат видо¬ 
зміни форми ожеледь ( ожеледа ), 
зближеної з п. [г\об] (род. в. [гіосіи]) 
«ожеледь» і укр. лід (льоду). — Див. 
ще ожеледь. 

бжог «палиця, якою перемішують 
жар, паливо», [ожаг\ «тс.; держак у 
вилах, якими подають снопи на скир¬ 
ту; дерев’яна ручка рогача» Л, [вбжог, 
бгаж, бджог] «тс.» Л, [бжево] «ожог» 
Ж, [бжег Ж, бгеж Ж, бжіг Ж, бжій 
ЛЧерк, Мо], бжуг , [бжур ЛЧерк, Дз, 
бгуж ЛЧерк] «тс.», [ожег] «дерев’яна 
кочерга» Бі, [ожйг\ «тс.» Бі, [ бжего ] 
«держак кочерги» Л, [ бжело ] «тс.» Мо, 
[бжіль] «тс. Ме; ожог ЛЧерк», [бжів- 
но\ «ожог» Ж, [вбжала Л, гожель 
ЛЧерк, гожйль, гожій, гбжув, гбжур 
тж] «тс.»; — р. [ожог, ожив] «палка 
замість кочерги, держак», бр. вбжаг 
«держак рогача, кочерга», п. 0265 «ко¬ 
черга»,. [ 02 Є§, 020 £, 02 еЬ], Ч. 02 ЄЬ «ТС.», 
слц. огеЬ «палка для перемішування 
вогню; [жердина, дрюк]», [оіесЬ] «тс.», 
нл. мюїгц «кочерга», болг. [бжег] 
«тс.», м. ожег «залізна кочерга», схв. 
ожег «кочерга, совок для вугілля»; — 
псл. * 02 Є£ь, пов’язане з дієсловом 
*оге£Їі «обпалити»; первісно означало 
обгорілу палицю. — ЗСБМ 2, 182; 
Вгйскпег^ 388; МасЬек Е5ІС 424; 
ЗсЬизіег-Зедус- 1687. — Див. ще жег- 

ТЙ, О 1 . 

[ожужка] «сплетена з лози вірьов¬ 
ка» Ж; — результат видозміни деети- 
мологізованої форми [вужевка] «тс.». — 
Див. ще вужва. 


[бзар] (зоол.) «піщана черепашка, 
РзаттоЬіа уезрегїіпа» Ж; — неясне, 
оздоба — див. оздобити, 
оздобити, оздоблювати, оздобля¬ 
ти, [здобйти] «оздоблювати» Ж, оздо¬ 
ба «прикраса, [зовнішній вигляд Ж]», 
[ оздобець ] «красень» Пі, [оздббина] 
«прикраса» Ж, [оздббка] Пі, оздоблен¬ 
ня «тс.», оздбблювач , [здоба] «оздоба» 
Ж, оздоблювальний, оздобний «краси¬ 
вий, прикрашений, розкішний», [при- 
бздобка] «прикраса» Ж; — р. [осдб- 
бить] «додати приправи (в їжу)», бр. 
аздббіць «прикрасити», п. огсІоЬіс, ч. 
огсІоЬіїі, слц. огсІоЬіГ, вл. АУогсіеЬіс 
«тс.»; — псл. [озьсІоЬШ], префіксальне 
похідне від зьсІоЬа «прикраса, припра¬ 
ва». — Див. ще доба, здіб, о 1 . 

[озеред] «скирта сіна, соломи чи 
хліба; ожеред» СУМ, 5іауіа 1978, [од- 
зеред, озарет, озеред, озереда, озе- 
рет Г, взерет, вазирет, возеред, 
вузирєт, гозерет, гозерец ] «тс.» 51а- 
уіа 1978; — р. [ озеред ] «довга скирта 
хліба; пристосування для сушіння 
снопів», [озорбд, зорбд, зарбд ] «тс.», 
бр. [азарбд] «пристосування у вигляді 
драбини для просушування снопів», 
[азарбда, озярбд] «тс.», п. [огіегбсі, 
огіегоба] (очевидно, з укр.); — псл. 
*огогс1г (< іє. *§ЬогсіЬ-), фонетичний 
варіант до *о§огиь (< іє. *§ііогс1і>); — 
споріднене з лит. гагсіаз «пристрій для 
сушіння гороху, льону», лтс. гагсіз 
«тс.», лит. іагсііз «загін», прус, загсііз 
«паркан», псл. *§огсІь «місто», * 2 ь гс 1 ь 
(< *£ ь гс1ь), укр. р. город, жердь; ви¬ 
словлювались думки про запозичення 
балтійських слів зі слов’янських мов 
(Мікі. ЕАУ 416). або, навпаки, слов’ян¬ 
ських слів з балтійських мов (2иЬаіу 
51. а сі. І 2, 125). — Дзендзелівський 
51ауіа 1978, 272—273; Фасмер II 47, 
81, 105; III 126; Тгаиішапп 366; Ро¬ 
коту І 444. — Див. ще город. — Пор. 
жердь, ожеред. 

озеро, [ озерйна] «невелике озеро; 
яма з водою в полі» Ч, [ озерйско ] 
«місце, де було озеро» Ж, [озерйще Ж, 
Ч, озерявина] «тс.», [озерниця] «озер- 


166 




ОЗІЯ 


озюм 


на, лиманна сіль», [озірка] «тс.», [язе- 
ро] «озеро» ВеЛ, [ озерйстий ] «багатий 
на озера» Ж, озерний, заозерний, 
приозер'я, приозерний ; — р. озеро , 
[і озер ], бр. возера , [азярд], др. озеро , 
П. ]Є2ІОГО, Ч. ]Є2ЄГ0, СЛЦ. ]а2ЄГ0, вл. ]е- 
20 г, нл. іагог, болг. м . езеро, схв. )езе- 


лл п п 


1й7(ЗГЛ іа70ГЛ 


иослл 

^ V , 


кзер^ь; — псл. *егего; — споріднене з 
лит. егегаз, [а 2 ега$] «озеро, став», лтс. 
егегз, прус, аззагап «тс.», можливо, 
також з гр. ’Ахерсоу (назва річки в під¬ 
земному царстві), іллір. ’Остєріатєс (ет¬ 
нонім), вірм. Є 2 г «межа, край» або з 
дангл. еа^ог «море», дісл. ае§іг «морсь¬ 
ке божество» чи з яз (пор. схв. накле¬ 
пи }аз-паклено }езеро)' } іє. *е§Ьего-. — 
Кибп. II 875; Фасмер—Трубачев III 
125; Черньїх І 593; Преобр. І 641; 
ЗСБМ 2, 183—184; ЗБшзкі І 571; Мо- 
згугізкі 6 Р 37, 299; МасЬек Е 86 С 225; 
БЕР І 482; 8 кок І 781; Семереньи ВЯ 
1967/4, 18—19; Ильинский Зіауіа 2, 
250—252; Филин Образ, яз. 196; ЗССЯ 
6 , 33—34; Меіііеі В 8 БР 29, 38—40; 
Когдуасіолузкі К81 7, 19; Рге 11 ичІ 2 ВВ 

9 А 10б- Т^ргп Т ДЧ.А Тгапїтяпп 7.4- 

МйЬІ.-ЕпбГ.І 572ГРгаепГеГТ25; То- 
поров 121 , 131 —133; КгеїзсЬтег Сіоїїа 
14, 98; Рокоту І 291—292. — Пор. яз. 

озія 1 «щось велике, незграбне (пе¬ 
реважно про будівлю), громаддя; [об¬ 
щина Ж]», озіїще (збільш.), [озіяка] 
«тс.»; —- очевидно, видозмінене запо¬ 
зичення з грецької мови; гр. оіктіа 
(дор. ахтіа) «майно, маєток» пов’язане 
з дієприкметником жін. р. теп. ч. оо- 
оа (чол. р. оЗу) від дієслова єірі «я є», 
спорідненого з псл. езть «тс.», езїь 
«є». — Ргізк І 463—464, II 449. — 


Див. ще є. 

[озія 2 ] «зла, сварлива жінка» Чаб; — 
неясне. 

[ознйця] «дірка в даху для диму; 
сушарня для овочів», [вознйця] «су¬ 
шарня» Ж; — п. [огсіпїса] «сушарня 
для солоду», [оіпіса, 026, огбоу/піа] 
«ТС.», 02СІ2ІС «сушити», Ч. Ьу02СІ «Су- 
шарня для солоду», Ьуо2с1пісє «тс.», 
ЙУ02СІІІІ «сушити», СТ. 02СІ, 02 СІІ 1 :І, У02СІ, 


слн. 02 сРса «сушарня», огсіїїі «сушити»; 
— ПСЛ. 02СІ-; — очевидно, споріднене з 
гр. аС,а «нагар, іржа, сухість», а^орсп 
«сохну, висихаю», &£со «палю, сушу», 
а^аХеос, «сухий», гот. а 2 §о «попіл», 
двн. азса, нвн. АзсЬе «тс.», лат. агеге 
«бути сухим», агібиз «сухий», вірм. 


Я 757 РГП лГ\Пи\Г-\ • 

. 


гил/с гглгл/пуя їй гГірОп^г 

* • '.у V- и VIII! VI 


388) про германське походження сло¬ 
в’янських слів. — Фасмер—Трубачев 


III 125; МасЬек Е8ЛС 192; Мікі. ЕШ 
229; Тгаиїтапп 22; Ргізк І 25—26; 
СЬапігаіпе І 25; Воізася 16; ЛМаІсіе— 
НоГт. І 65; Реізі 72; Рокоту І 68—69. 

— Пор. лбзниця. 

озокерит «гірський віск», озоке- 
рйтник ; — р. болг. озокерйт , бр. 
азакерйт , п. огокегуі, ч. слц. огокегії, 
схв. озокерйт ; — запозичення з ні¬ 
мецької мови; н. Огокепі; «гірський 
віск» створено в 1833 р. Е. Ф. Глоке- 
ром з основ гр. бфо «пахну» і нгірод 
«віск» за допомогою суфікса -ії. — 
СІС 2 593; ТСБМ І 201; 8 Ь дмуг. оЬсусЬ 
539; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 502; 
Юеіп 1108. — Див. ще озон, церата. 

гяпилгппг) п.япи / яп т / / я пяп- 

нувати; — р. болг. озон, бр. азбн , ч. 
слц. СЛН. 020П, вл. осоп, м. озон, схв. 
озон ; — запозичення з французької 
мови; фр. 020ПЄ зводиться до нім. 
Огбп, створеного німецьким хіміком 
X. Ф. Шонбайном у 1840 р. на основі 
гр. бСш «пахну», спорідненого з лат. 
обог «запах», лит. йосігіи, иозіі «пахну¬ 
ти», йозїуїі «обнюхувати», лтс. ибги, 
йозі «пахнути», иозіі! «обнюхувати», ч. 
ст. ІасіаЬі «досліджувати, обстежувати». 

— СІС 2 593; Черньїх І 593; Фасмер III 
126; Цьіганенко ЗИ; Кораіігїзкі 706; 
НоІиЬ—Еуег 351; РЧДБЕ 502; Юеіп 
1108; К1и§е—Міігка 526; Оаи 2 а 1 522; 
Ргізк І 353—355; Рокогпу 772—773. 

[озюм] «ізюм, родзинки», [озюм] 
«вид фруктів, приправи» Ж; — давні¬ 
ший варіант запозиченої форми ізюм\ 
походить безпосередньо від крим.-тат. 
бзум «виноград», спорідненого з тур. 
йгіігп «тс.» і т. д, — Шипова 141. — 
Див. ще ізюм. 




оїдіум 


окара 


оїдіум «грибкова хвороба виногра¬ 
ду, попелюха»; — р. ойдий, п. слц. оісіі- 
игп, болг. ойдий, ойдиум, схв. ойдщум , 
слн. оісПр — засвоєна новолатинська 
назва оісііит, утворена від гр. фоу «яй¬ 
це» (за формою овальної клітини, яка 
служить для розмноження цього гриб¬ 
ка), спорідненого з лат. буит, псл. *а]’е 
«тс.», укр. яйце. — СІС 2 594; 51. \ууг. 
оЬсусЬ 523; РЧДБЕ 502; Ву^акл^'а 636; 
Кіеіп 1078. — Див. ще яйце. 

ой (вигук для вираження різнома¬ 
нітних почуттів; емоційно-експресивна 
або підсилювальна частка), ой-дй , ой- 
ой-ой, [оййойбй ] (вигук здивування й 
болю) Ж, ойкати , ойкнути , ойбйка- 
ти, ойойкнути, ойкання, ойбйкання, 
бйкіт ; — р. бр. болг. ой, п. ч. слц. о\, 
м. о/, схв. /б/, слн. ]6\] — результат 
фонематичного оформлення інстинкти¬ 
вного вигуку, паралельний до ай, о 2 , 
ох. — Фасмер III 126; Преобр. І 641; 
МасЬек Е56С 404; 5кок II 533—534; 
Веі\а\ Е556 II 231. — Пор. о 2 , ох. 

[ой-мі] «ой, леле» Пі; — складне 
утворення з вигуку ой і енклітичної 
форми займенника мі «мені»: пор. цсл. 
увьі мьн’й, що є калькою гр. оїцої, 
(ої рої) «ой; ах; горе мені», утвореного 
з вигуку ої «ой» і займенника роі «ме¬ 
ні». — Див. ще мі 2 , ой. 

ойрот «представник тюркської на¬ 
родності у верхній частині Алтаю»; — 
р. ойрот, заст. ойрат , бр. айрбт , -ч. 
оігоїі (мн.); — запозичення з монголь¬ 
ської мови; монг. офгаб, мн. від о]гап 
«ойрот», споріднене з тюрк, оуиг 
«огуз», булг. оусор. — Фасмер III 127. 
— Пор. огуз. 

[ойте-ле-ойте] «будьте ласкаві» 
ВеЛ; — неясне. 

[окадкуватий] «кремезний, кряжи¬ 
стий», [ окадькуватий ] «тс.»; — оче¬ 
видно, результат видозміни деетимоло- 
гізованої форми окладнуватий «тс.», 
зближеної з -основою іменника кад- 
ка . — Див. ще окладкуватий. — 
Пор. кадка. 

оказія «дивний випадок, незвичай¬ 
на подія, нагода; (заст.) випадковий 


транспорт; [зібрання гостей з будь- 
якого приводу; гулянка Па, (Ме)]»; — 
р. оказия, бр. аказия ; — запозичення 
з польської мови; п. ока^'а, як і ч. 
окаге, слц. окагіа, болг. оказибн, схв. 
оказща, оказибн , слн. окаща, похо¬ 
дить від лат. оссазіб «можливість», по¬ 
в’язаного з оссібо «падаю», утвореним 
з префікса оЬ- (>ос-), спорідненого з 
псл. о, оЬ, укр. о, об, і дієслова сабо 
«падаю». — СІС 2 594; КісЬЬагсІІ; 84; 
Черньїх І 593; Фасмер III 127; НцШ- 
АУогІЬ 16; 51. ^уг. оЬсусй 523; НоІиЬ— 
Буег 343. — Див. ще декаданс, о 1 . — 
Пор. інцидент, казус, каскад, ре- 
цидйв, шанс. 

[окап] «стічна труба на даху, кар¬ 
низ над вікном Ж; спад води з даху 
О», [окапа] «частина даху, що висту¬ 
пає за стіни (для стоку води)» Лекс- 
Пол; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. окар «тс.», як і ч. окар 
«найнижча частина стріхи, з якої ка¬ 
пає вода», є префіксальним похідним 
від карас «капати», спорідненого з укр. 
капати. — III 729; Вшскпег 217. 
— Див. ще капати, о 1 . 

[окар] «щось величезне» Ж, [окара 
Ж, огвара, охвара] «тс.»; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
оката «високий віз; все велике й не¬ 
зграбне», можливо, походить від нім. 
НосЬкагге, утвореного з прикметника 
ЬосЬ «високий», спорідненого з дангл. 
ЬеаЬ, гот. ЬаиЬз «тс.», тох. А кос «ви¬ 
соко», В каис «тс.», лит. каикага, кай- 
кагаз «гора», псл. киса (<*коик]а), 
укр. куча , та іменника Кагге «тачка, ві¬ 
зок», що походить від лат. сагшз «тс.» 
(5А¥ III 729—730); варіанти [огвара, 
охвара] могли .виникнути з німецької 
форми без польського посередництва; 
п. оката разом з ч. кага виводилось та¬ 
кож (Маїгепаиег 264, 399) безпосеред¬ 
ньо від лат. саггиз «віз» або нім. Кагге, 
Каггеп «тс.». — ■ К1и§е—Міїгка 312, 
354. — Див. ще карета, куча 1 . 

[окара] «дегенерат О; докір Ж», 
[окарити] «дуже лаяти, ганьбити» 
МСБГ, [ окарятися] «переживати, жу- 


168 



океан 


окладкуватии 


ритися» О; — очевидно, похідні утво¬ 
рення від кара (карати ) (див.). 

океан, [окіян], океанічний , при¬ 
океанський; — р. болг. м. океан , бр. 
акіян , др. окиан'ь , п. вл. нл. осеап, ч. 
слц. слн. осеап, схв. океан , оцеан ; — 
запозичення з грецької мови; гр. 

ЛМ7 <ГГУ\>Аі^ 7/Л^ЛПО Лї/ООІТч\ пооилі П Гі- 

>М¥1 V*/1 к V- І_> і 1 V./ і 

гії не має. — СІС 2 594; Німчук 126; 
Черньїх І 594; Фасмер III 128; Преобр. 

Т ґ> Л Г\ • • 1 Т Т 11 АГ* 

і оді;; ґпзк її 1і40. 

[океон] «підзорна труба, телескоп» 
Ж, [окєн] «тс.» Шух, [окєни] «телескоп» 
Ко, [окіяна] «бінокль» МСБГ, [отян(а)] 
«тс.» Ж; — запозичення з румунської 

млшл* п\;м прЬряп /<Т р л л/тппприп чя ГТП- 

помогою суфікса -ап від іменника бсЬі 
«око», ідо зводиться до лат. осиїиз, спо¬ 
рідненого з псл. око, укр. око. — ОькМ 
557—558. — Див. ще око 1 . 

[окидь] «легкий весняний сніг піс¬ 
ля того, як зимовий уже розтав; (у 
Карпатах) сніг, іній, лід на гілках де- 
)ек; весняний заморозок ЛексПол», 
бкид] «сніг на деревах» О, [ окить ] 
«сніг (іній) на гілках» ВеНЗн, [окість] 

«леї мчи иім па Дсрсесал» піт, \_иі\,мпо\ 

«весняний сніг» ЛексПол; — р. [окидь] 
«іній, паморозь», п. окізс «обледенілий 
сніг на деревах; бурульки», схв. китй- 
на «лапатий сніг на гілках дерев», дки- 
тити «прикрасити»; — очевидно, по¬ 
хідне від псл. окуШі «прикрасити кити¬ 
цями», укр. [окитйти] «тс.», утворе- 

ІТГкГ'Лі О ПП^Жіт/Г' О /~| _ ТД АГ» Т Т/"ЧГ> ІД 1 Т ТІ ТТ Л/’о 

пе/і и ._> 1 ір сі ~ л V її 1 _> п і ш\_ її її пічсі 

куіа «китиця»; форма [окидь] зазнала 
впливу з боку дієслова кйдати. — О 
II 17; Толстой ЛексПол 13; Фасмер II 
240. — Див. ще кйта, о 1 , 
оків — див. око 2 . 

[окіл] «загорожа, де перебувають 
вівці - перед доїнням Доп. УжДУ IV; 

і/тлгпя лгпппм/я о т’піНочч \п-и-іа\ /лат. 

рожа для худоби», [окол] «тс.» Мо, Пр. 
X діал. н., [ окблище ] «місце, де була 
загорожа для овець» ОЛА 1965; — за¬ 
гальноприйнятої етимології не має; 
очевидно, як і п. заст. окоі «огоро¬ 
джена частина вигону або подвір’я для 
худоби; загорожа», ч. заст. окої «ого¬ 


рожа, загін», слц. [йкої] «хлів для те¬ 
лят; повітка», схв. окол (окол) «загін 
для худоби», слн. окоі «тс.; [місце, де 
доять корів і овець]», окоі «огороджене 
пасовисько», стел, околт* «круг», похо¬ 
дить від псл. окоіь «кругла загорожа, 
круг», пов’язаного з коїо «колесо, 

Т/ЧЛ 1 ГГЛ. • ДЛСіІЛТІТ ГТ О Сі Т/-ЛТ-Т пио о гтллілт/-о (КЛгж 
.ічр ^ і " , шч. і іолі ц\_р\_ічч/ііі<ігіі_>сі >ЛУ -ї^сі \ічи 

54; УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 165) про 
походження українських форм від рум. 
осбі «загін для худоби», яке зводиться 
до стел, околт* «круг», схв. окол «загін 
для худоби» (СДЕЛМ 289; ОІЖМ 
557), що відповідають укр. окіл , хоча 
на мовному пограниччі запозичення (у 

гЬппмі ГКП/ 7Ї б\/Т 1 П МЛЖІШКР ППМ Ч^РПР. 

... “Н** 

женні успадкованої форми (окіл) на 
інших територіях. — Дзендзелевский 

/~\ ТТА ІГЧГ'Г 1 П п ’Т' 

илд іуоо, і^о; оаьоротна іези доп. 
УжДУ 1966, 15; Клепикова 207. — 
Див. ще коло 1 , о 1 . 

окіп, окіпний — див. копати 1 , 
[окіс] «дрізд чорний, кіс, Тигбиз 
тегиіа Е.» ВеНЗн, [окос\ (вид птаха) 
Ж; — результат видозміни форми кіс 
«тс.» (див.). 

Ш.,/_ 1 /і< лт \ 

[ип.ісі] у^иі.,/ «шйвліи сфшиськсі, 

ведмеже вухо, Заіуіа аеїЬіоріз Е.» 
Мак; — очевидно, пов’язане з кість 
(кістка); мотивація назви неясна. 

[бкіт] «достаток, багатство» Ж, 
[окітний] «багатий» Ж; — результат 
семантичної видозміни слова бкіт «ро¬ 
ди в овець, кіз, котячих та деяких ін- 

Т Т Т ТЛ V ТП А1ЛІ лл • ЛПТТЛПАОЛПТЛТІ ПЛИТІ ТТ1 ГГ ТППЛИ 

і_і_ігі/л іосірпії, ч/Дич/р сю ч/ ипп иршіїшД і юарігі- 

ни чи групи тварин», похідного від коти¬ 
тися «народжувати малят» (див.). 

оклад «заробітна плата»; — бр. 
аклад; — запозичення з, російської мо¬ 
ви; р. оклад «тс.», очевидно, виникло в 
результаті видозміни давнішого зна¬ 
чення слова оклад «обкладання подат- 

ьгг\ м гчгтттяті^хгсяілілстл хг'гсгчпоіл/лгг* о і гт 

XIV IV! ^ ^ і и ЧУ р V і і V і V |_) ІД 

дієслова о(б)кладать «обкладати». — 
Див. ще класти, о 1 . 

[окладкуватий] «кремезний»; — р. 
окладистьій «тс.; (про бороду) широ¬ 
кий»; — не зовсім ясне; можливо, ви¬ 
никло з давнішого укладистий «міст¬ 
кий, просторий» (в який можна багато 


169 




окладник 


око 


укласти); р. вкладистий пов’язувало¬ 
ся (Даль II 588) з оклад ( лица) «об¬ 
рис». — Пор. окадкуватий. 

[окладник] (бот.) «глуха кропива 
крапчаста, Ьагпіиш тасиїаіит І.. Мак; 
буркун, Меіііоіиз оїїісіпаїіз І..; Меіііо- 
іиз соегиіеиз Оезг. Мак; вероніка лі¬ 
карська, Уегопіса оШсіпаїіз Ь. Мак; чи¬ 
на лісова, ЬаШугиз зііуєзігіз Н Мак», 
[укладник ] «чина лісова; вероніка зуб¬ 
часта, Уегопіса гіепіаіа 8сЬш. Ж», 
[ клад] «вероніка, Уегопіса оіїісіпаїіз І,.; 
Уегопіса сЬатаесІгуз І.. Мак»; — п. [ок- 
Іасігіп] (назва рослини); — очевидно, 
пов’язане з [оклад] «компрес», похід¬ 
ним від класти ; назва може поясню¬ 
ватися лікувальними властивостями 
рослин, які використовуються в народ¬ 
ній медицині у вигляді напарів, насто¬ 
йок переважно від шкірних хвороб. — 
Анненков 184, 212—213; Нейштадт 
343, 471. — Див. ще класти. 

оклецьок, оклецькуватий — див. 
клець. 


оклигати «видужати»; — 
ясне; очевидно, результат 


не зовсім 
видозміни 


деетимологізованої форми *одлигати 
«полегшати» (про хворобу, пор. [від- 
лйг(ну)ти] «полегшати на душі»), по¬ 
в’язаної з одлйга, відлига ; менш імо¬ 
вірне походження від дієслова [клйга- 
ти] «ледве йти» (про млин і под.), яке 
саме може бути результатом вторинно¬ 
го розкладу слова оклигати з видо¬ 
зміною значення. — Див. ще відлйга. 

оклій, оклія, оклійка — див. ук- 
лїй. 


око 1 «орган зору; [петля; отвір 
(спец.); бездонна глибина Ж; номер у 
лото Ж; отвір у дуплянці для вильоту 
бджіл Л]»-, віченьки, вічі, [вічжан] 
(назва барана) Доп. УжДУ IV, [вічка- 
ня] (назва вівці) тж, вічко, [окайка] 
«біла вівця з чорними плямами навко¬ 
ло очей», [оканя] (ент.) «метелик-ар- 
гус, Сургаеа аг§из» Ж, окань «той, хто 
має великі очі», [вбкур] «тс.» Я, [оча] 
«оченя», очата, оченята, оченьки, 
очйська, очиці, очйща, [очканя] (наз¬ 
ва вівці) Доп. УжДУ IV, [очкар] (зо- 


ол.) «окулярник» Куз, [очкй] «окуля¬ 
ри» Ж, очко (зменш.), очко «одиниця 
рахунку в спортивних змаганнях та іг¬ 
рах; картярська гра», [очкове] «податок 
на вулик» СУМ, Ж, [очна] «очна став¬ 
ка» Ж, очнйк «окуліст», очнйия «очна 

_ Г_ \т/Т. /_\ 

ямка, [икулир іич.плк,\ ^ні.; «гі- 

пархія (вид метелика), НіррагсЬіа» Ж, 
[окаістий] «з білими плямами навколо 
очей», окастий, окатий, [оковатий] 
«окоподібний» Ж, [окуватий Куз, очас- 
тий Ж] «тс.», очкастий, [очкдваний] 
«з нанесеними вічками (гральний камі¬ 
нець)» Ж, [очковатий] «сітчастий» Ж, 
очковий СУМ, Г, очний , [очній] «оч¬ 
ний», очкувати (сад.) «окулірувати», 
віч-на-віч, [безвіч] «наосліп» Ж, [без- 
бчество] «сліпота» Я, [взабчі] «поза¬ 
очі» Ж, [вочу] «в оці» Я, [в-за-бчи] 
«позаочі» Ж, [звічитися] «сказати в 
очі» Ж, [збчити] «побачити», заочний, 
[заочйти] (у виразі з. очі «не зводити 
очей»), заочі СУМ, Ж, [завіч, завоч 
Я] «заочно», [набчники] «окуляри» Ж, 
[наочніш] «кусочки шкіри, пришиті до 


оброті, щоб кінь не бачив, що робиться 
збоку» Л, наочний, наочність, [набчу- 
вати] «робити наочним» Ж, [наочне] 
«очевидно, явно; на власні очі», наоч¬ 
но, [навіч] «перед очима», [навічом] 
«назирці» Ж, надочний , [позавічний] 
«заочний», позаочний, позаочі, [пра- 
очі] «очйська» Нед, [ прйочко] (зоол.) 
«очко» Нед, увіч, унаочнити ; — р. м. 
око , бр. вбка, др. око , п. ч. слц. око, 
вл. нл. мюко, нл. Ноко, болг. око , схв. 
око, слн. око, стел, око; — псл. око; — 
споріднене з лит. акіз «око», лтс. асз, 
прус, аскіз, дінд. акзї «тс!», ав. азі «очі», 
тох. А ак «око», В ек «тс.», вірм. акп 


«око; отвір, дірка», гр. оуіуіос, «око», 
лат. осиїиз, гот. аи^б, дісл: аи§а, нвн. 
Аи^е, англ. еуе «тс.», далі, очевидно, з 
гр. 655о|іш «бачу, дивлюся», оттр «от¬ 


вір, дірка», бцюраї «побачу», 6тгт6<; «вид¬ 
ний, видимий», йф (род. в. сотгбс) «по¬ 
гляд; очі; обличчя»; іє. *ок у - «бачити; 
око». — Черньїх І 594; Кисіп. II 876; 
Фасмер III 128—129; Преобр. І 642— 
643; Вгйскпег 377; МасЬек ЕЗІС 411; 


170 




око 


бколо 


Зскизїег-Зе^с 1645; Младенов 377; 
Зкок II 550—551; Вегіа] ЕЗЗІ II 245— 
246; Критенко Вступ 507, 542; Берн- 
штейн Очерк 1974, 153—155; Тгаиїтапп 
4; \Уа1с1е—Ноїт. II 202; Ргізк II 387— 
388, 407, 436; Гамкрелидзе—Иванов 
786; Рокоту 775—777. 

АІ/Л^ (ООГ*Т П/ТІГЛО оагм Г»Ґ\’сі\/пА \піГІ£2 1 

1 І_>С41 Хіу V -//у ^ 

(міра ваги) ЕЗб 21; — р. око , бр. ока 
«тс.», п. око (міра ваги в Туреччині), 
схв. ока .(міра ваги й об’єму); — запо¬ 
зичення з турецької мови; тур. окка 
«міра ваги» походить від ар. икі]'а, 
джерелом якого є гр. обуніа, що зво¬ 
диться до лат. ипсіа «міра ваги, ун¬ 
ція». — Дзендзелівський НЗ УжДУ 14, 
100—101; Винник 138; Фасмер III 129; 
Преобр. II 643; Зкок II 550; ЕокоїзсЬ 
127—128. — Див. ще унція. 

[око 3 ] «один» (після назв десятків 
при лічбі: двадцять з оком тощо); — п. 
око «тс.»; — очевидно, пов’язане з око 
«орган зору», очко. — Див. ще око 1 . 

оковйрний «гарний, приємний на 
вигляд, слух; [акуратно зроблений]», 
неоковирний «грубо зроблений; вайлу¬ 
ватий незг п абний» І неокове п ний^ «не¬ 
повороткий, незграбний», (невковйр - 
ний] «некрасивий» Чаб; — очевидно, 
пов’язане з [козиряти] «колупати»; 
пор. р. [оковйрний] «обколупаний», 
[оковйр] «обколупування», [оковьїрка] 
«тс.», пов’язані з [оковьірять] «обколу¬ 
пати», козирять «колупати». — Див. 
ще козиряти. 

оковита «міцна горілка високого 
ґатунку», оковйтка «тс.», ст. аквави - 
та, оковита (XVII ст.); — р. [око¬ 
вйтка, акавйтая], бр. акавіта, ака - 
вітка, п. око^лчіа, окохсіїка, ч. акуауії, 
слц. окоуіїка, слн. акуауіїа; — запози¬ 
чено із середньолатинської мови, мож¬ 
ливо,' через посередництво польської; 
слат. а^иа уіїае «горілка», букв, «вода 
життя» складається з лат. ариа «вода» 
і Уїїа (род. в. уіїае) «життя». — Мос¬ 
каленко УІЛ 48; Оньїшкевич Исслед. 
п. яз. 245; Тимч. І 13; КісЬЬагсІІ: 84; 
Фасмер І 65; ЗСБМ 1, 98—99; Вгйск- 
пег 377; Маїгепаиег 264; Кораіігізкі 


689; НоІиЬ—Буег 73; Засіп.— Аііі. 
УУ/Ь. І 14. — Див. ще акварель, Ві¬ 


талій. 

окбл — ДИВ. окїл. 

окблиш «околиця (частина голов¬ 
ного убору)»; — бр. акольииак «тс.»; — 
очевидно, запозичення з російської мо- 

сьт* гч г іг п п иі 111 уто г»гч с> т_т с> оїгт \гч/ , Ап 1 /утг* • 

|_> Г 1 , ^ . І1/И- у 1 и ч/рч. 1 Ц. |_> ^ / V \ч V,, 

коло, зовнішній край, крайка», пов’яза¬ 
ного з около «навколо, кругом». — 
Черньїх І 595. — Див. ще бколо. 

око літ, околот, околотина , око¬ 
лотувати — див. колотйти. 

[бколо] «зовнішня поверхня будів¬ 
лі; зовнішність; навколишня місце¬ 
вість», бкіл «околиця; оточення, това¬ 
риство; округ; [постава, зовнішність; 
огорожа СУМ; обора Ж; передмістя 
Ж]», [окільність] «обставина» Ж, 
[окільня ] «коло, півколо; околиця» Ж, 
[окол\ «зовнішній вигляд» Ж, [околе- 
ція] «сусідні частини села, околиця», 
околиця «віддалена від центру частина 
населеного пункту; округа; окраїна; 
частина головного убору у вигляді 
обідка; [горизонт Ж; оточення, обрам¬ 
лення ЛексПол 1» околичка «частина 
головного убору», [околичних] «у цир¬ 


кулі і под. той кінець, яким проводить¬ 
ся коло», [околіч] «об’їзд» О, околія 
«околиця, округа», [окбля] «тс.» Ж, 
[окблка] «велика скибка на всю шири¬ 
ну хлібини» ЛексПол, [окулка, окб- 
луиіка] «тс.» ЛексПол, [окбльниця] 
«затула» Ж, [окольбн] «край, обшивка, 
облямівка, околиця» Ж, окільний , 
[околйстий ] «просторий» Ж, [околич¬ 
ний] «навколишній, зовнішній» Ж, 
[околичній] «навколишній, суміжний, 
сусідній; зовнішній», [околишній] «тс.», 
[около] «навколо» Ж, [бколо] «всюди» 
Ж, [бколом] «навкруги», [зокола] «збо¬ 
ку» Чаб, наокіл, наокбло, наокбльний, 
надокола , надбколо ; — р. бколо «бі¬ 
ля», бр. вакбл «навколо, коло», вокал , 
наукбл «тс.», др; около «навколо», 
околь «коло», п. окоіо «біля», ч. слц. 
окоіо, вл. нл. дмокоіо, нл. Ьокоіо «тс.», 
болг. окол «навкруги», бколо «навкру¬ 
ги, біля», м. околу «навкруги; прибли- 




околодок 


окошйтися 


зно», схв. о коло «навкруги», слн. окоіі 
«тс.», стел, окодо; — псл. о коїо «нав¬ 
коло», букв, «кругом кола, вздовж ко¬ 
ла». — Мельничук СМ III 134; Фасмер 
III 129; Черньїх І 595; Преобр. І 643— 
644; ЗСБМ 2, 28; Вгііскпег 377; 
ЗсЬизІег-Зешс 1645; Вегп. І 548. — 
Див. ще коло 1 , о 1 . — Пор. навколо. 

околодок «у царській Росії район 
міста, підвідомчий поліцейському на¬ 
глядачеві; (заст.) медичний пункт при 
військовій частині», [ окдлодочник ] «жи¬ 
тель ближньої округи» Пі, околодоч¬ 
ний, [околбтиця] «навколишня місце¬ 
вість», [околдток] «тс.» Ж; — р. око¬ 
лодок «поліцейська дільниця», околб- 
ток «тс.; навколишня місцевість; око¬ 
лиця; округа», бр. акалбдак «около¬ 
док»; — загальноприйнятої етимології 
не має; здебільшого давнішою вважає¬ 
ться форма околбток , пов’язана з ко¬ 
лотити «бити, калатати»; у такому 
разі первісним могло бути значення 
«дільниця, яку охороняє (обходить) 
сторож з калаталом»; виводиться та¬ 
кож (Вегп. І 548) від коло «коло» як р. 
[межуток] «проміжок», промежуток 
«тс.», від [межу] «між»; недостатньо 
обґрунтованим є пов’язання околбток 
(з первісним значенням «перегородка») 
з укр. [колот\ «обмолочений сніп со¬ 
ломи», п. окШ «сніп соломи; дошки, 
якими оббивається дерев’яна хатина», 
окїоі .«тс.», ч. кШ «колода, чурбак», 
кіаіек «тс.», полаб. кіаїаі «колоди», 
прус. каКе «межовий стовп» (Маїге- 
паиег БР 8, 169; 11, 349; ТогЬібгпззоп 
1, 84); деякі автори (Преобр. І 644; 
Горяев 238) первісною вважають фор¬ 
му околодок , яку зіставляють з колода 


навколо, об’їздити», р. околесица «ні¬ 
сенітниці, дурниці». — Фасмер III 129. 
— Див. ще коло 1 . 

окоман, окбмбн, окбнбм — див. 

економія. 

[окомонок] «пістон, виступ у руш¬ 
ниці» Ж; — пов’язане з [ коминок ] 
«тс.». — Див. ще комин. 

окоп, окбписько, окбпище, окбп- 
ник — див. копати. 

[окопник] (бот.) «живокіст лікарсь¬ 
кий, ЗутрЬуІит оіїісіпаїе В; живокіст 
кримський, ЗутрЬуїит їаигісит ШіІН.» 
Мак; — р. окопник «живокіст»; — по¬ 
хідне утворення від копати , окіп\ на¬ 
зва зумовлена тим, що живокіст росте 
переважно на вогких, розораних ґрун¬ 
тах, біля ярів, канав (Нейштадт 453). — 
Див. ще копати 1 , о 1 . 

окорок «окіст; [верхня частина міт¬ 
ли Ж]»; — р. окорок «окіст», бр. [акб- 
рак\ , п. [окбгек, окогек] «тс.», [окогак] 
«стерта мітла» (з укр.); — псл. 
*окоґк-ь, пов’язане з *когкт> «нога», до 
якого зводяться болг. крак «нога», 
схв. крак «тс.», корак «крок», кора- 
чити «крокувати», слн. кгак «стегно», 
когак «крок»; — споріднене з лит. 
кагка «частина ноги; голінка; окіст», 
можливо, з алб. кгайе «плече». — Чер¬ 
ньїх І 595; Фасмер III 130; Трубачев 
2151 4, 83—84; ЗСБМ 1, 102; Зкок II 
177—178; Вегіа] Е55І II 66—67; 
Вегп. І 571—572; Тгаиїтапп 118. — 
Див. ще крок. 

[окоротний] «жорстокий, лютий, 
нестерпний» Ж; — результат видозмі¬ 
ни форми [ окружний ] «тс.», помилково 
осмисленої як п. *окг61пу і зближеної 
з п. кгбікі «короткий». — Див. ще ок- 


«пасіка», пояснюючи слово як «посе¬ 
лення навколо колоди бджіл». — Фас¬ 
мер—Трубачев III 129—130; Трубачев 
ЗИРЯ III 49; Шанский ЗИРЯ III 69; 
Черньїх І 595. 

околяса «не прямо, в обхід; кру¬ 


гом, кружним шляхом», околясом «тс.», 
['околеса ] «навколо, кругом», [окуля- 
сом\ «в обхід, ухиляючись»; — пов’яза- 


З КОЛбСО\ ПОр, ОиКОЛеСІІпіІІ <Юи 1Х2ТИ 


рутнии. 

окорочатися див. окротгіти. 
[окоча] — див. отбча. 
окошйтися «негативно позначити¬ 
ся на кому-небудь; скінчитися, припи¬ 
нитися»; — очевидно, результат семан¬ 
тичної видозміни форми окошйтися 
«зробити зупинку, стати табором, ота¬ 
боритися», похідної від кіш «козачий 
стан; табір» (див.). 


172 



окра 


окров 


[окра] (бот.) «гібіск їстівний, НіЬіз- 
сиз езсиїепіиз Б.» Мак; — очевидно, 
запозичення з німецької мови; нім. Ок- 
га(рПапге) «тс.» походить від англ. 
окга, яке зводиться до західноафрик. 
пкгитап «теж — Кіеіп 1078. 

окравка «виткана смужка по краях 
тканини; жіночий пояс із кольорової 
пряжі СУМ, Ж; [обрізок]», [окравина] 
«обрізок» Ж, [бкравок] «тс. Ж; порва¬ 
на смуга лика ЛексПол»; — бр. акра- 
вак «обрізок, клапоть», п. окгау/ек, оЬ- 
кга\уек «тс,»; — пов'язане з край , кра¬ 
яти (див.). 

[ократйтися] «обгородитися (?)»; — 
очевидно, похідне утворення від [кра- 
ти\ «грати». — Див. ще крата. 

окремий, окремїшнїй, [окрем- 
ний] «окремий» Ж, [бкрем] «крім» 
ВеУг, окремо, відокремити, зокре¬ 
ма ; — похідні утворення від основи 
крем-, очевидно, здавна паралельної 
до кром- і збереженої також у ч. 
(мор.) [кгета] «крім», слц. кгет, кге- 
те, [кгета, кгето], окгет, нл. [кге- 
ті, кгет]а] «тс.»; — псл. о кгеше «по 
краю, зовні», паралельне до о кготе 
«тс.». — ЗЬєуєіоу Бап^иа^е 44/4, 
861; Вгискпег 269; ЗсНизІег-Зеу/с 
679. — Див. ще крім, крома. — 
Пор. (дещо інакше) крем 2 . 

[окрйда] (зоол.) «сарана, Асгісііит» 
Ж, акриди , ст. акрідьі, акриди «ко¬ 
ники (комахи)» (XVII ст.); — р. акрй - 
дьі «вид сарани», бр. акриди , др. ак- 
рида , цсл. дкридд «тс.»; — запозичен¬ 
ня з грецької мови; гр. акрі с, (род. 
в. акрібод) «коник, сарана» етимологі¬ 
чно не зовсім ясне; пов’язується з 
иріСсо «кричати». — СІС 2 34; Фасмер І 
66; Ргізк І 59. 

[бкриж] «навхрест» О, [навкриж 
О, надкриж Ж, О] «тс.»; — похідне 
утворення від криж «хрест», що вини¬ 
кло, очевидно, під впливом слів округ 
«навколо», навкруг, наокруг «тс.». — 
Див. ще криж, на 1 , нав-, о 1 . 

[окриль] (зоол.) «стромб, крилопо¬ 
дібний равлик, ЗІготЬиз» Ж; — похід¬ 
не утворення від крило ; можливо, час¬ 


ткова калька нім. ЕІи^еІзсЬпеске «тс.», 
що складається з Рій§еі «крило» та 
ЗсЬпеске «равлик»; назва зумовлена 
крилоподібною формою панцира цьо¬ 
го равлика. — РІгапіа Тіегг. І 371 — 
372. — Див. ще крило 1 , о 1 . 

[окрисловатий] «товстий, огряд¬ 
ний» Ж; — очевидно, семантично ви¬ 
дозмінене утворення від [крислова- 
тий ] «крислатий, розложистий». — 
Див. ще крйси. 

окрйш — див. крйха. 

[окришок] (у сполученні [мечик о.] 
(бот.) «косарики черепичасті, Оіасііоіиз 
ітЬгісаїиз Б.») Ж; — очевидно, пов’я¬ 
зане з [крйша] «покрівля, дах»; назва 
зумовлена формою квітів цієї рослини 
(Нейштадт 169); пор. видову назву че¬ 
репичасті, лат. ітЬгісаїиз, букв, «че- 
репичастий». — Див. ще крйти. 

окріп 1 «кипляча або дуже гаряча 
вода, кип’яток», [укріп]] — р. [окрбп], 
бр. [укрдп, укрзп], п. икгор «тс.», ч. 
йкгор «рідка юшка з часником», слц. 
икгор «юшка з овечого сиру», вл. кгор 
«окріп», нл. Ііикзор «тс.», болг. бкроп 
«підігріте вино (на весіллі)», схв. [крдп] 
«окріп», слн. кгор, стел, оукрогп* 
«тс.»; — псл. *окгор-ь, *икгорь, *кгорт>, 
пов’язане, очевидно, з кгоріВ «кропи¬ 
ти»; деякі дослідники (МасЬек Е5,ІС 
668 ; ЗІауіа 16, 187; 2І5ІРН 17, 260— 
265; А§ге11 В5І. БаиїзБ 5—6) зіставля¬ 
ють з дінд. згарауаїі «варить, сма¬ 
жить». — Булаховський Вибр. пр. II 
243; Фасмер /II 130—131; Вгискпег 
270; 5сЬиз1ег-5е\ус 680; 5кок II 209; 
Вегіа] Е55І II 99; Вегп. І 623. — Див. 
ще кропйти. 

окріп 2 , окрдп, окропець — див. 

кріп. 

[окріяти] «одужати; поздоровшати», 
[откріяти] «тс.» Ж; — р. [окриять], 
бр. [акрияць], схв. окар\ати «тс.»; — 
пов’язане з [кріяти] «ставати здоро¬ 
вим, міцним». — ЗСБМ 1, 103; Супрун 
Веснік БДУ 1969/2, 70. — Див. ще 
кріяти. 

окров, окрбва, окровець — див. 

крйти. 


173 



окротйти 


оксамит 


[окротйти] «обмежити; заспокоїти» 
Ж, [ окорочатися ] «утихомирюватися, 
угамовуватися» Ж, [ укротйти ] «уга¬ 
мувати, заспокоїти; приборкати, при¬ 
ручити; смирити» Ж; — р. [ кротйть] 
«убивати палкою пійманих тюленів», 

Г ґ\ V *~І ґ\ ІҐУІ О и 1 ( ГТГЛ ЛуТГ\ГЛГ*Т_ 17 ТЛТЛ ППТІПІШП^ 

«зупинитися, досягнути вершини і від¬ 
стоятися», укротйть «заспокоїти, при¬ 
боркати, угамувати», др. кротити «за¬ 
спокоювати», п. кгосіс «гамувати», ик- 
госіс «заспокоїти, погамувати», икгбсіс, 
окгосіс, окгбсіс «тс.», ч. кгоШі «заспо¬ 
коювати, гамувати», слц. кгоііГ «тс.», 
нл. кгозіз «каструвати», зкгозіз «при¬ 
боркати», болг. кротя «заспокоюю, 
угамовую», кроту вам «сиджу тихо, 
смирно», м. кроти «приборкує, вга¬ 
мовує», схв. кротити «заспокоювати, 
гамувати», слн. кгоїііі «тс.», стел, кро¬ 
тити «приборкувати, гамувати»; — 
псл. кгоІШ «приборкувати, гамувати, 
заспокоювати, приручати», пов’язане 
з кгоі-ькь «лагідний», до якого зводи¬ 
ться укр. крбткий. — Фасмер II 383; 
Зіа^зкі III 150 — 151 . — Див. ще 
кроткий. 

окрбшка «холодна страва з квасу, 
овочів та м’яса»; — запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. окроилка «тс.» пов’я¬ 
зане з кротйть «кришити», якому 
відповідає укр. кришити. — Див. ще 
крйха, о 1 . 

окруженець «оточенець»; — запо¬ 
зичення з російської мови; р. окруже- 
нец «тс.» походить від окружение 
«оточення», пов’язаного з круг «круг; 
коло», якому відповідає укр. круг 
(див.). 

окружкбві (бот.) «зонтичні, Іігп- 
Ьеііііегае», [окружечок] (бот.) «ма¬ 
ленький -зонтик» Ж, окружок (бот.) 
«зонтик» Вісюліна—Клоков, Ж; — по¬ 
хідне утворення від круг; термін утво¬ 
рено на позначення родини рослин, що 
мають кругле за формою суцвіття типу 
зонтика. — Див, ще круг, о 1 . 

[окружчик] «окраєць хліба» Лекс- 
Пол, [окрушка] «відрізана через всю 
хлібину велика скибка хліба» Мо; — 


р. [бкружень] «кругла, на всю хлібину, 
скибка», слц. окгигок «шматочок (хлі¬ 
ба)»; — похідне утворення від круг 
(див.). 

[окрут] «корабель» Бі, ст. [ок- 



судна», бр. ст. окруть, окренть «тс.» 
(XVII ст.); — запозичення з польської 
мови; п. окг^І «корабель», схв. окрут 
«(плетена) посудина», пов’язане з кг£- 
сіс «крутити», якому відповідає укр. 
крутити; пояснюється як «те, чим кру¬ 
тять, керують» (Вгііскпег 377—378). 
— Фасмер III 131; Вегп. І 627. — Див. 
ще крутйти. 

[окрута] «личина (маска)» Бі, [ок- 
ручання] «маскарад, переодягання, пе¬ 
ревтілення» Бі, [окрущини] «бенкет на 
кошти того, хто вперше з’явився у но¬ 
вому одязі» Ж; — р. [окрита] «одяг; 
жіночий святковий одяг», [окрутйть] 
«обвити, обмотати; (заст.) одягти», 
[окрутйться] «одягнутися; переодяг¬ 
нутися; замаскуватися», п. окгбсіс зі$ 
«загорнутися, закутатися»; — похідне 
утворення від крутити (див.). 

[окрутний] «величезний Ж; жорс¬ 
токий, лютий Ж; страшний, жахливий 
Бі», [окрутенний] «величезний; жорс¬ 
токий, лютий» Ж, [окрутник] «мучи¬ 
тель, тиран» Бі, ст. окрутний «жорс¬ 
токий, лютий» (1542); — очевидно, 
запозичення з польської мови; п. окгиї- 
пу «жорстокий, лютий», як і ч. икгиіпу 
«жорстокий, немилосердний», слн. ок- 
гйіеп «тс,», пов’язане з кгиіу «суворий, 
раптовий», якому відповідає укр. кру : 
тйй. — Вгискпег 273; МасЬек ЕЗЛС 
668 . — Див. ще крутйй. — Пор. око- 
ротний. 

окрух, окруха, окрушє, окруши- 
на, окрушка — див. крушйти 1 . 

[окруша] (бот.) «крушина, Ргап^иіа 
МіІІ.» О; — пов’язане з [круха] «тс.» 
(див.). 

окрущини — див. окрута. 

оксамгіт 1 «тканина з густим корот¬ 
ким ворсом з натурального шовку або 
штучного волокна», [ аксамйт Г, Бі, 


174 



оксамгіт 


оксиморон 


оксаміт Пі] «тс.», оксамитка «стрічка 
з оксамиту», [аксамйтка, оксамітка 
Пі] «тс.», оксамитний, [ аксамйтний, 
оксамітний Пі], оксамитовий, [акса- 
мйтовий Г, Бі, оксамїтовий Пі], ок- 
самйтитися «густо розростатися, на¬ 
гадуючи оксамит (про траву)»; — р. 
аксамйт, оксамйт, бр. аксаміт , др. 
оксамить ; — запозичення з грецької 
мови; гр. є^арітод «оксамит», букв, «з 
шести ниток» складається з основ 

«шість» і ріто<; «нитка основи, тка¬ 
нина», походження якого неясне. — 
Коваль 137; Фасмер І 66; Фасмер ГСЗ 
III 27; ЗСБМ 1, 103; Засіп— Міг. 

ШЬ. І 15; Егізк І 527. 

оксамйт 2 (бот.) «орлики, А^иі1е§іа 
Б.; [чорнобривці розлогі, Та§е1ез раїи- 
Іиз Б. Мак]», [оксамйт коилтовий] 
«вид рутвиці, ТЬаІісїгит зігісіит Бесі.», 
[оксамет] «орлики звичайні, А^иіIе§іа 
уиі^агіз Б. Пі; чорнобривці розлогі» 
Мак, [оксамитець чорнобривець ] «чо¬ 
рнобривці розлогі» Мак, [ оксамитець 
купчак ] «чорнобривці прямі Та^еіез 
егесіиз Б.» Мак, [аксамент] «орлики 
звичайні» Мак, [аксамітка] «чорно¬ 
бривці прямі» Мак; — р. оксамйт «ор¬ 
лики звичайні», бр. аксамітка «чор¬ 
нобривці», аксаміткі, п. акзатііек, ч. 
[акзатіїпік, затеіка], слц. акзатіеїпі- 
са «тс.»; — результат семантичної ви¬ 
дозміни назви тканини оксамйт ; пор. 
р. бархатец «чорнобривець», бархат - 
цьі «чорнобривці» {бархат «оксамит»), 
н. ЗашІЬІите (Баті; «оксамит»), фр. 
раззе-уеіоиґз (уеіоигз «оксамит») «тс.»; 
— назва зумовлена, очевидно, кольо¬ 
ром квітів рослин, що мають матовий, 
ніби оксамитовий, блиск. — Анненков 
42, 347; МасЬек іт. гозік 244. — Див. 
ще оксамит 1 . 

Оксана (жіноче ім’я), [Аксана, Кса- 
на]\ — р. Оксана (з укр.), бр. Аксана, 
др. Оксинья, цсл. бітинія; — давній 
варіант імені Ксенія (ст. Ксеніа, 1627), 
запозиченого з грецької мови. — Вл. 
імена 148; Кибп. II 877; ЗЬєуєіоу НізБ 
рЬопоБ .148, 453: Беринда 225; Пет- 
ровский 168. — Див. ще Ксеня. 


окселентувати «вторувати (у спі¬ 
ві); [відзначатися, відрізнятися в чо¬ 
мусь Бі]», ст. акселента «вторуючи» 
(XVIII ст.); — очевидно, видозмінене 
запозичення з латинської мови; лат. 
ехсеїіо «виділяюся, висуваюся, відріз¬ 
няюся» (ехсеїіепз, -пїіз «відмінний, 
надзвичайний») утворене за допомогою 
префікса ех- (означає відокремлення, 
рух догори) від -сеііо «піднімаюся» 
(вживаного тільки в поєднанні з пре¬ 
фіксами), спорідненого з лит. кеііі «під¬ 
німати», псл. сеіо, укр. чоло. — \УаІ- 
сіе—НоГгп. І 197; Етоиї—МеіІІеі 1111; 
КІеіп 555. — Див. ще екс- Т чоло. — 
Пор. колона. 

Оксен, Оксент, Оксант — див. 

Авксентій. 

оксйд «сполука хімічного елемента 
з киснем; окисел», оксидація, оксиду¬ 
вання, оксидувати ; — р. болг. оксйд, 
бр. аксід, п. окзубоу/ас «оксидувати», 
ч. слц. охіб, вл. окзуф м. оксид, схв. 
оксид, слн. окзїсі; — запозичення з 
французької мови; фр. охубе «оксид» 
утворено Ж. де Морво (1787) від осно¬ 
ви гр. офЗд «гострий; різкий; кислий», 
пов’язаного з охрщ «крутий, стрімкий; 
гострий», спорідненим з лат. асег «гос¬ 
трий, гіркий», асісіиз «кислий», асиз 
«голка», псл. озїгь, укр. гострий. — 
СІС 2 594; ССРЛЯ 8 , 827; Кораіігізкі 
689; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 428; 
Вуіакл^'а 637; Баигаї 522; КІеіп 18, 
1107.— Див. ще гострий. — Пор. 
оксйморон. 

оксйморон «стилістичний засіб, 
що полягає у поєднанні протилежних 
за змістом понять», оксюморбн «тс.»; 
— р. оксюморбн, бр. аксюмаран, п. ок- 
зутогоп, ч. охутбгоп, слц. охутогоп, 
болг. оксйморон , схв. оксйморон , слн. 
окзітбгоп; — запозичення з грецької 
мови; гр. офЗрсороу «тс.», букв, «дотеп¬ 
но-безглузде», утворене з основ прик¬ 
метників о£бд «гострий» і рсорос; «без¬ 
глуздий, дурний». — СІС* 595; Кора- 
Іігїзкі 689; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 
428; Вуіаклиіа 638; КІеіп 1107. — Див. 
ще бре, гострий. — Пор. оксйд. 


1 7В 


ж / и/ 




октава 


окультизм 


октава «(муз.) восьмий тон діато¬ 
нічної тами; звуковий інтервал з вось¬ 
ми тонів; (літ.) восьмирядкова стро¬ 
фа»; — р. болг. м. схв. октава , бр. 
актова , п. вл. окіаша, ч. слц. слн. ок- 
Іауа; — запозичення з латинської мо¬ 
ви; лат. осіауа «восьма (частина)» є 
формою жін. р. до осіауиз «восьмий», 
пов’язаного з осіб «вісім», спорідненим 
з гр. онтсо, дінд. азіа, азіаи, гот. аЬІаи 
«тс.», псл. озгпь, укр. вісім. — СІС 2 
595; ССРЛЯ 8, 828; Кораіігізкі 689; Но- 
ІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 428; Вуї'акл^'а 
638; ШаМе—НоГт. І 199—200. — Див. 
ще вісім. — Пор. октаедр, октет, 
октаедр «восьмигранник»; — р. 


Л ГШ /7 СІГІП (лгч Л ІЛ т Л ПЛІП ГТ ІГ АІ/ЬоНг 
СУ/ V/ ІЛ-І V/, 11. 1. к С_1 , 

слц. слн. окіаебег, вл. окіаебег, болг. 
октаедьр , схв. октаедар\ — запози¬ 
чення з грецької мови; гр. оитаєброу 
«тс.» утворено з основ слів бктсо «ві¬ 


сім» і єбра «сидіння; основа», пов’яза¬ 
ного з гр. еСорса «сиджу, сідаю». — 
СІС 2 596; ССРЛЯ 8, 828; Кораіігізкі 
689; НоІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 429; 
Вуіаклиіа 638; Егізк І 443, 446. — Див. 
ще вісім, кафедра, сидіти. — Пор. 
октава, октет. 

октет (муз.) «твір для восьми голо¬ 
сів або інструментів; ансамбль з вось¬ 
ми виконавців»; — р. болг. октет , бр. 
актзт } п. вл. окіеі, ч. слц. окіеі, ок- 
Іеіо, схв. октет , слн. окіеі; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; нім. 
Окіеіі, англ. осіеі(іе), іт. оііеііо «тс.» 
утворено від лат. осіб (іт. оііо) «вісім» 
за аналогією до нім. Пиеіі (англ. биеї, 
іт. биеііо) «дует». — СІС 2 596; Кораіігі- 
зкі 689; НоІиЬ—Буег 344; Ог. Ру/Ь. 
528; Кіеіп 1073. — Див. ще октава. 

Октябрйна (жіноче ім’я); — бр. 
Акцябрьїна; — запозичення з росій¬ 
ської мови; р. Октябрйна утворено 
від Октябрь «Жовтень, Жовтнева ре¬ 
волюція 1917 року». — Вл. імена 149; 
Петровский 169. — Див. ще октяб¬ 
рист. 

октябрйст (іст.) «член або прибіч- 

Ніли б\/П'Ж'\/Я'ЗНґи ПЯПТН ^Г^ПТП-5 І 7-гп 

Жовтня»; — бр. ащябрйст, ч. слц. 


окІ’аЬгізІа, болг. октябрйст , схв. ок- 
тобрист , слн. окІоЬгізІ; — запозичен¬ 
ня з російської мови; р. октябрйст 
«тс.» утворено від ■ назви місяця о/с- 
тябрь «жовтень», яке через др. ок¬ 
тябрь зводиться до сгр. 6нтсо(Зрі(о)<; 
«тс.», джерелом якого є лат. ОсІбЬег 
(тепзіз) «тс.», букв, «восьмий (мі¬ 
сяць)», похідне від осіб «вісім». — Фа- 
смер III 131; РЧДБЕ 429; Ву)акли]а 
639; Таїсіє—Ноїт. І 199—200. — Див. 
ще октава. 

окулірувати «прищеплювати до 
однієї рослини бруньку іншої рослини; 
очкувати», окулірбвка, окуліруваль¬ 
ник, окулянт , окулірувальний ; — р. 

пу/ / п 11 г\ г\с> п т и. п гг и пі г\ п о п п и гт Ьм і _ 

СУ / V 14,^ СУ Ь» С* / / ІґКУ у . \А/ І V ^ VI/ КЛ у і і . 

1іго\уас, вл. окиїошас, болг. окулйрам , 
схв. окулйрати, слн. окиїїгаїі; — оче¬ 
видно, запозичення з німецької мови; 
н. окиїїегеп «тс.», Окиїаіібп «окуліров- 
ка», походить від лат. осиїиз «око, віч¬ 
ко». — СІС 2 596; ССРЛЯ 8, 830; Ко- 
раїігізкі 689; РЧДБЕ 429; Вуіакли]а 
639; Ог. Еу/Ь. 528. — Див. ще око 1 , 
окуляр. — Пор. окуліст. 

окуліст «лікар, що лікує очні хво¬ 
роби, офтальмолог»; — р. болг. оку- 
лйст , бр. акуліст , п. ч. слц. окиїізіа, 
схв. окулист(а), слн. окиіізі; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. оси- 
Іізіе «окуліст» утворено від основи лат. 
осиїиз «око». — Черньїх І 596; Фасмер 
III 131; Кораіігізкі 689; НоІиЬ—Буег 
344; РЧДБЕ 429; Ву]аклща 639; КІеіп 
1074; Баигаї 509. — Див. ще око 1 , 
окуляр. — Пор. окулірувати. 

[окульбачити] «обманути» Пі; — 
очевидно, результат зближення окуль¬ 
бачити «осідлати; сісти верхи; (пе- 
рен.) підпорядкувати когось своїй волі» 
з р. околпачить «обдурити», пов’яза¬ 
ним з колпак «ковпак».' — Див. ще 
ковпак 1 , кульбака. 

окультйзм «містичне вчення про 
можливість безпосередніх зносин із 
потойбічним світом», окультйвний, 
окультний ; — р. оккультйзм, бр. 

/7 ки пьтиі ям ті пШіНлт^т и пЬпНЩтп^ 

-х*. - — 1. 

слц. окиїіігтиз, вл. окиШгт, болг. 


176 




окуляр 


окупація 


окултйзьм , схв. окултйзам , слн. окиї- 
ііхет; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов; н. Оккиїїівтиз «окуль¬ 
тизм», фр. оссиїіізте, англ. оссиїїізт 
«тс.» походять від лат. оссиііиз «таєм¬ 
ний, потайний, схований», пов’язаного 
з оссиїо «покриваю; ховаю, приховую», 
утвореним за допомогою префікса оЬ- 
«до-, за-, на-» від сеіо «ховаю», спорід¬ 
неного з дісл. Ноеіі «сховище», двн. Ьаіа 
«ховання, приховування», дірл. сеіігп 
«ховаю, приховую», гот. ЬуЦап «закри¬ 
вати, кутати», дісл. ЬуНа «тс.», нвн. 
кеЬіеп «приховувати», ЬиІІеп «кутати». 
— СІС 2 596; ССРЛЯ 8, 783; Кораїігізкі 
690; РЧДБЕ 429; Ву]аклща 639; Кіеіп 
1071; АУаІсІе—Ноїт. І 196—197. 

окуляр «система лінз для збіль¬ 
шування й розглядання зображен¬ 
ня»; — р. окуляр , бр. акуляр , п. вл. 
окиїаг, ч. слц. слн. окиїаг, болг. оку- 
лар , схв. окуларі — запозичення із 
західноєвропейських мов; н. Окиїаг 
«окуляр», фр. осиїаіге, англ. осиїаг 
«тс.» походять від лат. осиїагіиз «оч¬ 
ний», утвореного від осиїиз «око», 
спорідненого з лит. акіз «тс.», псл. 
око, укр. око. — СІС 2 596; Кораіігізкі 
689; НоІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 429; 
Вуіаклща 639; Ог. РдмЬ. 528; Еаиіаі 
509; Кіеіп 1074. — Див. ще око 1 . — 
Пор. окулірувати, окуліст. 

окуляри «оптичний прилад з -двох 
скелець»; — р. [окуляри], бр. акуля- 
рьі , слц. окиїіаге, слн. окиїагі; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. окиїагу 
походить від лат. осиїагіз «очний», ут¬ 
вореного від осиїиз «око». — Пі 167; 
КісЬЬагсИ 85; ЗСБМ 1, 104; 51. м^уг. 
оЬсусЬ 474. — Див. ще окуляр. 

[окулярник] (зоол.) «кобра, 1Ма)а 
па)а, (Г4. Ігірибіапз)» Ж; — п. окиїаг- 
пік, слц. окиїіагпік «тс.»; — похідне 
утворення від окуляри ; пор. інші на¬ 
зви цієї змії: окулярна змія УРЕ, оч¬ 
кова змія , а також р. очковая змея , 
нім. Вгі11епзсЬ1ап§е (ВгіІІе «окуляри», 
ЗсЬ1ап§е «змія»); назва зумовлена тим, 
що на спинній стороні розширеної ча¬ 
стини тіла кобра має світлий малюнок 


у вигляді перевернутих окулярів. — 
БСЗ 21, 496. — Див. ще окуляри. 

[окунйця] «волоть очерету» Дз, 
Мо; — результат видозміни форми 
куниця «тс.»; пор. аналогічні утворен¬ 
ня: [ орябина\ «горобина» і [рябина] 
«тс.», [орябок] «рябчик» і [ряббк] «тс.» 
тощо. — Див. ще куна 1 . 

окунь (іхт.) «Регса ІІиуіаШіз Б.», 
[оконь] «тс.», окунець , окунйсько, 
окунчик, окуня, окуневі ; — р. окунь , 
бр. акунь , [вокунь], п. окигі, окогі, ч. 
окоип, слц. окіїп, болг. окун , схв. 
окун, слн. окйп, [окоп]; — псл. окипь, 
очевидно, утворене від око «око»; на¬ 
зва зумовлена тим, що при вийманні 
окуневих з великої глибини в них ви¬ 
пинаються очі від тиску газу в пла¬ 
вальному міхурі; менш вірогідне при¬ 
пущення про походження від *ак- «го¬ 
стрий» і спорідненість з лит. акзіїз «ко¬ 
лючка, рожен», акиоіаз «остюк», прус, 
акеїез «борона», гр. офіс «гострий» 
(Міккоіа ВегиЬг. 29); зіставляється та¬ 
кож з фін. аЬуеп «окунь», ест. аЬуеп, 
аЬип, комі-зир. дкьии, комі-перм. екьіьи , 
екуьи , еки г іокьіил «тс.», у зв’язку з 
чим робиться припущення, що назва 
належала найдавнішому населенню Єв¬ 
ропи, від якого була успадкована сло¬ 
в’янами й фінами (Берг Сов. зтногра- 
фия 1984/2, 70). — Коваль 97; Фас- 
мер—Трубачев III 132; Черньїх І 596; 
Преобр. І 645; ЗСБМ 1, 104; Вгйскпег 
378; НоІиЬ—Буег 343; МасЬек Е8.ІС 
412; НоІиЬ—Кор. 253; ЗсЬизІег-Зет; 
1647; Зкок II 551; Коломиец Происх. 
назв, рьіб 68—70; МікІ. ЕУ/ 220; 
ЗсЬгасІег КеаІІехікоп І 82. — Див. ще 

ОКО 1 . 

окупація, окупант , окупувати; — 
р. оккупация , бр. акупацьія , п. оки- 
рафа, ч. окирасе, слц. бкирасіа, вл. 
нл. окирасца, болг. окупация, м. схв. 
окупаци/а, слн. окирасца; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
Оккираіібп «окупація», фр. англ. осси- 
раїіоп «тс.» зводяться до лат. осси- 
раііб «окупація; захоплення», похідно¬ 
го від оссиро «загарбую, оволодіваю», 


177 






окутоватий 


олейнйк 


утвореного за допомогою префікса оЬ- 
«навколо-, проти-» від саріо «беру, за¬ 
хоплюю». — СІС 2 596; Черньїх І 594; 
ССРЛЯ 8, 783—784; Кораіігізкі 690; 
НоІиЬ—Буег 344; РЧДБЕ 429; Вуіакли- 
]а 640; Оаиіаі 508; КІеіп 708, 1071. — 
Див. ще концепт, О 1 . 

окутоватии — див. кутати. 


оладок «невеликии товстим мли¬ 
нець» СУМ, Ж, оладка, [ладка, ла- 
дік ] «тс.» Л; — р. оладья , бр. аладка, 
др. оладья, п. [оіабка, оіаїка] (з укр.); 
— запозичення з давньогрецької мови; 


гр. єХбсбюу «тс.» походить від єХаїоу 
«олія»; помилкове виведення (Маїгепа- 
цег БР 11, 351) від рум. аіиаї «тісто». — 
Фасмер III 133; Черньїх І 596; ЗСБМ 1, 
105; Вегп. І 27; Мікі. Е\У 2. — Див. 

ще ОЛІЯ 1 . 

[оладошник] (бот.) «свербіжниця 
польова, Кпаиііа ап/епзіз (Б.) СоиІБ» 
Мак; — не зовсім ясне; можливо, по¬ 
хідне утворення від [ладоилка] «доло¬ 
ня» Ж (рослина вживалася від шкірних 
хвороб, зокрема корости, що з’явля¬ 
лась у першу чергу на руках). — Ан- 

Т ТАТТТ/АП ^307 ГТ т 7 Г> ТїтО ТТ О ТТ ¥/ О ^ 


пс:ппио <лидп.а . 


оландар, оландаренко, оландарів- 
ка , оландарка, оландаровати , олон- 
дар — див. оренда. 

[олач] «худобина з білими боками» 
Ж, [олачйна] (назва вівці) Доп. УжДУ 
IV, [олачйстий] «з білими боками 
(про худобу)» Ж; — запозичення з ру¬ 
мунської мови (рум. [аіасіи] «строка¬ 
тий, ■ пістрявий, плямистий; різномас¬ 
тий»). — Дзендзелівський Доп. УжДУ 
IV 108; VгаЬіе Котапозіауіса 14, 
165. — Див. ще авач. 

[оле 1 ] «ой»; — р. [оле\ «о, ой», 
болг. оле «ой; ура», длеле «тс.», стел, 
оле «ой»; — псл. о-Іе, утворене з ви¬ 
гуку о і частки 1 е «тільки»; пов’язан¬ 
ня з гр. аХаХа (бойовий клич), аХа- 
Хаі «тс.», дінд. аіаіа (вигук при звер¬ 
танні) (Преобр. І 645) помилкове. — 
Фасмер III 133; Дзендзелівський 
УЗЛП 161; Мікі. Е\У 221; Тгаиітапп 
153. — Див. ще ле, о 2 . — Пор. але 2 , 

ОЛИ. 


[оле 2 ] «ану лиш» ДзУЗЛП, [блем] 
«тс.» тж; — слц. [оі’е] «тс.»; — очеви¬ 
дно, результат лексикалізації виразу 
о(й) лем «тс.». — Дзендзелівський 
УЗЛП 161. — Див. ще лем, о 2 , ой. 

олеандр (бот.) «(південна вічно¬ 
зелена рослина) №гіит Б.»; — р. 


илс- и пи у 


ир 


алеандр, 


її. ^лц. иісті- 

бег, ч. оіеапбг, болг. олеандьр , схв. 
олеандар , слн. оіеапбег; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
Оіеапбег, фр. оіеапбге, англ. оіеапбег, 
іт. оіеапбго походять від слат. оіеап- 
бег, яке виникло з пізньолат. Іогапб- 
гит, що являє собою результат видо¬ 
зміни лат. гЬобобепбгоп «розове де¬ 
рево» (через проміжну ланку гобапб- 
гит). — Фасмер III 133; Преобр. І 
646; 5кок II 553; К1и§е—Міігка 522, 
КІеіп 1079. — Див. ще рододен¬ 
дрон. 

Олег (чоловіче ім’я), Ольо } Лесь ; — 
р. болг. Олег , бр. Алег, др. Ольгг , ч. 
слц. Оіе§, слн. Оіе§; — запозичення з 
давньоскандинавської мови; дісл. НеІ§і 
(чоловіче ім’я) пов’язане з Неііа^г «свя- 

’Х'ТіЛ.ч 1 г* п ЧлІ/тг 1 лггг\піпттсиіті»л п т г т~> т т Ьгчі 
ІГ1ҐІ'/, ^.ІІ^ріДл^ПІ'ІІЧІ О ПОП. ІІ^І' 


\і§ «тс.», псл. сеіь «здоровий, цілий», 
укр. цілий. — Вл. імена 74; Кибп. II 
877; Фасмер III 133; Петровский 169; 
Илчев 367; Угіез АІУЕАУ 221; ббЬаппез- 
50 п 176. — Див. ще цілий. — Пор. 
Ольга. 

[оледиця] «ожеледь», [огледиця, 
оглядиця] «тс.» ВеБ; — очевидно, ре¬ 
зультат видозміни форми ожеледиця 
під впливом лід. — Див. ще лід, оже¬ 
ледь. 

[олейкар] «дігтяр»; — очевидно, 
запозичення зі словацької мови; слц. 
о!е]каг «торговець (лікарськими) масла¬ 
ми і мазями»., як і ч. оіе]каг «торговець 
олією», є похідним від оіе] «олія», яко¬ 
му відповідає, укр. олія ; до 1914 р. сло¬ 
ваки — продавці олії — ходили в Ро¬ 
сію на промисел зі своїм товаром. — 
Див. ще олія 1 . 

[олейнйк] «скляр; словак, що ходить 
зі склом Шух»; — очевидно, результат 
семантичної видозміни слц. [оіерік] 


178 




Олександр 


олень 


«рознощик ОЛІЇ», ПОХІДНОГО ВІД ОІе] 
«олія», якому відповідає укр. олія] на 
українському грунті слово поширилось і 
на тих словаків, які торгували склом. — 
Див. ще олія 1 . — Пор. олейкар. 

Олександр (чоловіче ім’я), Олек¬ 
сандра (жіноче ім’я), [Олександер, 
Олександре ], Олесь, Олеся, [ Олесько, 
Олешко Ж, Ксандер, Лександер, Лек- 
сандро, Лександра ], Лесь, Леся, 
[Сандра ], Санькб , Санька, ст. Олек- 
саньдро (1375), Александро (1433), 
Алекса(н)дюь (1495), Але^андрг «по¬ 
моче муже(ст)венна, вспоможите(л) му- 
жо(в)» (1627); — р. Александр, Алек- 
сандра, бр. Аляксандр, Аляксаидар, 
Аляксандра , др. Александрг , Олек- 
сан‘ьдр , ь } п. АІекзапбег, ч. слц. Аіехап- 
бег, вл. Аіекзапбг, болг. Александьр, 
м. Александр , схв. Александар, Алек- 
сандра, слн. Аіекзапсіег, АІекзапбга, 
стел. Адє^лндрт*; — запозичення з 
грецької мови; гр. ’АЛє^ауброд утворе¬ 
не з аЛє^со «захищаю», спорідненого з 
дінд. гакзаіі «захищає», дангл. еаі§іап 
«захищати», і, можливо, з гот. аікз 
«храм», длит. еіказ «священний ліс», 
аіказ «тс.>>, лтс. еікз «ідол», і ауєр 
(род. в. схуброд) «чоловік, муж», до 
якого зводиться укр. Андрій. — Вл. 
імена 74; Беринда 174; Фасмер І 70; 
Петровский 44; Илчев 46; Ргізк І 68— 

пг\. Т/ г 1_Г._ Л "7 ТТ А _ 'У- 

/и; імені ні. — айв. ще лндріи. — 

Пор. Олексій. 

Олексій (чоловіче ім’я), Олекса , 
[Олеилко, Лексій, Леськд Пі, Леилко], 
Льоня, ст. Олексій (1375), Олекса 
(1500), Алі^ій «пособителен, помощ- 
ник» (1627); — р. Алексій, бр. Аляк- 
сей, др. Алексій, Олекса , п. Аіекзу, ч. 
Аіехі, Аіехіиз, слц. АІехед АІех, болг. 
Апекси, Алексій, м. Алексер Алексо , 
схв. Алексще, Алексо , слн. Аіекзу, 
Аіез, цсл. Лде^еи; — через церковно¬ 
слов’янське посередництво запозичено 
в давньоруську- мову з грецької; гр. 
’АЛ&дод утворено від аЛє^со «захи¬ 
щаю». — Вл. імена 75; Беринда 174; 
Фасмер І 70; Петровский 45; Илчев 
46. — Див. ще Олександр. 


[Олелько] «Олександр» Ж, Куз; — 
очевидно, результат видозміни форми 
[Олеськд\ «Олександр» під впливом 
Омілько. — Див. ще Олександр, 
Омелян. 

Олена (жіноче ім’я), Олінка, Олі- 
ся, Лена, Єля, Ляля, Льоля, [Олька 
ВеЛ, Иля], ст. Елена (1401), Олена 
(1466), Олена (1627); — р. болг. Еле¬ 
на, бр. Аліна, Алена, Яліна , др. Еле¬ 
на, Олена, п. ч. Неіепа, слц. Неіепа, 
Еіепа, вл. Бе]па, м. Елена, Лена, схв. 
Елена, Неіепа, слн. Неіепа, беїепа, 
цсл. бденл; — через церковнослов’ян¬ 
ське посередництво запозичено в дав¬ 
ньоруську мову з грецької; гр. ‘ЕЛєур 
етимологічно неясне; пов’язується з 
єЛєуг] «факел з тростини», еХауц «тс.», 
виводиться також від *7єуєуа (> *БєАє- 
уа) як гіпотетичної форми, спорідненої з 
лат. Уепиз «Венера». — Вл. імена 150; 
Пибп. II 878; Фасмер II 14; Бгізк І 489. 

[олениця] (бот.) «колчак лускатий, 
Нубпит ітЬгісаІит Б.» Ж; — похідне 
утворення від олень] пор. назву цього 
гриба в інших мовах: схв. [ерььача] 
(від ерна «сарна»), слн. г]ауа згпа, 
букв, «коричнева сарна», н. НігзсЬ- 
зсЬ\уатт (НігзсЬ «олень», 8сЬу/атт 
«гриб»); мотивація назви не зовсім яс¬ 
на. — Див. ще олень. — Пор. ло- 
суня. 

оленка (ент.) «жук Ерісотеїіз Ьігїа 
Роба; афодій копач, АрЬобіиз Іоззог Б. 
Пі; сонечко, Соссіпеїіа зеріетрипсіаіа 
Б. ВеНЗн», [єлінка] «сонечко» ВеНЗн, 
[оленіць] «рогач, жук-олень, Бисапиз 
сегуиз Б.», [дленок Г, Ж, юлініць Ж] 
«тс.», [олінь] (назва жука) Пі; — р. 
оленка «оленка; [хрущ]», [алена] «ро¬ 
гач», п. ]е1опек «рогач»; — похідне ут¬ 
ворення від олень] назва деяких жуків 
(зокрема рогача) зумовлена тим, що їх 
верхні щелепи виступають далеко впе¬ 
ред, ніби роги (Горностаев 116); моти¬ 
ви перенесення назви на інших жуків 
не зовсім ясні. — Фасмер III 134; Пре- 
обр. І 646. — Див. ще олень. 

олень (зоол.) «Сегуиз еІарЬиз», 
[олінь, лінь Ж] «тс.», оленіві, оленйна 


179 





олеографія 


6л и 


«оленяче м’ясо, [оленяча шкура Ж]», 
олениця СУМ, ВеУг, оленя СУМ, Ве- 
Уг, [оленють] «оленя» Ж, [оленьча] 
«тс.» ВеУг, оленяр, оленярство, оле¬ 
нятко СУМ, ВеУг, [ оленевий ] «оленя¬ 
чий» Ж, оленій «тс.» Ж, оленярський, 
оленячий; — р. олень, бр. алень, др. 
олень , п. вл. нл. іеіегі, ч. ]еіеп, слц. 
Іеіеп, болг. елен , м. елен , СХВ, і'елен, 
слн. ]е1еп, стел, кдень; — псл. *е1епь, 
пов’язане 'з *оіпі «лань», *о!зь «лось»; — 
споріднене з лит. еіпіз «олень, лось», 
єіпійз, аіпіз, ст. сієпіз «тс.», лтс. а 1 п і з 
«лось», гр. єХафО(; «олень», єХХос; «оле¬ 
ня», кімр. еіаіп «косуля», ірл. еііі «тс.», 
вірм. еіп «лань» і далі, можливо, з двн. 
еіо «бурий, жовтий», еіа^ег «тс.», іє. 
*е1- «рудий, коричневий». — Черньїх І 
596—597; Фасмер III 134—135; ЗСБМ 
1, 106; 81а\узкі І 556 — 557; Вгйскпег 
205—206; МасЬек Е8ІС ^21—222; 
НоІиЬ—Кор. 151; ЗсЬизІег-Зеж: 444; 
БЕР І 490; Зкок І 771; Вегіа] Е554 І 
225; Критенко Вступ 510, 544; Вегп. І 
263; Тгаиїтапп 68; Топоров 77 — 78; 


090. 9 ПО 

таїш і илииО 


9 ПА 

УІУ/~Т 


П, 

х іи'р. 


лань, лось. 

олеографія «літографічний спосіб 
відтворення картин, написаних олією; 
копія картини, зроблена цим спосо¬ 
бом»; — р. болг. олеографії я, бп. але- 
аграфія, п. слц. оіео^гаїіа, ч. оІео^гаПе, 
схв. олеографща, слн. оІео§гаЦ|'а; — 
очевидно, запозичення з французької 
мови; фр. оІео^гарЬіе, як і англ. оіео- 
§тарЬу «тс.», утворено з основ лат. 
оіешп «олія» і гр. урасрсо «пишу». — 
СІС 2 222, 597; ССРЛЯ 8, 841; 51. \ууг. 
оЬсусП 525; РЧДБЕ 430; КІеіп 1079— 
1080. — Див. іде графа, олія 1 . 

[олесник] (бот.) «тирлич весня¬ 
ний; СепЧапа уегпа Б.» Мак; — неяс¬ 
не; може бути зіставлене з п. оіезпік 
«порізник, БіЬапоїіз Б.; [смовдь, Реисе- 
сіапит зііуезіге БС.]» або з р, [олеиі- 
ник] «меум, Меит Б.», ч. слц. оіезпік 
«гірча, дика морква, Зеїіпшп Б.», п. оі- 
згепік «тс.». 

[олесска] (бот.) «хрящ-молочник 
солодкий, Басіагіиз зиЬбиІсіз (Регз.) Рг. 


(А^агісиз зиЬсІиІсіз Ви 11.)» Мак; — не¬ 
ясне. 

Олефір (чоловіче ім’я), [ Олихвер, 
Олихвйр Бі, Оліхвер, Олохвйр, Оло- 
хвір, Орефірко Ж], ст. Олеф'Ьрько 
(1359), Елеуверїй «любочестень, або 
нескупь, тьщив, або во(л)ньі, свобод- 
ньій...» (1627); — р. Олефйр, Елефе- 
рий, ст. Елевферий, бр. Аліхвер, п. 
Еіеиіегу, ч. ЕІеиШегіиз, слц. ЕІеиїег, 
болг. Елевтери, м. Елевтерие , схв. 
Елеутерще , слн. Еієуієгц, стел. Єдеь- 


—... ~ ~ 
СрГІГІ, р Г П І, 


- ісрсо церлиопи- 

слов янське посередництво запозичено 
з грецької мови; гр. ’ЕХєоОерюс; утво¬ 
рено від єХєбОєрос; «вільний», спорід¬ 
неного з лат. ІіЬег «тс.», двн. ііиїі «лю¬ 
ди», нвн. Беиїе «тс.», лит. ІІаисІіз «на¬ 
род; прості люди», укр. люди. — Вл. 
імена 75; Беринда 203—204; Петровс- 
кий 108—109; Илчев 196; Ргізк І 
490—491. — Див. ще люд. 

[блєкі «верхня частина вулика-ко- 
лоди» Ник, [волик, волік, волок] «тс.» 
тж; — р. [блек], бр. [вблек] «тс.», др. 
вол'иК'и «верхня частина борті з медом, 
що залишається для бджіл», стел, отт*- 
л^Ьігь «залишок»; — похідне утворення 
від основи др. «залишок»; — псл. 
-Іек-, о!(ь)1екь «залишок»; — спорідне¬ 


не з лит. аііаіказ «залишок», Ііекй, Икіі 


«залишати», лтс. Іік4 «класти, стави¬ 
ти», дінд. аІігвкаН «залишок, доста¬ 
ток», гр. Хоітгод «той, що залишаєть¬ 
ся», Хєітгсо «залишаю», лат. Ііприо, Пциі 
«тс.», гот. іеіЬап «позичати»; іє. *1еік у - 
«залишати». — Фасмер III 134; ЗСБМ 
1, 192; Вегп. І 710—711; Тгаиїтапп 
155; Ргаепкеї 331—332, 372—373; То¬ 
поров II 78—79; Мапп 39, 674; Ро¬ 
коту 669—670. — Пор. лихйй, ли¬ 
шити. 

олжа, олжйвий — див. лжа. 

[бли] «поки» Ж, [ольни] «тс.» Ж; 
— р. [оле] «навіть, аж, а, але», [бли, 
блни, бльно] «гс.», [блинь] «навіть», 
[блна] «хіба, якщо, коли», [блно, блни] 
«тс.», [ольни] «так що, аж», др. оли 
«коли, поки, якщо, так що, вже, аж 
до», ольно «якщо, так що», ольни, оль- 


180 





олйва 


олійник 


ньі «тс.»; — очевидно, псл. *е-іі (*о-Іі), 
утворене з *е- (*о-) займенникового 
походження (о- могло виникнути з є- 
на східнослов’янському ґрунті, пор. 
^есИнь > один) і частки -1і, збереженої 
в укр. [ли] «чи». — Мельничук СМ IV 
82; Фасмер III 133; Преобр. І 645— 
646; Зіа^вкі І 448—449. — Див. ще 
ли, о 1 . 

олйва (бот.) «маслина, ОІеа Б.; ни¬ 
жчий ґатунок олії; мастило; [соняшни¬ 
кова олія ЛексПол]», олйвка «маслина; 
[маслинка вузьколиста, лох, Еіеа^пиз 

Т ЛЛ„|Щ \ гЛ 

сііі^исшіиіід і^. іилио игги \ 

на європейська, ОІеа еигораеа Б.» Ж, 
[олйвник] «тс.» Ж, олйвовї, оливковий , 
олйвний, [олйвити] «мастити» Куз; — 
р. олйва «маслина; [олія]», бр. аліва , 
п. оіпуа «тс.», ч. слц. оііуа (бот.), болг. 
схв. олйва , слн. оіїуа «тс.»; — запози¬ 
чення з латинської мови; лат. оіїуа 

( г\ І а а ^ у, л т п г* піл тії п ( попооп і гтгтігг^чч гт г\ V п _ 
V '1 1 1 £Д І ІІі/ііД/'' 11 ЧУЛЧУ 

дить від гр. єХаіа (< єХаіГа) «оливове 
дерево». — СІС 2 597; Німчук 261; 
Нипмуогїп 15; Фасмер НІ 135; ССРЛЯ 
8, 842; ЗСБМ 1, 107; НоІиЬ—Буег 344; 
РЧДБЕ 430; Белецкий 34; Пизани 65; 
Гиндин Зтимология 1963, 65; Таїсіє— 
Ноїт. II 205—206. — Див. ще олія 1 . 

П.ТТМККЯ «ГППТ ЯБЛУКА 1 - П ІПІІХХ^ІПІ 

—- ~і-** 

«дика яблуня (Рігиз таїиз Б.) і її пло¬ 
ди»; — неясне; можливо, результат се¬ 
мантичної видозміни назви олйвка 
«маслина». 

[оливнйк] (бот.) «заяча капуста, 
Зесіит їеіерїїіит Б.» ВеНЗн; — похід¬ 
не утворення від олйва; пор. [масне 
зілля Мак, масляне зілля Мак, тучне 
зіле ВеНЗн], р. [воронье сало, воронье 
масло], слц. тазпа Ьуііпа, схв. тусти 
боб, туша, туьити боб, туиіН «тс.»; 
назва зумовлена тим, що рослина на¬ 
лежить до родини товстолистих, у клі¬ 
тинах яких збирається багато води. — 
Див. ще олйва. 

[оливо] «глазур, яка ще не застиг¬ 
ла (для глиняного посуду)»; — очеви¬ 
дно, результат зближення назви [пбли- 

/О ✓*! 1 л Г П ГІ О 1 т л О /П П 1 І П Ґ 1 Г\ ГТ АПЛл ТТ ТІ П 

ои \ 4-і.іпа.оуу'/ о или.о и - Ддпо. 

ще лйти, олово. 


[олинтйр] «здоровило» МСБГ; — 
результат видозміни форми волонтйр 

(с Т 1 йКПЛПНТРП ппбпппплрттк V пійгк- 
, --г ~ ~ ‘ 3 — * * - 

ку». — Див. ще волонтер. 

[олифірі (орн.) «іволга, Огіоіиз §а]- 

1 _ 1 „ т т>_\^_ п^тто... _ 

ииіа ь.» пеоч', пепон; — результат 
видозміни деетимологізованої назви 
[оліяр] «тс.», зближеної з особовим 
ім’ям Олефір. — Див. ще ОЛІЙНИК. 

олівець, оливець «олівець», [олів- 
ко Ж, оловець Ж, оловце Ж, олуфко 
МСБГ, О, луфко тж, волуфко О] 
«тс.»; — р. [о ловбк), бр. албвак 
«тс.»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. оібу/ек «тс.» утворено від оіб\у 
«свинець», якому відповідає укр. оло¬ 
во (грифелі олівців ВИГОТОВЛЯЛИ ЗІ 
свинцю та ін.). — РісЬїїагсІІ; 85; Бу- 
лаховський Нариси 60, 77; Коваль 
150; ЗСБМ 1, 107; Вгискпег 379. — 
Див. ще олово. 

лттігапуіп Уі гт г\ гт і т 1 тді т і_т а ті а т/лі тгчл/г ітт т тл 
и.|УАіл \'пиі/іі і тни ті 

панування невеликої групи експлуата¬ 
торів; правляча група експлуататорів», 
олігарх, олігархічний; — р. болг. оли- 
гархия, бр. алігархія , п. слц. о!і§аг- 
сїїіа, ч. о1і§агсЬіе, вл. оІщагсЬііа, м. 
олигархи/а, схв. олигархща , слн. оіі- 
§агЬі]а; — запозичення із західноєвро- 

ПРЙГККИУ МҐШ' мім ОіісгяггЬГр гЬп піі- 

§агсЬіе, англ. оІі^агсЬу походять від гр. 
оХіуархісс (букв, «влада небагатьох»), 
яке складається з основ слів бліуод 
«невеликий, малий», що не має певної 
етимології (можливо, пов’язане з гр. 
Лоїуод «погибель, біда», спорідненим з 
алб. Гік «злий; тонкий, худий», лит. 
Іі§а «хвороба»), і аруог «начальник, 
керівник». — СІС 2 597; КЗСРЯ 308; 
Кораіігізкі 691; НоІиЬ—Буег 344; 

пттгттггг лог\. тол гт..~ 

пділ: іисш іиш. — див. ще 

анархія. — Пор. монарх. 

[олійник] (орн.) «іволга, Огіоіиз 
§а!Ьи!а Б.», [оліяр Шарл, оліярник 
Куз, оліярчик Ж] «тс.»; — очевидно, 
результат перенесення назви олійник 
«той, хто виготовляє або продає олію»; 
мотивація перенесення неясна. — Бу- 

ГТ ПХГАПЛТ ТЛіЛ П ттЛгч г,х^ ТТТ ОІП Пххтл 

лалио\.олгіи і_тир, пр. ш див. 

ще олія 1 . 










ОЛІЙНИЦЯ 


олово 


олійниця (ент.) «жук ряду твердо¬ 
крилих, наривник, МиІаЬгіз РаЬг.»; — 
похідне утворення від олія\ назва зу¬ 
мовлена ТИМ, що цей жук виділяє (як 
засіб захисту) яскраво-жовті крапельки 
крові, схожі на олію (БСЗ 29, 181; 
УРЕ 9, 506). — Див. ще олія 1 . 

олімп «місцеперебування обранців; 
(жарт., ірон.) верхівка визначних дія¬ 
чів літератури, мистецтва та і н.», 
олімпіада «олімпійські ігри», олім¬ 
пієць «у давньогрецькій міфології бог, 
житель Олімпу; учасник олімпійських 
ігор», олімпійський , заст. олімпськищ 
— р. олймп, бр. алімп , п. Оіігпр, ч. 
слц. Оіутр, вд. оіутрізкі, болг. 
Олймп , схв. Олймп , слн. оіітр, 
Оіітр; — запозичення з грецької мо¬ 
ви; гр. "ОХиртгод «Олімп» (назва гір¬ 
ських хребтів, за грецькою міфологі¬ 
єю, місцеперебування богів; похідне 
від нього оХиртпас;, -бс5о<; «чотириріч¬ 
ний проміжок між олімпійськими іг¬ 
рами») етимологічно неясне; походить 
з догрецького субстрату. — СІС 2 598; 
Черньїх І 597; Кораіігізкі 691; НоІиЬ— 
Буег 344; РЧДБЕ 506—507; Ргізк II 
383. 

Олімп, Олімпій, Олімпіан (чоловічі 
імена), Олімпіада, Олімпія (жіночі іме¬ 
на), Ліпа, Лімпа, Ада, ст. Олтбг «со 
н(е)6(е)с», Олумбїй ’ «н(е)б(ес)ньш», 
Олюмпїа «тризнище еллинское», Олт- 
пїада (1627); — р. Олймп, Олймпий, 
Олимпиан, Олимпиада, Олймпия, бр. 
Алімп, Алімпіян, Алімпа } п. Оіітріизг, 
Оіітріа, слц. Оіутріа, болг. Олймпи(й), 
Олимпиада, Олимпияда, Олимпйя, м. 
Олймп, Олимпа, схв. Олимпи/е, Олим- 
по, Олимпща, Олимпа, слн. Оіітру, 
Оіітріа, стел. Олхликт*, Олх/типт», Ол\гл\- 
пига; —■ через церковнослов’янське посе¬ 
редництво запозичено з грецької мови; 
гр. "ОХщтгос, ’ОХіЗртпод (чол.), ’ОХіщтп- 
ад(жін.) пов’язані з назвою гори ’'ОХіщ- 
тгод «Олімп» і похідним від неї оХор- 
тпас; «олімпійські ігри». — Вл. імена 75, 
150; Беринда 225; Петровский 169—170; 
Илчев 367. — Див. ще олімп. 

олінець, олінь — див. оленка. 


[оліткй] «екскременти Ж, овечі 
відходи Шух»; — неясне. 

оліфа «варена олія, що йде на ви¬ 
готовлення олійних фарб та ін.», про¬ 
оліфити ; — р. олйфа «тс.»; — запо¬ 
зичення з грецької мови; гр. аХєїсра 
«олія, мазь», аХєісрсо «мащу, фарбую» 
етимологічно пов’язані з Хітгос; «жир, 
сало», спорідненим з дінд. Іітраїі «ма¬ 
же», лит. Гірїі «липнути, прилипати», 
псл. прпріі, укр. липнути. — СІС 2 
598; Фасмер III 135; Черньїх І 597; 
Маїгепаиег 265; Ргізк І 67—68, II 
126—127. — Див. ще липнути. 

олія 1 «рідка жирова речовина; олій¬ 
на фарба; мастило», [олій] «олія», 
[олєй] «тс.» Л, [алей Л, голій ЛексПол] 
«тс.», олійка, олійник «той, хто виготов¬ 
ляє або продає олію», олійниківна 
«дочка олійника», олійництво, олійни¬ 
ця «підприємство, де виготовляють 
олію; посуд для олії; [дружина олійни¬ 
ка Бі]», олійниченко «син олійника», 
[олійничка] «дружина олійника», олій¬ 
ня «підприємство, де виготовляють 
олію», [ алейня Л, оліярня] «тс.», оліїс¬ 
тий, олійний, оліїти ; — р. [олей, 
олея], бр. алей, др. ол^и «оливкова 
олія», п. ч. слц. оіеф вл. \мо1ф нл. \то1еф 
болг. єлей, схв. длй] «лляна олія», слн. 
6\}е, [біе]], стел. од4їи «оливкова олія»; 
— псл. о1е]ь; — запозичення з латин¬ 
ської або грецької мови; лат. оіеигп 
«олія» походить від гр. *єХш-Боу (звідки 
також гр. єХаіа «олива»), що разом з 
вірм. е^І «олія» зводиться до невідомо¬ 
го середземноморського джерела. — 
Коваль 117; Акуленко 132; Кисіп. II 878; 
Фасмер III 134; ЗСБМ 1 0 105—106; Но- 
ІиЬ—Буег 344; ЗсЬиз1ег-Зе\Ус 1650; Вег- 
\а] ЕЗЗЛ II 247; Вегп. І 264; Белецкий 
34; АУаІбе—Ноїт. II 205; Ргізк І 480. — 
Пор. олгіва. 

[олія 2 ] (бот.) «фіалка триколірна, 
братки, Уіоіа їгісоїог Е.» Мак; — мож¬ 
ливо, пов’язане з олія 1 , хоча мотивація 
назви неясна. 

олово «метал Зіапит; (заст.) сви¬ 
нець, РІитЬиш», [волово] «тс.» Ж, 
длйво «тс.; олівець» СУМ, Ж, [оли- 


182 





олов’яник 


ольо 


в’янка ] «бабка, налита оловом», [олів- 
нйк] «ливарник, зайнятий у виробницт¬ 
ві свинцю Ж; свинцева втулка, букса 
Куз», [ олівня ] «свинцеплавильний за¬ 
вод» Ж, [олівбчник] «свинцева втулка, 
букса» Куз, [оловйнець білий] «свин- 

ІІАПП Г\Ч Г ГТ О Л 31^ Г/-1 /ЇЛО п ГТ Ґ_/ І У ЇЛ 1 ✓✓ ГТ1ЛТГ\Т ТГк Т/ І о 
У 1 V , К./Л КУ ОУІ, І ^ \'Ди ЛД “1 ^ І\ ю 

свинцевим наконечником» Ж, [оловнй- 
ця] «лот, висок» Ж, олов'яний, [во- 
лов’яний] «олов’яний». Ж, олов } яніти; 
— р. олово , бр. вблава «олово», др. 
олово «свинець», п. оїб\*ц [оКто], ч. 
СЛЦ. ОІОУО, ВЛ. НЛ. \УОІОІ, болг. олово, 
м. олово , схв. олово , слн. [оіоуо], ст. 
оіоу, стел, олово «тс.»; — псл. оіоуо; — 
споріднене з лит. аіуаз «свинець», лтс. 
аіуа «олово», аіуз «тс.», прус, аіу/із 
«свинець» і далі, можливо, з двн. еіо 
«жовтий», лат. аІЬиз «білий», гр. аХ- 
ерод «білий лишай», двн. аІЬіг «лебідь», 
дісл. рірі, псл. *о1Ьес!ь «тс.», укр. ле¬ 
бідь , дісл. ріипп (вид риби), гол. аіїі;, 
еІЙ «тс.»; іє. *а1- «білий»; припускаєть¬ 
ся також (Німчук 138) зв’язок з псл. 
ІШ «лити»; неприйнятне припущення 

* і. ич 11 V СУ *шГ 1. X / 


ГТП П 

“Г 


зв’язок слов’янських СЛІВ З НВН. Віеі 
«свинець», лат. рІитЬит, гр. роХо- 
рбос; «тс.». — Черньїх І 597; Фасмер 
III 135; ЗСБМ 2, 187; Вгискпег 379; 
НоІиЬ—Кор. 254; 8сЬизїеґ-5е\ус 1649; 
Младенов 379—380; Зкок II 554; Вег- 
1а] ЕЗЗЛ II 247—248; Тгаиїтапп 7; То- 
поров 81; Регззоп Веіїг. 567; Угіез 
АЕАУ 101, 687; Ргізк І 81—82; АУаІбе— 
Ноїш. І 26—27. — Пор. лебідь. 

[олов’яник] (у сполученні о. євро¬ 
пейський (бот.) «Р1итЬа§о еигораеа 
Ь.») Мак, [ оловатці] «кермекові, Ріит- 
Ьа^іпасеае» Ж; — п. оіошпіса «РІитЬа- 
§о», о!о\у-іапка, оіолупік, ч. оіоуєпєс, 
слц.’оіоупік, схв. олбвница , слн. [оіоуі- 
са] «тс.»; — похідне утворення від 
олово; калька наукової назви Ріит- 
Ьа^о, в основі якої лежить лат. ріит- 
Ьит «олово»; назва зумовлена наяв¬ 
ністю сірого ворсистого нальоту на 
спідньому боці листків рослини. — 
Анненков 261; МасЬек біті, гозїі. 171; 
Симоновик 364. — Див. ще олово. 


олтар, олтарник ; — книжний ва¬ 
ріант форми вівтар (див.). 

[олубня] (зоол.) «вид поліпів, Сеі- 
Іерога» Ж; — пов’язане з луб і являє 
собою часткову кальку нім. Кгизїеп- 
когаїїе «тс.» (нвн. Кгизіе «кора, шкара- 


ТТ \ ГГТ о 

і /1 у 11 сі V ) 


Птіту ТТТО ТТ^гЛ 
і і кі и . іл ^ и 


олуфко — див. олівець. 

[олух] «дурень, Йолоп» Ж; — р. 
блух «тс.»; — не зовсім ясне; можли¬ 
во, походить від *вблух, букв, «воля¬ 
чий пастух», пов’язаного з віл, р. вол 
(подібно до конюх від кінь , р. конь ); 
виводиться також від [оглух] «дурень», 
яке пов’язують з глухий (Вегп. І 308; 
Преобр. І 129); мало обгрунтоване зі¬ 
ставлення з чаг. аіик «одур; отупіння; 
розгубленість» (Корш, див. Преобр. І 
648) або з особовим іменем [ Олуфе- 
рий] від гр. ’ЕХєоОєрюд (Ляпунов К31 
13, 70). — Фасмер III 136—137; Чер¬ 
ньїх І 597; КЗСРЯ 308; Преобр. І 
647—648; Соболевский РФВ 66, 346. 

олуша (орн.) «Зиіа Ьаззапа Вгіз.», 
[олух] «тс.» Куз, -Шарл; — р. олуша 

/,тг> л* п п V і пиа утоппаииа оія Гл/7»/г1 

"і-'-.", ) 1 иід 

«дурень»; пор. [глупій білий] «олуша» 
Шарл, р. [глупьїш] «тс.». — Див. ще 

олух. 

[блущ] (зоол.) «вид поліпів, Ргу- 
тпоа» Ж; — похідне утворення від лу¬ 
щити, луска ; можливо, часткова каль¬ 
ка нім. ЗсЬиррепкогаїїе (Зскирре «лус¬ 
ка»). — Див. ще луска 1 . 

Ольга (жіноче ім’я), Оля, [Оль- 
дзя], Люся, Льоля, ст. Олга (1488); 
— р. Ольга, бр. Волога , др. ( Ільга, п. 
ч. 01§а, слц. ОГ§а, болг. м. Олга, схв. 
Олга, слн. ОІ§а, ц'сл. Єдгл; — запози¬ 
чення з давньоскандинавської мови; 
дісл. Не1§а (жіноче ім’я) відповідає 
дісл. Неі^і (чоловіче ім’я)-, яке лежить 
в основі укр. Олег. — Вл. імена 151; 
Кибп. II 878; Петровский 170; Угіез 
АЕ\У 221. — Див: ще Олег. 

[ольб] (вигук, яким відганяють сви¬ 
ней) Чаб, [олю] «тс.», [ольбкать] «ви¬ 
крикувати ольб>>, [олюкать] «викрику¬ 
вати олю» тж; — пов’язане з [алю] 
(вигук, яким відганяють свиней) (див.). 


183 




ольос 


оман 


[ольос] «гарний, рівний ліс, який 
відводиться для порубки; трясовина» 
Л; — р. [алес] «мокре місце, заболоче¬ 
ний луг», бр. [ алес] «низинний заплав¬ 
ний луг; заросла чагарником або оче¬ 
ретом низина; заболочене місце», [га~ 
лес] «грузькі болота», п. [аіоз] «болото, 
трясовина»; — запозичення з балтійсь¬ 
ких мов; лтс. аіоїз «джерело», очевид¬ 
но, споріднене з аікзпа «вільховий ліс; 
багниста місцевість, особливо в лісі», 
лит. аікзпа «вільха; калюжа», псл. *о1ь- 
ха/*іе1ьха. укп вільха. — Ляучютє 9: 
ЗСБМ 1, І06; 1 МііЬІ.—Епсіг. І 67, 69І 
Ргаепкеі 8. — Див. ще вільха. 

Г -4_х.~1 А П . 

[илАЛсі] \ииі.у «шльлй, лшиа ч-іасіиі.», 

[олешйна] «вільшина» Ж, [ ольшйна ] 
«тс.», [олешник] «вільшняк» Ж, [олищ- 
няк] «тс.»; — діалектний варіант за¬ 
кономірної форми вільха (вільшина), 
що поширився під впливом форм [ олеш - 
ник , *олешняк\ і под., у яких о- зберег¬ 
лося в умовах відкритого складу. — 

П ГІГ) Т Т Т ПІТТІУІ 
/ і'Кі о. і і і у. шілиди. 

[ольшанка 1 ] (орн.) «тинівка зви¬ 
чайна, Ргипеїіа тосіиіагіз Б.» Шарл; — 
похідне утворення від [бльха] «вільха», 
паралельне до вільшанка (орн.) «ма¬ 
линівка, ЕгРЬасиз гиЬесиїа Б.»; моти¬ 
вація назви неясна. — Див. ще віль¬ 
ха, ольха. 

[ольшанка 2 ] (іхт ) «гольян, РЬохі- 
пиз рЬохіпиз Б. (Беисізсиз рНохіпиз) 
Ж; гірчак, Йюсіеиз зегісеиз атагиз 
Л—Г»; — р. [ ольшанка} «гірчак; ма- 
лявка, Беисазріиз беїіпеаіиз», бр. [оль¬ 
шанка] «гірчак», [ ольховка ], п. [оІзгап- 
ка, оізгбшка] «тс.», слц. ^еізоука] «го¬ 
льян; малявка», схв. []е1зоука] «в'язь 
андруга, Беисізсиз зоиШа»; — похідне 
утворення від [бльха] «вільха»; назва 
зумовлена тим, що гольяни і малявки 
часто бувають під коренями вільхи. — 
Коломиец Происх. назв, рьіб 43; Уса- 
чева Зтимология 1974, 11 1 —112; Регі- 
апс Магу. гуЬ 43. 

оляндра «старовинний молдавсь¬ 
кий танець; циганський танець Ж», ха- 
ляндра (циганський танець); — запо¬ 
зичення з молдавської мови; молд. 


олеандра (народний танець), як і рум. 
оіеапбга «тс.», пов’язується з олеандрі/ 
(.леандру ) (бот.) «олеандр», яке виво¬ 
диться від іт. оіеапбго «тс.». — 

СДЕЛМ 290. — Див. ще олеандр. 

ом «одиниця виміру електричного 
опору»; — р. бр. болг. м. ом, п. от, 
опт, ч. слц. оЬт, схв. ом, слн. бпт; 
— інтернаціональний термін (нім. 
ОЬт, фр. англ. оЬт), утворений від 
прізвища німецького фізика Г. С. Ома 
(О. 8. ОЬт, 1787—1854). — СІС 2 598; 
ССРЛЯ 8 850: КопяІіпзкі 691- НпІиЬ— 
Буег 343; РЧДВЕ 431; Кіеіп 1078. 
[омама] «засліплення, облуда, ома- 

х Т „. ГТ: Г ^ .. X ..... .„„..І _,.~~.х.хх 

псі» ні, [имимити\ «зачату ьа і н, зьсі- 

бити»; — бр. [ омаміць ] «ввести в 
оману»; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. отат «омана», ота- 
тіепіе «тс.», отатіс «ошукати, оду¬ 
рити, звабити», як і ч. [отата] «одур», 
отатепі «тс.», отатії «одурманити», 
слц. отат «дурман, одур», отатіР 

гмгпилтттгфііл (лл пг ш X +» п /.лі^іипн т/л г-і п 
р»іушпп і /IV , у>» у^ь/ і і . У'уишапіиоа" 

ти, манити», м., мами «манити, обма¬ 
нювати», схв. омама «заманювання, 
зваблення, спокуса», омам «принада», 
омамити «звабити, спокусити», слн. 
отата «наркоз, присипляння, приго¬ 
ломшення», отатіР «приголомшувати, 
одурманювати, присипляти» є префік- 

п я п'иц т-тіу/гтл утпппоииаі\/гм піп пісг>пг»оа 

^ і і-* \_/ ^ 1111 /1 і»і і і шд Діч.\.ілиии 

татіс «вабити, манити» (ч. татіР 
«дурманити», слц. татіР «тс.», псл. 
татіР), очевидно, пов’язаного з мани¬ 
ти (псл. тапііі). — КісЬЬагсІІ 85; 
ЗСБМ 1, 109; Вшскпег 321. — Див. 
ще манйти. 

оман (бот.) «Іпиіа Б.; [дивина чор¬ 
на \/егЬя«;спт піотпт Г » \пмача 1 «пи- 

вина чорна», [оманник\ «оман висо¬ 
кий, Іпиіа Ьеіепіит Б.» Мак, [омен] 
«тс.» См; — р. оман «оман високий», 
п. ч. отап, вл. \Уотап, болг. оман, 
схв. оман, слн. бтап «тс.»; — псл. 
отапт. похідне від тапір «манити»; 
назва пояснюється тим, що ці рослини 
виявляють наркотизуючу дію. — ІТТя- 
мота 145; Фасмер III 138; Преобр. І 
648—649; Впїскпег 379; МасЬек Лт. 


184 




омангіти 


омела 


гозії. 241; Вегіа] Е88Л II 248; Мікі. 

221. — Див. ще манйти. 

[омангіти] «очистити» О; — неясне. 

[омань] «обмаль, мало, недостат¬ 
ньо» Пі; — результат видозміни форми 
[дмаль] «обмаль», можливо, зближеної 
з маненький «маленький». — Див. ще 
малйй. 

омар (зоол.) «Азіасиз тагіпиз Б.», 
[гомар] «тс.» Куз; — р. болг. омар , бр. 
амар , п. отаг, Ьотаг, ч. Ьотаг, Ьитг, 
слц. Ьотаг; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. Ьотагсі «омар» похо¬ 
дить від дісл. Ьитагг «тс.», споріднено¬ 
го з дінд. катаІНа- «черепаха», гр. 
ка(|л)рарос «краб, омар», лат. сатша- 
гиз «вид краба». — СІС 2 598; Кисіп. II 
879; Фасмер III 138; Черньїх І 598; 
КЗСРЯ 308; РЧДБЕ 431; К1и§е— 
Міїгка 320; Угіез АЕАУ 266; ЛбНаппез- 
зоп 211. 

[омастник] (бот.) «Сагуосаг писі- 
Іегиш еї Ьиіугозит» Ж; — похідне ут¬ 
ворення від мастйти ; пор. [ омаста\ 
«жир», [бмасть] «тс.» Ж; назва зумов¬ 
лена, очевидно, олійними властивостя¬ 
ми рослини. — Див. ще масть. 

[омах] «початки кукурудзи із зер¬ 
ном» Ж; — неясне. 

омег (бот.) «ОепапїЬе і щ [болиго¬ 
лов плямистий, Сопіит тасиїаіит 
Б.]», [омежник] «омег водяний, Оепап¬ 
їЬе а^иа1іса і .. (Роіг.)» Мак, [вомиг] 
«цикута отруйна, Сісиїа уігоза Б.» См, 
Мак, [ вомига ] «болиголов плямистий» 
Мак, [омага] «аконіт, Асопііит Б.» 
См, [омега, омека, омчега , омшега] 
«тс.» См, [ омяк] «(вид аконіту) Асопї- 
їит пареііиз Б.» Мак, [омага, омега] 
«тс.» 31. г ПІ. 12, [омеганя] «отруєння 
аконітом» тж, [омеджанка, омеджни- 
ця] «тс.» тж, [омеджнядь] «гурт овець, 
отруєних аконітом» тж, Гриц; — р. 
омег «болиголов . плямистий; гіркий 
напій», омежник «омег», [омяк] «цику¬ 
та (віха), Сісиїа І..», бр. омег «болиго¬ 
лов плямистий», амежнік «омег водя¬ 
ний», п. отіе£ «аконіт», оті§£, отіек, 

лтрггя и пгпаІ \/пгпаі птіЬ аггтт 

отісЬ, отесіа «тс.», схв. омик «Асопі- 


їит уиірагіа КсЬЬ.», слн. оте] «ако¬ 
ніт», цсл. ом'Ьгь «отруйна рослина»; — 
певної етимології не має; припускаєть¬ 
ся (Фасмер—Трубачев III 138—139) 
зв’язок з мигати ; зіставляється (Ма- 
сЬек Літі, гозії. 45—46) з мезга ; як на¬ 
зва отруйних рослин, вживання яких 
викликає запаморочення, зводиться 
(Меркулова ЗИРЯ III 18—19) до лат. 
уошіса «блювотне». — Дзендзелівсь- 
кий 31. г НІ. 12, 183. 

омега «назва останньої літери гре¬ 
цького алфавіту»; — р. болг. омега , 
бр. амега , п. ч. слц. вл. оте§а, м. оме¬ 
га , схв. омега , слн. оте§а; — запози¬ 
чення з грецької мови; гр. оо рєуа оз¬ 
начає букв, «о велике». — СІС 2 599; 
ССРЛЯ 8, 852; 81. \ууг. оЬсусЬ 527; 
НоІиЬ—Еуег 345; РЧДБЕ 431; Юеіп 
1081. — Див. ще мегафон. 

[омега] (бот.) «(види рододендрона) 
КНосіосіепсІгоп їегги^іпеит Б.; КЬосіо- 
йєпсіґоп тугііїоііит ЗсЬоІЇ. еі КоїосЬу; 
родіола рожева, КЬосііоІа гозеа Е.»; — 
очевидно, пов’язане з омег ; пор. укр. 
[п янишник ржаволистий] «КЬобосІеп- 
сігоп їегги§іпеит Б.» Мак, р. пьяниш- 
ник «КНосіосіепсІгоп Б.», ч. репізшк (з 
р.), схв. щенишник «тс.», що поясню¬ 
ються п’янкими властивостями родо¬ 
дендрона (пор. ще слн. ьуиуапес, рЦи- 
уапес «тс.»). — Анненков 296; МасЬек 
Лт. гозії. 176. — Див. ще омег. 

омела (бот.) «Уізсит Б.», [ ом,ала] 
«омела біла, Уізсит аІЬит Б.» Л, 
[і омельга ], [амела, обмела Ко, обмил, 
обмила, омело, омелха , оміла Ж, Пі, 
вимела, вомена Ж, гамелб ВеБ, гемел 
ВеБ, гемела ВеБ, гомел, гомеля, 
елим, єлом, замело , намелйна Ж, по¬ 
мело, умела, ямела ВеБ, ямелйна, 
ямелб ВеБ] «тс.» Мак, [омелха] «ду¬ 
бова омела, ЕогапїЬиз еигораеиз Б.» 
Мак, [омила, восміл, осміл, помела] 
«тс.» Мак, омелові «БогапІЬасеае», [ос- 
меловаті, осміловаті, восмеловаті, 
восьміловаті] «тс.» Мак; — р. омела 
«Уізсит Б.», бр. амела, амяла , п. іе- 
тіоїа, ]етІо!о - []етіеі, ^етіеіисілз.], ч 
]те1ї, [отеіі, ]етеіо, іетоіа], слц. іте- 



омельга 


омич 


1о, [отеїо, ошеїа, ошеїіе], схв. ймела 
«омела біла; дубова омела», [омела] 
«омела біла», [ омел>, мел>, мел>е, оме - 
л>а, мела ] «тс.; дубова омела», слн. 
ошеїа, оНшеЦе «тс.»; — псл. ошеїа, 
*]ьте1а; — споріднене з лит. ашаїаз 
«омела», лтс. ашиїз, ашиоіз, атиіз, 
ашаїз, прус, ешеїпо «тс.»; далі зістав¬ 
ляється з дінд. атІаЬ «кислий», атЬІаН 
«тс.», алб. ешЬІе «солодкий», іешЬІе 
«жовч», лат. ашагиз «гіркий», гр. сород 
«сирий», вірм. Ниш «тс.», двн. атрїаго 
«щавель»; більш обгрунтовано пов’язу¬ 
ється (Вгискпег 206; Потебня РФВ 6, 
150) з псл. ]§\\, іьтф (укр. яти). — 
Скляренко Мовозн. 1992/5, 11 —12; 
Черньїх І 598; Фасмер III 139; ЗСБМ 
1, 109—ПО; МасНек Лт. гозії. 89; 
Е8ЛС 230; ЗІау/зкі І 559—560; Вегп. І 
425; Хзмп Зтимология 1985, 51; Тгаиі- 
шапп 7; Топоров II 26—28; Нерознак 
55; Маігепаиег БР 8, II; ВеггепЬег^ег 
ВВ 23, 297. — Пор. імела. 

[омельга] (орн.) «іволга, Огіоіиз 
§а1Ьи1а Б.» Шарл; — очевидно, резуль¬ 
тат видозміни форми [вйвільга] «тс.» 
під впливом омелюх , [омелгушка] 
«омелюх», [омельга] «омела». — Див. 
ще вільга 2 . 

омелюх (орн.) «ВошЬусіІІа иаггиіиь 
Б.», [омелгушка, омелушка] «тс.» 
Шарл, Куз, [омелянка] «тс.» Куз, 
дрізд омелюх «Тигсіиз уізсіуогиз Б.», 
[дрізд омельник] «тс.» Шарл, [мелюх] 
«омелюх; дрізд чикотень (рябинник), 
Тигсіиз рііагіз Б.» ВеНЗн, Шарл, [яме- 
люх] «омелюх» тж; — р. [омельник] 
«дрізд омелюх», п. ]егпіоіизгка «оме¬ 
люх»; — похідне утворення від омела\ 
назва зумовлена тим, що ці птахи ду¬ 
же люблять ягоди омели (Воїнств.— 
Кіст’ 295, 318). — Булаховський Вибр. 
пр. III 207. — Див. ще омела. 

Омелян, Мілько, Омелькб СУМ, 
Ж, ст. Оме(л)я(н) (1490), Омелко- 
вич г ь (1430), Емкліань «разуме(н)» 
(1627); — р. Емельян, бр. Емяльян, 
Амяллян, Амільяш , п. Ешіїіап, ч. слц. 
Ешіїіап, болг. Емилаан , м. Емили/аи, 
схв. Емалщан , слн. Етіїііап, стел. 


Ємидигаїгь; — через церковнослов’ян¬ 
ське посередництво запозичено із се- 
редньогрецької мови; сгр. Аірікшуод 
походить від лат. Аешіїіапиз, яке зі¬ 
ставляється з аешиїиз «суперник, учас¬ 
ник змагання», пов’язаним з ітіїог 
«імітую, наслідую»; грецьке ім’я виво¬ 
диться також (Петровский 110) від 
етимологічно неясного гр. аірбХод, 
аіриХюд «підлесливий». — Вл. імена 
75; Беринда 204; Фасмер II 19; Спр. 
личн. имен 410; Илчев 198; АУаІбе— 
Поїш. І 17. 

[омерснутися] «помилитися, про¬ 
махнутися» Ж; — неясне; можливо, 
результат видозміни форм [омиснути- 
ся, омйснитися, ом } яснутися] «тс.»; 
може бути пов’язане також з [морс¬ 
кати] «сильно, з розмаху бити». — 
Див. ще мерщій, морскати, ом’яс- 
нутися. 

омет 1 (заст.) «пола, край (одягу)», 
омета (заст.) «тс.» Ж, [омета] «опу¬ 
шка на кожухах, теплих покривалах 
для саней» (Умань); — р. [омет] «по¬ 
діл, поли, край (одягу)», др. омет^ь 
«обшивка, облямівка на одязі», омета 
«тс.», стел, олдєтл «край, облямівка»; — 
псл. отеї^, ошеїа «обшитий (обмета¬ 
ний) край одягу», пов’язане з отеїаіі 
«обметати», теїаїі «метати». — Фас¬ 
мер III 139. — Див. ще метати. 
омет 2 — див. местй. 
омйз, омизати , омйзина , омйзли- 
вий — див. мизгатися. 

[омйлка] (бот.) «пажитниця п’янка, 
дурійка, Еоііит Іешиїепіиш Б.» Ж, 

Г- ..._ А Я _ 1 . _ _ _ _і . 

[омилець іу і.ак, имилок, омолик\ «тс.»; 
— пов’язане з [омйлка] «помилка», 
помилятися ; назва пояснюється от¬ 
руйними властивостями зернівок па- 
житниці п’янкої, зокрема, коли вони 
потрапляють до збіжжя, яке змелюєть¬ 
ся на борошно (БСЗ 33, 231—232). — 
Див. ще милйти, 

омйснитися, омиснутися — див. 
ом’яснутися. 

омйсьне — див. мисль. 

[омич] (бот.) «латаття, ХутрЬаеа 
Б.» Ж, [вбмич ВеБ, лбмич ВеНЗн, мб- 


186 






бмінка 


омофон 


мйч Ж, ВеБ, момеч ВеЛ, момбч ВеУг, 
умич ВеБ] «тс.»; — неясне; може бути 
зіставлене з основами [микати] «ви¬ 
ривати» і мочйти {мокнути). 

[бмінка] «виняток; різниця» Ж; — 
неясне; можливо, пов’язане з минати 
(пор. п. [отіпек] «загін, пропущений 

Ї-ІІГТ ТІОЛ ЛІ л (лтіл \ 

піД 


ОМКНО — див. омпити. 

омлет (страва з яєць); — р. болг. 
омлет,, бр. амле'т, п. отієї, ч. слц. 
отеїеіа, м. омлет , схв. омлет, слн. 
отіеіа; — запозичення з французької 
мови; фр. отеїеїіе походить від давні¬ 
шого атеїеїіе, що виникло шляхом ме¬ 
татези з *аіете!1е (<аіите!1е), джере¬ 
лом якого є аіитеїіе «тс.», пов’язане з 
дфр. Іетеііе «тонка пластинка металу» 
(на основі схожості форми), що зво¬ 
диться до лат. Іашеїіа, зменш, від іаті- 
па «тс.» неясного походження. — Чер- 
ньіх І 598; КЗСРЯ 308; НоІиЬ—Буег 
345; РЧДБЕ 431; Оаигаї 512; АУаІбе— 
НоГт. І 755—756. 


омнібус «старовинний багатоміс¬ 
ний кінний екіпаж»; — р. болг. м. бм- 

(ліЄлііґ’ г\ ял и і Єл і і п п тт п тт і т о гг тт п 

! ЬІЛ’КУу С/, І ЬІГ Ь] ц- , і І. “1. \^іЛЦ. . ПіЛ, 

отпіЬиз, схв. омнибус, слн. бтпіЬиз; — 


запозичення із західноєвропейських 
мов; н. ОтпіЬиз, англ. отпіЬиз похо¬ 


дять від фр. отпіЬиз «тс.», що є скоро¬ 
ченням уоііиге отпіЬиз, букв, «екіпаж 
для всіх» і зводиться до лат. отпіЬиз 


«для всіх», дав. в. мн. від отшз «весь», 
походження якого неясне. — СІС 2 599; 
Коваль 35—36; КЗСРЯ 309; Вгискпег 
457; Кораііпзкі 693; НоІиЬ—Буег 345; 
РЧДБЕ 431; Кіеіп 1082; Баига! 512; 
У/аІсіе—Ноїт. II 209—210. 

омбграф, омбграфи «слова або 
форми слів, різні за значенням і зву¬ 
чанням, але однакові написанням»; — 
р. омбграф, бр. амбграф, п. ч. вл. 
Ьото§гаї, слц. Ьото§гаїит, болг. омо- 
граф, м. хомограф , схв. хомдграф , 
слн. Ьото^гаГ; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; фр. Ьото§гарНе, 
англ. Ното^гарЬ утворені з основ гр. 
орос «той самий, однаковий», спорід¬ 
неного з дінд. затаЬ «рівний, однако¬ 


вий», лат. зітіїіз «подібний», укр. 
сам , і гр. урасрсо «пишу, креслю, зо¬ 
бражую». — СІС 2 599; РЧДБЕ 432; 
Кіеіп 739; Ргізк II 390. — Див. ще 

графіка, сам. 

[бмок] «шифер, яким вистилають 
казан для варіння пива; накип на стін- 

Т/ П V Т/ПОПТІП • ЛП О ТТ П \ • Г* Г\ ТТ ҐТ Т Т ТТ ТТ ТЛ ОІМТ І Т Т Т 

і\сіл лсіоапа, и\_сіД иуляппі'і а. сіт і по, 

який дають худобі для лизання» Ж, 
Куз, [омбка] «тс.» тж; — п. оток 
«твердий камінь (із солі й гіпсу), що 
утворюється на дні котла при виварю¬ 
ванні солі; дається худобі для лизан¬ 
ня»; — неясне; можливо, пов’язане з 
мокнути. 

омблок — див. омйлка. 
омонім, омоніміка, омонімія, омо¬ 
німічний] — р. омбним, бр. амбнім, п. 
Нотопіт, ч. слц. Нотопутит, вл. Но- 
топут, болг. омонйм, м. хомоним, 
схв. хомоним , слн. Ьотопїт; — запо¬ 
зичення із західноєвропейських мов; 
фр. Ьотопуте, н. Нотопут, англ. Ьо- 
топут походять від лат. Ьотбпутиз 
«однойменний; омонім», яке зводиться 
до гр. ОЦСОУІЩОс «однойменний, який 


основ ород «однаковий» і оуира, діале¬ 
ктного варіанта до буора «ім’я». — 
СІС 2 599; Черньїх І 598; ССРЛЯ 8, 856; 
Кораіігїзкі 403; РЧДБЕ 432; Кіеіп 740; 
Оаигаї 391. — Див. ще анонім, омб¬ 
граф. 

[оморіг] «моріг, цілина» О; — по¬ 
в’язане з моріг (див.). 

бморок, бмороки — див. морок. 

омофон «слово, яке має однакове 
звучання з іншим, але відрізняється 
від нього значенням і написанням»; 
— р. болг. омофон , бр. амафбн , п. 
Ьотоіоп, ч. слц. вл. Ьотоїбпит, м. 
хомофон, схв, хомдфбн, слн. Ьото- 
їбп; — запозичення із- західноєвро¬ 
пейських мов; нім. НоторЬбп, фр. 
англ. ЬоторЬопе «тс.» походять від 
гр. брбфюуос «однозвучний, однотон¬ 
ний», утвореного з основ брбс «одна¬ 
ковий» І ф(ОУГ| «звук, голос». — СІС 2 
599; НоІиЬ—Буег 194; РЧДБЕ 432; 
Оаигаї 391; Ог. ЕуаЬ. 303. —Див. 



омофор 


омут 


ще омограф, фонетика. — Пор. 
грамофон, магнітофон, мікрофон, 


АН/ІЛТТ4Н/Г Т'П ТТЛ Л ТІ 

иииліім, п.іл 


ти; робити пакості», якому відповідає 
укр. [мерзйти] «викликати огиду; пап- 


ТТ Т/'Ч’ЧТ/'Т 1ТТІ л ( ГТ Г І Ті ^ 

і/1 1 п >> \ДґЮ. / . 


омофор (церк.) «частина вбрання 
сановної духовної особи, що накидає¬ 
ться на плечі»; — р. болг. омофор , др. 
омофорг, амафор'ь, амфор’ь , п. отоГог 
«наплічник архієрея», ч. отоГогіоп, 
схв. омофор, стел, омофор; — через 
церковнослов'янське посередництво за- 

пп'зтлирип. п л/тплг ррпрп- 

і VII V і-* і_/ 11і-» чу ^ у \-^ і-/ і у іііуи ^ ^ 

ньогрецької; сгр. соросрорі(оу) «напліч¬ 
ник» утворено з основ гр. сорос «пле¬ 
че», спорідненого з дінд. агпза-, гот. 
атз, лат. игпегиз, вірм. из, тох. А ез, 
В апізе «тс.» і срсорєсо «ношу», пов’яза¬ 
ного з срєрсо «несу», спорідненим з лат. 
їего «тс.», псл. Ьегд, укр. беру. — Фа- 
смер III 140; Преобр. І 649; ССРЛЯ 8, 
857; 5\¥ Ш 77бГРЧДБЕ 432Г5кок ІІ 
556; Ргізк II 1148; Рокоту 128—132, 
778. — Див. ще брати. — Пор. лю- 
цифер, семафор, фосфор. 

[омпити] «сумніватися» Ж, О, 
[бмпити (собі)] «бути скривдженим, 
ображатися» МСБГ, [бмпитиси (~са)] 
«тс.» тж, [гбмпіте] «вболівати за ким- 
небудь» Корз, [омп] «сумнів, досада, 
прикрість» Ж, [омпно] «негарно, не¬ 
природно; дивовижно; прикро, непри¬ 
ємно, досадно Ж; лячно О», [ бмкно] 
«прикро, неприємно МСБГ; ніяково 
Ко»; — результат видозміни слова 

[ вбмпити] «бентежитися, вагатися, 
сумніватися» (див.). 

[омраза] «гидота; все, що викликає 
огиду; негідник; образа» Ж, МСБГ, 

\ г\ ял т п о о и и 11 лцсгі ттит/ч\ мггг і ОГ\ЯЛ- 

I ІД.'ГІ.ДД Ц.О і О і ЬІЬГ V ^ V і і\^1 і/І,! 1Г1 IV'' 

разенник] «тс.» МСБГ, [омразник] 
«бешкетник» МСБГ, [омразний] «огид¬ 
ний, бридкий» М.СБГ, [омразно] «не¬ 
приязно» Ж, [ омразйти\ «образити, 
зганьбити, знеславити» Ж, МСБГ, 
[мразйти] «ганьбити, знеславлювати» 
МСБГ; — запозичення з церковносло¬ 
в'янської мови; цсл. оллрдзд «мерзота, 
паскудство», омрлзити «осквернити, 
опоганити, зробити огидним; зганьби¬ 
ти» пов’язані чергуванням голосних з 
ллрьзити «викликати огиду; оскверня¬ 


[омрак] «туман, сутінки, темінь, 
темрява, мряка» Ж; — пов’язане з 
мряка (див.). 

[омрок] (у виразі отроком світ іде 
«стає темно і страшно») Ж; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
огпгок «нічна темрява; запаморочення» 

ппп’стз аио птгп П7лт //пт 1 'птдттд і\/гґ\ог»_ 

/1 ^ С 41 1 ^ V і і і і 

ком», похідним від тгок «морок». — 
Кіскітагбі; 85. — Див. ще мрок. 

[омул] «дурень» МСБГ; — очевид¬ 
но, семантично видозмінене запози¬ 
чення з молдавської мови; молд. ом 
(членна форма омул) «людина», як і 
рум. от (6ти1) «тс.», походить від 
лат. Ното «тс.» пов'язаного з Ьигтшз 
«земля». — СДЕЛМ 290—291; АУаІ- 
бе—НоГш. І 654—655. — Див. ще гу¬ 
манізм. 

омуль (іхт.) «риба родини лососе¬ 
вих, Заїто отиі»; — бр. бмуль\ — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; р. омуль «тс.» загальноприйнятої 
етимології не має; пов’язується (Фас- 
мер III 140; Горяев 239) з мул , мула¬ 
ти (воду); зіставляється (Преобр. І 

С ^ О П1-1 І І « "і 1 Л /“ ..ПЛІТЛПАГТТ л • ПТІПЛ ГГМ'ГТ 

иии; з ір. [аи/у/уиС, «і илиоспо^, ЬЕіьиДкіїо- 

ся також (Бебег 33) від р. [мулить] 
«муляти, терти» (у значенні нересту- 
вання). — Черньїх І 598—599. 

[омура] (у сполученні [омура гни- 
лявка] (бот.) «мукор, Мисог (МісЬ.) 
Біпк (АеІЬаІіит зерїісит Рг., Гиіі^о 
зерііса Стек)») Мак; — неясне; може 

Алтттл пло’пооиа о \ %я 11 гял о А\ /, імг л гтл 'аттіттгічч 
чд у ііі і і чд и / і. чдсд 11 \_ о ^ ^ п > у И' о і* ^ V XVI у 

(пор. іншу назву мукора [муравіне 
масло]) або з [омурати] «замазати, за¬ 
бруднити», [мурати] «обмазувати, бруд¬ 
нити» чи з [мурйна] «невелике болітце, 
що залишається після повені», р. [мур] 
«пліснява», ч. тоиг «сажа, кіптява», 
[омут] «ковбаня; вир» УРС, Ж, Ч, 

\пґ)іигпп аплА ііти пмі'ігт-, птмити 1 

«тс.» Ч, [ вбмут, вбтмут, бтмут] 
«тс.; глибоке місце в річці; глибоке міс¬ 
це при повороті річки; невелике гниле 
озеро в лісі; заросле озеро; болотна 


188 




омшаник 


онакии 


трясовина; яма в болоті» Ч; — р. бмут 
«ковбаня, вир; [яма, заповнена водою; 
заросле мохом болото; невелике озеро; 
лчкова затока, тихе місце в річці]», бр. 
амут, вбмут\ (з р.), п. осігп^І «вир, 
безодня; каламутна вода», ст. т§\ 
«тс.», цсл. омлцгчц — псл. отдкь, по¬ 
в’язане з (о-)тфШі «(за-)мутити», укр. 
мутити. — Фасмер III 140; ЗСБМ 1, 
101. — Див. ще мутити. 

омшангік, омшар, омшарина, ом- 
шити — див. мох. 
омяк — див. омег. 

[ом’яснутися] «ПОМИЛИТИСЯ» Г, Ж, 
[омиснутися ВеБ, омйснитися О] 
«тс.»; — слн. [тезпіїі] «обдурювати, 
спокушати, баламутити», [тезпііі зе] 
«помилятися»; — етимологія не зовсім 
ясна; зводиться (Варбот Зтимология 
1982, 32—33) до псл. (т^зїі) 

«мутити, бентежити»; словенське сло¬ 
во зіставляється також (ВеНа] ЕЗЗЛ II 
179) з лит. тізїі «змішуватися; боже¬ 
воліти», лтс. [тізИ] «помилитися, про¬ 
махнутися». 

он 1 (частка) «от; там; дивись; [як¬ 
раз не]», [онь] «он там Л; аж-аж О; 
аж», [бне] «ось, он» О, [еоні] «онде» О, 
он-он, ононб, [нон] «он» ВеЛ, он- (у 
сполученні із займенниками і прислів¬ 
никами: [онтбй О, онтбт О, онтут 
О]; — р. вон «он», [он] «тс.», бр. [он, 
онь, вонь, вунь] «тс.», др. оно, п. [бпо, 
оп], ч. [бпо], слц. [опб], слн. [оп] «там», 
стел, оігь(дє) «тс.»; — псл. опо (опь) 
(присл.') «он там», пов’язане з опь 
«той, він», опа «та», опо «те». — Фас¬ 
мер III 140—141; Преобр. І 650—651; 
ЗСБМ 2, 192—193; ЕЗЗЛ 31. цг. II 
522—523. — Див. ще він, о 2 . — Пор. 
ген 2 , онде, оно 1 , ось 1 . 

он 2 (заст., назва літери о) Ж; — 
др. онь «тс.»; — запозичення зі старо¬ 
слов’янської мови, в якій літера о нази¬ 
валась онь, букв, «той», на відміну від 
«о мега», що вживалась у словах 
грецького походження. — Фасмер III 
95. — Див. ще він. 

[она] «вона» Ж, [оно] «воно» Ж; — 
діалектні варіанти займенника вона , 


воно ; збереження в говорах цих форм 
без протетичного в, можливо, підтри¬ 
мується впливом західнослов’янських 
мов. — Див. ще він. 

онагр (зоол.) «дикий осел»; — р. 
болг. онагр , бр. анагр, др. онагрь , п. 
ч. слц. опа§ег, схв. онагар, онагер , 
слн. опа^ег, стел, онагрі»; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено в давньоруську мову з грецької; 
гр. буаурос «дикий осел» складається з 
основ оуо с «осел», етимологічно неяс¬ 
ного, можливо, запозиченого разом з 
лат. азіпиз з невідомої малоазійської мо¬ 
ви, і аурюс «дикий, польовий», похід¬ 
ного від аурос «поле», спорідненого з 
лат. а§ег «тс.». — СІС 2 599; Фасмер III 
141; Преобр. І 650; ЗСБМ 1, 111; 
Кораііпзкі 693; Младенов 381; \Уа1сіе— 
Ноїт. І 72—73, II 397—398; Егізк І 
15—16, II 397—398. — Див. ще 


аграрний. 

онада — див. надити 2 . 

[онаджити] «никати навколо, трап¬ 
лятися» ВеУг, [поонаджитися] «сплу¬ 
татися (про нитки)» тж; — неясне; 

л/тгї птдоп ппо’аооио о \ г\и п г) І т і Л 


IV! V/ Л\.іа Г 1 І-» , І 1 ^ 


/, Т Г Т ппг. 


робити, чимось займатися; поставати». 

[онадіти] «щось робити, чимось 
займатися; поставати, робитися ВеУг», 
[доо надіти] «щось вчинити» ВеУг, 
[прионадіти] «тс.» тж; — ч. опбаїі 
«щось робити», слц. опаска!’ (за) «тс.; 
щось говорити», опасНе!’ (за), [опсПі’, 
опбгії’] «тс.», вл. ^опосіііс «робити, 
займатися», нл. \убпогез «тс.», болг. 
онбдя (онбждам ) «роблю теє (щось)», 
схв. онодити «робити, чинити; набри¬ 
дати (розмовами)», [опісіііі, опеїщіі] 
«тс.»; — псл. опо (мн. опа) беіі «теє 
робити, говорити» (вживалося замість 
будь-якого дієслова, коли воно не 
пригадувалось у момент мовлення). — 


МасЬек ЕЗЛС 414; ЗсЬизІег-Зе^с 1654; 


Зкок II 556—558. — Див. ще він, дей¬ 
кати, діти 2 . — Пор. оначйти. 

онакии (заст.) «он який; інший» Г, 
Ж, [онакший] «інакший» Ж, [онако] 
«не так як слід, погано» ВеЗн, [оначе] 
«інакше» Бі; — др. онако «так, он як», 


189 





онахйма 


ондьол 


п. ст. і діал. опакі «такий», опак «так», 
ч. слц. опаку «інший», опак «інакше», 

ті тт игап тіл! /. птіл тттттіл тттт іт гЛп о 1 г і /.тп 

Оі/і. ууіліс^гч ч'Дічопічп», пл. уу ипсим V' і сг 

кий; особливий», болт. Очаків «інший», 
така-онака «так і сяк», м. онаков «он 
такий», онака «так», схв. онакй «та¬ 
кий, он який», онакав «тс.», онако 
«так», овако-онако «то так то сяк», 
слн. опакоу, цсл. онлись, онлковл»; — 
псл. опакв «он який», опакоуц «тс.», 

ппаї/п // г» и ат.'чч п г» V ї п и! піп ппг // г гптЦ\. 

V*/ і 1 С4 А V V V/ 1 1 /А іі'/ ^ А І 1 М\ 1 1 А 1Л Д V/ 1 А 1^ V А V/ * І > 

аналогічні до їакь «такий», оуакв «он 
який»; — паралельні до лит. апбкз «он 
який», похідного від апаз (апз) «той»; 
значення «інший» у частині слов’ян¬ 
ських мов розвинулось пізніше в ре¬ 
зультаті зближення з основою шах-, 
похідною від ін- (псл. іпг) «інший». — 
Преобр. І 650—651; Вгискпег 379; Ма- 
скек Е8ЛС 414; ЗсЬизІег-Зеу/с 1653; 
Зкок II 556—558; Е88Л 51. §г. II 520— 
521. — Див. ще він, он 1 . — Пор. она- 

ЧЙТИ. 

онахйма — див. анафема, 
[оначйти] «робити (будь-що); гово¬ 
рити (будь про що) О; інакше робити 
Г, Ж, Бі», І онаджити} «тс.», [ она- 
читися] «соромитися, ніяковіти» Ж, 
[переоначити] «переінакшити, пере- 

ааЛті'гтіл і і ! • гт лп пттгл /. ПА^тг'гті /тпл 

риип і ін, - її. 

будь-що)», ч. гаопасііі «зробити, влаш¬ 
тувати», слц. опасіЕ за «соромитися», 
ууопасіЕ (коЬо) «полупцювати»; — 
псл. опасШ «он як робити (говорити), 
теє-то робити (говорити)» (замінно-вка¬ 
зівне дієслово, що вживалося замість 
будь-якого іншого дієслова на означен- 

оа ті’лш/потилі гт 11 а (ул гполаі пиаі пгл_ 

іі/і і\ч/ і і іі\_/і Ди і иии^ниі/і/ , ну/ 

хідне від опако «он як»; зазнало збли¬ 
ження з [иначити] «змінювати, пере¬ 
робляти», переінакшити ; звукова фор¬ 
ма , [онаджити] з’явилась, очевидно, 
під впливом [ онадіти ] «робити (гово¬ 
рити) щось, будь-що». — Вгискпег 379; 
МасЬек ЕЗЛС 414. — Див. ще она- 


датра , п. ч. слц. опбаїга, схв. дндат- 
- через англійське посередництво 


_ п 


ПП ПНГЯ ГТ І хм 


ондатра (зоол.) «невеликий гризун 
родини полівкових, мускусний пацюк, 
Опааіта Еіпк», ондатрівнйцтво, он¬ 
датрі ; — р. болг. ондатра , бр. ан- 


’ТСП\/ТчЧ ГУМ 

А и IV! '/ V А * А 


Р а ; 

'іпгта'ітіилітл о /4 а п о птті ті и агмі -г-. /а 

оспіиоіччспи о фрапи.^ ми он о їла- 

наді (англ. фр. опсіаїга), в яку потра¬ 
пило з мови північноамериканських ін¬ 
діанців гуронів або з алгонкінських 
мов. — СІС 2 599; Фасмер—Трубачев 
III 141; Черньїх І 599; МасЬек ЕЗЛС 
415; НоІиЬ—Буег 345. 

онде (присл.) «он, там, отам, ось 

Р О \ пи г)оіґп Р ЗІГ лі/ гісіґп 

А > \-У , ЧУ І І'КУ / ^^4/ А , і АХ^ СУ І (/ ЧУ / Х'КЛ' 

Л, онделька Ж, бндечка Г], ондечки, 
[ондед Ме, ондегб Ме, ондб Ме, Лекс- 
Пол, ондьб ЛексПол, бньдо ЛексПол, 
бндикаво О] «тс.»; — бр. [бньдзе], др. 
оньде, п. ст. і діал. опсігіе, ч. слц. ст. 
опсіе, болг. м. схв. онде , слн. бпсіі, 
стел, он'ьдє; — псл. опвсіе, опгьсіе, 
складне утворення із займенникової 
основи оп- «той» і частки -Де, що вхо¬ 
дить також до складу псл. кьсіе, іпгьсіе; 
в українській мові пізніше могло бути 
переосмислене як складне утворення з 
частки укр. он і прислівника де (< др. 
кьде). — Преобр. І 650—651; Е55І 51. 
§г. II 534. — Див. ще він, де 1 . — Пор. 
інде, онно. осьде. 

ондорак — див. андарак. 
[ондуляція] «завивка, укладка во- 

ТТ /А /А /А ГА.Ч П' П ТГ X Т О /А « / < / /) ГТ ил /А .А і ТА V ^ ■ 

лии.л'/ і\уо, итиулліпир \ісл./, 

— р. ондулятор (тех.), бр. [ андуля - 
цьія] «завивка», андулятар (тех.); — 
запозичення з польської мови; п. оп- 
би1ас]а «завивка», як і ч. опсіиіасе, слц. 
опсіиіасіа, вл. опсіиіасііа, болг. ондула- 
тор , м. схв. ондулациіа «завивка», 
слн. опйиІасЦа «тс.», походить від фр. 

п п гі 11 1 о Гі гл п й уоті пілоонип олпил ттг/-\ опл. 
\/ииишиул \'/\ілгіі/і іиииі 11 і/і і_»'_/,Цгі 'у , і і і уі 

диться до пізньолат. ипбиіа, зменш, від 
лат. ипсіа «хвиля», спорідненого з псл. 
уосіа, укр. вода. — ЗСБМ 1, 114; Ко- 
раїіпзкі 693; НоІиЬ—Буег 345; Баигаї 
513; АУаМе—НоГт. II 817—818. — 
Див. ще вода.. 

[ондьол] (тільки у лайках; бнд’ол 
би тя побив) Лизанец [пн{5ял] «тс » 
тж; — запозичення з угорської мови; 
уг. ап§уа1 «ангел», можливо, через по¬ 
середництво слов’янських мов, зводить¬ 
ся до лат. ап^еіиз, яке походить від гр. 


190 







оне 


Онгісій 


аууєХо д «тс.». — Лизанец 614; 

МЖЕЗг І 155. — Див. ще ангел. 

[оне] «це», [онеє] «тс.»; — резуль¬ 
тат стягнення давнішої форми онбє 
«тс.» (як те з то є) і пізнішого повто¬ 
рного приєднання -є до оне за аналогі¬ 
єю до онде, теє . — Е88Л 51. §г. II 
530. — Див. ще він, она, оной. 

[онє] «ось» Ж; — очевидно, резуль¬ 
тат злиття виразу он є. — Див. ще 
он 1 , є. — Пор. оте. 

[ониж 1 ] «аж» Ж; — результат злит¬ 
тя вказівної частки он, [оне] з часткою 
же ( ж ); паралельне до аж , аніж. — 
Див. ще же , он 1 . — Пор. аж, аніж. 
ониж 2 — див. аніс, 
бний (заст.) «той, інший; той са¬ 
мий»; — р. оний , др. он'ь(и) «той», ч. 
ст. опер уопер болг. дня (ст. оний ), м. 
оно} } схв. дна} «тс.»; — псл. оптДь, 
похідне утворення (членна форма) із 
займенниковим компонентом Дь) від 
вказівного займенника опг> «тс.», пара¬ 
лельне Еь-іь, укр. той . — Е58Л 51. §г. 
II 530. — Див. ще він, його. 

[бник] «нуль»; — похідне утворен¬ 
ня від он (назви літери о); зміна в се¬ 
мантиці пояснюється тим, що графічно 
літера о і цифра О збігаються. — Див. 
ще он 2 . 

Онйкій ^(чоловіче ім’я), Анйкій , 
Іоанйкій, Йоанйкій , ст. Ісоанйкїй 
«бл(а)г(ода)ти полшь» (1627); — р. 
Аникей , Анйкий , бр. Анікей, Анікій, 
стел. Аиикии, Иолннкии; — єдиної ети¬ 
мології, не має; розглядається як запо¬ 
зичення з грецької мови (пор. гр. ’Ауі- 
хюд, ’Аууінюд) і пов’язується з гр. VІпц 
«перемога» (Вл. імена 76; Петровский 
50); припускається також походження 
від гр. ’Іюаууіхюс, пестливої форми від 
’Ісост'гщ (чоловіче ім’я), звідки укр. 
Іван' (Спр. личн. имен 418; Сопзїап- 
Ііпезси 85); можливо, що йдеться про 
два етимологічно не тотожних імені 
Іоанйкій І Анйкій , які зводяться до 
двох різних грецьких імен. — Пор. 
Іван, Микгіта. 

[бним] «жаль; співчуття» Ж, [ онйм - 
ливий] «соромливий, нерішучий; замк¬ 


нутий; занадто скромний» Ж, [онймно] 
«незручно; обтяжливо; нерішуче, збен¬ 
тежено» Ж, [ ониматися] «ніяковіти, 
вагатися, не наважуватися; бути нері¬ 
шучим» Ж, [вийматися] «бути сором¬ 
ливим, ніяковіти, соромитися» Ж; — 
очевидно, похідне утворення з префік¬ 
сом о- від імати «брати» (пор. обніма¬ 
ти) , псл. ігпагі «тс.». — Див. ще 
імати, йняти, о 1 . 

Онгісим (чоловіче ім’я), Онйськб 
Г, Ж, [ Онйшко ] Г, Ж, ст. Онисим'ь 
(1370), Онйсімь «пожгітбчньїй, поле- 
зе(н), пользователе(н)» (1627); — р. 
Анйсим , бр. Анісім, стел. Онисимж; — 
через церковнослов’янську мову запо¬ 
зичено з грецької; гр. ’Оугіаірод, букв, 
«корисний, благодійний», пов'язане з 
6 уіугцл «приношу користь, допомагаю», 
етимологічно неясним; виведення від 
гр. оушіс «виконання, завершення» 
(Вл. імена 76; Петровский 170) помил¬ 
кове. — Беринда 225; Спр. личн. имен 
441; Сопзіапїіпезси 122; Оаигаї: Оісі. 
без потз 456; Егізк II 395. 

Онисифор (чоловіче ім’я), ст. Они- 
сіфбрь «пожиток приносячїй» (1627); — 
р. Онисифор, Анисифбр, бр. Анісіфбр, 
стел. Онисифорж; — через церков¬ 
нослов’янську мову запозичено з гре¬ 
цької; гр. ’Оуг)акрород ; букв, «який 
приносить користь», утворене з основ 
буг]оід «користь, благо, вигода», що не 
має певної етимології, і еророс «який 
несе», пов’язаного з срєрсо «несу», спо¬ 
рідненим з лат. Гего «тс.», псл. Ьегд, 
Ььгаїі, укр. брати . — Вл. імена 76; Бе¬ 
ринда 225; Петровский 170; Спр. личн. 
имен 441; Егізк II 395—396. — Див. 
ще брати, Онйсим. — Пор. люци- 
фер, семафор, фосфор. 

Онйсій (чоловіче ім’я), Онйсько , 
Онйсія (жіноче ім’я), Онйся, Онйська, 
ст. Анисіа (1494), Анусіа «сгвр'Ь- 
шеніе» (1627); — р. Анйсий, Анйсья, 
Анйсия, бр. Ані-сій, болг. Анйсия, 
стел. Аноусига; — через церковносло¬ 
в’янське посередництво запозичено з 
грецької мови; гр. ’Ауіхлос, ’Ауоаіа по¬ 
в’язані з стктід «виконання, завер- 


191 




онікс 


оногдивай 


шення», похідним від аубоо (ауорі) «за¬ 
вершую»; пов’язання з гр. бурша «ко¬ 
ристь» (Вл. імена 76) сумнівне. — Бе- 
ринда 177; Петровский 170; Ргізк 1 
115. — Див. ще автентйчний. 

онікс (мін.) «різновид агату»; — р. 
болг. м. бникс , бр. онікс , др. ониксь , 
п. опукз, опісЬ, ч. слц. опух, схв. 
дникс, слн. бпікз, стел, оникжеж; — 
через церковнослов’янське посередниц¬ 
тво запозичено в давньоруську мову з 
грецької; гр. 6 уо£ «напівдорогоцінний 
камінь онікс» є результатом перене¬ 


сення на мінерал назви оуо£ «ніготь» 
(за подібністю кольору), спорідненої з 
лат. ипщііз «тс.», лит. пащДіз «ніготь, 
кіготь», псл. по§ьіь, по§а, укр. ніготь, 
нога\ виведення з латинської у мови 
(лат. опух) через німецьку (н. Опух) 
(Фасмер III 141) відбиває лише вто¬ 
ринний пізніший процес. — СІС 2 599; 
Кораіігізкі 695; НоІиЬ—Буег 345; Маї- 
гепаиег 265; Кіеіп 1085; Ргізк II 398— 
399. — Див. ще ніготь, нога. 

[онїкусь] «недавно; днями; поза¬ 
вчора» Ж; — очевидно, результат діа- 

паьгтис\\ пм ттп^ мі т-ги птл м пптл и тл п я \/ п и 

ич, ЛІ 11 VI иі іди иітіі ми ишпиии і_* і х ч_ч ^ и і ^ 

якось «от одного разу» (> *он єкось > 
*он їкусь). — Див. ще он 1 , якось, 
оніт, онітувати — див. вомітува- 


ти. 

онкологія (мед.) «галузь медици¬ 
ни, що займається пухлинами», онко¬ 
лог, онкологічний ; — р. болг. онко- 
лбгия } бр. анкалогія , п. опкоіо^іа, ч. 
опкоіо^іе, слц. опк1б§іа, схв. онко- 
логи]а, слн. опкоіо^ра; — запозичення 
із західноєвропейських мов; нім. Опко- 
1о§че, фр. опсоїо^іе, англ. опсоїо^у ут¬ 
ворено з основ гр. бухос «купа, маса, 
ноша, тягар», пов’язаного з єу-вухєїу 
«нести», спорідненого з псл. пезіі, укр. 
нести , і Хоуод «слово, вчення». — 
СІС 2 599; Кораіігїзкі 694; НоІиЬ—Буег 
345; Кіеіп 1083; Ргізк І 512—513, II 
347. — Див. ще логіка, нестй 1 . 

онно «ось там»; — очевидно, ре¬ 
зультат фонетичної видозміни (злиття і 
редукції з асиміляцією приголосних) 
складного прислівникового утворення 


онде-о, з онде і вказівної частки о 
( онде-б > ондб > онно). — Див. ще 

онде, о 2 . 

[оно 1 ] (вказівна частка) «он»; — р. 
[онб] «от, адже», бр. [оне] «он», [онеб] 
«тс.»; — очевидно, результат злиття 
вказівних часток он і о. — Див. ще о 2 , 
он 1 . — Пор. онно. 

[оно 2 ] (видільна частка) «лише, 
тільки»; — бр. [оно] (присл.) «тільки», 
п. [опо, рпо, епо, ]апо] «тс.»; — оче¬ 
видно, псл. [опо] «тільки», утворене з 
вказівного компонента о і частки -по, 
подібно до іпо (< і + по) «тільки», укр. 
[іно] «тс.». — Див. ще но 1 , о 2 . — Пор. 
іно. 

оно 3 — див. она. 

[бногди] «недавно, нещодавно, ци¬ 
ми днями; позавчора Ж», [бнагди] 
«тс.» Ж, [дногда] «тс. Ж; нещодавно 
О», [оногді] «нещодавно О», [оногдсіш- 
ний] «позавчорашній» Ж; — р. [бнбг- 
да] «недавно; іноді; колись; учора; 
тиждень тому; через тиждень; протя¬ 
гом минулого місяця, тижня», [бнбгдьї] 
«недавно; колись, давно; раніше; од- 

ипрп пячл/* ІипггІл \ пи паг\п 1 лирпяпипл 

“ и * и , і і*-** ^ ^ \ ч'ііч-диїл.у-, 

бр. [анбгдьі] «позавчора, цими днями», 
[анагдьїсь, анагдай] «тс.», п. [опе§бу] 
«іноді; недавно», [опе§бу$, опе^ба, 
опе§ба]], ч. опеНба, опеНбу, [опекба, 
уопеНба, уопеНбу] «тс.», слц. [опеЬбу, 
опеНба, опеНба, уопаНба, опаНбу, уо- 
паНбу] «недавно, якось», схв. ст. опа§- 
ба «тоді»; — псл. *опо§рьба, *опо§рьбу, 
складні прислівникові утворення із за¬ 
йменникового елемента оп- (укр. он, 
оно) та формального елемента -§(ь)бу, 
-§(*ь)ба. — ЗСБМ 1, 111; Вгйскпег 
379—380; МасНек Е86С 414; 8кок II 
556—558; Е35Л ЗІ. £г. II 525—527. — 
Див. ще він, гдась, іноді, он 1 . — 
Пор. бноді. 

[оногдивай] «недавно; позавчо¬ 
ра»; — р. [оногдбва] «днями, недав¬ 
но», бр. [анагдбвень, анагдбвінь\ 
«тс.», ч. опоЬбууа, опеНбіУа; — ре¬ 
зультат розширення складного прислів¬ 
никового утворення [бногдй] елемен¬ 
тами займенникового походження -уа-, 


192 




оноді 


онтогенез 


пов’язаного з о-ут> «той», і \ь «той». — 
ЗСБМ 1, 111; Е55Л 51. £г. II 525— 
527. — Див. ще оногди. 

[оноді] «недавно»; — р. [оноде] (?), 
[онодй] «днями, недавно», [ онадьї ], бр. 
[анадьісь, анбдись, анадась] «тс.», 
слц. [уопасіі], схв. ст. опасіі; — пара¬ 
лельне до іноді і до [ оногди] складне 
утворення із займенникового вказівно¬ 
го компонента оно (псл. оп-) і займен¬ 
никової частки -ді (псл. -сіє). — ЗСБМ 
1, 111;' Е55Л 51. £ґ. II 525—527. — 
Див. ще ІНОДІ, он 1 , оногди. 

[оноє 1 ] (стверджувальна частка) 
«правда» О; — результат стягнення і 
злиття в усній мові сполучення [*оно 
є] «так». 

оноє 2 — ДИВ. ОНОЙ. 

[оной] «той» О, [онбйой] «тс.» О, 
[онбє] «те»; — результат розширення 
вказівного займенника *онь «той» 
(псл. опь) займенниковим елементом 
-Дь) (процес, аналогічний утворенню 
той), — Див. ще його, він, он 1 . 

[онольчик] «пагін для щеплення, 
прищепа» Ж; — неясне. 

ономастика «розділ мовознавства, 
що вивчає власні імена», ономастйч- 
ний ; — р. болг. м. ономастика , бр. 
анамастьїка , п. опотазіука, ч. слц. 
опотазііка, схв. ономастика , слн. 
опотазііка; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; нім. Опотазіік, фр. 
опотазі^ие, англ. опотазїісз походять 
від гр. оуоцастнг) «мистецтво давати 
імена», оуораатіхос «який служить 
для найменування», пов’язаних з 
оуораСєіу «називати», похідним від 
буоца «ім'я», спорідненого з псл. *]*ьгп§, 
укр. ім'я. — СІС 2 599; Кораіігізкі 694; 
НоІиЬ—Буег 345; Кіеіп 1084; Баигаї; 
513; Егізк II 396—397. — Див. ще 
анонім, ім’я. — Пор. омонім, 

ономатопея «звуконаслідування»; — 
р. ономатопея , бр. анаматапея, ч. 
опошаіороіе, слц. опота1:оро]а, м. схв. 
ономатопеіа , слн. опотатрфа; — за¬ 
позичення із західноєвропейських мов; 
нім. Опотаїорбіе, фр. опотаїорее, 
англ. пізньолат. опошаїороеіа походять 


від гр. оуоратотгоіа «словотворчість, 
звуконаслідування», утвореного з ос¬ 
нов буора (род. в. оуоцатоО «ім’я» і 
тгоієїу «робити». — СІС 2 600; НоІиЬ — 
Буег 345; Кіеіп 1084; Оаигаї 513; Ргізк 
II 396—397. — Див. ще анонім, ім’я, 
поезія. 

[онон] «той Ж; той, що далі О», 
[онбна] «та» Ж, [ ононб} «те» Ж, [нон] 
«той» Ж, [нона] «та» Ж, [ноно] «те» 
Ж, (у сполученні з прислівником) 
[ононраз] «минулого разу» О; — зі¬ 
ставляється з ч. слц. слн. діал. опеп 
«той», ч. ст. опеппо, цсл. оитать «тс.» і 

раЗОМ З НИМИ ЗВОДИТЬСЯ ДО ПСЛ. *ОП'ЬП'Ь 
«отой» як підсилювального похідного 
від опь «той». — Е55Л 51. §г. II 530. — 
Див. ще він, 

Онопрій (чоловіче ім’я), [Нуфрей] 
(Ме), О ну прій, Онуфрій, [О нитко 
ВеБ, Оніфер О, Оніфрій О, Оніфро 
Ж, Оніхро Ж, Онбйко, Онофер О, 
Онбфрий ВеБ, Онофрб О, Онбфцьо О, 
Онбтко, Онуфрей (Ме), Онухрій, 
Онухро] «тс.», [ онуфрейка ] (у спо¬ 
лученні [гречка-о.] «гречка, посіяна 
близько дня св. Онуфрія») Ж, ст. О но- 
жко (1475), Оноіико (1490), Онуфрій 
(1627); — р. Онуфрий, Ануфрий, бр. 
Ануфрий , [Анухрзй, Анбпрьиї, Ануп- 
рзй, Нупрзй, Нухрзй ], п. ОпиГгу, слц. 
Опиїег, болг. Онуфри, Онуфрий, м. 
Онуфрие, схв. Онуфрще , стел, ©ноуф- 
рин, ©нофрии; — через церковносло¬ 
в’янську мову запозичено з грецької; 
гр. ’ОуоіЗсррюс (’Оууосррюс, ’Оуусофрюа, 
’Ооуубфрєоф походить від єг. *Оппорй- 
гіз, епітета бога Озіріса; виведення від 
гр. 6 уо д «осел» і фєрсо «маю, володію» 
(Вл. імена 76; Спр. личн. имен 441; 
Илчев 368) помилкове. — Сопзіапїі- 
пезси 123. 

[онтар] «рівчачок, зроблений но¬ 
жичком внизу на глиняному посуді» 
Мо, [вонтбри] «утори (паз для дна у 
бочці)» Ж; — запозичення з польської 
мови; п. ■у/здог «утори» відповідає укр. 
утори (див.). 

онтогенез «індивідуальний розви¬ 
ток організму від моменту зародження 

193 


7 2—460 




онук 


опак 


до кінця життя», онтогенезис, онто¬ 
генетичний ; — р. онтогенез , бр. ан- 
тагенез, п. вл. опіо^епега, ч. опїо- 
§епезе, слц. опїо^епега, болг. схв. он- 
тогенеза , слн. бпїо^епега; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; нім. 
Опіо^епезе, фр. опїо^епезе, англ. опіо- 
^епезіз утворено з основ гр. оу (род. в. 
бутод) «існуюче», дієприкм. від. єїрі 
(єТуш) «бути», спорідненого з псл. 
езть, езіь, укр. є, і уіугои; «виникнен¬ 
ня, народження». — СІС 2 600; НоІиЬ— 
Еуег 345; Кіеіп 1084; Ргізк І 463— 
464. — Див. ще генеза, є. — Пор. 
озія 1 , філогенез. 

онук, онука, онуча, онучка — 

77ТЛО пин ЛІ 
Дпи, ии^ аV• 

онуфрейка — див. Онопрій. 

онуча «шматок тканини, яким об¬ 
мотують ноги перед взуванням; (розм.) 
ганчірка», онучка «тс.», [онутя] (зб.) 
«онучі» Ж, [онучй] ВеЗн, онуччя (зб.), 
[онучар] «ганчірник» Она, [ онучкар, 
онучник , онушник, гонушник Л] «тс.»; 
— р. онуча , бр. ануча } п. слц. описа, 
ч. описе, ст. описе, схв. [описа], слн. 
описа «тс.», стел, оноуштд «взуття, сан¬ 
далія»; — псл. *опиі]а, очевидно, пре¬ 
фіксальне похідне від дієслівної основи 
*-ои1;еі, що збереглася у поєднанні з ін¬ 
шими префіксами (псл. оЬ-иіі, укр. [обу- 
ти\, взути) і зводиться до іє. *еи-/ои- 
«надягати»; префікс оп-, можливо, по¬ 
ходить від іє. *ап- «на», звідки також 
лат. ап-, гр. ауа-, гот. апа «тс.», або, 
що менш імовірно, від іє. *оп- «в», 
звідки гр. іу, лат. іп; припускається 
можливість походження псл. оп- з пре¬ 
фікса о- і вставного -п~. — Кибп. II 
880; Фасмер НІ 142; Черньїх І 599; 
Преобр. І 650; КЗСРЯ 223; ЗСБМ 1, 
116— 117; Вгискпег 380; МасЬек ЕЗЛС 
415; НоІиЬ—Буег 345; Вегіаі ЕЗЗб II 
249. — Див. ще взути. 

[онцйхрист] «антихрист», [анцй- 
христ\ «тс.» Ж; — очевидно, як і [ан- 
цияш] «тс.», запозичення з чеської або 
словацької мови, в яких діалектна фо- 

мртілиня гЬппмя ІяпгікгісНІ р прчллпктя- 

... ~ у ~ 

том афективної видозміни нормативної 


форми апНкгізІ; «антихрист». — Ма- 
сНек Е5.ІС 37. — Див. ще анти-, 
крест. — Пор. анцияш. 
онь — див. он 1 , 
опавка — див. опалка. 

[опад 1 ] (у виразі на два опади 
«двічі, за двома заходами») О, [опади] 
(мн.) «окремі проміжки часу, окремі 
моменти, протягом яких щось відбу¬ 
вається» МСБГ, [ бпадь ] «раз; захід» (у 
виразі на другу о. «удруге») О; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. [ораб] «раз, повернення» є похід¬ 
ним від дієслова рабас «падати», спо¬ 
рідненого з укр. падати. — Див. ще 
пасти 2 . 


пг)і 


пт п г)и г т и Ґг пппг)ьгп 

/ и ^ і/і/ і /1? ілу ьі' . V / 


опадбнько, опадчина, бпадь, опалий — 
див. пасти 2 . 

опазолйтися — див. зола 1 . 

[опаїц] (заст., рідк.) «каганець» 
МСБГ; — неясне. 

[опак 1 ] «назад; навпаки; навиворіт» 
Г, Ж, Куз, [опакй] «тс.» Бі, [опачний] 
«вивернутий, невдалий Пі; особливий 
Бі», [збпак] (у сполученні на збпак «у 
зворотному напрямі»); — р. [опак] 
«назад; задом; ниць; навиворіт; навпа¬ 
ки», [бпакб] «тс.; невміло; невчасно; 
без толку; ніяково, совісно; небезпеч¬ 
но», др. опако «назад, навпаки», опа- 
кьі «тс.», п. ч. слц. орак «назад, нави¬ 
воріт», вл. нл. у/орак «неправильно, на¬ 
впаки», болг. опак «назад, навпаки», 
м. опако «навиворіт, навпаки», схв. 
опако «навпаки, назад», слн. [па бра- 
к(о)] «навпаки», стел, опакьі «навпаки; 
назад; інакше»; — псл. оракь «зворот¬ 
ний», орако «назад; навпаки; у зво¬ 
ротному напрямі»; — споріднене з 
дінд. аракаЬ «збоку; який знаходиться 
позаду», арапе- «повернутий назад», 
лат. орасиз «тінистий». (<*«протипо- 
ставлений»), лит. арасіа «низ», лтс. 
аракза «тс.», дісл. <Ди§г «повернутий в 
інший бік; зворотний; ворожий», двн. 
аЬий «тс.», вірм. Ьака- «проти-», які 
зводяться до іє. *аро- «геть». — Фас¬ 


мер III 142 


992—293; Вгискпег 380; 
МасЬек Е5ЛС 415, 465; Младенов 382; 


194 



опак 


опалбсік 


Вехіа] ЕЗЗб II 249; Е556 51. £г. II 
536—541; Рокоту 53—55. — Пор. 
навпаки, опачйна 1 , пак 1 , по. 

опак 2 «сорт білої глини; гончарні 
вироби з глини»; — р. опак «тс.; вид 
скельної породи», бр. апак «опак», ч. 
оракпі (техн.) «непрозорий» (папір, 
скло та ін.); — очевидно, запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. ора^ие 
«непрозорий» походить від лат. ора- 
сиз «темний, непрозорий» (< «відвер¬ 
нений від сонця»), спорідненого з 
псл. оракь «назад, навпаки», укр. 
[опак] «тс.». — СІС 2 600; Фасмер III 
142—143; ССРЛЯ 8, 875; Оаигаї 513; 
\Уа1бе—Ноїт. II 210—211. — Див. ще 
опак 1 . 


[опака] «жадібний ненажера» Ж; — 
неясне. 

опал (мін.) «прозорий камінь різно¬ 
го забарвлення» (деякі різновиди його 
вважаються коштовними), [опаль] «тс.» 
Куз, опаловий , [ опалевий , опальовий] 
Куз; — п. болг. опал , бп. апал, п, ораї, 
ораї, ч. слц. ораї, вл. ораї, м. опал, 
схв. опал ; — запозичення із західно- 


ЛИЛ ПІА 

ирсіїс 


європейських мов; нім. Ораї, фр 
походять від лат. ораіиз, яке через гр. 
бтгаЛХюс зводиться до дінд. йраІаЬ (ч. 
р.) «камінь», йраіа (ж. р.) «верхній 
камінь у млині», що може бути фоне¬ 
тичним варіантом йрагай «нижчий, піз¬ 
ніший», пов’язаного з йра «біля, під, 
на». — СІС 2 600; Фасмер III 143; Зї. 


Ш\7Ґ П»Ьг‘\7Г‘Ь 
"Г- - 


Я9Я- ЯпІпН. 


І УРГ 

- V ' 


Я4Я- 


Баигаі 513; Кіеіп 1086; Таїсіє—Ноїт 


II 211. 

опала «немилість, неласка СУМ; 
[гнів] Ба», опальник «той, що зазнав 
опали», опальний, опально Бі; — бр. 
апала «опала», п. ораіа «неласка»; — 
запозичення з російської мови; р. опа¬ 
ла (іст.) «царський гнів, немилість», як 
і др. опалгка «гнів»-, укр. опал «запал, 
збудження», пов’язане з палить «па¬ 
лити». — Фасмер III 143; КЗСРЯ 309. 
— Див. ще палйти. 

[опалата] (у сполученні пустити¬ 
ся на всі опалати «зникнути, втек¬ 
ти») Ж; — неясне. 


опалати, опалачка, опалини, опал- 
ка — див. палати 1 . 

[опалка] «мішок або торба для го¬ 
дівлі коней, у краї якого зашиті дві па¬ 
лиці, рептух; мотузяна сітка або торба 
для сіна, з якої годують коней Л; кор¬ 
зина; кошик різної величини і форми 
на картоплю О; ночви; посуд, у якому 
провіюють зерно», [опавка, упаука ] 
«кошик різної величини і форми на 
картоплю» О, [упалка] «мішок для го¬ 
дівлі коней у дорозі» Корз, [ опалкі ] 
«велика торба, зшита з двох мішків, 
для годівлі коней» Л, [упалки] «мішок 


для годівлі коней у дорозі, що вішаєть¬ 
ся на шию коню; в отвори по краях 
зашиті дві палиці» Л; — бр. [апалуш- 
кі\ «коритце для очищення зерна в до¬ 
машніх умовах», [опалкьі] «ночви для 
віяння збіжжя», п. ораїка «начиння 
для віяння збіжжя; кошик, коробка; 
кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, 
ліщинових прутах, для подавання ву¬ 
гілля до печі», ч. ораїка «решето для 
просіювання зерна», слц. ораїка «пле¬ 
тений кошик без ручки», нл. Ьораїка 




„1 


ГГАП ГТОПИЛ О І Л Л л Л ІҐУУ . 

ніуо поапс о ^ ч-ог 


яти зерно», похідним від [ палати\ «тс.»; 
первісним, очевидно, було значення 
«посудина для віяння зерна»; перехід 
до значення «торба для годування, реп¬ 
тух» зумовлений зближенням назви 
опалка з палка і наявністю палиць у 
конструкції рептуха. — Фасмер III 

ЯП7 .4 17- Игпгітрг ЯР9- ЛЛягЬр1« Р^ТГ 


429; ЗсНизІег-Зешс 319. — Див. ще 
палйти. 

[опалкі] «дрібні обрізки, що зали¬ 
шаються після розпилювання дерева» 
Л; — не зовсім ясне; можливо, резуль¬ 
тат контамінації слів опйлки і палка 
або опйлки й опал, паливо, палйти ; 
може бути також похідним-від дієслова 
падати (тобто те, що впало, відпало, 
опало при розпилюванні). 

[опалбсік] (зобл.) «личинка жаби» 
Дейн, [апалбсік] «тс.» тж; — очевид¬ 
но, результат видозміни форми ополо¬ 
ник ([апалбнику апалонік]) «тс.». — 
Див. ще ополоник 1 . 


7* 


195 




опалубити 


бпас 


[опалубити] «ударити палицею»; — 
очевидно, результат жартівливого пе¬ 
реносного вживання дієслова опалу¬ 
бити «покрити настилом, оббити чим- 
небудь зовні (будівлю, споруду)», збли¬ 
женого з основами слів палиця і би¬ 
ти. — Див. ще палуба. 

Опанас — див. Афанасій. 
опанча «старовинний верхній одяг 
у вигляді широкого плаща; [чоловічий 
вовняний одяг Ж]», [опаньча] (заст.) 
«якийсь верхній чоловічий одяг; старо¬ 
винний одяг у вигляді широкого пла¬ 
ща» О, [ опанчє] «верхня сіра одежина» 
ВеБ, [опанчйна] «опанча; погана опан¬ 
ча», [панча] «опанча»; — р. [ опанча] 
«опанча», епанча «накидка, капюшон», 
[ япанча, японча] «верхній одяг, плащ», 
бр. апанча «опанча», др. япончица «на¬ 
кидка», п. орогісга, ст. іарогісга «тс.», 
болг. [япанджак] (іст.) «плащ без ру¬ 
кавів з капюшоном», м. )апанцак 
(заст.) «накидка, плащ»; — запозичен¬ 
ня з турецької або кримськотатарської 
мови; тур. уарипса (уаріпса) «накидка 
з капюшоном», Крим.-тат. /апьінцьс 
«тс.; плащ, попона» є похідними від 
тюрк. ]ар- «покривати». — Шійп. II 
880; Фасмер II 20, IV 558—559; Ши¬ 
пова 133; Козьірев Тюркизмьі 21; 
ЗСБМ 1, 121; Супрун та ін. Кримський 
укр. і ор. 124; Менгес 186—188; 51. 
у/уг. оЬсусй 530; Мікі. 100, ТЕІ І 
315; Вегп. І 445; Радлов НІ 261; Бо- 
коІзсЬ 74; Севортян Ж,, Ж, Й 127— 
129. — Пор. опбнча. 

[опар] (ент.) «нічний метелик, РЬа- 
Іаепа», [опариця ВеНЗн, ВеЛ, опаре- 
лиця ВеНЗн, оперйця Ж, опирйця Ж] 
«тс.»; [опирйчка] «тс.; совка, ІЧосїиа 
Б.» Ж, [вдпар] «(вид мурашки) Муг- 
тіс,а Пауа» ВеНЗн, ВеБ, [ пйриця] «ме¬ 
телик»; — пов’язане з упйр «вампір», 
[опйр] «упир, привид, кровопивця», 
[опирйця] «привид»; назви зумовлені 
народними уявленнями про зв’язок ніч¬ 
них метеликів з душами померлих, ду¬ 
хами; пор. інші назви нічного мете¬ 
лика: [ смерть, смертка, смертний 
мотиль ]; форми з початковим опар- 


відбивають вторинний зв’язок з пари¬ 
ти, опарити (вважається, що коли 
метелик сяде на обличчя, то опарить: 
«опарила опариця»). — Лукінова Сл. 
мовозн. 104; ВеЛ 444. — Див. ще 
упйр 1 . 

[опара] (бот.) «кріп пахучий, Апе- 
ІЬііт ^гауеоіепз Б.» Мак; — очевидно, 
пов’язане з опарити «обварити, ошпа¬ 
рити кип’ятком»; назва могла виникну¬ 
ти в результаті сплутання омонімів ок¬ 
ріп «кріп» і окріп «кип’яток» з наступ¬ 
ною заміною другого омоніма близько¬ 
значним [опара]. — Німчук 271. — 
Див. ще парити 1 . 

[опарантати] «ввійти, вселитися в 
кого (про чорта); когось оплутати» Ж, 
[опарантюк] «чорт» Ж; — неясне; 
можливо, результат видозміни [опен- 
тати] «оплутати; вселитися» (про чор¬ 
та), зумовленої впливом п. орагас «ото¬ 
чувати». 

[опарицца] «утриматися» Лекс- 
Пол; — неясне. 

[опариш] (ент.) «личинка мухи 
зеленої падальної, Еисіїіа саезаг Б.» 
Дейн, [апариш] «тс.» тж; — неясне. 

[опарнйк] (бот.) «вид рослини Ж; 
рдесник блискучий, Роїато^еіоп Іи- 
сепз Б. Мак; рдесник плавучий, Роїа- 
то^еіоп паїапз Б. Мак», [парник] 
«рдесник блискучий» Мак; — очевид¬ 
но, похідне утворення від парити, 
опарити; мотивація назви не зовсім 
ясна; припускається можливість зв’язку 
з властивістю рослини, допомагати при 
опіках (опарах) (ВеНЗн 52); назва мо¬ 
же бути зумовлена також уявленням 
про подразливу дію водяних рослин на 
шкіру (пор. назву одного з видів рдес¬ 
ника [кропивка водяна] «Роїагпо^еіоп 
сгізриз Б.». — Вісюліна,—Клоков 116; 
Нейштадт 78. — Див. ще парити 1 . 

[опас] «варта, вартівник, охорона 
Ж, Пі; побоювання, острах», [ опаска\ 
«небезпека Ж; острах, побоювання», 
[опасність] «небезпека» О (з рос.?), 
[опасатися] «побоюватися, боятися», 
[описуватися] «тс.»; — р. [опас] «по¬ 
боювання; охорона», [опаска] «перед- 


196 




опаска 


бпаш 


бачливість; страх; охорона, захист; не¬ 
безпека», опасньїй «небезпечний», опа- 
саться «побоюватися», бр. [апаска] 
«побоювання», др. опас(ь) ная грамо¬ 
та «охоронна грамота», опасно «уваж¬ 
но»; — похідне утворення з префіксом 
о- від пасти, пасу. — Черньїх І 599; 
Фасмеп III 143; КЗСРЯ 309. — Див. 
ще о 1 , пасти 1 . 

[опаска] (заст.) «бандероль; смуж¬ 
ка паперу, тканини, якою перев’язують 
або обкладають що-небудь; обв’язка, 
обклейка», [опаска] «скоба, яка три¬ 
має чересло на гряділі» О; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
оразка «обв’язка: паперова смужка, 
якою обв’язують бандероль на пошті» 
є похідним від оразас «перев’язати, об- 


Т->1Т'Т'ТІ,Ч ГТ АП П'ЛО ТТЧМГ О ГІПС лПЛПЛЛ 

оуіігі'/, і і^_/о лоапшчі о рао . - 

Див. ще пас 1 . 

опасть, дпат — див. пасти 2 . 

[опат] «абат, католицький свяще¬ 
ник» Г, СЧС, [опатський] «абатсь¬ 
кий»; — запозичення з польської мови; 
п. ораї «абат» походить від ч. ораї, що, 
як і слц. ораЧ схв. опат , укр. бр. 
абат, , р. аббат,, зводиться до свн. 
аЬЬаї, яке, у свою чергу, походить від 
лат. аЬЬаз (зн. в. аЬЬаІет) «тс.» і, далі, 
від гр. ссррад «тс.», арра «батько», 
арам. аЬЬа «тс.». — Кисіп. II 880; ШсД- 
Ьагсії; 85; Вгйскпег 380; МасЬек ЕЗЗС 
415; НоІиЬ—Ьуег 346; 8кок II 559— 
560; Кіи^е—Міїгка 4—5. 

Іопатепний] «обережний, обачний» 
Ж, [опатерність] «обережність» Ж; — 
запозичення з польської мови; п. [ора- 
Іегпу] «обережний, передбачливим, 
уважний» є фонетичним варіантом 
форми ораіггпу «тс.», пов’язаної з ра- 
Іггус «дивитися»; пор. укр. [опйтрива- 
ти\ «турбуватися, оглядатися» Пі. — 
КісЬЬагсІІ; 85; 5\¥ III 783. — Див. ще 
о 1 , патрити. 

опахало «віяло; пластинчаста час- 

ФТТТТП Т~Г АП П ГГФО ЛППл Л«ї А 1/ У НЛЛ і І Ґ~\ ІЛ ҐЧ \/ 

і кіп а пера 11 і алш'/, иии,л, уоииіи } ип ил - 

ну ти; — очевидно, запозичення з ро¬ 
сійської мови; — р. опахало «віяло; 
[ковдра, покривало]», опахнуть «опах- 
нути» є похідними від пахнуть «війну¬ 


ти, пахнути», [пахать] «мести, підмі¬ 
тати», споріднених з укр. пахнути. — 
«иасмер ш ічо, преиир. і — Див. 

ще о 1 , пахнути 2 . 

[опаца] «черниця, монахиня» Ли- 
занец, [гопаца] «тс.» тж; — запози¬ 
чення з угорської мови, уг. араса «тс.» 
походить від схв. браііса «абатиса» 
або слн. ораііса «тс.», пов’язаних з 
схв. дпат «абат», слн. ораї «тс.». — 

ТТ,т^,т Л . т а І А . ЛЛІЧТТТТС^ Т 1£0 П,тг-. 

ші, \ і ]_о/, і — Дио. 

ще опат. 

[бпач] (зоол.) «черепашка Уепеги- 
різ» Ж; — неясне; можливо, пов’язане 
з [опока] «скеля» і є калькою німець¬ 
кої назви Реїзеп-УепизтизсЬеЬ букв, 
«скельна венерина черепашка». 

«весло СУМ; правильне 


опачина 


ОЛЛ ПА п мг • ПйА ПА І.Т О Г'ГЧСіЛ Т1ГЧП/ГЛ Т Г' Л т п т т і Т"*' 
/IV, псі с^дпі і , 

кермо на плотах О; велике весло Пі, 
Ж»; — бр. [апачйна] «пристосування 
для керування плотом», [пачьіна] «ве¬ 
сло», п. ст. расгупа «кермове весло», 
ч. ст., слц. орасіпа «заднє весло; дов¬ 
гий брус у задній частині воза; проти¬ 
вага», болг. апачйна «упертість», м. 
опачина «зворотний бік», схв. опачина 
«грубість, жорстокість», слн. [орасіпа] 
«помилка»; — псл. орасіпа, похідне від 
оракь, орако «назад, навпаки, у зворот¬ 
ному напрямі», оскільки веслом гре¬ 
буть у напрямі, протилежному напря- 
М У РУ Х У; на думку Махека, спочатку 
опачина уможливлювала зворотний хід 
причіпного судна; менш імовірна мож¬ 
ливість зв’язку з укр. [пачити] «по¬ 
вертати» (? — очевидно, [початися] 

««ириипшиїу; з ризвитим значень 

«кермове весло» > «весло», або з др. 
опашь «хвіст», болг. опашка «тс.» 
ОСБМ 1, 122—123). — Вгйскпег 390; 
МасЬек ЕЗЛС 415. — Див. ще опак 1 . 
опачина 2 — див. пачйна. 
опачний — див. опак 1 . 

[бпаш] (присл.) «накинувши на 

П П Атт! « ТТЛ ППЛЛПІТГЛТТТІ ПЛГТ/їТ Г> іЛДГТ/ПГИТл м/ 

плечі, пс о руїчсшп'/ /IV, 

опашки, у сполученнях [на бпаш, на 
опашки] «тс.» Ж, бпащень «старовин¬ 
ний просторий довгополий каптан з 
короткими широкими рукавами», на- 


197 








опентати 


оперенчі 


опашки ; — р. [ бпашень] «просторий 
верхній чоловічий одяг», [ опашкой] 
«внакидку», [дпашь] «наопашки», 
[бпашь] «хвіст корови, коня», др. опа- 
шень «одяг», п. [оранка] (у сполученні 
па оразхкі «на плечах»), болг. опашка 
«хвіст; черешок (листка); охвістя», схв. 
орав «хвіст; якась рослина», стел, 
оплшь «хвіст»; — псл. оразь «хвіст; 
(присл.) наопашки», похідні утворення 
від рахпдіі «війнути, пахнути». — Фа- 
смер III 143; Зкок II 559. — Див. ще 
о 1 , пахнути 2 . 

[опентати] «обплутати, затуманити 
голову Г, Ж, Пі; вселитися в когось 
(про чорта) Ж»; — бр. апантаньї «ша¬ 
лений», [ апентаньї] «тс.»; — запози¬ 
чення з польської мови; п. ор§1ас 
«оволодіти кимось, обплутати, довести 
до нестями» є похідним від р§1ас «плу¬ 
тати», яке відповідає укр. путати, — 
КісЬЬагсІІ: 85; ЗСБМ 1, 121. — Див. ще 
о 1 , путо. 

[опеньгати] (жарт.) «одружити, ви¬ 
дати заміж», [опеньгатися] «одружи- 
тися»; — префіксальне похідне від 


[. пеньгати\ «запрягати; натягувати, на¬ 
пружувати; обтяжувати роботою», 
[пеньгатися] «напружуватися, робити 
зусилля, старатися»; значення «одру¬ 
житися)» розвинулось, очевидно, на 
основі жартівливого переосмислення 
значення «запрягати, обтяжувати ро¬ 
ботою». — Див. ще о 1 , пеньгати. 

опеньок (бот.) «опеньок справж¬ 
ній, АгтіїїагіеІ 1а теііеа (Рг. еІ УаЬІ.) 
Кагзіеп. (Агтіїїагіа теїіеа Рг. еІ УаЬІ.; 
А^агісиз теїіеиз УаЬІ.); [А§агіси$ 
Гга^іііз Б. Мак]», [опенек] «опеньок 
справжній» Мак, [опенька] «тс. Ж; 
А^агісиз зиІрЬигеиз ВиІІ. Мак; Адагісиз 
уігезсепз 8сЬ. Мак», опеньки , [ вопб - 
ньок] «опеньок справжній» ВеБ, Мак, 
[гопенька] «А^агісиз аіііасеиз ^ас^.; 

А_^ . І і. . ~ Л 1 Г.. 1 Г Г> * ТГ АЛ„І. 

лугшсиь евеиіеіпиь ууип.» оеи, так, 

[підпенька] «опеньок справжній» ВеБ, 
Мак, (Ме), [ підпеньок, подпінка Мак] 
«тс.»; ■— р. опенок, [опенка, опеньїш ], 
(мн.) опенки, [опеньки], опята «тс.», 
бр. апенька, п. оріепка, ч. орепка, 


орепка, [уоріпка], слц. оріепок; — по¬ 
хідне утворення від пень, можливо, ще 
праслов’янське (псл. *оЬ-рьпька — Ма- 
сЬек Е56С 415); назва пояснюється 
тим, що ці гриби ростуть переважно на 
старих пеньках або на нижній частині 
стовбурів хворих дерев чи навколо 
них. — Фасмер—Трубачев III 143— 
144; Преобр. І 690—691; КЗСРЯ 310; 
Цьіганенко 275; Меркулова Очерки 
160; НоІиЬ—Буег 346. — Див. ще о 1 , 
пень. 

[опер] (бот.) «пахучка звичайна, 
Сііпоросііиш уиі^аге Б. (СаІагпіпіЬа Сіі- 
поросііит Могіз)» Ж, Мак; — неясне. 

опера (вид музичного мистецтва); — 
р. бр. болг. м. опера , п. ч. слц. орега, 
схв. опера , слн. брега; — запозичення 
з італійської мови; іт. орега «тс.» похо¬ 
дить від лат. орега «праця, твір», мн. 
від ориз (род. в. орегіз), пов’язаного з 
орз (род. в. оріз) «сила, влада, могут¬ 
ність, здоров’я, багатство», спорідне¬ 
ним з дінд. араб «робота», араз- «тс.; 
релігійний акт», двн. иоЬеп «починати 
роботу, практикувати», нвн. иЬеп «прак¬ 
тикувати». — СІС 2 600; Черньїх І 
599—600; КЗСРЯ 310; ЗСБМ 8, 82; 
31. \ууг. оЬсусН 529; НоІиЬ—Буег 346; 
РЧДБЕ 445; Зкок II 560; Кіеіп 1090. — 
Див. ще опус. — Пор. операція. 

операція, оперативка, оператив¬ 
ний, оператор, операторна, опера¬ 
ційна, операціоніст, оперативний, 
операційний, оперувати ; — р. болг. 
операция , бр. аперацьія , п. орегафа, 
ч. орегасе, слц. орегасіа, м. схв. опера- 
цща , слн. орегасіа; — запозичення з 
латинської мови; лат. орегайо «дія, 
вплив» пов’язане з орегагі «працювати, 
трудитися, діяти», похідним від ориз 
(орегіз) «праця, труд».'— СІС 2 601; 
Черньїх І 600; КЗСРЯ 310; РЧДБЕ 445; 
51. у/уг. оЬсусН 529; НоІиЬ—Буег 346; 

імені шоо. — Див. ще опус. — пор. 
опера. 

[оперенчі] «перила; поручні» Л; — 
результат видозміни деетимологізова- 
ного запозичення з польської мови 
[ поренча , пореняі, перенджі] «тс.», 


198 





оперета 


ошнія 


можливо, зближеного з опертися. — 

Див. ще поренча. 

оперета «музично-драматичний ко¬ 
медійний твір», оперетка «тс.»; — р. 
оперетта , бр. аперзта, п. орегеїка, ч. 
слц. орегеїа, болг. м. оперета , схв. 
оперета , слн. орегеїа; — запозичення 
з італійської мови; іт. орегеїїа, букв, 
«маленька опера», є демінутивом від 
орега «опера». — КЗСРЯ 310; 31. у/уг. 
оЬсусЬ 520; НоІиЬ—Буег 346; РЧДБЕ 
(1964) 445. — Див. ще опера, опус. — 
Пор. операція. 

оперйця, опирйця, опирйчка — 
див. опар. 

[оперстник (у сполученні о. си- 
зак)\ (бот.) «гикавка сіра, Вегіегоа іп- 
сапа (Б.) ОС.» Ж, Мак, [оперстик (у 
сполученні о. сизак )] «тс.» Мак; — не¬ 
ясне. - . 

ОПЄЦОК — див. пєц. 

опецьок «товста, незграбна дити¬ 
на; невисока на зріст, товста, незграб¬ 
на людина; [будь-яка мала жирна тва¬ 
рина Бі]», [опецок] «опецьок» Ж, [опе- 
илок\ «тс.» Ва, опецькуватий, [опеш- 
куватий] Ва; — очевидно, результат 
перенесення назви [ опецок] «припічок» 
О, [опецьок ] «тс.». — Див. ще пєц. 


ся. 

[опингіжитися] «запізнитися» Ж; — 
не зовсім ясне; можливо, результат 
контамінації і дальшої фонетичної ви¬ 
дозміни дієслів [ опізнитися ] «запізни¬ 
тися» й опинйти «зупинити». 

опйр, опер, опирйця, опйрь, опірь — 
див. упйр 1 . 

[опгітуватися] «вітатися Ж; брика¬ 
тися ЛексПол»; — похідне утворення 
від питати ; значення «вітатися» роз¬ 
винулось на основі значення «запиту¬ 
вати один одного про здоров’я, про 
справи (при зустрічі)» (напр., «як ся 
маєте?»); значення «брикатися», оче¬ 
видно, виникло в результаті жартівли¬ 
вого вживання слова, можливо, збли¬ 
женого з копито. — Див. ще питати, 
опгіус, опйюс, опияка — див. пгіти. 
опишки — див. пйшкгі. 


[опіевнях] «опівночі» Л; — резуль¬ 
тат лексикалізації прийменникового 
сполучення *о півнях ; пов’язане з тра¬ 
дицією визначати час за співом пів¬ 
ня. — Див. ще о 1 , піти 1 . 

[опід 1 ] «тулуб, торс; корпус» Ж; — 
очевидно, похідне утворення від імен¬ 
ника під «низ, основа, фундамент». — 
Див. ще о 1 , під 1 . 

[опід 2 ] «опудало; страх, переляк» 
Ж; — результат фонетичної видозміни 
форми [бпуд] (*оррскь) «тс.»; кореневе 
і замість у відповідно до давнього ф-, 
як у заміж (<га гпргь), діброва (<йрЬ- 
гауа) та ін. — Див. ще пудити. 

опій «висушений сік з маківок, 
сильний наркотик» СУМ, Ж, опіум, 
опійний, опіумний ; — р. опий, опиум, 
бр. опій , опіум, п. ч. вл. орішті, слц. 
бріит, болг. м. опиум , схв. опщум , 
слн. брг); — запозичення з латинської 
мови; лат. оріит походить від гр. отпоу 
« опіум», пов’язаного з бтгбс «бродиль¬ 
ний сік з рослин», спорідненого З ЛИТ. 
закаї «смола, живиця», псл. зокь, укр. 
сік. — СІС 2 601; Фасмер III 144; Пре- 
обр. І 653; ЗСБМ 8, 82; 31. у/уг. оЬ- 
сусЬ 529; Кораіігізкі 696; НоІиЬ—Буег 
346; Ргізк II 405—406. — Див. ще 

СШ « 

опіка «піклування, догляд; нагляд», 
[опекальник, опікун] Ж, опікун СУМ, 
Ж, Куз, опікунство, опікунський, опі- 
кати(ся), опікуватися СУМ, Ж; — 
р. болг. опіка, бр. апека , п. оріека, ст. 
оріек, ч. орека, ст. ресе, слц. орека (з 
р.); — генетично пов'язане з др. пеку 
ся ( печи ся) «турбуюся», стел, пєкж 
са (пєштн са) «тс.» і, далі, з псл. рекр 
(*рек1і) «печу (пекти)»; в українській 
мові, можливо, запозичене з польської 
або з російської. — Фасмер III 143; 
КЗСРЯ 309; Цьіганенко. 275; ЗСБМ 1, 
123. — Див. ще пектй. — Пор. пе¬ 
чаль, піклуватися. 

[опілка] «фартух» Ж, Куз; — оче¬ 
видно, утворене з прийменника о та 
іменника пола (поли) (див.), 

опінія «громадська думка»; — бр. 
апінія «репутація»; — очевидно, запо- 


199 




опір 


оплітка 


зичення з польської мови; п. оріпіа 
«думка, погляд; репутація» походить 
від лат. оріпіо «думка, репутація», по¬ 
в’язаного з оріпог (орТпагі) «припуска¬ 
ти», можливо, спорідненим з псл. *(|)а- 
раїі «дивитися», р. внезапньїй «рапто¬ 
вий». — ЗСБМ 1, 124; Кораіігізкі 696; 
51. у/уг. оЬсусЬ 529; \Уа1с1е—НоГш. II 
212—213. 


опір, бпірці — див. перти 2 , 
оплав., оплава, оплавбм — див. 

плисти. 

[оплава] «облава»; — результат ви¬ 
дозміни форми облава , зближеної з ос¬ 
новою плавати. — Див. ще облава. 

[оплаток] «облатка» Ж, Куз; — р. 
оплаток «проскура в католицькій це¬ 
ркві», др. оплатькь «тс.», бр. аплат - 
ка «(мед.) облатка», п. оріаіек «вид 
прісного тіста; кружок з того тіста», 
ч. оріаїа «вафля; (мед.) облатка», оріа- 
Іек «тс.», цсл. оплата «проскура»; — 
через західнослов’янське і німецьке 
посередництво (бав. *ор1аїа «проску¬ 
ра») зводиться до лат. оЬІаІа «тс.», 
звідки також пізніше запозичене об¬ 
латка. — Фасмер III 145; Вгискпег 


ООП. ЛЛ_І_І. ГО ТГ Л \ С - 

ооо, таспек. Ч:1V. — Диь. ще 


облатка. 

[оплафовати] «зносити, затаскати» 
Пі; — неясне. 

бплен, оплена, оплені — див. оп- 


Л1Н. 


[оплентати] «обплутати; зжерти»; 
— очевидно, видозмінене запозичення 
з польської мови; п. орІцДас «обплута¬ 
ти, обвити; обманути, приголомшити» 
є похідним від рі^іас «плутати», з яким 
пов’язане укр. плутатщ значення 
«жерти» виникло, очевидно, на ук¬ 
раїнському грунті під впливом [оплі¬ 
тати] «їсти». — Див. ще плутати. — 
Пор. оплітати, плентати. 

/ і 

[ОиЛсцоК] «оклецок; неповоротка, 
надмірно товста дитина» Па; — ре¬ 
зультат контамінації слів [оклецок] і 
[опецок] «тс.». — Див. ще клець, 
опецьок. 

опливанка — див. плисти, 
оплис — див. офлис. 


[оплін] «дерев’яна подушка на осі 
воза; перекладина в санях для з’єднан¬ 
ня полозів Г; подушка на дивані, лаві 
Ж, Пі», оплінь «частина воза; частина 
саней», [бплен] «дерев’яна підкладка 
на осі воза» Л, [оплен] «частина са¬ 
ней» Па, МСБГ, [оплени, опляни] 
(мн.) «тс.» МСБГ, [оплена] «подушка 
на осі воза» Ж, Куз, [оплені] «дерев’я¬ 
ні подушки між ящиком і віссю воза 
До; два бруски поперек саней, що 
скріплюють полозки» Ва, [оплончакй] 
«полозки саней з перекладками» До; — 
р. [оплень] «верхня перекладина, що 
з'єднує полозки саней», бр. [ аплень] 
«частина воза», [опленка, оплін, плеиь, 
воплень ], ч. оріїп «тс.», слц. оріеп «час¬ 
тина воза (і вагона)», болг. [оплен] 
«частина воза», схв. оплен , дп/ьен, 
слн. оріеп «тс.»; — псл. оріепь; — зі¬ 
ставляється з гр, тгАгщуц «частина воза» 
(МасЬек ЕЗЛС 416); реконструюється 
також псл. *оре1пт>, яке виводиться з 
іє. *(з)р(Ь)еІ-, наявного також в укр. 
поліно у полйця , палиця та ін. (Регззоп 
Веііг. 174; Зкок II 561; 5сЬиз1:ег-5е\ус 
1656—1657); запозиченнями зі слов’ян¬ 
ських мов є уг. еріепу, рум, оріеап. — 
ЗСБМ 1, 126; Вегіа] Е55Л II 251; Мікі. 
Е\У 249. 

бпліт, бпліток — див. плестй. 

[оплітати] «їсти з апетитом Г; швид¬ 
ко щось робити, жадібно їсти Ж», 
уплітати «тс.» Она; — р. [оплетать] 
«швидко, жадібно й багато їсти», упле- 
тать «тс.», бр. [ аплятаць ] «жадібно 
їсти»; — не зовсім ясне; можливо, ре¬ 
зультат метафоризації оплітати «об¬ 
плітати»; припускається зв’язок із 
плоть , бр. плоць «тіло» і порівнюється 
з р. [плетево] «стан, талія» (ЗСБМ 1, 
128). 

[оплітка] (бот.) «берізка польова, 

г Л г,„ л и,мі..п т г о л тт 

йі усіійю і^.» і, 

[оплітач] «тс.» Мак; — ч. [оріеіпік] 
«тс.»; — похідне утворення від о(б)~ 
плітати , префіксального похідного від 
плестй ; назва пояснюється властивіс¬ 
тю берізки витися, плестися навколо 
стебел інших рослин; пор. [овййка, пб- 


200 





оплончакгі 


ополи 


вій, повитиця ] «тс.». — Нейштадт 
447; МасЬек гозїі. 184. — Див. ще 
о 1 , плестй. 

оплончакй — див. оплїн. 

оплот «надійна опора»; — запози¬ 
чення з російської мови; р. оплот 
«тс.» походить від др. оплоть «огоро¬ 
жа, стіна, загорожа; захист» (стел, 
оплоті* «тс.»), пов’язаного з оплести 
(стел, оплести), плести. — Фасмер III 
145; Цьіганенко 276; Преобр. І 653, II 
73. — Див. ще плестй. 

[оплоча] «одяг нареченої» Ж; — не 
зовсім ясне; можливо, результат фоне¬ 
тичної видозміни [опліче] «жіночий 
одяг», [ опліча ] «сорочка; коротка жіно¬ 
ча сорочка з пазухою, розрізаною від 
шиї в напрямі пахви; вишивка на ру¬ 
кавах сорочки», пов’язаних з плече 
(див.). 

оповзена — див. пївзен. 

оповідати, оповіданка, оповідан¬ 
ня, оповідач, оповідка, оповідь, опо¬ 
вісник, оповістка, оповість — див. 

відати. 

[оповсть] (бот.) «грудна трава, Рі- 
1а§о агуепзіз Е.» Куз, Ж, [оповст по- 
левий\ «тс.» Мак; — похідне утворен¬ 
ня від повсть ; назва пояснюється зов¬ 
нішнім виглядом рослини — опушеної, 
білошерстої; пор. семантично подібні 
назви грудної трави в інших мовах: 
лат. Рі1а§о від їііит «нитка», нім. Рііг- 
кгаиі; (букв, «повстяна трава»). — Ві- 
сюліна—Клоков 315; Нейштадт 548; 
МасЬек Літі, гозіі. 239. — Див. ще 
повсть. 

опозгіція, опозиціонер, опозиціо- 
нерство, опозиціоніст, опозиційний ; — 
р. оппозйция, бр. апазіцьія , п. орогу- 
ф, ч. орозісе, слц. орогісіа, вл. нл. оро- 
гісуа, болг. опозйция, м. схв. опози¬ 
цій, слн. орогкща; — запозичення із 
західноєвропейських мов; нім. Оррозі- 
іібп, фр. англ. оррозіїіоп походять від 
лат. оррозіїіо «протиставлення», пов’я¬ 
заного з оррбпеге «протиставити». — 
СІС 2 601; Кораііпзкі 696—697; НоІиЬ— 
Іуег 346; Кіеіп 1088, — Див. ще по- 
згіція. — Пор. опонент. 


опока «тверда, легка гірська порода, 
багата на кремнезем; рама для ливар¬ 
них форм; форма для лиття металу Бі; 
[скеля Бі, Ж; фундамент будівлі Бі]», 
[опука] «скеля; вапняк; річкова галька» 
Ж, опоковий , [опдкуватий ] «кам’яний, 
скелястий» Куз, [опоковатий Ж, опб- 
чйстий Бі, Ж] «тс.»; — р. опока «мер¬ 
тель, сіро-біла глина; форма для лиття 
металу», бр. апбка «тс.», др. опока 
«скеля, уламок скелі», п. орока «скеля, 
камінь, кам’янистий грунт; фундамент», 
ч. слц. орика «вапняк», ч. ст. орока 
«скеля»,, слн. орока «вапняк, кам’янис¬ 
тий грунт», стел, опока «скеля, уламок 
скелі»; — псл. орока; — не зовсім ясне; 
пов’язується з псл. *рек!і, укр. пекти 
(Фасмер III 145; Зкок II 628; Мікі. Е\У 
235; Вегпекег ІР 13, 214), при цьому се¬ 
мантика слова викликає сумніви (Пре¬ 
обр. І 653); чеська форма орика розгля¬ 
дається як результат контамінації з ко¬ 
ренем рик- «тріскатись», оскільки ця 
гірська порода крихка; сумнівне припу¬ 
щення (МасЬек ЕЗЗС 416) про первин¬ 
ність чеської форми з -и-; припускаєть¬ 
ся також зв’язок з бр. покацца «тріска¬ 
тися, розколюватися» (Супрун Веснік 
БДУ, 1970/2, 83—84); останнім часом 
висунуто думку (Варбот 164—167) про 
зв’язок псл. орока, як і (у)арьпо «вап¬ 
но», з іє. *ар- «вода» як назви осадової 
породи, що, виявляється в басейнах 
морів і озер (пор. каш.-словінц. [орока] 
«болото, торфовище»). — ЗСБМ 1, 
128—129; Куркина Зтимология 1985, 
13—16; Мартьінов Язьік 55. — Пор. 
опука 1 . 

опблеток — див. полоть. 

[ополи] «обаполи», [опілок] «край 
колоди, обапіл» Ж, [ опблок] «обаполок 
Л; шкіра з живота тварини»; — р. 
[опблок] «крайня дошка з колоди; краї 
оброблюваної шкіри; поли шуби; окраї¬ 
на держави», бр. апбл «крайня дошка 
з колоди», апблак «тс.», п. ороіек «оба¬ 
піл»; — похідне утворення від др. полг 
«бік, край», подібне до окрайок. — 
ЗСБМ 1, 129.- — Див. ще пів, по¬ 
ла 1 . — Пор. обапіл. 


201 





ополистий 


опонник 


[ополистий 1 ] «дуплавий» Ж; — оче¬ 
видно, споріднене з [ ополошйти ] «опо- 
рожнити», р. полий «порожній», яке 
загальноприйнятої етимології не має. 

[ополистий 2 ] «товстий, гладкий; 
широкий, розлогий; гіллястий; дебе¬ 
лий, великий (про тварин) Л; повний, 
широкий Пі»; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з [ ополистий ] «дуплавий». 

[ополоник 1 ] (зоол.) «пуголовок жа¬ 
би» Ж, Л, Дейн, [полбник, полбнік Л] 
«тс.», [ополбшщя, опблонік, ополонка] 
«личинка жаби» Дейн; — р. [ополб- 
венки ] «пуголовки», [ полбник ] «пуголо¬ 
вок», бр. апалбнік, палбнік «тс.»; — 
результат перенесення назви розливної 


Л и./І\Г\ГІ 


т-т /“V т-> т /-\ 

Дио і иг\_/ 


ГЛ 1 7Т Т Т/П7Г. 

у чілип_/ 


ігтіА паг>)7л 

у і \;л\луі\<х 


за зовнішньою схожістю. — ЗСБМ 1, 
120. — Див. ще полбник 1 . — Пор. 
лйжка 2 . 

[ополоник 2 ] «корж» ЛексПол, [пуд- 
полбник] «тс.» тж; — не зовсім ясне; 
очевидно, результат фонетичної видо¬ 
зміни запозиченого п. [араіопек, ара!о- 
піес] «печений хліб», пов’язаного з ра- 
Ііс «палити»; здається непереконливим 
припущення (ЗСБМ 1, 120) про пе¬ 
ренесення на корж назви розливної 
ложки, за допомогою якої наливають 
тісто. — Див. ще палити. 

ополоник 3 — див. полбник 1 . 
[ополбничок] «вид дитячої гри»; — 
неясне; зіставляється з бр. [апалант] 
«гра, учасники якої змагаються в умін¬ 
ні далі послати палку», [ палант ] «тс.», 
джерелом якого є п. раїапі «гилка», що 
походить від іт. раїіа «куля», раїїаге 
«грати в м’яч». — ЗСБМ 1, 119; 

Вшскпег 391. 

ополонка — див. полонка 1 , 
[ополошйти] «опорожнити» Лекс- 
Пол; — очевидно, споріднене з [опо¬ 
лисілий] «дуплавий», р. полий «поро¬ 


жній», яке загальноприйнятої етимоло¬ 
гії не має. 

опбна «завіса; попона; покривало, 
ковдра; давня сукняна тканина», опбн- 
ник (іст.) «робітник, який виробляв 
опони»; — р. опбна «завіса», бр. апб - 
на «тс., покривало», др. опона , п. оро- 


пя схв а пана «ггрпрггт-гкя ткчпкял 
—, .— [ -, — *-- г —, 

слн. орбпа «шпалери»; — псл. оропа, 
пов’язане чергуванням звуків з р§1і 
«напинати», рріо «путо», рьпріі «пну- 
ти»; — зіставляється з вірм. Ьепшп 
«тчу, зшиваю», лит. ріпіі «плести», 
лат. репбео, репбеге «висіти», далі з 
гот. двн. зріппап «прясти», двн. зрап- 
пап «натягувати»; виведення від гот. 
їапа «шматок тканини, полотна; руш¬ 
ник» (Нігі РВгВ 23, 336) безпідстав¬ 
не. — Фасмер III 145—146; Преобр. І 
654; ЗСБМ 1, 130; Супрун Белар, 
лінгв. 1972/1, 70—71; Вшскпег 380— 
381; Зкок II 561; Тгаиїтапп 219. — 
Див. ще п’ястгі. — Пор. запона, 
плутати, попона, путо, спина. 

опонент, опонувати ; — р. оппо- 
нент , бр. апанент , п. ч. слц. вл. оро- 
пепі, болг. м. опонент , схв. опонент, 
слн. оропепі; — запозичення з німець¬ 
кої мови; нім. Орропепі, як і англ. ор¬ 
ропепі, походить від лат. оррбпепз 
(род. в. орропепііз) «той, що проти¬ 
ставляє, заперечує», похідного від ор- 
ропеге «протиставити», пов’язаного з 
ропеге «класти». — СІС 2 601; Черньїх І 
600; ССРЛЯ 8, 941; Кораіігізкі 696— 
697; НоІиЬ—Буег 346; Кіеіп 1088. — 
Див. ще позйція. — Пор. опозйція. 

[опбнець] (бот.) «берізка польова, 
СопуоЬшІиз агуепзіз Б.», [припбнець] 
«тс.» Нед; — р. [попенек], ч. оропес, 
рирепес, схв. попонац, [попанац, по- 
пунац] «тс.»; — похідне утворення від 
дієслова пнути(ся); назва зумовлена 
тим, що берізка оплітає інші рослини, 
пнеться на них. — МасЬек Літі, гозїі. 
184; СимоновиЬ 138. — Див. ще о 1 , 
п’ястгі. — Пор. опбна. 

[опонник] (бот.) у сполученнях [о. 
яєчник] «мухомор цезарів, А^агісиз 
саезагеиз Зсор. (Ашапііа саезагеа)» 
Мак, [о. маримуха, о. моримух(а)] 
«мухомор червоний, А^агісиз тизсагіиз 
Б. (Ашапііа шизсагіа)» Мак; — утво¬ 
рене від опбна «покривало»; назва 
може пояснюватись тим, що молоде ті¬ 
ло багатьох видів пластинчастих гри¬ 
бів, зокрема мухоморів, спочатку роз- 


202 





опбнча 


бпрашки 


вивається замкнутим у загальне покри¬ 
вало, плівку, яка ніби обпинає гриб. — 
УРЕ 9, 445. — Див. ще опона, п’ястй. 

[опбнча] «довгий сіряк з грубого 
сукна; верхній чоловічий одяг, який 
носила шляхта; довгий сукняний сіряк 
від талії зі зборками; плащ із сірого 
сукна внизу зі зборками і пелериною, 
який носили заможні селяни» О, 
[опбньча] «верхній чоловічий одяг 
ЛЧерк; верхній каптан Пі», [ опоньча ] 
(назва старовинного одягу або мате¬ 
рії) Ва; — бр. ст. апонча, опонча, п. 
орогісга (ст. ]арогіс 2 а) «верхній одяг, 
яким загортаються від негоди; чоло¬ 
вічий верхній одяг; погано зроблений 
одяг»; — вважається результатом фо¬ 
нетичної видозміни запозиченого з 
тюркських мов [опанча] «верхній 
одяг», зближеного з опона «попона; 
покривало, ковдра; завіса; сукняна 
тканина» (ЗСБМ 1, 121; $\У III 808); 
може бути залишком первісної звуко¬ 
вої форми запозичення; пор. др. япон~ 
ница «опанча», тур. уарипса «накидка, 
попона». — Пор. опанча. 

бпонь (зоол.) «вид слимака, Ат- 
рйіреріеа» Ж; — не зовсім ясне; оче¬ 
видно, похідне утворення від опона як 
часткова калька наукової назви лат. 
АтрЬірерІеа, що складається з гр. 
арсрі- «подвійний; навколо» та основи 
лат. реріигп «розкішний одяг, мантія»; 
пор. назву цього слимака нім. Мапіеі- 
зсйпеске, утворену з Мапїеі- «пальто; 
одяг» і ЗсНлеске «слимак». — Див. ще 
опона. — Пор. опонник. 
опоричка — див. порічка, 
опортунізм, опортуніст, опор - 
туністйчний ; — р. оппортунйзм } бр. 
апартунізм, п. орогіипігт, ч. орог- 
іипізтиз, слц. ороііипігтиз, вл. нл. 
орогіипігш, болг. опортюнйзьм , м. 
опортунйзам, схв. опортунйзам , слн. 
орогіштет; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; нім. Оррогіипїзтиз, 
фр. оррогіипізте, англ. оррогіипізт 
походять від лат. оррогШпиз «зручний, 
корисний», утвореного з оЬ ПОГІШБ 
«(вітер, що віє) в напрямі порту» або з 


оЬ рогішп (зііиз) «(розташований) пе¬ 
ред портом». — СІС 2 602; Черньїх І 
600—601; ССРЛЯ 8, 942; Кораіігізкі 
697; НоІиЬ—Еуег 346; Кіеіп 1088; Дво- 
рецкий 707. — Див. ще порт 2 . 

опостін «стіна в стіну, по другий 
бік стіни, поруч; біля стіни, під сті¬ 
ною», опостінь «тс.»; — утворене з 
прийменників о і по та іменника стіна 
(див.). 

опосум (зоол.) «ПісіеІрНіз Е. (аме¬ 
риканська сумчаста тварина)»; — р. 
опоссум } бр. апбсум , п. ороз, ороззит, 
ч. ороззит, слц. ороззит, орозит, 
болг. опосум , схв. опосум , слн. орб- 
зит; — через західноєвропейські мови 
(англ. ороззит, фр. ороззит, н. Орбз- 
зит) запозичено з індіанських мов 
Америки, пор. алгонкінське аразит 
«біла тварина». — Кораііпзкі 697; Но- 
ІиЬ—Еуег 346; Кіеіп 1088. 

[опоясник] (бот.) «плаун булаво¬ 
видний, плаун звичайний, Бусоробіит 
сіауаіит Е.» Мак, [ поясник\ «тс.» 

Мак; — похідне утворення від опоясу- 
вати(ся), пояс ; назва пояснюється 
тим, що в Україні жінки з лікуваль¬ 
ною метою обв’язували навколо тіла 
пояси, сплетені з плауна; крім того, у 
різних народів з плауна плелись вінки і 
пояси, які розвішувалися навколо ві¬ 
кон, дзеркал для оберігання від злих 
духів, що відбивається і в таких назвах 
плауна, як схв. уіііп Уіпас, слн. Ігако- 
у]е (зб. до їгак «стрічка, смуга»), роуоф 
скі, роуод беуісе Маїще, нвн. Ойгїеі- 
кгаиі (букв, «поясне зілля»), Нехегщйг- 
Іеі, ЛоЬаппіз^йгіе!. — Науіоуа' Зіауіа 
1982/2, 188—189; МасЬек Лт. гозїі. 
27—28; СимоновиЬ 286. — Див. ще 
пояс. 

[опранутися] «перейти від відступу 
до наступу на противника» ЛЧерк; — 
бр. [ апрануць ] «сильно ударити, уда¬ 
ритися»; — очевидно, похідне утворен¬ 
ня від [прянути] «кинути, жбурну¬ 
ти». — ЗСБМ 1, 133. — Див. ще о 1 , 
прядати. 

бппашки, опроіикувати — див. 

навпрошкй. 


9ПЧ 






ппп аг'^гтлг* о 


ппплпа 
~ -- 


опрена, оприка, опрйни, оприня — 
див. вепргіна. 

оприск, о прйскливий — див. при¬ 
скати. 

опрйчнина (іст.) «система надзви¬ 
чайних заходів, запроваджена Іваном 
Грозним; частина держави, підпоряд¬ 
кована безпосередньо Івану Грозному», 
опричина «тс.», опричник «дворянин, 
що служив в опричнині»; — бр. ап- 
рйчніна ; — запозичення з російської 
мови; р.- опричина, опрйчнина , ст. оп- 
ричьнина пов’язане зі ст. опрйчьньїи 
«окремий, особливий», похідним від 
опрйчь «крім». — Фасмер III 146; 
КЗСРЯ 311. — Див. ще опріч. — 
Пор. опришок. 

[опрйшкуватий] «запальний, нест¬ 
римний», [ напрйшкуватий ] «зарозумі¬ 
лий, зухвалий, буйний», [ нарйіикува- 
тий Куз] «тс.»; — результат видозміни 
деетимологізованої форми опрйскли- 
вий «тс.», зближеної з опрйшок. — 
Див. ще прискати. 

опрйшок (іст.) «повстанець; [роз¬ 
бійник, злодій; бешкетник]», [опрйш- 
ко] «тс.», опрйіиківств о (іст.), [ опри - 
щина (опрйшчина)] «час опришків» 
Ж, Куз, оприіикувати (іст.) «бути оп¬ 
ришком»; — п. оргузгек «розбійник, 
бандит, злодій» (з укр.); — неясне; мо¬ 
же бути зіставлене з опріч «окремо, 
осторонь» як назва незалежного від па¬ 
на чоловіка (теж не зовсім ясним) або 
з [оприск] «скала, уламок», опрйск- 
ливий «нестриманий; дошкульний», по¬ 
в’язаними з прйскати . — Москаленко 
УІЛ 40; ЗСБМ 1, 134—135; Вгискпег 
437. 

[опрілух] «плід латаття білого 
(ІМутрЬаеа аІЬа Б.)» Мак; — очевидно, 
пов’язане з пріти «гнити, тліти»; моти¬ 
вація назви неясна. — Див. ще пріти. 

опріснок (заст.) «корж, спечений з 
прісного тіста» СУМ, Ж, опрісник 
«тс.», опрйснячок «ритуальний хлібець 
на похороні» ЛексПол; — р. опреснбк, 
бр. апрбснік , др. опрісн'ьк'ь, опр^с- 
нокь «опріснок, маца, католицька про- 
скура», п. -орггазпек, рггазпік, ч. ргез- 


пік, слц. [оргезек], слн. оргезпік; — 
очевидно, запозичене в давньоруську 
мову зі старослов’янської; стел, опрііс- 
нт^ісь пов’язане з прісні», якому від¬ 
повідає укр. прісний, — Фасмер III 
146; ЗСБМ 1, 137. — Див. ще пріс- 
нйй 1 . 

опріч «крім; окремо, осторонь» 
СУМ, Г, Ж, [опріче, опрбч Бі, опрбче] 
«тс.», [опрічний] «окремий, особли¬ 
вий», [опрбчий] «інший» Ж, [опрічник_ 
«чоловічий індивідуум» Пі, І опрічниця_ 
«жіночий індивідуум» Пі; — р. [оп¬ 
рйчь] «крім», [ опричй, опрочй, оп- 
рбчь ], бр. апрача «тс.», апрбч «окре¬ 
мо», [апрьіч] «крім», [апріч] «крім, 
окремо», др. опрочь, опроче «крім, ок¬ 
ремо», п. оргбег «крім», ргбсг «тс.», ст. 
оргбег «без; крім», ч. ргус «геть»; — 
переконливої етимології не має; р. оп¬ 
рйчь пов’язувалося з прок, прбчий 
(Преобр. І 654), з лат. ргіуиь (<*ргеі- 
уоз) «сам по собі, одинокий, особли¬ 
вий» (Фасмер III 146), з опришок 
«розбійник» (ЗСБМ 1, 134—135). — 
МасЬек ЕЗЛС 489; НоІиЬ—Кор. 298; 
Е35Л 51. £г. І 220—221. — Пор. прік, 
пріч. 

[опронувати] «провіювати зерно» 
ЛексПол; — неясне. 

опруг — див. пруг. 

[бпруч] «крім» О, Корз; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
оргбег «крім» відповідає укр. опріч 
(див.). 

[опрягтйся] «померти, сконати», [оп- 
ригнутися ] «померти в муках» Ж, 
[ опряга ] «смерть»; — р. [опрячься] «по¬ 
мерти, сконати», бр. апрзгчьіся «здох¬ 
нути; померти від чогось надмірного»; — 
неясне; зіставляється з бр. [апрагчьі- 
ся\ «набрякнути від надміру спожито¬ 
го», [апрагацца] «робити щось із жа¬ 
добою (спати, їсти, пити)», [ опрегаць ] 
«палити, мучити», [ опрегацьца , (оп- 
регея )] «знесилюватися, згорати від 
спраги; згорати від горілки», укр. [кру¬ 
жати] «лучити», р. [опрягать] «жари¬ 
ти», [опружеть] «стати твердим», др. 
опрягнути «налягти, наперти з усіх бо- 


204 




опрятний 


опука 


ків»; різноманітність семантики білору¬ 
ських слів пояснюється контамінацією 
ряду коренів: праг(нути) «бажати», 
пряг-/пряж- «смажити» і пруг-/пряж- 
«ставати пружним, твердим». — ЗСБМ 
1, 136. ^ 

опрятний — див. прятати. 

оптика «розділ фізики, що вивчає 
світло; прилади й інструменти, вигото¬ 
влені з урахуванням законів відбиван¬ 
ня і заломлення світла», оптик, оп¬ 
тичний ; — р. болг. м. оптика, бр. 
оптика , п. орїука, ч. слц. вл. нл. орїі- 
ка, схв. оптика , слн. орііка; — запо¬ 
зичення з німецької мови; нвн. Орїік, 
ст. Орїіка, можливо, через посеред¬ 
ництво латинської (слат. орііса, мн. с. 
р.) зводиться до гр. блтікгі «наука про 
зір», та бтгтша «оптика», похідних ут¬ 
ворень від отгтбд «бачений, видимий», 
пов’язаного з бірораї «бачитиму», бір 
«око, обличчя», білі «отвір, дірка» і 
спорідненого з псл. око, укр. око. — 
СІС 2 602; Фасмер III 147; ССРЛЯ 8, 
972; 9СБМ 8, 82; Кораіігізкі 697; 
НоІиЬ—Буег 346; Ог. Р\уЬ. 534; Кіеїп 
1089. — Див. ще око 1 . — Пор. офталь¬ 
мологія. 

оптимальний «найкращий (з мож¬ 
ливих варіантів); найбільш відповід¬ 
ний»; — р. оптимальний , бр. аптьі- 
мальньї , п. орїутаїпу, ч. оріігпаїш, 
слц. орїітаїпу, вл. орїітаїпу, болг. м. 
оптимален , слн. оріітаїеп; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
орііта], англ. оріітаї утворено від лат. 
орїітиз' «найкращий». — СІС 2 602; ЗІ. 
^уг. оЬсусй 479; Кораіігізкі 697—698; 
НоІиЬ—Буег 346; Ог. Р\чЬ. 524. — 
Див. ще оптимізм. 

оптимізм «світосприймання, прой¬ 
няте життєрадісністю, вірою в краще 
майбутнє», оптиміст, оптимістйч- 
ний ; — р. оптимйзм , бр. аптьімізм , 
п. орїутігш, ч. орїітізтиз, слц. оріі- 
тігтиз, вл. нл. оріітігт, болг. опти- 
мйзгм, м. оптимйзам, схв. оптимлл- 
зам , слн. оріітігет; — запозичення з 
французької мови; фр. оріітізте ство¬ 
рене єзуїтами в 1737—1752 рр. на ос¬ 


нові лат. оріітиз «найкращий», що ви¬ 
никло, можливо, з *орііитоз (< іє. *орі-, 
яке виступає в орз «багатство»); орїі- 
тиз початково могло означати «най- 
багатший». — СІС 2 602; Черньїх І 601; 
ССРЛЯ 8, 972; Кораіігізкі 697—698; 
НоІиЬ—Буег 346; Е)аигаі 514; Кіеіп 
1089—1090; Таїсіє—Ноїш. II 216— 
217. — Пор. оптимальний. 

оптом «великими партіями, усе ра¬ 
зом», оптовйк, оптбвйй СУМ, Ж; — 
р. оптом , бр. бптам, аптбвьр — не зо¬ 
всім ясне; можливо, походить з *обьт -, 
спорідненого з р. ббщий, ббщество 
(Грот Фил. раз. II 442; Шахматов 
Очерк совр. р. лит. яз. 76); з фонетич¬ 
ного боку сумнівне зіставлення з лит. 
арзїаз «запас, достаток», арзіїїз «бага¬ 
тий», дінд. арпаН «виручка, майно, во¬ 
лодіння», лат. орз, оріз «сила, багатст¬ 
во» (Маігепаиег БР 12, 163; Преобр. І 
654) або з цсл. окидо «скарб» (Горяев 
240); зовсім неприйнятне зіставлення з 
тур. іор «куля, ядро» (МікІ. ТЕ1 
ІМасЬіг. І 57). — Фасмер III 147; Чер¬ 
ньїх І 601; ЗСБМ 8, 82. 

[опутатися] «тепло вдягнутися, ба¬ 
гато натягти на себе»; — пов’язане з 
[впугувати] «затушковувати, надягати 
багато важкого одягу»; безпосереднє 
пов’язання з бр. [пугі] «розширення 
вен», р. [пуга] «тупий кінець яйця» 
(Петлева Зтимология 1985, 17) здаєть¬ 
ся занадто прямолінійним. — Див. ще 
впугувати. 

бпуд, опуда, опудало, бпудь, опу- 
жувати — див. пудити, 

[опук] «особливий вид кримської 
білої солі»; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з опука «скеля». 

опука* (заст.) «м’яч; [гра в м’яч Ж; 
випукла частина (у бочки); стебло зла¬ 
кових Л]», опукою (у значенні присл.) 
«дуже швидко, відразу», [опукий] «опук¬ 
лий» Ж, опуклий, опикуватий «трохи 
опуклий»; — р. [опука] «м’яч», бр. апу- 
кл , [апока] «тс.»; — похідне утворення 
від *опукати «ставати опуклим, надува¬ 
тися». — ЗСБМ 1, 138; Супрун Веснік 
БДУ 1970/1, 82—83. — Див. ще пук 1 . 


205 





опука 


оракул 


опука 2 — див. опока. 

опунція (бот.) «рослина родини как¬ 
тусових, Орипііа Тоигп.»; — р. болг. 
опунция , бр. апунцься , п. орипфа, ч. 
орипсіе, слц. орипсіа, схв. опунци/а , 
слн. орйпсца; — запозичення з латин¬ 
ської наукової номенклатури; нлат. 
орипііа походить від лат. Орипііа (Ьег- 
Ьа), букв, «рослина з Опунта», від наз¬ 
ви давньогрецького міста ’ОігоїЗс (-ооу- 
тод) «Опунт». — СІС 2 603; 51. щг. оЬ- 
сусіп 531; НоІиЬ—Буег 346. 

опус «твір; музичний твір»; — р. 
бр. болг. м. схв. опус , п. ч. слц. вл. 
ориз, слн. бриз; — запозичення з ла¬ 
тинської мови; лат. ориз «праця; 
твір» споріднене з дінд. араз- «пра¬ 
ця», араз- «праця, релігійний акт», 
двн. иоЬеп (< *бЬ]ап) «розпочати ро¬ 
боту, практикувати», свн. ііеЬеп, нвн. 
ііЬеп «практикувати, робити вправи», 
двн. иоЬа «святкування», иоЬо «фер¬ 
мер», свн. йор «сільське господарст¬ 
во; ужиток; звичка», днн. оЬіап «свя¬ 
ткувати», гол. оеїепеп, дат. оує «ро¬ 
бити вправи, практикувати», дангл. 
аеГпап, еїпап «виконувати». — СІС 2 
603; ССРЛЯ 8, 975; Кораіігізкі 696; 
Но!иЬ—Буег 346; Кіеіп 1090. — Пор. 
опера, операція. 

[опух] (бот., у сполученні [о. гір¬ 
кий] «лопух, Агсіішп (Барра) Б.; лопух 
малий, А. гпіпиз ВегпЬ.») Мак, [вопух 
гіркий] «лопух» Мак, [опуила] «тс.», 
[ вопуила ] «лопушиння»; — результат 
видозміни назви лопух , зближеної з ос¬ 
новою пух у зв’язку з наявністю дріб¬ 
ного пуху на лопухах. — Див. ще ло¬ 
пух. — Пор. пух. 

[оп’ятергічитися] «впертися в зе¬ 
млю»; — неясне. 

[оп’ять]. «знов», [бпят ВеУг, впят 
ВеУг, 'упят ВеУг, вп'ять Ж, уп ять 
Мед] «тс.»; — р. опять , бр. апяць , др. 
опять , п. ст. орі^с, оріес, ч. ореі, слц. 
ораі «тс.», схв - . опет «тс.; [назад]», 

СЛН. 20рЄІ «ЗНОВу», СТСЛ. КЧіСПАТК; — 

псл. ор^іь, прислівник, утворений за 
допомогою префікса о(Ь)- від кореня 
р§1- у прикметниковій формі, наявного 


також у псл. р§1а «п’ята»; пор. анало¬ 
гічні утворення в лит. ст. аїрепі «зно¬ 
ву», жем. [арепі] «тс.» і лит. репііз 
«обух; (розм.) п’ята», хет. аррапйа «по¬ 
заду, знову, потім» від аррап «ззаду, 
позаду, потім, пізніше»; розвиток зна¬ 
чень ішов від «назад» (ніби «п’ятами 
назад») до «ще раз, знову». — Німчук 
Терит. діал. 76; Фасмер III 147; Чер- 
ньіх І 601; Цьіганенко 276—277; 
КЗСРЯ 312; Булаховський Вибр. пр. III 
396; Преобр. І 654; ЗСБМ 1, 141; Вги- 
екпег 380; МасЬек Е8ЛС 415; їгаиі- 
шапп 214; Вй£а КК І 472. — Див. ще 
о 1 , п’ята. 

[ор] «жеребець» Ж, [орь] «тс.» Ж; — 
запозичений з російської мови (р. [орь] 
«тс.») або збережений в українських 
говорах давніший варіант звукової 
форми [вір] «тс.» (див.). 

орава «юрба, натовп; [гамір Ж]»; — 
р. орава «велика кількість людей; [ве¬ 
лика і багатодітна сім’я; скупчення 
якихось тварин, комах; артіль; кри¬ 
кун]», бр. арава «багато людей (тва¬ 
рин)»; — єдиної етимології не має; зі¬ 
ставлялося з р. орать «кричати», укр. 
[орати] «тс.», схв. брити се «відлуню¬ 
ватися» (про звук), лат. бгаге «говори¬ 
ти», дінд. агуаіі «вихваляє» (Фасмер III 
147; КЗСРЯ 312; ШЬе^аип В8! 52, 
173; Мікі. Е\¥ 225); пов’язувалося з 
реветь (Горяев 240; Потебня у Горяе- 
ва); припускалась можливість запози¬ 
чення без уточнення джерела (Преобр. 
І 654—655), комі-зирянське походжен¬ 
ня (Кононов ПАН ОЛЯ 1966/3, 228); 
заслуговує на увагу гіпотеза (Варбот 
РР 1974/3, 100—103) про зв’язок з 
каш. огауа «толока під час орання» і далі 
з псл. огаїі «орати, обробляти землю». 

— Фасмер—Трубачев III 147; КЗСРЯ 
312; Преобр. І 654—655; ЗСБМ 1, 142. 

— Див. ще орати-’ 2 . 

оракул «пророцтво; жрець, який 
витлумачував пророцтво; особа, висло¬ 
влювання якої визнаються незапереч¬ 
ною істиною; ворожильна книга»; — р. 
болг. м. оракул , бр. аракул , ч. огакі, 
огакиї, слц. ога'киїит, вл. огакі, схв. 




орангутанг 


орати 


оракул(ум) , слн. огакеїр — запози¬ 
чення з латинської мови; лат. огасиїиш 
«прорікання, пророцтво» є похідним ут¬ 
воренням від ого «кажу, прошу». — 
СІС 2 603; КЗСРЯ 312; ССРЛЯ 8, 993; 
Зкок II 562; Кіеіп II 1091. — Див. ще 
оратор. 

лпянгутянг (яплп ^ *піп ліпптл иппгї- 

дібних мавп, Роп £0 Еасер.», орангу- 
тан «тс.»; — р. орангутанг , бр. 

арангутанг , п. ч. сяц. огап^иіап, вл. 
огап^-иіап, болг. м. орангутан, схв. 
орангутан , слн. огап^йїап; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
Огап£-Шап, фр. огап£-ои1ап£, англ. 
огап§-оиіап£, огап^-иіап «тс.» походять 
від мал. огап£-иїап (назва одного з лі¬ 
сових племен, букв, «дика (лісова) лю¬ 
дина») складається з огап£ «людина» і 
Ьиіап «ліс, пуща; дикий». — СІС 2 603; 
Коваль 90; Черньїх І 601—602; Фасмер 
III 148; КЗСРЯ 312; 51. у/уг. оЬсусЬ 
531; МасЬек Е5ІС 416; Баигаї; 515; 
Кіеіп 1091. 

оранда, орандар, орандаренко, 
о рандарівна, орандарювати — див. 

опенгтя 

-г.— 

оранжад «апельсиновий прохолод¬ 
ний напій»; — р. оранжад , п. огапга- 
4а, ч. слц. слн. огапгаба, вл. огапгасіа, 
болг. м. схв. оранжада ; — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. огап^еасіе 
«тс.» утворене від огап^е «апельсин» 
за аналогією до Іетопасіе «лимонад» 
від Іетоп. — СІС 2 603; НоІиЬ—Буег 
347; РНДБЕ 512; Кіеіп 1091. — Див. 
ще оранжевий. 

оранжевий «жовтогарячий»; — р. 
оранжевий , бр. аранжавьі, п. огапг 
«оранжевий колір», огапхолму, ч. огапг, 
огапгоуу, слц. огапг «оранжевий ко¬ 
лір», болг. оранжев, м. оранж «оран¬ 
жевий колір», схв. оранжаст , слн. 
огапгеп; — запозичення з французької 
мови; фр. огап§е «апельсин; оранже¬ 
вий» црпр.ч іт- ягяпгія їгт тріягяпсія 

- -.. . - V- * • - і 

букв, «апельсинове яблуко») зводиться 
до ар. пагапр джерелом якого є перс. 
пагап£, що походить від дінд. пагап§аЬ 
«апельсинове дерево», яке не має даль¬ 


шої етимології; фонетична зміна, що 
відбулася на грунті французької мови, 
може бути пояснена впливом назви 
міста Оранж, яке було важливим пе¬ 
ревальним пунктом при перевезенні 
апельсинів. — Булаховський Нариси 
55; Черньїх І 602; Фасмер III 148; 
КЗСРЯ 312; ЗСБМ 1, 142; Кораіігізкі 
698; МасЬек Е5ІС 416; Е)аихаі 515; 
Кіеіп 1091; Пизани 103 —104. 

оранжерея «теплиця»; — р. оран¬ 
жерея , бр. аранжарзя , п. огапгегіа, ч. 
огапгегіе, слц. огапгегіа, вл. огапгегца, 
болг. оранжерия, м. оранжери/а , схв. 
оранжери/а, слн. огапгегца; — запози¬ 
чене з французької мови, можливо, че¬ 
рез посередництво російської; фр. огап- 
^егіе є похідним від огап^е «апельсин»; 
для російської мови припускається ні¬ 
мецьке посередництво. — СІС 2 603; 
Черньїх І 602; Фасмер III 148; КЗСРЯ 
312; ЗСБМ 1, 142; Кораіігізкі 698; Но- 
ІиЬ—Еуег 347; Наигаї: 515. — Див. ще 
оранжевий. 

орати 1 «обробляти землю плугом, 
сохою», [орак\ «орна земля на узбіч- 

ИЯУ гіп» П ппппп ЛВНЯПЯЛЛЯ л.пя опян- 

..... . * г • —5 - ^- 

ки, рало», [оральник] «орач» Ж, [ора- 
нйна] «орання; рілля» Ж, Куз, О, ора- 
нйця «рілля; [земля, не орана кілька 
років; поле, яке треба орати; зоране по¬ 
ле; оранка] О», бранка «орання; рілля; 
[час орання]», [бранник] «орач» Ж, ора¬ 
тай , [оратель Ж] «тс.», орач , [оранка] 
«оранка», [орба] «орання» Ж, О, [уор- 
ка] ВеЗа, [ орений ] «зораний» Ж, О, 
орний, [відор] «відплата оранням», 
[зірки] «край ниви, де закінчуються 
борозни» Ж, [збрки] «тс.» Ж, [зброк, 
збрак Я] «стертий леміш», [заори] 
«краї поля, які. з трудом заорюються 
через утрамбованість землі», [забрини] 
«тс.», переор «переорювання», пере- 
брок «переоране місце на дорозі», [під¬ 
орати] «зорати трохи», [приорати] 

лППИ ОПЯЧНІ ЯЯУППИТИ частину чужої 

'"Г** ~~-- ^ - 

землі», [ приоратися] «при оранні дій¬ 
ти до якогось місця», [розор] «загли¬ 
бина, яка утвдрюється плугом після 
певного прийому орання» (у сполучен- 


207 





орати 


орбіта 


ні орати в розор), розора «розор; ме¬ 
жа між двома зораними полями, про¬ 
ведена плугом, або між грядками, зроб¬ 
лена заступом»; — р. орать, бр. аращь, 
др. орати, п. огас, ч. огаіі, слц. огаГ, 
вл. гас, нл. ддюгаз, болг. ора, м. ора, 
схв. орати, слн. огаїі, стел, орати; — 
псл. огаїі, ог] 9 ; — споріднене з лит. 
агїі, агіи'«орати», лтс. агі, аги, лат. аго, 
агаге, гр. аросо «орю», сірл. аігіш «тс.», 
гот. афп «орати», тох. А В аге «плуг», 
вірм. агаиг «тс.», двн. аг! «зоране по¬ 
ле», а також, можливо, з лит. ігіі «роз¬ 
ходитись у різні боки», стел, орити 
«розв’язувати, пускати (на воду)», укр. 
розорйти ; іє. *аг- «орати». — Кисіп. II 
881; Фасмер III 148—149; КЗСРЯ 312; 
Преобр. І 655—656; ЗСБМ 1, Д44; 
МасЬек ЕЗіС 416—417; ЗсЬизіег-Зе^с 
1658—1659; Зкок II 563—564; Вег!а] 
Е53Л II 252—253; Тгаиїтапп 13; Ива- 

ТТ~Т^ Л тт 1ПОС СО. Л 

пио і/алш-иі, и с *, ьпшиї 

Меіііеі І 48; \\7а1<3е—Ноіт. І 69; ЗресНі 
К2 66, 29; К2 68, 42; Рокоту 62— 
63. — Пор. отора 2 , рало, розорити. 

[орати 2 ] «кричати» Ж; — р. орать , 
м. ори се «розлягається, відлунюєть¬ 
ся», схв. орити се, дрим се «відлуню¬ 
ватися», слн. бгііі «звучати, луна¬ 
ти»; — псл. огіті «лунати»; — очевид¬ 
но, споріднене з дінд. вед. агуаіі «ви¬ 
хваляє», гр. оерл (атт. ара) «молит¬ 
ва», бсраораї «молюся, благаю», арбсо 
«кричу, говорю», лат. ого, бгаге «гово¬ 
рити, просити», лтс. игсІЄЇ «шуміти, 
бурмотіти», вірм. игапат «заперечую», 
хет. агііа «запитувати, подібно ораку¬ 
лу», агии г а(і)- «шанувати»; імовірно, в 
основі лежить іє. *бг-/ог- «говорити, 
звати». : — Фасмер III 149; КЗСРЯ 312; 
Преобр. І 656; 5кок II 565—566; Вегіа] 
Е83Л II 253; Рокоту 781. — Пор. 
оратор. 

оратор, ораторство, ораторству¬ 
вати, ст. орат,ор (1642); — р. болг. 
м. оратор , п. ч. огаїог, слц. слн. ога- 
іог, схв. оратор ; — запозичення з ла¬ 
тинської мови; лат. огаїог «промовець» 
є похідним від ого «говорю, благаю, мо¬ 
люсь», можливо, спорідненого з дінд. 


агуапіі «хвалять», гр. гомер. арц (атт. 
ара) «молитва», вірм. игапат «я запе¬ 
речую», псл. огііі «лунати», укр. [ ора - 
ти] «кричати». — СІС 2 603; Черньїх І 
602; Фасмер III 148; ЗСБМ 1, 143— 
144; Кораіігізкі 698; Таїсіє—Ноїт. II 
224. — Див. ще орати 2 . 

ораторія «великий музичний твір 
для хору, співаків-солістів і симфоніч¬ 
ного оркестру», ораторний, орато¬ 
ріальний ; — р. болг. оратбрия , бр. 
аратбрьія , п. огаїогішп, ч. огаїогіит, 
огаїогіа, слц. огаїбгіит, вл. огаіоп), м. 
ораторнум, схв. оратори!ум, слн - ога- 
ібп|’; — запозичення з італійської мо¬ 
ви; іт. огаїогіо походить від пізньолат. 
бгаШгіит «місце молитви», пов’язаного 
з лат. ого «говорю, благаю, молюсь»; 
перейшло на назву музичного твору 
під впливом назви каплиці нар.-лат. 
Огаїогіо сії 8ап Рііірро Иегі в Римі, де 


вперше почали викопуватись такі тво¬ 
ри. — СІС 2 603; Филиппов РР 1975/1, 
82—83; Кораіігізкі 698; Мезііса 1062; 
Кіеіп 1091. — Див. ще оратор. 

орація «урочиста промова з якого- 
небудь приводу», [ораця] «тс.» Бі; — 
р. орация «довга промова», рацея, бр. 
арацься , п. огафа, ч. огасе, слц. огасіа, 
схв. орацща «тс,»; — запозичене з ла¬ 
тинської мови, можливо, через посере¬ 
дництво польської; лат. огаїіо «промо¬ 
ва» є похідним від ого «говорю, бла¬ 
гаю, молюсь». — Фасмер III 145; 
ЗСБМ 1, 143—144; ЗА/ III 821; Кора- 
Ііпзкі 698; Но!иЬ—Буег 347; А/аІсІе— 
Ноїт. II 224. — Див. ще оратор. — 
Пор. орати 2 . 

[орач] (орн.) «жайворонок звичай¬ 
ний, АІаисІа агуепвів Е.»; — результат 
перенесення назви орач «плугатар», 
зумовленого, очевидно, тим, що жай¬ 
воронок звичайний живе в полях, лу¬ 
ках, степах (пор. його назви р. жаво- 
ронок полевой, нім. РеІсіїегсЬе), і рано 
навесні його пісня супроводжує працю 
орачів. — Птицьі СССР 390. — Див. 
ще орати 1 . 

орбіта «траєкторія руху небесного 
тіла або космічного корабля; очна ям- 


208 




орган 


оргони 


ка», орбітальний, орбітний ; — р. 
болг. м. орбйта , бр. арбіта , п. ч. слц. 
огЬіїа, схв. орбйта , слн. бгЬііа; — за¬ 
позичення із західноєвропейських, мов; 
нім. ОгЬіі «траєкторія руху», ОгЬііа 
«очна ямка», фр. огЬііе «траєкторія; 
очна ямка», англ. огЬіі «тс.» походять 
від лат. огЬіїа «колія, шлях», пов’яза¬ 


ного з огЬіз «коло», яке певної етимо¬ 
логії не має. — СІС 2 603; Черньїх І 
602; Фасмер III 149; ЗСБМ 1, 145; Ко- 
раїігїзкі 698; Оаигаї 515; КІеіп 1091; 
Таїсіє—Ноігп. II 219. 

орган* «складова частина організ¬ 
му, механізму; знаряддя, засіб; устано¬ 
ва; періодичне видання», організатор, 
організація, організм, органік, орга¬ 
нізаційний, організуючий, органіч¬ 
ний, організувати, переорганізація , 
ст. і органь (1642); — р. бр. болг. м. 
орган , др. ор(ь)гань , п. вл. нл. ог^ап, 

ц гпті ґ'пт-ї пгсгяп гуп пп?пи- — чяпп- 

«/.ц. —'***• х, ~ 

зичення з грецької мови; гр. бруауоу 
«знаряддя, інструмент; орган тіла» по¬ 
в’язане чергуванням голосних з єруоу 
«діло, робота», спорідненим з двн. 
\уегс, дісл. уегк, вірм. £Огс «тс.». — 
СІС 2 603—604; Кисіп. II 882; Черньїх І 
602; Фасмер III 145; Преобр. І 656— 

Я Я9- ІУлпяІіпсШі 7ПГГ Шп. 

.. 


V V, X Ж 


ІиЬ—Буег 347; КІеіп 1093; Ргізк І 
548—549, II 410—411.— Пор. ор¬ 
ган 2 , оргія. 

орган 2 (музичний інструмент), [ор¬ 
гани Ж, вурган ВеБ] «тс.», органіст, 
органчик, органний ; — р. орган , бр. 
арган, др. ор(ь)ган г ь, аргань, п. слц. 

пггтап ті пптопит /^лпг д/г Аг\ з п и луо 

ч/д і * ^ і. VI ^инипі) уучуілі. т , су с* / і/, у V і_>. 

орган , дргууье , слн. бг£Іе; — як і ор¬ 
ган , зводиться до гр. бруауоу «знаряд¬ 
дя, інструмент, орган тіла», запозиче¬ 
ного в давньоруський період. — СІС 2 
604; Кисіп. II 881; Черньїх І 602—603; 
Фасмер III 145; Преобр. І 656—657; 
Назарова РР 1977/4, 86—89; ЗСБМ 
1, 146; Кораіігізкі 700; НоІиЬ—Буег 
347; КІеіп 1093. — Див. ще орган*. 

організація, організатор, органі¬ 
заційний, організувати, організую¬ 


чий 


див. орган . 


органна «старовинна вогнепальна 
зброя, схожа на рушницю; пищаль»; — 
р. ст. органка «пищальна батарея», 
органки (арганки) «припасовані один 
до одного мушкети для стрільби од¬ 
ним запалом» (1641), п. заст. ог^апкі 
«тс.»; — похідне утворення від орган 
(муз.); назва зумовлена подібністю 
з’єднаних мушкетних стволів до ряду 
труб в органі. — Див. ще орган 2 . 

органчик (зоол.) «рід коралових 
поліпів, ТиЬірога Б.», [органки (чер¬ 
воні)} «ТиЬірога тизіса» Ж; — р. 

ппгп.ниик. г.ті и пгсгяпокпгяі <<тг — 

“ Г - , х^. '-"О— ~ ‘ — л . 

похідне утворення від орган\ назва зу¬ 
мовлена подібністю розташованих па¬ 
ралельно одна до одної трубчастих ко¬ 
лоній цих поліпів до труб органа. — 
Див. ще орган 2 . 

орггінія, оргінія, оргонія — див. 

георгінія. 


оргія «в античних народів — свят¬ 
кування й обряди на честь богів вина і 
веселощів; бучний, нестримний бен¬ 
кет»; — р. болг. бргия , бр. оргія , п. 
ог§іа, ч. слц. ог§1е (мн.), вл. ог^ца, м. 
оргща , схв. дрги/а , слн. бгщіа; — за¬ 
позичення із західноєвропейських мов; 
нім. Ог§1е, фр. ог§іе, англ. ощу ПОХО- 

пати піп пят ґ\гсгія (иач о ми ї а т/о 

дуі і и і-» і /ц їли і , иі ^ і и у 11 сд . і_> . ти./, 

зводиться до гр. оруіа (< :1: Боруіа) «та¬ 
ємний обряд», спорідненого з бруауоу 
«інструмент, орган тіла, музичний ін¬ 
струмент». — СІС 2 605; Черньїх І 603; 
Фасмер III 149; Кораіігізкі 700—701; 
КІеіп 1094; Ргізк II 412. — Див. ще 
орган*. 

[ Г\ Г» ҐР ТТ 1 //ППП0ТК\ МУ ■ _ ТЮ ОЛОЛШ ГТ /*• _ 

/IV,-11^ ОЧ/Т_>\_МШ Л V 

не; очевидно, результат фонетичної ви¬ 
дозміни слова орден (див.). 

[оргони] (бот.) «бузок, Зугіп^а уиі- 
^агіз Б.» Мак, [ворґбна, варґбни, 
варкбни, горгбна] Лизанец; — слц. ог- 
§оуап; — запозичення з угорської мо¬ 
ви; уг. ог^опа «тс. 1 » є результатом пе¬ 
ренесення на бузок назви ог§ша «ор¬ 
ган» (муз.), що походить від лат. ог^а- 
пшп; перенесена назва мотивується 
тим, що з бузку роблять сопілки; пор. 
нлат. зугіп^а «бузок», утворене від гр. 


209 




Орд 


ординарець 


сторгуй «дудка, свисток», нім. РІеіїепЬа- 
шп «бузок» (букв, «дудкове дерево»), 
англ. ріре-ігее «тс.»; перенесення назви 
було стимульоване фонетичною близь¬ 
кістю слова уг. ог^опа «орган» до дав¬ 
нішої назви бузку уг. ог^оуапу, яка че¬ 
рез слов’янське посередництво (болг. 
[аргаван ] «бузок», м. іоргован , схв. 
]оргдван, [ /аргован, ]ергован, ерго¬ 
ван, хергован}) зводиться до тур. ег- 
£ 0 іуап, що походить від перс. аг£и\уап 
«тс.», очевидно, пов’язаного з гебр. аг- 
§ашап, ассір. аг^ашапп «червона тка¬ 
нина». — Лизанец 614; МРІТЕЗг II 
1090, 1091; МасНек Лт. гозїі. 180; Си- 
моновий 457; БЕР І 14. — Див. ще 
орган 2 . 

[орд] «бочка» Ж, [брдїв Ж, гбрдів 
Лизанец, гордує тж], ст. гордовь 
(XVIII ст.) «тс.»; — запозичення з 
угорської мови; уг. Ьогсіб, [Ьогсіби] 
«тс.» пов’язане з Ногсіапі «носити, вози¬ 
ти», успадкованим з праугорського 
періоду. — Лизанец 590; МІЧТЕЗг II 
145, 146. 

орда «об’єднання кількох кочових 
племен у. тюркських і монгольських на¬ 
родів; безладний, неорганізований на¬ 
товп», ордйнець «член орди», [ордйн- 
чик] «тс.» Ж, ордйнщина, [ ордйще ] 
«місце стояння орди» Ж, ординський ; — 
р. болг. орда, бр. арда, др. орда «та¬ 
бір, кочовисько», п. огсіа, ЬогЛа, ч. слц. 
Ьогсіа, м. орда, схв. хорда , огсіЦа, слн. 
Ьбгсіа; — запозичення з тюркських 
мов; чаг. аз. каз. огба «палац, шатро 
султана, хана» (з монг.), тур. огйи 
«військовий табір», як і монг. огсіи, ог- 
(1а «двір, табір, стоянка, орда» (з про- 
тотюрк.) зводяться до тюрк, орут- 
«стояти або розташовуватися табором; 
зупинятися». — СІС 2 605; Халимонен- 
ко УМЛІЛІ 1977/9, 24; Кигіп. II 882; 
Черньїх І 603; Фасмер III 150; Шипо¬ 
ва 250; ЗСБМ 1, 146—147; Супрун 
Кримський укр. і ор. 126—127; МасЬек 
ЕЗЛС 176; Младенов 386; Зкок II 564; 
Мікк ЕШ 225; ТЕ1 II 137; БокоізсЬ 


Л Л А 


юуч; К.ОГ5СП аіспкп у, оосі; сювортян і 


471—472. 


[ордаля] «гаївки, хороводи з пісня¬ 
ми після Великодня» О, [ вородаль, бо¬ 
родай] «тс.» О; — не зовсім ясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з п. огсіа!іа «серед¬ 
ньовічні методи визначення вини підо¬ 
зрюваного у злочині шляхом застосу¬ 
вання вогню, води або розжареного за¬ 
ліза», ч. слц. огсіаііе, які зводяться до 
слат. огсіаііа (мн. від огсіаііит «тс.»), 
запозиченого з германських мов; може 
бути зіставлене також з [орданя] «Во¬ 
дохрещі» (коли запалювались вогнища 
і коло них влаштовувались ігри), пов’я¬ 
заним з назвою річки Іордан. — Ониш- 
кевич І 144; Кораіігізкі 699. 

орден «відзнака; чернеча або лицар¬ 
сько-чернеча католицька громада; вид 
архітектурної композиції»; — р. болг. м. 
схв. орден, бр. орден , п. огбег, ч. огбеп, 
слн. бгсіеп; — запозичення з німецької 
мови; нвн. Огбеп, свн. огбеп «тс.; суспі¬ 
льний стан» зводиться до лат. огсіо, 
ОГСІІПІ5 «ряд, порядок», пов’язаного з ог- 
сІІгі «починати ткання; починати», спо¬ 
рідненим з гр. орбєїу «тс.». — СІС 2 605; 
Черньїх І 603; Фасмер III 150; Зкок II 
564; Кіеіп 1092—1093; Кіице—Міїгка 
524; АУаІсІе—Ноїт, II 221. 

ордер «письмове розпорядження»; 
— р. болг. ордер, бр. ордер, п. вл. ог- 
4ег, ч. слц. огсіге «наказ», слн. бгсіга 
«тс.»; — очевидно, через гюсередницт- 
во німецької мови (нім. Огсіег «розпо¬ 
рядження») запозичено з французької; 
фр. огсіге «порядок, наказ» походить 
від лат. огсіо «ряд, порядок», до якого 
зводиться й укр. орден. — СІС 2 605; 


Черньїх 


Т 6ПЯ_ КПД 


V V 


СЇ}ЯГ*1\/ТАП 

■* «-4 Чи- 


ТТТ 1 ПО' 


Баигаї 516. — Див, ще орден. 

[ордигач] (бот.) «бук, Ра§іі5 Б.» О; 
— неясне; можливо, видозмінене за¬ 
позичення з тюркських мов; пор. тур. 
крим.-тат. агсіїс «ялівець; ялина; гірсь¬ 
ка рослина», а§-ас «дерево», 
ордина — див.горд. 
ординарець «військовослужбовець, 
що виконує різні доручення командира 
або штабу»; — р. болг. м. ординарец, 
ст. ординанц, ордонанц, бр. ардьіна- 
рац, п. огсіупапз, ч. огбопапсе, огбо- 


210 




пане, слц. огсіопапс, вл. огсіопапса, схв. 
ордонанс , ордднанц, слн. огсіопапс, ог- 
сіопапспік; — через посередництво ро¬ 
сійської и Німецької мов (н. Огсіоппапх) 
запозичено з французької; фр. огсіоп- 
папсе «ординарець» є похідним від ог- 
йоппег «наказувати»,, джерелом якого є 
лат. огйіпаге «тс.», пов’язане з огсіо 
«ряд; порядок». — СІС 2 605; Фасмер 
III Ї50; Кораіігізкі 699; НоІиЬ—Буег 
347; Ваигаї 516. — Див. ще орден. — 
Пор. ординарний. 

ординарний «звичайний, рядовий; 
(заст.) штатний»; — р. ординарний, 
ст. ординарййний, бр. ардьінарньї , п. 
огсіупагпу, огсіупагуіпу, ч. огсііпаґпі «гру¬ 
бий». слц. огсііпагпу «тс.», м. ордина- 
рен, схв. ординаран , слн. огсііпагеп; — 
очевидно, через польське посередницт- 

П Г\ ООПЛОІПГЛІГА О ППФІІТІЛТ ТС/АІ ТУТ/АТАГ-І* ПАТ 

оі/ о леї і її п^оічиї шиоі'і, леї і. 

бгсііпагіиз «звичайний» є похідним від 
огсіо «ряд; порядок». — СІС 2 605; Фас¬ 
мер III 156; ЗСБМ 1, 147; Кораіігізкі 
699; НоІиЬ—Еуег 347; Зкок II 564. — 
Див. ще орден. 

[оребйнови] (у сполученнях [ оре - 
бйнова нуоч ] «горобина ніч; ніч, пере- 

ПАМ/ІТЛ О Т І Сі Г\ О Т І І ТСГЧТТТЛ С\\7Т)ПГ' /'ТЛТ7І.ТЮ о тттл_ 
і_>сі/ліі»-/ і_> '-/^і_>січ^ і-і'ілипсі оі лхі~ 

ва з громом і блискавкою» Л, [рабй- 
нова нуоч, ребйнова нуоч] Л, горо¬ 
бина ніч «тс.»); — р. [воробьйная 
ночь] «душна літня ніч з частими бли¬ 
скавицями; осіння грозова ніч з безпе¬ 
рервним гуркотом грому», [рябйновая 
ночь ] «душна ніч з блискавицею під 
час цвітіння горобини», бр. рабінавая 
ноч «темна літня ніч з громом, блис¬ 
кавкою, зливою», вераб’їная ноч «тс.; 
найкоротша літня ніч», др. рябиная 
ночь «горобина ніч»; — похідне утво¬ 
рення від др. *орябь «куріпка»; назва 
зумовлена тим, що в таку літню грозо¬ 
ву ніч у гніздах, влаштовуваних куріп¬ 
ками на поверхні землі, гине багато 
куріп’ячих пташенят; пов’язання з наз¬ 
вою горобець є результатом пізнішої 
деетимологізації давнього виразу. — 
Німчук Булаховский и совр. язьїкозн. 
236—245. — Див. ще орябка. — Пор. 
рябчик 1 . 


орел (орн.) «Ариііа Б.», [вірло] 
«орел» Ж, орлан «морський орел, Наїіа 
ееїиз 5ау.», орленя, орлик, орлиця, вір- 
лиця, орля, \вірля\ «орля», ор/іянка ор- 
лйний, орлій, орловий, орлячий, [вір- 
лячий] «орлиний»; — р. орел , бр. ардл, 
др. орьлг , п. оггеї, ч. огеї, слц. ого!, вл. 
\уог)*о 1, нл. ]еґ]е\ } болг. орел, м. орел, 
схв. орао, слн. огеї, стел, орьлтч — псл. 
огьіь; — споріднене з лит. егеїіз, [агеїіз] 
«орел», ЛТС. ЄГ£ІІ5 (<*егсПіз), егеїіз, прус. 

п Т" Ґ~\ I 1 /*\ Тч/“ЧГТ^ о тГ Т“) т т пг г\ т т т> т т А *+ ґ> ^ »Л /*\ гт> 

шсііс, іиі. схю } доп. ппм. пйі , 

егег, корн. брет, ег, хет. Ьагаз, род. в. йа- 
гапаз «тс.», гр. бруїд «птах», пов’язаними 
з гр. бруорі «піднімаюся», лат. огіог 
«тс.»; іє. *ег-/ог-. — Кшіп. II 882; Фас¬ 
мер III 150—151; Черньїх І 604; Преобр. 

I 657; ЗСБМД, 150; Вгйскпег 382—383; 
Масйек Е8ЛС 417; 5сйиз1ег-3е\ус 1661; 

ЛЛ паплттап 3 £2 П • СЬсчІ/- ТТ 13 п т 1 а і Г7 С С Т 

і * і.лсіД'^оио иии, ^г\иг\ її иии, 

II 253; Ескегі 2151 8/6, 882, 888—889; 
Тгаиїтапп 13; Топоров 101 —102; Ро¬ 
коту 325 — 326. — Пор. орієнталь¬ 
ний, орієнтувати, орнітологія. 

орелі, ореля, орель — див. релі. 
оренда «тимчасове користування бу¬ 
дівлями, земельною ділянкою та ін. на 

ПАРЛИ І ГМ ІТЛ V О ПП П ГТ П V ■ ППАТА О П ф А1/А Т / Г\ 
1ДЛ О Сі V. Сі Д СІЛ, ІІІІ1СІ1СІ ОСІ 1 СІ£\Ч^ 

ристування; (іст.) шинок, корчма», арен- 
да «тс.», оранда (заст.) «шинок; річний 
чинш», [ранда] «шинок», орандар «орен¬ 
дар; шинкар», [оландар] «орендар» Ж, 
[ олондар} «тс.» Ж, Пі, орандаренко 
«син шинкаря», [ оландаренко ] «син 
орендаря» Бі, о рандарівна «дочка шин¬ 
каря», [оландарівна] «дочка орендаря» 
Бі, [оландарка] «дружина орендаря» 
Бі, орендар, орендарство, оренда¬ 
тор, орендарювати, орандарювати, 
[оландаровати], орендувати , ст. арен - 
да (1586), оренда «шинок» (1683), 
арендарь (1583), арендовати (1593); 

— р. болг. м. аренда, бр. арзнда , п. ч. 
агепсіа, слц. агепйа (з уг.), схв. аренда ; 

— через польську мову запозичено із 
середньолатинської; 1 слат. аггепсіа «річ¬ 
ний чинш», аггепсіаге «орендувати, на¬ 
ймати», зводяться до префікса лат. 
асі- (аг-) «до-» і дієслова гесісіеге, утво¬ 
реного з префікса ге- «знову, назад» і 


211 






ореол 


орієнтувати 


дієслова бате «давати», спорідненого 
з псл. сіаіі, укр. дати . — СІС 2 606; 
ІУМ Лекс. і фраз. 487; Кисіп. II 882; 
Фасмер І 85; Преобр. І 8; ЗСБМ 1, 
159; Вгискпег 6; Кораіігізкі 80; Но- 
ІиЬ—Буег 83; Засіп.—Аііг. У\¥Ь. І 25. 
— Див. ще дати. — Пор. рента. 

ореол «німб; світлове коло, яке 
оточує що-небудь на темному фоні; 
(перен.) атмосфера слави, пошани нав¬ 
коло кого-небудь»; — р. болг. м. оре¬ 
ол , бр. арзол , п. ч. слц, аигеоіа, вл. 
адугеоіа, схв. ореол , ореола ; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. аигеоіе 
«сяяння» зводиться до лат. аигеоіиз 
«золотий, позолочений» (< *аигеиз 
«тс.»), похідного від аигит (< *аи5от) 
«золото», очевидно, спорідненого з 
лит. аикзаз «золото», прус, аизіз, тох. 
А \уа$ «тс.». — СІС 2 606; Черньїх І 
604; ССРЛЯ 8, 1018, 1019; Кораіігізкі 
98; НоІиЬ—Буег 88; Заихаі 60; \УаІ- 
сіе—НоГш. І 86. 

Орест^ (чоловіче ім'я), [Ярест, 
Орйсьо, Орко ], ст. Оресть «оугодникт. 
Б(ог)у» (1627); — р. Орест, бр. 
Арзст , ч. слц. Огезі, болг. Орести , 
слн. Огезі, стел. Орєсчгь; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено з грецької мови; гр. ’Орєатгіс 


виводиться від іменника орос «гора», 

ПиРСШпНП Г*ПППІ Л Т4РТ4ПГГ» ч Ап\/пиі спілій- 

маюсь», бруїс «птах», псл. огьік, укр. 
орел . — Вл. імена 76; Петровский 171; 
Спр. личн. имен 441; Леков 369; Кіеіп 
1093; Ргізк II 426. — Пор. орел. 

оригінал «первинний, вихідний до¬ 
кумент; (перен.) дивак», оригінальний, 
оригінальничати ; — р. болг. м. ори- 
гинал , бр. арьігінал, п. огу§іпаї, ч. 
слц. слн. о.гі§іпа1, вл. нл. огі§іпа1, схв. 
оригинал ; — запозичене з німецької 
мови, можливо, через польську; нім. 
Огі§іпа1 походить від лат. огі^іпаїіз «пер¬ 
вісний, природний, самобутній», похід¬ 
ного від огї§б (род. в. огї^іпіз) «поча¬ 
ток, джерело, походження», пов’язано- 


ся, ставати видимим», спорідненим з 
дінд. гпбіі, гпузЧі «піднімається, рухає¬ 


ться», агіа «він рушав», ав. аг- «рухати, 
рухатися», дперс. газаііу «приходить», 
вірм. у-агпеш «піднімаюся, встаю», гр. 
бруорі «тс.», гот. гіппап «текти, бігти», 
дангл. ігпап, гіппап «тс.». — СІС 2 606; 
Черньїх І 604; Фасмер III 152; ЗСБМ 
1, 156; Кораіігізкі 702; НоІиЬ—Буег 
347—348; 5кок II 565; К1и§е—Міігка 
524; \Уа1с1е—Ноїт. II 222—223. — 
Пор. орел, орієнтальний. 

[орйда] (назва барана) Доп. УжДУ 
4, [орйло] «тс.» тж; — неясне. 

[оризвїти] «очуняти» Ба, [оризьві- 
ти\ «прийти до пам’яті; відсвіжитися» 
О; — очевидно, запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. оггегугіес «освіжитися, 
оживитися» є похідним від ггег\уу 
«жвавий, бадьорий», якому відповідає 
укр. [різвий]. — О II 24; Ба 9. — Див. 
ще рїзвйй. 

Орйна, Орися, Орйшка — див. 

Ірйна. 

орів, орбв — див. рів. 
орієнтальний «східний», [орієнт] 
«схід» Куз, орієнталізм, орієнталіст, 
орієнталістика ; — р. ориентальньїй, 
бр. арьіентальньї , п. огіепіаіпу, Огіепі, 
ч. огіепіаіпі, Огіепі, слц. огіепіаіпу, 
Огіепі, вл. огіепіаіізкі, огіепі, болг. м. 
ориенталеки, ориент, схв. орщента- 
лан, орщент, слн. огіепіаіеп, огіепі; — 


запозичення із західноєвропейських мов* 
нім. огіепіаІізсЬ, Огіепі, фр. англ. огіеп- 
іаі, огіепі походять від лат. огіепіаііз 
«східний», огіепз, -епііз «сонце, що схо¬ 
дить; схід», пов’язаних з огіог, огігі 
«підніматися, ставати видимим, з’явля¬ 
тися». — СІС 2 606; Черньїх І 603— 
604; Фасмер III 152; Кораііпзкі 701; 
Паигаі 517; КІеіп 1094. — Див. ще 
оригінал. — Пор. орел. 

орієнтувати, орієнтатор, орієн¬ 
тація, орієнтир, орієнтовний ; — р. 
ориентйровать , бр. арьіентаваць , п. 
огіепіоу/ас, ч. огіегііоуаіі, слц. огіепіо- 
уаі’, вл. огіепіо\уас, болг. ориентйрам , 
м. ориентйра , схв. орщентйрати, ори- 

іритиґпти ти , пгіргПГгяіг — зягтчтл- 

чення з французької мови; фр. огіепіег 
«орієнтувати» утворено від огіепі «схід», 


212 




оріж 


орлгіна 


що походить від лат. огіепз (-пііз) 
«тс.». — СІС 2 607; Черньїх І 605; 
ССРЛЯ 8, 1026; Кораіігїзкі 701; Огиггї 
517; КІеіп 1095. — Див. ще орієн¬ 
тальний. 

оріж, оріже — див. оружжя. 

[оріх 1 ] «пропуск в, оранці» Си; — 
бр. [ арах ] «тс.»; — результат фоне¬ 
тичної видозміни (випадіння г) у слові 
огріх «тс.», зближеному з горіх або, 
можливо, з основою слова орати. — 
ЗСБМ 1, 159. — Див. ще гріх. 

оріх 2 , оріхове, орішення, орішина , 
орішник, орішниця, орішбчник — 
див. горіх. 

оріхар, оріхарка, оріхівка, орі- 
танка, оріиіар, орішарка — див. го¬ 
ріхівка. 

[орія] «вид рибальської сітки, яку 
закидають з човна і в нього ж витяга¬ 
ють» Г, НЗ УжДУ 26/2; — запозичен¬ 
ня з молдавської мови; молд. бриє 
(рум. бгіе) «вид рибальської сітки» ети¬ 
мологічно неясне. — СДЕЛМ 294. 

оркан (заст.) «ураган»; — р. оркан 
«тс.», п. вл. огкап, ч. слц. слн. огкап, 
м. оркан , схв. оркан ; — через західно¬ 
слов’янські мови запозичено з німець¬ 
кої; нім. Огкап «ураган» через гол. ог- 
каап зводиться до назви Ьигасап «тс.» 
в карибській мові таіно, звідки похо¬ 
дить і форма ураган. — СІС 2 607; 
ССРЛЯ 8, 1029; 51. ^уг. оЬсусЬ 534; 
МасЬек Е5ЙС 417; НоІиЬ—Буег 348; 
Вегіа] Е556 II 253; К1и§е—Міігка 
524. — Пор. ураган. 

оркестр, оркестрант, оркестріон, 
оркестрбвка, оркестральний, ор¬ 
кестровий, оркеструвати, переор¬ 
кестровка ; — р. оркестр , бр. ар- 
кестр , п. огкіезїга, ч. огсЬезІг, слц. вл. 
огсЬезІег, болг. оркестьр , м. оркес- 
тар } ехв. оркестар , слн. огкезїег; — 
запозичення з французької мови; фр. 
огсНезІге походить від гр. орхлотра 
«місце для співу і танців у театрі», по¬ 
хідного від орхеораї «танцюю», можли¬ 
во, спорідненого з дінд. г§Науаїі «трем¬ 
тить». — СІС 2 607; Пономарів Мовозн. 
1974/2, 44; Коваль 164; Черньїх І 605; 


Фасмер III 153; Преобр. І 658; ЗСБМ 
1, 148; 51. ^уг. оЬсуск 534; НоІиЬ— 
Буег 347; КІеіп 1092; Оаигаї 515; Егізк 
II 433. 

[оркис] (бот.) «полба, пшениця 
спельта, ТгШсиш зреііа Б.», [аркіш 
Мак, воркіт Мак, бркїс Ж, оркиш 
Мак, бркіш Ж] «тс.»; — р. [бркйш] 
«полба», бр. [бркіш] «сорт ячменю», 
[воркіт] «тс.», п. огкізх «тс.; полба», ч. 
окгуг «полба»; — виводиться з тур. 
або тат. игкиз «просо, ячмінь», етимо¬ 
логічно неясного. — Німчук 268; Ма- 

_ 1/1. __ТТТ 1 ІГ О . гт т 

карушка і% ч^аемер иі юо, преоир. і 

658; Шипова 251; Вгискпег 381; Ма- 
сНек ЕЗбС 412; Мікі. ЕАУ 226; ТЕ1 
№сНіг. І 62. 

оркіш, оркиш — див. оркис. 

орлики 1 (бот.) «Ациііе^іа Б.», [вор- 
ліки] «орлики звичайні» Мак; — р. 
орлик «орлики», [орлики] «герань луч¬ 
на, Оегапіигп ргаїепзе Б.», бр. вбрлікі 
«орлики», [горлікі], п. огіік, [огііса], ч. 
слц. огіїсек, слн. огііса, [огіісек, уогііса] 
«тс.»; — похідне утворення від орел\ 
назва пояснюється будовою квітки ор¬ 
ликів, пелюстки якої із загнутими вниз 
шпорцями нагадують кігті хижого пта¬ 
ха або голову хижого птаха із загну¬ 
тим дзьобом; пор. [ голубкй, яст.рубец] 
«тс.»; не виключена можливість каль¬ 
кування етимологічно неясної наукової 
назви лат. Алиі1е§іа, яка інколи роз¬ 
глядається як похідна від а^иі1а «орел», 
хоча припускається також, що вона 
може складатися з основ ациа «вода» і 
1е§о «збираю» (пор. р. водосббр «А^иі- 
1е§іа»). — Вісюліна—-Клоков 204; Тра- 
вянистьіе растения СССР І 384—385; 
ЗСБМ 2, 196; МасНек бш. гозії. 44; 
СимоновиЬ 42. — Див. ще орел. 

[орлики 2 ] (бот.) «розхідник плющо¬ 
видний, розхідник звичайний, ОІесЬо- 
та Ьебегасеа Б.» Мак, Ан; — можли¬ 
во, похідне від 6рел\ мотивація назви 
неясна. 

[орлйна] «жердина, кілок» Ж; — 
результат фонетичної видозміни форми 
ворйна] «тс.»; пор. [вірлйнє] «кілля». — 

Див. ще вір 1 . 


01 ч 


^ А 








орлиця 


ортодокс 


[орлиця] (орн.) «горлиця, ЗЧгерІо- 
реііа Чигїиг», [орлик, дрличка Шарл, 
Дейн, брліца Дейн] «тс.»; — результат 
видозміни деетимологізованої назви 
горлиця , помилково зближеної з орел, 
орлиця. — Див. ще горлиця. 

орляк (бот.) «вид папороті, РЧегібі- 

11 т п г\ ї і і І і гл 11 т ( Т ^ ї і Н гл л • _ т~* л м л п (/• 
иііі сіЦ їли її і ш 11 а\.ьііііі. '/ , р. ^ у иьл, /л., 

бр. арляк; — похідне утворення від 
орел; можливо, неповна калька латин¬ 
ської наукової назви, в якій компонент 
ариіііпит (букв, «орлине») є похідним 
від ариііа «орел»; назва пояснюється 
формою листя рослини, яка нагадує 
крило птаха; пор. слц. каргасГ огІісГ 
«орляк», ч. кгісНаЧепес, слн. огіоуа рга- 
ргоЧ «тс.». — ЗСБМ 1, 148—149; Ма- 
скек біті. Г05ІІ. 33; Симоновик 384. — 
Див. ще орел. 

орнамент «візерунок», орнамен¬ 
тація, орнаментика, орнаментйст, 
орнаментальний, орнаментувати ; — 
р. орнамент , бр. арнсімент, п. ч. слц. 
вл. нл. огпашепі, болг. м. орнамент , 
схв. орнамен(а)т, слн. огпатепЧ; — 
через польське посередництво запози¬ 


чиш «оздоба, прикраса» є похідним від 
бгпаге «прикрашати», яке виникло в 
результаті стягнення форми *огс!(і)паге 
«упорядковувати», пов’язаної з бгсіб 
«порядок». — СІС 2 607; Черньїх І 605; 
Фасмер III 153; ЗСБМ 1, 149—150; 
Кораіігізкі 701; НоІиЬ—Буег 347; Кіеіп 
1095; Таїсіє—Ноїт. II 223. — Див. ще 
орден. — Пор. ордер. 

орнітологія «розділ зоології, що ви¬ 
вчає птахів», орнітолог, орнітологіч¬ 
ний; — р. болг. орнитолбгия, бр. ар- 
ніталбгія, п. огпіЧо1о§іа, ч. огпііо1о§іе, 
слц. отіЧо1б§іа, схв. орнитологща , 
слн. огпі1о1о§ї]а; — запозичення із за¬ 
хідноєвропейських мов; нім. ОгпіЧкоІо- 
§іе, фр. огшЧЬоІо§іе, англ. огпіЧкоІо^у 
походять від нлат. огпіЧко1о§іа, утворе¬ 
ного з основ гр. брущ (род. в. бруТОос) 
«птах», спорідненого з гот. ага, дангл. 
еагп «орел», укр. орел, і Хоуос «слово, 
розум». — СІС 2 607; ССРЛЯ 8, 1037; 
Кораіігізкі 701; НоІиЬ—Буег 348; РЧДБЕ 


516; Заигаі 518; Кіеіп 1096. — Див. 
ще орел, логіка. 

[оробимець] (бот.) «рогіз широко¬ 
листий, Турка ІаШоііа Б.» Мак; — р. 
[оробинец ] «рогіз», ч. огокіпес «тс.» (з 
рос.); — неясне; можливо, результат 
фонетичної видозміни назви [горобй- 

■и /0 1 і и 1 лплрі о п\п т т/а птіафтт ті Тдгпіло оп 

і \ \'р\л ю о у .зиг\\_/«и.пч_ і п її , і урна аіг 

§и5Ііїо1іа Б.» (пор. також [горобинник] 
«рогіз широколистий» Мак). — Ма- 
скек Лп. гозії. 303; НоІиЬ—Буег 348. — 
Пор. горобйнець. 

оробйна — див. горобина, 
орон — див. ворон. 

[орбний] «жовтий, жовто-коричне¬ 
вий» Ж, Куз, [ороньбвий] «золотий» 
Лизанец, [ораньбвий] (сорт кукурудзи) 
Доп. УжДУ 2; — пов’язане з уг. агапу 
«золото», яке разом з відповідними 
словами інших фінно-угорських мов 
(комі удм. зарни «золото», ерз. сьірнз 
«тс.») походить з іранських мов (дперс. 
кугапуа-, ав. гагапуа- «тс.»). — Лиза¬ 
нец 458; МкІТЕБг І 170; Льіткин —Гу- 
ляев 104. 

[орбпія] «орава, купа»; — неясне. 

ГЛлґ'ятЛ йртпппия і/пятя* тттпгр пт,т- 

^ VI/Vи.ді^ І ^ ^ V І і м. , і V СА і 11 ич , її.і Ч-' \- 5 ид 

мощений шлях» Г, Ж, [ арсаґ ] «бруко- 


вана чи шосейна дорога» ДзАтл II, 
[гарсаґ, горсаґ, орсаґ, оросаґ ] «тс.» 
тж, [брсук] «тс.» Ж, ст. арсагь, ор- 
сагі> (XVII ст.); — п. огзгак «почет; 
(ст.) натовп», схв. русаг «країна», 
слн. [огза§] «тс.»; — запозичення з 
угорської мови; уг. огзга^йі «шлях» 
утворене з іменників огз 2 а§ «край», 
варіанта давнішого игазга§ «панство, 
становище пана, поміщика», похідно¬ 
го від йг «пан», етимологічно неясно¬ 
го, та її! «дорога». —' Дзендзелівсь- 
кий УЛГ 51; Лизанец 614; Вегіа] 
Е55І II 254; МкІТЕЗг II 1095, III 
1035; Вагсгі 225. 

[орсуля] «червона кулька, що набі¬ 
гає після укусу комахи» ВеБ, [ орсуль - 
ка\ «тс.» тж; — неясне. 


ортодокс «той, що неухильно до¬ 
тримується певних переконань, напря¬ 
мів, учень; правовірний», ортодоксія, 
ортодоксальний ; — р. ортодокс , бр. 




ортопедія 


оружжя 


артадбкс , п. огїосіокз, огїосіокза, ч. слц. 
оііобох, вл. огіобокзра, болг. ортодбк - 
сия, ортодоксален , м. ортодбксен , 
схв. ортодоксща , слн. огїос!окзї]а; —■ 
запозичення із західноєвропейських 
мов; нім. огІЬосІбх «ортодоксальний; 
правовірний», фр. огікобохе, англ. ог- 
їкобох «тс.» походять від пізньолат. 
оіІЬосіохиз, що зводиться до гр. ор9о- 
5о£од «правовірний, який має правиль¬ 
ну думку», утвореного з основ прик¬ 
метника ор9ос «правильний, прямий, 
справжній», яке пов’язується з дінд. 
ОгсІЬуа- «високий», уагсіЬаіі «піднімає», 
та іменника 5о£а «думка», пов’язаного 

з бохєсо «здаюся добрим; думаю, ві- 

_ гтг 2 дня- ггрпа я та і - V*. 

^ Д\*У '/ . ^ ЧУ У Чу 1 О 1І1 У-У, і О і 1 , X V ч_/ 

раїігізкі 391 — 392, 701 — 702; НоІиЬ—■ 
Ьуег 348; Вапгаї 518; Кіеіп 1097; Ргізк 
II 415—416. — Див. ще доктор. — 
Пор. парадокс. 

ортопедія «галузь медицини, що за¬ 
ймається деформаціями скелета», ор¬ 
топед, ортопедйст, ортопедйчнищ — 
р. болг. ортопедия , бр. артапедьія , п. 
огїоресііа, ч. огїоресііе, слц. огїоресііа, 
вл. нл. огїоресіізкі, м. ортопедща, схв. 
ортопедща , слн. огіореара; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. оііЬоре- 
сііе утворено лікарем Н. Андрі (ЇМ. Апб- 
гу, 1658—1742) з основ гр. ор9ос «пря¬ 
мий, правильний» і тгшбєіа «вихован¬ 
ня, навчання, освіта, культура». — 
Кіеіп 1098; Баигаі 518. — Див. ще ор¬ 
тодокс, педагог. 

оруда «керівництво; [робота, кло¬ 
поти Г, СУМ; діло, справа, випадок, 
подія; заняття, дія, вчинок, підприємс¬ 
тво; використання Ж]», орудар «вер¬ 
ховода, керівник», [ оруденйця ] «оруда» 
Ж, [орудє] «тс. Ж; зустріч сватача з 
батьком дівчини О», [ орудя ] «тс.» О, 
[орудйна] «прилад, знаряддя Ж», [ору- 
дйнка] «сапа; лопата; вила для картоп¬ 
лі» О, [орудка] «діло, справа», оруд- 
ник «орудар; виконавець чужої волі; 
[керівник]», [ орудованя\ «справа, діло; 
покупка» О, [орудованє] «робота, дія, 


■зянстття 


пі ппптлсл/тртпп* ртлі/ппглгтят-тал 
г**'-*'*'-* 


Ж, [ орудовнйцтво ] «тс.» Ж, [орудок 


«знаряддя, прилад» Ж, орудний (у спо¬ 
лученні о. відмінок), [орудущий] «ко¬ 
мандуючий», орудувати «вправно дія¬ 
ти; розпоряджатися; керувати; діяти; 
[мати діло; працювати, старатися; бра¬ 
тися до кого О]», [ поорудовати \ «до¬ 
відатися; роздобути» О; — р. орудие 
«знаряддя, гармата; [справа, діло]», 
орудоватв «діяти; [торгувати; витво¬ 
ряти]», [порудина] «товсте полотно», 
[обрудить] «обшити», бр. арудаваць 
«орудувати», др. орудие «справа; судо¬ 
ва справа; робота; зброя», орудовати 
«діяти», п. ог^бгіе «повідомлення, до¬ 
ручення», ог^сіоищс «клопотатися; ви¬ 
конувати доручення», ч. огисії «знаряд- 

ПСГч\ (лГіУТГ Г\ 1 І О //ОПОПСППО /'МЛГ'ОІТ.ч ЛД 

, ууіді . і /іДДд , иіі", т . 

орудие , схв. оруІ)е «інструмент, спра¬ 
ва», слн. огбфе, стел, орждик «справа, 
дія»; — псл. ог(рс!ь]е, пов’язане чергу¬ 
ванням голосних з г§йь «ряд», г^сШі 
«рядити» ц припускається також (Ма- 
сЬек Е5ІС 417) походження від о іщще 
«знаряддя» з пізнішим наближенням до 
г^скв; менш переконливе виведення 
(Вайян Пробл. ист. и диал. 85—86; 
ШІепЬеск АЇ5ІРН 15, 492; Нігі РВгВ 
23, 336; Маїгепаиег 63; Еаїк—Тогр 
1413) з дісл. егіпсіе (егепсіі) «доручен¬ 
ня, справа», двн. агипїі «тс.». — Фас- 
мер III 154; Черньїх І 605—606; Пре- 
обр. І 658—659; Петлева Зтимология 
1980, 36—41; ЗСБМ 1, 152; Младенов 
387; Зкок II 567; Вегіа] Е55І II 254; 


Ресіегзеп К2 38, 310; Регззоп Веіїг. 
857. — Див. ще ряд. — Пор. напо- 
рудйти, оружжя, спорудйти. 

оружжя (заст.) «зброя», [дріж, орі- 
же, оруже, оружиє ] «тс.» Ж, [ору- 
жейня] «зброярня» Ж, оружйна «руш¬ 
ниця; [зброя Ж]», оружний (заст.) 
«озброєний», оружно «із зброєю в ру¬ 
ках», [оружити(ся)] «озброїти(ся)» Г, 
Ж; — р. оружиє «зброя», ружье «ру¬ 
шниця», бр. ружжо «тс.», др. оружиє , 
п. ог $2 «зброя», ч! [огигі] «знаряддя; 
зброя», болг. орьжие «зброя», м. ора- 
Ж]Є, СХВ. друж/’е, СЛН. ОГ02]Є, стел. 

йТР чЧ ■ ПРЛ ПГП7КІР 1 — ппппі- 

днене з лит. геймів, ГЄП§ІІІ05 «споря- 


215 





орфографія 


орябка 


джатися», аргеп§їі «споряджати, одяга¬ 
ти», аргап^а «спорядження», ізгеп^їі 
«здіймати, роздягати»; менш перекон¬ 
ливе пов’язання (Преобр. І 659) з р. ру- 
гать і реконструкція первісного зна¬ 
чення як «лайка, знущання», яке зазна¬ 
ло впливу огрсіьіе «знаряддя» і стало 
сприйматися як «засіб ворожої дії». — 
Фасмер III 154, 512—513; Черньїх І 
606; Вгискпег 381; МасЬек Е8ІС 418; 
Младенов 387; 8кок II 567; Вегіа] 
Е55.МІ 254; Вегп. ІЕ 31, 410; Маіге- 
паиег БР 18, 269—270. 

орфографія «правопис», орфогра¬ 
фічний] — р. орфография, бр. арфа- 
графія , п. слц. огіо^гайа, ч. огіо^гаїіе, 
вл. огІо^гаПіа, болг. ортография , м. 
ортографща , схв. ортографи/а, слн. 
огїо£гаіГ)а; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; нім. ОгїЬодгарЬіе, 
фр. огїЬо^гарЬе, англ. огїЬо^гарЬу по¬ 
ходять від лат. огїЬо^гарЬіа, яке зво¬ 
диться до гр. орОоурасрт «правопис», 
утвореного з основ слів 6р9ос «пря¬ 
мий, правильний» і урасрсо «пишу». — 
СІС 2 609; Черньїх І 606; ССРЛЯ 8, 
1048; Кораіігізкі 368, 701—702; Но- 
ІиЬ—Ьуег 348; РЧДБЕ 517; Баигаі 
518; Кіеіп 1098. — Див. ще графа, 
ортодокс. 

орфоепія «система правил вимо¬ 
ви», орфоепічний ; — р. орфозпия , бр. 
арфазпія , п. слц. огїоеріа, ч. огіоеріа, 
огїоеріка, вл. огіоеруа, болг. орто- 
епия , м. ортоепща , схв. ортоепи/а , 
слн. оііоер(]'а; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; нім. ОгіЬоерГе, 
фр. огїЬоеріе, англ. огїЬоеру походять 
від гр. брОоБТгєш «правильність вимо¬ 
ви», утвореного з основ прикмет¬ 
ника орОос «прямий, правильний» і 
іменника.єтгос «мова, слово». — СІС 2 
609; ССРЛЯ 8, 1049; Кораіігізкі 284, 
701—702; НоІиЬ^-Ьуег 348; РЧДБЕ 
517; Кіеіп 1097. — Див. ще епос, ор¬ 
тодокс. 

орхідея (бот.) «південна трав’яниста 
рослина», орхідні «ОгсЬісіасеае»; — р. 
болг. орхидея , бр. архідзя, п. ч. слц. 
огсЬісІеа, вл. огсЬіс!е]а, м. схв. орхи- 


дфа, слн. огЬіЬфа; — запозичення з 
латинської наукової номенклатури; 
нлат. ОгсЬісІеае (пізніше ОгсЬісіасеае) 
утворено від огсЬіз «орхідея», що похо¬ 
дить від гр. брхщ «ядро, яєчко; орхі¬ 
дея», спорідненого з вірм. ог]ік‘ «яєч¬ 
ка», ав. 9Г92І «тс.», алб. ЬегсІЬе «яєч¬ 
ко», лит. еггіїаз «жеребець»; назва рос¬ 
лини пояснюється формою її бульб. — 
СІС 2 609; Черньїх І 606; Кораіігізкі 699; 
НоІиЬ—Буег 347; КІеіп 1092; Ргізк II 
433—434. 

орчик «валок, до якого прикріплю¬ 
ють посторонки в упряжці; барок»; — 
р. орчик , бр. вбрчьік, п. огсгук, вл. 
июгсік; — через польське посередницт¬ 
во запозичено з німецької мови; свн. 
огІзсЬїі (нвн. ОгізсЬеіІ «тс.») складає¬ 
ться з основ іменників огі «гострий 
кінець» і зсЬїІ «поліно»; менш переко¬ 
нлива думка (Преобр. І 659) про зв’я¬ 
зок з р. [арчак] «дерев’яний каркас 
сідла» і зворотний вплив п. огсгук на 
німецьке слово. — Дзендзелівський 81. 
зі. 22/3—4, 292; Фасмер III 155; Пре¬ 
обр. І 659; ЗСБМ 2, 197; ЗсЬизіег- 
Зеию 1659; МікІ. Е\¥ 225; Маїгепаиег 
265. 

оршад «прохолодний напій з мигда¬ 
левого молока з цукром»; — р. оржад , 
оршад , п. огзгасіа «тс.»; — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. ог§еа! «ор¬ 
шад, мигдалеве молоко», походить від 
пров. ог]а1 «напій з ячменю», пов’яза¬ 
ного з огсіі (ог§е) «ячмінь», що зводить¬ 
ся до лат. Ьогсіеиш «тс.», спорідненого 
з двн. £егзіа, гр. ХРЬХРЇ^Л. алб. 
ЬгіїЬ(е) «тс.». — Фасмер III 152; 81. 
\ууг. оЬсусЬ 535; Баигаі 516; Оатіїї- 
зсЬе§ 661; \УаМе—Ноїт. І 656—657; 
Рокоту 446. 

оряба, орябина — див. горобйна. 

[орябка] (орн.) «рябчик лісовий, 
Теїгазіез (Теїгао) Ьопазіа Б.», [ворябка 
Ж, орябець Шарл, брябок Г, Ж, О, 
оробка Шарл, ряббк ] «тс.»; — р. ст. 
орябь «куріпка», бр. [ арабок ] «ряб¬ 
чик», др. рябь «куріпка», ерябь «тс.», 
п. ]агг^Ьек «рябчик», [і'агг^Ь], ч. ]ега- 
Ьек «тс.», слц. ]агаЬіса «куріпка», болг. 


216 




орябок 


освинути 


яребица, [еребица] «тс.», схв. ]ареб 
«гірська куріпка, Регсііх захаШіз», 
Іаребица «куріпка», /еребица «тс.», 
слн. ]егеЬ (]агеЬ) «куріпка (самець)», 
р.-цсл. іаржкь «куріпка»; — псл. *аг$!хь, 
і(ї аг^Ьь, *аг$Ь'ькт> «рябчик, куріпка», по¬ 
в’язане з *аг$Ьіпа «горобина», г$Ьт> 
«рябий»; — споріднене з лит. ]егиЬе 
«рябчик», ігЬе, []'агиЬе, ]егитЬе], дісл. 
іагре «тс.», нвн. КеЬ-ЬиЬп «куріпка»; 
пов’язання з псл. ]аго «весна» (Меіі- 
Іеі—Уаіііапі КЕ5 13, 101 —102) недо¬ 
статньо обгрунтоване. — Німчук 206— 
207, 214—215; Фасмер III 155—156; 
Преобр. II 239—240; Зіатекі І 506— 
507; Вгйскпег 200; МасНек ЕЗІС 223; 
Зкок І 758: Вегіаі Е53Л І 227; Була- 
ховський Вибр. пр. III 261; Трубачев 
Пробл. ист. и диал. 269—270; ЗССЯ 1, 
73—76; Вегп. І 274—275. — Див. ще 
горобйна. — Пор. рябйй, рябчик, 
орябок — див. брябка. 
[орядивйна] «жирна, родюча зем¬ 
ля»; — неясне; можливо, пов’язане з 
рядйти «[поліпшувати; заправляти жи¬ 
ром (наприклад, їжу); вносити добри¬ 
ва]». — Пор. ряд. 

\ \лі 

осли/\ии} 

«шершень, Уезра сгаЬго Б.» Дейн; — 
р. болг. оса, бр. аса, др. оса , п. слц. 
оза, ч. уоза, [оза, уоз], вл. шоза, нл. 
еза, \убза, полаб. уаза, м. оса, схв. оса , 
слн. оза, стел, оса, боса; — псл. оза (< 
*орза); — споріднене з лит. уарза, 
уарзуа, лтс. у/арзепе, прус. у/оЬзе, нвн. 
У^езре, лат. уезра; іє. *уоЬЬза «тс.», 
очевидно, пов’язане з *цеЬй- «ткати» 
(двн. дуеЬап «ткати», алб. уєп] «тчу», 
гр. берт] «тканина», бсраіусо «тчу», дінд. 
иЬЬпаіі «затягує зав’язки», ОгпауаЬЬіз 
«павук», дісл. крп^игуаіа «тс.»); почат¬ 
кове у- у слов’янських мовах зникло, 
можливо, під впливом псл. озігь «гост¬ 
рий». — Фасмер—Трубачев III 156; 
Черньїх І 606—607; Преобр. І 660; 
ЗСБМ 1, 160—161; Вгйскпег 383; Ма- 
скек Е8ЛС 697; 5сЬизіег-5е\ус 1663; 
5кок II 568—569; Вегіа] Е55Л II 255; 
Мозгупзкі Р2ЛР 217; Ресіегзеп К2 
38(18), 312; Рокогпу 1179. 


осавул (іст.) «виборна службова 
особа; офіцерський чин у козачих вій¬ 
ськах дореволюційної Росії; осавула», 
осавула (іст.) «прикажчик у панському 
маєтку; виборна службова особа», [ оса¬ 
вула , асаул Пі, Ж, есаул Ж, есаулен- 
ко Ж, осаул, осаула, савул, савула, 
осауленко Ж, осаулець, есаулиха Ж], 
ст. асауль «ад’ютант; той, хто відав 
стройовою службою» (XVII ст.); — р. 
есаул «козачий чин, перший після ота¬ 
мана», ст. ясауль, бр. есаул , ст. еса- 
уль, ясауль (1590), асауль (1652); — 
запозичення з тюркських мов; чаг. тур. 
кумик. уйг. діал. ]'азаиі «розпорядник, 
виконавець наказів», аз. уйг. йасав°ул 
«ад’ютант», каз. ккалп. жасав°ььл «роз¬ 
сильний, кур’єр» походять від монг. 
йасагул < зазауиі «розпорядник, поміч¬ 
ник командира загону» і разом з ним 
зводяться до дієслова тюрк, йаса- 
«приводити до ладу, влаштовувати». — 
Халимоненко УМЛШ 1977/9, 29; 

Кисіп. II 883; Макарушка 8; Фасмер II 
27—28; Преобр. І 218; Шипова 135; 
Дмитриев 533—534; Мікі. Е\У 414; 
ЗСТЯ 1989, 152—153; Казапеп Уег- 

гнлі, 1 П 1 

ои^іі і с/1. 

осана — див. оейна. 

осанна; — р. осанна , бр. асанна , 
др. осана , стел, осана, осанна; — через 
церковнослов’янську мову запозичено 
в давньоруську з грецької, гр. еоааууа 
«врятуй, допоможи; слава» походить 
від гебр. Ьоза‘па «о, допоможи ж», ут¬ 
вореного з форми наказового способу 
Нозі ‘а від дієслова іаза* «допомагати», 
спорідненого з ар. иазі‘а «був здат¬ 
ний», і прохальної частки па. — Кисіп. 
II 883; Фасмер III 156; Преобр. І 660; 
Горяев 241; ЗСБМ 1, 163; К1и§е— 
Міігка 317. 

[осапйтова {ніч)] «горобина ніч, 
яка буває перед Петром» ЛЖит; — не¬ 
ясне; можливо, пов’язане з народно¬ 
розмовним варіантом власного імені 
Йосафат (Осафат > *Осапат > 
*Осашт). 

[освинути] «розвиднитися; встати 
рано, вдосвіта» Ж, [оевйти] «тс.» Ж, 


217 



ОСВІрНЯ 


оселка 


[ осеїну ти ] «розвиднитися; видужати Г; 
освітити; стати світлим; розвеселитися; 
прояснитися Ж»; — р. [освенуть] 
«розвиднитися», др. освьнути «рано 
встати, зустріти ранок», освитати 
«світати, зустрічати світанок», свьну- 
ти «розвиднитися», п. в^іїас «світа- 

. ■ _ ’± - і-У _ _ _ • X _ і 


«тс.», болг. с'ьмва «світає», сьмна «роз¬ 
світе», м. самне «світає», схв. сванути 
«розвиднитися», сватати «світати», слн. 
зуііаіі зе «тс.», стел, освитати «світати», 
свитати «тс.», свьнжти «розвиднити¬ 
ся», свьт г Ьти СА «світитися»; — псл. 
зуіїаіі, озуііаїі < *зуєіШі, *оЬзуеіїа1:і 
«світати», зуьпдіі < *5УЇЇпд1і «розвид¬ 
нитися», ЗУЬШІ < *5УІШІ «світити», 
пов’язані чергуванням голосних із 
5УЄЕь < *5УОІІ> «світ»; — споріднене з 
лит. зуієзіі «світити», зуйєіі «блища¬ 
ти», дінд. вуеїаЬ «світлий, білий», вуіі- 
гаЬ «білий», дперс. зрівга, двн. Нлд/із 
«тс.», лат. уіігигп «скло»; іє. *Киеіі> 
«світити»; можливо, пов’язане також з 
псл. куе!^ «цвіт». — Фасмер III 575— 
576; Преобр. II 264—265; ЗСБМ 1, 
164; Супрун Веснік БДУ 1972/3^, 50— 
52; Вгйскпег 538; МасЬек ЕЗІС 597; 
Зкок III 368—369; Тгаиїтапп 310; 
УаіІІапІ КЕ5 13, 110—111; Рокоту 
628—629. — Пор. світ, цвіт, 
освірня, осмірня — див. вісім, 
[освіяти] «ставати занедбаним, за¬ 
нехаяним; томитися, знемагати» Ж; — 
неясне; можливо, пов’язане з др. осв'Ь- 
няти (ся) «усуватися, відмовлятися», 
св'Ьнити ся «тс.», яке може походити 
від двн. зулпап, зу^еіпап «зменшувати¬ 
ся», етимологічно неясного. — Срезн. 
III 290. 


осел 1 , віслюк, ослиха, ослиця, ос¬ 
люк, осля , [осляк] «ослюк» Ж, [осляр] 
«погонич ослів» Ж, ослятина, осяй¬ 
ний , [ослій\ Ж, ослячий, ослйтщ — р. 
осел , бр. асел, др. осьль , п. озіоі, озіеі, 
Ч. ОЗЄІ, СЛЦ. 050І, вл. нл. \уо$о1, полаб. 
азаі, болг. осел , схв. дсао, [озаі, озеї], 
слн. озеї, стел, оскал», осьлл»; — псл. 
озьРь; — запозичення з готської або 
латинської мови; гот. азііиз «осел» по¬ 


ходить від лат. азеїіиз, зменш, до азі- 
пиз, яке разом з гр. оуос (< :{с озопоз) 
через фрако-іллірійське посередництво 
прийшло з якоїсь малоазіатської (мож¬ 
ливо, іранської) мови; думка про балто- 
слов’янський вік слова (Тгаиітапп 14) 
викликає сумнів, оскільки лит. азіїаз, 

ГТГ\Л г г> осіїіс илгпт; Р\\Г Г ПХ ООПАОТЛІПІТІ 1ТГ4. 

иошо т1 і/ід у ід д\_~ 

залежно від слов’янських мов, про що 
свідчить наголос на першому складі. — 
Фасмер III 157; Черньїх І 607; Преобр. 
І 661; Соболевский ЖМНП 1911 тра¬ 
вень 163; Булаховський Нариси 117; 
ЗСБМ 1, 165; Вгйскпег 383; МасЬек 
ЕЗІС 418; ЗсЬизІег-Зеущ 1666; Зкок II 
569; Вегіаї ЕЗЗЛ II 255—256; Критен- 
ко Вступ 532; Мартьінов Сл.-герм. 
взаимод. 98—99; Белецкий Принципьі 
100; МеШеІ ЕІисіез 186; К1и§е—Міігка 
175; Ееізі 59; \УаМе—Ноігп. І 72—73. 

[осел 2 ] «зал» Пі; — не зовсім ясне, 
очевидно, пов’язане з оселя . — Див. 
ще село. 

оселедець 1 (іхт.) «СІиреа Б.», осе¬ 
ледцеві , [селедець, селедцеві Ж, селед- 
ка Ж], [ силадявка ] «діжка з-під осе¬ 
ледців» Корз; — р. сельдь, селедка , 
[оселедец], ст. сельдь (1497), бр. селя- 
дзец , [оселенец], п. зіесіг, ч. слц. зіесі’, 
полаб. зіісі, болг. селда (з рос.), схв. 
слеї), слеї) (з ч., п.); — запозичено в 
давньоруську мову, очевидно, з давньо- 
ісландської; дісл. зі 1 сі, 5ЇІСІ, дшв. зіїсі, 
шв. зі! 1, норв. зіі «тс.» могли бути за¬ 
позичені з якоїсь неіндоєвропейської 
мови східного узбережжя Балтійського 
моря; на українському грунті слово за¬ 
знало формальної видозміни, зокрема, 
дістало приставне о. — Кримський Тв. 
III 221; Фасмер III 597; Преобр. II 274; 
ЗСБМ 1, 190; Вгйскпег 530; МасЬек 
ЕЗХ 553; Зкок III 283; Мікі. ЕУ/ 290; 
Вй§а КК І 482; Угіев АЕ\У 475. 

оселедець 2 «чуб», [ оселедько ] «тс.» 
Ж; — р. оселедец (з укр.); — резуль¬ 
тат перенесення назви риби за зовніш¬ 
ньою схожістю. — Фасмер III 157. — 
Див. ще оселедець 1 . 

[оселка] «веселка» ВеБ, [осла, 
осьолка Л] «тс.»; — бр. [ аселка ] «ве- 


218 




осельня 


осйка 


селка»; — результат фонетичної видо- 
зміни слова веселка , зближеного з 


//(лтглл л/ 
Ч' ^ Ч_ І\ , 


Г\П/У П !/• п 


«тс.». — ЗСБМ 1, 166. — Див. ще ве¬ 


селий. — Пор. осла. 

осельня — див. гусениця, 
осердак — див. сердак. 

[осет] (бот.) «осот сірий, Сігзіит 
сапит М.В.; жовтий осот, ЗопсЬиз Іщ 
будяк акантовидний, Сагсіииз асапІЬоі- 

Нос Т чч \апгрт 1 /✓пґ’птчч ЛЛяЬ \ пгргл рик 

» -і , '/ ^ V ^ V і '/ X * Л М А Ь , ^ Ч/С/ V» » 1/^ 

Мак, осетий ВеНЗн, осетій Ж, Мак, 
осетнйк Мак, ВеУг, осятнйк ВеУг] 
«тс.», [ осетка і (ент.) «будяковий мете¬ 
лик, реп’яхівка, Уапезза сагбиі Б.» Ж, 
[осетняк] «тс.» Ж; — запозичення з 
польської мови; п. озеї походить від 
псл. озьі'ь, яке на східнослов’янському 

ґпуиті ппзбшиулос я в гг.гіт — Німчук 

*ҐГ‘“ Г ~~~ ****./-'* - - ^ “ 

288; Оньїшкевич Исслед. п. яз. 231; 
Вгііскпег 386. — Див. ще осот. 


Г_д { _\ . п ~ 

^осега.р] \щрн.у «щиглик, 

сагсіиеііз І.. Шарл. (ЕгіпшІІа сагсіиеііз 
Г)»; — пов’язане з [осет] «осот»; наз¬ 
ва зумовлена тим, що щиглик селиться 
коло осоту й живиться його насінням; 
пор. іншу назву щиглика [ будяшник ], 
пов’язану з будяк. — Воїнств.—Кіст. 
242. — Див. ще осет. 


_...._ ( І ЛГТ \ /. А /ЧіПЛіПСЛІ 


Т ,ч I Г\ ґ> А «-У? 

• .. >/ , ^ чуьо Ш'У 


Ж, осятер] «тс.», осетрина СУМ, Ж, 
[осятрйна], осетрові , [ясетр ]; — р. 
осетр , бр. асетр , др. осетрь , п. 1е- 
8ЇОІГ, ч. слц. іезеіег, вл. іазоіг, нл. іе- 
зоіг, болг. есетра , м. есетра , схв. \е- 
сетра } слн. ]езе1;ег; — псл. езеігь, і'е- 
зеїгь < *а5еіґь < *аке1го-, *оКеіго-; — 


лгтг^пі пиоио 
^ 11 с-/ ^ ^ 11 ^ 


огс І/оіос ^огс ЬоГгсі с 

1 оічсіио \ ^ і оіч\- її и о , 


агзкеіаз) «осетр», лтс. езкеїгаз, прус, 
езкеїгез «тс.»; дальші зв’язки неясні; 
спорідненість із гострий , псл. озігь 
(Горяев Доп. І 31; БЕР І 510; Боєу/єп- 
іЬаІ РбгВ 55, 317) здається сумнівною; 
заслуговує на увагу- припущення (Бе- 
СІЄГ 11 —14) Про ЗВ’ЯЗОК 3 КеЛЬТ. ЄЗОХ 
«вид великої риби»; пов’язання з двн. 
зіигіо, зїиго «осетр», свн. зїбге, зїиге 
«тс.» (Мікі. Е\У 105, Вегп. І 265) недо¬ 
статньо обгрунтоване; виведення сло¬ 
в’янської, балтійської і германської 


назв з якогось праєвропейського суб¬ 
страту (МасНек Е53С 223) залишає- 


попо пот/пи пипо тт 


пов’язання з лат. ехсеїга «змія>> (\Уеі- 
зе ВВ 6, 234) або з гр. їнтар «якась 
риба» (Ве 22 епЬег§ег ВВ 27, 163) та ін¬ 
ші припущення. — Фасмер III 158— 
159; Черньїх І 607; Преобр. І 662; 
ЗСБМ І, 167; 5іа\узкі 1 565—566; Но- 
ІиЬ—Кор. 152; Зкок І 776; Вегіа] 
Е533 ! 228; Коломиец Происх. назв, 
рьіб 97—98; Критенко Вступ 544; 
Вегп. І 265; Тгаиїтапп 72; Егаепкеі 

1 Г\ П 'Т‘ _ ТТГ>Г> Г\ 1 Л7". _ 

юпоров 11 00-Уі; ЛВМ1І С7ТИМО- 

логия 1985, 51. 

осетгін, Осетія ; —■ р. осетйн , бр. 
асецін, п. Озеіугїсу, ч. Озеііпсі; — за¬ 
позичення з грузинської мови; груз. оз, 
озеї’і походить з іранського джерела; 
очевидно, пов’язане з др. ясйи, яси 
(назва предків сучасних осетинів, зга¬ 
дуваних у літописах), яке разом із чаг. 
ас (назва давніх алланів, предків суча¬ 
сних осетинів) зводиться до дперс. ази 
«швидкий» (перс. аЬй «газель», дінд. 
азйЬ «швидкий»). — Фасмер III 158, 
IV 564—565; Никонов 313—314. 

[осйга] (бот.) «стоколос, Вготиз 
Б.» Мак, ВеНЗн; — неясне; можливо, 


ОІ 


«стоколос 

Б.». 


житній, Вготиз зесаііпиз 


осика, осина, осичина, осичник , 
[осєчка] «осика» Л, [осїка, гусика, ву- 
сіка] «тс.» Мак, осйковий , [осйча- 
ний, осбвйй Ж, Л], підосичник , [под- 
осйновка} «гриб Воіеіиз аигапїіасиз 


^пЬіГГчч Пі- 

^Ч. 1 И 11 .'/ 1 11 , 


п пгч / и гї 

. УшУ С-' ОІ; 1 Ь* 14. і 




озіпа, озіка, ч. слц. озіка, вл. \уоза, \уо- 
зупа, нл. у/оза, \убза, полаб. уіі’озє, 
уйбзеіпе, болг. ясйка , м. / асика , схв. 
/асика , слн. і’азіка, ]езіка; — псл. озі¬ 
па, озіка, *оза < *орза; — споріднене з 
лит. аризе, аризіз, еризе «осика», лтс. 
арзе, прус. аЬзе, двн. днн. азра, свн. 
азре, нвн. Езре, дангл. зезр, дісл. р, 
англ. дат. шв. азр «тс.»; слово потра¬ 
пило також і в деякі тюркські мови: 
алт. арзак, тат. [а^зак] «тополя», чув. 
єуєз «осика» як дуже давнє запозичен- 





осиленець 


бсить 


ня з якоїсь східноіндоєвропейської мо¬ 
ви (найімовірніше, вірменської або 
іранської). — Кисіп. II 883; Фасмер III 
159; Черньїх І 607; Преобр. І 662; 
ЗСБМ 1, 169—170; Вгйскпег 383— 
384; МасЬек .Іт. гбзії. 132, 144; ЕЗІС 
418; НоІиЬ—Кор. 257; Младенов 704; 
Зкок І 759; Критенко Вступ 512; ЗССЯ 
1, 80—81; Засіп.— Аііх. У\УЬ. І 32; 
Вегп. 1-31—32; Тгаиїтапп 11; Ргаепкеї 
14; Топоров І 51; К1и§е—Міігка 175; 
Ресіегзеп ІР 5, 57. — Пор. осгіна, 
осокір. 

[осиленець] «оселедець» ЛексПол, 
[оселенец ЛексПол, осілєнеи Л, селе¬ 
не ть ЛексПол] «тс.»; — бр. [ оселенец] 
«тс.»; — очевидно, результат контамі¬ 
нації слів оселедеиь та солоний. — 
Див. ще оселедець , СІЛЬ. 

[осимь] «крім, за винятком» Пі; — 
очевидно, випадковий сербізм; схв. 
осам, [озуіт, озуіпр озу]єп]] «тс.» пов’я¬ 
зується з цсл. св’кнь (свііітк) «без» 
св^книтн са «утриматися» (Зкок II 570). 

[осгіна] (у виразі осина кому «цур, 
пек кому») Г, Ж, [ осана] «тс.» Ж, 
[осенавець] «чорт, біс» Ж, [осинавець] 
«тс.» тж; — очевидно, результат се¬ 
мантичної видозміни слова осйна «оси¬ 
ка», назви дерева, що в християнських 
народів вважається проклятим (за пе¬ 
реказами, на осиці повісився апостол 
Іуда, який віддав на розп’яття Ісуса 
Христа); осиновий кіл забивали в мо¬ 
гилу мерця, якого вважали упирем 
(щоб він не піднявся вночі); пор.: «Не¬ 
хай йому осина» (Номис); «Тьфу, оси¬ 
на тобі, маро!» (Франко). — Див. ще 
осйка. 

[осйпець] (зоол.) «морський жо¬ 
лудь,. Согопиіа» Ж; — не зовсім ясне; 
очевидно, пов’язане з осипати , [осип- 
ка] «висип на шкірі, кір», віспа (псл. 
озьра); пор. німецьку назву цих молюс¬ 
ків Зеероске, букв, «морська віспа». — 
Див. ще сйпати. — Пор. віспа. 

[осйпник] (ент.) «мармуровий хрущ 
липневий, МеІоІопїЬа їиііо (РоїурЬуІІа 
ГиІІо)» Ж; — похідне утворення від 
осипати ; назва зумовлена, очевидно, 


забарвленням цього хруща, обсипаного 
темними цятками. — Див. ще о 1 , сгі- 
пати. 

[осйтий] «трохи підгнилий» (про де¬ 
ревину, дерево) ЛексПол; — неясне. 

оситняг (бот.) «ситняг, НеІеосЬагіз 
К. Вг.; ситник, оситняк, йипсиз Б.; [су- 
сак зонтичний, Виїотиз итЬеІІаШз Б.]», 
оситняк «ситник, іипсиз Б.; [сусак 
зонтичний Мак]», [осітняг, осітняк] 
«тс.», [осетнйк] «ситник розлогий, 
йипсиз еїїизиз 1^.», [оситняжок] «тс.» 
Мак, [оситник] «куга Табернемонтана, 
ЗсНоепорІесїиз ІаЬегпаешопіапі Стек» 
Мак; — результат видозміни слова 
ситняг ; початкове о- з’явилося, мабуть, 
під впливом слів осот , осока та інших 
подібних назв рослин. — Див. ще 
сить 1 . — Пор. осот. 

[бсить 1 ] «сушарня для снопів», 
[бсеть] «тс.» Л; — р. [осеть, асеть ], 
бр. асець «тс.», п. озіес «сушарня 
для хмелю»; — неясне; зіставляється 
(ЗСБМ 1, 167—168) з лтс. 5ЄГЇ «ста¬ 
вити збіжжя на сушіння», зеїа «селян¬ 
ський будинок; двір»; зводиться також 
(Варбот 182—184) до іє. *аз- «пекти», 
яке зберігається в п. ст. ч. ст. огА «су¬ 
шарня» і гр. аСсо «пекти, сушити»; ре¬ 
конструюється ще (Меркулова Зтимо- 
логия 1980, 87—89) псл. *оЬзеїь «заго¬ 
рожа» і зіставляється з лтс. зеіа «пар¬ 
кан, огорожа; двір»; зіставлення з лат. 
зіїіз «спрага», зіссиз «сухий» або з 
дінд. кзауаіі «спалює, обпалює», гр. 
Фірос «сухий» (Реіегззоп В81. \Уогїзк 
64—65), як і з болг. сетен «останній», 
посетя «відвідаю» (Вгйскпег 383), не¬ 
обгрунтовані. — Фасмер III 159. 

[бсить 2 ] «досить давно», [оситній] 
«досить давній», [осетня {пора)] «чи¬ 
малий час» ЛексПол; — не зовсім яс¬ 
не; можливо, пов’язане з болг. сетен 
«останній», ст. сетьніз «тс.», яке зіста¬ 
вляється з лат. зегиз «тс.», зего «піз¬ 
но», гот. зеіриз «пізній», рапа-зеірз «на¬ 
ступний після того», дангл. зіб «пізно», 
ЩО ЗВОДЯТЬСЯ до'іє. *5Є-/зЄ- (< *5е(і)-) 

«пізній; той, що був потім» (Младенов 
579). 


220 




осичиняк 


осіянна 


[осичиняк] (ент.) «скрипун, вусач 
осиковий, Зарегсіа рориіпеа Б.» Ж; — 
похідне утворення від осйка, осйчина; 
назва зумовлена тим, що личинки цьо¬ 
го жука живуть у деревині осик та то¬ 
поль (Горностаев 171). — Див. ще 
осйка. 

осінити «зробити рукою знак хрес¬ 
та над кимсь, чимсь; похрестити; бла¬ 
гословити; освітлити, осяяти», осіня¬ 
ти • — п пгриі'ппи пгяиип^ пп 

'-'І-'* ^ ^ • 

осінити, болг. осенявам ; — запози¬ 
чення з церковнослов’янської мови; 
цсл. стел, осінити «похрестити», як і 
м. засени «затінить», схв. дсенити 
«затінити», слн. озепсіїі «тс.», утворе¬ 
не від іменника сНЬнь (псл. зепь) «тінь, 
захисток, пристановище», спорідненого 
з укр. сіни. — Див. ще о 1 , сіни, сінь. 

[оеїнка] (бот.) «очанка лікарська, 
ЕирЬгазіа оіїісіпаііз Б.; вид грибів» Ж; — 
похідне утворення від осінь ; назва зу¬ 
мовлена тим, що ці рослини ростуть 
восени (зокрема, деякі види очанки 
цвітуть на луках після косіння —■ 
Нейштадт 501). — Див. ще осінь. 

осінь, [дсень] «осінь» Ж, [осенйця, 
вісень ] «тс.», [осенник] (бот.) «пізньо¬ 
цвіт осінній, СоІсЬісиш аиїитпаїе Б.», 
[осінник] «тс.» Мак, [осенівка] (назва 
кошари) Доп. УжДУ 4, [ осенярка, осе- 
новище] «тс.» тж, [ осінка ] «деякі рос¬ 
лини, квіти, що сіються восени; корот¬ 
кий жіночий одяг на ваті Ва; овочі, 
фрукти, що дозрівають пізньої осені 
Мо; сорт грибів Ж; тепле пальто Чаб; 
кошара Доп. УжДУ 4», [осінка] «гру¬ 
ша, Рігиз соттишз Б.» ВеНЗн, [осін- 
чак, осінчук] (бот.) «айстра степова, 
Азіег ашеііиз Б.» Мак, [осінчик] «літ¬ 
ній жіночий жакет» Мо, осінщина «по¬ 
даток, який селяни сплачували восени 
поміщикові, церкві тощо», [осінька] 
«піджак; жіночий одяг для осені» Чаб, 
осеніти «починатися, наставати (про 
осінь); ставати осіннім», [осенувати] 
«утримувати худобу на осінніх пасо¬ 
виськах; провести десь осінь» Ж, 
восени ,, [заосенйгпися] Ба, [надебсень] 
ВеБ, [ підбсінь , Г, Она, увосени]; — р. 


осене, [есень], бр. вбсень , др. осень , п. 
]езіегї, ч. слц. ]*езеп, болг. М. ЄСЄН, схв. 
і'есен , слн. ]езсп, стел, кеєнь; — псл. 
озепь > [*езепь > ]Є5ЄПь]; е (]е) вини¬ 
кло внаслідок асимілятивної дії насту¬ 
пного голосного переднього ряду; — 
споріднене з прус, аззапіз «осінь», гот. 
азапз «пора жнив, літо», двн. агап, агп 
«жнива», нвн. Егпіе «тс.», дісл. дпп «по¬ 
льові роботи», а також із гр. отгеора «по- 

пя пппиіп пгінкл (^ *птг4-ґигггупгу V 

іє. *е$-еп, *оз-еп; думка про запозичен¬ 
ня зі слов’янських мов у германські 
(Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 132— 
136) викликає сумнів. — Кочерган Мо- 
возн. 1970/6, 47; Кибп. II 883; Черньїх 
І 607; Фасмер—Трубачев III 158; Пре- 
обр. І 661—662; Соболевский РФВ 8, 
177; Зіа^зкі І 563; Вшскпег 206; Ма- 
сНек Е5ІЇС 223; БЕР І 509; Зкок І 775; 
Мііешзкі К5І 26/132; Ескегі 2Ї51 8/6, 
884; Вегп. І 265; Тгаиїтапп 71; Топо- 
ров І 130—131; Меіііеі Еіисіез 432; 
КІи§е—Міігка 173; Ребегзеп V 44; Ро¬ 
коту 343. 

[осіч] (бот.) (у сполученні [о. альое- 
сова] «водяний різак алоевидний, 81га- 
1іо1є5 аіоібез Б.») Ж, Мак; — похідне 
утворення від сікти, ; назва зумовлена 
колючим по краях листям рослини, -зда¬ 
тним поранити тіло людини; пор. інші 
назви цієї рослини: різак, тілоріз. — 
Нейштадт 84. — Див. ще сіктй. 

Осія (чоловіче ім’я), ст. (0 сиа «спа- 
ситель, спасеніе» (1627); — р. болг. 
Осйя, бр. Асія, др. ( И)осиа , ч. Озеаз, 
слц. Огіаз, стел. Оснн, Осша; — через 
церковнослов’янську мову запозичено 
в давньоруську з грецької; гр. ‘Остре 
походить від гебр. Нбзе‘а «порятунок», 
пов’язаного з ЬозҐа «рятувати». —■ Вл. 
імена 76; Беринда 242; Петровский 
171; Кіеіп 745; Оезешиз 210. — Див. 
ще осанна. 

[осіянка] «матка у бджіл», [ осіян - 
ський] «сіонський», [осеянська (гора)] 
«фантастична (гора)» Ж; — пов’язане 
з народною назвою гори Сіон [Осіянсь- 
ка гора]\ поширилось у заклинаннях 
на відвернення лиха від бджіл з про- 


221 




Оскар 


осла 


ханням заступництва божественних 
сил з гори Сіон. — Див. ще СІОНІЗМ. 

Оскар (чоловіче ім’я); — р. Оскар , 
бр. Аскар , п. Озкаг, слц. Озкаг; — за¬ 
позичення з якоїсь скандинавської або 


з англійської мови; англ. Озсаг похо¬ 
дить від дангл. Оз§аг, що складається 


і;л»»плітт!гпіп пс /.Ллгл 
пишнип^-п і їй о \'ииі //. 


ЛГТЛГЛІ ПТІЛТ ІЛ гл 
V.І іР-І/Л 1 І'- 1 1 'У 


дісл. аз-, 03-, двн. апз- (у власних іме¬ 
нах) «тс.», гот. апзез, апзіз «боги», і 
^аг «спис, дротик», спорідненого з днн. 
ДВН. СВН. £ЄГ (нвн. Оег) «спис, піка». — 
КІеіп В 40 1099 . 


[оскарб] «гостроконечний молот, 
молот-пробійник (для колеса у млині)» 
Ж; — результат контамінації слів ос¬ 
кард і карб(увати) (див.). 

оскард «кирка, якою насікають ка¬ 
мінь у млині» СУМ, Ж, І оскарда, бс- 
корд Ж] «тс.»; — р. [оскорд, оскорда ], 
п. озкагсі, ч. озкгї, ст. озкгсі, вл. у/озк- 
гоі, слн. озкгсі, стел, оскрт.дт* «тс.»; — 
псл. *озк' ь гс1'Ь, утворене з префікса 
о- (<оЬ-) та кореня *зк ь гсІ-, пов’язаного 
чергуванням голосних із *зкогсі-і1:і «ско¬ 
родити»: — споріднене з лит. зкегзіі 
«колоти, різати», зкепШі «тріскатися», 
зкагсіуіі «різати, бити, рити», лтс. зкегзі 
«розрізати», двн. зсаги «розріз, надріз»; 
звукові форми з -ар- зумовлені впливом 
польської мови. — Фасмер III 160— 
161; Преобр. І 663; Вшскпег 384; 
МасЬек ЕЗІС 421; Вегіаі ЕЗЗІ II 256— 
257; Тгаиішапп 265—266; Ргаепкеї 803; 
Регззоп Веііг. 863. — Пор. скородити, 
оскип, [оскйпище] — див. скїпа. 
оскїлок «відбитий, відколотий шма¬ 
ток; скалка, тріска», осколок «тс.», 
оскілками дивитися «[дивитися, ви¬ 
щиривши зуби]; дивитися на кого-не- 
будь неприязно, вороже»; — р. оско¬ 
лок , бр. аекдлак , слн. озкаїек; — по¬ 
в’язане зі [скалйти] «розбивати на 
скіпки, розщеплювати», скала, щілй- 
на\ вираз оскілками дивитися спо¬ 
чатку мав пряме значення «дивитися, 
оскаливши зуби» (про собак та хижа¬ 
ків). — Фасмер III 160; КЗСРЯ 315; 
ЗСБМ 1, 173; Откупщиков 114. — 
Див. ще скала 1 , скалка 1 , скеля, щіль. 


оскільки (спол. і присл.) «тому 
що, через те що; якою мірою, в якій 
мірі, наскільки»; — р. поекбльку , бр. 
паколькі ; — результат злиття при¬ 
йменника о і прислівника скільки ; мо¬ 
жливо, зумовлене впливом р. посколь- 
ку і п. о ііе «оскільки». — Див. ще о 1 , 

ЛЇ/< ПТ ї/ о 

^ пінити. 

[оскїрок] «оскілок»; — р. [бскор- 
ка] «лучина, скіпка для розпалювання 
вогню»; — не зовсім ясне; можливо, 
давній варіант форми оскілок. 

огковйк — див віск 

[осколоватий] (у виразі [осколова- 
те зймно] «пронизливий холод») Ж; — 
неясне. 

оскома, оскомина, оскомистий, 
оекбмити — див. скомина. 

[оскомелок] «уламок сухої гілки; 
дрючок; товста людина Па»; — р. [ос¬ 
комелок] «ощипане на лучину поліно», 
очевидно, контаміноване утворення із 
слів осколок та [комель] «товстий 
кінець зрубаного стовбура дерева». — 
Див. ще комель, оскїлок. 

[осла] «точильний камінь», [осев- 
ка] «шматок масла у вигляді точильно¬ 
го каменя» Ж, [ оселка ] «тс.» Ж, [осе- 

_1 йГ_ _,_ ТГ : Г..._'..1 

лигх\ шчпли» іл, \_исоилип,\ 

«брусок гострити бритву» До; — р. 
оселбк, оселок , бр. асялок , др. осла , 
п. озіа, озеїка, [озоіка, озеїек], слц. 
озіа, озііска, нл. у/бзііса, полаб. уазіа, 
слн. бзіа, стел, осад; — псл. озіа, спо¬ 
ріднене з озїпь (< *озг-) «гострий»; — 
відповідає вірм. азеїп (род. в. азіап) 
«голка, шпилька», днн. 姧іа «лезо, 
меч», дангл. е§)е «костриця, вусик, 
щетина», нн. а§е1, асЬеІ, двн. аЬіі «ко¬ 
стриця», дкімр. осоїиіп «осла», лат. 
асиїеиз «жало, колючка», а також гр. 
сшоуц «осла», дінд. азапіЬ «белемніт; 
вістря стріли»; припускається також 
(ЗСБМ 1, 174 — 175) вихідне значення 
«камінь» і зіставляється з дінд: азта 
«камінь; небо». — Фасмер III 157; 
Преобр. І 661; Вгискпег 386; МасЬек 
Е34С 419; ЗсЬизІег-Зеу/с 1665; МеНІеІ 
Еїисіез 419; Тгаиїтапп 15. — Пор. 
гострий. 


222 




ослемени 


оснач 


[ослемени] «підпори, на яких дер¬ 
житься колиба» О; — бр. [ашлан] 
«колода в останньому вінку зруба»; — 
очевидно, запозичення з польської 
мови; п. з1еті$ (згіеті^) «горизонталь¬ 
ний брус у вершині даху» споріднене з 
ч. зіете (зіетепо) «брус; гребінь, ко¬ 
ник на даху», слц. зіегпа, зіетепо, 
болг. слеме , схв. шл>еме, род. в. 
ииьемена , слн. зіете, род. в. зіетепа, 

ЦСЛ. СЛ'ІіМА «ТС.», ЯКІ ЗВОДЯТЬСЯ ДО ПСЛ. 
*зе1т§, :|ї 5еІтепе «тс.», спорідненого з 
лит. зеїтио, род. в. зеїтепз «покрівель¬ 
ний коник, фронтон; довгий брус». — 
Фасмер III 668—669; Срезн. III 441; 
Вгйскпег 531; МасЬек Е5ІС 553; Мла- 
денов 590. 

ослйнник (бот.) «енотера, Оепо- 
іЬега Б. (Опа^га Ьіеппіз Зсор.)», [ос- 
ляпка] «лілійник, НетегосаІІіз Б.» 
Мак; — р. ослйнник «енотера», бр. ас- 
ліннік «тс.»; — похідні утворення від 
осел ; назви зумовлені схожістю листя 
рослин з вухами осла (пор. наукову 
назву енотери Опа^га від гр. буаурод 
«дикий осел, онагр». — Нейштадт 401; 
Вісюліна—Клоков 226. — Див. ще 
осел 1 . 

ослинятися — див. слйти. 

ослін «лава для сидіння», [вослін 
ВеБ, слонь Л]; — р. [ослон], бр. ус- 
лбн , [аслбн] «тс.», м. ослони «приту¬ 
лити, обперти», схв. озіоп «опора, під¬ 
тримка»; — псл. озіопг, пов’язане з 
(о)з!опі1:і «притулити, обперти»; назва 
зумовлена, очевидно, тим, що цю лаву 
приставляли (прислоняли) до стіни; 
тлумачиться також (ЗСБМ 1, 175) як 
назва того, «до чого можна прихилити¬ 
ся». — Див. ще о\ слонятися. 

османи, одн. осман (давня назва 
турків — населення Османської імпе¬ 
рії); —.р. осман, бр. асман , ч. слц. вл. 
озтап, болг. осмсінец, м. османлща , 
схв. Османлща , слн.' Озтап; — запо¬ 
зичення з турецької мови; тур. Озтапії 
походить від засвоєного з арабської 
мови імені турецького султана, заснов¬ 
ника Отаманської імперії Османа 
(1259—1326); ар. иШтап, що є також 


власним ім’ям, етимологічно неясне. — 
КІеіп 1100, ПОЗ. — Пор. отоманка, 
оттомани. 

османутися — див. ошманутися. 

[осмйчи] «вісім разів» Ж; — похід¬ 
не утворення від *осм(ь ), давньої зву¬ 
кової форми числівника вісім, за зраз¬ 
ком прислівників двічі, тричі, пор. 
[османка] «восьма частина» Пі. — 
Див. ще вісім, двічі. 

[осмїв] «трухлий всередині пень»; 
— неясне. 

осмій (хім.) «твердий метал синю¬ 
ватого кольору»; — р. болг. бсмий, 
бр. осмій, п. озт, ч. слц. вл. озтіит, 
схв. осмщум, дсмщ; — назва, засвоє¬ 
на з новолатинської наукової номенк¬ 
латури; нлат. озтіит утворив у 1803 р. 
англійський хімік См. Теннант від гр. 
оарц (< :|е 65арг|) «запах», спорідненого 
з лат. одог «запах, аромат», вірм. Ьоі 
«тс.», лит. йосігіа, йозіі «нюхати», лтс. 
иохи, йозі «пахнути»; — назва зумов¬ 
лена тим, що при розчиненні лужного 
сплаву осмію з іридієм у воді або кис¬ 
лоті виділяється запах, схожий на за¬ 
пах хлору або редьки. — СІС 2 609; 
Волков 44; Фигуровский 99; 51. и^уг. 
оЬсусЬ 537; Кораіігізкі 703; НоІиЬ— 
Буег 349; Ргізк II 353—354; КІеіп 1075, 
1100 . 

[осміл] (бот.) «омела, БогапїЬиз еи- 
гораеиз Б.» Мак, [восміл] «тс.» Мак; — 
очевидно, результат контамінації слів 
омела і смола ; контамінація могла бу¬ 
ти зумовлена липким вісцином у пло¬ 
дах омели, що використовувався як 
клей для ловлі дрібних птахів (Вісюлі- 
на—г\лчкив шо—ісіи, ^ловн. йот. 
382). — Див. ще омела, смола. 

[оснач] «плотар», ст. осначь «тс.» 
(XVI ст.); — бр. аснач «плотар»; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви - о Іпгн.аи 1 «6Vп.лякя• пічковий мят- 

-, г . 1 - - .і ' ~ з і -* г *-- *'*'-* 

рос» може бути похідним від [осн] < 
др. остьнь «гак, багор», спорідненого з 
бстрьій «гострий», як «той, хто орудує 
багром»; виведення (Фасмер III 162; 
Маігепаиег 12, 173; Вегп. І 32; Мікі. 
Е\У 4) від гот. азпеіз «різноробітник, 


223 





оснідок 


осокір 


поденник», двн. азпі «тс.», а також по¬ 
в’язання (Даль II 1814) з р. о снащи- 
вать «оснащувати», оснастка помил¬ 
кові. — ЗСБМ 1, 177; Супрун Булахо- 
вский и совр. язьїкозн. 216 — 217. — 
Див. ще гострий. 

оснідок — див. сніть, 
основа, оснівний, оснівниця , ос- 
нбвйна, основнйй, оснбвниця, осну¬ 
вати — див. снувати. 

особа, бсоб «особина», особень 
«тс.», особина СУМ, Ж, особистість , 
[і особйтель ] «ізолятор» Ж, [осббність] 
«самостійність; особливість» Ж, особ¬ 
няк, осібний , [особенний] «особливий» 
Ж, [ особітний, осббнїій ] «тс.», [осб- 
бий] «тс., окремий», особйстий , особ- 
лйвий , [о сббшаний] «особливий», осіб¬ 
но , [осібне, осббе, особйтно ЕЗб 25], 
особлйве (заст.), особливо , [осббне, 
осббно, особняком Ж], [осббше] «особ¬ 
ливо», безособовий, відособити , [зо- 
себна] «зокрема» Пі, зосібна, знеосіб - 
ка, знеособити , [яа-особі] «окремо» 
Ж, [надосббний] «особливий» Ж, [обо- 
собияшся] ВеЛ, [гго-осббі] «окремо» 
Нед, [ло-осббне] «одинично» Нед, по- 
особливому , уосббити ; — р. болг. осо¬ 
ба, бр. асбба , др. особь (особг) «ок¬ 
ремо», п. ч. слц. о5оЬа, вл. нл. АлюзоЬа, 
м. особен «особливий», схв. особа, 
слн. озеЬа, стел, осонь «окремо», осоеИі 
« тс.»; — псл. озоЬь «осібно, окремо», 
ідо виникло з прислівникового звороту 
о зоЬе, о зеЬе «окремо, сам собі»; на 
ґрунті окремих слов’янських мов дало 


численні похідні; пор. і лат. регзопа 
«персона» з рег $е «про себе». — Нім- 
чук 309—310; Кисіп. II 884; Черньїх І 
608; Фасмер III 162; Преобр. І 663— 
664; Виноградов Очерки 32; ЗСБМ 1, 
177—178; Вгйскпег 384; НоІиЬ—Буег 
349; ЗсЬизїег-Зеию 1665—1666; Мла- 


денов 390; Мікі. Е\У 331. — Див. ще 
о 1 , себе. — Пор. засіб. 

[осбвйще] «хвороба худоби: ствер¬ 
діння й опухання вим’я»; — р. [ усбвь, 
усбвье] «колька; внутрішнє запален¬ 
ня», болг. [ усбв ] «хвороба, пов’язана з 
опуханням грудей (у жінок)», схв. 


[йзоу] «гуля»; — очевидно, результат 
семантичного розвитку якогось пра¬ 
слов’янського дієслова, похідного від 
зоуаїі «совати». — Фасмер IV 172; 
Зкагіс 213ІРИ 13, 349—351. — Див. 
ще совати. 

осока (бот.) «Сагех Б.» СУМ, Ж, 
осокові , [осоча] «осока житня, Сагех 
зесаііпа АУаЬІ.» Мак, [осбчина] «осо¬ 
ка» Ж, [осочниця] «осока, Сагех аге- 
пагіа Б.» Мак, осочняк «зарості осо¬ 
ки», [о сокісний] (у виразі осокісне 
болото «рівне, сухе місце на болоті, 
де росте осока») Л, осочистий «заро¬ 
слий осокою; змішаний з осокою»; — 
р. осока , бр. асака , п. озока; — псл. 
[озока], очевидно, пов’язане чергуван¬ 
ням голосних із *зек!і «сікти, різати» 
(пор. діалектні назви осоки: різчина, 
різій, різійка, різуха та ін.); не ви¬ 
ключений, проте, й зв’язок з коренем 
05- «гострий» (МікБ Е\У 227, 290), др. 
острь , укр. осот (пор. діалектні на¬ 
зви осоки: укр. остриця , ч. озігісе, 
слц. озігіса, болг. острйца , схв. дшт- 
рица «тс.», а також лит. азака «(ри¬ 
б’яча) кістка; гостря», лтс. азака «ри¬ 
б’яча кістка»). — Фасмер III 163; Че¬ 
рньїх І 608; Преобр. І 664; ЗСБМ 1, 
162—163; Бурлакова ВСЯ VI 56; 
Брандт РФВ 23, 100; Ргаепкеї 18; 
МйЬІ.—Епсіг. і 142; АУаІбе—НоГт. II 
504; Оіг^Ьзкі БР II 259. 

осокір (бот.) «чорна тополя, Рори- 
Іиз пі£га Б.», [осикора Мак, о скор 
Мак, осокор Ж] «тс.», осокірник «осо¬ 
корові насадження», - [осокора\ Мак, 
осокорина, сокір, [сокор Нед, Л, сокб- 

пп Нрггі гсмспт'і и п І гачсапи К\/п 
г — - -~ —~ г — . 

ясакар Л, яеєкар Л, яеєкор Л, ясикер 
Мак, ясокір , ясокор Л]; — р. бсокорь , 
бр. ясакар , п. зокога, цазіоког]; — 
складне утворення з компонентів *осо -, 
можливо, пов’язаного з осика, і кор(а) 
в значенні «дерево з такою корою, як в 
осики»; форми 'з початковим я виник¬ 
ли, очевидно, за народною етимологією 
від яс(о)- < псл. ]азьпь «ясний» і ко- 
р(а) (сприймалося як «яснокорий», 
«дерево з ясною корою»). — Фасмер— 


224 





осоруга 


Остап 


ірубачев НІ 163; ііреобр. І 664; Засіп.— 
Аііг. \ЛА^Ь. І 32; Мозгугізкі Р2ЛР 299; 
МікІ. Е^ 101. 

осоруга «прикрощі, неприємність; 
почуття відрази, огиди», [осуруга] 

л'гг л Сігппі'і'игиііґі лпг'тпгиппмн і^птлп- 

V І V* # 'г > к/м-' / к ^ іуь VиV і VI ; А /-Ц 4/ ч 

кий, ненависний», [осуружний] «тс.», 
[осоружити] «зганьбити, осоромити», 
осоружитися «до краю обриднути», 
[осуружитися] «тс.», [яасоруаа] «за¬ 
дерикуватість? нав’язливість? причіп¬ 
ки?», [насоружний] «осоружний» Кур, 
[насоружати] «настренчувати, підбу¬ 
рювати»; — схв. осдран «різкий, гру¬ 
бий, дражливий, запальний; зарозумі¬ 
лий», осдруьив «тс.», слн. озбгеп «різ¬ 
кий, грубий, жорсткий», озбгіїі зе «ста¬ 
ти проти, чинити опір», болг. [осорлйв] 
«хворий, який часто мочиться», цсл. 
БЬСОрЬ «жорсткий», БЬСОрИБЬ «тс.»; — 
псл. озог-, префіксальне утворення від 
кореня зог-, який зіставляється з 
р. ссора «сварка» або з псл. зег*?, зьга- 
Н; компонент ~уе- (-уж-) є, очевидно, 
суфіксом з презирливо-збільшувальною 
функцією, як у дідуга, хапуга, яруга, 
катюга, хитрюга. — Зкок II 571; 
Вегіа] ЕЗЗІ II 258; Зкагіс 2Г51РИ 13, 
346—349. 

осот (бот.) «Сігзіит Б.; [цирцея па¬ 
ризька, Сігсаеа Іиїеїіапа Й.; жовтий 
осот польовий, ЗопсЬиз агуепзіз Ь.]>>, 
[осотий] «будяк пониклий, Сагбииз пи- 
іапз Б.; кнік, Спісиз Б.», [осотій] «бу¬ 
дяк акантовидний» Ж, [ості] «осот», 
осотовий ; — р. осот , бр. асот , п. ч. 
озеї, слц. бзііе «будяк», вл. у/озі, нл. 
\уозє1, полаб. уазїас (*озь!ьсь), болг. 
[осьть], схв. дсат, слн. озаї, стел, 
осьть, осоть; — псл. озьіь; корінь оз-, 
наявний також у слові (г)острий < 
іє. *аК- «тс.»; — споріднене з лит. ази- 
Іаз, азиїаї «волосінь, кінський волос», 
лат. асиз «гостряк, голка», асио «гост¬ 
рю, загострюю», гр. шшуос «будяк». 
— Фасмер—Трубачев III 163—164; 
Преобр. І 664; Меркулова Очерки 93; 
ЗСБМ 1, 178; Вгискпег 386; МасЬек 
Е52С 418; Лт. гозії. 256; ЗсЬизїег- 
5є\ус 1667—1668; Младенов 391; Зкок 


II 568; Вегіа] ЕЗЗЛ II 255; Тгаиітапп 
15; Таїсіє—Ноїт. 111; Меіііеі Еіи- 
без 299. — Пор. гострий, осет, осит- 
няг. 

[оспрббі] «байдуже» Ж; — неясне; 

МПЖ'ПМПП ПРЧЛ/.ПТ-.ТЯТ 5.ЇЇМТТа ПЯРШІТТТҐЇГП 

*ось (якось) про Біг «(якось) дякуючи 
Богові». 

ост 1 «східна сторона світу; східний 
вітер»; — р. бр. ост ; — через російсь¬ 
ке посередництво запозичено з голланд¬ 
ської мови; ГОЛ. 0051 «схід» споріднене 
з нвн. Озі, Озїеп, двн. озїап, дангл. 
еазі, англ. еазі «тс.», далі з дінд. изаЬ 
«ранкова зоря», лат. аигога, гр. цок;, 
лит. аизга «тс.». — СІС 2 609; Фасмер 

III 164; Меиіеп 142; К1и§е—Міігка 
525. — Пор. ютро. 

ост 2 , остатнії, остеґа, остень, 
осте, остйвно, остйна, остистий, 
ості, остюк, остяк — див. ость. 

Остап, Євстафій, Євстахій, [Ос- 
тафіїї Ж, Остах, Осташ, Стафій 
(Ме)], Стах, Стахій, Стасьо, Стані- 
ко, ст. Еустатїи (1455), Стахіе (1464), 
Есстафій «истинень, твердь» (1627), 
Стахпї «колос» (1627); — р. Евс- 
тафий, Остап , бр. Астап , др. Еоус- 
тафии, п. ЕизІасЬу, ч. слц. ЕизїасЬ, 
болг. Евстати(й), Евстаки, м. Евс- 
татие, Евстахие, схв. Еустахще , 
слн. ЕузїаЬіф стел. ^вьотатЄгии, Ста- 
Хии; — результат злиття на українсь¬ 
кому ґрунті трьох імен, запозичених 
через церковнослов’янське посередни¬ 
цтво з грецької мови; два з цих імен — 
ЄбьстатОгии і Єбьстахии — змішались, 
очевидно, вже в церковнослов'янській 
мові; гр. Еїххгабюс утворено від 
єоатабгід «стійкий, міцний, урівнова¬ 
жений», що складається з компонентів 
єй- «добре» та атабєщ «той, що сто¬ 
їть», пов’язаного з ісптцл «ставити, 
споруджувати, будувати; стояти, спи¬ 
ратися», спорідненим з псл. зїай, 
укр. стати ; гр. Еіхттахюс (Ебатах^с) 
складається з того ж компонента єй- та 
основи ат&х^с, «колос, плід», можливо, 
спорідненої з свн. зіип^е «колючка», 
лит. зіап^йз «затверділий»; гр. Етахос 


8 2—460 


225 





остацювати 


остракізм 


утворено на основі загальної назви 
атах^С «колос». — Вл. імена 77; Бери- 
нда 206, 234; Петровский 105, 204— 
205; Спр. личн. имен 409, 459; Ил- 
чев 194; Ргізк II 779. — Див. ще єван¬ 
геліє, стати. 

[остацювати] «отаксувати» Ж; — 
неясне; можливо, результат контаміна¬ 
ції слів остаток і такса, зумовленої 
народним осмисленням терміна отак¬ 
сувати як «залишити якусь суму гро¬ 
шей (остаток) після взяття певної пла¬ 
ти». 

[остей] «пустеля, глушина» Ж; — 
запозичення з польської мови; п. озі^р 
«лісові нетрі; частина лісу, оточена бо¬ 
лотом або річкою» складається з пре¬ 
фікса о - та кореня зї$р-, наявного в 
словах зі^рас, зЦріс «ступати, ступи¬ 
ти», з якими споріднене укр. ступати , 
— Вгйскпег 515; ЗШ III 866—867. — 
Див. ще о 1 , ступати. 

[остербати] «зміцніти після хворо¬ 
би, одужати» СУМ, Бі, [ остербнути\ 
«тс.» СУМ, Ж; — р. [ остербнуть ] 
«тс.», [устравляти] «лікувати», [стерб- 
нуть] «твердіти, дубіти, черствіти», др. 
усторобитися «одужати», п. заст. ро- 
зїгоЬіс «зміцніти», ч. зігаЬііі, ст. озїга- 
Ьіїі «тс.», слц. зІгаЬіГ (за) «гоїтися, за¬ 
живати», уузІгаЬіСза «вилікуватися, 
одужати», стел, оустрдкити; — псл. 


*с+пгЬіН //гпіттл ліултятмл 

. иі і ;і) улл^ ии і ;; •* 




ПТЛТ СІЯГПІІ 

. ^ 1 С 1 


«підкріплятися, міцніти; одужувати», 
зіігріі «підростати, розвиватися, міцні¬ 
ти», Іагрії «розквітати, підростати, оду¬ 
жувати», дінд. Ігруаїі «насичується, за¬ 
довольняється», гр. тєртг&Іу «нагодову¬ 
вати, задовольняти». — Фасмер III 
756; ЗСБМ 1, 188—189; МасЬек ЕЗІС 
580; Ргаепкеї 897, 1062—1063; Топо- 
ров II 55—57. — Пор. осторббитися. 
остержїнь — див. стрйжень 1 . 
[остец] (бот.) «смілка поникла, 5і- 
Іепе пиіапз Б.» Мак; — похідне утво¬ 
рення від кореня ос(т)-, того самого, 
що і в (г)ост(рий); назва зумовлена 
гострими зубцями на чашечці і коро- 

^АїЛтІ ГГГЇАЛЛ/ (и атлтптяпт 9ЧЯ—9ЧОЇ _ 

Див. ще гострий, осот, ость. 


