(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Istoriia ukraïnskoï lïteratury"

Оідіїігесі Ьу ІІпе Іпіегпеї АгсИіує 

іп 2009 \л/іІИ їипсііпд їгот 

^оI^п апсі Магу А. Уагетко Роипсіаііоп 



^^Нр://VVVVVV.а^с^^ІVе.о^д/сIе^аіІ8/і8^о^ііаик^ап800Ьа^V 



ОЛЕКСАНДЕР БДР5ІНС ЬКИИ. 



ІГГі 



в 



І шшт ІІЇЇР1ЇЇ 



_ЕЛ£ -гог/ у іУ ^. {■■/'(^//^ 



7 



І. чпсть. 



с. /^ 2 

(І. і II. ДОБА. УСТНА НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ) 




У ЛЬВОВІ, 1920. 
НАКЛАДОМ КНИГАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ЇМ. ШЕВЧЕНКА. 

з ДРУКАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ЇМ. ШЕВЧЕНКА. 



Переднє слово. 

І Видане се викликане перед усім шкільною потребою, де побіч 

читаня виїіМків з наіікрасшпх творів рідної лїтерат^'рп має бути 
окремо подавана історія ппсьменьства. Одначе й ширші верстви 
осьвіченого суспільства відчл'вають потребу зазнайомити ся з роз- 
витком нашого ппсьменьства, єго старпнної і середньої доби, котрої 
історію видану проф. Ом. Огоновським (ч. І.) давно вже в продажі ви- 
черпано. Сїй добі нашого ппсьменьства, котрого великої ваги по- 
декуди у нас не доцїнюють, присьвячена ся І. часть історії ^тіра- 
їнського ппсьменьства, закінчена оглядом устної словесности на- 
родної, на котрій оперло ся наше ппсьменьство в новочасній добі. 

Друга часть, котрої печатанє розпочато, містити-ме історію 
нашого ппсьменьства аж до найновійших часів, показчик імен та 
літератури, якою користував ся автор. Крім того для унаглядненя 
тексту задумане також окреме видане додатку з Ітюстраціямп, котрі 
вимагають красшого паперу і пригіднїйшого часу для виконаня 
рптовин. 

Випускаючи в сьвіт отсю І. часть, вважаю милим обовязком 
зложити на сїм місці найщиршу подяку Ви. проф. Дровп К. Сту- 
дпнському, директорови І. Кокорудзови, проф. Дровп В. Щуратовп 
і проф. М. Тергааківцевп, що зволпли переглянути всю рукоппсь 
і подати вельхш цінні замітки, а з окрема Вп. Дровп В. Щура- 
товп, що й підчас печатаня зволив читати відбитки і при сїй на- 
годі подавати влучні поміченя і доповненя. 

Окрім того висловлюю подяку Науковому Товариству імени 
Шевченка у Львові, що коштом виложеним на се видане, допо- 
могло сему трудови П05ІВИТИ ся в печатп. 

У Львові в березні 1920. 

Ол. БарвінськиН. 



Вступні відомоети. 

. Що називаєдіо історією укі>аїнської лїтеі>ату(>и 
і яка ЄЇ Задача ? 

Літературою на;иіваем<) збір всіх умовГіх творів, 
іимії нарід від найдавнійшпх часів виявив письмом, 
І ОБОМ, мовою свої почуваня, стремлїня, свій сьвіто- 
яд і стан просьвіти в ріжнпх добах свого розвитку. Осо- 
иво в поетичних творах (віршованих чи прозових), в т. зв. 
)асніп літературі або белетристиці^) виявляє ся 
жниця духа україйськогп народу від инших народів. Тому 
тїснШшім розуміню поетичні твори (віршовані і прозові), 
>асну літературу називаємо народною літературою. 

Назва — література походить від лат. вислову 
іега (буква) і до вї обсягу належать усї писані твори, 
котрих виявило ся умове жпте народу, его почуваня, 
вітогляд, настрої їі ідеї; в тім розуміню називаємо лїте- 
ітуру також п и с ь м є н ь с т в о м. Крім писаних творів або 
ісань належать до обсягу літератури також сї словесні 
Ь'ри, що появили ся в народі й устним переказом пере- 
)дили від поколїня до поколїня, поки їх в новійших ча- 
IX не записано з народних уст. Се — уст на слове- 
аість народна (устна література) в супротивности до 
исаної літератури або письменьства. 

Письменьство на Україні служило головно д«р- 
аві, Церкві і школі, а лише постепенно проникало більше 



'; Красною літературою також белетрпстпкою (з француського 
';11е5-1еигез) називають іменно. сю вітку поетичної і прозової лїтера- 
'рп, котра обіймає лїрпку, роман, новелю і драму, а крі.ч того описи 
)Д0ри:кий. фейлетони і естетпчно-лїтературну крптпку. Авторів спх тво- 
в звуть б є л є т р и с т а м п, ■ 

ОЛ. КЛРВШСЬКПГі. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТКРАТУРП. 1 



2 

або менше в широкі народні верстви : словесність устнд 
є власностю і скарбом широких народних верств. Характе- 
ристичною прикметою української літератури є рівнобіж- 
ність і близкість устної словесностн і пнсьменьства^ 
В устній словесності! відбила ся історична доля і всі 
культурні переміни народу, почавши з доісторичної і до- 
христіянської аж до нинішньої доби. З другого боку 
в п и с ь м є н ь с т в і навіть найдавпїііші твори виявляють прп^ 
кмети ікіівої народної мови і народного житя. Протягом часу"; 
обопільниіі вплив устної словеено.сти і письменьства в ду- 
ховій творчості! народу стає пюраз спльнїйший і тїснїй- 
ший, а в XIX ст. проявив ся з повною силою. 

Історія української лїтератури зображав роз- 
виток уїсраїнського письменьства і устної словесності!. П"- 
чавпіп від паїідавнїйшіїх часів. Вона вияснює, який вшшк 
на розвитої: письменьства, письменншав та їх творів маліг 
історичні і ку.їьтурні відпосиніг: які зміни проявляли ся 
протягом часу в змістї і в формі літературних творів;/ щ< 
лособля.то а іц(і спиняло розвиток письмейьства : який вімив 
мало письменьство на своє суспільство і на іінші народи; 
лісу звязь має рідне письменьство з ипшіїми літературами. 
Л то література є зеркалом. в котрім відбивав ся дух на- 
роду, еі'о сьвітогляд і степень егп просьвіти в ріяініїх до- 
'лх, то історія літератури з<»бра;каб хід тл'льтурного роз 
літку народу і доповняє історію народу. 

2. Поділ історії української літератури. 

Протягом тпсячлітпої історії виявляли ся в україн- 
ській літературі рілхні зміни і , степені розвитку : тому дї- 
іимо історію уі:раїіісьісої лїтератури па три головні 
доби: 

/. Доба гтарнп'їіа від введеня христіяньства на }*уси 
10 упадку Даргорода ^988— 1453. р.). 

//. Доба сеі)сд)(я і?ід упадку Даргорода до виступу; 
Івана Кот.іяревського (І-ІоЗ— 1798. р.). 

7/7. ,(опи повочпсна від виступу Котляревськоі'о (1798. 
р.) до нинїшних днїв. 

І, Перша, старинна доба літератури починає ся з кведе 
иєм христіяньсп'.а н.і І 'уси ;;а кн. Ііолодимігра В. (988. р.) 



- з - 

з Визаптії (Царгорода), коли з христіянською вірою при- 
несено на Русь богослужебні книги з Болгарії, писані 
старословянським язиком (котрий названо також 
староболгарським або церковно - словянським). В сій добі 
проявляв ся в літературі вплив Византії й Болгарії, відки 
проникала просьвіта на Русь, а література в сій добі має 
в и з а н т и й с ь к о - б о ЛІ г а р с ь к о - ц є р к о в н п й характер. 
З поглядом на язик сю добу літератури молгемо назвати 
також с л о в я н с ь к о - ру с ь к о ю. 

Старинну добу ділимо на два відділи: 

1. Відділ ироцвиту пись.чельства до 1240. р. є. до на- 
паду Татар. Письменьство, котре вя^е зараня виявило твор- 
чість високої ідейної зрілості! і літературної краси, зане- 
падає наслідком татарського погрому. Київ, мати руських 
городів, зруйнований Татарами, втратив провід на Руси; 
наслідком татарських наї;ілів ослабила ся духова звязь між 
Києвом і Царгородом та південно - словяпськими землями 
(Болгарією і Сербією), особливо, к'оли ще на Балкан вдерли 
ся Турки (Латинське цїсарств^), бій на Косовім полі), бо- 
гато давних письменних памятииків загинуло, а літера- 
турна діяльність занепала. Після занепаду Києва політичне 
:китє найшло пристановиїие н Галицько - Володимпрськім 
князівстві (особливо за володарства короля Данила). 

2. Віддї'^ жктбю і іиітчісьду .гїтсрату/т (1240—1453. 
р.). Татарські наїзди надовго здер^калп просьвіту на Руси, 
а татарське ярмо, ию опісля ні;ілягло також на Галицько- 
Нолодпмирське князівство, не тіозваляло думати про іпколи, 
иросьБІту й літературу. Всел: таки і в самім Києв і пе за 
тратила ся традиція: давні памятнпкп зберегли свою стій - 
ність і повагу, а руська народність задержала своє значіне 
не тілько й старім осередку Руси, в Києві, але і в Га- 
лицько-Володимпрськім і:нязївстві, де продовжувала ся лі- 
тературна діяльність, хоч -наслідком татарського лихолїтя 
вольми з^іариїла. 

II. Друга, середня доба триває від упадку Царгирода 
(1453. р.) аж до появи „Енеїди" Івана Котляревського (17У8. 
р.) на Україні, а „Русалки Дністрової" Маркіяна ІІІошке- 
Бпча (1837. р.) в Галичині і виступу ^І>едьковича.(1 801.} на 
Г\\і.оБиш. Після злуки Га.тіпцької Руси з Польпі.ею (1340. р.). 



- 4 - 

а ще більше із злукою вел. князівства Ліітовсько-руського 
(1386. р.) з Польщею підпадає Русь постепенно латписько- 
польському і західно-європейському культурному вплпвови 
(гуманізм, реформація). Відорвана від свого головного осе- 
редка, Києва, звертає ся Русь, так сказатпб, лицем до За- ' 
ходу, входить в політичні і державні взаємини з Польиіею 
і західною Европою, Одначе мимо сих історичних подій 
^';|5ус?ке письменьство ще протягом ЦІЛОГО столітя не змі- 
іТи?гг>.ля, лише зубожіло, бо не давало ніякого нового і ці- 
кавого 35ІЇІСТОМ матеріялу; Під впливом гуманістичних тео- 
рій Заходу розвинув ся макаронічний язик (перецінювано 
кшіжнпй язиі:, а не доцїпювано народноі мови), а тіснїііша 
з'вязь Руси і Литви з Польщею, установлена Люблин- 
ською унією (1.')()9. р.), відбиває ся могучим латинсько- 
польським впливом на язиці цілого руського письменьства. 
Значінб церковно - словянського язика поза Церквою зане- 
падає, а письменний язик підпадає впливовп канцелярий- 
пого язика, виробленого на Литві під впливом білоруського 
говору з примішкою польських і латинських висловів. 
(Вильне стає одним з осередків тодішнього письмень- 
ства, а князі литовсько - т^ські, від Вптовта почавши, пе- 
реймають по галицько-во^инських князях політичний про 
від усеі Русії}. 

Однак і ся тісніййа звязь Руси і Литви з Польиіеіо 
після Люблипськоі уші побіч відемнітх сторін мала і ко- 
рпстний вплив, Чере:УПольщу приходила з західноі Европи 
иросьвіта і шкільна/ наука (церковно - схолястичного, але 
європейського хараі/теру). Ся иросьвіта і наука звернула 
літературну діяльшсть і письменьство на Руси па новий 
шлях як раз то^/коли украінській народності! загрожу- 
вала поважіїа небезпека загибели. Крім того сприяє літе- 
ратурнії! діяльности отся обставина, що окраіни Руси бе- 
руть на себе з конечности продовжене історичної праці 
і заходів Владислаг.а Варненського, Яна Ольбрахта, Л\и- 
і'монта І. (Кокоша війна) і повстає з вільного насе- 
л є н я п о г р а н и ч а — козаччина (Остап Дашкович, 
Дмитро Байда - Вишневецький, Запорожська Січ)— явище 
економічного іі суспільного характеру, появляють ся ко- 
зацькі реєстри (за Жиі'монта И. Авґуста і Баторія). Козач- 
чина при діяльній участи Церкви (братств) несе засновки 



культурного жптя щораз дальше в степи (КонашевіРі- 
Гагайдачніїй). На жаль, пізнїйші кроваві усобиці, помиль'П 
і непорозуміпя спинили отсю працю. Але найшла вона, су- 
проти макаронічного, широким народним верствам чужого 
язика, прегарний богатпй вираз в чисто - народних істори- 
чних 'думах і піснях, де відбив ся також вплив старинної 
церковно-руської і староруської поезії. — Другу, середню 
добу літератури дїлимо на два відділи: 

/. ослаб.іеиє .ґ/тературпог творчости південної Р//П!. 
Письменьство Гплої Руси. (1453 — 1669) і 

2. :іаране культурного і ре.ііґійпо-нйг^іональ'ного ві,у 
родженя південної Руси (1569—1798). 

Нові політичні, суспільні і к.з^льтурні обставини, до- 
зрі.ли до повного розвитку як раз в ^іасі Люб.тннської унії 
(козаччина, земляни ^), реорґанізація Церкви) і принево- 
лювали руське суспільство способити ся до нових умов 
і вимог духового житя тай розбудили її з просоня і без- 
Бладности, в котру попала вона в попередних столїтях куль- 
турно-національного упослідженя і безрадности. Завязки 
нового житя (церковні братства з братськими школами і пе- 
чатнями) витворюють ся в нових огнищах, спершу в ВпльнГ 
і Полоцку, потім в Острозї заходами кн. Острожського 
(Біблія, Академія), відтак заходами міщаньства у Львові 
(Ставроппгійська школа), в Києві (Могилянська Акаде- 
мія) і т. и. і стають надовго опорою просьвітіт, науки і ппсь- 
меньства цілої Руси. 

З політичним розділом і роздвобнем України в П є р е- 
л славсь кім (1654. р.) і в Андрусівськім договорі 
(1667. р.) настає знов занепад культурного житя і пись- 
меньства, котре мало в собі стілько цікавого і цінного за- 
роду. Українські иисьменнпки. учені і державнпки пере- 
ходять на службу в Московщину і заносять туди просьвіту 
і науку :) Києва, коли тимчасом старе жерело просьвітп 
чим раз більше висихає, а московська централізація в лі- 
вобічній Україні придавлює українську народність, мову 



'•) Землянами називали, під впливом устрою витвореного Лі*б- 
Слинеькою унївю, заможних людий, що замісць данини мали поставити 
одного апо йільше кінних вояків. До сеї верстви землян війшлп н^- 
тілг.ко земські по яри, але також богатніі міщани й селяни. 



й літературу. Правобічна Україна і Галицька Русь, позбав- 
лені такої опори, якою з початком XVII. столїтя був Київ 
(прилучений по Андрусівськім договорі з лівобічною Укра- 
їною стало до Московщини), підлягають щораз більше куль- 
турному і національно-полїтичному вплнвовп Польщі. 

Книжне письменьство в середній добі що до язика 
наближає ся що раз більше до живого народного слова, 
а крім того в половиш X^'I. ст. витворив ся також народ- 
ний епос в думах. 

III. Третя, новочасна доба, видала з виступленем Ко- 
тляревського (1798.) на Україні, Шашкевича в Га- 
личині (1837. р.) і Федьковича на Буковині (1801. р.) 
письменьство в живій народній М"ВІ, щиронародне також 
змістом І духом. Тимто літературу сеі доби звемо на- 
родною українською, бо обнимає всі землі заселені 
українським народом. Лише Угорська Русь не бере доси 
повної, живої участи у відродженю українського народ- 
ного житя. 

3. Подї/і язиків. 
1. Арийські або індо-европейські язики. 

Український язик (або руський, у к р а і н с ь к о - р у- 
ський, називаний деякими дослідниками також мало- або 
южноруськпм) налелліть, як і всі инші словянські язи- 
ки, до широко розвітвленої семі індоевропеііських або 
арийських язиків, котрі розвинули ся з одного спільного 
всім праязнка. Де була правітчина Індоєвропейців чи 
А рий ц їв, котрі говорили сим праязиком, годі тепер 
означити. 

Вже в доісторичнії! добі розвітвили ся Арийцї па 
дві громади: схід ноар ийську — азийську і західно- 
арийську — європейську, а за тим розвітвленєм народів 
послїдувало також розвітвлене арийського праязика на 
східно- і західно-арийські язики. 

До с X і д н о - а р и й с ь к о і г р о м а д и язикової належать 
старинні і нові індийські язики (між тими санскрит, 
важпнй задля своєї старинпости в язикових дослідах), та 
іранські язики, між ними п є рс ь к и іі і старо б а к т р и й- 



ськмїі (Зеїід, себто пояснене даванх релігійних книг), ар- 
м енський і новоперськпП. 

До з а X і д н о - а р II 1і с ь к о ї громади язиків належать : 

1) грецький язик з гс>ворами, між тими иисьменський 
говір йонсько-атїицький і говори ахайський і дорийський; 

2) альбанський язик; 3) старо-італь ські язики, між 
тими иисьменський язик латинський, і витворені з рим- 
ського лЕодового та примітки инших язиків у південній 
і західіїііі Евроиі романські язики (італійський, еспан- 
ськіїіі, портуї^альський, француський і румунський або во- 
лпський) ; 4) кельтийський (бретонський, ірийський), 
котрим ще тепер говорять в Ірляндії, Шкоїії, Валїї, Бре- 
танїї і півн. Америці; 5) ґерманські: ґотський, іслянд- 
ськіїй, норвежський, шведський і данський, анґльосаський, 
фрігіийськиїі, долїшньо-нїмецькіШ або долїшньо-саський, до- 
лїшньо-франконський або долїшньо-нпзовий (рІаіМеиібсЬ) 
і горішньо-нїмецький ; 6) балтийсько-.словянські, до 
до котрих належать: литовський, лотииіський і вимер- 
лий староируський і словянські язики. 

2, Словянські язики. 

Словянп були в доісторичній добі східними сусідами 
Нїмцїв. їх оселї сягали в тих часах на захід в область Ви- 
сли, за Карпати і в панонський низ, а на полуднє по до- 
лішній Дунай. Цілі столітя тривала прасловянська спіль- 
ність, а Словяни говорили одним спільним язиком прасло- 
вя.нським, поки перегодом з тої балтийсько-словянської 
спільності! почали виділювати ся ріжні діялектичні при- 
кмети і повільним розвитком ріжниць в говорах витворили 
ся головні словянські язики. Розселене Словян із спільних 
осель доісторичних по оселях історичних, довело до того, 
що протягом часу поодинокі говори ирасловянського язика 
пішли дорогою природного розвитку, ріжницї росли, а з ко- 
лишних говорів витворили ся окремішні, самостійні язики 
словянські. 

Словянські язики творять три громади: 
1) західно-словянські язики, до котрих зачи- 
сляєм^! вимерлий полабський, лужицько - сербський (го- 



Ь: 



рішнїй і ДОЛІШНІЙ), чеський з словацьким нарічбм ^) і полі 
ський з говором кашубським ; 

2) південо - с ловянські язики, до котрих зачі 
сляемо болгарський (званий давнїйше словенським) з ме{ 
твим староболгарським або старословянським, сербсько-хор 
ватськпй і словінський ; 

3) східно-с ловянські: московський (званий ве 
лнкоруськпм), білоруський і український (званий українсько 
руським або руським). 

Область українського я:іика займає колишні» І 
південну Росію, східну Галичину (на Підгірю аж під Та 
три), північно - східну Буковину й півн. схід. Угорщину 
а крім того оселї доволі численних переселенців у східнії 
Азії (над Амуром), в північній і південні її Америці (Зє- 
динені Держави; Канада, Бразилія). Якнебудь українськпґ 
язик одноцїлиіі, то всеж таки має він в ріжних краях свої 
окремішні питоменности, котрими відріжняє ся від пись 
менського язика. Після тих то питоменностий розріжняємо 
в українськім язицї кілька нарічій, говорів або дія.к^ктів 
(гл. низше). 



4. Христіяньство і г)>аАіота у бловян і на Руси. — 
Церковносдовянський (ста)>о6олгарський) язик. 

Першою важною подією в історичнім розвитку Словян 
бу.то введенє христіяньства. Ся подія в IX. столїтю мала 
незвичаііно велике значіне, бо побіч двох чингіиків то- 
дішньої христіянської культури в східній і в західній Ев- 
ропі, побіч грецького і латинського язика війшов у Церкві 
те третії! язик, словянський, а з Церкви такси; до всіх ца- 
рин прилюдного ;китя. Се дало почин першій словянській 
грамотї 2), дало спромогу розвитку письменьства і перш(ії 
просьвіти. Було се ділом словянських апостолів, братів 
сьв. Кирила (Константина) (827—869) і Методі я (і 88")) 



*) Від половини XIX. сї. намаї ають ся Словакп внтворпти окремий 
від чеського свій пиоьменськиГі язик. 

-) Слово грамота (з грецького) стало назвою урядового розпо- 
рядку, урядового письма, а в народній мові досї мак значінв письма 
(пор. грамотний, грамотій, грамотність). 



з Солуня, де їх отець Лев, грецького походженя, займав 
кизначне віПськове становище. Молодший брат Коистантпн 
ілізначав ся незвіїчайпііми здібностями і пристрастпо зай- 
мав ся наукою. У Впзантії тоді двигнулась була просьвітл 
з кільїсавікового занепаду, а науки значно оживили ся. 
Константип здобув собі значну осьвіту, став сьвящеником^ 
викладав фільософію (названий длятого фільософом), а від- 
так був монахом (в монашім чині прнняв імя Кирила) і ви- 
брав собі проповідницькиїі завід. Старший брат Методій 
був спершу управнпком одної македонської области, всту- 
пив опісля до монастиря на Олїмпі і злучив ся з молод- 
1ИИМ братом в сім монастирі для проповідницьких трудів. 
В Солуні, головнім місті переважно словянської Македонії,, 
мали братії нагоду зустрічати ся з Словенами (званими 
опісля Болгарами) та научити ся словенського (старобол- 
гарського) язика. Одушевлені ревностю для розповсіодненя 
Христової віри, вибрали ся сьв. Киріїл і Методій до Ха- 
зарів над Чорним морем, де також були поселені СловяпИг 
то платили данину Хазарам. Дорога до Хазарів вела 
з Царгорода через Корсунь (Херсонез таврийський на по- 
бережу Чорноморя, недалеко нинішнього Севастополя). 
В Корсуні віднайшов сьв. Кирил мощі сьвященомученика 
папи римського Клпментія, з котрими вибрав ся до Хазар, 
де богато людпіі прпняло христіяньство. Старинна т. зв, 
панонська житепись сьв. Кирила наводить, що він найшов 
там євангеліє і псалтир, писані „руськими письмена- 
м"и" і „чоловіка, промовлявшого тою бес їдою" ^). 
Можна думати, що як инші Словяни, так і Русь уживала 
в письмі „черть и р'Ьзь", себто знаків, про котрі згадує 
болгарськиїі монах Храбр (імовірно прибране імя), ученіїк 
сьв. Клпментія, в своїм творі „О письменехь" (з їх. або 
з початку X. ст.). Очивидно було се якесь початкове пись- 
мо, котре сьв. Кирил наіішов також в Панонїї, проповіду- 
/ючи там Христову віру. - 

Перед наверненем до христіяньства Словяни імовірно 
не мали звукового письма. З поганських часів не зберегло 



\) (Очивидно не треба думати, начеб се мало бути якесь окреме 
руське ппсьмо, так само як і окремий і>уськпй язпк, а розуміти се треба 
в тім значіню, як розумів се Начальний руський літописець, пишучи на 
кінці оповісти про Кирила і Методія : „роуськь язмк'ь а слосЛньскь (-.г^псо". 



€.я НІЧОГО писаного, хоч уже і в поганській добі Русь маV^а 
Воаемннп з осьвіченимп сусідами, іменно з Царгородом 
і ин., і послугувала ся письмом (будьто грецьким, будьто 
одним з ґерманських — ґотським або скандинавським), про 
котре згадують арабські історики. 

Русь, котра мала такі прастарі торгові осередки, як 
Київ, Новгород, Полоцк, Переяслав, Смоленьск, Перемишль 
і инші, та заключала договори з Греками, а з другого боку 
вела торговлю з Заходом (через Краків, Прагу, Реґенсбурґ) 
та із Сходом (аж до Баґдаду), мала імовірно якесь письмо 
вже до введеня хрпстіяньства. 

Словянські апостоли не обмежили ся лише апостоль 
€ьк,ою дїяльностю і проповіданем Христової віри, але поко 
ристували ся набутим уже давнїйше знанем словянського 
(стгфоболгарськоги) язика і дали почин до словянського 
писіма і письмепьства. Сьв. Кирил уложив (863 р.) ^) після 
взірця старпнної грецької азбуки (званої тіппвкеї) словян- 
ську азбуку т. зв. глаголицю (кирилиця була відта 
після ■ взірця пізнїйшої грецької азбуки, званої унціяль 
пою, зміненим письмом). Опісля переложив він з Методієзі 
деякі церковні книги македонсько - болгарським нарічем; 
а іменно призначений для богослуженя вибір з євангелія^ 
й апостола і лїтурґічні книги, в котрих містили ся псал- 
ми, піснї і молитви, як і церковні обряди. Сьв. Методій 
перелояаїв під копець жптя головні части старого завіта, 
церковні правила (номоканон) і патерик. 

В історії словянських язиків мала та подїя незвпі 
чайгіі наслідки. Умисно в тій цїли уложеною азб^чсою і пе^ 
рег:ладом сьв. Письма на старословянський (старо- 
болгарськиіі) язик зробили словянські апостоли около 
половини IX. ст. сей язик літературним. Задля то 
дїшпі.ої блп:}кости СЛОВЯНСЬКИХ парічій між собою сей 
язик був легко доступний иншим словянським племенам 
і став загальним церковним язиком усїх Словян, навер 
нених Б словянськім обряді на Христову віру, а проповідь 
їх обгорнула тоді Моравію, Панонїю, Чехію і Польщу та 
сягала до Висли. 



М -Іа^їк'. Еіи>;іі:'1ит5;я§Є8с1іісиіс ііег кігс1іспй1а\-. вргасіїе. \\'іоп, 



Таким способом сьв. Письмо і церковні книги були 
ершими проявами письменьства у Словян. Том}- назіїва- 
мосе найдавнїїіше письменьство церковно-сло- 
я н с ь к им, а язик его також церковно-словяпськпм 
:тарословянським або староболгарсььсим). Нинї язик сеїі є 
:ертвий. Не можна его вважати, як деякі дослідники 
умали, материю инших словянськпх язиків ; він був се- 
трою инших словянських язиків, староруського, старополь- 
ького і т. п., але ужитий раз в письменьстві зберіг най- 
.авнїііші і вироблені форми та є підвалиною і ключем язи- 
ових дослідів усіх инших словянських язиків (подібно як 
■анскрит в Індії або Зенд в Персії). 

Старословянський язик розширив ся яко богослл- 
.^ебний і літературний язик Церкви вельми скоро по сло- 
вянських землях, де відправляло ся богослужене в тім 
[зицї, отже' передовсім у південних Словян, а відтак з 988. 
юком і на Руси. Болгарські сьвященики, ученики сьв. Ки- 
)ила й іМетодія, принесли на Русь готовий язик і перело- 
кені в нїм церковні книжки. Церковно-словянський язик, 
шедений в церковні книги апостолами Словян, був зара- 
ом також державним і урядовим язиком, як у західній 
^]вропі латинський язик, а крім того був він язиком шкіль- 
10Ї науки і готовим взірцем для літературного (книжково- 
'0) язика. 

Договори Олега їі Ігоря з Греками, збережені в лїто- 
шси, були для Руси списані по болгарськи, а се стає пев- 
нім доказом, що вже тоді в Київській Руси появило ся 
тароболгарське письменьство. Начальна літоппсь згадує 
іро многочисленну вліє тоді христіянську Русь і про со- 
5ор сьв. Ілії в Києві. Христіянська громада в Кпєві по- 
слугувала ся в богослуженю й инших релїґійних потребах 
староболгарським язиком. Особливо за Сьвятослава взає- 
мини між Києвом і Болгарією були вельми живі, богатиіі 
наддунайський край приманював Русь своєю культурою 
і близкостю до Царгорода, а хоч Русь явила ся там в ролі 
завойовників, то на ній відбив ся той сам вплив, який все 
і всюди мав цивілізований край на некультурних своїх за- 
войовників. 

Одначе сей язик, хоч близкий, споріднений з укра- 
їнським, всеж таки був чуяеим і то.му в перших уже поча- 



тках проявив ся в староруськім ппсьменьстві вплив | 
родної мови. Переписуючи південно-словянські книги. І 
сець на Русп мимохіть (а деколи сьвідомо, щоби бути більї 
зрозумілим), змінював церковно-словянську фонетику і ічВ; 
матичпі форми на староруські і заступав церковно-сл 
вянські вислови староруськими. 

З розповсюдненем церковно - словянського язика 
ииших словянськпх землях улягав він усяким місцевг 
впливам що до звуків, що до відмін, а особливо що 
висловів. Також па Русп приноровлено сей язик до стар 
руської вимови; тимто читаючи церковно-словянські книг і 
вимовляємо і до нинї старослоЕяиські звуки по українсьБ ї 
Церковно-словянський язик не являє ся отуке в наших це 
ковних книгах в первіснім виді, але в зрущеним, бо пер 
піісцї з наміром і без наміру, урадоваиі єго богатство 
пріпіоровлювали его до староруської вимови, а скрі 
верхню его верству пробивали ся із значною силою фон 
тичні і морфольоґічні прикмети місцевої народної мови, к 
трі є душею кождого язика і після своїх законів перер 
бляють також чужий лєксикальпий матеріял. Від XI. ст 
літя можемо отже сеїі язик на Русп звати русько-сл 
вянським і тому тодішня Русь не бачила конечносі 
витворювати окреме письменьство в староруськім язнцї, ( 

письменники бачили в ЦерКОВНО-СЛОВЯНСЬКІМ ЯЗИЦЇ ГОТОВІ 

літературний (книжний) язик, зовсім пригідний ДО ВИСЛОІ 
мислий і піддержуваний високою повагою Церкви, а т 
мовляючи его по свому і збогачуючи чистонародними фо] 
мами і висловами, не відчували его звукової ріжницї. З 
місць носових старословянських війшлн в староруські 
ЯЗИЦЇ чисті самозвуки: у. ю, я, а: глухі звуки й, ь, переі 
шли в прості знаки на кінці слів, а в середині слої 
І в коротке о, ь в коротке є. Замісць короткозвучности ВІ 
ступає повноголосі замісць ра, ла, р-Ь, л-Ь межи співзвт 
ками виступає: оро, оло, єре, еле: замісць рь, ло. рь, ^ 
між всїми співзвуками виступає: ор, ол, ер, ел: замісц 
іЮтованого на початку слів є являє ся о (іезеро — озеро 

замісць ЗМЯГЧеНЯ Д перед .у в ЖД, являє ся ж, і Т, в И1Т 1 1'. 

являє ся ч. 



і 



- і;{ - 

5. 6таі>о)7уський язик. 

Церковно - сливянський язик був неперечио С)Ліі;^ко 
зріднений із староруським (бо словянські нарічя не ріж- 
'іи ся в тих давних часах так між собою, як нині); 
акіпб язик церковного богослз^женя був би незрозумілий 
я народу і був би так скоро не приняв ся в ппсьмень- 
ві на Руси. Письменні люди в тих часах громадили ся 
ловно по монастирях, де більшу частину часу проводили 
читаню книг духовного змісту, так що їх память мимо- 
гь привикала до язика тих книг. Під впливом і враяинем 
X взірців брав ся письменник писати релїі'ійпу повість 
о висловлювати своє побожне чувство. Очивидпо вислов- 
овано се не ипакше як церковно-словянським язиком, до 
)трого спершу треба було привикнути, читаючи богослу- 

ебНІ книги, хоч відтак і трудно було від впливу їх ВІІ- 

іолити ся. Длятого то і перший руський літописець, ма- 
чи готовий літературний язик, каже: „А словЬньскь 
зикТ) и русьск-ь единь". Хоч на основі язикових дослідів 
тії ніхто вже не згоджує ся з поглядом першого ру- 
їкого літописця про повну єдність старословянського 
староруського язика в тих часах, але перегодом послїду- 
ало орі'анічне зіспільненє обидвох в оден літературний 
гароруський язик. Однак такий погляд на церковно- сло- 
япський язик мав не тілько перший руський літописець, 
ле всі тодішні книжники і письменники на Руси, котрих 
ітературним огнищем була Печерська Лавра. Язик першої 
їтописи є старословянський лише в самій основі (головно 
по до засобу слів), а скрізь ту старословянську основу 
иступають прикмети староруського язика і в звуках 
в формах слів, у висловах і в складі річи, І в инших па- 
іятниках в;ке від кінця XI. до ХШ. ст. язик духовного 
[исьменьства значно відріжняє ся від язика деяких сьвіт- 
;ьких памятників того часу," а іменно Руської Правди, Га- 
пщько-Вол. Літописи і Слова о Полку Ігоревім, хоч сеїі па- 
аятник ріжнить ся від духовних памятників ще більше 
їтплем, ніж язиком. Особливо в Слові о Полку Ігоревім на- 
родні чертп язика виступають з такою силою, до якої ні 
передтим ні потім не дорастала староруська творчість. Не 
бачимо тут уже правильно уложеного церковнословян- 



- 14 - 

ського язика з періодичною ходою гадок, із строгою сіш 
тріею в розкладі. 

Певно, що староруський язик в тих давнпх часах пе^ 
реймив деякі прикмети церковно - словяньщпни, нинї вж^ 
затрачені. І в нинїшних народних говорах подибуємо деяі^Р 
староруські язикові останки, позабуті в літературній мові 
]цо нагадують церковно - словянський язик. Тпмто старо- 



руський письменник у многих церковно - слоіїяиськпх фор-1 
мах слів бачив свої рідні і вводив у своїм писаню разом 
форми церковно-словянські і руські ^). 

Так витворив ся староруський письмевний язик, в ко- 
трім церковно-словянські прикмети мови виступають не все 
однаково виразно. Літописи, історичні перекази і правничі 
акти писані язиком близкпм до живої мови, а лииіо в до- 
борі слів і синтактпчних зворотів проявляв ся зависимість 
від церковного письменьства. На ікаль однак звукова сто- 
рона язика сих памятників закрита від нас пестроіо сїтиго 
пізнїйшої правописи, бо красші памятнтпі київської доби 
дійшли до нас в північно-руській редакції і вельми часто 
в пізних списках з XIV. і X^'. ст. Звукові прикмети на-, 
родної староруської мови, котрі тілько ирог.'іядаїоть в лї4 
тературних памятниках скрізь церковно-словянську основу,, 
набирають замітного розвитку в памятниках ХПл, а осо 
оливо XV. і XVI. ст. і дають з.чгальний образ . вироблен, 
в тім часї язика і єго окремих говорів. Де йде мова пр 
високі предмети віри і богослуженя, там бере перевар 
церковно - словяньщина і з.іивав ся з народною м<івою 
а слабне тодї, коли річ звертає ся до прояв щоденного: 
житя. Тож богато місць в літописи, особливо в ГалицТ)К0 
Волинській, визначав ся красою .іїтературного стилю, в ко 
трім народні прикмети мови виступають дуже виразно ; 
;; „Піснї и^о похід Ігоря" під виливом одугаевленя тюета 
^.іожила ся з народних красок чудова поетична картина 
староруського житя, а церк()Вно-словянсьі:а складня зовсім 
уступи.па місця иаівій народнііі стилістиці. 

М и. 11]). Христос воскрес, б.іагодать, О;іагос."іов«'ні*::. престол, воа- 
дух і т. п. ; однак в дїПсиости граматики церковно- словянського яяика^ 
у нас НІХТО тодї не .янав (носові самозвукн. недостача повноголосу н. пр. 
їлава. врата. граді., г.ї-.трь. і т. п.: відмінне уживане к і ь н. пр. «,чі.к7>, 
нл'ькь, вьрхь і т. п. ). 



- 15 — 

В староруст.кім язиці відбив ся вплив Варягів (Нор- 
манів) досить значним засобом слів, іменно з правничого 
і родинного житя (н. іір. вира — грошева кара, тіун — 
судія, грнднпця — сьвітлиця і т. і.) — а крім того ио- 
гучий вплив Царгороду, котрий на кілька віків заволодів 
релїґійним, духовим і моральним житєм Русії і надав ці- 
лому сьвітоглядовп народу окремішний характер, відмінний 
від західно - європейської культури. Вплив сей проявив ся 
і в язиці многітми грецизмами що до форм, як і висловів 
(особливо богато хрестних імен грецьких), п. пр. антифоН; 
архпстратиг, архимандріїт, єпископ, митрополит, ерей, єван- 
геліє, кліімат, скит, варвар, демон, деспот і ин.), а навіть 
в народній мові пріїняло ся чимало слів, як: ад, ангел, 
гаспид (з. аспид), гарап (арап), буйвіл, васильок, каліка^ 
(обув, а звідсіля і чоловік окалїчілий), сандал, терен, бапя, 
вишня, кадь, колач, корабель, мак, мята, огірок, троянда 
^г^ші'тдд^^гЯЯоїч і пн. Часті наїзди Татар і їх пановане па 
Русії полишили також богато слідів в язицї напливом но- 
вих східних живел (татарських, перських і турецьких), ще 
й ніінї уживаних (н. ир. богатир або багатир, баламут, бу- 
лава, бунчук, базар, бурда, чабаи, чумак, фота (запаска), 
колпак, кафтаи, опанча, капчук і т. д.). В Слові о П. І. : 
япопчиця — турецьке слово, жемчуг, женчуг — перське, 
харалуг (криця, сталь) — турецьке. 

б. Зп/іив польського. Чеського і латинського яЗика 
на кни?кний [руський яЗик. бловянсько-руський язик. 

Коли наслідком історичних обставин на звалищах 
Київської держави видвигнуло ся Литовсько - руське кня- 
зівство із своєю культурою, язик Київської держави зазнав 
впливу тих народів, котрих культура відбивала ся на роз- 
витку племен, що входили в склад Литовсько - руського 
князівства. Полїгичнпм осередком Литовсько -руської дер- 
жави стало Вильно, положене па «країні Литви, близка 
білоруської области, тіімто до руського язика входять пе- 
реважно білоруські говори (зміна в на у (у) перед го- 
лосівками і при визвуцї; ри, ли зам. староруськ. р"ь. лт»; 
вимова г як лат. Н; ствердненє ж. ч. ш: дж з ж і сі] ; 
стверднене губних пер«'Д мягкими гол(>сІБка>ші. в литов- 
ських грамотах вирабляє ся ,.р І", ч ь р у с к а я ". ,,м о в а- 



і 

і 



16 

руская" із звуками спільними білоруським і українським 
говорам (замітне, що замісць букви %, вимавляної в деяки 
•білоруських говорах в ненаголошених складах як і, з пе- 
реважаючим є, стрічаємо и. Українські писцї уживали "Ь і 
для означеня і, маючи на тямцї, що Білорусини будуть іі 
вимавляти як є. Таким способом задержувано правописну 
і звукову правильність не тілько для Українців, але й для < 
Білорусинів, а схожість білоруської мови з українською що 
до форм і складні иособляла такому обедиапю нарічевих^ 
окремішпостиіі білоруської і української мови. 

В сій добі розвитку український язик став держав 
ним язиком в Молдавщинї, в области середнього Днї- ; 
стра і Прута, язиком дипльоматичним і актовим, а короткі 
написи, умови, грамоти, літописи — се літературні памят- 
лики тих часів. 

І в Галичі і в Литовсько - руськім князівстві уживано 
в письменьстві і дальше унаслїдованого з Києва книжного 
язика. Одначе устно у/киваииіі втеряв він ту живучість, 
яку мав в Київськії! Руси, а се наслідком розділу витво- 
реного між верхнпми верствами і народом. Боярство і мі- 
и;аньство підпало в тих землях чужому впливови. Польща. 
>; котрою злучили ся опісля ті землі, відчужила в них сї 
верхні верстви від народу з его давним Ячитєвим ладом. 
Сьвіїська осьвіта підпала прямій зависимости від Польщі; 
по пілтьськи стали говорити іі міщани а польський язик 
випер давний книжний язик осьвічених верств суспіль- 
ства, котрий підлягав впливови польського і латинського 
язика, особливо з часів церковної унії. 

Роблено нераз проби, видвпгнути одно або друге мі- 
сцеве нарічє до значіня літературної мови. Вдоволяючи що- 
денним потребам народу для духовної науки, перекладано 
живим язиком сьв. Письмо, списувано проповідп, перероб- 
лювано Жіітя Сьвятих. Однак сї зусиля були иіе далекі від 
витвореня літературного язика. Конечна потреба вирабляла 
канцелярії литовсько - руських князїв урядовий язик, 
і; котрім зміиіували ся староболгарські книжні і чужі ви- 
слови з живими висловами польськими. Але й сей язик не 
виробив ся на лїтературниіі і завмер разом з .канцелярія- 
ми, в котрих витворив ся. 



1 



Чимало причиняв ся до витвореия і оживленя наро- 
ого язпка на Руси в тім часі вплив иишпх сусїднпх 
1ІКІН словянських, особливо чеського, з гуситськими 
!яміі і чеським перекладом біблії проникав у Польщу і на 
сь чеський язик, иїо по запевненю Луки Ґурнїцького 
ріпіБ там серед польського суспільства признакою обра- 
заности. Чеська біблїя. широко розповсюднепа в Польиц 
іа 1*уси. бз'ла взірцем для польських і руських першл'лад- 
ків сьв. Письма на народну мову. Всі майже переклад- 
ки на Руси старали ся зближнти сьв. Письмо до розу- 

простоліодя і причппятк ся тим способом до єго про- 
віти, а їх змагапєм було, як висловив ся др. Скорина, 
аучепіє простих людіїй руского язика". От;ке „для лїп- 
)го вирозуміня люду христіяпського посполитого", для 
X людпй. „которі письма польського читати не уміють, 
різика словенського читаючи, письмом руським вп?:ладу 
:'."іів (-то не розуміють", рілші перекладчики приладжу- 
іи переклади сьв. Письма в ХЛ'І. ст. білгг.уським язи- 
м, під впливом чеського і польського. 

Живий народний язик був у тім часі в;ко доволі роз- 
т:ій, . чого доказом козацькі думи про боротьбу з Тата- 
ми і Турками, котрі змістом і складом треба віднести до 
^Т. ст. Хочби навіть припустити, пю сї думи дійшли пе- 
казом з уст народу з язпі:овими змінами до XIX. ст., то 
часно записана дума про воєводу Стефана з поло- 
ви XVI, от. й інтерлюдії в ярмарочній „траґедії" 
кмва Ґаватовича з початку ХЛТІ. ст. дають вірний 
раз тогочасного народного язика. Мимо того однак книж- 
й руський язик не зближив ся до народної живої мови 
перекладах сьв. Письма. Причинили ся до сего самі пе- 
кладчики, переважно протестанти, котрі головно опирали 
на авторитетЬ^ сьв. Письма, а також церковні братства на 
сіг З наукою і рухом протестантських представників осу- 
шувано також і їх переклади сьв. Письма на місцеві на- 
ія. а церковні братства навпаки намагали ся двигнути 
ствердити просьвіту на Руси на церковно - словянських 
новах. Отже в ХМ.— XVII. ст. проявилося знов змаганв 
іравильнити письменний язик з підмогою 
"аро-с ловянсько Ги язикового взірця. Се змаган* 
реводив кп. Курбський, що втік з Москви перед гнівом 

>Л. ВАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТКРАТУРИ. ^ 



- 18 - 

Івана Грізного на Литву, а головним его помічником сг 
кн. К. К. Острожський виданєм біблії і заснованєм (15 
Академії. Основою впданя Острожської біблії (1580 і 15і 
був церковно-словянськпії текст, а в Острожській Акаде 
і в братських школах займав в шкільнііі ироґрамі церко; 
но-словянський язик а побіч него грецькчій перворя 
місце. Аж пізнїйше заводили в „школах грецького і о, 
вянсц^хого письма" також потрохи польську і латинсьі 
мову. При всім тім однак тогочасні граматики, а між т 
навіть найліпша і найбільше впливова словянськаГра 
тика Мелетія Смотрицького (1619. р.), котра м 
управильнити церковно-словянський язик і підняти єго 
значіня літературного язика, збивали ся па місцеві гов 
і не відказували ся деяких місцевих прикмет живої нар 
ної мови і тому тодішній книлший язик молша назвати в 
так церковно - словянським, як радше с л о в я п с ь і: о 
руським. 

Однак нї Острожська Академія, нї братські греки 
словяпські школи не мали широкої проґрами паугі, бо гМ 
діли оруднпків наукового образованя в старословянсьід| 
письменьстві і у Греків, котрі самі вже тоді не мали сам$ 
стійної науки, і переймали її з Заходу. Найвизначнїііга 
учителі згаданих шкіл осягнули своє образоваиє на осіше; 
тодішньої західно-европеііської науки, котрої орудппісом бу? 
латинський язик. Ширший умовий сьвітогллд мал^І 
тоді київське Богоявленське братство,, основане мішаиамг' 
а головно шляхтою київського Віоєводства (Гальшка 1'\ я' 
внчівиа), при участи висшого духовеньства і запор0/ксьі:ог 
козацтва і тому відчувано більшу потребу західпо-епроией 
ської латинської науки. Деякі учителі київської школ; 
осягнули образоване в латинсько - польських школах і в£ 
кладали науки на основі латипсько-польсьісих підручникії 
Але рішучиіі зворот в користь латинського язика і західне 
європейської науки зробив київськиїі митрополит Петр 
Могила злукою своєї Лав|)ської латинсько - польське 
школи з київсько-братською. Там професори „лучиїе пасї 
джалії в руські уми латинський язик, ніж бувші до іііі 
настаїиіики", а сей вплив відбив ся також на книжнім и 
гочаснім язиці руськім. 

При обопільнім впливі книжної словянсько - руськ( 



1ІІ 



народної мови розвивав ся лальше кппл^ниП русі.іліґі 
иіс, котриіі письмепипкії звали „руською м окото", 
..руським я з II і: ом". Наші уч<'пі (II. Могила, С. Косів, 
' Бараповіїч) писали свої твори ио полі.сьілі і відси вхо- 
іть в руську книїкіїу мову польські вислови, а ііавіті» 
ародна мова має чимало польсьісої домішки, ио спільне 
.іліте Уїсраїииїв і Поляків пс могло остати без виливу на 
мову обох наі>одів. Через школу і суспільні Бплиііа руська 
ііккпа мова приПмала цїхії польської мови а з нею під- 
падала під вплив латинської складнї (н. пр. в проповідях 
2-ої половини XVII. ст. Голитовського, Радпвилівськ< го), 
а ще виразпїПше у і;іршах К. Став[)овецького, в апокрифах 
і літо II и ся X Х\'ІІ. ст. 

7. Книжний руський (словянсьхо-руський) язик. 

Одначе язнк толїшнпх иигьмсиппків і!е був уіко тим 
старо - словянськіїм язиком паплавпї/ииих иамятииків сло- 
вянського письмепьства (п. пр. Остромирового євангелія); 
се вже був язик перемішаппП народними формами, впсліо- 
вами і зворотами. ^ крім того латппсьіпіми і польськими 
висл(»вами. Так іітікє цері:овно-слоі;яньшица з тими прд- 
мігаками стала основою тогочасного к н іпк п о г о р у с ь к о г о 
я зиі:а. 

З Початком XVII. ст. (1011). р.) іиктупає Мелетіїі Смо- 
т р пц ь к п й і з С л о в я п с ь к о н) Г і> а м а т п к о ю з наміром 
витворити чистий словяпський (т. (г\. старо - словяпський) 
язик. Але хоч тодїшні иіісТ)Мепнпкп держали ся церковних 
книг, не могли зовсім БизБОлитп ся зпід впливу ялівої на- 
родної МОВИ. Длятого язіп; тих письменників можна на- 
звати словянськ о- руським. . Після виходу граматики 
Смотридького почав ся взаїмний вплив мілі книяшим сло- 
вянсько-руськпм язиком і народним. Плодом того взаїмного 
впливу був к п и ж н и й д) у € ь к II й я з и к. котрий вдоволяв 
потребам більше кни:кнііх людий свозю граматичною 
правильностю, як і людпй звичайних своєю зрозумілостю. 
В очах народних верств здобув собі мало-помалу побіч цер- 
ковно - словянського язик-а повагу і значіне сей книжний 
язик, що був ШТУЧНОЮ мішаниною церковно - словяньщини 
з ріжного рода нарічевими примітками живої народної 
мови і відтінками білоруського говору і польського язика. 



— 20 — 

Письменники тогочасні звали сеїі язик просто „руськор)"! 
мовою або руським язиком". Для лекшого зрозуміня 5 
сего книжного язика зложив Памво Берпнда „Лексикон 
славено-руский", в котрім поясненя написані язиком книж- 
ним, але з виразно замітнпми прикметами народної мови. 
Вплив польського язика і живої народної мови на лїтера- 
турний руський язик, руські письменники ХМІ. столїтя на- І 
магали в міру своєї умілости і таланту причинити ся до' 
внтвореня літературного руського язика в тім напрямі, 
в якім він виступив ще в другій половпнї хм. ст. яко лї- 
тературний вираз народної сьвідомости. Вихідною точкої-) 
іля них була граматична теорія Смотрицького, з котроі<> 
вони були більше або менше зпаксмі, хоч від неї далеко 
відступали під впливом живих вимог мисли. І в самій 
правописи фонетичний засновок мав перевагу над етимп- ^ 
льоіічним. ] 

Під впливом школи і СуСПІЛ[)НИХ та політичних ВІДН" І- І 

син тогочасна літературна мова перепила деякі прикмети | 
польської, не лише у висловах, але й у граматичнім об-' 
сягу, улягаючи разом з польською мовою впливови латин- 
ської складні. Але такі твори визначні гарною, сильною, 
поетичною мовою, як Кохановського, Шимоиовича і т. і., 
не мали у нас впливу на вироблене гарної поетичної мови. 
Народне почуте затемнювали все наново релїґійні і полі- 
тичні спори. Чимало наших письменників писало свої твори 
гакож польським язиком. 

Вплив живої народної мови виступає з особливою рі- 
ліучостю в урядових грамотах, в українських лїтоиислх, 
хроноґрафах і козацьких хроніках, а ще більше в творах 
поетичної основи -- всякого рода віршах, драматичних 
творах і апокрифічних повістях. 

8. бловянсько-руський язик. Зплив ^ОСКОВЦННИ. 

Разом з тим, як Київ знов став осередком просьвіти. 
виступають виразнїйше прикмети народної мови в. 2-ій по- 
ловині XVII. ст. також у творах писаних словянсько-ру- 
ським язиком („Меч Духовний" Л. і^арановича, „Синоп 
сис" Ґізеля). Образи, приповідки, дотепи з жптя вносилі- 
в проповідпі твори ще більше живого народного живла 



Вплив народного живла слїдно в перших творах Т. Проко- 
иі)Вііча, ще більше в лїтоііііои Грабянкп, а у ХМИ. ст. до- 
мішка народних СЛІВ і (рор.м збільшує ся так, ш(> я;іик 
тогочасних творів можна назвати с л о в я н с ь к о - р у с ь к н м 
(н. пр. „Владіїмірі)" Прокоповпча, „Воскресеніє мертвнхь'' 
драма Коииського, „Милость Б^яхія..." Трохимовсьіспго. 
,,Трагикомедія" Лащевського і т. п.). 

Занепад суспільного жптя і Київської Академії та еї 
зпачіпя, перехід українських учених київських на слул^бу 
в Московщину, заходи уряду коло змосковщеня Академії ки- 
ївської відбили ся відбмно на розвитку письменської мови. 
]'азом а тим зростає переможний вплив літературний мо- 
сковський (правила поезії Ломоносова) в осередках україн- 
ської просьвіти і в широких кругах суспільства і закорінюе ся 
Б Академії із зразками поетичними Ломоносова, котрі треба 
було вивчити і наслідувати. 

Таким способом розвинена на Україні в народнім на- 
прямі словянсько-руська мова зустрінула ся в половпнї 
XVIII. ст. з літературною московською мовою, що розвива- 
ла ся на півночи па основі московського говору, а що мо- 
сковська мова яко державпа була спльнїйша, отлге випирає 
словянсько-руську з Академії із творів. Ще Сковорода пише 
словяпсько-руським язиком, але его ученики (п. пр. Кова- 
линськіїй) переймають московщину. До знехтованя руської 
мови причинились і розпорядки росийського правителі>ства 
проти уживаня української мови в писанях. 

Правобережна Україна була під владою Польщі, отл^е 
тут бере перевагу польський язик, котрим учили у васп- 
ліянських школах з занедбанем церковно - словянського. 
Але що народови треба було зрозумілих для него книжок, 
отже Василіяни складають для сьвяиіепііків підручники, 
щоби могли „простим язиком руським простїйший народ 
научати", виховуючи єго „в единенію з Церквою Рима" 
(н. пр. „Собраніе припадковт) краткое и духовннм'ь особам'ь 
потребное" церковно- словяяським язиком а рівнобіжно сло- 
вянсько- руським і польським, „Богословіе нравоучитель- 
ноє", „Науки парохіяльньпі" і „Богогласниктз" (1790). 

Проте одначе язик сих творів не дійшов до такого 
розвитку, яі; у ХЛ'ІП. ст. на Україні, не розвинув ся 
і в межах Австрії мимо заснованя духовної семінарії і ру- 



сьіліх рліі:ладіг> на упїперсптетї у Львові, бо тут послугу- 
вали ся ці'р.к пшо слоБянськіїм язиком. 

Збереглась словяпсько - руська мова ще в лїтопіїсях 
Величкд, Самовидця з домішкою польських висловів, але 
від НО-их ройів ХЛ'ІИ. ст. н кппжній руській мові слїдпо 
доміїпі.-у м«'ск>вських сліі^. звуків і фхфм (п. пр. „К])аткое 
описаиів Маї іР'юсіп", „Дпевпикь" Ханенка, „Черппг, ліь- 
тоии І." і ии.). Українці ирішеволепі були зрікати ся свого 
язика а пріісві»[о:;атц собі літературний московський, 
а в ТО-их р]). Х\"ІІІ. ст. видають підручники для лекшого 
вивчоия моск'овської мови і правописи („Правила о произ- 
нош^^ніи росеійскихд. буїевтз" 1772). 

9. уіїтеі?ату|?ний ук{7аїнський язик. 