[остець] «сип на тілі людини Си; 
речовина, яка заповнює кісткові поро¬ 
жнини Куриленко»; — очевидно, ре¬ 
зультат видозміни деетимологізованої 
форми [гостець] «тс. Си; ревматизм 
суглобів», зближеної з ость; разом з 
тим не виключено, що первісною є зву¬ 
кова форма без початкового г. 

[остйнки] «стоптані постоли»; — 
не зовсім ясне; очевидно, в якийсь 
спосіб пов’язане з патйнки «туфлі без 
закаблуків». — Див. ще патйнок. 
бстир — див. острева. 
ості — див. осот, 
бстібка — див. стібати. 
[остігатися] «відмовлятися, вага¬ 
тися, гаятися, баритися» Ж; — очеви¬ 
дно, результат видозміни слова [отя- 
гатися] «тс.» Ж, утвореного з префік¬ 
са о- та кореня тяг-, наявного також 
у тягти. — Див. ще тягтй. 

остогйдіти «до краю обриднути; 
стати гидким, нестерпним», остогйд- 
нути, остогйджений, [ остогйдливий ], 
остогидлий, настогйднути; — скла¬ 
дне утворення з компонентів о-, сто і 
(о)гиднути; числівник сто , що під¬ 
креслює високий ступінь ознаки («оги¬ 
днути сто разів»), трапляється і в ін¬ 
ших подібних утвореннях ( остобісіти , 
р. осточертеть тощо). — Фасмер III 
164. — Див. ще гид, о 1 , сто. 


пгтлґіі^ил/тм 

^ V Л ^ 1 II 


// п л гг\ іл и тд т 7/? п а 

\> О ^ 11/111X1 і 


ся, осісти» ЛексПол; — не зовсім яс¬ 
не; можливо, походить від торкнути , 
торкати(ся) (< псл. *5І ь гк-/Ргк-) з 
наступним розвитком семантики: «до чо¬ 
гось доторкнутися» —» «зачепитися» —» 
—» «зупинитися» —» «осісти, оселити¬ 
ся». — Див. ще торкати. 

[осторббитися] «злякатися, розбіг¬ 
тися з переляку»; — етимологічно по¬ 
в’язане з торопіти «боятися» (див.). 

остракізм «у Стародавній Греції — 
вигнання за межі міста, держави без 
права повернення»; — р. остракйзм, 
заст. острацйзм, бр. астракізм , п. озї- 
гасугт, ч. озїгасізтиз, озігакізтиз, 


АС 1-ГО І/І7тпс 

. 


ОП АС+ГСІАІ7т /ЛАПГ 
ииі і іи\-а^иі, V-/ 11 . 


остракйзьм , схв. остракйзам, слн. 


226 




острева 


остріжка 


озїгакігет; — запозичення з грецької 
мови; гр. оотрахктрбс походить від 
батрахоу «черепок» (у стародавніх Афі¬ 
нах прізвища звинувачених писали на 
глиняних черепках), очевидно, пов’яза¬ 
ного з оатєоу «кістка», спорідненим з 
дінд. азШ, азїЬпаЬ,' лат. оз «тс.». — 
СІС 2 610; Кораіігізкі 704; НоІиЬ—Буег 
349; Ргізк II 437. 

[острева] «закріплена вертикально 
на поверхні землі верхня частина сто¬ 
вбура дерева, на яку складають сіно 
або снопи», [острива ВеЗн, острів, 
острівка] «тс.», [остерва] «гостра па¬ 
ля, жердина для утримування сіна та 
снопів; кілок для хмелю» Ж, [ острова, 
островйна, острівянйця] «тс.» Ж, [ос- 
тйрва] «остерва; тонко поколоте дере¬ 
во для парканів» Ж, [бстир] «кілок 
паркану» Ж, [острбв] «сукувата дере¬ 
вина для вилізання на дерево» Л, [ост¬ 
рова, остров'я ] «тс.» Л, [остров'яни- 
ця] «острева; копиця з горсток коно¬ 
пель, які ставлять для просушуван¬ 
ня»; — р. [острбвье] «зрубані нетовсті 
дерева з обрубаним гіллям, з гост¬ 
ряками», бр. [астрбва] «драбина при 
стійлі; ялина із сучками», [астрбука] 
«піраміда із сукуватих гілляк для су¬ 
шіння сіна», п. озіге^у «жердина із су¬ 
ками», ч. озігєу (озігує) «стовбур із су¬ 
ками для просушування сіна», слц. озіг- 
уа «тс.», схв. [дстрва] «кілок перед бу¬ 
динком, на який вішають зброю», слн. 
озігу «жердина для просушування зерно¬ 
вих культур»; — псл. озігьу- (< *озгьу-) 
«стовбур із суками», пов’язане з озігь 
(*озгь) «гострий». — ЗСБМ 1, 184; 
Вгискпег 386; МасЬек ЕЗбС 420. — 
Див. ще гострий. 

острижйнок — див. стргіжень 1 . 

[острйш] (іхт.) «йорж, Асегіпа сег- 
пиа її. ВеНЗн; окунь, Регса Пиуіаїіііз 
Шарл—Тат», [ остріш ] «тс.» ВеУг, 

[бстрик] «колючка триголкова, Оазїег- 
озіеиз асиїеаіиз Б.» ВеНЗн, [остряк] 
«тс.», [острах] «окунь» Л—Г; — р. 
[острец] «окунь», [остряк] «дрібний 


т/лгии 

і їй 

«ТС.», 


гг пстгт'иг'Я /,лиуш,л 
У 1 і . V*/ ч_> І , І у V І11-1" 

[озїгоз] «йорж»; — 


псл 


ГіС + гЖ V 

V ои і V 

ОЗЇГІЗЬ, 


озігісь «окунь, йорж», пов’язане з озігь 
«гострий»; назва зумовлена наявністю 
на тілі цих риб різних гострих час¬ 
тин. — Коломиец Происх. назв, рьіб 
10 — 11; Бебег 142. — Див. ще гост¬ 


рий. 

острів, острів'янин, [острбв] «ос¬ 
трів» Ж, [острбвище] «місце, де був 
острів», [островйк] «житель острова» 
Куз, остров’янйн «тс.» СУМ, Ж; — 
р. болг. м. бстров, бр. вбстрау , др. 
островь, п. заст. озігоу/, ч. слц. оз1> 
гоу, нл. у/оізоу/, полаб. Уазіги’у (топо¬ 
нім), схв. дстрво, слн. ст. овігоу, стел, 
острова; — псл. озігоуь (< *о(Ь)-5гоуь), 
букв, «той, що обтікається», від іє. 
*згеи-/згои- «текти»; очевидно, спочат¬ 
ку назва стосувалася тільки річкових 
островів, а потім і морських; — спорід¬ 
нене З ЛИТ. 5Г0У§ «течія, потік, струм», 
лтс. вітайте «течія, потік», зїгауа 
«струмінь, струм», гр. рбо<; «течія», роц 
«ріка, потік», двн. зїгоит, нвн. Зігот 
«течія», дангл. зітеат, дінд. згауаіі «те¬ 
че». — Кибп. II 885; Фасмер III 165; 
Черньїх І 609; Преобр. І 666—667; 
ЗСБМ 2, 199; Вгискпег 385; МасЬек 
Е56С 421; ЗсЬизІег-Зеу/с 1680—1681; 
Младенов 391; Вегіа] ЕЗЗб II 259; Кри- 
тенко Вступ 528; Оїг^Ьзкі БР II 1950, 
93; Вй§а КК II 508—509; Тгаиїтапп 
279. — Пор. струмінь. 

[острівка] (бот.) «проліска дволис¬ 
та, ЗсіІІа ЬіГоІіа Б.» Мак; — пов’язане з 
гострий ; назва мотивується тим, що 
стебло цієї рослини, витикаючись із 
землі, має гостру, списоподібну фор¬ 
му (Вісюліна—Клоков 72; Нейштадт 
162). — Див. ще гострий. 

[остріжка] (бот.) «сокирки аяксові, 
Сопзоііба а]асіз Б.», [остріжок Мак, 
острішки Мак, остружка Ж] «тс.», 
[гострушка (гострушки) ] «сокирки 
польові, ОеІрЬіпіит сопзоііба Б.» Мак, 
[острушки] «тс.»; — п. озігбгка «дель¬ 
фіній, ОеІрЬіпіит Б.», ч. озігйгка, слц. 
озігбгка, схв. острожница у слн. озі- 
гбгпік «тс.»; — похідне утворення від 


ПГҐҐІПГ І РП 

VI/ 


ис юоо ^Ашлоприо гКгїпллґїю г/оі. 

О* у IV! \^/ 1_ц/ і і 1 Щ ^ 


тіш, чашолистики якої видовжені в 


8 * 


007 


^ / 




остріх 


остроіста 


шпорку, що нагадує острогу; пор. р. 
шпорник «дельфіній». — Вісюліна— 
Клоков 124; Нейштадт 253; МасЬек 
Зт. гозії. 45. — Див. ще острога 1 , 
остріх — див. стріха. 

[островець] (бот.) «вощанка мала, 
СегіпіЬе тіпог Е.» Мак; — неясне, 
островки — див. острови, 
[островбвна] «свиня»; — складне 
слово, утворене з кореня прикметника 
(г)дстрий та іменника вовна ; можли¬ 
во, виникло як табуїстична назва сви¬ 
ні: «тварина з гострою вовною, тобто 
щетиною». — Див. ще вовна 1 , гост¬ 
рий. 

острог «в’язниця, тюрма; (іст.) у 
Київській Русі і в Російській державі 
до XVII ст. — огороджене частоколом 
місто, селище, укріплений пункт; стіна 
на валу фортеці із закопаних впритул у 
землю і загострених угорі стовпів; [тин 
з острішком]», [бстріг] «пліт з дранок, 
із сучків ВеЛ; тин з острішком», ост¬ 
рожок УРС, СУМ, острожник «в’я¬ 
зень, арештант», [острожйна] «пали¬ 
ця, жердина; очеретяний тин; огоро¬ 
жа» Ж, [ острожити ] «обгороджувати 
загостреними кілками», [острожен- 
ний] «укріплений палісадом» Ж; — р. 
острог «укріплення, в’язниця», бр. 
астрбг «тс.», др. острогь «огорожа 
навколо міста», п. овїгб^ «огорожа із 
загострених кілків», ч. овїгоп «укріп¬ 
лення, бастіон», слц. овїгоЬ «мис, стріл¬ 
ка», ВЛ. У/0І30£ «укріплене місце», по- 
лаб. уав1гб§, болг. [ортрбг] «жердина 
в копиці сіна», схв. Острог (назва го- 

птлї ппи псИгпгг //тяі^іп ртянл Г'Трп 

^Л/, 

острогь; — псл. озїгодь «обгороджене 
гострими кілками місце», не зовсім яс¬ 
не; очевидно, як і острога , пов'язане з 
овїгь «гострий»; припущуваний зв’язок 
із стерегти (Мікі. ЕАУ 293; Горя- 
ев 243) малоймовірний. — Фасмер III 
166; Преобр. І 666; ЗСБМ 1, 184— 
185; МасЬек ЕЗІС 420; НоІиЬ—Ьуег 
349; ЗсЬивїег-Зеу/с 1680; Младенов 
391; Вегіа] Е88І II 259; МеіІІеі Еіибез 
287. — Див. ще гострий. — Пор. 
острога 1 . 


острога 1 «шпора; [колючка Б і ]», 
острожити (коня) «стискувати остро¬ 
гами», [остроговатий] «який нагадує 
за формою шпори» Ж; — р. острбга 
«шпора; [гострий мис, коса]», бр. [аст- 
рбга\ «зрубане дерево із суками», [ост¬ 
рожка] «шпора», п. овіго^а, ч. озігиЬа, 
ст. овігоЬа, слц. овІгоЬа, вл. июІгоЬа, 
нл. \у6і 50£, полаб. уавігй^а, схв. ост¬ 
рога, оструга «тс.», слн. озітб^а «тс.; 
кущ ожини»; — псл. овіго^а, очевидно, 
як і овІго^Т), пов’язане з овігь «гост¬ 
рий». — Фасмер III 166; Преобр. І 666; 
ЗсЬизіег-Зеу/с 1678; Міккоіа ВегйЬг. 
147. — Див. ще гострий. — Пор. ост- 
рбг. 

[острога 2 ] «осторога» Ж, [острож¬ 
ний] «обережний» Ж; — бр. [острож¬ 
ний] «обережний»; — запозичення з 
польської мови; польському овіго^а 
«осторога» відповідає східнослов’янсь¬ 
ка повноголосна форма осторога. — 
Див. ще о\ стерегтй. 

острогїн (бот.) «полин астрагон, 
Агіешівіа сігасипсиїиз І..», [острогбн 
Ж, острагон Мак, острогон Мак] 
«тс.»; — р. [острагон], бр. [острогбн] 
«тс,»; — результат фонетичної видо¬ 
зміни назви естрагон «тс.», зближеної 
з [бстрий] «гострий», через гострий 
запах цієї рослини. — Див. ще ест¬ 
рагон. 

[острожйна] (бот.) «ожина звичай¬ 
на, КиЬиз саевіив Ь.»; — очевидно, за¬ 
позичення з польської мови; п. озіг^гу- 
па, [овїгогупа], як і ч. слц. овігигіпа, 
ч. овігиЬа, нл. \уо!$иг «тс.», зводиться 
до псл. озітф^а «тс.», пов’язаного з 
овїгь «гострий»; назва зумовлена вели¬ 
кою кількістю гострих колючок на рос¬ 
лині (Вісюліна—Клоков 209; Нейш¬ 
тадт 318). — Вгйскпег 386; МасЬек Зт. 
говЬ. 101; ЗсЬизІег-Зет: 1681. — Див. 
ще гострий. 

[остроїста] (бот.) «розторопша пля¬ 
миста, ЗПуЬіит тагіапит Оаегіп.» 
Мак; — очевидно, складне утворення з 
основ (г)бстрий та ост(ь) > ість), 
тобто гостробста\ назва зумовлена 
наявністю колючок на листі й квітах цієї 


228 


остроки 


ость 


рослини (Федченко—Флеров 1013). — 
Див. ще гострий, ость. 

[остроки] «діри в постолах для во¬ 
лок; клапті з черевиків; кошлаті воло¬ 
кна, клапті» Ж, [острбвки] «діри в 
постолах для волок» Г, Ж; — похідне 
утворення від * отрока «стьожка, смуж- 


П\/ 

і\а'/ , п ас і о\.л 


Л 1 Ґ> ИЛІ-'/ї ГУ\ III! 


зменш, стрічка (див.). 

[острокільник] (бот.) «гострокиль- 
ник волосистий, Охуїгоріз рііоза (Б.) 
ОС.» Мак; — калька наукової назви 
лат. охуігоріз (досл. «гострокільник»), 
утвореної з гр. о^ос, «гострий» і тротгщ 
«кіль»; назва зумовлена загостреним 
кілем човника у віночку квітки (Нейш- 
тадт 351—352). — Див. ще гострий, 
кіль. — Пор. остролодник. 

[острокол] (бот.) «біловус стисну¬ 
тий, мичка, №гбиз зїгісїа О» Мак; — 
складне утворення з основ бстрий і 
кіл , род. в. кола ; назва зумовлена тим, 
що у біловуса високі стебла, загострені 
волоті без остюків або з коротеньким 
остюком, подібні до гострих кілків (Фед¬ 
ченко—Флеров 138). — Див. ще гбст- 


ПИМ 1/1 гт 


[остролодник] (бот.) «гострокиль- 
ник волосистий, Охуігоріз рііоза (Б.) 
ОС.» Мак; — складне утворення з ос¬ 
нов (г)бстрий і [лбдка] «човен», час¬ 
ткова калька наукової назви охуігоріз 
(від гр. «гострий» і трбтпд «кіль»), 
букв, «гострокільник»; назва зумовлена 
тим, що човник квітки цієї рослини з 
одного боку має загострення (Нейш- 
тадт 351—352). — Див. ще гострий, 
лодь. — Пор. острокільник. 

[остромолоч] (бот.) «молочай ки- 
парисовидний, ЕирЬогЬіа сурагіззіаз Б.» 
Мак; — складне утворення з основ 
(г)бстрий і [мблоч] «молочай»; назва 
зумовлена загостреною, кипарисоподі- 
бною формою та-білим молочним со¬ 
ком у стеблі й листі цієї рослини (Ві- 


ЇС ПЛ1/ЛП І А О \ 

іішипии і. 


ГТт-ІО ТІШ Г-Г\П 

У~-\1 1 1-> . 1Ч \. 1. и V, 


трии, молокан. 

[остропиніти] «остовпіти» Лекс- 
Пол; — похідне утворення від стропй- 
ло (з яким пов’язується поняття неру¬ 


хомості; пор. остовпіти від стовп). -- 
Див. ще о 1 , стріп 1 . 

[острота] (орн.) «крохаль, Мег- 
§из Б.» Шарл; — похідне утворення 
від [ бстрий\ «гострий»; назва зумовле¬ 
на, очевидно, гострим видовженим дзьо¬ 
бом крохаля (Птицьі СССР 118). — 


ГТтло ТГШ ГЛГТҐІММ 
і і_>. і - іи«,і^іші 


бструб] «дерев’яні стіни будівлі; 
зруб»; — неясне; можливо, пов’язане 
із зруб , похідним від рубати. 
острямок — див. настрім. 

[остуга] «смужка шкіри; ремінь для 
підперізування штанів» МСБГ, [остуг- 
ва] «тс. тж; стрічка Ж»; — очевидно, 
пов’язане зі [стуга] «коробка, корзи¬ 
на», [стужка] «стрічка», др. сгтуга 
«зв’язок, скріпа». — Фасмер III 786; 
Вгйскпег 635. — Див. ще стужка. 

[остуда 1 ] «темно-жовта пляма на 
обличчі вагітної жінки; темні плями 
на тілі, нібито викликані чаклуван¬ 
ням Бі», [остуди] «родимі плями»; — 
очевидно, пов’язане з р. [остуда] «со¬ 
ром, досада», др. студь «стид», студь- 
ньій «зганьблений»; — нерідко сплу- 

тустига і [ пг т Ґі г)п 1 //Ппаг-тунз- ггптлтттІ 

і і и^/А ^ ии-] /Д,*-* } Іі^хі і. і .ці 

від простуди». — Див. ще стид. — 
Пор. студа. 

[остуда 2 ] (бот.) «пижмо звичайне, 
ТапасеШт уиїдаге Б.» Мак, остудник 
«Негпіагіа Б.; [вовчуг колючий, Опопіз 
зріпоза Б.; льонок звичайний, Біпагіа 
уиі^агіз Мііі. Мак]»; — р. [остудник] 
«остудник голий»; — очевидно, похід¬ 
не утворення від остудйти з огляду 
на різноманітне застосування остуд¬ 
ника в народній медицині (Носаль 
164—165). — Див. ще студа. 
остуда 3 , остуди — див. студа. 
ость «остюк; волосинки в хутрі тва¬ 
рини, що відрізняються від решти шерс¬ 
ті довжиною і кольором»-, ост «остюк; 
остень», [остеґа] «остюк», остень « ри¬ 
боловецьке знаряддя, схоже на вила», 

\ А г'їуї £*1 уу Г\П Т'ігм/м * ‘г// г їг*'гг\т>тттстч\ Г лпт//о. 

^ М \ V СУ 1 ІЧУ 1V/1 ) Іх X і іД/1 'У У X V ^ [_ СУ І ^ М Ь14у V 

но] «дерев’яна ручка остеня», [остйна] 
«ость» Ж, [ остйще\ «тс.» Ж, ості «гач¬ 
ки для ловлі риби», остюк, остюччя , 
[остяк] «остюк», [ось] «великий гачок 


229 



остюк 


осьмнйк 


на дерев’яній ручці» Дз, [осьбн] (< *ос- 
цьон) «палиця з цвяхом на кінці, якою 
поганяють волів», [ остатнії ] ВеУг, ос¬ 
тистий, остюкуватий, безостий , [за- 
остячити (коня)] «нагодувати (коня) 
половою з остюками Ж»; — р. ость, 
бр. асцюк , [бсцень/ асцюлька], восць 
«ость», вбсці «остень», [деці] «тс.», др. 
остьнь, остьнь «гостряк, ріг; колючка, 
жало; гостра палиця», п. овс «остюк; 
риб’яча .кістка», овсіегї «рогатина; ос¬ 
тень», ч. озЕ «ость», озіеп «голка, гос¬ 
тряк», слц. озГ «ость», озїеп «голка, 
колючка, гостряк», вл. \мозс «шпилька, 
гостряк», \мозї (бот.) «будяк, чортопо¬ 
лох», нл. \мбзс «гребінь для розчісу¬ 
вання льону», полаб. уазіпії «прядка», 
уізізп «кілочок», болг. остен «палиця, 
якою поганяють худобу», м. остен 
«тс.», схв. остан «жало; ості; гарпун», 
остве «остень, тризубець», дствйште 
«ручка остеня», слн. бзі «гостряк, гост¬ 
рий кінець», бзіеп «колючка»; — псл. 
озіь, що, мабуть, спочатку означало 
«кістка»; — споріднене з лит. акзїїз «де¬ 
рев’яний вертел», акзііз «вертел для на¬ 
колювання риби під час коптіння», [ак- 
зіупз] «колючка», лтс. акзіз «тс.; гост¬ 
ряк», гр. ахоатп «ячмінь», гот. айз «ко¬ 
лос», лат. асиз «ость; голка»; іє. *ак- 
іеі. — Фасмер III 165, 167; Черньїх І 
609—610; Преобр. І 665, 667; ЗСБМ 1, 
188, 2, 200; МасЬек ЕЗІС 419—420; 
ЗсЬизіег-Зеу/с 1663—1664; Зкок II 
572; Вег\з\ ЕЗЗІ II 258; Тгаиішапп 5; 
МиЬІ.—Епсіг. і 65; МеШеі; Еіибез 209, 
444; \Уа1бе—НоГт. I 11; Рокоту 18— 
22. — Пор. гострий, осот. 

остюк, остюччя — див. ость, 
[остянка] (бот.) «(вид ковили), Зїі- 
ра реппаїа Б.» Мак; — похідне утво¬ 
рення від ость ; назва зумовлена тим, 
що колоскові луски суцвіття ковили 
загострені або витягнуті в довге остю- 
коподібне закінчення, а нижні квіткові 
луски мають довгі остюки (Вісюліна— 
Клоков 101). — Див. ще ость, 
осуга — див. суга. 

[осутитися ( уосутитися )] «дуже 
поранитися, ушкодитися» ВеЗа; — не¬ 


ясне; можливо, пов’язане з уг. зиіпі 
«пекти, припікати». 

осцилограф «прилад для записів і 
спостереження змін у часі будь-яких 
фізичних величин після перетворення 
їх на зміни електричної напруги», ос¬ 
цилографія, осцилографічний ; — р. 
осциллбграф, бр. асцьибграф , п. оз- 
суіо^гаї, ч. слц. вл. озсїіо^гаї, болг. м. 
схв. осцилограф , схв. осцилограф , слн. 
озсї1о£гаї; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; н. ОзгіІІо^гарЬ, англ. 
озсіПо£гарЬ, фр. озсіІ1о§гарЬе утворені 
з основ лат. озсіїїо «коливаюся, хита¬ 
юся», етимологічно неясного, і гр. 
ураероз «пишу». — СІС 2 610; 31. \ууг. 
оЬсусй 537; РЧДБЕ 519; АМаїбе— 
Ноїт. II 226—227; КІеіп 1099. — Див. 
ще графа. 

ось 1 (вказівна, підсилювальна част¬ 
ка), [ос] «тс.» Ж, ось-ось ; — р. [восе], 
бр. вось , др. восе, во се; — результат 
злиття частки о і займенника се «це», 
який зазнав редукції. — ІУМ Морфо¬ 
логія 482; Фасмер І 356; ЗСБМ 2, 201; 
ЕЗЗІ 31. е г. II 542—543. — Див. ще 
о 2 , сей. — Пор. осьде. 

ось 2 , осьбн — див. ость. 

осьде «ось, ось тут», [бзьде Г, Ж, 
озде Г, Ж, оздб Ме, озьдб Дз, вбзьда 
Корз, оздид Ме, оздигб Ме, озьдоб 
Дз, озьдека Ж, бздички Ме, бзьдеч- 
ки Ж, Л, бзденька] «тс.»; — бр. ст. 
воздзя, слн. [огсіі]; — результат злит¬ 
тя частки о і прислівника *сьде < др. 
сьде, сьд'Ь < псл. зьбе, зьбе «тут» (пор. 
р. здесь «тс.») з пізнішим ускладнен¬ 
ням частками о (повторно: о-сьде-о), 
-ка та ін. — ЕЗЗІ ЗІ. §г. II 624; Фас¬ 
мер II 89—90. — Пор. де 1 , онде. 

[бська] «різновид польової трави» 
Ва; — неясно, про яку саме траву йде¬ 
ться; можливо, виникло з *остька , по¬ 
хідного від ость . ■ 

[осьмнйк] «збирач податків» Ж; — 
очевидно, похідне утворення від [бсь- 
мий] «восьмий» Ж; назва могла бути 
зумовлена розміром податку, що ста¬ 
новив восьму частину (чогось). — Див. 
ще вісім. 


230 




осюрбуватий 


отара 


[осюрбуватий] «сутулий, згорбле¬ 
ний» ЛексПол; — неясне. 

[осятник] (бот.) «осот польовий, 
СїгБіит агсепзе (Б.) Зсор.» Мак; — по¬ 
хідне утворення від осот , зумовлене 
впливом ботанічних назв типу [гусят¬ 
ник]. — Див. ще осот. 

от (частка, прислівник, сполучник), 
от-от ; — р. вот , бр. [от], п. оі, ч. 
[оі]; — результат видозміни давнішого 
ото «тс.». — Шанский ЗСРЯ ІЗ, 178; 
Фасмер І 318; Горяев 56; ЗСБМ 8, 83; 
.ЕЗЗй 51. £ г - II 548—551. — Див. ще 
ото. — Пор. он 1 . 

[отабуритися] «наїжачитися, роз¬ 
сердитися»; — неясне. 

отава «трава, що відростає на міс¬ 
ці скошеної», [отавиця] «тс.», [ота- 
вит] «косити траву недбало, з пропу¬ 
сками» Л, [заотавитися] «покритися 
отавою» Ж, [підотавитися] «підрос¬ 
ти після косіння»; — р. болг. отава, 
бр. атава , п. оіа\уа, ч. слц. оіауа, вл. 
нл. \уоїа\уа, м. отава , схв. отава, 
слн. оіауа; — псл. оїауа, пов’язане з 
оіауііі «оживити, зміцнити», оіуїі 
«ожиріти» (чергування голосних, як в 
иЬауіІі '— иЬуіі); пор. стел, тьітм 
«жирніти», п. оіа\УІс ві§ «ожити», ч. 
ст. оіауііі зе «поправитися, зібратися 
із силами», слн. оізуіїі «оживити, ос¬ 
віжити, зміцнити»; — споріднене з 
дінд. ІауТІі «має силу, владу»; іє. 
*іеи-/їй-; менш переконливе зведен¬ 
ня (НоІиЬ—Кор. 258; МасЬек ЕЗйСЗ 
345) до префікса оі- «знову» і дієсло¬ 
ва ауїіі $е «з’явитися, вбитися в си¬ 
лу»; необгрунтоване пов’язання з лит. 
аібіав «отава» (Тгаиїтапп 6; МікІ. 
ЕУї 228), як і з тюрк, от- «трава» 
(Шипова 252—253; Дмитриев 541). 
— Кибп. II 885; Фасмер—Трубачев 
III 1Б8—169; Преобр. І 668; Брандт 
РФВ 18, 7; Желтов ФЗ 1876 VI 69; 
ЗСБМ 1, 191 —192; Супрун Кримсь¬ 
кий укр. і ор. 128—129; Вгйскпег 
386; МасЬек ЕЗйС 422; ЗсЬизїег- 
Зє\ус 1673; Младенов 392; Зкок II 
577; Ве 2 Іа]‘ ЕЗЗІ II 261; Рокоту 
1080. — Див. ще тук 1 . 


[отагас] «старший чабан»; — по¬ 
в’язане з ватаг «тс.». — Див. ще 

ватага. 

отай — див. таїти. 

отаман «ватажок козацького війсь¬ 
ка; ватажок, керівник» С УМ, Ж, 
[атаман] Г, Ж, отаманенко «син ота¬ 
мана», отаманиха, отаманівець «ко¬ 
зак, що служив у одному з козачих 
полків лейб-гвардії», отаманівна «доч¬ 
ка отамана», отамання (зб.), отаман¬ 
ство , [атаманство] Ж, отаманша, 
отаманщина «опозиційний до радян¬ 
ської влади рух у роки громадянської 
війни», отаманити , отаманувати , 
[підотаманчий] «помічник отамана», 
ст. ватаман'ь «староста» (1422); — р. 
бр. атаман , др. ватаман'ь , п. ч. слц. 
аїатап; — запозичення з кримсько¬ 
татарської мови; крим.-тат. атаман 
«великий батько, найстарший» пов’яза¬ 
не з ата «батько» (-ман — збільшу¬ 
вальний суфікс); у татар спочатку, оче¬ 
видно, означало «старший пастух», 
букв, «батько пастухів»; ці ж отамани 
верховодили і під час грабіжницьких 
наскоків на українські землі; з україн¬ 
ської мови проникло в сусідні, а через 
російське посередництво як вторинне 
запозичення — і в сучасні тюркські 
мови (татарську, киргизьку, казахську, 
азербайджанську); виведення з нім. 
Наирітапп (< ЬеиЬітапп) (МікІ. ЕУ/ 5; 
Вегп. І 378) помилкове. — Халимонен- 
ко УМЛШ 1977/9, 25—26; Фасмер— 
Трубачев І 95; Шанский ЗСРЯ І 1, 
169—170; Шипова 41; Добродомов РР 
1972/5, 110—114; Дмитриев 523; 
ЗСБМ 1, 193—194; Вгйскпег 8; Засіп.— 
АЬх. УУ/Ь. І 36. 

отара «великий гурт овець, кіз; [за¬ 
горожа для відпочинку худоби Л]», 
[отариця] «отара» Си, отарник «ча¬ 
бан», [ отарщик] «тс.» Ж; — р. отара , 
бр. атара ; — запозичення з кримсько¬ 
татарської або з північнокавказьких 
тюркських мов; крим.-тат. отар «паша; 
гурт овець» походить від от- «трава», 
спорідненого з кирг. отор «далеке від 
аулу пасовисько», туркм. отар «вигін, 


231 





отати 


отець 


пасовисько», башк. у тар «хутір». — 
Семенова Сл. и балк. язьїкозн. 1983, 
169; Фасмер III 169; Преобр. І 668; 
ЗСБМ 1, 194; Дмитриев 541. 

[отати] «ослабнути, знесиліти»; — 
очевидно, префіксальне утворення від 
[тати] «падати, опускатися». — Див. 
ще танути. 

отверзати «відкривати», отверз- 
тй\ — р. отверзать, др. отверзати; 
— запозичення з церковнослов’янської 
мови; цсл. (УГ'ьвьрздти, стел, отчккрчк- 
здти «тс.» утворене з префікса отчь-, 
якому відповідає укр. від-, та дієслова 
Бьрзати, стел. БрТхЗАти «в’язати», спо¬ 
рідненого з укр. верзти . — Фасмер І 
298; Преобр. І 75—76. — Див. ще 
верзтй, від. — Пор. розверзати. 
отвирати] «відчиняти» Ж, ВеУг, 


Г Л *-У? Л А МІІ І 1 1 


„піптмгт^ті. ЛЛГКГ І і І ’іЛ'І 
ч'оіД'шгиі іп" і* , іуиіу- 


г,, 


ворити\ «тс.», [ отвиратель ] «той, що 
відкриває (відчиняє)» Ж, отвір , [ отво¬ 
ром ] «навстіж», [повтваряти] «повід¬ 
чиняти» О, [ повтверяти, повтворяти 
Куз] «тс.»; — р. отворйть , др. о тво¬ 
рити, п. оіу/іегас, оіу/ог, ч. оілчгаіі, оіе- 
уїгаїі, оїуог, слц. оБ/агаН, оіуог, вл. \уо- 
Іе'уегас, нл. уюіпуегаз, \у6їдуог, болг. 
отварям, отвор , м. отвора, огпвор , 
схв. отварати, отвор , слн. оіуогШ, оі - 
убг, стел, отжворити; — псл. оБуогШ, 
*ОІУЄГІІ «відчинити», утворене за допо¬ 
могою префікса *ої- від *уєг£і «зачини¬ 
ти» і пов’язане чергуванням голосних з 
оіуогь «отвір», оі-уоґШ, пізніше було 
сприйняте ЯК О-ІУОГІІІ під ВПЛИВОМ ІУО- 
гііі, у зв’язку з чим з’явилося га-іуогіїі 
«зачинити»; — споріднене з лит. аіуег- 
їі «відкрити, відчинити», лтс. аіуегі 
«тс.», прус, еЬуеггеіз «відчини», лат. 
арегіо *аруегіо) «відкриваю, від¬ 
чиняю», орегіо (< *оруегіо) «вкриваю, 
зачиняю, ховаю». Смаль-Стоцький 
Зіауіа 5, 44; Кисіп. II 886; Фасмер III 
169—170; Черньїх І 610; Буга РФВ 75, 
252; Вгискпег 387; Зскизіег-Зет: 1687; 
Ргаепкеї АГЗІРЬ 39, 71; Тгаиішапп 351. 
— Див. ще верея, від, вір 1 . — Пор. 
верета, затворгіти, обора 1 , 
отвір — див. отвирати. 


[отдакаль] «звідкись» Ж; — резуль¬ 
тат злиття прийменника от «від» і 
прислівника *дакаль «десь», утворено¬ 
го з неозначеної частки [да] і прислів¬ 
ника [откаль\ «звідки». — Див. ще 
да 3 , бткаль. 

[отей] «старшина, вождь племе¬ 
ні» Ж; — неясне; можливо, пов’язане 


з отець. 

[отелйти] «із силою кинути на зем¬ 
лю» Ж; — неясне; можливо, результат 
видозміни [гателити (гатилйти )] «би¬ 
ти (кулаками)», [гатляти] «кидати на 
купу» (пор.). 

[отенський] «батьківський» Ж, [ва¬ 
те нський] «тс.» Ж; — др. отьнь «тс., 
батьків», цсл. отьнь «тс.»; — пов’яза¬ 
не з отець (псл. ої-ьсь). — Див. ще 

отець. 


I Л Ж Ж ГТ\ТХ ЖЛ *~ж ] 

[V/! П^/І ] 


лГИГЛ'ПАІЛААІ ТГГ'Т ІЛПл 


У IV, 


— очевидно, результат видозміни фор¬ 
ми *отерезвитися , що зводиться до 
псл. ‘Пегхуь «тверезий». — Див. ще 

тверезий. 

отерок — див. терти. 

[отерпати] «рвати на шматки»; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. [іаграс] «рвати, дерти, смикати, 
тріпати», [іеграс] «тс.» зіставляється з 
р. [торпище] «верета, рогожа», [тор- 
пье] «тс.» і зводиться до псл. *1‘ ь £*ра1і 
«дерти, рвати». — Меркулова Зтимо- 
логия 1966, 101 —102. 
отеса — див. отоса. 


отетеріти — див, тетеря 1 , 
отець (род. в. вітця ), [тец] Шейк, 
[дтчик] (зменш.) «батечко» Ж, Куз, 
вітчизна, вітчим, [вітцівщина] «бать¬ 
ківщина», вітчйна, отчйзна, отчйна , 
[отечина] «батьківщина» Ж, [оте'щи- 
на\ «тс.» Ж, [отечник] «книга життє¬ 
пису отців церкви» Ж, [отце'вщина] 
«батьківщина», [отчевич] «спадкоє¬ 
мець» Ж, [бтчич] «син, що, згідно із 
звичаєм, залишається на хазяйстві бать¬ 
ка» О, [тец] «батько» Шейк, [утцюз- 
нина] «батьківщина» НЗ УжДУ 26, 
отецький , [отцевський] «батьківсь¬ 
кий» Ж, [отчеський] Пі, отчий «тс.», 
отчйзний , [отчйстий] «вітчизняний» 


232 




оте 


отляк 


Бі, Пі, [ вітцевий ] «батьківський», [віт- 
цівський, вотенський Ж] «тс.», віт¬ 
чизняний, (заст.) безбтчина Я, пра¬ 
отець •; — р. отец, [отек, атька], бр. 
айцец , др. отьць , п. о]сіес, ч. слц. 

ОІЄС, ВЛ. ЧУОІС, \л/'ОСЄС, НЛ. \д/*05С, боЛГ. 

отец , м. отец , схв. дтац, слн. осе, 
стел, отьць; — псл. оіьсь «батенько» 
< *оїькт>, похідне від *о1т> «батько» 
(пор. псл. оіьпь «батьківський»); — 
споріднене з гр. атта «батько», лат. 
аііа, хет. аііав, гот. аііа, двн. аііо, свн. 
нвн, дісл. аііе, алб. йі «тс.», дінд. аііа 
«мати, старша сестра»; іє. *аІіа < *аІ, 
можливо, звуконаслідувальне (у дитя¬ 
чій мові). — Бурячок 16—19; Кисіп. II 
887; Коваль 181; Трубачев Терм, родс- 
тва 25—ЗО; Фасмер—Трубачев III 170; 
Черньїх І 610—611; Преобр. І 668; 
ЗСБМ 1, 222—223; Вгискпег 377; Ма- 
сЬек Е5ЛС 422; НоІиЬ—Кор. 259; 
5сЬизІег-8е^с 1673—1674; 5кок II 
576—577; ВеЛа] Е55Л II 239—240; 
Критенко Вступ 503—504, 540; Бенве- 
нист 147—148; Ргізк І 182; Таїсіє— 
Ноїт. І 77; Меіііеі Еіисіез 343; Рокоту 
71. — Пор. отєнський. 

[оте, отбнє] «тут і там» Ж, [ бтєс в] 
«ти тут» Ж; — не зовсім ясне; можли¬ 
во, утворилося з часток от , он та діє¬ 
слова є. — Пор. бне. 

отже (частка, що вказує на зв’язок 
між частинами думки), [отжек] «от¬ 
же» ВеЛ, [ уотжик ] «тс.» ВеЗа; — 
складне утворення з часток от і же 
(див.), — Пор. отож. 

отйт (мед.) «запалення слизової обо¬ 
лонки вуха»; — р. болг. отйт, бр. 
атьїт , п. ч. оііііз, слц. оІіШа, схв. оти- 
тис, слн. оііііз; — запозичення з ново- 
латинської наукової термінології; нлат. 
оіїїіз «тс,» утворене за допомогою суфі- 
кса'-іііз від гр. обс (род. в. іотос) «ву¬ 
хо», спорідненого з лат. аигіз «тс.», псл. 
ихо, укр. вухо. — СІС 2 611; РЧДБЕ 520; 
Кіеіп ПОЗ; Ргізк II 448 — 449; Таїсіє— 
Ноїт. І 85. — Див. ще вухо. 

[отїк] «ніби, неначе»; — результат 
фонетичної видозміни словосполучення 
от як. — Див. ще от, як 2 . 


[отікатися] «відстати в дорозі» Ж, 
[отєкнутися] «тс.» Ж, [окекнутися] 
«залишитися» Ж; — неясне. 

[отїсок] «шматок заліза» Ж; — оче¬ 
видно, пов’язане з [отоса] «пристрій із 
залізного прута, дроту, яким прикріп¬ 
люють край голоблі до осі» (див.). 

[отїчок] «черінь печі» Л; — очеви¬ 
дно, пов’язане з [тічок] «утоптане або 
вирівняне місце». — Див. ще тік 1 . 

[бтіша] (назва вівці за мастю) Гриц, 
[вбтіша, вбтішер] «тс.» тж; — запо¬ 
зичення з молдавської чи румунської 
мови; рум. [иоїіза] «вівця з чорним біля 
очей», [оаі’еза, оакізї] «тс.» є діалект¬ 
ними варіантами назви оасйез(а), до 
якої зводиться й запозичене укр. [ ва - 
кеиіка] та ін. — Клепикова 71. — Див. 
ще вакешка. 

[откаль] «звідки» Ж; — очевидно, 
запозичення зі словацької мови; слц. 
обкіаГ співвідносне з укр. відкіль. — 
Фасмер III 170. — Див. ще відкіль. — 
Пор. отдакаль. 

[бткальси] «звідкись» Ж; — склад¬ 
не утворення з прислівника [откаль] 
«звідки» та зворотної частки си (дав¬ 
ніша форма частки -ось). — Див. ще 

десь 1 , откаль. 

[откивїзити] «відстовбурчити» Лекс- 
Пол; — неясне. 

[откйлок] «відприск, нащадок» Лекс- 
Пол; — утворення з префікса от-, спів¬ 
відносного з нормативним від-, та поль¬ 
ського слова кіеіек «росток, паросток», 
що зводиться до псл. кокь «кілок» (з ог¬ 
ляду на загострений верх паростка). — 
Вгискпег 227. — Див. ще від, кіл. 

[откосник] (бот.) «заяча конюши¬ 
на, перелет, АпіЬуШз уиіпегагіа Б.» 
Мак; — пов’язане з р. откбс «схил», 
утвореним від косбй «косий, скісний», 
якому відповідає укр. косий-, назва зу¬ 
мовлена, очевидно, поширеністю цієї 
рослини по схилах і косогорах (Нейш- 
тадт 347). — Диб. ще від, косий. 

[отляк] «поганий горщик» Ж; — 
неясне; можливо, похідне утворення 
від тліти «гнити; [псуватися від ча¬ 
су]». — Желех. 584. — Див. ще тліти. 


233 





отмєн 


отримати 


отмєн — див. тмин. 

[отмінець] «чорт» Ж; — пов’язане 
з [відмінна] «чортеня, яким підмінено 
дитину». — Див. ще ВІД, МІНЯТИ. 

ото «от» (вказівна частка) СУМ, 
Ж; — п. оїо «от, ось»; — псл. оіо, ут¬ 
ворене з частки о і займенникового 
компонента 1о, етимологічно тотожного 
з іь «той», і о «те». — Пор. от. 

отож, тож\ — п. оі6і\ — резуль¬ 
тат злиття часток (о)то і ж(е) (див.), 
отбка, отднини — див. тектй. 
[отокуватисяі «стати стоянкою», 
[отакуватися] «зупинитися для відпо¬ 
чинку» Си, [утаковйтися] «влаштува¬ 
тися, розміститися, заспокоїтися» Ме, 
[утдкмити] «розташувати, примістити, 
вмістити» О, [утокмитися] «розташу¬ 
ватися, приміститися» О; — не зовсім 
ясне; можливо, похідне утворення від 
тік, зближене в частині форм з осно¬ 
вами [токма] «рішення» або так. 

отоманка «широкий м’який диван 
без спинки», отомана «тс.»; — р. от- 
томанка, бр. атаманка , п. оіотапа, 
ч. слц. вл. оіотап, болг. отоманка , м. 
отоман , схв. отомйн , слн. оіотапа; — 
запозичення з французької мови; фр. 
оіі;отапе «отоманка» утворене від вла¬ 
сного імені тур. ОШгпап «Осман» (за¬ 
сновник Османської імперії, 1259— 
1326), яке зводиться до ар. ‘иіЬшап. — 
ССРЛЯ 8, 1658; Кораіігізкі 704; Но- 
ІиЬ —Буег 350; Ву)акли]а 661; Кіеіп 
1100. — Див. ще оттомани. 

[отора 1 ] «закваска», затір\ — р. 
затор «тс.»; — похідне утворення від 
терти (закваску робили з борошна, 
яке перед тим затирали); (пор. р. [ото- 
ря\ «полова, дрібна солома та короткі 
колоски після молотьби», бр. [отора] 
«обмолочене, порожнє колосся»). — 
Див. ще* терти. 

[отора 2 } «перша борозна попід ме¬ 
жею» Гриц; — р. [отдр] «поперечна 
борозна»; — не зовсім ясне; у російсь¬ 
кій мові пояснюється як запозичення з 
литовської мови; лит. аіага «поперечні 
борозни в . кінці ріллі; кінець ріллі» 
(Лаучюте 123); може розглядатись і як 


деетимологізований залишок псл. *оБ 
ога, похідного від оі-огаіі «відорати». 

[отосаі «пристрій у возі із залізного 
прута, дроту або мотузки, яким при¬ 
кріплюють край голоблі до осі для ви¬ 
рівнювання ходу», [отеса, вотбса 
ВеБ, вотісник ВеБ] «тс.»; — р. [отос, 
отоса), бр. атдса, п. [оіов, оіоза, обоз, 
осіоза] «тс.»; — очевидно, псл. оіоз-, 
утворене на основі виразу оіь озі «від 
осі»; менш переконливе виведення (Ла¬ 
учюте 18; Оіт^Ьзкі 50 19, 475; Ргаеп- 
кеі 756) від лит. аіа$а]а, аі§5і]а та ін. 
«тс.». — Даль II 743; ЗСБМ 1, 199; 
ІІгЬиііз Ваііізіїса 5/2, 161. — Див. ще 

від, вісь. — Пор. ОТ1СОК. 

[оточа] (у сполученні [о. окоча) 
«час від часу, зрідка») Ж; — результат 
злиття і стягнення виразу др. о то чи¬ 
на «в той час, тоді»; форма [окоча] 
«коли» утворилася за аналогією до 
оточа від співвідносного із займенни¬ 
ком то займенникового елемента ко 
— Е58Л 51. §г. II 517. — Див. ще о 1 , 
той, чин. 

[оточини] «сало на кишках у сви¬ 
ней Г, ЛЖит; перетоплене свиняче са¬ 
ло із шкварками ЛексПол», [отдчина] 

«тельбухи» Ж; .- слц. [оіоку] «нутряне 

сало»Лоіоску] «тс.»; — не зовсім ясне; 
може бути пов’язане з дієсловом ото - 
чати як «сало, що оточує кишки» або 
з отектй як «сало, що стікає при ви¬ 
топлюванні». — ЗСБМ 1, 199—200. — 
Див. ще тектй, точйти 1 . 

оточити — див. точйти 1 . 

[отрасі (бот.) «конюшина шарудли¬ 
ва, Тпіоііит зігерепз Сгаггіг. (Т. а§га- 
гіит Б.)» Корз, [ натресник ] «тс.» тж; — 
похідне утворення від трястй(ся)\ 
назва зумовлена, очевидно, тим, що 
цей вид конюшини, підсохши, розтру¬ 
шує своє насіння по землі'. — Див. ще 
трястй. 

отремйтс — див. терміття. 

отримати «одержати»; — бр. аш- 
рьшаць ; — запозичення з польської 
мови; п. оіггушас «тс.» є префіксаль¬ 
ним утворенням від іхгутас «держати» 
(пор. аналогічне утворення укр. одер- 


234 


отріб 


отряха 


жати). — Леков Език и литература 
1954/4, 276; Вгйскпег 583. — Див. ще 

о 1 , тримати. 

отріб, отрібка, отрдба — див. 

утроба. 

отрій, отрійниця — див. труїти. 

[отровниця] (бот.) «беладона лі¬ 
карська, Аігора Ьеііасіоппа Б.» Ж, [от- 
равниця) «тс.» Мак; — похідне утво¬ 
рення від [отрбва] «отрута», [отрава] 
«тс.»; назва зумовлена отруйними вла¬ 
стивостями беладони (Вісюліна—Кло- 
ков 273; Словн. бот. 49). — Див. ще 
травити. 

отрок «хлопець-підліток» СУМ, Ж, 
отроцтво, бтрочий ; — р. отрок «от¬ 
рок», бр. бтрак «тс.», др. отрока «ди¬ 
тя, дружинник, воїн, слуга»; — запози¬ 
чення з церковнослов’янської мови; 
цсл. стел, отрока «хлопчик, слуга», як і 
п. ст. оігок «отрок», .і'оїгок, ]64гок, ]еї- 
гок «тс.», ч. слц. оїгок «раб; (ст.) слу¬ 
га, наймит», вл. шгігоск «наймит», по- 
лаб. уйоігок/уиоігйок «син», болг. от¬ 
рок «отрок», схв. отрок «слуга; [дити¬ 
на]», слн. оігок «тс.», походить від псл. 
*ої('ь)гок'ь «той, хто не має права гово¬ 
рити», -утвореного з префікса оїь- і ко¬ 
реня гок-, пов’язаного чергуванням го¬ 
лосних з Декіі «казати, говорити» 
(пор. вирок, пророк, урок); недостат¬ 
ньо обґрунтоване припущення (Мозгугі- 
зкі ЛР 35/2, 130—133, Р2ЛР 243), що 


слово етимологічно розпадається на 
префікс о- й основу -ігок'ь «той, хто бі¬ 
гає навколо, прислуговує» (—> «слуга, 
раб»), яка зводиться до незасвідченого 
кореня *ігек- «бігти»; непереконливе 
також зіставлення (Львов Лексика 
ПВЛ 228) з слн. ігіа «лоза», ігз «пень». 


Німчук 297—298; Кшіп. II 887; Фас- 


мер—Трубачев III 172—173; Трубачев 
Терм, родства 46—47; ЧерньїхІбП; 


Преобр. І 669; Варбот 81. \Уогі:з1:. 161 — 


162; Шабалин ЗИРЯ III 54—55; Копеч- 


ньій Зтимология 1966, 54—61; МасЬек 
Е5ЛС 423; 5с1тизіег-8е\ус 1677—1678; 


МікІ. Е\У 228. — Див. ще від, ректй. 

[отрока] «торба для корму, реп¬ 
тух» Ж; — р. [отрбчить] «відв’язати 


сіть»; — не зовсім ясне, можливо, по¬ 
в’язане з п. [оігок] «мотузка для обв’я¬ 
зування; мисливська сіть», утвореним з 
префікса о- та кореня Док-, якому від¬ 
повідає укр. тороки, торочити . — 
Копечньїй Зтимология 1966, 61. 

[отруби] «тирса; висівки МСБГ», 
[отрубІ] «висівки» ЛЖит; — р. бтру- 
би «тс.», [бтрубь] «полова; лупа (у во¬ 
лоссі)», бр. вбтруб’е «висівки», [вбт- 
рубьі], др. отруби, отруби, п. оїг^Ьа, 
[оД^Ь], ч. слц. оігиЬу, вл. \уоігиЬу, нл. 
у/бДиЬу, слн. оДбЬ, цсл. отржвн «тс.»; — 
псл. оігуЬі, утворене, очевидно, з пре¬ 
фікса ої- і дієслова грЬііі «бити, руба¬ 


ти»; первісне значення — «те, що зби¬ 
те із зерна»; виводиться також (МікІ. 
ЕДУ 228; Мозгугїзкі Р2ЛР 318; ЗресЬі 
267) від кореня *іегі;і «терти» (із суфік¬ 
сом -рЬ-). — Фасмер—Трубачев III 173; 
Преобр. І 670; ЗСБМ 2, 202. — Див. 
ще ВІД, руб. — Пор. трубйти. 

[отрудник] (ент.) «присмерковий 
бражник молочайний, БеіІерЬіІа еи- 
рІюгЬїае Б.» (гусінь) ВеНЗн, ВеЗа; — 
очевидно, пов’язане з отрута (пор. 
[прйтрут] (ент/ «ведмедиця, Агсііа» 
(гусінь), з огляду на отруйність воло¬ 
сяного покриття деяких видів гусені). 
— Див. ще труїти. 

отруйний, отрута, отруювач, от- 
руя — див. труїти. 

[отрунки] «уламки, сміття» Ж; — 
х [вбтра ] «полова; потерта солома», 
вбтрйна] «тс.», бр. [вбтрини] «по¬ 
терта солома, відходи після молотьби», 
ч. [оїегіпу] «розсипані залишки сіна»; 
слц. [оіегіпу] «тирса»; — псл. *о-іьг-, 
пов’язане з *іегіі «терти». — ЗСБМ 2, 
202—203. — Див. ще терти. — Пор. 

ТПЙїТЯ 

-, , о 

отруноК — див. трунокС 
[отруцизна] (бот.) «повитиця євро¬ 
пейська, Сизсиіа еигораеа Б.» Мак; — 
пов’язане з отрута (п. Дисігпа «отру¬ 
та»); назва зумовлена отруйними влас¬ 
тивостями повитиці (Нейштадт 449—* 
450). — Див. ще труїти. 

[отряха] «шибеник, пустун», [от- 
рях] «неохайна, погано одягнена люди- 


235 




отсаль 


отян 


на» Ва, [ отряхуватий ] «задирливий, 
розбишакуватий»; — р. [отряха] «не¬ 
охайна людина», бр. [атряха] «тс.»; — 
очевидно, пов’язане з р. неряха «не¬ 
охайна людина», яке виводиться від ос¬ 
нови рях-а < ря(д)х-а, пов’язуваної з 
ряд (пор. укр. [рядити] «прибирати, 
наводити порядок», [рядитися] «зби¬ 
ратися, готуватися», [рядний] «акурат¬ 
ний, господарський», рос. нарядний 
«ошатний», [ряхая] «красива, ошатна, 
чепурна»). — Фасмер III 66; Преобр. І 
601; Потебня РФВ 42, 192; ЗСБМ 1, 
201. — Див. ще ряд. 

[отсаль] «звідси» Ж; — очевидно, 
результат видозміни форми [отсіль] 
Пі, відсіль «тс.» за аналогією до [бт- 
таль] «звідти». — Див. ще відсіль. 

[отслотйтися] «відстати, відчепи¬ 
тися» ЛексПол; — похідне утворення 
від [слота] «сльота», [ слотйти ] (про 
сльоту) в значенні «перестати чіпляти¬ 
ся сльотою». — Див. ще сльота. 

[отсюль] «звідси» Пі; — бр. ад- 
сюль\ — результат контамінації форм 
[отсіль] Пі, відсіль «тс.» і сюди. — 

ще ВІДСІЛЬ, 


1 

V 1 1 


оп пі 

1)0, С7 і 


ГГтт~ 

мпа 


СЮДИ. 

[бтталь] «звідти» Ж; — очевидно, 
запозичення зі словацької мови; слц. 
осШаГ «звідти» утворене з прийменни¬ 
ка ої, якому відповідає укр. від , і за¬ 
йменникового компонента НаГ, що зво¬ 
диться до псл. іо\}ь. — Див. ще від¬ 
тіль. 

[бттамаль] «звідти» Ж, [бттамале 
Ж, отамаль ЕЗб 25] «тс.»; — складне 
утворення з прийменника [от] «від», 
прислівника там і обмежувальної час¬ 
тки [ле] (> ~ль). — Див. ще від, ле т 
там. 

[оттйценький] «ось такий» Пі; — 


плтгттг 




рсо^улоіаі олш іп кпи і оакімсп" 

ника [тіценький] «такий». — Див. ще 

от, тіцький. 

оттомани (давня назва турків); — 
р. оттоманьї, бр. атаманскі, п. Оіо- 
тап «турок», ч. заст. оїотапзку, слц. 
Оїотап, болг. заст. отоманин, слн. 
Оіотап; — запозичене із середньогре- 


цькоі мови, очевидно, через західноєв¬ 
ропейські (нім. СЖотапе); сгр. ’Обоца- 
уої «османи» походить від ’09(о)цауод, 
імені засновника Оттоманської імперії 
хана Османа І (1259—1326), засвоєно¬ 
го з арабської мови й сприйнятого в 
арабській огласовці ар. ІДіїтап, яке 
певної етимології не має. — Фасмер III 
172; КІеіп ПОЗ; К1и§е—Міїгка 526. — 
Пор. османи, отоманка. 

[отторбсати] «обтрушувати, стру¬ 
шувати, скидати» Ж; — утворене з 
префікса [от-] «від» і кореня торос-, 
очевидно, від ПСЛ. *Ї0Г5- «трясти, тру¬ 
сити», що на східнослов’янському грун¬ 
ті розвинулося в повноголосну фор¬ 
му. — Пор. торсати. 

[отупний] «страшний, жахливий» 
ВеЛ, [ отупно] «тривожно, моторош¬ 
но» Ж, ВеЛ; — запозичення з польсь¬ 
кої або словацької мови; — п. [оі^рпо, 
оїирпо] «страшно, сумно», слц. оіирпу 
«тужний, журливий» походять від 
п. і$ру «тупий», слц. їиру «тс.», яким 
відповідає укр. тупйй\ первісне зна¬ 
чення — «отупляючий, такий, що не ви¬ 
кликає інтересу, викликає байдужість, 
навіть відразу». — Масіїек ЕЗЛС 661. 
— Див. ще тупйй. 

[отуха] «утіха»; — запозичення з 
польської мови; — п. оШсіїа «бадьо¬ 
рість, моральна сила, дух» утворене з 
префікса о- і кореня іисії- «заспокоєн¬ 
ня», наявного також в укр. тухнути 
«пригасати, спадати», тушити «гаси¬ 
ти»; виведення від п. іивга «гладкість, 
опасистість» (Вшскпер 585) позбавлене 
грунту. — МасЬек Е5ЛС 661—662. — 
Див. ще тухнути 1 . 

[отушаний] «оббитий, утеплений» 
ЛексПол; — очевидно, пов’язане з 
тушкувати «закутувати,- закривати» 
(див.). 


[отхвбїти] «відхаювати» ЛексПол; — 
результат видозміни форми [отхаяти] 
«оживити, відхаяти», очевидно, збли¬ 
женої з хвоя. — Див. ще хаяти. 

[отян] «підзорна труба, телес¬ 
коп» Ж, [отяна] «тс.» Ж; — запози¬ 
чення з румунської або молдавської 


236 




офеня 


офіцйна 


мови; рум. оспеап «підзорна труба, бі¬ 
нокль», молд. окян «тс.» походять від 
осЬі (молд. окь) «око», яке зводиться 
до лат. ос(и)1из «тс.», спорідненого з 
псл. око, укр. око. — СДЕЛМ 290; Риз- 
сагіи 106. — ще око 1 . 

офеня (іст.) «у дореволюційній Ро¬ 
сії бродячий дрібний торговець»; — 
бр. афеня ; — запозичення з російсь¬ 
кої мови; р. офеня «тс.» певної ети¬ 
мології не має; пов’язують з ахвес , що 
являє'собою традиційне читання імені 
іудейського бога Лзу/Ь (так званий 
«тетраграматон») як ЛаЬуеїт і могло 
проникнути в жаргон офень з мови єв¬ 
рейського населення; припускається 
також (Фасмер III 174) походження 
від гр. адцушод «афінський» від 
’А&пуш «Афіни». — Фасмер—Труба- 
чев III 174; Преобр. І 671; Кипарский 
ВЯ 1956/5, 135; Бондалетов ЗИРЯ 
VII 38; Арапов Зтимология 1964, 
120—126; ЗСБМ 1, 214. 

оферма «тюхтій, мамула» О; — 
бр. [афзрма] «неохайна жінка, опуще¬ 
на людина», [ахвзрма, ахзрма, офер¬ 
ма} «тс.»; — запозичення з польської 
мови; ' п. оїегта «недолуга, нездатна 
людина» етимологічно неясне; зістав¬ 
ляється з нім. ойпе Рогт «без форми» 
(53Р V 843). — ЗСБМ 1,211. 

оферта «пропозиція про укладення 
угоди», оферт «тс.»; — р. болг. офер¬ 
та , бр. оферта, п. ч. слц. вл. оїегіа, 
схв. дферт(а) , слн. оїегіа; — запози¬ 
чено через польське посередництво з 
німецької мови; нім. Оіїегїе «пропози¬ 
ція» зводиться до лат. оГІего «пропо¬ 
ную, подаю», що етимологічно розкла¬ 
дається на префікс оЬ- і дієслово Гего 
«несу, підіймаю, показую», споріднене 
з псл. Ьегр «беру», укр. беру. — СІС 2 
6Н; Кораіігізкі 686; Таїсіє—НоГгп. І 
483—485. — Див. ще брати. 

офіра «жертва», [охвіра, офяра Пі, 
охвяра Пі, хвіра Нед] «тс.», [офірка] 
«свічка, яку ставлять у церкві за душу 
померлого» Ж, [офірник] «жертвода¬ 
вець» Ж, [офірбвщина] «побажання 
хрещених батьків дитині» Ж, [ офірува¬ 


ти ] «жертвувати», [охвірувати, охвя- 
рувати Пі] «тс.», ст. офера, оферова- 
ти (XVI ст.), оф-Ьра (XVII ст.); — бр. 
ахвяра ; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. оГіага, як і ч. оіега, слц. оіега, 
походить від двн. орГаг (свн. оріег), 
утвореного від дієслова орГагоп «жерт¬ 
вувати» (свн. оріегп «тс.»), яке зводи¬ 
ться до лат. оГГего «пропоную» (Ше- 
лудько 41; ЗСБМ 1, 215; Вгискпег 375; 
НоІиЬ—Буег 342) або до лат. орегагі у 
спеціалізованому значенні «жертвувати 
милостиню» (Кіи^е—Міігка 523). — 
Дзендзелівський УЗЛП 96—97. — 

Див. ще операція, оферта. 

офіт (мін.) «світлий мінерал різно¬ 
манітних відтінків, різновид серпенти¬ 
ну»; — р. болг. офйт , бр. афіт , ч. 
слц. оПї, схв. офит\ — запозичення з 
грецької мови; гр. бфітпд «серпентин», 
букв, «змійовий», походить ВІД Офіс 
«змія», спорідненого з дінд. аЬіЬ, ав. 
агі- «тс.» (іє. * 0 £ у кі-з).— Ргізк її 453; 
Воізасс] 732—733. 

офіцер, офіцерня, офіцерство, офі¬ 
церша; — р. болг. м. офицер , бр. афі- 
цзр } п. оїїсег, ч. слн. оГісіг, слц. ойсіег, 
вл. ойсег, схв. о фйцйр; — запозичено 
через російське й польське посередни¬ 
цтво (від форм непрямих відмінків) з 
німецької мови; нім. ОИшег «офіцер» 
походить від фр. оіїісіег «командир за¬ 
гону», яке зводиться до слат. оШсіагіиз 
«той, хто має посаду», пов’язаного з 
оШсіигп «служба, посада», від якого 
походить також укр. [офіція]. — Фас¬ 
мер—Трубачев III 174; Черньїх І 611; 
Преобр. І 671; 81. у/уг. оЬсусй 522; Но- 
ІиЬ—Буег 342; Кіи^е—Міігка 520. — 
Див. ще офіція. 

[офіцйна] «флігель» Ж, [офіцйн- 
ка Ж, офіцйна, охвицйни] «тс.»; — за¬ 
позичення з польської мови; п. оПсупа 
(заст.) «бічний будиночок при палацові 
для челяді; бічна або задня частина 
кам’яниці; майстерня», як і ч. оГісіпа 
«майстерня», слц. оіїісіпа «перукарня», 
схв. офицйна «майстерня», походить 
від лат. оШсІпа «майстерня, місце ви¬ 
готовлення чогось», яке було результа- 


237 




офіція 


офтальмія 


том видозміни форми оріїісіпа, похідної 
від оріїех «творець, майстер, реміс¬ 
ник», що утворилося з компонентів 
ориз «робота, твір, праця, заняття» і їа- 
сіо «роблю, створюю, ВИГОТОВЛЯЮ». — 

Кораїігізкі 687; НоІиЬ—Ьуег 342; Таї¬ 
сіє—НоГш. II 204—205, 217—218. — 
Див. ще опус, факт. 

[офіція] «служба», офіціал «висо¬ 
копоставлений чиновник», офіціаліст 
«службовець в адміністрації приватного 
маєтку», офіціант, офіціоз «періодич¬ 
не видання, що офіційно не є органом 
уряду або правлячої партії, але вира¬ 
жає їхні погляди», офіціальний, офі¬ 
ційний, офіціозний; — р. официаль- 
ньиї, бр. афіцьіял «офіціал», п. оііфаі- 
пу «офіціальний», ч. оіїсіаі «дрібний 
чиновник», слц. оіїсіаі «реєстратор», 
вл. оіїсіаіпу «офіціальний», болг. офи- 
циален, м. офици]ален , схв. 6 фйцй) 
«служба Божа», офици/алан «офіці¬ 
альний», слн. оГГсЦ «служба Божа», 
оіісіаіеп «офіціальний»; — запозичен¬ 
ня з латинської мови; лат. оіїісіит 
«служба, посада» виникло з *оріїасі- 
от > *оріїісїит «заняття, виробнича 
професія; виготовлення, робота», по¬ 
хідного від оріїех «творець, майстер, 
ремісник». — Черньїх І 611—612; Ко- 
раїігізкі 686—687; НоІиЬ—Буег 342; 
ШаМе—Ноіїп. II 204—205. — Див. 
ще офіцйна. 

[офлис] «тонкий дерев’яний стов¬ 
бур, що використовується на дрова 
або на огорожу; хворостина; обапіл 
МСБГ», [оплис] «край необрізаної дош¬ 
ки» Корз; — неясне. 

офорт «гравірування на металі за 
допомогою кислот»; — р. болг. офорт , 
бр. афдрт , слц. еаиіогі; — запозичення 
з французької мови; фр. еаи-Гогїе «азот¬ 
на кислота» (якою витравлюють малю¬ 
нок на металі) утворене з компонентів 
еаи «вода», що походить від лат. ариа 
«тс.», і ІогДе) «сильний, дужий, стій¬ 
кий, міцний». — СІС 2 612; баигаі 260. 
— Див. ще акварель, форт 1 . 

офсайд (спорт.) «положення поза 
грою»; — р. болг, офсайд , бр. афсайд , 


п. оГзаїсІ, оії-зісіе, ч. оіїзісіе, бізаісі, слц. 
оіїзісіе, м. офса/д, схв. дфса]д, слн. бії- 
зібе, 6Гза]сІ; — запозичення з англійсь¬ 
кої мови; англ. оіїзібе «тс.» складаєть¬ 
ся з прийменника оії «за, поза» та 
іменника зібе «сторона, бік», спорідне¬ 
ного з днн. зїба, дісл. зїда, дат. зісіе, 
шв. зіба, снідерл. зїсіе, гол. гіДбе), двн. 
зїіа, свн. зііе, нвн. Зеіїе «тс.», а також 
із дангл. зїсі «довгий, широкий, просто¬ 
рий», двн. зіїо «вільний, в’ялий», снн. 
зїсі(е) «низький», лит. зіеіиуа «глибоке 
місце в річці», сірл. зіігі- «довгий» то¬ 
що. — СІС 2 612; ССРЛЯ 8, 1739; Ид- 
рисов РР 1983/5, 148—150; Кораїігізкі 
686; НоІиЬ—Буег 342; Юеіп 1442; Кіи- 
§е —Шїгкг 701. 

офсет «спосіб друкування, при 
якому зображення передається з дру¬ 
карської форми на гумову стрічку, а з 
неї на папір»; — р. болг. офсет, бр. 
афсет , п. оіїзеі, слц. вл. оізеі:, ч. ої- 
зеї, оІЇзеї, схв. офсет , слн. бГзеІ; — 
запозичення з англійської мови; англ. 
оїїзеї, букв, «зміщення», утворене з 
прийменника оії «за, поза» та іменни¬ 
ка зеі: «ряд, добір, серія, партія, комп¬ 
лект», що виникло з сангл. зеіїе, зеІЇ, 
зеі, похідних від фр. ст. зеїбе «по¬ 
слідовність, ряд, порядок», що є варі¬ 
антом слова зесіе від лат. зесіа «по¬ 
слідовники; почет; секта». — СІС 2 
612; ССРЛЯ 8, 1739; Кораїігізкі 686; 
НоІиЬ—Буег 342; Юеіп 1077, 1425. — 
Див. ще секта. 

офтальмія «захворювання очей»; — 

р. офтальмйя , бр. афтальмія , п. слц. 
оІЇаІгпіа, ч, оІЇаІгпіе, схв. офталмща\ — 
запозичено через латинську мову (лат. 
орЬШаїшіа) з грецької; ■ гр. осрОаЛціа 
«запалення ока» походить від дсрдаХ- 
рбд «око», що спочатку могло бути 
віддієслівним іменником («бачення, по¬ 
гляд»), похідним від незасвідченого 
*оф0аЛЛораі «дивитися», яке зводить¬ 
ся до назви *бф9аА(А)од, що виявляє¬ 
ться в беот. бхтаЛЛод «око», лак. отг- 
ті\(Х)о д тощо, споріднених з дінд. акзі 
«тс.». — СІС 2 612; Кораїігізкі 687; Но- 
ІиЬ—Буег 342; Ргізк II 452. 


238 




офтальмологія 


охват 


офтальмологія «наука про очні 
хвороби», офтальмолог, офтальмоло¬ 
гічний ; — р. офтальмолбгия, бр. аф- 
тальмалдгія, п. оїіаїтоіо^іа, ч. оїіаі- 
тоїо^іе, слц. оікаїтоіб^іа, болг. офта- 
лмолбгия , схв. офталмологща, слн. 
оїїа1тоІо£і)‘а; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; нім. ОрЬШаІто- 
Іо^іе, фр. орЬїаІтоІо^іе, англ. оркіаі- 
тоїо^у утворені з гр. 6<р9аЛр6д «око» 
і -Аоуіа «вчення». — СІС 2 612; Ко- 
раїігізкі 687; НоІиЬ—Ьуег 342; Кіеіп 
1087. — Див. ще логіка, офтальмія. 

ох (виг.), охати, охкати, [охтіти] 
«охати, скаржитися», [бхми] «зітхання» 
Ж, [ охохо] Ж; — р. бр. др. болг. м. ох, 
ч. слц. вл. нл. осЬ, схв. ох, слн. 6Н; — 
результат фонематичного оформлення 
первісного вигуку ох. — ЗСБМ 2, 205; 
8, 83. — Пор. ах, ех, о 2 , ух 1 . 

[охабити] «залишити; зіпсувати», 
[охабляти] «залишати; псувати», [оха- 
битися] «забути, загубити; залиши¬ 
тися», [ухабйти] «залишити» ДзУЗЛП, 
[охаб] «калюжа, болото, старе русло 
річки; негідник, негідниця», [ охаба] 
«тс.; гнила колода; ледар, нероба» О, 
[охаб] «падло» О, [бхаби] «рештки дріб¬ 
них дров на зрубі» О, [бхап] «пропуск 
в оранці» О, [ охабисько ] «калюжа, 
болото, старе русло річки», [охабище] 
«тс.», [охабленник] «безтолковий, не¬ 
дбалий, неохайний, розбещений, ні¬ 
кчемний» Ж, [зохабити] «знехтувати, 
занедбати; залишити, покинути» Ж, 
[ похабйтися] «залишити, покинути»; 
— др. охабитися «покинути, залиши¬ 
ти; перестати, припинити; відстати, ут¬ 
риматися», п. [осЬаЬ] «болото», ч. осЬа- 
Ьоуаі «слабнути», ст. осЬаЬііі (осЬаЬ- 
поиіі) «знесилитися, утратити здат¬ 
ність», слц. осЬаЬоуаБ «слабнути, зане¬ 
падати»; — префіксальне утворення 
від *хабити ; пор. р. [похабить] «псу¬ 
вати», п. сйаЬеіа' «шкапа», [сЬаЬу] 
«кістки, що виступають з-під шкіри», 

СТСЛ. )(аьгіТгі «ПСуВаТИ, ГНОіТИ», ЯКІ 
зводяться, очевидно, до псл. хаЬііі; 
дальші зв’язки неясні. — Дзендзелів- 
ський УЗЛП 97—98; Фасмер III 175; 


Срезн. II 835; МасЬек Е5ЛС 194; Вегп. 
І 380—381; Мартьінов Сл. и ие. акко- 
мод. 139. — Див. ще хаб. 

[охайлучити] «виполоти; очистити 
від гілок (щепу)»; — результат видозмі¬ 
ни форми охаючити «надати чому-не- 
будь приємного, охайного вигляду, об¬ 
чистити», очевидно, зближеної зі сло¬ 
вами хай, [лучче ] «краще». — Див. ще 
о 1 , хаяти. 

охайний «старанно, чисто і дбай¬ 
ливо одягнений; чисто, старанно при¬ 
браний», [охайливий] «тс.», [ неохая] 
«нечепура»; — бр. ахайньї , п. [осйару] 
(з укр.); — похідне утворення від хая¬ 
ти (< псл. хаіі, хаіаіі < іє. *кз-/кез-); 
утворилося, можливо, через проміжну 
дієприкметникову форму обхаяний. — 
Мельничук Зтимология 1966, 218. — 
Див. ще хаяти. 

оханутися — див. схаменутися, 
[охапки] «обрізки, кухонні відходи 
від м’яса?» Ж; — не зовсім ясне; може 
бути результатом видозміни незасвід- 
ченого *охабки «залишки, відходи», 
похідного від [охабити] «залишити», 
або пов’язаним з [бхлап] «обрізки, від¬ 
ходи від м’яса», що зводиться до п. 
оскїар «покидьки, недоїдки, м’ясо для 
собак». 

[охараскуватися] «відмовлятися»; — 
результат видозміни форми відкарас¬ 
куватися (одкараскуватися ). — Див. 
ще відкараскатися. 

[охвар] «чарівник» Ж, [охвара] 
«відьма, чаклунка», [охварка] «відьма» 
О, [охварство] «чаклунство» Ж; — не¬ 
ясне; можливо, результат видозміни 
форми [ огвара] «обмова», зближеної з 
[охвара] «щось дуже велике; незграбна 
істота». — Пор. гвар, окар. 
охвара — див. окар. 

[охват] «хвороба попереку; обгоду¬ 
вання або опій, хвороба худоби, пере¬ 
важно коней ЛексПол», [охватйти] 
«обгодувати або обпоїти (худобу)» Ж, 
ЛексПол, [охватйтись] «захворіти на 
охват» ЛексПол, [охвачений] «хворий 
на охват» ЛексПол; — бр. [ахват] 
«захворювання худоби», слц. [оскуаі;] 


239 




охвота 


«тс.»; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. осішаї «хвороба худоби 
та коней» пов’язане з осЬхуасіс, осй- 
\уасас «спричинити запалення копит у 
коня» (у XV ст. — також і хвороба 
людини), утвореним з префікса о- та ко¬ 
реня сН\уа1ас (ст.) «хапати, охоплюва¬ 
ти», якому відповідає укр. хватати. — 
ЗСБМ 1, 213—214; Вгйскпег 188, 374; 
МасЬек Е54С 210. — Див. ще хвата¬ 
ти. 

охвота 1 «старовинний верхній жі¬ 
ночий одяг»; — мабуть, запозичення з 
польської мови; п. осітоіа «вид спід¬ 
ниці», очевидно, пов’язане з осішусіс 
«обняти, огорнути», сЬ^усіс «охопи¬ 
ти», ст. сішаїас «хапати, охоплювати», 
якому відповідає укр. хватати (див.). 

[охвота 2 ] «бажання, охота, задово¬ 
лення», [охвітний] «приємний, зруч¬ 
ний Г; охочий Ж»; — р. [ охвота ] 
«охота», бр. ахвдта «тс.», др. охвота 
«радість, задоволення»; — давніший 
варіант слова охота «бажання, праг¬ 
нення; схильність», що, можливо, утво¬ 
рився від праслов’янського прикметни¬ 
ка *оху'ь] ь «жвавий, веселий»; запере¬ 
чення зв’язку з хоіеіі «хотіти» (Вгйск- 
пег 374) недостатньо обґрунтоване. — 
Фасмер III 175; ЗСБМ 1, 214—215; 
Вегп. І 398—399. — Див. ще хотіти. 

/ / 9 

охиза — пив. хиза. 

[охинтай] «нікчема, квола людина» 
О; — неясне; можливо, пов’язане .з 
[хинджити] «нищити, марнувати», р. 
[хинь] «дрібниці, непотрібні речі», [хй- 
нить\ «ганити». 

охлань — див. хлань. 

[охлап] «обрізки, кухонні відходи 
від м’яса» Ж, О, [дхлапок Ж, охлапок 
ЛексПол, охлапки тж] «тс.»; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. осЬІар 
«покидьки, ■ недоїдки, м’ясо для собак» 
виводиться від сЬІарас «жадібно хвата¬ 
ти, глитати», сЬІар' «гам!», очевидно, 
звуконаслідувального походження. — 
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; Вгиск- 
пег 373, 380. — Пор. бхапки. 

[охлудити] «заклякнути, захолону¬ 
ти» ЛексПол; — бр. [ахлудзець] «за¬ 

240 


стигнути, одубіти, затверднути»; — по¬ 
хідне утворення від [хлуд] «кийок, 
різка»; у семантиці, можливо, зазнало 
впливу п. осМбсІ «охолодження», сііїбсі 
«холод». — ЗСБМ 1, 218. — Див. ще 
хлуд. 

[охлямити] «обманути, обдурити» 
Ж; — видозмінене запозичення із захід¬ 
нослов’янських мов; п. окіагпас «обма¬ 
нути, обдурити», ч. окіатаі, слц. окіа- 
таЕ «тс.» є префіксальними утворен¬ 
нями від п. кіаглас (ч. кіатаї, слц. кіа- 
таБ) «говорити неправду, брехати, об¬ 
манювати», спорідненого з лит. кіорґі 
«обдурювати, брехати», лтс. кгарі 
«тс.». — Вгйскпег 236; МасЬек Е5ЛС 
250. 

охляп «без сідла; недбало; наопаш¬ 
ки (про одяг)», [охлепом Ж, набхляп] 
«тс.»; — р. [бхлябь] «без сідла», бр. 
[бкліп] «тс.», слн. оЬІар «простір; слаб¬ 
кість»; — похідне утворення від хля- 
пати(ся) «хитатися при поганому 
прикріпленні до чогось» (підкреслюєть¬ 
ся незручність їзди без сідла); бр. 
[бкліп] зводиться до п. окіер «охляп», 
яке пов’язується з кіерас «ударяти, 
хлопати» (Вгйскпег 233). — ЗЬєуєіоу 
Н ізЕ рЬопоІ. 483; ЗСБМ 2, 186. — 
Див. ще хляпати. 

[охляпнути] «охлянути»; — р. [ох- 

п аії иитіЛ л'гг* л* - па2\гпитот пипл. 

. V У ,, У 1 ^ иі 

зміни форми [охлябнути] «розтряс¬ 
тися, розкачатися, ослабнути», збли¬ 
женої з охлянути «ослабнути, ви¬ 
снажитися». — Див. ще хлябати. 

[бхматися] «бажати, прагнути», 
[бхмання] «бажання»; — не зовсім яс¬ 
не; можливо, результат злиття виразу 
ох, мати або похідне утворення від 
[бхми] «зітхання», пов’язаного з ох. 

[охмиріти] «засумувати, спохмур¬ 
ніти»; — очевидно, результат видозмі¬ 
ни форми охмуріти. — Див. ще хму¬ 
рий. 

[охмолостати] '«відлупцювати, по¬ 
бити» Ж; — префіксальне утворення 
від * хмолостати , що могло бути ре¬ 
зультатом контамінації форм І холос¬ 
та ти\ «товкти в ступі» і молотити. 




охмолостатися 


оцелот 


[охмолостатися] «звикнути»; — не 
зовсім ясне; можливо, пов’язане з 
охмолостати. 

охорона — див. хоронити. 

охота, охітний, охіть, охіч, охоти¬ 
тися, охотлйвий, охдтний, охотник, 
охотуватися, охдцький, охочий — див. 
хотіти. 

бхра «мінеральна фарба червоно- 
брунатного або жовтого кольору», вох¬ 
ра «тс.», охрянйй , бхрйстий СУМ, Ж, 
вохристий ; — р. болг. бхра, бр. вохра, 
бхра, п. ослга, ч. окг, слц. вл. окег, схв. 
6кер у слн. окег, окга; — через польське 
посередництво запозичено з латинської 
мови; лат. осЬга «охра» походить від гр. 
йхра «жовта охра», пов’язаного з 
іохрос «блідо-жовтий», спорідненого з 
дінд. уу-а^Ьга-Ь «тигр». — Пономарів 
Мовозн. 1974/2, 41; Фасмер III 176; 
Черньїх І 613; Преобр. І 672; Горяев 
244; ЗСБМ 2, 205; 51. ^уг. оЬсусЬ 521; 
НоІиЬ—Буег 343; Ргізк II 1153—1154; 
Воізаср 1085. 

[охрак] «худий кінь; шкапа» О; — 
неясне. 

Охрїм, Єфрем, [ Єхрем у Хрім , Юх- 
рйм (Ме),- Яхрем], ст. Охр'Ьмь (бл. 
1392), Ефремь (1398), Ефримь (1489), 
Ефремь «оурожайньїй, плодови(т), 
носень [добрг служителі» (1627); — 
р. болг. Ефрем, бр. Ахрзм, др. Еф- 
рЬмг, стел. Кфрєлгь; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено в давньоруську мову з грецької; 
гр. ’Ефраір походить від гебр. ’Еїґаііт, 
можливо, пов’язаного з рег «плід». — 
Беринда 206; Спр. личн. имен 411; 
Илчев 201; Сопзіапііпезси 49; Кіеіп 
530. 

[охрянути] «охлянути, знесиліти, 
виснажитися», [охряти] «тс.»; — др. 
охрянути, охьрянути «стомитися, 
ослабнути», п. [оеЬгг^іу] «кволий», 
цсл. охржнжти «голодувати, хотіти їс¬ 
ти»; — похідне . утворення від неза- 
свідченого * хрянути «слабнути, висна¬ 
жуватися» (пор. р. [хрять] «худнути, 
сохнути, хиріти», [хрядеть, хрянуть) 
«тс.», ч. сЬгабпоиІі «терпіти нужду, бі¬ 


дувати», ст. сЬгіесіа «виснаження, зне¬ 
силення», сЬїеба «тс.»), яке зіставля¬ 
ється з двн. зегіпіап «тріскатися», 
зегипіа «тріщина», лит. зкгапсіаз «старе 
хутро». — Фасмер IV 280; Вегп. І 401. — 
Пор. хляти 1 . 

[охтем] «глибоке зітхання, плач» 
Ж, [на вічний о.} «назавжди, навіки» 
Ж, [охтеменний] «злиденний» Ж, [ох- 
тьбвий ] «тс.» Ж, [заохтемйти] (ду¬ 
шу) «запропастити» Ж; — пов’язане з 
[< афтемний ] (> *охтемний) «навіки 
проклятий» (пор. вираз [на афгпему} 
«ущент, зовсім, дотла» О). — Див. ще 
афтемний. 

[охух] «дурень»; — неясне; може 
бути результатом фонетичної видозмі¬ 
ни слова [оглух] «тс.» або помилкового 
написання замість блух. 

[оцапіти] «очманіти» ГрицАВ; — 
очевидно, результат видозміни деети- 
мологізованої форми типу [очіпіти] 
«застигнути, завмерти з переляку», 
зближеної з основою цап . — Див. ще 
о цуп ІТИ. 

[оцарїти] «одужати; подужати» О; — 
очевидно, результат видозміни запози¬ 
ченого рум. (молд.) оіагї (а зе) «роз¬ 
гніватися, дратуватися», яке зводиться 
до болг. оцеря «вищирити, оскалити 
(зуби)», спорідненого з укр. щирити. — 
СДЕЛМ 298. — Див. ще щйрити. 

оцарок — див. царина. 

[оцвенокі «шматок, обрубок (дере¬ 
ва, заліза)», [ бцванок ] «колода» Ж; — 
неясне. 

оцей {оце, оці, оця), цей {це, ці, 
ця); — результат злиття і дальшої ре¬ 
дукції вказівної частки от і вказівного 
займенника сей {се, сі, ся). — ІУМ Мор¬ 
фологія 133. — Див. ще от, сей. — 
Пор. бцек. 

оцелот (зоол.) «великий дикий кіт у 
Центральній та Південній Америці, Реііз 
рагбаїіз»; — р. болг. оцелот , бр. ацз- 
лбт , п. слц. вл. осеїої, схв. оцелот ; — 
запозичення з,німецької або французь¬ 
кої мови; нім. Огеїоі, фр. осеїої «тс.» по¬ 
ходять від нагуатлського осеїоіі «тигр, 
ягуар». — ССРЛЯ 8, 1779; Кораіігїзкі 


241 




оцель 


очамріти 


684; Ог. Е^Ь. 543; Баига! 508; Кіеіп 
1072; N30 1707; БокоІзсЬ 50, 

[оцель] «шип на підкові» Ж, [оціль] 
«сталь» ВеУг, [бцілок] «кресало; заліз¬ 
ний шпат» Ж, [наоцелйти] «загар¬ 
тувати» ВеУг; — др. оц'Ьль «загартоване 
залізо, сталь», оцШь « тс.», п. осе! «шип 
на підкові; сталь», осуі «тс.», слц. осеГ 
«сталь», вл. \уосе1, схв. оцал , слн. [осеї], 
р.-цсл. оц'Ьд'ь, ощЬль «тс.»; — через 


ГТ/''» ГТТ. Г'Е. Т.^Т.7 Г\ іТҐ\ П Л ; О О ГТ /ЛОТ .7 7 7 СІ О Г 7<ОСЧ- ТЛ/Л ( • ТТ 

осеї «сталь», очевидно, походить з нар.- 
лат. *асіа1е, пов’язаного з лат. асіез 


«гостряк, лезо», спорідненим з гр. аніс 
«жало, шип, колючка», двн. еска «го¬ 


стряк», днн. е§£іа «кут, край, гострота, 
лезо», дісл. 姧, дангл. ес§, англ. еб§е 
«тс.», псл. озіа «точильний камінь». — 
МасЬек ЕЗЛС 408; НоІиЬ—Кор. 251; 
НоІиЬ—Буег 341; К1и§е—Міігка 151; 
\Уа1сіе—Ноїт. І 8. — Див. ще осла. 

оцет «водний розчин оцтової кис¬ 
лоти», оцетниця , [бцетник] «виготов¬ 
лювач оцту» Ж, Куз, оцтовий СУМ, 
Ж, [оцетбвий] Ж, [ оцтбвець) (бот.) 
«сумах коротковолосий, оцтове дерево, 
КЬиз ІурЬіпа Б.», ст. оце(т) (1642); — 
р. заст. м. оцет , бр. вбцат , др. оцьть, 
п. ч. осеї, слц. осої, болг. оцет , схв. 
дцат } слн. осеї, стел, оцьтлд — псл. 
осьіг, запозичене, очевидно, з готської 
мови; гот. акеіі «оцет» походить від 
лат. асеїит «кисле вино, оцет», пов’я¬ 
заного з асео «бути кислим, окислюва¬ 
тися», асег «гострий», асіез «гостряк, 
лезо», спорідненими з гр. аирое «гост¬ 
рий», лит. азігйз, псл. озігь (< *озг-) 
«тс.», укр. гострий ; могло бути запо¬ 
зичене в праслов’янську мову й безпо¬ 
середньо з латинської; в українській 
мові, можливо, відновилося під впли¬ 
вом.польської. — Фасмер III 176—177; 
Преобр. І 672—673; Брандт РФВ 23, 
95; ЗСБМ 2,^205—206; Вгйскпег 373; 
МасЬек Е5ЛС 408; НоІиЬ—Буег 341; 
Младенов 405; 5кок II 540; Вегіа] 
Е55Л II 239; Критенко Вступ 531; 
Кірагзку СБО 127; Меіііеі Еіисіез ПО; 
Мікі. Е\У 219; \УаМе—Ноїт. І 6—7. — 
Див. ще гострий. 


[бцєк] «ось як» Ж, [оцік] «тс.» 
ВеУг; — результат злиття словоспо¬ 
лучення ОСЬ ЯК] можливо, поряд з ось 
існував варіант *оць (< *от сь) у па¬ 
ралельний до оце (< от се)\ як у го¬ 
ворах змінилось у [єк, їк\. — Див. ще 
ось 1 , як 2 . 

[оцисе] «оце» Ме, [ оцисе-б, цисе, 
цисе-б] «тс.» тж; — результат злиття 
займенників с. р. одн. оце та се. — 

п 7/П 777 Г\ ЛТТ £кЖЖ Л й ТЖ ТІІИ1 

о. її, ч. , цчїі . 

[оцілйтися] «розстатися, розлучи¬ 
тися, відступити; прикинутися, симу¬ 
лювати» Ж; — неясне. 

оцілок — див. оцель. 

бцбнки, бцанки — див. обценьки. 

оцупалок «оцупок»; — очевидно, 
результат контамінації слів оцупок і 
цур(у)палок (див.). 

[оцупіти] «замерзнути» МСБГ, [очі- 
піти\ «застигнути, завмерти з переля¬ 
ку» тж; — очевидно, пов’язане з ціпе¬ 
ніти «замерзати», ціпити (про мороз) 
«бути сильним» (див.). — Пор. оца- 

П1ТИ. 

оцупок «обрубок, уламок» СУМ, 
Ж, [оцбпок] «тс.» Ник; — р. [ оцупок ] 
«обрубок дерева», [оцьїпок] «товста 
палка, кийок», бр. [ацупак] «оцупок; 
малорослий товстун; телепень», п. оси- 
рек «коротка, але товста колода дере¬ 
ва» (з укр.?); — очевидно, похідне ут¬ 
ворення від, звуконаслідувального ко¬ 
реня [цуп] (звук від удару при відру¬ 
буванні). — ЗСБМ 1, 224; 5\У І 355, 
III 557. 

[оцюдй] «осюди»; — результат злит¬ 
тя частки от і прислівника сюди (тс > 
ц). — Див. ще от, сюдй. 

[бцяпок] «обгорілий кінець скіпки» 
Ж; — очевидно, результат контамінації 
слів оцупок «обрубок, уламок» і [цяп- 
ка] «цятка, пляма». — Див. ще оцу¬ 
пок, цяпати. 

[очай] «ачей, раптом, можливо», 
[уочей] «можливо» ВеЗа, [очий] «тс.» 
тж; — фонетичні варіанти форми ачей 
«тс.» (див.). 

очамріти, очмаріти — див. чам- 
ріти. 


242 





очанка 


очки 


очанка (бот.) «ЕирЬгазіа Б.», [віч- 
ник\ «кравник, ОбопШез Регз. (ЕирЬга¬ 
зіа обопШез Б.)» Мак; — р. очанка ; — 
похідне утворення від йчі\ назва зумов¬ 
лена застосуванням очанки в народній 
медицині для лікування очей (Носаль 
47—48; Нейштадт 501). — Фасмер III 
177; Преобр. І 673. — Див. ще око . 

[очап] «дерев’яна балка в стіні біля 
одвірка Ж; крайня верхня балка; балка 
на подовжній стіні хати; балка, на якій 
лежить стеля О», \очаб\ «карниз; 
шпонка» О, [очапйти] «з’єднати одві¬ 
рок з кутком за допомогою дерев’яної 
балки» Ж; — р. [очап] «жердина», 
[бцап] «тс.», бцеп, бчеп } бр. ачзп «ко¬ 
лода на зрубі», п. осгар «тс.»; — оче¬ 
видно, похідне утворення від [чапити- 
(ся)\ «доторкатися, прив’язувати, зв’я¬ 
зувати». — ЗСБМ 1, 232—233. — 
Див. ще о 1 , чапитися. — Пор. ощеп. 

[очапатися] «опритомніти, прийти 
до свідомості»; — р. [очапаться], бр. 
[ачапацца] «тс.»; — очевидно, пов’яза¬ 
не з чапати «повільно йти», букв, 
«насилу прийти до свідомості». — 
ЗСБМ 1, 228. — Див. ще чапати. 

[оченьпати] «очуняти, встати після 
хвороби»; — неясне; можливо, пов’яза¬ 
не з [очапатися] «опритомніти», очу¬ 
няти, вйчуняти «видужати» (пор.). 

очерет (бот.) «РЬгащпіїез Тгіп.», 
очеретйна , [очеретівка] (орн.) «оче- 
)етянка, АсгосерЬаІиз №итапп» Куз, 
очеретниця] (орн.) «очеретянка; кро¬ 
пив’янка, ЗуІУіа агипсііпасеа» Ж, [оче- 
ретянйк] «чорт, що живе в очереті» Г, 
Ж, очеретянка «(орн.) АсгосерЬаІиз; 
[(бот.) канаркова трава, РЬаІагіз агип¬ 
сііпасеа Б. Мак; заболочена низина; 
заросле болото Ч]», [черет] «очерет» 
Нед, Мак, [чертйна] «очеретина», [ча- 
ратянка] (орн.) «очеретянка» Л, [оче- 
ретуватий\ «порослий очеретом», оче¬ 
ретяний] — р. [очерет, черет], бр. 
чарбт, п. осгегеї; (з укр.), схв. чрет 
(црет) «лісова драговина, болотяний 
простір», слн. сгеЧа «болотяна місце¬ 
вість, очерет»; — псл. *сегБь, пов’яза¬ 
не, очевидно, з *с ь гІ9, *сег5Іі «різати, 


дряпати гострим предметом», іє. *кег- 
«різати» з огляду на гостре листя 
рослини; допускається також зв’язок з 
іє. *кег(1)- «крутити, сукати, вити». — 
Німчук 287; Меркулова 47—48; Фас¬ 
мер—Трубачев III 178, IV 342—343; 
Трубачев Рем. терминол. 247; ЗССЯ 4, 
80; Вегп. І 150; Топоров III 238. — 
Пор. черетка. 

[очикнутися] «прокинутися, пробу¬ 
дитися»; — р. [очкнуться] «прийти до 
свідомості, отямитися, прокинутися», 
ст. очхнутися, п. оскпдс зі§ «тс.»; — 
результат видозміни форми [очну тис я] 
«прокинутися, прийти до пам’яті, отя¬ 
митися»; можливо, вже праслов’янсь¬ 
кий фонетичний варіант етимологічної 
форми ^о^ьІцрЕ $$ «тс.». — Див. ще 
очнутися. 

[очинешник] «соняшник» Кур; — 
очевидно, результат видозміни форм 
[насбнеилник, насенешник] «тс.», зу¬ 
мовленої впливом слова очі (внаслідок 
сприйняття розквітлого соняшникового 
кошика як подібного до ока). — Див. 
ще насенешник, насбнешник, око 1 . 

[очисник] «очиток їдкий, Зебит 
асге Б.» Мак, [очижник См, очисток 
Мак, очітки См] «тс.», бчйток «заяча 
капуста, Зебит Б.», [очитка] «очиток 
шестирядний, 5. зехап£ЦІаге Б.» Мак, 
[очипак] «очиток пурпуровий, 5. їеіе- 
рЬіит Б. (5. ригригеит)» Мак; — р. 
очйток (з укр.); — похідне утворення 
від очистити; назва зумовлена тим, 
що очиток використовували в народній 
медицині при болях у животі (Даль II 
2020), а також, можливо, в косметиці 
для очищення шкіри, про що свідчать 
інші народні назви рослини: [молодень, 
молодильник, молодило, молодишник, 
моложай, рум'янило]] форма очй¬ 
ток виникла з [очисток] внаслідок де¬ 
етимологізації.. — Меркулова 109; 
Фасмер—Трубачев III 178. — Див. ще 
чйстий. — Пор.'чист, чистець. 

очиток, очитка — див. очисник. 

очіпок — див. чепець. 

[очки] (бот.) «грицики звичайні, 
Сарзеїіа Ьигза-разїогіз (Б.) Мебіс.» Мак, 


243 




очко 


ошвар 


[очка жайині\ «незаоудка польова, 
Муозоііз іпіегтесііа Ьіпк.», [очко воло¬ 
ве] «оман верболистий, Іпиіа заіісіпа»; 
— бр. [жабЧ ачкі] «незабудка болот¬ 
на, Муозоііз раїизігіз», [жабіньїя вочкі] 
«тс >> болт очє (бот.) «братки»; — ре¬ 
зультат семантичної видозміни деміну¬ 
тивної форми слова око, очі ; асоціація 
з оком пояснюється окоподібною фор¬ 
мою квітів або яскравим кольором (Ві- 
сюліна—Клоков 269; Нейштадт 457, 
552). — Див. ще око 1 . 


очко — див. око . 

о ч к V п. пчк.ипнйк. очки пня. 

- - ^г^ ~ - ’с/г .' ' 


лив. 


учкур. 

очмана, очманіти, очуманіти — 

див. чмана. 

[очнутися] «прокинутися, оприто¬ 
мніти; відпочити» Ж; — р. очнуться , 
бр. ачнуцца , п. оскпцб зі§ «тс.», ч. ос- 
їпоиїі зе «опинитися, попасти, потра¬ 
пити», осііпоиїі $е, слц. осііпиі’ (за) 
«тс.»; — псл. *ої- < ]'ьїп 9 Їі 5$, пов’язане 
чергуванням кореневих голосних з 

"^/->4- І 1 1 +1 + і ґ' • ТТ1 гК Г»ПЛіПІ ОООТТП П ТІ і\ т /"> гл лК г\ _ 

Ці оаопшш 

логічного перерозподілу В ^О-Ііьїпріі, 
*о- 1 )иІЇ 1 :і 59 (пор. ч. ргосіїпоиіі «про¬ 
кинутися, опритомніти», СТСЛ. ОШТОУ' 
тити, оштоуштдти «відчувати»); — 
споріднене з лит. аіійзіі, а^аизіі «від¬ 
чувати», лтс. а^изШз «опритомніти, 
прокинутись». — Булаховський Вибр. 

П п ти 425; Фасме" НІ 178_179; 

Вгйскпег 374; МасНек Е5ЛС 87—88; 
Ргаепкеі 191. — Пор. вйчуняти, проч- 
нутися. 

[очняк] (ент.) «п’ядун (метелик), 
НіррагсЬіа» Ж; — похідне утворення 
від бчі\ назва зумовлена кольоровими 
цятками на крилах комахи, що асоцію¬ 
ються з очима; пор. нім. К.апНаи§епІа1- 
Іег «п’ядун», букв, «метелик з очима 
по краях». — Див. ще око 1 . 

_і і _\ .. .. .. 

іщрн./ «крук, і^иїдл 

Б.» Шарл; — неясне. 

очуматися «опритомніти, прийти 
до пам’яті», прочумати «привести до 
пам’яті», прочуматися , [прошумати¬ 
ся] Нед; — результат контамінації слів 
очунятися, прочунятися «тс.» і очу- 


9 ЛА 


маніти «очманіти». — Див. ще вйчу¬ 
няти, чмана. 

очуняти — див. вйчуняти. 
ошада, ошадина, ошадіна, ошаді- 
ти, ошедина, ошедїна, уошаделйна — 


див. шадий. 

[ошадец] (бот.) «сідач конопля¬ 
ний, Еираіогіит саппаЬіпиш Б.» Мак, 
ВеНЗн; — похідне утворення від [ ша¬ 
дий ] «сивий» (пор. і літературну форму 
сідач)] назва зумовлена, очевидно, 
брудно-рожевим або білим кольором 
квітів сідача, що створюють враження 
сивини (Федченко—Флепов 949). — 


Див. ще шадий* 

[ошалемоніти] «ошаліти», [ ошоло■ 


мити 


\Т/’ 


«шлушиш, лриї шшіуішн і п» /і\, 

[ошоломонйти] «тс.» Ж; — р. ошело- 
мйть , [ошаломанеть] «утратити свідо¬ 
мість, одуріти», [ ошеломанеть] «тс.», 
бр. [ашаламець] «одуріти», [ошоломо- 
нець\ «тс.»; — очевидно, пов’язане зі 
звуконаслідувальною основою * шолом 
«шум (у голові)», збереженою у бр. 

\ І І І У~\ Л ҐЧ ЛЛ І лТЛ .ч* Г> Т І Г> ^ ГТ Т Т Т Т ГТ Г> 1 ГГ 1 І І /~\ Л Г\ Я 4 


[ ил. \ 


опоиД'.ппл оїд 


«військовий головний убір» (Фасмер III 
179; Преобр. І 674) натрапляє на ряд 
труднощів. — ЗСБМ 1, 234; Супрун 
Рус. и сл. язьїкозн. 244—248. — Пор. 

шаламатня. 

[ошанути] «охопити»; — очевидно, 
пов’язане з р. [ошануть] «легенько 

пптпт<'т7тілґ'а пп ^пгпг’кл лггпппаї-їілм 

» —— » -- 

від [шануть\ «колихнути, штовхнути», 

що виникло з шатнуть «хитнути». — 

Пор. шататися. 

ошанутися — див. ошманутися. 
[ошара] «обірванець»; — очевидно, 
запозичення з російської мови; р. [ оша¬ 
ра\ «волоцюга, злодій, п’яниця, обір¬ 
ванець» пов’язане з [ошарить] «ни¬ 


шпорячи знайти; обікрасти, обібрати; 
тинятися», шарить «нишпорити», укр. 
шарити (див.). 

[ошвар] «обаполок», [ бшварень] 
«тс.» О, [ошварі] «відходи від розпилю¬ 
вання дощок» ВеЗн; — запозичення з 
польської мови; п. [озг^аг] «обаполок» 
походить, очевидно, від нвн. ЗсНи^агїе 
«тс.», пов’язаного з свн. 5\магДе) «люд- 






ошелешити 


ошуст 


ська шкіра, шкіра на голові; вкрита 
волоссям або пір’ям шкіра тварин і 
птахів; кора, лико», спорідненим з 
дфриз. снідерл. зу/агсіе «шкіра на голо¬ 
ві», дангл. зу/еагс! (зу/еягь) «шкіра, обо¬ 
лонка, кора, лико, скоринка (на хлібі)», 
англ. 5\уагсІ «шкіра; газон, дерн», дісл. 
зургдг «поросла волоссям шкіра людини 
(на голові); шкіра кита; дерн». — 
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; КІіще— 
Міігка 690; КІеіп 1551. 

ошелешити «сильно вдаряючи по 
голові, довести кого-не будь до непри¬ 
томного стану; надзвичайно здивувати, 
приголомшити»; — пов’язується із зву¬ 
конаслідувальним шелех «шурхіт, ше¬ 
лест», давніше *«шум у голові», як 
\отоппмитіЛ з *шплгм. «тттум» — Сл/п- 


рун Рус. и сл. язьїкозн. 248. — Див. 

ще шелест 1 » 

[ошемоніти] «знепритомніти»; — р. 
[ошеманеть ] «остовпіти»; — не зовсім 
ясне; можливо, результат видозміни 
слова ( ошалемоніти ] «ошаліти», р. 
[ошеломанеть] «знепритомніти». 

[ошепулити] «оглушити ударом»; — 
р. [ ошелопутить , ошалопутить ] «тс.»; 
— афективне утворення, очевидно, по¬ 
в’язане з ошелешити «тс.» (пор.). 

[ошешелитися] «зірватися й упас¬ 
ти з висоти»; — афективне утворення, 
очевидно, пов’язане з ошелешити 
«приголомшити» (пор.). 

[ошймок] «шматок хліба»; — неяс¬ 
не; — пор. р. [ошвалок] «великий, 
неакуратно відрізаний окраєць хліба». 

[ошкапитися] «одружитися» Ж; — 
похідне утворення від шкапа з пере¬ 
носним значенням «худа, погана жін¬ 
ка», — Див. ще о 1 , шкапа. 

[ошколянйк] «школяр» ВеУг, 
[ошколаш., ошкольїш] «тс.» НЗ УжДУ 
14; — похідне утворення від уг. [оз- 
коїа], ([азкоіа], ізкоіа) «школа», запози¬ 
ченого з латинської мови, як і укр. 
школа . — Німчук НЗ УжДУ 14, 178; 
Вагсгі 138; МІЧТЕЗг II 237. — Див. ще 
школа. 

[ошкуритися] «одружитися» Ж; — 
похідне утворення від шкура з не 


зовсім ясною словотворчою мотиваці¬ 
єю. — Див. ще шкура 1 . 

[ошманутися] «ошукатися» Ж, [ос- 
манутися ] «тс.» Ж, [ошанутися] «об- 

мянутмпа ппми.їїнттлга пппгя гтятілл* — 

-V-, .. ~ -...*! "Г--*->-’ 

п. [озгтапіс] «ошукати»; — неясне; 
можливо, пов’язане з очманіти. 

ошоломйти, ошоломонйти — див. 

ошалемоніти. 

[бшолопі «йолоп, бовдур, телепень» 
ЛексПол; — очевидно, результат кон¬ 
тамінації запозиченого р. остолбп «йо- 

ГТ А Т*Т ГМ Т Г\ Л Г ТІ .4 1 ґ Лі О \ * І / /Л /> ґ\ 4Ґ\ ҐУ -4ҐІ/ 1 І • ГЧ /Л Л 

лип, Дуі/спо'; і \ рио/ іллилкл , р. і/о*" 

толбп {[остолбб]) , пов’язане зі столп 
(столб) «стовп», сягає язичницьких 
часів, коли ідолів , робили у вигляді 
стовпів; негативного значення воно 
ня бл/.гто пізніше — Фягмеп ТИ 16Я- Г.о- 


болевский РФВ 64, 124. — Див. ще 

стовп, шолопати. 

ошукати «обманути», [обшукати] 
«тс.», [бшук] «обман» СУМ, Куз, 
[ошука] «тс.», ошуканець «обманщик», 
ошуканство , [ошукач ] «ошуканець», 
[ошукня] «ошуканство, лестощі» Бі, 
[бшуком] «обманом» Ж; — р. [ ошу¬ 
кать ], бр. ашукаць ; — запозичення з 
польської мови; п. озгикас «обманути» 
є похідним від згикас «шукати» і, мо¬ 
жливо, являє собою кальку нвн. уєг- 
зисНеп «випробувати, спокушати», ут¬ 
вореного від зисЬеп «шукати». — Фас- 
мер III 180; ЗСБМ 1, 239; Вгйскпег 
557; К1и§е—Міїгка 762. — Див. ще о 1 , 
шукати. 

[бшум] (у виразі з бшумом «цілком, 
повністю») Ж; — очевидно, пов’язане з 
шум «піна». — Див. ще о 1 , шум 2 . 

бшур, ошурки :— див. шурувати 2 . 

[ошуст] «наклепник, шахрай» Пі, 
[оту ста\ «обманщик»; — р. [ ошус - 
тать\ «обдурити», бр. [ошуст] «шах¬ 
рай»; — запозичення з польської мови; 
п. оз2іі5і «шахрай», озгизїас «ошука¬ 
ти» походять від. згизіас «розтрачу¬ 
вати, розкидатися (чимось)», що в 
XVII ст. вживалося в значенні «міня¬ 


ти», звідки й розвинулося значення 
«ошукувати, шахраювати»; первісно ма¬ 
ло значення швидкого руху, галасу; 


245 




ошуя 


ощіп 


споріднене з укр. шуснути. — ЗСБМ 
2, 207; 8, 84; Вгііскпег 385. — Див. ще 


ошуя — див. шуя. 

ощавистий, ощавілий , ощавіти — 


див. щава. 

[ощапний] «який добре прилягає 
до тіла (про одяг)» ЛексПол; — пов’я¬ 
зане з р. [щипать] «франтити», [ щап- 
ливьій] «вишуканий, франтовитий», 

\іппт\ лгЬпяит* іяпчіїи'я чягчішя тки- 

рою на дереві для добування смоли», 
щепа «кусок дерева, скіпка»; первісне 


значення — «підрізаний, дооре піді¬ 
гнаний» (пор. аналогічне явище в ні¬ 
мецькій мові: Зїиїгег «франт» від зіиі;- 
геп «підрізувати, підстригати; обрубу¬ 
вати»). — Фасмер IV 496; Преобр. II 
114. — Див. ще щепйти. 


[бщеп] «бруси й колоди для зве¬ 
дення стін дерев’яних будівель», [ощіп] 
«тс.», [ощепина] «скріплені з чотирьох 
боків верхні балки будівлі, до яких 
прикріплюють стелю й дах», [ощепи] 
«тс.» ЛЖит, [ощепйти (хату)] «по¬ 
класти скріплені з чотирьох боків верх¬ 
ні балки хати»; — очевидно, пов’яза¬ 
не з щепити «прищеплювати», щепа 
«прищепа»; зведення до щепати (псл. 


ог\сра її ) 


/.ПЛОГ//Л ГТ Т/"\ ПОТИ .4 

1 VI" 


милковим. — Див. ще щепйти. — 
Пор. очап. 

[ощерт] (бот.) «стародуб, Базегрі- 
їішп Б.» Ж; — неясне. 

[ощетйти] «загубити, втратити» Ж; 
— очевидно, давніше *о-тщетити , 
пов’язане з [тщий] «пустий, марний», 

гтоп 111 с’Т’л - Птлп тир тчи мі* 

ч^ а ч^ 0 1* • • «з • і і_*» и,і,у а а і ^ дааа» 

бщйпок, ощіпок — див. щипати. 


[ощйтець] (бот.) «шоломниця зви¬ 
чайна, Зсиіеііагіа ^аіегісиїаіа Б.» Ж, 


МаШ 

і. • а иі V , 


итпппоииа 
у і 1 _* V-» ^ 1 1 1 1 /1 


п! п 
и ‘А 


і і /; / т і / _ 

І І ЬІЛ- 


ти «захищати, оберігати»; назва зумов¬ 
лена шоломоподібною формою квітки і 
є, очевидно, калькою латинської науко¬ 
вої назви, похідної від зсШиш «щит». — 
Див. ще щит. 

[ощйтниця] (у сполученні о. вос¬ 
кова) (бот.) «воскова пальма, СогурЬа 
сегіїега Агг.») 7К, Мак; — похідне ут¬ 


ворення від щитйти «захищати, обе¬ 
рігати»; назва зумовлена тим, що лис¬ 


тя цієї пальми вкрите тонким шаром 
воску, який захищає її від надмірної 
втрати вологи (БСЗ 9, 155, 158). — 
Див. ще щит. 

[ощйток] (бот.) «молодило дахове, 
Зетпегуіуит їесїогит Б.» Ж, Мак; — 


очевидно, похідне утворення від щи¬ 
тйти «захищати, оберігати»; назва зу¬ 
мовлена повір’ям, що ця рослина захи¬ 
щає від блискавки (через це її розво¬ 
дять на дахах). — Анненков 326. — 
Див. ще щит. 

[ощйця] «нічний метелик; міль» 
Ж; — очевидно, давніше [*ношиця] 
«нічний метелик», пов’язане з ніч 
(див.). . 

ГКтігіїГТІ __ ҐЛТ ІСі П> Т/ ГТ Т Т/"> о о_ 

-/IV, - ип^ипДпи, 


позичення з польської мови; п. овг- 
С2Єр «спис», як і ч. о$іер, слц. озіер 
«тс.», нл. \убзсер «скіпка, лучина», ут¬ 
ворене за допомогою префікса о(Ь)- 
«об-» від 52С2ерас «розколювати, щепи¬ 
ти»; первісно, мабуть, означало розще¬ 
плену дерев’яну палицю. — Вгііскпег 
534; МасНек ЕЗІС 421—422. — Див. 


ще щепити. 





11 


па «окремий рух у танці; танцю¬ 
вальний крок»; — р. бр. па, п. ч. раз, 
схв. па «тс.»; — запозичення з фран- 


г тлго і. т/пі иллтд 1 гКг\ тс /,т/пт/ч\ гт/ллл/лптл'с. 

пилидл і и 


від лат. раззиз «тс.», утвореного від 
рапсіо «розширюю, розкриваю, розсти¬ 


лаю», пов’язаного з раїео «відкриваю¬ 


ся, простилаюся», спорідненим з ав. 
райапа- «широкий, довгий, просторий», 
хет. рііїаг «тарілка», гр. тгєтаууирі «роз¬ 
криваю, розстилаю», тгєтаЛо^ «розпро¬ 
стертий, широкий», тгєтаЛоу «листок», 
дісл. їаФпг «обійми; сажень, нитка», 


дангл. їаерт «розпростерті руки, са¬ 
жень», двн. їабат «сажень; міра зав¬ 
довжки в розпростерті руки», їабит 
«тс.», гот-. Іара «паркан, огорожа», свн. 
уасіе «тс.», лит. реіуз «плече», прус, 
реіїе, реШз «тс.». — СІС 2 612; 51. \ууг. 
оЬсусЬ 554; ТСБМ III 450; Баигаї 536; 
Таїсіє—НоГгп. II 244—245, 261—262. 
— Пор. пас 2 , пасаж, пасажгір. 

па- (префікс переважно в іменних 
утвореннях типу пагін, пагуба, пару¬ 
бок, пасинок, пасіка тощо, який указує 
на просторову або часову близькість, 
схожість або ідентичність, недостачу 
властивості, якості тощо); — р. бр. др. 
болг. м. схв. па-, п. ч. слц. вл. нл. ра-, 
стел, пл-; — псл. оа- (< :і: по-). співвілно- 

/ і * і ' » • ' 


сне з ро, як рга- з рго-, раг- з рог-; — 


споріднене з лит. ро «на, після», прус. 


ро «під, на, після, згідно з відповідно 
до ...», алб. ра «без, не», лат. ро- (рогсео 
«утримую, зупиняю»), ав. ра- (ра-гбауейі 
«проганяє, відтісняє, лякає»); іє. ,|: рб-. — 
Фасмер III 180—181; Преобр. II 1; Ма- 
сЬек Е5ЛС 424; НоІиЬ—Буег 351; Мла- 
денов 407; 5кок II 583; Е55І 51. §г. І 


160—161; Мікі. Е\У 253; Тгаиїшапп 203; 
Рокогпу 54—55. — Див. ще по. 

[пабороди] «бакенбарди» Нед, \па- 

Г\ ГЛ Г\ Г\ IV С\ У\ п О ПЛ XVI п ґЧ 1 /,Т'Г' .4 • ПСІ 

/ ч-/ , ; ь іл. <_» ^ іу / / ь іл. ч_/ ^ - И ^ ” 

зультат видозміни форми [ фаборбта] 
«тс.», зближеної з основами слів боро¬ 
да і рот. — Див. ще фаборбта. 

[пабородник] (бот.) «козельці луч¬ 
ні, Тгадородоп ргаїепзіз Б.» Нед, [ побо - 
роднйк\ «тс.»; — похідне утворення 
від борода.', назва зумовлена схожістю 
нерозкритого кошика квітки цієї рос¬ 
лини з цапиною бородою; пор. р. коз- 
лобородник , бр. казлабарод, схв. [ко- 
з]ебрадник\ «тс.», що є, очевидно, каль¬ 
ками наукової назви роду Тга§оро§оп, 
яка походить від гр. трехуос «цап» 
і дсоусоу «борода» (Нейштадт 584). — 
Див. ще борода, па-. 

пава (орн.) «птах родини фазано¬ 
вих, Рауо сгізїаїиз Б.; самка павича; 
пір’їна павича», павич СУМ, Нед, \па- 
вир\ «павич» ВеБ, ВеНЗн, павичка 
«пава», [павиха, павйця] «тс.» Нед, 
[павір] «павич», [павлйн] «тс.» тж, 
[павлйнець] (зоол.) «павинохвіст, Рауо- 
піа» Нед, [павук] «павич», [паук] «тс.» 
ВеНЗн, [павук] «павич; пір’їна пави¬ 
ча», [паун] «павич»' ВеНЗн, [павунка] 
«пава» ВеНЗн, [павур] «павич» Г, ВеБ, 
ВеНЗн, [павуриця] «пава», [павурка Г, 
ВеНЗн, паунйця Шарл, ВеНЗн] «тс.», 
павин, павйнийпавичевий, павйчий 
СУМ, [павій] «павиний» Нед, [павля- 
ний Нед, павбвий] «тс.»; — р. пава, 
бр. пава, [павук, паулюк], п. нл. ра\у, 
ра\уа, ч. рау, рауісе, слц. рау, рауа, вл. 
ра\у, ра\уіса, болт, паун, паунйца , м. 
паун, паунйца , схв. паун, паунйца , 

247 




павз 


Павлйн 


слн. рау, рауїса; — через германське 

ГТ/ЛЛЛ1ЛЛ тпітгтп А ООПЛОШіаГІЛ О ГТ О'ГТІІ Т І_ Т/ 1 

1 іиссрсДп п іД і ои осиїио л а. і ппсшхиі 

мови; двн. рїа\уо, свн. рїа(\уе), днн 
рао, снн. ра\уе, снідерл. фриз, рай, гол 
раи\у, дангл. ра\уа, реа, англ. реа, дїсл 
раї «тс.» походять від лат. рауо «пава» 
яке певної етимології не має; вихідним 
вважається якесь східне джерело, ос¬ 
кільки зі Сходу (з Індії) походить і сам 

ГТ'Г О V - ттт Сі П\ГїїкТ/П А 1 • ґЬ п О П/ТСі п ТТТ 1 Я1 • 

111 СІЛ . і і і У-..< і у Ді_>х\\_/ “І А , ~ІГ СІЧ,1ЇІЧ.|^ 1І1 і и 1 | 

Черньїх І ^614; Преобр. Іф 1—2; Ма- 
сЬек Е5ЛС 438; 5сЬиз1:ег-5е\Ус 1052— 
1053; Младенов 415; Зкок II 625; МікІ. 
Е\У 234; К1и§е—Міігка 541; Таїсіє— 
Ноїгп. II 267. 

павз, павзє, павзйна, павзинє , пав- 
зити — див. павуз. 

[павзунй] (бот.) «настурція лікар¬ 
ська, №зіиг1;іит оШсіпаіе (Ь.) К. Вг.» 
Л; — похідне утворення від повзтй ; 
назва зумовлена, мабуть, лежачим біля 
основи стеблом настурції, яке вкоріню¬ 
ється (Носаль 146; Федченко—Флеров 
467). — Див. ще повзтй. 

[павис] (бот.) «аномодон, Апото- 
сіоп» Нед; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від висіти (повисати); мотива¬ 
ція назви неясна. — Див. ще вйсіти. 

[павитйця] (бот.) «березка польо¬ 
ва, Сопуоіуиіиз агуепзіз Ь.» ВеУг, 
Мак; — результат контамінації назв 
повитйця і [павутйця] «тс.». — Див. 
ще вйтень, павутйця. 

павіан (зоол.) «рід вузьконосих мавп 
родини мартишкових, Раріо Егхі.»; — р. 
болг. павиан , бр. павіян , п. ра\уіап, ч. 
слц. рауіап, м. павщан , схв. павщан , 
слн. раурап; — через німецьке і гол¬ 
ландське посередництво (н. Рауіап, гол. 
Ьауіаап «тс.») запозичено з французької 
мови;, фр. ' ЬаЬоиіп «павіан» (первісне 
значення «дурень, телепень») вважа¬ 
ється контамінацією- двох слів звукона¬ 
слідувального походження: ЬаЬіпе «ви¬ 
сяча губа в деяких тварин, зокрема в 
мавп», і ЬаЬоие «гримаса, скривлене об¬ 
личчя». — СІС 2 612; Фасмер III 181; 
КЗСРЯ 321; 81. \ууг. оЬсусЬ 559; Но- 
ІиЬ—Ьуег 363; К1и§е—Міїгка 536; Кіеіп 
138; Баигаї 66; СатіНзсЬе^ 68. 


павільйон «невелика легка будівля 


плі/питтпи/г 1 
ис/і\рігі і і лт. 


С'П/ЛГГ\7ТТО її пп плоклітттссип 
\^11\_/р у Ді/і/1 р \ У.» IV І 1 І І I V-. ПИЛ 


експонатів виставки; приміщення для 
кінозйомок і фотографування»; — р. 
павильбн , бр. павільен, п. ралуіІоп, ч. 
слц. рауіібп, болг. павилибн , м. пави- 
л)бн , схв. павіиьбн , слн. рауііібп; — 
запозичення з французької мови; фр. 
рауіііоп «тс.» походить від лат. раріііо 

(пи п попіііппоті ль/іата тлі/* идато лтл. 

V IV! 1 і. Г 11 \ , 1 V 1 г 1 

коподібна палатка, шатро» (за зовніш¬ 
ньою подібністю навісу до розпростер¬ 
тих крил метелика), спорідненого з псл. 
^реіреіь «перепел», укр. р. перепел , 
лит. ріераіа, лтс. раїраіа «тс.». — Мос¬ 
каленко УІЛ 51; СІС 2 612; Фасмер III 
182; Черньїх І 614; 5Е у/уг. оЬсусЬ 559; 
Кораіігізкі 732; НоІиЬ—Ьуег 363; Ба- 
ихаї 541; \Уа1бе—Ноїгп. II 249—250. 
— Див. ще перепел. 

[павкати] «кричати» (про перепе¬ 
ла), [палкати ВеЛ, підпалакати, 
підпалкувати] «тс.», [підпавок] «пе¬ 
репел», [підпалайка, підпалак , під- 
палок] «тс.»; — похідне утворення 
від звуконаслідувального вигуку пав , 
що імітує крик перепела (передається 
також як підполю } подь полоть — 
ВеНЗн). 

[павлик 1 ] (зоол.) «равлик, слимак, 
Неііх Ь.»; — фонетичний варіант фор¬ 
ми равлик, що виник у результаті її 
зближення з власним ім’ям Павлик. — 
Пор. Павло, петрик 2 , равлик 1 . 

[павлик 2 ] «кухоль; взуття загнутої 
форми із суцільного шматка шкіри»; — 
не зовсім прозорі позначення, які мог¬ 
ли виникнути в результаті перенесення 
назви [павлик] «равлик» за подібністю 
форми предметів. 

Павлйн (чоловіче ім’я), Павлйна 
(жіноче ім’я), [Павблька, Паулька ], ст. 
Паллінь (1627);. — р. болг. Павлйн , 
бр. Паулін , п. Раиііп, ч. слц. Рауіі- 
па, м. схв. Павлйн , слн. РаУІіп; — за¬ 
позичення з латинської мови; лат. Раиі- 
(Оіпиз «Павлівський» є похідним від 
власного імені Раи1(1)из «Павл». — Вл. 
імена 77; Петровский 172; Спр. личн. 
имен 443. — Див. ще Павло. 


248 




Павло 


павук 


Павло (чоловіче ім’я), Павла (жі¬ 
ноче ім’я), [ Павелко ВеЛ, Павко 
ВеЛ], Павлик, Павлйіи, Павлій, Пав¬ 
лу нь, Павлуньо , [Павльо] ВеЛ, Паш- 
ко Г, Нед, ст. Павель (1368), Пауель 
«уста трубьі або спокойньї ... слабьі» 
(1627), Паула (1627); — р. бр. болг. 
Павел, др. Павель, Пауль , п. Ра\уеі, 
ч. слц. слн. Рауеі, вл. Рахуоі, Ра\уеї, 
м. Павле , схв. Павао, Павле , стел. 
Плвьлт*, Плоулчд —-через церковно¬ 
слов’янське посередництво запозичено 
в давньоруську мову з грецької; гр' 
ПаоЛос походить від лат. Раиіиз, утво¬ 
реного від прикметника раиіиз «ма¬ 
лий», пов’язаного з раисиз «тс.», спо¬ 
рідненим з гот. і а\уаі «мало», дісл. їаг, 
двн. їао, Ід, дангл. їеа, англ. Іе\у «тс.». 
— Вл. імена 77; Беринда 227; Фасмер 
III 181; Петровский 171 —172; Спр. 
личн. имен 442; Илчев 372; Шаісіе— 
Ноіпт. II 265—266. 

павловнія (бот.) «декоративне де¬ 
рево з великими листками, Раиіоишіа 
5іеЬ. еі 2исс.»; — слн. рауібупра; — 
запозичення з російської мови; р. 
павловния «тс.» пов’язане з власним 
ім’ям Павел ; рослину було названо на 
честь принцеси Анни Павлівни (1795— 
1865), дочки царя Павла І (очевидно, в 
цей час це дерево поширилося в росій¬ 
ських дворянських парках). — Кіеіп 
1141. — Див. ще Павло. 

[павнйк] (ент.) «павине око, Уа- 
пезза іо Б.» Нед, [павчик, русалка-па- 
вйнка) «тс.», [павйнчій] тж; — похідні 
утворення від пава ; пор. павине око, 
р. павлиний глав «тс.»; назви зумов¬ 
лені схожістю у забарвленні крил ме¬ 
телика і хвоста павича. — Див. ще 
пава. 

паволока — див. волоктй. 


павори, павроня, паврота — див. 

фаборота. 

[паворожка] (ент.) «сонечко, Сос- 
сіпеїіа», [паворож ВеЛ, пбвороз Нед] 

« ТСі »; — ПОХІДНЄ уТВОрЄННЯ ВІД 60р0~ 

жйти\ назва зумовлена тим, що кома- 


VI? ГП7ЛТ/0 ТЛІ ГТ /*\ 'Т' І 'Т' Т Т 

лу чу\^г\.алґі і/іспіл 


О О ПА ПІ. АТЛЛД П ГО ГТ \ Г 
ОСІ 1И_/і/11-»\-/ 1 \_/Ш 131 СІ 


вали свою долю. — ВеЛ 445. — Див. 


ще ворожгіти, па-. — Пор. папа- 
ружка. 

[павороз] «вусик у витких рос¬ 
лин»; — префіксальне утворення від ос¬ 
нови [ворбза] «мотуз, шнурок» (див.). — 

Пор. ворожшя. 

[паворочка] «шовкова або бавовня¬ 
на тканина» Нед; — результат видо¬ 
зміни форми *паволочка, похідної від 
[паволока] «тс.», можливо, зближеної 
зі словом ворочок «торбинка для віддав¬ 
лювання сиру». 

павпрйця — див. пбрплйця. 

[паврбзй] «вистріпані нитки в одя¬ 
зі» ЛЖит; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. роудгогек «мотузка», 
ро\Угбг «канат» споріднені з укр. пбво¬ 
роз, поворозка. — Вгйскпег 433. — 
Див. ще ворбза. 

[павс] «кімнатна рослина» О; — 
неясне. 

[павуз] «рубель, жердина» Нед, 
ВеБ, [павз ДзАтл II, павзанка , па- 
взачка тж, павзє Нед, павзйна Нед, 
ДзАтл II, павзине Нед, павузизна 
ДзАтл II, палус ВеБ, пауз Г, ДзАтл II] 
«тс.», [паужіня] «те, що висипається 
з-під рубля», [паузник] «мотузка для 
прив’язування рубля», [павзити] «при¬ 
тискати рублем» О, [припавузй&іи] 
Нед, [розпавузити] «відв’язати ру¬ 
бель» О; — очевидно, запозичення із 
словацької мови; слц. рауиг, рауига, як 
і п. рау/дг, ч. рауига «тс.», походить 
від псл. *ра-ргь, паралельного іншому 
префіксальному варіанту *ро-р 2 ь, до 
якого зводиться укр. [твзен\ та ін. 
«тс.». — Вгйскпег 400; МасЬек Е5ЛС 


439; НоІиЬ—Буег 364. — Див. ще па-, 
пївзен, узи. 

павук «(зоол.) Агапеиз СІ.; [при¬ 
лад для ловлі риби Ва]», [паук] «па¬ 
вук», [паутиняк] «снувальник, ТЬегі- 
сііоп 'У/аІск.» Нед, [паукбвець] «краб- 
павук, Ма]а» Нед, павутина, павутин¬ 
ня , [ павуттє} «бабине літо; павутин¬ 
ня» Л, [павучйна] «павутина», павучй- 
ха, павучйще, павуччя, [пауггійння 

тт £ігт тпііііі'ііп т /ч 11111' і.і п 1 т п п 11 іг А Г' ю і і <*/ 


і і^д, /1 и-1-/ іьіло у 


павуковий, павутйнний, павутйно- 


Г» А С\ 






павун 


пагічити 


вий, павутйнячий, павучий, павутй - 
питися , [запавутати] «вкрити паву¬ 
тиною» Ж, [ опавутйти] «тс.» Ж; — р. 
паук, [павук], бр. павук , др. лаг/к, п. 
ра^к, ч. рауоик, слц. рауйк, вл. нл. 
ра\ук, полаб. ро_]'ак, болг. паяк, м. 
па/ак, схв. лаук, слн. рфек, [рауок], 

СТСЛ. ГілЛчЧИНл, ПлЬлЧгїгт; — ПСЛ. 

*раркь/ра§кь, що складається з пре¬ 
фікса ра-, кореня *<?-/?-, пов’язаного з 
ф^їі «брати, хватати», і суфікса -к-; 
менш переконливе виділення в цьому 
слові кореня *ок-, спорідненого з лат. 
апсиз, ипсиз «загнутий, крючкуватий», 
гр. аунбЛос; «кривий, вигнутий», буиос 
«гак», дінд. апкак «вигин, гак», з огля¬ 
ду на характерні для павука дугоподіб¬ 
ні ноги (Фасмер III 218—219; Вгйскпег 
390—391; Маскек Е5ЛС 439; Зскизїег- 
Зє\ус 1053; Зкок II 624), як і пов’язан¬ 
ня з дінд. Пуик, иіак від кореня *иа-/П- 
«ткати» (Горяев 251); Потебня реконс¬ 
труює вихідну форму *пауть і зістав¬ 
ляє ут- з двн. \уШап «одягати», \уасік 
«тканина» (РФВ 1, 88). — Скляренко 
Мовозн. 1992/5, 11 —12; Вазага 2 рої- 


г* І г ■ .*» Іч Г" + < і /-1 ! УЛИ Г 1 ҐТЧ ГІР + С 

аічи-п оіииіиуу и 


ПО 

ОіІ' 


А 1 
■Ч 1 


Пор. омела. 

[павун] (бот.) «бобівник трилистий, 
Мепуапїкез їгіїоііаіа Ь.» Мак, [ тавун] 
«тс.» Мак; — неясне; пор. р. [павун] 
«зміячка, Зсоггопега 1^.», яке пов’язу¬ 
ють з пава з огляду на яскраві волоха¬ 
ті квітки зміячки (Фасмер III 183; Пре- 
обр. II 1). 

павутйця (бот.) «березка польова, 
Сопуоіуціііз агуепзіз Ь.», [павутеця 
Корз, павутйна Ме] «тс.», [паутйця] 
«тс.; повитиця льонова, Сизсиїа еріїі- 
пит ШеіЬе» Нед; — бр. [павутка] «бе¬ 
резка»; — результат видозміни форми 
повитиця] «тс.», зближеної з павутй¬ 
на, павутйння. — Шамота 123. — 
Див. ще вйти 1 . —Пор. павитйця. 
павутькало — див. пугу, 
[павучкй] (бот.) «чорнушка дамась¬ 
ка, №§е11а Батазсепа Ь.», [паучки] 
«тс.» Мак; — результат перенесення 
назви павучок (зменш, від павук), зу¬ 
мовленого, очевидно, зовнішнім вигля¬ 


дом голубих квіточок, оточених ТОНКО- 
розсіченими зеленими верхівковими 
листками; пор. інші назви чорнушки 
дамаської: [чорнушка нечоса, нечесані 
панночки, дівиця в зелені]. — БСЗ 
47, 197—198. — Див. ще павук. 

[павхати] «палахкотіти» Нед, [па- 

вучинси\ «і^.» їж, — не зешілм мене, 

можливо, пов’язане з палахтіти, па¬ 
лахкотіти- може бути й самостійним 
звуконаслідувальним утворенням. 

[пата] «жолобок, виріз, паз» Нед, 
О, [пазувати] «робити знаки» О, [па- 
жити] «вирізувати пази на ґонтах» 
Нед; — слц. рак «жолобок на ґонті», 
рака, рака «тс.»; — неясне; можливо, 
псл. ра§а, співвідносне з рагь < *ра£-, 
до якого зводиться укр. паз. 

[пагатйть] «сплатити, погасити 
(борги)» Л; — очевидно, результат ви¬ 
дозміни слова погасити , можливо, 
зближеного з гатйти. — Див. ще га- 
ейти. 

пагін, пагіння, пагонець, пагбн- 

ня — див. гнати. 

пагінація «нумерація сторінок 
книги або рукопису», [наґінувати] 
«нумерувати» СЧС; — р. болг. паги- 
нация, бр. пагінацьія, п. ра§іпафа, ч. 
ра§іпасе, слц. ра§іпасіа, вл. ра§іпо\уас 
«пагінувати», м. схв. пагинацща , слн. 
радіпасца; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; фр. англ. ра§іпаііоп 
«пагінація», нім. ра^іпіегеп «пагінува¬ 
ти» зводяться до лат. ра§іпа «скріпле¬ 
ні смужки папірусу; сторінка, листок», 
пов’язаного з рап§о «вбиваю, втикаю; 
закріплюю», спорідненим з гр. тгг)ууй|л 
«скріплюю, збиваю, зміцнюю», тгауюс 
«твердий, міцний, ЩІЛЬНИЙ», тгпума 
«остов, скріплення», дінд. раз-, раза- 
«вірьовка, шнур», ав. раз- «зв’язува¬ 
ти», псл. рагь «виїмка, заглиблення» 
укр. паз . — СІС 2 612; КЗСРЯ 321 
Кораііпзкі 707; НоІиЬ—Ьуег 352 
Баига! 523; Кіеігі 1110, 1111; Таїсіє— 
Ноїт. II 235, 245—246. — Див. ще 
паз. 

[пагічити] «орати; дерти» О; — 
неясне. 


250 







пагніздь 


падекатр 


[пагніздь] «ніготь» Нед, ВеБ, [паг- 
кість , пагнісць Ме] «тс.», [пагнисті] 
«нігті» Мо, [пагністки] (вид рослини), 
[. пагнозди} «нігті» Нед, [ паннізть} «ні¬ 
готь» ВеБ, [паність] «тс.» Нед; — ре¬ 
зультат метатези з — г у слові [паз- 
нігть] «ніготь» (див.), 
пагбв’є — див. пуга, 
пагода «буддіиськии храм»; — р. 
болг. м. пагода , бр. пагада, п. ч. слц. 
вл. ра^оба, схв. пагода, слн. ра^бба; — 
запозичення Із західноєвропейських 
мов; англ. ра§оба, н. Ра§ббе, фр. ра§о- 
сіе походять від порт, радоба, яке через 
там. ра§ауабі «будинок, що належить 
богові» зводиться до дінд. ЬЬа^ауаїІ 

/.ПЛПТІТПТО Ґ\ лЛТПЛТТПЛл Д Тгп ПЛІЛЛТГАРП 

« ослгппа , ии / і \ ссіосппй '/, 

від ВЬадаЬ «бог багатства, достатку». 

- СК7 612; КЗСРЯ 321; Зїіііег КО 
195// 1, 139; Зі. \ууг. оЬсусЬ 540; 
Кораіігізкі 707; Кіеіп 1111; К1и§е— 
МіИка 527—528; Баига! 523. 

[пад] «горище, верхній поверх у 
млині, в клуні Нед; поміст над сіньми 

О ТАТ/ЛВТ ДГ Т^ГТдгТТІ ґЧ ,ч \ П Л іЛ /.ГТАДТІАФ 

аш і у г\лупі [і іххи ку їх \ \чштічі 

над сіньми або током у клуні» О, [пат\ 
«тс.; катафалк» О, [ паток ] «поміст над 
сіньми або током у клуні» О; — запо¬ 
зичення з угорської мови; уг. раб «го¬ 
рище; лава для сидіння; парта; ліжко; 
сцена; долівка» є запозиченням з пів¬ 
деннослов’янських мов; болг. под «ПІД- 

ПГ^ГО ПГ>піпТ/Оч\ Л/ П> М А Л Л ПІТ ГдЛН /,ТЛ 
іііиі а, /і,'-/ і/ і 11_) г\сі V , ^ли. і пуку у ч-і/ііі. р ч_і \' і ч, . •*/ 

відповідають укр. під «нижня поверхня 
приміщення, ями, печі; дно; [горище]». 

— МИТЕЗг III 54—55. — Див. ще 

ПІД 1 . 

[падалець] (зоол.) «веретільниця, 
Ап^иів їга^іііз Б.», [падавка ВеНЗн, 
падаличник, падалііиник тж, пада- 


п іґліґ т п г) п п (Лі V 

і Ь <ш/ УщАуЛ' / А-І А ч_/ 11 , 


т п г)п п и-и і» іу ю п _ 

/ Ь Д, и і І* ІИ, ІX . НІЛ* 


дальниця Нед, паданец, паданка тж, 
падулька ВеНЗн] «тс.», [падюх] «вуж, 
гадюка» ГрицАВ, [ попадйнець ] «вере¬ 
тільниця» Нед; — бр. [паданка] «змія 
(мідянка?)», п. рабаїес «веретільниця»; 
— псл. *раба1ьсь, рабапька, похідні від 
рабаіі «падати»; назви зумовлені, оче¬ 
видно, особливостями рухів веретіль¬ 
ниці. — Див. ще пасти 2 . 


[падальник] (зоол.) «гусениця ме¬ 
телика ведмедика, Агсііа (егиса)» ВеБ, 
[падалник] «тс.; гусениця бражника» 
ВеБ, Корз; — похідне утворення від 
падати ; назва пояснюється забобон¬ 
ним уявленням про те, що в того, хто 
наступить на цю гусеницю, розпадеть¬ 
ся нога. — ВеБ 282. — Див. ще 

_.2 

110 . 1 . 1*1 . 

[паданка] (бот.) «дикий мак, мак- 
самосій, Рарауег гЬоеаз Б.» Куз, Мак; — 
похідне утворення від падати ; назва 
зумовлена тим, що насіння маку випа¬ 
дає (висівається) на землю через отво¬ 
ри у верхній частині коробочки. — 
Шамота 123. — Див. ще пасти 2 . 

ТТ А тт А АГ'Ж Ж П лЛ П А/^Л Л Іі < і Л УІ ґ£ /~і ґ~* л 1111/ 

надані, і или, і илиилищл, і илиилиш-- 

ній, падалка , падаль, падевий, па¬ 
деш, падина, падіж, падкйй, падко- 
вйтий, падлечина, падлйна, падлйчи- 
на, падлб, падлюка, падлючий, па- 
док, падь, падьма — див. пасти 2 . 

падеграс «бальний повільний та¬ 
нець, а також музика до нього»; — р. 

(~\ 1 “\ ООППОІІ 7 ГЛТТ 

ииі/сорио, ир. /іии^срііС/, - оаниопчсп* 

ня з французької мови; фр. словоспо¬ 
лучення раз бе дгасе «тс.» складається 
з компонентів раз «крок» І §гасе «гра¬ 
ція», що походить від лат. дцаііа «кра¬ 
са». — СІС 2 613; Бабкин—Шендецов 
2, 990. — Див. ще грація, де-, па. 

па-де-де «парний танець, а також 


ПТЛГОТТТ/'О ГТ ҐЛ ТТТ. АГЛ.ч 


1 Л п 


г\г> Л, 


IV! у Уїііхи. ,цу ііиклхі", - р. /і-іл~ио~и о, ч^р. 

па-дз-дз, болг. па-де-дьо\ — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. словосполу¬ 
чення раз бе беих «тс.», букв, «крок 
двох» складається з компонентів раз 
«крок» і беих «два», що походить від 
лат. биоз < био, спорідненого з псл. 
б(ь)уа, укр. два. — СІС 2 613; Бабкин— 

ТТ1сіітгтсіттг»г) 0 О ЯО _ ООГУ ТЧпіі , 7п+ 0/1Я* 

і 1-А V-. І 1іДч* І_> 4*, -У-УУУу І-У СІП СІК ^*Ті Уу 

ВІосЬ 218. — Див. ще два, де-, па. 

падекатр «бальний танець чотири- 
дольного розміру, а також музика до 
нього»; — р. падекатр , бр. паджатр , 
болг. па де катгрі — запозичення з 
французької мови; фр. раз бе ^иа{ге 
«тс.», букв, «крок чотирьох», складає¬ 
ться з компонентів раз «крок» і ^цаїге 
«чотири», що походить від лат. (\из\- 


251 





падепатинер 


падолйст 


їиог, спорідненого з дінд. саЇуЙгаЬ, 
саїуагі, псл. сеіуге, укр. чотири. — 
СІС 2 613; Бабкин—Шендецов 2, 990; 
Баигаї 601; Шаібе—Ноїт. II 400— 
401. — Див. ще де-, па, чотйри. 

падепатинер «бальний танець дво¬ 
дольного розміру, ■ а також музика до 
нього»; — р. па-де-патинер , бр. па- 
дз-патьінер\ — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. раз бе раїіпеиг «тс.», 
букв, «крок ковзаняра», складається з 
компонентів раз «крок» і раііпеиг «ков¬ 
заняр», похідного від раїіп «ковзан», 
яке утворилося від раїїе «лапа, нога» 
неясного походження. — СІС 2 613; 


Баига! 539, 540. — Див. ще де-, па. 

падеспань «бальний танець тридо¬ 
льного розміру, а також музика до 
нього»; — р. падеспань , бр. падзс - 
пань\ — запозичення з французької 
мови; фр. раз б’Езра^пе «тс.», букв, 
«іспанський крок» утворене з компо¬ 
нентів раз «крок» і Езращіе «Іспанія». — 
СІС 2 613; Бабкин—Шендецов 2, 991. — 
Див. ще па. 

па-де-труа «балетний танець для 
трьох виконавців, а також музика до 

икАГПл ; _ П У) П-ІЗр-ГУ) ПІ ІП 

V' ^ ^ , > і/ «ч/ и І І і' ^ у І 

труа ; — запозичення з французької 
мови; фр. словосполучення раз бе ігоіз 
«тс.», букв, «крок трьох», складається 
з компонентів раз «крок» і Ігоіз «три» 
від лат. Ігез «три», спорідненого з 
дперс. іті, 1п, гр. трєїд, лит. Ігуз, псл. 
ігьіе, укр. три. — СІС 2 613; Оаигаї 
728; Шаібе—Ноїт. II 703. — Див. ще 
де-, па, три. 

[падгіволос] (бот.) «хвощ польо¬ 
вий, Е^иІ5еі:иш ап/епзе Е.; хвощ лісо¬ 
вий, Ериізеїит зііуаіісит Б.», [паде- 
волос ] «тс.» Ко, [падоволос] «лікоподій 
булавоподібний, Еусоробіит сіауаійт 
Б.» 'Мак; — складне слово, утворене з 

Т/ЛЛДПЛТГЛ11Т(П Ю/чЛ»/ ( І * Я ГТ а ГЧ О ТТ 1 Г> ТТ І Г' г> тт г\ г> о 
пишпипкп і ш / \іші і\_ра і по і ^ осі 

падати) та волос ; назва, очевидно, сто¬ 
сувалася спочатку лікоподію і була зу¬ 
мовлена, мабуть, тим, що ця рослина 
іноді застосовувалась проти ковтунів у 
волоссі; пор. ч. коїіипоуа геїіпа «ліко¬ 
подій»; назва перенесена на хвощ за 


зовнішньою подібністю рослин. — Ма- 
сЬек бт. гозИ 27. — Див. ще волос, 
пасти 2 . 

падишах «титул монарха в деяких 
країнах Близького і Середнього Схо¬ 
ду»; — р. болг. падишах , бр. падзі- 
шах, п. рабузгасН, ч. слц. рабізаЬ, ра- 
бізасЬ, м. падишах, схв. падишах , 
слн. рабізаЬ; — запозичення з турець¬ 
кої мови; тур. рабізаЬ «монарх, султан» 
походить від перс. рабзаЬ, букв, «захис- 
ник-король», яке складається з компо¬ 
нентів раб «господар, володар», спорід¬ 
неного з дінд. раїіЬ «господар, чоло¬ 
вік», гр. тгбоїд (< *тг6тід) «чоловік», 
лит. раїз «сам; чоловік», псл. *§озробь 
«господар, володар», укр. Господь , і 
заЬ «король». — СІС 2 613; 5Б \ууг. оЬ- 
сусЬ 540; Кіеіп 1110, 1125; Казапеп 
УегзисЬ 377. — Див. ще господь, 
шах. 

[падкан] (бот.) «пошкоджене сли¬ 
вове дерево» ВеЛ, [падканя} «тс.» 
ВеЛ; — результат видозміни назви 
[паткан (патканя)\ «тс.», зближеної 
з падати (на цих деревах плоди зви¬ 
чайно опадають недозрілими). — Див. 


[падко] (у вигуку [падку мій], 
який виражає здивування, радість, пе¬ 
реляк та ін.), [падонько] «доля (не¬ 
щасна)», [ падкатися ] «клопотатися, 
піклуватися», [падкати, падькати Нед, 
Пі] «тс.; бідкатися (< кричати падку)», 
[падкувати ] «тс.», падкуватися «тур¬ 
буватися, піклуватися», [падковитий] 
«старанний»; — очевидно, давніше 
док «доля (те, що випало)» (пор. [ па - 
док] «випадок»), похідне від падати ; 
значення «клопотатися» у дієслів [пад¬ 
кати] і под. розвинулось на основі зна¬ 
чення «бідкатися» (^кричати падку) і 
могло бути підтримане значенням діє- 

Г‘ТТ/-»Г>0 ( І И /1 Я/7 УУ) 1 І /.'Т'\ГГ\&\ГТ1 Г 1'Т'Т1Г'СТ' ТТ/'ЧЛ/ТОГ'Гі'ТЧ.Г 

іу і 1-ц.іуи.» іьіл \*-і у у\-/у осл і Дк/тси а і п - 

ся прихильності». — Див. ще пасти 2 . 

падолйст «листопад; опале лис¬ 
тя»; — очевидно, результат видозміни 
форми *падилист «тс.», утвореної з 
дієслова падати в наказовому способі 
та іменника лист , під впливом форми 


252 




падтймачка 


паз 


зі сполучним о в листопад. — Ноіугі- 
зка-Вагапоу/а 69. — Див. ще лист, 
пасти 2 . — Пор. листопад. 

[падтймачка] (бот.) «сорт яблук» 
Л; — неясне. 

падуб (бот.) «Ііех ариіїоіішп 
[падубок] «тс.» Мак-; — р. бр. па¬ 
дуб ; — похідне утворення від дуб з 
префіксом па-, що вказує на неповний 
ступінь вияву ознаки; назва зумовлена 
зовнішньою схожістю листя обох рос¬ 
лин (УРЕ 10, 460; БСЗ 31, 543). — 


Див. ще дуб, па-. 

[падух] (ент.) «галерука, Оаіегиса 
Оеоіїг.» Нед; — неясне. 

падчерка «нерідна дочка одного з 
подружжя, яка доводиться рідною ін¬ 
шому», падчірка «тс.», [ падчереня] 

«падчерка-дитина», [падчериня] «тс.» 
Нед, [пачерка] «падчерка» Л, [ падче - 
риця] «тс.» Нед, Пі; — р. падчерица , 
бр. падчарка, падчарьща , ч. разіог- 
купе, слц. разіогкупа, слн. разіегка, 
разіогка, стел. плд'ьштєрицл, плдтап- 
ти; — псл. *раскькіег-, утворене за до¬ 
помогою префікса ра-, вжитого для 
вказівки на неповноту виявлення озна- 
ки, від основи ^сі-ькіег-, відбитої в стел, 
дщєрь, р. дочь, укр. дочка тощо; спо- 
ріднене з лит. росіикга «падчерка», 
прус, робисге (кличний в.) «тс.». — 
Фасмер III 184; Преобр.^ II 2—3; 
Брандт РФВ 22, 214—215; Егаепкеі 
110. — Див. ще дочка, па-. 

паж «нижча придворна посада, а 
також особа на цій посаді», [пазь] 
«тс.» Нед, пажеський ; — бр. болг. м. 
паж , ч. раге, слц. рага, схв. паж , слн. 


раг; — очевидно, запозичення з росій¬ 
ської мови; р. паж , у свою чергу, за¬ 
позичено з французької мови за часів 
Петра І; вважається, що фр. ра^е 
«паж»' походить від іт. ра^іо «хлоп¬ 
чик, підліток», яке - зводиться до гр. 
тгшбіоу «дитина»; Доза (Баигаї 523) 
вважає французьке слово давнішим від 
іт. р১іо, зв’язок якого з гр. тгаїбіоу 
для нього також сумнівний. — СІС 2 
613; Фасмер III 184; Преобр. II 3; Оа- 
ті1І5сНе£ 669. 


[пажарок] (бот.) «рід грибів болет, 
Воіеіиз зр.» Л, [пажаркі] «тс.» Л; — 
очевидно, похідні утворення від жар, 
пожар «пожежа»; назва може бути 
зумовлена золотисто-жовтим або чер¬ 
воним кольором шапочки грибів (Зеро- 
ва 40—41). — Див. ще жар. — Пор. 
пожарниці. 

[пажиги] (зоол.) «морські медузи, 
АсаІерНа» Нед; — похідне утворення 
від жигати «обпікати, жалити»; назва 
зумовлена захисними властивостями 
щупалець медузи, здатних жалити. — 
Див. ще жегтгі, па-. 

пажитниця (бот.) «Боїіит І,.», [па- 
жит Мак, пажить Нед] «тс.»; — бр. 
жьщік «тс.», [ жьітвіца] «пажитниця 
розсунута, БоПит гетоіит ЗсНгапк.»; — 
похідне утворення від жито ; назва зу¬ 
мовлена деякою схожістю колосків па- 
житниці, яка належить до родини зла¬ 
кових, з житніми і поширенням цього 
бур’яну серед хлібних посівів. — БСЗ 
33, 231—232. — Див. ще жгіто, па-. 

[пажить] «пасовисько, вигін» Нед, 
ВеУг; — р. [пажить] «луг, вигін, 
пасовище», [пажа] «тс.», др. пажить 
«луг, пасовисько», ч. рагії «молодий 
луг; дерн, мурава», слц. рагіі’ «тс.», 
стел, пажить «лут, пасовисько, ви¬ 
гін»; — префіксальне утворення від 
жйти\ зближення р. [пажить, пажа] 
з ір. *рагаЬ «поверхня, рівнина», дінд. 
раіаЬ «тс.», ос. Гоег, Гоегое «рівне, 
вкрите травою поле, рівнина, вигін» 
(Абаев ИЗСОЯ І 466 — 467) не має під 
собою достатніх підстав. — Фасмер— 
Трубачев III 185; Преобр. II 3; НоІиЬ— 
Буег 364; Тгаиітапп 76. — Див. ще 
жйти, па-. 

[пажовгітий] «ненажерливий, нена¬ 
ситний» Нед; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з жувати або з пажера «не¬ 
нажера». 

паз «вузька довга щілина між дош¬ 
ками, колодами і т: ін.; виїмка, заглиб¬ 
лення, гніздо в якій-небудь деталі», 
пазовик , пазовий, пазувати ; — р. бр. 
паз , др. пазь , п., ч: раг; — псл. рагт>; 
— споріднене з гр. тггіууцрі «скріп- 


253 





паздерник 


пазнігть 


люю», тгпура «підставка, полиця», тга- 
уос «лід, мороз», лат. рап§о «вдавлюю, 
вирізаю, вбиваю», сотра^ез «стик, паз, 
шов», ав. раз- «в’язати», гот. ГаЬап 
«схоплювати», двн. ІаЬ «обійми; мур; 
відділення», нвн. РасН «відділ, галузь, 
ділянка», а також з лат. расїзсо, 
расїзсог «укладаю договір», расіит 
«пакт, договір», двн. Гио^а «паз, шов», 
їаЬап, ■ 1ап§ап «ловити, піймати»; іє. 
*Р а §"/Р а ^- «зміцнювати, скріплювати, 
П.ГТРГТТЛЛ — сЬягмрп ІТТ 1ЯЯ‘ 

--‘-г- ~ ~ > 

Преобр. II 4—5; Горяев 245; Вгйскпег 
400; 5сЬиз1ег-8е\\ч: 1054—1055; Тру- 
бачев Рем. терминол. 158; Топоров 
Зтимология 1970, 37—44; Тгаиїтапп 
209; Маїгепаиег БЕ 12, 326; \Уа1бе— 
Ноїт. II 231, 245; Рокоту 787—788. — 
Пор. пазуха, пах 1 . 

[паздерник] «жовтень», [паздзір- 
ник\ «тс.» О; — бр. [паздзернік, паз- 
дзрнік\ ; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. рагсігіегпік «тс.» по¬ 
ходить від рагбгіегге «костриця», з 
яким співвідносне укр. [паздір] «зідра¬ 
не лико або костриця»; назва місяця 
мотивується тим, що на цей час припа¬ 
дає обробка льону та конопель; пор. у 
зв’язку з цим і бр. кастрьічнік «жов¬ 
тень» від кастрьща «костриця». — 
Німчук 88; Дзендзелівський 51. зі. 
13/3—4, 194; Оньїшкевич Исслед. п. 
яз. 246; Ноіупзка-Вагапоша 65; Вгйск- 
пег 400. — Див. ще паздір. 

[паздір] «зідране лико або костри¬ 
ця», [ паздір’я ] «костриця», [паздерб] 
«тс.» ВеБ, [ паздерйти] «очищати від 
костриці» Г, Нед, [паздирити] «міцно 
бити» О, [ паздерйстий] «розтрісканий; 
щепистий»; — р. [ паздер] «стебла 
хлібних рослин; костриця», [паздерие] 
«тс.», др. паздерь «солома», п. раг- 
бгіегг «костриця»; рагсігіегге, [рагбгіог, 
рагсігіого], ч. рагсіегі, слц. рагбегіе, вл. 
рагбгег, нл. рагбгег, рагбгега, болг. 
паздер , схв. пдздер, пдздерка, слн. 
рагсіег, стел. паздєрт*, поздєрт*, позде- 
рик, позд'ьрье «тс.»; — псл. рагбегь, 
рогбепь, утворене за допомогою префі¬ 
ксів ПЯ7- (< ІЄ *ПЙ7.Л І П07- (< ІЄ 

- І- V - І-' ' і- ' - 


*рог), наявних в утвореннях типу раг- 
по^ьїь «суглоб пальця, на якому росте 
ніготь» і споріднених з дінд. разсаі 
«позаду, назад», разеа «ззаду», ав. 
разеа «тс.», тох. В розїат «після», лат. 
розі «після», лит. раз «біля, до, у», від 
кореня сіег-, того самого, що в аегер «де- 
ру»; сумнівною здається реконструк¬ 
ція (5сЬиз1ег-5ешс 1053) основи псл. 
*рагс!-(егь) як розширеного варіанта 
основи рагт» (< іє. *ра§-), до якої зво¬ 
диться й ^кп. паз. — Дзендзелівський 
51. зі. 13/3—4, 194; Фасмер III 185— 
186; Преобр. II 3; Вгйскпег 400; Ма- 
сЬек Е5йС 439; НоІиЬ—Буег 364; Мла- 
денов 407; Трубачев Рем. терминол. 
82; Мікі. ЕАУ 41, 253; МеШеі Еіибез 
161; Тгаиїтапп 207; Шаібе—Ноїт. II 
347. — Див. ще дерти. 

пазйти «пильнувати, стежити; до¬ 
глядати» СУМ, Нед, [пазати, пазува¬ 
ти, пацити ГрицАВ] «тс.», [пазина- 
ти\ «возитися, турбуватися, берегти», 
[пазовйтий ] «турботливий, клопітли¬ 
вий; який добре пасеться, добре їсть 
Нед»; — болг. пазя «берегти, стерег¬ 
ти, охороняти», м. пази «тс.», схв. па¬ 
зити «бути уважним, уважно нагляда¬ 
ти, піклуватися», слн. рагіїі «догляда¬ 
ти, спостерігати, чатувати», стел, па¬ 
зити «тс,»; — псл. рагіїі, пов’язуване з 
разіі «пильнувати, стежити, стерегти, 
пасти», що зводиться до іє. *ра-/рз- 
«наглядати, охороняти»; зіставляється 
також (Топоров Зтимология 1970, 41) 
з псл. рагк «паз», рагиха «пазуха» як 
первісне «прикривати, берегти». — 
Младенов 408; Вкок II 626; Мікі. ЕАУ 
234. — Див. ще пасти 1 . 

пазілки — див. зола 1 . 

[пазмій] (бот.) «синяк звичайний, 
ЕсЬіигп уиі^аге Б.» Мак;'— похідне ут¬ 
ворення від змій ; очевидно, калька на¬ 
укової назви ЕсЬіигп, утвореної від гр. 
ехк «гадюка» у зв’язку зі схожістю 
тичинок на квітці рослини з тілом га¬ 
дюки. — Нейштадт 458. — Див. ще 
змій. 

[пазнігть] «ніготь» Нед; — р. [паз- 
ногть\ «суглоб пальця, на якому росте 


254 





пазолгіна 


пазуха 


ніготь», бр. пазндгаць «ніготь», [паз- 
нбкаць\ «тс.», др. пазногьть «крайній 
суглоб пальця; нижня частина ноги 
тварини над копитом», п. рагпокіес 
(< рагпокіес) «ніготь», ч. рагпеЬі «ко¬ 
пито», ст. рагпеЬеі, рагпоЬеі, слц. раг~ 
песНі «тс.», вл. рапосЬі «ніготь», нл. 
рагпосЬі(а) «тс.», болг. пазньт «копи¬ 
то; ніготь», слн. рагпоЬі: «тс.», стел. 
пазногьть «копито»; — псл. рагпо- 
утворене з префікса раг-, ужито¬ 
го в обмежувальній функції, і основи 
по^ьіь «ніготь»; споріднене з лит. роз- 
па^аз «копито», рапа§е «місце під ніг¬ 
тем». — Фасмер III 186; ПреобрЛ 610, 
II 3; Вгйскпег 400; МасНек^ЕЗбС 439; 
НоІиЬ—Буег 364; ЗсЬизІег-Зеу/с 1041; 
Младенов 408; Меіііеї Еіибез 161. — 
Див. ще ніготь, паздір. — Пор. 
пагніздь. 

пазолгіна, пазолки — див. зола 1 . 

[пазоручити] «позирати, нагляда¬ 
ти, пильнувати» Нед; — очевидно, ре¬ 
зультат контамінації слів пазйти «тс.» 
і [позорувати], пов’язаного із [зйри- 
ти] (див.). 

пазур «гостре загнуте рогове утво¬ 
рення на 'кінцях пальців багатьох тва¬ 
рин і птахів; кіготь», [пазорь] «кіготь, 
ніготь», [ пазор] «палець на нозі, пазур» 
Нед, [пазюр] «кіготь» ВеБ, [пазури Пі, 
пазюра Бі] «тс.», [пазбрник] «з вели¬ 
кими кігтями» Нед, [пазорний] «з кіг¬ 
тями» Нед, пазурйстий ; — р. бр. 
[пазур], п. рагиг, [рагбиг], ч. рагоиг, 
слц. рагйг, вл. рагог(а), нл. рагога; — 
не зовсім ясне; очевидно, псл. рагигь і 
рагогь, похідні від рагь (< *ра§-) «паз; 
затвердіння»; вважається дакож (Фас¬ 
мер III 186; МасНек Е56С 439) скоро¬ 
ченою формою на -ипь від рагпо^ьїь 
«ніготь»; виведення (А§ге11 2 у/єі Веііг. 
74) з *раг- і бог- від бегр «деру» фоне¬ 
тично не вмотивоване. — ЗсЬизІег- 
Зє\ус 1053—1054. — Див. ще паз. 

пазурник (бот.) «Саисаііз Б.», [па- 
зюрки] «нагідки лікарські, Саіепбиіа 
оШсіпаїіз Б.» Мак, [пазюрці] «тс.» 
Мак, ВеНЗн; — р. [пазурник] «тс.»; — 
похідне утворення від пазур ; назва зу¬ 


мовлена пазуроподібними колючками, 
якими вкриті плоди обох рослин (Ві- 
сюліна—Клоков 20). — Див. ще па¬ 
зур. — Пор. нагідкй. 

пазуха «простір між грудьми й 
одежею, яка до них прилягає; прорі- 
ха в сорочці», [пазухань] «куркуль» 
ЛЧепк. \пазшийна] «пазуха». Ґ пазииі- 

-- -Г--’ ^- ^ --* - ^ -, ’ - V •• 

ниця] «кишеня в пазусі» О, [пазуилшя] 
«пазуха, місце за пазухою»; — р. бр. 
пазуха «пазуха», др. пазуха , п. ра- 
гисйа «тс.», ч. слц. рагисЬа «пахва», 
вл. нл. рага «пазуха, пахва», болт. 
пазуха «пазуха», назва , м. пазува 
«тс.», схв. пазух «пахва», пазухо 
«тс.», слн. рагбиЬа «пазуха», стел, па- 
зоух л «тс.»; — загальноприйнятого по¬ 
яснення не має; реконструюється псл. 
*рагбиха, що складається з префікса 
раг-, наявного в рагбегь «костриця», і 
кореня *бих-а, спорідненого з дінд. 
боз, род. в. бозпаН «передпліччя, рука», 
ав. баоза- «верхня частина руки, пле¬ 
че», перс, боз «плече», ір. бое, боаї 
«рука», лтс. рабизе «пахва, пазуха» 
(Фасмер—Трубачев III 186—187; Пре- 
обр. II 4; Вегп. І 233—234; Мікі. ЕАУ 
52; Абаев ИЗСОЯ І 384; Маїгепаиег 
БЕ 12, 325; БЛтІепЬеск 131); зникнення 
б пояснювалося (Вегп. І 233—234) ди¬ 
симілятивними процесами в словоспо¬ 
лученні робь рагбихр, що викликало 
заперечення Ільїнського (ИОРЯС 20/3, 
82), або пов’язувалося (Ендзелин СБЗ 
108) з можливою контамінацією слова 
*рабиха і відповідника до лит. рагазїіз 
«тс.», спорідненого з дінд. ЬазіаЬ «ру¬ 
ка», ав. хазіа- «тс.»; припускалося 
(Ильинский ИОРЯС 20/3, 81—82), що 
в праслов’янській мові, поряд з фор¬ 
мою *раг-биха, існувала форма *ро- 
биха, яка з часом стала сприйматися 
як роб-иха; при повній тотожності се¬ 
мантики слів роб-иха і раг-биха могла 
відбутися їх контамінація, в результаті 
якої з’явилася форма раг-иха; реконст¬ 
руюється (Топоров Зтимология 1970, 
37 _ 44 ; ЗсЬизІег-Зешс 1054—1055) псл. 
рагиха, пов’язане з рагь «паз», і його 
розширений варіант *рагбиха; непере- 





пазюрки 


пайташ 


конлива гіпотетично реконструйована 
(А^геїі 2^еі Веііт. 76) розширена фор¬ 
ма *рас!гс1иха, як і припущення (Шііеп- 
Ьеск К2 40, 553) про діалектну зміну 
на слов’янському грунті гй у г^малові- 
рогідна гіпотеза (МасЬек Е54С5 358, 
Е5ІС 439) про зв’язок псл. *рагсІиха з 
бихь «дух»; Брюкнер (Вгйскпег 400) 
заперечує можливість форми *рагс1иха, 
оскільки вона засвідчена тільки в сло¬ 
венській мові. 

пазюрки, пазюрці — див. пазур¬ 
ник. 

[паївнйй] «який добре їсть (?); 
який дає багато їжі (?); стравний» О; 
— неясне; можливо, пов’язане з їда, 
їсти. 

[паїж] (зоол.) «(вид морського їжа¬ 
ка), Есйіпотеїга» Нед; — похідне ут¬ 
ворення від їжак\ пор. і наукову назву 
Есйіпотеіга від гр. іуїуо с «їжак; мор¬ 
ський їжак». — Див. ще їж, па-. — 
Пор. паїжка. 

[паїжка] (у сполученні [п. гильнйс - 
та] «їжача голівка гілляста, 5раг- 
§апіиш гашозит Нибз.») Нед, Мак; — 
р. ежеголбвник «їжача голівка, 5раг- 
§апіит Е.», п. )его£\6у/ка, ч. цегак], 
слц. ]егоЬ1ау, слн. іегак «тс.»; — похід¬ 
не утворення від їжак’, назва зумовле¬ 
на плодоносними голівками рослини, 
схожими на їжака (Вісюліна—Клоков 
82, Нейштадт 74). — МасЬек 4пт. гозїі. 
303. — Див. ще їж, па-. — Пор. 
паїж. 

Паїсій (чоловіче ім’я), ст. Паисіе 
(1476); — р. Пайсий, бр. Паїсій , болг. 
Пайси(й), стел. Плисни; — запози¬ 
чення з грецької мови; гр. тгаїтод по¬ 
ходить від тгаїд «дитина». — Вл. імена 
78; Петровский 172; Спр. личн. имен 
443; Илчев 373. 

пай «частка, яку вносить у що-не- 
будь спільне окремий учасник або яка 
припадає на кого-небудь; [шматок, ку¬ 
сок О]», пайка «частка чого-небудь 
спільного, яка дістається комусь при 
розподілі», пайок «продовольство, ци¬ 
гарки і т. ін., що видаються за певними 
нормами», пайовйк «той, хто вніс пай 


у що-небудь, має пай у чомусь», пай- 
щйк «тс.», пайовйй, паювати «ділити 
що-небудь на частини», [спайоват] 
«розділити» Л; — р. бр. болг. пай , п. 
раї, м. па /, схв. па /; — запозичення з 
тюркських мов; тур. крим.-тат. ра] 
«пай, частина», аз. тат. кирг. пай «тс.» 
походять від кит. р’аі. — СІС 2 613; 
Фасмер III 187; Черньїх І 615; Преобр. 
II 5; Горяев 245; Шипова 255; Огиенко 
34; Мікі. ЕШ 230; ТЕ1 2, 138; БокоізсН 
129; Казапеп УегзисН 378. 

[пайда 1 ] «приношення, дарунок; 
щастя, талан», [хвайда] «користь, 
прибуток», [ пайдйти] «щастити, та¬ 
ланити»; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з [пайда] «окраєць, велика скиб¬ 
ка хліба», [байда] «тс.». — Пор. 
байда 5 . 

пайда 2 — див. байда 5 . 
пайза 1 (бот.) «плоскуха хлібна, 
ЕсЬіпосЬІоа Ігишепіасеа Біпк. (КохЬ.)»; — 
запозичення з російської мови; р. 
пайза, пайдза «тс.» походить від кит. 
Ьаіг (байизи) «тс.». — ССРЛЯ 9, 36. 

пайза^ (іст.) «табличка як посвід¬ 
чення і перепустка, яку видавали мон¬ 
гольські хани особам, виряджуваним з 
певним дорученням»; — р. пайза, пай¬ 
дза, пайцза ; — запозичення з китай¬ 
ської мови (кит. раіг іпайцзи) «таблич¬ 
ка»). — ССРЛЯ 9, 36. 

ІТТЯМПТТІ ЛГГПЛ/ТІґ'Т І 'З ПГПТТПІч г ия ТЗРПМ- 
^1диI*VV1 ^ ''і д V/д ч* & ^ і і і-у ии и чі/ііі 

кому човні» Дз, [пайоли] «постелені 
дошки в кубрику» Берл; — результат 
семантичної видозміни запозиченого іт. 
раі(и)б)о «гарматна платформа». — Бо- 
городский Вестник ЛГУ. Серия ист., 
яз. и л-рьі 3, 87. 

[пайс] «посування колоди (спеці¬ 
альними ключками) вперед» О, [пай- 
сувати] «тягнути волоком колоду»; — 
не зовсім ясне; можливо, результат 
видозміни запозиченого нім. раззеп 
«передавати, пасувати» (спорт.); пор. 
також нім. раз айї (виг.) «увага». 

[пайстра] (текст.) «вибійка», [пай- 
стрбвий] «вибійковий»; — неясне. 

[пайташ] «приятель» Нед, О, Лиза- 
нец, [пайташечка Нед, пойтаиі Лиза- 


256 




пак 


пакість 


нец, бойташ тж] «тс.», [пайдаш] «тс.; 
злодій»; — п. [ра^аз, раДазг], ч. слц. 
[ра^аз], схв. па]'таш, па/дйш , слн. раф 
сіаз «тс.»; — запозичення з угорської 
мови; уг. рафаз «тс.», очевидно, похо¬ 
дить від тур. раусіаз «пайіцик; учасник, 
компаньйон», похідного від рау «пай, 


77 ТПОТТОн £ 1 7 - 
(Дпоап'-Ц і / , 


См. 

и - 


Іап Зі. зі. 5, 409—415; МІЧТЕЗг III 60— 
61. — Див. ще пай. 

пак 1 (частка); «[пізніше, потім; але; 
же, ж]» О, пакй «тс.»; — р. [пак], п. 
ч. вл. нл. рак «тс.», полаб. рак «але», 
болг. м. пак «знову, ще», схв. пак 
«пак», слн. рак «тс.», стел, пакьі «зно¬ 
ву»; — псл. ракь «але, же», раку «зно¬ 


ву»; — очевидно, результат видозміни 
форм оракь, ораку «назад; навпаки»; 
початкове о, сприйняте як префікс, 
відпало. — Фасмер—Трубачев III 188— 
189; Преобр. II 6; Гринкова УЗ ЛГПИ 
104 (1955), Д92—195; Вгйскпег 380; 
МасЬек Е5ІС 428; 5сЬизїег-5еу/с 1035; 
Младенов 408; $кок II 558—559. — 
Див. ще бпак 1 . — Пор. вспак, паче. 
пак 2 «багаторічний дрейфуючий 


1\Л/'^Г\/"*1-Ті г ТЛ^ ПІП СПУ1ЛЛ ЛТП Т/Л/Т К/Т1ГТТЇ1 пт_г»_ 
і»іирч-ід\лл і/цд, /и\л л ч. і ииріис тііДгл о і о'-/ ~ 

дові поля»; — р. бр. болг. пак , п. рак 
«тс.»; — запозичення з англійської мо¬ 
ви; англ. раск(-ісе) «тс.», букв, «масо¬ 
вий (лід)», утворено з іменника раск 
«маса, купа, велика кількість, тюк, па¬ 
кунок», який походить від снн. раске 
(рак) «в’язка, пака». — СІС 2 613'; 
ССРЛЯ 9, 36; 51. шуг. оЬсусЬ 541; 
Кіеіп 1109. — Див. ще пака. 

пака, паковка, пакувальник, па¬ 
кунок, пачечник, пачка, пачкар «кон¬ 
трабандист», пачкарство «контрабан¬ 
да», пакувальний , пачечний, пакува¬ 
ти , [пачкарювати] «займатися конт¬ 
рабандою», [пачкувати] «тс.» Нед, пе¬ 
реупаковка, розпакбвка, упаковка (з 
р.); — р. пачка «пачка», бр. пак «па¬ 
ка», п. рака «ящик, скриня», ч. рак 
«пакет», расек, ракіїк «пачка», слц. 
ракіїк «тс.»; — через польське посеред¬ 
ництво запозичено з німецької мови на 
початку XVIII ст.; н. Раскеп, Раск «па¬ 
кет, в'язка, пака» походить від снн. 


раске, рак «тс.», етимологія яких неяс¬ 
на; слово здавна вживалося в мові 
фландрійських торгівців вовною. — 
Шелудько 41; Фасмер III 188; Черньїх І 
615; Преобр. II 5; Вгйскпег 391; Но- 
ІиЬ—Ьуег 353; К1и§е—Міігка 527. 

[пакати] «палити люльку», [пакну- 

І'УУ 1 4 /,>ГЛ .4 Т7 Сі П Ю ҐУ V" Іт УУІ 1 І у.Т-Г> • П Т Л П \ ТГ> ТУ гз 
ПЬЬ-V} 1 А'-Д, / ЬШь /ХІА, іп-ис V 1 С . , О П і 1 ^ 

ти газ, пару (про машини)»; — похідне 
утворення від звуконаслідувальних ви¬ 
гуків пак, пах. 

пакгауз «склад для короткостроко¬ 
вого зберігання вантажів»; — р. бр. 
пакгауз , п, ракЬаиг; — запозичено з 
німецької мови в петровську епоху; н. 
РаскЬаиз «склад, амбар» утворене з 
основ слів раскеп «укладати, пакува¬ 
ти», Раск «пака», до якого зводиться 
укр. пака , та Наиз «будинок», спорід¬ 
неного з двн. свн. днн. дангл. дісл. ЬПз 
«тс.», які виводяться з герм. *НПза- 
(< *кйзо), звідки походить псл. *хугь, 
укр. хйжа. — СІС 2 613; Фасмер III 
188; Преобр. II 5; К1и§е—Міігка 294. — 
Див. ще пака, хйжа. 

[пакелат] «жіночий головний 


пакет; — р. бр. болг. пакет , п. 
ракіеї, ч. слц. вл. ракеі, м. пакет , схв. 
пакет , слн. ракеі; — запозичено з ні¬ 
мецької мови в петровську епоху; н. 
Ракеі походить від фр. рариеі «тс.», що 
зводиться, у свою чергу, до н. Раск 
«пакет, в’язка, пака»; французьке сло¬ 
во виводиться також (Баигаї 530) з 
англійської або голландської мови. — 
СІС 2 613; Фасмер III 188; Черньїх І 
615; 51. ^уг. оЬсусЬ 541; К1и§е—Мііг¬ 
ка 528; Оаті11зсЬе§ 677. — Див. ще 
пака. 

[пакисель] «кисіль (?)» Нед; — р. 
[пакисель] «розчин вівсяного борошна 
на дріжджах, заквашеного' для кисе¬ 
лю»; — утворене з префікса па-, що 
вказує на приблизну подібність, та 
іменника кисіль (ідеться, очевидно, не 
про сам кисіль, а схожу на нього стра¬ 
ву). — Див. ще кгіснути, па-. 

пакість «капость; [витівки, шкідли¬ 
ві бешкети О]», пакость, пакісник, 


9 4—96 


257 




паклик 


паладій 


пакосник, пакісний «капосний; [норов¬ 
ливий 0]», накоєний, [пакіслйвиїс 
«капосний», пакостити ; — р. па - 
кость «капость, пакість», бр. [пакасць 
«екскременти; зло, шкода, погань», др. 


А «/• А «ЛЛ У. 


ииїхииши лли, ризирспп/і, і ра- 


біж, нещастя, кара, хвороба, кривда», 

п. ст. діал. ракозс «злість, зло, непри¬ 

ємність», ракозпік «подагра», ч. ракозї 
«шкода, збиток, зло, нещастя, непри¬ 
ємність», слц. ракозіпіса «подагра», вл. 
ракозсіз «підцуплювати, красти», нл. 
ракозс «похітливість», ракозсіс «беш¬ 
кетувати; красти», болг. пакост «шко¬ 
да, псування, збиток, зло, пакість», м. 
пакост «пакість», схв. пакост «тс.», 
слн. ракозї «неприємність, зло; шко¬ 
да», стел, плкость «тс.»; — псл. 

ракозіь, пов’язане з козіь «кістка; труп 
забитого; останки трупа»; пор. р. кос¬ 
ти и пакости в народних замовлян¬ 
нях; пов’язування з прислівником ора- 
ку «навпаки, назад», орако «тс.» (Фас- 
мер III 189; Преобр. II 5; Вгііскпег 391; 
МасЬек Е5*ІС 428; ЗсЬизіег-Зехус 1036; 
Мікі. Е\*/ 224; МеіПеі Еіисіез 283; 
Брандт РФВ 18, 7) є помилковим. — 
Мельничук Зтимология 1966, 238— 
240; Варбот Зтимология 1964, 36—41; 
Черньїх 1 615—616; Соболевский 

ЖМНП 1886 вересень 152. — Див. ще 
кість. 

[паклик] «пачка» ВеУг, [пакля] 
«тс.» ВеУг; — запозичення зі словаць¬ 
кої мови; слц. ракіїк «пачка», як і ч. 
ракіїк «тс.», пов’язане з н. Раск «па¬ 
кет, в’язка», до якого зводиться також 
укр. пака (див.). 

[паклун] (бот.) «самосил білоповс- 
тистий, Теисгіит роїіит Б.» Г, Нед; — 

р. [ пахлун, паклун] «тс.; барбарис 
звичайний, ВегЬегіз уиі^агіз Е.»; — не¬ 
ясне.' 

пакля «клоччя», [паклі] «довгий 
тіпаний льон або коноплі Бі; відходи 
після тертя конопель Л», [пакулє] 
«тс.» Корз, [пакулйна] «волоконце льо¬ 
ну, конопель» ЛексПол, обпаклюва- 
ти\ — р, пакля , бр. пакилле , [пакул- 
ля, пакьілля], п. ракиїу, [ракиїа, раки- 


1е, ракіеру]; — запозичення з литовсь¬ 
кої мови; лит. ракиїоз «пакля», як і 
лтс. ракиїаз «тс..», пов’язане з кйЖ 
«молотити, бити, вибивати», каїіі «ку¬ 
вати, стукати, бити молотком», лтс. 


каїї «кувати, бити, ударміи», спорідне¬ 
ними з псл. *коЖ «колоти». — Моска¬ 
ленко УІЛ 31; Лаучюте 18; Фасмер— 
Трубачев III І 89; Черньїх І 615; Пре¬ 
обр. II 5; Вгііскпег 391; Вегп. І 551; 
Тгаиішапп 114; Ргаепкеї 211—212. — 
Див. ще колоти. 

[пакословити] «лихословити» Нед; 
— складне слово, утворене з пакость 
і слово ; виникло, можливо, як антонім 
до славословити. — Див. ще пакість, 
слово. 

пакт «міжнародна угода, звичайно 
великого політичного значення», ст. 
пакть (1720); — р. бр. болг. м. пакт , 
п. ч. слц. вл. ракі, схв. пакт , слн. 
ракі; — через польське посередництво 
запозичено з латинської мови; лат. 
расіит «договір, умова» походить від 
расїзсог «домовляюся, приходжу до 
згоди, укладаю договір», пов’язаного з 
рап§5 «скріплюю, роблю міцним», 
ра^из «район, округ, дільниця», ра§іпа 
«сторінка», до якого зводиться укр. 
пагінація. — С1С 2 613; 51. \ууг. оЬсусЬ 
541; Кіеіп 1110; АУаІбе—Ноїт. II 245— 
246. — Див. ще пагінація. 

[пактбй] «після того, потім» Нед; — 


очевидно, складне слово, утворене з 
частки пак та займенникового компо¬ 
нента той (можливо,. редукованого 
тоді). — Див. ще пак 1 . — Пор. тоді, 
той. 

пакулйна — див. пакля. 

[пакут] «пучок, в’язка»; — очевид¬ 
но, результат видозміни запозиченого 
слова пака (див.). 

палавхати — див. палахтіти. 
Палагна, Палагойка, Палажка, 
Палазя — див. Пелагїя. 

паладій (кім:) «рідкісний туго¬ 
плавкий метал сріблясто-білого кольо- 
ру»; — р. палладий } бр. паладьиї , п. 
раіасі, раїабіит, ч. слц. раїабіит, болг. 
паладий, схв. паладй /, паладщум, 


258 




палажка 


паламида 


слн. раїасііі; — запозичення з новола- 
тинської мови; нлат. раїїабіит «тс.» 
походить від лат. Раїїаз, род. в. Раїїасііз 
(ім’я грецької богині війни Афіни); на¬ 
зву утворив у 1803 році англійський 
хімік Вільям Волластон (1766—1828), 
що відкрив цей метал, на честь вияв¬ 
леної в 1802 році малої планети Пал- 
лади, названої ім’ям грецької богині 
війни; гр. ПаААас;, род. в. ПаААабос 
«Паллада», букв, «дівчина», пов’язане з 
тгаААакгі, тгаААакіс «коханка, наложни¬ 
ця»; пор. з ав. раігїка «вродлива жінка, 
що зваблює цнотливих чоловіків» (звід¬ 
ки сперс. рагік «фея, чарівниця», перс, 
рагї «тс.»); не виключено, що грецьке й 
авестійське слова — семітські запози¬ 
чення (пор. гебр. рІІе^ЬезЬ «коханка, 
наложниця», арам, рїіа^їа «тс.»). — 
СІС 2 614; Волков 43—44; Фигуровский 
99—100; 51. \ууг. оЬсусЬ 543; Кораіігізкі 
710; НоІиЬ—Буег 353; Ргіьк II 469; 
Воізаср 743; Кіеіп 1115. 

[палажка] (іхт.) «гірчак, КЬосІеиз 
атагиз» Нед; — результат видозміни 
звукової форми [параилка] «тс.», збли¬ 
женої з жіночими особовими назвами 
Параилка і Палажка. — Див. ще па- 
рашка. 

палалай — див. палгіти. 

паламар «служитель православної 
церкви, що допомагає священикові під 
час богослужіння; дячок, псаломщик, 
причетник», [паломар Пі, палямар 




У)ПППЛ4ЛТ)ІГП /, ГГП Л/МУТЛ и О ГТО- 
і ру і V»-* у 1 1 1 і м. і їй 


ламаря; паламарня», паламарчук «син 
паламаря», паламаренко «тс.», пала¬ 
марівна «дочка паламаря», [паламарй- 
ха\ «дружина паламаря» Нед, пала¬ 
марня «приміщення в церкві для збе¬ 
рігання обрядових речей», [паламари- 
ти] «бути-паламарем» Нед, паламарю¬ 
вати «тс.»; — р. [ пономарь ], др. па- 
рамонарь, пономарь , п. раїатаг (з 
укр.), раїатагг, цсл. парамонлрь, поно¬ 
марь; — через церковнослов’янське 
посередництво запозичено в давньору¬ 
ську мову із середньогрецької; сгр. тга- 
рароубрюд «наглядач церкви» є похід¬ 
ним від тгарароугі «перебування, збері¬ 


гання», що'складається з компонентів 
лара- «при, поряд, біля» і роуц «пере¬ 
бування на місці; зупинка, затримка», 
пов’язаного з рєусо «стою на місці, за¬ 
лишаюся, перебуваю», спорідненим з 
лат. тапео «залишаюся», дінд. ав. 
дперс. тап- «залишатися, чекати», 
вірм. шпат «тс.». — Булаховський 
Вибр. пр. II 239; Фасмер III 325; Егізк 
II 209; Воі5ас^ 627; Рокоту 729. — 
Див. ще парабола. 

паламедея (орн.) «Раїатебеа сог- 
пиіа» Шарл (АпЬіта согпиіа Б.); — р. 
паламедея ; — запозичення з латинсь¬ 
кої наукової номенклатури; лат. Раїа- 
тесіеа «тс.» походить від гр. ПаЛарц- 
бгщ «Паламед» (давньогрецький герой, 
славетний майстер і винахідник), утво¬ 
реного від тгаЛарі] «долоня, рука», 
спорідненого з лат. раїте «пальма; до¬ 
лоня». — N50 1773. — Див. ще 


пальма. 


паламйда 1 (іхт.) «пеламіда, Багсіа 
(Раїатиз загсіа) Сну.; [дерев’яний мане¬ 
кен хижої риби паламиди, за допомогою 
якого заганяють рибу в невід Дз]», [па- 


линіїди 


«пеламіда» Берл, пеламіда , 


[паламйдити] «заганяти манекенами 
паламиди рибу в невід» Дз; — р. [ пала¬ 
мйда ], пеламйда , п. реіатісіа, ч. слц. 
раїатісіа, болг. паламуд, м. паламид , 
схв. паламида, слн. раїатісіа; — запо¬ 
зичення з новогрецької мови; нгр. тгаАа- 
рбба походить від гр. тгг|Аарї>с; «тс.», 

мтоппоипт і\/та^л\гтч. оіп -ітп^ Аг /,пл\гт т 

у V, і*і сд у іід, иід »і і | / \' т^г і»і , 

лото» (за місцеперебуванням риби), яке 
переконливої етимології не має. — Фас¬ 
мер III 190; 5кок II 591; Мікі. ЕV/ 230; 
Ргізк II 527—528. 

[паламида 2 ] (бот.) «Араг^іа Ьігіа 
5сор. (Б.)» Пі, [палумида] «тс.» Мак; 
— очевидно, запозичення з молдавської 
і румунської мов; молд. пзлзмйдз «різ¬ 
новид осоту; будяк», рум. раїатісіа 
«осот» виводиться від болг. паламйда 
«будяк», схв. [паламида (паламуда)] 
«осот», джерелом яких вважається нгр. 
тгаАаргбі «вовчуг давній, Опопіз апіі- 
циогит Б.». — СДЕЛМ 346; ОБКМ 
594; Младенов 408—409; 5кок II 591. 


9* 


259 






паланичкй 


палата 


[паланичкй] (бот.) «плоди диких 
калачиків Нед; калачики дрібненькі, 
Маїуа ризіїїа 5т. (Маїуа гоіипсііїоііа 
1^.) Мак», [паланиця] «алтея лікарська, 
АіїНаеа оШсіпаїіз Б.» Мак; — резуль¬ 
тат семантичної видозміни назви [па- 
ланйчка\ «паляничка» за зовнішньою 
подібністю плодів калачиків до калача, 
хлібини; пор. інші назви цієї рослини: 
калачики, проскурник (від прдску - 
ра). — Шамота 75. — Див. ще паля- 
нйця. 

паланка 1 «на Запорізькій Січі у 
XVIII ст. — невелике укріплення, об¬ 
несене частоколом; адміністративний 
округ у запорожців; полкове укріплен¬ 
ня у запорожців», [поланка] «селище, 
село, острог; невеликий замок; область 
і повіт одружених запорожців» Бі, [па¬ 
ла но к] «тин, палісадник» ВеУг; — р. 
[паланка] «містечко, укріплення з 


паль, палісад, 


імиДі землями уі\рш.лсм- 


ня», п. раїапка «паланка», раїапка 
«тс.», болг. паланка «містечко, велике 


поселення», м. паланка «провінційне 
містечко», схв. паланка «містечко»; — 
запозичення з італійської мови; іт. раїа- 
пса «військове укріплення у вигляді 
частоколу; стовп, велика жердина» по¬ 
ходить від нар.-лат. раїапса < лат. рЬа- 
Іапх «фаланга (загін війська в зімкну¬ 
тому строю)», а це — від гр. сраХау^ 
«фаланга; бойовий порядок важкоозб- 
роєної піхоти; військовий табір», до 
якого зводиться укр. фаланга. — По¬ 
тебня РФВ 3 (1880), 105; Фасмер III 
190; Преобр. II 6; Младенов 409; ргізк 

ТТ О О П ОйС • К /-» I о п п 1 П 1 1 ГГ і л г-> т т т /*\ 


фаланга. 

[паланка 2 ] «піч у косарському та¬ 
борі Г; піч із сирої землі Нед»; — не 
зовсім ,ясне; може бути результатом 
семантичної видозміни слова паланка 
«невелике укріплення, обнесене часто¬ 
колом», або пов’язаним з дієсловом па¬ 
лити. 

паланкін «у деяких країнах — 
криті ноші, засіб пересування для ба¬ 
гатих осіб»; — р. паланкйн , бр. па¬ 
ланкін, п. слц. раїапкіп, ч. раїапкіп, 


раїапкуп, слн. раїапкіп; — через захід¬ 
ноєвропейські мови (н. Раїапкіп, фр. 
англ. раїагщиіп) запозичено з порту¬ 
гальської; порт, раїаприіт походить від 
яванськ. реіаіікі, яке через інд. раїакї 
зводиться до дінд. раїуапкаЬ, рагуапкаЬ 
«тс.», букв, «те, що обгинається навко¬ 
ло тіла», утвореного з компонентів рагі 
«навколо», спорідненого з гр. тгєрі- «на¬ 
вколо», лат. рег- «через», псл. рег- 
<<тс.», укр. пере-, і апсаїі «гнеться, ви¬ 
гинається», спорідненого з лат. ап^иіиз 
«кут», псл. ^'р^кік «тс.», укр. вугол. — 
СІС 2 614; Фасмер III 190; 51. у/уг. оЬ- 
сусН 541; НоІиЬ—Буег 353; Паигаї 524; 
Кіеіп 1113; МаугЬоїег І 24, II 216. — 
Див. ще вугол, пере-. 

[паланський] (у виразі паланська 
глйна «особливий високоякісний сорт 
білої глини») Ме; — очевидно, похідне 
утворення від назви одного із сіл Па- 

липки ишпиЦолш і а 'ісрла^;ьі\іи ии- 

ластях). 

[паларія] (у виразі [закрутйти- 
(ся) під паларію] чи [ парарію ] «надяг¬ 
ти хустину на голову кінцями назад, 
не під підборіддя») Ме, [парарія] «тс.» 
Ме, [паралія] «солом’яний або фетро¬ 
вий бриль» Мо; — болг. паларйя «ка¬ 
пелюх з широкими крисами», м. пала- 
ри]а «тс.»; — запозичення з молдавсь¬ 
кої і румунської мов; молд. рум. раїагіе 
«капелюх» виводиться від сгр. атгаАа- 
рєа «тарілка» або пов’язується з алб. 
реііаге, рагаїіе. — Мельничук Молд. 
зл. 170; Мо 55; СДЕЛМ 346; ББКМ 
594. 

Г ГТ #1 ТТ«-»У»1 у. ШЛПТЧіПОа і і 1 ■ _ ТІАггЛМА 

] \чушрі і її, - псл^пс. 

[паласувати] «нищити» ВеБ, [па- 
ласлйвий] «марнотратник» ВеБ; — не¬ 
ясне; можливо, результат видозміни 
форми [палашувати] «краяти без ви¬ 
мірювання, на всі боки». 

палата «великий, багатий будинок, 
палац; окрема кімната для хворих; на¬ 
зва деяких державних установ», па¬ 
латка «намет», [палатник] «палатний 
наглядач» Нед, [полатки] «піл, нари, 
постіль» Нед; — р. бр. болг. палата , 
др. полата, палата , п. раїаіа, ч. заст. 


260 




палатальний 


палац 


раїаіа, м. палата , схв. палата , стел. 
палата; — запозичення із середньогре- 
цької мови; сгр. тгаЛбгпоу «палац» по¬ 
ходить від лат. раїаіішп «тс.», до якого 
зводиться Й укр. палац; можливість 

гг г\ гг п /і г\ т'/~\ ооплоштатгтта о псітти тої. т/аі ил. 
прлтиі и оапиогп^л пл ^ ла і лпч«іл\иі т»~/ - 

ви (МеіІІеі Еіисіез 183) сумнівна. — 
СІС 2 614; Булаховський Вибр. пр. III 
348; Фасмер III 307; Черньїх І 616; 
Преобр. II 7; Львов Лексика ПВЛ 117— 
118; Младенов 409; 8кок II 590; Мікі. 
Е\У 255. — Див. ще палац. 

палатальний «(приголосний звук), 
який завжди вимовляється з додатко¬ 
вим піднесенням спинки язика до твер¬ 
дого піднебіння», палаталізований 
(звук) «пом’якшений», палаталізація 
«пом’якшення приголосних звуків зав¬ 
дяки додатковій участі у вимові спинки 
язика», палаталізувати «піддавати 
палаталізації»; — р. палатальний , бр. 
палатальни, п. раїаіаіпу, ч. раїаіаіпі, 
слц. раїаіаіпу, болг. палатален, м. 
палатален , схв. палаталан , слн. ра- 
Іаіаіеп; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов; нім. фр. англ. раїаіаі 
утворено від нлат. раїаіаііз «піднебін¬ 
ний», похідного від лат. раїаіит «під¬ 
небіння», етимологія якого неясна; мож¬ 
ливо, пов’язане з етруським Іа1а(п)с1ит 
«небо». — СІС 2 614; 51. \ууг. оЬсусЬ 

541; Кораіігізкі 708; НоІиЬ—Ьуег 353; 

і і із- ШоіНл іл Лгт тт от 7 

і і їй, аіис 1 ішіі і. її ^ и і . 

[палати 1 ] «очищати зерно від лузги 
та інших легких домішок, підтрушуючи 
його в решеті чи коритці», [опалати] 
«злегка прим’яти, підкидаючи в посу¬ 
дині» (варену картоплю) О, [ опалачка ] 
«посудина, в якій очищають зерно від 
лузги», [ опалиш ] «лузга, сміття, що 

пі тт пі пспп'гиг'Сї піп чрпиа і^пптл йпгп пип- 

/І1ЧУ 1 1/_Ц ^ * і ЬД ) 1\Ч/|/І.ГД XIV! ч/ ч/ ш 

щають», .[ опалка] «корзина; посудина, 
в якій очищають зерно від лузги»; — 
р. [ палать ] «провіювати зерно», [по¬ 
міть] , бр. палаць «тс.», п. раїас «очи¬ 
щати зерно від полови», ораіас «тс.», 
ч. раїаіі «коливати; трясти, чистити», 
слц. ораїка «корзинка», вл. рібс «вія- 

цл. Нораїка «віялка», слн. ріаіі 
«колихати; віяти»; — псл. раїаіі, *ро1Іі 


«трясти, трусити (про процес віяння); 
очищати від полови», пов’язане з *ре1- 
уа «полова», *ре1іі «полоти», укр. по¬ 
лова, полоти ; — споріднене з лит. ріі- 
Іі, ріїй «лити, сипати», гр. тгаЛАсо «роз- 

»ІІ П VI МЛ <74*4 \ ГТ І І \ Т1Г\ л • О О 1 Т Г Т Т Т Т.І т. Я ГГ П І ІГГ Т Гт 11 Л Т ї 

шал)іи, V. і р у и_і у ги'/ , сі іпіііпш ирші уіЦсл’’ 

ням (Преобр. II 90—91), може бути 
похідним утворенням від якоїсь неза- 
свідченої назви посудини для зерна, 
спорідненої з гр. тгєААа, тгєАЛп «дійни¬ 
ця», лат. реіуіз «цебер, тазок», дінд. ра- 
іауі «вид посудини», раїуат «мішок для 
зерна», раїїаН «велика посудина для 

чрпнял шп япппаткро пирптлпип пп іс 

^ ^ ‘ * і , V-. М'“' 1 '-* 

* реї- «наповнювати». — Фасмер III 
307; Вгискпег 392; МасЬек Е5ІЇС 429; 
5спизіег-5е\ус 1087; Куркина Зтимоло- 
гия 1981, 11; Тгаиітапп 213. — Пор. 
полова, полоти. 

палати 2 — див. палйти. 

[палать] «один ряд хат по вулиці» 
До; — неясне; можливо, пов’язане з 
палата. 

палахтіти «горіти, даючи яскраве, 
нерівне світло», [полохтіти, палавха- 
ти\ «тс.» Нед, , палахнути, палах¬ 
котіти «горіти, знищуючись у вогні; 
давати або випромінювати яскраве, 
звичайно нерівне світло», палахкота¬ 
ти «тс.», спалахнути , спалахувати , 
спалах, сполох (сполохи) «спалах», 
[сполохи] «північне сяйво», [сполох- 

/. ЛГГО ІТ О V Г ТГ Г’ТІ І ,ч ИпЛ. г-т пп 

\'\^ііалалпі і п V іаи, - її. ра _ 

Іасіїсіес «палахтіти»; — пов’язане з 
палати; можливо, результат контамі¬ 
нації слів палати і пахтіти, пихті¬ 
ти, пихкотіти. — Див. ще палйти. 

палац СУМ, Куз; — бр. палац, п. 
нл. раїас, ч. слц. раїас, болг. палат, м. 
палат , схв. палац, палача , слн. раїа- 

п о' пп гтиг'т.і< г о пппппппитттоп 

т ііч/сд ичедчч поччр чДцліті ІД, і пи 

запозичено з італійської мови; іт. раїаг- 
го «палац» походить від , лат. раїаіішп 
«тс.», первісно «резиденція Августа на 
Палатинському горбі в Римі»; назва 
центрального із семи горбів Рима Раїа- 
ііит, очевидно, етруського походження 
і пов’язана з ім’ям італійського бога 

рі/птяпртпя Ряірс - С'ІС'^ Рч 1 А • Діг'ипои. 

ко^І35ГнйіІІ-ШогІН 18; ФасмерЇІМ90; 


ОС 1 

і 




палаш 


палеозой 


Зі. ^уг. оЬсусЬ 544; МасЬек Е84С 428; 
НоІиЬ—Ьуег 353; Зкок II 590. — Пор. 

палата. 

палаш «холодна зброя з двосічним 
клинком на кінці, яка нагадує шаблю 
СУМ, Нед; великий ніж О»; — р. 
палаш, бр. палаш, ст. палашь (1582), 
п. раїавг, ч. раїаз, слц. раїов, м. пала, 
схв. пала , пала, слн. раїаз; — запози¬ 
чення з угорської мови; уг. раїїоз «ка¬ 
валерійська шабля», очевидно, похо¬ 
дить від тур. раїа «шабля з коротким 
широким клинком», етимологія якого 
неясна; зводилось (Младенов 408) до 
аріо-алтайського *(з)ра1-/(з)реі- «роз¬ 
сікати надвоє, розполовинювати»; при- 

пл/гчуя (] аі/п+срЬ 1 90Ї іиппсспгіпом. 

1 іу і XV \ 1—» '-/XXV-/ і X Х-г Ч/ / 1 1 і 1 V-Л 


ське походження і зіставлялося з курд, 
роїа «шабля з коротким широким 
клинком», перс, рйіаб «тс.». — СІС 2 
614; Акуленко 137; КісЬЬагсії 86; Бале- 
цкий ЗІ. зі. 9, 338; Фасмер III 191; Че- 
рньїх І 616; Преобр. II 7; Одинцов 
Зтимология 1979, 107—109; Вгйскпег 
392; 81. ^уг. оЬсусЬ 544; МасЬек ЕЗЛС 
429; НоІиЬ—Буег 353; Мікі. Е\У 230; 
МІЧТЕЗг III 73; Вагсгі 233. 

[палашувати] «краяти без вимірю¬ 
вання, на всі боки» Макарушка; — 
очевидно, похідне утворення від па¬ 
лаш «холодна зброя, яка нагадує шаб¬ 
лю» (див.). — Пор. паласувати. 

[палга] «плита», [палгй\ «шари в 
дереві» ВеУг, [палговйтий] «шарува¬ 
тий, плитоподібний»; — неясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з уг. раІЬа «кли¬ 
нець, вставка; прилисник, листовий 
наріст». 

палевий «блідо-жовтий з рожевим 
відтінком»; — р. палевий , бр. палевьі , 
п. раїіо^у; — запозичення з французь¬ 
кої мови;., фр. раїе «блідий» походить 
від Дат. раїїісіиз «тс.», спорідненого з 
дінд. раїіїаЬ «старий, сивий», гр. тгеХі- 
6с «безбарвний, блідий, сіро-блакит¬ 
ний», тгоХюс «сивий», дісл. Іціг «блі¬ 
дий», дангл. Їеаіо, двн. Гаїо, лит. раїзаз 
«тс.», раїуаз «блідо-жовтий», псл. *роІУі> 

«сіпий сивий» \/КП ППППвІїІЇ' МРИІТТ 
-- -****-, 

переконливе пов’язання (Горяев 246; 


Маїгепаиег ЬГ 12, 187) з фр. раіііе 
«палевий, солом’яного кольору», утво¬ 
реним від раіііе «солома», похідного від 
лат. раїеа «полова, висівки». — Фас¬ 
мер III 191; Черньїх І 616—617; Пре¬ 
обр. II 7; БаигаІ 523, 525; ДУаМе— 
Ноїт. II 239—240. — Див. ще поло- 
вйй. 

паленка «горілка» СУМ, ВеУг, О, 
[палінка ЕЗб 25, НЗ УжДУ 26/2, 
палюнка ВеЛ, палянка, пальбнка) 
«тс.», [паленчарня] «винниця», [па- 
линчарьня НЗ УжДУ 14, палінчарня] 
«тс.»; — п. [раїепка], ч. слц. раїепка, 
вл. нл. раїепс; — похідне утворення 
від палити ; н&зва зумовлена способом 


рмгатпр паииа 


иш и і уииі V іш/і 


ТТІСІ 




глпі тиг’тл 

X ^^хсххххх, 


аг/л/ йштпя. 

лі\ у ''иіпіи 


люють» із спеціальної закваски; послі¬ 
довне вживання цього слова в західно¬ 
українських говірках пояснюється, оче¬ 
видно, впливом сусідніх словацької та 
чеської мов. — Дзендзелівський УЗЛП 
98. — Див. ще палйти. 

палеографія «дисципліна, що вив¬ 
чає зовнішній вигляд і письмо старода¬ 
вніх рукописів», палеограф, палеогра¬ 
фічний ; — р. болг. палеография, бр. 
палеографія , п. слц. раїео^гаїіа, ч. ра- 
1ео§га1іе, вл. ра1ео§гаіфа, м. палеогра- 
фща, схв. палеографща , слн. раїео^га- 
ії]а; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; н. РаІао^гарЬїе, фр. раїео- 
§гарЬіе, англ. ра!(а)ео§гарЬу утворені з 
основ гр. тшХаюс «давній, старовин¬ 
ний», похідного від тгаХаї «колись, ра¬ 
ніше, давно», спорідненого з дінд. сага- 
та- «крайній, кінцевий», і урасрсо «пи¬ 
шу», до якого зводиться укр. графа. — 
СІС 2 615; КЗСРЯ 323; Кораіігізкі 709; 
НоІиЬ—Еуег 353; Оаигаї 525; Кіеіп 
1113; Егізк II 465. — Див. ще графа. 

палеозой «третя ера геологічної іс¬ 
торії Землі», палеозойський, палео- 
зоїчний «палеозойський»; — р. палео¬ 
зой, бр. палеазбй , п. раїеогоісгпу, ч. 
слц. раїеогоікцпт,’ болг. палеозбйски, 
м. палеозо\ски, схв. палеозоик, слн. 
раїеогоік; — запозичення з новолатин- 

РККПЇ МПКМ* НПЯТ ПЯІРП7ПІґ'1 іт \/ТРТППТЛРТ 

, ...- г 

у І пол. XIX ст. Адам Седгвік (А. 8есІ£- 


262 




палеоліт 


палець 


у/іск, 1785—1873) з основ гр. тгаЛа- 
шд «давній, старовинний» і £сог| «жит- 

гтг2 сіп. 7П0. 

ілл». - \_>і V-, і и, іуирашюги / , і хи~ 

ІиЬ—Ьуег 353—354; Кіеіп 1114. — Див. 
ще зоологія, мезозой, палеографія. 

палеоліт «давній кам'яний вік; 
перший, найраніший період кам’яної 
доби», палеолітйчний\ — р. болг. м. 
палеолйт , бр. палеаліт, п. ч. слц. ра- 
Іеоііі, вл. раїеоіііікит, схв. палеолйт , 

пп п ог\ п і/ т і / іґ г>гти п о І о п І ГН 1/ ■ ”3 я п гч а тл _ 

4 каи ь ьь $ і і/ иь і V у і і і . р иі V V іі л 

чення з англійської мови; англ. раі(а)- 
еоІіІЬ є результатом скорочення назви 
ра1(а)ео1і1:Ьіс «тс.», утвореної Дж. Лаб- 
боком (1834—1913) з основ гр. тгаЛа- 
юд «давній, старовинний» і ЛОод «ка¬ 
мінь». — СІС 2 615; 51. угуг. оЬсусЬ 
542; Кораіігізкі 709; Кіеіп 1114. — Див. 
ще неоліт, палеографія. 

палеонтологія «наука, що вивчає 
рослинний і тваринний світ минулих 
геологічних епох», палеонтолог , па¬ 
леонтологічний ; — р. болг. палеон- 
толбгия, бр. палеанталбгія , п. раїе- 
опїо1о§іа, ч. раїеопїоіо^іе, слц. раїеоп- 
їо16§іа, вл. ра!еоп1о1о§і]‘а, м. палеон- 
тологща , схв. палеонтологща , слн. 
ра1еоп1о1о§іа; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; н. Ра1аопїо1о§їе, 
фр. раїеопіоіо^іе, англ. ра1(а)еп!оІо§у 
утворені з основ гр. ігаЛаїод «давній, 
старовинний», оуто- від оу, род. в. оу- 
тод «існуюче», пов’язаного з вірі «я є», 
ваті «він є», спорідненого з дінд. азїі, 
лат. езі, гот. нвн. ізі, лит. езіі, псл. 
ДДезіь «тс.», укр. є, і гр. Лоуіа від Л6- 
уод «слово, вчення». — СІС 2 615; Ко- 
раїігізкі 709; НоІиЬ—Ьуег 353—354; 
Оаигаї 525; Кіеіп 1114. — Див. ще є, 
логіка, палеографія. — Пор. озія 1 , 
онтогенез. 

палестгіна «місцевість, край», па¬ 
лестини «краї, землі»; — р. Палести¬ 
на «тс.»; — результат семантичної ви¬ 
дозміни топоніма Палестина, що по¬ 
ходить від гр. ПаХшсгпуг] «Палестина», 
яке зводиться до гебр. реІезЬеІЬ «Філіс¬ 
тимська земля». — ССРЛЯ 9, 55; Фас- 
мер III 191; Преобр. II 7; Кіеіп 1114. — 
Пор. філістер. 


Іпалетицяі «палиця»; — не зовсім 
ясне; можливо, результат контамінації 

ПТІІП *-} А п 1 І і І Г7 * Г еч п *Г7 1 ґ О О /"> 'Т' \ /, ҐМ-”» ТТ /*> Г\ 40 

і [/мл-ухс// і.^ \оа^і./ \'ирДср леї 

виконання вироку», [палета] «записка 
солдатові із зазначенням місця його 
квартири». 

палетка «розділена на квадрати 
прозора пластинка, яка служить для 
обчислювання площ на планах і кар¬ 
тах»; — р. палетка «прозора пластин-' 

іусічч п л г'тит о п лтл о п ітг*з ч\ 

1 \ ^ і 1 . 1, ч^с/ І Ц . і_> с/ 1 . ІД 1 V- їй V 1 їм. І/ і 1 1 у 

болг. палет(к)а «палетка», м. палета 
«палітра», схв. палета, слн. раїеіа 
«тс.»; — через посередництво францу¬ 
зької мови (сЬр. раїеїїе «палетка; паліт¬ 
ра; лопатка») запозичено з італійської; 
іт. раїеіїа «лопатка», зменш, від раїа 
«лопата», зводиться до лат. раїа «тс.», 
етимологія якого неясна; можливо, 
пов’язане з лат. раїиз «кіл, стовп». — 
СІС^бІб; 51. у/уг. оЬсусЬ 542; МасЬек 
Е5ЛС 429; Сг. Ру/Ь. 546; Кіеіп 1114; 
Оаигаї; 525; СатіІІзсЬе^ 672; Таїсіє— 
Ноїт. II 236. — Пор. палітра. 

палець, [ пальок ] «палець рукавиці 
Нед; зубець на зубчатому колесі, кулак 
у колесі; віник без листя», [палюх] 
«палець; стовп», [палюьика] «рука, ла¬ 
па» Пі, [пальченя] «пальчик», [пальна] 
«рукавичка» ЛЧерк, [пальчатка] «ру¬ 
кавичка», пальцевий 3 пальчастий, 
пальчиковий, [палечнйй] (про колесо) 
«зубчастий», [пальчатий] «пальцеподіб¬ 
ний» Нед, безпалько «безпала люди¬ 
на», безпалок «безпала істота», безпа¬ 
лий «який не має пальця або пальців», 
безпальчий «безпалий», [напал(ь)ок) 
«палець рукавички; перев’язка на па¬ 
льці; наперсток решітника», [напалькй] 
«удари по пальцях» Ж; — р. бр. палец 
др. пальць, п. раїес «палець», ч. слц 
раїес «великий палець», вл. раїс «тс.» 
нл. раїс «палець», полаб. роїас «тс.» 
болг. м. палец «великий палець», схв 
палац , слн. раїес «тс.»; — псл. раїь 
«палець», раїьсь «тс.» (первісно, ма¬ 
буть, «великий палець»); — цілком на¬ 
дійних відповідників у індоєвропейсь¬ 
ких мовах немає; можливо, споріднене 
з гр. фбсЛЛсо «смикаю (струни, тятиву 


263 





палєрушка 


палгіти 


лука)», фаЛрод «натягування (струн, 
лука)», оскільки при стрільбі з лука, 
натягуванні струн значну роль відіграє 
великий палець (Мозгугізкі Р2ЛР 127); 
зіставляють також з лат. роїіех «вели¬ 
кий палець» (Егпоиі—Меіііеі 918; 
Мартьшов Язьік 82—83), перс, раїійап 
«шукати, відчувати», двн. їиоіеп «від¬ 
чувати» (Фасмер—Трубачев III 191 — 
192; МасЬек ЕЗЛС 429; НоІиЬ—Буег 
353); зіставлення (ШІепЬеск 162) з 
лат. раїро «гладжу, голублю», гр. 
ттаЛбсрг) «долоня, рука», лат. раїта 
«тс.», двн. їоїта «рука», дінд. рапіЬ 
«тс.» помилкове; припушуваний зв’я¬ 
зок з палиця , палка (Брандт РФВ 23, 
302; Вгйскпег 391; Реіегззоп Уегт. 
Веііг. 135) сумнівний. — Черньїх І 
617; Преобр. II 7—8; Младенов 409; 
Критенко Вступ 528, 542. 

[палєрушка] (бот.) «первоцвіт вес¬ 
няний, Ргітиіа уєгіз Б. (Ргітиіа оііісі- 
паїіз Ласк.)» Мак; — неясне. 

[палєт] (заст.) «ордер на виконання 
вироку; доручення» Нед, [палєт] «за¬ 
писка солдатові із зазначенням місця 


його квартири; квитанція про сплату 
мита Пі», [ палєтник ] «службовець при 
суді» Нед, пальбтник (іст.) «судовий 
виконавець» О; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. раїеі «письмове повідом¬ 
лення на податок; квитанція про спла¬ 


чене мито; картка на постій солдатові» 
походить від іт. Ьоііеіїа, Ьиііеіїа «роз¬ 
писка, квитанція, повідомлення на 
оплату комунальних послуг», яке зво¬ 
диться до слат. Ьиііа «грамота, доку¬ 
мент». — кісппагаі 86; Вгйскпег 392; 
Мезііса 233. — Див. ще булла. — 
Пор. бюлетень. 

палгівода «відчайдушна людина, 
що’нікого і нічого не боїться і ні перед 

цим нр \пп п ідс\г)чнк\ 

...... ^ ^ ~ V -І 

«тс.» Ме; — п. раїпуосіа «брехун, хвас¬ 
тун»; — складне слово, утворене з ос¬ 
нов дієслова палити та іменника вода ; 
спочатку, очевидно, мало значення 
«брехун, хвастун, що видає за правду 
неймовірні речі». — Див. ще вода, 
палгіти. 


[палйґа 1 ] «покрівля у шахтовому 
ході»; — не зовсім ясне; можливо, по¬ 
в’язане з п. ра!у§а «узгір’я, височина». 
палгіґа 2 — див. палиця, 
[палигувати] «жадібно жерти» 
Нед; — похідне утворення від [лйґа- 
ти\ «глитати, жерти». — Див. ще лгі- 
кати, па-. 

Палгікопа «християнське літнє 


свято на честь святого Пантелеймона 
27 липня (9 серпня)»; — р. [ Палйко - 
па] «день Бориса і Гліба 24 липня (6 
серпня)», п. Раїікора «день св. Пет¬ 
ра»; — складне слово, утворене з ос¬ 
нов дієслова палити та іменника ко¬ 
па; назва пов’язується з іменами різ¬ 
них святих на тій підставі, що їхні дні 
припадають на період жнив, коли під 
час грози блискавка спалює на полі 
копи хліба; за народними повір’ями, 
святі в такий спосіб карають людей за 
гріхи. — Див. ще копа, палгіти. 

[палиля] «інструмент, знаряддя (?)» 
Пі, [ паліля] «тс.» Пі; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з полір «інструмент 
для полірування». 


палимоні «велика палиця» 


яґЬру- 


тивне утворення, пов язане з палиця 
(див.). 

[палгістка] (зоол.) «листяний сли¬ 
мак, РЬуІІігЬое» Нед; — р. листова- 
ца; — похідне утворення від лист ; на¬ 
зва зумовлена способом життя цих 
слимаків, які за допомогою щупальців 
присмоктуються до листя. — Див. ще 
лист. 


[палистня] (бот.) «(вид ламінарії) 
Еатіпагіа сіоиьіопіі Ее Лої.» Мак; — по¬ 
хідне утворення від лйстя; назва зумов¬ 
лена характерними для ламінарії вузьки¬ 
ми й довгими пластинками, що викону¬ 
ють роль листя у цих морських водорос- 

трй (ппг» І ня\/т<гпк\/ нячк\/ Т ятіпягія кіп 

лат. Іатіпа «лист, пластинка, смужка»), 
— ССРЛЯ 6, 49.. — Див. ще лист, па-. 

палити «знищувати вогнем; обда¬ 
вати жаром; пекти», палати «горіти», 
паленіти «яскраво горіти, палати; [до¬ 
зрівати, червоніти (?) О]», паліти «чер¬ 
воніти, рум’яніти», пальнути «вистре- 


264 






палгіти 


палити 


лити з вогнепальної зорої», пал «дуже 
сильне тепло», [ палайка] «вогнище, 
багаття» Л, [палалій] «велике вогни¬ 
ще, пожежа» Ва, паленйна «випалене 
місце в степу, в лісі; топка», [пале- 

иґіпа] йголпяпрнр міґ'ТТР’ прцримй гтІґ'- 

- — — ..V ^..пм “Г— 

ний коржик», І паленка] «горілка; об¬ 
палена цегла Л», [пилинка] «обпалена 
цегла Л», [палянка] «тс.» Л, [палив- 
нйчий] «кочегар» Она, паливо, палиль¬ 
ник «той, хто займається паленням, 
обпалюванням», палильня (текст.), па¬ 
лій, палійка «та, що зробила підпал; 
[запалювальна машина Нед]», палій- 
ство, [палювка] «обпалена цегла» Л, 
[палюнка] «горілка» ВеЛ, [пілюх] 
«жмут клоччя, який спалюють при во¬ 
рожінні; багаття, яке розпалюють пе¬ 
ред світанком на Новий рік» Г, Нед, 
палюх] «старі посохлі коноплі» Мак, 
палючка] «гарячка» Нед, [палюилка] 
«пампушка» ЛЖит, [паля] «жар, по¬ 
лум’я» О, [паль] «тс.» О, [палянка] 
«горілка; коржик з вівсяного борош¬ 
на», [пал яр] «палій» ВеЛ, [палятина] 
«щось спалене, зі специфічним запахом 
паленого» СУМ, Нед, [палятко] «ма¬ 
ленька паляниця» ВеЛ, пальба «стрі¬ 
лянина з вогнепальної зброї», пальне 
«паливо (для двигунів)», пальнйк «при¬ 
лад для спалювання горючої рідини 
або газу», [ пальовйско] «паливо», [па- 
ловйско Нед, пальовйна Нед, пальб- 
вище ВеЗн] «тс.», палений, паливний, 
палильний «який служить для опален¬ 
ня, освітлення, обігрівання або обпалю¬ 
вання», палкий, палючий, [палькйй] 
«палкий» Нед, пальний, вйпал «ви¬ 
палювання; одночасний постріл з кіль¬ 
кох рушниць, гармат; залп», випалина 
«випалене місце», випалювач «той, хто 
виготовляє або обробляє що-небудь 
способом випалювання», випалюваль¬ 
ний, відпал «термічна обробка мета¬ 
лів», відпалка «тс.», відпальник «робіт¬ 
ник, що здійснює відпалювання», за¬ 
пал «велике внутрішнє збудження, по¬ 
рив або піднесення», запал «пристрій 
для запалювання вибухової речовини; 
пошкоджений зерна злакових у колоссі 


внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) 
хвороба свійських тварин, здебільшого 
коней», запалення, запалка (заст.) 
«сірник», [запалько] «гаряча голова» 
Ж, [запальок] «тс.» Ж, запальник 
«робітник, який підпалює запали; при¬ 
стрій для здійснення спалаху вибухової 
речовини», запальнйчка , [запалйс- 
тий ] «запальний» Г, Ж, запалю¬ 
вальний, запальній , [запальчастий] 
«запальний, гарячий», [запальчйвий 
Ж, запальбний] «тс.», [зупалу] «рап¬ 
том, несподівано» ВеУг, [нарбзпальщ] 
«спересердя», недопал «що-небудь не 
до кінця випалене, спалене», недопа¬ 
лок «недокурок; недопалена частина», 
неопалимий «який горить і не згоряє», 
неспаленний, опалювати, опалятися 
«опалюватися; [загоряти]», опал «опа¬ 
лення, паливо», опала «немилість, не- 
ласка; [вогонь Ж]», [опаленець] «від¬ 
чайдушний хлопець, вітрогон» Ж, [опа- 
ленина] «загар» Куз, [опаленник] «по¬ 
рушник спокою, підбурювач» Ж, опа¬ 
лення, [опалінки] «обпалені дерева» 
ВеЛ, [опалість] «вогонь» Ж, опалю¬ 
вач, [опалюх] «обгоріле дерево в лісі, 
обгорілий пень», [опалюша] «тс.» 
ВеНЗн, [опалянок] «паляниця», [опа- 
листий] «запальний» Ж, опалюваль¬ 
ний, перепал, перепалка «перестрілка; 
суперечка; сварка», підпал «підпалю¬ 
вання; матеріал для розпалювання (в 
печі)», [ підпаленник ] «підпалювач» 
Нед, підпалина «пляма іншого кольору 
на шерсті тварини або на хутрі», [під¬ 
пілля] «тонкі тріски для розпалюван¬ 
ня», [підпалок] «вид плоского хліба; 
матеріал для розпалювання», [пбпал] 
«почервоніння хмар» ВеНЗн, [попа- 
лень] «випалене місце в лісі» Ч, [попа- 
лйще, попелище ] «тс.» Ч, [подпалок] 
«коржик з хлібного тіста» ЛексПол, 
[ подпалек, подпальник, пудпалок] 
«тс.» ЛексПол, підпалювач «палій», 
[підпаляч] «тс.». Нед, [підпільник] 
«розпал; запальничка» Куз, Она, [під¬ 
паливший] «палевий» ВеЛ, [пропалю¬ 
ватися] «половіти, дозрівати» О, про¬ 
палений, розпал УРС, Нед, рбзпалка 


265 






палгіус 


паліатйв 


«дрібні дрова, тріски для розпалюван¬ 
ня», [ розпалок ] «розпал» Нед, розпа¬ 
лювач, розпаленілий, розпалюваль¬ 
ний, розпальній! «розпалювальний» 
УРС, Нед, спаленіти, спалахнути, 
спалах, [спаленйна] «пригоріла страва 
на кухні» Нед, спаленйще «випалене 
місце», [ спалйще ] «тс.» Нед, [спа- 

ліннйк ] «підпалювач» ІІед, спалячка 
«обпалене , бадилля» ВеНЗн, [спаль] 
«випалене місце в лісі», спаленілий, 
спаленний, спалймий, [упалати] «ду¬ 
же горіти» Шейк; — р. палить , бр. 
паліць, др. палити , п. вл. раїіс, ч. 
раїііі, слц. раїіі’, нл. раїіз, болг. паля , 
м. пали , схв. палити , слн. раїііі, 
стел, пллити; — псл. раїііі, пов’язане 
чергуванням голосних з роїеіі «горіти, 
палати», *ро1теп- «полум’я»; — спорід¬ 
нене з прус, реііапе «попіл», лит. ре- 
ІепаІ, лтс. реіпі «тс.»; іє. *ро1-, *р1е-, 
*р1б- «палити»; далі зіставляється (Ил- 
лич-Свитьіч Зтимология 1965, 337) з 
урал. *раГа- «горіти», драв. *ра1л- 
«блискати». — Фасмер III 192—193; 
Черньїх І 617—618; Преобр. II 9; 
Вгйскпег 3'92; МасЬек ЕЗІС 429—430; 
НоІиЬ—Ьуег 354; ЗсЬизіег-Зе\ус 1038; 
Младенов 409; Зкок II 593; Оіг^Ьзкі ІЕ 
74, 149; Меіііеі Еіисіез 230; Тгаиітапп 
212—213; Рокоту 805. — Пор. полі¬ 
но, полум’я, попіл. 

[палйус] «дрібний хмиз для підпа¬ 
лу» ВеНЗн; — похідне утворення від 
палати] -компонент -ус не зовсім яс¬ 
ний. — Див. ще палгіти. 

[палйхвіст] (орн.) «горихвістка, 
(Еизсіоіа) рЬоепісигиз (і ШЬуз)»; — 
складне слово, утворене з основ діє¬ 
слова палити та іменника хвіст ; на¬ 
зва зумовлена яскраво-рудим оперен¬ 
ням хвоста горихвістки (Воїнств.— 
Кіст. 326—327). — Див. ще палйти, 
хвіст. — Пор. горихвіст. 

палиця, [палйга] «велика палиця», 
паличка, [паличник] «служник при 
суді» Нед, паліччя, палка «палиця; 
[шишка на болотяних рослинах, стеб¬ 
лина без колоска]», [палбчня] (зоол.) 
«корина, Согупа» Нед, палюга «велика 


палиця», [палюх] «стовп», паля (дит.) 
«палиця»; — р. палка «палиця», [па- 
лица\ , бр. палка , др. полька, палица 
«тс.», п. раїа «дрюк, дрючок, ломака», 
раіка «ціпок, кий, палиця», ч. раїісе 
«палиця, кий; дерев’яний молот», слц. 
вл. раїа «дрючок», нл. раїіса «палиця», 
болг. м. палица , схв. палица , слн. раїі¬ 
са, стел, пллнцл «тс.»; — псл. раїіса, 
раїгка, зменш, від раїа, мабуть, пов’я¬ 
заного з раїііі «палити»; назва могла 
виникнути в час примітивного видобу¬ 
вання вогню тертям палиці об палицю 
або внаслідок використання палиці як 
знаряддя для підтримування вогню; з§ 
іншим припущенням (МасЬек Е8ЛС 
429), зв’язок із палйти може мотиву¬ 
ватися тим, що очищені від кори гілки 
деяких дерев палили над вогнем, щоб 
одержати коричневу або темно-червону 
фарбу; менш прийнятні гіпотези про 
запозичення з німецької мови (двн. рїаі 
«стовп, паля» від лат. раїиз — Корш у 
Преобр. II 9), про спорідненість із 
палець (Брандт РФВ 23, 302; Вгйскпег 
391); припускається також зв’язок з р. 
располоть «розколоти надвоє», двн. 
зраііеп «колоти», дінд. зрЬаіаіі «розко¬ 
лює», рЬаІакат «дошка», рЬаІаіі «лопа¬ 
ється, тріскається» (Фасмер III 193; 
Младенов 409; 8сЬизіег-8е\Ус 1037; 
Зкок II 592; МікІ. Е\У 255). — Черньїх 
І 618. 

паліатйв «засіб, що тимчасово по¬ 
легшує хворобу, але не виліковує її», 
паліатйвний ; — р. паллиатйв, бр. 
паліятьіу, п. раїіаіуу/, ч. раїіаііуцт, 
слц. раїіаіп/шп, болг. палиатйв, м. па¬ 
ли] атив , схв. паящатйв, палщатйв , 
слн. раїіаііу; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; н. Раїїіаіі'у, фр. 
раїїіаііі, англ. раїіаііуе «тс.» утворені 
від лат. раїїіаіиз «прикритий, одягне¬ 
ний у плащ», похідного від раїїіит 
«плащ, пальто», пов’язаного з раііа 
«довгий верхній одяг римських жінок», 
етимологія якого непевна; можливо, 
споріднене з псл. реіепа, укр. пелена 
(Регззоп Веііг. 225). — СІС 2 616; Фас¬ 
мер III 192; 81. \ууг. оЬсусЬ 543; Кора- 


266 





паліпля 


палочник 


Іігіакі 709; Кіеіп 1115; Таїсіє—НоГт. II 
238—239. — Пор. пальто. 

[паліпля] «палаюча солома, вугіл¬ 
ля»; — неясне; можливо, пов’язане з 
палити. 

палісад «старовинна оборонна спо¬ 
руда у вигляді частоколу», [палісада] 
«тс.» Нед, палісадник «невеликий об¬ 
городжений садок перед будинком»; — 
р. палисад «легкий суцільний паркан 
із жердин; оборонна споруда у вигляді 
частоколу'; ряд забитих у землю паль 
для укріплення насипів, укосів», п. ра- 
Іізасіа «палісад», ч. слц. слн. раїізасіа, 
болг. палисада , м. палисад, палисада , 
схв. палисад «тс.»; — запозичення з 
французької мови; фр. раїіззасіе «палі¬ 
сад» виникло з пров. раїіззаба «тс.», 
утвореного від раїізза «частокіл», що по¬ 
ходить від лат. раїиз «кілок», пов’яза¬ 
ного з рап§о «вбиваю, втикаю; закріп¬ 
люю», спорідненим з гр. тггіууіщі «вти¬ 
каю, вбиваю; скріплюю», ігіїура «скріп¬ 
лення, зв’язок», ігпубд «міцний, силь¬ 
ний, могутній», дінд. раігап «товстий, 
міцний, дужий». — СІСл 6І6; Фасмер 
III 192; Черньїх І 617; Зі. у/уг. оЬсусЬ 
543; К1и§е—Міігка 528; Баигаї 525; 
\УаІсіе—Ноїгп. II 243, 245—246. — Пор. 


пагінація, паз. 


паліти — див. палйти. 
палітра «дощечка, пластинка, на 


якій живописець змішує і розтирає фа¬ 


рби; сукупність виражальних засобів у 
творчості письменника, композитора та 
ін.»; — р. палйтра, бр. палітра , п. 
ст. раїеіга, п. ч. слц. вл. раїеіа, м. па- 
лета, схв. палета , слн. раїеіа «тс.»; — 
запозичення з німецької або французь¬ 
кої мови; н. Раїеііе «палітра», фр. ра- 
Іеіїе «тс.» походять від іт. раїейа «ло¬ 
патка», до якого зводиться укр. палет¬ 
ка; кїнцеве -тра не зовсім ясне. — 
СІС 2 616; Фасмер III 192; Черньїх І 
617; КЗСРЯ 323; Преобр. II 9; Ог. 
Р\уЬ. 546; Ваигаї 525. — Див. ще 
палетка. 

палітура «палітурка», палітурка, 
палятурка «тс.», палітурник, палі¬ 
турня, [палятурки] «палітурки; неве¬ 


ликий валик для передачі фарби при 
друкуванні на полотні» Нед, [палятйр- 
ка] «палітурка» Ме, палітурний; — 
результат видозміни слова політура 
«лак» (палітурки для книг спочатку 
виготовляли з дерев’яних дощок, які 
старанно шліфували і покривали лаком 
або шкірою). — Див. ще політура. 

[палітча] (у виразі [цур п.\ (вигук 
того, хто відганяє, обороняється) Нед); 
— неясне. 

Палладій (чоловіче ім’я), ст. Па¬ 
ладій (1627); — р. Палладий, бр. Па- 
ладзійу болг. Палади , цсл. Плладігл; — 
запозичено через церковнослов’янську 
мову з грецької; гр. ПаЛЛабюд утворе¬ 
не від назви богині ПаЛЛад, род. в. 
ПаЛЛабод «(Афіна) Паллада», до якого 
зводиться й укр. паладій. — Петровс- 
кий 173; Илчев 374. — Див. ще па¬ 
ладій. 

паломник «той, хто відвідує святі 
місця; мандрівний богомолець; проча¬ 
нин», паломництво, паломничати; — 
р. паломник, бр. паломнік «тс.», др. 
паломьникь «тс.; книга, де описуються 
мандрівки по святих місцях»; — похід¬ 
не утворення від * пальма «пальма», 
аналогічне слат. раїтагії «паломники», 
раїтаіі «тс.», пов'язаними з лат. раїта 
«пальма»; буквально означало «той, що 
несе пальмову гілку» (стосувалося бо- 




іимшюціс, ш,и тдшд^уоа^т ^олп о 


Палестині й приносили з собою паль¬ 
мові гілки). — Фасмер III 193; Черньїх 
І 618; Преобр. II 10. — Див. ще паль¬ 


ма. 

[палочник] (бот.) «рогіз вузьколи¬ 
стий, ТурЬа ап^изііїоііа Ь.» Г, Нед, 
[палка] «тс.» См, [палки] «тс. См; оче¬ 
рет ВеНЗн»; — р. [палочник] (бот.) 
«рогіз вузьколистий; тимофіївка, РЬ!е- 
шп Ь.; грястиця збірна, грястиця зви¬ 
чайна, Оасіуііз ^Іотегаїа її.», ч. ст. ра- 
Ііску «рогіз», слц; раїка «тс.», схв. па- 
лацка «невеликий. початок на стеблі 
рогозу або очерету», палачнйк «тс.»; — 
похідне утворення від палка; назва 
зумовлена наявністю двох циліндрич¬ 
них квіткових початків на стеблі рого- 


267 




палтус 


пальма 


зу й очерету; пор. бр. [кіеука] «рогіз 
широколистий», похідне від кій «пали¬ 
ця». — Меркулова Очерки 51; МасЬек 
гозїі. 303. — Див. ще палиця, 
палтус (іхт.) «риба Нірро^іоззиз 
уи1§агіз», палтусина «м’ясо палтуса», 
[палтуха] «морська камбала, КЬотЬиз 
шахігпиз» Нед; — р. палтус , ч. ріаіуз 
«камбала», ріаїеіз «тс.»; — цілком пев¬ 
ної етимології не має; найімовірніше, 
утворене від фін. раїїаз, род. в. раЬаап 
«камбала» або кола-лапськ. саам. [раї- 
сіез], род. в. [раїїагі] «вид камбали»; 
кінцеве -из, можливо, є наслідком 


штучного підрівнювання форми слова 
до латинських іменників на -из; вважа¬ 
ється також (Преобр. II 10) германсь¬ 
ким запозиченням (н. Ріаііеізе «камба¬ 
ла», гол. р1абі]з «тс.»), хоч таке при¬ 
пущення фонетично невмотивоване; 
нема достатніх підстав порівнювати з 
фр. Пеіап «білий палтус», англ. ріаі- 
їізсЬ «палтус» (Горяев 247). — СІС 2 
616; Фасмер—Трубачев III 193; Чер- 
ньіх І 618; Баскаков та ін. Взаимод. и 
взаимообог. 56. 

палуба «горизонтальне перекриття 
в корпусі або надбудові судна СУМ, 
Нед; [дошки для покрівлі будівель Л; 
візок з дахом; дах вулика; критий сто¬ 
лик на базарі для продажу товарів; ду¬ 
плистий пеньок; край трухлявого дере¬ 
ва О; жолоб з дуплавого дерева О; 
лушпайка О; порожнеча, впадина; пе¬ 
ресувна будка для трактористів Ва, 
Мо; старий предмет або стара людина 
О]», [палуб] «будка; візок з дахом; дах 
вулика; критий столик на базарі; пере¬ 
сувна будка Ва; віз, оббитий дошками 
Ва» ч , [ палоба] «тоненькі дошки на дах 
під бляху» До, [палоб] «ящик, скриня» 
Нед, [ палубець ] «малий віз на двох ко¬ 
лесах» Пі, [палубець] «дерев’яний 
ящик з ручками» Чаб, [палубка] «палі¬ 
турка» О, палубник «товстий тес або 
дошки, призначені для палуб», [ пблуб- 

і/- і-т 1 п а ?л г> ’ а и т .і тТ гтотттп.т/’ с> л; тт тл т/о .ч г) п - 

і\**л \ ^і_> Уічїіп ,Дсі і.»у ііі хі .ічсд " , іил 

лубчастий «який має палубу», опа¬ 
лубка «опалублення; тимчасово вста¬ 
новлювана форма для виготовлення бе¬ 


тонних або залізобетонних конструк¬ 
цій» , опалубник «робітник, який зво¬ 
дить опалубку», опалубний «пов’яза¬ 
ний зі спорудженням опалубки», опа¬ 
лубити «покрити настилом», [обпалу- 
бувать (хату)] «покрити палубою» 
ЛЧерк, розпалубка «розбір опалубки 
після того, як бетон стане досить міц¬ 
ним», розпалубити «зробити розпа¬ 
лубку», розпалублений ; — р. бр. бодг. 
м. палуба «суцільне перекриття на су¬ 
дні», п. раїиЬа «верх (буда) візка; ки¬ 
битка, візок з верхом (будою)», раїиЬ 
«тс.», ч. слц. раїиЬа «палуба», вл. раіи- 

Кі о /-ЧТ7Г1 А п г і п л піі л 11 к к о у.’-г- г\ ,ч • 

\_лс>. пилуии, с«дп. рснииса - 

похідне утворення від луб\ первісно, ма¬ 
буть, означало «підлога або дах, зроб¬ 
лені зі схожого на луб матеріалу». — 
Фасмер III 194; Черньїх І 618; Преобр. 
II 10; Вгйскпег 392; МасЬек Е84С 430; 
НоІиЬ—Буег 354; Зкок II 594. — Див. 
ще луб, па-. 

[паль 1 ] «загнутий кінець інструмен¬ 
та дереворубів»;— неясне, можливо, 
пов’язане з палець. 


паль* — див. паля*, 
пальма (бот.) «вічнозелена, пере¬ 
важно деревна рослина з великим пе¬ 
ристим або віялоподібним листям», 
пальмові «Раїгпае», пальмета «орна¬ 
мент, який нагадує пальмове листя; 
рослина, гілки якої формуються в од¬ 
ній площині, як лист пальми», паль- 
метка «орнамент, який нагадує паль¬ 
мове листя», пальмітин «хімічна ре¬ 
човина, що входить до складу пальмо¬ 
вої олії», пальмовий СУМ, Нед, [паль- 
мянйй] «пальмовий» ' Нед; — р. бр. 
пальма , п. ч. слц. вл. нл. раїта, болг. 
м. палма, схв. палма , слн. раїта; — 
очевидно, через посередництво німець¬ 
кої мови (н. Раїте < двн. раїта «па¬ 
льма») запозичено з латинської; лат. 
раїта «тс.; долоня» (рослина названа 
так за схожістю пальмового листка з 
розчепіреними пальцями руки), спорід- 


ГпІ гг“і п 
іушіи 


/> Г» Л 7 V О чЧ 

V у і\іл" 


{г. І т 
іиии 


«кисть руки», гр. даЛарг) «долоня», ав. 
рогопа «жменя», дінд. рапіЬ «рука». — 
СІС 2 617; Фасмер III 194; Черньїх І 


268 




пальмгіці 


пальчик 


618—619; Преобр. II 10; НііШЛУогІЬ 
15; Кораіігізкі 710; К1и§е—Міігка 
528—529; Кіеіп 1116; \Уа1с1е—Ноїт. II 
240—241. 


[пальмгіці] (бот.) «коноплі звичайні 
(плоскінь), СаппаЬіз заііуа Ь. (гпазсиїа)» 
Нед, Мак; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від пальма ; назва могла бути зу¬ 
мовлена схожою будовою листя росли¬ 
ни з пальмовим. — Див. ще пальма. 

пальовгік (зоол.) «круглий черв’як, 
8їгоп§у1из Мйііег» (паразитує у кишеч¬ 
нику тварин і зрідка людини); — похід¬ 
не утворення від паля; пор. р. свайник 
«тс.» від свая «паля»; назва зумовлена, 
очевидно, властивістю пальовика про¬ 
никати в окремі органи, як паля в зем¬ 
лю. — Див. ще паля'. 

[пальочник] (бот.) «перстач, Роїеп- 
ІіІІа апзегіпа Ь.; Р. аг§еп!еа 1^.; Р. уегпа 
Ь.» Мак; — похідне утворення від па¬ 
лець; назва зумовлена пальчастою фор¬ 
мою листків (Вісюлїна—Клоков 210); 
пор. назву перстач (від ст. персть 
«палець»), п. рі§с ра!сб\у «тс.». — Див. 
ще палець. 

пальбшки, палюшки — див. пе¬ 
люшки. 

пальпація «медичне обстеження 
шляхом обмацування», пальпувати 
«обмацувати»; — р. пальпация, бр. 
пальпацьія , п. ра 1 рас]а, ч. раїрасе, слц. 
раїрасіа, болг. палпация , схв. палпа- 
цща, слн. раІрасЦа; — запозичення з 
латинської мови; лат. раїраііо «погла¬ 
джування» походить від раїро «гладжу, 
голублю», спорідненого з гр. ц)ц\ац>аи 
«обмацую, гладжу, оглядаю», можливо, 


о 


П 1 Ґ'. І л п 
і ииіил 


тттглм'.гат'ті • поляптпгпотил 

Vосі і гі, гісітсди,^ осі і п V , 


дісл. їаїта «брести помацки, непевно 
обмацувати». — СІС 2 617; Кораіігізкі 
711; \¥а1сіе—Ноїт. II 241—242. 

■ пальто, пальтечко ; — р. пальто , 
бр. палітд , п. раНо, раНоІ, ч. слц. 
раїеіо, вл. раїеіоі, болг. палто «під¬ 
жак; пальто», м. палто «тс.», схв. 
пал(е)тб «пальто», слн. раїеіо; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. ра- 
Іеїоі «пальто» походить від ісп. раїїе- 
іоцие «плащ з капюшоном», яке зводи¬ 


ться до лат. раїїа «довгий верхній па¬ 
радний одяг давніх римлян», що певної 
етимології не має. — Москаленко УІЛ 
54—55; Коваль 129; Черньїх І 619; Фа- 
смер III 194; Преобр. II 10; 81. \ууг. 
оЬсусй 544; Ваигаі 525; ОагпіПзсЬе^ 
672; \Уаібе—Ноїт. II 238—239. 

[пальха] «частина земельної ділян¬ 
ки» Нед; — очевидно, давніше *палі- 
ха, *паляха «тс.», пов’язане з [ляха] 
«грядка» (див.). 

[пальцат] «(барабанна) палиця, 
язик дзвона; запалювальна жердина» 
Нед, ст. пальцать «жезль» (1627); — 
п. раїсаі «прут, палиця», ч. слц. раїсаі 
«палиця, булава»; — запозичення з 
угорської мови; уг. раїсаі є формою зн. 
в. іменника раїса «палиця, різка, по¬ 
сох», яке виводиться від сл. раїіса 
«палиця». — 81. \ууг. оЬсусй 541; 

МІЧТЕ 82 III 70; Вагсгі 233. — Див. ще 
палиця. 

[пальцетуватися] «битися, боро¬ 
тися» Нед; — бр. [пальцатьі] «дуель, 
бійка сам на сам»; — очевидно, похід¬ 
не утворення від [пальцат] «(барабан¬ 
на) палиця, язик дзвона» (див.). 

[пальчак] «стебло, стрижень, ніж¬ 
ка гриба, тичинка», [палчак ВеЗн, 
палцак тж, пальцак Нед] «тс.»; — 
пов’язане з палець; назва зумовлена 
пальцеподібною формою стебла. — 
Див. ще палець. 

пальчатка (бот.) «куряча лапка, 
Оі^іїагіа Неізї.»; — п. раіесгпіса, ра- 
Іизгпік «тс.»; — похідне утворення від 
палець ; назва зумовлена пальцеподіб¬ 
ною формою квіткової волоті рослини 


(г Пґ С\Т- 'ЗОЇ • ґГі /~1 ПТТ/-\ЇТТ7'Ґ'. 


ґГ» П Л Г\АГ> 77 V 

рио і і 


можливо, калька лат. бі§і 1 агіа «тс.» 
(від сіі^іїиз «палець»); пор. слц. ргзіоу- 
ка «пальчатка» від ргзі «палець» (каль¬ 
ка латинської назви — Масйек Зт. 
гозії. 294). — Див. ще палець. 

[пальчик] (бот.) «герань лісова, 
Оегапіиш зііуаіісиш [пальчики] 

«тс.» Мак; — похідне утворення від 
палець ; назва зумовлена пальчастим 
листям рослини (Сл. бот. 128; Нейш- 
тадт 369). — Див. ще палець. 


269 




паля 


памолоток 


паля 1 «стовп, що забивається у 
грунт для опори чи огорожі; (заст.) 
загострений кілок, на який насаджува¬ 
ли страчуваних», паль «тс.», [ палька\ 
«кіл, яким відмежовують поле» О, [па¬ 
льпованій] «позначати кілками межу» 
О, ст. паль «паля як межовий знак» 
(1430), наличники «шибеничники, ка¬ 
раючі кати» (1627); — р. бр. паля, п. 
раї «тс.»; — через польське посеред¬ 
ництво запозичено з німецької мови; 
нвн. РІаЬІ (< двн. рЬаІ) «паля, стовп» 
походить від лат. раїиз «кілок». — Ше- 
лудько 41; Фасмер III 194; Преобр. II 
10; Потебня РФВ 1879/1, 263; Кіи- 
§е—Міігка 540. — Див. ще палісад. 

[паля 2 ] (заст.) «удар лінійкою по 
долоні», [палі дати] «ударити лінійкою 
по долоні»; — р. [паля] «тс.»; — оче¬ 
видно, запозичення з латинської мови; 
лат. раїа «лопатка» етимологічно неяс¬ 
не. — Преобр. II 10. — Див. ще па¬ 
летка. 

[паляндрувати] «обшарювати, ни¬ 
шпорити, ритися» Нед; — бр. [палян- 
драваць] «лютувати, палити вог¬ 
нем»; — очевидно, результат видозмі¬ 
ни слова плюндрувати , зближеного з 
палйти ; пор. бр. [паляндра] «чума, 
пошесть у вигляді білої гарячки», яке 
вважається похідним від палянуць 
«пальнути, ударити» (Носович 391). — 
Див. ще палйти, плюндрувати. 

палянгіця «вид хлібини», [па¬ 
ла нйц я] «тс. Нед; круглий пиріжок з 
прісного тіста [Ме]», [паленя] «паля¬ 
ничка; вид вівсяного хліба», [палінка] 
«паляниця» Корз, [паля, палятко] 
«тс.», [палянйшник] «булочник» Пі, 
палянйшниця «жінка, яка пече і про¬ 
дає паляниці», [палянка] «маленький 
коржик з вівсяного борошна», [па- 
лянйчити\ «пекти паляниці?», [роз- 
паланйчити ] «розплюснути» Ме, [роз- 
паленйчити ] «тс.»- Нед; — р. [пале- 
нйца\ «паляниця», бр. [паляніца] 
«тс.»; — похідне утворення від палй¬ 
ти ; назва зумовлена тим, що при ви¬ 
піканні такого хліба чи печива на ньо¬ 
му утворюється суха, іноді пригоріла 

270 


скоринка; пов’язання з гр. тгєЛауод 
«жертовний пиріг» (Фасмер ГСЗ 138) 
пізніше автором було відкинуте. — 
Фасмер III 191; Преобр. II 10. — Див. 
ще палйти. 

[паляруш 1 ] «приступ подагри» 
ВеБ; — похідне утворення від палйти 
«пекти», очевидно, зумовлене впливом 
п. раїагизг «параліч». — Див. ще па- 

лгіти. 

паляруш 2 — див. пулярес. 
[паляти] «ганяти, гасати, швидко 
йти» Ме, Мо, [палювати] «іти навпрос¬ 
тець» Корз; — неясне, 
пама — див. памег. 

Памво (чоловіче ім’я), ст. Пам- 
віонь «нітрій (?) жител» (1627), Памва 
(1627); — р. бр. Памва ; — запозичен¬ 
ня з грецької мови; гр. ПарРю перекон¬ 
ливої етимології не має; пов’язується з 
Парсрсоуод «багатоголосий» (Вл. імена 
78; Спр. личн. имен 443), Паррсоу (чо¬ 
ловіче ім’я); може бути зведене до 
ПарРотод (жін. р. Пар|Зіотід) «який усіх 
годує». — Беринда 226. 

[памег] «хмара» ЛексПол, [памеги] 
«хмари», [пама] «чорна недощова хма¬ 
ра» Л, [памога] «мжичка, дрібний 
дощ» Нед; — р. [памга] «туман, що 
випадає у вигляді мжички; похмура 
погода з мжичкою», [памжа] «погода 
(звичайно погана)»; — псл. [*рать§г, 
*рать£а] «хмара, туман, мжичка», по¬ 
в’язане з тьгіїі < *тї§їїі «мжичити». — 
Меркулова Зтимология 1973, 58—60. — 
Див. ще мжйти. 

[памич] (бот.) «мній (мох), Мпіит 
Б.» Мак; — очевидно, пов’язане з мйч- 
ка «пучок конопель або льону, підго¬ 
товлений для прядіння», микати «че¬ 
сати льон або коноплі для прядива»; 
назва зумовлена схожими на куделю 
повстистими дернинами, що їх утворю¬ 
ють стебла цього моху (Словн. бот. 
354). — Див. ще мгікати. — Пор. 
мйчка. 

памка, намок — див. пам’ять, 
памога — див. памег. 

[памолоток] «волоть, суцвіття у 
вигляді мітелки»; — неясне, можливо, 




паморка 


Памфіл 


давніше *паволоток, похідне від во¬ 
лоть . 

[паморка] (ент.) «мертва голова, 
ахеронція, АсЬегопІіа Ьазр.» Нед; — 
похідне утворення від морити ; назва 


олгкл гчо па о о пит>п.я лдо пілит/пля и а ті _ 

о у ІЧ1КЛ-90 1 V І І СХ ЧХ і,Д,і їх і IV! IV! СХс/ІІЧ^ІІІЧЧр/ІУІ і 1 Сі 1 1 

лі метелика між крилами, схожим на 
людський череп (символ смерті), звід¬ 
ки також і назва мертва голова (Гор- 
ностаев 238). — Див. ще мор, па-. 

паморок, паморока, памороть, 
наморочити, паморочка, паморочли¬ 
вий, паморочний — див. морок. 

[памота] «бавовна» Нед; — очеви¬ 
дно, запозичення з угорської мови; уг. 
ратиі «тс.» через словацьке та півден¬ 
нослов’янське посередництво (слц. ра- 
тик «бавовняна нитка», болг. памук 
«бавовна, вата», м. памук, схв. памук 
«тс.») зводиться до тур. ратик (ра- 
ти§) «бавовна», яке походить від перс. 
ратЬа (сперс. ратЬак) «тс.». — Ма- 
сЬек ЕЗЛСЗ 351; Младенов 410; 
МИТЕЗг ІІГ 78—79; Вагсгі 234. — 
Пор. ббмбак, бумага. 

[памоха] (бот.) (у сполученні [лд- 
мїнь п.] «ломикамінь моховидний, За- 
хїіга^а Ьгуоісіез Ь.» Нед); — похідне 
утворення від мох\ назва зумовлена 
тим, що ця рослина своїм зовнішнім 
виглядом нагадує мох (Флора УРСР 
479—480). — Див. ще мох, па-. 

пампаси «область Південної Аме¬ 
рики із субтропічним кліматом і степо¬ 
вою рослинністю», пампа «тс.»; — р. 
пампас, пампаси , бр. пампаси , п. 
ратраз, ратразу, ч. ратразу, слц. 
ратра, болг. пампа , пампаси , схв. 
пампас , слн. ратра; — запозичення з 
іспанської мови; ісп. ратраз є формою 
множини іменника ратра «тс.», запо¬ 
зиченого з мови кечуа; кеч. ратра «рів¬ 
нина». — СІС 2 617; ССРЛЯ 9, 83; 31. 
у/уг. оЬсусЬ 544; Кораіігізкі 711; Кіеіп 
1117. 


[памплик] «червона китиця як від¬ 
знака доброго стрільця» Нед; — очеви¬ 
дно, пов’язане з нім. ратреіп «висіти, 
колихаючись, погойдуючись», Ьаттеїп 
«висіти, теліпатися», Ьаитеїп «тс.», що 


вважаються результатом наслідування 
звуку дзвона Ьіт-Ьат-Ьаит. — К1и§е— 


Міігка 48, 57, ПО—111. 

пампуха «пампушка», пампу х, 
пампушка, пампушок, [панпух Нед, 

п п и п і') х> п п п и п і'м п іґ п ТТ ат/^ГТ г» п 1 ^ 


9 у І V С* І І V у \АуЬ І V С* О X V X і ^ V 1 С, V , 


пампушкуватий «який нагадує собою 
пампушку; пухкий»; — р. бр. пампуш¬ 
ка, п. ратрисЬ, ратризгка, рагіїисЬ, 
рапкик, ч. ратризка, слц. вл. ратрисЬ, 
нл. ратрц§, ратрисЬ, ратрик, рат- 
ризк; — через польське посередництво 
запозичено з німецької мови; н. РІапп- 
кисЬеп «оладок, млинець» (видозміне¬ 
не, можливо, під впливом слов’янської 
морфеми пух-, пор. пухкйй , пухнути) 


утворене з основ іменників Ріаппе 
«сковорода», що виникло з двн. ріаппа 
(свн. ріаппе), до якого зводиться псл. 
*рапу, укр. [панва] «тс.», і КисЬеп 
«пиріг, печиво» (двн. сЬиоЬЬо, киосЬо, 
свн. киосЬе), спорідненого з снн. сні- 
дерл. коке, сангл. саке, дісл. кака 
«тс.». — Москаленко УІЛ 29; Шелудь- 
ко 41; ЗЬєуєіоу Нізї. рЬопоІ. 742; Фас- 
мер Дії 194; Преобр. II 10; МасЬек 
ЕЗЛС 431; ЗсЬизіег-Зеу/с 1038—1039; 
КІи§е—Міігка 409, 541. — Див. ще 
кекс, панва. 

[пампухи] (бот.) «білі сливи, Рги- 
пиз іпзіПЇіа І..» ВеНЗн; — очевидно, 
результат семантичної видозміни пам¬ 
пуха «пампушка»; назва зумовлена зо¬ 
внішнім виглядом плодів, схожих на 
пампушки. — Див. ще пампуха. 

[памула] «варені чорниці» ВеЗа; — 
неясне. 

памфгіль «вид гри в карти; [жиро¬ 
вий валет, старша карта в цій грі]», 
панфиль «гра в карти»; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. ратііі (назва 
карти) походить від фр. ратрЬПе «жи¬ 
ровий валет», що зводиться, очевидно, 
до гр. ПарфіЛод «всім любий». — Ко- 
раїігізкі 711; 81. у/уг. оЬсусЬ 544. — 
Див. ще Памфіл. 

Памфїл (чоловіче ім’я), Панфіл, 
ст. Памфїль «вст»(м) мильі(и), все- 
друже(н)» (1627); — р. болг. Памфйл , 
бр. Памфіл , п. слц. РатїіІ, ч. Ратїііоз, 


271 





памфлет 


пан 


м. Памфил , схв. Памфилще, слн. Рат- 
їіі, стел. Ш/ифилі», Плифилтц — запо¬ 
зичення з грецької мови; гр. ПарсртЛос 
походить від складного прикметника 
тгарфідод «всім любий, всіх улюбле¬ 
нець», утвореного з основ тгау «увесь; 
кожний» і сріХос «улюблений, милий, 
дорогий», пов’язаного з сріЛєсо «кохаю, 
люблю». — Вл. імена 78; Беринда 226; 
Петровский 173; Спр. личн. имен 443; 
Илчев 376. — Див. ще пан-, філоло¬ 
гія. 

памфлет «сатиричний твір, спря¬ 
мований проти якого-небудь суспільно¬ 
го явища чи особи», памфлетйст у 
[памфлет ник] «памфлетист» Нед; — 
р. бр. болг. памфлет , п. ч. слц. вл. 
рашїіеі, м. памфлет , схв. памфлет, 
слн. ратПеї; — через німецьке посере¬ 
дництво (н. РатрЬІеї) запозичено з 
англійської мови; англ. ратрЬІеї «бро¬ 
шура, памфлет» походить від фр. ст. 
ратрЬіІеї «тс.», утвореного від назви 
комедії XII ст. слат. РатрЬіІиз зеи Бе 
Ашоге «Памфіл, або Про кохання», в 
якій власне ім’я РатрЬіІиз відтворює 
гр. ПарфіЛос «Памфіл». — СІС 2 617; 
Фасмер III 195; КЗСРЯ 324; Вгйскпег 
392; НоІиЬ—Буег 354; Кораіігізкі 711; 
Кіи^е—Міїгка 529; Кіеіп 1117; Баихаї 
526—527. — Див. ще Памфіл. 

пам’ять, [памка] «пам'ять», [на¬ 
мок] «тс.» Па, пам'ятка, пам'ятник, 
[пам'ятниця] «побиття на спомин» 
Нед, пам'яток, [ пам'ятунок ] «види¬ 
мий знак» Нед, [пам'ятух] «очеви¬ 
дець; той, хто пам’ятає про щось» О, 
пам'яткий «пам’ятливий», пам'ятко¬ 
вий, пам'ятливий, пам'ятний, пам'я- 
тущий «який має добру пам’ять», па¬ 
м'ятати, -нам'ятувати «пам’ятати», 
безпам'ять «безпам’ятство», безпа¬ 
м'ятство, безпам'яття «тс.», [безпа- 
м’ятько] «людина, що має погану па¬ 
м’ять», безпам'ятний, в нам' ятку «па¬ 
м’ятається, не забувається», [запам'я- 
ток] «пам’ятник» Ж, [запам'ять] «на 
пам’ять, .на згадку» Пі, запам'ятати, 
напам'ять, непам'ять, невпам' ятку 
«не пам’ятається, не пригадується», 


опам'ятати «вивести кого-небудь із 
стану непритомності, забуття», опа- 
м'ятувати «тс.», опам'ятатися, 
[обезпам ятіти] «втратити пам’ять» 
Ж, [пропам' ятнйк] «альбом і твір, 
присвячений пам’яті кого-небудь» Нед, 
пропам'ятний «пам’ятний», [спам'я¬ 
тати] «пам’ятати, заспокоїти» Нед, 
[спам'ятувати] «тс.» Нед, [спамня- 
тати(ся)] «привести (прийти) до ро¬ 
зуму, стримати(ся); заспокоїти(ся)» 
Ме, упам'ятку «пам’ятається, не за¬ 
бувається»; — р. память «пам’ять», 
бр. памяць , др. память «тс.; спогад, 
повість, запис, грамота; заупокійна 
служба», п. раші^с «пам’ять», ч. ра¬ 
те!, слц. ратаї’, болг. м. намет 
«тс.», схв. намет «розум», слн. рате! 
«пам’ять, розум», стел. пал\ать «тс.»; 
— псл. рат§їь < *рат ь пїь «пам’ять», 
пов’язане чергуванням голосних із 
тьпеїі «думати»; — споріднене з лит. 
[тіпїіз] «загадка», аїтіпїіз «пам’ять», 
ст. шіпїіз «думка, ідея», лат. шепз, 
род. в. шепїіз «розум, здоровий глузд», 
гот. ^атипсіз «пам’ять», двн. £ітипі 
«тс.», ав. таіїі- «думка», дінд. таїїЬ 
(таїіЬ) «думка, погляд, намір»; іє. 
*теп-їі-, *тп-їі- «розум, думка». — 
Стоянов Мовозн. 1968/2, 72; Фасмер 
III 195; Преобр. II 11; Горяев 247; 
Вгйскпег 392; МасЬек Е2ІС 430; 
НоІиЬ—Буег 354; Младенов 410; Зкок 
II 445; Бернштейн Очерк 1974, 261; 
Тгаиїшапп 181; АУаІсІе—НоГгп. II 69— 
70; Рокоту 726—728.— Див. ще 
мнгіти. — Пор. поминати. 

пан, ст. пань (1349), панва (зб.), 
[панвія] «пані» ВеУг, [гіанентьо] «па¬ 
неня» Нед, паненя «дитина пана», [па- 
ненятко] «тс.» Пі, [паненьство] «не¬ 
займаність, непорочність»' Нед. [па- 
нець] «паночок», Нед, [панея] «пані» 
Нед, [панйско] «пан» Нед, панйч, ст. 
паничь (1426), паничик (зменш.), па¬ 
ні, ст. пани (1378), пани (1462), па¬ 
нійка (зменш,), панія «пані», ст. па- 
нія (1480), [панка] «панна, пані» Нед, 
панна , ст. панна (XV ст.), паньну 
(1471), панночка (зменш.), [паннуня, 


272 






пан 


пан- 


паннуся ВеЗа] «тс.», [пайова] «панва», 
панок, панота (зб.) СУМ, Нед, [ пано¬ 
та Нед], панство , [паньство, панцт- 
во] «тс.» Нед, ст. паноіиа «дрібний 
шляхтич» (1433—1443), панство «дер¬ 
жава» (1388), [ пануньо ] «паночок» 

Нед, [панна] «паненя», [паннук] «па¬ 
нич» Нед, панщанйн «кріпак» СУМ, 
Нед, панщанник , [панщар] «тс.», пан - 
щйзна «панщина», панщина СУМ, 
Нед, [паньчйна, пайниіина] «тс.» Нед, 
панщинник «кріпак», [панщбни] «крі¬ 
паки» Пі, панюга (знев.) СУМ, Г, па¬ 
ня «пані», паня «дитина пана чи пані», 
[паняга] «панюга», [паняне] «панове» 
Нед, [панянин] «пан», панянка «пан¬ 
на», панянство «дівування», [панят- 
ко\ «паненя» Пі, [паненський] «дівоць¬ 
кий» Нед, паничівський, панівний, па- 
новйтий «гордовитий, як пан», [па- 
новлйвий ] «панівний» Нед, ст. панскии 
(1435), [паньсковатий] «пановитий» 
Нед, панщанний, панщизняний, пан¬ 
щинний, панянський «належний паня¬ 
нці; [дівочий, незайманий]», [панев- 
кавйто] «по-панському» ЛексПол, [па- 


нйти] «подобатися або бути потріб¬ 
ним; [служити Шух]», панитися «три¬ 
матися по-панському», [паничувати] 
«жити як панич» Нед, паніти «трима¬ 
тися по-панському; байдикувати», па- 
нбшитися «панитися», панувати , ст. 
пановати (1499), панькати, панька- 
тися, [впановатися] «утвердитися в 
пануванні, в панстві» Пі, [вйпанок] 
«молодий пан» Она, допануватися, 
допанькатися, запаніти, [ запаши- 
тися] «загордитися, зазнатися» Пі, 
[неддпанок] «той, хто вдає із себе па¬ 
на», [ непанщанний ] «не зобов’язаний 
відбувати панщину» Нед, опанувати , 
[опануватися ] «прийти до влади», 
[опануть] «охопити, оволодіти» Лекс¬ 
Пол, підпанок «но дуже багатий або 
збіднілий пан; той, хто перебуває на 
службі у пана», по-панському , по-пан- 
ськи, \по-панській ] «по-панському», 
полупанок, попаніти «стати паном», 
[попанячитися] «попаніти», розпанб- 
илитися «стати паном; прийти до вла¬ 


ди; встановитися», спанілий «який 
став паном; з панськими манерами, 
звичками», спаніти «запаніти», [спа- 
нбшитися] «тс.», [упануватися] «ста¬ 
ти володарем панського маєтку», 
[ упанькати ] «умовити когось, запобіг¬ 
ливо догодити, прислужитися, добив¬ 
шись вигоди з цього» Шейк; — р. бр. 
болг. м. пан ; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. рап, як і ч. рап, ст. Нрап, 
слц. рап, вл. нл. рап, зводиться до псл. 
[*£'ьрапь], що цілком певної етимології 
не має; очевидно, запозичення з дав¬ 
ньоіранського джерела; ір. *£и-рапа-/ 
*§аи-рапа- «коров’ячий пастух, охоро¬ 
нець скоту» складалося з основ ір. §ги- 
«корова, бик, велика рогата худоба» і 
рап а- «захист, охорона, сторожа», по¬ 
хідної від *ра- «берегти, захищати»; 
менш переконливе традиційне пов’язу¬ 
вання *£ьрагть з [жупан] «начальник 
округу (у різних слов’янських землях)» 
(Фасмер III 195—196; Преобр. II 13; 
Вгйскпег 393; НоІиЬ—Ьуег 355); без¬ 
підставною була спроба (Соболевский 
РФВ 71, 442—443) відокремлення 

папк від *£'ьрапь і пояснення його як 
запозичення з дакійської мови; недо¬ 
статньо обгрунтованою є й спроба 
(МасЬек ЕВйС 431; НоІиЬ—Кор. 263) 
пояснення рапт> як вторинного утво¬ 
рення до рапі, яке зіставляється з гр. 
тгбтуїа «володарка, пані», дінд. раїпї 
«тс.». — КісЬЬагсІІ; 86; Фасмер—Труба¬ 
чеві 195—196; Черньїх І 619; ВсІїиз- 
1 єґ-8є\ус 1039—1040; Трубачев Зтимо- 
логия 1965, 71—75; ЗССЯ 7, 197— 
198; Вегп. І 368. 

пан- (перша частина складних слів, 
що відповідає основі все-: панамери¬ 
канізм, пангерманізм, панславізм і 
под.); — р. бр. болг. м. схв. пан-, п. ч. 
слц. вл. слн. рап-; — запозичення з 
грецької мови; гр. тшу- «все-» пов’яза¬ 
не з тгощ (< *тгаутс, с. р. тгау) «всякий, 
кожен; весь, цілий», етимологія якого 
неясна; можливо, споріднене з дінд. 
*зазуап1: «весь, всі підряд, кожен». — 
СІС 2 617; Вгйскпег 393; Ргізк II 476— 
477; Воізаср 748—749. 


Г\ >-! Г\ 


ЛІ 6 






панаджин 


панва 


[панаджин] «земельна спадщина», 
[панаджин] «тс.» Нед; — результат 
видозміни запозиченого рум. молд. ра- 
га^іпа «пустка; переліг», очевидно, ут¬ 
вореного від уг. рагіа^, рагга^ «тс.» (з 

\П<ГП ПРПРҐі/р ППИ К ПРҐІЙЛПРіА пій 

,*^ ґ ^***~ , г . ~~ г — - -у / 

впливом рум. молд. їеііпа «цілина, не- 
орана земля». — Уіпсепг 4; СДЕЛМ 

ГЧТ П»* ГПО ТТ_ ___ ( _ 

оии; иькт ооо. — див. ще лежати. — 
Пор. паразина. 

панама «літній капелюх з широки¬ 
ми крисами»; — р. бр. болг. м. пана¬ 
ма, п. слц. рапата, ч. рапатак, вл. 
рапатзкі кІоЬпк, схв. панама-шешйр, 
слн. рапата; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. рапата «літній крис¬ 
латий капелюх з волокон пальми» по¬ 
ходить від назви республіки Рапата 
«Панама». — СІС 2 618; Черньїх І 619; 
КЗСРЯ 324; 81. \ууг. оЬсусЬ 544. 

Панас — див. Афанасій. 

[панас] «гра в піжмурки»; — оче¬ 
видно, походить від імені Панас, мо¬ 
тивація назви неясна. 


панахати «розриваїи, розіинаш», 
[пенехать] «різати» Чаб, [панахи] «ган¬ 
чірки, клапті, лахміття» Нед, розпа¬ 
нахати «роздерти» СУМ, (Ме); — п. 
[рапасйас] «дерти на дрібні шмат¬ 
ки»; — неясне; пор. пелехата. 

панахйда «церковна служба по по¬ 
мерлому», [панахйдник] «той, хто слу¬ 
жить панахиду»; — р. болг. м. па¬ 
нахйда, бр. паніхіда, др. панахида, п. 
рапісЬісІа, рапасЬісІа, ч. рапусйісіа, слц. 
рапусЬМа, схв. панихйда ; — запози¬ 
чення із середньогрецької мови; сгр. 
тгаууохк, род. в. тгаууохїбод «цілонічна 
служба», утворене з основ тшу- «все-» 
і уо£ «ніч», спорідненого з псл. *покїь 


-~ ТТТ 1 П7 

111 12 / 


1 ПО. ТТ~~хтх х,, 
1 20, 'терпьіл 


Гб20; КЗСРЯ 325; Преобр. II 11; 
РЧДБЕ 529; Ргізк II 327; Воізася 674. 
— Див. ще ніч, пан-. 

панацея «ліки в алхіміків, які ні¬ 
бито допомагають від усіх хвороб; уні¬ 
версальний засіб, який нібито зара¬ 
джує при розв’язанні всіх проблем»; — 
р. болг. панацея, бр. панацея, п. рапа- 
сеит, рапасеа, ч. слц. рапасеа, схв. 


274 


панаце]а, слн. рапасфа; — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. рапасее 
походить від лат. рапасеа «всецілющий 
засіб», яке зводиться до гр. тшуосхєш 
« тс.», пов’язаного з тгауангіс «який усе 
зціляє», утвореним З ОСНОВ ТШУ- «все-» 
і аход «ліки», що переконливої етимо¬ 
логії не має. — СІС 2 618; КЗСРЯ 324; 

Г 1 _ СїЛП. ОІ .- .1_1. СЛЛ. 

і оряев £НІ ', ОІ. \ууі. ооеуеп ОЧЧ, 

РЧДБЕ 528; Кіеіп 1118; Ргізк І 56; Воі¬ 
зася 387. — Див. ще пан-. 

панбархат «вид тонкого оксами¬ 
ту»; — запозичення з російської мови; 
п. панбархат «тс.» складається з ком¬ 
понентів пан-, що походить від фр. 
раппе «плис, тканина, схожа на окса¬ 


мит», иКе Зводиться до лат. реппа 
(<*реїпа) «крило птаха», спорідненого 
з дінд. раїгат «крило, перо», дісл. ґ]бЗг 
«тс.», двн. їебага «перо», гр. тггєроу 
«крило», тгєтораї «лечу, літаю», можли¬ 
во, також псл. рего, укр. перо , і бар¬ 
хат «оксамит». — Фасмер 1 129; Пре¬ 
обр. І 18; У/аІбе—Ноїт. II 282—283. 

— Див. ще иарлаи , пери. 

[панва] «сковорода» Г, Куз, [пан- 
вяр ] «виготовлювач сковорід» Нед, па¬ 
нівна «частина затвора у старовинних 
кремінних пістолетів і рушниць, на яку 
насипали порох; [заглиблення, в якому 


крутиться нижній кінець веретена шес¬ 
терні в млині; лист, бляха; сковорода 

О^ххК Г____ 

нед.)», \.шлпілг^и\ «иашвіча, сливириДа» 

Нед, [пановка] «тс.» Нед, [панбвка] 
«панівка Пі; невелика сковорода ВеЛ», 
[панвиця] «подружнє ложе» Нед; — 
бр. [панва] «сковорода», ч. рапеу, рап- 
уіска, слц. рапуа, вл. ропо], ропу/іска, 
нл. рапер рапе\ука, рап\уа, болг. м. 
паница, схв. паница, слн. ропеу «тс.», 


ваі ювичепи 


р.-ЦЄЛ. ІІМПЬІ 

з ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ не пізніше середини 
XVI ст.; п. рапе\у «сковорода», рапе\у- 
ка «панівка; сковорідка» виникло з 
псл. *рапу «сковорода», яке вважаєть¬ 
ся давнім німецьким запозиченням; 
двн. рЬаппа «сковорода» (свн. рїаппе 
«тс.») зводиться до лат. раїіпа «мис¬ 
ка, неглибока- каструля, сковорода» 
(> нар.-лат. *раїпа > раппа), що похо- 






пандан 


панера 


дить від гр. тгсстсхуп «плоске блюдо, та¬ 
рілка, сковорода», пов'язаного з тгєтау- 
уіщі «розстеляю, розгортаю, розши¬ 
рюю», яке прямих позагрецьких відпо¬ 
відників не має. — Дзендзелівський 
ДБ VIII 83; Шелудько 41; Фасмер III 
198; Галай Веснік БДУ 1978/2, 34; 
Вшскпег 394; МасЬек Е5ІС 432; Берн- 
штейн Очерк 1974, 237; Мікі. Е\У 231; 
Кіи^е—Міігка 541; Таїсіє—НоГт. II 
264; Ргізк II 480, 520; Воізасц 750. 

пандан (бот.) «Рапсіапиз (Б.) ЕишрЬ.», 
панданові ; — р. пандан, панданус «тс.», 
бр. панданавьія , п. слц. рапбап, ч. 
рапбап, болг. пандан(ус); — запози¬ 
чення з новолатинської наукової но¬ 
менклатури; нлат. Рапсіапиз походить 
від мал. рапсіап^ «тс.», букв, «показ¬ 
ний, помітний». — Симоновий 335; 
N50 1781. 

пандемія «найвищий ступінь роз¬ 
витку епідемії, що поширилась на біль¬ 
шість населення однієї чи кількох кра¬ 
їн», пандемічний ; — р. пандемйя, бр. 
пандзмія, п. рапбетіа, ч. рапбетіе, 
слц. рапбетіа, болг. пандемйя , схв. 
пандемща , слн. рапсіеті]а; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; нім. 
Рапбетїе, фр. рапбетіе, англ. рапбе- 
тіс «тс.» походять від гр. тгаубгщш 
«весь народ», утвореного з основ тгау- 
«весь» і бпрод «земля, країна, народ». 
- СІС 2 618; Кораіігізкі 712; РЧДБЕ 
528; КІеіп 1118—1119. — Див. ще де¬ 
магог, пан-. 

[пандурити] «непокоїтися» Корз, 
[прендурити] «тс.» тж; — неясне; 
можливо, пов’язане з [пендити] «нес¬ 
ти, тягти; *гнати». 

[паневички] (бот.) «орлики зви¬ 
чайні; АциПе^іа уиі^агіз Б.» Мак; — 
очевидно, результат видозміни назви 
*павлині вінки; пор. [павлине око) 
«тс.» Мак; назва зумовлена гарним го¬ 
лубим кольором квітів рослини. — 
Див. ще око 1 , пава. 

панегірик «похвальний відзив, за¬ 
хоплена похвала (часто нещирі або іро¬ 
нічні)», панегірйст, панегірйчний; — 
р. м. панегйрик, бр. панегірик , п. ра- 


пе^ігук, ч. слц. рапе^угік, болг. пане- 
гирйк, схв. панегйрик, слн. рапеергік; 

— через латинське посередництво (лат. 
рапееугісиз «похвальне слово, панегі¬ 
рик») запозичено з грецької мови; гр. 
тгаупуорікод (Хоуос) «похвальна про¬ 
мова на урочистих усенародних збо¬ 
рах» є похідним від тгауруорід (тгауа- 
уорід) «урочистість, усенародне свято», 
що складається з основ носу- «все-» і 
ауорщ «зібрання, натовп», пов’язаного 
з ауєірсо «збираю, скликаю». — СІС 2 
618; Фасмер III 197; Горяев 247; 
Вгйскпег 393—394; Кораіігізкі 712; 
НоІиЬ—Буег 355; КІеіп 1119; Ргізк І 
8 —9; Воізаср 6 —7. — Див. ще гор¬ 
тати, пан-. 

панель «доріжка для пішоходів на 
узбіччі дороги; тротуар; дошка, яка є 
частиною щита або пульта управління, 
елемент конструкції збірної будови у 
формі плити»; — р. панель, бр. па¬ 
нель , ч. слц. вл. рапеї, болг. пане'л, м. 
панел, схв. панел, слн. рапеї; — запо¬ 
зичення з німецької або голландської 
мови; нвн. Рапееі «панель», гол. рапееі 
«тс.» походять від фр. ст. рапеї «тс.», 
яке зводиться до нар.-лат. *раппе 1 Іиз < 
лат. раппиіиз, зменш, від раппиз 
«шмат тканини, полотна», спорідненого 
з гр. тгпуод «тканина», ттруг] «тканина, 
нитка, веретено», двн. їапо «тканина, 
хустка», гот. Іапа «кусок тканини, хус¬ 
точка», псл. р$ 1 і «п’ясти», укр. гіястй. 

— СІС 2 619; Фасмер III 197; Черньїх І 
619—620; КЗСРЯ 324; Преобр. II 11; 
КІеіп 1119; Таїсіє—Нойтт II 247—248. — 
Див. ще п’ястй. — Пор. панно. 

[панера] «корзина з верболозу для 
овочів» Мо, [панер] «тс.» Чаб; — за¬ 
позичення з болгарської мови; болг. 
панер «плетений кошик» походить від 
іт. рапіега «круглий кошик (з двома 
ручками)», що виникло з лат. рапагіиш 
«кошик для хліба», утвореного від ра- 
піз «хліб», пов’язаного з разсо «пасу; 
годую; їм, харчуюся», спорідненим з 
гот. Гофап «живити, вигодовувати», 
двн. Їиоїаг «їжа, корм», гр. тгатєоцаї 
«їм; п’ю», псл. разїі, укр. пасти. — 

275 




паникадило 


панно 


РЧДБЕ 529; Шаісіе—НоГт. II 246—247, 
260. — Див. іде пасти 1 . — Пор. ком¬ 
панія. 

[паникадило] (бот.) «люпин жов¬ 
тий, Ьиріпиз Іиїеиз Б.» Мак; — резуль¬ 
тат перенесення на рослину назви па¬ 
нікадило ; перенесення зумовлене тим, 
ідо квіти цієї рослини, зібрані у верти¬ 
кальні стоячі китиці, схожі на свічки у 
панікадилі (УРЕ 8, 318). — Див. ще 
панікадйло. 

панібрат «хороший знайомий, за¬ 
душевний приятель», панібратство 
«надмірна невимушеність; безцеремон¬ 
ність, фамільярність; компанія, това¬ 
риство (звичайно безцеремонне, фамі¬ 
льярне)», панібратчик «учасник пані¬ 
братства», панібрататися «входити в 
приятельські, фамільярні стосунки, ви¬ 
даючи себе за рівню з ким-небудь», па¬ 
нібратству вати «поводитися з ким-не¬ 
будь занадто невимушено, безцеремон¬ 
но, фамільярно», запанібрата, по-па- 
нібратськи; — р. заст. панибрат, бр. 
панібрат', — результат видозміни вжи¬ 
ваного серед шляхти звертання п. ра- 
піе Ьгасіе, букв, «пане брате». — Фас- 
мер III 197; Черньїх І 620; Преобр, II 


11. — Див. ще брат* пан, 

[панійка] «оладка, пампушка» Нед; — 
результат видозміни деетимологізова- 
ноі форми \панівка\, похідної від лин¬ 
ва «сковорода»; первісне значення — 
«спечене чи підсмажене на сковорідці». — 
Див. ще панва. 

паніка* панікер, панікерство, па¬ 
нічний, панікерству вати, панікува¬ 
ти; — р. болг. м. паника, бр. паніка, 
п. ч. слц. вл. рапіка, схв. паника, слн. 
рапіка; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; нім. Рапік через фр. рапірие «пані¬ 
ка; панічний» і, далі, лат. рапісиз «па¬ 
нічний» зводиться до гр. тгстход (сро- 
Род) «раптовий, безпідставний страх, 
що його, за міфологічними уявлення¬ 
ми, навіював бог лісів і пасовиськ 
Пан», похідного від імені цього бога 
Пау. — СІС 2 619; Фасмер III 197 
Черньїх І 620; КЗСРЯ 325; Горяев 247 
81. у/уг. оЬсусй 546; НоІиЬ—Ьуег 355 


Кіи^е—Міїгка 529; Оаигаї; 528; КІеіп 
1120; Ргізк II 470—471. 

панікадйло «велика люстра зі 
свічками або стоячий канделябр перед 
іконами, звичайно в церкві», [паника- 
дйло\ «тс.»; — р. паникадило, бр. па- 
нікадзіла, др. паникадило , понекади- 
ло, поникадЬло, поникандШо; — за¬ 
позичення із середньогрецької мови; 
сгр. тгоЛонаубпАод «багатосвічник» ут¬ 
ворене з основ слів гр. тгоХбс «чис¬ 
ленний», що в цьому слові внаслідок 
деетимологізації перетворилося на па¬ 
ні -, і хаубїіАа «свічка», пов’язаного з 
лат. сапсіеіа «тс.». — Фасмер III 197; 
Черньїх І 620; Преобр. II 11; Горяев 
247; Желтов ФЗ 1878 IV 36; Мікі. ЕАУ 
231. — Див. ще канделябр, полі-. 

Панкрат (чоловіче ім’я), Панкра- 
тій, [Кратик]; — р. болг. Панкра- 
тий, бр. Панкрат, п. Рапкгасу, ч. слц. 
Рапкгас, м. Панкратие, схв. Панкра- 
тще, Панкраци/е , слн. Рапкгасір стел. 
Плггькрлтии; — через церковнослов’ян¬ 
ське посередництво запозичено з грець¬ 
кої мови; гр. ГЇаунратіос пов’язане з 
Паухрсптщ «всевладний, всесильний, 
всемогутній», яке складається з основ 
тгосу- «все-» і хратос «сила, міць, вла¬ 
да». — Вл. імена 79; Петровский 
173—174; Спр. личн. имен 443; Супе- 

Л п,тл,/о Л 01. ТЛгттт^гл -377 П „П ,„л 

и і, плпео о / / . дгш, Ще 

аристократ, пан-. 

[панна] (бот.) «гриб вовнянка, Еас- 
іагіиз іогтіпозиз (ЗсЬаеїї.) Рг. (А§агІ- 
сиз песаіог Виїї.)»; — очевидно, ре¬ 
зультат перенесення на гриб назви 
панна «панська дочка»; перенесення 
могло бути зумовлене рожевим з чер¬ 
вонуватими концентричними зонами 
забарвленням шапочки гриба (Зерова 
123, 171). — Див. ще пан. 

панно «картина, барельєф та ін., 
що кріпиться звичайно до стіни; час¬ 
тина стіни або.стелі, обрамлена орна¬ 
ментом чи ліпленням і звичайно запо¬ 
внена живописним зображенням або 
скульптурним рельєфом»; — р. панно, 
бр. болг. м. панд, п. ч. слц. раппеаи, 
схв. панд; — запозичення з французь- 


276 









панога 


пантеїзм 


кої мови; фр. раппеаи «панно» утвори¬ 
лося від нар.-лат. *раппе1из «шматок 
тканини, полотна». — СІС 2 619; ССРЛЯ 
9, 111; Кораіігізкі 713; Оаигаї 528. — 
Див. ще панель. 

[панога] «велика гілка» Нед; — 
схв. панога «усохла- нога, кукса ноги; 

ПКПРМР ді гтгялуж^нчя пічки* кипінь дубя 
— ^ г , — г — 

і под.», слн. рапо^а «галузь діяльнос¬ 
ті»; — похідне утворення від нога , 
псл. по§а в переносному значенні «па¬ 
росток, паросток кореня». — Див. ще 

нога, па-. 

панорама «вид на далекий простір; 
картина, на якій плоский живописний 
фон поєднується з об’ємним предмет¬ 
ним переднім планом», панорамувати 
«обертатися навколо вертикальної або 
горизонтальної осі при безперервному 
зніманні кіноапаратом великого прос¬ 
тору»; — р. болг. м. схв. панорама, 
бр. панарама , п. рапогаша, ч. слц. вл. 
слн. рапогаша; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; н. Рапогаша, фр. 
англ. рапогаша утворені з основ гр. 
тгау- «все-» і брара «вид, видовище», 
похідного від 6 ропо «бачу, дивлюся, 
оглядаю,' споглядаю», спорідненого з 
лат. уегеог «дивлюся зі страхом, бою¬ 
ся», дісл. уагг «пильний, уважний», 
гот. \уагз «обережний», двн. £і\уаг «обі¬ 
знаний», свн. £е\уаг «тс.». — СІС 2 619; 
КЗСРЯ 325; Фасмер III 198; Черньїх І 
620—621; Преобр. II 12; Горяев 242; 
Кораіігізкі 213—214; НоІиЬ—Ьуег 356; 
Оаихагі528; КІеіп 1120; Ргізк II 411. — 
Див. ще пан-. 

пансіон «закритий навчальний за¬ 
клад з гуртожитком; невеликий готель, 
будинок, де здаються кімнати з повним 
утриманням; утримання тих, хто живе 
у кого-небудь», пансіонат «вид закла¬ 
ду для відпочинку», пансіонер «той, 
хто вчиться (живе) в пансіоні»; — р. 
болг. м. пансибн, бр. пансіен, схв. 
пансйдн, пензйбн; — запозичення з 
французької мови; фр. репзіоп «плата 
за утримання» походить від лат. репзіо 
(зн. в. репзіопеш) «плата, внесок». — 
СІС 2 620; КЗСРЯ 325; Фасмер III 198; 


Преобр. II 12; Горяев 247; Баигаї; 546. — 
Див. ще пенсія. 

панталони «штани; жіноча білиз¬ 
на, яка покриває нижню частину тулу¬ 
ба»; — р. бр. панталони , п. ч. рапїа- 
Іопу, слц. рапіаібпу, болг. м. панта¬ 
лони, м. панталоне , слн. рапіаібпі; — 

ЯЯПГУДИЧРНЧЯ з гНпяяттуяккпЇ МОДИ* ґЬп 

-- - ТІ-«.у--..-. ' Гг - 

рапїаіоп «тс.; блазень, паяц, скоморох» 
походить від іт. Рапїаіопе, Рапїаіеопе, 
імені популярного персонажа народних 
комедій, що носив просторі й довгі 
штани. — КЗСРЯ 325; Фасмер НІ 198; 
Черньїх І 621; Преобр. II 12; Горяев 
247; Кораіігізкі 714; НоІиЬ—Буег 356; 
Оаигаї 529. 

[пантарка 1 ] (орн.) «цесарка, ІМи- 
тісіа теїеа^гіз», [ пантарчий ] «цесар¬ 
ський» Нед; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. рапїагка «цесарка» похо¬ 
дить від фр. ріпїабе «тс.», яке зводи¬ 
ться до порт, ріпіабо «мальований, 
строкатий, плямистий, крапчастий», 
пов’язаного з ріпїаг «фарбувати, ма¬ 
лювати, розписувати», що походить 
від лат. ріп§ю «малюю», спорідненого 
з дінд. піпкїе «малює», ріп^аЬ «руду¬ 
ватий, коричнюватий», ріп^аІаЬ «тс.», 
гр. тгіууаЛод «ящірка», псл. ре§ь «пля¬ 
мистий», укр. [піганистий] «плямис¬ 
тий». — 31. \ууг. оЬсусй 547; 31а\узкі 
6Р 39/5, 382; Ггаепкеї 570; ЗаигаІ 
560; V/аІПе—Ноїт. II 305. — Див. ще 
пігангістий. 

[пантарка 2 ] (бот.) «гречка татарсь¬ 
ка, Га^оругиш їаїагісигп (Б.) ОаегІЬ.» 
Мак; — не зовсім ясне; можливо, ре¬ 
зультат видозміни [татарка] «тс.», 
зближеного з [пантарка] (орн.) «це¬ 
сарка». 

пантеїзм «філософське ідеалістич¬ 
не вчення, яке ототожнює Бога з при¬ 
родою», пантеїст, пантеїстйчнищ — 
р. пантейзм, бр. пантзізм , п. вл. рап- 
Іеігш, ч. рапіЬеізтиз, рапіеізтиз, слц. 
рап 1 еІ 2 .тиз, болг. ■ пантейзьм, м. пан- 
тейзам, схв. пантейзам, слн. рапіеї- 
гет; — запозичення з французької мо¬ 
ви; фр. рапІЬеізте «пантеїзм» походить 
від англ. рапіЬеізш «тс.», рапіЬеізї, ут- 




Пантелеймон 


панти 


вореного в 1705 р. ірландським філосо¬ 
фом Дж. Толандом (]. Тоїапф 1670— 
1722) з основ гр. 7гау-«все-» і 9 бос 
« бог». — СІС 2 620; ССРЛЯ 9, 121; Ко- 
раїігізкі 714; Оаигаї 529; Кіи^е—Мііг- 
ка 529; Кіеіп 1121. — Див. ще атеїзм, 
пан-. — Пор. пантеон. 

Пантелеймон (чоловіче ім’я), Пан- 
телемон, Пантелій, Панько, [Пан- 
талимбн Нед, Палтимін Куз, Пал- 
тимбн Куз, Палій Пі, Талімбн (Ме)] 
«тс.», [Паньчйха] «дружина Панька» 
Нед, ст. Пантелеймон «всем(и)л(ос)- 
тивп» (1627); — р. Пантелеймон, бр. 
Панщеляймон, болг. Пантелеймон, 
Пантелей, м. Пантелеймон, Панте - 
ле\, схв. Пантеле'їмон, слн. Рапіеіер 
топ, стел. Пантелеймона; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено із середньогрецької мови; сгр. 
ПосутєЛєгщсоу утворене з основ гр. тгау- 
«всє-» і бЛбгщсоу «милосердний, жаліс¬ 
ливий», похідного від ЇХео д «жалість, 
співчуття», етимологічно неясного. — 
Вл. імена 79; Беринда 227; Петровс- 
кий 174; Суперанская 81; Илчев 378; 
Ргізк І 490; Воізаср 241. — Див. ще 
пан-. 

пантелйк 1 (у виразі збити з пан- 
телйку «викликати замішання в кого- 
небудь; спантеличити, дезорієнтувати, 
заплутати»), [панталйк Нед, панти- 
лйга Ме, пентелйк Бі] «тс.», панте - 
лйчити(ся), спантеличити ; — р. бр. 
панталйк, п. рапіаіук; — не зовсім 
ясне; разом з [пантлйк] «стрічка», 
[пантлйка] «тс.», п, [р$11ік] «петля, 
зав’язка», [р^іііка] «тс.», слц. рапіік 
«петля», [репіГа] «стрічка» виводиться 
від австро-баварського [рапії] «зав’яз¬ 
ка, стрічка» (нвн. Вапб «зав’язка»); 
безпідставне припущення Корша (у 
Преобр. II 12) про походження від аз. 

плпгі ,, іитіл'глч'і'ПЛ \7 іі'гпліііі тіппп'ї'л 

рани \мушсісцюи, лшрищі, о/тсрі'/ 

(пор. Черньїх І 621). — Фасмер—Тру- 
бачев III 199; Горяев Доп, 2, 28. — 
Див. ще пантлйка. 

[пантелйк 2 ] «гак для вішання одя¬ 
гу» Нед, [панталйк] «тс.» Нед; — не¬ 
ясне; можливо, пов’язане з [пантлй¬ 


ка] «стрічка», [пантлйчка] «петля з 
тасьми». 

[пантелгіха] «стара будівля» Нед; — 
неясне. 

пантеон «храм, присвячений усім 
або багатьом богам; місце поховання 
видатних людей»; — р. болг. м. пан¬ 
теон, р. ст. панфеонг (XVII ст., з 
сгр.), бр. пантзбн , п. рапіеоп, ч. рап- 
ї(Ь)еоп, слц. рапіебп, схв. пантеон, 
слн. рапіеоп; — через французьке і ла¬ 
тинське посередництво (фр. рапіЬеоп, 
лат. рапіЬеоп) запозичено з грецької 
мови; гр. ПосуОєіоу «храм, присвячений 
усім богам», утворено з основ тгау- 
«все-» і 9єос «бог». — СІС 2 620; Чер¬ 
ньїх І 621; Горяев 247; Кораіігізкі 714; 
НоІиЬ—Буег 356; КІеіп 1121; Паигаї; 
529. — Див. ще атеїзм, пан-. — Пор. 
пантеїзм. 

пантера (зоол.) «РапІЬега Ок.»; — 
р. пантера, ст. пантир(ь) (XV— 
XVI ст.), пантерь (1512), панфирг 
(XVI ст.), бр. пантбра , др. паньфирч ?, 
п. рапїега, ч. слц. рапіег, болг. пан¬ 
тера, м. пантер, пантера, схв. пан¬ 
тер, слн. рапіег, цсл. плнт^нртц — 
нове запозичення з французької мови; 
фр. рапіЬеге через лат. рапІЬега «тс.» 
зводиться до гр. тгаудтір «тс.» (у 
давньоруській та церковнослов’янській 
мовах — безпосередньо з грецької); 
слово, очевидно, індійського похо¬ 
дження; пор. дінд. рипйапкат «тигр» 
(букв, «жовта тварина»), пов’язане з 
рапбагаЬ «білувато-жовтий». — Фас¬ 
мер III 199; Черньїх І 621; КЗСРЯ 325; 
Преобр. II 12; Горяев 247; Вгйскпег 
393; Зі. \ууг. оЬсусЬ 547; КІи§е— 
Міігка 529; КІеіп 1121; Баига! 529; 
Ргізк II 471. 

панти «молоді роги оленів», пан¬ 
тач «олень з пантами»,' пантувати 

п аЛі т ло'ТІ плиомг «її т л пііплфпаінл • .-ч 

папі/1 мпишосюиш»/, - р. 

бр. панти , п. рапіу, болг. панти; — 
через російське посередництво запози¬ 
чено з маньчжурських мов; маньчж. 
фунту «панти» споріднене з нанайськ. 
пинти. евенк, пенти «тс.». — ССРЛЯ 
9^ 126;Кора1ігізкі 715; ССТМЯ II 47. 


278 




пантлйка 


пантрушйти 


[пантлйка] «стрічка» Нед, [пант- 
лйчка\ «петля з тасьми», [пантлик] 
«стрічка» ВеУг, [пантліка] «тс.» ЕЗб 
25; — п. [р§11ік] «петля, зав'язка», 
[рфііка] «тс.», слц. репіГа «стрічка», 
репїііска «стрічечка», ч. репїіе «стріч¬ 
ка», репіііска «стрічечка», м. схв. 
пантлйка «стрічка, тасьма»; — запо¬ 
зичення з угорської мови; уг. рапїііка 
«стрічечка» утворене від ст. рапїіі 
«стрічка», яке походить від нвн. 
Вапбеї, зменш, від Вапсі «стрічка»; у 
гуцульських говірках слово могло бути 
запозичене з румунської мови (рум. 
[рапШса] «стрічка»). — Вгискпег 404; 
МасЬек Е5ІЇС 444; МІМТЕЗх III 86; 
Кіи^е—Мііхка 78; Уіпсепх 9. 

пантоміма «вистава без словесно¬ 
го тексту, в якій зміст розкривається 
за допомогою міміки, жестів і виразних 
рухів; сюжетна сцена в балеті, опері, 
драмі і т. ін., основана на безсловесній 
драматичній грі виконавців», панто¬ 
мім, пантоміміка, пантоміміст, пан¬ 
томімічний ; — р. болг. м. схв. пан - 
томйма, бр. пантаміма, п. ч. слц. вл. 
рапіотіта, слн. рапіотіта; — запо¬ 
зичення'з французької мови; фр. рап- 
їотіте «пантоміма, (ст.) пантомім» 
через лат. рапіотїшиз «пантомім» 
зводиться до гр. тгсгуторщод «пантомім 
(актор)», букв, «той, що все наслі¬ 
дує», утвореного з основ тгау (род. в. 
тгаУтоО «все» і цщо(; «мім». — СІС 2 
620; Черньїх І 621; КЗСРЯ 325; 
Кораііпзкі 715; НоІиЬ—Буег 356; Кіеіп 
1121; Оаигаі 529. — Див. ще мім, 
пан-. 

пантопон (фарм.) «лікарський пре¬ 
парат опію, знеболювальний, снотвор¬ 
ний засіб»; — р. болг. пантопон , бр. 
пантапбн , п. ч. слц. рапїороп; — за¬ 
позичене, очевидно, з німецької мови; 
н. Рапїорбп «тс.» утворене з основ гр. 
тгйу (род. в. тгаутос) «все» та лат. орі- 
ит «опій»; назва зумовлена тим, що 
цей лікарський препарат являє собою 
суміш алкалоїдів опію. — СІС 497; 
ССРЛЯ.9, 125; 81. \ууг. оЬсусЬ 547. — 
Див. ще опій, пан-. 


пантофля (мн. пантофлі) «м’яка 
кімнатна туфля, звичайно без закаблу¬ 
ків», пантофель, [пантбхля, панту- 
хель Нед] «тс.», ст. пантофлі (1627); — 
р. пантбфли, бр. пантофлі, [пан- 
тбплі\ , п. ч. рапїоіеі, слц. рапїоІГа, нл. 
рапіоріа, рапїосЬІа, болг. пантбф, 
пантбфка, м. пантофли, схв. пан¬ 
тофле, пантуфле; — очевидно, через 
польське і німецьке посередництво за¬ 
позичено з французької мови, фр. рап- 
ІоиЛе (н. Рапїбіїеі) походить від іт. 
рапіоїоіа «тс.», джерелом якого вважа¬ 
ється сгр. і|: тгаут6фєЛЛод, букв, «весь 
корок, весь зроблений з корка», утво¬ 
рене з гр. лоту (род. в. тгаутос) «весь» і 
срєЛЛос «корок», яке переконливої ети¬ 
мології не має. — Акуленко 134; Ше- 
лудько 41; Фасмер III 199; Галай Вес- 
нік БДУ 1978/2, 34; Вгискпег 394; 
МасЬек Е8ІС 432; НоІиЬ—Буег 356; 
Младенов 411; Ванков БЕ 1960/1, 32; 
К1и§е—Міігка 529; Баигаї 529; Ргізк II 
1001. — Див. ще пан-. 

пантрувати «дивитися пильно, ува¬ 
жно; доглядати, дбати», [панітрувати 
Неп. пант.ппт.и пат.пиват.ил «тс.» 

- - -- г _ -7 - - ••ТО'- -■ -’ 

І пантрівнйй] «обачний Нед; запопад¬ 
ливий О», [ неопантрбвність ] «необач¬ 
ність, нерозважливість»; — очевидно, 
результат видозміни запозиченого п. 
раїггус «дивитися», ораїгулуас «забез¬ 
печувати; [уважно оглядати]», зближе¬ 
ного з [рапігоу/ас] (репеїго^ас) «ниш¬ 
порити, ритися, проникати», що похо¬ 
дить від лат. репеїго «проникаю, дося¬ 
гаю, вступаю», пов’язаного з репііиз 
«всередині, глибоко, далеко», репаїез 
«пенати»; п. раїггус, споріднене з ч. 
раїгШ «дивитися; належати», слц. ра- 
ігії’ «належати», раїгаі’ «шукати, роз¬ 
шукувати», загальноприйнятої етимо¬ 
логії не має; можливо, походить як да¬ 
внє запозичення від ір. радгаі «берег¬ 
ти, захищати» (з іє. *ра- «пасти, берег¬ 
ти»). — Трубачев Зтимология 1965, 
47—51; Вгйскпег 399; МасЬек ЕЗІЇС 
438. — Див. ще пенати. 

[пантрушйти] «тіпати коноплі» 
Мо; — не зовсім ясне; можливо, ре- 


279 






пануш 


панчоха 


зультат видозміни запозиченого п. 
[рапігозгус] (раігозгус) «патрошити, 
патрати», похідного від раігосЬу «нут¬ 
рощі», спорідненого з укр. пбтрох 
(пор.). 

пануш] «листя кукурудзяного ка¬ 
чана» ВеНЗн, І пануша ] «тс.» Гриц; — 

^ЯПЛ^ЦРННЯ .4 ПУМУНГККПЇ ИИ мгитгтяк- 

..— . - ї^ ^у^ -- - 

ської мови; рум. (молд.) ратдза «обо¬ 
лонка кукурудзяного качана» є похід¬ 
ним від рапа «перо, пір’я», яке зводить¬ 
ся до лат. ріппа «перо, крило», реппа 
«тс.», споріднених з дінд. раігагп, гр. 
тгтєрбу «тс.», двн. іесіага «перо», псл. 
рею, укр. перо. — Гриц. 153; СДЕЛМ 
302; ОЬПМ 580, 595; Таїсіє—НоГш. II 
282, 306—307. — Див. ще перо. 

[панушбя] «кукурудза» Нед; — 
очевидно, результат контамінації слів 
[папушбя] «кукурудза» і [пануш] «лис¬ 
тя кукурудзяного качана» (див.). 

[панцак] «зварена ячмінна крупа» 
ВеЛ, [панцаки ВеЗа, пенцак Мак] 
«тс.»; — бр. [панцак] «перлова крупа»; — 
запозичення з польської мови; п. [р$- 
сак] «ячмінна, пшенична крупа», р§- 
сгак «тс.» пов’язуються з ресгпіес «на¬ 
бухати, набрякати», р^кас «лопатися, 
лускатися», спорідненим з укр. пук, 
пукати. — Вгйскпег 403; ЗДУ IV 127. — 
Див. ще пук 1 . 

панцир, панцер, панцерний, пан¬ 
цирний, панцирник «воїн, одягнений у 
панцир; автомобіль, поїзд, військовий 
корабель, покритий панциром», пан¬ 
церник .«тс.» СУМ, Г, опанцерувати 
«одягти в панцир» Ж, ст. панцирь 
(1627); — р. панцирь, панцирь, бр. 
панцьір, п. рапсегг, ч. рапсег, рапсїг, 
слц. рапсіег, вл. рапсег, нл. рапсег, 
болг. панцер, панцир, м. панцир, схв. 
панцир ; — через польське або чеське 
посередництво запозичено із середньо¬ 
верхньонімецької мови; свн. рапс(е)г 
походить від фр. ст. рапсіеге «тс.», яке 
продовжує лат. рапіех «живіт, пузо» 
(отже, первісне значення — «те, що 
прикриває живіт»), пов’язане з рапиз 
(*рапк-поз) «пухлина», спорідненим з 
псл. *ррк-, укр. пук\ за іншою версією 


(СІС 2 620; Шелудько 41; Преобр. II 13; 
Горяев 247), н. Рапгег походить від іт. 
рапсіеге < слат. рапсеге «панцир», лат. 
рапіех «живіт». — НиШАУогїЬ 19; Чер- 
ньіх II 3; Фасмер III 199; КЗСРЯ 325; 
Вгйскпег 393; МасЬек ЕЗйС 432; 
НоІиЬ—Ьуег 355; Кіи^е—Міігка 529; 
\А/яМе—Ноїгп. II 248. 

панцгірник (зоол.) «тварини роди¬ 
ни ссавців у Південній і Центральній 
Америці, броненосець, Базуриз реЬа» 
УРС, Нед, панцерник ; — п. рапсегпік; — 
похідне утворення від панцир ; назва 
зумовлена тим, що тіло цих ссавців 
зверху і з боків укрите товстим панци¬ 
ром із закостенілих шкіряних щитків. — 
УРЕ 2, 100; 10, 501; БСЗ 6, 139. — 
Див. ще панцир. 

[панцур(а)] (якась міра) Нед; — 
р. [панцир] (у виразі [без панциру] 
«без міри»), [панцирь] (у виразі [без 
панциря] «наосліп, без толку»); — 
неясне; можливо, пов’язане з панцир . 

панчоха, панчішка, панчішник 
«робітник, який виготовляє панчохи», 
панчішниця, [панчіїиництво] Куз, 
[ пончбшенка] «панчішка» Нед, пан- 
чішний, ст. панчохи (1596); — р. [па¬ 
нчоха, панчехи ], бр. панчоха, п. рогі- 
сгосЬа, ч. рипсосЬа, слц. рапсисЬа, вл. 
рипсосЬ; — через польське і словаць¬ 
ке посередництво запозичено з німе¬ 
цької мови; н. ВйпсІзсЬиЬ «в’язаний 
черевик; легке, в’язане шнурами аж 
до колін селянське взуття», австр. 
[рипІзсЬисЬ], свн. ЬипїзсЬиосЬ «тс.» 
утворені з основ Випсі «в’язка, в’язан¬ 
ка, моток», пов’язаного з Ьіпсіеп «в’я¬ 
зати, плести», і ЗсЬиЬ (свн. зсЬиосЬ, 
двн. зсиоЬ) «черевик, взуття», спорід¬ 
неного з днн. зкоп, дісл. зкбг, дат. шв. 
зко, гот. зкбЬз «тс.». — Москаленко 
УІЛ 29; Коваль 131; ЗЬєуєіоу Нізї. 
рЬопоІ. 513; Шелудько 41; КісЬЬагсЬ 
86; Фасмер III 200; Потебня РФВ 1, 
263* Вгйскпег 6Я6* 7агеЬа 4Р 41/1 5’ 
МасЬек ЕЗІГС 499; Засіп.— Аііг. \т. 
І 5, 369; Мікі. ЕУ/ 267; Кіи^е—Міїгка 
111, 682. — Див. ще бант, бунт 1,2 . — 
Пор. пантлгіка. 


280 







панчувати 


папаїка 


[панчувати] «вибраковувати, виби- 
рати>> Нед; — ч. рапсоуаїі «розбавляти 
водою вино, молоко», слц. рапсоуаР 
«тс.»; — через чеське і словацьке по¬ 
середництво запозичено з німецької 
мови; н. [рапїзсЬеп] «підмішувати, роз¬ 
бавляти водою», рапзсЬеп «тс.» похо¬ 
дить від прізвиська австрійського шин¬ 
каря XV ст. РапзсЬеплуеіп (звукона¬ 
слідувального характеру). — МасЬек 
ЕЗЛС 4.32; НоіиЬ—Кор. 263; Кіи^е— 
Мікка 529. 

[паня] (зоол.) «квакша звичайна, 
Нуіа агЬогеа» Нед; — неясне. 

[панянки] «солодка внутрішня час¬ 
тина молодого явора або рогозу, яку 
можна споживати» Ва; — неясне. 

паняти «поганяти; рушати; пряму¬ 
вати», паняй «поганяй» Нед, [ паняй - 
лочка] «прут для поганяння коня»; — 
результат стягнення форми поганяй. — 
Див. ще гнати, по. 

папа 1 (дит.) «хліб», папка «тс.»; — 
р. [папа] «білий хліб», бр. [папа] 
«хліб», п. рарка «кашка», ч. рараїі «їс¬ 
ти», рарапї «їжа», слц. рара «їжа», вл. 
рарас «їсти», болг. м. папо «хліб», схв. 
папигпи «їсти»; — результат редуплі¬ 
кації вигуку па-, який у дітей не має 
конкретного значення, але якому при¬ 
писали значення «їсти»; наявне в бага¬ 
тьох навіть не близькоспоріднених мо¬ 
вах; пор. слат. рарра «каша», рарраге 
«їсти», нвн. Рарре «дитяча каша», свн. 
гол. англ. рар «каша» тощо. — Фасмер 
III 200; Преобр. II 14; Вгйскпег ^394; 
МасЬек ЕЗйС 432—433; ЗсЬизїег-Зелус 
1041 —1042; КІи^е—Міігка 530; КІеіп 
1122 . 

папа 2 «глава католицької церкви», 
[папежник] «римський католик» Нед, 
папізм «католицизм; течія, що пропа¬ 
гує встановлення політичної влади рим¬ 
ського папи», папіст «прихильник па¬ 
пізму», папство «центр католицької 
церкви на чолі з Папою Римським», 
папський, папістський , ст. папеж- 
ский «папський» (1388), папа (1627); — 

п бп. болг м схв папа лп папа па- 

Г* ”Г' -- -> —• - > - 

пежг, п. раріег, заст. рара, ч. рарег, 


слц. слн. рарех, стел, плпл, плпєжт*; — 
запозичення з латинської мови; лат. 
рара «папа» є результатом семантичної 
видозміни слова рара «батько», яке по¬ 
ходить від гр. тгатгад, тгатгтга «тс.», що 
утворилося на основі дитячого вигуку 
ра-ра; існує думка (Преобр. II 13), що 
в старослов’янську та давньоруську мо¬ 
ви могло бути запозичене безпосеред¬ 
ньо з грецької, оскільки гр. тгатгас 
вживалося також у значенні «патріарх 
(православний)». — СІС 2 621; Фадєєв 
Мовозн. 1970/6, 54—55; Черньїх II 3; 
Фасмер III 200; Горяев 248; Вгйскпег 
394; МасЬек ЕЗйС 433; НоіиЬ—Ьуег 
356; Мікі. ЕАУ 231; Ргізк II 471. — 
Пор. папа 3 . 

папа 3 «батько», папаила , ст. пала; — 
р. папа , бр. [папочка], п. рара, ч. слц. 
рара; — очевидно, через російське і 
польське посередництво запозичено з 
французької мови; фр. рара «батько» 
походить від лат. рара, рарра, яке зво¬ 
диться до гр. тгатгещ «тс.», тгатгтгод 
«дід», що являють собою результати 
редуплікації в дитячій мові вигуку ра-, 
який ліг в основу назв батька в ряді 
мов; пор. гр. 7гаті]р, лат. раїег, гот. їа- 
сіаг, дінд. рііаг-, ав. рііаг тощо. — Фас¬ 
мер III 200; Горяев 248; Вгйскпег 394; 
НоіиЬ—Ьуег 356; Ргізк II 471—472. — 
Пор. папа 2 . 

папавергін «кристалічна речови¬ 
на, ліки для заспокоєння болю і роз¬ 
ширення судин»; — р. болг. папаве¬ 
рин, бр. папаверин , п. рара\уегупа, 
ч. рарауегіп, слц. слн. рарауегїп, м. 
папаверин , схв. папаверин ; — запо¬ 
зичення з новолатинської мови; нлат. 
рарауегіпит «тс.» утворено від лат. 
рарауег «мак»,, яке цілком певної ети¬ 
мології не має; найвірогідніше, похо¬ 
дить від *рараиез «надутий, розпух¬ 
лий» звуконаслідувального походжен¬ 
ня. — СІС 2 621; ССРЛЯ 9, 130; 31. 
\ууг. оЬсусЬ 549; КІеіп 1122; Таїсіє— 
Ноїш. II 249. 

[папаїка] «людина з дефектом мо¬ 


ви Си; заїка Чаб»; 


ПЧЄРШПНО пе.ЗУ.ГТК- 

г -г - Г- 


тат контамінації слів [папаиі «людина, 


ОСІ 






папай 


пап’є-маше 


що чавкає губами» і заїка. — Див. ще 
ггікати, ікати, папай. 

[папай] «людина, що чавкає губа¬ 
ми»; — очевидно, звуконаслідувальне 
утворення (від *па-па, імітації плям¬ 
кання губами). 

[папаружка] (ент.) «сонечко, Сос- 
сіпеїіа Е.» ВеНЗн, [папарушка ВеУг, 
папаруза ВеНЗн, ВеУг] «тс.»; — оче¬ 
видно, результат видозміни деетимоло- 
гізованої форми [паворожка] «тс.»; 
можливий також якийсь зв’язок з рум. 
молд. рарагй§а, ЬиЬигига, укр. [ баба- 
рунка] «тс.». — Див. ще паворожка. 

[папафїйка] «головний убір греко- 
католицького священика» Нед; — оче- 


п т і гт т г плод;пьтот і/лттто кл иппії ^ піп 
опдпи, о ^ .л і_» і сі і XV'-'її і сі іУі 111 сі іДі і а 

папаха «висока хутряна чоловіча шап¬ 
ка» і скуфійка (зменш, від скуфія «го¬ 
ловний убір священика в православній 
церкві»). — Див. ще папаха, скуфія. 

папаха «висока хутряна чоловіча 
шапка»; — р. бр. папаха, п. ч. слц. ра- 
расЬа (з р.); — запозичене з тюрксь¬ 
ких мов Кавказу (найімовірніше, з азер¬ 
байджанської) на початку XIX ст., ма¬ 
буть, за російським посередництвом; 
аз. папаг «папаха», споріднене з туркм. 
папак «кепка, кашкет, шапка», зістав¬ 
ляється з Черкеськ, па- «шапка». — 
Дмитриев 541; Черньїх II 3; Фасмер III 
200; Преобр. II 14; Шипова 256; Рад- 
лов IV 1207. 

[папергічка] (бот.) «тирса, ковила 
пірчаста, Зііра реппаїа Ь.» Нед, Мак; — 
очевидно, пов’язане з перо] назва зу¬ 
мовлена характерними для тирси пір¬ 
частими остюками (Вісюліна—Клоков 
101). — Див. ще перо. 

[паперник] (бот.) «папірус, Суре- 
ги$ раругиз Ь.» Нед, [папірник] Мак; — 
похідне утворення від папір; очевидно, 
калька наукової назви лат. раругиз. — 
Див. ще папір. 

паперть «церковний ганок»; — р. 
паперть , бр. паперць , др. папьрть, 
папьрть, болг. папрьт, стел, пап- 
р'ьттц — загальноприйнятої етимології 


иа і\ут яс* о іл'гя п гт астил а о п \пргм / пі~>\ а. 

іуі ис/ ^ і і ^ ^ гп-і/] \'/ш і 

ла карельська хата», др. пьрть «лаз- 


282 


ня», спорідненими з лит. рїгїіз «лазня», 
лтс. рігїз «тс.» і пов’язаними з псл. 
*регїі «бити», рьгаіі «тс.», укр. перти, 
прати , а також з р. попирать «топ¬ 
тати»; тобто первісне значення було 
«місце, яке топтали, на якому стояли 
ногами»; за іншою точкою зору (Меіі- 
ІеІ Еіисіез 287, 302; Горяев 248), являє 
собою подвоєний корінь *рег- із суфік¬ 
сом -іі- (як у дінд, рїрагіі «(він) наво¬ 
дить, виводить, рятує») і споріднене з 
гр. тгєірсо «проколюю, пронизую», те¬ 
расо «переїжджаю, перепливаю, пере¬ 
ходжу», тгород «прохід» тощо. — Фас¬ 
мер III 201; Черньїх II 3; Преобр. II 14; 
Желтов ФЗ 1876/4, 52—54; Ильин- 

ОґТ'їТТ 7 Г\ ГТ лплп Т/Г п г\т; ґ' 

Ч-ХХІ'Ц'І 1 '-±" І '-І , ХІ'-'ІІ'-'О XXVI. іДСЛС. 

22; Варбот Зтимология 1965, 111; 

Мікі. ЕШ 231; N16011460 ЕР 213—214. — 
Див. ще па-, перти 1 , прати. 

[паперушина] (бот.) «папороть, 
Азрісііит Гіііх таз 5^; цистоптерис 
(вид папороті), Сузїорїегіз ВегпЬ. 
Нед», [паперушина гірська ] «цистопте¬ 
рис гірський, С. гоопїаоа Ьк.» Мак; — 
очевидно, похідне утворення від па¬ 
пороть, зближене з перо (по£. іншу 
назву цієї рослини — [перинка})] збли¬ 
ження могло бути зумовлене пірчасто- 
роздільним листям рослини (Носаль 
216—217; Нейштадт 51—52). — Див. 
ще папороть. 

пап’є-маше «пластична маса з па¬ 
перу чи картону і клейких речовин, з 
якої роблять іграшки, маски»; — р. 
папье-маше , бр. папе-машз, п. раріег 
шасЬе, ч. рарптпазе, слц. раріег шасЬе, 
вл. рартазе], болг. папие-маше , схв. 
папирмаше , слн. рарїгтазе; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. раріег 
тасЬе, букв, «жований папір», склада¬ 
ється з іменника раріег «папір», що 
походить від лат. раругиз «папірус, па¬ 
пір з папірусу», і дієприкметника та- 
сйе «жований», пов’язаного з тасйег 
«жувати», що зводиться до лат. шаз- 
іісаге «жувати», яке походить від гр. 
растхасо «скрегочу зубами», пов’яза- 


илгл о 11 гу ґТ'Гі V п //М/л/па пииа гч\лпгта\\ _ 

і і чу і чу ^ \у\. ^ і їді | ииїліл їй іп \УсУ і сд " , 

СІС 2 621; КЗСРЯ 326; 31. шуг. оЬсусЬ 




папіжа 


папірус 


549; НоІиЬ—Ьуег 356; Кіеіп 1122.— 
Див. ще мастйка, папір. 

[папіжа] «листки на качані кукуру¬ 
дзи» ДзАтл II, [папіжйня] «тс.» тж; — 
запозичення з польської або чеської 
мови; п. [раріеггупа], ч. рарегіпа «тон¬ 
ке волокно, волосина; пушина» пов’я¬ 
зані з п. рібго «перо», ч. рего «перо, 
пух», спорідненими з укр. перо ; пор. 
[пір'я] «листя на качані кукурудзи», 
[пірйння] «тс.». — Дзендзелівський 
Ш БТН 15, 145—146. — Див. ще 
перо. 

папільйотка «шматочок паперу, 
тканини для домашньої завивки волос¬ 
ся; паперова трубочка, яку надягають 
на ніжку смаженої птиці, кісточку від¬ 
бивної котлети»; — р. папильдтка , 
бр. папільетка , п. ч. раріїоі, слц. рарі- 
Іоіа, болт, папилот , м. папилота, схв. 
папилота , слн. раріїбі; — запозичення 
з французької мови; фр. раріїїоіе «па¬ 
пільйотка» утворене від раріїїоп «мете¬ 
лик», що походить від лат. раріїіо «ме¬ 
телик; намет, шатро». — Черньїх II 3; 
51. \ууі\ оЬсусЬ 548; НоІиЬ—Ьуег 356; 
Кіеіп 1123: 530. — Див. ще 

павільйон. 

папір, [папер] «папір» Г, Пі, [папе- 

г\п 1 //тг> «.ч \т/~ітпу\ті і-. 1 лгтогтігч£ітті_-ч Г т п т ґї- 
р'л \ \' і їси її р ч. Ці-»-’/ , с> ~ 

рик] «папірець; паперовий гульден» 
ВеЗа, [паперйна] «аркуш паперу», па- 
перовйк «папірник», [паперок] «папі¬ 
рець» Нед, [папера] «папір; документ», 
папірець СУМ, Нед, [папірка] «папі¬ 
рець; асигнація», папірник «працівник 
паперової промисловості; [гаманець; 
продавець паперу» Пі], [папірниця] 
«портфель» Пі, папірня «паперова фа¬ 
брика», [папірок] «папірець» Г, Нед, 
[папіря] «багато паперу» Ба, паперо¬ 
вий, [напірний] «паперовий», [паперо¬ 
вий, папірчатий Нед, Пі, папіряний 
Нед] «тс.», ст. паперу (род. в.) (1571); — 
р. [папера] «папір», бр. папера «тс.», 
др. папирь «гніт», п. раріег «папір», 
заст. діал. раріг, [рарібг], ч. раріг, слц. 
раріег, вл. нл. рар]ега, полаб. раріг, схв. 
псшйр, слн. раріг «тс.»; — запозичено з 
німецької мови, можливо, за польським 


посередництвом; н. Раріег «папір» похо¬ 
дить від лат. раругиз «тс.», джерелом 
якого є гр. 7гатгі;род «папірус (болотяна 
рослина Єгипту)». — Акуленко 134; 
Кобилянський Мовозн. 1976/6, 32; Ко- 
ломієць Мовозн. 1975/6, 84; Коваль 
66; КісЬЬагсЙ 87; НШІАУогіЬ 15; Шелу- 
дько 41; Фасмер III 201; Преобр. II 14; 
Вгйскпег 395; МасЬек Е5.ІС 433; Но- 
ІиЬ—Еуег 356; ЗсЬизІег-Зе^с 1042; 
К1и§е—Міігка 530; АУаІсіе—НоГт. II 
250. — Див. ще папірус. 

[папїрка] «ратиця О, Нед; частина 
ратиці О » } \папирка] «тс.» О, [папірці] 
«рогова оболонка на ногах у копитних» 
Нед, [папірок] «плавальна перетинка 
між пальцями в качок та гусей» ВеУг; 
— запозичення зі словацької мови; слц. 
[раргку] «ратиці, кігті», [раргсе, рар- 
гску] «тс.» етимологічно не зовсім яс¬ 
не. — Онишкевич II 39. 

[папірник] «особа, зайнята у вів¬ 
чарстві» Доп. УжДУ 4; — неясне. 

папіровка «сорт яблуні з ранніми 
плодами»; — р. папировка\ — очевид¬ 
но, запозичення з. польської мови; п. 
раріегбшка «сорт яблуні, білий налив» 
пов’язане з раріег «папір» (очевидно, 
за білим кольором плодів), якому від- 


"ілтппОг лгт.'Г'ч т п т і чг\ 

і^оіДслу^ ^і\р. іои,і сір. 


пг ла 

О її IV 


Див. ще папір 

папіроса «цигарка», [папірдс] Куз, 
папірбска «те.», папїрбсник «той, хто 
виготовляє папіроси або торгує ними», 
папірбсниця «та, хто виготовляє папі¬ 
роси або торгує ними; портсигар»; — 
р. болг. папирбса, п. раріегоз, ч. рарі- 
гоза (з рос.), раругоза, слц. рарігоза, 
схв. папироска, слн. рарігбзка; — за¬ 
позичення з польської мови; п. раріегоз 
«папіроса» утворене від раріег «папір» 
за зразком ісп. сі§аггоз (мн.) «сигари» 
— Фасмер III 201; Черньїх II 3—4 
КЗСРЯ 325; Преобр. II 15; Горяев 248 
Вгйскпег 394; 5\У IV 46. — Див. ще 
папір. 

папірус «тропічна багаторічна рос¬ 
лина родини осокових, у єгиптян та 
інших стародавніх народів — матеріал 
для письма, Сурегиз рарігиз Б.»; — р. 


283 





папка 


папорз 


болг. папйрус , бр. папірус , п. рарігиз, 
ч. слц. вл. раругиз, м. папйрус , схв. 
папйрус, папирос, слн. рарігиз, рарі- 
гоз; — через німецьке посередництво 
(н. Раругиз) запозичене з латинської 
мови; лат. раругиз походить від гр. 
тгатгОрод «папірус, болотяна рослина 

Р.ГМПТУй сткр гтпийттт.гт З ГИ П Т V * вти- 

.“І-~ .“*'* 

мологія невідома. — СІС 2 621; Коваль 
66; Фасмер III 201; Преобр. II 15; 51. 
■у/уг. оЬсусЬ 549; НоІиЬ—Буег 356; 
Егізк II 472. — Пор. папір, 

папка «обкладинка для зберігання 
паперів»; — р. бр. болг. м. папка , п. 
рарка; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; н. Рарре «картон» є результатом пе¬ 
ренесення назви Рарре «каша» (через 
товсті прошарки клейстеру, яким ра¬ 
ніше скріплювали шари паперу), спів¬ 
відносне з укр. папа «хліб». — Фас¬ 
мер III 201; Черньїх II 4; Преобр. II 15; 
Горяев 248; Вгйскпег 394; К1и§е— 
МіІ 2 ка 530. — Див. ще папа 1 . 

[паплиця] «паличка, якою добудо¬ 
вують коробки, щоб збільшити розміри у 
висоту; палиця; товсте поліно» Ник¬ 
НикТЛ, [папліска] «рожен у санях Кур; 
палиця, якою добудовують ящик воза, 
щоб збільшити його розміри у висоту; 
валок для стягування або скручування 
ланцюга (дроту) НикНикТЛ», [папліца] 
«один з кілочків, що вертикально встав¬ 
ляються в короб чи кріпляться до дра¬ 
бини воза» НикНикТЛ, [пдплюска] «тс. 
тж; уламок палиці ЛексПол»; — бр. \па- 
пліска\. «батіг», [папліска] «кийок», по- 
пліска «палиця, кийок», [пліска] «драби¬ 
ни у возі»; — неясне; пов’язання з плес¬ 
кати (НикНикТЛ 97—98) сумнівне. 

паплюга, паплюжити , паплю- 
жий — див. плюгавий. 

[папля 1 ] «мокра погода»; — очевид¬ 
но, афективне чи звуконаслідувальне 
утворення, паралельне до [бабло] «бо¬ 
лото, трясовина» (пор.). 

[ттягтля 2 ! «-хялтупник погяний по- 
бітник» Нед, [папляти] «халтурити, 
погано працювати» Нед; — бр. [папля] 
«маруда»; — очевидно, афективне ут¬ 
ворення, паралельне до [баблятися] 


«бабратися», ч. ріріаї «копатися, вози¬ 
тися». — Пор. бабло. 

[папля 3 ] (бот.) «крислата тополя, 
Рориіиз аІЬа Б. ВеБ, ВеНЗн, Мак; оси¬ 
ка УЗ БашкГУ 18/8»; — запозичення 
з німецької мови; нвн. Рарреї «тополя» 
(свн. рореї, рареї, двн. раріІЬоит) по¬ 
ходить від слат. пяпиіиз (лат. пбпціиз) 
«тс.». — К1и§е—Міігка 530—531. — 
Див. ще тополя. 

[папляти] «балакати, базікати» 
Нед; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. раріас «тс.», раріа «гово¬ 
рун, балакун, базікало», раріасг, [ра- 
ріагг, раріак, раріаіа, раріи^а, раріоі] 
«тс.» вважаються звуконаслідувальни¬ 
ми утвореннями. — Вгйскпег 394; 5АУ 
IV 48. 

[папнюх] «брунька» ВеНЗн, [попе¬ 
люх] «бутон» О; — неясне. 

паполома «попона; [ліжник Шух]»; — 
др. паполома «покривало», схв. пдп- 
лбн (поплун) «ковдра, покривало», 
слн. [раріит] «тс.»; — давнє запози¬ 
чення з грецької мови; сгр. тгатгХсора 
«покривало» походить від гр. єсратгАхо- 
ра «тс.», пов’язаного з єсратгХбсо «роз¬ 
гортаю, натягую», утвореним з префік¬ 
са Є7П- «до-, на-, при-» і дієслова шгАосо 
«розгортаю», похідного від шгХо(о)д 
«простий», можливо, спорідненого з 
лат. зітріиз «тс.». — Критенко Мо- 
возн. 1973/2, 31; Огієнко РМ 1935/3, 
131 —132; Фасмер III 202; Преобр. II 
15; Горяев 248; Мікі. ЕАУ 258; Егізк І 
121 — 122 . 

[папбра] (бот.) «вид рогози» Мо, 
Дз, [папура] «рогіз» Мо; — болг. па¬ 
пу р «рогіз; [кукурудза]»; — запози¬ 
чення з молдавської мови; молд. папу - 
рз «рогіз», як і .рум. рарига «рогіз, ко¬ 
миш, очерет», походить від лат. рару¬ 
гиз «папірус». — Мо 55; СДЕЛМ 302; 
ББКМ 582; Ризсагіи 110. — Див. ще 
папірус. 

[папорз] «кістка крила» Нед; — р. 
[папорзок] «плечова кістка», [папорот- 
ка, папороток] «другий суглоб крила 
у птаха»; — неясне; можливо, пов’яза¬ 
не з [пбрзний] «скоромний». 


284 







папорзи 


папуга 


[папорзи] «кольчуга» Нед; — др. 
папорзи «наплічник, верхня частина 
броні»; — задовільного пояснення не 
має; деякі дослідники «Слова о полку 
Ігоревім» (Ла§іс АЇЗІРЬ 7, 658; 8, 158; 
Лотман Трудьі Отдела др.-русск. лит. 
1958, 37—38) схильні читати давньо¬ 
руське слово як паворози «ремінці, ідо 
прикріплюють шолом до підборіддя»; 
можливо, пов’язане з [папорз] «кістка 
крила», р. [ папорзок ] «плечова кістка». — 
Фасмер—Трубачев III 202; Преобр. II 15. 

папороть (бот.) «щитник чолові¬ 
чий, Огуоріегіз Ііііх таз (Б.) ЗсЬоІТ. 
(Азрісііит їіііх таз 5^/.); аспленій, Азр- 
Іепіит Б.; безщитник, АїЬугіит КоїЬ», 
[папароть] «щитник» Мак, [папора 
Мак, папорка См, папорок, папоро¬ 
те, папорох, папороч, папрадь тж] 
«тс.», папоротеві, папороті «Ріііса- 
Іез», папоротник, [папоротниця] «па¬ 
пороть жіноча» Нед, [папортина] «па¬ 
пороть», [папортиняк] «порода кома¬ 
хи, що живе на папороті», папороте- 
вий, папоротин; — р. папороть, бр. 
папараць, п. вл. раргос, ч. раргасГ, 
раргаї, слц. раргасГ, нл. раргоз, болг. 
папрат, м. папра, папрат, папрад, 
схв. папрат, слн. ргаргоі; — псл. *ра- 
роїіь, пов’язане чергуванням голосних 
з рего «перо» (пор. гр. 7гтєрід «папо¬ 
роть» — тгтєроу «перо»; — споріднене 
з лит. рарагііз (рарагїуз) «папороть», 
зрагпаз «крило», лтс. рарагсіе «папо¬ 
роть», [рарогіз] «тс.», зрагпз «крило», 
двн. Гагп «папороть», ірл. гаіІЬ «тс.», 
ав. рагопа- «крило, перо», дінд. рагпат 
«тс.»; іє. *рог-/рег- «летіти». — Коваль 
76—77; Меркулова Очерки 118; Фас¬ 
мер—Трубачев III 202; Черньїх II 4; 
Преобр. II 15; Горяев 248; Вгйскпег 
395; МасЬек Лт. гозИ 32; БсЬизІег- 
5 є\ус’ 1042—1043; Младенов 411; 5кок 
II 602; ОІг^Ьзкі БР 9, 33; Мікі. Ш 
231; Кагиііз II 18; МаугЬоІег II 223. — 
Див. ще перо. — Пор. прапор. 

паприка (бот.) «перець, Рірег Б.», 
[папрйга] «тс.» О, [ попрйга ] «струч¬ 
ковий перець однопічний, Сарвісипт 
аппиит Б.» ВеНЗн, [ поприґа ] «перчи¬ 


ця» НЗ УжДУ 14, [папрйга] (бот.) 
«дурман звичайний, Ваіига зігашопі- 
шп Б.» ВеУг, попер «перець», [папри- 
кувати] «приправляти перцем» Нед; 

— р. болг. паприка, бр. паприка, п. 
раргука, ч. слц. вл. раргіка, болг. 
паприкаил «м’ясо зі стручками перцю 
і соусом», м. паприкаил «тс.», схв. 
паприка, папар, слн. раргіка; — за¬ 
позичення з угорської мови; уг. раргі¬ 
ка походить від схв. паприка, папар, 
яке через лат. рірег зводиться до 
гр. 7ГІ7ГЄРІ (<7ГЄ7ГЄрі) «ПереЦЬ». — СІС 2 

621; Німчук 262; Балецкий 51. зі. 9, 
338; РеусЬтап ЛР 31/5, 204—205; 
2аг$Ьа ЛР 31/3, 118; 51. у/уг. оЬсусЬ 
548; Вгйскпег 410; МасЬек Е5ЛС 433; 
Лт. гозИ. 205; НоІиЬ—Буег 357; 5кок 
II 601; Мікі. ЕАУ 270; МГ4ТЕ52 III 
93—94; АУаІсіе—НоГт. II 308—309. — 
Див. ще перець. 

папуаси (одн. папуас) «племена, 
що населяють Нову Гвінею та деякі 
інші острови Меланезії»; — р. бр. па¬ 
пуас , п. Рариаз, ч. Рариап(ес), слц. Ра- 
риапес, болг. папуаси, папуа , схв. па- 
пуанац ; — запозичення з малайської 
мови: мал. рарітоаЬ «кучерявий». — 
ССРЛЯ 9, 140; Юеіп 1123. 

папуга (орн.) «РзіПасиз Б.», па¬ 
пужка, папужок, папужий, [папуж- 
ний] «кольору папуги» Пі; — р. попу- 
гай, бр. папугай, п. рари^а, ч. рарои- 
зек, ст. рарисЬ, слц. рара§а], вл. ра- 
рисЬ, рара^ац нл. рара^ац болг. папа- 
гал, м. папагал, схв. папага/, слн. ра- 
рі§а, рара^ац цсл. пдпоугь; — очевид¬ 
но, давнє запозичення з турецької мо¬ 
ви; тур. рара^ап «папуга» походить від 
ар. ЬаЬа§а, ЬаЬа§Ьа «тс.», що є, мож¬ 
ливо, звуконаслідувальним; у російську 
мову увійшло, мабуть, за посередницт¬ 
вом західноєвропейських (гол. раре§ааі, 
снн. рара§оіе, свн. рара^еу, фр. ст. ра- 
ре§аі, ісп. рара§ауо від ар. ЬаЬа§Ьа). 

— Фасмер—Трубачев III 328; Черньїх 
II 57; Преобр. II 105; 51. ^/уг. оЬсусЬ 
548; 51і11ег КО 22/1, Вгйскпег 395; 
МасЬек Е5ЛС 433; НоІиЬ—Буег 357; 
К1и§;е—Міігка 530. 


осе; 






папудзя 


пар 


[папудзя] «скручене листя тютю¬ 
ну» ВеЛ; — не зовсім ясне; можливо, 
результат видозміни слова папуша 
«в’язка, пака тютюнового листя». 

[папуля] «повний місяць Нед; товс¬ 
та морда, пика ВеБ»; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з лат. рариіа «пухир, 


прищ, ґуля». 

[папуці] «валянці, повстяні череви¬ 
ки» ІІед, [папучі] «капці» Сл. и балк. 
язьїкозн. 1983; — р. [пампуши] «чере¬ 
вики, капці», п. рарисіе (одн. рарис) 
«пантофлі, хатні черевики, капці», ч. 
рарисе «теплі кімнатні черевики», слц. 


П О пі І л» О 
рсд р цд\_сд 


напоптиі'л попило ліглілотті 
^ СЛ у ЬІ Ч, V 1Ї1 СЛ ІЛЛІ 1 


ревики», болг. папуци (одн. папук) «че¬ 
ревики», м. папучи (одн. папуча) «до¬ 
машні черевики», схв. папуча «домаш¬ 
ній черевик»; — запозичення з кримсь¬ 
котатарської мови; крим.-тат. тур. ра¬ 
рис «черевик», походить від перс, ра- 
рйз «тс.», що складається з основ слів 
ра «нога» і рОзісІап «покривати». — Се- 
менова Сл. и балк. язьїкозн. Пробл. 
лексикол. 1983, 169—170; Фасмер III 
195, 203; Преобр. II 11; Радлов IV 
1209—1210; Вшскпег 395; МасЬек 
Е5ЛС 433; НоІиЬ—Кор. 264, НоіиЬ— 
Буег 357; ЬокоїзсЬ 130. 

папуша «в’язка, пака тютюнового 
листя; пачка», [папу шина] «кукурудзяне 
листя» Нед, папушити «зв’язувати тю¬ 
тюн у папуші»; — р. папуша, [пампу - 
ша\, бр. папуша , п. раризга; — запози¬ 
чення .з румунської і молдавської мов; 
рум. молд. рарйза «лялька; в’язка; поча¬ 
ток молодої кукурудзи» утворене від лат. 
*рара, що було варіантом форми рира 


«лялька», походження якого неясне; за 
іншим припущенням (Горяев 248; МаБ 
гепаиег БР 12, 189—190; КеусЬтап ЛР 
31/5, 209), слов’янські форми ПОХОДЯТЬ 
від тур. рарис «черевик» (нібито через 
схожість в’язки тютюну з черевиком), 
що дуже сумнівно. — Акуленко 138; 
ЗсЬеІисіко 139; Уіпсепг 11; УгаЬіе Кота- 
позіауіса 14, 165; ССРЛЯ 9, 141; Фас¬ 
мер III 202; Преобр. II 16; СДЕЛМ 346; 
Ризсагіи 109—110; ОБКМ 595; У/аІсіе— 
Ноїт. II 389—390. 


папушник «вид печива з дріжджо¬ 
вого ті ста» СУМ, Нед; — р. Г плпош- 
ник\ «здобний хліб або пряник», [па¬ 
пушник] «хліб із пшеничного борош¬ 
на», п. раризгпік «вид булки»; — похід¬ 
не утворення від папа «хліб». — Фас¬ 
мер III 202; Преобр. II 16; Горяев 248. — 
Див. ще папа 1 . — Пор. пампуха. 

[папушоя] «мамалиґа; кукурудза 
Ме», [ патибя ] «кукурудза» Ме, Мо, 
[папшо(у)Іня] «кукурудзиння» Мо, 
[папшбйнисько] «бадилля кукурудзи, 
кукурудзиння» Мо, [ папшбйний ] «ку¬ 
курудзяний» (про борошно і под.) Ме; 

\ п/у ю 11 1 //тлп/игигпопл 


_Гч І пл м.. ... 

р. ілл. Д 1 ^ и'/ , 


О ППЛОТІ 


чення з молдавської мови; молд. рум. 
раризбі «кукурудза» утворене від рарй¬ 
за «початок молодої кукурудзи». — 
Мельничук Молд. зл. 170; ЗсЬеІисІко 
139; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 165; 

СДЕЛМ 346; Ризсагіи 109—ПО; 
ВЬЕМ 595. — Див. ще папуша. 

пар 1 «рілля, залишена на одне літо 
без посіву», [паранівка] «земля, зора¬ 
на на зиму» О, [ парена] «толока» Нед, 
[паренйна] «пар», [паренйця, парина] 
«тс.», [паринина] «неглибоко зорана 
земля під посів» О, [парі] «осінні й ве¬ 
сняні сходи посівів» ЛЧерк, [парова¬ 
на] «поле, зоране на зяб», [парок] «по¬ 
ле, на якому росло просо» Мо, [паре- 
нати] «орати на зяб», [паренити, па¬ 
рену вати Нед, наринати О] «тс.», [па¬ 
рику вати] «лежати під паром» Корз, 
парити «залишати під паром (зем¬ 
лю)», [підпарок] «поле, виоране після 
скошення хліба, на якому будуть сіяти 
восени» Мо, [попар] «пар» НикСгЛ, 
[попар] «земля, зорана на зиму» тж; — 
р. бр. пар , п. (помор.) [р у ораг] «парове 
поле»; — остаточно не з’ясоване; зде¬ 
більшого пов’язується з пара, парити, 
пріти в значенні «гноїти, перегнива¬ 
ти»; зводиться також (Варбот Зтимоло- 
гия 1977, 25—28) до псл. *рогіі «орати, 
мотижити, корчувати» (пор. [пбрпати] 
«розпушувати ралом», р. [прать] «мо¬ 
тижити і корчувати») або до рогаїі «об¬ 
робляти» (пор. порати «обробляти (зем¬ 
лю)», п. рогас зі'§ (рагас зі§) «займати- 


286 





пар 


пара 


ся, трудитися») чи до *реі1і «перти; топ¬ 
тати» (як толока «пар» пов’язане з 
товкти , псл. *і ь 1к1і в значенні «витоп¬ 
тувати худобою при випасанні»). — 
Дзендзелівський Зі. $1. 10/1—2, 45— 
48; Фасмер III 203; Преобр. II 20; Мла- 
денов 411; Меіііеі Еіисіез 255; Маіге- 
паиег ЕР 14, 180; Тгаиітапп 231. — 
Пор. пара 1 . 

[пар 5 ] «дерев’яний кіл, за допомо¬ 
гою якого рибалки підтягують крило 
невода» Дз, Мо, Берл, [паршчйк] 
«рибалка, що забиває кіл при перетя¬ 
гуванні невода вперед» Дз, [парник] 
«тс.» Мо; — запозичення з молдавсь¬ 
кої мови; молд. пар «кілок», рум. раг 
«загострений кіл, жердина, тичина» 
походять від лат. раїиз «кілок, 
стовп». — СДЕЛМ 302; ББЕМ 582— 
583; Ризсагіи 110. — Див. ще палі¬ 
сад, паля 1 . 

пара 1 «газоподібний стан води», 
[пар] «тс.» Нед, [паренйна] «обварена 
окропом подрібнена трава на корм сви¬ 
ням», [парйло] «теплиця» ВеУг, па- 
рйльник, парйльня, [парівка] «лазня» 
Куз, [парінка] «обварена окропом січ¬ 
ка» Нед, парнйк «засклене приміщен¬ 
ня для вирощування розсади, овочів; 
[ящик, що запобігає обмерзанню коле¬ 
са водяного млина; вид спиртного на¬ 
пою, що виготовляється шляхом випа¬ 
ровування певного розчину]», парки - 
кар, парникарство, [парнота] «духо¬ 
та, спека» Нед, парня «відділення у 
лазні, де паряться; приміщення, де па¬ 
рять і гнуть дерево для обіддя; спека з 
надмірною вологістю» СУМ, Нед, [па- 
ровець] «пароплав» Куз, паровик , [па¬ 
ровичний «кочегар» Куз, [паровйчня] 
«парильня» Куз, [парбвня] «вологе теп¬ 
ло із сирих.,дров для виготовлення обо¬ 
дів» Нед, парити парка «діяти з над¬ 
звичайною поспішністю, гарячковістю», 
[парота] «духота» Нед, [пардха] «ря¬ 
жанка» Куриленко, [парену ха] «тс.» 
тж, [ паруха] «тс. тж; сметана з паре¬ 
ним молоком; горілка», парйльний, 
паркйй, парнйй, паровий, паровичний 
«уживаний для спалювання в паровоз¬ 


них топках» (про вугілля), [парухбва 
вонючість] «сивушне масло, що пога¬ 
но пахне», парити «піддавати дії па¬ 
ри», парувати , вйпар, вйпарка «випа¬ 
рювання», вйпарки «те, що лишилося 
після випарювання», випарнйк «при¬ 
лад для випаровування рідини», випар¬ 
ним, відпар «негуста пара; випари», 
запара «рідке тісто, виготовлене запа¬ 
рюванням борошна», запарка «запарю¬ 
вання; запара; велике напруження, по¬ 
спішність у роботі внаслідок невсти- 
гання; казан або якийсь пристрій для 
запарювання», [ізпар] «випаровування» 
Ж, [ізпарище] «тс.» Ж, [напар] «від¬ 
вар; настій на гарячій воді» Ж, [напа¬ 
рене] «тс.» Ж, [невипарлйвий] Ж, 
опар «легенький туман; випари; місце 
на болоті, що ніколи не замерзає; опо¬ 
лонка, переважно утворена течією», 
опара «запара; [окріп Пі]», [опарі] 
«червоний сип» Ж, опарник «посуд 
для запари», опаритися «обшпарити¬ 
ся», опарювати «обшпарювати», під¬ 
пар «вовна з оброблених на шкіру ове¬ 
чих шкур», [підпар] «виплетене із со¬ 
ломи прикриття для тютюнової розса¬ 
ди» Нед, [не дати пбпару] «не дозво¬ 
лити відпочинку» Нед, припарка СУМ, 
Нед, [припарник] «гарячий камінь» 
Нед, [прйпарок] «сонячна спека влітку 
в проміжках між дощами» Нед, про- 
парка, пропарювання, пропарений, 
пропарювальний, розпар «розпарю¬ 
вання», [розпари] «відлига», [спар] 
«спека; рана у коня, натерта сідлом», 
[спарний] «душний», [спарно] «жарко, 
душно»; — р. пар , бр. болг. м. пара , 
др. пара , паря , п. рага, [раг], ч. рага, 
слц. вл. нл. рага, схв. пара , слн. рага, 
стел. ПАрд; — псл. рага, рагь, пов’яза¬ 
не чергуванням голосних з *ргеїі «прі¬ 
ти»; — споріднене з лит. регїі «пари¬ 
ти», рігіїз «лазня», лтс. регїіез «пари¬ 
тися»; іє. *рог-/рег- «вивітрюватися, 
випаровуватися, паритися». — Фасмер 
III 203; Черньїх II 4; ПреобрЛІ 19—20; 
Вгискпег 395; МасНек ЕЗЛС 434; Но- 
ІиЬ—Кор. 264; НоІиЬ—Ьуег 357; ЗсЬиз- 
1ег-3е\¥с 1043; Младенов 411; Зкок II 


ґї О 


'/.01 






пара 


параграф 


604—605; Тгаиїтапп 231; Рокоту 809. 
— Див. ще пріти. 

пара 2 «двоє», [парка] «пара; час 
токування у птахів» Нед, паровйця 
«парні воли, запряжені разом; спаро¬ 
ваний одяг, одягнений разом», [парок] 
«снопи житньої соломи для покрівлі, 
які в’яжуться по два разом» Мо, па¬ 
ристий «парний, спарений», парний , 
[паровйй] «парний», парувальний , 
[парма] «парою» Нед, [парома] «тс.» 
Нед, напарник , [непарнйстий ] «не¬ 
парний» Ж, попарно «по двоє», [роз¬ 
пари] «непарні воли», розпарки «не 
парні» (про чоботи, рукавиці); — р. 
бр. пара , п. рага, ч. слц. раг, м. пар , 
схв. пар , слн. раг; — запозичено з ні¬ 
мецької мови, очевидно, за польським 
посередництвом; нвн. Рааг «пара» (двн. 
свн. р8г «тс.») походить від лат. раг 
«рівний, однаковий, парний; пара», спо¬ 
рідненого з ав. раігуапіе «порівнюють¬ 
ся, зіставляються», гр. ігєрупці «про¬ 
даю, торгую» (власне, «даю за рівну 
вартість»), дінд. ргаїі «проти», псл. 
ргоііуь «тс.», укр. проти. — Коваль 
156; Шелудько 42; Фасмер III 203; 
Черньїх II 4; Преобр. II 16; НіШР 
\¥огіЬ 16; Вгйскпег 395; МасЬек Е8ІС 
434; НоІиЬ—Ьуег 357; Зкок II 603— 
604; Мікі. Ш 232; Кіи^е—Міігка 
527; Шаісіе—Ноїт. II 250—251. — 
Пор. паритет, протй. 

парабелум «різновид автоматично¬ 
го пістолета»; — р. парабеллум } бр. 
парабелум , п. ч. рагаЬеіішп, болг. па- 
рабе'л, м. парабел, парабелум , схв. 
парабелум , слн. рагаЬеІиш; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. РагаЬеІІит 
(вид пістолета) виникло в результаті 
конденсації латинського виразу рага 
Ьеііиш «готуйся до війни», що склада¬ 
ється з рага «готуй» від раго «готую, 
організовую», і Ьеііит (наз. і зн. в.) 
«війна», (ст. сіцеїіит «тс.»), можливо, 
спорідненого з гр. баісо «підпалюю, за¬ 
горяюсь, горю», алб. сіипє «горе, біль», 
двн. 2Ц5СЄП «підпалювати». — СІС 2 

(*> Г\ < Т Т 1 ПГ тт /"Г А 1 Ґ А Г> 1 

021 ; коваль юо; ссглл у, юи; ;м. 
\ууг. оЬсусЬ 492; ШаИе—Ноїт. І 100, 


II 256—257. — Див. ще апарат. — 
Пор. парйрувати. 

парабола «незамкнута крива, кож¬ 
на точка якої однаково віддалена від 
даної точки (фокуса) і даної прямої 
(директриси); притча, іносказання», 
[параболіст] «той, хто пише параболи» 
Нед, параболічний, парабольний ; — р. 
болг. м. парабола , бр. парабала , п. ч. 
слц. рагаЬоІа, вл. рагаЬІа, схв. парабо¬ 
ла , слн. рагаЬоіа; — запозичення з ла¬ 
тинської мови: лат. рагаЬоіа «парабо¬ 
ла» походить від гр. тгарсфоАг) «зістав¬ 
лення, порівняння, суміжне розташу¬ 
вання», пов’язаного з тгарєфаХЛсо «під¬ 
кидаю, кладу поряд, зіставляю, проти¬ 
ставлю, наближаюсь», утвореним з 
префікса ттара- «поруч, біля» і дієслова 
раЛЛсо «кидаю, метаю». — СІС 2 621; 
Фасмер III 203; Горяев 248; 51. \ууг. 
оЬсусЬ 549; НоІиЬ—Еуег 357; Младе- 
нов 411; Ргізк І 215; II 472—473. — 
Див. ще балістика. — Пор. гіпербо¬ 
ла. 

[параван] «ширма», [парован] «тс.» 
Пі; — п. рага\уап, ч. слц. слн. рагауап, 
болг. параван , м. параван , схв. пара¬ 
ван — запозичення з французької мо¬ 
ви; фр. рагауепі «ширма» походить від 
іт. рагауепіо «ширма, заслона від віт¬ 
ру», утвореного з основ дієслова рагаге 
«захищати, відвертати», що зводиться 
до лат. раго «готую, організовую», та 
іменника уепіо «вітер», що походить 
від лат. уепіиз «тс.». — СІС 2 622; Ко¬ 
валь 131 — і32; 51. \ууг. оЬсусп 551; 
Вгйскпег 396; НоІиЬ—Ьуег 358; Иаигаї 
532; Оаті1І5сЬе£ 679. — Див. ще апа¬ 
рат, вентилювати. — Пор. пара¬ 
соль, парашут. 

параграф; — р. бр. параграфу п. 
ч. слц. вл. рага§гаГ, болг. параграфу м. 
параграфу схв. параграфу слн. рага- 
£гаї; — через польське посередництво 
запозичено із середньолатинської мови; 
слат. рага^гарЬив «параграф» походить 
від гр. 'тгараурасрод, букв, «написаний 
поруч (знак)», пов’язаного з дієсловом 
тгараурасрсо «приписую, вписую», утво¬ 
реним з префікса лара- «поруч, біля» і 


288 





дієслова урасрсо «пишу, дряпаю». — 
СІС 2 622; Фасмер III 203; Черньїх II 4; 
Горяев 248; Зі. ^уг. оЬсусН 550; Но- 
ІиЬ—Буег 357; Младенов 411; К1и£е— 
Міігка 532; Кіеіп 1125.— Див. ще 
графа. 

парад, [парадаі «парад» Нед, [па¬ 
рад ник] «франт, чепурун», [нарадою] 
«тс.» Нед, [параднйця] «горда дівчина» 
Нед, парадний, парадувати «брати 
участь у параді»; — р. бр. болг. парад , 
п. вл. рагасіа, ч. слц. рагасіа «убір, 
наряд», м. схв. нарада , слн. рагасіа; — 
запозичено з французької мови, мож¬ 
ливо, за польським та російським посе¬ 
редництвом; фр. рагасіе «парад, огляд 
військ» походить від ісп. рагасіа «зу¬ 
пинка, місцеперебування», пов’язаного 
з рагаг «зупинятися, робити привал», 
яке зводиться до лат. раго «готую, ор¬ 
ганізовую». — СІС 2 622; Коваль 191; 
Черньїх II 4—5; Фасмер III 204; Но- 
ІиЬ—Буег 358; Баигаї 532; Оаті11$сЬе§ 
678. — Див. ще апарат. 

парадгігма «взірець; системний 
ряд або таблиця форм відмінювання чи 
дієвідмінювання окремого слова», ст. 

,01-1/—. т .ч ( 1 О 7 ^ • і"ч йл пп 

иирииисліи ^доі/Доу \ / /, р. иилі . 

м. парадйгма , бр. парадигма , п. рага- 
Ау§таі, ч. слц. вл. рагасіі^та, схв. па¬ 
радигма, слн. рагасії^та; — запози¬ 
чення з пізньолатинської мови; пізньо- 
лат. рагасіїдта «парадигма» походить 
від гр. 7шра5єіура «зразок, модель», 
пов’язаного з 7гара5єікуорі «показую, 
експоную», утвореним з префікса да- 
ра- «поруч, біля» і бєшуощ (бєшубсо) 
«показую, виявляю, демонструю», спо¬ 
рідненого з дінд. сііваіі «вказує, зазна¬ 
чає, позначає», сІізііЬ «назва, позначен¬ 
ня», лат. сіісеге «говорити», хет. іеккиз- 
заіпі «показую». — СІС 2 622; ССРЛЯ 9, 
155; '31. ^/уг. оЬсусЬ 549; НоІиЬ—Буег 

^47- ІЛпїп 110/1- ГЧсІ/ т 

иа/ , і_/ сіпнем. і ил\ х 

355—356; Воізасц 170—171. — Див. 
ще диктат. 

[парадйчка] (бот.) «помідор, Зоїа- 
пит Іусорегзісит Б.» ВеНЗн, ВеУг, 
Мак, [бородічкй] «тс.» НЗ УжДУ 26; — 
запозичення з угорської мови; уг. рага- 


сіісзот «помідор; рай» (помідор ще на¬ 
зивають райським яблуком) походить 
від пізньолат. рагасіїзиз «рай» (< гр. 
ттарабєшод «парк, сад, рай»). — Бев- 
зенко НЗ УжДУ 26/2, 169. — Див. 
ще бородічкй. 

парадокс «думка, судження, що 
різко розходиться із загальноприйня¬ 
тим; несподіване явище, яке не відпо¬ 
відає звичайним науковим уявленням», 
парадоксаліст , парадоксальний ; — р. 
бр. болг. м. параддкс , п. вл. рагасіокз, 
ч. слц. рагасіох, схв. парадокс , слн. 
рагасібкз; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. рагасіохе через лат. рага- 
бохит «парадокс» зводиться до гр. 
ттрбсбо^оу «тс.» (ішрабо^ос «такий, 
що суперечить усталеній думці, незви¬ 
чний, неймовірний»), утвореного з пре¬ 
фікса 7шра- «поруч, біля; порівняно з» 
та іменника 56£а «думка, погляд», по¬ 
в’язаного з ббура «тс.; положення, дог¬ 
ма», бокєсо «вважаю, думаю». — СІС 2 
622; КЗСРЯ 326; Зі. ^уг. оЬсусЬ 549; 
НоІиЬ—Буег 357; Младенов 42; Кіеіп 
1125; Баигаі 531; Ргізк І 360, 404— 
406; 409—410; Воізас Ч 122, 194, 196. — 


ТТ т і ті тг-гл ттлгчі* т* 

Щпо. Ще Ді/іігда, 


[паразина] (бот.) «польова осока, 
Сагех рзеисіосурегиз Б.» Пі, Мак; — 
неясне; можливо, пов’язане з молд. 
паражинз «пустка», рум. рага§;іпа «пе¬ 
реліг, необроблювана земля, вкрита 
бур’янами». — Пор. панаджин. 

паразйт «організм, що живиться 
тканинами, соками іншого організму; 
той, хто живе, експлуатуючи чужу пра¬ 
цю», паразитйзм, паразйтетво, па¬ 
разитарний , паразитйчний , пара- 
зйтний, паразитувати , [паразитни- 
чати] Нед; — р. болг. паразйт , бр. 
паразіт , п. рагагуі, ч. рагагіі, рагазіі, 
слц. вл. рагагіі, м. паразит , схв. па- 

г\/чпіігуі ю п *~\т пі і гу\ лпи поготіТ _ оопл. 

ІЛ- Л4/ / М/ , Г і- 14- р ІЛ- !✓ 14- / М- , 4^1/111. рСДІ СД.С/І (, , СІ і 1 “ 

зичення з французької мови; фр. рага- 
зііе «паразит» походить від лат. рагазі- 
іиз «співтрапезник; паразит», джере¬ 
лом якого є гр. 7гарааітод «тс.», букв, 
«той, хто їсть поруч з ким-небудь», ут¬ 
ворене з прийменника тгара «поруч, 


10 2-460 


289 



парам 


параліч 


біля» та іменника оїтод «хліб, продук¬ 
ти, харчі», етимологічно неясного. — 
СІС 2 622; Фасмер III 203; Черньїх II 5; 
ЗІ. у/уг. оЬсусЬ 551; НоІиЬ—Ьуег 358; 
Младенов 412; Кіеіп 1128; Баигаї 532; 
Ргізк II 711—712. 

[парай] «мучитель» Нед, [ парайна\ 
«насильство, примус», [параїна ] «тс.» 
тж, [параїти ] «підганяти, квапити тж; 
настирливо вимагати, просити» ВеБ, 
[вйпараїти] «настирливо домогтися» 
Ж, [ запараїти ] «настирливо вимагати» 
Ж, [ упораїти] «вимучити» ВеЗн; — 
неясне; виведення від рум. рагаї (рігаї) 
«тріщати» (ЗсЬеІисіко 129) видається 
сумнівним. 

[параклгіс] «молебень» Нед; — 
болг. параклис, цсл. ПАрдклист* «тс.»; — 
запозичено за церковнослов’янським 
посередництвом з грецької мови; гр. 
7гарахЛцаіа «заклик, відозва, прохан¬ 
ня» пов’язане з тгаракаАєсо «закликаю, 
прошу», утвореним з префікса тгара- 
«поруч, біля» і дієслова каХі со «гукаю, 
кличу, закликаю», спорідненого з лат. 
саіо «скликаю», псл. *ко1ко1ь «дзвін», 
укр. [ колокіл ] «тс.». — Младенов 412; 
Ргізк І 762—763; Воізасц 397—398. — 

Див. ще КОЛОКІЛ. 

паралелепіпед «шестигранник, 
гранями якого є паралелограми з по¬ 
парно паралельними площинами»; — 
р. параллелепйпед, бр. паралелепіпеду 
п. рагаїеіеріресі, болг. паралелопйпед, 
м. паралелепипед, схв. паралелопй - 
пед, слн. рагаїеіеріресі; — запозичення 
із середньолатинської мови; слат. рагаї- 
Іеіеріресіит походить від гр. 7шраХ- 
АпАетгітг&боу «тс.», утвореного з основ 
прикметника тгараААпАод «паралельний» 
та іменника єтгітгєбоу «рівнина, площи¬ 
на» чи прикметника Є7гітгє5ос «рівний, 
плоский», що складаються з основ 
присл. єтгі «на, зверху» та іменника 
тгєбоу «грунт, земля», спорідненого з 
дінд. рабат «крок, ступня, слід, колія», 
лит. ресіа «ступня, стопа», лат. рез 
(род. в. ресііз) «нога, ступня», дісл. іеі 

. Т Г 1 Г .. ТЧ.-Ч'Т-' -(*“+< І Г ,.ТІ ЛГМІ . ПТТИ П £/-»,-.+ 

<.<п.рил», іиі. іиіио ^пиісі», стіл, іииі 

«ступня, стопа, нога». — СІС 2 622; 


ССРЛЯ 9, 170; Юеіп 1126; Ргізк II 
485—486. — Див. ще епігон, пара¬ 
лель. — Пор. футбол. 

паралелограм «чотирикутник, про¬ 
тилежні сторони якого рівні й парале¬ 
льні»; — р. параллелограм, бр. пара- 
лелаграм, п. ч. слц. вл. рагаїеіо^гат, 
болг. м. паралелограм, схв. паралело¬ 
грам, слн. рагаїеіо^гат; — запозичен¬ 
ня із середньолатинської мови; слат. 
рагаїїеіо^гаттит походить від гр. тга- 
раХАрАбурарроу «тс.», утвореного з ос¬ 
нов прикметника тгараААпАос; «парале¬ 
льний» та іменника урарра «лінія», по¬ 
в’язаного з дієсловом урасрсо «пишу». 
— СІС 2 623; ССРЛЯ 9, 171; Фасмер III 
204; Юеіп 1126. — Див. ще графіка, 
паралель. — Пор. діаграма, епі¬ 
грама. 

паралель, паралелізм, паралелі¬ 
зація ,, паралельний ; — р. параллель , 
бр. паралель, п. ч. слц. вл. рагаїеіа, 
болг. паралел, м. паралела , схв. па- 
ралела, слн. рагаїеіа; — запозичено з 
латинської мови, можливо, за фран¬ 
цузьким посередництвом (фр. рагаїеііе 
«паралель, паралельний»); лат. рагаїїе- 
Іиз «паралельний» походить від гр. 7га- 
раАХцХод «тс.», букв, «який іде поруч», 
утвореного з присл. 7гара «поруч, біля» 
і займенника аХХцХсоу «між собою, 
один одного», що є редуплікативним 
утворенням від ссХХос «інший», спорід¬ 
неного з вірм. ауі, лат. аііиз, гот. а1]із, 
дірл. аііе «тс.». — СІС 2 623; Фасмер III 
204; Черньїх II 5; 51. \ууг. оЬсусЬ 550; 
НоІиЬ—Буег 357; Младенов 412; Кіи- 
§е—Міїгка 532; Юеіп 1126; Оаигаї 
531; Ргізк І 76—77. 

паралєс, паральбс, 
див. пулярес. 

[параліж] «параліч» 

«тс.»; — бр. паралюш] — 
з польської мови; п. рагаїіг «параліч», 
[рагаїизг] «тс.» походять від лат. рагаїу- 
зі5 «розслаблення, параліч». — НйШ- 
ШогІЬ 15; 51. ^уг. оЬсусЬ 550; Вгйскпег 
395; 5ДД^ IV 55. — Див. ще параліч. 

параліч «захворювання, що позбав¬ 
ляє який-небудь орган здатності нор- 


парельос — 

[паралюш] 

запозичення 


Г\ЛЛ 







паралія 


парапет 


мально діяти», паралізатор «те, що 
змінює хід процесу», паралізація, па¬ 
ралітик «людина, хвора на параліч», 
[ параль) «параліч» Нед, паралітйч- 
ний, паралічний, паралізувати ; — р. 
паралйч , бр. параліч, п. рагаїіг, ч. ра- 
гаїуга, рагаїуза, слц. рагаїуга, вл. рага- 
Іуга, болт, паралйч, м. схв. паралйза, 
слн. рагаїїга; — запозичення з латин¬ 
ської мови; лат. рагаїузіз «розслаблен¬ 
ня, параліч» походить від гр. тгарало- 
те «тс.», пов’язаного з тгараЛбсо «ос¬ 
лабляю, слабну, знесилюю», утвореним 
з префікса тгара- «поруч, повз, пере-, 
від-» і дієслова Лбсо «розв’язую, розпу¬ 
скаю, ослабляю». — СІС 2 623; Фасмер 
III 204; Черньїх II 5; Преобр. II 16; 
Баигаї 531; К1и§е —Шїгка 532; Кіеіп 
1126. — Див. ще аналіз. 

паралія — див. паларія. 

параметр «величина, властива яко- 
му-небудь предметові, явищу», пара- 
метрйчнийц — р. бр. параметр , п. ч. 
слц. рагатеіг, слц. вл. рагатеіег, болг. 
параметьр , схв. параметар , слн. ра- 
гатеїег; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов (можливо, з німець¬ 
кої); н. Рагатеїег, фр. рагатеіге, англ. 
рагатеіег походять від гр. 7гарарєтрєсо 
«міряю, відмірюю», утвореного з пре¬ 
фікса тгара- «поруч, біля, від-» і дієсло¬ 
ва рєтрєсо «міряю», похідного від рєт- 
роу «міра». — СІС 2 623; ССРЛЯ 9, 
174; 81. у/уг. оЬсусЬ 550; Кораіігізкі 
719; НоІиЬ—Буег 358; Кіеіп 1126.— 
Див. ще' метр 1 . 

Парамон (чоловіче ім’я), ст. Пара - 
мбнь «терпливе тр(и)ваючі(й)» (1627); 
— р. бр. Парамон ; — запозичення з 
грецької мови; гр. Парароуод походить 
від тгарароуод (7гарарбуірод) «міцний, 
вірний, надійний», пов’язаного з 7гє- 
рарєусо «залишаюся, тримаюся, три¬ 
ваю», утвореним з префікса тгара- «по¬ 
руч, біля, пере-» і дієслова рєусо «стою 
на місці, стійко тримаюся», спорідне¬ 
ного з лат. тапео «залишаюся, чекаю», 
вірм. тпат «тс.», дінд. тап- «вагатися, 
баритися; стояти нерухомо». — Вл. 
імена 79; Беринда 226; Петровский 


175; Ргізк II 208—209, 253; Воі5ас^ 
627; АУаІбе—Ноїш. II 26. 

[парамуд] (ент.) «жовта мурашка, 
Мугтіса Пауа ВеБ; велика мурашка, 
Сатропоіиз Ьегсиїапеиз Б. ВеНЗн; 
дрібна мошка Корз»; — неясне. 

паранджа «халат мусульманських 
жінок з волосяною сіткою, що закри¬ 
ває обличчя»; — р. бр. паранджа , п. 
рагапсіга, слц. рагапсіга «тс.»; — через 
російську мову запозичено з тюрксь¬ 
ких; кирг. паранжьі, баранжьс, узб. 
паранджі «тс.» через перське посере¬ 
дництво зводиться до ар. їагап^а, їагап- 
£Д]'а «тс.». — Баскаков та ін. Взаимод. 
и взаимообог. 54; Шипова 257; 51. у/уг. 
оЬсусЬ 551. 

[паранний] «блискучий, начище¬ 
ний» Нед, [паранник] «франт, чепу¬ 
рун» ВеУг; — результат видозміни па¬ 
радний. — Див. ще парад. 

параноя «психічне захворювання 
зі стійкими маячними ідеями при збе¬ 
реженні формальної логічності мислен¬ 
ня», параноїк «людина, хвора на пара¬ 
ною», параноічний ; — р. паранойя, 
бр. параноя, п. рагапо]а, ч. слц. рага- 
поіа, болг. парандйа, схв. парано/а, 
слн. рагапо]а; — запозичення із серед¬ 
ньолатинської мови; слат. рагапоіа «па¬ 
раноя» походить від гр. тгарауоіа «бо¬ 
жевілля», пов’язаного з тгарауоод «бо¬ 
жевільний, нестямний, скажений», ут¬ 
вореним з прийменника 7гарбс «поруч, 
біля» та іменника уоод «думка, розум», 
походження якого неясне. —■ СІС 2 624; 
ССРЛЯ 9, 176; Кораіігїзкі 719; Кіеіп 
1058, 1127; Ргізк II 322—323. 

парапет «невисока огорожа»; — р. 
бр. болг. парапет «тс.», п. ч. слц. ра- 
гареі «парапет; підвіконник, підвікон¬ 
ня», м. парапет , схв. парапет , слн. 
рагареї «тс..»; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. рагареї «поруччя, 
парапет, бруствер» походить від іт. ра- 
гареііо «тс.», утвореного з основ діє¬ 
слова рагаге «захищати, відвертати» та 
іменника рейо «груди», що походить 
від лат. ресіиз «тс.», спорідненого з 
тох. А раззат «обоє грудей», тох. В 




291 





парасгінник 


парафін 


разсапе «тс.». — СІС 2 624; ССРЛЯ 9, 
176; Фасмер III 204; Кораіігізкі 719; 
НоІиЬ—Буег 358; БаигаІ 532, АУаШе— 
НоГт. II 270. — Див. ще параван. 

[парасгінник] «чоловіча сорочка з 
тканини темного кольору» Мо; — оче¬ 
видно, пов’язане з парусина «груба 
тканина». — Див. ще парус 1 . 

[параска] (ент.) «ванеса будякова, 
реп’яхівка, Уапезза сагбиі Б.» Нед; — 
очевидно, пов’язане з власним ім’ям 
Параска ; мотивація назви неясна. — 
Див. ще Парасковія. 

Парасковія (жіноче ім’я), Парас¬ 
ка , Параскева, Параня, Парася, Па- 
расуня, [ Парахна, Параця, Параш- 
ка\ , Паша , ст. Параскеви «пяток, при¬ 
готоване», Параскевіа «пятка» (1627); — 
р. Прасковья, Параскева , бр. Парас- 
кбуя, Параска , болг. Параскева , схв. 
Параскева , Параскевща , стел. Пдрдс- 
кевьгии; — запозичення з грецької мо¬ 
ви; гр. Параахвші пов’язане з 7га- 
раакєиг) «п’ятниця, переддень суботи; 
буденний день узагалі», похідним 
від 7гарастхвоаСсо «підготовляю, споря¬ 
джаю», утвореним з префікса 7гара- 
«поруч, пере-, від-» і дієслова стньоацю 
«готую, влаштовую, споряджаю, озб¬ 
роюю», похідного від охєОод «предмет, 
обладнання, знаряддя, одяг, пожитки», 
можливо, спорідненого з лит. заиїі 


Йртпіпатм ГЛШЛ/ТТЛ ТТТТППУЯТМл ПРИ «ЇГ\- 

уаіі, укр. совати. — Вл. імена 153; 
Беринда 226; Петровский 175, 182— 
183; Фасмер III 354; Ргізк II 727; Воі- 
засц 874. — Див. ще совати. 

парасоль «складаний каркас на 


палиці для захисту від дощу і сонця» 
СУМ, Нед, парасолька «тс.; (бот.) 
кручені паничі, Іротаеа ригригеа Б.», 
парасблик «парасоль»; — р. бр. пара¬ 
соль , п. нл. рагазої, болг. парасбл , схв. 
парасбл , паразбл ,- слн. рагагбі; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. ра¬ 
газої «парасоль» походить від іт. рага- 
зоїе «тс.», букв, «заслона від сонця», 


утвореного з основ дієслова рагаге «за¬ 
хищати, відвертати» та іменника зоїе 
«сонце», що походить від лат. збі «тс.», 


спорідненого з лит. заиіе, псл. *з ь 1пьсе 
«тс.», укр. сонце. — Акуленко 136; 
Коваль 131 — 132; ССРЛЯ 9, 177; 81. 
\ууг. оЬсусЬ 551; Вгйскпег 395; Оаигаі 
532; Оаші11зсЬе§ 679; АУаІбе—НоГш. II 
553. — Див. ще параван, сонце. 

парастас «заупокійна відправа; 
[три калачі, складені один на одного 
для відправи (Ме)]», ст. парастась 
(1462), парастас (1488); — болг. па¬ 
растас, м. парастас , парастос, схв. 
парастос , слн. рагазіоз; — запозичен¬ 
ня з церковнослов’янської мови; цсл. 
плрлетдеь «парастас» походить від гр. 
тгараатааід «тс.», букв, «стояння по¬ 
руч», утвореного з префікса тара- «по¬ 
руч, біля» та іменника сттссстіг «стояння 
на місці, нерухомість, спокій». — Мла- 
денов 412; Зкок II 607. — Див. ще 
статика. 

[паратари] «вузенький довгий ки¬ 
лимок над лавою попід вікнами» Ме, 
Мо, Дз, [палатари] «тс.» Дз; — запо¬ 
зичення з молдавської і румунської 
мов; молд. рум. рагеїаг «килим» пов’я¬ 
зане з рагеїе (регеїе) «стіна, стінка», 
яке походить від лат. рагіез, -еііз «тс.», 
що певної етимології не має. — Дзен- 
дзелівський НЗ УжДУ 13, 104—105; 


Мельничук Молд. зл. 170; ЗсЬеІибко 
139; СДЕЛМ 347; ОБКМ 596, 604; 
Ризсагіи 111; АУаІсІе—Ноїт. II 254, 


рювання, схоже на черевний тиф», 
паратифозний ; — р. болг. паратйф, 
бр. паратйф , п. вл. рагаїуїиз, ч. ра- 
га1у[(из), слц. рагаїуіиз, м. паратй- 
фуе, схв. паратифуе, слн. рагаїіїиз; 


— запозичення з латинської мови; 


лат. рагаіурЬиз «паратиф» утворене з 
префікса рага- від гр. 7гара «поруч, 
біля» і ІурЬиз «тиф». — СІС 2 624; Ко- 
раїігізкі 720; НоІиЬ—Буег 358. — 
Див. ще тиф. 

парафін «воскоподібна легкоплав¬ 
ка речовина», парафінувальний «який 
провадить парафінування», парафіну¬ 
вати «покривати щаром парафіну; про¬ 
сочувати парафіном»; — р. болг. м. 
парафйн , бр. парафін , п. рагаїіпа, ч. 


292 








парафія 


пардус 


рагаЬ'п, рагаїіп, слц. слн. рагаїїп, вл. 
рагаГіп, схв. парафйщ — запозичення 
з німецької мови; н. РагаШп «парафін» 
утворив у 1830 р. німецький хімік 
К. Райхенбах (1788—1869) з основ ла¬ 
тинських слів рагигп «мало, трохи», по¬ 
в’язаного з рап/из «малий, короткий, 
незначний», спорідненим з гр. 7гайро£ 
«тс..», дінд. роІаЬ «звірятко», лит. риіу- 
Ііз «звіря; пташеня», псл. *рьіа, рьііса 
«птах», укр. птйця, і. лат. аїїіпіз «су¬ 
міжний; пов’язаний» від асі Їїпез «до 
кінців», отже, лат. рагигп аїітпіз, букв, 
«малопов’язаний», оскільки парафін 
нейтральний до реактивів. — СІС 2 625; 
ССРЛЯ 9, 178; Фасмер III 204; 51. \ууг. 
оЬсусЬ 549; НоІиЬ—Ьуег 357; Кіеіп 
259, 1125, 1141; АУаІсІе—НоГт. І 21. — 
Див. ще птгіця, фініш. 

парафія «нижча церковно-адміні¬ 
стративна організація, що об’єднує ві¬ 
руючих, яких обслуговують церковно¬ 
служителі одного храму», парафіянин, 
парафіяльний ; — р. [парафия], бр. па¬ 
рафія , п. рагаїіа, рагосЬіа, ч. рагосЬіе, 
слц. рагосЬіа, стел, плрдфига; — за по¬ 
середництвом польської мови запозиче¬ 
но з піз'ньолатинської; пізньолат. раго¬ 
сЬіа «парафія» походить від сгр. 7гароі- 
хіа «тс.», букв, «те, що знаходиться 
біля будинку», утвореного з приймен¬ 
ника 7гара «поруч, біля» та іменни¬ 
ка оіход (<.5оТхос) «будинок, приміщен¬ 
ня». — КісЬЬапЗі 87; Фасмер III 205; 
Преобр. II 16—17; Потебня РФВ 1879 
І 263;. Вгйскпег 395; Мікі. ЕА*/ 232; 
Кіеіп 1131. — Див. ще весь 2 . — Пор. 
економія, парох. 

парафраз(а) «переказ яких-небудь 
думок; інструментальна п’єса на запо¬ 
зичену тему», парафрастичний, пара¬ 
фразувати ; — р. бр. болг. м. пара¬ 
фраза , п. вл. рагаГгаха, ч. рагаГгаге, 
слц. слн. рагаітага, схв. парафраза-, — 
запозичення з латинської мови; лат. 
рагарЬгазіз «парафраза, опис» походить 
від гр. 7гарасррааіс «тс.», пов’язаного 
з 7гарасрра^со «переказую зміст своїми 
словами, парафразовую», утвореним з 
префікса 7гара- «поруч, біля, пере-» і 


дієслова срра^со «вказую, показую; ка¬ 
жу». — СІС 2 625; Кораіігізкі 717—718; 
НоІиЬ—Ьуег 357; Кіеіп 1127.— Див. 
ще фраза. 

[парашка] (іхт.) «гірчак, КЬосІеиз 
агпагиз; чебак гіркий, Сургіпиз атагиз» 
Куз, [парйнка] «гірчак»; — р. [параш- 
ка, паранка] «тс.», [параха] «бичок, 
Соїіпз §оЬіо Б.», [параша] «тс.», п. 
[рагазгка] «гірчак»; — результат видо¬ 
зміни назви [карасик] «гірчак», р. [ка¬ 
рась], п. [кагазка], ч. [кагаз] «тс.», пе¬ 
ренесеної з карася за зовнішньою по¬ 
дібністю гірчака до невеликого кара¬ 
сика (Сабанеев 360). — Див. ще ка¬ 
рась. — Пор. палажка. 

парашут, парашутйзм, парашу¬ 
тист , парашутувати ; — р. пара- 
шют , бр. болг. парашут , ч. рагазиііз- 
1а, слц. рагазиі (з р.), схв. параши- 
тист(а); — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. рагасЬиіе «парашут», 
букв, «той, що захищає від падіння», 
утворив французький аеронавт Ф. Блан- 
шар (1753—1809) з компонентів рага- 
«той, що захищає», пов’язаного з іт. 
рагаге «захищати, запобігати», і фр. 
сЬиІе «падіння» від ст. сЬеоіІе «тс.», 
нлат. Часіесіиз, утвореного від *сас1еге 
(лат. сайеге) «падати». — СІС 2 625; 
Коваль 131 —132; Черньїх II 5—6; Фас¬ 
мер III 205; НоІиЬ—Кор. 264; НоІиЬ— 
Ьуег 358; Баигаї 175; ОашШзсЬе^ 678. — 
Див. ще декаданс, параван. 

[пардигувати] «жадібно жерти» 
Нед; — очевидно, результат контаміна¬ 
ції слів [палигувати] «тс.» і [пардйга] 
«великий шматок хліба». — Див. ще 
палигувати, партйка. 

пардус (зоол.) «пантера леопард, 
барс, РапІЬега рагсіиз Б.», [пард] «пан¬ 
тера, Кеііз рагбиз» Нед, [пардижйця] 
«самиця леопарда», [пардужищ «лео¬ 
пардовий» тж; — р. пардус «пантера 
леопард», пард «леопард», др. пардусь 
«барс, леопард», п. вл. рагй «барс», ч. 
слц. рагбаї «леопард», вл. рагбаї «ге¬ 
пард», схв. пардус «пантера», слн. рагсі 
«леопард»; — запозичення з латинсь¬ 
кої мови; лат. рагсіиз «барс» походить 




парень 


парихта 


від гр. 7гар5од «пантера», 7гарбаЛщ в суперечці»; — р. парйровать, бр. 

«тс.», яке вважається запозиченням з парьїраваць , ч. рагігоуаі, слц. рагіго- 
невідомого східного джерела (пор. сог- угі\ болг. парйрам , м. парйра , схв. 
дійське рцгсіпк «пантера», дінд. ргйакиїї парйрати , слн. рапгаїі; — запозичен- 
«пантера, тигр», гебр. ЬагобЬ «плямис- ня з німецької мови; н. рапегеп «відби¬ 
тий»). — Преобр. II 17; НоІиЬ—Кор. вати» через фр. рагег «тс.» зводиться 

264; НоІиЬ—Ьуег 358; Кіеіп 1129; АУаІ- до лат. раго «готую, влаштовую, орга- 

ТІ осо. ТТ /170 ГГ™ „;олп„,л.. Г\Г2 ДОс. ТТТ ОП7. 

ис — ііиип. її і'іі^Гі її і ^. — нир. шзиоу ні ^\л , 

леопард. Кіеіп 1133; Ваихаї: 533; К1и§е—Міігка 

парень «хлопець», [парінь] Нед, 532. — Див. ще апарат. — Пор. па- 

пареньбк , [парняга}] — запозичення з рабелум. 
російської мови; р. парень «хлопець», паргістий 1 — див. пара 2 , 

очевидно, виникло з *раг$, зменш, від паргістий 2 — див. перістий. 

рагоЬькг «парубок». — Фасмер III 206; паритет «принцип рівності, рівно- 
Соболевский РФВ 66, 335; Мікі. Е\У правності сторін у чому-небудь»; — р. 

225; непереконливе пов’язання (Чер- болг. м. паритет , бр. парьітзт , п. 

ньіх II 6) з р. парить. — Див. ще па- рагуіеі, ч. слц. вл. рагїіа, схв. пари- 

рубок. тет , слн. рагііеіа; — запозичення із 

[паргі 1 ] «гроші» Нед, [парйнка\ західноєвропейських мов; нім. РагіШ, 

«стара турецька монета» Нед; — болг. фр. рагііе походять від лат. рагііав, 

парй «гроші», м. пари «дрібні гроші», род. в. рагііаіів «рівність», пов’язаного 

схв. париН «копієчка, гріш», парица з раг «рівний, однаковий». — СІС 2 626; 

«монетка, невеликі гроші»;— запози- їїгиггї 334; Кіеіп 1112, 1131. — Див. 

чено з турецької мови, можливо, через ще пара 2 . — Пор. парі, 
південнослов'янське посередництво; тур. парйти 1 «триматися, летіти в пові- 
рага «монета вартістю в і/40турець- трі на нерухомо розпростертих крилах» 

кого гроша», як і аз. крим.-тат. пара СУМ, Нед, [спаряти] «підіймати» Нед, 

«гроші; частина, шматок», каз. пара Пі; — р. парйть , др. парити , стел, 

«подарунок», походить від перс. рагаЬ парити, паріж; — псл. рагііі, пов’язане 

«монета; хабар». — Кіеіп 1123; Кава- чергуванням голосних з рьгаіі, регр 

пеп УегвисЬ 380. «летіти»; — споріднене з дінд. рагауаїі 

[паргі 2 ] (гра в карти) Пі; — неясне; «веде», рірагїі «переправляє, перево- 
може бути зіставлене з [парй] «гроші» зить», ав. рагауеііі «веде», гот. Іагап 
або з парі «заклад». «їхати», хет. рагіашаг, род. в. раїіаипав 

париватка — див. пирій. «крило». — Фасмер—Трубачев III 207; 

паргіло (бот.) «А§гітопіа Д», [пар- Черньїх II 6; Преобр. II 123—124; Тга- 

ник] «тс.» Мак; — похідне утворення иішапп 215—216; К1и§е—Міігка 180; 

від парити ; назва зумовлена тим, що Рокоту 816—817. — Пор. перо, 
цю рослину використовували для ви- [парити 2 ] «.сильно бити» Нед, 
парювання посуду. — Анненков 16. — [ парнути) «ударити», [парлсіція] «си- 

Див. ще пара 1 . льне побиття», [парлб] «тс.» тж, [пар- 

■[паргімух] (бот.) «гриб мухомор, нйк\ «стусан» Нед, ВеЗн, [парун] «тс.» 

Ашапііа тизсагіа Регв. (А^агісив шив- Нед; — бр. парьщь «бити, лупцювати», 

сагіив Б.) ВеБ», [ паримуха ] «тс.» ВеБ; — п. заст. раггус «сильно бити, стріляти», 

не зовсім ясне; можливо, результат болг. [парнар] «стружка»; — очевидно, 

видозміни назви [марймух, морймух ] псл. рагііі «бити», пов’язане чергуван- 

«тс.», ням голосних з рьгаїі, *реіЧі «тс.». — 

паргірувати «відбивати удар про- Младенов 412. — Див. ще прати, 

тивника (у спорті); відбивати, спросто- [парихта] «решта, залишок, остан- 
вувати напади або докази противника ній шматок» Нед; — неясне. 


294 




парйчів 


паркан 


[парйчів] «старе язичницьке кла¬ 
довище» Нед; — неясне. 

[паричок] «молодий ріг у рогатої 
худоби» Нед; — не зовсім ясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з рік. 

[париш] «кваша» ЛексПол, [па- 
решка, пардха] «тс.» тж; — р. [ па- 
рьіш ] «тісто із солоду для кваші»; — 
похідне утворення від парити ; назва 
зумовлена тим, що страву готують із 
борошна, запареного окропом. — Див. 
ще пара 1 . 

парі «угода про виконання якого- 
небудь зобов’язання тією особою, що 
програє»; — р. парй\ — запозичення з 
французької мови; фр. раті «парі» утво¬ 
рене від рагіег «іти на парі, битися об 
заклад», що походить від лат. рагіо 
«розраховуюся, торгую», пов’язаного з 
раг «рівний, однаковий; парний». — 
Фасмер III 206; Черньїх II 6; Баига! 
533, 534. — Див. ще пара 2 . — Пор. 
паритет. 

парібок, парібкованє, парібщи- 
ня — див. парубок. 

паріг, пиріжниця — див. ріг. 
[паріпок] (бот.) «жовтушник, Егу- 
зітит Ь.» Нед, [паріпок лікарський] 
«сухоребрик лікарський, ЗізушЬгіиш ої- 
їісіпаїе Зсор.» Мак; — пов’язане із [су¬ 
ріпок] «жовтушник лакфіолевидний, 
Егузітшп сЬеігапіЬоісІез І..», р. [сурепа, 
сурепица] «тс.». — Див. ще суріпиця, 
парісний — див. ряса 2 . 

[парісник] (бот.) «віха отруйна, Сі- 
сиїа уігоза І..» Мак; — не зовсім ясне; 
може бути пов’язане з паросток або з 
[парісний] «густий, рясний». 

[парічка] (у виразі п. дика) «кон¬ 
валія звичайна Н» Мак; — результат 
видозміни слова порічка\ назва зумов¬ 
лена формою й червоним кольором 
плодів конвалії, схожих на плоди порі¬ 
чки. — Див. ще порічка. 

парія «особа з нижчої касти індій¬ 
ців; знедолена, безправна, пригноблю¬ 
вана істота»; — р. пария, бр. парьій, 
парьія , п. рагіа, рагіаз, ч. слц. рагіа, 
болг. парий , м. пари у, парща, схв. па - 
рща , слн. раїф'а; — запозичення із за¬ 


хідноєвропейських мов, найімовірніше, 
з англійської; англ. рагіаЬ, н. Рагіа, фр. 
рагіа «парія» походять від там. рагаіуап 
«(потомствений) барабанщик», пов’яза¬ 
ного з рагаі «великий барабан»; у пів¬ 
денній Індії на традиційних фестивалях 
барабанщиками були довбиші з най¬ 
нижчої касти. — СІС 2 626; ССРЛЯ 9, 
195; Кораіігізкі 721; НоІиЬ—Еуег 359; 
К1и§е—Міїгка 532; Баїша! 533—534; 
КІеіп 1130. 

парк; — р. бр. болг. м. парк , п. ч. 
слц. вл. рагк, схв. парк , слн. рагк; — 
запозичення із західноєвропейських 
мов; н. Рагк, фр. рагс, англ. рагк похо¬ 
дять від слат. раггісиз «обгороджене 
місце, парк», яке зводиться до іберійсь¬ 
кого *раіта «ґрати, решітка, шпалерник 
(для квітів), підпірки (для фруктових 
дерев)». — СІС 2 626; Черньїх II 6—7; 
Фасмер III 207; 51. игуг. оЬсусЬ 552; 
НоІиЬ—Ьуег 359; К1и§е—Міїхка 532; 
Баїшаі 532; КІеіп 1131. — Пор. пар¬ 
кан, паркет. 

парка (міф.) «за римською міфоло¬ 
гією — одна з трьох богинь долі, які 
від народження людини до смерті пря¬ 
ли її «нитку» життя»; — р. бр. болг. 
парка , п. Рагка, слн. рагка; — запози¬ 
чення з латинської мови; лат. Рагса 
«богиня долі» походить від дієслова ра¬ 
гіо «народжую», пов’язаного з раго «го¬ 
тую, влаштовую, організовую». — СІС 2 
626; Фасмер—Трубачев III 207; 5ЛР VI 
128; КІеіп 1128. — Див. ще апарат. — 
Пор. парабелум. 

паркан «стіна, огорожа, звичайно 
дерев'яна», [паркання, баркан] «тс.», 
[впарканити] «огородити парканом» 
Ж, ВеБ, [запарканити, опарканити] 
«тс.»; — р. [паркан], бр. паркан , п. 
слц. рагкап, ч. рагкап, нл. рагсЬап; — 
через польське та чеське посередницт¬ 
во запозичено із середньоверхньоні¬ 
мецької мови; свн. рагкап через фр. ст. 
рагс «огорожа», лат. рагсиз «тс.» зво¬ 
дять до іберійського джерела. — Кісп- 
ЬагсИ; 87; Фасмер III 208; ВсЬизІег- 
5е\тс 1045; СашШзсЬе^ 679. — Див. 
ще парк. — Пор. паркет. 


295 








паркані 


парнас 


[паркані] (бот.) «слива садова, 
Ргипив сіотезііса Б.; Ргипиз іпзіїіііа 
уагіеі.» Мак; — очевидно, результат 
контамінації форм [наткані] і [пур- 
кавки] «тс.». — Див. ще паткан, 
пуркавка. 

паркет, паркетина, паркетник ; — 
р. бр. болг. паркет , п. рагкіеі, ч. слц. 

П П »ЛО «І іп 4 У ґ~і 4ҐІҐІ Літ 4УІ ҐУ Гк 4 У ґ~і 4ЛЛ 

ОЛ. рсіІ(\СІ, М. ІШрГьСПІу ^ЛО. П'ИрГХСІПу 

слн. рагкеї; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. раїтріеі «паркет; не¬ 
велике огороджене місце» є деміну¬ 
тивною формою від рагс «тин, огорожа; 
обгороджена площа, парк». — СІС 2 
626; Фасмер III 208; Черньїх II 7; ЗІ. 
\ууг. оЬсусЬ 552; Паигаї 535; Сіатіїї- 


Г- ЛІЛЛ/-1 - £00 


ГТ Т І Т> ІТІЛ П О Л 1 г 
/Д,ПО. ІІСі-ріУ. 


[паркотати] «базікати, теревени¬ 
ти», [паркотлйвий] «балакучий», [пар- 
котлйвець ] «базікало, балакун»; — зву¬ 
конаслідувальне утворення, паралельне 
до воркотати, муркотати . 

парламент «законодавчий орган, 
побудований на виборних засадах», пар- 

п п ял ти т п **> /.пог\ поиаїттп піич\ уі п п п ял пі. і _ 
^і-сч-ум-С’ м./ / і сі^і гі'/ , / гь~ 

тарйзм, парламентарій «член пар¬ 
ламенту», парламентарний ; — р. бр. 
парламент , п. ч. слц. вл. рагіатепі, 
болг. м. парламент., схв. парламе- 
н(а)т , слн. рагіатепі; — запозичене з 
англійської мови за італійським (іт. 
рагіатепіо «обговорення, переговори, 

о^пгилаЛ тя пґ\ тт и г«и ту тл д л гтгчг , оіл^питлттт , ог\г\/і‘ 

/ і и іічд/аі_>ч^і-'і\.гі IV! *. і чу ^Дца іліДі а-» і уі у 

англ. рагііашепі «парламент» виникло 
з сангл. рагіешепі, що походить від фр. 
ст. рагіешепі «зібрання, розмова» (пер¬ 
вісне значення — «говоріння, обгово¬ 
рювання»), пов’язаного з рагіег «гово¬ 
рити», яке зводиться до пізньолат. ра- 
гаЬоІаге «говорити алегоріями, притча- 

і\лтл*ч плуіпилгл тзіп погяКг\Ія лппитцсі пп. 

і¥і ц ’г у і-/ ^'саасчі^'чуасч і • і сл , пи 

вчання, оповідання, порівняння, зістав¬ 
лення». — СІС 2 626; Черньїх II 7; Ко- 
раїігізкі 722; НоІиЬ^-іїуег 359; К1и§е— 
Міігка 532; Баигаї 534; Кіеіп 1131. — 
Див. ще парабола. — Пор. пароль. 

парламентер «особа, уповноваже¬ 
на однією з воюючих сторін вступити в 
переговори з іншою», парламентерст¬ 
во «обов’язки, функції парламентера»; — 


р. парламентер , бр. парламенцер, п. 
рагіатепіагг, ч. рагіатепіаг, слц. раг¬ 
іатепіаг, вл. рагіатепіег, болг. парла - 
ментьор , м. парламентар , схв. пар¬ 
ламентар (ац) , слн. рагіатепіагес; — 
запозичення з французької мови; фр. 
раїіетепіаіге «парламентар» пов’язане 
з рагіег «говорити», рагіешепі «парла- 

ГЛГІ. С 07 . 700 . Г\„ 

мсто. — ^.і\^ ид. / , і\ирсишо»\і \^<х- 

цгаї 534. — Див. ще парламент. 

Пармен (чоловіче ім’я), ст. Пар- 
мень «чекаючий» (1627); — р. болг. 
Пармен , бр. Пармен , Пармен, Парме- 
ній: — запозичення з грецької мови; 
гр. Парреуод пов’язане з тгарарєуш, 
тгаррєусо «залишаюся, стійко тримаю- 

/■> ГТ , Т'ГПАІЧПТТТГШ О гтА(4ліі/АО 'ІТА/ЛА/ /, ПА 

^ юирсппт о 'мш- 

руч, біля, пере-» і дієслова рєусо «стою 
на місці, залишаюся,^ стійко тримаю¬ 
ся». — Вл. імена 79; Беринда 226; Пе- 
тровский 175; Илчев 381. — Див. ще 

Парамон. 

пармен «сорт яблуні з пізніми пло¬ 
дами»; — р. пармен , ч. слц. слн. раг- 

тап'ї (^лпг п п **» ял п її п г» л/ п п А т*» ял п її V п 

ііі\-іісл, члчлки . / (її* , / ьмрул'ьс*ги\,\л. 

«тс.»; — запозичення з італійської мо¬ 
ви; іт. роті сі і Рагта «яблука з Парми» 
містить назву північноіталійського міс¬ 
та Парми. — Масіїек ЕВЛС 435; Но- 
ІиЬ—Буег 359. 

[парна] «перина ВеУг, ДзАтл II; 
подушка Лизанец», [ парнюх ] «пери- 

и о ч\ ІТоДттт ІТ от п п Г) и п у/ггґ\п\ 7 тттт/ , о чч 

А 1 СА '/ г ) ^ > Г ХАї/1 11, 1 , / V \ш4/і О \*і/ VI 1 І 1 І І\СЛ V 

(XVII ст.); — запозичення з угорської 
мови; уг. рагпа «подушка» є результа¬ 
том видозміни запозиченого з якоїсь 
слов’янської мови слова' регіпа «пери¬ 
на». — Дзендзелівський УЛГ 56; Лиза¬ 
нец 615; УШТЕВг III 111; Вагсгі 236. — 
Див. ще перо. 


папиаг /,ои ипл тт пг\о о і і 

а л и&і иV \-та іуі Х-» о і 


галі, поетична творчість», парнасець, 
парнаський ; — р. бр. парнас, п. ч. слц. 
Рагпаз, болг. Парнас , схв. Парнас , 
слн. рагпаз; — запозичення з грець¬ 
кої мови; гр. Паруаа(а)од «висока 
гора в Греції, де, за уявленнями ста¬ 
родавніх греків, жив Аполлон з муза¬ 
ми». — СІС 2 627; ССРЛЯ 9, 103; Ко- 
раїігізкі 722. 


296 





парник 


паротка 


[парник 1 ] (бот.) «чистотіл, СЬеІісІо- 
піит таіиз її; козельці лучні, Тга§оро- 
§оп ргаіепзіз Іподорожник великий, 
Ріапіадо та^г Н» Мак; — бр. [ шпар - 
нік] «подорожник середній, Ріапїа^о 
тегііа Ь.»; — похідне утворення від 
парити ; назва чистотілу зумовлена за¬ 
стосуванням його для випарювання 
глечиків (пор. інші його назви [глеко- 
пар, глечкопар, гладишник, гладуш¬ 
ник ]; подібна мотивація стосується, 
очевидно, й назв інших двох рослин; 
пор. [пражець, пражівник] «козельці», 
ч. [зтеіапїк] «тс.» (МасЬек Лт. гозії. 
235—236). — Див. ще пара 1 . 

парник 2 — див. пара . 

[парно] «просторо» До; — неясне. 

[пароброд] «пароплав» Нед; — за¬ 
позичення з південнослов’янських мов; 
м. пароброд , схв. пароброд, слн. раго- 
Ьгбсі «тс.» утворено з основ іменників 
пара (рага) «пара» і брод (Ьгоб) «суд¬ 
но» як калька нім. НатрївсЬіії «паро¬ 
плав», утвореного з іменників БатрГ 
«пара» і Зсілії «судно». — Див. ще 
брестгі, пара 1 . 

[паровйна] «довга товста лозина 
Нед; палиця ВеНЗн; жердина»; — по¬ 
хідне утворення від парити ; назва зу¬ 
мовлена тим, що свіжозрізані жердини 
обсмалюють над полум’ям для надання 
їм більшої міцності і, в разі потреби, 
стійкої загнутої форми. — Див. ще 
пара 1 . 

пародія «сатиричний твір, що ви¬ 
користовує які-небудь риси іншого 
твору; сатиричне, іронічне наслідуван¬ 
ня кого-, чого-небудь», пародйст, па- 
родйчний, пародійний, пародіювати ; — 
р. болг. парбдия , бр. парбдьія , п. ра- 
гобіа, ч. рагобіе, слц. рагббіа, вл. ра- 
госфа, м. пародща , схв. пародща, па- 
роди]а , слн. рагосД'а; — запозичення з 
латинської мови; лат. рагобїа походить 
від гр. тгарсобіа «комічна переробка, 
спів навиворіт», утвореного з приймен¬ 
ника тгара «поруч, біля, проти, порів¬ 
няно з...» та іменника ф5г) «пісня». — 
СІС 2 627; Фасмер III 208; Черньїх II 7; 
Преобр. II 18; Горяев 249; ЗІ. \ууг. оЬ- 


сусЬ 553; НоІиЬ—Ьуег 359; Кіеіп 1132. — 
Див. ще ода. 

пароксгізм «сильний приступ, рап¬ 
тове загострення хвороби»; — р. па¬ 
роксизм, бр. параксізм, п. рагокзугт, 
ч. слц. рагохугтиз, болг. пароксйзьм , 
м. пароксйзам, схв. пароксйзам , слн. 
рагокзїгеш; — запозичене із західноєв¬ 
ропейських мов; нім. Рагохузтив, фр. 
рагохузте, англ. рагохувт походять від 
сгр. ігаро^іхтрод «подразнення», пов’я¬ 
заного з 7гарофЗусо «серджу, дратую, 
подразнюю», утвореним за допомогою 
префікса 7гара- «поруч, біля» від прик¬ 
метника офЗд «гострий, різкий». — 
СІС 2 627; Кораііпвкі 723; НоІиЬ—Ьуег 
359—360; ТдгмггХ 535; Кіеіп 1133.— 
Див. ще оксид. 

пароль «секретне умовлене слово, 
фраза для розпізнання своїх людей»; — 
р. бр. пароль , п. рагої, ч. слц. вл. раго- 
1а, болг. м. схв. пардла, слн. рагбіа; — 
запозичення з французької мови; фр. 
рагоіе «слово, мова» зводиться до лат. 
рагаЬоІа «притча, повчальне оповідан¬ 
ня, промова, мовлення». — СІС 2 627; 
Фасмер III 208; Черньїх II 7; КЗСРЯ 
327; Кораіігізкі 723; НоІиЬ—Ьуег 359; 
Младенов 412; К1и§е—Міігка 533; 
Кіеіп 1132; Наигаї 534. — Див. ще 
парабола. 

паром, парбмник — див. пором. 

паронім «слово, зовнішньою фор¬ 
мою близьке до іншого слова», па- 
роніміка ; — р. парбним, бр. паронім, 
п. рагопіт, ч. слц. рагопутит, вл. ра- 
гопут, болг. паронйм, м. пароним , 
схв. парбним , слн. рагопіт; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; нім. 
Рагопут, фр. рагопуте, англ. рагопут 
походять від гр. 7гарсоуород «похідне 
слово; прізвисько», утвореного з при¬ 
йменника тгара «поруч, біля» та імен¬ 
ника буїща, що є діалектною формою 
слова буора «ім’я». — СІС 2 627; 81. 
\ууг. оЬсусЬ 553;- &аигаї 535; Кіеіп 
1132. — Див. ще ономастика. 

[паротка] (бот.) «ротики, АпііггЬі- 
пит 1^.» Нед, Мак; — похідне утворен¬ 
ня від рот ; назва зумовлена схожістю 


297 





парох 


партер 


квітки рослини на роззявлену пащу 
тварини; пор. назви цієї рослини в ін¬ 
ших мовах: р. львйний зев, нім. Ьб- 
у/ептаиі (Ьбше «лев», Майї «паща, 
зів») тощо. — Див. ще па- Т рот. 

[парох] «парафіяльний піп», [парб- 
хія) «парафія» Нед; [ парохбва] «попа¬ 
дя» Нед, [парохіянйн] «член парафії», 
ст. парохь (1710); — п. рагосЬ «пара¬ 
фіяльний піп», слц. рагосЬіа «парафія», 
м. парох «парафіяльний піп», схв. 
парох «тс.»; — запозичення з пізньо- 
латинської мови; пізньолат. рагосЬиз 
«парафіяльний піп» походить від сгр. 
7гароіхт «парафія», букв, «те, що зна¬ 
ходиться біля будинку». — Дзендзе- 
лівський УЗЛП 98—99; КісЬЬапЛ 87; 
$\У IV 62; 51. \ууг. оЬсусЬ 553; \Уа1- 
сіе—НоГш. II 257; Кіеіп 1131. — Див. 
ще парафія. 

[парошки] «перстач прямостоячий, 
Роіепііііа їогтепїіііа 5сЬг.» Мак; — 
неясне. 

[парпати] «порпати» Нед, [парплі] 
«лупа (на голові)» Нед; — запозичення 
з польської мови; п. [раграс] «порпа¬ 
тися)», [рагріе] «лупа» відповідають 
укр. порпати , [пбрплі\. — Див. ще 
порпати. 

[парок] «пирхання» Нед; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. рагзкас 
«пирхати, фиркати» відповідає укр. 
порскати, пирскати (див.). 

парсуна «обличчя, фізіономія», ст. 
парсуни (род. в.) «особи» (1388), пар¬ 
суна «обличчя» (XVI ст.); — р. ст. 
парсуна , бр. [парсбна], п. [рагзипа], 
слц. рагзйп «тс.»; — результат давньої 
видозміни запозиченого лат. регзопа 
«особа». — Див. ще персона. 

парта 1 «учнівський стіл»; — р. бр. 
парта ; —■ не зовсім ясне; можливо, 
пов’язане з нім. арагї «збоку, окремо» 
від фр. а рагі «тс.». — Коваль 148; 
Фасмер III 209; Черньїх II 8. 

[парта 2 ] «вид жіночого головного 
убору», [партйця] «стрічка» Г, Нед; — 
ч. роїіа «облямівка, кайма», ЬоіЧа 
«тс.», слц. рагїа «головна оздоба дів¬ 
чат», вл. нл. ЬоіЧа «корона нареченої», 


м. парта «верхня частина жіночої со¬ 
рочки», слн. рагіа «стрічка з різними 
прикрасами»; — запозичення з угорсь¬ 
кої мови; уг. рагіа «головний убір, ві¬ 
нець» виводиться від свн. Ьогіе ^«обля¬ 
мівка, кайма». — МасЬек Е5ЛС 435; 
МГМТЕЗг III 115. 

[партал] «рештки вівці, з’їденої вов¬ 
ками», [парталь] «тс.»; — запозичення 
з румунської чи молдавської мови; рум. 
молд. рагіаі «чверть, клапоть; четвер¬ 
тина туші» виводиться від лат. циагїа- 
гіиз «чверть (міри рідин, грошової оди¬ 
ниці)», похідного від ^иаг1и5 «четвер¬ 
тий»; пов’язується також з болг. м. 
[партал] «клапоть», [парталав] «по¬ 
рваний, понівечений», що походять від 
псл. ^рМь «цупке полотно». — 5сЬе- 
Іибко 139; Габинский Вост.-сл.-молд. 
взаим. 137; УгаЬіе Когпапозіауіса 14, 
166; СДЕЛМ 304; ОЦ?М 587; Младе- 
нов 412—413. — Див. ще кварта, 
порт 1 . 

партангіна — див. портати. 

партач «людина, яка робить іцо- 
небудь невміло або недбало», партац¬ 
тво, партацький, партачити ; — р. 
партач, портач, бр. партач\ — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови; 

п. рагіасг «халтурник, партач, поганий 
ремісник» (у середньовіччя — «реміс¬ 
ник, що не належав до цеху») похо¬ 
дить від рагїас «халтурити, партачити; 
ткати, перетинати нитками», пов’яза¬ 
ного з раїЧ «цупке полотно домашнього 
виробництва», якому відповідає укр. 
[порт] «конопляна або лляна нитка в 
сукні; полотняна, хустка». — 5Ш IV 
66, 67; Вгйскпег 347. — Див. ще 
порт 1 . 

партер «нижній поверх театраль¬ 
ного залу з місцями для глядачів»; — 

р. болг. партер , бр . партбр, п. ч. слц. 
вл. рагїег, м. партер , схв. партер , 
слн. рагїег; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. рагїегге «задні ряди 
партеру» утворене з прийменника раг 
«по, на», що походить від лат. рег «че¬ 
рез, по», спорідненого з псл. *рег-, укр. 
пере-, та іменника їегге «земля» від 


298 




партес 


партія 


+__ .. тп 2 со 7 . 

лаі. ієна «їй.». — и^,/, ^асмер 

НІ 209; Черньїх II 8; 21. \ууг. оЬсусН 
554; К1и§е—МНгка 533; Кіеіп 1134; 
Баигаї 535, 706. — Див. ще пере-, 
територія. 

[партес] «музичні ноти», [партеси] 
«тс.» Бі, партесний ; — р. партесний 
«партесний», бр. [партзс], партзсньї 

лггоілтаогітіПл г-т л ттіт л Л г} по тт іл л п 

^иарісспп/і'/, її. ^..ііц. раї ісо, ч. раї ис- 

зу; — запозичення із середньолатин¬ 
ської мови; слат. рагіез «голоси» похо¬ 
дить від лат. рагз, род. в. рагїіз «части¬ 
на, партія (в співі), роль», спорідненого 
з гр. £7гороу «дав, приніс», дінд. ршЧат 
«нагорода», хет. рагзіуа- «частка, час¬ 
тина». — ССРЛЯ 9, 226; Фасмер III 
209; Вгйскпег 237; МасЬек Е2ЛС 435; 

партизан, партизанство, парти¬ 
занщина , партизанити; — р. м. пар¬ 
тизан , бр. партизан , п. рагіугапі, ч. 
рагіізап, рагіузап, рагіугап, слц. слн. раг- 
іігап, вл. рагіігап, болг. партизанин , 
схв. партизан ; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. пагілзап «партизан» по¬ 
ходить від іт. рагіі§іапо «прихильник, 
прибічник», пов’язаного з рагїе «части¬ 
на», яке зводиться до лат. рагз, род. в. 
рагііз «тс.». — СІС 2 628; Москаленко 
УІЛ 40; Коваль 189—190; Черньїх II 8; 
Фасмер III 209; КЗСРЯ 327; Корчагина 
УЗ ЛГПИ 258 (1965), 211—227; Кораііп- 
$кі 724—725; Вгйскпег 397; НоІиЬ—І_уег 
360. — Див. ще партес. 

[партйка] «скиба, шматок хліба», 

і V? п т'ҐЧ 1 /. ТіГ\ ГГ ТТ !/■ П /ЛТ/’ТТ^Т/’ГЇ V и і п ПЛТІП.. 

[/илуїуьм \л-] \'осі/іпі\сі к_і\пк_»і\сі дліс^сі, 

кий шматок хліба» Ме; — запозичення 
з польської та чеської мов; п. рагїука 
«скиба (хліба)», рагіека, ч. ст. рагіек(а) 
«тс.; шматок хліба, який давали жеб¬ 
ракам» походять від слат. рагіеса «тс.», 
яке виводиться від сгр. ігара&пип «вне¬ 
сок», пов’язаного з гр. 7гаратШгцш «про- 

ппил/т ггпи яіг\ ■ утппприим ^ 

у х і чуДчи* і\ц/ , х-* і їх-» " у ^ і и 

префікса тгара- «поруч, біля» і дієслова 
ті&гцл «кладу». — Вгйскпег 397; Ма- 

1 І 1“ 1 ('■' Т А г\ Г" Т Т І 1 Т О /"> /~> 

спек чоо; поіио—ьуег ооа — 

Див. ще аптека, тека. 

партикуляризм «прагнення окре¬ 
мих частин держави до відособлення, 


до недоіорканності місцевих прав, при¬ 
вілеїв на шкоду загальнодержавній 
справі», партикулярний ; — р. парти- 
кулярйзм , бр. партикуляризм , п. раг- 
Іукиїагугт, ч. слц. рагіікиїагігтиз, вл. 
рагіікиїагігт, болг. партикуларйзьм, 
м. пар тику ларйзам, схв. партикула- 
ризам , слн. рагіікиїагїгет; — запози- 

ТІЛТТТГП 1 П ООЛГІПТГЛГІППЛГТЛТТЛТ Т/Т ] Л7 ИіїАП • ГТІКЯ 

ісппл і о оаліДписориііспсоАКіл шио ) пїм. 

Рагіікиїагізтиз, фр. рагіісиїагізше, англ. 
рагіісиїагізгп походять від лат. рагііси- 
Іагіз «окремий, частковий», похідного 
від рагіісиїа «частинка», зменш, від 
рагз, род. в. рагііз «тс.». — СІС 2 628; 
Фасмер III 209; Кораііпзкі 724; Вгйск¬ 
пег 397; НоІиЬ—Буег 360; РЧДБЕ 459; 

ТТяіі 7 яі ЇСІріп 1 1.44 — Пмп итр 

партес. 

партитура «сукупність партій бага¬ 
тоголосого музичного твору»; — р. 
болг. м. схв. партитура , бр. парти- 
тура у п. рагіуїига, ч. вл. рагШига, слц. 
слн. рагШйга; — запозичення з італій¬ 
ської мови; іт. рагШига «партитура», 
букв, «розділ, розподіл» утворене від 
(з)рагіііе, (з)рагШо «партитура; роз¬ 
ділений на частини», пов’язаного з 
зрагіїге «ділити на частини, розділяти», 
що походить від лат. рагз, род. в. рагііз 
«частина; ртартія (в співі)». — СІС 2 
628; ССРЛЯ 9, 223; 21. \ууі\ оЬсусЬ 
554; Вгйскпег 397. — Див. ще пар¬ 
тес. 

партія, партіець, партійка, пар¬ 
тійний, безпартійний , позапартій- 

1 І І І 11 V! /~\ VI ҐІ (-V) 1 ґі 1 І /~\ %А 1 І • *-Ч ІЛА ПГ ІП П 

поні, і іи~ і і\лу і/її ілгил^уі у , р. кл^і/н . і іклу ~ 

тия , бр. партьія, п. слц. рагііа, ч. раг- 
ііе, вл. рагіуа, м. партща , схв. пар- 
тща , слн. рагіДа; — запозичення з 
німецької мови; н. Рагіеі походить від 
фр. рагїіе «партія; частина», пов’язано¬ 
го з раїііг «ділити на частини», яке по¬ 
ходить від лат. рагііо «ділю, поділяю, 


пг\'зпі пашл 

йди/ 1/1 IV/ '/ , 


пліз ачаипгл о пагс апп п 

ич/и /и/ии\д V -> ^_<сл 1 >—•, і-». 

м„,п.. гтг2 соо. „г 


рагііз «частина». — СІС 628; Коваль 
159—160; Фасмер III 209; Преобр. II 
19; Кораіігізкі 723—724; Вгйскпег 397; 
НоІиЬ—Буег 360; К1и§е—Міігка 533; 
Кіеіп 1135; йаигаї: 535, 536; АУаІсІе— 
Ноїт. II 257—259. — Див. ще партес. 




партнер 


парус 


партнер «учасник гри; компаньйон, 
товариш у якій-небудь справі»; — р. 
бр. партнер , п. ч. слц. вл. рагіпег, 


ґ\ ТТ г* 


ІП Ґ 1 п «VI І И_ /МЛ 


V} П *"І «VI »ІЛП 


партнер, слн. рагіпег; — запозичення 
з французької ' мови; фр. рагіепаіге 
«партнер» походить від англ. рагіпег, 
що виникло з сангл. раїіепег «тс.», ва¬ 
ріанта слова рагсепег «співспадкоє¬ 
мець», яке зводиться до слат. рагїібпа- 
гіив «той, хто має пай, частку», утво¬ 
реного від лат. рагШіо «поділ, части¬ 
на», пов’язаного з раїііо «ділю, розді¬ 
ляю», раг$, род. в. раїііз «частина». — 
СІС 2 628; Фасмер III 210; Черньїх II 8; 
Горяев 449; Кораіігізкі 724; НоІиЬ—Бу- 


аг Ч£\П* ІГЬілга. 


ЛА \\ г 7\гп, Ч Ч Ч • ТО о м 7 а + Ч Ч Ч ■ 

' . . . ' ------ ї 


А. • І .1 І* 1 V. < 


Кіеіп 1128, 1135. — Див. ще партес. 

[партовгіна] «скатерть» Нед; — по¬ 
в’язане з [порт 1 «конопляна або лляна 
нитка в шерстяній тканині або в сукні; 
вид полотняної хустки»; очевидно, за¬ 
знало впливу п. рагі «грубе полотно». — 
Див. ще порт 1 . 

партолити «партачити», [партбри- 
ти] «тс.», [ партолйна ] «погана робо¬ 
та» Нед, [партольник] «партач», [пар- 
тольний] «партачний», [ партор} «пар¬ 
тач» тж; — запозичення з польської 
мови; п. рагїоііс «халтурити, партачи¬ 
ти» є результатом видозміни форми 
раїіас «тс.»; спроба пов’язання з [пар- 
тал) «залишки вівці, з’їденої вовками» 
(Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 138) 
позбавлена підстав. — Вгйскпег 397; 
8\У IV 68. — Див. ще партач. 

[парть] «доля, частина; дар О; 
уміння, хист О»; — очевидно, резуль¬ 
тат скорочення запозиченого з румун¬ 
ської мови слова рагіе «частина, част¬ 
ка, пай,- доля», що походить від лат. 
рагз, род. в. рагііз «тс.». — СДЕЛМ 
304; Ризсагіи 111.- — Див. ще партес. 

парубок «молодий чоловік, юнак; 
нежонатий чоловік», [ парбок ] «пару¬ 
бок» РМ 1935/1, (Ме), [парібок] 
«наймит» ВеБ, [парібкованє] «паруб¬ 
кування» ВеЛ, [парібщиня] «тс.», [па¬ 
ровій] «парубок» Нед, [паробійка Пі, 
паробіка Нед] «тс.», [паробіцтво] 


«парубоцтво» Бі, [паробок] «парубок», 
[парубень Она, парубець, парубій] 
«тс.», парубійка «хлопець, який стає 

ПОГ\ДТ^Т/Л»Іц VI П V) І І1*ї /~І //ТЛ л Г VI Ґ1 VI І І ' і/- ҐЧ ] 

і у іу і,иьі\,ку V і 111,и,іу 11\>\ж } 

«парубок», [парубічка] «тс.» Нед, па¬ 
рубота, парубоцтво «парубота; па¬ 
рубкування», парубча, парубчак «па¬ 
рубок», [парубченя] «парубча», па- 
рубчйна «парубок», парубчисько «тс.», 
[парубчук] «парубчак», [паруб } я] «па¬ 
рубча», паруб’ята, [парубецький], па¬ 
рубоцький, парубочий , [паруб’ячий], 
парубкувати, парубочити, підпару¬ 
бок «підліток», [ підпароббчий ] «моло¬ 
дий робітник» Пі, підпарубчак «підлі¬ 
ток», [ підпарубочий ] «тс.», [підпару- 


іїпи а о1 


/ґдлг\ п г\ гт і по гчл/Лтуи’ 

с/^ V шиуі іі^4 чуііл 


VI ГіП П Г \1 1 / _ 

/ Ь V / НЧ Іу V/ І V 


вати, по-парубочому, по-паруббиьки, 
по-парубоцькому, — р. [парубок] (з 
укр.), бр. [параббк] «найманий робіт¬ 
ник», п. ч. рагоЬек «невільник, раб»; 
— псл. *раогЬькь «молодий слуга, мо¬ 
лодий робітник», похідне від *огЬь 
«раб, слуга». — Німчук 304; Фасмер 
III 208; Вгйскпег 459. — Див. ще па-, 
робити. 

[парумбеля] (бот.) «сорт сливи або 
терну, Ргипиз іпзііЛіа Б.» Пі, [парумб- 
релє ] «тс.» Мак; — запозичення з ру¬ 
мунської або молдавської мови; рум. 
рогишЬаг «терен», рогишЬеІ, молд. по - 
румбрел «тс.», рогйшЬа «ягода терну» 
пов’язані, можливо, з лат. раІишЬіпиз 
«сизий, сірувато-блакитний», раїитЬез 
«сизийДдикий) голуб», спорідненими 3 
лит. раїуаз «половий», псл. *роІуь, 
укр. половий. — ОБКМ 645; ^/аМе — 
Ноітп. II 242. — Див. ще половгій. 

парус 1 «вітрило», [паріс] «полотня¬ 
ний парус» Берл, парусина, парусник, 
[парусйстий] Нед, парусйти «надува¬ 
тися, як парус; [дути, віяти Нед]», \за- 
парусйти] «закласти просвіти в кри¬ 
лах вітряка» Я, [напарусйти] «натягти 
полотно в крилах вітряка», [напаросй- 
ти] «тс.», [опарусити] «начепити віт¬ 
рила» Пі; — р. бр. болг. ст. парус , 
др. парусь , п. Ірашзіпа] (з р.); — запо¬ 
зичення з грецької мови; гр. срарод, сра- 
род (< *срар5од) «тканина, полотнище, 


300 




гто -тлі ТГ* 


потій 

її 


ТТ о 
сі и 


ПЯПУГМНЯ* тТПШТСГ ПОКПИЙЯ.ПО 
--, -, - і -- ~ 1 


пляттт» 


етимологічно неясне; помилково зістав¬ 
лялося (Воізасц 1016) з лит. Ьцп/а (вид 
одягу), Ьцге «вітрило», ліс. Ьигуез «ма¬ 
лі вітрила», Ьигаз «тс.». — Филин Об¬ 
раз. яз. 168; Фасмер III 210; Чер- 
ньіх II 8—9; Преобр. II 19; Ргізк II 
993—994. 

парус 2 «промінь», [парос\ «тс.»; — 
запозичення з грецької мови; гр. сра- 
ро с, «маяк» походить від назви острова 

/Ф, лі л гТл лг» А/> І п гі Л п л тг л л г і гт іл її пті 

^сі р V V-V иілл ПіЛсл^-сіпДрп ч_л п~ 


було споруджено 
— Дворецкий II 

«велела (вид ме- 
[ паруснйця] «тс.» 
«тс.»; — похідне 


петської, на якому 
славнозвісний маяк. 

1715; КІеіп 1171. 

парусник (зоол.) 
дузи), Уеіеііа Бат.», 

Нед; — р. парусник 
утворення від парус «вітрило»; назва 

оллу*г\пгтоио иаопиіотіл \7 п^потти т тгчтд ттг\- 
У IV! \а І-ЇІІ і 1 1 СЛ 1 1 Ч-Г у І-» Х-їЛІ -1 кЛ 1 |-/ТІЇ/ІЧУ 

подібного утворення, за допомогою 
якого вона рухається по поверхні води; 
пор. наукову назву лат. уеіеііа, пов’я¬ 
зану з уеіит «вітрило». — ВгеЬт 52— 
53. — Див. ще парус 1 . 

[парухи] «локони навколо вух» 
Нед, [парути] «причесана гривка на 
чолі у дівчат» О; — результат видозмі¬ 
ни форми перука , зближеної, можли- 
во, з п. [рагика] «перука»; пор. слц. 

__ СМ17 ТЛ 7 1 ол 

раїооііпа «перука». — о \\ IV і^о. — 
Див. ще перука. 

Парфенїй, Парфен, Парфентій , 
[Партен, Пархвен, Пархвін, Пархйм 
Нед), Пархім, Пархбм, ст. Парг&єнїй 
«д('Ь)в(с)твенник'Ь» (1627); — р. Пар- 
фений , бр. Парфен , болг. Партений, 
Партени, Партен , стел. Плр'ЬтетЄнии; — 

ИАІЛАО ІТЛІЛТГЛПИЛЛПЛп'піГЛІ Т/1Г ЧЛП1Т О О ПЛ 

-ісрсо цсрі\иопі»ишо тіп^оі\у тиоу ости- 

зичено в давньоруську з грецької; гр. 
ПарО&уіод пов’язане з прикметником 
7гар9єуюд < тгарвєуод «чистий, цнот¬ 
ливий», похідним від іменника тгар9є- 
уос «діва», етимологічно неясного. — 
Беринда 226; Петровский 176; Илчев 
381; Ргізк II 474—475. 


патЬГг 


_пч/їм п п г Лі і і на от п п г~> /V") г / лот а 

^ Піід^ / V \шЛ/&'ф'у ЛН/ у / V \*і/%ф/ у Д/ V у 

парфумерник , [перфбма] Бі, пар¬ 
фумерний, парфумити «оприскувати, 
напахувати парфумами»; — р. парфю - 


мр.ґшя. бп пгтНіимп \па.пНійм\ п прг- 

- г -, ~ г - - г Т З -» і-- Г'ТЗ'"*' “■ Г''* 

їита, ч. раїіет, рагїит, слц. рагі'цгп, 
вл. рагііт, болг. парфюм, м. парфем, 
схв. парфем , слн. рагїйт; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. рагїйт 
«пахощі, духи» пов’язане з рагїитег 
«сповнювати пахощами, насичувати ду¬ 
хами», спорідненим з іт. заст. рагїшпа- 
ге (тепер ргоїитаге) «тс.», що похо¬ 
дить від слат. регїитаге «тс.», утворе¬ 
ного з префікса рег-, що означає поси¬ 
лення, завершення; дію, спрямовану 
через щось, спорідненого з псл. *рег-, 
укр. пере-, та ЇОтаге «диміти, куріти, 
парувати», утвореного від їйтиз «дим», 
спорідненого з дінд. сІЬйтаЬ «дим, па¬ 
ра», лит. сіитаі «дим», псл. бупть, укр. 
дим. — СІС 2 628; Коваль 135; Черньїх 
II 9; 5Б \ууг. оЬсусй 564; НоІиЬ—Буег 

ЧЧО- РШ7КР ЧЧСН Поп7^ ЧЧЧ- ШоМо_ 

у х л/—ці^ ^ у і—✓ ич і } V г сд і 

Ноїт. І 561, II 284. — Див. ще дим, 
пере-. 

парх «заразне шкірне захворюван¬ 
ня», пархи «тс.», [пархач] «паршивець, 
шолудивець», паршивець, паршйвка 
(назва певного сорту вовни) Доп. 
УжДУ IV, [паршйня] «волосся» Пр. 
XI діал. н., парші , [паршівкй] «вид 
груш із шершавими плодами» Нед, 
[паршук] «паршивець» Нед, парха- 
тий , [ пархачий ] Нед, паршивий , [пар- 
шйвний] Нед, паршйвіти , [спаркані- 
ти\ «попаршивіти» ВеЛ; — р. парх , 
парші ф ), паршь, бр. парша, [пархї\\ — 
запозичення з польської мови; п. рагсЬ 
«парші, пархи», рагсЬу «тс.» споріднене 
з нл. рагсЬ «тс.», р. [перх] «лупа», 
[перша], перхоть «тс.», укр. [ перхну - 


„1 


••ммгт/і 


|7уА^ШМ , |\рЛ Л.І\ШУ1 * . - 

Фасмер III 210, 247—248; Черньїх II 9; 
Преобр. II 19; Меркулова Зтимология 
1970, 153—155; Вгискпег 396, 410— 
411. — Див. ще перхнути. — Пор. 
порох. 

парцела «невеличка ділянка зем¬ 


лі», заст. парцеля «тс.», парцеляція 

(ттг\ ґ\ осілятттгЛ - ГїТД_ 
У 1 С 11 УУ/, 1 _>гх - 


//ПЛОПЛ ПІ 77 
иоі ічу^Діі/і 


ГГ а Т Т СІ 77 Т7 
1 - 1 ,\_«л л 


ділення частин єдиного речення в 
окремі неповні речення», парцелярний 
«малоземельний», парцельний «тс.», 


301 






парціальний 


пас 


парцелювати «дрібнити землю на ма¬ 
ленькі ділянки»; — р. парцелла , бр. 
парцела , п. ч. слц. вл. рагсеїа, болг. 
парцел(а) , м. парцела , схв. парцела , 
слн. рагсеїа; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. рагсеїіе «частинка» по¬ 
ходить від нар.-лат. *рагїісе1Іа (лат. 
раїіісиїа) «тс.», утвореного від рагз 
(род. в. рагїіз) «частина», до якого зво¬ 
диться й укр. парть. — СІС 2 628; Ко- 
раїігізкі 720; НоІиЬ—Буег 358; РЧДБЕ 
539; Оаигаї 532. — Див. ще парть. 

парціальний «такий, що становить 
частину чогось; окремий»; — р. пар - 
циальньій , бр. парцьіяльньї, п. рагфаі- 
пу, ч. рагсіаіпі, слц. рагсіаіпу, болг. 
парциален , м. парци/ален , схв. парци- 
Іалан, слн. рагсіаіеп; — запозичення з 
французької мови; фр. рагїіеі «частко¬ 
вий, окремий», рагііаі «небезсторон¬ 
ній», давніше «частковий», походить 
від слат. рагііаііз «частковий», утворе¬ 
ного з лат. рагз (род. в. рагііз) «части¬ 
на», до якого зводиться й укр. парть. — 
51. \муг. оЬсусЬ 551; НоІиЬ—Буег 358; 
Оаигаї: 535, 536. — Див. ще парть. 

[парцувати] «ритися, нишпорити» 
Нед; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. [рагсіс] «дивитися, сте¬ 
жити, шукати» пов’язане з раіггус 
«тс.», якому відповідає укр. [патрати] 
«дивитися, спостерігати». — 8\*/ IV 58, 
90—92; Вгйскпег 399. — Див. ще пат- 
рити. 

парцьошка — див. барцьожки. 

парча «густа шовкова тканина із 
золотими, срібними або подібними до 
них нитками» СУМ, Нед, [фарча] «тс.» 
Нед; — р. бр. болг. парча ; — запози¬ 
чення з тюркських мов; тур. рагса 
«шматок, клаптик», чаг. рагса «тс.» по¬ 
ходять, від перс, рагса «тс.». — СІС 2 
628; Макарушка 12; Фасмер III 210; 
Черньїх II 9; Преобр. II 19; Шипова 
257; РЧДБЕ 539; Мікі. Е\У 232; Рад- 
лов IV 1157; БокоізсЬ 130—131; Каза- 
пеп Vе^зисЬ 380. 

[паршена] «щастя, гаразд» Нед, 
Шух, Ко; — не цілком ясне; виводиться 
(Кобилянський Гуц. гов. 85) від рум. 


Рагсе «Парки (богині долі)», що похо¬ 
дить від лат. Рагсае «тс.» (мн. від Рагса), 
спорідненого з рагіо «народжую, ство¬ 
рюю, добуваю», можливо, також з 
лит. регаз -«личинка, яєчко», регеїі «ви¬ 
сиджувати, сидіти на яйцях», дінд. ргіЬи- 
каЬ «маля, дитина, молода тварина», 
укр. випороток «мертвонароджена тва¬ 
рина». — ОБКМ 585; \Уакіе—Ноігп. II 
251—256. — Див. ще вйпороток. 

[паршивка] (бот.) «повитиця льо¬ 
нова, Сизсиїа еріїіпит \УеіЬе; Регіга 
сіЬогіоісіез Ноіїт.» ВеНЗн, [парха] «Ре- 
гіга сіЬ.» Мак; — пов’язане з паршй- 
вий\ назва зумовлена, з одного боку, 
негативним ставленням до цих шкід¬ 
ливих витких рослин і, з другого боку, 
тим, що рослини, на яких вони парази¬ 
тують, робляться чахлими. — Вісюлі- 
на—Клоков 263. — Див. ще парх. 

[паршук] «порося» Непокупньїй, 
[порсюк] «дикий кабан» Нед, [парилук- 
парилук] (вигук для підкликання каба¬ 
нів) ЛексПол; — р. [парсук] «кастро¬ 
ваний кабан», бр. [ паршук ] «кабан», 
парсюк «тс.», п. [рагзіик] «порося», 
[рогзгик] «дорослий вгодований ка¬ 
бан»; — запозичення з литовської мо¬ 
ви; лит. рагзійказ «порося», рагзаз 
«тс.» споріднене з псл. *рогз§ «поро¬ 
ся», укр. порося. — Непокупньїй 188; 
Фасмер—Трубачев III 209; Трубачев 
Назв. дом. жив. 63—64; 5У/ IV 65; 
Лаучюте 19; Ргаепкеї 542. — Див. ще 
порося. 

[парюга] «злодій, шахрай» Нед; — 
неясне. 

[паряк] (іхт.) «харіус, Заішо ІЬу- 
таїїиз» Нед; — неясне. 

пас 1 «пояс; ремінь; смуга; промінь», 
[паса] «смуга на тілі тварини від удару 
батогом» Л, [пасйна] «вовняний жіно¬ 
чий пояс О; поганий пояс», [паски] 
«мотузочки» Пі, пасок , [пасюг] «смуга 
від удару» Л, [пасастий] «смугастий» 
ЛексПол, Л, [пасйстий] «тс.», [пасо¬ 
вий] (у виразі пасові чоботи (заст.) 
«чоботи із суцільної смуги (паса) шкі¬ 
ри»), запаска, [ запасчаний ], опасання 
«суцільна крита галерея навколо будів- 


302 




пас 


пасаман 


„г. \ ~~ . тг: 1 ^*^ \ 

лі», [иписипо ^ «іс.» іл, ипиьг^и ^зсісі.,/ 

«бандероль; смужка паперу, тканини 
для перев’язування або обклеювання», 
[і опасок ] «пояс; ремінь для носіння 
бандури», [ описати ] «підперезати», 
[перепаска ] «поперечна перев’язка» 
Нед, [підопасанє] «нижня частина стін 
гуцульської церкви», [підпасок] «стег¬ 
но» Нед, [приписка] «фартух» Чопей, 
[розпасати] «розперезати» Она, [упа¬ 
сатися] «оперезатися»; — р. заст. пас 
«один із товстих ременів для підвішу¬ 
вання короба карети», бр. пас; — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови; 
п. раз «пояс», як і ч. слц. слн. раз, вл. 
нл. раз, схв. пас «тс.», є результатом 
випадіння ^ між голосними о та а і 
стягнення цих голосних у основі, яка 
зводиться до псл. роіазії «пояс». — Ко- 
ломієць Вступ 79—80; Фасмер III 211; 
Вгискпег 398; МасЬек ЕЗЛС 435. — 
Див. ще пояс. 

пас 2 (заява про відмову брати 
участь у грі), пасувати ; — р. бр. болг. 
пас , п. ч. слц. раз; — запозичення з 
французької мови; фр. (|е) раззе «(я) 
пропускаю (обминаю)», зводиться до 
нар.-лат-. *раззаге «іти», похідного від 
лат. раззиз «крок, хода, слід ноги». — 
Кораіііізкі 725; НоІиЬ—Буег 360; РЧДБЕ 
539; Оаигаі 537. — Див. ще па. 

пас 3 «передача м’яча, шайби ко¬ 
мусь із гравців своєї команди», пасбв - 
ка «тс.», пасувати , розпасовка ; — р. 
бр. болг. м. пас , п. ч. слц. раз, схв. 
пас ; — запозичення з англійської мо¬ 
ви; англ. разз «передавати» генетично 
пов’язане з фр. раззег «передавати, пе¬ 
реходити, проминати». — СІС 2 629; Но- 
ІиЬ—Буег 360; РЧДБЕ 539; КІеіп 1136. 
— Див. ще пас 2 . 

пас 4 «рух гіпнотизера»; — р. пасе , 
бр. болг. пас , п. раззу (мн.), ч. разз; — 
запозичення з французької мови; фр. 
раззе «тс.» пов’язане з дієсловом раз¬ 
зег «переходити, пропускати, проводи¬ 
ти рукою». — ССРЛЯ 9, 262; РЧДБЕ 
539. — Див. ще пас 2 . 

[пас 5 ] «паспорт» Нед; — п. ч. слц. 
вл. нл. раз, схв. пасоїи ; — запозичен¬ 


ня з німецької мови; н. Ра(3 «паспорт», 
як і гол. раз «дозвіл на проїзд, пас¬ 
порт», походить від іт. раззо «тс.; 
крок», яке разом з фр. раз «тс.» зводи¬ 
ться до лат. раззиз «крок, хода». — 
НоІиЬ—Буег 360; Вуіаклиіа 690; Кіи- 
§е—Міїгка 534. — Див. ще пас 2 . — 
Пор. паспорт. 

[пас 6 ] «прохід» Пі; — р. [пас] «зві¬ 
рина стежка в лісі, лаз», п. ч. вл. 
нл. раз «прохід, ущелина у горах, пе¬ 
ревал»; — через посередництво поль¬ 
ської мови запозичено з німецької; н. 
Ра(3 «гірський перевал» походить від 
фр. раз «прохід», яке зводиться до лат. 
раззиз «крок, хода, слід ноги». — Но- 
|пЬ—Буег 360; К1ц£е—ЛДіІхка 534; Е)аи- 
гаі 536. — Див. ще пас 2 . 

[пас 7 ] «пастор» Пі; — не зовсім яс¬ 
не; можливо, є скороченою формою 
слова пастор. 

пасаж; — р. пассаж, бр. болг. 
м. пасаж , п. разаг, ч. слц. разаг, вл. 
разага, схв. пасаж, слн. разага; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. 
разза^е «перехід; пасаж» походить від 
дієслова раззег «переходити, проходи¬ 
ти». — СІС 2 629; Фасмер III 213; Кора- 
Ііпзкі 725; НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 539; 
Ву]акли]а 690; Баигаї 537. — Див. ще 
пас 2 . 

пасажир; — р. пассажйр , бр. па - 
сажьір, п. разагег, ч. разагег, слц. 
разагіег, вл. разагег, болг. м. пасажер , 
схв. пасажер , слн. разагїг; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. Разза^їег 
«тс.» походить від іт. раззе££іеге «па¬ 
сажир», пов’язаного з раззаге «перехо¬ 
дити», похідним, від раззо «крок»; ви¬ 
ведення німецької форми від фр. разза- 
§ег «пасажир» (Преобр. І 21—22; Чер- 
ньіх II 10; Фасмер III 213) неправиль¬ 
не. — НіШІ-№огЙі 18; К1и§е—Міїгка 
533—534. — Див. ще пас 5 . 

[пасаман] «тасьма для обшивання 
одягу, позумент», [пасман] «смуга», 
[пасаманник] «позументник» Нед, [па¬ 
сажу годі «смуга від удару батогом» Л, 
[пасманйстий] «смугастий» Нед, [па- 
сменйстий] «тс.» Нед; — запозичення 


303 



пасат 


пасіка 


з польської мови; п, разатоп, разатап 


ПОСР О ҐП О ПА П А П 1 Г 

раоїзашсиїи ччіиоу 


мент» або від фр. ра55етеп1; «тс.». — 
Кораіігізкі 725; З'')/ IV 72; Вгискпег 398; 
Оаигаї 536. — Див. ще басаман. — 
Пор. позумент. 


пасат «постійним сухим вітер між 
тропіками та екватором»; — р. пассат , 
бр. болг. пасат , п. вл. разаі;, ч. слц. 
слн. разаї, схв. пасати (мн.); — запо¬ 
зичення. з німецької мови; нім. РаззаІ 
«тс.» походить від гол, ра$$ааЧ яке 
зводиться до ісп. разабо «тс.», що ви¬ 
никло, можливо, внаслідок скорочення 
вислову *уієп1:о бе разаба «прохідний 
вітер»; ісп. разаба утворене від дієсло¬ 
ва разаг «переїздити, переходити», спо¬ 
рідненого з фр. раззег «переходити, про¬ 
ходити, проминати». — СІС 2 629; Кора- 
Іігізкі 725; НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 540; 
Ву)'аклиїа 690; Кіи^е—Міїхка 534. — 
Див. ще пас 2 . 

[пасемок] «боковий пагін рослини 
НЗ УжДУ 26; нерідний син одного з 
членів подружжя Нед, Шух», [пасем- 
ки\ «розгалужені кінці оленячих рогів» 
ВеУг, [ пасемниця ] «нерідна дочка» НЗ 
УжДУ 26, [пасим’я] (зб.) Нед, [паси- 
мкувати] «пасинкувати» Нед; — п. ра- 
зетко «маленьке пасмо; розгалужений 
кінець лосячого рога»; — результат 
контамінації слів пасемко (зменш, від 
пасмо) та пасинок . — IV 73. — 
Див. ще пасинок, пасмо. 

пасерб «пасинок; [брат чоловіка 
О]», [пасербник] «тс.», [пасербиня] 
«нерідна дитина», пасербиця «падчір- 
ка», [пасербля] «нерідна дитина» НЗ 
УжДУ 26/2; — р. бр. [ пасерб], гі. ра- 
зіегЬ, цсл. пАСр'ьк’ь; — утворене за до¬ 
помогою префікса па- від іменника 
*серб (< *з ь гЬь), який загальноприй¬ 
нятої 'етимології не має; зіставлявся 
(Вгискпег 398) з п. заст. загЬас (укр. 
сьорбати), як назва «того, хто сьорбав 
(ссав) те саме ‘ молоко»; пов’язувався 
(Преобр. II 20, 266) з етнонімом серб 
та словом [сябер] «учасник земельного 
володіння,, спільник у торговельній спра¬ 
ві». — Кобилянський Зб. наук, праць І 


86; Бурячок 42; Трубачев Терм, родст- 
т-, о Г 'З • гН О АЛЛА А ттт ом . тз г»т'«ггт 

о сі ио, і її пршспли ьіс і _уи 

538. — Див. ще па-, серб, сьорба¬ 
ти. — Пор. присербитися, сябер*. 

[пасербіта] (бот.) «анемона, Апе- 
топе риїзаііііа Б.» ВеБ, ВеНЗн; — не¬ 
ясне. 

пасерувати «обсмажувати борош¬ 
но, овочі, коріння перед закладанням їх 
у страви»; — р. пассеровать «тс.»; — 
через російське посередництво запози¬ 
чено з французької мови; фр. раззег а 
1а Пагтшіе «потримати над вогнем», 
букв, «пропустити крізь вогонь», має в 
своєму складі дієслово раззег «пропус¬ 
кати». — Див. ще пас 2 . 

пасйв, пасивний ; — р. пассйв , бр. 
пасій , п. ра$у\уа, ч. слц. разГуа, вл. ра- 
зі\у (грам.), болг. пасйв, м. пасив , схв. 
пасив, пасйва , слн. разіу; — запози¬ 
чення з латинської мови; лат. раззїуиз 
«недіяльний; той, що зазнає чогось» 
походить від раїіог «терплю, зазнаю», 
спорідненого з гр. тггща «нещастя, 
страждання», ттррод «паралізований, 
сліпий». — СІС 2 629; Кораііпзкі 728; 
НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 540; Вуіакли- 
}& 690; \Уа1бе—НоГт. II 264. — Пор. 
пасія. 

пасинок «нерідний син одного з 
членів подружжя; боковий пагін рос¬ 
лини», [пасениця] «нерідна дочка» Си, 
пасйння СУМ, Л, пасинкувальниця, 
пасинкувати «обрізувати бокові паго¬ 
ни рослин»; — р. пасинок , бр. паси- 
нак, др. пасинькь, п. разупек, болг. 
[пасинче], м. пасинок ; — псл. разу- 
пькі), утворене за. допомогою префікса 
ра- від іменника зуп('ьк'ь).; — прус, раз- 
зопз, лит. рбзипіз «тс.» є запозичення¬ 
ми зі слов’янських мов. — Бурячок 42; 
Трубачев Терм, родства 53; Фасмер 
216; IV 81. — Див. ще па-, син. 

[пасиночок] «рядочок, смужечка» 


«з візерунком у 


Мо, [пасинєстийц 
смужку» (перев. про тканину) Корз; 
неясне. 

пасіка «місце, де стоять вулики; 
ділянка лісу, призначена на зруб», [ па - 
сека] «тс.» Нед, [пасік] «рід вулика» 


304 




пасія 


пасклйн 


Л, [пасїчисько] «місце, де була пасіка» 
Нед, пасічник , [пасічниківна], пасіч- 
нйцтво , [пасічниця] «дружина пасіч¬ 
ника», [пасічниченко Бі, пасічничка 
Бі, пасішник, пасішниківна, пасішни 

1 \ А ПГ\ пЛ 


1 / п І І -її п П Г\ Ґї . 


/.тліт/Ол ТТ 

\'1 1 СЛ V. ІІ\ Сі V VI, 


«пасічник» Пі, пасічний , 


Г #0 /■» ґ 1 Г\ / / С/ Ґ / і'* 1 
/1- сс о с/ •'і. / г и- / V д 

пасічнйць - 

[тш<ш/тш1 


/сшї, [/шшчяичцй] Нед, 

«чистити, готувати цілину під посів», 
пасічникувати , [пасечниковати Бі, 
пасічнйчити Нед, пасіил накувати ]; — 
р. бр. пасека , п. разіека, ч. слц. разека 
«лісосіка»; — псл. разека, утворене, 
очевидно, від дієслова *розекіі «посік¬ 
ти» як назва місця, де вирубано ліс, з 
подовженням о в префіксі (о > а), ха¬ 
рактерним для відіменних утворень. — 
Дзендзелівський УЗЛП 99—100; Фас- 
мер III 211; Преобр. II 26; Вгііскпег 
398; МасЬек ЕЗІС 436; Пелева Зтимо- 
логия 1967, 176. — Див. ще па-, сік- 
тгі. 


пасія (заст.) «любов, пристрасть; 
церковна відправа в перші чотири тиж¬ 
ні Великого посту; [гнів, роздратуван¬ 
ня; злюка Л]», [ опасія ] «страсні Єван¬ 
гелія» Бі, [фасия\ «гнів», [пасійднний] 
«дуже злий» Ме, [ пасіювати ]; — р. 
пассия , бр. пасія , [пасіонат] «запаль¬ 
ний, злий», п. раз]а, ч. разі]е «страсті 
(Христові)», слц. разіа, вл. разіоп «при¬ 
страсть, захоплення, страсті Господні», 
нл. разу]а, м. пасіка, схв. паси]а, слн. 
разіоп . «пристрасть, особлива схиль¬ 
ність»; — запозичення з латинської 
мови; лат. раззіо «страждання, хворо¬ 
ба; афект» пов’язане з раїіог «терплю, 
зазнаю». — СІС 2 629; Кораіігізкі 726; 
Вгііскпег 398; 5\У IV 75; Зкок II 613. — 
Див. ще пасйв. 

паск (фарм.) «протитуберкульоз¬ 
ний лікувальний засіб»; — р. бр. болг. 
паск) — абревіатура, що виникла на 
основі виразу параміносаліцилова ки¬ 
слота «тс.». — ССРЛЯ 9, 254. 

паска «великодній хліб», [паскар] 
«посудина, в якій носять святити пас¬ 
ки» Нед, [пасчаний] «стосовний до пас¬ 
ки», [пасчин] «тс.»; — р. [паска] «ве¬ 
ликодній свячений сир», бр. пасха , 


[паска], др. паска «пасхальний хліб в 
іудеїв», п. разека «великодня їжа», [раз¬ 
ка] (з укр.), стел, паска; — запозичен¬ 
ня з грецької мови; гр. паска є фоне¬ 
тичним варіантом слова тгаохес «пас- 

Л7 О Л * ІГ'ТТЛГіГ 1 тГАЙТ/П (ГТ г\ агкА, Г\ ТТ ОП* П' ГкАгх 
леї ", і епу'і Д_у іУіг\сі її ^ 

левский Лекции 145) про виникнення 
фонетичної форми паска з пасха на 
слов’янському грунті. — Фасмер III 
216; ГСЗ III 145; ЗШ IV 75. — Див. 

ще Пасха. 

[пасквитися] «глузувати, лаятися» 
Бі; — очевидно, результат контамінації 
слів [паствитися] «тс.» і пасквіль. — 

Бі 273. — Див. ще пасквіль, паст¬ 
витися. 

пасквіль «твір образливого, наклеп¬ 
ницького характеру», пасквілянт, [паш- 
квель Нед, пашквіль Нед, Бі]; — р. 
пасквиль, (заст.) паиіквиль , бр. паск¬ 
віль, п. ра$гк\мі1, ч. разкуіі, разкуіі, 
слц. разкуіі, болг. пасквйл, м. паск- 
вил, пасквйла, схв. пасквйл, паскви- 
ла, пасквйла, слн. разкуіі; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. Разриіїї «тс.» 
походить від іт.. ст. разриіііо «тс.», 
зменш, від разциіпо «тс.», утвореного 
від назви скульптурної групи в Римі, 
на якій вивішували сатиричні вірші; 
свою назву скульптурна група дістала 
від імені дотепника Разциіпо, що меш¬ 
кав поблизу. — СІС 2 629; Коваль 161 — 
162; Черньїх II 9—10; Фасмер III 211; 
Преобр. II 20; Кораііпзкі 728; НоІиЬ— 
Буег 361; РЧДБЕ 540; Ву]акли]а 691; 
Ог. Р\уЬ. 558; Юеіп 1136. 

[пасклгін] «клин, яким прикріплю¬ 
ють косу до кісся; леміш» Г, Нед, [ па - 
сень ГрицАВ, пасинок Гриц, пасквин 
ЛЧерк, пасквинь Нед, пасквіль ГрицАВ, 
паскаль Нед, паскин ГрицАВ, паск- 
лень Нед, пасклинь Л, пасклін Ва, Си, 
пасколень ГрицАВ, паскрин ГрицАВ, 
паскувінь Корз, паспилін До, пасплин 
ГрицАВ, пастилйн ЛЧерк, пастинь 
НикСгЛ, паст(к)олень Ва, пастлинь 
ГрицАВ, пастовень, пастоль тж, пас - 
цил О, пасцинь О, пацклин ГрицАВ, 
пласкінь ГрицАВ] «тс.»; — п. [разк\уіі] 
«частина замка, в якій ключ з’єднуеть- 


305 




паскуда 


пасмо 


ся з пружиною; вид засува», [разгклуіі] 
«тс.» (з укр.?); — не зовсім ясне; оче¬ 
видно, утворене з префікса па- та 
іменника клин , первісно як назва мен¬ 
шої (допоміжної) з двох пліток, що 
вживалися для прикріплення коси; по¬ 
ходження елемента -с- неясне. — 
Дзендзелівський НЗ УжДУ 37, 56—57; 
ГрицАВ 120; 3\У IV 82. — Див. ще 
клин 1 . 

_. 

п«ісі\.уда «мсуди і а, мсрипіпл», 

[паскуд] «мерзотник», [ паскуди ] «за¬ 
хворювання очей у худоби» Нед, пас¬ 
кудник «[тс. Нед; хвороба коней]; мер¬ 
зотник», [паскудниця] (зоол.) «гадюка, 
Реііаз Ьегиз», Мо, ВеУг, ВеНЗн, пас¬ 
кудство, [паскудь] «паскуда» Нед, 
[пацкуда Нед, пацкудище ВеЗн] «тс.», 
[паскудивші], паскудний , [пацкудний] 
ВеЗн, паскудити , [запаску дніти], 
препаскудний ; — р. паскуда, бр. пас¬ 
куда, пбскудзь , п. слц. разкисіа, ч. 
[разкибії:] «псуватй», [разкибії] «тс.»; — 
псл. разкрба, утворене за допомогою 
префікса ра- від основи прикметника 
зкрб-ьп'ь «скудний»; первісно означало 
«бідність, злиденність». — Фасмер III 
212; Преобр. II 21; ЛакоЬзоп 636; 
Вгйскпег 398; МасЬек ЕЗЛС 436; Мікі. 
ЕУ/ 298. — Див. ще па-, скуднйй. 

[паскуда 2 ] (бот.) «гельвела, Неі- 
уеііа зизресїа КгогпЬ.» Мак; — пов’яза¬ 
не з паскуда «мерзота»; назва зумов¬ 
лена отруйними властивостями цього 
гриба (пор. назву іншого отруйного 
гриба поганка ). — Сл. бот. 125; УРЕ 
5, 297. — Див. ще паскуда 1 . 

паслін (бот.) «Зоїапигп Б.», [пас- 
лен Мак, паслєн Мак, паслин Нед, 
паслйна, пасльбн], пасльонина, [пес- 
лина Мак, песлйни Нед, песльон Мак, 
писклука См, писклюква См, пислени 
Мак, пислйна Нед, пислйнець ВеУг, 
пасльони Мак, піскльбн Л, послен 
Мак, прислана «тс.», пасльонові , [ за- 
пасльбнити] «замазати в паслін»; — 
р. бр. паслєн ; — др. *пасльн г ь , утво¬ 
рене, очевидно, за допомогою префікса 
па- від основи *сльн- } яка зберігається 
в р. [слен] «твердий слиз на рибі» і 


перебуває у зв’язку з основою іменни¬ 
ка слина; назва зумовлена, очевидно, 
тим, що ягоди пасльону викликають 
блювання і надмірне виділення слини; 
пов’язання з основою сьл- «сонце» 
(Преобр. II 21) необгрунтоване. — Ко¬ 
валь 51; Фасмер III 212, 669; Мерку- 
лова Очерки 127—128; Булич ИОРЯС 
10/2, 429; Ви§а КК II 511. — Див. ще 


па-, слина. 

\ г .А т_ї~~. 

«іш-лну і ісД, 


пснсмс, 


жливо, залишок давнього утворення з 
префіксом па-, паралельного до др. по- 
слЬдь (> р. после, укр. [послі], після). 

[пасмер] (бот.) «водяна сосонка 
звичайна, Нірригіз уиїдагіз Б.» Нед, 
Мак; — неясне; можливо, пов’язане з 
пасмо (через подібність цієї рослини 
до хвоста або до пасма волосся). — Ві- 
сюліна—Клоков 228; Нейштадт 405— 


406. 


пасмо СУМ, Корз, [пасемко] «мо¬ 
тузка або нитка для перев’язування 
пасма», [пасемник] «тс.» Нед, [пасем- 
це] (у виразі п. овець «тридцять голів») 
Нед, [пасмйстка] (назва вовни) Доп. 
УжДУ 4, [пасмовець] (ент.) «метелик, 
Бітепіїіз» Нед, [пасьбмка] «обшивка в 
кожусі, тасьма» Л, [пасемйстий] «сму¬ 
гастий», пасманйстий, [пасмати] «роз¬ 
патланий» Л, [пасмйстий] «смугас¬ 
тий», [пасмоватий] «розташований пас¬ 
мами (про гори)» Нед; — р. м. пасмо, 
бр. пасма , п. вл. нл. разто, ч. слц. 
разто, полаб. розпц,, болг. пасмо, схв. 
пасмо; — псл. разто, *разт§; — спо¬ 
ріднене з лтс. рибзтз «ланка, відрізок; 
пасмо», свн. уазе «волокно, торочки, 
облямівка», снн. снідерл. уєзє, двн. 1а- 
зо (чол. р.), 1аза(жін. р.), дангл. їоез 
«тс.»; значенням «жмут ниток, що ма¬ 
йорять під вітром» наближається до 
кореня *рез- «дути, віяти», до якого 
зводяться й укр. пахнути , пахнути, 
схв. пахул) «жмут, пасмо»; наявність 
слова у латиській мові (лит. розтав 
«пасмо» може бути слов’янським запо¬ 
зиченням) і його загальнослов’янське 
поширення виключають думку (Каза- 
пеп Тзсітц\у. Б. 182) про його тюркське 


306 




пасока 


паства 


(чуваське) походження. — Дзендзелів- 
ський НЗ УжДУ 14, 120; Трубачев 

Рем. терминол. 102—103; Бернштейн 
Очерк 1974, 185; Фасмер III 212; Пре- 
обр. II 21; Масїіек Е5ДЗ 436; НоІиЬ— 
Буег 361; 5кок II 613; Мйкі.—Епсіг. III 
458; Кагиііз II 74; Ргаепкеї 640; К1и§е— 
Міігка 185. — Пор. пахнути 2 , 
пасока — див. сік 1 . 

[пасощі] «ласощі» Пі; — неясне; 
можливо, результат контамінації слів 
ласощі і паска або пастйла чи пато¬ 
ка. 


паспарту «картонна рамка для 
портрета, гравюри»; — р. бр. болг. па¬ 
спарту, п. раззе-рагіоиі, ч. разрагіа, 
схв. паспарту, — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. раззе-рагіоиі «ключ, 
що підходить до багатьох замків; кар¬ 
тонна рамка для портретів» складаєть¬ 
ся зі слів раззе «проходить, пропускає», 
раг «через, крізь, по» і іоиі «увесь, ці¬ 
лий», спорідненого з нар.-лат. *1о11из, 
що є експресивною формою лат. Іоіиз 
«тс.». — СІС 2 630; Кораііпзкі 727; Но- 
ІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 541; Ву]'аклиІа 
652; баигаї 716—718. — Див. ще 
партер, пас 2 , тотальний. 

паспорт, паспортист, паспорти¬ 
зація , [пачепбрт] Бі, пашпорт, пас¬ 
портизувати’, — р. м. паспорт, бр. 
пашпарт , п. разгрогі, ч. разрогі «су¬ 
провідний лист, перепустка», слц. заст. 
разрогі, болг. паспорт, схв. паспорт 
— запозичення з німецької мови; н. 
заст. РаЗрогї походить від фр. раззе- 
рогі, букв, «дозвіл на прохід через 
порт», пізніше «пропускне свідоцтво, 
паспорт», утвореного зі слів раззе «про¬ 
ходить» та рогі «порт, гавань»; форма 
пашпорт прийшла через польське по¬ 
середництво. — СІС 2 630; Акуленко 
140; Фасмер III 213; Черньїх II 10; Сер- 
геев РР 1974/1, 74—75; Преобр. II 21; 
51. \ууг. оЬсусЬ 556; НоІиЬ—Буег 360; 
РЧДБЕ 541; Кіеіп 1137. — Див. ще 
пас 2 , порт 2 . — Пор. пас 5 . 

паста; — р. бр. болг. м. паста, п. 
ч. слц. вл. разіа, схв. паста, слн. раз¬ 
ів; — запозичення з італійської мови; 


іт. разіа «тісто, тістечко» пов'язане з 
пізньолат. разіа «тс.», яке походить від 
гр. 7гаатґ] «борошняна підлива», спорід¬ 
неного з тштод «солоний, посиланий 
сіллю», пов’язаним з 7гаааоо «посипаю, 
насипаю», спорідненим з лат. циаііо 
«трясу, штовхаю, махаю, коливаю». — 
СІС 2 630; Фасмер III 213; Черньїх II 
10; Преобр. II 22; 51. \ууг. оЬсусЬ 556; 
НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 541; Вуіак- 
т\г 692; Кіеіп 1137; Воізаср 749; Таї¬ 
сіє—Рок. 1511. 

пасталакати «базікати», [пашта- 
лагати, пашталати ] «тс.» Нед, [па- 
сталака ] «незграбна чи необережна у 
висловах людина» Ме, [ пашталаґа\ 
«дурна, зухвала особа» Нед; — очеви¬ 
дно, результат контамінації дієслівних 
форм постолакати «базікати» та па¬ 
тякати «тс.». — Див. ще патя, пос¬ 
толакати. 

[пасталатій] «незграбна чи необе¬ 
режна у висловах людина» Ме; — 
очевидно, результат видозміни іменни¬ 
ка [пасталака] «тс.» за зразком форм 
типу наявного в цій місцевості прізви¬ 
ща Мазалатій (від мазала «частина 
населеного пункту, куток»). — Див. 
ще пасталакати. 

[пастая] «стручок (квасолі, гороху) 
ВеНЗн; (бот.) лунарія оживаюча, Би- 
пагіа гебіуіуа Б.» (рослина дає стручки 
овальної форми), [пасталь] «лунарія 
оживаюча» Мак; — запозичення з ру¬ 
мунської або молдавської мови; рум. 
молд. разіаіе «стручок», [разІаГе] «тс.», 
очевидно, пов’язане з алб. різЬіа^е (Ьі- 
$Ь1а_|е) «лунарія», ЬізЬі «хвіст». — Га- 
бинский Вост.-сл. молд. взаим. II 137— 
138; Карпенко НЗ ЧДУ 31 (1958), 117— 
118; Уіпсепг 8; ПЕРМ 597; СДЕЛМ 347; 
РараЬа§;і 832. 

паства «віруючі однієї парафії, па¬ 
рафіяни, [пасіння]»; — р. бр. паства 
«парафіяни», др. паства «отара», п. 
разї\уа «пасовисько; (рідко) парафія¬ 
ни», ч. слц. разіуа «пасовисько, вигін», 
вл. нл. раз!\уа, полаб. розіуо «тс.», 

болг. паство «паства», м. паства, схв. 
\\ 

ГіиСиІбй <<ТС.>>, СТСЛ. ПАС і БА <<СТ2ДО>>| — 


307 




паствитися 


пасти 


похідне утворення від пасти 1 ] значен¬ 
ня «парафіяни» є, очевидно, старосло¬ 
в’янською калькою грецького вислову 
тгоіцуп (тгоіцуіоу) хогЗ ХрштоїЗ «отара 
Христа». — Преобр. II 22—23. — Див. 
ще пасти 1 . 

[паствитися] «глузувати, лаятися» 
Бі, [пйствитьця] «зловтішатися; раді¬ 
ти з чужого нещастя» Пі; — запози¬ 
чення з польської мови; п. раз!\уіс зф 
«знущатися, мучити; (заст.) годувати¬ 
ся» пов’язане з п. ст. раз!\уіс «пасти», 
похідним від раз!\уа «пасіння, їжа, 


т / гч л т • ТттОїтттттп 

іч'-'ріуі'/, опспиппл 


лг , ттлго\гг>а'Т'Т.* 
у-іл у ь.* у 


Л Я Л 1 

їм у 


П. ра5І\УІС зі§ розвинулось через про¬ 
міжне значення «втішатися, розкошу¬ 
вати» (пор. нвн. \уеісіеп «пасти, пасти¬ 
ся», зіск \уеісіеп (ап) «втішатися, милу¬ 
ватися»). — 5\У IV 81; Вгискпег 398. — 
Див. ще пасти*. 

пастель «м’які кольорові олівці для 
живопису; малюнок, виконаний такими 
олівцями; відповідний жанр живопи¬ 
су»; — р. пастель , бр. пастель , п. ч. 
слц. вл. разіеі, болг. пастел , м. пас- 
тел , схв. пастел , пастела , слн. раз- 
Іеі; — запозичення з французької мо¬ 
ви; фр‘ разіе] походить від іт. разіеііо 
«тс.», демінутива від разіа «тісто» (ос¬ 
кільки кольорові олівці виготовляють із 
спеціальної суміші з сухими фарба¬ 
ми). — СІС 2 630; Фасмер III 213; Пре¬ 
обр. II 22; Кораііпзкі 727; НоІиЬ—Буег 
362; РЧДБЕ 541; Вуіаклиіа 692; Ваи- 
гаї 537. — Див. ще паста. 

пастеризувати «знищувати мікро¬ 
організми в рідинах нагріванням», па¬ 
стеризатор з пастеризація, пастери¬ 
заційний, пастеризований ; — р. пас- 
теризовать, пастеризйровать , бр. 
пастзрьізаваць, п. разіегугоу/ас, ч. раз- 
Іегізоуаіі, разіегігоуаіі, разіегоуаіі, слц. 
разіегігоуаі’, вл. разіеигігоу/ас, болг. 
пастьоризйрам , м. пастеризйра, схв. 
пастеризйрати, пастеризовати , слн. 
разіегігігаїі; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. разіеигізег «тс.» утво¬ 
рено від прізвища бактеріолога Л. Пас- 
тера (Разіеиг 1822—1895), що запро¬ 
понував цей спосіб консервування. — 


СІС 2 630; УРЕС II 749; Булаховський 
Нариси 99—100; Кораіігізкі 727; Но- 
ІиЬ—куег 362; РЧДБЕ 541; Вуіакли- 


]а 692. 

пастернак (бот.) «Разііпаса Б.» Г, 
Нед, [пастирнак М.ак, постернак, пос- 
тирнак ВеБ, пустернак Пі, пусторнак 
Мак], ст. пастернакові (1597); — р. 


пастернйк , бр. пастарнак\ — запози¬ 
чення з польської мови; п. разіегпак 
«тс.», як і ч. разііпак, разігпак, разіг¬ 
пак, слц. разігпак, разігпак, вл. разіуг- 
пак, нл. разіегпак, разіегпак, болг. па- 


1 / І <Х. Г\ 1.1 П ІҐ 
ІАЛі ІУ/ £.СЧ//V , 


у\ п 111 т п-сі п 

/ і-ич/ ич. ць^уі іи, /V , 


V} ґі п т г~> . 
і і » іу- 


нак, пастріьак, слн. разііпак, разііпа- 
ка, зводиться до н. [Разіегпак], що є 
варіантом н. Разііпак(е) «тс.», яке по¬ 
ходить від лат. разііпаса «тс.», спорід¬ 
неного з разііпшп «мотика для копання 
грунту», яке загальноприйнятої етимо¬ 
логії не має; думка про контамінацію 
запозиченого разііпак із слов. 
стрнакь (Преобр. II 22) недостатньо 
обгрунтована. — Дзендзелівський 51. 
зі. 6/1—2, 134; Шелудько 42; Фасмер 
III 213; Черньїх. II 10; Вгискпег 398; 
Маскек ЕЗЛС 437; Зкок II 616; Таї¬ 
сіє— Ноїт. II 261. 

пасти 1 (свійських тварин), [пасати 
Нед, О, пасвити Нед], пастухувати } 
пастиглити , [пасва] «випас» О, [пас- 
виско] «пасовисько» Нед, [ насвище 
Нед, пасище, пасівнйк Ва], [ пасло О] 
«тс.», [ пасня ] «пасовисько, паша» Л, 
[пасовйна] (назва, пов’язана з обліком 
та господарськими розрахунками) Доп. 
УжДУ 4, пасбвйсько Г,. Нед, ВеБ, [па- 
совйця\ «пасовисько, час пасіння ху¬ 
доби», пасбвйще СУМ, Нед, [ паства ] 
«пасіння; паша Нед», пастівень «пасо¬ 
вище», [пастівне] «луки поблизу горо¬ 
ду» ВеБ, [пастівнйк], [пастов] «паша» 
Нед, [пастбвень] СУМ, Л, Ч, [ пасто- 
вище] «пасовисько» Нед, [пастбвник] 
«вигін» Бі, Л, [пастовня] «огородже¬ 
ний вигін Нед; сіножать ЛексПол», 
пастух , пастуша , пастушеня, [пас¬ 
тушка] «батіг, яким поганяють корів», 
[пастушня] «отара овець; пасіння ко¬ 
рів за чергою» Л, [пастушина] «пасту- 


308 






пасти 


пасти 


хування Кур; платня пастухові», [ пас- 
тьба ] «паша, пасіння», [пасьба] «па- 
сіння Нед; ніколи не орана земля Л», 
паша «трава на пасовиську», [пасев- 
нйй] «який добре напасається» О, [пас- 
ний\ «відгодований» ВеЗа, [пастівний, 
пастовнйй ], пастушачий, пастуший , 
[пасом] «попасом» Нед, випас , [на¬ 
тішити] «напасти (худобу)», [напа- 
сочка] «пасіння», [бпас] «невелике мі¬ 
сце для пасовиська в саугу», опасистий 
«огрядний», [бпасний] «вгодований, 
жирний» Ж, підпасач, підпасич, під¬ 
пасок СУМ, Нед, [підпасичик] «хлі¬ 
бника, яку навесні дарують пастухові», 
попасати «пасти в дорозі», попас «па¬ 
сіння в дорозі; пасовисько, випас», по- 
пасання «корм на пасовиську», [попа¬ 
сене] «пасіння в дорозі; пасовисько», 
попасище «випас», [пбпашка] «попас» 
Нед, попаски, попасом, [поспушува¬ 
ти] «згодувати траву чи посіви на 
пні», розпастися «відгодуватися», [ рбз- 
пас] «огрядність, повність» Нед, спа¬ 
сати «робити спаш», [спась] «спаш» 
Нед, спаш «пошкодження трав або по¬ 
сівів тваринами; пасовище Нед», [ спа- 
совець] «той, хто пускає худобу пасти¬ 
ся на чуже поле», [спасне] «спашне» 
Нед, спаш, спашне «гроші за спаш», 
[спаснйй] «жирний, гладкий» Нед, 
[упаслий] «легковідгодовуваний»; — р. 
пастй , бр. пасвіць, пасціць, др. пас¬ 
ти, п. разе, разас, ч. разіі, слц. разі', 
вл. нл. разе, полаб. розе, розі «пасти¬ 
ся», болт, паса , м. пасе , схн. пасти, 
слн. разіі, стел, пасти; — псл. разіі; — 
споріднене з лат. разео «пасу; годую, 
утримую; викохую», раЬиІит «їжа, 
харчі, корм», тох. А раз- «стерегти, па¬ 
сти», тох. В разк- «тс.», хет. раЬЬзі 
«стережу, пасу», гр. тгатєорш (аор. 
єлаайргіУ, тгаа(а)аргі у ) «їм, п’ю», атга- 
атод «той, що нічого не їв, не пив», 
дінд. раіі «охороняє, стереже», гот. Го- 
фп «годувати, утримувати», двн. Гио- 
іаг «харчі, їжа, корм», дісл. Гбзіг «году¬ 
вання, харчування», що зводяться до 
іє. *ра- «пасти (худобу); стерегти; до¬ 
глядати»; пов’язання з р. питать 


«харчувати, живити» (\Уаісіе—Ноігп. II 
260; Тгаиішапп 207) та з лит. риозіі 
«прикрашати, прибирати» (2иЬаіу Зі. 
а. сі. І 2, 83—85) сумнівні. — Фасмер 
III 215—216; Черньїх II 10—11; Пре- 

пбп ЇТ 99 — 9А' Ипянптз СС\ с тятрй пп 
** —, - —-- — 

язьїкозн. Памяти М. В. Сергиевского 

1961, 105—119; МасЬек ЕЗЛС 436— 

437; Вгискпег 399; Зкок II 614; Мартьі- 

нов Язьік 64—65; Рокоту 787. — Пор. 

пастир, паша 1 . 

пасти* «упасти, звалитися», пада¬ 
ти, надатися «упадати (перед кимсь)», 
падлючити, над «низьке місце, запа¬ 
дина; [падіння; каскад; тераса Нед]», 
[падавка] «епілепсія» Нед, [падалник, 
падачка] «тс.» Нед, падалйця СУМ, 
Нед, падалка , [падало] «парашут» Нед, 
[падалюхи] «падалиця» Нед, падаль, 
[ падаль ниця] «падальна муха» Нед, 
[падеж] «занепад; падіж» Нед, падина 
«невелика долина», [падйчій] «водо¬ 
спад», падіж СУМ, Нед, [падлйна] 
«падаль» СУМ, Нед, [падлечина] «тс.» 
Нед, падлб «тс.; негідна людина» 
СУМ, Нед, [падлйчина] «повалений 
вітром ліс» О, падлюка, [падок] «ви¬ 
падок Нед; отвір у жорнах, крізь який 
сиплеться борошно О», падуча «епіле¬ 
псія», падь «глибока долина, яр; со¬ 
лодка липка рідина на листі», падевий 
(мед) «який бджоли виробляють з па¬ 
ді», падалишній , [падкйй] «охочий», 
[падковитий] «старанний», падлючий, 
[падьма] (у виразі п. упасти «зовсім 
завалитись») Нед, [впад] «падіння; во¬ 
доспад Ж; занепад Пі», впадина «запа¬ 
дина», [в над ниця] «грузило, лот» Ж, 
випасти «трапитися», випад, вйпадок 
СУМ, Ж, випадковий, випадком, від¬ 
пад, [відпадки] «відходи», [допасти] 
«добратися; схопити», [допастися] «з 
жадністю взятися за щось; накинути¬ 
ся», запастися «опуститися, провали¬ 
тися, зникнути», [запад] «верша», [за¬ 
падень] «заглибина», [западець] «лю¬ 
дина із заходу» Ж, западина, [запад- 
ниця] «западня, пастка», западня «па¬ 
стка; [западина]», [западовець] «захід¬ 
ний вітер» Ж, [западок] «занепад; руї- 


309 




пасти 


пасти 


ни; заднє стегно у тварини» Ж, [запа- 
дбк] «западня», [ западя ] «баюра, калю¬ 
жа» Мо, [ западь] «глибокий сніг», за- 
падистий «який трохи западає», запа¬ 
лай, [западнйй] «розташований у запа¬ 
дині», [ западний ] «сніжний» Ж, зане¬ 
пастизанепад, занепадник, зане¬ 
падництво, занепадок (заст.) «зане¬ 
пад», занепалий, запопасти «дістати, 
роздобути, натрапити, захопити; домог¬ 
тися», запопадати «сумлінно ставити¬ 
ся, докладати багато зусиль», запопад¬ 
ливий, запопадний, запропасти «про¬ 
пасти», запропастити, [запропалий] 
«даремний», [ за-пропале ] «даремно» 
Ж, напасти , [напастувати] «напада¬ 
ти», напад , [ нападень ] «ятір на обру¬ 
чі», [нападка] «напад Ж; рибальський 
сак», нападки, нападник, [нападок] 
«напад; переслідування» Ж, [ нападь] 
«напасть», напасник, напасть, напас¬ 
ливий , [напасшій] «причіпливий, на¬ 
в’язливий» СУМ, Ме, [ нападкуватий] 
«напасливий», [напад ний] «тс.» Ж, 
[напропадйме] «на погибель», напро¬ 
пале, невпопад, бпад «опале листя; 


[напад Ж; крижані бурульки або роса 
на деревах]», опади, [бпадка] «запади¬ 
на», [опадбнько] «нещасна доля» Ж, 
[опадчина] «відходи» Ж, [дпадь] «гли¬ 
бокий сніг» Ж, [опасть] «сніг, іній на 


деревах», опат.] «сніг на деревах; не¬ 


сподіваний сніг; сніжна зима» О, опа-, 


дистий «спадистий», опалий, перепас¬ 
тися «виснажитися», перепад, [пе¬ 
репадає тий] «непостійний», [підпас¬ 
ти] «бути схожим», [підпадистий] «з 
низьким підйомом» (про чобіт) Нед, 
[піднепасти] «підупасти, ослабнути», 
[піднепалий], підупасти, підупад, пі- 
дупалий, попасти «влучити; потрапи¬ 
ти», попастися, [попадатися] «потрі¬ 
скатися» (про шкіру) О, [понадливай] 
«запопадливий, схильний» Нед, при¬ 
пасти «дістатися», припадок «приступ 
(хвороби); [випадок]», [прйпадь] «ни¬ 
зинне місце; частина рибальської вер¬ 
шки», [припадистий] «крутий Нед; по¬ 
логий; низький у підйомі», [припадко¬ 
вий] «випадковий», [припадливий] «ни¬ 


зинний», [принаднистий] «дощовитий» 
Нед, [припадком] «випадково», [при- 
опасти] «підупасти Нед; вибитися із 
сил Ме; збідніти Дз», [приупасти] 
«підупасти» Нед, [приупадок] «зане¬ 
пад» Нед, пропасти , [прбпад] «поги¬ 
бель; падіння» Нед, [пропадок] «втра¬ 
та» Нед, [прбпадь] «пошесть» Корз, 
пропажа , [пропасна] «прірва», [про¬ 
пасний] «чорт ВеУг; параліч О», про¬ 
пасниця, [прбпасть] «погибель; прір¬ 
ва», [пропадистий] «крутий, бездон¬ 
ний» Нед, [пропадний] «пропащий» 
Нед, [пропадущий] «минущий» Нед, 
[пропажений] «пропащий», пропалий, 
пропасний «згубний Нед; пов’язаний з 
пропасницею, з прірвою», [пропастли- 
вий] «крутий, з прірвами» Нед, пропа¬ 
щий, прбпадом (у виразі пропас¬ 
ти п.), розпад, розпадина «ущелина», 
розпадок , [розпалина] «тс.», [розпад- 
но] «пристрасно» Нед, [розпопадний] 
«запопадний» Нед, спасти «припасти, 
дістатися», [спадатися] «траплятися» 
Чаб, спад, спадень (заст.) «захід», 
спадина «спадиста поверхня; [водоспад 
Нед]», спадки «спадщина», [ спадків- 
щина] Нед, спадок «тс.», спадщина , 
[спадя] «велика злива; спад» Ба, [спадь] 


«падь на листях Нед; частина рибаль¬ 


ської вершки», 

т_ілт,1. 

І. Ар у ІИИ 1 ІСД^ , 


спадистий 

сиииг\,и&ии, 


«похилии; 

спадний, 


упадати «занепадати; турбуватися, пі¬ 


клуватися; домагатися прихильності», 
упадатися «доводитися, траплятися», 
упад «падіння; [нещастя]», [упадник] 
«запобігливий чоловік» Нед, [упадок] 
«падіж», [у падь] «тс.», [упадонько] 
«горе, нещастя», [упаль] «опале збіж¬ 
жя; гнила солома» ВеНЗн, [унадливий] 
«запопадливий», [упадний] (у виразі 
упадна година «остання година») Нед, 
у палай; — р. пасть, падать , бр. пасці, 
падаць , др. пасти, падати, п. разе, 
расіас, ч. расіаі, ст.. разіі, слц. расіаі’, 
вл. расіас, нл. расіаз, болг. падам, пад- 
на, м. падне , схв. пасти, падати, 


с.лн. разїі, рабаїі, стел, пасти, падати; — 
псл. разїі (< *ра<Ш), рабаіі; — спорід¬ 
нене з дінд. рабуаїе «падає, іде», ав. 


310 





пастила 


пастораль 


раібуеіїі «спускається, лягає», дангл. Іе- 
їап «падати», двн. ^іїеззап «тс.», лат. 
реззит «додолу, вниз», далі також з 
псл. роби «дно, підвалина, під», дінд. 
раї: «нога», гр. 7гоіЗд, 7го5ос;, лат. рез, 
ресііз, гот. Гбїиз «тс.». — Фасмер НІ 
184; Преобр. II 25—26; Вгйскпег 390; 
МасЬек ЕЗДЕ 425; НоІиЬ—Кор. 260; 
5сЬи$1:ег-5е\мс 1032—1033; Младенов 
407; Зкок II 615—616; МікІ. ЕУ/ 229; 
МеШеї ЕїиЬез 10; Рокоту 790—791. — 
Пор. пасть, паща, під*, піший. 

пастила «тістоподібний кондитер¬ 
ський виріб», пастилаж «фігурний ви¬ 
ріб з тіста, цукру; скульптура з розі¬ 
м’ятої і обпаленої глини», пастйлка, 
пастильник , пастильний ; — р. пас¬ 
тила, бр. пасціла, п. разїуїка, ч. слц. 
вл. разШа, схв. пастила, слн. разїііа 
«солодка таблетка»; — запозичення із 
західноєвропейських мов; джерелом 
може бути фр. разїіііе «таблетка, пас¬ 
тилка, маленька кругла цукерка» або 
іт. ра$їі§1іа «таблетка, коржик»; фр. 
разЕПе, іт. разіі^ііа виникли на підставі 
лат. разШІиз «кулька, пігулка; запаш¬ 
ний коржик для жування», що є демі¬ 
нутивом від лат. рапіз «хліб», спорід¬ 
неного з разсо «пасу», стел, плети, укр. 
пасти. — СІС 2 630; Фасмер III 214; 
Черньїх II 11; Преобр. II 24; 51. \^уг. 
оЬсусЬ 556; НоІиЬ—Буег 362; Ву]акли- 
Іа 692; Таїсіє—Ноїт. II 246—247. — 
Див. ще пасти 1 . 

пастир «священик; [пастух Нед]», 
[пастйрка] «пастушка; крислатий жі¬ 
ночий капелюх» Нед, пастирство 
УРС, Нед, [пастирька] «приміщення 
для вівчарів та молочних продуктів» 
Доп. УжДУ 4; — р. пастьірь , бр. пас¬ 
тир, др. пастьсрь ; — запозичення з 
церковнослов’янської мови (у значенні 
«пастух», очевидно, з чеської); стел, 
плстьірь «пастух; духовний наставник», 
як і болг. пастйр «пастух», пастир 
«священик», м. пастир «пастух, пас¬ 
тир», схв. пастйр , слн. разіїг, ч. разїуг 
«тс.», вл. разїуг «пастух», нл. разїуї 
«тс.», загальноприйнятої етимології не 
має; найчастіше вважається власне 


слов’янським утворенням із суфіксом 
-(ї)угь від основи дієслова разЕ «пас¬ 
ти» або від основи іменника разів «па- 
сіння, пасовище» (Шанский ЗИРЯ III 
70); вважалося також (Преобр. II 24; 
МеШеї ЕіиЬез 182, 186; Уопсігак І 159) 
запозиченим з латинської мови через 
германське посередництво (нар.-лат. 
разіог(е) «пастух»); пор. також п. раз- 
іеті «пастух; пастир», слц. разЕец«тс.». 
— Фасмер III 215; МасЬек ЕЗЛС 436; 
5сЬиз1;ег-5е\мс 1050; Младенов 413— 
414; Зкок II 614. — Див. ще пасти*. — 
Пор. пастор. 

пастка — див. пасть. 

[пастбвник] «жаль за вмерлим» 
Пі; — неясне. 

пастор «парафіяльний священик у 
протестантській церкві», пасторат, 
пасторство, пасторша ; — р. пастор , 
бр. пастар, п. ч. слц. разіог, болг. м. 
пастор , схв. пастор, слн. разїог; — 
запозичення з німецької мови; нвн. 
Разїог «тс.», свн. разїог «священик», 
снн. разїог, нн. разїег «тс.» походять 
від слат. разіог «духовний пастир, ду¬ 
ховний отець», що виникло на підставі 
лат. разїог «пастух, пастир», пов’язано¬ 
го з разсо «пасу, годую, доглядаю», з 
яким споріднені псл. разЕ, укр. пасти. — 
СІС 2 630; Фасмер III 214; Преобр. II 
24; Кораіігізкі 727; НоІиЬ—Буег 362; 
МасЬек Е5Х: 437; РЧДБЕ 541; Ву]ак- 
ли]а 692; К1и§е—Міігка 534. — Див. 
ще пасти*. 

пастораль «твір, що ідилічно зо¬ 
бражує сцени сільського й пастушого 
життя»; — р. пастораль, бр. паста- 
раль, п. разіогаїіа, разїогаїе, ч. слц. 
разїогаїа (муз.), разїогаїе (літ.), болг. 
м. схв. пасторала , слн. разїогаїа; — 
запозичено з французької мови, мож¬ 
ливо, через німецьку; фр. разїогаїе 
(> н. Разїогаїе) «тс.» утворено від лат. 
разїбгаїіз «пастушачий», похідного від 
разїог «пастух», з яким пов’язане укр. 
пастор. — СІС 2 630; Фасмер III 214; 
Кораііпзкі 727—728; НоІиЬ—Буег 362; 
РЧДБЕ 541; Зкок II 616; Вуіаклша 
692; Баигаї; 538. — Див. ще пастор. 





пастрама 


пасуля 


[пастрама] «солонина з барани¬ 
ни Г; копчена або сушена баранина 
Нед», [пастрома] «тс.», [пастряма] 
«дрібно покришена варена баранина» 
(так її звали запорожці) Бі, [пастрьб- 
ма\ «шматок м'яса або сала в пастці 
як принада для звіра», [ пострбма] 
«копчена або сушена баранина» Нед; — 
п. [Ьазігату] «сушена баранина», болг. 
пастьрма «сушена солонина», м. пас- 
трма «тс.», схв. пастрма «копчене 
м’ясо»; — запозичення з турецької мо¬ 
ви; тур. разіїгта «пресована солонина» 
є фонетичним варіантом до Ьазіїгта 
«тс.», утвореного від Ьазіїгтак «змушу¬ 
вати чавити, давити», пов’язаного з 
Ьазтак «давити, чавити, пресувати». — 
Младенов 414; Бкок II 616; Засіп.— 
Аііг. УШЬ. І 256—257; Бокоізсїї 22; 
Радлов IV 1192, 1525, 1537.— Пор. 
басма. 

пастригувати — див. фастрйґа. 

[пастрйда] «сушена риба» Нед; — 
неясне. 

[пастух] (орн.) «пастушок, Каїїиз 
ациаіісиз Б.» Шарл, [пастух рожевий] 
«рожевий шпак, Разіог гозеиз Б.» Нед, 
[пастушка] «одуд, Іірира ерорз Б.» 
Шарл, пастушок «Каїїиз ациаіісиз», 


. п п УИ / І V 1 / О П УУ\ . . 
[ / СЧ- / 4-І \ 


у, Ю о ІІ і Н о сь 
V А \.С11 1 1 


ттт О Г\ ТТ п п , 

І і і сі і 1.1 і І цЛгКу 


тушкбві «тс.»; — р. [пастух] «лиска, 
Риііса аіга Б.; водяна курочка, Рогхапа 
ризіііа РаіІ., Роггапа рап/а (Бсороіі)», 
пастушки «пастушкові»; — пов’язане 
з пасти ; назви зумовлені, очевидно, 
різними ознаками, зокрема тим, що 
пастушок, утікаючи від переслідуван¬ 
ня, бігає подібно до плиски білої, яка 
має діалектні назви [пастушка, пас¬ 
тушок, пастйрка ], або тим, що деякі 
з цих птахів кричать «ду-ду», подібно 
до пастуха, який грає на сопілці; назва 
рожевого шпака може бути калькою 
латинського терміна Разіог, букв, «пас¬ 
тух». — Булаховський Вибр. пр. III 
209—210; Страутман 124; БСЗ 36, 629; 
43, 666. — Див. ще пасти 1 . — Пор. 
пастушка, пустушка. 

[пастушка] (орн.) «плиска біла, Мо- 
іасіїїа аІЬа Б.», [пастушок, пастйрка] 


«тс.»; — п. [разіегка, разіугка], схв. 
пастйрица «тс.», пастйрка «плиска 
жовта, МоіасіІІа Пауа», слн. разіігїса 
«тс.»; — пов’язане з [пастушка] «ча¬ 
банка»; назва зумовлена тим, що ці 
птахи часто трапляються поблизу худо¬ 
би на пасовиськах. — Страутман 124; 
Булаховський Вибр. пр. III 209—210; 
Зігиіугізкі 109; Регіапс ІЧагу. уіакоу 
227. — Див. ще пастир. — Пор. пас¬ 
тух. 

пасть «паща; пастка», [паста] «па¬ 
стка на мишей та щурів», [пасочка] 
«пастка» Нед, пастка ; — р. пасть 
«тс.», бр. [пасць] «паща», п. разе «па¬ 
ща; пастка», ч. разі «пастка», слц. разі’, 
слн. разі «тс.»; — псл. разів < *рабіь, 
пов’язане з разіі (< *расііі) «упасти»; 
первісне значення «прірва, западня» 
(пор. [прбпасть]). — Фасмер III 215; 
Черньїх II 11; 5АУ IV 85; Вгискпег 390; 
МасЬек ЕЗ.ІС 425; НоІиЬ—Кор. 260, 
266. — Див. ще пасти 2 . — Пор. паща. 

пасувати «підходити, личити; від¬ 
повідати», [пасити] «щастити» Нед, 
[пасівийй] «підхожий, слушний» Нед, 
припасувати, припасбвка, припасо¬ 
вувальний. ; — п. разо\уас «пасувати», 
ч. разоуаіі, слц. [разоуаі’] «тс.»; — за- 


через польську ([пасити] безпосеред¬ 
ньо з німецької); н. раззеп «тс.» похо¬ 
дить від фр. раззег «проходити; надяга¬ 
ти». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; 

IV 78; Кораіігізкі 725; Вгискпег 398; 
НоІиЬ—Буег 361; К1и§е—Міігка 534. — 
Див. ще пас 2 . 

[пасуд] «непомітна яма в болоті» 
Ч, [пасудка] «тс.» Ч; — р. [пасудка] 
«мишоловка», бр. [пасьідка] «пастка», 
[пасьітка] «тс.»; — результат видо¬ 
зміни слова пастка «западня», мож¬ 
ливо, зближеного з основою посуд. — 
Див. ще пасти 2 . 

[пасуля] (бот.) «квасоля, РНазеоІиз 
Б.» ДзАтл II, [ пасбля, пасулі тж, па- 
сулйна Пр. XI діал. нар.] «тс.»; — слц. 
[разиіа]; — запозичення з угорської 
мови; уг. разгиіу «боби, квасоля» похо¬ 
дить від схв. пасуоь , [фасул>], джере- 


312 




Пасха 


патер 


лом якого є нгр. срааоолі «тс.». — 
Німчук 276; Фасмер IV 187; МасЬек 
Е8ІС 141; Вагсхі 237; МИТЕЗг III 
126—127. — Див. ще квасоля. 

Пасха «Великдень; іудейське свято 

исі порти тзь^птги о сгмпртгч,і< , пгл псі^рт- 

пи і и их і/іиД ^ о ^ і і и і і і і V V і 

ва», Паска (розм.) «Великдень», пас¬ 
халія «таблиця для визначення часу 
святкування Великодня та інших свят», 
пасхальний «великодній», [пасховйй] 
«тс.» Нед; — р. Пасха, др. Пасха, п. 
РазсЬа, ч. слц. РазсЬа, болг. Пасха , м. 
Пасха (єврейське свято), схв. Пасха 
«тс.», слн. РазЬа, стел. Пасха; — запо¬ 
зичення з грецької мови; гр. тгаоха 
«тс.» походить від арам. разЬа «пасхаль¬ 
не ягня, свято Пасхи», пов’язаного з 
гебр. ргезаЬ «тс.»; форма пасхальний 
утворена під впливом слат. разсЬаІіз. — 
Фасмер НІ 216; ГСЗ НІ 145; Черньїх II 
11—12; Преобр. II 26; Вшскпег 398; Ко- 
раїігізкі 726; НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 
&41—542; Вуіакл^а 693; Оезепіиз 684— 
685. — Пор. паска. 

ПИЛІ ТТЛ /, П Т І П Г/ОГЧ'Т'ГПЛЛІ Т/АІ ГПТІ 1 ЛГГЛЛ іХ 

иасоліи. \'опД г\ар і ірп, 

ворожіння»; — р. бр. пасьянс , п. раз- 
]апз, ч. разіапз, раїіепсе, слц. разіапз, 
болг. пасианс, схв. пасщанс , слн. раз- 
]апза; — запозичення з французької мо¬ 
ви; фр. раїіепсе «терпіння; пасьянс» по¬ 
ходить від лат. раїіепііа «терпіння, терп¬ 
лячість, витривалість», пов’язаного з ра- 

Ііпг лтрпп пил ■зячияшл пяс<і 1 п у/Г'ТПЯ'лґ гтяи. 

ня! хвороба».—"сіС 2 " 63оГчерш7ЇГЇ2; 
Кораіігізкі 726; НоІиЬ—Буег 361; РЧДБЕ 

Г" А ґ\ • СЛ 1 ТЧ ^ Г" О Г\ ЛЛ1 II 

очи; вууаклиуа оуі; и аигаї ооу; ууаіае— 
НоГт. II 264. — Див. ще пасія. 

пат 1 (положення в шаховій грі); — 
р. бр. болг. м. пат , п. ч. слц. раї, схв. 
пат; — запозичення з французької мо¬ 


ви: гЬп 

- 1 'Г г 


ПЯЇ 
г- 


«ТС » 


загальноприйнятої 


етимологи, не має; можливо, походить 
від іт. раЧо «договір, угода; умова», що 
зводиться до лат. расшш «тс.». — СІС 2 
630; Кораіігізкі 728; НоІиЬ—Еуег 362; 
РЧДБЕ 542;^5кок II 619; Вуіакл^а 
693; Оаигаї 538; ОатіІІзсЬе^ 685. — 
Пор. пакт. 

пат 2 , паток — див. пад, 

патарайка — див. путарайки. 


[пателенок] «шматок дерева» Нед; — 
неясне. 

[пательник] «оладка з гречаного 
борошна» ЛексПол, [пителник] «тс.» 
тж; — очевидно, похідні утворення від 

і^питя і\/т і нпп сплтл V поипп іі\ 4 РНниі<'іи \ п п - 


ііии і іуі ні 11 VI-; і іуі х^іхіні щи ^ / і / і**' 


тельня\ «сковорода» і питель «тонко 
змелене і просіяне борошно» (див.). 

[пательня] «сковорода», [пателя, 
потеля Чаб] «тс.»; — бр. патзльня 
«тс.»; — запозичення з польської мови; 
п. раїеіпіа (< ст. раїеіа) «тс.» походить 
від фр. раіеііе «металеве блюдо, таця» 
або іт. паШІа «сковорода, тазик», які 


зводяться до лат. раїеііа «мілка кастру¬ 
ля, сковорода; жертовна чаша», деміну¬ 
тива від раїша «миска, сковорода», що 
походить від гр. жатауц «миска», спо¬ 
рідненого з лат. раіега «чаша», хет. ріі- 
їаг «тарілка». — Москаленко УІЛ 14; 
8У/ IV 86; Оаигаі 538, 569; \Уа1бе— 
Ноїт. II 262: Ргізк II 480. 

патент «посвідчення про винахід; 
свідоцтво на право торгівлі чи промис- 

ТТ \ Т ЧЧ ХП п *У1 /О І і *У1 І І 1Л Г V /.ГГОТАТТфЛППНІ ТТ 1 

лу'/у і илпіо ппшгхіа, \ои./ \чі а і спіиоапі лі" 


кувальні засоби»,, патентувати «ви¬ 
давати або одержувати патент»; — р. 
болг. м. патент , бр. патзнт , п. ч. 
слц. вл. раїепі, схв. патент , слн. 
раіепї; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; н. Раіепі походить від фр. раіепіе 
(< Іеіїге раіепіе) «свідоцтво, диплом; 

пятрїлтл тттг» оичтл/пл з Г'ПО’т ІНЧогя по. 


і і ці і і '/ у і і / ипіі л о і . п і и ри 

іепз «відкритий лист», пов’язаного з 
лат. раіеге «бути відкритим, поміт¬ 
ним», раіега «чаша», раіеііа «сковоро¬ 
да». — СІС 2 630; Фасмер III 216; Чер¬ 
ньїх II 12; Преобр. II 26; Кораіігізкі 
729; НоІиЬ—Б У ег 362; РЧДБЕ 542; Ву- 
]акли]*а 693; Кіи^е—Міігка 535; Оаигаі 
538. — Див. ще пательня* 

патер «католицький чернець, що 
має сан диякона або ієрея; католиць¬ 


кий священик», патерство; — р. 
болг. схв. патер , бр. патзр, п. раіег, 
ч. слц. слн. раіег; — запозичення з 
латинської мови; лат. раіег «батько, 
предок» споріднене з гр. тгатг)р, дінд. 
рііаг, тох, А расаг, тох. В расег, дірл. 
аіЬіг, вірм. Ьауг «тс.». — СІС 2 631; Но¬ 


чі ч 


V 1 V 






патерик 


патисон 


ІиЬ—Буег 362; Таїсіє—Ноїт. II 262— 
264. 

патерик «збірка, що містить житія 
святих отців»; — р. патерик , бр. па¬ 
терик, др. патерикіь, п. раїегук, ч. 
раїегік, болт, патерик , цсл. пдтєрнк*ь; 
— запозичення з грецької мови; гр. тга- 
тєріхбу <<тс.>> походить від вислову тга- 
тєріхоу (ЗфЛіоу «книга отців», пов’я¬ 
заного з ігатг|р «батько», спорідненим 
з лат. раїег «тс.». — СІС 2 631; Фасмер 
III 216; Преобр. II 26; РЧДБЕ 542. — 
Див. ще патер. 

патерйця «посох духовної особи; 
велика палиця із загнутим кінцем СУМ, 
Пі; [милиця, протез Ва]», [патер] «по¬ 
сох», [патирйка] «палиця» Мо, [патй- 
рйця] «патериця» Нед, Пі; — р. [ пате- 
рйца] «архієрейський посох», болг. па- 
терица , м. патерица ; — запозичення 
з грецької мови; гр. тгатєріхгі (Захті]- 
ріа (тгатєріхоу (Захтроу) «посох духов¬ 
ної особи», нгр. тгатєрітаа «тс.» пов’я¬ 
зані з ігатцр «батько», спорідненим з 
лат. раіег «тс.». — Пономарів Мовозн. 
1973/5, 65; Фасмер III 216; Преобр. II 
26—27; РЧДБЕ 542. — Див. ще патер. 

[патерсач] «ошкребки, покидьки» 
Нед, [патерсаче] «тс.» Нед; — очевид¬ 
но, пов’язане з тирса (від пиляння де¬ 
рева). — Див. ще тйрса 1 . 

патетика «пристрасність, піднесе¬ 
ність», патетичний ; — р. болг. м. па¬ 
тетика, бр. патетика , п. раїеіусг- 
позс, ч. раНіеІіка, слц. раїеііка, вл. ра- 
Іеіізкі. «патетичний», схв. патетика , 
слн. раїеііка; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. раїЬеІщие «тс.» че¬ 
рез пізньолат. раІЬеІісиз пов’язане з 
гр. тш9ґ)тіх6д «піднесений, схвильова¬ 
ний, пристрасний, перейнятий почут¬ 
тям», похідним від тга9о<; «враження; 
пристрасть; страждання». — СІС 2 631; 
Пономарів Мовозн. 1974/2, 43; Кора- 
Іігїзкі 730; НоІиЬ—Буег 362; РЧДБЕ 
542; Баига! 539. — Див. ще пафос. 

патефон; — р. болг. патефон , бр. 
патефон, п. раїеїоп; — запозичення з 
французької мови; фр. раІЬерЬопе є 
торговельною назвою, утвореною з прі- 

А 1 А 

61 *і 


звища засновника фірми, що випуска¬ 
ла перші патефони, СЬ. РаїНе (1863— 
1957) та грецького іменника срсоуг) 
«звук, голос» (очевидно, за зразком 
форми ^гашторЬопе). — СІС 2 631; Ко¬ 
валь 200; Черньїх II 12; Кораіігївкі 728; 
РЧДБЕ 542. — Див. ще фон 2 . — Пор. 

гпя мпгЬпн 

* І—*-1- 

патйк «палиця», патйка «палиця; 
шкапа; неметка, неповоротка, тупа лю¬ 
дина», [патика] «сапа» НикСгЛ, патй- 
чина, патичок , [патйччя] «паліччя; 
дрібний хмиз»; — п. ч. діал. слц. ра- 
Іук; — за допомогою префікса па- утво¬ 
рено від основи слова тикати, ткну¬ 
ти (пор. пакіл)\ менш переконливе ви¬ 
ведення (Вгискпег 399) від того самого 
кореня, що й палець. — МасЬек Е54С 
438. — Див. ще па-, тйкати. 

патгіна (спец.) «наліт різних від¬ 
тінків на поверхні виробів з міді; біля¬ 
ста плівка на поверхні крем’яних зна¬ 
рядь», патину вати «покривати пати¬ 
ною»; — р. патина , бр. патьша, п. 
раїупа, ч. слц. вл. раїіпа, болг. пати¬ 
на, м. патина, схв. патина , слн. раїі¬ 
па; — запозичення з німецької або 
французької мови; н. Раїіпа, фр. раїіпе 
походять від іт. раїіпа «тс.», можливо, 
пов’язаного з лат. раїіпа «миска, мілка 
каструля» (якщо припустити, що перві¬ 
сне значення італійського слова «тьма¬ 
ва пляма на металевій тарілці»). — 
СІС 2 631; Кораіігізкі 731; НоІиЬ—Еуег 
363; РЧДБЕ 542; Ву]акли]а 693; Кіеіп 
1138, 1140; Воізасц 775. — Див. ще 
пательня. 

патгінок «черевик без закаблука»; — 
р. патинок , м. патика, схв. патика 
«тс.»; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п.. раїупек «тс.» походить 
від фр. раїіп «ковзан; сталева або де¬ 
рев’яна підпірка» чи іт.. раїїіпо «тс.», 
пов’язаних з фр. раїїе «лапа, нога (у 
тварин); ніжка», етимологія якого тлу¬ 
мачиться по-різному. — ЗАУ IV 92; 
Вгискпег 399; Оаигаї 540; ОатіПзсЬе^ 
687; Кіеіп 1141. 

патисон (бот.) «різновид гарбуза, 
СисигЬіІа реро Б.»; — р. патиссон, бр. 




паткан 


патологія 


патисон ; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. раїіззоп «тс.» утворено 
від раіе «пиріг» (плоди цієї рослини 
формою подібні до пирога), що похо¬ 
дить від раїе «тісто, паста», пов’яза¬ 
ного з пізньолат. разїа «тс.». — СІС 2 
631; УРЕ 10, 566; Наигаї: 538. — Див. 
ще паста. 

[паткан] (бот.) «вид сливи, Ргипиз 
іпзіШіа уагіеї.» ВеНЗн, Мак, [пат- 
каня\ «тс.» (зб.) тж, [паткані] «Рги- 
пиз сіотезїіса уагіеі:.» Мак; — неясне; 
можливо, виникло на підставі романсь¬ 
кого *ропїісапа (< ропііса) «понтійська 
(рослина)» і зводиться до гр. бєубрєоу 
тгоутікоу «черемха, Ргипиз расіиз» 
(шлях проникнення в українську мову 
невідомий); у такому разі споріднене з 
[паткань]. — Дворецкий II 1355; Ма- 
сЬек Е5.ІС 475. — Див. ще паткань. — 
Пор. паркані. 

[паткань] (зоол.) «великий пацюк, 
Миз бесишапиз», [поткан] «тс.» ВеНЗн; 
— болг. [паткан] «пацюк»; — запо¬ 
зичення з угорської мови; уг. раїкапу 
«тс.» походить від слц. роїкап, що, як і 
ч. роїкап, слн. росі^апа «тс.», виво¬ 
диться від іт. [раїе£ап(а), раїекапа, 
ропїекапа] «тс.», утворених з лат. 
*ропїісапа «миша» (< ропііса), пов’яза¬ 
ного, можливо, з гр. тгоутікодріЗд «пон¬ 
тійська миша»; гр. тгоутіход «морський» 
утворено від тг6уто<; «(відкрите) море» 
(а також назва Середземного й Чорно¬ 
го морів), спорідненого з дінд. рапїЬаЬ 
«слід; шлях, дорога», псл. р<Дь, укр. 
путь. — МасЬек ЕЗІС 475; Вагсгі 
237; МИТЕЗг III 132; Дворецкий II 
1355; Ргізк II 578—579. — Див. ще 
путь. — Пор. пацкан. 

[патламйти] «робити безладдя»; — 
очевидно,.. пов’язане з [патлама] «по¬ 
гане ’ болотяне сіно з осокою, очере¬ 
том»; може бути зіставлене і з патла¬ 
ти «кошлатити» або з тур. крим.-тат. 
раїіата «вибух». — Пор. батлама. 

патли «довгі пасма волосся», [пат- 
лі] «тс.», патлань, патлач , [паклач] 

Ч ПАПМІУИМ1Л ГПМДПТЛ 1 УЙПГТПМй Ві 

''“*** — ^ «~..хххх....хх,ххх ‘ “ ‘ , 

[пакля] «довге волосся» Бі, патла¬ 


тий, [паклатий] «волохатий, з довгим 
волоссям або густою гривою і хвостом» 
Бі, патлати , [розпакла] «розтріпана, 
простоволоса жінка» Бі, розпатланий , 
[розпаклатий] «розтріпаний» Бі; — р. 
патли , [падльї], бр. патли , п. [раІЇа- 
іу] «патлатий» (з укр.); — не зовсім 
ясне; можливо, пов’язане з р. пакля 
«клоччя, відходи обробки льону, коно¬ 
пель» , укр. [паклі] «довгий тріпаний 
льон або коноплі», бр. пакулле «клоч¬ 
чя», п. раки! «тс.», які виводяться від 
лит. ракиїоз (мн.), лтс. ракиїаз «тс.», 
пов’язаних з лит. кйЬі «бити, молоти¬ 
ти». — Фасмер-і-Трубачев III 189. 

[патнгій] (у виразі патна дорога 
«дорога, якою гуси відлітають восени») 
Нед; — неясне; можливо, первісно 
^ нотна дорога (звук а в першому 
складі міг з’явитися за законом пере¬ 
ходу о в а перед складом з постійно 
наголошеним а); у такому разі патна 
споріднене з потя , а патна. дорога 
означало «пташина дорога». — Див. 
ще потя. 

патока «густа, цукриста речовина з 
крохмалю; [чистий мед; нектар Лекс- 
Пол]», патоковий , [паточний] Нед; — 
р. патока , бр. патака , [патика], п. 
раїока, ч. раїоку (мн.) «пивна гуща», 
вл. нл. раїокі (мн.) «рідке пиво», болг. 
м. патока «сивуха», схв. патока 
«тс.», слн. раіока «вино з виноградних 
вичавок»; — псл. раіока «рідка речо¬ 
вина», утворене за допомогою префікса 
ра- від основи дієслова Некіі «текти», 
іосіїї «точити». — Фасмер III 216— 
217; Черньїх II 12; Преобр. II 27; Ма¬ 
сЬек ЕЗ.ІС 438; ЗсЬизІег-Зеш: 1051 — 
1052; Младенов 414; Мікі. Е\¥ 347— 
348; МеШеІ Еїисіез 255; Тгаиітапп 
317. — Див. ще па-, тєктй. 

патологія «наука про хворобливі 
процеси в організмі; відхилення від 
норм життєдіяльності організму», па¬ 
толог, патологічний ; — р. болг. па- 
толдгия , бр. паталбгія, п. раїоіо^іа, 
ч. раіоіо^іе, слц. раїоіб^іа, вл. раїоіо- 


сгіія м пп тгт ппр.иіп 
---: 


п о, т, ол о г и\ о,, 


слн. раїоіо^ра; — запозичення із захід- 


а і с 






патолоч 


патріарх 


ноєвропейських мов; н. РаІЬоІо^їе, фр. 
ра1ЬоІо§іе, англ. раШоІо^у, мед. лат. 
раі;ііо1о§1а утворені з основ гр. тга8од 
«страждання, хвороба» та Хоуос «сло¬ 
во, вчення». — СІС 2 632; Кораііпзкі 
730; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 543; Ву- 
Іаклща 694; КІеіп 1139. — Див. ще ло¬ 
гіка. пафос. 

патолоч — див. толок, 
[патороватий] «заболонний» Нед; — 
неясне. 

[патороч] «клопіт, турботи», [ пато- 
рочі Ко, Шух, паторош Нед] «тс.»; — 
не зовсім ясне; очевидно, утворене з 
префіксом па- від основи дієслова то¬ 
рочити (див.). 

[патрамент] «покоління (худоби)»; — 
неясне. 

Г г¥ а 'Г’Г* а і_т\ї/’ а тії ( Р\ґ\т \ ууТісь г гг\\гт ттт/а Ооі- 

І^ііи і р иділіии ^ у і • у і-і-і і\сі 9 і с 

гозеїіпит заїіуит НоІГт.» Мак; — за¬ 
позичення з румунської або молдав¬ 
ської мови; рум. молд. раїгищеі (мн. 
раїгипіеі) «тс.» зіставляється з ч. реіг- 
геї, [реігигеї], слц. [раїггіеп], а також з 
уг. реігегзеїует «тс.», які походять від 
лат. реігозеїіпит, що зводиться до гр. 
тгбтгюсуеХіуоу «тс.». — ОБКМ 598' 

СДЕЛМ 348; НоІиЬ—Буег 371; МЖЕЗг 
III 176—177; Фасмер III 253. — Див. ще 
петрушка 1 . 

патрати «виймати нутрощі із заби¬ 
тої тварини; обскубувати пір’я», [пат¬ 
рать] «рвати (фрукти, овочі, траву)» 
Чаб; — очевидно, результат скорочен¬ 
ня форми патрбшйти (див.). 

Патрйкій (чоловіче ім’я), Патри- 
кей , ст. Патрикии (1352), Патрикии 

(■\лаа\ п п і і х ~ 

уічии/, иипі^/иі\іи /, — р. иипі- 

рйкий, Патрикей, бр. Патрьікей , др. 
Патрикии , ч. Раїгік, слц. РаМсіиз, 
Раігік, болг. Патрйкий , м. Патрикие , 
схв.. Патрикще , Раїнсце, Патрик, 
слн. Раїгісіі, стел. Штрикни; — через 
старослов’янську ‘ мову запозичено з 
грецької; гр. Патріхюд походить від 

пот І)а + гі г* і і і с лт'тчз глгчз илгп оо 

і сі 1.1 і ^ і ед о, у і псі уал с ^ V 

стантивованого прикметника раїгісіиз 
«патрицій, благородний». — Фасмер III 
217; Петровский 176; Спр. личн. имен 

444. — Див. ще патрицій. 


Іпатрити] «дивитися, пильнувати, 
спостерігати» Бі, [патриковати Бі, 
патрикуват Л, титрувати] «тс.», 
[опатерний] «обачний» Ж, [опатрний] 
«тс.; обережний» Бі; — бр. [патрьщь] 
«шукати, виглядати», п. раїггес, раї- 
ггус «тс.», ч. раїхіїі «тс.; належати», 
слц, раїгаі: «розшукувати», схв. патри- 
ти «належати»; — псл. раїгііі «диви¬ 
тися, доглядати»; — загальноприйнятої 
етимологи не має; здебільшого зістав¬ 
ляється з дінд. раіі «стереже, пасе», 
лат. разео «пасу; доглядаю; годую», 
псл. разі!, укр. пастщ виводиться та¬ 
кож як давнє запозичення (Трубачев 
Зтимология 1965, 48; Мартьінов Язьік 
47; Бикоуа 2Г51 24/1, 14) від ір. *ра!г- 
(ав. ра8гаі) «стерегти, охороняти, за- 

V ТЛТТО'Т'ТДчч • П Л /1\/І ТУ СІ (\л*г>иа\, Ро.тг 

лпш,аі п'/, Д^ ттхеї у і * і.сіс-1 і\_і\ ь Оі/'о -ц_мз/ 

про спорідненість з р. смотреть (а 
отже, й з укр. [смотріти]) недостат¬ 
ньо обгрунтована; не виключена мож¬ 
ливість запозичення в українську (як і 
білоруську) мову з польської. — 
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 246; Фасмер 
III 217; Зкок II 623; Таїсіє—Нойп. II 


П 


НД ТТТР пягти 1 


Ппп ГЇЯНТ- 

* — І- • ~ ‘ 


260. — 

рувати. 

патрйцій «представник родової зна¬ 
ті в Давньому Римі; (у середньовіччі) 
представник міської аристократії», па¬ 
триціанка, патриціат, патриціансь¬ 
кий ; — р. болг. патрйций , бр. пат- 
рьїцьій , п. раїгуфизг, ч. раїтісії, раігі- 
сіиз. слц. вл. раїгісіі. м. патрйциі , схв. 
патрйцщ, слн. раігісц; — запозичення 
з латинської мови; лат. раїгісіиз «на¬ 
лежний до родової римської знаті» ут¬ 
ворене від раїег «батько, предок; родо¬ 
начальник; (мн.) патриції». — СІС 2 
632; КораІІгізкї 731; НоІиЬ—Буег 363; 
РЧДБЕ 543—544; Ву]‘акли]а 695; Таї¬ 
сіє— НоГт. II 263. — Див: ще патер. 

патріарх «голова племені, родона¬ 
чальник; міфічний предок народу; най- 

птлтто пігуаппо аллЛо п пппплл поппіи 
ЦП ІІ 1 С1 Д ^ Л. \_/ІЗ І 1 СІ \_/\^ %_/СІ ІЗ 1ірСИЗ\3^і/1СІІЗЛ1П 

церкві», патріархальщина «патріар¬ 
хальні звичаї, стосунки», патріархат, 
патріархія «церковна область, підпо¬ 
рядкована патріархові», патріариіест- 


316 







патріескавать 


патрохй 


во, патріархальний, патріарший, па¬ 
тріархувати ; — р. болг. патриарх , 
бр. патрьсярх, др. патриархь , п. ч. 
слц. нл. раїгіагсйа, вл. раїгіагсЬ, м. 
патрщарх, схв. патрщарх , слн. раїгі- 
агЬ, стел, плтрилрхт*, плтритрх^ь; — 
через церковнослов’янську мову запо¬ 
зичено в давньоруську з грецької; гр. 
тгатріархпс «батько роду, родоначаль¬ 
ник» утворене з основ слів тгатцр (род. 
в. тгатрод) «батько, предок», спорідне¬ 
ного з лат. раїег «тс.», та архео «почи¬ 
наю; йду попереду; керую, владарюю»; 
патріархальний, патріархат похо¬ 
дять від слат. раїгіагсЬаІіз, раІгіагсЬа- 
Іиз. — СІС 2 632; Фасмер III 217; Чер- 
ньіх II 12; Преобр. II 27; Кораіігїзкі 
730; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 543; 
Вуіакл^а 694. — Див. ще архаїчний, 
патер. 

[патріескавать] «величати, назива¬ 
ти» (Його паном патріескавали) Л; — 
неясне. 

патріот, патріотизм, патріотйч- 
ний, патріотствувати ; — р. болг. м. 
патридт , бр. патрьіет , п. раїгіоїа, ч. 
слц. вл. раїгіоі, схв. патрйот(а) , слн. 
раїгібі; — запозичене з французької 
мови; можливо, через німецьку; фр. 
раїгіоіе (> н. Раїгібі) «патріот» виник¬ 
ло на підставі слат. раїгіоїа «тс.», яке 
походить від гр. тгатрісотцд «земляк, 
співвітчизник», утвореного від тгатрюд 
«батьківський, успадкований від бать¬ 
ків», пов’язаного з тгатгір (род. в. тгат- 
род) «батько», спорідненим з лат. раїег 
«тс.». — СІС 2 632; Коваль 180; Фасмер 
III 217; Преобр. II 27; Кораіігїзкі 730— 
731; НоІиЬ—Буег 363; РЧДБЕ 543; Ву- 
Іакл^а 695; Кіи^е—Міігка 535. — 
Див. ще патер. 

патрон 1 ’ «вельможна особа, що про¬ 
тегувала незаможним громадянам (у 
Давньому Римі); заступник; начальник, 
господар», патронаж «протегування; 
система медичного обслуговування 
вдома», патронат «заступництво, опі¬ 
ка», патронеса, патронна, патрбн- 
ша, патронувати «опікуватися»; — р. 
бр. болг. м. патрон , п. ч. вл. раігоп, 


слц. слн. раігоп, нл. раїгопаї «патро¬ 
нат», схв. патрон ; — запозичення із 
західноєвропейських мов; н. Раігоп, 
фр. англ. раігоп «тс.» походять від лат. 
раїгопиз «тс.», утвореного від раїег 
«батько»; патронаж походить від фр. 
раігопа^е, патронат від лат. раїгопа- 
Іиз, патронеса від фр. раїгопеззе; 
патронувати Й решта слів цього гніз¬ 
да виникла на українському грунті від 
запозичених форм. — СІС 2 633; НіІІІІ- 
ШоґіЬ 16; Фасмер III 217; Черньїх II 
13; Преобр. II 27; Кораіігїзкі 731; Но- 
ІиЬ—Еуег 363; РЧДБЕ 544; Зкок II 
623; Ву]акли]а 695; Хбгххггі 540; Кіи- 
£е—Міігка 535. — Див. ще патер. 

патрон 2 (військ., тех., спец.) «на¬ 
бій; прилад для закріплення на мета¬ 
лорізальних верстатах деталей та інст¬ 
рументів; зразок для викрійки», пат¬ 
ронник, патронувати «кроїти за пат¬ 
роном»; — р. бр. болг. м. патрон , п. 
раігоп, ч. вл, раїгопа, слц. раігоп, раї- 
гбпа, слн. раігбпа, схв. патрон, пат¬ 
рона] — запозичення з німецької мови; 
н. Раігбпе «патрон, шаблон» походить 
від фр. раігоп «викрійка; патрон; шаб¬ 
лон, модель», утвореного від слат. раї- 
гопиз «взірець, зразок», похідного від 
лат. раїгопиз «вельможний захисник; 
оборонець». — СІС 2 633; Фасмер III 
218; Черньїх II 13; Преобр. II 27; Ко- 
раїіпзкі 731; НоІиЬ—Еуег 363; РЧДБЕ 
544; Вуіакл^а 695; КІи^е—Міігка 535; 
Баигаї 540; ОатіІІзсЬе^ 687. — Див. 
ще патрон 1 . 

патронташ; — р. м. патронташ , 
бр. патрапташ , п. раїгопіазг, ч. [ра- 
Ігопіазка], слц. раїгбпіазка, болг. пат¬ 
ронташ, патрондаш, схв. патронта¬ 
ша ; — запозичення з німецької мови; 
н. Раїгбпіазсйе (< РаїгбпепІазсЬе) ут¬ 
ворено з основ слів Раігбпе «патрон, 
набій» і ТазсЬе «кишеня; портфель». — 
СІС 2 633; Фасмер III 218; Кораіігїзкі 
731; РЧДБЕ 544;' Ву]акли]а 695. — 
Див. ще патрон 2 , ташка. 

[патрохй] «мох або глиця для під¬ 
стилання» ВеЗа;, — бр. патруха «по¬ 
терть», п. [раїгисЬа] «дрібне сіно»; — 


317 




патрошйти 


паупер 


очевидно, давніше *патрухи, що утво¬ 
рилося за допомогою префікса па- від 
труха. — 5Ш IV 88. — Див. ще па-, 
трух а 1 . 

[патрошйти] «патрати» Нед, Си, 
[патрохати] «тс.», [ розпатрошити] 
«розпанахати, розбити, розкидати» 
(Ме), [ розпатрошйти ] «розбити» Пі; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. ратгозгус «патрати, потрошити» 
пов’язане з раїгосїіу «нутрощі дичини», 
утворенням з префіксом ра-, якому 
відповідає укр. пбтрох (з префіксом 
по -). — МасЬек Е8ЛС 475. — Див. ще 

ППТППУ. 

*— - 

патруль, патрульний, патрулю¬ 
вати ; — р. бр. патруль , п. раіхої, ч. 
слц. раїгоіа, вл. раїгиЦа, болг. патрул, 
м. патрбла , схв. патрбла , заст. пат¬ 
рон, патрона, патрула, патрул>а } 
слн. раїгйуа «тс.»; — запозичення з 
французької мови; фр. раїгоиіііе «пат¬ 
руль; обхід; дозір» утворено від раіхоиіі- 
Іег «ходити дозором, патрулювати; туп¬ 
цювати», що є результатом видозміни 
форми раїоиіііег «тупцювати (по боло¬ 
ту)», похідної від раііе «лапа, нога (у 
тварин); ніжка». — СІС 2 633; Фасмер 
III 218; Черньїх II 13; 51. \ууг. оЬсусЬ 
558; НоІиЬ—Ьуег 363; РЧДБЕ 544; 
5кок II 623; Оаигаі 540; КІеіп 1141. — 
Див. ще патйнок. 

[патура] (у виразі біль патурами 
бере «біль бере приступами, з проміж¬ 
ками») Нед; — утворення з префіксом 
па -, пов’язане з пбтур ; таким чином, 
наведений вираз первісно означав «біль 
то посилюється, то потурає (слаб¬ 
шає)». — Див. ще потурати. 

патьок — див. тектй. 

[патьоха] «розвага, потіха» Нед, 
[патьбхи\ «теревені; розваги Си»; — 
афективне утворення, пов’язане з па¬ 
тякати ; значення «розвага», очевид¬ 
но, вторинне і розвинулося під впли¬ 
вом потіха. — Див. ще патя. 

[патя] (вигук, що передає базікан¬ 
ня, просторікування), [пат я-пат я] 
«тс.» Нед, патякати, патякало «ба¬ 
зіка», пат-яканйна , [пат яки] «балач¬ 


ки»; — очевидно, звуконаслідувальне 
утворення. 

[пауга] (зоол.) «джгутиковий скор¬ 
піон, РЬгупиз» Нед; — очевидно, давні¬ 
ше пауга , що могло виникнути як 
збільшувальна форма від паук (оскіль¬ 
ки-скорпіони належать до ряду паву¬ 
коподібних). — Див. ще павук. 

пауз, паузник — див. павуз. 

пауза «перерва; зупинка; промі¬ 
жок», паузник (віршовий розмір), [пов¬ 
зувати] «перепочивати, спинятися» 
Нед; — р. болг. м. пауза , бр. пауза , п. 
слц. раига, ч. раиза, раига, схв. пауза, 
паузо.і, слн. пауга; -— запозичення з 
німецької мови; нім. Раизе «пауза» по¬ 
ходить від лат. раиза «зупинка, затрим¬ 
ка», яке зводиться до гр. тгаОстід «тс.», 
пов’язаного з тгаисо «стримую; зу¬ 
пиняю, перериваю», яке зіставляється 
з прус, раизіо «дикий, відлюдний», 
псл. ризЕь, укр. пустйй. — СІС 2 633; 
Фасмер III 218; Черньїх II 13; КЗСРЯ 
330; 51. у/уг. оЬсусЬ 559; НоІиЬ—Йуег 
363; РЧДБЕ 544;' Вуї'акл^а 696; КІеіп 
1142; Ргізк II 483; Воізасц 753. — Див. 
ще пустйй. 

[паукй] (бот.) «любочки, Беопїосіоп 
їагахасит Е.; дзвіночки скупчені, 
Сатрапиіа ^Іотегаїа Е. ВеНЗн», [па¬ 
вучки] «чорнушка дамаська, №§еІ1а сіа- 
тазсепа Е.», [паучки] «тс.» Мак; — 
назви, похідні від павук ; зумовлені по¬ 
дібністю квітів або плодів цих рослин 
до павука чи павутиння. — Нейштадт 
532, 533, 585; Вісюліна—Клоков 123. 
— Див. ще павук. 

паупер «бідняк, позбавлений засо¬ 
бів до існування», пауперизація «ма¬ 
сове зубожіння населення», пауперйзм 
«злиденність», пауперистичний, пау¬ 
перизуватися] — р. болг. м. паупер , 
бр. паупер , п. раирег, ч. раирегігасе 
«пауперизація», слц. раирегігасіа «тс.», 
схв. паупер, слн. раурег; — запозичен¬ 
ня з англійської мови; англ. раирег по¬ 
ходить від лат. раирег (<*раис(о)-рагз) 
«бідний» (букв; «той, що мало має»), 
утвореного з основ слів раисиз «ма¬ 
лий», спорідненого з гот. Гау/аі «нечис- 


318 





паури 


пах 


ленні», двн. іао, іо «мало», та рагіо 
«виробляю; здобуваю», спорідненого з 
лит. регеіі «висиджувати, плодити», 
укр. випороток. — СІС 2 633; Кора- 
Іігізкі 732; РЧДБЕ 544; Ву]акли]а 696; 
Пан™* мі- ЮШп 11 яп і їді — 11 д.9• 

ииьиі и і л ^ ііі ч^иі д х чу V ^ д д д д д д хм ^ 

Шаісіе—Ноїт. II 255, .265—266. 
паури — див. фаборота. 
їпаутйнець] (бот.) «віхалка гілляс¬ 
та, АпіЬегісшп гатозиш Б.» Нед; — 
похідне утворення від паутина ; назва 
зумовлена зовнішньою подібністю су¬ 
цвіття цієї рослини до павутиння. — 
Словн. бот. 104. — Див. ще павук. — 
Пор. паукй. 

паутйця — див. павутйця. 

Г__1 тт. 

[ішу нііикіі] «пиьта» ізел, — не 

зовсім ясне; тлумачиться (ВеЛ 447) як 
результат видозміни давнішого *пао- 
чайка , утвореного від око. — Див. ще 

око 1 , па-. 

Пафнутій (чоловіче ім’я), ст. Пах- 
нотіи (1446), Пафнутій (1627); — р. 
Пафнитий , бр. Пафнуцій, болг. [Пах- 

/І /-* Т 7 |] л Ж К. І Лі /*ТТТ |,| 1x1 П Л Ж К. І 


Пі! 


МЛІ ^ГТТі,ІІ,І І І л Жм лгттмм 

.іу І ІІІХ} } СІ СЛ. 1|М^рі1УІ| І І II І, ДДИ^|ІІ1^ І Ііп, 

Плфиотт*; — через церковнослов’янсь¬ 
ку мову запозичено з грецької; гр. Па- 
сруоитюд загальноприйнятої етимології 
не має. — Спр. личн. имен 444. 

пафос; — р. пафос , бр. пафас , п. 
вл. раїоз, ч. раіЬоз, раїоз, слц. слн. ра- 
Іоз, болг. м. патос , схв. патос, стел, 
плтост. ; запозичення з грецької мо¬ 
ви; гр. тгаОод «враження; сприйняття; 
страждання, хвороба; стан» пов’язане з 
тгаохсо «терплю, страждаю, зазнаю», 
тгєуоод «сум, горе; жалоба», спорідне¬ 
ними з лит. к^зіі «терпіти», дірл. сез- 
$(а)іт «страждаю». — СІС 2 633; Фас- 
мер III 220; Черньїх II 14; Кораіігізкі 
730; НоІиЬ—Буег 364; РЧДБЕ 543; Ву- 
Іаклиіа 694; Зкок II 622; Ггізк II 460, 
478—479; Воізасц 766. — Пор. пате¬ 
тика, патологія. 

[пафталі] «жіноче вбрання» Нед, 
[пафталія] «золота пряжка, обсипана 
дорогоцінним камінням» Бі; — запози¬ 
чення з румунської або молдавської 
мови; рум. молд. раїїаіе є формою 
множини від раїїа «пряжка», що, як і 


оолг. м. пафта «жіночий пояс, пряж¬ 
ка», схв. пафта «тс.», походить від 
тур. раїїа «прикраси для плаття у ви¬ 
гляді металевих кульок або пласти¬ 
нок». — ЗсНеІибко 140; УгаЬіе Кота- 
позіауіса 14 165' СДЕЛД4 307" ЮЕРА4 
576.^^ * ~ ’ 

пах 1 «місце між стегном і нижньою 
частиною живота», [паха] «внутрішня 
частина плечового згину» СУМ, Нед, 
[паха] «невелика мішкоподібна запади¬ 
на в рибальських сітках» Дз, Мо, [па- 
фа\ «тс.» Дз, [пафина] «пахва» ВеБ, 
пахва СУМ, Нед, пахвина «крайня 
частина черева», [пахівка] «пахва» 
Нед, [ паховйна] «пахвина» Нед, [пахи] 

«іельиули ілео'і, уиииіипи\ 

«пахва Г; м’яко вичинена шкіра, замша 
Бі», пахвйнний, пахвовий, паховйй, 
підпахівник, [підпахів' я] «підпахів¬ 
ник» Она, [підпашки] «піт під пахва¬ 
ми» Куз, [пудпаилок] «кількість сіна, 
яку можна взяти під пахву» Корз; — р. 
пах , бр. [пахва] «пахва», пахвіна «пах», 

ГТ ПОЛІП /,ПОУПО.\ ПОПІОТ1Г1ГІО лПОУл II 

11. рСІЧ^ІІСІ \' 1 1 СІЛ. О СІ'/ , рС1\_1і НІС! VI1 СіЛ '/ , п. 

[расЬ], вл. робрасН «пахва», болг. па - 
ха\ — загальноприйнятої етимології не 
має; з огляду на ч. раїйі «пахва», раіе 
«рука», слц. робраДе «пахва», вл. нл. 
рага, рббрага «тс.», слц. робрагизіе, 
робрагіе «пахва» пов’язувалось із па¬ 
зуха (Вгйскпег 389; К2 43, 309; Миске 
II 98) ; зіставлялось також з дІнд рюк¬ 
зак «плече, бік; половина», ракзаЬ 
«бік», ра]'азуат «черевна порожнина»; 
зближується (Мартьінов Сл. и ие. ак- 
комод. 126—127) з дінд. разаЬ «петля, 
зв’язок, мотузка», дангл. їсе^ап «при¬ 
ладнувати, з’єднувати»; з погляду фо¬ 
нетики й семантики сумнівне зістав¬ 
лення з дінд. разаЬ «чоловічий член», 
гр. тгеод, лат. репіз «тс.» (Потебня РФВ 
4, 185); думка про походження від 

„^.....'....,.2 /ГТ _ ТТ О П. АД_ 

пихну ти' \дфеиир. ц о»; тл аденізь 
415) недостатньо обґрунтована. — Фа- 
смер III 220; Вгйскпег 389. — Див. ще 

пазуха. 

пах 2 (вигук, що імітує звуки пострі¬ 
лу, важкого дихання), пахкати «[важ¬ 
ко дихати]; видавати звуки при випус- 








пахати 


пахнути 


канні газу, пари; затягуючись, випус¬ 
кати дим при курінні», пахкотіти, 
пахт.іт.и «тс.»; — звуконаслідувальне 
утворення, паралельне до бах, пах 
(пор.). 

пахати] «орати» СУМ, Нед, [па- 
ханщик\ «орач» Л, [пахань] «рілля» Л, 
[пахар] «орач» СУМ, Нед, [пахарст- 
во] «хліборобство» Нед, [пахать] «час 
орання і сівби» Л, [пах ач] «орач» Л 
[пахігігтя] «оранка» Г, Нед, [пахота 
«час орання» Л, [пахатний] «рільни¬ 
чий» Нед, [пахбтний] «орний» Нед, 
[безпашшя] «час, коли не орють» Я, 
[пропашнйк] «лапчастий культиватор» 
Гриц, [ пропашний] «просапний» Куз, 
[розпашкувати] «плужкувати міжряд¬ 
дя» Мо, [ розпашка] «плужок для об¬ 
робки міжрядь просапних культур» 
Мо, розпашнйк (с.-г.) «просапник», 
[упахувати] «збирати з поля»; — р. 
пахать , бр. [пахата] «оранка», [па- 
хаць\ «рілля», др. пахати , п. расЬас 
«згрібати, згортати; (ст.) орати», ч. 
расЬаїі «робити (щось погане), броїти», 
слц. расЬаС «робити, чинити», болг. 
[пахам] «орю і сію»; — загальноприй¬ 
нятої етимології не має; пов’язувалось 
(Ріск І 672; РгоеЬбе ВВ 16, 208; Ресіег- 
зеп ІР 5, 52; Младенов 414) з лат. раїа 
(< *разї1а) «лопата, рискаль», разііпит 
«мотика для копання ґрунту»; зістав¬ 
лялось (Реіегззоп Веііг. і. Іаі. и. £ГІесЬ 
Еіутоі. 4) з ос. Гасііп (Гасіуп) «колю, 
розколюю», вірм. Ьаіапет «розколюю, 
розтинаю», Ьаїи «гострий», що зводя¬ 
ться, можливо, до іє. *раб- або *рар; 




ід гіит/о 


( Т 2 г* 11 г* І. 


-ЗЙ7. иш,,к 


д^шла \іл исмі^і ои / , і ічл и и- 

Кор. 261) про спорідненість з пахну¬ 
ти 1 ’ 2 ; відрив східнослов’янських форм 
від західнослов’янських (Масйек ЕЗ.ІС 
426) недостатньо обгрунтований. — 
Фасмер III 220; Черньїх II 14; Преобр. 
II 28; Дерягин ЗИРЯ VI 46—51;‘ Мла¬ 
денов 415;. \Уаіс1е—НоГт. II 236. — 
Пор. пашня. 

пахітоса (заст.) «тонка цигарка з 
тютюну, загорнутого в кукурудзяне 
листя», пахітбска «тс.»; — р. па- 
хитдса, пахитбс, п. расЬіїоз «тс.»; — 


запозичення з іспанської мови; ісп. ра- 
ріоз є формою називного відмінка мно¬ 
жини від рарїа «соломинка; пахітоса», 
що походить від раіа «солома», яке ра¬ 
зом з фр. раіііе «тс.» зводиться до лат. 
раїеа «полова; висівки», генетично по¬ 
в’язаного з лит. реіаї «полова», укр. 
полова. — СІС 2 634; Фасмер III 221; 
Ушаков III 72; Баига! 523; ДУаІсІе— 
Ноїгп. II 238. — Див. ще полова. 

пахнути 1 «видавати запах» СУМ, 
Нед, [пахати] «нюхати», [пахніти] 
«пахнути» Нед, [пахтйти] Нед, пахтй- 
тися «душитися», пахтіти , [пахть] 
«пахнути» Л, пашіти «тс.; виділяти 
багато тепла», пах «запах», [пахнб, 
пахнота] «тс.», [пахнючка] «дика м’я¬ 
та» О, [пахнючбк] (бот.) «дика груша, 
Руггиз соттипіз 1^.; запашна рослина» 
Л, [пахнюшка] (бот.) «вид запашної 
груші» Нед, [пахнячка] «тс.», пахощі , 
[пахтйло] «парфуми» Нед, [пахучка] 
(бот.) «агератум, А^егаіит 1^.; маренка 
пахуча, Азрегиіа обогаїа І,.» Мак, [па¬ 
ху щик] (бот.) «Мугізїіса сііпоросііит», 
[ пахнучий, пахнючий ], [пахнющий, 
пахнячиіі ], пахучий . пахущий, пашйс- 
тий, [пашнйй] «пахучий» Нед, [запи¬ 
хати] «чути слід звіра» ДзАтл II, 
запах, запахущий, запашйстий УРС, 
Я, запашнйй , [запашнйстий] Ж, [по¬ 
пах] «понюх» Нед, прйпах «неприєм¬ 
ний запах», пропахнути «сповнити па¬ 
хощами», пропаханий «сповнений пахо¬ 
щів», пропахлий, пропахчений «тс.», 
розпашілий ; — р. пахнуть , бр. пах¬ 
ну ць, п. расЬпіес, расЬпдс, ч. расіїпоиЕ 


/ОІЧЛППІТПл /~> ТТ Г Т Г"\ О /"• Ь 1-І І 1 * У. »Т> /"• .. • _ ГЛ /-V 

і ищ. ра^ішиї - рс - 

зультат семантичної видозміни пахну¬ 
ти 2 «повіяти» через проміжне значен¬ 
ня «повіяти (ударити) в ніс». — Фас¬ 
мер III 221; Черньїх II 14—15; Преобр. 
II 29; Вгйскпег 389; НоІиЬ—Ьуег 352; 
МасЬек ЕЗ.ІС 426. — Див. ще пах¬ 
нути 2 . 

пахнути 2 «повіяти, подути, донес¬ 
тися, обдати» СУМ, Нед, опахало ; — 
р. пахать «дути, мести», пахнуть 
«війнути», др. пахати «віяти», вл. ра¬ 
сЬас «димити, чадити», нл. расЬаз «ку- 


320 




пахолок 


пацалуватий 


рити тютюн, надуватися, обмахувати 
(віялом)», схв. пахати «обмітати (по¬ 
рох, павутину)», слн. раЬаїі «обмахува¬ 
ти (віялом)», раЬЦаїі «тс.»; — псл. ра- 
хаіі; — може бути споріднене з дінд. 
ЬНазіта «міх; міхур», дангл. їоез «торо¬ 
чки», снн. уезе «полова; нитки, тороч¬ 
ки», дісл. їрпп «сніг на виступах сті¬ 
ни»; іє.' *рез- «дути, віяти» від звукона¬ 
слідувального кореня *ре-, *ра-, поши¬ 
реного компонентом -з- (> -х-). — Фа- 
смер III 220—221; Черньїх II 15; Пре- 
обр. II 29; Вшскпег 389; ВсЬизїег-Ве^с 
1034; Зкок II 585—586; Мельничук 
Зтимология 1984, 143; Рокоту 823— 
824. — Пор. пахнути 1 , пісок, піхур. 

пахолок «слуга; хлопчик», [пахбл 
Бі, пахблик] «тс.», пахоля «хлоп’я», 
[пахолятко] Нед, [пахбльний] «бід¬ 
ний» О; — р. пахолок (заст.) «хлоп¬ 
чик, підліток», бр. [пахолак] «селян¬ 
ський хлопець», [пахблік] «бідний се¬ 
лянин», п. расЬоіек «слуга, холоп; сол¬ 
дат», ч. (заст.) расЬоіек «наймит; негі¬ 
дник», заст. расЬоІГк «хлопчик», слц. 
расЬоІок «наймит», расЬоІ’а «дитина», 
вл. расЬоі «хлопець, юнак», расЬоІо «от¬ 
рок, хлопчина, прислужник», нл. ра- 
сЬоі «сильна людина, хлопець», расЬоІо 
«хлопчик»; — псл. *рахо1$; — похідні 
утворення з префіксом па- від основи 
слова холйти ; первісне значення «пле¬ 
кана дитина». — Фасмер III 221; Но- 
ІиЬ—Буег 352; МасЬек ЕЗІС 426; 
ЗсЬизіег-Зете 1034—1035; 2151 9, 241 — 
246; Миске II 9; Мартьінов Сл. и ие. 
аккомод. 135. — Див. ще па-, холйти. 

Пахом (чоловіче ім’я), Лата , 
[Пашко] Нед, ст. Пахсбмій «тол(ст) 
плечима» (1627); — р. бр. Пахом , др. 
Пахомий , болг. Пахом , ст. Пахбмий у 
стел. Пахом*' 1 *' 1 * Пахоумт*; — через цер¬ 
ковнослов’янську мову запозичено в 
давньоруську з грецької; гр. Пах^оріод 
складається з основ слів тгаход «товс¬ 
тий, грубий», спорідненого з дінд. Ьа- 
Ьй- «щільний; рясний; численний», ав. 
Ь^гаН- «висота, глибина», вірм. Ьагит 
«багато», та сород «плече», споріднено¬ 
го з дінд. апізаЬ «плече», вірм. из (род. 


в. изоу) «тс.», лат. ишегиз «передпліч¬ 
чя, плече»; отже, дослівне значення 
«широкоплечий». — Беринда 227; Пе- 
тровский 177; Илчев 384; Ргізк II 484; 
Воізасц 753, 1081. 

[пахтіти] «палахкотіти» Нед; — 
результат скорочення слова палахті¬ 
ти і зближення його з пахтіти «пах¬ 
кати». — Див, ще палахтіти, пах 2 . 

[пахторити] «нюхати повітря» (про 
собак); — очевидно, результат конта¬ 
мінації слів пахати ( пахтйти , пахті¬ 
ти) і нйшпорити. — Див. ще пахну¬ 
ти 1 , нйшпбрити. 

[пац] «невипалена цегла, вальок із 
глини» Дз, Мо, [паща] «тс.» Мо; — за¬ 
позичення з польської мови; п. [раса] 
«тс.» виводиться (Вгискпег 389) від н. 
Раігеп «пляма, ляпка», утвореного від 
раїхеп «жужмити; погано працювати»; 
більш імовірним здається зв’язок з нвн. 
Ваігеп «вальок, товстий кусок», пов’я¬ 
заним з дієсловом Ьаігеп «бути лип¬ 
ким, м’яким». — Кіи^е—Міігка 56. — 
Див. ще боц. 

[паца] «удар долонею, ляпанець» 
Нед, пацати «ляскати, бити», [ паца - 
ти(ся)] «брикати(ся)»; — бр. [пац] 
(вигук на позначення удару), п. рас, 
раса, слц. рас «тс.», схв. пацка «удар 
(різкою по долоні)»; — очевидно, утво¬ 
рено від звуконаслідувального вигуку 
*пац, псл. рас, паралельного до бац. — 
Вгискпег 388. — Пор. бац. 

[пацалак] «листок часнику» ВеБ; — 
неясне. 

[пацало] «шлунок корови» ВеУг; — 
запозичення з угорської мови; уг. расаі 
«тельбухи» загальноприйнятої етимоло¬ 
гії не має. — МІЧТЕ52 III 50—51; Баг¬ 
ері 231. 

[пацалуватий] «товстощокий» Нед; 

— запозичення з польської мови; п. 
[расаіо^уаіу] «тс.» є результатом фоне¬ 
тичної видозміни слова рисоіо^аіу 
«товстогубий, товстощокий», що, як і 
рисаіу «тс.», походить від рис «губа; 
(пухла) щока», пов’язаного з р§к «пук, 
жмут». — 5^ IV 1; Вгискпег 403, 447. 

— Див. ще пук 1 . — Пор. буц 1 . 


11 2—460 


321 




пацан 


пацьорки 


пацан «хлопчак», пацан я, пацаня- 
чий; — р. пацан (з укр. ?); — пов’язу¬ 
ється зі словом пацюк «порося; щур». 
— Фасмер—Трубачев III 222; Черньїх 
II 15. — Див. ще пацюк 1 . 

[пацельний] «спритний Шух; мет¬ 
кий, кмітливий Нед; зручний Ко»; — 
неясне. 

[пацйкілок] «невеличкий кіл»; — 
очевидно, .результат афективної видозмі¬ 
ни форми пакіл(ок). — Див. ще кіл. 

[пацйти] «збиткуватися, кепкува¬ 
ти, лютувати Нед; зазнавати прикро¬ 
щів, бідувати Ме»; — запозичення з 
румунської або молдавської мови; рум. 
молд. раР «зазнавати, переживати; тер¬ 
піти, страждати» виникло на підставі 
лат. раРог «терплю, зазнаю». — ЗсЬе- 
Іисіко 140; УгаЬіе Котапозіауіса 14, 
165; ІМіІа-Агтаз та ін. Котапозіауіса 
16, 92; СДЕЛМ 348; ББКМ 598. — 
Див. ще пасія. 

пацифізм «політична течія, що за¬ 
суджує будь-які війни», пацифікатор 
«учасник збройного придушення повс¬ 
тання», пацифікація «збройне приду¬ 
шення повстання», пацифіст «прихи¬ 
льник пацифізму», пацифікувати «при¬ 
душувати (повстання)»; — р. паци- 
фйзм. , бр. пацифізм. , п. расуіігт, ч. ра- 
сіїізтиз, слц. расіїігтиз, вл. расіПзІ 
«пацифіст», болг. пацифйзгм , м. паци- 
фйзам, схв. пацифйзам. , слн. расіїї- 
гет; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов, найімовірніше з францу¬ 
зької; фр. расііїзте, расііїсаРоп похо¬ 
дять від расіїіег «умиротворяти, вста¬ 
новлювати мир; заспокоювати», що ви¬ 
никло з лат. расіїісо «мирюся, укладаю 
мир; заспокоюю, пом’якшую», утворе¬ 
ного з основ іменника рах (род. в. 
расіз) «мир, спокій; мирний договір», 
пов’язаного з расіит «договір, угода», 
та дієслова Іасіо «роблю, чиню, тво¬ 
рю». — СІС 2 634; Кораіігізкі 706; 
НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 54; Ву)акли]а 
697; Баигаї 523; Таїсіє—Ноїш. І 440, II 
231, 268. — Див. ще пакт, факт. 

пацієнт «хворий, що звертається 
до лікаря»; — р. болг. м. пациент , бр. 


пацьіент, п. ражені, ч. слц. вл. расі- 
епр схв. пацйіент, пациі‘ент } слн. ра- 
сіепі; — запозичення з латинської мо¬ 
ви; лат. раРепз (род. в. раРепРз) «який 
терпить» походить від раРог «терплю, 
зазнаю». — СІС 2 634; Черньїх II 15; 
Кораіігізкі 706; НоІиЬ—Буег 351; РЧДБЕ 
545; Ву]'акли)а 697. — Див. ще пасія. 

[пацкан] (зоол.) «пацюк, Миз сіе- 
ситапиз ВеУг, ВеНЗн; повчок вели¬ 
кий, Оііз £Ііз Нед», [пацкун] «пацюк» 
ВеУг, ВеНЗн; — очевидно, результат 
контамінації слів [паткань] «великий 
пацюк» і пацюк ; як назва повчка мог¬ 
ло виникнути в результаті семантичної 
видозміни з огляду на зовнішню подіб¬ 
ність (димчасто-сіре хутро) цієї твари¬ 
ни до пацюка. — УРЕ 11, 8, 281. — 
Див. ще паткань, пацюк 1 . 

[пацур] «товстощока людина» Нед; — 
не зовсім ясне; очевидно, пов’язане з 
пацалуватий «товстощокий» (див.). 

[пацькати] «бруднити» Нед, [пач¬ 
ками] «тс.» Нед; — р. пачкать , бр. 
[пацкаць] «тс.», п. раскас «бруднити, 
ляпати», рескас «бруднити», ч. раскаР 
«погано робити, халтурити», слц. рас¬ 
каР, раскаР «тс.», слн. расаР, расаР 
«бруднити, робити плями», раскаР 
«бруднити»; — звуконаслідувальні екс¬ 
пресивні утворення, подібні до нвн. 
раїгеп «жужмити; погано працювати», 
раїзсйеп «плескати, ляпати, ляскати»; 
є думка (Преобр. II 31; 5^ IV 102) 
про походження від н. раїзсЬеп. — 
Фасмер—Трубачев III 223; МасЬек 
ЕЗІС 425. 

[пацьорки 1 ] «намисто, намистинки; 
мотузки, нитки, шнурки, пасма; ма¬ 
ленькі коси; краї непідрубленого або 
порваного одягу», [ пацєрок ] «намисти¬ 
на» О, [пацірки] «намисто; жаб’яча ік¬ 
ра; ікра у раків ВеЛ», [пацюркй] «на¬ 
мисто» Г, ДзАтл II, [пацьор] «намисти¬ 
на», [пацьопи] «намисто», [пацьорйна] 
(назва вівці) Доп. УжДУ 4, [ пацьорка] 
«намистина Ме; назва вівці» Доп. 
УжДУ 4, [пацьора] «вівця з білою сму¬ 
жкою на шиї» ВеНЗн, [ пацьорйста] (у 
виразі п. вівця) «з білим кружком нав- 


322 




пацьорки 


пачвете 


коло шиї» ВеНЗн; — бр. пацеркі «бі¬ 
сер; чотки», вл. расегкі, нл. райегкі 
«тс.»; — запозичення з польської мови; 
п. расіогкі «чотки, намисто» є формою 
множини від расіогек «молитва; намис¬ 
тинка» (намистинками на чотках від¬ 
раховується кількість прочитаних мо¬ 
литов); п. расіогек є демінутивом від 
расіегх «молитва», яке зводиться до 
лат. раїег «батько, отець» (першого 
слова молитви - Раїег позіег «Отче 
наш»), — Дзендзелівський УЗЛП 100 
— 102; 5\У IV 6; Вгйскпег 390; 5сЬи$- 
іег-5е\т/с 1032. — Див. ще патер. 

[пацьорки 2 ] (бот.) «калачики, Маї- 
уа гоіипсІіГоІіа Ь.», [пацєрки Мак, па- 
цірки, пацюрки ] «тс.», [пацірник] «ал¬ 
тея лікарська, АКЬаеа оіїісіпаїіз І..; 
калачики лісові, Мака зікезігіз Ь.», 
[пацурнйк] «тс.», [пацюрник] «калачи¬ 
ки непомічені, Мака пе^іесіа У/аІІг.» 
Мак; — бр. [пацеркі] «калачики непо¬ 
мічені»; — пов’язане з [пацьорки 1 ] 


, паооп оугаиолспі іпм, і_ци 


плоди зазначених рослин подібні до 
намистинок (пацьорок). — Вісюліна— 
Клоков 186—187; Нейштадт 384. — 
Див. ще пацьорки 1 . 

пацюк 1 (зоол.) «щур, Какиз», [ пац] 
«тс.» Ник, пацюченя , пацючий ; — р. 
[ пасюк] «щур», бр. пацук , п. [расик], 


гук ппипа плипа ппгипп плгипл 

«тс.»; — очевидно, пов’язане з пацюк 
«порося», оскільки великий жирний 


щур схожий на пороси; лит. раїзикаь 


«пацюк» запозичене з білоруської чи 
польської мови. — Німчук 183; Фас- 
мер III 222; Преобр. II 31. — Див. ще 
паця 1 . — Пор. бацук. 

[пацюк 2 ] (ент.) «хрущак борошня¬ 
ний, ТепеЬгіо гпоіііог»; — пов’язане з 
пацюк «щур», очевидно, з огляду на 
те, що ці жуки, як і щури, псують хар¬ 
чові продукти, зокрема борошно. — 
УРЕС III 703; ІЛапіа Тіегг. Іпзекїеп 
251. — Див. ще пацюк 1 . 

[пацюк 3 ] (іхт.) «гірчак, Шюсіеиз зе- 
гісеиз ашагиз (Сургіпиз атагиз)» Нед; 
— р. [пасюк] «тс.»; — очевидно, похід¬ 
не утворення від [пац] «тс.» (Фасмер 


III 223), можливо, пов’язаного з нгр. 
тгатаос (іхт.) «лобан, Ми§і1 серЬаІиз», 
яке загальноприйнятої етимології не 
має. — Фасмер ГСЗ III 147; Марке¬ 
вич—Короткий 81, 206, 207. 

[пацюк 4 ] (тех., спец.) «цапфа; за¬ 
тичка, чіп» Нед; — очевидно, пов’яза¬ 
не з пацюк «порося» за зовнішньою 
подібністю цієї деталі до свинячого но¬ 
са. — Див. ще паця 1 . 

паця 1 «порося» СУМ, [пацінча О, 
пацюк] «тс.», [паца] (дит.) «свиня» Ку- 
риленко, [пацятина] «поросятина» 
Нед, [пацятинка] «тс.» Нед, [пацят- 
ник] «матка у свині», [пацна] (свиня) 
«поросна», пацючий , [пацитися] «по¬ 
роситися» Г, Нед, [паць] (вигук для 
підкликання свиней), [пацйк-пацйк, 
пацю] «тс.», [паць-паць] (вигук для 
підкликання малих поросят) Л; — п. 
[расіик] «порося, свиня» (з укр.), ч. ра- 
зік «свиня», раз(й)-раз(й) (вигук для 
підкликання свиней), слн. расек «поро¬ 
ся»; — похідні утворення від звукона¬ 
слідувального вигуку паць, що первіс¬ 
но вживався для імітації звуків, які 
видає свиня під час їди, а згодом став 
використовуватися для підкликання 
свиней. — Фасмер III 222; Преобр. II 
30; Вгйскпег 389; МасЬек Е53С 437. 

паця 2 «вид дитячої гри; кістка над- 
копитного суглоба (копитних тварин) 
що використовується для гри», [паци] 
(ми.) «вид дитячої гри» Нед; — очевид¬ 
но, пов’язане з паця «свиня», оскільки 
в цій грі діти використовують кісточку 
з ноги свині або теляти. — Кур. 29. — 
Див. ще паця 1 . 

[пацяра] «борошняний відвар з мо¬ 
локом» ВеЗа; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; — п. [расіага] «борошняний 
суп на воді; галушки, залиті молоком» 
походить від [расіас] «занурювати в 
щось рідке», пов’язаного з раскас 
«бруднити, ляпати». — 5Ж IV 5. — 
Див. ще пацькати. 

[пачайло] «бурлака, мандрьоха 
Нед»; — неясне. 

[пачвете] «курити, палити тютюн» 
Корз, [ пачва ] «курець» Корз; — неяс- 


323 





паче 


пашня 


не; можливо, пов’язане з [пачиво] «пе¬ 
чіння» Корз. 

паче (у виразі тим п. «тим біль¬ 
ше»); — р. болг. паче «більше», др. 
паче «тс.», схв. паче (паче) «тим 
більше, навіть; напроти, навпаки»; — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел, плме «більше» походить від псл. 
расе, форми витого ступеня від (о)ракь 
«назад, знову», до якого зводиться й 
укр. пак 1 . — Фасмер III 223; КЗСРЯ 


О О А. Г7 ГТ £ 01. С!, л |, ТТ С ГГ О 

ооо, ирсииу. и и, ох, лил\ її ооо — 

559. — Див. ще пак 1 . 

[пачестє] «пачоси» Нед; — резуль¬ 
тат видозміни слова [ пачеся\ «тс.» із 
вставним т. — Див. ще чесати. 

[пачитися 1 ] (пачити шя) «подоба¬ 
тися» ЕЗб 25; — запозичення зі сло¬ 
вацької мови; слц. расіГ за «подобати¬ 
ся», як і ч. [расііі зе] «тс.», виникло 
внаслідок семантичної видозміни діє¬ 
слова расі!’ «дивитися», ч. [расііі] 
«тс.», пов’язаного з *Ьаеі1 (пор. слц. 
[Ьасії’], ч. [гЬасії’]) «стежити», п. Ьа ; 


г / і / 


у 1\ у ш СУ ІА/ Ч*ІЛ/ І і І/ІЛ/ • 


Мо/чІп/чЬ ггсгг 

і ' ісі V.! і V 


425. — Див. ще бачити. 

[пачитися 2 ] «викривлятися, жоло¬ 
битися» Нед; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. расгус зі§ «жолобитися, 


ВИКПИШТЯТИСЯ» ПОХОДИТЬ ВІН ПЯС7.УС 


«жолобити, викривляти», ЩО, ЯК І Ч. 
расііі «вивертати, перевертати», вл. 
расіс «перекидати; піднімати (ломом)», 
нл. расуз «тс.», схв. пачити «шкодити, 
перешкоджати», зводиться до псл. *ора- 
сіїі (де згодом о стало сприйматися як 
префікс), утвореного від оракт» «зворот¬ 
ний», до якого зводиться й укр. бпак. 
— 5\У IV 8; Вгйскпег 380, 391; Ма- 
сЬек Е5ЛС 425; НоІиЬ—Ьуег 351—353; 
Миске II 2; 5кок II 558—559. — Див. 
ще бпак 1 . 

пачулі (бот.) «тропічна запашна 
рослина Ро£05Іетоп раїсЬоиІі РеІН; 
парфуми з ефірної олії цієї рослини», 
пачуля Мак; — р. болг. пачули , бр. 
пачулі, п. расгиіа, ч. расиїі, слц. раси- 
1а, схв. пачули ; — запозичення з анг¬ 
лійської мови; англ. раїсЬоиІі «тс.» по¬ 
ходить від тамільських слів расЬаі «зе¬ 


лений» та ііаі «листок». — СІС 2 634; 
51. \ууг. оЬсусЬ 540; НоІиЬ—Ьуег 352; 
РЧДБЕ 545; Вуіаклща 697; Кіеіп 1138. 


паша 1 «трава на пасовиську, пасо¬ 
висько; [нажива на вудочку]», пашня 
«пасовище», [пашнівка] (ент.) «трав’я¬ 
на блощиця, РЬуіосогіз раЬиііпиз» Нед, 
[пашйстий] «родючий; поживний» Нед, 
[пашнйй] «багатий на пашу» Нед, 
[паш-нйстий] «буйний, пишний СУМ; 
родючий Нед»; — р. [паша], бр. болг. 
м. паша, п. разха, ч. слц. раза, схв. 
паша, слн. раза, стел, плшд; — псл. 
раза < *раз]’а, пов’язане з разіі «пас¬ 
ти». — Фасмер III 223; ГІреобр.ДІ 23, 
31; Вгйскпег 399; МасЬек Е5ЛС 436; 
5кок II 614. — Див. ще пасти 1 . 


паша 2 «титул найвищих військових 
та цивільних сановників у мусульман¬ 
ських країнах» СУМ, Нед, [паила] 
(с.р., род. в. пашати) «молодий паша, 
син паші» Нед; — р. бр. болг. паша , 
п. разга, ч. слц. раза, м. паши , схв. 
паша, паша, слн. раза; — запозичен- 


11/1 1 у |/^1І ( І/1\Ч/1 ШХ/ОГІ, 1 ^ СІ О СІ V' IV..'/ ЦЧ/“ 

ходить від сперс. раїахза (перс, расіі- 
заЬ) «король». — СІС 2 634; Халимо- 
ненко УМЛШ 1977/9, 26; Макарушка 
12; Фасмер III 223; Преобр. II 31; Ши¬ 
пова 258; Дмитриев 541—542; НоІиЬ— 
Ьуег 362; РЧДБЕ 545; Вуіаклиіа 697; 
Зкок II 617; ЬокоІзсЬ 131. — Пор. 

баша, падишах. 

[пашина 1 ] «жили в м’ясі» ВеУг; — 
р. [ пашина ] «жилиста яловичина»; — 
очевидно, похідне утворення від пах 1 
(див.). 

пашйна 2 — див. фашйна. 
паш/ти — див. пахнути 1 . 

[пашкут] (орн.) «дрізд омелюх, Тиг- 
сіиз уізсіуошз Е.» Шарл; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. разгкої «тс.» 


загальноприйнятої етимологи не має. 

пашня «хліб у зерні або на стеблі», 
[ пашейка] «міра землі (частина поля)» 
Нед, [пашнйна] «хлібне зерно», паш- 
нйця «хліб (у зерні або на стеблі)», 
[пашничбк] «хлібороб» Нед, [ пашен - 
ний] «хлібний»; — р. пашня «нива, 
рілля», бр. [пашня] «збіжжя»; — похід- 


324 





пашбк 


паяц 


не утворення від др. палати «орати» з 
видозміненим значенням. — Вьігонная 
Белар. лексікал. і зтьім. 27—28. — 
Див. ще пахати. 

[пашок] «рід гри в карти»; — не¬ 
ясне. 

паштет, [паиікет] ■ «паштет», паил- 


Г*Ч *')/'■»<!/ і'І/І /~і И /1 І І І •'і 

р. /і-и-ми-//ю ш, , ир. / . 


п. разгіеі, ч. разїіка, ст. разіеіа, слц. 
разїеДа), вл. разіеіа «паштет, пиріжок 
(з м’ясом)», болг. пастет , м. паиїте- 
та , схв. паиїтета, слн. разіеіа; — 
запозичення з німецької мови; н. Раз- 
іеіе «паштет, пиріжок» походить від 
слат. разіаіиз «запечений у тісті», по¬ 
в’язаного з разіаге «розчиняти тісто», 
яке зводиться до лат. разіа «тісто». — 
СІС 2 634; Фасмер III 223—224; Черньїх 
II 15; НіїііІ-'У/огіЬ 17, 19; 51. ^уг. оЬ- 
сусЬ 557; 5^ IV 83; НоІиЬ—Ьуег 362; 
РЧДБЕ 541; Вуіаклща 697; К1и§е— 
Міігка 534. — Див. ще паста. 

паща, [пащ] «паща» Нед, [паща] 
«щелепа» Куриленко, [пащанйй] Нед; — 
бр. паилча , п. разгсга, разгсг «паща», ч. 
[разса] «пика, паща»; — результат видо- 


оллтитх /^пітз пллгуїи пллппл 
01*1111x1 і по 1 / і'ія-и' 11 , /іииіш ^ 


1 ?\ птім /а отIV о 


пащека. — З’М IV 82; МасЬек Е5ЛС 
437. — Див. ще пасть, пащека. 

пащека «паща», [пащеки] «вили¬ 
ці», [пашекованє] «лайка, хвастощі» 
Нед, пащекуха, [пащикуха], пащеку¬ 
ватий, [пащикуватий], пащекувати , 
[пащикувати] «пащекувати», [пращи- 
кувати] «тс.», запащекувати «розпу¬ 
стити плітки, осудити; [швидко заго¬ 
ворити, почати грубіянити]», [напащи- 
кувати] «накричати», [опащекувати] 
«зганьбити»; — р. [пащека] «щелепа, 
щока», бр. [пашчака] «(нижня) щеле¬ 
па», п. разгсг^ка, ст. разгсгека «па¬ 
ща», ч. разіека «тс.», слц. [разсека] 
«щелепа»; — похідне утворення від 
щока (< щека). —- Фасмер III 224; 
Преобр. II 31, 116; Вгйскпег 399; 5АД 
IV 82; МасЬек Е5ЛС 437. — Див. ще 
па-, щока. — Пор. паща. 

паюс «плівка, в якій лежить ікра в 
рибі», паюсний (у виразі паюсна ікра 
«гатунок пресованої ікри, посоленої в 


паюсах»); — бр. паюс\ — запозичення 
з російської мови; р. паюс , очевидно, 
пов’язане з р. ст. паюз «мішечок (з ри¬ 
б’ячого міхура, шкіри)», яке може бути 
зіставлене з п. ра^/^г «рубель для при¬ 
тискання соломи, сіна», ч. [ра^иг, 
раих] «тс.» і зведене до псл. раургв, 


П Л VI гтТТі'ЛГ'С'Л Т)1ГТ л/йтоіі 

ііилідгіиі V оїД 


зання з фін. раіпаа «давити, тиснути» 
або ра^іоіЧаа «бити» (Грот. Фил. раз. II 
502; Преобр. II 31; Черньїх II 15) і зі¬ 
ставлення з дінд. рауііЬ «задній прохід» 
(Різапі Раісіеіа 10/4 (1955) 262) недо¬ 
статньо обґрунтовані. — Фасмер—Тру- 
бачев III 224; Трубачев ЗИРЯ II 32— 
34. — Див. ще в’язати, па-. — Пор. 
півзен. 

паяти, паяний , пайка, паяльник, 
паяльщик, паяльний, відпайка, пере- 
пайка, припай «метал або сплав для 
паяння; [смуга землі між крутим мор¬ 
ським берегом та водою]», припайка , 
припій, розпайка, споїти, споювати 
«з’єднувати, приганяти», спай, спайка, 
спайність , [спаюн] «колодій» Нед, 
[спаяч] «паяльщик» 'Нед; — р. паять, 


іП плани 

У . І <> КЛ/ Лі 1^- ІУ | 


ГТП 


ТУ\ГГЗ О 'ГТХ ЧЧ 
1 \ у 1 _»ЬА 1 XI 'Г 


ПЛ. 

ґ 


іс, зра)ас, ч. ра]еіі «паяти», слц. рафі’, 
болг. споявам., м. спо;ува, схв. спо\и- 
ти , слн. зрафіі «тс.», стел, ст^поити 
«з’єднати»; — не цілком ясне; пов’язу¬ 
валось (Преобр. II 31; 5^ VI 310; Ма¬ 
сЬек Е5ЛС 427) з пити , поїти (пор. 
упиватися (зубами, пазурами)); порів¬ 
нювалось (Реіегззоп В5І. ^огізі 88) з 
дінд. уаиіі «прив’язує», уиіаЬ «прив’я¬ 
заний». — Фасмер III 224. — Пор. пй- 
ти, поїти. 

паяц «блазень, клоун»; — р. бр. 
паяц , п. ра]ас, слц. ра]ас, вл. рб]ас, нл. 
ри]‘ас, болг. палячо , м. пал\ачо , схв. 
па\ац , слн. ра]ас; — запозичення з 
італійської або французької мови; іт. 
[ра]агго], ра§Ііассіо (> фр. раіііаззе) 
«солом’яний матрац; легковажна люди¬ 
на; паяц (персонаж із народної комедії, 
одяг якого подібний до мішка, набито¬ 
го соломою)» походить від ра§1іа «со¬ 
лома», що виникло з лат. раїеа «поло¬ 
ва, висівки». — СІС 2 634; Акуленко 




пеан 


педаль 


140; Фасмер III 224; Черньїх II 15—16; 
Преобр. II 32; 51. \ууг. оЬсусЬ 541; 
ЗсЬизїег-Зеию 1119; РЧДБЕ 527. — 
Див. ще пахітоса. 


плай лУГ)Опа(лапи гік/то 

і*^ии V /хь»сііЛ ч, \_/ 1і п п і игиі 


т і пт ипигм/па. 


дова віршова стопа», пеон «чотири¬ 
складова віршова стопа»; — р. бр. болт. 
пеан, п. реап, ч. раіап, рарп, заст. ре- 
ап, реап, слц. реап, схв. пеан ; — запо¬ 
зичення, з грецької мови; гр. тголосу, еп. 
7 гшцц>у, атт. тгшєоу «(первісно) вели¬ 
чальна пісня на честь Аполлона; (зго- 

ттпіиї \/ппт-Шґ'тя пігиа' иіптітптшй ппяішпл 

м и,, ‘/ з х' ^ ‘ ‘“'•“'м у '-'-'‘•"ч-' - 

ПОХОДИТЬ, МОЖЛИВО, від вигуку щ тга- 
іцсоу, ісЬ тголау, що ним починався гімн; 
ігр іоо — вигуки звертання «гей, о», тгос- 
іршу, тгаїау пов’язують із *тга.Ріа, *тгаТ- 
?а «удар», що походить від тгаїсо «б’ю», 
спорідненого з лат. рауіо «б’ю, топчу, 
трамбую». — СІС 2 634, 638; Кораііпзкі 
732; НоІиЬ—Буег 352; РЧДБЕ 545; 
Вуїаклиіа 697; Ргізк II 460, 461, 464; 
Воізасц 740. 

певний, певен, певність, [ певно¬ 
та], [певняк] «певний», певне, певно, 
допевне, допевнитися, [запевне, за¬ 
певне], запевнити, напевне, напевно, 
[непев] «непевний» Ж, непевний, [впев¬ 
нятися] «упевнятися» Ж, упевнений, 
упевнити ; — р. [певний] «справжній, 
істинний», бр. пзуньї; — запозичення 

о гтг\ттт_гч_т/г\і і\ітг\т)Ті* п паи^тг попоплитліл 
^ їїїї. исірсігД'-.лип^ 

до ч. слц. реупу «твердий, міцний; пе¬ 
вний», виникло з п. ст. р^а «надія, до¬ 
віра», пов’язаного з р^ас «вірити, спо¬ 
діватися», яке зводиться до псл. рьуаїі, 
що знайшло своє відображення у стел. 
(оу)ггьвдти, укр. уповати. — КісЬ- 
Ьагбі 88; Фасмер IV 164; Вгііскпег 403; 

5 \х/ у 447 ; МасЬек Е5ІС 123, 447. _ 

Див. ще уповати. 

[певнити] «виконувати»; — бр. 
[пеуніць] «тс.»; —.пристосоване до ук¬ 
раїнської (і білоруської) фонетики і 
зближене з певний запозичення з поль¬ 
ської мови; п. реіпіс «виконувати» утво¬ 
рено від реіпу «повний», спорідненого з 

ттп пгнп.нян \/кп пгіяниії (ппп п вніпп/і- 
^ г . --, ^~. г . .■. ч *.^ г . г . 

нять «виконувати»). — Преобр. II 95; 

Вшскпег 402. — Див. ще повний. 


Пегас (міф., астр.) «крилатий кінь — 
символ натхнення поетів; назва сузі¬ 
р’я»; — р. бр. болг. Пегас, п. Ре§аг, ч. 
Ре§аз, Ре§азиз, слц. Ре§аз, схв. Пегаз, 


г*пи ГЖгтат лтл 

УУІП, А V 1 V 


французької мови; фр. Ре§азе через 
лат. Ре§азиз зводиться до гр. лтіуааос 
«тс.», яке загальноприйнятої етимології 
не має; пов’язується з 7П]уг| «струмінь, 
джерело» або з 7гііубс «міцний, силь¬ 
ний, потужний». — СІС 2 634; Фасмер 
III 225; Кораііпзкі 734; НоІиЬ—Буег 
365; РЧДБЕ 545; Ву]акли]а 697; Оаи- 
гзХ 543; Ргізк II 525; Воізаср 777. 

педагог, педагогіка, (заст.) педа¬ 
гогія «педагогіка», педагогічний; — р. 
бр. болг. м. педагог, п. ч. вл. реба§о§, 
слц. слн. реба§б§, схв. педагог; — за¬ 
позичено з грецької мови, можливо, 
через латинську або західноєвропейсь¬ 
кі І.ПЯТ ПЯесІЯР'ПСГПЯ гЬп пеНясгпсщр н 

--- ч -- г --о~&-’ Т Г* Г--> **• 

Раба§о§[е]); гр. тгшбауеоуос «слуга, що 
наглядає за дитиною; керівник, вождь; 
учитель, вихователь» утворено з основ 
слів тгаид род. в. .тгшбос «дитина; хло¬ 
пчик» (< :|: тгаР-і-5-), спорідненого з лат. 
раирег «бідний, незаможний», та аусоу- 
ос; «провідник, проводир». — СІС 2 634; 
Коваль 145; Москаленко УІЛ 25; Огіє- 
нко РМ 1938/1, 39; НиШЛУогШ 14; 
Черньїх II 16; Кораіігізкі 733; НоІиЬ— 

Т 1&Л . ВИПТГ £/1£. П,п*от/тттНп £07- 

і—^\_:і і и~ги, ис/і , 

Ргізк II 463. — Див. ще демагог, 
паупер. 

педагогіка — див. педагог, 
педаль, педалізація, педалізува¬ 
ти; — р. бр. педаль, п. ребаї, ч. слц. 
слн. ребаї, вл. ребаї, болг. м. педал , 
схв. педал, педала; — через фран- 

тп/ят^'и імлп'и ^гЬп прНяіМ чсшлоииАип я 

т у \ у і і ^ 

італійської; іт. ребаїе «тс.» утворено з 
лат. ребаїіз «ножний», що походить від 
рез, род. в. ребіз «нога», спорідненого 
з дінд. раї (зн. в. рйбат, гр. дор. 
тгоос, втт. тгобс, -род. в. тгобод «тс.», 
дінд. рабат «крок, слід», лит. реба 
«ступня, стопа», стел, под^ь, укр. під. 
— СІС 2 634; Фасмер III 225; Черньїх II 
16; 51. \ууг. оЬсусЬ 559; НоІиЬ—Ьуег 
364; 5кок II 629—630; Кіеіп 609, 1146; 


326 




педант 


педолог 


Таїсіє—НоГт. II 293—295. — Див. ще 

під 1 . 

педант «людина, що дотримується 
формального порядку; догматик, букво- 
їд у науці», педантизм,, педантство, 
педантйчний , по-педантському ; — р. 
бр. болг. м. педант , ,п. ч. слц. вл. ре- 
бапС схв. педант , слн, ребапЕ — запо¬ 
зичено з французької мови, можливо, 
через німецьку; фр. ресіапі ! > н. Ре- 
бапї) походить від іт. ребапіе «педант», 
букв, «учитель», яке зводиться до лат. 
раеиа§о§"из «педагог» або до гр. тгш- 
бєйоо «виховую», похідного від тгаїс 
(тгсабод) «дитина». — СІС 2 634; Фас- 
мер III 225; Черньїх II 16; Кораіігізкі 
733; НоІиЬ—Буег 364; РЧДБЕ 546; Ву- 
}гжлща 698; Ргізк II 462—463. — Див. 
ще педагог. 

педель «наглядач над студента¬ 
ми»; — р. педель , п. ребеї, Ьебеї, ч. слц. 
ребеї, схв. педея , слн. ребеї «тс.»; — за¬ 
позичення з німецької мови; н. РебеІІ 
«шкільний сторож, шкільний швейцар; 
службовець вищої школи» походить від 
слат. ребеїіиз «розсильний при суді», 
ЬебеІІиз, ЬісІеІІиз «тс.», що зводяться до 
двн. ЬіїіІ «тс.», пов’язаного з нвн. Ьіе- 
іеп «пропонувати, надавати», двн. Ьіо- 
іап «тс.», спорідненим з дангл. Ьеобап 
«сповіщати, повідомляти», гр. тгоуОссуо- 
рш «розпитую, вивідую», СТСЛ. Б'ЦуЬ- 
ти, воудити, др. б'ьд'Ьти, будити , укр. 
будити. — СІС 1951, 491; Фасмер III 
225; Преобр. І 21; ШШЛАФНЬ 18; Ко- 
раїіїїзкі 733; МасЬек Е56С 441; Но- 
ІиЬ—Буег 364; Ву)акли]а 698; КІи^е— 
Міїгка 75, 76, 536; Кіеіп 171. — Див. 
ще будити 1 . 

педераст «той, хто займається му¬ 
жолозтвом», педерастія «мужолозт¬ 
во»; — р, болг. м. педераст , бр. педе¬ 
раст, п. ребегазїа, ч. слц. вл. ребегазі, 
схв. педераст , слн. ресіегазі; — через 
західноєвропейські мови (фр. ребегаз- 
іе, н. Рабегазі) запозичено з грецької; 
гр. тгаіб8раатт)д (букв.) «любитель хлоп¬ 
чиків» утворено зі слів тгаїс; (ттаїбос;) 
«дитина, хлопчик» та єраатце; «палко 
закоханий; шанувальник, прихильник», 


пов’язаного з єрарт «кохаю». — СІС 2 
635; Кораіігізкі 733; НоІиЬ—Буег 364; 
РЧДБЕ 546; Ву]акли]'а 698. — Див. ще 
еротика, педагог. 

педикюр «догляд за нігтями й ви¬ 
далення мозолів на ногах», педикюр¬ 
ша; — р, болг. педикюр , бр. педикюр , 

п. ребісиге, ч. ребікйга, ребікуга, слц. 
слн. ребікйга, вл. ребікіга, м. педику- 
ра , схв. педикйр; — запозичення з 
французької мови; фр. ребісиге «тс.» 
утворено з основ лат. рез (ребіз) «но¬ 
га» та сОго «піклуюся, дбаю; догля¬ 
даю». — СІС 2 635; Кораіігізкі 733— 
734; НоІиЬ—Буег 365; РЧДБЕ 546; Ву- 
]акли]'а 698. — Див. ще курувати, пе¬ 
даль. — Пор. манікюр. 

педіатр «лікар дитячих хвороб», 
педіатрія «вчення про дитячі хвороби 
й методи їх лікування», педіатричний ; — 

р. педиатр, бр. педьіятр , п. ребіаіга, 
ч. ребіаіг, слц. вл. ребіаіег, болг. пе- 
диат'ьр , м. педщатар , схв. педй]й- 
тар, слн. ребіаіег; — запозичення із 
західноєвропейських мов; н. Рабіаіег, 
фр. ребіаіге, англ. ребіаігізі утворено з 
основ гр. тгаїс; (тгаїбос) «дитина» та іат- 
рос «лікар», пов’язаного з іаороп «лі¬ 
кую, зціляю» і, далі, з іаіуоо «нагріваю; 
тішу, підбадьорюю; відраджую». — 
СІС 2 635; Кораіігізкі 733; НоІиЬ—Буег 
364; РЧДБЕ 546; Вуіаклиіа 698; Ргізк І 
704—705; Воізаср 364; КІеіп 763, 
1146. — Див. ще педагог. 

педолог «фахівець або прихильник 
педології», педологія «напрям у психо¬ 
логії та педагогіці, що об’єднує біоло¬ 
гічні, соціологічні та психологічні під¬ 
ходи до розвитку дитини», педологіч¬ 
ний ; — р. педолог , бр. педолаг , п. ч. 
ребо!о§, слц. ребоїб^, вл. ребо1о§уа 
«педологія», болг. педолог , схв. педо¬ 
лог, слн. ребоІо§; — запозичення із за¬ 
хідноєвропейських. мов; фр. ребоїо^іе 
«педологія», ребо1о§ие «педолог», ребо- 
1о§Щие «педологічний», англ. раебоїо- 
§у, н. Рабоїогче утворено з основ гр. 
тгаїс;, род. в. (тгшбос;) «дитина» і Хоуос; 
«слово; вчення, наука». — СІС 2 635; 
5ї. щг. оЬсусЬ 560; НоІиЬ—Буег 365; 


327 




педринець 


пекло 


РЧДБЕ 546; Вуіакліф 699. — Див. ще 
логіка, педагог. 

педринець — див. бедрйнець. 
пейзаж, пейзажйст\ — р. 6р. 
болг. пейзаж , п. ре] 2 аг, ч. ре] 2 а 2 , слц. 
слн. ре]$а 2 , м. пеі'заж , схв. пейзаж, 
пе']сйж\ — запозичення з французької 
мови; фр. рауза^е є похідним від рауз 
«країна, земля, місцевість; земляк», що 
зводиться до пізньолат. ра§епзіз «меш¬ 
канець села», утвореного від лат. ра§из 
«сільська громада; село», з яким пов’я¬ 
зані стел, погана, др. погані), укр. 
поганий . — СІС 2 635; Черньїх II 17; 
Преобр. II 84; Кораіііізкі 734; РЧДБЕ 
547; Ву]акли)а 699; Оаигаі 541; Кіеіп 
1143. — Див. ще поганий. 

пейзан «ідилічний образ селянина 
в літературі й мистецтві», пейзани, 
пейзанин, пейзанка, пейзанство\ — 
р. болг. пейзан «тс.», п. ре]гапка «ово¬ 
чева юшка; просте сільське вбрання; 
пейзанка»; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. раузап «селянин» утво¬ 
рене від рауз «країна, земля, місце- 
вість; краянин, земляк». — СІС 2 635; 

Т/ Л г, л і:Д л І.: 70/1. ПТТПГС С А 7. 

і\ирсшпькі /0 і *, г “іДіл_ о^і , 

541. — Див. ще пейзаж. 

пейси «довгі пасма волосся на 
скронях у патріархальних євреїв», пейс 
(одн.), [пейсач] Нед, пейсики , [песик] 
«кучерик на чолі», пейсатий ; — р. 
пейсьі , бр. пзйси, п. ре^у, ч. ре]гу, 
слц. ра]езу, схв. пе]аси\ — запозичен- 


иа -з млой 


паїас лто л ппулпигк 


від гебр. ре’бі «кучері над вухами», що 
є формою множини від ре’а «кут; кі¬ 
нець, край; кучер над вухом», спорід¬ 
неного з ра’а «розколювати, розтинати; 
поділяти». — Фасмер III 225; МасЬек 
Е5ЛС 441; НоІиЬ—Буег 365; Оезепіиз 
664—665. 


пек 1 (заст., у виразі пек тобі, цур 
виражає досаду, відсторонення, відмо¬ 
ву, незадоволення, бажання відвернути 
що-небудь, позбутися когось, чогось); 
«[слов’янський бог пекла]», [пек- 
пеком ] (лайка) Нед, [пеци] (у лайці 
бодай тя пеци били) ВеЗа, [пекати] 
«відстороняти, відганяти», [ ткатися ] 


«цуратися», відпекатися , [запекати] 
«запроторити», спекатися ; — п. [рек 
(ІоЬіе)] (очевидно, з укр.); — виникло, 
очевидно, з др. пеклі з, пеколі), пекгль 
«смола», що походить від стел. ПЬКЛТ* 
«смола; пекло». — Німчук ІУМ Морфо¬ 
логія 511—512; Преобр. II 32; Потебня 
К ист. зв. III 56—58; 5У/ IV 104. — 
Див. ще пекло 1 . 

пек 2 «речовина, яка залишається 
після перегонки деревного, торф’яного 
або кам’яновугільного дьогтю та дисти¬ 
ляції жирних кислот», [пік] «смола, 
якою смолять човни та канати» Берл; — 
р. бр. болг. пек, п. рак «тс.»; — запо¬ 
зичення з голландської мови; гол. рек 
«смола», як і нвн. РесЬ, англ. ріісЬ 
«тс.», походить від лат. ріх (род. в. рі- 
сіз), спорідненого з гр. тгіааа, лит. рі- 
кіз «тс.», стел, пькдт* «тс.; пекло». — 
СІС 2 636; К1и£е—Міігка 536; Кіеіп 
1191; У/аІбе—НоГт. II 312. — Див. ще 
пекло 1 . — Пор. пек 1 . 

[пекець] (вигук на позначення рап¬ 
тового падіння) Нед, [перепихйцьну- 
ти\ «перекинутись»' Нед; — звукона¬ 
слідувальне утворення, очевидно, по¬ 
в’язане з [пец] (вигук на позначення 
падіння), бр. [пзц] «тс.»; може бути зі¬ 
ставлене також з беркйць, кецати 
(див.). 

пекло 1 , пекельник «диявол, мешка¬ 
нець пекла», [пекельниця] «змія, гадю¬ 
ка» ГрицАВ, [пекбльник] «пекельник» 

ТТагт Т ґїоігп п и и и и о 1 РЧргт \пои‘і'іи\ лпр. 

кельник» Мовозн. 1980/1, пекельний, 
пекельницький, [пекяянйй, пекбльний ] 
Нед; — р. пекло «сильний вогонь, по¬ 
лум’я; пекло», бр. пекла , [пекло], др. 
пеклі) «смола», п. ріекіо «пекло», ч. 
слц. рекіо, вл. р]ек4о, нл. р]ак4о, болг. 
пікло, [пікш], м. пекол , схв. пакао , 
слн. рекеї «тс..», с.тсл. пьк т ьд т ь «пекло», 
пьцьдт* «смола»; — псл. *рьк-1- «смо¬ 
ла»; — споріднене з лит. рікіз «смола», 
лтс. рікіз «тс.», лат. ріх, род. в. рісіз 
«смола, дьоготь», гр. тгіааа (< *тгініа), 
атт. тгітта «смола», що зводиться до іє. 
*рї- «сік»; значення «пекло» з’явилося 
у слов’янських мовах з прийняттям 


328 




пекло 


пектй 


християнства, згідно з яким грішники 


киплять у пеклі в смолі, горять у віч¬ 
ному вогні; через те в народній етимо¬ 
логії слово пекло пов’язується з пек¬ 
ти. — Німчук ІУМ Морфологія 512; 


П (Г гт ЛГ 1 Г Т Т ТТ 1Л ПҐЧТТЛТГ 1 7С ' /"ї'і ПЛЧ/1 А ТТТ 

и^лісілио^олпп ііарп^п і / и, ш 


226; Преобр. II 33; Вгйскпег 407; Ма- 


сЬек Е54С 441—442; НоІиЬ—Буег 365; 


БсЬизїег-Бе^с 1076; Младенов 537; 


Зкок II 588; Мартьінов Язьік 83; Роког- 
пу 794. — Пор. пек 1,2 . 

[пекло 2 ] «яма в болоті; трясовина» 
Ч; — результат видозміни слова [пель¬ 
ка] «тс.», зближеного з пекло «місце 


під землею, де мучаться душі померлих 
грішників». — Див. ще пелька 2 . 

[пекно] «пляма» Пр. XI діал. н.; — 


похідне утворення від пекти, оскільки 
пляма нагадує випалене місце. — Нім¬ 
чук Пр. XI діал. н. 160. — Див. ще 

пектй. 


пектй, [ пекарити ], пекарювати, 
[печи] «пекти» Нед, пічникивати, пе¬ 
кар СУМ, Нед, [ пекариха] Нед, [пе- 
карйця] «печія, нудота» Л, [ пекарів- 
на], пекарка СУМ, Нед, пекарня, пе¬ 
карство СУМ, Нед, [пекарчук], [пеко- 
вица\ «печія» ЛексПол, [ пекота ] «спе¬ 
ка» Нед, [пекучка] «печія До; (бот.) 
гарбуз звичайний, СисигЬіїа реро Ь. (йо¬ 
го перед уживанням печуть) ВеНЗн; 
кропива жалка, ІМіса игепз Ь. ВеНЗн», 
[пецяк] «розпечений дріт для пропалю¬ 
вання чубуків у люльках» Нед, [пе- 
тюх] «тс.» Нед, [ печ ] «піч» Нед, [пе- 
чайка ]. «печія» Л, [печак] «печений 
качан кукурудзи» Нед, [печак] «тс.» 
Нед, [печенйна] «печеня», [печенйця] 
«сушені яблука чи груші», [печенюх] 
«печене яблуко» Нед, [печера] «отвір, 
де печеться хліб» ВеБ, печеня , [пече'я] 
«печія» Нед, печиво , [печйна] «обпа¬ 


лена'глина в печі», печйще «рештки 


розваленої печі, дир печі; спалене сон¬ 
цем місце», печійка «печія», [печіль- 


ник\ «пекар», [печільниця\ «пекарка; 
печія», [печкир] «пічкур», [печник] 
«пічник» Нед, [пйканка] «діжа для тіс¬ 
та» Л, [пичайка] «тс.» ЛПол, [пичйн] 
«вимита водою яма в глеюватій землі; 


затверділі краї цієї ями» Мо, [пичйна] 
«шматок перепаленої глини в печі» Па, 
[пікарйст] «пекар» Дз, [пікун] (ент.) 
«мурашка, Рогпліса (бо ця мурашка пе¬ 
че, тобто кусає); вид горщика для за¬ 
пікання» Нед, [ткунець] «тс.» Нед, 
піч, [пічкуга\ «хатина» Бі, [пічка] 
«яма» Гриц, пічкур «ледар; [опалювач, 
грубник]», [пічкура] «піч» Бі, пічнйк, 
пічурка, пекарний , [пековий] «ужива¬ 
ний при випіканні хліба» ВеЛ, пеку¬ 
чий, печений, [ткальний Л, піківний, 
пікнйй Г, Па], пічнйй, пічовйй, впек- 


тйся «набриднути», випік, вйпічка, 
допектй, [допік] «дошкуляння» Я, [до- 
піклйвий] «пекучий, болісний» Ж, [за- 


тчкуритися\ «звикнути лежати на пе¬ 
чі», [запек] «запічок» Я, [запека] «злю¬ 
ка, упертий; мозоля» Ж, [запецек] «за¬ 
пічок» Я, [запік] «тс.» Я, запікана, 
запіканка, запічок, запеклий, [запек¬ 
лу ватий], [запекуватий ] «дуже стро¬ 
гий», запічний, недопік, недопічка, 
[опечка] «пічурка для попелу» Л, [опе- 
чок ] Л, опік, [опіканка ] «спечена на 
вогні риба» Мо, Берл, опічок (заст.) 
«край печі», опікаючий, [перепечи] 
«вид коржа», [перепечайка, перепечка 
Нед] «тс.», [перепіч] «припічок» Нед, 
[перепіча] «вид коржа» Бі, перепічай- 
ка (заст.) «вид коржа; жінка, що пече 
хліб», перепічка «вид коржа; [невели¬ 
ка хлібина Нед]», переднічний, підпе- 
ка, підпекар, [підпіч] Нед, підпічок, 
підпіччя, [подпечини] «мурована осно¬ 
ва печі» О, [прйпек] «припічок», [прй- 
пік] «тс. ЛЧерк, підпіччя Нед», припі¬ 
кальне (мед.), припікальний (мед.), 
припікач (мед.), прйпічка, припічок, 
спека, спекбвисько, спековище, спе¬ 
кота, спеклийспековйтий, спекот- 


лйвий, спекбтний, спечний «жаркий», 
спіклйвий, спікнйй ; — р . печь, [печй, 
пектй], бр. пячьі , [пекці], др. печи, п. 
ріес, ч. ресі, слц. ріесї’, вл. р]ес, нл. 
р]ас, полаб. ріеі, болг. пека, м. пече, 
схв. пе'Ни, слн. ресі, стел, пєшти; — 
псл. *рек1:і «пекти», *рек1ь «піч»; — 
споріднене з лцт. керїі «пекти», лтс. 
сері «тс.» (< балт. *рекб), дінд. расаїі 


329 




пекулька 


пелевня 


«варить, пече, смажить», ав. расаііі 
«тс.», гр. тгєааоо (< *тгєнко) «печу, ва¬ 
рю», лат. социб (< *риериб) «варю; об¬ 
пікаю», алб. ріек «печу», тох. В рарак- 
зи «варений», дангл. аГі§еп «обпале¬ 
ний»; іє. *реки- «варити, готувати»; 
слово пекар (з пізнішими похідними), 
як і р. пе'карь, бр. пекар , п. ріекагг, ч. 
рекаг, утворено під впливом нвн. Ва- 
скег «пекар» (НиШ-'МогІЬ 18; Фасмер 
III 226; Вгйскпег 406; НоІиЬ—Кор. 
268). — Фасмер III 227; Черньїх II 29; 
Преобр. II 54; МасЬек Е5ІС 440; Но- 
ІиЬ—Ьуег 364; 5сЬиз1ег-5е\Ус 1073; 
Младенов 416; 8кок II 628—629; Кри- 
тенко Вступ 518, 554; Тгаиітапп 211; 
ІЛЧепЬеск 152; Ресіегзеп Ке 11. Ог. І 38, 
129; Таїсіє—НоГш. І 270—271; Гамк- 
релидзе—Иванов 699; Рокоту 798. 

[пекулька] (орн.) «водяна (болотя¬ 
на) курочка, Оаіііпиіа сЬІогориз ЬаІЬ.» 
ВеБ, ВеНЗн, [пекур] «бекас, Сареііа 
§а11іпа§о Л; коловодник-телегуз, Ргіп§а 
осЬгориз І.. Шарл»; — очевидно, зву¬ 
конаслідувальні утворення, подібні до 
п. [ріекиї] «вівчарик (бекас)», який ді¬ 
став свою назву через те, що співає 
ріеки, ріеки. — З'У/ IV 147. 

Пелагія (жіноче ім’я), Пелагея, 
Пелага, [ Пелягія ], Палага, Палагна , 
[ Палагбйка] О, Палажка, Палазя , 
[Паланка Пі, Полагна Нед, Паза ВеЛ, 
Пазйна, Пазулька ], Пазя, [Пазьґа 
ВеБ], Пазька , [Пайза ВеЛ, Позйна 
Нед], ст. Пелагіа «ближица, пучиннаа» 
(1627); — р. Пелагея , ст. Пелагйя , 
бр. Пелагея, Палага , п. Ре1а§іа, ч. Ре- 
1а§е]а, слц. Ре1а§іа, болг. Палагйя, 
Пелагйя , стел. Пєдагиід; — через цер¬ 


ковнослов’янську мову запозичено в 
давньоруську з грецької; гр. ПєЛауіа 
пов'язане ’з прикметником тгєЛауюс 
«морський», похідним від тгєЛауос «(від¬ 
крите) море». — Вл‘. імена 153; Берин- 
да 227; Петровский 177; Фасмер III 


997- С' пп тттітти 

І-! І-! І , ІЛГПП, 


т/лдои Ч 1 А ■ ТА пиас 

і (Л І 1(Ц 


Див. ще архіпелаг. 

пелагра (мед.) «хронічна хвороба, 


викликана авітамінозом»; — р. пеллаг- 
ра , п. ч. слц. реіа^га, болг. пелагра , 


схв. пелагра , слн. ре1а§га; — запози¬ 
чення з італійської мови; іт. ре11а§га 
«тс.» утворено з основ лат. реіііз «шкі¬ 
ра», спорідненого з дангл. Іеіі «хутро, 
шкура; шкіра», двн. їеі «тс.», гр. теАра 
«підошва», стел, пєлєнл, укр. пелена , 
та гр. бсура «хапання; полювання, ло¬ 
ви», пов’язаного з аурєоо «ловлю, захоп¬ 
люю», спорідненим з дірл. аг (*а§га) 
«перемагати», вал. аег «бій, боротьба», 
дкорн. Ьаіг «лихо, нещастя». — СІС 2 
636; Кораііпзкі 734—735; НоІиЬ—Буег 
365; РЧДБЕ 547; Ву]акли]а 700; Мез- 
їіса 1144; Кіеіп 1149; ЛЛ^аІде—Ноїгп. II 
275—276; Ргізк І 14—16. — Див. ще 
пелена. 

пеламіда — див. паламйда 1 . 

пеларгонія (бот.) «Реіаг^опіиіп 
Б.’НегіІ»; — р. пеларгдния, пеларгд- 
ниум. , бр. пеларгонія, п. ре1аг§опіа, ч. 
ре1аг§бпіе, слц. ре1аг§бпіа, вл. ре1аг§о- 
пра, болг. пеларгдния , схв. пелагд- 
нща, пеларгонща, слн. реіаг^бпра 
«тс.»; — запозичення з новолатинської 
ботанічної номенклатури; нлат. реіаг- 
§опіит «тс.», утворено від гр. тгєАа- 
ру де, «лелека» (з огляду на подібність 
плодів цієї рослини до дзьоба лелеки), 
що виникло з *тгєЛа-.Рару6с «чорно-бі¬ 
лий», перша частина якого пов’язана з 
тгєХюс «синій, посинілий», пгХХос, «тем¬ 
но-сірий, темно-бурий, темний», тгоАюс 
«сивий», далі споріднена з лат. раїїео 
«блідну», раїїісіиз «блідий», друга час¬ 
тина аруос (< *арурос) «білий, яскра¬ 
вий, блискучий» споріднена з дінд. ту 
гай «блискучий, яскравий», ав. егегаїа 
«срібло», тох. А агкі «білий», тох. В 
агкич «ясний», вірм. агсаі «срібло». — 
СІС 2 636; БСЗ 32, 296; 51. ^уг. оЬсусЬ 
561; НоІиЬ—Буег 365; РЧДБЕ 547; Си- 
моновий 341—342; Баигаї 525; Кіеіп 
103, 1148; Ргізк II 492. — Див. ще па¬ 
левий. 


пелевня] 

і оо о їй Па П 


і і о 


і сшпи, 


и/з/ідодіуі, 
і ^^ / ии 


гт а гт уі п п Аґ> 
і і\_Д, і юуюо 


нйк Г, Нед] «тс.»; — р. [пелевня] «по- 
лівник», п. ст. ріешпіа, ч. [ріеупа, ріеу- 
пік], слц. ріеуіпес, ріеупїк, ріеуіп «тс.», 


болг. плевня «будова для зберігання 


330 




пелевонь 


пелех 


полови, соломи, сіна», плевник , м. 
плевна, схв. плевььа «тс.»; — похідне 
утворення від *пелева «полова» (пор. 


п прпррп 

ґ- і* — — 


Ґ16Л66СІ «ТС.». 


ся до псл. реіеуа, що було варіантом 
звукової форми *ре!уа «тс.». — Фас- 


ТТТ Г\ Г\ ^7 ПІП П 1 ’П Т — Г ГТ Ґ\ '-і 


мер ш 22/, ді'і, оі/; нреоуф. іі у/; 
Вгискпег 418; МасЬек Е5ІС 459. — 
Див. ще полова. 

[пелевонь) (бот.) «пижмо бальза¬ 
мічне, канупер, Тапасеїит Ьаїзаіпііа 
Б» ВеБ, ВеНЗн, Мак, [ґієлевбнє] «тс.» 
тж; — неясне; можливо, пов'язане з п. 
: феїпо\УОппу «сповнений пахощів», ос¬ 
кільки квіти цієї рослини мають при¬ 
ємний запах. — УРЕ 11, 136. 

пелена «покривало, поділ; суціль¬ 
ний покрив» СУМ, Г, Нед, [пеленик] 
«дитина в пелюшках; білоручка» О, 

[ ПЙЛ.РНШ1Я.] «6ІЛППУКЯ» О і ПРЛ.РНК.а 1 

«пелюшка» Нед, [пеленя] «дитина в 


пелюшках» Нед, [пелінка] «пелюшка», 
[пеленкбвий] Нед, пеленати «спови¬ 
вати», [ пеленйтися ] «ніжитися» О, 
[пеленувати] «тс.», [в пеленйтися] 
«проникнути» Ж, [опелінок] «дитина в 
пелюшках» Нед; — р. болг. пелена, 
бр. пяленка , др. пелена , ч. ріепа «пе¬ 
лена, пелюшка; мозкова оболонка», 
слц. ріепа «хустка; мозкова оболонка», 
полаб. рііепка «пелюшка», м. пелена 
«пелюшка, пелена», схв. пелена «пе¬ 
люшка», слн. ріепіса «пелюшка, пеле¬ 
на», стел, пєлєна; — псл. *ре1па, реІе- 
па; — споріднене з лат. реіііз (< *ре1- 
піз) «шкіра», гр. тгєЛра «підошва», двн. 
Геї «хутро, шкура; шкіра», англ. їеіі 
«тс.», дангл. Гіішеп «шкірка, крайня 
плоть», лит. ріепе «шкірка, перетинка»; 
іє. *ре1- «шкіра»; припускається (Ма¬ 
сЬек Е5ІС 55, 458; Мартьінов 81. 
У/огІзк 62—63) давній паралелізм псл. 
ре1(е)па. і *ЬоІпа «оболонка» (іє. *ре1-: 
*ЬЬо1-п-). — Фасмер III 228—229; Чер; 
ньіх II 17; Преобр. II 33; МасЬек Е5ІС 
458; НоІиЬ—Буег 377; 8кок II 632; 
Рокоту 803. — Пор. пелюха, пліва. 

пеленг «кут між напрямком компас¬ 
ної стрілки й напрямком, у якому вид¬ 
но даний предмет або чути звук», пе¬ 


ленгатор, пеленгація, пеленгаційний, 
пеленгувати «визначати місце пере¬ 
бування якогось об’єкта»; — р. бр. 

ІЇГіПг п р п ри р п прійпгг гуп пр при р • — 

запозичення з голландської мови; гол. 
реіІіп§ «визначення, вимірювання, зон¬ 
дування, пеленгація» пов’язане з реііеп 
«вимірювати глибину, зондувати грунт, 
пеленгувати», утвореним від реіі «фут¬ 
шток; рівень (води); норма, міра», що, 
як і англ. раіі «цебер, баддя», дангл. 

ПЯРСҐРІ лМЯПРНККЯ міпя* ПМТ4ЯЯ ияшял 

ґ —Ь"" , 

походить від слат. ра§еІІа «міра», лат. 
ра§е1Іа «колонка, стовпчик, сторінка», 
зменш, від ра§іпа «сторінка». — СІС 2 
636; Кораіігізкі 735; РЧДБЕ 547; Ву]а- 
клиіа 700; К1и§е—Міїгка 537; Кіеіп 
1111. — Див. ще пагінація. 

пелерина «короткий плащ або круг¬ 


ла накидка з відлогою; великий круг¬ 


лий комір»; — р. болг. м. схв. пелери¬ 
на, бр. палярьїна, п. реіегупа, ч. слц. 
раїегіпа, вл. реіегіпа, слн. реіеппа; — 
запозичення з французької мови; фр. 
реіегіпе «тс.» пов’язане з реіегіп «про¬ 
чанин, мандрівник»,, що зводиться до 
лат. реіе^гіпиз (< реге§гіпиз) «чужи¬ 


нець. іноземець», похідного від регенте 
«поза батьківщиною, за кордоном», яке 
складається з рег «через» та а§ег (а§гї) 
«земля, область, територія, поле». — 
Москаленко 55; Фасмер III 229; Чер- 
ньіх II 17; '\Уеі$$-Вггегіпо'У/а Ргасе ]^ 2 у- 
ко2П. 21, 155; МасЬек ЕЗХ 442; Но- 
ІиЬ—Ьуег 365; РЧДБЕ 547; Вуіакли]а 
700; Баигаї: 544; Таїсіє—Ноїт. II 284. 
— Див. ще аграрний, пере-, пілі¬ 
грим. 

[пелесатий] «патлатий, з довгим 
скуйовдженим волоссям» Нед; — оче¬ 
видно, результат контамінації слів пе¬ 
лехатий і волосатий. — Див. ще 

волос, пелех 1 . 

пелех 1 «пасмо волосся; патлань, 
{старий дід]», [пелеханка] «неохайна 
жінка», [ пелеханя ] «-тс.; жінка з пиш¬ 
ним волоссям Нед», [пелеханка] «сні¬ 
пок» Нед, [пелехиля] «жінка з пишним 
волоссям» Нед, [пелешбк] «віл з дов¬ 
гою й густою гривою» Нед, пене- 


331 








пелех 


пелюскатися 


хатий, [розпелеилити] «розпатлати» 
Нед; — р. [пельки] «скроні; патли, пе¬ 
лехи», п. [реІесЬу] (мн.) «пелехи» (з 
укр.), схв. [ пелеш ] «коса на голові у 
чоловіків»; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з ч. реІісЬаїі «линяти», ріску «ли¬ 
сий», укр. пліт, плішивий ; зіставляє¬ 
ться також (ВеЛ 453) з лат. рііиз «во¬ 
лос», рііозиз «волохатий». — 8\У IV 
105; Вгйскпег 408; НоІиЬ—Кор. 269. — 
Пор. повхатий. 

[пелех 2 ] (бот.) «плаун булавовид¬ 
ний, плаун звичайний, Ьусоробіит сіа- 
уаіит Б.» ВеНЗн, [ пелешатник\ «тс.» 
Нед, [пелеьиник] «тс. Нед; пухівка, Егіо- 
рЬогит 1^. ВеНЗн»; — пов’язане з пе- 


ПРУ «ПЯГМП ДПЛПГГ'ЯЛ - НЯЧВЯ 'Я\ШПН.ПРНЯ 

тим, що стебла або оцвітини цих рослин 
подібні до пасма волосся. — Вісюліна— 
Клоков 60. — Див. ще пелех 1 . 

[пелех 3 ] «дріб’язок» (у виразах 


розбйтися в п. «розбитися на тріски», 
нема й пелеху «і сліду нема») Л; — 


неясне. 


[пелехати] «рвати (щось у великій 
кількості)», [ напелехати] «набрати», 
[напелешкатися] «набратися», [обпе- 
лехати] «зовсім обірвати, обнести» Ва, 
[обпенехати] «тс.» Ва; — очевидно, 


афективне утворення, паралельне до 
панахати «розривати» (пор.). 

[пелехачики] «вид поганої картоп¬ 
лі» Нед; — неясне; можливо, похідне 


від пелех «пасмо волосся». 

пелікан (орн.) «Реіесапиз Б.»; — 
р. болт. м. пеликан, бр. пелікан , п. вл. 
нл. реіікап, ч. слц. слн. реіікап, схв. пе- 
лйкан ; — запозичено з латинської мови, 


можливо, через французьку або німець¬ 
ку; лат. реіісапиз, реіесапиз (> фр. реіі- 
сап, н. Реіікап) «тс.» походить від гр. 
тгєХєиау, -ауод «тс.», утвореного від 
тгєХєкцд «сокира» (за подібністю дзьоба 
цього птаха до сокири), спорідненого з 
дінд. рагазйЬ, рагзиЬ «колун, сікач», 
ос. їзегаеі «сокира». — СІС 2 636; НіШІ- 
\\ФгїЬ 15; Фасмер III 230; Черньїх II 
17; Преобр. II 35; 51. \ууг. оЬсусЬ 561; 
НоІиЬ—Буег 365; РЧДБЕ 548; Зкок II 
633; Егізк II 496; МаугНоїег II 213. 


пелун — ДИВ. ПОЛИН. 

пелька 1 «рот, глотка; [шлунок 
Ва]»; — р. [пелька] «частина одягу на 
грудях та біля горла», бр. [пелькі] 
«груди»; — загальноприйнятої етимо¬ 
логії не має; пов’язується (Фасмер III 
230; Преобр. II 35) з пелена (у такому 
разі за первісне значення слід визнати 
«частина одягу біля горла»); пов’язу¬ 
ється також (Толстой Зтимология 
1967, 145—157) з [пелька] «ополон¬ 
ка», запозиченим з балтійських мов. — 
Пор. пелена, пелька 2 . 

[пелька 2 ] «ополонка; вода, що з’яв¬ 
ляється на річці поверх льоду Л; яма в 
болоті; яма, наповнена водою Ч; галя¬ 
вина в лісі Ник», [пель] «невелике гни¬ 
ле болото Ч; галявина Ник», [ опелька] 
«ополонка» Л; — р. [пелька] «ополон¬ 
ка», бр. [пелька] «тс.», [пелка] «низи¬ 
на серед поля», [пель] «тс.», п. [реіка] 
«погана земля, низина, болото», [реіка] 
«тс.»; — запозичення з литовської мо¬ 
ви; лит. реіке «болото», як і лтс. реісе 
«калюжа», прус, реіку «драговина, бо¬ 
лотисте місце», пов’язане з раїіоз «ве¬ 
лике болото», спорідненим з лтс. раїаз 
(раіі) «болотистий берег озера», дінд. 
раїуаіа- «ставок, калюжа», раїуаіуа- 
«болотистий», лат. раїиз «болото»; далі 
зіставляється з лит. раїуаз «блідо-жов¬ 
тий», двн. їаіо «бляклий, блідий». — 
Толстой Зтимология 1967, 145—148; 
Филин В чест на академик Владимир 
Георгиев, София, 1980, 275—277; Лау- 
чюте 19—20; Ргаепкеї 567. — Пор. 
пекло 2 . 

пельмені (кул.), пельмень , пель¬ 
менна ; — бр. пельмені , ч. реїтепе; — 
запозичення з російської мови; р. 


пельмени походить із мови комі, де 
пель-нянь (букв.) «вушка з хліба» (за 
зовнішньою подібністю) утворено з 
слів пель «вухо» та нянь «хліб». — 
Москаленко УІЛ 58; Акуленко 142; 
Фасмер III 230; Черньїх II 17—18; Пре¬ 
обр. II 35; Баскаков та ін. Взаимод. и 
взаимообог. 58; Попов Ист. лекс. 29. 

[пелюскатися] «унаджуватися, чіп¬ 
лятися» Нед, [впелесйтися] «унадити- 


332 





пелюста 


пенал 


ся>> Ж [впелюскатися 


опилісатися 


«тс.» Ж; — неясне. 

[пелюста] «голобля; (мн.) зубці у 
ткацькому верстаті Куз; приладдя для 
підіймання дишля Нед», [пелюстка] 
«широкий боковий зуб у прядильному 
гребені; бокові стінки терниці Л»; — 
неясне; можливо, пов’язане з р. [ пелю- 

гтк-пі итгаїгя кргтиуял птп тяи-пж нр 
- ^ ^ - ---- -- 

має певної етимології і зіставляється з 
комі, удм. реГ «вухо», удм. реі’аз «ву- 

... /Vк~_ттт логЛ 

шки, петля» \чнасмер ш ао\з). 


пелюстка «листок із віночка квіт¬ 
ки; листок капусти СУМ, Нед, [страва; 
обгортка качана кукурудзи НикСгЛ; 
шоста частина волосся, що йде в косу; 
зварена цілою четверта частина голов¬ 
ки капусти Л]», [ пелюстик] «пелюст¬ 
ка» Пі, [пелюстки] (кул.) «голубці» 
Нед, пелюсток «пелюстка» СУМ, Нед, 
[полюстонька] «тс.» Нед, пелюсткас - 
тий\ — бр. пялестак «пелюстка»; — 
очевидно, давніше *пелістка, що ви¬ 
никло внаслідок метатези з лепістка , 
спорідненого з р. лепестдк (< ле- 
пест ), др. лепень «листок, пелюстка»; 
форма пелюстка з *пелістка виник¬ 
ла, очевидно, внаслідок семантичного 
зближення з пелюшка. — Булаховсь- 
кий Вибр. пр. II 273; ЗЬєуєіоу Нізі. 
рйопоі. 744. — Див. ще лепістка. 

[пелюха] «пелюшка», [палюшки 
ЛексПол, пелюхи (мн.) Нед] «тс.», пе¬ 
люшка , [пелюшник] «немовля» Нед, 
[пілюх, пілюша, пілюшка, полюша ) 
«тс.» Нед; — бр. [пялюшкі] «пелюш¬ 
ки», [пелюшкі] «тс.», п. ріеІисЬа, ч. 
[реіизка], слц. реГисЬа, реГиз(ос)ка, 
вл. р]е1сЬа, нл. рїеіиска; — псл. ре- 
Цихь, похідне утворення від *ре1па, ре- 
Іепа «пелена». — Фасмер III 228—229; 
Преобр. II 34; Вгискпег 408; МасЬек 
ЕЗІС 443; ЗсНизїег-Земус 1077—1078. 
— Див. ще пелена. 

пелюшка (бот.) «кормовий горох, 
польовий горох, Різит агуепзе Б.»; — 
п. [реіизгка}, ч. [реіизка], нл. ріеіизка 
«тс.»; — неясне. — МасЬек ЕЗІС 443. 

[пелюшки] (кул.) «косячками порі¬ 
зане тісто; пампушки» Л, [палюшки Л, 


пальбшки ЛексПол] «тс.» [ полюхє] 

«галушки» ЛексПол; — р. [ пелюстка ] 
«варениця, квадратний шматочок тіста 
для вареника», п. [раіизгкі] «тс.»; —- 
очевидно, результат видозміни назви 
пелюстка «листок капусти; [страва]», 
зближеної з пелюшка. — Див. ще 
пелюстка. 

Іпе.ттяі «яе.ликя кпкбяня я впгтпю» Л 


[паля] «низина в'лісі, де косять сіно» 
Л; — як і р. [пеля] «глибоке місце в 

- : Г ' 1 

сіинчіи ьиді», ир. \пелн] «низька, не- 

зорана ділянка поля, де звичайно 
стоїть вода; низьке мокре місце в лісі, 
поросле травою, мохом», утворене шля¬ 
хом зворотного словотвору з пелька , 
яке було сприйняте як зменшувальна 
форма з суфіксом -ка. — Толстой Сл. 
геогр. терм. 167—169. — Див. ще 
пелька 2 . 

пелядь (іхт.) «Соге^опиз реіеб»; — 
запозичення з російської мови; р. пе¬ 
лядь , [пеледь] «тс.» загальноприйнятої 
етимології не має; можливо, походить 
із мови якоїсь народності Сибіру, де 
поширена ця риба. — УРЕ 11, 27; 
Фасмер III 228. 

пемза, пемзувальник, пемзувати 
«обробляти пемзою»; — бр. болг. пем¬ 


за , ч. слц. вл. решга «тс.»; — запози¬ 
чення з російської мови; р. пемза по¬ 
ходить від двн. ритіз, яке зводиться 
до лат. рПтех «тс.», утвореного з зри¬ 
та «піна», спорідненого з прус, зроаупо 
«тс.», лит. зраіпе «смужка піни», псл. 
репа, укр. піна. — СІС 2 636; Фасмер 
III 231; Черньїх II 18; Преобр. II 35; 81. 
\ууг. оЬсусЬ 554; МасЬек Е8ЛС 443; 
НоІиЬ—Буег 366; РЧДБЕ 548; Вуіак- 
ли]а 794; АУаІсІе—Ноїт. II 389, 580; 
Кіеіп 605, 1271. — Див. ще піна. 

пенал; — р. бр. болг. пенал , ч. 
слц. заст. репаї; — запозичення з ні¬ 
мецької мови; н. РеппаЬ походить від 
слат. реппаїе «коробка на пера, пе¬ 
нал», утвореного від лат. реппа «перо», 
спорідненого з дінд. раїтат «крило, пе¬ 
ро», гр. тгтєроу «крило», псл. рего, укр. 
перо. — СІС 2 637; Фасмер III 231; Че¬ 
рньїх II 18; НоІиЬ—Буег 366; РЧДБЕ 


333 








пенальті 


пеніцилін 


548; К1и§е—Міїгка 538; АУаІсІе—Ноїт. 
II 282. — Див. ще перо. 

пенальті (спорт.) «одинадцятимет- 
ровий штрафний удар без захисту во¬ 
ріт»; — р. ненальти , бр. непальці , ч. 
слц. репаїіа, болт, пеналти , слн. ре- 
паЙік «тс.»; — запозичення з англійсь¬ 
кої мови; англ. репаїїу «тс.» походить 
від фр. репаїйе «кара, штраф; штраф¬ 
ний удар», яке зводиться до слат. рое- 
паїііаз «карність», утвореного від лат. 
роепаїіз ■ «каральний»,' похідного від 
роепа «кара». — СІС 2 637; Идрисов РР 
1983/5, 148; НоІиЬ—Буег 366; РЧДБЕ 
548; Кіеіп 1150; Вгиггі 545. — Див. 
ще пеня 1 , ціна. 

[пенарство] «худоба; хатнє май¬ 
но»; — неясне, можливо, пов’язане з 
рум. молд. рїіпе «хліб; злаки; худоба», 
[ріпе] «тс.». 

пенати «рідна домівка, домашнє вог¬ 
нище»; — р. бр. пенатьц п. репаїу, ч. 
слц. слн. репаїі, болг. м. схв. пена¬ 
ти ; — запозичено з латинської мови 






'-ісрссі шмсцт\._у аии цлрсіпцу , леї і. 

репаїез (> н. Репаіеп, фр. репаїез) «бо- 
ги-охоронці домашнього вогнища; жит- 
ло, хата», загальноприйнятої етимології 
не має; пов’язується з репіїиз «усереди¬ 
ні; внутрішній», репез «близько», репиз 
«внутрішнє святилище храму богині Вес¬ 
ти», репеїго «вводжу, вставляю; прони- 
каю». — СІС 2 637; Фасмер III 231; Че- 
рньїх II 18; Кораіігізкі 558; НоІиЬ—Буеґ 
366; РЧДБЕ 548; Вуї'аклиіа 701; Кіеіп 


1 і Г/\ ЛТ /■_ 1 .1 _ ТТ_Г._ ТТ П7П 


ііоо; ууаіие—поїш, п //о. 

[пендгіка] «базіка; базікання» Нед, 
[пендйчити] «базікати», [нрендйчити] 
«тс.» Нед; — очевидно, пов’язане з 
пендити «нести, тягти» (див.). 

[пендити] «нести, тягти» Лекс- 
Пол, [ вйпендити ] «вигнати, випрова¬ 
дити». Ме, [ допендити ] «дістати, 
роздобути» (Ме), [ попиндлйвий ] «по¬ 
хапливий, швидкий» Ме; — запози¬ 
чення з польської мови; п. р^бгіс «гна¬ 
ти, мчати, нести» зводиться до псл. 
ррбіїі «гнати», від якого походять та¬ 
кож стел, плодити, укр. нудити . — 
Фасмер III 402; Преобр. II 150; Вгйск- 


пег 403; МасЬек ЕЗІС 497. — Див. 
ще пудити. 

[пендрак] «малюк, опецьок Нед, 
Пі; личинка ВеЛ»; — запозичення з 
польської мови; п. р§бгак «вид гусени¬ 
ці; личинка; (жарт.) малюк, опецьок» 


загальноприйнятої етимології не має; 
можливо, пов’язане з [р^сіег] «болячка, 
виразка (на губах, на спині)», яке по¬ 
в’язують з р$(і «(стрімкий) рух, біг, 
літ, гін». — КісЬЬагсІІ; 88. 

[пендюр] (у виразі п . водити «ла¬ 
ятися»); — не цілком ясне; можливо, 
пов’язане з р. [пендерь] «ледар, дармо¬ 
їд», [ нендюра] «тс.». 

[пендюрка] «мала, дрібна річ» Си, 
[пендюрдк\ «малий каганець» Си; — 
очевидно, афективне утворення. 

пензель, [пензіль Нед, пендзель О], 
[нензельковатий] «пензлеподібний» 
Нед, [пензльбваний] «мальований олій¬ 
ними фарбами»; — бр. пзндзаль ; — 
запозичення з польської мови; п. р§- 
бгеї «пензель», р^геї «тс.» походить від 


свн. репзеї 


\поп, 


х-иі^сі ) 


можливо, через фр. ст. ріпсеї «ТС.» ЗВО¬ 
ДИТЬСЯ до нар.-лат! *репісе11из, що ви¬ 
никло з лат. репісіііиз «тс.», пов’язано¬ 
го з репісиїиз «хвостик», зменш, від ре- 
піз (< *рез-піз) «хвіст; тетЬгиш уігі- 
1е», спорідненого з дінд. разаЬ «тетЬ¬ 
гиш уігіїе», гр. тгєод «тс.». — Шелудь- 
ко 42; КісЬЬагсІІ 88; 8\^/ IV 109; Вгйск- 
пег 402; НоІиЬ—Буег 367; К1и§е— 
Міїгка 551; Таїсіє—Ноїт. II 281. 

пеніцилін; — р. ненициллйп, бр. 
пеніцилін , п. репісуііпа, ч. слц. слн. 
репісіїїп, вл. репісіїіп, болг. м. неници- 
лйн , схв. неницйлйн ; — засвоєна сло¬ 
в’янськими мовами новолатинська наз¬ 
ва репісіїїіпит, утворена в 1929 р. анг¬ 
лійським бактеріологом А. Флемінгом 
від назви грибка нлат. Репісіїїіит, з 
якого виготовляється цей' антибіотик; 
нлат. Репісіїїіит (поїаїит) «китицепо¬ 
дібна пліснява» утворено з лат. репісії- 
Іит «китиця, пензлик» (за зовнішньою 
подібністю цього виду грибка до кити¬ 
ці); лат. репісіїїит є демінутивом до 
репісиїиз «хвостик; китиця, волоть». — 


334 





пенкнути 


пень 


СІС 2 637; Черньїх II 18—19; Кораіігізкі 
736; НоІиЬ—Буег 366; РЧДБЕ 548; 
Вуї'аюиуа 702; Кіеіп 1151. — Див. ще 
пензель. 

[пенкнути] «стукнути, тріснути» 
Нед; — запозичення з польської мови; 
п. р^кас «тріскати,, лопати», 
споріднене з укр. пукати 1 (див. 

пенсія, пенсібн (заст.) «пенсія», 
пенсіонер, пенсійний, пенсіонбваний 
«який одержує пенсіон», [пенсийону- 
вати] «відправляти на пенсію» Нед; — 
бр. пенсія, болт, пенсия ; — запози¬ 
чення з російської мови; р. пенсия , як 
і п. репз]а «платня», ч. репге (репзе) 
«пенсія», слц. репгіа «відставка, пен¬ 
сія», вл. пепзна, м. схв. пензиіа, слн. 
репгі]а, походить від нім. Репзібп, яке 
зводиться до лат. репзіб «платня, вне¬ 
сок», утвореного від репбо «плачу; ва¬ 
жу, зважую; ціную, поважаю», що за¬ 
гальноприйнятої етимології не має. — 
СІС 2 637; Фасмер III 232; Черньїх II 
19; Кораіігізкі 737; НоІиЬ—Буег 367; 
РЧДБЕ 549; Вуї'аклща 702; Ог. Е\мЬ. 
566; Оаигаі 546; Кіеіп 1151, 1152; 
Шбе—Ноїш. II 278—280. — Пор. 
пуд, фунт. 

пенсне «різновид окулярів»; — р. 
болг. пенсне , бр. пенснзі — запози¬ 
чення з французької мови; фр. ріпсе- 
ПЄ 2 є складним утворенням з основ 
слів ріпсег «стискати» та пег «ніс», що 
зводиться до лат., пазив «тс.», спорід¬ 
неного з дінд. піза «тс.», псл. позь, 
укр. ніс. — СІС 2 637; Фасмер III 232; 
Черньїх II 19; РЧДБЕ 549; Оаигаі 499, 
560. — Див. ще ніс, пінцет. 

[пентлина] «бабка (путова кістка 
в коня)» ВеЗа, [ пентлиця ] «тс.» ВеЗа; — 
на думку Верхратського (ВеЗа 201), 
пов’язане з п. р^сіпа «тс.», утвореним 
від рг^їо «путо», спорідненого з укр. 
путо. — Вгііскпег 403. — Див. ще 
путо. 

[пентоцбга] «біла вівця з чорними 
ногами або чорна вівця з білими нога¬ 
ми» НЗ УжДУ 24/2, [пентоніжка] 
(назва вівці) Нед; — складне утворен¬ 
ня, перша частина якого пов’язана з п. 


р^кпцс 


)• 


рфіпо «відбиток, знак; родимка; тав¬ 
ро», спорідненим з укр. п’ятнб, а дру¬ 
гою є основа слова нога. — Вгііскпег 
412. — Див. ще нога, п’ятнб. 

[пентюх] «рептух, мішок для годів¬ 
лі коней у запряжці» НикНикТЛ; — 
неясне. 

[пентюхгі] «пагони від кореня» 
Нед; — неясне; можливо, в якийсь 
спосіб пов'язане з п. р$б «стрімкий 
рух, літ, біг, гін». — Преобр. II 150; 
Вгііскпег 403. 

[пентюховатий] «нудний; млявий; 
незграбний» Нед; — р. [ пентюхова - 
тьій\; — похідне утворення від * пен¬ 
тюх, що, як і р. болг. пентюх «тюх¬ 
тій. телепень» бп \пени.юу] «онупок 1 

—, - - ., -р-- і • ^ - —._/ — - -1 


товстун», загальноприйнятої етимологи 
не має; пов’язувалося з пень (Маіге- 
паиег БР 12, 331; Преобр. II 36); роз¬ 
глядалось як афективне утворення від 
імені Пантелій (Черньїшев К51 13, 
157); зіставлялося з укр. [бендюх] «пу¬ 
зо» (Вопкаїо АЇЗІРЬ 36, 467). — Фас¬ 
мер III 232; Черньїх II 19. 

[пенцак] «ячмінні крупи» Нед; — 
запозичення з польської мови; п. р$сак 
«ячмінні або пшеничні крупи, каша з 
цих круп» пов’язується з рф «парос¬ 
ток; пук», рзф «брунька», споріднени¬ 
ми з укр. пук. — Оньїшкевич Исслед. 
п. яз. 246; 5\У II 125; Вгііскпег 403. — 
Див. ще пук 1 . 

пень «нижня частина стовбура де¬ 
рева; [вулик]», [пенькове] «плата ліс¬ 
ничому за вирубку лісу» (?) Нед, 
[пенькбвщина] «ліс на зруб», [пняк] 
«стовбур, колода» Нед, пенькуватий 
«такий, що має багато пнів», [вопень- 
ки) «опеньки» ВеБ, [вопбньок] «опе¬ 
ньок» ВеБ, [гопеньки ВеБ, опенек 
Мак, опенок Бі, опенька Нед] «тс.», 
опеньок, [підпенька ] «опеньок» СУМ, 
Нед, [підпеньок, подпінка Мак] «тс.», 
[прйпиньок ] «уламок, корінець» Лекс- 
Пол, [спень] «стовбур» ВеЛ, упень 
«наголову, цілком, дотла»; — р. бр. 
пень, др. пень, пьнь, п. ріегі, ч. реп 
«стовбур», слц. реп «стовбур, пень», 
вл. нл. р]егік «пень, колода; палиця; ко- 


335 





пеньгарити 


пепелйще 


реневище», полаб. рап, болг. пьн, м. 
пен , схв. пан?, слн. рап], стел, пьнь 
«тс.»; — псл. рьпь; — споріднене з гр. 
тгіуа^ «дошка, картина», дінд. ріпакат 
«палиця, стебло»; іє. *ріп- «шматок де¬ 
рева, деревинка»; зіставлення з лит. рь 
паз «жердина в тині» (МасЬек ЕЗЛС 
443) не враховує зв’язку цього литов¬ 
ського слова з лит. ріпїі «плести, ви¬ 
ти», спорідненим з укр. п’ястй, пнути 
(Ргаепкеї. 594). — Фасмер III 233; Пре- 
обр. II 36; НоІиЬ—Буег 366; ЗсЬизіег- 
5е\мс 1079; Младенов 785; Заиг Еі. 
Вгип. 112; Ргізк II 539; Рокоту 830. 

[пеньгарити] «мляво, ліниво щось 
робити» Нед, [пиньгарити] «важко 
працювати; бідувати» О; — неясне. 

[пеньгати] «натягати, напружува¬ 
ти; обтяжувати» Нед, [ пеньгатися ] 
«напружуватися», [напеньга] «напру¬ 
ження» тж; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з пнути. 

пеньковий — див. пінка 1 , 
пеньюар «домашнє жіноче вбран¬ 
ня, вид капота»; — р. бр. пеньюар , п. 
репіиаг, ч. репоаг, болг. пеньоар , м. 
пеььоар, схв. пеььоар ; — запозичення з 
французької мови; фр. реі§поіг «тс.» 
утворене від реі§пег «чесати», похідно¬ 
го від реі§пе «гребінець», що виникло з 
лат. ресїеп «тс., чесалка», пов’язаного 
з ресїо «розчісую, зачісую», спорідне¬ 
ним з гр. тгєхсо «чешу, стрижу», 
тгєхтєсо «стрижу», хтєїд, род. В. ХТЄУОС 
(< *рйеп-) «гребінь, граблі», а також 
дінд. ракзтап «брови, волосся», перс, 
разт «вовна», вірм. азг, род. в. ази 
«вовна, руно». — СІС 2 638; Кораііпзкі 
736; РЧДБЕ 549; Вуї'аклща 704; Оаигаі 
543; \¥а!(іе—Ноїт. II 269—270. 

пеня 1 «штраф за невиконання зобо¬ 
в’язань; докір, незадоволення, скарга; 
напасть, лихо; [причепа, нав’язлива 
людина]», [пеннйй] «такий, що має 
борги; сварливий» Г, Нед, [пенякува- 
тий] «причепливий; нав’язливий», пе- 
няти «нарікати»; — р. бр. пеня , п. 
репа «грошова кара»; — запозичення з 
латинської мови; лат. роепа «кара» по¬ 
ходить від гр. тгоіуг) «викуп; помста, ка¬ 


ра», спорідненого з ав. каепа «штраф, 
помста», лит. каіпа «ціна, вартість», 
псл. сепа, укр. ціна. — Фасмер III 233; 
Черньїх II 19; Преобр. II 37; 3\¥ IV 
109; \УаИе—Ноігп. II 329—330; Ргізк 
II 573—574. — Див. ще ціна. — Пор. 
пенальті. 

[пеня 2 ] «затримка, перешкода; від¬ 
строчка» Нед, [пенюк] «чорт, який в 
усьому перешкоджає» Нед, [пенйти] 
«зволікати» О, [пеняти] «затримувати, 
перешкоджати, зволікати, опиратися 
Нед; бути недбалим, незграбним», [пе- 
нявий] «недбалий, незграбний», [ пеня - 
куватий ] «упертий», [пеньку ватий] 
«тс.»; — результат артикуляційної ви¬ 
дозміни ненаголошеного и в слові [пи- 
нйти\ і його похідних, зближених з 
основою слова пеня «штраф, покаран¬ 
ня». — Див. ще пинйти. — Пор. пе¬ 
ня 1 . 

пенязь (заст.) «монета» Бі, пінязь 
«тс.», [піняжка] «найдрібніша монета» 
тж; — р. пенязь (заст.) «монета, гро¬ 
ші», п. ріепі^бг (мн. ріепщйге) «гро¬ 
ші», ч. репїг «монета», репїге «гроші», 
слц. репіаг «монета», репіаге «гроші», 
вл. р]еп]ег, шерегу, нл. р]еп]ег, ріеп- 
]е 2 ^е, болг. І пенез] «монета як при¬ 
краса», схв. пенези «гроші», слн. репег 
«монета», стел, «монета»; — 

псл. реп^бгь; — запозичення з гер¬ 
манських мов; двн. р!еппіп§ «франксь¬ 
кий срібний динар», днн. реппіп§ «тс.» 
зводиться до лат. ропсіиз «вага; гиря; 
римський фунт», пов’язаного з репбео 
«важити, висіти» (репбео «висіти»), 
спорідненим З гр. ТГЄУОЦШ «труджуся» 
(< ^«напружуюся») або з дінд. зрапба- 
{е «здригається». — Фасмер III 233 — 
234; Вшскпег 408; МасЬек ЕЗЛС 443; 
ЗсЬизіег-Зешс 1079; Младенов 417; 
Зкок II 670; К1и§е—Міігка 542; \Уа1- 
(Зе—Ноїгп. II 279—280. 

[пепелйще] «попелище» Нед; — р. 
болг. пепелйще , схв. пепелйште , м. 
пеп(е)лиште; — книжне слово, утво¬ 
рене від стел, пєпєлт*, фонетичного ва¬ 
ріанта слова попєлт». — Див. ще по¬ 
піл. 


336 



пеперушина 


первий 


пеперушина — див. паперушина. 
пепін (сорт яблук); — р. пепйн , 
бр. пепін ; — неясне; можливо, похо¬ 
дить від фр. реріп «зернятко, насіни¬ 
на», утвореного від кореня *рїрр-, яке 
загальноприйнятої етимології не має 
фаигаі 546; Оаті1ІзсЬе§ 693). 

[поппи а ] ((лс\т ї лГігіпги/- С пгчітіс 

[11 V11и11 и ^ у чу і ./ ь* Ь4 і і і і 

заііуиз Б.» Пі, [пепини] «тс.» Мак; — 
запозичення з молдавської або румун¬ 
ської мови; молд. рум. ререпе «тс.; ди¬ 
ня, кавун» походить від лат. реро, рері- 
піз «сорт дині», яке зводиться до гр. 
ТГЄТГСОУ (род. в. тгєтгоуос) «достиглий; 
гарбуз», (нгр. тгєтгоуі «диня»), утвореного 
від 7гєаасо «роблю достиглим; варю», 
спорідненого з лат. социо «тс.», дінд. 
расуаіе «достигає», псл. *рекіі, укр. 
пекти . — СДЕЛМ 309; ОБКМ 603; 
Дворецкий—Корольков 644; Ргізк II 
509—510, 519—520. — Див. ще пектй. 

пепсйн (фарм.); — р. болг. пеп¬ 
син. , бр. пепсін , п. рерзупа, ч. вл. рер¬ 
зіп, слц. слн. рерзіп, м. пепсин , схв. 
пепсйн ; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; н. Рерзіп утворено в 1835 р. приро¬ 
дознавцем Т. Шванном (Тії. ЗсЬ\уапп) 


від гр. тгєірід «готування їжі; травлен¬ 
ня», пов’язаного з тгєааю (атт. 7гетгтю) 
«печу, варю», спорідненим з лат. сорио 
«тс.», дінд. расуаіе «достигає», псл. 
*рек1;і, укр. пектй. — СІС 2 639; Зі. \ууг. 
оЬсусЬ 563; НоІиЬ—Буег 367; РЧДБЕ 
550; Вуіаклща 704; КІеіп 1154; Ргізк II 
509—510, 519—520. — Див. ще пектй. 

[пепшиця] (бот.) (у сполученні 
[п. лісова] «арум (кліщинець) Бессера, 
Агшп Ьеззегіапиш ЗсЬоіБ») Мак; —■ 
результат семантичної видозміни п. 
ріерггуса «хрінниця, Берібіит Б.», ут¬ 
вореного, очевидно, під впливом лат. 
рірегаіа, ч. .рірегаі «тс.», від ріергг «пе¬ 
рець»,'яке є відповідником др. пьпьрь 
«тс.»; перенесення назви з хрінниці на 
арум пояснюється пекучим присмаком 
обох рослин. 5\У IV 154; МасЬек 
бні. гозії. 60—61, 301. — Див. ще пе¬ 
рець. 

[пер] (іхт.) «харіус, ТЬутаїїиз уєхіі- 
Ііїег (Заїто іЬутаІІиз)», [перій] «тс.» 


Нед, [пар] «ТЬутаїїиз іЬутаїїиз Б.» Л— 
Г, [пирьок] «тс.» Л—Г; — очевидно, 
пов’язане з перб\ назва могла бути зу¬ 
мовлена подібністю довгого спинного 
плавника цієї риби до пера. — БСЗ 46, 
75. 

[перать] (бот.) «саговник відігну- 


титл і п і гтгг»пцош;иї 
• •••• 


С *\т с 


ГСМ/ГіЬ і 
і V V 4 /і и їй 


ТЬипЬ.» Нед, Мак, [ ператні] «Суса- 
беае Регз.», [ ператневаті] «Сусабі- 
пеае», [ ператеваті] «тс.» Мак; — не¬ 
ясне. 

[первесниця] (бот.) «первоцвіт вес¬ 
няний, Ргішиїа уегіз Б.» Нед, [первіс- 
ночка] «тс.» Мак; — п. ріепуіозпек, 
ріепміозпка, слц. [ргуіезіепка] «тс.»; — 
можливо, *первісниця, утворене від 
первісний , оскільки ця квітка одна з 
перших розквітає навесні; звук е в 
другому складі міг з’явитися під впли¬ 
вом слова весна ; можна припустити 
також результат гаплології з *первовес- 
ниця , утвореного з основ слів первий 
та весна. — МасЬек біті, гозії. 172; 
Нейштадт 436. — Див. ще первий. 

первий, [первенцеві] (бот.) «Ргіши- 

Ппярл МяР 1 п рпарии ркп т /1 ї^тпт ) «Ргі- 

шиїасеае УепБ» Мак, [ первенький ] 
«народжений раніше, старший» Нед, 
[первеньственний] «первісний» Нед, 
первинний , [первйчний] «незайманий; 
первинний» Нед, первісний, [первбт- 
ний\ «первісний» Нед, [перебійний] 
«двоюрідний» Нед, [ перве ] «спершу, 
раніше», [ перво ] «тс.», первак «первіс¬ 
ток; новачок; спиртний напій першого 
виділення; товар першого ґатунку; [пер¬ 
ший рій бджіл; перший сніг]», пер¬ 
винка «перша дочка», первенець СУМ, 
Нед, [первеньствб] «першість» Нед, 
[первець] «первак» Нед, первина, пер- 
вйнка СУМ, Нед, [первйнчики] «пер¬ 
ша частина гри», [первинка] «перша 
дочка», [ первїнець ] «перший рій» Нед, 
[первінчик] «тс.», [ первісний ] «первіс¬ 
ток» Нед, [ первіснок ] «тс.» Нед, пер¬ 
вістка, первісток , [переїсте] «теля 
корови-первістки» Нед, [ первітка] «пер¬ 
вістка, перша кохана» Г, Нед, [первд- 
ха] «корова-первістка» ВеНЗн, [пер- 


33/ 




перга 


пере- 


воіика ] «тс.» ВеНЗн, [доперва] «щой¬ 
но; лише, тільки», [ізперва] «спершу» 
Я, [ наперве ] «уперше» Ж, попервах 
«спочатку», спе'рва «спершу» Куз, [спер- 
ву] Куз, [ уперве, упервинц «тс.»; — р. 
первьій , бр. [первьиї], др. пьрвьіи, пер - 
вьш, п. ст. ріег\уу, ч'. рп/пі, ргуу, слц. 
ргуу, нл. р]ег\уу, полаб. рага, болт. 
пьрви, прьв, м. пре, схв. првй , слн. 
ргуі, стел, прьві*; — псл. *р ь гуг»; — 
споріднене з дінд. рйгуаЬ «передній, 
перший», рагууаЬ «тс.», ав. раигуа- 
«перший», дперс. рагиуа-, алб. раге 
«тс.», тох. А рапуаї «найстарший», 
тох. В рапуеззе «перший», дангл. Іог- 
\уо5і «ватажок; призвідник», лит. ріг- 
таз «перший», лтс. рігтаіз, прус, ріг* 
таз «тс.», лат. ргішиз «передній, пер¬ 
ший»; іє. *рг-Уоз < *ргб- «перед (чимсь), 
раніше». — Фасмер III 235; Черньїх II 
20; Преобр. II 38; Вгйскпег 410; Но- 
ІиЬ—ЬуегДОО; МасЬек ЕЗІС 488—489; 
8сЬиз1:ег-Зе\ус 1082; Младенов 538; 
Зкок III 61—62. 

перга «квітковий пилок, яким харчу¬ 
ються бджоли; [(перен.) поганий крам 



розладом шлунка» (про бджіл) Нед, Я; 
— р. перга «квітковий пилок; [лупа на 
голові]», п. ріегг^а «перга», схв. прга 
«смажене сорго; сортове борошно», 
слн. рг§а «великий пісок», стел, пржгл 
«пряжені хлібні зерна»; — споріднене 
з дінд. рага^аЬ «квітковий пилок», лит. 
ргб§а «осколок; паросток», зргб§іі «ви¬ 
бухати, тріскати», лат. зраг^о «розбриз¬ 
кую, розсіюю», гр. атгаруасо «набухаю, 
набрякаю, розростаюся», стел, потужити 
«пражити», укр. пражити ; іє. *(з)р(Ь)е- 
ге§- «розсипати, бризкати». — Фасмер 
III 235; Преобр. II 38—39; Зкок III 
38—39; РгаепкеІ 643; Ргізк II 757; 
Регззоп Веііг. 418, 868; Рокоту 996— 
998. — Див. ще пражити. 

пергамен «спеціально оброблена 
шкіра тварин як матеріал для письма; 
рукопис на такому матеріалі», перга¬ 
мент «тс.; ізоляційний цупкий папір»; — 
р. пергамент, пергамен , бр. перга¬ 


мент, п. рег§атіп, ч. слц. рег^атеп, 
вл. рег^атепі:, болг. м. пергамент , 
схв. пергамен(а)т, пергамена , слн. 
рег§атегй; — запозичення з латинсь¬ 
кої мови; слат. рег^атепит «тс.» утво¬ 
рено від лат. рег§атепиз «пергамсь- 
кий», яке походить від гр. тгєруарпуод 


«те.», прикметника від назви малоазій¬ 
ського міста Пергама (гр. Пбруароу), 
де цей матеріал почали виробляти в 
II ст. до н. е.; форма пергамент запо¬ 
зичена з німецької мови (н. Рег§а- 
тепО. — СІС 2 639; Коваль 150—151: 
Черньїх II 20; Фасмер III 235; Шеізз- 
Вггегіпохуа ІР 1970/1, 46—55; НоІиЬ— 
Ьуег 367; РЧДБЕ 550; Зкок II 639. 
пергач, перогач — див. пиргач. 
[пергамотка] (бот.) «цитрон, Сіігиз 
тесііса Вег§;атіа Кіззо» Мак; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. рег§ато1> 
ка є демінутивом від рег§атоіа, фоне¬ 
тичного варіанта слова Ьег^атоіа «гру¬ 
ша бергамот». — 5^ І 116, IV 115. — 
Див. ще бергамот. 

пердіти, пердіж, пердун, [перд] 
«випускання шлункового газу» Нед, 

/ П ІІГ> \ ( ПЛ ТІ тт \ СТ • 

пеуио .;, уоипеуииг\\ \лалл,/ уі, — 

р. пердеть, бр. пярдзе'ць, п. ріегсігіес, 
ч. рґбеіі, слц. ргбіеР, вл. р\егйіес, нл. 
р]ег2Є5, полаб. рагбе, болг. пьрдя , м. 
прди, схв. прд]ети, слн. ргсіеіі; — спо¬ 
ріднене з лит. регзб «пердіти», лтс. 
рігзі: «тс.», дінд. рапМе (3 ос. одн.), 
ав. рогобоп (3 ос. мн.), гр. тгєрбораї 
(1 ос. одн.), дангл. Іеогіап, двн. Іеггап; 
зводиться до іє. *регб- «голосно випус¬ 
кати гази». — Фасмер III ^235—236; 
МасЬек ЕЗЛС 482; ЗсЬизіег-Зехус 1080; 
Зкок III 29—30; Ргізк II 512; Рокоту 
819. 


пере- (префікс на позначення пе¬ 
реміщення в просторі, перетворення, 
зміни, короткочасності дії,'надмірності, 
переваги, багатоОб’єктності дії тощо); — 
р. др. пере-, бр. пера-, п. ргге-, ч. вл. 
рге-, слц. слн. рге-, нл. рзе-, болг. м. 
схв. пре-, стел. пр'Ь- «тс.»; — спорід¬ 
нене з префіксами і прийменниками 
лит. рег, рег-, лтс. раг-, прус, рег, дінд. 
рагі, ав. раігі, гот. їаіг, нвн. уег-, гр. тгє- 


338 







перебаранчати 


перевесло 


рі, тгєрі-; іє. *рег «через, крізь; навко¬ 
ло», *рег- «переводити; проходити». — 
Фасмер III 236; Черньїх II 20—21; 
Преобр. II 39; Вгискпег 440—441; Ма- 
сНек Е8ЛС 491; НоІиЬ—Буег 401; 
8сЬиз1:ег-8е\ус 1169; 8кок III ЗО—31; 
ЕЗЗЛ 31. §г. І 162—169; Кагиііз II 18— 
19; Рокоту 810. — Пор. перти 1 . 

перебаранчати «заважати, переби¬ 
вати, [вередувати Нед, Ме]»; — утво¬ 
рено, очевидно, від вибаранчати за 
зразком дієслів перебивати, перешко¬ 
джати, перебирати «вередувати». — 
Див. ще вибаранчати. 

перебасанитися — див. перебе- 
сажитися. 

перебендя «базікало, жартун; ве¬ 
редун», [перебенда] «жарт, базікан¬ 
ня», перебенді «балаканина», [пере- 
бендюха] «вередуха», [ перебенджува- 
ти] «робити на злість» Нед, перебен¬ 
дювати «базікати; вередувати», [пи- 
рибендзювати] «байдикувати, розва¬ 
жатися» ЛексПол, [ пребендювати ] 
«вередувати» Нед; — р. [перебенди- 
вать\ «химерувати, вередувати, вига¬ 
дувати»; — за допомогою префікса 
пере- утворено, можливо, від *бенді - 
ти, що могло виникнути з [беленді- 
ти] «базікати» внаслідок випадіння 
ле; можливо, запозичене і видозміне¬ 
не п. рггеЬ$сІ£ «перебуду», рггеЬ^бгіе 
«перебуде» і т. д. 

[перебесажитися] «перехилитися, 
переважитися на бік» О, [перебасани¬ 
тися] «перегнутися на один бік, пере¬ 
виснути» ‘Ме; — пов’язане з [перебе- 
сажити] «взяти бесагу (бесаги) на 
плече», оскільки людина з важкими бе- 
сагами на одному плечі нахиляється в 
протилежний бік. — Див. ще беса¬ 
ги. — Пор. наперебеса. 

[перебздикнути] «перекинутися, 
беркицьнутися» Г, ВеБ; — афективне 
утворення, очевидно,' пов’язане з діє¬ 
словом бздйкати. — Див. ще бздіти. 

[перебігулька] (орн.) «плиска біла, 
МоіасіІІа аІЬа» ВеНЗн, Шарл; — оче¬ 
видно, результат метатези іншої назви 
цього самого птаха [поберегулька] 


(плиски оселяються по берегах водойм) 
і зближення з дієсловом перебігати . — 
Птицьі СССР 417—418. — Див. ще 
бігти, пере-. — Пор. берег. 

[переблавучити] «перебути голод¬ 
ний час перед новим урожаєм» О; — 
похідне утворення від [блавучити] 
«морити себе голодом» О, [ блавйти ] 
«морити голодом» О, що є, очевидно, 
результатом семантичної видозміни 
блавучити ] «сидіти без діла, лінува¬ 
тися» (див.). 

перебувати «перевзувати», перебу¬ 
ти «перевзути»; — результат контамі¬ 
нації форм [обувати] і перевзувати 
(морфологічного перерозкладу форми 
[об-увати —> о-бувати] з приєднанням 
префіксального б до кореня й осмис¬ 
ленням початкової частини префікса 
об- як цілого префікса о- та наступної 
заміни цього о- префіксом пере-). — 
Див. ще взути, о 1 , пере-. — Пор. на¬ 
бувати. 

[перебурикати] «обнишпорити, пе¬ 
рерити» Нед; — очевидно, префіксаль¬ 
не утворення від дієслова * бурикати , 


що могло виникнути внаслідок конта¬ 
мінації слів бурити 1 та нйкати (див.), 
перебутліти, перебутляний — див. 

бутїти 1 . 

[перебутляти] «потолочити; збов¬ 
тати» Мо; — афективне утворення, 
можливо, пов’язане з перебовтати . 

перевесло СУМ, Нед, [вереслб 
НикСгЛ, перевісло тж, перев’ясло тж, 
Нед, первесло РМ 1, перемесло Нед, 
повереселє тж, повересіля О, пбверес - 
лд Нед, Пр. XI діал. н., поровесло 
Нед]; — р. перевясло , [перевесло], бр. 
[перавясла ], п. рггеу/і^зіо, ро\уг6з1:о, ч. 
роупзіо, слц. роугіезіо, вл. ро\\ч|‘ез{1о, 
нл. ро\уг]‘а5Іо, полаб. ргііуе.зіе, схв. пов- 
рщесло «тс.»; — очевидно, псл. *рег- 

У£25І0, *рЄГУ ь Г23ІО, *рОУЄГ23ІО, ПОХІДНІ 

утворення від дієслівних основ *регу$- 
гг\\ «перев’язати», *регу ь ггаїі «тс.», *ро- 


уєг 2 іі «пов язаіи». 


/Д.С5 С М Д С5 С Л Ш ^ Ь ЇЧ. п И 


81. зі. 10/1—2, 75—76; НикНикЕЛ 


185; Фасмер III 236; Вгискпег 433; Ма- 


сЬек ЕЗЛС 477; 8сЬиз1:еґ-8е\ус 1145. — 


339 




перевесник 


перед 


Див. ще верзтй, в’язати, пере-, по. — 
Пор. весло 2 , перевесно. 

перевесник 1 «ровесник, одноліток»; 
— результат видозміни слова ровесник , 
зближеного з весна або з [версник] 
«ровесник», похідним від верства «по¬ 
коління». — Пор. верства 2 , рівний. 

[перевесник 2 ] «біс, перелесник»; — 
результат видозміни слова перелесник 
«тс.». — Див. ще лесть. 

[перевесно] «перевесло» Нед, 
НикСгЛ; — варіант словотвірної фор¬ 
ми перевесло, можливо, давній. — 
НикНикЕЛ 185. — Див. ще пере¬ 
весло. 

[перевгіця] «вудочка» Г, Нед; — 
похідне утворення від дієслова переви¬ 
вати ; назва зумовлена тим, що в змо¬ 
таної вудочки вудлище перевивається 
волосінню. — Див. ще вйти 1 , пере-. 

[перевїдка] «вироджена пшениця» 
Куз, ВеБ, [перевддка] «здрібніла, ви¬ 
роджена порода», [перевбдня] «тс.» Г, 
Нед; — похідне утворення від дієсло¬ 
ва переводитися «вироджуватися». — 
Див. ще вестй, пере-. 

[перевбротень] (бот.) «печіночни¬ 
ця, Нераїіса Мі1Ь> Нед; — похідне 
утворення від перевертати ; назва зу¬ 
мовлена тим, що вночі або у вологу 
погоду квітки печіночниці закривають¬ 
ся й перевертаються донизу. — Нейш- 
тадт 256. — Див. ще вертіти, пере-. 

[перев’язник] (ент.) «жук з роди¬ 
ни вусачевих (рагій колючий), Шіа- 
§іиш тоґбах Оер.» Нед; — похідне 
утворення від перев'язати ; назва зу¬ 
мовлена тим, що цей жук має на над¬ 
криллях жовті перев'язі, і, можливо, 
тим, що своїми довгими вусами він 
охоплює (перев’язує) стовбур дерева. — 
УРЕ. З, 60; Горностаев 160. — Див. ще 
в’язати, пере-. 

перегана, переганка — див. гана, 
[перегеня] «переряджена дівчина, 
що жартома "лякає подруг; обмотана 
червоними поясами дівчина, що йде 
попереду полільників у панський двір, 
скінчивши полоти буряки Кур», [перо- 
геня] «тс.»; — неясне. 


[переголотйтися] «вибратися з тис¬ 
няви» Нед; — результат видозміни 
форми \переглотйтися\ «тс.», збли¬ 
женої зі словом голота. — Див. ще 
глота. — Пор. голий. 

[перегузня] (зоол.) «тхір степовий, 
Риіогіиз еуегзтаппі» Куз; — не цілком 
ясне; очевидно, пов’язане з гузно. — 
Див. ще гуза. 

перед 1 (прийменник), перед-, пере- 
ді, передо , [ перід, перїдь] Нед, попе- 
ред, спереду — р. перед, пред, бр. пе- 
рад, др. передь , п. рггей, рггебе, ч. вл. 
рГеб, слц. ргеф нл. рвеб, болг. м. пред, 
схв. пред, преда, слн. ргеб, стел. 
пр'Ьдж; — псл. *регбь, утворене з *рег 
та компонента -йь, того самого, що й у 
прийменниках пабь «над», робь «під». — 
Німчук ІУМ Морфологія 415; Черньїх 
II 21; Фасмер III 237; Преобр^ II 40; 
Вгйскпег ^ 442; МасЬек Е8ІС 491; 
ЗсЬизїег-Зе^с 1171; Младенов 506; 
Зкок III 32; ЕЗЗІ ЗІ. §г. І 170—173. — 
Див. ще над, пере-. 

перед 2 «передня частина», [пере- 
дар] «старший пастух» Нед, переди. 
«передня частина взуття», [передище] 
«передгір’я» Куз, передкй «переди», 
переднйк «фартух; [шевський передній 
копил Нед; передпокій]», [передниця] 
«старша робітниця; призвідниця» Куз, 
передня «передпокій», [ передняк ] «той, 
хто йде попереду», передова , [передб- 
вець\ «передовик» Нед, передовик, пе- 
редовйця «передова стаття», [передбв- 
ка\ «передній ланцюг на возі» Л, [пе- 
редовнйцтво] «начальствування, стар¬ 
шинування; начальство, старшина», пе¬ 
редок, [ передком 1, передніил(е) «рані¬ 
ше», [передом] «попереду; раніше», [пе- 
редиле] «раніше», [пе'ріже] «тс.» Нед, [пе- 
редйстий] «з розвиненою передньою 
частиною тіла», передній, передніилий 
«давніший, колишній», [передущий] «пе¬ 
редній; попередній», [передилий] «колиш¬ 
ній», [нерідний] «передній» Куз, [пере- 
жий] «керівник, заспівувач» Нед, [ пере - 
диши] «випереджати» Нед, передува¬ 
ти, вйпередити, [напередник] «стар¬ 
ший робітник» Куз, [напередбвець] 


340 





переднівок 


перека 


Л 4^ Л 


_л Г ЛІ/ 

«ши, Аіи пДс пипсрсД^>/ і, 1 і\, пии с 

ред, напереді , [яапередхц] «надалі» 
Ж, [наперід] «наперед, насамперед» 
ВеБ, наввйпередки , [навгіпереб] «попе¬ 
реду» Па, навйпередки , [яавяеред] «за¬ 
здалегідь; поперед» Г, Ме, [наповпе¬ 
ред] «передусім», [ наповпередйти \ «ви¬ 
передити», [ояе'ред] «перед» Г, ВеЛ, 
[яо/гередень] «дощечка, що з’єднує го¬ 
ловки двох полозків у санках» Г, Чаб, 
[гсояередо/с] «тс.» Чаб, попередження , 
[яо/гередка] «манишка; гіпотеза» Куз, 
попередник «той, хто передує кому; 
[фартух; передня частина запаски; 
єпитрахиль]», [ попередниця \ «фартух 
Чаб; передня частина запаски», І пбпе- 
редок] «дощечка, що з’єднує головки 
двох полозів у санках», поперед «ра¬ 
ніше», попередь, попереддчку, попере¬ 
ду, [поперїдь] «попереду», попере¬ 
джальний, попереджувальний, попе- 


редливий, попередній, попередити, 
[спереда] «спереду», спереду , [спере- 
дати] «випередити», уперед , [ уперід] 
«надалі» Нед, [упередний] «поперед¬ 
ній» Нед, упередити ; — р. перед , бр. 
перад , п. ргхбб, ч. ргебек, ст. ргей, 
слц. ргесіок, вл. ргебк, нл. р^’ебк, болг. 
предница, предник, м. предница , слн. 
[ргебек]; — псл. *регбь «перед», утворе¬ 
не від прийменника *регбь «перед». — 
Фасмер III 237; Преобр. II 40; Вгискпег 
442; МасЬек ЕЗбС 491; ЗсЬизїег-Зешс 
1154—1155. — Див. ще перед 1 . 

[переднівок] «час перед жнивами, 
перед збиранням нового хліба, овочів», 
[переднівка, передновйнок Нед, пе- 
реднбвок Нед] «тс.», [ переднівкувати ] 
«голодувати навесні; перебувати голод¬ 
ний час перед новим урожаєм» О; — 

п. рггебпб^ек «час перед жнивами»; — 
префіксальні утворення від новйй, но¬ 
вина. «хліб нового врожаю». — 8\У V 
65. — Див. ще новйй, перед 1 . 

[передряга] «неспокій, сум’яття» 
Нед; — запозичення з російської мови; 

р. передряга «струс; різка зміна, по¬ 
трясіння; колотнеча» утворене, мабуть, 
від [дряга] «судома, корчі», спорідне¬ 
ного з укр. драгва «трясовина», [дряг- 


'З'З'З. 


I І Г\ Г\ /~\ (^\г\ 

1 ірсис/р, 


о и \ V і V-. >>. - 

199. — Див. ще драгва. 

передтогід, передтогідь — див. то- 
гід. 

[пережижка] «глиняний посуд, об¬ 
палений удруге після покриття свинце¬ 
вою поливою»; — пов’язане з жигати, 
жегтй (див.). 

[перез] «через», [перес] «тс.» Кур, 
[перезбк] «поясок», [перегати] «підпе¬ 
різувати», [заперізка] «облямівка, що 
вживається для оперізування» Ж, [ за- 
перегати], [оперізка] «пов’язка» Ж, 
[підперіз] «пояс» Г, Куз, [ підперізок, 
підперізь] «тс.» Куз, підперезати, 
розперезати, [ спаразати ] «уперіщи¬ 
ти» ЛексПол, уперезати ; — р. [пе¬ 
рез], п. рҐ2Є2, Ч. рГЄ5, СТ. ргез, ВЛ. рҐЄ2, 
НЛ. р 5Є2, болг. м. СХВ. ПрЄЗ, СТСЛ. 
пр4ізж; — псл. *реі’ 2 Ь, утворене з *рег- 
та компонента -хь, за аналогією до 
прийменників Ьехь «без», _]‘Ь 2 Ь «із» та 
ін. — Бузук ЗІФВ 7, 71; Фасмер III 
237—238; Преобр. II 41; Вгискпег 444; 
МасЬек ЕЗЛС 491; ЗсЬизїег-Зе^с 1175; 
Младенов 509; Зкок III 38; ЕЗЗЛ ЗІ. 
§г. і 175—178; Мїкк Е\¥ 239. — Див. 
ще без 2 , пере-. — Пор. перед 1 , през 1 . 


перейма, переймець, перейми, пе¬ 
реймом — див. імати. 

[перека] «суперечність, протидія Г; 
заперечення Нед», [перечень] «попере¬ 
чна планка в санях» НикНикТЛ, пе¬ 
речка «різновид перемету; [суперечка 
Нед]», [перечний] «суперечний; запе¬ 
речний» Нед, перечити, [перепитися] 
«сперечатися» О, безпереч, безпереч¬ 
ний , [впоперек] «упоперек» Ж, всупе¬ 
реч, [заперечна] «заперечення» Ж, за¬ 
перечення, заперечник, заперечувач, 
заперечливий, заперечний, на(в)по¬ 
перек, [неперечний] «незаперечний», 
[неспере'чливий] «поступливий», попе¬ 
рек СУМ, Нед, поперечина, попереч¬ 
ка, поперечник , [поперечниця] «попе¬ 
речка; стежка між полями Нед; части¬ 
на ткацького верстата», поперечний, 
[поперечуватися ] «перехрещуватися», 
сперечальник, сперечка «суперечка», 
сперечник, сперечлйвий , [ сперечати ] 


341 


перекабатити 


переконати 


«утримувати; перешкоджати, забороня¬ 
ти», сперечатися , [сперечатися] «пе¬ 
речити, противитися», [суперека] «су¬ 
перечка», [ суперекант ] «супротивник 
на процесі» Нед, [ суперета ] «сварка» 
ВеБ, [супереч] «заперечення» Куз, су- 

ю п і іу п \ п і / /з г\ п її /зі /,р\тлплтп/і; т т о о _ 
/ Ч/П,и- , у / м »-у ^ ^ \'ч_^ 11 ч^-^ч^. 

ри» Нед, [супорбк] «суперечка», о/яе- 
речливий, суперечний , [суперкуватий] 
«упертий» Куз, [сі/перечалш] «супере¬ 
чити» Куз, суперечити, [ супречатися ] 
«сперечатися» Куз, [сг/'/гере/с] (у виразі 
«а с. «усупереч») Нед, [уяерек] «попе¬ 
рек», [г//гереч/са] «вид плахти», упбпе- 


ч-- / V . 


і іг 11 п о по и 


- 

Т 1 


пРГ)п и~ \ лл/гтпп^- 


рек», др. перек'Ь «ширина, поперечка», 
п. ст. рггек(о) «упоперек», ч. [рпку], вл. 
ргекі, нл. рг)екі, болт, пряко «тс.», м. 
преку «через, понад, усупереч», схв. 
преко «тс.», слн. ргек «упоперек», стел. 
пр^Ькт* «тс.»; — псл. *регкт> «упоперек, 
поперек», утворене від *рег за допомогою 
елемента -ко- їпо п . п гокт> ві п п гок — 
Фасмер III 238; Черньїх II 22; Преобр. 
II 41; Вгйскпег 443; ЗсЬизїег-Зе^с 
1155; Младенов 534; Зкок III 1042; 
Регззоп Веііг. 177. — Див. ще пере-. 

[перекабатити] «перевернути, пе¬ 
рекинути; перетягти (когось) на свій 
бік Нед», [ перакабатйти ] «швидко пе¬ 
регнати» О, [перекабатися] «перейти 
до іншої партії, змінити своє переко¬ 
нання» Нед, [кабата піти ] «піти пере¬ 
кидом, шкереберть» ВеЗн; — пов’язане 
з [кабутати] «кидати палицю так, 
щоб вона вдарялась об землю то 
одним, то другим кінцем» (див.). 

[перекарабаркатися] «перекоти¬ 
тися» Нед; — афективне утворення, 
близьке до [перекарбулятися] «пере¬ 
вернутися», [карабульиі] «шкереберть», 
[калабурці] «тс.» (пор.). 

[перекарбулятися] «перекинутися, 
перевернутися» Куз; — очевидно, ре¬ 
зультат контамінації слів [перекабати¬ 
ти] «перевернути, перекинути» і [ка- 
рабульці] «шкереберть». — Див. ще 
калабурці, перекабатити. 

[перекгіцнути] «перекинутися», 
[перекйцнутися Нед, перекіцнутися] 


342 


«тс.», [пирикец] (вигук на означення 
перекидання малої дитини під час гри); 
«вихрест» Корз; — похідні утворення 
від [киц, кіц] (вигуки на позначення 
котіння) Ж, паралельних до кіть «тс.»; 
очевидно, сюди ж належить і беркиць 


(о ю рг^пігі і п и\ 


Птло ТПЛ ТУ АТИФТІ 

1і_*. иа,ч^. п^ііііі'і. 


Пор. беркйць. 

[перекїп] (бот.) «шандра, МагшЬі- 
иш реге£гїпит 1^.», [перекбп] Нед; — р. 
[перекбп] «тс.»; — пов’язане з перекїп 
«перекопане місце»; назва зумовлена, 
очевидно, тим, що ця трава росте в 
Криму (біля Перекопу?). — Див. ще 

илпятм^ 

ііиїдид її » 

[перекір] «місяць у другій чверті» 
ВеБ; — результат видозміни форми 
[перекрій] «місяць у другій чверті», 
зближеної з [перекорйтися] «змінити¬ 
ся» (див.). 

[перекобгіритися] «скривитися, пе¬ 
рекоситися» Мо; — не цілком ясне; 

гтмип пр’зигтктят птлпп’зіміитл гЬпплліл 

1Т1 Ч-» Ік ™ А лі 1_* Ч-» у ^ V»-/^ І и і 1_» Л 1»1 І і 1 л і фиршп 

перекорббитися (з метатезою). 

перековерсати «зіпсувати; пере¬ 
крутити», [ перековерзати, перековер- 
кати] «тс.» Нед; ‘— результат конта¬ 
мінації префіксальних утворень пере- 
копирсати і [перековертати] від ко¬ 
пирсати і [повертати] «повертати» 
(див.). 

перекокошити «перебити, повби¬ 
вати»; — запозичення з російської 
мови; р. перекокбшить «тс.» є префі¬ 
ксальним утворенням від [кокотить] 
«бити, убивати», що пов’язується з 
укр. кокошитися «чванитися», [кб- 
кош] «півень», як таке, що первісно 
означало «нападати на когось по-пів- 
нячому»; припускається також зв’язок 
з основою дієслова р. кокать «цока¬ 
ти; розбивати». — Фасмер—Трубачев 
II 284. 


переконати, [перекбп] «переко¬ 
нання» Куз, переконання , перекональ- 
ний Куз, переконливий ; — бр. перака- 
наць ; — очевидно, калька п. рггекопас 
«довести до кінця, довершити; переко¬ 
нати», похідного від копас «конати; ви¬ 
кінчувати; довершувати», спорідненого 




перекопниця 


переліска 


з укр. конати. — Зіатекі ЛР 42/2, 
87. — Див. ще конати, пере-. — Пор. 
вйконати. 

[перекопниця] (зоол.) «щитень ра¬ 
коподібний, Ариз сапсгіїоппіз» Нед; — 
похідне утворення від перекопувати ; 
назва зумовлена, очевидно, тим, що ці 
тварини викопують гнізда в мулі для 
відкладання яєць; деякі з щитнів під¬ 
копують і об’їдають коріння рису. — 
БСЗ 48, 273. — Див. ще копати 1 , пе- 
ре-. 

[перекоргітися] «перетворитися, змі¬ 
нитися, виродитися» Нед; — неясне. 

[перекрехтй] «струхлявіти» О, [пе- 
рекрехлшц «трухлявий» О; — очевид¬ 
но, результат видозміни основи пере- 
трухнути (перетрухлий ), зближеної, 
можливо, з ч. кгеЬку «крихкий, роз- 
сипчастий». 

[перекрій] «місяць у другій чвер¬ 
ті»; — похідне утворення від перекрої¬ 
ти «перерізати (навпіл)». — Див. ще 

кроїти. 

[перекстгіти] «перехрестити» О; — 
р. [ перекстйть ] «тс.», [кстить\ } бр. 
[ пераксцщь ]; — результат спрощення 
др. перекрьстити «тс.», похідного 
від крьстити «хрестити», крьсть 
«хрест». — ВеЛ 447; Фасмер III 393. — 
Див. ще крест. 

[перекуліцца] «перекинутися» Л; — 
запозичення з білоруської мови; бр. 
перакуліцца «тс.» утворене від куляць 
«перекидати», що походить від п. киїас 
«котити»,- утвореного від киїа «куля». — 
Вгйскпег 281. — Див. ще куля* 

[перелаз] (бот.) «переступень бі¬ 
лий, Вгуопіа аІЬа Б.»; — похідне утво¬ 
рення від лазити ; назва зумовлена 
тим, що переступень має лазяче стеб¬ 
ло (Вісюліна—Клоков 306). — Див. ще 
лазити, пере-. — Пор. переступ. 

перелесник, перелесниця — див. 
лесть. 

перелет (бот.) «заяча конюшина, 
АпШуІІіз Б.; [енотера дворічна, Оепо- 
їйега Ьіеппіз Б.; астрагал шерстисто- 

г/пітт/ппигі А р + гогго І 11 С- А ог,топ+Ьі,г ОоІІ 
ічоши/огші по її а^аіио иао^аіпііио і аи. 

Мак; лобода доброго Генріха, Скепоро- 


сііит Ьопиз Ьепгісиз Б. Мак; в’язіль 
барвистий (кучерявий горошок), Сого- 
піїїа уагіа Б. Мак; злинка канадська, 
Егі§егоп сапабепзіз Б. Мак; тирлич 
хрестовидний (лихоманник), Оепїіапа 
сгисіаїа Б. Мак; лядвенець рогатий, Бо- 
їиз согпісиїаіиз Б. Мак; гострокильник 
волосистий, Охуігоріз рііоза (Б.) ОС 
Мак; первоцвіт лікарський, Ргітиіа ої- 
Іісіпаїіз ^ас^. Мак]», [перелета] «ане¬ 
мона альпійська, Апетопе аїріпа Б.; за¬ 
яча конюшина Мак; енотера дворічна; 
лобода доброго Генріха Мак»; — р. [не- 
релет-трава\ «енотера; лядвенець ро¬ 
гатий», бр. пералет «заяча конюши¬ 
на», п. рггеїої «тс.»; — похідні утво¬ 
рення від перелетіти] назви зумовлені 
тим, що насіння більшості з цих рослин 
пристосоване до поширення вітром, 
наприклад, насіння енотерових має пу¬ 
чок волосинок, за допомогою яких пе¬ 
релітає (Вісюліна—Клоков 225). — 
Див. ще летіти, пере-. 

[перелійка] (бот.) «переломник 
північний, Апбгозасе зеріепігіопаїіз 
Б.» Мак; — очевидно, запозичення з 
російської мови; р. [перелойка, пере- 
лойная трава) «тс.» утворені від 

перелой «гонорея, трипер; [витікання 
сімені або подібної за виглядом ріди¬ 
ни]», пов’язаного з лить «лити»; на¬ 


зва зумовлена тим, що в народній ме¬ 
дицині вона, можливо, застосовується 
для лікування згаданої хвороби. — 
Див. ще лгіти. 

[перелім] «гребінь з очерету на 
хаті» Мо, [ перелік\ «тс.» Дз, [ перелом ] 
«назва верхньої частини даху, зроб¬ 
леної з очерету; гребінь даху» Ва; — 
похідне утворення від переломити 
(очерет на гребінь загинають, перело¬ 
млюють). — Див. ще ламати, пере-. 

переліска (бот.) «печіночниця зви¬ 
чайна, Нераїіса БгіїоЬа ОіІіЬ., Мегсигі- 
аііз Б.» СУМ, Нед; — р. перелеска, бр. 
пралеска , п. ргхуіазгсгка, рггеїазгегка 
«тс.»; — очевидно, похідне утворення 
від ліс (ці рослини здебільшого ростуть 

іт п і л о 17 фо ті л по імтт/л 17Г плп ' лл л ті л 

у лісал і а псі і аргті\а л; , иио ллаппл 

(Потебня К ист. зв. III 96) з лізти су- 


343 





переломник 


перепел 


мнівне. — Фасмер III 374; Преобр. II 
131; МасЬек Літі, гозїк 48. — Див. ще 
ліс, пере-. — Пор. проліска. 

переломник (бот.) «Апбгозасе Ь.», 
[перелом ] «переломник північний, Ап- 
бгозасе зерїепїгіопаїіз Ь.» Мак; — р. 
пролбмник, [переломная трава], бр. 
пралбмнік «тс.»; — не зовсім ясне; 
можливо, префіксальне утворення від 
дієслова ломйти (ця рослина росте на 
кам’янистих місцях); не виключено та¬ 
кож, що р. [ переломная трава] є ре¬ 
зультатом видозміни назви [перелой- 
ная трава] «тс.»; у такому разі наве¬ 
дені українські назви пов’язані з [пе- 
релійки] «переломник північний». 

перелюб, перелюбець , [перелюбки] 
«перелюб», перелюбник, перелюбниця, 
перелюбство, перелюбний, перелюбст¬ 
вувати ; — др. пр'Ьлюбьі , м. прел>уб , 
презьуба , схв. преуьуб, презьуба\ — за¬ 
позичено в давньоруську мову зі ста¬ 
рослов’янської; стел, прилізем «пе¬ 
релюб» за допомогою префікса пр^Ь- 
утворено від любьі «любов». — Фасмер 
III 359. — Див. ще любгіти, пере-. 

[перелюстка] «пелюстка»; — ре¬ 
зультат- видозміни пелюстка, зумов¬ 
леної деетимологізацією слова. — Див. 
ще пелюстка. 

[перемарчити] (про дрібний дощ) 
Нед; — префіксальне утворення від 
*марчити «мрячити», що виникло вна¬ 
слідок метатези з [мрачити] «тс.».— 
Див. ще мряка, пере-. 

перемеженитися — див. межень, 
[перемжйтися] «припинитися, пе¬ 
рерватися на деякий час (про роботу в 
полі)»; — очевидно, похідне утворення 
від мжити ; в такому разі первісно оз¬ 


начало «припинитися, перерватися на 

ПАГГТ/ТГІ7 Т Т п Л ТІЛПЛП п л ЛГЛ ТТТТТЛ Т .V І ГГ1Л Л л л^л лті • 

Дсллґш -ісрсо \при ри^иі у 

в полі). — Див. ще МЖЙТИ, пере-. 

[перемйшль] «промисел» Нед; — 
очевидно, калька п. рггетузі «тс.», 


утвореного за допомогою префікса 
ргге- «пере-» від основи шузі- «думка, 
мисль», пов’язаного з тузі «тс.». — 
Вгискпег 350; 5\У V 142. — Див. ще 


мисль, пере-. — Пор. промисел. 


[переміти] (у вислові зложити 
ґвери в п.) «піраміди» Нед, [ перембти ] 
(у вислові зброя в перембгпах) «тс.» 
Нед; — результат видозміни слова пі¬ 
раміда , зближеного з основою переміт- 
(переметати). — Див. ще піраміда. 

перемогтй, перемагати , [перемо¬ 
чи] Нед, [перемага] «перевага», пере¬ 
мога, переможець, переможник (заст.), 
переможний ; — р. [перембчь] «пере¬ 
могти», [перемогать], бр. перамагчьі , 
перамагаць , др. перемочи , п. рггетбе 
«тс.», рггета^ас «перемагати, перева¬ 
жати», ч. ргетосі «перемогти», ргета- 
Ьаіі, слц. ргетосі:’, ргетаЬаР, вл. рге- 
тбе, нл. рзетос, схв. премдЬи (премо - 
Ьи ), премагати, слн. ргетосі, ргета- 
£аіі, стел. пр*Ьд\оцж «тс.», пріти агати 
« перемагати, переважати»; — псл. *рег- 
шо§іі, ^регта^аіі «перемогти, перева¬ 
жати», давніше «перетягти», похідне 
від *то§Іі «могти» < * «тягти». — Мель- 
ничук Мовозн. 1980/6, 44 — 45; Непо- 
купньїй 84 — 86. — Див. ще могтй. — 
Пор. вимагати, змагати, намагати¬ 
ся, помогтй. 

[перемоєць] «винагорода за пере¬ 
ймання загубленої речі» Нед; — ре¬ 
зультат метатези в [ переемець Нед, 
перейма] «тс.». — Див. ще імати 
[перемутка] (ент.) «мурашка руда 
лісова, Рогтіса гиїа Ь.»; — неясне. 


перенджі — див. поренча. 

ПАПРПРТТ їппм I РгИіТГПІу 

* -- - — - V 

1^.» СУМ, Нед, [пелепелйця] ВеНЗн, 
[перепела] «перепілка», перепеленя , 
[перепелечник] «лягавий собака» Куз, 
[перепелйха] «самка перепела», пере- 
пелйця , [перепелка], [перепелюх] «пе- 
зепел» Нед, перепеля , перепелятник , 
переперйця] ВеНЗн, [перепівка] «пе- 

гч^і-гї . ТТТ«гчтт „„„„і»/ I ...-- 

рсшлі\й» іл-ійр^і, [шїусппмжи 

Шарл, перпелйця ВеНЗн} «тс.», пере¬ 
пелиний, перепелиний, перепелястий 
«сірий (кольору перепела)», перепеля¬ 
чий, перепілчин, [перепелйкати] «під¬ 
падьомкати» Куз, [перепелюкати] «тс.» 
Нед; — р. перепел , бр. перапелка , п. 
рггерібг, рггерібгка, ч. кгереіка, ст. кге- 
реі, слц. ргереііса, вл. ргер}егка, болг. 


344 




перепело 


пересень 


препелица, преперица, м. препелица , 
[преперица\ } схв. препелица , слн. рге- 
реііса; — псл. *регрекь, що виникло 
внаслідок подвоєння звуконаслідуваль¬ 
ного кореня * реї- або *рег-, який від¬ 
творює крик перепела або його пурхан¬ 
ня з наступним розподібненням сонор¬ 


но, прус, репраіо «перепел», лит. ріера- 
1а, риіреіе, лтс. раіраіа «тс.». — Була- 
ховський.Вибр. пр. III 263; Німчук 206; 
Черньїх II 21; Фасмер III 238—239; 
Преобр. II 41—42; Брандт РФВ 23, 
296; Соболевский Лекции 144; Рогіи- 
паїоу АїЗ|РЬ 4, 578; Вгйскпег 443; Ма- 
сЬек ЕЗЛС 299—300; НоІиЬ—Буег 270; 
Младенов 512; Мікі. ЕШ 243; РгаепкеІ 
586; Зскгабег Кеаііехікоп II 613. 

[перепело] «ключиця»; — очевид¬ 
но, пов’язане з р. [перепело] «пере- 
понка крила кажана», походження яко¬ 
го не зовсім ясне; зближення його з р. 
плева «пліва» (Преобр, II 70) непере¬ 
конливе; можливо, пов’язане з п’ястй 
(пор. перепбнка). 

переплавний (у вислові Переплав¬ 
на середа «одне з православних свят 
у середині між Великоднем і Трій¬ 
цею»); — р. преполовение «тс.», др, 
пр'Ьполовление «тс.; середина»; — за¬ 
позичено в давньоруську мову зі ста¬ 
рослов’янської; стел. пр^Ьполовдение 
«Переплавна середа» утворено від діє¬ 
слова пр^Ьподовити «розділити попо¬ 
лам», похідного від под'ь «полови¬ 
на». — Фасмер III 359. — Див. ще 
пере-, пів, половйна. 

[перепоймгіти] «стати на перешко¬ 
ді; розстроїти, зірвати» Нед, [перепом- 
няти] «ставати на перешкоді; розстро¬ 
ювати, зривати» Нед; — префіксальне 
утворення від *поймйти «піймати, схо¬ 
пити»'(пор. [піймйти] «тс.»), похідного 
від [ імйти\ «узяти, схопити»; букв, 
«перехопити». — Див. ще імати, пе- 


ПР - пл 

У 

[переполох] (бот., у сполученні [п. 
мужицький}) «дзвоники шорсткі, Саіп- 
рапиіа сетсагіа Б.» Мак; — р. [ мужи¬ 
чий переполох] «тс.»; — пов’язане з 


полохати; мотивація назви неясна. — 
Див. ще полохати. 

[переполошник] (бот.) «миколай¬ 
чики польові, Егуп§іиіп сатрезіге Б.» 
Нед; — р. [ переполошник, чертопо- 
лох] «тс.»; — пов’язане з чортополох 
(назва різних видів будяків); назва зу- 

МЛО ГШТТО ТТО ППТТіЧ'ГІЛ Л 7 \/ПЛ Т/ і~\ ТТ О ті І Т 7 1 1 т> 

гаио >і псі палопі'- і IV у шпишіат/тіо, 

подібно до чортополоху, колючок на 
листках і квітках. 

перепона, перепон, перепбня — 
див. запона. 

[перепргіця] (зоол.) «молюск Виїїа 
геЬга» Нед; — неясне. 

[перерва] (бот.) «вербозілля лучне, 
БузітасЬіа пиіпіпиіагіа Б.; цикорій ди¬ 
кий, Петрові батоги, СісЬогішп іпїуЬиз 
Б. Нед», [ перерванець ] «зірочник серед¬ 
ній, Зіеііагіа гпебіа (Б.) Суг.» Г, Мак, 
[підорва] «вербозілля лучне» Мак, 
[прірва] «тс.» Мак; — похідні утворен¬ 
ня від рвати, переривати; назви зу¬ 
мовлені тим, що ці рослини розмно¬ 
жуються відрізками (обривками) стеб¬ 
ла (вербозілля лучне, зірочник серед¬ 
ній) або кореня (цикорій дикий). — 

н іґ*тг\гтіиа пт/г\и ЇЧДйтптїт'г 9ЧП 

і іііи цих V и ч/ ^ х і-і-а і с*Д і ^ ^ 

439, 582. — Див. ще пере-, рвати. 

[пересада] «перебільшення» Нед, 
[пересадний] «надмірний» Нед; — каль¬ 
ка п. рггезаба «перебільшення», пов’я¬ 
заного з рггезабгіс «перебільшити; пе¬ 
рескочити; пересадити», похідним від 
забгіс «садити, бігти, перескакувати», 
якому відповідає укр. садйти (див.). 

[пересапувати] «відокремити, роз’¬ 
єднати» Нед; — очевидно, похідне ут¬ 
ворення від сак «сумка». — Див. ще 
сак 1 . 

пересвідчити «переконати», пере¬ 
свідчення «переконання»; — калька ч. 
ргезуесісії «переконати» (слц. ргезуеб- 
сії’ «тс.»), що складається з-рге- «пере-», 
ЗУЄСІСІ1 «свідчити» і, у свою чергу, є 
калькою нвн. йЬеггеи§еп «переконати», 

\гтппп(іилгп 'З ппаА'Іт/гя ііЬог- «попо.л і 

у і V V х-р икУ VI у і 

дієслова геи§еп «свідчити». — Див. ще 

пере-, СВІДОК. 

[пересень] «орчик» О, [ пересинь ] 
«тс.» О; — неясне. 


345 




пересічний 


перець 


пересічний; — калька нім. сіигсК- 
зсйпіїШсй «середній, пересічний», по- 
хідного від ОигсйзсНпіії «розріз, пере¬ 
січення; середнє (число)», що склада¬ 
ється з префікса сіигсЬ- «пере-, про-» і 
основи дієслова зсйпеісіеп «різати, сік¬ 
ти». — Див. ще пере-, сіктгі. 

[перескаржати] «перешкоджати, за¬ 
важати» Нед, [ перескаржйти ] «пере¬ 
шкодити, завадити», [ перескарга ] «пе¬ 
решкода» Нед; — результат семантич¬ 
ної видозміни запозиченого з польської 
мови [рггезкагіас] «звинувачувати, ос¬ 
каржувати заново», [рггезкаггус] «зви¬ 
нуватити, оскаржити заново», виклика¬ 
ної аналогією до фонетичного переплу¬ 
тування дієслів перепиняти «перешко¬ 
джати, заважати» і [*перепеняти\ «ос¬ 
каржувати заново», похідного від пе- 
няти «докоряти, звинувачувати». — 
Див. ще пере-, скарга . — Пор. пе¬ 
ня 1 , пингіти. 

[пересливуватий] «перев’язаний, 
перетятий» ВеЛ; — очевидно, резуль¬ 
тат видозміни форми [пересилуватий] 
«тс.» ВеЛ, утвореної від [силйти] «за¬ 
в’язувати вузол». — ВеЛ 448. — Див. 
ще пере-, силити. 

переслюга, переслюгуватий — 
див. слюга. 

пересмішник (орн.) «Мітиз роіу- 
^Іоїїиз Б.»; — р. пересмешник , бр. пе- 
расмешнік «тс.»; — результат семан¬ 
тичної видозміни пересмішник «той, 
хто пересміює когось»; назва зумовле¬ 
на тим, що цей птах наслідує крики 
інших птахів, ніби пересміюючи їх. — 
ССРЛЯ 9, 895; БСЗ 32, 459. — Див. 
ще сміятися. — Пор. смішок. 

переспа, пересоп, пересдпиця — 
див. сйпати. 

[перестрах] (бот.) «в’язіль барвис¬ 
тий (кучерявий горошок), СогопіІІа уа- 
гіа Б.» Нед; — п. рггезігасй «хвощ, 
ЕриізеШт Б.»; — результат перенесен¬ 
ня на рослину назви перестрах «пе¬ 
реляк», зумовленого тим, що ця рос¬ 
лина вживається в народній медицині 
для лікування дітей від переляку. — 
V 20 Б — Див. ще страх. 


[перестрїтник] (бот.) «лутига ши¬ 
роколиста, Аїгіріех ІаШоїіит АУЬІпЬ.» 
Г, Мак; — очевидно, похідне утворен¬ 
ня від [перестріті «пристріт», можли¬ 
во, пов’язане з використанням цієї рос¬ 
лини для лікування пристріту. — Див. 
ще пристріт . — Пор. прострітник. 

перестріч (бот.) «Меіатругит Б.»; — 
неясне. 

[переструна] «певна частина проса 
для товчіння» Нед; — неясне. 

переступ (бот.) «Вгуопіа Б.», пере¬ 
ступень «тс.» СУМ, Пі; — р. пере¬ 
ступень, бр. пярзступ , п. рггезі^р 
«тс.»; — похідне утворення від пере¬ 
ступати. ; назва зумовлена тим, що 
рослина має лазяче стебло, за допомо¬ 
гою якого переміщується. — Вісюліна— 
Клоков 306. — Див. ще пере-, ступа¬ 
ти. — Пор. перелаз. 

[перетник] «перелісок» Пі; — по¬ 
хідне утворення від тнути ; пор. пере¬ 
тика «смуга дерев, чагарнику, що роз¬ 
межовує окремі ділянки землі». — 
Див. ще тяти. 

[перетохматися] «проштовхатися, 
пробитися, протиснутися (крізь на¬ 
товп)» Нед; — очевидно, результат ви¬ 
дозміни форми *перетокматися , по¬ 
хідної від дієслова [токмачити] «тов¬ 
кмачити, штовхати, бити». — Див. ще 
товктгі. 

[перехід] «епілепсія (у дітей)» Си; — 
р. [перехбд] «тс.»; — очевидно, калька 
складової частини латинської наукової 
назви хвороби (рагохізігшз еріІерБсиз) 
ргаеїегіепз, букв, «минущий, такий, що 
проходить», паралельна до [мимохід] 
«тс.» (див.). 

[перехнябити] «нахилити», [ пере- 
хнябитися] «перекоситися; нахилитися, 
похилитися, зігнутися, згорбитися»; — 
очевидно, афективне утворення. 

перець (бот.) «Рірег Б.», перечни¬ 
ця «невеличка посудина на перець», 
перцеві «Рірегасеае», перцівка (вид го¬ 
рілки), [ перцюга ] (бот.) «перець струч¬ 
ковий однорічний, Сарзісшп аппиит 
Б.» Нед, перчаківка «перцівка», [пер- 
чаннйк] (вид печива з перцем та ін- 


346 



переч 


перикард 


тими спеціями) Нед, [ перчанка ] «пе¬ 
речниця» Куз, перчик, перчйна, пер- 
чйця «стручковий перець», перцевий, 
[. перцьовйй ] Нед, [ перцювати ] «гаряч¬ 
кувати; лаяти когось», перчйти СУМ, 
Нед; — р. перец, бр. перац, др. пь- 
пьрь, пьрьць, п. ріергг, ч. рерг, слц. 
[ріерог, ререг, рірег], вл. рор]ег, нл. 
рер]еї, болг. пипер, м. пипер , схв. [на¬ 
пар], слн. рбрег, стел, пьпьрь; — псл. 
рьрьгь; ■— запозичення з латинської 
мови; лат. рірег «перець» походить від 

ГП 7ГРЛГР.П! «ТС » ІІІО ВВОЛИТЬСЯ ПО ЛІНЯ 

• г • — - -- - - , —. -- 

рірраїї «зернина перцю». — Німчук 
261—262; Коваль 50; Фасмер III 241; 
КЗСРЯ 334; Черньїх II 21—22; Преобр. 
II 44; Вгйскпег 409; МасЬек Е8.1С 444; 
НоІиЬ—Ьуег 367; АУаІсіе—НоГгп. II 308— 
309; КІеіп 1123, 1154. 

[переч] (бот.) «підмаренник триро¬ 
гий, Оаііит Ігісогпе АУіІН.» Мак; — 
очевидно, пов’язане з перець , хоча мо¬ 
тивація назви не зовсім ясна. — Див. 
ще перець. 

[перечниця] (бот.) «хрінниця посів¬ 
на, Ьерібіигп заііуиш І,.» Мак, [ перчак ] 
«хрінниця смердюча, Ееріиіигп гиаегаїе 
Ь.» Мак; — похідні утворення від пе¬ 
рець] назви зумовлені, очевидно, тим, 
що свіже листя цих рослин використо¬ 
вується замість перцю як гостра при¬ 
права до страв (Нейштадт 291). — 
Див. ще перець. 

[перешапорити] «перерити; роз¬ 
тратити, витратити» ЛексПол; — оче¬ 
видно, результат контамінації слів пе- 
решарити й перенишпорити. — Див. 
ще нйшпбрити, шарити. 

[перешлюговатий] «неодноманіт- 
ний, нерівномірний, з прогалинами, не¬ 
повний» Нед; — очевидно, пов’язане з 
[переслюга] «смуга, лінія». — Див. ще 
слюга. 

[перещик] «наріст у формі кільця 
на стовбурі дерева»; — пов’язане з 
[* перещикну ти] «прищикнути попе¬ 
рек». — Див. ще прищикнути. 

[переяйка] «перегородка»; — оче¬ 
видно, похідне утворення від [перея- 
ти\ «перейняти»; пор. перебірка від 


перебрати. — Петлева Зтимология 
1986—1987, 64—65. — Див. ще пере-, 
яти. 

[пержи] (бот.) «слива садова, Рги- 
пиз сіотевііса Ь.» Пі; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з вл. р]еггпіса (сорт 
груші), так само неясним. 

[пери] (бот.) «груша звичайна, Ру- 
гив соттипіз Б.» Пі; — запозичення зі 
східнороманських мов; рум. молд. рага 
«груша (плід)», раг «груша (дерево)», 
зводяться до лат. рігшп «груша (плід)», 
рігиз «груша (дерево)», запозиченого з 
невідомого джерела, як і гр. шгіоу «гру¬ 
ша (плід)», солод «груша (дерево)». — 
Ризсагіи 110; СДЕЛМ 346; ОІІШ 595; 
АУаІбе—НоГт. II 309—310. 

перигей «найближча до центру 
Землі точка орбіти Місяця або штуч¬ 
ного супутника Землі»; — р. болг. пе¬ 
ригей, бр. перигей , п. регу§еит, регі- 
§еит, ч. слц. регі§еит, схв. перйге/, 
слн. регі§;е]; — запозичення із середньо¬ 
латинської мови; слат. регі^ешп, регі- 
§аеит «приземний, близький до Землі» 
походить від гр. тгеріуеюу, форми серед¬ 
нього роду прикметника тгєріуєіод «при¬ 
земний, колоземний», утвореного з при¬ 
йменника тгєрі «навколо», спорідненого 
з дінд. рагі «навколо; через, крізь», ав. 
раігі «тс.», лат. рег «через», псл. рег- 
«пере-», укр. пере-, та іменника уї) 
«земля». — СІС 2 640; Кораіігізкі 740; 
НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 469; Вуіак- 
лщ а 706; Ргізк II 512—513. — Див. ще 
апогей, пере-. 

перикард (анат.) «зовнішня обо¬ 
лонка серця; навколосерцева сумка», 
перикардій «тс.», перикардйт (мед.) 
«запалення перикардія», перикардіаль- 
нийц — р. перикард , бр. перикард, ч. 
слц. регікагб, болг. перикардий, м. пе- 
рикардит(ис) «перикардит», схв. пе¬ 
рикард , слн. регікагсі; — запозичення 
з медичної латини; нлат. регісагбіит 
«перикард» походить від гр. тгєртар- 
5юу, форми середнього роду прикмет¬ 
ника тгєрікарбіод «навколосерцевий», 
утвореного з прийменника тгєрі «навко¬ 
ло» та іменника иарбіа «серце». — 


347 





перйла 


перистальтика 


СІС 3 640; НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 
470; Вуіаклиіа 707; КІеіп 1158. — Див. 
ще кардіограма, перигей. 

перйла (бот.) «РегіІІа Б.», [периля] 
(у сполученнях [п. васильковата. п . 
чорна]) «перила васильковидна, РегіІІа 
осітоісіез Б.» Мак, [ перилясті ] «Бо- 
гпепїасеае» Мак; — р. перилла, ч. рє- 
гіііа; — запозичення з новолатинської 
мови; нлат. регіїїа «перила» походить 
від ісп. регіїїа, зменш, від рега «гру¬ 
ша», що виникло з нар.-лат. ріга (лат. 
ріга) «тс.», форми множини від рігит 
«груша (плід)»; назва рослини зумовле¬ 
на, очевидно, тим, що її плід (тригран- 

ТТТІМ Г'/Л ГЧІ ТТТ/ЛТ/Х ЙОГО П\7Г гтпігт Г‘ГЧ\ГТТТ1 

ПГІІ'І 1 V 1Л_І «-«IV ) ПС1ІСіД^\^ 1і«ЛіД і ^ ^ ші. 

УРЕ 11, 75; КІеіп 1144, 1159. — Див. 
ще пери. 

[пергіло] «перегородка», перйла 
«поруччя», [порельце] «тс.» Нед, пе¬ 
рильчастий', — р. перйла (мн.), болг. 
перйло; — похідне утворення від пер¬ 
ша] букв, «те, на що можна сперти¬ 
ся» — Б'лтаховський Виб п . п п . ПІ 367' 
Черньїх II 22; Фасмер III 241; КЗСРЯ 
334; Преобр. II 44. —Див. ще перти 2 . 

перйметр «довжина замкнутого 
контуру, або сума довжин усіх сторін 
замкнутого багатокутника на площи¬ 
ні»; — р. перйметр , бр. периметр , п. 
регутеїг, болг. периметьр , схв, пери- 
метар ; — запозичення з грецької мо¬ 
ви; гр. ігєрірєтрод «коло, обвід» за. до¬ 
помогою префікса тгєрі- «навколо» ут¬ 
ворене від рєтроу «мірило, міра». — 
СІС 2 640; КЗСРЯ 334; 81. хсуг. оЬсусЬ 
567; РЧДБЕ 470; Ву]аклиіа 707; КІеіп 
1159. — Див. ще метр 1 , перигей. 

[перйнка] «личинка мурашки»; — 
результат семантичної видозміни пе¬ 
рйнка «мала перина»; назва зумовлена 
тим, що личинки мурашок нагадують 

гтл>тгтилітт/іг лЛл плпиптмг ТТтіп ттіл 

п<дДу ц_іс-и\у а.'а'о ііс^ппі\у. - Дпо. Ще 

перо. 

перипетія «несподівана, раптова 
зміна»; — р. перипетйя, бр. перьіпе- 
тйя , п. регуреїіа, ч. регіреїіе, слц. ре- 
гіреііа, болг. перипетия , м. перипети- 
/а, схв. перипетща , слн. регіреїца; — 
запозичено з грецької мови, очевидно, 


через французьку (фр. регіреііе); гр. 
тгєрітгєтєіа «несподівана подія, раптова 
зміна» утворено від тгєрпгєтгіс «той, що 
падає», пов’язаного з тгєрітгітгтео «па¬ 
даю, випадаю», утвореного за допомо¬ 
гою префікса тгєрі- «навколо, близько» 
від тгітгтео «падаю», пов’язаного з тгєто- 
рш «літаю», спорідненим з дшд. раїаїі 
«літає, падає», ав. раіаііі «тс.», лат. ре- 
іо «кидаюся, злітаю». — СІС 2 640; Ко- 
раіігізкі 743—744; НоІиЬ—Буег 368; 
РЧДБЕ 470; Ву]акли]а 708; КІеіп 1159; 
Ваигаі 548; Ргізк II 521—522, 542— 
543. — Див. ще перигей. 

перископ, перископічний, пери- 

ґ'іґ г\ и 11 і'і • г\ ^\г\ тх т уіппіігч/-А*п 

/ V і_/ / 1і {.и. и., — р. иши . р. /ц/- 

рьіскбп , п. регузкор, ч. слц. вл. регі- 
зкор, м. перископ, схв. перископ , слн. 
регізкбр; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов; н. Регізкбр «перископ», 
фр. регізсоре, англ. регізсоре «тс.» ут¬ 
ворено від гр. тгєріахотгєсо «дивлюсь 
навколо», що складається з префік- 

ся у тгспи //иярі7пгтпл і гтІ£:г > гтоя /та/гчагс/л 

і і і чу * V 

«стежу, пильную». — СІС 2 640; Кора- 
Іігі&кі 743—744; НоІиЬ—Ьуег 368; 

Т»Т Т ТТ Г' Т~' А Г\ П • * 'ГАЛ Т7Ч • \ \ П Г\ 

г'щцоп ч/и; пузакли]а /ио; ічіеіп пои, 
1400. — Див. ще єпйскоп, перигей. 

перистальтика «ритмічні скоро¬ 
чення стінок стравоходу, шлунка й ки¬ 
шечнику», перистальтйчний] — р. пе- 

пистп пнтикп бп пр.гмгтп пнгпнікп п 
і -’ ~ г • — г ~-~-- > * * * 

регузіаііука, ч. слц. регізіаїїіка, болг. 
перисталтика , схв. перисталтика , 
слн. репзіаіііка; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; н. РегізіаІІік «пе¬ 
ристальтика», фр. регізіаііщие «тс.», 
англ. регізІаШс «перистальтичний» по¬ 
ходять від гр. тгєріатаЛттбі; «який 
охоплює, стискає», пов’язаного з діє¬ 
словом тгєріотєЛЛш «одягаю; захищаю, 
дбаю», що складається з префікса тгєрі- 

..ТТЛПТ/ЛПЛЛ І ГТІЛЛПЛЧТЛЛ \ , . . г,Л.„т,„Л 

і Днгслиосі шсадш «лсішіуіи, 

споряджаю; шикую; впорядковую», спо¬ 
рідненого з лат.Чаіиз (<*з11а1;оз) «ши¬ 
рокий», зііаіа, зііайа «широке торгове¬ 
льне (згодом піратське) судно», псл. 
зїьіаїі «стелити», укр. слати. — СІС 2 
640; Кораіігізкі 743—744; РЧДБЕ 470; 
Вуіаклиіа 709; КІеіп 1160; Ргізк II 


348 





перити 


період 


786—788; АУаІсіе—Ноїт. І 772. — Див. 
ще перигей, слати 2 . 

перити, пернути — див. перти 3 , 
перитоніт (мед.) «запалення очере¬ 
вини»; — р. болг. перитонйт , бр. пе- 
рьітаніт , ч. регііопіііз, слц. регііопііі- 
сіа, м. перитонйт(ис) , схв. перито - 
н(е)итис , слн. регіїопШз; — запози¬ 
чення з медичної латини; нлат. регііо¬ 
пШз «тс.» утворено від гр. тгєрітоуаюу 
«очеревина», пов’язаного з 7герітеІУСо 
«натягаю навколо, обтягую», яке скла¬ 
дається з префікса тгєрг- «навколо» та 
дієслова тєіусо «напружую, натягую», 
спорідненого з дінд. іапбіі «розтягає, 
натягає», лат. іепбо «тягну, витягаю; 
надуваю», лит. ііпіі «пухнути», ііпкіаз 
«сітка, невід», псл. іепеіо «тенето», 
укр. тенето. — СІС 2 641; НоІиЬ— 
Ьуег 368; РЧДБЕ 471; Вуіакли]а 709; 
Юеіп 1160; Ргізк II 863—865; \УаМе— 
Ноїт. II 662—664. — Див. ще пери¬ 


гей, тенета. 

прпмґЬрпі я пр.гнгіїр.пйи.н и. її п.еп и - 

- Г - Т '- 1 ) г "*Г - г — , і — 

ферійнищ — р. периферйя , бр. пери- 
ферйя, п. регуГегіа, ч. регііегіе, слц. ре- 


ііїепа, ьл._ реііїегі]а, болг 


періїферия , 


м. периферща, схв. периферща, слн. 
регіГегра; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. регірЬегіе «периферія» 
виникло з лат. регірЬегіа «тс.», що зво¬ 
диться до гр. тгєріфєрєіа «околиця, пе¬ 
риферія», пов’язаного з тгєркрєрсо «но¬ 
шу (воджу) навколо; кручу, обертаю», 


гтгхоґН і іґпа 

і і і ^Ч~СІ 


коло» і дієслова срерсо «несу, ношу», 
спорідненого з дінд. ЬЬагаіі «бере», 
лат. Гегб «несу», псл. Ььгаіі, укр. бра¬ 
ти. — СІС 2 641; Черньїх II 22; КЗСРЯ 
334; Кораіігізкі 743—744; НоІиЬ—Ьуег 
368; РЧДБЕ 471; Ву]акли]а 709; КІеіп 
1159; Таїсіє—Ноїт. І 483—485; Ргізк 
II 1003—1005. — Див. ще брати, пе¬ 
ригей. 

перифраза «заміна назви предмета 
або явища його описом», перифраз 
«тс.», перифрастичний, перифразува¬ 
ти ; — р. болг. м. схв. перифраза , бр. 
перифраза , п. регуїгага, ч. регіїгаге, 
слц. слн. регіїгага, вл. регіїгага; — оче¬ 


видно, запозичення з французької мо¬ 
ви; фр. регірЬгазе «перифраза» виникло 
з лат. регірітгазіз «тс.», що походить від 
гр. тгерісрратд «описовий вислів», по¬ 
в’язаного з тгєркрра^со «висловлююся 
описово», яке складається з префік¬ 
са тгєрі- «навколо» і дієслова фраСсо 
«говорю, повідомляю». — СІС 2 641; 
КЗСРЯ 334; Кораіігізкі 743—744; Но- 
ІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 471; Ву]акли]а 
709; КІеіп 1159—1160. — Див. ще пе¬ 
ригей, фраза. 