Коли уі.раїиські піісьмепепкп стали щораз більше 
вжипати московщиші (,Л\.раті:с)е описаіііе о козац. малорос- 
сійскомь нарі>д'1і** Си.моновського 1755. р. не проявляє вже 
зовсім слїдії; ук[»аїпської мови). Академія П. Могили також 
відбила ся від народного жнтя і піддала ся впливови Москов- 
щини, являють ся дрібні церковні школи на Україні", ко- 
трих учителі (баі:аляри, „манДровані дяки", мандрівні іико- 
лярі) якч) на пів народний, па пів учений осередок збли- 
жують ся до на})(>ду і популяризують науку шкільну, 
розиовсюдиюють її в народі і та мова, якою вони послугу- 
вали ся. входила і в літературу. З занепадом виробленого 
па Україні культурними верстг.амп суспільства книжного 

ювянсько-руського язик'а почала у Х\'ЛІ. ст. що раз ча- 
стїйі іи' на вго місце входити п а р о дна у к' р а і н с ь к а 
мова. Іііке давнїііше стрічаємо її в творах Ґаватовпча, а те- 

р НіПІблизші тіоперодиикп Котляревського уживають май- 
же чистої народної мови іу вертепній драмі, в інтермедіях 
Довга, ](іич>К'»Г(», 1\ Кописі..кого, у віршах Некрапіевпча. 
в сатмпмх. опапіях па всякі случаі, в історичних і моралі- 
филадженпх бакаларамп до народного 
_1'"',\чм,-:г 1,1 .і1^. пиіом підготовлено основу для Енеїдп 
Котля[»ев ського 1798. р.. котра була орґанїч ним про- 

'В;іачгі.\! ніошів, прямим відгомон(ім попереднього роз- 
ьптку лігсрагурп ХЛ'ІП. ст. а заразом твором, пю поклав 
основу повіїі народнії! літературі українській (II. Лчитецький: 
Начерк уі:р. моии). 



). Письдіенський (літературний) яЗик український 
і єго наріЧя. 

Піісьмепськпй (літературний) українсг.кіій язик пової 
би при всіх рі/ішицях обставин, серед котрих роивипув 
па значно від себе віддалених і на ріжні держави 
зділених областях, представляє незвичайну одноцїлість. 
) одноцїлість тровл приписати головно тій обставині, що 
сьмепськиіі язик витворив ся з живої народної мови 
цо взагалі в письменьстві до народної мови писі.меннп- 
привяуувано велику вагу. До одпоцїлости письмен- 
ного л;ипса иричипае ся також чимало сіі обставина. пі;о 
>кипш в руськ'пх говорах і нарічях є вельми незначні, як 
тім молаїа впевнити ся з записаних творів устпої слове- 
ости народної. 

Письменсь і:иіі язик новочасипіі в літературі на- 
ваемо звичайно руським (головно в Галичині і на Бу- 
впнї. де віп міг свобідно розвивати ся не тілько в пись- 
іпьстві, але й у школах низших і висепих і мав законне 
»ігшанб на всіх царпнах прилюдного лаїтя). Одначе справ- 
їшиьою вітчппою єго, в котрій він почав розвивати ся, є 
к р аї п а і тому звемо сей язик у к р аї н с ьк п м (давнїйше 
али мало- або южно-руським), а для відріжненя від мо- 
овського (велпко-русГ)Кого) звемо єго у к р а ї н с ь к о - р у- 
) к и м. 

ОспоБоїп письмепсГ)Кого язика на придніпрянській 
раїнї иослуікпв у к р а ї п с ь к п й г о в і р, котрий в порів- 
іпк» з иншимп русьіаіми говорами пе виявляє зпачнїй- 
нх ріжниць. Се зовсім одноцїлий і строго вироблений го- 
під впливом взірцевого язика українських народних 
'м з вельми пезначними звуковими відмінами і рія^порі- 
іми. Віп проявляє СІІ в цілій колишнії! південній Росиї. 
о вплиБови підлягають пнші руські говори: ,,Ще до сеї 
фи — каіке 51. Головацький — в декотрих сторонах (Га- 
ічпнп) вваясаютг, в народі українське нарічє буцїм красше, 
агороднїйшо". 

Першим представником українського язика в пись- 
шьстві і єго справдешнпм основником був Іван Котля- 
евсь кпії, а єго слідом пішов Квітка -Основ я неп к о 
найбільший українськиіі поет Тарас Шевченко. За 



жриводом Котляревського пішов у Галичині Маркі 
Шашкевич. а на Буковині Федьковнч. Перегодом 
жнще пересунуло ся до Галичини, де для розвитку пи 
менського язика розкрило ся широке поле в другій йол 
впнї XIX. ст. в школах і в прилюднім житю, коли тимч 
сом на придніпрянській Україні всякі заборони і пер 
нони спинювали широкий розвиток письменьства. 

11. Український яЗик і єго говори. 

Український язик моясна поділити па дві г о л о в 
громади говорів (нарічій) : 

А. південно- схід ну і 

Б. північно - західну. 

В південно -східній громаді головним звуком, що н 
дає цілій вимові загальний виголос, є голосівка 
з усіма бї відтінками і відмінами. Вона становить осередв 
точку голосівок, до котрої змагають і коло котрої громадя 
ся всї ті голосівки, що пе вспіли ще перейти до ряду 33 
ків і. 

в північно-західній громаді говорів зосередили ся 
лосівки з більше обниженим відтінком вимо: 
в середній і задній части устної ями, а між тими на пер 
місце висунув ся звук ьі, котрий у звуковіїї системі ТІ 
говорів має визначну ролю, коли тимчасом в півдепн 
східних говорах сей звук злив ся із староруським и, т; 
що ріжниця між ними затерла ся 

Подібно і шелестівки в південно-східній громаді гов 
рів зберегли мягкість (н. пр. сь, зь, ць; шь, жь, ч, а н 
віть пйе, бйе, вйе), то в говорах північно-західної грома 
визначають ся шелестівки низшим питомим вйголосо 
а багато з них ствердло або" змагає до ствердненя. 

Тимто загальна вимова в південно-східній громаді і 
ворів звучить тонше, мягше і гладше в порівнаню з гр\' 
иіою, твердшою і більше шорсткою вимовою північпо-захі 
ної громади говорів. 

Область північно - західної громади говорів обіїіи 
в бувшій Австр о-У горщи нї майже цілу полос 
Карпат (значить майже всї укр. - руські говори по уго 
ськім боці Карпат) ; в Галичині говори Лемків, За^ 



іііанцїв (котрий є відміною лемківського говору), БоПків. 
а вчасти Гуцулів (в порічю Прута, т. є. в косівськім і ииж- 
ніщьісім повіті) і долівськпй (В ДОЛИНІ Сяну): в бувшій Ро- 
сії: більшу часть Холмщипи, півден. часть Гроднсньщпии, 
Миньщіїпи і Черпигівщиип, иівн. часть Волині, Київпиши 
і Полтавщини та иівденпо-захід. частину Курщини і иівн.- 
зах. часть Харківщини. 

Вся остання українська область язикова налеїкить до 
півдоппо-східної громади говорів. 

Північно - західна громада говорів є вельми неодно- 
цїльна, роздроблена і в кількох місцях попереривана з чи- 
сленними місцевими говірками. В ній однак замітпі дві 
гі)омади підговорів : 

1. подільські і підляські або иівнічно-українські, 

2. карпатські, 

і^отрі неначе звено лучить долівськпй говір (в долині Сяну). 

Кариатсьічі говори (разом з говором Замішанцїв) не 
мають поліських і підляських двозвуків, старі голосівки 
о, є, "Ь мають нахил до і та мякшу вимову шипячпх і р. 
Карпатські говори поділені Ославою (лівобічною притокою 
Сяну) в Галичині і Ляборцем (правобічною притокою Уга) 
в Угорщині на : 1) західні говори (лемківський і Замішан- 
цїв) з нерухомим наголосом (на передостаннім складі) і 2) 
східні (бойківський і гуцульський) з рухомим наголосом. 
Сі останні зблиягені вельми до говорів південно - східної 
громади (мягке закінчене -ець: хлопець, мягке — рь: ко- 
сар/, і злив у оден звук ьі і и). 

П і в д є н н о - с X і д н а громада говорів розиадае ся 
на 2 відмінні п і д н а р і ч я : 

1. східні або наддніпрянські. 

2. західні або посередні. 

Східні або наддніпрянські говори представляють, най- 
менші нарічеві відміни г займають ши[хокі простори лїво- 
берея-гної а вчасти і правобережної України. 

Східні (наддніпрянські) говори з вельми дрібними на- 
річевими ріл^ницями займають великий простір лівобережної 
а в части й правобережної України (Полтавшипу, крім пів- 
нічної полоси, майже всю Харківщину, південну часть- 
Курщини, Воронїжчини, західну часть области донських 



2Ь — 

•жозаків, область кубанських ко-шків, більшу часть Таврії 
Катери Еіославіцішу, Херсопьїцішу і південно- східну часть 
Кнїсіципн). 

Обидві громади сих иіднарічіП алпвають ся з собою 
майіке нсііамітпо на области південно-західної Київщини 
і східних окраїн бувшого росиїіського Поділя, а дальше 
посереднє звено між ними творять перехідні говори пів- 
деино-східпої Волинї і б. східного рос. Поділя (пор. І. 
•Зїлипський: Проби упорядковапя укр. говорів. Записки 
Наук. Тов. ім. Шевченка, том 117—118). 

12. Загальний культурно-історичний погляд. 

Східна Европа. в котрій український нарід розселив 
ся і витворив свою дер/каву і к-ультуру, була помостом між 
Азією і західною Европою. З много.дюдного азиіісьі:ого збір- 
•ника пересували ся незлїчені, ріжнородпі народ. [ па захід, 
не спинювапі такою могутпою перегородою між обома ча- 
стями сьвіта. як приміром велптенська височина Лльи. Не- 
наче бистра поійнь, иіо в праісторичних часах змивала ве- 
личезні земельні верстви, розривала суходо.іи. творила 
острови й півострови і па давних верствах накладала нові 
Баверств(>вапя. так і під кінець П'. столїтя нова повінь на- 
родів розбурювала і перемінювала на Сарматськім низу 
давні етпоі'ра'()ічні наверстіюваня в самій їх основі. Одно 
племя посувало і випирало друге, дерлсави виринали не- 
наче плаваючі острови з повени і знов у нїй поринали, 
поки з відпливу повени пе виступили трпвкійші і нові 
державні витвори. Але 1і їх тривкість ипколи не була певна, 
а И(,'ВІ иотряееня иап-ливом азийських народів підривали 
неусталепі піе молоді держави східні, нпииїли народне 
їх жптє і зливали ся з ними в нові самовладні дер- 
зка ви. 

В двох подвійних струях відбуло ся велике пересе- 
лене народів і творене держав у східній Евроиі. Перший 
могутний перелом зробили І'уни й Аляни під копець ІУ-го 
столїтя. виперли І\»тів з областий над Доиом і Дунаєм, 
утворили иерпіу з тих нетривких переселенських держав, 
а з ЄЇ розпадом в половині \'-го столїтя вернули знов до 
Азії. На їх місце переселили ся в \'ІІ. столїтю турецько- 



атарські племена, посунули ся череп Лои і виперли посе- 
;ених пад долїіпппм Дунаєм Аварін (Обрін) па захід. До 
пх племен палеиїали надіюлліапські Болгари, ІІеченїгп, 
Іоловцї і Хозарп. На їх кочоглппа парпнулп з иівночи 
ловяпські племена, як запевняють деякі дослїдниі:п, з нп- 
[їпіньої Білоруси і порічя П])ппетп, і зиипхплп їх в части 
і; частп проглинули. Лиіпе східні (надволжапські) Ііол- 
ари і Хозарп (могамеданськ(ії віри) утворили сііої дер- 
каїиі. Хозарська дерл«ава сягала від долїпіньої 1)0лгп до 
Інїира і тривала до X - го столїтя, а західні Болгари, 
нпіерті до Квроии, утворили державу над долїшпим 
І^упсіем. 

Після знпщепя сих турецько-татарських племен (крім 
Золгарів) починає ся друга доба великого переселеня до 
;хідпої Европи, що закінчило ся утвореиєм тривких і мо- 
утних держав на розпадинах давних часових витворів дер- 
[чавних. 

Історичні сьвідоцтва згадук»тг> Словян у Европі по ко- 
іець Л*-го і початок Л'І-го столїтя по Хр., а.пе поселене 
>уськпх Словян па північнім сході Европи сягає дальше 
і'1.— VII. ст(>лїтя по Хр.. хоч поселене тих Словян на вер- 
:івях Висли. Дпїстра і Припети відбуло ся імовірно дав- 
іїйіие. Відсіля пересувають ся вони до північно - східної 
і]вр()пи. заселеної Фінами, а па південнім сході рілгппмп 
уркськими племенами. Топоі'рафія русьіліх Словян в На- 
іальніп Літописи подає вже остаточний вислїд їх пересе- 
[єпя під конець IX.— X. столїтя. Обмежені на заходї ли- 
ОБськпм, на півночі і північнім сходї фінськими, па пів- 
іеннім сходї турксг.кимп племенами, заняли руські С.ловяни 
іорічину Днїпра. Днїстра, західної Двини, Буга, озера Іль- 
іена і горішньої Оки і розмістили ся па тім просторі окре- 
іими п.іеменами. Меягі їх „земель" творили вчасти водо- 
дільні волоки. Мабуть обопільна боротьба племен, що рів- 
іочасно поселювалп ся в Сарматськім низу, спонукували 
X до політичного з'единеня під владою племінних князїв, 
>дначе .іїтопись пе подає близших вістий про се, як да- 
іеко поступило се зєдинеие п.:іемен перед витворенем ва- 
)яичськпх князівств і в яких формах проявило ся. Пере- 
)ібка давних племінних організацій відбувала ся іІЬсте- 
іенно в систему варяжських князївств. Первісно ва- 



ряяіські князівства вирпнали неначе віддільні остріви 
в ріжнпх сторонах рівнини. 

Тут (лїтоппсь згадує про Рурнка) полоягено перши: 
зарід до будучої деря:ави Руси, котра з малих деряхавни 
початків в ЕС. столітю на словянсько - фінських областя 
посувала ся бистро на південь і росла неначе лявіпа т 
проглинула останки словянської держави (Аскольда і Дир 
в Києві) і болгарської та хозарської держави. Русь почииа 
Ячитн мої утним житем з того часу, коли ся молода ле{ 
жава в південнім порічю Дніпра дальшими змагапям 
князя Олега вибрала собі осередком Київ, „матір руськи 
городів", і в нутрі скріпила ся і зорганізувала з підмого 
варяжськпх дружин воєнних і вже в році 867. етанул;! як 
войовнича сила перед воротами Царгорода. 

Варяя^ські князівства простирали ся або добровільно 
ярилукою до вит'^орених уя^е княжих осередків або са^ 
князі насильно здобували околичні землі (так н. пр. піу 
денне князівство Олега зложило ся з землі Полян, що пі; 
винили ся добровільно. Сіверян і Радимичів, що хозарсі)! 
ярмо проміняли на Олегову владу, і Деревлян, завоііованп 
вружвм Олега). 

Ід. Дочатки руської державности. 

Розселені в порі чинах Ільменського озера і Дніпр 
руські Словянп спинили ся на оживленім торговім шлях; 
Начальна Лїтоппсь означує сей шлях, що йшов з Ц;г 
рода Чорним морем до устя Дніпра, відтак Дніпром Д' 
жерельного верхівя. Дальше йшов сей шлях волі: 
себто судна перевожено сухопутем до ріки Ловати ; 
Ловать сплавляла їх в Ільменське озеро, з котрого ви: 
ває ріка Волхов, шо вливає ся в Ладоячське озеро, а 
сіль шлях ішов рікою Невою у фінський залив і Балтий 
море. З Валтийського моря тягнув ся він здовях бе[' 
західної Европи в Середземне море до Риму, а відсіль : 
дальше Середземним морем у Царгород. 

Сей торговий рух такою окружною дорогою викликал 
Греки, котрі ще до Різдва Хр. оснували чимало осель її 
північних берегах Чорного моря і на східиих берегах Азії 
ського моря. Важнїйші оселї були: Ольвія, недалеко ні 



- 1'9 



Гішіїього Никополя, Херсон [Корсунь] (Таврийський нл 
[івдепно- західнім березі" Криму коло пинїшнього Севасто- 
[оля), Теодозія на півдеино-східнім березі" Криму, Пан- 
II кап є я (нниї Керч), Фанаї'орія па Таманськім пів- 



)строві, Тана'іс при ^^стю Дону. Торгово-промисловий рух 
;их осель звернув ся був ще перед Різдвом Хр. в сторону 
Ікїпрового порічя, бо сим шляхом Греки діставали янтар 
? оерегів БалтиПського моря. 

и Розселені понад Лн"іиром руські Словянп неминучо 
І зійшли в торговий р,ух. піо відбував ся на великім воднім 
І шляху із Скандинавії в Грецію („изіі Барягіз вь Греки") 
• гпм більше, що сі околиці доставляли для торговлї знач- 
вого засобу скір, меду, воску. До розвитку торговлї ру- 
сьі:их Словян з заграницею причинила ся иіе й ся обста- 
ви!іа, що Б часі "їх переселеня з Карпатського підгіря 
в Сарматський низ, явили' ся з далеігого сходу, ізза Волги 
"і Дону азпйські кочовики туркського илемени — Хозари. 
Віл МІ стол'ітя ."'Чіились Хозари на північних побере- 
жах Каспія і ' пря в степах між Волгою і Доном, 

й небавом залпшаїить вони кочовіпіче житв і основують 
у себе городи. В УІИ. столітю між ними поселились про- 
мислові Жиди й Араби ізза Кавказу і мали на них такий 
культурпий вплив, що хозарсьілій хап з висшою верствою 
населеня припяв жидівську віру. Хозарська столиця 
Ітіль. над долішньою Волгою, стала оживленим осеред- 
ком торгових зносин між Балтийськоіо півиочю й Арабським 
Сходом підчас володарства Аббасидів над Арабами в їх 
столиці Баґдадї. 

Покорили Хозари руських Словян, що межували з їх 
степами, а іменно : Полян, Сіверян і Вятичів. Влада Хозар 
не «^ула, здає ся, важка для них : навпаки, мала вона важні 
для них наслідки, бо степові річні дороги до торговиць 
Чорноморя і Каспія сталп для них отвертимп і наддні- 
прянська Русь під охороною Хозарів провадила оживлену 
торговлю. Русь привозить свої плоди не тілько в грецькі 
і хозарські городи, але і в арабську столицю Баґдад, о чім 
згадує арабський письменник Хордадбе (в половині ІХ-го 
столїтя). Численні скарби викопувані з арабськими моне- 
тами (диргемами) в области Дніпра з часів, почавши 



- зо — 

з кінця МІ. столїтя, стають певним доказом живих тоі)го|||! 
вііх взаємин Руси з Арабським Сходом. Р 

Наслідком таких живих взаємин торгових із загранії 
цеіо витворили ся між русіжими Словянами городи ЯК( 
збірні осередки торгові в місцях иріігідпих на ВОДНІІг 
шляху „з Варяг в Греки" — як Київ, Переяслав, Чер 
н и г і в. С м о л є п ь с іс, /І ю б є ч, Новгород, І^ о с т і в. По 
лоцк, а мія; тими паПважнїПше місце своїм положенел 
займав Київ у землї Полян. Сюди звожено товари з дале 
кої півночі!. 

Але в першій полови нї IX. столїтя в области Хозар 
ської держави найшла нова кочовнича орда азипська — 
Печенїги. Наслідком того степові дороги ріками сталі 
тепер небезпечними, а торговля руських Словян стрічав 
всякі перепони. 

в половипї IX. столїтя Печенїги заняли майже весі 
степовиіі простір і посунулись недалеко під Київ, а Хозар 
ська дерліава не мала сили обезпечити спокою для русько', 
торговлї з полуднем і сходом і се приневолило руські г6 
роди подбати про укріпленя, про військо і про торгові ка 
равани з охороніїими відділами. 

З уору;кепєм городів між- руськими Словянами вяжі 
ся важна подія. Наслїдк'ом перелюдпеня в першій поло 
винї ЇХ. столїтя в Скандинавії (ІІТвеції. Норвегії і Данїі) 
заселеній Норманами, вииравляюті, ся ні»рмансьіл дружині: 
сотнями суден на західно - європейські иобережа, захоплю- 
ють ділі области і основують свої дерисави. Сї самі Нор- 
мани під назвою Варягів почали около половини ЇХ. 
столїтя фінськ'им залпвом і великим торговим шляхом на- 
їздити новгородських Словен і ^1>іиів і накладати па них 
данину. Після літописного переказу Новгородці повстали 
проти них і прогнали за море, але для своєї безпеки в бу- 
дучинї наймали нормансько-варяжські дружини. Одна :і 
них друягип осіла в Новгородській опла^ти, устроїла в при- 
гідних місцях кріпости і під проводом князя Рурика (післл 
літописного переказу 862. р., але в дїйсности мабуть рапь- 
шо) з часових оборонців новгородських Словян стала вер- 



- Я] 



ховладною верствою '). 1> тім часі друге таке місцег.о і:ня- 
зївство варяжське оснували в землі Полян, в Києві, Аскольд 
і Дир, а першим ділом тих князів було внзволеп»:; Полин 
від даинпи Хозарам, боротьба з вороипімн Іиікву Л^'ревля- 
нами, відтак г Печенігами, а наостанку пи>;ід на Царгород 
(8С0. р.), ні,оби відомстити парушене торгового догов<іру. за- 
ключеного ще в периіій половині IX. ст. і кривди запо- 
діяні руським купцям. Трете таке місцеве князівство було 
Рогволода в Полоцку, а четверте Тура в Турові над Припетю. 
ИаіІваишїПиіе становипіе і вплив здобуло і-обі Київське 
Князівство торгово - господарським зпачінєм. Зрозуміли се- 
варяжські князі, /а. Олег (879—912), усунувши Аскольда 
і Дира, зробив Київ („іуіатїр руських городів") осередком Київ 
ського князівства, котрому підлягала більшість руських Сло- 
вян. Перегодом варя/кська друяїипа злила ся з туземцями,. 
а князь на чолі сеі друлсинн мав валхпу задачу обезпеки 
торгових доріг на полудні і сході. Похід его на Царгород 
довів до корисного торгового договору з Греками, а на- 
слідком сих успіхів також руські племена поселені подаль- 
ше від то{)гового шляху були, приневолені пок'орити ся Ки- 
ївськііі дерягаві. 

14. Х[>истіяньство на Руси і єго вплив. 

ЇКиві торгові взаємини Київськоі дерікави з иншими 
народами не могли остати без впливу па неї. Окрім пів- 
денних Словян, особливо паПкультурнійша т<'Ді в Вв- 
ропі В п з а н т и її с ь к а д є р ік ав а проявила свій вилив тим, 
що серед руських Словян почало розповсіоднюватп ся хри- 
стіяньство, передовсім серед городського населепя, особливо 
серед купців і княжої ДруЯіИПИ' 

Значно розвиті торгові зносини давної Руси з Ви- 
зантіею і иівдепнігми Словян ами ше більше зміц- 
няли і поглубляли сей ВП.ЯИВ. Култ^турні звязи з пів- 
денними С л о в я н а м и улекшувало племінне споріднене 



1) Варягп — се була дружина воєнна. злол:она з охотників, 
в части з Норманів, але таки в більшости з Словяи і тпм дасть ся по- 
яснити оГіставппа, що ся варяжська дружина так скоро злпла ся з заво- 
йованим населенєм. 



Київською державою і значне зближене в тих часах всіх 
словяиськпх язиків. Особливо розвили ся сї звязп в часах 
кн. Сьвятослава. що воював успішно з Византівю а рівно- 
часно ііідчішяв собі Болгар. Сз^межні з Впзантіею південні 
Словяпи рано підчинилп ся еї культурному впливовії, 
а відповідно пптоменпостям словянського сьвітогляду пе- 
рероблена ними грецька кулі^тура розповсіодпювала ся тим 
скорше і лекше в давній Руси. 

Н о р м а н с ь к о - в а ря яс с ь к і д р-у ж и н п и к и, що слу- 
-килії також у впзантийських цїсарів і присвоювали собі та- 
К07К грецьку культуру, приймали в великій части христі- 
яиьство. мали в Царгородї свою окрему церкву і відси за- 
носили христіяньство також на Гусь. Лїтопись згадує про 
Варяг- хрпстіян у дружинах Ігоря й Олега. Ще перед охре- 
щепем Руси мали вони в Києві свою церкву сьв. Ілії \). 
Договор Ігоря з Грер:ами (944. р.) згадує про дві частини 
дружин — христіянську і поганську. Перша кляла ся для 
збереженя договору христіянським Богом, — друга Перу- 
ном. Христіянська частина наперед складала присягу, 
а'відтак дружинники-погани. Повага христіяпської частини 
дружинників мала очивидно більше значінє для Греків- 
христіян, а до того христіяни- дружинники були менше- 
більше грамотні, отже могли і письменно ствердити свою 
присягу, та й сам кн. Ігор імовірно був прихильно настро- 
єний до христіяньства. Лїтопись зазначує, що христіяни- 
друлпінйики складали сю присягу в „соборній" церкві ст.ії. 
Ілії в Києві, з чого можна впевнити ся, що при такій „со- 
борній" церкві були і сьвяихеники, а також і церковні бо- 
гослужебні книги, а се вказує па почини грамотпости 
і письмсньства. Нема лише певности, яким язіпсом були 
писані сї книги, чи язиком питомим Варягам - дружинни- 
кам. Готським, чи церковно-словянським, болгарським. 

Наслїднпця Ігоря, кн. Ольга, приняла христіяньство 

коло 954, р.) імовірно за впливом христіянської частини 
дру^кииників тодї, коли керму держави взяв у свої руки 
кп. Сьвятослав. В Києві перед Володимиром В. неперечно 
було вже значне число христіян, передовсїм серед княжої 



V) Новійші дослїдинкн заиевняють, що церква сі.і!. І.іії Гіула ііід- 
чинена «'іо.ігаррькій архнепископії. а не царгородському иатріярхатовж. 



фу/Кііііи, злоуКєііої головно з Варягів, а таі::)ж у Ооя])ськи- 
гупецькіїі верстві. Се мабуть спонукало кн. Володимира В. 
)хреетити ся ^) (988. р.) і завести хрпстіяиьство спершу по 
4Істах, а відтак і в дальших околицях держави. Найваи^ 
їїйшу задачу держави, розвиток вї пародно-господарської 
політичної могучостп, міг він осягнути лише розповсю- 
їиенвм культури серед народу. А тоді най культу рнїйшпм, 
зайбогатшим і наіімогутнїйпіим народом були Греки, в чім 
уіогли особисто впевнити ся руські купці і послп в Царго- 
родї. Руські князі мали нераз нагоду зазнати воєнної сили 
Вичантийського цїсарства в невдачних походах Аскольда 
і Дира (860. р.), за двох походів Ігоря (941. і 944. рр.) 
і за другого болгарського походу кн. Сьвятослава (971. р.). 
Просьвітоіо визначали ся тоді Греки в усїй Европі. Отже 
для осягяеня могучостп Руси треба було присвоїти їй ви- 
зантиіїську культуру, а основою сеї культури була христі- 
янська релїґія. З иринятем хрпстіяньства кн. Володимиром 
В. (988. р.) і заведенем пової віри на Руси виступає по- 
руч політичної влади князя і его дружини нова 
вдасть — христіянська Церква і духовеньство, 
яко нова впливова верства суспільна з єпископами і ми- 
трополитом на чолї, котрі спершу були Греками. Висше 
духовеньство своєю культурою здобуло собі великий вплив 
на дерл^авну власть, котра знов . у сїм духовеньстві мала 
осьвічених помічників і порадників в уладженю державної 
управи. 

Однак христіяньство розповсіоднювало ся на Руси по- 
малу і не без перепон, а широкі верстви визнавали нову 
віру довгий час лише поверховно, придержуючи ся 
зверхпих форм, в котрі вкладали чисто поганський зміст. 
Широкі верстви народні сьвяткували христіянські празни- 
ки, хронольоґічно. близкі до поганських, після свого по- 
ганського сьвітогляду і переносили черти поганських бо- 
жищ на христіянських сііВятих (н. пр. черти Перуна на 
пророка Ілію, Велеса на сьв. Власія і т. п,). В декотрих 



' ) Деякі ДОСЛІДНИКИ вважають похід кн. Володимира пізнїйшою ле- 

!0ю і запевняють, що він охрестив ся в Києві або у Василеві та що 

ііічшяв Хр. віру не від Греків, але від Болгар і що наслідком того 

Церква на Руси була зависима від Болгарії, а не від царгородського па- 

тріярхату. 

ОЛ. БАРВІІІСЬКИІЇ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕрАТУРП. З 



сторонах населене навіть завзято опирало ся заведеню хр 
стіяньства, так н. пр. в Новгороді дядько Володимира 
Добриня, і новгородськиїі тисяцький Путята були прпнев 
лені ужити оружної сили (відсіль в літописи вислів : „и% 
тята крестил-ь мечемь, а Добрьтня огнем-ь"). Епископи бул 
приневолені вести трудну боротьбу з волхвами, ворожбі 
тами будучини, котрі виступають в обороні поганьства, і" 
засьвідчають деякі відорвані вісти в лїтописях. 

Наслідком такого зверхнього принятя христіяньстЕ 
в широких верствах народних удержував ся довгий ч£ 
поганський сьвітогляд у народі, а поезія виплекана на осн 
вах поганського побит\', злегка украшена христіянсько 
словнею і обрядами христіянської релїґії, мало що не д 
наших часів. Така сумішка христіянського сьвітоглял 
з поганським витворила т. зв. двоєвірв, назване .опісл 
суєвірем, котре знаменує р^хьке жпте. Проповідник 
і сьвященики протягом століть дорікають „христіянам дво' 
вірно живучим", осуджують „плясаніе, гудішіе (музикі 
и плесканіе", приноси жертв бісам (поганським божищам 
остерегають перед пирами, на котрих відбуває ся „игр; 
ніе", „плясаніе" і „гуд-Ьніе", виступають проти пісень, В( 
рожбитства і чародійства, а „Слово о казнехь" остерегз 
перед вірою в стрічу 1). При всіх тих духових змаганя 
поганський сьвітогляд витиснув свою печать на народні 
житю і побиті, на обрядах і поезії народних верств, а с 
двоевіріе відбило ся також і в творах староруського писі 
меньства і в народній поетичнії! творчости. 

15. Останки поганської стаі>овиви і поганського 
сьвітог/іяду. 

Хоч уже під копець X - го столітя христіяяська вір 
стала на Руси державною реліґією, реліґією княжої динг 
стії, а духовеньство розповсюдпювало її в широких верства | 
народних, вселі таки в народнім сьвітоглядї і в народні ' 
таорчости літературній зберегло ся богато останків даі 



М Стріча, стріт, —у, стріть, — и, — адйбане, але також в значін; 
лихім — зачаровапв, пристріт, — у, є викликана сим недуга, після в 
руваня народу головно з очпй. 



— :іь — 
)ї ногайської ]!Іри, котрих відгомін сягав аи; до наших 

1СІВ. 

Останки поганської старовини задержали ся 

переказах, иогЛрях, звичаях, обрядах і в поезії укра,їн- 

)КОго народу. Нечисленні сьвідоцтва старипних памятни- 

в зберегли також цїпні натякп на божества руських Сло- 

ик на припошені їм я^ертвн й молитви, па обряди (осо- 

іиво весільні і похоронні), однак не подають родоводу 

)гів, не згадують про їх почитане і про сьвітогляд поган- 

)Ких Русинів. Сучасні повіря, обряди і поезія не знають 

ке поганських богів, не подаюті, їх імен, але за те збере- 

пі чимало повіріП про домовиків, лісовиків, русалки 

т. и., відтак про уособленя. як доля, щастє, лихо, горе, 

)Собленя сил і явищ прпродн. Крім того зберегло ся чи- 

1Л0 тіких виображень і обрядів, котрі мають корінь в ста- 

іпнім побитї і в давній історії. Таким способом україн- 

>ка мітольоґія є вельми складною появою, бо не дійшла 

з нас в означених давиих "чертах, а в пізнїйших, суча- 

шх чертах відбили ся в нїй у ріжнпх часах усякі впливи, 

найбільший вплив на се мало христія нь ство. ІЦобп 

ВВИТІЇ собі мітольиґію українського народу, треба отже не 

лько ВИДІЛИТИ христія пські черти, але й численні змішані 

вища н. ир. апокрифічні перекази і леґендп. витворені 

біблійних оповідань і церковних обрядів. 

І В деяких повірях і 'поетичних переказах христіян- 

іжого характеру проявляють ся доволі давні черти иогань- 

гва і старинного українського побиту. Так н. пр. з образу 

ророка Ілії в народній уяві проглядає давний образ по- 

інського бога Перу на. Так само імовірно і в Юрію Хо- 

№рім, яко опікуні скотини, відбили ся черти народного 

оганського бога Волоса або Велеса, про котрого доси 

"адують у деяких повірях. Тимто старинні наші письмен- ' 

ики се змішане поганьства з христіяньством називали 

ївоевірєм". Старинні наші письменники, часто також не- 

зобідні від забобонних впобраяхень, обминали описи ио- 

шських обрядів, бо вважали поганських богів і їх ку- 

ири (поганські сьвятинї) уособленими чортами. 

В Іпатській Літописи, в Слові о Полку Ігоревім, в де- 
ких старинних иоуках (н. пр. Христолюбця) згадані: Пе- 
у н, ІЗолос або Велес — бог скотини, Сваро г, Даж- 



М(і - 

пог, Хире. Стрибог, М ОКОПІ. І' о д і Р ожа н и цї, УпІ 
рі, Див, Огонь-Сварожич М. Руські Словянп пр 
ставляли собі уособлені яаівлові сили і явища прирої 
в виді ідолів, котрим приносили жертви з мясива, ХЛЇбП( 
печива і напптків. 

На основі давпих сьвідоцтв і сучасних вістої; I^ 
нами Сварога були Дажбог (сонце) і Сваро;к^^ 
(огонь); Перунні був не тілько богом грому, але і бог- 
війни і задля того князі і дружинники ставили і украшсаз 
ідоли (статуї) Деруна в Києві і в Новгороді, а слово „ '^ 
рун" задержало ся і доси в українськім язнцї в звачіі 
грому і лискавпцї. Память про Волоса або Велеса з 
регла ся до нині в зовсім виразних чергах. Договори 
ганських князів руських з Греками згадують побіч Пер; 
л:пше „Волоса, бога скотья". Згадує про сї бояЛіща|іе 
тілько Літопись. а про Волоса Слово о Полку Ігоре 
(але сей памятник не знає вже Перуна). Волос або Ве. 
був загально - словянським божищем, опік\'^ом стад, бо: 
ством кочовиків і хліборобів. Був він справді народі 
богом і тому память про него задерячала ся доси та зілл;,і. 
ся з чергами христіянського сьвятого Власія (Ииіі 
і зберегла ся в жнивних обрядах (лишити колосе на О 
Вол о сови, завязати бороду Вол осови, на краю н:: 
Боян у Слові о П. І. названпіі.внук'ом Велеса ім ; : 
яко наслідник поганських сьпівців. Х^лово о П. І. і Ле 
пись (побіч Перуна) згадують ихе про Далчбога, Хор;- 



1) в „Хождеиіп Богородицьі по мукамт.'' .згадано ..Трояка, ^иі 
<-а. Велеса. Перуна". » 

2) Перун був уоі»у;ксиий иалпцею. а мо;ке бути і „каменем". Іі 
еля лїтоппсп стояв він і в Кпеві і в Новгороді ,,на холмі". В Кпев (. 
Володимира В., поганпна. „т.умпр Перуна" був „деревлянпЛ а го^ > 
его срібна, вус золотпй". в руках вго була палиця. Яко головний р 
був він окружений камінними і деревлянпмп ідолами многпх пнших "^ 
жищ — мужоськпх і женськпх(Мокош) : тут на холмі містили ся _к 
ща- ). требпща^ ■■)". на котрих захоплювали і палили „требп-жерт: * 
тут па холмі їла і пили жертвоване. а імовірно і ворожили після ж г 
волхви. 

^) Сей звичай ::беріі' ся також і и Німеччині, гл. \\'. ГіоІЇІ!»! 
<їогтап. МуіЬоІо.сгіе ст. 152 і сл. 



■) каплиці, ^-^ ) престоли. 



. )> и б о г а. Л а ік б о г, (Іо.ин сіаіоі*, ііодаведі. добра і бо- 
гва, бул оиіі:уиом богатства, вовипої ііалсиви княуш 

, .;,ружіііпіігкіп („жизнь Даягьбо?кья вііуі:а" в Слові о Полку 
Ігоревім — се майно, скот, коні, аолото, срібло і т. п.), Пі- 

пя Літописи Д а ж бог — се сонце, Хоре, споріднений 

! східною на:^воіо іранського божища, представляв таколг 

ога сонця — Стрпбог після Слова о П. І. був богом 

ітрів. 

До другорядних явищ поганського сьвітогляду нале- 
[Ішть домовик, котрого собі уявляли косматим, сивим 

тарцем (з ріжпими назвами: діл, ііохатник, клїтппк^), 
лУ і'ерманів — КоЬоісІ, услужний, роботящий дух домашній, 

ро'лаїваючий звичайно під печпіо, і се вказує на почитане 
[оганське предків О- ^^ііі б опікуном дому і скоту, а згадка 
іро него збереглася в поуцї о „проклятомь бІіСІ) X о р 0- 
і<іожптел іі", після списку з XIV. ст. 

Сучасні перекази народні вк-азуїоть на се, пю в ста- 
)Овину засповиии дому її оселї лучили ся з жертвами за- 
{опуваними па місці, де ставлено хату, а важне значінє мав 
шмашнїй огонь-піч, що лучив ся з впображенем про душі 
іредків. Деякі сучасні весільні і похоронні обряди вказу- 
оть ще на сьвячене 'очищаюче значінє печі, а домовик 
івляе ся тим способом невидимим опікуном домапінього 
)гнища, котрому приносять також жертви. 

Домовик заняв імовірно місце старинного Рода, ];о- 
грому нриносили .жертви і з котрим лучили ся родинні по'- 
цруяхя й ідея про долю і судьбу. Душі предків, що прожи- 
вали в домах, уособлені ще яко І* од. Доля, Рожаїїііцї, 
С у д ь б а і супротивні їм єства — Горе, Нужда, З л и- 
днї.. Ще в XII. столїтю приношено в жертву „Роду ц Ро- 
жаніщ'Ь" — хліби, сири і мід '^). В старовину Род лякав 
дїтнй, як згадує Данило З ато ч ник, подібно, як ни- 
пїш [ГШ домовик Рожаницї _мали взаємини з Долею і вже 
при народженто віщували дитині „талан", а се повірє є та- 



') з культу душ витворило ся почитане предків, як н. пр. рим- 
ських тапез (ііуі, котре в деяких релїгіях займає передове місце, яко 
охоронних духів. В поминальппцї по вмершпх (задушні днї) ночтаї-. ся 
гакож предків (пор. обряд „Огіаііу"), дїд на Різдво. 

-) Вопросьі Кпрпка, Саввьі п ІІліп. 



— - .50 

кож улюбленою казочиою темою. Уособлене Горе. Нужд 
Лпхо, Недолю. Злидні^) стрічає.мо в піснях і казка1|4 
і вони перемінюють ся в зьвірята або в людпй. Сї ествг 
невідступно переслідують чоловіка, садовлять ся ему иі 
плечі, пнколії ІЗНОВ носять єго і помагають ему в роботіІ|і 
Злидні се влізливі малі єства наче карлики. Доля. тщ. 
стє, горе і лиха доля судя^ені чоловікови з роду, а відтілі 
впображеня про судженого, призначеного з роду, про Бо 
ікиії суд в иодруячю. в смертп -'). 

І старинці поганські Русини і сучасні люди уявляюті 
собі, що в ріках, полях і в лісах, подібно як і в домаї 
і всяких будівлях жиють добрі і лихі єства. 

Русалки або мавки відповідають старословянським 
берегиням, а уявляють їх собі яко душі топельницьр 
(у Ґерманів Хіхеи, у Греків і Римлян німфи), нехрещених 
дїтнП. 

В лісах проживає .л і с о в и к. и о л ї с у н, росту висо-і^ 
їсих дерев, а на полях польовпк, росту низкої трави ''),)І 
яко уособлене ростинности. 

Лісовик визначає ся ворожими прикметами, збивабй 
людпй у лісі з дороги, відкликуючись відгомоном (блуд ї 
чепив ся чоловіка, як говорить ще нині нарід), бурі в ліс] і 
се боротьба лісовиків, котру можна усмирити жертвами. 
Житє Кой етап типа Муромського згадує про по- 
клони „дуплинам-ь деревяньгмь", слова і поуки про жертви 
в лісах, пословиці про молитви в лїсї, а Кприл Турівський 
згадує, що „древеса" звали ся „богами". Тепер ще кіля 
і дерев уживають ііри чарах (упира в могилї пробивають 
осиковим колом), деревляними вітками, цьвітами украпіують 
хати на Зелені Сьвята. сьв. Івана, на весїля, щоби охоро- 



М Слона і» ліініівьіхь гі Х\\ ст. 

-І Піс.ііі народного вірз'ваня чоловіконп вже прп ііародженк» су- 
джена доля добра аОо лиха. Сї уособлені єства вед\ть чоловіка 
до (-:іо п})и:{наченя. добра доля до щастя, лиха (недоля, злидні^ до не- 
щастя. Такі вірувани :^исреI^ш ся також у поганських Ґерманів (іл. \\'. 
<'іоиііпег. (іегт. МуНіоІо^гіе 104 і сл.). Віра в призначене бува*-; така 
сплї^на, що нагадує музулманський сьвітогляд або поганський фаталїаи.' 

3) Се основує ся на віруваню про дальше жите ;і,\'ш у ростинаї, 
головно по лїсах. Со зберегло ся і у Ґерманів (гл. "\\'. (іоШіпег. (іогіп 
МуНіоІо^іе 1.52 і сл.). 



- 39 - 

ІТИ від злих духів, а в народній пое;лї широко розви- 
зне символічне представлене дерев (пор. Слово о Полку 
оревім). 

Водяник, в о д о в и к після народних повіріП жне 

ріках і озерах. Єго уявляють собі кос.матим, старим дї- 

ом, а русалки є его дочками. Він викликує бурі на воді 

топить плавців і судна, а для усмпреня его при- 

зсять жертви. В болотах ятють чорти, як вказують на 

]:азки і иословицї. В правилах митрополита 

о а на з XI. столітя в згадка про жертви „бісам, болотам 

К(^тіодязям", а Начальна Лїтопись говорить про пориване 

енщин „у води". Про почитане води згадує Лев Дія- 

он М, як вояки поганського князя Сьвятослава погружали 

Бнів у Дупак». 

Побіч „берегинь" давні сьвідоцтва з поганських ча- 
в згадують про упирів (з прикметником „лихий"), мер- 
ів або умиравших людий -). Яко мрець упир не гине^ 
визначає ся червоною краскою лиця („червоний як упир"), 
яко перевертень не кров з людий. Повіря про упирів зли- 
ають ся з повірямп про вовкулаків (волкодлаки), лю- 
ий, що перевертають ся на ніч у вовків, а досьвіта ски- 
ають із себе вовчу скіру і на день являють ся людьми '^). 



^} византийський ішсьменіші.' XI. столітя описував походи Греків 
^ Болгар. 

') Піс.ія народного віруваня може душа чоловіка визволити ся 
вилево із звязп з тілом (н. пр. в сні. і буяти сьвітамп, або в нед5'ЗЇ, 
зрячцї — обумиранє, н. пр. легенда про померші душі), з мерця вихо- 
ить дула зовсім. З таких поглядів вптворпло ся розумінв у народів 
ро душу яко духове єство (дух, часто в значіню страховища, стра- 
у). В сім останнім значіню являє ся душа, дух яко мара (також у півн. 
зрманськпх племен ,,шага"). — Коли при смерти душа розлучає ся 
тїло.м. відчиняють двері або вікна, щоби душа могла без переионп від- 
етїтп (пор. Про померніі душі). — Душа ходить по смертп в людській 
остатп яко дух (або страховище). "яко вмерлець, особливо коли помер- 
[ий не відпокутував вини, з пімстп або любови і туги за живими 
юдьмп (пор. казку про мертвяка, в староґерм. Ьепогеияа§е). Віруваня 
духів вели людий до віри в безсмертність душі, до вірувань про ван- 
рівки душ і т. п. повірій. 

^) зіовіїїє про вовкулаї.ів стрічаємо і у давних Ґе]і.маііів (\Уег- 
оіі = Мапп\\о1П і у західно-арійських народів. \У. (іоИІіпег. Оегт. Му- 
юіо^і*. 



40 



Се ііовіре осповує ся на впобраліенях про ріжні постаті 
душі. Після повіря душа приймає мниму постать, виходячі- 
3 тіла і падягаючп на себе н. пр. вовчу скіру. (Князі 
Всеслав Полоцький в Слові о Полку Ігоревім „самі; 
вл-ькомь рьіскаше''). Після староруських і сучасних паї 
родних повірій вовкулаки уїдають сонце і зьвізди в часі 
затьми \). (Після ґермапських повірій „8оппеп\уо1Г" намагаї 
ся ликнути сонце або місяць і спричиняв затьму — \\' 
(доІїЬпег, Оегт. Муіііоі. ст. 254). 

Народні віруваня у вовкулаків звязані з повірями пре 
переміни людий у зьвірів, птпцї, риби (в казках, піс%'іх 
заговорах а навіть в староруських памятниках як в Сло 
ві о Полку Ігоревім і в Галицько - Волинській Літописі 
п, р. 1201 : „Ср'ьчановії же [половецькому ханови] оставш} 
у Дону, рьібою олаїньшю". 

В піснях стрічаємо замітну переміну в тура або золо- 
торогого оленя. В колядах являв ся „чорнпй тур" аб( 
„тур-олень''. У весільних піснях тур або золоторогий олені 
обіцяє прийти па весїле ловця, котрий забирає ся убити 
тура або оленя. Тур-) пролиівав на Україні лише до ХМ 
столїтя а потім вигинув, а визначав ся більшою веліічи 
ною від домашних волів, великою силою і жестокоетю 
(Відсіль прикметник Всеволода — яр -тур в Слові о Полк} 
Ігоревім). В Галпцько-Волішській Літописи кн. Роман Га 
лицький зображений яко „храбор'ь бо біь, яко и турь" 
а кн. Володимир Мономах у поуцї дітям оповідає про сво": 
лови: „тура мя два метала на роз1>хт> и сь конемт>" 
Збереглись не тілько назви осіб і місцевий, звязані з ту 
рами (Турин, Турів, Туре, Турильче в східній Галичині і т. п.) 
але і в пословицях: „сидить як тур у горах", „вижене> 
сірого тура з луга", ,л^рім такий, що хоч тури гони, так ш 
почують". В давній Руси був звичаіі перебирати ся за турі 
(поука новгородського єпископа Луки-Йоана з XII. столїтя 
„и о турЬх-ь и о колядниц'Ьх'ь") при нагоді народиш 
ігрищ, празників (н. ир. в Галичині, иа Поділю на вели 



') Іпат. Лїт. п. р. 1105: т, ое лГ.то оьість знаменів: погниє со.їїн 
це и йьість яко міісяць, бгбже глаголють невЬгласп сніідаемо голич' ' 
Пор. ^Нещасний" М. ИІашкеїшча: аміїЛ зїдав сонце. 

-) По|). про турів і Турову кручу в КулїшевіГі ідиллї „Орнся'- 



— 4І — 

лодпі Ігрища підчас гаїілок перебирають ся парубки за 
\їедведя). 

Обрядове і символїчие :^ на ЧІП є птиць і иппіпх 
зьвірят виявляють деякі повіря, п. ир. півень яко сим- 
вол сонця і огик) і жертовна птиця ') а тепер авязаниїї 
з ворожбою а вчасти і з огнем (підпустити червоного півня — 
підпалити), чорний ворон, сова, зазуля (яіа; зловіщі пти- 
ці ) і т. п. ЗьвіриннпП сьвіт мав цілий ійддїл в українській 
народній поезії, зьвіринний епос, казки про зьві- 
рят, а крім того зьвірята з виразними прикмерми люд- 
ськими являють ся в дїточпх приколискових піснях (н, цр. 
кіт-воркот). 

Так само уособляють ся в народній поезії ростипи, 
трави, дерева, живла природи, небесні тїла, недуги і смерть 
(н. пр. цьвіт папороти, „горицьвіт" на Івана- Купала, сон- 
трава -). соняшник. В Печер. Патерику з ХПІ. столїтя є 
оповідане про біса, котрий па утреню обходив монахів, ки- 
дав на них „цізі'їткії, иже глаголется ліїпокь", а до кого 
прилипне сей цьвіт. той засип.яяв. Народна поезія згадує 
про „дрімливі, сонливі" цьвіти. про „сон-траву". Сї усипля- 
ючі ростини, помічені і старипними людьми в природї, дали 
основу до розвитку оповідань про чудесні подробиш в на- 
родних казках, піснях (приколискових та історичних), котрі 
зливають ся з народними повірямп. Заговори і загадки 
вказують на такі чудесні ростини, а деякі з них мали 
важнз' ролю в старинних переказах народної медицини. 

Казки і піснї подають чимало прикладів переміип 
людий в ростини і на відворот: неиіасна дївчина 

1) пор. значінь півня в іранській міхольоґії. 

-) сон-трава — апешопе раІепн,Л\'ііі(ігойСІгеп. (Укр. нарід и[)п- 
писує їй пророчі прпкмети. Після мітольоґії старпннпх народів внра- 
і іалп анемони із сліз А^родитп і кровп Адоніса, в со старогеленїсти- 
чиїїй мотив, котрий 0ПІС.1Я розвинув ся в переказі про Горо і Леаилра- 
(пор. баляду ІЛіллера)*). В укр. піснї плаче і рпдае Грицева стара 
жінка, неначе перепілка на леваді, вї молода сестра зірвала сон-траву 
і питає Грициху. що значать сї білі і че^івоні цьвіти — жнт^ чи смерть 
козака? „Цьвіти виросли, моя голубко, в лісі, нещаств їх зірвало, иеіца- 
стр їх тобі' дало! Не плач, осуши свої сльози, вже не зоултіш нашого 
1; а на в могилі 1" 

'') гл. В. Віеіегісії Віє Оліеигор. Іліегаїнгеи. ст. 40. 



42 

переміняє ся в березу, тополю {[іор. Шевченко — Тополя), 
невинно убита в калину, що виросла на могплї (н. пр. 
казка про убиту сестру і калинову дудку) і ї. п. 

І^ иародиііі поеаії уособляються не тілько земні явища 
природи (зьвірпнні — зооморфічні і людські — антропо- 
морс^іічні, при чім і сама земля уособляе ся — „мати сира 
земля"), але також небесні явища: сонце, місяць, зьвізди, 
тучі, облаки і т. п. В тих уособленях мітичних відбиває ся 
старипіїпП побіїт — хліборобський, воєнний, семейно - ро- 
динний. Іпат. Лїтопись п. р. 1167. зберегла такий приклад 
уособлепя місяця і в[іднпх па нїм гір в картині давпого 
воєнного побиту 1). 

з о б р а Яг є н є війни в п р и р і в н а н го до х л ї б о- 
1)обського побиту находимо і в сучасних народних пі- 
снях і переказах. Нарід добачає в пятнах видних на міся- 
ці Оорбу двох братів (оповідають про Каїна і Авля), [вірш „Мі- 
сяць"' бремії Галки-Костомарова]), п;о оден проколов дру- 
гого вилами і кинув па бік, як сніп. А в пісні ,,Чорна 
ріля заорана і кулями засїяпа", що нагадує відповідне 
місце в Слові о Полку Ігоревім, образ взятий з хлїбороб- 
-ського побиту, а так само битва зображена яко молочене 
на тоці (Слово о П. І.). 

Родинний побит проявляє ся у ріжних відносинах 
сонця (гарна дівчина) з місяцем яко мужеським єством. 
Отже місяць і сонце являють ся подружем. в казках і ко- 
лядках представлені небесні сьвітила й инші сили природи 
в родинних але ворожих взаєминах, н. пр. сонце, місяць, 
вітер і дощ або мороз. Крім того стрічаємо ще й инщі 
уособленя небесних сьвітил і сил природи в казках, пі- 
снях, заговорах і загадках. В Слові о Полку Ігоревім 
„в'ЬтрРії, СтриболхИ внуци в'Ьють с'ь моря стріьламп", вони 
виступають також у виді коний, бурі і громи в виді би 



М „Оьість знамоніе ві. лунГ> страшно п дивно: идяше бо луна че- 
І»инь все, неГ»о... ГіііИ'ть яко двіі лпці> имуща, одино зелено, а другое 
желто. п иосреді> ея ико два ратьная сііку.іде ся мечема, и одиному ею 
яко кровь идяще іізі. главьі. а другому бііло, якьі м.іеко течапіс: сему 
же рі'копіа старі.ін .люди: не благо єсть сяково знаменіе, се прообра- 
зу*:ть княлпо смерті,. Пор. народне повірв про Каїна, ніо держить Авля 
убитоіп па пилах. 



1Т 



гви. тучі р, ВИДІ овець, коров. уорі в впдї гарної дївчи- 
яи і т. п. Такоя: недуги і смерть у пароднпх зображенях 
в похоронних обрядах являють ся в зооморфічних і антро- 
аомор(|мчних обра:иіх. 

8 усїх народних пісень зберегли наіібільшу сталість 
збрядові піснї і звязані з ними обряди. Вони задер- 
;«а<ти богато з незапамятної старини, піо виходить поза 
мєікі документальної історії. Деякі колядки згадують про 
приношене поганських жертв, веснянки про оболчане хлї- 
Зоробства. коли ще викликували плуг, сьвяточні піснї вя- 
нкуть ся з ворожбами і переодяганєм. Відгомін старииних 
віровань доволі живо відбиває ся в деяких обрядах за- 
пустяих (мяспицї), в зелену або русальну неділю, па Івана- 
Куиала, а в весільних і похоронних обрядах і піснях видно 
[гакож давні релїґійні і іюбитові виображеня. Подібні, але 
трохи затемнені виображеня стрічаємо в заговорах, за- 
гадках, пословицях і казках (гл. дальше в роздїлї Устна 
Словесність). 



16. Розвиток дер?кавности на Руси» єї скріплене 
і занепад державної садіостійности. 

З заведенєм христіяньства ублагороднило ся родинне 
і суспільне жите на Руси, скріпили ся політичні звязи, 
проявили ся також звязи культурні. Спільниіі княжий рід, 
спільна дружинна верства звязали тїснїїіше з собою дина- 
стичною звязик» ріжні землї і племена руських Словян 
і затирали між ними племінну ріжницю, а з тим усталю- 
вало ся також спільне імя „Русь", спільне право і держав- 
ний порядок. До скріпленя ееї звязи причиняла ся також 
спільна державна віра, Церква і сиілі^не духовеньство, під- 
чннене київському митрополитовп, книяша осьвіта і ми- 
стецтво з церковною закраскою. Під виливом Внзантії 
бере верх на Руси і витворює ся русько - византийська 
культура. 