[перйчка] (бот.) «щитник, Бгуор- 
Іегів Абапз. (Азрібіит Зчу.)» Нед, 
[пірначка] «орляк звичайний (папо¬ 
роть), Ріегібіиш а^иі1іпит КиЬп. (Б.) 
(Ріегіз)» Нед, Мак; — похідні утво¬ 
рення від перо ; назви зумовлені пїр- 
часторозсіченою формою листків папо¬ 
роті. — Вісюліна—Клоков 55. — Див. 
ще перо. 

пері «(у перській міфології) добра 
фея»; — р. болг. пери , бр. пери , п. ч. 
регі; — запозичено з перської мови, 
можливо, через англійську (англ. регі 
«тс.»); перс, рагі «ангел, фея» виникло 
з сперс. рапк «тс.», що походить від 
ав. раігіка «прекрасна жінка, яка спо¬ 
кутує побожного чоловіка», пов’язано¬ 
го, очевидно, з гебр. рТІе§Ье&Н «налож¬ 
ниця, коханка», арам, рі^їа, гр. тгаХ- 
Хакп «тс.». — СІС 2 641; Баскаков та 
ін. Взаимод. и взаимообог. 54, 61; 81. 
^уг. оЬсусЬ 564; РЧДБЕ 469; КІеіп 

111^ 1 1 Ц Я ІТтло іттп гтапаттїті 

і і і С», у у ^ , / і і 11—*, > і і і^ ии«диДіп, 

[перш] (іхт.) «харіус, ТЬутаІІиз 
ШутаІІиз Б.» Нед, [періка] «вид дріб¬ 
ної риби» О, [пірь] «тс.» О, [пернйця] 
«харіус», [пир Маркевич—Короткий, 
пирьок тж, пір ВеНЗн] «тс.»; — п. 
[руг] «тс.»; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від перо , оскільки тіло харіуса 
вкрите на боках великою лускою. — 
Маркевич—Короткий 73—74; УРЕ 15, 
427. — Див. ще перо. 

період, періодизація, періодика, 
періодичний , передперіод ; — р. перй- 
од } бр. перйяд , п. регіосі, ч. вл. нл. 
регіоба, слц. слн. регібба, болг. перибд , 
м. период, схв. перйод\ — запозичен- 


349 



перістий 


перлик 


ня з французької мови; фр. регіоне 
«період» виникло з лат. регіосіиз, що 
походить від гр. тгєрїобос «обертання, 
обіг», утвореного за допомогою префік¬ 
са тарі- «навколо» від 65од «шлях, до¬ 
рога», спорідненого здінд. а-заб- «іти, 
наближатися», ав. араЬасІ- «відходити», 
лат. сесіо «іду, ходжу», псл. хосІШ, укр. 
ходити. — СІС 2 641; Черньїх II 22; 

ґТ‘)аг*лі-сігч ТТТ ОА) • ЧЧД* Кппя Іі псі/і 

'т сі ч^і*і ххх ^ х х , х х х л х с/с/ і, 

740; НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 470; 
Вуї’аклїуа 707; Баїшаї; 548; АУаІсІе— 
Ноїт. І 193—194; Ргізк II 350. — Див. 


ще перигей, ХОДИТИ. 

перістий «строкатий», [ парйстий ] 
«тс.» Пі, перйстий «укритий пір’ям; 
строкатий», [перістий] «строкатий» 
ВеЗа; — бр. пяростьі «строкатий, пе¬ 
рістий», ч. регезїу «тс.»; — псл. *ре- 
гезБь «пір'ястий; перістий», похідне від 
рего (регь]е) «перо (пір’я)». — Труба- 
чев Зтимология 1972, 33—35. — Див. 
ще перо. 

періщити «сильно бити, сікти, шма¬ 
гати; (про дощ) сильно, безперервно 
йти», [паріщити] «тс.» ВеБ; — очевид¬ 
но, пов'язане з [перити] «бити, шма¬ 
гати». — Див. ще перти 3 . 

[перія] «ряд (будинків), бік (вули¬ 
ці) СУМ, Нед; вулиця в місті; ринок 
О»; — бр. ст. пере я, перия «бік вули¬ 
ці»; — запозичення з польської мови; 
п. ріеггеіа «тс.», як і ч. реге] «поріг 
(річковий)», слц. реге] «тс.», задовіль¬ 
ної етимології не має; пов’язується 
(Фасмер III 240) з стел, пєр^ «лечу, 
рухаюсь», укр. [ перть ] «стежка, по 
якій ганяють овець». — МасЬек Е8ЛС 


445. 


перкаль (текст.) «тонка бавовняна 
тканина»; л — р. перкаль , бр. паркаль , 
п. регкаї, ч. слн. регкаї, слц. регкап, 
болг. перкал , схв. перкал\ — запози¬ 
чення з французької мови; фр. регсаіе 
походить від ісп. регсаі, яке зводиться 
до перс. раг§аІ(а) «тс.». — СІС 2 642; 
Фасмер III 242; Горяев 449; 31. \ууг. 
оЬсусЬ 564; НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 
471; Вуіаклиіа 710; БокоІзсЬ 131; КІеіп 
1155. 


[перкась] (орн.) «стрепет, хохітва, 
СШв іеігах Б.» Шарл, [перкбша] «тс.» 
Нед, [перкач] «дрізд омелюх, Тигбиз 
уізсіозиз Б.» Шарл, [пирскач] «тс.»; — 
очевидно, назви звуконаслідувального 
походження, утворені від вигуків, що 
імітують крики цих птахів. — Птицьі 
СССР 203—204. 


перкун] (орн.) «пірникоза велика, 


РпНілопс г*гіс + зГі і с 

х VI іілиіии 


ЇЧо п • 

X 




«пірникоза» (з укр.); — очевидно, по¬ 
хідне утворення від [перкатий] «та¬ 
кий, що має задерті догори роги» (цей 
птах має на голові пишне пір’я, яке 
нагадує роги). — Зігиіугізкі 145. — 
Див. ще пиркатий. 

[Перкун] (міф.) «Перун»; — очеви¬ 
дно, пов’язане з Перун\ споріднене з 
лит. регкйпаз «грім», лтс. регкопз, 
прус. Регсипіз «тс.»; балтійські слова, 
для яких встановлюється первісне зна¬ 
чення «дубовий бог», часто пов’язують 
(Гамкрелидзе—Иванов 615, 792—793; 
РгаепкеІ 2151РІ1 20, 59; \Уа1сіе—Ноїт. 
II 402—403; БЬІепЬеск 158) з дісл. 
Ї\І9 Г ЄУ ПП (назва певного бога), Р]<?г§уп 
«мати Тора», гот. Гаіг§ипі «скеля», лат. 
^ие^си$ «дуб», алб. регепбі «бог». — 
Фасмер III 247; Преобр. II 47—48; 
РгаепкеІ 575. — Див. ще Перун. 

перламутр «внутрішній шар чере¬ 
пашок деяких молюсків», [перламут 
Нед, перломутер Куз] «тс.», перла¬ 
мутрівка (ент.) «метелик з перламут¬ 
ровими або сріблястими цятками на 
нижній частині крил», перламутри¬ 
тися ; — р. бр. перламутр , болг. пер- 
ламутьр , схв. перлмутер; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. Регітиїїег, 
[Регіетиіїег], утворене з іменників Рег- 
1е «перлина» та Миііег «мати», є каль¬ 
кою слат. таїег регіагит «мати перлів» 
(назва черепашки). — СІС 2 642; Бу- 
лаховський Нариси 128; Черньїх II 23; 
Фасмер III 242; Преобр. II 44; РЧДБЕ 
471; Вуіаклиіа 710; КІеіп 1008; К1и§е— 
Міігка 539. — Див. ще мати 1 , перло. 

[перлик] «рибальський пристрій, 
жердина, на якій є залізний молоток з 
діркою, ударяючи яким по каменю, ви- 


350 



пеплікка 

“г- 


перманент 

і 


ганяють рибу»; — очевидно, запози¬ 
чення з польської мови; п. регіік «мо¬ 
лот для товчіння каменю», як і ч. регіік 


то т 


. Т /•> ГТ /’Ч'Т' .\ п гг 

V А /у оалд сх у IV V, О*/1 , 


гчигіо /. І\*А ПАФАТ/чІ 
V' шили і КЛ\'/ 


походить від двн. свн. регеі «молот». — 
Тихий РМ 1938/6, 267; МасЬек Е5ЛС 
444; НоІиЬ—Буег 368. _ 

перлівка (бот.) «Меііса Б.», [пер- 
ловник] «перлівка висока, Меііса аііів- 
зіта Б.» Мак; — р. перлдвник , бр. 
перлаука, п. регіб^ка; — похідне ут- 


О ГЛГ\С1 Т ТТ Т П ПІП ІП о г\ п Г\ • 

1 _* 1 / 4 , 1 _/, 


О Л 7 IV /Г РіО ПЛМ а 
у іуі ч_/ і_»і/ і 11 сд , 


очевидно, наявністю на колосках цієї 
рослини кулястих грудочок, складених 
з недорозвинених квіток (Вісюліна— 
Клоков 94); пор. р. [жемчужник] «пер¬ 
лівка», нвн. Рег1§газ «тс.». — Див. ще 
перло. 

перло «перламутрове зерно, що ут- 

о гхгигчстиг* а о иапопаттті/^м ти^а і/іл V 

иоріс/с, і и ^ііиилчи/ч дч^/іічд/V ітіч./ 

люсків» СУМ, Нед, перла (жін. р.), 
перли (мн.), перлина , [перельник] «ло¬ 
вець перлин» Нед, [ перельнйцтво] «до¬ 
бування перлин», [перлинок] (зоол.) 
«вид равлика, Оіаисота» тж, [перлй- 
ця\ (орн.) «цесарка, перлова курка» 
Куз, перлівка «перлові крупи», перлів- 

иі'та лтзтлгт -імп птпґч^я Тїпіпл \^РР 

\'ід іД іих^і/іічу у ^ и .і * а > ч/ і. у 

[.перловець ] (ент.) «перламутрівка», 
перлистий, перлинний, перлйстий, 
перловий, [перлйти ] «прикрашати пер¬ 
лами» Куз, [перлйтися] «яскріти» Куз, 
ст. перла (XVII ст.); — р. перл , бр. 
перли , п. регіа, ч. слц. регіа, вл. нл. 
рагіа, болг. м. схв. перла , слн. регіа; — 
запозичення з французької мови (фор¬ 
ма перла , жін. р., з німецької); фр. 
регіе «перлина», очевидно, походить 
від іт. регіа, що, як і нім. Регіе, зво¬ 
диться до нар.-лат. *рег1а, яке виникло 
з лат. регпа «стегна; вид молюска», 
спорідненого з дінд. рагзпіЬ «п’ята», ав. 
разпа-, рр. тгтеруг), гот. їаіггпа, двн. Гег- 
запа, нвн. Регзе «тс.». — Шелудько 42; 
Черньїх II 22—23; Фасмер III 242; Пре- 
обр. II 44; Галай.Веснік БДУ 1978/2, 
34; Вгйскпег 402; МасЬек Е5ЛС 444; 
ЗсЬизїег-Зеиш 1045; РЧДБЕ 471; КІеіп 
1144; Оаигаі 549; Кіи^е—Міїгка 538; 
АУаІсІе—НоГгп. II 289—290. 


перлон «штучне синтетичне волок¬ 
но, а також тканина з нього»; — р. бр. 
болг. перлон , п. ч. слц. регіоп, слн. 

ГчКгІ/ЛП' _ Г) О ГТ Г\ О Т4Т Т£і Т ТТ Т ГТ О О І ЛЇЛТТ Т4Гк 1 ТІ К ґ\- 

- осл і “і\_ ш і /і о іііт^іділ\чл шу 

ви; н. Регіоп «тс.» утворено від Регіе 
«перло» за зразком нейлон, салон. — 
Коломієць Розвиток лексики сл. мов 
243; Кораііпзкі 741; НоІиЬ—Буег 368; 
РЧДБЕ 471. — Див. ще перло. 

перлюстрація «розпечатування Й 
перегляд поштової кореспонденції без 

ем гт/лл* о апполатол п оп п сг\г ууі пп і і і /і иі / ґі 
і_і сі і у л* і к* 11 ь м 14 ^ і, ьь і м* у 

перлюструвати ; — р. болг. перлюст- 
рация , бр. перлюстрация, п. регіиз- 
їгафа, ч. регіизггасе, слц. регіизіхасіа, 
схв. перлустрацща, слн. регіизігасуа; — 
запозичення з латинської мови; лат. 
регіизїгаїіо «перегляд» пов’язане з рег- 
Іизіго «оглядаю, переглядаю», утворе- 

шлм оа плппипгпш ппогЬіт/ла пог- ліюпоз 

пиіи ии ди л счїіиі иіи V "і V р» о ^ 

пере-» від Іизіго «оглядаю, обстежую». — 
СІС 2 642; Кораіігізкі 741; НоІиЬ—Буег 
368; РЧДБЕ 471; Вуіакли]а 710. — 
Див. ще ілюстрація, пере-. 

перманент «завивка волосся, яка 
довго тримається», перманентний «по¬ 
стійний, безперервний»; — р. бр. пер- 

п/іпиі£>иіт п п гг погтапопіт; лпопмо. 

і ьк*' і і ь у її* р-»ч^іііі*_ііАч^ііиіі^у >'іі\^руі»іс* 

нентний», ч. регтапепїш, слц. регта- 
пепіпу, болг. м. перманентен, схв. пер- 
манентан, слн. регтапепіеп «тс.»; — 
запозичення з французької мови (як 
назва зачіски є, очевидно, другим ком¬ 
понентом фр. вислову соіІГиге регта- 
пепіе «перманентна (постійна) зачіс¬ 
ка»); фр. регтапепі «постійний, не¬ 
змінний; безперервний» виникло з лат. 
регтапепз (род. в. регтапепііз) «та¬ 
кий, що триває», похідного від регта- 
пеге «тривати», яке за допомогою пре¬ 
фікса рег- «через, .пере-» утворено від 
тапеге «лишатися, тривати», спорід¬ 
неного з гр. рєусо «залишаюся», дінд. 
тап- «зволікати, стояти нерухомо», ав. 
дперс. тап- «залишатися, чекати», 
вірм. шпат «залишаюся, чекаю». — 
СІС 2 642; Черньїх II 23; Кораіігізкі 741; 
НоІиЬ—Буег 368; РЧДБЕ 471; Ву]а- 
клиіа 710; Оаигаі; 549; АУаІсіе—НоГт. 
II 26. 


351 




перм’як 


перо 


перм’як «представник народності 
фінно-угорської мовної групи»; — р. 
болг. пермяк , бр. пярмяк , ч. Регпфак; — 
похідне утворення від Перм , яке спо¬ 
чатку було етнонімом або топонімом 
(назвою території); топонім Перм задо¬ 
вільної етимології не має; пов’язується 
з комі раггпа «тайга», ренета «успад¬ 
кована земля», з фін. Регатаа, похід¬ 
ним від рега «задня (крайня) частина». — 
Фасмер III 242; Никонов 327; Мельхе- 
ев 68. 

[пернак] «личинка гедзя» Нед, 
[пернадель ВеНЗн, ВеЛ, пернадїль 
ВеНЗн, пирнадель ВеНЗн, ВеЛ, пер¬ 
каль Нед] «тс.»; — очевидно, пов’яза- 

„ Г_ і.А _. _і 

не з [перник.] «напірник», уперипі\.и\ 
«личинка мурашки», за схожістю личи¬ 
нок до подушечок, перин. — Див. ще 
перо. — Пор. перйнка. 

[пернатка] (зоол.) «жаба» ВеБ; — 
неясне. 

[пернаток] (бот., у сполученні [бла¬ 
ват я.] «волошка фригійська, Сепїаи- 
геа рЬгу^іа Б.») Нед; — похідне утво¬ 
рення від пернатий; назва зумовлена, 
очевидно, пірчасто-роздільною формою 
придатків обгортки кошиків цієї росли¬ 
ни. — Див. ще перо. 

[перначка] «кров’яна ковбаса» Уіп- 
сепг, [перначка] «товсті овечі кишки» 
Нед; — очевидно, результат видозміни 
запозиченого рум. молд. сагпаї (сагпаО 
«ковбаса», що походить від нар.-лат. 
*сагпасеиз «м’ясний», пов’язаного з 
лат. саго (род. в. сагпіз) «м’ясо», спо¬ 
рідненим з умбр. кеги «частина», кагпе 
«кусок м’яса», дісл. Ьогипсі «м’ясо», гр. 
кєірсо (карпуш) «відрізую», лит. кегій 
«рубаю», псл. *сег5Іо (< *кегІз1о) «че¬ 
ресло», *с ь гїа «нарізка, риска». — Уіп- 
сепгЛЗ; СДЕЛМ 221; ОІКМ 154; Таї¬ 


сіє—Ноїт. І 170. — Див. ще чересло, 
черта. 

перо «рогове нашкірне утворення у 


птахів; знаряддя для писання и малю¬ 
вання; [плавець у риби; парасолька 
ВеУг]», [паро] «лопать весла; зелені 
стебла цибулі» Корз, [перечко] «Пірце» 
ВеЛ, перина , [перйстка] (зоол.) «пе- 


нарія (вид корала), Реппаїиіа» Нед, 
[периян] «строкатий віл» ВеНЗн, [ке¬ 
рівниця] «пенал» Куз, [періня] «стро¬ 
ката корова» ВеНЗн, [ пернак ] «напір¬ 
ник» Нед, пернаті , [пернатка] (зоол.) 
«пенарія» Нед, пернач (іст.), пернак 
«пенал» Нед, [перці] «листя до появи 
колосся; поперечний щабель у боро¬ 
ні» О, [пер'ян] «перістий віл», пірйна 
«пір’їна», пір'їна, [пірнак] «хвостове 
перо в півня» ВеБ, [пірнаті] «перна¬ 
ті», пірнач «пернач», пірнйк «пенал» 
Куз, [пірд] «перо» Нед, пірце «малень¬ 
ке перо; листок рогозу, цибулі або час¬ 
нику», пір'я, [пір'ян] «періста твари¬ 
на», [пір'янка] «пір’їнка» Нед, перна- 

_ ч Г ;_< .."1 _ 

тип , [гиристии\ «<ді риі\а і ии» нед, пі¬ 
р'їстий, [пірнатий] «пернатий», [пір- 
нйй] «укритий пір’ям» Нед, пірчастий, 
пір'ястий , [пріяний] «вид масті рога¬ 
тої худоби» Нед, [пряний] «смугас¬ 
тий», [прянистий] «тс.» Нед, [піри- 
ти(ся)] «линяти, скидати пір’я» Нед, 
натрнач «футляр на пера в старовин¬ 
ній чорнильниці; напірник», напірник , 
[невпірий] «неоперений» Куз, [оперна- 
тіти] «оперитися; розбагатіти», оперя¬ 
тися , [опІрити] «вкрити пір’ям» Куз, 
[упіренай] «укритий пір’ям» Нед; — р. 
болг. перо , бр. пярб, др. перо, п. ріого, 
ч. рего, рего, слц. рего, вл. нл. р]его, 
м. перо , схв. перо , слн. рего, стел, пє- 
ро; — псл. рего, пов’язане з *регїі «пер¬ 
ти»; — споріднене з лит. зрагпаз «кри¬ 
ло», лтс. зрагпз «тс.», дінд. рагпат 
«крило, перо», ав. рагопа-, нперс. рагг 
«тс.», двн. їагп «папороть»; іє. *рег-; 
менш обгрунтоване зіставлення ^(Ребег- 
зеп КеК. Ог. І 90; МасЬек Е54С 444— 
445; Кіи^е—Міігка 188; УУаІсІе—Ноїт. 
II 282) з гр. тгтєроу «перо, крило», двн. 
їебага (< *ре1ега) «перо», дінд. раїгагп 
«крило», вірм. Біг (< *рІег-) «літання, 
політ», лат. ассі-ріїег «яструб», іє. *реї- 
«літати». — Фасмер—Трубачев III 243; 
Черньїх II 23; Преобр. II 44—45; Горя- 
ев 256; Вгйскпег 414; Младенов 418; 
Мікі. ЕШ 240; МеіНеї Еіисіез 238; Ка- 

ТТ о С.П. л\Н. п л |,л И 

іиііі її ■£«_;/, гсіьаші іісш. ч і / , г-ілчиї - 

пу 816 —817. — Див. ще перти 1 . 


352 





перон 


персона 


перон «залізнична платформа»; — 
р. перрбн , бр. болг. перон , п. регоп, ч. 
слц. слн. регоп, м. перон , схв. перон; — 
запозичення з французької мови; фр. 
реггоп «підїзд; ґанок; перон» пов’язане 
з ріегге «камінь», що виникло з лат. реі- 
га «скеля, камінь», від гр. тгєтра «тс.». — 
СІС 2 643; Черньїх II 24; 51. у/уг. оЬсусЬ 
565; НоІиЬ—Буег 369; РЧДБЕ 471; Ву[а- 
юпф 711; КІеіп 1163; ІЗаигаї 550. — 
Див. ще Петро. 

[пероч] (бот., у сполученні [п. бо¬ 
лотяна] «плавушник болотяний, Ноі- 
їопіа раїизіхіз І,.») Нед; — похідне ут¬ 
ворення від перо; назва зумовлена гре- 
бінчасто-пірчасто-розсіченою формою 
листя цієї рослини. — Вісюліна—Кло- 
ков 34, 251; УРЕ 1 1, 229. — Див. ще 
перо. 

перпендикуляр «пряма лінія, що 
утворює прямий кут з даною прямою 
або площиною», перпендикулярний; — 
р. болг. перпендикуляр , бр. перпенди¬ 
куляр , п. регрепбукиїагпу «перпенди¬ 
кулярний», слц. регрепбікиїагпу «тс.», 
м. перпендикулар(а) , схв. перпенди- 
куларан «перпендикулярний»; — запо¬ 
зичення ‘з латинської мови; лат. рег- 
репсіісиїагіз «прямовисний» є похідним 
від регрепбісиїит «висок», пов’язаного 
з регрепсіо «точно виважую», утворено¬ 
го за допомогою префікса рег- «через, 

пене-» віп пепНп «пяжу пп- 

/- ■ ~* -*— 

в’язаного з репбео «звисаю». — СІС 
643; Черньїх II 23—24; Фасмер III 243; 
Кораііпзкі 741; НоІиЬ—Буег 369; РЧДБЕ 
472; Вуї’акл^’а 711; КІеіп 1151, 1162. — 
Див. ще апендикс, пере-. — Пор. 
пенсія. 

перс «представник основного насе¬ 
лення Ірану», персіянин «тс.», Персія, 
персидський, персіянський, перський , 
ст. персинь «перс», Персйда «Персія» 

/ Л/"\ 7ТТ ~~ \. „ „ __ __ Г» 

\дуц сі./, — р. іщ. перс, ц. ьл. геїь, 

ч. Регзап, слц. Реггап, болг. персйец , 
схв. Персщанац, Перзщанац , слн. Рег- 
Ді’ес, стел, перець; — запозичення з 
грецької мови; гр. Пєротк «перс», як і 
Перше (род. в. Пєршбое) «Персйда (іс¬ 
торична назва теперішнього Фарсиста- 


ну в Ірані)», походить від етимологічно 
нез’ясованого дперс. Рагза «Персія», до 
якого зводяться також перс. Рагз, Рагз, 
гебр. Рагаз, ар. Рагіз «тс.»; від гр. Пе¬ 
рше походить цсл. Пергсндл, звідки й 
укр. персидський. — Фасмер III 243; 
Никонов 159—160; Уазтег РезІзсЬг. 
Сугеузкуі 297; КІеіп 1163. 

перса, перси, [перста ] «перса», 
[пірса] «тс.» Пі, [персні] «груди в ко¬ 
ней» Л, [ персти, персці] «тс.» Л, [пер- 
стка\ «груди» О, [сперси] «тс.» Гриц, 
персистий , [перснйй] «грудний» Куз, 
[передвий] «випуклий» Нед, [наперс¬ 
ник] «частина упряжі»; — р. перси, 
[персть] «груди в коня», др. пьрсь 
(одн.), пьрси, п. ріегз (одн.), ч. ргза, 
ргзу, ст. ргзі, слц. ргзіа, нл. [ріегз], схв. 
прса, прси, слн. ргзі, р.-цел. прьси, пьр- 
си; — псл. *р ь гзь, *р ь гзі «груди»; — 
споріднене з лит. рігзуз «груди в коня», 
дінд. рагзиЬ «ребро», ав. рогози- «ребро, 
бік», ос. іагз «бік»; іє. *регк- «ребро, 
груди»; форми з т, т\ н (< тн) постали, 
очевидно, внаслідок зближення з перст. 
— Фасмер III 245; Преобр. II 45—46; 
Горяев 256; Вшскпег 410; МасЬек 
Е5ІС 486; НоІиЬ—Кор. 296; ЗсЬизіег- 
5 єу/с 1081 —1082; Критенко Вступ 508; 
МікІ. ЕАУ 243; МеіІІеі Еїибез 262; 
Тгаиїтапп 220; Вида КК II 515; Зндзе- 
лин СБЗ 196; 2иЬаіу АКІРЬ 16, 411; 
Зализняк ВСЯ VI 38; Рокоту 820. 

персик (бот.) «Регзіса МіІІ.», [ пер- 
скиня] «персик звичайний, Регзіса уиі- 
£агіз МіІІ.» Мак; — р. персик, бр. пер- 
сік; — запозичене із середньолатинсь¬ 
кої мови, очевидно, через середньониж- 
ньонімецьку; слат. регзіса «персик» 
(> снн. регзік «тс.») постало з лат. 
регзісшп (у сполученні таїшп р. «пер¬ 
ське яблуко»), що є формою середньо¬ 
го роду прикметника регзісиз «персь¬ 
кий», утвореного від Регза «перс» (з 
гр. Шршіс «тс.»). — Черньїх II 24; 
Фасмер III 243; Преобр. II 46; КІи^е— 
Міїгка 544. — Див. ще перс. — Пор. 
бросква. 

персона «особа; поважна особа», 
[паребна] «тс.», персонаж, персонал , 


12 2—460 


353 






персоніфікація 


перст 


персоналізм (філос.), персонали, пер¬ 
соналіст (філос.), персональний, пер¬ 
соналізувати; — р. бр. болг. м. схв. 
персона , п. ч. регзопа, слц. регзбпа, вл. 
нл. регзопаї «персонал», слн. регзопаї 
«тс.»; — запозичено з латинської мови, 
очевидно, через польську; лат. регзбпа 
«маска; роль; особа» виникло з етр. 
фегзи «маскована постать» (перв. назва 
бога чи демона потойбічного світу, що 
приймав- душі померлих та супрово¬ 
джував їх у пекло), спорідненого з пер¬ 
шим компонентом гр. Пєрає(фОУГ)) 
«Персефона» (ім’я дочки Зевса й Де- 
метри, що стала дружиною бога підзе¬ 
много ттяпгтвя Аїгтяг пр.пппнЛж похо- 

- _,_ г - , -І ..... 

дить від фр. регзоппа^е «персонаж» (з 
лат. регзбпа), а персонал(ьний) від 


ШВИВУЛ сі 1 . 


рЄГ50ГіаІі5 




СІС 2 643; Фасмер—Трубачев III 244; 
Черньїх II 24; НШІЛУогіЬ 16; Преобр. 
II 46; Кораіігізкі 742; НоІиЬ—Буег 369; 
РЧДБЕ 472; В^акліца 712; Будагов Ис- 
тория слов 134—139; Кіеіп 1163— 
1164; Шаісіе—Ноїт. II 291—292; Ргізк 
II 518. — Пор. парсуна. 

папрлиі і і/от п ^ут/лГ'/лв гтсіттттгто. я/зп_ 

соніфікувати «уособлювати»; — р. 
болг. персонификация, бр. персаніфі- 
кацьія , п. регзопіїікасіа, ч. регзопіііка- 
се, слц. регзопіїікасіа, м. схв. персо- 
нификацща , слн. регзопііікасуа; — за¬ 
позичення із західноєвропейських мов; 
нім. Регзопіїікаїіоп, фр. англ. регзопіїі- 
саїіоп «уособлення» утворено від лат. 
регзбпа «особа» за допомогою компо¬ 
нента Чісаїіо, пов’язаного з їасеге «ро¬ 
бити, чинити». — СІС 2 643; Кораіііізкі 
742; НоІиЬ—Буег 369; РЧДБЕ 472; Ву- 
]акли]а 713; Кіеіп 1164; Баигаї 550. — 
Див. ще електрифікація, персона, 
факт,. 


перспе кти ва, п ер спек т и в н и и ; — 
р. болг. м. схв. перспектйва, бр. перс¬ 
пектива , п. регзрекіуу/а, ч. регзрекїі- 
уа, слц. слн. регзрекітуа, вл. нл. регз- 
рекіі\уа; — запозичення з французької 
або німецької мови; фр. регзресііуе 
«перспектива», н. Регзрекйуе «тс.» ви¬ 
никло з слат. регзресйуа (агз) «мистец¬ 


тво перспективного зображення», що 
являє собою форму жіночого роду від 
регзресіїуиз «перспективний», похідно¬ 
го від лат. регзресіиз, дієприкметника 
минулого часу до дієслова регзрісіо 
«дивлюся через», яке складається з 
префікса рег- «крізь, через, пере-» і діє¬ 
слова з п есіо «дивлюся». — СІС 2 643' 
Фасмер III 244; Кораіігізкі 742; НоІиЬ— 
Еуег 369; РЧДБЕ 472; Ву]акли]'а 713; 

і^аи^аі оои; мені іюч. — Див. ще ас¬ 
пект, пере-. 

перст «палець руки», [персть] «тс.» 
Нед, перстень «обручка, каблучка; [на¬ 
персток ДзАтл І]», [ перстінь, персте- 
нйна] «тс.», персні (мн.), [перстені] 
«персні» Куз, [персник] «перстенець», 
перстенець , перстеник, [перстенйна] 

__ . гл Т,_1 . т 

упе^ьтипи] «і у:.» і\уз, 

[перстіня] (зб.) «персні» Ме, [пирйс- 
тень] «перстень» ГрицАВ, [перений] 
«перстеневий» Куз, перстеневий, [перс- 
тенюватий] «кільцеподібний, персне¬ 
подібний» Куз, [наперсник] «онучка 
(для пальців ніг)», [наперсниця] «тс.», 
наперсток «захисний ковпачок на па- 


ттпттп ппи іітт.іт'рі* оо пюиа т/іттт_тт сіі/иьл т /с\. 
^іч,Цьі ирп шпі її, исііііі^ич, с 4 іі/ 1 ілД'-., дішт 

са кріпиться до кісся; [перстень Л]»; — 
р. перст , др. пьрсть, п. рагзї, ч. слц. 
ргзї, вл. рогзі, полаб. рагзтеп «перс¬ 
тень», болг. прьст, м. прст , схв. 
прст, слн. ргзр стел, просить; — псл. 
*р ь гзРь «палець»; — споріднене з лит. 
рігзіаз, лтс. рігкзїз, прус, рігзіеп «тс.», 

я тяипж пийпмпип -з ппи ГігсН лгпр^іик 

и і V/ іч,ии Д11V/ , Д иііі іп ^ і ^ ч, VI і іи 

даху», снн. уогзі «стовп», лат. розііз 
«тс.», дінд. ргзШаш «хребет, вершина», 
ав. рагзіа- «спина»; іє. *(з)рег- «доти¬ 
катися, спиратися»; менш переконливе 
пов'язання (\\йес1етапп ВВ 27, 229; 
МасЬек КесЬегсЬез 59—60; БсЬизІег- 
5еу/с 1137) з псл. *р ь гзь, *р ь гзі «груди», 
укр, перса.. — Фасмер —Трубачев III 
244; Черньїх II 24—25; Вгііскпег397; 
МасЬек ЕЗбС 486;, Младенов 533; Кри- 

_ Г)_ С/1Г>. ДАМ.! Т?Л1 Т 0/10. Т' і. 

ТЄНКО оступ ОНА, тіКІ. П \У АЧ:0, ІІсШІ- 

тапп 220; Вй^а КК II 515; МйЬІ.— 
Ешіг. III 224; Зоїтзеп ІР 31, 454; Мар- 
тьінов Язьік 82; Вги^тапп ІР 11, 285; 
Шаібе—Ноїт. II 349; Рокоту 813. 


354 








прпгтатг 

А А Ч/ ^7 V- Ж и. 1 


ПРПТМ 
**** 


перстач (бот.) «РоїепііІІа Н», [пер¬ 
стах] «тс.» Куз; — похідне утворен¬ 
ня від персті назва зумовлена паль¬ 
частою формою ЛИСТЯ ЦІЄЇ росли¬ 
ни. — Вісюліна—Клоков 210. — Див. 
ще перст. 

[перстенець] (бот.) «повитиця, Сиз- 
сиіа Ь»; — похідне утворення від перс¬ 
тень] назва зумовлена тим, що пови¬ 
тиця обвивається навколо стебел ін¬ 
ших рослин, утворюючи кільця. — Ві¬ 
сюліна—Клоков 263. — Див. ще перст. 

[перстенівка] (ент.) «кільчастий 
шовкопряд, Маїасозота пеизігіа Ь.» 
Куз; — похідне утворення від перс¬ 
тень; назва зумовлена тим, що кладка 
яєць цього метелика має вигляд кіль¬ 
ця. — УРЕ 6, 421. — Див. ще перст, 
[перстенякй] (зоол.) «кільчаки, 


кільчаси черви, Аппеїкіез» Нед; 


; і. 


ріегзсіепісе «тс.»; — похідне утворення 
від перстень ; назва зумовлена тим, що 
тіло цих червів складається з великої 
кількості однакових за будовою перс¬ 
неподібних члеників. — УРЕ 6, 421. — 
Див. ще перст. 

персть (заст.) «земля»; — р. персть, 

• / / і у 

ГТ ІЛ -І Л 4ЛЛ 4 * Гт А АЛ « А ♦•Г’ А ТУ А ТТ т? »Л ♦'•От* 

др. иирс/ио, її. ^і. рісіьщ ч. иіц. ріоі , 

вл. ріегзс, болг. прьст , м, прст у слн. 
ргзі, стел, пр'ьсть; — псл. *р ь гз1;ь, по¬ 
в’язане з *рогхт> «порох»; — спорідне¬ 
не з лит. рігкзпуз «жар, присок», лтс. 
рігкзйз «присок», дінд. ргзап «плямис¬ 
тий, строкатий», дісл. їогз «водоспад». — 
Фасмер III 245; Преобр. II 47; Ма- 
сЬек Е5.ІС.487; НоІиЬ—Ьуег 399; ЗсЬиз- 
їєг-Зєу/с 1082; Младенов 534; МікІ. 
Е\У 243; Меіііеі Еіисіез 285; Тгаиішапп 
206; МаЬІ.—Епсіг. III 223; Ребегзеп ІР 
5, 54. — Див. ще порох. 

перти 1 «іти; швидко просуватися», 
пиряти «швидко бігати, гасати; гнати¬ 
ся на коні»; — р. переть , бр. перці, 
др. перети , п. рґгес; — псл. *рег1;і 
«іти, просуватися/ не рахуючись з пе¬ 
решкодами»; — ецоріднене з гр. теірсо 
(<*тарко) «прокладаю шлях, прориваю¬ 
ся вперед», терасо' «переходжу, прохо¬ 
джу, проникаю», тгорос «переправа, пе¬ 
рехід», тгорОрос «протока, (вузький) 


прохід», дінд. рїрагіі «перевозить, пе¬ 
реводить, супроводжує», вірм. Ьогбап 
«відходити», лат. рогіа «брама; прохід; 


ущелина», ршчііз «гавань, приплав», 
ав. рогоіи- «брід», двн. їагап «їхати», 
гот. їаг]ап «тс.»; іє. *рег- «переводити 
на той бік; проникати, проходити». — 
Фасмер III 240; Тгаиїтапп 215; Ргізк II 
491—492; Шакіе—НоГт. II 343—344; 
ІШІепЬеск 166; Рокоту 816—817. — 
Пор. пере-. 

— _ 2 /.... ____ 

цері й \,улсивае і ьем вдешльшши в 

префіксами), [перетися] «тиснутися, 
пхатися» О, [пйрла] «підпора» О, [без- 
припбрий] (про вола) «який не має при- 
пору», відпирати, [запертя ] «замкне¬ 


не. таємне приміщення» Я, запір , за¬ 
пірка, запор, [заопирувати] «уперти¬ 
ся, вчинити опір», напір «тиск, натиск; 
[маточина колеса]», напірний, напорис¬ 
тий, [неспертий] «неспростовний» Ж, 
оперти, опирати, опиратися, [опе- 
рач) «крісло», опертя, [опирало ] «спин¬ 
ка (крісла), опертя» Ж, опір, [бпірка] 
«опертя» Ж, опора , [опір І «опираю¬ 

чись», [ бпіром, бпірці] «тс.», обпира¬ 
ти, обпиратися, підпирати, підпер- 


тл, иіииір, иіииірі\,и, ніииири, типиу- 

ка , [попір ] «підтримка» Нед, [ попбра ] 
«тс.» Нед, [препір] «частина шиї у во¬ 
ла, в яку впирається ярмо», [ прйпір ] 
«тс. Г; запор, замок; спокій, перепочи¬ 
нок; невідкладна потреба: крутий схил 
Нед», [припбра] «запор, замок» Нед, 
[припирбвище] «пристановище» Нед, 
[припбристий] «(про вола) з добре ви¬ 
ступаючою частиною шиї, в яку впира¬ 
ється ярмо; (про сани) з полозами, за¬ 
гнутими під прямим " кутом», пропира- 
ти, розпирати, рбзпір, розпірка, роз¬ 
пиральний, розпірнйй, [спір] «затори 
криги; запор; астма» Куз, [спор] «аст¬ 
ма» Нед, [супора] «підпірка», упира¬ 
ти, упиратися, [упірка ] «трикутний 
пліт для захисту плавучої валюшні від 
інших плотів», упор; узаперті ; — р. 
переть , бр. перці, др. перети, п. рггес, 
ч. гарні: «сховати», слц. гаргіеР «замк¬ 
нути, заперти», вл.. ргес зо «опирати¬ 
ся», нл. ргез «тс.», болг. запйрам «зу- 


12 * 


355 






перти 


пертурбація 


пиняю, затримую; запираю», м. запара 
«зупиняє, затримує», схв. запрети «за¬ 
перти», слн. гаргеїі «тс.»; — псл. *регїі 
(з чергуванням рег-, рог-, рьг-); — спорід¬ 
нене з лит. врігіі «підпирати», разрагаз 
«підпірка», лат. рагіез «стіна», двн. зраг- 
го «жердина», снн. зрагге «тс.»; іє. 
*(з)рег- «кроква; жердина; спис». — Фас- 
мер III 240—241; Черньїх II 21; Преобр. 
II 42—43; Вгйскпег 441—442; МасЬек 
Е5ЛС 495; НоІиЬ—Ьуег 403; Мейе ОЯ 
177; Тгаиітапп 275; Вида ККІ 475; 
Регззоп Веііг. 417, 472—473; Шаісіе— 
НоГт. II 572—573; Рокоту 990—991. 


«перечити» О, [ пертися] 

АТР Л О 


іперти 1 

«сперечатися», [перетися, „, 

[перити] «бити» ЛексПол, [пернути] 
«сильно вдарити» тж, пірити «сильно 
бити; (про дощ) дуже лити», [пірнати] 
«лупцювати, бити», [пир] «суперечка, 
сварка» Нед, \пїр\ «тс.» О, пря «спір, 
боротьба», [заспір] «суперечка» Ж, Пі, 
[навсупор] «наперекір», [неспертий] 
«незаперечний», опиратися , опір, опір¬ 
ний , [одпбра] «опір» Ж, [ переперти ] 
«переспорити», [рбзпра] «ворожнеча» 
Нед, [ спертися ] «упертися, затятися», 
[спіратися] «сперечатися, проявляти 
впертість», [спірити] «відлупцювати», 
спорити, споритися, спір, спірка , 
[спірнйк] «суперник» Нед, [ спбрник\ 
«тс.», [спорлйвець] «сперечальник», 
[спірлйвий] «сварливий», [спорлйвий] 
«тс.; спірний», [спбрний] «тс.» тж, спір¬ 
ний, суперник, суперництво, [(на) су- 
пір] «наперекір» Нед, [супірець] «супер¬ 
ник», [супор] «опір, ворожнеча», [су¬ 
перник] «суперник», [шпорок] «супе¬ 
речність» Нед, [супрр\ «суперечка» 
Нед, упиратися , [упцру'вати ] «бути 
впертим», упертюх, упирання , [упи- 
ряки] «упертюх» Нед, [упір] «упер¬ 
тість» Нед, упертий , [упирйстий] 
«упертий» Нед, [упірнай, ипірчивий 
Нед, упорчйвий Нед] «тс.», [ упірливо ] 
«уперто», [упором] «силоміць»; — р. 
прения (з цсл.), пря, спор, спорить , 
бп ; [спорка] «спірка», [спораваль] «спе¬ 
речатися», др. пьря «суперечка, запе¬ 
речення; перемога; судова справа», п. 


заст. рггес «заперечувати», ч. рпіі зе 
«сперечатися», слц. ргіеі’за «тс.; свари¬ 
тися», вл. ргес «заперечувати», нл. 
ргез «тс.», болг. препйрам се «спере¬ 
чаюся», м. препира се «сперечається», 
схв. прети «обвинувачувати», прети 
се «сваритися, сперечатися», слн. рге- 
рїгаїі зе «сваритися», стел. пр'Ьти сл 
«сперечатися», пкр'Ьти сл «тс.», пкр'Ь- 
ти «противитися, заперечувати»; — 
псл. *рег!і, рьгр «відбивати, боротися, 
заперечувати», можливо, пов’язане з 
*регїі, рьгр «тиснути»; — споріднене з 
лит. регіі «бити, хльоскати віником», 
лтс. регї «лупцювати», рігеїіез «свари¬ 
тися», дінд. ргі- «боротьба, суперечка», 
ав. рог е 1> «тс.»; іє. *рег- «бити». — Фас- 
мер III 240—241; Зкок III 37; ЗсЬизІег- 
5є\ус 1153—1154; МаугЬоІег II 331; Ро¬ 
коту 818—819. — Пор. періщити, 
перти 2 , прати. 

[пертрактація] «переговори» Куз, 
перетрактація, перетрактації «тс.», 
[пертрактувати] «вести переговори» 
Куз; — слц. регІгакІоуаР «вести пере¬ 
говори»; — запозичення з польської 
мови; п. регі:гак 1:ас]а «перетрактація» 
походить від лат. регІгасШіо «заняття, 
робота (над чимсь)», пов’язаного з діє¬ 
словом регігасїо «розробляю, вивчаю», 
утвореним за допомогою префікса рег- 
«пере-, через» від їггеїо «розробляю; 
готую». — Кораіігізкі 743. — Див. ще 
пере-, трактувати. 

пертурбація «раптове порушення 
нормального ходу чогось», пертурба¬ 
ційний, ; — р. болг. пертурбация , бр. 
пературбацьія/ ст. пертурбацьія (з 
п.), п. регіигЬафа, ч. регІигЬасе, слц. 
регіигЬасіа, вл. регІигЬасіІа, м. схв. пер¬ 
ту рбацща , слн. регІигЬасда; — запо¬ 
зичення з латинської мов-и; лат. регїиг- 
Ьаііо «розлад,. сум’яття» пов’язане з 
регїигЬо «приводжу в безладдя; розла¬ 
дную; приголомшую», утвореним за до¬ 
помогою префікса рег- «через, пере-» 
від ІигЬо «хвилюю, порушую». — СІС 2 
644; КораПгізкі 743; НоІиЬ—Ьуег 369; 
РЧДБЕ 472; ВДакл^'а 713. — Див. ще 
пере-, турбувати. 


356 




перть 


перфорація 


[перть] «гірська овеча стежка», 
[пирть] «тс.» Нед, ВеНЗн; — р. [перть] 
«тс.», п. [регс] «крута гірська стежка», 
ч. слц. ргї’ «лісова стежка», болг. 
пьртйна «стежка в снігу», схв. прт 
«шлях по снігу», пртина , пртина «тс.»; 

— псл. *р ь г!ь, очевидно, пов’язане чер¬ 
гуванням голосних з *рег!і «іти, просу¬ 
ватися, не рахуючись з перешкодами». 

— Фасмер III 246; Масйек Е56С 487; 
Младенов 539; Коломиец Зтимология 
1984, 98, 102; МікІ. ЕДУ 243—244. — 
Див. ще перти 1 . 

перука «головний покрив з чужого 
або синтетичного волосся», перукар, 
перукарня ; — р. (заст.) перук, перу¬ 
ка , п. вл. решка, ч. слц. рагика, болг. 
перука , м. перика , схв. перика, перу¬ 
ка , слн. регіка; — через польське по¬ 
середництво запозичене з французької 
мови; фр. ретцие «перука» походить 
від іт. раггисса «тс.», етимологія якого 
неясна; можливо, пов’язане з пров. ре- 
гисаі «подібний до папуги; з гарною 
зачіскою». — СІС 2 644; Акуленко 134; 
Фасмер III 206—207; 51. шуг. оЬсусЬ 
566; НоІиЬ—Буег 360; РЧДБЕ 472; Ву- 
]аклща 706; Баихаї 550; КІеіп 1165. 

Перун (бог дощу, грому та блис¬ 
кавки в слов’янській міфології), [перім] 
«грім» ГрицАВ, [перум тж], перун 
СУМ, О «тс.», [перуняк] (мін.) «фуль¬ 
гурит» Нед; — р. Перун, перун (заст.) 
«грім, блискавка», бр. Пярун, пярун 
«грім», др. Перунь, п. Ріогип, ріогип 
«грім», ч. Регип, регіт «грім», слц. Ре- 
гйп, полаб. Регаипесіап «четвер» (каль¬ 
ка нім. Боппегзіад), схв. Регип; — псл. 
Регипь; назва бога виникла, очевидно, 
з назви грому регипь, пов’язаної з 
рьгаїі «бити, ударяти»; проте можливе 
й зворотне перенесення; — сумнівне з 
фонетичного погляду пов’язання (Мік- 
коїа ІР 8, 303) з г.р. иєраіпюс «грім, 
блискавка», букв, «той, хто б’є, руй¬ 
нує», кєраіСсо- «руйную, спустошую; 
вбиваю», дінд. сгпйіі «роздрібнює»; не¬ 
переконливе виведення (Зїепбег-Реіег- 
зеп 269) псл. Регипь з гот. *РаїгЬйпз 
(пор. гот. 1аіг§ипі «гори»), а також 


припущення (КогзсЬ К51 4, 179; Мікко- 
1а ВегйЬг. 101; Ребегзеп ВВ 20, 228— 
229; Уазтег К51 4, 179) про запозичен¬ 
ня цього слова з мови іллірійців. — 
Німчук 159—160; Фасмер—Трубачев 
III 246—247; Преобр. II 48; Горяев 
257; МасЬек ЕЗЗС 445; НоІиЬ—Кор. 
270; Младенов 419; Зкок II 643—644; 
Меіііеі Еїибез 452; Зализняк ВСЯ VI 
42; Иванов ИОРЯС 8/4, 145—146; Бі- 
беп Агт. 51. 88—89; Гамкрелидзе— 
Иванов 615, 792—793. — Див. ще пра¬ 
ти. — Пор. Перкун. 

перфект (грам.) «дієслівна форма в 
індоєвропейських мовах, що виражає 
минулу дію, результат якої наявний і в 
момент мовлення», [перфещія] «довер¬ 
шеність» Куз, перфектйвний (грам.), 
[перфектний] «довершений» Куз; — р. 
бр. болг. перфект , п. регГесІит, ч. слц. 
регїекіит, вл. регіекі, м. перфект , 
схв. перфек(а) т, слн. регїекі; — запо¬ 
зичення з латинської мови; лат. регїес- 
ішп (іетриз) «доконаний (час)» пов’я¬ 
зане з регіісеге «готувати, виконувати, 
закінчувати», утвореним за допомогою 
префікса рег- «через, пере-» від Іасеге 
«робити, чинити». — СІС 2 644; Кораіігї- 
зкі 739; НоІиЬ—Буег 367; РЧДБЕ 472; 
Ву]акли]а 714. — Див. ще електрифі¬ 
кація, пере-, факт. 

перфорація «пробивання отворів 
по краях стрічок, карток, дисків; 
(гірн.) відокремлення частини гірської 
породи; (мед.) прорив», перфоратор 
«машина для пробивання отворів; 
(гірн.) машина для механічного буріння 
шпурів», перфораторник, перфора¬ 
ційний, перфорувальний, перфорува¬ 
ти ; — р. болг. перфорация , бр. пер- 
фарацьія, п. регіогафа, ч. регіогасе, 
слц. регГогасіа, м. схв. перфорацща , 
слн. регГогасЦа; — запозичено з пізньо- 
латинської мови.через західноєвропей¬ 
ські (н. Регїогаіібп, фр. англ. регіога- 
ііоп); пізньолат. регіогаїіо «просверд¬ 
лювання; пробивання» походить від 
лат. регіогаїиз, дієприкм. мин. ч. від 
регїого «просвердлюю; пробиваю, про¬ 
колюю», утвореного за допомогою пре- 

ЧК7 

СУ СУ І 


перхати 


пес 


фікса рег- «пере-, через, крізь» від їого 
«буравлю, свердлю», спорідненого з 
лит. Ьагаз «ділянка, смуга», псл. *Ьог- 
па, укр. борона; перфоратор походить 
від лат. регіогаїог «той, хто пролом¬ 
лює, пробиває». — СІС 2 644; Кораіігіз- 
кі 740; НоІиЬ—Буеґ.367; РЧДБЕ 472; 
Вуіаклиіа 714; КІеіп 1157. — Див. ще 
борона, пере-. 

[перхати] «пурхати», [перхнути] 
«пурхнути ВеЗа; пробігти; понаїжджа¬ 
ти»; — п. ріеггсЬас «утікати; зникати», 
ч. ргсЬаІі «тікати; вивітрюватися», слц. 
ргсЬаі’ «тс.»; — псл. *р ь гхаіі «легко пе¬ 
релітати з місця на місце», як і пара¬ 
лельне *р\гха1;і «тс.», пов’язане чергу¬ 
ванням голосних з *рогхь «порох». — 
Фасмер III 336; Меркулова Зтимология 
1970, 154; МасЬек ЕЗЛС 483; Брандт 
РФВ 23, 295; Шахматов ИОРЯС 7/2, 
336; Маігепаиег БР 14, 95—96; Тгаиї- 
гпапп 206. — Див. ще порох. — Пор. 
пйрхати, порхати, пурх. 

[перхнути] «ставати крихким» Нед, 
[перхкйй] «крихкий, ламкий» Нед, 
[,спархнути ] «стати пухким» Корз, 
[спархлий ] «пухкий» тж; — очевидно, 


ООГТАОТТТТАТ 4 ТТГТ О ГТ Ґ\ ТТ Т /*> Т Т/Л 1 К^ЛПТІ‘ ГТ Г\ІҐ\Г *'7 

оаііиокіп^ппл о шиокі> її, ризі 

сЬп^с «тріскатися, репатися» пов’язане з 
ріеггсЬас «утікати; зникати», укр. [пер¬ 
хати] «пурхати». — 5ДУ IV 166; Вгиск- 
пег410—411. — Див. ще перхати. 

[перчити] «запліднювати самицю» 
(про цапів), [перть] «цап» Нед, [перч] 
«тс.», [пірчун] «молодий цап»; — ч. 
[ргсйі йє] «бігатися, паруватися» (про 
кіз), [ргса] «коза», ргвкаїі ве «парува¬ 
тися» (про кіз), слц. ргсіБ за «надима¬ 
тися», ргзкас «цап», болг. пьрцам 
«злягаюся» (про тварин), пьрч «цап», 
прш «тс.», схв. ргсай ве «злягатися» 
(про кіз), прч «баран, цап», слн. ргс 
«цап»; — псл. *р ь гкаІі «паруватися, 

о поготпоол ^ гтг\г\ тоогчтдиЛ плп’оооио о 
иі/і/і і и. і V. /і '/ іии.рі'ііі/, и^и о 

*рогз£ «порося»; — споріднене з дінд. 
вргваїі «дотикається», лит. Ьигквіів «па¬ 
руватися» (про кіз та овець), лат. рог- 
сив «свиня». — Клепикова 37—44; Ма¬ 
сЬек Е53С 482; Младенов 393; Шаібе— 


Нойп. II 341. — Див. ще порося. 


перший, [першенський] «головний, 
перший» Куз, [ першйнський ] «тс.» Куз, 
[першая] «початківець; новачок; ініціа¬ 
тор» Нед, [першачка] «кобила з пер¬ 
шим лошам» Нед, першенствб СУМ, 
Нед, першина, першість, [першу н] 
«чемпіон» Куз, перш «спочатку, рані¬ 
ше», перше «тс.», [перші] «давніш» О, 
першенствувати, [першувати] «три¬ 
мати першість; вести перед» Она, [впер¬ 
ту] «напочатку; вперше» Пі, [заперте] 
«раніше, передніше» Ж, [наперту] 
«спочатку» Ж, [навперше] «найперше» 
ВеУг, сперш , [сперте], спершу СУМ, 
ВеУг, [спершунку] «спершу» Нед, 
уперш, уперте, [ипершині] «колись»; — 
бр. перши , п. Ґріегвгу]. ріетовгу; — 
очевидно, давніше * переший , що ви¬ 


никло як форма вищого ступеня від 
[первий]. — 5Ш IV 164—165. — Див. 

ще первий. 

пес, песеня, песик, [песбк] «песик» 
Куз, песюеа , [песюеи] «дрібні неїстівні 
гриби» ВеБ, [песюк] «песеня» Нед, пе- 
ся, [песятйсько] «песеня» Нед, псар, 
псарня, [псаря] . «син псаря» Нед, 
[псєнник] «гицель», псина, [псисько] 

л П А Л л Т—Т Л П \ гч'> і » п~\ /,А1 7ТГ О л 


исд, і іссуілцл] ч-у^угьа.'/, [ии і пгхи \ 


«неїстівні гриби», псота «злидні; пога¬ 


на погода; лайка», [псотник\ «каверз¬ 
ник» Она, псюга, псюка, [псюрка] 
«(зоол.) кліщовоша, ТгісЬобесІев Іаіиз; 
(бот.) вид ранніх поганих слив; пога¬ 
ний гриб» Нед, [псюр ник] «псар», 
[псюрниківна] «дочка псаря» Бі, [ псюр- 
ництво] «полювання з псами» Бі, 
[псюрниця] «дружина псаря; аматорка 
псів», [псюрниченко] «син псаря» Бі, 
[псюрня] «псарня», псяка, [псяр] 
«псар», [псярка] «печериця, що росте 
на гної» Ме, [псярник] «псар Г; беш¬ 
кетник Ме», [псярня] «псарня», [псяр- 
ня] (зб.) «бешкетники» (Ме), [псяр- 

п УУ7 г?/-ї! /•/ЛЛСіГЛОТЛ'Т'ОчЧ Т-Т Сі ТТ п п 1 І СІ /У 1 п А 1 І . 

у іуіч.^ і сі'/ і і'-Д, /ц/лііні/иа, [ ісіуЛ ' г - 

ка] «собаче лайно», [песій] «песячий» 
Нед, [песцевий] «тс.» Куз, песячий 
СУМ, Нед, [песький] «песячий», псй- 
ний, [псій] «псячий», [псовий] «тс.» 
Нед, [псбтний] «псячий; тлінний, згуб¬ 
ний» Бі, [псюрницький] «псарний» Бі, 


358 



песець 


песлянка 


псячий , [псйти] «хворіти» (про худо¬ 
бину), [ псіти ] «жити убого (по-собачо¬ 
му); ледащіти О», псувати , [ псюрни - 
кувати] «полювати з псами» Бі, [ пся- 
кувати] «лаяти (як собаку)», [псячи- 
ти, псьбкати Нед, псьбчити Нед] 
«тс.», зіпсуття, зопсуття , [зопсіти] 
«зіпсуватися», [пбпсув] «псування» 
Куз, [розпсотитися] «зіпсуватися мо¬ 
рально», [розпсьбтйтися] «зійти ні на 
що» Нед; — р. бр. пес, др. пьсг, п. 
ріез, ч. слц. рез, вл. роз, нл. р]'аз, по- 
лаб. раз, болг. м. пес у схв. пас, слн. 
рез, стел, пьсг; — псл. рьзщ — за¬ 
гальноприйнятої етимології не має; зде¬ 
більшого зіставляється (Ильинский 
РФВ 69, 13; 73, 286, АґЗІРЬ 34, 11 — 12; 
Вгііскпег 411; МікІ. ЕЛЛ/ 271; ЗсЬтісБ 
К2 25, 126—127; РгеІІшіг 253; ВагІЬо- 
іотае 881) з лат. ресиз «худоба, свій¬ 
ська тварина», реси (с. р.) «тс.», дінд. 
рази «худоба», ав. рази- «тс.», гот. 
ГаїЬи «гроші», двн. ІіЬи «худоба», гр. 
тгєкос «шкура; вовна» як таке, що пер¬ 
вісно означало «волохатий», або «сто¬ 
рож худоби»; зближується (МеіІІеі Еіи- 


гійс о 

^ ^ 


ттанг спРРіп // тттлп тті/лґ* а рпп- 

с/ 1 С4. і . V 


стерігаю», дінд. разуаіі «дивиться, по¬ 
глядає», ав. зразуеііі «вистежує», пер¬ 
вісне значення «сторож (худоби)»; ряд 
дослідників (ЗсЬиІге К1. ЗсЬг. 125; Ни- 
]ег БР 40, 302; Реіегззоп В5І. ЛЛ/огізІ:. 
33; АЇЗІРЬ 36, 140—141; ЗресЬі 121 — 
122) пов'язує з дінд. різаіі^аЬ «рудува¬ 
тий, брунатнуватий», різаЬ «лань», ав. 
раеза- «прокажений» (перв. «плямис¬ 
тий»), гр. лоїкіХод «строкатий», псл. 
рьзігь, укр. [ пестрий\ «тс.»; існує та¬ 
кож припущення (МасЬек ЕЗЛС 445; 
Коппек БР 58, 427) про походження 
псл. рьзь від вигуку рз-рз, яким під¬ 
кликають псів. — Фасмер III 248; Чер- 
ньіх ІГ 25; Преобр. II ^51—52; НоІиЬ— 
Буег 370; ЗсЬизіег-Зешс 1137—1138; 
Зкок II 611—612; Критенко Вступ 546; 
Трубачев ВСЯ' II 40—41; Гамкрели- 
дзе—Иванов 590. 

песець (зоол.) «полярна лисиця з 
хутром білого або блакитного кольо¬ 
ру», песцевий ; — р. песец , бр. пясец , 


др. пьсьць, п. ріезак «тс.»; — резуль¬ 
тат семантичної видозміни на давньо¬ 
руському грунті слова пьсьць «щеня, 
цуценя», похідного від пьсь «пес». — 
Булаховський Вибр. пр. III 356; Фас¬ 
мер—Трубачев III 249; Черньїх II 25; 
КЗСРЯ 335; Горяев Доп. 33. — Див. 
ще пес. 

[песик 1 ] «більмо»; — очевидно, по¬ 
в’язане з пес] мотивація перенесення 
назви неясна. — Див. ще пес. 

[песик 2 ] (частина ткацького верс¬ 
тата); — результат перенесення на 
знаряддя назви песик «малий пес»; на¬ 
зва зумовлена тим, що ця частина вер¬ 
стата впирається в зубці триба і періо¬ 
дично затримує їх (Грінч. І 137— 
138). — Див. ще пес. — Пор. собач¬ 
ка 5 , сука 1 . 

[песики] (бот.) «ротики садові, Ап- 
БггЬіпит та^з Б.» Мак; — результат 
перенесення на рослину назви песик 
«малий пес», зумовленої подібністю зіва 
квітки цієї рослини до роззявленого ро¬ 
та пса; пор. назву лев'яча паща «тс.». — 
УРЕС III 180. — Див. ще пес. 


ПРГММ1 їм 


/✓ґ'пітпґ'пптлтлмяииа 


пппи. 

І 1 і X 


няте безнадією, зневірою», песиміст, 
песимістичний ; — р. пессимйзм , бр. 
песімізм , п. резуптгп, ч. резігпізшиз, 
слц. резітігтиз, вл. нл. резітігт, 
болг. песимйзьм, м. песимйзам , схв. 
песимйзам , слн. резітїгет; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. реззі- 


тіяте «тс.» утворено від лат. реззітиз 
«найгірший», пов’язаного з ре]ог «гір¬ 
ший», реззит «донизу, додолу», рез 
(род. в. ребіз) «нога, ступня», спорід¬ 
неними з дінд. рабуаіе «падає», лит. 
реба «ступня», стел, подг, укр. під. — 
СІС 2 644; Кораіігізкї 744; НоІиЬ—Буег 
370; РЧДБЕ 473; Вуіаюнца 715; КІеіп 
609, 1148, 1166; Наигаїббі; \Уа1бе— 
Ноїт. II 293—295. —- Див. ще під 1 . 

[песлінка] (бот.) «печериця, А^агі- 
сиз уігезсепз 5сЬ.»' Нед, Мак; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з п. [ріезіак] 
«старий гриб». 

[песлянка] «несвоєчасно опалий, 
передчасно достиглий плід, зокрема 


359 





пестик 


пестряк 


слива» Нед, [післянка] «тс.» Нед; — 
неясне. 

[пестик] «маленький пензлик» Нед; — 
результат семантичної видозміни запо¬ 
зиченого з російської мови пестик 
«товкачик», зменш, від пест «товкач», 
що зводиться до псл. резкь «тс.», по¬ 
в’язаного з рьхаїі «пхати, товкти» і 
спорідненого з лит. ріезїа «ступа», раі- 
зуіі «товкти (ячмінь)», лтс. ріевїа «сту¬ 
па», лат. ріпзо «товчу, розтираю», дінд. 
ріпазіі «товче, розтирає». — Фасмер 
III 250; Преобр. II 65; Вгйскпег 405; 
МасЬек ЕЗЛС 451; Маїгепаиег БЕ 15, 
168; Тгаиїтапп 221; Таїсіє—Ноїш. II 
307; ШіІепЬеск 166. — Див. ще пхати. 

пестити, [пестити] «пестити», [ пес - 
тйтися] (про старших дітей) «ужива¬ 
ти властивих переважно малим дітям 
інтонацій і вимови слів» Ме, пестува¬ 
ти СУМ, Нед, [пестувати] «пестува¬ 
ти» Нед, [пестунчити] «бути нянь¬ 
кою», [пестунчити] «тс.» Нед, пестій , 
[пестінка\ «мазуха, пустунка» Нед, 
пестощі, пестун «вихователь; улюб¬ 
ленець, плеканець, мазунчик», [піс- 
тун] «тс.» Нед, пестунка «вихова¬ 
телька», [пестунка] «тс.» Нед, [ пестя ] 
«пестій», [пещбта] «пестощі», [песлй- 
вий] «пестливий» Нед, [пестелйвий] 
Нед, пестйвий, пестливий , [розпес¬ 
ти] «розпещування, пестощі» Нед; — 
р. пестовать «пестувати», бр. песціць 
«пестити», др. п^стовати «виховува¬ 
ти», п. ріезсіс «пестити», ч. резііі «ви¬ 
рощувати, викохувати», слц. резїоуаґ 
«пестувати», вл. резсіс «доглядати, ви¬ 
ховувати», резІоу/ас «доглядати», нл. 
рез{о\уаз «тс.», болг. [пестя] «економ¬ 
лю, бережу», м. пести «економить, 
зберігає», слн. ре'зіоуаіі «доглядати», 
стел: ггЬстовлти «виховувати»; — псл. 
резІЬі «годувати», утворене від *резкь 
(< ^реЧь) «їжа», пов’язаного чергуван¬ 
ням голосних з рйаіі «годувати, харчу¬ 
вати»; деякі дослідники висловлюють 
сумнів щодо цього пов’язання (Меіііеі 
МЗЕ 14, 352; МасЬек Е5.ІС 446^ — 
Фасмер III 251, 268; Черньїх II 26; ІІре- 
обр. II 163; Вгйскпег 405, 411; ЗсЬиз- 


1ег-5еу/с 1058; Младенов 419. — Див. 

ще пйтомий. 

[пестрак] «залізні граблі» Нед; — 
неясне. 

[пестрий] «строкатий» Нед, [пейст- 
рий] «тс.», [пестракуватий] «веснян¬ 
куватий», [пестрдвий] «виготовлений 
із строкатого полотна» Нед, [пістри- 
ґоватий] «перістий; веснянкуватий» 
ВеУг, [піструлйстий] «який має білі 
цятки на морді» ВеНЗн, пістрявий, 
пістрьовий «виготовлений з пістрі», 
[пейстра] «вид візерунка на хустках» 
Нед, [пейстри] «строката хустка» Куз, 
[пейстрйна] (текст.) «китайка», [пест¬ 
рак] «личинка гедзя» ВеНЗн, [пест- 
ракй] «ластовиння», [пестрина] «стро¬ 
кате полотно» Нед, [пестрйня] «стро¬ 
катість» Нед, Пі, [пестрінь, пестро- 
та] «тс.» Нед, Куз, [пестрюеа] «пістря 
без лиску» Пі, [пестряк] «бородавка» 
ВеЗа, [ пійстра] «вид тканини», [піст- 
рйк] «нарив, гнійний пухир» Нед, [піст- 
руля] (назва вівці) Доп. УжДУ IV, піст¬ 
ря «вид лляної або бавовняної ткани¬ 
ни», [пістряк] «прищ; вкрита нарива¬ 
ми гуля Неп: ластовиння Г: смугастий 

- чі ‘ - 7 - ^ — - - 


халат Бі; рубець на тілі від рани Бі», 
[пістрячка\ «шкірна хвороба» Пі, [пес- 
трйти] «рябити» Нед, [пестріти] «ря¬ 
біти» Нед, [пістріти] «тс.», пістря¬ 
вити, пістрявіти ; — р. пестрьій , др. 
пьстрь , п. рзігу, ч. слц. резігу, болг. 
пістгр , слн. резіег, стел, пістрі*; — 
псл. рьзігь (< *рьзгь), пов’язане чергу¬ 
ванням голосних з різаіі «цяткувати, 
мазати, фарбувати»; — споріднене з 

і • ' \ Ц 

лит. раізаз «пляма \вщ сажі/», двн. ієн 


«строкатий», гр. тгоінїЛос «строкатий, 
плямистий», дінд. резаЬ «форма, вид; 
колір», ав. раеза- «тс.». — Фасмер III 
251; Черньїх II 26; Предзбр. II 50; Вгйск- 
пег 415; МасЬек ЕЗІС 446; Младенов 
539; Мікі. ЕШ 270—271; МеіІІеі Еїи- 
сіез 403; Тгаиїтапп 211; Ргаепкеї 526; 
ІІЬІепЬеск 175. — Див. ще писати. 

[пестряк] (бот.) «наріст на дереві, 
губка», [пістряк] «тс.», [пестрак] 
«(вид печериці) А^агісиз ^Іиііпозиз 
ЗсЬ.» Мак, [пеструх] «їжовик луска- 


360 



песюха 


петрик 


тий, Нусіпит ітЬгісаІит Рг.» Нед, [пі- 
стракІ «А^агісиз діиїіпозиз 5сЬ.» Мак, 
[ пістраль, пістрик] «тс.» Мак; — 
р. [пестряк] «наріст на дереві», п. 
ріезїггепіса «гриб строчок звичайний, 
Оуготіїха езсиїепіа Рг.»; — результат 
перенесення на гриби назви [пістряк 
{пістрик)] «гуля, пухир», зумовленого 
зовнішньою схожістю. — Див. ще 
пестрий. 

[песюха] (ент.) «(вид ґедзя) Нірро- 
Ьозса ецціпа» Нед, [песячка] «тс.» 
Нед; — похідні утворення від песі на¬ 
зви зумовлені тим, що ці комахи дуже 
причепливі і кусючі (як собачі му¬ 
хи). — ІІгапіа Тіегг. Іпзекіеп 509. — 
Див. ще пес. 

[петек] (вид сукняного півкаптана) 
Г, НЗ УжДУ 26/2, [ петак, петечйна, 
петбк Котапозіауіса 16] «тс.», [пе- 

теччя] «неваляне сукно»; — запози¬ 
чення з румунської або молдавської 
мови; рум. молд. реіес «клапоть, шмат, 
ганчірка; лата, латка» виникло, очевид¬ 
но, з слат. реіїасіит «шмат тканини», 
що походить від лат. ріНасіиш «шма¬ 
ток пергаменту або тканини», яке зво¬ 
диться до гр. тттахюу «аркуш, сторін¬ 
ка», етимологія якого спірна; можливо, 
воно пов’язане з тгіооа (атт. тгітта) 
«смола». — ЗсНеІисІко 140; Ризсагіи 112, 
114; АУакіе—Ноїт. II 311; Ргізк II 544. 

[петельгузий] «який шкутильгає; 
кульгавий»; — неясне; можливо, утво¬ 
рене з основ слів петля і гузно. 

[петеля] «кормова віялка» ВеБ; — 
очевидно,’ результат видозміни слова 
[пателя] «сковорода»; назва зумовле¬ 
на тим, що ця віялка має форму блю¬ 
да або сковороди. — Див. ще патель¬ 
ня. 

петгіт (вид друкарського шрифту); 
— р. болг. петит , бр. петит , п. ч. 
слц. реїіі, м. петит , схв. петит, 
слн. реіїі; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. реШ «малий, дрібний» 
виникло на підставі нар.-лат. *ріШіїи5 
«тс.», етимологічно неясного, можливо, 
звуконаслідувального походження (з ди¬ 
тячої мови). — СІСР 645; Кораіігізкі 


745; НоІиЬ—Буег 370; РЧДБЕ 473; Ву- 
]'акли]а 716; ^гшгї 552. 

петйція «письмове, переважно ко¬ 
лективне прохання, звернене до орга¬ 
нів державної влади»; — р. болг. петй- 
ция, бр. петьщьія , п. реіу^а, ч. рейсе, 
слц. реіїсіа, вл. рейсуа, м. петицща, 
схв. петйцща, петйцща, слн. рейсу а; — 
запозичення з латинської мови; лат. 
реййо «прохання, вимога» пов’язане з 
реїо «прошу, вимагаю», спорідненим з 
гр. тгєтораї «лечу, біжу», дінд. раіаїі 
«летить; падає, опускається». — СІС 2 
645; Кораіігізкі 746; НоІиЬ—Буег 370; 
РЧДБЕ 473; Вуїакли]а 716; Кіеіп 1167; 
АУаІсіе—Ноїш. II 297—298. 

[петлехатий] «пелехатий» Нед; — 
очевидно, результат контамінації слів 
пелехатий і патлатий, — Див. ще 
патли, пелех 1 . 

[петлївка] (ент.) «странгалія, Зїгап- 
£аІіа Зєгу.» Нед; — похідне утворення 
від петля ; назва зумовлена, очевидно, 
поперечною борозною на тілі цього 
жука (Горностаев 163). — Див. ще 
петля. 

петля, петелька, петельник, пет¬ 
лиця, петлястий, петлйти, петлюва¬ 
ти, петляти ; — р. петля , бр. пят~ 
ля, др. петля, п. р§1Іа, ч. реііісе «на¬ 
кладка для висячого замка; гачок на 
дверях», болг. петелка , м. петелка , 
схв. петлза, слн. репіфа, стел, пєтдід; 
— псл. *р$1ьІ]а або реїьЦа, реіьіь; — 
загальноприйнятої етимології не має; 
пов’язується (Преобр. II 52; Соболев- 
ский Лекции 82; Горяев 25.8; Младенов 
420; МасЬек ЕЗЛС 447) з р^і «п’ясти», 
рдіо «путо»; виводиться також як за¬ 
позичення (Фасмер III 252; Маїгепаиег 
БР 12, 336—337; ШепЬеск АІЗІРЬ 15, 
105) від герм. ЧеШ- (пор. дісл. їеШІ 
«кайдани, пута», двн. їеззії «тс.», нвн. 
їаззеп «хапати»). — Черньїх II 26—27. 

петрати «розуміти»; — очевидно, 
похідне утворення від власного імені 
Петро ; пор. микйтити від Микита . — 
Див. ще Петро. 

[петрик 1 ] (ент.) «сонечко, СоссіпеІ- 
Іа І,.» Нед, Л, [петрд] «тс.» Ник; — 


361 



петрик 


петрушка 


результат видозміни назви [бедрик] 
«тс.», зближеної з власним іменем 
Петрик. — Див. ще бедрик 1 . 

[петрик 2 ] (зоол.) «равлик, Неііх»; — 
результат перенесення на равлика вла¬ 
сного імені Петрик за аналогією до 
іншої назви цього молюска павлик від 
Павло. — Див. ще Петро. 

Петро (чоловіче ім’я), [Пельо Нед, 
Пелько Нед], Петру нь, Петру ньо, 
Петрусь, Петрухно, Петрйха «Пет¬ 
рова дружина», Петрівка «Петрів піст 
(церк.); [сорт дині]», [петрівки] «яблу¬ 
ка, що достигають на Петра» ВеУг, 
Петрівочка «ніч у Петрів піст; пісня, 
що співається в Петрівку», [петрівщи- 
на] «подарунок пастухові на Петра» 
Нед, [ петрівний ] «петрівський», пет¬ 
рівський , [петрівчаний ] «петрівський», 
[петрувати] «святкувати день Петра» 
О, ст. Петрь (1349), Петро (1419), 
Петрь «опока от опоки» (1627); — р. 
Петр, бр. Петр, Пятрб , др. Петрь, 
п. Ріоіг, ч. слц. Реіг, вл. Реіг, нл. Реіг, 
Реіз, болг. Петьр , м. Петар , схв. Пе- 
тар, слн. Реіег, стел. Пєхртд — через 
церковнослов’янське посередництво за¬ 


позичено в давньоруську мову з грець¬ 
кої; гр. Петров утворене ВІД ТГІТрОС, 

^ ^ ^^ - 

«лсімінь», ішв «ісішл і; з /ивіри ««келл, 

бескид, кам’яна брила», етимологія 
якого неясна; існують малопереконливі 
зіставлення з гр. тгітгтоо «падаю», тгє- 
таууцрі «простягаю, розстеляю», лат. 
(іт)реіІ§;о «хронічна шкірна хвороба, 
струп»; необгрунтованим є виведення 
тгєтра з *тєтгра і пов’язання його з 
лат. іаЬегпа «хатина, колиба». — Вл. 
імена 80; Беринда 227; Фасмер III 253 
Петровский 178; Спр. личн. имен 445 
Кореспу 111; Илчев 392; Кіеіп 1167 
Ргізк II 523; Воізасц 776. 

[петро] (орн.) «деркач, Сгех егех 
Б.»; — очевидно, результат перенесен¬ 
ня на птаха власногодмені Петро ; мо¬ 
тиви перенесення неясні. — Див. ще 
Петро. 

петрблеум (спец.) «нафта», [пет- 
ролей] «г ас» ДзАтл II, [ петролія, пе- 
тролбй] «тс.» ДзАтл II, петролей¬ 


ний] ; — р. бр. петрблеум, ч. слц. реі- 
гоїеф вл. реігоі(е)), болг. петрбл , м. 
петрол, петроле'І , схв. петрблеум , 
слн. реігоіе); — запозичення з німець¬ 
кої мови; н. Реігбіеит «нафта, гас» по¬ 
ходить від слат. реігоіешп «тс.», утво¬ 
реного з основ лат. реіга «скеля, ка¬ 
мінь» (з гр. тгєтра «тс.») та оіеит 
«олія». — СІС 2 645; НоІиЬ—Буег 371; 
РЧДБЕ 473; Ву]акли1а 716; К1и§е— 
Міігка 539. — Див. ще олія 1 , Петро. 

[петрук] «гусениця метелика вед¬ 
медиці, Агсііа (егиса)» ВеНЗн, ВеБ, 
[петрут] «тс.» ВеБ; — очевидно, ре¬ 
зультат видозміни форми [ прйтрут\ 
«тс.» (вважається, що ця гусениця, ко¬ 
ли на неї наступити босою ногою, ви¬ 
кликає болячку). — ВеНЗн 28. — Див. 
ще труїти. 

петрушка 1 (бот.) «Реігозеїіпит 
Ноіїт.», [петруха\ «дика морква кми- 
нолиста, Зеїіпит сагуііоііа Б.» Нед, 
петрушковий , [петру щаний] «пет¬ 
рушковий», [петрущин Куз] «тс.»; — 
р. петрушка, бр. пятрушка , п. ріеі- 
гизгка, ч. реіггеї, слц. реіггіеп, вл. реі- 

Ґ.ДІІкя ПРІПІ^кя Н.ГТ ПРІРГ7ІІІІЯ РУД 
-, Г ^ -—> *— Г ~ ^ ~■ 

першун, слн. реіегзїі]; — через поль¬ 
ське посередництво запозичено із серед¬ 
ньоверхньонімецької мови; свн. реіегзї- 
Це «петрушка» походить від лат. реіго- 
5ЄІІПШП «тс.», що зводиться до гр. 
тгєтроаєХїУОУ «гірська (скельна) селе¬ 
ра», утвореного з основ слів тгєтра «ске¬ 
ля» та оєХТуоу «селера». — Булаховсь- 
кий Нариси 115—116; Коваль 123— 
124; Дзендзелівський Зі. зі. 6/1—2, 
134; Фасмер III 253; Черпьіх II 27; Пре- 
обр. II 52—53; Вгискпег 412; МасЬек 
Літі. гозії. 156; Маігепаиег 275; Мікі. 
Е"\У 245; К1и§е—Міігка 539. — Див. 
ще Петро, селера. 

петрушка 2 «головний комедійний 


персонаж російського народного ляль¬ 
кового театру; ляльковий театр»; — 
запозичення з російської мови; р. пет¬ 
рушка «тс.» первісно було зневажли¬ 
вою кличкою ляльки-блазня в лялько¬ 
вому театрі, пов’язаною з Петр. — 
Черньїх II 27. — Див. ще Петро. 


362 





петунія 


печать 


петунія (бот.) «Реіипіа Лизз.»; — 
р. болг. петуния , бр. петунія , п. ре- 
їипіа, ч. реійпіе, слц. реійпіа, схв. пе- 
туниі'а, слн. реійпіа; — запозичення 
з новолатинської мови; нлат. Реійпіа 

л'ГО .ч X ГФП АААТ Т А 1“» і ГТ /,Т' І/~»'Т'Т/~У Т Т 

ч' і . V у і п ир сой о і Д р і-1 —і і і і їй і а;п'/ , 

що походить від порт., реіиш(е) «тс.», 
яке зводиться до слова з мови гуарані 
реіТ (з носовим і) «тютюн». — Чер- 
ньіх II 27; ЗР ^уг. оЬсусЬ 568; НоІиЬ— 
Іуег 371; РЧДБЕ 473; Ву_іакли]а 717; 
Кіеіп 1168; Оаигаі 552. 

[петура] «тонке літнє укривало» 
Мо; — як і болг. петура «тонко розка¬ 
чане тісто; кора», запозичено з румун¬ 
ської і молдавської мов; рум. молд. 
раіига «покривало» походить від лат. 
*ріііи1а «шар», зменш, від *ріііа, яке 
зводиться до гр. тгітта (тгіааа) «смола; 
дьоготь, коломазь» (пор. нгр. тгітта 
«листковий пиріг»). — СДЕЛМ 348; 
РЬКМ 598; Ризсагіи 112—113. — Див. 
ще петек. 

[петучйна] «невеликий (нічний) 
горщик» ВеБ, [петучка] «тс.» ВеБ; — 
неясне. 

[петь] (виг.) «пек» Нед; — резуль¬ 
тат видозміни вигуку пек , очевидно, 
зближеного з геть. — Див. ще пек 1 , 
петьмо — див. п’ятий, 
петюх — див. пектй, 

[петюшка] (іхт.) «щиповка звичай¬ 
на, СоЬіііз іаепіа» Нед; — неясне. 

[пец] (вигук, що передає момент 
падіння); — звуконаслідувальне утво¬ 
рення, паралельне до [бенц, пуць] 


«тс.». 

[пецїцький] «маленький» ВеУг; — 
афективне утворення, паралельне до 
[маціцький] «тс.». 

[педкар] (іхт.) «пічкур, СоЬіо» Л; — 
результат контамінації назв піскар і 
пічкур' «тс.», зближених з п. ріес «піч». 
— Див. ще піскар, пічкур 1 . 

[пецух] (орн.) «берегова ластівка, 
Ирагіа гірагіа Б.» Куз, [пецух ВеНЗн, 
попецух Куз, поцух Шарл] «тс.»; — 
пов’язане з [пєц] «піч»; назва зумов¬ 
лена, очевидно, тим, що ці птахи ви¬ 
грібають дуже великі нори (ніби піч¬ 


ки) по берегах річок, по схилах ярів і 
балок і мостять у них гнізда; пор. [пє- 
цуіидк\ «волове очко, Тго^іосіуїез іго§- 
Іосіуіез Е.» ВеБ, [печуилбк] «тс.» тж, 
що походить від п. ріесизгек (орн.) 


лоїпігопит/ Г» Г Г ГГ О Т X Т X 


\ т 1 1 п. с п г\гм і с? Нл. 
а її у ииоч-ирио иу 


сЬіІиз Б.», зумовленого формою гнізда 
цієї пташки, схожого на пічку (обидва 
птахи дуже малого розміру). — Зїги- 
їугізкі 104. — Див. ще пєц. — Пор. 
печурїчка. 

[пецькатися] «панькатися» Нед, 
[песькатися] «бруднитися»; — запози¬ 
чення з польської мови; п. рескас зі§ 
«бруднитися, мазатися; возитися, ко¬ 
пошитися» надійної етимології не має; 


можливо, пов’язане з н. раізспеп «хлю¬ 
пати, ляпати», р. пачкать «мазати, 
бруднити» (3\У IV 102). 

пецяк — див. пектй. 

печаль, [печаловйтий] «сумови¬ 
тий», печальний , печалити СУМ, Нед, 
[печаліти] «жити в печалі» Нед, [пе- 
чалувати(ся )], [запечалля] «пе¬ 
чаль»; — р. печаль , др. печаль , болг. 
печал, м. печал , схв. печал, слн. [ре- 
саі], стел, пємллк; — псл. *реса1ь 
(< *реке1ь), пов’язане з *рекіі «пек¬ 
ти». — Булаховський Нариси 218; 
Вибр. пр. III 368; Черньїх II 28; Фас- 
мер III 254; Преобр. II 53; Младенов 
421; Зкок II 628—629; Мікі. ЕАУ 234. — 
Див. ще пектй. 

[печарка] (бот.) «печериця, А^агісиз 
сатрезітіз Б.», [пічарка] «тс.» Мак; — 
очевидно, запозичення із західносло¬ 
в’янських мов; п. ріесгагка, «печериця», 
ч. ресагка, слц. ресіагка «тс.» відпові; 
дають укр. печерйця. — МасЬек ЕЗЛС 
441. — Див. ще печерйця. 

печать «печатка; відбиток», [печа- 
тальник\ «друкар», печатка , [печат- 
кар] Нед, І печаткарня ] «майстерня 
для виготовлення печаток» Куз, пе¬ 
чатник , [печатня] «друкарня» Нед, 
[печечька] «печатка» О, печатати 
«опечатувати; друкувати Нед», [печа- 
тувати\ «опечатувати Нед; друкувати 
Ме», допечатка , \напечаток] «слід; 
враження» Нед; — р. печать , бр. пя~ 


363 




печеніг 


печінка 


чаць , др. печать , п. ріесг^с, ч. ресеС, 
слц. ресаС, вл. ріесаі:, болг. печат, 
м. печат , схв. печат , слн. ресаі, стел, 
печать; — псл. ресаіь, пов’язане, оче¬ 
видно, з *рекіі «пекти» (букв, «знаряд¬ 
дя для випікання знаку»); зіставлення 
з лтс. река «лапа», гр. тг&ааоу «гральна 
дошка», тгєааос «гральна кістка» (2и- 
Ьаіу АЇ81РИ 16, 407) непереконливе; 
неприйнятне також припущення (Мік- 
коїа РІЖ 2, 78) про походження від 
тюрк. ЬШк «літера». — Фасмер III 255; 
Черньїх II 28—29; Преобр. II 53; Жел- 
тов ФЗ 1876/6, 69; Вгйскпег 407; Мла- 
денов 421; Маїгепаиег ЬР 12, 328. — 
Див. ще пєктй. 

печеніг, мн. печеніги «тюркські 
племена, які у VIII—IX ст. кочували 
між Волгою та Уралом, а в середині 
IX ст. переселилися в причорноморські 
степи»; — р. болг. печенег , бр. печа- 
нег , др. печенЬгь, п. Ріесгуп§о\УЇе 
(мн.), ч. РєсєпєЬоує (мн.), слц. Ресепе- 
Ьоуіа (мн.); — запозичення з тюрксь¬ 
ких мов; пор. чаг. бацінак «свояк», 
утворене від баца «старша сестра», 


'г\т Ког'апаїу 

і^^/. і^и^с4ііслі\ 


К'ДГ'їП'дЬ лрппаї/' 


печеніг» (Радлов IV 1523), дтюрк. Ье- 
сапак «печеніги». — ЗЬєуєіоу Нізі. 
рЬопок 193; Фасмер III 255; Дмитриев 


562. 


печера «порожнина в землі, що 
має вихід; [заглибина під берегом річ¬ 
ки; нора Л; дірка Л; яма, рів; місце для 
вогню Гриц]», [печеря] «печера», пе¬ 
черник, [печура] «печера» Ч, [печур- 
ка] «тс.» Ч, печеристий , [ печеркува - 
ти\ «ловити руками раків, рибу в під¬ 
мивах берега» Л, [печерувати, печір- 
кувати] «тс.»; — р. пеще'ра (з цсл.), 
[печбра], бр. пячдра, пячзра , др. пече¬ 
ра, п; ріесгага, болг. пещера , м. пеіи- 
тера, схв. пеилтера , пеЬина , стел, 
пештерл; — псл. *рекїега «печера, яма», 
утворене від *рекіь «піч»; зіставлення 
з лат. зресиз «печера» (Меіііеі: Еіи- 
сіез 168) недостатньо обґрунтоване. — 
Німчук 112; ГрицАВ 107—108; Була- 
ховський Вибр. пр. III 430; Фасмер III 
256; Черньїх II 30; Преобр. II 54; Мла- 


денов 421; Вгйскпег 407; Зкок II 628— 
629; Мікі. Е\У 244. — Див. ще піч. 

[печерисько] «рештки зруйнованої 
печі цегельного заводу» ЛЧерк; — оче¬ 
видно, результат контамінації слів *пе- 
чисько «місце, де була піч» та пече¬ 
ра. — Див. ще печера, піч. 

печерйця (бот.) «А^агісиз сашрезі- 
гіз Б.», [печарйця, печеричка, печери¬ 
ця ] «тс.» Мак, [печірка] (у сполученні 
[п. ядовита] «печериця отруйна, А§агі- 
сиз уіііабіпі Мог.») Мак; — р. печерй- 
ца «печериця», бр. пячурьіца, п. ріесгаг- 
ка, ч. ресагка, слц. ресіагка, болг. пе¬ 
чурка, м. печурка , схв. печурка «тс.»; 
— надійної етимології не має; найчас¬ 
тіше пов'язується з пєктй , печу (Не- 
покупний Мовозн. 1974/6, 59—60; 
Фасмер III 256; Младенов 421; Мікі. 
Е\У 235); виводиться також від пече¬ 
ра, тобто «гриб, що росте в печерах» 
(Вгйскпег 407); є думка (МасЬек ЕЗЛС 
441) про виникнення назви на основі 
сполучення [ печеня турова] (назва 
гриба червоного кольору). — Меркуло- 
ва Очерки 171. 

Гп**т_гт.*уі2іг , т 1 /«'ізітппгі и гл; ггитз іг»я ч\ • _ 

[ 11 V "X II у* М-Р IV 1 ] \'иі 1 VI А у О І І у 

складне слово, утворене з форми печй 
від дієслова пекти та іменника хвіст] 
семантична мотивація утворення неяс¬ 
на; пор. аналогічні утворення верти¬ 
хвіст, дерйхвіст. — Див. ще пєктй, 
хвіст. 

печінка, [печені] «печінка» Нед, 
[печеня, печень 1 «тс.» ВеЗа. Купилєн- 


ко, печінки «нутрощі», [печоночки] 
«молочко риби» Л; — р. печень, бр. 
печань , др. печень , слц. ресеп, стел, 
печень; — похідне утворення від пек- 
тй (пор. лит. керепуз «печінка», керіі 
«пекти»), первісно означало «смажена 
печінка»; пор. печеня «страва із сма¬ 
женого м’яса», п. ріесгегі «печеня», ч. 
ресепе, слц. ресеп «тс.»; малообгрун- 
товане припущення (Ульянов РФВ 47, 
182) про спорідненість з гр. тгахбе «то¬ 
встий, жирний». — Булаховський На¬ 
риси 218; Вибр. пр. III 368; Німчук 
314, 336—337; Фасмер III 255; Пре^ 
обр. II 54; Черньїх II 29; МасЬек ЕЗЛС 


364 


печішивець 


пєкний 


441; Младенов 421; Мікі. ЕАУ 234; 
Меіііеі Еіибез 432. — Див. ще пектй. 

[печінківець] (бот.) «сідач коноп¬ 
ляний, Еираіогіит саппаЬіпит Б.» Куз, 
[печінник] «парило звичайне, А§гіто- 
піа еираіогіа Б.» Куз, [печеночник] «тс. 
Мак; чистотіл звичайний, СЬеІібопіит 
та]из Б. Мак»; — р. [ печеночник ] «па¬ 
рило звичайне; чистотіл»; — похідні 
утворення від печінка ; назви зумовле¬ 
ні тим, що ці рослини використовують¬ 
ся як л'іки при захворюваннях печін¬ 
ки. — Нейштадт 328, 545; Лік. росл. 
220—221. — Див. ще печінка. 

печіночник (бот.) «гриб Різіиііпа 
Ьераіїса ЗсЬаеїБ ех Рг.», печіночниця 
«квіткова рослина Нераїіса МіП.»; — 
р. печеночник (гриб), бр. пячбначнік 
«тс.»; — похідні утворення від печін¬ 
ка; назви зумовлені тим, що гриб фор¬ 
мою і кольором, а печіночниця формою 
листя нагадують печінку; пор. п. §ггуЬ 
^ітоЬо^у «печіночний гриб, печіноч¬ 
ник». — Нейштадт 256; Аїіаз £ггуЬ6л¥ 


ІезггусЬ 72. — Див. ще печінка. 

печіночники (бот.) «мохи Нераїі- 
сае бизз.», печіночник (мох), [печенбч- 
ник\ «тс.» Куз, [печінічник] «марщан- 
ція (мох), Магсітапїіа Б.» Мак; — р. 
печеночники «печіночники», бр. пячб- 
начнікї , слц. ресепоуку «тс.»; — оче¬ 
видно, кальки науковоїДназви Нераіі- 

опа \гтолплилі о і тт гп гл'тггя с\ іппп тз 

у і ілД 1 В * 11 іі\л|з \ '-/м* ^ • 

ртгато^) «печінка»; назва зумовлена 
тим, що ці мохи формою слані та ко¬ 
льором нагадують печінку. — Див. ще 

печінка. 

[печіс] «бурячиння» ВеУг; — не¬ 
ясне. 

[печоглядини] «оглядини», [печо- 
гладини, печоглбдини Нед] «тс.», \пе- 
чоглад] «учасник оглядин»; — склад¬ 
не утворення з основ слів піч (род. в. 
печі) та глядіти (на оглядинах роди¬ 
чі нареченої удають, що оглядають 
піч); форми печогладини й печоглб- 
дини виникли внаслідок семантично¬ 
го зближення, відповідно, з гладити 
і глодати (родичі нареченої гладять, 
мажуть’ піч, за що їх частують). — 


Грінч. III 150. — Див. ще глядіти, 
піч. 

[печурічка] (орн.) «берегова лас¬ 
тівка, Шрагіа гірагіа І,.» Нед, [печеріца 
Ник, печкур НикНикЕЛ, пічкур тж] 
«тс.»; — похідні утворення від [печу- 
ра\ «нора в березі», [пічка] «ямка»; 
назви зумовлені тим, що ці птахи гніз¬ 
дяться в норах по берегах річок, на 
схилах ярів і балок. — Воїнств.—Кіст. 
336. — Див. ще піч. — Пор. пецух, 
пічкур 1 . 

[пешестиця] (бот., у виразі [п. му- 
чистка] «Ізагіа Іагіпоза Ег.») Мак; — 
неясне. 

[пещера] «печера» Нед; — запози¬ 
чення з церковнослов’янської мови; 
р,сл. пєщєрл, стел, пєштєрл відповіда¬ 
юсь ДР- печера , укр. печера. — Фас- 
мер'іІІ 256. — Див. ще печера. 

п’єдестал; — р. пьедестал , бр. 
п'едзетал, п. ріебезіаї, ч. ріебезіаі, 
слц. слн. ріебезіаі, болг. м. пиедестал , 
схв. пщедестал; — запозичення з фран- 


Ц)МЬПЛЛ ІУШЬИ, 


ріеиеьіси «п ьдесіал, 


підніжжя» походить від іт. ріебізїаііо 
«тс., підставка», що є результатом злит¬ 
тя виразу ріе сі і зїаІІо, який складаєть¬ 
ся зі слів ріе(бе) (< лат. рев (зн. в. 
ребет)) «нога», бі (< лат. бе) «від; 
для» та зіаііо «крісло, місце» герман¬ 
ського походження; пор. двн. зіаіі 


ио о ^ + а І І 

ішіі, иип 


«стайня», англ. зіаіі «крісло; стійло», 
споріднені з дінд. зІЬаІаїі «стоїть міц¬ 
но», гр. атєллео «шикую; впорядковую», 
прус, зіаіііі «стояти», псл. зіаїі, укр. 
стати. — СІС 2 645; Фасмер III 422; 
81. ^уг. оЬсусЬ 569; НоІиЬ—Еуег 371; 
РЧДБЕ 556; Вуіаклиіа 718; Кіеіп 1146, 
1502—1503. — Див. ще де-, педаль, 
стати. 

[пєкний] «гарний» ВеБ; — запози¬ 
чення з польської мови; п. рфкпу, 
[ріекпу], ст. *рі$кгу, ріекпу, як і ч. рек¬ 
пу, слц. рекпу, вл. нл. рекпу «тс.», по¬ 
ходить від псл. *рекгь (назальність у 
польській мові вторинна), що виникло 
з *роікгоз, спорідненого з лит. риікиз 
«чудовий, блискучий», лат. риІсЬег «гар- 


365 




пєрнасія 


пиж 


ний, прекрасний»; припущення (Вгйск- 
пег412) про походження від кореня 
ріек- «старатися» недостатньо обгрун¬ 
товане. — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 
247; МасЬек Е8ЛС 442; НоІиЬ—Буег 
365. — Пор. Пульхерія. 

[пєрнасія] (бот!) «сорт картоплі» 
Л; — неясне. 

п’єса; — р. пьеса , бр. п'єса, ч. ріе- 
са, слц. заст. ріеза, болг. м. пиеса, схв. 
пщеса / пщеса, слн. ріесе; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. ріесе 
«шматок, частина; п’єса» виникло з ст. 
ресе «тс.», що зводиться до нар.-лйт ч 
*реШа галльського походження; пор. 
вал. реіЬ «малий», брет. рег «тс.». — 
СІС 2 645; РЧДБЕ 556; Вуї'акл^'а 718; 
Баигаї; 557; Кіеіп 1184. 

[пєц] «піч» Нед, [пец\ «тс.» 
ДзУЗЛП, [пецбк] «пічка» О, [ пєцух] 
«домувальник, сидень, той, що сидить 
на печі» Нед, [ пєцушок] «хлопчина, 
що взимку сидить на печі» О, [опецок] 
«припічок» Нед; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. ріес «піч» відповідає укр. 
піч. — Дзендзелівський УЗЛП 104 — 
105; кісппагаї 92. — Див. ще пектй. 

пйвзи, пйвзини, пизвйни — див. 
пївзен. 

пйво, [пивак] «аматор пива» Нед, 
[пивар] «тс.» Нед, пиварня, пивна, 
[пйвник] «продавець пива», пивниця, 
пивничка, [пивнйчник] «буфетник, ви- 
ночерпець, гарсон» Нед, [пивнйчний] 
«тс.» Нед, пйвнйй ; — р. др. болг. м. 
пйво, бр. піва, п. вл. нл. рпуо, ч. слц. 
ріуо, схв. пйво , слн. ріуо, стел, пиво; — 
псл. ріуо, пов’язане з дієсловом рііі 
«пити»; — пов’язання з дінд. рїуаЬ 
«жир», ав. ріуа-, гр. тгїар «тс.» (ІЛіІеп- 
Ьеск 168) безпідставне. — Фасмер III 
258; Прербр. II 56; МасЬек ЕЗЛС 452; 
ЗсЬизїег-Зеу/с 1071; Младенов 421; 
Зкок II 667; Критенко Вступ 552; Меіі- 
Іеі Еіибез 373. — Див. ще пйти. 

[пйгва] (бот.) «айва звичайна, айва 
довгаста, Субота уиі^агіз Регз. (Субо¬ 
та оЬІопда Мііі.)» Куз, [пігва Куз, 
піґва Нед] «тс.»; — р. [пйгва], п. рі§- 
\уа «тс.», ч. ст. ріЬуа «фіга»; — через 


польську і старочеську мови запозиче¬ 
но з давньоверхньонімецької; двн. ІІ^а 
«фіга» походить від лат. їісиз «тс.»; 
менш переконлива думка (Иллич-Сви- 
тьіч ЗИРЯ II 75—77) про запозичення 
слов’янського *рі£у через тюркські мо¬ 
ви з іранських (пор. перс. ЬеЬ «айва», 
афг. ЬиЬй, тадж. бихуи «тс.»). — Нім- 
чук 260; Фасмер—Трубачев III 259; 
Преобр. II 57; Мікі. Е\У 246. — Див. 
ще фікус. 

[пигйда] «плаксій» Ва; — р. [пйга- 
лиіиь] «канючити, плакати, набрида¬ 
ти»;^— звуконаслідувальне утворення 
—з" основою пиги-, що передає плач, 
квиління. — Пор. пигйця. 

[пигйця] (орн.) «чайка, УапеІІиз уа- 
пеііиз Б.» Нед, [пигйкавка ВеНЗн, 
пигйчка, пйголиця Нед] «тс.», [пігіка- 
ти] «жалібно кричати» Она; — р. [пй- 
галица, пйгалка, пиголка ], п. [рі- 
сЬуІка] «тс.»; — суфіксальні утворення 
від звуконаслідувального пиги-, пара¬ 
лельного до вигуку кигй, що переда¬ 
ють крик цього птаха; пор. [кигйця] 
«чайка», [кигйчка] «тс.». — Булахов- 
ський Вибр. пр. НІ 192; Фасмер III 
258; Преобр. II 56—57; Потебня РФВ 
4, 213; Младенов 422. — Пор. кигй, 
пигйч. 

[пигйч] (орн.) «сіра сова, Зігіх аіи- 
со Б.» Шарл, ВеБ, ВеНЗн; — похідне 
утворення від звуконаслідувального 
пиги-, що передає крик цього птаха; 
пор. пугач від пугу (крик пугача). — 
Пор. пигйця. 

пиж «пучок вовни, повсті для заби¬ 
вання набою у вогнепальну зброю, яка 
заряджається з дула; ґ [шип]» О; — бр. 
пиж «тс.»; — запозичення з російської 
мови; р. пьіж «клейтух; [пузань]» зіста¬ 
вляється з пузо, пузйр , а також з р. 
[пуга] «тупий кінець яйця», лтс. рай^игз 
«пагорб», раи§а «подушка, м’яка під¬ 
кладка хомута», дінд. рй§аЬ «купа; юр¬ 
ба», гр. тгоуц (анат.) «зад». — Фасмер 
III 399, 417; Черньїх II 87; Преобр. II 
159; Младенов 422; Вй^а КК І 332, II 
528; Реіегззоп АІ31РН 36, 147—148; Ма- 
Ігепаиег БР 15, 164. — Див. ще пузо. 


366 





пижельник 


пикниця 


[пижельник] (бот.) «кадило мелі- 
солисте, МеІіШз теїіззорЬуІІит 1^.» 
Мак; — неясне; можливо, пов’язане з 
пиж. 

^ [пижмо 1 ] «запашна речовина тва¬ 
ринного або рослинного походження, 
мускус» Куз, [пижмак] (зоол.) «муску¬ 
совий щур, РіЬег гіЬеШісиз» Нед, [пиж- 
манець] (зоол.) «спрутовик мускусовий 
(головоногий молюск), Еіебопе» Куз, 
[пижмйнець] «тс.» Нед, [пижмдвець] 
(зоол.) «кабарга (мускусова), МозсЬиз 
тозсЬіїегиз» Нед; — бр. ст. пижмо 
«мускус», п. рігто, ч. слц. вл. рігто 
«тс.»; — через посередництво польсь¬ 
кої і чеської мов запозичено з давньо¬ 
верхньонімецької; двн. Ьізагпо (> нвн. 
Візат) «мускус» походить від слат. 
Ьізатигп «тс.», яке зводиться до гебр. 
Ьезет «пахощі», спорідненого з сір. 
Ьезто «тс.». — Шелудько 42; КісЬ- 
Ьагсії 92; Фасмер III 259; Преобр. II 57; 

Бульїка 243; Вшскпег 416; МасЬек 

Е5,ІС 453; НоІиЬ—Ьуег 374; К1и§е— 

+ 7 П. 10 1 П^г-ч 

ічщ£ї\сі і ;7, исасшиа і л , - нир. 

бальзам. 

пйжмо 2 (бот.) «Тапасеїит Ь.; [адо¬ 
кса мускусна, Асіоха тозсЬаіеІІіпа і^. 
Мак; юринея волошкова, Лигіпеа суа- 
поісіез Е)С Мак; морківник, Зііаиз Ьез- 
зегі ОС Мак]», [пижма] «гадючник в’я¬ 
золистий, Рііірепсіиіа иітагіа Махіт. 


КЧ/ч* прпртзітл ’зпмияйнмм АнЬіііря тіІІР- 

Х^ХХХХХХХХ, ХХ.^.ХХХ1Х>^^ ХХХХ.І^ 


Іоііит V,. Мак; шандра, МаггиЬіит І,. 
Мак», І пижмачка] «адокса мускусна» 
Мак, [пижмівник] «тс.» Мак, [пазьмо] 


«пижмо», [піжма Мак, піжмо Мак, 
піша Мак] «тс.»; — р. пижма «Тапа¬ 
сеїит; [деревій]», [пижмачка] «адокса 
мускусна», бр. піжма «Тапасеїит О», 
ч. [рігто] «садова айстра китайська, 
СаІІізІерЬиз сЬіпепзіз Иезз.»; — ре¬ 
зультат перенесення на рослини назви 
[пйжмо] «мускус», зумовленого тим, 


що ці рослини мають сильний мускус¬ 
ний запах. — .Фасмер III 259; Меркуло- 
ва Очерки 105. — Див. ще пйжмо 1 . 

[пйза] «пика» Нед, [пизатий] «пи¬ 
катий» Нед, [пйзитися] «дутися, бун¬ 
дючитися»; — запозичення з польської 


мови; п. руга «пика; товстощокии» по¬ 
в’язане чергуванням голосних з [риго] 
«черево»; дієслово [пйзитися] пов’я¬ 
зується також (Куркина Зтимология 
1971, 71—72) з р. пйжиться «надува¬ 
тися, силкуватися», яке належить до 
того ж етимологічного гнізда. — Вгйск- 
пег 450. — Див. ще пузо. — Пор. пйзи. 

[пйзи] (кул.) «зварені кульки з ки¬ 
слого гречаного тіста, які їдять із час¬ 
ником та олією», [пйжик] «оладка з 
тертої картоплі» Корз; — запозичення 
з польської мови; п. ругу (одн. руга) 
«галушки з тертої картоплі» пов’язане 
чергуванням голосних із [риго] «чере¬ 
во». — Вгйскпег 450. — Див. ще пу¬ 
зо. — Пор. пйза. 

[пйзя] «рева, плаксій» ЛексПол, 
[пйзі] «рюмси», [пйзяти] «рюмсати, 
плакати» тж; — очевидно, пов’язане з 
[пигйда] «плаксій» (див.). 

пййка, пайко — див. лійка 1 . 

[пик] (у виразі [ані п.] «ні пари з 
уст») Нед, [пйкати] «видавати слаб- 


О Л ^ / У/ л 


КИИ ЗВуК' бур МОТ1ТИ>> оілп игхи пш, а 

ся, запакуватися ; — звуконасліду¬ 
вальний корінь тій-, пі розширений 
компонентом -к-\ аналогічні за похо¬ 
дженням лтс. ріка «плаксива дитина», 
прус, рісіе (вид дрозда); пор. також 
лат. рїріо «цвірінькаю», ріро «пищу», рї- 
ріб «голуб’я, пташеня», гр. тптгіСю «пи- 

птул їппи птятттриаї тліти с л^Р прннтл пст- 

" \ ІХ Г 4 ' ----х^х.хххх 

тел», дінд. ріррака (вид птаха). — Фа- 
емер III 260; Преобр. II 58; ІГрпзкі] К2 

Л О 1 7П. ТТ_Г_ ТТ ОПП ГТ_ 

4-0, і/^, ууаіие—поїш, н — пор. 


писк, пікати. 

пйка «велике, товсте обличчя; об¬ 
личчя з надутими щоками», [пицура, 
пицюра] «тс.», пикатий ; — р. [пйка] 
(з укр.), бр. [піка] (з укр.); — пов’я¬ 
зане чергуванням голосних з пукати 
«тріскати, лопати»; пов’язання з р. пй- 
кать, пйкнуть (Трубачев Зтимология 
1964, 133) викликає сумнів. — Соло- 
моновский ФЗ 3—4, 1888, 16. — Див. 
ще пукати 1 . 

[пикнйця] «ковбаса»; — очевидно, 
етимологічне *пекнйця, пов’язане з 
пектй (див.). 


367 






пил 


пилачка 


пил «порох, курява», пилина, [пил¬ 
ка] «порошинка», [пиловник] «гри¬ 
фель» Нед, пилок (бот.), [пилбчня] 
«пильовик» Куз, пилюга, [пилюжйна] 
«пороїйина», пилюка, [пилюра] «пилю¬ 
ка», пиляк (бот.), пиляка, пильовик, 
[пилинкуватий] «пилуватий» Нед, пи¬ 
луватий, пилястий, пильний «кур¬ 
ний», пилити, запилювач, запильник 
(бот.), запйльний (бот.), запилйти 
(бот.), [опйлки] «обметиця» ЛЖит, об¬ 
пилювач, обпильник, обпйльний, об¬ 
пилювальний, обпилити, припйл, роз¬ 
пилювач, [розпиляч] «розпилювач»; — 
р. пьіль , бр. пил, п. руі, ч. руї (бот.) 
«пилок», слц. реГ, руГ «тс.»; — псл. 
руїн, утворене, очевидно, від іє. *р(Ь)П- 
«дути», до якого зводяться також гр. 
сроаасо «дму, пихкаю, сопу», лит. ризіі 
«дути, віяти», лтс. ризі: «тс.», псл. ру¬ 
хані «дути, пихкати, сопіти», укр. пйх- 
кати\ менш певним є пов’язання з 
лат. риіуіз «пил, дрібний пісок» (Ма- 
сЬек ЕЗЛС 502; НоІиЬ—Буег 406). — 

_ ТТТ /11 О. тт л ^„..,. ТТ 07 оо. 

ч-'асмер ні “ію, черпьіл її о/—оо, 

Вгйскпег 449; Тгаиішапп 233. — Див. 
ще пих. - 

пйла «пилка; [лісопилка О]», [пи- 
лавйни] «тріски при пилянні дров» 
Нед, [пил й н н я] «тирса», [п и л о в й н и, 
пиловйння ] «тс.», пйлка, пилнйк «тер¬ 
пуг», пйльнйк, пильня «приміщення, 
де пиляють деревину», пиляр, пил- 
куватий «пилоподібний, з дрібними 
зубцями по краях» Куз, пилчастий, 
[пильчастий\ Нед «тс.», пиляти, вй- 
пилка, напйлок, напйльник Куз, над¬ 
пил, [опйлок] «обаполок», об пи л 6 в ник, 
обпилювач, перепйлка, підпилка, під- 
пйлок СУМ, Нед, пропил, пропйлка, 
розпил, розпилювач, розпйлювальний, 
спилок ; —' р. пила «пилка», бр. піла, 
др. пила, п. вл. нл. рі4а, ч. рііа, слц. 
рПа «тс.», болг. пила «терпуг», м. пила 
«пилка», схв. пила «пилка; терпуг», 
слн. рПа «терпуг», стел, пила «пилка»; — 
псл. рііа, запозичене з германських 
мов; герм. Чііа (двн. днн. Їїіа «терпуг», 
нвн. Реііе, дангл. їеоі, Гїі, англ. їііе 
«тс.») споріднене з лат. ріп§о, -еге «ма¬ 


368 


лювати; вишивати; прикрашати», гр. 
тпнрос, «гострий», дінд. рігпзаК «вирі¬ 
зує, вирубує», псл. рьзаїі, різаіі, укр. 
писати ; думка про спорідненість з 
лит. реТІіз «ніж», лтс. реТІіз, прус, реііе 
«тс.» (Тгаиітапп 210; Егаепкеї 563; 
МйЬІ.—Епбг, III 192) викликає сумнів; 
неприйнятне припущення (Ріск К2 22, 

оіу; при ів із лш. {лаии «різаіи», 

ріикіаз «пилка». — Фасмер III 261; 
Черньїх II 32; Преобр. II 58; Вгйскпег 
414; МасЬек ЕЗЛС 449; НоІиЬ—Ьуег 
372; Зкок II 656;Друбачев Рем. тер- 
минол. 376—377; Заиг Ер Вгип. 107— 
109; Младенов 422; ШІепЬеск АЇЗІРЬ 
15, 490; Міккоіа ВегиЬг. 150—151; 
НоІіЬаизеп Ае\¥Ь. 105; К1и§е—Міігка 
190; Кіеіп 591, 1112; \Уа1йе—Ноїш. II 
305; Ргізк II 535—536. — Див. ще 
пестрий, писати. 

пилав «плов», [пілав Она, пулава 
Бі] «тс.», плов; — р. пилав. бр. пілау, 
п. рі1а\у, рйа\у, рііаі, ч. рііау, слц. рііау, 
рііаі, болг. пилаф, м. пилав, пилаф 
«тс.», схв. пилав. «рисова каша»; — 
запозичення з турецької мови; тур. рі- 
Іау «пилав» походить від перс, раїау 
«тс.». — Москаленко УІЛ 58; Фасмер 
III 261; Шипова 260; Преобр. II 58; 
Пмитпиев 342' Копаїіпзкі 730* ИпІпЬ— 
Гуег 373; РЧДБЕ 557; Мікі. ТЕ1 її 143; 
Радлов IV 1337; Кіеіп 1185. 

[пилас] (іхт.) «пила-риба, Зриаіиз 
ргізііз» Куз; — похідне утворення від 
пила ; назва зумовлена тим, що відрос¬ 
тки по боках цієї риби схожі на зуби 
пили. — УРЕС II 791. — Див. ще пи¬ 
ття 


[пилачка] (ент:, у сполученні [п. 
соснова]) «пильщик сосновий, БорЬу- 
гиз ріпі (ТепїЬгесІо ріпі)» Нед, пйльщик 
«комаха родини ІепіЬгейіпісІае», [пи- 
люх] «пильщик, ТепіЬгейо» Нед, \пи- 
люховець] «комаха Зазіа ІепіЬгебіпі- 
їогтіз» Нед; — р. ■ пилйльщик, слц. рі- 
Ііагка «тс.»; — похідні утворення від 
пила, пиляти ; назви зумовлені тим, 
що яйцеклад цих комах своєю формою 
нагадує пилку. — ССРЛЯ 9, 1188; 

БСЗ 33, 37. — Див. ще пйла. 






пиленя 


пильнии 


[пиленя] «Індича, курча, гусеня», 
[піленя] «курча»; — вл. рііо «каченя», 
нл. рііе «гусеня», полаб. реі1<[ «курча», 
болг. м. пйле «курча; пташеня», схв. 
пиле «тс.»; — псл. ріі^ звуконасліду¬ 
вального походження, як і лит. руїе 
«качка», лтс. рТІе «тс.», прус, ріііе (ви¬ 
гук для підкликання' качок); пор. та¬ 
кож Крим.-тат. піїі «курча» (Радлов IV 
1338), тур. ріііс «тс,», чаг. біііч «моло¬ 
дий птах» (Радлов IV 1766). — Фас- 
мер III 262; Преобр. II 59; Младенов 
422; Тгаиішапп 217. 

Пилйп, Пилйпко, [Филйп, Філип 
(Ме), Філіпп Куз, Філь Шейк, Філько, 
Хвілко, Хвіль , Хвілько, Кілко , Кіль 
тж], Пилйпенко, Пилйпиха, Пилипів¬ 
на, Пилипівка (церк.) «Різдвяний піст, 
піст святого апостола Пилипа», [пили¬ 
те чйний] «який буває в Пилипівку», 
[пилипбвний] «тс.», ст. Филипь (1427), 
Пилиповь (1487), Филйппь «конелю- 
бець» (1627); — р. Филйпп, бр. Піліп, 
др. Филипь, п. ч. слц. вл. Рііір, болг. 
Филйп, м. Филип, схв. Фйлип, слн. 
Рііір, стел. Филиігь, Пилипа; — через 
церковнослов’янську мову запозичено 
в давньоруську з грецької; гр. ФЇХітгтгос 
походить від апелятива срїЛлтгтго^ «той, 
що любить коней», утвореного з основ 
дієслова сріХєоо «люблю» та іменника 
Ї7Г7Г0С «кінь». — Вл. імена 80; Беринда 
239; Фасмер IV 194; Петровский 222; 
Спр. личн. имен 468; Кореспу 65; Ил- 
чев 510. — Див. ще Архйп, філантроп. 

пилипбн «представник розкольни¬ 
цької секти російських старообрядців, 
що з XVII ст. почали оселятися в захід- 


нііу гл/^рпї-пс^ 

...... X ^ ч^^ххх.х,. 


1 <-п ГГТЛНТНКП1 


Російської 

імперії»; — р. филйпповец, [ филипон ], 
бр. [піліпбн, піліпбнец ], п. їіііроп 
«тс.»; — пов’язане з ім’ям засновника 
секти стрільця-втікача Фотія, що при¬ 
брав собі ім’я Пилипа (Філіппа). — 
ССРЛЯ 16, 1378; 51. \ууг. оЬсусЬ 218. — 
Див. ще Пилйп. 

[пиліш] «місце, де лежить свиня; 
забруднене місце» Нед; — неясне. 

[пйлка] «м’яч»; — бр. [пілка] 
«тс.»; — запозичення з польської мови; 


п. рііка утворено від ст. ріїа «тс.», що 
походить від лат. ріїа «м’яч, куля», по¬ 
в’язаного з рііиз «волосся», рїіеиз «пов¬ 
стяна кругла шапка», спорідненим з гр. 
тпХод «повсть», псл. *р ь 1зїь, укр. 
повсть. — 5\¥ IV 193; \УаГсіе—Ноїт. 
II 302, 303. — Див. ще повсть. 

[пилочник] (бот.) «плаун звичай¬ 
ний, Бусоросііит сіауаіит Б.»; — похід¬ 
не утворення від пилок ; назва зумов¬ 
лена тим, що спори цієї рослини (сі¬ 
м’яний пилок) збираються і широко ви¬ 
користовуються, зокрема, вживаються 
в медицині для пересипання пілюль, а 
також як дитяча присипка. — Вісюлі- 
на—Клоков 60; Нейштадт 60. — Див. 
ще пил. 

пйльга — див. пільга. 

пильний, [ пильновйтий ] «старан¬ 
ний, дбайливий», [пилйти] «спонукати; 
відзначати, помічати, звертати увагу; 
уважно спостерігати, стежити» Нед, 
[пилувати] «поспішати», пильнувати 
«охороняти, стерегти; стежити, спосте¬ 
рігати; дбати», [пильнуватися] «бути 
напоготові, насторожі; оберігатися», 
[пилювати] «спішити» О, [спильнува- 
ти\ «з’явитися вчасно; улучити час», 
спильна «пильно», [упильнований] «ре¬ 
тельно виконаний» Нед; — р. [пиль¬ 
ний] «старанний, дбайливий», бр. піль- 
ни «тс.; потрібний, необхідний, термі¬ 
новий», др. пильнии «винятковий, ви¬ 
датний»; — не зовсім ясне; вважається 
запозиченням з польської мови (Пре¬ 
обр. II 59; КісйЬапіі 92; \\Дко\узкі ЗОг 
19/2, 210); п. рііпу «дбайливий, ста¬ 
ранний; негайний, терміновий», як і 

типі пнрні -5 нмм и піїт/ лт о л піїіГ лпп. 

^ххч^х^хх^ххх ^ х.ххх.х х..^хххх^ ^х.хи «Чіи 

спішати», ст. рііеіі «старатися», слц. 
рііпу «старанний, дбайливий; терміно¬ 
вий», вл. нл. рііпу «старанний, дбай¬ 
ливий», етимологічного пояснення не 
має; припускається (5аиг Еі. Вгип. 
111) зв’язок з гіпотетичним псл. *ріМ;і 
«турбуватися», іє. :ї ;реіі- «тс.»; можли¬ 
во, сюди ж належить р. [пильчук] 
«око», [пиль] «пора термінової літньої 
роботи»; непереконливе припущення 
(Тесіезсо Еап§иа§е 27/і, 18—28; Ма- 




пильниця 


пинити 


сНек ЕЗЛС 449) про походження від 
псл. *ргі-1ь§-ьпь (р. прилежньїй ), як і 
пов’язання (Опсігиз ЗІ. ЛЛ^огізі. 118— 
119) з псл, ріІШ «бити, сікти, різати», 
рііа «пилка»; сумнівне також зіставлен¬ 
ня (ЗсЬизіег-Зе^с 1064) з псл. *р ь 1ігь 
«повний». — Фасмер III 262; Вгйскпег 
413; МікІ. Е\У 246'. 

[пильнгіця] (ент.) «комаха Хуіоіа 
(Хуіііа?)» Нед; — пов’язане з пила, 
пиляти (пор. нім. За^еІІіеде «тс.», 
букв, '«пила-муха, пила-комаха»); моти¬ 
вація назви неясна. — Див. іде пйла. 


ттті тт¥ тит г 
ИПіДО ш, ГІ IV , 


11 п іл улолт, 
і оисиїг п_/и/ с-м,о< 


див. пилачка. 

[пилюк] (орн.) «лунь, Сігиз»; — р. 
[пилюк] «канюк, сич, невелика сова 
різних видів», болг. [пилюк] «хижий 
птах, що краде курчат», [пиляк] «тс.», 
схв. піиьуга «кібець», слн. [ріділії] 
«шуліка; лунь»; — псл. ріЦикь «птах, 
що краде курчат, каченят, гусенят», 
похідне утворення від рі1§ «курча, 
каченя, гусеня». — Фасмер III 262; 
Преобр. II 59; Младенов 422. — Див. 
ще пиленя. 

пиля — див. біля. 

ПймІн (чоловіче ім’я), Пймон, [Пі- 
мен ], ст. Пиминь «пастьір» (1627); — 
р. Пймен, бр. Пімен, болг. Пимен\ — 
запозичення з грецької мови; гр. 
Поірцу утворене на основі іменника 
тгоірг|У «пастух, вівчар; пастир», пов’я¬ 
заного з тгоірамо «пасу, вівчарюю; 
турбуюсь, піклуюсь», спорідненим з 
лит. ріетиб «пастух», ріетепаиіі «бути 
пастухом, пасти», дінд. рауй- «пастух, 
сторож», раіі «пасе, стереже», ав. 
рауау- «сторож». — Вл. імена 80; Бе- 
ринда 227; Петровский 179; Спр. личн. 
имен 445; Илчев 395; Ргізк II 573; 
Воізаср 800—801. 

• пйнда 1 «зарозумілість, пиха, чванс¬ 
тво», [пйндження], пйндик «чванько», 
[пундик] «маленький товстий хлопчик 
чи дівчинка; карлик» Бі, [пундирега] 
«чванько» Корз, [пундя] «тс.» Бі, 
[пундюха] (назва корови, очевидно, 
товстої), пиндючливий «пихатий, бун¬ 
дючний», пиндючний «тс.», [пендючи- 


ти] «надувати; настовбурчувати» Бі, 
пйндитися «пиндючитися», пиндючи- 
ти (у виразах п. ніс, морду «бундючи¬ 
тися»), [пендючитися] «надуватися, 
бундючитися; настовбурчуватися» Бі, 
пиндючитися «тс.», [піньдючити] «на¬ 
тягати» Пі, [пундючити] «надувати, на¬ 
стовбурчувати» Бі, [пундючитися] «на¬ 
дуватися, настовбурчуватися; бундю¬ 
читися», [запйндоритися] «запишати¬ 
ся, набундючитися» Ж, напиндючвний 
«чванливий», розпйндитися «дуже за- 
розпиндючитися»; — бр. 


пишатися 

Г п 1 с / ґ) п 1 
1 1 


ГТ Т/Л^Л Т.І'Т г_ 
іліуип і и 


пишно одягатися», [піндьіріць] «пишно 
одягати, випинати», п. ріпба «франти¬ 
ха», ч. ріпсіїк «карлик»; — не зовсім 
ясне; очевидно, афективне утворення, 
пов’язане з випинати, напинати ; ви¬ 
ведення від рум. рїпба «засада» (Зске- 
Іибко 140) позбавлене підстав. — Пор. 
бундючитися, пргінда, п’ястгі. 

[пйнда 2 ] «стрічка» ВеБ; — резуль¬ 
тат видозміни форми банда «тс.» 
(див.). 

[пиндйга] «юшка з кислого моло¬ 
ка» Нед; — очевидно, переосмислене 
запозичення з польської мови; п. [ріп* 
бу§а] «напій, горілка» є афективним 
утворенням від ріс «пити», споріднено¬ 
го з укр. пити. — ЗАУ IV 194. — Див. 
ще пйти. 

[пйндик] «хвіст» Нед; — афектив¬ 
не утворення. 

[пйндорити] «наполягати, наполег¬ 
ливо проводити» Нед; — неясне. 

[пиндрячити] «мрячити» (?) (у 
конструкції надворі дощ пиндрячить), 
імовірніше «періщити», пор. [запин- 
дрячити] «увігнати,, засунути» Я; — 


афективне утвооення. 

г — _ х .. —.. 

[пинити] (бот.) «круглі малі сливи, 


Ргипиз іпзіШіа Б.» ВеНЗн, Мак; — не¬ 
ясне. 

[пинйти] «заважати, перешкоджа¬ 
ти», [паняти]. «зволікати», [пеняти] 
«бути неакуратним, незграбним», [тіня¬ 
вий] «повільний, неквапливий» СУМ, 
ВеБ, [пенявий] «неакуратний, незграб¬ 
ний», [пинь] (невідм.) «затримка, пере- 


370 





пйнтати 


пйпка 


починок» О, [пиня] «уперта людина» 
Кур, безупйнний, впин (у виразі нема 
впину), [запинйти] «зупинити, припи¬ 
нити», запинатися «зупинятися в мов¬ 
ленні; перериватися, припинятися (про 
голос, розмову та ін.)», запнутися, 
зап’ястися «тс.», [запйна] «перешко¬ 
да», запона «тс.», запинка «зупинка в 
мові; (заст.) кома», зупинити, зупйн 
(у виразі нема зупину) Г, Ж, зупйнка 
Г, Ж, невпйнний, [незупйнно] «безпе¬ 
рервно» Ж, [неприпйнний] «нестрим¬ 
ний; безперешкодний», неспинний, не- 
упйнний, [опенйтися ] «зупинитися» 
Ж, опинатися «чинити опір; [запина¬ 
тися в мові]», опинйти «зупинити», 
опинйтися «потрапити, з’явитися; зу¬ 
пинитися», [бпйнка] «перешкода» Ж, 
перепинйти , [перепеня] «перешкода» 
Пі, перепйн (у виразі нема ні впину, 
ні перетну), перепинка «зупинка; пе¬ 
решкода», перепона «перешкода», [пе- 
репдня] «тс.» Бі, припинйти, [прйпйн] 
«зупинка, затримка» Г, Нед, [припйна 
Нед, прйпинка] «тс.», спинити, спин 
(у виразі нема спину), спинок «тс.», 
[спбна] «перепона» Бі, упинйти «зупи¬ 
нити, стримати», упин, упинка (заст.) 
«кома» Нед; — р. [пинить] «затриму¬ 
вати» (?), [запинать] «зупиняти, за¬ 
тримувати», запинаться «зупинятися 
в мовленні», запйнка , бр. запінацца, 
запінка, схв. запон «затримка, зупин¬ 
ка»; — характерні головним чином для 
української мови похідні утворення від 
псл. р$їі, рьпд «п’ясти, пну», які розви¬ 
нулись, очевидно, на грунті префік¬ 
сальної похідної форми га-ріпаіі «запи¬ 
нати, затягувати (дорогу) якимись пе¬ 
репонами». — Див. ще п’ястй. — 
Пор. запона. 

[пйнтати]., «шукати, стежити» О, 
[пинт] «слід; настрій» О, [напйнта- 
ти] «знайти, напитати» О, [ напйнта - 
тися] «попасти під руку» О; — оче¬ 
видно, результат -зближення з пита¬ 
тися) запозиченого рум. рїпсії «під¬ 
стерігати, вистежувати», рТпсІа «засід¬ 
ка», яке виводиться від болг. ст. цсл. 
ладити «гнати», спорідненого з укр. 


[пудити] «тс.». — СДЕЛМ 344; ОБКМ 
623. — Див. ще пудити. 

[пйпа 1 ] «люлька» О, [піпа] «тс.» 
ВеУг, [пйпка] «тс. О; мундштук люль¬ 
ки Нед», [ліпка] «тс.» Нед; — р. 
[пйпка] «люлька», бр. піпка , п. слц. 
рірка, ч. [рїра] «тс.»; — через західно¬ 
слов’янські мови запозичено із серед¬ 
ньоверхньонімецької; свн. рГіГе (двн. 
рМ(ї)а «трубка, дудка, цівка», нвн. 
РГеіГе «свисток, дудка; люлька»), як і 
днн. дісл. рїра, дангл. ріре «дудка; 
люлька», фр. ріре «люлька», походить 
від нар.-лат. *рїра «дудка», пов’язаного 
з лат. ріраге «пищати» (про птахів). — 
Фасмер III 264; К1и§е—Міігка 542. — 

Див. ще ПИСК. 

[пйпа 2 ] (дит.) «вода» Л, Па; — ре- 
дуплікативне утворення (характерне 
для слів дитячої мови) від основи пи- 
«пити». — Див. ще пйти. 

[пйпа 3 ] «вид дитячої гри» (в якій 
один з учасників накидає на себе про¬ 
стирадло і лякає решту гравців з тем¬ 
ної кімнати); — неясне; можливо, в 
якийсь спосіб пов’язане з р. [пйпа] 
>а, підсліпувата людина», 
«мозоль», [піпа] «наріст у 
пі пак] «підколінна пухлина 
(у коня) Нед; наріст, гуля ВеУг», 
[бібак, пупак] «тс.» тж; — п. рірак 
«хворобливий наріст на нозі коня»; — 
через посередництво польської мови 
запозичено з німецької; нім. РіррЬаске 
«підколінний опух» складається з імен¬ 
ників Ріррз «опух», який походить від 
іт. рірііа «пипоть», що зводиться до 
лат. ріїиїїа «сопля, гнійна рідина», спо¬ 
рідненого з гр. тгїар «жир», тгІсоу «жир¬ 
ний», дінд. ріпаЬ «тс.», стел, питлти 
«годувати», і Наске «п’ята», спорідне¬ 
ного з снідерл. Нас, йаске, гол. Ьак, 
фриз. Ьакке, дісл. Ьокіїї «суглоб'на за¬ 
дній нозі», лат. соха «стегно», дірл. 
со$5 «нога». — Шелудько 42; 5\У IV 
200; Вегп. І 581, 585; К1и§е—Міїгка 
279; АУаІсІе—Ноігп. І 283, II 211—212, 
311. 

[пйпка] «сосок , на грудях; носик 
молочника, чайника», пипоть «хворо- 


«короткозо 

[пипак 

коней» О, 


371 





пгіпнати 


пирей 


бливий наріст на кінчику язика у ку¬ 
рей», [кипіть] «тс.» Мо, Дз, [пйптик] 
«тс.; сосок»; — бр. [пйпоць] «пипоть», 
[пьіпло], п. рурес, ч. ст. рірес, болг. 
папка «тс.»; — звуконаслідувальне ут- 

папо о о сг г'ггппі гтиоио о пілт пипН ✓✓гтинта- 

V-» і р їді і'- 11 ^ ^ иілі. і і г 

ти», лат. ріреге «тс.», англ. рір «пи¬ 
поть»; семантичний зв’язок пояснюєть¬ 
ся тим, що птахи, у яких з'являється 
пипоть, видають своєрідний писк; ре¬ 
конструкція псл. *рікьіь «пипоть» і зве¬ 
дення його до іє. *рііи- «слиз, смола» 
(МасЬек ЕЗІС 643) мало обґрунтовані. — 
Преобр. II 59; Вгйскпег 449; НоІиЬ— 
Кор. 273; Младенов 423; Мікі. ЕАУ 
249. — Пор. писк. 

[пйпнати] «копатися, мудрувати» 
Нед, [пйпнавка] «порпання, копани- 
на», [пипнанйна] «тс.» тж; — р. [пь'т- 
нить] «копатися», [пьїплить] «тс.», бр. 
[пйпніць] «повільно робити, копатися», 
[пьіпліць] «тс.», п. [руріас] «робити не¬ 
дбало і повільно, бабратися», [руріас, 
рурііс] «тс.», ч. ріріаіі зе «возитися, 
копатися», ріраїі «мацати», ст. оріріаіі 
«обмацати», слц. рірІаЕ за «виконувати 
дрібну роботу; копатися, возитися», вл. 
рірііс «тс.», рірііс зо «копатися, возити¬ 
ся», болг. папам «мацаю, хватаю», м. 
папа «мацає, обмацує», схв. пйпати 
«мацати; зволікати», слн. рїраїі «витя¬ 
гувати, виривати»; — псл. ріраїі «ма¬ 
цати»; — єдиного пояснення не має; 
вважається звуконаслідувальним утво¬ 
ренням (Фасмер III 419; НоІиЬ—Кор. 
273; Зкок II 659); пов’язується також 
(Младенов 423; МасЬек Е8ІС 450) з 
іє. *ре1р-, тим самим, що й у лат. раї- 
раге «погладжувати», укр. палець . — 
ЗсЬизіег-Зеу/с 1066. 

пир 1 (заст.) «бенкет», парувальний 
(заст.) «учасник пиру, любитель бен¬ 
кетів, бенкетник», [пирлйвий] «щедрий 
на бенкети, охочий до бенкетів» Нед 
[пирнйй] «жирний, поживний» Нед 
парувати (заст.) «бенкетувати»; — р 
болг. м. пар, др. парь «бенкет», схв 
пар «тс.; весілля», слн. ріг «бенкет» 
стел, пирж; — псл. рігь «тс.», пов’яза¬ 
не з рііі «пити» (як багь з баіі). — 


Фасмер Ш ^64; Черньїх II 34; Преобр. 
II 60; Младенов 423; Зкок II 660; Мікі. 
Е\У 246. — Див. ще пити. 

пир 2 — див. перти 3 . 

[пира] «собака-дворняжка» Г, Нед, 

[иі/пр/1 Т йт' г 4 л тма‘ иооАио- ллгчм/- пттггп 

[І ^ V IV.'' ІУІЬ, у 

пов’язане з [пир] «сварка» як позна¬ 
чення злого собаки. — Пор. перти 3 . 

пиргач (зоол.) «кажан, Уезрегііііо 
Б.», [паргач ДзУЗЛП, пергач, перогач 
тж, пиргаль ВеНЗн, пирхач ДзУЗЛП, 
попергач, спиргач, чипіргач тж] «тс.»; 

— п. [руг^асек, ругЬасг, ргЬасг], слц. 
[ріг^ас, рігіЬас, зрігЬас, зрегас, гпізре- 
гЬас, УІзрегЬас], схв. [парац] «тс.»; — 
складне утворення з компонентів пар , 
того самого, що входить і до складу 
назви нетопйр «кажан», і гач -, пов’я¬ 
заного з [гачі] «штани» (пор. п. §асек 
«кажан», [§асоріегг] «тс., (букв.) літа¬ 
ючий у штанях»); форма [спиргач], 
можливо, пов’язана з слц. [зрігЬас], 
яке є результатом скорочення складе¬ 
ної форми [тізрегЬас] з початковим 
компонентом тіз (< тузь) «миша»; дум¬ 
ка (Дзендзелівський УЗЛП 102 — 103) 
про запозичення українських назв з 
польської мови не зовсім переконлива. 

— Бандрівський Досл. і мат. V 6; Нім- 
чук 201; Зтуї Рог. ]§г. 1958/4, 181; 
Зіау/зкі І 244—245. — Див. ще гачі, 
нетопйр. — Пор. миш-пиргач, не- 
шпергач, пйргіци. 

[пирей] «солом’яний попіл» Нед, 
[пирій] «тс.» Нед, [пирйти] «загорати¬ 
ся від гніву» Нед, [парний] «пряний», 
[пирнячий] «пряний; (про запах) гост¬ 
рий Нед», [запаритися] «червоніти від 
гніву» Нед; — р. [пйрей] «присок, га¬ 
рячий попіл; припічок, загнітка», п. 
регг «присок», [руггупа], ч. руг «тс.», 
слц. ругіпа «перегорілі рештки, попіл», 
вл. ругіс «топити, опалювати, гріти», 
ругіс зо «червоніти», нл. ругіпа «іскра, 
гарячий попіл; трут», ругіз «запалюва¬ 
ти, розпалювати», схв. пйріан «тушко¬ 
ване м’ясо», пурити «смажити», слн. 
регеіі «тліти, гнити», рїг «тління», рГгау 
«тлінний», регау «тс..»; — псл. *ругь 
«тліючий попіл, жар»; — споріднене з 


372 





пиренка 


пиркатий 


гр. тгбр <<вогонь», вірм. Ьиг, умбр. ріг, 
ірл. йг, дісл. [йгг, їігг, двн. їіиг, Гиїг, 
нвн. Реиег, дангл. дфриз. їіиг, англ. 
їіге, снідерл. гол. уииг, тох. А рог, тох. 
В ру/аг, гот. їбп, прус, раппо, хет. 
раЬЬиг «тс.», дінд. рауаіе «очищає», 
рипаіі «тс.», рПіаЬ «чистий», лат. рйгиз 
«те.», риіаге «чистити»; іє. *реиог «во¬ 
гонь». — Фасмер III 419; Преобр. II 
159—160; Вгискпег 402; МасЬек Е2ІС 


502—503; НоІиЬ—Кор. 307; ЗсЬизіег- 
5е\ус 1197—1198; Зкок II 661; Кри- 
тенко Вступ 517; К1и£е—Міігка 195; 


\Уаіае—моїт. 


6 уи; іиет оуч, 


1278; Угіез МЕДУ 147—148; бокаппез- 
зоп 537; Раїк—Тогр І 286; Рокогпу 828. 

[пиренка] (бот.) «рястка зонтична, 
ОгпііЬодаїит итЬеІІаіит Б.» Мак; — 
р. [пиренка] «тс.»; — очевидно, пов’я¬ 
зане з пирей (пор. іншу назву цієї рос¬ 
лини [пшеничка] ВеНЗн); назва мо¬ 


тивується, очевидно, схожістю ЛИСТКІВ 
обох рослин (Флора УРСР III 218). — 
Див. ще пирій. 


пирии — див. пірии. 

[пгірйця] «метелик Раріїіо; РЬаІае- 
па» Г, ВеНЗн, [пирйчка ВеНЗн, піриця 
ВеЛ, опариця ВеНЗн, опер ВеНЗн] 
«тс.»; — очевидно, пов’язане з осно¬ 


вою пир, тією самою, що и у [пиргач\ 
«кажан», нетопир «тс.» (пор. слц. [ріг- 
£асік] «вид метелика»). — Див. ще не- 
топгір. — Пор. пиргач. 

пиріг, [періг, пирій О], пирїжеч- 
ник «той, хто пече або продає пироги», 
пиріжник «тс.», пиріжкова «крамни¬ 
ця, де продають пиріжки», [пирожата] 
«вареники» О, [ пирожаччя] «великі 
пироги», [пирбженє] «вода, в якій ва¬ 
рилися пироги» Нед, [пирожини] «п’я¬ 
тий день весілля», [пербжини] «тс.» 
тж, пирбжне «тістечко» (з р.), пирбж- 
нщя «'форма для випікання кондитер¬ 
ських виробів», пирожйтися «здійма¬ 
тися (перев. про тісто); [величатися]»; — 
р. пирбг, бр. пірог , др. пирогь «пше¬ 
ничний хліб», п. ріегб^ «вареник, пи¬ 
ріжок», рігб§ «тс.», ч. рігоЬ «пиріг», 
слц. рігоЬ «вареник»; — псл. ріго^ь, 
утворене від рігь «бенкет» за допомо¬ 


гою суфікса -о§ь (як р. твбрбг ); при¬ 
пускалося також (Преобр. II 60; Собо- 
левский РФВ 66, 348) походження від 
руго «пшениця», др. пиро «полба» під 
впливом рігь «бенкет»; виведення 
(Катзїесії; 67; Казапеп 2151РН 20, 448) 
з тюркських мов (чув. *рйгок, крим.- 
тат. тур. чаг. Ьогак «пиріг з м’ясом») 
не узгоджується з відсутністю слова в 
південнослов’янських мовах. — Филин 
Образ, яз. 213; Фасмер III 265—266; 
Черньїх II 34—35; Шипова 260; Вгйск- 
пег 410; МасЬек ЕЗбС 451; Мікі. УОг. 
II 283; Е\У 247. — Див. ще пир ! . 

пирій (бот.) «А§горугит Сгагіп., 
Еіуігі^іа Оєзу.», [париватка Мак, пер- 
гій Куз, перевятка Мак, перієватиця 
Нед, перієватка Мак, перійка Нед, 
пирватка Мак, пирей Нед, пирійка, 
пірій Нед, прийоватка Мак] «тс.», 
[перій] «тс.; тимофіївка альпійська, 
РЬІешп аїріпит Б.; стоколос безостий, 
Вгошиз іпегшіз Беузз.» Нед, пирійник 
(зб.), [пирійка], пиріюватий , [перію- 
ватий ], запирієний, [заперієний] Ж; — 
р. пирей , бр. пйрнік , др. пиро «полба, 
двозерна пшениця, Тгіїісит зреЬа Б.», 
п. регг «пирій», ч. слц. руг, вл. руг, нл. 
руг, болг. пирей, м. пире] «тс.», схв. 
пир «полба», слн. ріг, стел. пьіро «тс.»; 

— псл. *ругь, *ругь]ь пов’язане з руго 
«полба»; — споріднене з лит. рОгаТ «ози¬ 
ма пшениця», рйгаз «зерно озимої пше¬ 
ниці», лтс. рйгі «озима пшениця», прус, 
риге «стоколос», гр. тгорос «пшениця», 
дангл. Гугз «пирій»; іє. *рііго- «зернина». 

— Німчук 268; Фасмер III 419; Мерку- 
лова Зтимология 1964, 75—76; Вгиск¬ 
пег 402, 647—648; МасЬек Е5ІС 502; 
Зт. гозїі. 283; ЗсЬизіег-Зешс 1197; 
5кок II 660; Бернштейн Очерк 1974, 
290—291; Тгаиігпапп 232; Сабаляускас 
Какзіи кг. Епсігеїіпат 221—223; МйЬІ.— 
Епбг. III 449—450; Ргаепкеї 671; Ргізк 
II 631; Рокогпу 850. 

[пиркатий] «з піднятими вгору ро¬ 
гами; кирпатий Нед»; — п. [ругкаіу] 
«кирпатий», [регкаїу] «тс.»; — очевид¬ 
но, сюди ж схв. прЬав «кирпатий», 
прЬити «піднімати, дерти (ніс); наду- 




пирса 


пйсар 


вати губи; кривити рот»; — глибша 
етимологія неясна; тлумачення україн¬ 
ської форми як результату метатези в 
слові кирпатий (Булаховський Мо- 
возн. 8, 1949, 48) здається сумнівним. 

[пйрса] «дерев’яна тирса» Л; — не 
цілком прозоре; можливо, результат 
контамінації форм тирса і пирскати. 

пйрскати «бризкати, пирхати», 
пйрснути «швидко побігти», пирск, 
[пйрскалка] «бризкалка, зроблена з 
бузини або іншої рослини» Л, [пир- 
ськйй] «швидкий, баский», [напйрск- 
ливий\ «запальний, сердитий» Ж, оп- 
рйскливий, опришкуватий «тс.»; — р. 
пирскать «бризкати, пирхати; неспо¬ 
дівано вискакувати», бр. пйрскаць 
«бризкати, пирхати», п. [ругзкас] «бриз¬ 
кати, прискати», нл. ругзус зе «розлі¬ 
татися; бити» (про дощ), схв. прокати 
«тс.»; — не зовсім ясне; вважається 
результатом метатези у формі приска¬ 
ти (пор. аналогічні співвідношення у 
[пирщ\ — прищ, [кирвавий] — крива¬ 
вий ), при цьому припускається вплив 
порскати (Булаховський Вибр. пр. II 
273); пояснюється також (Фасмер III 
333—334; Шахматов ИОРЯС 7/2, 
338) як експресивний варіант форми 
порскати. — Пор. порскати, прйс- 
кати. 

[пирскач] (орн.) «вид дрозда, Тиг- 
сіиз уізсіуогиз.» Г, Нед; — слц. [ргзка- 
уес, ргзкоіа], Ігзкоіа «тс.»; — звукона¬ 
слідувальне утворення, в якому відо¬ 
бражається крик цих птахів, коли вони 
лякаються або злітають. — Регіапс 
ІМа^у. УІакоу 195. 

[пирх] (вигук для передачі вильо¬ 
ту), [ пирхати] «злітати», [ пирхнути] 
«пролетіти», [перхати] «пурхати; не¬ 
спокійно стрибати ВеЗн», [ перхнути] 
«побігти; набігти, наїхати»; — р. [пьїр- 
кнуть\ «злетіти», 'бр. пьірхаць «пур¬ 
хати», п. ріеггсЬп^с «пурхнути; утек¬ 
ти», ч. ргсЬаІі «утікати; звітрюватися, 
випаровуватися», слц. ргсЬаР «тс.», вл. 
р]егсЬас «пурхати», рїегсЬпус, нл. рїег- 
сЬаз, болг. пьрхам «тс.», схв. прхнути 
«пурхнути, полетіти»; — очевидно, зву¬ 


конаслідувальне утворення, паралельне 
до поахати, пурхати ; вважається та¬ 
кож (МасЬек ЕЗІС 483) пов’язаним з 
давнім коренем іє. *регз- «утікати», на¬ 
явним у хет. рагз- «тс.». — Зкок III 39. 

пгірхати «шумно випускати повіт¬ 
ря з ніздрів чи рота; судорожно каш¬ 
ляти», [ перхати} «кашляти» Бі, [пер- 
хота\ «лоскотання в горлі» Бі, пирхо¬ 
та «тс.; кашель», запйрханий «який 
задихався», поперхнутися ; — р. пер- 
хать «кашляти», бр. пьірхаць «пирха¬ 
ти», перхаць «кашляти», п. [ріегзгегі] 
«чихотна трава, тисячолисник», ч. 
ргсЬаіі «прискати», слц. ргсЬйГаР «ка¬ 
шляти», болг. прьхам «пирхаю», слн. 
ргЬаіі «пирхати»; — остаточно не з’я¬ 
соване; вважається звуконасліду¬ 
вальним утворенням (Фасмер III 247); 
висловлювалося також припущення 
(Преобр. II 48—49; Вгискпег 410— 
411) про зв’язок з коренем *регх-/ 
*рогх- < *регз-, тим самим, що і в 
персть, перхоть, порох, причому вва¬ 
жалося, що первісним значенням тут 
було «з кашлем виділяти бризки», мож¬ 
ливо, пов’язане з [прйхати] «кашля¬ 
ти» (пор.). 

[пйрця] (назва вівці за мастю) Доп. 
УжДУ 4, [пирцяня, пирчаня] «тс.» 
тж; — неясне. 

пирщ — див. прищ 1 . 
пиряти 1 «носити, тягати», [пира- 
чить\ «насилу нести; таскати» Л, [піри¬ 
ти] «багато набирати (в кишеню, по¬ 
діл, мішок)» Ме, [напірити] «багато 
набрати Ме; надягти багато одягу Пі»; — 
р. пирять «кидати, совати», ч. урігіії 
«втиснути»; — очевидно, пов’язане з 
перти , р. переть «нести важку но¬ 
шу». — Див. ще перти 2 . 
пиряти 2 — див. перти 1 . 

[пйсар] (іхт.) «верховодка, АІЬиг- 
пиз аІЬигпиз Б. (А. Ьірипсїаіиз)» Нед, 
[писарка] «тс.» Нед; — р. [писарь] 
«АІЬигпиз Ваібпегі», [писарка] «тс.», 
слц. [різогка] «АІЬигпиз Ьірипсіаіиз», 
схв. [різаг] «підуст, СЬопсІгозіота па- 
зц$» Зтимология 1973; — результат 
перенесення назви пйсар «секретар», 


374 




писати 


писати 


зумовленого, очевидно, тим, що вздовж 
бокової ЛІНІЇ ЦІЄЇ риби є темні смуги І 
паралельні точки. — Коломиец Про- 
исх. назв, рьіб 29; Усачева Зтимология 
1974, 101. — Див. ще писати. 

писати, [писарити] «бути писа¬ 
рем» Нед, [писарчити] Нед, писарю¬ 
вати «тс.», [ пйсувати] «часто писати» 
Нед, [письмачити] «вчити грамоті» 
Нед, писак «металевий різець для рі¬ 
зьби по дереву; [писака; залізне клей¬ 
мо бондаря]», писака, писало «перо; 
[олівець, все, чим пишуть Нед]», пй- 
сальце «інструмент для розмальовуван¬ 
ня писанок», писанина, писанка «кра¬ 
шанка», [ писанка] «портрет, картина» 
Пі, писанкар «той, хто розмальовує 
писанки», писання, писар, писаренко 
«син писаря», писарйна (знев.) «пи¬ 
сар», писариха «дружина писаря», пи¬ 
сарівна «дочка писаря», писарка «дру¬ 
жина писаря; [жінка, яка розписує пи¬ 
санки О]», [ писарка ] «писарство, слу¬ 
жба писаря» Нед, [пйсарня] «канцеля¬ 
рія» Г, Пі, [пйсарня] (зо.) «писарі», 
писарство «посада писаря» СУМ, Нед, 
писарча «молодий початкуючий пи¬ 
сар», писарчук «син писаря, молодий 
писар», писариха «дружина писаря», 
[писатель] «письменник» Нед, [писа- 


тельство\ «заняття літературною пра¬ 
цею» Нед, [писанка] «паличка для роз- 


пИ^уьсінмм піДиший і , іфнлсіД, мі\им 


розписують писанки О; фумель, лощи- 
ло (інструмент для лосніння шкіри у 
шевців) Нед», [писачдк] «інструмент 
для орнаментування металу», [писем- 
ко] (зменш.) «лист», [писемце] «тс.» 
Нед, писемність, [писемство] «літера¬ 


тура, письменство» Бі, писець «у Дав¬ 


ній Русі переписувач і упорядник ру¬ 
кописних книг; [письменник Нед]», 


[писбвня] «правопис» Нед, [писуля] 
«писака Нед; цидулка Бі; ряба корова 
О», писулька «цидулка», [пйсче] «пла¬ 
та за писання» . Нед, [писчик] «гри¬ 
фель» ВеЛ, письмак «письменна лю¬ 
дина; письменник», [пісьмак] «пись¬ 
менна людина» Пі, письмацтво (знев.) 
«письменництво», [письмаченє] «почат¬ 


кова освіта, грамота» Нед, письмена, 
[письменець] «письменник» Нед, пись¬ 
менник, письменництво, письмен¬ 
ність, письменство «література; гра¬ 
мота; писемність», письмо «писемність; 
грамота; лист; рукопис», письмовець 
(заст.) «письменник», письмовник (заст.) 
«збірник зразків для листування», 
[письмбвність] «письменність» Нед, 
[пищик] «перо для писання» Нед, [пі- 
суля] «ряба корова» О, [пісяг] «смуга 
на шкірі тварини від удару» Л, [пісяга] 
«тс.» Куриленко, писальний, писаний, 
[писарйстий] «різнокольоровий, періс¬ 
тий» Нед, пйсарський СУМ, Г, [писав¬ 
ший] «прикрашений вишивкою», пи¬ 
семний, писцевий (у виразі писцеві 
книги), пйсьменний, [письменнйчий] 
«письменницький» Нед, [письменський] 
«письмовий» Нед, письмовий, [пісулйс- 
тий] «цяткований» О, [безписьменний] 
«неграмотний» Я, [впас] Ж, впйска, 
випис, виписка, відпис, відписка, до¬ 
пис, дописка СУМ, Я, дописувач «ко¬ 
респондент», запис, [запись\ «запис» 
Ж, запйска, записник «книжечка для 
записів; [протокол Ж]», [записнйчий] 
«протоколіст» Ж, записувач, напис, 
надпис, [надпись] Ж, надписка, над¬ 
писний, [невипйсаний] «який важко 
або неможливо описати» Ж, непись¬ 


менність, неписаний, неписьменний, 

п\гал гт : л \ л 

иииь і* і, ш, ипиьг^и, іиаиьі\,и\ «исірь- 

ник у гончарів», описувач, [одпись] 


«письмова відповідь» Пі, перепис, пе- 
репйска СУМ, Нед, переписувач, [пе- 


реписуватель] «переписувач» Нед, \пе- 
репись] Нед, переписний, перезапис, 
підпис , підпйсар (заст.) «помічник пи¬ 
саря» , [підписарчий] «тс.» Нед, під¬ 
писка СУМ, Нед, [підписок] «писар¬ 
чук; канцелярист» Пі, Бі, [підпйсчик] 
«тс.» Бі, підписний СУМ, Нед, [пбпис] 


«список, перелік» Нед, припис, [при- 


писанець] «той, що заново приписався 
до громади», прйпйска, приписник, 
пропис, прописка, [прбпись] «напис; 
пропис» Нед, прописний, прописоч¬ 
ний, розпис, розписка, спис «список; 
опис», списатель (іст.) «переписувач», 


375 




писк 


пйскір 


[ списне] «плата за рекомендований 
лист» Нед, список, [упйс] «впису¬ 
вання; список; зміст Нед», [уписний] 


«той, що вписується»; — р. писать, 
бр. пісаць, др. писати, п. вл. різас, ч. 
рзаіі, слц. рі'заї’, нл. різаз, болг. пйс- 
вам «пишу», м. пише, схв. писати, 


піЧяїі 


ПкГЛТИ 


ПИГЛ’Т’И 


псл. рьзаіі, пов’язане з рьзігь «періс¬ 


тий»; — споріднене з лит. ріезїі «ма¬ 


лювати», прус, реїзаі «пишуть», дінд. 
різ-, рігпзаіі «вирубує, прикрашає, фор¬ 


мує», ав. раез- «розмальовувати, при¬ 
крашати», дперс. пірізіапау «писати», 
перс, піуівіап, ос. їіпзип, їуззуп «тс.», 
тох. А рек- «малювати», В раік- «тс.», 
гот. їаіІтз «перістий, строкатий», двн. 
їеЬ, дангл. ЇеЬ «тс.», лат. ріп§еге «ма¬ 
лювати», гр. тгоініЛос «перістий»; іє. 
*реіК-, *ріК- «прикрашати, робити стро¬ 
катим»; відбулося перенесення значен¬ 
ня від «малювати, пестрити, фарбува¬ 
ти» (яке зберігається в переважній 
більшості слов’янських мов, напр. укр. 
писанка «крашанка» та ін.) до «писа¬ 
ти». — Фасмер III 266; Черньїх II 35; 
Ппеобп. II 61 ‘ Вгіігкпег 415‘ МяеЬек 
ЕІІС 1 495; НоІиЬ—Кор. 302—303; 
ЗсЬизіег-Зеу/с 1067; Младенов 539; 
8кок II 662—663; Беетіпд К51 34/1, 
24—25; Тгаиїтапп 210—211; Ргаепкеї 
526, 587; Абаев ИЗСОЯ І 501—502; 


К1и§е—Міігка 189; Ногп 235; \УаМе— 
Ноїт. II 305—306; Гамкрелидзе—Ива- 
нов ПО, 632; Рокоту 794—795. — 
Пор. пес, пестрий. 

писк, [пискава] «писк, пискотня» 
Бі, пискавка, [пйскалка] «пискавка; 
криклива дитина», [ пйсківка] «курка, 
що перший рік несеться» Г\ Нед, пйс- 
кіт, пискля, [піскля] «курча», [пйск- 
нява\ «ижк» Пі, [тіснява], пискотня, 
[пискотнява] «тс.», пискун, [пищав¬ 
ка] «сопілка» Г, .О, [пйщалка] «тс.» 
Нед, Куз, [пищало] «пищик, свисток», 
пищик, [пищівка] «сопілка» О, [пй- 
щбк] «лівер, сифон Нед; мундштук 
люльки», пищуха (зоол.) «сіноставець, 
ОсЬоіопа Біпк», пискуха «тс.», писк- 
лйвий, писклявий, пискучий, пйска- 


Г> *7 Г> 


О/О 


ти, пискотіти , пйскнути, тісну ти, 
пищати, запискотати; — р. писк, пи¬ 
щать, бр. піск, п. ч. слц. вл. різк, нл. 
різказ, полаб. раізіе «пищить», болг. 
пйськ «писк, плач», пискам, пищя 


«пищу, плачу», м. писок «писк, вереск», 
схв. писак (чол. р.), писка (жін. р.) 


йт с » глн пГ<;к 


ЛР’ЙЬТГ'ТОК' ГВИГТА пГ^кя- 


а «свистати», СТСЛ. ПИСІСЬ «СВИСТ, звук, 


тон», пискати «грати на сопілці»; — 
псл. різкі?, різкаїі, *різса1ї < *різке1і; 


— звуконаслідувальне утворення, спо¬ 
ріднене з лит. руріі «пищати», лтс. 


рІкзШ «тс.», рїкзїіепз «писк», лат. рі- 
раге, гр. тптгтгіСсо «пищу», дінд. ріррака 
(вид птаха), ріссЬога «сопілка; флей¬ 
та», рїссЬоІа «тс.», нвн. ріереп «пища¬ 


ти», англ. реер «цвірінькати; пищати», 
рір «цвірінькати, щебетати», ріре «спі¬ 
вати» (про птахів), фр. реріег «цвірінь¬ 
кати»; іє. *рі-. — Фасмер III 271; Чер¬ 
ньїх II 35; Преобр. II 62; Горяев 260; 
Вгйскпег 415; МасЬек _ЕЗІС 451; Но- 
ІиЬ—Кор. 274; ЗсНизІег-Зеу/с 1068; Мла¬ 
денов 424; Заиг ЕБ Вгин. 81—83; Коїї- 
пек 221—222; Мікі. Е\У 247; Тгаиітапп 


221; МаугЬоїег II 272, 285; Таїсіє— 
Ноїт. II 309; Кіеіп 1147; Рокоту 830. 

[пйскавець] (бот.) «поросинець, 
НуросЬоегіз Б.»; — не зовсім ясне; мо¬ 
же бути пов’язане з писк, пискати 
або з пйсок «морда, свиняче рило» 
(пор. інші назви: пороейнець, вепрй- 
нець, нім. Регкеїкгаиі, власне, «порося¬ 
че зілля»). — СимоновиЬ 243. 

[пискар] (іхт.) «піскар, пічкур, Оо- 
Ьіо §оЬіо Б.», [пискур\ «тс.» О; — р. 
[пискарь, пискан, пискун], п. [різкого], 
ч. [різког], вл. різког, болг. [пискал], 
схв. пйскор, слн. [різког] «тс.»; — ре¬ 
зультат видозміни назви піскар, збли¬ 
женої з основою пискати ([пйскір] 
«в’юн, Міздигпиз їоззіїіз)». — Коломи- 
ец Происх. назв, рьіб 42. — Див. ще 
піскар. — Пор. пйскір 1 . 
пйскати — див. писк. 

[пйскір 1 ] (іхт.) «в’юн, Міз^игпцз 
Ї055ІІІ5 (СоЬйіз іоззіїіз)» Г, Нед, [пйс¬ 
кор ВеБ, піскор ВеНЗн, пискур Нед] 
«тс.»; — р. [пискарь, пискан, пискун], 





пискір 


пистація 


бр. [піскар, піскун ], п. різкогг, [різ- 
кип], ч. (разкоуапу) різког, слц. вл. 
різког, нл. різког «тс.», схв. пйскор 
«річкова мінога, Батреіга Лиуіаїіііз Б.; 
[в’юн]»; — похідні утворення від писк, 
пищати ; назви зумовлені тим, що 
пійманий в’юн видає своєрідні звуки, 
заковтуючи повітря (він узагалі може 
дихати повітрям, видаючи при цьому 
характерний писк); пор. інші назви 

тл'г п\тІ\/с г> і п п\тН 

о і х і і . иід ^ ^ ^ а 


«пищати», лтс. рїкзіе від рїкзіеі: «пи¬ 
щати»; позбавлене підстав виведення 
(Попов Ист. лекс. 15—17; Критенко 
Вступ 511; Младенов 424; Рокоту 
796) від іє. *реізк-/різк- «риба». — 
ВеБ 284; Фасмер III 267; Вшскпег 415; 
МасЬек Е83С 451; ЗсЬизіег-Зеу/с 1068; 
Зкок II 663—664; Коломиец Происх. 
назв, рьіб 37; Рьібьі СССР 227; Маї- 
гепаиег 277. — Див. ще писк. — Пор. 
піскар. 

[пискір 2 ] (зоол.) «землерийка, 5о- 
гех Б.», [писківка, пискур, піскавка, 
піскор, піскучка Нед, піц(ь) кавка, 
ціпкор, ціпавка] «тс.» ВеНЗн; — слц. 
різког, нл. різкас «тс.»; — похідні утво¬ 
рення від писк; назви мотивуються 


тим, що цей звірок свистить і пищить 
(особливо під час гону); пор. пискуха 
«сіноставець, ОсЬоІопа Біпк», пищуха, 
піскуха, р. пищуха «тс.» з подібною 
мотивацією. —■ ВеЛ 449; Фауна Украї¬ 
ни І 162. — Див. ще писк. — Пор. 
пйскір 1 . 

[писклюка] (бот.) «паслін, Зоїа- 
пшп підпиті Б.» Мак, [піскльдн] «тс.» 
Л; — р. [пислюк] «тс.»; — результат 
видозміни деетимологізованої форми 
паслін (*паслюк > * пислюк), зближе¬ 
ної з основою писк. — Преобр. II 21. 
— Див. ще паслін. 

[пискозуб] (вид риби) Нед; — оче¬ 
видно, результат видозміни форми [пі- 
скозуб] «пічкур, піскар», зумовленої 
впливом слова [пискар] «тс.» або пи¬ 
сок «морда». — Див. ще піскозуб. 

[писконїти] «мартувати, парувати¬ 
ся» (про глухаря, тетерева) ВеНЗн; — 
очевидно, пов’язане з писк, пискати, 


оскільки глухарі и тетереви під час 
парування, прикликаючи самок, вида¬ 
ють своєрідні звуки. — Див. ще писк. 

[пискороватий] «сіро-чорно-білий» 
(про корову) Нед; — неясне; можливо, 
результат видозміни форми [пестра¬ 
ку ватнії] «плямистий; веснянкува¬ 
тий». — Пор. пестрий. 

[пискоруб] (вид риби) Нед; — не 
зовсім ясне; очевидно, пов’язане з пи- 

гіґпіі'іП) піги'по/і^) (ямс ї 


пйсок «обличчя; морда, паща; рот, 
горло; [щока Па]», [писк] «писок» 
[пискач] «пиката людина» Нед, [пйски] 
«щоки Нед; губи Ме», [пискуля] «пи¬ 
ката людина» Нед, [пйсьо] «личко; ро¬ 
тик (Ме)», [пискатий] «мордатий; смі¬ 
ливий на висловлювання; галасливий, 
пащекуватий Ме», [пискувати] «різко 
відмовляти; базікати» Нед, [пйщити] 
«рити» Нед, [спйскати] «зжерти; зни¬ 
щити» Куз; — р. [писк] «рило, паща, 
морда», [ пискать\ «рити», бр. [писк] 
«скроня з щокою», пьїса «морда», [пис¬ 
ка] «скроня з щокою; ляпас», п. рузк 
«пика, рило, паща», рузек «тс.», ст. 
різк, різек, ч. слц. рузк «губа, морда», 
вл. нл. рузк «обличчя; морда; рило; 
дзьоб», рузкаіу «з великим дзьобом»; — 
псл. рузкт? < *рПзк-, очевидно, пов’яза¬ 
не з рихп<Ді < *роиз- «пухнути», іє. 
*реи-5-, *рй-з- «пухнути, надиматися»; 
порівнювалося з лит. рйзказ «прищик», 
рПзкиоІі «важко дихати» (В0§а КК. II 
527); непереконливо пов’язувалося (Ма¬ 
сЬек Е83С 503) з дінд. рйссЬаЬ «задня 
частина; кінець; хвіст». — Фасмер III 
420; Преобр. II 160; Вгйскпег 450; 
НоІиЬ —Кор. 307; НоІиЬ— Буег 407; 
8сЬизіег-8е\ус 1198—1199; Мікі. ЕАУ 
270. — Див. ще пих, пухнути. 

[пистація] (бот.) «фісташка, Різіа- 
сіа Іепіізсиз Б.» Мак; — п. різіа^а, ч. 
різіасіе, слц. різіасіа, схв. пистаци/а ; — 
запозичено з латинської мови, очевид¬ 
но, через посередництво польської і ні¬ 
мецької (н. Різіагіе); лат. різіасіит 
«фісташка» походить від гр. тпвтакц 
«фісташкове дерево», тпатакюу «фіс¬ 
ташка», яке зводиться до перс. різІаЬ 


377 




пистелка 


питати(ся) 


«фісташка», етимологічно неясного; в 
церковнослов’янській мові було слово 
пистаконьньій «фісташковий», запози¬ 
чене безпосередньо з грецької мови. — 

ґ~* «лом ТТ О 'З 0 • ТС л по 11 п р І/! 7 ^ “З • Т-Т ґ\ 111Ь_ 

її ^ии, і\п раї и юім і ии, і іиіии- 

Ьуег 374; Вуіаклиіа 725; Кіи^е—Міігка 
552; Ваихаі 562; Кіеіп 1190; Ргізк II 
544. — Пор. фісташка. 

[пистелка] «фартух» Мо, [пістел- 
ка] «тс..» Мо; — запозичення з мол¬ 
давської мови; молд. рум. резіеіса 
«тс.» походить від болг. престйлка, 

юпогтопиті лт а л итплпрцлгл ч ппргЬі- 

''IV.'' , у і V ^ и ^ ^ і 

кса пре-, що відповідає укр. пере-, і 
основи дієслова стеля «стелю», спо¬ 
рідненого з укр. стелйти. — СДЕЛМ 
312; ОЬКМ 610. — Див. ще пере-, 
слати 2 . 

[письменець] (бот.) «графіс написа¬ 
ний, ОгарЬіз зсгірїа (Ь.) АгсЬ.» Мак; — 
очевидно, штучне утворення від писа¬ 
ти ; назва зумовлена тим, що органи 
спороношення цього виду лишайнику, 
витягнуті у вигляді рисочок, надають 
слані вигляду східного письма, пор. р. 
письменний лишай , н. ЗсЬгіШІесМе, 
фр. §тарЬісІе «тс.». — Словн. бот. 152; 
Симоновий 220. — Див. ще писати. 

[питати] «годувати, живити; вихо¬ 
вувати» Нед, [питувать] «годувати» 
Л, [пйща] «їжа» (із стел.) Нед, [на- 




/,ГТГ\ЛЛГТТ/ТТ1ГФТЛІ< 

\и 1 р V V- ЛIV Гі ^ 1 Г 1 П, 


ТГ\ЛТ1 Т ТГТ г Г*ТіТХ.ч 

і рип П п 1 Г 1 П >/ 


Корз, [ пропйтувати ] «прогодувати», 
[пропитане] «харч» Нед, [прбпиток] 
«тс.»; — р. питать «годувати, живи* 
ти», др. питати «годувати, живити; 
виховувати», питати «тс.», схв. пи¬ 
тати «годувати», слн. рйаіі «відгодо¬ 
вувати», стел. ПИТАТИ, питати «году- 


ГТА П ПІІОІІ 

. и. 


АггАПіпирир ч 
.'• •" 


лит. ріеіиз «обід», гр. тштєораї «їм, 
п’ю», ав. рі$у/а «їжа», дперс. рііи-, рі- 
тау-, дінд. ріійп «тс.», перс, ріп- «сало, 
жир», ос. їусі «м’ясо», можливо, також 
ірл. іШіт «їм», лат. орішиз «жирний, 
відгодований; родючий», гот. їофап 
«годувати», нвн. їеії «жирний», англ. 

Їрргі луяпи\тятиїряй житттмІАсЛ' гтяа- 

ти(ся); відгодовувати», ісл. Іоеда «году¬ 
вати, живити»; іє. *реіїи-/ріІи-, яке 


вважається варіантом іє. ^ра(і)- «пас¬ 
ти» (5кок II 666; Егізк II 480; Кіеіп 
608; ібЬаппеззоп 563); є думка (Львов 
Лексика ПВЛ 23), що в східнослов’ян- 

ГЧ-Т/Ч МІАПТТ Г» ТТ /ЛГ> /"Ч ППТАОПП ТТЛ Т^ІТТХ \Т./ І ТТТ 1\ я 

^.ілл.1 о чу і ічу і раііп<лч/ лппяугшт 

шляхом зі старослов’янської. — Фас- 
мер III 268; Трубачев Зтимология 
1965, 14; Черньїх II 36; Преобр. II 64; 
Горяев 260; Вшскпег 405; Масйек 
ЕЗХ 452; НоІиЬ—Кор. 274; НоІиЬ— 
Йуег 371; Младенов 424; Тгацїтапп 
207—208; Абаев ЮСОЯ І 488—489; 
ВагІЬоІотае 905 ‘ М.а л ч'йоїег II 278* 
Шаібе—Ноїт. II 260; К1и§е—Мііхка 
227; Угіез АЕШ 115—116; Рокоту 

' 7 Г\ ґЛ * 7 А А 

ІУд —/УЯ. 

питати(ся), питальник , [пйтан- 
ка] «розпитування; розшук; спроба» 
Нед, питання СУМ, Нед, [тітка] 
«вид групової гри з розпитами про 

ппепмет. то йгте .4 ПУК ПО ПУК» Неп 
~ г - 

питальний, [питайний] «питальнии» 
Нед, питлйвий «допитливий», вйпит , 

___ 1 —_:___ гт а„. 

івипигпич,ки\ «ьиьідуьачка» гі, с юпиту- 
вати, допит, [ддпитка] «питання» Ж, 
допйтувач, допйтливий, допитний, 
запйтуватися «питати; [намагатися, 
пробувати Я]», запит, запитальник, 
запитання, запитувач, запитальний, 
запйтливий, іспитувати, іспит, іс- 
питнйк, опитувати, [опйтуватися] 

„ПІТПФТ.А.л МУ , / ш л и о / ;лл її лин ♦'V» 

і а і п\~п >/ /х\, кліп ні у кл іьи її уои ч, і лш,иі~ 

ний «який стосується опиту», [опит¬ 
ний] «досвідчений» Ж, перепит, [пе- 
репйтки] «розпити; один з моментів ста¬ 
ровинного обряду сватання» ЛексПол, 
передопит, [переспиткувати] «пере¬ 
пробувати» Нед, попит, [пдпитка] 
«спроба» Нед, [попйток] «попит» Нед, 

Г п пгуі і т п ти\ /•✓гтАГГПАГЬпза'ггт гт АтлпттттАт а_ 

і п, і 14 / ^ і-і-і і у ии 

ти» ЛЖит, [пдепит] «попит; спроба», 
розпит, розпиток, розпитувач, спй- 
тувати «пробувати, випробовувати», 
[спит] «спроба, випробовування; роз¬ 
пит», [спйток] «спроба, випробовуван¬ 
ня»; — р. питать «мучити при допи¬ 
ті; питати», бр. питаць «питати», др. 
питати «питати; досліджувати; вивча- 
ти; пробувати; допитувати», п. руіас 
«питати», ч. рШі зє, ст. ріаіі «тс.», 


378 





пйтель 


пйти 


мор. [ріаіі] «просити, жебрати», слц. 
руіаГ «тс.», вл. руіас «шукати, розшу¬ 
кувати», нл. руіаз «тс.», болг. пйтам 
«питаю», м. пита «жебрає», схв. пи¬ 
тати «питати, випитувати», стел, пьі- 
тлти «випитувати, вивідувати»; — псл. 
руіаіі, *рт>1;а-; — споріднене з лат. ри~ 
їаге «обдумувати, вважати; підводити 
підсумки; різати», тох. А риі-к «мірку¬ 
вати, розрізняти», можливо, також з 
хет. рипиз(з)- «питати, досліджувати»; 
висловлювалося припущення, ідо пер¬ 
вісне значення псл. руіаіі було «края¬ 
ти, різати» (Вгискпег 450), при цьому 
порівнювалося з ч. рііуа «анатомія», п. 
[ріі\уас] «різати, потрошити; еоіге сит 
Гетіпа». — Фасмер III 421; Трубачев 
Зтимология 1965, 62; Черньїх II 88; 
МасЬек ЕЗІС 496; НоІиЬ—Буег 304; 
ЗсЬизіег-Зе^с 1199; Младенов 424; 
Зкок II 666; Мікк Е\У 270; Рокогпу 
827. — Пор. пти. 

пйтель (заст.) «млин для дрібного 
помолу; пристрій для просіювання бо¬ 
рошна; борошно, змелене у питлі», 
пйтиль] «мучний пилок; якась пилова 
маса» Ме, Т петель ] «водяний млин» 
Ва, [ пітель ] «питель» Л, питлівка 
«питльоване борошно», питльованка, 
питльовка «тс.», [питльдванець] «ви¬ 
годований білим хлібом» Нед, питльо¬ 
ваник «хліб з питльованого борошна», 
пшпльбваний, [петлюватий] (у виразі 
п. млин «млин, який меле біле борош¬ 
но») ЛЧерк, питлювати, [пеклюва- 
ти\ Куз; — р. пеклеванньїй «питльо- 
ваний», пеклевать «питлювати», бр. 
пьіцель (род. в. питля) «машина для 
обдирання», пьітляваць; — запози¬ 
чення з польської мови; п. руіеі «при¬ 
стрій для просіювання борошна; мішок; 
млин», як і ч. руіеі «мішок», слц. руіеГ 
«мішбк на борошно», походить від свн. 
Ьіиіеі (двн. Ьиііі) «мішок» (нвн. Веиіеі 
«гаманець; мішечок»), спорідненого з 
дангл. Ьйсііі, гол. Ьиі(бе)1, снідерл. Ьи- 
беї, снн. ЬОсіеІ, псл. Ьихпріі, укр. бух¬ 
нути. — Шелудько 42; Фасмер III 226; 
Черньїх II 17; Преобр. II 32; Вгйскпег 
450; 5\У V 454; МасЬек ЕЗіС 503; 


НоІиЬ—Кор. 307; НоІиЬ—Буег 407; Кіи- 
§е—Міігка 72. — Див. ще бухнути. 

пйти «споживати рідину; [видзьо¬ 
бувати з колосся (зерно) О]», пивати, 
пиячити , [піячити] ВеБ, [пиварня] 
«пивниця», пивна , [пйвник] «глек, 
дзбан для питної води; продавець пи¬ 
ва», пивниця «пивна; (винний) погріб: 
[підвал]», пивнйчка, пиво, питво, пи¬ 
тець «хто постійно п’є спиртні напої, 
може багато випити хмільного», [пи¬ 
тиме] «пиття, напої», [питун] «посуд 
для пиття; питець; невеликий горщик 
Л», [питятко] «посудина для пиття» 
Нед, [пиявка] «стравохід» ВеНЗн, пи¬ 
як «[тс. ВеНЗн]; п’яниця», піяк «п’яни¬ 
ця», пияка, піяка «тс.», пиятика «ви¬ 
пивка», піятйка «тс.» УРС, Нед, пи¬ 
яцтво , [ піяцтво ], [пиячйско] «п’яни¬ 
ця» ВеБ, [пійка] «пиятика, пир» Нед, 
пійло , [пійня] «приміщення для пиття» 
Куз, [пітя] (дит.) «вода» Л, [пїячура] 
«п’яниця» ВеБ, пивний, питнйй, питу¬ 
щий, випивака «п’яниця», випивачка 
«пиятика», випивка, випивбн «тс.», 
[вйпиток] (у виразі: під вйпитком 
«п’яний, під чаркою»), [випіяка] «п’я¬ 
ниця, випивака» Я, запиватися «пия¬ 
чити», [запивайло] «п’яниця», [запива¬ 
на] «тс.» Я, [запита] «наречена після 
запоїн» ЛексПол, [запйтий] «змарні¬ 
лий, виснажений від пияцтва», [запй- 
тяний] (про хворобу, що з’явилась від 
пиття чого-н.), запій , [запіяка] «п’яни¬ 
ця» Я, [запоїни] «обрядова вечеря в 
будинку нареченої за кілька тижнів до 
весілля» ЛексПол, запійний , [запїю- 
щий] «той, що страждає від запоїв» Ж, 
запоєм , [напйтойки] «пити» ВеБ, на- 
пйток Г, СУМ, напій , [напійка] «пия- 

_ \ТҐ Г . ._ Л.чі _: _ 

тика» /і\, іпипои\ «поливні грядки» 
Мо, [напетіний] «напоєний» Корз, на¬ 
питай «який багато напився, напоє¬ 
ний; нетверезий; [навмисний Бі]», [на- 
пйлий] «п’яний, сп’янілий», [напйль- 
ний] «тс.» Бі, напідпитку, [недбпи- 
вок] «недопите», недопитки, недбпи- 
ток , [недопійло] «чарівний напій» Ж, 
[опйлетво] «сп’яніння; пияцтво» Бі, 
[опйус] «п’яниця», [опйюс] «тс.» Ж, 


379 







Питирйм 


пих 


Куз, опияка «п’яниця», [о пі яка] «тс.», 
опій (вет.), [опійство] «пияцтво», [об¬ 
пивало] «той, хто багато п’є», [обпбї] 
«опій» Л, [ опйлий] «який перепився», 
[перепйтки] (весільний обряд), пере¬ 
пій «тс.; надмірно випиті алкогольні 
напої; [учасник весільного обряду]», 
[ перепієць] «невеликий весільний хлі¬ 
бець особливої форми; брат нареченої 
на весіллі», [перепійця] «вид білого 
хліба, калачів» Пі, [перепійщина] «да- 
пунки мо.попим піп час пепепою» \пр- 
репоєць] «п’яниця» Пі, [перепбїц] «ко¬ 
ровай, що кладеться у весільному об¬ 
ряді під гільце» Л, підпйток (у виразі 
на підпитку «у стані сп’яніння»), 
підпилий «сп’янілий», підпитий , [по- 
пйвкати] «повільно попивати», [попій] 
«пиятика» Нед, [пропййці] «учасники 
весільного обряду», [пропійці] «тс.», 
[пропияка] «п’яниця», [пропій] «ве¬ 
сільний обряд; п’яниця» тж, [пропбєць] 
«п’яниця», розпйвочна, упиватися 
«напиватися», [упій] «сп’яніння» Нед, 
[упіюс] «п’яниця» Корз; — р. пить, 
бр. піць , др. пити, п. вл. ріс, ч. рііі, 
слц. ріЕ, нл. різ, полаб. раіі, болг. пйя, 
м. пие, схв. піїти, слн. рііі, стел, пи¬ 
ти; — псл. рііі; — споріднене з лат. Ьі- 
Ьо, ЬіЬеге «пити, вбирати в себе» (< *рі- 
Ьо), рбіаге «тс.», рбіиз «випитий; пит¬ 
во, напій», лит. риоіа «бал, бенкет», 
гр. тгіуоо «п’ю, випиваю», тгїуоу «ячмін¬ 
ний напій, ПИВО», 7ГОТЄОС «питний», тго- 
ті^со «пою, поливаю, зрошую», дінд. 
ріЬаіі «п’є», ріІаЬ «випитий», раіі «п’є», 
прус, роіеііі «пийте», алб. рі «п’ю», 
дірл. іЬіт «тс.»; іє. :К роі-/рі-/ ро-/реі-. 

— Фасмер III 269; Черньїх II 36; Пре- 
обр. II 63—65; Горяев 260, 261; Вгйск- 
пег. 405^—406; МасЬек Е8ІС 452; Но- 
ІиЬ—Кор. 274; ЗсЬизїег-Зеу/с 1061; 
Младенов 425; 2кок II 667; Критенко 
Вступ 509; 8аиг Еі. Вгип. 91—93; Тгаиі- 
тапп 228—229; Шаісіе—Ноїт. І 103— 
104; Абаев ИЗСОЯ І 427—428; Гамкре- 
лидзе—Иванов 77; Рокоту 839—840. 

— Пор. поїти, п’яний. 

Питирйм (чоловіче ім’я); — р. Пи- 
тиюйм. бо. Піиіоьїм: — неясне. 

і 'і « і > 


пйтомий «власний, властивий; рід¬ 
ний», питимий «тс.», [питоменний, 
пйтьомий Нед] «тс.», [питйма] «году¬ 
вальниця» Пі, [питоменник] «власник» 
О, [пйтомець] «вихованець» Нед, [пй- 
томство] «власність, властивість» 
Нед; — р. питбмец «вихованець», др. 
питомьіи «той, якого годують, якому 
дають їжу; відгодований», ч. рїіоту 
«дурний; (ст.) той, якого годують, до¬ 
глядають», слц. [рііот] «тс.», болг. пй- 
томен «смирний, ручний; виплеканий», 
м. питом «тс.; родючий», схв. піїтом 
«ручний; смирний; культивований», 
слн. рііоуеп «відгодований», стел, пи- 
томьш «той, якого годують; відгодова¬ 
ний»; — псл. рііопть, пасивний дієпри¬ 
кметник вдд рііаіі «годувати». — Ма¬ 
сЬек Е8ІС 452; Зкок II 666. — Див. 
ще питати. 

[пйтя] «непутяща, неохайна в робо¬ 
ті й мові жінка» Ме; — неясне. 

пих (виг.) «чмих, пах», пихкати 
«пихтіти; чмихати; спалахувати», пих¬ 
котіти «тс.», пихтіти, [пихтій] «со¬ 
пун» Нед, попйхувати, попихкувати 
«диміти люлькою», спйхнути ; — р. 
пих , пйхать «важко дихати; спалаху¬ 
вати, курити, палити», пьіхтеть «пих¬ 
тіти», бр. пьіх, пйхкаць «пихтіти; по¬ 
пихкувати люлькою», др. пьіхати 
«важко дихати, задихатися», п. рукас 
«попихкувати люлькою», ч. русЬіеіі 
«пихтіти», слц. русЬаука «гриб порхав¬ 
ка, Ьусорегсіоп», нл. русЬ «дихання», 
русЬаз «важко дихати», болг. пьхам 
«тс.», м. пишка «пихтить (від натуги)», 
схв. пщехати «важко дихати; вдихати; 
задихатися; умирати», слн. ріЬаіі «ду¬ 
ти», рі'Ь «подув»; — псл. рухаіі (< 
*рПзаіі); — давнє звуконаслідувальне 
утворення, споріднене ' з лит. ризіі 
«здуватися, роздуватися», рйзіі «дути, 
віяти; роздувати; надувати; пучити», 
рйзііз «бундючитися, чванитися», рикз- 
іі «пихтіти, важко дихати», рйкзіуіі 
«дути, подувати; мести, замітати (про 
сніг)», лтс. ризі «дути, віяти; зітхати», 
лат. ризіиіа «міхур», гр. сртЗаа «тс.; по¬ 
дув». сооааю «дую. надуваю», віпм. 

г V ’ Г > «—V _ - " ’ 1 


380 







пйха 


пйцькати 


р‘ик‘ «подув, вітер», перс, рик «дуття», 
дінд. рЬиікагоіі (рНПікагоіі) «дує; кри¬ 
чить» НОПЬ ІЇЇІЙі^ЯІ «ІЗ ГИ.ПОЮ ВШТІТЯ- 
-, - г - -^ ' — -- -.~ 

ти; свистіти (про вітер)», їоук «мете¬ 
лиця; заметіль»; іє. *р(Ь)и-/р(Ь)ои-/ 

„/'иЧ».. „ ж_ттт л п і /їпп. т т _ 

р\ЧОии-ь-. — ч-'асмер ш пер- 

ньіх ДІ 88—89; Преобр. II 161; МасЬек 
Е8.ІС 502; ЗсЬизіег-Зеу/с 1196—1197; 
Младенов 539; Мікі. Е\У 268—269; 
Тгаиішапп 233—234; \¥а1бе—Рок. II 


руха, пов’язане з рухаїі «дути, дихати; 
надиматися» (пор. слн. рі'ЬаІі «дути, 

гшутіти* бл/ти пиуятим бч/мгттпиимм*. 

--**'*» . ***■*> > 

лит. ризііз «бундючитися, чванитися», 
рйзіі «дути, віяти; роздувати, надува¬ 
ти»), — Булаховський Нариси 57; Фа- 
смер III 421; Черньїх II 89; Бульїка 
272; Вгискпег 449; МасЬек^ЕЗіС 502; 
НоІиЬ—Кор. 307; ЗсЬизІег-Зехус 1197; 
Мікі. Е\¥ 268—269. — Див. ще пих. 


79—81; Раїк—Того І 284—285; Мау- 
гЬоІег II 398; Рокоту 847—848. — 
Пор. пах 2 , пух. 

П Т Ж жг Г» РЛППіЛ'П ПЛІЛАПІГИЛПІЛтТ \ г II 

ііпла ччі і о, іуііл і е>, 'иу п - 

дючність» СУМ, Нед, [пихота] «тс.; 


зозкіш» Нед, пйьиність, пишнота , 
пйшня] «горда та пишна дівчина» 
Нед, [пишньбха] «тс.» Нед, пихатий, 


пихлйвий, пиховитий, пилуватий, 
пишний СУМ, Бі, [пйшон] «пишний» 
Нед, [наховати] «гордовито піджимати 
губи» ЛексПол, питати «пишатися, 


пихати, пихач. пихйть, пихйць. 


пихонути, пихорнути — див. пхати, 
[пихтір] «мішок для годівлі коней», 

\ „і, 1 / «/V» і ґ~і Т~\ ТТ іі « V ІЛЛ 4 1 у. ГТ\ П ч Г «У* 4 І «/VI 4 «Л 1 

іу іиліпі&у о і, іилпирі чм ч..», упулпиу \ 


«тс.; великий мішок пудів на 7—8» 
Мо, [пухтіер] «мішок для годівлі ко¬ 


ней» Л; — бр. пяхцер «мотузяний мі¬ 
шок для сіна», [пехцер] «тс.; товстун», 
[піхцер] «мішок для годівлі коней», 
[пехцеріць ] «набивати, напихати»; — 


очевидно, запозичення з російської 
мови; р. [пехтерь] «корзина, козуб; ве- 


красуватися», пишатися «гордитися, 
красуватися», [пишйтися] «гордитися» 
Бі, [пишнітися] «пишатися», [пишні- 
ти, пишнітися] «тс.», [запитати] 
«розквітнути», [запишйти] «зробити 
гордим, зарозумілим» Ж, запишнйти- 


ликий кошіль для сіна; незграбна лю¬ 
дина, товста дитина», [пехтерить] 
«багато напихати; багато їсти», [пес- 
терь] «кошик, козуб; незграбна люди¬ 
на», [пестер] «тс.», [пещер, пещор, 
пещур] «кошик, козуб» задовільного 


ся «загордитися; стати зарозумілим», 
запйшний «пишний; [бундючний, за¬ 
горділий Я]», [непйшен] «негордий» 
Кур, [непйшний] «скромний; негордий; 
засоромлений», [опиховати] «зарозумі¬ 
ло піджимати губи» ЛексПол, [пере¬ 
пал] «пишнота», препишний, [розпйш- 
нитися] «пишно розцвісти», [спихбй- 
ка] «спишна», спишна «гордо, зарозу¬ 
міло»; — р. пйшньїй «величний, уро¬ 
чистий; розкішний; чванливий, гордий, 
бундючний», [пьіхать] «чванитися, бун¬ 
дючитися», бр. пйха «зарозумілість, 
бундючність».., пйшньї «пишний», пй- 
шьщца' «бундючитися, гордитися», п. 
русЬа «пиха», ч. русЬа «тс.», рузпііі зе 
«пишатися, гордитися», слц. русЬа «пи¬ 
ха», вл. русЬа «прикраса, дорогоціннос¬ 
ті; гарне вбрання; розкіш, велич, пиш¬ 
ність», рузіс «прикрашати, вбирати», 
рузіс зо «гордитися», нл. русЬа «пиха», 
болг. пйшен «пишний» (з р.); — псл. 


етимологічного пояснення не має; по¬ 
рівнювалося з р. пихать (як кошіль, у 
який напихають сіно) (Преобр. II 50); 
пояснювалося як віддієслівне утворен¬ 
ня від [пехтерить], що тлумачилось 
при цьому як афективне утворення від 
пихать (Даль III 105; Носович 413); 
неправильне пояснення українського 
слова [пухтір] (Мо 62) як запозичен¬ 
ня з молдавської мови (цьому супере¬ 
чить географія поширення відповідних 
слів); непереконливі пов’язання росій¬ 
ських слів з р. пестрьій (Маігепаиег 
БР 12, 325) або з тур. Ьізіег «стоянка» 
(Мікі. ТЕ1. №сЬіг. 2, 87). — Фасмер 
III 250, 254. 

[пйцькати] «погано працювати, ко¬ 
патися; пиячити» Нед, [пйцяти] «тс,» 
Нед; — бр. пщкаць «бруднити; робити 
невміло», пзцкацца «бруднитися; пога¬ 
но працювати, возитися, копатися»; — 
очевидно, запозичення з польської мо- 


381 










пицюрина 


пищик 


ви; п. [рускас] «бабратися; копатися, 
погано працювати», [рескас] «тс.» ви¬ 
водяться від нім. раїзсНеп «чалапати; 
хлюпати (по воді)», рапІзсЬеп «тс.», ут¬ 
ворених від звуконаслідувального ви¬ 
гуку раїзсЬ. — 5АУ IV 102; К1и§е— 
Міігка 529, 535. 

[пицюрйна] «репіз», [пуцюрйна 
(Ме), луцька Куз, пуцка] «тс.»; — 
можливо, запозичення з польської мо¬ 
ви; пор. п. [русіигка, ресі§, ресїог] 
«тс.», похідні від руїа «репіз»; пор. та¬ 
кож п. риіа, вл. риса, нл. риса, болг. 
пушка «тс.», можливо, пов’язані з псл. 
*ри!]а «курка». — 5\У V 448, 453. 

пишатися, пишний, пишніти, 
пишнота, пишньдха, пйшня — див. 
пиха. 

пйшка «пампушка»; — бр. пишка 
«тс.»; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. пишка «тс.» походить від пиш¬ 
ний «пухкий», спорідненого з укр. 
пишний, пйха. — Фасмер III 422; 
Преобр. II 157. — Див. ще пйха. 

[пишкач] (орн.) «горихвістка, РЬое- 
пісигиз рЬоепісигиз Ь.» Шарл, [пшикач 
ВеНЗн, пштикач ВеЗа] «тс.»; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з [пйшкй] «пі¬ 
р’я пташеняти». 

[пйшкй] «пір’я пташеняти» Г, Нед, 
[пишок] «стрижень пташиного пера» 
Нед, [пищбк] «тс.» ВеУг, [пйщик] «тс. 


Нед; залишок стрижня пера в оскуба- 
ної і осмаленої курки чи гуски (Ме)», 
[,пищик] «сліди пуху і корінці пір’я на 
обскубаній і обсмаленій курці чи гусці» 
Дз, [ пйщек] «велике гусяче перо» О, 
[пишковати ] «обростати молодим пі¬ 
р’ям» ВеУг, [опишки] «залишки стриж¬ 
нів пір’я на оскубаній птиці» Ж; — ч. 
різк (рузк) «зародок пера; стрижень 
пера»., [різког] «стрижень пера», різко- 
уаі '(рузкоуаі) «обростати молодим пі- 


п ад/тл* 


пг> п *пі і//гтл7V 

^ О» >-> \ /, о» ._> ) і. "1І ^/1, 


пушок», пов’язане з *р0за «пиха», *рй- 
заіі «пихати,- дути(ся)»; пов’язування 
ч. різк без урахування українських від¬ 
повідників (Варбот 66, Зтимология 
1976, 35—38) з схв. [різка] «короткий 
кіл», [різка] «обрубок дерева», болг. 


[писка] «клин у дишлі» і з псл. рьхаїі 
(ріхаїї) «пхати, штовхати», як і виве¬ 
дення (ЕиЬаїу 51. а сі. І 2, 130) від 
псл. різкаїі «пищати, свистіти» або 
зближення (МасЬек ЕЗЛС 451) з псл. 
зірь «колючка», лит. зреі§1уз «зародок 
пера», необгрунтовані; зближення з 
писк, пищати відбулось в українській 
і чеській мовах пізніше після деетимо¬ 
логізації слова. — Див. ще пих, пйха, 
пух. 

[пишнуля] «корова наполовину 
червона, наполовину біла» О; — ре¬ 
зультат видозміни назви [писуля] «ря¬ 
ба корова», зближеної з основою прик¬ 
метника пишний. — Див. ще писати. 

пищаль «старовинна вогнепальна 
зброя, схожа на рушницю; старовинна 
гармата»; — р. пищаль «тс.; сопілка», 
бр. пішчаль , др. пищаль «сопілка», п. 
різ 2 С 2 ЄІ «тс.», ч. різі’аіа «сопілка; (ст.) 
вогнепальна зброя», слц. різіоі’а «тс.», 
вл. різсеі «сопілка», нл. різсаїа «тс.», 
болг. пищял «гомілкова кістка», м. 
[пиштало] «знаряддя для стрільби», 
схв. пйштал>ка . «сопілка», слн. різсаі, 
стел, пнці аль «тс.»; — псл. *різса!ь < 
*різке!ь, похідне від *різсаїі < *різке1і 
«пищати»; значення «сопілка, дуда, 
трубка» згодом на підставі схожості бу¬ 
ло перенесене на вогнепальну зброю. — 
Коваль 184; Фасмер III 271; Преобр. II 
62; Мельников Зіауіа 36/1, 111; Вгйск- 
пег 415; МасЬек ЕЗЗС 451—452; Но- 
ІиЬ—Кор. 274; ЗсЬизїег-Зеу/с 1069— 
1070; Зкок II 663—664; К1и§е—Міїхка 
552. — Див. ще писк. — Пор. піс¬ 


толь. 

пищати, пищавка., пйщалка, пи¬ 
щало, пйщик, пищівкй, пйщок, пищу¬ 
ха. — див. ПИСК. 

[пищйй] «гострий кінець яйця, но¬ 
сик» Нед; — неясне. 

і тт ¥/¥ ти ¥/¥і/1 (\ ✓/ ггогтотттистт/ влпашлі 

14 II IV ^ \ V/ 1 V о 1 1 і \-* 1 1 /І !\ иуу уі ЛІ ІГ1 п у 


Оіусегіа ациаііса І(Оіусегіа зресІаЬіІіз 
М. еі К.)» Мак; р. [пйщик] «водяна 
трава»; — похідне утворення від пи¬ 
щати-, назва зумовлена, очевидно, 
тим, що з листя цієї рослини роблять 
ПИЩИКИ. — Див. ще ПИСК. 


382 




пищик 


иів 


пищок 1 — див. писк. 
пищок 2 — див. пйшкй. 
пищуха (орн.) «підкоришник, Сег- 
Лііа їатїііагіз Б.», [пищух (у словоспо¬ 
лученні п. деревам) Нед, Шарл] «тс.»; — 
р. пищуха, «тс.; гризун, який видає пи¬ 
скливі звуки, Ба§отуз Іабасепзіз»; — 
пов’язане з пищати ; назва могла бути 

П<ГЛГ> ГТЛ Т ТЛ ГГТГЛ17 ПТГПТТИіТ 17ПТП/ЛЛЯ ГТ'Г'ЛТ І гтгті 

о у тишіспа і\р*ігчит 11 і ашмі 

(схожим на тсіі-тсіі). — Булаховсь- 
кий Вибр. пр. III 202; Птицьі СССР 
531. — Див. ще писк. 

[пияки] (бот.) «лохина, Уассіпішп 
цііфпозшп Б.», [піякй, п’яниця Мак, 
п’янка., гіянушник тж] «тс.»; — р. 
[пьяница ], бр. [п’яніца, п янішніца.], 

П П Г Гч 1 /Ч »-1 /"» пілИЛґ, ГЧ1Г\П/"»Л7ПОІ /,•'!'/'• .4 * 

Оі/і, ірбіси'-, р_]с:іі\_а, р^]сп^.^ ла] \ч с., 

похідні утворення від пити (пияк); 
назви зумовлені оп’яняючим впливом 
плодів лохини на людину. — Див. ще 
пгіти, п’янйй. — Пор. буяхй. 

пі (назва грецької букви тг; вживає¬ 
ться в математиці для позначення чис¬ 
ла, що виражає відношення довжини 

І/ҐЧГТО ПЛ пІоПДОТ'ГіО^* _ О ^ЛПГ У) 1 / Аг\ 

ІV V/ 1 / 1 С 4 А'-' 1 рСД/ , Р* ІИЛ., \_/р. 

пі , п. вл. рі, ч. слц. рі, схв. пй\ — за¬ 
позичення з грецької мови; гр. тгі (на¬ 
зва літери тг) запозичено із семітських 
мов (пор. гебр. ре, реЬ, назва 17-ї літе¬ 
ри гебрайського алфавіту, букв, «рот», 
за характером вимови цього звука); у 
математичному значенні буква 7Г була 

зяртґчрґмз оио лиоптлпил а іг ггпи отулоо 

і V/ V- V/ і-пл і і ч у чу і і чу } /іі\ і і чу їй і 

буква слова гр. тгБркрєрєш «коло, пе¬ 
риферія». — СІС 2 645; БСЗ 33, 11; 
ССРЛЯ 9,1159; Кораіігїзкі 746; Вуіак- 
ли]а 717; РгетбшбгїегЬисЬ 543; КІеіп 
1143; Оезепіиз 664. 

піала «невелика чашка без ручки, 
поширена в Середній Азії»; — р. пиа- 

пп Аг\ ті а п п Аг\ п г ти п п п //тг* ч\ • 

ЧУ • І V Ь У ^ У V Ь* у и ЧУУИ . І і' і/ у*\> V 1 • 'У > 

через посередництво тюркських МОВ 
(узб. пиела ., туркм. пьіяла, тур. ріуаіе) 
і, можливо, таджицької (тадж. пиела 
«тс.») запозичено з перської; перс, ре- 
уаіе «чаша, кубок, бокал, чашка» неві¬ 
домого походження, можливо, пов’яза¬ 
не з гр. сріаХп «чаша», етимологічно 
неясним. —. СІС 2 646; ССРЛЯ 9, 1159; 
Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 


53; Шипова 259; Радлов IV 1327. — 
Пор. фіал. 

піано (муз.) «тихо», піанізм «ха¬ 
рактерні риси фортепіанної музики», 
піаніно, піаніст, піанола, «пристрій 
для автоматичної гри на фортепіано». 
таніновий, піаністйчний «властивий 
піанізмові», піанісимо «дуже тихо»; — 

і"Ч й л п г- и о л п л 11 /V і / і і і / /~\ г\ г~\ іл < п і і гч і-т 

р. ииі/и . иіли-пи, иш-ьпипи, ир. тлпи., и. 

ч. ріапо, ріапіпо, слц. ріапо, ріапіпо, 
вл. ріапо, м. пи]'ано «піаніно», схв. пи- 
\ано , слн. ріапо, ріапіпо; — запозичен¬ 
ня з італійської мови; іт. ріапо «повіль¬ 
но, гладко; тихо, піано» походить від 
лат. ріапиз «плоский, рівний; ясний, 
зрозумілий». — СІС 2 646; Черньїх II 

оаттт 1074/о ол ас- 

, і шоариоа і иш і чу / о / - и , 

Кораіігізкі 746; НоІиЬ—Буег 371; Мла- 
денов 421; Вуіаклиіа 718; К1и§е—Міїг- 
ка 549; КІеіп 1181; Мезііса 1183. 

піастр «італійська назва старовин¬ 
ної іспанської монети песо; грошова 
одиниця в деяких арабських та інших 
країнах»; — р. пиастр, бр. піястр, п. 

тт піос + г г*птт гиосНог /"ч гг г > п п т г т~ гл 
”1 . р ІСДО 1.1 , чД . Р 1 СЛО 14 . І , ЧУЧУьІІ 1 . / С' / / ь с/р , 

схв. пщастер , слн. ■ ріазіег «тс.»; — 
запозичення з італійської мови (мож¬ 
ливо, через інші західноєвропейські); 
іт. ріазїга «плита, пластинка; монета 
піастр» вважається похідним від слат. 
ріазїгит «пластинка (срібла); пластир, 
гіпс», яке зводиться до гр. єр7гХаатроу 

✓/гг гторттіп ту/іоои* гчттлоочч _ ГТГ2 АИА* 

і ушпиу . VIV» 


ССРЛЯ 9, 1162; Кораіігїзкі 746; Но- 
ІиЬ—Буег 371; Ву]'акли]а 718; КІеіп 
1182. — Див. ще пластир. 

пів «половина», [ізпільщина] «найм 
землі з половини» Я, напів «наполови¬ 
ну», [напол Кур, наполй ВеЛ] «тс.», 
навпіл, [опдли] «по обох боках, навко- 

ГГГ»ч\ \ ПЮ А П Піт] /-/П^ОГТІгГчч П Т >ГГ і;т [ Г\А УІ А- 

О IV», і І ЄУ / V ^ N'4/ииііії/1 V Е/ 1ІІШ і ^ 

лок] «тс.» тж, [упіл] «пополам», [упіль- 
ний] «двосторонній, взаємний» Нед; — 
р. пол «половина; стать», бр. пол 
«стать», поу-, др. поль «половина; 
стать; берег, сторона», п. рої «полови¬ 
на», ч. рйі, ст. рої, слц. рої, вл. нл. рої, 
полаб. рої (*ро1 , ь) «тс.», болг. м. пол 
«стать; [половина]», схв. по «полови¬ 
на», пола, «тс.», пол «стать», слн. рої 


383 




південь 


півзен 


«половина», стел, подт* «половина; 
стать; сторона; берег»; — псл. роїв (< 
*ро!й); — можливо, споріднене з алб. 
раїе «сторона, партія, розділ», перс. 
раЬІ «сторона», тадж. раїи «бік, ребро, 
сторона»; здебільшого пов’язується з 
іє. *($)р(Ь)е1- «розколювати (надвоє)», 
від якого походить і псл. роїв «піл», 
укр. піл\ останнім часом робляться 
спроби пов’язати індоєвропейські фор¬ 
ми з фінно-угорськими (Попов Из ист. 
лекс. 38; МасЬек ЕЗЛЗ 499); для порі¬ 
вняння притягаються лів. рйої «поло¬ 
вина», ст. рооі «тс.; сторона», фін. рио- 
1і, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «поло¬ 
вина», мар. пеле «тс.», комі пдв «поло¬ 
вина, частинка», удм. пал «половина; 
сторона; один з пари», манс. раї «сто¬ 
рона, поздовжня половина». — Фасмер 
III 306; Черньїх II 50—51; Преобр. II 
100—101; Врандт РФВДЗ, 302; Вгііск- 
пег 429; МасЬек Е5НС 406; НоІиЬ— 
Кор. 305; ЗсЬизіег-Зе^/с 1122; Младе- 
нов 465; Зкок II 696—697; Мікі. Ш 
256—257; Ви§а КК II 520—521; Роког- 
пу 985—986. — Пор. піл, пола 1 , по- 
лйця 1 , половйна, спіл. 

південь (сторона світу), південець 
«житель півдня», південний (заст.) 
«меридіан», [південниця] «південний 
схил гори» Ч, полдне (заст.) «південь» 
Бі, [полуднє] Нед, [полудневець] «пів¬ 
денець» Нед, південний , полуденний 
«південний» СУМ, Г, полудневий «тс.»; 
— р. заст. поет, пблдень «південь», бр. 
пдудзень , п. роїибпіе «тс.», ч. роїебпік 
«меридіан», слц. роіисіпіе (заст.) «пів¬ 
день», роїибшк «меридіан», вл. нл. 
роКЮгуо «полудень; південь», болг. 
[пладне], схв. заст. подне «тс.», слн. 
роїсіпеупік «меридіан»; — очевидно, 
псл. роїьбьпь; — результат перенесен¬ 
ня назви половини дня, утвореної з 
іменників роїв (< *ро1й) «половина» і 
бьпь «день», на назву сторони світу, 


ллттттл Отт'^’илтчі'гі 

сипцс опадудшо" 


ся на півдні; пор. лит. ріеїйз «обід, по¬ 
лудень; південь», лат. тегїсііез «середи¬ 
на дня; південь», гр. рєа-г|рррп'6у «тс.»; 
можливо, що лат. тегібіез справило 


вплив на розвиток значення слов'янсь¬ 
ких форм. — Німчук 47^ ЗїіеЬег ЛР 
21/4, 169—171; ЗсЬизїег-5е\ус 1123— 
1124; Младенов 426, 467. — Див. ще 
день, пів. — Пор. меридіан. 

півень, півник СУМ, ВеБ, [півня] 
«півник», півником (у виразах іти 
(ходити , виступати) п.) «погордли¬ 
во, по-півнячому», [піяк] «півень» Ба, 
півнячий СУМ, Г, [півнитися] «трима¬ 
тися півнем, забіякувато» Нед; — р. 
[пйвень, певень] (з укр.), бр. певень , п. 
[рішеп] (з укр.); — пов’язане з піти 
«співати»; пор. аналогічні щодо семан¬ 
тики й творення р. петух від петь } 
схв. певац «півень» від певати «спі¬ 
вати». — Булаховський Вибр. пр. III 
201; Коваль 92; Німчук 190—191; Ви- 
сНІ52ЄУ/5ка 73. — Див. ще піти 1 . 

[півзен] «жердина, що закріплює 
солому на даху або скиртах», [ півзень] 
«тс .» } \півзйна] «тс.; пучок очерету, що 
в’яжеться для укріплення вздовж 
усього очеретяного тину» Дз, [пйвзи- 
ни\ «зв’язані лозини на стозі сіна або 
соломи» До, [гійвзи] «кріплення для 
солом’яного даху, стогу з гілляк» Лекс- 
Пол, [півзи] «жердини, що закріплю¬ 
ють сіно на возі» ЛексПол, [ пизвйни ] 
«тс.» Нед, [ півзинє\ «перевесло на вер¬ 
ху солом’яного даху» Нед, [півзйни] 
«дерев'яні підпори, на яких тримається 
стеля; жердини, що тримають солому 
на покрівлі» Ва, [півзйнка] «перевесло 
для закріплення соломи на даху, скир¬ 
тах» Г, Нед, [підбзинє] «тс.» Нед, 
[плюзйнє ] «жердина для закріплення 
сіна» Нед, [повзика] «кроковка, пере¬ 
в’язані гілки для укріплення верха 
солом’яної покрівлі, стіжка» Л, [ повз- 
няк Л, опуозняк Л, опдвзена Л, опов¬ 
зень НикНикБЛ, оповзи , оповзняк, 
прйвзє тж] «тс.», [повйаз] «дрюк, яким 
притискають снопи чи сіно на возі» 
ДзАтл II, [пузина] «тс.» тж, [опівза- 

ї І 1 /, А І Л 'Т* ТІ г> А ГЧ ЧГТ І ТГ Л 17ЛТ Т Ал [ іО 4 і И4 

пси] оерлп па і\ип п» у [ісриіи- 

взйти] «укріпити дрючками» Г, Нед; — 
п. [раїшпа] «півзина» (з укр.), ра 
«гніт для прив’язування сіна або сно¬ 
пів до воза», ч. рауига, слц. рауйг 


384 




півзйна 


півтора 


«тс.», полаб. р т$г у схв. паузница 
«дранка; планка; рейка», слн. роуог(а) 
«дрюк для закріплення снопів і под.»; — 
очевидно, псл. *ро(у)р 2 -ьп'ь, -іпа, утво- 
рене за допомогою префікса ро- від ос¬ 
нови 92 -, паралельної до (у)$ 2 - «в’я¬ 
зати». — Трубачев ЗИРЯ II 34; IV 
93; МасЬек Е32С 439. — Див. ще по, 
узи. — Пор. павуз. 

півзйна — див. півзен. 

півники (бот.) «ірис, Ігіз Б.; гладі¬ 
олус, Оіасііоіиз Б.; [чина весняна, Ба- 
Шугиз уегпиз (Б.) ВегпЬ. Нед; ряст по¬ 
рожнистий, Согубаїіз сауа ЗсЬлу. еї 
Кбг. Нед; гребінець, Сеіозіа сгізіаїа Б. 
Мак]»; — р. [певники] «ірис» (з укр.), 
схв. пи/евац «ряст порожнистий»; — 
результат перенесення назви птаха 
півник , зумовленого тим, що ці росли¬ 
ни мають волоть яскраво-червоних кві¬ 
тів, які нагадують гребінь півня (а іноді 
хвіст, пор. ч. коЬйїі осаз «чина весня¬ 
на», букв, «півнячий хвіст», р. петуил- 
кй «маленькі півні; ірис»). — Меркуло- 
ва 136; Нейштадт 168, 169, 271, 358— 
359; МасЬек Зт. гозії. 127—128. — 
Див. ще півень. 

північ (сторона світу), північанин 
«мешканець півночі», північний , ст. 
полночь (1627); — р. заст. пдлночь 
«північ (сторона світу)», бр. пбунол, п. 
рбіпос, ч. заст. рйіпос, слц. заст. рої- 
пос, вл. роїпбс, нл. роїпос, слн. рбіпос 
«тс.»; — результат перенесення назви 
середини ночі на сторону світу за ана¬ 
логією, до назви південь «середина 
дня» і «сторона світу, протилежна пів¬ 
ночі»; назва утворена з основ пів «по¬ 
ловина» і ніч. — Німчук 47; ЗсЬизїег- 
5 єу/с 1123. — Див. ще ніч, пів. —■ 
Пор. південь. 

[півняк] «залізний стрижень, на 
який надівається штельвага»; — не¬ 
ясне. 

півонія (бот.) «багаторічна квітко¬ 
ва рослина Раеопіа Б.», [півдня, пі- 
вбнь, пивднія, павонія Мак, полднія 
ВеНЗн] «тс.»; — р. пидн, [пивбния\ } 
бр. півдня , п. рішопіа, ч. ріуопіа, ріуоп- 
ка, слц. ріуопіа, ріуопка, вл. рі\уоп|'а, 


схв. педнща «півонія лікарська, Рае¬ 
опіа оШсіпаїіз Б.»; — через польське 
посередництво запозичене із середньо¬ 
латинської мови; слат. ріопіа є резуль¬ 
татом видозміни лат. раеопіа, яке зво¬ 
диться до гр. тгшсоуіа «тс.», остаточно 
не з’ясованого; пов’язується (Фасмер 
III 264) з Паїсоуїа, назвою місцевості в 
Македонії (Паннонія); виводиться та¬ 
кож (К1и§е—Міїгка 529; Юеіп 1154) 
від імені бога медицини Пшсоу або від 
пов’язаного з ним прикметника тгакоуі- 
ос «цілющий» (Преобр. II 65—66); V в 
слов’янських мовах або вставне, або 
зумовлене впливом П. У/0ПІЄС і под. 
«пахнути». — КісЬЬапД 92; Черньїх II 
33; Горяев 259; Вгііскпег 416; IV 
214; МасЬек Е5НС 453; Зт. гозїі. 41; 
НоІиЬ—Кор. 275; НоІиЬ—Буег 374; 
ЗсЬивїег-Зешс 1071; Маігепаиег 277. 

[пїворити] «кричати Нед; пищати, 
кричати (про птахів) ВеНЗн», [запіво- 
рити\ «запищати, заплакати» МСБГ; — 
неясне; виводилося ^іпсепг 4) з рум. 
ріиї «пищати» (про птахів); може бути 
зіставлене і з п. рій, вигуком, що пере- 
дае_крик деяких птахів. 

[піворлик] (орн.) «орел скигляк 
малий, Адиііа паеуіа Вгазз.» ВеБ; — 
результат діалектної видозміни форми 
піддрлик «тс.», зближеної з основою 


пів «половина». — Див. ще орел, пів. 

[півперек] (присл.) «поперек» Нед, 
[піперек] «тс.» Нед, [півперечка] «по¬ 
перечка» О; — очевидно, результат ме¬ 
татези компонентів початкового [впо¬ 


перек] «тс.» (> *повперек) і наступно¬ 
го зближення з пів. — ГрицАВ 121. — 


Пор. пів, поперек. 

півсеток (заст.) «міра полотна (50 
аршинів)», [полуса^ток О, полусеток 
Г, Нед] «тс.»; — запозичення з польсь¬ 


кої мови; п. роїзеїек «тс.» утворене з 
основ рої «пів, половина», спорідненого 
з укр. пів , І 5ЇО (зеї) «сто». — Оньїш- 
кевич Исслед. п..яз. 247; 5Ш IV 955. 


— Див. ще пів, сто. 

півтора, півторй , [півторак] «все 


мірою в 1 “», [ півторакй] «пара волів 


13 2—460 


385 




півть 


пігмент 


неоднакового розміру» Нед, [ півторач- 
ка] «дошка в півтора далі завтовшки» 
Нед, [піторак] «півторак» ВеЛ; — р. 
полтора , бр. паутара, п. рбііога, вл. 
роМга, нл. роДега; — результат злиття 
виразу псл. роїв увїога «пів другого 
(один і половина другого)» (йор. анало¬ 
гічні утворення [півтретя] «два з по¬ 
ловиною», [півчварта, півчверта] 
«три з половиною», [півп ята] «чотири 
з половиною», [півшбста] «п’ять з по¬ 
ловиною», др. поль друга «півтора»); в 
(у) випало після зникнення зредукова¬ 
них (лвт > лт). — Булаховський Вибр. 
пр. III 404; Фасмер III 319; Черньїх II 
54; Преобр. II 99; 8 \¥ IV 959; МасНек 
ЕЗЛС 499; 8сЬизїег-5е\ус 1122—1123. — 
Див. ще втора, пів. 

[півть] «великий шматок сала з ці¬ 
лого боку свині», [пілть\ «тс.», [пів- 
тик] «кусок (сала)» О, [пілтйна] «по¬ 
ловина стовбура ялини, розколеного 
вздовж», [полбтки] «закопчена грудин¬ 
ка гуски» Нед, [полоток\ «розрізана 
вздовж надвоє грудинка гуски або 
просолена й прокопчена гуска», [по¬ 
лоть, род. в. пілтя] «тс.», [поять] 
«половина; продовгуватий шматок яло¬ 
вичини, солонини, окіст» Пі, [ повть] 
«тс.» Пі, [ полець ] «солонина» Нед, 
[опблеток ] «тс.» Нед; — р. полотбк 
«половина копченої або солоної птиці, 
риби», полоть (заст.) «половина м’яс¬ 
ної туші, розрубана вздовж; великий 
шматок м’яса», полть «тс.», бр. [ полць ] 
«половина гуски або качки; вирізаний 
уподовж шматок сала», [апблац] «шма¬ 
ток сала», др. полоть «шматок, пласт, 
туша», полоть «тс.», п. роіес «шмат 
(сала, м’яса); бік тварини», ч. [роН] 
«довгий шмат сала свинини», слц. рої! 
«(копчений) бочок, довгий шматок са¬ 
ла для копчення», вл. роїс «боковина 
сала», нл. роїз «тс.», полаб. рбіаї «тс.», 
слн. ріаі (чол. і жін. р.) «сторона, бік; 
розрубані половини»; — очевидно, псл. 
*ро 1 віь, утворене від роїв «бік, сторо¬ 
на» (як по§в 1 ь, Іарвіь). — Фасмер III 
316; Преобр. II 97; Брандт РФВ 23, 
302; Вшскпег 430; МасЬек ЕЗЛС 470; 


5сЬиз1ег-5е\ус 1122; Мік). Е\У 255; ВП- 
§а КК II 520—521. — Див. ще пів. 

[пївці] «поля, розмежовані кущами 
та ін.» Нед; —■ очевидно, пов’язане з 
поле (*пільце —» *пілці) з переходом 
л > у, характерним для багатьох укра¬ 
їнських говорів. — Див. ще поле. 

[півчортяк] (орн.) «вільшанка, Егі- 
іЬасиз гиЬесиїа Б.» ВеЛ; — неясне. 

[піганйстий] «рябий, плямистий 
СУМ, Нед; жовтий О»; — р. [пеганьїй] 
«строкатий, плямистий»; — пов’язане 
з р. пегий «рябий, плямистий», др. п%- 
гьій «двокольоровий, плямистий», п. 
ріе§і «веснянки», ч. ріка «веснянка», 
слц. рейа, вл. ріка, нл. ре§а, болг. [пе- 
га], схв. пега «тс.», пегав, пегаст 
«плямистий, веснянкуватий», слн. ре§а 
«пляма, веснянка», що зводяться до псл. 
ре§в «строкатий»; іє. *роі§-/реік-. — 
Фасмер III 225; Преобр. II 161; Вгйск- 
пег 407; НоІиЬ—Кор. 272; ЗсЬизІег- 
Зешс 1061 — 1062; Зкок II 670; Мікі. 
Е\У 245; Рокоту 794—795. — Пор. 
пестрий, писати, пігмент, 
пігва, пігва —див. пгігва. 
пігмей «карлик»; — р. болг. ша¬ 
лей, бр. пігмей , п. рігртеі, ч. слц. руп- 
те], вл. Ру^теф м. пигме /, схв. ша¬ 
ле]] — через німецьке (н. Руптае) або 
французьке посередництво (фр. ру§- 
тее) запозичено з латинської мови; 
лат. ру§таеиз «пігмей» походить від 
гр. тгоураїос «тс.», букв, «завбільшки з 
кулак», пов’язаного з тгиумл «кулак», 
спорідненим з лат. ри§пиз «тс.», рпп§о 
«колю», рй§іб «кинджал», можливо, 
також з двн. їеЬїап «фехтувати», нвн. 


1ЄС111Є11 


тпі слс. . тт 

іс.». — пермьіА п 


ЗО; Фасмер III 259; Преобр. II 57; 
ССРЛЯ 9, 1166; Горяев 259; Кораіігїзкі 
748; НоІиЬ—Еуег 406; Младенов 422; 
Ву]акли]а 717; Кіеіп 1277; К1и§е— 
Міика 188; Оаигаї 599; Ргізк II 619— 
620; Воізася 827;ЛУа1с1е—Ноїш. II 383. 

пігмент, пігментація, пігмент¬ 
ний, пігментований «забарвлений піг¬ 
ментом», пігментувати ; — р. болг. 
пигмент , бр. пігмент , п. ч. слц. вл. 
рі§теп1, м. пигмент , схв. пигмент , 


386 







пігриц 


під 


слн. рі^шепі; — можливо, через фран¬ 
цузьке посередництво (фр. рідтепі) за¬ 
позичено з латинської мови; лат. рі§- 
шепіиш «фарба, барвник» пов’язане з 
ріп§о «малюю фарбами, розмальовую; 
описую, зображаю», спорідненим з 
псл. рьзаіі, різані, укр. писати. — СІС 2 
646; КЗСРЯ 337; Горяев 259; Кораіігі- 
зкі 749; 5\У IV 185; НоІиЬ—Буег 371; 
Младенов 422; Вуіаклща 717; АУаІбе— 
Ноїт. II 305; Кіеіп 1184. — Див. ще 
писати. — Пор. піганйстий. 

[пігриц] (орн.) «чайка, чибіс, Уа- 
пеііиз уапеїіиз Б.» ВеНЗн, Шарл, [пі- 
ерицбк] «тс.» ВеНЗн; — очевидно, зву¬ 
конаслідувальне утворення, яке пев¬ 
ного мірою передає жалібний крик цьо¬ 
го птаха. 

[пігулка] «пілюля, таблетка», [пі¬ 
гулка. Нед, пигуля Бі, пигулька Бі] 
«тс.», [фігулка] «отрута (для звірів)» 
ГрицАВ; — бр. [пікгулка] «пілюля»; — 
запозичення з польської мови; п. рі§и1- 
ка «тс.» походить від давнішого рііиіа; 
§ замість 1 пояснюється (Вгискпег 413) 
як наслідок дисиміляції або впливом 
слів §а!ка, §и1а (5\У IV 185). — 51. 
щг. оЬсусЬ 69. — Див. ще пілюля. 

під* (род. в. поду) «низинне місце, 
западина; [низина, ніколи не орана 
Ва]; нижня горизонтальна площина 
приміщення, ями, печі; горище; [підло¬ 
га, підстилка в хліві Ва; дощана стеля 
ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти; 
[насад у возі Гриц]», [підбк] «низина, 
ніколи не орана; підлога, підстилка в 
хліві» Ва, [под] «тс.» Ва, пбдена. «ос¬ 
нова для сто™ з каміння, гілляк і соло¬ 
ми», \подйне\ «поміст під сіньми» О, 
[поденок] «стеля в стайні», [подібна] 
«місце для копиці» ДзАтл І, [пбдинок] 
«стеля над хлівом» О, [пуд] «дощана 
стеля» ДзАтл І, підспід «спід», [під- 
спідник] «млин, який приводиться в 
дію підливним колесом» Нед, підспідок 
«таємниця; [спідня скоринка]», [підспб- 
дом] «знизу» Ме, спід «низ, виворіт», 
спідка, «тс.; підкладка; спідня скоринка 
хліба; [дно великого човна; рукавичка 
в шкіряній рукавиці]», спідник «ниж¬ 


ній камінь (у жорнах)», спідниця (час¬ 
тина жіночого одягу), [спідниця] «дош¬ 
ка на дні воза» Нед, спідні «кальсони», 
[спід н як] «нижній камінь у жорнах; 
частина гончарного верстата; дно коб¬ 
зи; нижній пильщик; зняте молоко», 
[спіднярка] «дошка на дні воза» Нед, 
[иіпіднярка] «тс.» ВеЛ, [спідок] «під¬ 
ставка, маленька тарілка Куз; підвали¬ 
на Нед», спідушка. «спід; нижня ско¬ 
ринка хліба», [спидняк] «дно ящика 
воза» Л, [спбдень] «частина гончарного 
круга», [ сподй ] «нижній край снасті» 
Дз, [сподовйк] «рибалка, що тягне епо¬ 
ди» Дз, [сподовйна] «осад, осадок» 
Нед, [сподовйнє] «шар грунту» Нед, 
[сподбк] «спід Нед; частина люльки, в 
яку вставляється чубук; підставка; ма¬ 
ленька тарілка», спідній , [ сподовйй] 
«нижній» Нед, сподом «низом, знизу» 
УРС, Г, спідсподу «знизу», [споди- 
спбддя] «тс.» Нед, 1 у споді] «на дні; на¬ 
низу»; — р. под «дно, низ», бр. под 
«під печі (промислової)», др. подь 
«низ, підошва гори», п. зрбб «низ, дно; 
черінь печі», ч. роба «грунт, підлога; 
територія; горище», слц. роба «грунт, 
земля, територія, (заст.) підлога», вл. 
роба «тс.» (з ч.), полаб. роб «дно вог¬ 
нища», нл. зробк «дно, основа, нижня 
частина», болг. м. под «підлога», схв. 
под «тс.», слн. роб «тс.; тік», стел. 
под*ь «низ»; — псл. робь (< *робй-); — 
споріднене з лит. рабаз «підошва, тік; 
черінь печі», реба «ступня, стопа; 
фут», лтс. реба «тс.; підошва; п’ята», 
дінд. рабат «крок, слід ноги, місце», 
ав. рабзт «слід», вірм. Неї «тс.», гр. 
тгєбоу «грунт, підлога»,, лат. оррібит 
«місцевість, місто;, укріплене місце», 
рез, род. в. ребіз «нога, ступня; фут; 
лапа», гот. їбіиз «нога, ступня», тох. А 
ре, В раі «нога (ступня)»';' іє. *реб-/ 
рбб- «нога». — Фасмер III 295—296; 
Черньїх II 48; Преобр. II 87—88;, Вгйск- 
пег 424—425; МасЬек Е56С 497; 
ЗсНизІег-Зешс 1112; Младенов 439; 
Мікі. Е\У 254; Тгаиїтапп 209; Ви§а 

т~> гі тт сіл. гг ~ ~ тт о г\ о», тт пп. 

шх. п оіщ хчагипь п оо—оі, попі (і , 

К1и§е—Міігка 226; Кіеіп 609; \Уа1сіе— 


із* 


387 





Під 


підвал 


Ноітп. II 293—295; Ргі&к II 485—486; 
МаугЬоїег II 204—205; Рокоту 790— 
792. — Пор. велосипед, фут 1 . 

під 2 (прийменник), під- (префікс), 
піді, піді-, підо, підо-] — р. под, под-, 
подо , бр. пад, пади, пад(а)-, др. 
подь, п. ч. вл. нл. роб, робе, слц. роб, 
робо, полаб. риб, болг. м. схв. под, 
слн. роб, стел. подт>; — загальноприй¬ 
нятої етимології не має; висловлюва¬ 
лось припущення про спорідненість з 
іменником під (Фасмер III 296; Черньїх 
II 48; Брандт РФВ 23, ЗОЇ; Погодин 
Следьі 203; Вги§тапп Огипбгізз II 2, 
733; Младенов 424—425; 2иЬаїу 51;. а 
сі. І 2, 204; Зндзелин ЛП І 5); найчас¬ 


тіше пояснюється як слов янськии но¬ 
вотвір з прийменника ро і частки -бт> 
(Преобр. П 87; Вгйскпег 424—425; Ма- 
сЬек Е56С 466; ЗсЬизїег-Зешс 1112— 
1113; ЕЗЗб 51. §г. І 197—198; Мікі. 
Е¥/ 254; Уопбгак II 298; МеШеі М5Б 
14, 341); -бг пояснювалось як видозмі¬ 
на прийменника бо (Оїг^Ьвкі БР 8, 
309), як споріднене з гр. -$єу «звідки» 
(в йусоОбу «зверху, з висоти» від аусо 
«вгору» (Фасмер III 296; Масйек Е56С 
466). — Пор. над, під 1 , по. 

[підбехтувати] «підбивати, підбу¬ 
рювати, підмовляти» Нед; — запози¬ 
чення з польської мови; п. робЬесЬіу- 
\уас «тс.» складається з префікса роб-, 
спорідненого з укр. під-, і ітеративної 
форми дієслова ЬесНїас «підмовляти», 
пов’язаного із звуконаслідувальним ко¬ 
ренем *Ьвх-, спорідненим з укр. бух , 
бухати. — 51а\у$кі І 29; Вгйскпег 19. 
— Див. ще 6ух. під 2 . 

[підбіг] (ент.) «гусениця ВотЬух 
гиЬі Г, Агсїіа егиса ВеНЗн», [підбіль 
ВеНЗн, підбій (Ме)] «тс.»; — неясне; 
можливо, похідне утворення від біг як 
назва, зумовлена тим, що людина, на¬ 
ступивши босою ногою на цю гусени¬ 
цю, відчуває біль і починає бігти. 

підбіл (бот.) «мати-й-мачуха, Тиз- 
зі!а§о Б.; [деревій звичайний, АсЬіЛеа 


тіїїеїоііит Б. Мак; перстач гусячий, 

1-^ _т ДЛ^і.1, Г.../.3^.. _1 

ГУісшша аиьеппа ь. теп^», [піилш\ 
«мати-й-мачуха» О, [підбій] «тс.» Ко, 


О, [підбіль] «тс. Г, Нед; кремена, Реіа- 
зііев Оаегіп. Нед», [пбдбіл] «кремена» 
Нед, [подбілка.] «деревій звичайний» 
Мак, [подбел, пудбел, пудбйл] «тс.; 
мати-й-мачуха; перстач гусячий; моло¬ 
чай кипарисовидний, ЕирЬогЬіа сурагіз- 
віаз Б.; бурачок кам’янистий, Аіузвиш 
захабіе Б.» ЛексПол; — р. подбел «анд- 
ромеда, Апбгошеба Б.; кремена; [мати-й- 
мачуха; деревій звичайний]», бр. пад- 
бел «мати-й-мачуха; [деревій звичай¬ 
ний]», п. робЬіа! «тс.», робЬіаІа «кре¬ 
мена», ч. робЬеІ «мати-й-мачуха», слц. 
робЬеГ, болг. м. подбел , схв. подбел , 
слн. [робЬеІа] «тс.»; — псл. *роб'ьЬе1'ь, 
складне утворення з іменника робь 
«під, низ» і прикметника Ьегь «білий»; 
назва зумовлена тим, що нижня час¬ 
тина листків цієї рослини має білопов- 
стистий колір (пор. інші назви підбілу: 
[білі листки, білокопйтник, білпух]). 
— Вісюліна—Клоков 329—330; Нейш- 
тадт 568; Масіїек Е56С 466; бш. ґобїі. 
250; НоІиЬ—Буег 380. — Див. ще 
білий, під 1 . 

[підбуреник] ■ (орн.) «кропивник, 
волове очко, Тго§1обуїез 1го§1обуїез Б.» 
Шарл, [підбуреник] «Тго§1обуїез раг- 
упіііб КосЬ.» ВеНЗн; — не зовсім ясне; 
можливо, назва зумовлена буруватим 
кольором забарвлення птаха або пов’я¬ 
зана з підбурювати «підбивати, спо¬ 
нукати» (пор. [ зводйтель ] «тс.; спокус¬ 
ник»). — Воїнств.—Кіст. 332; Птицьі 
СССР 430. 

[підбурок] «багор для витягування 
спійманого на гачок сома Г; залізний 
гак, багор для розпутування сітей 
Мо»; — неясне. 

підвал «приміщення під першим 
поверхом», [ підвали] «балка в основі 
дерев’яної стіни» Нед, підвалина , [під- 
валок О] «тс.»; — р. подвал «підвал», 
[пбдваль] «щось підкинуте», бр. пад- 
вал «підвал», падваліна «підвалина», 
п. робшаїіпа «тс.»', ч. робуаі «підвалина 
в стелі або стіні», слц. робуа) «шпала; 
[лага під підлогою]», болг. діал. м. под- 
вал «колода, підкладена під бочку», 
схв. пддвалак «те, що підкладається 


388 




підварок 


підгайсатися 


для укріплення»; — псл. рогіьуаіь «під¬ 
кладений, підкочений предмет», пов’я- 
зане з роб'ьуаііїі «підкотити, підклас- 
ти», похідним від уаІШ «котити, качати 
по землі» (пор. укр. [підвалити] «під¬ 
котити» Нед, р. [подвалйть] «тс.; під¬ 
сунути, підкласти; 'Підсипати», схв. 
подвалити «підкласти підкотити», 
слн. росіуаійі «підсунути, підкинути»); 
значення «приміщення під першим по¬ 
верхом» .(в українській мові, очевидно, 
з російської) розвинулось із значення 
«підвалина, лага»; пов’язування з ко¬ 
ренем вал- у значенні «падіння» (Бу- 
лаховський Вибр. пр. III 369), як і з 
вал «земляний насип» (Преобр. І 63), 
помилкове. — Лучьїц-Федарзц Белар. 
лінгв. З, 56—57. — Див. ще валити, 
під 2 . 

[підварок] «миза, маєток, фільва¬ 
рок, ферма» Г, Бі, [ підбірок, підвброк] 
«тс.» Г, Бі; — результат видозміни 
форми фільварок під впливом слів [пі- 
двір'я], подвір'я та ін. — Шелудько 
50. — Див. ще фільварок. — Пор. 
двір. 

[пїдвізок] «залізна пластина під 
дерев’яною віссю» О; — результат ви¬ 
дозміни деетимологізованої форми під¬ 
вісок (підісок) «тс.», зближеної з ос¬ 
новою віз (візок). — Див. ще під¬ 
вісок. 

[підвій] «хвороба від вітру; сп’янін¬ 
ня» О, -[ підвіна ф «навіжена, люта без 
причини людина» Па, [підвінь] «лихий 
вітер» Корз, підвій «хвороба від вітру», 
[підвінути] «уразити вітром» О, [під- 
вінений ] «уражений вітром; п’яний» О, 
[ підвіняний\ «навіжений, лютий без 
причини» Па; — похідне утворення від 
підвіяти «уразити вітром». — Див. ще 
віяти. 

підвісок «залізна пластинка під 
нижньою частиною дерев’яної осі», [пі- 
діска До, піддсок НикНикТЛ] «тс.», 
підісок «тс.; [залізна пластинка під де¬ 
рев’яним ковзаном (Ме)]», [підрізок] 
«залізна пластинка під дерев’яним ков¬ 
заном» (Ме), [під'їсок] «тс.» (Ме); — 
р. подбска. «залізна смуга під віссю», 


подбсина , [поддса '], бр. падбсах, п. 
робозек «тс.»; — результат злиття 
прийменника під (< робв) та іменника 
вісь (< обь). — Див. ще вісь, під 2 . — 
Пор. пїдвізок. 

[підвія] (бот.) «лілія лісова, Біііит 
тагїа§оп Б.», [ підвбя ] «тс.» Нед; — 

пир'птлпТ4Г» пгиЧпиР \/тт5ППРииа тзіп аити 


витися ; назва зумовлена загнутою на¬ 
зад, завинутою формою оцвітини лілії 
лісової (пор. іншу назву цієї ж росли¬ 
ни: лілія кучерява. , рос. лилия кудря- 
вая). — Шамота 117; Капсіизка 353. — 
Див. ще вгіти 1 , під*. — Пор. завоець. 

підвода «запряжений віз; примусо¬ 
вий обов’язок перевезення; [осідланий 
кінь О]»; — р. подвода. «віз для пере¬ 
везення вантажу; [віз, сани з конем, 
особливо виставлені від земства]», бр. 
падвбда. «запряжений віз», др. подво- 
дьі «коні з упряжжю; перекладні коні, 
що підставляються («підводяться») мі¬ 
сцевими жителями князям, гінцям, по¬ 


слам; повинність надання коней для 
їзди і перевезення вантажів», п. робшо- 
сіа «запряжений віз, що надається вла- 

рт^м ппа прирпр^ррік 1 ппт-титртк прпр. 

везення»; — псл. [робьуоба] «те, що 
підводиться; перекладна тяглова сила», 
похідне від роскьуобіїі «підводити», ут¬ 
вореного з префікса робь- «під-» і діє¬ 
слова уосШі «водити». — Див. ще вес¬ 
ти, під 2 . 

[пїдворотень] «горщик заввишки в 
5—7 вершків (22,5—31,5 см)», [ підво- 
ротні] «тс.», [підворотнйй] «(горщик) 
заввишки в 3,5—5 вершків (18,75— 
22,5 см)»; — неясне. 

[підгайник] (бот.) «кінський час¬ 
ник лікарський, ■ АНіагїа оїїісіпаїіз 
Апбгг.» Мак; — похідне утворення від 
гай ; назва зумовлена, очевидно, тим, 
що ця рослина часто зустрічається в 
гаях, лісах і чагарниках. — Федчен- 
ко—Флеров 456. — Див. ще гай, під 2 . 

[підгайсатися] «підкотити спідни¬ 
цю» О; — результат видозміни деети¬ 
мологізованої форми підкасатися «тс.». 
— Див. ще закасати. — Пор. під- 
касистий. 


389 




шдгалистии 


піджак 


[підгалистий] «з високим тонким 
стовбуром і рідкою кроною» (про дере¬ 
во) Нед, [ підгалустий} «тс.» ВеНЗн; — 
р. [подгаливать] «підчищати», бр. 
падгалістьі «довгоногий», п. роб^аіу 

• о о / 

/.ПІ т;ПЛП!Т7ПІ /'Ч'П/'ЧгттТТ.їТ.Т ОТТТЛАГ І ППЛ ГТ _ 

V і пдла^ап п ґі , иі иілип/іп опгіоу, \ири Д^” 

рево) позбавлений нижніх гілляк»; — 
очевидно, пов’язане з підголити , п. 
роб^оііс, роб§аІас, утвореним з префік¬ 
са під- (псл. робк-) і основи прикмет¬ 
ника голий (псл. §о1ь). — Б\У IV 354, 
356. — Див. ще галуза 1 , голий, під 2 . 

[підгейстер] «(у возі) міцна жер¬ 
дина, що одним кінцем прикріплюється 
до нижнього кінця шворня, а другим 
до задньої осі», [падгейстра Л, пїд- 
гайстер, підгейстра, пидгерець Дз, 
підгерець Дз, підгерстя, підгерсть, 
під герце ЛЧерк, підгерць Нед, ЛЧерк, 
пудгейстра Л] «тс.»; — бр. падгерац 
«залізний гак, що притягує шворінь до 
тройні», [падгеріц, падгбсьцєр\ «тс.»; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. [роб^іеііу] «обручі, що приєдну¬ 
ють полудрабки в драбинястому возі до 
кінців задніх спиць» етимологічно не¬ 
ясне. 

[підгйбати] «украсти»; — неясне. 

[підгорілка] (орн.) «червоноголова 
чернь, Иугоса їегіпа Б. (Апа$ їегіпа)»; — 
очевидно, видозмінене запозичення з 
польської мови; п. росі^оггаїка «тс.» 


л \тллл 


Т-Г А V Л П Т~| І ТТ Г\Л/1 Ґ\ I,, у.’Т'/ 

пил^Дп і о шД рии^иі^аі)' 

тий; підгорілий», утвореного від діє¬ 
слова роб§ОГ 2 ЄС «підгоріти», похідного 
від §ог 2 Єс «горіти», спорідненого з укр. 
горіти ; назва зумовлена тим, що цей 
птах має каштаново-рудий колір. — 
Воїнств.—Кіст. 136; ЗїгиїуГЇБкі 106, 
145; IV 356. — Див. ще горіти 1 , 

ПІ гт^ 

[підгорлиця] (орн.) «зобастий го¬ 
луб, СоїитЬа ^иіїигоза»; — не зовсім 
ясне; може бути пов’язане з підгорля 
«підгруддя, воло» (з огляду на велике 
воло, яким відзначається цей птах) або 
з назвою іншого схожого птаха горли¬ 
ця (як підбрлик з орлик і под.). 

[ттідгбрнидя] «нижня частина яр¬ 
ма; частина верші, куди пропливає ри¬ 


ба після того, як пройде вхідний отвір 
(горло)», [підгблник, підгблниця] «тс.» 
НикНикТЛ; — результат видозміни 
форми [ підгорлиця ] «тс.», зближеної з 
основами горно або горнути, а також 

ог\ п і / и Пт-ГГ) тітгі глпттл тт-ігт^ 

і-- ьь . ° • 1 * ‘Л - шд . 

[підгризень] (ент.) «червневий 
хрущ, нехрущ, АтрЬІтаІІоп &о1зШіа1і$ 
В.»; — префіксальне утворення від 
гризти ; назва зумовлена тим, що ли¬ 
чинки цього жука підгризають підземні 
частини рослин. — Горностаев 124, 
125. — Див. ще грйзти, під 2 


тті гтґяп.ттсті 
—г. 


лпл.пп гппбппіпля пігт- 


шийок Ме, Па; нижня планка ярма 
НикНикТЛ», [підгарлина] «підборіддя» 
ВеЛ; — запозичення з польської мови; 

п. роб^агбіе «підгорля, підшийок» утво¬ 
рене з прийменника роб, спорідненого 
з укр. під, та іменника §агб!о, спорід¬ 
неного з укр. горло. — ВеБ 284; 

IV 355 — Пив. тпє гбп.тто. піїт 2 

[підданчливии] «приємнии, спо¬ 
кійний, зручний» Нед; — не зовсім яс¬ 
не; очевидно, пов’язане з піддавати - 
ся\ пор. р. податливий, «м’який, слух¬ 
няний, миролюбний, податливий». — 
Див. ще дати, під 2 . 

[піддрягнути] «підсохнути» Нед; — 
очевидно, результат видозміни форми 
підтряхнути «тс.», похідної від трях¬ 
нути 1 «сохнути» (див.). 

г • І//*' \ ° 

І тт < тт тті г £ґ\ * г» тт ті т/ І І плф І л лт т л ф тл Л лт'Л 

[їїіДд}' ирюгшл] \ ии і . / \'ап^іра ^ і 

пова, Азіег агпеїіиз Б.» Мак, [ піддуб- 
ровник, піддубравник] «тс.» Мак; — 

р. [ поддубрбвник ] «тс.»; — похідне 
утворення від [дуброво] «діброва»; 
назва зумовлена тим, що ця рослина 
поширена в лісостеповій смузі й росте 
у світлих лісах, чагарниках тощо. — 


я о тітттт* о пт ВДА 

і І І 1 і СД 1 ^ IV. 

ПІД 2 . 


п_ __ 


ТІ Г) т т т о 


І ЙЛЛІ 

І к/V І 


піджак, піджачйна «поганенький 
піджак», піджачник «кравець, що шиє 
піджаки», [пиньджак] «піджак» Л, 
[піньжак, піньджак] «тс.» Л; — бр. 
пінжак, п. рібіак «тс.»; — запозичен¬ 
ня з російської мови; р. пиджак похо¬ 
дить від англ. реа ]аскеі «куртка, під¬ 
жак», яке зводиться до гол. ріреккег 


опгл 





піджарий 


підколоть 


«куртка з грубої тканини», утвореного 
з іменників рр (< снідерл. ріе) «груба 
вовняна тканина; одяг з грубої вовни», 
і ]еккег «жакет», пов’язаного з фр. ]а- 
^цеие «тс.». — Москаленко УІЛ 56; 
Коваль 129.—130; Черньїх II ЗО— 31; 
Фасмер III 259; Преобр. II 57; Кораііп- 
зкі 747; Кіеіп 1184; Угіез ИЕШ 518— 
519. — Див. ще жакет. 

[піджарий] «худий» Нед, До; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; р. поджарьиі «тс.» пояснюється 
звичайно як результат скорочення 
форми поджаристьій «худий», утворе¬ 
ної від поджарить «підсмажити, під¬ 
сушити»; висловлюється припущення 
(Фасмер—Трубачев III 297; Трубачев 
Назв. дом. жив. 26 — -27), що р. поджа- 
рьій первісно стосувалося гончого пса 
з підпалинами (пор. бр. паджарьі «му¬ 
ругий», п. робіагу (про коней, гончих 
собак) «підпалин, з підпалинами». — 
Фасмер III 297; Преобр. II 86. — Див. 
ще жар, під 2 . 

[підждеряти] «підбивати на зло¬ 
чин» Нед; — афективне утворення, по¬ 
в’язане з [підштурити] «нацькувати, 
підбурити», наилтйрити «підбурити, 
підбити» (див.). 

[піджіпка] «зад, сідниці» Нед, [під- 
жбпок\ «тс.» Нед; — похідне утворен¬ 
ня від незасвідченого *жбпа, спорід¬ 
неного з р. жбпа , яке переконливої 
етимології не має; найчастіше порів¬ 
нюється з р.-цел. жупд «яма», укр. 
жупа. «соляна яма». — Фасмер II 61 — 
62. — Пор. жупа 1 . 

підзелювати, підзилювати — 


див. золя. 

підзирати, підзйрити, підзирки, 
підзір, підзірний, підзор, підзорний, 
підозра ., підозренний, підозрівати, 
підозріливий, підозрілий, підозріний, 
підозрювати — див. зріти*. 

підзол, підзіл, підзолистий, під - 
зольник — див; зола*. 

підіймати, підіймальний, підій¬ 
мач, підйом , підйомна., підйомний, під- 


п І гіи А л4 и І 


І гіи І п4 п пииии п г гі- 


Ь іг V / {/ І, Лі, 14^1/ * V СЛ/СЬ 


шмати — див. імати. 


підкаменець, підкамепюх — див. 

камінка. 

підкаменщик (іхт.) «бабець, СоБ 
1 іі8 Б.», підколінник, [підкамінчик] 
Нед; — бр. падкаменилчьік «тс.»; — 
запозичення з російської мови; р. под- 
каменщик «тс.» утворене з приймен¬ 
ника под «під» та іменника камень] 
назва зумовлена тим, що ця риба зав¬ 
жди тримається під камінням. — Мар¬ 
кевич—Короткий 195—196; Сабанеев 
59—60. — Див. ще камінь, під 2 , 
підкапок — див. капа*. 
[підкасистий] «підібраний, підсука¬ 
ний; пузатий» Нед; — пов’язане з під¬ 
касати «підіткнути, підібрати» (про 
одяг). — Див. ще закасати. 

[підковець] (зоол.) «підковонос (вид 
кажана), КЬіпоІорНиз» Нед; — п. робко- 
ичес «тс.»; — пов’язане з підкова', назва 
зумовлена тим, що у кажанів цього виду 
сильно розвинений носовий придаток, 
який своєю формою нагадує підкову. — 
СУМ VI 437; ССРЛЯ 10, 399; VI 
365. — Див. ще кувати 1 , під 2 . 

підкозббель — див. піскозоба. 
[підколос] (орн.) «перепілка, Соїиг- 
піх соїигпіх І,.», [підколбениця] «тс.» 
ВеБ; — результат видозміни звукона¬ 
слідувальної назви перепела [підко¬ 
лоть], зближеної з конструкцією під 
колоссям ; таке зближення мотивуєть¬ 
ся тим, що перепілки звичайно живуть 
у хлібах. — ВеБ 284. — Див. ще ко¬ 
лос, під 2 . — Пор. ПІДКОЛОТЬ. 

[підколотник] (орн.) «куріпка сіра, 
Регбіх регбіх Б.» Нед; — пов’язане з 
[підколоть] «перепілка»; обидва птахи 
належать до родини фазанових і ве¬ 
дуть схожий спосіб життя. — Птицьі 
СССР 182—183, 185—186. — Див. ще 


підколоть. 

[підколоть] (орн.) «перепілка, Со- 
Іигпіх соїигпіх Б.» ВеНЗн, [підколбть- 


ко тж, підколок Шарл, підколуп Нед, 
підполотя ВеНЗн,' підсколодка. Шарл, 
підсколоцка, ВеНЗн] «тс.», [підпо- 
лбтькати\ «кричати» (про перепела) 

_ исіопм отз\п<'Г»ияґ' ггІп\/о2 пиипгг» 




пиллі ' <-> у 11 и VI;! ^ іс/і \у 


походження; пор. імітацію голосу цього 


О П 1 


0^1 




підкоморій 


підлйсник 


птаха [подь полоть ] ВеНЗн, а також заколесник» утворене з прийменника 
назви [підпалак] «перепілка», [підпа- росі «під» та іменника [киїа] «дуга в 

лок], лит. риїреіе «тс.»; початкова час- ярмі, крива палиця». — БАУ IV 367. — 

тина звуконаслідувальної назви адап- Див. ще куля 3 , під 2 , 
тована під префікс. — Булаховський [підкустрана] «(жінка) в короткій, 
Вибр. пр. III 228. вузькій спідниці» Си, [ підпустрена ] (?) 

підкоморій «у. старій Росії і в Ук- «(жінка) з підібраною спідницею» Ва; 
раїні — суддя, який займався межуван- — очевидно, пов’язане з [кустратий] 
ням володінь; у феодальній Польщі — «кудлатий», [ закустраний ] «розпатла- 
двірський сановник», [підкомбрий] «ме- ний», можливо, зближеними з [підка- 
жовий суддя» Пі, Бі, підкомдрство «по- сати] «підіткнути (подолок, поли)». — 
сада підкоморія», [підкомориха] «дру- Див. ще кустра. — Пор. закасати, 
жина підкоморія» Пі, [підкоморич\ підлабуза, підлабузливий, підла- 
«син підкоморія» Пі, [ підкоморівна ] бузник, підлабузництво, підлабузню- 
«дочка підкоморія» Пі, підкомбрський витися — див. лабузнитися. 

«який стосується межового суду або ме- підласий, підласистий — див. ла¬ 
жового судді»; — р. подкомбрий «ме- сий 2 . 

жовий суддя»; — запозичення з поль- підлепливий, підлепний, підлеп- 
ської мови; п. росікошоггу «вищий при- частий — див. липнути, 
дворний сановник у Польщі, камергер; [підлизник] (бот.) «зіновать по- 
межови-й суддя» утворено, можливо, дільська, Суіізиз росіоіісиз Віоскі; Суіі- 
під^ впливом ч. ст. робкотогіе «тс.» зиз сарііаіиз баск.» Мак; — очевидно, 
(БїіеЬег КЕБ 39, 8 ) з прийменника роб похідне утворення від лизати ; мотива- 
«під» та іменника кошога «комора» і є ція назви неясна. 

частковою калькою слат. зиЬсатегагіиз підлий, [підуий] «хворий» ВеЗа, 
(зиЬ «під», сатега «кімната, комора»). [пбдлиіі] «підлий», [подлячий] «тс.» 
— КісЬНагбІ 88 ; АУіІко^зкі 50г 19/2, Нед, [пудлий] «поганий» ВеУг, під- 
208; Фасмер III 297. — Див. ще комо- лбтний, підлота, підлотник , спідле- 
ра, під 2 . ний «який став підлим», спідлілий 

[підкориста] «особливий тип сапи, «тс.», [спідлити] «принизити, спаплю- 
яка робиться під гострим кутом до руч- жити» Нед, спідлитися «стати під- 
ки; совкова лопата» Ва, [підкбристо] лим», спідліти «тс.»; — р. пбдльїй , 
«під кутом, зігнуто» Ва; — не зовсім бр. пбдльг, — запозичення з польської 
ясне; можливо, пов’язане з кора ■ як мови; п. робїу «підлий», як і ч. робіу, 
назва сапи (лопати), що розпушує (зні- болг. пбдьл, пбдли , схв. подал, по¬ 
має) верхній затверділий шар грунту. дао , надійної етимології не має; виво- 

[підкропйвнидя] (бот.) «суниці зе- диться від росіїес «підлягти» (КЗСРЯ 
лені, Рга^агіа уігібіз ПисЬ., (ргадагіа 347); від прийменника роб «під» (Пре- 
соїііпа ЕЬгЬ.)»; — похідне утворення обр. II 87; Вгйскпег 425; Младенов 
від кропйва\ назва зумовлена схожіс- 450; Мікі. ЕАУ 253—254); від робіе 
тю листків обох рослин або тим, що «біля» (Фасмер III 298; МасЬек Е56С 


суниці часто заростають кропивою. — 
Див. ще кропйва, під 2 . 

[підкукундати] «підмовити» Нед; — 


афективне утворення. 


[підкульокі «заг 
[шткульки] «підпірка 


«заколесник» 


задпьш ручиці 


467; НоІиЬ—Кор. 282; НоіиЬ—Буег 
380). — Черньїх II 49. ■ 

[підлйсник] (бот.) «копитняк євро¬ 
пейський, Азагит еигораеит Б.», [під¬ 
лісник, подлєсник] «тс.» Мак; — похід¬ 
не утворення від лист ; назва зумовле- 


воза; задня ручиця з підпіркою» О, на тим, що ця рослина перезимовує під 
[піткульок] «тс.» О; — запозичення з покривом з опалого листя (Нейштадт 
польської мови; п. [робкиїек] «люшня, 20б); окремі звукові форми виникли 


392 




підліжка 


підневідити 


внаслідок зближення з ліс. — Див. ще 
лист, під 2 . — Пор. підолішник. 

[підліжка] (орн.) «волове очко, 
Тго§1осіуіе5 їго^іобуїез Б.» Шарл, 
ВеНЗн, [підліжок] «тс.» тж; — похідне 


ґ~і Л //“» /“V Іґт 


у і пирснп /1 о ід лс- мьілтм , паооа о у шиолі 


на, очевидно, тим, що в лісі цей птах 
оселяється в купах хмизу, вітровалу, 
тобто під тим, що лежить (Птицьі 
СССР 430). — Див. ще лежати, під 2 . 

[підлітка] (іхт., у сполуці \п. дов- 
гоплавка]) «летюча риба, Ехосоеїиз 
уоіііапз Б.» Нед; — похідне утворення 
від підлітати ; назва зумовлена тим, 
що ця риба вистрибує з води і може 
летіти деяку відстань у повітрі (Рьібьі 
СССР 242). — Див. ще летіти, під 2 . 

[підліцки] «віжки для пари коней» 
О; — пов’язане з [лійці] «віжки» 
(див.). 

[підліщки] (бот.) «печіночниця зви¬ 
чайна, Нераїіса поЬіІіз Оагз. (Нераїіса 
ІгіІоЬа СНІіЬ.)» Г, Мак, [підліска Нед, 
підліски Мак, підлісок] «тс.»; — п. 
робіазгсгка «фіалка болотна, Уіоіа 
жіизїгіз Б.; печіночниця звичайна», ч. 
робіізка] «печіночниця», [робіезка], ст. 
росіїезска, робіезїка «тс.»; — утворене 
з прийменника під та основи іменника 
ліщина. ; назва зумовлена тим, що пе¬ 
чіночниця росте в листяних і мішаних 
лісах (Нейштадт 256—257; Лік. росли¬ 
ни. Енц. дов. 337), зокрема, під ліщи¬ 
ною. — Масйек 4т. гозії. 48. — Див. 
ще ліска 1 , під 2 . 

підлог «підробка, фальшивка»; — 
бр. падлог «тс.»; — запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. подлбг «тс.», пов’яза¬ 
не з подложйть «підложити», утворе¬ 
ним з префікса под- «під» і дієслова 
ложйть «ложити». — Див. ще лежа¬ 
ти, під 2 . 

підлога, підлоговий, підложе, під- 
лбжжя, підложниця — див. лежати. 

[підлоґоння] «підхвістя при сід¬ 
лі»; — запозичення з польської мови; 
п. робо§опіе «ремінь у кінській упряжі, 
який іде до хвоста» утворено з при¬ 
йменника роб «під» та іменника о§оп 
«хвіст»; звук л в українській мові з’я¬ 


вився, очевидно, під впливом слова 
[підложити] «підкласти». — 5Ш IV 
389. — Див. ще огін, під 2 . 

[підмагулити] «підмовити» Нед; — 
п. [робта^иііс] «одурити, ввести в ома- 

им пі пишпіфіїл • плп *пп опл «-> \ * ґ* т - '* / 

пу, шДшалу і ґі'/ , ішо лоапс о |у*-ги-7 у~ 

лити] «підмовляти» (див.). 

[підмачулити] «допомогти, підси¬ 
лити, підхарчувати» Ва; — не зовсім 
ясне; можливо, давніше *підмочули- 
ти, пов’язане з * підмочи «підмогти, 
допомогти». 

[підмет 1 ] «невелика грядка, ділянка 
землі; коноплище; низинна місцевість, 
де пасуть худобу, сіють коноплі Ва; ор¬ 
на земля за селом Ва; природно зрошу¬ 
вана низина в полі, на якій сіють ко¬ 
ноплі, садять капусту Ме», [підме¬ 
те ць] «квітник», [ підліт ] «частина по¬ 
ля, на якому сіють коноплі» Нед, Бі; 
— р. [подмет] «поле, приготоване для 
баштану», п. робтіої «гній, сміття, ви¬ 
кинуте в одне місце»; — похідне утво¬ 
рення від метати «кидати»; назва зу¬ 


мовлена, очевидно, тим, що на цих ді¬ 
лянках розкидали .гній або пасли худо¬ 
бу. — Дзендзелівський 51. зі. 10/1 — 
2, 46. — Див. ще метати, під 2 . 

підмет 2 (член речення), підмето¬ 
вий ; — п. робітної, ч. робтеї, слц. 
робтеї, вл. робігцеї, нл. робпфаї, м. 
схв. подмет «тс.»; — калька лат. зиЬ- 
]есїигп «підмет», пов’язаного з дієсло¬ 
вом зиЬцсеге «метати, кидати, класти 
під, підкладати», утвореного за допомо¬ 
гою префікса зиЬ- «під». від ]асеге «ме¬ 
тати, кидати». — НоІиЬ—Буег 380. — 
Див. ще метати, під 2 . 

підметка, підметок , [підмітка] 
«солом’яна устілка в чоботі; підошва» 
Нед, [підміток] «тс.» Нед; — р. под- 
метка «підметка», болг. подметка 
«тс.»; — похідне утворення від мета¬ 
ти «шити, обкидати». — Фасмер III 
298. — Див. ще метати, під 2 . 

піднебіння, піднебення, піднебін¬ 
ний, підніб’я — див. небо. 

[підневідити] «підштовхнути на 
щось, підвести», [спідневідити] «об¬ 
дурити; обнадіяти і не виконати»; — 


393 




підовинути 


підпіга 


«очевидно, давніше «підштовхнути на 
несвідомий учинок, вивести з розуму; 
ошукати», похідне від не відати «не 
знати». — Див. ще відати, не, під 2 . 

[підовинути] «розпогодитися, ви- 
погодитися» О, [ підовинупгися ] «за¬ 
сяяти щастям, розвеснитися» О; — 
помилкове написання замість [підсви- 
нути, підсвинутися], пов’язаних з 
[освинути] «розвиднитися» (див.). 

[підойма] (бот.) «герань темна, Ое- 
гапіит рЬаеит Б.; сіверсія гірська, 
Зіеуегзіа топіапа (Б.) К. Вг. (Оеит 
топіапит Б.); калган (перстач прямо¬ 
стоячий), Роіепііііа егесіа (Б.) Натре 
(ТогтепШІа егесіа Б.; РоіепііПа іог- 
тепііііа 5сНг.); підлісник європейсь¬ 
кий, Запісиїа еигораеа Б.; волошка луч¬ 
на, Сепїаигеа ]асеа Б.» ВеНЗн, [підій- 
ма] «гравілат струмковий, Оеит гіуаіе 
Б.; сіверсія гірська» Мак, [підойна] «сі¬ 
версія гірська» Мак; — похідні утво¬ 
рення від підіймати, [підоймами] 
«підняти»; назви зумовлені тим, що в 
народній медицині частина з названих 
рослин використовується, щоб поста¬ 
вити на ноги хворих на різні недуги; 
деякі рослини (герань темна, калган) 
вживаються при хворобах, викликаних 
підніманням важких речей. — Шамота 
142—143; Анненков 90, 157, 269—271, 
315. — Див. ще імати, під 2 . 

[підолішник] (бот.) «копитняк єв¬ 
ропейський, Азагит еигораеит Б.» 
Мак, [підолишник, подолішник Нед, 
Пі] «тс.» Мак; — бр. [падалешнік] 
«тс.»; — результат видозміни слова 
[. підорішник ] «тс.», викликаної впли¬ 
вом ліщйна ; обидві назви зумовлені 
тим, що копитняк росте під ліщиною 
(лісовим . горіхом). — Вибгізге^зка 
235.' — Див. ще підорішник. — Пор. 
підлйсник. 

підопліка, підоплічка , підопліч¬ 
чя — див. плече. 

[підорна] (бот.) «чина лісова, БаїЬу- 
гиз зііуєзієг Б.» Мак; — очевидно, по¬ 
хідне утворення від підірватися ; наз¬ 
ва зумовлена тим, що в народній ме¬ 
дицині цю рослину застосовують при 


надривах нутрощів. — Шамота 68—69; 
Анненков 187. — Див. ще рвати. 

[підорішник] (бот.) «копитняк єв¬ 
ропейський, Азагит еигораеит Б.» 
Нед, [подорішник] «тс.» Нед; — р. 
[подорешник] «тс.»; — утворене з при¬ 
йменника під та іменника оріх «горіх»; 
назва зумовлена тим, що копитняк ро¬ 
сте під ліщиною (лісовим горіхом); 
пор. інші його назви: укр. [підорішна 
трава], схв. лесков корен, сподлесак, 
нім. Назеїтігх (букв, «ліщинний ко¬ 
рінь»). — Вибгізхе^зка 235. — Див. 
ще горіх, під 2 . 

[підоря] «свиня» Пі, [підбрка] «тс.» 
Пі; — похідне утворення від підорати 
в значенні «підкопати, підрити» (пор. 
вираз орати носом «рити носом»); на¬ 
зва зумовлена тим, що свині підрива¬ 
ють кущі картоплі та ін. — Див. ще 
орати 1 . 

[підосінник] (бот.) «гриб красно¬ 
головець, підосичник, Воіеїиз аигапііа- 
сиз Регз.»; — очевидно, запозичення з 
польської мови; . п. робозіппік «тс.» 
утворено з прийменника роб «під» та 
іменника озіпа «осика». — Див. ще 
осйка, під 2 . 

[підосовець] (бот.) «вид їстівного 
гриба» ВеБ; — очевидно, утворене з 
прийменника під і основи прикметника 
[осовйй] «осиковий», пов’язаного з 
осйка. — Див. ще осйка, під 2 . 

підошва, підошовний — див. шйти. 
підпавок, підпалайка, підпалак, 
підпалакати, підпалкувати, підпсі- 
лок — див. павкати. 

підпадьомкати — див. підпідьом. 
[підпаленик] (орн.) «малинівка 
(вільшанка), БгііЬасиз гиЬесиїа Б.» 
ВеНЗн; — похідне утворення від під¬ 
палений] назва зумовлена тим, що у 
цього птаха горло, воло і груди яскра¬ 
во-рудого кольору (Воїнств.—Кіст. 330; 
Птицьі СССР 463); пор. інші назви ма¬ 
линівки: [рудняк, червоне вольце, чер- 
леногруд, червеняк]. — Див. ще па- 
лйти, під 2 . 

[підпіга] (ент.) «стягівка, Саіосаіа 
ЗсНгк.» Нед; — неясне. 


394 




підпідьом 


підручник 


[підпідьом] (вигук, що передає крик 
перепела), підпадьомкати «видавати 
своєрідні уривчасті звуки» (про перепе¬ 
лів), підпідьомкати «тс.» СУМ, Пі; — 
звуконаслідувальне утворення; пор. нау¬ 
кову передачу голосу («бою») перепела: 
відь-підь-підь (Фауна України 4, 50), 
піть-пібіть (Птицьі СССР 183). 

[підпіліть] «вигук, що передає 
крик перепела» Нед, [ підпілітка ] «пе¬ 
репел, Соїигпіх соїигпіх 1^.», [підпіліт- 
кати] «кричати» (про перепела) Нед; — 
звуконаслідувальне утворення; пор. ін¬ 
ші вигуки, що передають крик пере¬ 
пела; [подь полоть] ВеНЗн, [підполю] 
ВеНЗн, відь-підь-підь (Фауна України 
4, 50), піть-пібіть (Птицьі СССР 183). 


під пінок] «ПрОС г 


а і ииіллй'/ 


Ю- 


хідне утворення від пінна «горілка». — 
Див. ще піна. 

[підплйтник] (орн.) «берегова лас¬ 
тівка (щурик), Кірагіа гірагіа Ь.; ма¬ 
ленький птах, що гніздиться під камін¬ 
ням Нед», [підплитінка] «тс.» Нед; — 
похідне утворення від плита «брила 
каменю»; назва зумовлена тим, що ці 
птахи часто гніздяться під камінням по 
берегах річок. — Див. ще плйта. 

підполотя, підполбтькати — див. 
ПІДКОЛОТЬ. 

[підполя] «біла вівця з великою 
чорною плямою чи навпаки» НЗ УжДУ 
26/2, [підполйстий] «спіднизу білий, 
світліше забарвлений» ВеНЗн; — не 
зовсім ясне; очевидно, пов’язане з під¬ 
палина «пляма іншого кольору», похід¬ 
ним від палйти (див.). 

підприємство, підприємець, під- 
при є м н. и к, під п р и ем н и ц те о, п і д п р и - 
ємливий «заповзятливий»; — очевид¬ 
но, калька нім. Сіпіегпеїшіеп «підпри¬ 
ємство; справа», пов’язаного з дієсло¬ 
вом ипїегпеЬгпеп «розпочати, взятися», 
яке складається з префікса ипїег- «під-» 
і дієслова пеЬтеп «брати, приймати». — 
Див. ще імати, під , при. 

[підпрйжик] (ент.) «ковалик, Еіа- 
іег 1^.» Нед; — похідне утворення від 
[пригати] «стрибати, плигати»; назва 
зумовлена тим, що цей жук, упавши 


на спину, підстрибує за допомогою ви¬ 
росту передньогрудей (УРЕ 6, 518). — 
Див. ще прйгати. 

підпруга, підпружити — див. 

пруг. 

[підпуки] «перевесла з осоки, на¬ 
мотані на еподи невода, щоб вони не 
загрузали в болото» Мо; — очевидно, 
похідне утворення від пук 1 «в’язка» 
(див.) ; 

[иідпустка] «частина шлунка жуй¬ 
ної тварини, що вживається для звур- 
джування молока» Куз, [підпушник 
Куз, підпущник Нед] «тс.»; — запози¬ 
чення з польської мови; п. робризіка, 
робризгегка «закваска для молока» по¬ 
ходять від робризгсгас (тіеко) «заква¬ 
шувати (молоко)», утвореного за допо¬ 
могою префікса росі- «під-» від ризгсгас 
«пускати» (шматочок звурдженого мо¬ 
лока кидають в удій молока, щоб воно 
швидше звурдилося). — 8АУ IV 404. — 
Див. ще під 2 , пускати. 

[підрад] «матеріал, яким підбива¬ 
ють халяви та переди в чоботях» Па; — 
запозичення з російської мови; р. [ под - 
ряд] «підбій, шкіряна підкладка у взут¬ 
ті» пов’язане з рядить «тримати в по¬ 
рядку», якому відповідає укр. ряди¬ 
ти. — Див. ще під 2 , ряд. — Пор. 
підряд. 

[підрйвка] «вид рибальської сітки» 
Г, Нед; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. робгусука «мала сіт¬ 
ка типу черпака» пов’язане з робгуу/ас 
«шарпати вгору», утвореного за допо¬ 
могою префікса роб- «під-» від дієслова 
пуас «рвати». — Оньїшкевич Исслед. 
п. яз. 246; IV 411. — Див. ще під 2 , 
рвати. 

підрі, підря — див. подра. 

[підрімани] «вид жіночого одягу» 
Нед; — неясне. 

підручник; — бр. падручнік «під¬ 
ручник»; — калька п. робг^сгпік «тс.», 
похідного від прикметника робг^сгпу 
«який знаходиться під рукою», утворе¬ 
ного з прийменника роб «під» та основи 
іменника г^ка «рука». — 5^ IV 406. — 
Див. ще під 2 , рука. 


395 





підряд 


підстршіник 


підряд «зобов’язання виконувати 
роботу на чиє-небудь замовлення за 
певну оплату; робота, що виконується 
за таким зобов’язанням», підрядний, 
підрядити ; — бр. падрад , п. [росігасі] 
«тс.»; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. подряд «тс.», пов’язане з под- 
рядйть , утвореного за допомогою пре¬ 
фікса под- «під-» від дієслова рядйть 
«наймати, домовлятися про плату», яко¬ 
му відповідає укр. рядити . — Преобр. 
II 240; 5Ш IV 405. — Див. ще під 2 , 
ряд. — Пор. підрад. 

[підсадівка] (бот.) «печериця їсті¬ 
вна, Адагісиз есіиііз Регз.» Нед, [під¬ 
садка] «тс.» Нед; — похідне утворення 
від підсадити ; назва зумовлена тим, 
що цей гриб розводять штучно в сади¬ 
бах (БСЗ 47, 510). — Див. ще під 2 , 
садйти. 

[підскйбиця] (орн.) «чайка, Уапеї- 
Іиз уапеїіиз Б. (Уапеїіиз сгізіаіиз Ме- 
уег)» ВеНЗн; — утворене з приймен¬ 
ника під та іменника скиба «смуга зе¬ 
млі при оранці»; назва зумовлена тим, 
що гніздо цього птаха, яке являє собою 
ямку в землі, буває часто під скибою. — 
Булаховський Вибр. пр. III 228; Во¬ 
їнств.—Кіст. 62. — Див. ще під 2 , скй- 
ба. 

[підскїрниця] «ризоморфи (своє¬ 
рідні нитчасті утворення у грибів, які 
сприяють їх поширенню), КігошогрНа» 
Нед, [підшкірньщя] «тс.»; — похідні 
утворення від [скіра], шкіра\ назва 
зумовлена тим, що ризоморфи розрос¬ 
таються під корою дерева (Словн. бот. 
463). — Див. ще під 2 , шкіра. 

підсметанник — див. сметан¬ 
ник. 

[підсніжна] «сорт горщика заввиш¬ 
ки в 5-—7 вершків», [підснйзок] «сорт 
горщика» Нед; — неясне, можливо, по¬ 
в’язане зі [сніз] (мн. [снбзи]) «тоненькі 
палички для підтримування стільників 
у вулику». — Пор. сноза. 

пі дсобйти «допомогти», підсббка 
«допоміжне приміщення», підсобник, 
підсобний ; — бр. [ падсббіць] «трохи 
допомогти»; — очевидно, запозичення 


з російської мови; р. подсобйть «до¬ 
помогти» є результатом видозміни фор¬ 
ми пособйть , що відповідає укр. посо- 
бйти «тс.». — Див. ще засіб. 

[підсобїйка] «дощата коробка під 
навісом дахового схилу» НикНикБЛ, 
[ підсобівка, підсобейка, підсобівка, под- 
соббііка ] «тс.» тж, [підсубійка] «стрі¬ 
ха» тж, [ підсубітка] «тс.» тж, [подче- 
бітка] «поперечна дошка, в яку впира¬ 
ються нижні торці дахових дощок і 
гонту» тж, [ поспособійка ] «карниз із 
дощок під стріхою»; — запозичення з 
польської мови; п. росізіфііка «дощане 
підбиття під балками стелі; дерев’яна 
стеля» утворене з прийменника росі 
«під», займенника зі£ «себе» й основи 
дієслова Ьіс «бити». — Див. ще бйти 1 , 
під 2 , ся 1 . 

підсобійний, підсєбійний, підсо- 
бей, підсобій, підсобійник , підсоббй — 

див. підсубійний. 

[підсокйритися] «піддобритися, здо¬ 
бути довір’я» Ва; — неясне. 

ПІДСП1ДОК — див. під 1 . 

підспіль — див. спіл. 

[підспоруга] «ремонт, поновлення» 
Нед; — очевидно, похідне утворення 
від [споружйти] (< псл. *5 , ьрогд§І1еі) 
«спорудити; справити», генетично по¬ 
в’язаного з оружжя (псл. огргщ'е < 
*огоп§ї-). — Див. ще оружжя, під 2 . 

[підсрібняк] (ент.) «перламутрівка, 
Аг§уппіз Р.» Нед; — похідне утворен¬ 
ня від срібний ; назва зумовлена тим, 
що нижня сторона задніх крил цього 
метелика вкрита перламутровими (сріб¬ 
лястими) плямами (Горностаев 231). — 
Див. ще срібло. 

[підстршіник] (орн.) «перепелят¬ 
ник (малий яструб), Ассірйег пізцз Б.» 
Нед; — похідне, утворення від стріха ; 
назва зумовлена тим, що перепелятник 
живиться дрібними птахами, в тому 
числі й горобцями, які в сільській міс¬ 
цевості часто оселяються під стріхами 
(пор. р. [подстрешник] «горобець»; пор. 
іншу назву перепелятника [вороб’ят~ 
ник] Шарл. — Булаховський Вибр. пр. 
III 228. — Див. ще під 2 , стріха. 


396 






інде ір^пчиїи 


1 А>’ 


ттІ ттг*хг»лгчот/Гт'М уі іг\г іу) п іИіи // т її 

ІД А V. А. у ДД Ні 1 XI) І Ь і/ ^ і І І/ £*/ Л ~Ь ІЛ> І І и VI* 

див. стренчити. 

[підсубїйний] «підливний» (про 
млин, про колесо у млині), і підсебій- 
ний Нед, підсобійний] «тс.», [ підсобій ] 
«рух водяного колеса знизу догори; 
тип млина за таким рухом колеса» 
Ник, [підсоббй, підсобей] «тс.» тж, 
[підсобійник] «підливний млин», [під- 
субійка Нед, підсубійник, пїдсубійок ] 
«тс.»; — р. [подсоббйньїй] (у сполу¬ 
ченні [ґіодсоббйния мельница] «підлив¬ 
ний млин»); — очевидно, видозмінене 
запозичення з польської мови; п. роб- 
зі^Ьіегпу (у сполученні коїо робзі^Ьіег- 
пе «підливне колесо у млині») утво¬ 
рене з прийменника росі «під», займен¬ 
ника зі§ «себе» й основи дієслова Ьгас 
«брати» (дієприкм. Ьіегпу). — БАУ IV 

А 1 П 7 "Т ігп іпл Л Л о т' т я гг . тт 2 лл ЛХ 

по. /_цп.о. ще ираіі'і, шД , ееие. 

[підсуканець] «вид їжі (кукурудзя¬ 
не борошно, розбовтане в молоці з во¬ 
дою)»; — похідне утворення від [сука¬ 
ти] «колотити». — ВеЗн 49. — Див. 

ще сукати. 

[підтики] «натяки» О; — похідне 
утворення від тикати , ткнути «до- 

т•г\^^ 1 <'С 1 т•тл^*а• іпопои А і_г г\ п м м/ г\ т- т-т п а г*лп. 

і ча і і іі ^ • у ии і гдч-/і \,уі V 

вами», аналогічне до прйтча (від псл. 
ргй'ькпріі «приткнути»). — Коломієць 
Мовозн. 1992/5, 43; Фасмер III 368. — 
Див. ще під 2 , тйкати. — Пор. надто¬ 
чити, натяк, прйтча. 

[підтйнникГ (бот.) «ранник вузлу¬ 
ватий (ранник бульбистий), Бсгорйи- 
Іагіа побоза Б.», [подтинник] «тс.» 
Мак; — р. [подтьїнник], бр. [падтьін- 
нік, падценнік] «тс.»; — похідне утво¬ 
рення від тин «огорожа»; назва зумов¬ 
лена тим, що ця рослина полюбляє за¬ 
тінені місця. — Див. ще тин. 

підтичка — див. надточйти. 

[підтіпанка] «неохайна, жінка із 
забрудненою пеленою; повія»; — ре¬ 
зультат контамінації форм типу поті¬ 
паха «розпусниця» і нетіпаха (неті- 

__„л- \ 

шлпгьи) «нсилешпеї /лшічл» \Див._/. 

[підтічка] (зоол.) «кріт, Таїра еи- 
гораеа Б.» ВеНЗн, О; — похідне утво¬ 
рення від точйти «рити»; пор. [підтб- 


1 „• 


иниіп \ лплпитя к'плтллд гзоллпстл 

. 


иячпсі ОЛ 7 - 


мовлена тим, що кроти риють землю. — 
Див. ще під 2 , точйти 1 . 

[підтоварник] «колодка, що під¬ 
кладається під човен при витягуванні 
його на берег»; — очевидно, запози¬ 
чення з російської мови; р. подто- 
варник «тонкі колоди, жердини, що за¬ 
стосовуються в будівництві й гірничій 
промисловості, а також для підкладан¬ 
ня під вантажі на суднах, складах» 
утворене з прийменника под «під» та 
іменника товар «товар». — Див. ще 
під 2 , товар. 

підтока — див. надточйти. 
підтропіки «субтропіки», підтро¬ 
пічний: — р. подтропики } бр. пад- 
трбпікі ; — часткова калька лат. виЬ- 
Ігорісиз «субтропічний», першим ком- 

п ач аті'Г’Аічг гті /А г А о птіптлчимт; г> . і 1-х 

нипешиш тіілиі и с. црппшепппп зии 

«під», другим Ігорісиз «тропічний». — 
Див. ще під 2 , тропік. 

[підтруняти] «підбурювати, піддро- 
чувати» Пі; — очевидно, запозичення з 
російської мови; р. подтрунивать 
«жартувати, глузувати» походить від 
трунйть «тс.», етимологія якого неяс- 

і_гя <(Ь аг*плс>п ТА/ 1ПОА- л/гг*м< г с> Нліт-іл гт г> о ’ ст_ 

1 1 ІД \ ^ 1*1 \_^ XV Л. / у у і £ І і І - 1/1 

зане й з [ підструнчити] «підбурити». 

підуст (іхт.) «СЬопбгозІота пазив 
Б.», [підвуст Кол, підуста Кол, піду- 
ства, підустка Нед, підустов , по- 
дуст Кол, подуста, подустав, пудьі- 
ства, пудуства тж] «тс.»; — р. по- 
дуст , бр. пбдуст , [падуст], п. робив¬ 
ша, [робизім/а], ч. [робоизіеу] «рибець, 
УігпЬа уігпЬа Б.», слц. робивша «під¬ 
уст», схв. подуст, подуста , пбдуст- 
еа, слн. робив! «тс.»; —- псл. робизгь, 
робизіу, утворене з прийменника роби 
«під» та іменника, изіа «рот»; назва мо¬ 
тивується тим, що рот у підуста розта¬ 
шований знизу під виступаючим упе¬ 
ред носом; помилкова думка (Вибгі- 
вхешзка 130) про запозичення з румун¬ 
ської мови (рум. роби! «лящ»). — Ко- 

п Ж . , ^ Щ Ої оо. 

лимпец прии^л. пази. роїи & і— 

Герд Белар. лексікал. і зтьім. 38—39; 
Далц ІІІ_ 2 13;_Вгйскпег 425; МасЬек 
ЕБбС 467. — Див. ще під 2 , уста. 


397 











підустйти 


підчмелйти 


підустйти, підустливий, підуща- 
ти — див. уста. 

[підуфалий] «занадто довірливий; 
сміливий, зухвалий» Нед, [ подуфалий, 
подуфнйй ] «тс.» Нед, [ пудуфалний ] 
«хвальковитий» Ме, [ подуфальство ] 
«довірливість; сміливість, зухвальство» 
Нед, [ подуфане ] «тс.» Нед; — запози¬ 
чення з польської мови; п. [росіиїаіу] 
«дружній, фамільярний; самовпевне- 
ний, зухвалий» пов’язане з [робиїас] 
«довіритися», утвореним за допомогою 
префікса ро- «по-» від дієслова [сіиїас] 
«довіряти». — Вгйскпег 103; 5\У IV 
431. — Див. ще дуфати, по. — Пор. 
зухвалий. 

[підхатничка] (орн.) «сіра мухо¬ 
ловка, Мизсісара зігіаіа Ра 1 і.» Куз; — 
похідне утворення від хата\ назва зу¬ 
мовлена тим, що ці пташки мостять 
гнізда в щілинах будівель (Воїнств.— 
Кіст. 297). — Булаховський Вибр. пр. 
III 228. — Див. ще під 2 , хата. 

[піддідірка] (орн.) «чубатий жай¬ 
воронок (посмітюха), Оаіегіба сгізїаїа 
Ь.» Шарл; — очевидно, назва звукона¬ 
слідувального походження, можливо, 
пов’язана з [ціцірік] (орн.) «лісова ти¬ 
нівка, Ргипеїіа гпосіиіагіз І.. (Ассепіог 
тобиіагіз)». 

підцббрити — див цубрити. 

[підчас] «юшка з молодих буряків і 
молодого бурячиння; молода головка 
капусти Нед; страва з листя молодої 
капусти Нед», [підніс] «молода головка 
капусти; страва з листя молодої капус¬ 
ти» Нед, [пічбса] «страва з ячмінної 
крупи і лободи» Корз, [пу(т)чіс\ «тс.», 
[пучбха] «страва з молодої капусти і 
м’яса» тж; — запозичення з польської 
мови; п. [робсгаз] «молода головка ка¬ 


пусти; страва з листя молодої капусти, 
буряків», робсгюз «тс.» пов’язане з роб- 
сгезас «підчесати», утвореним за допо¬ 
могою префікса роб- «під-» від дієслова 
сгезас «чесати, чухрати». — Вгйскпег 
425; 5"\У IV 345. — Див. ще під 2 , 
чесати. — Пор. підчїс. 

підчаший (іст.) «помічник чашни¬ 


ка (придворна службова особа)», [під- 


чашник] «тс.» Нед; — р. подчаший, 
бр. падчашьі «тс.»; — запозичення з 
польської мови; п. робсгазгу є префік¬ 
сальним утворенням від сгазгг «ча¬ 
ша». — Фасмер III 301; Вгйскпег 425; 
5^ IV 344. — Див. ще під 2 , чаша. 

[підчерйти] «зняти кору (з дере¬ 
ва)» О, [підчерепні] «тс.» О, [підчеря- 
ти\ «знімати кору з живого дерева, 
щоб сохло» О, [чертйця] «дерево з 
обідраною навколо корою»; — очевид¬ 
но, псл. [^робксеНі, *роб'ьсегз1:і], похід¬ 
не від *сегз1;і, *с ь г49 «рубати, різати» 
(пор. др. чьрсти, чьрту «проводити 
борозну, орати», пов’язане чергуван¬ 
ням голосних з кога «кора»; — спорід¬ 
нене з лит. кігзїі, кегій «рубати, уда¬ 
ряти», дінд. каїчаїі «ріже, відрізує»; іє. 
:|: (з)кег-і- «різати». — Фасмер IV 349; 
ЗССЯ 4, 75—76; Вегп. І 172; Рокоту 
938—942. — Див. ще черта. — Пор. 
кора, чересло, черпати. 

підчйхвіст «підлиза СУМ; негід¬ 
ник, пройдисвіт Г», [печйхвіст] «вітро¬ 
гон, шелихвіст»; — очевидно, спорідне¬ 
не з р. чихвбстить «чухрати; шпети¬ 
ти, коренити», етимологічно неясним, 
пов’язуваним з чи «чи» і хвостить 
«бити» (Фасмер IV 368) або з *тьще 
«пусто» і хвастати (Соболевский 
РФВ 67, 213). 

[підчіпок] «підшипник»; — утворе¬ 
не з прийменника під та іменника [чіп] 
«стержень, на якому що-небудь ходить, 
хитається або обертається; шип»; — 
пор. підшйпник від шип. — Див. ще 
під 2 , чіп 1 . 

[підчїс] (бот.) «перекотиполе, Оур- 
зорЬПа рапісиїаіа Ь.», [піднос] «спаржа 
лікарська, Азрага§из оШсіпаііз Ь. Мак»; 
— р. [подчес] «спаржа лікарська»; — 
похідні утворення від чесати ; назви 
зумовлені зовнішньою подібністю ку¬ 
щів цих рослин до вичесаного волосся; 


пор. іншу назву спаржі лікарської 
[козя борода] Мак. — Див. ще під 2 , 
чесати. — Пор. підчас. 

[підчмелйти] «упоїти, сп’янити» 
Нед; — похідне утворення від виразу 


Під джмелем «Наиі дПИтКу », що виник, 


398 





підчулити 


П1ЖИТИ 


очевидно, як наслідок видозміни вира¬ 
зу під хмелем <<тс.». — Див. ще 

джміль, під 2 , хміль. 

[підчулити] «в плоту сплавного 
дерева зрізати кінці колод знизу нав¬ 
скіс»; — неясне; можливо, пов’язане з 
[чулити] «щурити» (вуха). 

[підшийник] «підшипник»; — оче¬ 
видно, калька р. [подшейник] «підшип¬ 
ник, підкладка під кінець машинної 
осі», утвореного з прийменника под 
«під» та іменника [іиейка] «кінець ма¬ 
шинної осі, шип», похідного від шея 
«шия». — Див. ще під 2 , шйя. 
підшмирйтися — див. чмир 3 . 
під’юдити, під'юджувати — див. 
юдгіти. 

[під’ядлівчак] (орн.) «поповзень, 
8Ша еигораеа Б.» ВеНЗн; — похідне ут¬ 
ворення від [ядлівчак] «дрізд чикотень, 
Тигсіиз рііагіз Б.»; зв’язок назв обох пта¬ 
хів зумовлений, очевидно, подібністю в 
їхньому забарвленні; думка про зв’язок 
назви поповзня з характером місцевості 
чи флори, де цей птах водиться (Була- 
ховський Вибр. пр. III 227), недостатньо 
конкретизована. — Птицьі СССР 433, 
526. — Див. ще ядлівчак. 

[під’яєшник] (бот.) «моховик на- 
півповстистий, Воіеіиз зиЬїогпепІозиз 
Б.» Мак; — похідне утворення від 
[яешник] «А§агісиз саезагеиз 5сор.»; 
зв’язок назв обох грибів зумовлений, 
очевидно, їхньою зовнішньою схожіс¬ 
тю. — Див. ще під 2 , яйце. 

[під’ярка] «велике винне яблуко» 
ВеБ, [під*ярівки] «літні яблука» Нед; — 
похідне утворення від ярий «весня¬ 
ний»; назва зумовлена тим, що ці яблу¬ 
ка рано достигають (пор. [яровйнники] 
«ранні винні яблука» ВеНЗн). — Див. 
ще під 2 , ярий 1 . 

[під’ярок] (зб.) «піврічні ягнята, з 
яких можна стригти вовну»; — очевид¬ 
но, пов’язане з ярка «молода одноріч¬ 
на вівця» (пор. аналогічно утворене 
підсвинок від свиня), — Див. ще під 2 , 
ярий 1 . 

пієтет «глибока пошана», пієтизм 
«релігійна течія; удаване благочестя», 


пієтйст «прибічник пієтизму; релігій¬ 
на людина» Куз, пієтйчний Куз; — р. 
болг. м. пиетет , бр. піетзт, п. рїе- 
Іугт «пієтет, пієтизм», ч. слц. ріеїа, 
вл. ріеіігт «пієтизм», схв. пщетет , 
слн. ріеіеіа; — запозичення з німець¬ 
кої мови; н. РіеШ «пієтет» походить 
від лат. ріеіаз «побожність, благочестя; 
відданість», пов’язаного з ріиз «побож¬ 
ний, благочестивий; справедливий; від¬ 
даний», зіставлюваним з рПгиз «чис¬ 
тий, бездоганний». — СІСг 646; Кора- 
Іігїзкі 748; РЧДБЕ 556; Вуіакли]а 718; 
КІеіп 1184, 1188; ШаІсІе—Ноїгп. II 312. — 
Див. ще пирей, 

піжама «спальний костюм»; — р, 
болг. м. схв. пижама , бр. піжама , п. 
рігата, рібіата, ч. слц. рігата, слн. 
рііата; — запозичення з англійської 
мови; англ. руї'атаз, ра]атаз «піжама» 
походить від гінді рфата, рацата 
«штани», букв, «вбрання для ніг», що 
складається з перс, ра, раї «нога», спо¬ 
рідненого з ав. раб-, гр. тгобд (род. в. 
тгобод), лат. рез (род. в. ребіз) «тс.», і 
_|агпа «одяг, убрання», спорідненого з 
дінд. уата- «вуздечка.», уассЬаіч «дер¬ 
жить, керує, надає». — СІС 2 646; Аку- 
ленко 141; Фасмер III 259; Черньїх II 
31; Кораііпзкі 754; РЧДБЕ 556; Ву]гк- 
т\а 717; К1и§е—Міїхка 571; Ногп 63, 
93; КІеіп 1112. — Див. ще педаль, 

ПІШИЙ. 

[піжда] «проценти з капіталу» Нед, 
[пожед, пожедь Нед, пбжид Нед] «тс.»; 
— похідне утворення від [піждати] 
«пождати, почекати» (пор. [пізва] «по¬ 
зов, скарга» від [пізвати] «позвати»); 
назва зумовлена тим, що позикода¬ 
вець жде повернення своїх грошей і за 
це вимагає плату. — Див. ще ждати, 
по. 

піжити «дуже лити (про дощ); би¬ 
ти, лупцювати»; — р. [запйжить] «за¬ 
бити (у щось)», [нежить] «натискати, 
притискати; давити за горло», бр. [апі- 
гасіць] «ударити»; — псл. рещіі «бити, 
лупцювати; сильно лити; давити, ду¬ 
шити»; — очевидно, споріднене з гр. 
тггіууирі «втикаю, вбиваю; збиваю, згур- 







піжма 


пат 


товую», лат. рап^о, рері^і «вбиваю; 
зміцнюю»; можливо, іє. *ре§-, варіант 
до *ра§-/рад’-, до якого зводиться псл. 
рагт, «паз». — Горячева Зтимология 

1982, 55—57. — Пор. паз, пазуха, 
репіжити. 

[піжма] «покривало» Пі, [піжмо\ 
«тс.» Пі; — неясне. 

піжон «пуста, франтувата людина, 
джигун», піжонство ; — р. пиж он , бр. 
піжон , п. рігоп «тс.», схв. пижон «го¬ 
луб»; — запозичення з французької 
мови; фр. рідеоп «голуб; бевзь, дурень, 
простак», походить від пізньолат. рїріо- 
пет, зн. в. від рїріо «птах, що цвірінь¬ 
кає», яке зводиться до лат. рїрїге «пи¬ 
щати, цвірінькати» звуконаслідуваль¬ 
ного походження, спорідненого з укр. 
пищати. — СІС 2 646; Черньїх II 31; 
КЗСРЯ 338; 8^/ IV 215; Вуіаклиіа 717; 
Кіеіп 1184; Оаигаї 558; Таїсіє—Ноїт. 
II 309. — Див. ще писк. 

[піз] «через» Нед; — пов’язане з 
[без 3 ] «тс.» (див.). 

[пїзма] «ненависть, мстивість, злість; 
зло, несправедливість» Нед, [пізмо, пі- 
зна, позна] «тс.» Нед, [пізьма] «тс. 
Нед; завзяття; невдоволення О», [пізлй- 
вий] «ненависний, мстивий» Нед, [пі- 
змувати] «злитися, ненавидіти» Нед; 
— запозичення з румунської мови; 
рум. рігта «заздрість, злість» походить 
від болг. м. пйзма «ненависть, упер¬ 
тість», схв. пйзма «тс.», які зводяться 
до гр. деТара «упертість, настирли¬ 
вість», пов’язаного з ітєШсо «переко¬ 
ную, вмовляю», спорідненим з лат. Шо 
«вірю, довіряю, покладаюся», псл. Ье- 
сіііі «умовляти, ганьбити», р. убедйть 
«переконати», укр. [бідйти] «лаяти, 
ганьбити». — Пономарів Мовозн. 
1973/5, 65; ЗсЬеІисіко 140; УгаЬіе Ро- 
тапозіауіса 14, 166; Уіпсепг 14; Мла- 
денов 422; Мікі. ЕУ/ 248; СДЕЛМ 313; 
ОЬЕМ 622; Ргізк II 487—488. — Див. 
ще аутодафе. 

пізній, [пізнай] «пізній» Нед, піз¬ 
ненький, [пізні] «пізно ввечері» Мо, 
[пізнюрка] «дуже пізній виводок кур¬ 
чат» Мо, [пізняк] «відсталий; пізно 

400 


народжений Куз; особа, що запізни¬ 
лася О», пізнйтися «запізнюватися», 
допізна, запізній, запізнілий, запіз¬ 
нитися , [надпізь] «запізно», [опізнй- 
лець] «пізно народжений; невіглас, 
обскурант» Нед, опізнйти «затримати 
(в часі)», [опоздйти] «тс.» Нед, [пра- 
пізний] «запізнілий» Нед, припізнен¬ 
ня, припізнювач «швидкісна кінокаме¬ 
ра (для уповільненого показу руху)» 
Куз, спізнілий , [спізнати] «запізнити¬ 
ся», спізніти «стемніти», спізнювати¬ 
ся , [упаздйтися] «запізнитися» ВеУг, 
[упоздйтися] «тс.» ВеУг, [упазджати- 
ся] «запізнюватися» тж; — р. поздний, 
бр. повні , др. поздьньиї, п. рбгпу, ч. 
рогбпї, слц. рогбпу, вл. рогсіге «пізно», 
рбгсіпі, нл. рогсіге, рбгпу, полаб. рйг- 
пй, болг. [пйзден], м. позен , схв. по- 
зан , слн. рогеп, стел. позд4і «пізно», 
поздьнчь «пізній», поздчь «тс.»; — псл. 
рогсіт,; — споріднене з лит. раз «при, 
біля, до», разкиі «потім, услід», разіа- 
газ «останній», лат. розі «після, потім», 
дінд. разеа «ззаду, після», ав. разеа 
«потім, услід», алб, раз «після», гр. бтгі- 
а9ву «ззаду, позаду; після», вірм. азі 
«після, потім», тох. В розіагп «тс.»; іє. 
*роз-; кінцеве -&ь того самого похо¬ 
дження, що і в пабь «над». — Фасмер 
III 303; Черньїх II 50; Преобр. II 89; 
Вгискпег 433; МасЬек Е5.ІС 477; Но- 
ІиЬ—Кор. 290; ЗсЬизїег-Зеу/с 1146; 
Младенов 456; Зкок III, 19; Мікі. Е"\У 
253; 2иЬа1у АїЗ]РЬ 13, 315; Тгаиітапп 
207; Меіііеі Еіисіез 161; Егпоиі— 
Меіііеі 933; Таїсіє—Ноїт. II 347—348; 
Рокоту 841. — Див. ще над, по. 

[пізніхірка] «пізній плід» Куз, [піз- 
ніхірочка ] «пізно народжена дитина; 
пізно виведене пташеня», [пізніхірча- 
та] «курчата, що виводяться в жнива» 
До, [познихйрочка] «наймолодша дити¬ 
на» Нед; — пов’язане з пізній ; кінцева 
частина слова неясна. — Див. ще піз¬ 
ній. 

піїт ^ «поет», [пійт] Нед, піїта 
«тс.», піїтика «поетика», піїтичнищ — 
р. болг. пийт «поет»; — запозичення з 
грецької мови, що відбиває Рейхлінову 




ігійка 


пікати 


(новогрецьку) вимову: гр. тплг|ттщ «тво¬ 
рець, поет». — Пономарів Мовозн. 
1974/2, 43; Фасмер III 259. — Див. 

ще поезія. 

[пійка 1 ] (орн.) «лісовий щеврик, 
АпіЬиз ігіуіаііз Б.» Куз, [пййка Нед, 
пайко ВеЛ] «тс.»; — .очевидно, назва 
звуконаслідувального походження. — 

Пор. пікавка. 

пійка 2 , пійло — див. поїти. 

[пійма] «полонення, взяття в по¬ 
лон» Нед; [пійма] «повінь; заплава; 
зміст» Нед; — р. бр. пбйма «заплава»; — 
похідне утворення від піймати «злови¬ 
ти, вхопити; [охопити, обійняти]». — 
Див. ще імати, по. 

пійстра — див. пестрий. 

пік «гостра гірська вершина; най¬ 
вища точка в розвитку чогось»; — р. 
болг. пик , бр. пік , п. рік «тс.»; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. ріс 
«гірська вершина» пов’язане з рфиег 
«колоти, проколювати», що виникло з 
нар.-лат. *рїссаге «проколювати, проти¬ 
кати», похідного від ^ріссиз «дятел», 
лат. рісиз «тс.», спорідненого з дінд. 
рікаН «індійська зозуля», дісл. зраеїг 
«дятел», двн. свн. зреЬІ, нвн. ЗресЬі 
«тс.». — СІС 2 646; Фасмер III 260; 
Черньїх II 31; 51. \ууг. оЬсусй 569; 
РЧДБЕ 474; Оаигаі 556, 561; К1и§е— 
Міігка 549; Кіеіп 1183, 1 184—1185. 

піка 1 «довгий полегшений спис з 
металевим наконечником», [пікувати] 
«губити»; — р. болг. пйка, бр. піка , п. 
слц. ріка, ч. ріка, м. пик , схв. пик 
«тс.»; — запозичення з французької 
мови; фр. рщие «піка, спис» утворене 
від дієслова рщиег «колоти, проколюва¬ 
ти». — СІС 2 647; Фасмер III 260; Чер¬ 
ньїх II 31; Одинцов Зтимология 1975, 
86—90; Преобр. II 57—58; НііШЛУогїН 
18; Зі.- шуг.' оЬсусй 569; НоІиЬ—Буег 
372; РЧДБЕ 556; ВДакл^'а 719; Кіи- 
§е—Мікка 550; Кіеіп 1185; Баигаї 
561. — Див. ще пік. 

піка 2 «чорна масть у картах із зо¬ 
браженням наконечника списа, вино», 
піки «тс.»; — р. болг. пйка, пйка, бр. 
піка, пікі,'п. ч. рік, слц. ріку, схв. пак, 


м. пик, слн. рік «тс.»; — запозичення з 
французької мови; фр. рірие «тс.» похо¬ 
дить від рщие «піка, спис». — Фасмер 
III 260; Черньїх II 32; 51. \ууг. оЬсусЬ 
569; НоІиЬ—Буег 372; РЧДБЕ 556; Ву- 
іаклиіа 719; Кінне—Міігка 550; Оаигаі 
561. — Див. ще піка 1 . 

[пікавка] (орн.) «щеврик, АпїЬиз 
Б.» Нед, [пікулик Нед, піщак] «тс.»; — 
похідне утворення від пікати «пища¬ 
ти»; назва зумовлена характерним кри¬ 
ком птахів цього роду («піт», «ціт-ціт» 
тощо; див. Птицьі СССР 408, 409, 
411); пор. також назву цього птаха 
нім. Ріерег, букв, «пискун» (від ріереп 
«пищати»). — Див. ще пікати. — 
Пор. пійка 1 . 

пікадор «вершник, що в кориді 
розлючує бика уколами списа»; — р. 
болг. пикадор, бр. пікадор , п. ч. слц. 
рікасіог, схв. пикадор , слн. рікасібг; — 
запозичення з іспанської мови; ісп. 
рїсасіог «тс.» є похідним від рісаг «ко¬ 
лоти», яке зводиться до нар.-лат. *рїс- 
саге «проколювати». — СІС 2 647; Ко- 
раїігізкі 749; РЧДБЕ 556; Ву|акли]а 
719; Кіеіп 1182. — Див. ще пік. 

пікантний «гострий на смак, пря¬ 
ний; який викликає гострий інтерес; 
привабливий; спокусливий»; — р. пи¬ 
ка нтньиї , бр. пікантної, п. вл. рікапі- 
пу, ч. рікапіш, слц. рікапіпу, болг. м. 
пиканпген, схв. пикантан , слн. рікап- 
Іеп «тс.»; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. ріциапі «колючий; гост¬ 
рий, різкий; цікавий, спокусливий, при¬ 
вабливий» є похідним від дієслова 
рщиег «колоти; щипати, пекти; бути ці¬ 
кавим; збуджувати». — СІС 2 647; Чер¬ 
ньїх II 31; Кораіігїзкі 749; НоІиЬ—Кор. 
272; РЧДБЕ 556; Вуї'аклща 719; Кіи- 
£е—Мікка 550; Кіеіп 1189; ХдгххггХ 
561. — Див. ще пік. 

пікати «пищати», [пййкати] «тс.» 
Нед, [пиката] «видавати негучний 
звук, пікати» Нед, [пікотйти] «пища¬ 
ти» ВеНЗн, [пікало] «музична шка¬ 
тулка» Нед; — р. пйкать «пищати», 
бр. пікаць , п. вл. рікас, ч. рїраі, слц. 
рїраР, нл. рікай, болг. пикам «тс.»; — 


401 



піке 


пікірувати 


псл. рікаїі (ріраіі); — звуконасліду¬ 
вальне утворення (від *рі-), як і лит. 
руріі «свистіти», лтс. ріка «плаксива 
дитина; (іхт.) в’юн, піскар», нім. ріереп 
«пищати», лат. ріро «пищу», рірііо «цві¬ 
рінькаю», гр. 7ГЇ7ГОС «вид дятла», 7ГІ7Г0С 
«тс.», тшгтгіСсо «пищу», дінд. ріррака 
(вид птаха), рірріка «птах». — Фас- 
мер III 260; Преобр. II 58; Вгискпег 
413; Младенов 422; МасЬек Е54С 450; 
Зсішвієг-Зєу/с 1062—1063; Маїхепаиег 
БР 12; 340; МШік—Епгіг. III 230; Кіи- 
§е —Міігка 549; \¥а!с1е—Ноїт II 309; 
Рокоту 830. — Пор. писк. 

піке 1 (текст.) «шовкова або бавов¬ 
няна тканина з рельєфним візерунком», 
пікейний ; — р. болг. пике , бр. піке , п. 
ріка, ч. рік, ріке, слц. слн. ріке, вл. 
ріке], схв. пйке ; — запозичення з 
французької мови; фр. рщие «тс.», 
букв, «поколотий, стьобаний» є похід¬ 
ним від дієслова рщиег «колоти; стьо¬ 
бати». — СІС 2 647; Зі. \ууг. оЬсусЬ 
569; НоІиЬ—Буег 372; РЧДБЕ 556; 
Ву]акли]а 719; Оаигаї 561. — Див. ще 
пік. 

піке 2 «стрімкий політ літака майже 
вертикально вниз», пікірувальник, пі¬ 
кірувати; — р. болг. пике , бр. піке 
«тс.», п. ріко^ас «пікірувати», ч. ріке 
«піке», слц. рікеї «тс.», м. пикйра «пі¬ 
кірує», схв. пикйрати «пікірувати», 
слн. рікігаїі «тс.»; — запозичення з 
французької мови; фр. рщие «піке, пікі¬ 
рування» утворене від дієслова рщиег 
«колоти» у виразі рщиег ипе їеїе «ки¬ 
нутися вниз головою». — СІС 2 647; 
ССРЛЯ 9, 1177; 51. щг. оЬсусЬ 570; 
РЧДБЕ 556; Вуіакли]а 719. — Див. ще 

ПІК. 

пікет 1 «невеликий військовий сто¬ 
рожовий загін, застава; група страйка¬ 
рів, що не допускає на об’єкт штрейк¬ 
брехерів; міра довжини залізничної ко¬ 
лії; точка місцевості, положення якої 
визначається при проведенні геодезич¬ 
ної зйомки», пікетник, пікетувати ; — 
р. болг. пикет у бр. пікет, п. рікіеїа, ч. 
рікеїа, слц. ріке! «тс.», схв. пйкет 
«геодезична точка»; — запозичення з 


французької мови; фр. рщиеї «кіл, кі¬ 
лок; пікет, невеликий загін, сторожо¬ 
вий пост; конов’язь» є похідним від 
рщиег «колоти»; значення «сторожовий 
пост» розвинулося на основі значення 
«конов’язь» (власне «кіл, увіткнутий у 
землю»). — СІС 2 647; Черньїх II ЗІ; 
Фасмер III 260; Преобр. II 57—58; Ко- 
раїігізкі 749; НоІиЬ—Буег 372; РЧДБЕ 
556; Ву]акли]а 719; Оаигаї 561. — 
Див. ще пік. 

пікет 2 «старовинна гра в карти»; — 
р. болг. пйкет, бр. пікет , п. рікіеїа, 
ч. слц. рікеї, м. пакет , схв. пакет , 
слн. рікеі; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. рщиеі (вид гри в 
карти) є зменш, від ріс «мотика, кир¬ 
ка; пік» (у виразі їаіге ріс «робити 
пік», що вживається при грі в пікет). — 
СІС 2 647; Фасмер III 260; Горяев 
Доп. І 33; Кораіігізкі 749; РЧДБЕ 556; 
Ву]аклща 719; Оаигаї 561. — Див. 
ще ПІК. 

пікінер (іст.) «солдат (козак), озб¬ 
роєний пікою», пікинір, пікінір Куз 
«тс.», [ пікинерія} (зб.), [пікінеренко] 
«син пікінера» Бі, [ пікінерівна ] «дочка 
пікінера» Бі, [пікінерка] «дружина пікі¬ 
нера» Бі, пікінерувати «служити пікі- 
нером»; — р. пики пер , п. рікіпіег «пікі¬ 
нер»; — запозичення з німецької мови; 
нім. Рікепіег «пікінер» походить від фр. 
рщиіег «списник, пікінер», утвореного 
від рщие «піка, спис». — 5Ш IV 188; 
РгетсІУ/бгІеґЬисІї 482; Оаигаї 561. — 
Див. ще піка 1 . 

[пікір] (орн.) «польовий жайворо¬ 
нок, АІаиба агуепзіз Б.» Шарл, [пікєр] 
«плиска» О; — очевидно, запозичення 
з румунської мови; рум. [рісЬеге] «це¬ 
сарка, ІЧитісІа теїеа^гіз» вважається 
похідним від звуконаслідування рісЬігі 
(ОЕх. 686). — О II 72. 

пікірувати .«пересаджувати молоді 
рослини за допомогою кілочка — пі¬ 
ки»; — р. пикировать, бр. пікіраваць, 
п. ріко\уас, ч. рікугоуаіі, слц. рікігоуаі’, 
вл. рікегоу/ас,. болг. пикйрам, схв. пи- 
кйрати у слн. рікігаїі «тс.»; — запози¬ 
чення з німецької мови, нім. рікїегегі 


402 






піклуватися 


пікша 


«пересаджувати сіянці, пікірувати» по¬ 
ходить від фр. рщиег «колоти». — СІС 
1951, 501; ССРЛЯ 9, 1180; 5\У IV 188; 
НоІиЬ—Еуег 372; РЧДБЕ 557; Ву- 
]акли]*а 719; РгетсЬубгіегЬисЬ 482. — 
Див. ще пік. 

піклуватися, [ пеклуватися, пік- 
латися ВеУг], [піклбванець] «опікува¬ 
на особа, протеже» Она, [піклуванець] 
«тс.; вихованець» Куз, піклувальник, 
піклування, [піклувательство] «пік¬ 
лування» Куз, [ піклунка ] «опікунка» 
Куз, піклувальний, [піклуватий ] «дбай¬ 
ливий, турботливий» Нед; — пов’язане 
з р. печься «піклуватися», др. печи ся , 
п. ріесхоїолуас зі§, ч. ресоуаі, схв. пе¬ 
чалити се, стел, пєціи СА «тс.»; роз¬ 
виток на українському ґрунті, очевид¬ 
но, був таким: печися *пектися —> 
*пекливий, *пікливий (пор. р. [печли- 
вьиї\ «дбайливий», п. [ріесгііт^у] «тс.») 
-» *пекловитий, *пікловитий (або 


* пеклуватий) —> пеклуватися, піклу¬ 
ватися ; пор. у зв’язку з цим словотвор¬ 
чу групу: гордйтися — гордлйвий — 
гордовйтий, гордуватий —- гордува¬ 
ти . — Ткаченко УМШ 1958/4, 74. — 
Див. ще пектй. 

пікнік «заміська розважальна про¬ 
гулянка компанією»; — р. болг. пик- 
нйк, бр. пікнік , п. ч. слц. рікпік, м. 
пикник, схв. пйкник, слн. рікпік «тс.»; — 
запозичення з французької або англій¬ 
ської мови; фр. рірие-пщие «пікнік» 
(звідки англ. ріспіс) вважається римо¬ 
ваним утворенням від ріриег «колоти; 
викликати інтерес, подобатися; (ст.) 
шукати поживи». — СІС 2 647; Черньїх 
II 32; Фасмер III 261; Кораіігізкі 749— 
750; НоІиЬ—Еуег 372; РЧДБЕ 557; Ву- 
Іакли]а 719; КІи§е—Мііхка 549; Кіеіп 
1183; Ваигаї 561; ОатіПзсгіе^ 687. — 
Див. ще пік. 

І тт і хі и ао я иіг] ТШп* птто. 

^іиідіуими^ "“«‘'іній'/ •»- ^ 1 


видно, видозмінене запозичення з 
польської мови; п. рі<Дпоу/апіе «пляму¬ 
вання» пов’язане з рі^їпоу/ас «пляму¬ 
вати; таврувати», похідним від рі<Дпо 
«пляма; тавро», якому відповідає укр. 
[п'ятнб] «пляма»; щодо заміни т на к 


пор. [пекно] «пляма». — Див. ще 

П'ЯТИЙ. 

[піколок] «піч Нед; огрівна частина 
груби; виступ у грубі над плитою 
Корз»; — бр. [пяколак] «припічок; за- 
гнітка в печі»; — видозмінене запози¬ 
чення з польської мови; п. ріекіеіко 
«припічок», ст. ріекіеіек «запічок», як і 
ч. Ірекуіек] «місце над піччю», [рекеїес] 
«тс.», являють собою результат семан¬ 
тичної видозміни демінутивних утво¬ 
рень від ріекіо «пекло». — 5\У IV 146— 
147. — Див. ще пекло 1 . 

піктографія «найдавніша форма 
письма, що являє собою зображення 
подій, предметів умовними малюнка¬ 
ми», піктографічний ; — р. болг. пик- 
тография , бр. піктаграфія, п. рікїо- 
§гаїіа, ч. рік4о§таГіе, слц. рікіо§таїіа, 
схв. пиктографща , слн. рікІо^гаГра; — 
запозичення із західноєвропейських 
мов; н. РікїО£гарЬіе, фр. ріс!о§гарЬіе, 
англ. рісїо^гарЬу утворено від лат. ріс- 
їиз «писаний фарбами, намальований», 
пов’язаного з ріп§о «пишу фарбами, 
малюю» і гр. урасрсо «пишу». — СІС 2 
647; Кораіігізкі 750; НоІиЬ—Еуег 372; 
РЧДБЕ 557; Вуї'аклща 720; Ргетб^бг- 
іегЬисїі 483; Кіеіп 1183. — Див. ще 
графа, писати. — Пор. пігмент. 

[пікульник] (бот.) «жабрій звичай¬ 
ний, Оаіеорзіз іеїтаїтії Б.» Мак; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; р. пикульник «тс.» пов’язане з 
[пикаль] «метелик», [пикель, пикйль] 
«тс.», походження яких неясне; назва 
рослини зумовлена, очевидно, тим, що 
вона як дуже добрий медонос і перга- 
нос приваблює метеликів (Словн. бот. 
200—201); пор. іншу її назву [медів¬ 
ник, медовник ]. — Анненков 150; 
Фасмер III 226, 260. 

[пікун] (ент.) «мурашка, Рогшіса 

І л ТТ еп \ т і и и о 11 иі\ лтґ 1 ТТ а п • гг г» _ 

о. \'^.'/ і А'-М, 

хідне утворення від пекти ; назва зу¬ 
мовлена тим, що’ укус цієї мурашки 
дуже пекучий (ВеНЗн 33). — Див. ще 

пектй. 

пікша (іхт.) «вахня (вид тріски)»; — 
бр. пікиїа «тс.»; — очевидно, запози- 


403 





ПІЛ 


ПІЛОН 


чення з російської мови; р. пйкша, 
[пйкшуй] «тс.», можливо, пов’язане з 
пйкать «пікати, пищати». — Фасмер 
III 261. 

піл «нари в селянській хаті, розмі¬ 
щені між піччю і протилежною до печі 
стіною», [пул] «тс..» Нед, пілка «під¬ 
стилка на підлогу, долівку», [половйк] 
«килимок, що стелеться на підлогу», 
[половйця] «мостина, окрема дошка 
підлоги», запілля «підпілля», запіль¬ 
них, «підпільник», запільний «підпіль¬ 
ний», [напільний] (у виразі [напільна 
стіна ] «стіна, до якої прилягає піч і 
піл»), [спілок] «обапіл» Нед, підпілля 
«місце, простір у приміщенні під під¬ 
логою; нелегальне становище, нелегаль¬ 
на діяльність», підпільник, підпільний, 
прйполок «високий поміст у лазні, на 
якому паряться», [прйполок] «дошка 
біля печі, на якій лежать дошки підло¬ 
ги»; — р. пол «підлога; піл», бр. пол 
«поміст, піл, нари», др. поліз «низ, ос¬ 
нова, підлога», болг. пол «підлога» (з 
рос.); — псл. роїь; — споріднене з 
дінд. рїіаіакат «дошка, планка», дісл. 
Црі «дошка», дат. і^аеі, шв. ї]6} «тс.», 

Ш1ПР П*РІ йі^ЛППТ^Я ППїТТК'ЯЛ Я ТЯК'П'Ж' я 

гр. асрєКощ «лавочка, табуреточка», 
атгоЛас «вичинена шкіра; хутряний 
плащ; шкіряний нагрудник», лат. зро- 
Ііит «знята шкура; руно», дісл. зр]а1сі, 
зреіб «чотирикутна дошка; маленька 
дощечка для ткання», дат. зр^ісі «піч¬ 
на заслінка; клин у сорочці», шв. зрі&П 
«скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. 
зреісі «тс.», англ. зраіі «тріска, лучина, 
скалка, уламок; розколювати», гот. 
зріїсіа «дошка; таблиця; стіл», двн. зраі- 
іап «розколювати», свн. нвн. зраііеп, 
снн. зраісіеп, зроісіеп «тс.», прус, зре- 
Іапхііз «скалка, тріска»; іє. *(з)ре1-/ 
(з)'р(Ь)е1- «розколювати»; неприйнятне 
припущення (іоЬ.аппеззоп К2 36, 370— 
371) про запозичення *ро1-ь з давньоіс- 
ландської мови (дісл. раїїг «сходина»). — 
Фасмер III 310; Черньїх II 50; Масйек 
ЕЗІС 470; 8кок II 968; Тгаиїтапп 204; 
Міккоіа ІР 6, 312; Меіііеі МЗЕ 8, 154; 
Регіегзеп К2 39, 370; ШепЬеск РВгВ 


29, 335; Ріск III 237; К1и§е—Міїхка 
718—719; КІеіп 1480; Ргізк II 771, 828; 
Воізаср 890, 928—929; \Уаігіе—НоГт. 
II 577—578; іоЬаппеззоп 902—904. 

пілігрйм «прочанин; мандрівник, 
подорожній», [пелгрйм Бі, пільґрйм 
Она] «тс.», пілігримство, [пелгрймст- 
во] Бі, [пилигрймка] «пілігримка» 
Нед; — р. болг. пилигрйм «пілігрим», 
бр. пілігрим, п. ріеі^ггут, [ріі^ггут] 
«тс.», ч. реге^гіпасе «мандрування, по¬ 
дорожування», м. пилигрим «пілігрим», 
пилигрин , схв. перегринус «тс.»; — 
очевидно, через польське посередницт¬ 
во запозичене з давньоверхньонімець¬ 
кої мови; двн. рі1і§тіт «пілігрим, манд¬ 
рівник» ПОХОДИТЬ від ст. ре1Іе§гіпо 
«тс.», яке через пізньолат. реіе^гїпиз 
зводиться до лат. реге^гіпиз «чужозе¬ 
мець, чужинець», похідного від реге§ге 
«поза домом, за кордоном», утвореного 
з рег- «про, пере-, через» і а§ті, форми 
місц. в. слова а§ег «земля, територія». — 
СІС 2 648; НііШЛУогіЬ 16; Фасмер III 
261—262; Черньїх II 32; Смирнов 224; 
8ї. ^уг. оЬсусЬ 569; 8"У/ IV 148; Вгиск- 
пег 408; РЧДБЕ 557; Младенов 422; 
В^іяклиїа 705; Кііше—Млігка 550' 
КІеіп* 1156, 1185; АУаІсІе—НоГт. II 286— 
287. — Див. ще аграрний, пере-, 
пілікати «погано грати, терлика¬ 
ти»; — бр. пілікаць «тс.»; — очевидно, 
запозичення з російської мови; р. пи- 
лйкать «терликати, погано грати (на 
музичному інструменті)» пов’язується 
з пилить «пиляти; терликати, погано 
грати (на музичному інструменті)»; при¬ 
пускається також звуконаслідувальне 
походження (ЕІреобр. II 59). — Фас¬ 
мер III 262; КЗСРЯ 338. — Пор. пила, 
пікати. 

пілка — див. пола 1 . 

пілон (архіт.) «масивна споруда у 

гЬппмі апізянпї піпяміли-’ масивний сто- 

”ґ ~ Г- -- --- - * - 

як мосту»; — р. болг. пилбн, бр. пі¬ 
лон, п. руїоп, рііоп, ч. руїоп, слц. ру- 
Ібп, схв. пилок, слн. рііоп; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; нім. 
Руїоп, фр. руїбпе, англ. руїоп «тс.» по¬ 
ходять від гр.' тгоХсоу «брама з вежею», 


404 






ПІЛОТ 


ПІЛЬХ 


пов’язаного з 7пЗЛп «ворота, брама; 
вхід» неясного походження. — СІС 2 
648; Кораіігїзкі 805—806; НоІиЬ—Еуег 
407; РЧДБЕ 557; Ву]акли]а 720; Ргегпгі- 
^бгіегЬисІї 521; Оаигаі 599; КІеіп 


1070. ТГ-;,-.Ь ТТ £00 

і £ / о, і і и и^о- 




пілот, пілотаж,-пілотка, пілоту¬ 
вати ; — р. болг. пилбт , бр. пілот , п. 
ч. слц. рііоі, м. пилот, схв. пйлот , 
слн. ріібї; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. рііоіе «лоцман, керманич; 
пілот, льотчик; провідник, керівник» 
походить від іт. рііоіа (рііоіо) «тс.», яке 
через іт. ст. регіоіа і гіпотетичне віз.- 
гр. *тгг|5цугг|<; «рульовий, керманич» 
зводиться до гр. тгіі56у «лопасть весла, 
весло», пов’язаного з тгє5г| «пута», тгє- 
5оу «ґрунт, земля», тгоис (род. в. тго- 
5ос) «нога, стопа, ступня», споріднено¬ 
го з лат. рез (род. в. регііз) «тс.», псл. 
робь, укр. під «низ, западина; основа». — 
СІС 2 648; Коваль 40; Черньїх II 32; 
КЗСРЯ 338; Кораіігізкі 750; НоІиЬ— 
Ьуег 372; МасЬек Е83С 449; Вуіакли]а 
720; К1и§е—Міїгка 550; КІеіп 1186; 
Баигаі 559; Ргізк II 527; Воізаср 778— 
779, 808—809. — Див. ще під 1 , 
пілтйна — див. півть. 

[пілупіток] «півкопи» ВеБ; — ре¬ 
зультат видозміни деетимологізованого 
слова полукіпок «тс.», паралельний до 
[колупіток ] «тс.». — Див. ще копа, 
полу-. — Пор. колупівок. 

піль (вигук, що вживається як на¬ 
каз собаці кидатись на дичину); — р. 
пиль , бр. піль «тс.»; — запозичено, 
очевидно, через російське посередниц¬ 
тво з французької мови; фр. ріііе «бе¬ 
ри, хапай, крадь» є наказовою формою 
дієслова ріііег «грабувати, розкрадати; 
обкрадати», яке, можливо, через іт. 
рі§Ііаге «брати, хапати, захопити, ово¬ 
лодіти» зводиться до нар.-лат. *р!ііаге, 
лат. рііаге «красти, викрадати, при¬ 
власнювати чуже», етимологічно пов’я¬ 
заного, мабуть, з рііеиз (ріііеиз, ріііе- 
шп) «повстяна куляста шапка», пізньо- 
лат. ріііеиз «кусок, шмаття, клапоть», 
рііиз «волос; волосяний покрив», спо¬ 
рідненими з гр. ТГЇХоС (*7ПЛ(ТОС) «повсть, 


фетр», тгїЛесо «валяю повсть; пресую, 
стискую, ущільнюю», псл. *р ь І5ЇЬ 
«повсть», укр. повсть. — ССРЛЯ 9, 
1193; Даль III 111; КІеіп 1185, 1186; Ба- 
игаі 559; АУаІбе—Ноїт. II 302—305. — 
Див. ще повсть. 


пільга «привілей; полегкість, по¬ 
блажливість; (заст.) вільність; полег¬ 
шення; пристосування для ослаблення 
тиску Нед; кожна з двох колод, під¬ 
кладена для скочування важких пред¬ 
метів; дрючок під купою дерева, щоб 
не гнило від землі О; прут О», [польга] 
«тс.» Пі, [пйльга] «турбота; піклування 
Нед; пристрій для прикріплення вичи¬ 
нюваної шкіри», пільговик «той, кому 
надаються пільги», [пульга] «колодка» 
Ник, пільговій! СУМ, Нед, [пільгува- 
ти\ «полегшувати, послабляти», [піль- 
жйти, польгувати] «тс.» Нед; — р. 
пбльза «користь, вигода», [польга] 
«тс.», бр. [ульва] «пільга», [польжзнне] 
«полегшення», др. польза «благо, ко¬ 
ристь, вигода», п. иІ§а «полегшення, 
пільга», полаб. ри’бі^а, болг. пблза 
«користь, вигода»,, м. полза у стел, по- 
льзл, поль^л «тс.»; — псл. [ро!ь§а] 
«полегшення, вигода, користь», давнє 
префіксальне утворення від основи 
іменника [іь§а[ «полегшення, можли¬ 
вість» (пор. р. бр. [ льга ] «тс.»), генетич¬ 
но пов’язаного з псл. Іь^ькь «легкий», 
укр. легкйй\ слово, очевидно, зазнало 
впливу з боку п. 1о1§а «полегшення, 
пільга», ІоІ§о\уас «потурати, попуска¬ 
ти», запозиченого з німецької мови. — 
Фасмер III 321; Черньїх-II 54—55; Со- 
болевский Лекции ЗО, 87; Преобр. І 
442—443; Оигпоуо 2І31РН 1, 487; 
Вгискпег 293—294; Веґп. І 753—754; 
Мікі. ЕАУ 163; МеіІІеї Еїисіез 165, 254; 
Ва§-а ВК І 472; Тгаиітапп 158. — Див. 
ще по, легкий. — Пор. нельга 1 , 


фольга. 

[пільх] (зоол.) «польова миша, Аг- 
уісоїа»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. ріїсЬ «землерийка, Сгоззориз їо- 
гііепз; вовчок, соня, Муохиз §1із» спо¬ 
ріднене з укр. [повх] «польова миша; 
вовчок, соня; полівка, нориця; картоп- 


405 




ПІЛЮЛЯ 


піна 


ляна миша; кріт; хом’як, Сгісеіиз' їги- 
тепіагіиз Раіі». — Вгискпег 413; Мо^- 

о' ул гг-ісЬ I ТО ЙЙ / ^ Й 7 Й • Тн ^ ТГ"’ 

ох к/ко / <о, ко і ю, і »іа'-і і\_г\ 

460. — Див. ще повх 1 . 

пілюля «тверда кулька з лікуваль¬ 
ної речовини», пілюльник; — р. пилю - 
ля, бр. пілюля, п. рі§и!а, рі§и!ка, ст. 
рііиіа, ч. рііиіка, слц. рііиіка, рідк. рііи- 
1а, болг. пилюла, м. пилула, схв. пйлу- 
ла, слн. рііиіа; — запозичене, очевид¬ 
но, через французьке посередництво 
(фр. рііиіе) з латинської мови; лат. слат. 
рііиіа «кулька» є демінутивною формою 
від рііа «м’яч, клубок», мабуть, первіс¬ 
но із значенням «клубок з волосся», 
пов’язаного з рііиз «волос; волосяний 
покрив», рііеиз (рїііеиз) «повстяна ку¬ 
ляста шапка», спорідненими з гр. тгї- 

ґ ^ .пппл-., Лл«,г,. 

лиц псл 

*р ь 1зїь, укр. повсть. — СІС 1951, 501 
Черньїх II 32—33; Фасмер III 262, 277 
КЗСРЯ 338; Горяев 259; Смирнов 226 
Вгискпег 413; РЧДБЕ 558; Младенов 
422; НоІиЬ—Буег 373; МасЬек ЕЗІС 
367; НоІиЬ—Кор. 273; Маігепаиег 276; 
Ву]акли]а 720; Ьаигаї 559; ОатіПзсЬе^ 
695; Таїсіє—Ноіт. II 302—305. — Див. 

ще ПОВСТЬ. 

пілюх, пілюша, пілюшка — див. 

пелюха. 

пїля — див. біля. 

пілястр «плоский, схожий на коло¬ 
ну, виступ на поверхні стіни чи стов¬ 
па», пілястра «тс.»; — р. пилястра, 
пилястр, заст. пиластр, бр. піляст¬ 
ра, п. ч. рііазіг, п. слц. рііазїег, болг. 
пиластьр, пиластра , схв. пйластер, 
слн. рїіазіег; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. рііазіге походить від іт. 
рііазїго «тс.», що зводиться до слат. рї- 
Іазїгит, утвореного додаванням суфікса 
-азїег (від гр. -аатрр) до основи імен¬ 
ника рїіа «стовп», який виводиться з гі¬ 
потетичного *реі!а, співвідносного з оск. 
еЬ-реіІаїаззеї «засновують, підіймають, 
зводять, створюють». — СІС 2 648; Фа¬ 
смер III 262; 51. Аууг. оЬсусЬ 570; Но- 
ІиЬ—Еуег 372; РЧДБЕ 557; Ву]акли]а 
720; Кіеіп 1185, 1186; Оаті1І5сЬе§ 
694; Баигаї: 559; \Уа1с1е—Ноїт. II 302. 


пімгі (одн. пім ) «чоботи з оленячої 
шкури шерстю назовні; валянки»; — 

в Гї ті ял и/ /X /т т т ^ т і ял ( г\ п 11 \ тт т-л і т л г 

\іуіп./, іхьлуі, \иДп./, ~і. ріАИ^у, 

болг. пимй «тс.»; — запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. пймьї (мн.), пим 
(одн.), можливо, через комі-зир. пим, 
пими «тс.» зводиться до нен. пйма 
«чобіт», пимиз, пимз «штани, шарова¬ 
ри», споріднених з нган. їаети «зимові 
чоботи». — СІС 1951, 501; Фасмер III 
262—263; Черньїх II 33; Льіткин—Гу- 
ляев 221; Льіткин Яз. нар. СССР III 
296; АУісЬтапп РІІР II 180. 

[пімперля] «недоросток, недолі¬ 
ток»; — запозичення із західнослов’ян¬ 
ських мов; п. рітрегіаі «карлик, кара¬ 
пуз, крихітка, малюк, шмаркач», ч. заст. 
рітргіе «лялька, маріонетка; [(знев.) 
карлик, маленька людина]», слц. заст. 
рітрегі’а, рітргГа, рітргіік «тс.» похо¬ 
дять від нвн. Рітріег «розпещений; той, 
що хникає», яке разом з формами Ріт- 
реіеі «хникання, розпещеність», ріт- 
ре1і§ (рітр1і§) «розпещений», рітрег- 
ІісЬ «тс.», рітреіп «хникати, нити, 
лементувати» зближується із звукозо- 
бражальним Ьіт «бім» і зіставляється 
з [решреп] «дзвін». — Шелудько 42; 
5\У IV 194; К1и§е—Міїгка 550. 

[пімше] «пізніше, потім, після того» 
Нед, [ піміии ] «тс.» Нед; — неясне. 

піна СУМ, Нед, [пінйця] «піна» Нед, 
пінка «[коров’яче масло, вершки ВеЗн]; 
густа плівка на поверхні молока, що 
утворюється при нагріванні», [пінна] 
«горілка» Г, Нед, [піннйк Нед, пінняк] 
«тс.», [піня] «брижі на воді від швидкої 
течії» Ч, пінява «піна», [піняк] «жба¬ 
нок, кухоль» ВеУг, пінйстий, пінли¬ 
вий, пінний, пінявий, пінястий, піни¬ 
ти, пінитися, [підпінок] «проста го¬ 
рілка»; — р. бр. м. пена, др. пШа, п. 
ріапа, ч. вл. нл. репа, слц. репа, болг. 
піна, схв. пена, слн. репа; — псл. ре¬ 
па «піна»; — споріднене з прус, зроау- 
по «осад, гуща, покидьки; дріжджі; пі¬ 
на на пиві, що бродить», лит. зраіпе 
«шар піни», дінд. рЬепаЬ «піна, накип», 
ав. зрата- «слиз», согд. рут’кй «піна», 
ос. Гупк/їіп‘ка «піна», дангл. їат, двн. 


406 





ПІНГВІН 


пінка 


уеіт, Геіт, лат. зрита «тс.; шипуча 
піна», рОтех «пемза»; іє. *(з)роітпо- 
«піна, накип». — Фасмер III 231; Чер- 
ньіх II 18; Преобр. II 162; Горяев 290; 
Вгйскпег 404—405; МасЬек^ЕЗІС 443; 
НоІиЬ—Кор. 269; ЗсЬизїег-Зеш: 1057; 
Младенов 540; Зкок ІІ 670; Мікі. ЕАУ 
245; В0§а ЯК. III ПО; Мозгупзкі Р2ІР 
179; Меіііеі Еіигіез 227; Тгаиітапп 
227; \Уа1с1е—Ноїт. II 580; Егпоиї— 
МеіІІеі 968, 1137; ПЬІепЬеск 184; ІР 
17, 94; К1и§е—Міігка 190; Абаев 

ИЗСОЯ І 498—499; МаугЬоГег II 399; 
Семереньи ЗИРЯ II 16—17; Рокоту 
1001. — Пор. пемза. 

пінгвін (орн.) «ЗрЬепізсиз Вгіз- 
зоп»; — р. болг. пинввин , бр. пінгвін , 
п. ріп^іп, ч. слц. вл. ріп^иіп, м. пин- 
гвин, схв. пйнгвйн , слн. ріп^уіп; — 
запозичене, можливо, через німецьке 
посередництво (н. Ріп§иіп) з англійсь¬ 
кої мови; англ. реп^иіп «пінгвін», ма¬ 
буть, утворене з етимологічно неясно¬ 
го вал. реп (репп) «голова» і §^уп 
«білий», спорідненого 3 брет. £ЛУЄПП, 
кори. §иуп, дірл. Ііпб, ірл. Гіопп, гал. 
уіпгіо- «тс.»; первісно словом реп£іііп 
називали велику гагарку (Ріапїиз іт- 
реппіз), зовні дуже схожу на пінгвіна; 
помилкове виведення слов’янських і 
західноєвропейських назв пінгвіна 
(СІС 2 648; ССРЛЯ 9, 1197; НоІиЬ— 
Еуег 373; Младенов 423; Ву)акли]а 
721) від лат. ріп§иіз «товстий, жир¬ 
ний, гладкий». — Черньїх II 33; ЗІ. 
\ууг. оЬсусЬ 571; РгетгілубгІегЬисЬ 
483; ОаигаГ 560; Кіеіп 1151; N30 
1827—1828; О^ЕЕ 664. 

пінг-понг «настільний теніс»; — р. 
болг. пинг-пбнг, бр. пінг-понг, п. ч. 
ріп§-роп§, слц. вл. ріп§роп§\ м. пинг- 
понг , схв. пйнг-понг у слн. ріп§рбп§; — 
запозичення з англійської мови; англ. 
Ріп§-Рогі£ «тс.» є звуконаслідувальним 
утворенням; виведення з французької 
мови (КЗСРЯ 338), очевидно, помил¬ 
кове. — СІС 2 648; Коваль 177; Крьісин 
100; ССРЛЯ 9, 1197; Кораіігізкі 751; 


і пли IV 


т лглчг- 0.70.. пті птг р„;пт/пп 

'ьусі и і и , х" ^схі\лп- 


]а 721; Кіеіп 1187. 


[пїндзі] (мн.) (у виразі на пїндзьох 
стояти «стояти на кінчиках пальців, 
навспинячки») Нед; — очевидно, се¬ 
мантично видозмінене запозичення з 
польської мови; п. р'щді «п’ядь, довжи¬ 
на проміжку між великим і середнім 
пальцями чоловічої руки; міра; стопа; 
шкала» відповідає укр. п'ядь. — ЯісЬ- 
Ьагсії 88. — Див. ще п’ядь. 

пінетки «легкі виворотні черевички 
для немовлят»; — р. пинетки , бр. пі- 


неткі «тс.»; — неясне. 

[пінгішниця] (бот.) «вид пузатого 
гриба, дощовик, Зритагіа»; — похідне 
утворення від піна ; очевидно, калька 
старої номенклатурної назви цього гри- 

юсх шіеп. оришсиш, існеіичми іши мій- 

ної з лат. зритаге «пінитися, покрива¬ 
тися) піною», зрПта «піна». — Див. 

ще піна. 

пінія (бот.) «вид сосни, Ріпиз ріпеа 
Е.», [пінолка] «тс.» Мак; — р. болг. 
пйния , бр. пінія , п. ріпіа, ріпіа, ч. 
ріпіе, слц. ріпіа, вл. ріпі]а, м. пинща , 
схв. пинща , слн. ріпца; — назва за¬ 
своєна з новолатинської наукової но¬ 
менклатури; нлат. лат. ріпеа (букв, 
«соснова») пов'язане з лат. ріпиз «сос¬ 
на, смерека», спорідненим з гр. тгітод 
«сосна», дінд. ріїйЬ «сік, смола, їжа», 
рДи-багий (вид сосни). — СІС 2 648; 
ССРЛЯ 9, 1197—1198; Горяев 259; 51. 
^уг. оЬсусй 571; НоІиЬ—Еуег 373; Но- 
ІиЬ—Кор. 273; РЧДБЕ 558; Вуіаклиіа 
720; Таїсіє—НоГт. II 306. 

пінка 1 «легкий вогнестійкий порис¬ 
тий мінерал, з якого виробляють кури¬ 
льні люльки та інші дрібнички; морсь¬ 
ка пінка, різновид сепіоліту», [пенькб- 
вий} «пінковий» (з р.); — р. бр. пенка } 
п. ріапа тогзка, ріапка тогзка, ч. тог¬ 
зка репа, слц. тогзка репа, болг. море¬ 
на піна , м. морска пена , схв. морока 
пена , слн. тогзка репа; — очевидно, 
калька р. тика «тс.», що є результа¬ 
том спрощення термінологічного вира¬ 
зу мореная пенка , де друга частина 
походить від іменника пена «піна», 


пігтгглпігтг 1 я 1 




пї\иту оїдп е/оід<я^ у пр. іигил } паооа міпс“ 

ралу зумовлена тим, що він, утворив- 


407 




пінка 


пінцет 


шись на дні морів і океанів, нагрома¬ 
джується біля морських берегів під час 
руйнування їх прибоєм хвиль. — 
ССРЛЯ 9, 377; 8АУ IV 133; БТР 749. — 
Див. ще піна. 

[пінка 2 ] (орн.) «зяблик, Егіп§і11а сое- 
ІеЬз Б.» ВеЛ, Шарл, ВеНЗн, [пінкавка 


ІХлг-з 

X , 


ттт Я'П п п їй ігп г гщр; 

\ і , цииилі/ . 


т і и -іти г ТТТсзпп 

/ V і' і и і V и, і і.іи ^ і у 


пінька ВеНЗн, пінькавка Нед, пінька- 
ло Нед, пінькус ВеБ] «тс.», [піночка] 
«берестянка, вівчарик садовий, Нурро- 
Іаіз ісіегіпа Уіеііі.» Куз, Шарл, [пепін¬ 
ка] «зяблик» Шарл, [шпінкало] «тс.» 
ВеНЗн; — р. пенка «[жовтоголовий 
корольок, золотомушка жовточуба, Ве- 
§и1из ге^иіиз Б.]; берестянка, вівчарик 
садовий; вівчарик-ковалик, Рйуііозсо- 
риз Воіе», пеночка «тс.», бр. пеначка 
«тс.», п. ріепка «коноплянка, Сагсіиеііз 
соппаЬіпа Б.; щиглик, Сагсіиеііз сагсіие- 
Ііз Б.», ріепіса, ріапка, рідка «тс.», ріегі- 
ка «плиска, Моіасіїїа», ч. [ріпк] (вигук, 
що передає крик зяблика), [ріпкаі] 
«кричати як зяблик», репісе «кропи¬ 
в’янка, ЗуІУіа», [репка] «зяблик», репка- 
уа, [репкауісе], ріпка, [ріпкауа], слц. 
ріпка, ріпкаука, заст. ріпкауа «тс.», ре- 
піса «берестянка, вівчарик садовий», 
нл. репіса «кропив’янка», слн. репіса 
«тс.»; — переконливої етимології не 
має; можливо, давнішими слід вважа¬ 
ти форми українсько-словацько-чесько- 
го ареалу звуконаслідувального похо¬ 
дження, що ближче стоять до передачі 
крику зяблика — «піньк-піньк», вівча¬ 
рика РЬуІІозсориз ігосЬіІоісІез Б. — 
«піі» тощо; пор. кімр. ріпс «зяблик», 
брет. ріпі, уг. ріпіу, іт. ріпсібпе, фр. 
ріпзоп, ст. ріпсип, ісп. ріпсЬбп, ріпгоп 
«тс.», двн. Гіпс(1т)о, свн. уіпке, нвн. 
Ріпк, гол. уіпк, дангл. Гіпс, англ. ГїпсЬ, 
ґр. атууос «тс.»; укр. піночка , очевид¬ 
но, походить від поширеного р. пеноч¬ 
ка ; менш обґрунтоване пов’язання 
(Мука II ЗІ, 41) нл. репіса, ч. репісе з 
коренем *ре- (реіі «співати»), як і 
зближення п. ріепка з назвами коно¬ 
пель п. ріепка, ріепка (Вгискпег 409; 
3\У IV 152, 153), або виведення ч. ре¬ 
пісе, слц. репіса, п. ріепіса, нл. репіса 


через гіпотетичну форму *реЬпісе від 
рейга (Масітек ЕЗДЗ 443). — Воїнств. 
—Кіст. 241—242, 251—252, 270, 290— 
291, 300—302, 310—315; Птицьі СССР 
471—481, 581—582; Фасмер III 231 — 
232; Преобр. II 162; Булаховський 
Вибр. пр. III 251; ЗсЬизіег-Зеу/с 1057— 

і г\ г о . х л •) _ і г-'Х'їг а л ґ тлі _ н-і і 


198; Раїк—Тогр І 219; Кіеіп 592, 1490; 
Оаигаі 560; Ргізк II 766—767; Регззоп 

» і Ґ\ ґ> ґ> Л Ґ\ Г'Ч 1 Ґ\ Ґ\ Т^Т 

ьеітг. хоо, лих; докошу ууу. — йор. 

пїнькати. 

пінта «старовинна одиниця виміру 
рідини, сипких продуктів»; — р. болг. 
пйнта , бр. пінта , п. ч. слц. ріпіа, схв. 
пйнта , слн. ріпі(а); — запозичення з 
англійської мови; англ. ріпі «пінта», 
сангл. ріпіе виводиться від фр. ст. ріп- 
іе «тс.», ЩО ПОХОДИТЬ, як і пров. ст. 
ісп. іт. ріпіа «тс.», від нар.-лат. *ріпсіа, 
слат. ріп(с)іа, лат. рісіа «прикрашена», 
форми жін. р. дієприкметника рісіиз 
«прикрашений, витончений, гарний; по- 

• о • . • 


рожніи» від дієслова ріп§еге «писати 
фарбами, малювати; розписувати», спо¬ 
рідненого з псл. ре§ь «різнокольоро¬ 
вий, строкатий», укр. [піганйстий] 
«тс.». — СІС 2 648; ССРЛЯ 9, 1198; 
Кораїїгізкі 75); ЗБ \ууг. оЬсусЬ 571; 
МасЬек ЕЗІС 450; НоІиЬ—Кор. 273; 
НоІиЬ—Буег 373; Младенов 423; Ву- 
Іаклиіа 721; КІеіп 1188; КІи§е—Міі- 
гка 551; Оаигаі 560; АУаІсІе—Ноїт. 
II 305. — Див. ще писати, піганйс¬ 
тий. 

пінцет «пружинні щипчики»; — р. 
болг. пинцет, бр. пінцзт , п. р^зеіа, 
ріпсеіа, ч. ріпзеіа,.ріп 2 еіа, .слц. ріпгеіа, 
вл. ріпсеіа, м. пинцета , .схв. пинцета , 
слн. ріпсеіа; — через російське посе¬ 
редництво запозичене з французької 
мови; фр. ріпсеііе «щипці, пінцет, ле¬ 
щата» пов’язане з дієсловом рїпсег 
«щипати, ущемляти, стискати», що ви¬ 
водиться від нар.-лат. *рїпсііаге, звуко¬ 
наслідувального утворення або, мож¬ 
ливо, результату контамінації дієслів 
*рйпсііаге, похідного від лат. рйпсіит 
«укол, ужалення; крапка, пункт», і 
:(: ріссаге «колоти, щипати, жалити, ку- 


408 



пінчер 


ПІНЯЗЬ 


сати» (фр. ріциег «колоти; протикати, 
пронизувати, жалити», рірие «піка, 
спис»), що виводиться від лат. рісиз 
«дятел, гриф», спорідненого З ДІНД. рі¬ 
ка!} «індійська зозуля», прус, рісіе «сі¬ 
рий дрізд», дісл. зраеіг «дятел», двн. 
свн. зреїіі, син. зресЬі, нвн. Зресїй, 
дат. зреііе, норв. зреії(а), шв. паск- 
зреД «тс.». — СІС 2 648; ССРЛЯ 9, 
1198—1199; Кораіігїзкі 751; НоІиЬ— 
Дует 373; Вуіаклиіа 721; ^аиїаї 560: 
Шаібе—Ноїт. II 299—300; К1и§е— 
Міігка 722; Кіеіп 1187; ібЬаппеззоп 
904, 1184; Угіез АЕ\У 534. — Пор. 
пенсне, піка, пункт. 

пінчер «порода невеликих кімнат¬ 
них або мисливських собак»; — р. 
болг. пйнчер, бр. Пінчзр, п. ріпсгег, ч. 
ріпс, ріпсі, слц. ріпсіїк, ріпс, болг. пил- 
чар } схв. пйнч , слн. ріпс; — запози- 
чення з німецької мови; н. РтзсЬег, 
РіпІзсЬег разом з формами РіпзсЬ, 
РіпізсЬ «тс.» зводяться до англ. рїпсЬ 
«щипати, ущемляти», що походить від 
нар.-лат. ^ріпсііаге і відповідає фр. ріп- 
сег «тс.». — СІС 2 649; ССРЛЯ 9, 1199; 
31. л^уг. оЬсусЬ 571; НоІиЬ—Ьуег 373; 
БТР 583;'Ву]аклиіа 721; К1и§е—Міігка 
551; Кіеіп 1187; АУеекІеу II 1096; 
Раигаї 560. — Див. ще пенсне, пін¬ 
цет. 

[пїнькати] «пищати, цвірінькати» 
Нед, Куз; — р. [панькать] «видавати 
слабі звуки» (про птахів), ч. [ріпкаіі] 
«видавати звук пінк, стукати», ріпка! 
«стукати; цвірінькати; [озиватися, му¬ 
кати]», слц. ріпка!’ «видавати звуки пі, 
пінк», вл. ріпкас «бриньчати, брязкати; 
бриніти; пищати; кричати як зяблик», 
нл. ріпкоіаз «бриньчати»; — звукона¬ 
слідувальне утворення. — НоІиЬ—Буег 
373; МасЬек ЕЗЙС 450; ЗсЬизіег-Зе^/с 
1065.'— Пор. пінка 2 . 

пінявка (ент.) «Сегсоріз ЕаЬг.; сли- 
нявка, АрЬгорЬога Оеггп.», [пінньщя] 
«пінявка» Нед,- [піняк] «слинявка; пі¬ 
нявка» Нед; — похідні утворення від 
піна , кальки номенклатурної назви 
нлат. зритагіа, пов’язаної з лат. зри- 
таге «пінитися, покривати(ся) піною», 


зрОта «піна»; назви зумовлені тим, що 
личинки цих комах оточують себе 
шматочками піни. — Горностаев 74; 
Игапіа Тіегг. Іпзекіеп 169, 174. — Див. 

ще піна. 

[піняжбк] «зародок у яєчному жов¬ 
тку» ВеУг; — неясне; можливо, пов'я¬ 
зане з [пінязь] «монета». 

[пінязь] «монета вартістю у пів- 
крейцера», [піняз] «тс.», [ пінязі ] «гро¬ 
ші», [пенязь] «монета, півшага сріб¬ 
лом» Бі, [піняжка] «найдрібніша моне¬ 
та, половина півшага, євангельська ле¬ 
пта» Бі, ст. пинязь «гріш» (1456), пи- 
нязи «гроші» (1386—1418); — р. ст. 
[пенязь] «дрібна монета (срібна або 
мідна)», [пеняз], др. пенязь «динарій, 
срібна римська монета; монета (золота, 
дрібна або іноземна); (мн.) гроші», 
пенязь «тс.», п. ріепщсіг «монета; (мн.) 
гроші», ч. репіг, слц. репіаг, вл. нл. 
р]еп]Є 2 , полаб. р^з (раг), болг. ст. пе¬ 
нязь «тс.», [пенез] «монета на намис¬ 
то», схв. [пенези] (мн.) «гроші», слн. 
репег «монета», стел, «тс.; ди- 

нарій»; — раннє сл. реп^бгь «тс.»; — 
очевидно, як і прус, реппіп^апз «моне¬ 
та», лит. ріпіп^аз «тс.», запозичення 
(не раніше VIII ст., можливо, в епоху 
Карла Великого) з давньоверхньоніме¬ 
цької мови; двн. р!еппіп§ «пфеніг», 
днн. реппіп§ «франкський срібний ди¬ 
нар» через посередництво дфриз. реп- 
піп§, раппіп§, рапбіп§ «тс.» виводяться 
від лат. ропсіиз «ваговий римський 
фунт; вага; гиря», пов’язаного з репбо 
«вішаю, зважую», репгіео-«вішаю, зави¬ 
саю», спорідненими з псл. р§бь «п’ядь, 
міра довжини», р§1і «натягувати», укр. 
п’ядь, п'ястй «випинати; напружуючи, 
надимаючи, виставляти наперед»; сум¬ 
нівне виведення балтійських і слов’ян¬ 
ських форм з гіпотетичного гот. *ріп- 
піп§з (Зіепгіег-Реіегзеп 383—384) або 
!і: раппі§§з (К1и§е—Міігка 542); необ¬ 
грунтоване віднесення запозичення 
цього слова у слов’ян до І ст. н. е. (Со- 
болевский РФВ 64, 92—93) або виве¬ 
дення германських слів від слов’ян¬ 
ських (БоІЬпег К2 11, 174; Маїгепаиег 


409 






піонер 


ПІП 


/> Г \ ТТТ. * Г\ _ . ттт лоп 

оод — шелудько чх; чгшемер ш хоо — 
234; Преобр. II 162; Горяев 290; 5оЬо- 
ІеузкЦ АГЗІРЬ 26, 561; Вгйскпег 408— 
409; МасЬек ЕЗЛС 443; НоІиЬ—Еуег 
175, 366; НоІиЬ—Кор. 270; ЗсЬизІег- 
Зешс 1079; Роїагізкі—ЗеЬ.пегІ; 108; Мла- 
денов 417; Критенко Вступ 532; ЕкЬ- 
Іот 2Г51РЬ 30, 6; Веке 2Г5ІРЬ 16, 324; 
МеіІІеГ ЕІигіез 184; МЗЕ 11, 182; Уоп- 
гігак І 117—119; Мікі. ЕАУ 245; ЗсЬгое- 
сіег К2 48, 248—249; Кірагзку ОЕО 
256—257;' ббЬаппеззоп 1008—1009; 
АУаІгіе—НоГт. II 278—280. — Див. ще 
п’ядь, п’ястгі. — Пор. пуд, пудити 1 . 