Синови ІЗолодимира В.. Ярославові!, повело ся по- 
ділену кн. Володимиром перед смертию руську землю зі- 
брати знов у одних руках і положені Володимиром під 
руську державність підвалини скріпити і розширити так, 



- и — 

що порядки введені Ярославом (будівля церков — Сі фій 
ськіїй собор — укріплене Києва — Золоті ворота), поши 
ренв хріїстіяньства (Печерська Лавра) і книжної ті 
гакільпої осьвіти, впорядковавє законодавства („Руські 
Правда") остали на цїлї столїтя взірцем і основою для :м 
шадків. 

Ярослав (І 1054. р.), прозваний задля того Мудрім 
бажав впровадити право родового старшинь.сті: ;; 
так що в Києві мав усе сидіти найстаршпий з роду В їй 
дпмпрового і заступати місце батька (з почесним іме:і':: 
великого князя). Та вже небавом після его смертп ;' 
дове старшиньство втратило всяке зпачінє, бо невдово.^ :і 
князі повставали часто проти великого князя і вели мі; 
собою кроваві усобиці, закликаючи до помочі орди ко 
човиків. 

Правнук Володимира В., Володимир Монома: 
Сг" 1125), (спершу князь чернигівськпй. відтак Переяслав 
ський, а на останку в. князь київський), взорець мудрогс 
великодушного і с добро широких верств народних дба 
лого володаря, намагав ся довести до згоди між руським] 
князями (.,добра хощю братьи и руськ'Ьй землп"), охорс 
нити спільними силами землю руську і хліборобство пере, 
наїздами Половців та боярською самоволею, однак ся згод 
не тривала довго. 

Молодша в і т к а М о н а х «^ в и ч і в у Ростовське 
суздальській З є м л ї намагала ся проти Києва ви дви 
гнути свою столицю, Володимир над Клязмою, і зрс 
бити її осередком Руської держави. Андрій БоголюС 
ський. князь Володимира клязменського (що радо про 
живав у селї Боголюбово, відки і єго прізвище), покорг, 
стував ся усобицями князїв, заволодів Києвом (11(і9. р. 
і ограбпв его та зруйнував. Так зпищіш він становипіе М8 
терп руських городів, що не могла двигнути ся з свог 
упадку, а через те пологкив основу до переваги і верхс 
влади Ростовсько - суздальського князівства, котрого осе 
редком був Володимир н. Кл., а відтак Москва .(відсїл 
від ХПІ. столїтя в. ки. Московське), а наслідком тог 
і митроп()лпт кпївсі>і:іііі переніс ся до Володимира на 
Клязмою 

Через те почала занепадати також русько - византиі 



,;;і культура, тїсно звязаїш з Церквою. Київ тротиті. отисе 
своє ПОЛІТИЧНО - дерікавпе значіпу, а верховлада над ру- 
ськими землями пересуває ся до Суздаля. Володимира н. 
Кл. і Москви, осередка б,удучого в. кн. Московського і пі- 
знїГішої московської династії. 

Однак після зниихеня становища Києва татарським на- 
їздом в XIII. ст. і занепаду єго упала там культура і пе- 
ренесла ся в західно-українські землї, богатші і сильнїйшс 
заселені і там продотіжало" ся більше як цїле стодїте та 
процвило самостійне державне жите, витворене спершу під 
владою Рости славичів (Ростислав, внук Ярослава М.). 
вмкий і спосібнпй ки. Володимирко зединив у своїх 
руках Галшіькі волости і зробив Галич (1141. р.) столи- 
цею Галицького киязївства. котре ирославлепий 
Б „Слові о Полку Ігоревім" его сип Ярослав Осьмо- 
мисл двигнув на вершину могучостп. Посунене аж до 
долішнього Дунаю і Чорноморя, куди йшов но- 
вий торг о ви їі шлях до Византії, було воно найспль- 
нїіішим з усїх українських князівств. При всїїї могучостп 
Ярослав Осьмомисл був прішеволений корити ся перед все- 
владними боярамрг, шо вмішували ся навіть у єго домашні 
і родинні справи. Сї бояри покористувалп ся незгодою на- 
слїдніпав Ярослава Осьмомисла і закликали на галицький 
кпяжиіі престіл в о л о д п м и р с ь к о - в о л и н с ь к о г о кня- 
зя Романа Мстиславича. Прпс.\іирив він бути пх бояр, 
положив основи сильної політичної орґанїзації, заняв Ки- 
ївщину з Києвом і зєдпнив український нарід, котрий 
втратив свою опору з упадком Києва. Літописець називає 
Романа яко голову всїх руських земель „великим князем" 
або „самодержцем всеї Руси". Після лицарської смерти єго 
під Завихостом (1205. р.) у війні з Польщею, настав сумний 
час у Галицько-Володимирськім князівстві задля малолітно- 
сти єго синів Данила і Василька, час важкої і довгої 
боротьби з Уграми. Польщ~ею, руськими князями і боярами, 
поки Данплови з братом Васильком повело ся зібрати 
Галіщько-Волинську вітчину в своїх руках і зорґанїзувати 
з початком XIV. столїтя окрему митрополію пр виїзді київ- 
ського митрополита у Володимир Суздальський. За при- 
кладом свого батька 'бажав Данило простерти свою вдасть 
і на Київщину, однак перепоною стали тут Татари. Прине- 



1 



ЇН — 

велений покорити ся татарському хановії, Ьатієви, приєднаї 
собі Данило угорського короля Беліо IV. яко союзника дсі 
иаміреної боротьби з Татарами, а крім того посилав свого 
архиепископа Петра па вселенський собор у Люґдунї і на 
вязав зносини з папою Іннокентієм IV., котрий прислав 
ему королівську коропу в цїли приеднаня до като- 
лицької Церкви. Сподівана поміч не паспіла, а через те 
перервали ся взаємини Данила з Римом і він сам власними 
силами рішив ся на боротьбу з Татарами. А що сили єго' 
були за слабі, був прнневоленніі вдоволити ся становищем' 
татарського підручника. Однак Галич не міг ося-' 
гнути загально -руського зпачіня, бо відорвав ся від Дні- 
пра, около котрого розложила ся руська земля. Усуваючись 
від нелюбих ему галицьких бояр, переніс Данило свою 
столицю до Хол му (для старшого сина Льва залоліив 
Львів) і бажав для молодщого сина Романа (оікепеного 
з Ґертрудою, братанпцею Фридриха II.) придбати ав ст рий- 
сь кі зомлї по смерті! останнього з Бабенберґів та вою- 
вав з чесііКпм королем Оттокаром, котрий заняв австрийські 
землі. Сі широкі змаганя в європейській політиці приспо- 
рили ему лицарської слави, одначе єго думки не здійснили 
ся задля ненастанних татарських наїздів, що прискорили 

єго СМЄ1)ТЬ. 

По смерти короля Данила (1264. р.) Русь пе могла 
оперти оі напорови і силі татарських орд анї остоятись 
проти змагань Польщі і Литви. 

Рід Романовичів вимер на Лндрею і Льві Юріє- 
вичах (1320. р.), а тоді бояри закликали на галіщькпй пре- 
стіл їх сестріпця, сипа Марії Юріївни і кн. Тройдена Ма- 
зовецьісого, Болеслава, котрий приняв друге імя Юрія 
II. і засів па галицькім престолі (1325. р.). Колиж невдово- 
лені ним бояри єго отруїли, розпочали з собою боротьбу 
о галицько-волинську спадщину Литва і Польща і ро- 
зібрали її між себе так. що Казимир В. заняв Галицьке 
князівство, а литовський кп. Любарт Волинь. Тим спосо- 
бом Галицька Русь перейшла в політичнім і культурнім 
житю під вплив західної Европи. 



41 - 

! 

!. Початки письдіеньства. Зизантийсько-церковно- 
словянське письдіеньство на Руси. 

Першу иросьвіту принесено на Русь разом з христі- 
ньством з Византії, подібно як і до сусїднпх словянськнх 
ілемеп. Христіяньство, введене за князя Володимира В. 
88. р.. стало дери^авною релїґією і приияло ся без опору, 

части силою княжої поваги, а в части П тому, що вже 
еред охрещенєм Руси були в Києві христіяни і сьвяще- 
ики, були й книжки переложені з грецького старословян- 
ьким язиком. Христіяньство несло з собою грамотність 
иіісьменьство, спершу перекладне і иаслїдоване, а відтак 
10 раз більше самостійне, Письменьство мало метою розпо- 
сюднене і укріплене нової віри, а відповідно тому дер- 
евну з а краску, бо й духовеньство було тодї одинокою 
рамотною верствою. Апостолованє сьв, Кирила (827 — 869.) 
Мето дія (І 885.) в Болгарії, Моравії і Панонїї, винайдене 
йми словянського письма, мали велике культурне значін& 
акож і для Руси. З південно-словянськіїх країв (Болгарії 

Сербії) приходили на Русь в перших часах христіяиьства 
ьвященпки і церковні півцї, що були заразом першими 
ічптелямїї в приходськпх і монастирських школах та пер- 
лими письменниками. Особливо монастир сьв. Панталей- 
^она на Атонській горі був таким розсадником, що піддер- 
іував лїтературну взаїмпість Руси з Болгарією і Сербією. 
Іерцї, що приходили відтам на Русь і під впливом Лизан- 
ії бистро осягнули високий культурний розвиток, прино- 
Ійли з собою словянські книжки або перекладали їх 

грецького й переписували. Особливо Болгарія найвір- 
!;їйше з усїх словянськнх країв зберегла старословянське 
:исьмені)Ство, спадщину сьв. Кирила і Методія, тай сама 
итворила своє письменьство. Як Карло В. пособляв роз- 
итковп латинського язика, так і болгарський цар Симеон 
в X. столїтю), названий квиголюбцем задля значної на 
вій час осьвіти, пособляв розвиткови болгарського пись- 
ііеньства, а его двір у Преславі став неначе болгарським 
^квісґраном і був осередком умового і лїтературного житя 
ііолгарГї, як се описує Иоан Ексарх, житеписець Симеона. 
іін старав ся перенести до Болгарії лїпші плоди визан- 
'ийської осьвіти, але хоч сам займав ся творами Аристо- 



теля і Демо стена, то письмен ьство.м заволоділа церкове 
думка і тому заохочував він до перекладів церковних тв(: 
рів. сам брав у них участь і улояпів збірник із творів сьг 
Т'Іоана Золотоустого, званпй Златоструй. Сьв. Клпмен' 
учепик сьв. Кирила і Методія, писав церковні науки, а че]^ 
нець X р а б р про с л о в я н с ь к і п и с ь м є н а. і 

Як Болгарія за володарства Симеона і єго наслїдпі* 
кІЕ була посередницею византийської церковної літературі' 
так з розвитком могутности Сербії під конець XII. столїіі 
витворило ся там нове огнииіе літературного впзантійств 
Тяжпще дїяльности лежало в Македонії, куди Сербія ро і 
простерла ся під конець XIII. столітя і дійшла до верни' 
-своєї могутности за володарства Стефана Душана „ца|: 
Греків і Сербів". Л\иві взаємини Сербії з Атонськимп м 
настирями, де від часів Душана церковно-словянська літ 
ратура прибирала цїху щораз більше сербську і де бистро 
струєю било умове житє, скріпили церковно-монашу кул 
гуру і розвинули аскетично - містичну літературу. Одні 
у Сербії замітка перевага сьвітської византийської літер 
тури в порівнаню з Болгарією. 

З Болгарії і Сербії приходили на Русь учені чер 
і сьвященпки. 

Взагалі південно-словянські краї були посередникал 
релїґійноі та літературної взаімностн між Русию і Виза 
тією. Звязь Києва з Болгарією почала ся одночасно то; 
коли Київ заняв осередпе становище на Руси. де він з 
динив східно-словянські племена і заложпв підвалини де 
жави ; декотрі з тих племен прямо сусідували з Болг 
рами : се були Тиверці іі Угличі, коли сі останні перес 
нули ся з південної Подніпряньщпнн на Дністер. 

Та звязь із Болгарією й Сербією сягає іце й пізні 
иціх часів (до XIV. і XV. столітя). Визангія була то 
одною з найбільш осьвічених деря^ав європейських. В ча 
бурливого переселеня народів уміла Византія зберег 
майже ненарушену ідейну і мистецьку спадщину стари 
ної Греції, переробити її в дусі христіянської науки. що( 
відтак передати в більшім або меншім степені Заходої 
і Півночі з підмогою грецьких міст у південній Іта; 
і південних Словян. 



"ТТГ 



Визаптийське богословське ппсьменьство виробило ся 

а грецькій фільософії, ііереііяло від неї спосіб думапя, еї 

ЛибиЕіу і тонкість. Церкоіша проповідь і сьвітська поезія 

иробііЛ[і ся під впливом давіїої грецької вимови й лїтера- 

ури. Ни:пгіггпПські учепі пильно збирали і пояснювали 

тарииних грецьких письменників і складали з їх творів 

біріпікн для школи і самоосьвіти. Вплив старини був так 

іогутіїпй, що подавляв своєрідну творчість і тому прила- 

іж,\вапо давні образи й ідеї до нових потреб. Такпм спо- 

юбплі витворили ся нові форми пізиої визаптийської аске- 

ично-моральної літератури, збірники і хрестоматії, котрі 

іадавали широкої поиулярности давним письменникам 

Отцям Ц^^ркіиі. Але побіч сих енцикльопедій, збірників 

лїїопіїсий передала Византія старинній Руси чимало тво- 

)ів не тілько духовного змісту, але й инших галузий пись- 

леньства (повісти, леґендн, аііок|)ифи). Се византнйське 

тисьменьство витиснуло свою печать не тілько на пись- 

леньстві південппх Словян та посередно й на письменьстві 

:таринпої Руси, але й на народній, устній словесности, 

іа духовних стпхах, леґендах і инших народних творах. 

Посереднпм злучіпіком між грецькою (византийською) 

староруською літературою служило південно - словянське 

іисьменьсїво, особливо болгарське і сербське. Сумежність 

['ранпць, спо"])ідііене і спільність церковного язика та сама 

релїґія — скріпляли звязь Руси з Болгарією. Сї взаємини 

Зули головно церковні, хоч навязувалп ся ще й перед вве- 

ценєм христіяньства (похід кн. Сьвятослава на Болгарію), 

а при сій нагодї деякі прихильники христіяпьства вже 

годї, по думцї учених дослідників, перевезли деякі книжки 

на Русь. Також взаємини із Сербієй мали значний вплив 

на просьвіту на Руси, а доказом того численні стариині 

рукописи сербського письма, що зберегли ся по книгов- 

вях Руси. 

Твори південно - словяяського письменьства, витворе- 
ного під впливом Византії, заносили на Русь найчастїйше 
паломники (богомольці). Се майже виключно п ер еллал не 
письменьство (з грецького) творить початковий відділ 
староруської літератури ; було воно заразом підвалиною 
просьвіти й учености на Руси. Сі памятники діставали ся 
ва Русь двома дорогами : одна з них, так сказатиб, уря- 

ОЛ. БАРВШСЬКІІЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТКРАЇУРИ. 4 



дова, ішла з Царгорода Чорним морем і Дніпром д( 
Києва, і нею йшло на Русь також христіяньство яко дер-^ 
жавна релїґія на Руси ; друга — з пріїдунайськпх словян^ 
ськпх країв (Болгарії й Сербії) через нішїшніо Волощи-Т' 
ну, Буковину і Галпчпд^у. Сею другою дорогою діставали і 
ся на Русь окрім церковних книг також численні твори 1 
і еретичі науки. Г: 

18. Патлятники византийсько- словянського пись- 
Ліеньства на Руси. 

Найбільшою потребою Церкви на Руси в перших ча- 
сах було — утвердити Русь в христіянській вірі. ТИМЇ) 
ппсьменьство і що до змісту і що до форми було релїґій 
не, мало церковний характер і було спершу пере-(|^ 
кладне. Переклади сьв. Письма і богослуягебних книг, прії-| 
несені з Болгарії, дали початок староруському письмень-,^ 
ству і книжній літературі. Церковно-сливянський язик тих 
книг послужив основою книжного язика па Руси. 

1, Остромирове Єзанге/ііє се найдайнїПшпй памятник 
дерковно-словянського ппсьменьства, котрого час написаня 
можна докладно означити. Воно переписане з болгарської ,. 
рукописи, писаної кирилицею (але із староруським ви 
голосом у, я замісць л, а — г^, є,) для новгородського по 
садника Остромира (1056—57, р.), свояка в. кя. київського і 
Ізяслава Ярославпча. Видане Востоковпм. | 

2. Супраслська рукопись ^) (або недільне євангеліє) в | 
імовірпо старшим від Острі)міірового євангелія памятпиком і 
(по думці ДОСЛІДНИКІВ з початку XI. столїтя, але без пев- 
ного означеня часу). 'Повстала вона під впливом учепиків 
сьв. Методія, писана староболгарським язиком, з прикме- 
тами чеського і староруського язика. Містить лєґенди і го- 
мілії, між иншими переклад корсунської лєґенди про 7 кор- 
сунських єпископів і апостолів яко доказ умовпх взаємин 
Руси з Корсунем. Видана проф. ЛІікльошпчем. 



г 



М Супрасль, місто на Литві, в Городненщпнї. із славнпм василіян- 
ськнм монастпрем, заснованпм Александром Ходкевичем, де містпла ся 
богата книговня (нині головно у Вильнї приміщена) і печатня, котра 
розвинула пула живу діяльність, особливо за ігумена Льва Кпшкп. 



Окрім С11Х євагігеліп походять -і того часу або з пізнШ- 
інх віків переклади иіішііх частий сьв. Письма, иропо- 
іди славних Отцїв Церкви ;з І\'. і V". столїтя : сьв. 
іасплія В., Григорія Богослова, Иоапа Дамаскписького 
заПзнаменптиіого доґматик-а східної Церкви), Лтаназія 
ин. і збірники з наголопками : Ізмарагд (збірник 
роиовідий і наук Йоапа Золотоустого, Васплія ІЗ. і ин.), 
латая ці'.иь (ЗолотиП ланцюг, збіршп: моральних 
аук про молитву, милостиню, послух і пнші чесноти), 
^естодпев, ию містить твори ріжних авторів и. пр. 1>а- 
илія В. 4 ин., розложеиі па 6 днів сотвореня сьвіта з бо- 
ословськпми, фільософічпіімп і природничими иоясиеіьчмп 
релїґіПного становииці. на скілько релїґія могла прими- 
иіи ся з ириродоиисю. Крім того читано на Руси залюбки 
Китя Сьвятих звані Патериками і" вони послуиснли 
зірцем Київсько- и є ч є р с ь к о му П а т є р и к о в и. що 
ав не тілько історичне, але й літературне значінб. 

Побіч Я\итій СьБятиу були иа Руси вельми улюбле- 
чїми і розповск'дпеннми книжками Д(^ читаня виїмки 
сьв. Письма (компіляції) та Єг.ангелія з гіояспенями 
Т о л к о в о є Є в а н г є л і є), П с а л т п р з поясненямп (Т о л- 
: о в а я П с а л т п р ь) і т. зп. У ч п т є л ь н і є в а н г є л і я т. є. 
іаукі написані па основі євангелія. 

Церковні учителї були тої думки, що тодїшні читачі 
[ри слабій осьвітї не легко розуміти-мутБ сам текхт сьв. 
Іисьма і легко можуть попасти в блуд. Тимто давали бони 
[оученя на основі тексту евангеліі'і. апостола і псалтиря. 
Ісалтир був першим учебником. на котрім учили ся 
[итати, і пайпопулярнїйпіою книискою для домашнього 
[птаня. Псалтир заступав молитсвну книжку. З псалтиря 
[авіть ворожили („гадательніи псалгьіри"), а при кождім 
[салмі такого псалтиря були дописки, яке значіне може 
■Я псалма мати в житю чоловіка. 

Крім того улхпвано т. зв. Парамейників або Па- 
)амеїв, котрі иодаїтли вибрані місця з сьв. Письма Но- 
пій Завіт був у Визаптії і в південних Словян ужпва- 
шй в двох видах: з повним і хронольоґічно улоячеиим 
'ЄКСТОМ в порядку євангелистів (т. зв. тетро- або чотиро- 
ївапгеліє) та із скороченим текстом, приладженим для бого- 
рлужебннх цілий, розложеним в порядку недїльного цер- 



ковного чптапя па цїлиіі рік (т. зв. „апракос", недїльнеі 
бвангеліе). Сей скороченпії текст принесено на Русь і піп? 
був частїйше уживаний нїл; повниіі. 

3. З євангелій звісних під назвою Тетроввапгел ія 
найда в ній шо 10 рукописю (з 1143. р.) є Євангеліє Крилоське. 
або Галицьке, розложене після читирох евапгеліїстів чергою 
глаз. Зберегало ся воно первісно в еписк міській це;>;;!;і 
в Крилосї (коло Галича), куди дістало ся з Галпиькиї ка 
тедральної церкііи. Писане було більшим уставом, а- 
головкп в два стопцї а текст в оден стовпець на перґамеш„ 
в чвертку. Тепер воно в Синод. 'ільзій ілпіговпї в Москяр 

Остромпрове еванге.тіе і Збірники СьвятосдіІ 
в а знакпмлять нас із тим, які були староруські книги ■ ; 
уставні рукописи, що перші внесли на Русь сьвітло хрпстіящі 
ської просьвітп. Найдавнїйіиі рукоппсп на Руси писано т. за 
у с т а в о м. ', 

Уставні букви визначали- ся великими розмірами і правил 
ними, простими чергами. Кии:ду букву иисець вирисивував окре: 
і не лучив її з слід\ ючою. В руських рукописах у перших столї» 
тях письм'пьсі'ва бачимо устав, але вже в половині ХІА'. ст. по* 
чинае єго випирати йолу у став, котрого букви значно менші, 
складнїііші і ріжиоріднїіііиі иїо до почерку. Як в у<таві, вони вс| 
ші' аиі роздільно, а деякі з них у того самого иисця мають п| 
кілька видів. В уставнім і полууставнім письмі слова не були відг 
ділені одно від другого і були писані без усяких прогалин. З писар- 
ських знаків уживано тілько точки. Стрічки (»рядки«) були зви- 
чайної величини а мігК стрічками рівна була ві^тдаль. На рукописі 
були розміщені стрічки в оден або два стовицї, а в сім остан- 
нім случаїо була мііК }іими по середині невеличка прогалина. На 
кр:іях руконнси ио.іиіиав іпісець ипіііиіі або вузиіі поля (б 
рсгп), па котрих вписував число глави або инші замітки. 

Уставне і полууставне письмо, в котрім иисець вирпсовував 
ісожду букву окремо, вимагало бої'ато часу і писане йніло помалу, 
Тому то вже дово її ])ано (з ноловипи ХІЛ''. ст.), майже одноча(;й<) 
з полуустаїюм, почала витворювати ся нова форма письма — 
■скоро нись. тїснїйиіа і звязкійша і тому пригіднїйша для скор- 
шого писаня. але зате почерк окремих букв ще більиіе змінний 
і ріжповидний, як у полууставі. 

Скороіиісь посгепеніїо випирала всі ишні види письма і пж? 
в XVI. ст. вхопіть зовсім скороіпісь в урядовім і сьвігськім пись- 
мен ьстві. Зовсім окре.му форму письма представляє т. зв. вяі'.ь, 
уживана особливо в наголовках. Віддільні букви так в ній пере- 
плітали ся, лучили ся тісно і творили такий загадочний твір, що 
з великим Г])удом можна відчитати єго. 



Найважнїйіііі руські рукописи і кіпичі піісаїш на ііерґа- 

еиї (і5Ід міста Порґаму и ІМалій Азії), іпіроблюваиім звичайно 

телячої скірп (відси »грамота па телятинї*). Порґамеи иази- 
али в давній Руси харатья (харатсйні списки), '.і Х1Л'. ст. вхо- 
ить в уживане бум ага (папір), вироблювана в НїмеччинІ 

иімат і привожена на Русь через Новгород. Ппсалп гуся- 
11 ми (деколи иавиппмп) перами. :ич'лїзисгиГ(і розчину чорни- 
ом. В наго.іовках у;кивали ярко-червоиої краски кинивару (ціі- 
обер), а також золота. 

Давні нисцї дбали вельми про украпіуване рукоппспй. На 
ериіім листі книги помішували звичайно т. зв. заставки, ри- 
)вані красками, зверха над наголСвком. Найхарактеристичнїйіиим 
іотивом заставки с т. зв. зьвіринний або чудо виш ний 
рнамент (якогось чудовища, фантастичного зьвіряти і птаха, 
пвог.іядно сплетених із собою). Лучають ся тако;к людські поста- 
а, неревязаш ременями або лентами. Сї взірці мабуть походять 

Сходу, бо в грецьких рукописях таких пема. З грецьких руко- 
исий и еренято ґ є о м є т р и ч н ц й орнамент, сплетений з кру- 

в, три- і чотп]іокутііиків. в ХЛ'І. ст. під виливом італійським 
вляє ся рости 1111 нй орнамент, з листків і цьвітів, і сей ор- 
амент перейшов у нервонечатні руські кнпгп. Крім заставок 
К]іаіііувано рукописи заголовними буквами (інїніяламп) 

виді вельми рінаюроднпх, ([іантастичипх зьвірят і людпй в ріжнвх 
оставах. 

На останку в миогих рукописях стрічаємо також рисунки — 

зв. міпїятурп, на котрих видно сильний впзаптийськпй вплив, 
[інїятурями такими украиіена рукоппсь Осіромпрового євангелія 
1-х євангелпстів). В добі татіїриіпнп занепмла техніка мінїятур, 

відродила ся з відродженем іконописи в ХЛ'ІТ. ст. Мають вони 
начіне для історії живописи, а в части для історії побуту (одя- 
і т. ц.). і для характеристики народних повірій і зображень. 
Списуване богослужебних і релїґійно-моральних книг вва- 
али на Руси богоугодним ділом, а займали ся ним не тілько 
5'ховні, особливо черці, але й сьвітські. а навіть князі (н. пр. Во- 
одимир Васіьіьковпч в XIII. ст. переписував Кормчу [книгу 
ерковних законів]). Побіч пнсцїв-любителїв були й .заводові »кнп- 
оппсцї«, ;>доброписцї« (грсцьке іу.аЯіуда({ос.і.), переписували та- 
ож женніипп і княгпнї (;>ппснцїс). Копіювали вони рідкі руко- 
иси в ріжних книгозбірнях, а особливо в Царгородї і на Атонї 

в тій нїли перебували »добрс)писщ« . роками в грецьких і пів- 
енно-словянськпх монастирях та викопували се нераз з помічнп- 
амп, а до украіиепь рукоппспй (мінїятур і т. п.) уживали снеція- 
їстів-жпвописцїв (»знаменіпики«). Все те підносило цїиу книг 
тому такі книги бережено старанно ^), а на них часто стрічаємо 



1) Галицький кня.-іь Вололвмпр Ярослаппч ианлатіїв за молитовїіик 
гривен кун (около 28 корон). 



- 54 - 

ироклатя па тих, хтобп присвоїв собі таку кнпгу або її зниищ 
Крім того прп кінці додавали ппсцї замітку з вдоволенєм після довер- 
шеного труду. Сппсаппй і>яд ^тетрадій; (грецьке гет^ад|ОV) пер- 
ґаменовах або паперовпх перешивано шнурком або грубою ниткою 
й переплітано в доекп поіфпті скіроіо аби ткапиною, сріблом, ю- 
.ютом і дорогими камінямп (исиблпво па свангеліях). 

Також ^жнпжнок почитаніє«. особливо хбожествепнпхс, »сьвя- 
тпх кнпгг велг^ми ЦІНИЛИ В давній Руси. Б давнім иисьменьстві 
руськім похваляє ся часто »иочитаніє яко найлїпшпй провідник 
нової вірп. На сю тому розписують ся нераз ппсцї вельми про- 
стор»! : 'Ліогда чптаєшь книги, ^ір переходи бьістро к"ь другой гла- 
г.% не внрозуміЬвши. что' говорять тій книги п слова: по тря 
разьі обрапцій ся кг одной главі... Говорю : коню узда — прави- 
тель и сиособь здержпванія. праведнику же книги. Не создаєті 
ся корабль безь гвоздей, ни праведнпкь безт. почи'.^нія книжні 
го... Красота воппу оружіє п кораблю парусьі, такь и праведний); 
почитаніе кпігнатое... Поученів святьіхь кнпгь — начатокт> до^- 
брьтхь д'кп^^- (Збірник кн. Сьвягослава з 1076. р.). 

4. Збірники Сьвягослава (Ярославіїча) списані з болгар 
ської рукописи, пе|)еложеиої з грецького і зладукеної для 
болгарського кпязя' Симеона. Сі збірники (перший а Ю73.. 
другий з 1076. р.), переважно духовного, в части історн 
чного і фільософічпоги ЗМІСТУ, а впїмь-и сих збірників ви- 
брані в значній части із сьв. Отцїв Церкви. Другий збір- 
ник представляє більше самостійну роботу, бо подає тако» 
власні уступи автора Сї збірники, зладжені старословиц- 
ськп-м язико.м, але скрізь старословянську основу прогля- 
даюті> прикмети жпг>ої староруської мови, що мимохіть на- 
сували ся переписцевп. Тимто сї збіріиили є "в певній мір 
першими більїпнми памятникамн староруської мови, а ці- 
каві ще Й тим, що містять образ ЧерНПГІВСЬКОГО КН/13? 

Сьвятослава Ярославича з жінкою і синами (перший укра 
їнськпй портрет). 

а. Пчоли (ГІчельт) були також вельми розповсюднениміі 
збірниками (ангольоґіями), зло:кеними після византийськи) 
взірців. Містили ся в 'них і:ороткі' впскази або афоризми 
вибрані з сьв. Письма, з творів Отцїв Церкви, а навіті 
із сьвітських поганських письменників грецько - римсько 
старовини, що ві.чносилп ся до всяких питань моральноп' 
і іцоденного житя. Були се відомостн ^3 цілого обсягу се 
редньовічного з паня, хоч в неповній і нескладній формі 
з тих II чіл дізнар>алн ся читачі про Сократа, Плятопа 



— .){) — 

Аристотеля, Софокля й инші постати клясіїчного сьвіта та 
їх жіітє і науку. Відсії черпала Русь свою науку. Такі збір- 
ники, піо заступали нинїіппї епцикльопедії, були улюбле- 
ною формою книжною па Русп, як і тепер любують ся у нас 
в Збірниках і Альманахах. Найбільш популярна 
назва „Пчел а" поясняє ся ііорівианем з пчолою, що зби- 
рає мід з ріжнпх цьвітів. 

6. Палєї ') належать до відділу історичних творів, як 
і хроніки й апокриФи. Палєя подає виклад ^старозавітної істо- 
рії на основі ізіблїї. а відтак переходить у Хроноґраф 
(лїтоппспий збірній: оповідань з Біблії і всесьвітної історії 
з додатками і поясненями з апокрифічних жерел. Крім 
Історичної Палбї була ще ,,Палєя голковая на Іудей", котра 
іірім історичних Бідомостий містила полеміку проти юдей- 
втва і музулманьства. В Палєях находимо дещо і з науки 
прігродп та чимало апокрифічних оповідань і повістнй. 

ХроноґраФи були жерелом усяких історичних, біографі- 
чних. ґеоґра(|)ічнпх і пиших відомостий. Хронїки (літописи) 
починають ся таїюж старозавітними оповіданями, перехо- 
дять відтак до історії Сходу і Низантії. Болгарські пере- 
клади византийських літописців (Малалн, Гамартоля, 
патрія рха Н и к п (.1) о р а і К о н с т а н т и н а М а н а с і ї) були 
відомі на Русп і ппмп користував ся автор Початкової Лі- 
тописи. 

7. З п р и р о д п и ч о - н а у ч н о г о п п с ь м є н ь с т в а бу- 
ли розповсюднені ,,ШестоАнев"ь" і „Физіо/іог'Ь". Шестоднев 
дає поясненя про сотворене сьвіта в шести днях і черпає 
відомости також із старпнного письменьства, о скілько 
можНіІ їх погодити з хрпстіянською наукою. Фізіольоґ 
подає оповідапя про зьвірята. навіть фантастичні, котрі мали 
вплив на народну поезію (н. пр. про фенікса, кен- 
тавра і т. п.). 

N. АпокриФи-) (ложні. заборонені книги). Слідами бого- 

М Па. "І в я. грецькпй вислів. о.?начаі. Старий Завіт, старанні 
історії. 

') Л п о І.- р п <|«, дис.товно скрпіа книга ■; таіїнамп релігії; треба від- 
ріжннти від „отреченьїхь" (заборонених) Церквою єретичпх книг. Апо- 
крифи вважали ся неканонїчнпмп. але духовеньство відносило ся до них 
з терпн.мостю яко до книг невинних змісто.ч. 



- 56 



іі: 



словської церковної літератури ішла двоевірна і сьвітська 
поезія, апокрифи і повісти, розповсюднені вельми у Визан- 
тії і в південних Словян, відкп їх приносили на Русь 
в рукописях або устеих переказах подорожні з Руси або 
чужинці і впливали на книжну літературу і поезію. Апо- 
крифи мали важну ролю в староруськім ппсьменьстві і ви- 
значали ся вельми ріжнородпим і богатим змістом, а тво- 
рили перехід від духовних оповідань до сьвітських пові- 
стнй і новель. їх зміст відносить ся до тиї старо- і ново- 
завітної історії, що списана в книгах сьв. Письма, але ' 
апокрифи значно розширюють сю історію подробицями чу 
жими, незнаними в канонічних (одобрепих Церквою) кни- 
гах. Сотворепе сьвіта, доля перших люднії, патріярхів, яаі- і 
дівських царів, описані в Старім Завіті коротко і лишали 
богато невиясненіїх питань, що рог.буджували релїґійпу- 
цікавість. Апокрифи у формі і настрою біблііінпх писань, 
полукнижних і полународних, оповідають про прародичів, 
їх упадок і прогнане з раю, про прихід Месії, єго земне 
жите, діла апостолів, подвиги Сьвятих і мучепіпхів, про Пр, 
Богородицю, про копець сьвіта, про страшпиіі суд, загро- 
бне жите, про Ілію (котрого змішувано з богом -громови- 
ком) і т. п. Все те подають апокрифічні книги неначе 
давні перекази, основані подекуди на погапсьіліх віро- 
ванях. 

Апокрифічна література єсть богатим релїґіПппм епо- 
сом, переповненим східними казками і новозавітними лє- 
ґендами і розповсюднювала ся з христіяньством на азий- 
ськім Сході й європейськім Заході. Памятники того епосу іі 
перекладано на язіпхи народів, котрі приіімали христіянь- І" 
ство, а що основою сих оповідань була народна віра в чу- і 
да, змагане, пояснити собі те, що в сьв. Письмі темне, за- |: 
гадочне (н. пр. загробне жите), або доппвнпти те, чого і 
в сьв. Письмі нема (н. пр. про жите Адама й Еви по ви- І 
гнаню з раю) і т. и. поетичні зображеия і пророцтва, отже : 
таким способом стали сі памятники загально звісними ле- 
гендами і переказами та відбили ся в ппсьменьстві, в на- 
родній поезії, в церісовних обрядах, проповідях, піснях 
і в церковній штуці. Вони розиовсюднювали ся письмом 
і переказом, а особливо богомольці (паломники) промо- 



ві 



-■)( — 



ітили їм дорогу таї:, щоби вони ііроппкнули в народні 
зерстви. 

Жерелом апокрифічної літератури є релїі'ійно - поети- 
їпиіі настрій, що витворює леґенду, але основою тих опо- 
відань є народний переказ, звичайно вельми давпий, орієн- 
гальпого походженя, а часто перерібка релїґійного поган- 
ського міту. 

Як усї памятнпкп церковної науки і читапя, так і апо- 
крифічні книги приПшли до пашого письменьства з Внзап- 
гії в рукописях південно - словянських, па що вказує їх 
давна назва: „болгарські баснї". Однак місцем походженя 
аиокрг.фів є Схід, Мала Азія, впіпет і Греція, де вже 
в перших віках хрпстіипьства появпли ся письменні апо- 
крифічні памятнпкп. 

Церковні учителї їі Отцї Деркви звернули заздалегідь- 
увагу на ті твори і улоікпли спис заборонених книг; однак 
заборони не богато помагали й апокрифічні книги в давнім 
письменьстві стояли поруч инших благочестивих книг до 
чптапя. Сеіі Ягивпй інтерес, з яісим читано сї книги, по- 
ясняє ся глубокою релїґійпостю тих часів, пристуїшостю 
змісту і буйностю фантазії - але заразом і легковірностю, 
з якою вірні приймали також ло;кні книги. В добі зане- 
паду просьвітп па Русп, після татарського нападу, навіть 
мало осьвічені духовні послугували ся в добрій вірі апо- 
крифами до церковних наук. Мимо і проти вслї Церкви 
і тямучого духовеньства війгпли вони в парід, склопний до 
дивоглядних забобонів. Христіяпська Церква і сьвяпіенпкн 
намагали ся нищити все, що нагадувало поганьство, і вво- 
дили христіянські понятя. Але недостача народних гпкіл 
і висшої осьвіти духовеньства піддерл^увалп сї старинні 
поганські погляди. Апокрифічні оповіданя про старо- і ново- 
завітні лпчиости і нодїї в лєґендах. духовних стихах і тво- 
рах мистецтва були в серед них віках власностіо цїлої Ев- 
ропи, а сим мояхна пояснити схожість народних переказів,, 
повірій, обрядів і поезії рілхпих європейських народів, що 
розвинули ся на основі христіяньства. 

В інтересі правдивої віри духовні письменники очи- 
щу ваіпї сї твори з еретичих живел, перерабляли і вводили 
в збірники призначені для читаня вірним. 

Такими провідниками д-пя вірних були церковні 



1^ 



— 58 — 

^(нпжні ііамятніїрси. як Патерики (жите і чуда Сьвятих), 
леї, Спііодикп (помяники) і т. п. морально поучні збірнії 
але поруч тих також заборонені апокрифічні збірники і т 
способом в старовину зливали ся часто сї дві струї. К 
каиг. читаних по монастирях і грамотними людьми, прон 
відпиками згаданих явищ в старинніїі Руси були пало: 
ники. що подорожували до сьв. місць, убогі люди, що Ж] 
вили ся при монастирях і церквах, а зпоміж них внходш 
■сьпівцї духовних стихів і оповідачі набожних лєґенд. 
блїйиі темп служили поетам усяких пародностий лгерелс [■; 
їх творів. На їх основі повставали середньо -вічні у. 
стерії (див. низше). поеми Дапта. Мільтона М і Кльо; 
штока -). 

З властивими апокрифами тїсно звязані т. зв. .„лож; 
нолитни", забобонні зачлинаня і замовлюваня, віщоваї 
(виклади снів) і пояснюваия щоденних подїП житя, іг 
велілпі розповсюднювали ся міич народом і полишили слї 
в устпій словесности. 

Апокрифи ішли с.тїдом за важнїйшими подіями сьв, 
іценої історії. 

Сотворене сьвіта. зображене в книзї „Бигія'*, було д 
повнене апокрифічними оповіданими з жидівських, хрис 
янськпх і єретичпх я;ерел. Наша Палєя оповідала п 
ситворенє ангелів і про Сатанаїла. що був воєводою дес 
того ангельського чина і відпав від ипших девяти. Опо 
дане сьв. Письма про ангелів було доповнене подробицям 
Побит Адама с раю і его прогнане та сповідь Бви, убиіісті 
Ав.ія Киїно.м. шікаянб Адама і его смерть, доповнені тг 
знов подробицями, незнаними, з Біблїї. В історію сотвореї 
Адама введена дуалістична лвґенда (доброго і злого з 
еновку -^ Бога і Сатанаїла). незі-ідна з біблійним оповід 
пвм. Ся дуалістична леґепда зберегла ся в народних 
реказах. 

Старозавітні апокри<)ш подавали чимало таких подр 
биць, котрих не знала Біблія, і міях иншим відкривали т 
вмну звязь між Старим і Новим Завітом, оповідали п 
Авраама, Лота. М(»йсея. Давила, як- він писав псалтЯ 



') ЛнГлїГиі.кпії поет (у 1674. р. і написав поему ..Утрачениі^ рс 
-) Німецький поег (у 180о. р.) написав поему „Могсіяда". 



- 59 - 

особлиио ціла низка оііоііідаїїь. иельми популярних р. цї- 
ім хрнстіянськім сьвітї зображала царя Соломопа, вго 
уди. розповідала про будоване сьвятипї і т. п. 

НайважпіПпіі старозавітні аііокріиїт к: „Сказаніе 

Адам^Ь и Ев'Ь", в котрім оповіджено про жптв в раю 

гріх пергаих родпчіг>: „Книга Еноха", се є лєі'епда про 

ріхопадеие ангелів і пророцтво Еноха про страіпнпй 

уд: „Отнровеніе Авраама", оповідане про вго суд над 

рітіпікамп і розмова его із смертию : .Исход'ь Мойсе- 

вг"; ісазочна історія про гноблене жпдіг. і їх вихід із 

емлї фараонів ; „Сказаніє о цар^ Соломон-Ь". оповідане 

ро мудрі суди Соломонові, пдо ііереГішлп в україн- 

ьку устну словесність. Але паПпопз^лярнїйшпм було опо- 

ідане про Соломона і Киговраса (про будоване сьвятпнї). 

Про премудрого царя Соломона, котрого визначна лпч- 

ість лишила богато слідів у Біблії, утворила народна уява 

ельми богато леґенд, популярних серед народів Сходу 

Европи. Ім;-і ііремудрог(> Соломона проникло також 

в українську народну поезію. Стрічаємо его не тілько 

двоввірних леґендах і піснях, ате і в казках та переказах. 

арід радо приписував Соломоновії всї е.му відомі діла ве- 

икої премуд{)ости. Вже в ІЗіблїї оповідає ся про мудрість 

удів Соломонових. Апокрифи залюбки обрабляли сю тему. 

о вона викликувала велиісу цікавість серед народу. 

У „Вид^нію пророка Ісаї" містило ся оповідане про 
онець сьвіта і будучий суд. Сей образ кінця сьвіта 
страшного суду був вельми богато оброблений в пись- 
:еньстві перших віків і в правдивих книгах та цілій низцї 
ложних" оповідань, котрі входили в наніе письменьство, 
очавпіи від перших его памятиш.ів, як и. пр. опо- 
ідане Методія Патарського. Се „Слово Мееодія Патар- 
кого о ц аре твій язьїк'ь пос л-І^ди ііхд. времен'Ь. 
к а з а н і є оті) п є р в а г о _ ч є л о в 1'. к а до с к о н ч а н і я 
■^Ька", приписуване Методію, епископови Патарському 
[• 310. р.), а иншими дослїднпками знов сьв. Методію, па- 
ріярхови царгородському (і 846), одначе найновійші досліди 
ідносять 6Г0 на конець VII. столїтя. Оповідає воно, як ви- 
[Ворили ся всякі держави^ід початку сьвіта, а відтак по- 
^ае віщованя про дальші події до кінця сьвіта, про появу 
інтихрпста, про прихід у великій славі Ісуса Хрнста 



т — 

і останній суд. Слово Методія було відоме па Русії в пер- ^ 
шпх початі^ах піісьменьства, бо вже Нестор наводить з пего і 
оповідане про нечисті народи, зачинені в горах Алексан- 
дром В. Воно було велгіми розповсюднене з усякими апо- 
кри({)ічиими вставками, вибраними з усяких книг. 

ІЦе богатшиП був відділ новозавітних апокри- 
(()ів. В них проявляє ся та сама загальна прикмета забо- 
роненого нашого письменьства. Твори сего письменьства ' 
діставали ся на Русь у великій скількостп в готових пере- 
кладах південно - словянськпх з грецьких первотворіз, але і 
частїПше не в цїлости, а в скороченях і виїмках. Через те, 
що давні письменники подавали сї твори в скороченях 
і виїмках, звизувапо близкі що до основи оповіданя в одну 
цілість, змішувано їх. хоч були в них деякі відміни, при 
такій нагоді робили письменники всякі поправки, а також, 
псували тексти. З переходом в народні верстви основа 1 
і подробіщї апокрифів зміняли ся нераз до непізнаня. ! 

•З новозавітних апокриі()ів замітні „Хожденіє Богоро- І 
дицьі по мукамь". „Хожденіє апостола Павла по мукам-ь", * 
пріір(щтва про страшний суд і антихриста, на котрих іта- 
лійський поет з кінця XIII -го і початку XIV - го сто- 
лїтя, Фльорентипець Дант, оснував свою „Болсественну 
Комедію". (Порівнаіі такоях переказ про Мадеєве ложе, 
Міцкевича „ІГсіесгка" й инші). Вплив апокрифів від- 
бив ся також у церковній живописи і в усїм мистецтві 
середпЕ.овічпої Европи, на фресках, горорізьбах і при- 
красах. 

Окрім тих замітні тако;к : „С к а з а н і в А (|) р о д и т і а н а 
"■ чуд'Ь в'ь перси дскоіі землі»; Прені є 1. Христа • 
сті діяволом'ь; Слово А дам а в о ад'Ь к-ь Лазарь 
Вопросьі Іоанна Богослова о ихивьі хь і мертвнхі, 
Бесііда трех7> сьвятит'елей; Сказаніе о 12 пят 
и ицах.г: Єпистолія о нед1->лп і Сказ,апіе о св і)- | 

тлоіі не Д'ЬЛ И". к| 

Сказаніе АФродитіана оповідає про чудо в Перській 
Землї, ик пеі)сьі;і исерцї перші дізнали ся про Різдво Спа- ■ 
сителя. 

Раз якось ирпіітов дар^ у кумирнидю, наповнену срібнпмв 
1 золотими ідо.іамн, до жерців, щоби иоисиили «му сон. Жерцї^ 
сповісти.зи его про Різдво Христа і просили, іцобп підождав до 



ь. чера, а коли наспіла ніч, то побачив, як ідоли иочааи сьиівати 
і г])атп. Цар злякав ся і хотів вийти, але жрець задержав его, 
іиоби побачив иії" наконечне явище, котре Бог зволив показати. 
Тоді підняла ся крівля і явила ся зьвізда та роздав ся невідомий 
голос, котрий заповів, пю явило ся «неописане дитя, початок до 
спасеня а копець до погуби «. Тоді повалили ся на землю всі ідо- 
ли, а остав одеп. а на нїм царський вінець і зьвізда над ним. 
Покликані царем мудрці заявили, що в Юдеї настало нове цар- 
ство, що сгарі богп упадуть, бо явпв ся «вседержитель сьвіта на 
руках жінки*. Зьвізда стояла, поки волхви не піпілп з Персії до 
Єрусалима. Там розповіли про народжене Месії, але жидівська 
старпінна подала їм подарунки, щоби лише промовчали се чудо. 
Однак волхви піпіли і віднайнілп Хрпста та поклонплп ся ему. 
Г}а те підняв ся па них Ірод, але вонп щаслпво вернули домів. 

Су'Ово о Ісусї Христї (пренів Іисуса Хрпста сь діяво- 
ломТі) має основою оповідане євангелія сьв. Матея про спо- 
кусу І. Хрпста діяволом, але відтак воно доповнене ви- 
думаними подробіиі,ям[і. 

Слово Адама во ад"^ кь Лазарю оповідає, як староза- 
вітні праведники почули про прихід Спасителя, утїшили 
ся і згадавши всі пророцтва про І. Хрпста, просять Лаза- 
ря, щоби переказав про їх положене в адї, июбп Христос 
визволив їх від сеї муки. 

В пншім Слові докінчене се оповідане, як Лазар ви- 
конав просьбу Адама і воскресшп вернув на землю. 

Але оба сї оповіданя ио думці дослідніи^ів походять 
з одного жерела про Лазаря, котре має цїху народного 
твору, а в способах вислову і народних зворотах має схо- 
жість з язиком Слова о Полку Ігоревім. 

Гадки про загробне жпте, муки грішників в адї і на- 
городи та іцастє праведників у раю все живо і глибоко во- 
рушили уяву христіян і настроювали їх до твореня всяких 
образів. Р^ід самих початків христіяньства появляли ся па 
Сході і Заходї сни, видїня і подорож и в загробний 
сьвіт (пор. Бабуся. з того сьвіту в Кулїшевих Зап. 
о Южп. Руси), в котрих зображено положене душ по смер- 
тн. Під впливом сих творів складано картини страшного 
суда і чимало оповідань і поем, когрі на Заходї значно 
попередили Даптову Божественну Комедію] послу- 
жили основою для многих еї образів. До того рода опові- 
дань треба зачислити з апиі.рифів: Хожденіе Богоро- 
дпцьі по мукам ь. Слово о вид'Ьніи апостола 



Павла, В о п р о с н І о а н її а Богослова Господу 
к А в р а а м у о ж и в н х т-. и мертвих "ь". 

Хожденіе Богородицьі по »!укам"ь єсть перекладом з де-і 
якими змінами і вставками грецького апокрифа п. з. „От 
кровепіє Пр. Б огороди цн". 

Молпла ся Пр. Богородиця на Єлеонській горі, іцобп сьв. 
архангел Мпхаїл .чійпіов- і оповів про мукп гріпінпків. ЗіПіііов сьв 
Мпхаїл і з нпм 400 ангелів, по 100 з кождої сторони сьвіта, і ве-і 
.1ЇВ їл з полудня відчпнптп пекло, де мучпло ся богато чоловіків 
і жінок серед плачу і сфаіпного крпку. На пптанє Пр. Богоро- 
іпдї сказав сьв. Мпхаїл, що се людп. котрі не вірилп в сьв. 
Трійцю, ііокланялп ся сонцю, місяцевп. землі і водї, Трояновн. 
Хорсовп, Велесови й Перуновп. В другім місці побачила Пр. Ііо- 
городпця велику тьму, а коли на єї прпказ тьма уступила, вп цю 
було там богато чоловіків і жінок, що не вірили в сьв. Трійцю - 
і в І. Хрпста. родженого від Пр. Дївп. Відтак звернула ся Бого- 
родиця на південь, де грініникн карали ся одні в водї по пояс, 
другі по груди або іпию, а инніі зовсім иотапалп. Се булп ті, що 
прокіпнали батька й матїр, ї.іп людське мясо або кляли ся че- 
сним хрестом і ломили п])исягу. Да.:ьиіе видїла Богородиця, як 
впсїв горі ногами .іихвар, що брав високі відсотки, видїла обмов- 
ницю, що сплетнями викликувала ворогованє між с\,сїдамп. Тоді 
сказа.іа Пр. Богородиця: »Лїпн!Є булоб їм не родити ся на сьві- 
тї« і пішла на північ та на схід і всїоди бачила страіпні мукп. і 
Огляиувиїп сї уукп. заплакала і сказала до архангела, що хоче 
мучити ся |іазом з тими людьми, бо се дїтп ЄЇ Сина. Але ар.хап- 
і"ел ;:амітив, що єї місце в раю. Тодї Богородиця просила, щобп 
а])іацгел і все єго воїньство моли.то ся за грінишків, щобп Бог 
помилував їх. На се відповів архангел, що вони сїм раз на день 
молять ся за гріишиків. Тодї Богородицю піднесли хирувпми і се- 
{іафнмп до Боіїсого престола молити ся за грішних. Але ро.здав ся 
голос Отця небеспого, що не може помилупатп їх, коли бачить 
гвіздь па руках Сипа свого. -На останку візвала Богородиця всі 
••или пебссні до молитви за гріииипіів, а тодї Сип Божий сказав, 
ию задля милосердя Бога -Отця, молитов Матери, архангела Ми- 
хаїла і мпогпх мучеників .звільняє гріпінпків від мук від великого 
четверга до пятьдесятницї, щоби славили Отця і Сипа і сьв. Духа. 
А всі ьідиові.ін: »Слава милосердю Твому!* 

,,Вид'Ьніє Апостола Павла" єсть більше злоікеие. 

Бог приказує аііостолови взивати людп й до покаяня і зрп - ; 
міня сего, що всяке сотьоі>інє слухає Бога, а лише чоловік грі- ■ 
тни іь. Слідують вельми поетичні Ииїлоби перед Богом на безза- 1 
коньетва людий. 1 

Тілько ра.зів велике і сьвігле сонце молило ся Богови. щоби І 
не потребувало дпвитії ся на беззаконьства людий та щоби дав 
ему с н л V н а н п х. .\ле Бор вижидав у своїм человіколюбію по- 



рпвп їх. Нораз місяць і зорі молили Бога, щоби їм дав силу л* 
их. Але Бог довготерпеливий впікидав їх поправи, а коли не по- 
равлять ся, тоді буде їх судити. Т в(3дп жалували ся на людий 
ерод Богом, а особливо земля, ию не могла терпіти, як повставав 
гець па сина, а спп на вітця і брат па брата, і просила Бога. 
і.обп цозволпв їй не давати їм плодів своїх. Але доброта Бога 
ижидіиа иоііравп людпй. Кождого дня по заході сонця ангели 
ідапі людям ідуть до Бога па поклін і приносять ему добіїі і .!лі 
'і:' :5аподїяпі людьми. 

Після того слідує само видїнє апостола Павла. Апгол взиває 
,^0, тоби йпгов за ним і показує аиостоловп щасливість правод- 
ях і мукп гріпіників. Опісля розкрилось небо і вппіиов архангел 
[ихаї.ч з ангелами і ста.іп з апостолом просити Господа, пшбя 
амплував грішних. Небо відчинило ся, зійшов Спн Божий а грі- 
нпки просили помилуваня. Тоді Господь сказав, що задля ар- 
шгела і апостола дає їм спокій в день і ніч сьв. Неділі. Ангел: 
впровадив апостола в рай, де побачив дерево емер ти і дерево 
йтя, Пр. Богородицю окружену ангеламп. Авраама, Ісаака, Якова^ 
^ойсея, Іеаю, Єремію, Ноя. Ілію й Єлпсея. 

Маємо також апокрифічні євангелія н. пр. ,.Ни- 
ідимове євангеліє", котре оповідає згідно з канопїчиок> 
торівю, але з деякими прикрасами, про суд над Хрпетом, 

смерть і воскресене. 

.,Вопросьі Іоанна Богослова Аврааму" обговорюють такояч 
птаня що до загробного Лхитя і положеня душі по.оіер- 
Авраам поясняв на ппганя, що душі праведників у раю 
)рмлять ся небесним кормом, сьвятою службою, сьвічкою. 
росфорою і правою милостинею. Дальше поясняє, для 
зго поминають померших, чи вони пізнають оден другого, 
:^і будуть кари і муки для грішників, чи померші явля- 
ть ся па суд з тілами. На се останнє питане відповідає 
враам, ик) на пе'рший голос труб архангела Михаїла 
Гавриїла гроби відчинять ся і оснують ся як павутине, 

1 другий голос душі війдуть в тїла, котрі ляїкуть яко 
ілячі, а на третій голос мертві схоплять ся і побіжать 
)бі на зустріч. 

„Хождепіе Богородицьі по мукам-ь", „Слово о видізніи 
іостола Павла" і „Питаня Іоанна Авраамови" крім звпчай- 
)Го значіня, яке мають загально, цінні ще тим, иіо яко 
)етичні памятеики давних народніїх віровань і релїґій- 
IX виображінь, мають для нас ще се значінє, що можуть 
ш пояснити походжене і характер наших духовних сти- 



П4 



тів про конець сьвіта, зложених під впливом тих аік 
крифів. 

Бесіда трех-ь святителзй Василія В., Григорія Богослов 
й Іоанна 3/іатоуста слчладае ся з питань і від повід ий пр 
всякі справи сьвяті. п. пр. де Бог жив перед сотворене 
сьвіта і з чого сотворені ангели і т. д. 

Замітне також Слово Методія Патарського, про котр 
■була вже згадка. 

Сказаніє о 12-ти пятницахг. Р сім оповідапю зібрані рг 
•аом усякі події старо-іавітн(>ї історії, шо мали скласти с 
в пятпицю і в ті днї, в котрі Церква згадує деякі под 
новіїзаиітноі історії. Многпми подробиця-^іи свого зміст 
вони лучать ся з инши\пі апокрифічними оиовіданямп. Те 
н. пр. стрічаємо там переказ, що Адам згрішив у мар 
в пятніп;ю і того дня его прогнано з раю, що в пятнип 
у^бпв Каїн Авля : що в пятипцю Содома і Гомора знищ 
ні і т. п. 

Оповідане перечислюе 12 пятнипь, в котрих склали ( 
всякі валхпі події і подає поучене, шо ті пятнипї треба п 
читати постом, молитвою, милостинею, чист(ітою тілесно 
і душевною і що в ті пятницї нічого не можна робити, 
подорояч^-вати, ні садити, ні купувати, ні продавати, бо в< 
зроблене вийде па шкоду. 

Середу і пятпипю, яко дні ирисьвячені СПОМІІНГ 
■страстий і смерти Спасителя, почитала вже Церква і парі 
В народних духовних стпхах ненастанно приказ; 
ся берегти пости в середу і пятпицю і се вважає ся впї 
тою чеснотою. Особливо великим почіїтанем у народі к 
рпстувала ся пятяиця й тому нарід уособив її в виді Сьв 
тої. до чого могло причинити ся житє сьв. мучениці П 
раскевії. В житєписи сьв. Параскевії сказано, що батьі 
€Ї все почитали пятпицю, яко день страстий і смерти Сп 
сителя. і зате Вог дарував їм доньку, котру вони на сп 
мин того назвали Падаохеи/], себто иятниця. Таким епос 
■бом імя Параскевії, переняте з грецької назви дня пятпиі 
стало рівнозначне із словом иятниця (н. пр. церква.у Лье 
ві, присьвячеиа сьв. Параскевії, називає ся Пятницеї 
Уособлена в виді Сьвятої, иятниця стала в народі предм 
том суевірного почитапя. Після народного повіря в пятпиі 



не молспа прясти, апї орати, щоби не запорошити матері* 
Плтппцї і пе засипати термітем і пилом еї очий. В деяких 
сторонах повіря злучені з Пятиицею відносять до Пр. Бо- 
городиці: баби не пряли в пятницю, щоби не запилити Бо- 
городиці. Імовірно всі ті повірки і обряди були останком 
ще старих поганських вірувань і обрядів, зміиіаннх з хри- 
стіянськими розумінями. Шестий день тижня, пятниця, був 

ПрИСЬВЯЧеНИЙ ВеНерІ і Фреї, богині плодовитості! (^ІЄ8 Уе- 

ПРГІ5, Уепагсіі [п італ. иятііиця], Кгеу1:а^). Подібно, як 
прикмети Перуна перенесено на пророка Глію, а почитане 
Волоса на сьв. Влаеія, давну богиню плодовитости засту- 
плено сьв. Параскевією і Богородицею. 

(фазанів о св'Ьтлой нед'^іЛ"Ь належить до того рода апо- 
крифічних оповідань. Разом з середою і пятиицею прика- 
зує почитати сьвяту неділю, бо в сей день, як сказано 
в тім Слові, Бог сотворив першого чоловіка після свого 
образу, в той день являє ся Авраамови і іМойсееви. в той 
день було Благовіщене Пр. Богородиці, хрещене сьв. Йоа- 
ва. і в неділю приііде Бог судити живих і мертвих. 

Дальше вичислені всякі гріхп і ка^и в сім лїитю 
і в будучім. В Сказаній о свЬтлой неді^ліз оповідає 
ся, що г:олп Христос воскрес, то о тій годині зійшло сонце 
і стояло на сході 2 дні на однім місці. З дні на півдні а 2 
дні на заході, а 8-го дня зайшло, тому то ка^куть про сю 
|Неділю: ве/іик-день. 

В народні й коляді жалує ся сонце Богови. що не 
буде рано схожатп і сьвіт осьвічатп, бо злі ґаздове в не- 
ділю рано дрова рубали, а сонцю до личка тріски ска- 
кали; що злі ґаздині в пятойку рано хусти зваряли, 
а сонцю на лице золу (луг) виливали; що злі дівойки 
в неділю рано коси чесали, а сонцю до личка волося ме- 
тали ; Ьог одначе велить сонцю сьбітити, як доси сьві- 
тило, а виновних сам карати - ме на тім сьвітї на стра- 
шнім суді. 

Хоч апокрифічні твори наповнені всякими видумками, 
в котрих сьвяті правди перемішані з усякими блудніГми 
поглядами і забобонами, а іх читане було Церквою заборо- 
нене, вони були вельми розповсюднені в давних часах 
і мали великий вплив на просьвіту Руси і на руське давне 
письменьство. 

!. г.аРьіііськпи, історія УКР. ЛЇТЕРЛТУРП. ;") 



іМало в котрім памятлпку староруського ппсьменьств 
не зустрінемо якогось апокрифічного оповіданя або якоїсі 
апокрифічної подробиці. Такий вплив апокрифів поясня' 
ся тим, що давне жпте і просьвіта на Руси мали релїґіПн; 
основу, на котрій виринули і розвинул^і ся апокрифічні опові 
даня. Тимто вони підходили до вподоби читачам. А що на 
віть осьвічені люди не мали основного знаня сьв. Письм 
й історії, отже не мали сьвідомости того змішаЕія хпбии 

поглядів з правдивими і не вміли критично їх ОЦІНИТЕ 

Зате приманювала їх принадна сторона, що вдоволяла ї: 
цїкавости і подавала такі подробиці, яких не могла дат 
не одна книжка. Читачам припадали до вподоби поукі 
і розважаня, глибоко потрясаючі, високо поетичні рбрази 
Тимто і христіянські митцї в живописи і різьбі звертал: 
ся до апокрифів. Вони вдоволяли релїґійному і поетичному 
настробви, а під впливом ненастанного чптаня апокрифі 
чнпх оповідань витворювали ся релїґійні погляди і виобра 
женя наших предків. Доказом сего можуть бути твори ре 
лїґійної народної поезії: духовні стихи і леґендп 

Значінє і вплив апокриФІв. Апокрифи творили в старив 
нім руськім письменьстві обємистий ВІДДІЛ і мали важп 
значінє для народу. Передовсім проявив ся вплив апокрі' 
фів у найдавнїйшпх памятниках письменьства, а вплив се 
можна помічувати впродовж цілої старої доби, а в тирс 
ких верствах народних і в народній устній словесност 
і до найновійших часів. Хоч церковні власти внступалі 
проти апокрифів на основі правил апостольських, соборни 
і Вітцїв Церкви та византийських індексів, не спиняло с 
їх розповсюдненя. Навіть церковні учителі нераз не рос 
ріжняли їх і улягали їх впливови. Протягом часу отж 
війшли апокри(|)и в народні перекази, в релїі'ійні і космг 
ґонїчні виобраяхсня. 

Ще в перших віках христіяньства деякі основні апс 
крпфи користували ся довіре.м навіть визначпїйшмх учит€ 
лїв Церкви, а хоч вони не зовсім відповідали канопїчпш 
постановам, все таки їх вважали набожними й імовірним 
переказами. В апокрифі мала вагу перекопуюча певніст 
леґенди і часто безсумнівна і глибока христіянська поезі* 
мало також вплив живло символу і прообразу, вельмі 



іі.іі>ііе в хріїстіяііській иаудї. Таким довірем користували 
я оповідапя про сотворене сьвіта, про пебеспі сили, со- 
,ворепб Адама, про хрестие дерево, про Лхите і смерть Пр. 
|)Огородпці ] т. п.; опісля декотрі лгптеппсп з оповідапями 
іро загробне їките приймали ся з повною вірою і вражали 
яву побожних читачів. Апокрифічна лві'енда про загробне 
[хите вже в перших часах хрпстіяпьства, а особливо в се- 
!"еднпх вікчіх, відбила ся в церковнім житю і в мистецтві 
а втискала ся в церковні зображеня, обряди, сьпіви, про- 
ІІОВІДП і в жпвопись. Поучене фільософа Володпмироіпі В. 
1[ро страшний суд переповнене апокрифами. Переклади 
І книги, оповідапя паломників розповсюднювлли апокрифі- 
|:ні леґенди, а зміст лєґенли мало-помилу вникав у пародпі 
.ерстви і відбив ся в устпій словесностп народній. Таким 
Іпособом — можна думати — апокрифи стали загальним до- 
ром і широко розповсюдненим віруванєм та були загаль- 
;им степенем умового розвптк'у. 

Головним жерелом сих заборонених к'анонїчно леґенд 
улп византпйські памятпіпаї. В середних віках творили 
сни загально - хрпстіяпськпп релїґіпнпп епос, але лїтера- 
урна доля сего лєґендарноп» засобу на Заході і Сходї 
ула неоднакова. На Руси із забороненої книги проникав 
ей засіб в народне повіре й устну словесність, але не до- 
яг дальшого літературного розвитку. На Заході" навпаки став 
ін основою знаменитих літературних творів (Дайте) і роз- 
ривав дорогу до нових задач поезії і просьвітп. Опісля 
ередпьовічпий зміст пережив ся, а проявив ся новий рух 
мовий — гуманізм і реформація. Середньовічний зміст 
пшив ся у споминах осьвіченпх верств суспільства, а на- 
станку став предметом научних дослідів. 

9. Старинна позість. В остапних часах звернули дослї- 
,нпкп ппсьмепьства бачність не лиш на апокриф, але й на 
таринну повість. 

Завдяки сему розкрила ся простора нива старинного 
исьмепьства, та в звязи з нею можна було пояснити цї- 
аві черти леґендаршіх і казочних мотивів у творах устної 
ловесности народної. 

Найновійші досліди виявили, шо погляд про само- 
ідність давпого житя на Руси не має певної основи. На- 
паки показало ся, шо старннне ппсьменьство зовсім не 



Оо 



цурала ся чу:ких творів, доступних для него, але радо т 
реймало та присвоювало їх собі. 

Н старпнній добі ппсьменьство на Руси черпало Г( 
ловпо 9 впзантпйського і південно - словянського жерела 
але в південно - словянськпх творах бачимо посередпї 
степепь у латпнсьіліх і романських книгах. Якпебудь ві 
Греків переиесла ся на Русь в ісповідних справах непрі 
хильність до Заходу, то при всім тім приймали ся тут п< 
етичні їі і;ультурні впливи. В давній, дотатарській до( 
були на Руси будівЕїичими церков не тілько Греки, ал 
й Нїмцї та Італійці'. В поезії, в такім н. пр. Слові о Полк 
Ігоревім, проявляє ся широкий поетичний сьвітогляд ег 
автора ; па основі заміток старпиних письменників можи 
здогадувати ся, що до них доходив відгомін німецької Г( 
роїчної заґи, а в старинних поетичних переказах пах( 
димо таку схожість із західними переказами^ що тут кі 
нечно треба признати пряму спільність. Однак задля ро; 
повсюднепя в старпинім письменьстві церковного хар; 
ктеру не могла свобідно проявити ся поетична творчість. 

При всім гнобленю „бісовських пісень" і ,,казок небі 
лих" годї було придавити поетичний настрій і почував 
фантастичних творів, а коли саморідпа поезія пе сьмі^ 
виявити ся в письменьстві, то з вельми давних часів пр 
никала туди чз^жоземна повість. З давшімп памятникам 
руської повісти входимо на простору ниву мандрівних оп 
відань, розповсіоднених у середньовічних часах на захо, 
й сходї Европи, а коріня їх треба глядіти в давнім пис 
меньстві Азії і клясичпої старовини. Сї мандрівні опов 
даня приіімали ся також у нащім письменьстві, а чул 
повість приладнувала ся перегодом до своєрідних обст 
вин і присвоювала ся до того степеня, що входила в оГч-; 
народного переказу, а іінколи зливала ся з пародно-іюет 
чноіо творчостю. 

Н старовину переважали героїчні і поучні оповідай 
аж пізнїйше виступає реальна і Яхартовлива нове ля. 

До поетичних оповідань відиоспли ся тодї з більше 
вірою і приймали їх за дійсну історичну правду. Повістя 
перенятим з Азії або клясичпої старовини надавапо іінкчи 
христіяпське осьвітлепе, переняте нераз із грецьких :кере 
Пізнїйше з розширенем обсягу повісти прибирала воі 



- т - 

вобідпїйшу цїху фантастичну, хоч у народних верствах 
є тілько старинннх, але й нннїганнх уваікають кааг^у 
правдешньоіо історією, але з вельми давних часів. Напід- 
гаві сеї віри яливала ся в народнім егіосї чулга ноетіїчпа 
снова з питомою, своєрідною. 

Опісля повість теряла давне епічне лпівло, а повісти 
лицарськими пригодами, любовними і ікартовлими подї- 
мп були улюбленим читапєм і входили в народні анек- 
оти. 

В старинпім письмепьстві, а тако/К в творах повісти 
обачармо недостачу хропольоґії. Ие означено нїгде аиї 
асу появи сого або того памятника, апі імени письменни- 
а, пш зладив переклад або обробив ^ікпй твір. Письмепь- 
гво не було привязане до певної літературно - історичної 
оби : твори дотатарської доби розповсюдшоїоть ся пезмі- 
епі і в середній :Д)бі, а такол; умовий рівень читачів по- 
'^п*'Л письменних людий був однаковий. 

В початках дослїдів сеї поетичної старовини видавала 
Я[ вельми прпманливоіо ся цїха єї всенародностп, тісної 
зяяи мі-;д книгою і народною поезією і з того виводили 
зпість сьвітогляду в ріяхних верствах пародпих, їх умову 
моральну єдність. .Л.ле та всенародність старинного ііись- 
епьства опирала ся на невисокій уровени єго змісту і .лиш 
аму була вона можлива. Рівень був невисокий, бо все то 
уло лише продовженєм первісної поетичної доби і тому 
рй плив чз^яюз ємної повісти не причинив ся до поіииреня 
ітературного овиду. 

Дослїди старинної повісти мають велику історичну 
агу з ріжних причин. Передовсім сї твори дають образ 
гапу письменської лїяльностп, розкривають наш погляд на 
03 виток народного сьвітогляду і на звязь книлпіого пись- 
епьства з народною поезією ; на останку розслїдп міжна- 
однмх взаємин руської пові_стіі дали чи.мало цікавих до- 
7ТКІВ для історії середньовічного, а осгіб.^іиво итгзаптий- 
ькпго піїсьмепьства. 

Памятпики збереягепі на І^уси містять дещо такого, 
ого нема в грецьких текстах і дають доказ звязи з пое- 
їчпими творам[і визаігпійсьісими, південно-словяиськими, 
їмецькими, ромапськліми і східно - азиіїськими жерелами. 



70 






Ллє слабий пизьменськиіі розвиток не дав сему матері 
лови злояхитії ся в самостійні твори і перенятий старпрі 
ною поетичною дїяльностю матеріял був перероблепи 
майже лпше в обсягу устної словесности народної. 

Вельми популярні булп не так історичні, як більш 
кауочиі повісти й перекази про Александра Македої; 
ського, відомі під наголовком Александрія. Житб славног 
завойовника неначе само просило ся до умілого оброблень 
а побідні походи і смерть окружили его поетичним сяевол- 
Перекази про Александра щораз більше прикрашувані л* 
ґендарними а навіть казочними подробицями, обраблял 
ріжпі письменники в ріяхних видах та розповсюднювал 
у Византії. па Заході і в Словяньщинї. 

Повість про Александра молена ііодїлптії на З части. Б пє] 
піій оповідає ся про мододай вік єго і вііінп із Скитами. Друї 
містить опис єго походів і заборів, особливо з перським Даріе: 
переплетений всякими хЛіон{:іиБими видумками. Третя, наііширп 
часть. оповідає про похід на Індію з казочиїпіи і фантастичнил! 

подробицями, як про стрічу з песиголовцями, шестиногими і НІ 

стпрукпмп велптнями. віщими птицямп з людськими головам 
кентаврами, дикими жеишииамп, про боротьбу з дивоглядною І о 
ґоною. з котрої по відрубаню головп вирастають змпї. Дальню оп 
відає ся, як Александер піднпмає ся на крилатім ґрпфі до неба, і 
опісля побіджає печцсті народи Ґоґ і Маґиґ (»сквсршп язьіки< 
як па останку доходить до крайнпх областий землі, до »рікі 
Оксана* і бачить околицю, де мучать ся грішники, хоче діста'] 
ся в : земний рай«. однак прп входї спиняє єго пламенним м 
чем ангел. 

З повістпй замітне ш»- ..Сказаніе о войн'Ь Тронньской 
Ся повість про Т р о я п с ь к у війн у відома також під п | 
головком ..Притча о кралехг". Троянські оповідай 
були вельми розповсюдиені Б середньовічнім письменьсті 
особливо в західнім, між иншим наслідком розповсюднев 
леґенди про троянське иоходженв західних дер:кав і н 
родів. Однаї; укерелом сих оповідань був не Гомер. але і 
зпїйіпі оповідапя. 

Словянеько-русг.ка ..Притча о кралехі^" б окремішиьС| 
троянською історією. Вона розпадае ся па дві части : перп 
про молодість Париса. схожа з рілпіими середньовічний 
поемами ; друга часть є; оригінальним словяпським тексто 
хоч з того видно, іцо єго автор користував ся Овідіем (Г 
роїдою і Метаморфозами). " 



— 71 — 

В збірнику, в котрім найдено „Слово о Полку Ігоре- 
(ім", находило ся цікаве оповідане про царя Сппаґрппа або 
.Слово о премудромь Акир-Ь". перероблене із казки Тисяч 

о д па піч. 

Короткий зміст ЄЇ такпй: Цар Синаґрпп володїє асурською 
шіновіїїоькоіо областю. Вій має розумниго, рогатого і бездїтного 
іррадннкі Акпра. Акпр журпть ся, що па случай сморти не буде 
:ому єго оплакати. Він бере спна сестри, Аналана, за приймака, 
[оучае єго і іц»едставлнє царевп за свого наслїдника. Але лихий 
^надан хоче зннипітп Акпра і обжаловус єго перед царем, пю нї- 
іото він хоче цареви відобрати престіл. 

Акир мав бути страчений, але єго спас вірний слуга. Тим- 

[асом Фараон почув про мниму смерть Акпра, -просить Спнаґрипа 

такого будівничого, який би доставив єму дім межи небом 

землею : як що Синаґрпп прпшле єму такого, то Фараон буде 

му 4 роки платптп данину, а як ні, то Спнаґрип буде платити 

?араонови. Спнаґрип не умів собі порадити, але слуга відкриває, 

по Акпр жне і Синаґрпп посилає єго до бгпита. де він добре по- 

:аго,і,и:ує задачу Фараонови. Він привчив дві орлиці підлітати 

воздух з кчїткою. в котрій був уміщений хлопчина. Орлиці під- 

[Єтїли, а хлопець кричав з гори, иі;о будівничі готові, нехай їм 

[ииіе Сгпптяни подають каміне І1 вапно. Подібним способом роз- 

шзує Акир пниіі загадки Фараона, вертає домів, де пар обсипав 

то почестямп, а тяжко покарав Анадана. 

Оповідане зовсім схоліє з казкою Тисяч і одна ніч' 
[авіть що до назв осіб. Годї пояснити, якою дорогою воно 
і,істало ся на Русь, але нема сумніву, що орпґінал був 
'рецький. 

Доказом сего є недавно видане оповідане про се, що 
! тим царем Синаї'рипом довершив одно чудо сьв. Николай 
■Іудотворець. Сей цар вибрав ся на війну морем. Тоді зі- 
)вала ся велика буря і корабель міг був розбити ся. Єго 
іорадник Акир, котрий в оповіданю являє ся „зізло кре- 
мьяп'ь" (дуже добрим христіянппом), радив цареви візвати 
іомочи сьв. Николая та обіцяти ему пир і сьвічку, за що 
шасе єго від моря. Цар послухав ради, буря втихла і вони 
іриїхалп до міста Халькедона, де попросили митрополита 
іризвати сьв. Нпколая. Митрополит велїв покласти церкву, 
;е відправлено богослужене ; відтак приготовлено в палаті 
шр. а тоді явив ся сьв. Николай. поблагословив їду і на- 
іитки ; всі почали їсти, а сьв. Ннколаїї став невидимий. 
Дар і всі люди прославили сьв. Николая, а сьвяті'Ютцїве- 



лїли тричі до року помішати сьв. Нііколая : в день уро 
дженя, в день смерті! і на перенесене МОШПІ'І. 

Ся повість була вельми популярна, а в давппх руко-' 
иисях находимо в окремих виїмках поукп Акира Анада- 
нови п. з. „Поучепіе от'ь св. книг-ь о чад'ї.х'ь". Коли 
явила ся на Русп та повість, годі означити. 

В старім збірнику, в котрім зберегло ся Словс 
о Полку Ігоревім, найдено також Повість про Індий- 
ське царство, вельми популярну, а відгомін еї відбив ся 
в народній поезії. 

В Азії мав управляти цар і заразом сьвященик ІІоан 
могучою христіян€ькою державою. Ся деря^ава — се цар- 
ство всяких чудес, фіжних зьвірів, дивних рік. рахманІБ 
і амазонок і т. п. Такий казочний зміст зробив сю повісті 
вельми популярною і вона зблшкае ся до повісти „Але- 
ксандрія" та послужила для єї доповненя. 

Вельми улюблена в середних віїсах на Сході і Зііход] 
була повість про Варлаама і ЙоасаФа. 

Найновійші досліди історії Варлаама і Йоасафа діїішлр 
до того погляду, що се перерібка історії Будди. Дислї- 
дники сеї повісти признають сій горячій апольоґії христі- 
янського жіітя високу естетичну стійність, де з вели- 
кою силою зображена боротьба проти сьзітової марпостп. 

Йоаса({), спи іпдпйського царя Авенпра (Абенера). поганин? 
і гнобителя хрпстіяньства. Народженому єго спнови незвпчайпо: 
краси пророкува.гп зьвіздарі славу і богатство, але оден з ніі> 
сказав, що его царство не буде на сї.м сьвітї, бо він стане іспо- 
віднпком хрпстіянської вірп. Щобп се відвернути, велїв цар дер- 
жати зина в запертї, щобп пр стрічав ся з хрпстіянською наукою 
Опіс.ія через недогляд сіуг вийшов він і стрінув прока}і.*спогс 
і сліпого старця. З того часу почав задумувати ся над марностк 
житя. З впстого обяв.іРня дізиав ся про се сьвятпй пустинииї' 
Варлаам і одітий за купця ирийпгов до Індії та говорив пристав- 
никовп Поасафа, іцо хоче царевпчеви продати дорогоцінний ка- 
мінь. КаміїИ:. мав чудотворну сп.іу : иросьвічуватн правдою се}Щ8 
сліпих, уздоровляти недужих, виганяти злих духів, але его міі 
бачити .піше чоловік із здоровими очима' і чистим тілом. В сьая- 
гельських притчах поясняє ему Варлаам иостепенио христіяиеькл 
науку, а в части із східних иовістпй. Цар дізиав ся про зносіїнг 
царевича з Варлаамом і намагає ся безусиіиіио з підмогою мулр- 
цїв і чарівників відвести сина з сеї дороги. Поділив отже сбо( 
царство і дав половину синови. щоби управа краю відвернула еге 
від христіяньства. 



(■^ 



Однак царевич, обияиііпі управу, навернув нарід до ііравдн- 

і5Іріі. а навіть сам Лвоипі» ііі»иияв хриеті'лііьетво. По смертп 

и повнії дар по кількох ])оісах управи пазпачпв царем одного 

льмоік. а сам пішов у пустиню в волосїниицї. котру ему .іи- 

. і; Варлаам. 

Два роки блукав у пустині, глядаючп Барлаама. серед воя- 
И1Х пригод і покус, придуманих дія полом, поки инпіпЛ пустипппк 
не вказав єму дорогу до Барлаама. І> пустпнї проживав ца|)евич 
гріїііцить пять літ. похоронив свого учителя й опісля сам умер. По- 
хоронив єго той пустинник, піо вказав єму дорогу до Ііарлаама. 
Сеі"! пустинник мав видїне, пи) якийсь страпінпй чоловік велїв єму 
йти в Індію і ;шістптп про смерть царевича. Цар прпйніов з тов- 
пою народа, найпіов тіла царевича і Барлаама нетлїннпми і паху- 
чими і торжественно переніс їх у столицю. 

Окрім ікптя Будди, з котрого взяв основу з додатками 
хріїстіяпсько-доґматпчпого умісту, впровадив автор також 
ипші буддийські пе[)екази. Сюди иалеягить такішг знаме-- 
вита притча про чоловіка, що втікає перед лютим носоро- 
гом. Ся притча послужила Ріккертови до стихотвору 
„РагаЬеІ". в котрім замість носорога виступає вельблюд. 

Чолоі.:." кпдає ся в пронасть і хватає ся корча, але бачить,, 
що біла і чорна мпні підгризають ненастанно корінь сего корча. 
а тпмчасом на дні пронастп странишії змиіі роз.зявив па иего 
паиі,еку. 

В тім нещаснім положеню замітив чоловік мід. що капає 
з віток корча і забувши про всю небезпеку, звернув ся до со- 
лодкого меду. Носоріг у повісти — се смерть. ІЦО ПереСІЇДуЄ 40- - 

ловіка. а єго жнтє підривають ненастанно день і ніч (біла і чорна 
мит). Б нерозумнім заслїнленю звертає ся чоловік до марних сьві- 
тових радопіів (мід), хоч єму грозить некіо (змпй). 

Ся тема війшла також у середньовічні Оезіа Кічпа- 
поіпш. себто збірник з ХІЇІ. або XIV. столїтя, в котрім 
поміщені не тілько оповідапя з римського і грецького' 
|житя. але й східні казки, притчі і т. п., мора.льпої і по- 
учної основи. На Руси і в середньовічній західпіїі .яїте-- 
іратурі к'орпстувались притчі Вар.таама великою популяр- 
'ностго. 

з Всізантії, через південно-еловянсі^кі краї пореіішіш 
на Русь збіршп: всяких казок і морально - поучних притч. 
СтеФанит і Іхнилат (вінчаний і слідячий), назви двох діє- 
вих осіб, придворних шакалів, що оповідають казки і притчі 
кнлзеви Льву. Се перерібка перського збірника, уложепого 
з байок індийського' фільософа Бідная або Піль па я. 



/■і — 

Н сім збірнику поміщені всякі притчі, оповідані Стефани- 
гом і Іхнилатом, н. пр. про малпу і дроворуба, про ворону 
І змпя. про журавля й їжака і т. п. 

Повість про СолоіУіОна і Китовраса. З впзантпйського же- 
рела перейшло до руського ппсьменьства богато инпіиі 
повістпй, споріднених .і апокрифами, хроноґрафами, житямн 
Сьвятих і поуками. Однак уява східних і західних народів 
не займала ся ніякою старозавітною постатю так живо, як) 
мудрим царем Соломоном, котрого особистість уже в Бібли 
зображена фантастично і з поетичним настроєм. Апокрифи, 
леґенди і казки про Соломона творять справдешню епо- 
пею. На Заході став Соломон пайважнїйшим казочним осе- 
редком середних віків : з его іменем лучило ся все, що 
мало звязок з мудростю, таємною силою або чародійством. 
На Русь перейшли повісти про Соломона з Византії через 
Болгарію. Се оповіданя про Соломонові суди, про ко- 
ролеву Сабу, а передовсім найпопулярпійше про Соло- 
мона і Китовраса в звязп з будовою сьвятинї (в Нї- 
меччипї про Соломона і М о р о л ь ф а). Китобрас (з грець- 
кого -лєгпаадос,) се володар демонів, ЩО відповідає тальму- 
днчному Асмоді або сатані (бо сі казки черпали також із 
тальмуду і сьвятих книг єврейських). 

Зміст сеї повісти таїаїй: 

Соломон дізнав ся, їло Кптоврас проживає в далекії"! пустині. 
Посилає отже до него свого наіїлїпіііого дворянина з молодим 
хлопцем і дає єму желїзні каііданп і ланцюг, на котрі.м вирізане 
імя Боже. Велить їм також взяти з собою вина і меду. Прпіі- 
ііювіпп на пустиню, побачили там три криниці. Вони вичерпали 
воду і наповнили дві криниці вином, а третю медом і окрили ся 
в засідку. Тпмчасом принпіов Кптоврас і виппв усї три криниці 
аж до дна та в похмілю заснув. Оба посли наложііли єму тоді 
кайдани і ланціог. 

Скоро Китоврас пробудив ся. хотів розірвати каіідапи, але 
побач иі'.іни імя Боже, піддав ся. Китоврас привик був усе ходити 
навпростець і не звертати в право анї в ліво, коли що стояло на 
лорозї. Так ирийіиов він перед дім вдови. Вона просила єго, об- 
минути дім, іцоби єго ие знищити. Однак Китоврас пініоі: пря.м* 
попри угол дому і зло.мпв собі ребро. 

Соломон іпітас Китовраса, як можна бп каміне на будову 
-ьвятпнї обробити бі'З стукоту. До того треба - каже Кптоврас — 
иалого пазура птиці, що живе в далекій пустині, на високій скедї. 
ІІоіип (.'оломона найшли після указки Китовраса сю птицю, а ко- 
ристуючись ЄЇ неприявою, накрили гніздо з писклятами скл«^м. 



7 о 



Ко.іп птиця вернула і хотіла прорізати скло, скрикнули укриті 
Соломонові посли, а птиця з цґ'релику впустили пазур. Сим пазу- 
ром велів Соломон обрабляти каміне. Кптоврас оставав у Соло- 
мина аж до иокіичепя будови сьвитипї. Раз якось чванив ся Со- 
ломон своєю могучостю і пригадував Китоврасови, що єго поло- 
нив. »Хочепі пізнатп мою сплу«, відиовів він, »то розвяжи мене 
і дай менї свій перстепьс Соломон велів зняти кайдани і дав ем7 
свій церстепь, а Кптоврас лпкнув єго і так ударив крилом Соло- 
мона. пі,о сей полетів па копець сьвіта. де єго аж по довшім часї 
найдено. 

6 те богато вілміп сеї повісти, а ягерелом їх звичайно 
півдеиио- словяиське письменьство, що передавало визан- 
тиііські первотвори. 

Перегодом повісти про Соломона пхо до складу прп- 
няли форму простонародних оповідань. 

До старинних повістий зачислити треба також повість 
про Вавилонське царство, котра повстала в Греції, а перело- 
жена південними Сл(івянами. дістала ся на Русь. 

Зміст ЄЇ ось який : По смертп строгого царя Лксеркса не 
«тало наслїднпка. На вість про єго смерть, люди прогнані ним 
^у лїсп иостановилп вернути до Вавнлона. По дорозі стрінули 
хлопця-знайду, Навуходоносора. котрий став опісля царем у Вави- 
донї. Визначав ся він великою мудроетю і велїв построіти нове 
місто Вавилон, з семи стінами, на сім верстов, собі зробив меч- 
самосїк. а довкола міста ве.Гів зробити великого змия, і на всїх 
начпиях. перстенях і чарках велїв покласти се улюблене ним 
зпамя. Підчас бою сей меч-самосїк сам випадав з піхви і так сїк 
ворогів, що розбігли ся. 

Коли по довгім володарстві умирав цар, велїв замурувати 
меч в мурі міста і заборонив єго відтам виймати. 

По смерти Навуходоносора сусідні володарі виправили ся знов 
проти Вавплона. в котрім володів єго син Василь. Коли вороги 
стали брати перевагу, вельможі просили царя Василя, щоби добув 
меч-самосїк і прппоясавіии єго. виступив протп ворога. Васпль 
вволив сему настійчивому домаганю вельм(/ж. але меч-самосїк ви- 
сунув ся сам з піхви і убив самого Василя. На одежі царській 
і збруї ожили змиї і зниишли вавилонське військо та пожерли 
всїх Вавилонян. Навіть великий змий, що опоясував місто, ожив 
і почав ревіти. Вавилон опустів. 

Дальпіа частина оповідає, як грецький цісар Лев віісилає 
трсх послів до Вавплона. пі,оби відтам привезли мопц трох сьвя- 
тих младенцЇБ : Ананїя. Лзарія і Михаїла. По великих пригодах 
і чудах посли вертають з мощами Сьвятнх і привозять з Вави- 
лона два царські вінці Навуходоносора для цісаря Льва і єго 
жінки. Цісар прпняв се радо і піедро винагородив посчіів, а па- 



гріярх вінчав впзантийського цісаря :!ііаменем Вавплона. Закінчене 
иовіетп додане яначно пізнїіііпе. 

Там сказано, то кнївськиіі князь Володимир післав своє 
військо до цісаря впзантпйського, нкібп видав ему царські вінцї. 
[І^їсар з переляку відослав се Володнмпровп і доси »гаапка Моно- 
;ахова« збережена в царській скарбниці в Москві. 

До розповсюдненя сеї иовісти на Гуси, котра символічно 
;■^браікає перехід влади над сьвітом від Ваішлона на Царгород, 
причинило ся сьв. Письмо, іменно Аникалїпсіс і нрирощво Да- 
ниїла. де згадано про Вавилин і Антихриста, порівнуваного із 
змиєм. В ірансько-семігськпх повістях (у Халдеїв. Вавилонян, Асп- 
рпйцїв) змий був божеством впспюго зпаня і розуму або образом 
темної спли (у Іранців). Перенесене царськпх вінців з Вавплона 
до Царгорода має бути символічним зображенєм царської власти 
і досгоїньства. 

Д^яніе и житіє Девгенієво Акрита, віізантіїйсько - лицар- 
ськіїіі роман з X. столітя, паіиеіііій в тім-я;е збірнику, ідо' 
П Слово о Полку Ігоревім. 

В „Девґепїї" маємо відгоміц віізаіітпйсьі:ого споса 
X. столітя. 

Зміст єго ось який: Сарацснськнй або арабський іЩ) Аміїр 
залюбив ся в дочці одної набожної вдови царського роду в грець- 
кій землі. Він зібрав військо і иінків пакости творпти в грець- 
кій землі задля краси сеї дівчини, иірвав її й скрив ся. Вдова 
ііосп.тае трех синів у погоню. Брати кпнули ся за Амиром, паче 
золотокрилі яструби. На арабській границі почали бити сторо-,ку 
Амира, як »доб|и косарі траву косптп«. Відтак мали бити ся 
з Амиром, а жереб поєдинку з Амиром вппав на найменніого 
брата, котрпй побідив Амира. А.іе тому, ні.о Амир згодив ся при- 
няти хри(ліяиську віру, вони віддали сестру за него і сам Амир 
зрік ся царства та виїхав до Греції. Мати Амира, дізнавиїи ся 
про єго відстуиство, впслала за ним трех Сараценів. однак їх по- 
лонено й охрещено. Згодом Ампрови народив ся син. котрого на- 
звано Акрптом, а на хреіцеию дано ему імя Діґенес {Ліуєгг'-с} 
себто двоєрідний. ню вказує на єго походженє від Араба і Гре- 
кині. Повість оповідає про єго подвиги : він визначав ся яко бо- 
гатир у боротьбі з дикими зьвірями. відтак побіднв сильного цард 
Филииата (названого в одній руконпсп Фплни-папа) з єго войов- 
ничою донькою Макспмілїяпою і ніе сильпїйніого Стратпга та о-,!;"- 
иин <-п з єго донькою. 

[руська повість значно рілаїпть ся від і-рецької поеми, 
але основні мерти з.місту є. ті самі. 

В греці>кііі поемі історія гер(Ш нідпосить ся до певпої 
особи і .місцевиии з історичними иодробпдями, в руській вї 
чертп затерлії ся і головна увага звернена па герогпіі 



і ка;к)чііі подробиці", котрих нема в грецькій повісти. Иі: 
історичні черти, так і любовні обставипи ;іатерли ся, 
а скріплене релїіІПне живлб, та замість пародиої бороті>би 
між Греками і Сарацепамп сильиїйше висгуиає боротьба 
релїґійна мі^к хрпстіяпами і поганами. Піді^оміп /І^іі'епееа 
чути також в народпііг пое:зії. 

10. Лєґенди і духовні казки, в котрих із сьвященого пе- 
реказу часто остае лиш назва особи або події, а все пише 
€ чистою вигадкою фантазії, мають головно иоучпу основу. 
Жерелом тих творів є Схід, а особливо Інділ. Вони пока- 
зують нам, якиіі є релїґіПно-моральиий сьвітогляд народу, 
в яких формах присвоїв собі нарід христіяпьство і під 
якими вплііпами злолгив ся в його погляд на глру і релї- 
ґію. Із старозавітнїіх леґенд замітпі п. пр. при Иоя, Соло- 
мопа, з ковозазітпих про „Хождепіє І. Христа и апосто- 
лові", про сьв. Николая, к-отрий з початком Х1И. столїтя 
стає неначе народгпім українським Сьвятпм (ему пю раз 
більше уступає давнїйше почитане сьв. Климентія, папи 
римського), про сьв. Володимири і хрещене Руси, про сьв. 
Бориса і Глїба. 

Коли лєґенда прибирає гумористичні прикмети, тодї 
переходить у сатиричну анекдоту. Сюди належать чи- 
сленні леґбнди про духів тьми (діяволів, чортів), котрі 
втратили свою страшну силу, а стали немічними і слабими 
так, що нераз мужик, крепак глумить ся над нпіми і пере- 
хптрює їх. 

11. Духовні стихи повстали на основі сьв. Письма 
і церковних переказів, принесених з Впзантії, і мали ме- 
тою иротидїлати поганському сьвітоглядови народу і утвер- 
джувати христіяпьство та релїґійність. Початок і копець 
сьвіта, жптє Спасигеля і Сьвятих, нагороди на страшнім 
судї праведників а кари грішників — се найзвпчайнїйші 
теми духовних стихів. Однак перегодом творцї духовних 
стихів черпали також з апокрифічних книг і поганських 
переказів. Духовні стихи сьпівали звичайно старцї, звані 
„перехожими каліками" (від обуви званої по латинськи са- 
1і§:а), що як богомольці ходили по сьвятих місцях (осо- 
бливо до сьв. Землї і до Єрусалима) за милостинею^). 

^) З духовних стихів замітні : стих о Голубиній книзі (одні по- 
ясняють, що се символ сьв. Духа, инші вважають перекрученем з „Глу- 



— (и — 

Загальний характер византийсько-церковпо с.ювяисько 
го пнсь.ченьства. Обставини, серед яких на Русії розповсю 
днювала ся просьвіта і віітворіїло ся письменьство, надали 
саму старпнпому ппсьменьству окремий характер і напрям. 
Просьвіта Почала ся з хрпстіяпьством і в нїм мала вона 
головне жерело. Головними огнищами просьвіти були мо- 
настирі (н. пр. Атонська шра і ин.) і школи при церквах, 
а розповсюднювали просьвіту сьвяіиеники і черцї па 
основі церковних і духовних книг. А що Русь приняла 
хрисгіяпьство від Греків, з Византії, отже і ппсьмепьство 
має спершу визант и йськ II й характер. Византийська 
література (так називає ся ' доба грецького письмепьства 
від Юстипїяна до упаїку Царгорода 526 — 1453.) пе видала, 
правда, ніяких ориґі пальних творів, що могли би дати но- ; 
вий напрям науцї і посунути її вперед дорогою р(»звитку 
(се були иерерібкіг, паслїдовапя і виїмки з давпих кля- 
С1ГИІПХ тв'фів або продіївікеня христіяпського письмепь- 
ства з перших віків Це[жі'.и), але вона зберегла твори ста- 
рііпної наукії і клясігіної літератури і в середньовічній 
темряві піддержувала просьвіту. Грецькиіі або впзаптий- 
ський вплив па староруське письменьство відбивав ся про- 
тягом цїлої старипиої доби. 

Осередком византийсько - словяпського письменьства 
стала Болгарія і Сербія, а особливо І^олгарія, котра най- 
вірнїйше з усїх країв зберегла старословянське письмень- 
ство, почате сьв. Кирилом і Методієм. Византийський вплив 
иродовжав ся протяго.м цілої старинної доби і був сильний 
аж до упадку Царгорода. 



^ 

биная книга" — себто кішга таПн. котрої місцем дїйства врусалим» 
а ДІЄВИМИ особами цар Давид і київський кііяль Володимир). На пиганя 
Володимира поясняв Давид із сеї книги початок сьвіта. природу людпй 
і початки всяких станів, першоньство ріжнпх предметів у сьвітї і т. и.; 
дальше стих про ^Юрія Хороброго", стихп про „конець сьвіта 
і страшний суд" — утворені під вражінем євангельського оппс}-, як 
і згаданої в Літописи грецької картини страпіного суду (котрою грець- 
кий мудрець спонукав Володимира В. припяти хрпстіяньство) й апокри- 
фічних оповідань н. ир. ,Хожденіе Богородицн по муками". — З ново- 
іавігиіїх стпхів гіамітні „Рождество Христово" і ,,Страстп Христові", .Сон 
Пр. Ііогородицї'', стих про ,богача і Лазаря", про „Олексїя. Божого чо- 
ловіка" — (оден з найбільше ро.чпонсюдп(;них в сорсдних віках, вистав- 
.чяв его ідеалом аскети.зму) й ннпіі. 



в. Перша доба староруського письменьства. 

Характер і Форма тогочасного письменьства. Вя^е з XI. 
столїтем ^) маємо твори староруського письменьства (хоч 
почало ся ранше вже в X., а може і в IX. столїтю). Воно 
виробило ся під впливом впзантпйської і болгарської літе- 
ратури і длятого першими Починами літературппми в давній 
Руси були переклади й переппсуваня творів тих літе- 
ратур. Просьвіта розповсюдпювала ся помалу не тілько 
і самого початку введепя христіяньства, але й протягом 
5ГСЄЇ старинної доби. Шкіл було небогато, і то лише по 
більших осередках, а наука в них не виходила далеко поза 
межі звичайної грамотпости. Учили читати, писати, чи- 
лпти і сьпівати, а на висших степенях грецької мови *). 
Всї инші знаня здобувано читанем всяких збірників („по- 
штапіє книжное"), похожих у дечім па нинішні енцикльо- 
іедії. Задля того переписуване книг, котрим запи- 
сали ся книжні люди, мало велике і важне значіне і вва- 
жало ся тодї до певної міри лїтературнОю дїяльпостю. Хто 
умів читати і прочитапе розуміти, того вважали тодї уче- 
ним, а літописи згадують з похвалами про таких людпй 
називають їх вельми ученими або книжними, ве- 
ликими фільо софами і т. д. Так н. нр. про вітця Во- 



*) з XI. ст. дійшло до нас около ЗО книг, з ХІІ-го 65. Бз'ло їх. не- 
теречно більше, але затратили ся наслідком воєнних наїздів і ин. поді- 
бних подій. З X. ст. поміщені в Нач. Літописи договори руських князів 
І Греками (Олега 9;>7. і 911. р., Сьвятослава 971. р.). Се неперечні дер- 
кавні грамоти в сучасних перекладах з грецького язика. Сї договори 
подібно як і ин. початкові твори письменьства) оулп писані глаголицею, 
к відтак переписані т. зв. кирилицею. 

') В західних землях давної Руси вчили ся також латинської і нї- 
«вцької мови. Особливо в канцелярії Галнцько-Волинськиї князїв XIV'. ст. 
«одьми цінили латинську мову. 



Ти 

лодиміїра Мономаха, великого князя -Всеволода, кажелї 
топіїсець, що він „дома сі^да, іізуміїяше ііять язьїкь" (єні 
чне число, як у західних літописців), кн. Володимир; 
Василь ковича задля розуму їі осьвіти зве „фплософомі 
великимі)". а митрополит Клим Смолятич (XII. столїте 
-був „книжппк'ь и философТ) такь. яко;ке вг Рускои землі 
не бяшеть", бо наводить у своїх творах „Оть Омира, отт 
Аристотеля и оть ІІлатона". Внук Володимира Мономах 
„сь греки и латини говориль их-ь язикомі», яко рускимії 
(гл. низше). 

В часаХ; коли не знали ще кріигопечатаая, було иере 
писуване книг конечним способом розповсіодненя просьвіті 
і грамотности. Особливо на Гуси иисанє книг уставом аб 
полууставом було трудним і повільним ділом, що вимагал 
богато часу і терпеліївости. Тимто книжки були вельм' 
дорогі ^). Навіть ьчіязї і княгинї занималп ся иереписувп 
нем книг (сьв. княжна Ефроспиїя Полоцька, Володими 
Васильковим Вилипський), а деякі закладали бібліотеки, я 
Ярослав Мудрий. Сей князь велів також перекладати книг 
у грецького на церковно - словянський язик. Волпнськи 
князь Константпн Ікеволодович (т 1218.) „великий бу 
охотник до читапя книг і учений був мпогим наукам' 
Тому мав при собі людиіі учених, многі давні книги греці 
кі ціною високою купив і' велів переводити на руськи 
язик, многі діла давіпіх князів збирав і сам писав, тако? 
і другі з ним трудили ся; він мав одних грецьких кни 
більш 1000, котрі частю купив, частю патріярхи, знаючи єп 
в дарі ему присилали 

Пеі)иіі переклади дістали ся на Русь з Болгарії з Зг 
веденем христіяньства. Перекладипісами були спершу ІЗої 
гари і Греки, що переходили на Русь з грецькими митрс 
политами й єпископами. Також на Атонї. де ио монастиря 
проживали й Русини, займали ся переппсуванем і пер( 
кладанемкниг. Туди перенесено після занятя Царгорода Ту{ 
ками богато книг, там проживало богато учених мош 



') Володимир Ярославнч І'алицький ааіілатив на молитвенник ї> грі 
вен кун (більш 28 корон) тоді, коли цїиа челядина (слуї'п) виносп.ч 
-Л гривен. 



7ТГ 

хів. Монахи взагалі дбали про заісладане бібліотек по мо- 
аастирях. 

Сї твори перекладної літератури византиПсько-болгар-- 
ської були взірцями і ДсУпі основу для питомого старору- 
зького письменьства на Руси. А що тоді головно розходило 
зя о потреби Церкви, о христіянську просьвіту народу, 
1 письменниками б\'ли майже виключно духовні і монахи, 
ги мто староруське п и с ь м є н ь с т в о служило головно 
гій цїли і мало переважно церковний характер. 
Зтже головними формами староруського п\!сьменьства були 
З л о в а. П р о п о в і д и, П о с л а н і я, П о у ч є н я. Збірники 
лоральних речень, „Хожденія" (описи подорожий до 
іь:,. Землі) і т. п. Взірцями христіянського житя Сули 
)брази давних подвижників Христової віри, передані 
$ т. ів. Патериках (житєписи сьв. Отцїв Церкви), а під 
шливом тих образів являють ся і в руській Церкві благо- 
іестиві мужі, котрих жите і подвиги дали почин до витво- 
)епя окремого роду письменьства —Патериків або Жи- 

•ій СЬЕЯТИХ. і/ 

Патерики або „Отечники" (єгипетський, синайський, 
китський, азбучний) містили в собі переклади з житя бла- 
очестивих мужів і женщин аскетичного напряму з мо- 
аь'іьними повістями і бесідами знаменитих давних подви- 
іБиків. Переклади їх з грецького в руськім письменьстві 
оявили ся вельми рано. Крім патериків маємо ще давні 
амятники житєвого письменьства в видї збірників церков- 
ого характеру: М і н є ї і П р о л ь о ґ п. М і н є ї се були житя 
^ьвятих, уложені після місяців, на всї місяці року ^). 

П р о л ь о ґ а м и називано збірники коротких житій 
-ьвятих, уложенпх після грецьких збірників (званих снна- 
сарами). 

Крім того вплив впзантийських хронік, а також при- 
ходна потреба, зберегти в памяти нащадків замітні подїї 
уської Церкви і держави, дали початок л ї т о п и с я м та 
4: т о р и ч н и м т в о р а м. котрі вже в початках руської лї- 
гратури займають визначне місце. 



1) „Четія Мпнеч". грецьке чг]усо'л\ означає книгу до читаня (кор. 
>т). розложену на 12 місяців (грецьке /"■;''). 

ОЛ. БАРВШСЬК-ПЙ. ІСТОРІЯ УКТ. ЛЇТЕРАТ5-РП. (і 



Благочестивий, спільний всім середньовічним наро- 
дам, звичай руських богомольців відвідувати сьвяті мі- 
сця зродив окрему форму творів у стариннім руськім 
письменьстві, т. зв. Хождепія або Паломники (описи 
подорожий). 

Крім тих форм письменьства маємо ще памятники за- 
коподавства, важні для історіі язика, звичаїв і духо- 
вого розвитку українського народу і памятники дидактичної 
основи, як „Поученіб дітем-ь" кн. Володимира Мономаха, 
переняте византийсько-христіянським сьвітоглядом. 

Поетична творчість народу виявила ся майя^е виклю- 
чно в устнііі словесности, а з книжних творів поети- 
чних, окрім деяких уривків вставлених у літописях, зберіг- 
ся майже одинокий вельми цінний памятник : Слово 
о Полку Ігоревім (Пісня про похід Ігоря). Крім того в 
^Слово о Полку Ігоревім" в староруськім письменьстві май- 
же одиноким взірцем народного сьвітогляду і тим різко 
ріжнить ся від Мономахового „Поученія", 

Осередком просьвіти і літературної діяльности від 
самого початку письменьства аж до половини XII. столїтя 
був Київ, політичний і народно-господарський осередок 
княжої Руси. Але побіч Києва представники княжого роду 
і Церкви, котрі творили висшу культурну верству по мі 
ста'х, заводили в них культурні почини, на основі котрих 
розвивало ся місцеве письменьство. Так проявила ся літе- 
ратурна діяльність у Новгороді, Чернигові, Смо- 
леньску іі ин. 

а) Перший віддї/і пеі'Шої доби. Пі'оцьвіт старо- 
руського письдіеньства. 

При теперішнім стані відомостнй не молена ще докла 
дно оцінити ані обсягу, ані розвитку старинного руського 
письменьства. Маємо, правда, около ЗО памятнпків з ХІ-гс 
столітя, а около 65 з ХП-го, але вельми мало з XIII. стоі 'і 
лїтя. ІЦорічно ще відкривають нові р;укописні збірників" 
в котрих зберегло ся богато староруських творів. ВправійС[ 
українські землі були головними огнищами староруського '' 
письменьства, однак із староруських творів заціліло майж< 
виключно те, що зберегло ся на півночи в рукописях, кот 



дійшли до нас тілько в пізнїіїшііх списках, а північні пе- 
зеписцї значно попсували в тих творах староруську мову. 
А хоч не все піе відкрите П видане, то і з доси нам відо- 
мого бачимо, що твори в першім відділі сеї доби визначали 
ся житем. полетом, сьвІуКою силою і поетичним настроєм, 
хоч богато між ними було перекладів або паслїдовань ви- 
зантиПських взірців. 

1. Богословське (духовне) письдіеньство і пї?опо- 

відництво. 

Блискучий розвиток красномовства в старинній Греції 
підготовив процьвіт византийської христіянської проповіди. 

Зже в IV. столїтю по Хрпстї появляють ся у Византії ви- 
значні талантом орат«)рським проповідники, як три сьвяти- 
телї церковні: Василій В., Григорій Богослов, ГІоан Золо- 
тоустпй й пнші. В своїх проповідях і поуках користували 
ся вони взірцями старогрецького красномовства і всеїо 
рі;кнород[іосгю вго видів. Мали вони полемічний, „о б- 
личительний" (осудниїі) характер, звертали ся проти 
забобонів, останків поганьства, суспільних недостач того- 
часних, П(»яснювали значінє обрядів і засади віри, визна- 
чали ся иоучнцчм характером, або славили Бога, Пр. 
Богородицю, Сьвятих, визначні христіянські сьвята і мали 
горжественний, панеґіричний характер. Шзнїйша ви- 
зантийська проповідь любувала ся в символіці, алєґоріях, 

лістецьких порівнанях і протиставлених, котрі мали більш 
реторичний характер. 

1. Похвали. 

Літературні форми п о у к, п р о п о в і д п й і посла- 
іій, доволі тяжкі і строгі, перенесено на Русь з Византії. 
і^ле крім тих форм розвивали ся ще в XI. столїтю два 
види прозових творів: похвала і житєпись. „Похва- 
іи" се короткі огляди заслуг і подвигів сего або иншого 
ьвятого або трудовика, в родї „апокрифів'', злучені з осла- 
юю єго і молитвою зверненою до него. 

Найдавнїйшою з усїх є ,, Похвала в. кн. Володимиро- 
ш", додана митрополитом Іларіоном при кінці „Слова 



оч. 



о законі й о благодати". Опісля сею похвалою вельми 
Зуміло корпстували ся пізнїПші лїтопнсцї яко головною вже 
формою для ослави ішшіїх і.-нязїв, відомих своєю сьвя- 
тостю. 

2. Процовіди. 

Попрп всю тяжкість і строгість форм сих літературних 
творів проявляють ся сьвіжі взірці церковної вимови. 

в тогочаснім проповідництві иа Руси бачимо два на- 
прями (неначе дві школи). Поуки новгородського архієпи- 
скопа Луки Жидятп (1035-1059.) та ігумена Теодозія 
Пе перського (і" 1074.) визначають ся приступностю змі- 
сту і простотою складу, поучуюгь про правди й основи 
Христової віри та обовязкп для Бога і людий. 

Лука Жидята був першим що до часу руськпм пропо- 
відником. Єго „П о у ч є н і є к'ь б р а т і и" визначає ся про- 
стотою, приступною розуміпю читачів, впчисляе обовязкп 
христіянпна супроти Бога, ближних і себе самого, поучує 
вірних лшти по христіянськи і зірвати з поганськими при- 
вичками та відносить ся до вірних щиро, з любовю. Єго ради 
переняті духом милосердя і чоловіколюбія : „Майте любов 
для всякого чоловіка, особливо для братії, любіть подорожнії х. 
убогих, увязненпх. сиріт, не беріть нагороди, не давайте 
гропшй на лихву!" 

Проповіди Теодозія Печерського визначають ся так само 
простим, нере тор ич ним складом. У своїх „Поуче- 
ніяхь братіи" намагае ся він привчити черцїв до стро- 
гого виповнюваня монашого устав а, відречи ся від сьвіта, 
„имііти любовь К'Ь всЬм'ь мепшпм'ь, а к'ь старшпм'ь поко- 
репів и послушаніе. — Любіл (любов) Божія не в-ь слоне- 
с'Ьх'ь совершаеть ся, по вь дІш'Ьхь д'Ьтельньїх'ь". 