піонер «людина, яка однією з пер¬ 
ших проникає в новий, недосліджений 
край, освоює його; член масової дитя¬ 
чої організації в СРСР», піонерія, пі¬ 
онерство] — р. болг. м. пионер , р. 
заст. пионйр , бр. піянер , п. слц. ріо- 
піег, ч. ріопуг, вл. ріолег, схв. пионйр , 
слн. ріошг; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. ріоппіег (ст. раоппіег) 
спочатку «піхотинець; армія працівни¬ 
ків», з XIX ст. «піонер, дослідник; са¬ 
пер» походить від іменника ріоп «піхо¬ 
тинець; пішак (у шахах); шашка», ст. 
реоп «піхотинець», що виводиться з 
нар.-лат. регібпет, зн. в. від лат. ресіб 
«піхотинець», ресіез «тс., пішохід; пле¬ 
бей; сухопутна армія», пов’язаних з 
рез (регііз) «нога, стопа, ступня», спо¬ 
рідненим з псл. рогів, укр. під «низ, 
основа»; суфікс фр. -іег виводиться від 
лат. -агіиз, який входить також в осно¬ 
ву укр. комісар, нотаріус тощо. — 
СК7 521; Коваль 144; Черньїх II 33— 
34; Фасмер III 264; Смирнов 227; 
Кораіігізкі 752; Вгйскпег 414; НоІиЬ— 
Еуег 373; НоІиЬ—Кор. 273; БТР 583; 
Вуіаклща 722; Кіеіп 1188; іЬаигаї: 560; 
Оаті11зсЬе£ 705; ЛД7а1гіе—Ноїт. II 293— 
295. — Див. ще під 1 . 

піп 1 (служитель релігійного куль¬ 
ту), попеня «тс. (зменш.); дитина по¬ 
па», попенко «син попа», попик , [ по- 
пйна\ «попик» Нед, попйсько , попівна , 
попівство СУМ, Нед, попівщина , 
[поповець] «клірик» Нед, попович «син 
попа; хлопець, чоловік попівського ро¬ 


ду», [попбвичка] «дружина попа» Нед, 
[пуп] «піп» Нед, [пбпйти] «бути по¬ 
пом, мати парафію» Г, Нед, попувати 
«тс.», безпопівство (розкольницькі 
секти), безпопівщина «тс.», безпопб- 
вець\ — р. бр. болг. м. поп «піп», др. 
ПОП'Ь, п. ч. слц. вл. нл. рор «тс.», по- 
лаб. рир «проповідник; духовна особа, 
священик; шкільний учитель», схв. поп 
«піп», слн. рор, стел, попж «тс.»; — 
псл. рорь «проповідник; духовна особа, 
священик, піп»; — очевидно, запози¬ 
чення з давньоверхньонімецької мови; 
двн. рГаГГо «духовна особа, священик» 
разом із свн. рГаГГе, снн. снідерл. раре, 
дфриз. рара (пгерм. *раро) виводяться 
від нар.-лат. рара «тс.», утвореного на 
базі гр. тгатгас; «молодша духовна осо¬ 
ба, молодший священик», мабуть, по¬ 
в’язаного з тгатгас «(римський) папа»; 
малообгрунтоване виведення слов’янсь¬ 
ких форм (Корш. -Сб. ОРЯС 75, 24; 
Фасмер ГСЗ 2, 267; 3, 156—157; Зо- 
Ьоіеузкі] АГЗІРЬ 33, 479; Соболевский 
ЖМНП 1911, травень, 165; Горяев 
274; Міккоіа ВегиЬг. 154) безпосеред¬ 
ньо від гр. тгатгас «священик»; немож¬ 
ливе також запозичення їх із готської 
(гот. *рара, Зїепгіег-Реїегзеп 428—429) 
або давньоісландської мови (дісл. *ра- 
рб «священик», ШІепЬеск АГЗІРЬ 115, 
490). — Огієнко РМ 7—8, 289; Фадє- 
єв Мовозн. 1970/6, 54—59; Фасмер 
III 326—327; Черньїх II 56—57; Пре¬ 
обр. II 106; Е>оІоЬко 2Г81РЬ 3, 139, 144, 
187; Срезн. II 1191; Вгйскпег 430—431; 
Тазгускі 2Г81РЕ 6, 530; МасЬек ЕЗбС 
472; НоІиЬ—Еуег 385; КпоЬІосЬ 2131 
1961, 301; ЗсЬизїег-Зеш: 1131; Роїап- 
зкі—ЗеЬпегі 118; Младенов 489; Кигг 
ЕР 56, 113; Критенко Вступ 532; Мікі. 
Е\У 258; Кірагзку ОЕО 259—260; ба^іс 
АГЗІРЬ 23, 537; Зкок ВЕ5 7, 186; 
ЗсЬ^агг АГЗІРЬ 41, 124—125; ВигіоІГ 
2Г51РЬ 18, 269; К1и§е—Міїгка 540; 
Ргізк II 471—472. — Див. ще папа 2 . — 
Пор. попадя 1 . 

[піп 2 ] (ент.) «бронзівка золотиста, 
Сеіопіа аигаїа Е.; прусак, чорний тар¬ 
ган, Регіріапеїа огіепіаііз Е. ВеНЗн» — 


410 





ПІП 


пірат 


результат перенесення на жуків назви 
піп «священик», зумовленого подібніс¬ 
тю золотисто-зеленого блискучого за¬ 
барвлення бронзівки до попівських риз 
і чорного забарвлення прусака до чор¬ 
ної ряси священика. — Горностаев 
127. — Див. ще піп 1 . 

[піп 3 ] (бот.) «мухомор червоний, 
А§агісиз тизсагіиз Ь. (Атапііа тизса- 
гіа Риє!.)» Мак; — п. [рор] «тс.>>; — 
результат перенесення на гриб назви 
піп «священик», зумовленого, очевид¬ 
но, схожістю забарвлення мухомора до 
червоного одягу священика. — Див. 
ще піп 1 . 

[піп 4 ] (орн.) «лиска, Риііса аіга Ь.»; — 
очевидно, результат перенесення на 
птаха назви піп «священик»; мотивація 
перенесення неясна. — Див. ще піп 1 . 

[піпа 1 ] «міра для рідини (велика 
бочка)» Куз; — р. заст. болг. пйпа «іс¬ 
панська і португальська міра для вина 
(велика довга бочка)», п. ч. слц. ріра 
«тс.»; — запозичення з романських 
мов; ісп. порт. іт. ріра «довга бочка 
(для вина)» споріднені з фр. ріре «ве¬ 
лика бочка; люлька; розривний сна¬ 


ряд» і, далі, з сангл. англ. ріре «труба; 
люлька; флейта, сопілка, дуда», снн. 
снідерл. дфриз. дангл. ріре, шв. ріра, 
днн. дісл. ріра, двн. рІі[(ї)а, свн. рМе, 
сн. ріїе «тс.», разом з якими зводиться 


ГТГЧ ПОЛ 

Ду п сі р , 


/,'ГПІгАпл 
і р ) V а " 


ГЛШО ГП //ПП. 

р і р а і \'ііп 


щати». — Фасмер III 264; Смирной 
226; Вгйскпег 415; НоІиЬ—Ьуег 373; 
Маігепаиег ЬР 12, 341; Мезііса 1200; 
Баигаї 560—561; Шаібе—Ноігп. II 309; 
Кіеіп 1189; ібЬаппеззоп 1116. — Див. 


ще писк. — Пор. пйпа 1 , 

піпа 2 , пьпка — див. пйпа 1 . 
піпа 3 , піпак — див. пипак 1 . 


піпетка «скляна трубочка для на¬ 
капування рідини»; — р. болг. пипет- 
ка , бр. піпетка , п. -ч. слц. вл. ріреїа, 
схв. пипета, слн. ріреіа «тс.»; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. рі- 
реіїе «трубка, піпетка» є зменшуваль¬ 
ною формою від ріре «люлька; велика 
_ гіг іаві кпо- цсігоа чча- 


^ ~і г\ с* V .-і і , ,6. , а V»_/ а и у 


Кораіігізкі 752; НоІиЬ—Ьуег 373; РЧДБЕ 


558; Вуіаклща 722; КІеіп 1189; Оаигаі 
560—561. — Див. ще піпа 1 . 
пір 1 — див. порей. 
пір 2 — див. перш, 
піраміда, пірамідальний, пірамід¬ 
ний] — р. болг. м. схв. пирамйда , бр. 
піраміда , др. пирамида, п. рігатіба, ч. 
вл. ругатіба, слц. ругатіба, слн. рїга- 
тісіа, р.-цсл. пігрлмидл; — запозичено, 
можливо, через німецьке посередницт¬ 
во (н. Ругатібе) з латинської (лат. ру- 
гатіз, -ігііз) або грецької мови (у русь¬ 
ко-церковнослов’янську безпосередньо 
з грецької); гр. тгОраріс; (род. в. тгбра- 
рїбос) «піраміда», можливо, зводиться 
до єг. *рітаг «тс.», видозміненого вна¬ 
слідок метатези, або є результатом пе¬ 
ренесення назви гр. тгйрсфіс «пиріжок» 
(за подібністю форми), похідної від тгіЗ- 
род «пшениця». — СІС 2 649; Фасмер 
III 264—265; Горяев 259, 433; Срезн. II 
932; $Ь ^уг. оЬсусЬ 572; НоІиЬ—Ьуег 
407; Младенов 423; Вуіаклиіа 722; Кіи- 
§е—Міїхка 571; КІеіп 1278; Ргізк II 629; 
Воізаср 829; КгеїзсЬтег СНоЧа 10, 243. 

пірамідон «амідопірин, жарознижу¬ 
вальний, болезаспокійливий засіб»; — р. 
болг. м. пирамиддн, бр. пірамідон , п. 
рігатісіоп, ч. ругатібоп, слц. ругаті- 
сібп, схв. пирамидон, слн. рігатіббп; 
— запозичення із західноєвропейських 
мов; н. Ругатіббп, фр. англ. ругатібоп 


-Т71 Ч ГЧ /, П Л Г'ГЧ Т Г 1_ .4 

нир 


ного з хет. раЬЬиг «тс.», псл. *ругь 


«тліючий попіл, жар», і видозміненої 
основи слат. ашібит «амід» (вид хіміч¬ 


ної сполуки), пов’язаної з лат. атто- 


піасит «аміачний». — СІС 1974, 521; 


Черньїх II 34; 5Ь ^уг. оЬсусЬ 572; БТР 
584; Ву]акли]а 722; Ргізк II 627— 
629. — Див. ще амоній, пирей. 

пірат «морський розбійник», пі¬ 
ратство] — р. болг. пират , бр. пі¬ 
рат , п. вл. рігаї, ч. слц. слн. рігаі, м. 
пират , схв. пират] — запозичення з 
французької або німецької (н. Рігаі) 
мови; фр. рігаїе «пірат, грабіжник, хи¬ 
жак; піратське судно», як і англ. рігаїе 

/.ПШП'ГЛ і 'Т' ГЛМ'О^О . У, Г ГГ> ,\ ГТЛГЛйО ПО'П глТг-о 

чмирсм'/, і. л . рп цщ • Ч..У, ііісм. рпа- 

1а «тс., морський розбійник» зводиться 


411 





піретрум 


пірник 


до гр. тгєіратпс «пірат, корсар», пов я- 
заного з 7гєірш/ «намагатися, атакува¬ 
ти, нападати», тсТра «випробування, іс¬ 
пит; спроба; досвід», спорідненими з 
лат. регїіив «досвідчений, вправний, 
знаючий». — Черньїх II 34; КЗСРЯ 
339; Фасмер III 265; Горяев 259; Кора- 
Іігізкі 752; НоІиЬ—Буег 373; Младенов 
423; Ву]акли]'а 722; Кіи^е—Міігка 
551—552; Баигаї 561; Кіеіп 1189; Вої- 
васц 756—757; Ргівк II 489—490. — 
Див. ще експеримент. 

піретрум (бот,) «маруна, РугеІН- 
шгп сіпегагіаіГоІіит Тгєу.; порошок 
проти шкідливих комах»; — р. болг. 
пиретрум ; — номенклатурна назва, 
засвоєна з новолатинської наукової 
мови; лат. ругеіЬгиш «піретрум, сто- 
ЖИЛЬНИК» походить від гр. ТГЙрєОрОУ 
(бот.) «стінниця, АпіЬетів ругеїЬшт», 
похідного ВІД 7ГІЗр «вогонь, полум’я»; 
грецька назва зумовлена зігрівальними 
властивостями рослини. — Вісюліна— 
Клоков 238; СІС 2 650; ССРЛЯ 9, 1209; 
Нейштадт 563; БТР 584; Кіеіп 1278; 
Ргізк II 627—629. — Див. ще пирей, 
пірамідон. 

пірзний — див. порзний. 

[пірий] «порожній» Пі, [пйрий] 
«тс.» Нед; — неясне. 

піргіт (мін.) «сполука заліза із сір¬ 
кою»; — р. болг. пирйт, бр. пірит, п. 
рігуі, ч. слц. вл. рупі, м. пирит, схв. 
пирйт , слн. ріпі; — запозичення із з за¬ 
хідноєвропейських мов; фр. англ. руп¬ 
іє, НІМ. Ругії ПОХОДЯТЬ ВІД гр. 7 ГОрГГГ]<; 
(у виразі 7Г. ЛіОод «вогняний камінь; ка¬ 
мінь, з якого добувають вогонь», потім 
«пірит»), похідного ВІД 7ГЇЗр «вогонь, по¬ 
лум’я». — ССРЛЯ 9, 1209; 81. \ууг. оЬ- 
сусЬ 574; НоІиЬ—Буег 407; Ву]акли]а 
723; Баига'І 599; КІеіп 1279. — Див. 
ще пирей. 

пірити 1 — див. перти 3 . 
пірити 2 — див. пиряти 1 . 
пірити 3 — див. перо. 

[пірка] «жвава дівчина Нед; розпу¬ 
сниця Бі»; — очевидно, пов’язане як 
переносна назва з [пірко] «стріла з пе¬ 
ром», похідним від перо (див.). 


пірке «прищеплювання на шкірі, за 
допомогою якого встановлюють наяв¬ 
ність або відсутність в організмі тубер¬ 
кульозної інфекції»; — р. парке «тс.»; — 
результат скорочення виразу реакція 
Пірке , до складу якого входить прізви¬ 
ще австрійського педіатра К. Пірке, що 
запропонував цей вид щеплення у 
1907 р. — УРЕ 8, 379; ССРЛЯ 9, 1209; 
БСЗ 33, 72. 

[піркут] (орн.) «дикий голуб» Нед, 
Пі; — очевидно, результат видозміни 
деетимологізованої назви беркут «орел» 
(див.). 

пірнати, пірнути, [порнути, пур- 
нути], поринати, порйнути, [пурина- 
ти\ «пірнати», пірнало (тех.) «плун¬ 
жер», поринач «тс.», [пірначка] «те¬ 
лячий шлунок» (очевидно, спочатку як 
засіб для сквашування молока), [пер- 
начка] «товста кишка вівці» Нед, [пу- 
ринач] «нирець», зринути «виринути», 
[ зірнути , зорнути] «тс.»; — результат 
контамінації дієслів ниряти «пірнати» 
і ринути «бурхливо текти, литися», 
спочатку, очевидно, в префіксальних 
основах виниряти—виринати (вйрну- 
ти ), потім, за аналогією, поринати — 
пірнути. — Потебня К ист. зв. 222; 
Ріеуасоуа 81ауіа 1974/ 4, 359. — Див. 
ще ниряти, ргінути. — Пор. вгіри- 
нути. 

пірнач — див. перо. 

[пірначка 1 ] (ент.) «широконіжка, 
Тапурив» Нед; — неясне. 

пірначка 2 — див. пергічка. 
[пірник] «пряник; пряник з пер¬ 
цем» Г, Пі, [парник] «пряник з пеоцем 
Пі; коржик, медяник ЛексПол», [пер- 
ник] «тс.; солодкий коржик» ЛексПол, 
[парний] «пряний», [пирнячий] «тс.»; — 
р. [перник] «пряник», бр. пернік «тс.», 
п. [рігпік] «медяник», ріегп-ік «пряник, 
медяник», ч. слц.. регпїк «тс.»; — пізнє 
псл. :і: рьрьгьпікь «пряник», *рьрьгьптйь 
«пряний», похідні від рьрьгь «перець» 
(пор. др. пьпьрь, пьпьрь «тс.»); почат¬ 
кове п перед зниклим слабким ь зако- 


пшшрпи віДішли, 


ТТТ 0/1-2. 
ш £чо, 


МасЬек Е5ЛС 444; НоІиЬ—Кор. 270. — 


412 




пірнйкоза 


пір'я 


Див. ще перець. — Пор. паприка, 
пряний 1 . 

пірнйкоза (орн.) <<норець великий, 
Росіісерз (СоїутЬиз) сгізіаїиз Б.», [пір- 
никеза Она, пурнйкоза, впірнйкоза 
ЛексПол] «тс.»; — складне слово, ут¬ 
ворене з основ дієслова пірнати та 
іменника коза: назва птаха зумовлена 
тим, що всі норці чудово плавають і 
пірнають, а великий норець має на го¬ 
лові парний-чуб, схожий на роги ко¬ 
зи. — Булаховський Вибр. пр. III 225, 
229, 274; Воїнств.—Кіст. 109—111; Пти- 
цьі СССР 26—32. — Див. ще коза 1 , 


пірнати. 

пірога «вузький довгий човен»; — 
р. болг. пирога, бр. пірога, п. ч. вл. рі- 
го^а, схв. пирога , слн. ріго^а; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. ріго- 
цие «тс.», ріга§юа, як і англ. ріго§ие, 
ріга^иа, н. Рігб§е, Ріга§иа, виводяться 
від ісп. ріга§иа «тс.», що походить від 
етимологічно неясного каріб. ріга§\ма 
«видовбаний або випалений з цілого 
стовбура човен». — СІС 2 650; Кора- 
Ііпзкі 753; Ву]акл^‘а 723; Кіеіп 1189; 
Баига! 561. . 

піроксилін «тринітроклітковина (ви¬ 
бухова речовина)»; — р. болг. м. пи- 
роксилйн, бр. піраксілін, п. рігокзуїі- 
па, ч. рігохуііп, слц. ругохуіїп, схв. пи- 
роксилин ; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. ругохуііпе «тс.» утворене 
французьким хіміком Пелузом (Тй. 
Реіоихе) у 1836 р. з основ гр. 7гі3р «во¬ 
гонь, полум’я» і фЗЛоу «зрубаний ліс, 
колоди», можливо, спорідненого з лит. 
зїііав «стовбур, стовп», бр. укр. діал. 
шула «стовп»; менш певне виведення 
(СІС 2 650; ССРЛЯ 9, 1215; РЧДБЕ 
560) ВІД гр. 7ГОр «вогонь, полум’я» і 
офЗд «гострий, кислий». — ЗІ. \муг. 
оЬсусй 573; БТР 584; Младенов 424; 
Ву]'акли]а 724; Кіеіп 1280; Воізаср 
679. — Див. ще пирей, шула. — Пор. 
пірамідон, пірйт. 

піротехніка «галузь техніки, що 
займається виготовленням вибухових і 
горючих сумішей, ракет, феєрверків», 
піротехнік , піротехнічний ; — р. болг. 


м. пиротехника, бр. піратзхніка, п. 
рігоїесЬпіка, ч. слц. вл. ругоіесйпіка, 
схв. пиротехника, слн. рігоїеппіка; — 
запозичення із західноєвропейських мов 
(очевидно, безпосередньо з німецької); 
нім. РугоїесЬпік, фр. ругоіесйпіс, англ. 
ругоіескпісз утворено з основ гр. тпЗр 
«вогонь» І ТЕУVII «майстеоність. мисте¬ 
цтво». — СІС 2 651; ССРЛЯ 9, 1217; 81. 
\муг. оЬсусЬ 573; НоІиЬ—Буег 407; БТР 

ЕО/1. ДА гг Л пл,т^п АЗА- С,гт„ттті; Л У О С . 
, і * ич «аДс пио а і\л/^ а і 

РгетсКмбгїегЬисЬ 522; Кіеіп 1279— 
1280; Баигаї 599. — Див. ще пирей, 
техніка. — Пор. пірамідон, пірйт, 
піроксилін. 

пірс «висунута в море портова спо¬ 
руда, до якої причалюють судна з обох 
боків»; — р. пирс, бр. пірс , п. рігз; — 
запозичення з> англійської мови; англ. 
ріег (мн. ріегз) «стовп, паля, стояк 
(моста, арки); пристань; простінок; да¬ 
мба, мол, хвилеріз» через сангл. реге, 
рег, дангл. рег виводиться, як і фр. ст. 
реге, від слат. рега «стояк», що, мож¬ 
ливо, походить від лат. реїга (< гр. 
7гєтра) «скеля, камінь». — СІС 2 651; 
Черньїх II 35; Кораіігїзкі 753; Кіи^е— 
Міігка 549; Кіеіп 1184; СЮЕЕ 679; 
\Уа1с1е—НоГт. II 298. — Див. ще Пет¬ 
ро. — Пор. перон. 

пірует «крутий поворот тіла на но¬ 
ску; поворот коня на задніх ногах»; — 
р. пирузт, бр. пірузт, п. рішеї, ч. 
слц. вл. рігиеїа, болг. пирует, м. пиру- 
ета, схв. пируета, слн. рігиеїа; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. рі- 
гоиеЧе «дзига, вертушка (іграшка); пі¬ 
рует, вольт (коня)» не зовсім ясне; 
можливо, результат контамінації фр. 
^ігоиеЧе «флюгер» з іт. рігиоіо «вістря 
дзиги» або зближення запозиченого іт. 
рігиоіо з давнім фр. гоиеі «коліща», 
зменш, від гоие «колесо». — СІС 2 651; 
Черньїх II 35; Кораіігізкі 753; НоІиЬ— 
Буег 373; Ву]‘акли]а 725; Кіеіп 1189; 
Баига! 363; ОагпіПзсЬе^ 705. 
пірчити — див. перти 3 , 
пір'я, пірйна, пірити, пірнак , пір - 
тій, пір’янка , пір’ястий — див. пе¬ 
ро. 


413 







піскар 


після 


піскар (іхт.) «пічкур, ОоЬіо Сиу.», 
[пескар, пецкар] «тс.» Л, пісочник 
«НеоРоЬіиз їіиуіацііь Раїїаз; [пічкур 
Л—ГІ», [піилкар] «голець, ІЧетасЬіІиз 
ЬагЬаІиІиз Ь.» ВеНЗн; — р. пескарь 
«пічкур», [ пескун , песчаиик ], бр. [пес- 
кар], п. [ріазгсгигка], слц. [резкаг], 
схв. [резак, рііезак] «тс.»; — псл. 

[^рез'ькагь] та ін., похідне від рез-ькв 
«пісок»; назва зумовлена тим, що піс¬ 
карі здебільшого перебувають у місцях 
з піщаним дном; пов'язується також з 
іє. :!ї реізк-/різк- «риба» (Рокоту 796). — 
Коломиец Происх. назв, рьіб 42; Чер- 
ньіх II 25—26; Сабанеев 117; Ьесіег 
103—104. — Див. ще пісок. — Пор. 
пйскір 1 . 

[піскоглід] (іхт.) «мінога струмкова, 

Т отпоіга ( ЮоІ ггчт л Г7Г\П ^ гчіопогі Пі ч\ • _ 

і и сі ух ^ у 1 1 V 1 у 1 V / і—/ 1 .'/^ 

складне утворення з основ іменника 
пісок і дієслова глодати «гризти»; на¬ 
зва зумовлена тим, що статеводозріла 
мінога струмкова до нересту не живи¬ 
ться («гризе пісок»), а потім гине; пор. 
р. [пескорбйка] «мінога струмкова». — 
Зуєїєгп гуігаї IV 22—23. — Див. ще 
глодати, пісок, 

[піскозоба] (іхт.) «щипівка звичай¬ 
на, СоЬіБз їаепіа 1^.», [підкозобель] 
«тс.» Л—Г, [піскозбб] «шскар, ОоЬіо 
§оЬіо 1^.» } [піскозбблиця] «мінога струм¬ 
кова, Ьатреїта (Реіготугоп) ріапегі 
В1.», [ піскозобниця] «тс.»; — р. [пес- 
козбб] «щипівка звичайна; піскар», п. 
ріазкогоЬ «щипівка звичайна»; — склад¬ 
не утворення з іменника пісок і дієсло¬ 
ва [ зобати] «дзьобати»; назва зумов- 




л спсд іпт } ади ідшишча оарпоас і мил- 

боко в пісок, де живе часто разом з 
личинками міноги. — Фасмер III 249; 
Сабанеев 506; Зуєієгп гуигХ 193. — 
Див. ще зобати, пісок. — Пор. мас- 
козоб, піскозуб. 

[піскозуб] (іхт.) «піскар, ОоЬіо §о- 
Ьіо Ь.» Мо, Л—Г; — р. [ пескозуб] 


Гг\!Г2сЬ/'Ч'7'1 К //ІТТППіОГ/О ОПИТТОТІ. 

[рісі л^ ч'іідігіііі іл\сі ллпап 


на, СоЬіІіз їаепіа Б.»; — результат ви¬ 
дозміни деетимологізованого другого 
компонента -зоб у назві [піскозбб] «піс¬ 
кар, ОоЬіо §оЬіо Ь.», [ піскозоба ] «щи¬ 


півка звичайна», зближеного з іменни¬ 
ком зуб. — Див. ще піскозоба. 

Г _:_ 1.-1 ( _\ _•_ _ 

ідискшуіирі щоол,/ «піщана чере¬ 
пашка, РзаттоЬіа» Нед; — очевидно, 
початкове [піскомір], утворене з основ 
іменника пісок і дієслова міряти ; на¬ 
зва могла бути зумовлена тим, що ця 
черепашка повільно рухається по піща¬ 
ному грунті. — Див. ще міряти, пі¬ 


сок. 


ГТ 4 Ґ* -ШГ /ч 


▼ ж/» т г 4 


шсіхир - дпо, іш^лір • 

піскор 2 —див. пйскір 2 . 

[піскур] (іхт.) «бичок, що водиться 
на піщаному дні Дністровського лима¬ 
ну» Мо, пісбшник «тс.» Мо, [пискур] 
«бичок, СоЬіїіз їоззіїіз» Нед, [пйскір Г, 
Нед, пйскор ВеБ] «тс.»; — р. [ пескан ] 
«вид бичка, Сургіпиз §оЬіо»; — очевид- 

ил по о \ г п ктот стлптлиилгл о^ттмм/оииа 

V їй ^ ^ іліл и і и і о ті оі ч/ 

назви [ пічкур] «бичок трав’яний, Оо- 
Ьіиз орЬіосерЬаІиз» з основою слова 
пісок. — Див. ще пічкур 1 . — Пор. пі¬ 
сок. 

піскуха, піскучка — пйскір 2 . 
[післище] «ремінь, на якому висять 
стремена; права нога (ловця диких ко¬ 
ней) Нед»; — неясне, 
післіг — див. слати 1 . 

[післід] «після» Нед, [післідь] «тс.» 

с л. „ гм ю. „ 

оі. і. ш. — р. [писльии] «марени і, 

ПІД кінець, ПОТІМ», др. ПОСЛІьд'Ь «після, 
потім, згодом», посл'Ьдь «тс.», посліди 
«потім, згодом», п. [розіаб] «ззаду, по¬ 
заду (чого-н.)», ч. [розІесГ] «пізніше; 
після, згодом», нл. [рбзіесі] «ззаду, по¬ 
заду, нарешті, за», полаб. ріізГос! «піс¬ 
ля», болг. ст. послед «слідом», схв. 
посли!єс «потім», стел. посдчідь «піс- 
ля»; — псл. розіесіь, що, складається з 
прийменника ро «по» і основи іменни¬ 
ка зіескь «слід»;' початкове пі замість 
закономірного по викликане деетимо¬ 
логізацією. — Німчук ІУМ'Морфологія 
358; Дзендзелівський 51. г ї\\. 12, 184; 
Вгискпег 530; МасЬек Е5ЛС 553; Е58Л 

СІ ГҐГ Т О Ч & __ О О _ _ ГТілп ТТТГ» ГТ Г\ 

. і -х-и °• і і її- ии, 

слід 1 — Пор. ПІСЛЯ. 

після «через деякий час; потім, пі¬ 
зніше; за, слідом за» СУМУ, Г, [после] 
Нед, послі , [послі] «потім» Ме, [нав- 


414 







П1СНИИ 


пісочник 


після УРС, СУМ, навпбслі, навпосля, 
напослі Нед], [ напрйпаслі ] «наприкін¬ 
ці» Кур, опісля, [її після, у послі]; — р. 
болг. м. после «після», бр. пасля, пос¬ 
ле , др. ПОСЛ'Ь , Ч. [р05Іе], схв. после 
«після, слідом за» стел. посл4* «піс¬ 
ля»; — очевидно, пізнє псл. розіе з 
давнішого розіесіь «слідом за»; менш 
переконливе виведення (Соболевский 
Лекции 87; Преобр. II 112; Мікі. ЕАУ 
297) з прийменника ро «по», вказівно¬ 
го займенника :і: зь «цей» і частки *-1е, 
або зближення (Ьоз Р81 IV 244) з псл. 
*ро 2 скь «пізній», дінд. разеа «позаду, 
слідом, пізніше», ав. разеа «тс.; після, 
потім». — Німчук ІУМ Морфологія 
358—359; Фасмер III 339—340; Чер- 
ньіх II 60; ЕЗЗЛ $1. £г. І 201—203. — 
Див. ще ПІСЛ1Д, по, слід 1 . 

піснйй, пісник, пісникати, пісни¬ 
кувати, пісніша, піснйха, піснйця, 
теніти, піснбта, піснювати, пісняк, 
піснякати — див. піст. 

пісня, пісельник, пісенний, пісен¬ 
ник, пісник, пісникар, піснйти, піснь, 
пісняр, піспярство — див. піти 1 . 

пісок, [пісковатиця] «піщана зем¬ 
ля», [пісковець] «осадочна гірська по¬ 
рода з піском» Нед, пісковик, пісковй- 
на «тс.», [піскбвиско] «купа піску; пі¬ 
щане поле, піщана рівнина» Нед, [піс- 
кбвище] «тс.» Нед, [пісковнйк] «пі¬ 
щаний берег» Ч, піскуватість «вміст 
піску», [піскуваха] «низьке піщане міс¬ 
це», пісочниця «пристрій, за допомо¬ 
гою якого посипали піском написане 
чорнилом для просушування», [пісчан- 
ка) «піщаний грунт» ВеУг, [пісніша] 
«тс.; піщаний степ» Нед, [пісчуга] 
«тс.» Нед, піщаник «пісковик; [піща¬ 
ний берег Ч]», піщина, піщуга «гли¬ 
бокий пісок; [відходи з-під молотарки; 
пилюка з вітром Дз]», [пісковитий] 
«який містить у собі пісок» Нед, Г, пі¬ 
сковитий, піскуватий, пісковьій, [пі- 
сочаний] «піщаний», [пісочанний] Нед, 
пісочний, піщанйй СУМ, Куз, піща¬ 
нистий, [віпіскувати ] «вичистити піс¬ 
ком; перетерти піском стіни перед по¬ 
білкою» МСБГ, [запісоч] «пологий пі¬ 


щаний насип біля річки», запіскувати 
«засипати піском», супісок «пісковина; 
[піщаний ґрунт, піщана місцевість 
Нед]», супісковий, су піскуватий «су¬ 
пісковий» СУМ, Г, супіщаний «тс.»; — 
р. песбк «пісок», бр. пяебк , др. ПІз- 
ськь, п. ріазек, ч. рїзек, слц. ріезок, 
вл. нл. резк, полаб. розак, болг. пяськ , 
м. песок, схв. пщесак, песик, слн. ре- 
зек, стел. піїсжкж «тс.»; — псл. резДсь 
«пісок» споріднене з дінд. ратзиЬ 
«пил, пісок», ратзикаЬ (мн.), ав. рдз- 
пиз «тс.», рдзпау- (рдзапау-) «пил, по¬ 
рох; сміття, щебінь», вірм. р‘озі «пі¬ 
сок»; малообґрунтоване пов'язання 
(Тогр 240) з дісл. Чрпп «сніговий за¬ 
мет, кучугура», утвореним від Нагпї-, 
яке зближують з псл. рахаїі «дути, вія¬ 
ти»; сумнівне також зіставлення (Иль- 
инский ИОРЯС 20/3, 73) з р. [пе- 
хать] «штовхати, бити, товкти». — 
Фасмер III 249—250; Черньїх II 26; 
Вшскпег 405; МасЬек ЕЗЛС 451; Зсйиз- 
ієґ-Зє\ус 1058; Младенов 540; Зкок II 
654—655; Мікі. ЕАУ 245; 2иЬаїу ЬР 25, 
239; Тгаиітапп 216—217; МаугЬоГег II 
243; Зализняк ВСЯ IV 37; Абаев 
ИЗСОЯ І 449; ВагШоїотае 904; НиЬзсЬ- 
тапп Агт. І 501; Ресіегзеп ІР 5, 47; 
Рокоту 824. 

пісочник 1 (орн.) «зуйок, СЬагасІгіиз 
1^.» } піщаник «морський зуйок, СЬ. аіе- 
хапсігіпиз Н»; — р. песбчник «зуйок»; — 
похідне утворення від пісок; назва зу¬ 
мовлена тим, що малий зуйок оселяє¬ 
ться на піщаних косах річок і озер та 
піщаних кучугурах коло боліт, морсь¬ 
кий зуйок — на солонцюватих і піща¬ 
них берегах солоних озер або на березі 
моря. — Воїнств.—Кіст. 56—61, 66— 
69, 71; Птицьі СССР 223—226, 239— 
248. — Див. ще пісок. 

[пісочник 2 ] (бот.) «піщанка, Агепа- 
гіа 1^. Нед; види стелюшка, Зрег^иіагіа 
тесііа Ргезк, Зрег^иіагіа гиЬга Регз. 
Мак; зірочник злаковидний, Зіеііагіа 
§гатіпеа Ь.», піщанка «Агепагіа Б.»; — 
р. песчанка «піщанка», п. ріазко\УІес, 
ч. різеспісе, слц. рїезоспіса, слн. рез- 
сепка «тс.», схв. [пешчанка] «тс.; шпер- 


415 





пісочник 


пістоль 


гель, Зрег§и1а»; — похідні утворення 
від пісок ; назви рослин зумовлені тим, 
що вони зустрічаються переважно на 
піщаному грунті; назви піщанки є, оче¬ 
видно, кальками новолат. агепагіа «пі¬ 
щанка», похідного від лат. агепа «пі¬ 
сок» (агепагіиз «піщаний»), — Словн. 
бот. 425; Вісюліна—Клоков 152, 155— 
156; Нейштадт 230—232, 233, 235; 
МасЬек Лт. гозії. 240. — Див. ще пі¬ 
сок. 

пісочник 3 — див. піскар. 

ліспа «борошняний відвар з крей¬ 
дою для побілки стін; борошняний від¬ 
вар для квашення яблук», [пісьпа] «вид 
клею; кислота» 2Г81РЬ 27, [піспити] 
«змазувати білені стіни відваром, щоб 
не бралася глина» Си; — р. [пдспа] «го¬ 
роховий відвар для пійла вівцям; розсіл 
з відвару висівок для квашення яблук; 
сусло на квас або пиво; борошняний 
відвар з білою крейдою для обмазуван¬ 
ня стін», ст. поспа «хліб у зерні, збіж¬ 
жя», посьпа «тс.»; — очевидно, др. по¬ 
сьпа «щось посипане, насипане», псл. 
[розвра] «тс.», пов’язане з розураіі «по¬ 
сипати», зт>ро «сиплю». — Див. ще по. 
сипати. — Пор. вгіспа, прйзьба. 

піст «невживання скоромної їжі», 
пісник «той, хто поститься», [піснйха] 
«пісниця», [піснйна] «пісна їжа», [піс- 
н6та\ «тс.», [ піснйця ] «неврожайна 
земля» О, [пісняк] «пісник», [пдстник 
Нед] «тс.», [пістнйця] ( п'ятниця-п . 
«пісна п’ятниця») Нед, [постнйчест- 
во] «піст» Нед, [ поступки ] «тс.» Пі, 
пісний, [пісникати] Г, Нед, піснику¬ 
вати, [пісніти] «бліднути» Нед, [піс- 
нічати] «поститися» Си, [піснювати] 
«постити» Нед, [піспякати], пдстй- 
ти(ся), [пбстникати, постникувати 
Нед}, постувати «тс.», [випістніка- 
ти\ «випостити» Я, спостйтися, [спб- 
щуватися ]; — р. бр. болг. м. пост , 
др. пость, п. розі, ч. ризі, слц. розі, 
вл. розі, нл.- зрої (< *рОЗІ), схв. пост , 
слн. розі, стел, постт»; — пізнє псл. 
роз!т> «піст»; — запозичення з давньо¬ 
верхньонімецької мови; двн. Газіо «піст», 
їазіа «тс.» разом із спорідненими діє¬ 


слівними формами двн. Газіеп, гот. 
(§а)їаз1ап, дангл. Гзезіап, дісл. їазіа з 
первісним значенням «тримати міцно, 
держатися стійко», переносним «утри¬ 
муватися від їжі», а також з двн. днн. 
Гезіі «міцний, твердий; стійкий, ста¬ 
лий», дфриз. їезі, дангл. Ггезі, їазіа, 
дісл. їазіг «тс.» відповідають вірм. Ьазі 
«тс.», дінд. разіуаш «стале місце; дім, 
двір; місце, де живуть»; необгрунтова¬ 
не припущення (Младенов 496; Всгпс- 
кег ІР 9, 364) про давню спорідненість 
псл. розіь і двн. Газіо. — Німчук 61; 
Фасмер III 340—341; Черньїх II 60— 
61; Преобр. II 114; Горяев 276; Вгйск- 
пег „432; НоІиЬ—Кор. 306; МасЬек 
Е8ЛС 500—501; 8сЬиз1ег-8е\ус 1139— 
1140; Зкок III 14—15; Мікі. Е\У 260; 
ІЛЬІепЬеск АГЗІРк 15, 490; Лапко Зіауіа 
9, 352; Кірагзку ОШ 261; 5іепс1ег-Ре- 
Іегзеп 430; Кіи^е—Міігка 186; Кіеіп 
576; ЛбЬаппеззоп 534—535. 

пістелка — див. пистелка. 

пістолет; — р. болг. пистолет, бр. 
пісталет , п. різіоїеі, слн. різіоіеі; — 
запозичення з французької мови; фр. 
різіоіеі «пістолет, гудок» є демінутив¬ 
ною формою від різіоіе «пістолет». — 
СІС 2 652; Коваль 184; Черньїх II 35—36; 
Фасмер III 267; Мельников Зіауіа 
36/1, 105; КЗСРЯ 339; Вгйскпег 415; 
Масйек Е5ЛС 451; БТР 585; Баигаї 
562; Кіи§е—Міігка 552. — Див. ще 
пістоль. 

пістоль (заст.) «пістолет», пістоля 
СУМ, Нед, [піцтбль] «тс.» Нед; — р. 
пистбль, [пистбля], бр. пістоля, п. 
[різіоі], ч. різіоіе, слц. різіоі’, різіоі’а, 
вл. нл. різіоіа,- болг. пшцбв, м. пииі- 
тол, схв. пйштоуь, пииітбоьа , слн. 
різібіа; — запозичено, можливо, через 
польське і через російське посередниц¬ 
тво з французької мови;,фр. різіоіе «пі¬ 
столет» виводиться від нвн. Різіоіе 
«тс.», що походить від ч. рїзі’аіа «пи¬ 
щаль», якому відповідає також укр. 
пищаль] менш обгрунтоване виведення 
фр. різіоіе «пістолет», іт. різіоіа «тс.» 
(СІС* 652; Фасмер III 267; В\сг 250) 
від назви італійського міста Пістої. — 


416 



пістон 


ПІТ 


Вгйскпег 415; МасЬек ЕЗІС 451—452; 
5сЬиз1ег-5е'\мс 1069; Оаигаї 562; Оа- 
ті11зсЬе§ 706; Кіи^е—Міігка 552; Кіеіп 
1190. — Див. ще пищаль. — Пор. 
пістолет. 

пістон «ковпачок з вибуховою ре¬ 
човиною в патронах або -снарядах; ме- 

тсзттооа г\пг\опо аи\г ппиі^піппітлти ппп. 

і і_ль/ іиии чуириии, / і і\у іхр/ііир'їнинч/іи 1 ^ у 

биваючи отвір у шкірі, картоні; клапан 
у мідному музичному духовому інстру¬ 
менті»; — р. болг. пистбн , бр. пістон , 
п. ч. слц. різіїоп, схв. пйстдн ; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. різкоп 
«поршень, кнопка з пружиною, клапан 
музичного інструмента; (ст.) великий 
товкач (для ступки)» походить від іт. 
різіопе «товкач», пов’язаного з рїзкаге 
«товкти, колотити», резіаге «тс,», які 
виводяться з пізнього лат. різіаге «тс., 
бити», пов’язаного з лат. ріпзеге «тов¬ 
кти, терти, молоти; бити, шмагати», 
спорідненим з псл. резіг «товкач», 
рьхаїі, укр. пестик, пхати. — СІС 2 
652; Фасмер III 263; КЗСРЯ 339; 
Кораііпзкі 753; НоІиЬ—Буег 373—374; 
Вуї'акл^а 725; Кіеіп 1190; Баигаї 
562; ОатіПзсЬе^ 706; \А^а!с!е—Ноїгп. II 
307—308. — ' Див. ще пхати. — Пор. 
пестик. 

пістряк 1 , пійстра, пістриґова- 
тий, пістрйк, пістріти, піструлйс- 
тий, піструля , пістря , пістрявий, 
пістрявіти, пістряяка — див. пест- 
рий. 

пістряк 2 , пістрак, пістраль, піс- 
трик — див. пестряк. 

пісуар; — р. писсуар, бр. пісуар , 
п. різиаг, ч. слц. слн. різоаг, вл. різзоіг, 
болг. м. писоар, схв. писоар ; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. різзоіг 
пов’язане з різзег «мочитися; випуска¬ 
ти рідину, текти», до якого зводиться 
також укр. [ пісяти ] (дит.) «мочити¬ 
ся». — СІС 1951, 504; ССРЛЯ 9, 1237; 
Кораііпзкі 754; НоІиЬ—Буег 373; 
РЧДБЕ 561; Младєнов 424; Ву|аклша 
725; Оаигаі 562; Оаті11зсЬе£ 705— 
706. — Див. ще пісяти. 

пісулйстий, пісуля — див. писа¬ 
ти. 


[пісчанка] (зоол.) «черв’як сабела, 
ЗаЬеІІа Б.» Нед; — р. [песяанка] «мо¬ 
люск, що живе у вологому піску, Теїіі- 
па», [ пещанка] «тс.», п. ріазкеїка «5а- 
Ьеііа»; — очевидно, калька наукової 
назви роду нлат. ЗаЬеІІа, утвореної, ма¬ 
буть, на основі лат. заЬиІит (< :і: рзаГ- 
!от) «грубий пісок гравій»; назва чер¬ 
в’яка могла бути зумовлена тим, що 
він живе у піску. — Див. ще пісок. 

[піськавка] (орн.) «мухоловка сіра, 
Мизсісара зкгіака Раїї.» Шарл; — зву¬ 
конаслідувальне утворення, пов’язане з 
наслідуванням криків різних видів му¬ 
холовки: тсіть-тіт, пік-пік. — Во¬ 
їнств.—Кіст. 296—297; Птицьі СССР 
510—514. — Пор. пітькати. 
пісяг, пісяеа — див. писати, 
пісяти (дит.) «мочитися», пісі 
«тс.»; — р. писать , [писать], бр. [пю- 
сіць] «тс.», п. [різка] «чоловічий член 
(у дитини)», полаб. різок «мочитися»; — 
очевидно, запозичення з германських 
мов; нвн. снн. різзеп «мочитися», шв. 
різза, дат. різзе, гол. різзеп, дфриз. різ- 
зіа, англ. різз «тс.» виводяться з фр. 

рт пі<;<;ірг * тзиплпігттлт/ трк-- 

^ " • Г } А*~А* 

ти», звуконаслідувального утворення з 
мови годувальниць (пор. пров. різзаг, 
іт. різсіаге «тс.»). — Фасмер III 266; 
НоІиЬ—Буег 373; Роїапзкі—ЗеЬпегІ 
111; К1и§е—Міігка 552; Кіеіп 1190; 
Мезііса 1202; Оаигаї 562; ОатіІІзсЬе^ 
705—706. 

піт, пітнйк, [потбвиця] «випоти¬ 
на» Нед, пітний, [пітнявий] «пітний» 
Нед, [потйвий] Куз, потовий, пітні¬ 
ти , [потйтися] Куз, потіти, вйпіт, 
вйпоти, вйпотина, [запотіти] «вкри¬ 
ти потом» Я, пропітнілий, пропоті¬ 
лий, спітнілий, спотілий ; — р. бр. 
болг. м. пот , др. поть , п. ч. слц. рої, 
вл. слн. рої, схв. пдт , стел, потт*; — 
псл. роіт> «піт», очевидно, результат 
спрощення давнішого *рок-1о-, пов’яза¬ 
ного Із *рек!і «пекти»; з формального 
погляду співвідносне з кімр. роеІЬ «жар¬ 
кий, гарячий»; із семантичного погляду 
можливе порівняння з схв. зно / «піт» — 
р. зной «спека», лит. ргакаііаз «піт», 


14 2—460 


417 




пітекантроп 


пітільон 


каіїиіуз «тс.» поряд з каїїіпїі «нагріва¬ 
ти, розжарювати, розпікати», каїзїі 
«нагріватися, пітніти, червоніти, прі¬ 
ти»; пов’язання з гр. 7готар6д «річка» 
(АУіесІетапп ВВ 27, 256), 7 готоу «воло¬ 
га, вода», лат. рїїиїїа «слиз, мокрота, 
гнійна рідина; нежить», дінд. ріїбаб 
«вода» (Горяев 277) сумнівне. — Фас- 
мер III 342—343 и Черньіх II 61; Пре- 
обрДІ І І 7—і І 8; Ьгйскпег 432; Маскек 
ЕЗЛС 474; НоІиЬ—Кор. 288; Зсбизїег- 
5 є\ус 1141; Младенов 497; Зкок III 17; 
Мартьінов Сл. и ие. аккомод. 69—70; 
2иріїга К2 35, 266; Меіііеї Еіибез 297; 


М і І /1 ТнЛЛ/ Ю/~\Ьл\гплг ТОЙ 

ічіаі. і_, VV і иаиі и^ і и ^. 


Птт п 


ще пекти. 

пітекантроп «найдавніший морфо¬ 
логічний тип людини»; — р. болг. м. 
питекантроп , бр. пітжантрап , п. рі- 
їекапїгор(из), ч. ріїЬесапїЬгориз, слц. 
ріїекапїгор, вл. ріїекапїгориз, схв. пи- 
текантропус, слн. ріїекапїгор(из); — 


пимсп а і у 


новолатинської наукової мови; нлат. 
ріїЬесапїЬгориз (егесїиз) «пітекантроп 
(що стоїть прямо)», утворено в КІНЦІ 
XIX ст. лікарем голландської армії 
Е. Дюбу-а Шибою) з основ іменників 
гр. 7гіОг]хо<; «людиноподібна мавпа» 
(споріднене з лгОсоу «маленька мав¬ 
па»), етимологічно не ЗОВСІМ ЯСНОГО, і 
ауОрсотгод «людина». — СІС 2 652; 
ССРЛЯ 9, 1258; Кораііпзкі 754; Но- 
ІиЬ—Буег 374; БІР 586; Ву]акли]а 726; 
Кіеіп 1191; Ргізк II 534; Воізасц 782. — 
Див. ще антропологія. 

[пїтель] (орн.) «півень, Саііиз сіо- 
тезїісиз Вгіз.» ВеНЗн; — р. заст. м. 
петел , болг. петел, СХВ. пЄШи-О , слн. 
реїеііп, стел. ггЬтьдт., петель; — пізнє 
псл. реїьіь, реїеіь «тс.», похідне утво¬ 
рення від реїі «співати». — Фасмер III 
252; Преобр. II 163—164; Вгйскпег 404; 
Мяо.Ьек ЕЯ.ІС 447: Мляпенов 540. — 


Див. ще піти *. 

[пітелюга]. (орн.) «вивільга, Огіоіиз 
§а!Ьи1а Б.» ВеНЗн, [купителюга, ку- 
пителюжиик , потеліжник, шелюга] 
«тс.» ВеНЗн; — результат стягнення і 
спрощення складної назви [купителю¬ 


га (купителіга)], утвореної з основ 
дієслова купити та іменника [ шелюга 
(теліга)] «віз» як наслідування крику 
іволги; пор. вислів «покинь сани, бери 
віз», яким розтлумачується крик сини¬ 
ці. — Див. ще купйти, теліга. — 
Пор. филюга. 

піти 1 «співати», піяши «тс.», [піснй- 
ши] «співати» Нед, пісельник «співак, 
той, хто пише або збирає пісні» СУМ, 
Куз, пісенник , [пісник] «співак» Нед, 
[пісникар] «тс.» Нед, [піснь] «пісня» 
Нед, пісня, пісняр , піснярство Куз, 
пісенний СУМ, Нед, [непівний] (у ви- 


гчгзої і.) її п п /'уТ/Гчптл піпиі осі гч - гг'потсчТ'[_ піп 

р СІ О і IV. •'і. Сі-О '•МЧ'о'і/І її 11ШШ і 1 ^ V юсі XV» 1 о, ІЗіД 

півночі до світанку») Бі; — р. петь, 
пою , бр. пець, др. п'Ьши, п. ріас «спі¬ 
вати (про півня); прославляти», ст. ріес, 
ч. реіі «співати, оспівувати», слц. ріеГ 
«оспівувати», полаб. рої, болг. пея , м. 
пее, схв. певати, пети, слн. реїі, стел, 
піїти, поїж; — псл. реїі (< *роі-) «співа- 

Т'ГІл • _ Т Т Сі О ЛП Л І ш п л т тп • ЛТТЛП ТІ ЯТТ А П А п 1 п 

іп-»/, - пс оио'-іш ті^пс, ичсопДпи, иио п~ 


зане з ро]іїі «поїти», ріїі «пити» (первіс¬ 
но як позначення обряду жертовного 
узливання або пісенного супроводу бен¬ 
кету); зіставляється також (Опсігиз 31. 
\Уогїзї. 118—119) з гіпотетичним псл. 
*рі- «бити» (пор. рііа «пилка» та ін.); не 
доведений зв’язок з гр. 7гшау «пеан, 
спочатку — хоровий гімн», гот. 


СШ 


«гудити, ганити», гр. єртгшос «досвідче¬ 
ний, розумний» (ЗсЬгасІег КеаІІехікоп І 
187; ШіесІетапп ВВ 28, 38; Младенов 
540); сумнівне також виведення з коре¬ 
ня рі-к- (Мікі. Е\У 245; Горяев 290; 
Зкок II 651). — Фасмер—Трубачев III 
350; Трубачев ВСЯДУ 135—138; Сл. 

1ПОО О ІП. О ТГ± Т~) 0/4 

мзьїкизп. і^оо, лу, оаиі і_д. спин. он— 

87. — Див. ще поїти, — Пор. співати. 

пітгі 2 , [пістй] «піти» Нед, пітйся; — 
результат фонетичної еволюції префік¬ 
сального псл. роіїі (> др. поити > укр. 
*поіьтла > пійти) за законом зміни 
о > і в нових закритих складах. — Див. 
ще ітгі, по. 

[пітільон] (бот.) «садова айстра ки¬ 
тайська, СаПізїерЬиз сЬіпепзіз Иеез. 
(Азїег сЬіпепзіз)» ВеНЗн; — результат 
видозміни назви [компоштильон (ко - 


418 






пітон 


піцикато 


пистильон)], пов’язаної з [кампусте- 
лія] «тс.» (див.). 


пі і он (зоол.) «велика гадюка з ро- 
дини удавів, РуїЬоп ОаисБ», піфбн 
«тс.»; — р. болг. питбн , бр. пітон , п. 
руїоп, слц. руїбп, м. питон, схв. піс¬ 
тон, слн. ріїбп; — номенклатурна на¬ 
зва, засвоєна з новолатинської науко¬ 
вої мови; нлат. руїйоп походить від 
гр. Пі)9соу «Піфон» (міфічний змій, ні- 

т-іЛтл г т'тіті А пл п ПАттіи тли 
х/їі і х/ о'игіїпп іаш 


був споруджений храм Аполлона Дель¬ 
фійського), що виводиться від етимо¬ 
логічно неясного топоніма Погко «Пі- 
фо», давньої назви місцевості, де знахо¬ 
дилось місто Дельфи. — СІС 2 652; 
ССРЛЯ 9, 1261; Кораіігізкі 806; БТР 
568; Ву]акли]а 726; Кіеіп 1280—1281; 
Дворецкий II 1440. 

пітроха, пїтрбіишпи — див. пот- 
рох. 

[пітькати] «кричати» (про перепе¬ 
лиць тощо); — звуконаслідувальне ут¬ 
ворення, пов’язане з імітацією крику 
перепела піть-пібіть. — Птицьі СССР 
182—183. — Пор. піськавка. 

[пітя] «курча, пташеня» Нед, [пі- 
тя\ «молодий півник» ВеНЗн; — ре¬ 
зультат контамінації форм [пбтя] «пта¬ 
шеня» і [ пітель ] «півень» (див.). 

[піханий] «добротний, пухкий, м’я¬ 
кий (хліб)» Си; — неясне; можливо, 
пов’язане з піиенйця (пор.). 

піхва «(заст.) футляр для шаблі, 
кинджала, меча, ножа; (бот,) нижня 
частина -черешка або пластинки лист¬ 
ка, що обгортає стебло; (анат.) уа§і- 
па», піхви «футляр для шаблі та ін.», 
[піхвиця] «футляр, чохол» Нед, [пбхва 
Г, Пі, похівнйк Нед] «тс.»; — бр. 
пбхва «піхва», п. росішма, ст. розгм/а, 
ч. росіїуа, -заст. розуа, слц. розуа, нл. 
росЬ\ма «тс.»; — остаточно не з’ясова¬ 
не; можливо, псл. *розьуа, пов’язане з 
розіїі «пошити, обшити», яке пізніше 
зазнало зближення з (ро-)хоуаїі «(за)- 
ховати»; менш певне пов’язання (Фас- 
мер III 221; Брандт РФВ 23, 301; Ко- 
респу 2У52 227; Ребегзеп ІР 5, 65— 
66) з р. [пахвьі] «підхвісні ремені у 


збруї», п. ст. росЬ\му, ч. росЬуу, схв. 

[похви, похве] «тс.» і, далі, з псл. :і: ра- 

.... / _ __ 

лу уральуе// ролу \,р^л.ьуе/ «пальа», 

рахть, «пах». — Вгискпег 423; Маскек 
Е8ЛС 468; НоІиЬ—Кор. 283—284; 
Мікі. ЕМ 254. 


[піхота] (бот.) «квасоля піша, Рка- 
зеоіив сотрге55и5 ОС.» Нед, ВеБ, [пи- 
хбтка] «тс.» Л, [ піхотна] (у сполу¬ 
ченні [п. фізоля ]) Мак, піша (у сполу- 

гтптттті *") ■і/~/Г>ґчґ~'/~\пп\ .т- Г\ ,ч" гт Г і /-ч /-»1-і ґ-\ 

дспш /т. гхо и-ииуіл / - її. [|лсу.іш“ 

1а], схв. [пешак] «тс.»; — похідні утво¬ 
рення від піший «який іде пішки»; на¬ 
зви зумовлені сланким (невитким) ха¬ 
рактером стебел цього виду квасолі, 
які стеляться по землі; пор. [лежух] 
«квасоля піша», похідне від лежати . — 
Словн. бот. 252; Нейштадт 360—361. — 
Див. ще піший. 

піхтїр — див. пихтір. 

[піхур] «пузир, пухир», [піхйр] 
«тс.» ВеБ, [ опіхуряти ] «покривати пу¬ 
хирями» Ж; — результат контамінації 
слів міхур і пухйр\ зіставляється та¬ 
кож (Куркина Зтимология 1971, 87; 
Ргизїк КІ 35, 601) з ч. ресНйг (анат.) 
«матка», цсл. пі^ьірь «бульбашка», які 
зводяться (Реіегззоп РВгВ 43, 141 — 
153) до іє. *роіз-/реі5- «дути». — Див., 
ще міхур, пухйр. 

[піхуркаї (бот.) «гриб порхавка, 
Бусорегбоп Тоигп.» Мак, [піхурник] 
«вид пузирника, Соіиіеа агЬогезсепз 
Б.» Мак, [ піхурниця] «фізаліс, РЬузаІіз 
Аікекепрі Б.» Нед; — похідні утворен¬ 
ня від [піхур] «пузир, пухир»; назви 
рослин зумовлені зовнішньою подібніс¬ 
тю їхніх плодів чи загальної будови до 
пухиря; пор. інші назви фізаліса — 
[міхурниця звичайна, пузируха, міхур- 
ка, мохунка ], пузирника — [ пузир - 
чатка, пухирник , міхурник , міхурни¬ 
ка , мошоночник звичайний], порхав¬ 
ки — [міхунка]. — Вісюліна—Клоков 
214, 272. — Див. ще піхур. 

піцвак, піцвелбк — див. свиня, 
піцикато «добування звуків із 
струнних інструментів ЩИПКОМ ПаЛЬ’ 
ців; музичний твір або його частина, 
що виконується таким способом», піч- 


14* 


419 




ПІЧ 


П1ШИИ 


чикато «тс.»; — р. пиццикато , заст. 
пиччикато , бр. піцикато, , п. ч. слц. 


<< ^ ттл 

ІА)ЛІ 


и-ицигхілґгси, 


ІП І І І І 1 І П «'VI /^1 V. ’Т' ✓"» 

\ч V,'/ 


слн. ріггісаіо; — запозичення з іта¬ 
лійської мови; іт. рігшсаїо «тс.», жін. 
р. рігшсаіа «тс., щипок» є формами 
субстантивованого дієприкметника від 
дієслова ріггісаге «щипати, обскубу¬ 
вати; смикати; клювати; виконувати 
піцикато», пов’язаного з ріггаге «жа- 


іменника рігго «вістря», можливо, 
звуконаслідувального походження або 
спорідненого з рісса «піка». — СІС 2 
652; ССРЛЯ 9, 1269—1270; 81. ^уг. 
оЬсусЬ 575; НоІиЬ—Буег 372, 374; 
Ву]акли]а 726; Кіеіп 1192; Мезїіса 
1207. 


піч, пічка, пічкуга, пічкур, пічку¬ 
ра, пічний, пічнйк, пічнику вати, пі- 
човйй, пічурка — див. пектй. 

[пічавка] (бот.) «земляна груша, 
топінамбур, Неііапійиз ІиЬегозиз Б.» 
Нед, Мак; — неясне. 

[пічка] «вирізка на вухах овець як 
розпізнавальний знак», [пічкатий] «з 
вирізкою на вухах»; — похідне утво¬ 
рення від пектй; первісно означало не 
вирізку, а випечене тавро. — Див. ще 
пектй. 

[пічкатися] «возитися з обмазуван¬ 
ням глиною або з побілкою будинку»; — 
не зовсім ясне; можливо, пов’язане з 
піч{ка) } оскільки печі й хати обмазу¬ 
ють глиною і білять. 

[пічкуга 1 ] (орн.) «птах» Бі; — не 
зовсім ясне; можливо, співвідносне з р. 
пичуга «маленький птах», пов'язаним 
з тікать «пікати». — Фасмер 270; 
Преобр. II 57, 58, 65. — Див. ще піка¬ 


ти. 

[пічкуга 2 ] — див. пектй. 
пічкур 1 (іхт.) «піскар, ОоЬіо £оЬіо 
Б.», [печкур] «тс.»; — р. [печкур], бр. 
пячкур , слн. різкііг «тс.»; — очевидно, 
результат видозміни назви піскар 
«тс.», зближеної з піч у [пічка] «ям¬ 
ка». — Див. ще піскар. 

[пічкур 2 ] «опалювач, грубник», [піч- 
курня] «кочегарка на цукровому за¬ 


воді», [пічкурувати] «бути опалюва¬ 
чем»; — бр. [пячкур] «пічник»; — 


Л 7 /Т» плпг 

у і 

(див.). 


курити 

[пічлаз] «розпусник»; — складне 
утворення з основ слів піч і лазити; 
первісно означало «той, хто лазить на 
піч». — Див. ще лазити, пектй. 

[пічовага] (іхт.) «вид маленької 
рибки, КЬосІеив атагив» ВеНЗн; — не- 


аг>ир 

/IV, І IV. 


пішва — див. шити. 

ПІШИЙ «ЯКИЙ іде пішки; який здійс¬ 
нюється пішки; який виконується без 
допомоги тяглової худоби; [який не 
має тяглової худоби ЛЧерк; домашній, 
свійський (про птицю)]», піхотний 
«належний до піхоти; [піший Нед]», 
[піхдчий] «піший» Нед, [пішечий] (у 
сполученні п-а дорога «пішохідний») 
Нед, піхота «рід військ, що діє в пі¬ 
шому строю», [піхотйна] «пішохід», 
піхотинець «[тс.]; той, хто служить у 
піхоті», [піхбтник] «пішохід» Нед, [пі¬ 
хотинця] «стежка для пішоходів» Нед, 
[ піхурка, пішачка ДзАтл II] «тс.», піх¬ 
тура «піхота, піхотинець», пішак 
«[тс.]; фігура найнижчої цінності в ша¬ 
хах; (заст.) давня українська неофіцій¬ 
на земельна одиниця міри від 0,5 га до 
5 га», [пішанйця] «пішохід», [пішенй- 
ця Нед, пішець Нед] «тс.», [пішка] 
«стежка», [пішнйк] «тс.; той, хто йде 
пішки Куз», [пішувка] «стежка» ДзАтл 
II, [пішурка] «тс.» тж, [піхом] «пішки» 
Г, Нед, [піхотою, піхбю, піхтура ], 
піхтурою, пішака , [пішанйцею], пі- 
шечки, [пішками] Нед, пішки, піш- 
кбМу [пішо] «тс.», [опішілий] «який 
став лінивим, повільним», [опішний] 
«лінивий, повільний», опішити «зро¬ 
бити пішим, залишивши без коня», 
[опішіти] «стати лінивим, повільним», 
спішити, спішитися; — р. пеший , 
[пехий] «піший», пехбта «піхота», бр. 
пешьі «піший», ’пяхбта «піхота», др. 
П’Ьшии «піший, піхотинець», п.’Ьшьци 
«піхота», п. ріезгу «піший», ріесБоїа, ч. 
ресЬу «піший», резі «тс.», ресіюіа «пі¬ 
хота», слц. ресйоїа «тс.», реві «піший», 


420 



П1ШНЯ 


плавик 


вл. резі, нл. реву «тс.», болг. пеьии «пі¬ 
ший», м. пеиі «тс.», схв. пешак «пішо¬ 
хід», слн. резес «тс.», стел. ггЬшь «піш¬ 
ки»; — ПСЛ. резь «ПІШКИ», ре^Ь «ТС., 
піший»; — пов’язане з іє. :!= рес1- «нога 
(ступня), крок», якому відповідає також 
псл. росіть «основа, низ; грунт, дно», 
укр. під «нижня поверхня приміщення»; 
загальновизнаної етимології слов’ян¬ 
ських форм із -з- немає; найбільш імо- 

ПІПМР ППУППЖРННЙ Їу ПІП ІР '^ПРГІ^ІПЧ лПІ- 

ший»; корінь *рес1- «нога (ступня)», за¬ 
свідчений у лат. рез «нога», лит. ресіа 
«стопа, ступня; слід ноги», лтс. р^сіз 
«слід ноги», р§с!а «підошва, стопа, п’я¬ 
та», дінд. расіат «слід ноги, стопа», лит. 
резсіаз «піший», рекзсіаз «тс.»; звукові 
форми з х (сїі) на місці ш (з) здебіль¬ 
шого вважаються давнішим рефлексом 
суфіксального -з-, але можуть бути і ре¬ 
зультатом вторинної видозміни, зумов¬ 
леної аналогією до закономірних спів¬ 
відношень типу тихий — тиша, пас¬ 
тух — пастуший. — Фасмер—Труба- 
чев III 254, 257; Черньїх II 29; Преобр. 
II 164—165; Горяев 290; Вгйскпег 406; 
ОІг^Ьзкі БР 8, 263; МасЬек ЕЗЛС 446; 
НоІиЬ—Кор/ 271; Зсйизїег-Зеид: 1059— 
1060; Младенов 421; Зкок II 670—671; 
Мікі. Е\У 245; Тгаиішапп 209—210; 
Ргаепкеї 561—562; МйЬІ.—Епсіг. III 
205—206; Маугкоїег II 201; АУаІсІе— 
Ноїт. II 293—295. — Див. ще під 1 . — 
Пор. пасти 2 , педаль. 

пішня «важкий лом на дерев’яному 
держаку», -плішня «тс.», [пешня] «ін¬ 
струмент для видовбування човнів, ву¬ 
ликів, пазів у дереві» Л, [ тешня, піш¬ 
ня, плєсня ] «тс.» Л, [плісня] «довге 
залізне долото з дерев’яним держаком» 
ВеБ; — р. пешня «пішня», бр. [пяш- 
ня] «лом», п. ріезгпіа «вид сокири (інс¬ 
трумент пасічника)», [ріезпіа] «тс.»; — 
півн.-сл. [*резьп]а] «лом, тесло», оче¬ 
видно, пов’язане з псл. резЕь «товкач» 
або рьхай «пхати, штовхати, товкти». — 
Фасмер III 258; Преобр. II 56; Соболев- 
ский Лекции 137; Ви§а КК І ЗО; Маі- 
гепаиег БР 12, 336; 15, 168. — Див. 
ще пестик, пхати. 


піщак — див. пікавка. 
піщанйй, піщаник, піщанистий, 
піщйна, піщуга — див. пісок. 

піщаник* (зоол.) «жовтий ховра¬ 
шок, Зрегторкіїиз (Сіїеііиз) Гиіуиз», 
піщанка «тс.; вид земляної миші, Ме- 
гіопез»; — р. песчаник «жовтий ховра¬ 
шок», песчанка «Мегіопез»; — похідні 
утворення від пісок ; назви зумовлені 
тим, що ці гризуни заселяють піски 
пустель і напівпустель. — УРЕ 11 
226; БСЗ 32, 571—572. — Див. ще пі¬ 
сок. 

піщаник 2 — див. пісочник 1 . 
піщанка 1 (іхт.) «морська риба з ро¬ 
дини окуневих, Аттосіуїез»; — оче¬ 
видно, запозичення з російської мови; 
р. песчанка «тс.» є похідним від песбк 
«пісок»; назва зумовлена тим, що ця 
риба водиться біля берегів на піщано¬ 
му грунті. — БСЗ 32, 572. — Див. ще 
пісок. — Пор. піскар. 

піщанка 2 — див. пісочник 2 , 
піяк, ніяка, піятйка, піяцтво, кі¬ 
нчити, піячура — див. пгіти. 
піякгі — див. пияки, 
піяти — див. піти 1 . 

[піячка] «потилиця» Нед; — неяс¬ 
не. 

[плав 1 ] «купа снопів у полі» О, 
[плавок] «великий стіг снопів» О; — 
результат видозміни слова [плай] 
«ряд, шар; рівне поле; стежка», збли¬ 
женого з основою плав-. — Див. ще 
плай. 

плав 2 , плавак, плавальник, плава¬ 
ти, плавач, плавачка, плавба, пла¬ 
вень, плавець, плави, плавйльник, 
плавйльня, плавйна, плавйнє, пла- 
вйнка, плавання, плависко , плавис- 
тий, плавка, плавки, плавкий, плав- 
ля, плавма, плавнйй, плавник, плав¬ 
ні, плавня, плавок, плавом, плавун, 
плавучий, плавці, . плавця, плавчий, 
плавя — див. плгістгі. 

[плавзати] «плазувати, повзти»; — 
результат контамінації слів плазувати 
і повзати. — Див. ще плаз 1 , повзтгі. 

плавгік «сполука кальцію і фтору, 
флюорит, плавиковий шпат»; — бр. 


421 





плавньовка 


плагіат 


плавік ; — запозичення з російської 
мови; р. плавик «тс.» утворене від 
плавить «плавити, виплавляти, одер¬ 
жувати сплав»; назва мінералу зумов¬ 
лена, мабуть, тим, що він використо¬ 
вується в металургії як флюсовий ма¬ 
теріал, тобто додається для прискорен¬ 
ня плавки; пор. р. [ плавень} «флю¬ 
совий матеріал». — УРЕ 11, 227; БСЗ 
33, 150. — Див. ще плгістй. 

[плавньовка] (бот.) «перстач гуся¬ 
чий, гусяча лапка, Роіепііііа апзегіпа Б. 
Дз; загальна назва трави, що росте в 
плавнях Мо»; — похідне утворення від 
плавні ; народна назва перстачу зумов¬ 
лена тим, що він росте в плавнях, на 
болотах і вогких луках та у вогкіших 
борах; пор. інші його назви; болотня- 
нок , болотянок тощо. — Мо 58; Вісюлі- 
на—Клоков 210—211; Нейштадт 323. — 
Див. ще плйстй. 

[плавстуда] «незграбна, неповоро¬ 
тка людина; роззява» Ва; — неясне, 
плавта — див. платва. 

[плавун] (бот.) «плакун верболис- 
тий, БуіЬгит заіісагіа Б.» Мак, плаун 
«п’ядич,. Еусороаіигп Е.», плаунові «п’я¬ 
дичеві, Еусоросііасеае»; — р. плавун 
«плакун верболистий; п’ядич», плаун 
«п’ядич», ч. ріауип, слц. рІауйп «тс.»; — 
похідне утворення від плавати ; назва 
зумовлена тим, що різні види цих рос¬ 
лин або плавають у стоячих водах, або 
ростуть по вогких місцях, по берегах 
річок, ставків, по вогких луках, біля ка¬ 
нав і боліт. — Вісюліна—Клоков 60— 
61, 224—225; Нейштадт 59—6Д 397— 
398; МасЬек Лгп. гозії. 27; ЕЗЛС 456. — 
Див. ще плйстй. — Пор. плавушник. 

плавунець- (ент.) «водяний хрущ, 
Оуіізсиз Б.», [пливець] «тс.» Нед; — р. 
плавунец «тс.»; — похідне утворення 
від плавати ; назва жука зумовлена 
тим, що плавунець і Його личинки ма¬ 
ють плавальні ноги і добре плавають. — 
УРЕ 9, 228; БСЗ 33, 155; Станек 
187—188; БІгапіа Тіегг. Іпзекїеп 206— 
209. — Див. ще плйстй. 

плавунчик (орн.) «птах ряду кули¬ 
коподібних, Рйаіагориз», плавунець, 


плавуха «тс.»; — р. плавунчик «тс.»; — 
похідне утворення від плавати ; назва 
зумовлена тим, що плавунчик, маючи 
пальці, облямовані шкірястими лопатя¬ 
ми, прекрасно тримається па воді, ду¬ 
же добре плаває. — Воїнств.—Кіст. 
78—79; УРЕ 11, 228; Птицьі СССР 
270—271; БСЗ 33, 155. — Див. ще 
плйстй. 

[плавуха] «полова корова» Нед; — 
видозмінене запозичення зі словацької 
або чеської мови; слц. [ріауиза, рІауиГ- 
кя п1яVО^кя піяукяі. ч піяукя «тс » є 

- , г *— - , Г • — Г ' ~ ... 

похідними від ч. слц. ріауу «СВІТЛО- 
ЖОВТИЙ, світло-рудий, буланий, ПОЛО¬ 
ВИЙ», якому відповідає укр. полбвйй. 
— Фасмер НІ 272, 313; МасЬек ЕЗЛС 
456. — Див. ще полбвйй. — Пор. 
пловая. 

плавушник (бот.) «НоНопіа раїив- 
Ігіз Б.»; — р. [плавушник] «тс.»; — 
похідне утворення від дієслова плава¬ 
ти ; назва зумовлена тим, що ця росли¬ 
на росте на вогких луках і водах. — 
Шамота 121; Вісюліна—Клоков 251; 
Нейштадт 438—439. — Див. ще плис- 
тгі. — Пор. плавун. 

плагіат «привласнення авторства; 
використання у своїх працях чужого 
твору без посилання на автора», пла¬ 
гіатор, плагіаторство, плагіювати 
«учиняти плагіат»; — р. болг. пла - 
гиат, бр. плагіят , п. вл. ріа^іаі, ч. 
слц. слн. ріа^іаі, м. плагщат , схв. 
плагй]ат ; — запозичення з німецької 
або французької мови; нім. Ріа^іаі; 
«плагіат», фр. ріа^іаі; «тс.» походять від 
нар.-лат. ріа^іаіив «викрадення», пов’я¬ 
заного з ріа^іаге «викрадати», похідним 
від лат. ріа^іиш «викрадення, крадіж¬ 
ка», що виводиться з гр. 7гЛбсуюс «ко¬ 
сий, похилий; розміщений збоку», 7гХа- 
уіОУ ауєіу «виводити силою», похідного 
від 7гХауос «сторона, бік», генетично 
пов’язаного з 7геХауод «море; (перева¬ 
жно) відкритий морський простір», 
лат. р1а§-а «сітка для полювання», а 
також ріапиз «плоский, рівний», лит. 
рібпаз «тонкий», лтс. ріапз «тс., плос¬ 
кий», хет. раїйі «широкий», псл. ро1]'е 


422 




плажатура 


плакат 


«поле», укр. поле. — СІС 2 652; Коваль 
171; Черньїх II 37; Фасмер III 272; Ко- 
раїігізкі 755; Вгискпег 417; НоІиЬ—Буег 
374—375; РЧДБЕ 561—562; Младенов 
426; Ву]акли]а 727; РгепкІу/бгіегЬисЬ 
485; Оаигаі 563; Таїсіє—НоГт. II 318; 
Ргївк II 493—494, 547; Рокоту 805— 
806, 831—832. — Див. ще поле. — 
Пор. план. 

плажатура — див. прежитури. 

плав* «гад, плазун», плазуй , пла¬ 
зом «повзком, повзучи», [ плазьма] 
«тс.», [ плазовйтий ] «який плазує», 
плазувати , [навплаз] «плазом» Куз, 
[пбплазка] «гадина» (?) Нед, [ розплаз - 
ний\ «плазуючий» Нед; — запозичення 
з польської мови; п. ріаг «плазун», 

Г І ~ ,4 1 . ^..^лтм.пт /Ои/'їЛІг 

«пладу а<х і уі>> ольидшоиі ислг 

пег 420) від ст. ріагіс як ітератива до 
давнішого ріогіс «повзти», але може 
бути й запозиченням з чеської мови (ч. 
ріаг «плазун» відповідає п. рїог «полоз 
саней», укр. полоз). — Див. ще повз- 
тй, полоз. 

плаз 2 «[покладена палка в деяких 
дитячих іграх, у яку ціляться своїми 
палками учасники гри Ме]; (заст.) гра 
з такою палкою; [довгий прут у вели¬ 
кодній грі; плоский бік (знаряддя) 
Нед]», [плавень] «плоский бік (коси і 
под.)» Нед, [плазівка] «паличка в грі у 
плаз», [плазка] «кладка Пі, Нед; праль¬ 
на дошка (на річці) Нед», [плас] «за¬ 
гнутий кінець келепа», [плазоватий] 
«плоский, ниций, вульгарний» Пі, [ пла¬ 
зовйтий] | «плоский; підлий», плазом 
«плоскою стороною донизу», [плазма 
ЛексПол, плазьма] «тс.», {плавитися] 
«ставати плоским, ницим» Нед, [ пла¬ 
зувати] «бити плазом Нед; попадати 
палкою в покладену палку (плаз); па¬ 
дати (про великий сніг) Корз»; — бр. 
[плаз] «плоский бік», плазам «пла¬ 
зом»; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. ріаг «дерев’яна балка, 
зверху і знизу плоско оброблена; плос¬ 
кий бік меча (шаблі)», рїагоу/ас «уда¬ 
ряти плазом» пов'язується (Вгискпег 
420) з п. ріазкі «плоский»; пор. р. пла- 
шмя «плазом; крижем, плиском» (Фас¬ 


мер III 276; Преобр. II 70). — Див. ще 
плаский. 

плазма «рідка частина крові; (заст.) 
протоплазма; речовина в дуже іонізо¬ 
ваному стані», плазматичний «який 
складається з плазми»; — р. бр. болг. 
м. плазма , п. ч. слц. рІаггпа, вл. ріаз- 
та, схв. плазма, плазма, слн. ріаг- 
та; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; н. Ріазта, фр. ріазта, англ. 
ріазт(а) походять від пізньолат. ріазта 
«щось виліплене, фігура; утворення», 
що виводиться з гр. тгХаара «тс.», по¬ 
хідного від етимологічно не зовсім яс¬ 
ного ттХаааєіу «ліпити (з глини, воску 
тощо); відливати; формувати, утворю¬ 
вати». — СІС 2 653; ССРЛЯ 9, 1291; 


їлираииізім 


7СО . 
/ 


і..и т —~ 07 а. 

іішии—•Ь.усі и / и, 


РЧДБЕ 562; Ву]'акли]а 727; Ргетбу/бг- 
іегЬисЬ 486; Оаигаі 565; Кіеіп 1196; 
Егізк її 550—552. 

[плай] «(гірська) стежка; дорога 
для їзди верхи Нед; рівне поле О; ряд, 
шар», [плайбк] «стежка в горах» О, 
[плаїчбк] «тс.», [плая] «стежка» Ко, 
[поплайщина] (назва, пов’язана з роз¬ 
рахунками у вівчарстві) Доп. УжДУ 4, 
[розплатися] «розкритися» (про доро¬ 
гу) Нед; — п. [ріаі] «стежка», слц. 
[ріа]] «тс.», схв. [ріа]] «невелика рівни¬ 
на під горою»; — запозичення з румун¬ 
ської і молдавської мов; рум. молд. ріаі 
«полонина, плоскогір’я; країна, край» 
виводиться від лат. *р1а§іиз (ріа^а) 
«країна, область», що походить від гр. 
7гХссуюс «косий; боковий». — Кобилян- 
ський Гуц. гов. 85; ЗсЬеІисіко 140; Уга- 
Ьіе Кошапозіауіса 14, 166; Зкок II 673— 
674; Десницкая Сл. язьїкозн. 1978, 
149; Сгап]аІа 442; Мікі. ЕїУ 248; Ка- 
іигп. 18; СДЕЛМ 316; ОБКМ 625; Сіо- 
гапезси 633; СіЬас II 260. — Див. ще 
плагіат. 

плакат, плакатист «художник, що 
малює плакати», плакатник «тс,»; — 
р. бр. болг. м. плакат , п. вл. ріакаї, ч. 
слц. слн. ріакаі, слц. ріадаі, схв. пла¬ 
кат: ; — запозичення з німецької мови; 
н. Ріакаї «плакат» (як і гол. ріаккааі 
«тс.») походить від фр. ріасагй «об’ява, 


423 




плакати 


плакун 


афіша, плакат», що через посередницт¬ 
во пров. ріаса «плита, дощечка» (> *р!а- 
саї) і фр. ст. ріариіег «накладати тон¬ 
кий шар (металу), плакувати; прилі¬ 
плювати, наклеювати (фанеру та ін.)» 
зводиться до снідерл. ріаскеп «латати; 
накладати пластир», спорідненого із 
свн. ріаске «пляма», нвн. Ріаскеп «тс.»; 
германські форми етимологічно неясні; 
зіставляються з нвн. Ріа^е «лихо», 
англ. ріа^ие «чума», лат. ріа^а «удар, 
поштовх, рана», рІап§;еге «з шумом 
ударяти», гр. 7гЛг)асхо (*7гЛахко) «хло¬ 
паю, топаю; ударяю, вражаю», псл. 
ріакаїі, укр. плакати. — СІС 2 653; 
Фасмер III 272; Черньїх II 37; 81. ^уг. 
оЬсусН 575; Вшскпед 417; НоІиЬ— 
Буег 375; МасНек ЕЗЛС 453; БТР 588; 
Ву]акли]а 728; Кіеіп 1192; К1и§е— 
Міїгка 552—553; Оаигаї; 563; Оашіїї- 
зсНе^ 707; Угіез ІМЕАУ 525; ЛбНаппез- 
зоп 1118; Раїк—Тогр II 834; ДУаІсІе— 
НоГт. II 315—316; Егізк II 561—562. 
— Пор. плакати. 

плакати, плакатися, плакальник 
(заст.) «той, хто оплакує мерців», пла¬ 
кальниця, [плакій] Она, плакса, плак- 
сйвйці «хвороблива плаксивість у ді¬ 
тей» СУМ, Нед, плаксйвиця «тс.», 
плаксій, плаксун, плаксуня, плаксу¬ 
ха, плакун, плач , [планка] «плакаль¬ 
ниця», плачниця , [плаклйвий] Она, 
плаксивий, плакучий, плачевний, плач¬ 
ливий, плачний, плачовий, заплачка 
«складова частина заспіву в думах; об¬ 
рядовий плач і плачевні пісні молодої», 
заплаканий, сплакнути, оплаканий; — 
р. плакать , бр. плакаць, др. плакати , 
п. вл. рїакас, ч. ріакаїі, слц. рІакаС, 
нл. рїаказ, полаб. ріокаї, болг. плача , 
м. плаче , схв. плакати , слн. оіакаїі, 
стел, плакати; — псл. ріакаїі (з§) «пла¬ 
кати (б’ючи себе в груди)»; — спорід¬ 
нене з лит. ріакіі «шмагати, сікти; ба¬ 
тожити; битися, колотитися; відбивати, 
збовтувати, збивати», лтс. ріасіпаї «плю¬ 
щити», гр. 7гЛг)аасо (< *р!акіб) «хлопати, 
топати; ударяти, бити, вражати; збива¬ 
ти; підганяти, розбивати», перф. тгє7гХгі- 
Ха, 7ГєтгХпуа «тс.», 7гХпуп «удар; забите 


місце; укол», дор. 7гХауа «тс.», лат. 
ріап^еге «з шумом ударяти, бити; би¬ 
ти себе в груди», сірл. Іеп (*р1акпо-) 
«жалкування, скорбота, сум», двн. 
ЯиоННбп «проклинати, ганити», гот. 
їаїїіокип «уболівати, сумувати»; іе. 
*р1ак- (*р1а£-) «ударяти, бити»; значен¬ 
ня «плакати» розвинулося з більш дав¬ 
нього «ударяти, бити себе в груди, зчі¬ 
плювати руки (в розпачі)»; необгрун¬ 
товане твердження (Нігі РВгВ 23, 336) 
про запозичення з готської мови. — 
Фасмер III 272; Черньїх II 37—38; 
Преобр. II 66; Вгйскпег 419; НоІиЬ— 
Кор. 275; МасНек ЕЗЛС 453—454; 
ЗсНизїег-Зеию 1084; Младенов 426; 
Зкок II 674; Міккоіа ІГгзі. Ог. III 80, 
90; Кірагзку СБС 79; Мікі. Ш 248; 
Тгаиїтапп 222; Ргаепкеї І 602—603; 
МйНІ.—Епбг. III 314; Етоиї—Меіііеі 
906; Егізк II 561—562; АУаІбе—Ноїт. 
II 314—315; Гамкрелидзе—Иванов ЗО; 
Рокоту 832. 

[плаксун] (бот.) «гортензія, Нуб- 
гап^еа Ногіепзіз» Л; — похідне утво¬ 
рення від плакса; народна назва цієї 
хатньої квітки зумовлена, мабуть, тим, 
що на листках її за два-три дні перед 
випаданням дощу з’являються крапли¬ 
ни води. — Лисенко 162; МасНек 
ЕЗЛС 456. — Див. ще плакати. 

плакувати «покривати вироби з 
металу або деревини іншим металом, 
іншою деревиною», плаке, плакірдвка 
(з рос.), планувальник, плакуваль¬ 
ня; — р. плакировать, бр. плакіра- 
ваць , п. ріако^ас, болг. плакйрам, схв. 
плакйрати; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. ріациег «накладати 
тонкий шар металу, плакувати; накле¬ 
ювати фанеру, наліплювати», ст. ріа- 
циіег «тс.» виводиться від снідерл. ріа¬ 
скеп «латати, лагодити; накладати плас¬ 
тир». — СІС 2 653; ССРЛЯ 9, 1295— 
1296; Кораіігізкі 756; 81. ч/уг. оЬсусН 
576; РЧДБЕ 562; Ву]акли]а 728; Оаи¬ 
гаї: 565; Угіез ЖДУ 525. — Див. ще 
плакат. 

плакун 1 (бот.) «підбережних, пла¬ 
вун, БуїНгит заіісагіа Б.; [зніт вузько- 


424 




плакун 


планиця 


листий, ЕріїоЬіит ап^изііїоііит Б.]»; — 
р. плакун «тс.; [вид звіробою, Нурегі- 
сит азсугоп.]», бр. плакун «БуШгит 
Б.», ч. ріакйп, ріакип (з р.) «тс.>>; — 
похідне утворення від дієслова плака¬ 
ти , зумовлене, можливо, повір'ям про 
те, що від трави БуШгит, корінь якої 
збирають в Іванову ніч, плачуть біси й 
відьми. — Даль III 119; МасЬек Літі. 
Г 08 ІІ. 140. — Див. ще плакати. 

[плакун 2 ] (орн.) «коловодник вели¬ 
кий, Тгіп^а £ІоШз Б. (Т. пеЬиІагіа 
Оипп.?)» Шарл; — похідне утворення 
від плакати , зумовлене, очевидно, тим, 
що цей вид птаха, як і всі уліти, не¬ 
спокійно поводить себе коло гнізда, 
літаючи кругом з криком, наче плачу¬ 
чи, особливо тоді, коли є небезпека 
для пташенят. — Булаховський Вибр. 
пр. III 222; Воїнств.—Кіст. 73—77; 
Птицьі СССР 253—259. — Див. ще 
плакати. 

план, плановик, планувальник, 
планувати, безплановий, надплано¬ 
вий, позаплановий, понадплановий ; — 
р. бр. болг. м. план , п. вл. ріап, ч. слц. 
слн. ріап, схв. план ; — через польське 
і німецьке посередництво (нім. Ріап) за¬ 
позичено з французької мови; фр. ріап 
«план, креслення; побудова, задум, 
проект; площина», ст. ріапі «план» зво¬ 
диться до лат. ріапіа «підошва, ступ¬ 
ня», спорідненого з гр. кХатйс, «плос¬ 
кий, широкий», лит. ріаіиз «широкий», 
псл. ріезпа < *р1е$1;па, *р1еїіе, укр. 
плесно, плече'; неточним є виведення 
фр. ріап (СІС 2 653; Черньїх II 38; Пре- 
обр. II 67; Кораііпзкі 755; Вгііскпег 
417; НоІиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 562) від 
лат. ріапиз «рівний, плоский». — Фас- 
мер III 273; МасЬек ЕЗЛС 454; Ву- 
]акли]а 728;, Кіи^е—Міїгка 553; Кіеіп 
1194; 'Оаигаї: 564; ОаптіПзсЬе^ 708; 
АУаІсІе—Ноїт. II 316—317. — Див. ще 
пласт, плесно, плече. 

планер «безмоторний літальний 
апарат», планерйзм, планерист, пла¬ 
неруючий, планерувати; — р. бр. пла¬ 
нер , болг, планьдр , м. планер , схв. 
планер; — запозичення з французької 


мови; фр. ріапеиг «планер» походить 
від дієслова ріапег «планерувати, ши¬ 
ряти; висіти в повітрі», що виводиться 
від лат. ріапиз «плоский, рівний». — 
СІС 2 654; КЗСРЯ 341; РЧДБЕ 564; Ву- 
Іакл^'а 728; Оаигаї; 564. — Див. ще 
аероплан. 

планета, планетарій, планетник 
«астроном; [астролог; чаклун, маг 
Нед]», планида «доля; [планета; темна 
сила, чорт; настрій Ме]», [планіта] 
«велика грозова хмара Корз; дур О; 
доля О; (у сполученні [п. гірська] «гір¬ 
ська богиня» Нед)», [ планітник ] «чак¬ 
лун» О, [пленйда] «планета», плане¬ 
тарний, [планетуватий] «який знає¬ 
ться на астрономії» Нед, [планитува- 
тий] «який знає про вплив планет на 
погоду», [ планітний \ «корисний», [ пла - 
нїтувати] «допомагати», [планошити] 
«йти на здоров’я, служити здоров’ю» 
О, [планужити] «тс.» О, ст. планйта 
«блукаюча зірка» (1627); — р. бр. болг. 
м. схв. планета , п. ч. ріапеїа, слц. 
ріапеїа, вл. ріапеї, слн. ріапеї, р.-цсл. 
пллнитл, пллнитт»; — через церковно¬ 
слов’янське посередництво запозичене 
з грецької мови, пізніше через польсь¬ 
ке посередництво з латинської; пізнє 
лат. ріапеїа «планета» через лат. ріапе- 
їае «планети», ріапеїез «тс.» виводить¬ 
ся від гр. тгЛауцті]^ «бродячий, мандрі¬ 
вний, блукаючий; мандрівник; плане¬ 
та», паралельного до пХдуцс, «тс.», по¬ 
в’язаного з етимологічно не зовсім 
ясним пХтаодах «бродити, блукати, 
мандрувати», ігХау&у «примушувати 
блукати, відводити вбік; збитися з до¬ 
роги». — СІС 2 654;-Пономарів Мовозн. 
1974/2, 44; Німчук 20; Фасмер III 273; 
Черньїх II 38; Преобр. II 67; Карпенко 
Назв. зв. неба 74—75; КЗСРЯ 341; 
НііїїІЛУогїЬ 15; Кораіігізкі 755; НоІиЬ— 
Буег 375; МасЬек ЕЗЗС 454; РЧДБЕ 
503; Младенов 426; Ву|'акли]а 728; 
Таїсіє—Ноїт. II 318; Егізк II 549— 
550. 

[планиця] «частина паркана від 
стовпа до стовпа; планка в паркані», 
[пленйця] «тс.; надвоє розрізаний стов- 


425 




планіметрія 


планнии 


бур будівельного дерева», [планйче] 
(зб:) «гілля, суччя» Нед, [впленйчити- 
ся\ «зайняти багато місця» Ж; — не 
зовсім ясне; може бути зіставлене з 
планка 1 «дощечка, рейка, брусок» і з 

Г п пп и іг лЛ /, абп\шал \пппиип\ 

і и/.-/ , ►и-] 

«тс.; дика груша».. 

планіметрія, планіметр «прилад 
для вимірювання площі плоских фі¬ 
гур»; — р. болг. планиметрия, бр. 
планїметрьія , п. слц. ріапітеїгіа, ч. 
ріапітеїгіе, вл. рІапітейДа, м. плани- 
метрща , схв. планиметрща , слн. ріа- 
пітеігї]а; — запозичення з латинської 
мови; слат. ріапітеїгіа утворено, оче¬ 
видно, за зразком лат. ^ебтеїгіа «гео¬ 
метрія», гр. уєсорєтріа «землемірство, 
геометрія», з основи лат. ріапиз «рів¬ 
ний, плоский», ріапит «площина», спо¬ 
рідненого з лит. рібпаз «тонкий», лтс. 
ріапз «плоский, рівний, тонкий», хет. 
раІЬі- «широкий», та словотворчого ком¬ 
понента -теїгіа, гр. -рєтріа, пов’яза¬ 
ного з дієсловом рєтрвгу «міряти, ви¬ 
мірювати». — СІС 2 654; ССРЛЯ 9, 
1309—1310; Кораіігізкі 755—756; Но- 
іиЬ—Ьуег 375; РЧДБЕ 563; Вуіаклиїа 
728; ДМаїбе—Ноїт. II 318. — Див. ще 
метр 1 . — Пор. геометрія. 

планка 1 «дощечка, рейка, брусок»; — 
р. бр. болг. планка «тс.», п. ріапка 
«планка, обшивна дошка», ч. ріапка 
«дошка (для паркана), балка, брусок, 
штахетник, кілок (у паркані)»,, нл. 
ріапка «планка, рейка», схв. планка 
«товста дошка», слн. ріапка «дошка 
(для паркана), необтесана рейка, кілок 
(у паркані)»; — запозичення з німець¬ 
кої мови; нвн. Ріапке «дошка, мостина; 
планка» разом із свн. ріапке, Ьіапке, 
снн. снідерл. сангл. дфриз. дат. ріапке, 
нн. гол. англ. ріапк, пізньодісл. шв. 
ріапка «тс.» походить від фр. ст. ріап- 
^ие (пікард. ріапке) «дошка, брусок з 
дерева; зміцнення, укріплення», пов’я¬ 
заного з фр. ст. рІапсНе «тс.», що 
утворилося з слат. ріапса «дошка, бру¬ 
сок», результату видозміни давнішого 
рНаІап^а «жердина, стовп», яке зводи¬ 
ться до гр. сраЛаууп «тс.», пов’язаного 


з срсхлау^ «стовп дочищений від гілля;, 
колода»; пов’язання слов’янських форм 
з лит. рібпаз «тонкий, худий; тонкий 
шар» (Маїгепаиег ЕР 12, 346) необ¬ 
грунтоване. — Фасмер III 273; Преобр. 

ТТ П\1' ИпІпЬ_Т 474' ЛЛягЬаЬ 

454; Зкок II 676; Кіи^е—Міігка 553; 
Раїк—Тогр 835; КІеіп 1195; ЛбЬаппез- 
зоп 1118—1119; А/Уаібе—Ноїт. II 299; 
Ргізк II 985—986. — Див. ще фаланга. 

[планка 2 ] (бот.) «дика яблуня, Рі- 
гиз таїиз І.. (Маїиз зііуєзігіз Мііі.)», 
[планки] «дикі плоди» Нед, [планча] 
«дика яблуня, груша, Ругиз соттипіз 
]^.» Мак; — очевидно, запозичення зі 
словацької мови; слц. ріапка «дичка, 
дике яблуко, груша, слива», як і ч. 


ріапка «тс.», п. ріопка «дичка», вл. 
рібпс, нл. рїопіса «тс.», пов’язане з ч. 
слц. ріапу «пустий, неродючий, невро¬ 
жайний», пізніше «той, що росте сам 
по собі (без обробітку), дикий», п. ріо- 
пу «тс.», які походять від псл. *ро1пь, 
пов’язаного з ро 1 е «поле». — Дзендзе- 
лівський УЗЛП 161 —162; МасЬек 
ЕЗЛС 455; Вгискпег 422. — Див. ще 
поле. — Пор. планнйй. 

планктон «сукупність рослинних і 
тваринних дрібних організмів, що про¬ 
водять все життя у воді в завислому 
стані», планктонний ; — р. бр. болг. 
планктон , п. ч. вл. ріапкїоп, слц. ріап- 
кїбп, м. планктон , схв. планктон , 
слн. ріапкїоп; — через російське посе¬ 
редництво запозичено з німецької мо¬ 
ви; н. Ріапкїоп «планктон» утворено 
фізіологом В. Генсеном (1835—1924) 
на основі гр. 7гХауктоу «блукаюче», по¬ 
в’язаного з 7гЛа£оо (< *тгЛаууко) «блукаю, 
броджу», 7гЛ.ґ]уг) «удар; рана, укол», 
лЛцаасо «б’ю, ударяю, вражаю», спорід¬ 
неними з лат. ріап^б «з шумом ударяю, 
б’ю», псл. ріакаїі, укр. плакати . — 
СІС 2 654; ССРЛЯ 9, 1312; Кораіііізкі 
756; НоІиЬ—Еуег 375; РЧДБЕ 563; 
Ву]акли]а 729;- КІеіп 1195; Таїсіє— 
Ноїт. II 315—316; Ргізк II 561—562, 
548—549. — Див. ще плакати. 

[планнйй] «змарнілий, худий Нед; 
неродючий, необроблений ВеЛ», [пла- 


426 




планок 


планшйр 


нйця] «крижина площею в кілька деся¬ 
тків квадратних метрів» Берл, [план- 
ник\ «негідник, нікчема» ВеЛ, [план- 
нйця\ «неродюче, необроблене поле» 
ВеЛ, [планніти] «марніти, нидіти» 
Нед; — запозичення з чеської або сло¬ 
вацької мови; ч. слц. ріапу «дикий (про 
рослини); неродючий; пустий, дарем¬ 
ний; поганий», разом із спорідненими 
п. ріоппу «неродючий; неврожайний; 
пустий (без плоду); даремний, мар¬ 
ний», заст. [рїопу] «тс.», вл. нл. рїопу 
«неродючий» походять від псл. *ро1пь 
«пустий, неврожайний», пов’язаного з 
рої)'е «поле». — Дзендзелівський Зі. 5І. 
10/1—2, 39; Вгискпег 422; НоіиЬ— 
Іуег 375; МасЬек ЕЗЛС 454; НоіиЬ— 
Кор. 276; ЗсЬизіег-Зеу/с 1090. — Див. 
ще поле. — Пор. планка 2 . 

[планок] «ділянка землі розміром у 


«підошва» через посередництво незафік- 
сованого дієслова :1: р1ап1;аге «обтопту¬ 
вати землю навколо саджанця» або 
«зрівнювати, згладжувати землю для 
засівання». — СІС 2 654; КЗСРЯ 341; 
Кораіігізкі 756; РЧДБЕ 563; Оаига{ 
565; Кіеіп 1195; Таїсіє—Ноїт. II 317— 
318. — Пор. плантаж. 

планча — див. планка 2 . ; 

планшет «дошка з натягнутим на 
неї креслярським папером; плоска су¬ 
мка для географічних і топографічних 
карт; тонка дощечка, пластинка; підло¬ 
га сцени, зроблена з окремих щитів», 
планшетка «сумка для карт»; — р. 
болг. планшет , бр. планшзт «тс.», 
схв. планшета «дощечка»; — очевид¬ 
но, через російське посередництво за¬ 
позичено з французької мови; фр. ріап- 
сЬеІіе «дощечка, планшет геодезичний, 


шість десятин»; — не зовсім ясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з нім. Ріап «площа», 
плансер, планцер, планцур — див. 

планшйр. 

плантаж «глибокий обробіток зем¬ 
лі під спеціальні культури»; — р. бр. 
болг. плантаж «тс.», ч. слц. ріапіах 
«плантація», вл. ріапіага «тс.», м. схв. 
плантажа «тс.; велике спеціалізоване 


Т'ГЧГ'ГГ/Л Г¥ О ГЧГ' Г Г'Г) ГЧчЧ г« гт 


іага «плантація, насадження»; — запо¬ 


зичено, очевидно, через російське по¬ 
середництво з французької мови; фр. 
ріапіа^е «посадка (рослини)» пов’язане 
з дієсловом ріапіег «садити, висаджу¬ 
вати (рослини)», яке зводиться до лат. 
ріапіаге «тс.». — СІС 2 654; ССРЛЯ 9, 
1315; НоіиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 563; 
Баигаї: 565. — Див. ще плантація. 


плантація, плантатор, планта- 


планшетка корсета» є демінутивним 
утворенням від рІапсЬе «дошка, фільон- 
ка, планка», спорідненого з фр. ст. 
ріаприе «дошка, брусок з дерева». — 
СІС 2 654; Черньїх II 38; КЗСРЯ 341; 
Кораіігізкі 756; РЧДБЕ 563; Вуіаклиіа 
729; Оаигаі 564. — Див. ще планка 1 . 


планшйр «захисний обвід на краях 
палуби судна, на борту човна чи ях- 

ТІ/Л Г И п ҐУ ( / /! Л П 1 „ППОПТ/О НІЛ ПГМІ^ИПЛЛ 
і гі", чилит\сі } і_Ци пргшмойс 


ться понад кромку борту човна» Дз, 
[планцер] «дерев’яна планка, прибита 
до борту човна зверху» Берл, [планцур] 


«тс.» Берл; — болг. планшйр «тс.»; — 


очевидно, запозичення з російської мо¬ 


ви; — р. планшйр «дерев’яний брус 
або поздовжня стальна полиця по обво¬ 


ду корпусу судна», планшйрь, [план- 
шер] «тс.», [планцьірь] «верхній по¬ 
здовжній брус .по краю борту, поручнів 


торство; — р. болг. плантация , бр. суден» походить від англ. рІапкзНеег 
плантацьія, п. ріапїафа, слц. ріапіа- «планшйр», рІапезЬеег «тс.», яке є ре- 


.сіа, м. плантацща , схв. плантацща , 
слн. ріапіасца; — очевидно, через поль¬ 
ське посередництво запозичено з ла¬ 
тинської мови; лат. ріапіаііо «наса¬ 
дження (рослин), пересадка» пов’язане 
з ріапіо «саджу», похідним від ріапіа 
«рослина», яке загальноприйнятої ети¬ 
мології не має; пов’язується з ріапіа 


зультатом народноетимологічної видо¬ 
зміни застарілої форми ріапсйег «тс.», 
що походить від фр. рІапсЬег «підлога (з 
дощок), дощана обшивка, дошки», по¬ 
в’язаного з ріапсЬе «дошка, планка». — 
СІС 2 654; ССРЛЯ 9, 1317—1318; 

РЧДБЕ 654; Кіеіп 1194, 1195; Оаигаї: 
564. — Див. ще планшет. 


427 




плань 


пласт 


[плань] «смуга, водяна поверхня 
серед трясовини» Ч, [ планок] «вузький 
і довгий острівець на болоті; дорога 
через болото» Ч; — неясне. 

[пласа] «сітка з прив’язаним до неї 
держаком» Мо; — запозичення з мол¬ 
давської мови; молд. пласз «сітка, ри¬ 
бальська сітка» (рум. ріаза «тс.») є се¬ 
мантично видозміненим запозиченням 
зі слов'янських мов; пор. цсл. пддсл 
«смуга», болг. [пласа] «шкіряна сму¬ 
га», схв. пласа «кусень; пляма, веснян¬ 
ка», [ріаза] «смуга, польова смуга», 
слн. ріаза «тс.», які відповідають укр. 
полоса. — СДЕЛМ 317; ОЬКМ 627. — 
Див. ще полоса 1 . 

[пласкач] (бот.) «ячмінь дворяд¬ 
ний, Ногбеит сПзіісНит Ь.» Мак, [пляс- 
кач] «тс.» ВеНЗн; — запозичення з 
польської мови; п. [ріазкасг] «вид яч¬ 
меню», ріазкиг «ячмінь дворядний» 
пов’язані з рїазкі «плоский», якому 
відповідає укр. плоский ; назви зумов¬ 
лені тим, що цей вид ячменю має пло¬ 
ский колосок; пор. іншу назву цієї ж 
рослини [плбщик]. — Вісюліна—Кло- 
ков 88; Нейштадт 126—127; ЗІР VI 
490; Вшскпег 419; ЗШ IV 248. — Див. 
ще плоскйй. — Пор. плбщик. 

пласкйй «плоский», пласкуватий 
«плескуватий», [пласк] «плоскість, рів¬ 
нина» Пі, [плащйна] «площина Нед; 
місце на річці, куди вода наносить пі¬ 
сок, мул Корз», [плащувина] «плоский 
берег» Корз, [ розплащити} «розплес¬ 
кати, зробити плоским» Нед; — очеви¬ 
дно, запозичення з польської мови; п. 
ріазкі «плоский», ріазгсгугпа «площи¬ 
на» відповідають укр. плоский, пло¬ 
щина . — Вгискпег 419—420. — Див. 
ще.плбскйй. 

[пласковець] «лапатий сніг» Нед; — 
результат контамінації слів [пласто- 
вець] «тс.» і пласкйй «плоский». — 
Див. ще пласт, пласкйй. 

[пласкун] (іхт.) «азовський пуза¬ 
нок, Аіоза сазріа іапаіса (Сазріаіоза 
кеззіегі ропїіса ЕісЬу/аІб)», [пластун] 
«тс.» Л—Г, [ пласту нець ] «тс. Л—Г; 
вид чорноморського оселедця»; — за¬ 

428 


позичення з російської мови; р. [плас¬ 
кун, пластун, пласту нец] відобража¬ 
ють акаючу вимову назв [плоскун, 
плоску нец] «тс.», пов’язаних з плос¬ 
кий: назви зумовлені, очевидно, тим, 
що каспійсько-чорноморські оселедці 
мають дуже стиснуте з боків видовже¬ 
не тіло. — Маркевич—Короткий 58, 
59; Сабанеев 188. — Див. ще плбс- 
кгій. 

[пласник] (бот.) «печінковидна па¬ 
пороть, Озтипсіа ге^аііз 1^.» Нед; — 
неясне. 

[пласнути] «зменшуватися (про на¬ 
рив, опух)» Нед, [спласати] «тс.» 
Нед; — не зовсім ясне; можливо, дав¬ 
ніше *пласкнути, пов’язане з [плас¬ 
кйй] «плоский». 

пласт «шар; [гілля хвойного дере¬ 
ва; збита купа сіна О]», [пласта] «гіл¬ 
ля хвойного дерева» О, пластйна, 
пластйнка, пластївець , (мн.) плас¬ 
тівці «клапті, шматки чого-небудь пу¬ 
хнастого, м’якого», пластівень , (ми.) 
пластівні «тс.»,- [пластовень] «лапа¬ 
тий сніг», [ пластовець, пластовйк] 
«тс.», пластун «[тс.]; розвідник, який 
пересувається плазом, на животі; (заст.) 
кубанський козак», [пластів'я] «пласт, 
шар; шар зрубаного гілля», [пластів*є] 
«тс.» Нед, ВеНЗн, [пластбк] (у гонча¬ 
рів) «овальна грудка розмішаної гли¬ 
ни», [пласцєнка] «оберемок сіна» О, 
[пластатий] «великими пластами; ла¬ 
патий» Нед, пластйнковий, пластйн- 
частий, пластинчатий, пластівчас¬ 
тий , [пластоватий Нед, пластовнйс- 
тий] «лапатий», [пластовйй] (у виразі 
[п-а дошка] «звичайна дошка») Нед, 
[пластами] «повзти, вилазити; насилу 
йти, грузнути; підкрадатися», пласту¬ 
вати «пересуватися плазом; плазува¬ 
ти; [класти (сіно) шарами Нед]», роз¬ 
пластати «покласти навзнак, кри¬ 
жем» (з р. ?); — р. бр. болг. м. пласт 
«пласт», п. діал. вл. рїазі; «стільник ме¬ 
ду», ч. слн. ріазі «шар», слц. ріазі: 
«стільник», полаб. ріозі: «одиниця міри 
поля», схв. пласт «копиця сіна», стел, 
пллетт* «згин»; — псл. ріазкь (< *рІаІЇь) 


пласте 


пластир 


«тс.; тонким шар; міра землі, поля»; — 
споріднене з лит. ріаїйз «широкий», гр. 
тгЛсгпЗс «тс.; рівний»; іє. *р1бІ-/рІаі-/ 
р!е1> «розлогий, широкий, плоский». — 
Фасмер III 273—274; Черньїх II 38— 
39; Преобр. II 67—68; Вгйскпег 420; 
НоІиЬ—Кор. 276; МасЬек ЕЗЛС 455; 
Зскизїег-Зехус 1084—1085; Роїагізкі- 
ЗеЬпегІ: 112; Младенов 427; Зкок II 
677; МеШеї МЗБ 14, 342; Тгаиїтапп 
223; Маігепаиег ІйР 12, 349—350; Вй- 
£а КК Г 473; Рокоту 833—834. — 
Пор. плече, ПЛОСКЙЙ, полотно. 

[пласте] «жердина для будівель» 
Л; — неясне; можливо, пов’язане з 
[пластова дошка ] «звичайно розпиля- 
на дошка» (під пласт). 

пластик «пластмаса», пластйчний 
«не ламкий; пластмасовий»; — р. плас¬ 
тик «пластмаса», бр. пластик , п. 
ріазіук «тс.», ч. слц. ріазіік «штучна 
шкіра», вл. ріазіа «пластик», слн. ріаз- 
іік «тс.»; — запозичення з англійської 
мови; англ. ріазїіс «тс.» пов’язане з 
прикметником ріазііс «пластичний», що 
походить від слат. ріазіісиз «тс.». — 
СІС 2 655; 81. \ууг. оЬсусЬ 578; Кіеіп 


і юп 

X X ч_/ . 


ГГло ттто п п а гттїі/ а 
і і г 1 1 _). иоіис і хши. 


пластика «скульптура, твори скуль¬ 
птури; гармонійність форм, зображень; 
узгодженість рухів, жестів», пластйч¬ 
ний] , — р. болг. м. пластика , бр. 
пластика , п. ріазїука, ч. слц. вл. ріаз- 
ііка, схв. пластика , слн. ріазііка; — 
запозичення із західноєвропейських мов; 
н. Ріазіік, англ. ріазііс, фр. ріазї^ие че¬ 
рез пізньолат. ріазііса «творення», слат. 
ріазіісиз «пластичний» пов’язуються з 
гр. 7глааттг| «пластика, скульптура, об¬ 
разотворче мистецтво», 7гЛаатгхб<; 
«пластичний, піддатливий; образотвор¬ 
чий», похідним від прикметника ттХа- 
огос, «виліплений, ліпний», пов'язаного 


вом тгХастаєіу «ліпити (з глини, воску); 
відливати, виливати; формувати, утво¬ 
рювати». — СІС 2 655; ССРЛЯ 9, 1321; 
Кораіігізкі 757; Вгйскпег 417; НоІиЬ— 
Буег 375; БТР 656; РЧДБЕ 564; Младе¬ 
нов 427; ’Вуї'аклиіа 729; Кіеіп 1196; 


РгетсІу/бгІегЬисЬ 486; Ваигаі 565; Таї¬ 
сіє—Ноїт. II 318—319; Ргізк II 551 — 
552. — Пор. плазма. 

пластилін; — р. пластелйн, плас- 
тилйн , бр. пластилін , п. ріазіеііпа, ч. 
ріазіеііп, ріазіеііпа, слц. ріазіеііп, ріаз- 
іеііпа, вл. ріазііііп, болг. пластилйн, м. 
пластелйн , схв. пластелйн, слн. ріаз- 
іеііп; — через російське і польське по¬ 
середництво запозичено з німецької або 
італійської мови; нім. РІазШіпа, Ріазіі- 
Ііп виводиться від гр. 7гХаато^ «виліпле¬ 
ний, ліпний»; іт. рІазШша вважається 
утвореним з основи ріазіісо «пластич¬ 
ний» (з лат. ріазілсиз «тс.») і лат. Ііпо 
«намазую, покриваю» (Мезііса 1209). 
— СІС 2 655; ССРЛЯ 9, 1321; 81. ^уг. 
оЬсусЬ 577; НоІиЬ—Буег 375; РЧДБЕ 
564; Вуіакли]а 729; РгетсІ\убгі;егЬисЬ 
487. — Див. ще пластика. 

пластир, [плястер] «пластир; стіль¬ 
ник меду»; — р. пластирь, др. плас- 
тирь , бр. пластир , п. ріазіег, заст. 
ріазіг, Пазіг, Пазіег, ч. ст. Пазіг, слц. 
[41а]з1:ег], вл. ріезіег, нл. їіазіаг, болг. 
пластйр , схв. фластер , слн. Пазіег, 
стел, пддстьірь; — запозичення з дав- 


«лікувальний пластир; підлога» похо¬ 
дить від слат. ріазігит «пластир» з 
давнішого етріазігит «тс.», що виво¬ 


диться від гр. єртгАаатроу «пластир, 
цілюща мазь», утвореного від прикмет¬ 
ника єртгЛаатод «вимазаний», пов’яза¬ 
ного з дієсловом 8Ц7гЛастаєіУ «наклада¬ 
ти пластир, намазувати», похідним 
від лХаастєіУ «ліпити»; слов’янські від¬ 
повідники з початковим ї (ф) є пізні¬ 
шими запозиченнями з німецької мови 
(нвн. Рїіазіег); безпосереднє пов’язан¬ 
ня з гр. єц7гЛасттроу (Мікі. ЕАУ 248) 
сумнівне з фонетичного погляду; не¬ 
прийнятне також гіпотетичне гр. 


гк сі ітт*Х гісї'тг\ г>« г\м 


(Г С\(~\Г\ гшй лт/і/и 


мгмигг 

хі і 


1886, вересень, 154). — СІС 2 655; Фас¬ 
мер III 274; Черньїх II 39; Преобр. II 
68; Срезн. III 954; 81. шуг. оЬсусЬ 577; 
ОеЬаиег І 383; Младенов 427; Вуї'ак- 
ли]а 1014; Меіііеі Еіисіеа 187; Мікі. 
Чех. 569; Кпиіазоп ОЬ 27; Кіи^е— 


429 




пластун 


плата 


Міігка 544; У/аИе—Нойті. І 402; Ргізк 
II 551—552. — Див. ще плазма. — 
Пор. піастр. 

пластун — див. пласкун. 

плат «шматок полотна або іншої 
тканини; [фартух ДзАтл І; хустка]», 
[платаник] «фартух» ДзАтл І, [плати¬ 
на] «хустка; клапоть Нед; крижмо О», 
платбк «хустина; [пласт; пелюстка; 
латка]», [плашка] «латка», плаття 
«вид одягу», [пла(т) тянйця] «та, що 
зодягається у плаття» Г, Нед, [пла¬ 
тника] «онуча» Г, Нед, платаний 
«розрізаний уздовж; [(про рибу) пев¬ 
ним способом засолений Дз; латаний]», 
[платканйстий] «рябий» О, [платно- 
випий] «плямистий, поплямований» 


Нед, платтьовйй, платтянйй «при¬ 
значений для плаття; [полотняний]», 
[платчастий] «латкастий, поділений 
на латки» Нед, [платчатий] «тс.» 
Нед, платати «[латати] СУМ, О; роз¬ 
тинати (рибу) навпіл уздовж», [ напла- 
та] «залізна оббивка полоза саней» 
Нед, [прйплаток] «жіночий фартух» 
ДзАтл І, [розплататися] «розпласта¬ 
тися (упавши)», [суплаття] «одяг, бі¬ 
лизна, дрібні домашні речі», [туплат¬ 
тя] «тс.»; — р. плат «хустина, покри¬ 
вало», бр. плацце «одяг (узагалі); білиз¬ 
на», [платбк] «хустина», др. плать 
«частина, шматок; шматок тканини», п. 
вл. нл. ріаі «кусок (тканини, дерева), 
шматок (м’яса); латка, частина повер- 

Т"\ I О ЛІІШЛ'Т’ЛТ/ 

Vи_ітсл і 


лист, пелюстка», слц. ріаі «великий 
тонкий плоский шматок», болг. м. діал. 
плат «тканина», схв, плата «скатерть; 
простирадло», стел, платі* «шматок 
тканини, лахміття»; — псл. ріаіь «час¬ 
тина, шматок (тканини)», очевидно, 
пов’язане з ріаіа «плата», *роі!-по 
(*ро11ьпо) «полотно»; — споріднене з 
ірл. іопіа (< *р!о!па) «тс.», лит. ріаїйз 
«широкий», лтс. ріаїв, гр. 7гЛатис «тс.»; 
необгрунтоване припущення (Меіііеі 
Еіисіез 220; Втискпег АЇЗІРЬ 23, 536; 


ЛоЬапззоп К2 36, 372) про запозичення 
з германських мов (гот. ріаі «клапоть, 
ганчірка, латка»); викликає сумнів по¬ 


в’язання (Варбот 45; Куркина Зтимо- 
логия 1982, 20) з псл. ріеір (ріезіі) 
«плету» (з іє. *ріек1- ?). — Фасмер— 
Трубачев III 274; Преобр. II 69—70; 
Срезн. II 955—956; Вгаскпег 420; 
ЗсЬизІег-Зеу/с 1085—1086; Младенов 
427; Зкок II 678; Мікі. Е^У 249; Потеб¬ 
ня РФВ 1895 І—II 329, III 187; Маїге- 
паиег ІбР 12, 352; Мартьінов Сл.-герм. 
взаимод. 172—175; ІЛіІепЬеск РВгВ 29, 
336; Рокоту 986. — Пор. плата, 
плесно, плече, полотно. 

плата, [плат] «плата» Нед, пла¬ 
тіж СУМ, Нед, [платіжна] «платіж», 
платнйк, платня , [платен] «плат¬ 
ний» Нед, платіжний , [платнйчий] 
«платіжний» Нед, платити , плати¬ 


тися «втрачати що-небудь; коштува¬ 
ти», безплатний , [ безоплатина ] «без¬ 
митна торгівля» Я, безоплатний, ви¬ 
плат, виплата СУМ, Нед, відплата, 
відплачуватися «віддячувати; [повер¬ 
тати борг; розплачуватися]», доплата, 
заплата, [заплачений] «плата» Я, 
[надплата] «переплата» Нед, недопла¬ 
та, [недоплатка] «недоплата» Нед, 
недооплата, неплатник, [незаплат- 
ний] «неоплатний» Нед, [неоплатй- 
мий] «тс.» Нед, неоплатний , оплата, 
[иплагпина] «оплата» Нед, бплатки 
(заст.) «грошові податки; оплата або 
збирання податків», оплать (заст.) 
«податки; видатки, витрати», перепла¬ 
та, передплата, передплатник, пе- 


п /~4 ПО 1 / 1 / 

(-./ььл / її и.//і. иь 


Г Л *п Л /V ПО УЛ о-у 1 
1 1і ьли,і /ь \ 


\чіида і \л\'/ 


Нед, [предплата] «передплата», [пред- 
платник] «передплатник», [ предпла - 
тйти] «передплатити» тж, припла¬ 
та, розплата , [розплатка] «платіж», 
[сплат] «сплата» Нед, сплата , [сплат¬ 
не] «плата частинами» Нед, [уплата] 
«оплата» Нед; — р. бр. болг. м. схв. 
плата , др. платити «платити, давати 
данину», п. ріаса, ч. ріаі «плата», слц. 
ріаі, ріаса «платня», вл. ріасіс «плати¬ 
ти, коштувати», нл. ріаз «плата, ціна», 
полаб. ріоіе (*р!а1і) «коштує», схв. 
плаїїа , слн. ріаса «(заробітна) плата», 
стел, плата «ціна», пллштл «тс.», пла¬ 
тити «платити»; — псл. ріаіа «ціна, 


430 







платан 


платгінник 


плата», *р1аі)а «тс.», похідні утворення 
від ріаіь «частина, шматок (тканини)»; 
як свідчать арабські та інші джерела, 
ще у IX—X ст. шматок тканини був 
досить поширеною стандартною одини¬ 
цею виміру в давній обмінній торгівлі; 
роз’єднання форм плат і плата й по¬ 
в'язання останньої з двн. рібзап «при¬ 
носити в жертву», Ьібзеп, гот. Ьібіап 
«шанувати, поважати» (Погодин РФВ 
33, 329) або з р. плен «полон», укр. 
полон (Гбряев 262) не обґрунтова¬ 
не. — Фасмер III 274—275; Преобр. II 
68—69; Потебня К ист. зв. III 50; 
Вшскпег 420; НоІиЬ—Буег 376; ЇІо- 
ІиЬ—Кор.^ 276; МасЬек ЕЗЛС 455; 
5сЬи5Іег-8е\ус 1083; Младенов 427; 
Зкок II 678; Критенко Вступ 529; МікІ. 
Е\У 248; ЗсЬгасіег Кеаііехікоп І 325. — 
Див. ще плат. 

платан (бот.) «чинара, Ріаіапив 
І..», платанові ; — р. бр. болг. пла¬ 
тан, п. ч. слц. ріаіап, вл. ріаіапа, м. 
платан, схв. платан, слн. ріаіапа; — 
через французьке посередництво (фр. 
ріаіапе) запозичено з латинської мови; 
лат. ріаіапиз «тс.» походить від гр. 
7гЛатаУ0 с, «явір, платан, чинара» (букв, 
«дерево з широкою кроною»), пов’яза¬ 
ного з тіХапос, «широкий, просторий», 
спорідненим з лит. ріаіиз «тс.», псл. 
ріакь «плат», ріавіь «пласт», ріезпа 
«плесно». — СІС 2 655; БСЗ 33, 210; 
Фасмер III 275; Черньїх II 39; КЗСРЯ 
341; Преобр. II 69; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 578; 
НоІиЬ—Буег 3376; НоІиЬ—Кор. 276; 
МасЬек ЕЗЛС 455; Младенов 427; 
РЧДБЕ 564; Вуї'аклиіа 730; Башаі 
565; Таїсіє—Ноїш. II 319; Ргізк II 
552—554. — Див. ще пласт, плат. — 
Пор. плесно, плече. 

[платати] «робити, коїти, витворя¬ 
ти» Кур; — п. рїаіас «тс.; (заст.) бити, 
калічити»; — неясне. 

[платва] «зрубаний стовбур дерева; 
велике дерево, .що сплавляють ВеЗн; 
балка, на якій укріплені крокви; лата 
(дахова) Ме; частина журавля, яким 
тягають воду Мо», [плавта] «відрізана 
частина деревного стовбура завдовжки 


8 метрів», [платвина] «поздовжня ко¬ 
лода над даховим гребенем» НикНик- 
ЕЛ, [платов] «балка; лата (дахова)» 
Нед; — ч. [ріаіуа] «лежень (балка, на 
якій укріплені крокви)», слц. [ріаіеу, 
ріаіуа] «тс.»; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. р!а1:\уа, р1аіе\у, [рїаіегі, 
ріоіегі, ріоіу/іа] «тс.» загальноприйня¬ 
тої етимології не має; зіставляється 
(НикНикЕЛ 170) з пласт, плаха 1 . — 
8АУ IV 254; МасЬек ЕЗЛС 456. 

платина (хімічний елемент), пла¬ 
тинат, платиніт, платинувати ; — 
р. м. платина, бр. плаціна , п. ріаїупа, 
ч. слц. ріаііпа, вл. ріаііп, болг. пла¬ 
тіжна, схв. платина, слн. ріаііпа; — 
через російське посередництво запози¬ 
чено з іспанської мови; ісп. ріаіїпа 
«тс.» є демінутивною формою від ріаіа 
«срібло», що виводиться від пров. ст. 
ріаіа «лист заліза» або від генетично з 
ним пов’язаного фр. ст. ріаіе «тс.», в 
основі якого лежить, очевидно, імен¬ 
ник ріаі «плоска, горизонтальна, рівна 
поверхня», пов’язаний з прикметником 
ріаі «плоский, рівний, гладкий», нар.- 
лат. *р1аіїиз «тс.», що походить від гр. 
лХоґпЗ с «широкий, рівний, плоский, 
просторий»; метал дістав назву від срі¬ 
бла через подібність його сріблясто- 
білого кольору до кольору срібла. — 
УРЕ 11, 242; СІС 2 656; Волков 23; Фи- 
гуровский 100; Фасмер III 275; Черньїх 
II 39; Преобр. II 69; Кораііпзкі 757— 
758; НоІиЬ—Буег 376; МасЬек Е8ЛС 
455; РЧДБЕ 564; Младенов 427; Ву]ак- 
ли]а 730; КІи^е—Міігка 554; РгетсІ- 
\убгіегЬисЬ 487; КІеіп 1197; Втгаї 
565, 566. — Див. ще пласт, плат, 
платан. 

[платйнник] (бот.) «печериця, А^а- 
гісиз Б.» Нед, [платинникі] «гриби ро¬ 
дини пластинчастих з порядку агари- 
кових, А^агісіпеае» Мак, пластйнни- 
кові «Адагісаіез», пластинчасті «тс.»; 
— слн. [ріаіпіса] «печериця»; — похід¬ 
ні утворення від етимологічно пов’я¬ 
заних [платйна] «клапоть», пластйна\ 
назви зумовлені тим, що на нижньому 
боці шапки цих грибів розміщені плас- 


431 





платівка 


плаха 


тинки. — Зерова 56; Словн. бот. 427— 
428. — Див. ще пласт, плат. 

платівка (заст.) «пластинка»; — 
очевидно, за аналогією до ч. слц. рШ 
«тс.» утворено від запозиченого нвн. 
Ріаііе «тс., плита, блюдо», яке через 
двн. ріаііа (Ьіаііа) «кам’яна плита» 
зводиться до нар -лат. *р!аііиз «рів* 
ний, плоский», що походить від гр^. 
тгЛатіЗд «широкий». — МасЬек Е8ЙС 
455; Кіи^е—Мііхка 554. — Див. ще 
плат, платан. 

плато «плоскогір’я, підвищена рів¬ 
нина»; — р. бр. болг. м. плато , п. ріа- 
іеаи, ч. слн. ріаіо, слц. ріаіо, ріаіеаи, 
вл. ріаіоп, схв. плато-, — через росій¬ 
ське посередництво запозичено з фран¬ 
цузької мови; фр. ріаіеаи «піднос, таріл¬ 
ка, круг; плоскогір’я, плато, майдан¬ 
чик» виводиться від ст. ріаі «плоска, 
горизонтальна, рівна поверхня», пов’я¬ 
заного з прикметником ріаі «плоский, 
рівний, гладкий», в основі якого ле¬ 
жить нар.-лат. *р1аііиз «тс.», утворене 
від гр. тгЛотЗд «широкий, просторий, 
рівний, плоский». — СІС 2 656; ССРЛЯ 
9, 1340; Кораііпзкі 757; НоІиЬ —куег 
376; РЧДБЕ" 565; К1еіп’Гі97; Оаигаі 
565. — Див. ще плат, платан. 

Платон, [Платін\, Платбша , ст. 
Платить «простр'Ьгь, або широкі.» 
(1627);— р. бр. болг. Платон , ч. Ріа- 
іоп, слц. Ріаібп, схв. Платон, Платон, 
слн. Ріаіоп, Ріаіо, цсл. Пдлт^нж; — 
через церковнослов’янську мову запо¬ 
зичено з грецької; гр. ПЛатсоу «Пла¬ 
тон», псевдонім давньогрецького філо¬ 
софа Арістоклеса, що, можливо, озна¬ 
чав «широкоплечий» (як натяк на його 
широкі плечі) і був утворений від прик¬ 
метника тглатїщ «широкий, просто¬ 
рий, рівний, плоский». — Вл. імена 81; 
Беринда 227; Петровский 186; Спр. 
личн. имен 446; БСЗ 33, 221; Илчев 
399; Кіеіп 1197. — Див. ще плат, 
платан. 

[платсон] «витесана балка» Л; — 
неясне. 

плаття, платтьовйй, платтянйй, 
платянйця, платянка — див. плат. 


платформа; — р. бр. болг. плат¬ 
форма , п. ч. слц. ріаіїогта, м. плат¬ 
форма, схв. платформа , слн. ріаі- 
іогта; — запозичення з французької 
мови; фр. ріаіе-іогте «плоска покрівля, 
дах; платформа; площадка (вагона)» 
пов’язане з ст. ріаіе-іогте «плоска, рі- 


ГППІЛЯҐШТЯ іткня гЬппмял 


ГІЧ Г ПЯПРТ-ПЛМ 


утворенням з основ прикметника ріаі 
(жін. р. ріаіе) «плоский, рівний, глад¬ 
кий» та іменника іоппе «форма». — 
СІС 2 656; Фасмер III 275; Преобр. II 
69; 51. ^уг. оЬсусЬ 578; НоІиЬ—Буег 
376; РЧДБЕ 565; Вуіаклща 731; Кіеіп 
1197; КІи^е—Міігка 554; Оаигаі 565. 
— Див. ще плато, форма, 
плаун — див. плавун, 
плафон «стеля, оздоблена живопи¬ 
сом, ліпленням, мозаїкою; стеля взага¬ 
лі; абажур у формі півкулі, зрізаного 
конуса»; — р. бр. болг. плафон «тс.», 
п, ріаіоп «розмальована стеля», ч. ріа- 
іопсі «стеля», слц. слн. ріаіоп, м. пла¬ 
фон, схв. плафон «тс.»; — через ро¬ 
сійське посередництво запозичено з 
французької мови; фр. ріаіопсі «стеля, 


плафон» походить від середньовічної 
форми ріаіїопсі (букв.) «плоский грунт», 
утвореної з основ прикметника ріаі 
«плоский, рівний, гладкий» та іменника 
іопб «дно, низ; глибина, основа». — 
СІС 2 656; Фасмер III 275; Кораіігізкі 
755; 51. \¥уг. оЬсусЬ 575; НоІиЬ—Буег 
374; РЧДБЕ 565; Вуїаклща 731; Иаи- 
гаі 332, 563; ОатіІІзсЬе^ 699. — Див. 
ще плато, фонд. 

плаха 1 «дерев’яна колода, на якій 
відрубували голову засудженому до 
страти; великий з'плоскою поверхнею 
шматок; [частина сохи До; складова 
частина невода,, полотнище невода; 
верхня частина свинячої туші — шар 
сала; частина зораного поля ЛексПол; 
шматок розколотої навпіл деревини, 
колоди; поліно; широка дошка]», [пла- 


шанка 


«малі санки з дощок» ВеЛ, 


[плашанки\ «малі санки з двох широ¬ 
ких дощок» Нед, плашка «невелика 
металева пластинка; [пастка з дошкою, 
що опускається; широка дошка, лавка 


432 






плаха 

О; тріска, уламок Нед; половина го¬ 
ловки капусти ЛексПол]», [ плашку - 
ватий] (про дрова) «з широких полін, 
плах»; — р. бр. плаха «частина коло¬ 
ди, поліно, колода (у т. ч. для відрубу¬ 
вання голови)», п. (з)рІасЬес «латка, 
КЛаПОТЬ (Грунту)», р.-ЦСЛ. ПАЛ)(Л «полі¬ 
но», пллшик (зб.) «дрова»; — псл. ріа- 
ха «плаха», пов’язане чергуванням го¬ 
лосних з ріоха «площина», ріозкь 
«плоский», пор. ч. слц. ріосіїа «площа, 
поверхня», нл. ріосіїа «тс.»; необгрун¬ 
товане твердження (ШІепЬеск АІЗІРЬ 
16, 373; НоіиЬ—Ьуег 378) про запози¬ 
чення з двн. ПаЬ «плоский, рівний»; 
сумнівне також зіставлення (Маїге- 
паиег ИЕ 12, 345) з лит. ріезїі «рвати, 
дерти, скубти», лтс. ріезі «тс.». — 
Фасмер III 275; Преобр. II 70; Ильин- 
ский ИОРЯС 20/3, 112; Мікі. Е\У 
248. — Див. ще плоский. 

[плаха 2 ] (якась стара торгова оди¬ 
ниця виміру солі); — можливо, пов’я¬ 
зане з р. ст. плошька (площька) «вид 
мита із соляних варниць»; — неясне. 

[плахітка] «опух, пухлина; матка» 
Нед; — неясне. 

плахта 1 «жіночий одяг замість спід¬ 
ниці; картата декоративна тканина; по¬ 
кривало або килим з такої тканини; 
[рід білої хустки, схожої на широкий 
рушник; простирадло, одіяльце, в яке 
загортають маленьку дитину Мо]», [пла¬ 
хітка] (зменш.), [плахотка], плах - 
іпйна «тс.», плахіття (зб.) «плаття», 
[плахтйня] «рядно» О, [плахтовйна] 
«ряднина» О, [плахтяний] «плахтовий» 
Пі; — р. бр. плахта (українська кус¬ 
тарна тканина), п. рІасЬїа «рядно», 
[рІасЬіа, рІосЬїа], ч. слц. ріасіїїа «вітри¬ 
ло, парусина, покривало», вл. нл. ріасії- 
1а «простирадло», полаб. рібсЬіа «хуст¬ 
ка, скатерка, простирадло», схв. плах¬ 
та «скатерка; простирадло, накривка, 
покриття (для меблів); намет (з полот¬ 
на)», слн. ріаЬіа «покривало; попона 
(для коней); навіс, тент», ріаЬиїа «гру¬ 
бе лляне полотно, простирадло; вися¬ 
чий край покривала», стел, пдлужтд 
« парусина, полотно»; — псл. ріах^їа 


плац 

«полотно, простирадло, покривало, на¬ 
віс», очевидно, похідне утворення від 
ріаха «плаха» (пор. укр. плаха «скла¬ 
дова частина невода, полотнище нево¬ 
да; верхня частина свинячої туші — 
шар сала»); необгрунтоване виведення 
західнослов’янських форм від двн. ПаЬ 
«плоский, рівний» (Преобр. II 70) або з 
герм. *ИаЬіа (двн. ПесЬ) «шмаття, лах¬ 
міття, ганчірка»; сумнівне також пов’я¬ 
зання (Москаленко УІЛ 28; НоіиЬ—Иу; 
ег 375; НоіиЬ—Кор. 275; МасЬек ЕЗЛЗ 
453; К1и§е—Міігка 553; Тогр 285) з двн. 
ЬІаЬа «грубе лляне полотно, простирад¬ 
ло», свн. ЬіаЬе, нвн. ВІаЬе «парусина, 
брезент», сілез. РІаие «грубе лляне по¬ 
лотно (для укривання, застилання во¬ 
за)», австр. ЬІасЬп «штори». — Ник- 
НикЕЛ 79; Фасмер III 275—276; Иль- 
инский ИОРЯС 20/3, 112; Вшскпег 
АЇЗІРЬ 419; К2 43, 310; АІЗІРЬ 29, 
112; Оїг^Ьзкі ]Р 62/3, 193; ЗсЬизіег- 
Зєіус 1084; Ророуіс 2Г51РЬ 24, 36; Маї- 
гепаиег ЬЕ 12, 345; Мікі. ЕАУ 248. — 
Див. ще плаха 1 . — Пор. пласкйй, 
плат, плащ. 

[плахта 2 ] «дощаний щит у крилі 
вітряка Л; частина сохи, на яку накла¬ 
даються сошники ЛексПол», [плахтй- 
на] «частина сохи» ЛексПол; — ре¬ 
зультат видозміни форми і значення 
слова плаха «дерев’яна колода; [широ¬ 
ка дошка]», зближеного з генетично 
пов’язаним плахта «покривало, по¬ 
лотно». — Див. ще плаха 1 . — Пор. 
плахта 1 . 

плац «площа для військових стро¬ 
йових занять, парадів; [майдан; місце, 
особливо таке, де раніше було жит¬ 
ло]», [пляц] «тс.», [ плець ] «тс. Нед; са¬ 
диба», [пляцове] «плата за місце на 
базарі» Нед; — р. болг. м. плац, бр. 
пляц, п. ч. ріас, слц. рі’ас, схв. плац , 
слн. ріас; — запозичене через російсь¬ 
ке і польське посередництво з німець¬ 
кої мови; нвн. Ріаіг «місце; площа, 
плац», як і англ. сангл. ріасе «місце, 
посада; місто, село, селище», виводить¬ 
ся від фр. ріасе «місце, вільний прос¬ 
тір; площа, майдан, плац; ринок, міс- 


плаца 


плащ 


то», що походить від нлат. *ріаЧеа 
(< лат. ріаіеа) «місце, відкритий прос¬ 
тір, вулиця», в основі якого лежить гр. 
тгЛатєТа (обоф) «вулиця; (букв.) широка 
дорога», жін. р. від прикметника тгЛа- 
тіЗ<^ «широкий, плоский, рівний». — 
СІС 2 656; Фасмер III 276; 51. ^уг. оЬ- 
сусЬ 575; НоіиЬ—Буег 374; РЧДБЕ 
565; Ву]аклща 731; Кіиде—Міїхка 555; 
Кіеіп 1192; Ьаигаї 563; \Уа1с1е—НоГт. 
II 319. — Див. ще плат, платан. 

[плаца] (зах.) «плата, платня» 
ДзУЗЛП; — ст. плаца (XVII ст.); — 
запозичення із західнослов’янських мов; 

п. ріаса «плата», слц. ріаса «заробіток», 
нл. ріаз «плата» споріднені з укр. пла¬ 
та «тс.». — Дзендзелівський УЗЛП 
105, 170; Вгискпег 419, 420. — Див. 
ще плата. 

плацдарм «укріплений район»; — 

р. бр. болг. плацдарм , м. плацдарм , 
схв. плас д’арм\ — через російське по¬ 
середництво (пор. давніше р. плас - 
дарм) запозичено з французької мови; 
фр. ріасе б’агтез спочатку «площа для 
військ», потім «плац-парад», далі «плац¬ 
дарм» складається з іменника ріасе 
«місце, вільний простір; площа», при¬ 
йменника бе «з, від, про та ін.» та 
іменника агтез, мн. від агте «зброя; 
рід військ», яке походить від лат. агша 
«зброя; війна, боротьба, бій; збройні 
сили, армія, війська». — СІС 2 656; Фас¬ 
мер III 276; БТР 590; РЧДБЕ 565; 
Вуіаклща 729. — Див. ще армія, де-, 
плац. 

плацента «дитяче місце, послід; (у 
рослин) тканина, до якої прикріплюють¬ 
ся насінні зачатки у зав’язі», плацен¬ 
тарні «підклас ссавців, у яких зародок 
пов’язаний з тілом матері плацентою», 
плацентарний; — р. болг. м. плацен¬ 
та , бр. плацзнта , п. ч. слц. ріасепїа, 
схв. плацента , слн. ріасепїа; — запо¬ 
зичення із західноєвропейських мов; 
нім. Ріагепіа, англ. фр. іт. ріасепїа «тс.» 
(як анатомічний термін уперше засто¬ 
соване італійським анатомом XVI ст. 
Р. Коломбо) походить від лат. ріасепїа 
«пиріг», що виводиться від гр. тгХахо- 


єіс (зн. в. тгХахбєута) «коржик», утво¬ 
реного від прикметника тгЛахбєщ «плос¬ 
кий», пов’язаного з тгХа^ «площина, 
рівнина; плита, пластинка, коржик», 
спорідненим з псл. ріозкв «ПЛОСКИЙ», 
укр. плоский. — СІС 2 656; ССРЛЯ 9, 
1348; Кораіігізкі 755; НоІиЬ—Буег 374; 
РЧДБЕ 565; Вуїаклща 731; 

563; Кіеіп 1192—1193; \Уаібе—Ноїш. 
II 313; Егізк II 550—551. — Див. ще 
плоскйй. — Пор. плачйнда. 

плацкарта, безплацкартний ; — р. 
бр. болг. плацкарта, п. ріаскагіа; — 
запозичене, можливо, через російське і 
польське посередництво з німецької мо¬ 
ви; н. РШгкагїе «плацкарта» складає¬ 
ться з основ іменників Ріаїг «місце, 
площа» і Кагїе «карта, квиток». — 
СІС 2 656—657; ССРЛЯ 9, 1348; РЧДБЕ 
565. — Див. ще карта, плац. 

плач, плачевний, планка, плачли¬ 
вий, плачний, плачниця — див. пла¬ 
кати. 

плачйнда «вид пирога», [плацйн- 
да] «тс.» Куз, [плачінда] «великий пи¬ 
ріг з капустою, .сиром, гарбузом чи 
картоплею» Дз, [плачінта] «листковий 
пиріг», [плечйнда] «вид пирогів або 
ватрушок із сиром чи гарбузом», [пля- 
цйнда] «солодкий пиріг»; — р. [ пла- 
цйнда\ «листковий солодкий пиріг», 
болг. [ плакенда} «листковий пиріг», 
[плакеда, планета] «тс.»; — запози¬ 
чення з молдавської і румунської мов; 
молд. плзчйнтз (рум. ріасіпіа) «лист¬ 
ковий пиріг» походить від лат. ріасепїа 
«коржик, пиріг». — Дзендзелевский 
Молдаванизмьі 154; Дзендзелівський 
НЗ УжДУ 13, 106; ЗсЬеіибко 140; Vга- 
Ьіе Еотапозіауіса 14, 166; Десницкая 
Сл. язьїкозн. 19.78, 150; Младенов 426; 
СДЕЛМ 320; ОБРМ 628; Ризсагіи 116— 
117. — Див. ще плацента. 

плащ, плащаниця «полотнище із 
зображенням Христа у труні», [плаще- 
нйця] «тс.», [плащйна] «поганенький 
плащ», [ плащок] «сорочка без рукавів, 
у яку зодягають дитину до першого 
причащання», плащуватий «одягнений 
у плащ або в одяг, схожий на плащ»; — 


434 




плащак 


плебс 


р. болг. плащ, бр. плаилч, др. плащь, 
п. ріазгсг, ч. слц. ріазі’, вл. нл. ріазс, 
м. плашт , схв. плашт , слн. ріазс, 
стел, пллштк; — псл. *р1азсь «плащ», 
очевидно, похідне від ріазі'ь «пласт» 
або від пов’язаного з ним ріаі'ь «плат» 
чи, можливо, від рІозІсь «плоский»; зі¬ 
ставляється також (Абаев Пробл. ист. 
и диал. 14) з перс, раїаз «шерстяний 
або волосяний грубий одяг», ос. роеїзег 
«накидка з грубої тканини». — Фасмер 
III 277; Черньїх II 39; Преобр. II 70; 
Ильинский ИОРЯС 20/3, 313; Вгііск- 
пег 420; К2 43, 310; НоІиЬ—Кор. 276; 
МасЬек ЕЗЛС 455; ЗсЬизїег-Зеу/с 1085; 
Младенов 428; Зкок II 677; МікІ. ЕV/ 
248; МеіііеІ Еїисіез 392. — Див. ще 
пласт, плат, плоский. 

[плащак] (ент.) «чорний тарган, 
прусак, ВІаНа огіепіаііз (Регіріапеїа 
оґіепїаііз) 1^.» ВеНЗн, [плещак] «тс.» 
ВеНЗн; — похідні утворення від плас¬ 
кий, плескатий ; назви зумовлені ши¬ 
рокою і плоскою формою таргана. — 
Горностаев 48; Іїгапіа Тіегг. Іпзекіеп 
103, 106, 107. — Див. ще пласкйй, 


плескатий. 

Т-Т ПпЛо ТТ //ПОП ОгКІ П ПШТЛЛ Т/а'Г‘Г\ТТТ.ІТТІ_Т/Т.ІТХ 
V х і сір сі чр і/і і/1 іл х п п і\и. і чуі/і п іДіл\ ґіґі 

священик», плебанія «парафія католи¬ 
цького священика; садиба, дім парафі¬ 
яльного католицького священика»; — 
бр. плябан «парафіяльний католицький 
священик»; — запозичення з польської 
мови; п. ріеЬап, як і ч. слц. заст. ріе- 
Ьап «тс.», походить від слат. рІеЬапиз 
«тс.», утвореного від лат. ріеЬз «прос¬ 
тий народ, плебс; натовп». — Вгискпег 
417; ЗІ. \ууг. оЬсусЬ 579; НоІиЬ—Буег 
376. — Див. ще плебс. 

плебісцит «всенародне голосуван¬ 
ня, референдум», плебісцитарний, пле¬ 
бісцитний ; — р. болг. плебисцйт, бр. 
плебісцит, п. рІеЬізсуі, ч. слц. вл. ріе- 

ЬісгчІ д/г п п оСлі і г 1111 т гуп п п оП\і / п і Гі т 

і. ^ іуі • і и ^ ь Уш* к-/ і/ь і/ь і і і/ , ) 

слн. рІеЬізсй; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. рІеЬізсіїе «тс.» по¬ 
ходить від лат. рІеЬізсІїшп «плебісцит, 
народне голосування», що є результа¬ 
том злиття виразу ріеЬіз (рІеЬе-і) зеї- 
іигп, букв, «народне рішення», який 


складається з іменників ріеЬіз, род. в. 
від ріеЬз «народ» і зсіїит «визначен¬ 
ня, постанова, рішення», очевидно, ут¬ 
вореного від зсізсеге «пізнавати, виві¬ 
дувати; висловлюватися, схвалювати, 
приймати; визначати», пов’язаного із 
зсіге «знати, вирішувати», спорідне¬ 
ним з дінд. сЬуаїі «обрізує, відрізує», 
ав. зуа-, за- «забороняти, перешко¬ 
джати», їгазапот «руйнування, спус¬ 
тошення», сірл. зсіап «ніж», кімр. уз- 
§їеп «тс.», гр. охасо (< *зкЬ9іб) «роз¬ 
сікаю, розтинаю», охаСоо (< *зкЬо(ііб) 
«тс.», дісл. зк姧]‘а «сокира», зкеіпа 
«легко поранити», двн. зкегі «тонкий, 
гострий (у розшукуванні, пізнанні то¬ 
що)», дангл. зсігап «розрізняти, розпі¬ 
знавати», можливо, також псл. сеуа, 
сеуц, укр. цівка (ібЬаппеззоп 813); 
сюди ж належать лат. зсіпбеге «різа¬ 
ти, розколювати, розсікати, розтина¬ 
ти», гр. (ухіСєп/ «тс., рвати, роздира¬ 
ти», гот. зкаібап «ділити, відокремлю¬ 
вати», псл. сесіііі «проціджувати», 
с\$\ь «чистий», укр. цідйти, чйстий 
(ібЬаппеззоп 17, 818, 823; КІеіп 1397, 
1433); усі ці форми пов’язані з лат. 

сороі’й /,опіоігооти Г' 'г гл тх Г'Т' тх г\г\ о ттт/-\_ 
V ^ ^ і у исл. і п , с і рт і хі , " 

вати, обрубувати», псл. Азекіі «руба¬ 
ти, різати, сікти», укр. сіктй (ВоІ5ас^ 
932). — СІС 2 657; КЗСРЯ 342; Кора- 
Іігізкі 758—759; НоІиЬ—Буег 376; Ву- 
Іакли]а 731; РЧДБЕ 565; КІеіп 1199; 
Ьаигаї 566; Таїсіє—Ноїт. II 493— 
494, 495—496. — Див. ще плебс, 

ціва. — Пор. сїктй, цідйти, чйстий. 

плебс, плебей, плебейство ; — р. 
бр. болг. плебс, п. ч. слц. вл. рІеЬз, м. 
плебеї, схв. плебс , слн. ріеЬз; — оче¬ 
видно, через посередництво німецької 
мови (н. РіеЬз) запозичено з латинсь¬ 
кої; лат. ріеЬз «плебс, простий народ, 
натовп», ріеЬіз, заст. р1еЬез.«тс.» разом 


о пЬлнс /V ГГГ\Г> І_ПТТЛ 

р/і^ііио .. 


ІЧ/ЬЛ ШІІ 


П ІО ГО 


споріднене з гр. 7гХЇ)9од «безліч, біль¬ 
шість; населення, народні маси, на¬ 
род», тгХлрпс «повний», псл. *р ь 1п , ь, 
укр. повний і більш віддаленими псл. 
*ріесітеп'ь «плем’я», укр. плем'я. — 
УРЕ 11, 246; Черньїх II 39; Кораіігізкі 


435 




плева 


плекати 


758; НоІиЬ—Буег 376; РЧДБЕ 565; 
Ву]акли]а 731, 732; Кіеіп 1199; Таї¬ 
сіє—Ноїш. II 322—323. — Див. ще 

плем’я, ПОВНИЙ. 

[плева] (назва худого, охлялого во¬ 
ла з розлогими рогами); — неясне. 

[плевел] (бот.) «кос-тянець зонтич¬ 
ний, Ноіозїешп итЬеІІаїит Б. Мак; 
італійський райграс, БоНиш тиІШІогит 
Бат. (БоНит ііаіісит А. Вг) Мак; анг¬ 
лійський райграс, Боїіит регеппе Б.; 
пажитниця п’янка, БоНит Іетиіепїит 
Б. Нед», плевели «бур’ян», [плевельни- 
ця ( перійка )] «перій, А^горугит герепз 
(Б.) Р. В. (Тгіїісит герепз)» Нед; — р. 
плевел «пажитниця, Боїіит Б.», плеве¬ 
ли «бур’ян», бр. [плевьі] «пусті колос¬ 
ки», др. пл'Ьвель «бур’ян»; — запози¬ 
чення з церковнослов’янської мови 
цсл. стел. па т Ьвєа т ь «тс.» відповідає др 
половель «тс.», укр. полова ; пор. ч 
ріеуеі «костянець», вл. ріеу/]е1 «тс.» 
схв. плевел? «пажитниця розсунута 
Боїіит гетоіиш». — Фасмер III 227 
312; Преобр. II 72; Вгискпег 418. — 
Див. ще полова, полоти. 

плевра «оболонка, що вкриває ле¬ 
гені та стінки грудної порожнини», 
плеврйт «запалення плеври», плев¬ 
ральний, плевритйчний, плеврито¬ 
вий ; — р. болг. плевра , бр. плеура, п. 
ч. слц. ріеига, м. плеврит, плеврй- 
тис, схв. плеура , слн. ріеуга; — оче¬ 
видно, запозичення з німецької мови; 
нім. Ріеига, Ріеипііз через нове лат. 
ріеига «плевра», ріеигізіз «плеврит» 
зводяться до етимологічно неясного 
гр. тгХєора «ребро, бік; сторона, край, 
околиця», тгЛєирхтщ «колька в боці». — 
СІС 2 657; НиШЛУоНЬ 14; ССРЛЯ 9, 
1361 —1362; Кораіігізкі 760; 51. у/уг. 
оЬсусЬ 581; НоІиЬ—Буег 377; РЧДБЕ 
565; Младенов 428; Ву]аклща 734; 

Р глт ИллгХг+г\гКі«г>В А Й Й • ТСІ л і п 1 О О О • 

і і '-ііі'и і.\^і и і і тии, і\,іиі 

Егізк II 559. 

[плевун] (зоол.) «кашалот, РЬузеіег 
саіобоп Б.» Нед; — р. [плевун] «один з 
видів китових»; — пов’язане з плюва¬ 
ти (р. плевать): назва зумовлена тим, 
що кашалоти, як і інші китові, вики¬ 


дають (випльовують) через ніздрю фон¬ 
тан повітря, який захоплює із собою 
воду. — Див. ще плювати. 


плед «покривало, яке використову¬ 
ють як хустку або ковдру»; — р. бр. 
болг. плед у п. ріеф ч. слц. слн. ріесі, 
схв. плед; — запозичення з англійської 
мови; англ. ріаісі «шотландський плед, 
вживаний замість плаща; (про ткани¬ 
ну) шотландка» виводиться від шотл. 
ріаісі(е) «шерстяна ковдра», що, очевид¬ 
но, є скороченою формою іменника 
реаііаіб «бараняча, овеча шкіра», пов’я¬ 
заного з реаіі «шкіра, шкура», що по¬ 
ходить від лат. реіііз «тс., хутро», 
*ре1піз «тс.», спорідненого з гр. тгєХра 
«підошва (ноги, взуття)», лит. ріеуе 
«перетинка, пліва; оболонка», псл. *ре- 
1(е)па «пелена», укр. пелена . — СІС 2 
657; Акуленко 141; Фасмер III 277; 
Черньїх II 40; 51. у/уг. оЬсусЬ 580; 
НоІиЬ—Буег 376; Ву]акли]а 732; Кіеіп 
1193; АУаМе—Ноїт. II 275; Егізк II 
499—500. — Див. ще пелена. 

[плезувати] «припускати, гадати» 
Нед; — неясне. 


плекати «з любов'ю вирощувати, 
виховувати, викохувати; з любов ю збе¬ 
рігати в пам’яті, пристрасно мріяти 
про здійснення чогось; [годувати груд¬ 
дю]», [плектй, плечй] «тс.» Нед, [ пля- 
кати\ «годувати груддю; поїти, году¬ 
вати ягня, теля, що залишилися без 
матері», [плекальниця] «вихователька; 
доглядальниця, няня» Куз, плеканець 
«годованець, пестунчик; об’єкт догля¬ 
ду, піклування», [плеканка] «приймач¬ 
ка, оточена увагою й піклуванням» 
Нед, Куз, [плеканниця] «тс.» Нед, [пле- 
канчик] «годованець, пестун» Нед, [пле- 
катарка\ «годувальниця», [плекачка] 
«тс., нянька», [плекатель] «той, хто 
турбується про кого-небудь або що-не- 

г)ТД\/г\ , по'т‘Сі іти ітог''гошітл/>\ ТИ ГТ \ У1 п г> . 
чу^Ди, оплч'оиіч.і/ш, па^іиоїшл'/ і і*~Д, 

котдра] «вівця (коза), яка годує чужих 
ягнят (козенят)» Нед, [плекотуря] 
«мамка, годувальниця» ВеУг, [плекун] 
«ягня, яке вигодувала коза», [пляка- 
тбра] «дійна вівця» ГрицАВ, [пля- 
кунча] «ягня, яке не живиться мате- 


436 






плекотора 


плена 


ринським молоком», плеканий «вико¬ 
ханий; зніжений доглядом, піклуван¬ 
ням»; — р. [ плекать] «годувати груд¬ 
дю, сосками», п. [ріекас] «тс.; давати 
ссати, годувати», ч. [ріекаїі] «тс. (про 
дитину); напувати, поїти молоком (те¬ 
ля, ягня)», [паріекаіі] «відлучити (дити¬ 
ну)», [роріекаїт, обріекаїі] «тс.», слц. 
рїекаГ «годувати груддю; виховува¬ 
ти»; — очевидно, запозичено як кар¬ 
патський чабанський термін з румунсь¬ 
кої і молдавської мов; рум. [ріеса] «го¬ 
дувати груддю», аріеса (молд. аплека) 
«тс.», ріесаїоаге «вівця, яка дає моло¬ 
ко» пов’язані з аріеса (молд. аплека) 
«нахиляти, нагинати», утвореним на 
базі лат. арріісо «прикладаю; пристав¬ 
ляю, притискую, наближаю, з’єдную». 
— УгаЬіе Кошапозіауіса 14, 166; Сга- 
п]а1а 359—360; 5\У IV 229; МасЬек 
Е5ІЇС 457; СДЕЛМ 32; ОЬКМ 35; 
Ризсагіи 9. — Див. ще аплікація. — 
Пор. комплекс, плестй. 

плекотора, плекотуря — див. 
плекати. 

плексиглас «органічне скло з полі- 
метакрилових смол»; — р. болг. плек- 

гирпгіг. - бп ппркг.ірпгіг п пійі«<Мсгія<=. 

ріехі@1аз, ч. ріехі^іах, слц. ріехі^іав, м. 
плексиглас, схв. ріекзі^іаз, слн. ріекзі- 
£Іаз; — нове запозичення з німецької 
мови; н. Ріехі^іаз утворено з основи 
лат. ріехиз «сплетіння; сплетений», 
похідного від дієслова ріесіеге «плести, 
вити», спорідненого з псл. ріезїі, укр. 
плестй, або з основи гр. «удар», 

пов’язаного з тгАраасо «ударяю», та 
іменника н. СНаз «скло», з яким, як і з 
двн. £Іаз «тс., бурштин», снн. £Іагеп 
«блищати, палати», іноді пов’язують 
також псл. *£Іа 2 , ь «куля (кам’яна); ка¬ 
мінь», р. глаз «око», укр. [ глазкй] «за¬ 
лізні.грузила для невода». — СІС 2 657; 
Крьісин 143; Кора!ігіякі 759; 51. \ууг 
оЬсусЬ 580; НоІиЬ'—Ьуег 377; РЧДБЕ 
566; ЕгегпФубгїегЬисЬ 488; Кіи^е— 
Міігка 259. — Див. ще апоплексія, 
плестй, глазкй. 

плем’я, плім’я, [племенник] «не¬ 
біж», [племенниця], [племенність] «на¬ 


ціональність» Нед, племінник, племін¬ 
ниця , [племя] «племінник або пле¬ 
мінниця», | плем’яник ЛЧерк, племін¬ 
ник Нед], [племе ницичка] «племін¬ 
ниця», [племенний] «племінний» тж, 
племінний , [безплемінний) «безрідний, 
без племені»; — р. бр. племя , др. 
пл^мя, племя , п. р]еті£, ч. ріете, ріе- 
тепо, слц. ріетепо, заст. ріеша, болг. 
м. племе, схв. племе , слн. ріете, 
стел, паєма; — псл. р]ет$ (< *р1ес1- 
теп-) «плем’я», пов’язане з ріосі'ь 
«плід»; — споріднене з ірл. ІоІЬ «ло¬ 
ша» (з давнім іє. -1-); можливий гене¬ 
тичний зв’язок з псл. *р ь 1п'ь, укр. пов¬ 
ний , гр. 7гЛЇ)Оос «безліч, більшість, ос¬ 
новна частина; населення, народні ма¬ 
си, народ», лат. ріепиз «повний», ріе- 
Ьез «плебс». — Фасмер—Трубачев III 
278; Черньїх II 40; Преобр. II 72 
Вгііскпег 418^ 421; НоІиЬ—Кор. 277 
МасЬек Е5ІЇС 457; Младенов 428 
Шустер-Шевц Зтимология 1984, 225 
МеіІІеї Еіисіез 424; Мейе ОЯ 570 
УопсІгак І 661; Регззоп Веііг. 668. — 
Пор. плід, повний. 

плена «тріщина у металі», [пліна] 
«осколок, відламок» Нед, [плінка] «по¬ 
лом, тріщина», [пленйстий] «ламкий, 
крихкий», [ плїнйстий, пліноватий] 
«тс.», [пленйтися] «ставати ламким, 
крихким» тж; — р. [плена] «щілина; 
тріщина, розколина у металі, на каме¬ 
ні», бр. [пленка] «щербинка, зазубли¬ 
на», ч. слц. [ріепа] «дефект у залізі», 
[ріеп] «дефект на сокирі; вибоїна, трі¬ 
щина», болг. [плена] «тріщина, щілина 
у залізі, сталі», слн. [ріепа] «зазублина, 
тріщина», [ріеп] «зазублина леза ножа», 
стел, пд^н^ь «тріщина»; — псл. ріепа 
«тріщина, щілина (на металі, у каме¬ 
ні)»; — переконливої етимології не має; 
можливе зіставлення з лтс. ріауа «не¬ 
глибока тріщина у металі», яке пов’я¬ 
зують або з ріепе «окалина», спорідне¬ 
ним з укр. пліва, «тонка ніжна шкірка, 
оболонка» і [пліна] «тс.», або з лит. 
ріепуз «попіл, зола», лтс. ріепез «біла 
зола на вугіллі, сніжинка». — Фасмер 
III 278; МасЬек Е5ІЇС 458; Мікі. Е\У 


437 






пленгіця 


плеск 


250; МиЬІ.—ЕпсН. III 332, 339. — Пор. 

пляма. 

пленйця — див. плангіця. 
[пленгічити] «базікати, верзти; ма¬ 
рити у гарячці» Нед, [пленйчитися] 
«снитися Нед; верзтися, довго і не¬ 
зв’язно снитися Ме», [пленітатися] 


МарИТИ’ \)‘схНігі і п V- /і у ш ^ гі і >/ 


ІТШ'РТЇ л п 


Нед; — неясне; можливо, віддалено 
пов’язане з плутати, пльбнтати. 

плентати «іти, їхати, пересуватися 
повільно, через силу; іти, їхати далеко 
або неохоче; блукати», плентатися 
«тс.», [приплянтатися] «приблукати¬ 
ся, приблудитися» ВеЗа, приплентач 
«приблуда» СУМ, Нед; — запозичення 
з польської мови; п. рі^іас зі§ «шля¬ 
тися, вештатися; блукати», [рі^іас зі§] 
«тс.» пов’язані з рі^іас «плутати, за¬ 
плутувати; вплутувати; спутувати», 
[рі^іас] «тс.», яким, очевидно, відпові¬ 
дає укр. плутати ; зіставляється та¬ 
кож (ЗегесН 2Ї51РИ 23, 160) з плести¬ 
ся. — КісЬЬапіі 88; Фасмер III 287— 
288; 3\У IV 226. — Див. ще плутати. — 
Пор. пльбнтати. 

п ✓/о^чгчтмд ипаиіп отдЛг\пиг\гг\ 




керівного органу», пленарний «належ¬ 
ний, властивий пленуму»; — р. бр. 
болт. м. схв. пленум , п. вл. ріепигп, ч. 
слц. слн. ріепит; — запозичення із за¬ 
хідноєвропейських мов; нім. Ріепит, 
Ріепаг-, фр. англ. ріепит походять від 
лат. ріепит «повне», форми с. р. від ріе- 
пив «повний, заповнений», спорідне¬ 
ного з псл, *р ь ]пь, укр. повний . — 
СІС 2 657; Черньїх II 40—41; Кораіігізкі 
759; НоіиЬ—Буег 377; РЧДБЕ 566; Ву- 
]гклщз 733; КІеіп 1200; Ог. ЕдмЬ. 590— 
591; Шаібе—Ноїт. II 322—323. — 
Див. ще повний. 

плеоназм «сполучення близьких за 
значенням слів, з яких одне або кілька 
зайві», плеонастичний:, — р. плео¬ 
назм , бр. плеаназм , п. вл. ріеопагт, 
ч. ріеопазтив, слц. ріеопагтиз, болг. 
плеоназьм , м. плеоназам , схв. плео- 
назам , слн. ріеопагет; — запозичення 
із західноєвропейських мов; нім. Ріео- 
павтив, фр. ріеопавте, англ. ріеопавт 


походять від пізньолат. ріеопазтиз 
«плеоназм», яке зводиться до гр. тгХєо- 
уао\хос, «тс.», похідного від дієслова 
тгХєоуаСєіУ «бути плеонастичним, 
вставляти зайві слова; бути надмір¬ 
ним, перебільшувати, сповнювати, 
рясніти», утвореного від прикметника 


-Т7"» (Г/.ЧЛІ ( -ГГ» С1/Л«Л /, Л І 

Н/ІОУ^ V у, 11 ! ИА /\) V 


іттїг>ттг»тттттттІг Л і ГГ І 

~і п п л кі уі , иііпо" 


ший», що є формою вищого ступеня 
прикметника тгоЛбс «численний; вели¬ 
кий», співвідносною з тгХєсод «повний, 
цілий», тгЛєос «тс.», спорідненими з 
лат. ріепив «тс.», псл. *р ь 1пь, укр. 
повний. — СІС 2 657; ССРЛЯ 9, 1380; 
Кораіігівкі 760; НоіиЬ—Буег 377; 
РЧДБЕ 566; Вуї'акл^а 733; КІеіп 
1200; Баигаї 566; Ргівк II 556. — Див. 

ще ПОВНИЙ. 

[плесень] (зоол.) «вид плоского мо¬ 
люска, дискофор, БізсорЬога (Саззіо- 
реа)» Нед; — не зовсім ясне; можливо, 
пов’язане з плескатий «плоский». 

плеск, [плескач] «ляпанець», плес¬ 
кіт, плескотлйвий, плескати, плесь 
(звуконаслідування, що передає звук 
від плескання), [плись] «тс.» Нед, вй- 


п п ог и 1 


а іг)ґ) попи 1 


долоні, аплодисменти», оплески «тс.», 
[впліскувати] «плескати» Нед, пере¬ 
плеск «переплескування», розпліску¬ 
вати «розбризкувати; робити плеска¬ 
тим; розголошувати (таємницю)», роз¬ 
плесканий «розбризканий; плескатий», 
сплеск «плеск»; — р. плеск, плескать 
«плескати», бр. пляск, плескань , пляс- 
каць , др. плескати , п. [ріезк] «сніг з 
дощем; сльота, болото; негода, злива», 
[ріезкас] «шльопати, ляскати; плескати 
(в долоні); бризкати, обливати, хлюпа¬ 
ти», ч. ріевк «плеск», ріезкаїі «плеска¬ 
ти», ст. [ріевїіїт] «бити, стукати, грюка¬ 
ти (дверима)», слц. рІезкпйБ «упасти з 
шумом; кинути; грюкнути, стукнути 
(дверима); ляснути»,, ріевМ’, рПевкаЕ 
«тс.», вл. ріезкас «плескати», нл. ріезуз 
«виливати, лити», болг. плескам «уда¬ 
ряти, бити; базікати, говорити дурни¬ 
ці», плещя «базікати, говорити дурни¬ 
ці», м. плеска «бити, ляскати долонею; 
аплодувати; замішувати тісто», плесок 





плескавйця 


плесно 


«сплеск, оплеск, аплодисменти», схв. 
пл>ескати «ляскати, бити долонею; ап¬ 
лодувати», піьесак «сплеск, оплеск, ап¬ 
лодисменти», слн. ріезкаїі «ляскати, 
бити; плескатися», стел, плескати «би¬ 
ти, ляскати, грюкати; аплодувати», 
плески «плеск (руками)»; — псл. ріезкт, 
«плеск»; — звуконаслідувальне утво¬ 
рення, очевидно, споріднене з лит. 
ріезкеїі «ляскати, плескати», ріекзепіі, 
ріекзеїі «тс.», лтс. ріекзеї «тс.; базіка¬ 
ти, вирувати; товкти м’яку землю або 
глину»; сюди ж належить з іншим 
ступенем вокалізму слн. ріозкаїі «бити, 
ляскати»; аналогічними звуконасліду¬ 
вальними утвореннями вважаються та¬ 
кож стел, плишть «шум», гр. тгЛатауєсо 
«ляскаю», тгХааасо «відливаю у форму, 
формую; виліплюю (з глини, воску)»; 
зіставляється також (Варбот Сл. язьі- 
козн. 1988, 74) з псл. *ро1зкаіі «полос¬ 
кати», *ро]каїі «тс.». — Фасмер III 
279; Вгйскпег 419; МасЬек ЕЗЛС 458; 
Зсїіизїег-Зеу/с 1101; Младенов 429; 
Зкок II 691; Мікі. ЕШ 249; В0§а КК І 
473; Тгаиїтапп 225; Егаепкеї 601 — 
602; Микі.—Епск. III 320, 325. — Пор. 
плюск, пляскати. 

[плескавйця] (іхт.) «густера, Вііс- 
са Ь]бгкпа (Б.), (АЬгатіз (ВІісса) аг^уго- 
Іеиса)», [плескавка Нед, плесканка, 
плоскавйця, плоскир Л—Г, плоскушка 
Л—Г] «тс.»; — р. [ плоскушка, плос- 
киря], бр. [ плескаука, пласкірка ], 
слц. [ріезкас (таїу), рі’азкига] «тс.»; — 
назви, пов’язані з плескатий, плос¬ 
кий ; зумовлені тим, що тіло у густе- 
ри, як і в ляща, дуже стиснуте з бо¬ 
ків (Маркевич—Короткий 118). — Ко- 
ломиец Происх. назв, рьіб 12—13. — 
Див. ще плескатий, плоскйй. 

[плескана] «вид страви: шматки 
гречаної лемішки, обсипані конопля¬ 
ним насінням і засмажені»; — очевид¬ 
но, видозмінене запозичення з литовсь¬ 
кої мови; лит-. [ріеізкапе] «плоскінь, 
чоловіча рослина конопель», ріазкапіз 
«тс.» пов’язується з ріазкапа «лупа (на 
шкірі)» І зіставляється зі шв. ст. Лаз 
«тс.», дісл. Лаза «щілина, тріщина». — 


Трубачев Зіауіа 29/ 1, 27; Лаучюте 92; 
Егаепкеї 604. — Пор. поскінь. 

плескатий, плесковатий, плеску¬ 
ватий, плискатий, плисковатий, 
плискуватий, плесканець «плескатий 
коржик; плеската глиняна посудина», 
плесканка «плеската посудина; плес¬ 
катий кусок, круг», [плескач] «плес¬ 
катий хліб; плескатий предмет», [плис¬ 
ка ч] «плескатий хліб», плискбм «плос¬ 
ким боком донизу»; — бр. пляскати 
«плескатий», ч. [ріезкаїу] «тс.»; — псл. 
ріезкаїт., пов’язане чергуванням голос¬ 
них з ріозкт. «плоский»; кореневе е 
збереглось, очевидно, під впливом діє¬ 
слівної основи псл. ріезкаїі, укр. плес¬ 
кати «ударяти, поплескувати». — 
Див. ще плеск, плоскйй. 

[плескач] (іхт.) «гірчак, КЬосіеиз 
зегісеиз атагиз» Нед, [плеекбнька 
ВеНЗн, плясканка, плясканя, пляс- 
качка тж] «тс.»; — пов’язане з [плис- 
кованя] «лящ» Л—Г, слц. ріезкас 
«тс.»; варіанти назви, очевидно, пере¬ 
несені з ляща на гірчака з огляду на 
подібність гірчака до маленького ляща 
(Сабанеев 360). — Див. ще лящ 1 . 

[плесковчина] «посуд у вівчарстві» 
Доп. УжДУ 4; — неясне. 

плескуха — див. плоскуха. 
плесно «частина стопи між п’ятою 
і основою пальців; зап’ясток» СУМ, Г, 
[плесо] Нед, плюсно , [плюсня ВеНЗн, 
Бі] «тс.», [передплесниця] «частина сто¬ 
пи між голінкою і плесном» Нед, пе- 
редплесно, передплюсно , [ передплюс- 
ня Куз] «тс.»; — р. плесна «плесно», 
плюсна , бр. плюсна , [плесна] «тс.», 
др. плесна «нижня частина ноги, сто¬ 
па; слід», п. [ріозпа] «стопа людини, 
верх стопи людини», [ріозпіа] «тс.», ч. 
[ріезпа] «плесно», слн. ріезпо «тс.», 
стел, пдеснл «стопа, підошва»; — псл. 
[ріезпа] «тс.; слід»; — споріднене з 
прус, ріазшепо «підошва ноги», лит. 
ріазпаз, лтс. рі^за, рі^кзпа, балт. *р1е1- 
зпа «тс.», які зіставляються з дінд. рга- 
їЬаЬ «ширина», ав. їгаОаН-, гр. тгЛатод 
«тс.», лат. ріапїа «ступня, підошва», 
ЩО ЗВОДЯТЬСЯ, ЯК і псл. *р1е!]е «плече», 



плесо 


плестгі 


до іє. *рІа!-/рІе1:-/рІеі- «поширений, 
плоский, рівний; широкий». — Фасмер 


ТТТ О 7П 
111 £ і С7 - 


ооп. ь си,по т і о і ♦ 

і*іачлісл. иіауіа їй, і с/1 , 


Мік]. Е\У 249; Меіііеі Еіисіез 164— 
165; М5ІЇ 14, 342; Тгаиішапп 225; Зн- 
дзелин СБЗ 196; Егаепкеі 601; Рокоту 
833—834. — Пор. плече. 

плесо «ділянка річки зі спокійною 
течією між двома перекатами, закру¬ 
тами; вільна від заростей спокійна ді- 


гладінь», [плісо] «плесо» Кур, [запле- 
сок\ «затоплене водою місце» Нед; — 
р. [плесо] «плесо», плес , бр. плес 
«тс.», п. [ріозо] «глибоке спокійне міс¬ 
це в річці; наповнене озеро», [ріоз] 
«тс.; оболонь, лука, вигін», ч. слц. 
ріезо «гірське озеро», нл. ріозо «глиби¬ 
на; вир; безодня»; — загальноприйня¬ 
тої етимології не має; реконструюється 
(Фасмер III 280) псл. ріезо < ^ріеізо 
«спокійне й широке місце в річці, озе¬ 
рі; гірське озеро», пов’язане з ріезпа 
«стопа, підошва; ^слід»; припускається 
також (ЗсЬизїег-Зе'У/с 1106) походжен¬ 
ня від іє. :н р1еК-, похідного від *ре1- «тек¬ 
ти, лити, наповнювати»; менш пере¬ 
конливе зближення з плескати (Пре- 
обр. II 73), р. полоса «смуга» (Горяев 
Доп. II 29), з гр. дор. тгаХос «глина, 
мул, бруд, болото», лат. риііиз «темно- 
сірий, темний» (Ьое^епікаї АЇ51РИ 37, 
383) або з лит. реіке «болото, драгва» 
(НоїиЬ—Кор. 278; Зкок II 682; Маіхе- 
паиег ІЇР 13, 163—164); вважається та_- 
кож «праєвропейським» (МасЬек ЕЗЛС 
458—459; НоіиЬ—іїуег 377). — Дзен- 
дзєлівський Опотазїіса 17, 133; НаЬїі- 
§а\ \Уіеп. зі. ЛЬ. 4, 15. 

плестй (нитки, павутину, косу, ві¬ 
нок, язиком), плестися «витися; плен¬ 
татися; снитися», [плетар] «плетена 
огорожа, плетені ворота; плетений ви¬ 
ріб; матеріал для плетіння» Нед, [пле¬ 
тень] «тс.», [плетене] «що-небудь спле¬ 
тене; кошик» тж,' [плетеник] «пле¬ 
тений виріб з білого тіста», [плетеник] 
«обплетений лозою бутель» Л, [плете¬ 
ниці] (мн.) «плітки, базікання» Нед, 
плетениця «вінок, гірлянда; складне 


переплетення; низка однорідних явищ; 
фігура в танцях, іграх; [плетений ви- 

г-\ \Є\' Ґ>'Г'Г\ 1 І Т П П Т/ГЧГ'І 1 ГТ ТТ І 'Г ООРАПАТТО оогі и 

річ/, чі|Л"іла о Лі/иі , чурчуДсд, ._>си их 

Нед; соломина на капелюхи О]», [пле¬ 
те нка] «плетена верхня частина бато¬ 
га» О, плетення, [плетеняк] «пліт, 
плетені ворота; плетений виріб» Нед, 
плетиво СУМ, Нед, [плетйнь] «лозо¬ 
вий пліт, клуня з лозяними стінами, 
плетена з лози стіна будівлі» Л, [пле- 
тІи 1 //Т г ч\ П \юпотіии\ П- пттотаия 

і і і/V / і, ^ V 4 і «/ а , і • і/ иі;іЧ/ і Ч/ііи 

огорожа; плетений виріб, вінок, гірлян¬ 
да Нед», [плетшце] «плетене пужал¬ 
но» Нед, [плетій] «той, хто плете, за¬ 
плітає Нед; верхня заплетена частина 
комишевого тину Мо», плетільник 
«майстер, що виготовляє плетені виро¬ 
би», плетінка «плетена сумка; кошик; 
обплетений лозою, дротом глиняний 
або скляний посуд; оздоба з перепле¬ 
тених смужок шкіри, стрічок; виріб з 
переплетених лозин, смужок шкіри, 
лика, що використовується як тара; 
вид плетіння; плетення; [сплетена із 
соломи бочка для збіжжя О; в’язана 
шерстяна рукавиця; вид вишивки]», 
плетіння , [плетка] «плітка», [плетні] 
«тс., базікання; брехня» Нед, [плет- 
нйцтво] «плетіння, трикотажне в’язан¬ 
ня» Нед, [плеття] «гудина огірків» Л, 
плетун «пліткар», плетуха, [плетчик] 
«донощик, обмовник; наклепник» Нед, 
[плетюга] «тс. Нед; брехун», [плитю- 
га\ «тс.; брехня» ЛексПол, [плетінка] 
«плетений виріб; вінок, гірлянда Нед; 
сплетена із соломи стрічка, яка йде на 
виготовлення капелюха, обгороджена 
криниця», [плетька] «батіг, канчук, 
пуга» ЛЧерк, [плетьбнка] «обмотаний 
довгий жмутик соломи по краях две¬ 
рей для утеплення» Л, [плетушка] 
«невеличкий лозовий кошик з мотузя¬ 
ною ручкою» Л, [пліетка] «булка з 
переплетених шматочків тіста» Л, пліт 
«плетений тин», [пліті] (мн.) «пока¬ 
рання різками» Нед, плітка «побре¬ 
хенька, поговір; [нижня частина вере¬ 
тена О; один хід, ряд, виток у плетінні 
Нед]», пліткар , [плітня] «плітка, по¬ 
говір» О, пліть «витке стебло; пле- 


440 


плестй 


плетйця 


тений, грубий батіг, нагайка; [сплете¬ 
на із соломи стрічка, з якої зшивається 
бриль; плетіння, що-небудь сплетене, ко¬ 
са (волосся) Нед]», [вйплітка] «стріч¬ 
ка з коси», [ заплітє] «поле, яке лежить 
за тином» Ж, [заплішка] «стрічка для 
коси», [збплет] «шевська дратва» Ж, 
обплетення «тканина, якою покриває¬ 
ться ізоляція електропроводів, зовніш¬ 
ня поверхня шлангів», обплітальник 
«робітник, який обплітає електропро¬ 
води, шланги», [оплета] «плетіння, 
плетений виріб», [оплетини] «стрічки 
для коси, ззплітки в косі», [опліт\ «за¬ 
городжене місце (для скирт сіна) Ж; 
тин», [бплітка] «плетений виріб» Куз, 
[бпліток\ «тин», переплести «обвити; 
змішати; зшити (сторінки книжок, зо¬ 
шитів), оправити» СУМ, Нед, [ пере- 
плетник] «палітурник» Нед, [ переплет - 
ник] «тс.» Нед, переплетення , пере- 

у) п ют і и иі а \ п о гл&п пі т і/* п\ ✓/Г'Т'П і і тт/а п тт а 

коси» Нед, [ переплитовічка | «вид ви¬ 
шивки», [переплітбнок] «крендель, що 
печеться на Різдво для корови» Ме, 
[підплетене] «перевесло з пруття» О, 
підплетина «брак у тканинах у вигля¬ 
ді потовщеної нитки; [батіг Шух]», [по- 
плітати] «обвивати, обплітати, зв’язу¬ 
вати (горшки дротом)», [ поплетниця] 
«жінка, яка плете вінок нареченій» 
Нед, Куз, [пбпліт] «плетений виріб, 
плетіння» Нед, Куз, [попліть] «плете¬ 
на загорожа, пліт; [верхня частина 
тину]», [поплітайко] «в’язальник дро¬ 
ту» Нед, [пбплітка] «коса (волосся), 
вплетена в іншу Нед; зв’язка для скріп¬ 
лення плетеного виробу Нед; верхнє 
пасмо у мотузки; червона гарусна 
нитка, якою обплітають зверху коси», 
приплестися «приити небажаним; не¬ 
сподівано з’явитися», приплітатися 
«тс.’; приєднуватися», [прйплітка] «що- 
небудь доплетене, вплетене», [прй- 
плітки] (мн.) «вузькі стрічки у кінчи¬ 
ках коси» Нед, [рбзпліт] «розплітання 
(коси)» Нед, [рбзплітка] «стрічка для 
коси» Куз, Мо, сплестй «виплести, 


О Г\Г п 'Т'Т І 
Г\СІ і П 1 . 


ГШГП ГТ О 'Т' Т 1 \лог 

оїі і сіДа і ігі '/ о і \_і 


П VI ґ> 1 

І-ЛС 111 ' і 


[сплетка (дротяна)] «трос» Нед, 
спліт «сплетення; [в’язка, жмут Нед]», 
сплітка «плітка», [уплітати] «багато 
й з апетитом їсти; іти» Шейк, [уплети] 
«стрічки для коси» Нед, [упліт] «стріч¬ 
ка для коси; жіноча зачіска», [уплітка] 
«стрічка для коси Шейк, Нед; гарусна 
стрічка у косах; чуже волосся, що вплі¬ 
тається жінками у коси», [упльбт] 
«стрічка для коси» Нед; — р. плестй , 
бр. плесиі , др. плести, п. ріезс, ч. 
ріезіч, слц. рІіезГ, вл. ріезс, нл. ріазс, 
полаб. рійої, болг. плета , м. плете, 




• лтм « 


. . /~>ТТГГ ПІЛОТІ /-» . . 

їло. плс-оиьи, иіп. рісои, ииі, мпс^ і її, 

— псл. ріезїі < ^ріеііі < *р1ек!і «плес¬ 
ти, вити, в’язати»; — споріднене з лат. 
ріесію «плету; сплітаю, звиваю», гр. 
тгЛєхоо «тс.», тгХохгі «плетіння», двн. 
Пеїйап «плести, в’язати; заплітати (ко¬ 
су)», дісл. ІІеЧа «тс.; коса (волосся)», 
дінд. ргазпаЬ «плетений виріб (кошик, 

т ігчглКо і т \ • гг тта'гі иип ч\ • І с * г\1 а Ь. /,гттта, 

Иі/іЧ/ і ^ ^ і V с . 


ю і 


ти, вити», похідне від *р1ек- «тс.; в’яза¬ 
ти, заплітати, сповивати», можливо, 
пов’язаного з *реі- «морщити»; вислов¬ 
люється думка (Мартьінов Язьік 81 — 
82) про проникнення в праслов’янську 
мову з італьських мов. — Фасмер III 
280; Черньїх II 41; Цьіганенко 347; 
Вгискпег 418; НоІиЬ —Кор. 278; Ма- 
сЬек ЕЗЛС 459; ЗскизІег-Зе^/с 1100— 
1101; Младенов 429; Зкок II 682—683; 

АЛГІ.І Т-'ЛТ Т С\СГ\. АЛ »:И .і 1 ПА. 

тім. п, уу зоо; тешеї піииеь юи; 

Мейе ОЯ 103—104, 172; Тгаиітапп 
224; ШаИе—Ноїт. II 321; Ргізк II 
557—558; К1и§е—Міігка 203; Юеіп 
1204; ібЬаппеззоп 580; ІЛіІепЬеск 179; 
РВгВ 19, 518—519; Регззоп Веііш 346; 
Рокоту 834—835. 

[плетенце] «невеликий пліт (по¬ 
ром)» Нед; — очевидно, результат кон¬ 
тамінації основ неспоріднених слів 
плестй «вити, в’язати» \\плит] «пліт», 
зумовленої їх народноетимологічним 
зближенням. — Див. ще плестй, 
плйстй. 

[плетйця] (іхт.) «краснопірка, Зсаг- 
сііпіиз (Ееисізсиз) егуїЬгорЬіЬаїтиз» 


и, 


Г *-1 п гн 1 


і т 


Л НЛі п 


і і ^д, їй. чч ілі і л.а, пішіи^ ичло* 


«сплетіння» Нед, [сплетене] «тс.» Нед, сиз) гиіііиз ]^.»; — запозичення з поль- 







плетуха 


плече 


ської мови; п. [ріесісгка] «плітка», 
[ріеі, ріеіа, ріеїка] «тс.», як і ч. [ріеі- 
пік] «краснопірка», відповідають укр. 
[плитиця] «плітка», [плотйця] «тс.». — 
Див. ще ПЛІТЬ. 

плетуха (бот.) «Саіу$і:е£іа Е.», [плі- 
глуха] «тс. (СопуоІуиІиз зеріит 'і.)»; — 
похідне утворення від плести; назва 
зумовлена тим, що плетуха має довгі 
виткі стебла (УРЕ 8, 410; Нейштадт 
448); пор. семантично подібну до неї 
назву р. повбй. — Див. ще плестй. 

[плетюх] (бот.) «повій звичайний, 
Еусішп ЬагЬагиш Ь.», [плеті] (у сполу¬ 
ченні чортові п. «тс.») Мак; — похідні 
утворення від плестй ; назви зумовлені 
тим, що молоді пагінці повою міцно 
переплітають кущі й дерева (Вісю- 
ліна—Клоков 271; Нейштадт 485). — 
Див. ще плестй. — Пор. плотнйк 2 . 

[плеузкать] «говорити дурниці, 
.плескати нісенітницю» Л; — бр. [пля- 
вузгаць] «тс.»; — пов'язане з [блевуз- 
нити] «тс.» (див.). 

[плехатися] «повільно йти, плента¬ 
тися»; — не зовсім ясне; у якийсь спо¬ 
сіб пов’язане зі слц. рІасЬосіР за «тс.», 
ч. рІаЬосіІі «тинятися», теж недостат¬ 
ньо ясними; фонетично зближене з 
близькозначним плентатися. — Ма- 
сЬек ЕЗІС 453. — Пор. плентати, 
плуганити. 

плець — див. плац, 
плече, [плечанка] «сорочка без 
зборок біля коміра» Нед, [плечей] «ши¬ 
рокоплеча, кремезна людина» Л, [пле- 

___ \ Т Г_ І...' .. _.1 /.... \ 

ч,епл\ \жнш.; пед, [плечики і 

«вставки на сорочці, що покривають 
плечі», плечйсько , [плечйці] (мн.) «ма¬ 
ленькі плечі», [плечка] (мн.) «плічка 
сорочки» Нед, [плечкб] «лопатка (у за¬ 
битих тварин)» Нед, плічка (мн.) «ві¬ 
шалка для одягу», [плічка] (мн.) «під¬ 
тяжки» До, [плічце] «маленьке плече» 
Нед, плічко «тс.; стрічка через плече в 
платті без рукавів, у сорочці, ліфчику; 
окіст (лопатка свині тощо)» СУМ, Г, 
пліч-о-пліч «впритул, поруч», плечас- 
тий, [плечатий] Нед, плечистий , 

Г...лі ...тт.- Г 

іплечпиитииі «плечтл ии» нед, уплеч,- 


ний] «плечовий» Нед, запліччя «части¬ 
на спини біля плечей», [заплічка] «дві 
симетричні лиштви на грудях і плечах» 
МСБГ, [заплічкй] «тс.» тж, Ж, [за- 
плічник] «жебрацька сумка, дорожня 
сумка» Ж, заплічний «який носиться 
за плечима», [наплеча] «еполети» Ж, 
[наплечки] (мн.) «потилиця, шия, спи¬ 
на, плече», [наплечник] «наплічна при¬ 
краса панцира, броні; спинний пояс; 
(військовий) плащ, накидка» тж, на¬ 
плічник «наплічна прикраса або час¬ 
тина одягу у вигляді вузької смужки 
на плечах; металеве покриття на пле¬ 
чах воїна», наплічний, надпліччя «ча¬ 
стина тіла вище плечей, між плечима і 
шиєю», [оплече] «жіноча сорочка» Ж, 
І опліччя ] «тс.», оплічник «спинка (крі¬ 
сла та їн.)», [оплоча] «сорочка нарече¬ 
ної» Ж, опліч «поруч, пліч-о-пліч», пе¬ 
редпліччя, [підіплечка] «підкладка або 
вставка в сорочці, в предметах одягу 
від плечей до половини грудей і спи¬ 
ни», [ підбпліка, підоплічє], підопліч¬ 
чя , підоплічка «тс.», [підбплечка] «під¬ 
опліччя в чоловічій - сорочці» Дз, [під- 
плечник] (анат.) «пахвова западина, 
пахва» Нед, [підіплечувати] «підшива¬ 
ти підоплічку», [поплечник] «помічник 
Пі, Куз; прихильник, послідовник Куз», 
поплічник «тс.; [ровесник Пі; той, що 
несе на плечах Нед, Куз]», [пбплеч] 
«поруч, поряд» Л, попліч «тс., пліч-о- 
пліч», [поплічний] «рівний, однаковий, 
тотожний» Пі, [посплічний] «який сто¬ 
їть поруч Нед; суцільний Куз», при¬ 
плічник «співучасник, спільник; посі¬ 
пака», [сплек] «хвороба плеча у коня» 
Я, [сплечитися] «звихнути плече» (про 
коня); — р. плечб, бр. плячб, др. пле¬ 
че , п. ріес, [ріесо], ст. ріесе, ч. рІес, 
ріесе, слц. ріесе, вл. ріесо, нл. ріасо, 
полаб. ріісе (ріес), болг. плещй (мн.), 
м. плеки , схв. плеНа , плеЬи «тс.», пле- 
іге «лопатка, плечова кістка; (тех.) пле¬ 
че», слн. ріеса «плечі», стел, пдєште 
«плече»; — псл. *р1еЦе (*р1еГе) «пле¬ 
че», споріднене з ірл. ІеіїЬе (< *р!еі)а) 
«лопатка», хет. раїіапа- «тс.», а також 
з лит. ріезіі «поширювати, розгортати», 


442 








плещак 


плин 


ріаїйз «широкий», гр. тгХатбс «тс., ши¬ 
роко розкиданий; широкоплечий, пов¬ 
ний; плоский, рівнинний», сЬротгХатг) 
«лопатка», що пов’язуються з балт. 
*р1е!зпа «підошва ноги», псл. [ріезпа] 
«стопа, підошва, слід», укр. плесно 
«частина стопи між- п’ятою і основою 
пальців»; менш імовірне псл. *р!екуе 
«плече», яке зіставляють з лтс. ріесз 
«тс.», лит. рібкзсіаз «рівний, плоский», 
а також, з гр. тгХа^ «площина, рівнина; 
плита, верхня площадка», тгХахо с, «гір¬ 
ська рівнина, площина», дісл. На «ус¬ 
туп прямовисної скелі», лат. ріасісїиз 
«спокійний, смирний, ручний», псл. 
ріозкь «плоский, широкий, просторий», 
укр. плдскйй (МйЬІ.—ЕпсН. III 332— 
333; Регззоп Веііг. 944; ІЛйепЬеск 
РВгВ 19, 519; НоНЬаизеп Ач/п. \¥Ь. 
64). — Фасмер—Трубачев III 281; 
Черньїх II 41—42; Цьіганенко 347 — 
348; Вгйскпег 417; МасЬек Е5ЛС 457; 
ЗсЬизІег-Зедус 1098—1099; Младенов 
429; Зкок II 680; Иванов ВСЯ II 26; 
Мікі. ЕШ 250; МеіІІеї Еїисіез 392; МЗЬ 
14, 342; Тгаиїтапп 225; Зіокез 247; 
Ргізк II 553—554; Таїсіє—Ноїт. II 
316—317; Егпоиі—МеіІІеї 862, 907; 
Рокоту 833—834. — Див. ще плес¬ 
но. — Пор. плоскйй. 

плещак — див. плащак. 

[плещук] «тонка дощечка для гри в 
гаївки Нед; вид святкової гри»; — ре¬ 


зультат видозміни деетимологізованого 
слова [лещук] «тс.», зближеного з пле¬ 
скати «бити (з ляскотом)». — Див. 
ще лещата, плеск. 

плеяда «група видатних діячів», 
Плеяди «зоряне скупчення у сузір’ї 
Тельця»; — р. бр. болг. плеяда, п. р!е]'а- 
ба, ч. слц. слн. ріе]асІа, м. схв. пле]ада\ 
— запозичення з німецької або фран¬ 
цузької мови; нім. Ріещбе «сузір’я Плея¬ 
ди, сонм поетів», фр. ріеіабе «плеяда, 
група семи французьких поетів XVI ст.» 
походять від гр. ПЛєіабєс (іон. ПЛпїа- 
5 бс) «сім дочок Атланта і Плейони; сім 
зірок у сузір’ї Тельця», ПЛєіад (іон. 

І І “V *-ії А'■/ /—І ... т ґ> • ппллгто гч*\ і гі—г о і і-і лан» ті 

а±/\і |ил.ц,/ ііл^лДа ірупа із 

александрійських поетів-трагіків III ст. 


до н. е.», остаточно не з’ясовано; мож¬ 
ливо, пов’язане з тгЛєсо «пливу» (як на¬ 
зва зоряного орієнтира моряків) або з 
тгєЛєіа «дикий голуб». — СІС 2 658; 
Черньїх II 42; Фасмер III 282; Карпен- 
ко Назв. зв. неба 49; Кораіігізкі 759; 
НоІиЬ—Еуег 377; РЧДБЕ 566; Младе¬ 
нов 429; Ву]акли]а 732; Баига! 566; 
Ргетб^бгІегЬисЬ 488; Кіеіп 1199; Ргізк 
11 555. 

плив, пливак, плйвати, пливач, 
пливець, пливкий, плйвний, пливтй, 
пливун, пливучий — див. плйстй. 

[пливак] (орн.) «птах з роду кря¬ 
чок, Зіегпа» Нед, [пливач] «тс.» Нед; — 
похідне утворення від пливтй ; назва 
зумовлена тим, що цей птах оселяєть¬ 
ся на річкових косах, берегах озер і 
морів, живиться переважно дрібною 
рибою, яку ловить, плаваючи на воді; 
пор. інші назви цього птаха: водний 
птах, водяник, воднйк, рибалка, ри- 
боїд, риболов, рибак, рибник тощо. — 
Воїнств.—Кіст. 102—104; Шарл. 30; 
Птицьі СССР 312. — Див. ще плйстй. 

[пливая] «корова з розложистими 
рогами» ВеНЗн, [плева] (назва худого 
вола з розложистими рогами); — неяс¬ 
не; можливо, результат семантичної 
видозміни назви [пловая] «світло-жов¬ 
та корова» (пор.). 

плйгати «стрибати; різко колива¬ 
тися, тремтіти», плиг(о)нути , [плй- 
кать\ «стрибати» Л, [плиг] «стрибок», 
плигун, плигунка, плигуха, плйгом 
«стрибками», плиг (виг.); — бр. [пльї- 
гаць\ «стрибати»; — очевидно, пов’яза¬ 
не з [прйгати] «підскакувати, стриба¬ 
ти»; зіставлялося (Ільїнський ЗІФВ 
21—22, 4) з пгерм. :і: рІеи^Ь' ( :і: р1еик-) 
«летіти». — Потебня РФВ 4, 214; Ко- 
респу Езиков. изсл. Младенов 375, 
380. — Див. ще прйгати. ' 

[плййма] «сила-силенна, безліч, 
тьма-тьмуща» ЛексПол; — р. [плоймо] 
«велика кількість (дітей)», бр. плбйма 
«безліч; натовп, юрба»; — неясне. — 
Фасмер III 284. 

плин, плиниця , плиннии, плину- 
ти, плинь — див. плйстй. 


А Л 






плис 


плйстй 


плис «вид бавовняної ворсистої 
тканини, бавовняний оксамит», плисо¬ 
вий СУМ, Нед; — р. болг. плис , бр. 
пліс, п. рііз «плюш»; — через російсь¬ 
ке посередництво запозичено зі швед¬ 
ської або німецької мови; шв. ріуз 
«плюш» с результатом фонетичного 
спрощення іменника піузсй «тс.», що, 
як і норв. дат. ріуз(сід), ґрунтується на 
нвн. РІйзсЬ «тс., оксамитова тканина», 
до якого зводиться також укр. плюш. — 
СІС 1951, 510; Фасмер III 282; Черньїх 
II 42;_ Преобр. II 75; 5АУ IV 242; 
РЧДБЕ 484; КІи^е—МІІгка 556; Угіез 
ІМЕАУ 531. — Див. ще плюш. 

плисва — див. плгіска 1 . 

плйска 1 (орн.) «трясогузка, Моїасії- 
1а», [плйстка, пліска, пліства] «тс.», 

Гл /І*//'’/"»»» ./* /"V 1 /,Лі ГГ *"» ТІ'Ю'ТЧПГ/О ЛЛ л + о г> і 11 о оіЬо 

і * і.»-» исіч^і і іа аі^и 

Б.» ЛексПол, [плисавка, плйська] «тс.» 
тж, [плисва гірська] «гірська плиска, 
М. сіпегеа», [плйскавка] «трясогузка» 
ВеНЗн, [плйсква] «біла плиска» Нед, 
[плискївка Шарл, плюска Л] «тс.», 
[плйшка] «жовтобрюшка, Моіасіііа 11а- 
уа Е.», [флйстка] «плиска» Нед; — р. 
плйска «плиска; [крутиголовка, Лупх 
Іогяиіііа Е.]», бр. пліска , п. ріізгка, 
[рііг^а, ріізка], ч. слц. [ріізка], вл. ріізка, 
нл. зріїзка, [зріізка], схв. плйска , слн. 
[ріізка] «тс.»; — псл. ріізка, *ріізька 
«тс.», очевидно, пов’язане з :1: р1ізк-/ 
ріезк- «шум, плеск» (пор. стел, плишть 
«шум», ч. рІізЕ «ремство, тужіння», нл. 
ріізс «тс.»); назва, очевидно, зумовлена 
криком цього птаха, що передається як 
«піс-піс», або, більш імовірно, тим, що 
плиски люблять держатися біля води. — 
Воїнств.—Кіст. 269—272; Трубачев 
ЗИРЯ II 41—42; Фасмер III 283; Пре¬ 
обр. II 75; Птицьі СССР 415—418; 
Вгйскпег 418; МасЕек ЕЗДЕ 460; ЗсЬиз- 
іег-Ведус 1104—1105: Младенов 430: 
Мікі. Е\У 250—251; — Див. ще 
плеск. — Пор. блгіска. 

Г ТҐТ ТТ ГГ ■/•» »"» 2 1 / АП І Т /, п Т г А Т/ А Тч* « 1 1 1 Ґ> О *-» + І* 

^ \и р п. / ч'лп'.ла, і ии\-а сила 

Е.»; — результат видозміни форми 
лйска «тс.», фонетично зближеної з 
плйска «трясогузка». — Див. ще лйс¬ 
ка. — Пор. плиска 1 . 


плискатий, плискач, плискова¬ 
тий, плискуватий, плискам — див. 

плескатий. 

плйстй СУМ, Нед, [пливстй], 
пливти , [плавати] «плавати», плйну- 
ти СУМ, Нед, плавати, плавити «роз¬ 
топлювати; [сплавляти]», плав «пла¬ 
вання; потік; предмети, що пливуть по 
річці суцільним потоком; мулувато-тор¬ 
ф’янисті плавучі утворення; ділянка 
трясовини, де під шаром рослинності є 
вода», плавба «плавання», [плавило] 
«плаваюча деревина у невода, попла¬ 
вок» Нед, [плавакй] (мн.) «тс.» Нед, 
[плавак] «плаваючий млин», [плаваль¬ 
ник] «той, хто пливе; хто вміє плава¬ 
ти» Она, плавець «тс.; орган руху в 
риб і водоплавних тварин», [плавай] 

/.ГЛТЛ Л7 Г Т Ґ\ ППОПОГ ТГО Л Г ТТ Т Т 1 ПО ППАФІГ' 

V' і \_>гі, л і и іііпиоис гаа па 

гарний плавець» Г, Нед, [ плавачка] 
«сплавляння дерева (промисел); пліт з 
дерева, яке сплавляють», плйвень «ре¬ 
човина для прискорення плавлення до¬ 
мішок; флюс; речовина для надання 
міцності глині; [засіб проти флюсу 
Нед]», [плави] (мн.) «махові пера (пта¬ 
хів)» Нед, плавильник «фахівець з 
плавлення; прилад для плавлення», 
плавйльня «приміщення, в якому пла¬ 
влять метал», [плавйнє] (зб.) «все лег¬ 
ке, що тримається над водою й пливе; 
сплавний ліс, плаваючі дерева» Нед, 
[плавйна] «тс.; рідина, текучість; роз¬ 
плавлена речовина Нед; заросле боло¬ 
то До», [плавйнка] «плавальна пере¬ 
тинка (у птахів)» Нед, плавка «[тс.; 
плавець (риби) Нед; один захід рибаль¬ 
ською снастю Дз]; плавлення; один 
виробничий цикл плавлення металу», 
[плавйння] «дерево, що його несе із со¬ 
бою повінь», [ плавйско] «місце для ку¬ 
пання коней» Нед, плавки (мн.) «чо¬ 
ловічі труси для плавання»,' [плавля] 
«болотисті луки», плавник «плавець (у 
риб і водоплавних тварин); дерева, 

1 Г ТГ О ЯДТ/Т І Л 1 Г л Л Т Т ттт Л ГТ ТГ ЛП О ГЛ'ҐІ ТУ ПАПІ Г» ^ А 

улатлп ^^дсп, щи плсшаїи і о у оиді аии 

викинуті водою на берег; [плавальник; 
вид човна Нед]», плавні (мн.) «заболо¬ 
чені береги річок; що затоплюються 
під час повені», плавня (одн.) «тс.», 


444 



плйстй 


плйстй 


плавок «поплавок; [слід від птаха, 
який пливе; трясовина, грузьке боло- 

__ _ тттт^^хЛ. 

і иіте місце л“іе[л^]», пливу п «ши, лш 

любить плавати; [джерело у колодязі, 
що несе з водою пісок чи глину Па]», 
[плавці] (мн.) «ті, що сплавляють ліс, 
плоти; поромники» Нед, [плавя] «боло¬ 
тиста місцевість» Нед, [плив] «потік, 
течія; плав», [пливець] «плавець», [пли- 
вак ] «тс.; плаваючий млин; поплавок; 

ППОПІТЛттЛ т*Г\Г~чГ\П/"\ Т-Т Л Я л Ґ*-ї/>*//">/-ТГ/1 л 'Т'Л» .ч 
іілаоаіич^- і.ія-Д'/', ^ і ілілоіл п. ] V і V.'/ 

Нед, пливун «перенасичені водою по¬ 
роди, здатні розпливатися, рухатися», 
плин «пропливання, рух, течія; [ріди¬ 
на]», [плинйця] «невеликий пліт на річ¬ 
ці» Л, [пленйця] «тс.» Л, [плинь] «пе¬ 
ребіг, протікання» Нед, [плит] «пліт 
(на воді)», [плйта] Нед, пліт, [плот 
Нед, плоть] «тс.», [плітце] «невели¬ 
кий пліт, пором» Нед, плотар «робіт¬ 
ник, який збиває плоти, а також го¬ 
нить їх при сплаві», [плотнище] «коло¬ 
ди, призначені для плоту» Л, [плото- 
вйця] «пліт, сплавне дерево» Нед, пла¬ 
вальний «призначений для плавання», 
[плавнйчий, плавкий] «тс.» Нед, [пла- 
вистий] «плаваючий, плавучий» Куз, 
плавкйй «здатний плавитися; рівний, 
плавний; здатний добре плавати або 
ковзати; багнистий, грузький; дуже 
швидкий, стрімкий; [пологий Лекс- 
Пол]», плавлений, плавнйй, плавучий, 
[плавчатий] «який має плавці; який 
має плавальні перетинки» Нед, плив- 
кйй «здатний плавитися; плавкий; роз¬ 
пливчастий; швидкий; [рідкий, текучий 
Нед]», [плавний] «рідкий, текучий, 
проточний; плавний, легкий; прудкий» 
Нед, пливучий «який легко розмиває¬ 
ться (про ґрунт); плавний», плйнний, 
[плавмо] «вплав» Она, плавом, [плав¬ 
ця, плйвом Нед] «тс.», впливати, 
вплив, впливовий, вплав, вплин 
«вплав», вплинь «те.», виплавка, ви¬ 
плавок «шматок виплавленого мета¬ 
лу», випливати, виплив «вилив; [по¬ 
вінь]», відплив, доплив «надходження; 
притока», заплав «частина річкової до¬ 
лини, що- затоплюється під час весня¬ 
ної повені; [дрова, комиш, що плавають 


під час повені]», заплава, заплавина 
«тс.; [заливні луки]», [заплавець] «чу¬ 
жинець, зайда, заволока», заплив «зма¬ 
гання з плавання або гонки на чов¬ 
нах», [заплйванець] (вид взуття), за¬ 
плавний «залитий», наплив СУМ, Ж, 
[наплинок] «земля, що осунулась, на¬ 
пливла» Ж, [наплавистий] «запаль¬ 
ний; шалений», [наплйвйстий] «тс.» 
Ж, наплавний «який тримається на 

П ПО ПІГІТТІ V Л ГТ Л О V л \ 1 І ҐУ П і' /У і І І І „ПО 

Испао^тпл иі іирал'/ , [ пи,і мило пи-и ^ «па- 

мивний, намулений» Ж, [оплав] (у спо¬ 
лученні в о . «розкидано; купами, на¬ 
товпом») Ж, [оплава] «гора з підмитим 
схилом» Ч, [опливанка] «тс.» Ч, [ опла- 
вбм] «суцільною масою» МСБГ, пере¬ 
плав, переплавка, переплавний «отри¬ 
маний шляхом переплавлення; (у вира¬ 
зі Переплавна середа «православне 
свято між Великоднем і Трійцею»)», 
підплйлий , [пдплав] «низина біля са¬ 
диби, що заливається водою під час до¬ 
щу; левада; місце, відведене для трави 
в городі; сіно, вирощене на пустирі» Л, 
[пбплов] «тс.» Л, [ пдплава ] «болотисте 
пасовище» Г, Нед, поплавець «попла¬ 
вок» СУМ, Нед, поплавйще «прикріп¬ 
лений до дна предмет, що утримуєть¬ 
ся на поверхні води і вказує на місце¬ 
знаходження рибальського знаряддя», 
[поплавка] «поплавок; настоювання 
квашених овочів у чані» Нед, попла¬ 
вок[поплавнй(й)] «низинний, власти¬ 
вий поплаву» ЛексПол, [пдплавчий] 
«плавучий» Нед, пдплавом «рівно, по¬ 
вільно; плавно», приплав «пристань», 
приплив СУМ, Нед, проплав «пропла¬ 
влення (руди, металу)», проплавка 
«тс.», проплив «плавання, змагання з 
плавання на велику'відстань», розплав 
«однорідна рідка суміш розплавлених 
речовин», [розплава] «потік (при плав¬ 
ленні)» Нед, розплавка «розплавлен- 
ня», [розплавник] «ливарник, емалю¬ 
вальник» Нед, [ розплйва ] «канава (для 
стоку), витік, відвід у бік», [розплав- 
ний] «вкритий емаллю» тж, розплив¬ 
частий СУМ, Нед, розплйвчатий 
«тс.», сплав «сплавляння, сплавка; пліт 
(із сплавного лісу); [злива; потік, боло- 


445 




плгістй 


плитаїс 


тп- сип мЛипипї упапаГил 1 аатпіп Т-ТапЕч 

[сплавачка] «перевезення по воді», 
[сплавба] «сплавляння лісоматеріалів» 
Нед, [сплавець] «поплавок», [сплаві- 
нє\ «уламки дерев, колод, сміття, які 
повінь залишає після себе», [сплавйс- 
ко] «тс.», [сплавйще] «місце, де був 
пором» тж, сплавка «сплавляння (ме¬ 
талів); [сплавляння лісу Нед]», сплав¬ 
лювач «той, хто сплавляє метали», 
сплавник «той, хто сплавляє лісомате¬ 
ріали; плотар, поромник» УРС, Г, сплав- 
щик «тс.», [ сплавнйцтво] «сплавна 

справа (промисел)» Нед, [сплавні] 
«кровотеча під час пологів; менструа¬ 
ція», [сплавнянє] «сплавка (металів)» 
Нед, [ сплавок\ (у сполученні [с. шкля- 
ний] «емаль»), [сплавці] (мн.) «плавці 
(риби)», [сплавкук] «хлопчик на поро¬ 
мі», [сплавйстий] «похилий, косий», 
[спланйстий ] «тс.» тж, сплавній СУМ, 
Нед, [ сплавові] «хвора на сплав», [уп¬ 
лив] «вилив Г, Нед; стік (рідини), те¬ 
чія, перебіг, хід Нед», [уплавний] «по¬ 
хилий» Нед, уплав «вплав», уплйн , уп- 
лйнь «тс.»; — р. пльїть, плавать , бр. 
плисці , пльїць , плаваць, др. плути, 
плавати , п. ріудуас, ч. ріоиіі, ріауаіі, 
ст. рійїі, слц. рІиГ, рІаУаГ, вл. рїітас, 
ст. ріудуас, нл. рїидуаз, ст. рїудуаз, по- 
лаб. р1а]е «пливе», болг. плувам , плі¬ 
вам, м. плива, плови, схв. плити, 
плавати, [плавати], слн. рШі, рІауаЦ, 
стел, плої/ти, пллвлти; — псл. ріиіі < 
*рІоиіі (*р1еиїі) «плисти», ріауаіі (< ріа- 
уіїі «пускати вплав»); — споріднене з 
лит. ріаиіі «полоскати; мити, промива¬ 
ти, обмивати», лтс. [ріеуіпаї] «гнати 
хвилі», гр. тгХєсо «пливу», тгХбусо «мию; 
полощу», лат. ріиії «дощить», двн. Па- 
\уеп (І1е\уеп, Пошуєп) «полоскати, ми¬ 
ти», дзнгл. Подуап «текти, литися; ли¬ 
ти», дісл. *ї!оа «затопляти, заливати», 
Пеу «судно, корабель», тох. В ріедуе 
«тс.», вірм. Іиапат «мию», дінд. ріауаіе 
«пливе»; іє. ^'ріеи- «текти; литися, 
пливти», пов’язане з *ре1- «лити, нали¬ 
вати; наповнювати», до якого зводить¬ 
ся і псл. *р ь 1пв «повний». — Фасмер 
III 271—272,° 288—289; Черньїх II 45; 


Вгйскпег 422—423; НоіиЬ—-Кор. 280; 
МасЬек ЕЗЛС 462—463; 8сЬиз1ег-Зе\ус 
1093—1094; Роїагізкі—ЗеЬпегІ 111; 
Младенов 429, 430; Мікі. Е\У 252— 
253; Тгаиішапп 223—224; Ргаепкеї 
609—610; МйЬІ.— Епйг. III 327; Зндзе- 
лин СБЗ 85; К1и§е—МіПка 210—211; 
Кіеіп 603; ЛбЬаппеззоп 560—561, 576; 
Ргізк II 559—560; \Уа1бе—Ноігп. II 
326—327; Рокоту 798—800, 835— 
837. — Пор. повний, 
плись — див. плеск, 
плит, плита — див. плгістй. 
плйта «плоский уламок каменю, 
металу; вид печі» СУМ, Нед, плитка , 
плитняк «вапнякова або піщана поро¬ 
да, яка залягає плитами», [плйття] 
(зб.), плитковій, плітнйй Г, СУМ, 
плитняковий, плитовій СУМ, Нед, 
плітчастий, плйтяний; — р. пліта , 
бр. пліта, др. плита «камінь, цегла», 
п. ріуіа «плита», болг. [плита] «цегла; 
плита», м. плитар «саман, невипале- 
на цегла», схв. плитарица «плоска по¬ 
судина, блюдо», плйтица «тс.», стел, 
плитл «плита»; — не зовсім ясне; оче¬ 
видно, псл. [рііїа] «тс.», споріднене з 
гр. тгЛіуОо*; «цегла; плитка, брусок», а 
також, можливо, з більш віддаленими 
дангл. Ріпі «галька, кремінь», двн. їііпз, 
свн. уііпз «тс.», нвн. Рііпїе «кремінь», 
дат. Піпі, шв. Іііпїа «тс.»; неприйнятне 
з фонетичних міркувань припущення 
(Преобр. II 75; Грот Фил. раз. II 371; 
Вгйскпег К2 43, 372; Младенов 430; 
Кірагзку ВаЙепсі. 172; Маігепаиег ЕР 
8, 10; Мікі. Еех. 573; Меіііеі Еіибез 
188) про запозичення з грецької мови 
(гр. тгХіуОо^). — Фасмер' III 283; Чер¬ 
ньїх II 42; Ргізк II 562—563; Воізасц 
796; К1и§е—Міігка 207. 

[плитаїс] «інструмент, за допомо¬ 
гою якого швець загладжує кінці підо¬ 
шви» Дз; — запозичення з німецької 
мови; н. РІаЧеізеп «тс.; праска» склада¬ 
ється з основ слів РІШе «тс.», рІаЧеп 
«прасувати», які через нар.-лат. *р!а1- 
Іиз «рівний, плоский» зводяться до гр. 
тгЛатйд «широкий», спорідненого з лит. 
ріаїйз «тс.», псл. ріазів «пласт», *р1е- 


446 




плитарь 


плід 


Це «плече», та Еізеп «залізо», що похо¬ 
дить від двн. Ізап, яке разом з іншими 
германськими формами та кельт, 'Нзаг- 
по- вважається запозиченням з іллірій¬ 
ської мови. — Кіи^е—Міїгка 160— 

1С1 ССЛ 77..~ ......--- 

ил, — Дна. ЩС пласі, плече. 

[плитарь] «посуд- у вівчарстві» 
Доп. УжДУ; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з схв. плитарица «плоска по¬ 
судина, блюдо». — Пор. плйта. 

[плиткйй] «мілкий, неглибокий 
(про річку, воду); поверховий», [пла¬ 
тай] «тс.» Нед; — бр. пльїткі «міл- 

Т7'ТТТ°Г плі ТТі;лпатіТТТі»Ч ЛЛ1 ТП/ /"1 П Ґ\ Т Т Т ТТ І тТ ,ч Т“Г 

апп, іУііі)іг\иоиДп п п, тілпиДипппл'’/, її. 

ріуікі «мілкий (про річку, тарілку); 
неглибокий, поверховий», ч. слц. ріуі- 
ку «неглибокий, мілкий; поверховий, 
пустий», болг. плйт'ьк, м. плиток, схв. 
плйтак, плитки , слн. ріііек, ріїіеу 
«тс.», стел. пльіт'ькт* «неглибокий»; — 

псл. рІуЕькь (*р1у1уь) «тс.»; — не ЗОВ¬ 
СІМ орцо 1 ч по^і гт^тттага плп’ачусткга ч 

/і \^і і иіУі •і-'і-»- і ч» а ч» ний / і. у а і_/ ^ /1 ^ 

ріиіі «плисти»; зіставляється також 
(Варбот ОЛА 1976, 274—277; Уаіііапї 
В8Е Зі/2, 45—46) з дінд. ргхап «ши¬ 
рокий, плоский», гр. тгХатбд «тс.». — 
Вшскпег 422—423; НоІиЬ—Кор. 280; 
МасЬек ЕЗЛС 464; Младенов 430; 8кок 
II 685; МікІ. ЕАУ 253. — Див. ще 
плисти, 

[плйточка] (назва корови); — не¬ 
ясне. 

[плихати] «висіти, розвіватися; пур¬ 
хати»; — не зовсім ясне; очевидно, за¬ 
позичення з чеської мови; ч. рІіЬпоиіі 
«обвисати, звисати», ріійу «обвислий, 
розм’яклий», ст. рІіЬаїі «бруднити», рії- 
Ьауу «брудний: ідіотський» пов’язуєть¬ 
ся з рішіі зе «плазувати», слц. [рГиЬа- 
уу] «плюгавий», п. ріи^адуу «тс.» (Ма- 

гс т г лагі. ИлінК 070\. пі 

чуй, ішіии-і\иу. ^ і и/, оі- 

ставляється, також (Варбот Сл. язьі- 
козн. 1988, 75) з п. [рІісЬіас, ріесЬіас] 
«розпліскувати воду»,.схв. ІрІіЬаІі] «пла¬ 
вати, розливатися», слн. [рІіЬаїі] «хви¬ 
люватися» (про воду). 

плйця «лопать (колеса); (заст.) 
черпак, ківш, яким відливають воду з 

тглпио • ггйгЛАо’птттл'ї плгупоі; п гтп плг>ио 
П'-'иіісі, /іпгш -і\_рисіг\ Діл п оерисі 

або борошна, залізний черпак для ву¬ 


гілля»; — р. плица, [плича, пличка\, 
бр. пліца «тс.»; — не зовсім ясне; мож¬ 
ливо, псл. ркііса, пов’язане з *роІоуь- 
пікь «ополоник», ізроіь (цсл. исполтД 
«черпак, ківш». — Фасмер III 283; 


Пплл«^ ТТ 
ііусоир. її / о 


ішу ПОЛОНИк' 


плишка — див. плиска 1 , 
[плищагй] (мн.) «огорожа зі щіль¬ 
но поставлених жердин» ЛексПол; — 
неясне; можливо, пов’язане з пліт 
([плит]) «огорожа» (під плести). 

плі (команда стріляти); — бр. плі] — 
запозичення з російської мови; р. пли 

у,Т/~‘ .ч ГЧСіОЛГГТТ ТОТЛІЧ ПТіПАТІЧіип <4\/А ГЧ Л Д Т ^ 

^і/ю і и і і^пД\_»оіуі и і п 

пала «пали, підпалюй (порох)»; коман¬ 
да була зумовлена конструкцією серед¬ 
ньовічної вогнепальної зброї. — Фас¬ 
мер III 282; Даль III 12. — Див. ще 
палйти. 

пліва «тонка оболонка тваринного 
або рослинного організму», 


йТ с л 


Т-Трп 

х 


плюва 


плівка «тонка ооолонка’ 


тонкий покрив, шар; стрічка (кіно-, 
фото-)», [плівки] (мн.) «повіки» Нед, 
плівчастий ; — р. плева } бр. плеука, 
плява , слнц. [рііеуа] «райдужна обо¬ 
лонка (ока)», полаб. ріеуо «плівка на 
яйці», слн. [ріеуа] «повіка»; — псл. ріе- 
уа; — споріднене з лит. р1еу§ «пере¬ 
тинка, пліва, оболонка», піеуеіе «плів¬ 
ка», лтс. ріеуе «пліва», з якими пов’я¬ 
зане також лит. ріепі «тонка оболонка, 
райдужна оболонка», укр. пелена. — 
Фасмер III 277; Преобр. II 70—71; 
Маігепаиег ЬР 13, 164; Тгаиїтапп 226; 
Ргаепкеї 620; МйЬІ.—Епсіг, III 342. — 
Пор. пелена. 

ПЛІВНЙЙ - ДИВ. ПЛ1ННЙЙ. 

плід, плідник «жіночий орган роз¬ 
множення у рослин, маточка; самець, 

пі п пі/лг-л г т о г> А п \тлі гл'тч ап і— г л'ГЛ і» а т п а ( \ т 

оїд /іпиі и гшуиД/гуу с. і п і їй і им\^ і ои 

тварин)», [пліднйця] «плодовита сам¬ 
ка», плодівнйцтво, [плодник] «матка», 
[плдднйця] «та, що народжує дітей» Г, 
Нед, плодовитість, плодушка «коро¬ 
тка плодова гілка»,' [плодь] «тварина; 
все, що плодиться», плодючість, плід¬ 
ливий «плідний; родючий, плодовитий» 

Ґ~* \Л Л Д Г' п і Я». / і' П С' \/ АЛ Т-Т См лл/Чл<< 

и і’і., і , /іус-ш'/ги-сі- і» і., і ісд, ^ ьс~ 

вий, плодний Нед, плоднйстий ], пло- 







пліден 


плінтус 


довитий, плодючий, [плодющий Нед] 
«тс.», плодівнйчий, плодівнйцький, плб- 
дйти СУМ, Нед, плодитися, безплід¬ 
дя, безплідний, вйплід «виплодження; 
витвір», вйплодок (лайл.), [заплід] «за¬ 
пліднення, розвід», запліднювач, за¬ 
пліднювальний, запліднити, [наплід] 
«приплід, нащадки», [наплодок] «тс.» 
Ж, непліддя, [неплідниця] «безплід¬ 
на», [недбплід] «недорід» Ж, оплодень 
«частина плоду рослини, що оточує на¬ 
сіння», обезпліднити, обезплодіти, 
обезплбдніти, приплід СУМ, Нед, при¬ 
плідок «виводок», [прйплодок] «при¬ 
плід» Нед, розплід, розплідник «пле¬ 
мінне господарство; розсадник», роз- 

п лпґ)ги' лпмпплл^л \тп\?1 1 лияплпжрц- 

І і/^ V О' О' І ^ »ІЛШ иДV у Ч/ДІ А IV і і 

ня» Нед, супліддя ; — р. бр. болг. м. 
плод, др. плодь, п. вл. рїбб, ч. слц. 
ріоф нл. рїоф схв. плод, слн. рібб, 
стел, плоди*; — псл. ріобг, пов’язане 
чергуванням голосних з ріегтщ (< 1}і р1еєЗ- 
теп) «плем’я, рід»; іє. *р1е-с1- «плід, по¬ 
рода»; очевидно, сюди ж належить 
більш віддалене іє. *рІої-, якому відпо¬ 
відає ірл. ІоіЬ «лоша» (Ресіегзеп КеН. 
Ог. І 135, 186; Регззоп Веііг. 668). — 
Фасмер НІ 278, 283—284; Черньїх II 
43; Вшскпег 42^1; МасЬек ЕЗЛС 461 — 
462; ЗсЬизїег-Зе^с 1087; Младенов 
430, 537; Зкок II 687; Мікі. Е\У 251; 
Меіііеі Б31 6, 132; МЗЕ 20, 99; Реіегз- 


рлп СІ ЛШ 04 
оии оі. VV і. 


ГТтгп ТТТГ\ ТТ ІЇЛП/І^ гг 

ДПР. І_Ц^ п 


Пор, повний. 

[пліден] (бот.) «миколайчики по¬ 
льові, Егуп^ішп сатрезіге Е.» Мак; — 


неясне. 

плік «битва» Пі; — неясне; можли¬ 
во, пов’язане з полк , ч. ріик «полк». 

плін «полон» Нед, [плінйти] «по¬ 
лонити, поневолити» Нед, [плінчити] 
«тс.» Нед; — можливо, через російське 
посередництво (р. плен «полон», пле- 
нйть «полонити») або безпосередньо 
запозичено з церковнослов’янської мо¬ 
ви; цсл. стел, пл'кнт* «полон» відпові¬ 
дає укр. полон (див.). 

[пліна 1 ] «тонка шкірка, тонка обо¬ 
лонка, пліва» ВеБа, ВеУг, [плінка] «ду¬ 
же тонкий шар, тонке покриття, мемб¬ 


рана» Нед, [плінь] «тонка оболонка, 
пліва» ВеБа, [плінуватий] (у гребінни¬ 
ків про роги) «з наростами і плівка¬ 


ми»; — / р. плена «пліва, перетинка», р. 
бр. пленка «плівка», п. [рііпка] «плів¬ 
ка, шкіра на рані, що загоюється», ч. 
слц. ріепа «тонка шкірка, оболонка 
(мозку тощо)»; — псл. [ріепа] «пліва»; — 
споріднене з лит. ріепе «тс., оболонка, 
перетинка», лтс. ріепе «тонкий шар», 
прус, ріеупіз «мозкова оболонка»; ге¬ 
нетично пов’язане з псл. ріеуа, укр. 
пліва й семантично більш віддаленим 
пелена. — Фасмер III 278; МасЬек 
ЕЗЛС 458; Маїгепаиег ЕР 13, 162; 
Тгаиітапп 226; Ргаепке) 615; МиЬІ.— 
ЕпсЬ . ці 339. — ^ив. ще пліва — 


Пор. пелена. 

пліна 2 , плінйстий, плінка, пліно- 
ватий — див. плена. 

[плінівка] (бот.) «льонолисник, 
ТЬезіиш Е.» Мак; — неясне. 

плінка «плівка (фото-, кіно-)»; — 
р. бр. пленка «тс.»; — очевидно, зумов¬ 
лений впливом російської мови резуль¬ 
тат семантичної видозміни іменника 
[плінка] «тонкий шар; тонка тканина, 
оболонка», зменш, від [пліна] «тс.» 


(див.) ч 

[плїннгій] «багатий, щедрий, прибут¬ 
ковий» Нед, [плівнйй] «тс.» Нед; — за¬ 
позичення з чеської мови; ч. заст. рііпу 

/.ПГіТІ^ЛТ'П/ЛПТл'іл ГгЧ 11 7ПЛ гі лГЛ .4 т-\ І г\ 1"1 Сг /,ПЛ. 

дючий, прибутковий» є похідними від 
заст. ріеп «здобич; полон», спорідненого 
з п. ріоп «урожай, прибуток; (ст.) здо¬ 
бич», укр. полон. — МасЬек ЕЗЛС 457— 
458; НоІиЬ—Кор. 277; Вгйскпег 418— 
419; ЗсЬизІег-Зелус 1105—1106. — Див. 
ще полон 1,2 . 

плінтус «дерев’яний брусок уздовж 
внутрішніх стін будинку», плінтбвка , 
плінтувати ; — р. болг. плйнтус, бр. 
плінтус, п. рііпіиз, п. слц. рііпїа «пли¬ 
та під колоною», ч. слц. рііпі, болг. 
плинт, схв. плйнта «тс.»; — через 
російське посередництво запозичено з 
латинської мови; лат. рІіпІЬиз «плінтус, 
нижня частина п’єдесталу колони» по¬ 
ходить від гр. тгЛіуОод «цегла; плитка, 


448 




ПЛІНЬ 


ПЛІТЬ 


брусок» (пор. др. плинть «цеглина»), 
очевидно, спорідненого з псл. [ріііа] 
«плита». — СІС 2 658; Фасмер III 282; 
Кораіігізкі 760; РЧДБЕ 567; МаНе- 
паиег 403; Кіеіп 1201; Ргізк II 562— 
563. — Див. ще плгіта. 


[плінь] «діяльна, старанна, настир¬ 
лива людина» Нед; — неясне. 

плісе, плісировка, плісирувати ; — 
р. плиссе , бр. плісе , п. рііза, ч. слц. 
слн. ріізе, вл. ріізе], болг. м. плисе, 
схв. плисе-, '— запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. рііззе «плісе» пов’язане 
з дієсловом рііззег «плісирувати, гоф¬ 
рувати, робити складки, морщити», по¬ 
хідним від іменника ріі «складка, ви¬ 
гин, зморшка», пов’язаного з дієсловом 
рііег «згинати, згортати», що зводиться 
до лат. ріїсаге «складати, згортати, зви¬ 
вати, сплітати», *р!есаге «тс.». — СІС 2 
658; ССРЛЯ 9, 1404; 81. лууг. оЬсусЬ 
581; НоІиЬ—Еуег 378; РЧДБЕ 567; 
Ву)акли]'а 734; Баигаї 567. — Див. ще 
аплікація, плести. 

плісень, [плісниці] (мн.) «вид гри¬ 
бів, Мисебіпеае, Мисебіпез (НурЬошу- 
сеїез)» Нед, Мак, [пліснь] «цвіль; плі¬ 


сень; мукор-головчастий, Мисог шисе- 
бо Б. (Мисог МісН.)» Нед, [плісінь 
Нед, плісність Нед, плісбнь Г, Нед] 


«тс.», [плісня] «плісень», пліснява , 
пліснявина , [пліснявка] «хвороба (на- 

__і __ 

риь/ пзуі)\сх», І пл ю п я пі\,и \ «іс., плісень» 

Нед, [пліснякй] (мн.) «слизняки, Му- 
хотусеїез» Нед, пліснявий, [плісніти] 


Нед, пліснявіти; — р. плесень , др. 
пліснь, бр. плесня, п. ріезп, ч. ріізеп, 
слц. ріезеп, вл. нл. полаб. ріезпаіуе 
«ПЛІСНЯВИЙ», болг. м. плесен , схв. пле- 


сан } плесан> } слн. ріезеп, стел, палень; — 
псл. ріезпь «плісень»; — споріднене з 
лит. реіеіі «пліснявіти», ріекіі «тс.», ре- 
І£зіз «плісень», ре1е)аї, ріекаї «тс.», раї- 
заз «блідий, ясно-сірий», лтс. раїзз 
«тс.», реіекз «сірий, попелястий», а та¬ 
кож з більш віддаленими р. [пелесьій] 
«плямистий, перістий», слн. [реі^зазі] 
«плямистий», дінд. раІіїаЬ «сірий», гр. 
тгєХюд «безколірний, блідий», тгєЛітуо*; 
«сірий», лат. раїїеге «ставати блідим, 


бліднути», раїїібиз «блідий, бляклий, 
блідо-зелений, укритий пліснявою, цві¬ 
лий», риііиз «темно-сірий, темний, тем¬ 
но-зелений». — Фасмер—Трубачев III 
279; Черньїх II 41; Преобр. II 81; Вгйск- 
пег 418; МасЬек Е86С 460; НоІиЬ— 
Кор. 278; ЗсЬизІег-Зедус ПОЗ; Младе- 
нов 429; Зкок II 683; Мікі. Е\У 250; 
Рогіипаїоу АІЗІРЬ 4, 580; Маїгепаиег 
ЕР 12, 330; 13, 164; Зндзелин СБЗ 55; 
Тгаиішапп 212; Ргаепкеї 534, 566; 
МйЬІ.—Епбг. III 63, 196; ЗсЬиІге КІ. 
ЗсЬг. 112; ВеггепЬег^ег ВВ 17, 223; 
Уопбгак І 403; ШІепЬеск 160; Ргізк II 
498; \Уа1бе—Ноігп. II 239; Рокоту 804. 

[пліска 1 ] «чашечка жолудя або го¬ 
ріха», ст. пліска (1627); — др ґ плюс - 
ка «тс.»; — неясне; можливо, звукона¬ 
слідувальне. — Німчук 246. 

пліска 2 , пліства — див. плиска 1 , 
[пліснйк] «плотар, сплавщик (лісо¬ 
матеріалів)» Нед; — очевидно, резуль¬ 
тат контамінації слів пліт і лісник. — 
Див. ще ліс, плйстй. 

[пліснявка] (ент.) «стонога, мокри¬ 
ця стінна, Опізсиз тигагіиз Сиу. (Б.)» 
ВеНЗн; — похідне утворення від плі¬ 
сень] назва зумовлена тим, що мокриці 
найчастіше сидять у пліснявих місцях. — 
Див. ще плісень. 

плісо — див. плесо. 
пліт 1 , пліті , плітка, пліткар, 
пліть — див. плести. 

пліт 2 , плітце — див. плйстй. 
[плітнівка] (орн.) «лісова завируш- 
ка, РгипеНа тобиіагіз Б.» Щарл; — 
очевидно, похідне утворення від пліт 
«тин», паралельне до тинівка «тс.»; 
мотивація назви неясна. — Воїнств.— 
Кіст. 330—332; Птицьі СССР 534— 
538. — Див. ще плестй. — Пор. ти¬ 
нівка. 

плітуха — див. плетуха, 
пліть (іхт., зб.) «плітки, Йиіііиз ги- 
Шиз Б.», плітка ї плотва «плітка; 
[краснопірка, Зсагбіпіиз егуіЬгорЬШаІ- 
тиз (Б.), (Беисізсиз егуІЬгорЬіЬаїтиз) 
Нед]», плотйця, [ плотнйця] «тс.» Г, 
Нед, [плотйчка] «краснопірка» Нед, 
[плоть Нед, площйця Нед] «тс.»; — р. 


і 5 2—460 


449 




пліха 


плішгіти 


плотва «плітка, [краснопірка]», плот- 
віща, плотвичка, плотйща, плотйч- 
ка, [плотушка] «тс.», бр. плдтка, п. 
рїос «плітка», ч. ріоіісе, слц. ріойса, 
вл. рїосіса, нл. рїозіса, полаб. ріиїуаі- 
са, болг. платйка, м. платица, схв. 
ріаїіка «тс.», ріоііса «краснопірка», 
слн. ріаїпіса «Беисізсиз уіг§о»; — оче¬ 
видно, псл. *р!ьі-, ріоі-, пов'язане з 
ріуїі «плисти»; можливо, що основою 
ріої- первісно позначались плаваючі 
мальки на відміну від ікри; менш пере¬ 
конливою є реконструкція псл. ріоіу, 
Чує і зіставлення його з гр. тгЛатіщ 
«широкий, плоский», лит. ріаїііз «ши¬ 
рокий» (Фасмер III 285; Вгискпег 421; 
МасЬек Е5ЛС 462; ЗсЬизІег-Зедус 1087). 
— Коломиец Происх. назв, рьіб 70— 
74. — Див. ще плйстй. — Пор. пле- 
тйця. 

[пліха] «клинець для заклинюван¬ 
ня, заклепування» Нед, плітка, плі- 


1 І / 1 / «-VI 1 / лТОТ/ПІПП ТГ\ ПОТТД 

ІАА,ІЛ, ІІШ V ^ СІ1\|Л1 101 риізсл 1 Г1. 


плітка «плішка», заплішйти, [уза- 
пліт] «заклинивши»; — бр. плетка 
«верхня розширена частина ніжки, 
стрижня; [головка цвяха]», плітчьщца 
«протискуватися»; — очевидно, запо¬ 
зичення з германських мов; пор. нвн. 
рїіоск «кілочок, дерев’яний цвях», 
рИбскеп «прикріпляти кілочками», норв. 
р1і£§ «колючка, клинець», етимологічно 
неясні. — Кіи^е—Міїгка 545. 

пліш «місце, на якому облізла 
шерсть; лисина на голові людини; по¬ 
збавлене рослинності місце серед поля, 
в лісі», плітйна «тс.», [пліха] «весня¬ 
на проталина; місце, на якому не з’я- 


птлгттлг , а ругітттлл Юппа 


і п пііііііооііиі 1 агі 

^ / 4/> Ь V ІЛЛ/ 4^ С*' С'у С/ ^ XX Дц у 


1 


плітйвий «лисий, позбавлений рослин¬ 
ності», плітйвіти «ставати пліши¬ 
вим»; — р. плеть «пліш», бр. плет, 
плех , др лплЬшь, п. ріезг, [рІесЬ, ріе- 
сЬа, ріізг], ч. ріез, слц. ріезіпа «тс.», ріе- 
сЬаїу «плішивий», вл. нл. рІесЬ «лиси¬ 
на», болг. плетйв «плішивий, лисий», 
схв. плетив «тс.», плета «пліш», слн. 
ріеза «тс.», стел, пл^шив'ь «плішивий»; 

— псл. ріехг (ріезь) «пліш, лисина»; 

— споріднене з лит. рііказ «лисий, го¬ 


лий», ріеїке «лисина, пліш», рііке «тс.; 
гола рівнина», лтс. ріеікз «лисий (про 
голову)», ріікз «тс.», норв. [Пеіп] «голий, 
лисий, безшерстий», [Пеіпа] «ставати 
плішивим, лисим; оголюватись; глузу¬ 
вати, кепкувати, скалити зуби», шв. 
[Неп] «голий, оголений», дісл. Піт «глум, 
глузування»; іе. *р1і(кЬ)- (*р1оі(кїі)-) 
«порожній; голий, відкритий» пов’язані 
з *р1І- (*рІеі-, :і: р1оі-) «лисий, голий»; 
сумнівне зближення з нвн. Віаззе «блі¬ 
дість, безбарвність; біла пляма» (Маї- 
гепаиег БЕ 13, 170) або зіставлення з 
р. плесень «плісень» (Вгискпег 418; К2 
43, 309). — Фасмер III 281—282; Чер- 
ньіх П 42; Преобр. II 81—82; МасЬек 
ЕЗЛС 459; НоІиЬ—Кор. 278; БсЬизїег- 
Зешс 1102— ПОЗ; Младенов 429; Зкок 
II 684—685; Петлева Зтимология 1967, 
177; Бернштейн Очерк 1974, 274;^Мік1. 
ЕШ 250; Мейе ОЯ 22; Меіііеї Еїисіез 
174, 358; Тгаиітапп 226—227; Ргаеп- 


ьш дії- дд 11 ні 

І\\_і і » 1.ИІ 1і 


.Рг.н^ ттт Ч4Д їла- сь т . 

.Ьііиі,. і і і иит, Г! ‘ 


дзелин СБЗ 125; Мартьінов Сл. и ие. 
аккомод. 127; ЛбЬаппеззоп 574, 905— 
906; Рокоту 834. 

[плішанка] (орн.) «лиса камінка, 
Оепапїе рІезсЬапка ЕересЬіп (Бахісоїа 
Іеисотеїаз)» Нед; — р. плешанка «вид 
плиски, Оепапїе Ьізрапіса (Моїасіїїа 
Іеисотеїа)», п. ріезгка «горихвістка, 
РЬоепісигиз рЬоепісигиз»; — похідне 
утворення від основи пліт «лисина»; 
назва зумовлена темним і темно-бурим 
забарвленням з білуватими й білими 
смугами і плямами над оком, на шиї, 
на криючих перах крила, на боках гру¬ 
дей, на рульових перах, надхвісті пта- 


Рліиртп 

іу 111 і іу. 


,тг; /■«'Г 49 А _ 494- Г'г ПОЛГ'Г. 

Х^1\-» і . ЧЛ ^ X СУ X* 4/ , 4-і 1 і 


ман 162, 163. — Див. ще пліш. 

[плішйти 1 ] «мучити» ВеБ, [вйплі- 
тати] «знищити» Я, [запліха] «утиск, 
гноблення, набридання; утискувач, на¬ 
бридлива особа» ВеБ, [заплітати] «на¬ 
бриднути, змучити; розтринькати, змар¬ 
нувати (гроші)» ВеБ, [заплічйти] «тс.» 
ВеБ; — видозмінене запозичення з ру¬ 
мунської мови; рум. ріезсиі «мародер- 
ствувати, грабувати; гнатися за заро¬ 
бітком», ріезсап «грабіжник», ріеазеа 


450 




ПЛІШИТИ 


пломба 


«здобич; несподіваний прибуток; (заст.) 
мародерство, грабіж» походять від схв. 
гиьачка «грабіж», яке зводиться до гр. 
тгХахсоусо «давити; розплющувати», по¬ 
в’язаного з тгХа^ «площина; плита», 
спорідненим з двн. ЇІиоН «скеля», а та¬ 
кож ПаЬ «плоский», псл. ріозкь «тс.». — 
ОЬКМ 629; СДЕЛМ 320; Зкок II 690; 
Ргізк II 550—551; Кіиее—Мііхка 200, 
209. — Див. ще плоский. 

плішити 2 , плітка — див. плїха. 
плішня «лом на дерев’яному дер¬ 
жаку; [знаряддя, яким кололи колоди, 
бруси, пластини О]», І плісня, пле¬ 
тень, плешня] «тс.»; — очевидно, ре¬ 
зультат контамінації слів пітня «лом» 
і плітка . — Див. ще пішня, плїха. 

[пліщ] (іхт.) «лящ, АЬгашіз Ьгагпа 
Ь.», [пліскованя] «тс.» Л—Г; — слц. 
ріезкас, [рііезкас], схв. [ріозк, ріозіс], 
слн. рібзсіс «тс.»; — псл. ріезк-/ріезс-, 
пов’язане з основою ріезкаїі «плеска¬ 
ти», паралельне до лящ, [лещ], пов’я¬ 
заного з основою ляскати (лящати)] 
назва має звуконаслідувальний харак¬ 
тер і передає плескання лящів, які гра¬ 
ються під час нересту. — Коломиец 
Происх. назв, рьіб 65; Усачева ОЛЯ 
1975, ПО—123; Сабанеев 328; Еесіег 
80—81; Зїадузкі IV 172—173; МасЬек 
ЕЗЛС 120—121. — Див. ще плеск. — 
Пор. лящ 1 . 

плов — див. пилав. 

[плова] «злива СУМ, Нед; повінь 
Нед»; — очевидно, псл. [ріоуа] «зли¬ 
ва», пов’язане з ріоур «течу, пливу», 
ріуіі «плисти»; — споріднене з лат. 
ріші «іде дощ», рІііУіа «дощ»; виводить¬ 
ся також від рум. ріоаіе «дощ» (ЗсЬе- 
Іибко 140) або ріоуа «іде дощ» (УгаЬіе 
Котапозіауіса 14, 167). — Див. ще 
плйстй.. 

[пловая] «світло-жовта корова» 
ВеЛ, ВеНЗн, [пловайста] (у сполучен¬ 
ні п. корова «тс.») ВеНЗн; — запози¬ 
чення з польської мови; п. [ріошйа] «ко¬ 
рова світло-жовтої масті», [р!о\уисЬа, 
ріодуузга] «тс.», [ріодуузг] «віл світло- 
жовтої масті» утворені від рїодуу «по¬ 
ловий, світло-рудий, світло-жовтий (про 


масть тварин)», що, як і вл. нл. ріо^уу 
«світло-жовтий, половий», споріднене з 
укр. половий «тс.». — Фасмер III 313; 
Вгйскпег 422; ЗсЬизїег-Зедус 1091 — 
1092. — Див. ще половйй. 

[плодйст] (бот.) «цибуля трубчас¬ 
та, АНіит їізіиіозит Ь.» Нед, [ плодйс - 
тець Нед, плодйстица ВеНЗн, плоди- 
стиця Мак, плодйсток Нед, плодіс- 
тець Мак, плодутка ВеНЗн] «тс.»; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. [ріосігізі:] «цибуля, АПіиш Е.», 
[ріобгізгек] «тс.» зводяться через ст. 
рїосігізіу «плодовитий» до іменника 
рібб «плід», якому відповідає укр. плід; 
мотивація назв неясна. — Оньїшкевич 
Исслед. п. яз. 247; Вгйскпег 421. — 
Див. ще плід. 

плоїти «завивати (волосся) рівни¬ 
ми хвилями; робити рівні складки (на 
тканині), гофрувати», плойка, плой - 
частий, плойчатий] — бр. плбіць 
«плоїти»; — очевидно, запозичення з 
російської мови; р. плойть «плоїти», 
плой «складка, зморшка», плойка «тс.; 
спеціальні щипці», можливо, через по¬ 
середництво гол. ріооіеп «робити склад¬ 
ки, морщити», ріооі «складка, зморшка, 
згин» і, далі, снідерл. ріооі, ріоуе «тс.», 
зводиться до фр. ст. ріоі «складка, збор¬ 
ка; згин, вигин; зморшка», пов’язаного 
з дієсловом ріоуег «згинати, згортати», 
що походить від лат. ріісаге «складати, 
згортати». — Фасмер III 284; Преобр. 
II 76; Грот Фил. раз. II 400; ХйгигдХ 
567. — Див. ще аплікація, плестй. — 
Пор. плісе. 

пломба «рід свинцевої печатки, 
компактна твердіюча' маса», пломбір 
«пристосування для накладання плом¬ 
би», пломбувальник, пломбувати; — 
р. бр. болт. м. пломба , п. ч. слц. вл. 

пІотЬя схв пломба с.пн пІбтЬя’ — 
х-’ ...-;• г * — 

запозичення з німецької мови; нвн. 
РІбтЬе «пломба» утворено від дієсло¬ 
ва рІотЬіегеп «пломбувати, накладати 
пломбу», що походить від фр. рІошЬег 
«пломбувати (зуб); навішувати плом¬ 
бу», пов’язаного з рІошЬ «свинець; ку¬ 
ля; свинцева пломба», яке зводиться 


15 * 


451 







пломбір 


плоскйй 


до лат. рІшпЬшп «свинець», очевидно, 
запозиченого з іберійських мов. — 
СІС 2 658; Фасмер III 284; Черньїх II 
43; 51. \ууг. оЬсусЬ 581; НоІиЬ—Ьуег 
378; РЧДБЕ 567; Вуіаклф 734; Кіи- 
р'е—Млїгка 555; Оаигаї 567; ЛЛ7а1Не— 
Ноїт. II 325—326. 

пломбір (морозиво); — р. болг. 
пломбйр , бр. пламбір , п. ріотЬіг; — 


запозичено, можливо, через російське 
посередництво, з французької мови; фр. 
рІошЬіегез «тс.» утворене за назвою 
французького курортного міста РІош¬ 
Ьіегез «Пломб’єр», де цей вид морозива 
був уперше виготовлений. — СІС 2 658; 
Коваль 121; Черньїх II 43; Фасмер III 


ОО/І . СІ 
^0*1, ОІ. у, 


сої. т>т т ггтс т? СС7 
иисусн ^иі, г~ іДіл- оиі . 


пломінь «полум я», пломінець , 
пломенйстий, пломінкйй, пломенйти- 
ся, пломеніти ; — бр. [плбмень] «по¬ 
лум’я»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. ріошіегі «полум’я» відповідає укр. 
пбломінь, полум’я (див.). 

[плонка] «лісова яблуня, лісова 
груша» Нед; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. ріопка «дике дерево; по¬ 
льова яблуня, дичка; лісне яблуко; 
сорт яблук, яблуко», [рїипка], заст. 
ріопіпа «тс.» споріднені з вл. ріогіс «ди¬ 
ка яблуня», нл. ріопіс «лісове дерево, 
дичка; дике яблуко», ріопіса «тс.», ч. 
ріапка «дичка (про плід), дика груша», 


/. Гї Т / 17 ґ\ 


АПАП А 


СЛЦ. ріапка ^дш\с у дппг\а'; 

Вгйскпег 422; ЗсЬизїег-Зеу/с 1089; Ма- 
сЬек Е5ІС 454. — Див. ще планка 2 , 
планнйй. 

[плоска 1 ] «плоска пляшка», [плос- 
кун] «вид глиняного глечика»; — р. 
[плоска] «баклажка на воду», ст. плос- 
кьі (род. в. плоскьве , зн. в. плосковь) 

✓уГТТТ/'ЧТТТТ.'О П П /*\ Г» Т,л О ПЛЛИПТПІОЛ Л/ЛТТГ 

Vі і«уі^ илі\а, п.л^\^.г\а ішс^дпгш", клил і . 

[плоска] «дерев’яна фляжка (на ви¬ 
но)»,' м. плоска «плеската пляшка», 
схв. плоска, пуьоска «тс.»; — очевид¬ 
но, псл. [*р1озку] (род. в. *р1озк , ьуе) 
«пляшка, баклажка», [*р1озка] «тс.»; — 
запозичення з германських мов (пгерм. 
Чіазко «фляга», двн. Їіазса «тс.»), 
зближене з псл. ріозкь «плоский». — 
Фасмер III 284; Преобр. II 78; Зкок II 


688—689; Мікі. ЕАУ 251; Кпиіззоп СІ 
38—39; ЗІепсІеГ'РеІегзеп 2І51РН 7, 252; 
ІІЬІепЬеск АЇЗІРЬ 15, 490. — Див. ще 
фляга. — Пор. пляшка. 

[плоска 2 ] (ент.) «постільний клоп, бло¬ 
щиця, (АсапїЬіа Іесїиіагіа !_..)» ВеНЗн, 
площйця «лобкова воша, РМЬігиз ри- 
Ьіз Б.»; — очевидно, похідне від при¬ 


кметника плискии, споріднене 3 у'іьО- 
реннями типу р. [плоск] «воша», пло- 
щйца «площйця», п. [ріозхсгка] «бло¬ 
щиця», [рїазгка, ріозгсгуса, ріазгсгуса] 
«тс.», ч. морав. [ріозка] «лісова блощи¬ 
ця». [ріозска], ріозіісе «тс.», слід, ріозїі- 
са «блощиця»; — псл. ріозка «блощи¬ 
ця», *р!озсіса «тс.», пов’язані з ріозкі» 


«плоский, 


сплющений»; 


назви зумоьле- 


ні плоскою формою блощиць. — Фас¬ 
мер III 287; Ильинский ИОРЯС 20/3, 
313; Вгйскпег 419; МасНек ЕЗЛС 462; 
НоІиЬ—Буег 378; Мікі. ЕЛЛ7 252. — 
Див. ще плоскйй. — Пор. блощиця. 

[плоскавка] (ент.) «кровососка 
кінська, НірроЬозса ециіпа Ь.» Нед; — 


ичсипДпи, ниліДпс уійирсппп шД гисиС- 

кий\ назва зумовлена тим, що всі мухи 
з родини кровососки мають сплюснуте 
тіло. — Горностаев 327; Іігапіа Тіегг. 
Іпзекїеп 509—510. — Див. ще плос- 
КЙЙ. 

[плосква] (зоол.) «скорпіоновидка 
водяна, №ра сіпегеа 1^.» Нед; — не- 


ГТ ЛІТ А 




плоскйй «з рівною поверхнею; по¬ 
логий; сплющений; рівний, як дошка; 
який має невелику товщину або висоту 
і рівну поверхню; розміщений в одній 
площині» СУМ, Нед, [плоскатий] 
«плоский, рівний» ВеБ, [площйстий] 
«тс.» Нед, площинний «який здійснює- 

ТЧ ЛП ПО П ТТАІІТТЛ ТІЛ «л| П /А 1 -ілл <. Л ІГ Л п І 

ю^л па плищпш'/, илииїхіит-и ч'иапало- 

ність; [площина, площа, рівнина; роз¬ 
міри поверхні] Нед», [плбсінь] «площа 
Нед, О; площина, рівнина», [ плбскань ] 
«тс.» Нед, [плоскаль] «плоскостопий» 
Нед, площа , [площавина] «площа» 
Нед, площадка (з рос.), [плбщик] 
«плоско розкладений сніп для покриття 
даху; металевий наконечник стріли», 
площина СУМ, Г, Пі, площинка «пло- 


452 





плоскгій 


плот 


ска частина споруди, пристрою; рівне 
місце між маршами сходів», площйн- 
ність «зображення, розміщення в од¬ 
ній площині», [плбщінь] «площина» 
Куз, [площість] «розміри поверхні, 
площа» Нед, [плбщність] «тс.», [ плос- 
тати] «гладити, розгладжувати, сплю¬ 
щувати» тж, сплощити] — р. плоский 
«плоский», бр. плоскі , др. плоскьіи 
«тс.; широкий; низький, сутулуватий», 
п. ріазкі «плоский», ч. слц. ріозку 
«плоский», нл. ріазсіз «робити плос¬ 
ким», болг. плбськ «плоский», м. пло- 
скав, схв. плосан «тс.; сплющений», 
слн. ріозк «плоский», стел, плоска «тс.; 
широкий, просторий»; — псл. ріозкп 
«тс., сплющений», пов’язане з ріазіт. 
«пласт, шар»; — споріднене з лит. 
рібкзсіаз «рівний, плоский» (виводить¬ 
ся від *рІа5к^‘аз «тс.»), ріазїака (<*р1а- 
зкаіа) «долоня; кисть (руки)», лтс. 
ріазкаіпз «рівний, широкий; плоский», 
ріазкаіпз «тс.», ріака «низько розташо¬ 
ване місце; рівнина, площина, поверх¬ 
ня», ріакапз «рівний, плоский», ріакї 
«робитися плоским», гр. тгЛаї; «площи¬ 
на, рівнина; плита; верхня площадка; 
коржик», двн. ЇІаН(Н) «плоский, рів¬ 
ний», дангл. ЇІака «підошва (ноги)», 
дісл. ЇІака «камбала», ЇІбкі «тс.», лат. 
ріасійиз «спокійний; рівний, гладкий, 
плоский», тох. ріакі «згода, порозумін¬ 
ня»; іє. *р1ак- (*рІа£-, *ре1а§р) «широ¬ 
кий, плоский, рівний; розширяти, роз¬ 
стилати, розгортати, простягати»; мож¬ 
ливе також псл. *р1оізк-, яке зіставля¬ 
ється з дінд. ргаіЬаЬ «ширина», ав. їга- 
ОаЬ- «тс.», гр. тгЛстЗд «широкий, плос¬ 
кий», що, як і псл. *рІе^е «плече», 
зближуються ще з псл. ріезпа «стопа, 
підошва; слід; плесно» (Меіііеі; Еїисіез 


332; Младенов 430; Ноїтапп 274; Ргізк 

II 553—554; Рокоту 833). — Фасмер 

III 284—285; Черньіх II 43; Вгйскпег 
417, 419—420; ОІг^Ьзкі БР 1, 124; Ма- 

/ІА9- _І^лп 9 


ч^і і іиіии качани* 


зїєг- 5 є\ус 1085; Ильинский ИОРЯС 


20/3, 113; Брандт РФВ 23, 299; МікІ. 


Е\У 251—252; Тгаиїшапп 222—223; 


Вй^а КК І 474, II 300; Регззоп Веіїг. 


561; ЗресЬї 188; Ргізк II 550—551; Кіи- 
—Міїгка 201; ДбЬаппеззоп 571—572; 
\\їаІ(іе—Ноїт. II 313—314; Рокогпу 
831. — Див. ще пласт. — Пор. плас- 
кгій, плескатий, плесно, плече. 

[плоскйр] (іхт.) «густера, Віісса 
Ь]оегкпа Б.» Марк.—Кор., [плоскиря 
Л—Г, плоскушка Л—Г] «тс.»; — р. 
[плоскиря , плоскирка, плоскушка ], 
бр. [ пласкьір у пласкірка ], слц. [рі’аз- 
кига] «тс.»; — похідні утворення від 
плоский ; назви зумовлені тим, що тіло 
густери дуже стиснене з боків. — Ко- 
ломиец Происх. назв, рьіб 12—13; 
Маркевич—Короткий 118; Сабанеев 
357. — Див. ще плоскгій. — Пор. 
ласкгір. 

плоскінь «чоловічі рослини коно¬ 
пель; полотно з них», [плоскинь Мак, 
плоскій Мак, плоскінка, плоскінкй 
ВеНЗн, плоскунь Мак, плбекуні Л, 
плоскури ВеЗа] «тс.», плоскінний, 
[плоскунний] Нед, [ поплоскбнитися\ 
(про коноплі) «виростаючи, поділитися 
на плоскінь і матірку»; — бр. [пле¬ 
скань] (мн.) «плоскінь», [ пласконя, 
пласкуньї ], п. [ріозкогі, ріозкип, рїоз- 
кигі, рїазкогі, рїазкип, ріазкап], слн. 
[ріозкоупіса] «тс.»; — можливо, вже 
псл. *рІозкопь результат видозміни де- 
етимологізованої назви розкопь, укр. 
пбскінь «тс.», зближеної з основою 


ріозкь «плоский». — Фасмер III 339. — 
Див. ще пбскінь, 

плоскуха (бот.) «півняче просо, 
ЕсЬіпосЬіоа Сгиз даііі Ь.;, [чаполоч, Ні- 
егосЬІое К. Вг.]», [плескуха] «тс.» Мак, 
[плошку иіка] «чаполоч пахуча, Н. 
обогаїа (Н. Вогеаііз К. еї 5сН.)» Мак; 
— р. [ плоскушка ] «чаполоч»; — похід¬ 
ні утворення від прикметників плос¬ 
кий, плескатий] назви, мабуть, зумов¬ 
лені плоскою й досить широколінійною 
формою листків цих рослин. — Вісю- 
ліна—Клоков 91—92, 100—101; Ней- 

ТТТТОПТ О ^_ ПтДГ) ТТГСк ПТІПП/ОФТІТ* 


иа і сі/і, і -а^-аи. - /_цпи . ххеї. і гш, 


плоскгій. 


[плот 1 ] «плита, пластина» Нед, 
[плоть] «тс.», [ плбтня ] «жерстяна 


плита кухонної печі» тж; — неясне. 


453 




плот 


плохий 


плот 2 , плоть, плотар, плдтнище, 
плотовйця — див. плйстй. 

плотва, плотиця, плотйчка, плот- 
шия, плоть — див. пліть. 

[плотка] (іхт.) «плітка, КиШиз гиії- 
іиз (Н) (Ьеисізсиз гиїііиз Ь.)» ВеНЗн; — 
запозичення з польської мови; п. ріоі- 
ка «плітка», ріос «тс.» відповідає укр. 
плітка, пліть «тс.» (див.). 

плотиик 1 «тесляр», [плбтня] «де¬ 
ревообробна майстерня» Па, плотни- 
кувати «теслярувати»; — запозичення 
з російської мови; р. плбтник «тесляр» 
(др. плотьникь «майстер, що виготов¬ 
ляє вироби з дерева, зводить дерев’яні 
будівлі») пов’язується з др. плоть 
«пліт, тин». — Фасмер III 285. — Див. 
ще плестй. 

[плотнйк 2 ] (бот.) «повій звичай¬ 
ний, Ьусіит ЬагЬагиш Ь.» Нед, [попло- 
тйна] «тс.» ВеНЗн; — похідні утво¬ 
рення від пліт «паркан»; назви зумов¬ 
лені, мабуть, тим, що густі зарослі по¬ 
вою по краях садиб утворюють ніби 
живий тин (Вісюліна—Клоков 271; 
Нейштадт 485; пор. слц. хіуу ріої 
«повій»). — Див. ще плестй. — ІІор. 


плетюх. 

[плотнйк 3 ! (орн.) «волове очко, 
кропивник, Тго^Іобуіез Іго^іобуїез Ь.» 

Т Т„ _ Г ... „ . .. , _„ ...... Г) „ І то.. 

нед, уплиньте, пиилиппи^ испон, пи- 

плоток тж] «тс.»; — похідне утворен¬ 
ня від пліт «тин»; назва пов'язана з 
тим, що ця дрібна пташка пробігає 
крізь нещільний тин, як і крізь зарослі 

бд/п.’яну УМИЧУ поп інші нячшл кпп- 

’ — л — л -~ г - - -- --Г- 

пивника: [стрілипліт, трескопліт\ 
ВеНЗн, нім. 2аипкбпі§' (букв, «король 
плоту, тину»), 2аипзсгіійріег «прошми- 
гувач крізь тин». — Воїнств.—Кіст. 
332—333; Страутман 167; Птицьі 
СССР 430; КІіще—Міігка 878. — Див. 
ще плестй. 

[плотовець! (бот.) «махорка, №со- 
ііапа гизііса В.»; — очевидно, похідне 
утворення від пліт «тин» як назва тю¬ 
тюну, що висушують на тині. — Див. 
ще плестй. 

плоть «тіло», безплотний ; — р. 
плоть, бр. плоць, др. пльть {плоть) 


«тіло; поверхня тіла, шкіра, колір шкі¬ 
ри; істота; кровна спорідненість», п. 
рїес «стать, колір обличчя», ч. слц. 
рІеР «шкіра (людини)», нл. ріез «колір 
обличчя, колір; пристрасне, палке ба¬ 
жання», болг. пльт «м’ясна частина 
тіла, тіло», м. плот «плоть», схв. пут 
«тс., тіло; шкіра (людини)», слн. рбК 
«колір шкіри, обличчя; плоть», стел. 
ПАТіТЬ «м’ясо, плоть; тіло», — псл. 
ріьіь «тіло, шкіра»; — споріднене з 
лит. ріиіа «кірка, кора», лтс. ріиіа «ті¬ 
ло, плоть, шкіра», ріиіаз (мн.) «гола 
(ніжна) шкіра, шкіра з голови»; дальші 
генетичні зв’язки не зовсім ясні; збли¬ 
ження (Маїхепаиег Цр 13, 168) з р. 
полоть «половина свинячої, баранячої 
туші», укр. [полоть] «груди гуски чи 
гуска, розрізана навпіл» або дінд. ріи- 
ІаЬ «той, що пливе» сумнівне. — Фас¬ 
мер III 286; Вгискпег 420—421; Ма- 
сЬек Е56С 459; ЗсЬизіег-Зешс 1101 — 
1102; Младенов 431; Критенко Вступ 
525; Тгаиїтапп 227; МйЬІ.—Епбг. III 
359; Ргаепкеї 635; Роггехіпвкі В81 4, 8. 

плохйй «поганий, кепський; не 
злий, не сварливий (про людину); спо¬ 
кійний, смирний; немічний, кволий», 
[плохутий] «тс.» Нед, [плоховйтий] 
«тс. Нед; несмілий», [пліхшйй] «гір- 

Г)~ТТО.. гт: Г._... .чі „ „ . 

шкт» иснон, ш, уплилиши\ «іс.» 

Нед, плохуватий «поганенький», [плб~ 
хість] «хиба» Нед, [плохота] «смирна 
людина» Пі, [ плохута ] «тиха, спокій¬ 
на, несміла людина», [плохутка] «кво¬ 
ла людина» Пі, Нед, [плохішати] «ста¬ 
вати гіршим» Нед, плохувати «діяти 
необдумано, допускати помилки, про¬ 
махи», платати «те.», [пліхше] «гір¬ 
ше» Пі, [поплбхіиати] «принишкнути, 
стати тихішим»; — р. плохой «пога¬ 
ний», бр. [плохій 1 «тс., кволий»; — за¬ 
гальновизнаної етимології не має; оче¬ 
видно, давнє запозичення з польської 
мови; п. рїосЬу «легковажний; необач¬ 
ний, нерозважний; пустотливий; (заст.) 
полохливий; (ст.) незначний, дрібний» 
відповідає укр. полохливий, полохати ; 
у такому разі не слід ототожнювати з 
р. плохой «поганий», яке пов’язується 


454 






плоховник 


плуг 


з плоский (Куркина ОЛА 1976, 281 — 
282; Фасмер III 286; Ильинский 
ИОРЯС 20/3, 112—113; Брандт РФВ 
23, 299). — Черньїх II 43—44; Преобр. 
II 78; Ресіегзеп ІР 5, 56. — Див. ще 
полохати. 

плоховник (бот.) «обліпиха, їдець, 
НіррорЬае Б.»; — запозичення з росій¬ 
ської мови; р. [ плоховник ] «тс.» є ре¬ 
зультатом видозміни деетимологізованої 
назви [лохбвник] «маслинка, лох, ЕІе- 
а^пиз Ьогїепзіз», зближеної з основою 
плохбй ; перенесення назви з маслинки 
на обліпиху зумовлене зовнішньою по¬ 
дібністю цих рослин, що належать до 
однієї родини. — Див. ще лох 1 . 

плошка «глиняне блюдце з ґнотом, 
яке наповнюють жиром для освітлен¬ 
ня, каганець»; — р. плошка «тс.; по¬ 
судина з невисокими краями», ст. 
площки (ми.) «жирові світильники», 
др. плошька «вид мита з соляних вар- 
ниць», п. [рїоз^ка] «мала макітра, гор¬ 
щик, глечик; каганець» (з укр.); — не 
зовсім ясне; можливо, пов’язане з др. 
плоскь «плоский»; може бути виведене 
також з двн. їіазса «пляшка» або через 
р. ст. *плоша «пляшка» з нвн. РІазсЬе 
«тс., фляга». — Фасмер III 287; ГСЗ III 
153; Преобр. II 78; Соболевский Лек- 
ции 137; Ильинский ИОРЯС 20/3, 
113. — Пор. плоска 1 , плоскйй. 

площа, площавина, площадка , плб- 
щик, площина , площинка , площйи 
кість , площїнь, плбщість, плбщність, 
площинний, площйстий — див. плос- 
кйй. 

[площин] (бот.) «ячмінь дворядний, 
Ногбеиш сіізІісНит Б.» ВеБ, ВеНЗн; — 
похідне утворення від плоский ; назва 
зумовлена тим, що колос цього ячменю 
має плоску форму на відміну від ячме¬ 
ню чотирирядного. — Див. ще плос- 
кйй. — Пор. плаская. 

[площити] «базікати, балакати, го¬ 
ворити»; — цсл. площити «поширюва¬ 
ти (слова, думки); вигадувати»; — не 
зовсім ясне; можливо, залишок псл. 


’^ріозсіїї «плескати, ліпити», пов язано- 
го з ріезкаїі «плескати (язиком)». 


[площйця 1 ] (іхт.) «плотва, Пиїііиз 
гиїііиз Б.; краснопірка, Зсагсііпіиз (Беи- 
сізсиз) егуїНгорЬіНаІтиз» Нед, [плос- 
куіика] «плотва» Усачева; — р. [пло¬ 
щина, плоскуіиа ], бр. [плошчьща, 
пласкуха ], п. ріазкипу «тс.»; — похід¬ 
не утворення від плбскйщ назва зумов¬ 
лена плоскою формою тіла плотви; 
можливий зв’язок і з більш давньою 
назвою плотви від основи псл. *рІвіь-/ 
рітй-. — Коломиец Происх. назв, рьіб 
11 —12, 74. — Див. ще плоскйй. — 
Пор. пліть. 

площйця 2 — див. плоска. 

[площовина] «чагарник» Нед; — 
неясне. 

плуг, плугар «той, хто оре плугом; 
той, хто працює біля плуга на копаль¬ 
них роботах», плугатар , [плугатар] 
«плугатар», [плугатор Нед, плугач, 
плугбтар О, плужанйн Нед, плужник 
Она] «тс.», [плугове] «податок від плу¬ 
га» Нед, [плуговйця] «відбування пан¬ 
щини з плугом» Нед, [плужнйця] «вид 
плуга, косуля», плужок «невеликий 
культиватор», плужнйй «оснащений 
плугом», плужйти «орати плугом; об¬ 
робляти землю плужком; везти, тала¬ 
нити» СУМ, Нед, О, [плужковать] 
«прополювати за допомогою підгор¬ 
тальника» Л, передплужник , [ підплу - 
жанки] «бики до плуга» О, [підплуж- 
ник] «віл, придатний для роботи з плу¬ 
гом» Нед, поплужне (заст.) «поземель¬ 
ний податок від плуга», [розплуга] 
«борозна» Нед; — р. бр. болг. м. плуг 
«плуг», др. плуг-ь, п. нл. р\и§, ч. слц. 
рІиЬ, вл. рІиЬ, полаб. рІаи£, рїаи£, схв. 
плуг, слн. рІй£, стел, пдоугь «тс.»; — 
псл. ріи^ь «плуг»; — загальновизнаної 
етимології не має; можливо, похідне 
утворення від ріигіїі «тягти по землі», 
з яким пов’язане ч. рІоиЬаіі, ріоигііі 
«тс.», п. ст. [рїигус] «тягатися; волочи¬ 
тися, вештатися», укр. [плуганити] 
«повільно йти, плентатися», де, як і в 
псл. р\[і§ь «плуг», основа рІи-£- визна¬ 
ється суфіксальним розширенням дав¬ 
нього іє. ^ріо'и- (*рІєи-) «тягти; текти, 
лити, литися» (Вгііскпег АЇ51РН 23, 626; 


А Г“ Г“ 
^00 




плуганити(ся) 


плутократія 


МасНек ЕЗЛС 463—464; НоІиЬ—Ьуег 

“370- АЛ огч'гт-ітілп С' п .гаплл тотіі\длп 1 7 Ч _ . 
и» і , і ? і шпии ч>«л. 'і рш. иосшшч_/Д. і і <_»- 


178; Трубачев Сл. язьікозн. 1988, 307; 
Мозгугізкі ІР 36, 1—5; Теггаз 2ГЗІРН 
19, 123); менш імовірне виведення сло¬ 
в’янських форм (Фасмер III 287; Пре- 
обр. II 78; Вгйскпег 422; АЇЗІРЬ 42, 
142; НоІиЬ—Кор. 206; 5сЬиз1;ег-5е\ус 
1093—1094; Зкок II 690; Критенко 
Вступ 532; Мейе ОЯ 130; Кірагзку 
ОШ 258; Мегіп^ег ІР 16, 184—185; 
17, 100—101; 18, 244—245; ШепЬеск 
АІЗІРЬ 15, 490; РВгВ 35, 176—177; 
Тогр 222; уап ч 'Л7Цк ДЕ 23, 366—367; 
28, 125—126; Меіїїеі Еіибез 179; Зіеп- 
бег-РеІегзеп 407—408) з пгерм. *р1б£а 
«плуг», до якого зводяться двн. рї1ио§-, 
рЛиос, дісл. ріб^г, пізнє дангл. р1о§-, 
рІоЬ «тс.». — Черньїх II 44; Младенов 
430—431; Критенко Вступ 551 —552; 
2У52 318; МікІ. ЕУ/ 252. 


[плуганити(ся)] «повільно пересу¬ 
ватися (йти, їхати); плентатися», [вй- 
плуганитися ] «вибратися на хорошу, 
відкриту дорогу» Я, [приплуганитися] 
«повільно дійти»; — ч. рІоиЬаїі «воло¬ 
чити (плаття по землі)», рІоиЬаїі зе 
«вештатися, блукати, повільно йти, 
плентатися», ріїгіїі зе «підповзати, під¬ 
крадатися», слц. ріїгіР за «повзти»; — 
не зовсім ясне; можливо, пов’язане з 
псл. *р ь 1г1і «повзти»; зіставляється та¬ 
кож з ч. рПЬпоиІі «обвисати», рПЬу 
«розм’яклий, обвислий». — МасЬек 
ЕЗйС 453; НоІиЬ—Кор. 279, 280. — 
Пор. плехатися. 

[плужак] (орн.) «звичайна горли¬ 
ця, Тигіиг аигіїиз Вр. (Зігеріореііа їиг- 
іиг Ь.)>> ВеНЗн, [ плужікати ] «вор¬ 
кувати» (про голуба) ВеУг; — слц. 
рійгік «голуб-синяк, СоІишЬа оепаз», 
рійгепіе (вид полювання на птахів); — 
вважається звуконаслідувальним ут¬ 
воренням (Еегіапс N^4. уїакоу 25; 
пор. Воїнств.—Кіст.' 30—34; Страут- 
ман 29; Птицьі СССР 336—345); — 
можливо, в якийсь спосіб пов’язане з 


пугач «ВиЬо І,.». 

плутати, плутатися, плутаник, 
плутанина, плутаниця, плутанка 


«спосіб в’язання петель гачком; безла- 


ДП^ , 


ПйПАП П Ск Т 1 Т Т . 
І і*- ІіЛ 1^11 


ня; плетиво», плутні «хитрии, нечес¬ 
ний вчинок, обман; шахрайство», плу- 
тощі «тс.», плутяга «лукава, хитра 
людина; шахрай», плутаний , [пере- 
плут\ «вузол» Пі, [переплутні] «за¬ 
плутаність» Пі; — р. плутать «плута¬ 
ти», бр. [плутаць] «тс.; вештатися, 
блукати; брехати», п. рДїас «плутати, 
заплутувати, сплутувати, спутувати 
(надівати пута)», [рДїас] «тс.»; — оче¬ 
видно, псл. [ріиїаїі (рірі:-, рІ<Д-)] «плу¬ 
тати», пов’язане з р!е(з)1> «плести»; 
неприйнятне зіставлення з лит. ріащбїі 
«жити безтурботно, блукати (у пошу¬ 
ках)», гол. ПаихА/ «слабий, млявий», 
англ. ЇІе\у, нвн. Пай «тс.» (Реіегззоп 
В5І. У/огїзЕ 76) або з гот. їіаиїз «хваль¬ 
куватий», Паи^ап «хвастати» (Маїгепа- 
иег ¥¥ 13, 167). — Фасмер III 287— 
288; Преобр. II 79; Варбот Зтимология 
1983, 36—37; Желтов ФЗ 1876, 6, 70; 
Вгйскпег 417; К2 45, 324. — Див. ще 
плестгі. 

плутей (бот.) ,(у словосполученні 
п. оленячий «Ріиїеиз сегуіпиз (ЗсЬаїї.) 
<3ие1.»), плютей «тс.»; — р. плютей 
(у словосполученні п. олений «Ріиїеиз 
сегуіпиз (ЗсЬаїІ.) С^иеІ.»; — запозичен¬ 
ня з новолатинської мови; нлат. Ріи- 
їеиз «вид грибів» пов’язане з лат. ріи- 
їеиз «облоговий щит (плетений і обтя¬ 
гнений шкірою); постійний бруствер на 
баштах», спорідненим з лит. ріаиіаз 
«приполок», лтс. ріаикіз «полиця», дісл. 
ПеуЗог «перекладина» і більш семан¬ 
тично віддаленими лит. ріаиіі «полос¬ 
кати; мити, промивати, обмивати», псл. 
ріиїі «плисти», укр. плисти ; назва, 
можливо, мотивується подібністю фор¬ 
ми шапинок плутею до форми обтягне¬ 
ного шкірою щита. — Фасмер III 288; 
ЕгаепкеІ 608—609; Шаібе—Ноїт. II 
328—329. — Див. ще плгістгі. 

плутократія «політичний лад, за 
якого вся влада зосереджена в руках 
найбагатшої верхівки панівного класу; 
плутократи, багатії», плутократ «пред¬ 
ставник плутократії»; — р. плутокра- 


456 




плутоній 


пльбхати 


тия , бр. плутакратьія, п. ріиїокга^а, 
ч. ріиіокгасіе, слц. ріиїокгасіа, вл. ріи- 
ІокгаІДа, болг. плупгокрация , м. плу¬ 
тократи] а , схв. плутократща, плу- 
токрщиіа, слн. ріиіокгасі'іа; — через 
посередництво західноєвропейських 
мов (нім. РіиїокгаЛе, фр. ріоиїосгаїіе, 
англ. ріиїосгасу) запозичено з грецької 
мови; гр. тгЛоотократіа «плутократія, 
влада багатіїв» утворене з основ 
іменника дХоотос «багатство» (мож¬ 
ливо, пов’язаного з тгЛєсо «пливу, 
плаваю») і дієслова иратєіУ «правити, 
володіти, бути сильним», пов’язаного з 
хратос «сила, влада». — СІС 2 658; 
ССРЛЯ 9, 1460; Кораіігізкі 761; Но- 
ІиЬ—Ьуег 379; РЧДБЕ 567; Вуї'аклща 
735; Кіеіп 1203—1204; Ргізк II 563— 
564. — Див. ще аристократ, плйс- 
тгі. 

плутоній «штучно одержаний ра¬ 
діоактивний хімічний елемент»; — р. 
болг. плутаний, бр. плутоній, п. ріи- 
Іоп, ч. вл. ріиїопіит, слц. ріиїбпіит, 
схв. плутони], плутонщум, слн. рій- 
їбпі] «тс.»; — запозичення з новола- 
тинської наукової номенклатури; нлат, 
ріиіопіит «плутоній» походить від РІи- 
іоп «Плутон (планета, розміщена у Со¬ 
нячній системі за Нептуном)», що ви¬ 
водиться через лат. РШІбп «Плутон (у 
давньогрецькій міфології бог земних 
надр)» від гр. ПХоіЗтюу «тс.», пов’яза¬ 
ного з іменником тгХоотос; «багатство»; 
наукова назва цього другого трансура¬ 
нового ■ хімічного елемента (відкритого 
у 1940—1941 рр. американськими фі¬ 
зиками Г. Сіборгом, Е. Мак-Міланом, 
Дж. Кеннеді, А. Валем) утворена в 
1948 р. від назви планети Плутон за 
аналогією до хімічного терміна нлат. 
перїипіит «нептуній», що позначає пер¬ 
ший трансурановий елемент і є похід¬ 
ним від назви планети Нептун, розмі¬ 
щеної в Сонячній системі за Ураном. — 
Волков 101' Фип ;п овский 101' Ко п а!ігі- 
зкі 761;їіоіиЬ—ЕуеГз79; РЧДБЕ Г 567; 
Ву]акли]а 755; КІеіп 1203, 1204; Ргізк 
II 563—564. — Див. ще плутокра¬ 
тія. 


[плуца] «легеня» Нед, [плюца\ 
«тс.» О, [плуцний] «легеневий» Нед, 
[оплуцниия] «плевра» Нед, ст. плюца 
«легені» (XVI ст.); — запозичення з 
польської мови; п. ріиса «легені (мн.); 
[легеня]», [ріиса] «легеня», [ріисе] «тс.», 
як і ч. рІГсе «легені», ст. ріійсе, слц. 
рГйса, вл. нл. ріисо, полаб. ріаиса 
(ріаиса) «тс., легеня», р. ст. плюне 
«тс.», схв. плуЬе «легеня», слн. р1]йса, 
стел. ПДЮШТД «ТС.», ВИВОДЯТЬСЯ від псл. 
[^рІиІДа (рГиҐа)] «легені», пов’язаного 
з *рІСШ «плисти» (легені плавають на 
воді) і спорідненого з лит. ріайсіаі, лтс. 
ріаизаз «тс.», прус, ріаиїі «легеня» (пер¬ 
вісно «те, що плаває») і гр. тгкєіЗрсоу 
«легеня», дінд. кіогпап- «права легеня». 
— Дзєндзєлівський УЗЛП 106, 170; 
КісНЬагсІІ 88; Фасмер III 290; Вгіїскпег 
422; МасЬек ЕЗЙС 460; 5сЬиз1ег-Зе\ус 
1092; 8кок II 689—690; Вегпекег ІР 10, 
154; МікІ. Е\\ї 252; Тгаиішапп 226; 
Ргаепкеї 607; Мйііі.—Епгіг. III 327; 
Ргізк II 558—559; Гамкрелидзе— 
Иванов 815; Рокоту 837—838. — 
Див. ще плйстй. 

[пльова] «вид гри у м’яча», [пльо- 
ваки\ «тс.»; — неясне. 

пльондр, пльондрбваний — див. 

плянтро. 

[пльбндратися] «шльопати, йти по 
воді», [плюндратися] «тс.»; — афек¬ 
тивне утворення. 

[пльбнтати] «плутати (про нитки, 
пряжу)» Ме, [ пльбнтатися ] «плутати¬ 
ся» (про ноги) О, [розпльбнтати\ 
«розпутати» Нед; — запозичення з 
польської мови; п. рідіас «плутати, за¬ 
плутувати (про нитки);, спутувати (на¬ 
дівати пута)», [рі^їас] «тс.» відповідає 
укр. плутати. — Фасмер III 287— 
288. — Див. ще плутати. — Пор. 
плентати. 

[пльбхати] «плескати» ЛексПол; — 
запозичення з білоруської мови; бр. 

ппругти (<Тг їппп ппгт\/Р бптляїч’яті'ї • пя- 

дати (у грязь, воду)» разом з р. [ пле - 
хать] «плескати, лити, бризкати», нл. 
ріезуз «текти, литися» пов’язане з бр. 
плескаць «плескати», р. плескать «тс.», 


457 





плювати 


плюндри 


укр. плескати . — Фасмер III 279, 281; 
Ильинский Зіауіа 9, 585. — Див. ще 

плеск. 

плювати, клюватися, плюнути, 
[плювака], плювальниця «посудина 
для спльовування», [плювачка] «тс.», 
плювок «виплюнуте»,, [плюй\ «тс.», 
[плюйкд] «той, хто любить плювати», 
[заплюватися] «завестися, гніздитися» 
(про воші, миші) Ж, [ заклюнутися ] 
«тс.» Ж, [ проплюти ] «виплювати час¬ 
тинами» Нед; — р. плевать, [плю¬ 
вать], бр. [плюваць], пляваць , др. 
плевати, пльвати, п. ріис, ст. рІ\уас, 
ч. рііїі, рііуаіі, ст. рГуаіі, слц. рГиБ, 
рГиуаВ, вл. ріиу/ас, нл. рІи\уаз, болг. 
плювам , м. плука, [пл]ука] } схв. псу¬ 
вати, слн. рЦиуаії, стел, пдьвдти, пли¬ 
нути; — псл. рГиїі (*рщ1:і), ріьуаїі 
(*рІьуа1:і); — споріднене з лит. зріаиїі 
«плювати», зріоуїтаз «плювання», лтс. 
зрІаіИ «плювати», гр. тгтосо «плюю», 
тгтбєХоу «слина», дінд. зїЬІуаїі «плює», 
лат. зрио «плюю», гот. зреі\уап «плю¬ 
вати»; іє. *(з)реи-, *(з)рі-, *зреі- звуко¬ 
наслідувального походження, як варіан¬ 
ти передачі звуків плювання. — Фас¬ 
мер III 291; Черньїх II 39—40; Вгнск- 
пег 419; МасЬек Е5ІЇС 461; ЗсЬизїег- 
5 є\ус 1108—1109; Младенов 431; Зкок 
II 692; 2У32 319; Мікі. ЕУ/ 251; Тгаиі- 
тапп 276; ЕгаепкеІ 866—867; МйЬІ.— 
Епбг. III 1007; МеіІІеї МЗЬ 14, 358; 
ЗсЬиІге К2 45, 95; Егізк II 617—618; 
ЛЛ7а1(4е—Ноїт. II 580—581; Рокоту 
999. — Пор. піна. 

[плювачка] (іхт.) «вид білої риби 
Нед; єлець, Сургіпиз аІЬигпиз; сиг 
прохідний, Заїто Іауагеїиз; білуха, 
ОеІрЬіпарїегиз Іеисаз» Куз; — очевид¬ 
но, пов’язане з дієсловом плювати ; 
мотивація назви неясна. — Див. ще 
плювати. 

плюгавий «непоказний, миршавий, 
незначний, мізерний; огидний, мерзен¬ 
ний, підлий», [плюга] «плюгава люди¬ 
на Нед; некрасива, бридка жінка», 
[плюгава] «жінка підозрілої поведінки» 
Пі, плюгавець «плюгава людина», плю- 
гаш «тс.», плюгавиця «бридка, амо¬ 


ральна жінка; гнойова муха, ЗсаїорЬа- 
£а; [ящірка Нед]», [плюгавка] «тс.» 
тж, плюгавість, плюгавство, плюга¬ 
вими «робити брудним; ганьбити, пога¬ 
нити», плюгавіти «ставати плюгавим» 
СУМ, Г, паплюжий, паплюга, паплю¬ 
жити ; — р. плюгавий «плюгавий», 
бр. плюгавої, п. р1и^а\уу «тс.», ч. ріои- 
Ьауу «повільний, закрадливий, повзу¬ 
чий», ст. рійіауу «тс.; брудний; дурний, 
ідіотський», слц. рГиЬауу «плюгавий»; — 
очевидно, псл. [рііи^аун] «плюгавий»; — 
загальновизнаної етимології не має; 
можливо, пов’язане з псл. рГиії (ріьуа- 
їі) «плювати» (Фасмер III 289; Вшск- 
пег 419); зіставляється також (МасЬек 
ЕЗІЇС 462; Мартьшов Сл.-герм. взаи- 
мод. 175) з ч. рІоиЬаїі «тягти, волочити 
по землі», ріоигіїі «тс.», п. ст. [ріигус] 
«тягатися; волочитися, вештатися»; не¬ 
переконливе зіставлення з двн. їіес- 
(сЬо) «пляма» (Маїгепаиег 13, 171), як 
і з дінд. ргбкза «обприскування, кроп¬ 
лення», ргокзіїаууаЬ «щоб зрощувати» 
(Вегпекег ІЕ 10, 154). — Черньїх II 45; 
Виноградов Зтимология 1963, 96. 

[плюгавка] (зоол.) «пуголовок» 
ВеНЗн; — очевидно, результат видо¬ 
зміни деетимологізованої назви пуголо¬ 
вок, зближеної з основою плюгавий . — 
Див. ще пуголовок. 

[плюжить] «іде сильний дощ, зли¬ 
ва» Ник, [плющить, пляжить, пля- 
шйть] «тс.» Ник; — очевидно, резуль¬ 
тат контамінації основ [плюхота] «не¬ 
года, сніг з дощем і вітром» і [пляґа] 
«мокра погода», [пляха] «тс.». — Див. 
ще плюск, пляга 2 . 

плюзйнє — див; півзен. 
[плюндри] (мн.) «замшеві штани у 
галицьких міщан», [плюдри] «шарова¬ 
ри» Нед, [віплюндруватиси (-ся)] «на¬ 
рядитися, причепуритися» МСБГ; — 
бр. [плюдрьі] «штани; лахміття, по¬ 
ганий, подраний одяг», п. ріцгігу «ша¬ 
ровари, рейтузи», [ріибег] «тс.», п. вл. 
ріііиґу «шаровари», ч. заст. ріілпсігу 
«широкі короткі штани (до коліна)», 
слц. рГипбгу «тонкі полотняні штани»; 
— через польське посередництво 


458 





плюндрувати 


плюск 


запозичено з німецької мови; нвн. Рій- 
сіегНозеп «шаровари», як і дат. ріисі- 
гіегЬикзег «тс.», пов’язане з свн. рій- 
сіегп «балакати» і нвн. ріисіегп «відста¬ 
вати, бути просторим, бовтатися, ко¬ 
ливатися (про одяг)», ст. «набрякати, 
здуватися; надуватися», свн. ЬІосіегп 
«шуміти, шарудіти, дзюрчати; вирува¬ 
ти», ЬІасіегп «тс.» звуконаслідувально¬ 
го походження. — Шелудько 42; КісЬ- 
Нагсй 89; 5^/ IV 239; МасЬек Е8йС 
463; Н'оІиЬ—Еуег 379; КІи^е —Мїіхка 
555, 556. 

плюндрувати «руйнувати, спусто¬ 
шувати, нівечити, псувати», [ пліндру - 
вати\ «грабувати, руйнувати, спусто¬ 
шувати», ’[ пліндровина ] «пограбоване, 
зруйноване, спустошене місце», ст. 
плюндровати «грабувати, спустошува¬ 
ти, розкрадати» (XVII ст.); — п. рі^сі- 
го\мас «пустошити, плюндрувати», ст. 
ріипсіго^ас, р1опсіго\мас «тс.», ч. ріип- 
сігоуаі; «знищувати, руйнувати по-хи¬ 
жацькому», слц. рГипсігоуаІ;’ «нівечи¬ 
ти»; — через польське посередництво 
запозичено з німецької мови; нім. рійп- 
сіегп «грабувати, розкрадати», свн. ріип- 

ГІ «1 і-п /,Т• Г> ,\ ППП П І ЛІГА /,П1 гт/^ип ОТТЛ ГТЛМПТП. 

исш \' і с., и^рсіспи \'оіД*-/прсі і п Дитсіш - 

нє майно, речі», є похідним від ріипсіег 
«домашні речі, одяг, білизна», що виво¬ 
диться від снідерл. ріипсіег «речі, доб¬ 
ро; домашні речі», спорідненого з гол. 
*р1ипсііе «одяг», ріипіе, фриз, ріипіе, 
рїоп]е, р!оап]‘е «тс.». — Шелудько 42; 
Потебня РФВ 1, 263; 51. \ууг. оЬсусН 
579; Вгйскпег 419; НоІиЬ—Буег 379; 
К1и§е—Мйгка 556; Vгіез ИЕ^ 532— 
533; Раїк—Тогр 840—841. 

плюралізм «філософське вчення, 
за яким в основі світу лежать численні 
самостійні духовні сутності; множин¬ 
ність (думок, поглядів)», плюраліст 
«прибічник плюралізму», плюральний 


н- 


У1 П 1У~) ГЛП П 1 / П) Л4 


плюралізм , п. вл. ріигаїіггп, ч. ріигаїіз- 
тиз, слц. ріигаїігтиз, болг. плура - 
лйзьм, схв. плуралйзам, слн. ріигаїї- 
гет; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; н. РІигаІГзтиз, англ. ріига- 
Іізт, фр. ріигаїізте утворено від лат. 


ріигаїіз «множинний, різноманітний», 
похідного від рійз «більше». — СІС 2 
659; ССРЛЯ 9, 1468; Кораіігізкі 760— 
761; НоІиЬ—Ьуег 379; РЧДБЕ 567; Ву- 
Іаклиіа 735; Ргегпсі\убгі;егЬисН 489; 
-Кіеіп 1203; Е)аи2а1 568; \\їаМе—Ноїт. 
II 327—328. — Див. ще плюс. 

плюс «математичний знак для по¬ 
значення дії додавання; позитивна сто¬ 
рона; перевага, вигода», приплюсува¬ 
ти ; — р. бр. болг. плюс, п. вл. ч. слц. 
ріиз, м. плус , схв. плус, слн. рійз 
«тс.»; — запозичення з латинської мо¬ 
ви; лат. рійз «більше» споріднене з гр. 
тгоХіЗс; «численний; великий, значний», 
тгЛєісоу «численніший, великий», тгЛєсоу 
« тс.», дінд. ригиЬ «багато», ав. роиги-, 
дперс. раги- «тс.», дірл. іі «численний», 
гот. двн. днн. Пій «численний, багато», 
свн. уіі, нвн. уіеі, дфриз. їеіо, їеі(е), 
дангл. їеіа, їеаіа, їеоіа, дісл. ЦрІ- «тс.», 
псл. *р ь 1пт> «повний». — СІС 2 659; 
Черньїх II 45; Кораіігізкі 761; НоІиЬ— 
Буег 379; РЧДБЕ 568; Ву]акли]а 735; 
ШШ—Ноїт. II 322—323, 327—328. 
— Див. ще повний. — Пор. плебс, 

ПОЛІ-. 


лТТТЛМ\Л 

IV! 




ІЛ V Л Т 


ди, удару по поверхні води, падіння на 
неї», плюскіт , [плюскдта] «тс.», плюс- 
кїтлйвий, плюскотливий, плюсь (виг.), 
плющати «рухаючись, видавати плюс¬ 
кіт; ударятися з плюскотом; ударами, 
рухом у воді створювати плюскіт», 
плюскати «тс.; з плюскотом лити во¬ 
ду, бризкати водою», плюскотати, 
плюскотіти, плюснути «тс.; упасти з 
плюскотом, з шумом», плюскатися «па¬ 
дати з плюскотом», плюхати «з плюс¬ 
котом падати (в що-небудь рідке); ви¬ 
пльовувати», плю'хкати «тс.; бризка¬ 
ти», плюхатися «швидко або незграб¬ 
но сідати, опускатися», плюхнути «тс.; 



ром» Корз, [заплюск] (у виразі свід¬ 
кам в очі дати з. «звинуватити в об¬ 
мані») Ж; — р. [плюснуться] «з плюс¬ 
котом упасти (у щось рідке); швидко 
або незграбно сісти не на своє місце», 


459 



плюта 


плюшняк 


плюхнуться «тс.», плюх (виг.), [плю¬ 
щать] «плескати», бр. плюскаць «цмо¬ 
кати (цілувати)», плюснуць «тс.; [ляс¬ 
нути долонею; швидко, раптово впас¬ 
ти]», плюсь «цмок», плюх «шльоп, 
лясь», плюхаць «плюхати, плескати, 
бризкати», плюхнуць «тс.; [дати ляпа¬ 
са]», др. плюскг «звук (?), плеск (?)», 
п. ріизк «плеск, плескіт, плюсь», ріиз- 
кас «плескати, плюскати», ріизп^с 
«тс.», ч. [ріизкоі] «плескіт», [ріизкоіаїі] 
«плескати» (про воду, дощ), слц. рійз- 
каБ «тс.», вл. ріизк «плеск, плескіт; 
ляпка, пляма», ріизкас «плескати» (про 
воду), нл. ріизказ «тс.», болт, плюськ 
«удар (батога)», плющі «бити, ляскати 
(батогом); плескати; лопотіти на вітрі», 
м. плуска «плюхатися», плусне «плю¬ 
хнутися», схв. п/ьус (виг.) «лясь, бах; 
плюсь», піьускати «плюскати, плеска¬ 
ти, бризкати; виливати (воду з човна)», 
пуьуснути «тс.; впасти», слн. р1]йзк 
«плюскіт», рЦйзкаії «плюскати, ляска¬ 
ти», стел, плюски «шум»; — псл. ріщакк 
«тс., плюск»; — очевидно, звуконаслі¬ 
дувальне, як і паралельне з іншим сту¬ 
пенем вокалізму ріезкь «плеск»; пор. 
аналогічні утворення лит. рііаизкеїі «би¬ 
ти, ляскати (батогом), плескати (рука¬ 
ми); плескатися (у воді)», рііаикзїі «ба¬ 
зікати». — Фасмер III 289—290; Чер- 
ньіх ДІ 45—46; Вшскпег 419; МасЬек 
ЕЗХІ 460—461; ЗсЬизїег-Зеш: 1107; 
2У52 316; Ильинский ИОРЯС 20/3, 
88; Мікі. ЕУ/ 251; Меіііеі Еїисіез 220; 
Тгаиішапп 226; Вй§а РК І 475. — Пор. 
плеск. 

[плюта 1 ] «дощ, дощова погода», 

\Аіл.ют.а\ «мокпнй сніг» П \пл.ют.ит.ь\ 
^-- г — - _ , и .-.. — 

«іде дощ» Нед; — п. ріиїа «негода; [ка¬ 
люжа на дворі, стояча вода; попла¬ 
вець]», ч. слц. [рГиіа] «дощова погода», 
нл. ст.. ріиї «повінь»; — загальноприй¬ 
нятого пояснення не має; зіставляється 
(МасЬек ЕЗІС 464) - з лат. рІиН «іде 
дощ»; пов’язується (Вгйскпег 419) з п. 
рІисЬоїа «негода», ріизкоїа «тс..», ріиз- 
кас «плюскати, плескати»; нл. ріиі ви¬ 
водиться (ЗсЬизїег-Зет: 1108) від нвн. 
Рій* «повінь». 


[плюта 2 ] (назва пса) ВеБ; — не¬ 
ясне. 

плютей — див. плутей. 

[плютка] (бот.) «рід грибів іноцибе, 
ІпосуЬе» (у сполученні [п. щелиста ] 
«вид печериці, А^агісиз гітозиз Виїї. 
(ІпосуЬе)» Нед, Мак); — п. [рІи*ка] «вид 
сироїжки»; — неясне; можливо, пов’яза¬ 
не з плютей «рід грибів РІиїеиз». 

[плюха] (ент.) «м’ясна муха, Загсо- 
рЬа§а сагпагіа Б.»; — очевидно, пов’я¬ 
зане із заплювиця «тс.» (див.). 

плюхати, плюхкати , плюхнути — 
див. плюск. 

плюца — див. плуца. 

[плюцник] (бот.) «цетрарія ісланд¬ 
ська, ісландський мох, границя, Сеіга- 
гіа ізіапаіса (Е.) Асп.» Мак; — похідне 
утворення від [плюца] «легені»; назва 
зумовлена застосуванням ісландського 
моху в народній медицині для лікуван¬ 
ня туберкульозу і коклюшу (Лік. росл. 
169); пор. іншу його назву [легковець], 
похідну від [легке] «легеня». — Див. 
ще плуца. 

плюш «схожа на оксамит тканина 
з м’яким ворсом»; — р. бр. болг. плюил } 
п. ріизг, заст. ріізг, ріізіа, ріізпіа, ч. 
слц. ріуз, м. плит, схв. плйш } слн. 
рііз; — запозичення з німецької мови; 
нвн. РІйзсЬ (РІізсЬ, Ріизз) «плюш, ок¬ 
самитова тканина» походить від фр. ре- 
ІисЬе «тс.», утвореного від фр. ст. реіи- 
сЬіег «смикати, сіпати; скубти», що 
зводиться до галло-ром. нар.-лат. ріїйс- 
саге «позбавляти волосся», похідного 
від лат. рііаге «виривати, зстригати во¬ 
лосся», утвореного від рііііз «волос; во¬ 
лосся»; фр. реІнсЬе виводиться також 
Фаигаї: 544) від іт. реіигго «сорт тон¬ 
кого сукна; (букв.) волосинка, ворсин¬ 
ка». — СІС 2 659; Черньїх II 46; Фасмер 
III 290; КЗСРЯ 345; Преобр. II 75; 51. 
^уг. оЬсусЬ 582; НоІиЬ—Буег 379; Ма¬ 
сЬек ЕЗЗС 464; БТР 594; Вуіаклща 
734; Маїгепаиег 279; Кіи^е—Міігка 
556; Кіеіп 1203; ОатіІІзсЬе^ 691. — 
Див. ще пілюля, повсть. 

[плюшняк] (бот.) «куга озерна, 
ЗсЬоепорІесїиз рагіизшз» Л, Нед; — р. 


460 




плющ 


плющух 


[плюшник] «вид лепешняку, ОІусегіа 
зресіаЬіІіз»; — результат видозміни на¬ 
зви лепешняк «ОІусегіа К. Вг.; лепеха, 
Асогиз саіатиз Ь.», похідної від лепе¬ 
ха 1 (див.). 

плющ (бот.) «прочитан, Небега 
К»; — р. плющ , бр. плюшч, полаб. 
рГаизї’ (рРаизї’а), схв. пуьушт, слн. 
рійзс «тс.>>; — псл. [ріщзсь] «плющ, 
прочитан», пов’язане з рі’иіі (ріьуаїі) 
«плювати», паралельне псл. [ЬЦизсь] 
«плющ, -Небега Неііх І,.» від Ьіьуаїі, 
Щщу «блювати, блюю»; назви зумовле¬ 
ні блювотними властивостями, непри¬ 
ємним смаком ягід плюща; сумнівне зі¬ 
ставлення плющ з лтс. ріаизказ «лу¬ 
па», схв. пуьуске «висип», лит. ріизкоз 
«пасмо волосся», норв. [Пизїг] «скалка, 
лупа», [їіиз, Пизк] «тс.» (Вй§а КК. II 
518; Бресті 117—118) або з дінд. рис- 
сЬаЬ «хвіст; прут, лозина» (А§теІ1 2иг 
Ьзі. Баиї^езсЬ. 35). — Шамота 141; 
Фасмер III 290—291; Черньїх II 46; Ро- 
Іагізкі—ЗеЬпегі 112; Симоновий 223 — 
224; МікІ. Е\У 251; Вегпекег ІЕ 10, 
151. — Див. ще плювати. — Пор. 
блющ. 

Г_^ -_1 _\ _ д _ 

[іілющаи] \ош.; «лсіісасі, аїр, /\сс>- 

гиз І,.» Л; — бр. плюшчай «їжача го¬ 
лівка, Зраг^апіит К», п. [ріизхсга]] «ле¬ 
пеха звичайна, Асогиз саіашиз К»; — 
пов’язане з плющити «робити плос¬ 
ким, роздавлювати»; назва зумовлена 
тим, що цвітяне стебло у лепехи силь¬ 
но сплющене (Флора III 6; Вісюліна : — 
Клоков 83—84; Нейштадт 145 — 147; 
СимоновиЬ 9). — Див. ще плющити. 

плющити «натискаючи, роздавлю¬ 
вати, робити плоским; закривати, за¬ 
плющувати (очі)», [ плюскач ] «стручок 
гороху, в якому ледь з’явилася зав’язь; 
плюскле зерно» Л, [плюща] «блощиця» 
О, плющильник «робітник, що займа¬ 
ється плющенням», плющильня «при¬ 
міщення, де відбувається плющення», 
[плюскатий] «плоский, рівний» Нед, 
[плюскйй] «тс.», плюсклий «тс., сплю¬ 
щений; порожній, дірчастий всередині 
(про плоди); [незрілий, нестиглий Нед]», 
[плюскбватий] «плоский, сплющений, 


із зморшками», [ прйплюсток ] «надто 
плоский дах» Нед, [сплюскли] «сплюс¬ 
нутий, плоский» Л; — р. плющить 
«робити плоским», [плюснуть] «тс.», 
бр. плюшчьщь «плющити», [плюскаць] 
«заплющувати (очі)», [пл'Ьщиць] «сплю¬ 
щувати», п. р1изк\уа «блощиця»; — псл. 
[р^изк- (рЦизІ-)] «робити плоским», по¬ 
в’язане чергуванням голосних з ріозкь 
«плоский»; — можливо, споріднене з 
лит. ріаизка «велика лучина, тріска, 
скалка», рііаизке «тс.», рііаизка «полі¬ 
но, плаха, колода», лтс. ріаикзіа «доло¬ 
ня». оіаизїа «тс.». — Фасмео III 289. 
291; Преобр. II 83; МікІ. Е^ 250—251; 
Брандт РФВ 18, 22; Вй§а РК. II 301; 
МиНІ.—Епбг. III 325. 

[плющіти] «сочитися, просочувати¬ 
ся» Ме, [плюща] «злива, заливний 
дощ», [сплюща] «тс.»; — р. [плющать] 
«(про дощ); текти струменем», бр. 
[плюшчзць] «періщити (про дощ); тек¬ 
ти цівкою (про кров)», [ плющить , 
плющь'щь] «тс.», [плюхчиць] «литися, 
періщити» (про дощ), плюхаць «тс.», 
п. ріизгсгес «тс.; цебеніти, юшити (про 
кров)», слц. рІ’изЕ «погана погода (з 
дощами)», [рГизі’ауа] «тс.», рГизі’аГ 
«сильно лити, періщити (про дощ); 
швидко текти (про кров)», болг. [плю- 
щя] (про дощ), схв. п/ьускати «лити, 
періщити» (про дощ), пуьуштати «тс.», 
пльусак «злива, заливний дощ»; — 
псл. [рЦизс- (<*р1]изк]-)] «швидко тек¬ 
ти; сильно лити, періщити» (про дощ), 
не зовсім ясне; можливо, результат кон¬ 
тамінації звуконаслідувального рЦизк'ь 
«шум; плюск» і [ріщїа] «злива, негода, 
дощова пора»; пор. лтс. ріікзкеі: «стука¬ 
ти» (про дощові краплі), лит. рііикаіа 
«рідке болото». — Пор. блюхавгіна, 
плюск, плюта 1 . 

[плющух] (орн.) «звичайна оляпка, 
Сіпсіиз сіпсіиз Б. (Сіпсіиз- ациаїісиз І.. 
(ВгеНщ.)» Нед; — п. ріизгсг, вл. ріизс 
(з п.) «тс.»; — похідне утворення від 
плюскати (при падінні у воду); назва 
зумовлена тим, що цей птах з плюском 
пірнає під воду за комахами та інши¬ 
ми безхребетними (Воїнств.—Кіст. 333; 


461 






плявдувати 


пляма 


Страутман 167). — 5\У IV 242; ЗсЬиз- 
ієг-Зєу/с 1108. — Див. іде плюск. 

[плявдувати] «йти на користь Нед; 
допомагати О», [ пляйдувати ] «тс.» Ба, 
[плявдівкйй] «ефективний» (про ліки) 
О, [плявдівнйй] «тс.» О; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. [ріаисіоу/ас] 
«іти на користь, допомагати» є, очевид¬ 
но, результатом видозміни слова [ріа- 
§юу/ас] «тс.», зближеного з аріаисіоу/ас 
«аплодувати, схвалювати». — Див. ще 
аплодувати, плягувати. 

[плявужити] «іти (про сильний дощ 
і мокрий сніг)» ЛексПол; — очевидно, 
афективне утворення; можливо, по¬ 
в’язане з [пляґсг] «дуже сира погода». 

[пляга 1 ] «лихо, злидні Пі; кара, 
удар, мука Бі», ст. плякга (XVII ст.) 
«тс.»; — бр. [пляга] «удар різками або 
батогом; кара, стихійне лихо», п. р!а§а 
«удар, тілесна кара, поразка; лихо, го¬ 
ре; мука; Божа кара; (заст.) рана; (мн.) 
побої», ч. [рГа^а] «страждання, мука», 
[Ла^а], слц. рііа^а, вл. ст. нл. ріо^а 
«тс.», ріо^хшаз «мучити», м. [пл>ага\ 
«рана»; — через польську і німецьку 
мови (н. Р1а§е «мука, лихо») запозиче¬ 
но з латинської; лат. ріа^а «удар, втра¬ 
та, шкода, збиток; лихо, нещастя» по¬ 
в’язане з р!ап§еге «ударяти, бити; шу¬ 
міти», спорідненим з псл. ріакаїі, укр. 
плакати. — Вгйскпег 416; МасНек 
ЕЗйС 453; ЗсНизІег-Зеу/с 1105; Таї¬ 
сіє—Ноігп. II 315—316. — Див. ще 
плакати. 

[пляга 2 ] «мокра погода» О, [пляха] 
«дуже сира погода, сльота» ЛексПол, 
[фльбґа] «сльота; злива» О; — бр. 
пляга «сльота, мокра погода»; — запо¬ 
зичення з польської мови; — п. [ріа^а] 
«сльота, злива, мокротеча, тривала не¬ 
года; заливний дощ», давніше їіа^а 
«злива; сльота; гроза, буря» виводить¬ 
ся від'нн. Р1а§е «гроза, буря, шторм»; 
укр. [пляха] може бути зіставлене з п. 
рІисНа «негода»; пор. також слн. рІоНа 
«злива». — Вгйскпег 123; 8\У І 750, IV 
219. 

[плягувати] «йти на користь, бути 
корисним» Нед; — запозичення з поль¬ 


ської мови; п. [ріа^о^ас] «догоджати, 
бути вигідним, сприяти, служити; йти 
на користь; подобатися, припасти до 
смаку», як і слц. [рГа^ауаІ’І «годувати; 
плекати», [рГа^аП «тс.», пов’язане з 
ріе1$£ПОУ/ас «доглядати, вирощувати, 
плекати», ріе1$£ОУ/ас, ріеіе^оу/ас «тс.», 
які зводяться до нвн. рііе^еп «догляда¬ 
ти, піклуватися», двн. ріе^ап «тс.», 
спорідненого з дфриз. ріе «небезпека; 
піклування»; менш обґрунтоване пов’я¬ 
зання (ЗШ IV 219) з п. [ріакошас] «по¬ 
добатися, бути вигідним, догоджати», 
лат. ріасеге «подобатися». — Вгйскпег 
408, 417; К1и§е—Міїгка 544. 

пляж, пляжник , пляжитися', — р. 
бр. пляж , п. ріага, ч. слц. ріаг, болг. 
плаж , м. плажа , схв. плажа , слн. 
ріага; — запозичення з французької 
мови; фр. ріа^е «пляж, узбережжя, уз¬ 
мор’я» походить від іт. ріа££іа «пляж, 
узбережжя; косогір, схил», яке через 
нар.-лат. ріа^іа «сторона, бік; морський 
берег, узбережжя» зводиться до лат. 
ріа^а «простір; країна, сторона; зона», 
спорідненого з гр. тгХауо с, «сторона, 
бік», тгєХауос «море, відкритий морсь¬ 
кий простір», можливо, генетично по¬ 
в’язаними з псл. роі]е, укр. поле. — 
СІС 2 659; Фасмер III 291; Черньїх II 
46; 51. у/уг. оЬсусН 579; НоІиЬ—Буег 
376; МасНек Е8йС 457; РЧДБЕ 562; 


Вуіаклща 727; ОатіІІзсНе^ 699; Баигаї 

КН.Ч • АЛ рсНг я 1 1 Я 1 • \Х/я1 Н о Т4пГт ТТ 

і ■ і сі VI-! 4. і V ^ ^ » г иіиу і і ^пи. х х 

314. — Пор. поле. 

пляжить — див. плюжить. 
[пляжка] «посягання» Пі; — запо¬ 
зичення з румунської мови; рум. ріеаз- 
са «мародерство, грабіж» походить від 
схв. поьачка «грабіж». — Див. ще плі¬ 
шити 1 . 

[плям] (вигук; що передає плямкан¬ 
ня губами), плямкати ; — р. [плям¬ 
кать]', — звуконаслідувальне утворен¬ 
ня. — Фасмер III 291. 

пляма, [плямина] «пляма», [пля- 
мий] «плямистий» ' Нед, плямистий , 
[плямовйтий], плямуватий «тс.», пля- 
мйти , плямитися «виступати пляма¬ 
ми 


462 




плямка 


пляскати 


плямою», плямувати , поплямлений 
«забруднений», сплямлений «тс.»; — 
бр. пляма , ч. ст. ріагпа, ріата; — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови; 
п. ріата «пляма; цятка, крапка; місце 
іншого кольору на шерсті тварини; 
чорна тріщина, подряпина, щілина на 
залізі від поганого кування» є резуль¬ 
татом видозміни ст. ріала «пляма, цят¬ 
ка (на хутрі, шерсті)», спорідненого з 
ч. слц. [ріепа] «дефект у залізі», укр. 
плена «тріщина у металі». — Фасмер 
III 278, 279; Вгйскпег 417; МасЬек 
ЕВйС 454; Мікі. Е\У 250. — Див. ще 
плена. 

[плямка] «клямка», [плямчук] «за¬ 
щіпка кришки люльки», [плямкать] 
«стукати клямкою» До; — р. [ плямка ] 
«клямка»; — результат видозміни де- 
етимологізованого іменника клямка , 
зближеного з плямкати «цямкати». — 
Див. ще клямка. — Пор. плям. 

[плямник] (ент.) «вид п’ядениці, 
2егепе» Нед; — похідне утворення від 
пляма ; назва зумовлена, очевидно, 
характером забарвлення метелика. — 
Див. ще пляма. 

плямчук — див. плямка. 

[плянтро] «поверх, ярус; трибуна; 
горище, під» Нед, [ пльонтро ] «тс.» 
Мікі. Р\У, [пльондр] «поверх», [пльбнд- 
ри\ «поперечні балки (у хаті)», [пльон- 
дрбваний ] «у декілька поверхів»; — 
видозмінене запозичення з польської 
мови; п. рі^іго (рі^їго) «поверх» спорід¬ 
нене з укр. [ п’ятра] (мн.) «полиці для 
готового посуду (у гончарів)». — КісЬ- 
ЬагсИ 89; Фасмер III 425—426; Вгііск- 
пег 412—413. — Див. ще п’ятра. 

[пляпля] «плетуха, балакуха, цоко¬ 
туха» Нед; — п. ст. ріаріас «базіка¬ 
ти»; — звуконаслідувальне утворення; 
пор. 5л. ріатрас, нл. ріатраз, болг. 
плямпам «тс.», укр. ляп-ляп (про 
ляпання язиком). 

[пляс] «танець» Нед, [плясавиця] 
«танцівниця» Бі, [плясовйця] «танцю¬ 
вальна забава» Нед, [ плясати ] «танцю¬ 
вати, починати танець» Нед, [плісати] 
«тс.» Нед, ВеЛ, [плясу (дати)] «драла 


дати» Л; — р. пляс «танець», пля- 
сать } др. плясь, плясати , п. рі^зас 
«водити танок», рі^зас, ст. ріазас «тс., 
танцювати», ч. ріез «великий танцю¬ 
вальний вечір», ріезаіі «радіти, святку¬ 
вати; відвідувати бали; (заст.) танцюва¬ 
ти, плигати», слц. ріез «великий тан¬ 
цювальний вечір», рІезаР «радіти, свят¬ 
кувати; [розважатися на балу]», полаб. 
рГрзаІ; «танцювати», болг. [ плеша\ 
«тс.», схв. плес «танець; танок, танці; 
бал», плесати «танцювати; (заст.) топ¬ 
тати, м’яти», слн. ріез «танець», ріезаіі 
«танцювати», стел, пласлти «тс.»; — 
псл. рі^заіі «плигати, танцювати; раді¬ 
ти»; — споріднене з лит. [рі^зїі] «шумі¬ 
ти, бушувати», ст. ріепзїі «танцювати, 
радіти, торжествувати», рі^зіі «шуміти, 
шелестіти; шарудіти», дальші зв’язки 
яких непевні; гот. р]іпз]ап «танцювати» 
запозичено від слов’ян; сумнівне пов’я¬ 
зання з псл. ріезк- (*р1езк-) «плеск» 
(Вгйскпег 417; К2 45, 323; НоІиЬ— 
Кор. 277) і лит. разіГткзтіпД «бавити¬ 
ся, розважатися» (МасЬек ЕВйС 458). — 
Фасмер—Трубачев III 291—292; Чер- 
ньіх II 46; Преобр. II 83—84; НоІиЬ— 
Ьуег 377; Младенов 429; Вкок II 681 — 
682; 2У52 317; Мікі. Е\У 249; Тгаиі- 
тапп 225; Ргаепкеї 619—620; ВресМ 
К2 57, 158—159; ШепЬеск АІВІРк 16, 
375; Нігі РВгВ 23, 336. 

плясканка, плясканя , пляскач - 
ка — див. плескач. 

[пляскати] «плескати», [пляскан¬ 
ка] «грудка розм’якшеної руками гли¬ 
ни» Нед, [пляскач] «удар, ляпанець», 
[фляск] «плеск» Шейк, . [фляскати] 
«плескати» Нед, [ фляцкати ] «бити до¬ 
лонею з ляскотом»; — бр. пляскаць 
«бити, плескати; ляскати, бити в доло¬ 
ні, базікати, говорити дурниці», пляск 
«плескання, плескіт», п. ріазк «плескіт, 
плеск», ріазкас «шльопати, ляскати (в 
долоні); плескати; упасти», ч. [ріазкаї] 
«плескати (про воду, дощ; прапори); 
бити з ляскотом; базікати», слц. рГазк- 
пйР «ляснути чим-небудь плоским; 
упасти (у болото, калюжу)», нл. ріаз- 
каз «полоскати», болг. пляс «шльоп, 


463 




пляскури 


пневматика 


плюсь, лясь», р.-цсл. ПЛАСКІ» «плеск, 
аплодисменти»; — псл. ріфазкаїі «пляс- 
кати», звуконаслідувальне утворення, 
паралельне до ріезкаїі «плескати», рЦи- 
зкаїі «плюскати»; пор. аналогічні звуко¬ 
наслідувальні утворення: лит. ріазкиоїі 
«ляскати (в долоні)», лтс. ріазкаїа 
«лясь, шльоп», ріакзеї «плескати, ляс¬ 
кати». — Фасмер III 279; ВсЬизІег- 
5ешс 1097, 1101; Младенов 429; МікІ. 
Е\У 251; Ульянов РФВ 20, 28; Егаепкеї 
601—602; Ми НІ. —Епсіг. III 325. — 
Пор. плеск, плюск. 

[пляскури] (бот.) «чоловічі росли¬ 
ни конопель, СаппаЬіз заїіуа тазсиі» 
Мак; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; пор. п. [рїазкип] «плос¬ 
кінь», [ріазкиг] «ячмінь дворядний» (з 
плоским колоском), які відповідають 
основі укр, плоск-. — Див. ще пло¬ 
скінь. — Пор. пласкач. 

[пляха] «пляма» ВеУг; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
ст. їіакі (їіекі) «плями», як і ч. їіек 
«пляма, [латка, місце]», походить від 
свн. уієс (нвн. Ріеск) «пляма; шматок, 
шматок матерії, кусок землі, місце; 
шматок розрізаних нутрощів», спорід¬ 
неного з дісл. їіеккг «пляма іншого ко¬ 
льору» і, можливо, з лат. ріа^а «місце¬ 
вість», ріап^еге «ударяти», псл. ріакаїі, 
укр. плакати ; за іншим тлумаченням 
(ШаШе—Ноіт. II 314), германське сло¬ 
во зводиться до лат. ріа^а як запози¬ 
чення, а ріа^а з ріап^еге генетично не 
пов’язане. — 81а\"/зкі І 231; Вгйскпег 
123; К1и£е—Міігка 203. 

[пляцати] «чмокати, плямкати, жва- 
кати; цямкати (про свиню, порося)» 
ВеБ, [ пляцкати ] «тс.» ВеНЗн; — зву¬ 
конаслідувальне утворення, очевидно, 
не пов’язане з ч. ріасаїі «хлопати, 
плескати (руками по воді); верзти». 

[пляцик] «хлібинка, випечена в 
певній формі з доброякісної муки; пас¬ 
ка» Ва, [ плецик ] «коржик з борошна в 
суміші з макухою, картоплею» Мо, 
[пляцек] «млинець з потертої або гни¬ 
лої картоплі; оладка» ЛексПол, [ пля- 
цок] «тс. ЛексПол; низької якості 

464 


корж, перепічка Ме; плоска глевка хлі¬ 
бина Па; коржик, оладка Нед»; — п. 
ріасек «коржик; солодкий пиріг; весіль¬ 
ний коровай», [ріесакі «тс.», ч. [ріасек] 
«печена або смажена страва з тіста», 
ріаска «тс.», слц. ріаска «поганий кор¬ 
жик», вл. ріаск «цукерка, карамелька»; — 
очевидно, через польське і через чесь¬ 
ке посередництво запозичено з німець¬ 
кої мови; н. Ріаіг «тонке тістечко, пе¬ 
чиво; пиріг» пов’язується з Еіасізе] 
«оладка, коржик», похідним від імен¬ 
ника Ріасіеп «тс.», спорідненого із сні- 
дерл. уіасіе «коржик», сангл. ііаре 
«тс.», гр. тгХапЗд «широкий», лит. ріа- 
Ійз «тс.», ч/ псл. ріазін «пласт». — Ма- 
сНек ЕВЛС 453; НоІиЬ—Ьуег 374; КІи- 
§е—Міігка 201, 554—555. — Див. ще 
пласт, плоскйй. 

пляшка, [пляха] «велика пляш¬ 
ка» Г, Пі, пляшкар , [плящйна] «неве¬ 
лика пляшка», [ фляша , фляшка , фля- 
щйна, ляшка Ж, латка Ж]; — бр. 
пляшка ; — запозичення з польської 
мови; п. їіазга «велика пляшка», їіазг- 
ка «пляшка», Пазгсгупа «пляшечка», 
як і ч. Пазе «пляшка», Пазка, слц. ЇГа- 
за, ЇГазка, вл. Ьіеза, Ьіезка, схв. фла¬ 
та, слн. Йаза «тс.», походять від нвн. 
РІазсНе «пляшка», яке зводиться до 
двн. Пазка, спорідненого з дісл. шв. 
норв. Пазка, дангл. Ііазсе, Пахе, англ. 
їіазк, лат. ріесіо «плету», псл. ріеїр 
(< ^ріекір) «тс.». — Москаленко УІЛ 
14; Шелудько 42; Кірагзку 128; 

Зіа^зкі 1231; МасНек Е8ПС 144; КІи- 
§е —Міігка 201—202. — Див. ще плес- 
тгі. — Пор. фляга. 

[пляшувати] (у чинбарів) «міздри¬ 
ти, обчищати овчину від міздрі»; — 
неясне. 

пневматика «розділ фізики, який 
вивчає газоподібні тіла; - сукупність 
пристроїв, механізмів, які приводяться 
в дію стисненим повітрям», пневма¬ 
тик «пристрій, механізм для стиснен¬ 
ня або розрідження повітря», пнев- 
матник «робітник, який користується 
пневматичними інструментами», пнев¬ 
матичний] — р. болг. пневматика , 




пневмонія 


побережнйк 


бр. пнеуматьїка, п. рпеишаїука «тс.», 
ч. рпеитаїіка «автопокришка; пневма¬ 
тична система», слц. рпеигпаїіка «авто¬ 
покришка», вл. рпеигпаїіка «пневмати¬ 
ка», м. пнеуматичен «пневматичний», 
схв, пнеуматичан «тс.», слн. рпеутаіі- 
ка «шина»; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; англ. рпеитаїіс «пнев¬ 
матичний», фр. рпеитаїірие «тс., повіт¬ 
ряний; пневматика», н. Рпеитаїік «пнев¬ 
матика». утворені на базі лат. рпеитаїі- 
сиз «пневматичний, який діє за допо¬ 
могою стисненого повітря», що похо¬ 
дить від гр. ттшратшос «повітряний, 
дихальний; наповнений газами», пов’я¬ 
заного з тгУєОра «подув, вітер; дихан¬ 
ня», тгуєю «дую, вію, дихаю», тгуєію 
« тс.» звуконаслідувального походжен¬ 
ня. — СІС 2 659; ССРЛЯ 9, 1480; Кора- 
Іігізкі 761—762; НоІиЬ—Ьуег 379; РЧДБЕ 
568; Ву]акли]а 736; Кіеіп 1204—1205; 
Баигаї 568; ЕгепкІу/бгІегЬисІї 489; 
Ргізк II 566—567. 

пневмонія «запалення легень», пнев¬ 
монічний', — р. пневмонйя , бр. пнеу- 
манія, п. рпеитопіа, ч. рпеитопіе, слц. 
рпеитбпіа, вл. рпеитопіа, болг. пнев- 
мбния, м. пнеумони]а, схв. пнеумдни - 
/а, слн. рпеутопі]а «тс.»; — назва, за¬ 
своєна з новолатинської наукової мови; 
нлат. рпеитопіа «пневмонія» утворено 
на базі гр. тгуєироуіа «легенева хворо¬ 
ба», похідного від іменника тгуєпрсоу 
«легеня», що є результатом видозміни 
деетимологізованого тгХєбрсоу «тс.», 
зближеного з тгуєОра «подув, дихан¬ 
ня». — СІС 2 660; ССРЛЯ 9, 1481; Кора- 
Іігізкі 762; НоІиЬ—Буег 379; Вуї’акли- 
737; Кіеіп 1205; Баигаї 568; Ргізк II 
565—566. — Див. ще плуца, пневма¬ 
тика. 

[пнура] «дика свиня» Нед, Пі, 
[понура ] «свиня»; — не зовсім ясне; 
можливо, результат видозміни імен¬ 
ника кнур «кабан», зближеного з по¬ 
нурий. 

пнути, пнутися, пняти — див. 

п’ястй. 

по, по -; — р. бр. др. болг. м. схв. 
по, по-, бр. па } па-, п. ч. слц. вл. нл. 


слн. ро, ро-, ч. рй-, полаб. рй, ри-, схв. 
по, по-, стел, по, по-; — псл. ро, ро-, 
пов’язане чергуванням голосних з ра- 
«па-»; — споріднене з лит. ра- «по-», 
рб- «тс.», лтс. ра «під, через, пере-, 
на», прус, ра- «по-», ро-, лат. ро- «тс., 
пере-», ав. ра- «від, геть», алб. ра «без, 
знову», хет. ре «туди», а також з більш 
віддаленими гр. атго «від», єтгі «на», 
дінд. ара «геть, назад», арі «теж, та¬ 
кож; до цього»; частково пов’язане з 
іє. *роз «після, потім, слідом», до якого 
зводиться й псл. *рог(4ь «пізній». — 
Фасмер III 292—293; Черньїх II 46— 
47; Вшскпег 423; Зкок II 692—693; 
МасЬек ЕЗЛС 465; Младенов 432; ЕЗЗб 
81. £і\ І 178—191; Мікі. Е\У 253; Ког- 
у/асіоу/зкі Е31 2, 94; Меіііеї Еіибез 
155; Тгаиішапп 203; Зндзелин СБЗ 
199; ЛП І 141 — 142, II 71—72; Кагиііз 
II 5; МиЬІ.—Епбг. III 1; Егпоиі—Меіііеі 
916; ІЛтІепЬеск 161; Ргізк І 122, 535; 
Озіеп-Заскеп АЇЗІРЬ 32, 126; Шаібе— 
Ноіш. І 2; Рокоту 841. — Пор. па-, 

ПІЗНІЙ, 

[побалазувати] «забруднити (паль¬ 
цями)»; — неясне; можливо, афектив¬ 
не утворення. 

[побаяти] «втихомирити (дити¬ 
ну)» О; — пов’язане з [баяти] «розпо¬ 
відати», бай-бай (приспів колискової 
пісні). — Див. ще баяти. 

[побердитися] «поталанити, поща¬ 
стити»; — неясне. 

побережнйк 1 (орн.) «Саіісігіз (птах 
з роду куликів); [грязьовик, Ьішісоїа 
їаісіпеїіиз Шарл]»; — р. [ побережник ] 
«річковий, береговий кулик»; — похід¬ 
не утворення від берег ; зумовлене тим, 
що ці птахи, як і інші куликові, зустрі¬ 
чаються по узбережжях великих річок, 
озер і морів (Воїнств.—Кіст. 66—69, 
71, 336; Шарл. 14, 15, 17, 22, 29; Пти- 
цьі СССР 215, 235—247). — Булахов- 
ський Вибр. пр. III.227. — Див. ще бе¬ 
рег. 

[побережнйк 2 ] «лісовий сторож, 
лісник» Г, О, [попережнйк] «тс.», [по- 
бережнйчити] «бути лісником»; — по¬ 
в’язане з берегти (див.). 


465 




побережниця 


повелйка 


побережниця (бот.) «Бііогеїіа Б. 
(Вег£.)»; — р. прибрежник, бр. прьі- 
бярзжнік «тс.»; — похідне утворення 
від берег , можливо, калька наукової 
назви цієї рослини лат. Піогеїіа, пов’я¬ 
заної з лат. Ііїиз «берег, узбережжя»; 
назва зумовлена тим,, що побережниця 
росте по берегах річок і озер, іноді 
просто біля берега у воді (Федченко— 
Флеров 903; Симоновий 278). — Див. 
ще берег. 

[побйрячити] «побруднити калом» 
(про овець та зайців) О; — пов’язане з 
[беркати ] «заляпувати, задрипувати» 
(див.). 

побит — див. бйти 2 . 

побіда «перемога, [біда, горе Нед]», 
[побідйтель] «переможець» Нед, по- 
бідник «тс.», побіджати «перемагати» 
Куз, побіждати «тс.»; — р. болг. по - 
беда , др. побіда «перемога, війна», 
м. победа , схв. победа , цсл. стел, по¬ 
видл «тс.»; — пізнє псл. роЬесіа «тс., 
війна; біда», пов’язане з роЬебііі 
«скривдити», Ьеба «біда». — Фасмер 
III 293; Младенов 432; Брапдт РФВ 21, 
209; Ляпунов ИОРЯС 31, 37; Вегп. І 
54; Рогшасіошзкі К5І 2, 107. — Див. 
ще біда 1 . 

побідйт «металокерамічний твер¬ 
дий сплав»; — бр. пабядзіт «тс.»; — 
запозичення з російської мови; р. побе - 
дат «тс.» утворено в 1929 р. від імен¬ 
ника победа «перемога». — УРЕ 11, 
269; БСЗ 33, 332. — Див. ще побіда. 

[побідник] (бот.) «цибуля перемо¬ 
жна, АПЇцт уісїогіаіе Б.» Нед, Мак; — 
неповна калька другого компонента 
наукової назви лат. уісїогіаіе, букв, «пе¬ 
реможне», похідної від іменника уісіо- 
гіа «перемога, побіда»; назва, можливо, 
зумовлена цілющими лікарськими влас¬ 
тивостями рослини, яку вживають про¬ 
ти укусів змії (Флора III 120, 122; Ві- 
сюліна—Клоков 71—72; Нейштадт 157— 
160; Симоновий. 20—22). — ВеНЗн 37; 
Дворецкий—Корольков 931. — Див. ще 
побіда. 

[побірнйці] (бот.) «плоскінь, Сап- 
паЬіз заііуа шазсиїа»; — похідне утво¬ 


рення від побрати «вирвати, висмика¬ 
ти (льон, коноплі)»; назва зумовлена 
тим, що плоскінь вибирають з-поміж 
матірки, яка ще залишається в грунті 
(Флора IV 158; Вісюліна—Клоков 136; 
Нейштадт 201—202). — Див. ще бра¬ 
ти. 

[побічка] «печінка бичка (риби)» 
Берл, Мо; — неясне. 

побороднйк — див. пабородник. 
[поборсень] «посторонок»; — не 
зовсім ясне; можливо, пов’язане з 
[і ббрсати ] «низати, силяти, затягувати, 
шнурувати» (пор.). 

[побрйндзати] «побрести»; — оче¬ 
видно, пов’язане з [ брендати ] «броди¬ 
ти, вештатися» (див.). 

[побронйти] «не вродитися, не вда¬ 
тися» (про с.-г. культури) О; — не¬ 
ясне. 

[побрукатися] «поборсатися»; — 
очевидно, пов’язане з [ брукати ] «бруд¬ 
нити, мазати» (див.). 

[повала] «стеля; горище О», [пова- 
лйна\ «стеля» Г, Нед, О, [ повалйня ] 
«тс.» О, [ поваляний ] «розташований 
на стелі» О; — ч. [роуаі] «стеля; балка 
в стелі», слц. роуаіа «горище; стеля», 
[роуаі] «тс.»; — вважається (Дзендзе- 
лівський УЗЛП 106 — 107) запозичен¬ 
ням з польської мови; п. рошаїа «сте¬ 
ля; накат», [роу/аі] «тс.» є похідним від 

ст. роу/аіас «завалювати, накочувати», 
пов’язаного з у/аііс «валити; (ст.) коти¬ 
ти», якому відповідає укр. валити. — 
Вгискпег 599—600. — Див. ще валй- 

ти. 

[повгар] «капюшон; той, хто носить 
капюшон Нед; потвора, виродок О», 
[ повґарь ] «хлоп’я» О; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з уг. ро!§аг ([рои^аг]) 
«громадянин; (іст.) міщанин»; пор. слц. 
рої^аг «громадський слуга, поліцай, 
наглядач» (з уг.)., 

[повелйка] (бот.) «березка, Сопуоі- 
уиіиз Б.; повитиця; Сизсиїа Б.» Нед, 
[ повилйця ] «тс.» Нед, [ повелиця ] «по¬ 
витиця» Мак, {повилика Мак, повіли- 
ця Пі, поливика Мак] «тс.», [повилю- 
ха] «березка» Нед, Мак; — р. повилй- 


466 




повережшя 


повидло 


ка «повитиця; [березка; плющ, Небе- 
га]», [повелика] «повитиця», бр. [паві- 
ліца] «тс.; березка»; — похідні утво¬ 
рення від вйти, в'ю, паралельні до по- 
витйця. — Шамота 115. — Див. ще 
вйтень, вйти 1 . 

[повережіня] «картоплиння, стебли¬ 
на картоплі разом з листям» ВеУг; — 
пов’язане з [ павороз ] «вусик витких 

плоптличч \оп пп-мті п а 1 *т'ггоалди» ияптиии 

у ''її V і.уі і4і іи^ і пиіі 

картоплі; картоплиння» (див.). 

повересло, повереселє, повересі- 
ля — див. перевесло. 

[поверн] «вороття» Нед, [ повірник ] 
«пасовисько, на яке вівці виганяються 
повторно (на ніч)» Нед; — похідні ут¬ 
ворення від повернути. — Див. ще 
вертіти. 

[поверховиця] (іхт.) «верховодка, 
АІЬигпиз аІЬигпиз Ь. Нед; Азріиз Іисі- 
биз»; — похідне утворення від верх] 
назва зумовлена тим, що ці риби вліт¬ 
ку тримаються біля поверхні води. — 
Маркевич—Короткий 97—98, 116. — 
Див. ще верх. — Пор. верховодка 1 . 

Ггт/-кт»г»11 1 ?\ґ\т ^ /,^аготлиі\т/т/о Огч! лгг'.гл- 
[ ии \ і . / \\ чу сі і сі і 1і і/і\і\сі , і і 

біти Б.» Нед, [повзунка] «тс.» Мак; — 
похідне утворення від повзти ; назва 
зумовлена тим, що багатоніжка має 
повзучий корінь. 

повз 2 «мимо», [ пбуз ] «тс.», [поз] 
«тс.; біля», [ пос] «повз, крізь» ЛЧерк, 
[, попівз ] «повз» Нед; — бр. пауз «ми- 


Г* ГГ гт о 


' ІТ ІМА 


\~і\«ладгтіа прппшспппл, 

результат стягнення прийменників по і 
[уз] «біля, при, повз». — Мельничук 
СМ III 127, 151. — Див. ще по, уз. 

повзик (орн.) «ВіЧа еигораеа Б.», 
[повзун] Нед, Шарл, поповзень УРЕ, 
Нед «тс.»; — р. пбползень , бр. попа- 
узень «тс.»; — похідне утворення від 
повзтй ; назва зумовлена тим, що пов¬ 
зик дуже добре лазить по деревах 
уверх і вниз головою (Воїнств.—Кіст. 
280; Страутман 131р Птицьі СССР 
527). — Булаховський Вибр. пр. III 
221. — Див. ще повзтй. 

повзина, пбвзняк — див. пївзен. 
повзтй, повзати , [повзало ] «зсув» 
ВеНЗн, [повзач] «пролаза, пройда; під¬ 


лесник; підлабузник» Нед, повзун «тс. 
Куз; той, хто повзає; деталь механізму, 
яка повзає», повзунець «народний та¬ 
нець, у якому більшість па виконуєть¬ 
ся на зігнутих ногах; па в танці», пов- 
зункй «одяг для немовлят», повзунок 
«дитина, яка ще не вміє ходити; (тех.) 
повзун», повзуха «та, що повзає», пов¬ 
зучий, [повзущий] «повзучий» Нед, 


ПЛПЗАШТІЛ Ґ^Л/ЛЛ 

11 ЧУ 1_> ^ ^ ІП'/ С' 1 * 1 І 


Пі, оповз «зсув», оповзень «тс.», по¬ 
повз «рух або перехід, зроблений пов¬ 
зучи», пбповза «поповзом», пбповзки, 
поповзом «тс.», [прйповзком] «підпов¬ 
заючи» Нед, [ спбвзнути ] «сплинути, 
зникнути» Нед; — р. ползтй , пблзать , 
бр. паузці , пбузаць , др. пьлзти «повз¬ 
ти, танути, розтоплюватися», пьлзати 
«повзати», п. реїгас «тс.», ч. [рігку] 
«слизький», болг. пьлзя «повзу», м. 
ползи «повзе», схв. пузити, пузати , 
слн. роїгеїі «повзати», ріегаїі «дертися 
вгору, лізти, лазити», стел, пл’ьзати 
« повзати», пл’Бзати «тс.»; — псл. *р ь 1г- 
Ь, *р ь 1га1;і, *ре1г1:і, *ре!га1і «повзти, по- 

псоттіл плп’оооий тіс» г\ т^л т п ттттсти/т г'/'ч тт гл _ 
Сі 1 ҐІ , 11 ЧУ 1_> /І^СІІ1\- ~1'_ Є 1 У 1-?СІ1 11 1/1 IV! 1 

них з *ро!г , ь «полоз»; — очевидно, спо¬ 
ріднене З ДВН. ІОІ£ЄП «іти слідом», днн. 
Го]£Оп, дангл. іоі^іап, іуі^ап, пгерм. 
: ЧоІ£-, : ЧиІ£- «тс.», можливо, також 
кельт. *оІ£- «слід, іти слідом»; іє. 
*ре1§’й-/роІ^’Ь-/р1§’Ь- «ковзати, повз¬ 
ти», співвідносне з *ре!К-/ро1к- «по- 

плгчфп-гті лЛап-гл-гті., ГГі П\ ЛНіїЛІЛ ТТТ ОАП. 

осріаїл, иисріаі п'/. - ш 

Черньїх II 51; Преобр. II 92—93; Вгйск- 
пег 402; МасЬек Е56С 456; НоІиЬ— 
Кор. 277; Младенов 537—538; Мікі. 
Е\У 237; ТгаиЧпапп 218; Аникин Зти- 
мология 1980, 41-Т-49; 1981, 131 — 
140. — Пор. полоз, полоса 1 . 

повйдло, [павйдло] «повидло», [по¬ 
вила] «тс.» Нед, [ повидлянка ] «страва 
з повидла», [повилянка] «тс.» Нед; — 
р. повйдло , повидла , бр. павідла ; — 
запозичення з польської мови; п. ро- 
^іб-іа «повидло», як. і ч. роуібіа «тс.», 
загальноприйнятої етимології не має; 
пов'язується (Вгйскпег 433) з п. ичс 
«вити, крутити»; виводиться (Масйек 
Е2НС 476 — 477) від кореня іє. *реио- 


467 




повйж 


ПОВІСМО 


«чистити» > «цідити» (пор. дінд. рауіі- 
га- «чистий», лат, рПгиз «тс,»), — ЗЬе- 
уєіоу Нізі. ркопоі. 80; Черньїх II 47; 
Фасмер—Трубачев 294. 

[повйж] «вище, зверху, зверх, на¬ 
горі Нед», [повйжше] «зверх» Нед; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. рошуг «вище», роу/уге] «тс.» ро- 
^угзгу «вищезгаданий» є результатом 
видозміни давнішого рошузге «вище», 
що складається з прийменника ро «по» 
і прислівника шузге, пов’язаного з прик¬ 
метником у/узг(зг)у «вищий»; видозмі¬ 
на зумовлена аналогією до основи 
пігзгу «нижчий». — Вгйскпег 639. — 
Див. ще вись, по. 

повилика, повилйця, повилюха — 
див. повелгіка. 

[повинути] «наринути, нахлину¬ 
ти»; — не зовсім ясне; можливо, ре- 

__ _г... . .<.і 

зульїаг видозміни слів упилипупіи\ 

«полетіти», полинути «потекти» з вла¬ 
стивою західним говорам заміною л на 

В (у). 

[повиншивляти] «повитягати, по- 
виймати» Мо* — неясне. 


повинь — див. полин, 
повитйця (бот.) «Сизсиїа Б.; [берез¬ 
ка польова, Сопуоіуиіиз агуепзіз Б.]», 
\поватиця\ «березка польова», [пови- 
тель] «повитиця чебрецева, Сизсиїа 
еріїНутит Мигг.» Мак, [ повитниця, 
повитуха] «тс.», [повій] «березка по- 
пкппя' іппмря ктшрні пяимчі Тпптпря 

Б.» тж, [повійка] «тс.; повитиця льоно¬ 
ва, Сизсиїа еріїіпит ШеіНе Мак; 
плющ, Несіега Ьеііх Б.», [повійник] «бе¬ 
резка польова Нед, Мак; повитиця че¬ 
брецева Мак», [повітйця] «повитиця», 
[привйтиця] «тс.» Куз, [привитйця] 
«повитиця одностовпчикова, Сизсиїа 
топо^упа УаЬІ.» Нед, [привітиця] «тс.», 
[привйтниця ] «повитиця чебрецева, 
Сизсиїа еріІЬуіпит Мигг.», [привиту- 
ха\ «тс.» Мак; — р. [повйтель] «пови¬ 
тиця; березка», [повилика] «плющ», 
бр. павїтуха «повитиця», [ павбй ] «бе¬ 
резка»; — похідні утворення від вити¬ 
ся; назви зумовлені тим, що ці росли¬ 
ни обвиваються навколо інших рос¬ 


лин. — Шамота 115; Меркулова Очер- 
ки 107—108; МасЬек 4т. гозії. 184. — 
Див. ще вйти 1 . — Пор. вйтень, па- 
вутйця, повелйка, повутидя. 

повіддя, повідь, поводдя, повб - 
день — див. вода. 

[повідник] (орн.) «уліт, коловод¬ 
ник, Тгіп£а Б.; травник, Тгіп^а Іоіа- 
пиз Б. (Тоїапиз)» Шарл, ВеНЗн; — по¬ 
хідне утворення від вода; назва зумов¬ 
лена тим, що ці птахи відшукують по¬ 
живу (комах та їх личинки) у воді і на 
вогких місцях (Воїнств.—Кіст. 74; Стра- 
утман 36; Птицьі СССР 255—258); пор. 
інші назви цих птахів: [коловодник, 
коловодйця, болотенник] ВеНЗн, 
нім. Шаззегіаиіег «тс.», букв, «водяний 
бігун, бігун по воді». — Булаховський 
Вибр. пр. III 227. — Див. ще вода, по. 

[повілйти] «залишити» О; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з воля, звіль¬ 
нити. 

повільний «нешвидкий; тривалий; 
положистий; [помірний; вільний; нетіс- 
ний (одяг)]», [повільнйй] «тс.; поступ¬ 
ливий, поблажливий» Нед, сповільни¬ 
ти, сповільнювач/ уповільнити, упо¬ 
вільнювач; — пов’язане з воля (див.). 

[повінєць] (бот.) «жабурник, Нуи- 
госНагіз Б.» Нед, Мак, [повінцеваті] 
«жабурникові, НубгосНагісіеае Лизз.» 
тж; — неясне. 

повінь «розлиття річки, значне під¬ 
вищення рівня води у водоймі», [нове- 
нйти] «викликати повінь» О; — р.-цсл. 
повонь «повідь, потоп, розлиття річки; 
потік, річка»; — результат спрощення 
давнішого *повіднь (<*роуос!ьпь), р.- 
цсл. поводьнь «повідь; потік», яким від¬ 
повідають ч. слц. роуобеп. «повідь, роз¬ 
лиття, повінь», п. ро^обг «повінь», 
схв. повбдаьь , повддаьь , слн. ромбсіеп] 
«тс.»; — псл. роуосіьпь «тс.», похідне 
від уосіа. — Див. ще вода. 

повісмо «пучок оброблених коно¬ 
пель або льону, готових для прядіння, 
а також одержана з нього пряжа; пас¬ 
мо; міра прядива; [60 мітків, пучків 
(пряжі) разом Нед]», [повісьмо] «тонке 
полотно; найкраще полотно; в'язка» О, 


468 








П0В1СНИК 


повний 


[повісьм яниця\ «найкраще полотно на 

Л. ~- 

^.иричпи» 'и, [пиоьсплпииі ьиріїзі 

[повісняне полотно] «різновид ТОНКО¬ 
ГО полотна»); — р. [ повесмо\ «пучок 
обробленого льону; жменя пряжі або 
дві жмені льону (для вичісування); мі¬ 
ра обробленого льону; міра пряжі, ни¬ 
ток (моток у 40 обертів)», [повесма] 
«тс.», бр. [павесма] «пучок оброблено¬ 
го льону (від 10 до 12 жмень)», др. по¬ 
вісмо «пучок (льону), міток, пасмо», 
п. [роу/ізто] «пучок вичесаного і спле¬ 
теного прядива» (з укр.), ч. [роуезто] 
«10 жмень льону», слц. роуезпо «пучок 
льону або коноплі», [роуезто] «тс.; дві 
жмені обробленого льону або коноплі», 
нл. роу/езто «пасмо», ро\Уегто «жмут 


оорооленого льону», оолг. повесмо «ку¬ 
деля, жмут коноплі, льону, вовни», по¬ 
вісмо «тс.», м. повесмо «куделя; пас¬ 
мо», схв. повесмо «пасмо», слн. роуез- 
то (роуезто) «жмут обробленого льо¬ 
ну»; — очевидно, псл. роуезьто «пас¬ 
мо, пряжа; пучок, жмут обробленого 
льону або коноплі», пов’язане з роуезі- 
їі «повісити», семантично видозміне¬ 
ним під впливом у^гаіі «в’язати»; менш 
переконливе ^безпосереднє виведення 
(МасНек ЕЗІС 476) з псл. *ро-у$г-ьто 
як похідного від у^гаїі «в’язати». — 
Дзендзелівський 81. зі. 13/3—4, 196— 
197; Даль III 144—145; Носович 434; 
5\У IV 853; ЗсЬи$1ег-Зеу/с 1143; Мла- 
денов 437; Трубачев Рем. терминол. 
102. — Див. ще вгісїти, по. 

[повісник] (бот.) «гвоздики дельто- 
видні, БіапіНиз беїіоісіез Ь.» Мак; — 
неясне. 

повісти, повістка, повість , повіс¬ 
тяр — див. відати. 

повіт (іст.) «адміністративно-тери¬ 
торіальна одиниця, складова частина 
губернії», повітовий ; — р. повет «по¬ 
віт», бр. павет , п. роичаї «тс.», болг. 
[повет] «округ»; — очевидно, псл. ро- 
уекь «округ», давніше «межа, відгоро¬ 
джена гілками ділянка землі», пов’яза¬ 
не з *роуеїіїі «позначити гілками», 
уєїь «гілка»; думки про запозичення з 
польської мови (Фасмер III 293) і про 


безпосередній зв’язок польського від¬ 


_ „ / 

ішьіДника з \лмаі- V 


псл. *Уе1і1і) «гово¬ 


рити» (Вшскпег 432—433, 614) недо¬ 
статньо обгрунтовані. — Мельничук 
Вост.-сл. и общ. язьїкозн. ПО. — Див. 

ще витати 1 , відвічати. — Пор. при¬ 
віт. 