Другий напрям — се проповіди київських митрополи- 
тів Іларіона і Клима Смолятича та єпископа Ки- 
рила Т у р і в с ь к о г о. 

Сї проповіди визначають ся наслїдованєм византий 
ського красномовства, символічними порівпанями (н. ир. 
міл: старим а новим Завітом), бистроумними зворотами 
силою і богатством висловів, поетичною живописностк 
і силою. 



- «'"> — 

Митрополит Іларіон (1051 — 1054.) був сьвящеииком у селі 
Берестові, під Києвом, улюбленім лїтпім осїдку кпязя Яро- 
слава Мудрого. Лїтопись характеризує єго яко „мужа блага 
II книжна и постника". Жив він у виконаній лим тут пе- 
чері, в котрій опісля поселив ся преп. Антонїй, що дав 
початок' Київсько-печерсько.му монастпреви. Ярослав поста- - 
вив єго митрополитом 1051. р., щоби визволити Церкву на 
Русн від Византії, а собор єпископів висьвятив єго в цер- 
кві сьв. Софії. Се був перший митрополит Русин, бо перед 
ним митрополитами все були Греки. 

З єго проповідий замітне слово ,,0 законі Моисе- 
3 м ь д а н 'Ь м ь и о б л а г о д а т и п и с т и н "Ь 1 и с у с т^ 
ХристомТ) бнвшей", а з тим словом злучена „Похва- 
ла кагану (князеви) наш ему Влад йме ру". Се слово 
зизначає ся всіма прикметами великого духовного пропо- 
відника, глибоким знанєм сьв. Письма й історії Церкви, силь- 
ним христіянськпм почуванєм, національним настроєм, пра- 
шльним розкладом гадок, остроумними порівнанями і зво- 
зотами, простотою викладу, богатством слова, живим і пое- 
тичним полетом, так що у византийськім проповідиичім 
пісьменьстві не найдено нічого красшого, як „Слово їла- у 
зіопа". ^ 

Іларіон був добре ознакомленпй з творами впзантпіі- 
іької проповіди і черпав з них образи й ідеї, але зумів 
(берегти самостійність і витворити оден з найгарнїйших 
взірців саморідної церковної проповіди. 

Слово зложене з трех частпй : в першій ігротпставпть він 
; т а р п й і Новий Завіт, прославляє Бога за спасене людства 
кертвою Ісуса Хрпета : друга часть говорить про розповсюд- 
гене хрпстіяньства ; третя впхваляе кн. Володпмпра В. за 
тверджене хрпстіяньства на Русп. 

З любовю й одушевленем говорить Іларіон про Русь, радує 
л ЄЇ велпчностю, а єї слава дорога єму не тілько длятого. що 
■;ім запанувало хрпетіяньство. але що се єго рідний край. Навіть 
амітне закінчене -Слова?, молитва до Бога: х^^Не предай нась ві, 
»укн чуждіпх'ь« сьвідчпть про народолюбпвпй настрій проповід- 
пка, котрий бажає незавпспмого політичного житя в ріднім краю, 
кюди обстає він за правом Русп на національну с а мо с т і й- 
I і с т ь Церкви і се надавало єго > Слову « важного ж п т є- 
ого значіня для свого часу. 

Прославляючп Володимира, котрого иирівнує з Константпном 
і., вказує Іларіон на Десятинну Церкву ним збудовану, в котрій 



- 86 - 

спочило єго тіло і де мабуть митрополит виголосив се » Слово*. 
»І славний город Київ величностю, начеб вінцем обвів і віддав 
свої люди і город Пр. Богородиці, котрій церкву на великих во- 
ротах построїв в імя Благовіщеня«. Одуїпевленпй тим кличе: 
ї> Радуй ся, обрадованна. Господь з Тобою«, а до Києва: »Радуй 
ся, благовірний городе. Господь з. тобою<:. З такою історичною 
правдою, сердепіностго і поетичною сьвіжостю міг »красне~ сонце 
Руспс зобразити тілько великий мистець, ию довго придивляв ся 
дїяльностп кн. Володимира. Сею поxваVІОЮ Володимирови поко- 
рпстував ся при кінцї ХІП. ст. Волинський літописець для про- 
слави Володимпрського князя, Володимира Васпльковича. 

Відгомін Слова Іларіона можна зустрінути в По-' 
ч а т к о в і й Літописи, в Слові про чудо с ь в. К л и- ь 
мент а. в Похвал ї Константи па Муромського,!' 
а навіть у сербського письменника Доментіяна з ХПІ. і 
столїтя. тютриії ладом Іларіона прославляє сербського царя Іп 
Н є }»[ а н ю. І 

Клим Смолятич був другим русБкпм митрополитом вибра- 1, 
ним з волї в. кн. Ізяслава, без огляду нацаргородського патрі- 
ярха. Як Лїтоппсь засьвідчає, „був він великим книжником і фі- 
льософом, якому рівного не було в Руській Землі", а таким 
фільософом у Київській добі називали всякого, що вияв- 1 
ляв начитаність у перекладній византийсько - болгарській] 
літературі. Се ему промостило дорогу до митрополичого] 
престола. Однак із єго творів зберегли ся лише .,Посла-!і 
нив Ооміі просвитеру смо лень скому, истолко-| 
вано Аеапасіємь мнихом-ь". Князь Ростислав смо-] 
ленський не признавав єго законним митрополитом (без па-і| 
тріяршого поставленя). Для примиреня князя вислав ми 
трополит (затрачене) посланіє, в котрім зачепив сего Тому,] 
імовірно близкого князеви, а обиджений Тома вислав Кли- 
мови Смолятичовп докір (також затрачений), на котрий на^ 
ведене в горі посланіє є відповідіо Клима. На докори 
Томи, будьто би митрополит „философ'ь ся творя" і писав не 
на основі Отців Церкви, але „от-ь Омнра (Гомера), Арието- 
теля и Платона", заявляє Клим. що не глядиті> людсько, 
слави, не з чужих письменників черпає свої думки, а поі 
дає алеґорично - символічне пояснене сьв. Письма і явиі^ 
природи. Крім праведного житя, повинен духовний пасти] 
мати високу просьвіту, июби кермувати Церквою і роз/міт: 
сьв. Письмо. І тут він покликує ся на „мужей, имже в 



— N7 — 

самовидець" у Києві, котрі визначали ся глибокою наукою. 
Отеє стає таколї доказом, що тоді вже на Руси було чи- 
мало учених людий, до котрих належав також Клим Смо- 
лити ч. 

В XII - тім столїтю виступає Кири/і, єпископ Турівський, 
що зеднав собі імя другого „Золотоустого". Спершу був він 
монахом, але князь наклонив єго, щоби вийшов з мона- 
стиря і став єпископом. Він писав посланія, молитви, по- 
хвали Сьвятим і наукп та став одним з найзнаменптших 
проповідників княжої Руси. Він такояс образував ся на ви- 
заптийськім письменьстві. В проповідях звертає ся головно 
проти забобонів, ворожбитства і т. п., однак єго проповіди 
не доторку ють ся сучасного житя на Руси і не мають на- 
ціональної цїхи. Формою зближає ся він до Іларіона. 
Зельми популярними були також молитви, уложені Кири- 
лом Турівським. 

Кирил Турівський сам каже про себе, що він 
поучав ,,не з себе" а „з книг", що він тілько „збирач ко- 
;іосків". Найбільше відбив ся на нїм вплив ліризму Йоана 
олотоустого, але й єго наслїдовників, котрі надали ви- 
зантийській проповіди схолястпчного характеру, надужи- 
вали символізму й алєґорій. Побіч прегарних, мистецьких 
картин, проникнутпх глибоким і щирим чувством, стрічаємо 
іасто складні алєґорії. противорічні образи (и. пр. бурі 
і вітри тихо повівають), неясність мисли наслідком нагро- 
иадженя порівнань. Задлятого єго проповіди бз^ли менше 
приступні для ширшого загалу. 

Тож нй диво, що в Л", неділю по ІІасцї був він при- 
аєволений до народу так сказати : „Як би я що день роз- 
давав вам золото або срібло, мід або пиво, чи не приходи- 
іиб ви сюди оден перед другим, хоч би вас і не кликано? 
А. нннї роздаю слова Божі, ліпші від золота і каменя до- 
рогого і солодші від меду, а ви таки не хочете прпходитії 
ци церкви". 

Всєік таки досягав він значної висоти мисли. 

Б »Слові на нову неділю по ТІасцї« він образами 
символами зображує весну — відроджене природи, воскресенє 
Триста 1 радісний настрій :ш)дий в Сьвітлпй празнпк. »Ниш 
зонце. красуючи ся на висоті, сходить і радісно огріває землю. 



88 



ВСІХ віруючих у него. Нпнї місяць, зііішовіші з висшого степеня 
віддає честь найбільшому сьвітнлу : згідно з сьв. Ппсклюм скінчив 
ся Старпй Завіт із своїмп суботами і Церков почитає закони Хрп- 
ста і неділю. Нинї зима гріховна усунена покаянєм, а лїд грі 
ховний розтаяв від доброї мисли : зима служби кумирам усунена 
Апостольською наукою і Христовою вірою, а лїд Томиної не- 
віри розтаяв на' вид ребер Христових. Нпнї красує ся весна 
ояшвляю^ш земну природу, а бурі і вітри, тихо повіваючи, умно- 
жують плоди і Земля, виживляючи сімена, родить зелену трав\ 
весна красна — се віра Христова, котра хрещенем відро- 
джує людську природу ; б у р н і в і т р п — се г р і х о в н і п о м и- 
сли, котрі покаянєм переміняють ся в добрі, умножають хосенні 
душевні плоди, а земля — се людська душа, котра принявшп 
слово Боже, як сїмя і все наповнена страхом ^ожим, родпть духа гі 
спасенж . 

І дальше бере Кпрпл образи з окруліаючої природи, а кс- 
ждому з тих образів надає алєґорпчпого значіня. при- 
кладаючи до своєї основної темп — вияснене значіня Пасхи для 
віруючих. 

Нїл^не чувство для явищ природи, бигтроумністі: 
многих порівнань і пояснень, умілість вводити слуха 
чів у настрій сьвята, висота релїґіііних чувств і ми 
слий зробили проповіди Кирила Турівського замітною на 
свій час появою і длятого переппсували їх і наслїдувалі! 
та перерабляли за весь час старинної доби літератури. 

Вся діяльність Кирила яко ироиовідника і духовногс 
бесідника в значній мірі нагадує своїм характером і ладом 
пізнїйшу київську школу проповідників, виховану на схо 
лястичній основі західно-католицьких і унїятських шкіл. 

До сего другого напряму проповідництва налея-:итї 
також сучасник Теодозія Печерського Яков Мних, котрий па 
писав „Посланіє к-ь Ярославову сьіну ІІзяславу' 
з моральними поуками і висловив сьміло правду князевп 
що „одно имя великоє не ведеть ^7і царство небесно 5" 
Крім того приписують ему „Сказ а пі я" про сьв. ВолодИ' 
мира, Бориса і Гліба, про що буде згадка дальше. 

До сего напряму можна зачислити „Повчені є кі 
духовному чаду Зарубского черпориз ьц я Г є о [) 
гія" (загальні моральні науки) і безіменне „Слово пь 
коего христолюбца" з різкими докорами проти релї 
ґійного двоевіря та всяких забобонів, з котрого дічпаемс 
ся про побутове лиїте в стародавніїї 1*уси. 

Монастирі в старий ній Русп мали велике зна 



80 - 



чше. І> їх мурах находили люди захист перед нападаміг 
ворогів. Коло монастирів творили ся оселі, заводили ся 
горгп, в них ма,:іи пристановище купці, паломники, що 
приносили вісти з далеких земель; тут лічили хорнх, да- 
вали приют убогим. А передовсім вони вславили ся яко 
осередки умового л:итя. Монахи займали ся иерепи- 
зуванем і розповсюднюванбм книжок, закладали книгозбірні 
і школи. Все суспільне жите оставало під сильним впли- 
вом монастирів. НаПславнііішпм на всю Русь монастирем 
Зула Кпївсько-Печерська Лавра, основана сьв. Ан- 
оніем з Любеча, в Чернигівщині, котрий посьвятпв ся мо- 
іашому житю на Атоні. а вернувши на Русь, оснував на. 
?акиіі лад Лавру. В добі загальної безпросьвітности мона- 
стирі були не тілько одинокими розсадниками просьвіти, 
іле й школою морального розвитку. З монастирів виходили 
іправдешні духовні богатирі, котрі своїм житєм і живим 
)[рнкладом виховували нарід в дусі Христової науки. В мо- 
• іастирях проживало богато письменників, там такояс почи- 
[ае розвивати ся духовне ппсьменьство. проповіди, слова 
посланія, ЯуИтєписи Сьвятих і літописи, 

3. Житеписи й історичні повісти. 

Разом з похвалою, у виді короткого огляду заслуг, 
вила ся і житєпись („житіє"), яко подрібний опис лаі- 
єписних подій сеї або иншої лнчности, від бі уродженя 
т^ж до смерти. Житеписи Сьвятих близко підходять до про- 
овідничого письменьства моралізуючим тоном, спису- 
ані після византийських взірців, що доходили з Греції 
Болгарії у великім числі на Русь в т. зв. патериках, 
з є в збірниках жптешісий зложених у цілість. Такі жи- 
зписи були оповіданями присьвяченими звеличаню благо- 
естивих подвигів або споминам про діла і муки сьвя- 
лх осіб. 

Житеписи Сьвятих були улюбленим читанем на Руси, 
них глядалн иоукп, прикладів христіянського житя й аске- 
ічних ідеалів. їх читали не тілько в церквах і підчас мо- 
їо|астирських обідів (за трапезою) протягом великого посту„ 
іе й по домах сьвітських людий. Вя^е рано починають 
житеписий складати збірники, як П є ч є р с ь к и й Пате- 



— 90 - 

рик. списуваний в Київсько-Печерській Лаврі (одна з най 
популярнїйших книжок на Руси). Основою Печерськог' 
Патерика служить оповідане Нестора про перших печері 
-ських Сьвятих н. пр. про Теодозія враз з „посланіями V 
€имеопа і Полїкарпа. Сіїмеон був печерськимчерцем (опісля?, 
єпископом Володимира Сузд.) і написав посланіе з упімне- 
нєм до гордовитого і непосидючого Полїкарпа, що нарікац 
на чернечу самоту. Полїкарп у своїм письмі виявив Сим*: 
онови свою неохоту до чернечого житя. Симеон потїша к 

€Г() своїм письмом і радив погодити ся із смирним МОНс 

стпрським лаїтем. До того долучив житя деяких печер 
ських Сьвятих і оповідане про засноване Київсько - Пече} 
ського монастиря. Полїкарп послухав рад і наук СимеоЛ 
і опісля на основі устного оповідаия Симеона описав жит \ 
кількох печерських Сьвятих. З кількох оповідань Нестор 
і пнсьм Симеона і Полїкарпа утворив ся Печерський Пат» 
рик. котрий своїм почином відносить ся до ХП. і ХПІ. сі 
а до него опісля додавано инші жптеппси. | 

Преподобний Теодозій Печерський був ігуменом основі; 
ного сьв. Аптонїєм Київсько - Печерського монастиря, к< 
трому надав строгий устрій після уставу царгородської обі; 
телї сьв. Теодора Студита. і 

Строгі подвиги сьв. Антонїя приманювали богато лі і 
дий з усїх верств до Київсько-Печерського монастиря, к і; 
трий став небаво.м осередком не лише духовних подвигі іі 
але й христіянської просьвіти, пю ширила ся по всій Рус: 
Там виховувало ся чимало духовних трудовиків, иі,о 6у* з 
опісля начальниками пнших монастирів і займали еписко: 
ські престоли. Діяльність сьв. Теодозія одначе не обм > 
жала ся стїпами монастиря. Нестор, спорудник. его жит ;і 
пнсп. згадує, що він часто навчав не лише братію, а [; 
й иарід і писав послаиія до сучасних князів Ізясл 
і Сьвятослава. 

Добрі взаємини з князями не спиняли Пр. Теодо 
дорікати їм несправедливими ділами. Коли Сьвятослав 
гнав свого брата Ізя слава, Теодозій в посланіюдо н 
докоряв ему і порівнував его з Каїном, що убив Ав, 
Сьвягослав розсердив ся так, що грозив ігуменовн 
сланєм у темнищо. Теодозій не злякав ся і заявив, що 
булоб для него наймилїйшим в житю. Князь перееі 



І 



— 1)1 - 

йшьше переслідувати Теодозія. котрого всі" поважали, 

Теодозій залишив дальші докори князеви, просив лига 

зи всякій нагоді вернути Ізяславови князівство, а в своїм 

оиасгирі велів згадувати в єктеніях спершу Ізяслава яко 

ликого князя, а після ного вже Сьвятослава. 

З усего того бачимо, що Преп. Теодозій являє ся 

їним з найбільших і найвизнаннійших типів у старниній 

збі письменьства. Се сильна, рішуча вдача, глибоко пе- 

пята ідеєю христіяньства. Від ранної молодости витворює 

н собі ідеал чоловіка -христіявина і змагає все жите до 

го. щоби не тілько сю ціль осягнути самому собі, але 

іругих потягнути своїм прикладом на дорогу моральної 

)сконалостп. Ся остання черта — впливати прикладом — 

обмежувала ся самими поукамп і виказує нам Теодозія 

вельми приманчивім виді. ..Любов до Бога, говорить він 

одній із своїх поук — може виявити ся тілько ділами. 

не словами" і переводить сю гадку ділом протягом усего 

ГОго житя. Він дбав з одного боку викоренити важнїйші 

Дпстачі міях своїмп вірними, а з другого — утвердити в них 

)авильне розумінє повинностий хрпстіянина. Не вдоволяв 

він. як Лука Жидята, вичислюванем правил морально- 

і доґм віри, але викладає свої гадки і поукп такими 

льними, ярко начертаними образами, що вони повинні 

лп викликати вражіне у слухачів і мимохіть вбивали ся 

їх тямку. 

До сего Патерика війшло опісля кілька окремих жи- 
писиіі. первісно не влучених в его склад. 

Деякі з таких оповідань або Лчитіїі Сьвятпх увійшли 
о вставки до Початкової (пайдавнїіішої) Л ї т о п и с и, 
с І о р о в о ї. н. пр. Оповідане п р о м у ц и с ь в. Б о- 
іса і Глїба, Повість про початок Печерського 
иіастиря (хибно приписувана Несторови). а також два 
ири монаха Печерської Лаври, преподобного Нестора, 
о Житє і похорони Бориса і Глїба і Жите Т е- 
,озія, ігумена печерського. Твори Нестора, а осо- 
иво написана в XI. столїтю ж и т є п и с ь с ь в. Т є о д о- 
я. писані в доволі виробленій формі, сл^адно і зручно, 
кна вважати першим взірцем справдешньої жнтеписи. 
іоженої після впзантийських первотворів на руській осно- 
Житепись сьв. Теодозія Печерського, написана о мног» 






- 1)2 - 1 

раньше, ще в XI. столїтю преп. Нестором літописцем: вни, 
гарно зобраяшє жите знаменитого подвижника і богата ці 
кавимп і побитовими подробицями. 

, Я\ите сьв. Бориса і Глїба б\^ло імовірно найгі^р 
шим твором Нестора, коли він не мав ще нагоди зібрати бога 
тих історичних вістий, бо стрічаємо в нїм деякі подробив 
суперечні з лїтописю. 

в першій части оповідає Нестор про жите й убийств 
сьв. Бориса і Глїба, в другій про їх чуда підчас відкрг.т 
моидий за Ярослава і перенесеня їх за Ізясігава. 

З житеписий, иіо не війшли до Патериіеа, особліїв 
популярна була Житєпись сьв. Бориса і Глїба, написана Яке 
вом Мнихом в XI. столїтю і тим способом належить до ЕіХР 
давнійших памятників письменьства. Визначав ся більшо: 
літературною стійностю і подає богато цінних історнчпи 
подробиць, а оповідане про убийство обох сьвятих браті 
повне драматизму. В оповіданю Якова Мниха богато еп 
чних подробиць і слідний вплив народної поезії, а в опі 
сах мук вплив византийської літератури. 

Опис домашнього житя подає нам образ давног' 
руського лаїтя, особливо родинного, під впливом христіяі ' 
ських засад. 

В житешісях проявила ся головно діяльність Киїї! 
сько-Печерської Лаври, в котрій проживало богато вельм 
начитаних черців. Побіч Патерика цінним памятником ст; 
роруського письменьства єсть „Толковая Палєя", рід енці 
кльопедії, зложеної на основі грецьких Палєй, ориґіналі 
них і перекладених, імовірно в XII. столїтю. Зберела^і; 
в монастирі в Крехові рукопись сеї „Толкової Пал є': 
веде дальше оповіданя із старого Завіта, як пнші Пал? 
і кінчить ся похвалою рівноапостольних князів Констаї 
тина В. і Володимира В., а остання обставина є доказої 
що ся рукопись зложена на південній Руси. (Памятпик се 
Крехівської рукописи видав др. Франко в І. томі Пам 
ток Наук. Тов. ім. Шевченка). 

Головною метою житеписий була поука ; жите Сьв: 
того мало бути взірцем наслідованя для читачів. Але час: 
мають вони такоік історичне зиачіпе. 

До того або трохи пізнїйшого часу треба віднести а 
ґендарні оповіданя про чуда сьв. Николая, одного з пайпоп 






іл;>ііійіпііх на Руси Сьвятих, котрого з початк'ом XII. ст. 
івалчали мовби руським пародіїим Сьвятпм. 

З особою сьв. Николая вяже ся: оповідане про 
іеренесепе мощий его з Міра ЛїкіПського до Бару 
і Лпулїї. 6 г (^ ж и т є з описом ч у д і похвала Сьвя- 
Ч)му. Грецькі посїлости Б Малій Азії часто нападали Турки 
нпппілп дорогі для христіяп памятки. Иістп про се дохо- 
Оіли до Европп, до Греції іі Італії через барськпх і ве- 
[єцькпх купців. Під впливом одушевлепого настрою ви- 
ралп ся в роцї 1087. сї ісупцї до Малої Азії, щоби з Міра 
ГїкіПського забрати мчщі сьв. Никилая і по ріиппіх при- 
одах перевезли сї мощі, котрі в прияві папи Урбана П. 
[ерснеоено до величної Пиьої цсркви В Барі, присьвяченої 
ЬБ. Нпколаєви. В честь Сьвятого установлено окреме 
ЬБято на день 22. н. ст. мая, перепесеия мощий сьв. Нп- 
олая. Вість про сї події викликала велике вражіне, а се 
ЬБЯТО стаV^о пе тілько в Італії всенародним і загально 
ерковним, але неоаиом після перенесеня мощий установ- 
ено се сьвято такоя; на Руси. котра удержувала тодї живі 
посігни з Заходом і з Римом. Ся подія описана в старо- 
руськім памятнику з кінця XI. ст. про перенесене мощий 
ьв. Николая. 

<)крім сего памятнпка маємо окрему староруську жи- 
(Зпись сьв. Николая і оповіданя про чуда, розповсюднені 
.а Руси. написані імовірно черцем київсько - печерського 
|Онастиря, Єфремом. 

Найбільш розповсюднені оповіданя про чудо з отро- 
ом, чудо з дитиною в Києві і Половчином. 

Богатпй боярпн Епіфанііі, котрого щсар Константин вельші 
)важав, хотів купптп оірока і взяв з собою богато золота, однак 
грока не куппв. вернув домів і поклав золото в палаті, але під 
іліівом злого духа, ворога хрпстіян. забув про місце, на котрім 
фложпв. 

Вранці звернув ся до отрока, де поділи ся гроші? Не по- 

,^)гли ніякі заклпнаня, отрока втручено до вязнпці і заковано 

желїзо. Отрок молпв ся до сьв. Нпколая і в сій хвплі спали 

кови з ніг, а рівночасно сьв. Нпколай являє ся боярпновп і вка- 

5* 'Є юсце. де він положпв гроші, в переляку жалує боярпн свого 

.1 ют^пку і ставпть церкву сьв. Нпколаєвп, а золото ділить на три 

стп: одну для сьвященпка при церкві сьв. Нпколая. другу для 

ціогих, а третю для отрсШа. 

їїнше чудо прпключило ся в Києві. На сьвято мучеників 



Бориса і Глїба їхало чимало прочан до Вишгорода. Вибрав 
також оден чоловік, що мав велику віру в сьв. Нпколая, лодко 
з жінкою і малою дптпною на прощу Дніпром. Жінка, що де] 
жала дптпну на руках, здрімала ся, а дптпна упала в воду і вт» 
пила ся. Ризпука за дптпною навела родпчів на молитву до сь 
Николая, а коли приїхали до Києва, наґііпла ся дитина в змоч* 
иій одежі в Софііїськім соборі, де її побачив кіючник. Мит])оп( 
•іит велїв оголосити се на торзі і родичі завдячували чудовп сь 
Николая. пщ дістали у свої руки діітину. 

Знов пнпіе чудо склало ся з Половчином, що за иевідол» 
жровину спдїв у неволї у богача в Києві, котрий дуже почитав сь 
Віиколая. Богач заявив Половчиновп. що визволить єго, ко: 
дасть єму викуп. Але що Половчин не мав гроший, обіцяв п 
стити его домів, коли дасть єму запоруку. Богач запровадив П 
.їовчина до церкви, показав єму образ сьв. Николая і сказав, п' 
дає Половчина на запоруку сьвятому. Половчин обіцяв все спо 
нити, чого жадав богач, а тоді сей позволив Половчиновп поїха' г 
до дому, але остерегав его, щобп не зломив запорукп. даної сь 
Николаєвп і приніс богачевп окуп. Колпж Половчин вернув д 
мів, не думав ігро дану заиоруку. По кількох тижнях явив ся е> 
сьв. Нпколай такий самий, як був на образї, і нагадав Половч 
нови обіцянку окупу, а погрозивши, зробив ся невидимим. Здив 
вала По.товчина ся поява, але за якийсь час забув знов про ику 
Тоді вдруге явпв ся сьв. Нпколай і иі,е строгійіпе погрозив ІІ 
ловчиновп. а відтак щез. Ко.іиж Половчин знов не сповнив оС 
цяпки. а Половцї раз якось зїхалп ся на нараду, між ними і в 
зволенпй з Києва, явив ся ему сьв. Нпколай, зіпхн^'в єго з ко] 
і почав ним термосити та приговорювати, щобп відвіз окуп б 
гачевп. Половцї були сим зачудовані, бо не бачили сьв. Николг 
а дізнавпіп ся про все від него, веліли єму відвезти дванайця' 
коний яко окуп для богача. а одного білого для сьв. Нпколг; 
Половчин поїхав до Києва і пішов сперпіу до церквп сьв. Ник І 
лая, коло котрої лишив білого коня, а ])еиіту запровадив яко ок 
богачевп, котрий був зачудований чудамн сьв. Николая. угост 
Половчина і відпустив єго на волю. 

З утвердженем хріїстіянр.ства на Руси зливало ся це 
ковне жите що раз більше з народним, народний сьвіт 
гляд уісладав ся під впливом церковного погляду. На 
кій осниві витворив ся своєрідний леґеидарний епос Б уст 
народу, котрий що раз більше проникав також у пис 
меньство. в перших письменних иамятниках біблійна і ева 
гельська історія була головним жерелом для леґепдарні 
оповідань, а тим способом той сам давний зміст про бої 
угодні подвиги і чуда розширив ся в ново навернен 
христіянськім сьвітї па Сході і Заході. Тим способом г 



сняв ся схожість леґенд, що витворювали ся на тій спіль- 
[ій основі. Длягого леґепда руських жптеписиїі і чудесних 
повідапь має тілько подібпости не лише а византпііськоіо, 
ле й із середньовічною західно-європейською леґепдою 
епічних оповіданях. 

І 4. Літописи. 

Поруч чисто церковного письменьства, проповідий 
житеписий Сьвятих важпе значінє мали на Руси такоя« 
їтописи. Вони витворили ся посеред духовеньства, при 
ерісвах і монастирях і на лїтописях відбив ся вилив пер- 
існого їх походженя, а доперва в дальшім їх розврітку 
абирають вони більше сьвітської цїхи. Тимто вони тво- 
ять переходову форму між духовним і сг>віт- 
ьк и м п и с ь м є н ь с т в о м. 

Лїтописи, як вказує само слово, були при гід ни- 
и (в порядку „лїт") записками важнійших історичнх 
здїй. Історичний матеріял був у них розміш,ений не після 
шчинової внутрішньої звязи подїй, а після одноча- 
їости, отя«е зверхньої послїдовности. Головною їх метою 
^ло — зберегти в памяти нащадків найважнїпші події 
ннувшини без усякої оцінки їх і без виказаня міяг ними 
зичинової т. зв. праґматичної звязи. 

Початки лїтописаня, окремішні записки цікавих 
замітних подїй, появили ся на Руси ііеперечно рано, ра- 
•м з початками письменьства. 

Але доперва в половинї XI. столїтя сї відорвані за- 
їски прибирають форму лїтописи, котра є наслїдованем 
ізантийських і південно - словянських „хронік" і „хроно- 
»афів". 

Лїтонисане почало ся передовсім у Києві (осередку 
/•си) і в Новгороді, яко головних осередках давного ру- 
кого житя. Учені дослідники припускають, що перші 
іт опис ні рукописи Київська і Новгородська по- 
тали (в 1039. і 1050. р.) при Софійськім соборі в Києві 
Софійськім митрополичім дворі в Новгороді. Вони мали 
вердити в памяти нащадків такі важні в тодішнім житю 
дїї, як збудоване згаданих соборів. Такого походженя « 



ТУГГ 



також декотрі з раньших впзантийськпх і південно-словян 
'Ськпх лїтоиііспй. 

Опісля робота лїтоппсаня переходить до Київсько 
Печерського монастиря (рукопись з 1073, р. і 1095. р., пе| 
рероблені в 1113—1116. рр. в „Повість временпнх'іі 
Л'Ьт-ь"). Давиа Новгородська рукопнсь (з 1050. р.) користуіи 
вала ся матеріяламп першої Київської рукописи (з 1039. р.) і 
а иізнїпші Київсько - Печерські рукописи брали матеріяав; 
з Новгородської. : 

Взаїмні відносини давних руських лїтописннх рукопи 
сий можна представити таким взірцем : 

Початкова Київська рукопись (1039. р.) 



Новгородська рукопись (1050.) І. Кпївсько-Печерська рукоп. (1073, 

И. Київсько-Печерська рукопись (1095. р.) 
(Перша загально-руська рукопись) 

І ' 
Повість временних .іїт (1116. р.) 

Літописане розширяло ся протягом часу. Літописці 
переписуючи давнїйші рукошісп, доповнювали їх звісткаш 
про сучасні ПОДІЇ, переказами, зачерпненими з ріжині^ 
письменних жерел, або й частинами инших рукоипснй- 
Такпм способом повстали такі великі лїтописпі збірники 
як Лаврентіїв сь кий та Іпатський. їх текст д 
1110. р. доволї схожий, бо зачерпнений з одного і того са 
мого жерела — „Повії сти временннх'ь лізт'ь''. Відта| 
текст обох розходить ся: в Лаврентіївській рукописи іД' 
дальше Суздальська лї топись, а в Іпатській — К 
ївська (до 1200.) і Галицько - Волинська (до 1292 

Лїтописні рукописи давнїйші не дійшли до нас, а має 
лише пізпїйші, доволї ріжні що до складу. Найважнїйши 
в дві згадані щойно рукописи — Лаврентіївська ( 
ведена до 1305. року) і Іпатська (доведена до 1292. р, 
перша з другої половини ХІЛ''. столїтя, а друга з початі 
XV. столїтя . Лаврентіївська рукопись, так назваї 
від черця Лаврентія, котрий списав лїтопись в 1377. ро 
Відкрив її ґр. Мусин-Пушкип, котрий опісля відкрив так 



^^тг 



Слово о Полку Ігоревім". Находиться тепер в іміїе- 
аторськіП публ. бібліотеці в Петербурзі". 

Іпатська рукопись, пазвага так від Іітатського мопа- 
гиря 15 Костромі (В північній Московиіпнї), в котрім збере- 
іла ся (тепер вона також в імператорській публпчній бі- 
їїотецї в Петерпурзї). Іпатська рукопись обіймав; три окре- 
і части : 1) П о в "Ь с т ь в р є м є н н ьі х т> (минувших) лЬтт», 
гкуду єсть Русьская земля, кто вг Киевіь нача перв'іКе 
|іяжити, п откуду Русьская земля стала єсть" до 1110. р., 
Київську л і топись від 1111—1201. р. і 3) Волин- 
ко -Галицьку літопис ь від 1201 — 1292. р. — в ще 
пізпїйші списки: Хлїбни ків ський і Поґодин- 
кий, названі по імени власників, у котрих вони збере- 
лп ся. 

Вже сам заголовок „П о в іі с т и в р є м є н н н х ь л Ь т "ь" 

горі наведений стає певним доказом, як літописець по- 

упав після обдуманого пляну і намагав ся зобразити 

нну добу руської історії, котра вказує на зріст народ- 

ї сьвіл омости. 

Автором Повісти врем. лїт є преп. Нестор, 
знец^з Киї^всьіш - пеяедського "монастиря. Він вступив 
монастир в 17 - тім році житя, де єго ігумен Стефан по- 
риг у черцї, а потім поставіїв діяконом. Рік єго уродженя 
мерти невідомий, але догадуготь ся, що уродив ся коло 
56. року в Київщині, а умер між 1113—1136. Чиганєм 
иг здобув він собі се богословське й історичне знане, 
є проявляє ся в єго творах, 

Нестор був без усякого сумніву літописцем (як се 
словив чернець Полїкарп у своїм „Посланію" до архі- 
ндрита пе^іероького монастиря, а єго імя стрічаємо такоя^ 
деяких, хоч пізнїйшнх, рукописях літописи). Однак опі- 
т дослідники стали доказувати, що Нестор був лише лі- 
[исцем печерського монастиря, а редактором цілої Київ- 
го-Печерської рукописи трвба вважати Сильвестра, 
меяа Михайлівського монастиря під Ігиевом. Тимчасом 
Шах мато в (Записки Наукового Товариства імени 
шченка у Львові, том СХУІІ— VIII., стор. 31—53) в роз- 
цї „Несторь Л'Ьтоппсець" на основі своїх довго- 
них дослідів над літописями дійшов до такого ви- 

[. БАРВІНСЬКИП. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП. 7 



98 — 

В 1098—1096. зложено Київсько - печерську лїтописгі 
рукоппсь на поручене ігумена Иоана. 

В 1110. році Нестор, котрий тоді мав около 55 літ, за 
брав ся до укладу нової літописної рукописи, названої ни 
„Пов'Ьсти временннхь лі^тт»". Основою вї послужил 
попередня рукопись, але Нестор доповнив її численним 
устнпми і письменними жерелами. Оповідане подій піс^ 
лїт довів до 1110. р 

В ШГ). році переписав Несторову „Пов-Ьсть вр 
менньтх-ь літ-ь" ігумен Михайлівського монастиря Сил; 
вестер (друга редаїчція „Пові^.сти времепннх-ь лііть"). 

Сильвестрівська руцопись спонукала духовннка кня 
Василька Ростиславіїча зложити опис ослїпленя В 
силька Ростиславіїча Теребовельського і і^( 
слідуючих подїй 1097—1099. рр., котрий визначає ся м 
гпми живими і драматичними подробицями!* 

В 1118. році Несторову літопись переробив на но: 
в Печерськім монастирі літописець близкий кн. Воло 
мирови Мономахови і влучив до неї оповідане сьвящени 
Василя про ослїплене Василька Теребовельського і про 
дїї з 1097—1099. рр.; видвигнув при тім значіне кц. Во 
димира Мономаха і' довів літописне оповідане до 1118 
(третя редакція Повізсти врем. ліітг). 

Основою літописних збірників, що дійшли до нас, 
служила друга і третя редакція ..Повізсти врем. лі^т 
злучена в одну цілість вперше мабуть при спорудже 
першого загального літописного збірника з початку XI 
столітя, а кожда з тих редакцій з окрема мала вплив 
нові літописні збірники, що вийшли з тої спільної 
тописи. 

Початкова Несторова редакція „Пові^сти врем 
ннхь лііть" використана Полїкарпом в его оповіде 
про печерських угодників XI— XII. столітя. Вона м 
вплив і на сю давну лїтопись, котра послужила жер 
деяких поправок і доповнень в т. зв. Хлібниківській р 
писи з XVI. ст (т. зв. по еї власнику Хлібникові). 

Жерела ЛІТОПИСИ. Лїтописане було улюбленим заня' 
на Руси. В монастирях і при важнїйших церквах, при 
жих дворах і в походах неперестанно ведено зап 



9. 

)Л 



і: 



\)\\ — 

і складаїїо переказл про дц в Руській землі. З мііогих тих 
відокремлених записок, заміток, переказів- і опові- 
дань (повістий) складали літописці під впливом визан- 
тийських хронік або хропоґрафів : повісти временних літ, 
літописи або літописні збірники (зводи). 

Основою „П о в і> с т и в р є м є н п н X ь л Із т Ті" послужив 
літописни.й збірник (1095.), однак значно допивнениіі ин- 
шими матеріяламн, зачер"пненими з у ст н п х і п и с ь м є н- 
пих жерел. До устних зачисляємо перекази і леґеп- 
д и. збережені в. памяти наро да, а також оповіданя су- 
часників, очіївидцїв, а навіть учасників подій, таких як 
п. пр. Ян, тпся-цький київсьісий, 90- літний старець (1 1106.), 
син воєводи Внпіатп, а внук Остромира, посадника новго- 
родського, для котрого новгородський діякон Григорій пе- 
реписав євангеліє. Ян Впіпатич^був тако^ воєводою і ча- 
сто воював з Половцями та збирав данину по Руси для 
князів, а єго імя часто стрічаємо в літописи. В тих обста- 
винах він добре знав державні і воєнні відносини тогоча- 
сні, „от-ь пего же ■— як пише літописець — и аз-ь многа сло- 
веса сльїшах'ь, еже и вписахті вт» лФ.тописаньи семь". 

Окрім устних жерел користував ся літописець тако^ 
мпогими письменними Лхереламп руськими і чужосто- 
роппими. До сих останнпх належіггь н. пр. Па лея, визан- 
тійська хроніка Георгія Гамартоля, Житєпи сь сьв. 
Кирила і Методія і т. п. З руських жерел крім згада- 
них літописних збірників користз'^вав ся автор „Повіісти 
временньїх-ь л-Ьт-ь" також усякими історичними записками 
про окремі подіі, як н. пр. оповіданєм сьвященика Василя 
про осліплене кн. Василька Ростиславпча Теребо- 
вельського, а такоїк памятпиками поучпого письмень- 
ства, міяї ипшими вставляв значні виїмки з проповідий, 
приписуваних преп. Теодозію „О казнях-ь Божіїїх^ь*' 
(з нагоди наїзду Половців під р. 1068.) і „О пост'Ь". 

В деяких списках „Повіісти временньїх'ь ліітТ)" 
дід р. 1096. встав.іене ціле „Поученіє Владиміра Мо- 
ном ах а" (імовірно котримсь із иізнійших продовяшиків). 
Се стає певним доказом, що спорудник „Пов'Ьсти вре- 
менньїх'ь лі^тТі" користував ся творами усего суча- 



— іии — 

сп< >го піісьмепьства, з котрими був добре позна 
комлешій 1). ■ І 

Склад ЛІТОПИСИ. Повість временних літ або На- 1 
'І а л І. н я (такояс П о ч а т ?: о в а) Л ї т о п п с ь се богатіїй збір- І 
ник оповідань з минувшини старинпої Руси. Вона складав 
ся з двох частий: вступної, котра є звязким о повід а- і[ 
нем, без хронольоґічЕпіх дат. і властивої лїтописної г 
цїхи, уложепя хронольоіічного, порядком лїт. Друга часть 
починав ся 852 - гим р. (або 6360 - тим, бо лїтоппсь ведена 
від сотвореня сьвіта), нападом Руси на Ца^ігород : „Отселі. 
почнем!, и числа положпмь". Однак хронольоґічні дати 
з перипіх часів історії Руси непевні і вставлені в літопи- 
сне оповідане автором „Пові^сти временинхі) Л'Ьіь" або ко- 
тримсь із блпзких его попередників. ']' 

Зміст ЛІТОПИСИ. Яїтоппсь починає ся оповіданєм навязанп.м 
До біблїйіш.х переказів про подї.і зем.ії між спнів Ноя після по- 
топу та про розселене народів з заміткою, що »словенськн]і 
язпк« (нарід) пішов від Яфе^^вого племенп. Дальше опо- 
відає про поселене Словян па Дунаю, а відтак про розселене по 
иншнх околицях і про назви ріжних словянськпх народів. Згадує . 
опісля про поселене Словян над озером Ільменом і заложенє над 
ним Новгорода, про дорогу з Варяг (Скандинавії) в Грецію чере.; 
Чорне море (зване опісля Руським) і про проповідь сьв. Ан- 
дрея на берегах сего моря і на київських горах. Дальше опові- 
дає про звпчаї словянськпх племен, а з р. 862. починає 
ся властива лїічшись про покликане Варягів ізза моря і початок 
Руської дерясавп. 

Дальше говорить .іїтопись про ворогів - паспльнпків україн- 
ського народу : Волохів, -Угрів, Обрів, Печенігів і Половців, а епі- 
чні чертп задержапі навіть в тім сухім книжнім оповіданю лїти- 
ппсця,' звязаиім з давпими послоппцями (п. пр. »Погибоша аки 
Обре«), вказують на се, шо се є відгомін давиих народних пеіх^- 
казів. Навіть переселене Словян знад Дунаю, звязувапє назв сли- 
вянських и.іемен з ріками або трема- двома братами (Кий. Щеі;, 
Хорив : Радим і Вятко) відносить ся до народних переказів пое- і 
тпчпих, до пісенної і казочної творчости. Бікп Дунаїі, Днїиро, Дон,, ^ 
представляли ся уособленими, а рікам сьпівали в давнину вели-. 

•. •■ ■ 1 

Ч Староруські .'ІЇТ01ШСП на дїле стеліте старші від . першої <1>раі-; 
цуської хроніки — Віллі. Лрдуїна (т 121Я.) і пертої італійської хро-^ 
вїкп — Мат те о Сіііполля (1247—1268). Одна з наПдапиїйпшх німець-'^ 
кпх хропїк- підкосить ся до XIV. ст. (Йоган Рідезель | 1341.). Лїтопіип 
сучасні Несторовп писано тілько в двох язпках: по грецькії у Пилант 
а в останній Европі в латинськім язицї. 



-- 101 - 

мальні пісні, подібно як героям (п. пр. Дніпро - Словутпци в Слоні 
о Полку Іг.). Кріл рік Начальна лїтоппсь вяже назви словннськпх. 
племен східної ^лфопп я лісами (Деревляни) і полями (Поляни). 
Вельмп цінні відомости ісіоричні подаг. літописець про розсе- 
лене племен Полян, Деревлян. КрпітчІБ, Вятпчін і ин.. про їх 
родовпії І родиннпіі побут, про весї.тьні І Похоронні :$впчаї іі об- 
ряди, з особливою іїрпхи.іьностіо відносить ся .їітоппсець до П 0- 
л я н, в котрих околиці повстав Київ, духовний і полїтпчнпіі осе- 
редок Руси, назначує високпіі ьх розви*і'ок і міірпі обичаї та про- 
тиставить їх меніпе культурним Деревлянам.* Замітно се, ніс 
мимо витворених ріжнпць між поодппокпми словянськпмп народно- 
стями (як віра, я;шк, звичаї), літописець зберегае сьвідомість їх 
племінної єдности. Крім того виявляє літописець добре, хоч може 
несьвідоме розумінє головних водних доріг для розселеня племен 
і твареня держав, а іменно подрібно описує великиїі »путь изі» 
Варягь рл. Греки«, так важниіі для всеї староруської історії. 

Мимо сеї збірної працї, довершеної протягом около 
60 літ, і всїлякіїх редакції! має Начальна літо її и с ь 
вид деякої суцїльности. Вся літоті ись носить пятно церков- 
ного і монастпрського походясеня та навіяна духом-хрп- 
с т і я н с ь к о і • II о б о ж н о с т II і любов 10 рідної ;.' є м л ї. 
Іершимії літописцями і продовжніїками Начальної Лї- 
гоппсп були духовні. Тимто лїтоиись лучить історичне 
оповідане з релїґіОно - моральною тіоукоіо і роздумз'ванями 
зелїґіііно-морального змісту та виїмками з сьв. Письма. Лї- 
гопись визначає ся епічним способом оповіданя, я^ивостю 
і образовостю, а навіть поетичним настроєм. По думці 
П^ірева літописний стиль пага міг витворити ся тілько 
1ІД впливом ненастанного читаня Біблії. В многих місцях 
юрма літописи є драматична і тут відбив ся вплив біблій- 
іого оповіданя і руських пісень. Любов рідної землі не 
іереходить у загорілі сть і заслїплепє літописця, котрий, 
нізначаючи ся любовіо правди і иредметовим зображенеіч 
сторичпих гіодїіі, не закриває слабих сторін і недостач, не 
іромовчує розладу наслідком усобиць, про котрі говорить 
повною широстіо. І^'пмто ся лїтоиись що до своєї стіїїпо- 
ти немає пї-чого собі рівного в сучасних літературах. Лї- 
і|опись писана церковно-словянським або старо-болгарським 
зиком, з перевагою живої народної мови староруської, 
собливо там, де літописець наводить народні перекази або 
озмови дієвих осіб, еіітоиисець вводить в оповідане також 
ародні пословицї, а часто любить уживати діяльоґу. 



^ 102 — 

Глубоке чувство цїхує пашу давну лїтопись при 
всім ЄЇ звязкім оповіданіо. Залюбки говорить літописець 
про хрпстіяпські заслуги сьв. Володимира й Ярослава. Опо- 
відапя про наїзди Половцїв навіяні сумом. З таким самим 
сумом і жалем оповідає літописець про усобиці князів (як 
Все слав, Олег Сьвятославич, Олег Гореславич) і виступав 
нераз проти них з різкими докорами. 

Характеристики історичних лиць подає літо- 
писець звичайно К'>ротко і звязко, а при тім визначують ся 
вони строгою предметовостю і безпристрастностю та доволі 
виразно подають визначні черги і прикмети сеї або тої 
історичної літописи. До таких треба зачислити характери- 
стики кпязя Сьвятослава, сьв. Володимира, Ярослава Му- 
дрого, Всеволода, Олега Гореславича іі пн. В характери- 
стиці кп. Сьвятослава відбив ся вплив народних перека- 
зів про того войовничого князя, збережених імовірно 
в друямінній поезії. 

и характеристиці сьв. Володимира зазначує лїтоііи- 
сець різку переміну спричинену в пїм під впливом хри- 
стіяньства. Згадуючи про .хрещенє Руси, не забуває літо- 
писець оповісти і про веселі бенкети й щирі ВІДН0С1ПИ[ 
кпязя до дружини. 

До сеї „ПоБ'Ьстії Бремен НЬІХТ. ЛІ>ТТ>" віпшли 
також деякі народні перекази (н. пр. про Кирила Коже- 
мяку, про боротьбу к'нязя Мстислава з Редедею), Деякі пе- 
рекази витворили ся посеред кня/ких дружинників і яі;- 

ЛЯЛИ ся відгомоном ДаВНОЇ дружинної поезії, як И]") 

походи Олега і Сьвятослава. Крім того зачерпнув лїтои;' 
<еці. такояч ;і чулсоз ємних переказів т. зв. бродячих. 
м. пр. про Білгородськіи"г к'исїль і иппіі оиовіданя пр'» , 
сякі воєнні хптроиіі. 

Крім того війшли до літописи Договори Руси 
Греками, Руська Правда, Поучене кн. Вол о- 1 
; и м и р а М о н о м а х а д ї т я м і т. и. 

І^ оповіданіо про доісторичні часи українського на- 
роду (словянських племен, що війшли в него) опирає ся 
Начальна Лїтопись по части на біблійно- впзантийських ^ 
инижних звістках, по части па устних епічних переказе 
і відносить уі:раїнськиП нарід до словянського роду, а Сл( 
вян з инши^Ц^ аріо-евроиетіськими народностями до Яфета?!**^ 



^1 



11).^ - 

вого іілемсни. Одіїаи про яаїте сих аріо-европейських на- 
родів нічого не згадує, а починає прямо від розселеня 
Словян „по мнозізх-ь же временех'ь" після потопу. Не дає 
ітакояч докладного погляду на поганський бит руських Сло- 
вян, а обмелчає ся деякими лише замітками про весільні 
і похоронні звичаї і згадує деяких богів. Сї недостачі до- 
повняють богаті подробиці, зберелсені в язнцї, в наі)Одній 
поезії і в переказах українського народу. 

Місцеві ЛІТОПИСИ. „П о в Із с т ь в р є м є н Н ЬІ X Ь Л ^і) Т !>" 
иае загально - руську цїху і подає події всіх областнй 
руської землі до 1110. р. Від неї починають ся звичайно 
[іізнійші збірники з додатком до неї місцевих лїтопи- 
3 п й і розходять ся що раз більше в своїм викладі, в по- 
глядах і справах. Спорз^днпки таких продовжень звичайно 
лереппсували „Пов'Ьс'ї'ь временньїх'ь літь" (до 1110. 
5оку), а відтак дальше оповідали події місцевої области. 
З тих місцевих лїтописпй особливо замітні : Київська 

Галицько - вй.лииська лїтопись (в Іпатськім збір- 
анку) і прииалежні до північної ґрупи : Новгородська 

Суздальська літопис ь. 

Київська лїтопись находить ся в Іпатськім списку, є про- 
],овжеием Начальної літописи і доведена від 1110—1200. р. 
і склад сеї літописи вііішли головно київські записки, 
І тако;к усякі вставки, між пншими вельми живий і пое- 
ичний опис походу на Половців 1185. р., написаний 
іб<» записан[ііі дружинником, що з Ігорем попав у поло- 
вецький полон. Літописець оповідає більше про події Ки- 
вської землі, ніж про ннші области Руси, про княжі усо- 
')иці, рідше про церковне жите, а характер Київської лїто- 
шси зблияхений до Начальної. Особливу бачність звертає 
їа недостачу братньої ліобовн і почутя едности міяі кня- 
іями і в тім бачить иричинії зображуваних ним нещасть, 
^втор літописи належав імовірно до княжо - друягішної 
$ерстви і тим поясняє ся перевага сьвітського жпвла в его 
Гітописи. Описи визначають ся богатством поДізобиць 

живостю, часто наводить літописець пословицї з паро- 
іного і друяіинпого побиту. 

Новгородські ЛІТОПИСИ, поміщені в Лаврентіївськім збір- 
[ику, творять окрему ґруиу і визначають ся короткостю 

силою річи. Передають вони події місцевого житя: по- 



104 

ставлене і смерть єпископа, построенє церкви, походи Нов- 
городців, внутрішні заворушеня і т. п. Такою сухою неми- 
стецькою цїхою визначає ся також Суздальська літо- 
пис ь (В Лаврентіївськім списку), котра подає події Ро- 
стовсько-Суздальської землі. 

Окрім Новгородських є ще богато инших місцевих 
літописнії, які мають зпачіне не лише яко історичні 
иамятникн, але їі яко памятпики для дослідів нарічій по- 
одиноких руських земель і задля того вони вельми важні 
для історіі руського язика. Що до літературної стійности 
остають північні літописи далеко поза південпо-руськпми 
не находимо в них того живого і образового оповідапя, 
того епічного, широкого зображеня подїіі і поетичної жи- 

ВОППСНОСТИ, яка ЦІХуЄ південно-руські літописи — П}іИ- 

кмети, якими визначає ся українська природа та живійша 
вдача паселеня. Північні літописи подають коротко і сухо 
події з минувшини, а в убоукестві змісту відбила ся суха, 
одностайна та жорстока вдача московського племени. Крім 
того північні літописи мають уіке урядову зарфаску і обми- 
нають обережно всяку немилу їм правду. 

Характеристика північних і південних лїтописий. 

Наші лпиіикії іііді)іуііНіпиті> с'Л іііисостю і лоппчипсік) оимві- 
даня від новгородських і суздальських. 

Ось що КіГ.1,0 московський історик (' 0.1 о в (Лі: >Ниі;гиік>Дська 
.іїтопись по любить зайвих слів і відпонідаї; торговельїїиму хара- 
ктерови північного Новгорода. Б Суздальській люди мовчки ходять, 
воюють, мирять ся, але анї вони са:мі ио входять у попукп сііиїх 
діл, анї .їітоиисець за них того не каже. П городі, ла ^аIя•/1;ому 
дворі лгюго не чути. тпхо. каже С(>лоі5СН : усї сидять, натворниит 
<я і думають думу лро себе: відчиняють ся двері, входять люди 
на видно і робля'і'ь ню небудь. але роблять мовчки, і^нявляс ся 
тут дїха доби, цїха всего населеня, котрого лредсгавника.ми с ісіо- 
рпчні діячі : літописець ПЄ МІГ впдумуватп річпй, кот])Их не чув, 
алр з другоі'о боку годї ле замігіііи, пю він не говіркий-. 

»Ииакіне, каже дальше Соловев, лр'едстав.іяе ся південна 
(україиЛ.ка) лїтолнсь. богата ла нодробипї, жива, живописна. мо>і,ня 
сказати — .мисгеці'.ьа. Особливо Болллська ліголись ]!іі;іначас сі; 
поетичним <кладом : годї ле :;амігиіл тут впливу лівдеплої при- 
1)одп, прикмет лівдснлого ласеленя. ЗІоікпа сказати, іп»» Новго|ид- 
ська лїтогіпсь мас ся до лівдеплої, як Ноу-ченс ЛукпЖлдатп де 
Слів Кирила Турівського. Сухе оповідане суздальського літописця 
не .має силч Новгородського, го]ирлив(\ але без того мпі-тецтва. иііи 



— іт 

іачимп І! півдеиніп .Гіпиііісіі. Мчікия скаііатц ііі,и ііівдоііпа .іїгопись- 
іає си до північної, як '^Слпііі* о ІГч.тку І і\ ■■ до «Окаканія 
М а л а с в о м і. и о О о п іцЬ* . 

Проф. Алексапдер Б]>ікп('р пнніе в своїіі Історії москоб- 
;ького іпк'і.моіімпва ось що : »До ХП. і. г. і{ал»'я>а'іь наііважіїїйіиі 
іамитніїї.и кпївсі.кого іиісі.меиьства, котрим пілпїйиіс московське 
[Є люжо НІЧОГО нокластп під пару, хоч їх нас.іїдує або нсроГімае. 
Іа початок того столїія припадає остаиии редакцій Київської лї- 
'оииси. Повстала вона в монастирі, розвинула ся в < грого аске- 
ичнім сьвітоглядї, люб\'е ся в пгпроких релїґійних поуках, вплітає 
а.іюбкп молитви і моралізуючі ироповідп, але природне, сьбіжє, 
іястичне оповідане, епічність епізодів, демократизм, подібний яіг 
билинах, любов правди, богатство і докладність игрсказів, за- 
тавляє ко'/кдий нарід завидуваїп Русп еї лїтомисий. Південні С)ло- 
;яни не можуть виказати ся нічим подібним, а також літописи су- 
їдних країв остаїоть далеко поза ипми, мимо лїинюго укладу, ми- 
тепького складу і більпіої учепостп сиоі)удників. — Особ.іиво 
изпачує ся епічною повнотою і богатс-твом звісток Га.іпп,ько- Бо- 
ннська лїтопись з ХПІ. ст.с 

Проф. М. Г|і у иіевськп й каже: х Своїй свободі ]$ід іпізап- 
пйського піабльопу наша істоі)іоґрафія завдячувала ті добрі ири- 
мечп. які її взага.ії відзначують свою пі)остоту, сьвіжість. силу, 
ей аромат жптя, епохп, що віє від неї і робить її чи не пайиїн- 
ЇІІІП0Ю частиною паїпоі'о стар(П'о письменьства«. 