повітка «господарське приміщення; 
покрівля на опорах, накриття», [па- 
вєть, пбвєть ] «тс.; надбудова над по¬ 
гребом; погрібник» Л, [повіт] «хлів» 
Пі, [пбвіть] «хлів для худоби (частіше 
відкритий); навіс із соломи біля такого 
хліва»; — р. [поветка] «повітка», по- 
веть, повить , бр. павець «тс.», п. ро- 
у/іес «критий перехід; місце для прохо¬ 
ду через двір або в городі; накриття, 
навіс», ро\уіеїка «тс.; [невеличкий са¬ 
рай]»; — псл. роуеіь (роуейь) «накрит¬ 
тя», очевидно, пов’язане з *роУеїі1і «по¬ 
крити гілками»; менш переконливе по¬ 
в’язання (Мікі. Е\У 387) з уе]а4і «вія¬ 
ти» або зіставлення (Мозгугізкі ]Р 37, 
297) з псл. ]а1:а «хлів» (пор. укр. ят- 
ка). — Фасмер—Трубачев III 293— 
294. — Див. ще віть , по. 

[повїтренниця] (бот.) «кремена 
лікарська, Реіазіїез оііісіпаїіз МпсЬ. 
(Реіазіїез ЬуЬгісіиз О.М.ЗсН.)» Нед; — 
неясне. 

повітря — ДИВ. вітер 1 . 

[повіхтериця] «вихор, буря»; — 
пов’язане з [віхтелиця] «тс.», частково 
зближеним з вихор. — Див. ще віхте- 
лити. 

повія, повійниця — див. віяти. 

повний, повен , [повніненький ] «за¬ 
повнений ущерть, дуже повний», пов¬ 
нісінький, [повнена] «скупчення; запов¬ 
нення; повно, повно-повнісінько», [пбв- 
нйця] «велика кількість; потік, хвиля 
Нед; повна посудина, чарка», [повниць] 
«жбанок» ВеЗн, повнота СУМ, Г, 
[повнь] «досконалість, повнота» Нед, 
повні «повний місяць; надмір (почут¬ 
тя); [повнота; достаток, велика кіль¬ 
кість, численність Г, Нед; друга фаза 
місяця, підповня Л]», пбвнява «надмір 
(почуття); огрядність СУМ; [повнота; 
достаток, велика кількість, числен- 


469 





повний 


повсегда 


ність]», [повняк] (у сполученні п.-мі¬ 
сяць «повний місяць» Нед), повнити 
«наповняти; [виконувати (службу, обо¬ 
в’язки)]», повнитися, повніти, повні¬ 
шати, повністю, повнотою «повніс- 

_ __л. _'_ 

ш», [&упивпии\ «ішьнип», пипиопю- 

вач , [напідпбвнї] «під час другої чверті 
місяця», несповненний «нездійснен¬ 
ний» Куз, [несповнймий] «тс.» Нед, 
[неспбвний] «неповний» Нед, несповна 
«не повністю, не цілком», [перепбвня] 
«надмір (почуттів, переживань)», під- 
пбвня «друга фаза, друга чверть міся- 

ТТП* Г Т“Т ҐЛ ТУ 1 1 71 ТІ И/ТІ СГ Т Т Т_ ГТ/Л'ПТІГТ 
іД/і, [ііиоп/ш ті^/іЦі», икллі/і і 

повнілий, попбвненець «той, хто при¬ 
був у військову частину у складі попов¬ 
нення», поповнення, поповняти «зба¬ 
гачувати; замінювати нестачу; поверта¬ 
ти, відшкодовувати; [учиняти]», [ споє¬ 
ний ] «повний» Нед, [сповнйчка] «склян¬ 
ка; повна посудина, чарка» Нед, [спо- 
в є нити 1 «наповнити наситити п п осо- 
чити», сповна «цілком, повністю», [упо- 
вень\ «повня» Нед, [уповні] «з повною 
посудиною; про повний місяць; про ва¬ 
гітну жінку; цілком, повністю, доволі, 
досхочу» Г, (Ме); — р. пблньїй, бр. 
пбуньї, др. пьлнь, пьлньїи , п. реїпу, ч. 
слц. ріпу, вл. нл. роїпу, полаб. раипе 
(раипе), болг. пьлен г м. полн, схв. 
пун , слн. рбіп, стел. патент*; — псл. 
*р ь 1п , ь «наповнений, цілий, повний»; — 
споріднене 3 ЛИТ. рііпаз «повний», лтс. 
рііпз, прус, рііпап (зн. в. одн.), дінд. 
рцгпаЬ, ав. рогопа-, гот. Іиііз, дангл. 
днн. їиіі, - двн. їоі, дісл. їиІІг, дірл. Іап 
«тс.», лит. ріНі «лити, сипати, бити, ка¬ 
тати», а також, з іншим ступенем вока¬ 
лізму, дінд. ргапаЬ «повний», лат. ріе- 
пиз «тс., наповнений, надутий», гр. 

'тг'к-А г\ г\/~ лплпгтілі ітоплштаттитіл -тгі»і-тг^ »л_ 
ччіиоіи-іп, і ісіііч^оі іч_ гхпгі '/ , /і <і/VI |~ 

рі «наповнюю, навантажую», лат. ріеб 
«наповнюю», дірл. Іїпаіт «тс.»; іє. 
^р(е)іе- «наповняти,- набивати; запов¬ 
нювати (простір)», що є розширенням 
кореня *ре1- (*р|-) «тс.». — Фасмер III 
312; Вгйскпег 402; НоІиЬ—Ьуег 378; 
МасЬек ЕЗЛС 461; Зскизіег-Зе^с 1123; 

м пагтоиг\п ВЧ 7 * 


Ог\! апсГі, 

1 ЧУ 1 (Д 1 VI 


^оЬпогі 107 

с-ііис-і V. 1 V І 


Мікі. Е\У 236; МеіПеї: Еїисіез 294; 
Мейе ОЯ 215; Тгаиїтапп 218; Ргаепкеї 
592' МііЬІ—Егніг III 216' ЛбЬаппезвоп 
560; К1и£е—Міігка 826; Кіеіп 627; Бе- 
лєцкий Принципи 57; Ргізк II 537— 

соо сс і . Т)^: л 7оо 70/1. 

ооо, оиі, юшг>асС[ / оо—/о**, ууаіие— 

Ноїт. II 322—323; Ребегзеп КеН. Сг. І 
52, 178; ІЛЬІепЬеск 166, 173; Роког- 
пу 798—799. 

[повнігувати(ся)] «стомити(ся), ви- 
бити(ся) із сил» ЛЧерк; — очевидно, 
пов’язане з [ніга] «розслабленість, зні¬ 
женість, пестощі» (див.). 


ГТЛТЇТТЛІіі 1 
VI 1111 ІЛ 1 ] 


п. 

о і , 


очевидно, результат видозміни форми 
поночі під впливом північ «середина 
ночі» (пор. бр. пбунач «тс.»). — Див. 

ще ніч, по. 

[повнушка] (бот.) «пелія, Реіііа Раб- 
<3і» Мак; — можливо, похідне утворен¬ 
ня від повний ; мотивація назви неясна. 

повкякй (бот.) «чорнобривці Та^е- 
Іез Б.», [пбвнике] «тс.» Корз, [ повнєк] 
«чорнобривці прямі, Та^еіез егесіиз Б.» 


Мак, [повнюк Мак 


повнюх ВеНЗн, 


Мак, повнюхй ВеНЗн, помняк Па, 
Мак, понюх ВеНЗн, Мак] «тс.», \пов- 
някй] «гвоздики, ОіапїЬиз Б.» ЛЧерк, 
[помняк ] «чорнобривці» ВеБ; — похід¬ 
не утворення від повний ; назва зумов¬ 
лена махровою, повною формою квітки 
цих декоративних рослин (Вісюліна— 

1 СП 1 С Г\ 017\ 

шшлио юз —іии, л / }. — ще 

повний. 

[поволоди] (мн.) «смуги при заході 
сонця» Нед; — результат видозміни де- 
етимологізованої назви . [пбмолодки] 
«білі хмарки» і под, — Див. ще моло- 
дйтися, 

пбвороз 1 —див. паворожка. 

пл г» п гч илллп/о іу ґу _ 

иииирио , /іио.ЩюаК', - 

див. вороза. 

повпред, повпредство;. — р. болг. 
полпред , бр. паупрзд ; — складноско- 
рочене слово, утворене в радянський 
період з перших частин слів повно¬ 
важний представнйк за зразком р. 
полпред {полномбчньаі представй- 


уп о п и\ 

; і V / • 


ГГРПСГ 1П 1П7Ч 

А о ±11 і V, іч/і 


Критенко Вступ 556—557; 2У52 352; 


повсегда, повсіда — див. всігда. 


А 7Л 
Ч: / Є» 









повстати 


повх 


повстати, повстанець , повстан¬ 
ня — див. стати. 

повсть, повстина, повстка «повсть; 
[повстяна підбивка па внутрішній час¬ 
тині хомута]», [ повстйще) «шматок 
сукна на дошці, яким гребінники полі¬ 
рують гребінці», повстяк «зимове 
взуття з повсті, валянок», повстяник 
«тс.», повстянка «шматок повсті; 
[одяг із повсті Нед]», повстяр «той, 
хто виготовляє повсть», повстярня 
«повстяна фабрика» Куз, повстинний 
«виготовлений з повстини», повстя- 
нйй «виготовлений з повсті», [повстя- 
нйстий] «тс.; схожий на повсть» Нед, 
[повстати] «валяти, збивати (повсть)» 
Нед, [посповщуватися] «позбиватися» 
(про вовну) О; — р. полсть «полот¬ 
нище, повстяне покривало, простирад¬ 
ло», [полость] «повсть», [ полстйна ] 
«тс.», бр. поусць «(у тварин) шерсть, 
вовна; підшерстя», др. пьлсть «повсть, 
повстяний килим», п. ріізс «повсть, по¬ 
встина; фетр (кращий сорт)», ріізгі, 
ч. різі:, слц. різі’, вл. р]"е1зс «тс.; м’яке 
волосся тварин», ріеїзс «тс.», болг. 
пльст «повсть; повстина, кошма», схв. 
пуст «повсть, фетр», слн. рбізі «тс.», 
стел, пл’ьсть «повсть»; — псл. *р ь Ізіь 
«тс.; шерсть, вовна»; — споріднене з 
лат. рїіеиз (ріііеиз) «повстяна куляста 
шапка», рїіеит (ріііеит) «тс.», гр. 7гї- 
Ход «повсть», а також, можливо, з 
більш віддаленими двн. 1і1г, дангл. їеіі 
«тс.», двн. їаігап «бити», лат. реііо 
«б’ю, штовхаю; коливаю; рухаю»; іє. 
*реШоз- «збитий, зваляний», *рі!оз- 
«волосся», *рі1о- «тс.». — Фасмер— 
Трубачев III 318; Шахматов ИОРЯС 
7/ 1, 303; Срезн. II 1751; Вгискпег 413; 
МасНек ЕЗИС 463; ЗсНизіег-Зеию 1078; 
Младенов 431; 2У52 352; Мікі. Е\У 
236; Рогіипаіоу АЇЗІРЬ 4, 585—586; 
Ргізк II 536; \Уа1с1е—Ноїт. II 303— 
304; Кіи^е—Міігка 197—198; ЗсНгасІег 
Кеаііехікоп 1311; Рокоту 801. 

повсюда, повсюдейка, повсюдний, 
повсюдніти — див. всюди. 

повтваряти, повтверяти, повтво- 
ря ти — див. отвирати. 


повтйшкувати — див. тйскати. 

повтор, повторити, повторний — 

див. втора. 

[повутидя] (бот.) «березка польо¬ 
ва, Сопуоіуиіиз агиепзіз \^.» Мак; — 
результат контамінації форм павутйця 
і [ повитиця ] «тс.» (див.). 

[повх 1 ] (зоол.) «польова миша, Аро- 
сіетиз (Апчсоїа); вовчок, соня, Оііз 
£Ііз Ь. (Муохиз §■]із ЗсНгеЬ) Нед; кар¬ 
топляна миша Нед; кріт ЛексПол; хо¬ 
м’як, Сгісеїиз їгитепіагіиз Раї 1. Нед», 
[повхарня ] «сховище для вовчків, (^Іі- 
гагіит)» Нед; — р. полчок «вовчок, со¬ 
ня», [полчек] «соня, земляна білка; са¬ 
дова соня, Еііотуз риегсіпиз», бр. 
[поух] «горіхова соня, Мизсагсііпиз ауеі- 
Іепагіиз; садова соня», п. ріїсН «земле- 
рийка, Сгоззориз їобіепз; вовчок, со¬ 
ня», [ріік] «вовчок, соня», ч. р]сН «тс.; 
садова соня», слц. р]сН «садова соня», 
рІсНа, різіса «тс.», нл. р]е1сН «вовчок», 
болг. плш «щур, Миз гаїіиз», схв. пух 

«ВОВЧОК, СОНЯ», СЛН. рбІЬ, СТСЛ. ПЛ’ЬХ’Ь 

«тс.»; — псл. ''фЧх'ь «соня, вовчок; по¬ 
льова миша», очевидно, пов’язане з 
ріезпь «цвіль»; — споріднене з лит. ре- 
1§ «миша» (первісно, мабуть, «сіра тва¬ 
рина»), лтс. реіе «миша», а також з 
лит. реіеіі «пліснявіти, цвісти», ре!§зіз 
«цвіль», лтс. реіесіз «сірий (про вовка, 
зайця); сірко (про коня)», ре1е]*итз 
«цвіль»; іє. :і: ре1-/Ь(Н)е1-; менш обгрун¬ 
товане виведення псл. *р ь 1х , ь від двн. 
ріІіН «соня», ЬіІіЬ, свн. ЬіїсЬ «тс.» (Но- 
ІиЬ—Кор. 278; НоІиЬ—Ьуег 377; МеіІ- 
Іеі МЗЬ 11, 179; ОзіНоЕ Рагегеа 185; 
Ресіегзеп КеЙ. Ог.,І 98; ІЕ 5, 56), ско¬ 
ріше німецькі форми є давнім запози¬ 
ченням із слов’янських мов. — Фас¬ 
мер III 319—320; Ильинский ИОРЯС 
20/3, 114; Маїгепаиег ЬР 13, 168; 
Вгискпег 413; МасНек ЕЗЛС 460; ЗсНи- 
зїег-Зеию 1077; Младенов 431; Кіраг- 
зку ОЬО 99; Кіи^е—Міїгка 76; ЗсНга- 
Нег ІР 17, 29. — Пор. пільх, плі¬ 
сень. 

[повх 2 ] (ент.) «звичайний хрущ, 
МеІоІопіНа уиі^агіз РаЬг.» ВеНЗн; — 
не зовсім ясне; можливо, результат се- 


471 




повхатии 


поганий 


мантичної видозміни назви [ повх ] «по¬ 
льова миша; вовчок» (див,). 

[повхатий] «волохатий»; — неяс¬ 
не; можливо, пов’язане з пелехатий. 

[пбвхта] «баюра, болото» ВеНЗн, 
[пдхта] «тс.» ВеНЗн; — неясне. 

[повчик] (ент.) «кровососка кінська, 


1-Л іппаКлплп лаі ііпп Т 
і ііррс/ис/оч-а • 


12 «ЛЛ 
і 


іиа. 


неясне. 

[повшедний] «повсякденний, що¬ 
денний, звичайний», ст. повшедний 
(XVII ст.); — бр. ст. повшедний «тс.» 
(1561); — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. ро^згебпі, [ро^згесіпу], як і слц. 
заст. роузесіпу «тс.», утворене з при¬ 
йменника ро «по», давньої займеннико¬ 
вої основи 'мзге- «все-» та основи імен¬ 
ника СІ 2 ІЄП «день» (мн. СІ пі), якому від¬ 
повідає укр. день. — Бульїка 247; 

IV 868, VII 765, 772. — Див. ще 

по, весь 1 , день. 

[гіовшонок] «маленький хлопчик», 
[поетук] «тс.»; — очевидно, пов’язане 
з [повх 1 (зоол.) «польова миша; вов¬ 
чок; картопляна миша; хом’як» (див.). 

[пов’язок] (бот.) «перстач гусячий, 
гусяча лапка, Роїепііііа апзегіпа Б.» 
Мак; —• результат видозміни і перене¬ 
сення назви [зав’ язник\ «перстач пря¬ 


мостоячий, калган, Р. Іогшепііііа №ск. 
(Р. егесіа Б.)»; назва могла бути част¬ 
ково зумовлена й тим, що перстач гуся¬ 
чий має повзучі стебла, які вкорінюють¬ 
ся по вузлах (Словн. бот. 414—415; 
Вісюліна—Клоков 210—211; Нейштадт 
323—324; СимоновиЬ. 375—376). — 
Шамота 142—143. — Див. ще зав’яз¬ 
ник. 

гіогав’е, погйв’є, погов’є — див. 

пуга. 

поганий, поганкуватий «трохи по¬ 
ганий, не дуже добрий; негарний, не¬ 
красивий», [поганькуватий] «досить 
поганий» Нед, поганючий , [паганець] 
«поганець» Нед, поганець «той, хто ви¬ 
кликає огиду, відразу; (заст.) нехристия¬ 
нин», поганин «тс.; [вовк]», паганство 
«язичество» Куз, поганство (заст.) 
«тс., язичники», [ поганьство ] «тс.; по¬ 
гань» Нед, поганка «негарна жінка; 


лихоманка; річ, яка викликає чиєсь не¬ 
задоволення», погань, поганити «ро¬ 
бити поганим, неприємним, псувати; 
неславити, безчестити», поганитися 
«безчестити себе; допускати помилки», 
поганіти «ставати поганим», погані¬ 
шати, поганшати , [поганчати] «тс.», 


-іП Л /О Л ^ 1 І 1 / і г • 


П /Л О А П / П АЛтіТ ГТІЛ 

£у. / і/ су о \шЛ/1 ь иь сі* \>аісуі ілхіхіП" 


бр. паганьї «тс.», др. поганий «язич¬ 
ник; єретик; іноземний; нечистий; гру¬ 
бий», п. [ро^ап] «язичник», ро^апіп 
«тс.», [ро^аппу] «поганий, негідний», 
нл. родап «язичник», ч. слц. вл. роЬап 
«тс.», болг. поганец «тс.; погана, не¬ 
приємна людина; [пацюк]», м. поган 
«поганий, огидний, [нехрещений]», по¬ 
ганец «поганець, огидна людина», схв. 
поган «язичницький; поганий, огидний; 
злий; брудний», поганац «поганець», 
пдганйк «огидна, погана людина; язи¬ 
чник», поганин «тс.», слп. ро§ап «язи¬ 
чник», стел, поглігь «варвар, кат; іно¬ 
земний, варварський, поганський, язич¬ 
ницький»; — давнє запозичення з ла¬ 
тинської мови; лат. ра^апиз «сільський; 
селянський, простий, неосвічений; язич¬ 
ницький» є похідним від ра^ив «сіль¬ 
ська громада, село; сільське населення; 
область, район, округ», пов’язаного з 
рагщо «вбиваю, заганяю, встромлюю, 
вдавлюю, вирізую», спорідненим з псл. 
[рагь] «виїмка», укр. паз\ функціону¬ 
вання цих запозичених форм на позна¬ 
чення поняття «язичник», а також роз¬ 
виток значень типу «брудний, бридкий; 
забруднювати, неславити, безчестити, 
псувати» були підтримані на слов’янсь¬ 
кому мовному грунті фонетично близь¬ 
кими власне слов’янськими утворен¬ 
нями, пов’язаними з псл. £апа «обра¬ 
за», ^апііі «докоряти», укр. гана «осуд, 
ганьба, сором», ганити «гудити; доко¬ 
ряти, лаяти». — Фасмер III 185, 294— 
295; Черньїх II 47; Вгискпег 426; Но- 
ІиЬ—Буеі;381; МасЬек Е54С 467—468; 
ЗсЬизїег-Зе^с 1118—1119; Младенов 
437; 5кок її 694; КЕ8 7, 193; Критенко 
Вступ 531; Меіііеі; Еіисіез 185; Зсішагг 
АіЗІРЬ 41, 129; Меуег ІР 3, 71; Огйпеп- 
іпаі 2і81Рп 9, 380; Вопас ЕР 35, 443; 


472 




поганка 


погійновати 


Таїсіє—Ноїт. II 236, 245—246. — Див. 
ще паз* — Пор. пагінація, пакт. 

[поганка 1 ] (бот.) «гречка звичайна, 
Ра^оругигп за^іІЇаїит ОіІіЬ.; гречка та¬ 
тарська Ра^оругигп іаїагісит Оаегіїї. 
(Б.)» Нед, Мак; — п. ст. [ро^апка] «гре¬ 
чка», ч. роЬапка, слц, рокапка «тс.»; — 
очевидно, результат семантичної видо¬ 
зміни назви поганка «нехристиянка, 
язичниця»; пор. нім. Неігіекогп «греч¬ 
ка», букв, «поганське зерно» (НеМе 
«язичник», Когп «зерно»); назва зумо¬ 
влена тим, що гречка прийшла до кра¬ 
їн Середньої Європи від татар-язични- 
ків у XV ст.; пор. інші назви гречки: 
[татарка], р. [татарка], слц. Іаіагка, 
схв. татарска елда «гречка татарсь¬ 
ка», нім. Висітоеігеп 1а4агІ5сН.ег, фр. 
заггаїіп сіє Тагїагіе «тс.». — Фасмер IV 
27; Вгискпег 426, 567; МасЬек Е53С 
468; К1и§е—Міїгка 107—108. — Див. 
ще поганий. 

поганка 2 (бот.) «неїстівний гриб; 
[А^агісиз Ь. Мак]»; — р. поганка «будь- 
який поганий, неїстівний або отруйний 
гриб», бр. паганка «тс.»; — похідне 
утворення від поганий «недобрий, неко¬ 
рисний, шкідливий». — Шамота 108. — 
Див. ще поганий. 

[поганка 3 ] (орн.) «білоока чернь, 
Иугоса пугоса Оиісі.; сірощокий но¬ 
рець, Росіісерз £гізеі£епа ВосІсі.; черво- 
ношиїй норець, Росіісерз аигіїиз Б.» 
Шарл; — р. поганка «норець, пірнико- 
за», бр. паганка «тс.»; — похідне ут¬ 
ворення від поганий ; назва птахів зу¬ 
мовлена тим, що їх м’ясо має непри¬ 
ємний присмак. — Див. ще поганий. 

[поганка 4 ] (зоол.) «жаба, Виїо 
ВеНЗн; чорна гадюка, Реііаз Ьегиз 
Мегг. (Р. сНегзеа); веретільниця, Ап- 
§иіз '[га^іііз»; — похідне утворення від 
поганий «непривабливий, негарний, 
бридкий на вигляд»; назва зумовлена 
бридким зовнішнім виглядом цих тва¬ 
рин. — Висігізге^зка 91. — Див. ще 
поганий. 

[погар] «кубок, келих СУМ, ВеУг; 
підвісні ізолятори зі скла та ін. Лиза- 
нець», [погарик] «мала чарка» Лиза- 


нець, [ погарйско] «велика чарка» Ли- 
занець, [пугар] «склянка», [пугарча] 
«чарчина» ВеУг, [пугарчик] «чарка»; — 
п. риЬаг «бокал, келих», ч. роЬаг «чаша, 
келих, бокал, кубок», слц. роїіаг «склян¬ 
ка, чарка, банка, бокал, кубок»; — за¬ 
позичене з угорської мови (можливо, 
через словацьке посередництво); уг. 
роЬа'г «склянка, чарка; бокал, келих, 
кухоль» разом з болг. [пакар] «глибока 
миска», схв. пекар {пекар) «кубок, ке¬ 
лих», слн. реЬаг «солом’яний кошик, 
схожий на миску; (заст.) [кубок, ке¬ 
лих, чаша]», стел. плхлрьникж «вино¬ 
черпій», пєхлрьникж «тс.» (очевидно, 
через двн. ЬеННагі) зводиться до нар.- 
лат. Ьісапит (*р1ссагіит) «бокал, ке¬ 
лих», яке походить від гр. (Згкос «гли¬ 
няна посудина (карафка або глечик)», 
можливо, пов’язаного з сір. Ьйц «ваза 
чи глечик з двома ручками», гебр. Ьась 
Ьщ «пляшка» (Кіеіл 138, 156, 1191) 
або з єг. Ь;к.1 «посудина для масла, 
вживана як звичайна міра» (Ргізк І 
237). — Дзендзелівський НЗ УжДУ 
14, 102—103; Лизанец 617; Вгіїскпег 
447; 5АУ IV 475, V 429; НоІиЬ—Буег 
381; НоІиЬ—Кор. 283; МасЬек Е5ІС 
468; Младенов 415; Засіп.—Аі1г.М\УЬ. І 
264; Мікі. ЕШ 234; МИТЕЗг III 237; 
Вагсгі 245; Кпіегза І 719—720; КогЬиі 
РР 4, 419; Кіите—Міїгка 58. 

[погарець[(орн.) «(вид птаха) Нед; 
одуд, БІрира ерорз Б. Г», [погарец] 
«одуд» Шух; — очевидно, результат 
видозміни назви [бугурец] «сич» (див.), 
пбґаш — див. фогаш. 

[погїй] «висока хвиля, бурун; вода, 
кров, що рине, б’є» Нед, [погої] (мн.) 
«тс.» тж; — запозичення з румунської 
або молдавської, мови; рум. риЬбі(ц) 
(роубі) «потік», молд. пухбй (пувбйу 
повбй) «тс.» походять від стел, повонь 
«повінь». — Уіпсепг, 5; СДЕЛМ 343; 


ОБКМ 677. — Див. ще повінь. 

[погійновати] ■ «стратити, знищи¬ 
ти» ВеБ; — очевидно, результат видо¬ 
зміни форми погайнувати ([ гейнува- 
ти]) «витратити марно, розтратити». — 
Див. ще гайнувати. 


473 





ГІО ГІН 


погорика 


погін «велика швидкість», [повій¬ 
ка] «переслідування, нарікання», [по- 
гонка] «тс.», [повінь] «погоня», [по- 
гбнь], погоня «тс.»; — похідні утво¬ 
рення від гонити , гнати (див.). 

[попншливо] «успішно»; — неясне; 
можливо, пов’язане з гонити , гнати. 

[ пг/\ пії* ті »г о 1 / ліі'п \ ,.\г/лпч'0 т/п тгл»( ггт/О 


[ішіпшпа] \спі ./ V лхип і а ла^шідла, 


ЗсаІорЬа^а зіегсогагіа Б.» Нед; — по¬ 
хідне утворення від гній, погній «доб¬ 
ре угноєна земля»; назва зумовлена 
тим, що- ця муха живе у гної (Горно¬ 
стаїв 328; Гіга пі я Тіегг. Іпзекіеп 491); 
пор. інші її назви: калоїдка, р. жел- 
тая навдзная муха , нім. Оип^Ше^е, 
букв, «гнойова муха», КоШіе^е, букв, 
«калова муха». — Див. ще гнйти. 

[погнявйти] «подушити» ВеУг; — 
неясне. 

погода, погідє , погідливий , погід- 
нйй } погоддя , погодйна, погоді , по¬ 
годка, погодник, погоді , погожий — 
ДИВ. год. 

погодити «узгодити», погоджува¬ 
ти «тс.», погодити «сприяти; помири¬ 
ти; домовити; [почекати Нед]», пого- 
джати «мирити, домовляти», погоди¬ 
тися «дати згоду, прийти до згоди», 


*"» Г\ О Ґ\ 1 ' УУЇ 1 І /"» П у, ТІ Ґ\Л ЛІ Т І’Т'І І Ґ* П • Л ГМГ ТІТТІЛП 

/ои с. ик/ и. її і/и-л VIшпрп і ^ /іч.і’і іп^л 


не-пог- 
— по- 


мовитися», погоджувальний , [ 

5а] «як стій, не готуючись» Ж; 
в’язане з год (див.). 

[погодяник] (зоол.) «павук-боко- 
хід, ТЬотізиз уіаїісиз» Нед, [погбдян- 
ка] «тс.» тж; — очевидно, похідне ут¬ 
ворення від іменника погода ; назва 
зумовлена, мабуть, тим, що павук пев¬ 
ним чином (напр., формою плетеної 
сітки) реагує на наступні погодні змі¬ 
ни. — Див. ще год. 

[поголовастий] «пологий, спадис¬ 
тий, -похилий»; — неясне; можливо, 
результат видозміни слова пологий , зу¬ 
мовлений впливом головастий . 

[гіоголонїти] «зголодніти» Нед; — 
результат спрощення форми поголод- 
ніти «тс.», похідної від голод (див.). 

погон 1 «знак розрізнення військово¬ 
го або іншого форменого одягу»; — бр. 
пагдн, болг. па еон , погон ; — запози¬ 


чення з російської мови; р. погон «тс.; 
[ремінь, тасьма для носіння чогось 
(звичайно рушниці) через плече; прут 
або смуга, по яких що-небудь ходить]», 
очевидно, пов’язане з погонять «пога¬ 
няти»; менш переконливе виведення 
(Грот Фил. раз. II 445; Преобр. II 85) з 
п. ро^оп від 0 £ 0 П «хвіст, шлейф». — 
Черньїх II 47—48; КЗСРЯ 346; Фасмер 
III 295; Даль III 152—153; РЧДВЕ 523; 
Младенов 438. — Див. ще гнати. 
[погон 2 ] «тимчасова гатка на мілині 


річки під час ловлі риби волоком» Л; — 
очевидно, похідне утворення від гоні¬ 
ти ,, гнати , можливо, як назва того, 
що примушує рибу йти (жене) у во¬ 
лок. — Див. ще гнати. 

погон 3 — див. гнати. 

погонич (орн.) «Рогхапа Уіеіііоі:; 
[пастушок водяний, Каїїиз а^иа1:іси5 її. 
Шарл]»; — р. погонній «погонич»; — 
результат перенесення на птаха назви 
погонич «той, хто поганяє або супро¬ 
воджує коней, волів»; перенесення на¬ 
зви зумовлене, очевидно, тим, що ці 
птахи свистять, як погоничі, пастухи 
(Даль III 155). — Булаховський Вибр. 
пр. III 221. — Див. ще гнати. 

[ ПЛГАЇІІ/ЇЇ 1 (Л ЛТ ^ /,ПИ ГГ ЛГТГЇОТГТЛТІ 0+1 

[ІІМІ МІШП] Ч'ОІ'іД у -ШСІГШП, 

Іез Асіапз (Зііепе оїііез 5т.)» Мак; — 
неясне. 

[погоня] «місце, що заливається 
водою під час повені або після дощів; 
сіно, скошене на місцях, які залива¬ 
ються водою» ЛексПол; —- неясне; 
можливо, результат видозміни давні¬ 
шого *повоня ( <*поводня ) «повінь». 

[погорйджа] «пожежа, пожари¬ 
ще»; — очевидно, результат контаміна¬ 
ції слів [погорйще] ■ «пожарище» Нед, 
[погорілище] «тс.», пов’язаних з горі¬ 
ти , і пожежа. — Див. ще горіти 1 , 
жегтй. 

[погорика] (бот.) «купина, Роїу^о- 
паїигп Асіапз. (Тоигп.)» Мак; — оче¬ 
видно, похідне утворення від горіти ; 
можливо, назва пов’язана з біблейсь¬ 
кою легендою про кущ купини, що го¬ 
рить, але не згорає. — Див. ще горі¬ 
ти 1 . 


474 





погоронинє 


подагра 


[погоронинє] «палені пожежею 
дерева, хліба» Нед; — очевидно, пов’я¬ 
зане з горіти (див.), 
погбст — див. гість, 
поготів «тим більше», [ поготов ] 
«тс.» Нед; — р. [ пбгот,ово \, бр. пага- 
тбу, [пбготови] «тс.», п. заст. роцоіо- 
Мт «тс.; особливо», схв. погдтово, по- 
гдтову «тс.»;— результат злиття псл. 
ро §о1:оуе (ро ^оіюуи?) «по готовому», 
можливо, з давнішим значенням «по 
ходженому» чи «по підготовлених пе¬ 
редумовах або можливостях наступної 
дії». — Німчук Терит. діал. 76. — Див. 
ще готовий, по. 

пограбнути «заклякнути, замерзну¬ 


ти» , 


по граб і ти 


«тс.»; — запозичення з 


польської мови; п. ро^гаЬіес «покостені- 
ти, поклякнути, подубіти» є похідним 
від £гаЬіес «костеніти, клякнути, дубі¬ 
ти», очевидно, пов’язаного з §гаЬіе «гра¬ 
блі, грабки» (первісно «ставати подіб¬ 
ним до грабель»). — Зіатекі І 334; 5АУ 
IV 468. — Див. ще граблі, по. 

[пбград] (бот.) (у сполученнях: п. 
ключень «ломиніс лозний, Сіегпаііз уі- 
ІаІЬа Ь. Ж; н. прямий «ломиніс прямий, 
СІеіпаїіз гесіа Ь.» Мак); — очевидно, 
утворене з прийменника по та іменника 
[ ограда ] «огорожа, загорожа», співвід¬ 
носного з огорода ; назва зумовлена 
тим, що ці чіпкі рослини часто розво¬ 
дять для декорування огорож (Словн. 
бот. 317; Флора V 91, 94—95, 97; Ней- 
штадт 258). — Див. ще город, по. 

[погрєбіца] «загорода для худоби; 
обора» Л; — очевидно, результат се¬ 
мантичної видозміни слова погребйця 
«надбудова над погребом». — Див. ще 
гребтгі, по. 

[погрйвить] «косячи, поробити про¬ 
пуски» Л;- — похідне утворення від 
грива «смуга трави, хлібних культур, що 
залишається нескошеною; довге волосся 
на шиї і хребті деяких тварин» (див.). 

[погрузка] (зоол.) «вид болотного 
слимака, ВуШіпіа» Нед; — очевидно, 
похідне утворення від [ грузь ] «трясови- 


ол гіи ріп пліго 

о у тио^іспа 


V І І У7 


він живе в трясовині; пор. н. Зигпрі- 


зсіїпеске (5итрГ «болото, трясовина», 
ЗсЬпеске «слимак»), букв, «болотний 
слимак». — Див. ще груз 1 . 

[погуковщйна] «внесок у громад¬ 
ський капітал на благодійні цілі»; — 
очевидно, похідне утворення від погук 
«заклик». — Див. ще гук 1 . 

[поглайхатися] «погодитися» Ве- 
Уг; — видозмінене запозичення з ні¬ 
мецької мови; нвн, зісії аиз^іеісіїеп 
«тс.; домовитися, помиритися» пов’яза¬ 
не З £ІЄІсЬ «подібний, рівний», ДВН. £І- 
ІІії, що зводиться до пгерм. *£а-1іка- 
«тс.», похідного від Чіка- «тіло». — 
К1и§е—Міігка 259—260. 

под, пбдена, пбдення , поденок , 
подана , подинє , подинок — див. під 1 . 

[подабатися] «захотітися» О; — 
пов’язане з подобатися . — Див. ще 
доба. 

подагра «захворювання суглобів і 
тканин, викликане відкладанням солей», 
подагрик «хворий на подагру», подаг¬ 
ричний ; — р. болг. подагра , бр. па- 
дагра, п. ч. слц. роба^га, м. подагра , 
схв. подагра , слн: рбба^га; — очевид¬ 
но, через польське посередництво за¬ 
позичено з латинської мови; лат. ро- 
ба^га «подагра (лише в ногах)» похо¬ 
дить від гр. тгобаура «ревматичний 
біль ніг, подагра», первісно «ножне си¬ 
льце, капкан», що складається з основ 
слів тгобс; (род. в. тго5о<;) «нога, ступня; 
підніжжя, підошва», спорідненого з 
псл. робь «низинне місце, нижня по¬ 
верхня», укр. під «тс.», і аура «полю¬ 
вання, лови; мисливська здобич, вилов; 
воєнна здобич», пов’язаного з аурєбсо 
«полюю, ловлю; хапаю, вириваю», мо¬ 
жливо, спорідненим з дірл. аг «пораз¬ 
ка», кімр. вал. аег «битва, бій; бороть¬ 
ба», дкорн. йаіг «лихо, катастрофа», 
дінд. -а]га- «споживання, з’їдання», ав. 
агга- «полювання, переслідування». — 
СІС 2 660; Фасмер III 296; Черньїх II 
48; КЗСРЯ 346; НіШІЛУогіії 14; Кора- 
Іігізкі 762; НоІиЬ—Ьуег 380; РЧДБЕ 
569; Младенов 439; Ву|‘акли]а 737; 

\ГпМл Ї-Г/-Т^ ТТ 'ЗОО- ТІ А 1£ ТТ 

ууаіис -11ЧУ1Ш. її і і і 11-ц 

587—588. — Див. ще під 1 . 


475 




подалий 


подкан 


[подалий] «гнилий» О; — очевид¬ 
но, пов’язане з податися «схуднути». — 
Див. ще дати. 

[подамент] «дощана підлога» ДзАтл 
І, [ падамент+ падимент , пидймент] 
«тс.» тж; — запозичення з угорської 
мови; уг. [расіітепі: (ра^уашепі)! «під¬ 
лога» походить від лат. рауітепШт 
«кам’яна мозаїчна підлога», пов'язано¬ 
го з рауіо «б'ю, трамбую», спорідненим 
з риїо «ріжу», лит. ріаиїі «різати, жа¬ 
ти, забивати (тварину)». — Лизанец 
614; МИТЕЗг III 55; Таїсіє—Ноїгп. II 
267; Тгаиїтапп 217; ргаепкеї 584. — 
Пор. ампутація. 

подвиг, подвиги , подвижник , по¬ 
движництво — див. двйгати. 

[подвигник] (бот.) (у сполученнях: 
п. чоловічий «рамішія однобока, Ка- 
тізсЬіа зесапгіа (Ь.) Сагске, Рігоіа зе- 
сипсіа Б.»; п. жіночий «зимолюбка зон¬ 
тична, СЬітарНіїа итЬеІІаІа (Б.) Ми!!., 
Рігоіа итЬеІІаіа Б.») Мак; — похідне 
утворення від двйгати «пересувати, 
носити; [підіймати]»; назва зумовлена, 
очевидно, тим, що в народній медицині 
зимолюбку зонтичну використовують 
при пошкодженні внутрішніх органів 
від надмірного зусилля, натуги (Аннен- 
ков 95). — Див. ще двйгати. 

[подвурак] «хазяїн» Л; — похідне 
утворення від [двур] «двір», паралель¬ 
не до п. ст. ройу/огпік «власник, орен¬ 
дар садибки, дворика». — Див. ще 
двір, по. 

[подгреб] (бот.) «бабка звичайна, 
підберезник, Воіеіиз зсаЬег Ег. ех Виїї. 
(ОіІЬ.) (В. ІеисорЬаеиз Регз.)» Мак; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; р. [подгреб] «підгруздок, Каззиіа 
беїіса Рг.» вважається результатом ви¬ 
дозміни назви подгриб «підберезовик», 
похідної від гриб (у розумінні «білий 
гриб»). — Меркулова 187. — Див. ще 
гриб. 

поде- (початкова частина слів типу 
подеколи , подекудй СУМ, Пі), [пбде- 
який] «дехто, деякий»; — результат 
злиття прийменника по і частки де 2 
(див.). 


поденє, поденок — див. дно. 
поденка, поденне , поденний , по¬ 
денник , поденщина , поденька — див. 

день. 

[поденькувати] «подейкувати» 
Нед; — результат видозміни деетимо- 
логізованого слова подейкувати «гово¬ 
рити, розповідати, передавати чутки», 
похідного від дейкати (див.). 

[подй] «зажди, зачекай» Нед, [по- 
діт] «заждіть, зачекайте» Нед; — ре¬ 
зультат видозміни форми [погдй] «заж¬ 
ди, зачекай» Нед, що виникла з [ пого¬ 
ди ] «тс.», форми наказового способу 
від [погодити] «почекати». — Див. ще 
погодити. 

подийма «двір, будинок з димохо¬ 
дом» Пі, [подіймя] «тс.» Пі; — резуль¬ 
тат видозміни запозиченого п. ст. росіу- 
тіе «загальна кількість жилих будин¬ 
ків у селі», похідного від йут «дим; 
(ст.) селянська хата». — Див. ще дим. 

[подирбати] «поторгати, потряс¬ 
ти»; — очевидно, афективне утворен¬ 
ня. 

[подйрдати] «швидко побігти шку¬ 
тильгаючи» Ба; — пов’язане з [дйрда- 
ти\ «тупотіти, стрибати» (див.), 
подібний, подіб’є — див. доба, 
[подїбниця] (бот.) «(вид дзвоника) 
Зресиїагіа зресиїит ОС. (Сашрапиіа 
зресиїит Б.)» Нед, Мак; — похідне ут¬ 
ворення від подібний , очевидно, каль¬ 
ка наукової назви цієї рослини лат. 
зресиїигп букв, «подібність; дзеркало»; 
назва, очевидно, дана за схожістю ві¬ 
ночка квітки (білого посередині і ліло¬ 
во-фіолетового чи голубого по краях) із 
дзеркалом (Вісюліна—Клоков 308 — 
309; Нейштадт 531—533). — Див. ще 
доба. 

[поділок] «десять горсток коно¬ 
пель, зв’язаних докупи, коли коноплі 
мочать у річці» Мо; — очевидно, по¬ 
в’язане з поділ , ділити (див.). 

[подкан] (зоол.) «сірий (рудий) па¬ 
цюк, ВаІЇиз сіесишапиз (Миз сіесита- 
пиз)» ВеУг, [поткан] «тс.» тж; — ч. 
роікап «водяний Пацюк», [роікап] «тс.», 
слц. роікап «пацюк»; — можливо, че- 


476 




подле 


подушка 


рез чеське чи словацьке посередництво 
запозичено з угорської мови; уг. роїкап 
«щур, пацюк», роїкапу, раїкапу, як і 
слн. роб^апа «тс.», походить від іт. [рап- 
іе§ап(а), рапїесапа, ропіесапа] «тс.», 
яке виводиться від ром.-лат. ропіісапа 
«чорноморська, понтійська (миша)», 
що походить від гр. ХТоутікос «понтіи- 
ський», пов’язаного з П6уто с , «Понтій- 
ське царство, Понт», 7 гоутос «море, 
шлях по морю», спорідненим 3^ псл. 
рріь, укр. путь. — МасЬек Е56С 475; 
НоІиЬ—Кор. 288; Мікі. ЕШ 253; Кпіе- 
гза І 402—404; Вагсгі 237; МИТЕЗг III 
132; ВаШз1:і—Аіеззіо 2752; Ргізк II 
578—579. — Див. ще путь. 

[подле] «згідно з; відповідно до; по¬ 
руч» Доп. УжДУ II, [падля] «згідно з» 
ДзУЗЛП; — бр. [ подли ] «по, згідно з»; — 
запозичення із західнослов’янських мов; 
п. росіїа «згідно», ч. росіїе, слц. росіГа 
«тс.» відповідають др. подьл'Ь «біля, 
вздовж». — Німчук Доп. УжДУ II 94; 
Дзендзелівський УЗЛП 107—108; Вгиск- 
пег 425; НоІиЬ—Кор. 282. — Див. ще 
біля. 

[подлужник] (бот.) «копитняк єв¬ 
ропейський, Азагигп еигораеиш 1 ^.» 
Мак; — неясне; можливо, результат 
видозміни назви [підлісник] чи [під- 
лйстник] «тс.». 

подоба, подббати , подобатися , 
подобенство, подобень , подобйзна, 
подббина , подобатися , подббінь , по- 
добний , подббно — див. доба. 

[подоль] (у виразі [ у подолі] «у 
вагітності») Нед; — неясне. 

подорожник, подоріжник — див. 
дорога. 

подпінка — див. пень. 

[подра] «сідало для курей; горище; 
сінник (для зберігання сіна); полиця 
під дахом», [ пбдря ] «тс.; настил Нед; 
постіль ВеУг», [ подрачка ] «сідало для 
курей» Мо, [пбдро] «поверх; горище» 
Нед, [подрйна] «дрючок, жердка на по¬ 
мості» О, [підра] «сінник», [підря] 
«тс.; сідало», [підрі] (мн.) «тс.», [підрє] 
«горище над хлівом» О, [підри] «закут¬ 
ки, закапелки»; — болг. [подере] «сте¬ 


ля», [ подаре , подере] «тс.»; — псл. 
[робга, робгь], очевидно, утворене з 
прийменника ро й основи *бгь- «дере¬ 
во», яка зводиться до іє. *бги- «тс.»; 
пов’язання з основою др- «дерти» 
(ВеЗн 51) менш переконливе; виведен¬ 
ня від рум. роб «горище», робеаіа «під- 

1 0 \ _ 

ілша, сісллу \ V пиіутллиье. — 

Кизек 2ЬогпГк Гііог. Гак. Ипіу, Котеп- 
зкеЬо 2(5, 77—78. — Див. ще дрова, 
по. — Пор. одр. 

[подренчити] «спішно піти, затю¬ 
пати» ЛексПол; — очевидно, афектив¬ 
не утворення, можливо, пов’язане з 
[дренути] «швидко побігти, втекти», 


дременути «тс.». 

[подривіти] «стати гнилим, трухля¬ 
вим» ВеУг; — пов’язане з [ древніти] 
«загнивати, робитися трухлявим» (див.). 

[подриніти] «побігти, піти» О; — 
пов’язане з [дренути] «тс.». — Див. 
ще дременути. 

[подрйпати] (згруб.) «піти»; — 
афективне утворення, можливо, пов’я¬ 
зане з драпати «швидко тікати, швид¬ 
ко відступати». 

[подріжнятися] «наслідувати ко- 
го-н.»; — неясне; можливо, результат 
видозміни етимологічно не зовсім ясно¬ 
го стел, цел, подрАЖдти, др. подра- 


жати «тс.». 

[подроцькати] «злегка побити, по¬ 
колотити» Нед; — пов’язане з [друц- 
кати] «роздрібнювати, товкти, розби¬ 
вати» (див.). 

подтебенки — див. тебенка. 

[подупельник] «ласун, пустун; ло¬ 
велас»; — очевидно, пов’язане з дупло 
(див.). 

[по-душ] «вдосталь, досить» Нед; — 
очевидно, утворене з прийменника по 
й основи іменника душа ; пор. р. до ду¬ 
ши «дуже, у найвищій мірі». — Див. 

ще душа, по. 

подушка СУМ, Нед, подуся (дит.) 
«подушка», [подула] «подушка» Нед, 
подущйна (зменш.); — р. подушка , 
бр. падушка , др. подушька , п. робизг- 
ка, ч. слц. робиька, ч. ст. робисйа; — 
псл. [робизька]; — загальноприйнятої 


477 



подячитися 


пожички 


етимології не має; здебільшого зістав¬ 
ляється з п. сіисілпа «велика подушка; 
нічний ковпак, підбитий пухом», ч. 
сІисЬпа «перина», схв. духььа «тс.» і 
зводиться до псл. бих- «дух» як назва 
надутої речі; виводиться також (Пре- 
обр. II 87; МасНек Е5^С 467; НоІиЬ— 
Буег 381) із сполучення росіь ихо «під 
вухо» (пор. фр. огеіііег «подушка» від 
огеіііе «вухо»). — Дзендзелівський УЗЛП 
108—109;' Фасмер НІ 301; Ильинский 
ИОРЯС 20/3, 81; Вгискпег 102, 426; 
НоІиЬ—Кор. 283; Вегп. І 234—235. 

[подячитися] «подобатися» О; — 
запозичення з польської мови; пор. п. 

ПАЛІ/Н 7 І АА 7ЛГА СІА и/НтІА- 


рчу V» чи 4- і. V- ^ V иі\^ ^ ии і л'' , V V 

сгус зф «лащитися; маніритися», піща¬ 
ну «милий, приємний; вдячний», йг[§- 
к(а) «дяка». — Див. ще дяка. 

поезія, поема , поет , поетизація , 
поетика , поетичний, поетизувати ; — 
р. поззия , бр. падзія , п. роег]а, ч. рое- 
гіе, роезіе, слц. роегіа, вл. роегі]а, 
болг. поезия , м. поезща , схв. поезща , 
слн. роегїі'а; — запозичено, можливо, 
через польське і через російське посе¬ 
редництво, з латинської мови; лат. рое- 
зі5 «поезія, мистецтво поезії» походить 
від гр. тгоірощ «тс.; віршований твір, 
поема; творчість; виготовлення», тгоігу 
Т ЦС, «творець, поет», пов’язаних З 7Г018- 
Ту «робити, виготовляти; будувати; дія¬ 
ти; народжувати; складати, творити», 
спорідненим з псл. сіпіІІ «робити, ви¬ 
робляти», укр. чинйти. — СІС 2 661; 
Черньїх її 49—50; Фасмер III 350; Ко- 
раїігізкі 762; НоІиЬ—Буег 381; Младе- 
нов 451; Вуї'аклиіа 738; Оаигаї 569; 
Кіеіп 1207; К1и§е—Міігка 557; АУаІ- 
сіе—Ноїт. II 339; Ргізк II 570—572. — 
Див. ще чин. 

поема — див. поезія. 

[поєдинок] (бот.) (у сполученні [ п . 
бїлозор ] «білозір болотний, Рагпаззіа 
раїизігіз Б.») Нед, Мак; — похідне ут¬ 
ворення від єдиний ; назва може бути 
зумовлена тим, що білозір має одиноч¬ 
ний стебловий листок (Флора УРСР V 
486; Нейштадт 300; Федченко—Фле- 
ров 503). — Див. ще єден. 


[пожажихатися] «мати велику спра¬ 
гу; страждати від нестачі води» Мо; — 
пов’язане із [заждхатися] «захворюва¬ 
ти від спеки; хворіти або гинути від 
спраги». — Див. ще зажогнутися. 

[пожай] (команда, яка подається, 
коли потрібно направити парусний чо¬ 
вен за вітром) Дз, [пажай] «тс.» Мо; — 
неясне. 

[пожалйвник] (орн.) «кропив’янка, 
славка, Зуіуіа 5сор.» Нед; — похідне 
утворення від [жалива] «кропива». — 
Булаховський Вибр. пр. III 206. — Див. 
ще жалива, кропгівник 1 . 

[пожаль] (зоол.) (у сполученні [зе- 

пои襳 п 1 лгЬІзяттіа ТОЬл/с:аІія»Л Т-Чап' - 

префіксальне утворення від жалйти ; 
назва зумовлена тим, що ця безхребет¬ 
на морська тварина має кропивні клі¬ 
тини, які, виділяючи сильну отруту, ви¬ 
кликають опіки у людини (У/. Еі^епег. 
Епгукіорабіе сіег Тіеге І (1971), 29); 
пор. [жалива] «кропива». — Див. ще 
жало. 

[пожарки] (бот.) «оман британсь¬ 
кий, Іпиіа Ьгіїаппіса Б.» Мак; — оче¬ 
видно, пов’язане з пожар «пожежа»; 
назва цієї рослини, можливо, зумовле¬ 
на жовтим кольором її квіток. — Ней¬ 
штадт 552. — Див. ще жар. 

[пожарниці] (бот.) «вид дрібних 
білих грибів» ВеУг; — похідне утво¬ 
рення від [пожарнйк] «сухий хмиз», 
пожар «пожежа»; назва зумовлена 
тим, що ці гриби ростуть лише у міс¬ 
цях, де був спалений сухий хмиз. — 
ВеУг 248. — Див. ще жар. 

[пожарніца] (.бот.) «куничник на¬ 
земний, Саіаша^гозііз , ері^еіоз (Б.) 
КоШ.» Л, [пожаниця Мак, пужарніца 
Л] «тс.»; — похідне утворення від по¬ 
жар «місце, де що-небудь горить або 
горіло; [спалений ліс ВеЛ]»; назва зу¬ 
мовлена, очевидно, тим, що ця трава 
виростає переважно на лісових згари¬ 
щах (Л 166). — Див. ще жар. 

[пожички] (бот.) «порічки черво¬ 
ні, КіЬез гиЬгигп Б.» Мак, [позїчка] 
«тс.» Мак; — запозичення з польської 
мови, зближене з основою укр. пози- 


478 




пожонний 


позйція 


чати ( пожинати ); п. роггесгкі (одн. 
роггесгка) відповідає укр. порічки , по¬ 
річка «тс.». — Потебня РФВ 6, 341. — 
Див. ще порічка. 

[пожонний] «порядний, пристой¬ 
ний» ЛексПол; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. [роггоплу] «тс.; акурат¬ 
ний, охайний; систематичний» є роз¬ 
мовним варіантом форми роггзДпу 
«тс.», якій відповідає укр. порядний. — 
Див. ще ряд. 

поз — ДИВ. ПОВЗ 2 . 

поза 1 «за, позад, позаду; крім, без», 
поза-\ — р. по-за , бр. па-за, п. ч. 
заст. слц. схв. рога, рога-; — складне 
утворення з прийменників по і за. — 
Мельничук СМ III 152; Е55І 51. £Г. І 
204—205. — Див. ще за 1 , по. 

поза 2 «положення тіла людини або 
тварини», [ позірувати] «позувати» 
Нед, позувати ; — р. бр. болт. м. схв. 
поза, п. вл. рога, ч. слц. слн. рога; — 
запозичене, можливо, через польське і 
німецьке посередництво (нім. Рбзе), з 
французької мови; фр. розе «положен¬ 
ня тіла, поза; позування, рисовка» є 
похідним від розег «класти, ставити, 
відпочивати», яке зводиться до нар.- 
лат. раизаге «стояти; зупинятися, від¬ 
почивати; робити паузу», похідного від 
лат. раиза «зупинка, затримка; кінець» 
і в пізньолатинський період зближено¬ 
го з лат. розі і іо «положення», пов’яза¬ 
ним з ропо «кладу». — СІС 2 661; Акут 
ленко 141; Черньїх II 49—50; Фасмер 
III 303; КЗСРЯ 349; 51. \ууг. оЬсусй 
595; НоІиЬ—Буег 389; Младенов 451; 
Ву]‘акли]а 738; Оаигаї 576; ОатіПзсЬе^ 
717; Кіеіп 1221; Шаісіе—Ноїт. II 268. — 
Див. ще пауза. 

[позаглінний] (у виразі [позаглін- 
ні уставки] «вид шва і вишивки») 
Нед, [позагола] «тс.» Нед; — неясне, 
позаду — див. зад. 
позаєменний — див. взаємний, 
[позакереювати] «витратити, роз¬ 
тринькати» Нед; — неясне. 

[позатак] «остільки, тому, через 
те» Нед; — складне утворення з при¬ 
йменника поза і прислівника так, 


співвідносне зі сполучником [позаяк]. — 
Див. ще поза 1 , так. 

позаяк (спол. заст.) «оскільки, то¬ 
му що; через те що»; — складне утво¬ 
рення з прийменника поза і прислів¬ 
ника як] вихідне значення не зовсім 
ясне. — Булаховський Вибр. пр. II 
512. — Див. ще поза 1 , як 2 . 

[позвонок] «хребець» Нед; — р. 
позвонок , бр. пазвандк ; — пов’язане з 
[звено] «ланка ланцюга»; можливо, за¬ 
позичене з російської мови. — Фасмер 
III 303. — Див. ще звенб. 
поздника — див. позник. 
позитйв (у фотографії), позити¬ 
візм «філософський напрям, який об¬ 
межується розглядом емпіричних (по¬ 
зитивних) даних», позитивіст, пози¬ 
тивний «ствердливий, ствердний, під¬ 
тверджений досвідом; який заслуговує 
схвалення; один з двох видів електри¬ 
ки; (у фотографії) пов’язаний з пози¬ 
тивом»; — р. болг. м. позитйв, бр. па- 
зітьіу, п. рогуїу\у, ч. рогіїіу, розіїіу, 
слц. рогШ'у, вл. рогіііу/, схв. позитйв , 
слн. рбгіїіу; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; нвн. Розііїу «пози¬ 
тив», розіїїу «позитивний», фр. розіїії 
«тс.», розіїіуізгпе «позитивізм» (утворе¬ 
но філософом О. Контом, 1798—1857), 
англ. розйіуе «позитив; позитивний» 
походять від лат. розіІІУиз «умовний, 
довільний», пов’язаного з дієсловом ро- 
пеге «класти, розміщувати; признача¬ 
ти, встановлювати, вживати, визнача¬ 
ти». — СІС* 661; Фасмер III 303; Сми- 
рнов 229; Кораіігїзкі 775;.Но1иЬ—Ьуег 
389; РЧДБЕ 569; Младенов 456; 
Ву|акли]а 739; Ргешб\убг1егЬис1і 498; 
Баигаї 576; Кіеіп 1222; Шаібе—Ноігп. 
II 335 — 336. — Див. ще позйція. — 
Пор. депо, експозйція. 

позйція, позиційний ; — р. болг. 
позйция, бр. пазіцьіЯу п. рогуфа, ч. 
рогісе, слц. рогїсіа, вл. рогісца, м. по- 
зицща , схв. позйцща, слн. рогісца; — 
запозичення з латинської мови; лат. 
розіїіб «положення; обставини, пози¬ 
ція; твердження, тезис» пов’язане з ро¬ 
по, рбпеге «кладу, розміщую», яке че- 


479 





позір 


пойнтер 


рез проміжне : ' : ро-5по «відкладаю геть» 
пов’язується з 5іпо «кладу; допускаю», 
спорідненим З 5ЄГО «СІЮ», ПСЛ. 5е(]а)іІ 
«сіяти». — СІС 2 661; ССРЛЯ 10, 787; 
КЗСРЯ 349; Кораіігізкі 775; НоІиЬ— 
Буег 389; РЧДБЕ 487; Младенов 456; 
Вуї'аклДа 739; Кіеіп . 1222; Ргегтнішбг- 
ІегЬисЬ 498; Баигаї 576; Ч/а1с1е—Ноїт. 

ТТ ООҐ О О ГОО ТТ_ ___ ' _ 

и ооо—ооо, — лив. ще по, сія¬ 

ти 1 . — Пор. депо, експозйція, ком- 
позгіція, позитйв. 

позір, позірка , позірний , позбр , 
позо рий, позорище , позорлйвий , по¬ 
збр ний, позорниця, позорувати — 
див. зріти 1 . 

позіхати, позіх ,, позіхачка, позіхи , 
позіхбти , позяхати — див. зіхати. 

[позіцунок] «латка з овечої шкури, 
прикріплювана на тому місці овчини, 
де знаходиться лисина»; — неясне. 

[позлйтка] «ожеледиця»; — не зо¬ 
всім ясне; могло б бути виведене від 
гіпотетичного п. [ *ро 2 І 6 с 1 ка] як похід¬ 
ного від [іібб] «тс.». 

[позна] «шкода, збиток»; — запози¬ 
чення з румунської чи молдавської мо¬ 
ви; рум. рбгпа (молд. пбзнз) «витівка, 
(злий) жарт» етимологічно неясне. — 
ЗсЬеІшіко 140; УгаЬіе Котапозіауіса 
14, 167; СДЕЛМ 322. 

[позник] (бот.) «паслін чорний, 5о- 
Іапат пі^гит Б.» Мак, [поздника] 
«тс.» Мак; — неясне; можливо, в 
якийсь спосіб пов’язане з пізній. 

позумент «гаптована сріблом або 
сухозліткою тасьма для оздоблення 
одягу, м’яких меблів; галун», позумент¬ 
ник «майстер, який виготовляє позу¬ 
мент»; — р. болг. позумент, бр. позу¬ 
мент , схв. позаментар «позумент¬ 
ник»; — очевидно, через російське посе¬ 
редництво запозичено з німецької мови; 
нвн. Розатепі «позумент» походить від 
фр. раззетепі «тс., галун», утвореного 
від дієслова раззег «переходити, пере¬ 
правлятися; передавати; проходити; 
пропускати; випереджати; надягати», 
що виникло з нар.-лат. *раззаге, похід¬ 
ного від лат. раззиз «крок, хода, рух; 
стопа; слід ноги». — СІС 2 662; Фасмер 


III 303—304; Преобр. II 89; Горяев 
Доп. І 36; Смирнов 230; Сйгізііапі 49; 
РЧДБЕ 570; РгепкішбгІегЬисії 497; 
Баигаї 536—537. — Див. ще па. — 
Пор. басаман, компас, пас 2 , пасаж, 
пасаман 

[позьомка] (бот.) «суниці лісові, 
Ега^агіа уезса Б.» Мак, [пазьомка, по¬ 
земки, позюмка] «тс.» Мак, [позьбн- 
ки\ «порічки, КіЬез гиЬгит Б.» Нед; — 
запозичення з польської мови; п. 
рогіотка «суниці», ст. рогіетка «тс.» 
утворене з прийменника ро «по» та 
основи іменника гіегпіа «земля»; така 
назва суниці зумовлена тим, що спілі 
ягоди її часто лежать майже на землі; 
пор. інші назви суниці: укр. [зем¬ 
лянка, землянина ], р. землянина, нім. 
ЕгбЬееге (Егбе «земля», Вееге «яго¬ 
да»). — Фасмер—Трубачев II 93; 
Гринкова Сл. филология III 102—103; 
Вгйскпег 653; 5\У IV 912. — Див. ще 
земля, по. 

поїти, [ пійка ] «гулянка, пиятика» 
Нед, пійло , по'Ілка , поїльник «той, хто 
поїть; чайник для напування хворих», 
запій «період безперервного пияцтва», 
запоїни (заст.) «частування для бать¬ 
ків нареченої після заручин», напій, 
[обяо7] «захворювання коліна (у коня)» 
Ж, перепій ; — р. пойть, бр. паіць, др. 
поити, п. роіс, ч. заст. родіі, слц. 
роді’, болг. поя, м. пои , схв. пд]ити, 
слн. родії, стел, поити; — псл. родіі 
«поїти», пов’язане чергуванням голос¬ 
них з рііі «пити». — Фасмер III 
304. — Див. ще пйти. 

[поїшки] (бот.) «калюжниця болот¬ 
на, СаШта раїизігіз Б.» Нед, Мак; — 
очевидно, давніше *поїжка, пов’язане 
з їжа, їсти] назва зумовлена тим, що 
квіткові пуп’янки цієї рослини іноді 
вживаються в їжу. — БСЗ 19, 453— 
454. — Див. ще їсти, по. 

пойнтер (порода мисливських со¬ 
бак); — р. болг. пойнтер , бр. пойн - 
тор, п. ч. слц. роіпіег; — запозичення 
з англійської мови; англ. роіпіег «тс.» є 
похідним від роіпі «указувати, показу¬ 
вати; направляти, бути спрямованим», 


480 






пбйта 


ПОКІЙ 


пов’язаного з роіпї «точка, пункт, ме¬ 
та», яке через фр. роті «точка, пункт» 

зводиться до лат. рипсіит «тс.». — 

гіг2 ас о. сі ,,„г. ссм. ггпппг: 

ииг,, о і. уууі. ии^у^и аїл, г 


570; Кіеіп 1207. — Див. ще пункт. 

[пойта] «будівля для снопів Гриц 
АВ; приміщення для сушіння тютюну 
Лиз», 1 пайта) «тс.» тж; — ч. слц. [раф 
1 а] «повітка; накриття для овець»; — 
запозичення з угорської мови; уг. раДа 
«повітка» походить від схв. почата 

/.V ПІП ТЛТТІГІГПл А ПГ" \ /~\ е-І «-V! ґ~і 1 /.Т/АІТІ О ПО л 


ч'Лі/по, ишц . [/шл/и-и] \'лишара'/, 

споріднених з п. []а!ка] «повітка, комо¬ 
ра, накриття для сіна», ст. ]а!а «хати¬ 
на, курінь», ч. слц. ]аіка «м’ясна крам¬ 
ниця», вл. ]еіа «хата», укр. ятка «крам¬ 
ничка; балаган; повітка». — ГрицАВ 
214; Лизанец 617; Зіадузкі І 524—526; 
МасЬек Е56С 427; ЗсЬизІег-Зет: 

А __ ПтЛГ> тпП ГГ'ГГ/ О 


[покалі «дно лиману, переважно 
болотисте» Берл; — очевидно, похідне 
утворення від кал «бруд, болото» (див.). 

[покалень] (бот.) «гриб пілоболюс, 
РіІоЬоІиз Тобе» Мак; — похідне утво¬ 
рення від кал ; назва зумовлена тим, 


що пілоболюс кристалічний розвиваєть- 

ЛО ХТО Т/ 1 Т Ті V Л/Т Сі ит О V (с п г> и 

4^/1 ПСІ Ч-І\р\^1У1\_ 11 1 СІЛ \Ч_дЛІ_/НІ 1 . 

бот. 423). — Див. ще кал, по. 

покатичник, покатун — див. ка¬ 
туй 1 . 

покволом «неквапливо, спрокво¬ 
ла», [похвблому] «повільно» До; — 
пов’язане з кволий (див.). 

[покелавіти] «захворіти, захиріти, 
стати кволим, убогим; зіпсуватися» 
ВеУг, [покелавйтися] «тс.» ВеЛ; — 
результат видозміни форми [покилаві- 
ти\ «стати хворим на грижу». — Див. 
ще кйла, по. 

покер «вид азартної картярської 
гри»; — р. бр. болг. м. покер , п. ч. 
слц. рокег, схв. покер , слн. рокег; — 


запозичення з англійської мови; англ. 
рокег «тс.», можливо, походить від н. 
РосЬ «вид картярської гри, схожої на 
покер», РосНе, РосЬзріеІ «тс.», пов’яза¬ 
них з дієсловом росЬеп «грати в карти; 
стукати, бити; хвастати, хвалитися», 
похідним від вигуку росЬ «тук»; назва 


гри виникла із заяви картяра ІсН росЬе! 
«Я кидаю виклик!». — СІС 2 662; ССРЛЯ 
10, 885; 81. ^уг. оЬсусй 584; Кораіігізкі 


7 ао. т_г^і,,к 

і ио. і іиіии- 


Т ООО. ПТТТТПП С7А. Е>.. 

і—иги, и у • 


Іаклиіа 739; Кіеіп 1208; К1и§е—Міігка 
557. 


поки, [пок ВеБ, піке Корз] «поки», 
[допоки] «до тих пір, поки»; — р. пока 
«поки, доки», [поки] «до тих пір, по¬ 
ки», бр. [пбкі] «поки», п. [рокі] «доти, 
до того часу», ст. [роко] «тс.», року 


- ичсопдпи, рсоулоілі 

скорочення давнього виразу *по кьіи 
{часи), до складу якого входив при¬ 
йменник по «по» і займенник кьіи 
(ш) «який» у формі зн. в. мн. чол. р. — 
Мельничук СМ IV 107, 108; Булахов- 
ський Вибр. пр. II 518; Фасмер III 304; 
Ильинский Сложн. местоим. 71; Вгііск- 


£Й0* ДГСЮИ 11 

11 ч, і чл, т и ц її 


1 4/1 . РСС Т СІ ^ И 

іиі, ьооо іЛ . ^і. її 


571—572; Уопбгак II 479. — Див. 

КИЙ 2 , ПО. — Пор. ДОКИ. 

[покивайлик] (орн.) «біла плиска, 
Моїасіїїа аІЬа Б.» Шарл, [кивайло] 
«тс.» Шарл; — похідне утворення від 
кивати ; назва зумовлена тим, що цей 


птах постійно похитує 


вгору і вниз 
щгшіа і к 

\ч>ч_/і і/іуі і а , 


1078); пор. інші назви цього птаха: 
[трепехвістка Шарл, трясихвістка, 
трясйдупа, трясигузка Шарл], р. тря¬ 
согузка. — Булаховський Вибр. пр. III 
228. — Див. ще кивати. 

покій «тиша, мир, заспокоєння», 
покій «кімната; (заст.) літера П Нед», 
покійник «небіжчик», покої «пишне, ба¬ 
гате приміщення», покоївка «служниця 
в кімнатах», [покбй] «дім багатих лю¬ 
дей» Л, покійний «померлий; спокій¬ 
ний», покойовий (заст.) «кімнатний», 
покоїти «оточувати спокоєм», покої¬ 
тися «нерухомо лежати; бути похова¬ 
ним», впокій «упокій», [вспокійний] 
«спокійний» Пі, відпочйн, відпочйнок, 
відпочивати, заспокійник, заспокоєн¬ 
ня, заспокоювач , заспокійливий, за¬ 
спокоїти, заупокійний , знепокбєний, 
занепокоєний, непокій, непокоїти, не¬ 
спокій, [неспокійний\ «неспокійна лю¬ 
дина», [несопокійник] «порушник спо- 


! 6 2—460 


481 





покіль 

кою, підбурювач» Ж, передпокій , спо¬ 
кій } спокійний , супокій «спокій», упо¬ 
кій (заст.) «спокій; спочинок; смерть», 
упокоїти , упокоїтися , [успокбїти\ 
«заспокоїти» Нед; — р. покдй «спокій; 
(заст.) кімната», бр. пакой «кімната; 
[спокій]», др. покои . «заспокоєння, спо¬ 
кій, відпочинок, кончина, похорон; осе¬ 
ля», п. рокб] «мир; спокій; кімната», ч. 
роко] «тс.», слц. нл. роко] «спокій; 
мир», вл. роко] «тс.; утіха», болг. 
покой «спокій, тиша, покій», м. поко] 
«спокій; упокій», схв. поко] «тс.», слн. 
рбко] «відпочинок, спокій, мир», стел, 
покои «тс.»; — псл. рокощ «тс.», пов’я¬ 
зане чергуванням голосних з росіїі 
(<*ро-кеіїеі) «спочити». — Фасмер III 
305; Черньїх II 50—51; Преобр. І 
330—331; Вгііскпег 243; МасНек Е5ЛС 
409, 468—469; 5скиз1ег-5еу/с 1120; 
Младенов 464; Вегп. І 538—539. — 
Див. ще почити. — Пор. коїти 2 . 

покіль «поки», [покаль Нед, пб- 
киль Нед, ВеЗа, пбкля Г, Нед, пбкуль 
Нед, Л] «тс.»; — р. заст. поколе «по¬ 
ки, по який час; [до якого місця]», по- 
кбль , [ покель , покаль ] «тс.», бр. па¬ 
ку ль «поки», др. поколя «тс.», п. [ро- 
кіеі] «поки, доки», [рокії, рокіеіа, рокі- 
1 а, рокіа, рокіо] «тс.», слц. рокіаГ «по¬ 
ки, до яких пір; до якого місця», [рокаї, 
рокеГ, рокії 1 , роки!’, рокГа, рокГі] 
«тс.», схв. покле «відколи», [рокіа, рок- 
1 і], слн. [рокіе] «тс.»; — псл. *ро коїе 
(*ро коїі) з основним просторовим і по¬ 
хідним часовим значенням «до якого 
місця; до яких пір, поки», що склада¬ 
ється з прийменника ро «по» та при¬ 
слівника коїе, пов’язаного з формою 
коїі (коїь) «коли»; кореневі голосні а, 
е, у на місці о з’явилися під впливом 
інших. займенниково-прислівникових 
основ (псл. кашо «куди», крсіу «тс.», 
-зеїе «сюди» та ін.). — Мельничук СМ 
IV 108; Фасмер II 290; 5\У IV 493; 
МасНек Е54С 305; Е554 51. §г. II 572. — 
Див. ще КОЛЙ, по. — Пор. докіль. 

покісниця (бот.) «Риссіпеїііа Рагі. 
(Аігоріз Кирг., Сіусегіа К. Вг.)»; — оче¬ 
видно, похідне утворення від косішії] 


покон 

назва зумовлена тим, що всі види по¬ 
кісниці дуже цінні в кормовому відно¬ 
шенні (Словн. бот. 434; Флора УРСР II 
270). — Див. ще коса 2 , по. 

[покіст] «лак, лакована поверхня», 
[пдкост] «оліфа, лак» Нед, [покосту- 
вати] «покривати оліфою, лакувати» 
Нед; — бр. [пбкаст] «оліфа», ч. рокові 
«лак, оліфа», рокозіоуаіі «лакувати», 
слц. [рокові’] «оліфа», схв. покост 
«тс.»; — запозичення з польської мови; 
п. рокові «оліфа» пов’язане з роковіо- 
шас «покривати оліфою», роковсіс «тс.», 
утвореними за допомогою префікса ро- 
«по-» від запозиченого свн. ковіе «пу¬ 
чок, пензель» (риаві «щільний пен¬ 
зель»), спорідненого з дісл. киовіг «ки¬ 
тиця, пучок», прус. §исісіе «кущ, ліс», 
схв. ст. гвозд «ліс», слн. § 02 СІ «тс.»; 
пов’язання з гт. ковс «кість» (Вгііскпег 
260—261, 427) помилкове. — МасНек 
Е54С 469; 5кок II 496; Вегп. І 582; 
К1и§е—Міігка 573. — Див. ще гвіз¬ 
док. 

[поклад] «згода» О, [ покладувати- 
сі\ «миритися» О, [підкластися] «по¬ 
миритися, погодитися» О; — пов’язане 
з покласти «поставити; [настановити, 
вирішити О]». — Див. ще класти. 

[поклажан] «баклажан, помідор» 
Па; — результат видозміни назви бак¬ 
лажан , зближеної з дієсловом поклас¬ 
ти ; пор. р. [ подлежан] «помідор», що 
виникло з баклажан внаслідок збли¬ 
ження з дієсловом лежать «лежати» 
(Фасмер III 297). — Див. ще бакла¬ 
жан. 

[поклйзати] «піти геть Пі; швидко 
піти Нед»; — очевидно, пов’язане з 
клйгати «важко, повільно йти», збли¬ 
женим із [склйзнути] «вислизнути, 
зникнути». — Див. ще склизйти. 

поковтач — див. ковтачН 

[покон] «початок» Нед; — р. [ по - 
кбн] «початок; споконвічний звичай, 
порядок», др. поконь «початок; зви¬ 
чай», п. [рокоп] «початок», [рокоп, 
рокип] «тс.», ст. рокоп «кінець», ч. слц. 
рокоп «тс.», болг. [напокбн] «потім, 
пізніше; в кінці», схв. напокбн «нареш- 


482 




покор 


покрбшнюватися 


ті, кінець кінцем», напокдьь(е) «тс.»; — 
псл. рокопі) «початок; кінець», утво¬ 
рене з прийменника ро «по» та імен¬ 
ника копь «кінець, початок», до якого 
зводяться укр. кін «[кут]; місце, куди 
кладуть ставку в азартній грі; сцена», 
кінець. — Фасмер III 305; Зіахмзкі II 
418—419; Вгііскпег 644; 5\У IV 503; 
МасНек Е5ІС 273; Вегп. І 560. — 
Див. ще кін, кінець, по. — Пор. за¬ 
кон*. 

[покор*] «молодняк, молода порість» 
Нед; — очевидно, результат спрощення 
форми [покбренок] «нащадок; парос¬ 
ток», пов’язаної з корінь 1 (див.). 

[покор 2 ] «помісь; рахітична дитина» 
Нед, [пбкур] «помісь» Нед; — резуль¬ 
тат видозміни слова [пбкурч] «тс.; ска¬ 
лічена, крива людина», фонетично 
зближеного з [покбренок] «нащадок; 
паросток», [покор] «молодняк, молода 
порість». — Див. ще пбкурч. 

[покоронник] (бот.) «горобейник 
лікарський, ВіІЬозрегтит оШсіпаїе Б.» 
Мак; — очевидно, похідне утворення 
від корона (п’ятидольна чашечка з 
трикутними зубцями цієї рослини схо¬ 
жа на корону). — Див. ще корона. 

[покотбвий] (у виразі покотбва 
пальба «стрільба взводом») Нед; — 
похідне утворення від прислівника по¬ 
котом «[усі разом]». — Див. ще коти¬ 
ти, по. 

[покбшкати] «скуйовдити, поко¬ 
шлатити»; — результат редукції форми 
[поколошкати] «тс.», похідної від [ко¬ 
лошкати] «кошлатити» (див.). 

[покрака] «покалічена, крива лю¬ 
дина» Нед; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. рокгака «незграба, 
людина з кривими ногами; потвора», 
можливо, пов’язане з кгок «крок; хода 
(манера ходити)». — Вгііскпег 268; 

IV 509, — Див. ще крок. 

[покрасич] «коцюба, кочерга»; — 

иоаоиа 

[покрачитися] «побитися, тягаючи 
один одного за волосся і дряпаючи» 
Нед; — пов’язане з [кракати] «тягати 
(за чуприну)» (див.). 


покрейда, покрейта , покрийта — 
див. бокрейда. 

[покрйва] (бот.) «кропива, ІДБса 
Б.» ВеНЗн, [покрівка] «кропива дво¬ 
домна, ІМіса сііоіса В.» Мак; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. рокггу\ма 
«кропива» виникло внаслідок метатези 
з ст. корггу\ма «тс.», якому відповідає 
укр. кропйва. — ЗІа^зкі II 466; Вгііск- 
пег 428; 5\¥ IV 516. — Див. ще кро- 
пгіва. 

[покривка] (орн.) «славка, кропи¬ 
в’янка, ЗуНіа» ВеНЗн, [ покрйвник] «тс.» 
ВеНЗн; — похідне утворення від [ по¬ 
крйва ] «кропива», співвідносне з кро¬ 
тів' янка, [кротівник, підкротівник , 
підкротівка , покропйвник]. — Була- 
ховський Вибр. пр. III 206. — Див. ще 
кропйвник*, покрйва. 

[покривник] (бот.) «звіробій зви¬ 
чайний, Нурегісит регГогаїит Б.» 
Мак; — пов’язане з [ крівник , кри- 
вавник] «тс.». — Див. ще кривав- 
ник 2 . 

[покринутися] «ворухнутися; захо¬ 
дитися коло чогось» О; — очевидно, 
пов’язане з [крятати] «повертати, 
звертати», [крятатися] «бути зайня¬ 
тим, клопотатися» (див.). 

[покрйшка] (бот.) «садова айстра 
китайська, Саііізїеркиз скіпепзіз N 005 .» 
ВеБ, Мак; — очевидно, результат пе¬ 
ренесення на айстру назви покрйшка 
«кришка», з огляду на подібність круг¬ 
лої плоскої квітки айстри до покришки; 
пор. семантично подібну назву айстри 
[тарілка]. — Див. ще крйти. 

покров, покрбва , покровений , по¬ 
кровитель, покрбвка — див. крйти. 

[покровка] (бот.) «фуксія, Рискзіа 
Б.» Мак; — неясне; можливо, пов’яза¬ 
не з кров з огляду на яскраво-червоне 
забарвлення квітів окремих сортів фук¬ 
сії. 

покропйвник,, покропйвниця , по- 

іглпґп'/аиа _ пип і/їлПпгготлтлД 

і V о' і і/ иі/ і ь уь иліііллі плі , 

[покрбшнюватися] «шукати собі 
місця» Нед, [покрушнятися] «воруши¬ 
тися уві сні» О, [ покрунчати ] «неспо¬ 
кійно спати; перевертатися уві сні» О; — 


16 * 


483 


покрут 


покута 


етимологічно неясні утворення, пов'я¬ 
зані з [ крушнятися] «неспокійно пе¬ 
ревертатися під час хвороби, сну», 
[курішматися ] «ворушитися, прокида¬ 
тися, не спати». — Див. ще корізма- 
тися. 

[покрут] (бот.) (у сполученні [п. на- 
вохчистий ] «фунарія гігроскопічна, Ри¬ 
пана Ііу^гогпей'іса (Ь.) НєсЬає» Мак); — 
пов’язане з крутйти; очевидно, семан¬ 
тична калька наукової латинської наз¬ 
ви Рипагіа, що зводиться, мабуть, до 
лат. ЇОпіз «мотузка, вірьовка, канат»; 
мотивація латинської назви цієї росли¬ 
ни неясна. 

[покрутка] «нирка» ДзАтл І; — 
очевидно, запозичення зі словацької мо¬ 
ви; слц. [рокгиіка] «нирка», ст. рокгиї- 
кі (мн.) «нирки», виводиться від п. [ро- 
кгоікі], ст. рокг^ікі «тс.», рокг^їка «нир¬ 
ка», що складається з префікса ро- «по-» 
і основи прикметника кг^їу «крутий, 
твердий» або дієслова кг^сіс «крути¬ 
ти»; може бути результатом перене¬ 
сення назви Ірокг^їа] «калач, булка», 
співвідносного з ч. рокгоиїка (вид со¬ 
лодощів), ст. рокгиїа «калач, булка», 
вл. рокгОІа «хлібина», др. покрута «тс.», 
укр. [ скрутель ] «крендель», [скрутлик] 
«вертута». — Дзещдзелівський УЗЛП 
109; МасЬек ЕЗЛС 469; ЗсЬизїег-Зеих: 
1121. — Див. ще крутий, крутйти, 
по. 

покруч «помісь, гібрид; метис; ви¬ 
родок»; — результат видозміни форми 
[покурч] «тс.», зближеної з основою 
дієслова покрутити. — Див. ще по- 

курч. 

покуда — див. куди. 

[покулець] (зоол.) «тарантул ро¬ 
сійський, Ьусоза зуп§огіеи$і$ АУаІск.» 
Нед; — неясне; можливо, пов’язане з 
п. киіес «кульгати» або киїіс «зіщулю¬ 
вати, згинати», рокиїіс «зіщулити; по- 
корчити» (про результат укусу таран¬ 
тула). 

[покур] «помісь, гібрид; рахітична 
дитина» Нед, [покор] «тс.» Нед; — ре¬ 
зультат видозміни форми [покурч] «по¬ 
місь, покруч; скалічена, крива люди¬ 


на», зближеної з [покор] «паросток». — 
Див. ще покурч. 

[покурч] «помісь, покруч; скаліче¬ 
на, крива людина» Нед; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. рокигсг «по¬ 
місь, покруч; незграба, каліка», очеви¬ 
дно, пов’язане з кигсг «корч, судорога, 
судома; (ст.) помісь, мисливський пес», 
кигсгус «корчити (судорогами); морщи¬ 
ти (ніс); підгортати (ноги)», яким відпо¬ 
відають укр. корч, корчі , корчити. — 
Вшскпег 283; 5\У IV 519. — Див. ще 
корчі. — Пор. покруч. 

покут, покутач, покутній, по¬ 
куття , покуть — див. кут. 

покута «визнання своєї провини, 
вияв жалю з приводу неї, каяття; пока¬ 
рання за злочин, провину; [мучення, 
мука, страждання; страждальник; пус¬ 
тун, шибеник (про дитину)]», покут¬ 
ник «той, хто відбуває покуту», поку¬ 
тувати «відбувати покарання за вчи¬ 
нений злочин, провину; [мучитися]», 
спокута «покутування», спокутувати 
«заслужити прощення», ст. покута «по¬ 
каяння, каяття, єпитимія» (1627); — 
р. [покута] «панахида, траур», бр. па- 
кута «страждання; мука; (заст.) єпи¬ 
тимія; покаяння, каяття; будь-яке пока¬ 
рання»; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. рокиїа «покута, спо¬ 
кутування провини; кара; [кара грошо¬ 
ва, штраф]», як і ч. рокиїа «покаяння, 
кара; штраф, пеня», слц. рокиїа «штраф, 
покарання», вл. нл. рокиїа «кара, по¬ 
каяння», виводиться з етимологічно не 
зовсім ясного псл. [рокиїа] «покута, 
кара, мука», ^рокрїа «тс.», що складає¬ 
ться з префікса ро- «по-» і основи діє¬ 
слова киїаіі (*к<Да1;і) «кутати; ховати, 
берегти»; пов’язується також (Вгііск- 
пег 285—286, 428; НоіиЬ—Кор. 284; 
МасЬек ЕЗЛС 382) з п. зкиїек «наслі¬ 
док», [кисіс] «чинити, робити», ч. зки- 
Іек «вчинок, справа», киШі «возитися; 
майструвати; робити нишком»; пов’я¬ 
зання з лит. ракапіа «терпимість», кез- 
іі «терпіти, зносити», кепїеіі «терпіти, 
страждати» (Маїгепаиег 9, 184; Ма¬ 
сЬек Е34С 469; Мікі. Е\У 128) недостат- 


484 




покутач 


полавок 


ньо обґрунтоване. — ШсЬЬагсй 87; Фас- 
мер III 306; ЗсЬизґег-Зете 1121—1122. — 
Див. ще кутати. — Пор. скуток. 

[покутач] (орн.) «дятел, Рісиз» 
ДзАтл II; — результат фонетичної ви¬ 
дозміни форми [поковтай] «тс.». — 
Див. ще ковтач. 

[покучкурувати] «посміятися, по¬ 
глузувати»; — неясне. 

[покшик] (бот.) «беладона лікарсь¬ 
ка, Аїгора Ьеііасіоппа Б.» Мак; — запо¬ 
зичення з польської мови; п. рокггук 
«тс.», мабуть, є результатом скорочен¬ 
ня виразу гіеіе рокггуко^е «тс.», букв, 
«зілля, що кричить», у якому прикмет¬ 
ник рокггуко\му є похідним від рокггук 

«іктршч.», псхзаа зумов¬ 

лена повір’ям, нібито корінь беладони 
кричить, коли його викопують із зем¬ 
лі. — 5АУ IV 516. — Див. ще крик. 

[пол*] «стать (чоловіча, жіноча); наро¬ 
дженням Неп Ку.З* бп 77.0/7. «СТЯТЬ»' 

<— 1 <— 1 > _ ^ ■ ’ г • — - ’ 


семантично видозмінене запозичення зі 
старослов’янської і російської мов; стел, 
полі* «половина, бік; одна з двох час¬ 
тин цілого; стать», р. пол «стать», як і 
споріднені болг. м. пол «стать; полови¬ 
на», п. нл. рої «пів, половина», ч. рйі, 
слц. рої, вл. рої, полаб. риі, рої, схв. 
по «тс.», пол «стать (чоловіча або жі¬ 
ноча)», слн. рої «половина, пів», рої 
«тс.», відповідають укр. пів (див.). 

[пол 2 ] «дощана підлога в хаті» 
ЛЧерк; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. пол «нижній настил у примі¬ 
щенні, підлога» споріднене з укр. піл 
«нари в селянській хаті; [підлога]» 
(дИВ.). 

пола 1 «край половини одягу; пові¬ 
шене полотнище», [пйлка] «пелюш¬ 
ка» Л, [пулка] «тс.» Л, [півка] «запас¬ 
ка; ширина'полотна; кусок полотна» О, 
пілка «шматок тканини; підстилка; 
[ряднина, доріжка Ме; вид полотняної 
шалі; вид бредня]», [ запілє ] «бокове 
приміщення у коморі, клуні для збері¬ 
гання зерна; засіка (у клуні) для сно¬ 
пів» Ж, [заполе Я, заполе Ж] «тс.», 
[запілок ] «відгороджене місце в сараї 
або в хаті, де стоїть засік» Г (1927), 


запілля «підпілля», запіл «пола одежі, 
загорнута так, що в неї можна щось 
набрати; [рибальська сітка Ж]», [ запіл - 
ка\ «фартух» Г, Ж, [запільчйна] «тс.» 
Г, Ж, [запілля] «поли», [запбла] «по¬ 
діл жіночої сорочки, пола», [заполок] 
«шкіра живота» Ж, [заполйти] «загор¬ 
нути, закутати» Ж, [заполяти] «тс.» 
Ж, прйпола «пола», [приполе] «пола 
жіночого одягу, поділ» Нед, припіл 
«[тс. Нед]; пола; край неба, лісу, по¬ 
ля», [прйполи] «краї піл одягу» Пі; — 
р. пола «пола», бр. полка «пілка (шма¬ 
ток тканини); [пелюшка]», др. пола 
«шматок тканини, завіса», п. роїа «по¬ 
ла (одягу)», ч. слц. [роїа] «тс.», болг. 
пола «спідниця, пола», поли (мн.) «по¬ 
діл», м. пола «поділ, пола (одягу); спід¬ 
ниця», поли (мн.) «поли одягу; стулки 
дверей», схв. пола «половина; пола; піл¬ 
ка (шматок тканини)», слн. роїа «пілка; 
поділ», стел, полд «край одягу, одяг; 
половина»; — пізнє псл. роїа «полови¬ 
на; пола», утворене від роїь «половина, 
бік». — Фасмер III 306; Булаховський 
Вибр. пр. III 404; Цьіганенко 354; Пре- 
обр. II 90; Вшскпег 429, 430; Ма- 
сііек Е34С 498—499; Зкок II 697; Мікі. 
Е\У 255; Ресіегзеп К2 38, 74. — Див. 
ще пів. — Пор. полк 

[пола 2 ] «велика суцільна скеля Нед; 
кам’яна плита ВеЗн, О», [ пілє ] (зб.) 
«кам’яні плити» ВеЗн; — схв. [роіа] 
«велика скеля», [роїа] «неродюча зем¬ 
ля», [роїа] «тс.»; — не зовсім ясне; 
вважається давнім запозиченням від 
дороманського населення Адріатики 
(Зкок II 697). 

[пола 3 ] «рід» Шух; — очевидно, 
споріднене з [пол] «стать», р. болг. м. 
пол «тс.; половина», схв. пол, стел, 
полж «тс.». — Див. ще пол*. 


[пола 4 ] «менструація» Нед, Шух; — 
неясне; можливо, псл. роїа «розлив» 
(пор. цсл. рлспол'Ьтн са «розлитися»), 
споріднене з лтс. раї і (раїі) «повінь», 
рііеї «капати», лит. ріїїі «лити, сипати». 

[полавок] (бот.) «пухирник, Шгіси- 
Іагіа Б.» Мак; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з (по)ловйти, оскільки в 


485 




пблаз 


поле 


пухирці на листках цієї' водяної росли¬ 
ни потрапляють дрібні водяні тварини. 

[пблаз] «свято у Пилипівський піст», 
[полазець] «той, хто першим зайде у 
двір або до хати на свято у Пилипівсь¬ 
кий піст», [полазник] «тс.; другий день 
Різдва й Новий рік О; тварина, яку на 
Різдво вводять у хату, щоб був доста¬ 
ток О»; — п. [росКагу] «звичай ходити 
по хатах на Різдво і на Новий рік з по¬ 
здоровленнями», [росйагпік] «той, хто 
ходить по хатах на Різдво і на Новий 
рік з поздоровленнями», ч. [роїаг] «різд¬ 
вяна здобна булочка для худоби», слц. 
[роїагшк] «колядник, віншувальник», 
[роІагіР] «віншувати», м. полаза «пер¬ 
ше відвідання зранку», поліазв ник «той, 
хто першим відвідує, заходить до кого- 
небудь», [ полаза ] «відвідує, заходить 
до кого-небудь першим», схв. полази¬ 
ти «відвідувати», полазити се «відві¬ 
дувати один одного, поздоровляти», 
полазник «відвідувач, колядник»; — 
псл. роІагОй) «відвідувати», похідне від 
Іагііі «лазити, ходити»; менш перекон¬ 
ливе виведення всіх слов’янських форм 
з схв. полазити «відвідувати» (Масйек 
Е53С 469). — Див. ще лазити. 

[поланужне] «плата за кайдани» 
Нед; — очевидно, видозмінене запози¬ 
чення з польської мови; п. роїагісизгпе 
«оплата в’язнем кайданів, у які його 
заковують» утворене з прийменника ро 
«по» та іменника їагісисЬ «ланцюг». — 
Див. ще ланцюг, по. 

[пблап] «стеля» Пр. XI діал. н.; — 
запозичення з польської мови; п. риіар 
«стеля, склепіння», [рбїар], ст. [роїар] 
«тс.» походить від нім. ЬаиЬе «альтанка 
(в зелені)» (свн. ІоиЬе «передній зал, 
вестибюль; галерея», двн. ІоиЬа «портик, 
ганок; галерея», Іоирреа «навіс, підда¬ 
шок; зал, галерея»), спорідненого з 
дісл. Іорі «верхня кімната», прус. ІиЬЬо 
«дошка», псл. ІиЬк «кора, лико, луб». 

— Чучка Пр. ХІ діал. н. 167; Фасмер II 
526—527; Вгііскпег 446; Тгаійтапп 
150—151; МйЬІ.—ЕпсН. II 509; Топо- 

\ї 07 П_ 07К- V] 1 1 ггп АОК 

ри о V чл і и , IV! и 1 *т^г\а . 

— Див. ще луб. 


полапіть — див. лапик. 

[полата] «полиця на стовпах для 
складання сиру» О, [полатки] (мн.) 
«ліжко, постіль» Нед, [ палатка ] «по¬ 
лиця на стіні» Л, [палатки] «горище в 
сараї» Л; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. [роїаїкі] «ліжко», 
[роїаїка] «вид сидіння між двома дере¬ 
вами для стрільби по ведмедях і диких 
кабанах, які приходять до збіжжя; тап¬ 
чан на низьких ніжках або широка ла¬ 
ва» пов’язані з р. полати (мн.) «широ¬ 
кі нари для спання в хаті; поміст на де¬ 
ревах для полювання на звірів», па¬ 
латка «намет», др. полати «церковні 
хори», укр. палата. — Фасмер III 307; 


7 1 VI ' 

всісти 


А £Є ІПІ, 
шлг п 


90 

ОАі 


9 ПО 


ГГтт~ 


ще 


палата. 

[полаторжитися] «помиритися»; — 
не зовсім ясне; можливо, результат кон¬ 
тамінації слів поладитися «тс.» і [тбр- 
жити] ( торгуватися ). 

полба (бот.) «пшениця спельта, 
ТгШсит зреііа Ь.; [пшениця двозерна, 
Тгіїісит йісоссигп ЗсНг. Мак]», [ ббль - 
ба\ «полба», пблбяний ; — р. бр. пол¬ 
ба; — не зовсім ясне; зближується з 
гр. тгоЛсрод (тгоЛсрод) «локшина», тгоХфО- 
фахц «страва з локшини і бобів», 
тгаЛг) «пил, борошно найтоншого поме¬ 
лу», лат. роїіепїа «ячна каша», роїіеп 
«мілке борошно, пил», риііаге «товк¬ 
ти», псл. ререіь, укр. попіл ; висловлю¬ 
валось сумнівне припущення (Преобр. 
II 91) про східне походження. — Фас¬ 
мер III 307; Міасіепоу Ме1ап§е$ Мік- 
коїа 185—186; ІЛйепЬеск К2 40, 558. 

поле, полівка «невеликий польовий 
та лісовий гризун, подібний до миші; 
польова газета; [рівнина, поле, відкри¬ 
те поле]», полонина «безліса ділянка в 
Карпатах, яка використовується для 
пасовиська та сінокосу; [гірська рівни¬ 
на, пасовисько на верховині]» СУМ, 
Нед, [полонинка] «гуцульська обрядо¬ 
ва пісня (виконується під час вигону 
худоби на полонини)», [полонянйк] 
«ведмідь, що живе на полонині» Г, Нед, 

Г ИЛ /И.ЛП/7 «/ЛІМ. 1 /. В ЇТІЛ ПТІП АТІТ п 1- Л /-> ГЧ 

І / ь илиио сі пь щи \ ■ V , [/ шлел^ои* 

нє\ «полювання» Нед, [польовйк] «жи- 


486 




поле 


полевиця 


тель полів, рівнин; польовий біс», [по- 
льовйна\ <<поляна, невелике за розмі¬ 
ром поле», [польбвка] «газета або бо¬ 
йовий листок, що випускається на по¬ 
лі Л; (зоол.) польова миша, нориця, 
Нурийаеиз агуаіів Нед», полювач «ми¬ 
сливець», [ полюх ] «житель родючих, 

рпп^яймілу піршіт їняккп.гтп Коломиї’)- 

Ч *.. . ./» 

землероб із Поділля» Нед, [ полянець, 
полянйн, полянйця] «тс.» Нед, [ поля- 
вина ] «поляна, рівнина, невеликий луг, 
звичайно на узліссі або серед лісу», по¬ 
ляна «тс.; [відкрите поле; цілина Чаб; 
корова, народжена на вигоні Нед]», по¬ 
ляни «східнослов’янське плем’я, яке 
жило в Середньому Подніпров’ї», [по- 
лонйстий\ «пологий, похилий, спадис¬ 
тий», [пбльский] «польовий» ВеБ, по¬ 
лювати «шукати диких тварин з ме¬ 
тою убити чи піймати їх; [мати бажан¬ 
ня паруватися (про корову)]», [польо- 
вать\ «злучатися, паруватися» (про 
корову) ЛексПол, [ пулювать ] «злуча¬ 
тися» (про свиней) Корз, запільний 
«який знаходиться за полями», перед¬ 
пілля «смуга загороджень попереду го¬ 
ловної лінії оборони при відсутності 
безпосереднього контакту з противни¬ 
ком»; — р. бр. поле «поле», др. поле 
«відкрите місце, поляна, луки, поле; 
степ; жителі степів; нива, рілля; місце 
битви», п. роїе «поле, простір; зона, 
смуга, район», ч. слц. роїе «тс.», вл. 
нл. роїо «поле, рівнина», полаб. ріііі 
(рііііі), болг. поле, м. поле «тс.; доли¬ 
на», схв. пб/ье «поле», слн. рб1]е «тс., 
рівнина», стел, полк «тс.»; — псл. ро1]е 
«відкрите місце, простір; рівнина, поле; 
рілля», похідне від роЬ «широкий, плос¬ 
кий, порожній, неродючий»; — очевид¬ 
но, споріднене з лат. раїагп «відкрито, 
явно», шв. йаіа «рівнина, пустище», нвн. 
-ґаіеп'(у назвах АУевМ., ОвМ.), а також 
з лит. рібпав «тонкий», лтс. ріапв «тс.; 
плоский, рівний», прус, ріопів «тік, то¬ 
ковище», лат. ріапив «плоский, рівний, 
прямий; площина, низина, низьке міс¬ 
це; рівна, горизонтальна поверхня», гр. 
тгєЛтюд «жертовний пиріг (з борош¬ 
на)», хет. раїЬі «широкий» і більш від¬ 


даленими двн. Геїсі «поле», дісл. їо\й 
«земля, земна куля; суша, грунт», дангл. 
їоїйе, днн. Іоїйа «тс.»; іє. *р(е)1а- «плос¬ 
кий, рівний, прямий; широкий, простя¬ 
гнутий; площина, низина; рівнина, по¬ 
ле; розстилати», похідне від *ре1- (*ро1-) 
«широко відкрите рівне місце, прос¬ 
тір»; можливе також зіставлення з алб. 
вЬраІІ «відкриваю» (Чокі Зішііеп 83— 
84) і вірм. Ьої «земля, порох, грунт» 
(Меіііеі М5Б 8, 154; Маїгепаиег БР 
13, 177; Міккоіа Шві. Ог. І 49, III 35), 
а також виведення з іє. *ре1- «сірий», 
букв, «світлий» (ТгиЬасеу 2Ї51 3, 677); 
менш імовірний зв’язок з стел, полети 
«палати, горіти», пллма «полум’я» (Тег- 
гав 2Г51РН 19, 120—121) або з слн. 
ре^аіі «гнати, вести» (Ваисіоиіп 2Г51РІ1 
19, 120—121). — Фасмер—Трубачев 

III 307—308; Черньїх II 51; Филин Об¬ 
раз. ^ яз. 119; Вшскпег 429; МасЬек 
Е34С 469; ЗсНивІег-Зе^с 1127; Младе- 
нов 466; Зкок II 698—699; Критенко 
Вступ 550—551; 2У52 328; Толстой 
Сл. геогр. терм. 77—87; Мовгупвкі 
Р2№ 163; Мікк Е\У 255; Тгаиігпапп 
204; К1и§е—Млїгкя 191; Регввоп Веііг. 
228, 805; К2 41, 227; ібіїаппеввоп 559; 
Шаібе—Ноігп. II 237, 318; Ребегвеп 
К2 39, 370; Бодузн РФВ 2, 170; Гамк- 
релидзЄ“Иванов 781; Рокоту 805— 
806. 

[полевиця] (бот.) «мітлиця біла, 
А§гов1ів аІЬа Б.» Мак, [ польовйця ] «мі¬ 
тлиця, А§говБв Б.», [ половуха, поло- 
вушка] «тс. Мак; метлюг звичайний, 
Арега вріса уєпіі (Б.) Р..В. Нед», [ по- 
лувуха] «метлюг звичайний» Нед; — 
р. полевйца «мітлиця»; — похідне ут¬ 
ворення від поле; можливо, калька на¬ 
укової назви лат. а§говБв, що зводить¬ 
ся до гр. ауреоатід «кормова трава», 
пов’язаного з аурбд «поле, нива»; на¬ 
зва зумовлена тим, що мітлиця пере¬ 
важно зустрічається у степовій місце¬ 
вості (Словн. бот: 350); пов’язується 
також (ВеНЗн 37) з половіти , оскіль¬ 
ки мітлиця рано половіє і стає непри¬ 
датною на пашу. — Пор. поле, поло- 
вйй. 


487 




по-ле-гев 


полйк 


[по-ле-гев] «ходи-но сюди, іди сю¬ 
ди» ВеЛ; — результат злиття скороче¬ 
ної дієслівної форми [подь\ «іди, ходи» 
ВеЗн (з ст. поиди > *пойдь), частки 
[ле] «лиш, -но» і прислівника [гев\ 
«тут, сюди»; пор. вираз [подь гев] «хо¬ 
ди сюди» ВеЗн. — Див. ще гев, ітй, 
ле, по. — Пор. полепо. 

полегнути, поленути — див. лй- 
нути. 

поледиця, поледівка, поледовиця — 


див. лід. 

[полежань] (орн.) «бекас, СареІІа 
§а11іпа§о Б.»; — неясне. 

[полези] (мн.) «місця, де сніг швид¬ 
ше розтанув» Нед; — неясне; можли¬ 
во, пов’язане з полизати. 

Полеля «бог шлюбу в давніх сло- 
в’ян-язичників» Бі, Полелб «міфічне 
божество» Нед; — очевидно, як і Леля 
«бог кохання у давніх слов’ян» Бі, 
Лель «тс.» Бі, результат помилкового 
витлумачення дослідниками виразу ле- 
льом-пблельом «дуже повільно» (див.). 

полеміка, полеміст , полемічний , 
полемізувати ; — р. болг. м. полеми- 
ка , бр. палеміка , п. ч. слц. вл. роїеті- 
ка, схв. полемика, слн. роїетіка; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. 
роїетщие «спір, полеміка» походить 
від гр. 7гоХє(ііход «воєнний, бойовий; 
навчений військовій справі; войовни¬ 
чий, ворожий», що є похідним від імен¬ 
ника тгоАєцод «битва, бій; війна; спір, 
ворожнеча», з яким, очевидно, спорід¬ 
нені гот. изїііша «наляканий, сполоха¬ 
ний», псл. *ро!хь «переполох, боязнь, 
страх», укр. полбх «тс.». — СІС 2 662; 


Фасмер- 


ТТТ 017 010. ТТ^ 

■ і ні оі і —аіи, іср- 


ньіх II 51; КЗСРЯ 350; Кораііпзкі 764; 
НоІиЬ—Буег 382; Младенов 466; РЧДБЕ 
570; Вуіакли]а 741; Оаихаї: 571; Ргізк II 
469 574—575. — Див. ще полохати. 

[полента] «мамалига СЧС; куліш 
О», [полінта] «мамалига» ДзАтл І; — 
р. полента «мамалига», п. ч. роїепїа 
«італійська мамалига», слц. роїепїа 
«мамалига», болг. полента , м. [по¬ 
лента], схв. палента , полента , слн. 
роіепіа «тс.»; — запозичено, можливо, 


через польське посередництво, з італій¬ 
ської мови; іт. роїепїа «мамалига, каша 
з кукурудзяного борошна» походить від 
лат. роїепіа «ячна крупа», пов’язаного 
з роїіеп «борошно найдрібнішого поме¬ 
лу; порох, пил; порошок», спорідненим 
з гр. тгаАгі «пил, дрібне борошно», лит. 
реіепаї «попіл», псл. рореіь «тс.», укр. 
попіл. — Кораіігізкі 764; 5\У IV 528; Но- 
ІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 570; Зкок II 592; 
Меліса 1215—1216; ШШ—Яоіт. II 
331—332. — Див. ще попіл. 

[полепо] «ходи-но» Нед; — резуль¬ 
тат злиття двічі вжитої скороченої діє¬ 
слівної форми [подь] «іди, ходи» ВеЗн 
з часткою [ле] «лиш, -но» ( *подь ле 
подь). — Див. ще по-ле-гев. 

полетуха (зоол.) «летяга звичайна, 
Рїеготуз уоіапз», [політуха] «тс.» 
Нед; — очевидно, запозичення з росій¬ 
ської мови; р. [ полетуха , полетуша] 
«тс.» є префіксальним утворенням від 
летать «літати»; назва цієї тварини 
зумовлена тим, що вона може завдяки 


літальній перетинці перелітати з одно¬ 
го дерева на інше. — Див. ще летіти. 

[полець] «кусок сала з цілого боку 
свині» Куз, [полеток Нед, опблеток 
Ж, Куз] «тс.»; — очевидно, запозичен¬ 
ня з польської мови; п. роїес «кусок 
сала з цілого боку свині» відповідає 
укр. [півть] «тс.» (див.). 

[полйгатися] «поплентатися, піти»; 
— неясне; може бути пов’язане з ли¬ 
гатися «зв’язуватися, заводити зна¬ 
йомство», [лигать] «бігти великими 
кроками», [лйгир] «жебрак». 

[полйк] «верхня частина рукава со¬ 
рочки; поперечна вишивка на верхній 
частині рукава сорочки, на кінцях руш¬ 
ника», [полик] «знак» Нед, [полйка] 
«тс. Нед; слід О», [пбликй] «вишивки 
на рукавах і грудях жіночих сорочок 
Неп. Ме: квалоатні клини на плечах у 


сорочці, що збираються біля коміра, 
наплічники ЛексПол»; — р. [полика] 
«наплічник сорочки; жіночі наплічні 
прикраси», бр. [полск] «наплічник, ус¬ 
тавка», [палік] «кольорова вишивка на 
рукаві», п. [роїук] «наплічник сороч- 


488 




полин 


полиця 


ки», [роїік] «тс.» (з укр.); — пов’язане 
з лик «обличчя», лице] пор. р. [ полй- 
чье ] «портрет»; зближення з р. з поле¬ 
ти «еполети», [полети] «тс.» (Пре- 
обр. II 93) необгрунтоване. 

полин (бот.) «Агіетівіа Б.», [линь], 
полинь , [полінь О, Пі, полон О, пб- 
лднь Г, О] «тс.», [палань] «полин гір¬ 
кий, Агїетізіа аЬзіпШіит Б.» Мак, [пе- 
лун Мак, повинь Мак, полінь Пі, по- 

П Г\ 1 1 «-VI С' ЛЯ ^ Г\ п < І і 1 С' кяі ■ ’Т'Г' Л 1ЛҐ\П1ІЧІ/4ііІ~ 

;сипііі ч_>ш, иилі/п ч_> іуі ^ /1 илу^гго 

«полин австрійський, Агіетізіа аизїгіа- 
са ]гс(\. (Б.)», [полінець] «тс.» Пі, по¬ 
линівка «горілка, настояна на полині», 
полйнна «тс.»; — р. полинь «полин», 
[полин], польїнка , [ польїнок , полиня , 
пельшка], бр. пальїн, др. пельїнь, пе- 
линь , п. ріоіип, ст. ріоіуп, ч. реіупек, 


.ПОІ11П ПОІ11П 


г\с»Кт пгПопоІ/ г\г\Нп по. 

у \у і»», і IV. і\ , уг- 


ІГп], слц. раїіпа, реііпек, [роїупок] «тс.», 
вл. роїоп «полин гіркий», нл. роїуп, 
рогигі «тс.; полин звичайний, чорно¬ 
биль, Агіетізіа уііі^агіз Б.», полаб. ре- 
Іаіпе (реіаіп) «полин гіркий», болг. 
пелйн «тс.; вино, настояне на полині», 
м. пелин «полин гіркий; отрута», схв. 
пелен «полин», пелин, пелим «тс.; 
[шавлія]», слн. реііп «полин», стел, пе- 
льтт* «полин гіркий», пєл’Биж «тс.»; — 
псл. реіупь (реіупь, реінггь, реіипь, ре- 
Іепь) «полин»; — переконливої етимо¬ 
логії немає; найбільш прийнятне пов’я¬ 
зання з псл. роїеїі «палати, горіти», ро- 
Іепо «поліно», раїій «палити»; назва 
могла бути зумовлена своєрідним гост¬ 
рим запахом і гірким смаком полину 
або тим, що у давнину (і навіть тепер 

т-> Л а * « ^ пл птігі /-> і—г о гтілп О ті ттгтгТ гтгчл лі-ч і поі/ 

о ііиіііпп. Діііп приіріїнал" 

тичного обкурювання від епідемій; сло¬ 
в’янські назви полину зіставляють іно¬ 
ді з лтс. реіапе «полин», реіе|ит$, але 
воно, як і лит. реіупаз «тс.», вважаєть¬ 
ся слов’янським запозиченням (МііЬІ.— 
Епсіг. III 194); мало обгрунтоване по¬ 
в’язання з стел, пл'Б&єлж «бур’ян, пле- 

П 77 Т.Г чЧ ПГ\ УГГ\ПҐ\ОҐ>П'Т-. /,ТЛ \Ч (Сп&п гт^п_ 

ский ЖМНП 1886, вересень, 146), а 
також зближення з псл. *рокь «блідо- 
жовтий, бляклий, блідий», р. половий 
«світло-жовтий, бляклий» за біло-сі¬ 


рим, сивим кольором квіток полину 
(Преобр. II 103). — Коваль 74; Фасмер 

ТТТ ООП. ТТ„^тт Г .,г ТТ С.Л. 

ш “ісрньїл її оч у іУїсркулиьсі чучс- 

рки Д20—122; Вгіїскпег 414; МасЬек 
Е8фС 443; 4т. гозії. 247—248; 8с1іи$- 
Іег-5е\ус 1124; Младенов 417; 5кок II 
633—634; Мікі. Е\У 237; 2У52 306. — 
Див. ще палити, поліно. 

[полинкй] (бот.) «хризантеми, СЬгу- 
запШетит Е.» Мо; — очевидно, похід- 

ТТА \Г'І'ПЛПАТТ!ТГГ ГЧ І ГГ НЛ /1 І / І / у. Л ГУ1 1 с“* 1 О Т .4 • 

гиз у юи^сппл шД пк^лип ісішоїа 

назва могла бути зумовлена схожістю 
зовнішньої форми листків хризантеми і 
полину (Словн. бот. 436, 560; Вісюлі- 
на—Клоков 328). — Див. ще полйн. 

[полйска] (ент.) «муха-голотілка, 
Рзіїа» Нед; — префіксальне утворення 
від лисий , можливо, калька наукової 

иаоои пг\п\г "РсіІо \гтоппаип'і гзіп гп іпТ_ 

ииоілі х о 11 сі у у і іл\у ^ і і\а і ілд і чр V 

Лод «голий, лисий, безволосий»; назва 
зумовлена тим, що цей рід мух має 
слабо опушене тіло (Горностаев 326; 
БІгапіа Тіегг. Іпзекіеп 428). — Див. ще 

лгісий. 

[политйця] (бот.) «березка, Соп- 
уоіуиіиз Б.» Нед, [політйця] «тс.; по¬ 
витиця льонова, Сизсиїа еріїіпит \Уеі- 
Не» Нед, [полетйця] «березка польова, 
Сопуокиїиз агуепзіз Б.» ВеБ, Мак, [по- 
л у ти ця Мак, полятиця Нед, Міак] 
«тс.»; — результат видозміни деетимо- 
логізованої назви повитиця «тс.». — 
Шамота 115—116. — Див. ще повй- 
тйця. 

полйця 1 «горизонтальна дошка на 
стіні, у шафі, буфеті; спальне місце у 
залізничному вагоні; залізна лопаточка 

\ / ПГГГЛГПІ.ч ИЛ /1 ї/*/> /, /їпо ГГТ ТТЛ ПДІ/^ТТУЛ 1? о О ТТ 1 

у іміу і іьилгьи, у осіоіг 

зничному вагоні» (з рос.); — р. [полй- 
ца] «полиця для посуду; трикутна по¬ 
лиця для встановлення ручного жорна; 
береговий уступ; залізна лопаточка (у 
плузі); залізний лист», полка «поли¬ 
ця», бр. паліца «полиця», п. слц. нл. 
роїіса, ч. роїісе, вл. роїса «тс.», болг. 

у) гл п і /11 т /,тл тд о г\ їлд о чч і\д г\ п 1111 т /у п г\ гг тд _ 
V і V-., і чсірі і п >_» 'у , т . / ю'уі. м, Д і**- ч'іічуі н/г 

ця», схв. полица «стінна планка», слн. 
роїіса «дошка у стіні; залізна лопаточка 
(у плузі)», стслгполнцл «полиця»; — 
псл. роїіса «тс.» пов’язане з роїь «осно- 


489 





полйця 


поліграфія 


ва, підлога, полиця». — Фасмер III 
310; Черньїх II 53; Преобр. II 101 — 
102; Булаховський Вибр. пр. III 353; 
Вгискпег .429—430; МасЬек Е84С 470; 
ЗсІїизїег-Зе'у/с 1124—1125; Младенов 
467; Маігепаиег БЕ 13, 177; Вегпекег 
ІЕ 9, 364; Тгаиігпапп 204. — Див. ще 
піл. 

[полйця 2 ] (бот.) «конюшина польо¬ 
ва, котики, Тгіїоііиш агуепзе В.»; — 
очевидно, похідне утворення від поле ; 
пор. другу частину наукової назви цієї 
рослини: укр. польова , лат. ап/епзе 
(похідне від агуцгп «оране поле; нива, 
рілля»); назва зумовлена тим, що ко¬ 
нюшина польова росте переважно на 
полях і пісках (Вісюліна—Клоков 
220—221; Нейштадт 347). — Див. ще 
поле. 

полі- «багато-» (у словах типу по¬ 
ліартрит, полівалентний, поліві¬ 
таміни, полігібриди, поліметали, по- 
ліневрйт, полісахарйди ); — р. болг. 
м. схв. поли-, бр. полі-, палі-, п. вл. 
слн. роїі-, ч. слц. роїу-; — словотвор¬ 
чий компонент, виділений із слів гре¬ 
цького походження типу поліморфний 
(гр. тгоЛипорсрос;), поліптйх (гр. тго- 
Абтгтихос), поліфонія (гр. тгоЛосрсоуіа); 
гр. тгоЛо- «багато-», тгоЛіЗ (прикметник 
с. р.) «багато, численне», чол. р. 7го Кіл; 
«численний; великий, значний», очевид¬ 
но, споріднене з лат. рійз «більша час¬ 
тина, більша кількість, більший, більш 
численний». — СІС 2 662; ССРЛЯ 10, 
984; Кораііпзкі 764; НоІиЬ—Еуег 383; 
Младенов 466; Ву)'акли]а 741; Егізк II 
577—578; У/аісІе—Ноїгп. II 327—328. — 
Див. ще плюс. 

ПОЛІВЙТИ — див. ЛІВЙЙ 2 . 

полївнйк — див. полова. 

поліг — див. лежати. 

поліглот «людина, яка володіє ба¬ 
гатьма мовами» 1 — р болг. м поли- 
глот, бр. паліглот, п. роІі§1оїа, ч. 
слц. ро1у§1о1, схв. полйглот, полйгло- 
та, слн. роїі^ібі:; — запозичення із за¬ 
хідноєвропейських мов; н. Ро1у§1614 «по¬ 
ліглот», Роїу^ібііе, фр. роїу^іойе, англ. 
р°Іу§1°1 «тс.» походять від гр. атт. тго- 


ХбуХсоттод «багатомовний; той, хто гово¬ 
рить багатьма мовами», що складається 
з основ слів 7гоЛбд «багато, численний» 
і уЛсотта (уХсоааа) «мова, мовлення». — 
СІС 2 663; ССРЛЯ 10, 988; КЗСРЯ 350; 
Кораііпвкі 765; НоІиЬ—Ьуег 383; РЧДБЕ 
571; Вуї'акл^'а 742; ЕгегпсІ^бгІегЬисЬ 
493; Оаигаї 572; Кіеіп 1212. — Див. 
ще полі-, ізоглоса. 

полігон «ділянка місцевості, облад¬ 
нана для проведення навчальної, пере¬ 
важно артилерійської стрільби, а також 
для випробування озброєння; многокут¬ 
ник», полігональний, полігонний ; — 
р. болг. м. полигон, бр. палігон , п. ро- 
1і§оп, ч. ро!у§оп, слц. ро!у§6п, схв. по- 
лйгбн , слн. ро1і§бп; — запозичення із 
західноєвропейських мов; н. Ро1у§бп 
«многокутник; військовий полігон», фр. 
роїу^опе, англ. роїу^оп «тс.» походять 
від пізньолат. ро1у§бпиш «многокут¬ 
ник», яке зводиться до гр. 7гоХбусоуод 
«многокутний», що складається з основ 
слів тго ХЬс, «багато, численний» і усоуіа 
«кут, косинець». — СІС 2 663; КЗСРЯ 
351; Черньїх II 51—52; Кораіігізкі 765; 
НоІиЬ—Ьуег 383; Младенов 466; Ву|а- 
кли]а 742; ЕгегпбшбгІегЬисЬ 493; КІеіп 
668, 1212. — Див. ще полі-, діа¬ 
гональ 1 . 

поліграфія «галузі промисловості і 
техніки, пов’язані з виготовленням 
друкованої продукції», поліграф «копі¬ 
ювальний прилад», поліграфіст, полі¬ 
графічний; — р. полиграфйя , бр. палі- 
графія, п. ро1і§гаГіа, ч. ро1у§гаГіе, слц. 
ро!у§гаїіа, болг. полиграфйя , м. поли- 
графща, схв. полйграф «копіювальна 
машина»; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; нїм. РоІу§гарІіїе, фр. 
ро1у§гарЬіе, англ. роїу^гаріїу походять 
від гр. тгоХиурасріа «значна або плідна 
письменницька діяльність»* букв, «ба- 

гятпптлґ* сі ииа и сі пі\діпно пилпииох ттіп 

і сл і чуніі ч^иші/к ^ її и/д і* і і ^ 11V ип^иіііі/і« , і і і \ » 

складається з основ слів тгоЛод «багато, 
численний; значний, надмірний» і ура- 
срсо «пишу». — СІС 2 663; КЗСРЯ 351; 
ССРЛЯ 10, 989; Кораііпзкі 765; Но- 
1 иЬ—Буег 383; РЧДБЕ 571; Младе¬ 
нов 466; Ву)акли]а 742; Ог. Е\уЬ. 597; 


490 




Полієвкт 


Поліксенія 


КІеіп 1212; Оаигаї 572. — Див. ще 

полі-, графа. 

Полієвкт (чоловіче ім’я), СТ. Поліґ- 
егктг «многомол(и)тв(е)н('ь)» (1627); 
— р. Полиевкт , [Полиект, Полуект, 

П^п,,Аі Л І'У) 1 П П П 1 А1У УУ1 П П П 1 ґзҐиг УУ 1 ■ 

і. і'илу ог\,пь \) і і і і \лл,ьіу іу іх-іго , 

запозичення з грецької мови; гр. ПоАб- 
єіжтод утворене з прикметника тгоАб- 
єіжтод «довгожданий, жаданий, бажа¬ 


ний», що складається з основ слів тю- 
Ао- (тгоАб) «багато» і єбхтбд «бажа¬ 
ний, жаданий; обіцяний», пов’язаного 


з єбхораї «голосно оповіщаю, вихва¬ 
ляюсь; урочисто обіцяю; благаю», спо¬ 
рідненим з ав. ао]аі1е «урочисто про¬ 
голошує», дінд. бііаїе «вихваляється, 
хвалить». — Вл. імена 81; Беринда 
228; Петровский 180; Спр. личн. имен 
446; Суперанская 81; Сопзіапііпезси 
134; Ргізк І 595—596. — Див. ще 


ПОЛІ-. 

поліж, поліжкйня, поліжниця, 
поліжнйчий — див. лежати. 

полій 1 «вода, що виступила поверх 
льоду», [полий Л, полуй ЛексПол] «тс.», 
[полбй] «тс. Л; вода під снігом ЛексПол; 
потік, течія води Ва; низинна місце¬ 
вість, дно висохлого озера Ва; заплава, 
мілководдя ЛексПол»; — р. [полбй] «за¬ 
плава; берег, луки; повінь; неглибокі 
западини й глибокі улоговини, де зби¬ 
рається весняна вода», схв. поло / «за¬ 
плава; мілководдя, мілина, перекат»; — 
псл. ро1о]ь «заплава; повінь, -весняна 
вода», пов’язане чергуванням голосних 
з роІШ. (< *ро-Іеіїеі) «полити», утво¬ 
реним з префікса ро- «по-» і кореня 
*1еі-/іоі- «лити» (пор. лій — лою). — 
Фасмер III 314. — Див. ще лйти, по-. 

[полій 2 ] (бот.) «м’ята водяна, Меп- 
Ша ариаїїса Б.; м’ята блошина, МепІЬа 
ри1е§ішп Б.»; — р. [полей] «м’ята бло¬ 
шиная, п. роїе] «м’ята, МепїЬа Б.», ч. 
роїе] «вид м’яти», схв. роїе], роїа], слн. 
роїа] «тс.»; — через польське посеред¬ 
ництво запозичене з німецької мови; 
нвн, Роїеі «м’ята блошина» (двн. роїаіа, 
ро!еі§е, риіеі, свн. роїеі «тс.») походить 
від лат. рй1е)ит (рОІе^іит) «тс.», запо¬ 
зиченого з грецької МОВИ (гр. РХЦХШУ 


неясного походження) і вторинно збли¬ 
женого з лат. рйіех «блоха, земляна 
блоха». — Фасмер III 308; Вгйскпег 
429; МасЬек 4т. гозїі. 203; Зкок II 


697; Мікі. 255; К1и§е—Міїгка 558; 


ШоМо _Г-ТгЖ 

V V СІ 1 4-4 4-. і. А 4^1 і , 


тт 

А А С/ 4-у> • 


ЗЯЧ- Ггісі / Т 0/1 ч 

С/4-^С/, А 1 ЮІ\ А ^ ТГ4-/ . 


Полікарп (чоловіче ім’я), [Поли¬ 
карп], ст. П олтар пь «многоплоден» 
(1627); — р. болг. Поликарп , бр. Па- 
лікарп , др. Поликарп'Ь , п. Роїікагр, ч. 
слц. Роїукагр, болг. Поликарп , схв. 
Поликарпо , слн. Роїікагр, стел. Полу- 
клр т ьп , ь; — через церковнослов’янську 
мову запозичене в давньоруську з гре¬ 
цької; гр. ПоЛохартгод зводиться до 
прикметника тгоАбхартгос «багатий 
плодами, плодючий», що складається з 
основ слів тгоАб «численний; великий, 


значний, широкий» і харггбд «плід». — 
Вл. імена 81; Беринда 228; Петров¬ 
ский 181; Суперанская 81; Спр. личн. 
имен 446; Илчев 401. — Див. ще Кар- 
по, полі-. 

поліклініка, поліклінічний ; — р. 
болг. м. поликлйника, бр. паліклініка, 
п. ч. слц. вл. роїікііпіка, схв. поликлй¬ 
ника , слн. роїікііпіка; — запозичення з 
французької або німецької мови; фр. 
роїісііпірие «поліклініка» (первісно «мі¬ 
ська лікарня»), н. Рбіікііпік «тс.» утво¬ 
рене з гр. тгбАщ «місто» і фр. сііпіцие 
«лікарня, клініка» (н. Кііпік «тс.»). — 
СІС 2 664; Черньїх II 52; КЗСРЯ 351; 
Откупщиков РЯШ 1974/2, 105—106; 
5Б ^уг. оЬсусЬ 587; НоІиЬ—Буег 383; 
Ву)акли|'а 743; КІеіп 1209; Баигаї 571. — 
Див. ще клініка, поліс 2 . 

Поліксенія (жіноче ім’я); — р. 
болг. Поликсена, Поликсения, бр. Па- 
ліксена , слц. Роїухепа, болг. Поли- 
кцена , цсл. Поликсения; — через цер¬ 
ковнослов’янську мову запозичено з 
грецької; гр. ПоХі^єугі, пов’язане з чо¬ 
ловічим ім’ям ПоАй^єуод «Поліксен», 
яке зводиться до прикметника тгоАб- 
^єуод «дуже гостинний, відвідуваний 
багатьма», що складається з основ слів 
тгоАбд «численний; великий, значний» 
та Е;єуод «чужий, чужоземний; чужи¬ 
нець». — Вл. імена 154; Петровский 


491 




полімери 


ПОЛІП 


181; Суперанская 89; Спр. личн. имен 
517; Илчев 401; Сопзїапгіпезси 134. — 
Див. ще Ксеня, полі-. 

полімери «високомолекулярні спо¬ 
луки, молекули яких побудовані з бага¬ 
торазово повторюваних груп атомів 
(елементарних ланцюгів) однакової струк¬ 
тури», полімеризатор, полімеризація, 
полімерія ; — р. полимерьі, бр. палі- 
мерьі у п. роїітег, ч. роіутег, слц. роїу- 
тег, болг. полиме'ри } схв. полимериза- 
цща , слн. роіітег; — запозичене, оче¬ 
видно, з німецької мови; н. Роїутеге 
«полімери» пов’язане з роїутегізсЬ «по¬ 
лімерний», утвореним у 1830 р. швед¬ 
ським хіміком і мінералогом Берцеліу- 
сом від гр. т>Лі)|Л8рпс «багаточленний, 
складений; роздроблений», яке склада¬ 
ється з основ слів л'оЛис «багато, чис¬ 
ленний» і рєрос «частина, частка», спо¬ 
рідненого з лат. шегеог «заробляю, одер¬ 
жую, здобуваю», хет. таг-к «ділити 
(жертву)». — СІС 2 664; ССРЛЯ 10, 
990; Кораіігізкі 765; НоІиЬ—Буег 383; 
РЧДБЕ 572; Вуіаклиіа 743; Кіеіп 1213; 
РгетсЕлгогІегЬцсЬ 494; Ргізк II 196— 
197, 212. — Див. ще полі-. 

Поліна (жіноче ім’я), [ Полйна ] 
«Павлина» Нед, [Полинашка] «Апол- 
лінарія»; — бр. Пальна , ч. Роїіпа, болг. 
Полйна ; — очевидно, запозичення з 
російської мови; р. Полйна має двояке 
походження: від фр. Раиііпе, пов’язано¬ 
го з Раці «Павло», і від р. Аполлина- 
рия (як результат його скорочення), 
пов’язаного з чоловічою формою Апо- 
ллинарий (від лат. Ароіііпагіиз, похід¬ 
ного від Ароііоп «Аполлон»). — Вл. 
імена 154; Петровский 181; Спр. личн. 
имен 517; Илчев 401. 

поліно «дровина», [полін] «поліно» 
ВеЗа, [поліпна] «полінце» О, [палінча] 
«тс.» О, поліняка СУМ, Нед, поліняч - 
чя (зб.); — р. болг. полено «поліно», 
бр. палено «тс.», др. полено «короткий 
оцупок дерева», полена «дрова», п. ро- 
іапо «поліно», ч. слц. роїепо «тс.», вл. 
роїегї «балка під стелею», нл. [роіепа] 
«дверна балка, брус», м. полено , схв. 
полено , полено, слн. роїепо, стел, по¬ 


дано «тс.»; — псл. роїепо «поліно, ко¬ 
лода; дровина», очевидно, пов’язане з 
роіегі «палати, горіти», раііїі «палити»; 
менш переконливе зближення з псл. 
ро1т> «половина», р. пол «підлога; до¬ 
щане покриття; долівка», [пол] «поло¬ 
вина», [полть] «частина (звичайно — 
половина) м’ясної туші» (Преобр. II 
103; МасЬек Е8.ІС 469—470; ЗсЬизїег- 
8е\\ш 1126; Мікі. Е\У 255) або з полка 
«полиця» (Зкок II 699; ІЛііепЬеск РВгВ 
21, 103). — Фасмер—Трубачев III 192— 
193, 273, 308; Вгискпег 429; Младенов 
466; Тгаиітапп 212—213; Мікі. Е\У 
235. — Див. ще палити, полум’я. — 
Пор. пів, пол 2 , полиця 1 , півть. 

полінта — див. полента. 

поліомієліт «гостре інфекційне за¬ 
хворювання нервової системи у дітей; 
епідемічний дитячий параліч»; — р. 
болг. полиомиелйт , бр. поліямїзліт , 

п. ч. роїіотуеііііз, слц. роііотуеіііїсіа, 
схв. полиомщелйтис, слн. роїіотіеії- 
гіз; — засвоєне з новолатинської ме¬ 
дичної номенклатури; нлат. роііотуеіі- 
гіз утворено з основ гр. лоЛібс «сірий», 
спорідненого з ПСЛ. *роІУТ, «половий», і 
гр. роеХос, «шпик, спинний мозок, го¬ 
ловний мозок», очевидно, спорідненого 
з рос, «мускул». — СІС 2 665; ССРЛЯ 
10, 991; Кораіігїзкі 765; НоіцЬ—Буег 
383; РЧДБЕ 572; Ву)акли]а 743; Кіеіп 
1210; ЕгетФ^бгіегЬисЬ 492; Ргізк II 
264. — Див. ще мускул, половйй. 

поліп (зоол., мед.) «сидяча форма 
кишковопорожнинних тварин; опухопо- 
дібне розрощення слизової оболонки 
або шкіри, яке іноді сидить на ніжці»; — 

р. болг. полйп , бр. паліп , п. роїір, ч. 
слц. роїур, м. полип , схв. пдлип , слн. 
роїїр; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; н. Роїур «поліп, гідра; по¬ 
ліп», фр. роїуре, англ. роїур «тс.» похо¬ 
дять від лат. роїуриз «поліп», що зво¬ 
диться до гр. лоЛшгоис «тс., багатоно- 
гий», утвореного .з основ слів лоЛбс 
«багато, численний» і «нога»; наз¬ 
ва тварини зумовлена тим, що на віль¬ 
ному кінці Ті знаходиться рот, отороче¬ 
ний віночком щупальців. — СІС 2 665; 


492 





ПОЛІр 


політика 


Черньїх II 52; КЗСРЯ 351; 81. \ууг. оЬ- 
сусН 588; НоІиЬ—Буег 383—384; РЧДБЄ 
572; Ву]'акли]а 744; РгетсІхуогІегЬисЬ 
494; Ваигаї 572; КІеіп 1213, 1214. — 
Див. ще під 1 , подагра, полі-. 

полір «сталевий інструмент для по¬ 
лірування, що має вигляд гладкого бру¬ 
ска», полірувальник «тс.; робітник, 
який полірує», полірувальня «шліфу¬ 
вальна майстерня», полірувати ; — р. 
полйр, полировать, бр. палір, паліра- 
ваць , п. ро!его\уас, ч. роїігоуаі, слц. ро- 
ІігоуаР, болг. полйрам «полірую», м. 


/~І п 1 І Г\п Ґ* Л 7 П 


/~і п і і т 11 
/ пул, и- ду іл, / / и-і-, 


ІЛАІІГОІІ' 
Лі СІ 1.1 , 


запозичення з німецької мови; н. роІГе- 
геп «полірувати, шліфувати» зводиться 
до фр. роііг «тс.», що походить від ети¬ 
мологічно не зовсім ясного лат. роїіге 
«полірувати, пригладжувати; обчища¬ 
ти», можливо, утвореного за допомо¬ 
гою префікса ро-, спорідненого з псл. 
ро-, ра-, укр. по -, па- } від дієслова *ІТге, 
пов’язаного з ііпеге «мазати, бруднити; 
покривати». — Шелудько 43; Фасмер 
III 309; Черньїх II 52; КЗСРЯ 351; 
Смирнов 230; 31. \ууг. оЬсусй 585; 

НоІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 572; Вуіакли- 
\г 745; Ргегпб\Уог1;егЬисЬ 494; КІи^е— 
Міігка 558; їїгигаі 571; Таїсіє—Ноїт. 
II 330—331; Егпоиі—Меіііеі 785. — 
Пор. політура. 

поліс 1 «страхове свідоцтво — до¬ 
кумент про страхування»; — р. пблис, 
бр. поліс , п. роїіза «тс.»; — запозиче¬ 
но, можливо, через російське посеред¬ 
ництво, з французької мови; фр. роїісе 
«свідоцтво, видане страховим товарист¬ 
вом; (заст.) контракт», ст. роїісе «сві¬ 
доцтво, посвідчення, атестат», походить 
від іт. роїігга «розписка, квитанція». — 
СІС 2 666; ССРЛЯ 10, 994; Фасмер III 
309; Преобр. II 102; Кораііпзкі 766; Баи- 
гаі 571.'—Див. ще поліца. 

поліс 2 «античне місто-держава, 
особлива форма рабовласницької дер¬ 
жави»; — р, болг. схв. пблис , бр. по¬ 
ліс; — запозичення з грецької мови; 
гр. тгоХк; «місто; кремль, цитадель; дер¬ 
жава, країна; громада» споріднене з 
лит. ріГіз «замок, фортеця», лтс. рііз 


«цитадель», дінд. ригіЬ «цитадель, міс¬ 
то», рйг, рйгат «тс.». — СІС 2 666; 
ССРЛЯ 10, 994; РЧДБЕ 573; Вуіаклиіа 
745; Ргаепкеі 590—591; Ргізк II 576. 

політ- (початковий компонент склад- 
носкорочених слів типу політапарат, 
політбесіда, політвидав, політвідділ, 
політв'язень, політгодйна, політгра- 
мота, політгуртбк); — бр. паліт-, 
п. ч. слц. слн. роїії-, болг. м. схв. по¬ 
лиш- «тс.»; — запозичення-калька з ро¬ 
сійської мови; р. полиш - є скороченням 
слова политйческий «політичний», яко- 


Г\ Г> І тт о с 


І¥±у 1_> ІДІ І 1_> ІДС1 <0 

Л 


у Х Ш 


V} Г\ П І ГУІ 1 І 11 ±Г 1 І 1 І 
І ^ УЛ,ЬІ / О ІЛ, ‘Т- / ї- ІЛ, ІЛ ,. 


СІС 2 666—667; ССРЛЯ 10, 995; Кора- 


ііпзкі 766; Вуіаклиіа 746. — Див. ще 

політика 1 . 

політаври — див. литавра. 

політика 1 , політик, політикан, 
політиканство, політичний, [політи¬ 
ку вати] «розмовляти про політику; 
надзвичайно чемно, ввічливо поводи¬ 
тися, маніжитися» Нед, [політику ва- 
тися] «вести один з одним політику Г; 
дипломатничати», ст. политикь «полі¬ 
тик, державний діяч» (XVII ст.); — р. 
болг. м. полйтика , бр. палітьїка, п. 
ч. роіііука, ч. слц. вл. роііїіка, схв. по¬ 
лйтика , слн. роїйіка; — запозичено, 
можливо, через польське посередницт¬ 
во, з латинської мови; лат. (агз) роГїїі- 
са «(діяльність) політична», походить 
від гр. тгоЛтхг) (тєхуп) «державна ді¬ 
яльність, політика», тгоЛїтіиос «грома¬ 
дянський, державний, громадський; 
державний діяч, політик», пов’язаних з 
тгоАїс «місто; кремль, цитадель; держа¬ 
ва; громада». — СІС 2 666; Фасмер III 
310; Черньїх II 52; СЬгізїіапі 17; Кора- 
Ііпзкі 595; НоІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 
573; Младенов 467; Вуї'акл^а 745— 
746; Ргізк II 576—577. — Див. ще 
поліс 2 . 

[політика 2 ] «стрічка (шовкова, га¬ 
русна)», [політйчка, полятйчка] «тс.» 
Нед, О, [полятйця] «прикраса; стріч¬ 
ка» О, [ пулітека ] «краса» Корз, [полі- 
тикувати] «маніжитися» Нед; — ре¬ 
зультат давньої видозміни значення по¬ 
літика «політична діяльність» (див.). 


493 




політура 


полішинель 


політура (вид лаку); — р. болг. м. 
схв. политура , бр. палітура, п. ч. вл. 
роїііига, слц. слн. роїііига; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. Роііійг «по¬ 
літура, поліровка» походить від лат. ро- 

ШГігя //пп піплтяиисі ттт піЖлтя иист пп. 

-~~., —- 

щіння, обробка», пов’язаного з роїіге 

«робити рівним, гладким; шліфувати, 

полірувати; штукатурити, білити; ло- 

щити». — СІС 2 667; Фасмер III 310; 

81. у/уг. оЬсусЬ 589; НоІиЬ—Буег 383; 

РЧДБЕ 574; Ву]акли]а 746; Ргетсіу/6г- 

ІегЬисЬ 492; Таїсіє—НоГт. II 330— 

99 1 П„П Т.ТЛ 

ол . дню. і_Цс: ииіінр. 

поліфонія «багатоголосся в музи¬ 
ці», поліфонізм, поліфонічний, полі¬ 
фонний ; — р. полифонйя , бр. поліфа- 
нія , п. роїііопіа, ч. роїуїопіе, слц. роїу- 
їбпіа, вл. роїуїопі] а, болг. поли фони я, 
м. полифониіа, схв. полифониіа , слн. 
роіііоша; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов; нім. Роіуріюше, фр. роїу- 
рЬопіе, англ. роіурЬопу «тс.» походять 
від гр. тгоХосрооуіа «багатозвучність; ба¬ 
лакучість», яке складається з основ 
слів тгоХбс «багато, численний» і срооуг) 
«голос». — СІС 2 667; ССРЛЯ 10, 1006; 
51. у/уг. оЬсусЬ 586; Кораіігізкі 764; Но- 
ІиЬ—Буег 383; РЧДБЕ 574; Ву]аклн]а 
747; Ог. Р\уЬ. 598; Ваигаі 572; Кіеіп 
1214. — Див. ще полі-, фонетика. 

[поліпа] «страхове свідоцтво, по¬ 
ліс» Нед; — п. [роїіса], слц. роїіса, 
болг. м. полица , схв. полица, слн. роїі¬ 
са «тс.»; — запозичено, очевидно, че¬ 
рез польське і німецьке (н. Роїіхге, Ро- 
Іісе «тс.») посередництво з італійської 
мови; іт. роіігга «поліс; розписка, кви¬ 
танція» виникло з слат. аросіїха «кви¬ 
танція, розписка про одержання», що 
походить від гр. атгббєі^к; «доказ, ар¬ 
гумент; показування», пов’язаного з 
атгобєіиуйуш «показувати», що склада¬ 
ється з префікса шго- (на позначення 
віддалення, завершення, припинення) 
й основи дієслова бєікуцуаі «показува¬ 
ти, виявляти; • доводити», спорідненого 
з лат. 4т се ге «говорити, виголошувати; 
стверджувати, називати». — 8У/ IV 
532; РЧДБЕ 574; Вуїаклща 747; КІи- 


§е—Міігка 558; РгетсЕубгІегЬпеЬ 492; 
Мезїіса 1219; Ргізк І 355—356. — 
Див. ще апогей, диктат. 

поліцай, [поліцайник] «поліцай» Нед, 
[полицейник] «тс.», поліцайня (зб.) 
«полі цаї», [ н ол іцайський] «полі це й - 
ський» Нед; — р. болг. полицай , бр. 
паліцай, п. [роїіса], роІісаД], ч. слц. ро- 
ІісаД, вл. нл. роїіса], м. полица /, схв. 
полица у, полица/ац , слн. роїіса]; — се¬ 
мантично видозмінене запозичення з ні¬ 
мецької мови; н. Роїігеі «поліція, полі¬ 
цейське управління» зводиться до слат. 

І </>7 «"ч /.піп'ггміїичтлчггп плгч лш/чг п чіл 

р^и\_іа у-іиД і ркіш у оап п п пирлДі\^ о ші\_ - 

ті». — Шелудько 43; ССРЛЯ 10, 1006; 
8 ^ IV 532; НоІиЬ—Буег 383; Ма- 
сЬек Е5ІС 470; Младенов 467; Ву]ак- 
пща 747; Кіи^е—Міігка 558. — Див. 


ще поліція, 

поліція, [ полиціян ] «поліцай», [по- 
ліциян] «сільський посильний» О, [по- 
лициян) «тс.» ВеЛ, [полиціянт] «полі¬ 
цай», поліціант, поліцїянт «тс.», по- 
ліційний: ; — р. болг. полйция, бр. па- 
ліцьія, п. ро!іс]а, ч. роїісіе, слц. роїісіа, 
вл. роїісца, м. полицща , схв. полицща , 
слн. ро1ісі]‘а; — запозичене, очевидно, 
через польське посередництво, з латин¬ 
ської мови; слат. роїісіа «адміністрація, 
уряд держави, республіки», роШіа «тс.» 
через лат. роІШа «державний устрій» 
зводиться до гп= тгоХїтгла «тс., держав¬ 
ний лад, форма правління; держава; 
державна діяльність, державні справи; 
громадянство», пов’язаного з лоЛітрд 
«громадянин; співгромадянин, земляк; 
міський, місцевий», похідним від тгоХіс 
«місто; кремль, цитадель; держава, кра¬ 
їна; громада». — СІС 2 668; НиШ-^огІЬ 
15; Фасмер III 310; Черпьіх II 52—53; 
Преобр. II 93; Смирнов 232; 81. у/уг. 
оЬсусЬ 586; НоІиЬ—Буег 383; МасЬек 
Е8ІС 470; Младенов 467; Ву]акли]а 
747; КІи^е—Міігка 558; Кіеіп 1209; 
Ргізк II 576. — Див. ще поліс 2 . — 
Пор. політика 1 . 

полішинель «комічний персонаж 
французького народного театру»; — р. 
полиьиинель , бр. палішьінель , п. роїі- 
згупеї, болг. п'олишинел , схв. поли- 


494 






полк 


полк 


илинел; — запозичено, можливо, через 
російське посередництво, з французь¬ 
кої мови; фр. роіісЬіпеіІе «полішинель» 
походить від іт. неапол. Роїесепеііа 
«Пульчинелла (комічний персонаж, мас- 

ч-го ітллгтл піфоттлі і/лі і'Лилтік ггтгл п « пгта 

і\о. пс£шилиап^оі\иі лигасДи/у, ллс оіДіїи - 

відає іт. літ. РиІсіпеІІа «тс.; блазень», 
зменш, від риісіпа (риісіпо) «курча», що 
зводиться до лат. риііісепа або риііїсіпа 
(жін. р.), риІНсепиз, риііісіпиз (чол. р.) 
«курча, пташеня», похідних від риііиз 
«тс.; маля, молода тварина», пов’язано¬ 
го з риеііиз «дитинка, хлопчичок», ри- 
ШІиз «маленький хлопчик, маля; пта¬ 
шеня», риіиз «маленький хлопчик, ди¬ 
тя», спорідненими з псл. *ртіїа «птах» 
укр. птах, птйця. — СІС 1951, 516 
Фасмер III 311, 398; Черньїх II 412 
РЧДБЕ 574; Вуї'аклща 747; Баигаі 
571; ОатШзсНе£ 706; РгегпбшбгіегЬисй 
492; КІеіп 1209, 1271; Мезїіса 1304; 
Таїсіє—Ноїш. II 382—383, 394. — 

Див. ще птах, птйдя. 

полк «військова одиниця із само¬ 
стійним управлінням і господарством, 
яка входить переважно до складу диві¬ 
зії або бригади; в Україні в XVI— 
XVIII ст.:— військова й адміністратив¬ 
но-територіальна одиниця», [півк Пі, 
повк] «тс.», полковий «(заст.) офіцер 
полку», [повкбвник] «начальник, пра¬ 
витель полкової області, що обирався 
полковою радою відкритим голосуван¬ 
ням і затверджувався гетьманським уні¬ 
версалом; командир полку» (з п. ?), пол¬ 
ковник «(заст.) тс.; офіцерське звання 
або чин в армії; особа, яка носить це 
звання», полковниківна «дочка пол¬ 
ковника», полковництво «посада вій¬ 
ськового губернатора і командуючого 
військом округу в гетьманщині; посада 
командира .. полку», полковниця «дру¬ 
жина ' полковника», полковничиха 
«тс.», полковниченко (заст.) «син пол¬ 
ковника», [ полковничий ] «полковник», 
[полчанйн] «однополчанин; воїн, боєць, 
солдат» Нед, полковнику вати «бути 
полковником», ополченець «учасник, 
боєць ополчення», [ ополченє\ «озбро¬ 
єння, підготовка до війни; зброя; обо¬ 


рона, захист» Нед, ополчення «війсь¬ 
ко, що створюється з народних мас», 
ополчати «(заст.) озброювати для вій¬ 
ни, створювати ополчення; підбурюва- 

чого- 


ти, настроювати проти кого-, 

ІІА^ІГПІ чЧ Г\ і'» /~\ Гі < І ГЧ ♦'И *«/'»*'! /, О А ЛТ \ Т 

пси^до'/, \л с, ил. ■ги/нис-л 


тися на війну, іти війною; виступати з 
нападками, з різкою критикою», під¬ 
полковник «військове звання рангом 
нижче полковника; особа, що має це 
звання»; — р. полк , [полбк] «юрба (дів¬ 
чат)», бр. полк (з р.), др. пьлкь «вій¬ 
сько; загін, підрозділ війська, полк; 
воїнство, військові сили; битва, бій; 
війна, похід; стан, народ; частина; зі¬ 
брання», п. риік «полк», ч. слц. ріик, 

ВЛ. рОІк, бОЛГ. СТ. П'ЬЛК «тс.», болг. м. 

полк «тс.» (з р.), схв. пук «тс.; народ, 
люди, натовп», слн. рбік «полк», стел, 
пджкж «натовп; колона; бойовий поря¬ 
док; угруповання»; — псл. *рЧк'ь «тс.; 
полк»; — очевидно, давнє запозичення 
з германських мов; дісл. днн. дфриз. 
їоік «народ, натовп, юрба; зграя, маса, 
купа; плем'я, рід», двн. Гоїк (іоїс) «на¬ 
род; загін, військо», дангл. Іоїс «народ, 
натовп» генетично пов’язані з алб. ріо- 
£іі «купа, натовп», лат. рІеЬз (ст. ріе- 
Ьез) «тс.; плебс, народні маси, простий 
народ», гр. тгЛЇ]Оо<; «безліч, сила; на¬ 
товп», псл. *р ь 1пь «повний, густий», 
укр. пбвнийц запозиченими від слов’ян 
вважаються лит. риіказ «натовп, вата¬ 
га, зграя, юрба; загін, полк», лтс. рйікз 
(риікз) «тс.»; твердження про власне 
слов’янське походження псл. *р ь 1кт> 
(Мартьінов Сл.-герм. взаимод. 223— 
227; Фортунатов ИТ II 150; Вгйскпег 
448; Мікі. Е\У 236) менш обгрунтова¬ 
не. — Коваль 192—193; КісЬЬагсИ 89; 
Фасмер III 311; Черньїх II 53; Преобр. 
II 94; Шахматов ИОРЯС 7/1, 303; Со- 
болевский ЖМНП 1911, травень, 164; 
ЗоЬоіеузку АІЗІРЬ 33, 479; Сидоренко 
36. наук, праць І 131 —133; Ледяева 
Вестник МГУ 1959/4, 163—175; Ма- 
сйек ЕЗІЇС 464; Младенов СГЕ 52; Мла- 
денов 467, 538; Х'У'ЗХ 351; МиЬІ.— 
Епсіг. III 407; ЗкагсШиз 183; \Уіебетапп 
ВВ 28, 23—24; Кірагзку ОШ 208— 


495 





полковничок 


половйй 


209; Міккоіа ВегйЬг. 153; Ресіегзеп 
МРКІ І 175; іокі Зіибіеп 71; Кіиде— 
Міїхка 823—824; КІеіп 607; ЗбЬаппез- 
зоп 561; Тогр 235. — Див. ще повний. 

[полковничок] (бот.) «майоран садо¬ 
вий, Маргапа Ьогіепзіз МоепсЬ.» Дз; — 
пов’язане з полковник (офіцерський 
чин); назва могла бути зумовлена на- 
родноетимологічним зближенням назви 
рослини майоран з назвою офіцерсь¬ 
кого чину майор . — Див. ще полк, 
поло «спортивна командна гра в 

і\д * гтл т о^пуп ио 1^ ґл и ст V «х • г* і^апг VI г\ п гл 

ш /і і їй , р/. 

бр. пола , п. роіо, ч. слц. слн. роїо, схв. 
поло ; — запозичення з англійської мо¬ 
ви; англ. роїо «тс.» походить від балті- 
індійського роїо «м’яч»; пор. тибет. рц- 
їй «тс.». — СІС 2 668; ССРЛЯ 10, 1032; 
Кораііпзкі 767; НоІиЬ—Ьуег 383; РЧДБЕ 
575; Вуіакли]а 748; РгетсІ^бііегЬисЬ 
492; Баигаї 572; N50 1921; КІеіп 

1211. — Пор. ватерполо. 

полова «відходи (насіннєві плівки, 
лушпиння) від обмолоту й очищення 
зерна хлібних злаків, льону», [половії- 
ця] «тс.», [полівнйк] «половник (Ме); 
курінь під льохом Мо», [ половень ] «са¬ 
рай для .полови Чаб; приміщення для 
зберігання вуликів з бджолами в зимо¬ 


вий час», половник «місце, куди зси¬ 
пають полову; [вид хліва для полови; 
хлів, де зимою перебувають вівці й те¬ 
лята (у Галичині)]», [полов іник] «міс¬ 
це, куди зсипають полову», половня 
«половник», [полбмнйк, полуник, пе- 
левник, пелйвня ] «тс.» Гриц, [ половас - 
тий] «з половою» Нед, полов'яний 
«виготовлений з полови», [ споловіти] 
«очистити (збіжжя) промиванням» 
Нед; — р. [полова] «полова», бр. пило¬ 
ва «тс.», др. полова «солома», п. ріеу/а' 
«полова», [ріоша], ч. слц. ріеуа, ріеуу 
(мн.),,вл. ріцу/а, р1и\уу (мн.), нл. ріо- 
\уа, р!о\уу (мн.), полаб. ріауоі (мн.) 
«тс.», болг. пліва «солома», м. плева 
«полова», схв. плева , слн. ріеуа, стел. 
пдНжа «тс.»; — псл. *реіуа «полова, со¬ 
лома», пов’язане з *реіуе1ь «бур’ян», 
*реЩ «полоти»; — споріднене з прус. 
реІУ/о «полова», лит. ст. реІОз, лтс. р$- 


ІЦ5, р^іауаз, лат. раїеа, дінд. раІауаЬ 
(мн.) «тс.». — Фасмер III 227, 312; 
Вгііскпег 418; НоІиЬ—Ьуег 377щМа- 
сНек ЕЗІС 459—460; ЗсЬизІег-Зеу/с 
1108; Младенов 431; 8кок II 691—692; 
Мейе ОЯ 173, 344; Меркулова ОЛА 
1979, 122—123; ТогЬібгпззоп ЬМ І 48; 
Тгаиішапп 213, Арг. Зргаспа. 393; Ви¬ 
да КК І 473, II 513; МііЬІ.—Епгіг. III 
198; Кагиііз II 34; МаугЬоїег II 233— 
234; Абаев ИЗСОЯ І 450; Регззоп 
Веііг. 808; Зоїшзеп АІЗІРЬ 24, 576; Ро- 

І/лгтг ЯП9 _ П ІІО ТТІЙ ГГ П ГТ Л'ГІЇ _ ГТ г\г\ 

і\иі іі^ Дгш. щ\- ииоіи і хіі лор, 

пелевня, плевел. 

половень, половинь, половінь — 
див. полум’я. 

[половець] (ент.) «терміт, Тегтез» 
Нед; — неясне; можливо, похідне від 
половий «блідо-жовтий; (про масть 
тварин) світло-рудий», як назва, зумо¬ 
влена забарвленням терміта (Іігапіа 
Тіегг. Іпзекїеп 117—124). 

половий «кольору спілого жита, 
пшениці і т. ін.; блідо-жовтий; світло- 
зудий (про масть тварин)» СУМ, Нед, 
полевий ] «тс.» О,. [ половивший ] «тс.» 
(про волів) Гриц, [половкастий] «бляк¬ 
лий, блідий» ВеНЗн, [полбвка] «булана 
корова Нед, жовтий віл О», [половуня] 
«булана корова» Нед, [ половуха, по- 
ловуша, полуня] «тс.» Нед, [пбловко] 
«буланий віл» Нед, [половник] (орн.) 
«вид невеликого птаха полового кольо¬ 
ру», половіти «достигаючи, набувати 
жовтого кольору, ставати жовтим (про 
пшеницю, жито); виділятися, відливати 
жовтим кольором», заполовіти «поча¬ 
ти половіти», І споловіти\ «зблякнути» 
Нед; — р. полбвьій «світло-жовтий, 
бляклий», половбй «тс.», бр. палавй 
«половий (про масть тварин); буланий 
(про коня); світло-бурий (про корову)», 
др. половь «світло-жовтий, бляклий», 
половий «достиглий», п. [роїоу/у] «бі¬ 
лявий, бляклий; половий, світло-жов¬ 
тий, світло-рудий (про масть тварин)» 
(з укр.), п. вл. нл. р!о\уу «тс.», ч. слц. 
ріауу «бляклий, буланий, світло-жов¬ 
тий, блідо-жовтий (про коня, волос¬ 
ся)», болг. [плав] «синій; з русим во- 


496 





половик 


половіти 


лоссям, синьоокий, блондин; світлого 
кольору», м. [плав] «синій (про очі)», 
схв. плав «синій, голубий; світлий, блі¬ 
до-жовтий; зі світлим волоссям», слн. 
ріау «голубий», стел, пддвж «блідо-жов¬ 
тий, світло-русий»; — псл. *роІУЬ «тс.; 
буланий; бляклий, блідий»; — спорід¬ 
нене з лит. раїуаз «буланий, світло- 
жовтий», двн. їаіо «бляклий, блідий; зі 
світлим волоссям», днн. ґаіи «бляклий, 
блідий», дангл. їеаіи «тс.; жовтий, бу¬ 
ланий», дісл. Гдіг «тс.», лат. раїїісіиз 
«блідий», раііео «блідну; стаю блідо-зе¬ 
леним, жовтуватим», гр. тгоХюс «сі¬ 
рий», тгєХітуос «тс.», тгвХюс «безбарв¬ 
ний, блідий, темно-сірий, чорно-голу¬ 
бий», вірм. аіі-к’ «біле, чисте волосся», 
дінд. раїїііай «сірий, сивий; старець», 
раїіїаш «сиве волосся», рапбий «жовту¬ 
ватий»; іє. *ре1- (*ро!-) «сивий, сірий; 
бляклий, блідий; темнуватий, строка¬ 
тий». — Фасмер III 313; Вгискпещ422; 
Масйек Е8.ІС 456; Зсйизіег-Зеу/с 
1091 —1092; Младенов 425; Зкок II 
679—680; МікІ. Е\У 256; Критенко 
Вступ 520; 2У82 329; Мейе ОЯ 20, 
389; Тгаиітапп 205; Вй£а КК II 342; 
Ргаепкеї 534; Кагиііз II 34; Кіи^е— 
Міігка 180; ЗбНаппеззоп 556; НоШіаи- 
зеп ІР 62, 153; Таїсіє—Ноїт. II 239— 
240; Ргізк II 498, 575—576; МаугЬоїег 
II 234—235; Регззоп Веііг. 561, 645, 
805; ШІепЬеск 160; Рокоту 804— 
805. — Пор. плісень. 

[половин] (орн.) «різновид ястру¬ 
ба; звичайний боривітер, Раїсо їіппип- 
сціиз Ь. Нед; шуліка Ле»; — очевидно, 
похідне утворення від половий «блідо- 
жовтий; (про масть тварин) світло- 
рудий»; назва зумовлена іржасто-рудим 
забарвленням спини і крил боривітра 
або світло-рудим забарвленням низу 
яструба; пор. інші семантично подібні 
назви цих птахів: р. [красний ебкол ], 
н. Коїїаіке «тс.» (Воїнств.—Кіст. 165, 
170; Птицьі СССР 134—135, 167). — 
Див. ще полбвйй. 

половина, [половйнниця] (вид 
плахти), половинчастість, половйн- 
чатість, половйнчик «стара міра в 


1/8 літра, а також пляшка такої міст¬ 
кості; восьмушка; [найменша пляшечка 
казенної горілки; гермафродит; пере¬ 
кинчик, зрадник, ренегат Нед]», поло- 
вйнщик «той, хто має половину паю 
або володіє майном із кимсь удвох; 
той, хто обробляє землю з половини», 
половйнщина «оренда землі з віддачею 
половини врожаю власникові землі», 
[половйця] «половина» Нед, Бі, Пі, [по¬ 
ловин] «співвласник наполовину» Нед, 
[половичанка] «жито з пшеницею», [по¬ 
лов* їнчик] «напівшерстяна матерія» Л, 
[полбвка] «половинка» ВеУг (із слц., 
п. ?), половйнчастий , половйнчатий , 
[половйтий] «половинний» Нед, [поло¬ 
винний] «тс.» Нед, половинити , напо¬ 
ловину, пополовйні «пополам», споло- 
вйни ; — р. болг. половина , бр. пала- 
віна , др. половина , п. роїохуа, ч. роіо- 
уісе, роїоуіпа, слц. роїоуіса, роїоуіпа, 
вл. нл. роїоіса, м. половина , схв. по¬ 
ловина, . слн. роїоуіса, заст. роїоуіпа; — 
псл. роїоуіпа, роїоуіса, похідні утворен¬ 
ня від роїь «половина». — Дзендзелів- 
ський УЗЛП 110; Фасмер III 312; Пре- 
обр. II 100—101; Вгцскпег 429; ^Ма- 
сЬек Е84С 498—499; Всїіизіег-Зеу/с 
1124; Младенов 467; 8кок II 696— 
697. — Див. ще пів. 

[половити] «метати, зшивати на 
живу нитку»; — неясне. 

[половїддя] «повінь», [пбловідь, 
половбдє, полйвода] «тс.» Нед; — р. 
половбдье , [вбдопбль] «тс,»; — склад¬ 
не утворення з основ слів * полий (псл. 
роїь) «розлитий, широкий, відкритий» 
(пор. р. польїе води), можливо, спорід¬ 
неного з хет. раїйі- «широкий», і вода ; 
повністю може бути, зіставлене з лат. 
раїиз (< *ра!-йс1-з)‘ «болото, стояча во¬ 
да»; сюди ж слід віднести укр. запо- 
лонити «заповнити», розполонйтися 
«розлитися», [сполонйти] «заповнити; 
полити», цсл. рас подати са «розлити¬ 
ся». — Фасмер III 312 — 313, 320; Тру- 
бачев Зтимология 1973, 13—14. — 

Див. ще вода. — Пор. заполонйти. 

[половіти] «зігрівати, нагрівати» 
Пі; — неясне, можливо, віддалено по- 


497 




половник 


полон 


в’язане з поліно, палити (псл. роїеіі 
<<палати, горіти»). 

[половник] (бот.) «жабрій звичай¬ 
ний, Оаіеорзіз їеігаїїіі: 1^.» Мак; — не¬ 
ясне. 

[половнйчка] (бот.) (у сполученні 
[п. благовонна ] «пахуча трава звичай¬ 
на, А п і Ь ох а п і Ь ц т осіогаіцт її.» Нед; — 
неясне; можливо, похідне утворення 
від половий «кольору спілого жита; 
блідо-жовтий»; назва могла бути зумов¬ 
лена жовтуватим кольором квітів і сте¬ 
бел цієї рослини (Вісюліна—Клоков 
100; Нейштадт 98—99); пор. ще інші її 
назви: [русавка] Мак, р. [желтоцвет- 
ник], схв. златно ко&ено, наукову на¬ 
зву роду АпїйохапШит «квітка жовту¬ 
вата». — Див. ще половйй. 

половуха, половушка, полувуха — 
див. полевиця. 

половці (одн. половець) «кумани, 
кипчаки» (тюркський кочовий народ), 
половчани (одн. половчанин СУМ, 
Нед), половчан, половчйн СУМ, Нед 
«тс.», половецький ; — р. пбловцьі , бр. 
пблауцьі, др. половьци, ч. ст. Ріаусі, п. 
ст. РІаисі (з ч.), болг. половин (з р.); — 
похідне утворення від др. половшій) 
«половий, білуватий, ясно-жовтий, блі¬ 
дий»; очевидно, калька тюрк. Кигпап 
«половець, куманин; (букв.) блідий, 
блідо-жовтий, половий» (УРЕ 11, 343; 
Пономарев—Гордлевский ИАН ОЛЯ 6, 
321). — Фасмер III 313; Преобр. II 
94—95; Соболевский РФВ 64, 170— 
171; ЖМНП 1886, вересень 154; 
Менгес 73—76. — Див. ще половий. 

[полов’яз] (бот.) «в’яз шорсткий, 
ІЛтиз зсаЬга МіІІ. (ІЛтиз топіапа 
\Уіі1і.)» Мак, ВеНЗн, [полув'яз] «тс.» 
Мак; — очевидно, складне утворення з 
полу- «пів-, напів-» і в'яз «ІЛтиз Ь.» 
(див.): 

полог, пологи — див. лежати. 
полодник 1 — див. полоник 1 . 
полодник 2 — див. полоник 2 . 
полоз «одна з двох нижніх частин 
саней, що поверхнею повзає по снігу; 
повзкий брус, який використовується 
для переміщення предметів великої ва¬ 


ги; велика змія родини удавів», [поло¬ 
ззя] «довгі вантажні сани» НикНикТЛ, 
полозок «полоз саней; рухома, ковзна 
частина деяких машин; [п’ятка плуга 
Гриц]», [ полозюк ] «велика змія», [по¬ 
лос] «полоз, санні полоззя» Нед; — р. 
полоз «полоз», бр. пблаз «тс.», п. ріог, 

ПІ07.Я і ПІ 07. П11171 «ТС » Ч ПІЯ7. «.ПІГО- 
і-» ‘•г'--’ г--• •• г - -~ 

спуск, скат; металева площина, по якій 
щось перекочують; частина плуга», 
слц. ріаг «частина плуга (підошва)», 
болг. плаз «дерев’яні полози, що пов¬ 
зають по снігу; підошва плуга; дошка 
на дні човна», м. плаз «санний полоз, 
частина плуга», схв. плаз «підошва 
плуга», слн. ріаг «тс.»; — псл. *ро1гь 
«полоз (санний); підошва плуга», по¬ 
в’язане чергуванням голосних з *р ь І 2 Іі, 
*реІг1:і «повзти»; — можливо, спорід¬ 
нене з дангл. іеаІ£ «обід, борона», двн. 
Їе1§а «обід; каток для розпушування 
землі, борона», свн. уаі^еп «орати, бо¬ 
рознити», уеі^еп «тс.». — Коваль 98— 
99; Фасмер НІ 314; Черньїх II 53; Вгйск- 
пег 402, 422; Масїїек ЕЗЇЇС 456; Мла- 
денов 537—538; Тгаиітапп 218. — 
Див. ще повзтй. 

полбй — див. полій 1 , 
полбкати — див. полоскати. 
полон 1 «неволя, в яку потрапляють 
захоплені противником під час воєнних 
дій; (заст.) полонені», [полбнь] «тс.», 
полоненик «взятий у полон; бранець», 
[полбннйк Нед, полонянець Нед], по¬ 
лоняник «тс.» СУМ, Нед, полонянин 
СУМ, Нед, полонений «тс.», полони¬ 
тель «той, хто взяв у полон кого-не- 
будь», [полоннйй] «спійманий, ув’язне¬ 
ний; захоплений» (про здобич) Нед, 
полонити «захоплювати' під час воєн¬ 
них дій; підкоряти, загарбувати»; — р. 
полон (заст.) «полон; здобич, захопле¬ 
на на війні; військовополонені», бр. па- 
лбн «полон», др. полоні) «тс.; переслі¬ 
дування, полонені, здобич», п. ріоп 
«жнива, урожай; (мн.) плоди», ч. ріеп 
«виручка, прибуток, урожай, здобич», 
слц. ріеп «грабіж, здирство, спустошен¬ 
ня (під час війни)», рііеп «тс.», нл. ріоп 
«дракон, змій; шакал; метеор; благо- 




полон 


полонинка 


дать, урожай», болг. плен «полон», м. 
плен «тс.; здобич, грабіж, пограбуван¬ 
ня», схв. плен «здобич», слн. ріеп «тс.; 
трофей; пограбування», стел, пд'Ьнт* 
«тс.»; — псл. *ре1п'ь «неволя, полон; здо¬ 
бич (військова); прибуток; урожай»; — 
споріднене з лит. реіпаз «прибуток, до¬ 
ход, заробіток; заслуга», реіпуїі «заслу¬ 
говувати; заробляти, виручати», лтс. 
реіпа «заслуга; прибуток, доход», дінд. 
рапаЬ «обіцяна нагорода», рапаіе «ску¬ 
повує, закупляє», гр. тгОоЛєсо «купую», 
двн. Гаїі «продажний», дісл. Гаіг «тс.»; 
іє. *ре!-по-з «прибуток, заробіток», по¬ 
хідне від *реІ- «продавати; заробляти, 
заслуговувати»; менш обгрунтоване зі¬ 
ставлення слов’янських форм з лат. 
реіііз «шкура», гот. їііі «тс.» (Брандт 
РФВ 23, 292), пов’язаними з псл. *ре1- 
па «пелена», реіепа «тс.», іє. *реІ- «обо¬ 
лонка, плівка; шкіра; одяг». — Фасмер 
III 314—315; Преобр. II 80—81; Вгиск- 
пег 418—419; МасНек Е2ДС 457—458; 
Зсйизіег-Бе^с 1105—1106; Младенов 
428; Зкок II 683; 2У32 305; МікІ. ЕШ 
236; Бенвенист 234; Тгаиітапп 213, 
Арг. ЗргасЬсІ. 392; ЕгаепкеІ 567—568; 
МйНІ.—Епбг. III 197—199; Еогіипаіоу 
ВВ 6, 217, АІЗІРН 4, 579; Ван-Вейк 
ИОРЯС 20/3, 38; Егізк II 633; Рокоту 
804. 

[полон 2 ] (бот.) «ріжки, Сіауісерз 
рцгригеа Ти). (Зсіегоііит сіауиз Бес.) 
ВеНЗн, Мак; гарний урожай О»; — п. 
ріоп «жнива; урожай; плоди», нл. ріоп 
«благодать, урожай»; — очевидно, за¬ 
лишок псл. *ре1пь «полон, здобич; при¬ 
буток, урожай»; у значенні «ріжки» мо¬ 
же бути зведене й до псл. ^'роїпк «ди¬ 
кий, неродючий», похідного від роїь 
«плоский, порожній». — Зкок II 683. — 
Див. ще полон 1 . — Пор. ПЛ1ННЙЙ, 
плонка^ 

[полон 3 ] (ент.) «комар-товстоніжка, 
ВіЬіо Оеоїїг.; вид рунної або зграєвої 
гусениці, Всіага гпііііагіз Е]оу/., особли¬ 
во її личинки Нед»; — неясне. 

полон 4 — див. полин. 

полонез (урочистий бальний та¬ 
нець; музика до цього танцю); — р. 


полонез , бр. паланез, п. роїопег, роїо- 
пега, ч. слц. слн. роїопега, болг. поло- 
пеза, схв. полонез, полонеза ; — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. роїо- 
паізе «полонез», букв, «польський та¬ 
нець» (результат скорочення словоспо¬ 
лучення бапзе роїопаізе «тс.») є фор¬ 
мою жін. р. від роїопаіз «польський», 
утвореного від Роїопіа, латинізованої 
назви Польщі. — СІС 2 668; Фасмер III 
315; 31. \ууг. оЬсусЬ 589; НоІиЬ—Буег 
383; РЧДБЕ 575; Ву]аклиІа 748; КІеіп 
1211; Паигаї 572. — Див. ще поляки. 
— Пор. полонізація, полька 1 . 

полоник 1 «велика ложка для наси¬ 
пання страви», [ половник Нед, пилбм- 
ияник Гриц], ополоник «тс.», [полб- 
нік] «совок для вичерпування води з 
човна» Ник, [сполбнік, спблик, шпб- 
лик\ «тс.» Ник; — р. половник, упо- 
лбвник, \уполбвня ], бр. палбнїк, апа- 
лбнік , др. уполовьникь, м. испол «ківш 
для вичерпування води з човна», схв. 
[ізро] «тс.», [раЦ] «черпак», слн. рої 
«тс.», цсл. подж «пристосування для 
черпання», исподж, сжподж «тс.»; — 
псл. роїк «черпак», [*роІпікь (< *реІ- 
пікк?)] «полоник», пов’язане з *реІіі 
«полоти; вичерпувати», раїаїі «провію¬ 
вати». — Фасмер IV 164; ЗСБМ 1, 
120; Куркина Зтимология 1981, 12— 
13. — Див. ще палати 1 , полоти. 

[полоник 2 ] «дух скарбу» Нед, [по¬ 
ловник] «тс.» Нед; — не зовсім ясне; 
може бути пов’язане з [полон] «гарний 
урожай», псл. *ре!п'ь «здобич, прибу¬ 
ток, урожай» або з [*полудник, полу¬ 
денний] «полуденний чорт; мара» 
(Гриц 201). 

полоник 3 — див. ополоник 1 . 

полонйна, полонинка, полоня¬ 
ник — див. поле. 

[полонйнка] (орн.) «гірський щеврик, 
АпШиз зріпоіегіа Б.» Нед, ВеНЗн; — по¬ 
хідне утворення від полонйна ; назва 
зумовлена тим, що цей птах гніздиться 
у верхній зоні Карпатських гір, на по¬ 
лонинах, не спускаючись у лісову зону 
(Воїнств.—Кіст. 276—277; Страутман 
128). — Див. ще поле. 


499 




полонізація 


полоскати 


полонізація «ополячення», поло¬ 
нізм «слово або вираз, запозичені з 
польської мови», полонізувати ; — р. 
полонизация , бр. паланізацьія , п. ро- 
Іопіга^'а, ч. роїопігасе, роїопізасе, слц. 
роїопігасіа, болт, полонйзьм «поло¬ 
нізм», схв. полонизирати, полднизо- 
вати; — похідні утворення, пов’язані з 
нлат. Роїопіа, латинізованою назвою 
Польщі. — Кораіігізкі 767. — Пор. по¬ 
лонез, ПОЛОНІЙ. 

полоній (хімічний елемент); — р. 
болг. полбний , бр. палбній , п. роїоп, ч. 
вл. роіопіит, слц. роїбпіит, схв. полб - 
нй], полони/ум , слн. роібпіц — назва, 
засвоєна з новолатинської хімічної но¬ 
менклатури; нлат. роіопіит утворено 
від Роїопіа, латинізованої назви Поль¬ 
щі; елемент, відкритий у 1898 р. по¬ 
дружжям Кюрі, названо так на честь 
М. Кюрі-Склодовської, польки за похо¬ 
дженням. — СІС 2 668; Волков 84 — 85; 
Фигуровский 102; 81. \ууг. оЬсусЬ 589; 
Кораіігїзкі 767; НоІиЬ—Ьуег 383; Ву]ак- 

п л п . 17 і _ •і лі і . Т*-,._і_ __а _»__и 

лща /чо; шеш ііііі; гі'еши\усл іешисп 

492; Паигаї; 572. — Див. ще поляки. — 
Пор. полонез, полонізація. 

полонія (бот.) «півонія лікарська, 
Раеопіа оШсіпаІіз Ь.» Мак, ВеНЗн; — 
результат видозміни назви півонія , 
зближеної з нлат. Роїопіа «Польща». — 
Див. ще ПІВОНІЯ. 


л /"\ 'т г> і тл лг т/пиоі тло о г\ тт г\ тл _ 

у ічртілі псі і_> її 


мі», ополонка «тс.»; — р. польїнья , бр. 
палбнка , п. ріогі «тс.»; — псл. *ро!п-, 
похідне від роїв «відкритий, порожній» 
(пор. р. пбльиї «порожній»). — Фасмер 
III 320; Черньїх II 54; Преобр. II 103; 
Варбот 218. — Див. ще половіддя. 

[полонка 2 ] (ент.) «кузька-хресто- 
носець, Апізорііа а^гісоіа РаЬг. (Росіа)» 
ВеНЗн; — не зовсім ясне; можливо, 
пов’язане з поле або полонина ; назва 
може бути зумовлена тим, що цей хрущ 
поширений у лісостеповій і степовій 
зонах (Горностаев 123; Плавильщиков 
295, 302; ІЗгапіа Тіегг. Іпзекіеп 259); 
пор. інші назви цієї комахи: нім. Реіб- 
ІацЬкаїег, букв, «польовий червневий 
хрущ», лат. а^гісоїа, букв, «землероб». 


[полоннйк] (бот.) «рунянка, Роіу- 
ігісЬит сошшипе НесЬ/. (Ь.)» Нед; — 
очевидно, результат адаптації п. ріоп- 
пік «тс.», утвореного від ріоппу «неро¬ 
дючий; (про землю, грунт) неврожай¬ 
ний»; мабуть, з польської мови запози¬ 
чені р. [плонник] «рунянка», ч. слц. 
ріопїк «тс.»; назва зумовлена тим, що 
цей вид моху росте на купинах боліт, 
на непридатній для обробітку землі 
(Словн. бот. 471). — Вгискпег 422; 
8XV IV 262, 263; СимоновиЬ 372. — 
Див. ще поле. — Пор. плойка. 

полоса 1 «сторінка книги, журналу, 
газети (з р.); [смуга; місцевість, зона 
Нед; смуга лика НикНикЕЛ]», [ полос- 
няк] «невелика продовгувата височи¬ 
на» Ч, полосатий «смугастий», полос¬ 
нути «різнути, вдарити», поласувати 
«бити; покривати смугами»; — р. по¬ 
лоса «смуга, полоса», бр. паласа, па- 
лбса «тс.», др. полоса «вузька ділянка 
землі», п. ріоза «смужка землі, поле», 
ч. ріаза «смужка землі», болг. пласа 
«смужка шкіри», схв. пласа «грудка 
(льоду); пляма», [пласа] «смуга; нива, 
рілля», слн. ріаза «тс.», цсл. пдлсл 
«смужка шкіри»; — псл. *роІза «смуга 
(землі, шкіри); пляма»; — очевидно, 
споріднене з снн. їаі^е «поле під па¬ 
ром», бав. їаІ£ «тс.», англ. їа1іо\у «зем¬ 
ля під паром», свн. уаІ§еп «орати, бо- 


плоиитил го п .пот ґ\\гчл лоомпа ггіп тліп- 
і п'' , кіиі. щд 

лю», пов’язаними з іє. *ре!К-/ро1К- 
«повертати, обертати», співвідносним з 
:і: реі§п-/роі§п- «ковзати, повзти»; менш 
обгрунтоване зближення з лит. раїзаз 
«бляклий, блідий» (Мікі. Е^/ 256) або 
з полонина (Младенов 427). — Фас¬ 
мер III 315; Черньїх II 53—54; Преобр. 
II 96; Вгискпег 422; Маскек Е8ІС 454; 
8кок II 677; Еиріїга 00 132; Ьоєу/єп- 
Ш АїВіРЬ. 37, 382—383; Рокоту 807, 
850. — Пор. повзти, полоз. 

[полоса 2 ] «раптовий вітер, вихор» 
Мо; — очевидно, результат семантичної 
видозміни слова [полоса] «смуга» (див.). 

полоскати, [полбкати] «полоска¬ 
ти» Г, Нед, полоскальниця «чашка для 
обполіскування посуду; робітниця, що 


500 





ПОЛОСКУН 

---^ — 


полотниця 


миє посуд», полоскання «рідина для 
промивання рота, зубів і горла», [по¬ 
лонка] «промивання, купання (коней)» 

и ГуТІ +Л Г\П/~\Ґ'ЛҐ А ПЬ.1!Лі ЇЇ /О 1 і Г Пі П 1Г і І п Пі і і 

хісД, л-у;и;і/аилс'п-ііи, ои./цу^иі/а_уои-/и’М-, 

[і вйполоч ] «неглибокий водомий», [під- 
полоч] «підмитий водою берег» Нед, 
[прополікати] «прополоскати» Куз; — 
р. полоскать «полоскати», бр. палас- 
каць , др. полоскати «тс.», п. [ріозки- 
пу] «негода, сльота», ріикас (<рібкас) 
«полоскати», ч. [ріазкаіі] «плескати 

^гтл г> г\ тт л А пппіттітхти ( пг\ ґ\ •п«'\ттт\* V піл. 

і_м^Д у ) , 11 р і м і/ і і п \іір^ Дч/и .\/ у ЛіЯіи- 

пати; базікати», [ріазкаіі] «тс.», ріакаі 
«полоскати», слц. рГазкшіі’ «плеснути; 
упасти (в болото, калюжу)», рі'азпиг 
«тс.», ріакаі’ «полоскати», вл. ріокас, 
«прати (білизну)», нл. раіказ «тс.», 
болг. плакна «полощу», схв. плакати 
«полоскати», слн. ріазкаіі «плескати; 

І^ити 1 т т т л / тчЛ і ти і/пиіісітил П'гг'П пллилфи 

ии і п, ш у ічіі і хіу їй і п" , V і V»/! . і і і і, 

цсл. пдлсклти «тс.»; — псл. [*ро!зкаіі] 
«тс.; плескати», *ро1каіі «тс.», спорід¬ 
нене з ріакаіі «плакати»; первісне зна¬ 
чення «бити (білизну об камінь)» (пор. 
плакати первісно «бити себе в гру¬ 
ди»); зіставляється також (Варбот Сл. 
язьїкозн. 1988, 74—75) з псл. ріезкаіі 


лп прг* х<гятичч • -їйя ппгг апрх^гп-г птл пим с яілтя- 


влення (8кок II 594—595; Куркина 
Зтимология 1981, 12—14) із схв. йспб 
«ківш», м. испол «тс.», укр. половник ; 
необгрунтоване зближення з плисти 
(Горяев 271; Преобр. II 96; Младенов 
426). — Фасмер III 315; Преобр. II 96; 
Вгйскпег 421; Маскек ЕЗйС 454; Вскиз- 
ієг-Зєу/с 1088; Ильинский ИОРЯС 
20/3, 114; Мікі. Е\\^ 256; ТогЬіогпззоп 
І 93—94. — Див. ще плакати. — 
Пор. полохати. 

[полоскун] (у сполученні п. илоп 
(зоол.) «звичайний єнот, Ргосуоп Іо- 
іог») Нед; — р. полоскун «тс.»; — по¬ 
хідне утворення від полоскати ; пор. 
наукову назву виду іоіог, пов’язану з 
лат. ІоіОга «миття, обмивання»; назви 
зумовлені тим, що єнот полоще свій 
корм у воді (БСЗ 33, 626). — Див. ще 
полоскати. 

полоти, [поливо] «бур’яни», [по- 
ліття] «тс.; поління», полільник , [по- 


лінка] «поління; знаряддя для пропо¬ 
лювання» Чаб, [політник] «полільник», 
[половільник, полбльник, полюх] «тс.» 


Т4 ґ\ тт и л лло/ /1 л 
і идД, і / ьилио мць\ 


у.'П Г\ ТТ 1 ТТ Т ТТТІттГГ.ч Т-ІЛ П І 

чм іи«лі«;іоп.пЦл » і і^Д, [їси" 


ловнйця , полбля Нед, полотілниця 
ЛексПол, полбтніца Л] «тс.», полот¬ 
тя, [полотьба] «полоття; час, коли 
треба полоти» Нед, [поляч] «знаряддя 
для розпушування грунту» Гриц, поліль¬ 
ний, прополка, прополювальний ; — р. 
полоть , бр. палбць, п. ріес, ч. ріііі, 


.і і П 4 - 1 
ри'-і 


гл 1 ол 
р 1 \_ч., 


Т Т ТТ ПІЧС ГТ /"Ч тт о А, 

ші. рмао, і і иіла \_<, 


ріауе «поле», болг. плевя «полю», м. 
плеви «поле», схв. плети, слн. ріеіі, 
стел, платті; — псл. *реііі (< *реІУіі) 
«полоти, очищати», пов’язане з *ре|уа 
«полова»; — споріднене^ з лит. зраііаі 
«начоси льону», лтс. зріїуа «лушпиння, 
лузга», лат. зроііит «знята, здерта шкі- 


па тпопииТ/Г 

і-і і иир/піпі ! 


ЯІЛСГ'ГТЛТЛ О ;тлгл ПАПАГО 

чПІ/1 1 Х1П и иип і VI V 


одяг або зброя; військова здобич», гр. 
атгоЛас «вичинена шкіра, шкура; хут¬ 
ряний плащ», дінд. рЬаІаіі «лопається, 
лускається; тріскається», зркаіаіі «зри¬ 
ває, смикає», зркаіауаїі «розколює», двн. 
зраііап «розколювати»; іє. *(з)р(к)еІ- 
«розколювати; відщеплювати; обрива- 


ТЛ ЧЛІЛП^ТУл 

XI, 


_ П’ЗРї-гтгзр ггіог'иіг-ий 




зі. 10, 62—63; Фасмер III 317; Вгйск¬ 
пег 418; Маскек Е5.ІС 461; Зскизіег- 
8єу/с 1102; Младенов 431; 5кок II 
691—692; Куркина Зтимология 1981, 
15—16; Міккоіа ІІгзІ. Ог. III 84; Рег- 
ззоп Веііг. 803—804; Таїсіє—Ноїт. II 
577—578; Егізк II 771; К1и£е—Міігка 
718—719; йокаппеззоп 902—904; Ро¬ 
коту 985—987. — Пор.. пелевня, 
півть, полова. 

[полотидя] (бот.) «березка польо¬ 
ва, Сопуоіуіііцз агуепзіз Б.»; — резуль¬ 
тат видозміни деетимологізованої на¬ 
зви повитиця ([политйця ]) «тс.», 

зближеної з дієсловом полоти. — 
Див. ще политйця. 

[полотниця] (бот.) «шейхцерія бо¬ 
лотна, Зскеискгегіа раїизігіз Б.» Мак; — 
очевидно, результат видозміни назви 
*болотниця «тс.»; пор. інші назви цієї 
рослини: [болотянка звичайна] Мак, 
шейхцерія болотна , р. шейхцерия бо- 


501 





полотно 


полохати 


латная, схв. грезу/ьа\ назва зумовле¬ 
на тим, що ця рослина росте на вог¬ 
ких, схожих на болото, засолених міс¬ 
цях, на вогких луках, по берегах во¬ 
дойм (Вісюліна—Клоков 114; Нейш- 
тадт 79—80), — Див, ще болото, 
полотно, полотенко «полотно для 
сита; перетинка на лапці водоплавного 
птаха», полотєнце «тканина особливо¬ 
го переплетення; частина мережки; пе¬ 
ретинка на лапці водоплавного птаха; 
[рушник О]», полотенщик «той, хто 
тче полотно; той, хто торгує полот¬ 
ном», полотнина «невеликий шматок 
тканини; домоткане полотно», полот¬ 
нище ,, [полотня] «шматок полотна» О, 

Г іп ґ\ п г\ ууі и пиім^І лПАПАтипи! г гогтг\тттутд<.ч п 

\_! Ш/ І V УЬ! 1!Л< !\ \ V 1 1 Ч-'і/І \У 1 і 1 /1111 1 С111Ч/-Ц\Г1'' Ч-/ , 

[полотняники] «ті, що носять одежу з 
полотна» Нед, [полотнянка] «верхній 
селянський одяг з домотканого полот¬ 
на», [полотенний] «виготовлений з по¬ 
лотна», полотняний «тс.», полотніти 
«ставати блідим, білим, як полотно; 
бліднути», пополотнілий «зблідлий», 


глп ппп) иг піт <,тг л 


п п п ппт а/ п *3п 


палатно, др. полотьно «павутина», п. 
вл. ріоїпо «полотно», ч. слц. рШпо, нл. 
ріоіпо, полаб. ріаіпе, болг. платно , м. 
схв. платно , слн. ріаіпо, стел, пллтьно 
«тс.»; — псл. *рокьпо «лляна ткани¬ 
на»; — очевидно, споріднене з дінд. ра- 
ІаЬ «тканина, одяг, покривало, карти¬ 
на», а також, можливо, з свн. уаііе 
(уаісіе) «тканина для обгортання одя¬ 
гу», алб. раїе «складка; ряд, низка»; 
менш обгрунтоване^ безпосереднє по¬ 
в’язання (ЗсЬизіег-Зещс 1091; Біскеп- 
тапп К81 21, 136; Младенов 427;^Пре- 
обр. II 69—70, 97; ІДіІепЬеск РВгВ 29, 
336) з псл. ріакь «шматок тканини, ху¬ 
стка»; неприйнятне зближення (Маїге- 
паиег БЕ 13, 161) з шв. раїїа «клапоть, 
шматок» через фонетичні труднощі; су- 

п п т т і г> т т/і» т'от/тччгх отіоопйтіип т;г+ оп>гЦ 94 
шишпи і сіі\\^/і\ і_> пи'-Д^пі і/і їй і , 

336) слов’янських форм від свн. уаке 
«тканина для. обгортання одягу». — 
Фасмер III 316; Вгйскпег 422; Масіїек 
Е5ЛС 455—456; Роїагізкі—ЗеЬпегІ: 111; 
2У52 329; МікІ. ЕУ/ 256; Еогіипаіоу 
ВВ 6, 217; ІЛіІепЬеск 153; РВгВ 29, 


ООГ ДД. П 1 Г О ҐЇ/Л. О - 1 _ 1 _ ТЧ _ _ 1 1 • 

ооо; теуеі нуу охю\ оспгаиег кеапехі- 

коп І 325. 

полоть, полбтки, полотбк — див. 

півть. 

[полотюх] (орн.) «перепел, Соїиг- 
піх соїигпіх Б » ВеНЗн; — похідне ут¬ 
ворення від [полоть] ВеНЗн, що пере¬ 
дає крик перепела. — Див. ще підко¬ 
лоть. 

полох — див. полохати, 
полохати, полошити «полохати» 
СУМ, Нед, полбшкати «тс.», [полох] 
(у сполученні п.-п. про пульсацію кро¬ 
ві Нед, про стуки серця, на позначення 
переляку), [полох] «пострах, страхови¬ 
ще, опудало; збентеженість, переляк, 

’чі/ О V чЧ \ У1 п Г> и Л І] п] ✓/ ГТ Г\ ГГ Г\ V ГТ ТЛ ЕИГ* ТЧ- чч ГШгт 
і/С \ \'іі уло і /\о шиїу. і їх ? 

полоханий «наляканий, боязкий», [по- 
лбхий] «тс.» Нед, полохкйй «тс.; який 
легко полохається; який виражає страх, 
переляк; неспокійний, тривожний», по¬ 
лохливий, [полошлйвий, полошнйй 
Нед] «тс.», [вйполохати] «винищити, 
вивести» Я, [заполбха] «опудало, по- 

ГТПЯУл ПРПРППЛПУ Г Нрп \ ПРПРПГ пі ГІ 

*, — '“'/-V > и — 

Бі, переполошений, [пбполох] «пере¬ 
ляк, полохання, страх, паніка» Бі, Нед, 

Г__ X. ... .1 ___ 

[_иипилишити\ «полохливо розшитися» 
Нед; — р. полбшйть «лякати, хвилю¬ 
вати, бентежити», [подохнуть] «силь¬ 
но вдарити; стурбувати, схвилювати», 
бр. палбхаць «лякати, полохати», [по- 
лошіиь] «полохати», др. полошити «ля¬ 
кати», п. ріозгус «тс., полохати», [роїо- 
скас] (з укр.), ч. ріазіїі, слц. ріазіі’, вл. 

рІОЗіС, НЛ. рІОЗуз, боЛГ. ПЛиШи , М. ПЛи- 

ши , схв. плашити , слн. ріазіїі «тс.», 
стел, пдлшнтн са «лякатися»; — псл. 
*ро1хаіі (*роІзШ) «лякати, хвилювати, 
полохати», очевидно, давніше *ро1кзаіі 
«полохати ударами», пов’язане з *роіз- 
каіі «полоскати», *ро1каіі «тс.»; — 
можливо, споріднене з гр. тгссУАсо «збу- 

П\Г/ТПА Гї Г\ О Г~Г А ГТСТІ/1 ГТ Гї И ГТ\ П Г\ І\ II І Т Т 1 7 І Ґ\ .ч ■ТГсУ, С_ 

/і/ 1 \у і\_/ , |^Ч/ОІ 1 СІіЛ/ 1 ІЧ_', Ііргії Уі/І УШШ у , /І !_// 

ціСсо «стрясаю», тгоХерос «війна», гот. 
из-Гіїт-а «наляканий, пройнятий жа¬ 
хом», изіііт-еі «переляк, страх, жах», 
дісл. Неїтз-ітіїІг «переляканий, пройня¬ 
тий жахом», *їе1тіг «страх, переляк», 
герм. *їе!та- «тс., жах; неспокій, замі- 


502 





полочка 


полуденниці 


шання», іє. :і "реї- (*ро1-) «ударяти, би¬ 
ти; струшувати, турбувати, непокоїти», 
а також з двн. їиоіеп «відчувати, почу¬ 
вати», дангл. їеіап «тс.; торкатися», 
англ. їееі «тс., мацати», нвн. їйЬІеп 
«тс.», дісл. *їа1та «намацувати, іти по¬ 
мацки», з якими ще зближують псл. 
раїь «палець, великий палець», укр. 
палець ; зіставляється також (Мартьі- 
нов Сл. и ие. аккомод. 127—128) з 
лит. раїзаз «блідий, жовтувато-сірий», 
лтс. раізз «тс.», стел, педєсш «темно-сі¬ 
рий»; виводиться ще (Опсігиз 5С 10, 
12—14) від іє. *реІ- (*роІ-) «бігти, ру¬ 
хатися». — Фасмер—Трубачев III 317— 
318; Преобр. II 98—99; Ильинский 
ИОРЯС 20/3, 114—115; Вгискпег 421; 
МасЬек Е8ЛС 455; ЗсЬизіег-Зеию 1090; 
Младенов 427—428; 2У32 328—329; 
МікІ. ЕАУ 255; ТогЬібгпззоп ЕМ І 90— 
91; Зоїтзеп РВгВ 27, 364; Тогр 236; 
Рпзк II 469, 497—498, 574—575; Ріск 
Кі 19, 262—263; Реізі 530; Кіиде— 
Міїгка 223; АУаІсІе—Ноїш. II 242; Шеп 
ВВ 21, 95; Реіегззоп К2 47, 246—247; 
ЛбЬаппеззоп 555; Рокоту 798—801. — 
Пор. полоскати. 

Г ТТ А ТТЛТТТ7 О Л ( ^ /.тГУІПТ/О ІТТТ1ГЧГ\Т^/*\-. 


листа, Егіорйогит ІаШоїіит Норре» 
Нед, Мак; — неясне; можливо, пов’яза¬ 
не з [ полокати ] «полоскати» як назва 
рослини, що росте по болотах і сирих 
луках (Федченко—Флеров 157). 
полочка 2 — див. полоскати, 
полтйник «п’ятдесят копійок гро¬ 
шей або. монета вартістю в п’ятдесят 


копійок», полтйна «тс.»; — запозичен¬ 
ня з російської мови; р. полтйнник 
«монета вартістю в п’ятдесят копійок; 
п’ятдесят копійок грошей» є похідним 
від полтйна «тс.», що зводиться до др. 
політика «грошова одиниця вартістю 
у половину карбованця», не зовсім яс¬ 
ного походження; найбільш імовірний 
зв’язок з полгть «половина», р. заст. 
[полоть] «частина (звичайно — поло¬ 
вина) м’ясної туші, розрубаної уздовж; 
великий шматок м’яса», [полть] «тс.», 
якому відповідає укр. [півть] «великий 
шматок (сала)»; менш переконливе по¬ 


яснення як складного утворення з 
поль «половина, пів-» і * тинь «карбо¬ 
ванець», що пов’язується з др. тьну , 
тяти «тяти, рубати, сікти». — Фас¬ 
мер—Трубачев III 318; Супрун ЗИРЯ 
II 109—115; ЕіпЬе^аип ВЗБ 52, 175. — 

Пор. ПІВ, ПІВТЬ, ТЯТИ. 

[полтисак] «довгий жіночий одяг 
на ваті» Дз, [польтїсак] «довге ватне 
жіноче пальто» Мо; — очевидно, ре¬ 
зультат злиття видозміненої основи 
іменника пальто з іменником [сак] 
«просторий, подібний до піджака зимо¬ 
вий жіночий одяг; жіноче пальто». — 
Див. ще пальто, сак 2 . 

полу- «пів-» (перший компонент 
складних слів полуботйнки, полудень , 
полукіпок, полумисок та ін.); — р. др. 


болг. м. полу -, бр. палу-, полу-, п. нл. 
роїи-, ч. слц. роїи- «тс.»; — псл. роїи-, 
роїи форма род. в. від роїш «поло¬ 
вина». — Бернштейн Очерк 1974, 
246. — Див. ще пів. 

[полувавниця] «маленька діжка 
(на ніжках, з отвором у дні, заткнутим 
чопом) для зоління ниток»; — неясне; 
можливо, результат видозміни назви 

■^♦ІЛЛІІЯЛ л/ 4.) І./ІМ/П Г-Г/*\Г> , ПООТТ/*\« О И Л /І І І 

1ь ц/уніо и; пілс^л , иио лоапиі о і ну л л~ 

вати, лйти\ може бути зіставлене і з 
[полуйка] «бочка (меду тощо)». 

[полугарний] (у виразі полугарна 
горівка «горілка гіршого гатунку, зви¬ 
чайна горілка») Нед; — запозичення з 
російської мови; р. полугарная вбдка 
«горілка міцністю в 40 °», полугарное 
вино «хлібне вино» утворені від полу- 
гар «хлібне вино, яке наполовину виго¬ 
ряє при відпалі; горілка міцністю в 
40 °», що складається з ш- «пів-» і 
угар «вигар, угар», пов’язаного з гореть 
«горіти». — Див. ще горіти 1 , пів, у 2 . 
полуда 1 — див. луда 2 . 
полуда 2 — див. лудгіти. 
[полуденник] (ент.) «дзюрчалка, 
ЗугрНиз Е.»; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від полуденний ; мотивація назви 
неясна. 

[полуденниці] (мн.) «вид дитячої 
хвороби»; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від полудень «середина дня»; 


503 




полузка 


полундра 


пор. [денниці] «вид дитячої хвороби», 
[ полуночниця, полуношниця ] «тс.»; 


гоооо уопппіли 


ллпггто пи і_ги и\ / тпл пі її 
ІУ-ІЧУІі/ІСІ і_»г 11 1 х 1 і 1 у і її 


поширених у деяких східних і особли¬ 
во західних слов’ян назв стародавньої 
міфічної фігури, що з’являється у по¬ 
лудень; р. [полудница] «злий дух, яким 
страхають дітей, щоб вони не розоряли 
городів», п. роїисіпіса «дух у вигляді 
жінки в білому вбранні», [роїисіпіблука, 

пг7л;ппПіНпігя1 лт с 


» и поірНпігр лміґЬі- 

». г - . --- ■ —*“Г * 


чна діва, що з являється у полудень», 
[роїигіпісе] «тс.», вл. ргірсщс1)піса «відь- 
ма полуднева», нл. рзегроіпіса «польо¬ 
вий дух у ВИГЛЯДІ ЖІНКИ в білому 
вбранні, що з’являється о 12—13 годи¬ 
ні дня», ст. [рзегроМпіса] «тс.». — 
ГрицАВ 174; Фасмер III ЗД9; Вшскпег 
429; ЗАУ IV 552; ЗсЬизІег-Зешс 1178. 

[полузка] «низка (коралів тощо)»; — 
неясне; можливо, результат гіперис- 
тичноі видозміни назви * по (в) узка 
«в’язка (пов’язка)». 

[полуйка 1 ] «половина; моток пря¬ 
жі; 20 (12) ниток пряжі; пряжа, знята 
з мотовила; тонке повісмо; найтонше 
полотно» О; — похідне утворення від 
поли- «пів-, половина». — Див. ще пів, 
[полуйка 2 ] «бочка (меду тощо)» 

ГТотт пи п і_гг\ о агтг\' 3 итт£>иі_га з пппи- 

і і '■-'-/і, у VI VI-' г л/4,1і V* у ^ 11 і і-> 

ської мови; п. [роїща] «податок на мед 
(половина зібраного меду для поміщи¬ 
ка)» утворене від рот «половина», яко¬ 
му відповідає укр. пів (див.). 

[полуйка 3 ] «половина капустяної 
головки» ЛексПол, [полуойка] «розрі¬ 
зана пополам і заквашена головка ка¬ 
пусти» Л; — очевидно, запозичення з 
білоруської мови; бр. [палуйка] «поло¬ 
вина капустяної головки» утворене від 
ст. полі> «половина, пів». — Див. ще 
пів. — Пор. полуйка 1 , полютка. 

полуматірка (орн.) «сіра качка, 
нерозень, Апаз вігерега Е.» Шарл, 
Куз; — результат спрощення слово¬ 
сполучення [полу матір на качка) «тс.» 
Шарл, мотивація утворення якого не¬ 
ясна. 

Г_'_л _ __ 

[ііилум<іЦьил.] «міра іиїжил пл — 

0,30743 гектолітра Г; міра ваги сипких 


тіл в 25 кг О; дерев’яний посуд місткіс¬ 
тю в 25 кг, яким міряють збіжжя, кар- 


тлппіл рип Пі 

ЛЧ/ 1*1/114/, Ч-/ ' 


\ тп п 11 гм п п піг 

[ і /м» о' / V 


//1\І1П!3 РТЛГТ- 

V' IV! 1|7и V /л 1 


ких тіл — 0,30743 гектолітра» (у ви¬ 
разі вівчий п. «посуд для овечого сиру 
місткістю 8 л») Нед; — запозичення з 
польської мови; п. рбітасек «давня 
міра об’єму сипких тіл» утворене з рої 
«пів» і таса «міра зерна», від якого 
походить укр. [маця] «міра рідини; мі¬ 
ра сипких тіл». — О II 108; 5\У IV 
948. — Див. ще маця 1 , пів. 

полум’я, [ паломінь ] Нед, пломінь 

ґ Л Г ... л ....... _ тт л _ .. -. > _ тг : ... л 

пил./, [иилимпя л, пилим я т>і, пи¬ 
лім'я Г, половень Нед, половинь Ме, 
половінь Нед, ВеБ, поломе Нед], 
пбломінь (заст.), [пбломня], полом я 
Г, Нед, пблумінь «тс.», пблуміння «тс.; 
світло від вогнища, пожежі», пломе- 
нйстий , пломінкйй, [пблом’янйй] «по¬ 
лум’яний» Г, полуменистий , пблум’я- 

1111 *'і К' V АЛ П /~\ п < і.* 3 і >' п мл >> Я Г ил л/і «і. 

пии I у і, і , иилут лпиь псии, іиилили- 

нйстий Нед] «тс.», [полбмінний] «па¬ 
лаючий, полум’яний» Нед, [поломко] 
«полум’яно» Нед, пломеніти , [поломі- 
ніти\ «полум’яніти» Ж, полуменіти , 
полум’яніти ; — р. [пбломя\ «полу¬ 
м’я», пбльїмя , бр. [поломе], пбльсмя 
«тс.», др. поломя «вогонь», п. ріотіегі 

лтг 1 пл п\/л/т ’ ачч тт піатоп гчш піятоп 

«IV., 1 1 \У V І у 1У1 XIV > і Ш |УІС1І11\~-11, N-^1/1 іД- £-/1<-4і11\^Ц, 

вл. ріотр, нл. р1от]е, болг. пламен , 
м. плам, пламен , схв. пламен, слн. 
ріатеп, стел. пдлл\ьі «тс.»; — псл. *роі- 
теп- «полум’я», пов’язане з роїеіі «па¬ 
лати, горіти» і (з іншим ступенем чер¬ 
гування голосних) раїіїі «тс.». — Фас¬ 
мер III 273; Шахматов Очерк 158— 
159; ИОРЯС 7/2 0 352—353; Вгйскпег 
429; МасНек ЕЗЛС 429—430; ЗсЬизїег- 
Зє^ус 1088—1089; Младенов 426; Берн- 


_.4 _. ґ~\ г 1П7/І 1 70 

Ш1ЄИН Ю»чєрк ІУІН, і/О 


1 П А . "7Л ТС' "~7 

1 і Я, V О/. 


328; Мікі. ЕАУ 235; Тгаиішапп 212— 
213; Сараджева Зтимология 1981, 99— 
100. — Див. ще палйти. — Пор. по¬ 
ліно, попіл. 

полундра (виг.) «увага, обереж¬ 
но»; — бр. палундра «тс.»; — запози¬ 
чення з російської мови; р. полундра 
«тс.» походить від гол. уап опсіегеп «зни¬ 
зу» (з дисимілятивною заміною н > л); 





полунйця 


полушник 




виводиться також ІССРЛМ 10, Ш01; 
ТСБМ III 641) від гол. уаі опсіег «падін¬ 
ня вниз». — Фасмер III 319; Черньїх II 
54; Меиіеп 223. 

полунгіця (бот.) «суниця велена, 

ТнГОГГОГІО чпгігііе ГВіІГ'Н * ГгМ7ТТТ.ЇЇ1СТ Пгоггогіа 
1 і іа V и ші о і—' и. ч, 11. , ^ч-^цігіі-1,/1, і ш 

Ь.]», [поланиця Мак, полевниця Мак, 
полениця Мак, половйшня ГрицАВ, 
половник ГрицАВ, половнйця Мак, 
Кур, полонйця Нед, Мак] «тс.», [поле- 
нйчник] «полуниці (рослини)», [полу- 
нйка\ «полуниця» Чаб, [полунйшник] 
«стебло і листя полуниці, полуничний 
кутник; наливка, напій з полуниць», 
полунйчник «[тс. Г, СУМ; суниця-по- 
луниця, Рга^агіа еіаїіог ЕйгЬ. Нед]; ді¬ 
лянка, засаджена полуницями», [полу- 
ночник] «суниця лісова, Рга^агіа уезса 
І,.» Мак, [полянки] «полуниці» Нед; — 
не зовсім ясне; можливо, пов'язане з 
паленіти (< *поленіти?) «яскраво 
горіти; червоніти, [дозрівати О]», [ па¬ 
літи] «червоніти, рум’яніти» з огляду 
на яскраво-червоний колір ягоди; пор. 
інші назви полуниць; [червона язода 
Мак], схв. рдеча іагода, црвена ]азо - 
да. — Див. ще палгіти. — Пор. по- 
лянітися. 

[полунічник] (бот.) «остудник го¬ 
лий, Негпіагіа £ІаЬга Г.» Мак; — оче¬ 
видно, видозмінене запозичення З ПОЛЬ¬ 
СЬКОЇ мови; п. роїопісгпік «тс.» утворе- 

т т г> і тт ГгчгПгчгі о І лттлпаїїілтіо ооитіп 1 от.іг'гч.. 
пс оїД [ рчл чд ііч _сі ^ ч; Дгипа оч^ШіЛ/і, иш V 

ріле, неврожайне місце; пусте, безлісне 
гірське пасовисько», що є, очевидно, 
українізованою звуковою формою, яка 
відповідає п. [ріопіса] «погане поле в 
горах», яке зводиться до п. ст. [ріопу] 
«неродючий; (про землю, грунт) не¬ 
врожайний»; польська назва остудника 
голого, можливо, зумовлена тим, що 
він росте як бур’ян на парових полях і 
перелогах, біля підніжжя піщаних гор¬ 
бів, іноді на занедбаних садибах і на 
городах (Носаль 164—165; Вісюліна— 
Клоков 156— 157; Нейштадт 235— 
236). — 5АУ IV 262, 263, 548. — Див. 
ще плонка. 

[ ПО.ТТ’Ч^НОЧН'ИКІ (бот ї «гкопзпнепя 

и - 'У --Л -- Г -Г 

зміячка, Зсоггопега І,.» Мак; — неясне. 


полусаток, полусеток — див. пів- 
сеток. 

[полустав] «святці, молитовник з 
календарем», [полуставець] «тс. Г; кни¬ 
га, друкована півуставом Нед»; — р. 

г'Т' т г\ п 1111 п т п о ^ г* т/лплт шиии сопІоцт V р- 

1 . і о ір 1-у І І і/ ^ Ю V “і і і Ґ і X 1 и V 

тава (книги про порядок богослужінь)», 
болг. полуустав «тс.»; — очевидно, 
запозичення з церковнослов’янської мо¬ 
ви, де воно є складним словом, утво¬ 
реним з подоу- «пів-» і оустлвт* «(книга 
про порядок богослужінь в основні це¬ 
рковні свята)». — СРЯ XI—XVII вв. 
16, 275. — Див. ще пів, устав* 

полустанок «невелика залізнична 
станція»; — бр. паустанак\ — запо¬ 
зичення з російської мови; р. полу¬ 
станок утворене, очевидно, з основ 
полу- «пів-» і станция «станція». — 
Див. ще пів, станція. 

полуторка «автомашина вантажні¬ 
стю в півтори тонни»; — запозичення 
з російської мови; р. полуторка «тс.» 
є результатом морфологічного спро¬ 
щення складного слова п о лі у т о ра тон¬ 
ка «тс.», утвореного з основ слів по- 
л(у)тора «півтора» і тонна «тонна». — 
Див. ще півтора, тонна. 

[полуцвіт] (бот.) «фіалка триколір¬ 
на, братки, Vіо!а Ігісоїог Б.», [полуцві- 
ток , полуцьвітки Нед, Мак] «тс.»; — 
р. [полуцветки] «тс.»; — складене ут- 

олпатіпп О ПҐЧТАП т /~\ Ґ) 1 І . лПІО.Л 1 1 І /О і +У1 

ЧУЧ, 11 Ч^ □ І 1 

«колір, квітка»; назва зумовлена тим, 
що братки мають триколірні — біло- 
жовто-фіолетові — віночки (Вісюліна— 
Клоков 182; Нейштадт 393—394). — 
Див. ще ПІВ, цвіт. 

получгіти — див. лучйти 2 . 
полушка (заст.) «чверть копій- 


ктлл • 


пиршлпип я ппґчтл- 

.----- - Г. 


ської мови; р. заст. полушка «тс.; (ст.) 
монета в південьги» (XV ст.). виводить¬ 
ся від *полуха «півмонети», як похід¬ 
ного від пол- «пів, половина». — Фас¬ 
мер III 319; Преобр. II 99—100. — 
Див. ще пів. 

[полушник] (бот.) «молодильник, 
Ізоеіез г » Мак; ■ 
палушнік «тс.»; — неясне. 


п по л.ишнп к 
г . -- 


бп 














пбльза 


полядвиця 


[пбльза] «користь» Ме, [пользу- 
чий] «корисний, вигідний; цілющий» 
Нед, [пользовйтий] «тс. Нед; сприят¬ 
ливий (для здоров’я) Кур», [пбльзува- 
ти] «лікувати, зціляти; загоювати» 
Нед, ст. пльза «поліпшення, користь, 
допомога, порятунок» (1627); — р. 
пбльза «користь», др. польза , болг. м. 
полза «тс.»; — запозичення зі старо¬ 
слов’янської мови; стел, подьзл «ко¬ 
ристь, вигода» розвинулося з псл. роїь- 
£а «пільга, полегшення; користь, виго¬ 
да», до якого зводиться також укр. 
пільга. — Фасмер III 321; Черньїх II 
54—55; Младенов 466; Вегп. І 753; 
Мейе ОЯ 75; Ьигпоуо 2Ї5ІРН 1, 487. — 
Див. ще пільга. 

полька 1 «парний народний танець 
із дводольним тактом; музика до цього 
танцю»; — р. бр. полька , п. роіка, слц. 
роїка, заст. рої’ка, болг. м. полка , схв. 
полка, полка, слн. роіка; — запозиче¬ 
но, можливо, через польське посеред¬ 
ництво, з чеської мови; ч. роіка є ре¬ 
зультатом семантичної видозміни слова 
Роіка «полячка», якому відповідає укр. 
полька «тс.»; танець з’явився в 1831 р. 
у Празі Г був названий на знак солідар¬ 
ності з Польщею, яка боролася проти 
царського гноблення; помилкове виве¬ 
дення (БСЗ 33, 654; РЧДБЕ 575; 
Раїк—Тогр 1527) з ч. рйіка «півкро¬ 
ку». — СІС 2 669; Акуленко 142; Фас¬ 
мер III 321; Черньїх II 55; 5МЇ IV 538; 
МасЬек Е8ЛС 470; НоІиЬ—Кор. 285; 
Мельников ЗІауіа 36, 105. — Див. ще 
поляки. 

[полька 2 ] «широке жіноче пальто 
Мо; жіноче півпальто Ме»; — пов’яза¬ 
не з польський (очевидно, за похо¬ 
дженням цього виду одягу). — Див. 

ще поляки. 

пб’льний (у виразі п. гетьман «по¬ 
мічник коронного гетьмана»); — запо¬ 
зичення з польської мови; п. Неїтап 
роїпу «тс.» містить слово роїпу «польо¬ 
вий», похідне від роїе «поле». — Див. 
ще поле. 

полювати, польованець, польбва- 
нє, полювач — див. поле. 


полюс, поляризатор «оптичний 
прилад для поляризації світла», поля¬ 
ризаціяі, полярник, полярний, поля¬ 
ризувати «викликати поляризацію», 
приполюсний , приполярний ; — р. бр. 
болг. полюс «полюс», п. роіагпу «поляр¬ 
ний», ч. слц. слн. рої «полюс», м. пол, 
рідк. полус , схв. пол «тс.»; — запози¬ 
чення з латинської мови; лат. роїиз 
«полюс, небосхил, полярна зірка» зво¬ 
диться до гр. коХос, «вісь, кінець осі; 
полюс; оберт», спорідненого з дінд. са- 
гаїі «блукає, рухається», дісл. Ьуєі «ко¬ 
лесо», псл. коїо «колесо». — СІС 2 668; 
Черньїх II 55; Фасмер III 322; Огиенко 
РФВ 66, 365; НоІиЬ—Буег 382; РЧДБЕ 
575; Ву]акли]а 740; Ргізк II 500— 
501. — Див. ще коло 1 . 

[полютка] «половина капустяної 
головки» ЛексПол, [палютка, пелют- 
ка, пилютка ] «тс.» тж; — бр. [ палуй- 
ка\ «половина капустяної головки»; — 
очевидно, похідне утворення від ст. 
поль «половина, пів»; пор. болг. [по- 
лутина\ «половина», схв. полутина, 
полутица «тс.». — Див. ще пів. — 
Пор. полуйка 1,2,3 . 

полюхе — див. пелюшки. 

[полюхбвка] «вид мережки; деталь 
жіночої сорочки Нед»; — неясне. 

[полюштатися] «забризкатися бо¬ 
лотом»; — неясне; можливо, афектив¬ 
не утворення. 

[пблявина] «частина невода»; — 
неясне. 

полядвиця «вид страви з філе ри¬ 
би, м’яса», полендвиця' «тс.» (з п.), 
[ полідвиця ] «філе, печеня з філе» Нед, 
[поляднйца] «м’яке м’ясо з хребта сви¬ 
ні» ЛексПол, [полянвіца, поляндйца ] 
«тс.» ЛексПол (з п.); — запозичено, як 
і р. полендвйца «філейна вирізка, фі¬ 
лейна ковбаса», бр. паляндвіца «філе, 
[м’ясо з окосту]», [пьіліндвіца] «м’яке 
м’ясо з хребта свині», з польської мо¬ 
ви; існує також думка (Німчук 339), 
що українські форми власні; п. рої^сіші- 
са «філей, полядвиця» утворено за до¬ 
помогою префікса ро- «по-» від іменни¬ 
ка І$СІ 2 ДУІЄ (мн.) «поперек, крижі; стег- 


506 




поляки 


помазанець 


на», спорідненого з р. заст. лядвея 
«стегно», ч. Іабуї, заст. Іебуї «тс.», слц. 
ГасЬ/а «нирка», нл. Іабдуо «крижі, нир¬ 
ки», схв. ледва «бік, стегно», слн. ІесЦа 
«литка, стегно», стел, дадвл (лад&нсд) 


лі^тлмгі 
"' '\ґ г 


и тл п і/ и ч\ 

І ІНГУШІ'/ 


)§буа (і$6уо, 1^с1уь]є), спорідненого з 
лат. ІшпЬиз «стегно», двн. Іепїі, нвн. 
Еепбе, дісл. ієна «тс.» (з іє. Чепбїі(и)- 
«тс.; нирка»). — Фасмер II 550, III 
308; Вгискпег 297; ЗЄСЯ 15, 48—49; 
Вегп. І 705—706; 2У52 212; МікІ. ЕАУ 
164; Рокогпу 675. — Див. гце по. — 
Пор. лідви. 

поляки «народ, що становить ос¬ 
новне населення Польщі», одн. поляк, 
жін. р. полька, полячка, Польща, 
[ польщак] (так на Херсонщині звали 
селянина з Поділля або Київщини Г; 
(іст.) українці, які в XVII—XVIII ст. 
жили в тій частині України, що була 
під владою Польщі, і втікали на вільні, 
не підлеглі Польщі місцевості ЛЧерк), 
[польщина] «усе польське; польська 
мова» Нед, [польщйзна] «тс.; польська 
народність», [пбльськість] «тс.», полі¬ 
чити «полонізувати», [пбльщити] «тс.» 
Нед, [польщіти] Нед, по-пбльськи, по- 
польському, — р. болг. поляк, бр. па- 
ляк, ч. Роїак, слц. Роїіак, вл. нл. Роїак, 
м. Пбл]ак, схв. Пооьак, слн. РоЦак 
«тс.»; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. Роїак «поляк» вважаєть¬ 
ся скороченою формою слова псл. ро- 
ІІапіпь первісно «житель полів», дав¬ 
ньої великопольської племінної назви, 
що зводиться до роїе «поле, простір», 
псл. ро1]е «тс..». — Фасмер III 321, 322; 
Преобр. II 91; Вгискпег 428; Кибпіскі 
Ргазі. II 238—239; Масіїек Е5ЛС 469; 

0,1_1 ЮС ТТ_ __і _„ 

оиіимеї-ое^с іі ^ о . — Див. ще пиле. — 
Пор. ПОЛЯНИ. 

поляна, полявина — див. поле. 

поляни «східнослов’янське плем’я, 
яке жило в Середньому Подніпров’ї», 
одн. полянин; — р. поляче, бр. паля¬ 
че, др. поляче, п. роїапіе «плем’я, що 
жило у Великопольщі»; — псл. романе, 
похідне від роЦе «поле, рівнина, від¬ 
крите місце». — Фасмер III 322; Фи- 


лин Образ, яз. 161; Рєпуоіі АЇ51РН 4, 
63—64. — Див. ще поле. — Пор. по¬ 
ляки. 

[полянітися] «рожевіти» (про не¬ 
бо) Нед, [ заполонитися ] «зарожевіти» 

ТІС \пгт п пи ґі т и 1 у/гтгмл^пспотдт'тд пЛагпт.*.. 

ііі, [и /і і п, п 

ти» Нед; — очевидно, пов’язане з пале¬ 
ніти «палати; червоніти», палити. — 

Див. ще палйти. — Пор. поліно, по- 
лунйця. 

[полянки 1 ] (бот.) «сорт вишень, 
Ргипиз Сегазиз уагіеі.» Г, Мак; — не¬ 


ясне. 


ппїїанктл' 


птлп ттп тгл/тітлтта 


полярний, поляризатор, поля¬ 
ризація, поляризувати, полярник — 
див. полюс. 

помада «запашна косметична 
мазь», помадка «сорт м’яких запашних 
цукерок», помадити «мастити пома¬ 
дою»; — р. болг. м. схв. помада, бр. 
памада, п. вл.’ротаба, ч. слц. слн. 
ротаба; — запозичення з французької 
мови; фр. роттабе «помада, мазь» по¬ 
ходить від іт. рогпаїа «тс.», утвореного 
від рото «яблуко, ‘ яблуня», що зводи¬ 
ться до лат. рбтит «плід (переважно 
деревний: яблуко, вишня, фінік, горіх 
та ін.); фруктове дерево», утвореного, 
можливо, з давнішого *роетот, букв, 
«щось зірване, зібране», що складаєть¬ 
ся з префікса ро- «по-», засвідченого 
також у рбпеге «класти, кидати; роз¬ 
міщувати, ставити», розіїіб «позиція», і 
основи дієслова етеге «купувати, здо¬ 
бувати», спорідненого з псл. )§іі, ітаіі 
«брати», укр. узяти , [їмати\\ італійсь¬ 
ка назва помади . зумовлена тим, що 
первісно для виготовлення цієї лікар¬ 
ської мазі використовували жир і яб- 

-- Ґ'ЛҐ' ЮС‘1 СІ О. ТТ~„. ТТ (ГІГ. 

лука. — ІООІ, ою, пєрньїл II оо, 

Фасмер III 322; 51, шуг, оЬсуск 90; 
НоІиЬ—Еуег 384; МасЬек ' Е5ЛС 470; 
Младенов 468; РЧДБЕ 546; Вуіаклфа 
748; Баигаї 572; Мезїіса 1222; Шаі- 
бе—Ноїт. II 334—335. — Див. ще іма- 
ТИ, по, яти. — Пор. позйція. 

помазанець «монарх, помазаний 
на царювання», помазаник, [помазан- 
ник Нед, помазень Нед] «тс.»; — р. 


507 





помана 


поминати 


помазанник , бр. памазаннік , др. яо- 
маза(нь)никь, п. ротагапіес, ч. слц. 
ротагапу, м. помазаник , схв. помаза¬ 
ник, стел. помлзлньникт»; — калька гр. 
Хрютбс «помазанець, помазаний», по¬ 
в’язаного з «мазати; виконувати 

обряд помазання», єухрієщ «тс.». 

[помана 1 ] «вид поминальної паски 
з хрестом; вид круглого калача без от¬ 
вору, на який можна накладати різні 
ласощі і прикраси (вживається для по¬ 
дарунків, переважно зв’язаних з релі¬ 
гійними обрядами) Ме; подарунок піс¬ 
ля смерті Нед; пам’ятка, згадка Шух; 
спомин про померлих, поминки Нед»; — 
п. [ротапа] «дарунки, що їх поздають 
родичі небіжчика»; — запозичення з 
молдавської і румунської мов; молд. 
помана «поминальні дарунки», рум. 
ротапа «поминки» походять від цсл. 
полгЬт* «спомин, поминання», пов’яза¬ 
ного з полгкнлті «пом’янути», поми¬ 
нати «поминати». — Мельничук Молд. 
зл. 170; ЗсЬеІибко 140; УгаЬіе Кота- 
позіауіса 14, 167; СДЕЛМ 324; БЕКМ 
639. — Див. ще поминати. 

[помана 2 ] «обіцянка» Нед; — не 
зовсім ясне; може бути зіставлене з 
[поменйтися] «пообіцяти», [помінйти] 
«тс.» або з поманити, похідним від 
манити. 

помаранча (бот.) «Сіїгиз аигапїі- 
игп І..; апельсин, Сіїгиз зіпепзіз ОзЬ.», 
помаранч , [помаранець] Мак, помера¬ 
нець , [померанця Нед, Мак, померан- 
ча Мак], ст. помаранча (XVIII ст.), по¬ 
меранець «тс.»; — р. померанец , заст. 
помаранець , бр. памяранец, п. рота- 
гагісга, [ротагапіес, ротегапіес], ст. ро- 
тогагісга, ротогагїсг, ч. ротегапс, ро- 
тогапс, слц. ротагапс, вл. ротогапс, 
болг. ■ померанца, схв. поморанца, по- 
моранча, [помаранча, помаранча, по¬ 
маранча, померанца , помаранча], 
слн. ротагапса; — запозичено, можли¬ 
во, через польське і, частково, німець¬ 
ке посередництво, з італійської мови; 
іт. ротагапсіа складається з основ слів 
рото «яблуко» і агапсіа «апельсин». — 
СІС 2 669; Москаленко УІЛ 59; Шелудь- 


ко 43; Коваль 64; Черньїх II 55; Фас- 
мер III 322; НйШЛУогїЬ 18; 31. дууг. 
оЬсусЬ 90; НоІиЬ—Буег 384; МасЬек 
ЕЗЛС 416; Маїгепаиег 280; РЧДБЕ 
576; Вуіаклиіа 748; КІи^е—Міїгка 559; 
Меуег—ЬйЬке 481. — Див. ще оран¬ 
жевий, помада. 

[помаранчаки] (бот.) «вечорниці, 
Незрегібез» Мак; — неясне. 

[помацце] «пообіцяти» Л; — резуль¬ 
тат видозміни форми [ помитися] «тс.». 
— Див. ще мати 2 . 

[поме] (бот.) «виноград звичайний, 
Уіїіз уіпіїега Е.» Мак; — запозичення з 
молдавської мови; молд. поамв (рум. 

Іппятяії «тг • гЬпукт» похопить піп лат 

*-г_---• _ -- 

рошиш (мн. рота) «фрукт». — СДЕЛМ 
320; ОЬВМ 634. — Див. ще помада. 
помело 1 , помелйско, пометиця — 

див. мести. 

помело 2 — див. омела, 
[поменйтися] «пообіцяти», [поме- 
нятися, помінйти ВеУг] «тс.», [пбмі- 
нка] «обіцянка» ВеУг; — похідні утво¬ 
рення від [мінити] «комусь щось ви¬ 
значати, обіцяти»; у частині форм від¬ 
булося зближення з [ менняти ] «іме¬ 
нувати», [мення] «імення». — Див. ще 
мінйти. — Пор. ім’я, помана 2 . 

помилйтися, помилка — див. ми- 
лйти. 

поминати «шанобливо називати; 
справляти поминки; (заст.) пригадува¬ 
ти», пом'янути, [ повнити] «пам’ята¬ 
ти» Ме, Па, [поменнйк] «пам’ятник» 
Нед, пбмин (заст.) «поминки», поми¬ 
нальник «книжечка із списком імен 
для поминання; учасник поминок», [по¬ 
минальниця] «поминальна книжка» Пі, 
помини , поминки , [помйнник] «поми¬ 
нальник» Нед, [пбминок] «згадка» Нед, 
[пбмка] «пам’ять», [пом янйк] «поми¬ 
нальник, список імен померлих» Нед, 
[пом'янник] «тс.» Пі, поминальний, 
[пбмки] «пам’ятно», [випоминати] «на¬ 
гадувати; дорікати», [вспоминати] Ж, 
вспом'янути (заст.), вспомин (заст.), 
[вспбминка] Ж, допоминатися «дома¬ 
гатися», допімнутися , [запімнути] «за¬ 
бути» ВеБ, [ запбмнить, заповнить, 


508 





помитеха 


помкнути(ся) 


запомнять, заповнять ] «тс.» Л, [на- 
поминати ] «нагадувати» Ж, [напдмин\ 
«нагадування» Ж, [ невпомку ] «невпа¬ 
м’ятку», споминати, спом'янути, [ спім- 
нути) «згадати», спомин СУМ, Нед, 
[ спомйна ] «спомин» Нед, споминка 
«спогад», споминок , [спомка] «тс.», 
[упоминати] «нагадувати, застерігати; 
умовляти», [ упімнути ], [упомйнок] 
«нагадування», [у полки] «впам’ятку», 
\упбмку] «тс*»; — р. пбмнить, поми¬ 
нать, бр. пбмніць, памінаць, др. по- 
мьнити «думати, пам’ятати», поми¬ 
нати «згадувати, пам’ятати, нагадува¬ 
ти», п. ротпіес «пам’ятати», шзротіпас 
«згадувати», ч, ротпеіі (ротпіїі), угро- 
ттаіі, вл. ротпіс, ротіпас, нл. рот- 
піез, ротіпаз, болг. пбмня, помена- 
вам , м. помни , (с)поменува, схв. пбм- 
нити (заст.) «пам’ятати; уважно слу¬ 
хати», поменовати «згадувати», слн. 
рбшпііі, зротптіаїі зе, стел, помьн^ктн, 
поминати; — псл. ротьпеїі «пам’ята¬ 
ти», ротіпаїі «згадувати», похідне від 
тьпеїі, тьпііі «думати». — Фасмер III 
323; Преобр. І 541—542; ЗсЬизІег- 
5 є\ус 1129. — Див. іде мнйти. — 
Пор. пам'ять, сумнів. 

[помитеха] «велика палиця» Лекс- 
Пол; — неясне. 

помідор (бот.) «Зоїапиш Іусорег- 
зісит І..», [помидори] (мн.) Пі; — р. 
помидйр , [помадбра], бр. памідбр, п. 
ротісіог; — запозичення з італійської 
мови; іт. ротібогі (мн.), ротосіого (одн.) 
виникло внаслідок злиття складових 
елементів словосполучення рото (Того 
«помідор» (букв, «золоте яблуко»), що 
складається зі слів рото «яблуко», сГ, 
скороченої форми прийменника сіі 
«від», що продовжує лат. сіє «тс.» і ого 
«золото», яке зводиться до лат. аигит 
«тс.». — Коваль 50—51; Черньїх II 
55—56; Фасмер III 323; Сандлер ВКР 
II 195—196; ВаШзіі—АІеззіо 1272, 
2680, ЗОЮ, 3011. — Див. ще де-, оре¬ 
ол, помада. 

поміж — див. між. 

помінйти, пбмінка — див. поме- 
нйтися. 


поміркований; — бр. памяркбу- 
ньі «поступливий, доброзичливий, ■ по¬ 
блажливий; (про погляди тощо) помір¬ 
кований»; — калька п. ротіагко\уапу 
«помірний, поміркований, стриманий», 
пов’язаного з дієсловом ротіагкоу/ас 
«схаменутися, опам’ятатися; (заст.) зро¬ 
зуміти, втямити, второпати», утворе¬ 
ним за допомогою префікса ро- від діє¬ 
слова тіагкоу/ас «стримувати, угамо¬ 
вувати, робити поміркованим; міркува¬ 
ти; відмірювати, дозувати»; очевидно, 
виникло на основі нвн. тегкеп «помі¬ 
чати, розуміти, (з)мїркувати», збли¬ 
женого з п. тіага (зменш, тіагка), що 
відповідає укр. міра. — Вгйскпег 330; 
5\У II 943. — Див. ще по, міркувати. 

[помісь] (спол.) «наче, неначе, мов, 
немов», [пбмість] «тс.; замість»; — 
очевидно, виникло з форми наказового 
способу 2 ос. одн. дієслова помисли¬ 
ти. — Див. ще МИСЛЬ, ПО. 

[поміхрати] «сплутати, розвіяти, 
розкуйовдити (солому)» Нед; — неяс¬ 
не; можливо, результат контамінації 
слів помішати, почухрати «покуйов¬ 
дити» (волосся) і [померхвелити] «тс., 
сплутати». — Пор. мерфелити, міша¬ 
ти, чухрати. 

поміщик, поміщицтво «поміщи¬ 
ки»; — бр. памешчик , болг. помеш- 
чик\ — запозичення з російської мови; 
р. помещик є похідним від помесгпье 
«маєток», пов’язаного з место «місце», 
отже, первісно означало «власник маєт¬ 
ку». — Див. ще місто, по. 

помка, полки — див. поминати. 
[помкнути(ся)] «помчати, понести¬ 
ся», [пімкнутися] «кинутися» Нед; — 
р. [помкнуть] «захопити, потягти си¬ 
ломіць», бр. памкнццца «кинутися, 
помчати; зібратися (щось зробити)», 
др. помькнути «підпорядкувати, підко¬ 
рити; спокусити (на щось)», п. ротк- 
п^с «помчати, понестися», роткп^с зі$ 
«тс.», ч. роткпоиїі «посунути, підштов¬ 
хнути, зрушити з місця (когось)», ротк- 
поиїі зе «виступити», слц. роткпйі’ 
«зрушити з місця (когось)», роткпйі:’ 
за «посунутися», болг. помькна «потя- 


509 




помогти 


помпа 


гну», схв. помокнути «зсунути»; — 
пов’язане з дієсловом микати «смика¬ 
ти, рвати, тягати; висмикувати з корін¬ 
ням; чесати (прядиво, льон)» (див.). 

помогтгі, помагати, [помочи], [по¬ 
мазанка\ «помагання» Нед, помагач, 
поміч, помічник, ■ помбга, помічний, 
[поможлйвий] «помічний; допоміжний» 
О, допомогтй, [допомочй], допомога, 
[домова] «підмога» Куз, допоміжний, 
[допомічнйй Куз, допбмочний Ж], змо¬ 
га, запомогти, запомагати, [запомо- 
чй] Ж, запомога , [запомбжний] «під¬ 
собний» Ж, підмогтй , підмазати , 
[підмочи] Нед, підмога, [підмогач\ 
Нед, підпомогти, підпомагати, [підпо- 
мочй] Нед, підпомагач, підпомога, 
[підпомбгач, підпомбження, підпомбиі- 
ник, підпомбчний] Нед, підпомбщний, 
[спомочй(ся)] «допомогти» О, [ спома - 
гатися\ «шукати (когось)» О, [ спрома- 
ганє\ «надання допомоги» Нед, спро¬ 
мога «змога; [допомога Нед]», [спро- 
міжнйй] «помічний» Нед, спромож¬ 
ний] — р. помбчь, помогать, бр. па- 
магчьі, памагаць, др. помочи, пома¬ 
гати , п. ротбс, рота^ас, ч. ротосі, 
ротаЬа'Іі, слц. ротосі', ротайаі’, вл. 
ротбс, ротЬас, нл. ротос, рота^аз, 
болг. помбгна, помагам, м. помогне, 
помага , схв. помоЬи, помоЬи, помага¬ 
ти , слн. ротосі, рота^аіі, стел. пол\о- 
щн, помагати; — псл. *рото£Іі, рота- 
§а!і «допомогти», давніше «потягти, під¬ 
тягти (важкі речі)», похідне від *то£Іі 
в давнішому значенні «тягти»; виведен¬ 
ня від *то£Іі у значенні «могти» (Фас- 
мерДІІ 323; МасНек ЕЗЛС 471; ЗсЬиз- 
1ег-5е^ус 1129) не розкриває розвитку 
семантики. — Мельничук Мовозн. 
1980/6, 46—48. — Див. ще могти. 

помологія «наука про сорти пло¬ 
дових і ягідних культур», помблог, по¬ 
мологічний] — р. болг. помолбгия, бр. 
памалбгія, п. ротоіо^іа, ч. рото1о§іе, 
слц. ротоіб^іа, схв. помологща, слн. 
ротоіо^іа; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; нім. Ротоіо^іе, фр. ро- 
тоІо£іе г англ. ротоіо^у утворено з ос¬ 
нови лат. ротит «(деревний) плід» і 


словотворчого компонента ряду назв 
наук гр. -Хоуіа, пов’язаного з Лоуос 
«слово, розум». — СІС 2 670; Кораіігізкі 
767—768; НоІиЬ—Буег 384; Иеіп 
1216. — Див. ще логіка, помада. 

[помолочник] (бот.) «грицики зви¬ 
чайні, СарзеІІа Ьигза разіогіз Мебіс. 
(або МбпсЬ)»; — пов’язане з молоко] 
назва може бути зумовлена тим, що ця 
рослина використовується для припи¬ 
нення маткової кровотечі у жінок стар¬ 
шого віку, які вже не годують дітей 
молоком. — Носаль 140. — Див. ще 
молоко, по. 

поморник (орн.) «Зіегсогагіиз»; — 
бр. памбрнік, слц. ротогпік; — запо¬ 
зичення з російської мови; р. помор¬ 
ник, очевидно, пов’язане з помбрье 
«примор’я», оскільки цей тундровий 
птах здебільшого перебуває на морсь¬ 
ких узбережжях або у відкритому мо¬ 
рі. — Булаховський Вибр. пр. III 227; 
Еегіапс 55. — Див. ще море 1 , по. 

[помочгільник] (зоол.) «водяний 
павук, сріблянка водяна, Аг^угопеїа 
ациаііса» Нед; — пов’язане з мокнути, 
мочити] назва зумовлена тим, що цей 
вид павука живе у воді під сплетеним 
з павутиння дзвоном. — В. И. Жадин, 
С. В. Герд, Реки, озера и водохрани- 
лища СССР, 76. — Див. ще мокнути. 

[помочник] (бот.) «зимолюбка зон¬ 
тична, СЬітарЬіІІа (Ругоіа) итЬеІІаІа 
(Б.) N411.» Мак; — бр. [памоилнік] 
«рутвиця вузьколиста, ТЬаІісІгит ап- 
§из1іГо1іит баск.», п. ротоспік «зимо¬ 
любка зонтична», нл. ротоспік «валері¬ 
ана лікарська, Уаіегіапа оШсіпаїіз», ро- 
тоспісе «собача кропива звичайна, Бео- 
пигиз сагбіаса Б.», схв. помдЬница «пас¬ 
лін чорний, Зоїапит пі^гит Б.», слн. 
[ротоспік] «молочай чиновий, ЕирЬог- 
Ьіа ІаІЬугиз Б.»; — похідне утворення 
від помогти] назва зумовлена лікарсь¬ 
кими властивостями зимолюбки, як і 
рослин з наведеними відповідними на¬ 
звами в інших мовах. — Лік. рослини. 
Енц. дов. 420. — Див. ще помогтй. 

помпа 1 «насос», [помпіер] «той, що 
помпує; пожежник» Нед, [ помпієрст - 




помпа 


поневаж 


во] «служба пожежника» Нед, помпу¬ 
вати, напомпуватися «пройнятися 
(ідеями, почуттями)»; — р. бр. болг. 
помпа , п. рошра, [ршпра, ріошра, 
ріитра], ч. слц. ритра, вл. нл. ріитра, 
м. пумпа , схв. пумпа, слн. розм. рйт- 
ра; — через польське посередництво 
запозичено з італійської або французь¬ 
кої мови; іт. рошра, фр. ротре похо¬ 
дять від ісп. порт. ЬотЬа «помпа, на¬ 
сос», що є звуконаслідувальним словом 
і виникло в середовищі моряків; при¬ 
пушуване для російської мови (Фасмер 
III 323) виведення слова безпосередньо 
з голландської недостатньо обгрунтова¬ 
не. — СІС 2 670; 81. у/уг. оЬсусЬ 590; 

ГДгчІмК_Т Л7с»г ДПВ* ЧЬгчЬ ТТТ 74* Т^імгтс»_ 

і IV! и и у і і. чу ^ ш / е_/ ? ічл V 

Міігка 570; Угіез ЖДУ 538; Баигаї 
572—573. 


помпа 2 «пишність», помпезний, [ пом - 
піти\ «задаватися» Мо, ст. помпа 
(XVII ст.); — р. бр. м. помпа , п. ч. слц. 
рогпра, вл. ротр, болг. помпбзен «пом¬ 
пезний», схв. помпа , слн. рбтр; — 
запозичення з латинської мови; — лат. 
рогпра «низка осіб, пошана; урочистий, 
тріумфальний похід, процесія; розкіш; 
блискуча ' промова» походить від гр. 
тгоцтгг) (дор. тгортга) «вирядження; уро¬ 
чистий похід, процесія; урочистість, 
пишність», пов’язаного з тгєр7гсо «поси¬ 
лаю, виряджаю; дарую; супроводжую в 

лтпитлгтім ппптірріі уппішртл гкяткл/їл» 

ж жжу жчж * , 

яке загальноприйнятої етимології не 
має; форма помпезний пов’язана безпо¬ 
середньо, з фр. рошреих (жін. р. рогп- 
реизе «пишний, урочистий»), що про¬ 
довжує нар.-лат. ротрозиз «тс.». — 
СІС 2 670; Фасмер III 323—324; НіШІ- 
\Уог1Н 14; Паигаї 572; ргізк II 502; 
Воізасц 765. 

помпон;. — р. болг. помпон , бр. 
пампбН , п. ротроп, ч. заст. слн. рот- 
рбп; — запозичення .з французької мо¬ 
ви; фр. ротроп «помпон» загально¬ 
прийнятої етимології не має; можливо, 
виникло внаслідок метафоричного вжи¬ 
вання слова ротроп «огірок», ст. рероп 
«тс.», які зводяться до лат. реро (сорт 
дині) від гр. ттєлгсоу «дозрілий, стиг¬ 


лий»; менш певне пов’язання (Оатіїї- 
8сйе£ 707) з фр. ст. ротрег «пишно 
вбиратися». — Фасмер III 324; Баигаї 
573. 


[помушор] (бот.) «порічки білі 
(жовті), КіЬез шЬгигп уаг. аіЬит; смо¬ 
родина, КіЬез пі£гит Б.» Пі, Мак; — 
запозичення з молдавської мови; молд. 
помушоарз «смородина, порічка» (рум. 
[ротизоага] «тс.») пов’язане з поамз 
«виноград», яке походить від нар.-лат. 
рота «яблуко», лат. рбтшп «тс.». — 
БЕКМ 640; Ризсагіи 118. — Див. ще 
помада. 

[помшгіти] «?» ( Мед-вино точити — 
щоб не пролити, шовком шити — 


чіп/в и о 

\_у V-/ < І/ и 


%г ппґ'О а п і т ггп т і / 

і V ку / і/ V і і і 


щоб не порвати. — Б. Гринченко. Зт- 
ногр. материальї, собранньге в Черниг. 
и соседних с ней губерниях..., Ч., 
1899, т. III 11); — очевидно, запози¬ 
чення з польської мови; п. ротзгус 
«зробити кошлатим, скуйовдити; порва¬ 
ти нитки (кольорові), стерти личко (на 
шкурі)» є похідним від дієслова тзхус 
«мшити, мохувати,■волохатити, покри¬ 
вати мохом», пов’язаного з тесЬ «мох»; 
пор. також ч. [тзепі] «нитки, дрібні 
відходи матерії». — Див. ще мох. 
понад — див. над. 
[понапакузуватися] «гнівно пона¬ 
диматися (про півнів)» Нед, [ понапу - 

зітптигя ] «т с >■> Нрп- — пр^упктят пм- 

дозміни деетимологізованої форми на - 
пужуватися «надиматися, набундючу¬ 
ватися», зближеної з основами пузо, 
показувати. — Див. ще пужгіти. 

поневаж (спол., заст.) «бо, тому 
що» Пі, Бі, поніваж Пі, поневач ВеЗн, 
ст. поневаж «тс.» (1627); — очевидно, 
результат семантичної видозміни др. 
понева же «з того часу як, після того 
як», зумовленої впливом з боку п. ро- 
піеу/аг «тому ідо,.через те ір. 0 , бо», за¬ 
позиченого з чеської мови; ч. ропеуасіг, 
як і слц. [ропеуас] «тс.», етимологічно 
тотожне давньоруському сполучнику, 
утворилося з прийменника ро «по, піс- 

.ітяа чяйіирниілкя пір іірЇ лтп тра иягт- 

-, ~~ЖЖХ,*~*.,ХЖХЖХ~ * Ч,- , ЖЧХЧ.Х 

ки уа, займенникового елемента сі 


511 





поневіряти 


понеже 


(відсутнього в польській і давньорусь¬ 
кій формах) та частки ге «же»; пор. 
стел, попе же «тому що»; менш імовір¬ 
не припущення про безпосереднє запо¬ 
зичення слова в українську мову з 
польської. — ВеЗн 52; Вгііскпег 8; 5\У 
IV 595—596; МасЬек Е5ЛС 471; Ваиег 
294—295. — Див. ще же 1 , його, по 

[поневіряти] «знущатися, зневажа¬ 
ти; притамовувати, заглушувати», по¬ 
невірятися «бідувати; тинятися; [зну¬ 
щатися]», [ поневіркивати} «зневажа¬ 
ти; попихати» Нед, [поневірець] «мер¬ 
зенний, ниций» Нед, [поневірка] «по¬ 
невіряння», [поневірки] «погане, жорс¬ 
токе ставлення» Нед, [поневірство] 
«тс.» Нед, поневіряння ; — п. ропіе- 
\*легас «недбало обходитися (з реча¬ 
ми); зневажати», ропіечуіегас зі$ «валя¬ 
тися (про речі); поневірятися, тиняти¬ 
ся (про людей)», ч. [ропеуігас] «нехту¬ 
вати, погано поводитися», слц. ропеуіе- 
гаЕ за «блукати, тинятися; (про речі) 
валятися», слн. ропеуегіїі «розтратити, 
привласнити»; — псл. ропеуегаіі; — 
похідне ітеративне утворення від діє¬ 
слова *уєгїі «замикати, замкнути» у 
заперечній формі *пе уєгїі «не замика¬ 
ти, не замкнути», що згодом набуло 
метафоричного значення «кидати, ки¬ 
нути напризволяще, (з)нехтувати»; у 
дальшій історії слов’янських мов, зо¬ 
крема української, продовження псл. 
[ропеуегаіі] і їх похідні зазнали впливу 
з боку рефлексів іменника уега «віра» і 
пов’язаних з ним слів, зокрема укр. 
невіра «нехристиянин», невірні «при¬ 
бічники іншої релігії»; виведення від 
гіпотетичної основи *уєг- «мати в полі 
зору», зіставлюваної з лат. уегеог «ша¬ 
ную, поважаю», нвн. \уапгеп «берегти, 
оберігати» (МасЬек Е5ЛС 471) позбав¬ 
лене' підстав. — 8\У IV 596. — Див. 
ще вір 1 . 

понеділок, [понедівничок] «(зменш.) 
понеділок», по нед іл к у в а н н я «звичай 
одружених жінок бути вільними від обо¬ 
в’язкової роботи щопонеділка», [поне- 
ділля\ Бі, понеділкувати «постити по 
понеділках; дотримуватися звичаю по¬ 


неділкування»; — р. понедельник , бр. 
панядзелак , др. понедЬльникь , п. ро- 
піебгіаіек, ч. ропбеїі, розм. ропбеїек, 
слц. ропбеїок, вл. рбпбгеїа, нл. рощеіе- 
1е, рогігеїе, полаб. репісіеГа (< *ропебе- 
Га), болг. понеделник , м. понеделник, 
схв. понедеоьак, понедеонйк , ропебеір 

пТк глн пппрНрІІрк гтгл плнслНглкниктк' 

— псл. [ропесШьпік'ь, ропебеї'ьк'ь], що 

розвинулись на основі виразу ро пебеїе 
«по неділі»; в українській і білоруській 
мовах, можливо, калька п. ропіесігіаіек 
(пор. укр. [ понедівничок} від *поне- 
діл(ь)ник , ст. понед^льникь (1388), 
бр. ст. понед'Ьльникь). — Німчук 93; 
Кочерган УМЛШ 1967/1, 26—30; Ко¬ 
валь 197; Фасмер III 324; Булаховсь- 
кий Вибр. пр. III 359; Ивашина Веснік 
БДУ 1976/1, 56—57; НоІиЬ—Ьуег 

384. — Див. ще неділя, по. 

[понежав] (спол.) «оскільки, бо, 
тому що» Нед; — очевидно, результат 
видозміни сполучника поневаж «тс.» з 
метатезою кінцевої частини, підтрима¬ 
ною контамінацією цього сполучника з 
формально й функціонально близьким 
понеже.-. — Пор. поневаж, понеже. 

понеже (спол. заст.) «оскільки, бо»; 

— р. заст. понеже, бр. ст. понеже, по¬ 
ниже, др. поне же «оскільки, бо, тому 
що; після того, як; тоді, коли; відтоді, 
коли», поне «оскільки, бо, тому що», 
болг. понеже , стел, понеже, поне «тс.»; 

— псл. [*роп]еге] < *ро п]е (ге) (ро ]е 
(ге)), що утворилося з прийменника ро 
«по», вказівного займенника іе (зн. в. с. 
р. одн.) і підсильно-протиставної частки 
ге «же»; форма піе замість сподіваного 
Іе з’явилась після прийменника ро за 
аналогією до історично закономірних 
випадків типу *У'ЬП ]е£0, стел. БТ> нєго, 
укр. в {у) нього (куди?); можливо, по¬ 
чатковою функцією сполучника було 
введення підрядних речень причини з 
відтінком значення мети; отже, первіс¬ 
но значення сполучника мало бути «для 
того, що (по те, до)». — Фасмер III 
324; МасЬек Е5ЛС 471; Младенов 476; 
Вегп. І 417. — Див. ще же 1 , його, по. — 
Пор. поневаж. 


512 




понетворгіти 


понористий 


[понетворити] «зневажати, попи- 
хати» Нед; — очевидно, пов’язане з 
поневіряти як результат видозміни 
його давнього словотворчого варіанта 
*поневорити «не замкнути, знехтува¬ 
ти; погано поставитися» за аналогією 
до [ затворйти ] «замкнути». — Див. 
ще поневіряти. 

[поникниця] (бот.) «гравілат, Ое- 
ит гіуаіе Н; моховинка, Заміна рго- 
ситЬепз П» Мак; — р. [понйклииа] 
«моховинка», бр. [панікнща] «граві¬ 
лат», слц. ропікіес «сон-трава лучна, 

П. < 1 г- п + і І 1 п т-лілп іч г> „ • пап ’пл Отта **, гг і Г' 

і-иіз<зіш<з рі лісі юю'/, - ііио лосіпс ^ Діс- 

словом нйкнути\ назва зумовлена тим, 
що квітки цих рослин під час цвітіння 
поникають (у фазі бутонів вони обер¬ 
нені догори) (Нейштадт 324). — Ша- 
мота 120; МасЬек Зт. гозії. 48. — 
Див. ще нйкнути. 

[понимати] «розуміти» Нед, [по- 

1111 Я А П її /5 1 І Ґі 1 л'Т'ҐТИ/ТЛГТТЮ ТТ ТТо п • п т піл і _ 

} V і л і\і у ьЦп п " а х^Д, - р. іьульіл, 

мать «розуміти», р.-цсл. понатн «зро¬ 
зуміти»; — псл. [ропітаїі (роїкДі)] 
«охоплювати, обіймати (розумом)», що 
виникло з роішаїі (ро^іі) «обіймати», 
префіксального похідного від ітаїі 
(]*фІі) «брати», за аналогією до зьпігпай 
(<з'ьп-ітаІі), угпішаїі (<У'ьп-іша1і). — 
Див. ще імати, по. 

[понгіта] (ент.) «попелиця; малий 
метелик ІліЬосоІІеІіз» Нед; — неясне; 
можливо, пов’язане з п. рогщіа «при¬ 
вабливість, принада, чарівність, потяг» 
з огляду на потяг, схильність цих дріб¬ 
них комах особливо великими масами 
летіти ввечері до запаленого світла. — 
Пор. понитє. 

[понитє] «гарненька жіночка, дити¬ 
на» Нед; — неясне; можливо, утворено 
від п. роп^їа «привабливість, принада, 
спокуса, чарівність», що могло бути за¬ 
позичене з польської мови як [ропеїа]. — 
Пор. понйта. 

[понгішити] «пригадати, поновити» 
Нед; — неясне. * 

поні «кінь низькорослої породи»; — 
р. болг. м. поки, бр. поні, п. ч. слц. 

п п і-\ /ч тг л ч? т-ч іі Л п п л Гїтт гч лт * о О 

ьл. рину, иль. ии пи } иш, рипі, — осі- 

позичення з англійської мови; англ. 


ропу «поні» (шотл. ро\УПеу) ПОХОДИТЬ 
від фр. заст. роиіепеї «мале лоша», 
зменш, від роиіаіп «лоша», яке зводить¬ 
ся до пізньолат. *ри11апиз «тс.» або до 
нар.-лат. риііатеп «лоша, (спочатку 
зб.) лошата», пов’язаних з лат. риііиз 
«молода тварина», що походить, оче¬ 
видно, безпосередньо від *риї-5Іо-з, 
*рій1о-5, спорідненого з дінд. риігай 
«син». — Черньїх II 56; НоІиЬ— 1,уег 
385: КІеіп 1217: Ваигаї 578: Шаібе— 
Ноігп. II 385—386. 

[пбно] (присл.) (у конструкції поно — 

VI /^\ ІУ~ 1 І У.Т1 г\> т> т і гт/^г/ті л і и А ГТ • А Т Т АТЧТІ ГГ ТТЛ 


пигхи \^ди і п -ииі\гі'// псд, 


ичсопдпи, 


результат злиття прийменника по і 
вказівного займенника с. р. одн. оно 
«тс.» (чол. р. дний, ст. от), які самі 
становили частину еліптизованого сло¬ 
восполучення по оно [верем’я] «по той 
(час)». — Див. ще він, бний, по. 
[поновальне] «час (восени), коли 

оипплп т лхіглті. о/липсії аті. по'гт^’тд о г\т^г\0_ 
^ їй і и, ^ чу хі і Ді,оі і пл ^ 

мих селянських садиб» Нед, [навальне 
Ж, понавальне Нед] «тс.», [поноваль- 
ниця] «тс.; жінка, яка збирає такі дат¬ 
ки» Нед, [поновальник] Нед, [по-на- 
вальнім\ (у виразі ходить по-н. «зби¬ 
рає восени датки, випрошуючи їх») 
Нед; — р. [навальньїе] {деньеи) «збір 

іч грпан чврпу ппт^тттнпгп лбппку» \ип~ 

валочньїе\ «тс.»; — очевидно, резуль¬ 
тат злиття виразу *{піти) по повальне 
«піти по даток з нового врожаю», що 
мав у своєму складі субстантивований 
прикметник повальне , мабуть, пов’яза¬ 
ний з п. по\уа1іа «первинка, новинка; 
перший раз у році або в сезоні подана 
їжа. особливо з тополини: панні (пеп- 

- ’ І' ’ У 'і 

ші) овочі, фрукти», що походить від 
лат. поуаііа, яке зводиться до поуиз 

«НОВИЙ», СПОріДНеНОГО З ПСЛ. ПОУ'Ь, укр. 

новий. — Шаібе—Ноїт. II 179, 181. — 
Див. ще новйй, по. 

[понористий] «поритий, нерівний» 
(про дорогу); — очевидно, похідне ут¬ 
ворення від запозиченого молд. попою 
(рум. ропбг) «яр, вибій», яке зводить¬ 
ся до болг. [понбр\ «карстова яма» 

/талтггтт ПТМ Г/ А ^ ТЛ/'ЧГГОІ Л УП и Л < / Л >А /. >гл • 

оіігчсз^ оиДсз,/, иипир ч'і^., 

прірва, безодня», пов’язаних з псл. по- 


I / 2 —460 





понсбвйй 


попава 


га «нора», пуфі! «ниряти». — УгаЬіе 
Котапозіауіса 14, 167; СДЕЛМ 324; 
Младенов 358. — Див. ще ниряти, 
нора 1 . 

[понсбвйй] «червоногарячий, яск¬ 
раво-червоний» Нед, Куз, [пу псовий 
Нед, пунцбвий (Ме)] «тс.»; — р. пун- 
цбвьій , бр. пунсбвьі «тс.»; — запози¬ 
чення з польської мови; п. р^зоу/у 
(ропзо\уу) «тс.» походить від фр. роп- 
сеаи (< ст. ропсеї) «польовий мак; чер¬ 
воногарячий, яскраво-червоний», оче¬ 
видно, пов’язаного з фр. раоп «павич» 
(за схожістю з блиском павичевого пі¬ 
р’я). — 51. \ууг. оЬсусй 559; Ваиггі 
573. 

понтон «плавуча опора для кранів, 
копрів, причалів, наплавних мостів», 
понтонер , понтонник*, — р. болг. 
понтон , бр. пантбн , п. ч. вл. ропіоп, 
слц. слн. ропібп, м. понтон , схв. 
понтон ; — запозичення з французької 
мови; фр. ропіоп «понтон; понтонний 
міст», утворено від лат. ропіб (зн. в. 
ропїопет) «плоскодонне судно; пон¬ 
тон», похідного від рбпз (род. в. роп- 
їіз) «міст, гать, настил з колод», спо¬ 
рідненого з псл. рріь, укр. путь, — 
СІС 2 670; Черньїх II 56; Фасмер НІ 
325—326; НоІиЬ—Ьуег 384; ІбтггХ 
574; \¥а!(3е—Ноїт. II 336—337. — 
Див. ще путь. 

[понур] «личинка хруща» Г, Нед; ,— 
очевидно, похідне утворення від [кури¬ 
ти] «занурювати». — Див. ще нури- 
ти 1 , по. 

понурий, понуристий, понурити , 
понуритися, понуркуватий, понуру - 
ватий — див. нурити 1 . 

[понурка] (ент.) «шерстолапка со¬ 
ромлива, БазусЬіга (Ог^уіа) рисІіЬипсЗа» 
Нед;-— очевидно, калька німецької на¬ 
зви того самого метелика КорїЬап^ег 
(букв.) «людина з понуреною голо¬ 
вою». — Див. ще понурий. 

пончик; — р. пончик , бр. пончик , 
болг. пбничка «пончик»; — запозичен¬ 
ня з польської мови; п. р^сгек «брунь¬ 
ка, пуп’янок; пиріжок, смажений у жи- 
рі», є демінутивом від р^к «брунька, 


пуп’янок», пов’язаного з дієсловом р§- 
кас «розпукуватися; тріскати, лопати¬ 
ся», спорідненим з укр. пукати «тріс¬ 
кати, лопатися». — Фасмер—Трубачев 
III 326; Черньїх II 56; ЗакоЬзоп II 638; 
Вгйскпег 403; В'ьгленов БЕ 1958, 
238—239. — Див. ще пукати 1 . 

[понява] (заст.) «полотно, полотни¬ 
ще; плащаниця» Нед, [ паньбва] «плах¬ 
та» Л; — р. понява «(ст.) хустка, по¬ 
кривало, полотнище, запона, завіса; 
(церк.) нижня сорочка; [хустка, серпа¬ 
нок; пов’язка; шматок тканини, яким 
селянки обгортаються навколо стегон 
замість спідниці; широкий довгий одяг]», 
бр. [панева] «вид спідниці», др. понява 
«шматок полотна; нижній одяг; плаща¬ 
ниця, саван; завіса; ковдра», м. [пон>а- 
ва\ «грубе покривало на ліжко», схв, 
поі-ьава «рядно, брезент», пон?сівац 
«покривало, ковдра», слн. роіт|ауа «по¬ 
пона, велике простирадло; покривало», 
стел, поікава «полотно, пов’язка»; — 
псл. роїфуа, як і ро-ропа, укр. попона , 
очевидно, пов’язане з дієсловом рьпр, 
р^іі, укр. пну, гіястй\ менш обгрунто¬ 
ване пов’язання (Ноішапп 268; Таї¬ 
сіє—Ноїт. II 247; РеізІ 142) з лат. рап- 
пиз «шматок сукна, ганчірка», гр. тгг}~ 
уо с «тканина», гот. Гапа «шматок тка¬ 
нини, ганчірка». — Фасмер III 326; 

11 о. — Диь. ще 11 мети. — пер. 

попона. 

[понямкати] «піймати» Ва; — оче¬ 
видно, пов’язане з по(й)няти «тс.». — 
Див. ще йняти, по. 

поняття, понятий, понятливий — 
див. йняти. 

[пооблатувати] «закінчити жнива, 
зібрати врожай» Нед; — неясне. 

[попава] (бот.) «кульбаба, Тагаха- 
сит оШсіпаїе \^і§£.», [помпава Мак, 
попове гуменце, пупава Мак, пупова 
Мак, купава, купала\ «тс.»; — бр. 
[папок, пупок], ч.- ратреіізка, [рцрауа], 
слц. рйрауа, [ритрауа] «тс.»; — очеви¬ 
дно, запозичення з польської мови; п. 
[р^ра\уа, р$ра\уа, рара\уа] «тс.» зводи¬ 
ться до виразу ст. роро\уа £Іб\ука 
«тс.», букв, «попова голівка», утворено- 


514 





попадик 


попелюх 


го за схожістю оголеної голівки куль¬ 
баби (після того як з неї облетить на¬ 
сіння) до поголеної голови ксьондза; 
зведення [ купава] «кульбаба», [ купа - 
ла] «тс.» в одній статті з [купава] «ла- 

_ /■ПГ'\ГАЛ ТТТ 1 А Л \ _ „ _ лг_ _ 

таїти» ці іччу потреиує уточ¬ 

нення. — МасНек Лт. гозії. 233. — 

Див. ще піп 1 . 

[попадик] (орн.) «кропивник, воло¬ 
ве очко, Тго^іосіуїез їго^ІосЗуїез Б.» 
Нед; — очевидно, пов’язане з дієсло¬ 
вом попадати ; назва, можливо, зумо¬ 
влена великою рухливістю птаха, який 
під час полювання точно попадає на 
здобич; пов’язується також (Булахов- 
ський Вибр. пр. III 210) з попадя, — 
Птицьі СССР 430. — Див. ще пасти 7 . 

попадйнець — див. падалець. 

попадя 1 , попаденко «син попаді», 
[попадиха] «жінка або вдова священи¬ 
ка» Пі, [попадйч] «син попаді, попо¬ 
вич» Нед, [попадянка] «попівна» Нед, 
Куз, попадювати «бути попадею»; — 
р. попадья , бр. пападдзя , др. попа- 
дия л п. [рорасігіа] (з укр.), слц. рораб’а, 
болг. попадйя , м. попади/а, схв. попа- 
диіа, слн„ рорасЗііа, цсл. поплджа; — 
через церковнослов’янську мову запо¬ 
зичено в давньоруську з новогрецької; 
гр. тгатгабіа, (тгатгабіа) є похідним від 
тгатг ас, «піп, священик». — Фасмер III 
327; Младенов 481; Грьцко-б'ьлгарски 
речник (София, 1957), 387. — Див. ще 
піп 1 . 

[попадя 2 ] (орн.) «качка-широконіс- 
ка, Апаз " сіуреаіа Б. (Зраїиіа сіуреаїа 
Б.) Шарл; — пов’язане з попадя «жін¬ 
ка попа»; можливо, назва зумовлена 
переважно бурим забарвленням качки, 
що могло асоціюватися зі скромнішим 
порівняно з іншими представницями 
панівних класів (дворянок, купчих) 
одягом попадь. — Див. ще попадя 1 . 

[попадя 3 ] (іхт.) '«гірчак, КНосіецз 
зегісеиз ашагиз ВІосН», [попадйця 
ВеНЗн, попадька, попачка тж] «тс.»; — 
п. [рорафа] (з укр. ?), болг. [ попа - 
дийка], схв. [рорабіка, рорабіс, роріса] 
«тс.»; — пов’язане з попадя 1 «дружи¬ 
на попа»; мотивація перенесення назви 


неясна. — Коломиец Происх. назв, 
рьіб 18—19. — Див. ще попадя 1 . 

[ттппяпягкянииі «ППТПІСКЯНИИ V 
»■- г -1 --* г- ^ 

тріщинах» Нед; — очевидно, видозмі¬ 
нене запозичення зі словацької мови; 


слц. роргазкапу «тс.» є дієприкметни¬ 
ком від дієслова роргазкаїДза) «поло¬ 
патися, потріскатися», похідного від 
ргазкаБ «лопатися; тріщати, хлопати», 
спорідненого з ч. ргазкаїі «тс.», укр. 


пппбска, «тітчина». — Лив 


ще прас- 


кати, пороска 1 . 

попелйця (ент.) «тля, АрЬіз (АрЬі- 
иісіає)», [попелуха Л, попелюх ВєБ, 
попелюха, попільнюха] «тс.», [попіль] 
«попілиця капустяна, АрЬіз Ьгаззісае 
Б.» ВеБ, [попільниця, попілянка 
ВеНЗн, поплюха ВеБ] «тс.», попільну- 
ха, «попелипя тоав’яна»: — п. І попели- 

- — г - _ — , і - — • 

ца\ «хвороба винограду»; — пов’язане 
з попіл ; назва зумовлена, очевидно, 
сіро-білим кольором пилку, подібним 
до попелу, який покриває попелицю. — 
Плавильщиков. Определитель насеко- 
мьіх 1950, 119—120. — Див. ще по¬ 
піл. 

[попелгіш] (бот.) «жовтозілля, 5е- 
песіо раїизїег ОС.; цинерарія, Сіпегагіа 
Б.» Нед, Мак, [попелець] «ж. польове, 
3. сатрезіхіз Б.» Мак, [попелиця] «ци¬ 
нерарія багряна, Сіпегагіа сгиепїа Б.» 
Мак; — р. пепельник «цинерарія», п. 
роріеіпік, [роріеіес, роріоіек, роріеіек, 
роріеііса], ч. рореїш'к, рореііука, вл. ро¬ 
ріеіпік «тс.»; — пов’язане з попіл ; на¬ 
зва зумовлена, очевидно,, попелястим 
кольором рослини; пор. назви в інших 
мовах: лат. сіпегагіа (від сіпіз «попіл»), 
нвн. АзсЬепрПапге, букв, «попеляста 
рослина». — Федченко—Флеров 993, 
995; МасЬек Літі. гозіЛ. 253. — Див. ще 


попіл. 

[попелюх 1 ] (зоол.) «ВОВЧОК, Муо- 
хиз £Ііз», [попелюха]] — п. роріеііса 
«тс.»; — похідне утворення від попіл ; 
назва зумовлена тим, що ця тварина 
має сірий колір хутра. — Огнев. Звери 
СССР и прилежащих стран V 464. — 
Див. ще попіл. 

попелюх 2 — див. папнюх. 


17* 


515 







попелюха 


попик 


попелюха (орн.) «посмітюха, чуба¬ 
тий жайворонок, Оаіегісіа сгізіаїа (Аіа- 
иба гизїіса)», попелюшка «тс.»; — оче¬ 
видно, пов’язане з попіл ; назва зумов¬ 
лена бурувато-сірим забарвленням верх¬ 
ньої частини тіла птаха. — Воїнств.— 
Кіст. 263; Птицьі СССР 392. — Див. 

11І Є ПОПІЛ. 

попелюшка «замазура» (назва каз¬ 
кового персонажа), [попелюх], попе- 
лянка ' «тс.»; — ч. рореіка, слц. роре- 
Іиза, ророіизка, вл. нл. рор]е1а\^а, 
рор]е1іпка, болг. попеляшка , м. пепе- 
лашка, пепелка , схв. пепещга , слн. 
ререісіса, ререіка «тс.»; — похідне 
утворення від попіл (пор. р. золушка 
«тс.» від зола «попіл»); очевидно, ка¬ 
лька нвн. АзсЬепЬгбсІеІ (пов’язаного з 
АзсЬе «попіл») або фр. сепбгіїїоп (від 
сепбге «попіл»); пізня фіксація нвн. 
АзсЬепЬгбсІеІ (XVI—XVII ст.), до того 
ж з початковим значенням «кухар¬ 
чук», схиляє до думки про запозиче¬ 
ний (калькований) характер відповід¬ 
них слів у німецькій, як і в інших 
германських мовах (шв. азкип^е «по¬ 
пелюшка», від азка «попіл», англ. сіп- 
бегеїіа від сіпсіегз «попіл»), і про тери¬ 
торію західнороманських мов, зокрема 
французької, як про вихідну зону фор¬ 
мування слова. — Вгискпег 255; Кіи- 
§е—Міїгка 33; Вгиігї 152; КІеіп 289. — 
Див. ще попіл. 

[попенька 1 ] (ент.) «світляк звичай¬ 
ний, Батругіз посШиса Б.» ВеНЗн; — 
очевидно, пов’язане з пень; первісно 
могло означати нічне світіння деревної 
трухи на викопаних старих пнях. — 
Див. ще світ. 

[попенька 2 ] (ент.) «тарган, Регіріа- 
пеіа огіепіаііз Б.» ВеНЗн; — результат 
зближення [попик] «тс.» з [попенька] 
«світляк» (див.). 

[попер] (бот.) «перець, Рірег І,.», 
[пбприк] «тс.», [поперник] «перечни¬ 
ця» ВеЛ, [поперниця] «тс.» ВеЛ, [по¬ 
прати] «перчити»; — вл. рор]ег «пе¬ 
рець», схв. [рораг, рорег], слн. рбрег 
«чорний перець»; — псл. [*рьрьгь], що 
виникло діалектно з рьрьгь, очевидно, 


внаслідок дисиміляції. — Німчук 262; 
Зкок II 601. — Див. ще перець. 

поперек, поперечина, поперечка, 
поперечний, поперечник, поперечни- 


пив. ттепека 

— • — і- 


ця, поперечуватися 

попересень «поперечний ремінець 
хомута в шлеї»; — р. [пбперсье] «кін¬ 
ський нагрудник», п. роріегзієп «попе¬ 
ресень»; — похідне утворення від пер¬ 
са , зближене з поперек . — Див. ще 
перса, по. 

[поперечник] (бот.) «смовдь гірсь¬ 
ка, РеисесЗапит огеозеїіпит (Б.) Мо- 
епсЬ.» Мак; — неясне. 

попецух — див. пецух. 

попечйтель (заст.) «куратор (на¬ 
вчального закладу)»; — бр. папячьі- 
цель, ч. роресііеі «опікун, куратор», 
болг. попечйтел «опікун»; — запози¬ 
чення з російської мови; р. попечй¬ 
тель (заст.) «особа призначена для опі¬ 
ки над кимось; (у царській Росії) зван¬ 
ня керівника деяких установ, їх кура¬ 
тора», є похідним від попечься (< др. 
попечи ся) «потурбуватися, попіклува¬ 
тися», печься (< др. печи ся) «турбу¬ 
ватися, піклуватися», якому відповідає 
укр. піклуватися (див.). 

[попик 1 ] (орн.) «снігур, РуггЬиІа 
руггЬиІа Б. Нед; луговий чекай, Захісо- 
1а гиЬеіга Б. Нед; коноплянка, АсапіЬіз 
саппаЬіпа Б. (Сагбиеііз саппаЬіпа Б.) 
Шарл», [попичка] «снігур; луговий че¬ 
кай; синиця чорноголова, комишівка, 
Рагиз раїизїгіз Б.», [попбк] «очеретян¬ 
ка тонкодзьоба, Бизсіпіоіа шеіапоро^оп 
Тетгп.; синиця чорноголова»; — не 
цілком ясне; можливо, пов’язане з піп 
(Булаховський Вибр. пр. III 211); назва 
могла бути зумовлена тьмяним забарв¬ 
ленням цих птахів (Воїнств.—Кіст. 
244, 285, 324; Птицьі СССР 449, 485, 
523, 566, 574), що було характерне і 
для одягу православного духівництва. — 
Див. ще піп 1 . 

[попик 2 ] (ент.) «листоїд, СЬгузоте- 
1а Б.; тарган, Регіріапеіа огіепїаііз Б. 
ВеНЗн», 1 піп] «тарган ВеНЗн; бронзів¬ 
ка, Сеїопіа Р.»; — похідне утворення 
від піп] назва зумовлена, очевидно, 


516 



попини 


пбпка 


чорним, чорно-синім, рудо-брунатним 

забарвленням деяких видів цих комах 

(Определитель насекомьіх европ. части 

СССР, М.—Л., 1948, 487, 488, 489; 

Горностаев 127). — Див. ще піп 1 . 

[попини] «назва частини візерунка, 

вишиваного на комірі чоловічої СОРОЧ¬ 
АТ .. О Г ЦГ Л „. 

ли з п-ипигилжи)>> і , іісд, — 

неясне; можливо, пов’язане з поп'яс¬ 
тися «повитися». 

попід (прийменник); — р. [по-под], 
п. слц. ророб; — псл. ро-робь складне 
утворення з прийменників ро «по» і 
робт» «під»; найдавнішою функцією 
прийменника, очевидно, було позна¬ 
чення руху під щось. — Див. ще під 2 , 

ПО. 

[попідлї] (прийменник) «біля» Г, 
Она, [попила ВеУг, попбдлі Нед] 
«тс.»; — складне утворення з приймен¬ 
ників по і *підлі (< др. подш'Ь < псл. 
*рос!ь1е), не збереженого в подібній 
формі сучасною українською мовою. — 
Див. ще біля, по. 

попікач — див. пупукач. 
попіл, [попел] «попіл» Пі, [попів, 

и л и і' /її, Т-Т а тг 1 лт/ 1 .ч \ уі Г\ п О п і'і • і п 1 лплпі гт • 
/ 11.// ЬЬЛ, и 1 1\^Д^ N'14..", [ / і-4/ / і- С-.П ^ N'114/1111/1, 

ґрунт, подібний до попелу» Нед, попе¬ 
лище «місце, куди висипають попіл; 
згарище», [пепелйще] «тс.» Нед, [по- 
пельнйк] «випалювач попелу; той, що 
торгує попелом; посудина для попелу» 
Нед, [ попельня\ «місце, де зсипають по¬ 
піл» Г, Куз, [ попілйця] «попіл; земля, 
подібна до попелу; хутро сірої білки 
або соні» Нед, [попільнйк] «місце, де 
зсипають попіл», попільниця «посуди¬ 
на на попіл від цигарок», попільничка 
«тс.», попільність «зольність», [попіль- 
нуха] «гашене вапно», попеластий, по - 
пелйстий, попелястий , [попелятий] 
Нед, попельнастий , попільний, попе- 
лйтії, попелйтися «перетворюватися 
на попіл, згоряти; -[порпатися в землі, 
смітті (про курку)]», попелітщ — р. 

и /О и о /) Г яли д /її Є\ г» т Л т о п піл п глп о пгь. 

1 4// 1С-./1 ] , 4/р. Др . пий. 4/1 у, 

пепель , п. рорібі, ч. рореї, СЛЦ. ророї, 
вл. нл. рор]е1, полаб. рйреї (< ^рореіг), 
болг. м. пепел , схв. пепео , слн. ререї, 
стел, пепедт*, попеле; — псл. роре1т>, 


ререіь, редуплікована іменна форма, 
пов’язана з роїеїі, стел, полети «горі¬ 
ти», а також роїепо, укр. поліно , раїіїі, 
укр. палити , *ро1т§, укр. полум'я , що 
належать до того самого кореня з ін¬ 
шими ступенями вокалізму; — спорід¬ 
нене з прус, реіаппе «попіл», лит. реіе- 

ПЙі \МН.у, ЛТС. рбіПі «ТС.>>, МОЖЛИВО, ТЗ- 

кож лат. роїіеп, роїііз «дуже дрібне бо¬ 
рошно, подібне до пилу», риІУІз «пил, 
порох», гр. тгбсЛтї «пил; борошно», 
тгаї-тгаЛг) «борошно». — Фасмер III 
234; МасНек ЕЗЛС 429—430; Тгаиі- 
тапп 212; Кагиііз II 36; Таїсіє—НоГт. 
II 331, 577; ЗгоЬег РР 14, 604; Варбот 
Зтимология 1965, 138; Брандт РФВ 2, 
290—291. — Див. ще палйти. — Пор. 
поліно, полум’я. 

попїнка, попйнка — див. попона, 
[попїр] (бот.) «ріжки, Сіауісерз 
ригригеа Тиі.» ВеБ; — результат видо¬ 
зміни деетимологізованої назви [пб- 
спір ] «тс.»; формальна зміна могла від¬ 
бутися внаслідок зближення, очевидно, 
з дієсловом попирати (поперти ) «під¬ 
тримувати (підтримати), зміцнювати 

^ ОМ1ІТТ1ТІТІІ АЛТ/І ПІ Х/М 1Л1 чт/ ту 11 тплтлллли 

\луццпл і і'і/'/ , ииш/шгиі рі/тм\п осі 


ються в народній медицині. — Див. ще 

спір 1 . 

пбпка 1 «папуга»; — бр. пбпка ; — 
запозичення з російської мови; р. пбп¬ 
ка «тс.» є результатом афективного 
скорочення форми попугай «тс.». — 
Фасмер III 328. — Див. ще попугай. 

[пбпка 2 ] «зіниця, чоловічок»; — п. 
[рорка, рирка] «ганчір’яна лялька», ч. 
рира «лялька», вл. рора «лялька, марі¬ 
онетка», рорка «лялечка», нл. рира 
«лялька», рирка «лялечка»; — не ціл¬ 
ком ясне; можливо, видозмінене запо¬ 
зичення з німецької мови; нвн. Рирре 
«лялька», що походить від лат. рйра 
«лялька, дівчинка», могло набути зна¬ 
чення «зіниця, чоловічок» під впливом 
наявних у суміжних мовах близьких за 


гН/ЛІЛ И/ГЛГЛ Г» ТТ 1 Г> /■> ГТ І ТТ Т ІТЛ г*/л 
4р4/рт4/ли 4. ЦІЮ 4ШЛОПШ 1/ 


Риріїїе «зіниця», уг. риріїїа, рум. риріїа, 
слц. риріїа «тс.», які відбивають запо¬ 
зичене лат. рйріїїа «дівчинка-сирота; зі¬ 
ниця, чоловічок». — Зкок III 79; Кіи- 


517 




попки 


пбплюстка 


£е—Міїгка 570—571; Таїсіє—Ноїт. II 
389—390. 

[попки] (бот.) «конюшина, Тгіїоііит 
ргаїепзе Б.» Нед, [ попики] «калюжниця 
болотна, СаІїНа раїизігіз Б.»; — р. [по- 
пкй] «пухівка, ЕгіорЬогит ап^изШоІіиш 
КоШ.»; — очевидно, пов’язане з первіс¬ 
ним * пупок (*пупик , похідним від пуп) 
«пуп’янок», не збереженим, але колись 
наявним в українських говірках (пор. р. 
[пупок] «пуп’янок, зародок, брунька на 
рослинах»); назва зумовлена виглядом 
квітів конюшини, що нагадують пуп’ян¬ 
ки інших рослин; зміна форми (заміна у 
на о), очевидно, пояснюється гіперич- 
ним сприйняттям ненаголошеного у як 
первісного о {пупок як *попок , звідки 
попки). — Див. ще пуп. — Пор. по- 
п’яночка. 

[поплавник] (бот.) «китник, лисо¬ 
хвіст, Аіоресигиз ^епісиїаіиз Б.» Мак; — 
очевидно, похідне утворення від [по- 
плава] «болотне пасовисько» або [пб- 
плав] «низина біля садиби, що залива¬ 


ється водою під час дощу»; назва зу¬ 
мовлена тим, що китник росте по дуже 
сирих місцях (Нейштадт 102; Федчен- 
ко—Флеров 88). — Див. ще плисти, 
по. 

[поплавок] (орн.) «сокіл-балабан, 
Раїсо сйегги^» Куз; — очевидно, утво¬ 
рилося з прийменника по та іменника 
[плав] «річка; текуча вода; низький бе¬ 
рег, порослий ситником», похідного від 
плисти, у зв’язку з тим, що цей птах 
особливо, охоче оселюється в долинах 
річок (Воїнств.—Кіст. 163). — Див. ще 
плйстй, по. 

поплін «напівшовкова тканина», 


попелін «тс.»; — р. поплйн, заст. па- 
плйн, бр. паплін , п. вл. рореііпа, ч. 
слц. рореііп, болг. поплйн , схв. по- 
плен , хлн. роріїп; — запозичення з 


французької мови; фр. 


походить від англ. рорііп, яке, у свою 


чергу, зводиться до фр. рареііпе, що 
походить від іт. рараііпо (жін. р. ра- 
раїіпа), букв, «папський», похідного від 
папа «папа (пимський)»: можливо, свою 

ї ї • 'і ' ’ > 


назву тканина одержала від того, що п 


почали виготовляти в Авіньйоні за ча¬ 
сів, коли він був резиденцією папи. — 
Фасмер III 327; Оаигаї 574; Оатіїї- 
$сЬе£ 716; Кіеіп 1218. — Див. ще 

папа 2 . 

[поплісок] «велика калюжа, що за¬ 
лишилася після повені або дощу», [ по - 
плюсок] «тс.»; — очевидно, похідне 
утворення від плесо «озеро по течії 
річки; сильно розширене місце річки; 
глибока, спокійна ділянка водойми»; 
первісне. значення слова було «зали¬ 
шок по плесі (після плеса)». — Див. 
ще плесо, по. 

[поплїтник] (орн.) «волове очко, 
ТгО£ІССІуІЄ5 їго^іосіуїез Б.» ВеНЗн, [по - 
плошок] «тс.» тж; — п. [рїоїо\уу кгбі], 
слц. [ріоіагік] «тс.»; — похідне утво¬ 
рення від пліт «тин», можливо, непов¬ 
на калька нвн. 2аипкопІ£ «волове оч¬ 
ко, плотовий король», 2аипзсН1ирІег 
«волове очко; той, що шмигає попід 
тин»; назви зумовлені тим, що ця пта¬ 
шка зустрічається біля тинів. — Була- 
ховський Вибр. пр. III 228; Регіапс 
Г4агу. уїакоу 188—189. — Див. ще 


плести. 

І _. _1 \ __ _ 

[ииили гниди] «ьиік<д гречка, 

Роїу^опит сопуоіуиіиз Б.» Нед; — по¬ 
в’язане з поплестй , похідним від плес - 
тй\ назва зумовлена властивістю вит¬ 
кої гречки обплітати стебла інших рос¬ 
лин (Нейштадт 214—215); форма з ко¬ 
реневим о виникла, мабуть, як наслі¬ 
док зближення із словом пліт (род. в. 
плоту) «огорожа»; безпосереднє пов’я¬ 
зання з пліт, ч. ріої (МасЬек іт. 
гозії. 88) непереконливе. — Шамота 
117; Меркулова Очерки 108. — Див. 
ще плестй, по. 

[поплюстка] «линва, мотуз, посто¬ 
ронок» Куз, [пбплюска] «один з кілоч¬ 
ків у возі, що вставляються для збіль¬ 
шення розмірів короба і підтримання 
вантажу» НикНикТрЛ; — очевидно, 
пов’язане з поплестй , похідним від 
пле'стй (пор. [пбплітка] «верхнє пас¬ 
мо на мотузку; нитка, якою оплітають 
коси; коса; плетиво»); могло з’явитись 
як результат деетимологізації діалект- 


518 






пополам 


попукач 


ної звукової форми [*поплютка\. — 
Див. ще плести, по. 

пополам (присл.) «навпіл, пополо¬ 
вині», иапополам «тс.»; — бр. папа- 
лам\ — очевидно, запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. пополам утворилося 
із словосполучення . *по полам, що 
склалося з прийменника по та іменни¬ 
ка [пола] «половина», пол «тс.». — 
Див. ще П 1 В, по. 

[пополуяти] «розірватися» (про мо¬ 
тузку) О; — неясне; можливо, виникло 
з компонентів * по полу «пополам» і 
[яти] «брати, взяти». 

попона «покривало для коня та де¬ 
яких інших тварин, для возів, саней», 
[попінка] «тс.» ЛексПол, [попдня] «тс.; 
жіночий шерстяний одяг, який носили 
замість плахти; товста груба тканина», 
[попйнка] «єпитрахиль»; — р. попона 
«попона, [покривало, велика фата]», др. 
попона «покриття», п. ст. роропа «зас¬ 
лона; попона», ч. заст. роропа «покри¬ 
вало; лямка», болг. заст. попона «попо¬ 


на», цсл. попона «завіса»; — псл. роро¬ 
па, пов’язане з дієсловом *рор$1:і «обтяг¬ 
ти», похідним від рей «п’ясти». — Фас- 
мер III 327. — Див. ще по, п’йстй. — 
Пор. запона, опона, понява. 


ТТАПЛИ /'пПТЯУАПЛ ) 


п т-т 


на, всупереч; повз, уздовж; біля; разом 
з, крім»; — слц. роргі «повз; біля; по¬ 
рівняно з; крім»; — псл. [роргі], що ут¬ 
ворилося з прийменників ро і ргі; пер¬ 
вісними були конкретні просторові 
функції «біля, повз». — Е55Л 51. £г. І 
200. — Див. ще по, при. 

[поприсйрнювати] «розстелити, ви¬ 
ставити сушити» Нед; — неясне. 

поприще (заст.) «поле діяльності; 
давня міра довжини»; — запозичення з 
російської „мови; р. поприще «поле ді¬ 
яльності; (заст.) місце, де змагаються, 
арена, сцена, іподром, пристосовані до 
перегонів, ігор, боротьби», др. попьри- 
ще «міра довжини близько двох третин 
версти; міра завдовжки в денний пере¬ 
хід», як і болг. поприще «ділянка в 
житті, поле діяльності; професія», м. 
поприште «поприще, поле діяльності; 


місце боротьби, бою, якоїсь події; пері¬ 
од життя, діяльності, сама діяльність», 
схв. поприште «поле бою, боротьби, 
арена; поле діяльності», слн. заст. ро- 
рлзсе «тс.», запозичене зі старослов’ян¬ 
ської мови; стел, поприще «стадій (аре¬ 
на, іподром); стадій (міра довжини = 
= 184,97 м)» є похідним утворенням 
від дієслова пєрж, пьрлти «(первісно) 
іду; іти», яке в старослов’янських па¬ 
м’ятках зафіксовано лише в значенні 
«летіти, ширяти». — Фасмер III 240, 
327—328; Мікі. ЕУ/ 258. — Див. ще 
перти 1 , по. — Пор. перть. 

попрікати «докоряти; [ганити, гу¬ 
дити]» Нед, [ попрекати , попрекнути ] 
«тс.» Нед, [пбпрек] «догана, закид, 
докір» Нед, [пбпрік, пбпрьок\ «тс.» 
Нед; — бр. папракаць ; — очевидно, 
запозичення з російської мови; р. по- 
прекать утворено за допомогою пре¬ 
фікса по - від цсл. пр'йктщ прект^і 
(присл.) «поперек, усупереч»; первісне 
значення дієслова було «говорити щось 
усупереч». — Фасмер III 238, 355. — 
Див. ще перека, по. 

[попріч] «попри, всупереч» Нед; — 
результат контамінації прийменників 
попри і [пріч] «крім»; можливо, підтри- 


ПЛПГ70Л7 
1 ^ V- V. 4. 


■ Л 7 П ППО. 
• у і і 11 \_- 


рек». — Див. ще попри, пріч. 

попроз «повз»; — результат злиття 
прийменників по і проз «повз, через»; 
можливо, утворено за зразком п. ро- 
рггег «через», що складається з ро 
«по» і рггег «через». — Див. ще по, 
проз. 

попутай (орн.) «папуга, Рзііассиз; 
[пугач, ВиЬо Л]», [попугайчик] «буди¬ 
ночок для папуг» Куз; — бр. напу¬ 
вай ; — запозичення з російської мови; 
р. попуеай через гол. раре^ааі, снн. 
рара^оіе «тс.» зводиться до фр. ст. ра- 
ре^аі (< Прованс, рара^аі), що є, оче¬ 
видно, результат адаптації ар. [ЬаЬа£- 
Ьа] «тс.». — Фасмер—Трубачев III 328; 
Черньїх II 57; Преобр. II 105—106. — 
Див. ще папуга. 

[попукач 1 ] «дятел, Рісиз Н» ДзАтл 
II; — похідне утворення від дієслова 


519 




попукач 


пора 


[. попукати ] «постукати»; назва зумов¬ 
лена голосним стуком дятла об дерево, 
з якого він видзьобує личинок. — Бу- 
лаховський Вибр. пр. III 228. — Див. 
ще пукати 2 . 

попукач 2 — див. пупукач. 

популярний, популяризатор , по¬ 
пуляризація, популяція «населення; за¬ 
селення», популяризувати ; — р. по¬ 
пулярний[у бр. папулярньї , п. вл. рори- 
Іагпу, ч. рориіагпі, слц. рориіагпу, болг. 
популярен , м. популарен , схв. попу- 
ларан , слн. рориіагеп; — через захід¬ 
ноєвропейські мови (нім. рориіаг, фр. 
рориіаіг) запозичено з латинської; лат. 
рориіагіз «народний; популярний, який 
користується любов’ю народу» є похід¬ 
ним від іменника рориіиз «народ», мож¬ 
ливо, запозиченого з етруської мови. — 
СІС 2 671; Черньїх II 57; КЗСРЯ 354; 
81. ^уг. оЬсусЬ 591; НоІиЬ—Буег 385; 
РЧДБЕ 577; Вгиггї 574; Таїсіє—Ноїш. 
II 339—340. 


попурі «збірна музична п’єса»; — 
р, попуррй , бр. папурьі , п. ч. слц. рої- 
роиггі, вл. роїригу, болг. потпури, м. 
потпури, схв. потпури, слн. роїрип; — 
запозичення з французької мови; фр. 
рої роиггі «рагу з різних гатунків м’я¬ 
са; суміш, усяка всячина; (муз.) попу¬ 
рі», (букв.) «гнилий горщик», є каль¬ 
кою ісп. оііа робгіба «тс.», яке стосує¬ 
ться страви з різних гатунків м’яса, 
тушкованого з овочами; значення му¬ 
зичного терміна слово набуло у фран¬ 
цузькій мові; фр. рої «горщик» похо¬ 
дить від нар.-лат. роїіиз (пізніше ро- 
Іиз) «тс.», нез’псованого походження; 
роиггі пов’язане з дієсловом роиггіг 
«гноїти», що походить від нар.-лат. 
*ри1гїге, пов’язаного з лат. рПз (род. в. 
рСІГІз) «ГНІЙ», спорідненим 3 гр. 7ГП&0- 
раї *«гнию», тгїЗоу, тпЗп «гній», дінд. 
рПІіЬ «гнилий», ГОТ. ЇПІ5, двн. ЇПІ, нвн. 
їаиі «тс.». — СІС 2 671; Черньїх II 57; 
81. ^уг. оЬсусЬ 594; НоІиЬ—Буег 388; 
РЧДБЕ 580; КІеіп 1226; Ваигаї 577, 
579; Шаібе—Ноїш. II 351, 391—392. 

[попутник] (бот.) «подорожник, 
Ріапіа^о та]ог Б.; Р. Іапсеоіаіа Б. 


Мак», [припутник] «Ріапіа^о тарг Б. 
ВеНЗн; Ріапіа^о агепагіа \\Б К. Мак», 
[трйпутник] «Ріапіадо агепагіа ДУ. 
К.»; — р. [ попутник] «подорожник», 
[припутник] «тс.», бр. [прьіпутнік] 
«Ріапіа^о тарг Б.», трьіпутнік «по¬ 
дорожник»; — похідне утворення від 
путь ; назва зумовлена тим, що ці рос¬ 
лини ростуть поблизу доріг або на до¬ 
рогах (Нейштадт 508—509; Носаль 
186). — Шамота 7—8. — Див. ще по, 
путь. — Пор. прйпутень, тргіпу- 
тень 2 . 

[поп’яночка] «брунька; пуп’янок» 
Нед, [поплюх] «тс.» Нед; — зменшена 
форма від не засвідченого словниками 
*поп'янка (< * пуп'янка ) «тс.», пов’я¬ 
заного з пуп янок\ заміна у вторинним 
о сталася, очевидно, в умовах харак¬ 
терного для південно-західних говірок 
укання і пов’язаного з ним гіперизму 
(вживання о замість у). — Див. ще 
пуп. — Пор. попки. 

пора 1 «час», порою «іноді», впору, 
упбру\ — р, пора , бр. пара , др. пора , 
п. ч. діал. рога, болг. пора «вік (люди¬ 
ни)», м. пора «тс.; середовище, коло 
людей»; — очевидно, псл. рога «час; 
година, удар» (пор. цсл. пора «удар, 
поштовх»), пов’язане чергуванням го¬ 
лосних з !|! рег1і «бити»; первісно озна¬ 
чало удар як сигнальне позначення 
певного часу (пор. сазт. «тс.»); менш 
переконливе зіставлення з р. спбрьій , 
[порить] «товстіти, жиріти; бути в до¬ 
брому стані» (Иванов—Топоров 250; 
Вайан Пробл. ист. и диал. 87; 8по] 
Легік іп зіоуо 30 (1984—5), 117—120), 
з гр. тгореТу «дати, надати; визначити 
наперед» (Фасмер III 328; Преобр. II 
106), тгород «прохід» (Младенов 489), 
або виведення як запозичення від гр. 
срора «несення; вантаж; плодючість, 
урожай» (Семереньи ВЯ 1967/4, 22). — 
Преобр. II 106; Мікі. Е\У 258. — Див. 
ще перти 3 . 

пора 2 , [порйна] «пора» Куз, порис¬ 
тий, поруватий ; — р. бр. болг. м. 
схв. пора , п. рог (чол. р.), ч. слц. рбг 
(чол. р.), вл. рога, слн. рога; — запо- 


520 




порай 


порзний 


зичення з німецької мови; нвн. Рбге 
«пора» через пізньолат. рогиз «тс.» по¬ 
ходить від гр. тгород «місце переправи; 
протока; міст; дорога, шлях; (анат.) 
канал, пора», пов’язаного з 7гєїрсо «про¬ 
колюю, пробиваю; розтинаю», спорід¬ 
неним з псл. па-регіїі «проколювати» 
(стел. нАпсрнтн «тс.») і, більш віддале¬ 
но, з лат. рогіо «несу», двн. їагап «їха¬ 
ти», нвн. їаНгеп «тс.», вірм. Негі^п 
«шило», псл. !|: рогт'ь, укр. пором, — 
Черньїх II 57; Фасмер III 328; 6г. Р\\4>. 
601; Ргізк II 491—492, 581; Воізасц 
757—758. — Див. ще пором. 

[порай] (у виразі п. дати «порядок 
дати») Нед, [пораювати ] «діяти; роби¬ 
ти» Нед; — похідне утворення від по¬ 
раяти «порадити»; семантичний роз¬ 
виток такий самий, як у слова рада в 
складі виразу дати раду «впоратися, 
зробити порядок». — Див. ще раяти. 

[поральник] (бот.) «королиця, СЬгу- 
запійетит ІеисапїНетит Б.» Мак; — 


очевидно, пов’язане з рало ; назва зумов¬ 
лена тим, що королиця росте на поора¬ 
них парових полях (Нейштадт 562). — 


Див. щб Ті^у 


^ •“* тт /\ 


поранник — див. ранник 1 , 
порати «виконуючи хатню роботу 
або займаючись господарською спра¬ 
вою, давати лад, порядок; доглядати; 
мити, переодягати, годувати», порати¬ 
ся «виконувати хатню роботу, займа¬ 
тись господарськими справами», пора- 

ииип лппм^мпянна' і^ууАпяпрнна тг-. 

подарські турботи», поранка «приби¬ 
рання, куховарство», запорати «спра¬ 
витися з роботою коло чогось; оброби¬ 
ти або засіяти (землю)», напорати «за¬ 
готовити яку-небудь кількість чогось; за¬ 
подіяти; натворити чого-небудь», [спб- 
рати, упорати] «прибрати, закінчити, 
з’їсти», упоратися «закінчити (робо¬ 
ту)»; — р. [порать] «робити», [по¬ 
раться] «займатися господарством, ку¬ 
ховарити», п. [рогас] «обробляти, орати 
(поле)», рагас зі$ «клопотатися; займа¬ 
тися (чимось); доглядати (щось); кру¬ 
титися, кидатися; [поспішати]», ч. ра'га- 
їі зе «возитися (з кимось); [займатися 


(чимось)]», вл. [рогас] «робити; пуска¬ 
ти в рух; спонукати», нл. рогаз «тс.», 
зогаз зе «рушати; рухатися»; — псл. 
рогаїі (з$), рагаїі з?]; — загально¬ 
прийнятого пояснення не має; зістав¬ 
ляється з лат. раго «готую» (МасЬек 
Е5ЛС 434), виводиться від псл. рога 
«пора, час» (Вгискпег 395, 431), пов’я¬ 
зується з р. [порйть] «товстіти, глад¬ 
шати, збільшуватися; допомагати», спб- 
рьій «успішний» (Зскизіег-Зе^с 1134), 
з псл. третії «іти, просуватися», гот. 
двн. їаНгап «тс.» (Трубачев С.-луж. сб. 
168). 

порей (бот.) «пір, АІІіиш роггиш 
1^.», пір , [пора ВеНЗн, порр Пі] «тс.»; — 
р. порей , бр. парзй , вл. нл. рогер — 
очевидно, за посередництвом російсь¬ 
кої мови запозичено з німецької; нвн. 
Рбггеі (Рогге(е)) походить від фр. рог- 
гее «тс.», що продовжує нар.-лат. *рог- 
гаїа, пов’язане з лат. роггит «тс.». — 
Фасмер III 329; Преобр. II 106—107; 
Кіир-е—Міїгка 559; Паигаї 570, 575. 

Гпорельцє] «поруччя, перила» 
Нед; — результат видозміни форми 


ПИ/ТА1 


и Сгуи/шцл , омспін. від пс*уили у мил\оіп- 

во, зближеної з [поренча] «тс.». — 
Див. ще перйло. 

[поренча] (мн.) «поручні» Куз, [по¬ 
ренчата] «тс.; бильця, перила Ва», [по- 
ренче (одн.) Ва, поренчі Л, паренжа 
Л, перенджі Л, оперенчі Л] «тс.»; — 
бр. парзнчьі «поручні»; — запози¬ 
чення з польської мови; п. рог^сх (жїн. 
р. одн., мн. рог^сге) «поруччя», [рог$- 
сга (жін. р., мн. рог^сге)] «тс.», [ро- 
г^сге (с. р., мн. рог^сга)], [раг^сг (чол. 
р., мн. раг^сге)] етимологічно відпові¬ 
дають укр. поруччя , поручень і пов’я¬ 
зані з п. г$ка «рука». — Бевзенко НЗ 
УжДУ 26/2, 177. — Див. ще рука. 

[порзний] «скоромний», [пірзний] 
«брудний; сластолюбний», [порзнйна] 
«скоромна (жирна) їжа» Нед, [пдрзни- 
тися] «скоромитися», [спорзний] «бруд¬ 
ний, порочний, сластолюбний», [спбрз- 
нитися] «оскоромитися»; — р. [пбрз- 
ньій] «жирний, грішний, нечистий», п. 
[роггпу] «бридкий, підлий», ст. раггпас 


521 




пориж 


поріз 


«бруднити», ч. рггпііі «ганьбити», ст. 
рггбпііі, слц. рггпіЕ «тс.», схв. прзни- 
ти «бруднити; псувати настрій (у това¬ 
ристві), розладнувати компанію; розрі¬ 
зати кишки, потрошачи»; — псл. *р' ь ггь- 
п'ь(іь)/ :! 'р І5 Г2(іьп'ь(іь); — неясне; зістав¬ 
лення з р. [пороз]-«кнур» і споріднени¬ 
ми словами південнослов’янських мов 
(Потебня РФВ, 3, 100; Вшскпег 397), 
як і пов’язання з Ьггсі- < Ьгг^-, Ьгуг^аіі 
(МасЬек ЕЗЛС 489), непевне; малопе- 
реконливе також виведення (ЗсЬеІибко 
142) з рум. зригса «бруднити». — Фас- 
мер II 329. 

[порижі (бот.) «гусяча лапка, Ро- 
їепїіПа апзегіпа Ь.» Мак; — неясне; 
можливо, пов’язане з [пбрйш] «вербе¬ 
на лікарська». 

[порйкоза] «короста, сверблячка» 
Мо; — очевидно, результат видозміни 
деетимологізованого [ порикожа ] «тріс¬ 
кання шкіри на губах, виникнення трі¬ 
щин на руках, ногах» Нед, утвореного 
з наказової форми 2-ої ос. оди. від діє¬ 
слова пороти та іменника кожа (див.). 

поринати, поринач, поринути — 
див. пірнати. 

[порйші (бот.) «вербена лікарська, 
УегЬепа оїїісіпаїіз В.» Нед, Г; — нл. 
зрбгуз «тс.»; — результат видозміни 

п опиіт т тг\гт\ ^ гчп /П ті і / / л'гп •.ч млм^ггмап 

Диь» її* і і.і V V / цу р іл/ иф V л V , ^ і»і ‘у/підлии у 

зближеного з назвами [ порпличник , 
порплйшник] «тс.». — Див. ще спо¬ 
риш 1 . 

[порівці] «нарізно, поодинці»; — 
неясне, 

поріг, пороги (річкові), [ порогдви - 
на] «місцевість, розташована тераса- 

тп>/ і ісД, іпири^тьии^с ] \чіиріі'/ ілу.3, яи- 

рбжистий, запорожець , [запорджчик] 
«запорізький козак», [ Запорожжя ] «ті, 
що на весіллі стоять за порогом хати», 
[запорожецький ] «запорізький»; — р. 
порбг , бр. парог , др. порогпь «поріг (у 
будинку, у річці)», П. рГО£, [каш. рог£, 
раг^], ч. ргаЬ,- слц. ргаЬ, вл. ргбЬ, нл. 
рго£, полаб. рог§, болг. м. прав , схв. 
прав «поріг, одвірок», слн. рга§ «поріг», 
стел. прАгь «тс.»; — псл. *рог£ь; — 
споріднене з лит. рег^аз «рибальський 


човен (видовбаний з одного стовбу¬ 
ра)», дісл. їогкг «дубець, ЦІПОК», днн. 
Іегкаї «засув, замок», лат. рег§п1а «при¬ 
будова перед будинком, муром; хата, 
кімната на горищі», можливо, також з 
вірм. Ьагкапет «б’ю»; менш прийнят¬ 
ним є зіставлення з гр. шгєрхео «натис¬ 
каю, поспішаю», дінд. зргЬауаІі «жа¬ 
дає», двн. зргіп^ап «стрибати» (2иріїга 
К2 36, 65, Иоїшапп 328), з гр. 7го- 
род «прохід» (Теггаз 2Г31РП 19, 123), з 
р. [перегиня] «малоприступне місце в 
лісі» (\УіесІетапп ВВ 28, 9), як і з ч. 
РгаЬа «Прага», п. Рга§а (місцева на¬ 
зва) (Преобр. II 107; Міккоіа ІЛгзІ. Ог. 
III 38; Младенов 503); первісно слово 
означало, очевидно, суцільну масивну 
колоду, на якій стояв будинок, у тому 
числі і двері; запозиченням з українсь¬ 
кої мови є п. рогоЬу «річкові поро¬ 
ги». — Німчук 125; Черньїх II 58^ Фас- 
мер III 329—330; МаеЬек ЕЗЛС 478; 
ЗсЬизіег-Зет: 1159; Зкок III 21; ТгаиР 
тапп РВгВ 22, 151; Реїегззоп РВгВ 33, 
191; ІР 23, 399; Регззоп Веіїг. 475; 
Таїсіє—Иоїт. II 288; Рокоту 819. 

[поріж] (жін. р.) «сітка з великими 
вічками з товстих ниток, що покриває 
густу рибальську сітку», [пбрйш] (жін. 
р.) «сітка з великими вічками, яка в’я- 


м/отгп сг о гчгтісі ТТТЛ попу лтлпіп 

лі\- і іі'-л о идиі^і ш ^ і чу р/ * 11 рл 

ської сітки для більшого заплутування 
риби в снасті» Дз; — р. [режь\ «най- 
рідша рибальська сітка; рідка ткани¬ 
на», [режа] «тс.», [редуха] «рідка сіт¬ 
ка»; — похідне утворення з префіксом 
по- від не відбитої сучасними словни¬ 
ками іменникової основи *ріж , пов’я- 

дапиі о прплшсі пуілущ рьигхии \п\-.л. 

:{ї геб]ь). — Див. ще по, рідкйй. 

[поріз] (бот.) «юринея волошкови- 
дна, Лигіпеа суапоісіез КсЬЬ.» Мак; — 
р. [порезник] «Лигіпеа РоІІісЬіі ЕС»; — 
пов’язане з дієсловом порізати, похід¬ 
ним від різати ; назва зумовлена, оче¬ 
видно, перисто-роздільною формою лист¬ 
ків, нібито порізаних, або жорсткістю 
внутрішніх листків (Нейштадт 575; 
Федченко—Флеров 1005). — Див. ще 
по, різати. 


522 




порізник 


порожнйк 


порізник (бот.) «БіЬапоІіз Б.; [подо¬ 
рожник, Ріапіа^о Б. Куз, Иосаль]»; — 
р. порезник «тс.», бр. парззнік «Бі- 
Ьапоііз Б.»; — пов’язане з поріз , порі¬ 
затися)] назва роду БіЬапоІіз зумов¬ 
лена пилчастою формою листків, ніби 
порізаних на частини (Вісюліна—Кло- 
ков 235; Иейштадт 417), а подорож¬ 
ників — застосуванням їх для лікуван¬ 
ня порізів. — Иосаль 88. — Див. ще 
по, різати. 

[порісливий] (у сполученні п. 
дощ) «рясний» Нед; — похідне утво¬ 
рення від (по)росйти, «мжичити, на¬ 
крапати», пов’язаного з роса ; початко¬ 
вим значенням слова мало бути «дріб¬ 
ний» (про дощ), пор. схв. пдросица 
{поросница) «дрібний дощ»; свого те¬ 
перішнього значення слово набуло, ма¬ 
буть, через зближення з фонетично 
близьким [рісшій] «рясний» (у т. ч. 
про дощ). — Див. ще по, роса. 

порічка (бот,) «смородина (черво¬ 
на, світла, звичайна (не чорна) та ін.), 
ИЬез Б.», [порйчка] «смородина чер¬ 
вона» ВеБ, [поречка Мак, пориці См, 
порічки , порічник Мак, Куз] «тс.», по- 
річківка «наливка з порічок», поріч- 
няк «тс.», [парічка] «смородина черво¬ 
на» Нед, [парічки Мак, пурйчки Л, 
пожичка Мак, позічка Мак, опорічка , 
опорічки , попорічка ВеИЗн, попоріч- 
ки Нед, спорички См, спориилки Мак, 
спорічка Нед, шпорйиіки , шпорічка 
Мак, шпурйшки Па] «тс.»; — р. [ по- 
рачки, поречка\ «порічки (червоні)» з 
(укр.), бр. парочка «смородина (черво¬ 
на, чорна)»; — очевидно, запозичення 
з польської мови; п. роггесгка «поріч¬ 
ка; агрус, КіЬез §го55и1агіа Б.» утворе¬ 
но з прийменника ро «по» та іменника 
гхека «ріка» у зв'язку з тим, що дикі 
представники роду КіЬез, зокрема ബ 
рус , ростуть понад річками. — МасЬек 
Літі, гозіі. 99. — Див. ще по, ріка. 

[порно] «зручно» До; — очевидно, 
запозичення з російської мови; р. [пдр- 
но\ «міцно, надійно, швидко, прудко», 
[пбрко] «швидко, прудко», [пбрньїй] 
«дорослий; дозрілий; придатний», [ пор - 


ной] «тс.», є похідними від пора , що 
відповідає укр. пора. — Даль III 319— 
320. — Див. ще пора 1 . 

порнографія, порнбераф , порно¬ 
графічний ; — р. болг. порнография, 
бр. парнаграфія, п. слц. рогпо§таПа, 
ч. рогпо§тайе, вл. рогпо^таїра, м. пор- 
нографиіа, схв. порнографиіа , слн. 
рогпо§гаїі]а; — запозичення з фран¬ 
цузької мови; фр. рогпо§тарЬіе пов’я¬ 
зане з рогпо§тарЬе «той, хто пише про 
повій і проституцію; автор непристой¬ 
них творів», яке походить від гр. тгор- 
уоуршрос; «автор творів про повій», ут¬ 
вореного з тгбруг| «продажна жінка, 
повія», пов’язаного з теругцл «вивожу 
на продаж, продаю», терасо «перехо¬ 
джу», спорідненим з псл. *рег!і «іти, 
просуватися», дірл. гепіт «продаю», і 
урасрсо «пишу». — СІС 2 671; КЗСРЯ 
355; ОатіІІзсЬе^ 717; Баига! 575; 
Ргізк II 516—517, 581. — Див. ще 
графа, перти 1 . 

[порняла] «трава на пасовищі для 
дійних овець; пасіння овець після ве¬ 
чірнього доїння Нед», [ корняла , скор- 
няла] «тс.» 81. зі. 22, [пурняло] «нічне 
пасіння овець», [пурнята] «пасти 
овець вночі», [корняти, скорняти ] 
«тс.» 51. зі. 22; — запозичення з румун¬ 
ської і молдавської мов; рум. молд. рог- 
пеаіа «відхід, вирядження (у дорогу), 
від’їзд; місце на пасовищі, призначене 
для дійних овець» пов’язане з дієсло¬ 
вом рогпї «приводити в рух; виряджа¬ 
ти, посилати; спонукати; рушати; від¬ 
ходити, прямувати», яке виводиться від 
цсл. поринати «штовхати, гнати; спо¬ 
нукати», похідного від ринути «тс.». — 
Булаховський Нариси 118; Дзендзе- 
лівський 81. зі. 22, 283; ЗсЬеІибко 141; 
УгаЬіе Котопозіауіса 14, 167; Сгап]а1а 
361, 438; СДЕЛМ 325; ОБКМ 643; 
Уазгпег 2Ї51РН 5, 285. — Див. ще по, 
ринути. 

[порожнйк] «місце біля дверей, де 
звичайно ставлять мітлу; порожнє міс¬ 
це біля дверей Нед»; — не зовсім ясне; 
може бути пов’язане з порожній або з 
поріг. 




порожній 


пороки 


порожній «пустий», [порбжний] 
«тс. Нед; пісний, сухий, нізчимний» 
ЛексПол, порожнистий, порожнюва - 
тий, порожнявий Куз, [порожнета] 
«порожнеча» Нед, порожнеча , порож¬ 
нина , [порожнб] «лежаче гниюче дере¬ 
во» Ник, порожня , порожнява , порож¬ 
няк ;, [порожня/ш] «пиріжки без на¬ 
чинки, пампушки» До, [порожне] «по¬ 
рожнем» Нед, порожнем , порожня¬ 
ком , порожньо , [порожньо'^] «порож¬ 
нем» Нед, порожніти , порожнювати 
«стояти порожнім; бути вільним, [не 
мати роботи Нед]», випорожнити , 
випорожнитися , [запорожяпгап] «за¬ 
повнити, зайняти», непорожній «не пу¬ 
стий; [вагітний; не пісний, м’ясний Л]», 
опорожнйти «випорожнити», [перепо- 
рожнйти], спорожнйти «тс.», упо¬ 
рожні; — р. порбжний, бр. парбжні, 
др. пороздьньїи «вільний від праці, без¬ 
діяльний; святковий», порозьньїи «тс.; 
вільний, порожній», порожьнии , по- 
рожьньїи «тс.», п. ргб 2 пу (ст. ргбгпу) 
«порожній; даремний, безплідний; по¬ 
збавлений; вільний; не зайнятий», ч. 
ргагсіпу «порожній; вільний, позбавле¬ 
ний», слц. ргагсіпу, вл. ргбгсіпу, нл. 
ргогпу, болг. м. празен «тс.», схв. 
празан «порожній; спустошений», слн. 
ргагеп «порожній; не зайнятий», стел, 
прлздкнпь «порожній»; — псл. [*рогг- 
гіі'ьпь]ь] (звідки східнослов’янські фор¬ 
ми з -жн-); пов’язане з формою порів¬ 
няльного ступеня *роггфе від *рогг- 
гіьпв «порожній», походження якого 
неясне; зіставляється (Маїгепаиег ЬР 
13, 192—193; ЗсЬизІег-Зе^с 1162— 
1163) з лит. зрго^іі «лопатися, розпус¬ 
катися» (про^ бруньки); пов’язується 
(Масйек ЕЗЛС 482) з лит. Ьег§ 2 біаз 
«марний, безплідний», Ьегдігііпаз «тс.»; 
виводйться (Огозеї 31. геуца 5—7, 

1ПСГ/І 1 ГМ \ __ :к_.1 _ _ __ 

ІУОН, 1^1 ) З ПСЛ. \рШ2иЬ з поперед¬ 
нього *рогз-бо, пов’язаного з хет. рагз- 
«бігти», герм. *{еггап «усувати». — Фас- 
мер—Трубачев III 330; Иллич-Свитьіч 
Зтимология 1963, 84. 

попо.чгЬїкк УКЯТМ — пив гЬїккл- 

-І-1- ^ - ^- 1- 

ти. 


порок «вада, хиба», порочний «який 
має пороки; розпусний; хибний», поро¬ 
чити «ганьбити, паплюжити, знеслав¬ 
лювати», [непброк] «чесність» Ж, [не- 
пороки] «погані чутки Ж; недобра 
слава», [незапорбчени] «незаплямова- 
ний» Л, [ незапороилени\ «тс.» Л, [опо¬ 
рок] «порок», [опорбка] «неслава», 
пренепорбчний , [спорбкати] «забруд¬ 
нити» Нед; — р. болг. порок , бр. па¬ 
рок, др. пороки «недолік, вада; нарі¬ 
кання, докір», слц. заст. рогок «вада», 
м. порок «вада, хиба», схв. порок 
«тс.»; — очевидно, через російське і, 
далі, давньоруське посередництво запо¬ 
зичено зі старослов’янської мови; стел, 
порокчь «догана, докір, хула», як і вл. 
рогок «осуд, гана; недолік», нл. рогок 
«осуд, докір», походить від псл. рогокь 
«тс.», утвореного за допомогою префік¬ 
са ро- «по-» від дієслова Чекїі «говори¬ 
ти». — Фасмер III 331; Черньїх II 58; 
ЗсЬизІег-Зешс 1136. — Див. ще по, 
ректй. 

[пороки] (мн.) «старовинні військо¬ 
ві прилади для розбивання мурів фор¬ 
тець, рід таранів» Иед, порбчник 
(заст.) «той, що робить пороки» Бі; — 
р. порок, др. порокь , п. рогок «таран», 
ст. ргок «машина для метання снаря¬ 
дів, уживана при облогах», ч. слц. ргак 
«праща; катапульта», вл. ргок «праща, 
арбалет; лук», ргокас «кидати, метати; 
стріляти з арбалета», нл. ргок «праща», 
ргоказ «кидати пращею; стріляти», м. 
прака «праща», цсл. прдкчь «військова 
машина для здобування міст»; — псл. 
*рогкт>, очевидно, пов’язане з дієсло¬ 
вом *регїі «бити», укр. перти ; зводить¬ 
ся також (ЗсЬизІег-Зе^с 1159) до іє. 
*(з)рег- «прискати, викидати»; непере¬ 
конливе зіставлення з дінд. рагазйй 
«сокира», гр. тгєХєніх; «тс.; молот», роз- 
гляданими як запозичення, пов’язані з 
ак. рііакки «кинджал» (КгеізсЬшег ЕіпІ. 
105). — Фасмер III 331; Вгїіскпег 437; 
МасЬек Е5ЛС 479; Варбот Зтимология 
1965, 109; Бап£ І Р 43, 228; МйЬк— 
Епсі2. III 209. —. Див. ще перти 3 . — 
Пор. праща. 


524 



пором 


порося 


__ _^ /_Л 

пором, парим, пирин і^асі./, пи- 

рдмник , порбмщик , парбмник , яа- 
рбмщик , порбнник (заст.), порбнщик 
(заст.); — р. паром , ст. пором , бр. 
паром , п. ргот, ч. слц. заст. ргат, 
схв. прам, р.-цсл. подать; — псл. 
*рогпгь, пов’язане з *рег1:і «рухатися, 
їхати»; — споріднене з дісл. Гагшг 

І.ПГП1ФПМ/ ФГІРГІП ПЧІЛФл ТТГШ ■? О *-* ГШ ЛПП 

\<оашал\, і лі ар, 7, /і, ол. їсииі, V- с> п. 


уагт «човен, пором», двн. Гагап «їха¬ 
ти», гр. терасо «проникаю», тгордрос 
«прохід, протока»; розглядати слово 
як германське запозичення (Ніг* РВгВ 
23, 336) немає підстав.^— Фасмер III 


331—332; МасЬек Е5ЛС 479; Зкок III 
22; Варбот Зтимология 1965, 109; 
Тгаиігпапп 216; Тогр 229; НоІїЬаизеп 
А^п. \УЬ. 56; Регззоп Веііг. 641. — 
Див. ще перти 1 . 

[пбромінь] «промінь» Нед; — п. рго- 
птіеп «промінь; пасмо; [струм, стру¬ 
мок]», [рготі$] «промінь; струна», рго- 
щук «промінь», ч. ргашеп «струмок; 
джерело; пасмо»,-слц. ргашеп «тс.», вл. 
ргогп]о «промінь, смуга; пасмо; коса; 
віднога (річки); джерело», нл. ргоїтце 
«пасмо, струмінь; промінь», м. прамен 
«пасмо», схв. прамен «тс.; локон; кла¬ 
поть», прам «тс.», ст. [ргаші] «нитка, 
прядиво», слн. ргашеп «жмут; моток, 
пасмо», цсл. прдмєнь «нитка, пряди¬ 
во»; — псл. *рогту (род. в. *рогтепе), 
очевидно, пов’язане з *регії «бити, про¬ 
бивати»; зводиться також (ЗсЬизІег- 
Зєуус 1160; МасЬек ЕЗЛС 479) до іє. 
*(з)рег(§)- «прискати, викидати»; менш 
переконливе зіставлення (Вгйскпег 
438) з псл. *рогпть «пором». — Німчук 
32—33. — Див. ще перти 3 . — Пор. 
промінь. 

поропласти «пористі матеріали із 
синтетичних смол»; — очевидно, запо¬ 
зичення з російської мови; р. поро¬ 
пласти виникло як скорочення слово¬ 
сполучення пористьіе пластические 
(. массьі ) «пористі пластичні маси». — 
Див. ще пластика, пора 2 . 

[порос] «розжарений попіл» Нед, 
[пбросок] «тс.» Нед; — р. [порс(б)к] 
«припічок, жарівник»; — не зовсім яс¬ 


не, иченидно, ішь’нЗаНе в присип 

{приск) «тс.». — Див. ще прйскати. 

поросгінець (бот.) «НуросЬоегіз 
Е»; — п. ргозіеппік, ргозіепісгпік, [рго- 
зпісгка], ч. ргазеїпїк, слц. ргазаїпїк 
«тс.»; — похідне утворення від порося ; 
назва зумовлена тим, що стебло й лис¬ 


тя цієї рослини, вкриті щетинками 

( гЬ Г\ ГТт\ЛТТТ/А гНі ТТ ґ\ гч /^т^> ІП^О 1П'30\ 

-■і'лсрио -і о / , паі<д- 


дують щетинисту шкіру поросяти; пор. 
інші назви поросинця: [вепрйнець] від 
вепр , нвн. Регкеїкгаиі, букв, «поросяче 
зілля». — Див. ще порося. 

[пороска 1 ] «тріщина» Нед; — слн. 
ргазка «подряпина, шрам», ргазкаїі 
«дряпати, чухати»; — очевидно, псл. 
*рогзкаН «дряпати», можливо, пов’яза¬ 
не з ргазкаіі «тріщати, тріскати». — 
ЗсЬеДеІотоіг К2 56/3—4, 205. — 

Пор. попарасканий, праскати. 

[пороска 2 ] «кінь для їзди верхи» 
ВеУг; — запозичення з угорської мо¬ 
ви; уг. рогозгка «іноходець» .пов’язане 
з рогозгкаїпі «бігти клусом, підтюп¬ 
цем», запозиченим з південнослов’ян¬ 
ських мов; пор. болг. прусам «іду 
дрібним кроком», схв. прускати «біг¬ 
ти клусом», прусац «іноходець», слн. 
ргйзес «тс.», етимологія яких не з’я¬ 
сована. — Кпіегза І 1, 439; МІчіТЕЗг 
ПІ 259; Вагсгі 247. 

[поросква] (бот.) «персик, Регзіса 
уиі^агіз Мііі.» Німчук; — пов’язане з 
[бросква] «тс.» (див.). 

[поросник] «несамовита, жорстока, 
люта людина; нелюд» Нед; — неясне; 
можливо, пов’язане з [порос] «гарячий 


попіл». 

порося, [переся] Л, [пороснйця] 
«свиноматка» Чаб, { поросюк ] «велике 
порося», [ поросючка ] «свиня, що має 
поросят», поросятина , поросятник 
«приміщення для' поросят; посудина, в 
якій пряжуть і подають молочних поро¬ 
сят; [матка свині ВеБ]», [поросячка] 
«свиня, що має поросят», порбслива 
«плодюча (свиня)», порісна «вагітна 
(свиня)», поросна «тс.», поросячий , 
[поросйти] «приводити поросят», по¬ 
роситися «тс.», [запоросіти] «завагіт- 


525 





пороти 


порох 


ніти (про свиню)», опорос , [ супордсая ] 
«вагітна (свиня)» Пі; — р. порося , бр. 
парася , парасе, др. порося , п. ргозі§, 
ч. ргазе, слц. ргаза, вл. ргозо, нл. рго- 
зе, полаб. рогзщ болг. прасе, м. прасе , 
схв. прасе , слн. ргазе(с), цсл. прлсж; — 
псл.*рогз$, похідне від *роГ5'Ь (<*рогК-), 
відбитого в др. порозь «баран», р. [по- 
роз] «бугай, кнур», цсл. прлзт* «баран», 
схв. ргаг «тс.» (вторинне з(т>) (г) 
замість с(ь) (з) з’явилося під впливом 
*к'ьпогг , ь «кнур»); — споріднене з лит. 
рагзаз «порося», прус, рагзїіап «тс.», 
лат. рогсиз «свійська свиня», двн. їа- 
г(а)Ь «порося», нвн. Регкеї «тс.», курд, 
ригз «молода свиня», сірл. огс «тс.», іє, 
*рогкоз «молода свиня». — Коваль 83; 
Фасмер—Трубачев III 332; Вгйскпег 
438, МасЬек ЕЗЛС 479—480; ЗсЬиз- 
Їег-Зе^с 1161; Младенов 503; Зкок III 
23—24; Трубачев Назв. дом. жив. 62— 
63; Тгаиішапп 207; \Уа1сіе—ИоГгп. II 
341; Меіііеї—Егпоиі 926; Рогїипаїоу 
АІЗІРЬ 4, 579; РеЬегзеп Кеіі. Ог. І 91; 
Бенвенист 38—44; Гамкрелидзе—Ива- 
нов 594; Рокоту 841. 

пороти, поротися , [порошина] 


«тавро на. вівці, свійській птиці; вухо, 
розрізане вздовж до половини; розріз 
перетинки між пальцями», порольний , 
поротий , [від пірнати] «відлупцюва¬ 
ти», рбзпір «розпорене місце», розпір¬ 
ка СУМ, Иед, [розпбрина Иед] «тс.», 
спорок «споротий верх одягу»; — р. 
пороть , бр. парбць, др. пороти , п. 

ООЛТ ППі/ ПГЛЛ С Т' ^агп тлпт ^ ппгпл 
р і и ч_ , ^і . сі і ирао,/ рейсів, 

ч. рагаіі,-слц. рагаї’, вл. ргбс, нл. ргоіз, 
ст. ргоз, болг. пбря «порю», м. пори 
«поре», схв. порити , слн. ргаіі, цсл. 
прАТи; — псл. *рогїі (рог)р), пов’язане 
з *регїі «іти, просуватися; проникати» 
(пор. р.-ЦСЛ. НАПЄрИ «проколов», рАЗ- 
пєрЬ 7 «розпорю»); — споріднене з гр. 
тгєірсо (<*регіо) «проколюю, протикаю», 
єтгароу «(я) просвердлив, проткнув», 
тгород «прохід», гот. Гагап «їхати». — 
Фасмер III 332;'Черньіх II 58; Вгйскпег 
437; МасЬек ЕЗЛС 434; ЗсЬизІег-Земю 
1158; Младенов 493; Зкок III 11 —12; 
Тгаиішапп 206; Маїгепаиег БР 13, 190; 


Міккоіа ІЛзІ. Ог. III 80; Рокогпу 817. — 
Див. ще перти 1 . 

порох «пил; рід вибухової речови¬ 
ни», [порохань] «гниле дерево», [поро- 
харня] «пороховий завод» Куз, [ поро - 
хачка] «кріт» Нед, порохівник «пильо¬ 
вик (плащ)», порохівниця , порохівня 
«пороховий склад; пороховий завод», 
[порохнавка] «чорнозем, перегній» Нед, 
[порохнйця Иед, порохнявка Нед, по- 
рохнячка Куз] «тс.», [порохначе] (зб.) 
«гниле дерево», [ порохнйна ] «тс.», по¬ 
рохно, порохня «порохно» СУМ, Нед, 
порохнява «тс.», [ порохняк ] «(зб.) гни¬ 
ле дерево Нед; старезна людина Лекс- 
Пол; трухлява палиця, трухлявий шма¬ 
ток дерева ВеБ», порохняр «майстер, 
який виготовляє порох» Куз, порохо- 
вйще «пороховий склад», [порохбвня] 
«тс., пороховий завод» Нед, пброхбнь 
«порохно Нед; гниле дерево», пороша 
«пухкий сніг», порошина СУМ, Пі, 
[порошнйк] «ріг на порох, пляшка на 
порох Нед; пилосос Куз», порошниця 

лггпппуіршілпал. лгіггилік ГУМ Г \тг- 

рутина ] «порошина в оці» Л, [ порош - 
ня] «грибковий чорний пил на колос¬ 
ках пшениці» НикНикЕЛ, [порохкай] 


«який розсипається на порох; пухкии» 
Иед, [порохнавий] «порохнявий», [по- 
рохнатий] «зітлілий, трухлявий» Иед, 
І порохнйй] «порошний», порохнйстий 
«тс.», порохнявий СУМ, (Ме), [порох- 
нявковатий ] «перегнійний; багатий на 
перегній» Нед, [порохняний] «порохня- 

п т д іл Т—Т а п Г сі сі V Сі т а т 11 1 


ГАПАІТТТГТЛ 


игіґі'У і у і іі/|м л і і п кі кі, 

курний» Иед, порошний , порошно , 
[ порохнавіти ], порохнітії , порохняві¬ 
ти , порошйти , [порошкувата] «пуль¬ 
веризувати» Нед, [відпорошнйк] «пи¬ 
лосос» Куз, запороха «порошинка в 
оці», [запорбшина] «тс.» Я, [напорбха] 
«пил, сміття» Куз, [папорбша] «поро¬ 
ша», [прйпорох] «шар пилу» Куз, [роз- 
порбшка] (у виразі [у розпорбшку] 
«врозтіч»), розпорошувач (техн.), [ спо - 
рохнівка ] «гнилушка, кусок гнилого 
дерева», [ спорохнілка , спорохнявка ] 
«тс.» ВеЛ, спорохнілий , спорохняві¬ 
лий ; — р. порох 1 «рід вибухової речо- 


526 






порохавка 


порплйця 


вини; [курява, пил]», бр. порах «рід 
вибухової речовини; [пил; земля; най¬ 
менша кількість (чогось)]», др. порох-ь 
«пил», п. ргосб «пил; рід вибухової ре¬ 
човини», [рагсЬ] «пил», ч. слц. ргасЬ 


/,ПТЛ П пі П П ЛіС\ Л 7 Л/ГчПГЧІ 


Г~»С»ТТ/ППТЛ1ТТДчч 

І^илииі’ШП'/ 


ргосЬ «пил; порошок; рід вибухової 
речовини», болг. прах «пил, порошок», 
м. прав , схв. прах , слн. ргап «тс.», 
стел, прлх^ь «порох, пил»; — псл. 
*рогхь <*рогз-, пов’язане чергуванням 
голосних’з *р' ь рсь (пор. укр. порхавка 
«рід гриба»), *р ь Г5Іь (укр. персть); — 
споріднене з дінд. ргзап- «строкатий, 
плямистий», дісл. їогз «водоспад», лтс. 
рагзіа «сніжинка, пластівень попелу, 


вовна», рагзіаз «пластівень снігу», лит. 
ригзіаз «піна (на губах)», хет. раррагз- 
«прискати». — Фасмер III 332—333; 
Черньїх II 58; Вгискпег 437; МасЬек 
ЕЗЛС 478; ЗсНизІег-Зе^с 1159; Мла- 
денов 504; Зкок III 21; Тгаиішапп 206; 
МііЬІ.—Епсіг. III 176; Кагиііз II 22; 
Тогр 244; ІІЬІепЬеск 170, 174; РесІегзеп 
ІР 5, 54; Маїгепаиег БЕ 14, 95; Роког- 
пу 823. — Пор. персть, порхавка 1 . 

[порохавка] (бот.) «гриб порхавка, 
Бусорегбоп Ьоуізіа Б.» Вел, ВеИЗн, 
[порохалка ВеИЗн, порохнавія Мак, 
порохнавка Иед, порохнявка Мак] 
«тс.»; — п. [ргосЬб^ка], вл. рогсйа\уа, 
полаб. рогх, болг. прахавица «тс.»; — 
похідні утворення від порох ; назви 
зумовлені тим, що порхавка після до¬ 
зрівання наповнюється спорами у ви¬ 
гляді пилу. — Меркулова Очерки 174— 
175. — Див. ще порох. — Пор. пор¬ 
хавка 1 . 

[порохвачка] «жирна жовта глина, 
дуже пластична» ВеБ, [ порошівє ] «гли¬ 
няний горщик» О; — не зовсім ясне; 
очевидно, дов’язане з порох. 

[порохонь] (бот.) «гриб А^агісиз зиі- 
рЬигаіиз» Мак (інша назва [трут]); — 
пов’язане з порох ; первісно могло сто¬ 
суватися постарілих, спорохнявілих 
грибів. 

порощати «швидко й голосно гово¬ 
рити, кричати», порощати «тс.»; — 
очевидно, результат семантичної видо¬ 


зміни порощати {порощати) «стука¬ 
ти, ударяти», зближеного з верещати , 
кричати. — Див. ще періщити. 

порощйти «стукотіти (про дощ, пі¬ 
сок)», порощіти (дощем) «іти, мжичи- 


1-Штт 

і 


Л П ЛГ; 


/ п і І 


и-ісопД' 


но, результат контамінації слів порбс- 
нути (про дощ) «відразу политися, 
бризнути» і періщити. — Див. ще пе¬ 
ріщити, порскати. 

[порощїй] (бот.) «сухоребрик, 5і- 
зутЬгішп Б.» Мак, ВеБ; — неясне. 

порпати «розгрібати», порпатися 
«ритися, колупатися», поралитися , пбр- 
плятися «тс.», [порпанйна] «порпан¬ 
ня, копирсання» Нед, [пбрпель] «лупа 
(на голові)» Нед, [пбрпище] «яма, яку 
розгребла курка» Иед, [пбрплиці] «стру¬ 
пи на голові Г; лупа (на голові)» Иед, 
[порплйця] «жаба ВеУг; кріт ДзАтл», 
[порплйчка] «нікчемний чоловік, який 
удає із себе щось путнє» Кур, [пбрпли- 
ще] «лупа» ВеУг, [порплі] «тс.», [ запо- 
прати] «загребти» Ж; — бр. пбркаць 
«тикати; [нишпорити, шукати щось ко¬ 
паючись; ворушити; ськати]», п. [раг- 
рас] «порпати(ся), рити; бруднити», ра- 
ргас «тс.», слц. ргріаБ «повільно щось 
робити, бабратися, возитися», болг. 
пьрпам «(про птаха або рибу) шумно 
бити крилами або плавцями», [пьпра] 
«видавати слабкий і одноманітний шум 
крилами, одягом; порпатися, ритися 
(про птахів)», м. прпот «биття (кри¬ 
лами)», прпоти «б’є (крилами)», схв. 
прпушкати се «порпатися, ритися в 
пилюці (напр., про курей)»; — псл. 
*р ь граіі (з§), очевидно, афективне ут¬ 
ворення, паралельне до ЬаЬгаїі, укр. 
бабрати (пор. схв. брбати «обмацува¬ 
ти, шукати навпомацки»); пов’язується 
також (Варбот Зтимология 1977, 23— 
24) з гіпотетичним іє. *рег-. «розривати 
(рити), розорювати». — Меркулова Зти¬ 
мология 1970, 155; Вгйскпег 394— 
395. — Пор. бабрати, парпати. 

порплйця «залізна планка у верх¬ 
ньому млиновому камені» СУМ, Доп. 
УжДУ II, [павприця, партвйця Доп. 
УжДУ II, перпелйця , порквйця , порк- 


527 




порпличник 


порт 


лиця, пбртлйця, порхлйця тж] «тс.», 
[пбпрйця] «тс.; пристрій, яким регулю¬ 
ється висота веретена з верхнім каме¬ 
нем» Ник, [ підпрщя ] «пристрій, яким 


регулюється висота веретена з верхнім 
каменем» Ник, [ повпрйця , пбдприця ] 
«тс.» Ник, [пупраця] «залізко у верх¬ 
ньому жорні» ЛексПол, [ пурплйця ] 
«дощечка, на якій тримається спідній і 


верхній гончарний круг» Мо; — р. 
[парплйца] «пристосування для кріплен¬ 
ня млинових каменів», бр. [паупрьща, 
парплща, паркліца ], п. [рирг 2 уса, 
ратрггуса, ротргуса, рорггуса], болг. 
[пьпрйца, паприца], м. прплица, [па- 
прица], схв. паприца , слн. [ргргГса, ро- 
ргіса, ргергіса] «тс.», цсл. пр^прицл 


«дзига», ПрЬПрНЦА, ПКПрНЦА, ПОрПАНЦА 

«тс.»; — очевидно, псл. *рогі , ьрьгіса «під¬ 
пірка, пристрій для підпирання», пов’я¬ 
зане з *регїі «упирати, підпирати»; по¬ 
в’язання (Дзендзелівський Доп. УжДУ II 
65—67; ДБ VIII 84—85) з пбрпати- 
(ся), псл. *р г гра1і недостатньо пере¬ 
конливе. — Ніканчук Белар. лінгв. 12, 
69—71. — Див. ще перти 2 . 

[порпличник] (бот.) «вербена лікар¬ 
ська, УегЬепа оїїісіпаїіз Б.», [порили- 
шина Мак, порплйшник Нед] «тс.»; — 
пов’язане з [пдрплицї] «струпи (на го¬ 
лові)»; назва пояснюється тим, що вер¬ 
бена вживається при лікуванні чиряків, 
прищів, висипів та ін. (Носаль 163— 
164). — Див. ще порпати 

порскати «із силою прискати, вилі¬ 


тати, розсипатися; з шумом випускати 
повітря -або воду через рот; різко гово¬ 
рити; сміятися; форкати (про коней); 


вислизати, вириватися; швидко кидати¬ 
ся кудись», порськати «бризкати; си¬ 
патися, летіти, [вириватися]», порсну¬ 
ти, порбснути, порскйй «швидкий, 
жвавий (про коня); слизький; який 


легко розколюється; вивертким; [який 
легко лякається і - відскакує Нед]», 
[порськйй] «швидкий, прудкий; слизь¬ 
кий; який легко розколюється», порск - 
лйвий «швидкий, жвавий; [боязкий, 
який легко лякається і відскакує Нед]», 
[пбрскавка] «нежить» ДзАтл II, [за- 


пбрскатися] «стати сопливим» Ж, на- 
пбрскливий «напористий», розпбрску- 
вач Куз, розпбрскувальний Она, [спур- 
снути] «зірватися з чого-небудь, ви¬ 
слизнути з рук» Па; — р. [порскать] 
«кидатися куди-небудь; пирскати від 
сміху», бр. [пбрскаць] «форкати; при¬ 
скати від сміху», п. рагзкас «пирхати; 
сичати, потріскувати», ч. ргзкаїі «бриз¬ 
кати, прискати, пирхати», слц. рг$каї’ 
«тс.», вл. рогзкас «чхати; пирхати», нл. 
рагзказ «пирхати; бризкати; метати іск- 

V' . 

рИ>>, СХВ, ГірСКиҐпІІ <<ПИрХВТИ \ ТріЩВТИ>>, 

слн. ргзкаїі «пирхати, хропіти»; — псл. 
*р' ь Г5каіі, очевидно, звуконаслідувальне 
утворення, паралельне до ргузкаїі «при¬ 
скати»; — споріднене з лит. ригкзїі 
«порскати, пирхати (як кіт)», лтс. риг- 
5каї «тс.». — Фасмер III 333—334; 
Зндзелин СБЗ 20; Шахматов ИОРЯС 
7/2^338; ВП^а РК І 475—476; МасЬек 
Е5ЛС 486; 5сйиз1;ег-$е\ус 1136—1137; 
Ргаепкеї 676; Мййі.—Епсіг. III 417; 
ЗсНтісіІ: К2 32, 384; ВеггепЬег^ег ВВ 
221; Регззоп ВВ 19, 282. 


порсюк — див. паршук. 

[порт 1 ] «конопляна або лляна нитка 
у вовняній тканині або сукні; рід полот¬ 
няної шалі або хустки», [пбрта] «рядо¬ 
вина, ряднина з ганчірок» Мо, [порте- 
ниці] «білі полотняні штани» ВеЗн, 
[поркенйці] «штани з грубого білого по¬ 
лотна», [поркинйці] «тс.», пбртй «шта¬ 
ни» СУМ, Бі, [портінці (поркінці)] 
«штани» Ле, [пбртка] «холоша» О, 
[порткй] «полотняні штани», [портне] 
«домоткане конопляне або лляне по¬ 
лотно» Л, [портнйна] «тканина з льо¬ 
ну; виріб з домотканого полотна Л», 
[портбк] «скатерка, шматок полотна», 
[портуха] «груба , мішковина» Нед, 
[портянйці] «штани з грубого білого 
полотна», [ портянка ] «сукно з бавов¬ 
няною основою; кусок бавовняної тка¬ 
нини домашнього виробу, бавовняна 
хустка Л», портянка «рід панчіх у 
селянок Нед; онучі», [портяр] «ткач, 
який тче вовняні тканини з бавовня¬ 


ною основою» Нед, [порть] «конопля¬ 
на або лляна нитка у вовняній тканині 


528 




порт 


портер 


або сукні», [ портнйй ] «конопляний», 
[портняний ] «тс.», [портовий] «зітка¬ 
ний з ганчір'я» Мо, [ портянйй\ «зітка¬ 
ний на основі з конопляних ниток», [по- 
пдрть 1 «сукно, в якому основа коно¬ 
пляна, а піткання вовняне» ЛексПол, 
[попортяний] «зітканий з вовняними 
нитками на конопляній основі» Нед; — 
р. діал. бр. порт «лляна або бавовняна 
тканина», др. п'ьрть «шматок тканини, 
клапоть; одяг; пелена; оболонка; нит¬ 
ка», п. рагі «грубе полотно», ч. ргіак 
«швець, що лише ремонтує взуття», 
слц. [ргіок] «скатерка», болг. пьрту- 
шйна «пожитки, манаття», м. пртен 
«полотняний», схв. пртен «тс.», слн. 
ргі «шматок полотна; скатерка; прости¬ 
радло», стел, прчьчгь «шматок полот¬ 
на»; — псл. *рМ , ь, остаточно не з'ясо¬ 
ваного походження; здебільшого пов’я¬ 
зується (Фасмер III 334; Черньїх II 59; 
Преобр. II 111; Младенов 539; Меіііеі 
Еіисіез 351; Реіегззоп Аг. Аггп. Зіисі. 
131) з псл. *рогіі «пороти»; виводиться 
також (МасЬек ЕЗЛС 487) від тур. рігії 
«виношений одяг, лахміття, ганчір'я; 
мотлох»; менш обґрунтоване пов'язан¬ 
ня (Маігепаиег ЕЕ 14, 168) з лит. зраг- 
іаз «стрічка». 

порт 2 «ділянка берега, обладнана 
для стоянки суден», портове «портове 
мито» Куз, портовик, ст. портовий 
(1601); — р. бр. порт у п, рогі, ч. слц. 
(рідк.) роті, болг. (рідк.) порт , слн. 
рогі; — через англійське або німецьке 
посередництво (англ. рогі, н. Рогі) за¬ 
позичено з французької мови; фр. рогі 
походить від лат. рогіиз «вхід до бу- 


ГТГЛ ТТ/Л7‘ 

дкіиїху , 


ГЛПТ ' 1 

І'-'К А 1 


ри стань; 


заного з рогіа «ворота, брама», спорід¬ 
неного з дісл. Гї^гйг «бухта», двн. іигі 
«брід», псл. *регіі «іти, просувати¬ 
ся». — СІС 2 671; НйііІЛУогіЬ 16; Фас¬ 
мер III 334; КІеіп 121.9—1220; баигаі 
575; \Уа1сЗе—НоГгп. II 343—344. — 
Див. ще перти 1 . 

порт- (перший компонент складних 
слів типу портбукет, портплед , порт¬ 
сигар ); — р. бр. болг. порт-, п. рогі-; — 
виділене з відповідних складних слів, 


запозичених з французької мови; фр. 
рогіе- (Ьоициеі «вазочка на квіти» і 
под.) пов’язане з дієсловом рогіег «нес¬ 
ти», що продовжує лат. рогіаге (<*ро- 
гііаге) «тс.», споріднене з дінд. рагауаіі 
«проводить», гот. їаг|ап «їхати», псл. 
*регіі «іти, просуватися». — Оаигаі 
575; Шаісіе—Ноіщ. II 345. — Див. ще 
перти 1 . 

портал «архітектурно оформлений 
вхід до монументального будинку», 
портальний ; — р. болг. портал, бр. 
партал , п. вл. рогіаі, ч. слц. слн. рог¬ 
іа], м. портал , схв. портал ; — запо¬ 
зичено з французької або італійської 
мови, можливо, через німецьку (н. Рог- 
іаі); фр. рогіаі, іт. рогіаіе походять від 
слат. рогіаіе «ворота, брама», пов’яза¬ 
ного з лат. рогіа «тс.». — СІС 2 671; 
Фасмер III 334; 81. ’муг. оЬсусЬ 592; 
НоІиЬ—Ьуег 385; Оаигаі 575. — Див. 
ще порт 2 . 

[портатиі «збирати» Иед, [парта- 
нйна] «з трудом зібране майно» Нед; — 
неясне; можливо, походить від рум. 
ригіа «нести, носити - ; переносити». 

портативний; — р. портативний , 
бр. партатьіуньї , п. рогіаіуу/пу, слц. 
рогіаіі'упу, болг. портатйвен\ — запо¬ 
зичення з французької мови; фр. рогіа- 
ііі (жін. р. рогіаііуе) «портативний, пе¬ 
реносний» утворено від рогіег «носи¬ 
ти».^— СІС^ 671; Кораііпзкі 770; 
РЧдьЕ 577; иаигаі 575. — див. ще 
порт-. 


портвейн; — р. портвейн , бр. 
партвейн, п. рогішеіп, рогіу/а]п, болг. 
портвайн\ — за посередництвом ро- 

•“ і ш теш/ 


запозичено з англійської; англ. рогі-у/і- 
пе «портвейн (букв, портське вино, ви¬ 
но з Порто)» утворено з Рогі «Опорто» 
(португальське місто, де почали вироб¬ 
ляти портвейн) і шіпе (< дангл. шіп), 
що походить від лат. уіпиш «вино». — 
Фасмер III 335; Черньїх II 58—59; Пре¬ 
обр. II 109; К1и§-е—Міігка 560, 848; 
КІеіп 1220, 1746. — Див. ще вино. 

портер (сорт ' пива), портерна 
«пивна»; — р. болг. портер , бр. пдр- 


529 




портик 


портупея 


тор , п. ч. слц. вл. рогіег; — запози¬ 
чення з англійської мови; англ. рогіег 
виникло як скорочення початкового 
словосполучення рогїег’з Ьеег, букв, 
«пиво носія, вантажника», і походить 
від фр. ст. рогіеоиг «носій, вантаж¬ 
ник», що продовжує лат. рогШог (зн. 
в. рогШогет) «носій, вантажник», по¬ 
хідне від рогіаге «носити». — СІС 2 671; 
Фасмер III 335; 51. шуг. оЬсусЬ 593; 
ИоІиЬ—Буег 386; РЧДБЕ 578; Кіеіп 
1220. — Див. ще порт-. 

портик «відкрита галерея перед 
входом у будинок»; — р. болг. м. пор¬ 
тик, , бр. пбрцік, п. рогіук, ч. слц. рог- 
іікиз, схв. портик , слн. рбгіік; — за¬ 


позичення з латинської мови; лат. рог- 


їісиз «портик, колонада, крита гале¬ 
рея» є похідним від рогіиз «вхід до бу¬ 
динку».— СІС 2 671; 51. \ууг. оЬсусЬ 
593; НоІиЬ—Буег 386; РЧДБЕ 578; 
\Уа1йе—ИоГгп. II 345. — Див. ще порт 2 , 
портмоне «гаманець для грошей», 


заст, портмонет, портмонетка 
«тс.»; — р. болг. м. портмоне , бр. 
партманет, п. рогїтопеїка, заст. рогї- 
топеїа, ч. слц. рогїтопка, схв. порт¬ 


моне , слн. роттюпе; — запозичення з 
французької мови; фр. рогіе-гпоппаіе 
«гаманець, портмоне» утворене з осно¬ 
ви дієслова рогіег «нести» та іменника 
шоппаіе «монета, гроші», що походить 
від лат. топеіа «монета». — СІС 2 671; 
Фасмер III 335; Черньїх II 59; КЗСРЯ 
356; 51. ^уг. оЬсусЬ 592; ИоІиЬ—Буег 
386; РЧДБЕ 578; Баигаі 483, 575. — 
Див. ще монета, порт-. 

[портокаль] (бот.) «помаранча, Сії- 
гиз аигапїіит Б.» Пі, Мак; — болг. 
портокал , м. портокал; — можливо, 
за румунським посередництвом (рум. 
рогїосаі «помаранчеве дерево») запози¬ 
чено з новогрецької мови; нгр. 7горто- 


н ссЛ/и «помаранча» походить від її. рог- 
Іо^аІІо (мн. рогіо^аііі) «португальська 
помаранча (дерево і плід)», що виник¬ 
ло внаслідок скорочення з агапсіо йі 
Рогіо^аііо «помаранча з Португалії». — 
Младенов 493; ПЕРМ 644; СДЕЛМ 
326; ВаШзїі—Аіеззіо 3031. 


портрет СУМ, Иед, [портреть] 
(жін. р.) «портрет», \патрет } пбт- 
реть (жін. р.) ВеБ, потрать (жін. р.) 
Иед] «тс.», портретист , [патретник] 
«портретист; фотограф», портретува¬ 
ти; — р. болг. портрет , бр. парт - 
рбт , п. вл. рогігеї, ч. слц. слн. рогігеї, 
м. портрет , схв. портрет ; — очевид¬ 
но, за посередництвом німецької мови 
(н. Рогігаї) запозичено з французької; 
фр. рогїгаії «портрет, зображення» по¬ 
в’язане із заст. рогігаіге «зображувати, 
репрезентувати», що походить від лат. 
ргоігайеге «витягати, протягати; вияв¬ 
ляти; тягти», утвореного з префікса 
ргб- і дієслова ІгаЬеге (ігаЬо) «тягти». — 
СІС 2 672 і Фасмер III 335; Черньїх II 
59; КЗСРЯ 356; 51.“ шуГ оЬсусЬ^593; 
НоІиЬ—Буег 386; РЧДБЕ 578; Баигаї 
576; КІеіп 1221. — Див. ще абстрагу¬ 
вати, про. 