Ь. Памяткикн правничого і законодатного письменьетва. 

Напдавіпйшпмп памятніїками руського права є три 
.оговори Руси з Греками, котрі поясняють взаємини поміж 
пмп двома народами. Походять вони з X. столїтя {907. 
911. за князя Олега, 945. за князя Ігоря). Переклад сих до- 
оворів був зладжений з грецької первоииси імовірно- 
кимсь Болгарином, а перший руський літописець вставив 
ей готовпй-текст до своєї лїтоппсп, змінивши Б дечім ви- 
лови і реченя- болгарсько-словянські. З тих договорів ді^ 
накмо ся, що для скріпленя правди вгімагалп присяги ; 
огапська Русь отже присягала перед Перупом і кляла ся 
;е й бого.м скоту Велесо.м на холмі, а Русини - христіянії 
рисяга.ди в церкві сї^в. ілії, де цілували хрест. Сї догч>- 
ори є доказом, що вже перед хрнстіяньством на Руси були 
очатки письменьетва. 

Правничим памяїником треба вважати Устав кн. Воло- 
иияира, котрим надає Церкві право розсуджувати розводи, 



спори о придане, пеправесні подружа. умикане дівчат, кро- 
ваві бійки в семях, чари, ворояши і т. п. На все назначу*- 
г'рошеві кари (нема однак вязнпщ і кари смерти). 

Найдавнїпшпм, більших розмірів памятником старору 
ського правничого письменьства і законодавства (у Словяь 
взагалі) є „Руська Правд а" (значить Руське Право 
з XI. столїтя, приписувана кп. Ярославови Мудрому. С* 
^ув збірник звичаєм вироблених: правнпх постанов, павіті 
старших від Ярослава. Опісля доповнено по смерти Яро 
слава сей збірник новими правними постановами за Яро 
Суіавових синів, особливо князя Володимира Мономаха 
Н Руськії! Правді находимо богато староруських фор> 
і висловів, задля того має вона важне значінє для дослї 
дів староруського язика. Передовсім впадає в очи торго 
виіі характер законодавства. Між цивільним і карним пра 
вом законодавство майже не робить ріжнпцї. 

Після лоїтаїюв Руської Правдп оплачувано грмшевою карої 
не тілько заподіяні матеріяльні інкодп, але й убиіїство, смертне 
кари и(^ було. Найбли.зінпм споякам лбитого ирислугувало прав 
ікровавої ііімстії« (персииі'с з ґерманськпх звичаїв), але ііі.чнїііш 
-застун.іепо кроваву пімсту гропіевою карою, плаченою кпязеви. З 
тілесну шкоду комусь заподіяну люжна було оплатити ся. Укрп 
дену і)іч мав злодій звернути і заплатити грошеву кару за обид^ 
Коновода проганяно з краю. Кари засланя (»на потокті«) і загрї 
■блепя .майна уживано також з політичних понук. Злодія, «-.хопл» 
ноі\і на краде;і,п. можна було убптн. Досліджувано правди .з пі; 
йогою гьвідків. Уживано також желїзної проби : позваний ма 
дерікатн і»озжарене ііселїзо в руках або ступати по нїм босо. Я 
видержаді се, вважав ся певипппм. Руська Правда обмежила закс 
ріпену вже і'одї на Руси лихву (за великі довгії продавано доі 
жнпка), давала охорону купцям, дбала нро домашнє ґаздівств 
і рільництво. Морально-виховна сила законодавства була новел ик 
Воно не говорило чоловіковії : не роби того або ипиюго. а казалі 
роби, що хочені. але за те тобі кара. 

ІЦо До церковного права обовязував т. зв. Номокі 
нон або Кормчая^), доповнена церковними уставами В( 
лодимира В. і Ярослава Мудроіо. 



') Кор.мчая (роиу.міє ся ,.Книга"і походить від староруського ко) 
-миіп. нпнїіііпе іісрмуватн, управлятп. - Номоканон — грецьке г(*оі 
з.іожсне, значить: :!акон і правила. 



6. Поучпі (дидактичні) твори (,.Поученія"). 

Староруське іііісьмеиьство при своїм маіпке виключні) 
і;нім характері виказує в XII. і XIII. столїтіо двох 
Вігеьіаїх ппсьмеипиків, а іменно в. князя Володимира 
ономаха (княжив у Києві 1113—1125.) і якогось квя- 
ого друлпшника Д апила. Однак і твори сих двох остан- 
ніх письменників, хоч сьвітських, не богато впріяшяють ся 
і^'Хом, напрямом і цілим сьвітоглядом від духовних творів, 
• автори їх черпали своє знане з тогочасних збірників ду- 
(виого змісту. 

а) „Поученіє Володимира Мономаха дЬтем-ь". Поука кн. 
злодимираМономаха визначає ся подібно як і лїтописи — 
переходовим X а р а к т є р о м : формою, а в значній ча- 
и 1 змістом сягає вона в круг духовного п и с ь м є н ь- 
гва, але в нїй прпяиляв ся тат.'<*ж бпгат'» чисто сьвіт- 
ь }С и X ч є р т. 

При недостачі підручників про вихованє діти й, в ко- 
>их би також були виложені всесторонні обовязки чоло- 
ка, проявляла ся потреба поук родичів дїтям з порадами 
о до жіітя. Такі поуки мали опісля зиачіиє ялітевих 
ггапов і звали ся звичайно „Домо строй". Першим взір- 
м того рода є „Поучені є Владимира Моном ах а", 
июі'о з найбільш осьвічених і очптаних князів руських, 
при тім м\арого володаря. Він завів сам у своїіі родині 
збрі засновки моральностн і замилувапє до науки. Мати 
'О була Грекиня, донька цїсаря Константина Мономаха^ 
(трого прозвище Мономаха иереііпіло і на єї енна, Воло- 
[імира, а отець его, Всеволод, син Ярослава Мудрого, знав 
чть язиків, котрих научив ся з власної охоти. Молодий 
к проводив він у Переяславщині, унаслїдуванііі єго віт- 
?м по смерті! Ярослава хМудрого і там ненастанно відпи- 
ів Половців та привик до боевого житя. Тут у нїм виро- 
їла ся хоробрість, самостійність і боевий досьвід. Для 
ірадн княжим усобицям з єго почіїну відбували ся зїзди 
яязїв (в Ліобечі і Витичеві) і спільний побідніти похід иа 
оловцїв. Так став він популярним князем і засів на ве- 
ікокнял-.ім престолі та злучив три четвертини українських 
шель у своїх руках. Крім того прославив ся він також 
ко письменник. 






те 

Як богато ішшіїх творів староруського шісьменьс 
так і „Поученіє Мояомаха", зберелгене в Лаврентіївсь: 
списку лїтописи під р. 1096, уложене під впливом виз 
тпйських взірців, а особливо на взір таких „Поучепі 
у „Збірнику Сьвятослава" (з 1096. р.). Однак воно буї? 
написане пізнїйше, імовірно під копець житя (і- 1125. р.'^ 
бо весь зміст вказує па довголїтний житєвий ді' 
сьвід, котрий він хотів виявити в своїм писаню пер 
смертю 

Приводом до паппсаня „Поученія" були в княжііі ]І 
ськіїі родині неидасні усобиці, пі,о саме тоді ворупіиЛ 
українською землею, нищили край і заглушували сьві и 
мість едности української землі. Поука Мономаха визнач^ 
ся, при всім впливі тогочасного аскетизму і иатріярхальиі * 
самовлади, благородними, людяними думками і лагідної 
вдачею князя-автора. 

Во.іодиіиір Монолах виступає в своїй іюупї вімьми /кіиш 
діячем. .і,балим про державу і семіо князем і вітцем, длятог 
остерегає перед лїппвством, початком всякого лиха. Він вима 
гає діяльного напру}кеня сил, волї й ріпіучостп від своїх дїтп 
та щоби на нікого не здавали ся, особливо у вііїнї. Він н» і^ 
буває і про релїґійні справи і сповняє сумлінно всі хрпсі ні 
ські обовязкп. ІІоука, хоч як коротка, ділить ся на три ча 
стп : в перніій части говорить автор про релїґійні обої;; і; 
справдешнього христіянпна. молитву, покуту, мнлостипю, 
жанє для старт ііх, честь померіппм, а при тім дає педаґоґі 
і практичні ради, пригідні в жптю і велить з хрнстіянськоіо 
бовіо відносити ся і до хліборобів. Забороняв карапі смо|)! 
В другій части поучає про обовязкп князя, зображає впсо 
ідеал князя та бажає також у своїх синах бачитп дбалих і рої 
мних володаі)ів, яким був сам. вимагає само-,і{ертви для паро, 
справедлпвости і милосердя. Більніе всего наказує Не забувг 
убогих, вдів і сиріт. При тім радить не, заиедбувагп наукп і дбї 
про пріїснорепс знаия. а взірцем осьвіченого князя ставить св( 
вітця Всеволода. В останній части прпк.іадом діяльного жі 
наводить Мономах своє власне і вичисляє подрібпо свої труди 
війні і на ловах. Лови, в котрих &ралп участь і женіцпнп з ео: 
лами, вваи.іин тоді хосениим трудом. Радить також своїм дії 
лбатп про рої'.умипії йоді І часу і роботи, дієтою сеї части б; 
показати, то все діє ся по волі ііояай і ию Інг-ка опіка певній: 
.аюдськоі. 'Гнмі'о взиває вігі, щоби віддати ся Божій волї, і 
чить візваиєм до згоди, братньої любови і нропіаня. ■^>Поучен 
цікаве тякиж задля пнису илітя тодїтнпх князів і Гіобі 



Гі^ 



ТТО" 



ст., бо тоді не було рі;ших суспільних ргжниць і житє всіх 
їД(і тоді майже однаковим ладом. 

В „Поучепію" лучать ся разом духовні і сьвітські 
иісмети. Вони є кпслїдом ДОВГОЛІТНЬОГО жптевого до- 
ііду і глибокого роадумуваня одного з наПлїншнх князів 
ільно-вічевої доби і ясним висловом вироблених ним жи- 
;и\ ідеалів. Поезія краси природи, одушевлене воєнними 
содами і ловами злучили ся тут із глибоким релїґійним 

ем. широкою людяностю, саможертвою для родини і щи- 
VI жалем над єї нещастями. Що до настрою душі близ- 
й є Мопомахови автор „Слова о Полку Ігоревім", 
гриіі висловлює жаль, що того „старого Володимира" 
опомаха) годї було задержати на київських горах, бо 

го смертю почали ся знов усобиці", почала ,.стогнати 

;ьская земля",- 

7. „Моленіе Даніила Заточника", 

З памятників, котрі зберегли ся на півночи, а своїм 
ературним складом звязані з південно-руськими, замітне 

иншими „Слово" або „М оленів Даніила З ат оч- 
ка*'. 

Про личність і житє Данила Заточи ика мало ию 
омо. З его ..Моленія" дізнаємо ся, що він був родом 
Іереяславля Залїського (в Ростовсько-Суздальській землі). 

був сииом. заможних родителїв, на свііі час чоловіком 
ітаним і осьвіченим, молодим, але попав у бідність 
аймав ся на службу у бояр. Данило звертає ся до пе- 
[славського і новгородського князя Ярослава Всеволодо- 
іа (1291—1246.) з просьбою, приняти єго на службу, бо 
їв у Ііего на службі ходити в личаках, як на боярськім 
рі і в червоних чоботах. Свою просьбу виложив він вель- 
талановито й уміло в „Молепію", Він думає, що став 
князеві! у пригоді своїм розумом, котрого набрав ся 
ниг і з житя. 

Деякі его звороти довели до непорозуміня, начеб Да- 
(0 був засланий (заточений, відсїль его названо З а точ- 
ко м) задля наущеня бояр або „злих жен" за якусь 
•впну, чи за трусливість у бою на озеро Лач (в Новго- 
;ській области) та що він свою просьбу запечатав .у віск 



Ш) — г 



■"І 



і кинув у озеро, де се Броковтну»та рііоа, котру злови 
Брпнеслп князеві!, а розпоровшп її, найшли в середпвї 
просьбу. Се мало спОЕіукати князя, визволити Данила з и 
волї. Однак се неперечно вставка в пізпїПшій редакції яе| 
гось переппсця^ „Слова". 

На самім початку »Сл;ова« заявляє Данило, що своє ^'Мо.-| 
ніє«> впло/кпть в «пріїтчах-ь*, себто порівнанямп, а в давнину і 
чпвано >прптчамп<:ч всякі оповідапя. ішсловпцї, поговірки або зі- 
роти мови, котрі містили в собі алєґоріїо. Отже в такі притчі у( 
рає Данило свої мпслп. Притчі черпає він з ріжних кнпг, піді^ 
як пчола збпрае соки з цьвітів, а іменно або із старого Завір 
особливо з Псалтирі, з творів Отцїв і учителів Церкви й із збІ 
ників впзаптпіїського ппсьменьства, або з руського житя. а імси 
з історичних ПОДІЙ і сучасних п. пр. »лучпіа би мені смерть 
Курське кияженє*. притча приписана неправильно Ростиславе 
замість Андреєвп Болодимировичеви Переяславському, а з гу- 
снпх н. пр. »Дурнїв не сіють, ні ткуть, нї п[)ядуть, а самі роДі|( 
ся«, або :>пе птиця між птицями негонир, не зьвір між зьвіі>яі; 
їж, не ]шба між рибами рак, не скот між скотами коза, не хлі 
між хлопами, хто у хлопа працює, не муж між мужами. котрГ 
жінки слухає..." 

Задля лїтературного способу — висловлювати свої »і 
сли „притчами" — „Молепів" Даппла читали вельми ра^ 
бо крім того визначає ся вопо питомим українському народо 
гумором і сатирпчии.м настроєм. Тимто зберіг ся сей тч 
у численних списках. Переписцї вставляли між пй 
чами дібраними Данилом инші подібні, їм відомі, і таї 
способом первісний твір проппкаутий личнпми почуваня 
автора, перемінив ся в збірник притч. Між притчами в 
віснім творі була: „Кому ти есь Переяславль, а мені Г 
славль", а переписцї пізнїйші додали до того ще : „к6 
Боголюбово, а менї горе люте, кому Білоозеро, а ш 
чорні смоли, кому Лач озеро, а менї на нїм сидячплач г 
кий"... — і на основі тпх додатків зроблено висновок, 2 
Данило був засланий па озеро Лач і додано леґенду п 
залїиленб его просьби у віск і т. п. 

8. Старинна руська поезія. ; 

Нема ніякого сумніву, пю в старпнній добі русь| 
ппсьменьства розвивала ся поезія з мітичним, герої» 
і обрядовим характером, а побіч того були ще прпповіі 



І 



ІЯ 

І 



тт 

агадки і т. п. На се вказують ис тілько чертії ;збережегщх. 
[ізпїйше творів народної словесностії, але й порівпанє 
такими ііамятниками іишіїїх народів. Про ествовапе на- 
одпої поезії сьвідчать навіть памятникп книжного старо,- 
уського письменьства. Духовні письменники, в дбалости 
зо утверджене хрпстіяньства, звертали ся проти останків 
оганьства і вказували на се, про иіо сьиівалп пісіГі або 
повідали народні перекази. ТаП у Початковій Лїтсіписи, 

оповідапю про дохристіянський побут руських Словяп, 
аходимо згадки о „б'Ьсовскихі^ игрииі,ахіі", а митрополит 
оан пише в церковних правилах до руського черця Якова 

2-гій половині XI. столїтя) про „играпіе, б'ЬсовсКое пі^- 
іе, Ітлясаніе" (танцї) і „гуді^піе" (гудьбу). Князь ВолодИ' 
іир Мономах у своїм „Поученію ді^темт." згадує про вц- 
їльні иіспї, також у пізнїйших духовних творах зобороню,- 
)ть христіянам „біЬсовскіи игрьі, п-Ьсни мірскіи" і т. и. 
5 переказах заведених до Початкової Лїтописи — п. пр. 
ро засноване Києва, про Олега, кн. Ольгу, Володимири- 

Рогнїду, Кирила Кожемяку. боротьбу кп. Мстислава 

Редедею і т. и. — находимо відгомін давного, епосу ^). 
алицько-Волинська Лїтопись містить натяки на піснї про 
н. Романа; згадує про „словутпого півця Митусу", „дре- 
ле за гордость не восхот'1)Вша служити кн. Данилу", за 
10 єго „разбраного акн связаного приведоша". М. Макси- 
[овпч вважає вправдї Митусу не поетом - сьпівцем, а цер- 
овним ііівцем (дяком) Перемиського владики, але Косто- 
[арів влучно зобразив сего поета в творі „Сьпівець Миту- 
а**, що „кріпший за всїх в Перемишлї", „шаблї не носить 

грудий щитом не вкриває, піснями сипле на князя, го- 
трпми нїби стрілами, піснями люд стурбував і хїть до 
ійни підливає". 

Ся лїтопись згадує і про „П-Ьснь славн", зложену 

честь Галицьких князів Данила і Василька з пагоди 
:обіди над Ятвягами. Маємо також уривок піснї з русько- 



•) Дружина, що опісля переїшіла в боярство, з князем на чолї, 

гла найбільш діяльною верствою на Руси в княжій добі. Пісні, в котрих 

|сьпівувано події сеї дружини, творили дружинний епос. Останкж 

»го дружинного епосу зберегли ся ще в деяких колядах і щедрівках. 



іТТГ^ Т 

ііоловецької боротьби про хана Отрока і гудця О ря в Іиат- 
еькііі лїтопнсп. 

На СЛІДИ староруської поезії вказ\ють зрадки про пі- 
сні Бояиа (в Слові о Полку Ігоревім), відгомін давногс 
дружинного епосу. 

Відгомоном староруської поезії можна вважати так» о* 
твір сьвітського письменника „Слово о Лазарев'Ь Ви- 
■<• к р є с є н і и** релїґіііної основи. 

Релїґійно-моральниіі напрям староруського книжн^гс 
письмеїіьства і неприхильне становище книжників супротг' 
творів народної слозесности очйвидпо не сприяли розвит-; 
кови сьнітської поезії, як се стало можливим у західній!; 
Европі (лицарська поезія, трубадури, міпезепґерп) а то, іцг| 
витворило ся, не було допущене до письменьства ; „бісові 
ськї піснї'" не найшли місця в книгах і в значній часті» 
запропастили ся. Се був великий ущерб для поетичноп 
розвитку українського народу : народні перекази розбивалії 
ся, забували ся і затрачували. Всеж таки дійшло деі 
;ібережене в устах народу, хоч із значними перемінами, д( . 
наших часів (и. пр. у весільних обрядах і пісяях). 

„Слово о Полку Игорев^" б неперечно найгарнїйши|, 
і найбільш умілим виразом староруської поезії і взагаф 
староруського письменьства. Автор его, невідомий по імемі 

ДруЖИЛПИК ХП. СТОЛЇТЯ. умів підняти ся до такої ВИСОТВ" 

артистичного зображеня, краси і сили, що его признали не- 
тілько у нас, але й у всїй Европі. одним з найґепїяльнііі 
ших представників української мистецької поезії. Збер«чл(. 
ся воно в одинокій рукописи^). Памятник сей виданий пе- 
чатно у вельми попсованім текстї. а хоч богато дослідим 'іі 



шЕ 



2) Слоко І) Полку її', знаімігл ) ся в рз'коппснім р.бірннку імопі і 
» ^ІУ'І. ст. Ьідкріїв сю рукоїшсі. в однім псковськім монастирі ґр. < !■ 
ксїГі Мусон-Пушкпн 1795. р. і видав 1800. р. Ся одинока рукопись игО;| 
ріла підчас пожежі Москвп и 1812. р. Тимто годї було справптп де 
недостачі і иохпПкії першого впдаия. Порівіїане з пишпмп сгарорусьі 
ми памятіїпкамц помогло спраиптп дслкі попсовані місця тексту „Слої 
длятого і досп іцс в нїм богато загадочпого, неясного і спірного, 
твір переложено на ріжпі європейські язикп (нїмецькпй. франц.усьі 
англійський і мадярський, крім того на всі" словянські язики), а 
иож многі поети україпс}.кі порскладалп сю пісню нііиїганьою мов( 



ттт 



ве|>тало иа пего бачпість, хоч чимало видаио коментарів 
критичних розвідок, однак не повело ся усунути деяких 
еясностигі і незрозумілих місць. Всеж таки збережені ча- 
гини і поодинок'і місця дають нам живий образ житя сеї 
авпої доби, котрої память так жорстоко затерта пізнїіішою 
рачиоіо історівк) Руси, іменно татарським лихолїтєм. 

Історична основа піснї. »Слово и Полку Ііиревім.. — се 
а(чична повість - поема иро невдачнпіі похід Ігоря Сьвятосіа- 
цча, князя Новгорода Сїверського і князів Ольговпчів (наїцадків 
лега Сьвятославпча чериигівського — »Гореславича«) на Полов- 
ів 118"). р. Є со ис тілько історія походу, ате й чудова картина 
)ді]іінього жптя, навійна глибоким, сумовитим лїрпзмом. В сім г 
^хоц мали участь по всі руські книзі, тілько згадані іХиіГови^іі, \ "^ 
)трі навіть не сповістили про се в. кн. Сьвятослава.'\На чо.ії по- у^ 
)ду станув Ігор Сьвятославич, ки. Новгорода Сїверського, 
з ним виправили ся сго брат Всеволод Курський (званий 
уіі-Туром). син Володимир Путпвельськпй і братанич 
ь 1'. я т о с л а в О л ь г о в п ч, князь Рильський. Брат Ігоря, Всево- 
)д, мав з ними злучити ся над рікою Осколом. Дня 1-го мая 
ПІНИВ ся Ігор над Допнем. Туї' показали ся зловіїці знамена, 
ітьма сонця. Злу'півіии ся над Осколом з братом Всеволодом, 
іткнув ся він на Половців. У першім бою побідили руські князі, 
В' опісля відтяті від води і окружені хмарами кочевпків над 
аялою (ипні КагальнпкІ, пріггокою Дону, потерпіли страшне пора- 
енв і поналн в полон. В. кн. Сьвятослав збправ саме тоді вій- 
.ко на Половців, коли дізнав ся про поражене і полон Ігоря 
Ч(^])ипгівськпх князів. Затривожив ся в. князь, бо знав, що те- 
р Половці нападуть на Русь, тому готовпв ся до відпору. А-ле 
)кп зібрали ся князі. Половці напали, спалплп богато сі.і, за- 
їли город Рпмов (Ромнп) і вернули в стенп. Половці обходили 
[ щ^иязно з Ігорем у неволі, бо дочка хана Кончака була жін- 
)Ю Ігоревого сина, Володимира. Однак Ігор утік з неволі з під- 
їгою конюшого Овлура на Русь, а син Володимир, оженений 
дочкою половецького хана Кончака, по двох роках вернув на 
^сь із Всеволодом. 

Поет ^) неперечно корпстував ся історичною основою 
здїї, поданою докладно в Київськії! Лїтоииси. Але 



*) Автор невідомий нам по іменп. але з єго твору молена догаду- 
,тп ся, що був чоловіком сьвітськпм. сьвідком і учасником описуваних 
)дш, дружинником Ігоря. Пісню написав не пізнїппіе. як перед кінцем 
87. р., себто перед роком смертп Ярослава Осьмомисла. до котрого відзи- 
е ся ще яко до живого. Але й раньгае, як в 1187. р.. не міг написати 
го твору, бо з наведеної в „Слові" розмови двох половецьких ханів — 
іака і Кончака — видно, що автор знав про поворот з половецьког» 

од. БАРВИІСЬКПЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 8 



І' 



нобіч того подає поетичні подробиці, основані на мітични 
повірях, всуває ліричні вставки, висловлює патріотичвк^ 
почуваня з нагоди княжих усобиць і на останку навс 
дить вельми поетичний Плач Ярославни в Путивл" 

На вступі вказує поет на спосіб і цїль свого опов 
даня, заявляє, що не буде поступати по „замислу „Бояна* 
але строго держати ся сучасних „билин'' або дїіісних п< 
дїй (хоч мимо того наслідував поетичний спосіб Бояна). 

Подм „Слова". „Слово" складає ся із вступу, оис 
віданя про похід на Половців та єго наслідки і з з £ 
кінченя. Головна часть розпадае ся на 4 розділи 
1. похід, бій з Половцями і полон князів. Спомин ир 
побіду Сьвятослава Всеволодовича над Половцями служпт 
переходом до 2. розділу „Слова", иіо починає с 

сном СеГО князя і містить спомини про ДаВНІЙШИХ і ВІЗВс 

не до сучасних Ігореви князів, щоби вступили ся з|е 
„обиду сего времени, за землю русьскую, за рани Ігореві* 
3-тїй розділ обнимае плач Ярославни, жени Ігоря, ЕіР 
фросинГі, дочки Ярослава Володимировича Галицькоп 
4:-тий розділ: оповіданє про втечу Ігоря з неволі і рг 
дість усеї Руси. а закінчене містить: похвалу князя 
і дружині. 

Зміст ПІСНІ. Невідомий по імени поет хоче оповіст 
про похід Ігоря по діям бувальщини, а не по замисла 
Бояна ^), себто не ладом княжо-дружинного сьпівця 

»Ко.іи Бонн хотів пісню :зложити, тоді буяв мислиш по дф 
реву, сїрим вовком по землі, сизим вірлом попід облакамп«. 3« 
бражаючи в своїх піснях часи пергапх княжих усобиць, ^Боя!»! 
неначе пускав десять соколів на стадо лебедів. Але се не десяі 
соколів пускав Бояп на стадо лебедів, а своїлш віщими па^тьцям 
торкав живі струни, а струни самі рокотали кппзіга славу «. 

Автор лочтінає оповідане описом, як Ігор вибирає ся з дрі 
ллною і військом на Половців ^), але нараз затьма сонця покрі 



*і 



иолону Володимира Ігоревича, а сей вернув до рідного краю 11Я7. рок; 
Огке ..Слово" написане иеііеречно в 1187. р. 

Ч Вояна .згадує лиле автор „Слова" й его наслїдовнпки. З іме 
осьиівуваних ним князів (Ярослава, Мстислава, Романа Сьвятославпча 
можна здогадуватп ся, що Г>оян жпв у першій половині XI. ст. 

-) .\втор „Слова" заповідає на початку, що „почне свою повіа 
від старого (сьв.) Володимира і доведе її до нинішнього Ігоря", але хс 



и:> - 

зае все пійсько, хі^ч п дїйсности затьма сонця появила ся вже 
ігідчас походу. Ще й иніііі мловіїці знамена тривожать Русичів, 
гор не зважає на сї з.іовіщі знамена. »Лїпше, нехай нас порубають, 
ік мають нолонпти«. Ігор хоче :>копє проломптп копець іюля по- 
іовецьког(к<, хоче ) голову свою положнти« або ^шоломом ианити 
я води з 'синього Дону«. 

Одушевлоннй хороб{)Остю Ігоря, звертає ся автор знов до Вояна. 
соловія давнпх часів«. щобп »він сї походи осьпівав, скачучи як со- 
10НІЙ по мисленому дереву, лїтаючп умом попід облакамп. сплїта- 
041 обасї походп (Сьвятослава й Ігоря), скачучп по шляху Трояновім. 
50ЯП0ВИ отжеж. внукови »Велеса« (боговп скота, а тут богови 
(оезії), по думці автора »Слова«, слїдувалоб зложити пісню в честь 
горя, О.іегового внука. І він дальше в дусі Бонна веде пісню : 
Не буря соколів (Русичів) занесла через поля широкі, — се 
алки (Половці) біжать стадами до Дону великого. Конї ржуть за 
у^ою, звенить слава в Еиєві«. 

Але неначе иолпшивіщі сї звороти Боянові, веде він сам 
альше нісню : »Труби трублять у Новгороді (Сїверськім), стоять 
тяги в Путивлї. Ігор жде милого брата Всеволода«. Дальше опо- 
ідає про нараду Ігоря з Всеволодом і похвалу Всеволода Куря- 
ам, про зловіщі знамена : :>Ніч, стогнучи грозою, збудила птиці, 
^в (уособлене нсіцастя) кличе верх дерева, скриплять половецькі 
елїги, Половцї йдуть до Дону, вовкп впють чагарами, орли кле- 
отом скіикують зьвірів на жир, лпсицї брешуть на червоні щити-;, 
образивши сю картину, кличе : 2>0 руська земле, уже за холмом 
т !« Хоробрі Русичі загородили поля широкі своїми щитами. 

В пятпипю рано Русичі побідплп Половщв і набрали бо- 
лт* всякої добичі, але вже другого дня природа посилає знов 
іовіиц знамена : 2>Кроваві зорі сьвіт заповідають, з моря чорні 
ргі ідуть (Половцї), лпскають сппї лискавицї. Вітри віють стрі- 
амн на полки Ігореві, земля стугонить, ріки мутно текуть, ио- 
оіи поля покривають, воєнні стяги гомонять. З усїх сторін об- 
гупають Половцї руське військо, але князь Всеволод, брат Ігоря, 
рур боре ся з ними хоробро, полискуючи золотим шеломомс. 

Відриваючись на хвилю від сего опису бою, переносить ся 
ітор гадками в давнїйшу минувшину, віки Троянові, часи Яро- 
іавові, а відтак переходить до усобиць за Олега Гореславича, 
)ли то гинула сила Дажбожого внук;і, а люди в княжих коромо- 
X коротали вік. »Тодї по Руській землі рідко озивались ратаї, а ча- 
9 кракали ворони, розділяючи "трупи між себе, галки гамір по- 
шали, збираючись на жнр. Але такого бою, як Ігоря з Полов- 



[ короткого оііовідаия про перших князів нема : очпвпдно се пропуск 
рукописи, бо дальше оповідане починає ся описом затьми сонця, чим 
ірушпв лронольоґіпну послідовність подій, псиачсб па ;кав наперед при- 
товптп читача на неминуче нещасте. 



— 11Н 

щош, ще не було. Зрана до вочера, а з вечера до рана на незна- " 
комім ПО.ІЇ Половецької землі летять кал єні стріли, гремлять шаблї 
о ііюломп. тріщать копії булатні (харалужні )«. 

Тоді то чорна земля була копптамп поорана і кістьми за- 
сіяна, а кровю полита... Билп ся день, бплп ся другий, а третього 
Д1Г/1 коло полудня упали хоругви (стяги) Ігореві. І там на березі 
бистрої ріки Кая.іп. де тоіі кровавий бій відбув ся, розлучили ся! 
оба брати, Ігор та Всеволод, коисдий з них попав ся в инпіу но-і:, 
волю. І природД стало жаль руських лицарів. :>Вшіе трава від /Ка-[|| 
.юіців. а дерево з туги до землі похилилось*. Шачуть матери за, 
своїми помериїимп хоробрпуи синами, ридають за своїми му;ками 
а сестри за братами. Навіть стїнп городів знемогли від смутку, 
а туга обгорнула Київ, бо князі починають знов »коромолувати; . і 
а гіоловцї знов щшходять на руську землю і збирають з неї да- 
нину. Поражене і полон Ольговичів додали їм знов відваги і хо-і, 
робрости. » Встала Обпда в силах Дажбожого внука, встгппла дівок ' 
на 30М.1Ю Троянову. сплеснула, лебединпмп кізиламп на сапїм морі ' 
і сплеснувши у Дону, пробудила спомпнп про лїпіпі часп. Усо- 
биця князів — се погибель їм від поганих (Половців). У Кпг.ві. |і; 
в дворі кн. Сьвятослава Німці. Венеди, Греки і Моравани осьпіву- 1 
ють славу єго і докоряють Ігореви. що потопив руське богатствс І 
на дні Каяліт. а сам пересів :; золотого сідла н сїі.го йоло- в 
неника. а 

В третій части пеі)('Посить ся поет від Ігоря й его військг 
до Києва, до палати в. кн. Сьвятослава. Князь (:)Повіда(7 дружині свіг 
мутний сон у Києві, на горах. ^; З вечера одїва.іи мене, оповідає князьі 
чорним покривалом на тисовій посте.ії : чериалп мені спнє вино змі- 
шане з отруєю : сипали на груди великий жемчуг порожиими туламн г 
(сагайдаками) поганих Половців. А дошки вже без сволока в моіІ і) 
.чолото-ве]іхій палаті. Всю ніч з вечера кракалп воронп. Були пі^ л 
Плїснеськом на оболоню в дебрі Кнсані і не відлетіли до Синьо г( 
моря«. Дружина поясняє се яко віщованє пораженя Ігоря й єп' 
війська, о чім він дійсно дізнав ся по дорозі в Київ, від якогосії 
Біловода. 

В тій сумній Д.ІЯ Гусинін хви.и взиває поет руських кня- 
зів. особливо Галицького князя Ярослава Осьмомисла, щоби ні' 
мстігли па Половцях неславу Ігоря і Всеволода, що попали сіі 
в Поганську нево.ію. Але ніхто з князів не посиініає їм з помогоюі 
Поет знов згадує про незгоди князів (Сон і Плач Сьвятослава)' 
А тимчасом Половці воюють руську землю.- Вони обсадили міг. 
Іго|)еве, Путивль, де на грродських мурах дармо плаче-ридає 'А\>ук 
славна. :і.інка Ігоря, з туги і смутку за своїм князем. 

Вставкою Плачу Ярослави п в сім місці пере 
поет раньшз^ ПОДІЮ, що склала ся зараз після Ігоревог* 
порая^еня, па час перед самою утечею Ігоря. Се подібпиі 

1 



тг^ 



лнстецькпй спосіб, як згадка про затьму сопця перед по- 
водом Ігоря. Висуваючи Плач Ярославни перед утечею 
снязя, бажав автор викликати в дуіпі читача вижидаиє іпа- 
лпвої утечі Ігоря з певолї. 

Киягппя Ярославна ту:-кить па городськііі стїпї в Гіу- 

іівлї, дорікає вітровн і сонпю, піо занапастили єї муиса, 

росить Дніпра принести єго до неї. Сї звороти до 

рпродп зближають „Плач Ярославнп" до народних лїри- 

іних пісень. 

Зовсім в дусі народної поезії є також порівнанє са- 
іітиої Ярославнп з зозулею, бо ся птидя в народній П(і- 
зії 6 вчоловіченєм самітної Я\енщинп. Взагалі Плач 

росла в нп проніпліутпП глибоким і ніжним чувстБом 

палсукить до найкрасших місць Слова. 

Плач Ярославші неначеб викликав чародійний вплив на сили 
рпроди. Хлинуло море па північ, ідуть і-товии туманів. Ігорови 
ка;п-е Бі»г дорогу до рідної землї. Кінь для пего лриготовлоний 
півночі. Овлур (.Тавор у лїтоиисп) свиснув ізза ріки. Ігор по- 
какав горностаєм в очерети, иоплив гоголем по водї, метнув ся 
а борзог() копя, ізскочпв з него босим вовком, помчав ся в луги Донця 
полетїв соколом у тумаїїї, стріляючи гуси і лебеді по дорозі. Коли 
:(ір летїв соколом, Овлур мчав ся вовком, струиіуючп .". трав сту- 
пі роси. Ігор утїк щасливо з неволі. Ціла руська земля зрадувала ся 
ю веселою новиною: ріка Донець розмов. іпє з князем і стелить 
ііу траву на срібних своїх берегах та одягає єго теплимп мра- 
шп під тїпию зеленого дерева. Дармо женуть ся за князем два 
Д1Ш половецькі, Кончак і Гза. Сонце сьвітить ясно на небі, князь 
;о]) вже в руській землї. Дівчата радісно сьпівають, їх голоси вють 
т. розходять ся до міста Києва. Ігор повернув щасливо на Русь, 
ішов до Києва, иі.обп там подякувати Матери Божій за впрагу- 
піе з половецької, поганої неволї«. 

» Слово о Полку Іг.х закінчене присьнівом подібним як в иа- 
5ДНИХ думах: »С.іава Ігорю, Буйтуру - Всеволоду, Болодимировп 
:оревнчевп ! Слава князям і дружині І < 

Провідною дулікою піснї — єдність руської землї. Пред- 
авнпком сеї провідної ідеї! робить автор київського кпя- 
I Сьвятослава, котрому вкладає в уста візване до ру- 
зкпх князів, називаючи се візване золотим словом, зміша- 
йм із слезамп. Перенятпй сею прсшідною ідеєю, прослав- 
іе автор тих князів, котрі так, як н. пр. Володимир Мо- 
змах щиро дбали про добро рідного краю, а йавпакп 
лька разів звертає ся з докорами до самолюбних, сварлп- 



віїх І ізавидліівих князів, Красша минувшина тих часів, > 
КОЛІЇ Русь не була ще роздроблена, навіває поетови чисто 
ліричні вставки. Незгода між князями в автора пісні, що 
був щирим народолюбцем, викликує жаль і сум над ру- 
ською землею і розладом між князями. 

Сей настрій поета був загальним почуванєм наііщир- 
ппіх людпй тої доби і находив вираз у літописи, в Поуцї 
кн. Мономаха, в церковній науці і лєґендї. 

Автор подає гарні характер и с т и к и майже всіх вп- 
дпїйших сучасних князів, оцінюючи їх нераз строго, бо 
ему добре відомі їх взаїмні відносини і значінє для за- |і 
гальЕОЇ народної справи. „Грізний, великий князе. . 
Сьвятослав київський, наступив на землю Поло- 
вецьку, притоптав холми й яруги, скаламутив ріки іі озера, І 
висушив потоки і болота". Всеволод Суз дальськиїі 
„прилетів здалека, подбати про вітцївський золотий пре- 
стіл", бо „він може Волгу веслами розкроппти, а Дон ше- 
іпмами вичерпати". Дру;кини Рурика і Давида ричать 
.ік „тури, ранені саблями каленими на чуягому полї". Хо- 
робрі Роман і Мстислав високо плавають „на діло бу-^ 
СІП. як соколи, ширяючи па вітрах, бажаючи птицю 
Б буйстві одолїти". Мстиславпчі „не побідними жере- ї 
бами собі волости загорп\^іи", а внуки Всеслава вже „ви- 1 
скочили з дїдної слави*', своїми коромоламп стали „наио 
дити поганих на землю руську". 

Візваи';; до єдности і до пімстії „спільному ворогови* 
се головна ціль „Слова" і воно було імовірно уложене пі 
еля повороту Ігоря у полону, на день зїзду князів у Київ 
з цїлию візваня тих князів до походу на Половців. 

Поетична сторона піснї й єї історична стійність. Хоч пі 
спя про похід Ігоря в подробицях відбігає від історично; 
точіїости, зображає вірно не тілько внутрішній лад дру^ 
япінпо-княжої ДV■)би Руси. ЄЇ житє, побут, культуру, ВІДНО; 
сини і змагапя, так що молгна Її вважати одним з найцїн 
нїішіих істоі)ичних па митників Київської РусИ) 
Крім того також з лїтературпо-мистецького погляду має с, 
ітісия важне значінє, тому що в ній зберегла ся в голо 
них чертах народна поезія XII. віку. Під впливом віщог 
Ьояна, про котрого згадує автор піснї про похід Ігоря, на| 
дав він свому творови епічний характер. Сей епічний ха 



^ 



І 



— 1і>) — 

)аі;тер виразив ся передовсім у мітол ьоґічні м Лхивлї, 
\ле хоч мітольоі'ічне жіівло поетовії насуває поетичні, 
истецькі образи, які в Ігоревій добі не втратили ще зна- 
ііня, всеж таки „Слово" має христіянську цїху, сам поет 
ристіяпіш згадує церковний дзвін, утреню і храм Пр. Бо- 
ородицї Пирогощої в Києві (образ Пр. Дїви, намальований 
ьв. Лукою, названий так від імени купця Пирогоща, що 
[ривіз сей образ з Царгорода Юрію Довгорукому). 

Сьвітогляд поета І Форма піснї. При релїґійно-мораль- 
ім напрямі староруського письменьства трудно собі уявн- 
ії, як міг книжний чоловік після двох століть христіянь- 
тва так розкішно лаівописувати картини з поганським 
ьвітоглядом, прикладаючії їх до Руської землі, княягого 
оду і самої піснї. Не легко також означити і літературну 
)орму памятника, для котрого не зберіг ся нї о ден перво- 
зір. Деякі уважали „Слово о Полку" героїчною пі- 
нею клясичною, іінші твором устяої народної поезії, 
тже плодом збірної творчості!. — народною думою, 
аписаноіо опісля якимсь книжником. Однак се річ непе- 
ечна, що се твір одного, хоч невідомого по імени, по- 
га, котрий у своїм творі послугував ся тоді ііншіїми на- 
одно - поетичиими мотивами її літературними формами, 
одібність сих народно-поетичнпх мотивів находимо і в ге- 
оїчнім староруськім епосї (званім бил іінамп) ^), котрого 

новою служила віі>ова боротьба з азийськими кочовими 
леменами, і в українських народних піснях та думах. 

еякі критики иорівнувалсі „Слово" з найліпшими епі- 
ними західно-європейськими творами: Нїбелюнґамп, або 

') Се епічні піснї про героїв, .'.вапих богатирамп, з н^пів-мітимнои). 
ліи-історпчноіо цїхою. Назва бплпна походить від биль т. в. подї^. 
інувшпна. ііопи впзпачають ся епічним спокоєм, бо події в них 
ьпівані вельмп далеко відстають від звичайних людпй. Основою би- 
[н є подїї з Київської землї. а герої тих иодїи громадять ся коло в. 
. Володимира. Билини зберегли' ся на далекій півночі Московнщнн. 
ди їх занесли пероселенцї з Русп. коли тут знов наступали нові полї- 
чні подїї, що давалп теми до нових поетичних творів, котрі затерли 
тямцї народу давні билини. Тимчасом думи, се історична поезія 
.наччинп. хоч деякі з них не без мітпчної примітки, а до того в ду- 
X зображено все так близким дїйсностп, що се мимохіть викликує 
іву участь у сьпівцїв і відси проявляє ся в думах сей лїризм. ко- 
^нн так різко відбивав від епічного спокою билин. 



120 

Піснею про Ролянда, однак „Слово" визначає ся перед тим 
епопеями прикметами незвичайної сьвітлої побутової і пости 
чної та історичної вірности і реалїзму, злученого з глі;' * 
ким ідеалїзмом основного настрою. ^ 

„Слово" глубоко пронукнуте почуванямп для спраїг 
сучасного яаїтя — при загальнім невдоволеню сучасностк' 
й ідеалїзації минувшини. 

„Слово о Полку" є памятником дружи нпої поезій 
невідомого по імени сьвітсї)КОго чоловіка, д рз^жи нніпса' 
окруліеного сяевом „віпіого", спорідненого" з божествамі 
сьпівця. 

На се вказує обставина, що він добре знав значне чцЬ 
сло князів - воґіовників і їх походів, побід, ВСЯІПІХ бобіищ 
подробиць і глибоко та нїжно відчував жадобу „искусктіі 

Дону великого", „ПОЗр'ЬтИ синього ДОЕЬу", „ІІСПИТИ ИІі 10Г 

мом7> Дону" і далеко посунути ся в половецький степ. ІІІИ 
дорікає Ігореви за нерозважну небезпечну для родиші. 
сьміливість і відваг^^ але одушевляє ся рівночасно єго неї' 
звичайною хоробростю. 

Лише дружинник міг відчувати і висловити постуї 
ване Ігоря з дружиною: „Братя і дружино! .пїпше н^і 
порубаним бути, нїж полоненим бути", міг з таким молодЄ]. 
чим легковаженем впсловити погляд „хороброго Ігорева 
полку" на добичу, котрою „Русичі мости мостили по бо^ 
тах і грязивих місцях". ]>уй - турови Всеволодови вкла^ 
вій в уста ярку характеристику єго дружинників, „сьві; 
мих кметїв-Курян", що глядять собі чести, а князеви с , 
ви. Тілько в походї міг він помічувати, як „телїги Полові 
скриплять о півночі, неначе сполохані лебеді", як з рух 
війська „вовки грозу викликують по яругах, орли клеї 
том на жир зьвірів сіоіикують, лисицї брешуть на черв( 
ишти, пили поля покривають". 

З того однак, що поет доволї відступає від подробиц 
літописного оповіданя про похід Ігоря, можна БисповуйЦ^ 
ти, иіо він сам особисто не брав участи в походї. Він ( 
імовірно дружинником в. ки. Сьвятослава з Ки 
1ЦИНИ, на що вказують єго відносини до сего князя, 
трого значінє віп так прибільшу^:, єго ідеалізує і так 
личає єго П'ібіди. 

Автор, правда, не все вірно описує обставини похо, 






— іі;і — 

горевого, але дуже добре озиакомлений з тим. що дЇ5іло- 
я їодї па Русії й яке враланв викликала там вість про 
гореве поражене. ;І,о самого походу Ігоревого відносить 
я він так само двояким способом, як Іпатіївська Літописі. : 
валить хоробрість Ігоря, дорікає; ему пеобачностю і пев- 
остю себе, але і спочуває єго горю і нещастю, жалує єго 
адля пораженя і полону, подібно як Іпатіївська Лїтоппсь: 
Да како жаль ми бяшеть на ТІгоря, такь птіиі:, укалую- 
ольше по Пгор^Ь брагЬ моем-ь". 

Оповідане про похід Ігоря па Половців в Іпатіївськіп 
їтопіїси, написане сучасником і мабуть навіть учасником 
его походу, послу;кііло неперечпі» жерелом поеми (гл. К. 
олубпнськіїй, Исторія Русскоіі Церісвіг, т. І, перша поло- 
пна, Москва 1901, ст. 864 і 865) і сему оповіданю в-дея- 
их місцях признає сей історик більшу вартість, нїл; самій 
оемі. Всеяг таки замічає він, що ся поема є зовсім паро- 
ним і зовсім самостійним ориґінальним і сьвіжнм твором 
ез найменшого впливу перекладного письменьства домои- 
ольської Доби. 

Звязь „Слова" з устною народною творчостю. Якнебудь 
ей твір повстав під прямим вражіпем історичної подїї, то 
аки відбив €я на нїм вплив сучасної ему народної по- 
зії, а побіч сего також вплив друя^инпої пое-пТ 
нижної, „замислів Бояна", а навіть книжних чул:о- 
е м н І! X т в о р і в (н. пр. віізантийськпх). 

Вплив народної поозії проявляє ся в "Містім у'ікпваню ста- 
их епітетів: сїрпії вовк, спзпй орел, бор:іі коні, сппїіі Дон, 
И(тв' поле, гарні дївчатп, лютий зьвір, чорний впроп, калеиі шаблі 
ст|)ілп, тисова постеля (кровать), спиє море, золоті піеломи, чорна 
ілп і т. п. З иншнх епітетів, пптомпх автору »СлоБа«, замітпі: 
іінпй Бонн, Дніпро - Словутіщя (словутнпй, славний), сппїй аоо 

еЛИКИЙ Дон, Всеволод- ЯрПЙ, Буй -тур. княжо СТреМЯ, 30.10- 

ий нресііл. 

Замітні тако'/і{ і ннгомі на])0дпій пое;!ІЇ повторе н я :: д[>і- 
аимп змінами : »Ярославна рано плаче на заборолї, ка;кучп (ар- 
^"чп)«. Двічі! повтаряг; автор ок.іик : ;>о руська земле, в.ке за гае- 
омяном (за \'о.імом[ єсп!«, а зворот: )а Ігоревого війська не во- 
{рсснтп« звучить наче ре(|ірен. вельми характеристпчнпй дл'л на- 
одної річп. Приготовлене до бою висловлює автор у двох ріжамх 
ісцях однаковим ладом : »Русігіі великі поля червоними пцпамп 
ерегоріідпли«, ...»дїти бісові (Половці) кликом поле піми г.пг. пі.іп. 
хоробрі Рузпчі перегородили червоними іцптами«. 



— іі^і: — 

Поет послугує ся часто формами паралелізму звичай- 
н<.іго н. іір. » Сонце сьвітпть ся на небі«, — »Ігор князь в руській 
:<емлї«. або заперечного н. пр. »Боян же. братя, не десяті-'' 
соколів на стадо лебедів пускав, але свої вуці пальці на жипіі 
«труни вкладав« : »Немигіі кроваві берегп не бологом (благом.! 
лобром) булп засіяні, засіяні кістьми руських спнів« : ;>Не буря 
< околн занесла через поля нпірокі — то стадо галок біжш-ь до 
'іону великого <. (Пор. народ, думу : »То не сива зозу.іька заку-« 
вала, 'і'о не дрібна пташка іцебетала, як сестра до брата на чужу { 
чужину добрим здоровлєм покланяла ся«). ч 

Радо послугує ся поет ппшими способамп на]>одпої шіезії.З 
я к : г а в т о л ь о ґ і є и\ п а р а л є л ї з м о м. символікою і п о- 
рІБнапямп 1 т. п.. а особливо часто уживає у подоб лея я 
прямого або перечного. 

Таїп'ольоґія н. пр. »труби трублять в Новгороді*. »одеп 
брат, одеп сьвіт сьвітлпй, ти Ігорю*. »уже нам своїх милих лад 
нї мпслию змпслитп. ні думою здумати*. 

П р я м п й па р а л є л ї з м н. пр. » Сонце (-ьвітить ся на небі — 
Ішр князь в руській землї«. Перечний паралелізм: »Боян. 
бо. братя, не десять соколів на стадо лебедів пускав, а свої віщі 
наїьцї на струни вкіадав;: : ;на Немизї кроваві берегп не боло- 
том (благом, добром) булп засіяні, посіяні кістьми руських синів<;: 
не буря соколи занесла через поля інирокі — галки стадами бі- 
кать до Дону великого*. • 

Символіка в »Слові« або 1) в виді симво.Гічного норів- 
паня. або 2) образу: 1) ;>У1рославна зозулею квилить: Ігор 
і Всеволод соколами злітають з вітцївського золотого престола;' 
чотири кня:зі, окружені половецькими полчищами, зображені чо- 
тирма сонцями, що закриті чорними тучами, а в них б.іи- і 
ііать синї лискавицї*. 

Для норІБпань з боеиіпца черпає поет черти з хлібороб-'' 

іького -.китя. питомого українськпму народови, або порівнуе бііі, 

40 котрого Русичі йіили так радо — з весілем: »Чорна ріля під 

попитами кістьмп засіяна, а кровю пілляна, тугою зійиїла по Ру- 

і,кій землі* (пор. народну пісню: » Чорна ріля заорана і кулями 

;асїяна* і т. д.). або : »На Немизї снопи сте.іять головами, моло- 

п[ть цїпамп (четьт) булатними (харалужними), на тоцї жите к.іа- 

і(уть. віють дуиіу від тїла«. або »Тут кровавого вина не впстіио, 

гут ии)) докінчили хоробрі Русичі, сватів попоїли, а самі по.іягли 

:!а землю Руськую* (пор. народ, думку про смерть козака з за- 

кінчонєм иорівнуючим смерть з весілем : »Поняв собі паняпочку, 

в темнім полі земляночку, без віконець і дверепь. там спить ко- 

;,ік моЛоД(Чіь<; )• 

в зображеню походу і бою находимо відгомін лицарської 
іружинної иоі'.'иї. ;і В Плачі Ярославнп глибокої і тужливої лїрнки 
народної пісні. 

В ПГевченковій Поезії стрічаємо подібні іюрівиани. переияіі 
з >€ловп о Полку Ігоревім*. 






2) Обра:іоііі порі в на ня н. іір. образ затьми сонця пл- 
ед походом Ігоря, образ бурі - тучі перед иораисеиєм. сон Сьвято- 
іава. плач Ярославнп перед ут'ечсю Ігоря з полону. 

П о р і в н у 10 ч п іі- п а )) є л є л ї з м находимо в зворотах н. м}». 
Бояп бігав сїрпм вовком по землі, літав спзпм орлом попід обла- 
амн«: »Куряпи скачуть як сїрі вовкп в полї«: »теліги половецью 
криилять, як сполохані лебедї« : » дружина реве як тури<; ; Всо- 
1аI^ кинув ся лютим зьвірем від Кпївлян, помчав ся вовком на 
:емпгу, вовком перескакував дорогу Хорсови« : »1гор скаче го])- 
осіаем по гічеретах. плпве білим гоголем по водї. скаче з коня 
Х'им Вовком : летить соколом у тумапї«. 

Замі'ґнс також відповідно народній поезії с и м в о л ї ч н є 
(Киванє попятій »сонде«, *місяць«, »гнїздо« і »сокіл<; в ііримі- 
сню до руських князів, н. пр. »Дрьмає в по.ії Ольгове хоробре 
нї;!Д«-'. далеко залетіло* : »два сонця померклпс (Ігор і Все- 
>лла) — ^ і з »ппмп два молоді місяці" (молоді князі Водв- 
імі!{> і Сьвятос.іаві. 

Зовсім в дусї народної поезії ужпвае автор часто яркої 
є І а і|» о р II ч п о с т п н. пр. » чорні тучі (половецькі полки) з моря 
уть. хотять прикрити чотири сонця (руських князів), а в них 
)еп(чугь спні лпскавпцї: бути грому велпкх)му (бптва). іти до- 
еви стрілами з Дону великого?. »Ізяслав — одеп впронив жем- 
жну душу з хороброго гїла. через золоте ожерелє«. 

Особливо часто уживає автор в дусі народної поезії мета- 

1* у в і д н о ш є п ю до природи, котру уявляє собі живим 
ТБОМ. Сонце для него є Дажбогом або Хорсом : вітри — внуками 
грпбога. Бонн — внуком Велсса. Так само в Плачі Ярославнп 
>н;! звертає ся до вітру. Дніпра і сонця, котре там назване »го- 
[ошном<. як до живпх єств ; природа навіть розмовляє з чолові- 
м : Донець говорить З Ігорсм (уособлене). В уяві поета природа 
Р'' ;кіівл участь у горю і в радостп Русичів. Природа остерегас 
йсько Ігореве перед пораженєм затмюю сонця, в ночи настає 
юза. вовки виють по чагарах. орли скликують зьвірів на жир, 
П1С.ІЯ пораженя ^поникла трава з жалю, а дерево з туги до 
млі гіохилилось<. А навпаки, коли Ігоревії повело ся втекгн 
н<'волі, а слідом за ним біжать Іч'ончак і Ґза. природа радує ся 
помагає утечі : ;>Тодї воропп не кракали. галкп втихли, сороки 
; скреготали, лииіе повзуни повзали, дятлі стуком своїм указу- 
лп дорогу до ріки, а соловії веселими піснямп день звіїцалн, 
жепь леліяв Ігоря па фп.іях. стелить єму зелену траву на своїх 
ібних берегах, одівав єго геилііми туманами, стеріг єго гого.чем 

1 воді, чайками на струях. уткамп (чернадямп) на вітрах і за се 
ор звертає ся з подякою до Донця : »мьіслію поля мірпть-^ (як 
народній пісні : »Ізоі>ала Марусенька мислоньками поле«). 