портулак (бот.) «Рогіиіаса Б.», [ пор - 
тулака Куз, портуляк Мак, пор- 
туляка Мак, бутерлак Мак] «тс.»; — 
р. болг. портулак , бр. партулак, п. 
слц. рогїиіака, ч. рогіиіак; — можливо, 
частково за посередництвом російської, 
польської та німецької (нвн. Рогіи- 
1а(с)к) мов запозичено з латинської; 
лат. рогіиіаса є похідним від рогіиіа 
«хвіртка, дверцята, ворітечка», зменш, 
від рогїа «ворота, двері»; назва росли¬ 
ни зумовлена тим, що її насіннєва ко¬ 
робочка має кришку. — АУаїйе—ИоГт. 
II 345. —Див. ще порт 2 . 

портупея «ремінь, до якого присті¬ 
бують холодну зброю, польову сумку», 
[портупей] Чопей, портепе Куз; — р. 
портупея , бр. партупея , ч. рогіере, 
розм. рогїире, слц. слн. ■ рогїере, болг. 
портупей , схв. портепе ; — запозиче¬ 
но з французької мови, очевидно, част¬ 
ково через російське посередництво; 
фр. рогіе-ерее «тс.» утворено з віддіє¬ 
слівного компонента роїіе- «порт-» та 
іменника ерее «шпага; меч», яке продов¬ 
жує лат. зраіДа «широкий і довгий дво¬ 
січний меч», що походить від гр. стга9г) 
«широкий клинок; (текст.) бердо; широ¬ 
ке стебло», спорідненого з днн. зрасіо 


530 







портфель 


поручик 


__ __ ...... 

«лиішій», Даніл. іреше, г>раии, пьн. ора- 

Іеп «тс.» і, можливо, пов’язаного з гр. 
атгоссо <<тягну, розтягую». — СІС 2 672; 
Фасмер III 335—336; Черньїх II 59; 
КЗСРЯ 356; НоІиЬ—Буег 385—386; 
РЧДБЕ 578; БаигаІ 285; ВІосН І 262; 
ргізк II 755. — Див. ще порт*. 

портфель «сумка для паперів, кни¬ 
жок; папка; [гаманець Куз]>>; — р. 
портфель , бр. партфель , п. рогіїеі, ч. 
слц. рогіеїеиіііе, рогіїеф болг. портфейл 
«портфель, гаманець», розм. портофе'л у 
м. портофел «гаманець», схв. порт¬ 
фелі «портфель», слн. рогіїеіі «тс.»; — 
запозичення з французької мови; фр. 
рогіеїеиіііе «гаманець; папка; портфель 
(міністерський)» складається з віддіє¬ 
слівного компонента рогіе- (від рогіег 
«носити») та іменника їеиіііе «листок 
(рослини); аркуш (паперу)», яке продов¬ 
жує лат. Гоїіиш (мн. Гоїіа) «листок», спо¬ 
ріднене з гал. Ьііе «листочок, цвіт». — 
СІС 2 672; Фасмер III 336; Черньїх II 
59—60; КЗСРЯ 356; 81. у/уг. оЬсусН 
592; НоІиЬ—Буег 386; РЧДБЕ 578; Баи- 
2 аї 321—322, 575; ВІосЬ І 296; Таїсіє— 
Ноїт. І 523—524. — Див. ще порт-. 

портьє «працівник готелю у вести¬ 
бюлі»; — р. портьє\ бр. парцье , п, рог- 
ііег, ч. розм. слц. заст. рогїуг, слц. вл. 
рогїіег, болг. портиер, м. портир, схв. 
пдртйр, слн. рогїїг; — запозичення з 
французької мови; фр. рогііег «швей¬ 
цар, портьє» продовжує пізнє лат. рог- 
Іагіиз «тс.», похідне від рогіа «ворота, 
двері». — СІС 2 672; 81. ^уг. оЬсусН 
592; НоІиЬ—Буег 386; РЧДБЕ 578; 
Баигаї; 575; Таїсіє—Иоїт. II 343— 
344. — Див. ще порт 2 . 

портьєра; — р. портьєра , бр. пар- 
цьера, п. рогііега, ч. слц. рогііега, болг. 
портиера , схв. портщера , слн. рогїіе- 
га; —-запозичення з французької мови; 
фр. рогііеге «портьєра; дверцята (авто¬ 
мобіля, вагона)» продовжує нар.-лат. 
*рогїагіа, похідне від лат. рогїа «двері, 
ворота». — СІС 2 672; Черньїх II 60; 
КЗСРЯ 356; ЗІ. -у/уг. оЬсусН 592; Но- 
ІиЬ—Буег 386; РЧДБЕ 578; Кіеіп 1221; 
Оаигаї; 575. — Див. ще порт 2 . 


цортякник] 


ч<льип мивиле- 


ландський, РЬоггпіищ їепах РогзБ» Иед, 
[.портянець ] «астрагал еспарцетний, 
Азіта^аіиз опоЬгусЬіз Б.» Мак; — по¬ 
хідні утворення від [порт] «лляна нит¬ 
ка»; назви зумовлені певною подібніс¬ 
тю обох рослин до льону (N80 939; 
Нейштадт 351). — Див. ще порт 1 . 

[порубок] «збір, внесок на громад¬ 
ські потреби (утримання писаря, учи¬ 
теля, сторожів тощо) Г; розподіл внес¬ 
ку Нед»; — р. [поруб] «мирська роз¬ 
кладка податку і частка, що припадає 
на кожного; грабунок, захоплення»; — 
бр. ст. поруб-ька «кривда, збиток», п. 
заст. рогиЬзї^о «розпуста», рогиЬса, 
рогиЬпік «розпусник; [лиха людина]», 
слц. заст. рогиЬ «збір, податок»; — оче¬ 
видно, результат видозміни запозичено¬ 


го свн. Ьегоир «грабунок, розбій», пов’я¬ 
заного з ЬегоиЬеп «грабувати», префік¬ 
сальним похідним від гоиЬеп «грабува¬ 
ти», гоир «грабунок, плюндрування», 
споріднених з дінд. гбрауаіі «спричи¬ 
нюється до розривання, відламується», 
гйруаїі «має розриви на тілі», лит. ги- 
реіі «турбуватися», гйраз, гирйз «не- 
гладкий, нерівний». — Кіи^е—Міїгка 
58, 61, 585—586. 

[поручейник] (бот.) «вех, Зіит Б.» 
Мак; — бр. паручайнїк «тс.»; — запо¬ 
зичення з російської мови; р. поручей¬ 
ник «тс.» утворене з прийменника по 
та іменника ручей «ручай»; російська 
назва зумовлена тим, що вех росте, як 
правило, по берегах річок, ручаїв, біля 
води (Федченко—Флеров 690—692; 
Нейштадт 416); пор. інші назви веху: 
укр. [кірничник] пов’язане з кринйця, 
слц. роїоспік від роїок «струмок, ру¬ 
чай». — Див. ще по, ручай. 

поручик (офіцерське звання), по¬ 
ручник «лейтенант Нед; уповноваже¬ 
ний, гарант; старший лейтенант Куз», 
[порутчик] «лейтенант» Нед; — р. 
болг. поручик , бр. паручнік , ч. слц. ро- 
гисік «лейтенант; (заст.) поручик», вл. 
рогиспік «командувач, володар; лейте¬ 
нант», м. поручник «поручик; старший 
лейтенант», схв .‘поручник «поручик», 


531 





порушка 


порхавка 


слн. рогбспік «лейтенант, поручик»; — 
запозичення з польської мови; п. ро- 
гисгпік «поручик; (ст.) той, кому щось 
доручено, уповноважений, заступник», 
очевидно, походить від ч. рогиспік, 
похідного від дієслова рогисііі «доручи¬ 
ти, довірити», пов’язаного з гика «ру¬ 
ка». — Фасмер—Трубачев III 336; 
Мельников Зіауіа 36, 105; НйШЛУогШ 
18. — Див. ще по, рука. 

[порушка] (бот.) «фіалка триколір¬ 
на, А/іоІа'ігісоїог Б.» Куз, ВеБ, ВеНЗн, 
[порушник] «волошка Маршалла, Сеп- 
іаигеа гпагзсЬаІІіапа Зргеп£.; гадючник 
шестипелюстковий, Рііірепсіиіа Нехаре- 
іаіа СИНЬ. Мак; Бусоросііит сотріапа- 
іит Б. Мак», [ порушень] «парило зви¬ 
чайне, А§гітопіа еираїогіа Б.» Мак; — 
р. [порушник] «волошка Маршалла», 
бр. [парушзнец мужчьінскі] «фіалка 
собача, Уіоіа сапіпа Б.», п. [рогизгепік] 
(рослина, вживана як ліки переважно 
при жіночих хворобах); — пов'язане з 
[поруха] «зміщення матки або іншого 
органу» чи з порушувати «приводити 
в рух, збуджувати», похідним від ру¬ 
шати, рух ; назва зумовлена лікуваль¬ 


ними властивостями рослин, що, зок¬ 
рема, збуджують діяльність нирок, ви¬ 
ділення сечі й поту (Носаль 37, 58, 
168, 170—171, 200—202); пор. р. [по¬ 
рушка] «малиновий чай (засіб, що збу- 


П \Т/Л ГЛ ті П 1 Гї /“V Т Т Т Т ГТ ПЛТІГ Іл 

опділсппл пи і у />/. 


Т Т Т О * КГ\^Г- о £0 

1 І 1 Ґ1 ІУІ V ! І Г1 уи' 


69. — Див. ще ПО, рух. 

[порушник] (бот.) «зимолюбка зон¬ 
тична, грушанка, Спітарпііа (ругоіа) 
итЬеІІаіа (Б.) Мий.»; — бр. парушз¬ 


нец ; — очевидно, результат видозміни 
давнішого *погрушник , пов’язаного з 
груша і зумовленого подібністю листя 


грушанки до грушевого; пор. інші 
назви рослини: укр. р. грушанка , бр. 
[грушиіца], п. ^гизгусгка, ч. Ьгизііска, 
схв. [кгизсіса], слн. ^гизіса. — МасНек 
Літі, гозіі. 175. — Див. ще груша. — 
Пор. грушанка. 

Порфйрій, Порфйр , [ Пархвйл , Пор- 
хвйр , Профйрій (Ме), Прохвйр], Пух- 
вйр, Фірій ВеЛ, ст. Перфирей (1470), 
Перфурии (XV ст.), Порфіїрїй «баг- 


ря(н), ровє(н) или чрьмнь, шарлат- 
ньі(й)» (1627); — р. Порфйрий, бр. 
Парфір, Парфірьій, др. Перфурии, 
Порфурии , слц. Рогіуг, болг. Порфй- 
р(ий), Прдфир , стел. Порфурии, Пор- 
фири, Порфир*ь, Порфилт*; — через цер¬ 
ковнослов’янську мову запозичено в 
давньоруську з грецької; гр. Порфбрюс; 
пов’язане з прикметником тгорфбрєод 
(еол. тгорфбрюд) «пурпурний, багря¬ 
ний», похідним від іменника тгорфбра 
«порфіра (пурпурна мантія); пурпурна 
тканина». — Вл. імена 81; Беринда 
228; Петровский 182; Спр. личн. имен 
446; Йлчев 404. — Див. ще порфір. 

порфір «гірська порода червоного 
кольору», порфіра «пурпурова ман¬ 
тія»; — р. болг. порфйр, бр. парфір , п. 
рогііг, ч. вл. рогіуг, слц. рогіуг, м. пор- 
фир , схв. порфйр , слн. рогііг; — очеви¬ 
дно, за посередництвом німецької мови 
(н. РогрНуг) запозичено з грецької; гр. 
тгорфоробд «пурпурний, багряний» є 
похідним від іменника тгорфбра «пур¬ 
пурний слимак (Ригрига тигех); сік із 
цього слимака, пурпурна фарба; пур¬ 
пурний одяг; пурпурна тканина», оче¬ 


видно, запозиченого з якоїсь середзем¬ 
номорської мови. — СІС 2 672; Коваль 
99—100; Фасмер III 336; Преобр. II 
111; Ргізк II 581—582. — Пор. пур- 


ГТ /Ч «Ч V О П ї/ о 1 / Л/Л'П \ ГПТІ^ О ЛІТІ Л ГУС 

ішрлаопа рий і - 

§ап!еа N665. (Бусорегбоп Ьоуізіа їй)» 
Нед, [порханя Нед, пбрховка Л, 
пурхавка Мак, пурша Нед] «тс.»; — 
р. [ пбрховка , порховйца] «тс., гриб- 
дощовик, Бусорегбоп», бр. пбрхаука , 
вл. рогсЬа^а, п. ригсНа^ка, схв. прха- 
вац , прхавица «тс.»; — -псл. *р ь гхаутї- 
ка, похідне від *р ь гхаут>(щ) «який роз¬ 
сипається, як порох», *р ь гхії «порох», 
пов’язаних чергуванням голосних з 
*рогхії «тс.», *р ь гха!і «легко переліта¬ 
ти»; (пор. р. [пбрхльїй] «розсипчастий, 
сипкий, подібний . до пороху», слн. 
рїйеі «трухлявий», ргЬек «розсипча¬ 
стий»). — Фасмер III 336—337; Мер- 
кулова Очерки 174—175. — Див. ще 
перхати, порох. — Пор. порохавка. 


532 




порхавка 


порча 


[порхавка 2 ] (зоол.) «жаба ропуха, 
Виїїо», [порохнавка, порохналка, пбр- 
халка, пурхавка] «тс.» ВеНЗн; — п. 
[рогсЬа^ка] «тс.» (з укр.); — похідне 
утворення від *порх(ь) і яке зводиться 
до псл. *р ь гхь «порох, парші, шолуді», 
пов’язаного чергуванням голосних з 
*рогхт> «порох»; назва зумовлена особ¬ 
ливостями шкіри ропухи, шерехатої й 
укритої бородавками, що зовні скида¬ 
ється на вражену паршами. — Див. ще 
перхати, порхавка 1 . — Пор. парх, 
порох. 

[порхати] «пурхати; розлітатися 
Нед», [порхлйвий] «швидкий, летючий; 
боязкий» Нед; — р. порхать «пурха¬ 
ти», ч. ргсЬаІі «тікати; випаровувати¬ 
ся», слц. ргсЬаР «тс.», схв. прхати 
«пурхати; махати крилами», слн. ргЬй- 
іаіі «пурхати»; — псл. *р ь гха!і, пов’я¬ 
зане чергуванням голосних з *рогхт> 
«порох»; [порхлйвий], очевидно, являє 
собою кальку п. ріеггсЬІідуу «швидкий, 
летючий; боязкий», похідного від ріегг- 
сЬас «тікати», яке продовжує псл. 
*р ь гхаіі, пов’язане з *р' ь гхаіі. — Була- 
ховський Вибр. пр. III 420; Фасмер III 
336—337; МасЬек Е5ЛС 481; Зкок III 
39; Брандт РФВ 23, 295; ІПахматов 
ИОРЯС 7/2, 336; Маігепаиег БР 14, 
95; Тгаиїтапп 206. — Див. ще пор¬ 
хавка 1 . — Пор. пурх. 

[порхкйй] «боязкий, швидкий; який 
легко лякається й відскакує (про ко¬ 
ня)» Нед, ВеЗн; — очевидно, наслідок 
контамінації [порский] «тс.» і [порхлй¬ 
вий] «швидкий, летючий; боязкий». — 
Див. ще порскати, порхати. 

[порховгіна] «пухкий перегній 
Нед; земля, що палить дуже, не хоче 
родитися на ній трава» ВеБ, [пурхб- 
тина] «піщана необроблювана ділян¬ 
ка» ЛексПол; — похідне від незасвід- 
ченого *порх , яке .зводиться до псл. 
*р ь гхь «порох». — Див. ще порхав¬ 
ка 1 . — Пор. порох. 

порцеляна «фарфор», [порцелян- 
ка] «порцелянова люлька; порцелянова 
глина Куз», [порцеляник] «рід слима¬ 
ка, Сургеа 1і§пЇ5» Куз; — р. ст. порце- 


линьїй «порцеляновий», п. рогсеїапа, ч. 
слц. слн. рогсеїап, вл. нл. рбгсііп, болг. 
м. порцелан, схв. порцулан , порце¬ 
лан; — через польське посередництво 
запозичено з італійської мови; іт. рог- 
сеііапа «порцеляна» є результатом пе¬ 
ренесення (за подібністю) назви рог- 
сеііапа «морська черепашка СопсЬа Уе- 
пегіз», пов’язаної з лат. рогсиз у зна¬ 
ченні «уиіуа», перенесеним за подібніс¬ 
тю з рогсиз «свиня», спорідненого з 
псл. *рог$$, укр. порося. — Фасмер III 
337; баигаї; 574; Кіи^е—Міігка 560; 
Ваіїізіі—Аіеззіо 3020; У/аІбе—Ноїт. II 
341—342. — Див. ще порося. 

порція, порціон , порціоніст 

(спец.), порціонник (спец.); — р. болг. 
порция , бр. порцьія, п. рогфа, ч. рогсе, 
слц. рогсіа, вл. рогсра, м. порцща , схв. 
пдрци/а , слн. рбгсра; — очевидно, за 
посередництвом польської мови запози¬ 
чено з латинської; лат. рогііо (род. в. 
-бпіз) «частина, частка; стосунок, про¬ 
порція»; генетично пов’язане з рагз 
(-гііз) «частина, відділ»; форма порціон 
проникла, мабуть, за посередництвом 
німецької (н. Рогіібп) і російської мов 
(р. порцибн ). — СІС 2 672; Акуленко 
142; Черньїх II 60; Фасмер III 337; У/аІ- 
сіе—Ноїт. II 258—259. — Див. ще 
партес. — Пор. пропорція. 

порча «пошкодження, шкода; ва¬ 
да», пбрчений «зіпсований, який має 
фізичну ваду», [спортйти] «зіпсувати; 
схибити» Нед, [спорчйти] «зіпсувати» 
Нед; — р. порча , пбртить «псувати, 
калічити», др. запьртити «пошкоди¬ 
ти, попсувати», испьртити «зіпсува¬ 
ти», п. рагсіес «псуватися; сохнути, 
в’янути», ч. ст. гаргШі «зіпсувати», 
р.-цсл. ггьрчА (порчл) «шкода», ггьртн- 
ти «тратити»; — очевидно, псл. *гар ь г- 
Ші «зіпсувати» (первісно «засидіти яй¬ 
це»), пов’язане з. * 2 ар ь г 1 , ьк'ь «запорток, 
яйце-бовтун»; менш переконливе пов’я¬ 
зання з пороти , псл. *рог!і (Фасмер 
III 335; Черньїх II 59; Мікі. Е\У 243) 
або з лит. ригзіі «гнити» (Маїгепаиег 
БР 14, 167; МасЬек ЕесЬегсЬез 21). — 
Преобр. II 110; Вгйскпег 397; НоІиЬ— 






порчак 


посесія 


Кор. 432. — Див. ще запорток. — 
Пор. вгіпороток. 

[порчак] (бот.) «свербига східна, 
Випіаз огіепіаііз Б.»; — р. [порчак] 
«тс.»; — очевидно, видозмінене запози- 


т^ппл 


'Г'Х 7ГЧ СкГТІ. І 

і у 


'Г'Т г гч 

1 У Р 


Кі * гг> о і/ 
ииі сдіV 


«горох» споріднене з дтюрк. Ьигсац, каз. 
к.-калп. ног. буршак , башк. борсак , 
тат. борчак , алт. пьірчак, уйг. пурчак, 
чув. парса «тс.»; перенесення назви з 
гороху на свербигу зумовлене певною 
подібністю обох рослин до гороху (зо¬ 
крема, наявністю стручків — Нейш- 
та п т 282* Фе^ченко—Фле п ов 490Б — 
Фасмер III 337; Егоров 147, 149. 

поршень, [пбршінь] Нед; — бр. 
пбршань; — запозичення з російської 
мови; р. поршень вважається похідним 
від дієслова порхать, спорідненого з 
укр. пбрхати, або пов’язується з [пор¬ 
шень] «вид селянського взуття, пос¬ 
тіл», етимологічно неясним. — Фас¬ 
мер—Трубачев III 337; Булаховський 
Вибр. пр. III 365; Преобр. II 111. — 
Див. ще порхати. 


порядок, поряд , порядкувати , по¬ 
рядний , пбряду — див. ряд. 

[порянка] (бот.) «дягель лікарсь¬ 
кий, АгсЬап^еІіса оШсіпаІіз НоЕт.» 
Мак; — неясне; можливо, пов’язане з 
р. [порить] «допомагати, бути корис¬ 


ним». 




ТТ Л/' О Г л П ! Т Т А І 1\Д ОТЇТТА Т Т * ^ П ПЄТІ Г* П ПІП 

її емісії ч'оіпи Д асі Д і о~ 

чині при одруженні); посад (місце мо¬ 
лодих на весіллі)» СУМ, Нед, [ посага , 
пбсах, посяг , посяга] «тс.; весільний 
поїзд з молодою», [посажна] «з бага¬ 
тим посагом» УРС, Нед, [посажний] 
«подарований у посаг» Л, [посагува- 
ти] «одягати, вести й садовити молоду 

ия пппяпл ТТрп \ Є)Р^ґ} пгп ’мси п\ «ібряптл. 

і, ічл і і и у х ід у ^ V V ^ ^ V ч/^ гV * і/ ич/ ^ '' V і х 

данниця», [вйпосажити] «дати прида¬ 
не», [відпосажити Нед, спосагбвува - 
ти О, спосажйти О, упосажити] 
«тс.»; — р. [посаг] «одруження; по¬ 
саг», бр. пасаг «посаг», др. посагь «од¬ 
руження», посагати «одружуватися», 
п. роза§ «посаг», ч. заст. розаН «тс.», 
болг. ст.. сагати «оженитися», стел. 
посагати «виходити заміж», ПОСАГЬ 






«шлюб»; — псл. роза^рь <*ро-зб§-, по¬ 
в’язане з 5£§аїі «сягати»; — спорідне¬ 
не з дінд. заїаіе (рга-) «приєднується», 
лит. 5Є£Іі «прикріплювати», за^уіі (іте¬ 
ратив) «тс.», за§а «пряжка», прус, за- 

ГГ\ С чЧ ІП П С-ПОПС1 т / ^ •’І’С'ЛГҐ П ^ лИ/ІЛФЧГ 

^ і ^ V м..'/, ірій, о и сі і і і і і \ -ч 

зок, линва»; менш переконливе виве¬ 
дення псл. роза£і> (Ондруш Зтимоло- 
гия 1984, 177) від іє. *рйк- «з’єднува¬ 
ти, зв’язувати» і зіставлення його з 
лат. рах «мир», расїит «угода». — 
Москаленко УІЛ 29; Фасмер III 338; 
МасЬек Е5ЛС 473; Вгискпег К2 45, 
318' Аникин 60—67* Ва п бот Зтимоло¬ 
ти я 1980, 32; Маїхепаиег БР 13, 181. — 
Див. ще по, сягати. 

посада «службове становище, міс¬ 
це в установі, підприємстві»; — бр. 
посада; — очевидно, запозичення з 
польської мови; п. розаба «посада; 
(заст.) становище; фундамент; сели¬ 
ще», пов’язане з забгіс «садити». — 
Вгискпег 478—479. — Див. ще садйти. 

[посаль] (присл.) «досі, до цього 
часу» Нед; — запозичення зі словаць¬ 
кої мови; слц. розіаі’, [розеГ, розаГ] 
«тс.» відповідає укр. [посіле] «до цього 
місця» (див.). 

посаманити — див. саманати. 
[посвірж] (орн.) «вівсянка городня, 
ЕтЬегіга сігіиз Б.» Куз, Шарл, [пбцві- 
рок] «тс.» ВеНЗн; — п. [роз^іегка] 

//'ГЛ х\ • ОПДГТ/АТТОАП1ГГНПО ПТ ТТЛ \ ГТП АААТТМП 

і V у оо ^ пипа^ліДУоалопс у юирсппл, 

пов’язане зі [свіргун] «цвіркун» (див.), 
посеред — див. серед, 
посесія «земельне, орендне воло¬ 
діння», посесор (заст.) «власник посе- 
сії», посесійний , ст. посесьія (1613); — 
р. посессия , бр. пасзсія, п. розез]а, ч. 
розезог, слц. розезіа, болг. посесия , 
схв. посесща; - 


ської мови; лат. роззеззю «володіння; 
власність, маєток», пов’язане з роззі- 
бео «володію», є складне слово, що ут¬ 
ворилося шляхом поєднання *роіз 
«пан» (пор. лат. роїіз «могутній, спро¬ 
можний»), спорідненого з другим ком¬ 
понентом псл. *§озробь, укр. господь , і 
зібео (зїбо) «сідаю; володію», пов’яза¬ 
ного з зебео «сиджу», спорідненим з 





посироститися 


послотюх 


псл. зесіеіі, укр. сидіти. — СІС 2 672; 
НйШ-У/оііН 16; Зі. -^уг. оЬсусЬ 593; 
НоІиЬ—Ьуег 386; РЧДБЕ 579; Таїсіє— 
НоГт. II 347, 350, 507—509. — Див. 

ще ГОСПОДЬ, СИДІТИ. 

[посиростгітися] «їсти мариновану 

^ ^ ^ \ „л . . -1 

ркіиу» і ісд, — ішо плсшс із іьи^иьгапии] 

«сирий, неварений», оскільки маринова¬ 
ну рибу не варять. — Див. ще сирйй. 

[ПОСІ] (присл.) «досі, до цього міс¬ 
ця, по-це місце; до цього часу» Нед; — 
очевидно, виникло з первісного *по сії 
(місця, часи). — Див. ще по, сей. — 
Пор. досі, поти. 

посібник — див. засіб, 
посіверіти — див. сївер. 
посідати «оволодівати; володіти, 
привласнювати», посісти , 1 посід\ «влас¬ 
ність, володіння Нед», [посідок, посі- 
дище] «тс.» Нед, [ посідатель ] «влас¬ 
ник» Нед, заст. посідач, [посідник 
Нед] «тс.», заст. посілість «володіння, 
маєток», заст. посілая «маєток, сади¬ 
ба», ст. посісти «заволодіти» (1436), 
поседати «володіти» (1562); — калька 
п. розіабас «мати, володіти», що, як і 
ч. розебпоиіі «оволодіти (кимось — 
про почуття, думки)», слц. розвсІШії’ 
«тс.», очевидно, виникло на основі лат. 
роззібео «володію, маю», спорідненого 
з п. розіасіас «посідати, сісти, зайняти 
місця». — Огіенко РМ 1938/1, 41. — 
Див. ще по, посесія, СИДІТИ. 

[посіль] (присл.) «до цього місця» 
Она; — р. [посель] «до цього часу», ч. 
[розеї, розеГ], слц. розіаГ «тс.»; — псл. 
розеїе «досі, до цього місця, до цього 
часу», що утворилося з прийменника 
ро і компонента *зе1е, який складаєть¬ 
ся із займенникової основи зе і частки 
1е (іе). — ЕЗЗІ 31. £Г. II 576. — Див. 
ще відсіль, досіль, ле, по* — Пор. 
посаль. 


[посітйти] «відвідати» Нед, [пдсіч- 
ки\ «відвідини» Нед; — р. посетйть 
«відвідати», др. посушити «тс.», болг. 
посетя «відвідаю», м. посетува «відві¬ 
дує», схв. посетити «відвідати», слн. 
розеШі, стел, пос^гтити (пос г Ьціл\) «тс.»; 
— псл. розеїіїі, похідне ВІД *5ЄЙЬ «гість»; 


— споріднене з лит. зуе^уз «гість», гр. 
бтарод «супутник; товариш», гомер. 
Еєтпс «друг». — Фаемер III 338; Чер- 
ньіх II 60; Преобр. II 114—115; Егізк І 
579; НоГтапп 97. 

[пбсіткий] «рідкий» (про тканину); 

— очевидно, утворене за допомогою 
префікса по- від іменника сітка, похі¬ 
дного від сіть. — Див. ще по, сіть. 

посітник — див. сить 1 , 
посківкй — див. постілка, 
[поскінь] (бот.) «плоскінь, чолові¬ 
чі коноплі, СаппаЬіз заїіуа шазсиїа», 
[ поскінки , посконки , посконь , поск- 
зонки, розклінки] «тс.» Мак, [поскін- 
ний, поекднний ДзАтл І, паскінний 
ДзУЗЛП]; — р. посконь , бр. [паскан- 
ні\, ч. [розкйпку], розкоппе копорі, 
слц. розкоппе копоре, вл. розкоте 
(разкоппе) копор]е, схв. слн. [розкоп, 
розкапіса]; — псл. розкопь, *разкопь 
(?); — загальноприйнятої етимології не 
має; виводиться з іменного префікса 
ра- (ро-) і кореня зкоп- від іе. *(з)кеп- 
«віддерта шкіра, луска, кора» (ЗсЬизІег- 
Зете 1047 — 1048); зводилось до *р1оз- 
копь як похідного від ріозкь «плоский» 
(Вгйскпсг 422); виводилось із *ро- 
зкорпь (від зкоріїі «схопити») як назва 
безплідних конопель (Козііаі 2І5ІРЬ 7, 
380 — 381); розглядалось як запозичен¬ 
ня з фінно-угорських мов, пор. мар. ро- 
Ідз-квгїе «плоскінь, коноплі» (Коппек 
СМЕ 26, 136; МасЬек Лш. гозії. 93); 
при цьому звертається увага на зворо¬ 
тну відповідність компонентів у словах 
псл. розкопь і *копор]а, особливо лат. 
саппаЬіз (пор. також Фаемер—Труба- 
чев III 339). — Пор. плоскінь. 

[поскрижавчитися] «потовктися» 
(про яйця) О; — неясне. 

[поскубки] (бот.) «плоскінь, Сап¬ 
паЬіз заііуа гпазсиїа Мак; коноплі зви¬ 
чайні, СаппаЬіз заііуа Б. ВеНЗн»; — 
очевидно, результат зближення назви 
[ поскінки ] «тс.» з дієсловом скубти 
(як назва рослини, яку скубуть). — 
Див. ще поскінь, скубти. 

[послотюх] (орн.) «золотиста сив¬ 
ка; СЬагасІгіиз аргісагіиз Б. (ріиуіаііз 

Г Г» г 
0^0 








посмітюха 


поспонувати 


аисї.)» ВеБ; — похідне утворення від 
[слота] «сльота, дощова погода»; назва 
зумовлена, очевидно, уявленням про 
те, що птах своїм криком віщує дощо¬ 
ву погоду, сльоту (на дощ ворожить 
ВеБ, на дощ свище ВеНЗн); менш 
обгрунтоване припущення (Булаховсь- 
кий Вибр. пр. III 223), що назва птаха 
має презирливий характер. — Див. ще 
по, сльота. — Пор. слотняк. 

посмітюха (орн.) «чубатий жайво¬ 
ронок, Оаіегісіа сгізіаіа Воіе», посмі¬ 
тюшка, [посмітюшок ВеНЗн, смі- 
тюх тж, смітюха Шарл, смітянка 
тж] «тс.»; — п. [розтіесіисЬа, розтіе- 
сіизгек, зтіесіисЬ, зтіесіисЬа, зтіесіи- 
§а] «тс.»; — похідні утворення від 
сміття ; назва зумовлена тим, що по¬ 
смітюха часто зустрічається біля сміт¬ 
ників і руїн. — Булаховський Вибр. 
пр. III 223; Зігиіупзкі 104. — Див. ще 

СМІТТЯ. 

пособгіти, посбба, посббництво — 

лив. засіб. 


[пособиця] «ряд» Нед, [пособб- 
вість] «розташування один за одним» 

1 Т (-V ГІ • П л ^ А Г' А < А Л /. А ГГ Т І Т Т О О А ТТ 

іієд, — и. сі, ргизиіл ^идші оа ид- 

ним, по черзі, по порядку», ч. розоЬпу 
«який іде один за одним», нл. розо- 
Ьіси, розоЬісу «разом, укупі; поруч; 
один за одним; один при одному», 
болг. [ пособкйня] «близнючка або на¬ 
роджена одна слідом за другою», схв. 
пособица «дівчинка, народжена слідом 


( г олтптлі ч\ 

1 ^ і'-'/ '' , 


ппгпПіп г) 

І і' ч/ КУ V ^ С/у 


«хлопчик, народжений слідом за хлоп¬ 
чиком», СЛН. [рОЗоЬегеп] «окремий, 
відокремлений», ЦСЛ. іюсокь (присл.) 
«один за одним»; — псл. розоЬіса, ро- 
зоЬь утворені на підставі словосполу¬ 
чення ро зоЬе «по собі», що могло оз¬ 
начати «один за одним». — Фасмер III 
340; 5с.Ьизіеґ-5е^с 1139. — Див. ще 
по, себе. 

[посов’ястий] «темний» (про забарв¬ 
лення) О; — неясне, 
посока — див. сік 1 . 

[посокрйтйти] «посварити» О; — 
неясне. 

посол, посольство — див. слати. 


[посолина] «менструація» О; — не¬ 
ясне. 

[посолонь] (присл.) «ідучи на захід 
із сонцем» Нед; — р. [посолонь] «за 
сонцем, зі сходу на захід», п. [розіогі] 
«сонячний бік», [розіоппу] «обернений 
до сонця»; — псл. *розЧпь (присл.), 
що утворилося з прийменника ро та 
іменника *з ь 1пь «сонце», яке пізніше 
було витіснене зменш. *з ь Іпьсе. — Фас¬ 
мер—Трубачев НІ 340. — Див. ще по, 
сонце. 

посох — див. соха. 

[посочник] «лягавий собака» Куз; — 
р. ст. посок «розшук», п. розоко^/іес 
«мисливський собака, що вистежує 
звіра по його кривавих слідах», болг. 
посока «напрям», посбчвам «показую», 
м. посока «напрям»; — псл. розокь, 
розока «стеження; розшук, пошук», 
похідні утворення від дієслова зосіїі 
(укр. сочйти) «стежити, чатувати»; п. 
розокоу/іес пізніше могло зазнати вто¬ 
ринного зближення з розока «кров зві¬ 
ра», похідного від зок «сік». — Фасмер 
III 292—293, 731. — Див. ще по, со- 


ЧЇ11И. 

пбспіл, поспіль, поспільний, по¬ 
спільство, поспільщак, поспільщина, 
посполитак, посполитий, посполйця, 
посполу, поспбльний, поспбльство — 


див. СПЇЛ. 

пбспір — див. спорець. 

[поспішна] (бот.) «паслін чорний, 
Зоїапит пІ^гигп Б.» Л4ак; — очевидно 
похідне утворення від поспішйти (до 
вбиральні); у такому разі назва зумовле¬ 
на послаблювальною дією ягід пасльону 
(Лік. росл. Енц. дов. 322, 323). — Див. 
ще спіх. 

[поспонувати] «лаяти, ганити», 
[пуспуновати] «тс.» ВеЛ; — бр. ст. 
пос(т) поновати «принижувати»; — 
запозичення з польської мови; п. розі- 
ропо^/ас «нехтувати, принижувати», 
розропо^/ас «тс.» 'походить від лат. 
розіропо «ставлю нижче, вважаю менш 
важливим», утвореного за допомогою 
префікса (прийменника) розі(-) (<*роз- 
іі) «після, по», спорідненого з тох. В 


536 





поспособійка 


постіл 


розіат «після», лит. разїагаз «остан¬ 
ній», псл. ро «після, по, за», рогсіт» «піз¬ 
ній», від дієслова ропо «кладу». — Бу- 
льїка 255; Кораіігїзкі 772; Таїсіє— 
Ноїт. II 347—349. — Див. ще пізній, 
по, позгіція. 

поспособійка — див, підсобійка, 

пост, постовйй ; — р. бр. болг. м. 
пост , п. ч. слц. розі; — запозичення з 
французької мови; фр. розїе «пост» по¬ 
ходить від іт. розіо «місце; пост», по¬ 
в’язаного з дієсловом рогге «ставити, 
класти; висувати», що продовжує лат. 
ропеге (ропо) «класти, ставити». — СІС 2 
673; Фасмер III 341; Оаигаї 576; Ваі- 
ЇІ5ЇІ—Аіеззіо 3039. — Див. ще пози¬ 
ція. 

постав «штука, сувій (тканини), 
СУМ, Пі; [сукно] Чопей», [поставйще] 
«сувій домотканого полотна або сукна; 
умовна міра довжини готової тканини, 
що дорівнює довжині наведеної на ста¬ 
нок основи» ЛексПол; — р. заст. по¬ 
став «штука матерії», бр. пастау «тс.», 
др. поставь «жердина; тканина, полот¬ 
но; шматок тканини певної міри», п. 
розїа^ «штука (сукна); сувій сукна тієї 
довжини,'у якій виходить з верстата; 
[шістдесят пасом лляного прядива; ос¬ 
нова тканини в полотні]; (ст.) стан, 
порядок, правило», ч. розіау «штука 
тканини», схв. постав «шматок ткани¬ 
ни», цсл. постава «жердина; ткани¬ 
на»; — псл. розіауь, похідне від діє¬ 
слова зіаіі «стати»; діалектне значення 
«сукно», .можливо, виникло почасти під 
впливом уг. розгіб «сукно», що саме є 
запозиченням з якоїсь слов’янської мо¬ 
ви. — Кпіегза І 1, 441. — Див. ще по, 
стати. 

[постадниця] «дівчина, що грає го¬ 
ловну роль, на обжинках»; — р. [по- 
статйица] «зажинниця, жниця, що 
веде перед», п. [розіайпіса] «жниця, що 
випереджає інших у роботі», [розіаі- 
піса] «тс.»; — первісне постатниця , 
похідне від постать «смуга поля, яку 
займають женці», що утворилося за до¬ 
помогою префікса по- і суфікса -ть від 
дієслова стати ; первісне значення 


«та, що (перша) займає постать». — 
Див. ще по, стати. 

[пбсталь] (бот.) «аконіт, Асопіїит 
Б.» Нед; — очевидно, похідне від діє¬ 
слова стати (діал. ст.) «залишатися, 
бути, стояти»; у такому разі значення 
слова мало бути «те, що залишається»; 
назва могла бути зумовлена отруйніс¬ 
тю деяких видів аконіту, які не поїда¬ 
ються худобою і залишаються на пасо¬ 
вищах (Нейштадт 254—255). — Див. 
ще По, стати. 

постамент «основа пам’ятника, 
скульптури, колони»; — р. болг. м. 
постамент , бр. пастамент , п. роз- 
їитепі, ч. слц. вл. розїатепї, схв. по¬ 
стамент ; — запозичення з німецької 
мови; нім. Розіатепї походить від 
слат. розіатепіит «постамент», пов’я¬ 
заного з лат. розіїиз «покладений», ро¬ 
по «кладу». — СІС 2 673; НоІиЬ—Буег 
387; РЧДБЕ 579. — Див. ще позйція. 

[постанець] (ент.) «тарган, Регіріа- 
пеіа огіепїаііз»; — неясне. 

постигний, постйжно — див. стгіг- 
нути 1 . 

[постйлиці] (бот.) «сорт слив, Рги- 
пиз іпзіїіііа уагіеі;.» Мак, ВеНЗн; — не¬ 
ясне; можливо, первісне [*постйгли- 
ці\, похідне від постигати. 

[постій] (присл.) «стільки, так» 
Нед; — очевидно, первісне * постіль 
( <*постоль ), що утворилося внаслідок 
злиття прийменників по, сь (пізніше з) 
і прислівника толь (пор. др. толь «сті¬ 
льки, так»), генетично пов’язаного з 
укр. тільки. — Див. ще з 1 , по, тіль¬ 
ки. 

постіл «м’яке селянське взуття з 
цілого шматка шкіри; [личак]», посто- 
ляр «майстер, який робить постоли; 
той, хто ходить у постолах»; — р. [ по¬ 
стола ], бр. [ постали ], п. [розіоі] «ли¬ 
чак», ч. [розіоіа] «тс.», схв. [пдсто] 
(род. в. постола) «черевик», слн. роз- 
Іоі; — псл. розіоіь -(<*ро(йоІот), скла¬ 
дне слово, утворене з основи *роб- із 
значенням «нога» (пор. дінд. рабат 
«слід, відбиток, нога») і компонента 
’ЧоІ'ь, очевидно, із значенням «підош- 






постілка 


постріт 


ва» (пор. дінд. їаіат «поверхня, доло¬ 
ня, підошва»), що зберігається в укр. 
тло ; споріднене з дінд. рабаіаіе (дв.) 
«підошва (взуття)»; менш імовірне по¬ 
ходження слова від тур. розіаі «туфля» 
(Горяев 276; ЬокоІзсН 133), яке можна 
припустити тільки щодо болг. [ постал ] 
«постіл» (Младенов 496); лтс. разіаіа 
«постіл», ест. разїаі «тс.» є, мабуть, за¬ 
позиченнями з давньоруської мови. — 
Фасмер—Трубачев 341 —342^ Преобр. 
II 113—114; МасЬек ЕЗЛС 474.— 
Див. ще під 1 , тло. — Пор. застоли. 

[постілка] (бот.) «скабіоза, ЗсаЬіо- 
за Е.» Нед, [посківкй Ко, постілкй\ 
«тс.», [ постолівка ] «волошка скабіозо- 
видна, Сепіаигеа зсаЬіоза Е.» Нед; — 
неясне. 

постільга (орн.) «боривітер зви¬ 
чайний, Раїсо Ііппипсиїиз», [постйльга 
Нед, Куз, постолічдк Л], пустельга 
УРС, Нед, [ апостельга Шарл] «тс.»; — 
р. пустельга , бр. пустальга , п. риз- 
іиіка, ризіоіка, ризіої, ч. розіоіка, ст. 
розіоіка, слц. ризіоука, вл. ризіоіка, 
ризїа^а, нл. разіигііса, схв. постолдв- 
ка, слн.-розібука «тс.»; — слово нез’я- 
сованого походження; пропонується по¬ 
в'язання з псл. ризіь «пустий» (Мікі. 
Е"\У 268; Преобр. II 154; Фасмер III 
410) як назви птаха, що живе в пусте¬ 
льних місцях; виведення з первісного 
псл. *розї;оіь1оу'ька (МасЬек ЕЗЛС 474) 
як птаха, що здатний при полюванні за¬ 
стигнути, постояти в повітрі без руху; 
тлумачення (Никонов ЗИРЯ II 90—92) 
як запозичення з тюркських мов (пор.: 
хак. посторгай «жайворонок», алт. бос- 
торкойу ног. бозторггьай «тс.»). — 
Фасмер—Трубачев 410; ЗсЬизіег-Зе^ус 


1193. 

гьостол акати «патякати»; — неяс¬ 
не; можливо, виникло з давнішого * пу¬ 
сто галакати, утвореного з поєднання 
слів пустий і галакати з початковим 
значенням «балакати, базікати». — 
Пор. пасталакати. 

[постолянка] (бот.) «айстра, Азіег 
Е.; садова айстра китайська, Саііізїе- 
рНиз сЬіпепзіз Г4еез.» Мак; — очевид¬ 


но, результат видозміни назви [компо- 
стеля , компостелька ] «тс.» з відпадін¬ 
ням першого складу. — Див. ще кам- 

пустелія. 

посторонок «ремінь або мотузок, 
що з’єднує в упряжці хомут з орчи- 
ком», [посторбмок Нед, посторонка 
Пі, построма Пі] «тс.»; — р. пост- 
рбмка , [пострбнка, посторонка ], бр. 
пастрбнак , ч. розїгапек, розїгапек, 
слц. розігапок, вл. нл. розігопк; — оче¬ 
видно, калька п. розїгопек, [розїгопк, 
розіггбпек, розіготек], яке, у свою 
чергу, є калькою ч. розігапек «тс.», що 
могло виникнути на підставі свн. зігапс 
«посторонок; мотузок, канат», нвн. 
8ігап£ «тс.», спорідненого з дангл. 
ЗЇГЄП£, англ. 5ЇГІП§, ДІСЛ. 5ІҐЄП£Г «моту¬ 
зок, канат; ремінь», ірл. згеап§ «моту¬ 
зок, канат», дірл. згеп^аіш «тягну», 
лат. зігіп^о «натягаю», лтс. з1гіп§1 «ста¬ 
вати тугим, засихати», зігап^з «енер¬ 
гійний, бадьорий; мужній», внаслідок 
його зближення з ч. зїгапа «сторона»; 
менш переконливі інші пояснення по¬ 
ходження слова: виведення його як 
праслов’янського утворення з псл. *ро 
зіогпе (>*роз1опгьк'ь) (Фасмер III 342; 
Вшскпег 432; МасЬек Д8ЛС 474; 
НоІиЬ—Кор. 287; 8сЬизіег-8ечю 1140— 
1141; Шахматов Очерк 155; ТогЬібгпз- 
зоп II 73), пов’язання р. пострбмка із 
стре'мя (Преобр. II 114), етимологічне 
зближення з двн. з1го(и)т «мотузок» та 
р. струна (Регззоп Веііг. 788, 891), з р. 
простереть (Реіегззоп В8І. АУогІзЕ 
81), з укр. терміття , слн. заст. (з)їег- 
гпаїі «ткати» (Ве2Іа« Е зе і і 130Е — Маї- 
гепаиег ЕР 13, 182; К1и§е—Міїхка 755. 

[постріл] «зустріч; поганий, нещас¬ 
ливий випадок; пристріт» Нед; — оче¬ 
видно, результат можливої в частині 
південно-західних говірок тіперистичної 
зміни давнішого *пострів, похідного 
від стрівати. — Див. ще по, стрі- 
тити. 

[постріт] (бот.) «роговик, Сегаз- 
Ііит уиі^аіит Ь.» Нед, Мак, [пострі- 
тник] «лутига- Аігіріех Е.» Мак; — 
неясне. 


538 




пбстріш 


потакати 


[пбстріш] (жін. р.) «група 8— 

10 дворів, що разом наймають одного 
пастуха; частина села, передмістя 
Нед»; — очевидно, результат поєднан¬ 
ня прийменника по з іменником стрі¬ 
ха, тут ужитим як позначення певної 
хати з двором. — Див', ще по, стріха. 

построма — див. пастрама. 
постулат, постулювати ; — р. 

болг. м. постулат , бр. постулат , п. 
вл. розіиіаі, ч. слц. слн. розіиіаі, схв. 
постулат ; — запозичення із західно¬ 
європейських мов; н. Розіиіаі, фр. роз- 
Іиіаі, англ. розіиіаіе походять від лат. 
розіиіаіит «вимога, прохання», пов’я¬ 
заного з дієсловом розіиіо «вимагаю», 
утвореним з розсо (<*рг(1?)з!<б), спорід¬ 
неного з дінд. ргссЬаІі «питає», тох. А 
ргакза(т) «прошу», лит. ргазуїі «вима¬ 
гати, просити», псл. ргозііі, укр. проси¬ 
ти . — СІС 2 673; Кораііпзкі 772—773; 
НоіиЬ—Ьуег 387; РЧДБЕ 579; Оаига1 
576—577; Кіеіп 1224; Таїсіє—Поїш. II 
346—347, 350. — Див. ще просйти. 

[постуночки] «личаки; черевички» 
Нед; — неясне; можливо, помилковий 
запис незафіксованого * поступочки, 
похідного від ступати. 
поступки — див. піст. 

[постушель] (бот.) «бугила лісова, 
АпіЬгізсиз зііуєзігіз НоГїґп.» Мак, [пус- 
тоиіель] «тс.» Мак; — очевидно, запо¬ 
зичення з російської мови; р. [посту- 
шель\ «тс.» вважається результатом 
видозміни деетимологізованого [пус- 

ІМГуГ'П ґ\ 1 /у'ГЛ ч\ 1ГФП АПЛТТЛ РЛ О Лґ'ТТ АП ^ ГТ 1 Г> 

11 ^ л> \ V і V. ^ ^ і ^ 

пустдй «пустий» і село (селить) «село 
(селити)» як назви бур’яну, що росте 
на незайнятих місцях, у тому числі та¬ 
ких, де колись було якесь селище. — 
Даль III 541. — Див. ще пустйй. 
село. 

посуд, посуда , посудина , посуд¬ 
ник, посудок — див. суд 2 , 
посула — див. сулйти 1 . 
посьблок «селище»; — бр. пасе- 
лак; — запозичення з російської мови; 
р. поселок «тс.» пов’язане з поселять , 
похідним від селйть «селити». — Див. 
ще по, село. 


[пбсюх] «обід, що складається із са¬ 
мого лише борщу»; — неясне, 
посяг, посяга — див. посаг, 
[потабеньки] «дурниця, нісенітни¬ 
ця, теревені» Пі, [потебня] «ледар, ле¬ 
дащо» О, [потіня] «тс.» О; — неясне. 

[потаєнниця] (бот.) «петрів хрест 
лускатий, ЕаІЬгаеа здиашагіа 1^.» 
Мак; — р. [потаеница], схв. пдтй]- 
ница «тс.»; — похідне утворення від 
потаїти(ся)', — очевидно, калька на¬ 
укової назви нлат. ІаіЬгаеа, яка зводи¬ 
ться до гр. Ла9ршо<; «таємний, прихо¬ 
ваний»; назва зумовлена тим, що знач¬ 
ну частину свого життя ця рослина 
проводить під землею, живлячися со¬ 
ками тієї рослини, до якої присмокта- 
лася (Вісюліна—Клоков 283). / — Симо- 
новиїї 267. — Див. ще по, таїти, 
потайник — див. тайник. 

[пбтак 1 ] «у ткачів: інструмент для 
намотування ниток на шпульку» Нед, 
[пдтач ДзУЗЛП, потачка Нед, но¬ 
ток , пддак ЛексПол] «тс.»; — п. [ро- 
Іак] «прилад для намотування шпульок 
на ткацькому верстаті», ч. [роїас] «ве¬ 
ретено з намотаними нитками», слц. 
роїак] «прядка», вл. роїас «веретено з 
пряжею», нл. роїас «веретено, шпуль¬ 
ка»; — псл. роїакь, роїась, пов’язані з 
*ро!аса!і (ітератив), роїосіїі «поверті¬ 
ти, покрутити», похідними від Іосіїі 
«точити, крутити». — Дзендзелівський 
51. 5І. 13/3—4, 233; МасЬек Е5ЛС 
474; ЗсЬизІег-Зе^с 1141 —1142. — 

П ТІ Т“> ТГТЛ ТГГ\ ТГЧЛІЇТЖТ'М^ 

ии, і і п 

[пбтак 2 ] «чоловічий статевий ор¬ 
ган» Нед, [нотка] «жіночий статевий 
орган» (Ме), [потйчка] «тс.» Нед; — 
р. [нотка] «чоловічий член», бр. [нот¬ 
ка] «тс.», п. [роїка] «жіночий статевий 
орган»; — псл. [*рькька] «статевий ор¬ 
ган», результат перенесення на орган 
назви р'ьі'ька «птах»; як семантичну 
паралель пор. укр. • курка «жіночий 
статевий орган»; п. [роїка] (зам. зако¬ 
номірного *ре!ка), є, очевидно, запози¬ 
ченням із східнослов’янських мов. — 
Див. ще пбтя, птйця. 

потакати, потачка — див. так. 


539 




потала 


потелгіжитися 


потала — див. талувати. 

[поталь] (присл.) «до цього місця» 
Нед; — очевидно, запозичення зі сло¬ 
вацької мови; слц. [роїаі], роІіаГ «тс.» є 
складним за походженням прислівни¬ 
ком, утвореним з прийменника ро «по», 
займенникового кореня 1- (слц. Іеп, 
укр. той) і частки 1і. — Е85Л 51. §г. II 
578. — Див. ще по, той. — Пор. п6- 

ТІЛЬ. 

Потап, ст. Потапь (1498), Пота- 
пій «коєстрань» (1627); — р. Потап, 

П /А ІҐІЛ А *-1 1 І 1% г-ч гч /7 п А * ТТ/АҐТ/'ЧТТП* Р1ІА -\ТУ 

і і иіии-і ил-и, 11 гп^л^гі^, ши/і\" 

ливо, походить від гр. *Потатпос, по¬ 
в’язаного з тготатгос «з якої країни, 
звідки; нгр. ниций, підлий». — Вл. 
імена 81; Беринда 228; Спр. личн. 
имен 444. 

потапці «підсушені шматочки хлі¬ 
ба, які їдять з гарячою стравою, водою; 
змащені жиром і підсмажені скибочки 
хліба; [тетеря, кришений хліб з водою і 
сіллю Бі, Нед; юшка хлібна Нед, Пі]»; — 
очевидно, похідне утворення від [пота- 
пати] «потопати, тонути», пов’язаного 
з топйти. — Див. ще по, топйти 1 . 

[потарашатися] «нехтувати, мати 
за ніщо» О; — неясне. 

[потаска] «у гончарів: кочерга для 
перегрібання в горні під час обпалю¬ 
вання»; — неясне; можливо, пов’язане 
з [таскати] «тягати». 

[потати] «потонути», [потавати] 
«тонути», [ поталий ] «який потонув, 
провалився, запалий; увігнутий» Нед; — 
результат перенесення форми [пота¬ 
ти] ( потанути , [потавати]) «розта¬ 
нути» на потонути , [потапати] під 
впливом фонетичної тотожності (омоні- 
мічнпгті) лпох піяних семантично спіп- 


відносних з цими формами слів пото- 
пйтися. —' Див. ще танути. — Пор. 
тонути, топйти 1,2 . 

[потатуритися] ' «звикнути до чо¬ 
гось, піддатись якомусь настрою Ва; 
зробити вигляд, удати»; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з [почату ритися] 
(комусь) «потоваришувати з кимось; 
комусь довіритися», похідним від на¬ 
тура. 


потахати, потахнути — див. тах- 
нути. 

поташ «калієва сіль вугільної кисло¬ 
ти», поташня «поташний завод»; — р. 
болг. поташ , бр. паташ , п. роїаз, ч. 
слц. роїаз, вл. роїаза, м. поташа , схв. 
поташа ; — можливо, за посередницт¬ 
вом нвн. Роїіазсіїе «тс.» запозичене з 
голландської мови; гол. роїаз «поташ» є 
складним словом, утвореним з рої «гор¬ 
щик, казанок, кухоль; банка», що похо¬ 


дить від фр. рої «горщик» і, далі, нар.- 


Т Г Г\ Г» Т ї "V . 


АТТІ » іГЛ ПАРІ Т/~х 


і/ші. рч_/іді./ио \'г\слплу, с і і ги плиі і/ 

не з’ясовано, та аз «попіл», споріднено¬ 
го з нвн. АзсЬе, вірм. асіип «тс.», дінд. 
азаН «тс., пил», лат. агеге «горіти»; от¬ 
же, буквальне значення слова «горшко¬ 
вий попіл»; виникнення його пояснює¬ 
ться тим, що первісно поташ видобува¬ 
вся виварюванням попелу в горщи¬ 
ку. — СІС 2 673; Шелудько 43; Черньїх 
II 61; Фасмер III 343—344; Преобр. II 
115—116; НйШЛУогІЬ 19; МасЬек 
Е5ЛС 475; НоІиЬ—Буег 387; Юи^е— 
Міігка 33, 561; Угіез №\У 21, 542; 
Баигаї 577; АУаМе—Ноїт. II 351. 

поташнгік (бот.) «Баїзоіа Б.»; — р. 
поташник ; — похідне утворення від 
поташ ; свою назву рослина дістала у 
зв’язку з тим, що її використовують 
для кустарного виготовлення поташу 
(Вісюліна—Клоков 149; Нейштадт 224— 
225). — Див. ще поташ. 

потебня «шкіряна лопать з боків 
сідла», [потабенки] «дві чотирикутно 
вирізані й розписані шкіри у козачого 
сідла» Бі, [потабенок, потабенці] 
«тс.» Бі; — р. [потебня]] — очевидно, 
результат помилкового сприйняття як 
зменшеної форми потебенька (<*по- 
тебенка) «тс.», яке, у свою чергу, ви¬ 
никло, мабуть, внаслідок злиття при¬ 
йменника по зі словом *тебен(ь)ок 
«тебенка (шкіра сідла; пізніше — по¬ 
тебня)» (зокрема, в словосполученнях 
типу ( ударив ) по тебеньку). — Поте¬ 
бня РФВ 5, 239; Фасмер III 344. — 
Див. ще по, тебенка. 

[потелйжитиСя] «поплентатися, по¬ 
тягтися»; — очевидно, давніше *поте- 


540 




потеліжник 


ПОТІМ 


ліжшпися , пов’язане з [ теліга] «віз» 
(див.). 

потеліжник — див. пітелюга. 

[потемезйти(ся)] «зміцніти, відпо¬ 
чити» Нед, [ потемезіти (ся) ] «тс.» 
Нед; — неясне; можливо, походить від 
рум. молд. зе іатасіш «одужувати, здо¬ 
ровішати». 

потенція «приховані можливості, 
здатності, сили», потенціал, потен¬ 
тат «володар», потенційний , потен¬ 
ціальний, потенціювати ; — р. болг. 
потенция , бр. патзнцьія , п. роїепфа, 
ч. роїепсе, слц. роїепсіа, вл. роіепса, 
м. потенцща, схв. потенцща, слн. ро- 
іепса; — очевидно, через польське по¬ 
середництво запозичено з латинської 
мови; лат. роіепііа «сила, змога; полі¬ 
тична влада, вплив» пов’язане з роіиі 
«(я) міг», *роіеге «могти», роїіз «могу¬ 
тній, здатний (до чогось)», споріднени¬ 
ми з дінд. раііН «пан», гр. (5єа)- тгот цс, 
«пан (дому)», стел, господь, укр. (гос)- 
пбдь. — СІС 2 674; Кораіігізкі 773; Но- 
ІиЬ—Ьуег 388; Шаібе—Ноїт. II 347, 
350—351. — Див. ще господь. 

потереб’я, потеруб’є — див. те- 
ребйти 1 . 

потерети, потертий, потріть — 

див. терти. 

[потерманитися] «оббитися, обтрі¬ 
патися»; — афективне утворення, по¬ 
в’язане з потерти(ся) , похідним від 
терти (див.). 

[потеруха] «сифіліс», [ потерюха] 
«тс.» Ко;— неясне. 

потерча «загублена або взагалі чу¬ 
жа дитина; дитина, що померла нехре- 
щеною; [викидень Нед; нешлюбна ди¬ 
тина; карлик Куз]», [ потерчук] «вики¬ 
день Нед; дитина, що померла нехре- 
щеною», [потйрок] «тс. тж; нешлюбна 
дитина; карлик Куз», [потир] «знівече¬ 
на істота, потворна й неприродно на¬ 
роджена дитина» Нед, [потйрка] «по- 
тепчя»РЇ \пптитт\ «питиня тпо пмеп- 

* - г — \• / > «■ — /---•■» ^. —-■- -г 

ла нехрещеною» ВеЗн, [потирчук] 
«тс.» тж; — р. [потерчук] «дитина, що 
померла не своєю смертю», п. [роїег- 
сг§] «викидень», [роіуґсг^] «тс.»; — на¬ 


зви, пов’язані з потеряти ([ потира¬ 
ти] |) «загубити, втратити», похідним 
від [теряти] «втрачати»; менш пере¬ 
конливим є виведення (Лукінова Мо- 
возн. 1992/3, 15—23) потерчата як 
назви міфічних істот від *пачертята у 
що пов’язується з чорт. — Фасмер III 
344; Потебня РФВ 3, 195. — Див. ще 
по, теряти. — Пор. потороча. 

[потесь] «рід гребеня у прядці» Нед, 
[. пбтюс] «куделя» Пр. XI діал. н.; — 
бр. [ пбцесь] «прядка»; — запозичення 
з польської мови: п. [росіез] «рід гре¬ 
беня у прядці; (дошка у прядці, до якої 
прикріплюється прядиво)», як і р. [пб- 
тесь] «весло, що править за кермо; 
жердина, що тримає інші жердини на 
даху», зводиться до псл. роїезь, похід¬ 
ного від іезаіі. — Див. ще по, тесати. 

[потетюритися] «розбігтися» Нед; — 
неясне; можливо, афективне утворен¬ 
ня. 

поти «до того (цього) часу; поки»; — 
п. [рбіу] «до того часу; (ст.) до цього 
часу»; — очевидно, пізнє утворення, 
що виникло з якогось словосполучення 
типу по ти пори , п. ро іу тіазіу з 
давнішого ро їусЬ тіазі. — ІУМ 
Морф. 368; Вгйскпег 682; ЕЗЗЛ 31. §г. 
II 577. — Див. ще по, той. — Пор. 

ДОТИ, ПОКИ. 

потйлиця, потйличник, потале — 

див. тил. 

[потиляк] «великий товстопузий 
горщик із с. Потелича (наз. відм. По- 
телйч — село на території теперіш¬ 
ньої Львівської області)» Нед; — мож¬ 
ливо, результат контамінації *потели~ 
чак «горщик із Потелича» і п. оіуіу 
«товстий» у зв’язку з формою горщика, 
потій — див. пбтя. 
пбтїль «до того часу, доти» СУМ, 
Куз, [пбтиль] «тс.»; — р. ст. і діал. 
потоль «доти», [потбле] «тс.», схв. ро- 
Іоіе, ст. роїоіі; — псл. роїоіе, що утво¬ 
рилося з прийменника по «по» і при- 

г- _ • -г.-.. г - — • * * і— 

слівника іоіе «стільки». — ЕЗЗЛ 31. §г. 
II 578. — Див. ще дотіль. 

потім «після СУМ, Куз; [поготів 
Нед]», потому, [напбтім, напотбму 


541 






потіпака 


потребйти 


Куз]; — р. потом, бр. потьім , др. по 
томь, п. роїет, роїут, [роїот, роіе- 
ти, роїути, роїе], ч. слц. вл. нл. ро- 
іот, схв. потом , слн. роіет, стел, по- 
томь; — псл. ро Іоть, що складалося 
з прийменника ро «по, після» та місце¬ 
вого відмінка однини займенника іь 
«той». — Фасмер III 345; Е85Л 81. §г. 
II 578. — Див. ще по, той. 

потіпака 1 «людина розпусної пове¬ 
дінки; [волоцюга]», потіпаха «тс.; [бро¬ 
дяча, неохайна жінка, брехуха Ва]», 
[потіпбвище] «повія» Нед, [потіпуха 
Си, потепа О, розтіпала Она] «тс.»; — 
очевидно, пов’язане з тіпати «смика¬ 
ти, трясти»; первісно, мабуть, стосува¬ 
лося лише жінок легкої поведінки. — 
Див. ще по, тіпати. 

[потіпака 2 ] «обід, що складається 
із самого лише борщу»; — неясне, 
потіч, потеч — див. потюк. 
[потічник] (бот.) «вех широколис¬ 
тий, Зіит Іаііїоііит Н» Мак; — р. 
[потбчник]., слц. роіоспік «то; — по¬ 


хідне утворення від потік , пов язаного 
з текти ; назва зумовлена тим, що ця 
рослина росте, як правило. 


ттгт г^~т, 

иілл оиД п 


над потоками, річками й струмками 
(Нейштадт 416—417). — Див. ще тек- 
тй. 


[потоляти] «потурати, попускати», 
потбля (заст.) «потурання, попуск»; — 
бр. патбля «доброзичливе ставлення 
до слабшого, співчуття», слн. роіоіагіїі 


«утішити. 


РЯҐ'ПЛЇчГПІТІЛ 


«тямлтяттл* • 


похідне-утворення від [толити] «гаму¬ 
вати, тамувати»; можливо, пов’язане з 
[потула] «поступливість, поблажли¬ 
вість»; у розвитку значення могло за¬ 
знати впливу з боку потурати . — 
Див. ще по, толйти. — Пор. потула, 
потурати. 

потбмок «нащадок», потбметво, 
потомний «прийдешній», потбметве- 
нищ — р. потбмок , бр. патбмак , п. 
ч. роїотек, слц. роїоток, вл. роїотс, 
вл. нл. роіотпік, болг. потбмьк , м. 
потомок, схв. потбмак, слн. роїбтес, 
стел, потомьіть «наступний»; — псл. 
[роїоптьк'ь], похідне від словосполучен¬ 


ня ро іошь «потім, пізніше». — Фас¬ 
мер III 345. — Див. ще по, потім, 
той. 

[потбпчина] «пором» Нед; — р. [по- 
тбпчиньї] «кладка, місток; дошки че¬ 
рез болото; сходні з човна, барки, па¬ 
роплава»; — очевидно, пов’язане з топ¬ 
тати ; значення «пором» могло розви¬ 
нутись на основі значень «гать (через 
болото, багно); кладка». — Див. ще 
по, топтати. 

потороча «привид; опудало, мара; 
[викидень; нешлюбна нехрещена під¬ 
кинута (вбита) дитина; дитина-пере- 
вертень (підкинута чортом) Нед]»; — 
р. [ потороча, поторбчь] «зустріч, ви¬ 
падок, подія; докладна розповідь; при¬ 
повідка; несподіваний нещасний випа¬ 
док, зурочення; перешкода; вискочка, 
той, хто всюди встряє», бр. [потороча] 
«страховище, опудало», п. [роіогосга] 
«страховище; карлик, малюк», [раїа-го- 
сга, роїогосге, роїогок] «тс.» (з укр.?); 
— неясне; зіставляється (Потебня 
РФВ 3, 194—196) з потерча ; непере¬ 
конливе виведення (Фасмер III 345) з 

•('■Г-Ч/'-Ч+'Т Г-/-ЇТ г-¥/-чг-.’/-т'Лл т Л 1 ІЛІ-Л "Л у-\ , /- /-V . / *-ч 

риіоі^о, ішо лдуосшуіи з пшу/\,и/ии , р. 

[торкать]; ще менше задовольняє по¬ 
в’язання (Маїгепаиег ЙР 13, 183) з 
лит. 1аНі «говорити, казати», ргаіагкпе 
«передмова». — Лукінова Мовозн. 
1992/3, 15—23. 

[поточна] «потурання, потачка» 
Пі; — не цілком ясне; очевидно, ре- 

тл пп-зл/г іміл гЬппмтл ппгп п і.і ісп пп. 

хідної від потакати. — Див. ще по, 

так. 

[потрать] «тінь, привид» Нед; — 
очевидно, пов’язане з тратити ; пер¬ 
вісне значення і дальший його розви¬ 
ток могли бути такі самі, як у потер¬ 
ча . — Див. ще по, тратити. — Пор. 
потерча. 

[потребйти] «винищити; витрати¬ 
ти», [потребляти]; — р. потреблять 
«витрачати; з’їдати, пожирати, занапа¬ 
щати, знищувати», бр. [патрабляць] 
«уживати», др. (цсл.) потрубити «ви¬ 
нищити, викорінити, пограбувати»; — 
запозичення з церковнослов’янської 


542 





потрібка 


потурмака 


мови; цсл. потравити «винищити, зни¬ 
щити, витратити; очистити», потр'Ь- 
кдгати «знищувати, стирати з лиця зе¬ 
млі», як і п. роїггеЬіс «одне за одним 
викорчувати, викоренити, викаструва- 
ти», слц. роїгеЬггу «уживаний», нл. ро- 
Іг]еЬпу «тс.», слн. роїгеЬіїі «очистити, 
прибрати», походить від псл. :і: ро1;егЬі1;і, 
їИ іегЬі1:ї «теребити, чистити, очищати 
від лушпиння; очищати поле від чагар¬ 
нику, дерев; смикати». — Фасмер IV 
45, 95. — Див. ще по, теребйти. — 
Пор. треба. 

[потрібка] «начинка для пирогів, 
вареників із печінки, вишкварків Мо, 
Си»; — очевидно, пов’язане з [ отріб - 
ка] «якась страва (можливо, з печін¬ 
ки)». — Див. ще утроба. 

[потросгіна] «перетерті сіно або 
корм, що залишаються в яслах» Нед; — 
очевидно, давніше *потрусйна, похід¬ 
не від потрусити ; наслідок гіперично- 
го уникання укаиня. — Див. ще по, 
трусйти. 

пбтрост, потростйнник — див. 

тростянйк. 

пбтрох «частина нутрощів твари¬ 
ни», потрух , [пбтрюх] Куз, Нед, пе¬ 
трушок , І пітроха] О, потрошйти, 
[пітрошити Нед, пбтрушити Пі]; — 
р. пбтрох, бр. патрашьщь , п. раїго- 
сЬу «потрох, нутрощі; [крихти, пил 
(особливо з великих порошинок)]»; — 
псл. ^роігохі), пов’язане з їгохь «крих¬ 
та, щось мале»; — отже, первісне зна¬ 
чення було «дрібні частини (вбитої 
тварини, що варилися разом)»; як се¬ 
мантичні паралелі пор. п. росІгбЬсе, 
робгбЬкі «нутрощі, потрох», пов’язане з 
сІгбЬ (ст.) «мала річ, щось дрібне», нвн. 
Оапзекіеіп «гусячі потрохи (букв, «гу¬ 
сяче мале.»)»; укр. потрух могло ви¬ 
никнути як прояв укання і внаслідок 
зближення з [потрух] «потерть», похі¬ 
дним від терти ; менш обґрунтоване 
розуміння слова (МікІ. Е\У 352—353) 
як *ро-Іг-охь, пов’язаного з терти. — 
Зіієуєіоу НізЕ рЬопоІ. 533; Черньїх II 
62; Фасмер III 346; Преобр. II 117; Бу- 
лаховський Вибр. пр. II 241; Вгйскпег 


576. — Див. ще по, трохи. — Пор. 
патрбшгіти. 

потрбшник — див. трохи, 
[потрбшня] «ношений одяг, старі 
меблі, речі; ганчір’я, старий мотлох» 
Нед; — неясне. 

потрух — див. труха 1 . 

[пбтрясок] «пастка на птахів» 
Нед; — очевидно, видозмінене запози¬ 
чення з польської мови; п. роїгзазк 
«пастка (насамперед на птахів)» пов’я¬ 
зане з Іггазк, що відповідає укр. тріск ; 
свою назву польське слово могло діста¬ 
ти з огляду на тріск, який видає паст¬ 
ка, коли зачиняються її дверцята. — 
Див. ще по, тріск. 

потуга, потугу вати, потужний, 
потужніти — див. тугйй. 

[потула] «поступливість, поблажли¬ 
вість» Нед, [потулець] «м’який, покір¬ 
ливий, терплячий; пещена дитина» Нед, 
[потульний] «поступливий, покірли¬ 
вий», [ потульчйвий ] «м’який, покірли¬ 
вий; терплячий» Нед; — очевидно, за¬ 
позичення з польської мови; п. роїиіпу 
«покірний, слухняний, лагідний, суми¬ 
рний», ст. роїиі (у виразі ізс V/ роїиі 
«стати згідливим, покірним») є похід¬ 
ним від дієслова їиііс (зі§) «тулити(ся), 
(ніжно) притискати(ся)», що відповідає 
укр. тулйти(ся). — Вгйскпег 584. — 
Див. ще по, тулйти. 

[потулища] (бот.) «УаіІІапґіа ти- 
гаїіз Б.» Мак; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з тулйтися. 

потуранє — див. тургіти. 
потурати, потур, потурайло, по¬ 
туральник, потурач, потуряти — 
див. турати. 

[потурлйм] «нерозторопна, повіль¬ 
на людина» Па; — очевидно, пов’язане 
з [потурлйти] «погнати», отже, перві¬ 
сно мало означати людину, яку весь 
час треба підганяти;- може бути зістав¬ 
лене й з [потурмака] «безхарактерна 
людина». — Див.' ще по, турйти. — 
Пор. потурмака. 

[потурмака] «безхарактерна й сла¬ 
бовільна людина» Па; — п. роїигпак 
«неповажана людина, попихач», заст. 


543 




потурнак 


похабний 


роіигасН'о «тс.»; — пов’язане з [поту¬ 
рань] «погане поводження», потурйти 
«прогнати»; очевидно, зазнало фор¬ 
мального зближення з потурнак «по¬ 
турчений чоловік, ренегат». — Див. ще 
турйти. 

потурнак «потурчений чоловік, ре¬ 
негат», [ потурнацтво\ «ренегатство; 
(зб.) ренегати»; — п. роіигпак «потур¬ 
чена людина, ренегат», [роїигтак] 
«тс.»; — очевидно, запозичення з бол¬ 
гарської мови; болг. потурнак , [по- 
турняк] «тс.», потурнашки (прикм., 
присл.) пов’язані з дієсловом потурча 
«потуречити», похідним від турча 
«отуречити», турци «турки». — Мла- 
денов 699. — Див. ще турки. 

[потурой] «кріт» Нед; — р. [поту- 
рбй] «тс.»; — неясне; можливість по¬ 
в’язання російського слова з р. пот і 
рить (Фасмер III 346) занадто сумнів¬ 
на. 

потуха «розвага; [підтримка, підба¬ 
дьорення; потіха, заспокоєння Нед]», 
випити на потуху «випити під кінець, 
на похмілля»; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. заст. роїиспа «надія; заохо¬ 
чення, підбадьорення; поблажливість; 
[покора; співчуття]», що відповідає ч. 
слц. роіисйа «уява, поняття, передчут¬ 
тя», слн. роіийа «поблажливість, поту¬ 
рання», пов’язане з дієсловом іизгус 
«(заст.) сподіватися, мати надію, га¬ 
дати». — Вгйскпег 585; МасЬек Е5ЛС 
661—662. — Див. ще по, тушити. 

[потька] (іхт.) «плітка, КиШиз гиіііиз 
1^. Нед; сазан, Сургіпиз сагріо ВеУг»; — 
запозичення з угорської мови; уг. роїу- 
ка «сазан, Сургіпиз» є зменш, від ропіу 
(роіу) «тс.» невідомого походження. — 
ВеУг 250; МИТЕЗг III 251, 268. 

[потюк] (бот.) «боровик королівсь¬ 
кий, Воіеіиз ге§іиз КготЬй.» Нед, [по- 
тюх, потяч] «тс.» Нед, [ потюканець\ 
«вид гриба» Нед, [потеч] «синяк, ду¬ 
бовик Воіеіиз Іигібиз ЗсЬ.» Мак, [по- 
тіч] «тс.» Нед, [ потюкбвище] «місце, 
де є багато грибів потюків» Нед; — 
назви, етимологічно неясні; можливо, 
пов’язані з [пбтя] «пташеня». 


[потя] «пташеня СУМ, Пі; курча 
Нед», [пбтач] «приміщення для курей 
під піччю, клітка для курей» Нед, [пб- 
тич] «курник О; загороджене місце, 
клітка для курей Нед», [потій] «пі¬ 
вень» Нед, [потюк] «пташеня ВеУг; 
(орн.) просянка, ЕтЬегіга саіапбга Е. 
(Е. гп і 1 і а г і а)» Нед, [погпюх, потяч] 
«тс.» Нед, [потячий] «стосовний пта¬ 
шеняти, курчати; курячий»; — р. [пбт- 
ка] «пташка, пташина», др. пьтька 
(.потька ) «птах»; — псл. (сх.) [рьїька] 
«пташка», пов’язане з рьілса, укр. 
птйця . — Фасмер III 344—345. — 
Див. ще птйця. — Пор. пітя, потак 2 . 

[пбтязь] (жін. р.) «довге озеро, дов¬ 
ге болото; довгі смуги води після пове¬ 
ні на заплавних місцях»; — м. пбтез 
(чол. р.) «жест; різкий рух; хід (у грі); 
риса, штрих», схв. потез «тс.», слн. ро- 
іегг «риса, особливість»; — псл. *ро- 
1§Агь (<*ро1;§£'ь), пов’язане з {§£-(пф)- 
ії «тягти»; первісне значення — «щось 
потягнуте; протяжне, довге». — Див. 
ще по, тягтгі, 

[пбфта] «людина, яка хоче їсти те, 
що побачить в інших» Мо; — запози¬ 
чення з молдавської чи румунської мо¬ 
ви; молд. рум. роЙа (в означеній формі 
рбПа) «бажання; апетит» пов’язане з 
дієсловом роШ «бажати, хотіти», яке ви¬ 
водиться від стел, похот^ти «захотіти, 
побажати», похідного від хотіти «хо¬ 
тіти». — СДЕЛМ 328; ВШЛ 636. — 

Див. ще ПО, ХОТІТИ. 

похабгітися — див. охабити. 
похабний «непристойний», похаб- 
ник, похабство, похабщина, бр. па- 
хабньї; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. похабний, пов’язане з др. поха- 
бьно «нерозумно, подібно до божевіль¬ 
ного» і співвідносне з болг. похабен 
«зіпсований; той, що став' непридат¬ 
ним», схв. пдхабан «'зношений, потер¬ 
тий», слн. роЬаЬІ]еп «покалічений, зні¬ 
вечений, спотворений», ЦСЛ. ПОХАБЬІГ'Ь 
«несподіваний», є похідним від дієслова 
похабить «паскудити; [псувати; роз¬ 
бещувати]», спорідненого з укр. [поха- 
бйтися] (чогось) «залишити, покину- 


544 







похва 


почати 


ти»; первісне значення прикметника бу¬ 
ло «зіпсований, розбещений». — Фас- 
мер III 346; Черньїх II 62. — Див. ще 
охабити. — Пор. нахабний. 

похва, похівнйк — див. піхва, 
[похвисть] «погана погода» Нед; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. [росішізі;] «вихор з виттям, силь¬ 
ний свистючий вітер, посвист», [росй- 
у/ізс] «тс.; злива, хуртовина, гроза» є 
похідними від сЬу/із{ас «свистіти», ети¬ 
мологічно пов’язаного з укр. хвись¬ 
кати «хльоскати, бити», хвйща (див.), 
похволому — див. покволом, 
[похитгіти] «сховати, приховати, 
переховати, не зраджувати, не виказу¬ 
вати»; — пов’язане з [хистйти] «за¬ 
хищати, приховувати», захист, захис- 
тйти, прихистити ; конкретний харак¬ 
тер зв’язку неясний; може розглядати¬ 
ся як результат спрощення форми 
*похистити або як залишок псл. хуі- 
у значенні «захищати, ховати», пов’я¬ 
заного з хуіаіі «хватати» (ЗССЯ 8, 
159); пов’язання захист та ін. з хижа 
(ЕСУМ II 244) є помилковим. — Див. 
ще хист. 

[похіднак] (бот.) (у сполученні п. 
великоцвітий) «кактус великоцвітий, 
Сегеиз §гапбіПогиз Мііі.» Мак; — оче¬ 
видно, пов’язане з [похідні] «смоло¬ 
скип»; у такому разі являє собою при- 

^птлаил/ ьгя пиіглг патмцґч-л< г пі иачпм іг-яігтлг. 


и </1 у иіи і ии^и;і і\иі і і ^ 


са сегеиз, букв, «воскова свічка, воско¬ 
вий смолоскип»; свою назву слово, ма¬ 
буть, одержало через те, що багато з 
видів цього роду кактусів зовні подібні 
до канделябрів із свічками. — Див. ще 
похідня. 

[похідня] «смолоскип», [похбдня] 
«тс.» Куз; — бр. паходня , ч. слц. ро- 
сііобеп, нл. росїіопуа, ст. росйосЦ'а; — 
запозичення з польської мови; п. ро- 
спосіпіа «смолоскип», у свою чергу, 
можливо, походить від ч. ст. росНобпе 
«тс.», пов’язаного з росНосі (п. росіїбсі) 
«похід», оскільки смолоскипи застосо¬ 
вувались під час^походів. — Вгискпег 


1Я1 * МягЬрЬ Р^ТГ 46Я 


Пі 


ГИР пп 


ХОДИТИ. 


[похлйня] «вплив, враження» Нед, 
[похліня] «вплив» Пі; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з хлйнути. 

[пбхлопні] «ходаки, підплетені ко¬ 
ноплями», [пахлапні] «постоли» Л; — 
очевидно, запозичення з білоруської 
мови; — бр. [пахлапні] «ходаки, пле¬ 
тені з мотузочків» пов’язане з [хлоп] 
«клапоть», р. хлбпья «пластівці», [хло¬ 
пе нь] «клапоть конопель, льону, баво¬ 
вни, мички», п. сЬІиру «пасма (волос¬ 
ся)», ч. сНІир «короткий волос», слц. 
сЬІр «пасмо (волосся)», етимологічно 
неясними. — Фасмер IV 245. 

[поховавкало] (орн.) «сич, АіЬепе 
Воіа» Мо; — похідне утворення від по¬ 
ховати , пов’язане з давнім повір’ям, 
що крик сича біля людського житла 
віщує в ньому смерть якоїсь люди¬ 
ни. — Див. ще по, ховати. 

поцілуй, поцілуйко, поцілунок, 

поціль — див. цілувати. 

[поцтйвий] «шановний, статечний, 
поважаний», [поццйвий] «тс.» Бі, поц- 
тивість «виявлення поваги» ВеЛ, [не- 
поцтйвий] «злий, поганий, нечесний» 
ВеБ; — бр. [пбтсцівьій] «чесний; пош¬ 
тивий»; — запозичення з польської і 
словацької мов; п. росг.сі\уу «добрий, 
добродушний; заст. чесний, порядний», 
як і ч. слц. росііуу «чесний, порядний», 
вл. рбссі\уу, нл. россіу/у «тс.», відпові- 

гтатлтт-. лп<гп п пшті'івлп Птлтз тттр »и. 

IV 1 и ^ 1 . і ь • 1-і \ V* "А XI 


тати. 

поцух — див. пецух. 

[пбцька] «жіночий статевий ор¬ 
ган»; — запозичення з польської мови; 
п. роска «тс.», очевидно, у свою чергу, 
походить від зниклого укр. *потька 
(пор. укр. [потйчка Нел, пбтка Нім- 
чук], бр. [пбтка] «тс.»), яке зводиться 
до др. *пьтька «пташка; (перен.) ста¬ 
тевий орган (переважно жіночий)». — 
Див. ще потак 2 . 

почати, початоньки (пестливе), по¬ 
чинати, початий «основні положення, 
принципи; (бот.) кукурудза», початкі¬ 
вець, початок , [початуха] «та, що по- 


итлнясл 


пгипи 


починалець 


лімітна- 


тор» Нед, починальник, починання, 


545 


18 2—460 



початочки 


почет 


починок «веретено з пряжею; [поча¬ 
ток]», початковий, початку юний, [чи¬ 
нити] «починати» Нед, [всчатися] «по¬ 
чатися» Ж, зачати, зачинати, зача¬ 
ло, зачаток , зачаття «зародження, 

гшттит/ттоїтипл о /у 1111 сі \ о уу 1111 і-і гі л і. и і / і 1- 1 а 
оппплп^ппл'/, аіїї, 

зачинання , зачинатель, зачйнщик, на¬ 
чати, начинати, начало , [начато/с] 
«початок; намір» Ж, [пачгїя] «початок», 
[яачннатель] «ініціатор» Ж, [навчати] 
«почати» . Ж, [ над почати, надпочина- 
ти] «тс.» Ж, [розчатп] «почати», [роз- 
чинати], розпочати , [розпочате] «по¬ 
чаток» Нед спочатку , [сча/тш] «поча¬ 
ти» Нед, [ счинати, у чати, учнути] 
«тс.» Нед; — р. [почать], начать , бр. 
пачаць , др. почати , п. росгцс, ч. 
росіїі, слц. роса!’, вл. росес, нл. рбсез, 
болг. почни «почну», м. почне «почне», 
схв. почети «почати», слн. росеії, цсл. 
почати, стел, начати; — псл. рослії 
(<*ро-сьп1:і), посіпані, па-, га-, похідні 
від *с§1;і, пов’язаного чергуванням зву¬ 
ків з копьсь «кінець», коїть «кін»; — 
споріднене з лтс. сіїіез (■< + кіп іієз), сіпі- 
ііез «боротися», дінд. капІпаН «моло¬ 
дий», гр. хслуос «новий, молодий, сві¬ 
жий», лат. ге-сепз «свіжий, молодий, 
новий», ірл. сіпіт «випливаю, розпочи¬ 
наюсь», се1> «перший», гал. сіпїи- 
«тс.»; зіставляється також (ЗсЬизіег- 
Зє\ус 1110—1111) з псл. с§сіо «чадо, 

питтлю.ч 'зліисіп ТТТ • ГТгчсі/'лКгч ТТ 

ДпіппаУ. - ііі 1 , і і . 11 

(ост. вип.) 55. — Див. ще по. — Пор. 
кін, кінець, чадо. 

[початочки] (бот.) «гадючник шес¬ 
типелюстковий, РіНрепбиІа Ьехареіаіа 
СИНЬ. (Зрігаеа Гііірепсіиіа Ь.)» Мак, 
[почйночки] «тс.», [починочка] «гор¬ 
лянка женевська, А]и§а §епеуепзі5 Ь.» 
Мак* — пов’язане з початок «качан 
кукурудзи» або почйнок «веретено з 
намотаними на ньому нитками», що є 
похідними від дієслова почати ( почи¬ 
нати ); свою назву рослини одержали 
у зв’язку з бульбистим корінням або 
формою суцвіття, що можуть скидати¬ 
ся на ці предмети (Нейштадт 326; Фед- 
ченко—Флеров 500). — Див. ще по¬ 
чати. 


[пбчва] «грунт, земля» Нед; — болг. 
м. пбчва «ґрунт»; — запозичення з ро¬ 
сійської мови; р. почва «грунт, земля; 
[шкіра на підошві]», ст. подшва «фун¬ 
дамент» виникло з др. подьшьва «пі- 

плтосі л п л\ V і гтт ілгл пі п пірл плпо { и /А Д аг 'і 
дишисі//, і імліДпмі ч иі Д Д і уліз а \ і и иу ~ 

шити\ позбавлене ґрунту пов’язання 
(Младенов 500) з стел, опаісь, пакьі. — 
Фасмер III 347; Черньїх II 62—63; 
Преобр. II 118; МікІ. Ш 118. — Див. 
ще під 2 , шйти. 

почвара «страховище, привид; [ли¬ 
чина Кузі», [ почвар] «свавілля, зло¬ 
чин» Нед, прочвара (заст.) «потвора’ 
[сновиддя; харциз Нед]», почвар ли¬ 
вші, почвар ний ; — бр. пачвара «по¬ 
твора, бридка людина; страховище; 
нелюд»; — очевидно, походить від п. 
рос 2 \мага «потвора, бридка людина; 
страховище; мара», яке виводиться як 
давнє запозичення з ір. *ра1;і-уага- 
(>скіфо-сарм. *расуага) «дракон, ле¬ 
тючий злий дух», пов’язуваного з ір. 
уага^па- «сокіл» (Трубачев Зтимоло- 

__ і псс а: 7п\. __ ____ 

ги а ізид, —/сц, менш переконливе 
пов’язування з п. .ст. сг\уаггус «наслі¬ 
дувати голос», словом нез’ясованої 
етимології (Вгйскпег 82, 424), або з 
заст. ро!\Уога «потвора, страховище», 
яке зазнало табуїстичної десЬоомаиії 
(МасЬек 2Ї8ІРЙ 28, 160). 

[почеревниця] «понос Нед; крива- 

Т~> Т 1 Т 1 П /А Т Т /А /А • _ ПІЮПТІПІІА ПАп’гтПОТІП А 

&ГІ.П і і\_/л V , іі'-'О лоапс о 

черево (тут, мабуть, у значенні [«шлу¬ 
нок»]); може бути зіставлене і з [чер- 
вінка] «кривавий понос». 

[почесна] «пам’ятка», [почесне] «час¬ 
тування, пригощання» СУМ; — очевид¬ 
но, запозичення з польської мови; п. 
[росг§5па] «частування», [росг^зпе] 

//тг л ппуппатк кіп ■ гт ппртрс + пл/ лппй. 

росердний», що .виникло з ст. росгезї- 
пу «тс.» (під впливом С2§5С «частина»), 
утвореного за допомогою префікса ро- 
«по-» від сгезс «честь», якому відпові- 
дає укр. честь. — 8\У IV 323, 324. — 
Див. ще по, честь. 

почет, почитати, почйтувати , 
почтйвий, почтйти, поштивий — 
див. читати. 








почечуй 


пошесть 


почечуй (заст.) «геморой», поче¬ 
пу я «тс.», [почечуйник] (бот.) «гірчак 
перцевий, Роїу^опит йубгорірег І...» 
Мак; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. почечуй «геморой» остаточно 
встановленої етимології не має; виво¬ 
диться з гіпотетичного *почесуй як по¬ 
хідного від чесать «чесати» (Горяев 
278; Вегп. І 152) або з *потечуй як 
похідного від течь «текти» (Соболев- 
ский РФВ 66, 347); назва рослини зу¬ 
мовлена застосуванням її як засобу 
проти гемороїдальних кровотеч (Нейш- 
тадт 213—214). — Фасмер III 347; 
Преобр. II 118; Шамота 70. 

почйти, почивати, [попивало] 
«ліжко» Чопей, почивальня «спальня; 
[вид карети або коляски Бі]», випо - 
чивати Куз, випочйнок Куз, відпочй- 
ти, відпічнути, відпочивальня, [від- 
почйвок] «відпочинок», [ відпочйн ], від- 


Ш Г\ 11 1 / і. і Г\ 1/* 1-І п\ у, 'Т 

/ючп гьклх > [ о і \\гьл ^ 


вальня, [опочйвок] Ж, опочинок, [оЗ- 
почйн] Ж, перепочйми, перепочйнок 
«короткий відпочинок; [місце відпочин¬ 
ку Нед]», [припочйвок] «відпочинок», 
[припочйнок | «тс.» Нед, спочйти, спо¬ 
чивати, спбчйв «відпочинок», спочи¬ 
вальня, [спочйвище] «місце відпочин¬ 
ку», спочйвок , спочин, спочйнок, [ су - 
почйти] «відпочити» Нед, [супочйвок] 
«відпочинок», [супочйнок] «тс.»; — р. 
почить, бр. спачьщь, др. почити, п. 
росгу^ас, ч. обросіпоиіі, слц. осіросі- 
пйі\ вл. тїїросотас, нл. жЯросу^аз, 
полаб. рисаіуа (3 ос. одн.), болг. почй- 
вам, м. почива, схв. почивати, слн. 


ППГЧЛ/Я 


н 


псл. росігі, префіксальне утворення від 
*сі1;і, пов’язане чергуванням голосних з 
рокощ «покій»; — споріднене з дінд. сі- 
гаН «доцгий, тривалий», лат. риіез «спо¬ 
кій», риіезсо «відпочиваю», ітаприіііиз 
«спокійний, тихий», тот. Ьеііа «час; 
дозвілля»; без достатніх підстав пов’я¬ 
зується (Вгйскпег 424; К2 51, 227) з 
прус, еі-зкіипз «посталий, воскреслий», 
еі-зкїзпап «воскресіння». — Фасмер III 
347—348; Черньїх II 63; КЗСРЯ 359; 
МасНек Е8ЛС 409; Вегп. І 166; Гамк- 


релидзе—Иванов 235; Тгаиігпапп 124; 
ШепЬеск 91; Ріск III 117.— Пор. 

ПОКІЙ. 

[почіль] «стать» Нед; — псл. *ро- 
сеіь (зб.), утворене за допомогою пре¬ 
фікса ро- «по-» від *сеІт> «рід», наявно¬ 
го також у словах сеі^сіь «челядь» і се- 
Іоуекь «чоловік». — Див. ще по, че¬ 
лядь, ЧОЛОВІК. 

почіпки — див. чіпати. 

[почка] «кісточка (у фруктах); нир¬ 
ка» Нед, [почни] «кишки, нутрощі» 
Нед, [пбшка] «нирка» ДзАтл І, [бочка] 
«тс.» Куриленко, [почкуватий] «нирку- 
ватий, ниркоподібний» Куз; — р. пбч- 
ка «брунька; нирка», бр. пбчка «брунь¬ 
ка», п. [реска] «кісточка (у фруктах)», 
ч. реска, слн. реска «тс.», цсл. птнить- 
ка «дрібна монета»; — псл. ^рь^ька, 
похідне від *рт>1>]а; — споріднене, оче¬ 
видно, з лит. раиіаз «яйце»; первісне 

'иютюшіп пл г'т т і /. сл т ллг г\ ( іі'іф 

опа“і\.ппл 'и иуіп п.\_/ \апаі./'/, 

менш переконливі пов’язання з лтс. 
рикиїз «китиця» (Вй§а КК І 333), з п. 
р^сгек «брунька» або з р. пукать 
(Преобр. II 118), чкать «тикати; [роз¬ 
пукуватися (про бруньки)]» (МікІ. Е\У 
38). — Фасмер III 348; МасНек ЕЗЛС 
440—441; Маїгепаиег БЕ 14, 414. 

[почурукати] «поговорити, пороз¬ 
мовляти»; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з крим.-тат. діал. *чору- «тлума¬ 
чити (сни)»; пор. кирг. джоруу, тур. 
уогтак «тс.», кар. йора «тлумачення». 

[пошандгібити] «пощастити»; — не¬ 
ясне; очевидно, як і [пошкапити(ся)] 
«тс.», афективне утворення. 

і пЛіітР ттрпі/ аттлгаї /,пг» пі от'тд г'тлпгмллт- 


[ ІД V ■ ■ * Х^ Х^ ІА. Л ЛГЛ. V ^ 


1 п І 


ти, кинутися юрбою»; — очевидно, 
афективне утворення, пов’язане з [ше~ 
левіти] «коливатися, рухатися» (див.). 

[пошениця] «нежить» ДзАтл II; — 
очевидно, пов’язане з [пбшисть] 
«тс.». — Див. ще пошесть. 

пошесть «епідемія; поширене або 
систематично повторюване явище; [за¬ 
гальне лихо; чума Нед]», [пбшисть] 
«нежить» ДзАтл II, [пбшість] «по¬ 
шесть» Нед, [пбшерсть] «тс.», пошес¬ 
ний ; — р. [пошесть] «епідемія (здебіль- 


18 * 


547 




поширгістий 


поштамт 


того стосовно худоби)», [пбіиерсть] 
«тс.», бр. пошасць «епідемія», др. 
поьиьсть «нашестя; напасть, лихо», п. 
[розгезс] «загальна схильність до хво¬ 
роби», схв. пдшаст «заразна хвороба, 
епідемія», слн. розазі «страховище, по¬ 
твора», цсл. пошьстик «рух»; — псл. 
розьзіь (< *розьсНь), пов’язане з діє¬ 
прикметником ро-зьсі-іь, похідним від 
*зьсПь «ішов». — Див. ще ішов, по, 
шествувати. — Пор. нашестя, при¬ 
шестя. 

[поширйстий] «розташований по¬ 
дібно до черепиці, ґонту» Нед; — оче¬ 
видно, похідне утворення від \ьиир\ 
«ряд» (див.). 

[пошкапити(ся)] «пощастити»; — 
неясне; очевидно, як і [пошкандйби- 
ти\ «тс.», афективне утворення. 

пошлий «обмежений, банальний, 
вульгарний», пошляк, пошлятина, по¬ 
тліти , опошлити, опбшлювати , опо¬ 
шляти ,. опошлити ; — бр. пошли 

лт/пьгяпний* банальний** — чяппчи- 

чення з російської мови; р. пбшльиї 
«вульгарний; банальний» є результатом 


єеМаНіИЧНОі ВИДОЗМІНИ єт. ПОШЛЬіи «даь- 

ній; звичайний», пов’язаного з шел 
«ішов», якому відповідає укр. ішов. — 
Фасмер III 349; КЗСРЯ 359; Преобр. II 
119. — Див. ще ішов, по. 

[пошмандигати] «побігти, поїхати, 
гайнути»; — очевидно, префіксальне ут¬ 


ворення від дещо видозміненого [шван- 

ґ)і і о А т г 1 1 /іпі'то'гтлчч ( тлп ^ 


<_/ к-с- / ич- ^ 


'іЛі і и і гі'/ 


[пошнйпати] «обнюхати», [пошня- 
пати] «зрозуміти; рознюхати» Нед, 
[пошняпити] «затвердити, завчити від 
когось, заторочити» Ме, [пошн’ипити] 
«додуматися, прийняти постанову, зва¬ 
житися на щось» О, [спошнєпити (ко¬ 
му)]. «поступитися комусь, дозволити» 
Нед, [ ушнятить] «молоти одне й те 
саме» До; — не зовсім ясне; очевидно, 
виникло на основі нвн. зсНпиіїеІп «ню¬ 
хати, обнюхувати», зсНпиррегп «тс.», 
пов'язаних з нн. гол. зпиїїеіп «обню- 
х(ув)атн», похідним від гол. зпиГ «нюх; 
обнюхування», спорідненого з нвн. 
зсНпирГеп «вдихати, втягати через ніз¬ 


дрі» і, далі, з дінд. зпаїі «пливе», лат. 
паїаге «плавати», ірл. зпиасі «річка», 
гр. уєоз «пливу»; не виключений зв’я¬ 
зок зі [шнйпорити] «шастати, нишпо¬ 
рити, шукати; тямити, розумітися на 
чомусь». — КІи§е—Міігка 672, 673. — 
Пор. наснїпити. 

[пошпай] «свіжий сніг, пороша»; — 
неясне; можливо, виникло з *поспай, 
пов’язаного із сйпати. 

пошта, [пбчта], поштар «листоно¬ 
ша; візник на пошті», [почтар] «тс.; 
завідувач пошти» Нед, [поштарня] 
«пошта» Чопей, [ почтарство ] «пошто¬ 
ва справа» Нед, [почтилібн] «поштар» 
Нед, 1 поштбвець] «поштовий службо¬ 
вець» Куз, [ поштовик] «тс.» Куз, [по- 
штівнйчий] «поштовий» Нед, пошта¬ 
рювати ; — р. пбчта, бр. м. пошта , 
п. росгіа, ст. розгіа, ч. розіа, [росіа], 
слц. розіа, вл. розі, нл. розі, болг. 
пбща , схв. пошта , слн. розіа; — оче¬ 
видно, через польське посередництво 

чяппчиирнп ч італійської моди* іт ппчїя 

- “ . . — хххх ^-~хх~ х XX. Г 

«пошта» походить від слат. розіа «тс.», 
букв, «місце для пересилання гінців 
або листів», яке виникло з лат. (гпап- 


зіб) розіїа «установлене (місце перепо¬ 
чинку)» (там міняли коней), пов’язано¬ 
го з дієсловом ропо «кладу; ставлю; ус¬ 
тановлюю». — СІС 2 674; Коваль 157; 
Акуленко 134; Фасмер—Трубачев III 
348—349; Черньїх II 63; Маргарян ВЯ 
1959/2, 117—118; Ізасепко СзІКиз 4, 


ОЧІ _ 9 ЧШ < 4-1 

_/ і. ОІ. V* У 1 


і^ЯЧ* Т-ТШііК. 

\_/\_ у 11 , ииіии 


Буег 387; РЧДБЕ 496; Вуіаклиіа 755; 
КІеіп 1223. — Див. ще позйція. 

поштамт «установа, яка обслуговує 
населення різними видами зв’язку»; — 
р. почтамт, бр. паштамт, п. заст. 
росгіаті, розіаті; — запозичене, оче¬ 
видно, за посередництвом російської 
або польської мови з німецької; н. 
Розіаті «поштамт»'(в українській мові 
слово змінило свою форму відповідно 
до пошта) є складним утворенням з 
іменників Розі «пошта» й Аші «посада; 
установа» (< двн. ашраЬі(і) < пгерм. 
*атЬаЬііа), слова, очевидно, давньо- 
кельтського походження; пор. дкельт. 


548 






поштармак 


прабісь 


(гал.) атЬасй «слуги» (букв, «ті, що 
рухаються навколо (пана)»), яке скла¬ 
дається з префікса атЬ(-), споріднено¬ 
го з нвн. ит «навколо, об», дінд. аЬНГ 
«тс.», псл. оЬ-, укр. об-, і дієприслівни¬ 
кового -асіі, спорідненого з двн. акза 
«вісь», лат. ахіз «тс.», псл. озь, укр. 
вісь. — СІС 2 674; Фасмер III 349; Чер- 
ньіх II 63; КІи§е—Міігка 5, 20, 802. — 
Див. ще вісь, о 1 , пошта. 

поштармак — див. баштармак. 
[пошурудурити] «пошарити; поло¬ 
скотати; погладити Нед; попустувати, 
подуріти Пі»; — очевидно, результат 
контамінації дієслів [ шурубурити ] «ко¬ 
лобродити, бешкетувати, пустувати» і 
дуріти «пустувати» з доданням префі¬ 
кса по-\ семантична видозміна зумов¬ 
лена, очевидно, впливом дієслова шу¬ 
рувати «терти, чистити». — Див. ще 
дур, по, шурубурити. 

[пощик] «найменший залишок; слід 
(?)» Нед; — не цілком ясне; можливо, 

ппп’сгчяир ч п \ч7Г7лг\їя 1 «•лпіт^я ітиутял 

згсгук «молода травка навесні, яку щи¬ 
пає худоба» (букв, «те, що щипають»), 
похідними від згсгукас, згсгкп^с «щи¬ 


пати, щипнути», що виникло внаслідок 
вторинної вставки -к- з первісного 
52С2ПЦС (< ^зсьрпріл) «щипнути». — 

Вгйскпег 545—546. — Див. ще по, 
прищикнути, щипати. 

[пояня] «добре доглянута худоба» 
Нед; — неясне. 

ТТ /“V ГТ /> /. ГТ ГТ л *-> Л Л І / 11 І І Л 

нит,, 11 ну и, гги. \ V і і\_/л , /шлі/пиі^л 

«поперек, крижі; [вид писанки]», поя¬ 
сок «смужка або виступ як прикраси; 
[карниз у комині]», [ пояща ] (зменш.) 
«пояс» Куз, [ безпоясниця] «вид писан¬ 
ки», запоясник «кинджал, [шабля Ж]», 
[запбяска] «запаска» Ж, опоясати, 
перепоясати , [підпоясниця] «вид пи¬ 
санки», [підпоясбк] «малий пояс» Куз, 
[підпоїсок] «тс.» Нед, [підпоясати] 
«підперезати», [попбясник] «жіночий 
верхній одяг; коротка куртка в гуцулів» 
Нед, [попоясниця] «подовжена знизу 
жіноча сорочка» Нед, [припоясати] 
«підперезати» Куз, [розпоясати] «роз¬ 
перезати» Нед; — р. бр. болг. пояс, 


др. пояс'Ь , п. вл. нл. раз, ч. слц. слн. 
раз, м. по/ас, схв. по/ас, стел, погаси; 
— псл. ро]азгь, похідне від ро]азаН «опе¬ 
різувати; оперезати», утвореного за до¬ 
помогою префікса ро- «по-» від дієсло¬ 
ва Дазаіі, спорідненого з лит. іііозіаз 
«підперезаний», ]йоз1:а «пояс», ійозіі 
«підперезати», лтс. іиозі «тс.», іиозіа 
«пояс», ав. уазіа- «підперезаний», уаН- 
«пояс», гр. £сора «ремінь», £іоуг| «пояс», 
Ссоууощ «підперізую», (юатос; «підпере¬ 
заний», алб. п§ез «підперізую». — Фас¬ 
мер III 351; Черньїх II 64; Преобр. II 
120; МасНек ЕЗЛС 435—436; Зккерт 
$1. Шогізі. 50; МйНі,—Епсіг. II 127; 
ВагіНоІотае 1291; Меуег ЕАУ 308. — 
Див. ще по. — Пор. пас 1 . 

[пояснгік] (бот.) «п’ядич звичай¬ 
ний, Еусоросііит сіауаіит Ь.» СУМ, 
ВеНЗн, [поясниш Нед, опоясник 
ВеНЗн] «тс.»; — похідне утворення від 
пояс ; назва зумовлена довгими слан¬ 
кими стеблами цієї рослини (Вісюлі- 

и я- V гт пипи Г-Татлттттяпт ЄП_£ 1 ї ттт 

11 ^ ^ , А А і ЧУ\-/ '-'А/, 1 _Ю.Ч^ 


нагадують пояси. — Див. ще пояс. 

[пр] (вигук, яким кличуть овець) О, 
[пр-пр-пр, пр-пр-на, пруцьки] «тс.» О, 
[пруська] «тс.; (дит.) вівця» О; — п. 
[рггз] (вигук, яким кличуть овець); — 
очевидно, результат видозміни вигуку 
бир-бир «тс.». — Див. ще бир 1 . 

пра- «префікс із значенням первіс¬ 
ності, давності (прабатьківщйна, пра¬ 
мова, праслов’ янський) або прямої 

ЛТТАГ\І ПІІЛІТЛПТІ ( И СУ л) і' л) і і г , * С\ ч • 

V-і і^ріДпсп^с і і \іірсіиіи, приоггуїх />/, - 


р. бр. др. болг. м. схв. пра-, п. ч. слц. 
вл. слн. рга-, стел, прд-; — псл. рга-; — 
пов’язане чергуванням голосних із 
рго(-) «про(-)»; — споріднене з лит. рго 
«повз, мимо», прус. рга-(Ьиізказ) «віч¬ 
ний», дінд. рга-(4аг) «рано, вранці», гр. 
(гомер.) тгреог, (атт.) тгрф «тс.», лат. ргб 
«перед», двн. Ггио «рано», нвн. ГгіїН 
«тс.». — Фасмер III 351; МасНек ЕЗЛЗ 
477; МйНІ.—Епбг. III 400; Таїсіє— 
НоГт. II 364. — Пор. про. 

[прабісь] (присл.) «у взутті без 
шкарпеток або онуч» Нед, [прабос] 
«тс.», [прабистий] «тісний (чобіт)», 
[прабісьний] «босий» тж, [прабусьць] 


549 




правда 


правйй 


«на босу ногу» Корз, ст. прабошні «чо¬ 
боти» Куз; — р. [ напрббось] «босоніж», 
[напробос, напроббску} «тс.», др. пра- 
боьини «потоптані черевики», п. [рггу- 
Ьоз] «(про взуття) одягнене на босу 
ногу», болг. [ напребос] «тс.»; — по¬ 


хідне утворення від прикметника босий 

(< ггпп Кпсп-3 - ГптлттАТЗ 1 Р9- 


НізК рЬопоІ. 339; Львов Лексика ПВЛ 


87—88; Филин Происх. яз. 576—577. 


— Див.-ще босий. 


правда, правдйзм, правдйст, 
[правдбта] «праведність» Нед, [прав- 
дешній] «справжній», правдивий, [пра- 
жній] «справжній» Пі, [ правдйти ] «ви¬ 
правдовувати», [ правдувати] «бути за 
правду; жити по правді», [ правдива- 
тися І «сперечатися» Нед, [ вправдІ ] Ж, 
[вспражки] «насправді» Ж, вйправда- 
ти , [доправди] «справді», [д справди] 
«тс.», [доправдбвуватися] «домагати¬ 
ся справедливості» Ж, [заправжній] 
«справжній», [ заправди ] «справді», [зап- 
равжки] «тс.», насправді, насправж¬ 
ки , [ навсправжки, навспражки, нав- 
спражне ], [ неправдувати] «жити не¬ 
правдою», оправдати, оправдйти, [по- 
праведний ] «справедливий» Нед, [по- 
правді] «справді», [справдіж] «перевір¬ 
ка» Нед, справдешній, справдішній , 
[справдний] «справжній» Нед, спра¬ 
ведливий[справедний] «справжній, 
дійсний» Нед, справжній, справжні¬ 
сінький, [спражний] «справжній» Нед, 
[спражній] «тс.», справджувати, спра¬ 
вдити ,' [ справдовуватися] «доводити, 
сперечаючись», справді , [у правді] 
«справді», усправедлйвити «виправда¬ 
ти»; — р. болг. м. правда , бр. прауда , 
др. правьда , п. вл. рга^ба, ч. слц. 
ргаусіа, нл. рза^сіа, схв. правда , слн. 
ргаусіа, стел, прАвьдд; — псл. ргауьсіа, 


похідне від ргауТ) «правий, справедли¬ 
вий». — Фасмер 117352; КЗСРЯ 360. — 


Див. ще правйй. 

праведний, праведничий «належ¬ 
ний праведникові», праведник ; — р. 
праведний , бр. праведньї , др. правь- 
дьньїи , болг. (церк.) праведен, м. пра- 
веден «справедливий; (церк.) правед¬ 


ний», схв. праведан «тс.», слн. ргауе- 
беп «чесний»; — очевидно, запозичен¬ 
ня зі старослов’янської мови; стел. 
прАБЬдьггь «праведний, справедливий» 
є похідним від іменника прАкьдд «пра¬ 
вда», якому відповідає укр. правда 

( див ’)’, 

ппяпии л-пппттл пр^иїли глипА/т- г ппз- 

вєдливий; прямий; [перпендикулярний]», 
[правесний] «законно спадковий; пра¬ 
вомірний» Нед, правильний, правіж¬ 
ний «стосовний до стягання податків 
СУМ; той, що любить сперечатися 
Куз», прав ний «законний; правовий», 
правничий «юридичний», [ правовй - 
тий] «законний» Нед, [правачка] «кім¬ 
ната праворуч від сіней», [ правеж ] 
«правління, керування, керівництво» 
Нед, [правесник] «законний спадко¬ 
ємець» Нед, правець (мед.), [правйл- 
ка] «просіка в лісі», [правйлля] «інст¬ 
рументи», правило, правило «кермо; 
частина шевської колодки; [частини 
різних інструментів; колода в стіні гу¬ 
цульської хати, не переривана вікнами 
або дверима]», правильник (друк.) «ро¬ 
бітник, що править набір», [правйльце] 
«аршин у мулярів», [правіша] «стяг¬ 
нення, вимога», правйтель, правиця 
«права рука», правіж (іст.) «насильне 
стягнення боргу», [правіжка] «позов» 
Нед, [правіжник] «збирач податків» 
Куз, правка, правлінець, правління, 
правнйк «юрист», право, правовик, 
правота , [правотар] «адвокат, довід¬ 
ник з юриспруденції» Нед, [правбт- 
ник] «той, хто любить судитися» Нед, 
[правушник] «(у склярів) інструмент 
для сколювання кромок», [правша] 
«права рука» Нед, правити, прави¬ 
тися «займатися (чимось), клопотати¬ 
ся», правіти, правішати , [правота- 
рити] «бути адвокатом»' Нед, [пра- 
вотйти\ «домагатися (чогось) судом», 
правувати , [правуватися] «судитися», 
[правцювати] «прямо ставити; впоряд¬ 
ковувати; триматися праворуч» Нед, 
[правцем] «навпростець; скоцюрбив¬ 
шись», безправ'я, вправа, вправна, 
вправний, вправляти, вйправа «ви- 


550 




правйй 


праві 


правлення; вирядження; похід; посаг», 
вйправка, виправляй, відправа «цер¬ 
ковна служба; [відповідь]», відправка, 
відправник, відправити, заправа «при¬ 
права (кул.), [називання ціни товару 
при продажу; підготування] Ж», за¬ 
правка «наливання пального в маши¬ 
ну; приправа, підлива УРС, Ж», [за¬ 
правки] «посуд з тріщинами після об¬ 
палювання», заправник «той, що зали¬ 
ває пальне; [заводій Ж]», заправити, 
заправляти, направа «підбурювання; 
лагодження; напрям» СУМ, Нед, [на- 
правець] «напрям» Ж, [поправок] «тс.» 
Ж, [направець] «праворуч, навпрос¬ 
тець Кур», направити, направляти, 

____-__ . -чт/ Г.. ~ ~ 

упиоприоецо\ «наьприч: і ець» л\, [н.ио- 

правці] «тс.» Ж, насправді, насправ¬ 
жки, [неправесник] «нешлюбний син» 
Ж, неправота , [недоправлений] «не¬ 
зручний» ВеУг, [ несправа] «неакурат¬ 
ність, несправність», [несправна] «тс.», 
оправа, оправка, оправнйй, оправля¬ 
ти, обезправити, переправа, пере¬ 
правна, переправний , [пересправа] 
«переговори» Нед, [підправа] «виправ¬ 
лення; лагодження» Нед, підправка 
«тс.» УРС, Нед, поправшій, [поправ¬ 
ний] «виправний» Куз, [поправа] 
«справність; виправлення», поправка 
«виправлення; видужання» УРС, Па, 
[поправний] «реформатор» Нед, [по¬ 
праву нок] «поліпшення; коректура» 
Нед, приправа, розправа, розправляй, 
справа, [справйлля] «інструменти, за¬ 
соби», [справник] «діяч, виконавець, 
ініціатор» Куз, [справник] «довідник» 
Куз, справунок, справний, справни- 
чий, справити, справивати, справу- 
ватися , [у прав не ний] «уповноваже- 
нии; компетентний» іієд, управляю¬ 
чий, управа, управйтель, управй- 
тельша, управління , [управник] «уп¬ 
равитель» Нед, [управнйитв о] «керів¬ 
ництво» Нед, [управство] «адміністра¬ 
ція» Нед, [управильнйти] «врегулюва¬ 
ти» Нед, управляти, управнйти, уп- 
равнювати, управо ; — р. правий 
«правий; ■справедливий, правильний», 
бр. прави «правий», др. правий «пря¬ 


мий; правильний, справедливий», п. 
рга\уу «правий; (ст.) правильний, спра¬ 
ведливий», ч. слц. ргауу «правий; справ¬ 
жній, правильний», вл. рга\уу «правий; 
правильний, дійсний, справедливий», 

НЛ ПЯЯ\УУ «тс » поляб ПГПУЯ (Чняу я 

. І- ^ - V-- 

одн. жін. р.) «праву», болг. м. прав 
«прямий; справедливий; справжній», 
схв. прав «прямий; справжній», слн. 
ргауі «правий; прямий; правильний», 
стел. прАві* «прямий; правильний, спра¬ 
ведливий»; — псл. ргауь <*рго-уоз, ут¬ 
ворене, очевидно, від *ргб-, наявного в 
префіксі рга- «ппа-»; споріднене з лат. 
рго-Ьиз «добрий, чесний», дінд. рга- 
ЬЬйЬ «видатний (щодо сили й повно¬ 
ти); той, що перевищує», дангл. їгат 
«сильний, діяльний, сміливий», дісл. 
їгатг «той, що стоїть попереду; той, 
що прагне вперед»; менш обґрунтоване 
трактування ргауь (Масїіек Е8ЛС 391) 
як результату контамінації *ргепть 
«прямий» та *огу(ьпь) «рівний»; непе¬ 
реконливим є зіставлення (Ьеу/у РВгВ 

оо іос\ « __ _ 

юи/ з лсїї. ційуиь «ьшфиьлении, 

кривий, поганий». '— Фасмер—Труба- 
чев III 352; Гриц. 143—144; МасЬек 
Е8ЛС 481—482; НоІиЬ—Кор. 293; 
Мартьінов Язьік 61—63; Ондруш Зти- 
мология / 1984, 177; МікІ. Е\У 264; 
Меіііеі Еіисіез 363. — Див. ще пра-. 
[правгічка] «незаймана дівчина», 

Г ^ 1 тлл ~ Ш ^ ^^ ^. 

\.приоіч,і\,и\ і ісД ^ іі.г/, — иц. приаіч,- 

ка } п. ргаусісгка «тс.»; — похідне утво¬ 
рення від правйй ; первісне значення 
«дівчина, що живе праведним жит¬ 
тям». — Див. ще правйй. 

[праві] «майже Нед; саме, власне 
ВеЛ», [праве] «майже»; — др. прав'Ь 
«прямо; справедливо; твердо, незмін¬ 
но», п. ргаиче «майже; (ст.) саме, 
справді», ч. ргауе «саме; щойно; зви¬ 
чайно, так», слц. ргауе «саме; щойно; 
прямо», вл. рга\у]е «правильно; дійс¬ 
но, справді», нл. рзау^'е «тс.», цсл. 
прАв^Ь «прямо; мужньо»; — псл. рга¬ 
уе, що є за походженням формою місц. 
в. прикметника ргауь «правий». — 
Дзендзелівський УЗЛП 112. — Див. 
ще правйй. 


551 










правокіст 


праж 


[правокіст] (бот.) «живокіст лікар¬ 
ський, ЗугпрНуіигп оіїісіпаїе Ь.» Пі; — 
складне утворення з основ дієслова 
правити «виправляти, випрямляти» і 
кість\ назва зумовлена застосуванням 
цієї рослини як лікувального засобу 
при переломах кісток (Носаль 114). — 
Див. ще кість, правгій. 

правопис, заст. правописи, — р. 
правописание, заст. правопись, бр. 
правапіс , п. заст. вл. ргашоріз, ч. слц. 
ргауоріз, нл. рза^оріз, болг. правопис, 
м. правопис , схв. правопис , слн. рга¬ 
уоріз; — складне утворення з основ 
прикметника правші «правильний» та 
дієслова писати ; калька гр. брдоура- 
сріа «правопис», що складається з ос¬ 
нов прикметника ордод «прямий; пра¬ 
вильний» та дієслова урщрсо «пишу». — 
Фасмер III 352. — Див. ще писати, 
правгій. — Пор. орфографія. 

православний (рел.), православ'я, 
православіє Куз, [прав ослав ник] «пра¬ 
вославний»; — р. православний , бр. 
праваслауньї , др. православьньїи , п. 
вл. ргауозіаупу, ч. ргауозіаупу, слц. 
ргауозіаупу, болг. православен, м. пра - 
вославен, схв. правдславан , слн. рга- 
уозійуєп; — запозичення з церковно¬ 
слов’янської МОВИ; ЦСЛ. прАВОСЛАВЬНТа 
«православний» утворене з основ прик¬ 
метника прлвт* «правильний, правий; 
слушний, справедливий» та іменника 
слава «слава» як калька гр. ор965о^ос 
«православний (ортодоксальний, право¬ 
вірний)»^ утвореного з основ ордод 
«правильний, правий» та Ьо^а «слава, 
віра». — Фасмер III 352; НоІиЬ—Ьуег 
390. — Див. ще правгій, слава. 

правосуддя, правосуд, правосу¬ 
дець «справедливий (правий) суддя»; — 
р. правосудне , бр. правасудзе , др. пра¬ 
восудне , слц. заст. ргауозйсііе, болг. 
правосьдие , м. правосудие, правосудст - 
бо, схв. правосуре , слн. ргауозбфе; — 
запозичення з церковнослов’янської мо¬ 
ви; цсл. прлвослууик утворене з основ 
прикметника прлвь «правий, правиль¬ 
ний, справедливий» та іменника сждт* 
«суд». — Див. ще правгій, суд 1 . 

«9 


[правторити] «запроторювати»; — 
результат видозміни вихідного *прото - 
рити , збереженого лише у формі пре¬ 
фіксального запроторити (див.). 

прагматгізм «визнання практично¬ 
го значення основною суттю мислення, 
ідей», прагматик, прагматика Куз, 
прагматист, прагматичний] — р. 
прагматйзм , бр. прагматизм , п. рга£- 
шаїухгп, ч. рга^таїізтиз, слц. рга^та- 
Ііхтиз, вл. рга^таїігт, болг. прагма- 
тйзьм , м. прагматйзам , схв. прагма- 
тйзам, слн. рга^таїіхет; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; н. 
Рга^таїїзтиз, фр. рга^таїізте, англ. 
рга§та1ізш утворені від гр. тграуца 
(род. в. тграуратод) «справа, дія», пов’я¬ 
заного з тграаасо «роблю, виконую». — 
СІС 2 674; Кораіігїзкі 776; НоІиЬ—Ьуег 
389; РЧДБЕ 496; Ву]акли]а 755; 
Ваиіаі 580; Кіеіп 1228; Ргі$к II 516, 
589—591. — Див. ще практика. 

прагнути «сильно бажати, жадати» 
СУМ, Нед, прагнення , [ прагнущий ] 
«спраглий», [прагнючий] «жадібний», 
[ прагнющий ] «спраглий; той, що жа¬ 
дає (щось мати)» Куз, [запрагатися] 
«бажатися, хотітися», [ спрагнутися ] 
«забажатися» Нед, спрага, спрагота, 
спраглий, спраглйвий, спрагнений , ст. 
прагнути (XVI ст.); — бр. прагнуць 
«мати спрагу; жадати; прагнути»; — 
очевидно, запозичення з польської мо¬ 
ви; п. рга^п^с «прагнути, (заст.) мати 
спрагу», як і ч. ргайпоиїі «сохнути, 
знемагати від спраги; жадати», слц. 
ргайпйі’, вл. ргаЬпус «тс.», пов’язане з 
ргахус «смажити, пекти», укр. пра - 
жити\ первісне значення слова, оче¬ 
видно, було «висихати від спеки; пек¬ 
тися». — Вгііскпег 434; Масйек Е53С 
482. — Див. ще пражити. 

[праж] (бот.) «цибуля' порей, А1- 
Ііит роггит 1^.» Мак, [прас] «тс.»; — 
р. [прас] «цибуля порей», др. празь, 
праска , болг. м. праз , схв. прас , [праз], 
цсл. прлсь, прдзь «тс.»; — через цер¬ 
ковнослов’янську мову запозичено з 
грецької; гр. тграсхоу «тс.» є словом 
нез’ясованого походження; можливо, 




пражець 


празник 


запозичене з шумерської або однієї з 
мов Малої Азії. — Критенко Мовозн. 
1973/2, 33; Фасмер III 354; Мікі. ЕАУ 
261; Ргізк II 589. 

[пражець 1 ] (бот.) «козельці лучні, 
Тга£оро£оп ргаїепзіз Ь.» ВеНЗн, Мак, 
[праживник ВеНЗн, ■ пражівник Мак] 
«тс.»; — очевидно, похідне утворення 
від пражити «пекти»; назва зумовлена 
гірким, пекучим смаком коренів росли¬ 
ни, що застосовувались раніше з різ¬ 
ними лікарськими цілями і для готу¬ 
вання їжі. — Лік. рослини. Енц. дов. 
206. — Див. ще пражити. 

[пражець 2 ] (бот.) «льон-стрибу- 
нець, Упиш сгеріїапз (Воепп.) Оиш.» 
Мак; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. [ргаіес] «льон-стрибу- 


нець», найвірогідніше, виникло з рг^гес 
«тс.», пов’язаного з п. [рг^^п^с] «стриб¬ 
нути», спорідненим з укр. пруг, пруж¬ 
ний , а також прягти «запрягати»; на¬ 
зва зумовлена властивістю цього льону 
викидати насіння до того, як його збе; 
руть. — Вгйскпег 436; МасНек ЕЗіС 
488. — Див. ще пруг, прягтй 1 . 

[пражйвка] (бот.) «(вид мухомора) 
Атапйа ргосегиз» Нед; — не цілком 
ясне; можливо, пов’язане з пражити 
«пекти», оскільки одним із симптомів 
отруєння грибами (зокрема й мухомо¬ 
рами) є невтоленна спрага (Зерова 23). 

[ппяжйняі «мотузка сплетена з гі¬ 


лок; жердина; міра площі» Нед, [пра- 
жйнє\ «тс.» Нед, [пражанка] «мотуз¬ 
ка, сплетена з гілок; жердина» Нед; — 
р. [пряжина] «міра довжини»; — 
запозичення зі східнороманських мов; 
рум. молд. ргацпа «жердина, тичка; 
міра довжини», виводиться від болг. 
[пьржйна] «жердина», що відповідає 
укр. пружина. — СДЕЛМ 340. — 
Див. ще пруг. 

пражити «смажити; [періщити 
(про дощ) Ник]», пряжити «тс.; топи¬ 
ти (молоко); дуже палити (про сон¬ 
це)», прягтй «тс.», [пражуха] «підсма¬ 
жена галушка» Куз, [преженя] «яєщ- 
ня» Л, [прожело] «смажене сало (як 
приправа); жир від смаженого сала» 


ЛексПол, пряжанка «ряжанка», [пря- 
женець\ «пампушка» Пі, [пряжене] «мли¬ 
нець, згорнутий трубкою» Нед, [пря- 
женя] «яєшня (з борошном та моло¬ 
ком)», пряжений СУМ, Г, [пражкбм] 
«у підсмаженому вигляді» Нед, \під- 
пражка] «приправа» О, [спрягнути] 
«спражити» Нед; — р. [ пряжить ] «сма¬ 
жити в маслі», бр. пражьщь «пряжи¬ 
ти», др. пряжити «смажити; палити», 
п. ргахус «смажити, підсмажувати; пе¬ 
кти; обпалювати», ч. ргагіїі, слц. ргахігі 
«тс.», вл. ргагіс «висушувати; підсма¬ 
жувати, тушкувати», нл. рзаіув «сма¬ 
жити, підсмажувати; обпалювати; су¬ 
шити», болг. пража «смажу», пьржа 
«тс.», схв. пражити «тріскотіти (про 
постріли), вибухати (про звук); [сма¬ 
жити, підсмажувати]», пржити «сма¬ 
жити», слн. ргахігі «підсмажувати, сма¬ 
жити», цсл. пражити «смажити, під¬ 
смажувати; підсушувати»; — псл. рга- 
їііі (вторинне ргахігі); — споріднене з 
лит. зргадеіі «смажитися; тріщати (про 
деревину)», зрга^іпїі «смажити», зргб£- 
їі «вибухнути», лтС. врга^ї «лопнути, 
тріснути», норв. зргака «тріщати», дінд. 

« Ц.-.------- 

ірпі-щаи «ісірчиїь, іримиїь, вириваєть¬ 
ся (назовні)», 5рЬПг]аН (певна росли¬ 
на), ав. зрагоуа- «пагін», гр. аатгарауод 
«пагін рослини; спаржа», асрарауєорш 
«тріскочу, сичу»; менш переконливе з 
фонетичного погляду пов’язання (Ма- 
сЬек ЕЗіС 482) з гр. срсоусо «смажу, 
підсмажую; сушу». — Фасмер III 339; 
Вгйскпег 434; МасЬек ЕЗіС 482, 483; 
Зкок III 63; Варбот 22, 27; Тгаиїтапп 
276; К2 50, 67; Регззоп Веіїг. 868; 
Маїхепаиег ЬЕ 13, 183. — Пор. праг¬ 
нути. 

[пражній] «марний»; — не зовсім 
ясне; — можливо, походить від п. ст. 
ргахпу «порожній; позбавлений», збли¬ 
женого з укр. [празний] «даремний, 
марний»; може бути також результа¬ 
том видозміни слова [празний] «мар¬ 
ний» під впливом порожній. — Див. 
ще празник. 

празник «свято УРС; [храмовий 
день Нед]», празникдве «святковий по- 


553 








праковсі 


пранцйбер 


дарунок», [празниковЦ «гості з іншого 
села в храмовий день» (Ме), [ празний ] 
«марний; бездіяльний, ледачий Нед; 
святковий», празникбвий «святковий; 
пов’язаний із храмовим днем» Куз, 

я гіп ои // и и її ґі /,тр ^ СУАА Г)Г\Ґ1'ЛЛІ- 

\ V и і 04/ і ь\л/ ьь V* і * V ч-> и і т і^ і і ьіЛ' 


кувати «святкувати; нічого не робити; 
[гостювати на храмовому святі (Ме)]», 
празнувати «святкувати», [ попразд - 
ник] «перший день після свята» Нед, 
[ попразен, попразниця, попразнйче Г, 
Нед] «тс.», [спразнйти] «провести день 
по-святковому»; — р. праздник , бр. 
[празьнік], др. праздьникь , п. [ргагсі- 
пік] «свято; храмовий день у православ¬ 
ній церкві», [ргахпік, ргахпук] «тс.», 
болг. м. празник «свято», схв. праз- 
ник , слн. ргагпік «тс.»; — запозичення 
зі старослов’янської мови; стел, прдз- 
дьникт* «свято» є похідним від прик¬ 
метника прлздьнт* «порожній» у слово¬ 
сполученні прлздкнк дкнк «свято», 
букв, «порожній (тобто вільний від ро¬ 
боти) день». — Фасмер III 353; Львов 
Лексика ПВЛ 56. — Див. ще порож¬ 
ній. 

[праковсі] (мн.) «персні» Нед; — 
неясне. 

практика, практик, практикант, 
практикантство , практикум , прак¬ 
тицизм , практйчний, практикувати, 
практикуватися, ст. практика «під¬ 
ступи, (недобрі) заміри (1621); практи¬ 
ка, мистецтво, ворожіння (1656)»; — 
р. болг. м. практика , бр. практика, 
п. ргакіука, ч. ргакзе, слц. ргах, вл. 
ргакза, схв. пракса, практика, слн. 
ргакза, ргакііка; — запозичено з грець¬ 
кої мови через середньолатинську (слат. 
ргасііса «практика»); гр. тграхтшгі «прак¬ 
тичне знання, уміння» виникло внаслі¬ 
док скорочення словосполучення тгра- 
итінг) єтпатгірг] «тс.», де ттрахтіиц як 
форма жін. р. від тгреттгхое; «діяльний, 
активний» пов’язане з дієсловом ттра- 
стасо «роблю, виконую», разом з тгєруг)- 
рі «вивожу на продаж, продаю», спорід¬ 
неним з дірл. гепіт «продаю». — СІС 2 
675; Фасмер III 353; НіШІ-'У/огїй 15; 
31. у/уг. оЬсусЬ 533; РЧДБЕ 580; Ву- 


]гкш]г 756; иаигаі 581; Игізк II 516— 
517, 589—591; Юеіп 1228. — Пор. 

прагматизм. 

[праліска] (бот.) (у сполученні п. 
синя) «печіночниця, Нераііса ІгіІоЬа 

С т 1 1 і К АА а І/* • ( ю п п\ а ілси\лг\ їла Д па т г\п а 

* 111 с/. ьд. 11 іуі \у і іьд. , і і і і і і і чу і і 

Б. ВеНЗн; сон-трава, Риїзаііііа Мііі.», 
[проліска ] «печіночниця» Мак; — р. 
[перелеска] «тс.», бр. пралеска «тс.; 
анемона», [ пралешка ) «печіночниця»; — 
очевидно, результат видозміни назви 
[підлітки] «печіночниця», зближеної з 
пролісок. — Див. ще ПІДЛІЩКИ. 

[пралоташ] (бот.) «латаття біле, 
НушрЬаеа аІЬа Б.» Нед; — префіксаль¬ 
не утворення від [лбташ] «калюжниця 
болотна, СаІІЬа раїивігіз Б.»; перене¬ 
сення назви зумовлене подібністю фор¬ 
ми листя обох рослин. — Див. ще ла¬ 
таття, пра-. 

[прам] «пором» Пі; — запозичення 
з чеської або словацької мови; ч. слц. 
ргаш «тс.» є прямим відповідником 
укр, пором. — МасЬек Е$ІС 479. — 
Див. ще пором. 

[прамено] «волокно, нитка», [пра- 
менистий] «волокнистий, багатий на 
волокно» ВеЛ; — очевидно, запози¬ 
чення з чеської або словацької мови; ч. 
ргашеп «джерело; пасмо (волосся)», 
слц. ргашеп «джерело; щось подібне до 
води, яка б’є з джерела (пасмо волос¬ 
ся, волокна і под.)», як і м. прамен 
«пасмо (волосся); смуга (світла), про¬ 
мінь», схв. прамен «пасмо; кучер (во¬ 
лосся)», слн. ргашеп «жмут, пасмо», 
цсл. прлмєнь «нитка», відповідає укр. 
промінь (див.). 

[прандйчити] «базікати, говорити 
нісенітниці» Досл. і мат. IV; — запози¬ 
чення з польської мови; п. [ргапбусгус] 
«тс.» пов’язане зДгап! «хитра людина; 
[жартун]; ст. мандрівний комедіант і 
співак», їгапіу «нісенітниці, дурниці, 
викрут(ас)и»; пор. п. їгапіоу/ас «хитру¬ 
вати; жартувати, говорити дотепи». — 
Див. ще франт. 

[пранцйбер] (заст.) «чисте срібло, 
вижга» Бі, Пі, [пранщибер] «тс.» Пі, 
ст. франц'Ьберь (XVIII ст.); — очевид- 


554 




пранці 


прас 


но, запозичення з німецької мови; мо¬ 
жливо, походить від нвн. ЕгапхвіІЬег 
«(букв.) французьке срібло», що скла¬ 
дається з основ слів Егапхе «француз» 
та ЗіІЬег «срібло», спорідненого з лит. 
вісіаЬгаз, лтс. зіНгзЬз, псл. зьгеЬго «тс.», 


укр. срібло. — Див. ще срібло, 
француз. 

пранці (мн.) «сифіліс», пранець , 
[франца О, франци О, франця Шейк] 
«тс.», пранцюватий «заражений сифілі¬ 
сом; мерзенний», [францюватий] «вене¬ 
ричний» Нед, [працюєатіти] «хворіти 
на сифіліс, покриватися сифілітичними 
виразками, висипкою», [опранцюваті- 
ти] «покритися пранцями; остогидну- 

фуіл ил пил ,.лт і лК і тт і л .ч ( 1 £07 т"\ Т • 

іп'/, V-1 . іррипі^іл \іи^/ р.д - 

р. [пранцьі] «золотушна висипка, коро¬ 
ста», бр. пранцьі «пранці, сифіліс», 
[францьі] «тс.»; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. їгапса (мн. Ігапсе) «сифі¬ 
ліс, пранці» походить від нвн. Егапхеп, 
Егапхозеп «сифіліс, пранці», що виник¬ 
ло, очевидно, внаслідок скорочення пер¬ 
вісного Егапх(оз)епкгапкЬеі1; «тс.», букв, 
«французька хвороба»; пор. р. заст. 
французская болезнь «тс.»; виникнен¬ 
ня такої назви пояснюється, очевидно, 
тим, що відповідна хвороба поширюва¬ 
лася в Центральній і Східній Європі 
найбільшою мірою з Франції, де її по¬ 
яву пов’язують з відкриттям іспанцями 
Америки, звідки хворобу було завезено 
й поширено в Європі (насамперед в 
Іспанії й сусідній Франції). — Огієнко 
РМ 1938, 41; Фасмер III 353; Вгйскпег 
127. — Див. ще франк, француз. 

[прапірка] «роговий відросток по¬ 
заду над ратицями тварин; плавальна 
перетинка між пальцями птахів», [пра- 
порщичка ] «роговий відросток позаду 
над ратицями тварин»; — очевидно, 
префіксальне утворення від перо (див.). 

прапор «знамено СУМ, Нед; [ко¬ 
рогва ВеУг]», [прапір] «прапор», [про- 
пір\ «тс.» Нед, [праперек] «прапо¬ 
рець», [праперок, прапірка Нед] «тс.», 
прапорець «малий прапор СУМ, Нед; 
вимпел Куз», ст. прапорець (XVI ст.); — 
р. заст. прапор , др. прапорь «прапор; 


дзвіночок»; — запозичення з церковно¬ 
слов’янської мови; цсл. прлпорта «пра¬ 
пор; дзвоник» відповідає др. поропорь 
«прапор», п. ст. ргорог, ч. ргарог, [рга- 
рог] «тс.», слц. ргарог «батальйон; 
(заст.) прапор», м. прапорец «дзвіно¬ 
чок», схв. прапорац «тс.», слн. ргарог і 
разом з ними зводиться до псл. *рог- 
рогь, редуплікованого утворення, по¬ 
в’язаного чергуванням голосних з 'Трет¬ 
ії «літати, рухатися», рего «перо», 
*рог-т'Ь «паром»; пов’язання з гр. 
тгорсрїїра «пурпурна тканина» (ЗсЬгабег 
Кеаііехікоп І 278) помилкове. — Фас¬ 
мер III 353—354; Вгйскпег 438; Ма- 
сііек Е8ЙС 479; Варбот Зтимология 


і о ас. 

і 


1 3 3 
і иа. 


ТТ Т І П чіл ттл М/Ч 
д/ю, пери. 


ІісрТй* 


пором. 

прапорщик (військове звання) 
СУМ, Нед; — р. болг. прапорицик , бр. 
прапаршчьік , п. ргарогзхсхук, ч. рга- 
рогсік, слц. ргарогсїк, слн. ргарогзсак 
«тс.»; — запозичення з російської мо¬ 
ви; р. прапорицик «тс.» є похідним від 
заст. прапор «прапор»; могло бути по¬ 
в’язане з цсл. прАПОрфикча «прапороно¬ 
сець» або було утворене під впливом 
нвн. Еаііпегісй «прапорщик» (від Еаііпе 
«прапор»). — Фасмер III 354; КЗСРЯ 
361. — Див. ще прапор. 

[прас 1 ] «праска», [права] «тс.» Нед, 
[правило] (збільш.) «праска» Куз, прас¬ 
ка , [прасок] «праска», [фрас] «тс.», 
[фрашйло] «велика праска» Куз, прасу¬ 
вальник, прасувальня «місце, де пра¬ 
сують» Куз, прасувальний, прасува¬ 
ти , ст. прас’Ь «праска» (XVIII ст.); — 
р. [прасовка] «дерев’яний брусок, на 
якому шевці прасують», бр. прас «пра¬ 
ска»; — запозичення з польської мови; 
п. [рга$а] «праска», [ргазка] «тс.», рга- 
зошас «прасувати» зводяться до фр. 
ргеззе «прес» через нвн. Ргеззе «тс.», 


ргевзеп «стискати, пресувати» з пізні¬ 
шим осмисленням «прасувати»; форма 
[фрас] виникла, очевидно, внаслідок гі- 
перичного відштовхування від звичай¬ 
ного в українських говірках переходу 
іншомовного І (ф) у п. — КісЬЬапЯ 91; 
Шелудько 43. —Див. ще праса. 


555 




прас 


прати 


[прас 2 ] «прочухан», [прасок] «тс.» 
Нед; — очевидно, результат семантич¬ 
ної видозміни [прас] «праска»; пор. р. 
утюжить «бити, лупцювати», утворе¬ 
не від утюг «праска». — Див. ще 
прас 1 . 

[праса] «прес» Не-д, [прас] «тс.», 
[праска] «пресувальна машина» Куз, 
[прасківнйк] «пресувальник» Куз, [пра¬ 
сувальник] «тс.» Куз, [праскувальня] 
«гніт, давило» Куз, [праскувати] «пре¬ 
сувати, вальцювати» Куз, прасувати 
«пресувати» Нед, ст. праса «прес, ле¬ 
щата, гніт (1621); друкарський верстат 
(XVIII ст.)»; — р. [праса] «виноградне 
давило, гніт», бр. ст. праса «тс.»; — 
запозичення з польської мови; п. ргаза 
«прес; друкарський верстат; преса, 
друк», як і вл. ргаза «прес; друкарсь¬ 
кий верстат», нл. ргаза «прес», рг]а$а 
«прес; гніт; лещата», через нвн. Ргеззе 
зводиться до фр. ргеззе «тс.», пов’яза¬ 
ного з дієсловом ргеззег «тиснути, да¬ 
вити». — Бульїка 257; 81. лт/уг. оЬсусй 
596; К1іі£е—Міігка 564. — Див. ще 
прес. — Пор. преса. 


ппасеп 

— - г 


яив 


ппосепен 

- - - г - 


[праск]' «світанок» О; — видозмі¬ 
нене запозичення з польської мови 
(п. Ьгхазк «світанок, зоря; блиск, від¬ 
блиск»). — Див. ще бряск. 

[праскати] «тріщати, хрустіти» 
Нед, [приснути] «жбурнути, сильно 
вдарити» Куз, [праск] «тріск» Куз, 
ВеЗн, [праск] (вигук, що передає звук 
пострілу);. — р. [праск] «тріск, ляскан¬ 
ня батога», п. вл. ргазкас «тріскати, 
ляскати», ч. ргазкаіі, слц. ргазкаї’, нл. 
ргазказ «тс.», болг. праскам «ударяю 
(сильно), тріскаю», м. прасне «лопне, 
трісне; лясне», праскав «гримучий, 
тріскучий, ляскаючий», прасок «тріск; 
гуркіт»; схв. праскати «тріщати; гри¬ 
міти, гуркотіти», слн. .ргазкеШі «тріща¬ 
ти» (напр., про вогонь), цсл. прдсклви- 
цл «шум переслідуваного війська»; — 
псл. ргазкаїі, очевидно, звуконасліду¬ 
вального походження, можливо, спорі¬ 
днене з лт.с. ргакзкеї «тріщати»; пов’я¬ 
зання (МасЬек Е$іС 480) з лит. $рга- 


£еїі «тріщати», лтс. зрга^І: «тріскати¬ 
ся», нвн. зргіп^еп «тс.» менш перекон¬ 
ливе. — Фасмер III 354. 

прасол «оптовий скупник худоби, 
сільськогосподарської сировини та ін. 
для перепродажу з метою заробітку; 
[дрібний торговець (переважно в’яле¬ 
ною рибою й сіллю)]», [прасіл] «дріб- ■ 
ний торговець» Нед, [прасоленко] «син 
прасола» Бі, [прасолйха] «дружина 
прасола» Бі, [прасолівна] «дочка пра¬ 
сола» Бі, прасбльство «прасолування» 
СУМ, Нед, прасолувати\ — р. пра¬ 
сол , бр. прасол , др. прасоль «прода¬ 
вець; торговець м’ясом», п. ст. ргазої, 
ргазбї «торговець сіллю», цсл. прлсолт* 
«дрібний торговець», прлсолити «торгу¬ 
вати»; — псл. ргазоІТ) «торговець, який 
заготовляє, засолює рибу і м’ясо», ут¬ 
ворене за допомогою префікса рга- 
«пра-» від зоїь «сіль», зоїіїі «солити»; 
викликають сумнів пов’язання з р. 
просить «просити» (тобто запрошува¬ 
ти купувати свій товар) (Соболевский 
РФВ 65, 413), з гр. тгратсор, тгратгір 
«продавець» (Маїгепаиег 405; Преобр. 

II 122); з гот. заііап «продавати» (Ког- 
\уасіоу/5кі МРЮ II 354). — Фасмер III 
354—355; Горяев 279; Желтов ФЗ 


і 07 а а о о 

і о/ и, о } оо- 


О А . АД ;ьі ГГЛ17 О 1 А 
04 , уу 01 і !. 


П\тг^ 

А* 10 - 


ще Пра-, Сіль, 

прати «мити (одяг, білизну); пері¬ 
щити (про дощ); [бити, лупцювати]», 
[прачити] «бити праником білизну, по¬ 
лотно», [прачувати] «тс.», [прайник] 
«праник», [прало] «місце на річці, де пе¬ 
руть білизну», праля , пральник «той, 
що пере; [праник]», пральня, пранйк 
СУМ, Нед, [праничбк] (зоол.) «пуголо¬ 
вок» ВеБ, пранка «прання; [випрана 
чиста сорочка Нед]», [праннйк] «пра¬ 
ник» Нед, Куз, [пратва] «місце на річ¬ 
ці, де перуть білизну», праття «пран¬ 
ня», прач «праник;, [пуголовок ЛексПол; 
нитка з грубої вовни Л]», [прачик] «пу¬ 
головок», прачка, «праля; [дошка, на 
якій перуть білизну; прилад для пран¬ 
ня білизни на подвір’ї Л]», [прачкар] 
«той, що пере» Нед, [прачкарня] «праль¬ 
ня», [прачківня] «тс.» Нед, [прачкун] 


556 




праушник 


прашувати 


«помічник пралі», І прачка\ «місце на 
зічці, де перуть білизну» Л, пральний , 
невипранець ] «брудна людина, замазу¬ 
ра» Ж, [перепйранка] «зношена сороч¬ 
ка, яку надягають, поки переться ін¬ 
ша» УРС, Нед, [ перепіранка} «сороч¬ 
ка, що порвалася від прання», [підпра- 
нйче] «частина білизни, яка кладеться 




за идпп рал під праппп.^ исд, - р. 

[прать] «тиснути, давити, витискати; 
прати, бити праником», бр. праць «би¬ 
ти праником (білизну); бити», др. пьра- 
ти «прати», п. ргас «прати; бити», ч. 
ргаіі, слц. ргаї’ «тс.», вл. ргас «бити», 
нл. ргаз «бити; прати», полаб. реге «пе¬ 
ре», болг. пера «перу», м. пере «пере, 
миє», схв. прати «мити; прати; (пе- 
рен.) виправдовувати», слн. ргаіі «ми¬ 
ти, прати», цсл. пьрлти «бити прани¬ 
ком (білизну), прати»; — псл. рьгаіі 
«бити; бити праником (білизну)», по¬ 
в’язане чергуванням голосних з Третії 
«відбивати»; — споріднене з лит. регіі 
«бити, хльоскати лазневим віником», 
лтс. регі «тс.», вірм. Ьагкапет «б’ю». — 
Фасмер III 355; Черньїх II 64; Шанский 
ЗИРЯ III 70; МасЬек ЕЗІС 481; 
Вшскпег- 434; Тгаиітапп 215; Шеп 
Агт. Зі. 86; і1ап£ БЕ 43, 229. — Див. 
ще перти 3 . 

[праушник] «буравчик для просверд¬ 
лювання в люльці отвору, в який вклада¬ 
ється цибух»; — очевидно, пов’язане з 
р. [проух] «дірка, в яку щось уставля¬ 
ють, просувають», [проушйть] «зробити 
дірку, отвір», утвореними за допомогою 
префікса про- «про-» від іменника ухо 
«вухо». — Див. ще вухо, про. 

прах «порох, пил; щось нецінне, 
минуще; тіло померлої людини», пра¬ 
хом (у виразі іти п. «пропадати, гину¬ 
ти»), [праховенький] «поношений, бла¬ 
генький» Нед, [напрах] «цілком, до 
решти, ущент» Ж, ВеБ; — р. бр. прах 
«прах», др, прахь «тс.»; — запозичен¬ 
ня зі старослов’янської мови; стел, 
прлхт* «тс.; порох», як і ч. слц. ргасЬ 
«пил; порох; рештки, попіл», болг. 
прах , м. прав , схв. прах , слн. ргаЬ 
«тс.», відповідає укр. порох . — Фас¬ 


мер III 355; Булаховський Вибр. пр. III 
438. — Див. ще порох. 

[прахвост] «підлабузник, мерзот¬ 
ник, негідник» Нед, Ме; — бр. пра- 
хвбст «мерзотник, шахрай»; — запо¬ 


зичення з російської мови; р. про- 
хвбст «мерзотник, шахрай; (заст.) дрі¬ 
бний чиновник» виникло з ст. про- 


/4~\ А Ґ< ( /-Д /, П'ІГГГПП'ІТІ ПО^ПЛНТТЛПО ГШУ ЛА гг 

Ц/ии \ и/ '.'паїллдач оаарсшіиоаппд 

датів; полковий кат» унаслідок народ¬ 
но-етимологічного зближення з хвост 
«хвіст». — Фасмер III 385. — Див. ще 


профос. 

праця «робота, труд; [хатнє майно, 
надбання Ме]», працівнйк , [працю- 
вальник] «трудівник, працівник», [пра- 
цюнок ] «твір, витвір» Нед, [ працевйй ] 
«пов’язаний з працею», [працівнйй] 
«працьовитий; утомлений працею» Нед, 
[працівнйчий] «пов’язаний з працею» 
Куз, працьовитий , [працьовний ] «пра¬ 
цьовитий» ВеУг, працювати ; — р. 
[праца ] «праця, робота, заняття», бр. 
праца «праця», слц. ргаса «тс.», вл. 
ргбса «труднощі, напруження, зусил¬ 
ля», нл. ргоса «тс.; лихо; пологові пе¬ 
рейми»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. ргаса «праця», ст. ргоса, похо¬ 
дить від ч. ргасе (< *ргаса), що зводи¬ 
ться до псл. діал. *рогЦа, пов’язаного 
з *рог!і1і «посилати» (звідки розвину¬ 
лися болг. пратя «посилаю», м. пра- 
ка «посилає», схв. пратити «посила¬ 
ти»), яке не має паралелей в інших ін¬ 
доєвропейських мовах; щодо семанти¬ 
ки пор. схв. посао «справа, робота» з 
^розьіь, пов’язаним з *ро$ , ь1а1;і «по¬ 
слати»; меніи, переконливе виведення 
(МасЬек Е8ІС 477—478) псл. *рог!]а 
з *1огр]’а, похідного від *ї ь греїі «терпі¬ 
ти»; сумнівне пов’язання з праща 
(НоІиЬ—Кор. 290), як і виведення від 
іє. :|: рег- «летіти» (БеЬг-ЗрІаулгізкі Иа- 
$е гес 23, 276). — Фасмер—Трубачев 
355—356; Вгискпег 434; ЗсЬизіег- 
Зеу/с. 1 157—1158; Младенов 504; 
Зкок III 25—26; Куркина Зтимология 
1975, 20. 

[прашувати] «полоти, сапати», [пра- 
шовйння\ «поління, сапання», [пра- 


557 



праща 


пребенда 


1 І І Г\ О І-" 1 П //ТО По лл Г\ 

ии. -V і \_. V і і - >, - 


_ г\ ^оргстаїл ї 

прашевать ] (кукурузу) «підгортати 
(кукурудзу)»; — запозичення зі східно- 
романських мов; молд. рум. ргаві «по¬ 
лоти, прополювати, проорювати; сапа¬ 
ти» є словами південнослов’янського 
походження; пор. болг. праша «поро¬ 
шу; [скопую, розпушую землю (біля 
кукурудзи тощо)]», схв. прашити «по¬ 
рошити; розпушувати; обкопувати (ви¬ 
ноградник)», що походять відповідно 
від болг. прах «порох, пил», схв. прах 
«тс.», яким відповідає укр. порох . — 
Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 70; 
ЗсЬеІисІко 141; УгаЬіе Котаповіауіса 
14, 167; СДЕЛМ 340; ОЬКМ 652. — 
Див. ще порох. — Пор. прах. 

праща (іст.) «старовинна ручна 
зброя для метання каменя», пращник 
«озброєний пращею», [ пращовйк ] «тс.» 
Нед; — р. праща «праща», бр. праил - 
на «тс.», др. праща «порок (стінобитне 
знаряддя); вал, частокіл, огорожа; пра¬ 
ща», п. ргоса «праща», болг. прашка, 
пращка, [праща, пращова] «тс.», м. 
прака «праща; рогатка», схв. праЬа, 
праЬка «тс.», слн. ргаса «праща»; — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел. прлштА «праща» зводиться до 
псл. *рог-1;іа, пов’язаного, очевидно, з 
*рьгаіі «бити». — Фасмер III 356; Мла- 
денов 504. — Див. ще прати. — Пор. 
пороки. 

пращур «далекий предок; [батько 
прадіда]», прапращур ; — р. пращур 
«пращур», бр. прашчур «тс.», др. пра- 
щурь «прапрадід; праправнук», пращюрь 
«тс.», п. ргавхсхиг «пращур», ст. рга- 
зкигх^ «праправнук», стел, прдштоурт* 
«тс.»; — псл. *ргазк(])игь «прапра¬ 
дід», пов’язане, очевидно, зі зуекгь 
«свекор»; — споріднене з лит. ргаки- 
ге)а$ .«родоначальник»; іє. *(в)кеиг-, 
*(з)киг-; помилкове пов’язання з р. 
укр. шурин «брат жінки», укр. шуряк 
«тс.» (Младенов 696; Горяев 427), з р. 
нур (меня) «цур (мене)» (ІІикольский 
ФЗ 1891, 4—5, 11; Желтов ФЗ, 1876, 
4, 37), з п. вхсхигу «худий», зхсхиг 
«щур, пацюк» (Вгйскпег 545). — Фас- 


і\дап_Тпл/ілатіоп ТТТ Ч.ВН 

1,1 ’-Н . 


XX X V V V , 


Вагпоі/ог ТР 1 П 


155; Мікі. ЕАУ 344. — Див. ще пра-, 
свекор. 

пре- (префікс, що має підсилюваль¬ 
не значення в словах типу превелй- 
кий, пребагато , [предокучити] «надо¬ 
кучити»); — р. пре-, др. пр'б-, пре-\ — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел, пр’й-, як і болг. м. схв. пре-, п. 
ргхе-, ч. вл. рге-, слц. слн. рге-, нл. рзе- 
«тс.», відповідає укр. пере-. — Фасмер 
III 356—357. — Див. ще пере-. 

преамбула «вступна частина (до¬ 
кумента, акта, статті)»; — р. м. преам¬ 
була , бр. прзамбула , п. слц. ргеашЬи- 
1а, ч. ргеатЬиІе, вл. ргеатЬІа, болг. 
преамбюл , схв. преамбул, преамбула, 
слн. ргеатЬиІа; — очевидно, запози¬ 
чення з французької мови; фр. ргеатЬиІе 
«преамбула; вступ, передмова» похо¬ 
дить від пізньолат. ргаеатЬиІив «вступ, 
передмова», букв, «той, що йде попе¬ 
реду», утвореного з ргае «попереду, 
вперед; перед», спорідненого з гр. 
•ігараі «при, уздовж, проти», гот. їайга 
«перед», дангл. Іоге, двн. днн. їога, нвн. 
уог «тс.», псл. ргі «при», укр. при , та 
дієслова ашЬиІо, -аге «ходжу, іду; ру¬ 
хаюся, пересуваюся». — СІС 2 675; 
ССРЛЯ II, 66; Кораіігізкі 777; НоІиЬ— 
Еуег 391; РЧДБЕ 581; Ву)акли]а 756; 
Оаихаї 581; Шаібе—Ноїш. І 38. — 
Див. ще амбулаторія, при. 

пребенда «плата духовним особам 
у католиків; володіння церков та мона¬ 
стирів; [парафія Куз]», [пребендар] 
«священик, що має парафію»; ~ р. 
болг. пребенда «пребенда», п. ч. слц. 
ргеЬепсІа, схв. пребенда «тс.», слн. 
ргеЬепба; — запозичено із середньола¬ 
тинської мови, можливо, через польсь¬ 
ку; слат. ргаеЬепба «пребенда, парафія; 
прибуток з церковного майна» похо¬ 
дить від лат. ргаеЬео «даю, постачаю», 
що виникло з давнішого ргаеЬіЬео «тс.», 
утвореного за допомогою префікса ргае- 
«попереду, перед» від дієслова ЬаЬео 
«тримаю, маю», спорідненого з дірл. 
^аіЬіт «беру, хапаю, тримаю», лит. ка¬ 
бала «оберемок», гот. £іЬап «давати», 


558 




превалювати 


предикат 


двн. £еЬап, нвн. £еЬеп «тс.». — СІС 
1951, 522; Кораіігізкі 777; НоІиЬ—Буег 
391; РЧДБЕ 581; Ву]акли]а 759; Оаи- 
гаї 581; У/аІсіе—Ноїт. І 630—631. — 
Див. ще преамбула. 

превалювати «переважати, доміну¬ 
вати»; — р. превалйровать , бр. прз- 
валіраваць «тс.», п. ргел^аіепфа «пере¬ 
вага», ч. ргеуаіоуаіі «превалювати», 
слц. ргеуаіепсіа «перевага», болг. пре - 
валйрам «превалюю», схв. превалира - 
ти «превалювати», слн. ргеуаіепса «пе¬ 
ревага»; — запозичення з латинської 
мови; лат. ргаеуаіеге «бути дуже силь¬ 
ним, міцним; переважати» утворене за 
допомогою префікса ргае- «перед-» від 

тті О ГТАОО Т / О І 5 ГС1 у, віЛГТІЛ Ґ'ІІ ТТІ_ІТ1Л\Л ПЛ1ТТІПЛ\Л 
V сл і і і п спі/ііліпш, тіцштіт, 

здоровим; переважати». — СІС 2 675; 
ССРЛЯ 11, 70; РЧДБЕ 581; Вуіаклща 
756; Баихаї 586, 739; ЛУаІсіе—Ноїш. II 
727—728. — Див. ще Валентйн, пре¬ 
амбула. 

превентивний «запобіжний»; — р. 
превентивний , бр. прзвентйуни, п. 
рге^епсущу, ч. ргеуепспї, ргеуепїіуш, 
слц. ргеуепіїупу, ргеуепспу, вл. рге- 
^епїпупу, болг. превантйвен, м. пре- 
вентйвен ,‘ схв. превентйван , слн. рге- 
уєпііуєп; — запозичено з французької 
мови; фр. ргеуепШ «тс.» походить від 
лат. ргаеуепіиз «попереджений», пов’я¬ 
заного з ргаеуепіо «випереджаю; попе¬ 
реджую», утвореним за допомогою пре¬ 
фікса ргае- «перед-» від дієслова уєпіо 
«приходжу, прибуваю», спорідненого з 
гр. (Заіусо- «іду», дінд. ^агпаїі «іде», гот. 
рітап «приходити», двн. циешап, ко- 
тап, нвн. кошгпеп «тс.». — СІС 2 675; 
Кораііпзкі 782—783; НоІиЬ—Буег 393; 
РЧДБЕ 581; Вуї'аклща 757; Баигаї 
586; АМаІбе—НоГш. II 747—749. — 
Див. ще преамбула. 

[превітє] «похоронний обряд біля 
мерця» Ко; — неясне. 

превосходйтельство, превосходй- 
тельний ; — бр. правасхадзіцельст- 
ва\ — запозичення з російської мови; 
р. превосходйтельство утворено від 
дієслова пре в о сходить «перевищувати, 


пр4івиходити «тс.», утвореного за до¬ 
помогою префікса пріі- «пере-» від діє¬ 
слова виходити «сходити, підіймати¬ 
ся»; неповна калька лат. ехсеїіепііа «пе¬ 
ревага» (звідки фр. ехсеїіепсе «тс.; пре- 
восходительство», нім. Еххеїіепх «тс.» 
та ін.), пов’язаного з ехсеїіеге «виділя¬ 
тися, підноситися», утвореним з префік¬ 
са ех- «ви-» й основи дієслова -сеііеге 
«підноситися, бути видатним», сеїзиз 
«видатний, високий, бундючний». — 
ССРЛЯ 11, 75—77. — Див. ще пере-, 
уз, ходйти. 

пред (прийменник) «перед», предо, 
преді «тс.», пред - (префікс і компонент 
складних слів типу предвічний, пред - 

/"* т п оі і ууі 11 т гї п /3 п ууі п т її т пуп п п и і' і/ - 

11 іл, 11 і, 

пред’явйти): — запозичено з церков¬ 
нослов’янської мови, частково через 
російське посередництво (р. пред, пред¬ 
ставить, предстать, представйтель, 
предьявйть)] — цсл. стел, пр’кдж, 
пр’кдта- відповідає укр. перед. — Фас- 
мер III 357. — Див. ще перед 1 . 

[предешній] «попередній» ВеЛ; — 
очевидно, результат видозміни п. ст. 
рггебезхіу «минулий» (дієприкм. мин. 
ч. від дієслова ргхеае]с «іти попереду, 
перед кимось»), утвореного за допомо¬ 
гою префікса ргхеб(е)- «перед-» від 
згесН «ішов», якому відповідає укр. 
ішов. — Див. ще перед 1 , ішов. — 
Пор. пред. 

предикат «присудок», предикатив¬ 
ність, предикація, предикативний ; — 
р. болг. м. предикат , бр. предикат , 
п. ргебукаї, ч. слц. слн. ргебікаї, вл. 
ргебікаї, схв. предикат] — запози¬ 
чення із середньолатинської мови; слат. 
ргаесНсаїит «предикат, присудок» по¬ 
ходить від лат. ргаебісо, -аге «заявляю, 
повідомляю; говорю», утвореного за до¬ 
помогою префікса ргае- «перед-» від 
дієслова бісо «проголошую», пов’язано¬ 
го чергуванням голосних з бїсо «гово¬ 
рю». — СІС 2 675; 81. \ууг. оЬсусЬ 597; 
РЧДБЕ 581; Вуіаклиіа 758; Шаібе— 
Ноїш. І 348—349; Етоиі—Меіііеі І 

1 79_1 7Я- ЮШп 1 9ЯЯ 


Пип 


перевершувати», що походить від стел, тат, преамбула. 


559 




предковік 


преж 


[предковік] «сива давнина; віч¬ 
ність» Нед, [ предковіччина] «тс.» тж, 
[предковікбвий] «стародавній», пред¬ 
ковічний, [предковіцький] «тс.»; - 


цілком ясне; можливо, 


і аіуипаді. 


ТПІІІ/ИЛТПІЛ/ІП 

.іркіпшс і пш\т 


не 


результат кон- 

Г *-» **» Л Л іґ /о 11 і*^і 1 
[іірсигхиоим\ 


«предківський» та предвічний. 

предмет, [предметівнйк] «імен¬ 
ник» Нед, [ предметний ] «додаток» 
Куз, [предметниця] «об’єктив» Нед, 
предметний «стосовний до предмета; 
(грам.) пасивний; (мат.) конкретний 
Куз», [предметдвий] «об’єктивний; ді¬ 
ловий, практичний» Нед, Куз, упред¬ 
метнити «уречевити»; — р. болг. 
предмет , бр. прадмет , ч. ргебтеї, 
слц. ргебтеї, вл. ргесігп]е1;, нл. рзеб- 
гп]а1, м. схв. предмет, слн. ргббтеї;; — 
очевидно, калька п. ртгесітіоі, утворе¬ 
ного за допомогою префікса рггеб- «пе¬ 
ред-» від дієслова тіоїас «метати»; п. 
рггесітіої, у свою чергу, є калькою 
слат. оЬіесІит «предмет, об’єкт», пер¬ 
шим компонентом якого є префікс оЬ(-) 
«перед-», а другий (-іесіит) пов’язаний 
з дієсловом ]'асїаге «метати». — КісЬ- 
ЬагсН 91; Фасмер—Трубачев III 357; 
Преобр. II 124; Соболевский Лекции 
63; Вгйскпег 335—336; МасЬек ЕЗіС 
491; Младенов 507. — Див. ще мета¬ 


ти, пред. 

[преднесь] «у ніч напередодні, на¬ 
передодні» Нед, [преднесть] «напере¬ 
додні» Пі; — очевидно, давніше *пред- 
днесь , яке виникло внаслідок поєднан¬ 
ня прийменника старослов’янського 
походження пред «перед» з прислів¬ 
ником [ днесь ] «сьогодні». — Див. ще 
днесь, пред. 

[предобний] «бажаний, любий і до¬ 
рогий» Нед; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з [преподобний] «гарний, пре¬ 
красний». 

предок, [предко\ «предок» Нед, 
предківщина «старовина; успадковане 
від предків» СУМ, Нед, [предків'я] 
«предки» Г, Нед, [предковецький] «пред¬ 
ківський», [ предковий ] «тс.», [прапре- 
док\ «прабатько» Нед; — р. м. предок, 
п. рггобек, ч. ргебек, слц. ргебок, схв. 


предак\ — запозичення з церковносло¬ 
в’янської мови; цсл. пр’кджкт* є похідним 
від пігЬдт* «перед» і означає букв, «той, 
хто жив попереду, раніше». — Фасмер 
III 357; Преобр. II 40; КЗСРЯ 361. — 

ТТ1 1 П ТІ1А ГГЛЛА Рг 1 

Щгю. йде . 

[предсідатель] «голова» Нед, [пред- 
сідательство] «головування» Нед, 
[предсідник] «голова» Куз, [предсіда- 
ти\ «головувати» Нед, ст. предс'Ьда- 
тель (1627); — р. председатель «го¬ 
лова», болг. председател «тс.»; — за¬ 
позичення з церковнослов’янської мо¬ 
ви; цсл. ^пр'ЬдтаС’ідлтель «староста; 
той, хто сідає на перше місце» (Берин- 
да) є похідним від стел. пр'кджсксти 
«зайняти перше місце, стати головою», 
утвореного за допомогою префікса 
пр'кдж- «перед-» від скетчі «сісти», сі¬ 
дати «сідати»; очевидно, калька гр. 
тгроєброс «голова», утвореного за допо¬ 
могою префікса тгро- «перед-» від діє¬ 
слова єСораї «сідаю», або лат. ргаезі- 
бепз «президент, голова» (ргае- «перед-», 
зесіео «сиджу»). — КЗСРЯ 362; Цьіга- 
ненко 422. — Див. ще пред, сидіти. 

предтеча «попередник»; — р. болг. 
предтеча, др. прЬдьтеча, предьтеча, 
предотеча ; — запозичення зі старосло¬ 
в’янської мови; стел, пр’кджтєчл «пред¬ 
теча» (букв, «той, що біжить попере¬ 
ду») пов’язане з дієсловом пр’кдтатє- 
шти «бігти попереду, передувати», утво¬ 
реним за допомогою префікса пр’кдч*- 
«перед-» від тєшти «бігти; текти», яко¬ 
му відповідає укр. тектщ стел, пр'кдч*- 
тєча є калькою гр. тгрббрород «предте¬ 
ча; той, що біжить попереду», утворе¬ 
ного з тгро- «перед-» і брорасо «біжу». 
— Див. ще пред, тектгі. 

[преж] «раніше, перед» Нед, [пре- 
же] «тс.» Нед, [прежній] «колишній», 
[спрежа] «раніше», [спрежда Чаб, 
спрежду] «тс.»; — р; [прежь] «спочат¬ 
ку, спершу», [преже] «тс.», бр. [прзж] 
«раніше», др. пріже, преже , прежь, 
прЬжде\ — видозмінене запозичення зі 
старослов’янської мови; стел, пр’кждє 
«тс.» за походженням є формою вищо¬ 
го ступеня від присл. пр’кдж «перед», 


560 




прежитури 


презйдія 


спорідненою з укр. [пережий] «почина- 
тель, завідувач, начальник» (букв, «пе¬ 
реднічний»). — Фасмер III 357; Черньїх 
11 64—65. — Див. ще перед 1 , перед 2 . 

[прежитури] «пироги» Мо, [при- 
жатури] «тс.» Ме, [плажатура] «не¬ 
величкий пиріжок» Мо; — запозичен¬ 
ня зі східнороманських мов; молд. рум. 
ргарійга «тістечко» пов’язане з дієсло¬ 
вом молд. рум. рга]і «смажити», що 
походить, очевидно, від цсл. (болг. ст.) 
пражити «тс.», якому відповідає укр. 
пражити. — СДЕЛМ 340; ОБКМ 
651. — Див. ще пражити. 

[през 1 ] «через»; — др. пр'Ьзь, презь 
«тс.»; — запозичення з церковносло¬ 
в’янської мови, можливо, підтримане 
впливом п. ргхех «тс.»; цсл. пріізт* «че¬ 
рез» відповідає укр. [перез] «через». — 
Фасмер III 358; Е88І 81. £г. І 175— 
178. — Див. ще перез. — Пор. през 2 . 

[през 2 ] «без» ВеЛ; — полаб. ргіх 
«тс.»; — адаптоване запозичення з 
польської мови; пов’язане з [брез, 
брис\ «тс.»; п. [ргхех] «без», ст. ргхех 
«тс.» є результатом семантичної видо¬ 
зміни слова ргхех «через» (йому відпо¬ 
відає укр. '[перез] «тс.») під впливом 
Ьех «без». — Вгііскпег 444. — Див. ще 
перез. — Пор. брез, през 1 . 

презент «подарунок», презентант 
«пред’явник грошового документа», 

77 ПР.ЗР Н /7777 7// Я «ППРп’яД.ПРННЯ» Т /7 Г)РРРИ - 
- V" *--г ---’ - 

тйрка] «репрезентування» Куз, пре¬ 
зентабельний «показний», презенту¬ 
вати «дарувати»; — р. болг. презент , 
бр. прззент , п. ч. вл. ргехепї, слц. рге- 
хепі, м. презент, схв. презент , слн. 
ргехепі; — запозичено з французької 
мови, можливо, через німецьку (н. Рга- 
зепі: «презент, подарунок»); фр. ргезепі 
«подарунок, презент» походить від прик¬ 
метника' ргезепі «присутній, наявний», 
що виник з лат. ргаезепв (-пііз) «тс.», 
пов’язаного з дієсловом ргаезиш «пе¬ 
ребуваю спереду», утвореним за допо¬ 
могою префікса ргае- «перед-» від виш 
«я є», зипі «вони є», співвідносних з е$ 
«ти є», езі «він є», спорідненими з гр. 
єсггі «він є», псл. е$іь «тс.», укр. є. — 


СІС 2 676; Бі 297; Фасмер III 358; 81. 
у/уг. оЬсусЬ 600; НоІиЬ—Буег 393; Ву- 
Іакли]а 759; Оаихаї 584. — Див. ще є, 

преамбула. 

презерватгів «запобіжний засіб про¬ 
ти вагітності або зараження венерич¬ 
ними хворобами», [презерватйва] «тс.» 
Куз; — р. болг. м. презерватив , бр. 
прззерватйу , п. ргехегу/аіуу/а, заст. 
ргехегу/аіуу/, ч. ргехеп/аііу, ргезегуаііу, 
слц. слн. ргехегуаіїу, вл. ргехегу/аііу/, 
схв. ргехеп/аїіу; — запозичено з фран¬ 
цузької мови, очевидно, через російсь¬ 
ку і через польську; фр. ргезегуаіії «за¬ 
побіжний засіб; презерватив» пов’яза¬ 
не з прикметником ргезегуаііі «запо¬ 
біжний, захисний», похідним від діє¬ 
слова ргезегуег «запобігати, охороня¬ 
ти», що виникло з пізньолат. ргаезег- 
уаге «тс.», утвореного за допомогою 
префікса ргае- «перед-» від дієслова 
зегуаге «пильнувати; охороняти». — 
ССРЛЯ 11, 206; Кораіігівкі 783; Но- 
ІиЬ—Буег 393; РЧДБЕ 582; Ву]акли]а 
759; Оаихаі 584. — Див. ще преам¬ 
була, сервант. 

президент, президентство , [прези- 
дентура] «президентство, посада пре¬ 
зидента» Куз, президентствувати , 
президентувати ; — р. болг. м. пре¬ 
зидент, бр. прззідзнт , п. ргехубепі, ч. 
ргезіЗепі, слц. вл. нл. ргехісіепф схв. 
президент , слн. ргехібепі; — запози¬ 
чено з латинської мови через німецьку 
(н. РгазібепО; лат. ргаезібепз (род. в. 
ргаезібепііз) «той, хто сидить попере¬ 
ду, головуючий; той, хто стоїть на чо¬ 
лі», пов’язане з дієсловом ргаезісіео 
«сиджу попереду, головую; стою на чо¬ 
лі, керую», утвореним за допомогою 
префікса ргае- «перед-» від зесіео «си¬ 
джу», спорідненого З ПСЛ. $Є(Ші, укр. 
сидіти. — СІС 2 676; Фасмер—Труба- 

_ ТТТ ОСО. лп. Т Г !?.'_!.• 


чеь пі ооо, гшш-уушіп ю; г\ораішькі 


783; НоІиЬ—Буег 393; РЧДБЕ 582; Ву- 
]акли]'а 759; Кіи^е—Мііхка 563; Оаихаі 
584; ШШ—Шт. II 507—508. — 
Див. ще преамбула, сидіти. 


ттпе.зйттія гтези.ді я пьии.ії Кл/з 

— Г--> 'І --- - 7 

[ президувати ] «головувати» Куз; — р. 


561 





презйрство 


прелат 


болг. м. презйдиум, бр. презідьіум, п. 
ргегубіигп (мн. ргегусііа), ч. ргезісііит, 
слц. ргегібіит, вл. ргегісіір схв. прези¬ 
дії,], презйдщум, слн. ргешсіу; — запо¬ 
зичення з латинської мови; лат. ргае- 
зіиішп (мн. ргаезіиіа) «захист, оборона; 
гарнізон; сторожа, варта» походить від 
дієслова ргаезібео «сиджу спереду, го¬ 
ловую»; українська форма пов’язана 
безпосередньо з латинською формою 
множини. — СІС 2 676; ССРЛЯ 11, 
207—208; Кораіігїзкі 783; НоІиЬ—Буег 
393; РЧДБЕ 582; Ву]акли]а 759. — 
Див. ще президент. 

презйрство, презирливий, ст. пре- 
зорство «презирство» (1627), презираю 
«зневажаю» (1627); — р. презиранье 
«зневажання», презрение «зневага», 
презирать «зневажати», др. презира- 
ти {прозирати) «зневажати»; — запо¬ 
зичення з церковнослов’янської мови; 

ттг* п плТонлд т* и ✓,’гг* сгт/ ! іт пго 7 і г а +1 

і. іі|^ ил і|^и і її V і . '/ , /і п і ~і. |Уі ч. і .11 а и 

«тс.», ргегігауу «презирливий», ргехіга- 
уозі: «презирство, зневага», слц. ргегіе- 
гаі’ «зневажати, виявляти презирство», 
болг. презйрам «зневажаю», м. презир 
«презирство, зневага», презира «знева¬ 
жає», схв. презир «презирство, знева¬ 
га», презирати «зневажати, ставитися 

Ч ППРЧНПРТППМ» Г.ҐШ ПГР71Г йППРЧМПГТ- 
~ , -. -** Г -- 

во», ргегігаіі «зневажати», утворено за 
допомогою префікса пр^Ь- «пере-», від 
дієслівної форми -зирдти, пов’язаної із 
зьр^Ьти «дивитися, бачити», спорідне¬ 
ним з укр. зріти «бачити»; первісно 
означало «дивитися поверх когось, не¬ 
добачати, не звертати уваги» (букв, «пе- 
пезипати»). — Булаховський Вибо. по. 
II 250; Огієнко РМ 1938 І 41—42. — 
Див. ще зріти 1 , пере-. 

Г V. м п »Ж г. п 1 / чпппп лчг.гтг^ ІЗ л Т Т О Т » і _ 

[ирс*ідл] угиїлаа іиєіі.лі, — 

неясне. 

[прейма] «принаймні»; — неясне; 
можливо, результат видозміни слова 
принаймні. 

прейскурант «офіційний довідник 
цін»; — р. прейскурант , бр. прейску¬ 
рант, п. заст. ргеізкцгапі; — запози- 

ТТ/'ЧТТТТГТ О ТТ1**/'*\ТТГ 1/ 1 1\ * Г'І Т ї • ТТ1ІЧ* ОгКІпЬі, 

-ісппл о лішсЦіл\чл шиоП) піт. і ісіоли" 

гапї (Ргеізсоигапі:) є напівкалькою фр. 


ргіх соигапі «прейскурант», букв, «ціна 
поточна», яке складається з іменника 

ПГІХ ЛТТІНЯ» ТИП ЗРПГШТКГЯ ЯК І ПРПТТШЙ 
ґ*‘“ • “*-’ - . 

компонент у нім. Ргеізкигапі, до лат. 
ргеїіигп «тс.», спорідненого з дінд. 
(а)-ргаіа «без плати (винагороди), да¬ 
ремно», ав. рзгззка «ціна», лтс. ргеї 
«проти», ргеііпіекз «супротивник», псл. 
ргоїі «проти», укр. проти , і прикмет¬ 
ника соигапі «поточний, біжучий». — 
СІС 2 676; Фасмер III 358: Черньїх II 
65; К1и§е—Міїгка 563; Ьаигаї 214, 
588; Таїсіє—Ноїгп. II 360—361. — 
Див. ще куранти, проти. 

[прек] (у виразі [преками сказа¬ 
ти] «сказати образливо, із закидами» 
Нед), [преки] «підступні витівки» Нед, 
[преко] «проти; усупереч» Бі, [допрік] 
«докір», [ допрікати\ «докоряти», \уп- 
реки І «усупереч» Нед; — р. [ прека ] 
«докір», ст. прекий «протилежний; по- 

гт аг\Сіі т итл ті гЗ п \ п 1 /,ооп£тйітиипч\ 

[пржа] (головним чином, у словоспо¬ 
лученні [на пржу] «наперекір, усупе¬ 
реч»), [ прекам ] «усупереч», др. преки 
(прЬкьі) «поперек, напереріз; усупе¬ 
реч», в'Ь преки (в'Ь пр'Ькьі) «поперек; 
назустріч; усупереч»; — запозичення з 
церковнослов’янської мови; цсл. приїдь 
«поперечний, протилежний» етимоло¬ 
гічно пов’язане з укр. [перека] «супе¬ 
речність, протидія». — Фасмер III 238, 
358. — Див. ще перека. 

прекос (с.-г.) «порода швидкорос¬ 
лих овець, виведена у Франції; вівця 
цієї породи», прекосовий ; — р. прекос] 
— запозичення з французької мови; 
фр. ргесосе «ранній, скороспілий, рано 
достиглий» виникло з лат. ргаесох «ско¬ 
роспілий, ранній; передчасний, несвоє- 

.г ПП ,г,„ и ,, Г'ІҐ '2 С 7 С. ППТі ТТГТ 1 1 опл. 

и/и, її, ££\), 

Баигаї: 581—582. — Див. ще абри¬ 
кос. 

прелат «представник вищого като¬ 
лицького духівництва», прелатство ; — 
р. болг. прелат,-бо. прелат, п. ргаїак 
ст. ргеїаі, ч. слц. ргеїаі, вл. ргеїаі, м. 
прелат , схв. прелат ; слн. ргеїаі; — за- 

ПЛОПТТЛТТЛ ІО ЛЛЛЛПТТТ ЛГТП'ГТПТЛТ Т/АІ * * Т^І Т г 

ииоппспи і о ^с,рсДпои</іа і нпсш\с /1 шс/оп , 

можливо, через німецьку (нім. Ргаїаі) і 





прелесть 


прем’єра 


польську; слат. ргаеіатиз «прелат» по¬ 
ходить від лат. ргаеіаїиз «поставлений 
попереду», утвореного за допомогою 
префікса ргае- «перед-» від дієприкме¬ 
тника Іаіиз (< ^ііаїиз) «поставлений, 
піднятий» пов’язаного з дієсловом іо!- 
1о «підіймаю», спорідненим з кімр. 
11а\\Л «бідний», дінд. іиіа «вага», іи- 
Іауаіі «підіймає», гот. риіап «перено¬ 
сити, терпіти», двн. сіоІеп «терпіти», 
нвн. сіиМеп «тс.». — СІС 2 676; НіШІ- 
^/огїіл 16; Кораіігїзкі 776; НоІиЬ—Буег 
392; РЧДБЕ 582; Ву]акли]а 760; 
Ваигаї 583; ШаМе—Ноїт. II 688— 
689; Егпоиї—МеШеІ І 227—229. — 
Див. ще преамбула. 

[прелесть] «принадність, привабли¬ 
вість» Нед, [ прелесниця ] «летюча ча¬ 
рівна жінка, що спокушає молодих 
чоловіків; спокусниця, молода чарівна 
жінка» Нед, ст. прелесть (1627); — р. 
прелесть «принадність, привабливість, 
чарівність», бр. [прзлесачка] «красу¬ 
нечка», др. прельсть {пр^льсть) «об¬ 
ман; омана; спокуса»; — запозичення зі 
старослов’янської мови; стел, прельсть 
«обман; омана; хитрість, лукавство», 
як і слц.-заст. ргеіезР «привабливість; 
пишнота», болг. прелест «принадність, 
привабливість», м. прелест «краса, 
пишнота», схв. преластити «ошукати, 
перехитрувати», слн. ргеїезі «чарів¬ 
ність, привабливість», пов’язане з діє¬ 
словом пр^Ьльстити «ввести в оману, 
обманути», утвореним за допомогою 
префікса пр'Ь- «пере-» від льстити «вво¬ 
дити в оману, обманювати», якому від¬ 
повідає укр. лестйти. — Фасмер III 
358, 359; КЗСРЯ 362; Цьіганенко 
368. — Див. ще лесть. 

прелюд (муз.) «вступ», прелюдія 
«тс.»; — р. прелюд, прелюдия , бр. 
прзлюд, прзлюдьія , п. ргеїий, ргеїи- 
сііит, ч. вл. ргеїисііит, слц. ргеїйсііит, 
болг. прелюдия , м, прелудщ, прелу - 
ди]а, прелудиум , схв. прелу дщ, пре- 
луди/ум. слн. ргеїйсіі]; — запозичення 
із середньолатинської мови (у формі 
прелюд через французьку, фр. ргеїийе 
«прелюд, прелюдія»); слат. ргаеіцйіит 


«прелюдія, вступ ^оукв. «передгра»)» 
походить від лат. ргаеШсіо «граю попе¬ 
редньо на пробу; роблю вступ», утво¬ 
реного за допомогою префікса ргае- 
«перед-» від дієслова Ійбо «граю; тан¬ 
цюю». — СІС 2 676; ССРЛЯ 11, 235, 
236; Кораіігїзкі 780; НоІиЬ—Буег 392; 
РЧДБЕ 582; Ву]'акли]а 761; Оаигаї: 
583; Кіеіп 1235. — Див. ще ілюзія, 
преамбула. 

[прем] «негайно; настійно; цілком, 
саме, неодмінно; остаточно; твердо; 
справді (не) Ме, дійсно (не) Ме; аж 
ніяк Ме», [крем] «дійсно» О; — р. 
[ прямь ] «справді, дійсно», др. прЬмь 
«правильно», прямь «прямо; правиль¬ 
но; зовсім, цілком; саме», схв. прем 


«дуже», стел. пр^Ьлль «правильно»; — 
псл. *ргеть, *рг§ть «прямо, правильно, 
дійсно», утворене від *ргепгь, *рг£тн 
«прямий, правильний»; е в українській 
мові зумовлене, очевидно, церковносло¬ 
в’янським впливом. — Фасмер III 
394—395; Преобр. II 143—144. — 
Див. ще прямйй. 

прем’єр «глава. уряду; (театр.) ви¬ 
конавець головних ролей», прем'єрст¬ 
во, прем’єрша , прем’єрувати Куз; — 
р. премьер , бр. прзм’ер , п. вл. ргетіег, 
ч. слц. ргетіег, болг. м. премиер , схв. 
премй]ер } слн. ргетіег; — запозичення 
з французької мови (в першому зна¬ 
ченні — за посередництвом англ. рге- 
тіег «глава уряду»); фр. ргетіег «пер¬ 
ший; прем’єр (перший актор)» виникло 
з лат. ргітагіиз «один з перших; знач¬ 
ний, впливовий», похідного від ргітиз 
«передній; перший». — СІС 2 677; 
ССРЛЯ 11, 242; Кораіігізкі 780; Но- 
ІиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 582; Ву]'акли]а 
761; Кіеіп 1235; .Баига1 583. — Див. 
ще прймус. 

прем’єра «перша вистава п’єси, 
перший показ естрадної програми»; — 
р. премьера, бр. прем’єра , п. ргетіега, 
ч. слц. ргетіега, вл. ргет]ега, болг. м. 
премиера , схв. премщера , слн. ргетіе¬ 
га; — запозичення з французької мови; 
фр. ргетіеге «прем’єра», букв, «пер¬ 
ша», є жін. р. від'ргетіег «перший». — 


563 




премія 


преріс 


СІС 2 677; ССРЛЯ 11, 242; Кораіігізкі 
780; НоІиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 582; Ву- 
іакт'уа 761. — Див. ще прем’єр. 

премія, преміант, преміальний, 
преміювальний, преміювати ; — р. 
болг. премия , бр. премія , п. ргетіа, 
заст. ргетіит, ч. ргетіе, слц. ргетіа, 
вл. ргетііа, м. премиіа, схв. премиіа, 
слн. ргетра; — запозичення з латин¬ 
ської мови; лат. ргаетіит (мн. ргае- 
тіа) «нагорода; здобич; перевага; дар» 
утворено за допомогою префікса ргае- 
«перед-» від дієслова ето «беру, набу¬ 
ваю; купую», спорідненого з псл. ']§ІІ 
«брати», укр. [яти, імати] «тс.». — 
СІС 2 677; Черньїх II 65; Кораіігівкі 780; 
НоІиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 582; Ву]ак- 
ли]а 761; Таїсіє—НоГт. І 400—402, II 
351. — Див. ще імати, преамбула, 


яти. 

[прендовать] «визнавати» Лекс- 
Пол; — бр. [ прендаваць ] «поважати»; — 
неясне. 

[прент*] «металевий стрижень, кос¬ 
тиль великого розміру» Па, Ме, 
[прентиль] «тс.» Па; — бр. [прент] 
«залізний прут»; — запозичення з 
польської мови; п. рг(Д «прут; брус, 
стрижень» відповідає укр. прут (див.). 

[прент 2 ] «міра довжини (для вимі¬ 
рювання землі)» Пі, [прентик] «тс.» 
Пі; — запозичення з польської мови; 
п. рпД «тс.» походить від ргД «прут» 
(очевидно, тому що для вимірювання 
використовувався прут певної довжи¬ 
ни). — Див. ще прент 1 . 

препарат «речовина, підготовлена 
для дослідження; хімічний або фарма¬ 
цевтичний продукт лабораторного чи 
фабричного виготовлення», препарат¬ 


ник, препаратор, препараторська, 
препарація, препарувальня, препара- 
тйвний, препаратний, препаруваль¬ 
ний, препарувати ; — р. болг. м. пре¬ 
парат , бр. препарат , п. вл. ргерагаі, 
ч. слц. слн. ргерагаі, схв. препарат: — 
запозичено з латинської мови, очевид¬ 
но, через німецьку (н. Ргарагаі); лат. 
ргаерагаїиз «виготовлений» пов’язане з 
дієсловом ргаераго «готую», утвореним 


за допомогою префікса ргае- «перед-» 
від раго «готую». — СІС 2 677; Кораіігі- 
ькі 781; НоІиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 583; 
Ву]'акли]'а 762. — Див. ще апарат, 
преамбула. 

[препих] «розкіш, пишність, пиш¬ 
нота» Пі; — фонетично адаптоване за¬ 
позичення з польської мови; п. ргхе- 
русЬ «тс.», споріднене з ч. ргерусЬ, 
слц. ргерусЬ «тс.», вл. ргерузпу «роз¬ 
кішний», нл. рзерузпозс «розкіш, пиш¬ 
ність, пишнота», утворено за допомо¬ 
гою префікса ргге- «пере-» від п. ст. 
русп «гордість, пиха», пов’язаного з п. 
русЬа «тс.», якому відповідає укр. пи¬ 
ха . — 3^ V 176, 447—448; МасЬек 
ЕЗДЗ 502; НоІиЬ—Буег 401, 406. — 
Див. ще пере-, пгіха. 

[препілка] (орн.) «перепілка, Соїиг- 
піх соїигпіх Б.» Куз; — очевидно, ре¬ 
зультат фонетичної адаптації п. [ргге- 
рібіка] «тс.», якому відповідає укр. пе¬ 
репілка . — Див. ще перепел. 

преподобний «святий, праведний; 
безгрішний; прекрасний, гарний; [щас¬ 
ливий О]», преподобіє (церк.) «преве¬ 
лебність», преподобник «праведник, 
святий; святенник», преподобниця «свя¬ 
тенниця, праведниця; [красуня, вродли¬ 
виця]», [ преподдбитися ] «ставати свя¬ 
тим, праведним»; — р. преподобний 
«святий, праведний», бр. прападббньї , 
др. преподобьньїи, прЬподобьньїи «доб¬ 
рочесний, преподобний», болг. препо- 
дббен «преподобний», м. преподобен, 
схв. преподобан «тс.; удавальник, об¬ 
лудник»; — запозичення зі старосло¬ 
в’янської мови; стел. пр г кподоБьн т ь «доб¬ 
рочесний; праведний; святий», букв, 
«предостойний, найбільш гідний» утво¬ 
рено за допомогою префікса пр4і- «пе¬ 
ре-» від прикметника подобьігь «подіб¬ 
ний; відповідний; гідний, . достойний», 
похідного від іменника добл «нагода, 
сприятливий випадок», якому відпові¬ 
дає укр. доба . —-Желтов ФЗ 1876, 4, 
29—31. — Див. ще доба, пере-. 

[прерїс] (бот.) «цибуля скорода 
(трибулька), АПіит зсЬоепоргазит Б.» 
Нед; — очевидно, результат видозміни 


564 




ППРП1 я 

"*!' ~ І - 


ППРГППКУТНН 


деетимологізованої форми [ приріз] 
«тс.» Мак, зближеної з основою ростй 
(ріс). — Див. ще різанедь. 

гт м /і м л гш /.лфлплпп г\ і п 11 г і її п п і І іпчіті 

ир’сріл ріопппа о іііопі'-і- 

ній Америці»; — р. болг. прерия, бр. 
прзрьія , п. ргегіа, ч. ргегіе, слц. ргегіа, 
вл. ргегЦа, м. прерща, схв. прерща, 
слн. ргегіа; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. ргаігіе «лука, моріг» ви¬ 
никло з нар.-лат. ^ргаіагїа, пов’язаного 
з лат. ргаїит «лука», спорідненим з 


ЛІЛ п 

сір<л 


спі + іл 
І 0.1 Ні 


земляним валом». — СІС 2 677; Кораіігі- 
зкі 781; НоіиЬ—Ьуег 392; РЧДБЕ 583; 
Бу|акли]а /63; Уаигаі 581); У/аІсІе— 
Ноїт. II 358. 

прерогатйва «виключне право, пе¬ 
ревага»; — р. прерогатйва , заст. пре¬ 
рогатив, бр. прзрагатьїва, п. ргего- 


<"Г О "Ь МЧ Г О 

Ьу УУ Сі, 


ІЛ ГАГА ГГ О І І т г 
рі С І \_/££СІИ V , 


П ГЛІ-А ГГП } 1 Т ГО 

рі сі и у сі , 


слн. ргего£аїіуа, болг. прерогатив , м. 
прерогатйва (мн.), схв. прерогатив , 
прерогатйва ; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; нім. Ргаго§аііу(е), 
фр. ргего§аІІУе, англ. ргего^аііуе похо¬ 
дять від лат. ргаего^аііуа «виключне 
право, перевага», пов’язаного з прик- 

л/гсітиілт/ЛАД г» го о гпгго +7чп і с // о о гтїдт' о ит; ті пог\_ 
іуісі ііліусіуі р і сі V і и^иц у ио \'^>сіііл і иіхпп пер 

шим», похідним від дієслова ргаего§о 
«запитую першим», утвореного за до¬ 
помогою префікса ргае- «перед, попере¬ 
ду» від го£о «запитую, питаю; прошу; 
пропоную», пов’язаного з ге§о «прав¬ 
лю, скеровую, керую». — СІС 2 677; 
Фасмер III 360; Кораііпзкі 781; НоіиЬ— 

\ лтаг ^09- рипип ЧЯЧ- РННяі/лиіа 764- 

Баигаї 584; Кіеіп 1237; Таїсіє—Ноїт. 
II 440. — Див. ще преамбула, ре¬ 


гент. 

прес, пресувальник, пресувальний , 
пресувати ; — р. пресе , бр. прзс , п. 
ргаза, [ргез], ч. [ргез], вл. нл. ргаза, 
болг. м. преса , схв. преса ; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. ргеззе 
«прес» походить від дієслова ргеззег 
«тиснути, жати», що виникло з лат. 
ргеззо «тисну, давлю», пов’язаного з 
етимологічно не з’ясованим ргето 
«тс.». — СІС 2 677; Фасмер III 361; Чер- 
ньіх II 66; 31. \ууг. оЬсусЬ 596; НоіиЬ— 


Буег 392; РЧДБЕ 583; Ву]'акли]'а 763; 
Оаигаї 585; Таїсіє—Ноїт. II 360. 

преса «друковані видання»; — р. 

*•“> /А /Т /Т ГЧ & ІЛ **“> /Т ГЧ ГТ ИП П П ^ /~\ ГТ И(Г 

ир, її, рі <хьсх у иилі . м. 

преса , схв. преса ; — запозичено з 
французької мови, можливо, через ні¬ 
мецьку (н. Ргеззе); фр. ргеззе «преса; 
друкарський верстат, прес» є похідним 
від дієслова ргеззег «давити, тиснути, 
стискати». — СІС 2 677; Фасмер III 
361; Черньїх II 66; 51. у/уг. оЬсусЬ 596; 

пттпіст: £ 09 . Пін'пчптм’п 7 ао. 

г аоо, иу /ии, іуаи^аі 

585. —Див. ще прес. 

пресвітер «священик; виборний 
керівник громади пресвітеріанської це¬ 
ркви», пресвітеріанець, пресвітеріа¬ 
нин, пресвітеріанство , ст. прєсвіґ- 
тер’Ь (1627); — р. преевйтер , бр. 
прзсвітзр , др. презвутер'ь, презви- 

гт /-> т > пглгліілґ тт г» г- с 

тс-ри, д. рі ьсі , сі. рісоріїсі, п. рі со - 

Ьуіаг, слц. ргезЬуІег, болг. презвйтер , 
преевйтер , м. презвйтер , схв. презви - 
тер, презвйтер , слн. ргегЬіІег, стел, 
прєзвитєрт», прєзвутєрт»; — через цер¬ 
ковнослов’янську мову запозичено із се- 
редньогрецької; сгр..7грєаРіЗтєрод «пре¬ 
світер, священик» походить від гр. тгрє- 

ґтРіСїтс ґ\г\ґ~ // ґ' г г а тлтд ті піп* г*т а гч І тдттттл о а • гттлсі_ 

V» V І V |-/ V V-, V V 1 СірГІ П ДіД, VI Сірі і" і Д_ІГІ і 1 Сі , і ір V 

док», пов’язаного з тгрєа(3ид «старий; 
шановний; значний, важливий», мож¬ 
ливо, спорідненим з вірм. егес (род. в. 
егіси) «старійшина, священик», лат. 
ргізсиз «стародавній, старий». — СІС 2 
677; Фасмер III 360; Преобр. II 124; Ко- 
раїіпзкі 783; НоіиЬ—Буег 392; РЧДБЕ 

ЧЯ9 1 Т^лп а л/ ттт^ і я 740' Н)а іі7а+ ЧЯА’ ПтісЬ ТТ 

ку ї* , 1^9 у і ч_/ } і—/ си ^ ся ь і ^ х і іл\ її 

592—593. 


пресловутий «горезвісний; (заст.) 
відомий, знаменитий, славний», [пре- 
славутий] «славний, дуже відомий» 
Нед; — р. пресловутий , бр. прасла- 
вутьі , др. пресловьіи ( пр^словии ), 
пресловущии (прЬсловоущии ), п. ст. 
ргхезіоу/иіпу «славетний, преславний», 
слц. заст. ргезіоуиіпу, болг. пресло- 
вут, прасловут ; —■ запозичення з це¬ 
рковнослов’янської мови; цсл. пр^Ьсло- 
влугь «славетний, преславний» утво¬ 
рено за допомогою префікса пр4і- «пе¬ 
ре-» від дієслова слоути (словж) «зва- 


565 





прес-пап’є 


претйти 


тися, бути славним, відомим», спорідне¬ 
ного з укр. [слйти] «бути відомим». — 
Фасмер III 360. — Див. ще пре-, слгі- 
ти. 


прес-пап є «важкий предмет для 


ппт;тт;рі/и иисг гтягтапіи 1 

іі|лі і її Ч'ііиіи пі 


їлт/ґ'ги/ 

\-/ ^ у V- \_/ 1 V 


пптл і/пі - 

1 XI ^ і 


пленим до нього промокальним папе¬ 
ром»; — р. пресс-папье , бр. прзс-па- 
п е\ — запозичення з французької мо¬ 
ви; фр. ргеззе-раріегз «тс.» утворено з 
дієслова ргезвег «натискати, тиснути» 
та іменника раріег «папір». — СІС 2 
678; Фасмер III 360. — Див. ще па¬ 
пір, Прес = 

престгіж «авторитет, вплив»; — р. 
болг. престйж, бр. прзстьіж, п. ргез- 
їіг, ч. вл. ргезііг, слц. слн. ргезШ, м. 
престиж , схв. престйж ; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. ргез!і§е 
«престиж; ілюзія, міраж, спокуса» по¬ 
ходить від лат. ргаезП^іае «привиди, 
омана», пов’язаного з дієсловом ргае- 
5Ігіп§о «стягую, зв’язую; стримую, об¬ 
межую; притуплюю; осліплюю», утво¬ 
реним за допомогою префікса ргае- 
«перед-» від 5Ігіп§о «натягую; зриваю; 
виймаю; чіпляю», спорідненого з гр. 
атраууєіісо «верчу», двн. зїгіссЬап «за¬ 
в’язувати, прикріплювати, плести», лтс. 
зігіпді «ставати тугим, засихати (стяга¬ 
тися)», псл. *5Іхі£І:і «стригти». — СІС 2 
678; Фасмер III 361; Черньїх II 66; Ко- 
раїігїзкі 782; НоІиЬ—Ьуег 393; РЧДБЕ 
583; Вуї'аклща 763; Кіеіп 1239; їїаихаі 
585; ДУаІсІе—Ноїт. II 604—605. — 
Див. ще пре-, стрйгти. 

[престоггідосно] «дуже гидко» 
Нед; — результат поєднання підсилю¬ 
вального префікса пре- з числівником 
сто , що виконує тут також підсилю¬ 
вальну функцію, і прислівником [гйдо- 
сно] «гидко». — Див. ще гид, пре-, 
сто; — Пор. остогйдіти. 

престол, [престіл] «престол», [на¬ 
престольний] Ж, ст. престблг (1627); 
— р. болг. престол , бр. прастбл , др. 
престолг {пр^столь), слц. ргезїоі, м. 
престол, схв. престо , слн. ргезїоі; — 
запозичення зі старослов’янської мови; 
стел, престолг утворено за допомо¬ 


гою префікса пр4;- «пере-» від дієслова 
стклати «слати, стелити» (пор. др. 
стол’Ь «лава; стіл; трон, престол» від 
стьлати)\ первісне значення слова, 
очевидно, було «вищий за інші стілець, 


_ ґТ» а Г' л я а г» ТТТ 1 • 

~~*Г ХД т V- у XXX X, 


Преобр. II 391. — Див. ще пре-, сла¬ 
ти 2 , стіл. 

претак — див. протак. 

[прете] «усе-таки» ЛексПол; — 
очевидно, фонетично адаптоване запо¬ 
зичення з польської мови, паралельне 
до [преці] «тс.; проте, однак» (див.). 

претензія, [пре.тенсія] Куз, претен¬ 
дент, претензійний, [ претенсійний\ 
Куз, претендувати , [претентувати] 
«претендувати» Нед; — р. претензия, 
бр. прзтзнзія , п. рге1еп5]а, ч. ргеїепзе, 
слц. ргеїепПа, вл. ргеїепзра, болг. пре- 
тенция , м. претензи/а, схв. претен¬ 
зій, слн. ргеіепгца; — через польське 
посередництво запозичено із середньо¬ 
латинської мови; слат. ргаеїепзіо «пре¬ 
тензія» зводиться до лат. ргаеіепйо «ви¬ 
тягую, тримаю перед собою; наводжу 
як аргумент, виправдовуюся», утворе¬ 
ного за допомогою префікса ргае- «пе¬ 
ред-» від Іешіо «тягну», пов’язаного з 
їепео «тримаю, досягаю» і спорідненого 
з дінд. їапбїі «тягне, натягує», гр. 
Т6ІУС0 «тягну», псл. їепеіо «тенето», 
укр. тенето. — СІС 2 678; Фасмер III 
361; Черньїх II 66; Кораііпзкі 782; Но- 
ІиЬ—Ьуег 393; Таїсіє—Ноїт. II 662— 
664. — Див. ще преамбула, тенето. 

[претйти] «забороняти» Нед; — р. 
претйть «бути гидким; (заст.) заборо¬ 
няти, перешкоджати», др. претити 
{претити) «затримувати, зупиняти; 
загрожувати; бути суворим», нл. рзезіз 
«загрожувати», болг. [пре'тя] } схв. 
претити, слн. ргеіііі «тс.»; — запози¬ 
чення зі старослов’янської мови; стел, 
претити «загрожувати» пов’язують з 
р. перечить «перечити», укр. перечи¬ 
ти (Преобр. II-125; Младенов 515); 
зіставлення з лат. регїіса «жердина, 
палиця» (Шаібе—Ноїт. II 292—293) 
недостатньо обгрунтоване. — Фасмер 
III 361. — Пор. перека. 


566 




претно 


преці 


[претно] «настійно, серйозно, різ¬ 
ко» Нед; — неясне; можливо, пов’яза¬ 
не з [претйти] «забороняти». 

префект «керівник департаменту 
(у Франції); начальник міської поліції в 
деяких країнах», префектура ; — р. 
префект, (заст.) префект , бр. пре¬ 
фект, п. ч. слц. вл. ргеїекї, болг. пре¬ 
фект, м. префект, схв. префект, слн. 
ргеГекі; — очевидно, через польське 
посередництво запозичено з латинської 
мови; лат. ргаеїесїиз «начальник; пол¬ 
ководець», пов’язане з дієсловом ргае- 
їісіо «ставлю над, на чолі», утвореним 
за допомогою префікса ргае- «перед-» 
від Гасіо «роблю». — СІСг 678; Фасмер 
III 362; Кораіігїзкі 778—779; НоІиЬ— 
Ьуег 391; РЧДБЕ 584; Ву]акли]а 765. 
— Див. ще преамбула, факт. 

преферанс (назва гри в карти), 
преферансист. ; — р. болг. м. префе¬ 
ранс, бр. преферанс, п. ч. слц. ргеїе- 
гапз, схв. преферанс, слн. ргеїегап- 
з(а); — запозичення з французької 
мови; фр. ргеїегепсе «преферанс (гра 
в карти); перевага» походить від діє¬ 
слова ргеїегег «віддавати перевагу», 
що виникло з лат. ргаеїегге «носити 
попереду, висувати вперед; віддавати 
перевагу», утвореного за допомогою 
префікса ргае- «перед-» від Гегге «но¬ 
сити, нести», споріднено з дінд. ЬЬа- 
гаіі «несе, приносить, веде», ав. Ьагаіїі 
«несе», гр. срєрсо «несу», псл. Ььгаїі 
«нести; брати», укр. брати. — СІС 2 
678; Фасмер III 362; Кораіігізкі 779; 
НоІиЬ—іїуег 391; РЧДБЕ 584; Ву]ак- 
ли]'а 765; їїаигаі 582; Таїсіє—Ноїт. І 
483—485. — Див. ще брати, преам¬ 
була. 

префікс, префіксація , префіксаль¬ 
ний , префіксбванийр — р. болг. м. пре- 
фикс, бр. префікс, п. вл. ргеїікз, ч. 
слц. ргеіїх, схв. префикс, слн. ргеіїкз; — 
запозичено з французької мови, очевид¬ 
но, через польську; фр. ргеГіхе «пре¬ 
фікс» походить від лат. ргаеГіхиз «при¬ 
кріплений спереду», пов’язаного з діє- 


Ґ'ПГ\Т>Г\ Т\Д Т\ Г О сЧТ ГГґЛ /у Ґ'ПС\Г-\С\П\Т ГТ ШЛ/ІЛ і гт гт тг\ тг\ 
іл1_>т сл V-11^\_/ V V-!і у і ірпі\риі«гіIV» XV» . 

спереду вбиваю», утвореним за допо¬ 


могою префікса ргае- «перед-» від діє¬ 
слова її£о «вбиваю, втикаю; прикріп¬ 
люю». — СІС 2 679; Фасмер III 431; Ко- 
раїігізкі 779; НоІиЬ—Буег 391; РЧДБЕ 
584; КІеіп 1234; І)а\ігаі 582. — Див. 
ще преамбула, фіксувати. 

[прехйра] «настирлива, прискіпли¬ 
ва людина» Нед, [прехйрство] «під¬ 
ступність, хитрощі» Бі; — фонетично 
адаптоване запозичення з польської 
мови; п. рггесЬега «підступна людина, 
якій не можна вірити; крутій, шахрай», 
ст. рггесіїуга «тс.», [рггесЬега] «люди¬ 
на, що любить сперечатися», [рггесЬу- 
га] «тс.» утворено за допомогою пре¬ 
фікса ргге- «пере-» від іменника сіїега 
«хвороба; вада; хирлява людина», сіїуга 
«тс.», пов’язаного з укр. [хйря\ «не¬ 
щасний», хирий. — Вгйскпег 441. — 
Див. ще пере-, хйрий. — Пор. про- 
хіра. 

[прехихій] «тямущий, меткий; шах¬ 
раюватий» Пі; — очевидно, пов’язане з 
прехйра] «настирлива, прискіплива 
людина» (див.). 

прецедент «випадок, що стався в 
минулому і є прикладом або виправ¬ 
данням для наступних подібних випад¬ 
ків», безпрецедентний ; — р. болг. 
прецедент , бр. прецедент , п. ч. слц. 
ргесебепз, вл. ргесебепса, м, преседан, 
прецедент , схв. преседан, слн. ргесе- 
сІепЕ ргесебепз; — очевидно, запозиче¬ 
не з французької мови (книжним шля¬ 
хом); фр. ргесебепі; «прецедент» похо¬ 
дить від лат. ргаесебепз (-епііз) «той, 


що йде попереду, передує», пов язано- 
го з дієсловом ргаесебо «іду попереду, 
передую; знаходжуся вище», утворе¬ 
ним за допомогою префікса ргае- «пе¬ 
ред-» від себо «іду». — СІС 2 679; Кора- 
Іігізкі 777; НоІиЬ—Буег 391; РЧДБЕ 
584; Вуіаклща 763; Оаигаї; 581. — 
Див. ще концесія, преамбула. 

[преці] «проте, однак» Нед, [предсі 
ВеЗн, предся , предці, предця, претці 
Пі, прецінь, прецо Чопей, прецця ВеЗн, 
преця Чопей], ст. предся (1628), пред- 

п п (\ А/1 Аї »") П Л 1 1 п 

С/С- \ і иіи/, ир с- іу л ' V а VI./ - 


запозичення з польської або, можливо, 


с пп 


ОШ 



преч 


приватний 


словацької мови; п. рггесіе «проте», 
[рггесе, рггес§, рггеса, рггесі, ргхейс^, 
зггесіа], ст. рг 2 ,визку як і слц. ргесіза, 
ргесізі, ргесі, ргеса, ргеса], ч. ргесе, [рге- 

сі] «ТС.», ЗВОДИТЬСЯ ДО ПСЛ. ^реГСІ'Ь 5£ «ПЄ; 

ред себе (собою)». — МасЬек Е8ІС 
491. — Див. ще перед 1 , ся 1 . 

[преч] «геть», ст. пречь ; — бр. 
прзч «тс.»; — запозичення з польської 
мови; п. ргесг, як і ч. заст. ргес, слц. 

ТА П Г\ГЛЛ -ТІ П ТА Є <А ,, Г ГГ' чЧ ОПАПТ/ТЬОГТ /АТТСі_ 

о*и. |л п^і. V V.'/, ооиДп і и^л, 

видно, до псл. зах. *ргьсь і пов'язане з 
укр. пріч. — Фасмер—Трубачев III 
386; МасЬек Е8ІС 489. — Див. ще 

пріч. 

при, при-) — р. др. болг. м. схв. 
при , бр. при, п. рггу, ч. вл. ргі, слц. 
слн. ргі, нл. рзі, полаб. ргаі-, стел, при; — 

пр п пгІ <" ^тпгоі* _ ггтппі пиот-ГА <з птлт 

чі.и|л Д11 ^ич ^ 

ргіе «при, біля; до», [ргу] «тс.», лтс. 
ргіе- у ргіебз «додача при торгівлі», 
прус, ргеі «до; при, біля», дінд. раге 
«на цьому, далі», гр. 7гараі «при», лат. 
ргае «перед, попереду», ст. ргі «тс.»; іє. 
*раг(еі) > *ргеі (походження кінцевого 
компонента -еі не зовсім ясне). — Фас- 
мер III 362; МасЬек. Е5ЛС 492; ЗсЬиз- 
Іег-5е\ус 1176; 5кок III 39; Е55Л 51. §г. 
І 210—216; Зндзелин ЛП І 181 —182; 

1 ПП. ТІ_„ л_„ь: ПО О ПО п л . 

п.о£^сіии\\'і>лі г\о уо — 

Тгаиігпапп 230; МйЬІ.—Епсіг. III 392; 
Шаібе —Ноігп. II 351; Егпоиі:—МеіІІеТ 
937; Вги§гпапп ОгипсІгізз II 2, 280— 
281; Ресіегзеп Кеіі. Ог. І 439. 

прибандюритися, прибандюжити - 
ся — див. забандюритися. 

[прибета] «безпритульна людина», 

Г П кіГ / /а Л О А 1 1 /. Лло ПАЛАТІ О ПТА ПТІТІ П Л Г ТІ- 

іири^ис-с-и- ^ ^исоДитпа лгиДппа^ - 

очевидно, запозичення з молдавської 
чи румунської мови; молд. рум. ргіЬеа§ 
«блукач» виводиться від цсл. прііБІігь 
«перебіжчик», пов’язаного з пр^Ькіігнж- 
ти «перебігти», похідним від б^Ьгнжти 
« бігти». — УгаЬіе’ Котапозіауіса 14, 
134; СДЕЛМ 332; ИЕКМ 660. — Див. 

ттта й/гт'ті папА. 

ЩЧ. VII ІІ1) 

[прибенджити] «принадити» Нед; — 
неясне; можливо, результат видозміни 
п. рггур^агіс «пригнати; (ст.) довести 
до чогось». 


[прибій] (бот.) «герань болотяна, 
Оегапіигп раїизїге її.»; — очевидно, по¬ 
хідне утворення від прибиватися 
«приєднуватися до чогось»; назва мог¬ 
ла бути зумовлена тим, що гілки рос¬ 
лини уплітаються між кущами, підтри¬ 
муючи її у вертикальному положенні 
(Нейштадт 363). — Див. ще бгіти 1 , 
при. 

[прибрецкати] (у сполученні [ п . 

ТА/А X І/А 1 /, ПТА/АГ'ПТ.’-ТТЛ Г'Г Т/ ТА/А ГТ/А Т/А чЧ Т-Т Ск пД • 

уі_/ь/ /1, ^// и/ ^ у іі'і |_> \_/11 \_/ IV-» '' і іч_ Д/ , 

неясне; можливо, виникло на грунті п. 
рггеЬгх^кпдс «набрякнути наскрізь». 

[прибрюкати] «приборкати» Нед; — 
неясне; можливо, результат видозміни 
форми приборкати під впливом борю¬ 
катися. 

[пргібрюш] «джигун; коханець» Л; — 

цр епонім арир' ппопмпип гтг^іггио \гтпп_ 

114- -^1^444 /1Ч-11Ч-, ЧУ іч-ипдии, “^аідпч. у !ич- 

рення від [брюх\ «черево». — Див. ще 

брухо, при. 

[прибужник] (бот.) «хвощ болот¬ 
ний, Есіиізеїигп раїизіге її.» Мак; — 
очевидно, пов’язане з р. [ буга] « низо¬ 
винні береги річки», п. [Ьи§а]] «місце¬ 
вість над водою», лтс. Ьаи§а «багнисте 
місце біля річки»; назва зумовлена 
тим, що цей вид хвощів росте по бере¬ 
гах боліт, озер, річок (Нейштадт 58); 
пор. інші його назви: [хвощ багновий, 
сосонка багнова, сосонка болотна] 
Мак. — Фасмер І 227; 31а\узкі І 48. 

приватний «особистий, неофіцій¬ 
ний», [приватна] «окрема думка, особ¬ 
ливий інтерес, особиста користь» Нед, 
[приватйст] «учень приватної школи» 
Куз, приватник, ст. приватний (XVII 


/~у 'Т' \ • _ ТА *"1 *-\ 1 / Ґі /А « / «_ / 1% X ТА ІЛЛ 4 111 

^ і . / , - |_/. /іриоіьпіпиііЛу *-/]./. ироіо и. / ііпоі , 

п. ргушаїпу, ч. ргіуаїпі, слц. ргіуаїпу, 
вл. нл. ргіу/аіпу, болг. приватен , м. 
приватен , схв. ■ прйватан, слн. ргіуа- 
їеп; — запозичено з латинської мови, 
очевидно, через польську; лат. ргїуаїиз 
«приватний, особистий; звичайний, прос¬ 
тий», пов’язане з ргіуо «позбавляю», по- 

VI пі.тиі\д о і гт тагТлпіс /-/ ат/ гасі т\д тл хх • т/Ам/аи- 
Лідії лш ілД і V ио \ ч иі\рч-іуілті, 11, 

особливий, власний; позбавлений», яке, 
можливо, зводиться до *ргеь, відбитого 
в лат. ргае «перед», ст. ргі «тс.», псл. 
ргі «при», укр. при. — СІС 2 679; Аку- 


568 





привида 


придарок 


ленко 135; Фасмер III 363; Кораіігізкі 
799; РЧДБЕ 585; Ву]'акліф 766; 
Л7/а1с1е—НоГгп. II 363—364. — Див. ще 

при. 

[привгіда] «груша» Нед; — неясне. 

привикати, привйчка — див. зви¬ 
кати. 

привитйця, привйтниця, приви- 
туха , привітиця — див. повитйця. 

привілей «перевага, пільга», [при- 
вилія] «привілей» Бі, привілейований ; — 
р. привилегия , ст. привилия, приви- 
лея, бр. прьівілея , п. рггуу/і1е_і, [рггу- 
ул1е]а], ч. ргіуі1е£іит, слц. ргіуііе^іит, 
вл. ргі\УІІЄ£, болг. привилегия , м. при- 
вилегща, схв. привйлегща, слн. ргіуі- 
ІЄ£Ц; — запозичено з латинської мови, 
очевидно, через польську; лат. ргіуііе- 
§ішп «закон або постанова на користь 
або проти однієї особи; привілей, пере¬ 
важне право», утворено з прикметника 
ргїуиз «окремий, особливий» та імен¬ 
ника Іех (род. в. Іе^із) «закон». — СІС 2 
679; Фасмер III 363; 51. \ууг. оЬсусЬ 
612; РЧДБЕ 585; Ву]акли]а 767. — 
Див. ще легальний, приватний. 

[прйвіль] «користь, прибуток, дос¬ 
таток» Нед, [ прйвиль] «тс.» Шух; — 
похідне утворення від воля ; пор. при¬ 
вілля «простір, роздолля; [достаток]». — 
Див. ще воля, при. 

привіт, привітання, [привітник] 
«привітний чоловік» Нед, [ привітниця ] 
«привітна жінка», привітальний, при¬ 
вітливий СУМ, Нед, привітний СУМ, 
Куз, [ привітйтися ] «привітатися» О, 
[привічйтися ] «тс.» Нед; — р. болг. 
привет , бр. прьіветньї «привітний», 
др. прив'ять, ч. заст. ргіуеі, слц. заст. 
ргіуеі, м. приветлив «привітний», цсл. 
привіті*; — псл. рпуеН, утворене від 
дієслова ргіуеіііі «привітати», пов’яза¬ 
ного з уєіь «гілка» (первісно означало 
«наблизитися з гіл-кою як символом 
важливого повідомлення» або «прийня¬ 
ти з урочистою гілкою»); зворотне ви¬ 
ведення псл. ргіуеіііі від ргіуеі'ь (МікІ. 
Е\У 388; Фасмер III 363) малоперекон- 
ливе. —■ Мельничук Вост.-сл. и общ. 
язьїкозн. 103—111. — Див. ще відві- 


чати, віть 1 . — Пор. витати 1,2 , ві¬ 
тати. 

приворіт, приворот, прйворо- 
тень — див. навертник. 

[прйгати] «підстрибувати» Нед, 
[пригун] (ент.) «ковалик, Еіаіег» Нед, 
[пригунка] (ент.) «вид павука-стрибу- 
на, Еаііісиз» Нед, [ подпрйговатися ] 
«танцювати з підскоком» О; — р. прьї- 
гать «стрибати», бр. [прьігщь\ «тс.», 
п. [ргуеп^с] «стрибнути», нл. [ргуеіо] 
«сільце (на птахів)»; — псл. [ргу§аіі] 
«стрибати»; — споріднене з лит. зргйк- 
іі «утекти», лтс. зргйкі «тс.», зрги^а 
«затискач»; менш обґрунтоване зістав¬ 
лення з двн. Ігозк «жаба», нвн. РгозсЬ, 
дангл. Іго£§а «тс.»; не виключений 
зв’язок (2ирііга К2 36, 65; Вгйскпег 
2Ї81РН 2, 298) з пруг, пружний , р. уп- 
ругий. — Фасмер—Трубачев III 390— 
391; Черньїх II 77; Регззоп Веііг. 871; 
Маігепаиег БЕ 14, 170; ОзіЬоІ Рагег^а 
336; Озіеп-5аскеп ІЕ 28, 149. — Пор. 
плгігати. 

[приггіжкуватий] (у сполученні [п. 
вовк ] «великий жирний вовк з вели¬ 
ким хвостом Пі; вовкулака Нед»), 
[прихйжкуватий] «?»; — неясне, мож¬ 
ливо, пов’язане з [гйжкй] «холодець із 
свинячих ніжок; ніжки в холодці» 
(пор.). ^ 

пргігірсть, прйгірщ, прйгоршня, 
прйгорщ, пригорща — див. горстка 1 . 

пригода, пригбддя — див. год. 

прйград, пригрид — див. при- 
крит. 

[приграмузитися] «трохи прибра¬ 
тися, нарядитися» Нед; — неясне; 
можливо, пов’язане з [грамуз] «різні 
старі речі». — Пор. грамозд. 

[пргіґанець] «приміщення для вів¬ 
чарів та молочних продуктів» Доп. 
УжДУ IV 109; — неясне; можливо, 
пов’язане з ґанок (пор. п. рггу§апек 
«бічний ганок»), 

[придарок] «випадок» Нед, [пра¬ 
ва рка] «тс.» Нед, [прйдарний] «випад¬ 
ковий» Нед; — очевидно, пов’язане з 
п. рггубаггус зі$ «трапитися, статися», 
утвореного за допомогою префікса 


569 




придибаха 


прйїск 


рггу- «при-» від баггус зіе «щастити, 
удаватися», яке може бути зіставлене 
з укр. дар, дати ; не досить обгрунто¬ 
ваною є спроба (2иЬаїу 81. а сі. І 
131 —132; Масйек ЕЗбС 110—111) по¬ 
в’язати п. баггус зі$ (разом із ч. багНі 
зе «тс.») з лит. ббгіпіі «робити вдалим, 
успішним; вести до успіху». — Див. 
ще дати, при. 

придибаха, придйбачка, придй- 
башка, прйдибка — див. дибати. 

[придірок] «уперше оброблена ді¬ 
лянка землі, додана до основного по¬ 
ля» ЛексПол; — пов’язане з [драти] 
«піднімати цілину», [видерти] «уперше 
обробити землю» ЛексПол, [вйдранка] 
«уперше оброблена ділянка землі» тж. — 
Див. ще дерти, при. 

придоба — див. доба, 
прйдолоб — див. долобкувати. 
[придомок] «прізвисько» Куз; — 
запозичення з польської мови; п. рггу- 
ботек «тс.» утворено з прийменника 
рггу «при» та іменника бот «дім; ро¬ 
дина». — Оньїшкевич Исслед. п. яз. 
247. — Див. ще дім, при. — Пор. 
притомок. 

приємний — див. імати. 
[прижаліти] (про сир) «зжовтіти, 
зіпсуватися, згіркнути» Ме, ст. жалі¬ 
ти «перегоряти» (про намочене вапно) 
Ж; — р. [жалегпь] «нагріватись і бро¬ 
дити» (про зерно для солоду), бр. [жа¬ 
лець] «тліти, горіти без вогню», п. 
[гаїіс зіД «тс.», нл. ст. гаїпу «розжа¬ 
рений, гарячий»; — псл. [гаІііі (&$)] 
«тліти, горіти»; — зводиться до іє. 
*§е1- (// £е1-), яке вважається варіан¬ 
том іє. *§Ье1- «блищати, сяяти; жов¬ 
тий, зелений» (Петлева Зтимология 
1973, 44—47) або псл. гаг- (ЗсЬизІег- 
Зе\мс 1780): 

[прижихнутися] «пристати, приче¬ 
питися, вселитися» -Корз; — неясне; 
можливо, пов’язане з прижитися. 

[прижучити] «притиснути» Нед; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; р. прижучить «вилаяти, покарати; 
[притиснути, прикрутити]» утворене 
від дієслова [жучить] «лаяти, карати», 


пов’язаного, очевидно, з укр. [жучний] 
«небезпечний» (див.). 

приз «нагорода переможцеві в зма¬ 
ганні», призер ; — р. болг. приз, бр. 
прьіз\ — запозичення з французької 
мови; фр. ргіх «ціна, вартість; приз», 
ст. ргіз «тс.» походить від лат. ргеііит 
«ціна, вартість». — СІС 2 680; Фасмер 
III 363; Черньїх II 66—67; К1и§е— 
Міїгка 563—564; Оаигаі 588. — Див. 
ще прейскурант. 

призерний, призиратися, призир- 
нйй, призір, призірний , призбр, при- 
збрий, призбрйстий, призбрити, прй- 
зра — див. зріти 1 . 

призилйти, призи — див. зело. 

прйзма «вид багатогранника; бага¬ 
тогранне тіло з матеріалу, прозорого 
для світла», призматичний ; — р. 

болг. м. прйзма , бр. прйзма , п. ргуг- 
таї, ч. слц. ргігта, вл. ргізта, схв. 
прйзма , слн. рг/гта; — запозичення з 
німецької або французької мови; нім. 
Рпзта, фр. ргізте, можливо, через пі- 
зньолат. ргїзта «призма», зводяться до 
гр. тгрїара (род. в. тгріаратос;) «тирса, 
щось обпиляне; (мат.) призма», що є 
похідним від дієслова 'ітрію (ігріСю) «пи¬ 
ляю», етимологія якого неясна. — СІС 2 
680; 81. \суг. оЬсусЬ 611; НоІиЬ—Ьуег 
394; РЧДБЕ 585; Вуіакл^а 767; Паи- 
гаї 588; Кіеіп 1243—1244; Ргізк II 596. 

прйзьба «земляний насип навколо 
підмурка будинку», [ прйзба , спрйзба, 
спризьба] «тс.»; — р. [прйзба] «части¬ 
на хати, відділена сіньми, комірчина; 
призьба», бр. прйзба «призьба», п. 
рггугЬа, рггугЬа «тс.»; — результат ви¬ 
дозміни (стягнення) давнішого * прйїз - 
ба, утвореного з прийменника при та 
іменника Чзба «хата» (пор. р. изба 
«тс.»). — Львов Лексика ПВЛ 135; 
8\У V 406; Г\Ііетіпеп ЬР 4, 213. — 
Див. ще вгістепка, при. — Пор. пргі- 
спа. 

[прйзьмаї «шрам, знак» О; — не¬ 
ясне. 

прйїск «копальні»; — бр. прйїск ; — 
запозичення з російської мови; р. прй- 
иск «тс.» походить від дієслова прайс - 




прйкалабок 


прикрит 


кивать «підшукувати, знаходити», ут¬ 
вореного за допомогою префікса при- 
«при-» від искать «шукати», спорідне¬ 
ного з укр. [іськати] (див.). 

[прйкалабок] «невеличка прибудо¬ 
ва; комірчина; закуток» Г, Нед, [при- 
карабок, прихалабок Си] «тс.»; — ре¬ 
зультат видозміни форми [ прйколи - 
бок\, похідної від [ колйба } «курінь па¬ 
стухів; зимове житло лісорубів-гуцу- 
лів» (див.). 

[прикібний] «спритний, здатний 
привабити»; — похідне утворення від 
[кеба ] «здібність, уміння» (див.). 

пргіклад, приклад, приклавшій — 
див. класти. 

[пргіклепка] «причіпка, зачіпка; 
привід», [прйкліп] «тс.», [прикліп] «при¬ 
чина» Корз; — пов’язане з клепати в 
значенні «зводити наклеп». — Див. ще 


клепати. 

приключгітися, приключка — див. 
клюкати 1 . 

прикмета, прикметник — див. 

кметь. 

[приконопник] (ент.) «пісковиця, 
Агепісоїа» -Нед, Куз; — похідне утво¬ 
рення від [приконбпити] «принадити»; 
назва зумовлена тим, що пісковиця 
використовується як наживка для лов¬ 
лі тріски (БСЗ 32, 554). — Див. ще 
конопа, при. 

[прйкорень] «кілок для припону 
свійських тварин», [ прйкорінь ] «тс.» 
Па, Си; — результат видозміни форми 
[прйколень] «тс.», від кіл , під впливом 
прйкорень «частина стовбура біля ко¬ 
реня, пень», [ прйкорінь ] «тс.». — Див. 
ще кіл, при. 

прикорхнути «здрімнути [на кула- 
ці Б і ]», [ прикоркнути ] «здрімнути» 

ЛексПол, [прикурнути] «тс.» Си; — р. 
прикорнуть «притулитися; здрімнути 
[скоцюрбившись]», бр. прьїкархнуць 
«здрімнути»; —, очевидно, давніше 
*прикорнути «здрімнути, зібгавшись, 
скоцюрбившись», похідне від * копну¬ 
ти «зігнутися» (пор. р. [корнуть] «зі¬ 
гнутися; заснути (ненадовго), скоцюр- 
бившися»), пов’язаного з [ кортатися] 


«поратися, мордуватися, мучитися»; фо¬ 
нетична видозміна слова на українсь¬ 
кому (та білоруському) ґрунті відбу¬ 
лася під впливом корх «міра довжини 
на ширину долоні або на чотири паль¬ 
ці; [кулак Бі]» (бр. корх «тс.»). — ЗЬе- 
уєіоу 2І31РБ 27, 63; і)пЬе§аип ВЗБ 50, 
2, 173; Фасмер II 330, 339. — Див. ще 
кортатися, при. 

пргікрий «неприємний; [крутий; 
сильний]», [прикрбтний] «спішний, на¬ 
гальний», [прикрінь] «крутий берег річ¬ 
ки» Корз, прйкрість, прйкрощі } [при¬ 
крити] «завдавати прикрощів; упирати¬ 
ся» Бі, [прйкритися] «завдавати при¬ 
крощів; набридати», опрйкривий «гид¬ 
кий; осоружний»; — р. ст. діал. прйк- 
рьій «гидкий, поганий, терпкий», бр. 
прйкрьі «прикрий, неприємний; нудот¬ 
ний», п. рггукгу «прикрий, неприєм¬ 
ний; стрімкий; урвистий», ч. ргікгу 
«стрімкий, урвистий; суворий, гост¬ 
рий», слц. ргікгу «стрімкий; суворий, 
гострий; нудотно-солодкий»; — псл. 
ргікгь, очевидно, утворене з префікса 
ргі- «при-» й основи дієслова кг- «різа¬ 
ти» (пор. краяти), спорідненого з 
дінд. кгпїаїі «ріже», лит. кїгзїі «руба¬ 
ти»; менш обґрунтовані зіставлення з 
лит. реїкіі «ганити, гудити», рікїаз 
«злий, сердитий», лат. рі§еї те «мені 
не подобається, гидке ^(щось)», рі§ег 
«ледачий» (МасЬек ЕЗІС 493; НоІиЬ— 
Кор. 301), а також з гр. тетрод «гост¬ 
рий, гіркий» (МасЬек ЕЗІС 493; Но- 
ІиЬ—Буег 402; НоІиЬ—Кор. 301). — 
Петлева Зтимология 1983, 43—45; Ре- 
ІЄГ550П АІЗІРЬ 36, 144. — Пор. укро. 

[прикрит] (бот.) «купальниця євро¬ 
пейська, Тгоіііиз еигораеиз Б.» Мак, 
[пригрид] «тс.» Мак, [ прйград ] «аконіт 
бруквоподібний, Асопіїит пареііиз Б.» 
Нед, Мак; — р. [прикрит] «тс.», [при¬ 
грав] «аконіт», [пригрид] «тс.»; — оче¬ 
видно, пов’язане з прикрйтий , похід¬ 
ним від крйти ; назва зумовлена тим, 
що у квітках аконіту внутрішня по¬ 
рожнина прикрита, верхнім листочком 
чашечки; аконіт і купальниця належать 
до однієї родини жовтцевих. — Нейш- 


571 




прикромйти 


прймар 


тадт 251; Анненков 6, 7. — Див. ще 

крйти. 

[прикромйти] «приборкати, угаму¬ 
вати» Нед; — пов’язане з [крдмити] 
«ділити», [крдма] «перегородка», скром¬ 
ний ; пор. р. закромйть «поставити пе¬ 
регородки, обнести дошками», п. изкго- 
тіс «приборкати». — Петлева Зти- 
мология 1974, 23—26; 5іап£ 31. — 
Див. ще крома. — Пор. крім, скром¬ 
ний. 

[прикуратати] «когось учити якоїсь 
роботи» Нед; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з [курат] «(військовий) свя¬ 
щеник» Куз. 

[прикучнути] «сісти навпочіпки» 
Нед; — запозичення з польської мови; 
п. [рггукисяп^с] «тс.» утворено за до¬ 
помогою префікса рггу- «при-» від діє¬ 
слова [кисгес] «сидіти навпочіпки», 
спорідненого з укр. куча^ «купа». — 
Вгіїскпег 279; МасНек ЕЗЛС 108, 303. 
— Див. ще куча 1 , при. 

[приламзати] «причвалати» До; — 
п. [рггуїошгас] «прибігти»; — очевид¬ 
но, пов’язане з [лемзіти] «повільно 
йти, плентатися». — Див. ще лемза- 
ти. 

[прйлинь] (бот.) «пазурник, Саиса- 
ІІ5 Б.» Нед; — похідне утворення від 
[льнути] «горнутися, прилипати, чіп¬ 
лятися», пов’язаного чергуванням зву¬ 
ків з липнути ; назва зумовлена тим, 
що вкриті щетинками плоди пазурника 
чіпляються до людей і тварин. — Див. 
ще липнути, при. 

прилип — див. липучка. 

[прйліпка] (орн.) «повзик, Зіїїа 
еигораеа Е.» В є Н 3 н, ІТІ а р л; — похідне 
утворення від приліпити , як [ліпар] 
«тс.» від ліпйти. — Див. ще ліпар, 
При. 

[прилолокати] «побити»; — очевид¬ 
но, результат видозміни форми [при- 
локшйти] «прибити, побити», похідно¬ 
го від [лбкиїйти] «бити; рубати». — 
Див. ще локша, при. 

[прилуда] «вузька грядка з краю 
Нед; трикутний клаптик поля для 
оранки; скиба, яка падає на межі О», 


[відлутка ] «вузька грядка з краю» 
Ж; — неясне. 

прйма (муз.) «інтервал між звука¬ 
ми того самого ступеня; основний той 
акорду; провідна партія ансамблю; про¬ 
відна акторка; [товари найвищої якості 
Куз]», [ прййма ] «п’ята з шести вели¬ 
ких струн бандури»; — р. болг. м. прй¬ 
ма , бр. прима , п. ргута, ч. ргіта, слц. 
ргіта, схв. прйма , прйма , слн. ргїта 
«тс.»; — запозичення з італійської мо¬ 
ви (у значенні «товари найвищої якос¬ 
ті» від іт. ргіта риаіііа «першого гатун¬ 
ку», можливо, через нвн. ргіта «тс.»); 
зводиться до лат. ргіта «перша», жін. 
р. від ргїтиз «перший». — СІС 2 680; 
Кораіігізкі 784, 798; НоІиЬ—Ьуег 393; 
РЧДБЕ 585—586; Ву]‘акли]а 768; Мез- 
їіса 1270. — Див. ще прймус. 

примадонна «провідна співачка в 
опері чи опереті»; — р. примадонна , 
бр. примадонна, п. ргітасіоппа, ч. слц. 
ргітасіопа, болг. м. примаддна, схв. 
примадона , слн. ргітасіопа; — запози¬ 
чення з італійської мови; іт. ргіта сіоп- 
па «примадонна» (букв, «перша пані, 
перша дама») складається з форми жін. 
р. ргіта числівника ргіто «перший», 
що зводиться до лат. ргітиз «тс.», та 
іменника сіоппа «пані», що продовжує 
лат. сіотіпа «тс.», пов’язане з сіотіпиз 
«пан; володар». — СІС 2 680; Кораіігізкі 
784, 798; НоІиЬ—Буег 394; РЧДБЕ 
586; Вуіаклиіа 768. — Див. ще дон, 
прймус. 

[прймар] (заст.) «сільський старос¬ 
та; головний лікар» УРС, Куз, [прима- 
рій] «головний лікар» Куз, [примарія] 


// о \ ппяптииол 

'' ^ їй и V V и^/и іл/ 11 і і л л 


г\глгт аги тс ч 

у і я иі і йол 


«головним лікар», ч.. рптаг «тс.», рп- 
тагіиз «перша скрипка», слц. ргітаг 
«ординатор, старший лікар», ргітагшз 
«перший музикант в оркестрі», м. при - 
мариус «головний лікар: керівник лі¬ 
карні або її відділу», схв. примари], 
прймариіус, слн. ргітагі] «тс.»; — че¬ 
рез західнослов’янські і румунську мо¬ 
ви (рум. ргітаг) запозичено з латинсь¬ 
кої; лат. ргїтагіиз «один з перших; 
впливовий» є похідним від ргітиз «пер- 


572 




примат 


примха 


ший». — Кораіігізкі 784, 798; МасЬек 
ЕЗЛС 483; НоІиЬ— Буег 394; Буфона 
768; АУаІсіе—Ноїт. II 362. — Див. ще 

прймус. 

примат «перевага, переважне зна- 


організованих ссавців»;'— р. болг. при¬ 
мат , бр. примат , п. ргутаі, ч. слц. 
слн. ргітаї, вл. ргітаі, м. примат , 
схв. прймат\ — очевидно, через ні¬ 
мецьке посередництво (нім. Ргітаі) за¬ 
позичено з латинської мови; лат. ргі- 
таіиз «перше місце; старшинство; пер¬ 
шість», нлат. ргітаіез «примати» є по¬ 
хідними від ргїтиз «перший». — СІС 2 
680; Кораіігїзкі 798; НоІиЬ—Буег 394; 
гчДоп ооо; оу)акли]а /оо; ууаіие— 
Ноїт. II 362. — Див. ще прймус. 

[приматкобожитися] «підлестити¬ 
ся, підмазатися; прилаштуватися, роз¬ 
ташуватися»; — префіксальне утворен¬ 
ня від польського виразу Маїко Воіа 
«Мати Божа»; первісно означало під¬ 
леститися за допомогою часто повто¬ 


рюваного виразу Маїко Бога. — Див. 
ще бог 1 , мати 1 , при. 

[примета] «прикмета» Нед, [при- 
мет] «знак, позначка» Корз; — пов’я¬ 
зане з приміта, похідним від мітити 
(див.). 

[прйміт] «покрита наривами гуля» 
Нед; — п. рггутіоі «сифіліс; [корос¬ 
та]», ч. [рптеі] «наривчик», нл. рзіпфеі 
«зараження; зараза»; — псл. *ргіте1: г ь 
«те, що прикидано, накидано, додано; 
(про хворобу) те, що прикинулося, під¬ 
кинулося», утворене за допомогою пре¬ 
фікса ргі- «при-» від дієслова гпеіаіі 
«кидати»; — споріднене з лит. ргїете- 
ііз «припадок (нервовий)». — МасЬек 


Т7С ЛП ЛГїО 
і_ОЛ^ ЧУО 


п. 


- ДИЬ. ще МСІЇІІИ, при. 

[приміти} «могти, бути В ЗМОЗІ», 
[неспрймий ] «невідворотний, нездолан¬ 
ний» Ж; — бр. прьімець «змогти» (у ви¬ 
разі каб прьімеу «якби зміг»); — оче¬ 
видно, результат видозміни слова умі¬ 
ти , др. ум'Ьти , чи, можливо, похідної 
від нього форми *приуміти, др. *при- 
ум'&ти (пор. [приумітися] «догадати¬ 
ся, зметикувати»). — Див. ще ум. 


примітив «нерозвинуте явище; не¬ 
досконалий виріб або твір», примітиві * 
затор , примітивізація , примітивізм , 
примітйвний, примітивізувати ; — р. 
болг. примитйв , бр. примітну, п. ргу- 

ті+\7лх/ и пгіті + іл7 рпп пгІтИГл? гз п пгі_ 

п и і ^ V у ^ і» рі шин V } ііиіи V ^ рі і 

тііі\упу «примітивний», м. примитй- 
вен, схв. прймитйван , слн. ргітіііуеп 
«тс.»; — запозичення із західноєвро¬ 
пейських мов; нім. ргітіііу «примітив¬ 
ний», фр. ргітііії, англ. ргітШуе «тс.» 
походять від лат. ргїтШуиз «перший (у 
своєму роді), початковий, первісний», 
ПОВ’язаНОГО З натче «перший». _ 

СІС 2 ” 680;' КЗСРЯ 365; Кораіійзкі ’ 798; 
НоІиЬ—Буєр 394; РЧДБЕ 586; Вуї'ак- 

• '70Л ЧТ711 ТТГ Т Т ‘"1 /"> Г\ ТТ 

ли]а /оо; \уаіае—поїш, н оох. — див. 
ще прймус. 

[прйміть] (ент.) «(гусениця ОДНОГО 
з видів бражника) БеіІерЬіІа еирЬог- 
Ьіае Б. (егиса)» ВеНЗн; — неясне. 

прймула (бот.) «первоцвіт, Ргіти- 
1а Б.»; — р. болг. м. прймула, бр. при¬ 
мула, п. ргутиіа, ч. слц. ргітиіа, слн. 
ргітиіа; — запозичення з новолатин- 
ської наукової термінології; нлат. ргіти- 
1а «тс.» походить від лат. ргітиіа, фор¬ 
ми жін. р. прикметника ргїтціиз «пер¬ 
ший», зменш, від рптиз «тс.»; назва 
зумовлена тим, що навесні примула 
розквітає однією з перших (пор. укр. 
первоцвіт). — СІС 2 680; Нейштадт 

л пп . ТУ_ ~7г\ о . тт.і. і. т__ ог»д. 

‘іои, г\орашіькі /уо, пиши—ьуеі оуч; 

РЧДБЕ 586; Баигаі 587; АУаІсІе—Ноїт. 
II 362. — Див. ще прймус. 

прймус «гасовий нагрівальний при¬ 
лад»; — р. болг. м. схв. прймус , бр. 
примус, п. ргутиз, .ч. слц. ргітиз; — 
походить від назви фабричної марки 
перших нагрівальних приладів цього 
типу, утвореної від лат. ргігтшз «пер¬ 
ший, найкращий», похідного від при¬ 
кметника *ргТз у ргізсиз «давній, ста¬ 
рий», спорідненого, очевидно, з гр. 
тгріу «раніш». — 8>ї., \ууг. оЬсусЬ 611; 
Тгаушсек 1242; АУаМе—НоГгп. II 362— 
363. 

примха «каприз, забаганка; [мар¬ 
новірна прикмета; марновірні обряди; 
нашепти, наговори; талісмани Бі]», 


573 





принаймні 


принципал 


примхливий, [прияхуватий ] «примхли¬ 
вий», прймхати «вередувати, капризу¬ 
вати»; — бр. прьїмхі (мн.) «марновірст¬ 
во; марновірні прикмети», п. [ргутсНа] 
«дурнувата людина»; — очевидно, дав¬ 
ніше *примгха, утворене з приймен¬ 
ника при та іменника *мша «іржа на 
збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] 
«тс.»), пов’язаного з яьхь «мох»; пор. 
р. [ паяха ] «перешкода, лихо, шкода, 
біда, невдача, халепа, диво, нісенітни¬ 
ця; пошесть», [пбмха] «перешкода, не¬ 
вдача, причина, псування; неврожай з 
видимої причини, напр., від куколю, 
головні, іржі тощо»; розвиток значення 
*примша йшов у двох напрямах: «хво¬ 
роба збіжжя, колоса» —> «забобон, за¬ 
бобонна прикмета, певні магічні дії (у 
зв’язку з тим, що хвороби збіжжя час¬ 
то вважалися наслідком чаклування)»; 
«хвороба збіжжя, колоса» —> «хвороба 
взагалі» —> «каприз, вередування хво¬ 
рої людини» —> «вередування взагалі» 
(як семантичну паралель пор. р. [при- 
веред], що первісно, як і [веред], озна¬ 
чало «чиряк, болячка», а пізніше та¬ 
кож «примха, каприз», звідки праве - 
редничать «вередувати»); пов’язання з 
р. [приметаться] «привидітися, присни¬ 
тися» (Кравчук Белар. лексікал. і зтьі- 
мал. 86) необгрунтоване. — Ткаченко 


\/АДТТТ 10^0 /О ££ £7 

и АчД_/чУ/ ^ -V-» » 


ГТ т і п 


І 11^ 


мох, при. 

принаймні, [принайяі СУМ, при - 
наймнїй Пі, принаяені УРС, Нед, при¬ 
паяні], ст. принамньй (1646); — бр. 
[принайяней, припаяні, принаяней], 
ч. заст. ргіпе і ]'тепе, слц. ргіпа^епед 
ргіпаїтепзот; — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. рггупа]шпіе] «принайм¬ 
ні» складається з прийменника ргзу 
«при» - та прислівника па]тпіе] «най¬ 
менш», утвореного за допомогою пре¬ 
фікса па]- «най-» від шпіе] «менш», 
спорідненого з.укр. яеньиий. — Див. 
ще менший, най-, при. 

[прйнда] «пиха; пихата людина; 
примхи; вередлива людина», принди¬ 
тися «виявляти пиху, гордощі, бундю¬ 
читися; бадьоритися, козиритися; сер¬ 


дитися», [приндйчити] «маніжитися» 
Нед; — неясне; можливо, результат 
видозміни форми панда «зарозумілість, 
пиха, чванство» (пор.). 

принц «титул члена королівського 
або князівського дому», принцеса , 
[принцйзна] «принцеса»; — р. принц , 
[прьінц, прйнец), бр. принц , п. [ргупс], 
ч. слц. нл. ргіпс, вл. ргупс, болг. м. 
принц , схв. принц , слн. рппе; — запо¬ 
зичення з нововерхньонімецької мови; 
нвн. Ргіпз «принц» (< свн. ргіпз(е)) 
походить від фр. ст. ргіпсе «князь, 
принц», що продовжує лат. ргіпсерз 
«глава, ватажок; син імператора, спад¬ 
коємець престолу», яке виникло з 
:і: рптб-сари8 «який займає перше міс¬ 
це», утвореного з основ слів ргітиз 
«перший» і саріо «беру, захоплюю, за¬ 
ймаю». — СІС 2 680; Фасмер III 365; 
Черньїх II 67; НоІиЬ—Буег 394; РЧДБЕ 
586; Ву]акли]а 769; К1и§е—Міізка 566; 
Байза! 588; \Уа1с1е—Ноїт. І 159— 
160. — Див. ще капестра, примус. 


принцип, принцитальнии, прин¬ 
циповий] — р. принцип , заст. прин- 
цйп, бр. принцип , п. ргупсур, ч. вл. 
ргіпсір, слц. слн. ргіпеїр, болг. м. 
принцип, схв. принцип : — через німе¬ 
цьке посередництво (н. Ргіпзїр) за¬ 
позичено з французької мови; фр. ргіп- 


ото 


«1ТЛІ/ 


пптилллттлп'1 


, ирппцші'/ 


походить від лат. рппсіріит «тс.», по¬ 
в’язаного з рппсерз (род. в. ргіпсіріз) 
«перший; головний», що виникло з 
*ргїтб-сари5 «який займає перше міс¬ 
це». — СІС 2 681; Фасмер III 365; Чер¬ 
ньїх II 67; НоІиЬ—Буег 394; РЧДБЕ 
586; Вуіакли]а 769; -Байза! 588; 
\Уа1с1е—Ноїт. II 362. — Див. ще 


принц. 


принципал «начальник, господар, 
глава; головний регістр в органі», [прин¬ 
це пал] «пройдисвіт, пройда» Корз, ст. 
принципаль «головна особа» (1657— 
1674); — р. болг. принципал , бр. прин¬ 
ципал , п. ргупсураі, ч. ргіпсіраї «влас¬ 
ник балагана», слц. заст. слн. ргіпсіраї, 
схв. принципал; — очевидно, через 
польське посередництво запозичено з 


574 




приобрісти 


припутник 


латинської мови; лат. ргіпсіраііз «пер- 
ший, первісний, головний, найважли¬ 
віший» є похідним від ргіпсерз (род. в. 
ргіпсіріз) «перший, головний». — СІС 2 
681; Кораіігізкі 799; НоІиЬ—Буег 394; 
РЧДБЕ 586; Ву]акли]а 769. — Див. ще 
прйнцип. 

[приобрісти] «придбати» Нед, [при- 
обріти] «тс.», [ відобріти ] «втратити 
придбане» Ж; — р. приобрестй , др. 
приобрісти ; — очевидно, запозичення 
зі старослов’янської мови; стел, прнок- 
р'Бстн «тс.» утворене за допомогою 
префікса при- «при-» від окр г Ьсти «зна¬ 
йти», яке зводиться до псл. оЬ-гезіі 
«тс.» (корінь :! теі-), пов’язаного з зк-гезБ 
«зустріти», укр. (зу-)стріти. — Фас- 
мер III 107. — Див. ще при, стрї- 
тити. 

припадистий, припадковий, при¬ 
падком, припадливий, припаднистий, 
припадок , прйпадь, припасти — див. 

пасти 2 . 

[припанасити] (безос.) «причепи¬ 
ти» Корз, [ присанапити ] «тс.», [при- 
панаситися] «причепитися», [приса- 
напитися] «тс.» тж; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з власним ім’ям Панас 
або з грою в Панаса. 

припас, припасний, припасти — 
див. запас. 

[припйлка] (орн.) «степовий дери- 
хвіст, СНагеоіа погсігпаппі (гпеїапоріега) 
РізсЬ.»; — очевидно, похідне утворен¬ 
ня від пил\ назва зумовлена тим, що 
цей птах гніздиться просто в ямках на 
солончаках, на ріллі, у степу або на пі¬ 
щаних косах, тобто в місцях з великою 
кількістю пилу (Птицьі СССР 218; Во¬ 
їнств.—Кіст. 55—56). — Див. ще пил, 
При. 

прйпйн,.. припйна, припинити, 
прйпинка — див. пинйти. 

[припинало] (іхт.) «причепа, Бера- 
сіо^азіег Ооиап» Куз; — похідне утво¬ 
рення від припинати ; назва зумовлена 
тим, що за допомогою присосків ця 
риба прикріплюється до каменів (Рьібьі 
СССР 426), а також до кораблів, ніби 
припинаючи їх; пор. іншу назву цієї 


риби [держй-корабель\. — Див. ще 

при, п’ястй. 

[припинда] «фартух Нед; хлівець, 
прибудований до приміщення Ник- 
НикБЛ», [припбн] «фартух» Гриц, [прй¬ 
пинка} «запаска» О; — очевидно, похід¬ 
ні утворення від припинати (пор. [при- 
пиначка ] «жіночий фартух» ДзАтл І); 
походження кінцевої частини -да неяс¬ 
не. — Див. ще при, п’ястй. 

[припір] «крута дорога» Зтимоло- 
гия 1968, 104; — очевидно, пов’язане 
з др. припорь «гать, гребля», співвід¬ 
носним з приперети «приперти», похі¬ 
дним від персти «тиснути, перти, на¬ 
пирати». — Куркина Зтимология 1968, 
104. — Див. ще перти 2 . 

[припбнець] (бот.) «березка по¬ 
льова, Сопуоіуціиз агуепзіз Б.» Нед, [п. 
угловатий ] «сиціос (волохатий огірок) 
кутастий, Зісуоз ап^иіаіиз Б.» Нед; — 
похідне утворення від припинати ; на¬ 
зва зумовлена тим, що стебла цих рос¬ 
лин чіпляються (припинаються) до ін¬ 
ших рослин і в’ються по них (Нейш- 
тадт 447; Федченко^—Флеров 934). — 
Див. ще при, п’ястй. 

[припраша] «приправа, гарнір» 
Нед; — очевидно, результат видозміни 
деетимологізованого *припражка (у ви¬ 
мові *припраиіка ), пов’язаного з пра- 
жити «смажити» (пор. [підпражка] 
«приправа»). 

[припс] «сурогат кави» Кур; — не¬ 
ясне. 

прйпутень (орн.) «СоїитЬа раїит- 
Ьиз Б.»; — р. [ прйпутень ]; — очевид¬ 
но, похідне утворення від путь «шлях, 
дорога»; назва зумовлена тим, що цей 
птах часто зустрічається при шляхах, 
дорогах. — Булаховський Вибр. пр. III 
227—228. — Див. ще при, путь. 

[припутина] «тимчасова підпірка 
до кроков для втримання їх у верти¬ 
кальному положенні»; — неясне; мож¬ 
ливо, давніше *припустина , похідне 
від припустйти «прилагодити»; пор. 
[припустниця] «короткі крокви на 
обох причілках стріхи». 

припутник — див. попутник. 


575 




припуштанта 


прискати 


[припуштанта] (бот.) «садова айс¬ 
тра китайська, СаЛізїерЬиз сНіпепзіз 
N665.» ВеБ; — неясне; можливо, ре¬ 
зультат видозміни форми [капіштан], 
пов’язаної з [ кампустелія] «тс.». 

природа, прирбдистий, природ¬ 
ник , природнйчий —: див. рід. 

[присакатися] «насмілитися» Нед; — 
неясне. 

[присамборашитися] «причепити¬ 
ся» Нед; — неясне. 

[присанаббжитися] «присусідити¬ 
ся»; — очевидно, утворене за допомо¬ 
гою префікса при- від сполучення Си¬ 
ну Божий за аналогією до [приматко- 
бджитися ] «підлеститися; прилашту¬ 
ватися». — Див. ще приматкоббжи- 
тися, син. 

[присербитися] «приєднатися, при¬ 
сусідитися, пристати, прив’язатися», 
[присьбрбатися] «тс.» Нед, [ обсер- 
буватися] ВеЗа; — похідне утворення 
від етимологічно неясного *серб у що 
означало, очевидно, якийсь вид родин¬ 
них зв’язків. — Ильинский ИОРЯС 
24/1, 138. — Див. ще серб. — Пор. 

пасерб, сябер 1 . 

Г ГТЛ». Л-Т .1 

І Ііу ИСГ 1 ] 

морда корови, губи коня Непокупний», 
[ прйса ] «губа тварини» Куриленко, 
[ пріса ] «тс. тж; не покрита шерстю пе¬ 
редня частина голови коня» Ник, [прі¬ 
са, прйха] «тс.» тж; — п. [ргузк] «кін¬ 
ська морда», [ргузгкі] «морда і вуха 
оленя або вола, що варяться»; — псл. 
ргуз- «морда; обличчя», пов’язане з ргу- 
зкаїі «прискати»; — споріднене з лит. 
ргизпа (звичайно мн. ргйзпоз) «морда 
(корови, коня, вівці)», лтс. ргизпаз «гу¬ 
би, рот», прус, ргизпаз (род. в.) «облич¬ 
чя», пов’язаними з лит. ргаизіі «мити, 
умивати», спорідненим з псл. ргузкаіі 
«прискати». — Непокупний 46—47; Вш- 


.. тг/іп тп п пч т т ТТ лт/л І ] л п 

юарпп (Дсл^ііул, 


оі/пог А А С \ 

“І “Г . 


ГТтлп то п ґ'іу атм 

Дпи. гіі 


пристати «класти край, припиня¬ 
ти»; — р. пресекать «тс.», др. пр'ЬС'Ь- 
кати «розтинати; зарубувати, убива¬ 
ти», присукати «відтинати, відрізати», 
болг. пресека «пересічу; перетну; по¬ 
кладу край», м. пресече «перерубає, 


перетне; покладе край, припинить», 
схв. пресеЬи «перерізати; перерубати; 
покласти край, припинити»; — очевид¬ 
но, запозичення з церковнослов’янсь¬ 
кої мови; цсл. пр'ЬгЬцлти «перетинати; 
класти край; припиняти», є похідним 
від дієслова С'Ьціи «сікти», утвореним 
за допомогою префікса пр^- «пере-», 
ототожненого в давньоруській і україн¬ 
ській мовах з при-. — Див. ще пере-, 
при, СІКТИ. 

присіпатися «присікатися»; — ре¬ 
зультат контамінації слів присікатися 
та сіпати. — Див. ще при, сіктй, сі¬ 
пати. 


прйскати, [прйсати] «прискати; 
пирскати; чхати» Бі, [прйснути] «ви¬ 
хопитися, вилетіти, вискочити», [при- 
щати] «прискати» Нед, [ прускати] 
«тс.» Нед, [прйса] «присок» Нед, приск 
«присок, жар», прискавка «бризкалка 
СУМ; пульверизатор Она», [прискач] 
«розбризкувач; (іхт.) губань, БаЬгиз 
]'аси1а1:ог; щетинозуб, СЬаеіосіоп гозіга- 
іиз; (зоол.) дельфін Нед», [прискун] 
(ент.) «бомбардир, ВгасЬіпиз ^еЬ.» 
Нед, прйсок «жар», [прискйй] «гаря- 

1 М І І» ООПОПТ ІтТІЧІ.. X—Г І~\ ТТ Г Г1 < / /-'</•1 у ТТ ч т г г\ 

чші, оаиалоппи'; не Д, іоип,рш^г\\ 

рело» Она, [прись] (вигук на позна¬ 
чення несподіваної появи, вискакуван¬ 
ня), [бприск] «уламок» (у виразі заго¬ 
ворити з бприском «говорити сердито, 
гнівно»), опрйскливий «запальний, не¬ 
стриманий; їдкий (про сміх)», об¬ 
прискувач «розприскувач»; — р. при¬ 
скать , бр. [прьіскаць], др. прискати, 
п. вл. ргузкас, ч. ргузкаїі, слц. ргузїіЕ, 
нл. рзузказ; — псл. півн. [ргузкаіі], по¬ 
в’язане з *р" ь г5ка1;І «порскати», парале¬ 
льне до Ьгуг^аіі «бризкати», спорідне¬ 
не з лит. ргаизіі .«мити, умивати», ргиз¬ 
па «морда», прус, ргизпап (зн. в.) «об¬ 
личчя», лтс. ргаизіаі, зргаизіаі «при- 


Т'ІТ.ІГЧ'\ГО'ТчТ-І,ч 
11Г1 рА.СІ і ҐІ '/ 


рптноііс 
ор 1 ацоїю 


у,ЛіЛТІОТ/ТІ 


пирханні», ргйзіибі «пирхати, сопіти», 
дінд. ргизпоїі «прискає», ргизпаіі, рги- 
зуаіі «тс.», дісл. їгуза «пирхати». — 
Фасмер III 391; Черньїх II 77; Вгйск- 
пег 440; МасЬек ЕЗЛС 489; ЗсЬизІег- 
Зе\мс 1165; Тгаиітапп 230; МйЬІ.— 


576 




прискварачить 


приспічити 


Епйі. III 400; Озіеп-Заскеп ІР 28, 149; 
33, 259—260; ІЛіІепЬеск 181; Ріск III 
248; Регззоп Веііг. 266, 333, — Пор. 

брйзкати, опрйшок, порскати, прй- 
си, прищ 1 , спорсати. 

їппиг.квяпячитьі «ГПЯСТИ НЯ ПУМ- 

1 - --1 --' ■ 

ку; з’явитися, виникнути (про бажання 
та ін.)» Л; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з ст. \сквар\ «спека»; в такому 
разі первісно означало «припекти». — 

Пор. сквар. 

прискйбнути — див. скіпати, 
прискорбйти — див. скорб, 
прискорйна — див. проскурйна. 
[прискрйгнути] «прикрутити, по¬ 
ставити в скрутне становище»; — оче¬ 
видно, результат видозміни форми [при- 
скрйпати) «тс.; затиснути, притисну¬ 
ти», пов’язаної зі скрипіти. — Див. 
ще скрип 1 . 

[прискрйпати] «прикрутити, поста¬ 
вити в скрутне становище»; — резуль¬ 
тат семантичної видозміни форми [при¬ 
скрйпати] «затиснути, притиснути», 

иилідшл ищ окрииипіи, — Л-Щ 0 * ще 

при, скрип 1 . 

[прискулйти] «прищулити» (у ви¬ 
разі п. очі) Нед; — успадкований зда¬ 
вна варіант форми прищулити (псл. 
*ргізкои1іН//*ргі5кец1іН). — Див. ще 
скула 1 , щулити. 

прислини — див. паслін, 
прислівник, заст. прислово «при¬ 
слівник» (1863), прислдвник «тс.» (гра¬ 
матика О. Партицького 1873), відпри- 
слївниковий ; — бр. прьіслбуе «при¬ 
слівник», п. рггузібу/ек, ч. ргізіоусе, 
слц. рпзіоука, вл. ргізіоу^езпік, слн. 
ргізіоу «тс.»; — утворене з приймен¬ 
ника при та іменника слово (власне, 

л /і Л л гтт/ т/л гтт т/л п Л'г л І ТЛ і н т 

/іі\ іча^юіча лаі. аиусплиш 


«прислівник», утвореного з прийменни¬ 
ка асі «при» та іменника уегЬигп «сло¬ 
во; дієслово». — Див. ще при, слово. 

присліг «посланець» Нед; — оче¬ 
видно, пов’язане з дієсловом присла¬ 
ти. — Див. ще при, слати 1 . 

[прислунутися] «присунутися» 
Нед; — очевидно, результат видозмі¬ 
ни форми присунутися , зближеної з 


прислонйтися. — Див. ще при, су¬ 
нути. 

[прйсмо] «присосок» Нед; — неяс¬ 
не; можливо, результат перерозкладу 
вихідного *присмок, де частина коре¬ 
невого - смок - пов’язаного із смокта¬ 


ти, була сприйнята як суфікс -ок і да¬ 
лі усунута шляхом зворотного слово¬ 
твору. 

[приснопйти] «прибити, вразити»; — 
очевидно, результат видозміни деети- 
мологізованого [прислопйти] «спійма¬ 
ти в пастку», похідного від [сліп] «паст¬ 
ка, западня», і зближення його з осно¬ 
вою слова сніп {снопи). — Див. ще 
при, сліп. 

1 гт: 

[принца] «при^ьий», {присопи, ш, 

спреспа ЛЧерк] «тс.»; — р. [прйспа] 
«насип», др. присьпа «насип, вал», п. 
рггузра «насип, утворений у річці піс¬ 
ком; призьба», цсл. присьпА «насип»; — 
псл. ргізьра «насип», похідне від діє¬ 
слова *ргізиіі «присипати», утвореного 
за допомогою префікса ргі- «при-» від 
зіііі «сипати» (втру «сиплю»); на укра¬ 
їнському грунті відбулося звуження 
семантики «насип» частково під впли¬ 
вом семантичного зближення з фоне¬ 
тично близьким прйзьба. — Наконеч¬ 
ний Наук. конф. філол. фак. Харк. ун¬ 
ту 1959, 6; Фасмер III 366; 5^ V 372. — 

Див. ще при, сйпати. — Пор. прйзь- 

ґї. п 

иа. 


Іприспільниця] «масниця»; — по¬ 
в’язане зі спільний, поспіль як назва 
тижня, коли можна їсти й скоромне, 
тобто все поспіль; пор. [загальниця] 
«тиждень, протягом якого все можна 
їсти», загальний тиждень «всеїдний 
тиждень». — Див. ще спіл. 

приспічити «дуже захотітися, за¬ 
кортіти», [приспйчити Нед, приспііий- 
ти Ме] «тс.», [дуспечити]' «дійняти» 
Корз; — бр. прьіспічьщь «тс.»; — за¬ 
позичення з російської мови; р. при- 
спйчить «тс.», вважається похідним від 
спйца «спиця»; ця етимологія не ціл¬ 
ком надійна. — Фасмер III 366; КЗСРЯ 
365; Булаховський Вибр. пр. НІ 386; 
Преобр. II 126. — Див. ще при, спйця. 


19 2—460 


577 




прйстав 


пристяжка 


пристав «поліцейський урядовець у 
дореволюційній Росії»; — бр. прьістау 
«тс.», болг. прйстав «начальник полі¬ 
цейської дільниці»; — запозичення з 
російської мови; р. прйстав «тс.; (ст.) 
чиновник, приставлений для нагляду» 
походить від др. приставь «наглядач; 
сторож; гонець; начальник, правитель», 
до якого зводяться й укр. [пристав] 
«настановлений сторож; управитель», 
[пристава] «наглядач (за роботами)» і 
яке разом з п. рг 2 узіа\м «наглядач», 

^лпг Г т тії г т па 1 ✓/ілят'іл/гтл'тл д/г п г)іі г т па 

V-/ч/і/и • [і и і г с ^ чміиіи^іі! і " , іуі . * и ду г 


«нижчим урядовець», схв. пристав 
«судовий пристав; помічник; (заст.) 
двірник, пастух», слн. ргізіау «поміч¬ 
ник, ад’юнкт», стел, пристдвт* «звання, 
чин» походить від псл. ргізїау'ь, пов’я¬ 
заного з дієсловом ргІ5ІауіІі, похідним 
від зїауіїі. — Див. ще при, стати. 

[приставитися] «померти»; — ре¬ 
зультат видозміни давнішого престави- 
тися «тс.», запозиченого, як і р. пре- 
ставиться, др. преставитися, при¬ 
ставитися, схв. преставити се «тс.», 
зі старослов’янської мови; стел. прЕ- 
стакитп сж (звідки й болг. заст. пре- 
ставям се, м. заст. престави се) «тс.» 
(букв, «переставитися»), пов’язане з 
приставити «переставити, перенести», 
похідним від ставити «ставити» (пор. 
п. ст. рггезіауле зі§ «переселитися, пе¬ 
рейти; померти»), є калькою гр. рєтаті- 
ОєаОоа «бути переставленим; помер¬ 
ти». — Фасмер III 361. — Див. ще пе¬ 
ре-, при, стати. 

[приставлятися] «удавати, прики¬ 
датися, робити вигляд; дивачити Па, 
Ме», [пристави] «витівки» Си, [при- 
ставщйна] «привид»; — бр. [ прьіетау- 
ляць ] «зображати когось, наслідуючи 


його»; — результат видозміни запози¬ 
ченого р. представляться «набирати 
якогось вигляду; ' удавати, прикидати¬ 
ся», ЩО ПОХОДИТЬ ВІД ЦСЛ. ПРЕДСТА¬ 
ВИТИ «подати», прЕдстАвліатн «пода¬ 
вати, пропонувати», утвореного за до¬ 
помогою префікса прЕдт*- від дієслова 
ставити, пов’язаного зі стати. — Див. 
ще пред, стати. 


[пристамоцкувати] «мати за ніщо, 
зневажати»; — неясне. 

прйстівний — див. стати, 
пристойний — див. стояти, 
прйстрасть, прйстрасний , при- 
страстйтися — див. страсть. 

прйстріт 1 «хвороба, викликана чи¬ 
їмсь злим поглядом; [заздалегідь зроб¬ 
лена пересторога Нед; переляк О]», 
[пристрій] «пристріт» Л, [пристріти- 
ще] (збільш.), [пристрітник] «людина, 
що здатна викликати пристріт», [прй- 

гтпІт%Л //ПУППґмля ^иптгч.У\ ГТ 1 пги'і. 

і і і, р; і, і і ^ V иііи \ і VI ч/ > ^ / ь иь 

стріч] «пристріт» Нед, [ пристрітель - 
ний] «пов’язаний з пристрітом», при- 
стрітний «тс.», [пристріти] «зурочи¬ 
ти; зустріти Нед; завадити комусь при 
чаклуванні Нед; заздалегідь перестере¬ 
гти Нед», [ пристрітйти ] «тс.» Нед; — 
р. [пристрет] «уроки, причина»; — 
результат злиття виразу *при стріті 
«при зустрічі», що складається з при¬ 
йменника при та іменника [стріт] 
«зустріч»; назва хвороби зумовлена тим, 
що, за народними уявленнями, вона 
виникає від поганої зустрічі. — Див. 
ще при, стрїтити. 

[пристріт 2 ] (бот.) «вербозілля луч¬ 
не, Сузітасіпа питтиіагіа Ь.» Мак, 
[ пристрит ] «відкасник звичайний, 
Сагііпа уиі^агіз Ь.» Мак, пристрітник 
«вербозілля лучне», [ претрістник ] 
«відкасник безстеблий, Сагііпа асаиііз 
І,.» Мак; — пов’язане з пристріт «уро¬ 
ки (хвороба)»; назва зумовлена широ¬ 
ким використанням цих рослин у народ¬ 
ній медицині (Анненкбв 86, 205), зо¬ 
крема при лікуванні пристріту; пор. бр. 
[урочнік] «відкасник звичайний». — 
Див. ще прйстріт 1 . 

пристяжка «припряг», прйстяж- 
нйй «припряжний» СУМ, Нед; — п. 
[рггузсфгка]; — запозичення з росій¬ 
ської мови; р. пристяжка «припряг» 
виникло з [ пристежка ] «тс.» (під 

впливом стяеивать «стягувати»), по¬ 
хідного від дієслова пристебнуть 
«пристебнути; припрягти (коня)», утво¬ 
реного за допомогою префікса при- 
«при-» від стесать «стьобати», спорід- 


578 




пристязати 


притаманити 


неного з укр. застегнути. — Фасмер 
III 366, 751; Преобр. II 126. — Див. ще 

застегнути, при. 

[пристязати] «утискувати», [при- 
стяжйти] «утиснути» Г, Нед, [при- 
стяжання] «утиски»; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з [тяжити] «обтяжу¬ 
вати», тяжкйй, тягтй. 

прйсудок (з 1862 р.); — слц. рп- 
зцбок, вл. ргізибк; — запозичення з 
чеської мови; ч. рпзисіек «присудок» 
є похідним від дієслова ргізоікіііі 
«присудити; приписати», утвореного 
за допомогою префікса ргі- «при-» від 
дієслова зоисіііі «судити», похідного 
від 5оис1 «суд», очевидно, за зразком 
слат. ргаесіісаїит «присудок, (букв.) 
те, що говориться (тут: про підмет)». 
— Москаленко Грам. терм. 167—168; 
НоІиЬ—Буег 403. — Див. ще при, 
суд 1 . 

присутній — див. суть. 

прйсьма — див. просйти. 

прйсяга СУМ, Г, присягання , 
[ присязство ] «присяга» Нед, [присяг¬ 
лий] «присяжний» Нед, присяжний 
СУМ, Нед, присягати, присягнути, 
присягтй , [присячи] «присягти» ВеЛ, 
[ присяшти ] «тс.» тж, [сприсягатися] 
«таємно змовлятися» Нед; — р. при¬ 
сяга , бр. присяга , др. присяга, п. 
рггузі§§а, ч. рїізайа, слц. ргізайа, вл. 
ргізаКа, нл. р$і$е§а, схв. прйсега, слн. 
ргізе§а, стел. прнсАгл; — псл. ргіз§§а, 
похідне від дієслова *ргіз§§іі «присяг¬ 
ти», власне «доторкнутися до предме¬ 
та, яким присягали», утвореного за 
допомогою префікса ргі- «при-» від 
*$§§іі «сягти»; менш обгрунтованим є 
припущення (Масіїек Е2ДС 535) про 
вторинне походження праслов’янсько¬ 
го *-5§§(їі) у *ргіз§§іі — з первісного 
*-зеік-, що зіставляється з лит. зіекіі 
«сягати», заікіпіі «приводити до при¬ 
сяги». — Коваль 191 —192; Фасмер III 
367; Преобр. II 126; Булаховський 
Вибр. пр.^ III 371; Вгискпег 490; Ма- 
сЬек ЕЗІС 535; ЗсНизІег-Зе^с 1179; 
8кок III 44, 214. — Див. ще при, ся¬ 
гати. 


[присяй-богу] «їй-богу», [присяй- 
бї Куз, присяй-бо Куз, присібі ВеБ, 
присій-бб (Ме)] «тс.»; — результат 

скорочення словосполучення присягаю 
богу «тс.» Нед; пор. п. рг 2 узі§§ат Ьо- 
§и, ч. ргізатЬоЬи, ргізатЬйЬ (< *ргі- 
заЬат ЬоЬи), слц. ргізатЬоЬи, ргізат- 
ЬоЬ (< ргізаЬат ЬоЬи) «тс.; (букв.) 
присягаю богу». — Див. ще бог 1 , прй¬ 
сяга. — Пор. присясто-богу, при- 
сясто ну. 

[присясто-богу] «їй-богу», [прися- 
сто-боже, присясту-ббже Нед] «тс.»; 
— очевидно, результат скорочення 
словосполучення присягаю святому 
богу. — Див. ще бог 1 , прйсяга, свя- 
тйй. — Пор. присяй-богу, присясто 

Н У- 

[присясто ну] «їй-богу» Нед; — 
очевидно, результат скорочення слово¬ 
сполучення присягаю святому пану 
{богу). — Див. ще пан, прйсяга, 
святйй. — Пор. присяй-богу, при¬ 
сясто-богу. 

[притаганка] «мотузок, яким при¬ 
в’язується до берега великий човен»; — 
неясне; можливо, результат видозміни 
незасвідченого * притаманна, пов’яза¬ 
ного з [притаманити] «направити, ске¬ 
рувати (човен до берега)». 

[притаковйти] «дати притулок, по¬ 
містити», [притаковйтися] «знайти 
притулок, поміститися, приєднатися; 
статися, трапитися», [притакнути] 
«присісти», [втаковйтися] «влаштува¬ 
тися, розміститися; заспокоїтися» Ме, 
[путакувете] «доглянути, дати лад» 
Корз; — похідні утворення від так 
(пор. притакувати «підтакувати», при¬ 
такнути «підтакнути»); первісно озна¬ 
чало «підтакуючи комусь, згоджуючись 
з кимось, добитися його прихильності і 
знайти у нього притулок». — Див. ще 
при, так. 

[притаманити] ■ «направити човен 
до берега» Нед; — результат видозмі¬ 
ни форми табанити «гребти веслом у 
зворотний бік», можливо, зближеної з 
притдвувати «затримувати, притри¬ 
мувати». — Див. ще табанити. 


19* 


579 




притаманкуватий 


притичка 


[притаманкуватий] «мрійний» 
Нед; — неясне; можливо, пов’язане з 
притаманний. 

притаманний «властивий; [справ¬ 
жній, власний; рідний]», [прйтамний] 
«тс.», притоманний «правильний; вла¬ 
сний» Бі, [притаманно] «як слід, по- 
справжньому»; — р. [притоманний] 
«справжній; місцевий, корінний; бли¬ 
зький, рідний; зручний», [притаман¬ 
ний] «тс.»; — очевидно, префіксальне 
утворення від запозиченого з молдав¬ 
ської чи румунської мови їатап ( та¬ 
ма н) «точно, як раз; саме», що похо¬ 
дить від тур. їатат «цілком, повністю, 
правильно, точно», яке зводиться до 
ар. іагпагп «повний, цілий, самостій¬ 
ний, досконалий»; менш переконливі 
пов’язання з тямити (Преобр. II 126, 
вип. останній 32), р. при том «при 
тому» (Даль III 469). — ЗЬєуєіоу Нізі. 
рйопоі. 692; Фасмер III 367; КогзсЬ 
АЇЗІРЬ 9, 672. — Див. ще при. 

притвор 1 «передня або бічна час¬ 
тина церкви», [притвбра] «тс.» Нед; 
— р. притвор, бр. притвор, др. при¬ 
творе, п..ст. рггуїудзг, ч. рпїуог, слц. 
ргйуог, ріїуог «сіни», нл. рзіїу/ог, болг. 
прйтвор, схв. прйтвор «мала загорода 
для овець», стел, притворж «при¬ 
твор»; — псл. ргііуогь «прибудова», 
похідне від дієслова ргііуогііі «прибу¬ 
дувати», утвореного за допомогою пре¬ 
фікса ргі- «при-» від іуогііі «творити, 
будувати». — Фасмер III 367; МасЬек 
ЕЗЛС 662; Мікі. 366; 2иЬаіу Зі. а 
сі. І 1, 121 —125. — Див. ще при, 
творити. 

[притвор 2 ] «двері, вікна» Мо; — за¬ 
позичення з російської мови; р. [при¬ 
твор] «двері, віконниця; усе, що зачи¬ 
няє отвори» утворено за допомогою пре¬ 
фікса при- «при-» від основи твор-, що 
виникла внаслідок перерозподілу з псл. 
:!: оі('ь)-уог г ь (> о-іуогь) «отвір», пов'яза¬ 
ного з *уєгіі «зачиняти». — Фасмер IV 
33—34. — Див. ще вір 1 , при. — Пор. 
верея, затворйти, отвирати. 

прителепкуватий — див. телепа¬ 
ти. 


прителющити, прителющитися — 

ДИВ. ТЄЛІЩИТИ. 

притеребити, притебити, притй- 
борити — див. тарабанити. 

[притйн 1 ] «притулок, пристанови¬ 
ще»; — р. [притйн] «тс.», притбн 
«кубло», бр. притон «тс.»; — очеви¬ 
дно, похідне утворення від приткну¬ 
тися (в усному мовленні часто при- 
т ну тис я) «знайти собі місце»; — р. 
притбн , болг. потоп «стеля; [підло¬ 
га]» пов’язується також (Младенов 
498; Варбот 80) з псл. іеіі «тяти, від¬ 
тинати»; пов’язання з тин (Даль III 
471) безпідставне. — Див. ще при, 
тикати. 

притйн 2 , притйна, притинати — 
див. притяти. 

[пргітир] «голка з відламаним вуш¬ 
ком» ВеБ, [прйтор] «тс.» тж; — ре¬ 
зультат видозміни форми [прбторг] 
(> [прбтїр] «тс.»), зближеної з осно¬ 
вою дієслова притирати. — Див. ще 
прбторг. 

[притйрок 1 ] «половина перерізаної 
впоперек бочки»; —■ очевидно, адапто¬ 
ване запозичення з польської мови; п. 
[рггусіогек] «вид шаплика; посудина, у 
якій дають їсти свиням», [рггусігек] 
«тс.»; — можливо, є результатом видо¬ 
зміни давнішого *рггесіегек (*рггесі- 
гек), пов’язаного з рггеїггес «перетер¬ 
ти; (ст.) перепиляти», похідним від 
Ігхес «терти; (ст.) пиляти», якому від¬ 
повідає укр. терти (див.). 

прйтирок 2 — див. терти. 

[прйтис] «спокусник жінки» Нед; — 
не зовсім ясне; можливо, похідне утво¬ 
рення від притйснути , [притйсти] 
«притиснути». 

[притйснути] «притаскати»; — не¬ 
ясне; можливо, через незасвідчену 
форму * притискати виникло з при¬ 
таскати. 

[притйчка] (орн.) «степовий дери- 
хвіст, Оіагеоіа погсітаппі ЕізсН. 
(ІЧопі)»; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від дієслова притикатися «при¬ 
мощуватися (не дуже зручно)»; назва 
зумовлена тим, що своє гніздо з бід- 


580 




прйтір 


прйтча 


ною підстилкою із стебел цей птах 
мостить просто в ямках (Птицьг 
СССР 218—219). — Див. ще при, 
тйкати. 

[прйтір] «нарив, гнояк» Нед; — 
похідне утворення від притерти ; пер¬ 
вісно означало натерте місце на ті¬ 
лі. — Див. ще при, терти. 

[приткйй] «прудкий» Нед, [прит- 
кбмо ] «притьмом» Нед; — р. прьїт- 
кий у бр.. [прйткі\ у п. [ргуіп^с] «під¬ 
скочити», ст. ргусіас «спішити»; — 
псл. [*ргуЬ>кт>], очевидно, похідне від 
*ргуіііі «швидко рухатися, поспіша¬ 
ти», спорідненого з лит. зргаизіі «вти¬ 
скати», зргйзіі «вириватися, вислиза¬ 
ти», лтс. вргайііев «підійматися, про¬ 
ростати (про картоплю)», свн. зргіезеп 
«давати пагони», гот. зргаиіб «швид¬ 
кий», дангл. 5рге\Иіап «борсатися», 
англ. зрга\\4 «розтягти», кімр. Гіп^зі; 
«поквапливість»; пов’язувалося також 
(Потебня РФВ 4, 218; Соболевский 
Лекции 120) з [пруд] «швидка течія 
води», прудкйй\ неприйнятне виве¬ 
дення з реконструйованого *ргу§1ь 
(Ла^іс АїЗІРЬ 1, 432), або з *ргурі>, 
куди відноситься й болг. прйп(к)ам 
«біжу» (Георгиев Вт>пр. на бплг. етим. 
22). — Фасмер—Трубачев III 391 — 
392; Черньїх II 78; Преобр. II 140; Тга- 
иїтапп 277; Регззоп Веііг. 874; Мгіге- 
паиег БР 14, 173; Ресіегзеп КеІБ Ог. І 
81 . — Пор. сприт. 

притока, притічний, приточити, 
притбіиний — див. надточити. 

притомний «який не втратив сві¬ 
домості; [присутній]», [ притбмен, при- 
томенний О] «тс.», притомність, при¬ 
томніти «приходити до тями», опри¬ 
томніти «привести до тями», [спри- 
тбмний\ «присутній» Нед, Пі; — р. 
[притомний] «свідок, самовидець», бр. 
прьітбмньї «притомний», п. рггуіогппу 
«притомний; присутній; (ст.) сьогочас¬ 
ний». ч. ргйотпу «присутній; сучас¬ 
ний, теперішній», слц. рпіотпу «при¬ 
сутній; наявний; теперішній», вл. ргі- 
іотпу «присутній; теперішній», пл. рзі- 
Іотпу «тс.»; — похідне утворення від 


словосполучення при _ тому. — Вгиск- 
пег 682; МасЬек Е8ЛС 495. — Див. ще 

при, той. 

[притбмок] «прізвисько» О; — оче¬ 
видно, результат видозміни слова [при- 
дбмок] «прізвисько», зближеного із 
займенником той (те). — Оньїшкевич 
Исслед. п. яз. 247. — Див. ще иридб- 
мок. 

[притбчка] (бот.) «актея колосис¬ 
та, чернець, Асіаеа зрісаіа В.» Бі; — 
результат скорочення назви [сороко- 
приточка] «тс.» Бі, Мак, етимологічно 
неясної. 

[прйтруд] (ент.) «арктія (вид гусе¬ 
ниці), Агсііа (егиса)» Г, Нед, [прй- 
трут ВеЗн, петрук тж, прйтур Нед] 
«тс.»; — результат перенесення на гу¬ 
сінь назви [прйтрут] «нарив на нозі 
між пальцями, на п’яті»; перенесення 
зумовлене отруйною дією розтопта¬ 
ної арктії на підошву босої ноги. — 
ВеНЗн 28. — Пор. підбіг. 

[прйтрут] «нарив на п’яті Г, Нед; 
нарив на нозі між пальцями О»; — 
похідне утворення від основи труд- 
«хвороба, захворювання» (пор. др. 
трудь «хвороба», п. ігдсі «проказа; 
(ст.) висип»). — Див. ще при, трудо- 
ватіти. 

притуга «скрутне становище, горе, 
біда; [велика туга; пригода Нед]»; — р. 
[притушать ] «набридати, докучати», 
[притужньїй] «важкий, тяжкий, ви¬ 
снажливий, натужний», др. притужь- 
ньіи «скрутний, важкий», притужати 
«турбувати; надокучати; виснажувати», 
схв. притуга «біда; нещастя; злид¬ 
ні»; — псл. :і: ргіІ 9 £а «горе, біда», пов’я¬ 
зане з їр§а «туга». — Див. ще при, 
туга*. 

прйтча «коротке повчальне опові¬ 
дання; [випадок, дивний збіг, пригода 
Нед]», [ притчовий ] «який стався через 
випадок; наснився».Нед; — р. прйтча 
«вислів, коротке повчальне оповідання; 
[несподіваний (нещасний) випадок; не¬ 
сподіване захворювання; уроки, причи¬ 
на]», бр. прьїтчй «притча, [неприєм¬ 
ний випадок, ганьба]», др. притьча 


581 




притьмо 


приход 


«притча, приклад, вислів; випадок; не¬ 
щастя, лихо», п. ст. рггуїсга «випа¬ 
док», болг. прйтча «притча», схв. пра¬ 
ча «оповідання; притча, казка», слн. 
ргіса «момент, теперішній час; свідчен¬ 
ня, свідок; притча, казка, оповідання», 
стел, притул «притча»; — псл. ргійь- 
са < ^’ргі-ї'ьк^а «випадок», похідне від 
ргікькпрїі, утвореного за допомогою пре¬ 
фікса ргі- «при-» від кькпрїі «ткнути». 
— Коломієць Мовозн. 1992/ 1, 43; Огі- 
єнко РМ 1938, І 42; Фасмер III 368; 
Преобр. II 127; Желтов ФЗ 1875/3, 8; 
Вгйскпег 445; Мікі. ЕАУ 368. — Див. 
ще при, тйкати. — Пор. причта. 

[притьмо] «тавро на вусі вівці: пря¬ 
ма горизонтальна риса»; — результат 
видозміни деетимологізовапої форми 
[петьмб] «пляма», зближеної з прйть- 
мбм «негайно; дуже; цілком». — Див. 
ще п’ятно. 

притьмом «негайно; наполегливо; 
настійно; швидко; дуже, сильно; ціл¬ 
ком; [точно, напевне]», прйтьма «тс.», 
[прітьма] «у вічі»; — р. [ прйтмом ] 
«раптом і поспішно, негайно, немину¬ 
че»; — очевидно, похідне утворення 
від *прить «швидкість, прудкість» (пор. 
р. прьіть «тс.», укр. [приткйй] «швид¬ 
кий, прудкий»). — Див. ще приткйй. 

[притюжина] «жердина по краю 
стріхи, що притискає солому», [при- 
тюжити ] «укріпити стріху жердина¬ 
ми»; — пов’язане з [притужина] «жер¬ 
дина по краю стріхи, що притискає со¬ 
лому», [притужити] «укріпити жер¬ 
динами солом’яну стріху або віз із сно¬ 
пами»; характер звукової варіативності 
неясний. — Див. ще при, тугйй. 

[притякнути] «злегка підсохнути» 
ЛексПол; — неясне; можливо, резуль¬ 
тат видозміни форми протряхнути 
«підсохнути». 

притяти «прикріпити, прив’язати», 
притинати «прикріплювати», [при- 
тйн] «місце, де стоять вартові, пост» 
Нед, [притйна] «тс.» Нед; — р. [ при- 
тйн\ «місце, де стають вартові; місце, 
де щось прив’язано; межа руху, точка 
стояння чогось»; — результат видозмі¬ 


ни значення «обрізати», звідки «прико¬ 
ротити, перепинити, обмежити пере¬ 
міщення, припинити». — Див. ще при, 
тяти. 

прихамрати — див. обхамори- 
ти. 

прйхати «видавати глухий уривча¬ 
стий звук СУМ; кашляти Г; сопти 
Нед», прйхкати «прихати»; — п. ргу- 
скас «пирхати», болг. прйхна «пирхну; 
пирскну, засміюсь»; — псл. ргухаїі 
«пирхати», пов’язане з ргувкаіі «при¬ 
скати», можливо, також з пирхати. — 
МасЬек 1953, 4, 122. — Див. ще 
прйскати. — Пор. пйрхати. 

[прихахулити] «причепурити»; — 
очевидно, пов’язане з [хахулатий] «чу¬ 
батий» (про птахів) (див.). 

[прихахулитися] «приплентатися» 
Нед; — неясне. 

[прихеритися] «притаїтися» Нед; — 
очевидно, пов’язане з п. рггесЬега «під¬ 
ступна, хитра людина; шахрай, кру¬ 
тій». — Див. ще прехйра. 

прихірмати(ся) — див. обхамо- 
рити. 

[прихмелйтися] «припалитися» 
(про хліб на пні); — неясне; можливо, 
походить від псл. [*ргі-хта1Ш в§], що 
виникло внаслідок фонетичного пере¬ 
ходу з > х в позиції після і з *ргі-вта1і- 
їі в§, пов’язаного з втаїш «смалити». — 
Горячева Зтимология 1986—1987, 156; 
Мовгугівкі Р2ЛР 221. — Див. ще при, 
смалйти. 

приход «парафія», [приходная] 
«(парафіяльний) священик» Нед, [при- 
хбдетво] «домівка священика» Нед, 
прихожанйн «парафіянин» УРС, Нед; — 
бр. приход «прихід, прибуття; прибу¬ 
ток; парафія»; — запозичення з росій¬ 
ської мови; р. приход «прихід, при¬ 
буття; прибуток; парафія» пов’язане з 
приходить «приходити», утвореним за 
допомогою префікса при- «при-» від 
дієслова ходить ; значення «парафія» 
розвинулося на основі значення «сход¬ 
ка для виборів церковного старости». — 
Фасмер III 368. Див. ще при, хо- 
дйти. 


582 




прихбрний 


причина 


[прихбрний] «ошатний»; — очеви¬ 
дно, пов’язане з хороший, [карний] 
«чистий, охайний», [харити] «чисти¬ 
ти». — Петлева Зтимология 1982, 36— 
37. — Див. ще харити, хороший, 
[прихторйти] «підохотити; допомо¬ 


га 


зичення з польської мови; п. рггу^іб- 
ггус «вторити на музичному інстру¬ 
менті; підтакнути» утворене за допомо¬ 
гою префікса рггу- «при-» від дієслова 
^їбггус (у/іюгошас) «вторити», похід¬ 
ного від шібгу «другий». — Див. ще 
втора, при. 

[припаритись] «зручно сісти, при¬ 
моститися» Ва; — не цілком ясне; мо¬ 
жливо, похідне від цар. 

[прицеркувати ( сорочку)\ «оздоби¬ 
ти вишивкою з лляних ниток» Нед; — 
очевидно, пов’язане з [церувати] «што¬ 
пати» (див.). 

[прицибулиться (-цце)] «влашту¬ 
ватися, розташуватися, знайти приста¬ 
новище» Л; — очевидно, афективне ут¬ 
ворення від цибуля ; пор. розкапус- 
титися «розсістися, зайняти багато 
місця». — Див. ще при, цибуля. 

[прицуцуватий] «дурнуватий»; — 
очевидно, похідне утворення від вигуку 
цу-цу, що вживається для вираження 
здивування, розчарування. — Див. ще 
При, цу-цу. 

причандали «речі, приладдя», [пре- 
чендали Куз, причандал (одн.)], при¬ 
чандалля (зб.); — р. причандали «при¬ 
чандали»-, [причандали], бр. прьічьін- 
дальї «тс.»; — не цілком ясне; виводи¬ 
ться (Фасмер—Трубачев III 369) від р. 
чинйть «чинити» з вторинним -д-. 

[причапрячити] «привести до ла¬ 
ду»; — неясне; можливо, пов’язане з 
причепурити або чапрак «підстилка 
під сідло». 

причастя, причасник «той, хто при¬ 
чащається; [той, хто причащає; учас¬ 
ник; спів під час причастя; дієприкме¬ 
тник Куз]», [причаство] «участь» Нед, 
причастен «спів під час причащання» 
Нед, [причастич] «причастя; дієприк¬ 
метник» Нед, [ причасний ] «причетний; 


стосовний до причастя», причастити, 
причащати ; — р. болг. причастив 
«причастя; дієприкметник», бр. при- 
часць «причастя», др. причастив «при¬ 
частя; приєднання; частка; спадщина; 
дієприкметник», м. причесна «причас- 


причест 


п п : 

ґ 1 


запозичення зі старослов’янської мови; 
стел. причАстик «причастя; участь, 
причетність» пов’язане з дієсловом 
причастити са «причаститися; взяти 
участь», утвореним за допомогою пре¬ 
фікса при- «при-» від іменника часть 
«частина», очевидно, як семантична ка¬ 
лька сгр. рєтаАпфіс «причастя; участь», 
пов’язаного з дієсловом цбтаХаррауоо 
«беру участь». — Див. ще при, час- 
тйна. 

[причекнути] «присісти, сісти нав¬ 
почіпки» Нед, [причахнути Нед, при¬ 
чіпну ти Шух, причомкнути Нед] 
«тс.»; — не зовсім ясне; очевидно, по¬ 
в’язане з причинки вати (див.). 

причепа (іхт.) «ЕсЬепеіз паисга- 
1е5»; — похідне утворення від приче- 
пйти(ся)] назва зумовлена тим, що ця 
риба за допомогою присоски на голові 
прикріплюється до водяних хребетних 
або підводних предметів і в такий спо¬ 
сіб переміщається на значні відста¬ 
ні. — УРЕ 11, 503. — Див. ще при, 
чіпати. 

причина «підстава; лихо; хвороба, 
заподіяна чаклунством; [провина]», при- 
чйнець «людина, що спричинилась до 
чогось; ініціатор», причинних «тс.» 
Куз, [причинок] «причина, додаток», 
причйнний «божевільний, хворий», при - 
чинйтися «викликати, сприяти», спри- 
чйнник «винуватець; збудник» Куз, 
[спричинитися] «збожеволіти» Куз, 
[спричинуватіти] «тс.» Куз;.— р. болг. 
прачйна , бр. причина , п. рггусгупа, ч. 
рп'сіпа, слц. рп'сіпа, вл. ргісіпа, нл. 
рзісупа, м. причина ; — похідне утво¬ 
рення від причинити «додати, дороби¬ 
ти»; можливо, калька польського і, да¬ 
лі, чеського відповідників. — Харито- 
нова Мовозн. 1986/3, 66—69; Огієнко 
РМ 1938 І 43; Булаховський Нариси 56; 






причитати 


прйшка 


Фасмер III 369; Преобр. Вип. останній 
74; Вгііскпег 82; Маскек Е5ЛС 492— 
493; Вегл. І 156. — Див. ще при, 
чинйти. 

причитати «голосити», принижу¬ 
вати , причитання ;—'запозичення з 
російської мови; р. причитать, ст. 
причитати «приєднувати; приєднува¬ 
ти слова до плачу, голосити» походить 
від др.- причитати «причисляти; при¬ 
єднувати; обговорювати», утвореного 
за допомогою префікса при- «при-» від 
дієслова чисти «рахувати; читати». — 
Срезн. II 1496. — Див. ще при, чи¬ 
тати. 

[прйчитки] «повзучі стебла» Нед; — 
неясне. 

[причївки] «бур’ян» Нед; — оче¬ 
видно, похідне утворення від чбл6\ мо¬ 
тивація назви неясна. — Див. ще при, 


причілок, причолок — див. чоло, 
прйчка — див. прйчта. 

[прйчком] (у виразі [не п. сказа¬ 
ти] «не кажучи поганого слова»); — 
очевидно, пов’язане з [прйчка] «випа¬ 
док, нещасний випадок, подія, приго¬ 
да», що виступає тут із закінченням 
форми орудн. в. одн. -ом (зам. -о/о), 
властивим деяким південно-західним 
говіркам; первісне значення виразу 
мало бути «(.сказати) не накликаючи 
нещасного випадку»; пов’язання з рум. 
ргїсе «сварка» (ЗсЬеІисіко 141) викли¬ 
кає сумнів. — Див. ще прйчта. 

[причмолити] «оглушити, приго- 

ттг» і\/тт т ГТЛ 'гт-г л. ГЛ Г т п / / и ил А п і // / г а 1 /-зиоппи. 
кіч/ і*іі_і/ п і гіг \_/, л, \ \'илч-ирп 

томніти» О; — неясне. 

причомкнути — див. причекну- 


ти. 

прйчта «незвичайна пригода, див¬ 
ний випадок; [нещасний випадок Нед]», 
[прйшта] «історія; випадок, пригода», 
[прйчка] «зачіпка, привід; (нещасний) 
випадок, подія, пригода» Нед, [при- 
чтовий] «такий, причиною якого був 
якийсь випадок»; — результат метате¬ 
зи в слові притча «тс.» (див.). 

[причупкувати] «сідати навпочіп¬ 
ки» ВеЛ; — слц. ргїсирії’ за «зіщулити- 


584 


ся»; — очевидно, запозичення з поль¬ 
ської мови; п. [рггусиркас] «сідати нав¬ 
почіпки» утворено за допомогою пре¬ 
фікса рггу- «при-» від [сиріес] «сидіти 
навпочіпки», ст. сгиріес «тс.», яке зво¬ 
диться до *сире1:і «тс.», пов’язаного 
чергуванням голосних з *с£реіі, до 
якого зводиться укр. чапіти «стояти 
зігнувшись». — 5Їа\узкі І 109—110. — 
Див. ще при, чапіти. 

пришелепкуватий, пришелепува¬ 
тий — див. шелепати. 

пришелець «прибулець», [приш- 
лець Нед, пришенець] «тс.»; — р. 
прииіелец , бр. прьішзлец , др. пришь- 
льць, пришелець , ч. ргізіес, слц. ргі- 
зеіес, [ргізіес], болг. прииіелец, слн. 
ргїзіес, цсл. пришьльць «іноземець»; — 
псл. ргізьіьсь, похідне від дієприкм. 
ргізьЬ «прийшов», утвореного за до- 


ГТА |\ ЇЛ ПА ТА ППЛ гК 1 Т/Л П ТЛ Г*1 /ГГПТ/ ,ч ПіГТ Г*Т 1 гт 

і іклуїул иги рі і~ \чірп“* під оен о 

«ішов»; форма пришелець (зам. зако¬ 
номірного пришлець) зумовлена впли¬ 
вом непрямих відмінків. — Див. ще 

ішов, при. 

пргішень, пришникй , прішнйк — 

див. прясти. 

пришестя «прихід, прибуття»; — 
р. болг. пришествие, бр. прьішзсце, 
др. пришьствие, пришествие , м. при¬ 
шествие] — запозичення зі старосло¬ 
в’янської мови; стел, пришьствик є по¬ 
хідним від дієприкм. пришьдт* «той, що 
прийшов», утвореного за допомогою 
префікса при- «при-» від шьдт*, спо¬ 
рідненого з укр. ішов і пов’язаного з 

П 1 і"» ТТА'іОА'ІЛ/Т 1/Л 1 и ТТТ И /,УА ГТТЛ -УТ/ .ч = _ ПтлГ) тггГІ 

Дім. '■..Кі Ч/ 1_)Ч/ IV! І II V/\Ч/Дп 1 П-У . - /_ЦГІ О . І І [ ч, 

ішов, при, ходйти, шествувати. — 
Пор. нашестя, пошесть. 

[пришийна] «необхідно» Нед; — 
очевидно, утворено на основі слово¬ 
сполучення при шиї на означення чо¬ 
гось дуже необхідного (пор. відповід¬ 
ний жест рукою до горла). — Див. ще 
При, шйя. 

[прйшка] (у виразі [до прйшки] 
«до останньої крихти») Нед; — очевид¬ 
но, результат видозміни форми крйш- 
ка у виразі до кришки «до останньої 
крихти». — Див. ще крйха. 




пришкарити 


прищинедь 


[пришкарити] «припалити» Нед; — 
очевидно, результат видозміни при¬ 
шкварити «присмажити, припекти». — 
Див. ще при, шкварити. 

[пришпитіти] «швидко прийти, по¬ 
спішити» Нед; — неясне. 

прищ 1 , [ пирщ ] «прищ», прищавий , 
[прищикуватий] «прищавий», прищу¬ 
ватий, прищавіти, прйщити «укрива¬ 
ти прищами», [сперщі] «прищі» О, 
[спйршок] «прищ» О; — р. прьіщ 
«прищ», бр. прьішч «тс.», др. прьіщь 
«нарив», П. ргу52С2 «прищ», [ргу52С2ЄІ] 
«тс.», ч. ргузкуг «пухир», [ргузс] (бот.) 
«молочай, ЕирЬогЬіа Б. (рослина, сік 
якої застосовується проти прищів та 
бородавок)», слц. ргузі;’ «прищ», вл. 
ргузкеї «мозоля, ствердіння шкіри», нл. 
рзизкеї «тс.», болт, прйшка «прищ», 
прйщя се «прищавію», м. прииїт 
«прищ», схв. прйиїт «чиряк; фурун¬ 
кул», слн. ршс «пухир», ЦСЛ. ПйЬІфЬ 
«прищ»; — псл. ргузсь (<*ргузк]ь), по¬ 
в’язане з ргузкаїі «прискати» (спочатку 
як назва нариву, тобто того, що може 
приснути, абб за подібністю прищів, 
пухирів, що з’являються здебільшого 
на гарячому хворому тілі, до бульба¬ 
шок на поверхні води під час кипіння); 
виведення безпосередньо від прис(о)к 
«жар» (Потебня Из зап. III 47) менш 
переконливе семантично, хоча й не за¬ 
перечує кінцевий зв’язок з приска¬ 
ти. — Булаховський Вибр. пр. III 364; 
Огієнко РМ 1938 III 133; Фасмер III 
392; Черньїх II 78; Меркулова Зтимо- 
логия 1970, 148—150; Преобр. II 140; 
Маскек ЕЗЛС 489; Маскек Лгп. гозїі. 
139; Младенов 525; Зкок III 45; Маїге- 
паиег БР 14, 173; Регззоп Веіїг. 333. — 
Див. ще пргіскати. 

[прищЧ «вид печива», [прищі] «вид 
тістечка» Пі, [прйщити] (у виразі при¬ 
щі прйщити ); — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. [ргузгсг] «печиво з гре¬ 
чаного борошна, яке гарячим умочають 
у розтоплене масло», очевидно, утво¬ 
рене від дієслова ргузгсгес «тріщати, 
сичати (на вогні)» (у зв'язку зі сма¬ 
женням печива на маслі), пов’язаного 


з ргузкас «прискати», якому відповідає 
укр. прискати. — V 13. — Див. 

ще пргіскати. 

[прищепа] «причепа, причіплива 
людина» Нед; — результат видозміни 
форми причепа, очевидно, зумовленої 
впливом основи щепйти . — Див. ще 

при, чіпати. 

[прищибати] «зганяти (худобу)», 
[прищебати] «пасти худобу» Нед; — 
очевидно, префіксальне утворення від 
[щибати] «збивати»; щодо семантики 
пор, збивати «зганяти до купи». — 
Див. ще при, щйбати 1 . 

прищикнути «прищипнути», [вй- 
щикнути] «вирвати, вищипнути», [вй- 
щик] «вид клейма у вигляді вирізки на 
вусі вівці», [защепнути] «прищипнути, 
защемити», [общикнути] «обрізати» 
Пі, [ущипнути] «ущемити, прищеми¬ 
ти»; — о. [ сощикнуть ] «зняти (нагар 
із свічки)», сощипиуть «тс.», бр. иічьі- 
каць «щипати», др. ущькнути «ущи¬ 
пнути; відкусити», ущьнути «тс.», п. 
рггузгкп^с «прищикнути», рггузгсгу- 
кас «прищикувати», ч. цзїкпоиїі «ужа¬ 
лити, вкусити» (про змію), слц. ргізіік- 
пйї «прищикнути»; — результат ви¬ 
дозміни давнішого (псл.) :|= изсьп<Ді 
(<*и-5сьрп<Ді), пов’язаного з введен¬ 
ням к(к) на місці зниклого р(п) і по¬ 
яви укр. и на місці зниклого редуко¬ 
ваного під впливом форми ^ щипати 
(< :|; зсіра1і). — Маскек Е5ЛС 626. — 
Див. ще при, щипати. 

[прищинець] (бот.) «жовтець вог¬ 
нистий, Капипсиїиз Иагпшиїа Б.» Мак, 
[прищирник] «жовтець їдкий, К. асег 
Б.; жовтець отруйний, К. зсеіегаїиз Б.» 
Мак; — р. лютик-прьіщинец «жов¬ 
тець вогнистий», [прьіщенщ] «тс.», бр. 
[прьиичаунік, прьіиічатнік, прьішчьі- 
нец] «тс.», п. [ргузкігпік, ргузхсхепіса] 
«тс.» (з ч. і з укр.), [’ргузгсгугпік] «очи¬ 
ток їдкий, Зесіит асге Б.; ломиніс пря¬ 
мий, Сіетаііз гесіа Б.», ч. ргузкугшк 
«жовтець»; — похідне утворення від 
прищ (псл. ргузсь, *ргу5кугь); назва 
зумовлена тим, , що від цієї отруйної 
рослини при зриванні її у людей на ру- 


585 






прищитися 

ках і при поїданні її в роті тварин утво¬ 
рюються нариви, прищі. — Нейштадт 
262; Масїїек Літі, го&іі. 49. — Див. ще 

прищ*. 

прйщитися «триматися задерикува¬ 
то, пихато; бундючитися»; — р. [при¬ 
щиться] «надуватися; надиматися, пну¬ 
тися, підіймати на собі шерсть, волос¬ 
ся, пір’я»; — похідне утворення від 
прищ ; в основі значення дієслова ле¬ 
жить скрите порівняння «надиматися, 
як прищ (про людину)». — Див. ще 
прищ 1 . 

приют «притулок; доброчинний за¬ 
клад для одиноких і незаможних», 
[приютний] «гостинний, привітний; за¬ 
тишний» Нед, приютйти «дати при¬ 
тулок, прихистити»; — болг. заст. при¬ 
ют (з р.); — запозичення з російської 
мови; р. приют «тс.» походить від діє¬ 
слова приютйть «дати притулок», ут¬ 
вореного за допомогою префікса при- 
«при-» від [ютйть] «укривати, хова¬ 
ти», що зводиться до псл. *ідкь «дах», 
спорідненого з лтс. ]йтіз, іитіа «тс.», 
]йтї «крити дах» (пор. також лтс. ра- 
ї'итїе «приют, притулок»); іє. *іец- 
«зв’язувати, з’єднувати». — Фасмер III 
369, IV 535—536; Черньїх II 67; 
МйНІ.—Епсіг. II 118, 119, 123. — Див. 
ще при. — Пор. іго. 

[прияти] «сприяти», [приязнува- 
ти] «ставитися дружньо; приятелюва¬ 
ти» Г, Нед, приятелювати, приязнь, 
приятелізм, приятель СУМ, Нед, 
приятельство «дружба, приятелюван¬ 
ня СУМ, Г; друзі (зб.) Нед», [прия- 
тіль\ «приятель, друг» Нед, [прият- 
ств о] «дружба, приятелювання; друзі 
(зб.)» Нед, [ прияч 1 «приятель; той, хто 
сприяє, допомагає» Нед, приязний 
«схильний (до когось), дружній; приєм¬ 
ний СУМ, Г», [заприязнйти] «зв’язати 
дружбою» Ж, [наприяте] «придбати» 
Корз, [неприязник] «заздрісник; непри¬ 
вітна людина» ВеЛ, непрйязнь, непрй- 
ятель «ворог, супротивник СУМ, Ж; 
[чорт Г]», [неприятельство] «ворож¬ 
неча, неприязнь», [ сприятелитися ] 
«потоваришувати» ВеЛ, сприятелюва- 


прі 

ти(ся) «тс.», сприяти, [сприяїти\ 
«сприяти» Нед, сприятливий ; — р. ст. 
прьіять «бути відданим, прихильним», 
бр. [прияць\ «сприяти, допомагати», 
др. прияти «сприяти; піклуватися; бу¬ 
ти відданим, прихильним», п. ст. рггу- 
}вс «сприяти», ч. ргаїі, слц. ргіаБ, вл. 
ргес, нл. [рзаз], ст. рзуаз «тс.», болг. 
приятел «приятель, друг», м. придає 
«подобається; дає користь», схв. при]а - 
ти «подобатися, смакувати; давати ко¬ 
ристь, бути корисним», слн. рграй «па¬ 
сувати, годитися, відповідати, бути ко¬ 
рисним», стел, пригати «сприяти»; — 
псл. ргі]аіі, *ргь]а1і; — споріднене з 
дінд. ргіуаїї «дорогий, гідний», ргіуаїе 
«є задоволеним», ргіпаті «тішить», ав. 
їгуа «любий, улюблений», їппаіїі «лю¬ 
бить, цінує», гр. тграод «лагідний, 
м’який», гот. Ггі]6л «любити», Ггрбпсіз 
«друг», двн. ітіипі «тс.», нвн. їгеіеп 
«сватати», лтс. ргіекв «радість». — 
Кравчук УМШ 1957/4, 79; Фасмер III 
369—370; Черньїх II 67—68; Вгйскпег 
445; Масїїек ЕЗЛС 490—491; Зсїїизіег- 
Зе^/с 1170; Младенов 525; Зкок III 
40—41; Тгаиігпапп 231; МйЬІ.—Епсіг. 
III 393; МаугЬоїег II 378—380; ІЛїїеп- 
Ьеск 180; Тогр 247; Регззоп Веіїг. 699; 
Рокоту 844; Бенвенист 215. 

[приятний] «сприятливий; люб’яз¬ 
ний, милий, привітний Г; приємний 
Нед», [приятно] «люб’язно, мило, при¬ 
вітно; пристойно»; — р. приятний 
«приємний; (ст.) прийнятний», др. при- 
ятьнии «прийнятний; приємний», болг. 
приятен «приємний», м. прщатен , схв. 
прщатан, слн. ргИеїеп «тс.»; — запози¬ 
чення з церковнослов’янської мови; цсл. 
приїлтьігь «прийнятний, приємний» є 
похідним від пршАтж «прийнятний», по¬ 
в’язаного з дієсловом пртжти «прийня¬ 
ти», утвореним за допомогою префікса 
при- «при-» від юті «узяти». — Фасмер 
III 370; КЗСРЯ 366—367; Цьіганенко 
373. — Див. ще при, яти. 

прі (мн.) заст. «вітрила» Нед; — 
очевидно, індивідуальне авторське від¬ 
творення др. п(ь)рь «вітрила», форми 
множини від а(ь)ря, п(ь)ря «вітри- 


586 








прізвисько 


прісний 


ло», запозиченого з прибалтійсько-фін¬ 
ських мов; пор. фін. ест. водськ. риг]е 
«вітрило», вепс. ригеЬ, лів. *риггі, рй- 
га^ «тс.»; припущення (Ілсіеп Зїшііеп 
24; Каііша 187; МйШ.—ЕпсН. І 356; 
Міккоіа Вегйкг. 40) про походження 
цих прибалтійсько-фінських слів від 
лит. Ьйге «вітрило» і зв’язок цього ос¬ 
таннього з гр. срарод «тс.» недостатньо 
обґрунтовані; імовірніше, навпаки, по¬ 
ходження литовського слова, як і лтс. 
Ьига «тс.», від якогось із зазначених 
прибалтійсько-фінських, очевидно, лів- 
ського (№етіпеп К2 72, 129). — Фас- 
мер—Трубачев НІ 392; Ргаепкеї 65. 

прізвисько, прізвище ; — резуль¬ 
тат видозміни давніших прозвисько , 
прозвище (< др. прозьв-), викликаної 
переходом о > і в новоутвореному за¬ 
критому складі (перед зниклим реду¬ 
кованим голосним ь), для префікса 
про-, як правило, не характерним. — 
Див. ще звати, про. 

[прік] «решта» Нед, [прочий] «ін¬ 
ший» Нед; — р. прок «пуття, сенс; ко¬ 
ристь; вигода; [решта]», др. прокь «ре¬ 
шта, залишок», прокьіи «інший, реш¬ 
та», п. [ргокіеп] «весь, усякий», ст. ргок- 
пу «тс.», ч. ст. ргокпі «усякий, кожен», 
болг. прбчее «інше; отже», стел, прокт* 
«той, що лишився, належний до решти; 
інший», цсл. прочь, (промий) «тс.»; — 
псл. ргокт» <*ргокоз, що виникло вна¬ 
слідок розширення рго «про» елементом 
-ко-, подібно до лат. гесіргосиз «зве¬ 
рнений уперед і назад» (*гесо- + *рго- 
со-), ргосегез «найзнатніші вельможі; 
кінці балок, що виступають із стіни», 


гр. тгрбисс «відразу, раптом»; первісне 
значення *ргокоз, мало бути «той, що 
знаходиться попереду». — Фасмер III 
373; Черньїх II 70; Брандт РФВ 18, 9; 

НоГтапп 284; Зоїтзеп К2 35, 472; 

і оо /її. тр о 


си-г\сі і о о, її, тоншії її и, 


45. — Див. ще про. 


пріор «настоятель католицького 
чоловічого монастиря» СУМ, РУС, 
пріорйна «ігуменя католицького жіно¬ 
чого монастиоя» Куз; — о. ппибо. бо. 

, і * і і і ' і 


прьіер, п. рггеог, ч. ргеуог, слц. рпог, 


болг. прйор , схв. прйор , слн. ргіог; — 
запозичення з латинської мови; лат. 
церк. ргіог «настоятель монастиря» ви¬ 
никло внаслідок семантичної видозмі¬ 
ни лат. ргіог (< *ргі-юз) «передній, пер¬ 
ший; старший; значніший, важливі¬ 
ший», що за походженням є вищим 
ступенем до лат. ст. ргі (пізнішого 
ргае) «спереду, перед» (однієї з форм 
латинського префікса рег-), спорідне¬ 
ного з гр. тгріу «раніш» і наявного та¬ 
кож у лат. ргітиз (< *ргі-і5-то-5) «пер¬ 
ший», найвищого ступеня до того са¬ 
мого ргі. — СІС 2 681; \Уа1с1е—Ноїт. II 
283—286, 361, 363; БаигаІ 587. — 
Пор. примус. 

пріоритет «першість; переважне 
право»; — р. болг. м. приоритет , бр. 
прьіярьітзт , п. ргіогуіеї, ч. слц. вл. 
ргіогіїа, схв. приоритет , слн. ргіогі- 
Іеіа; — запозичення з німецької мови; 
нім. РгіогіШ «пріоритет» походить від 
слат. ргіогіїаз (род. в. ргіогіїаїіз) «пер¬ 
шість», похідного від лат. ргіог «пер¬ 
ший». — СІС 2 681; Кораіігїзкі 785; їїаи- 
хаі 588. — Див. ще пріор. 

прірва 1 ; — результат видозміни 
давнішого прорва (<др. * прор'ьва ), зу¬ 
мовленої переходом о > і в новоутво¬ 
реному закритому складі (перед зник¬ 
лим редукованим голосним ь), для пре¬ 
фікса про-, як правило, не характер¬ 
ним. — Див. ще поо. овати. 

• г 2 х х / 

прірва — див. перерва. 

прїснйй 1 СУМ, Нед, пріснуватий , 
[прісняк] «прісний хліб; пиріг з пріс¬ 
ного тіста Нед», [прісняник] «прісний 
хліб», [напрісник] «хлібина з прісного 


тіста; невдало спечений пиріг» Корз, 
опріснювальний , опріснювач , опрісни¬ 
ти, опріснювати , опрісняти ; — р. 
пресньїй , бр. прзсньї , др. пр'Ьсьньїи , п. 
рггазпу «прісний», ст. рггезпу, ч. [ргез- 

г-ілЛ л П Т т І г~» V/"V VI ч ті у.'Т' ґ\ . ч Й Л ПГ» гуЛ Л . 

п)Ч, иилі . иуес,еп 

«свіжий», м. пресен «свіжий, сирий», 
схв. пресан «прісний; сирий», слн. рге- 
зеп «прісний; сирий; свіжий», стел, 
просіть «прісний»; — псл. ргезпь 
<*рге5кпь; — споріднене з лит. ргез- 
каз «прісний» і, очевидно, також з двн. 


587 





пріснйй 


пріч 


ІГІЗС «свіжий», нвн. їгізсЬ «тс.»; розбіж¬ 
ність щодо вокалізму, можливо, пояс¬ 
нюється (МасНек ЕЗІС 491) вторин¬ 
ним (експресивним) подовженням е у 
балтійців і слов’ян. — Фасмер—Труба- 
чев III 360; Черньїх II 65—66; Вшскпег 
440; Младенов 534; Зкок III 41—42; 
Тгяиїтяпп 231; ОІг^Ьякі ТР І 140; 
КІи^е—Міігка 219—220; Неік^уізі 
238—239; Ріск III 248. — Пор. опріс¬ 
нок. 

[пріснйй 2 ] «нинішній; той, ідо живе 
тепер» Нед, прісно «вічно, завжди»; — 
р. заст. прйсньїй «справжній; постій¬ 
ний, вічний», прйсньїе «близькі; при- 


Лі Т ТІ їТТТ/НТ V 


пт\ іп глі і п и и/11 


■ ПҐ^Ґ' Г Г\ТЛ'ІТТ7ТЛ 


близький, рідний; свій, власний; справ¬ 
жній; гідний; досконалий», болт. заст. 
прйсно «завжди», м. присен «близь¬ 
кий, інтимний; щиросердий», схв. 
прйснй «близький», стел, присне «рід¬ 
ний, близький», прйсно «завжди»; — 
псл. ргіз(ь)пь < :И рГЩЬ 5 ІЬПЬ ) утворене 
за допомогою префікса ргі- «при-» від 
кореня *ез- «бути», наявного, зокрема, 
в укр. є; менш вірогідні інші пояснен¬ 
ня: виведення з *ргї-5Їо- від зіо\аі\ 
«стояти», букв, «який стоїть поруч» 
(Преобр. II 126), пов'язання з лат. 
ргізсиз «гідний» (Фасмер III 366), ви¬ 
ведення з ргі- та *і$-, пов’язаного з ізїь 
«справжній» (МасЬек ЕЗІС 494); наяв¬ 
ність і замість и зумовлена церков¬ 
нослов'янським ( книжним! впливом. — 
Фасмер—Трубачев III 366; Зкок III 44. 
— Див. ще е, при. 

[прісний 3 ] (у казках) «чужий, сто¬ 
ронній»; — очевидно, результат семан¬ 
тичної видозміни др. присьньш «близь¬ 
кий, рідний», що набуло в казках про¬ 
тилежного значення. — Див. ще пріс¬ 
нйй 2 . 


[прість] «глибоке провалля, безод¬ 
ня» Нед; — очевидно, результат се¬ 
мантичної видозміни др. прость «пря¬ 
ма дорога», пов’язаного з прикметни¬ 
ком прость «простий, прямий»; се¬ 
мантичний розвиток міг бути таким: 
«пряма дорога (часто через гору, гли¬ 
боке провалля тощо)» —> «дорога через 


глибоке провалля» —> «глибоке провал¬ 
ля». — Див. ще прбстгій. 

[прісь] (вигук, яким відганяють ко¬ 
тів), [прись] «тс.» (Умань); — пов’яза¬ 
не із семантично тотожними вигуками 
тпрусь , [ брись] (див.). 

[прїся] «вид гаївки (весняної гри)» 
Нед, 1 прісь] «тс.» Нед; — неясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з просо (пор. прісся 
«пріснище») як назвою однієї з найда¬ 


вніших злакових культур у слов ин, що 
згадується, наприклад, у відомій пісні- 
грі «А ми просо сіяли». 

пріти «тліти, гнити; пітніти; мліти; 

[пекти (про сонце)]», прілина , [прілка] 
и 


.. Алплтлл 

/ і І/ і V/ V/ V 1 V/ IV» 


/,гттт^ па 


УЛ ( ЛІ. 

/ І-Д/І'./ЬС/; 


М ЛІ/// 

/ V Д/ М V иьм-} 


/ 

/ І* 


луватий , [запопрілий ] «спітнілий» 

Нед, [попрана] «бруд від поту» Нед, 
попрілість (спец.), розіпрілий\ — р. 
преть «пріти», бр. прзць , п. рггес, слц. 
ргіеі’ «тс..», нл. ргез «сохнути, в’янути 
(від спеки)»; — псл. *рге1і, пов’язане з 
рага (рагь) «пара»; — споріднене з гр. 
тгрцдсо, тгіртгргцл «палю, спалюю», ав. 
Ігае9- «гнити, розкладатися»; пов’язан¬ 
ня з вірм. еїагп «булькочу, киплю, хви¬ 
лююсь» (ЗсЬеїїеІо^іїг ВВ 29, 33) не¬ 
прийнятне. — Фасмер III 362; Черньїх 
II 66; Зализняк ВСЯ VI 35; Вгііскпег 
442; Масйек ЕЗЛСЗ 393; ЗсНизІег-Зех^с 
1156; Ноїтапп 270; Рег$$оп Веііх. 875; 
Маїгепаиег ЕР 14, 180. — Пор. пара 1 . 

прїтьма — див. прйтьмбм. 

Іппіиі лгртк 1 ітімл \пг>ііиіги\ (л7 йтл- 

разі [і я не п. І «і я не від того») Нед, 
[прічка] «відхід із нез’ясованих при¬ 
чин» Нед, [прічка] «покидання хати 
жінкою, коли вона посвариться з чоло¬ 
віком» Ба, [прічка] «геть», [проч] «тс.» 
Нед, [прбчка] «чужина» Пі, [прочки] 
«геть» Пі; — р. прочь , бр. прдчкі (мн.) 
«відхід із дому (звичайно від чолові¬ 
ка)», др. прочь «геть», проче , п. ргесг, 
[ргусг], ч. ргус, слц. вл. ргес, нл. р$ес, 
рзе]с, слн. ргос «тс.», стел, прочь «той, 
що лишився», прочє «нарешті; крім то¬ 
го; все-таки»; — псл. ргось (ргосіі) 
«той, що лишився», яке є формою ви¬ 
щого ступеня від ргокь «тс.»; західно¬ 
слов'янські форми зводяться, очевидно, 


588 





прічка 


пробка 


до псл. *ргьсь, де ь замість о могло 
бути введене вторинно під впливом 
близького за функцією У'ьпь «геть». — 
Фасмер III 386; Черньїх II 76; МасЬек 
Е5ЛС 489. — Див. ще прік. — Пор. 
опріч, прочанин. 

[прічка] «наречена, люба»; — неяс¬ 
не; можливо, походить від рум. заст. 
Ігізса «молода весела дівчина», етимо¬ 
логія якого неясна. 

пріяний — див. перо, 
про, про-] — р. про, про-, бр. пра, 
прапро-, др. про «про; для; через 
(причин.)», п. ст. ргге «для; через», 
ргге-, рго-, ч. рго «для; через», рго-, слц. 
рге «для; через», рге-, рго-, вл. рге «че¬ 
рез», рге-, нл. рзе «про; через», рзе-, 
болг. м. схв. про-, слн. рго-, стел, 
про-; — псл. рго, рго-; — споріднене з 
прус, рга «через, для», рга- «про-, пере-, 
за-», лит. рга- «тс.», дінд. рга- «перед, 
за-», ав. дперс. Іга- «тс.», гр. тгрб «пе¬ 
ред», тгро-, лат. рго- (рго-) «перед, за-», 
дірл. го-, гот. Іга- «тс.». — Фасмер III 

07 А. тт л ^.. тт со. г?о тН' лол. 

о/и, 'ієрньїл п ио, таєпек чгоч, 

Младенов 525; $кок III 47—48; Е55Л 
51. §т. І 216—220; Тгаиїтапп 229; Таї¬ 
сіє—Ноїш. II 364—366; ІЛіІепЬеск 176; 
Ріск III 232; Ноїтапп 284; Ресіегьеп 
Кеіі. Ог. II 283, 300. 

проба «перевірка; кількість частин 
благородного металу в сплавах», [прі- 

о ґ\іґ 1 л п пл(л о л Т-Т сіп \ т г\ і' -іґ п ] /,ппА(ла 

<-/ ) V | V і 1 <_І '/• А |_ / і- Д/ V 1 _/ І V И* ] 

зразок» Куз, [ пробант ] «досвідчена лю¬ 
дина», [пробація] «випробування», [про- 
бівка ] «трубка для аналізів» Куз, [про- 
бівнйк] «пробірник» Куз, [ пробка} 
«проба, зразок» Нед, пробник , [ пробу - 
нок] «проба, випробування Г; дослід 
Нед», [прібен] «досвідчений, практич¬ 
ний» Нед, [прібнйй] «тс.» Нед, [про- 
бантний] «досвідчений», пробний, про¬ 
бувати] випробувач, випробний, ви¬ 
пробовувати, випробувати, спроба , 
[спробунок] «проба, випробування» 
Нед, спробний «пробний; піддослід¬ 
ний»; — р. бр. болг. м. схв. проба , п. 
слц. слн. ргбЬа, ч. ргйЬа, вл. нл. ргоЬа; — 
запозичено із середньолатинської мови, 
очевидно, через польську або ново- 


верхньонімецьку (нвн. РгбЬе); слат. 
ргоЬа «проба, випробування» пов’язане 
з лат. ргоЬо «випробовую; схвалюю», 
пов’язаним з ргоЬиз «добрий; випробу¬ 
ваний, порядний, чесний», спорідненим 
з дінд. рга-ЬЬйН «видатний», псл. Ьуїі 
«бути». — Акуленко 134; Шелудько 
43; Фасмер III 370; Черньїх II 68; 
Вгйскпег 437; НоІиЬ—Буег 400; \Уа1- 
сіе—НоГт. II 366. — Пор. Пров. 

пробатурптися — див. обатури- 
тися. 

пробі «(виг.) рятуйте; неодмінно, 
конче; ради бога», [проба] «крик, зойк 
Бі; (виг.) ґвалт, рятуйте Л», [прббаги] 
«малі хлібці для жебраків» О, [пробіг] 
(виг.) «ради бога, їй-богу; ґвалт, рятуй¬ 
те» Пі, пробу (виг.) «пробі» Нед, [про- 
божити] «стогнати, голосити» ЛексПол, 
ст. пробог(ь) (1564); — п. рггеЬб§ 
(виг.) «боже мій, матінко (моя)», ч. 
ргоЬйЬ (виг.) «ради бога», слц. ргеЬойа 
(виг.) «ради бога; матінко (моя)»; — 
результат злиття виразу про богь 
(> про біг) з наступною редукцією ос¬ 
нови біг > бі } як у спасибі (< спаси 
біг)\ можливо, калька польського 4 або 
чеського виразів. — Засіп.—Аіїг. І 5, 
363. — Див. ще бог 1 , про. 

пробірка «скляна трубка для ла¬ 
бораторних дослідів», пробірник, про- 
бірня «пробірна палатка» Куз, пробір- 


1.11)11 VI І ГМ І £> П +У1 1 І 

м - И / П , у сллпьіа,. 


VI ГЛ ҐУ ЛГҐУ 

чур. п^^іріхи.. 


запозичення з російської мови; р. про- 
бйрка утворено від нвн. ргоЬіегеп «ви¬ 
пробовувати», що походить від лат. рго- 
Ьо «випробовую». — Фасмер III 370; 
Преобр. II 128; КЗСРЯ 367; Цьіганенко 
373; К1и§е—Міігка 566. — Див. ще 
проба. 

пробка «корок», пробочник «што¬ 
пор», пробковіти (бот.); — р. пробка 
«корок», ст. проб «затичка, що закри¬ 
ває отвір гармати», бр. пробка «ко¬ 
рок», п. [ргорек, ргора], нл. ргор «тс.», 
слн. ргоЬкоУЇпа «кора пробкового ду¬ 
ба»; — запозичення з російської мови; 
р. пробка походить, очевидно, з ниж¬ 
ньонімецької або голландської мови; 
нн. ргорке «пробка», ргор(ре) (звідки 


589 





проблема 


провізія 


гол. ргор) «тс.», виникло, мабуть, як 
результат контамінації звуконасліду¬ 
вального нн. ргитрзеп «набивати» і 
нн. зїорреп «затикати» при можливому 
впливі з боку нн. ргорреп «(бот.) при¬ 
щеплювати». — Шелудько 43; Фасмер 
III 370—371; Черньїх II 68; К1и§е— 
Міїгка 547. 

проблема, проблематика, проб¬ 
леміст, проблематичний, проблем¬ 
ний ; — р. болг. проблема , бр. праб- 
лема } п. вл. ргоЬІегп, п. ргоЬІетаї, ч. 
слц. слн. ргоЬІет, м. проблем , схв. 
проблем ; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; нім. РгоЬІет, фр. 
ргоЬІете, англ. ргоЬІет через посеред¬ 
ництво лат. ргоЬІета «завдання, питан¬ 
ня, проблема» зводяться до гр. тгр6(3- 
Хгцаа (род. в. 7гро(ЗЛг]ратос) «завдання, 
питання, проблема; трудність; справа», 
букв, «щось виставлене вперед», що 
походить від дієслова тгроРаЛЛсо «ки¬ 
даю вперед; (про питання, завдання) 
ставлю, виставляю, пропоную», утворе¬ 
ного за допомогою префікса 7гро- «пе¬ 
ред, спереду; раніше» від дієсло¬ 
ва раЛЛсо «кидаю, мечу». — СІС 2 681; 
Фасмер III. 371; Черньїх II 68; Кораіігі- 
зкі 785; НоІиЬ—Буег 395; Георгиева 
БЕ 1959/6, 551—552; Вуіаклща 771; 
Баигаї 588; Кіеіп 1245; Ргізк І 215— 
217. — Див. ще бал 1 , про. — Пор. 
балістика, гіпербола, емблема, сим¬ 
вол. 

[пробочка] (орн.) «волове очко 
(кропивник), ТгО£ІОСІуїЄ5 Іго^іосіуіез 
Б.» Шарл; — неясне. 

Пров (чоловіче ім’я), ст. Провь 
«предводитель» (1627); — р. Пров , бр. 
Проу ; — запозичення із середньогре- 
цької мови; сгр. Про(Зос зводиться до 
лат. РгоЬиз «тс.», що виникло з прик¬ 
метника ргоЬиз «чесний, випробува¬ 
ний, порядний; добрий, добротний», 
який складається з префікса рго- «пе¬ 
ред, попереду» та основи Ьи-з, пов’яза¬ 
ної з перфектом іи! «(я) був», спорід¬ 
неного з псл. Ьуїі «бути». — Беринда 
228; Петровский 183; Спр. личн. имен 
447; Суперанская 81; Таїсіє—Ноїт. І 


557 — 558, II 366. — Див. ще бути 1 , 

ппо. побба 

__ г -* - 

[прова ] «передня частина корабля; 
носова частина човна Берл»; — р. 
[прова], схв. прова «тс.»; — запози¬ 
чення з італійської мови; іт. (венец.) 
[ргоуа] є діалектним варіантом форми 
ргога «тс.», що виникло з нар.-лат. рго- 
га, яке походить від гр. 7грсора «перед¬ 
ня частина корабля; передня частина», 
спорідненого з дінд. рйг-уа- «передній, 
перший», тох. В раг-у/е «перший», псл. 
^рД'У'ь «тс.», укр. перший. — Фасмер 
III 371; Ргізк II 608—609. — Див. ще 
перший. 

[прова 2 ] «униз» О, [провалй] «тс.» 
О; — пов’язане з валити (див.). 

провадити — див. вестй. 

[проверюхатися] «перевертатися, 
валятися» Нед, [ провирюхатися ] «про¬ 
чунятися зі сну» О; — неясне; можли¬ 
во, пов’язане з ворушити. 

провіант; — р. болг. провиант , 
бр. правіянт , п. вл. ргоичапЕ ч. слц. 
ргоуіапі, м. прови/ант, схв. провй- 
/ант , слн. ргоуіапі; — запозичення з 
німецької мови; нвн. Ргоуіапі: походить 
від іт. ргоуіапсіа «тс.», яке зводиться до 
слат. ргоЬепйа «те, що має постачати¬ 
ся», що виникло з лат. ргаеЬепсІа «тс.», 
похідного від ргаеЬео (з давнішого ргае- 
ЬіЬео) «простягаю, підставляю; даю, 
постачаю, приставляю», утвореного за 
допомогою префікса ргае- «перед, попе¬ 
реду» від ЬаЬео «тримаю, ношу; беру; 
маю», спорідненого з лит. §аЬапа «обе¬ 
ремок», гот. §іЬап «давати», нвн. §е- 
Ьеп, англ. £іує «тс.», псл. £аЬаїі «бра¬ 
ти, хапати». — СІС 2 681; Фасмер III 
371; Кораіігізкі 797; НоІиЬ—Буег 399; 
К1и£е—Міїгка 567 — 568; Таїсіє — 
Ноїт. І 630—631, II 351. — Див. ще 
габати, пре-. 

провіз — див. проз. 

провізія «продовольство, їстівні 
припаси; [винагорода за зусилля і ви¬ 
трати Нед; процент, знижка як комі¬ 
сійні Нед]», провізійний, [провізний] 
«стосовний до провізії, процентів» 
Нед; — р. болг. провйзия «провізія», 


590 





провізор 


провокація 


бр. правізія «тс.», п. ргоулгїа «комі¬ 
сійні; провізія», ч. ргоуіге «комісійні», 
ргоуізе, слц. ргоуігіа, вл. рпнуігца, м. 
провизща , схв. провйзща, слн. ргоуі- 
г\\з «тс.»; — через польську або німе¬ 
цьку мову (н. Ргоуізіоп «комісійні; про¬ 
візія») запозичено, з латинської; лат. 
ргбУІзіо «передбачення; турбота, піклу¬ 
вання» (зокрема, ргбУІзіо аппопагіа 
«продовольче постачання», букв, «пік¬ 
лування про продовольство») є похід¬ 
ним від дієслова ргоуісіео «передбачаю; 
заздалегідь піклуюся; заздалегідь го¬ 
тую», утвореного за допомогою префік¬ 
са рго-, спорідненого з укр. про від діє¬ 
слова уісієо «бачу», спорідненого з псл. 
уібеїі, укр. \вйдіти] «бачити». — СІС 2 
681; Фасмер III 371; Черньїх II 68—69; 
КЗСРЯ 367; Кораіігізкі 797; НоІиЬ— 
Буег 399; РЧДБЕ 587; Вуї'аклиіа 771; 
Таїсіє—Ноїт. II 364—366, 784— 

785. — Див. ще вид, про. 

провізор «фармацевт вищої квалі¬ 
фікації; [голова церковного братства 
Нед]», провізорний ; — р. провйзор 

«провізор», бр. правізар , п. заст. рго- 
у/ігог «тс.», ч. ргоуізог «провізор; еко- 


ипм (\т. г\/тписіг''гтлпі пп гт оагт пгп\п 7 Лг 

* ітх у у ітх » '-'У 1Ц< ч- і . ^ /. 


«провізор», болг. провйзор , схв. про¬ 
вйзор, слн. ргоуїгог «тс.»; — запозиче¬ 
но із середньолатинської мови, можли¬ 
во, через німецьку (н. Ргоуізог «прові¬ 
зор»); слат. ргбуїзог «керівник справ» 
виникло з лат. ргоуізог «передбачли¬ 
вий; той, що заздалегідь піклується», 
похідного від ргбуібео «раніше бачу; 
передбачаю; заздалегідь піклуюся; за¬ 
здалегідь готую». — СІС 2 681; Фасмер 


ш о/ 1; люраппзкі /у/; поіио—ьуег 
399; РЧДБЕ 587; ВДаклиіа 771; Шаі- 
сіе—Ноїт. II 364—366, 784—785. — 
Див. ще провізія. 

провізорія «тимчасовий захід, тим¬ 
часовий стан Куз; [засідання суду на 
місці порушення права власності О]», 
провїзорйчний «тимчасовий», прові¬ 
зорний «тс.; попередній»; — р. прови- 
зорний «попередній, здогадний; тимча¬ 
совий», бр. правізорньї «тс.», ч. ргоуі- 
гогіит (мн. ргоуігогіа) «тимчасовий 


стан», слц. ргоуігбгіигп (мн. ргоуігбгіа) 
«тс.; тимчасовий захід», вл. ргоу/ігогі- 
ит «тс.», болг. провизбриум «тимчасо¬ 
вий стан», м. провизориум «тс.; тимча¬ 
совий захід», схв. провиздрй у, провй- 
здрщум , слн. ргоуігбгй «тс.»; — оче¬ 
видно, запозичення з польської мови; 
п. ргоичгогіит (мн. ргоичгогіа) «тимча¬ 
совий захід; тимчасовий стан» похо¬ 
дить від нлат. ргоуізогіигп «тимчасовий 
стан», утвореного від лат. ргбуібео «ра¬ 
ніше бачу; передбачаю; заздалегідь пік¬ 
луюся; заздалегідь готую, постачаю». — 
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 247; СЧС 
248; Кораіігїзкі 797; НоІиЬ—Еуег 399; 
РЧДБЕ 503; Ву]'аклиіа 771; Шаібе— 
Ноїт. II 784—785. — Див. ще прові¬ 
зія. 

провінція, провінціал, провінціа¬ 
лізм, провінціальщина, провінціаль- 
ний, провінційний , [ провінціональний ] 
«провінціальний» Куз; — р. болг. про- 
вйнция, бр. правінцьія, п. ргоу/тфа, ч. 
ргоуіпсіе, слц. ргоуіпсіа, вл. нл. рго- 
у/іпса, м. провинцща , схв. провинцща , 
слн. ргоуїпса; — через польське посе¬ 
редництво запозичено з латинської мо¬ 
ри* іїят пгтппШя *ггпппіглттіст ('чятзлмлпя. 


иі і ^ і/іи і і V V V 11 р' ч/ іл і і уоиь'С'ііС' ь>и 


на територія за межами Італії)» є сло¬ 
вом неясного походження. — СІС 2 682; 
Огієнко РМ 1938 І 43; КісННагбї 91; 
Фасмер III 371; Черньїх II 69; Кораііпз- 
кі 797; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 587; 
Ву]акли]а 771; Шаібе—Ноїт. II 377— 


378. 


провокація, провокатор, прово¬ 
каційний, провокувати ; — р. болг. 
провокация , бр. правакацься , п. рго- 
у/окафа, ч. ргоуокасе, слц. ргоуокасіа, 
вл. нл. ргоу/окасра, м. схв. провока- 
цща , слн. ргоуокасца; — через польсь¬ 
ке і німецьке посередництво (н. Ргоуо- 
кайбп) запозичено з латинської мови; 
лат. ргоуосаііо «виклик; апеляція» є 
похідним від дієслова ргбуосо «викли¬ 
каю, кидаю виклик; підбурюю; апе¬ 
люю», утвореного за допомогою пре¬ 
фікса рго- «уперед; для, на користь; за¬ 
мість» від дієслова уосо «кличу, зву». — 
СІС 2 682; Фасмер III 372; Черньїх її 69; 


591 




проворггтя 


прогрес 


Кораіігізкі 797; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 
587, 588; Ву]акли]а 772; Таїсіє—Ноїт. 

и 040 . — Диь. ще вокал, про. 

[проворггтя] «просіка, проміжок 
між двома лісами», [проворбтє] «про¬ 
галина; пропуск» Нед; — очевидно, по¬ 
в’язане з ворота (див.). 

прово п ний, [ право п ку ватнії ] «про¬ 
ворний», проворнякаІ' «проворна осо¬ 
ба» Нед, [проворяка] «тс.», проворст¬ 
во, попроворнішати ; — бр. [правдра] 
«проворний хлопчик або проворна дів¬ 
чинка», п. [ргоиюгпу] «порядний» (з 
укр. або р.); — очевидно, запозичення 
з російської мови; р. проворний «мет¬ 
кий, спритний, проворний» є похідним 
від [провбр] «спритна людина», пов’я¬ 
заного з [воровбй] «меткий, спритний, 
проворний», утвореного за допомогою 
префікса про- «про-» від кореня -вор-, 
спорідненого з лит. уагуїі «гнати, руха¬ 
ти», лтс. уегі «бігати», уеге «енергія, 
спритність, схильність»; менш обгрун¬ 
товане зближення (Мікі, ЕДУ 382; Тга- 
иітапп 351; БІгекеІ] АіБІРЬ 28, 503) з 
р. веренйца «низка», як і зіставлення 
(Міккоіа ВегйЬг. 105) з болг. варам 
«ошукую», схв. варати «вводити в 
оману», гот. \уагеі «обережність, обач¬ 
ність», дісл. уага «передчувати, пере¬ 
стерігати». — Фасмер III 372; Була- 
ховський Вибр. ир. III 376; КЗСРЯ 
367; Вида КЕ II 670; МйЬІ.—ЕпсЗг. IV 
539, 542; Маїгепаиег БР 14. 

[прогаїти] «прибрати, звільнити 
місце; (про ліс) розчистити, розрідити» 
Нед; — пов’язане з [гайний] «вільний, 
пустий», [проваль] «галявина, прогали¬ 
на»; — очевидно, результат зближення 
основи гал- із словом гай, пор. р. [про¬ 
валить] «прочистити», схв. провалити 
«прорідити (ліс)». — Див. ще гал 1 . 

[прогайвина] «галявина», [прога- 
вина Ч, прогайльовина] «тс.»; — ре¬ 
зультат контамінації-слів прогалина і 
гай. — Див. ще гай, гал 1 . 

[протань] «галявина, прогалина» 
Нед; — очевидно, результат видозміни 
форми [проваль] «тс.», зближеної з 
проганяти. — Див. ще гал 1 . 


прогноз, прогностика, прогнос¬ 
тичний, прогнозувати , ст. прогнос¬ 
тико «передбачення» (1621); — р. 
прогноз , бр. прагнбз , п. вл. ргодпоха, 
ч. ргодпоза, ргодпбха, слц. слн. ргод- 
поха, болг. схв. прогнбза , м. прогно- 
за; — запозичено, очевидно, з францу¬ 
зької мови; фр. ргодпозе «прогноз» по¬ 
ходить від гр. тгроуусослс «передбачен¬ 
ня, пророцтво», пов’язаного з дієсло¬ 
вом 7Гроуіууооакоо «передбачаю, знаю 
заздалегідь», утвореним за допомогою 
префікса 7Гро- «перед; раніше», спорід¬ 
неного з псл. рго(-), укр. про(-), від уіу- 
уооаноо «пізнаю, довідуюся, знайомлю¬ 
ся», спорідненого з псл. гпаїі, укр. 
знати. — СІС 2 682; Кораіігізкі 788; 
НоІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 588; Ву]ак- 
ли]а 772; Оаигаї 590; Ргізк І 308— 
309. — Див. ще знати, про. — Пор. 
діагноз. 

[прогбрниця] «кругла діра в центрі 
верхнього жорна ручного млина»; — 
очевидно, пов’язане з дієсловом про¬ 
гортати, похідним від гортати 
(див.). 

програма, програмка, програміст, 
програмувати, надпрограмний ; — р. 
программа, бр. програма , п. ч. слц. 
вл. нл. ргодтат, болг. програма, м. 
програм, програма, схв. програм, 
слн. ргодгат; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; нім. Ргодгатт, 
фр. ргодгатте, англ. ргодгат, рго- 
дгатте походять від гр. дроурарра 
«(письмове) публічне оголошення, роз¬ 
порядження», пов’язаного, з дієсловом 
дроурафоо «описую спочатку; пишу 
спереду; пишу раніше; (письмово) ого¬ 
лошую», утвореним за допомогою пре¬ 
фікса дро- «перед; раніше» від дієслова 
урасрсо «пишу». — СІС 2 682; Черньїх II 
69; КЗСРЯ 367; Кораіігізкі 788; Но- 
ІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 588; Ву)акли]а 
772; Заигаї 590; Ргізк І 324—326; 
КІеіп 1249—1250. — Див. ще графі¬ 
ка, про. — Пор. діаграма. 

прогрес, прогресивка, прогресйзм, 
прогресист, прогресія, прогресивний, 
прогресувати ; — р. прогресе, бр. праг- 


592 





ПООГУЛЬКОМ 

1 - ■ «7 - ■ ■ 


поожектоп 

■"1 — ■" - 1~ 


рЗС } п. СЛЦ. БЛ. рГО§ГЄ5, Ч. рГО£ТЄ5Є, 

болг. прогрес, м. прогрес, схв. прог¬ 
рес, слн. рго§гез; — запозичення з ні- 

МІЛПТ. Т/ЛІ -1ІЛЛ гКг\ О Т Т ТТХ ГО Т_ ТГГ\І Л/ТЛІГ* І* • Т Т ї IV Л- 

ш\_Діл\чл ч^урслшД^у оипиі шуоп, шш. 

Рго§ге(3, фр. рго§гез походять БІД лат. 
ргб§ге55іі5 «рух уперед, просування; 
хід, розвиток», пов’язаного з дієсловом 
рго^гесііог «виступаю, виходжу, йду 
вперед, просуваюся», утвореним за до¬ 
помогою префікса рго- «уперед» від 
§гас!іог «ступаю, йду», пов’язаного з 

гтгаЧмс //і/пт/' ртипіикл_ ГТГ2 АЯЧ- 

Черньїх II 69—70; Кораіігізкі 788; Но- 
ІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 588; Вуіаклща 
772; Таїсіє—Ноігп. І 615—616. — Див. 
ще градус, про. 

[прбгульком] «то з’являючись, то 
зникаючи»; — пов’язане з гулькнути 
«раптом зникнути, з’явитися», [гулька- 


ггт 1 лпппіяиятмл ^ 


[прогулюватина] «прогалина, не¬ 
засіяне місце серед збіжжя», [прогуля- 
тина] «поляна в лісі» Ч; — результат 
видозміни форми [прогалюватина] 
«тс.», зближеної з основою гуляти. — 
Див. ще гал 1 , про. 

продаус — див. прудивус. 


ппллипннм 


ПТЛТ 5 ТТ РПТН 


ПрОДір — див. проторг. 

продовольство, продовольчий ; — 
болг. продовблствие\ — недавнє запо¬ 
зичення з російської мови; р. продо¬ 
вольства є похідним від заст. продо- 
вбльствовать «постачати продовольс¬ 
тво, годувати (в організованому поряд- 

к'хЧ* итпппрнпгп ^я гтпппмпгпю ппргЬЩ- 

са про- від довбльствовать «постача¬ 
ти потрібні предмети, головним чином 
харчі» (пор. довбльство «достаток, ма¬ 
теріальна забезпеченість», довбльст- 
вие (військ.) «утримання, обмундиру¬ 
вання, провіант, харчі»), похідного від 
довбльньїй, воля. — Булаховський 
Вибр. пр. III 442—443. — Див. ще во¬ 
ля, до 1 , про. 

прбдолоб — диб. долобкувати. 
подрухати, продрухатися — див. 

роздрухати. 

продукт, продукти (ми.), продук¬ 
ція, продуцент, продуктйвний, про¬ 


бу кційний, продукувати, надпродук- 
ція, перепродукція ; — р. болг. про¬ 
дукт, бр. прадукт, п. ч. слц. вл. рго- 

И і і 44- і> # тіл Ч у / </■ *-и л* лг гі и пл к/ 1 г» 1 «-VI 
■■■■-■ . - Іірклуу IX \ СС/ ПІ, 


иллЯт/- г> V п 


слн. ргосійкї; — очевидно, через росій¬ 
ське і через польське посередництво 
запозичено з німецької мови; нім. Рго- 
бйкХ «продукт» походить від лат. ргб- 
бисїит «вироблене», пов’язаного з діє¬ 
словом ргбгіОсо «виробляю, створюю», 
утвореним за допомогою префікса ргб- 


V _у і і у у Дуі/і, ^ сл іп і V. і 1 -і'<■ ілд ,ді іч/ і_»сл 

сІОсо «веду». — СІС 2 683; Фасмер III 
373; 81. \муг. оЬсусЬ 602; НоІиЬ—Буег 
395; РЧДБЕ 588; Вуїаклиіа 773; Кіеіп 
1248. — Див. ще дука, про. 