Взагм.їі образи взяті з природи визначають ся незвп- 

І~йноіо влучностю і вірностю. Творча уява поета в д у х о т в о р ю є 



124 - 

Епічна повість переходить часто в ліричну думу, а сї ліри- 
чні вставки викликують спочуванє до згаданих у творі поді^ 
та осіб. Такі відносини до природи питоліі взагалі народнії! ис-олі 
яко відгомін давної віри. 

Автор „Слова" яко дружи пніїк чимало бував у похо^ 
дах, тіімто й вельми иїжно зрозумів і відчув п о є з і к 
степу. у 

в ріжиих місцях єго твору розсіяні вілокремлен 
черти, котрі складають вельми мистецькиіі їі одноцїлпґ 
»;)браз степу й его питомого Лгитя ; в степу літають і і:лє 
кочуть вірли, виють по чагарах вовки, брешуть лисиці, и; 
водах плавають лебеді, гоголі, черняди (рід диких ут(»і>) 
уносять ся чайки, стелить ся к'овпль (степова трава) ; да 
леко розлягае ся скрип яепідмащених телїг половецьких; 
ріки стелять зелену траву на срібних (піскових) берегах 
пиліі поля вкривають, ідуть „сьморци"'^) (стімерчи) мра 
ками". І 

В тих образах иоетичиих „Слова" відчуваємо зпачипіі" 
відгомін д а в н о і с таро в и н и яко згадки погаиськіі;і| 
ще часів. Уяві поета розкриває ся широкий овид : су^а^ 
сність сягає в історичну минувшину і в мітичну стаї 
рови ну. ^1' 

Відповідно духови народпоі поезіі зображає аг: и 
„Слова" абстрактні понятя яаівими уособленими єствамі^І 
н. пр. горе, біда, смерть, представлені в виді дівиці-Обиліі| 
що встає з силами Дажбожого внука ; Див (вчоловічопіі. 
нещастя) остерегае Половців перед військом Ігоря; Лі.г^ 
(жаль, жаліти по вмерцях), Карина (плачка по по:мгр. 
ших, від дієслова кар йти, заводити по вмерцях), се (к'.гіа. 
зи иерепяті з голосінь по вмерцях. Сюди відносять ся та| 
кож згадки божищ Д а ?к б о г а, С т р и б о г а, В с л є с ;. 
і Хоре а. До часів поганьства відносить ся також вір.,. 
в переміну чоловіка в зьвірину (антропоморфізм), яп 
н. пр. переміна приписувана поетом князеви Всеволодові 
полоцькому у вовка (вовк^мака, в народних повірях) і.,і;ег 
ликому Хорсови волкомь путь прерьіскаше"). 

Але сі поганські спомини, що стають доказом сі і 



') Сг.МОрЧП (корінь М1)ЬК-) СумерКН — ГТОТ.ПН Г\\і;і1ііі! 1'уіп 

;< мраками. 



ІІ 



12о 



ького етапу автора, \-Л\ііваііі в его творі з чисто хріїстіян- 
ьким настроєм, із зворотами до Бога („Игореви князю 
Іогь путь кажеть"), із спомппамп київських сьвятппь (сьв. 
к)Фії і Гір. Богородиці Пирогощої), з виразним протистав- 
енем Русинів яко христіян — „иоганим'ь" (По.яовцям). Се 
акож відгомін того двоєвіря, котре виявляло ся серед 
ародпих верств у ріжних звичаях і обрядах, з котрим ду- 
овепьстБО боро.ло ся в проповідях і науках. 

Звязь „Слова о Полку ІгоревііУі" з книжним переводним 
ориґінальним письменьством. „Слово о Полку Ігоревім" остав 
звязи не лише з народною поезією, але, мимо погляду ^ 

Голубписького. в горі наведеного, такояг з книжним 
исьмсньстзом, перекладним (византийським) і руським. 
.)слїдпітіси „Слова" паходяіь в нїм ріяші місця схижі 
образа^иI і способами біблійних книг, з византиііськими 
їорамп, з Повістю ІІосифа Флявія про овладу брусалиму 
з скандинавськими заґамн. Книячний є сам заголовок 
юво" або „Повість" побіч народного вислову пісня, 
нижностю віє від самого вступу що до самого способу. 
: би повести оновідаає про похід Ігоря, а так само від 
арактеристики Бояна і висловів наведених про псрівнане 
ільцїв з соколами і струн із лебедями та поясненя сеї 
леї'орії. Книлшими є також звороти: „Почнем же, бра- 
I. повість сю", або оклик : „О Бояне, соловію давних 
ісів". 

Згадка про пардусів, котрих не було на Руси (н. пр. 
10 Русьской земли простроша ся Половцн, аки пардуже 
гі.одо". пор. порівнанє Сьвятослава Ігоровича з пардусом 
Начальній Літописи), навіяна очивидно византийським 
ісьменьством. Звороти „Подостр^Ьте души ваши на ме- 
и". „исполнивше ся ратнаго духа" й ип. нагадують по- 
бні звороти у Флявія. 

Деякі звороти ..Слова" схожі з висловами старору- 
>кого письменьства, н. пр. .:Не л'Ьио нам-ь, братіє", „л-Ьпо 
іі нам'ь. братіє, надежю им-Ьтп" (в Несторовім Житго 
р є п. Т є о д о з і я П є ч є р с ь к о г о) і т. п. 

А ще тїснїйшу звязь помічаємо між „Словом" а літо- 
існими оповіданями про сей похід. Іпатіївська лїтопись, 
к само як і „Слово", не описує затьми сонця, а наводить 
іше розмову про сю появу між Ігорем і дружиною. Схо- 



, |( 



— Г2б - 

жість у звороті про затьму вельми значна. В „Слові" скЗ' ^ 
зано : „Тогдп Игорь воззр'ґі па свіітлое солнце и видії оть ' 
него...", а в Іпатіївській Літописи: „Игорь же воззрізвт. на 
небо и виді^ солнце"... Так само і дея-кі пнші місця схожі 
в обидвох творах. Проявляє ся також схожість деякіл 
зворотів „Слова" з місцями Лаврентіївської Літописи. 

При всім тім однак виявляє „Слово" черти лпмпоІ 
творчости поета, бго уява відтворює, опнсуваниіі ним бій 
в одній хвилі за другою, живописуе її вельми живо, майж< 
до повної ілюзії. Творчому слухови поета неначе причува^ 
ся навіть шум і оклики бою: „Что ми шумпть, что м^ 
звенить далече рано предь зорями ?" Коли упали Ігорев: 
^тягп, кличе поет : „Уже бо, братіє, невеселая годині^' 
вгстала, уже пустння силу прикрила". Пильно прислуху< 
ся поет усему: ему причувае ся голос Ярославни, кличі 
Дива, плескане лебединих крил Діви-Обиди „на сипім мор 
у Дону", голосїнє руських жінок за своїми мужами, віе 
чує, як дівчата, витаючи Ігоря, сьпівають на Дунаю, а „гд 
лоси їх вють ся через море до Києва". Все те призна; 
л н ч н о ї, індивідуальної творчости. що в и р о с І 
з народного кореня. 

НайновійЕпі досліди вказують також на вплив в и з а 
тийської церковної піснї, а іменно византийськ: 
гимнів, на творчість автора „Слова о Полку Ігоревім 
саме що до уживаня реторичного ритму й риму, як у с 
роруських проповідях і акафистах \). 

Артистична одноцїлість ..Слова". Хоч у „Слові" авт 
послугував ся народними і книжними живлами, ^ одн 
вони зливають ся так орґанічно, що зміст і форма 
роблять вражінє одноцїлого твору. Такої одноцілої ув 
лої злуки ріжних живел не досяг ані оден твір старору 
ського письменьства і нї оден із староруських творів ш* 
виявив такого глибокого зрозуміня природи, такого богат-^^ 
ства образів (особливо богаті і ріжнорідні образи сум' 
в першій части Слова"), таких настроїв і красок, таї: . 



') Гл. \>. Г>ирчак. Византийська церковна пісня і Слово о IIо^| 
Ігоревім (Записки Наук. Товариства ім. Шевченка ХСУ*. от. 1 — 29, Х( 
ьт. і- ■■і-2). 



1-_І7 



инрокого і ііезависпмого погляду па все тодішнє жнт^і 
іа Русп. 

Шпрпна історичного сьвітогляду і глибина сумовитого 
іатріотпчпого почуваня надають „Слову" великого істо- 
)ичного значіня, бо воно містить у собі пайкраспіі 
їлодн мистецької творчостп. просьвіти і політичної мисли 
авмираючої київської Руси. „Слово" зображає дружннно- 
няжу Русь київську з еї політичними ідеалами, думками 
почуванямп та є неперечно ориііпальним твором великої 
торичної і поетпчпої стійности. 

Язик ..Слова" і Форма твору. „Слово о Полку Ігоревім" 
аппсапе староруським язиком, питомим тодішній Київ- 
ькій Руси, вельми близкпм до язика „Поучені я кн. 
олодимира Монома ха". Находимо в нім форми пов- 
оголосні побіч короткоголосних : древо, шеломь. Богат- 
гво форми двіііного числа : вІу, ваго, очима, соколома, 
[іутаевіз, разлу чиста і т. д., такоях третього самостійного 
дмінка (теб'їі леліьявшу), стають певним доказом, що. 
їтор „Слова" був літературно образованим письменни- 
)м. Однак первісний язик „Слова" підляг зліінї на цер- 
звно-словянськіїй лад під впливом переписцЇБ на північній 
уси, де сей памятник зберіг ся. 

Поясненя деяких .місць „Слова". 

Про „Бояна", сьпівця »старого времени«, згадує автор »0л> 
,« чотири рази, характеризує способп єго творчостп й єго самогв 
в ґенїядьного поета княжої мпнувпшнп XI. ст., в котрій вже 
І0ЯВЛЯ.1И ся перші усобиці з початком князьованя старого »Яро- 
авас (Мудрого). Отже сю добу перших усобшц> і чародія Все- 
іва полоцького (що переміняв ся у вовкулаку), осьпівував у своїх 
орах »віщиіі» Боян. 

.Зіїтописн не згадують про такого сьпівця-поета Бояна. однак 
мо того нема сумніву, що на Русп булл княжі поети - сьпівцї. 
адує про се Кирило Турівськпй в однім із своїх творів про та- 
I »п'Ьснотворцев'ь<. котрі своїми словами украпіають >рати 
ополченія« князів. Волинська Літоппсь згадує під 1251. р., иш 
!ля побідного походу Данила Галицького й єго брата Василі>ка 
і Ятвяг :їП'Ііснь славну пояху пма«. Длуґош оповідає під р. 1209. 
війні між Лєніком Білим і кн. Мстиславом Удалим, що задля 
біди ^Істпслава Русини висловлювали радість грімкими окли- 

: :>0 великое свіітпло, иоб'Ьдитель Мстислав'ь Мстиславичт. ! 
храбрьій сокол'ь !« Про такі звеличуваня князів згадує також 



128 

і втор » Слова «, про піснї Бояна в честь Ярослава, Мстислава. Ро- 
мана. Іпатіївська Лїтовпсь під р. 1240. згадує про такого заводи- 
виго сьпівпи княжого Мптусу: » Слову тьного піівца Миту су. 
лревле за гордость не восхотЬвша служити князю Данилу, раз- 
драиого. акі.і связапого, прпвсдоша^. Про такого заводового 
сьпівця-поета ■ »Бояна« з XI. ст. згадує також автор » Слова 
о Полку <, а про его ествованє не можна сумнївати ся, бо пере- 
довсім автор ~^С.іова<, згадуючи про Бояна, вказує виразно сю 
історичну добу, до котрої відносять ся твори сего сьпівця - поета, 
вичнсляє поіменно князів нпм осьпіванпх. а навіть наводить вп- 
імкп з єго пісепь (н. пр. зображене Всеслава полоцького). До тоги 
точність автора в переказуваню історичних подій не оставляє ні- 
яких сршївів що до їх вірносіп. отже й що до Бояна. 

Старого Володимира згадує автор »Слова« поруч із ста- 
[>їїм Ярославі ім (Мудрим): неперечно має на думцї сьв. Володи- 
мира В. До него відносять ся слова поета: »Того стараго Вдадп- 
мпра нельзя 61'. прпгвоздитп К7> горамь кісвскпмь. сего бо^ьін-Ь 
стапга стязи Рюриковьі, а друзіп Давпдовьі«. Перпшм реченєм бамкав 
автор імовірно висловити, що сьв. Володимир не вязав своєї дї- 
яльностп з самим Києвом, але з усею руського землею, а другим 
реченєм вказує на роздроблене княжого роду після Володимира 
Мономаха па окремі вітки. 

При Трояна находимо чотири згадки: »бьїли вЬпи Троя- 
пи*. ..ринщ В7. тропу Трояню чрез'ь поля на горвь, ;в'ьстала 
обида в'ь силах ь Дажбога внука, вступила дЬвою на землю Т р о- 
яню« і т. д., ;>на седьмомт> вЬцІі Троянп верже Всеславт, 
жребій о ді.вицу себЬ любу<. Сї згадки відпоніено до римського 
пісаря Трояна (98 — 117. по Христї), одначе повіііші досліди 
вказують на тожсамість Трояна з Дажбогом (сонцем). 

Про Дунай стрічаємо також згадки в » Слові о Полку «. Пе-і 
]»ед Плачем Ярославни находить ся зворот : »Копія (зам. копей- 
иики) поють на Дунай «. а Ярославна плаче: » Полечу зегзпцею 
по Дунаєвп<., на останку по повороті П^оря домів »д'1>впци поють 
на Дунаи«. Прпсьпіви про Дунай находимо часто в народних пі- 
снях і то може не так задля згадки тих часів, коди Словяни жили, 
над Дунаєм (о чім .згадує Лїтопись: .;по мпоз'Ьхі. же време-і: 
ігі.х'ь сіілп суть Словени по Дунаєвн. кде єсть нині. Оугорьска*|; 
земля п Болгарьская. ()ті. тІіхь Словен'ь розпдоша ся по землі; 
м прозваніа ся именьї свопмн кдЬ сі.дніи. на которомт. м'ЬстЬ) і з»- 
іл'л тісної звязн подій староруської історії з сею рікою (як н. пр. 
згадка в літописях з ХП. столітя про бій з Половцями на Ду-. 
иаї, по чім руські князі осадукують посадників над Дунаєм у над-Ііі 
дунайських городах): Дунай означає в народній творчости взагиіТ ' 
ііслпку. иіироку і страпіну ])іку, котра піастє. а частїйше нєіц;іі п 
п|>иносить або занодїває (н. пр. в польській пісні: »Ка8Іа іУІЄ( 
■^^ іе УУІ8ІЄ. уу іеп Віша]«). 



Відгомін .,Слова о Полку" й єго нас/іїдованя. Можна до- 
гадуїіати сл, що богато того рода памлтіїиків дотатарської 
доби безповоротно запропастило ся та що „Слопо о пол- 
ку ИгоревЬ" мало великий виліпгпа поетичну творчість 
у тогочаснім пнсьменьстві. Се засьвідчає передовсім не- 
давно відкритий уривок написаної не пізнїйше як около 
1238. року поеми п. з. „Слово о погибели рускня 
з є мли", що є найдавнїйщпм досп знаним наслїдоваЕіем 
•„Слова о Полі.у". З літературного боку не має воно вели- 
к(ії стійности, бо є тілько реторичним і холодним наслїдо- 
ванем. Ся поема написана з нагоди татарського нападу за 
князя Ярослава Всеволодовича (що княжив, у Переяславі 
Залїськім 1238—1247.). Приступаючи до опису погибеліг 
Русьрсої Землї, невідоммїі по імени автор промавляе спершл'' 
про природні богатства і славу Київської Руси перед сто- 
лїтем і тим страшнїйшою видає ся патріотичному авторови 
та пропасть між минувщиною і сучасностю. Автор звертає 
ся до Руської Землї з таким викликом, як Ярославна до 
сонця : „О св'іугло сві.тлая и украсно (гарно) украшена 
Земля РусьскаяІ" „Слово о пкгибели" мало імовірно форму 
піснї та ідеалізує особливо добу Володимира Мономаха. 
Дальше каже: „Многимп красотами украшена єси : озерами 
мпогими. ріками і колодязями, -горами крутими, холмами 
високими, дубровами чистими, полями дивними, зьвірами 
рі-кнородними, птицями безчисленними, городами великими^ 
селами дивними, виноградами богатпми. домами церковни- 
ми, князями грізними, боярами чесними, вельможами мно- 
гими. Всего єси повна земле руська, о правовірна віро хри- 
стіянська !" 

При ВСІЙ короткости сего уривка находимо в нїм ті 
самі прикмети стилю, яіеі проявляють ся в иншім наслідо- 
ваню „Слова о Полку Ігоревім". Є се поетичний памятнпк, 
зложений імовірно з кінцем ХП*. або з початком XV, сто- 
лїтя, а збережений у двох відмінних редакціях, що описує 
побіду князя Дмитра Донського над татарським ханом Ма- 
маем на Куликовім полї-(над горішним Доном 1380. р.). 
Перша редакція, відома під наголовком „Задоньщпна", 
визначає ся народним і поетичним складом і є сцравде- 
шним невільничим наслїдованєм „Слова о Полку Ігоревім", 
хоч є деякі такі вставки, котрих не находимо в „Слові 

ол. ЬАі'віпськпГі. ІСТОРІЯ укр. лїтЕРлтурп. я 



— і-зи — 

о Полку", отже неперечно взяті з ішших тогочасних поем, т 
опісля затрачених. Друга редакція „Сказаніе о Мама-Іі 
ЄЕОм-ь^) побоищ'^із" має характер більше кнпжнпй і 6^ 
украшена іскуснпми, реторичнпмп впсловамп. Взагалі обі 
редакції є наслїдованєм „Слова о Полку Ігоревім", а ос 
оливо Б Задоньщпнї автор має все на тямцї первовзір 
і подекуди дослоБно наводить цілі місця, та перекру- 
чує їх нерозумно, н. пр. з віщого Бонна робить боя- 
рина, замість за шеломяном — за Соломяном і т. п. Всі ті 
памятники книжної поезії стають певним доказом, що була 
звязь між письменьством і народно-поетичною творчостю 
котра при ВСІХ духовних осудах і заборонах здобула со6і|іі 
місце і в книжнім письменьстві. 

9. Подорожи („Хожденія"). 

Ігумен Данило Паломник. До творів церковного пись 
меньства XII. столїтя треба зачислити також „Хожденіє Да 
ніила Русьскьія Земли игумена''. Скоро після заведеня христі 
яньства на Руси було звичаєм ходити на прощу до сьв 
місць. Такі подорожи богомольців при всяких перепонах 
і небезпеках уважано богоугодним і для душі спасенним 
ділом. Цїлию сих подорояхнїі була між иншпми Атон 
ська горя, — де богомольці довше задержували ся, зна-' 
ь'омили ся там з лєґендами та переказами і записували їх 
списували там книги і приносили домів богато рукописні! 
і релїґііїних оповідань. — Крім того метою сих подоро- 
:кпй була сьв. Земля, брусалдм і гріб Господній, звідки' 
приносили пальмові вітки і тому звали їх паломниками 
а також „странниками" або „каліками перехожими" від ла- 
тинського саііо'а, що означало рід обуви. уживаної палом- 
никами. Задля того такі подорожи мали також важне про- 
сьвітне значіне. Більше тямучі богомольці списували спо- 
мини про свої подорожи під заголовком „хожденіє 
странник-ь, паломникт>". Найдавиїйшим памятником 
того рода є „Хожденіє игумена Даніила" з XII. столїтя, а ко* 
ристувало ся воно таким поважанем, що дійшло до нас 



') Мамай. татарськіпі хаіі, що ііроводпв татарським військо.м аі 
Ку.:іиковім полї (на південнпГі схід від міста Ту.ш). 



— і;и — 

у миогих рукописях. В одній з них ігумен Данило, назва- 
ний сьвятіш, а єго „хоя^деніе" — „и^птієм-ь". Оповідане 
Данила про вго подорож починає ся і кінчить ся Царго- 
родом, з чого моячна догадувати ся, що Данило звідав сьв. 
Землю після довшого побуту в Царгородї і був у сьв. Землі 
дса роки. Опис єго подорожи став типовим взірцем пізнїїі- 
ших творів того рода. Не є се опис подчзролхп в нинішнім 
розуміню, Б котрім можна би найти відомостп про природу 
і політичний стан земель, про побут і звичаї населеия. 
Гам описані вірно з дїйсностю і з усякими подробицями 
янше сьв. місця і сьвятинї, а опис доповнений лєґендами 
а апокрифічними оповідапями. 

Автор перенятий сильною сьвідомостю едпости 

[зуської землі, як і Володимир Мономах і автор „Слова 

|) Полку Ігоревім", що бачили всю небезпеку в усобицях 

роздробленю сил на місцеві справи. Він згадує руських 

нязїв і бояр в єктеніях і ставить на гробі Господнім „кан- 

їило" за всіх Русинів і всю руську землю та всіх хрпстіян 

)уської землі. Вельми займає єго оповіданє про гріб Го- 

поднїіі і воно ироиикнуте глибокою релїґійностю. 

з історично - лїтерату р ного и о гля ду є се пер- 
па проба опісля розвитого паломпичого письменьства. цї- 
ава зображенями поглядів, прикметами стилю й язика. 
)повідане визначає ся великою простотою, точностю і бо- 
атством історичних та лєґендарних подробиць, щиростю, 
гаївностю і любовю рідного краю. Все, що автор опові- 
ае й описує, подає на основі власних помічень, а сей па- 
омник, переложеннй також на француський і німецький 
зик, уважають західно - європейські знавці самостійним 
найосновнїйшим та найважнїйшим описом середньовічної 
Іалестипп ^). 

Длятого має він також важне історичне значінє яко 
изначний твір паломничого письменьства в середньовічній 
]вроні, іменно задля згадки про похід короля Бальдуїна на 



') Замітно. що паломник Даішла з епічною простотою впкладу лу- 
ать таку ґеоґрафічну і топографічну точність, що доси остае одним 
пова;кних творів, на котрі покликують ся француські Домінїкани у своїх 
їхеольоіічних дослідах. 



їж 

Дамаск і до Тпверіядсьіеого озера, в котрім з дозвол}^ ко^ 
роля брав участь. 

Автор сего паломника Данило називає себе ігуме 
ном Руської Землі, а хоч не подає місця походженя, Т( 
можна здогадувати ся, що жив у Чернигівщинї, бо порів 
ну є ріку Йордан з рікою Словоіо (Сосновою), котра пливе 
в Чернпгівщпнї. 

Сто подорож до сьБ. Землі відбув Данило після пер 
шого хрестоносного походу за єрусалимського короля Баль 
дуїна, а з подїіі, згадуваних* в вго творі, можна зробиті, 
висновок, що сю подоролг відбув між 1106 — 1107. рр. І 

Загальний погляд на письіуіеньство і просьвіту в 1-ім від! 
дїлї 1. доби. 

Зараз після заведепя христіяпьства на Руси зрозумії; 
Володимир Великий, що просьвіта може найбільше при чи 
нити ся до утвердженя і розширеня христіянської ВІрИі 
Тимто перші князі", Володимир Великий та Ярослав Му і 
дрий кладуть підвалини до просьвіти заснованем шкіл не' і 
редовсїм по княжих столицях і при соборних (єпископ і 
ськпх) церквах. З тих шкіл виходили сьвященики й инга 
церковні служителі", крім того писарі, що переписувалі 
книжки, і перекладники, що перекладали л'ітературні творіг 
з грецько"! мови. До сих шкіл ходили не лише діти сьвяІ; 
щеників та церковної служби, але й діти знатних людий 
дружинників та міщан. В сих школах відбувала ся збірн і 
наука, учителї подавали науку зібраним в ній громадно ді 
тям. Крім читаня, писаня і чпсленя на впсшім степен 
.учили грецького язика, а в західних школах на ІЧси та 
кож латинського і нїмецьісого язика. В канцелярії га 
"лицько - волинських князів був вельми уживаний латив 
ський язик. Через те просьвіта ширила ся не лише мі5 
духовними, але й сьвітськими людьми. Вже в тих перши 
часах почали також дбати і про освіту ікіноцтва. Тогоча 
•сні русьгЛ князі були не лише письменні і любителі наук 
і просьвіти (Ярослав оснував книговню при церкві сьі 
Софії в Києві) ; деякі навіть були учені і пособляли рої 
ширеню науки (отець Володимира Мономаха, князь Всев{ 
лод, умів пять язиків : волинський князь Володпми 
Василькович названий в Літописи „великим фільосс 
фом" і т. д.). V; 



- 133 ^ 

Окрім шкіл розгіовсюднювала ся осьвіта такои; доро- 
гою „почіїтанія кнії/ішого" з усяких підручників і ;{бірніі- 
VІв. П'еродовсїм метою сего чптапя було осягіїеііе відомо- 
зтііГг 8- хрпстіяпської релїґії, потрібних для спасепя дуиіі, 
іле крім того здобували собі читачі унапе з історії, і'ео- 
ґрафії, депю з сьвітських письменників, а найменше з при- 
родних наук. 

Головни.ми огнищами тогочасної просьвіти були мона- 
стирі, як се було і в цілій середньовічній Европі. Осо- 
Злпвож славив ся К и ї в с ь к о - П є ч є р с ь к и і\ м о и а с т и р, 
і котрого вийшли перші руські письменники, а також ж[і- 
зописцї, музики й митцї. Взагалї в 1. добі на чолї к-нижної 
іросьвіти і шісьменьства передує духовеньство. спершу 
|з значній части грецьке, опісля руське. Тимто тогочасне 
руське письмепьстБО мало духовний характер. 

Твори перших руських письменників — митрополита 
ларіона, Теодозія Печерського. Нестора, Кирила Турівсько- 
м инипіх — показують, що руське духовеньство того 
іасу осягнуло значну осьвіту, а Поучене Володимира Моно- 
яаха, „Слово о Полку Ігоревім- і ..Слово Данила Заточника" 
тають певним доказом, що осьвіта окрім духовного стану 
рошікала також і в инші верстви суспільства. Однак годї 
аперечити, що ся осьвіта приїімала ся лише у висших 
зерствах суспільства, а в низші верстви народу не прони- 
ала. Ті самі твори, що згадують про осьвіту виспшх 
5ерств або поодиноких осіб в суспільстві, виказують, ию 
ширших верствах народу була значна темнота, забо- 
юпність і прихильність до давних поганських звичаїв, за 
цо церковні проповідники дорікали їм двоекірєм. 

Сему не можна дивувати ся. бо число шкіл було іге- 
начпе, діти иіирших верств не корпстували ся звичайно 
ікільною наукою таіі не було книжок зрозумілих наро- 
і,ови. В перекладнім письменьстві було богато книжок пи- 
аних для чужого осьвіченого народу (Греків), відповідно 
[оглядам і потребам грецького жптя ; отже для пепросьві- 
[єпііх людий руського суспільства були сї книжки неп ри- 
ту пні і мало зрозумілі. А ті чужі твори літературні паслї- 
іували іі руські письменники. Найбільше зрозумілі і при- 
тупні були Ячитеписи або так звані .,Житія" Сьвятих 
мали педаґоґічний вплив. Сьвітське письменьство при 



їж 



виключно релїґіПпім напрямі ііросьвітп не мало поля до 
розвитку і длятого „Слово о Полку" є майже одинокою 
поетичною появою в своїм родї. 

Твори княжо-дружпнного ппсьменьства можна подїлити І 
на два розряди : до першого відносять ся „Поученіе Володи- 1 
мира Мономаха" і ..Моленіє Данила Заточника", а до другого І 
„Слово о Полку Ігореві" і ,,Слово о погибели Руськои зеїуїли'". ' 
Особливо характеристична ріжниця проявляє ся між „По- [ 
учеиієм'ь Мономаха" і „Словом о Полку Ігоревім". Поуче- д; 
ніє" пронукнуте ви зантиіі сько-хрпстіянським сьві- ї 
тог ляд ом, коли тимчасои „Слово о Полку Ігоревім" яв- 
ля*-; ся майясе виключно одипокпм твором в староруськім 
п исьменьстЕІ з н а р о д ]і о -,р у с ь к п м с ь в і т о г л я д о м. Ся 
різка ріікниця міїк . двома творами спричинена ріжнпцею ^ 
міях двома верствам[і в староруськім княжо-дружиннім су- \ 
спільстві. 

Представником одної верстви був велико-княжиіі дім 
Всеволода Ярославича; вона горнула ся до византийськи- 
христіяиської культури, була ознакомлена з впзантийсько- ^ 
христіянським письменьством і культурою і намагала ся сї 
напрями і настрої вводити також у руське Лхите. Найбіль- 
ше впливовим представником сеї верстви був Володимир |5( 
Мономах, Ріотрий міг переїімати засновки византийсько 
христіянської культури не лише •■', византийського пере-|[ 
істадиого ппсьменьства, але п прямо від своєї матери — 
Грекииї. 

Представником другої верстви був другий син Яро 
слава Мудрого, Сьвятослав Чернигівський й его семя, іио^у 
держали ся переказів народно-руського сьвітогляду, о скіль- 
ко він зберіг ся серед дружини з часів Олега Віщого. Ягс із 
„Житія сьв. Теодозія" дізнаємо ся, любив князь Сьвято- 
слав музику і сьпів і любував ся княжо - дружинним епо-х, 
сом. Потомки Сьвятослава, почавши від єго сина, Олег 
Гореславича, були усунені від київського престола і боролі 
ся о се около сто літ з иншими вітками Ярославовогороду. 
Житє в містї, віддаленім від культурного осередка Вуси 
Києва, пособляло збереліеню національн.о-руської традиції 
Колиж у другій половині ХИ. столїтя дім Сьвятослава ося- 
гнув київський престіл, народно-руська традиція виявила 
ся гарним літературним твором „Слово о Полку". Але ц, 



'БІр сей. 0Д1Ш0КПІІ у своїм родї. перестає бути одинокою 
юявою в порівпапн) г „II оу ченіемь" і „Мо лей іемь". 
їоли мати-мемо на тямцї, що кгіяжо-дружинна верства ви- 
:їорила епос, переказуваний устно. а літературною обріб- 
сою на такий лад одного епізоду було „Слово о Пол- 
:у". Навпаки, коли уявимо собі, що визаптнйсько-христі- 
інська культура була лише власностю одної части княжо - 
ірулсинної верстви, то дійдемо до погляду, що як раз 
Ц о у ч є н і є В о л о д и м и р а М.". котре виявляє внзантий- 
ький вплив у передовій части староруського суспільства, 
[окаже ся вик-лгочною появою. , 

Переходова доба в розвитку руського язика (в 2 - ім від- 
длї І. доби). Віки XIII -ХІ\'. уважають руські язпкознавцї 
Іереходовою добою в історії звуків і форм — часом, в ко- 
рім деякі давні звуки і форми зовсім щезли, коли тимча- 
ом инші на їх місце вступили. В першій половині ХП . 
толїтя війшла Галицька Русь в склад Польщі, а в другііі 
оловипї ХП'. столїтя Київська Русь в склад Литовської 
ержави. Литовці підчинили ся впливам руської просьвіти, 
иробленої за лїпших часів київської доби. На Литві па- 
ував до часів Жиґмонта Авґуста руськиіі язик, що був 
ікож язиком урядових грамот і законодатних книг (в му- 
ю Чарторийськпх у Кракові зберіг ся л и с т Ж и ґ м о н т а 
в Густа до Жиґмонта Старого, писаний тогочасною ру- 
ькою мовою книжною, а в Катедрі на Вавелю в Кракові 
аіодимо ще й нинї написи кирильські). В Литовськім Ста- 
^^тї урядово постановлено, що „писар земскій має ру- 
лтми литерами и словьі рускими всії листн и позбьі писати, 
не иншим-ь язнкомі> п словьі" ^). Однак се не є одноцї- 
ій язик з основними прикметами одного якогось говору. 
іе нарічева мішанина півдеиноруських і білоруських 
)икмет із значною, прпмішкою канцелярських одностайних 
шротів. У церковних книгах оставав і дальше старосло- 
шський язик, лише потроха затронутий місцевим говором 
ісця, а в правничих актах бачимо більше народно-руської 
)ви. ^ Давні основи київської культури задержали ся 
в нових обставинах, не доставало лише сили, ищбп 

') Той язпк йув також дипломатичним у зновинах з Татарам» 
«їолдавією. 



136 



вона відродила ся, самостійно розвинула й оживила по- 
чатий старої культури і виявила ся в літературній форііі. 

^'^1 Другий віддї/і першої доби. Застій і Занепад {ру- 
ського письлі^ньства. 

В першій половині XIII. столїтя попала Русь наслід- 
ком татарського наїзду і знищеня в страшне лихолїте, що 
довело остаточно до розділу між південною (Київською) 
і північною (Володимирсько- Суздальською) Русю і спричи- 
нило опісля історичний та етноґрафічпиїі розрив тих ча- 
стин старинної Руси (Київська — Україна - Русь і Велике 
князівство Володимирсько - Суздальське — Московщина). 
В 1240. році Татари здобули і зруйнували давну столи- 
цю Руси Київ і огнище тодішньої культури- Ки- 
ївсько - Печ ер ськи її монастир та опустошили і ви- 
люднили край. Наслідком того переносить київський ми- 
трополит свою столицю у в о л о д и :м и р на д К л я з .м о к^ 
і тим способом витворює ся новиїі осередок політичногс 
і церковного житя на півночи, а опісля тим осередком 

політичного, державного і церковного ЛхИТЯ 

і кпилгної просьвіти стає Москва, яко столиця 
Суздальських князів, що почали звати ся великими кня- 
зями Московськими (від 1328. року). Значінє Москви осо 
оливо скріпило ся, коли князь Димитрій Донський побідого 
на Куликовім полї (1380.) зломив ярмо татарське і тим 
становище в. кн. московського, досп мало замітного, а ще 
більше після упадку Царгорода, коли Москва ' на місц( 
давної Византії стала столицею православія, а великиґ 
князь московський Іван III., одружений з византпііськок 
цїсарівною Софією Палеолежанкою, став неначе наслідки 
комЧ спадкоємцем визаптиЛських цїсарів і» називав себ( 
самодерїкцем, а навіть царем. Знищивши самостійність В 
Новгорода (вдова посадни^:а Марта Борецька) і Пскова 
огнища удїльно-вічевої традиції, і скинувши відтак татар 
ське ярмо, виступає Іван ПІ. яко защптник Церкві^ всег( 
православного Сходу ; столиця єго і століщя мптрополї 
Москва вважала себе неначе т р є т и м Римо м. Тяжіпц( 
пересуває ся отже з Києва на північ, у Москву. Київ за 
непав і перестав бути осередком політичного і церковноп 



1.!/ 



жмтя та не міг вже ніколи вернути до давпого :зііачйія , 
1 і'огатстіра. Сї події здержали розвиток дерягавпого і с» 
спільного жптя, що ще не Еспіло улоікіїти ся і зміцнити. 
Торговля і взагалі господарське япітє краю було нідорва- 
не, насильства, недостача личпої і суспільної безпекчі. гро- 
мадні убиііства викликали велике пригноблене. На довгий 
час спипиз ся розвиток умової і релїґіПної просьвіти па 
^уси, залягла темнота і вкоренили ся в народі хибні віру- 
ваня. Годї було в тих часах думати про засновуване шісіл 
розиовсіодіпованє науки і гіросьвіти. Із зруйнованими мо- 
настиряіиі і містами загинуло богато памятників старору- 
ськ'ого иисьмеїіьства. Зложили ся лигає нові перекази, що 
зберегли ся в устах народу, н. ир. про Батія і Золоті Київ- 
ські ворота або Михайля Оемилїтка, тип пародної надії па 
грядучі иоколїня. вічно молодої, ідеал народної сили, що 
ніколи не слабне, а все відновлює ся. , 

Книжна просььіта після занепаду Кпїва має пристаио- 
вииіе в західпо-руських князівствах. Галичі і Воло ди- 
ми рі Волинські м. 

Одначе Київ не втратив зовсім свого просьвітпого ха- 
рактеру і в тяжкій хвнлї татарського погрому. В самім Ки- 
єві не переривала ся" традиція і давні памятники — як Лї- 
топись і Печерськпй Патерик — зберегли своє значіне 
повагу. Р.з^ька народність довго зберегала своє верхо- 
владне значінк в стариннім осередку, в Києві. В тих тяж- 
ких обставинах, коли татарське лихолітє потрясло всіх до 
глубіши душі, а нарід попав у розпук\\ приняло ся духо- 
вепьство за его подвигнене і просьвіту. 

1. богословське духо^вне письдіеньство. 

Проникнуті вірою в Бонлій промисл, підносять еПИ' 
сі.мпи і сьвященики свііі одушевлений голос і старають оі 
ослабити ваїккі наслідки татарського лпхолїтя. Помія; пер- 
іипми визначив ся київський митрополит Кирил. Замітивши 
богато неправпльностий у богослужепях і в яеитю духо- 
веньства та народу, спроваджує він з Болгарії болгарсько- 
словянську рукопись Кормчої книги або Номоканону, котра 
здобула собі на Русп велике значінє яко книга законів 
і правил не лише в церковних і духовних справах, але 



"ш- 



л у справах приватного і родинного лаїтя, в яких духо- 
ве ііьство видавало суд. Кормча виступає також против 
истанків поганьства, збережених у народних віруванях і зви- 
чаях, котрі підлягали духовному судови. Сю книгу пере- 
писувано дулхе часто (найдавпїйшнй список походить 
з г:інця ХПІ. столїтя). Митрополит Кирил перевів такол; 
реі{)орму иівдупавшого духовеньства п установив так звані 
„Правила Кирила", після котрих духовпі мали сповняти свої 
обовязкп. 

Другим таким мужем, пхо в тих трудних обставинах 
був опорою народу і готов був душу свою за него положи- 
ґи, був Серапіон, ігумен Київсько - Печерського монастиря. 
..вельми учеипіі і сильниїі у сьв: Письмі", „учителет} З'ЬЛО 
Ь'ь бо:кествеиномт. писаній", як о нїм висловлює ся Лїто- 
ппеь. Митрополит Кирил поставив єго Володпмирсько- 
( уздальськпм єпископом (1274. р., а в 1275. році він умер). 
■> подібною рішучостю, як Кирил, звертав ся і Серапіон 
своїх п о у ч є н я X до народу (а написав їх пять). 
і^казуючи на народну недолю ізза нападів татарських і на 
'нехристіянське житє, яко причину того лихолїтя. голоду, 
мору і війни. „За гріхи наиіі — говорив він — Бог навів 
на нас нарід немилостивий, лютий, що не щадив молодої 
краси, анї иемочи старцїв, апї молодости дїтий". Тілько 
щира покута і поправа мо;ке спасти нарід від більшого 
гніву і кари ІЗоікої. ' Друге „Слово" пронукнуте глибоким 
смутком задля беззаконних дїл своїх духовних дїтий. Тому 
взивав до каяня, а милість Бо;ка зійде на них, полаївемо 
радости ]^ нашій землїЧ наслідимо царство Боже. Така 
сама основна ідея в третім поученю. Четверте і пяте зв"еі)- 
нене проти розповсюдиенихтодї забобоніа, викликаних по- 
сухою і голодом. 

вго поученя мають прикмети ясивої народної мови 
і визначають ся особливою простотою, щиростю і глибокою 
люб^вю вірних. Вводять вони нас у житє і настрій на- 
роду після татарснхого погро^^іу і мають історичне значі- 
не. Згадує він про ІІеруна, Хорса, про прішошенє їм"^ 
л;ертв. про коровай, про бога огню Сварожича, про став- ■ 
л«^нв і.утї Родови і Роя^аницям, про бісовсілсі ігри і піснї. ■■ 
..плясаніе п гуд'Іщіє" (музику). ' • 

На останку подібне значіне має також „Слово н^коего 

і 



— І.І5» — 

Христолюбца'"', котриїї иііступае проти поганьства і пплробії- 
цлмії. ііодаваїїимп в своїм „Слові", доповняє ті скупі відо- 
мості! літописні, які маємо про віруваня і звичаї. пі'> 
іберегли ся мій: народом у два віки по заведеиіо хр;:- 
стілпьства. 

Поучена Кирила і Серапіона не відріишяють ся папря- 
уіом і змістом від того, чого бажали Теодозій ПечерськиП. 
ларіон і Кирил Турівськчій, а хоч не визначають ся та- 
чою викінченою літературною формою, як поученя двох 
»стаинпх. зате вони більше рішучі і приступнїїіші для шир- 
ппх верств народз'. 

Окрім сих двох сьвятителїв Церкви, п^о дбали про по- 

івигнепє народу й єго просьвітп в тяжких часах татар- 

'ького лпхолїтя, визначив ся иі,е в другііі половипї ХІ\'. 

толїтя митрополит Кипріян, родом Сербин, котрого лїтоііисп 

іазивають „вельми книяшим і учительним''. Поставлениіі 

іитрополитом Руси, проживав він довгий час у Києві, хоч 

толицею митрополитів була вже тоді Москва. З південної 

ловяньщини. іменно із Сербії, він привіз з собою богато 

іерковних книг, дбав також про розбуд;кепє письмепьства 

сам був трудящим книжнт:ом. У своїх церковних ппга- 

ях згадує в перший раз про т. зв. апокрифічні повісти 

твори. 

2. і^покрифи. 

Однак усї ті змаганя не М(»гли довести просьвіту 
письменьство на Руси до того давпого процьвіту. який проя- 
иг. ся до татарського лихолїтя. В тих трудних хвилях не 
вив ся на Руси анї оден письменник, що вспів би своїми 
ворами розбудити нове літературне жіітє. Тодїшні грамо- 
ії займали ся лише перелисуванєм давпих книг, сиисз'ва- 
ем так званих слів і поучень. призначених більше для 
итаня. нїж для впголошуваня з проповідниці, посланій, 
10 містили в собі церковні правила для духовних та ріж- 
ііх иншпх повістий (сказаній) або зладженєм збірників 
ісля перероблених з византийських в горі згаданих, яі; 
. пр. Пчела, Златая Цїп і ин. 

Однак письменні люди не могли вдоволити ся лише 
уховно-поучними. а до того в значнііі части полемічними 



- 140 

творами. Вони бажали таких творів, лю вдоволили би та- 
і:ож природним потребам і змаганям розуму, чувства і (|)ан- 
тазії.. А иш релїґійне виховане суспільства звернуло і цї- 
і:авість розуму на релїґіііиі ідеї, отже фантазія убрала сї 
релїґійні ідеї у відповідні образп. Окрім того фантазія про- 
являла ся і дїлала самостійно, творила образи для себе, 
що були зеркалом прояв яаїтя. Сим потребам вдоволяли 
так звані апокрифи і повісти чисто сьвітського ха[)а- 
ктеру. Всі ті твори є перекладені, але що були вони роз- 
ііовсюднені між народом у значнім числї списіпв, і парід 
читав їх радо, то вони дають нам спроможність судити 
про умовйіі настрііі народу. Окрім того в апоісрпфах і по- 
вістях попадають ся чертп характеру руського народу і са- 
мостійної творчості!, ти.мто сї твори мають своє місце в иись- 
меиьстві. 

у п а д ( ) к п о л ї т п ч и о ї с а м о с т і їі н о с т и п і в д є н- 
по-сл о вя нськпх держав (з кінцем Х1Л'. столїтя) пе- 
рервав і там літературну дїяльпість і з того 
часу перестали на Русь приходити твори пі в 
д є н н о - с л о в я п с ь к' о г о п п с ь м є н ь с т в а, бодай не в та 
кім числї. як давнїйше. Читали там і списували /іише то, 
пю остало з давнїйпіої доби 

Але перегодом проявила свій вплив на Русь дру- 
га п і в д є н п о - с л о в я п с ь к а с т р у я к у л ь т у р н а. КолИ; 
державне япітв па Руси після татарського погрому трохи 
очуняло, почали з Руси серед великих нераз небезпек люди 
відбувати подорожи на полуднє, головно до Царгорода і па 
Атон. Там БОНИ мали нагоду ознакомитп ся з добутками, 
які осягнуло південно- слопянськеписьмеиьство з XIII- Х\'І 
столїтя, коли татарський погром перервав культурні і лїтв' 
ратурні взаємини споріднених народів. Руські книжники 
переймають у південних Словян їх нові прикраси рукопи- 
сий, правопись, саме письмо (полуустав) і нові їх пере 
клади. Після овлади Сербії й Болгарії Турками півдеипо- 
словяиські впходцї щораз частїйше переселяють ся на Русь 
де вже ослабло було татарське ярмо (н. пр. митрополит 
Кппріян) 

Руське письменьство, иі,о після татарського лихі>лїтя 
визпачар, ся уиадко.м і застоєм, не могло також впнагори 
дптп сеї педостачі. спричиненої перервою звязи з півдсн 



— 1^:1 — 

її; МИ словянськими дерл^авамії. Тпмто і ся література апо- 
крифічна і повістева виявляє мало замітпого, а навіть не- 
Гкпато остало рукоиисий пписьр.яченпх сій галузи пись- 
і.ства. 

3. уіїтописи- 

Галицько-Волинська Лїтопись — се третя частина, додана 
Начальної і Київської Літописи, є наПцїнчїйшим памя- 
і; .і]:ом історичного письменьства в давній ІЧси. а також 
головним жерелом пізианя руської минувшини і впучеші 
староруської мови. Крім того має вона більше одноцїлий 
характер і є одним з найважнїйших жерел до історії Ли- 
ТБії, Польщі й Угорщини. 

Оповідає вона про події від 1205—1290. р. (від смерти 
князя Романа) з історії Галицько-Володимирського князів- 
ства. Вона починає ся словами : „Начало кияженія вел. 
князя Романа, самодеряща бнвша всей Русской Землп. 
князя Галпцкопі", однак крім короткої для него похвали, 
в котрій порівнуе єго з Володимиром Мономахом, нема ні- 
чого про сего князя, з сего можна догадувати ся, що ся 
Літоппсь є лише другою частиною затраченої зовсім Гал.- 
1)(Ш. літописи, а в рукописї. котрою користував ся перепи- 
сець, був пропуск, бо з 1202. р. починає ся оповідане про 
події в Галнцько-Волинській землі по смерти Романа. 

Перша частина єї, Галицька УІЇтопись, написана в Га- 
личі, оповідає про „великиіі мятеж" (бунт) по смерти Га- 
лицько Володимирського князя, І^омана Мстиславича ; вона 
написана у формі одноцілого оповіданя, без років, якоюсь 
близкою князеви Данилови особою (імовірно Галичанином) 
не скорше як в 40-их роках ХНІ. столїтя. Написана в Гал.- 
Волинськім князівстві, котре жило независимим від Київ- 
ської Руси з другої половини Хї. столїтя япітєм, ся лїто- 
пись подає головно образ княжо-дружинного жнтя. Автор, 
чоловік сьвітськиіі з княжодружпнної верстви, котрої ро- 
доначальником був князь Роман, прославляє сего князя, 
а складом нагадує „Слово о Полку Ігоревім" і болгарськиіі 
епос, а се стає доказом народного сьвітогляду у висшпх 
верствах суспільних Галицько-Волпнської Руси. Крім того 
подає богато вістиіі про Західну Европу, з котрою Га- 
іицько - Волинська Русь сусідув^а. В дечім змінена при 



142 - 

пізнїПших перерібках, ся частина .зберегла менше більше 
свою початкову форму. 

Друга частина. Волинська Лїтопись. починає ся 70 - ми 
роками ХШ. столїтя, писана якимсь волинським літопи- 
сцем, близким дворови князя Володимира Васильковича 
і кінчить ся 1289. роком. За прикладом галицького літопи- 
сця писав тако/К волинський сю лїтопись без років. Хро- 
польоґію (р')кп) вставив пізнїйший редактор літописи, в:ке 
по злу ці Начальної і Київської Літописи з Галицько- Волин- 
ською, досить довільно і хибно. 

Галицько-Волинська лїтопись визначає ся мистецьким 
складом, як „Слово о Полку Ігоревім", злукою умілих, кніг 
жних і народно - поетичних зворотів в одну цілість гармі.) 
пїйну. Про князя Романа говорить : „Кинув бо ся був на 
поганих як лев. сердитий був як рись і нищив як кроко 
диль, а переходив усю землю їх (поганських народів) як 
орел, хоробриіі був як тур". І>олодимир Мономах „пив :;о 
.тотпм шеломом Дон". 

Взагалі в Гал.- Вол. літописи бачимо сильний відгомін 
народних пословиць і переказів, чисто народ- 
них зворотів, а деякі місця взяті прямо з пісень. 

Порівнане лїтописий від XI. до XIII. столїтя що до 
змісту виявляє, що духовне жнвло перегодом слабне, а скрі 
пляють ся сьвітські, мистецькі і народно-поетичні жпвла 
Се стає доказом п ереро длієня, котре проявляє ся в усїм 
тодішнім староруськім письменьстві. Спершу були письмен- 
никами лише духовні, в XII. ст. появляють ся уже князі 
і дружинники. 

Автори Гал. -Вол. літописи були мабуть сьвітські люди, 
прихильні династії Романовичів. Крім власних помічень, 
к'ористували ся вони оповіданями самовидців історичних 
иодїіі й урядовими актами. До таких повістий самовидців 
належить п. ир. оповідане про напад Батія на Русь, 
Б и т в а під с т і и а ми Ярослава (мабуть переповіджений 
епос), про останні хвилі Володимира Васильковича, 
котрого характер зобрая^ено вельми живо. Автор Галиць* 
кої Лїтоиисн був вельми начитаний, осьвічений, знав греиь^ 
ких хроноґрафів (лїтоиисцїв), згадує і про Гомера, послугув 
ся взірцями народної поезії, нословицями і поговірками» 
Літописець оповідає вельїци драматично, н. пр. про побутії 



і 



ки. Данила в татарськії! Ордї. дише горячою ліобовю рідпої 
землі", дорожить славою вітчпни і відчуває болючо всяку 
пеидачу. 

Гал.-Вол. Літописі, не дійшла до пас у первошіси, але 
в пізнїПшім списку Іиатіївськім\), в іютрім північні переписні 
в дечім погліінювалп еі мову що до звук'ової сторони, по 
годі вже ріжнпці мі?к язпком північних а полудневих зе- 
мель Руси булп значні; зате має вона велику ціну що до 
висловів і староруської складні. Язик літописи носить сліди 
шхідно-европеїіського впливу, бо стрічаємо в нїіі слова пе- 
зеняті з латинського язика: „пискупья", ^,пробоип.", 
,риксі>, рекомнй король". 



') Лише в сім сниску має Гал.-Вол. лїтопись хронольоґію. Гал.- 
)л. лїтопись в нншиї списках (Хлїбниківськім і Поґодинськім). монод- 
що до віку, але старших що до редакії. не має хронольоґії. 



друга доба (середня) 
староруського пись^іеньства (1453 1?98). 

І- 

1. Політичні і релігійні ПОДІЇ. 

•З кіпцем Х1\'. і з початком Х\\ столїтя важні істо 
ричні події спрпчпнилп па Русп новий зворот і полїтп 
чного й умового :китя народу. Галицька Русь вже за Ка 
4зпмира Веліпсого (1340.), а Велике Лптовсько-руське княуїб 
ство за Ягайла (1386.) входить у державну звязь з Польщек 
З того часу починав ся дерл^авипіі вплив Польщі на ру 
•ські землі, хоч у ппсьмепьстві він майл\е не проявив 0,9:. 
бо і в самій Польщі вплив ппсьменьства був ще довол 
слабий. Галицька Русь ще довгий час після злуки з Поль 
шею була окремим руським' воєводством і тут спіїсуван;! 
урядові грамоти в ХІ\'. і в першій половині" X^^ столїт.|} 
переважно руським язиком, а доперва наслідком постанові. 
ес»йму в бдльнї (1432, р.) майже вні:ліочно латинськи: 
язиком. Г о р о д є л ь с ь к а у н і я ( 1413.) скріпляє суспільно 
полїтичпиіі вплив Польщі в руських землях (надїляюч'і 
політичними правами лише папів-католиків), хоч лптовськсі' 
руські землі мало що не до по.'іовинп XVI. столітя мал 
окремих лснязів. До боротьби за самоуправу литовсько-р\ 
ських земель виступив безуспішно Свитригаіі.д о, а ні: 
так за права Руси вступають ся князі Олєлькові; і 
кіітрим Казимир Ягаїілович надав відновлене кчіївське кшрІї: 
зівство. Семен О л є л ь к о в и ч двигнув доведений Тат?"" 
рами до руїпп Київ і відновив Печерську Лавру. Але їй 
бавом по смерти Семена Олельковича Казпмнр Яга Пі 
вич почув ся так могучпм володарем, що рішив ся р' 

бити копець еСТВОВаНЮ окремого київського ІСНЯЗІВСії: 

поставивши в Києві свого воєводу, Мартина Ґаштонд. 



Однак в дїйсностії не покоріїстував ся він злукою Польии 
з велмкпм князівством Литовсько - руським, щоби довести 
до визволеня південної Руси зпід татарської кормиги і спов- 
нити се посланництво. Союз, здавалося, корисний для Поль- 
ті, заключепий з Іваном ПІ., віддав (1471.) Московщинї В. 
Н«"івгород (сторониицтво Гіорецьких. котре звернуло ся 
о опіку до Казимпра, не дістало від пего помочи), а скрі- 
плена тим способом Московпиша мішає ся що раз більше 
в справи литовсько-руських земель. Щоби відвернути сю 
перевагу Московишни, олх^енив ся син Казимпра, Оле- 
ксандер, з вленою, донькою Івана III. Иасилевича, але се 
не відвернуло грози Московщини, котра в суперництві 
з Польщею змагає до володарства над Русшо. 

Остаїїним змаганем русіїких живел проти нового ладу 
в Литовсько - руськім князівстві було повстане під прово- 
дом київського воєводи, князя М п X а й л а Г л и н с ь к о г о. 
коли єму король 'Жиґмонт відобрав київське воєводство 
'1507. р.). Однак повстане згноблено. а Гл[інськніі схоронив 
ся до Москви, де его втручено до вязницї і замучено. 