продух, продуха, продухвина, про¬ 
духовина, продушник — див. дух. 
проект, проектант, проектор, про- 

оьг ті/&п пииі /ьг п пгоьгі / і а ю п по іг т і / а и и її 


и /V/ / и-//и л /і \, у і/и /VI; іи-и / 


проектний, проектувальний, проек¬ 
ційний, проектувати-, — р. болг. про¬ 
ект, бр. праект, п. ч. слц. вл. рпфект, 
м. проект, схв. прд]ек(а)т, слн. рго- 
]екІ; — запозичення з німецької мови; 
нім. Рпфекі; походить від лат. ргбіесїиз 
«кинутий вперед, висунутий наперед», 


дієприкметника від дієслова ргорсю «ки¬ 
даю (вперед), тримаю спереду», утворе¬ 
ного за допомогою префікса ргб- «перед, 
уперед» від іасіо «кидаю». — СІС 2 683; 
Фасмер III 373; Черньїх II 70; Кораіігїзкі 
789; НоІиЬ—Буег 396; РЧДБЕ 589; 
Вуіакли]а 774; Кіеіп 1250; Таїсіє— 
Ноігп. І 666—668. — Диб. ще об’єкт, 

ттпп — ГТпп ін’рктпа слтЄСєк'г 

- ґ- --- - 

прожект «проект (заст.); нездійс¬ 
ненний план», прожектер, прожек¬ 
терство, прожекте'рствувати - , — р. 
прожект, бр. пражбкт-, — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. рго]еї «про¬ 
ект» пов’язане з дієсловом рпфеїег «ки¬ 
дати (вперед); проектувати», що виник¬ 
ло з нар.-лат. рпфесіаге «кидати впе¬ 
ред», яке зводиться до лат. ргбфсеге 
(ргбфсіо) «кидати ■ (вперед), тримати 
спереду». — СІС 2 684; баигаї 590. — 
Див. ще проект. 

прожектор, прожекторйст ; — р. 
болг. м. прожектор, бр. пражзктар. 


593 





прожерка 


проїти 


п. рпфекїог, рідк. ргогекїог, ч. слц. рго- 
]екіог; — запозичення з англійської 
мови; англ. ргодесіог «прожектор» утво¬ 
рено на основі лат. р^'есїиз «кинутий 
вперед», похідного від дієслова ргорсіо 
«кидаю вперед». — СІС 2 684; Фасмер 
III 373; КІеіп 1250. — Див. ще проект. 

[прожерка] (бот.) «вороняче око 
звичайне, Рагіз риасігіїоііа Б.»; — оче¬ 
видно, похідне утворення від дієслова 
прожирати «ковтати, жерти»; назва 
могла бути зумовлена тим, що спирто¬ 
вий настій із цієї рослини вживають у 
народі при туберкульозі легень для 
збудження апетиту (Носаль 222— 
223). — Див. ще жерти, про. 

прожогом «стрімголов, дуже швид¬ 
ко, миттю СУМ, О; зараз же, відразу 
СУМ; [усе разом, гуртом Нед]», прожб- 
га «прожогом, стрімголов», [прожбг\ 
«навальність, велика швидкість»; — 
очевидно, пов’язане з дієсловом [про¬ 
живати, прожени] «пропалювати, про¬ 
палити»; щодо семантики пор. р. [жи¬ 
гонуть] «чкурнути, швидко побігти», 
[прожега] «улізлива, спритна люди¬ 
на». — Див. ще жегтй, про. 

\ ГТ П П П //ППП’З* І/ПІ ”3^ ОРПРО П' 

1 і-а, І , 

через (із значенням причини) Нед», 
[прос] «біля, між; повз; крізь» ЛЧерк, 
[пруз] «повз» До, [провіз] «повз; крізь, 
через»; — бр. приз «крізь, через», схв. 
проз «крізь»; — результат злиття при¬ 
йменників про і уз і дальших формаль¬ 
них видозмін незасвідченої форми 
*проуз ; менш обгрунтоване пов’язання 
(МікІ. ЕАУ 197, 438; Уопбгак II 312) з 
[през]. — Мельничук СМ III 152. — 
Див. ще про, уз. ^ 

проза, прозаїзм, прозаїк, [проза- 
їст] «прозаїк» Нед, прозаїчний, прозо¬ 
вий; — р. бр. болг. м. схв. проза , п. 
вл. ргога, ч. ргбга, ргоза, слц. слн. ргб- 
2 а; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; нім. Ргбза, фр. ргозе «про¬ 
за» походять від лат. ргоза (огаїіо) «не¬ 
зв’язна, проста, прозова (мова)», де 
ргбза є формою жін. р. прикметника 
ргозиз «незв’язний, простий, прозо¬ 
вий», що виникло з ргогзиз < рготог- 


зиз, букв, «повернений уперед», пов’я- 
заного з дієсловом ргоуегіо «повертаю 
вперед», утвореним за допомогою пре¬ 
фікса рго- «уперед» від дієслова чегїо 
«повертаю», спорідненого з псл. *ч ь гШі 
«вертіти». — СІС 2 684; Кораіііізкі 797; 
НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 589; Ву]ак- 
лиіа 774; АУаІсІе—Ноїш. II 374. — Див. 
ще вертіти, про. 

прозирати, прозирало, прозір, 
прозір, прозірливий, прозірний, прбзі- 
рок, прозірчастий, прозбр, прозорий, 
прозбрйстий, прозоріти, прозорли¬ 
вець, прозорливий, прозорний, про¬ 
зорчастий, прозрачистий, прозрйс - 
тий, прозріння — див. зріти 1 . 

[прозірнйк] (бот.) «звіробій зви¬ 
чайний, Нурегісит регїогаїит 1^.»; — 
похідне утворення від прикметника 
прозірний «прозорий»; назва зумовле¬ 
на тим, що листки звіробою всіяні 
крапчастими, просвічуючими залозка¬ 
ми (Вісюліна—Клоков 183). — Див. 
ще зріти 1 , про. 

прозурка «вічко; невеличкий отвір 
для спостереження»; — очевидно, діа¬ 
лектна (північноукраїнська) форма, що 

■зппгтмткра пп пяпикпгп пл. 

ьу'у Дх і * і-; / і і-иіии і V і ь у V ііч/ 

в’язаного з зорг, зьр'Ьти ; пор. [прб- 
зірок ] «потаємне віконце, очко». — 
Див. ще зріти 1 , про. 

[прозябати] «рости СУМ; пророс¬ 
тати Нед», [прозябець] «сім’ядоля» 
Нед; — р. прозябать «виростати, про¬ 
ростати», др. прозябати «тс.; розвива¬ 
тися»; — запозичення з церковносло¬ 
в’янської мови; стел. прозАклти «ви¬ 
ростати, пускати паростки, пагони», 
прозАкнлті утворено за допомогою 
префікса про- «про-» від дієслова заб- 
нжти «виростати, пускати паростки, 
пагони», спорідненого з укр. зяб. — 
Див. ще зяб, про. 

іттппїтмі лияпляттл п чякпмтпму глп. 

щику, тушкувати; занапащати, псувати 
Нед; пекти О»; — слц. [ргорс] «розігрі¬ 
вати над парою»; — очевидно, псл. 
ргоріі, вторинна каузативна форма до 
пріти за зразком каузативних форм 
типу гнити — гноїти, пйти — поїти 


594 




прок 


прокурор 


тощо. — Варбот 128, 130. — Див. ще 

пріти. 

[прок] «користь» Нед; — запози¬ 
чення з російської мови; р. прок «ко¬ 
ристь, пуття; запас» відповідає укр. 
прік] «решта, залишок» (див.). 

проказа (мед.) «лепра», прокаже¬ 
ний, проказний ; — р. болг. проказа , 
бр. праказа , др. проказа «проказа; 
зараза; лихо, шкода; злочин; злочинні 
заміри, підступи; хитрість; чаклунст¬ 
во», п. ст. ргхекага «перешкода, зава¬ 
да, труднощі», ч. ргекагка «перешкода, 
завада; бар’єр», слц. ргекагка, вл. 
ргекагка «тс.», нл. рзекагуз «зіпсувати; 
перешкодити, завадити», м. проказа 
«проказа», схв. проказа «водянка; про¬ 
каза», стел, проказа «проказа»; — псл. 
ргокага; — пов’язане з дієсловом рго- 
кагіїі «знищити», утвореним за допомо¬ 
гою префікса рго- від дієслова кагіїі 
«казити». — Фасмер III 373; Черньїх II 
70; Меркулова Зтимология 1967, 166— 
168. — Див. ще казйти, про. 

[проквараейти] (у виразі [п. ду¬ 
шу] «освіжитися») Нед; — неясне. 

Прбкіп (чоловіче ім’я), Прокбпій , 
[Проць, Процькб, Копко Ж], ст. Про¬ 
копе (1375), ПрокбпС «прееЬчен('ь), 
отЬател» (1627), Прокофьевичь (1451); 
— р. Прокопай, Прокофий , розм. Про¬ 
коп , бр. Пракбп, ч. слц. Ргокор, болг. 
Прокбпи(й), Прокоп , м. Прокопие, 
Прокоп , схв. Прокопще, Прокоп , слн. 
Ргокор, Ргокорф стел. Прокопии; — че¬ 
рез церковнослов’янське посередницт¬ 
во запозичено з грецької мови; гр. Про- 
нбтсюс, пов’язують із 7гр6коотго^ «схоп¬ 
лений за руків’я, вийнятий з піхов 
(про меч); той, що схопив меч за ру¬ 
ків’я» або з 7грокотгг| «просування, ус¬ 
піх».— Сл. вл. імен 81; Ткаченко 
УМШ 1958/4, 73; Беринда 228; Пет- 
ровский’ 183—184; Спр. личн. имен 
447; Илчев 408; Сопзіа-пїіпезси 136. 

Прокл (чоловіче ім’я), ст. Прбкль 
«славен'ь» (1627)'; — р. бр. Прокл , 
стел. Прокат*; — через церковносло¬ 
в’янське посередництво запозичено з 
грецької мови; гр. ПрокЛєпс ПрокХРі^, 


ПрокХо^ утворено за допомогою пре¬ 
фікса 7гро- «перед, раніше» від кЛєос 
«слава», спорідненого з псл. зіауа «сла¬ 
ва», зіоуо «слово», укр. слава , слово. — 
Беринда 228; Петровский 183; Спр. 
личн. имен 447; Ргізк І 869—870; Воі- 
5ас^ 467, 814. — Див. ще про, слава, 
слово. 

прокламація «вид листівки, друко¬ 
вана відозва агітаційного характеру», 
прокламаційний, прокламувати ; — р. 
болг. прокламация , бр. пракламацьія , 

п. ргокіатафа, ч. ргокіатасе, слц. 
ргокіатасіа, вл. ргок!атасі]а, м. схв. 
прокламаци/а , слн. ргокіатасра; — 
запозичення з німецької мови; нім. 
Ргокіатаїібп, як і фр. ргосіатаїіоп, по¬ 
ходить від лат. ргбсіашаїіо «крик, за¬ 
клик; відозва», похідного від дієслова 
ргбсіагпо «проголошую, кричу», утво¬ 
реного за допомогою префікса рго- 
«перед-» від сіагпо «кричу, вигукую», 
пов’язаного з саіо «скликаю». — СІС 2 
684; Коваль 160—161; Черньїх II 70; 
Фасмер III 374; Кораіігїзкі 789; НоІиЬ— 
Буег 396; РЧДБЕ 590; Вуіакли]а 775; 
АУаІсІе—Ноітп. І 141 — 142, 227. — Див. 
ще декламація, колокїл, про. 

[прокопкацця] «проїхати швидко 
верхи на коні» НикНикТЛ, [ прокопті- 
тися] «тс.» тж; — похідне утворення 
від [кбпкати] «підстрибувати верхи на 
коні», [кбпкатися, кббкатися] «тс.» 
тж, [копка] «верхи», очевидно, звуко¬ 
наслідувальних утворень, паралельних 
до [гбпкатися] «підстрибувати верхи 
на коні» НикНикТЛ, [гбпатася] «тс.» 
тж, похідних від вигуку гоп (див.). 

[прокоть] «процент, прибуток» Пі; — 
очевидно, результат видозміни запо¬ 
зиченого р. прокат «тимчасове корис¬ 
тування чимось за плату», пов’язаного 
з прокатать , утвореним за допомогою 
префікса про- від дієслова катйть 
«котити». — Булаховський Вибр. пр. 
III 299. — Див. ще котйти, про. 

прокурор, прокуратор (іст.), [про- 
куратбрія] «прокуратура» Куз, проку¬ 
ратура , прокурорство , прокурбрша ; — 

р. болг. прокурор бр. пракурбр , п. 


595 




пролай 


пролог 


ргокигаіог «прокурор, прокуратор», ч. 
слц. ргокигаіог «прокурор», вл. ргоки- 
гаіог «прокуратор», м. заст. прокурор, 
схв. прокуратор ; — запозичення з 
французької мови; фр. ргосигеиг «упо¬ 
вноважений; прокурор» є похідним від 
ргосигег «діставати, здобувати; ст. пік¬ 
луватися», що виникло з лат. ргосиго 
«піклуюся; керую», утвореного за до¬ 
помогою префікса ргб- «перед» від діє- 

Г'ГТППЯ РМГЛ //ПІ ЬГ ГТМІПГ Ой К&К* 

Черимх^П 70—7 І^КораІііізкі 789—790! 
НоіиЬ—Буег 396; РЧДБЕ 590; Вуіак- 
лща 776; Оаигаі 589. — Див. ще ку¬ 
ратор, про. 

[пролай] (у виразі [на пролай] «нав¬ 
простець» Пі); — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. па рггеіаз* «навпростець; 
навперейми» виникло з ст. рггеїаі «бік, 
узбіччя; засідка», походження якого не 
цілком ясне; можливо, утворене за до¬ 
помогою префікса ргге- «пере-» від діє¬ 
слова Ці’ас «лаяти; (діал., ст.) гавка¬ 
ти»; пор. ст. ргеїа]а «слуги (очевидно, з 
собаками), зобов’язані під час полюван¬ 
ня загороджувати оленям дорогу». — 
Вгйскпег 686; 8АУ V 125. — Див. ще 
лаяти, пере-. 

пролетар, пролетаризація, проле¬ 
таріат, [ пролетарій\ Нед, пролета- 
рія (зб.), пролетаризувати; — р. 
болг. пролетаріаті, бр. пралетарьій, п. 
ргоіеіагіизг, ч. ргоіеїаг, слц. ргоіеїаг, 
вл. ргоіеіаг, м. пролетер, схв. проле¬ 
тар, слн. ргоіеіагес; — запозичення із 
західноєвропейських мов; нім. Ргоіе- 
їагіег, фр. ргоіеіаіге, англ. ргоіеїагу, 
ргоіеїагіап походять від лат. ргоіеїагіиз 
«незаможний, але юридично вільний 
римський громадянин, який служить 
державі тільки тим, що має дітей», по¬ 
хідного ' від ргоіез «нащадок, дитина; 
рід, нащадки», утвореного за допомо¬ 
гою префікса рго- «уперед» від дієслова 
аіо «годую, утримую; виховую». — 
СІС 2 685; Черньїх II 71; Фасмер III 
375; Кораіігїзкі 790; НоіиЬ—Буег 396; 
РЧДБЕ 591; Ву]акли]а 777; Баиха і 
591; КІеіп 1251; Таїсіє—Ноїт. І 31 — 
32, II 369. — Див. ще аліменти, про. 


проліска (бот.) «Зсіїїа Б.; підсніж¬ 
них звичайний, (ЗаІапіЬиз піуаііз Б.; 
[печіночниця звичайна, Нераїіса їгіІоЬа 
СіїіЬ.; анемона, Апетопе Б. Нед; пере¬ 
ліска однорічна, Мегсигіаііз аппиа Б. 
Нед]», пролісок «підсніжних звичай¬ 
ний», [проліска] «анемона дібровна, 
Апетопе петогоза Б.» Нед, [приліска] 
(у сполученні п. колопенька «тс.» 
Мак), [прилісок] «фіалка собача, Уіоіа 

г я п і п я ї? г Ь Н л М я й' п йпл /?ог Vп 

IV-* дк^пи/. ^ а - , р/, 

«Зсіїїа Б.; півники, Ігіз Б.; переліска, 
Мегсигіаііз Б.», бр. пралеска «печіноч¬ 
ниця, Нераііса Мііі.; проліска сибірсь¬ 
ка, Зсіїїа зіЬігіса Апсіг.»; — не цілком 
ясне; виводилось (Потебня РФВ 1880 
IV 196—197) з реконструйованого *рго- 
іеггка як похідного від ргоіегїі «проліз¬ 
ти» (підсніжники пролізають із-під сні¬ 
гу); припускались (МасЬек Лш. гозїі. 
48) давніші префіксальні форми *ргі- 
Іезька, *рогіт>1е5-ька, букв, «рослина, що 
росте під ліщиною»; пор. у зв’язку з 
цим ч. росіїезка «печіночниця», ст. росі- 
іезска, п. рггуїазгсгка «тс.»; пов’язу¬ 
ється також (Преобр. II 131) з ліс. — 
Коваль 79; Фасмер III 374. 

пролог 1 «церковна книга з житіями 
святих»; — р. пролог, бр. прблаг, др. 
прологь «церковна книга з житіями 
святих», болг. м. пролог «вступ; поча¬ 
ток», цсл. прологь «тс.»; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено з грецької мови; гр. 7гроЛоуос 
«вступ», букв, «передмова» утворено за 
допомогою префікса 7ГрО- «перед, упе¬ 
ред» від іменника Лоуос «слово, мо¬ 
ва». — Фасмер III 375; ГСЗ III 160; 
РЧДБЕ 591. — Див. ще логіка, про. — 
Пор. пролог 2 . 

пролог 2 «вступ; початок»; — р. 
пролог, бр. пралбг, п. ч. вл. рго1о§, 
слц. слн. ргоІо§, схв. пролог, стел, про¬ 
логь «тс.»; — у давньоруський період 
могло бути запозичене через старосло¬ 
в’янську мову з грецької; в новітній 
час запозичено з французької мови; 
фр. рго1о§ие «пролог» через лат. ргоіо- 
§из зводиться до гр. 7гроЛоуод «вступ; 
передмова». — СІС 2 686; Фасмер III 


596 




пролуб 


промінь 


375; Кораіігізкі 790; НоІиЬ—Буег 396; 
РЧДБЕ 591; Оаигаї; 591. — Див. іде 

пролог 1 . 

пролуб — див. руб. 

прольотка «легкий відкритий екі¬ 
паж», [прблітка) «тс.» Куз; — бр. 
пралетка ; —^запозичення з російської 
мови; р. пролетка «тс.» є похідним від 
дієслова пролетать «швидко проїж¬ 
джати», утвореного за допомогою пре- 

Дл І О «ПО /,ППЛ .ч ПІ п п п «VI Л «VI /, ПІ'І’О'ТЧІл * 

Цл /іми- V 1 1Ч/ - '/ 1_*іД Л ^ І/И* Г/КУ ’ЛьШ і СЛ А П, 

форма [пролітка] є калькою р. про¬ 
летка. — КЗСРЯ 369. — Див. ще ле¬ 
тіти, про. 

[промантачити] «протринькати Пі; 
проторгувати, прогендлювати Нед», 
[промінтувати] «тс.» Нед; — пов’яза¬ 
не з [мантачити) «обдурювати; роз¬ 
тринькувати», [мантулити] «видурю¬ 
вати подачку». — Див. ще мантйти. 

[промаячіти] «промучитися»; — 
очевидно, запозичення з російської мо¬ 
ви; р. [промаячить (зиму, год)] «пере¬ 
битися якось, прожити, мучачись, по¬ 
невіряючись» пов’язане з маяться 
«маятися, мучитися», зіставлюваним з 
двн. тиоеп «трудитися, старатися», 
тиоЬї «труд», гр. рбоЛос «тягота, труд», 
лат тоїея «тягап. маса». — Поп. маю- 
ла ’ 

променад «прогулянка; місце для 
гуляння», [применада) «тс.» Куз; — р. 
болг. променад , бр. праменад , п. вл. 
рготепасіа, ч. слц. слн. рготепасіа, схв. 
променада ; — запозичення з францу¬ 
зької мови; фр. рготепасіе «прогулянка, 
гуляння; місце для гуляння» є похідним 
від дієслова ргошепег «гуляти», що ви¬ 
никло з ст. роигтепег «тс.», утворено¬ 
го за допомогою префікса роиг- (< лат. 
рго-) від дієслова гпепег «вести», яке 
зводиться до лат. тіло «поганяю (ху¬ 
добу)»* пов’язаного з тіпає «зубці, ви¬ 
ступи; погрози», тбпз «гора», спорід¬ 
неними з кімр. ту пусі сі, корн. тепеїЬ, 
брет. тепег «тс.», дісл. ггшпіг «гребінь 
(даху)». — СІС 2 686; Кораіігізкі 790 — 
791; НоІиЬ—Ьуег 396; Ву)акли]а 777; 
Оаигаї: 591; \УаИе—НоГт. II 90, 108 — 
109. — Див. ще про. 


прометій (радіоактивний хімічний 
елемент); — р. прометий, п. рготеі, 
ч. рготеїЬіит, слц. рготеїіит; — за¬ 
своєно з новолатинської наукової тер¬ 
мінології; нлат. рготеШит утворено в 
1947 р. від лат. Рготеіїїеиз, що зводи¬ 
ться до гр. ПроррОєбс «Прометей»; 
елемент дістав свою назву на честь 
міфологічного героя Прометея. — СІС 2 
686; Волков 96; Фигуровский 103— 

іпс- УлглоПгіоЬ; 701 ■ юсі 

іии, і ачіх-іаі хі/иі . 

промисел «виробництво, добуван¬ 
ня», прдмисл «тс. Нед; провидіння», 
промисловець , промисловик, промис¬ 
ловість , [промишленник] «промисло¬ 
вець» Нед, промисловий «індустріаль¬ 
ний; пов’язаний із промислами», про¬ 
мишляти «полювати на звіра; дбати; 
займатися якоюсь професією, ремес¬ 
лом»; — р. промисел «промисел», прд- 
мьісл «промисл», бр. промисел «про¬ 
мисел», др. промислі) «думка; піклу¬ 
вання, турбота; накреслення; примха», 
п. рггетузі «дотепність; винахідли¬ 
вість; спосіб; підступ; промисел; про¬ 
мисловість; (ст.) розсудливість», вл. 
рїетузі «промисел; промисловість», нл. 
рзетузі «тс.», рзетузїо «промисел», 
болг. прпмисііЛ «ппомис.л, провидіння», 
м. промисла , схв. прдмйсао «тс.», слн. 
ргешїзіек «міркування», стел, промьісдт* 
«промисл, провидіння»; — пел. рго- 
тузіь «міркування», похідне від дієсло¬ 
ва рготузіігі «обміркувати», утвореного 
за допомогою префікса рго- «про-» від 
тузІШ «мислити, міркувати», похідного 
від тузіь «думка». — Фа-смер III 375; 
Алексеев РР 1972/4, 133—134. — 

Див. ще мисль, про. 

проміж — див. між. 

промінтувати — див. проманта¬ 
чити 

промінь «смуга світла; [рукав річ¬ 
ки]», променякй (зоол.) «підклас одно¬ 
клітинних тварин класу сардових, Ка- 
сііоіагіа», променювання, промінниця 
«райдужна оболонка (ока)» Она, про¬ 
міння, променевий, променйстий, про¬ 
менювальний, променястий, проміийс- 
тий, промінний, промінявший, проме- 


597 




промінятка 


прононс 


питися , променіти (ся ), промінити¬ 
ся, промінювати «променіти» Куз, ви¬ 
промінювати , [опромінний] «оточений 
промінням» Ж, опромінювати, ст. про- 
мень «промінь (1621); струмінь (води, 
крові) (1656)»; — бр. прамень «про¬ 
мінь»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. рготіеп «промінь; смуга; пасмо; 
спиця (колеса); рукав річки» відповідає 
укр. [ пбромінь ] «промінь». — Німчук 
32—33; Огієнко РМ 1938 І 43. — Див. 
ще пбромінь. 

(промінятка] (у сполученні п. ок- 
ружкувата (бот.) «костянець окружко- 
вий, Ноіозіеигп игпЬеІІаІиш Б.») Нед; — 
неясне; можливо, пов’язане з промінь. 

[прбміти] (мн.) «полярне сяйво» 
Нед, І проміття] «заграва»; — неясне; 
може бути зіставлене з метати і з 
промінь. 

[промкнути] «прослабити (шлу¬ 
нок), пронести; розпізнати, зрозуміти, 
вгадати», промкнутися «проникнути, 
прошмигнути», [прбмичка] «щілина 
(між зубами)» Нед; — р. [проминуть] 
«проткнути, продірявити», др. ПрОМ'ЬК - 
ну тис я «промчатися»; — псл. ргот'ьк- 
п<Ді «промчати; проштовхнути», утво¬ 
рене за допомогою префікса рго- «про-» 
від дієслова птькпс^і «штовхати, руха¬ 
ти». — Див. ще мгікати, про. 

промбція «присудження вищого 
вченого ступеня або звання; переве¬ 
дення до вищого класу», промоційнии , 
[ прожувати] «представляти, рекомен¬ 
дувати» Пі; — р. заст. промбция «про- 
моція», п. рготофа «допомога, протек¬ 
ція; надання вищого вченого ступеня; 
підвищення (службове); перехід учня з 
нижчого класу до вищого», ч. рго шосе 
«надання вищого вченого ступеня», 
слц. ргопібсіа, болг. промбция , м. про- 
моци/а) схв. промбци/а, промбцща , 
слн. рготбсуа «тс.»;.— очевидно, че¬ 
рез польське посередництво запозиче¬ 
но з латинської мови; лат. ргошбііо 
«підвищення на посаді; падання (зван¬ 
ня)», пов’язане з рготоуео «рухаю впе¬ 
ред, просуваю; підвищую, надаю (зван¬ 
ня)», утвореним за допомогою префікса 


рго- «вперед» від дієслова гпоуєо «ру¬ 
хаю». — СІС 2 686; Кораіігізкі 791; Но- 
ІиЬ—Буег 396; РЧДБЕ 592; Ву]‘аклиіа 
778; АУаІсІе—Ноїт. II 116. — Див. ще 
мобільний, про. — Пор. промува- 
тися. 

[промуватися] «підійматися» Нед; — 
запозичення з польської мови, п. заст. 
рготошг\уас зі§ «підійматися на вищий 
рівень; одержувати вищий науковий 
ступінь» походить від лат. рготоуео 
«просуваюся вперед». — 8ЛР VII 45. — 
Див. ще промбція. 

проникати, [проник] «пора; діроч¬ 
ка» Нед, проникливий СУМ, Нед, про¬ 
никний , [непроникавий ] «непроник¬ 

ний» Ж; — р. проникать «проника¬ 
ти», бр. пранікаць, п. рггепікас, ч. 
ргопікаїі, слц. ргепікаР «тс.», болг. про- 
нйквам «проникаю», м. проникне «поч¬ 
не проростати; проникне; охопить», 
схв. проникнути «почати проростати; 
проникнути, охопити», слн. ргопікпіїі 
«проникнути», цсл. проникнути «поба¬ 
чити здаля»; — псл. ргопікаїі, ргопік- 
пріі «проникати, проникнути», утворе¬ 
не за допомогою префікса рго- «про, 
через» від *пікаі:і, пікпріі «схилятися 
додолу, опускатися; з’являтися». — 
Цьіганенко 375; Вшскпег 363. — Див. 
ще нйкнути, про. — Пор. виникати. 

проноза, [пронйза] «проноза» Бі, 
пронозливий , пронозуватий ; — р. 

[проноза] «проноза», бр. пранбзлІвьі 
«пронизливий», др. пронозити «прони¬ 
зати», п. [ргопога] «проноза» (з укр.); — 
псл. [ргопога] пов’язане з ргопігаїі 
«пронизати», утвореним за допомогою 
префікса рго- «про-» від пігаіі «низати, 
пронизувати». — Фасмер III 73, 375. — 
Див. ще низати, про. — Пор. ніж 1 , 
заноза. 

прононс «вимова»; — р. прононс 
«тс.», ч. ргопопзоуапу «відомий (з по¬ 
ганого боку)», болг..м. схв. прононей- 
ран «яскраво виявлений; сильно під¬ 
креслений; запеклий», слн. ргопопзігап 
«тс.»; — запозичення з французької 
мови; фр. ргопопсег «вимовляти» похо¬ 
дить від лат. ргрпипііо «оголошую; де- 


598 





пронурець 


пропір 


кламую; вимовляю (звуки)», утворено¬ 
го за допомогою префікса ргб- «упе¬ 
ред» від дієслова пйпїіо «повідомляю, 
оголошую», похідного від іменника 
пОпїіиз «вісник; звістка». — ССРЛЯ 
11, 1242; НоІиЬ—Буег 397; РЧДБЕ 
592; Вуї'аклща 778; Оаигаї; 591; Таї¬ 
сіє—Нойп. II 188—189. — Див. ще 
нунцій, про. 

пронурець, прбнурка, прбкурок — 
див. нурець. 

пропаганда, пропагандйст, [про- 
пагатор ] «пропагандист» Куз, [ про - 
пагандувати ] «провадити пропаганду» 
Она, пропагувати ; — р. болг. м. про¬ 
паганда , бр. пропаганда , п. ч. слц. 
вл. нл. ргора§апс!а, схв. пропаганда , 
слн. ргора§апс!а; — запозичення із за¬ 
хідноєвропейських мов; нім. Ргора^ап- 
сіа, фр. ргора§апс!е, англ. ргора§апс!а 
походять від нлат. ргбрадапсіа «пропа¬ 
ганда» (букв, «те, що підлягає поши¬ 
ренню»), яке виникло на грунті виразу 
Соп£ГЄ£аїіо сіє ргора§апс!а Гісіе «об’єд¬ 
нання для поширення віри» (назва ор¬ 
ганізації, яку заснував папа Григорій 
XV у 1622 р. для поширення католи¬ 
цької віри) і походить від дієслова рго- 
ра§о «поширюю, розповсюджую, роз¬ 
саджую, розводжу (дерева)», утворено¬ 
го за допомогою префікса рго- «вперед; 
для» від рап§о «вбиваю; саджаю». — 
СІС 2 687; Фасме п III 376; Ко п а!іпзкі 
792; НоІиЬ—Буе7397; РЧДБЕ^592Гву- 
]акли]а 779; Оаигаї: 592; КІеіп 1253. — 
Див. ще пагінація, паз, про. 

пропад, пропадистий, пропадний, 
пропадок, прбпадом, пропадущий, про¬ 
пажа, пропажений, пропалий, пропас¬ 
на, пропасний, пропасниця, пропасти, 
пропастливий, прбпасть, пропащий — 
див. пасти 2 . 

пропан (насичений вуглеводень); — 
р. пропан, п. ч. вл..ргорап, слц. слн. 
ргорап, схв. пропан ; — запозичення з 
англійської мови; англ. ргорапе «тс.» 
утворено шляхом злиття усічених назв 
хімічних речовин ргор(уі) «пропіл», 

ппп’ячянт ч пгшкмртшдкгш пгппїіппігй 

«належний до жирних кислот», що 


зводиться до гр. 7гроотод «перший», та 
теїЬап «метан». — СІС 2 687; НоІиЬ— 
Буег 397; КІеіп 1253, 1255. — Див. ще 

протйсти. 

пропелер; — р. пропеллер , бр. 
прапелер, п. ргореІ(І)ег «пропелер; ко¬ 
рабельний гвинт», ч. вл. ргореіег «тс.», 
слц. ргореіег «тс.; річковий трамвай», 
болг. пропелер «пропелер», м. пропе¬ 
лер «корабельний гвинт; пропелер», 
схв. пропелер, слн. ргореіег «тс.»; — 
запозичення з англійської мови; англ. 
ргореііег «пропелер; корабельний гвинт» 
утворено від сангл. ргореііеп «гнати, 
штовхати вперед», що походить від 
лат. ргореііо «жену, штовхаю вперед, 
підганяю», утвореного за допомогою 
префікса рго- «вперед» від дієслова реі- 
Іо «б’ю, штовхаю; приводжу в рух». — 
СІС 2 687; Кораіігізкі 792; НоІиЬ—Буег 
397; РЧДБЕ 592; Ву]акли]а 779; КІеіп 
1253; Таїсіє—Ноїш. II 276—277. — 
Див. ще про, пульс. 

пропілеї «парадний вхід до міста 
чи споруди»; — р. болг. пропилен , бр. 
прапілеі , п. ргоруїе]е, ргоріІе]е, ч. слц. 
ргору1е]е, схв. пропилени, -/є, слн. рго- 
рііфе; — запозичення з німецької або 
французької мови; нім. Ргоруїаеп, фр. 
ргоруїее походять від лат. ргоруїаеигп 
(мн. ргоруїаеа) «пропілеї», що зводить¬ 
ся до гр. 7гро7пЗХаюу (мн. тгро7пЗХсаа) 

лпрпрітітпрп’а пуіпл итппприпгл о ппи. 

м-чд'/, ) * ^ її у їх 


именника 7ГрО «перед», спорідненого з 
псл. рго, укр. про , та іменника 7пЗХп 
«вхід, брама». — СІС 2 687; Фасмер III 
376; Кораіігізкі 793; РЧДБЕ 592; Вуіак- 
лща 779; Оаигаї: 592. — Див. ще пі¬ 
лон, про. 

[пропір 1 ] «прапор» Нед; — видозмі¬ 
нене запозичення з польської мови, 
зближене, очевидно, з основою про¬ 
пороти ; п. ргороггес «прапор», зменш, 
від псл. *роґрогь, відповідає ч. ргарог, 
ЦСЛ. ПрАПОрТі «тс.», звідки походить 
укр. прапор. — Вшскпег 438. — Див. 
ще прапор. 

[пропір 2 ] «пропорція, міра, доза, 
порція»; — очевидно, результат хибно¬ 
го сприймання слова пропорція в його 


599 




пропозйція 


пророк 


польській вимові ргорогфа як пов’яза¬ 
ного з проперти. — Див. ще пропор¬ 
ція. 

пропозйція, пропонувати, ст. про- 

пгипапти ( 1 ПЧГО* — п •зяг*т бппг гтп - 

— — - ч —- “ / > г -- —.Г” 

позйция, бр. прапанаваць, заст. пра- 
пазіцьія, п. ргорогуфа, ргоропо^ас, ч. 
ргорозісе, ргоропоуаі, слц. ргорогїсіа, 
м. схв. пропозйцща, слн. ргорогїсіа; 

— запозичено з латинської мови, оче¬ 
видно, через польську; лат. ргброзіііо 
«основне положення; короткий виклад; 
засновок; пропозиція» пов’язане з діє¬ 
словом ргбрбпо «ставлю попереду; ого¬ 
лошую; пропоную», утвореним за до¬ 
помогою префікса ргб- «уперед», від 
ропо «кладу». — СІС 1951, 531; Фас- 
мер НІ 376; Копаїігізкі 792; НоІпЬ— 
Ьуег 397; РЧДБЕ 592; Ву]акли]а 779; 
\Уа1сІе—Ноїт. II 335—336. — Див. ще 
позйція, про. 

прополіс «бджолиний клей» СУМ, 
СІС; — р. болг. прбполис, бр. прдпа- 
ліс, ч. слц. ргороііз, схв. прополис ; — 
запозичення із західноєвропейських 
мов; нім. Ргброііз «виступ у вулику», 
фр. ргороііз «смола у вуликах», англ. 
ргороііз '«бджолиний клей» походять 
від нлат. ргороііз «прополіс», що зво¬ 
диться до гр. 7Гро7ГоХи; «бджолиний 
клей», букв, «передмістя», утвореного 
з прийменника про «перед» та іменни¬ 
ка тгоХід «місто». — СІС 2 687; РЧДБЕ 
592; Ву|'акли]а 779; Баигаі 592; Кіеіп 
1254. — Див. ще поліс 2 , про. 

пропорція, пропорційний, пропор- 
ціопальний ; — р. болг. пропбрция, бр. 
прапбрция , п. ргорогфа, ч. ргорогсе, 
слц. ргорогсіа, вл. ргорогсца, м. про- 
порцща , схв. пропорцща, слн. рго- 
рбгс(і]а); — запозичення з латинської 
мови; лат. .. ргброгііб «співвідношення, 
розмірність, пропорція» виникло із сло¬ 
восполучення ргб рогіібпе, що складає¬ 
ться з прийменника ргб «за, для, про» 
та іменника рогііб «частина, частка; 
відношення, пропорція» у формі ор. в. 
одн. — СІС 2 687; Фасмер III 376; Кора- 
іігізкі 792; НоІиЬ—Буег 397; РЧДБЕ 
593. — Див. ще порція, про. 


проран «протока; прохід у греблі»; — 
запозичення з російської мови; — р. 
проран «тс.; [невеличка проріха, дірка; 
петелька]» пов’язане з ранить «рани¬ 
ти», пана. — Фасмег»—Т т; бачев III 
376; Потебня РФВ 1880, 4, 196—197; 
Львов ВКР V 152. — Див. ще про, 
рана. 

проректор «заступник ректора ви¬ 
щого навчального закладу»; — р. про¬ 
ректор, бр. прарзктар, п. ч. слц. вл. 
ргогекїог, болг. проректор, м. прорек¬ 
тор, схв. проректор, слн. ргбгскіог 
«тс.»; — запозичення із середньолатин¬ 
ської мови; слат. ргогесїог «заступник 
ректора» утворено за допомогою пре¬ 
фікса рго- «замість» від гесїог «рек¬ 
тор». — СІС 2 688; Кораіігізкі 793. — 
Див. ще про, ректор. 

проріха «дірка в одязі, тканині», 
прбріх «тс.; [огріх Нед, Гриц]»; — р. 
прореха «проріха; недолік, огріх», бр. 
прарзх «тс.; [комір]», др. прор'Ьха «про¬ 
ріха»; — очевидно, похідне утворення з 
вторинним х від дієслова прорізати (др. 
прорізати); менш переконливе пов’я¬ 
зання з р. редкий, укр. рідкий (Мікі. 
Е\У 277; Преобр. II 131; КЗСРЯ 369) 
або зіставлення з дінд. гекйа «смуга, ри¬ 
са», гікЬаіі «креслить, ріже», лат. гііпа 
«шпарина, щілина» (Ильинский РФВ 69, 
16; ИОРЯС 20, 152—153) чи з лтс. гі- 
зитз, ГІ5ІЄП5 «шпарина, розріз» (Маіге- 
паиег БР 14, 91). — Фасмер III 376— 
377; Желтов ФЗ 1876, 1, 23. — Див. ще 
про, різати. 

[прорїшка] «вид шапки»; — не ціл¬ 
ком ясне; можливо, пов’язане з про¬ 
ріха. 

пророк «провісник», [прорік, про- 
рбка) «тс.», пророкування, пророцт¬ 
во, пророчення, прорбчество, проро¬ 
чиця, [прорбчня] «оракул» Нед, про- 
рбцький, пророчий, пророкувати, про¬ 
рочити] — р. болг. пророк, бр. пра- 
рок, др. пророка, п. ч. слц. нл. ст. рго- 
гок, м. схв. пророк , слн. ргбгок; — за¬ 
позичення зі старослов’янської мови; 
стел, пророісь «Пророк», пов’язане з 
дієсловом прорешти «сказати, прорек- 


600 





просвир 


просити 


ти», утвореним за допомогою префікса 
про- «про-» від дієслова решти «гово¬ 
рити, ректи», Є калькою гр. 7ГрОфГ]Т11^ 
«пророк», похідного від дієслова тгро- 
ФПМ 1 «говорю раніше», що складається 
з префікса 7гро- «наперед, раніше» та 
основи дієслова фіщі «говорю, вислов¬ 
люю». — Булаховський Вибр. пр. III 
416; Фасмер III 377; КЗСРЯ 369. — 
Див. ще про. ректй. 

[просвир] (бот.) «бруслина євро¬ 
пейська, Еуопутиз еигораеа Б.» Мак, 
[ просвир коноплйстий ] «гібіск коно- 
плєвидний, НіЬізсиз саппаЬіпиз Б.» 
Нед, Мак, [прдсвирки] «(вид калачи¬ 
ків) Маїуа гоїипсіііоііа Б. (МаІУа Ьогеа- 

і:^ ЛІ І! V ^ Аі, 

иа і л\, — и. и ^и^оир плг\ 

«Маїуа Б.», [ просвйрки ] «тс.»; — утво¬ 
рення, пов’язані з [просвирка] «про- 
скура», [прдсвирки] «тс.»; назви зумов¬ 
лені подібністю плода цих рослин до 
проскури. — Шамота 75. — Див. ще 
проскура. — Пор. проскурень. 

[просвирка] «проскура» КІМ, [про- 
сварки] «тс.» Куз; — р. просвира, 
просвирка, бр. прбсвіра, др. просвира, 
стел, просфорл, просворл «тс.»; — ре¬ 
зультат видозміни запозиченого з грець¬ 
кої мови 7гроафора «дар, приношення», 
до якого зводиться укр. проскура . — 
Шамота 74—75; Фасмер III 377, 381; 
Черньїх II 71; Преобр. II 131. — Див. 
ще проскура. 

просвіщати «робити кого-небудь 
освіченим», просвіщеная «просвітницт¬ 
во», [просвіщений] «освічений» Она; — 
р. просвещать «просвіщати», др. про¬ 
свіщати «давати світло, освітлювати; 
освічувати, удосконалювати», болг. про- 
свещавам «освічую»; — запозичення зі 
старослов’янської мови; стел, просві; 
штлти «освітлювати; (перен.) поши¬ 
рювати ‘освіту, освічувати» утворено 
за допомогою префікса про- «про-» від 
дієслова святити «світити». — Див. 
ще про, світ. 

[просерен] (бот.) «шафран сітчас¬ 
тий, Сгосиз геїісиїаїиз Зіеу. (Б.) Г, 


Т-Т Сі 77 * ПОППЛТТП І'Г Ог*І п-і 1 1 І О Т 
і ісд, і іV-у іДі_>і. і , і і цциш д. 

.ска дволиста, ЗсіІІа Ьііоііа Ь. Мак; під 


ЛД о \/ • гтг»г*пі. 

і » 1С1 XV, 1 1 ^ 


сніжник звичайний, ОаІапїЬиз піуаііз 
Б.», [просерень] «шафран сітчастий Нед; 

• • о о * 


підсніжник звичайним; первоцвіт зви¬ 
чайний; Ргігтшіа оіїісіпаїіз ^ас^. Мак», 
[прасер] «білоцвіт весняний, Беисо]ит 
уегпит Б.» ВеНЗн, [просеред (білий)] 
«підсніжник звичайний» Мак, [ просе - 
рет] «шафран сітчастий», [просирен- 
ки] «тс.», [ просиренок ] «брандушка 
різнокольорова, ВиІЬососііит уєгзісоіог 
(Кег.-Оау/І.) 5ргіп§. (ВиІЬососііиш ги- 
їЬепісит Вип§е)», [ просирень ] «шаф¬ 
ран сітчастий» тж, [просоренти] «ран¬ 
ні, підсніжні лісові квіти» Ва, [просу- 
ренка] «шафран сітчастий» Мак, про- 
суренки Флора УРСР III, [просуренок 
М.ак, просурень] «тс.», [ просурень ( ви¬ 


дючий )] «брандушка різнокольорова», 
[просурйнка] «шафран сітчастий Нед»; 
— р. і просерень ] «первоцвіт весняний, 
Ргітиіа уєгіз Б.; шафран сітчастий; 
проліска сибірська, ЗсіІІа зіЬігіса Апсіг. 
(ЗсіІІа сегпиа)»; — очевидно, складає¬ 
ться з префікса про- «наскрізь» та ос¬ 
нови іменника ст. сереьі'ь «обледеніла 
кірка на поверхні снігу» як назва рос¬ 
лин, що пробиваються крізь затверді¬ 
лий сніг. — Німчук 151. — Див. ще 
про-, серен. 

[прбейнедь] «січень СУМ, Нед; гру¬ 
день Нед», [проеймець] «тс.» Нед; — 
р. [прдсинец] «січень», др. просинець 
«тс.», п. ст. ргозіпісс «грудень», ч. рго- 
зіпес, схв. просинац «тс.», слн. ст. рго- 
зіпес «січень», стел, просиньць «тс.»; — 
псл. ргозіпьсь, яке більшість дослід¬ 
ників пов’язує 3 БІ]аїІ «СЯЙТИ», *5ІП(ДІ 
«засяяти» (як «час збільшення соняч¬ 
ного світла»); виводиться також (Ма- 
сЬек ЕЗЗС 484) від зіпеії «синіти», ос¬ 
кільки назва стосується останнього або 
першого місяця року, коли сонце сві¬ 
тить найелабше і дні бувають сірі, си¬ 
няві. — Німчук 56; Ноіугїзка-Вагапоша 
15 —23; Фасмер III 377; Преобр. II 291; 
МікІ. ЕАУ 295. — Див. ще про, сіяти 2 . 

проейти, прохати , [прізьба] «про¬ 
хання» О, [просатар] «той, що запро- 


Л ТІ ] Т Т 1 * 

ШПП. 


рон; весільний батько, батько молодої 


601 




просити 


проскрипція 


Нед», [ просятар ] «тс.» Нед, [ просйль - 
ниця] «та, що запрошує», [просйтель] 
«прохач» тж, просьба, прохання , 
[прохань] «прохання» Нед, [прохань] 
«старець» Па, [прохатар] «прохач; 
той, що збирає гроші на будування 
церкви», прохач «той, що просить; 
жебрак; [той, що збирає гроші на бу¬ 
дування церкви]», [прошак] «жебрак», 
прбшення СУМ, Куз, [ просйтний ] 
«пов'язаний з проханням» Куз, про¬ 
хальний, проханий , [ прокатний ] «ви¬ 
жебраний» Нед, прошений , [прйсьма] 
«благально» ЛексПол, [ допрбс ] «до¬ 
пит» Ж, запросйти, запрохати , [за- 
прбсець] «той, що запрошує» Ж, за¬ 
просини, запрошення , запрошуваль¬ 
ний , [запрохальний] «запрошуваль¬ 
ний» Я, [непрбха] «той, що не про¬ 
сить», перепросити , [перепрбс] «супе¬ 
речка» Нед, перепросини «вибачен¬ 
ня», [пбпросом] «просячи», [припрб- 
ха] «припрохування», [спросйти] «за¬ 
просити; запитати» Нед, спрос «пи¬ 
тання, прохання дозволу», [спрбсиии] 
«запрошення на весілля» Нед; — р. 
просйть «просити», бр. прасіць , др. 
просити , п. рговіс, ч. рговііі, слц. рго- 
5ІВ, вл. рговус, нл. рзовуз «тс.», по- 
лаб. ргизе «просить», болг. прбся 
«прошу», м. проси «жебрає; сватаєть¬ 
ся», схв. просити «сватати (дівчину); 
жебрати; [просити]», слн. ргозіЧі «про¬ 
сити», стел, просити «тс.»; — псл. 
ргозіїі «просити»; — споріднене з лит. 
ргазуїі «вимагати, просити», лтс. рга- 
зїі «тс.», дінд. ргазпай «питання», 
ргссґіаті «питає», ав. Ггаза- «питання», 
лат. ргесог «прошу», ргосиз «нарече¬ 
ний», гот. ГгаїЬпап «питати», двн. їга§а 
«питання», іта§еп «питати», нвн. Гга- 
£еп «тс.», лат. ровсо (< *рогсвсб) «ви- 




гм п П 
\_. 11^1/1 . 


ПП/'МТТЛГчЧ 
1 1 і_і_1 у '/ 


вірм. Ьагсапет «питаю», тох. А ргак, 
тох. В ргек «просити»; іє. *регК-/ргк- 
«питати, просити». — Фасмер III 
377—378; МасЬек ЕЗЛС 484—485; 
Тгаиїтапп 216; МиЬІ.—Епбг. III 377; 
Кагиііз II 76; Шаібе—Ноїт. II 346; Ріск 
III 246; Ребегзеп КеІЕ Ог. І 44; ІІЬІеп- 


Ьеск 173; НйЬзсЬтапп 464; Гамкрели- 
дзе—Иванов 108, 237; Рокоту 821; 
Бенвенист 334. 

[прбсівка] (у сполученні п. розсип- 
часта (бот.) «лісова груша») Куз; — 
очевидно, похідне утворення від просі¬ 
ватися «очищатися від домішок; пада¬ 
ти на землю». — Див. ще про, сіяти 1 . 

просіянка (зоол.) «(вид слимака) 
Нуаіеа» Нед, Куз; — очевидно, похідне 
утворення від сіяти ; калька наукової 
назви Нуаіеа, що походить від гр. баХє- 
ос «скляний; прозорий, ясний». — 
Див. ще про, сіяти 2 . 

проскомїдія «перша частина пра¬ 
вославної літургії», проскомйдія «тс.» 
Куз; — р. болг. проскомйдия, бр. пра- 
скамідьія , др. проскомидия, проску- 
мидия , п. ргозкотіфіа, ч. рговкотібіе, 
м. проскомидща , схв. проскомйдща , 
цсл. проскомиднга, проскоумиднга «тс.»; — 
через церковнослов'янське посередни¬ 
цтво запозичено із середньогрецької мо¬ 
ви; сгр. тгроакоці5г| «тс.», походить від 
гр. тгроакорІСсо «привожу; схиляю, 
приєдную; прилучаю», утвореного за 
допомогою префікса тгроа- «до-», пов’я¬ 
заного з прийменником тгрос, тгротг 
«до; проти», від дієслова хощСсо «пік¬ 
луюся; виховую; приношу», пов’язано¬ 
го з хацео «труджуся; стомлююся», 
спорідненим з дінд. загпаЬ «той, що 
працює», загп! «твір». — Фасмер III 
378; 5Ш V 1021; РЧДБЕ 593; Ву]‘ак- 
ли]а 780; Егізк І 773—774, 908. — 
Див. ще прбтй. 

проскрйпція (іст.) «оголошення 
поза законом»; — р. болг. проскрйп- 
ция, бр. праскрьїпцьія , п. ргозкгурс|‘а, 
ч. ргозкгірсе, слц. .ргбзкгірсіа, схв. про- 
скрйпци/а , слн. ргозкгірсііа; — запози¬ 
чення з латинської мови; -лат. ргбз- 

г*т*7гИіг» // гт г> г» тг г» м п т п ст лглплитиип пл о о 
VI \'ц гін іДі/і, иі \-і її і п 

законом; оголошення (переважно про 
продаж)» є похідним від дієслова ргбз- 
сгіЬо «публічно оголошую; оголошую 
про продаж; оголошую поза законом», 
утвореного за допомогою префікса ргб- 
«вперед» від зсгїЬо «пишу», спорідне¬ 
ного з гр. ахаркрбсорш «дряпаю», лтс. 


602 




прбскура 


просо 


зкгіраї: «дряпати», далі з псл. зкгеЬіі, 
укр. скребти . — СІС 2 688; Кораіігізкі 
793; РЧДБЕ 593; Вуіаклща 781; Шаі- 
сіе—Ноїт. II 499—500; Рокоту 943, 
946—947. — Див. ще про, скребтй. 

прбскура «круглий хлібець у пра- 
вославних церковних обрядах», [про- 
скурйця, простйра Нед] «тс.», [про- 

гкіткіЛ лППІСіні ктп/г.ггагті гп\/тпій Нрп 
—- »г;.— —. 

[ проскурне \ «винагорода священикові» 
Нед, проскурниця , [проскурня\ «міс¬ 
це, де печуть проскури», [проскурцеві 
(вишивки)І «вишивки на полотні у ви¬ 
гляді проскурки» Нед, [ проскурчасті 
(вишивки)] «тс.» Нед; — р. [проскура] 
«проскура», бр. [праскура], др. прос¬ 
кура, проскора , п. ргозкига, м. поску- 
ра, [проскура], схв. проскура , цсл. 
проскоурл; — фонетично видозмінене 
запозичення з грецької мови; гр. тгро- 
асрора «дар, приношення» пов’язане з 
дієсловом тгроасрєрсо «підношу, даю», 
утвореним за допомогою префікса 
тгроа- «до-», пов’язаного з прийменни- 

і/пм тгг\г\г тгппті лип* пплтТ/Гл піп гпсл/.^ 

ПУПІ І І [V ^ V;, , І» І II 1-І «»/ |_/ ^ 

«несу», спорідненого з псл. Ьегр, Ььгаїі, 
укр. беру, брати. — Фасмер III 381; 
Преобр. II ІЗ і; Львов Лексика ПВЛ 
48—49; Ргізк II 601, 1003—1005. — 
Див. ще брати, прбтй. — Пор. про- 
свирка. 

[прбскурень] (бот.) «калачики дріб- 

и о ит_ і/і ЛЛаШо піюіііо ҐМоІлга гліііп. 

і »іиі V и ^ 11 і . уі * їси V и і и^иіі 

сііїоііа І..)] алтея лікарська, АІіЬаеа оїїі- 
сіпаїіз Б. Мак», [проскурки] «калачики 
дрібненькі» Нед, [проскурник] «тс.» 
Мак, [проскурник (боровий)] «червець 
однорічний, ЗсІегапїЬиз аппииз Б.» 
Мак, [проскурняк] «алтея лікарська 
Нед; калачики дрібненькі Мак»; — р. 
[проскурняк] «калачики; алтея», ч. 
ргозкигшк «алтея»; — похідні утворен¬ 
ня від прбскура ; назви зумовлені фор¬ 
мою плодів цих рослин, що нагадують 
проскури або взагалі якесь печиво. — 
Шамота 74; Меркулова Очерки 126— 
127; МасЬек Лп. гозїі. 147. — Див. ще 
прбскура. 

[проскурйна] (бот.) «бруслина єв¬ 
ропейська, Еуопутиз еигораеа Ь. Г, 


ВеБ; бруслина бородавчаста, Еуопу¬ 
тиз уеггисоза 5сор.», [проскбрина] 
«бруслина європейська» ВеБ, [приско- 
рйна] «тс.» ВеНЗн, Мак; — р. [прас¬ 
ку рина\ «жостір проносний, Шіатпиз 
саІЬагІіса Б.»; — похідне утворення від 
прбскура ; назва зумовлена подібністю 
плода бруслини до проскури. — Ша¬ 
мота 75; МасЬек Згп. гозі!. 147; Яньїш- 
кова Зтимология 1985, 42. — Див. ще 
прбскура. — Пор. просвир. 

просо (бот.) «Рапісит Б.», [прів- 
сисько] «просище, поле, де росло про¬ 
со» ЛЧерк, прісисько, прісище , [пріс- 
ка, пріско Нед, пріснисько, пріснище , 
прісся, прісько Мак] «тс.», прісце 
(зменш.) «просце», просина «зернина 
проса», [просйня] «просяна солома чи 
полова» Дз, просйще «поле з просом 
або після проса», [просівка (розсипча- 
ста )] «просянка розлога, Міііигп еіїи- 
зит Б.» Мак, [просівка (весняна)] 
«просянка весняна, Міііит уегпаїе 
М.В.» Мак, [проска] «поле, з якого 

зиатп пппгпл .П Г п ппгпаи іП лпппраш/сз 

ОЦУ1 і V І/ X , [І V ну/чу\^/пти 

весняна» Мак, [просовище] «просище» 
Мак, просце (зменш.), [ просяник ] «про¬ 
сянка розлога» Мак, [просянйця] «про¬ 
сяна солома або полова УРС, Нед; вид 
висипки в дітей Нед», [просянйще] 
«просище» Дз, До, просянка «Мііішп 
Б.; просяна солома; [мишій зелений, 

^сьіагіа лпгіНіо (і ^ Р АЛоЬІ- ґгіглтт \ 

СС 1 | І Сі УІІІЧЛЮ \А^./ 1 . 1 -/. і 1 . / 

ЕтЬегіга саіапбга Б.», [прбсьє] «проси¬ 
ще» Л, просянйщ — р. м. просо , бр. 
проса, др. просо , п. ч. слц. вл. ргозо, 
нл. рзозо, полаб. ргбзіі, болг. просо , 
схв. просо , слн. ргозо, цсл. просо; — 
псл. ргозо; — походження неясне, мо¬ 
жливо, неіндоєвропейське; пов’язуєть¬ 
ся також з дінд. рагзаЬ «сніп» (МаугЬо- 
ґег II 230), з коренем іє. *рге-(з-) «да¬ 
вити, бити», наявним у прати «(перві¬ 
сно) бити», лат. ргето «тисну»; мало 
переконливі зіставлення з лат. роггиш 
«цибуля», гр. тграаоу «тс.» (Еіск ВВ З, 
163; Младенов 530; БІЬІепЬеск 159); з 
лит. збга «просо», дінд. рзагаЬ «бенкет» 
(Нігї ІЕ 21, 173), з р. [пряда] «вид 
проса» (Докі іа§іс-Еез1зсЬг. 482), із гр. 


603 




просодія 


простерти 


7гєрку6д «строкатий», дінд. ргзіЬ «тс.» 
(ІЧіесіегтапп 5утЬ. І 112— 

113). — Фасмер—Трубачев III 378— 
379; Черньїх II 71—72; МасНек Е5ЛС 
485; ЗсЬизіег-Зе^с 1161; НоІиЬ—Кор. 
295; Зкок III 52. 

просодія «система висотних, сило¬ 
вих і часокількісних фонетичних засо¬ 
бів; сукупність правил у віршуванні», 
[прозддія] «тс.» Куз, просодйчний , ст. 
просодия «наголос» (1642); — р. про - 
сбдия , бр. прасбдьія, п. ргогосііа, ч. 
ргозобіе, слц. ргогббіа, болг. прозбдия, 
просодия , м. прозодща , схв. прозоди- 
/а, слн. ргогосіца; — запозичено з ла¬ 
тинської мови; лат. ргозббіа «просодія, 
тонічний акцент, часокількість складу» 
походить від гр. тгроашбіа «пісня з аком¬ 
панементом; наголос; орфографічний 
знак наголосу, придиху, часокількості», 
утвореного з прийменника тгроа (тгроті) 
«від, з; до, проти» та іменника фбр 
«пісня». — СІС 2 688; НйШЛУогіН 14; Ко- 
раїігізкі 798; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 
589; Вуіаклиіа 774; Кіеіп 1256; Воізаср 
15, 816—817, 1079. — Див. ще ода, 
проти. 

[просбнцвіт] (бот.) «соняшник, Не- 
ІіапіНиз аппииз І*.» ВеНЗн, [процбн- 
цвіт\ «тс.» НЗ УжДУ 26/2; — резуль¬ 
тат поєднання прийменника про та 
іменників сонце і цвіт. — Див. ще 
про, сонце, цвіт. 

[просопівець] (орн.) «горобець, Раз- 
зег Вгізз.» Л; — давніше *просопй- 
вець , складне слово, утворене з імен¬ 
ника просо та дієслова пити ; пор. ін¬ 
шу назву горобця — [просяник] Л; 
обидві зумовлені тим, що горобці охоче 
скльовують просо; пор. також [пить 
коноплі] «визбирувати, викльовувати 
сім’я конопель» (про горобців) Л. — 
Див. ще пйти, просо. 

проспект «широка пряма міська 
вулиця; поширений виклад плану; рек¬ 
ламна листівка», ст. проспекть «вид 
(на щось)» (1717—1740); — р. болг. 
проспект , бр. проспект , п. ч. вл. слц. 
ргозрекї, м. проспект , схв. проте- 
к(а)т, слн. ргозрекї; — запозичено з 


німецької мови; н. Ргозрекі «вид, перс¬ 
пектива» походить від лат. ргозресіиз 
«вид; погляд; увага», пов’язаного з діє¬ 
словом ргбзрісіо «дивлюся в далечінь; 
бачу здаля», утвореним за допомогою 
префікса ргб- (на позначення руху впе¬ 
ред) від дієслова зресіо «дивлюся». — 
СІС 2 688; Черньїх II 72; Цьіганенко 
376; Кораіігізкі 793; НоІиЬ—Буег 398; 
РЧДБЕ 593; Вуіаклиіа 781. — Див. ще 
про, спектакль. 

[прбстень] «нитка на веретені Г; 
починок (пряжі) Нед; канат Куз», 
[прбстрінь] «нитка на веретені Г; по¬ 
чинок (пряжі) Нед»; — р. [прбстень] 
«починок, веретено з пряжею; верете¬ 
но з навоєм трьох починків пряжі; ве¬ 
ретено з навоєм пряжі у дві нитки для 
зсукування», бр. [прасцень] «починок, 
нитки на веретені з трьох веретен», 
[прбсцінь] «кілька звитих і зв’язаних 
разом нитками веретен із пряжею на 
одному довгому веретені»; — очевид¬ 
но, псл. (сх.) *ргозїьпь, утворене від 
прикметника ргозїь «простий»; моти¬ 
вація назви не зовсім ясна. — Труба¬ 
чев Рем. терминол. 101. — Див. ще 
простйй. 

простерти, [ прістерти ] ВеЛ, про¬ 
стирати , [простбрити \ «простирати» 
Нед, просторішати, простір СУМ, Г, 
[простірня] «просторе місце» Нед, 
[простбр] «простір» Нед, [простора] 
«простір, просторінь», [ простбрина] 
«тс.» Нед, [ просторище ] «царина, 
простір» Куз, просторінь , [просторб- 
нище] «просторінь», [ просторбнство ] 
«царина, галузь» . Нед, [простороне] 
«просторінь», простірний «просторий» 
Нед, просторий , [простбрний Куз, 
просторбнний Нед] «тс.», просторо¬ 
вий, розпросторити «розтягти, розки¬ 
дати, розповсюдити», [ розпростор ] 
Нед; — р. простереть «простерти», 
др. простерти «тс.», п. гогрозіггес 
«розпростерти», ч. ргозігіїі «розстели¬ 
ти», слц. ргезІгіеЕ «постелити; накрити 
(стіл)», вл. ргезігес «розтягти, розсте¬ 
лити (скатертину); закинути (сітку)», 
нл. рзезїгез «розстелити, простягти», 


604 




простйбі 


простйй 


болг. простра «простру, простягну; 
розвішаю (білизну)», м. простре «роз¬ 
стеле; простягне, простре», схв. про- 
стрети «простерти; розстелити; засте¬ 
лити», слн. ргозігеїі «простерти», стел, 
простріггн «тс.»; — псл. *рго$Іегі:і, по¬ 
в’язане чергуванням ГОЛОСНИХ ІЗ *5ЇОГ- 
па «сторона» і утворене за допомогою 
префікса рго- від дієслова *зіег!і (не 
збереженого в слов’янських мовах), 
спорідненого, з дінд. зїгпаіі (зігпбїі, зіа- 
гаїі) «сипле, кидає», ав. зїагаііі «сипле, 
стеле», лтс. зіігіпаї «рухати, трясти», 
алб. зЬігіп] «розстеляю», гр. аторуйрі 
«стелю», аторєууймі, сгградМщі «тс.», 
лат. зіегпо «стелю, розстеляю», дірл. 
зегпіт «тс.», сірл. згаїЬ «берег, долин¬ 
на». — Фасмер III 379; МасЬек Е84С 
589; Варбот 75; Тгаиітапп 287; 
МйЬІ.—Епсіг. III 1071, 1074; МеіНеі 
М8Б 16, 245; Ребегзеп КеІЕ Ог. 1 52; 
Регззоп Веііг. 448; АУаІсіе—Ноігп. II 590; 
Ноішапп 339; Рокоту 1029—1030; 
Мельничук Зтимология 1984, 139. — 
Див. ще про. — Пор. сторона. 

простйбі «вибач(те); [милостиня]», 
простйбіг «тс.»; — результат злиття 
словосполучення простії біг , яке скла¬ 
дається з форми наказового способу 
дієслова простити (3 ос. одн.) та 
іменника біг «Бог», що зазнав редукції; 
букв, «хай простить Бог». —- Велигор- 
ський РМ 1935 І 29. — Див. ще бог*, 
простити. — Пор. спасйбі. 

простий, простакуватий, просту¬ 
ватий, простак, простацтво «проста¬ 
куватість; прості люди; [побут просто¬ 
люду]», [прост.аченко] «син просто¬ 
людина», І проста чйсько] «простак», 
[простачія] «простацтво» Куз, [про¬ 
стачка] «мішковина» О, [простець] 
«прямий напрямок», [простиня] «про¬ 
стота Нед; проста людина», [прдстка] 
«протока; з’єднувальний ■ канал» Куз, 
[ прос(т) ник ] «пряме, вертикально роз¬ 
ташоване стебло», простота «про¬ 
стість; [простолюд; неук, невіглас]» 
СУМ, Г, [прбсточка] (пестл.) «просто¬ 
людинка; проста жінка», [просту ха\ 
«проста горілка» Нед, простушка. 


[простюга] «проста горілка» Нед, 
[простюха] «тс.» Куз, [простака] 
«проста, негорда людина», [простянй- 
ще] «селюк» Пі, [простяха] «вид плах¬ 
ти», [простячка] «тс.». [ прощав а ] 

«чернь, простолюд» Г, Нед, [проста¬ 
ти] «іти», [простачити] «ставати бру¬ 
тальним» Куз, простіти, простіша¬ 
ти, простувати «іти; [випрямляти]», 

п ппг т на п т її Г а у/ізи ппллтлпдгп езтт/глал 

просто «прямо; навпроти», [проста¬ 
ком] «навпростець», впрост «прямо, 
напроти; просто; [уздовж; зовсім]», 
вйпростати, [запросто] «просто» Ж, 
запросто , [іспроста] «спроста» Она, 
[напрбстати] «випрямити», [напрош- 
кй] «навпростець», [напрощкй] Нед, 
навпрост, навпростець, навпрошки 
«тс.», [ опростити ] «звільнити», [опро- 
стати] «вирівняти» Нед, [опростати¬ 
ся] «звільнитися; опритомніти», [оп- 
рошкувати] «ходити навпростець», 
опростйти, опрощенець, опрощенст¬ 
во , [попросту ] «просто» Нед, розпрос¬ 
тати, спростйти, . спростувати, 
спрощенець, спрощенство, спроста 
УРС, Г, [упрост] «прямо»; — р. 
простбй «простий», бр. прости «тс.», 
др. простий «прямий; простий, зви¬ 
чайний», п. ргозіу «прямий; простий», 
ч. слц. ргозіу «простий; позбавлений 
(чогось)», вл. ргозіу «застиглий; прос¬ 
тий; позбавлений (чогось)», нл. рзозіу 
«тс.», полаб. ргбзїе «божевільний, без¬ 
глуздий», болг. м. прост «простий», 
схв. прост «тс.», слн. ргозі «вільний; 
безплатний; простий», стел, проста 
«простий; прямий; дешевий; грубий»; — 
псл. рґозіь виводиться (МасЬек Е34С 
485) з *рго1-1оз «звичний, звичайний», 
за походженням пас. діеприкм. мин. ч. 
від дієслова *ргоз1і (< *ргоМі) «звика¬ 
ти, бути звиклим (до чогось)»; — спо¬ 
ріднене з лит. ргазїі «звикати, бути 
звиклим, розуміти, збагнути, (пі)зна- 
ти», лтс. ргазї «розуміти, збагнути, по¬ 
мітити», прус. (ізз)-ргезпап «розум», 
(і5$)рге5Іип «розуміти», тох. А ргаїіт 
«рішення, намір»., лат. (іпіег-)пгея «посе¬ 
редник, пояснювач, товмач (перекла- 

сп £ 





простиня 


проституція 


дач)», гот. їгарі «розум, сенс», їгаріап 
лдуп^яттл пізнавати, розуміти», їгорз 
«розумний, розсудливий», двн. (апі-) 
ґгі&1;(а) «тлумачення, переклад»; пояс¬ 
нюється також (МаугпоГег II 373) як 
складне *рго-зіь (< *рго-$1Ьоз) «видат¬ 
ний», перший компонент якого пов’язу¬ 
ється з прийменником (префіксом) рго 
(рго-), другий — із зіаіі «стати» або 
вважається (ЗсЬи$і;ег-Зе\¥с 1162) дав¬ 
нім суфіксом; виведення з ргозїгь «роз¬ 
стелений», пов’язуваного з *рго5іегїі 

___ / АЛ : 1,1 ГГЛ17 ООі\ 

«приеіерти» 1^ УУ 061), І ІШШ- 

ження *рго$-їь «простертий» із ріазіь 
«пласт» (Потебня у Преобр. II 134), 
мало переконливе. — Фасмер III 380; 
Черньїх II 72; Младенов 530; Зкок III 
52—53; Тгаиішапп 281; Регззоп Веііг. 
240; Ког\уа<іо\У5кі КЗІ 2, 94; МеШеї 
ЕІибез 161. 234. 


к/ч ЛФТІ ТТ І 


Г УІ *-і /> /■* УМ Гч 1 /, ПГЧЛЛ'ГТІТ ІП л 

ішингшл, I і /ооо і гой, пи,} п п л'/ 

Кур щпрбсцінь] «плахта» О; — р. прос¬ 
тиня , [простіша], бр. прасціна; — 
очевидно, виникло внаслідок дисиміля¬ 
ції з др. *простиря , пов’язаного з про¬ 
стирати «простирати»; пор. укр. ст. 
простира (простирою) (1699), м. 
простирка «підстилка, килим, на яко¬ 
му сплять», схв. простирка «тс.», а 
також лит. ргазіугіа «простиня, покри¬ 
вало», молд. простйре, рум. ргозй'ге 
«тс.», що походять від того самого дав¬ 
ньоруського слова; менш обґрунтова¬ 
ним є пов’язання з псл. ргозіь «прос¬ 
тий», укр. прбстйй з безпосереднім 
виведенням від *рго5Їупі (Фасмер III 
381; Преобр. II 135; Булаховський 
Вибр. пр. III 362; Соболевский РФВ 
66, 397; Желтов ФЗ 1876/6, 48). — 

ГТ йГ ТГ _ ттт сі. п>- пп тт 

потешім і\ не і . вв. ні іл, ии^сі г\г\ її 

523—524. -т- Див. ще простерти. — 
Пор. простирало. 

простирадло «простирало, прости¬ 
ня»; — бр. прасцірадла ; — адаптова¬ 
не на українському ґрунті запозичення 
з польської мови; п. рггезсіегабіо 
(< псл. зах. [*рго5ЇегасІ1о]) відповідає 


1 ГТ/П А Л І І #“> ҐІ /~\ 


Т 17 ПО ЛГЛП ЛТ Т/ТІТІ 


Вибр. пр. II 362; ЗНєуєіоу Нізї. рНопоІ. 
80. — Див. ще простирало. 


простирало; — р. простирало 
(церк.) «килим», др. простирало «міс¬ 
це для розстилання; сушильня», п. 
рггевсіегасйо «простирало, простиня», 
ч. ргоьїегаиіо, слц. ргезтіегасіїо «тс.; за¬ 
пинало», вл. ргезсегасйо «килим», нл. 
рзезсегасНо «запинало; ковдра, килим», 
цсл. простирало «сушильня (місце, де 
щось розстилають)»; — псл. сх., півд. 
[*рго$їіґа(сІ)Іо], (зах. [*рґозїегас1Іо]) ут¬ 
ворено від дієслова [ргозіігаїі] (зах. 
[ргозіегаїі]) «простирати». — Див. ще 
простерти. — Пор. простирадло. 

[простйрядно] «простира(д)ло, прос¬ 
тиня» Г, Нед; — очевидно, результат 
контамінації слів простира(д)ло і 
рядно (див.). 

простйти «вибачити; [попрощатися 
(з кимось)]», простйтися } прощати 
«вибачати; [прощатися з кимось]», 


І п ГЧ і / і п 

[ 11 у (і 


Т-Т Г\ ГТ 

і 


уі г~> 111 ґч ум і і п п 

І ОуО'їЛ^ЬО/ 1014 0 л, , 


пращанє ] «прощання» Нед, проща 
«паломництво; відпущення гріхів; [над¬ 
могильна промова Нед]», прощання 
СУМ, Нед, прощальний «козак, що 
прощався бенкетом із світським жит¬ 
тям перед тим, як вступити до ченців», 
прощення СУМ, Нед, прощальний , 
[о пр останній] «благословити (когось 
при прощанні)» Ж, [ опростйтися ] 
«примиритися, розлучитися в добрій 
злагоді» Ж, [опрощення] «прощання; 
пощада, ласкаве ставлення» Г, Ж, роз - 
прощання , [спростити] «простити» 
Нед; — р. простйть «простити», др. 
простити «вибачити; вилікувати», п. 
ргозсіс «випрямляти», ч. ргозїііі «по¬ 
збавляти; звільняти», болг. прості 
«прощу, вибачу», м. прости «простить, 
вибачить», схв. простити «простити, 
вибачити», цсл. простити «тс.»; — псл. 
ргозіііі, очевидно, похідне ■ від ргозіт. 
«вільний»; первісно означало «звільни¬ 
ти від чогось». — Булаховський Вибр. 
по. III 388: Фасмео III 380: МасЬек 
Е5ІЇС 485; Зкок III 52—53. — Див. ще 
прбстйй. 


ттл /ч /ч'Т' тж гту% гтіі гг 

ирисі пі^ц»л 


И ПЛ (7 ум і І ум 1 І УМ 1Г гч 

і орио поьоио Ь) / іогои, , 


У1 г-\ Г\ 

/ ОрО- 


ституюватщ — р. оолг. проститу- 
ция , бр. прастьітуцьія , п. ргозіуіисіа, 


606 






простоволосий 


протак 


ч. ргозШисе, слц. ргозііїйсіа, вл. ргозіі- 
іисра, м. проституцща , схв. прости¬ 
туції] а , слн. ргозШйсуа; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. ргозШи- 
їіоп походить від пізньолат. ргбзЕШІіо 
«проституція; ганьблення, безчещен- 
ня», похідного від дієслова лат. ргозй- 
Дю «виставляю на продаж; проституюю; 
ганьблю, безчещу», утвореного за до¬ 
помогою префікса рго- «перед, уперед, 
попереду» від зіаіио «ставлю, вистав¬ 
ляю», пов’язаного з дієсловом зіо 
«стою», спорідненим з псл. зїаіі, укр. 
стати. — СІС 2 688; Черньїх II 72; Ко- 
раїігізкі 794; НоІиЬ—Буег 398; РЧДБЕ 
593; Ву]акли]а 781—782; Оаигаї 593; 
\Уа!4е—Ноїш. II 587, 596—599. — 
Див. ще про, стати. 

простоволосий «з непокритою го¬ 
ловою», [ простоволосе ] «перебування 
з непокритою головою» (про жінок) 
Нед, [ розпростоволдсити ] Нед; — р. 
простоволосий , бр. проставалбсьр 
др. простоволосий , п. ргозїо\\йо5у, ч. 
слц. ргозіоуіазу, цсл. простовдлсьт «з 
вільно ношеним, непокритим волос¬ 
сям»; — ПСЛ. *рГОЗІ;ОУОІ5'Ь, утворене з 
основ прикметника ргозБь «вільний» та 
іменника *уоі5ь «волос»; менш обгрун¬ 
товане виведення першого компонента 
ргозїо- з припушуваного прислівника 
(й префікса) *рго-г-їо «окремо, вільно» 
(Оїг§Ьзкі № 1967 47/3, 173—176). — 
Див. ще волос, прбстйй. 

прострація «стан надзвичайної фі¬ 
зичної і нервово-психічної кволості»; — 
р. болг. прострация, бр. прастрация, 
п. ргозігафа, ч. ргозігасе, слц. ргозіга- 
сіа; — запозичення з пізньолатинської 
мови; пізньолат. ргозїгаЕо «повалення; 
засмучення» є похідним від лат. ргбз- 
Іегпо «валю, зрубую; руйную; засму¬ 
чую», утвореного за допомогою префі¬ 
кса рго- «перед-, уперед» від зіегпо 
«розстеляю; сиплю; валю; засмучую», 
спорідненого з псл. *рго${егіі, укр. 
простерти. — СІС 2 688; Кораіігізкі 
794; РЧДБЕ 593; Оаигаі 593; Шаісіе— 
НоПп. II 376, 590—591. — Див. ще 
про, простерти. 


[простріл] (бот.) «сон-трава лучна, 
РиїзаШІа ргаїепзіз Міік; сон-трава ве¬ 
лика, РиІзаїіІІа ^гапсііз ^епсІегоІЬ. 
(РиїзаііІІа уці^агіз МіІІ.)» Мак, [про¬ 
стріл (лісовий)] «аконіт шерстистовус- 
тий, Асопіішті іазіозіотшп КеісЬепЬ. 
(Асопіїит Іусосіопит Б.)» Мак; — бр. 
[прастрзл] «трава, якою лікують ко¬ 
рів, що не теляться»; — очевидно, за¬ 
позичення з російської мови; р. про- 
стрел «сон-трава, РиїзаЕІІа Асіапз.» яв¬ 
ляє собою результат семантичної видо¬ 
зміни слова прострел (мед.) «про¬ 
стріл, параліч, удар», похідного від 
простреливать «прострілювати», утво¬ 
реного за допомогою префікса про- 
«про-» від стрелять «стріляти», якому 
відповідає укр. стріляти ; назва зумо¬ 
влена отруйністю цих рослин (Вісюлі- 
на—Клоков 126, 496; Нейштадт 254). — 
Див. ще про, стріла 1 . 

[прострітник] (бот.) «(види лути- 
ги) Аїгіріех Іасіпіаїшп Б., Аїгіріех ІаБ- 
Іоііит ШЬІпЬ.; перстач гусячий, Роїеп- 
ЕИа апзегіпа Б.» Мак, [перестрітник] 
«Аігіріех ІаШоІіит \¥ЬІпЬ.» Мак, \по- 
стрітник] «лутига, АДірІех Б.»; — не 
цілком ясні назви; можливо, пов’язані 
з пристріт «хвороба від зустрічі, зу¬ 
рочення», [перестріт] «тс.», оскільки 
частина хвороб, що їх лікують росли¬ 
нами з цією назвою (О. П. Попов, Лі¬ 
карські рослини в народній медицині 
138, 185), могла вважатися наслідком 
зурочення. — Див. ще прйстрїт 1 , стрї- 
тити. — Пор. пристріт/ 

простягтй, простягнути , [прос- 
тяжнйй] «довгий і пологий», [впро¬ 
стяж] «цугом», [упростяж] «один за 
одним» Куз, [повистягать] «попротя- 
гувати» Кур; — результат контамінації 
форм протягтй і розтягтй. — Див. 
ще тягтй. 

просуреика, просуренок, просу- 
рень — див. просерен. 

просякати — див. сякати, 
[протак] «решето ВеЗа; рідке реше¬ 
то О», [претак] «решето; велике реше¬ 
то для просіювання' полови» ВеБ; — 
адаптоване запозичення з польської 


607 




Протас 


протегувати 


мови; п. рггеїак «решето», споріднене з 
болг. [ прошак , прбтьк, проток] «шкі¬ 
ряне решето з широкими дірками; ве¬ 
лике сито на борошно», схв. прошак 
«рідке решето», є похідним ВіД Дієслова 
рггеїасгас «переливати; просіювати 
(через решето)», рггеїосгус «перелити, 
переточити», утвореного від Іосгус «то¬ 
чити, цідити» за допомогою префікса 
ргге- «пере-», що, як і в більшості ін¬ 
ших західнослов’янських мов, витіснив 
первісний тут префікс рго- «про-»; зна¬ 
чення «просівати (про зерно)», очевидно, 
в минулому було властиве дієслову п. 
рггеїасгас, але нині втрачене; пор. схв. 
проточити «вилити; просіяти (крізь 
решето)», укр. точйти «лити; цідити; 
просівати (крізь решето)». — О II 156; 
Вгйскпег 564, 573; 5АУ V 219; Варбот 
41, 43. — Див. ще пере-, про, то¬ 


чйти 1 . 

Протас, Протасій, Протазь, ст. 
Протасїй «предчин(н)ьш» (1627); — 
р. болг. Протасий , бр. Пратас, Пра- 
тасій, др. Протасии , п. Ргоіагу, слц. 
Ргоїаг, м. Протасие , Протазие , схв. 
Протасще ; Протазще , слн. Ргоїагіі, 
стел. Протлсни, Протдс*ь; — через цер¬ 
ковнослов’янське посередництво запо¬ 
зичено в давньоруську мову з грецької; 
гр. Протатос пов’язане з тгротааосо 
«ставлю попереду, висуваю наперед», 
утвореним за допомогою префікса тгро- 
«перед-, уперед» від таоосо «ставлю, 
кладу», можливо, спорідненого з лит. 
раїо^їіз «зручний», лтс. раїа§з «тс.». — 
Вл. імена 82; Беринда 228; Петровский 
184; Спр. личн. имен 447; Ргізк II 
845—846, 859; Воізасц 944—945. — 
Див. ще про. 

[протачник] (бот.) «вероніка, Уего- 
піса Б.»' Мак, [протачник (гаванець)] 
«вероніка дібровна, Уегопіса сЬашаеб- 
гуз Б.» Нед; — р. [перетбчник] «веро¬ 
ніка», бр. [пржзтачнік] «вероніка лі¬ 
карська, V. оШсіпаІіз»; — адаптоване 
запозичення з польської мови; п. ргге- 
їасгпік «вероніка» є словом нез’ясова- 
ного походження; пов’язання з Іаг^ас 
«смикати, сіпати» (через форму ргге- 


Іаггпік «вероніка»), ч. їгйаїі «тс.; рва¬ 
ти» (МасЬек іїш. гозїі. 213) або з п. 
рггеїак «решето» (5"\У V 219) мало пе¬ 
реконливі; пор. ч. [роїоешк] «вероніка 
струмкова, Уегопіса ЬоссаЬип^а Б.», 
похідне від роїок «струмок» (росте біля 
струмків). 

[проташлювати] «продати, розба¬ 
зарити» Нед; — неясне. 

[прбтвина] «залізний лист для пе¬ 
чива; деко» Л, [прбтовень] «лист, де¬ 
ко» До, [прбтвель] «лист із заліза для 
випікання хліба, печива» Ва; — оче¬ 
видно, запозичення з російської мови; 
р. прбтивень «лист, деко» походить 
від нвн. Вгатріаппе «сковорода», видо¬ 
зміненого, очевидно, внаслідок народ- 
ноетимологічного зближення з против 
«проти». — Фасмер III 383. — Див. ще 
братван. 

проте «однак; усе-таки; [тому, че¬ 
рез те Нед]», [прото] «проте; незважа¬ 
ючи на те, однак» О; — п. рггеїо «то¬ 
му», ч. ргоіо «тому, завдяки цьому; для 
того, щоб», слц. ргеїо «тому, ось чому», 
вл. ргеїо «за це», нл. рзе(о «усе-таки, 
незважаючи на це, проте; тому»; — 
результат злиття прийменника про «за, 
для, через (причинове)» з вказівним 
займенником те (то); значення «од¬ 
нак» розвинулось на основі первісно 
причинової конструкції із запереченням 
а (але) про те не «але через те не». — 
Див. ще про, той. 

протегувати «сприяти, підтримува¬ 
ти», протектор, протекторат, про¬ 
текціонізм, протекціоніст, протек¬ 
ція; — п. вл. ргоїе§о\уас «протегува¬ 
ти»; — запозичено з латинської мови, 
можливо, через польську; лат. ргоіе^о 
«прикриваю, покриваю; захищаю, при¬ 
ховую», утворено за допомогою префі¬ 
кса рго- «уперед; для, на користь» від 
дієслова їедо «покриваю; ховаю; захи¬ 
щаю; охороняю», спорідненого з дірл. 
ІесЬ «дім», їе§, дкімр. їі§ «тс.», двн. 
ДессЬ(і)и «покриваю», бай «дах», нвн. 
Басії «тс.». — СІС 2 689; Черньїх II 73; 
Кораііпзкі 795; АУаІбе—Ноїт. II 654— 
655. — Див. ще дах, про. 


608 




протеже 


протест 


протеже «особа, якій хтось сприяє», 
протежувати «протегувати» Куз; — 
р. болг. протеже , бр. пратзжз , ч. 
ргоіеге, рго!е§е, слц. заст. ргоїеге, схв. 
протеже , слн. ргоіегігаїі «протегува- 
ти», ргоїезмгапес «протегований, про¬ 
теже» ; — запозичення, з французької 
мови; фр. рго1е§е «протеже, протего¬ 
ваний, улюбленець» пов’язане з діє¬ 
словом ргоіе§ег «протегувати; захища¬ 
ти; охороняти; сприяти», що походить 
від лат. ргоїе§о «прикриваю; приховую; 
захищаю». — СІС 2 688; Черньїх II 73; 
РЧДБЕ 594; Вуіакл^а 782; Оаигаі 
593. — Див. ще протегувати. 

протез «штучний орган», [протеза] 
«тс.» Куз, [протезарня] «фабрика, де 
виготовляють протези» Куз, проте- 
зйст, протезувати ; — р. протез , 
заст. протеза , бр. пратзз , п. ргоіега, 
ч. слц. слн. ргоїега, болг. м. схв. про¬ 
теза ; — запозичено з французької мо¬ 
ви, очевидно, через посередництво ро¬ 
сійської й польської; фр. ргоІНезе «про¬ 
тез» являє собою видозміну гр. тгрбо- 
дєслс «приставлення; додавання, при¬ 
єднання», похідного від дієслова тгроа- 

прикладаю, до- 


тіОг]рі «приставляю 


даю», утвореного за допомогою префік¬ 
са тгрост- із значенням додавання, спо¬ 
рідненого з псл. ргоііу'ь, укр. проти , 
від дієслова тідгцш «ставлю, кладу», 
спорідненого з псл. беїі, укр. (по)ді¬ 
ти. — СІС 2 688; Черньїх II 73; Кораіігі- 
зкі 795; НоІиЬ—Ьуег 398; РЧДБЕ 594; 
КІеіп 1257; Вгиггї 593; Егізк II 600— 
601, 897—898; Воізасц 816—817, 

969—970. — Див. ще діти 2 , проти. 

протеза «поява неетимологічного 
елемента на початку слова», проте- 
тйчнищ — р. болг. м. схв. протеза , п. 
ргоіега, ч.. ргоІЬезе, ргоіЬезіз, слц. слн. 
ргоіега; 3 — запозичення з німецької або 


гКгч О Т Г1 ТЧ ГО Т Т/'Гї 

і£/рсіпЦу оох\\^. 




+ И Кс а 


/, пГ>Лтл 
\М 1 1 


за», фр. ргоІЬезе «тс.» походять від лат. 
ргоіЬезіз «приставлення літери (спереду 
слова)», що зводиться до гр. ттрбоОвоїс 
«приставлення, приєднання», тгрбдбоїд 
«префікс». — СІС 2 688; РЧДБЕ 594; 
КІеіп 1258. — Див. ще протез. 


протеїн «простий білок»; — р. 
болг. м. протейн , бр. пратзін , п. рго- 
їеіпа, ч. ргоіеіп, слц. слн. ргоїеіп, схв. 
протейн ; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; нім. Рґоїєіп, фр. ргоіе- 
іпе, англ. ргоіеіп походять від нлат. рго- 
їеіпит «протеїн», утвореного голландсь¬ 
ким хіміком Г. И. Мюльдером у 1838 р. 
на грунті гр. тгрсотєюу «перше місце», 
похідного від тгрсотод «перший». — 
СІС 2 689; Кораіігізкі 794—795; РЧДБЕ 
594; Вуіакл^а 782; КІеіп 1258. — Див. 
ще протисти. 

[протепом] «прожогом Г; прямо 
Нед», [прбтипом (ітй за ким)] «слідом 
(іти за ким)» Нед; — очевидно, похід¬ 
не утворення від дієслова [тептй] «би¬ 
ти, трясти, мучити»; первісним значен¬ 
ням могло бути «пробиваючи (собі доро¬ 
гу), пробиваючись, проштовхуючись»; 
непереконливим з фонетичних мірку¬ 
вань є пов’язання слова з р. топтать 
(Куркина Зтимология 1968, 96). — Див. 
ще про, тептй. 

протерозой «друга ера в геологіч¬ 
ній історії Землі»; —г- р. протерозой , 
бр. пратзразбй, п. ргоіегогоік, ч. слц. 


,Г*лЬ 


ПППАЩ1ТІЛТІПП О ІГЛПЛ 


и ісі ииі> оаішоп чсппл о пиои* 

латинської мови; нлат. ргоїепжоісшп 
«тс.» утворено від гр. тгрбтврод «перед- 
ніший, раніший», що являє собою 
форму вищого ступеня від тгрб «упе¬ 
ред, раніше, перед», спорідненого з 
псл. рго, укр. про, та С^л «життя». — 
СІС 2 689; Кораіігізкі 795; НоІиЬ—Буег 
398; Егізк II 596—597, 603. — Див. ще 
Зоя, про. 

протест, протестант, протестан¬ 
тизм (рел.), протестантство (рел.), 
протестація «протест» Куз, протес¬ 
тувати ; — р. болг. протест , бр. 
пратзст , ст. протестовати (1598), 
протесте (1711), п. ч. слц. вл. нл. 


Г» ГЛ + Сі С +• 
І. О І. 


У7 У> /~1 УП /О п УИ 


У 7 УІ /~1 УУ 7 Ґі п УУ 7 
І Ігу'и II 0 , 


слн. ргоіезі; — запозичення з латинсь¬ 
кої, пізніше з німецької мови; нім. Рго- 
1е$1 «протест» походить від іт. ргоіезіо 
«прийняття скарги про неоплату; опро- 
тестування (векселя)», пов’язаного з 
дієсловом ргоіезіаге «оголошувати при- 


20 2—460 


609 




проти 


протокол 


вселюдно, свідчити; опротестовувати; 
заявляти; протестувати», яке зводиться 
до лат. ргоіезіагї «заявляти публічно, 
свідчити», утвореного за допомогою 
префікса ргб- «уперед; для, на користь» 
від Іезіагі «свідчити; урочисто тверди¬ 
ти; доводити; заповідати». — СІС 2 689, 


Черньїх II 73; Фасмер III 382; Кора- 
Пгізкі 795; НоІиЬ—Ьуег 398; РЧДБЕ 
594; Вуї'аклиіа 783; Кіи^е—Міігка 567; 
Оаигаї 593. — Див. ще атестат, про. 

проти СУМ, Г, проти-, против 
СУМ, Г, [прдтів] «проти; напроти» О, 
(Ме), противенство «суперечність», 
противник , [против нйцтво] «супро¬ 
тивники; ворожнеча» Куз, [протйвли- 
вий] «який легко ображається» Нед, 
противний «протилежний; відразли¬ 
вий», противитися «чинити опір; [об¬ 
ражатися; гидувати Ме]», напрбтй 
СУМ, Г, [ напрбтив ], [напротйвний\ 
«розташований навпроти; який конт¬ 
растує» Нед, навпроти СУМ, Г, не¬ 
противленець, непротивленство, оп¬ 
ротивіти , [попрбтив\ «проти», [спро¬ 
тив'] «заперечення, опір» Нед, спроти¬ 


вити «зробити гидким; настроїти про¬ 
ти», спротивитися «стати гидким; 
учинити опір», спротивіти «стати гид¬ 
ким», супроти СУМ, Куз, [ супротйв ] 
«супроти» СУМ, Куз, [супроти] «тс.» 
Нед, [супротйвець] «супротивник», [су- 
протйвка ] «опір» Нед, супротивник ,' 
[супротйвня] (у виразі: в супротйвню 
комусь стати «учинити комусь опір») 
Нед, [супротйвство] «опір» Нед, су¬ 
противний, супротйвитися «чинити 
опір»; — р. против «проти», [протйв] 
«назустріч», [проти] «проти», бр. [про¬ 
щі], [прбцїу] «тс.», др. противь «проти; 
назустріч», противо, противу «тс.», п. 
рггесіу/ «проти», рггесіу/ко, [ргосі\у, 
ргосі], ч. ргоіі, ст. ргоііу, слц. ргоіі, вл. 
ргесі\уо, нл. рвезіу/о, болг. протйв , м. 
прошив , схв. против «тс.», слн. ргоіі 
«назустріч», ргоіі «у напрямі до», [рго- 
ІІУо] «проти», СТСЛ. проТНБТі «проти», 
противлч «тс.»; — псл. ргоііуь, прикме¬ 
тникове утворення від ргоіі, спорідне¬ 
ного з лтс. ргеїі, ргеїіет «назустріч, 


навпроти», ргеї «проти, перед, до, по¬ 
рівняно з», ргеїїЬа «опір, відсіч; проти¬ 
лежність», дінд. ргаїі «проти», гр, тгроті 
«навпроти», тгрос «тс.», лат. ргеїіит 
«вартість; ціна». — Фасмер III 382— 
383; Черньїх II 73—74; Вгйскпег ^441; 


А Л 1 !_ Т? Г* Т /'ч А П Г 

таеііек ноо; 


5спиз1ег-5е\ус 


1170—1171; Младенов 531; Зкок III 
54; ЕЗЗЛ ЗІ. §г. І 222—227; Тгаиіппапп 


231; Кагиііз II 79—80; Зндзелин ЛП І 
189; Егпоиі—Меіііеі 945; Вги^тапп 
Огипбгізз II 2, 877; ІР 13, 87. 

протгісти (зоол.) «одноклітинні ор¬ 
ганізми»; — р. протйсти, бр. пра- 
тьістьі , п. ргоіівіоіо^іа «наука про 
протистів», ч. ргоіізіе, слц. ргоіізіу, 
болг. протйсти, схв. протисти , слн. 
ргоіізі; — назва, засвоєна з новолатин- 
ської наукової термінології; нлат. рго- 
Іізіигп (мн. ргоіізіа) «протист» утворе¬ 
но на основі гр. тгритатос «найпер¬ 
ший» — форми найвищого ступеня до 
тгроотос «перший», спорідненого з лит. 
ріппаз, дінд. ригуа-, ав. раиг-уа- «тс.», 
псл. *р ь г-уь, укр. перший. — СІС 2 690; 


пттгтпг с:пс:. то-з. іосп 

пділ- і іиа, імені 


Ргізк II 609—610; Воізасц 819—820. — 
Див. ще перший. 

[протичі (бот.) «пижмо звичайне, 
Тапасеїшп уиІ§аге 1^.» Мак; — резуль¬ 
тат видозміни запозиченої з польської 
мови форми [вротич] (< п. [у/гоіусг], з 
укр.?), яка відповідає укр. [ворбтич] 
«тс.» (див.). 


прото- (перший компонент склад¬ 
них слів, що означає первинність або 


вищии ступінь чогось, напр., прото- 
бестія , протоісторія, протопіп ); — 
р. болг. м. схв. прото-, бр. проти-, 
др. прото-, п. ч.елц. вл. слн. ргоіо- 
«тс.»; — виділена із складу слів грець¬ 
кого походження (типу протюієрей, 
протоплазма) основа, що зводиться 
до гр. тгроотос «перший; передній». — 

СП А. ТТТ ПОП. 

еіе Мг'сієіуіс^ ш оци, і\ирсіііііьі\і 


794; НоІиЬ—Ьуег 398; Ву]акли]а 783; 
Кіеіп 1259. — Див. ще протйсти. 

протокол, протоколізм «протоколь¬ 
ний стиль», протоколіст , [ протоко - 
лянт] «протоколіст» Куз, протоколю- 


610 





протон 


профан 


вати; — р. болг. протокол , бр. пра- 
такбл , п. ргоїокої, ч. слц. вл. нл. 
ргоіокої, м. протокол , схв. протокол , 
слн. ргоїокбі; — запозичено з французь¬ 
кої або німецької мови; фр. ргоіосоїе 
«протокол», нім. РгоІокбН «тс.» похо¬ 
дять від слат. ргоІосоПиш «аркуш, при¬ 
клеєний на початку книги або сувої па- 

піпл/рл/ пр чняуПпмврй чмігт юпмпнинп- 

го документа (імена, дати тощо)», яке 
походить від гр. (пізн.) тгрютоиоЛЛоу 
«тс.», утвореного з основ слів тгроотос 
«перший; передній» та коККаю «при¬ 
клеюю», похідного від коХХа «камедь; 
клей», пов’язаного з снн. Неіеп «клеї¬ 
ти», псл. к\е'}ь (*к1ь]ь), укр. клей. — 
СІС 2 690; Фасмер III 383—384; Черньїх 
II 74; КЗСРЯ 370; Кораіігізкі 795; Но- 
ІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 595; Вуіаклща 

НЛ Л Т'Ч « ї Т Л А л ЛЛ А ТТ 

/бд; V П5К 1 бУб—6УУ. — ДИВ. ще 

клей, протйсти. 

протон «позитивно заряджена еле¬ 


ментарна частинка атомного ядра»; — 
р. болг. протон , бр. пратбн, п. ч. 

пггНлп г* птт гпи пгпГлп к/т п пптпи 


и і^іі| \_ у і и V иіі, іті • і ь £*/ ку і і ь і ь у 


схв. протон ; — очевидно, запозичення 
з англійської мови; англ, ргоіоп «тс.» 
утворено англійським фізиком Е. Ре¬ 
зерфордом у 1920 р. від гр. тгроотоу 
«перше», форми с. р. одн. від тгроотод 
«перший; передній». — СІС 2 690; Кора- 
Іігізкі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 


4 О 4 • Цлгісиугплісі 
<_/ , л_/ у ^ «-і 


ТЛпіп 1940 _ Піл о 


ще протйсти. 


протоплазма «вміст клітини живо¬ 


го організму», протопласт, прото - 
плазматйчний ; — р. болг. м. прото¬ 
плазма , бр. пратаплазма , п. слц. рго- 
Іоріагта, ч. ргоіоріавта, ргоіоріагта, 
вл. ргоіоріазта, схв. протоплазма , 
слн. ргоїоріагта; — запозичення з ні¬ 
мецької мови; н. Ргоїоріазта утворено 
чеським фізіологом Я. Є. Пуркінє у 
1839 р. з основ гр. тгроггод «перший» і 
тг?ишра «витвір». — СІС 2 690; Кораіігі- 
вкі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 595; 
Вуіаклща 784; КІеіп 1259. — Див. ще 
плазма, протйсти. 

[проторг] «голка без вушка», [прб- 
тїр, прбдір, продів Нед] «тс.»; — р. 


[ проторг , прбторжь\ , бр. [ прбтарг, 
прбтар] «тс.»; — пов’язане з др. про- 
тьргнути ся «прорватися, розірвати¬ 
ся», утвореного за допомогою префікса 
про- від дієслова тьргати ся «розри¬ 
ватися», тьргати «битися, дрижа¬ 
ти». — Булаховський СМ 117. — Див. 
ще про, торгати. 

гтпптптигт лпрпрірмя гЬппмя - 

*‘І . ~ г 

ретна особа як основа літературного 
образу»; — р. болг. прототип, бр. 
прататйп , п. ч. слц. вл. ргоіоіур, м. 
прототип , схв. прототип , слн. ргоіо- 
Ср; — запозичення з німецької або 
французької мови; нім. Ргоіоіур, фр. 
ргоіоіуре «тс.» походять від гр. тгршто- 
тотгос «оригінал» (букв, «перший зра¬ 
зок»), утвореного з основ слів тгроотос 
«перший» та тшгод «форма, зразок, 
тип». — СІС 2 691; Фасмер III 384; Ко- 
раїігізкі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 
596; Вуїаклиіа 784; КІеіп 1259. — Див. 


ще протисти, тип. 

протуберанець «світне 

иягг УПпмплгЬАППгл питтсл' 

ииД і \ ^ чу ^ ^ IV чуіі іД / 1 у 


утворення 

_ п ҐІ ПП- 

ґ • 


туберанец , бр. пратуберанец , п. рго- 


ІиЬегапфа, ч. ргоІиЬегапсе, слц. ргоіи- 
Ьегапсіа, вл. ргоІиЬегапса, болг. про- 


туберанция, схв. протуберанца , слн. 


ргоІиЬегапса; — запозичення з німець¬ 


кої мови; нім. РгоІиЬегапг «протубера¬ 
нець» походить від пізньолат. ргоІиЬе- 

гапс ппо’аоо игчггч о лот пгг\ 'І'Гі К о гг^ /.ио. 

ісііі^>, пии /юиііиі у_/ <-> іііиі . и іии^і и \> і ісі 


оухаю, наорякаю», утвореним за допо¬ 
могою префікса рго- «уперед; для, на 
користь» від дієслова ІиЬего «здіймаю¬ 
ся, підіймаюся». — СІС 2 691; Кораіігїз- 
кі 796; НоІиЬ—Буег 399; РЧДБЕ 591; 
Вуїаклиіа 785; Ргетб\¥бг1егЬисЬ 515; 
КІеіп 1260. — Див. ще про, тубер¬ 
кульоз. 

профан «невіглас, неук», профана¬ 
ція, профанувати ; — р. болг. про¬ 
фан, бр. прафан , п. ргоіап, ч. ргоіапа- 
се «профанація», слц. .ргоіапасіа «тс.», 
вл. ргоіапу «той, що профанує», м. 
профан «профан», схв. профан , слн. 
ргоіап; — запозичення з французької 
мови; фр. ргоіапе погодить від лат. рго- 
їапиз «непосвячений, невтаємничений; 


20 * 


611 




профатний 


профіль 


неосвічений, темний», утвореного з 
прийменника ргб «перед» та іменника 
їапшп «освячене місце, святилище, 
храм». — СІС 2 691; Кораіігізкі 786; Но- 
ІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 596; Ву]акли]а 

7ПГ. 1 Г» А О . Т\ _ і. ГОП ТТ 

/оо; імені і^чо; цаи^аі ооу. — див. 

ще про, фанатизм. 

[профатний] (у виразах: [ профіт - 
на дорога) «пряма дорога, дорога нав¬ 
простець» Нед, [ішов профатнов до- 
рбгов} «ішов світ за очі»), [прохват- 
ний] (у виразі [прохватна дорога ] 
«пряма дорога» Нед); — вл. ргесгі\маї- 
ггу «квапливий, н е р о з в а ж л и в и й », н л. 
рзесгімщї «поквапливість»; — очевидно, 
похідне утворення від дієслова [ про - 
хватитися ] «поквапитися», утворено¬ 
го за допомогою префікса про- від хва- 
тати(ся) . — Див. ще про, хватати. 

професія, професіонал, професіо¬ 
налізація, професіоналізм, професіо¬ 
наліст, професійний, професіоналі¬ 
зувати; — р. профессия, бр. прафе - 
сія , ст. професия (XVII ст.), п. ргоїе- 
§)а, ч. ргоїезе, слц. ргоїезіа, вл. ргоіе- 
зуа, болг. професия , м. професща , 
схв. професиіа , слн. ргоїезііа; — запо¬ 
зичення з латинської мови; лат. ргоїез- 
зіо «вияв; офіційне оголошення, заява; 
офіційно зазначене заняття, професія» 
пов’язане з дієсловом ргоГіїеог «відкри¬ 
то заявляю, оголошую; називаю своєю 
спеціальністю», утвореним за допомо¬ 
гою префікса рго- «(у)перед» від діє¬ 
слова їаїеог «визнаю; висловлюю», по¬ 
в’язаного з ГагІ «говорити», їаЬиІа «пе¬ 
реказ; фабула, сюжет», спорідненими з 
гр. српрі «говорю», псл. Ьа]‘а1:і, укр. бая¬ 
ти. — СІС 2 691; Фасмер III 384; Чер- 
ньіх II 74—75; Кораіігізкі 786—787; 
НоІиЬ—Ьуег 395; РЧДБЕ 596; Ву]‘ак- 
ли]а .785; \Уа1с1е—Ноїш. I 462—463. — 
Див. ще баяти, про. 

професор, прдфесорівна, профе¬ 
сорка, професорство, професорська, 
професорша, професура, професору¬ 
вати ; — р. профессор , бр. прафесар , 
ст. професора (1596), п. ч. слц. вл. нл. 
ргоіезог, болг. професор , м. професор , 
схв. професор, слн. ргоїезог; — запо¬ 


зичення з латинської мови; лат. ргоГез- 
зог «викладач, учитель» пов’язане з 
дієсловом ргоіііеог «відкрито заявляю, 
оголошую». — СІС 2 691; Фасмер III 
384; Черньїх II 75; НіШІ-ШогІН 16; Ко- 

_ І • _ 1 . ■ 70Г* 7 07. Т Т _ 1 . . 1. ї . . . ОЛГ 

раипзкі / оо—/о/; попш—ьуег оуо; 
РЧДБЕ 596; Ву]акли]а 785; \УаМе— 
Ноїт. І 462—463. — Див. ще профе¬ 
сія. 

профілактика, профілакторій, про- 
філак тйчн и й; — р. профил а ктик а , 
бр. прафілактьїка, п. ргоїііакїука, ч. 
ргоіуіахе, слц. ргоїуіахіа, вл. ргоїуіакза, 
болг. профилаксия, профілактика , м. 
профілактика, профилакса , схв. про¬ 
филакса, слн. ргоШакза; — запозичен¬ 
ня із західноєвропейських мов; нім. 
Ргоріїуіахе «профілактика», ргоргіуіак- 
Іізсгі «профілактичний», фр. ргоргіуіа- 
хіе, ргоргіуіасїіцие, англ. ргоргіуіахіз, 
ргоргіуіасїіс походять від гр. (пізн.) тгро- 
срцЛактшос «запобіжний, попереджу¬ 
вальний», пов’язаного з дієсловом тгро- 
сриЛаоосо «охороняю, стережу; запобі¬ 
гаю», утвореним за допомогою префік¬ 
са тгро- «(у)перед» від фиЛаоосо «вар¬ 
тую, охороняю; оберігаю», похідного 
від ф6Ла£ «сторож, вартовий; захис¬ 
ник», очевидно, спорідненого з другим 
компонентом складного лат. (зи-)ЬиІсиз 
«свинопас». — СІС 2 691; Кораіігізкі 
787; НоІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 596; Ву- 
]акли]а 785; Оаигаї 592; Кіеіп 1254; 
Ргізк II 1048—1049; Воізасц 1041. — 
Див. ще про. — Пор. Феофілакт. 

профіль, профілювати; — р. про¬ 
філь, бр. профіль , п. ч. слц. вл. ргоііі, 
болг. м. прбфил } - схв. прдфйл , слн. рго- 
Ш; — можливо, через польське посе¬ 
редництво запозичено з французької 
або німецької мови; фр. ргоїіІ, нім. Рго- 
Ш походять від іт. ргоїііо «профіль; кон¬ 
тур; вертикальний розріз», пов’язаного 
з дієсловом ргоїііаге «зображувати в 
профіль; обрисовувати», утвореним за 
допомогою префікса рго- «за, на ко¬ 
ристь», що продовжує лат. ргб- «тс.», 
від іменника їііо «нитка», що походить 
від лат. іііит «тс.», спорідненого з псл. 
гііа, укр. жила. — СІС 2 692; Фасмер 


612 








профіт 


процедура 


III 384; Черньїх II 75; Кораіігізкі 787; 
НоІиЬ—Ьуег 395; РЧДБЕ 596; Ву\ак- 
лща 785; Оаигаі 590; Мезііса 1280; 
Таїсіє—Ноїт. І 497—498. — Див. ще 

жйла, про. 

профіт «вигода, прибуток, зиск», 
[ профітувати ] «мати зиск» Куз; — р. 
заст. профйт «прибуток, користь», п. 
ч. слц. вл. ргоііі, болг. профйт , м. 
профйт , схв. профйт , профйт , слн. 
ргоШ «тс.»; — запозичено з францу¬ 
зької мови, можливо, через німецьку; 
нім. РгойЧ «прибуток, зиск, вигода, 
користь» походить від фр. ргоїіі (< ст. 
роигіії) «тс.», що зводиться до лат. 
ргбїесіиз, дієприкметника від дієслова 

Г\ Л» і Г\ у, \ ТТ\Т ппапоп* ПАЛПРО ІА \ І/"» П 1 Л 7 Л Г * 

[Л УЛіСШ Оіі^р^Д, Д\_/ /її 

даю користь», утвореного за допомо¬ 
гою префікса ргб- «(у)перед» від діє¬ 
слова їасіо «роблю». — СІС 2 692; Ко- 
раїігізкі 787; РЧДБЕ 597; Ву]'акли]а 
786; Оаигаі; 590. — Див. ще про, 
факт. 

проформа «зовнішня формаль¬ 
ність, видимість»; — р. болг. профор¬ 
ма , бр. прафбрма ; — результат злиття 
запозиченого з латинської мови виразу 
ргб Гогша «задля форми; для зовніш¬ 
нього вигляду, видимості, про людське 
око», що складається з прийменника 
ргб «за, для» та іменника Гбгша «фор¬ 
ма, вигляд» у відкладному в. одн. — 

ТТТ ТСг»г* о 1 і п с ІЛ 

V*/ ^ ^ у ~~ХГ С4 ІУ1V* ЦІ Х\.\^^СиІІ111^МЧ1 

787; РЧДБЕ 597. — Див. ще про, 
форма. 

профбс (іст.) «в’язничний нагля¬ 
дач», [ профуз ] «тс.; кат; мерзотник» 
Пі; — р. профбс , п. ргоїоз, ч. ргоїоиз, 
слц. ргоїог, схв. профоз , слн. рго- 
їбз; — запозичення з німецької мови; 
нім. РгоГбз, Ргоібр «профос; наглядач 
на військових кораблях» через снідерл. 
гол. ргоуоозі; «тс.» зводиться до фр. ст. 
ргеуозі (фр. ргеубі)- «суддя (у старій 
Франції); начальник польової жандар¬ 
мерії», що виникло з лат. ргаерозіїиз 
«начальник», похідного від дієслова 
ргаербпо «ставлю на чолі», утвореного 

•зя ттгтімпгтп ггпрґКШг'Я пгяр- *гттрпр гтл/чч 

Дч/и ч/ічу і і і і V* і ДД ^ -г 

від ропо «кладу». — Фасмер III 385; 


Кораіігізкі 787; НоІиЬ—Ьуег 395; Кіи- 
§е—Міігка 566, 567; Оаигаі 587; Шаі- 
бе—Ноїт. II 335—336. — Див. ще по- 

зйція, пре-. 

[прохейцувати] «прогайнувати» 
Нед; — неясне. 

[прохїра] «лукава, хитра, підступна 
людина або тварина», [прохйра] «хит¬ 
рун; настира; ділок Нед; знахар О», 
прохірець ] «хитрун» Бі, [прохірство] 
«лукавство, хитрість, підступність», 
[прохйрний] «хитрий, настирливий; ді¬ 
яльний» Нед, [прохірний] «лукавий, 
хитрий, підступний», [ прохірити ] «хит¬ 
рувати, лукавити» Бі, ст. прохйра «про¬ 
ноза, пройдисвіт» (XVII ст.); — оче- 

О ТІ ПП А ПАОІГПЬ'Т'П'Т' ТІ П /''ГТ/АП ЛІ-Л Т/О ТТТ. Т/ІТ- 

ілгі.Длч 7 , і сі. і і ку і\схлиг^у ~ 

вання п. ст. рггесЬіга «підступна люди¬ 
на; крутій, хитрун; пройдисвіт; шахрай, 
лукавець», рггесЬуга «тс.», при якому 
польський префікс ргге- було заступ¬ 
лено відповідним йому за функцією і, 
частково, походженням укр. про-, а 
коренево-суфіксальна частина запози¬ 
чена без змін. — Опьішкевич Исслед. 
п. яз. 247; Зйєуєіоу Нізї. рЬопо!. 
616. — Див. ще прехйра. 

Прохор, [Прохір } Нед, ст. Прохорг 
«пр'ьвостранни(к'ь), лацньїй або гото- 
вьіи, первьіи в танцьі аб(о) на крьілос'Ь» 
(1627); — р. болг. Прохор, бр. Прбхар , 
др. Прохорг , стел. Прохортд — через 

и/'чг* пли ’ сгт їлиі/о ппг'опопиинтол оо_ 
І І ^ІІУУШ М.ІУІ/ІМІІ / 1.1 1. \_ 1_І Xі р 1 Гі |Д 1 о сі 

позичено в давньоруську мову з грець¬ 
кої; гр. Прохорос «Прохор» (букв, 
«той, що танцює попереду») пов’язане з 
дієсловом тгрохорєбіо «танцюю попере¬ 
ду, веду (танець)», утвореним за допо¬ 
могою префікса тгро- «перед» від хорєбсо 
«танцюю», похідного від х°Р°С «хор; 
танок зі співом».'— Вл. імена 82; Бе- 
ринда 228; Петровский 185; Спр. личн. 
имен 447; Илчев 409; Воізаср 814, 
1067. — Див. ще про, хор 1 . 

[прохромйти] «проткнути, проко¬ 
лоти», [нахромйтися] «наколотися»; — 
очевидно, пов’язане з [хрбмйй] «куль¬ 
гавий» (див.). 

ПППТІР ТТЛ/ПЯ ■ П <ЛГ»ПГ 1\/Г Г*УП П ПЛ. 

лл. ^ V і_ц %✓ ДД у ^ м., . ииул • іті • ^ і-г . / ь ^ 

цедура , бр. працздура, п. ч. вл. ргосе- 


613 




процент 


прочуняти 


сіига, слц. слн. ргосесійга; — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. ргосесіиге 
«процедура» пов'язане з дієсловом рго- 
сеЗег «робити, діяти», що зводиться до 
лат. ргбсесіо «виходжу, виступаю, про¬ 
ходжу; з’являюся», утвореного за допо¬ 
могою префікса ргб- «(у)перед» від діє¬ 
слова сесіо (< *СЄ-2СІб) «іду, ходжу», 
що складається із вказівної частки се-, 
спорідненої З ПСЛ. 5Ь, укр. сей , і дієслі¬ 
вного кореня *5ес1-, спорідненого З ПСЛ. 
хосііїі, укр. ходити. — СІС 2 692; Кора- 
Іігїзкі 786; НоІиЬ—Буег 395; РЧДБЕ 
597; Вуї'акл^а 786; баигаї; 589; Таї¬ 
сіє—НоГт. І 192, 193—194. — Див. ще 
про, сей, ХОДЙТИ. 

процент, процентувати, безпро¬ 
центний ; — р. болг. процент , бр. 
працзнт , п. вл. нл. ргосепї, ч, ргосеп- 
1о, слц. регсепїо, м. процент , схв. 
прдцен(а)т , слн. ргосепі; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. Ргогепі; по¬ 
ходить від іт. рег сепіо, яке згодом ла¬ 
тинізувалося в рго сепіо, букв, «за со¬ 
тню, від сотні». — СІС 2 692; Фасмер 


III 386; Черньїх II 75; Преобр. II 137; 
Кораііпзкі ' 786; НоІиЬ—Буег 395; 
РЧДБЕ 597; Вуіаклщ'а 786. — Див. ще 

про, цент. 

процес «хід розвитку; судова спра¬ 
ва» СУМ, О, процесія , [процесбвич] 
«сутяга, позивайло, позивака» Нед, 
процесуаліст, [процесія ] «корогва» 
Ме, процесуальний , [процесивитися] 
«судитися» Нед, ст. процесе (1598); — 
р. процесе , бр. працзс , п. ч. слц. вл. 
ргосез, болг. процес , м. процес , схв. 
процес , слн. ргосез; — запозичення з 
латинської мови; лат. ргосеззиз «по¬ 
ступ, рух уперед» пов’язане з ргбсесіо 
«іду вперед, простую». — СІС 2 692; 
Фасмер III 386; Кораіігїзкі 786; НоІиЬ— 
Буег 395; РЧДБЕ 597; ВДакл^'а 786. — 
Див. ще процедура. 

[проч 1 ] «чому» Нед; — п. рггесг, ч. 


ргос «тс.»; — результат поєднання 
прийменника про і займенника ч 
(< *сь) «що» (зн. в.); укр. форма ви¬ 
никла, мабуть, під польським або чесь¬ 
ким впливом, де такі конструкції поши¬ 


рені. — Вгйскпег 71; Е38Л 81. §г. II 
583—584. — Див. ще про, що. 

проч 2 , прбчка, прочки — див. 

пріч. 

[проча] «праща» Нед; — очевидно, 
запозичення з польської мови; п. ргоса 
«праща» зводиться до псл. *рогїіа, з 
якого розвинулося стел, прлштл (звід¬ 
ки укр. праща). — Фасмер III 356. — 
Див. ще праща. 

прочангін «паломник, богомолець» 
СУМ, Нед; — пов’язане з [прбчка] 
«чужина; виселення», пріч «геть», се¬ 
мантично зближене з проща «палом¬ 
ництво, богомілля». — Зйєуєіоу НізЕ 
рйопоі. 491. — Див. ще пріч. 
прочвара — див. почвара, 
[прочга] (вигук, яким підганяють 
коней) Пі; — очевидно, результат по¬ 
єднання вигуків [проч] «геть» і га 
(див.). 

прочиняти, прочинитися, прочй- 
нок — див. прочнутися. 

прочитан (бот.) «плющ звичайний, 
Несіега Ьеііх Б. [копирняк європейсь¬ 
кий, Аза ги гп еигораеигп Е. Мак]»; — 
результат видозміни форми [брочетан] 
«плющ звичайний», яка, крім припу¬ 
щень, викладених при ній (ЕСУМ І 
254—255), може бути також пов’язана 
з брость. 

прочіл, прочблок — див. чоло, 
[прочляти] «промарнувати (час)»; — 
очевидно, результат видозміни форми 
продляти «прогайнувати». — Див. ще 

дляти, про. 

прочнутися «прокинутися, опам’я¬ 
татися, опритомніти», прочнути «про¬ 
кинутися», прочинитися «прокидати¬ 
ся, опам’ятовуватися, приходити до 
притомності», прочинити «прокидати¬ 
ся», [протнутися] «прокинутися», 
[прочйнок] «пробудження»; — резуль¬ 
тат контамінації слів пробудитися й 
очнутися. — Див. ще будгіти 1 , очну- 
тися. 

прочумати(ся) — див. очуматися, 
прочуняти «прийти до пам’яті», 
прочунятися «тс.»; — пов’язане з ви¬ 
чуняти «видужати» (див.). 


614 




прошелити 


Пруг 


[прошелйти] «просунути крізь от¬ 
вір»* — результат видозміни форми 
просилити «тс.», зближеної з шило. — 

Див. ще силгіти. 

[прошкепитися] «провинитися»; — 
очевидно, результат контамінації слів 


її пптпргп итііга 

. 


*ппппииитмг*ст* і їсою 

' “Г... 


«дурень». — Див. ще кеп, шпетити. 

[прошухлювати] «проміняти»; — 
неясне; можливо, результат контаміна¬ 
ції слів шахрувати і махлювати. 
проща — див. простйти. 
прбщава — див. простйй. 
[прощівка] (бот.) «синюха голуба, 
Роїешопіиш соегиіеиш 1^.» Мак; — 
очевидно, похідне утворення від прос¬ 
тий ; назва зумовлена прямими високи¬ 
ми стеблами цієї рослини (Федченко— 
Флеров 772). — Див. ще простйй. 

[пррст] (вигук, яким завертають 
овець), [рист] (вигук, яким підганяють 
овець), [ пршьо ] (вигук, яким підкли¬ 
кають коней); — п. [ргги, рггис, ргз, 
ргзз] (вигуки, якими відвертають і за¬ 
кликають овець); — звуконаслідуваль¬ 
ні утворення, можливо, пов’язані з бар 
(вигук, яким підганяють овець), тпру 
(вигук, яким зупиняють коней). 

пре, прсь, прус-прус — див. 
тпрусь. 

пруг «край, бік, ребро; вінця; край 
тканини, кант; обрій; зморшка, склад¬ 
ка; рубець, шрам, смуга; дуга, півколо; 
четверта частина робочого дня», [ пру¬ 
ги ] «риси», пружйна , [пружок] «чере¬ 
шок (листка)», [пружки] «риси (об¬ 
личчя)», пригкйй «пружний; [експан¬ 
сивний Нед]», [пружастий] «смугас¬ 
тий» Куз, [ пружйвий ] «пружинистий» 
Куз, пружйнистий, [ пружинуватий ] 
Куз, пружинястий, пружастий, пруж¬ 
кий, пружнастий, пружний, пружняс- 
тий «тс.», [пругати] «кидати, жбур¬ 
ляти» Нед, [ пру гну ти } Нед, пружини¬ 
ти, пружити «напружувати», пружи¬ 
тися «бути пружним», [ впопружити ] 
«підв’язати попругу» Ж, напруга, [на- 
пругий] «міцний, пружний, напруже¬ 
ний», [напруго] «міцно, напружено; 
нагло, раптово; стрімко» Г, Ж, [напру- 


«напружу- 
напружити] 


гом\ «тс.» тж, [напругати 

М7’ Г__..... 

ааіп>> /і\, упипуужиши 

«тс.» Ж, [опруг] «упруг», перенапруга, 
підпруга «попруга», [підпружити] «за¬ 
тягувати попругу» Нед, [попру г] «шрам, 
подряпина», попруга «ремінь для за- 

ітіпприиа ріттгтя* ттппгя пм\;^^я • гтпіиі^я- 

:т .* 1 .лл-*“ > “ - 1,1 7 “'““і ~ 1 1' ■ “ 


[кольорова смуга; шкіряний пояс; дере¬ 
в’яна перекладина між ніжками ножної 
ступи; поперечка на кінці плоту Нед; 
частина рибальського сака]», [попруж¬ 
ка] «жіночий вовняний пояс», [попруж- 
кдваний] «смугастий» Нед, [розпруга] 
«напруга, роздвоєння; ущелина» Нед, 
[розпружний] «еластичний» Нед, [спру- 
жйна] «пружина (Ме); деталь ручного 
млина», [спружка] «пружина» Нед, 
[спружйстий\ «пружинистий» Нед, 
[спругувати] «пружинити» Куз, [суп- 
руг] «парна упряжка волів; чоловік у 
шлюбній парі» Нед, [супруга] «парна 
упряжка волів; дружина, жінка в шлюб¬ 
ній парі Нед; три або чотири пари во¬ 
лів в упряжці; супряга, спрягання во¬ 
лів двох чи кількох господарів», [суп- 
ружник] «один з господарів, які спря¬ 
гають своїх волів», супружий, су пруж¬ 
ний, [супружити] «спрягати свої воли 
з чужими» Нед, упруг «четверта час¬ 
тина робочого дня», [упругий] «пруг¬ 
кий» Нед, [упопружити] «підв’язати 
попругу»; — р. [пруга] «пружина; 
пружна дошка чи штаба», пружйна , 
[пругло] «сильце, петля, пастка (для 
птахів)», бр. пруг «смужка вздовж 
краю тканини; [рубець на місці зшитих 
країв]», [пругі] «пристосування з двох 
прутів або тонких дощечок для натягу¬ 
вання полотна під час ткання», др. 
пругг «тенето, сіть, пастка», пругло, 
пружаль «тс.», п. рг$§а «смуга», рп*§, 
ч. слц. ргиЬ «тс.», вл. ргиЬа «промінь; 
смуга», нл. рзича «тс.», болг. [прьг] 
«рама», [пр'ьгав] «пружний», м. пруга 
«смуга, лінія», схв. пруга «тс.; заліз¬ 
нична колія; [в’язальна шпиця]», [ргй- 
£е] «дві планки у ткацтві; кросна», слн. 
ргб§а «смуга; ребро (предмета); заліз¬ 
ничне полотно; траса», стел, слчпрлігь 
«упряжка»; — псл. ргц§ь «смуга, край», 


615 





Пруд 


пруні 


спочатку «планка для розтягування 
(напружування) країв тканини на тка¬ 
цькому верстаті; кросно», ргр§а «тс.», 
ргргіїі «напружувати», пов’язані чергу¬ 
ванням голосних з *р㧧1і «прягти, на¬ 
тягувати, напружувати, запрягати». — 
Фасмер III 387—388; Черньїх II 76— 
77; Вгііскпег 436; МасЬек ЕЗЛС 488; 
ЗсЬизІег-Зечус 1164; Зкок III ЗІ—32; 
2У32 294; Мартьінов Сл.-герм. взаи- 
мод. 222—223. — Див. ще прягти 1 . — 
Пор. пргігати. 

[пруд] «швидка течія води», [пру- 
да] «сила, міць» О, прудкий «швид¬ 
кий» СУМ, Бі, прудйти «гатити», 
[прудйти] «гнати бліх або вошей; тек¬ 
ти Нед; сильно дути Нед; здувати (жи¬ 
віт) О», [ пру дну ти] «дременути» Ме, 
[пруднутися] «кинутися», [запруда] 
«загата», [ напрудйти] «напружити; 
сильно натягти Нед; напустити (бліх)», 
[напрудйтися] «роздутися, набухнути 
Нед; напустити шлункових газів», [ на - 
пру діть] «прикувати п’ятки коси до 
вушка» Л, [ спруд ] «здуття» Нед, [ спру- 
датися ] «здутися» Нед, [ спру жити ] 
«набрякнути» Корз; — р. пруд «ставок, 
гребля», бр. [пруд] «гребля для мли¬ 
на», др. прудь «потік; прагнення», п. 
ргзД «течія», ч. ргоисі, слц. ргйсі «тс.», 

ВЛ. рГии «ТЄЧ1Я, СТруМ», СХВ. Пруд «Пі- 

щана обмілина, дюна», слн. ргбсі «піща¬ 
на обмілина»; — псл. ргдсі'ь «течія», по¬ 
в’язане чергуванням голосних з рг^сіаіі 
«кидатися, стрибати». — Дзендзелів- 
ський Опотазііса 17, 123—124; Фас¬ 
мер III 388; Черньїх II 77; Преобр. її 
138;^ Потебня РФВ 4, 218; МасЬек 
Е8ІС 485—486; ЗсЬизїег-Зет: 1163; 
Зкок III.59; Откупщиков 135; Маїгепа- 
иег БР 14, І85; Регззоп Веіїг. 873; Тга- 
иітапп 277—278. — Див. ще при¬ 
дати. 

прудивус «вусань, крутивус СУМ, 
Нед, [пройдисвіт Нед]», придйус «тс.» 
тж, [ прутйвус ] «вусань», [протймус] 
«тс.» Нед, [ продаус ] «дорослий учень 
навчального закладу, який уже має 
вуса»; — складне утворення з не зо¬ 
всім ясним першим компонентом пру - 


ди- } можливо, пов’язаним давнім чер¬ 
гуванням голосних з прясти , пряду 
(псл. ргрсіі- : рг$с!-); пов’язується також 
(Потебня РФВ 4, 220) з *прудити 
«напружувати, розтягати», 
прудйти — див. пруд. 
пруз — див. проз. 

[прузак] «вузький, довгий ремі¬ 
нець» ЛексПол; — не зовсім ясне; мо¬ 
жливо, пов’язане з [попруга] «шкіря¬ 
ний пояс». — Пор. пруг. 

[прузик] (ент.) «коник», прус «вид 
сарани», прусак «тс.; [трав’яний ко¬ 
ник] ЛЧерк»; — р. прус «вид сарани», 
[прузик] «коник», др. прусь «сарана», 
стел, прлчгь «тс.»; — пов’язане з пруг, 
пругкий , [пригати]; -з- виникло під 
впливом форми наз. в. мн. др. прузи ; 
споріднене з снн. зргапке «сарана», 
зргіпке, зргепкеї «тс.», двн. Ьоииезргап- 
са «тс.» (букв, «та, що стрибає по сі¬ 
ну»), зргіп§ап «стрибати», дісл. зргіп§а 
«тс.»; форми прус і прусик зумовлені 
впливом слова прусак «рудий тар¬ 
ган». — Німчук 230; Фасмер III 387; 
Грюненталь ИОРЯС 18/4, 137; Регз¬ 
зоп Веііг. 896; Маїгепаиег БР 14, 192; 
Ріск III 516. — Див. ще пруг. — Пор. 
прйгати. 

[прукавка] (орн.) «горлиця звичай- 

.... І: гч 4- <.»-+-. ч *- Т . ТТТ^тт 

псх } о її ср шрсіш іиі іиі і ^.» ілкхул, упур- 

тавка, прутайка тж, птукавка, пту- 
кач] «тс.»; — назви звуконаслідуваль¬ 
ного походження, від наслідування спе¬ 
цифічного горлового крику цього пта¬ 
ха. — Пор. туркавка. 

[пруні] (бот.) «сорти слив, Ргипиз 
сіотезііса уагіеБ; Ргипиз .іпзНіІіа Б.» Г, 
Нед, Куз (одн. [пруня]), [прунькй тж, 
прунянки Мак, пурпянки, прутницї, 
бруньки тж] «тс.»; — п. [ргигіка] «ран¬ 
ня дрібна сливка»; — запозичення з ру¬ 
мунської мови; рум. молд. ргипі «сли¬ 
ви» (одн. ргйпа) походить від лат. ргй- 
пиз «слива», яке зводиться до гр. тгрои- 
руї] «слива (дерево)», тгроОруоу «слива 
(плід)», запозиченого з якоїсь мови 
Малої Азії; виведення п. [ргигіка] з фр. 
ргипе «слива» ($\У V 8) позбавлене 
підстав. — ЗсЬеІисІко 141; УгаЬіе Ко- 


616 




пруслук 


пруткангістий 


тапозіауїса 14, 168; СДЕЛМ 339; 

ОІЇКМ 675; \Уа1сіе—Ноїт. II 379; Ргізк 
II 604. 

[пруслук] «чемерка (безрукавка з 
двома розрізами на боках і трьома зза¬ 
ду)», [пуслик] «вид одягу Г; лейбик 
ВеУг»; — результат видозміни форми 
[бруслик] «вид жилета», яка могла за¬ 
знати впливу з боку слц. [ргизіік, 
ргизііак, ргисіік], п. [ргисіік] «тс.». — 
Див. ще брусла. 

прус(с) (іст.) «житель Пруссії», 
прус(с)ак «тс.», прусак «(рудий) тар¬ 
ган», [пруси] «картопля» Нед, [пруска] 
«тс.» Ва, [прусйнє] «картоплиння» 
Нед; — р. прус(с)ак «житель Прус¬ 
сії», прусак «(рудий) тарган», бр. пру¬ 
сак «житель Пруссії; тарган», др. Пру - 
сьі «Пруссія», п. ргизак «житель Прус¬ 
сії; тарган», ч. слц. вл. Ргиз «житель 
Пруссії», нл. Рзиз, болг. прусак , схв. 
Прус «тс.»; — через польське посеред¬ 
ництво запозичено з балтійських мов; 
пор. прус, ргизіз «прус (балтійська на¬ 
родність)», лит. ргйзаз, лтс. ргйзіз «тс.; 
тарган»; цей балтійський етнонім, ети¬ 
мологічно не з’ясований, зіставлюва- 
ний, зокрема (Оїг^Ьзкі ІЇР 5, 76—78), 
з дінд. ригизаЬ «чоловік, людина», був 
перенесений на німців, що заселили 
первісно балтійську територію; назви 
для таргана і картоплі постали внаслі¬ 
док конденсації словосполучень типу 
пруський тарган, пруська картопля 
(Критенко ЛБ IX 18); пор. нім. сІеійзсЬе 
ЗсйаЬе «прусак; рудий тарган, Віаиеііа 
§егшапіса 1^.» (букв, «німецький тар¬ 
ган»), що прийшов, мабуть, з Африки 
(Еіїапіа Тіегг. Іпзекіеп 108); форма 
прус «тарган» виводиться також (По¬ 
тебня РФВ 4, 215) від др. прузи «са¬ 
рана», мн. від прусь «коник». — Фас- 
мер III 389—390; Преобр. II 138—139; 
Непокупньїй 93—103; Станек 76—77; 
МйіїІ.—Епсіг. III 400; Кагиііз II 82—83. 

прут, прутик «малий прут; [вид 
мережки]», прутйна, [прутнйк] «по¬ 
гонич» Нед, [пруток] «ніжка листа або 
плоду», пруття, [прутник] «прутик», 
[прутйстий] «гіллястий» Нед, [ прут- 


нястий] «тс.», прутянйй «виготовле¬ 
ний з пруття», [прутикувати] «шити 
прутик (мережку)», [прутйти] «заплі¬ 
тати дірку в тині» Нед, [прутнйчити] 
«бути погоничем» Нед, [ запрута] «па¬ 
лиця в плетеному тині; палиця для 
стягання зв’язаного», [запопрута] 
«тс.» Ж, [підпруток] «скріпа для розі¬ 
рваної коси» Нед, [покрутити] «за¬ 
крутити ланцюг довкола вантажу» О, 
[попрутка] «закрутка (у пилці); клям¬ 
ка» О, [прйпрут] «палиця для стяган¬ 
ня зв’язаного; палиця в плетеному ти¬ 
ні» Нед, [припрутє] «тс.» Нед, [ скру¬ 
тити ] «скорчити (кінцівку)» Корз, 
[спрутнутися (ногами)] «упертися, 
пручнутися» Нед; — р. бр. прут , др. 
пруть «прут, гілка», п. рг§1, ч. вл. 
ргиЕ слц. ргіїї, нл. рзиї, полаб. ргрі, 
болг. прьт } схв. прут , слн. ргої, стел, 
пржт'ь «(вербова) гілка»; — псл. рпДь 
«гілка, пагін», очевидно, пов’язане з 
ргсрсі'ь «течія», рг^баїі «стрибати» (пор. 
укр. пагін від гонити, гнати ; р. побег 
«пагін» від бежать «бігти»); спорідне¬ 
не з англ. зргіпі: «бігти щодуху», дісл. 
зргеїіа «підскакувати, пускати парост¬ 
ки», свн. зргепгеп «бризкати»; менш 
обгрунтованими є пов’язання з р. пря- 
тать «ховати» (Вгйскпег 436; Труба- 
чев ІЇР 8, 242) або прьїткий «прудкий», 
укр. прудкий , п. рг^бкі «тс.» (Преобр. 

II 139; Вгйскпег 436—437). — Фасмер 

III 390; Черньїх II 77. — Див. ще 

пруд. 

[прутень] (бот.) «брій, Вгуит (ії.) 
итрг.» Нед, [прутень чорноснітник] 
«Васіїїиз апійгасіз Соіїп.» Мак; — п. 
[рг^іпік] «брій»; — похідне утворення 
від прут\ у другому випадку явна 
калька лат. Ьасіїїиз «прутик, паличка», 
що входить до складу наукової назви 
Васіїїиз апііїгасіз. — Див: ще прут. 

пруті (дит.) «гуляти», [пр-ту, прь- 
тю] «тс.» О; — очевидно, похідне утво¬ 
рення від вигуку т.пру-т.пру «тс.». — 
Пор. тпру. 

[прутканйстий] «смугастий» ВеУг, 

П.ОО,. Г ^ _ЧІ . Г)~Л7_. 

оеіюн, \пуупікіи,пши\ «і^;.» осі/і , — 

неясне; можливо, помилкове написан¬ 


ої / 



прутниці 


прягтй 


ня замість *пружканистий, *пруж- 
кастий , похідних від пруг «смуга»; 
пор. [ пружастий\ «смугастий» (під 
пруг). 

прутниці — див. пруні. 

[прутнути] «швидко, побігти», [пруч- 
нутися] «кинутися»; — результат ви¬ 
дозміни форми [ пруднути] «тс.», збли¬ 
женої з основою прут. — Див. ще 
пруд. 

[пруток] (бот.) «герань, журавець, 
Оегапіит Ь.» Мак; — очевидно, резуль¬ 
тат перенесення на герань назви [пру¬ 
ток] «ніжка листа або плоду»; назва 
зумовлена довгими квітконіжками цієї 
рослини (Вісюліна—Клоков 188). — 
Див. ще прут. 

пруц — див. тпрусь, 
пручатися «чинити опір; [силкува¬ 
тися, напружуватися ЛексПол]», пруч- 
нутися, [випручати ] «звільнити, вирва¬ 
ти (руку); витягнути (хворостину з ти¬ 
ну)»; — ч. [ргйсаВ зе, зргйсаі:’ зе, уу- 
ргисаї’ за] «тс.», [уургисіЕ за] «проги¬ 
натися», слц. ргисіГ «згинати»; — оче¬ 
видно, пов’язане зі [спрутнутися] 

//^гпоптпг'а • ппдпшиттдлачч іпгмі - ууі ’ о і г-'т а о _ 
ир^иі^г і п\~ /і" , 

ляється також (Варбот Зтимология 
1975, 29—31) з псл. ргу§аїі «плигати»; 
ототожнення з ч. [рисіїлД «набрякати, 
надимати» (МасЬек Е8ЛС 487—488) 
позбавлене підстав. — Див. ще прут. 

[пршьо] (вигук, яким підкликають 
коней); — неясне; можливо, результат 
видозміни форми прийшов (пор. [пуль¬ 
та (пуйшб)] «вигук, яким проганяють 
собаку» з [ пуйшбв] «пішов»). 

прюнель (текст.) «цупка бавовняна 
або шовкова тканина»; — р. прюнель , 
бр. прунель , п. ргипеїа, ч. ргипеї, болг. 
прюнел «тс.»; — запозичення з фран¬ 
цузької -мови; фр. ргипеїіе «тс.», букв, 
«терновий» (про колір), утворено від 
ргипе «слива», що походить від лат. 
ргипиз «тс.». — СІС 2 692; Фасмер III 
392; РЧДБЕ 597; Оаигаі 595. — Див. 
ще пруні. 

пря «спір, змагання, боротьба»; — 
р. пря , др. пьря «судовий процес, по¬ 
зов»; — запозичення зі старослов’янсь¬ 


кої мови; стел, пьріа «заперечення; су¬ 
перечка, чвари», паралельне до п. ст. 
ргга «судовий процес», ч. рге «тс.; спір», 
пов’язане з п(гЬти (пьрж) «заперечува¬ 
ти; сперечатися», спорідненим з укр. 
перти. — Фасмер III 362, 392; Львов 
Лексика ПВЛ 48—49; Тгаиїгпапп 276; 
Мікі. Е\У 239. — Див. ще перти 3 . 

[прягтй 1 ] «запрягати коней», [пряг- 
чй, прячй] «тс.» Нед, пряжка, [пряч- 
ка] «пряжка» О, [прйшка] «тс.» Нед, 
вйпрягти, відпрягти, запрягти, за¬ 
прягати, запряг УРС, Ж, [запрягай- 
ник] «той, що запрягає коней» Я, за¬ 
пряжка, запряжний, [ опрягнути ] 
«стиснути» Ж, [ опрягтися ] «померти; 
простягтися Ж», [опряга] «смерть», 
перепрягти, перепряжна, перепряж¬ 
ний, підпрягти, [ підпряг\ «підпряжка» 
Нед, підпряжка, підпряжний, при¬ 
прягти, припряг, припряжка, при¬ 
пряжний, спрягти, спрягатися, 
[спряг] «запряг» Нед, [спряга] «тс.» 
Нед, [спрягач] «супряжник» ЛЧерк, 
спряження, [спряжка ] «пряжка», 
[спряж ник] «супряжник» Мо, [спраж- 

иіі іг*1 // г» п і ті і- шд ту чг г\/-- і/ л -т 1 П Г пг\ п щ/ , _ 

/4-И,М^ рч/чуч/іі'/ о і , І/Ц/У уьль ~ 

ник] «супряжник» Нед, супряга «об’єд¬ 
нання робочої худоби кількох дворів 
для спільної роботи; кілька волів або 
коней, запряжених разом», [супрягач] 
«супряжник», [супрягачка] «співучас¬ 
ниця, компаньйонка», [супряж] Нед, 
супряжич , супряжник , [супряжний] 
Нед, упрягтй , [упряга] «запряг» Нед, 
ипряж, упряжка , упряжний ; — р. 
[прячь] «запрягати», [прячй] «тс.», бр. 
упрзгчьі «упрягти», др. напрячи «на¬ 
тягти», п. 5рг㧧ас «спрягати, зчіплю¬ 
вати», ч. зргаЬай .«тс.», слц. зргіаЬаЕ 
«зв’язувати», вл. ргайас «запрягати», 
нл. рзе§аз «тс.», болг. запрягам «запря¬ 
гаю», м. запрега «запрягає», схв. спре - 
Ьи «спрягти», слн. ургесі «упрягти», 
цсл. нлпрАшти «натягти»; — псл. *рг§- 
§їі «прягти», пов’язане чергуванням 
голосних з «смуга, край, ребро 

(предмета)», можливо, також з ргу§аїі 
«плигати»; — споріднене з лит. зргеп- 
§еіі «душити, давити», зргіп^іі «дави- 


618 



прягтй 


прямйй 


тися (при ковтанні)», лтс. зргапгаї 
«замкнути», нвн. Зргепкеї «сильце (на 
птахів)», свн. зргіпке «пастка», двн. 
зргіп^а «тс.»; іє. *(з)р(1і)еге§-, (з)рге§- 
(зргеп§-) «здригатися, плигати; розси¬ 
пати». — Фасмер, III 393; Вшскпег 
436; Маскек Е8ЛС 490; Зскизіег-Зешс 
1166; Зкок III ЗІ—32; Тгаиітапп 278— 
279; Кагиііз II 157—158; Регззоп Веііг. 
869; 2ирі1га 00 25—26; Еіск III 221; 
Кіи^е—Міігка 731; Рокоту 997. — 
Пор. пргігати, пруг. 

[прягтй 2 ] «розглядати, придивляти¬ 
ся»; — очевидно, результат спрощення 
виразу * прягтй очима , що міг виник¬ 
нути на ґрунті виразу прясти очйма 
«грати очима» під впливом дієслова 
[прягтй] «запрягати». — Див. ще 
прясти. 

прягтй 3 , пряжанка, пряженя, пря¬ 
жити, спрягнути — див. пражити. 

[пряда] (бот.) «мишій зелений, 5е- 
іагіа уігісііз (В.) Р.В.»; — р. [пряда] 
«вид проса»; — похідне утворення від 
прясти ; назва зумовлена, очевидно, 
волосинками навколо колоска цієї рос¬ 
лини (Вісюліна—Клоков 100); пор. си- 

ипиіміиш/ нячд\/ мішл'ії ч\/мпд ггрт/ 

—., , 

можливо, бурим кольором ЦИХ ВОЛОСИ¬ 
НОК, схожих на колір польової миші; 
менш обгрунтоване пов’язання (Вгііск- 
пег К2 42, 361) з [прядати] «стриба¬ 
ти», п. рг^сікі «прудкий». — Фасмер III 
393—394. — Див. ще прясти. 

[прядати] «стрибати» Бі, [пряну- 
ти] «кинути», [спрянути] «зникнути» 
Чаб; — р. прядать «стрибати», бр. 
[прануць] «кинути», схв. предати «бо¬ 
ятися», пренути се «прокинутися (зі 
сну)», слн. оргезіі «перекинутися»; — 
псл. рг^сіаіі «кидатися, стрибати, скака¬ 
ти», пов’язане чергуванням голосних з 
рґфб'Ь’ «течія»; споріднене з дісл. зргеїіа 
«пробиватися, лопатися», зргаї «тс.», 
англ. зргіпі: «бігти; гребти щодуху», 
свн. зргепгеп «рвати, бризкати». — 
Фасмер III 394; Черньїх II 78; Зкок III 
33; Маїгепаиег БР 14, 185; Тгаиітапп 
277; Регззоп Веіїг. 873; Рокоту 995— 
996. — Пор. пруд, спринт. 


[прядуха] (бот.) «хвощ багновий, 
Е^иі5е1ит кеіеоскагіз Екгк. (Е^иі5е1ит 
Іітовит Б.)» Нед, [прячка] «хвощ», 
[ прястка ] «тс.» Мак; — похідне утво¬ 
рення від прясти, пряду\ назва зумо¬ 
влена подібністю стебла хвоща із зрос¬ 
лими між собою листочками до кужеля 
(Вісюліна—Клоков 59). — Пор. кудіїл- 
ка. 


пряжка — див. прягти 1 . 

[прямено] «прядиво, що накручуєть¬ 
ся для начиння» Нед; — неясне; мож¬ 
ливо, пов’язане з прямйй ; може бути 
також помилковим написанням зам. 
[прядено] «моток». 

прямйй СУМ, Нед, [ прямкйй ] 
«прямий» Нед, [прямовйй] «прямовис¬ 
ний» Нед, пряма, [прямець] «пряма лі¬ 
нія», прямизна, прямйло, прямина, 
прямота, прямування, [прямйти] «ви¬ 
прямляти» Нед, прямувати, прямцю- 
вати «прямувати», прямцем , [прямкй] 
«прямо» Бі, [ впрямий ] «упертий» Ж, 
[впрям] «прямо; справді» Ж, випрям- 
нйй, випрямляч, вйпрямити, напрям¬ 
иш, напрямна, ■ напрям, напрямок 
СУМ, Г, напрямйти СУМ, Ж, Напрям¬ 
ляти ипппя миапти лгппам\;пятмл ип. 

прямець , [напрямиш] «навпрошки» 
Ж, напрямкй СУМ, Ж, [напрямоту] 
«прямо, відверто» Ж, [навпрямець] 
«навпрошки» Ж, навпрямкй, навпрям¬ 
ці, розпрямйти, спрямівнйй, спряму¬ 
вання, спрямувати, [упрямий] «упер¬ 
тий» Нед; — р. прямой , бр. прамьц 
др. прямий , п. иргге]ту «увічливий» 
(первісне значення «прямий, відвер¬ 
тий»), ч. ргїту «прямий», слц. ргіату, 
схв. према «до, на, навпроти», слн. 
ргеш «прямий», стел, пріімо «навпро¬ 
ти», пр^мь «правильно»; — псл. *рг$пть 
(Брандт РФВ 18, 25; 2иЬа1у АГЗІРк 15, 
496—497) або *ргепть (НоІиЬ—Кор. 
ЗОЇ); не зовсім ясне; можливо, пов’яза¬ 
не з *рег- «пере-, через, крізь»; зістав¬ 
ляється далі з гр’. тгр6|лод «перший», 
тграрос, оск. ргошот «тс.», дісл. Ігатг 
«придатний, добрий, сміливий», Ігат 
«вперед, пізніше», гот. їгат «спереду», 
Ггита «перший», двн. їгита «користь, 


619 





прямик 


прятати 


вигода», нвн. їготт «побожний, бого¬ 
мільний». — Фасмер III 394—395; Чер- 
ньіх II 78; Преобр. II 143—144; МасЬек 
Е8ЛС 493—494; Зкок III 33—34; Кіи- 
§е—Міїгка 220. 

[прямик] (у сполученні зазулйнець 

п. (бот.) «зозулинець шоломоносний, 

+ Т . т_Г^тЛ. 

шшиша і^.» іісд/, — нилідмс 

утворення від прямий ; назва зумовле¬ 
на, очевидно, формою стебла. — Див. 

ще прямгій. 

пряний 1 «з ароматом або гострим 
смаком», прянистий , пряник, прянич¬ 
ник, прянощі, [попряник] «медяник»; — 

р. пряний «пряний»; — результат фо- 

тттілшлгл гч~г гл/'м іто т тт і сг ті г\ ш,т,поикі/ 
і і її і /і Др • 

{пьпряньїи) «перцевий», похідного від 
пьпьрь «перець». — Фасмер III 395; 
Черньїх II 78—79; Преобр. II 44; Мікі. 
Е\У 270. — Див. ще перець. 

пряний 2 , прянистий — див. перо, 
прянути — див. прядати. 
прясти «сукати нитки, пряжу; во- 

П\/ПШТ 1 Л ПРПйбіЛПЯТН (п\/кямн нпгяммк 
—-г '-Г" ‘ --/, 

(очима) раз у раз поглядати», [прядач] 
«прядильник», [прядено] «моток» Нед, 
[пряджа]- «пряжа» Нед, прядиво, пря¬ 
дильник, прядильня, прядйльщик, [пря- 
дйля] «пряля» О, [прядівйна] «волокно 
пряжі», [прядівка] (ент.) «ткач сосно¬ 
вий, Ьоркугиз репі» Нед, [прядіво] 
«прядиво», прядільник Куз, [прядінка] 
«три лікті прядива» Нед, прядка, [пряд- 
ло\ «прядіння», прядник «прядильник» 

ї/,,~ \ ( „ТЛПТ,ЛПЛ Л ПІ,л 

і\.уз, [иулипищі-] \тп.; «шиолиі ірпДп у 

Нед, прядня «прядильня» Куз, [прядо- 
ха] «пряля» Нед, прядун «прядильник» 
Куз, [прядуха] «пряля», пряжа, [ прял- 
ка\ «прядка; пряля» Нед, пряля , 
[пряльня] «прядильня» Нед, [прясла] 
«тин» До, [пряслйця] «дошка, в яку 
вставляється гребінь; днище» Г, Нед, 

И П П п ґ) Г\ [ И П П А л л 1 /V ТА і ГГ Г> Г\ Г‘/ Г '»Г\/ Г '»ЧТ./’І • іплти. 
/ л-с-.'и-', о ^ \'Шіл із '-/і -і ся»— і п 

на огорожі О; частина переносної ко¬ 
шари Доп. УжДУ 4», [прясниця] «ку¬ 
жіль» Куз, [прястиця Нед, пряшниця 
О] «тс.», [прясмо] «частина огорожі» 
Нед, [прйслб] «тс.», [прйшень] «вере¬ 
тено пряжі», [прішнйк тж, пришникй 
(мн.)] «тс.», пряха , [пряхи] «збір дів¬ 


чат чи жінок для прядіння» Дз, [пряш- 
нйк] «веретено» Нед, прядивний, пря¬ 
див’яний, прядильний, [прядівний] 
«прядив’яний» Нед, [прядів’яний] «тс.», 
[ відпрядки ] «відходи від прядіння» Ж, 
[запрядати] «заробляти прядінням», 
[ непряха ] «та, що не вміє чи не хоче 
прясти», [недопрядок] «залишок пря¬ 
жі» Ж, [бпряд] «пряжа» Ж, [пере- 
прядки] «вовна без довгих волокон», 
[ попряди] «зібрання дівчат для прядін¬ 
ня», [пбпрядки, пбпряхи] «тс.», [роз- 
прядївйтися] (про нитку) «розкрути¬ 
тися», [розпрядйвюватися Нед, роз- 
прядовйтися] «тс.»; — р. прясть, бр. 

П Г)Ґ1 ҐЧ і 1 ТЇП V) Г) а ПУПІ! ГГ ПГ70 сг* тт тлпсН 

/ і/ і** ь у у . її. рі ь о } "і. рі їй 

слц. ргіазі’, вл. ргазс, нл. рзезс, болг. 
преда , м. преде , схв. прести , слн. 
ргезїі, стел, пр/хсти; — псл. ргезїі 
«прясти», пов’язане з рг^сіаїі «кидати¬ 
ся, стрибати»; — споріднене з лит. 
зрг^зіі «напинати», зргіпсііз «п’ядь», 
лтс. зргіЄз! «натягати; міряти», дангл. 
зргіпсіеі «сильце, гак для натягуван¬ 
ня». — Фасмер III, 394; Черньїх II 79; 
Преобр. II 144 — 145; Вгііскпег 440; 

ЛЛ__1-_1_ ГГ ТГ л Ґ\ л . О _ 1_ . . _ і._О_ її/?/?. 

таспек чуч, оепизіеі- оє\ус ііио; 

Младенов 506; Зкок III 35—36; Труба- 
чев Рем. терминол. 92; Тгаиїтапп 278; 
Кагиііз II 275; МеШеї МЗЬ 14, 369; 
Маїгепаиег ЬЕ 14, 184—185; Регззоп 
Веііг. 873. — Див. ще прядати. 

[прятати] «прибирати, хоронити», 
[ прятатися ] «ховатися» Нед, [пря- 
танііна) «збирані в лісі дрова» Нед, 
[прятанка] «посуд у вівчарстві» Доп. 
УжДУ 4, [прятаня] «роботи, зв'язані 
із збиранням урожаю» 81. зі. 10, 94, 
[запрятка] «схованка», [ бпрят ] «при¬ 
бирання; порядок; чистота» Ж, [бпря- 
ток] «тс.» Ж, [бпрятка] «піднятий за¬ 
лишок від прибирання» Ж, [бпрятний] 

^ п г\г\ сі п и т л'д ч\ ТІГ І Г VI ЛІ П ИЛ и 1 І ІА 1 /у Т Т' Г\ЛХ ТІ Т 

"1 1 /І.Ді 1 ПП'/ УХ\, І І А'-' / А Д/ УХ І 1XI X XX /V І V і \7П, ' і > 

прибирає» Нед, [попрятниця] «охайна 
господиня», [попрятуха] «тс.» Нед, 
[пбпряток] «прибирання» Нед, [поп- 
рятно] «охайно, чисто», [ спрянути] 
«прибрати», [спрят] «схов», [спрятан- 
ник] «чоловік, який жене закуплену 
худобу в указане місце», [спрятні] «упо- 


620 




прячка 


псевдонім 


рядкування» Нед, [спряток] «зберігання 
Нед; схов Ме; начиння Нед», [спрят- 
ний] «спритний, моторний» Нед, [спря- 
т, очний] «який легко зберігається» 
Нед, [ упряток ] «запас, заощаджене» 
Нед; — р. прятать «ховати», бр. ап- 
ратаць «очистити; одягти», апранаць 
«одягати, наряджати», п. зргг^їас «очи¬ 
щати, упорядковувати», зргг^І: «пред¬ 
мет домашнього устаткування», ч. зрга- 
іек «сміття», слц. зргаіаі’ «сховати, ук¬ 
ласти (їжу)», болг. о пре там се «готу¬ 
ватися до роботи», схв. претати «за¬ 
ривати, засипати (попелом)», слн. зрге- 
Іеп «здатний, моторний», СТСЛ. ПрАТЛ- 
ти «придушувати, перешкоджати»; — 
псл. рг^їаїі, очевидно, з первісним зна¬ 
ченням «рвати, виривати, розчищати 
(землю)». — Фасмер III 396; Черньїх II 
79; ЗСБМ І 133—134; Супрун Веснік 
БДУ 1971/2, 62—64; Вгискпег 436; 
Зкок III 36—37; Меркулова Зтимоло- 
гия 1974, 64—71. 

прячка, прястка — див. прядуха. 

псалом «релігійний вірні як части¬ 
на псалтиря», псальма «покладений на 
музику псалом», [псалбмник] «псалом¬ 
щик», псаломщик', — р. бр. псалом, 
псальма , др. псальма, болг. псалом, 
псалм , м. псалм, п. вл. нл. рзаїт, ч. 
слц. гаїт, схв. псалам, слн. рза'іт, 
стел, пслл'ьлгь; — через старослов’ян¬ 
ську мову запозичено з грецької; гр. 
фаЛрод «спів у супроводі музичного 
інструмента», як і іраЛра «пісня (для 
струнного інструмента)», утворено від 
іраЛЛіо «співаю, оспівую; смикаю, сми¬ 
каю струни, граю», що зіставляється з 
фі]у «терти, скребти» або з лат. раїраге 
«гладити, плескати»; форма псальма 
могла бути запозичена через польську 
мову з латинської (лат. рзаігпиз від гр. 
фаЛрос). — СІС 2 692; Фасмер Щ 396, 
397; Кораіігізкі 799; МасЬек Е8ЛС 721; 
РЧДБЕ 598; Ргізк II 1129.— Пор. 
псалтйр. 

[псалбнка] (ент.) «стрілиця псі, 
Араіеіе рзі Б. (Асгопусіа рзі)» Нед; — 
похідне утворення від псалом ; назва 
зумовлена тим, що візерунок на право¬ 


му крилі цього метелика нагадує грець¬ 
ку літеру ф «псі», яка писалася в слові 
псалом (іральм-ь ). — Горностаев 264. — 
Див. ще псалом. 

Псалтйр «книга псалмів, частина 
Біблії», [псалтйра Нед, псалтйрка, 
савтйр(а)] «тс.», [псалтйрник] «той, 
що вивчає псалтир», [псалтйрщик] 
«той, що читає псалтир» Нед; — р. 
псалтйрь, бр. псалтйр , др. псаль- 
тирь , п. рзаДегг, ч. гаїіа'г, слц. гаїїаг, 
вл. рзаїїег, нл. рзаїїаї, болг. псалтйр, 
м. псалтир, схв. псалтйр, слн. рзаі- 
їег, стел, пслл'ьтьірь; — через старо¬ 
слов’янську мову запозичено з грецької 
(у західнослов’янські мови через ла¬ 
тинське і німецьке посередництво); гр. 
фаЛтгірюу «книга псалмів» (> лат. рзаі- 
Іегіигп //рзаііагіит > двн. заїїагі) утво¬ 
рено від фаЛЛсо «смикаю (струни); 
граю на струнах». — СІС 2 692; Черньїх 
II 79; 81. \ууг. оЬсусЬ 612; Масйек 
ЕЗЛС 721; Виїїа Зіауіа 36/2, 175; 
РЧДБЕ 598; Ргізк II 1129. — Див. ще 
псалом. 

псе (у виразі звів усе на псе «зіпсу¬ 
вав усе, понівечив»); — результат ви¬ 
дозміни форми пси , зумовленої впли¬ 
вом західноукраїнської діалектної вимо¬ 
ви наголошеного и як е і римуванням 
до все\ пор. зійти на пси «перевестися 
в ніщо». — Див. ще пес. 

псевдо- (перша частина складних 
слів, що означає «несправжній, непра¬ 
вильний, фальшивий»: псевдовчений, 
псевдомистецтво, псевдонародний та 
ін.); — р. болг. м. псевдо-, бр. псеуда-, 
п. ч. слц. вл. рзеисіо-, схв. псеудо-, 
слн. рзеусіо-; — результат виділення з 
грецьких запозичень типу псевдога¬ 
мія, псевдоподїї , в яких перший ком¬ 
понент зводиться до гр. фєббос «не¬ 
правда, брехня; омана, помилка; вигад¬ 
ка», можливо, спорідненого з вірм. 5и4 
«брехня», слц. 511СІІС «обдурювати», ч. 
зісіії «тс.». — СІС 2 693; Кораіігізкі 799; 
НоІиЬ—Буег 403; Вуіакли]а 788; Егізк 
II 1132—1133; Масйек ЕЗЛС 607. 

псевдонім «прибране ім’я»; — р. 
болг. м. псевдонйм, бр. псеуданім , п. 


621 



псик 


психопат 


рзеибопіт, ч. слц. вл. рзеибопут, схв. 
псеуддним , слн. рзеусіопіт; — запози- 

ирнна о. гЬпяттзі^кпї мпки' — гЬп п<^ріі- 

(іопуше походить від гр. фєиботщод 
«фальшиво названий», утвореного з ос¬ 
нов слів феїЗоод «обман, фальш» та 
буора «ім’я», що е діалектним варіан¬ 
том слова буора «тс.». — СІС 2 693; 
КЗСРЯ 372; Кораіігізкі 799; НоІиЬ— 
Буег 403; РЧДБЕ 598; Вуї'аклща 788; 
Кіеїп 1263'—1264; Оаи^аі 595. — Див. 
ще анонім, псевдо-. 

[псик] (виг.) «тпрусь» (крик на ко¬ 
тів), [псйка\ «вигук, яким відганяють 
котів» О; — звуконаслідувальне утво¬ 
рення. 

псйний, псйти, псій, псінкй, псі- 
пги — див. пес. 

[псйнка] (бот.) «паслін чорний, 8о- 
Іапит пі§гит Б.», [псінка] «тс.; паслін 
солодко-гіркий (глисник), Боїапит биі- 
сатага Б.» Мак, [ псянковаті ] «пасльо¬ 
нові, Зоїапасеае .Іизз.» Мак; — р. 
[псйнка] «паслін чорний», п. рзіпкі 
«тс.»; — результат видозміни форм 
[песлйна] «паслін чорний», [ пислйна , 
песльон\ «тс.», пов’язаних з паслін і 
зближених з основою пес (пор. [песі 
ягоди ] «паслін чорний»); зближення 
частково могло бути зумовлене отруй¬ 
ністю рослини (Нейштадт 482—483); 
пор. також нвн. Нипбзкгаиі: «паслін 
чорний», букв, «собача трава». — Фа- 
смер III 397; Преобр. II 21. — Див. ще 
паслін. 

[псиушок] (орн.) «волове очко, 
Тго^іосіуїез Іто^іосіуіез Б.» Шарл; — 
очевидно, складне слово, утворене з 
основ слів пес і ухо (вухо) (див.). 

псих «психопат», психувати ; — р. 
псих , бр ..псіх\ — результат скорочен¬ 
ня слова психопат «людина, що стра¬ 
ждає розладом психіки». — КЗСРЯ 
372. — Див. ще психопат. 

психіатрія (мед.) «розділ медици¬ 
ни, що вивчає психічні хвороби», пси¬ 
хіатр, психіатрйчний ; — р. психи - 
атрйя , бр. псіхіятрьія , п. слц. рзу- 
сЬіаІгіа, ч. рзусЬіаїгіе, вл. рзусНіаїхйа, 
болг. психиатрия , м. психщатрща , 


схв. психи'іатрща , слн. рзіЬіаІгра; — 
запозичення із західноєвропейських мов; 


н Р^гЬіяГпр гЬп п^л/рЬіяГгір ямггг 

ДД. Д. ^ ~ ДДДД-ДДД^, Ч ГГ . Г Ч. ; ч.ДДМ»Д-, «ДДДД-Д 




сйіаігу утворено з основ слів гр. ірц/П 
«душа» та Іатрєіа «лікування». — СІС 2 


ТЛТ Т ТТГ'Г' 


оуо; іхоранпзкі ош—зш; кчдпц онб; 
Вуіаклща 789; Кіеіп 1264. — Див. ще 
педіатр, псйхіка. 

псйхіка, психоз , психічне , психіч¬ 
ний ; — р. болг. м. псйхика, бр. псіхі- 


с ті 


пчиґ'ЬіЬ-а 
г~.;. 


Гп^кі 


«психічний», схв. псйхика , слн. рзіНі- 
ка; — зворотне утворення від психіч¬ 
ний, запозиченого із західноєвропейсь¬ 
ких мов; нім. рзусЬізсЬ «психічний», 
фр. рзусйірие, англ. рзусЬіс «тс.» похо¬ 
дять від гр. фйх т °С «душевний, духов¬ 
ний», утвореного* від фйхп «душа; дух, 
подув», пов’язаного з фбхю «дихаю, 
дму; обдаю холодом», спорідненим з 
дінд. ЬЬаз- «дихати, дути». — СІС 2 693; 
Кораіігізкі 800—801; РЧДБЕ 598; Ву]а- 
клща 789; Баигаї 595; КІеіп 1264, 
1265; Ргізк II 1141 —1142; Воізаср 
1079. 


психо- (перший компонент складних 
слів із значенням «стосовний до психі¬ 


ки»: психоаналіз, психотерапія ); — 
р. болг. м. схв. психо-, бр. псїха -, п. ч. 
слц. вл. рзусЬо-, слн. рзіЬо-; — резуль¬ 
тат скорочення і стягнення з другими 
компонентами основ слів психічний , 
псйхіка (див.). 

психологія, психолог, психологіч¬ 
ний ; — р. болг. психолбгия , бр. псіха- 
логія, п. рзусйоїо^іа, ч. рзусйоїо^іе, 
слц. рзусЬо1о§їа, вл. рзусЬо1о§і]а, м. 
психологща, схв. -психолдги]'а } слн. 
рзіЬо1о£І]а; — запозичення із західноєв¬ 
ропейських мов; цім. Рзусйоїо^іе, фр. 
рзусйоїо^іе, англ. рзусЬоІо^у, нлат. 
рзусйоїо^іа утворено, можливо, Мелан- 
хтоном з основ гр. фйхп «душа» і -Ао- 
уіа, пов’язаного з Аоуос «слово». — 
СІС 2 694; Кораіігїзкі -800—801; РЧДБЕ 
599; Вуї'аклща 790; Баига! 595; КІеіп 
1265. — Див. ще логіка, псйхіка. 

психопат, психопатія , психопа- 
тйчний ; — р. болг. м. психопат , бр. 
псіхапат , п. рзусйораіа, ч. слц. вл. 


622 








псімлічак 


птах 


рзусЬораІ, схв. психопат , слн. рзіЬо- 
раЧ; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; н. РзусЬораїЬ, фр. рзусЬо- 
раїЬе, англ. рзусЬораїЬ утворено з 
рзусЬо-, пов’язаного з гр. фОхл «душа», 
і гр. -тш§пс «хворий», пов’язаного з 
тгаОос «хвороба, страждання». — СІС 2 
694; КЗСРЯ 372; Кораіігізкі 801—802; 
НоІиЬ—Буег 403; РЧДБЕ 599; Ву)ак- 
лщг 791; Сг. Р\уЬ. 625; Кіеіп 1265. — 
Див. ще пафос, псйхіка. 

[псімлічак] (ент.) «гусінь, ОеіІерЬі- 
Іа еирЬогЬіае Б.» ВеНЗн, ВеЗа; — 
складне слово, очевидно, запозичене зі 
словацької мови; пор. слц. рзі «соба¬ 
чий», похідне від рез «пес», і шііеспік 
(бот.) «молочай, ЕирЬогЬіа», похідне 
від тііеко «молоко»; пор. також семан¬ 
тично тотожне н. АуоІїзтіІсЬзсЬу/аг- 
тег, що складається з основ слів \УоІЇ 
«вовк», МіїсЬ «молоко» та ЗсЬу/агтег 
«метелик». — Див. ще молоко, пес. 

[псовник] (ент.) «(вид пильщика) 
ЕтрЬуїиз» Нед; — похідне утворення 
від [псовати] «псувати»; назва зумов¬ 
лена шкідливістю цих комах (Горноста- 
ев 284). — Див. ще пес. 

пстйнькати — див. пхйкати. 
[пструг] (іхт.) «форель, Заішо 4ги4- 
1а Б.», струг , [ стругач О, струх О, 
пеструг Коломиец Происх. назв, рьіб, 
пестрюга, пеструха тж] «тс.», 
[пструглі ] «веснянки» О; — р. [пест¬ 
руха], п. рзїг^£, ч. слц. рзітиЬ, вл. 
рзїгиЬа, нл. рзіги^ «тс.»; — псл. діал. 
*рьзїг 9 дг//*рьзі;г 9 £а «форель», утворе¬ 
не за допомогою суфікса - 9 £ь//- 9 £а від 
рьзігь «пістрявий, рябий» (риба покри¬ 
та червоними цяточками); від цього ж 
прикметника, але з іншими суфіксами 
утворено і болг. пьстьрва «форель», 
схв. пастрма, пастрва , слн. розігу 
«тс.». — Вгискпег 445; МасЬек Е8.ІС 
496; НоІиЬ—Буег 403; Коломиец Про¬ 
исх. назв, рьіб 28. — Див. ще пест- 
рий. — Пор. стромик. 
псувати — див. пес. 

[псявіра] «(лайка) негідник, мерзот¬ 
ник»; — складне слово, утворене зі 
слів [пся] «собача» та віра ; калька п. 


рзіау/іага (лайка), букв, «собача віра», 
утвореного зі слів рзіа «собача» та ша¬ 
га «віра». — Див. ще віра 1 , пес. 

псяґа (бот.) «біловус стиснутий 
(мичка), ІЧагсІиз зїгісїа Б.», [псєнка 
Мак, псерка ВеНЗн, псєчка тж, псьо- 
ха Мак, псюга Мак, псюрка ВеНЗн, 
псюха тж, псюча См, псяка Мак, 
псянка, псярка, псячка См] «тс.», 
[псянковйта (земля) «заросла мич¬ 
кою» ВеНЗн; — п. рзіпа] «мичка», 
слц. рзіса, рзіагка «тс.»; — похідні ут¬ 
ворення від пес ; назви зумовлені не¬ 
придатністю цієї трави. — МасЬек ігп. 
гозїі. 293. — Див. ще пес. 

псянковаті — див. псйнка. 

[псярка] (бот.) «печериця, А^агісиз 
Б. Мак; печериця, що росте на гної 
Ме», [псюрка] «печериця; (вид пече¬ 
риці) А^агісиз уіїїагііпі Мог» Мак, 
[псєка] «гриб-поганка» Корз; — похідні 
утворення від пес\ назви зумовлені от¬ 
руйністю окремих видів гриба А^агісиз 
(Зерова 6). — Див. ще пес. — Пор. 
псярки. 

[псярки] «дрібні яблука або груші» 
ВеЗа, [псюрка] (поганий сорт слив) 
Нед; — очевидно, похідне утворення 
від пес; назва зумовлена непридатніс¬ 
тю цих плодів. — Див. ще пес. — 
Пор. псярка. 

птах, птаха, птаство, птахарня, 
птахівник, птахівнйцтво, пташа, 
пташарня, пташеня, пташина «пташ¬ 
ка» СУМ, ВеБ, [пташина] (зб.), [пта- 
шів’я] (зб.), пташка, пташник «пта¬ 
хівник», [ пташник ] «птахолов», пташ¬ 
ник «пташарня», [пташнйцтво] «пта¬ 
холовство» Нед, пташня «пташарня», 
пташня (зб.), пташок , птахівничий, 
пташачий СУМ, Нед, [пташий] «пта¬ 
шиний» Нед, пташиний , [пташити] 
«хватати, як хижий птах Нед; нагро¬ 
маджувати пожитки, зберігати, склада¬ 
ти, красти» Ва, [пташіти] «квапитися» 
Нед; — р. пташка , бр. птах , п. вл. 
рїак, ч. рїак, слц. УІак, нл. рїазк; — псл. 
*р'ьїа «птах», р'ьіак'ь, ртЧах'ь «тс.»; — 
споріднене з лтс. риїпз «тс.», лит. 
риїуїіз «пташеня», лат. риїиз «хлоп- 


623 




пташачар 


пуансон 


чик», дінд. риїгаЬ «дитина, син», роїай 
«звіря», ав. ри9га- «син», а також з 
лит. райіаз «яйце», лтс. раиіз, прус. 
рашЧе «тс.»; іє. *рШ-, *роиБ. — Фас- 
мерДІІ 398; Масйек Е8ІС 496; ЗсЬиз- 
іег-5е\мс 1185—1186; Вегпекег Ір 9, 
362; Бернштейн Очерк 1974, 141 —142; 
Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 313—314; 
ВО^а КК II 526—527; Тгаиішапп 233; 
МеїІІеї Еїисіез 247, 348; Регззоп Веіїг. 
403; Таїсіє—Ноігті. II 394; Коппек 23; 
Рокоту 843. — Пор. птйця. 

[пташачар] (орн.) «малий яструб, 
Ассіріїег пізиз Е. (ІЧізиз согпгпипіз 
Сиу.)» ВеНЗн, [ пташачор ] «тс.»; — по¬ 
хідне утворення від птах , співвідносне 
з назвою [астряб пташачий] «тс.» 
Шарл; назва зумовлена тим, що цей 
птах живиться дрібними птахами (Во¬ 
їнств.—Кіст. 171). — Див. ще птах. 

[пташинець] (бот.) «серадела, Ог- 
піШориз Б.» Мак; — похідне утворен¬ 
ня від птах; назва зумовлена подібніс¬ 
тю квітів цих рослин до пташиних па¬ 
зурів (Федченко—Флеров 577); пор. 
[птиченіг] «серадела дрібненька, Огпі- 
Шориз регризіПиз Б.» Мак, що є штуч¬ 
ною калькою латинської наукової наз¬ 
ви (з гр. орущ,-і9ос «птах» і тгобц «но¬ 
га»). — Див. ще птах. 

птеродактиль «викопний плазун ря¬ 
ду птерозаврів»; — р. птеродактиль , 
бр. птзрадактьиь , п. ч. слц. ріегойак- 
іуі, болг. птеродактйл , слн. рїегобак- 
ііі; — запозичення із західноєвропей¬ 
ських мов; нім. Рїегобакіуіиз, фр. рїе- 
гобакїуіе, англ. рїегосіасїуі, нлат. рїе- 
госіасїуіиз «тс.» утворено з основ гр. 
тгтБроу «перо; крило», спорідненого з 
дінд. раїгат «тс.», двн. Іегіага «перо», 
псл. регб, та бактоЛод «палець». — 
СІС 2 695; Кораіігізкі 801; РЧДБЕ 600; 
Баигаї: 595; Кіеіп 1266; Егізк II 612. — 
Див. ще дактиль, перо. 

птерозавр «викопний летючий 
ящур»; — р. птерозавр , бр. птзразаур , 
п. рїегохаиг, ч. слц. ріегозаигиз, болг. 
птерозавьр; — запозичення із захід¬ 
ноєвропейських мов; англ. ріегозаиг, 
нлат. ріегозаигиз «птерозавр» утворено 


з гр. 'їгтБроу «перо; крило» і аайро^ 
«ящірка», етимологія якого неясна. — 
СІС 2 695; НоІиЬ—Буег 404; РЧДБЕ 
600; Кіеіп 1266; Егізк II 683. — Див. 
ще птеродактиль. — Пор. динозавр. 

[пти] (у виразі на п.\ На що се? На 
пти ; щоб дивувались такі дурні, як 
ти); — залишок псл. *рьБ «питати» 
(*р"ь1;р «питаю», пов’язане чергуванням 
голосних з ітеративом руЦ]? «тс.»; 
пор.щ. рїаїі зе «питати»). — МасЬек 
Е8ІС 496. — Див. ще питати. 

птйця, [птичар] «пташник, птахо¬ 
лов» Нед, птйчка «птах, пташеня; 
[вид дитячої гри]», [птиченя] «пташе¬ 
ня», птйчник «пташник (будівля для 
птахів)», птйчня «тс.», птйчниця 
«пташниця», [ птічко ] «пташеня», пти¬ 
чий; — р. болг. м. птйца, др. пьтица, 
схв. птйца , тйца, слн. рїіса, стел, 
ггьтицл; — псл. ртйіса, похідне утво¬ 
рення від ^рьіа «птах». — Фасмер III 
398; Черньїх II 79—80; Преобр. II 147; 
Зсйизїег-Зешс 1186; Бернштейн Очерк 
1974, 141 —142; Трубачев Сл. язьїкозн. 
1988, 313—314. — Див. ще птах, 
птру — див. тпру. 

[птруту] (крик на ягнят у гуцульсь¬ 
ких пастухів); — очевидно, результат 
злиття вигуку [птру] (яким зупиняють 
коней) і прислівника [ту] «тут». — 
Див. ще тпру, ту. 

[пту-гей-са] (вигук, яким поверта¬ 
ють волів ліворуч); — результат поєд¬ 
нання і спрощення вигуків [птру] 
«тпру» і гейса, яким повертають волів 
ліворуч. — Див. ще гейс, тпру. — 
Пор. пту-ча. 

[птуц] (вигук, яким відганяють те¬ 
лят), [ а-птуц] «тс.» ВеЛ; — очевидно, 
пов’язане з вигуком тпрусь , яким від¬ 
ганяють котів (див.). 

[пту-ча] (крик, яким повертають 
волів направо); — результат поєднан¬ 
ня і спрощення вигуків [птру] «тпру» 
і [ча], яким навертають волів право¬ 
руч. — Див. ще тпру, ча 1 . — Пор, 
пту-гей-са. 

пуансон «частина штампа; рельєф¬ 
не зображення букви», пунсон «тс.», 


624 




пуанти 


пугати 


пуансування ; — р. пуансон, пунсон , 
бр. пунсон , болг. поансбн ; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. роіпсоп 
«шило; пробійник; штемпель, клеймо, 
проба; штифт» походить від лат. рипс- 
ііб (зн. в. рипсііопет) «нанесення уко¬ 
лів, колоття». — СІС 2 695; Фасмер III 
406; ССРЛЯ 11, 1687; РЧДБЕ 568; 
Маїгепаиег 287; Баигаї; 569; СатіІІ- 
зсЬе£ 712. — Див. ще пункція. 

пуанти «балетні туфлі (з твердим 
носком)», пуант ; — р. бр. пуанти , п. 
роіпїе, болг. поант «тс.»; — запози¬ 
чення з французької мови; фр. роіпїе 
«кінчик, вістря» виникло з пізньолат. 
рйпсїа, дієприкм. мин. ч. жін. р. від лат. 
рип§о «жалю, колю». — СІС 2 695; Ко- 
раїігізкі 763; РЧДБЕ 568; Кіеіп 1207. — 
Див. ще пункт. 

публіка 1 «група людей, що зібралася 
де-небудь; (глядачі, слухачі); народ, лю¬ 
ди», публікатор, публікація, публі¬ 
цист, публіцистика, публічний, публі- 

ииггт'іииіім п і іС) пі *г/ іап ти гт лпШ/іїліР 

«публічно, всенародно» (1646); — р. 
болг. м. публика , бр. публіка , п. риЬІі- 
ка, ч. риЬііка,. риЬІікит, слц. вл. риЬІі- 
кит, схв. публика , слн. риЬііка; — за¬ 
позичення із середньолатинської мови 
{публіцист і похідні від нього — з фран¬ 
цузької; фр. риЬІісізІе від риЬІіс «публіч¬ 
ний», лат. рйЬІісиз): слат. рйЬІісит (уиі- 
£из) «простий (народ)» виникло з лат. 
рйЬІісиз «народний», що постало внаслі- 


ПАТ/ т/а тттопдат< 


, Г"» ! І Ю /, ТЮ ТТ£1 ■\Ту г Г тт л 1 

липіаіУііпаци лаі. рирі по V пал 

народові», утвореного від рориіиз «на¬ 
род», і *рйЬісиз «належний дорослим», 
похідного від рОЬез «волосся, що з’явля¬ 
ється при повнолітті; дорослі; народ», 
спорідненого з лат. риег «хлопець», псл. 
рьїіса «птиця». — СІС 2 695; Акуленко 
142; НйЩ-ШогіЬ 16; Фасмер III 398; 
Черньїх II 80; Преобр. II 147; Кораіігізкі 
801—802; НоІиЬ—Буег - 404; РЧДБЕ 
600—601; Вуіаклиіа 792; Кіи^е—Міігка 
568; Ватгі 596; Кіеїп 1267; \Уа1с1е— 
НоГт. II 338, 380—381. — Див. ще по¬ 
пулярний, ПТЙЦЯ. 

[публіка 2 ] «ганьба, сором; ганеб¬ 
ний стовп; людина поганої поведінки; 


дивина Корз», ст. публика «ганьба» 
(зокрема, ганьба на стовпі), публико- 
вати «ганьбити»; — очевидно, запози¬ 
чення з польської мови; п. [риЬііка] 
«прилюдний скандал; непорядна жінка, 
повія» пов’язане з риЬііка «публіка». 
— 5\У V 424. — Див. ще публіка 1 . 

[пувка] (бот.) «кульбаба, Тагаха- 
сит Б Нед, Мак; скереда, Сгеріз Б. 
тж»; — очевидно, результат видозміни 
незасвідченого в цьому значенні [пу- 
павка ] («ромен; жовтило») або *пуп- 
ка , пов’язаного з [пупок] «брунька», 
[пупава] «кульбаба» (див.). 

пуга «батіг, нагай» СУМ, Нед, [пу- 
еавій\ «тс.», [пугав’є «пужално» Л, пу- 
гайло НикНикТЛ, пугалко , пугало , 
пугів’е , пугбв’є тж, погбв’є Л, погй- 
в’є у погав’е , пагбв’є тж, пуджівно, 
пужавйло До, пужайло НикНикТЛ, 
пужалена тж, пужак ], пужално СУМ, 
НикНикТЛ, [пужально Пі, пужалко, 
пужало тж, пужйлно НикНикТЛ, пу- 

жі'їлп ПІ йт с л \л лжкп\ «бятігл К\т' — 
л ' * -^ — ' **;гі 

р. діал., бр. пуга , др. пуга , п. р§£а (ст. 
риЬа з укр.); — не цілком ясне; пов’я- 

_ /П-ЛлІ_ ТУ'7 Л О ~ „ 

зувалосм искліеі і\/- чл, оооу з р. 

пугать «лякати»; зводилося (Преобр. II 
147—148) до іє. *реи-£-, *реи-к- «ляска¬ 


ти»; в такому разі, очевидно, з носовим 
інфіксом (пор. лат. рО^іб «кинджал», 
рипею «колю»). — Фасмер III 399. 
пугар, пугарча, пугарчик — див. 

погар. 

Г гмгт><і лоти 1 ( г\г\ т г ^ ллгп' т>и!г!г т зг т г Л4-Ь*_ 
^иуі \ирп.; \'даі пш \^т, г~\. 

пе посіиа Зсор. (Зигпіа посіиа)» Нед, 
[пугур] «пугач» ВеНЗн, ВеУг Лпугуря- 
за\ «тс.» ВеНЗн; — результати конта¬ 
мінації і наступного скорочення назв 
пугач і [бугурец] «сич», [бигурєза] 
«сова»; виведення [ пугуряза\ з [пу- 
гур ] + [яза] «відьма» (Булаховський 
Вибр. пр. III 223) помилкове. — Див. 
ще бугурец, пугу. — Пор. погарець. 
[пугати] «лякати» Нед, пугнути 


«пужнути», пужати «лякати» СУМ, 
Нед, [пуджати] «тс.» ВеУг, пугало 
«опудало; страховище», пугач «іграшко¬ 
вий пістолет», [пугач] «жердина, якою 
женуть рибу, ударяючи по воді» Ник, 


21 2—460 


625 





пугнотавии 


пуд 


[пухай] «опудало», [пуглйвий] «ляк¬ 
ливий» Нед, пужлйвий «тс.», [пугом] 
«грізно, сердито», [попугач] «те, чим 
лякають» Чаб; — р. пугать , пужать , 
бр. пужаць ; — очевидно, пов’язане з 
аудити «гнати» через проміжне зна¬ 
чення «змушувати тікати, нагнати 
страху»; перехідними формами могли 
стати укр. [пуд жати] та р. пужать , 
бр. пужаць , що продовжують первісне 
*ррсу- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Собо- 
левский РФВ 62, 234; Преобр. II 148), 
хоча не виключена можливість прасло¬ 
в’янської варіантності р<?Ф//р<?£-, по¬ 
дібно до варіантності ргр§к//ргрсіт, (пор. 
пруг , пруд ). — Фасмер III 399—400; 
Черньїх її 80. 

[пугнотавий] «гугнявий» О, [пуг- 
нотати] «гугнявити» О; — результат 
видозміни форм [ вугнотавий , вугно- 
тати] , пов’язаних з гугнити (див.). 

[пуговиця 1 ] «гудзик», [пугвиця Кур, 
пувиця , пугиця ЛЧерк] «тс.», ст. пуг- 
ва\ — р. пуговица, пуговка, др. пугьвь , 
пугьі , п. [р^£рлчса] «гудзик», слн. рбд- 
Ііса «шпилька»; — можливо, спорідне- 


иР о ггтр . 

11^ VI 1 V, 


п і ^^\стс^ 


V 




П11ПГТС //ТР Л 
"і-.', 


дінд. рип]'а1і «купа, грудка»; пов’язуєть¬ 
ся також (Регззоп Веіїг. 245, 263) з 
псл. р^кк «пук»; недостатньо обгрунто¬ 
ване виведення (Бернштейн Очерк 
1974, 236; Вгйскпег 401; Бое¥/е К2 39, 
323; Мікі. Е\У 117) від гот. ри^^з «гама¬ 
нець». — Фасмер III 400—401; МйЬІ.— 
ЕпсН. III 454; 2иЬаїу ВВ 18, 264; Шеп- 
Ьеск 169, 172; Маїгепаиег 66. 

[пуговиця 2 ] (бот.) «суниці польові, 
гга^агіа сатрезігіз Зїєу. (р. соіііпа 
ЕЬгЬ.)» Нед; — очевидно, результат 
перенесення на суниці назви [пугови¬ 
ця] «гудзик» (з огляду на форму пло¬ 
дів). — Див. ще пуговиця 1 . 

[пуговиця 3 ] «пуголовок» Нед; — 
результат видозміни назви пуголовок , 
зумовленої звуковою близькістю обох 
слів і подібністю великої голови пуго¬ 
ловка до круглого гудзика. — Див. ще 
пуголовок. 

пуголовок (зоол.) «личинка жаби», 
[пугалка ВеНЗн, пугалатиця тж, пу- 


головатиця , пуголовач, пуголовиця, 
пуголовка , пуголок ВеНЗн] «тс.»; — 
неясне; можливо, виникло внаслідок 
гаплології з *пугоголовок } букв, «з го¬ 
ловою, що нагадує ґудзик, з товстою 
головою», утвореного від *пуга «ґу¬ 
дзик» і голова ; пор. [ пуговиця ] «пуго¬ 
ловок». — Зйєуєіоу НізЕ рйопоі. 684. 
— Див. ще голова, пуговиця 1 . 

пугу (імітація крику пугача; умов¬ 
ний крик запорожців) СУМ, Нед, пу- 
гу-пугу, [пугуть] Карп. диал. «тс.», 
[пуга] (орн.) «пугач, ВиЬо ЬиЬо Б.», 
[пугак] Нед, [пуга] «вухата сова» 
ВеУг, пугач «тс.», [пугутькало] «сич; 
вид чаплі Нед», [павутькало] «сич» 
Мо, [погутькало] «пугач; сіра сова, 
Зігіх аіисо Б. Шарл», [путькало] «вид 
чаплі Нед; сич (Зігіх посїиа) Карп, 
диал.», [попугай] «пугач» Л, пугати 
«кричати» (про пугача), [пугикати] 
«тс.», пугукнути «крикнути пугу», [ пу - 
гутькати] Нед; — р. бр. пугач «пу¬ 
гач», п. рисЬасг, [риЬасг] «тс.» (з 
укр.); — звуконаслідувальне утворен¬ 
ня; пор. нвн. риЬи «пугу», иЬи «тс.», 

Т ІЬи /,п\/тяил ґґят ЬпЬп //ґп/Тїтчч гп 

1 1 ^ і ^ і-', * к- 

(Збад «тс.». — Никончук Карп. диал. и 
оном. 150; Фасмер III 400; Зігиїугїзкі 
113, 146; К1и£е—Міїгка 801; Ргізк І 
275. — Пор. буга. 

пугур, пугуряза — див. пугарець. 

[пугачі] «вид хліба, спеченого з ку¬ 
курудзяного борошна із зеленню»; — 
пов’язане з [ боґач ] «хліб, малай, пи¬ 
ріг» (див.). 

пуд «вага в 16 кг», пудовик «гиря 
вагою в один пуд; мішок на один пуд», 
пудовий , [пудове ] «мірчук з одного пу¬ 
да» Нед; — р. бр. пуд , др. пудь «міра 
ваги (солі та меду)»; — запозичення з 
давньоскандинавської мови; дісл. рипсі 
«фунт», через дангл. і днн. рипсі «тс.» 
зводиться до лат. ропгіиз «міра ваги, 
фунт», пов’язаного з репсіео «вишу, зви¬ 
саю», походження якого не цілком яс¬ 
не. — Винник 135—136; Фасмер III 
401; Черньїх II 80; Вгйскпег 447; АіЗІРЬ 
42, 142; Кіеіп 1151, 1227; Таїсіє—НоГт. 
II 278—280, 335. — Пор. пенсія. 


626 




пудель 


пужик 


пудель (порода собак), [пудло, 
опудло] «тс.» Бі; — р. пудель , бр. пу- 
дзель , п. слц. рибеї, ч. вл. рибі, нл. риб- 
Іак, болг. пудел, м. схв. пудл, пудла, 
слн. рйгіеіі; — запозичення з німецької 
мови; н. Рйбеї «пудель» постало шля¬ 
хом скорочення з РйбеІЬипб, букв, «со¬ 
бака, що полощеться у воді», перша 
частина якого пов’язана з дієсловом 
рибеїп «полоскатися» звуконаслідуваль¬ 
ного походження. — СІС 2 696; Фасмер 
III 401: Черньїх II 80—81; 81. шуг. оЬ- 
сусЬ 615; НоІиЬ—Буег 404; МасЬек 
ЕЗбС 497; РЧДБЕ 601; Вуіаклиіа 793; 
КІеіп 1217; К1и§е—Міїгка 569. 

пудинг «запіканка з рису чи інших 
круп»; — р. болг. м. пудинг 7 бр. пу¬ 
динг, п. риббіп§, рибуп£, ч. рибіпк, 
слц. вл. рибіпд, схв. пудинг, пудинг , 
слн. рйбіп§р — запозичене з англійсь¬ 
кої мови, можливо, через німецьку (н. 
Рйббіп^); англ. риббіпр- «пудинг» (сангл. 
робіпд, риббіпр «тс.») зводиться, оче¬ 
видно, до фр. Ьоибіп «кров’яна ковба¬ 
са», остаточно не з’ясованого похо¬ 
дження. — СІС 2 696; Фасмер III 401; 
Черньїх II 81; Кораіігізкі 802; НоІиЬ—Бу- 
ег 404; РЧДБЕ 701; Ву)'акли]а 793; КІеіп 
1268; Ьаигаї 101; Оаті11зсЬе§ 131. 

[пудити] «лякати, гнати; мочитися; 
[швидко їхати О]», [пуджати] «ляка¬ 
ти» ВеУг, [пуд] «страх», [нагнати пу¬ 
ду] «налякати» Ме, [ пуджало ] «стра¬ 
ховище» Нед, [пудило] «тс.» Нед, [пуд¬ 
ло] «страхопуд; опудало» О, [пуднйй] 
«страшний» Нед, [ напусти] «наляка¬ 
ти» МСБГ, [напуда] «той, хто легко 
лякається» Ж, [напропуд] «напролом, 
навпростець», [опудитися] «злякати¬ 
ся», [опужувати] «ставити опудала» 
Си, [6пуд\ «опудало», [опуда] «тс.», 
опудало, [бпудь] «той, хто легко ляка¬ 
ється» Ж, [ перепуд ] «переляк» Нед, 
[попудить] «кинути» Чаб, [попуд] «по¬ 
тяг, інстинкт; поштовх» Нед, [попуд- 
ник ] «блуд; лісовик О; поквапливий 
чоловік ВеБ», [попудбвиско] «страхо¬ 
висько» Нед, [попь/дний] «вільний, роз¬ 
пущений», [спуда\ «переляк» тж; — р. 
[пудйть] «проганяти, лякати», бр. пу- 


дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. 
р^бгіс «тс.», ч. рисіііі «спонукати, 
підбивати», слц. рибіБ «гнати», болг. 
пьдя «жену, виганяю», м. пади «же¬ 
не, виганяє», схв. пудити «лякати, 
гнати», слн. робГІі «гнати, переслідува¬ 
ти», стел, плодити «гнати»; — псл. рр- 
бііі «гнати, переслідувати»; — очевид¬ 
но, пов’язане чергуванням голосних з 
*р§зїі < : ^репсН;і «пнути»; — в такому 
разі споріднене з лит. зрапбуїі «тисну¬ 
ти», зрезїі «ставити пастку», лтс. 
зрибзіз «пастка», двн. дангл. зраппап 
«натягувати». — Фасмер III 402; Пре- 
обр. II 150; Младенов 540; МйЬІ.— 
Епбг. III 1035—1036; Кіи^е—Міігка 
719. — Див. ще п’ястй. 

[пудло] «коробка, ящик» Нед, [пу¬ 
делко] «коробка, шкатулка», ст. пудел¬ 
ко (XVIII ст.); — запозичення з поль¬ 
ської мови; п. рибіо «коробка; кузов 
(екіпажа)», як і ч. діал. слц. рибіо «мір¬ 
ка збіжжя; коробка», походить від нн. 
рибеї (нвн. Раибеї) «коробка». — Вгйск- 
пег 447; МасЬек Е5.ІС 497. 

[пудож] (бот.) «ЖОВТИЙ осот город¬ 
ній, ЗопсЬиз оіегасеиз Б.» Мак; — не¬ 
ясне. 

[пудофет] «неповороткий, млявий 
чоловік»; — неясне. 

пудполоник — див. ополоник*. 

пудра, пудрениця , пудрет (с.-г.), 
пудрити , пудрувати; — р. бр. болг. 
м. пудра, п. вл. рибег, ч. рибг, слц. 
слн. рибег, схв. пудер\ — запозичення 
з французької мови; фр. роибге «поро¬ 
шок, пудра» походить від лат. риМз 
(зн. в. риіуегеш) «порошок», пов’язано¬ 
го з роїіеп «борошно найдрібнішого по¬ 
мелу», спорідненого з гр. 7ШЛг} «порох, 
дрібна мука», лит. реІепаТ «попіл», псл. 
рореіь, укр. попіл. — Фасмер III 402; 
Черньїх II 81; Преобр. II 150; Зі. щг. 
оЬсусЬ 615; НоІиЬ—Буег 404; МаеЬек 
ЕЗбС 497; РЧДБЕ 601; В У ]акли]а 793; 
Кіиде—Міігка 569; КІеіп 1210; Баига! 
578; \¥а1бе—Ноїш. II 331—332, 338. — 
Див. ще попіл. 

[пужик] (орн.) «голуб-синяк (клин- 
тух), СоїитЬа оепаз Б.» Нед; — неяс- 


21 * 


627 



пужити 


пузичкгі 


не; можливо, звуконаслідувального по¬ 
ходження. 

[пужйти] «надувати» Бі, [ пужити - 
ся] «надуватися Бі; підніматися щети¬ 
ною, їжитися», [пужйна] «гніздо хліб¬ 
ної зернини; полова Нед; порожнє зер¬ 
но; недозрілі зерна конопель; послід з 
насіння конопель Кур; головка коноплі 
О», [пужйноватий ] «порожнистий» 

(про зерно); — р. [пужйна] «обшморга¬ 
на коноплина», п. ригупа «остюк; вер¬ 
шок колоса», нл. рихуз «надувати», слн. 
[риііпа] «гніздо насінини груші або 
яблука», [ригіса] «мішечок»; — очевид¬ 
но, споріднене з р. пуга «товстий кі¬ 
нець яйця», укр. [пуха] «тс.». — 8сЬиз- 
іег-5е¥/с 1196. — Див. ще пуха. 

[пужла] «собака» Нед; — неясне; 
можливо, пов’язане з пужати «ляка¬ 
ти». 

пужнйк (бот.) «ТиггШз ОїН.» СУМ, 
Нед; — очевидно, пов’язане з [ чужа - 
тися] «підніматися щетиною, їжити¬ 
ся»; назва могла бути зумовлена за¬ 
гальною загостреністю форми рослини 
(Нейштадт 281—282). — Див. ще пу- 
жгіти. 

[пузанка] «чорна смородина» Мо, 
[пузанка] «червона смородина» Мо, 
[бузйчка] «тс.» Ме; — результат видо¬ 
зміни назви [позічка] (в укаючій вимо¬ 
ві) «червона смородина», зближеної з 
основами пузо , бузана\ неточне виве¬ 
дення від порічка (Дзендзелівський 81. 
зі. 22/3—4, 294); помилкове безпосе¬ 
реднє пов’язання [ бузйчка] з [боз] «бу¬ 
зина» (ЕСУМ І 281—282). 

[пузати] «кидати» Нед; — неясне. 

[пузвелгікий] «вказівний» (про па¬ 
лець); — результат злиття прийменни¬ 
ка [пуз] «повз, поряд» з прикметником 
велйкай (див.). 

[пуздигарня] «велика .запущена ха¬ 
та» Па; — пов’язане з [ буждаґарня ] 
«тс.» (див.). 

[пуздро 1 ] «сечовий міхур; калитка 
(у тварин)», [ пуздря ] «прищ, пухир», 
[пуздратай ] «череватий?», [пуздраку- 
ватай] «одутлий»; — р. [ пуздро ] «жи¬ 
віт тварини», бр. [пуздро] «сечовий мі¬ 


хур у коня», [ пуздро. ] «товста людина», 
схв. пуздра (пуздро) «орган у самців- 
тварин»; — очевидно, псл. *ріш~о, по¬ 
хідне від риго «пузо». — Фасмер III 
402—403; Преобр. II 151; Вгйскпег 
449; Зкок III 89—90; Потебня РФВ 4, 
188; МікІ. Е\У 268—269. — Див. ще 
пузо. 

[пуздро 2 ] «погрібець, дорожня скри¬ 
нька», [ пуздерко , пуздерок ], ст. пузд¬ 
ро (XVII ст.) «тс.»; — запозичення з 
польської мови; п. ригбго «футляр; 
скринька», як і ч. роигсіго «тс.», [рисіго] 
«намордник для пса», слц. ригбго «фут¬ 
ляр», очевидно, є давнім запозиченням 
з германських мов: пор. двн. їоіаг (їио- 
їаг) «підшивка, футляр», гот. їосіг «піх¬ 
ва»; етимологічне ототожнення з [ пуз - 
дрд] «сечовий міхур», р. [пуздро] «жи¬ 
віт тварини» (Фасмер III 402—403; 
Вгйскпег 449; НоІиЬ—Кор. 289) здаєть¬ 
ся помилковим. — МасЬек ЕЗІС 476; 
НоІиЬ—Буег 388. — Пор. хутро. 

пузина — див. півзен. 

пузйр, [пузер] «сечовий міхур» Ку- 
риленко, [пузаруха] (бот.) «фізаліс 
звичайний, РЬузаІіз аікекеп^і Б.» Нед, 
пузарчатка (бот.) «пухирник, ІЛгіси- 
Іагіа Б.», пузйрйстай, пузарчастай, 
пузиркбвий, пузйрйтася , спузйрйта 
«укрити бульбашками», спузаріта «узя¬ 
тися пузирями»; — р. пузьірь, бр. пу¬ 
зир, вл. ригог «бульбашка на воді»; — 
псл. ригугь, похідне від риго; на думку 
Потебні (РФВ 4, 187), виникло з *рр- 
хугь «пухир» під впливом ри 20 . — Фас¬ 
мер III 403; Черньїх II 81—82; Преобр. 
II 151; ЗсЬизіег-Зе^с 1196; МікІ. Е\У 
268. — Див. ще пузо. — Пор. пухир. 

[пузирчатка] (бот.) «міхурник де¬ 
ревовидний, Соїиіеа агЬогезсепз Б.» 
Мак, [пузорчатка Нед, пузарнак зва - 
чайний Мак] «тс.»; — р. пузйриак 
«міхурник», похідне утворення від пу¬ 
зйр ; назва зумовлена пухирчасто-зду- 
тими бобами цієї рослини (Вісюліна— 
Клоков 214). — Див. ще пузйр. 

пузйтка «губна гармоніка» Куз; — 
неясне. 

пузичкгі — див. пузанка. 




пузінки 


пукалка 


[пузінки] (у сполученні [п. у вер¬ 
би] «вербові котики») ВеНЗн; — оче¬ 
видно, видозмінене запозичення зі сло¬ 
вацької мови; слц. рйгік «вербовий ко¬ 
тик» є похідним від [рйха] «кішка». — 
МасЬек Е5ІС5 409. 

пузо, пузан(ь), пузанок (іхт.) СУМ, 
Г, [ пузій] «пузань» ЛексПол, [пузце] 
«частина веретена», пузатий , [запуза- 
тіти] «відростити черево; завагітніти», 
[напуватися] «нажертися» Ж; — р. 
пузо , бр. пуза ; — псл. [риго]; — не 
зовсім ясне; зіставляється (Вй£а КК І 
300—301) з лит. рйгаз «велика черева¬ 
та людина», рй£ 2 Іуз «йорж»; пов’язу¬ 
ється також (МасЬек КесЬегсЬез 15) з 
лит. Ьйоге «набалдашник, булава», Ьай- 
газ «страшидло»; виводилось ще (Пре- 
обо. II 151; Потебня К ист. зв. III 87— 
88) від іє. *реи-з-/ри-з- «дути». — 
Фасмер III 403; Черньїх II 81; Куркина 
Зтимология 1971, 70—72. 

[пуйка] «сука» Нед; — очевидно, 
запозичення з польської мови; п. [ри]ка] 
«кішка», [рц]а] «тс.» є похідним від риф 
ри] (вигук для підкликання кішки), що 
виникло з-рбісіі, форми наказового спо¬ 
собу від рб]'зс «піти». — 5\У V 429. — 
Див. ще ітй, по. 

пук 1 «жмут; [пучка, кінець пальця 
Нед; стебло злакових, цибулі Л]», [пу¬ 
ка] «пучка», [пукатина] «випуклість» 
О, [пукнб] «опуклість» ЛексПол, пуч¬ 
ка, пучок «зв’язка; [букет]», пукас- 
тий, [пушка] «пучка» О, пукатий , 
[пукнатий] «опуклий» ЛексПол, [пук- 
нястий] «тс.», пучкуватий, [пуком] 
(про падіння) «швидко, як камінь», 
[пушковати] «шиттям заробляти на 
життя» О, випуклість , вйпуклий } [ви- 
пуклястий Ж, випучйстий Ж, вйпуч- 
ний Ж], опука «м’яч», опуклина , 
опуклий , опукуватий , спучити «збіль¬ 
шити обсяг»; — р. бр'. пук «жмут, в’яз¬ 
ка», др. пукь, п., р§к «тс.», р^к «брунь¬ 
ка», рикііс «робити опуклим», ч. слц. 
рик «пагін, брунька», вл. рикате «вид 
гвоздики з квіткою, що розтріскуєть¬ 
ся», рик «тріщина», нл. рик «розсипан¬ 
ня при розтріскуванні», риска «брунь¬ 


ка; плід терну, шипшини»; — псл. 
рркіі (*роик-), очевидно, пов’язане з 
рркаїі (*роикаїі) «тріскатися»; зістав¬ 
ляється також з перс. рап£ «гроно фіні¬ 
ків» (Мог^епзїіегпе ІМТ8 5, 56), з лат. 
рапиз (<*рапкпоз) «нарив; жмут проса» 
(Регззоп Веііт. 245, 478; \Уа1сіе—Ноїт. 
II 248); на думку деяких дослідників 
(Регззоп, там же; Реїегззоп Оіойа 8, 
70), ррк-ь пов’язане з *р<?£у (пор. пуго- 
виця). — Фасмер І 370; III 403—404; 
Черньїх II 82; Преобр. II 152; Вгйскпег 
403; Р\¥ 123; МасЬек Е5ДС 498; Но- 
ІиЬ—Кор. 305; \УаМе—Ноїт. II 248; 
Абаев Зтимология 1984, 18. — Див. 
ще пукати 1 . 

[пук 2 ] (бот.) «борщівник, Негасіеит 
зіЬігісит І.. ВеНЗн, Мак; гірча, Зеїі- 
пит сагуіГоІіа ]^. Мак»; — пов’язане з 
пук 1 ] назви цих рослин, що належать 
до родини окружкових, зумовлені тим, 
що їх суцвіття мають форму пучків. — 
Див. ще пук 1 . 

[лукавець] (іхт.) «гірчак, КЬоЬеиз 

зегісеиз» Нед, [пукас] «тс.», [пукасик] 

«маленька рибка» Мо; — р. [пукас] 

«гіпчяк». \пиеагик] бп \пикпг\ п Гп11- 
... г -, ь . _ г . -... ІГ ~ 

кахука, риказ] «тс.»; — пов’язане з [пу¬ 
кати] «тріскатися»; назва зумовлена 
тим, шо в гірчака тріскається черевце, 
коли з нього видавлюють нутрощі, го¬ 
туючи в борщ; пов’язується також (Ье- 
сіег 106) з пукатий, пукастий «опук¬ 
лий»; виведення від лит. рйкїв (рйкуз) 
«йорж» (Лаучюте 20) сумнівне. — Ко- 
ломиец Происх. назв, рьіб 38—39; 
Сабанеев 362; 8\У V 429. — Див. ще 

_'_і 

иунати . 

[пукал] «болото, мул на дні соло¬ 
них озер»; — неясне; можливо, пов’я¬ 
зане з кал . 

[пукалка 1 ] (бот.) «дзвінок, скучник, 
Сатрапиіа ^Іотегаїа Е.» Мак, [пу- 
кавка ] «тс.» Мак; — пов’язане з пук ; 
назва зумовлена тим, що квітки цієї 
рослини розміщені у вигляді пучків на 
верхівці стебла. — Див. ще пук 1 . 

[пукалка 2 ] (бот.) «сорт слив, бор- 
щівки, Ргипиз іпзіШіа уагіеї.» Мак; — 
пов’язане з пукати ; назва зумовлена, 


629 





пукалка 


пуловер 


очевидно, тим, що під час дозрівання 
плоди цих слив тріскаються. — Див. 

ще пукати 1 . 

[пукалка 3 ] «вид маленької жабки, 
що водиться в мілких місцях лиману, в 
калюжах» Дз; — неясне: 

пукарь, пукарити — див. букер. 

[пукати 1 ] «тріскатися», [пукти] 
«тс.», [пука] «брунька» Ник, [пукалка] 
«бутон, чашолистик деяких рослин Ме; 
(бот.) незгода рутичка, Ізоругит їЬаІіс- 
їгоісіез Ь. Мак», запакуватися «згор- 
татися» (про квіти), [напук] «брунька» 
Ник, [напука] «тс.» тж, [пропукати] 
«тріскатися, лопатися, розпускатися» 
Нед, [пропучати] «розпорювати, роз¬ 
колупувати» Нед, [ пропучувати\ «тс.» 
тж, [пропучити] «проколоти (нарив)» 
О, [пропуклина] «тріщина, щілина» 
Нед, розпукати «розпукатися», розпук - 
нути } розпуку вати , розпукатися 
«розпускатися, лопатися (про бруньки); 
[тріскатися] Нед», [ розпук ] «лопання 
Нед; брунька Ник», [ розпуклина ] «роз¬ 
колина, ущелина, тріщина на землі» 
Нед, [розпуковка] «квітка, яка розпус¬ 
кається, бутон», [розпучина] «тріщина, 
щілина» тж; — р. [пукать(ся)], бр. 
пукацца «лопатися», п. р§кас «тс.; роз¬ 
пукуватися (про бруньки)», ч. рикаї, 
слц. рикаГ «тс.», болг. пукам «перепо¬ 
внююсь; багато їм; умираю», м. пука 
«лопається», схв. пуЬи «розкритися; 
раптово з’явитися», цсл. пжкнжти «лоп¬ 
нути»; — псл. рркаїі, р<рк(п<р)і;ї «тріс¬ 
катися», очевидно, звуконаслідувально¬ 
го походження, паралельне до *роикаіі 
«стукати, тріскати»; пов’язується та¬ 
кож (МасЬек Е5ІС 498; НоІиЬ—йуег 
404) з псл. рихпрїі «пухнути», нвн. Ьа- 
исЬеп «обдимати, здувати». — Фасмер 
III 404; Преобр, II 151 —152; Вгйскпег 
403; НоІиЬ—Кор. 305; ЗсЬиз1;ег-5е\ус 
1189; Зкок III 67. — Пор. пук 1 , пука¬ 
ти 2 , пучити, розпука. 

[пукати 2 ] «стукати; стріляти; ляс¬ 
кати», [пукотати] «скрипіти, рипіти; 
бити, стукати» ВеУг, [пук] (виг.) «тук, 
стук» Нед, [пуку] «тс.», [пропу кач] 
(орн.) «одуд, Нрира ерорз 1^,» Шарл; — 


р. [пукать] «хлопати, ляскати; стріля¬ 
ти», п. рикас «стукати», ч. рикаїі «ляс¬ 
кати», слц. рикаЕ «тріщати, хлопати; 
стріляти», вл. рикас «стріляти, хлопа¬ 
ти», нл. риказ «тс.», болг. пукам «тс.», 
м. пука «стріляє», схв. пуЬи «тріснути, 
вистрілити, прогриміти», слн. рбкаїі 
«хлопати, гриміти»; — псл. рикаїі «хло¬ 
пати», рикь ^(виг.). — Вгйскпег 403, 
447; ЗсЬизІег-Зете 1189; КогГпек 257. — 
Див. ще пукати 1 . 

пукель — див. букля. 

[пукенкй] «бруньки» Нед; — оче¬ 
видно, результат видозміни форми пу¬ 
пі нки «пуп’янки», зближеної з дієсло¬ 
вом [пукати] «тріскатися». — Див. ще 
пуп. 

[пукшіка] «товста людина; кара¬ 
пуз»; — очевидно, пов’язане з пук , пу- 
катий ; характер словотворчого зв’язку 
неясний. — Див. ще пук 1 . 

[пукластий] «опуклий» Нед, [пук- 
лятий] «тс.»; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. рикіазїу пов’язане з рикіеі 
«опуклість». — Шелудько 43; Вгйскпег 
447; 3\¥ V 429—430. — Див. ще бук¬ 
ля. 

[пулити] (очі) «витріщати» ЛексПол, 
(Ме), [пулькатий] «витрішкуватий» 
Нед, Ме, [пулїкатий ВеНЗн, пулькач 
Ме] «тс.», [вйпулити] (очі) «витріщи¬ 
тися), вилупити, розкрити, видивити¬ 
ся» Ме; — р. [вьїпулить] «витріщити», 
бр. [пулятьі] «витрішкуватий», ч. рои- 
1Ш «витріщати», риііїі «тс.», болг. пуля 
«витріщаю (очі)», пуля се «витріщаю¬ 
ся», м. пули «дивиться», пули се «ви¬ 
тріщається», схв. испууьити се «вису¬ 
нутися, показатися»; — очевидно, псл. 
риііїі «висувати; набухати»; може роз¬ 
глядатися як фонетичний варіант коре¬ 
ня, засвідченого в ч. Ьоиііїі «витріща¬ 
ти», схв. булати , ■ слн. Ьй\]\и «тс.», 
укр. булька , які зводяться до псл. Ьи1]а 
«куля, грудка». — Супрун Веснік БДУ 

Л Г\П Л / С\ С\Г\ ПГ ТТ___<-4__ _ _ ___ 

іу/ч://,, ауі — ао; чумакова етимологи н 

1984,, 222; МасЬек ЕЗД: 62. — Див. 
ще булька. — Пор. пуля. 

пуловер; — р. бр. болг. схв. пуло¬ 
вер , п. риіоу/ег, ч. риіоуг, слц. риібуег, 


630 




пуль 


пульман 


м. пуловер ; — запозичення з англійсь¬ 
кої мови; англ. риІІ-оуег «пуловер» ут¬ 
ворено з основи дієслова риіі «тягти», 
пов’язаного з сангл. риііеп, дангл. риі- 
Ііап «збирати, зривати, смикати», ети¬ 
мологічно неясними, і прислівника оуєг 
«через край; понад», пов’язаного з 
сангл. дангл. оїег «через край; угорі», 
спорідненими з дфриз. дат. оуєг «над, 
понад; через», йг, дісл. уііг, шв. оуєг, 
норв. 'ууег, двн. иЬаг, иЬіг, свн. нвн. 
йЬег «тс.», лат. зирег «нагорі, зверху», 
гр. шгєр «зверху; над; через», дінд. 
ирагі «вгорі, над», ав. ираігі «через 
край, угорі, по той бік». — СІС 2 696; 
ССРЛЯ 11, 1673; Кораіігізкі 803; Но- 
ІиЬ—Ьуег 405; Кіеіп 1105, 1269.— 
Пор. суб-, супер-. 

[пуль] (вигук для підкликання інди¬ 
ків, курчат, гусенят), [пульч] (вигук 
для підкликання індиків, курей), [пуля] 
(вигук, яким відганяють гусей, качок) 
Мо, [пуленя] «курча, каченя» Л, [пу- 
ленятна] «квочка» Л, [пуля] «каченя; 
індича; курча, гусеня» Г, Нед, [пуляк] 
«індик», [пуляш] «тс.», [пулька] «качка 
Мо; індичка», [пулькач] «індик», [пу¬ 
льок Нед, пульош, пульпак , пульцан ] 
«тс.», [пильча] «каченя Л; курча», [ пуль- 
чинята] «індичата» Шарл, [пулюкать] 
«кричати» (про індика), [ пульками ] 
«кричати пуль-пуль , квоктати»; — п. 
[риі-риї] (вигук для підкликання інди¬ 
ків), [риіа ЬаІ (вигук, яким проганяють 
індиків), болг. пуйка «індичка», пуяк 
«індик», м. пу]-пу] (вигук для підкли¬ 
кання індиків), пу]ка «індичка», схв. 
пу)ка «тс.»; — не зовсім ясне; можливо, 
псл. *ри1- (*рир) звуконаслідувального 
характеру (пор. р. пйля (вигук для 
підкликання індиків), пьірь-пьірь «тс.»); 
думки про походження іменників пуля, 
пуляш, пулька , пульош , пульча від 
рум. рйіса «курочка» (Зсіїеіисіко 126; 
І\ІіІа-Агтаз та ін. Ротапозіауіса 16, 94) 
або від уг. риіука, ри)ка «індичка» 
(Лизанец 619; ВеУг 253) менш пере¬ 
конливі, якщо врахувати поширення 
цих слів; заслуговує на увагу зістав¬ 
лення з лат. риііиз «дитинча, молода 


тварина, курча» (Младенов 535; Мікі. 
Е\У 267). 

[пульван] «одержимий, шалений» 
Нед; — неясне. 

пульверизувати, пульверизатор , 
пульверизація ; — р. пульверизйро- 
вать у пульверизатор , бр. пульверььза- 
ваць } пульверьізатар , п. риїдуегугошас 
«пульверизувати, розтирати на поро¬ 
шок», ч. риіуегізоуаіі «тс.», слц. риіуе- 
гігасіа, болг. пулверизйрам , схв. пул- 
веризиригпи , слн. риіуегігасца; — за¬ 
позичення з французької мови; фр. риі- 
уегізег «пульверизувати; розпилювати» 
походить від пізньолат. риіуегізаге, ут¬ 
вореного від лат. риіуіз (риІУегіз) «пил, 
дрібний пісок; попіл», спорідненого з 
лат. роїіеп, роїііз «мука тонкого поме¬ 
лу», гр. 7гаЛп «пил; мука тонкого поме- 
лу», прус, реіаппе «попіл», лит. реіепаї 
«попіл», лтс. реіпі «попіл», псл. рореіь, 
ререіь, укр. попіл. — СІС 2 696; ССРЛЯ 
11, 1673; Кораіігізкі 803; НоІиЬ—Ьуег 
405; Баигаї 597; Таїсіє—НоГш. II 331, 
388; Кіеіп 1210, 1270. — Див. ще по¬ 
піл. — Пор. пудра. 

пулька (картярська гра); — р. бр. 
пулька , п. риіа, риіка, м. пулка «моло¬ 
да курка»; — запозичення з французь¬ 
кої мови; фр. роиіе «пулька, ставка; 
курка» (розвиток значення французь¬ 
кого слова пов’язаний з тим, що став¬ 
ка при грі в карти порівнюється з яй¬ 
цями, які дістаються з-під курки) похо¬ 
дить від лат. риііиз «молода тварина; 
курча», спорідненого з гр. лсоХод «мо¬ 
лода тварина; лоша», дангл. Іоіа «ло¬ 
ша», англ. Іоаі «лоша, осля», дісл. їоіі 
«лоша», гот. Іиіа,' двн. їоіо, свн. уоіє, 
нвн. РоЬІеп «тс.», алб. реі’є «кобила», 
вірм. иі (<*ро1оп) «козеня». — Фасмер 
III 405; ССРЛЯ 11, 1675; Преобр. II 
152; Кораіігїзкі 802; Вгискпег 447; Оаи- 
гг\ 579; Кіеіп 605, 1217; Шаігіе—НоГт. 
II 385—386; Ргізк II 634; К1и§;е— 
Міїгка 211. — Пор. поні, пулярдка. 

пульман (вид вагона); — р. бр. 
пульман , п. риїтап, риіітап, ч. слц. 
риїтап, болг. пулман , схв. пулман , 
слн. риїтап; — запозичення з англій- 


631 




пульпа 


пулярдка 


ської мови; англ. Риіітап «пульманів¬ 
ський вагон» утворено від прізвища 
Дж. Пульмана (О. Риіішап), американ¬ 
ського конструктора спальних вагонів. — 
СІС 2 696; ССРЛЯ 11,. 1675; Кораіігізкі 
803; 81. дмуг. оЬсусН 616; Кіеіп 1269. 

пульпа «м’яка сполучна тканина в 
порожнині зуба; м’якоть селезінки; су¬ 
міш твердих частинок, завислих у ріди- 
ні», пульпіт «запалення пульпи»; — р. 
бр. пульпа , п. ч. слц. риіра, болг. пул- 
па, схв. пулпа, слн. рйіра; — запози¬ 
чення із західноєвропейських мов; нім. 
Рйіра, фр. роиіре, риіре, англ. риір по¬ 
ходять від лат. риіра «м’якоть; м’ясис¬ 
та частина, м’ясо», що пов’язується з 
риітепіит (<*реІр-теп-їот) «м’ясна 
страва» і умбр. реітпег «м’якуш; пуль¬ 
па», яке не має надійної етимології; 
зв’язок з псл. ріобь «плід» (Реїегззоп 
31. V/!. 26), дінд. раїііпап «достаток», 
гр. тгєХауод «жертовний пиріг» (ЗресЬІ 
К2 61, 287—288) заперечується. — 
СІС 2 696; ССРЛЯ 1 1, 1687; Хдгиггі 
597; Кіеіп 1270; ШШ— НоГт. II 387. 

пульсу пульсар , пульсатор , пуль¬ 
сація, пульсувати ; — р. бр. пульс , п. 
ч. вл. риіз, слц. риіг, болг. м. пуле , 
схв. пуле , слн. рйіг; — запозичення з 
французької мови; фр. роиїзе «пульс» 
походить від слат. риізиз (уєпошґп) 
«биття вен», лат. риїзиз «удар, по¬ 
штовх», пов’язаного з реііо «б’ю, штов¬ 
хаю; уражаю; розбиваю». — СІС 2 696; 
Фасмер III 405; Черньїх II 82; КЗСРЯ 
373; НйШ-ШогїЬ 16; Кораііпзкі 803; 
Вгйскпег 447; НоІиЬ—Ьуег 405; Кіи- 
§е—Мйгка 569; ОатіНзсНе^ 721; Оаи- 
ггХ 579. — Див. ще апелювати. — 
Пор. імпульс, пропелер. 

пульт; — р. бр. пульт , п. рий «пю¬ 
пітр», риіріі «тс.», ч. слц. риЙ «пульт; 
прилавок; конторка; пюпітр», болг. м. 
пулт , схв. пулт , слн. рііЙ; — запози¬ 
чення з німецької мови; н. РиЙ, заст. 
Риіреі походить від лат. риірйит «під¬ 
мостки; трибуна; кафедра; сцена», ети¬ 
мологічно неясного, можливо, спорід¬ 
неного з дінд. раграЬ «віз для дрючків, 
лава», раграт «будинок». — СІС 2 697; 


Фасмер III 405; Черньїх II 82; 81. дмуг. 
оЬсусЬ 616; Вгйскпег 447; НоІиЬ—Йуег 
405; К1и£е—Мйгка 570; \Уа1с1е—НоГт. 
II 387. — Пор. пюпітр. 

Пульхерія (жіноче ім’я), Пульхе- 
ра\ — р. Пульхерия , бр. Пульхерьія , 
болг. Пулхерия, стел. Поульхєригл; — 
через церковнослов’янське посередницт¬ 
во запозичено з грецької мови; гр. Поо- 
Ххоріа походить від лат. РиІсНегіа, ут¬ 
вореного від прикметника риісйег «кра¬ 
сивий, вродливий», яке не має певної 
етимології. — Петровский 185; Вгиігі 
Бісі, без потз 501; У/аІсІе—НоГт. II 384. 

[пульшо, пуйшб] «вигук, яким про¬ 
ганяють собак» Ме; — не зовсім ясне; 
може бути результатом контамінації 
слів пішов і [пуля] (вигук, яким відга¬ 
няють гусей, качок) або залишком дав¬ 
ньої фонетичної форми слова пішов з 
голосним у на місці колишнього о у 
новозакритому складі. 

[пуля] «куля» Нед; — запозичення 
з російської мови; найбільш вірогідним 
джерелом р. пуля вважається п. киїа; 
початкове п- на місці к пояснюється 
впливом слів палить , пушка ; думка 
про походження з фр. Ьоиіе «куля» 
(Горяев Доп. 1, 38) менш переконлива; 
припущення про спорідненість з лтс. 
риоііз «порожня дерев’яна кулька, яку 
надягають коровам на роги; дзига», рй- 
Ііз «купа, натовп, стадо», риоіа «коро¬ 
бочка з насінням; бульба», вірм. Ьоуік 4 
«збори, військо, суспільство» (МйЬІ.— 
ЕпсН. III 446, 456; Реїегззоп К 1 47, 
276) викликає сумнів з погляду семан¬ 
тики. — Фасмер III 405; Черньїх II 
82—83; КЗСРЯ 374; Преобр. II 152; 
Вгйскпег 281. — Див. ще куля 1 . 

пулярдка «відгодована молода кур¬ 
ка», пулярда , пулярка «тс.»; — р. пу¬ 
лярдка , пулярда , пулярка , бр. пуляр¬ 
ка , п. риіагба, ч. слц. риіагб, роиіагб, 
схв. пулард, слн. риіагсі; — запозичен¬ 
ня з французької мови; фр. роиіагб по¬ 
в’язане з роиііе «курка». — Фасмер III 
406; ССРЛЯ 11, 1681; 81. д^уг. оЬсусЬ 
616; НоІиЬ—Йуег 405; ОаигаІ 579. — 
Див. ще пулька. 


632 




пулярес 


пункція 


[пулярес] «гаманець» УРС, Ме, [пу- 
лярець Ле, пулярос О, полярус О, по- 
ляруш О, паляруьи Нед, гіаралєс Л, 
паральбс Л, парельбс Л] «тс.»; — бр. 

ПІІПЯП^Г. \ пп п Я ґ)^с\' - ЧЯППЧИЧРННЯ я 

”3 -Г~-> І 1 ’".Г--- ” 

польської мови; п.. риіагез, ри§і1агез 
«тс.» походить від лат. ри§і11агез «таб¬ 
личка для заміток, записна книжка», 
ри§і11агіз «завбільшки як кулак», пов'я¬ 
заних з ри§пиз «кулак», спорідненим з 
гр. тпЗ^ «кулаком», тгоург), тгоура «ку¬ 
лак, кулачний бій». — СЧС 254; Вгиск- 
пег 447; Кораіігізкі 802; 3\У V 431; 
\УаІбе—Ноїт. II 383. — Пор. пункт. 

пума (зоол.); — р. бр. болг. схв. 
пума, п. ч. слц. рита, слн. рита; — 
запозичене, можливо, через посеред¬ 
ництво західноєвропейських мов (н. 
Рита, фр. англ. рита) з іспанської; 
ісп. рита походить з мови кечуа. — 
СІС 2 697; 31. ^уг. оЬсусЬ 617; Кораіігі- 
зкі 803; НоІиЬ—Ьуег 405; Кіеіп 1271. 

[пумекс] «пемза» Куз; — запози¬ 
чення з польської мови; п. ритекз, як і 
ч. слц. рита, схв. пумекс , походить від 
лат. рйтех «пемза; пористий камінь», 
пов’язаного з зрита «піна», спорідне¬ 
ним з лит. зраіпе, двн. їеіт «тс.», псл. 
репа, укр. піна . — 51. ^уг. оЬсусЬ 617; 
\Уа14е—Ноїт. II 388, 580. — Див. ще 
піна. — Пор. пемза. 

[пумкати] «кумкати»; — звукона¬ 
слідувальне утворення, паралельне.до 
кумкати. 

[пумпіяка] (лайлива назва півня) 
Ме; — очевидно, фонетичний варіант 
незасвідченої форми *помпіяка , що 
могла бути пов’язана з [помпіти] «за¬ 
даватися». — Див. ще помпа 2 . 

пундик «ласощі; печиво; вид тіс¬ 
течка», [пйндики] «ласощі» Си; — оче¬ 
видно, результат видозміни форми пу¬ 
динг, зближеної із суфіксальними утво¬ 
реннями типу коржик , пряник. — 
Див. ще пудинг. 

[пундючитися] «бундючитися, ко¬ 
кошитися»; — результат контамінації 
форм бундючитися і пиндючитися 

«тс.». — Див. ще бундючитися, пин- 
да 1 . 


пункт, [пунктувати] «ставити 
крапки, позначати пунктиром» Нед; — 
р. бр. болг. м. пункт , п. ч. слц. рипкі, 
схв. пункт, слн. рйпкі; — запозичене 

ЧРПРЗ ПП.ПЬГЬКН або німрпькр погрпрл- 

*’і - *“- "Г'”' .- -г 

ництво (н. Рйпкі) з латинської мови; 
лат. рипсіит «укол; крапка; очко» по¬ 
в’язане з рип§ю «колоти; уражати; бу¬ 
ти гострим», спорідненим з ри§пиз 
«кулак», гр. тп>уцг| «тс.». — СІС 2 697; 
Фасмер III 406; Черньїх II 83; Кораіігіз- 
кі 804; Вгискпег 448; НиііІ-^огіЬ 17. 

— Пор. пуанти, пулярес, пунктйр, 
пунктуальний, пунктуація, пунк¬ 
ція, пунт 1,2 . 

пунктйр, пунктирувати-, — р. 
болг. пунктйр , бр. пункцір, м. пунк- 
тйра «пунктирує», схв. пунктйрати 
«пунктирувати; підкреслювати», слн. 
рипкіїгаіі; — запозичення з німецької 
мови; нім. рипкіїегеп «робити крапки» 
пов’язане з Рипкі «точка», яке походить 
від лат. рипсіит «тс.». — СІС 2 697; 
ССРЛЯ 11, 1684; Фасмер III 406; Ргетсі- 
дубгіегЬисІї 520. — Див. ще пункт. 

пунктуальний; — р. пунктуаль¬ 
ний, бр. пункту альньї , п. рипкіиаіпу, 
ч. рипкіиаіпі, слц. рипкіиаіпу, болг. 
пунктуален, схв. пунктуалан , слн. 
рипкіиаіеп; — запозичене через росій¬ 
ське і польське посередництво із серед¬ 
ньолатинської мови; слат. рипкіиаііз 
походить від рипсіит «крапка; укол; 
очко». — СІС 2 697; Фасмер III 406; 
ССРЛЯ 11, 1686; Смирнов 249; 51. 
^/уг. оЬсусЬ 617; Тдгиггі 573. — Див. 
ще пункт. 

пунктуація;-— р. болг. пунктуа- 
ция, бр. пунктуацьія , м. схв. пункту- 
аци/а ; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; нім. Рипкіиаіібп «пунктуація» по¬ 
ходить від лат. рипсіит «крапка; укол; 
очко». — СІС 2 697; ССРЛЯ 11, 1686. 

— Див. ще пункт. 

пункція «прокол»; — р. болг. пунк- 
ция , бр. пунщьія , п. рипкфа, ч. рипк- 
се, слц. рипксіа, м. пунщща , схв. 
пунщща , слн. рйпкс^а; — запозичен¬ 
ня з латинської мови; лат. рипсііо «на¬ 
несення уколів, укол» пов’язане з рипс- 


633 







пуночка 


пуп 


іигп «укол; крапка; очко». — СІС 2 697; 
ССРЛЯ 1 1, 1686; Кораііпзкі 804; Но- 
ІиЬ—Буег 405; У/а1с1е—Ноїш. II 383. — 
Див. ще пункт. 

пуночка (орн.) «подорожник, Ріесіо- 
рЬепах піуаііз Б.»; — .6р. пупачка ; — 
запозичення з російської мови; р. пу¬ 
ночка , [пупок, пупка] «тс.» є резуль¬ 
татом видозміни форми [пунаьика] 
«тс.», яка походить від карел, рипагіе 
(род. в. рипагеп). — Фасмер III 406; 
Каїіта 190. 

пунсон — див. пуансон. 

[пунт 1 ] «веселий жарт» Нед; — за¬ 
позичення з італійської мови; іт. рипїа 
«дотеп» пов’язане з рипїа «гострий кі¬ 
нець, вістря», що походить від лат. 
рипсїит «укол, точка». — Мезїіса 
1306—1307. — Див. ще пункт. 

[пунт 2 ] (у виразі в пупті «вмить, 
відразу»); — очевидно, запозичення з 
італійської мови; іт. рипїо «мить», іп 
ип рипїо «раптово, в одну мить» похо¬ 
дить від лат. рипсіит «мить; точка». — 
Мезїіса 1308. — Див. ще пункт. 

[пунт 3 ] (стверджувальна частка) 
Доп. УжДУ 2; — п. ч. слц. рипкї «точ¬ 
но»; — запозичено через чеське (пор. 
також ч. рипіік «крапка») або словаць¬ 
ке посередництво з німецької мови; н. 
Рипкї (бавар. [Рипі]) «точно, рівно; 
пункт; крапка» походить від лат. рипс- 
їит «крапка, пункт»; зміна значення і 
перетворення в частку відбулися на 
українському ґрунті. — 3\У V 434; Но- 
ІиЬ—Буег 405. — Див. ще пункт, пу¬ 
анти. 

[пунтове] «земський збір на пош¬ 
тарських коней»; — неясне. 

[пунтувати] «вивідувати хитроща¬ 
ми таємницю» Нед, [пуншівнйк\ «той, 
хто вивідує хитрощами таємницю» 
Нед; — очевидно, запозичення з іта¬ 
лійської мови; іт. рипїаге «ставити на 
карту, понтирувати», паралельне фр. 


ри 


"Л + г\ «- 

1 ІС1 


ливо, пов’язане з рипїо «крапка», що 
зводиться до лат. рипсіит «тс.». — 
Мезїіса 1307; ОатіПзсЬе^ 716. — Див. 
ще пункт. 


[пунд] «червоний лак» Мо; — зво¬ 
ротне утворення від пупцбвий «понсо- 
вий» (пор: р. пунец «червоний ситець; 
кумач», можливо, таке ж зворотне ут¬ 
ворення від р. пунцовий). — Див. ще 
понсовйй. 

пунш, [пуншт] «пунш» Нед; — р. 
бр. болг. пунш, п. рипсг, ропсг, ч. слц. 
вл. рипс, схв. пунч , слн. рипс; — че¬ 
рез російське посередництво запозиче¬ 
но з англійської мови; англ. рипсЬ 
«пунш» походить від гінді рапсЬ «п’ять», 
яке зводиться до дінд. рапса, спорідне¬ 
ного з гр. тгєутє, псл. р§їь «тс.»; назва 
вказує на кількість складових частин 
напою. — Булаховський Нариси 123; 
СІС 2 697; Фасмер III 406—407; Черньїх 
II 83; Преобр. II 152; НоІиЬ—Буег 405; 
Кіеіп 1271; К1и§е—Міїгка 570; Мауг- 
Ьоїег II 187. — Див. ще п’ять. 

[пунь] (зоол.) «жаба джерелянка, 
ВотЬіпаїог і§пеиз», [ пупька , пупька- 
ло] «тс.»; — звуконаслідувальне утво¬ 
рення, що відображає кумкання цих 
жаб (пор. іншу їх назву [кумак]). — 
Пор. кум-кум, пумкати. 

[пуня] «клуня Нед; клуня із запле¬ 
теними лозою стінами Л»; — р. [пуня] 
«сарай, комора, сінник, хлів», бр. пуня 
«сарай для сіна», п, [рипіа] «тс.»; — 
запозичення з балтійських мов; лит. 
рйпе, рипі «хлів», лтс. рипе «комора» 
зіставляються з дінд. рипаїі «провіює», 
рауаїе «очищає», рауапаЬ «вітер», двн. 
Іоу/еп, свн. уоеу/еп «просіювати»; думка 
про зворотний напрям запозичення 
(Вгискпег РШ 123, 181; ЗкагсШиз 183; 
МиЬк—Епсіг. III 447) менш переконли¬ 
ва, якщо взяти до уваги географічне по¬ 
ширення слова. — Фасмер III 407; 
Преобр. II 153; Потебня К ист. зв. III 
190; Карский Белорусьі І 135; Лаучюте 
20; Вй§а КК II 524;—525; Зтиікоу/а БР 
16, 60; БІгЬиїіз ВаШзїіса 5/ 1, 68. 

[пуняра] «собака» Нед; — неясне; 


ГТІПА 


м и л\«л п о и, і їй о поапс о п,умг\и>. 


пуп «кругла заглибина або випук¬ 
лість на животі»,, [пупах] «брунька» 
Ник, [пупель] «пуп’янок» Нед, пупець 
«малий пуп; [пташиний шлунок; пупо- 


634 




пуп 


пупир 


вина; частина коси (знаряддя)]», [пу¬ 
пець] «пуп, пуповина; кнопка у скрип¬ 
ки» Нед, [пупи] «вид булочок» Нед, 
[пу пінок] «пуп’янок», [пупка] «пупок» 
Нед, пупкування , [пуплйнець] «пагін, 
черенок» Нед, [пуплиток] «пуп’янок», 
[пупліток Нед, пуплянок } пупляно- 
чок Г, Нед, поп яночка Нед, пуплях Г, 
Нед, пупняк О] «тс.», пуповина , [пу- 
повнйче] «хвороба пупка у немовлят», 
пупок «'маленький пуп; пташиний шлу¬ 
нок Г, Нед; [пуп’янок]», [пупці] «вид 
булочок» Нед, [путе] (зб.) «пуп’янки» 
Нед, пупчик «пупок; [пуп’янок; вид 
узору на вишивці]», [пуп'яжа] «пуп’я¬ 
нок» ВеЗа, пуп'янок «бутон, брунька; 
зав’язь огірків, маленький огірочок», 
[пуп'ях] «брунька» Ник, [пуп'яток] 
«пуп’янок», [пупковатий] Нед, [опупок] 
«зав’язь плода», [спупку] «з дитинст¬ 
ва» Нед; — р. бр. пуп , др. пупь , п. 
р$рек «пуп; шлунок свійської птиці», ч. 
рирек, слц. рирок, вл. нл. рир «пуп; пу¬ 
п’янок; горб», полаб. ррр «пуп; горб», 
болг. пьп у м. пупка «брунька; священ¬ 
ний хлібець на поминках», пупчи «ви¬ 
пинає». .схв. пуп «пуп; брунька, бу¬ 
тон», пупак «пуп», пупак «брунька, 
бутон», слн. рбрек, стел, пжпж «незрі¬ 
лий плід»; — псл. рррт.; — споріднене 
з лит. раґпрїі «розбухати», ратріуз «кур- 
дупель; черевань», рйтра «головка; ла¬ 
таття», ритригаз (ритригуз) «брунь¬ 
ка», лтс. ратрї «пухнути, розбухати», 
регпріз «товстун», можливо, лат. рат- 


ртиз «новий виноградник пагін; вусик 
повзучих рослин», дісл. ІітЬиІ- «вели- 


т/т і т"х «ч *Г 1 т І . ГГПЛЛ^П Т Г • ПЛ ТТІ >ч п 

ї\пп , ції ч<ирисіси\, осле іспо^, а 


гр. тгорерос (тгорфоЛоО «пузир»; іє. 
*р(Ь)отр-/ретр- «набухати»; припус¬ 


каючи чергування приголосних, дехто 
з дослідників (Егпоиї—МеіІІеї 171; Ре : 
сіегзеп КеІІ. Ог. І 187; МасЬек ЕЗЛЗ 
500; Ргізк II 503)‘додає лит. ЬатЬа 


«пуп», ЬагпЬаІаз «карапуз», що не зав¬ 
жди знаходить підтримку (Ргаепкеї 33; 
Воізаср 765). — Фасмер—Трубачев III 
407; Черньїх II 83; КЗСРЯ 374; Пре- 
обр. II 153; Младенов 540; Бгйскпег 
403—404; Оїг^Ьзкі БР 9, 18; НоІиЬ— 


Кор. 306; Вй§а КК II 522; МиЬІ.— 
ЕпсН. III 73; Регззоп Веііг. 248; Шеп 
Аггп. 81. 45; К2 61, 19; Маїгепаиег БР 
14, 414; 15, 178; Тгаиїтапп 205; Ме- 
гіп^ег У/и8 5, 85. — Пор. бублик. 

[пупава] (бот.) «кульбаба, Тагаха- 
сшп оШсіпаїе Ші§§.» ВеНЗн, [пупова, 
попава , помпава , купала тж, купава, 
паукй] «тс.»; — ч. рирауа, слц. рйра- 
уа, рйраука «тс.»; — пов'язане з пущ 
назва зумовлена, очевидно, тим, що від¬ 
цвіла квітка кульбаби нагадує пуп. — 
Див. ще пуп. 

[пупавка] (бот.) «ромен, АпІЬетіз 
Ь.; роман, АпІЬетіз гиїЬепіса МВ.; жов¬ 
тило, АпІЬетіз їіпеїогіа Б.» Мак, [пу- 
павник] «піретрум, СЬгузапІЬетит 
(Ругеігит) согутЬозит В», [пуповник 
(жовтий)] «жовтило» Мак; — р. пу¬ 
павка «ромен, жовтило», пупавник, 
бр. пупок , [ пупаука , папаука] «тс.»; — 
похідне утворення від пуп ; назва зумов¬ 
лена тим, що квітки цієї рослини ма¬ 
ють випуклу форму, яка підкреслюєть¬ 


ся відігнутими вниз пелюстками і на¬ 
гадує пуп. — Див. ще пуп. 

[пупер] «пупець, пташиний шлу¬ 
нок», [ пуприк ] (зменш.); — очевидно, 


результат контамінації слів пуп і ку- 
пер , куприк (див.). 

[пуперник] «карлик»; — очевидно, 


пов’язане з пупер «пупець»; семантич¬ 


ний характер зв’язку неясний. 

[пупець] (бот.) «молодило, живуч- 


ка, Зетрегуіуит їесіогит Ь.» Нед, 
Мак, [пуповець] «тс.» М.ак; — пов’яза¬ 
не з [пупчик] «пуп’янок», [пупель] 


«IV,.», пазоа. зу іУіиьлснса шм, ТїТи ь ішзу- 


хах прикореневих листків молодила 


утворюються кулясті пуп’янки, які лег¬ 


ко відриваються і служать для вегета¬ 
тивного розмноження (БСЗ 28, 145; 
Нейштадт 296). — Див. ще пуп. 

[пупир] (бот.) «бутень, СЬаегорЬуІ- 
Ішп ргезсоїііі Б.» .Мак, [пупирє] «бу¬ 
тень бульбоносний, СЬаегорЬуІІит Ьиі- 
Ьозит Б.», [пупирник] «бугила, Тогіїіз 
АпІЬгізсиз Стек» тж; — р. [пупйр- 
ник] «бугила»; — очевидно, результат 
видозміни назви [купйр] «бугила лісо- 


635 




пупка 


пуританин 


ва, АпШгізсиз зііуєзігіз (Б.) НоГІт.; то¬ 
пи ліс», зближеної з ботанічними назва¬ 
ми, похідними від основи пуп- [ пупава , 
пупавка, пупець , пупник, пупчак]. — 
Див. ще купир. 

[пупка] «лялечка комахи» Нед; — 
п. рирка «лялька»; —-запозичення з ні¬ 
мецької мови; нвн. Рйрре «лялька; (зо- 
ол.) лялечка» походить від лат. рйра 
«лялька, дівчинка», пов’язаного з рйриз 
«хлопчик», етимологічно неясним. — 
Кіи^е—Міїгка 570; Шаісіе—НоГш. II 
389—390. 

[пупник] (бот.) «омег водяний, 
ОепапШе ариаііса Бат.» Мак; — по¬ 
в’язане з пуп , пуп'янок ; назва зумов¬ 
лена, очевидно, тим, що стебло омега 


оиДлпиі и мас пгтоу лад кирспсш ішміг 

не потовщення; пор. назву [галуха] 
«омег водяний» Мак, пов’язану з [гал] 
«невелика куля». — МасЬек Літі. гозІІ. 
160. — Див. ще пуп. 

пуприця — див. порплйця. 
[пупукач] (орн.) «одуд» ВеУг, [по- 
пукач, попікач Куз] «тс.», [пупукати] 
«кричати» (про одуда) ВеУг; — схв. 
пупавац «одуд»; — звуконаслідувальне 
утворення; пов’язане з вигуком пу-пу, 
що імітує крик одуда; пор. лат. ирира 


«одуд», рум. рирага «тс.». 

[пупчак] (бот.) «щитолисник зви¬ 
чайний, Нубгосоїуіе уиі^агіз Б.» Нед, 
Мак; — п. р^ро^пік, ч. риреспїк, слц. 
риркоушк, вл. рирпік «тс.»; — похідне 
утворення від пуп\ назва зумовлена 
формою листків, що мають заглибини, 
подібні до пупа. — МасЬек Лін. гозіі. 
154. — Див. ще пуп. 

[пупчики] (бот.) «конюшина, Тгіїо- 
Ііит агуепзе Б.» Мак; — пов’язане з 
пупчик «пуп’янок, бутон»; назва зу¬ 
мовлена кулястою формою суцвіття ко¬ 
нюшини; пор. р. [пупьии] «головка квіт¬ 
ки», [пупьішек] «ТС.». ;— ДИВ. ЩЄ ПуП. 
пуп’янок — див. пуп. 
пурга «завірюха», [ пурґа ] «тс.» 

Куз; — бр. пурга , п. ч. слц. риг§а; — 
запозичення з російської мови; р. пур¬ 
га походить від фін. ригки або карел, 
риг^и, які зіставляються з хант. ригке 


«дим», рогкі «заметіль», манс. рагр, ро- 

ягпя мяп пііт7. «тс » комі пііпкпсіииі 
- 1 „, - г . І -І-.. у г — 

«хурделити», мар. ригуа «дути». — Фас- 
мер III 408; Черньїх II 84; Попов Ист. 
лекс. 24; КЗСРЯ 374; Баскаков та ін. 
Взаимод. и взаимообог. 56; Преобр. II 
153; Льіткин—Гуляев 233; Грот Фил. 
раз. І 472; Каїіта 190—191. 

пурген; — р. бр. пурген , п. риг- 
§еп, слц. риг^епі; — утворення від ос¬ 
нови лат. риг^аге «чистити; звільняти; 
видаляти», пов’язаного з рйгиз «чис¬ 
тий, простий»; пор. р. укр. болг. м. 
пургатйв «проносне», слц. слн. риг- 
§аіі'у, схв. пургатйв «тс.», п. (заст.) 
риг^афа «очищення, прочищення», ч. 
риг§асе, слц. риг^асіа «тс.». — ССРЛЯ 


11 
11 


іспо. иг^ь.к 
іис/и, ііиіии- 


Т А АС 


_ 

ще 


пуризм. — Пор. пуританин, пюре. 

пурйзм, пурйст , пуристйчний ; — 
р. пурйзм , бр. пуризм , п. ригухт, ч. 
ригізтиз, слц. ригігтиз, болг. пурйзьм, 
м. пуризам, схв. пурйзам, слн. ригі- 
гет; — запозичення з французької мо¬ 
ви; фр. ригізте пов’язане з риг «чис¬ 
тий; справжній; красивий», яке похо¬ 
дить від лат. рйгиз «чистий, простий», 
спорідненого, як і лат. риїиз «чистий, 
без домішок», з двн. іоауєп «просівати», 
свн. уоє^уєп «тс.; очищати (хліб)», дінд. 
рауаіе «очищає», рипаїі «тс.», рйїаЬ «чи¬ 
стий», рйііН «очищення», рауііаг- «очи¬ 
щувач». — СІС 2 697; ССРЛЯ 11, 1694; 
КЗСРЯ 374; Кораііпзкі 805; НоІиЬ—Бу- 
ег 406; Вашаі 597; КІеіп 1273; \Уа1с1е— 
НоГш. II 390—391; МаугЬоіег II 306. — 
Пор. пурген, пуританин, пюре. 

[пурик] «низька на зріст, товста 


людина» Ва; — неясне. 

пуринати, пуринач , пурнути — 
див. пірнати. 

пуританин, пуританізм, пуритан¬ 
ство ; — р. пуританин , бр. пурьіта- 
нін, п. ригуїапіп, ч. слц. ригіїап, болг. 
пуритан(ин) , м. пуритан(ец) , схв. 
пуританац, слн. ригіїапес; — запози¬ 
чення з англійської мови; англ. ригіїап 
«пуританин; святенник» утворене від 
пізньолат. рОгіїаз «чистість», пов’яза¬ 
ного з лат. рйгиз «чистий, простий». — 


636 





пуриц 


пускати 


СІС 2 697; ССРЛЯ 11, 1695; Кораііпзкі 
805; НоІиЬ—Ьуег 406; Кіеіп 1274. — 
Див. ще пурйзм. — Пор. пурген, 
пюре. 

[пуриц] «зарозумілий парубок, чоло¬ 
вік» Гор, [пуравец] «шмаркач; молода 
недосвідчена людина» О; — п. заст. ри- 
гус «єврейський багач»; — запозичення 
з мови ідиш; пор. ід. ригіс ( пуріц ) «вели¬ 
кий пан», гебр. ригіс «зломщик», ригіса 
«погромник; хуліган». — Горбач 76. 

пурка «прилад для визначення 
об’ємної ваги зерна»; — р. пурка , [ ау¬ 
ра ,, пулька ], бр. пурка «тс.»; — не 
зовсім ясне; можливо, пов’язане з лит. 
рйгаз «міра сипких речовин», лтс. рйгз 
«луб'яна скриня з приданим», рйііз 
«купа», раипа «череп»; пов’язується та¬ 
кож (ССРЛЯ 11, 1696) з гол. рига «мі¬ 
шок». — Фасмер III 408; Лаучюте 32; 
Маїгепаиег БР 14, 411; Мііііі.—Епсіг. 
III 447. 

[пуркавка] (бот.) «сорт слив, Рги- 
пиз іпзіШіа уагіеГ, Ргипиз сіотезііса 
уагіеі.» Мак, [пупаки] «недорідні сли¬ 
ви» О; — схв. пуркача «сорт білих 


йт/Г’ппалипио итоппаииа пі п 


[пуркати] «з невеликим шумом випус¬ 
кати гази» (Ме), пов’язане, очевидно, 
з тим, що у деяких спілих слив при 
дотику виприскує м’якоть. — Див. ще 

пуркати. 

[пуркати] «з невеликим шумом ви¬ 
пускати гази» (Ме), [ попуркувати] 
«тс.» Нед; — очевидно, звуконасліду¬ 
вальне утворення, похідне від вигуку 
пур } яким імітується відповідний при¬ 
родний звук. 

[пурляк] «малюк, неслухняна дити¬ 
на» Нед; — неясне. 

пурнянки — див. пруні. 
пурняти, пупняло — див. порняла. 
[пурпуль] (орн.) «птах з різноко¬ 
льоровим оперенням, який гніздиться в 
норах на краях глибоких ярів» Ме; — 
очевидно, етимологічне *порпуль, по¬ 
хідне від пбрпати (див.). 

пурпур Г, Нед, [пурпура] Нед, 
пурпурин , пурпурний , пурпуровий ; — 
р. бр. болг. м. пурпур , п. ригрига, ч. 


слц. вл. нл. ригриг, схв. пурпур , слн. 
рйгриг; — запозичення з німецької мо¬ 
ви; н. Рйгриг походить від лат. ригрига 
«пурпуровий равлик; пурпуровий ко¬ 
лір; пурпурова тканина», яке зводиться 
до гр. тгорсрйра «тс.». — СІС 2 697; Ко¬ 
валь 100; Черньїх II 84; Фасмер III 409; 
КЗСРЯ 374; Младенов 536; 81. ^уг. 
оЬсусЬ 618; НоІиЬ—Еуег 406; К1и§е— 
Міігка 571; \Уа1с1е—Ноїш. II 390.— 
Див. ще порфір. 

пурх (виг.), пурхати , пурхнути ; — 
п. [ригсЬас] «пурхати» (з укр.?); — 
звуконаслідувальне утворення, пара¬ 
лельне до пдрхати (пор. р. порх)\ на 
думку Шахматова (ИОРЯС 7/2, 336), 
ур замість ор виникло на місці давньо¬ 
го * ь г перед складом з у. — Булаховсь- 
кий Вибр. пр. II 241; Фасмер III 
409. — Див. ще порхати. 

пурхавка, пурша — див. порхав¬ 
ка 1 . 

[пурхатий] «розкуйовджений; жа¬ 
люгідний» Нед, [пуршавий] «мирша¬ 
вий, жалюгідний, злиденний» ВеНЗн; — 
неясне; можливо, споріднене з п. раг- 


С7\7ЛД7Л7 ( от ПІ/ТЛ 


П 

З “К- 


пп пі і і і і аі / // V л/ 

Г ІЛ* СЬ / у у 


такому разі ур з явилось незакономір¬ 
но на місці псл. * ь г, як у пурхати 
(пор.). 

пурявий] «упертий, вередливий, 
зухвалий» Нед; — не зовсім ясне; 
можливо, пов’язане з пурляк «малюк, 
неслухняна дитина» (див.). 


ПVСкати писк, пискам 


пиила по 

• ' И ”3- 


«прилад для кровопускання, ланцет» 
Нед, пусковйй , [впускне] «плата за 
вхід» Ж, внапуск «з напуском», вй- 
пуск , випускник , відпуск , відпускник , 
допускати «давати доступ, дозволяти; 
вважати за можливе», допуск , запуск , 
[запусканка] «яйце, з якого через ді¬ 
рочку випущено вміст, а' потім шкара¬ 
лупа наповнена смолою або воском; 
вживається у грі навбитки», [запуски] 
«заговини, лущання», [запуск] «опо¬ 
лонка, в яку опускають невід під час 
рибальства зимою» Я, [запускна] «тс.» 
Мо, напуск «напускання; щось напу¬ 
щене; [кара]», напускний СУМ, Ж, 


637 


пуслик 


пустйй 


навйпуск, недовйпуск, опускати , [65- 
цус/с] Ж, перепуск, перепускник, під¬ 
пуск, попуск , припуск, [припускаль- 
ник] «деталь ткацького верстата» Доп. 
УжДУ І, [гг/дшус/шД «дерев’яний га¬ 
чок, за допомогою якого- тримається на¬ 
вій у ткацькому верстаті» Л, пропуск, 
пропускник, пропускальний Куз, про¬ 
пускний, розпуск, розпускальний Куз, 
спуск, спускалка, спускнйй, спускб- 
важий. [ спускбвастий } Ник, спуско¬ 
вий, [упускне] «(у весільному обряді) 
плата грішми або пригощанням за про¬ 
пуск боярів до хати», унапуск «з на¬ 
пуском», [у напуски] «навипуск»; — р. 
пускать, бр. пускаць, др. пускати, п. 
ризкас, болг. пускам ; — не зовсім яс¬ 
не; можливо, зворотне утворення від 
*ри5саіі (< *риз1;]аїі), ітеративної фор¬ 
ми від ризїіїі; допускається також 
(МйЬІ.— Епсіг. III 129) давній парале¬ 
лізм зк : зі (пор. лтс. раизка «голий горб 
на лузі», прус, раизіо «дикий»). — Фас- 
мер III 410; КЗСРЯ 374; Брандт РФВ 
24, 143; Преобр. II 154; Вгйскпег 448. — 
Див. іде пустйти, пустйй. 

пуслик — див. пруслук. 

[пустатйня] «глухе місце, пустиня» 
ВеЛ; — запозичення зі словацької мо¬ 
ви; слц. ризїаїіпа утворене від ризїу 
«пустий». — МасЬек Е52С 501. — 
Див. ще пустйй. 

пустельга (орн.) «боривітер зви¬ 
чайний, Раїсо їіппипсиїиз Б.» УРС, 
Шарл, НеАі_[пустілка Нед, постільга] 
«тс.», [пустбльга] «яструб тетерев’ят¬ 
ник, Ассіріїег £ЄпШіз Б.» Л; — р. 
пустельга «боривітер», [пустерга], п. 
ризїоіка, ризїиіка, ч. розїоіка, ст. роз- 
Іоіка, слц. ризіоука, вл. ризїоіка, риз- 
1ау/а, нл. разіцгіса, схв. постблка, по- 
столбвка, слн. розїоука «тс.»; — оче¬ 
видно, пов’язане з псл. ризкь «пустий»; 
пор. р. [ пустельга] «пуста людина; ду¬ 
рість, пусте базікання», бр. [ пустбль¬ 
га ] «тс.»; назва може бути зумовлена 
тим, що ці птахи живуть у пустинних 
місцях; допускається також (Никонов 
ЗИРЯ II 90—92) запозичення в прасло¬ 
в’янську мову з тюркських мов (пор. 


хак. постаргай «жайворонок», алт. бо- 
сторкой, ног. босторгьай «тс.»); при¬ 
пущення (МасЬек ЕЗДЗ 474) про зв’я¬ 
зок з ч. розїаїі «стояти» викликає сум¬ 
нів. — Фасмер—Трубачев III 410; Пре¬ 
обр. II 154; Вгйскпег 448; Зїгійупзкі 
95; Мікі. Е\У 268. — Див. ще пустйй. 

пустйй «порожній; марний; розбе¬ 
щений; [худий ЛексПол; нежирний, 
пісний тж]», [пустаковатий] «пустий, 
легковажний» Нед, [пустинній] «тс.» 
Нед, пустельний, пустинний, [пустб- 
ваний ] «пустотливий», [пустовлйвий] 
«тс.», [пустбвський] (у виразі: [пустбв- 
ська земля]) «незаселений, пустинний» 
Нед, пустотлйвий , пустотний, пус¬ 
то «безлюдно; [даремно Нед; мало Л]», 
[пустак] «пуста, легковажна людина, 
вітрогон, фанфарон» Нед, [пустар] «ці¬ 
линне поле, цілина; пустир» Нед, [пус- 
тара О, пустарник Нед] «тс.», [пус¬ 
тая] «тс.; лужок у лісі (?)» Нед, пус¬ 
те, пустеля, [пустель] «пустиня» 
Нед, пустельник «відлюдник; [пустун, 
шибеник Ме]», пустельництво, пус¬ 
тельниця «відлюдниця; [пусте, дике 
місце ЛексПол]», [пустйзна] «незасе- 
лена місцевість», [пустйльниця] «пуст¬ 
ка» Нед, [пустйнка] «дурниця» ВеУг, 
пустинник, пустинництво, [пустйн- 
ня] «пустир; пустка», пустиня «пусте¬ 
ля; пустир; [невдоба, ніколи не орана 
земля Л; дрібниця]», пустинь, пус¬ 
тир, пустирище, [пустйця] «пустка 
Г; дрібниця, дурниця Нед», пустище, 
[пустій] «бовтун» Нед, [пустіть] 
«пустощі, розпуста» О, пустка «пуста 
хата, садиба; [безладдя ЛексПол]», 
[пустбвець] «монета, що вийшла з 
ужитку» Нед, пустовщйна «спустіле 
поселення, пустище; [пустиня, ніколи 
не орана земля Лі», [пустомаха] «віт¬ 
рогон, гульвіса, пустун» Нед, пусто¬ 
та, [пустотня] «пустота, витівка», 
[пустбха] «переліг, цілина» До, [пус¬ 
тош] «пустиня» Нед, [пустошак] «ці¬ 
лина, пустиня; гульвіса, шалапут», [пус- 
тошйтель] «спустошувач», [пустбш- 
ник] «тс.» тж, пустощі, пустун, [пус- 
тяк] «пуста людина, вітрогон; пустий 


638 






пустирник 


пустоб’яка 


горіх Нед; нижня частина снопа 
НикСгЛ», [ пустянйна ] «пусте, невро- 

м/аішо Л/тігмтсічч СТ \ т ітт а и ліЧ /,ппі^итл- 

/иигііі V ІУД 1 ^ іД V* '' Ч_/ , ^ / і/ Ір І І Іг Л/ І V ^ 1 \-/ 1 і X і 

ця, дурниця» Нед, [ аустеніти ] «пусті¬ 
ти», [ пустиніти] «перетворюватися в 
пустиню, ставати безлюдним, пустим» 
тж, пустіти, пустошити , пустува¬ 
ти «бешкетувати; бути пустим, незай¬ 
нятим», запустілий , запустіння , [за- 
пустошіти] «запустіти» Нед, опусті- 

пиії ІгіпниЛ лріпптрл ппнгтпшгіти 

-, -- 

спустілий, спустошений , спустошли¬ 
вий, спустошувальний, спустіння, 
спустошення, спустошувач ; — р. 

пустбй , бр. пустьї, др. пусть, п. вл. 
нл. ризїу, ч. слц. ризїу, болг. м. пуст, 
схв. «уст, слн. ризі, стел, поустт»; — 
псл. ризіт. <*роиз1>; — споріднене з 
прус, раизіо «дика» (про кішку), раиз- 
іге «дике місце» і, можливо, з гр. 
тгаосо «стримую, приборкую; зупиняю, 
заспокоюю»; лтс. рибзїз «пустий, пус¬ 
тинний» запозичене зі слов’янських 
мов (МОЬІ.—Епсіг. III 459). — Фасмер 
III 411; Черньїх II 84—85; КЗСРЯ 374; 
Преобр. II 155; Младенов 536; Вгйск- 
пег 448; МасЬек ЕЗІС 501; НоІиЬ— 
Кор. 306; ЗсЬизїег-Зе^с 1194; Зкок III 
82—83; Тгаиітапп 411; Зндзелин СБЗ 
459; Оіг^Ьзкі ЕР 6, 179; Ргізк II 483; 
Воізасц 753; Зоїтзеп ІР 31, 483. — 
Пор. пустйти. 

[пустирник] (бот.) «собача кропи¬ 
ва, Ееопигиз сагсііаса Ь.» Мак; — запо¬ 
зичення з російської мови; р. пустьір- 
ник «тс.» пов’язане з пустьїрь ; назва 
зумовлена тим, що ця рослина часто 
росте на пустирях. — Попов Лек. 
раст. 203. — Див. ще пустйй. 

пустйти, пуститися СУМ, Ме, 
[впустне] «плата за вхід» Ж, [вйпуст] 
«місце біля-села, куди випускають тва¬ 
рин Г; виступ даху Я», [вйпустом] 
(про худобу, що пасеться) «вільно, без 
пастуха», [випусток] «однолітній би¬ 
чок» Я, [відпуст] «відпущення гріхів, 
дозвіл», відпустка, відпущеник, відпу¬ 
щення, допустйти «дати доступ, до¬ 
зволити, визнати за можливе», допус- 
тйтися, допустимий, допустовий, 


допущення, [допущення} «дозвіл» Я, 
запуст «зарість; [жива огорожа; заго- 

татлитл 1 ч \ гіппііГ'гупі Г иі п п і іг гуі 1 

у и ^ і и у ку і і ьіуь V * ^ ^ 

«кара, покарання», [напусть] «тс.», не- 
дбпуст «недопущення» Куз, бпуст 
«шлюз; [скидка (у ціні); занепад, запу¬ 
щеність Ж]», [опуста] «занедбання, 
втрата; гаянка» Ж, [ перепуст ] «посуд, 
колба для перегонки горілки; зріз, по¬ 
ловина перерізаної впоперек бочки» Г, 

Пі пр.пр.п иг.ткп. пгіппгт лппгпя^пан- 
***> — і -.-~ 

ня; полегшення; [один з кінців мотузки 
у рибальських знаряддях; весняна по¬ 
відь О]», припустйти, [припусниця] 
«опора, підпорка» Куз, [припустниця] 
«короткі крокви на обох причілках да¬ 
ху», [припущаля] «деталь ткацького 
верстата» Доп. УжДУ І, [припущаль- 
ник] «триб у ткацькому верстаті», при¬ 
пущення, припустймий, [прбпуст] 
«прохід, впуск, доступ, пусте місце» 
Нед, [пропустниця] «половина крок¬ 
ви» Нед, розпустити «звільнити, по¬ 
слабити, дати волю; ліквідувати; роз¬ 
чинити», [розпуст] «відлига» ВеЛ, роз¬ 
пусник, розпуста, [розпустка ] «вид ді¬ 
вочої гри на Великдень Г, Нед; емаль 
Нед», розпусний, [розпущальний] «роз¬ 
чинний» Нед, [спущати] «спускати» 
О, [спущанка] «ковзанка» О, [спущас- 
тий] «клинуватий» О, [спустистий] 
«спадистий» ВеЗа, [у пуст] «шлюз», 
упущення, упрйпуст (про годування 
тварин) «скільки завгодно, прямо зі 
стогу або з іншого сховища»; — р. 
пустить, пущать, бр. пусціць, др. 
пустити, п. ризсіс, ризгсгас, ч. риз- 
Їіїі, слц. ризїіР, вл. ризсіс, нл. ризсіз, 
болг. пущам, пустя , м. пушта, схв. 
пустити , слн. ризШі, стел, поуститн, 
поуціж; — псл, ризіііі «робити пустим, 
звільняти» утворене від ризЬь «пус¬ 
тий». — Фасмер III 411; Черньгх II 84; 
КЗСРЯ 374; Младенов 536; Вгискпег 
448; МасЬек ЕЗЙС 501; НоІиЬ—Кор. 
306; ЗсЬизїег-Зеш:'1194; Зкок III 82— 
83. — Див. ще пустий. — Пор. пус¬ 
кати. 

[пустоб’яка] «пуста, розпущена лю¬ 
дина»; — не зовсім ясне складне ут- 


639 




пустограк 


путлиця 


ворення з основою прикметника пус¬ 
тіш, можливо, пов'язане з р. [ пусто¬ 
вп кала] <<пустомолот, базіка» (р. ся¬ 
кать «варнякати»). — Див. ще пуо 

тйй. 

пустограк «пустобрех»; — р. пус- 


тограи «пустий жартівник, 


бя.ПЯг\Л1>>* - 

“-* ^ г ’ 


складне утворення з основ прикметни¬ 
ка пустий і дієслова др. граяти «кар¬ 
кати», грикати «тс.». — Див. ще 

грак 1 , пустйй. 

пустопляс «нероба»; — запозичен¬ 
ня з російської мови; р. [пустопляс] 
«тс.» складається з основ прикметника 
пустой «пустий» та іменника пляс , по¬ 
в’язаного з плясать «танцювати». — 
Див. ще пляс, пустйй. 

[пусторил] <Дот.) «бузина чорна, 
ЗатЬисиз пі§га Ь.» Мак; — р. [пусто- 
рьи] «кущ чорної бузини; жасмин, Різі- 
ІабеІрНиз согопагіиз Ь.», ч. ризіогуі 


«жасмин», схв. пусториуь «тс.»; — 
складне утворення з основи прикмет¬ 
ника пустйй і неясного другого компо¬ 
нента рил ; назва зумовлена порожнис¬ 
тою будовою стебла бузини і жасми¬ 
ну. — Див. ще пустйй. 

[пустосел] (бот.) «омег водяний, 
ОепапШе аяиаїіса Ьат.» Мак, [пусто- 
шель, постушель ] «бугила лісова, Ап- 
Шгізсиз зііуєзіхіз Ноіїт.» Мак; — р. 
[пустосел] «бугила лісова»; — складне 
утворення з основ слів пустий, пус¬ 
тир і селитися ; назва пов’язана з 
тим, що ці рослини непримхливі, легко 
поширюються, ростуть переважно на 
запущених місцях, пустирях (пор. іншу 
назву водяного омега [пустирник]). — 
Див. ще пустйй, село. 

[пустушка] (орн.) «одуд, ІІрира 
ерорз \^.» Шарл; — результат видозмі¬ 
ни форми [пастушка] «тс.», зближеної 
зі словом пустйй . — Див. ще пастух. 

[путарайки] (бот.) «червоні поріч¬ 
ки, КіЬез гиЬгит Е.», [патарайка] 
«тс.; брусниці, Уассіпіит уіііз ісіеа 1^.» 
О, [футурайкй] «лісові порічки; сморо¬ 
дина, КіЬез пі£гит Ь.» О; — очевидно, 
запозичення з румунської мови; неза- 
свідчена румунська форма може бути 


пов’язана з рум. риіигоз «смердючий», 
риїоаге «сморід» як калька укр. сморо¬ 
дина , пов’язаного зі сморід ; румунські 
форми є похідними від дієслова ри іі 
«смердіти», яке зводиться до лат. рйіе- 
ге «пахнути гниллю», похідного від риз 

«ГНІМ» ГПППІ ПНАНПГП Ч ГП ттпу лТГ а 
. . >, Г ''-*'* *~ ~ 1 г ■ 

дінд. рйуаїі «гниє, смердить», лит. рйіі 
«гнити», двн. Гиі «гнилий», нвн. іаиі 
«тс.». — ОЬКМ 683; Ризкагіи 125— 
126; АУаІсІе—Ноїт. II 391—392. 

[путера] «дерев’яна посудина для 
приготування овечого сиру», [путерє] 
«чан, діжка ємністю 0,61487 дкл» Нед; — 
п. [риіуга, рисіега] «посудина з ручкою 
для поїння коней у дорозі», слц. риіега 
«вид бочки для молока або сиру»; — 
запозичення з румунської мови; рум. 
[рйїіга] є варіантом форми рйїіпа «чан, 
кадіб, діжка». — №іа-Агтаз та ін. Ко- 
тапозіауіса 16, 94; УгаЬіе Котапозіауі- 
са 14, 168. — Див. ще путня. 

[путеря, путерія ] «сила, міць; від¬ 
вага» Нед, [путерний] «заможний, міц¬ 
ний, дужий», [путерувати] «почувати 
енергію, насмілюватися, відважувати¬ 
ся», [спутерувати] «бути здатним, 
могти» тж; — запозичення з румунсь¬ 
кої мови; рум. риіеге «влада; сила; 
міць» пов’язане з риіеа «могти, бути в 
силі, бути спроможним», що зводиться 
до лат. роззе «могти», роїепз «сильний, 
могутній, спроможний». — ИЬКМ 682, 
683; СДЕЛМ 343; Шаісіе—Ноїт. II 
347. — Див. ще потенція. 

[путгівка] «сорт яблук»; — очевид¬ 
но, утворене від назви міста Путйвль 
(др. Путивль) або річки Путивка , які 
пов’язуються з первісною назвою гід¬ 
роніма *Путивь , можливо, утвореного 
від путь з давнішим значенням «течія» 
(пор. р. [путивая вода] «вода, що 
утворює течію річки»). — Фасмер III 
412. — Див. ще путь. 

[путлиця] «ремінь, яким прив’язу¬ 
ють стремено», [путлище] «три нитки 
паперового змія, зв’язані одним кін¬ 
цем»; — р. [путлище] «путо; ремінь, 
яким прив’язують стремено до сідла; 
три нитки з верхніх кутків і середини 


640 





путня 


путч 


паперового змія»; — не зовсім ясне; 
очевидно, пов’язане з путо (пор. р. 
[путлб] «путо»). — Див. ще путо. 

[путня] «бочка; посуд, в якому три¬ 
мають воду в хаті» Ле, [путена] «посу¬ 
дина для овечого сиру» Нед, [путина] 
«посудина для молока; посудина для 
приготування овечого сиру» Нед, [пу¬ 
тино] «посудина для приготування 
овечого сиру» Нед; — п. [риіпіа] «по¬ 
судина з ручкою для поїння коней в 
дорозі», ч. риіпа «цебер», слц. риіпа 
«тс.», схв. путун^а «дерев’яна або пле¬ 


тена посудина; відро на вино»; — за¬ 
гальноприйнятої етимології не має; вва¬ 
жається запозиченим через польське 
посередництво з давньоверхньонімець¬ 
кої мови (Огієнко РМ 1938/3, 135; 
Оньїшкевич Исслед. п. яз. 247; Ше- 
лудько 43; Вгйскпег 449; МасЬек ЕЗЗС 
501; 5кок III 87; Мікі. Е\¥ 268; Маі- 
гепаиег 285); двн. Ьиііпа (риііпа), свн. 
Ьиііеп, нвн. Вйііе «діжка, чан» (бавар¬ 
ське [риііеп] «тс.») походять від лат. 
Ьиііпа, гр. тштіугі «оплетена пляшка»; 
виводиться також (РЛіа-Агтаз та ін. 
Еотапозіауіса 16, 94; УгаЬіе Еотапо¬ 
зіауіса 14, 168—169; ЗсЬеІисІко 141; 
Мікі. Е\У 268) від рум. риііпа «чан, 
кадіб, діжка», яке походить від лат. 

^ПМ + ІПО ТТТГ\ Д/ГАМ/ ПТіПА С' гК Г\ Т Т Т* ТЛ І Т Т ТТ 1\Л 
^ и іши, іДи , ітіил\і/ігіич/ , ^ і її ііігіігі 

варіантом Ьиііпа, нар.-лат. Ьибіпа 
(ОБЕМ 683). — Пор. бодня. 

путо (переважно мн. пута), [ пу - 
танйна] «плутанина, метушня», [пу- 
танйції] «тс.», [путйна] «путо» Нед, 
путати , [пропутати] «марнотратити, 
промарнувати», [спутно] «кайдани; пу¬ 
та» Нед, [с пупі новий] (у виразі сну га¬ 
йова кість «путова кістка») Нед; — р. 
путо, путьі , бр. пута , др. путо , п. 
р$іо, .р^іа/ч. роиіо, роиіа, слц. рйіо, 
вл. риіо, нл. риіо, руіо «тс.», схв. пу¬ 
то, слн. рбіо, рбіа, стел, плуго; — псл. 
рріо, утворення з суфіксом -іо, пов’яза¬ 
не чергуванням голосних з р$іі, рьп$ 
«розтягувати, натискувати»; — спорід¬ 
нене з лит. рапііз «пута», зрапбуіі 
«тиснути/давити», лтс. ріпекіз «путо», 
прус, рапіо «тс.», алб. репсіе, репсіе 


«пара волів; ярмо», двн. зраппап «натя¬ 
гувати, зміцнювати, зв’язувати, при¬ 
кріпляти», нвн. зраппеп «натягувати, 
напружувати», зріппеп «прясти»; іє. 
*(я)реп-; останнім часом пропонується 
(МасЬек Е34С 476; ЗІауіа 21, 265) 
зв’язок з нвн. Ьіпсіеп «в’язати», дінд. 
Ьапсіпа- «путо; перешкода»; спроба ви¬ 
вести псл. р$іо з іє. *репі- «ступити на 
щось» (КпоЬІосЬ 2151 7, ЗОЇ) непере¬ 
конлива. — Фасмер III 412; КЗСРЯ 
374; Варбот Зтимология 1965, 110, 
118; Преобр. II 155—156; Вгйскпег 
404; НоІиЬ—Кор. 289; ЗсЬизіег-Зеш: 
1195; Зндзелин СБЗ 197; К1и§е—Мііг- 
ка 719; Тгаиітапп 219; Рокоту 988. — 
Див. ще п’ястй. 

[путрити] «(про дим) валити; лаяти 
кого-н.»; — неясне; пов’язання з пут- 
ря (Лаучюте 20) сумнівне. 

[путря] «їжа з вареного ячменю і 
солодкого квасу», [путра] «каша з 
житнього борошна; недоброякісна, не¬ 
смачна їжа» ЛексПол, [путро] «тс.» 
тж; — р. [путря] «пшоняна каша», 
[путра] «юшка з різних овочів, круп, 
молока», [путро] «борошняне пійло 
для худоби», п. [риіга] «вид страви з 
жита або ячменю»; — запозичення з 
балтійських мов; лит. риіга «каша; юш- 

т/о пміого /. т/оттто,\ ттт'а г\і і 4- го 

і V и* '/ , ^ і, VI сд VI ^ ^ і и і і_і_і и'/ ^ їй і V. |./ьіиісд 

«каша» пов’язані з лит. рйзіі «здувати¬ 
ся, пухнути», риіа «піна», споріднени¬ 
ми з псл. рихпріі, укр. пухнути ; думка 
(Міккоіа ВВ 21, 12і) про запозичення 
балтійських слів із фінно-угорських мов 
необгрунтована. — Непокупний Мо- 
возн. 1968/6, 33; Москаленко УІЛ 31; 
Фасмер III 413; Преобр. II 155; Потеб¬ 
ня РФВ 4, 200; Лаучюте 20—21; Вй§а 
ЕЕ І 314—315; Зндзелин ЖСт 1899 III 
309; Виззепіиз 2131РЬ 15,' 237; Бого- 
зхе^узкі РЗ 15/2, 279; МйЬІ.—Епсіг. 
442; Ргаепкеї 677—678, 681—682. — 
Див. ще пухнути. 

путч, путчизм, путчист ; — р. бр. 
путч , п. рисг, ч. слц. вл, рис, болг. м. 
пуч, схв. пуч, слн. рис; — запозичення 
з німецької мови; н. РиізсЬ походить 
від звуконаслідувального [РіеізсЬ] «по- 


641 





путь 


путь-путь 


штовх». — СІС 2 698; ССРЛЯ 11, 1752; 
НоІиЬ—Ьуег 404; Кораіігізкі 802; Кіеіп 
1277; КІиде—Міігка 571. 

путь, Г пут] «путь», [ путик ] (зменш, 
від путь), [путйвеиь] «польова дорога, 
путівець», [путйна] «путь» Нед, [пу- 
тйчка] «стежка» ДзАтл II, [путйще] 
«польова дорога» НикНикТЛ, путівець, 
путівка, путівнйк, путієць, [ путник ] 
«подорожній» Нед, пуття, путьовка, 
путній , [путячий] «путній» Нед, пу¬ 
тящий, путьовий , [путувати] «їзди¬ 
ти, подорожувати, мандрувати» Нед, 
безпутник , [безпутиця] «погана доро¬ 
га, бездоріжжя» Ж, безпутство, без- 
пуття, безпутний, [знепутити] «зби¬ 
ти з дороги, збити з пантелику; збитися 
з дороги; зіпсувати» Я, напутіння, на¬ 
путник, напутниця «наставниця; [про¬ 
відниця; попутниця Ж]», напуття, на- 
пучувач, напутливий, напутній, на- 
путйти, напучувати , [ непутство ] 

«відхилення; розпуста, провина, прос¬ 
тупок» Ж, [непуть] «мерзотник, негід¬ 
ник» Л, [ непутити ] «заважати, пере¬ 
шкоджати; збивати з дороги, непокої- 


'ГТХ V т.Г П Т_/-\ ОС1Т1.Г ПЛУООТ ТХ Г»/-уО< г: \С»ТТТЛ7ПОТ'Г/ІчЧ 
іхі, аш іі/і і хі , 11\_ у іхсд і хі , рио ^ осі і. хі'/ , 

[непу тству вати] «бути безладним, 
неохайним; гуляти, вести безладне 
життя» Ж, [нерозпутний] «бездоріж¬ 
ній, непрохідний, численний» Ж, [обез- 
путитися] «стати слабким, незнач¬ 
ним» Ж, [перепутє] «перепуття; дім на 
дорозі» Нед, перепуття, попутник 
«попутчик; [(бот.) подорожник, Ріапіа- 
§о тащг Ь.]», попутництво, попут¬ 
чик, попутний , [припутник] (бот.) 
«подорожник, Ріапіа^о та]ог Е.; крас¬ 
нюк (гриб), Воіеіиз зресіез?» Мак, [ара¬ 
пу не ний] «улаштований, навернений» 
Л, [пропутчик] «першовідкривач, нова¬ 
тор, ініціатор» Нед, розпуття , [ спут - 

иіпб\ //ґ > \7гг\7тт-пл'к’ пгит\гтт-гни г ч\ Т-Трп гнт'іт- 

ник , [супутє] «сухопуття» ЛексПол; — 
р. путь , бр. пуць, др. путь «путь; по¬ 
хід», п. рцс, ч. році, слц. рйі’, вл. рис, 
нл. риз, полаб. ррі, болг. пгт, м. пат, 
схв. пут, слн. рої, стел, пжть; — псл. 
рріь; — споріднене з прус. ріпііз 
(<рпі-), лат. ропз (род. в. ропііз) «міст; 


дощаний настил (через болото)», гр. 
тгатод «крок, рух; стежка, дорога», вірм. 
Ьип «брід», перс, раді- «дорога», ос. 
1апсіа§, 1аепс1ае§ «тс.», дінд. рапіЬаЬ 
«стежка, дорога, путь», ав. рапІЙ (рап- 
Іап-, рад-), можливо, також гот. їіпрап 
«знаходити; пізнавати», двн. Гапсіоп «ка¬ 
рати, випробувати», нвн. Гіпбеп «знахо¬ 
дити», англ. Гіпсі «тс.»; іє. *роп1- «доро¬ 
га, брід, міст», пов’язане чергуванням 
голосних з *реп1- «ступати, йти». — 
Фасмер—Трубачев III 413; Черньїх II 
85; КЗСРЯ 374; Цьіганенко 383; Ефи- 
мов УЗ МГПИ им. Ленина 56/2, 
123—136; Преобр. II 156; Впіскпег 
401; МасЬек Е8ЛС 476; НоІиЬ—Кор. 
289; ЗсЬизІег-Зешс 1187; Младенов 
540; 8кок III 86—87; Мейе ОЯ 21, 
278—279; Мозгугізкі Р2ЛР 159; Тгаиі- 
тапп 205; Кагиііз II 16—18; Абаев 
ГОСОЯ І 446; ДУаІсІе—НоГт. II 336; 
Егізк II 482, 578—579; Воізася 752, 
803; Кіеіп 593; Вєпуєпізіє АУогсІ 10, 
257; Еейг-Зріашігізкі К51 23/1, 13; 

МаугЬоГег II 210; ШІепЬеск 155; Вег- 
гепЬег^ег К2 42, 384; ЗресЬІ К2 62, 

ОДЧ’ Оогіогсоп Л £"7 ЧО • Т—Т і* *і К с г* Ч т п гл гп 

^ а (-/, і. і <и о , і іиио^ішіиті 

Агт. 468; Коломиец Зтимология 1984, 
98; Гамкрелидзе—Иванов 55; Рокогпу 
808—809. — Пор. понтон, 
путькало — див. пугу. 

[путь-путь] (вигук для підкликан¬ 
ня курчат), [ путя ] (дит.) «курка» 
ЛексПол; — р. [путька] «індичка», бр. 
[пуць-пуць] (вигук для підкликання 
курчат), п. [риі риі] (вигук для підкли¬ 
кання поросят), [риіка] (дит.) «свиня», 
[рихек] «порося», ч. риї (вигук для під¬ 
кликання курей, курчат), риі’, риіа, 
риіі, риіу «тс.», риі’а «курка», вл. нл. 
риі риі (вигук для підкликання курей), 
риіа (дит.) «курка», схв. пуЬка «індич- 

і7Ял ти пГН (пигміг 1 ппа пі ттг/ттиг/ят-гт-га пп. 

ііи / , ^ и і у ил і ^ ду і у і їх ідііу ди 

машньої птиці), рйіа «півень, курка»; — 
очевидно, псл. риіь-риіь, звуконасліду¬ 
вальний вигук; — лит. риіриї (вигук 
для підкликання курей), раиіаз «яйце»; 
спроба пов’язати з псл. рнііса «птах» 
(Ильинский РФВ 56, 386; Ва^а КК І 
475) потребує докладнішого обгрунту- 


642 





путяток 


пуха 


вання; припущення про походження 
чеської і словенської форм від нвн. 
РиНЬаЬп, РиЯЬеппе, Риіе «індичка» 
(Фасмер III 398, 414; Зїгекеїі 49) ви¬ 
кликає сумнів. — МасЬек ЕЗЛС 501; 
НоіиЬ—Еуег 406; Зспизі:ег-8е\ус 1194— 
1195. ^ 

[путяток] «сито» Л; — очевидно, 
пов’язане з путати «плутати»; у тако¬ 
му разі назва вказувала на те, що сито 

РП П\7Т\7ТЗЯ .ІЇПРЯ ^ ЙПППРМН - ТТі-ТРІ ТТТР 

^ ‘ ^ ~ _ХХ XX . 

путо. 

пуф «м’яка кругла табуретка; вигад¬ 
ка»; — р. бр. болг. пуф , п. риї «тс.», ч. 
заст. слц. заст. риї «м’яка табуретка», 
схв. пуф «тс.; надмірна хвала; безглуз¬ 
дий жарт»; — запозичено через фран¬ 
цузьке посередництво (фр. роиї «м’яка 
кругла табуретка; безглузда вигадка, 
фальшива звістка») з англійської мови; 
англ. риїї «подув, подих (вітру); димок; 
дута реклама» пов’язане з дієсловом 
риїї «пихкати; диміти; перебільшено 
рекламувати; надувати, робити буфи», 
дангл. руїїап «дути ротом», що має зву¬ 
конаслідувальне походження. — СІС 2 
698; ССРЛЯ 11, 1761; 81. \ууг. оЬсусЬ 
616; Оаихаі 596; Кіеіп 1268. 

пух «дрібне пір’я і т. д.; [(бот.) пу¬ 
хівка піхвова, ЕгіорЬогиш уа§їпаїит Б. 
Мак]», [пухач] «гнилий стрижень дере¬ 
ва» Ник, [пухачіна] «заболонь (під ко¬ 
рою дерева)» Ник, [пухівка] (орн.) «га¬ 
га, Зотаїегіа тоїіззіта Е.» Шарл, пу¬ 
хівка (бот.) «котики, ЕгіорЬогиш Б.», 
пухкеник «пампушка», [пухтелик] 
«тс.», пуховйк, пуховйця «пуховик», 
[пухо&ки ] (бот.) «пухівка піхвова» Мак, 
[пуховник] (бот.) «вид кендиря, Аросу- 
пит уепеїит Б.; жовтозілля, Зепесіо 
]асоЬаеа Б.», [пуиіан] (бот.) «шавлія 
ефіопська, ЗаІУІа аеіЬіоріз Б.» тж, пу- 
шйнка, пушіння , [пушниця] (бот.) 
«Вуззиз НишЬ.» Мак, пушок «малий 
пух; м’яка щіточка для пудрення, 
[(бот.) пухівка піхвова Мак]», пухкий, 
пухлатий «пухнатий» Нед, пухнавий, 
пухнастий, пухнатий, пушистий, пух¬ 
кішати, . пушити, опушення , [бпу- 
шець\ «корона волосся» Ж, [опушник] 


«тс.» Ж, опушка «хутрова обшивка» 
СУМ, Ж, опушити, опушйтися, під¬ 
пушувальний, розпушник, розпушу¬ 
вач, розпушувальний , [спухченє] «роз¬ 
пушення» Нед, [спухковатілий] «пух¬ 
кий» Нед, спушений , [спушілий ] «роз¬ 
пушений» (про землю) ВеБ, спухніти 
«стати пухким»; — р. бр. болг. пух, 
др. пухг, п. рисЬ, ч. рисЬ «пух; смо¬ 
рід», слц. рисЬ «сморід», вл. рисЬ 

йм'аил нп пирії лгпмбп^р чітуяииал 

. X.* XX X X, ХХХ.Х. . X Х.ХХХЧ^^ХХ^ - X X X Х-Х X X X X X X ✓ , 

схв. пуха «прищ», слн. риЬ «подув; 
пух, пушок»; — псл. рихн (<*рои5-);— 
споріднене з лит. [раизїіз] «волосся 
тварин»; іє. *реиз-, похідне від *реи- 
(*ри-) «подув, подих»; спроби пов’язан¬ 
ня з ч. [куар] «пух» (МасЬек ЕЗЛС 
497), як і з дінд. рйссЬаЬ «хвіст», ав. 
риза- «коса», гот. їаиЬб «лисиця», двн. 
їиЬз, нвн. ЕисЬз «тс.» (ІЛЬІепЬеск 168; 
МаугЬоїег II 298; КІи^е—Міїгка 222), 
недостатньо обґрунтовані. — Фасмер 
III 414; Черньїх II 85; КЗСРЯ 374; Ил- 
лич—Свитьіч Зтимология 1965, 358; 
Преобр. II 157; Потебня РФВ 4, 186— 
187; Вгискпег 447; ■ Вискізгешзка 49— 
ЬО; Мозко РЛ 1962/4, 164; Младенов 
536; ЗсЬизїег-Зешс 1187—1188; Зкок 
III 69—70; РгаепкеІ 554; Регззоп Веіїг. 
248, 600. — Пор. пих, пухнути. 

[пуха] «тупий кінець яйця; ямка на 
поверхні круто звареного яйця» Па, до- 
бйти пухй ( добити до пухи) «довести 
до скрути, покінчити з чимось»; — 
[пуховика] «місце в яйці, де пустота» 
НикСгЛ, [опуха] «тс.» тж; — бр. [пу¬ 
ха] «тупий кінець яйця»; — очевидно, 
пов’язане з р. [пуга] «тупий кінець яй¬ 
ця; подушка, на якій плетуть мережи¬ 
во», яке загальноприйнятої етимології 
не має; зіставляється з лтс. раи^а «по¬ 
душка, м’яка підкладка хомута», раи^аз 
«хомут», раи^игз «горб, пагорбок», ри- 
^иііз «роздуте підвищення», дінд. рй^аЬ 
«купа, безліч, натовп», ригЦаЬ «купа, 
грудка», гр. тгоуг) «зад»; іє. *реи£-/ри§- 
«здуття» (інакше Егізк II 619). — Фас¬ 
мер III 399; Преобр. II 148; Вй£а КК І 
332; МиЬІ.—Епсіг. III 127; Маїгепаиег 
БЕ 14, 407; Воізасц 825. 


643 




пухай 


пуцо 


пухай — див. пугати, 
пухйр «наповнене рідиною хвороб¬ 
ливе здуття на шкірі; пузир; міхур», 
[піхур, пухір, пухиря ЛексПол], пу¬ 
хирник (бот.) «вид водяної рослини, 
ІЛгісиІагіа Б,», пухирникові, пухирис¬ 
тий, пухирчастий, пухйрчатий ; — п. 
р$сНег 2 «пузир, міхур; пухир; булька», 
ч. риску? «пузир, міхур», слц. рисНог 
«пташиний, шлунок», вл. рисЬег «пузир, 
пухир», нл. риско? «тс.»; — псл. ри- 
хугь, рихогь, утворене за допомогою су¬ 
фіксів -угь, -огь від основи дієслова рих- 
пріі «пухнути»; пор. як словотворчі па¬ 
ралелі пузир , [міхйр] «міхур», утворені 
від пузо, міх. — Потебня РФВ 4, 187; 
Вгйскпег 403; Маскек Е8ЛС 498; Зскиз- 
Іег-Зешс 1188. — Див. ще пухнути. 

пухкати, [пухтіти] «гудіти, спала¬ 
хувати (про вогонь)» ЛексПол; — р. 
[пухтать] «важко дихати», бр. пух 
«бах», п. [рискає] «бухати, стріляти, 
вивергати; дути», вл. рискас «диміти, 
дути, пихкати», нл. рисказ «надувати», 
риск «зітхання», болг. пухам, пухкам 


А ТЗТЛГТЛ 7/^Т/ П ТУЧ ГТТЛЛ/Г О ТЛТ п Л7ТТТ 

\_і\сд і\_» Дш»і , ілі і у у і—і—і 


О Т.Т Т.Г ІЗ О ІГЧ 
и л ипои 


пил; б ю», м. пуши «палить; димить», 
схв. пухати «дути, смердіти, псувати 
повітря», слн. рйкаіі «дути (поривами), 
пихкати»; — псл. рихаіі, пов’язане з 
рихь «дихання; пух». — Див. ще пух¬ 
нути. — Пор. пих, пух. 

пухкгій, пухкеник, пухкішати; 


пухтелик — див. пух. 

пухнути, пухти , [пухленйна] «пух¬ 
лина, опух», [пухлец] (бот.) «котячі 
лапки, Апіеппагіа біоіса (Б.) Оаегіп.» 
Мак, [пухлечка] «опух» ВеЗн, [пух¬ 
ли ки] «зборки на рукаві або на комірі 
сорочки», пухлина , [пухлинйна] «пух¬ 
лина; печінка домашньої птиці» О, 
[пухло] «шлунок; печінка» Нед, [пух- 
ляк чорноголовий] (орн.) «чорноголова 
синиця, Рагиз аігїсаріїїиз Б.» Шарл, 
[пухлянка] (бот.) «хвилівник звичай¬ 
ний, кірказон, Агізіоіоскіа сіетаііііз 
Б.» Мак, [пухлятика] (бот.) «фізаліс 
звичайний, Ркузаііз а!кекеп§і Б.» Мак, 
[пухлятйна] «пухлина, опух; [(бот.) 
фізаліз Ме]», [пухлячка] «печінка до¬ 


машньої птиці» О, [пухтіель] «товс¬ 
тун» Л, [пухтій] «гладка, неповоротка 
людина», [пухтя] «тс.», [пуиіа] «опух, 
потовщення» ВеЛ, пухлий , [пухнйй] 
«м’який, пухкий» Нед, запухлий, на¬ 
пухлий, опух «пухлина» СУМ, Бі, 
[опухлина] «тс.» Ж, опухлий, попух¬ 
лий, розпухлий, спухлий ; — р. пух¬ 
нуть, бр. пухнуць , др. пухнути , п. 
рискпц/ «пухнути», рискас «дути», ч. 
рискпоиіі, слц. рискпйі’, вл. рискас 
«дути; пихкати, пахкати», нл. рисказ 
«тс.», болг. пухам «витрушую, виби¬ 
ваю пил; б’ю», пухна «тс.», пуши «па¬ 
лю; димлю», м. пуши «палить, ди¬ 
мить», схв. пухати «дути; смердіти», 
слн. рйкаіі «пирхати; дути»; — псл. 
рихпріі, очевидно, пов’язане з рихь 
«пух»; — споріднене з лит. рйзіі «дути, 
пучити», ризіе «пузир», риіа «піна», 
лтс. ризкз «пучок, гроно», ризкіз «бу¬ 
кет, пучок; китиця», норв. Їоуза «наду¬ 
ватися», лат. ризіиіа «пузир; пухир», 
гр. срОаа «ковальський міх; дихання; 
подув; пухир», срйааоо «дую, сурмлю», 

тзіпид п'ііШ // гтт.г V а ии сг пппупл тигт гчГіс\г_ 

ідр'Ш, у ич і V 111 і/і ? 11 ч-» / /_д % у 'ґ у 

аіі «процвітає», ризрат «квітка», розак 
«процвітання, ріст, достаток», риррки- 
зак «легеня», рирркиїак «здуття», рир- 
риіак «опух піднебіння», ркиігакбіі 
«дме»; іє. *реиз-/риз-/р(к)и- «надува¬ 
ти губи, дути»; спроба пов’язання з ри- 
каіі «лопати, тріскати» (Маскек Е5ЛС 
498Ї потлебує обглунтування — Фяс- 


мер III 414; Черньїх II 85; КЗСРЯ 375; 
Ильинский ИОРЯС 20/3, 84; Вгйскпег 
447; НоІиЬ—Кор. 304; 3скизіег-3е\ус 
1188; Младенов 536; РФВ 68/3—4, 
386—387; Зкок III 69—70; Мейе ОЯ 
21; МикІ.—Епсіг.- З, 427; Тгаиітапп 
233; Таїсіє—Ноіт. II 392; АУоосІ ІЕ 22, 
155; Егізк II 1056; Воізаср 1042; Мауг- 
коїег II 318; Зскеїіеіохуііх К2 56/3—4, 
168; Локапззоп К2 36, 357; Регззоп 
Веііг. 248, 266; Рокоту 847—848; 
Когіпек 203; Абаев Зтимология 1984, 
18. — Пор. пих, пух. 

[пуцо] (мн. [пушці]) «частина «епо¬ 
дів» біля невода, до яких прикріплюєть¬ 
ся «матня»; петля біля «еподів» «тя- 


644 





пуцувати 


пушка 


тульських» сіток» Берл; — неясне; мо¬ 
жливо, результат видозміни форми 
*путце , похідної від путо (пор.). 

[пуцувати] «чистити», [пуцер] «ден¬ 
щик, джура» О, Гор; — п. рисо^ас, ч. 
рисоуаі, слц. рисоуаС «тс.»; — запози¬ 
чення з німецької мови; нвн. риігеп 
«чистити», давніше Ьиігеп «тс.» (влас¬ 
не, «очищати носа, свічку (від нагару)») 
пов’язане з Ьиїг «нечистота в носі; на¬ 
гар (свічковий)», Виігеп «брила, нечи¬ 
стота, болото, серцевина фрукта» (з 
давнішого значення «відрізаний шма¬ 
ток»), нн. Ьиіі «тупий, незграбний». — 
Шелудько 43; Вгискпег 447; НоіиЬ— 
Буег 404; К1и§;е—Міїгка 115, 571. 

пуць (вигук для позначення мо¬ 
менту падіння), пуцьнути «швидко 
впасти», [пуцнути] «тс.» Нед; — бр. 
[пуц], п. рис, схв. пуН; — звуконаслі¬ 
дувальне утворення, аналогічне до бац, 
пук, пукати , п. р^с, рас та ін. 

пуцьверінок «пташеня; мала ди¬ 
тина», [пуцеверйнок, пуцьверок] «тс.» 
Ва, [пуцьвірок] «пташеня» Пі; — оче¬ 
видно, складне утворення з основ слів 
путь-путь (вигук для підкликання кур¬ 
чат), [путя\ «курка» і цвірінь, цві¬ 
рінькати . — Див. ще путь-путь, цві¬ 
рінь. 

луцька, пуцка, пуцюрйна — див. 

пицюрйна. 

пучйна; — р. пучина, др. пучина 
«море; затока; пучина; простір; неви¬ 
черпне джерело; дно корабля»; — за- 


тил\ііш о»-/. 






давньоруське посередництво, зі старо¬ 
слов’янської мови; стел, п^чинд «море, 
відкрите море» споріднене з схв. пуко- 
тина «тріщина», слн. рбка «тріск, щіли¬ 
на, тріщина», укр. пукати «тріскатися»; 
спроба пов’язати з дінд. раїїкаЬ «мул, 
болото», гот. їапі «мул», двн. Геппа «бо¬ 
лото», прус, раппеап, гол. апа «тс.» 
(ІЛіІепЬеск 151) викликає сумнів. — 
Фасмер III 415; Черньїх II 85—86; 
КЗСРЯ 375; Преобр. II 152; Булахов- 
ський Вибр. пр. III 430; Маїхепаиег БР 


1 К 1 И А ГС Г АП 

іи, і і и, х иі ооиіі ^ і 11 . 


ОЛ Г ЛІ о 

хти, і« и, 


Див. ще пукати 1 . 


[пучити] «потрошити, вибирати киш¬ 
ки, розпирати, розбивати» Нед, [пуча¬ 
ти] «тс.» Нед, О; — слц. рисіР «дави¬ 
ти, роздавлювати»; — неясне; можли¬ 
во, пов'язане з пукати «тріскатися, 
лопатися»; пор. схв. пучити «розколю¬ 
вати». 

пучка, пучок, пучкуватий — див. 

пук 1 . 

[пучніти] «набрякати, розбухати» 
Нед, [пучнявіти, пічніти, пічнявіти] 
«тс.», [пучнявий] «пузатий, розбух¬ 
лий» тж, [ напуцнєвіти ] «набрякнути» 
Корз; — р. пучить «роздувати, здима- 
ти, розпирати (про шлунок); витріщати 
(очі)», бр. пучьщь «тс.», др. пучитися 
«здійматися» (про річку), п. рисхус зі§ 
«надуватися», ч. рисеті «набухати, роз¬ 
пускатися (про бруньки); рости, розви¬ 
ватися», слц. рисіВ «пускати пагони», 
нл. риспіс «набрякати», болг. пьча 
«випинаю», м. пучи «випинає»; — псл. 
ррсіїі «надимати», рркт» «щось набряк¬ 
ле», очевидно, пов’язане з рцкаїі «тріс¬ 
катися». — Фасмер III 415; Черньїх II 
86; КЗСРЯ 375; Преобр. II 151; ЗсЬиз- 
Їег-Зешс 1186—1187; Младенов 541; 
Регззоп Веііг. 478. — Див. ще пу¬ 
кати 1 . 

[пуша] «прутики (деревина) для 
сірників» Нед; — неясне; можливо, по¬ 
в’язане з нвн. ВизсЬ «кущ, чагарник». 

пушка 1 «гармата; [рушниця; де¬ 
рев’яна або бляшана банка Г; бідон 
для молока О; гаманець Ле]», пушкар 


\ . 

^.\осі\-і./ сі у і 1 


Л™ \ . 

\ IV-. і . / і армаш'/, 


[пушкарняі «ливарнии гарматний за¬ 
вод; арсенал» НеД; — р. пушка «гар¬ 
мата», бр. пушка «тс.; коробка», п. 
ризька «жерстянка, бляшанка», ризг- 
кагх «пушкар», ч. слц. вл. ризка «гвин¬ 
тівка, рушниця», болг. м. пушка , схв. 
пушка, слн. рйзк,а «то; — запозичено 
через польське посередництво з дав¬ 
ньоверхньонімецької мови; двн. ЬиКза 
походить від нлат. Ьихіз (рухіз) «ко¬ 
робка із самшиту», яке зводиться до 
гр. 7ги£ід «тс.»; запозичене слово нага- 

ПІ7А ПА ҐЇТ/І ГИППіЛАПітгІ Т7Т>П АП АТ ТТТП 1 7 А ПА 

Д^ ^ Д\^/іі\і ілдці\іиііілпі у і у 

в’янських мовах (пор. болг. пушкалка 


645 




пушка 


пхати 


«вид хлопавки», похідне від пушкам 
«б’ю», укр, пукавка , пукалка «вид 
хлопавки», р. пукалка «тс.» від укр. 
пукати , р. пукать)\ думка про утво¬ 
рення за допомогою суфікса -ька від 
дієслів р. пускать , пущать (Демен- 
тьев РЯШ 1947/ 1, 39—40; Преобр. П 
158) непереконлива. — Акуленко 134; 
Шелудько 43; Фасмер III 416; Черньїх 

ТТ ОС. Пп„,„,лп 1ПОЛ 170. 

іі ои, иДґшцио іс/о 1 *, і і ^, 

КЗСРЯ 375; Балецкий 81. зі. 9/1—4, 
369—371; Грот Фил. раз. II 369; Вгііск- 
пег 449; АУіїкошзкі 80г 19/2, 208; Ма- 
сЬек ЕЗЛС 501; Младенов 536. — Див. 
ще букс, букса 1 , букша. 

[пушка*] (бот.) «дягель лікарський, 
АгсЬап^еІіса оШсіпаїіз (МоепсЬ.) Ноіїш.» 

м о Ь [ т і і уу) и п 1 ,ч Маї/ • ’запл'Зілісіи. 

і'ісііу, \ч \- , 7 хчиї^, оиии^/п л\,и 

ня з російської мови; р. [пушка] «тс.» 
пов’язане з пушка «гармата»; назва 
рослини зумовлена тим, що її пуста 
стеблина використовується дітьми для 
виготовлення хлопавок. — Даль III 
567. — Див. ще пушка 1 . 

пушта «угорський степ»; — р. бр. 

ПІІШГЯП П ПІІЗ + Я ПІ К7.ЇЯ «гтрппт-тй гЬі.пк- 

-І ... —, г —“' - • ~ .-.... -— 

варок в Угорщині; безлюдний степ в 
Угорщині, взагалі над Тисою», ч. слц. 
ризіа «угорський степ», вл. нл. ризіа 
«пустка; пустиня», болг. пуста «пуш¬ 
та», м. пуста, пустара «тс.», схв. пус- 
тара «пустиня; степ; пушта», слн. рйз- 
1а «степ; пустка»; — запозичення з 
угорської мови; уг. ризгіа «пушта, 
угорський степ; (прикм.) голий, пус¬ 
тий, пустинний», у свою чергу, похо¬ 
дить від лексичної основи слов янських 
мов, яка зводиться до псл. ризкь «пус¬ 
тий» (жін. р. ризіа). — Балецкий 81. 
зі. 9/1—4, 338; МасЬек ЕЗЛС 501; 
Кпіегза І 450; МИТЕЗг III 317—318; 
Вагсгі 250. — Див. ще пустгій. 

[пуштати] «латати» ВеБ; — неясне, 
пуща «дрімучий ліс», [пущина] «гус- 


'Г1 ООПАЛТІ Ті Я /Л П Г\ ТТГ\ РГ\ и 

її і і іуі 1 і и а. 


п т і і _ 

к- 'Ч* 


ща, бр. пушча, др. пуща «пустинне 
місце; лісові зарості, ліс», п. ризгсга 
«дике місце, пустиня; великий ліс, пу¬ 
ща», ч. роизГ «пустеля, глушина», слц. 
ризі’ «пустеля», болг. пущинак «пус¬ 


тище; пустир», слн. ризса «поле під па¬ 
ром; дика місцевість, пустка»; — псл. 
*риз1іа, похідне від ризіь «дикий, пус¬ 
тий». — Фасмер III 416; КЗСРЯ 375; 
Преобр. II 158; Вгйскпег 448; МасЬек 
ЕЗЛС 501; НоІиЬ—Кор. 306; НоіиЬ— 
Буег 388; Младенов 537. — Див. ще 
пустгій. 

лущення «запусти, заговини», пу- 
щання «тс.», пущальнии; — похідне 
утворення від пускати у значенні «до¬ 
зволяти»; назва пов’язана з тим, що в 
цей день дозволяється їсти скоромну 
їжу. — Німчук 102. — Див. ще пус¬ 
кати. — Пор. пустйти. 

[пущий] «гірший, незначніший» 
Нед; — р. пущий (заст., розм.) «біль¬ 


!ий на йбі льший» др 


ю і і / / / її і / /,^!і пи_ 

І «. Ц) 14, И- \'ЧЛі/Ш 


ший, тяжчий; гірший, нижчий, більш 
жалюгідний»; — псл. *риз1Д «пусті¬ 
ший, гірший», форма вищого ступеня 
від ризЬь «пустий»; щодо розвитку 
значення в російській мові пор. р. во¬ 
льно «дуже» з первісного «болюче», 
нвн. веЬг «дуже» з двн. нвн. зего «бо¬ 
лючий, важкий». — Фасмер НІ 416; 
Преобр. II 158. — Див. ще пустгій. 

[пущик] (орн.) «сич, Ае£о1іиз їипе- 
геиз»; — запозичення з польської мо¬ 
ви; п. ризгсгук утворено від ризгсга 
«пуща»; назва зумовлена місцем пере¬ 
бування цього птаха; щодо семантич¬ 
ного зв’язку пор. пустельга , пов’язане 
з пистйй. — Вгйскпег 448; Зішіугізкі 
95. — Див. ще пуща. 

пхати, [пихати] «товкти просо; ва- 


Л17Т/Т Ті 


і/і п і п гьпи» , нилипу ти V пап у і п >/ } [пі,- 

хати] «штовхати Нед; товкти просо Г, 
Нед; дерти, товкти пшеницю на кутю 
Мо», [піхекнути] «штовхнути» Нед, 
[піхетьнути Нед, пихорнути, пхили- 
ти О] «тс.», пхнути , [пихач] «ікло» 
Нед, [пихйть] (вигук на позначення 
штовхання) Нед, [пихйць] «тс.», [випй- 

•ґпи 1 ✓/ТГ\й тттг\ тзт.тт'ат-ГсзіГ от,гппласзп\і/\/сл 

✓V ^ \ і ипі ипуі\^^ и л і ір/ и і V ^ * 

[вйпханець] «примусом випроваджений, 
висланий», [напихачка] «пристрій для 
наповнення ковбаси» Куз, [напхачки] 
(присл.) «відпихаючись веслами; без па¬ 
русів, гребучи веслами» Мо, нсіпхом , 


646 





пхе 


пшениця 


[опхати ] «бгати (коровай)» Ж, [ опиха - 
ти] «очищати від лушпиння», [опіха- 
ти] «тс.» Нед, [ перепихйцьнутися ] 
«упасти, перекинутися» Нед, попиха- 
ти(ся) «штовхати, підштовхувати; дес¬ 
потично поводитися», [попихайло ] «по¬ 
пихач» Нед, попйхач «людина, якою 
помикають» СУМ, Нед, [попйхачний] 
«який застосовується для штовхання», 
[пропйхач] «те, що застосовується для 
штовхання; дитяча гра» Нед, [успіху- 
вати ] «очищати, обдирати зерно» 
ВеУг; — р. пхать, пихать «штовхати; 
засовувати», бр. пхаць, піхаць «тс.», 
др. пихати «штовхати», пьхати «тс.; 
терти, смикати; прати», п. рсНас, 
рсЬп^с «пхати, штовхати», рорусНас 
«тс.», ч. рісЬаїі «товкти; колоти», 
[рсКаїі] «колоти», слц. рісЬаГ «колоти; 
пихати», рсКаБ «совати, пихати; пропи¬ 
хати», болг. пьхам «всовую», м. пика 
«пихае, штовхає; просовує; напихає», 
схв. опах «ячна крупа; потовчений яч¬ 
мінь», слн. рНаії «товкти», реКаїі «тс.; 
штовхати», стел. пкхдти «штовхати, 
товкти»; — псл. рьхаїі, ріхаїі; — спо- 
ріднене з лит. раізуїі «оббивати яч¬ 
мінь», лтс. раізИ «м’яти (льон)», лат. 
ріпзеге «товкти, розтирати, молоти», 
різіаге «товкти, розтирати», різіог «ме¬ 


льник; мукомол, що розтирає зерна 
вручну», гр. 7Гтіаасо «товчу, подріб¬ 
нюю», дінд. ріпазїі «товче, подрібнює», 
ав. різапЕ «який товче», ісл. їіз «поло¬ 
ва», двн. Теза «лушпиння на зерні», 


ЛПТІ 1 М О І У/ Г* Т 4 Л 7 тт о 
V Ш і . V Ю і ''СІ у і ІСЛ' 


'I і ГЧ І О / ГЧСі І С 4 
рю / V- Ю 


ти, подрібнювати». — Фасмер III 269— 
270; Черньїх II 36; Преобр. II 65; Вгиск- 
пег 401; МасПек Е5ІС 447—448; ЕР 4, 


111—136; НоІиЬ—Кор. 272; Младенов 
539—540: Тгаиїтапп 220—221: Вида 
КК І 300, II 514; МиКІ.—ЕпсН. III 34— 
35; Маїгепаиег ЬР 15, 165; ДУаІсіе— 
Ноїт. II 307—308; Ргізк II 614—615; 


Воізаср 740; МаугКоїег II 281; Збкаппез- 
зоп 531; Регззоіі Веііг. 153; $аиг ЕЕ 
Вгип. 113—114; Рокоту 796. — Пор. 
писати, пшенйця, пшоно. 

пхе (вигук зневаги, відрази), пху 
«тс.», пхекати, пхукати ; — п. рсЬі, ч. 


рсЬе (вигук зневаги) рсЬа, слц. рсЬі, 
рсЬії «тс.», болг. пхюй, схв. пйх(а); — 
результат фонематичного оформлення 
інстинктивного вигуку. 

[пхельний] «маленький, нікчем¬ 
ний» Нед; — неясне, можливо, запози¬ 
чене з польської мови; пор. п. рсКіа 
«блоха», рсЬеїка «блішка». 

пхгікати «рюмсати» (про дитину), 
пхинькати , [пстйнькати] «тс.», [фин- 
кати\ «схлипувати» О, [ попхенька - 
ти]', — звуконаслідувальне утворення. 

пхиць (виг.) «штовх», пхйцьнути 
«штовхнути»; — афективне утворення 
від основи дієслова пхати, паралельне 
до тиць (від тйкати); пор. ч. рісЬ. 
«штовх», рісЬ, слц. рісЬ «тс.», — Див. 
ще пхати. 

пчих (вигук, що передає чихання), 
апчхй «тс.», пчихати; — звуконаслі¬ 
дувальне утворення. — Пор. чхати. 

[пчілник] (бот.) «головатень круг¬ 
логоловий, ЕсЬіпорз зрЬаегосерЬаІиз 
І..; очиток дикий, ЗесІиш ІеІерКіит 1^.» 
Мак, [пчівник] «редька дика, КарЬапиз 
гарЬапізІгиш Е.» ВеНЗн, Мак, [пчів- 
няк] «тс.»; — р. [пчельнйк] «меліса лі¬ 
карська, Меііізза оїіісіпаїіз Е.», п. 
рзгегеїпік «тс.», слц. усеїпік «змієголов¬ 
ник австрійський, ОгасосерЬаіит аиз- 
їгіасиш Е.», вл. рсоіпіса «змієголовник 
молдавський, ОгасосерЬаіит тоїсіауі- 
сит Е.», м. пчелник «меліса лікарсь¬ 
ка», схв. пчелшак «тс.»; — псл. *Ьь- 


сеіьпікь «вид медоносної трави; місце, 


тт/"' о^ит/'Фт пгг Лп рп'т’/' &гг\ігі п 

ДV- і и\_л ч^аі сх і иД/т\.іл 


^іоирспс 


від *ЬьсеІа «бджола»; назва зумовлена 


медоносністю відповідних рослин, ЯКІ 


приваблюють бджіл. — БСЗ 28, 286. — 
Див. ще бджола. 

пшенйця (бот.) «ТгіЕсит Б.», [пша- 
нйця] «тс.» Нед, [пшеничанка] «пше¬ 
нична солома» НикСгЛ, пиіеничйна , 
[пиіенйчисько] «пшеничище», пшени¬ 
чище, пшенйчнище ,• [пшенйчник] «бі¬ 
лий пшеничний хліб; (ент.) пильщик, 
СерЬиз ру§;шаеиз Нед», [пшенйчниця] 
«пшеничнище О; пшенична солома», 
[пиіеничнянка] «пшеничнище» О, [пиіе- 
нйиіниця] «пшенична солома», пше- 


647 




пшенйчка 


пюре 


щічний] — р. бо лг. тиенйца , бр. 
пиіаніца, др. пьшеница , п. рзгепіса, ч. 
рзепісе, слц. нл. рзепіса, вл. нл. рзегі- 
са, полаб. разіпаіса, м. пченица, схв. 
пиле ница, слн. рзепіса, стел, пьшеницд; 
— псл. рьзепіса, похідне утворення від 
рьзепо «пшоно». —‘ Коваль 40—41; 
Фасмер III 417; КЗСРЯ 375; Львов 
Лексика ПВЛ 152—153; Вгискпег 446; 
МасЬек Е8ЛС 496; МасЬек Лт. гозії. 
285; НоІиЬ—Кор. 303; 8сЬиз1:ег-8е\ус 
1181; Младенов 537; Мозгупзкі Р2ЛР 
264; РЛ 1959/5, 228; К2 79/1—2, 80; 
Сабаляускас Какзїи кг. ЕпсігеІІпаш 
224. — Див. ще пшоно. 

пшенйчка 1 «качан кукурудзи; [ку¬ 
курудза, 2еа Б.; вид узора у вишивці; 
ракова ікра]», [пиленка] «кукурудза» 
Мак, пшінка «[тс. Мак]; качан куку¬ 
рудзи»; — р. [пшенйчка] «кукурудза», 
п. рзгепіса Іигеска «кукурудза»; — по¬ 
хідні утворення від пшениця, пшоно ; 
назви зумовлені придатністю кукуру¬ 
дзи в їжу, а також схожістю стебла і 
суцвіття кукурудзи до проса, а зерна 
деяких сортів кукурудзи до зерна пше¬ 
ниці. — Див. ще пшенйця, пшоно. 

[пшеничка 2 ] (бот.) «заяча салата, 
Еісагіа уегпа Нисіз. (Еісагіа гапипсиїоі- 
сіез КоїЬ.); зірочки, Оа^еа ЗаІізЬ.; ряс¬ 
тка зонтична, ОгпіїЬо^аІит итЬеІІаїит 
Б.; проліска дволиста, Зсіїїа Ьіїоііа Б.» 
Мак, [пшенка] «підмаренник справж¬ 
ній, Сїаііит уегит Б.» Мак, пшінка 
«[тс.]; заяча салата», [ пшонка ] «заяча 
салата» Мак; — п. рзгопка «заяча са¬ 
лата», рзгепіес «перестріч, Меіатру- 
гит Б.», ч. рзепіска «тс.»; — назви, 
пов’язані з пшоно, пшениця; первісно 
так були названі заяча салата і рястка 
зонтична за ознакою придатності в їжу 
їх бульб (цибулинок); на інші рослини 
ці назви перенесено за зовнішньою 
схожістю (напр. проліски дволистої до 
рястки зонтичної) або ще за якимись 
ознаками. — Анненков 235; МасЬек 
Лт. гозїі. 50, 267—268. — Див. ще 
пшенйця, пшоно. 

пшик (вигук, що передає коротке 
шипіння), [пшук] «пшик» Нед, пшика¬ 


ти; — р. пшик у бр. пшьік , п. рзукас 
«шикати, сичати, шкварчати»; — зву¬ 
конаслідувальне утворення. — Пор. 

шйкати. 

пшикач, пштикач — див. пиш- 
кач. 

пшоно «крупа з проса; [просо, Ра- 
пісит егиз £аІ1і Б. Мак]», [пшбнник] 
«суп із пшона» ЛексПол, [пшеничник] 
(бот.) «сорго, Зог^Ьит Б.» Мак, [пшо¬ 
няний «млинець із пшона», пшоня¬ 
ний; — р. пшено , бр. пшано, др. 
пьшено , п. рзгопо, ч. рзапо, рзепо, 
слц. рзепо, схв. пшена, шена «вид ко¬ 
нюшини», слн. рзепо «очищене зерно, 
пшоно», стел, пьшено; — псл. рьзепо, 
субстантивований дієприкметник (чол. 
р. *рьзепь) від рьхаїі «товкти»; назва 
зумовлена тим, що для одержання пшо¬ 
на необхідно обтовкти зерна проса; — 
споріднене з дінд. різїат «борошно», 
різІаЬ «товчений», прус, зотрізіпіз 
«хліб з борошна грубого помелу». — 
Булаховський Нариси 78; Коваль 41; 
Фасмер III 417; КЗСРЯ 375; Преобр. II 
158; Львов Лексика ПВЛ ^ 152—153; 
Вгискпег 446; МасЬек ЕЗЛС 496; Но- 
ІиЬ—Кор. 303; Критенко Вступ 528; 
Мейе ОЯ 27; МікІ. Е\У 270; Меіііеі 
Еїисіез 445; Тгаиїтапп 220—221; Ме- 
гіп§ег \УЗ 1, 26; 5, 85; Локі Ла§іс- 
ЕезїзсЬг. 482; АУаІсІе—Ноїт. II 360. — 
Див. ще пхати. 

пюпітр; — р. пюпйтр , бр. пю¬ 
пітр , болг. пюпйтьр ; — запозичення 
з французької мови; фр. риріїге (роиі- 
рііге) «пюпітр; пульт» походить від 
лат. риіріїит «дощаний поміст; трибу¬ 
на, кафедра, сцена». — СІС 2 698; Фас¬ 
мер III 422; Черньїх II 89; Баигаї 597. 
— Див. ще пульт. 

пюре; — р. болг. пюре бр. пюрз, 
п. ригее, ріиге, ч.. ригее, слц. руге, м. 
пире, схв. пйре , слн. ріге; — залози-, 
чення з французької мови; фр. ригее 
«пюре, відвар, протертий суп» утворе¬ 
не від фр. ст. ригег «очищати, чисти¬ 
ти», яке походить від пізньолат. рОгаге 
«очищати», пов’язаного з рйгиз «чис¬ 
тий». — СІС 2 698; Черньїх II 89—90; 


648 





п’явка 

КЗСРЯ 376; Скорчев БЕ 1956/2, 168; 
Кораіігізкі 804; Ваигаї 597; Оаті1І5сЬе§- 
733. — Див. ще пуризм. 

п’явка «черв’як, який ссе кров, Ні- 
гисіо Б.; [синяк від удару ціпком; крово¬ 
пивця]», [плівка] «п’явка» Нед, [гія- 
ва.к] «здирник» О, п/ явная. «[п’явка 

ВеУг]; (ент.) Оиіегпа Ог. СУМ, Г», 
[п 9 явище] «заросле озеро; заболочена 
низина, яр, порослий лісом» Ч, [п'я- 
вошник] «трясовина, рідке болото; ни¬ 
зина, поросла лісом» Ч, п'явуишик 
(зоол.) «вид молюска», [пиявка] «п’яв¬ 
ка медична» ВеЛ; — р. пиявка, пьяв- 
ка у бр. п'яука , др. пиявица, п. руа\у- 
ка, полаб. ра§;а\уеісіа, ч. рцаука, рі]а- 
уєс, слц. руауіса, болг. пиявица , м. па - 
/авица , схв. пщавица , слн. руаука; — 
псл. р^ауька, рцауіса, пов’язане з 
рцаїі, ітеративом від рііі «пити». — 
Фасмер III 271; КЗСРЯ 340; Цьіганен- 
ко 344; Преобр. II 64; Вгйскпег 405; 
МасЬек ЕЗЛС 448—449; ІІоІиЬ—Буег 
374; Младенов 425; Віеіїеісіі: 2Г51РН 20, 
373. — Див, ще пйти. 

[п’явчати] «пищати (про птахів)» 
ВеЗа, [пиявчати] «тс.» ВеЗа; — звуко¬ 
наслідувальне утворення типу нявча¬ 
ти, скавчати. 

п’ядак (ент.) «гусінь родини Оео- 
теШйае», п'ядун , [п'яденйця Нед] 
«тс.»; — р. пяденица , бр. пядзенік ; — 
похідне утворення від п'ядь ; назва зу¬ 
мовлена тим, що ці гусениці, пересу¬ 
ваючись, підтягують задній кінець че¬ 
ревця, потім витягають тіло вперед і 
переносять точку опори знову на гру¬ 
ди, ніби вимірюють довжину п’яддю 
(пор. р. землемер «п’ядун», лат. §ео- 
теїгїсіае «п’ядуни», від ^еотеігіа «зем¬ 
лемірне мистецтво, геометрія»). - 

Горностаев '246; Станек 345. — Див. 
ще п’ядь. 

[п’ядик] (бот.) «плаун булавовид¬ 
ний, Бусоросіішті сіауаішп Б.» Мак, 
[ п'ядаки ] «плаун колючий і булавовид¬ 
ний, Бусоросііит аппоііпит еі сіауаіит 
Б.» Г, Нед, п'ядич «плаун, Бусоросііит 
Б.»; — пов я за не з п ядь\ назва зумов¬ 
лена тим, що плауни мають розгалу- 


п’яло 

жені стебла, ніби розтягнуті пальці. — 
Див. ще п’ядь. 

п’ядь, [п’ядити] «міряти п’яддю; 
повзти (про гусеницю); прагнути, дося¬ 
гати, домагатися», [поп ядник] «пред¬ 
мет мірою в одну п’ядь» Нед; — р. 
пя.дь г бр. пядзя. } др пядь # пяда, п. 
рі^сіі, ч. рісГ, слц. ріасГ, вл. ріесіД нл. 
рег, болг. педя у м. педа у схв. пед у слн. 
реи, стел, іі/одь, — псл. р^иь, утворене 
за допомогою суфікса -сіь від р§4і «натя¬ 
гувати» як позначення довжини, що ви¬ 
мірюється розтягнутими пальцями; — 
споріднене з лат. репсіо «зважую; маю 
вагу», лит. зріпсІІБ «п’ядь», ст. зрагісіуіі 
«натягувати», двн. зраппа «п’ядь», нвн. 
зраппеп «натягувати», Зраппе «п’ядь». — 
Винник 17—18; Фасмер III 423; Чер- 
ньіх II 90; КЗСРЯ 376; Цьіганенко 385; 
Преобр. II 165; Потебня РФВ 4, 221; 
Вгйскпег 412; МасЬек ЕЗЛС 448; Но- 
ІиЬ—Кор. 272; ЗсЬизІег-Зеу/с 1075; 
Младенов 416; Зкок II 629—630; 2иЬа- 
їу АГЗІРЬ 16, 408; МеШеІ Еіисіез 264; 
МЗЬ 11, 311; Тгаиітапп 219; Регззоп 
Веііг. 406, 412, 588; Таїсіє—НоГт. II 
280; Маігепаиег ЬЕ 15, 168. — Див. 

ще п’ясти. — Пор. путо, п’яло, 
п’ята. 

п’ялйти — див. п’яло. 

[п’ялка] «стравохід»; — неясне. 

[п’яло] «вилки, на яких розвішу¬ 
ють шкіру; диби, пристрій для підвішу¬ 
вання колиски Л», [п 9 яла] «диби Л; 
станок для плетіння решіт ЛексПол», 
[п* яли] «дві палки для натягування 
ятера» О, [п'ялйло] «вилки, на яких 
розвішують шкіру», п'яльці «рама для 
вишивання», [п'яльце Нед, п'яльця ] 
«тс.», [п'Іла] (мн.) «пристрій для розтя¬ 
гування шкіри», [п'їлйна] «брусок у 
п’їлах», [п'ялйти] «натягувати; мучи¬ 
ти» Нед, [вп'ялити] «впрягти, встро¬ 
мити» Ж, [впілйти] «тс.» Ж, [вп'яли¬ 
тися] «вплестися» Ж, [сп'ялйти] «як- 
небудь збудувати, зіп’ясти» Нед, \сп я- 
лйтися] «спираючись одне на одного, 
підвищуватися», [сплєюватися] «тс.» 

\ ^. А п гЛ „А ..... . 

іт, - р. [илли[ ллио, ир. иплоЦої 

«п’яльці», ч. ст. расіїа «знаряддя для 


649 




п’янйй 


п’ястй 


катування», слц. ріасіїо «дерев’яний 
брусок, що вкладається в пащу твари¬ 
ни, щоб вона не могла їсти», схв. про- 
пело «розп’яття»; — псл. *р§(і!о «зна¬ 
ряддя для розтягування», пов’язане з 
дієсловом р§1і «натягувати». — Фас- 
мер III 423; Черньїх II 90; КЗСРЯ 376; 
Трубачев ^ Зтимология 1963, 38; Ма- 
сЬек ЕЗЛС425. — Див. ще п’ястй. — 
Пор. путо, п’ядь, п’ята. 

п’янйй, п'янкйй, п янлйвий, п'яну¬ 
ватий, п'янючий, [ гіяндйга ] «п’яню¬ 
га» Нед, [п'янйцтво] «пияцтво», [п'я- 
ницюга] «п’янюга», п'янйця, п'яничка, 
п'янка, п'янство, п'янцюга, п'янюга, 
п'янюжка, п'янйти, п'яніти, п'яніша¬ 
ти, п'янствувати , [п'янчити] «пиячи¬ 
ти», доп'яна, доп'яну , [ нап'яно] «до¬ 
п’яна» Ж, оп'яніти, [оп'янчитися] 
«упитися», [підп'яний] «напідпитку», 
по-п'яному, [преп'яненний] «дуже п’я¬ 
ний» Нед, [розп'янйчити] «поробити 
п’яницями», [розп'янйчитися] тж, сп’я¬ 
нений, сп'янілий, сп'яніння , [сп'янчй- 
ти\ (безос.), [сп'янчйтися], сп'янюва¬ 
ти, сп'яна, сп'яну , [уп'янчити] «оп’я¬ 
нити, запаморочити» ВеУг; — р. пья- 
ньій , бр. п'яни , др. пияньїи, пьяньїи , 
п. рцапу, ч. слц. ррап «п’яниця», вл. 
р]апу, нл. ррапу, болг. пиян, м. пщан, 
схв. пщан, слн. ррап, стел, пишгь; — 
псл. рьїапь, пов’язане з рраіі, ітерати¬ 
вом від рііі «пити»; — паралельне до 
дінд. руапаЬ «п’яний». — Фасмер III 
422; Черньїх II 89; КЗСРЯ 340, 376; 
Цьіганенко 344; Преобр. II 64; Вгиск- 
пег 405; МасЬек Е$ЛС 452; НоІиЬ— 
Кор. 274; Зсйизіег-Зешс 1072; Младе- 
нов 425; 2иЬаїу ЬЕ 28, 24; Міккоіа РІгзІ. 
§г. І 122; МаугЬоІег II 349. — Див. ще 
пити. — Пор. п’явка, п’ялка. 

п’яниця, п'янка, п’янушник — 
див. пияки. 

п’янишник (бот.) «азалія понтійсь- 
ка, Ахаїеа ропїіса Р. (Ккосіосіепсігоп Па- 
уигп Ооп.)» Мак, п'янйиіник косматий 


ли„ и: - ~. 4._т тт_ ... 

«лпоиоиепш он лиьиіиш ь.» пе д, — р. 

[пьянйчник] «азалія понтійська; КЬосІо- 
сіепсігоп сЬгузапїЬит», вл. р]апка «ду¬ 
рійка, ЬоПит Іетиіепїит Ь.», нл. рі]ап- 


ка, м. пи/анец «тс.», схв. пенишнйк 
«п’янишник косматий»; — пов’язане з 
п'яний; назва зумовлена тим, що ці рос¬ 
лини мають одурманюючі властивості 
(пор. р. [пьяная трава] «азалія»). — 
Шамота 108; ЗсЬизІег-Зешс 1072. — 
Див. ще п’янгій. 

[п’ярґи] «дрібна гірська порода, ще¬ 
бінка» ВеУг; — запозичення з польсь¬ 
кої мови; п. ріаг§ «щебінь» пов’язу¬ 
ється з ріегг^а «перга». — Вгцскпег 
405, 411. —Див. ще перга. 

п’ястй «випинати; витріщати», пну- 
ти , [п'яти Нед, пняти Нед] «тс.», 
п'ястися «підніматися, видиратися; тяг¬ 
тися; напружуватися, тужитись», п'яти- 
ся, пнутися «тс.», п'ясток «кисть ру¬ 
ки», [п'ястук] «кулак», п'ясть «кисть; 
[кулак]», відпинати, відіп'яти, віді¬ 
пнути, відіп’ясти, [допинати] «закін¬ 
чувати натягування; добиватися, дома¬ 
гатися; красти; допікати, притискати», 
запинати, запнути, зап'ясти, запи¬ 
нало , [запйначка] «запинало», [зап'яс¬ 
тний] «манжета (вовняна)», зап'яс¬ 
ток, [ зап'ясть ] «втулка» Ж, зап'яс¬ 
тя, [зап'ясця] «залізні бруски на вну¬ 
трішніх боках осі», зап'ятий, зіпну¬ 
тися, зіп'ястйся, зупйн СУМ, Ж, 
зупинка СУМ, [«розділовий знак» Г, 
Ж], зупинити, зупиняти, [наввйпин- 
ки] «натягнуто, рівно» Ж, [ обпиначка ] 
«велика хустка» Ва, [обпйнка] «обгорт¬ 
ка, жіночий одяг замість спідниці», [ об- 
пінанка] «велика суконна хустка» Л, 
[обпінянка, опйнянка] «тс.» Л, [вп'я¬ 
тий] «тісно прилягаючий, обтягнутий» 
Ж, переп'ястй «перегородити», пере¬ 
пнути, перепинати , [переп ятйти] 
«тс.», [перепинка] «залізний прут, що 
з’єднує окремі деталі; підойма» О, [пе- 
репонина ] «ремінчик; яким зшивають 
носи постолів» О, [переп'ят] (у виразі 
переп'ят устати «стати комусь на 
дорозі, перегородити комусь дорогу»), 
передп'ястя, [попйнка] «єпитрахиль», 
припинати, припнути , [припиначка] 
«мотузка, якою прив’язують худобу для 
пасіння», [прйпинки] «бант, стрічка 
для стягування; панталони у жінок; на- 


650 







п’ястй 


п’ятерник 


колінник (для зігрівання)», ґіршіін, 
[прйпісток] «зап’ястя» Нед, припбна, 
[прип'ять] «прив’язь» Пі, розіпнути, 
розіп'ястй СУМ, УРС, розпинатель, 
ровпйнка «розпірка», [розпінки] «дрю¬ 
ки, на яких розпинають шкіру» ВеЛ, 
розп'яття, розіпнений, розіпнутий, 
розіп'ятий, розп'ятий, спинати, спи¬ 
натися , [спинити] «поставити (твари¬ 
ну) на задні ноги» Бі, [спйнцюватися] 
«спинатися» Нед, [спинятися] «става¬ 
ти на диби» Бі, сп'ястй , [сп'яти] «зі¬ 
п’яти» Нед, [спінка] «запонка», [спо- 
на] «тс.», [ суп'ятйтися ] «зупинити¬ 
ся», супбня «ремінь для стягування хо¬ 
мута», супонити «стягувати хомут; би¬ 
ти паском», [упинатися] «відмовляти¬ 
ся» Пі, [упняти] «зв’язати» Нед, [уп'я- 
ти] «тс.», [упін] «стрічковий канат для 
прив’язування» тж, [упбн] «прив’язь», 
[упбна] «пута, стрічка, мотузок» Нед, 
[упоня] «посторонок», [упятий] «при¬ 
в’язаний» Нед; — р. [пнуть] «напина¬ 
ти», бр. пяць «тс.», др. пяти «розтягу¬ 
вати», п. рщс зі§ «дертися», ч. рпоиіі 
«простягати, зв’язувати», ст. ріеіі «п’я- 
сти», слц. рпиі’ за «стирчати», рпіеі’ за 
«тс.», вл. ріес- «натягувати», нл. рез, 
болг. пьна «тс.», схв. піти «піднімати, 
витягувати нагору», слн. реіі «натягу¬ 
вати», стел, пати «напинати»; — псл. 
р$1і, рьпр; — споріднене з лит. ріпіі 
«плести, звивати», рупб «гірлянда», рі¬ 
па! (мн.) «лоза для плетіння», лтс. рїі 
«плести», ріпе «коса (волосся)», гот. 
зріпап «прясти», нвн. зріппеп «тс.», 
зраппеп «натягувати», англ. зріп «пряс¬ 
ти», вірм. Ьепит «тчу, зшиваю», гр. 
7ГЄУорш «працюю», тгоуод «важка пра¬ 
ця», тох. А рап\у-, В рапп- «тягнути, 
натягувати»; іє. *(з)реп- «натягувати, 
прясти», пов’язане з *зре(і)- «тягти, 
прясти». — Фасмер III 292; КЗСРЯ 
334; Преобр. II 167—168; Вгііскпег 
405; МасЬек ЕЗЛС 464—465; НоІиЬ— 
Кор. 274; ЗсНизІег-Зешс 1074—1075; 
Младенов 538; Мартьшов Язьік 81; ВП- 
£а КК II 514; МііЬІ — Епсіг. III 232, 
234; Тгаиїтапп 219; Егпоиі—Меіііеі 
878; Ресіегзеп КеІБ Ог. І 114; НйЬзсЬ- 


тапп Агт. 446; Бібєп ІР 19, 332; Аіі- 
геїтііііег 2Г5ІРЬ ЗО, 324—325; КІеіп 
1489; К1и§е—Міігка 465; Ргізк II 504— 
506; Воізаср 766—767; Регззоп Веііг. 
412; Рокоту 988. — Пор. запона, пи- 

НЙТИ, путо. 

п’ята, п'ятка, п'ятнйк «дверний 
гак», [безп'ятко] «чорт», [вйсп'яток] 
«задник, закаблук» Ж, зап'ятки , [за¬ 
п'яток] «задня частина п’яти, задник, 
закаблук», [нап'яток] «короткі шкар¬ 
петки, що надягаються на п’яти і паль¬ 
ці» Куз, підп'ятник, підп'яток; — р. 
бр. пята , др. пята, п. рфіа, ч. раїа, 
слц. раїа, вл. ріаіа, нл. реіа, полаб. рр- 
1а, болг. пета , м. схв. пета , слн. реіа, 
стел, патд; — псл. рріа «п’ята, нога, 
копито», пов’язане з рріі, рьпр «розтягу¬ 
вати, напинати»; — споріднене з лит. 
репііз «обух», репііпаз «шпора», прус, 
репііз «п’ята», афг. рйпба (з *рап1а) 
«тс.». — Фасмер III 424; Черньїх II 90; 
КЗСРЯ 376; Цьіганенко 386; Преобр. II 
166; Вгйскпег 412; МасЬек^ЕЗЛС 437 
НоІиЬ—Кор. 266; 8сЬиз1ег-8е\ус 1072 
Младенов 420; Вй§а КК І 472, II 513 
Тгаиїтапп 214; Зндзелин СБЗ 196 
Маїгепаиег БР 15, 175; Регззоп Веііг. 
412; ЗресЬІ 225. — Див. ще п’ястй. — 
Пор. оп’ять, п’ятий, п’ятра. 

[п’ятак] (бот.) «роман, СЬгузапІЬе- 
шигп ІеисапІЬетит Б. Мак; айстри 
До», [п'ятаківці] «айстра степова, Аз- 
Іег ашеїіиз Б.» Мак; — пов’язане з 
п'ятак «п’ятикопієчна монета»; назва 
зумовлена тим, що серединки квітів 
цих рослин нагадують жовту моне¬ 
ту. — Див. ще п’ять. 

п’ятдесят, п'ятдесятка, п'ятдеся¬ 
тий; — р. пятьдесят , бр. пяцьдзесят, 
др. пятьдесять , п. рірссігіезщі, ч. ра- 
безаі, слц. раї’сіезіаі, вл. ріессігезаі, нл. 
резіазеї, болг. петдесет , м. педесет, 
схв. педесет , слн. ' реісіезеї; — псл. 
рріь безмін, букв, .«п’ять десятків». — 
Цьіганенко 387; НоІиЬ—Кор. 271. — 
Див. ще десять, п’ять. — Пор. вісім¬ 
десят. 

[п’ятерник] (бот.) «перстач повзу¬ 
чий, Роїепїіііа геріапз Б.» Мак, [п'ят- 


651 





п’ятий 


п’ять 


ниця, п'ятиця] «тс.» Мак; — п. рфсіог- 
пік, [рі^сіегпік] «тс.»; — пов’язане з 

п’ять п’ятрпп- нячвя ч\7МГшгтрня тим 

що листки рослини складаються зде¬ 
більшого з п’ятьох листочків (пор. р. 
[пятилйстник], ч. реііргзіка, болг. пе- 
топрьстче, м. петолист, схв. пе- 
топрст, петдпрстац «тс.»). — Див. 
ще п’ять. 

п’ятий — див. п’ять. 

п’ятнадцять, п' ятнадцятеро, п’ят¬ 
надцятий; — р. пятнадцать, бр. 
пятнаццаць , др. пятьнадесять, п. 
рфчпазсіе, ч. раїпасі, слц. рашазі:’, вл. 
р)аіпасе, нл. резпазсо, болг. петнаде - 
сет, м. петнаесет, схв. петнаест , 
слн. реіпаізі; — псл. р$їь па без^іе, 
букв, «п’ять на десяти». — КЗСРЯ 
376; Цьіганенко 387; МасЬек ЕЗЛС 
447; НоІиЬ—Кор. 271. — Див. ще де¬ 
сять, на 1 , п’ять. — Пор. дванад¬ 
цять. 

п’ятниця, [п'ятінка], п'ятничний 
СУМ, Нед; — р. пятница , бр. пят- 
ніца, др. пятьница , п. рщ/ек, ч. раіек, 
слц. ріаіок, вл. р]аік, нл. реік, болг. 
петьк, м. схв. петак, слн. реіек, стел. 
пат^ьїсь; — пов’язане з п'ятий як на¬ 
зва п’ятого дня тижня. — Кочерган 
УМЛШ 1967/1, 26—30; Фасмер III 
425; Черньїх II 90; Цьіганенко 387; Пре^ 
обр. II 166; Вгискпег 412; МасЬек Е5ЛС 
447; 5сЬиз1ег-Зе\Ус 1072—1073. — Див. 
ще п’ять. 

[п’ятнб] «пляма, знак Нед; тавро 
Куз», [петьмб] «пляма», [ п'ятнушка ] 
(ент.) «капусник, Машезіга» Нед, [п'я- 
тнатий] «плямистий, строкатий» Нед, 
[ п ятнувати ] «таврувати (худобу) Г; 
ганьбити; штемпелювати Нед»; — р. 
пятнб, др. пятьно «тавро, печатка, 
знак», п.. рі^ігіо, рціпо «тавро; печать; 
клеймо», болг. петнб, м. петно] — 
псл. *р§1ьпо «слід, знак» (очевидно, 
спочатку в мові мисливців) утворене 
від р$1а «п’ята, нога, копито» (пор. 
співвідношення нвн. $риг «слід»: Зрогп 
«шпора»); спроба зближення з лат. ріп- 
§о «малюю», дінд. рііі§аЬ «червонува¬ 
тий, коричневий», рігцагаЬ «червонува¬ 


тий, золотистий», рііікїе «малює» 
(Ильинский РФВ 74, 130; Младенов 
420; Реїегззоп АЇБІРЬ 36 149- ВЗ! 
АУогізі. 73) викликає сумнів. — Фас¬ 
мер III 425; КЗСРЯ 376; Преобр. II 
166; Вгискпег 412; Маігепаиег ЕР 15, 
175; Зндзелин СБЗ 196; В0§а КК II 
300. — Див. ще п’ята. 

[п’ятра] (у гончаря) «полиці, на які 
кладеться готовий посуд», [ п'ятрйни\ 

«тг >•> \пятг)п\ алпдрпуа Пі- — п \пят - 

-- — Г . І-*---* 

ра, пятерь ] «навіс або поміст висту¬ 
пом», др. пятро «поглиблення», п. рфі- 
го «поверх», ч. слц. раіго «поверх; під¬ 
небіння», вл. ргаіг «комора», нл. рзеїз 
«сінник», полаб. ргрігй «крокви в комо¬ 
рі», схв. петар «вид даху», слн. реіег 
«дощаний поміст, підлога горища», реї- 


го «сінник, клуня»; — очевидно, псл. 
*р§іго, можливо, утворене за допомо¬ 
гою суфікса -їго від р<Ді «пнути»; деякі 
дослідники (Мегіп§ег АУиЗ 1, 194) роб¬ 
лять спробу зближення з лат. ропз, 
ропііз «міст» (проти АУаІгіе—Ноїш. II 
336); форма *рг$Іго (з *р§іго) в деяких 
слов’янських мовах пояснюється впли¬ 


вом з боку слова ргеїаіі «прятати»; 
спроба пов’язання з гр. цєАадроу «да¬ 
хова балка» (МасЬек ЕЗбС 438) недо¬ 
статньо обгрунтована. — Фасмер III 
425; Преобр. II 166; Брандт РФВ 23, 
292; Грюненталь ИОРЯС 17/4, 137; 
Вгискпег 412; НоІиЬ—Буег 363; ЗсЬиз- 
їег-3е\>/с 1168; ОІезсЬ II 832—833. — 
Див. ще п’ястй. 

п’ять, [ петерня ] «копа, що склада¬ 
ється з 50 снопів; п’ять пальців руки» 
Л, [петечбк] «місце для смолокуріння» 
Л, [петеренка] «дитяча’ іграшка» 
ЛексПол, п'ятак, п'ятачок [п ятач- 
чя] «п’ятаки», п'ятерйк «міра або 
предмет з п’яти частин; п’ятикінна уп¬ 
ряжка», [п'ятерйця]. «ляпас» Бі, п'яте¬ 
ро СУМ, О, [п'ятйна] «п’ята части¬ 
на», п'ятірка, п'ятірня, п'ятірочник, 
п'ятка, [п'яток] «п’ятка (гроші)» Нед, 
[п'ятуха] «гречка, посіяна на п’ятий 
тиждень після Світлої неділі» Бі, п'ят- 
чйна «п’ять карбованців», [п'яташний] 
«вартий п’ятака», п'ятий, п'ятірнйй ; 


652 






п’ять 


пяц 


— р. пять , бр. пяць , др. пять, п. рі$с, 
ч. реї, слц. раї*, вл. ріес, нл. рез, 
полаб. рцї, болг. пет , м. пет, [пент], 
схв. пет, слн. реї, стел, пать; — псл. 
р$іь, похідне від р§Ть «п’ятий»; — спо¬ 
ріднене з лит. репкі «п’ять», репкіаз 
«п’ятий», лтс. ріесі «п’ять», гот. двн. 
їітї, нвн. Гипі, англ. їіує, дірл. соіс 
«тс.», сбісегі «п’ятий», гол. регпре 
«п’ять», лат. ^иIп^ие «тс.», риіпіиз 
«п’ятий», гр. тгєутє «п’ять», тгєртгтос 
«п’ятий», алб. резе «п’ять», вірм. Ьіп§, 
дінд. рапса, раїікіГЬ «тс.», рапсаіЬаЬ 
«п’ятий», ав. рапса «п’ять», тох. А рап 
«тс.», рапі «п’ятий», В різ «п’ять», 
рііікіе «п’ятий»; іє. *репкие «п’ять», 
*репкиіо5 «п’ятий». — Фасмер Ш 426; 
Черньїх II 90—91; КЗСРЯ 376; Цьіга- 


ненко 386—387; Преобр. II 167; Вгиск- 
пег 412; МасЬек ЕЗІС 447; НоІиЬ—Ьу- 
ег 370; ЗсЬизІег-Зеу/с 1074; Младенов 
420; Лукінова СМ V 63—65; Кагиііз II 
42—43; Семереньи ВЯ 1967/4, 9—10; 
КІеіп 595; АУаІсІе—Ноїт. II 407—408; 
Ргізк II 506—507; Воізаср 767—768; 
МауіТюїег II 187; Рокоту 808. — Пор. 
пунш. 

[пяц] «площа; ринок» ВеУг, [пяц- 
ний] «купований» Яворський; — запо¬ 
зичення з угорської мови; уг. ріас «ри¬ 
нок, базар» походить від іт. ріагга 
«площа; ринок», яке зводиться до нлат. 
*р1аіїеа (< лат. ріаіеа) «місце, відкри¬ 
тий простір, вулиця». — Лизанец 617; 
МРІТЕ5г III 180—181; Мезїіса 1185. 
— Див. ще плац. 




Наукове видання 

СЛОВНИКИ УКРАЇНИ 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ 

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ 

СЛОВНИК 

УКРАЇНСЬКОЇ 

мови 

у СЕМИ ТОМАХ 
Том четвертий 

Н-П 


УКЛАДАЧІ 

Болдирєв Ростислав Васильович, 


Коломієць Віра Титівна 

, 

Критенко Афанасій Прокопович 

Мельничук Олександр Савич 



Півторак Григорій Петрович, 

Пономарів Олександр Данилович, 
Скляренко Віталій Григорович, 

Стоянов Іван Андрійович, 

Ткаченко Віктор Андрійович, 

Ткаченко Орест Борисович, 

Шамот а Алла Миколаївна 

Київ, видавництво «Наукова думка», 2003 


Оформлення художника Н. М. Абрамової 
Художній редактор І. П. Савіщька 
Технічний редактор Т. С. Березяк 
•Коректор Л. М. Козлеико 
Комп’ютерний набір В. Г. Каменькович, 

М. А. Кравченко 

Комп’ютерна верстка Л. М. Каткової 


Підп. до друку 08.01.2003. Формат 70x100/16. Папір офс. № І. Гарн. Антіква. Офс. друк. Ум. друк. арк. 53,3. 
Ум. фарбо-відб. 54,6. Обл.-вид. арк. 65,0. Наклад 1000 прим. Зам. 2—460. 

Видавництво «Наукова думка». Р. с. № 05417561 від 16.03.95. 

01601 Київ І, вул. Терещенківська, 3. 

Виготовлено в ЗАТ «Київська книжкова фабрика». 

01054, Київ-54, вул. Воровського, 24. 

Свідоцтво: серія ДК № 787 від 28.01.2002. 



Етимологічний словник української мови: У 7 т, / Ред- 
Е88 кол.: О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук, дум¬ 
ка, 1983 — . — (Словники України). 

І8ЇШ 966-00-0816-3 

Т. 4: Н—П / Уклад.: Р.В. Болдирєв та ін.; Ред; тому: 
В.Т. Коломієць, В.Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. 

I8ВN 966-00-0590-3 

Четвертий том словника містить слова на літери Н—П. У ньому по¬ 
дається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх 
зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалек¬ 
тів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’яза¬ 
них із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів 
іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена 
людей, поширені в Україні. 

Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, ви¬ 
кладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів. 

4602020000 - 002 

Е-24 - 2003 ББК 81.2УКР-4 

2003 



І З В N 966-00-081 6-3 



9 789660 || 008168 ,| > 




















НАЦІОНАЛЬНА 
АКАДЕМІЯ НАУК 
УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА 
ім. О. О. ПОТЕБНІ