2. Неї по/її церковного і І^елїгійного ?китя 

проявляє ся на Руси в суперечности до Московщини певне 
змагане до Заходу. Х.оч Русь приняла хрпстіянську віру 
з Царгорода. а Церква на Руси одерл^ала відтам початий 
гетрою, то се сягає тих часів, коли була иі;е єдність з Римом. 
Але П тоді навіть, коли вя^е настав роздї.-і Церков, київські ве- 
тнкі князї не хотіли мати нічого спільного з вігзантийськими 
ічоромолами. оставали в добрих взаєминах з Заходом Бв- 
ропи й Апостольською Сто.дицеіо, а змаганя до унії Руської 
Церкви з Римом не устають, як се вказують взаємини Да- 
ішла Галицького з Іннокентієм П'. Наслідком перенесеня 
митрополичої столиці із знищеного Татарами Києва до Во- 
ііоди.мира Суздальського, а відтам до Москви, владики 
удільних руських князівств гляділи зблияхеня до Римської 
Церкви. Тим змаганям пособляла злука деяких руських 
лнязївств з Литвою, а Галича і части Волині з Польщею. 
Цо визволу руських владик зпід зверхності! московського 
нитрополіїта причинило ся основане рз'ськоі митрополії 
з Галичі за Казимпра Великого, котрій підлягали єпископ- 
ства в Перемишлі, Володимирі Волинськім і в Холмі. Але 

ОЛ. БАРВІЙСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП. 10 



1 



г 



Ша 



також підвладні Литві руські владики намагали ся впзво- 
литп зпід зверхности московського митрополита, котрий Щ 
звав себе київським і гнобив їх великими данинами. 

Заходами великого князя Витовта засновано руську 
митрополїю в Києві (па котру по его волї південпо- 
руські єпископи -впорали митрополитом Григорія Цамвла- 
ка ^) 1414. р.). Тим способом руська Церква відділила ся 
від московської митрополії й орґанїзувала ся на самостій- 
них основах, а руські землї визволили ся зпід церковного 
впливу Московщини. 

Київ став тим способом знов осередком рв' 
лїґійного і культурного житя на Руси і наслід- 
ком того виробив ся там перегодом инший характер умо 
вого житя і просьвіти. Руська Церква мала самоуправу, і 
київського митрополита вибирав вільними голосами цер- 
ковний собор егаїскопату, коли тимчасом витворений в то- 
гочасній Московщинї крайно викліочнігіИґЙцГошГльний і цер- ; 
ковний тип із самовладними'''^аганями не відповідав по^І 
глядам українського на^ду. ' 

Вже на соборі вЛСонстанцї (1415. р.) являє ся згада- 
ний в горі учений, шївський митрополит Цамвлак, з лєг;і- 
том царгородського патріярха Ізидором, також прихильни-^ 
ком унїї з Римом. Колиж опорожнила ся київська митро 
полія, вибрано порученого папою Ізидора митрополитоа^Р 
котрий явив ся на еоборі у Ферарі і Фльоренції (1439. р 
де проголошено зединене (унію) східної Церкви з Римо 
Іменований відтак /київський митрополит Ізидор кардин 
лом (перший кардинал Руської Церкви) подав в архиерсй 
ськім посланю фльорентийську унїю до відома еип»^ 
скопатови на Руси, але коли явив ся в Москві для прогоні 
лошеня унїї, велів єго великий князь московський увязнит^ 
і засудив на смерть на кострі. Видобувши ся з полону, утїй 
кардинал Ізидор до\Києва, а відтам до Риму, де й неба- 
вом помер. \ 

Зближеню РуськопЦеркви до Риму пособляли істориі 
чні події на Балканськім півострові. 



» 



') Кн. Витовт посилав митрополпта Цамвлака на церковний собор 
до Констанци, де він був провідником 19-ти грецьких єпископів, К'^трІ 
однак не хотіли злучити ся з Римською Церквою. 



І 



Вже овлада Царгорода хрестоносцями і засноване там 
ними ГІ а т п н с І. к є ц ї с а р с т в о (1204— 1261.) захитало по- 
вагу ВизаитіїПського цїсарства, витворило глибоку пропасть 
між Сходом і Заходом та промостило Туркам дорогу до 
>влади Валкіпу. (Сербія по бою па Косовім полї 1389. 
р., Болгарія М 1393. р. стали турецькіімп провінціями, а Цар- 
город попав 1453, р. у руки Турків). 

Фльорентийська унія (1439. р.^ скріпила також 
церковну ;шязь руських земель з католицькою Польщею 
західною Европою, аЛзуські митрополити входять у зпо- 
зини з Заходом (Цамізлак був на соборі у Констанці" 
1414 — 1418. р., а Ізи,у)р/на соборі 1438. р. у Феррарі і Фльо- 
)енціі). Коли наслїдк(Ш тих подій виступають на Русп що 
[їаз більщі сліди заулно-европейського впливу, культурна 
{ВІЦь Русп з півдвшю-'словяпськими землями і з Царгоро- 
'їом церерпвае с^ /аслїдком згаданих у горі подій па 
Залкаш 

Якн^ебудь ф^/ о р е/і т и іі с ь к а у н і я не була тривка-), 
ісеж такт скріпіі^а церковну звязь руських земель з Поль- 
ідею і захі\пою/та«4^ок). 

і Москошщупа поЕюристувала ся фльорентийською унїею 

і упадком Царгорода (1453. р.), щоби московську лпітропо- 

іїю визволити зпід зависимости царгородського патріяр- 

ату. Московський митрополит приняв отже титул патріярха, 

московський патріярх став зверхником всего еписісопату 



') Представником вплпву Сербії на старпнне руське ппсьменьство 
миїрополпт Кппріян (І 14:06.), родом Сербпн (проф. Ом. Огоновськіїй 
азивае єго Болгарином) : лїтоппсп величають єго „вельми кнпж- 
ммг и учител ьньїм-ь", чого доказом его Житія Сьвятпх (до 1380. 
ув митрополит Кииріян у Києві, опісля переселив ся в Москву). Пред- 
тавником виливу Болгарії є Григорій Цамвлак (Самвлак), котрого 
Ізвав з Болгарії на Русь митрополит Кииріян. Він визначав ся глибо- 
ою ученостю. а на домагане в. кн. лит. Витовта руські єпископи ви- 
ьвятили его на київського митрополита (1414. р.). З творів его замітні 
проповідп, в котрих він виявив свій красномовний талант. Обидва 
они були представниками відродженої в XIV. ст. церковно-словянської 
нижности, котрої твори ширили ся на Руси. 

') На Русп всеж таки були люди прихильні уні"ї, як н. пр. митро- 
ояит Мисаїл, котрий написав „Соборное посланіе русского духовень- 
гва и міщань кь римскому папЬ Сиксту IV. з Вильни 1476." (видане 
Петрушевичем 1870. у Львові). 



ГЇГ>- — 



в Московщині" і змагав також до підчішеня собі кііївської 
митрополії. Однак самовладні змаганя Московщини відвер; 
пули від себе і духовеньство і міщаньство Руси, а право 
славні руські єпископи на соборі 1590. р. призна- 
ли торжественні» царгородського патріярх? 
головою православної Руси. Царгородські иатріярхг 
опікували ся з того часу справами південно- руської Дер- 
і:ви. церковними братствами і щколами. 

.3. Яюб/іинська унїя (1569. р.) 

Вона звязала наконечно Литву й руські землї тїсно з Поль- 
щею, а всї руські землї, крім Берестейщини й Пинщипи. щі 
осталп при Литві, і крім Чернигівщини, що піддалася Москов 
щинї, дістались Польщі. Лит. руське князівство перестало отл:( 
бути окремою державою, а ся злука Литви з Польщею від- 
крила весь простір на Руси впливам польської і західно- 
європейської культури. Оснований у Люблинї трибунал які 
висша судова настоя, запоручав Руси самоуправу, бо Ли- 
товський Статут постановив, що „писарь земскій маєть пс 
руску литерами и словн вси листн и позвн писати, а не 
иншнм'ь язідком'ь и словн". Однак громадський самосул 
знесено, обмежено права хліборобів до зем.тї і тим спосо- 
бом розділено населене на ш^зяхту і посполитих людий 
ПІляхта взяла дерясавну управу в свої руки і відсунула 
від неї також міщан. Через те і в міськім житю настаї- 
цілковитий переворот. Королі надавали містам маґ 
дебурське право, котрим вони правили ся самосгійН( 
і творили неначе відокремлену в собі державу. Сим пра 
вом одначе користували ся тілько католики - міщани, щ' 
сиділи серед городських мурів, а що руське міщаньстві і 
було поселене поза укріпленями, то переважно не хіспу- ' 
вало ся маґдебурським правом. Тілько в Церкві зберегли о; 
покищо останки колишнього вічевого, громадського устрою І 
Руські князі і бояри входять у взаємини з иольсьісок 
шляхтою і з західно-європейської^ культурою. Але хоч ІЧсі і 
втратила свою народно - політичну самостійність і поек 
иенно підлягала суспільному і політичному впливовії П(і,и>- 
щі, вона готовилася серед того виливу до кз^тьтл'рного по- 
ступу і розбудженя своєрідного умовбго житя і ИНСЬІІ 
меньства. Особливо коли царгородські иатріярхи що ра? 



- 149 - 

5ІЛІ.ШЄ вмішували ся у внутрішні справи Руськгп Церкви 
га поставилн руських владик під догляд церковних гЗратств, 
руські владик'и довели до упїї -і Римом, званої і)ере- 
втейською. 

1) є р є с т є (і с ь к а у н ї я (1 596. ), до котрої головний по- 
чин дав Іиатій Потій, єпископ володимирський, опісля ки- 
ївський мптрополпт, викликала, правда, роздвоєне в широких 
верствах руського суспільства, бо вносила громадський, ви- 
борний устрій Церк'ви па Руси і спричинила релїґійпі спори; 
)дпак се споводувало значний рух літературний і просьві- 
ҐЯІИІ, а з тим і змаганя до витвореня власної науки. Серед 
руського суспільства найшли ся люди, що стали горячими 
)боронцямп народ пости і ся боротьба доставляє голов- 
іого змісту руському письменьству протягом XVI— ХЛ'ІТ. 
т. До тої боротьби виступає галицьке, а передовсім львів- 
ьке міщаньство в обороні „благочестивої" віри, а се стає 
іокликом до розбудженя широких верств народних, головно 
їеляньства. 

4. Початки козаччини, визвольні здіаганя україн- 
ського народу. 

Після зруйнованя Византийської держави повстав на 
С р и м і X и ж а ц ь к и (і ханат Гиреїв, а з того часу вельми 
мінили ся відносини на окраїнах Литовсько - руської дер- 
жави. За Витовта еі межі сягали до берегів Чорноморя. 
)ін укріпив Канів, оснував Черкаси і Кременчуг. построїв 
вердиню на місці давнійшого Очакова, пристань на місці 
ліиїшньої Одеси і замок при устю Дністра (проти Акер- 
[ану). Але за Казимира Ягайловича, занятого більше спо- 
ами з Польщею, як обороною границь. Литовсько - руська 
ержава втратила ті південні окраїни. Менґлї Гирей зші- 
шв пограничні твердині, а між заселеною Кпівщипою і та- 
арськими кочовищами утворив ся широкий простір пустої 
емлї, так звані Дикі иол_я, де ве.іа ся безнастанна бо- 
отьба міях українськими поселенцями з одного, а татар- 
ькими хия:аками з другого боку. Проти татарських наїзд- 
иків, що безнастанно нищили Ук'раїну, витворює ся в дру- 
ій половині Х\'. і протягом XVI. столітя козаччина, 
отра виступає також проти заведеного наслідком люблпн- 



— 150 - 

ської унїї економічного і суспільного ладу на Україні'. 
(Замість громадського самосуду заведено шляхотськнй, хлі- 
боробів нак'ріпощено, отлчЄ нарід кіідае ся туди, де уряд 
і іпляхта не мали над ним- власти, в незасеЛені стени і там 
пристає до вільного Запорожа). 

Крім економічних і суспільних відносин берестейська 
уиїя зробила великий вилив на нарід наслідком знесепя 
в Церкві виборного ладу. Козаччина почала боротьбу з Поль-; 
щею і увертала ся за помогото до широких народних верств 
з одного боку, а з другого під релїі'ійним прапором лучила 
ся ,в справах „руської віри" з представниками впсіпих 
українських верств, з їх останками — з міщаньством, ду- 
ховеньством. а навіть із шляхтою, Релїґіііним прапором за- 
ступає ся прапор національний, під ^^клпком справ релїі'іі^ 
веде ся боротьба задля національних^ політичних, суспіль! 
них і економічних питань. З тою релїґійною поволокою до] 
ходить до розгару польсько-козацьких війн. Довголїті 
війни польсько - козацькі, що заповнили другу половищ 
Х\"ІІ. столїтя і страшно зруйнували правобереяїну Україні 
(в народних устах витворила ся назва сеї доби — Руїна)| 
довели до розриву України на право- і лївобе| 
режну (в Андру сівськім мирі 1667. р.) і спричинили 
також значні суспільні і національні" зміни. Але хоч т 
слїдком польсько - козацьких війн занепали на Україні зг 
сновані там попереду огнпща умового і літературного жит^ 
та спинили его розвиток, то серед воєнного козац] 
кого суспільства проявляє ся поетична творчість, к( 
тра видає козацький епос — думу.^ 

5. Початки гуліанїздіу. 

Змаганя до зєдпиеня Східної Церкви з Західною, ун 
док Царгорода. в слід за тим переселенє учених Грекі 
(між пншими ученого К и р и л а Л у к а р и с а) до західної ЕвІ 
ропи, мали для культурного розвитку і поступу благодат: 
наслідки. Середньовічні погляди і форми пережили 
л супротпвности до закостенілої схолястпчної ученості 
проявили ся змаганя до свобідного образовапя і свобідня 
дослідів на полї науки до впзволеня людського духа з з( 
костенілої шкільної систем п. Провідником в тих змаганя 

! 



— 1Г)1 — 

мала стати клясична старіїнність, письменні і мистецькі 
гвори старішних Греків і Римлян. З відроджеием наук 
і умілостий клясичної старпнности укладають ся наукові 
цослїди і мислень на нових основах висшого наукового 
і мистецького образованя. Взірцем тих умових змагань слу- 
Ч\ать літературні П мистецькі твори клясичного сьвіта. 
В иолоитінї X^■. столїтя дістали ся на Русь ті нові струї 
іаукові і житеві з Заходу, а сї струї названо гуманї- 
ьмом. Гуманізм проявив ся головно пильним виучуванем 
Л'аринних клясичних язиків (латинського і грецького) і лї- 
|:ератур. Знане старинних клясичних літератур розбуджувало 
їправдешню вселюдську п рос ь віту (звану в латин- 
'.ькій мові іїитаиііаз, відси і назва гуманізму) і справ- 
іешнїй смак письменськпй у христіянських народів. Сей 
іовий культурниіі напрям вийшов з Італії, де грецькі уче- 
іі після овлади Царгорода Турками найшли приют і роз- 
'удили замилуванє до клясичних літератур і наук (пле- 
;аних уже італійськими поетами Дантом і особливо Пе- 
раркою). 

Правда, і в середних віках читано у висших школах 
;ещо із староклясичних творів, як се опісля робили гума- 
їсти, але в середніїх віках плекано більше латинський 
зик. Та середньовічна наука звала ся схоля етикою (від 
атинського вислову 8сІіо1а — школа). Головною зада- 
ею схоля стики було узасаднювати й утвер- 
жувати правди науки Церкви з підмогою ро- 
умованя, а мислігги, розумувати (діялектика) і доказува- 
11 правду учено на основі писань грецького фільософа 
ристотеля (котрого виїмки знано з лихих перекладів ла- 
инськпх). Але схолястика, котра була спершу хосенною 
мовою ґімнастикою, перегодом тратила що раз більше нау- 
ові прикмети і губила ся в пустих формулах і сухім, ви- 
окопарнім розумованю. 

Тимто з відродженбм клясичних літератур і наук по- 
ав ся спершу в Італії, а відтак і в західній Европі новий 
орот в умовім жптю, званий гуманізмом, а головною 
го прикметою було змаганє до свобідних само- 
тій них дослідів і свободи думки. Сей напрям 
іернув і красну літературу, науку і мистецтво на но- 
ти шлях. 



152 — 

Сей новий напрям дістав ся також до унїверситетів 
у Празі (заснованого 1348. р.) і в Кракові (1440. р.), в котрих 
віісшу просьвіту побирало тако;к богаїо Русинів. Королева 
Ядвига ') оснувала своїм накладом в пражськім унїверси- 
тетї окремий інтернат (бурсу) для студентів Литовців і ІЧ'- 
спнів, а такий сам інтернат відкрито опісля при Краків- 
ській Академії). Побиралп там науки між интпими Алам 
(опісля іпатій) Потій і Касіян Саковпч. Через Польщу вій- 
шов гуманізм і на Русь, відкп богато- заможнійших і та- 
лановитих Русинів їздило в Італію, щоби набрати ся висиїої 
осьвіти у тамошнпх учителів -гуманістів. Першим 'Ру- 
сином, що поїхав учити ся в Італію, був Франц Скорина 
з Полоцка. Спершу учив ся в університеті в Кракові 
й осягнув там степень бакаларя, а відтак на університеті 
в Падуї осягнув він степень доктора лікарських наук і ф 
льософії. 

Імовірно православної віри, своє хрестне імя „Гео 
гій" скрив він під католицьким іменем ,,Ф р а н ц і с к а", июб: 
міг учити ся в Академії, до котрої православні не мал 
приступу 

Визначний вплив у напрямі гуманізму на Руси маї 
Максим Грек (родом з Альбанії ок. 1480. р., -}■ ок. 1556. р.) 
котрий здобув собі широке образоване в часі ироцвиту добі 
відродженя і гуманізму у Фльоренції і Венеції, а клясц- 
чних письменників називав першими своїми учителямїС 
Там мав він нагоду ознаїсомити ся з клясичними язиками 
і літературами і близко придивити ся духови нової італїй 
ської просьвіти. Ширина умового сьвітогляду лучила сі 
в него з силою і глибиною реліі'ійного чувства. Він слухаї 
знаменитого ученого Грека К о н ст а н т и н а Л а с к а р и с а ті 
ознакомив ся із славним проповідником і настоятелем Домі 
нїкаиів у <І>льоренціі, Савоиаролею, котрий був вм^ 
близшиії духом яко строгий проповідник аскетизму, ял 
італїііські гуманісти, а відтак у монастирі на Атонї вчиту 
вав ся пильно в тамошнпх рукописах. Од\чиевлене."викл]^ 

' ' І 

') Як ;^5асьвідчає київський архпмаиАрпт За.\ар Коппстенеькю 

в ирпсі.пятї кн. Чотвертинському свого впданя бесід гьв. 1. Зо.ютоустогІ 
(1623.). „королева Ядвпга чигала Біблїіо словенську, а для впрозуі 
вї .мала виклади Отців сьвятих словенським ігшко.м, котрі з Ві*».!! 
читала" 






— 10.1 — 

кане в Італїї кляспчтіми ппуі.ііміі (до чого немало причи- 
нила ся основана Медпцеями у Фльорепііії Академія), пі- 
рвало христіянських учених до того степеня, пі,о мріли 
про воскресене і:рецьк(ії мітольоі'ії, (іГіожалн Плятопа і ви- 
кликали рівнодушпість до христіянських засад та довели 
пім до занепаду моральиости і попадали в поганьство. Як 
Савопароля виступав протії такого впбуялого односторон- 
|ного одушевленя кляспчним сьвітом і був противніїком 
зсьвічспих, але мало релїґійпих італійських гуманістів, так 
Максим Грек на Гуси остерегав вірних хрпстіян перед 
лодібниміг змагапями і написав „Облич птельное сло- 
во на влинску прелесть", в котрім старинній мітольо- 
ґії протиставить ідеали і засади Христової науки. Хоч чу- 
жий походжеибм, він не тілько своїми творами (видав 
Голковую Псалтир, справляв богослужебні книги), але 
і виливом своїх моральних поук на погляди тогочасних ліо- 
дий належить до Руси, дарма пю поріканем многих москов- 
ських обпчаїв і поглядів наразив собі московських черцїв 

ухвалою синоду за те, що нібито псував текст сьр.яіце- 
апх книг, зачинено его в монастирі, де й помер. 1>ін пер- 
ший на Руси явив ся з богатим засобом знаня ие тілько 
в богословських, але й у сьвітських науках, а своїми трудами 

змаганями приготовив видане Острожської біблії і діяль- 
ність Греко-словенської Острожської Академії. 

Під впливом гуманізму повставали на Руси висші 
школи, вправдї ще з церковно-схолястичним напрямом, але 
з європейським устроєм, а се розбудило живпіі лїтеі)атур- 
ний і науковий рух і рішучі прояви умового і народного 
жптя. 

6. Реформація, 

вігкликана Лютром у Німеччині (1517. р.), відбила ся та- 
кояї значним впливом на Руси. Лютер списував свої науки 
яїмецькою мовою, переложив нею сьв. Письмо, складав нею 
зелїґійні пісні і виробив її_ на літературну мову. Латин- 
їький язик, яким доси маііже виключно послугували ся 
« пнсьменьстві в тогочасній Европі, уступає місця живим 
народним мовам. Реформація обгорнула не тілько західну 
іі середню Европу, але стала ширити ся також у Польиц. 
аа Литві і Руси (а іменно кальвінізм, социнїяньство. або 



- 1.)4 — 

так :зване антіітр:шїтарство [науку о сьв. Трійці супро- 
тивну католицькій науці], або так званий аріянїзм). Сіг 
науку проповідував Лєлїй Социн, а відтак его братани ч 
■Фавст Социн, в Польщі, а осередком социнїян був Пинчіь 
і 1'аків. Ся наука розширила ся також у литовсько-руськіїх 
землях. Наіізнатнїйші вельможі, між тими Радивили, а та- 
кож міщани переняли ся сею наукою і видали численних 
письменників. Прихильником соцпнїян був також князь 
Константин Остронсський, хоч держав ся православної віри, 
і Т(іму атонськиіі чернець Іван Вишенський, вважаючи} 
се шкодою для православної віри, картав у своїх посла- 

НІЯХ прихильників СОЦИНЇЯНЬСТВа, що ,,ПОЄрИТИЧІ)ЛИ ВСІІ 

обительпицьі Малой Росіп и оть Бога далече устраниша 
•ся". })ідозвав ся давний рух чеський з часів Гуса, а ся 
наука проникала заходом чеських братів і инших некато- 
лпцьких сект у Польщу, а відтам на Литву і на Русь. 

Сей релїґійннй рух спонукував з одного боку до дослі- 
дів релїґійніїх питань, а з другого побуджував ревних при- 
хильників Церкви готовити оружє до оборони. До сеї обо- 
рони треба було таких самих засобів образованя, якими 
•орудували противники. Осьвічепі люди сьвідомо відчували 
потребу образованя і тим виріжняло ся осьвічене суспіль- 
ство на Руси від Московищни. закостенілої в застарілих 
пі'глядах і в темноті. Але сей просьвітний рух не остаБ 
опісля без впливу і на сусїдну Московщину, де білору- 
ська і кчіївська осьвіта положила такояї культурні під- 
.налини. 

Наслідки сего релїґійного руху проявили ся неба- 
вом наглядно на просьвітнім і літературнім полї. 
Хоч український нарід іяратив державну самостійність, 
однак розвинув мимо того своєрідне жпте, яке многими при- 
кметами нагадує старіпгну добу. В церковнім письменьстві 
зберегла Русь книжні традиції старинної доби, однак жива 
народна мова, що проявила ся доволі чистою в грамотах 
другої половини ХІ\". столїтя (з прикметами білоруського 
говору) щораз більше виступає в творах, котрі відносили 
ся до жнтєвих потреб, і мішає ся з церковно словянськи^у 
і П(»льським язиком, в правних грамотах і закоподатних 
книгах значну перевагу бере ікива народна мова і з старо- 



ТІМ 



СЛ0ВЯНС1.КІ1М та польським відтінком стає урядовим я;иіком 
на Литві. 

Наслідком ПОЛІТИЧНИХ і суспільних відносин черпав 
сей урядовиїі язик не тілько з церковно словянського і жи- 
вої народної мови, але й з латинського і німецького язика 
під впливом школи, торгових взаємин із Заходом і вина- 
ходу печаті. Літературна діяльність у тогочасній Руси 
|проявила ся головно на релігійнім полі, па котрім ведено 
горячі спори (полеміку) між католиками та унїитами з одно- 
го Ооку, а православними і протестаЕїтськимп сектами з дру- 
гого. Сі спори творять протягом XVI. і ХМІ. столїтя го- 
ловний зміст тодішньої руської літератури так званої 
полемічної (так називано твори, в котрих прихильники 
одного ісповіданя поборювали представників иншого іспо- 
віданя), а хоч та полеміка була доволі односторонна і ви- 
ходила головно на загово])енє противника, всея^ таки ожи- 
вила значно тогочасну літературну діяльність і причинила 
ся до розбудженя самосьвідомостп спорячих сторін. 

7. КнигопеЧатане. 

Винайдене в Німеччині в половині XV. ст.. а відтак роз- 
повсюднене також у Польщі, на Литві і Руси, воно пособляло 
вельми тогочасному літературному рухови. В Кракові по- 
^вляють ся з кінцем XV. столїтя (1491. р.) церковно-сло- 
вянські книги кирилицею в печатні Швайпольда Фіоля, Німця 
роду, за що запідозрено єго в прихпльности право - 
;лавію і візвано на суд перед краківського єпископа. Він 
>ув приневолений покинути Краків і переніс ся на Угор- 
цину, а через те на якийсь час перервало ся иечатане 
^нижок. Але відтак' (після, видань Скорини в Празі 
1517—1517. р. і у Вильні 1525. р.) заходами московських 
иходців Івана Федорова (або Федоровича, як єго називали 
їа Руси) і Юрія Мстиславця починає ся на Руси правильній 
шигопечатанє з початком другої четвертини ХМ. столі] я. 
і маетности вельмоїкі Григорія X о д к є в и ч а (вилен- 
ьк«)го каштеляна і гетьмана великого князівства) в З а- 
• л у ДОБІ, на уїсраінсько-білоргськім пограничу (в Город- 
зеницінї). повстає перша печатня, заложена Федоровичем 
Мстпславцем, котрі були приневолені утікати з Москви 



ТЛІ) 



наслідком заворушені], викликаного там першими їх пе- і 
чатнпми виданями. Однак недужий і підхожш'і віком Хол- ! 
к'євич не довго пособляв тим печатшшам, заллятого Мсти- 1 
славецР) переніс ся до Вильна і там з підмогою бога тих І 
міщан Заріпьких і Мамопичів (в домі сих останпих> ' 
наложив нову печатню \). Федорович тнмчасом переніс ся ^ 
до Львова і тут з підмогою спроваджених з давної за-1 
блудівської печатні помічпіпсів заложпв першу руську ^ 
печатню (р. 1573.) недалеко Сьвято-Опуфрейського васи- 
ліянського монастиря (на Підзамчу). 

Задля недостачі потрібних засобів попав Федорович 
у довги і був прпневоленпгі припяти слуяібу у князя. 
Остролчського (1575. р.). В Острозі в 1570-тих роках зі-; 
брала ся заходами князя Острожського громада образова- 
иих людиіі,. рід грепько - словенської академії, і тут підго 
товлено та протягом двох років випечатано славну Острож 
ську Біблію (в р. 1580. і 1581.) на основі копій сьв. Письма 
;ибраних з сербських, болгарських, грецьких та італїйсь; 
}»іопастирів. Се перше повне старословянське видане Бі' 
було виконанем найбільшої тоді видавничої роботи. Кнл •. 
Острожський написав переднє слово до сего виданя. а ді' - 
ге Герасим Смотрицький, підскарбник князя, иі,о нале;і: п 
до редакції Біблії. Силябічними віршами описав він гг ■ 
існязя, а такпмиж віршами зложив друге своє „предис - 
віє" для ослави князя. 

По вииечатаню Біблії вернув Федорович до ,'!{>?.••: 
і тут умер. По єго смерти викупило заставлену у жида г - 
чатню С т а в р о п и г і й с ь к є Братство і в иочатках Х\ 1 1, 
етолітя приняло на єї управника литовського Русина Ми- 
хайла Сльозку, котрий опісля відкрив власну печатиі'», 
а ставропигійська, наПдавнїйша у Львові українська - ■- 
чатпя -), є; тут і до нині. Окрім сих печатень розповсюлп::- 
лн ся печатні на Литві і на Руси так, шо находили ■ п 



') .'Іука Мамон ич Оув скарбнпком великого кня&ївства, а Ку;; 
Мамонич виленським оурмістром. В сїГі печатні вийшло 1574/5. Ква; 
лів, а 1570. Псалтир. Іван Ларіцький (Зарец)>кпіі) иув скарбтр 
і старостою уіштським. а йрат єго Зиновій бурміотро.м вііленськпм. 

-) Королі. ІЗолодпслав IV. палав Стакр. оратству виключи»; пр 
исчатати словянсько-руські книги, а сеГі ирпвілоГі потвердив також 
роль Михайло Вииіневецький. 



ттг 



[Є лише по важнїПш[іх містах і монастирях, але і по се- 
[ах '), що став вимовним доказом розбудженоі'о умовоп» 
ситя серед тогочасного українського суспільства -). 

Але коли Б Московпиіпї печатипе обмежає ся лііпіе 
іеркоБппмп книгами, на Руси пробудило ся ;киве чувстве 
іародностп й умова потреба п змаганю до перекладів сьв. 
Іисьма живою народною мовою, проява. - якої не бачимо 
г Московппіпї. Згаданиїі в горі Франц Скорина, полоцький 
іітапип, що учив ся в Кракові і Падуї, видав у Празі 
,Ьіблїю Руську"^) (1517 — 1519. р.), „Богу ко чти и людемд. 
юсполитьімі. кь доброму наученію". а в перекладі, и],о ви- 
піачае ся примішр:ою білоруських і руських висловів, ко- 
)истував ся чеською і церковно-словянською Біблією. Цїль 
;ег<> впданя поясняє Ско])ина просьвітною і народною по- 
'ребою. бажаючи послулхити свому народови „к-ь наученію 
правд віри) людемь посполитнмь руського язика" (тим, 
цо говорять по руськи), „своєму прпроїкеному руському 
[знку кь науце всего доброго". Але в переднім слові до 
ііблії і в замітках Скорини не находимо ніякого натяку 
ро яіанебудь звязь его працї з протестантським або яким 
ебуль иніпим релїґійнігм рухом, так що его змаганя явля- 
)ть ся зовсім независимпми і самостійними (Лютер впсту- 
ае із своїми тезами на передоднї Всіх Сьвятих 1517. р. '*). 
рпхильником і помічником у Скорпнивпх змаганях був 



' І Крім в и л ь н а. К 11 1 ■ с я . -І ь и о в а й <_' строга :га с новано пє; 
инї н Несвпжі (в Миньщпнї) .;аходом ліаріїїалка і канцлера в. кн. 
итоиського ки. Мнколая Радпвила Чорного, опікуна кальвіністів, де 
(62. р. напечатано кальвінськиїі Катехизпе-^С. Будного ; крім того 
II о чаєві, в селі Стратіїиї (в І-'огатпнщпнї). в Євю (у Впленіцинї). 
Кутеїпї (в Могплївншиї). к Крплосі (коло Галича) и н пн. 

-) Чпсла ііпданіїх у Московщпнї і на Руги кннг дають наг.чядний 
(раз розвитку кншкної дїяльности Ґ культури там і тут. До 1600. року 
московських печатень вийшло 10 кнпг. а українських 67; до 1625. р. 
московських ()Г>. ;ч українських — 147: до КіГіО. р. (до злукп України 
Московщиною) ч московських 27.'>._ з українських -НЮ. 

^) Впданїт тговиої „І'уськоїБіолї"ї". судячи и того, пи» до нас дійнілп. 
довершив, хоч в переднім слові з 1о1!І.. говорить про цїлу ,Кіблїю. 

^) Коли ви*ісрпав ся наклад видань Скорини, переписувано їх про- 
[гом XVI. і Х\'1]. от. в Білій Руси і на Україні. (Бідоне Василя Жуга- 
ча з Ярослава (ІобМ. і. Лук-п з Тернопо.тя (156Я. ). Дмитра з Зїнкова 
)7ЯЛ й пн. 



— і;)8 — 

імовірно старший внленськнй бурмістр Яків Бабич, в котроп» 
домі, по переселеню з Праги до Віільпа, Скорина заложиі- 
печатню ^), а се кидає гарне сьвітло на ті культурні круги. 
серед яких розвивали ся просьвітні й умові змаганя, ь - 
триіі пособляло заможне і розмірно на ті часи осьвіченв) 
міщапьство більших білоруських міст (Мамопичі, За-^ 
ріцькі й ин.). Наїлзд па Біблїю і Псалтир дав Богдан Оньків і 
(Онькович, син міського радника виленського, мабуть упї- 
ііврситетський товариш Скорий и). ^ 

З тогочасних перекладів сьв. Письма найбільш замі 
Пересопницьке Євангеліє"^), зладжене накладом кн. Настасї Г^ 
шансьр:ої в пол. XVI. ст. За радою пересопнидького ігу>: 
було воно переложене імовірно Михайлом Василевіїчем, . 
ном сяніцького протопопа (декана) з помогоіо архимандр: ;<. 
Пересопницького Григорія з „болгарського язика на рус: 
мову", „для лепшого впрозумленя люду хрпстіянськ , 
посполитого", причім перекладник, як і Скорина, користу- 
вали ся у своїй роботі чеськтім перекладом, але мимо т 
зустрічаємо прояви руської звучнї, складні і форм. З по- 
чатку ХМ. столїтя мае.мо також рукописний переклад Пі- 
снї Пісень з поясненями і моральними поуками, зробле; 
невідомим по імепи перекладником, а мова перекладу 
являє також слїди чеського первовзору. На жаль та .. - 
снолита мова" була дуже мало подібна до дїйсної, жпво|^і 
чистої народної мови, бо тоді сеї чистоти мови не ціни 
і майже і відчути пе вміли. Тодї йшло головно о „прав 
віри". Крім того є ше деякі инші переклади частин Біб. 
як рукопись писаря Дмитра з Зїнкова (місто на Поділ' 
за Збручем) і Луки з Тернополя, імовірно переписа: 
з біблїйного перекладу Скорини. 

З XVI. столїтя маємо крім того в так званих Уч»і 
тельних Євангеліях ріжні взірці перекладів білг, 



') в тій печатні видай „Лпостол-ь" (1525.) і молитовник „Малая іі<||і 
дорожная кнпжица". 

"^) Пересопниця на Волннї, між Ровном а Луцком, де нинї і|і. 
є останки старинного монастиря, построєного Хведором Чорторийськнм 
де було написане Пересопницьке бвангелів. Опісля дісталось се еиан 
геліб гетьманови Мазепі, а він передав у бібліотеку семінарії І1ереяслаі|'|~ 
«ької. Часть рукописи Пересопницької (Єванг. Луки і кілька взіріщі 
;і других ввангелистів) видав проф. П. Житецький у Києві 1876. ! 



І 



зе або менше зблмжеві до народної мови, а деякі дуже 
арпі і старанні „Учительні 6р, ангелі я* (т. ». ^з вк- 
ладом", з поясненими) зберегли ся саме в Галичині. 
Учительні Євангелія" подають крім євангельських 
екстів на всі" неділі рок}' і важпїйші сьвята, до кожд(»го 
вангелія духовну науку (в Польпіі називали такі виданя 
розіуіе"). 

Сі переклади є лише дальшою низкою тих „иерекла- 
ів" сьв. Письма на „посполиту мову", иі,о появляють ся 
а Білоруси ще перед реформациііною струею, а хоч не- 
Іожна заперечити, що й реформащіпні впливи опісля П{)и- 
инили ся до спопуляризованя сьв. Письма і богослов- 
ького письменьства, то всеж таки стягали вони правдиві 
очутя релїґійні на рівень пустого говореня і тим більше 
шзятих спорів, а навіть кровавих усобиць. 

Змаганя до розповсюдненя протестантських ідей під- 
їв Симеон Будний ^) (імовірно Мазовшанин) в 40 літ після 
корининих видань з товаришами, що також не були Ру- 
їнами, і видав сучасною руською мовою в Несвижі „Ка- 
зхисісь то єсть наука стародавная христіян- 
•:сая" (1562. р.). Але після того взяв ся* до перекладу сьв. 
исьма на польський язик і польською Біблією здобув собі 
я в письменьстві. З иізнїйших єго товаришів унїтарської 
кти намагав ся ще руською мовою розповсюднювати про- 
стантизм Василь Тяпинський, Білорусин з роду, і видав ка- 
хмзис для „науки дітий" і текст євангелій. В тім самім 
.сї появляе ся переклад Нового Завіта на білоруську 
ву (імовірно з польського перекладу) невідомого нам 
изше сощшїянина Валентина Негалевського в селі Хоро- 
ові на Волині (в 1581. році) з виразною унітарською 
ою. 

Книгопечатане вельми причинило ся отже до видань 
рекладів сьв. Письма, Отців Церкви, богословських полє- 
іних творів, церковно - словянських богослужебних книг^ 
іередмовами, доповненями і- поясненими білоруською мо- 
о, а хоч властивої літературної дїяльности в тих часах 
Руси не замічаємо, всеж таки наведені виданя стають 



' 



*) Будний був спершу кальвіністом, відтак унїтарпстом, а на останку 
ейшов до крайного аріяньства (юдаїстичного напряму). 



і(5(» 



певним доказом впсшої ровенії осьвіти 1 підготовляють т; 
промощують дорогу народній мові в пншпх вітках пись 
меньства. Білоруська і київська ученість причинили ся д. 
:замітногп піднесеня культури. 

8. Оітанїзація Це{>кви. Братства. Розвиток сп{>ав 

Це{>кви. 

"Після фльорептийської унїї помічаємо кілька дуже за 
мітнпх явипь А іменно зпоміж вельмож, котрі посрблял 
розвиткови просьвіти і культури на Руси, визначив ся пс 
•оі-ї кпя.'^я Константина Остро;кського також князь Андрі 
Курбський. Родом Москаль, утїк Курбський перед жорсток( 
спо Івана Грізного на Литву й оснував у селі Мил я не 
вичах (в Ковельпцтнї) культурне огнище, котре побі 
Острога чимало причинило ся до розбудженя умового жит 
на Руси. Ученик грецького ученого богослова Максим 
Грека. Курбський громадпв коло себе всяких учених, а вві 
жаючп помножене книг головним способом до оборони вір 
і народности. перекладав церковно словянською мовою твор 
грецьких церковнух письменників, писав письма до укрі 
їнських вельмояс і !іо міщан та ремісників, щоби їх утве] 
дити в иравославніїі вірі. Книги і лпстп Курбського писаі 

церковним під впливом МОСКОВЩИНИ зміненим язиком, а Д' 

які знов писаня уживаним тодї на Руси книжним язикої 
перемішаним польськими і латинськими висловами. ІЗ! 
у старбсти виучив ся латинського язика і заохочував ш 
лодїя: здобувати собі висшу осьвіту на європейських ун 
верситетах і вчити ся грецького і латинського язика. 

Як Острог і Миляновичі, був також двір князя Юр 
Слуцького на білорусько- уїсраїнськім пограничу третим П' 
дібним (•гнииі.ем культурним. 

Але перегодом, коли українські вельможі почали п 
реходити на латиньство (чому і дім Острожських слу;кі 
знаменним приЕч'ладом), українське населене не моглс ч 
слити на їх поміч у будучинї. Тимто почала середня ле 
ства українського населеня, сьвідомійше міщаньств^- і 
більших містах, організувати свої сили до нового культу 
ного і народного руху. В сїм культурнім і народнім руз, 
ведуть тодї перед у Галицькій Руси міста ІІеремнш.ч 



ІЛі.вів, а па Білоруси Пильно, перегодом Київ і ни. 

Щиотягрм Х\'І. столїтя помічаємо зріст матерілльних ;игсо- 
; українського міп^аньства, а рівпобілшо з тим іде ;іріст 
г<фожансьісої і народної сьвідомостп. Не маючи в Галиць- 
кії! Руси виглядів на поміч вельмолс і шляхти, взяло ся 
львівське міпіаньство до орґапїзації власних сил і в тім 
покористувало ся давним устроєм церковних братств, 
а гакоїк взором міських а особливо цехових орт'анїзацій. 

іН(м')аво.м почали- такі братства повставати одно по другім. 

іЦ'Чжва братська була релїґійним осередком, що лучив 
вірпГлХ громади у рслїґійний соїозлі^ратства, котрі сперпіу 
займали ся ділами милосердя та хрпсгіянської любови і ио- 
бі ч цс'ркви удержували д о м и д л я у б о г п X і ш п п т а л ї 
для хорпх та устроіовали братські слулсби церковні, похо- 
рони й инші діла побожности, розширили опісля обсяг 
енобї дїяльпости. Поперед усего старались о церкву і сьвя- 
іионика (гтохороии, вінчаня членів братства, богослуженя 
в иедїлї і сьвята і т. ин.). У тісній звязи з церквою стояла 
школа, бо мала слулїпти народним цілям і піддержувати 
просьвіту на церковно - релїґійній основі. Учителі в тих 
школах сповняли обовязки дяків (дидаскали) і були тісним 
злучппком іпколп і церкви. По більших містах заможнійші 
їратства вели висшу культурну роботу, громадили около 
В01Ч) огнища кружки учених людиїі. богословів, письмен- 
ників, котрі розвивали і ширили книжне письменьство 
науку з підмогою висшпх шкіл (ставропігійська школа 
Львові була неначеби ліцеєм, у Києві з братської школи 
іозстала академія) і печатень. Церковно - братських шкіл 
ювстало ТОДІ богато більше, як їх було опісля коли небудь 
іа. Україні прилученій до Московщини. Козаччина дбала 
також про школи (в Гадяцькім договорі вихований за гра- 
ні цею Немирич домагав ся заложеня двох університетів 
инших шкіл). 

Така орі'анїзація братств давала їм супроти правптель- 
;тва законну основу для зєдішеня не тілько міщан, але 
і замісцевпх людий рілі^ного' стану в союз, вирабляла в них 
іочуте суспільної і народної карности та заводила в брат- 
'.ТБІ свій народний суд над спорами і проступками членів 
іратства. 

Головним і старшим братством, на основі цехової ор- 

ол. баРвінсьіспй. історія укр. літератури. 11 



І 



ґанїзації опертим, було міське братство при церк 
Успенія Пр. Б. .у Львові, котрого початок сягає др,] 
гої половини XV. ст.^). Вже в останній четвертині ХМ. ст 
літя, під впливом католицького відродженя, спору католі 
ків з протестантами, підготовленя церковної унїї і зані 
паду православної Церкви, заняло Успенське браї' 
ство у Львові впливове становище, до чого причиши 
ся значіне Львова яко столиці та культурного осередка Г; 
лицької Руси і повага львівського міщаньства. До сеі 
братства належали не тілько міщани й люди „посполиті 
а.ле й деякі вельможі. 

На таких основах зорґанїзувало ся також братство пр 
монастирі сьв. Трійці у Вильнї (засноване 1588. р, 
котре відограло важну ролю в' тодїшних культурних і р 
лїґійних змаганях на Руси. Організація сего братства бу: 
потверджена патріяршпми грамотами, а також королем Я\и 
монтом. Окрім тих братств на взір львівського і виле: 
ського повстали ще братства в Києві, в. Рогатині, вГ 
родку, в Перелиішлї. в Берестю й ин. містах. І 

6. Школи. І 

Вельми важну діяльність виявили братства засн і 
ванем шкіл, котрі були взагалі першими правильно ул! 
дженпми українськими школам и. Давнїйші школи її 
Руси не відповідали вже тогочасним вимогам, отже тре(і 
було дати їм новий устрій, зовсім нову наукову проґрам.І 
Осьвічені люди тодішні зрозуміли, що (як висловив сі 
автор „Перестороги") „коли бн (Русини) бнли науку м^кт 
тогда бн за нев-Ьдомостію своєю не пришли до тадовнє п 
гибели" (занепаду). 



М в 1586. році Лнтіохпйськпй патріярх Йоаким потвердив нові 
:?мінений устав братства, а патріярх Єремія надав емз' 1593. р. праї 
Ставропігії. Зна.менем Ставропігії був трираменний патріярші 
хрест, заткиений в братській церкві (відси і назва атмчюі;, «Іаигоз 
хрест, гсцупші, ре^і,піті — застромити, заткнути). Ставропігія була н 
наче ареопаґом у справах релїґії і моральности, а еї догляДови підл 
гало на основі сего патріяршого привілея — все духовеньство й еп 
скопат, коли тимчасом Ставропігія підлягала прямо царгородському п 
тріярхови. Із сего виринули опісля спори між Ставропігійським братств( 
і єпископами. 



Боротьба за віру і народність з більше образованим 
дародом приневолювала Русь для самозбереженя напру- 
жити всі свої сили, по змозї як наПппірше розвивати на- 
родну культуру, двигнути народну прмсьвіту. 

Цїлпю основуваних братствами шкіл було — подавати 

г)елїі'ійне образоване і підготовляти борців богословської 

полеміки. Задля того братські школи ириняли в свої про- 

'рами науку стари нних (клясичпих) язиків, церковно-сло- 

зяиського, руського і польського язика, граматики, рето- 

шки і поетики (після Ціцерона і Квінтилїяна), діялєктики 

бигословія (після системи тогочасних католицьких акаде- 

іій, головно сьв. Томи з Аквіну, наПзнаменитшого ученого 

таліііського і схоля етика з XIII. столітя і західно- европей- 

;ькііх підручників). . Се була середньовічна наукова, т. зв. 

•-х о ля стична (шкільна) система. Схолястика визна 

^[ала ся формально - льоґічним характером, утверджувала 

розвивала готові вяіє основи віри, добирала до виводів 

,оказп і зводила всю роботу мисли до штучних поділів, 

предїлень і арґументів. Вона розвивала лише зверхні дія- 

єктичпі здібности, дбаючи не так про се, що доказувано, 

ле більше про се, як доказувано. 

З творів найбільшого старинного фільософа Аристо- 
ля учили ся мислити, розумувати і доі;азувати розумово 
є. чого вчила христіянська наука. Ся наукова система по- 
авала до релїґійної боротьби засоби, яких перед тим не 
оставало українському суспільству. Схолястична наука 
ірабляла учених ліодиіі, що укладали правди христіян- 
зкої віри в научні системи. З боп)словськими системами 
гали появляти ся книги і підручники з ріжних предме- 
в знаня — іменно фільософії, історії, мітольоґії і прпро- 
них наук. 1? 

Першим огнищем нової просьвіти, нового умового ІКИТЯ, 
^ла заснована кн. Василем Константином Острож- 
зким у містї Острозї (мілч 1570. а 1581. р.) перша висша 
кола, Грецько - словянська Академія, котрої ректором був 
ерасим Смотрицький. Науку церковнословянського 
ііка, котра в давнїйших школах не сягала понад науку 
ітаня і писаня, поставлено на глибшій, науковій основі, 
доказом сего стають граматичні праці вихованця сеї 



— ІЬ-1 — 

школи, Мелетія Смотрицького ^). спна Герасіїма, котрі ста 
ловлять нову добу в граматіїмній обрібцї церковно-слс 
Бянського язика. Ті стилістичні методи і правила старая 
ся Остроягська Академія прпложиіи і до впробленя тс 
гочасної книжної руської мови (.і тірикмегами білоруською 
гово[»у). 

Крім .словянсько-русьі.ої мови вчили там латинськог 
і грецького язика, письменьства, фільософічшіх і богослої 
ських наук. Около ОстрожськсГі Академії згромадив ся ц 
лий кру:кок учених Греків (між тими був ректор Академії слаї 
пий Мйр;іло Лукарис, що став опісля царгородським патрія{|Е 
хом), котрі поставили там науку на тііі висотї, якапідготовил 
поправу церковних бідн(»сии і просьвіти у православііи 
і послужила взірцем для устрою инших братських шкі. 
При Острожській Академії утворила ся біблійна комісіі 
котрої заходами появила ся Острожська Біблія й инші виді 
ня. а кружок сей видав першого українського лїтерат 
V повнім того слова значіпю Ге р аси м а Смотрицькогі 
Д> того кружка належав і печатник Іван Федорович ь| 
Тілько яко орґанїзатор печатні, але й учасник до певи(І 
міри літератур но-науко в ої роботи. Окрім того видала Остроя| 
ська Академія таких учених письменників і полемістів, я} 
Леонтій Карп о в пч, Меле тій Смотрицький і и:| 
Із сеї школи вийшов також гетьман Петро Конашеви'і 
Сагайдачниїк шо пособляв чимало иросьвітї на Україїі 
З сею школою лучить ся отже поважна частина всеготощ 
що появило ся у сучаснім богословськім і полемічнім тіс|( 
меньсгві на Україні і на Імлоруси і в сїй літературнії 
творчости головна заслуга припадає Острожській Академі 
а пособляла їй вельми печатпя, котрої иайживійша дїяліі 
ність припа<(рае па 1580 — 1590. рр. 

Львів став побіч Острога другим просьвітним огнище ^ 
з котрого наука ринула широкою струею до Києва і і' 
цілу східну Европу. Члени львівського братства побіч б^ 
дови нової церкви подбали про будову братського лом: 
в котрім мала найти примішене кріхМ иечатнї такол: ш кол 
перестроена на нових основах. А іцо у Львові була вуке | 



1) в сьвіїї звав ся Максим, опісля яко чернець прпияв імя ^Iе^ 
тія, був відтак полоцьким архпеппскопом. 



Кі.-, 



вька латішська тісола, отже львівське братство, щоби не 

іїикликувати трудностпП і спорів, оснувало грецько-сло- 

їяііську школу і відкрило її в осени (1586.). Для науки 

рецького язика придбало братство лу^ке доброго учителя 

^р сені я, архиепископа власонського, котрніі був заразом 

прпБнпком школи \) і видав спільно із своїми ученикалгп 

іе])шу і иаПлїишу на той час „Гра м а тику 6 л п п о - (г р є ц ь- 

0) - с л (• в я п с ь к о г о яз п к а" (1591.), під заголовком Адьі- 

6п]д (то значить братство), шо причинила ся до грама- 

ичної обрібрлг словянського язика. При его участи уло- 

хЄно Порядок ш к і л ь н и й або Устав С т а в р о п і г і іі- 

ької школи. До пауки „словянського лзпка".по- 

лиілно добру учительську силу ..даска.;іа 2) Стефана" 

З і! з ані я Ту ста новського). котрий вл^е перед тим ви- 

нпчив ся яко проповідник і полє.мічппй письменник, а Лав- 

ентіїї Зизапїй видав церковно- словянську граматику 

коротким словарем і буквар. 

Цілі 1 10 школи був (як і у сучасних педаґоґіс евро- 
ейських) — релїі'ійниП і моральний підем суспільства, 
рліхованє і наука мали релїґійний характер. Наука мала 
ути приступна для всіх дїтий, всякого стану і тому до сеї 
[к-ілп ходили діти львівських міщан, передміиіан і духов- 
их, а крі.м того і замісцеві. У школі мали дїти занимати 
сце відповідно успіхам, а не по богатству або становищу 
)діітелїв. В суботу подавав учитель науку моралЕшости про 
Зовязілі перед Богом і людьми і не щадив при тім „памятного 
■) чаші школьній"', міг у потребі карати не по тиранськи, 
по учительський^). Наука мала починати ся. від складапя 
■і>т.: відтак слідувала наука граматики, при тім наука 
їрковиого чптаня і сьпіву. „Дїти мають питати одеп ,дру- 
)Г0 по грецькії, щоби відповідали по слогянськи. ті ЗН(>В 
стають по слоБянськп, а їм мають .відповідати „по простій 
іві"\ однак .,ті не мають із собою мовити простою мовою. 
[Є словянською і грецькою". Опісля приступають до даль- 



*) Після Лрсенїи учіітел»'м грецького я.^пка й управнпким «Зрат- 
ко! шь'оли став Кприл Транквілїон - Ставро вецькпй, .чіаменп- 
VI богослов і піддержав 5' повні славу братської шісоли. 

■-') грецькпії вислів дідаскальос — учптель. 

^) ^Іаша шкільна або березова каша — рі.зкп. котрпмп вбивали 
намять всякі поукп і наказп. 



166 



ших наук : діялектіилі, реториїлі, а сї науки, переведені 
по словяпськп, у львівській ппюлї списано „руським 
я. ПІКОМ". ^ Окрім сьвятого письма (євангелія й апостоль- 
ських книг) подавано учениі:ам дещо -і чу:костороппих фі 
льософів. поетів, істориків і т. п. 

Ставропігійська школа своєю програмою й орґанг^а- 
цією зближала ся до взірця західно-європейської схолясти- 
чної школи (як і всіх тодїшних єзуїтських і протестант- 
ських шкіл) і мала подати ученикам основне теоретичне 
і практичне знане грецького і словянського язика і таь 
званих ' „вільних штук" (Ігіуіиш і ({иасігіуіпш) з засобом 
літературного знаня з письменииків, котрих тоді читано 
в школах. Була се найліпша і найбільша з тодїшних укра- 
їнських шкіл і длятого такояг із України богато таланови- 
тих ..СПуДеїВ" (учеНПКІВ) приїздило до неї для ВИСШI1^ 

наук, котрих тоді не могли набути у Києві, а опісля су 
школа дала учителів київській Академії. Але важною про 
Галиною у львівській школі була з початку недостача ла- 
тинської мови, таї: неминучо потрібної в тодішнім житю. 
А обминено її в „шкільнім порядку", щоби не викликаті 
спору з міською латинською школою у Львові. Та небаБ0.\ 
(1592. р.) повело ся кн. К. Острожському і новгородськом\ 
воєводі Тишкевичеви випросити на варшавськім соймі гра 
мету короля Жиґмонта, котрою він не тілько потвердні 
права і привілеї Ставропігійського братства, але й пе 
чатніо і „школу свобідних наук'" і на тій основі була ла 
тинська мова введена у проґраму братської школи. 

Мимо запопадливости львівського братства і дбалості 
про школу та мимо деяких навіть значнїйших жертв на т>і 
ціль ^), матеріяльні засоби братства наслідком будові 
й украшеня церкви вичерпували ся, а школа почала піду 
падати. 

Вильно стало третим огнищем української просьвіті; 
і письменьства. Там рівночасно, а мо/ке навіть раньше, яі< 
у Львові, оснувало братство школу „гречеського, латин 
ського, польського і руського язика" й осягнуло для школі 

') Константин Корнякт. член братства, жертвував 4.000 золотих 
гетьман Конашевпч-Сагайдачний 1.500, купець Лфенлик 2.091 зл.. я мя 
трополпт ІІов Борецьі.'пй 1.500 зл. 



— Кіт — 

ііечЛнї потверджень ііатріярха (:!ремії і короля Жиґмоп- 
'а ПІ. Мі:к ііііііііімп учителями визначив ся в сїй шрсолї 
гіелетіп Смотрицький (опісля полоцький архпеии- 
коп), автор Церковно- словяи ської Граматики'), 
отра протягом двох столїтий була знаменитим учебником 
є лише па Гуси, але її у Московпщпї, Сербії і Болгарії, 
іилепська школа під проводом добрих учителів розвивала 
я гарно, так ию і в нїй „почали плисти струї свобідних 
аук", як висловлював ся еї управник і до сеї школи прп- 
иили учити ся навіть з віддалених міст. 

Київ виступає около 1620. р. яко четверте огнище умо- 
6г<і і літературного руху, здобуває собі иерворядне в тім 
апрямі становище і держить ся на нї>[ майже до поло- 
ини ХМІІ. столїтя. Архимандрит Печерської Лаври, Єли- 
ей П л ет енецьки й. котрий на тім становищі оставав 
овпих 2-3 літ. закупив Стратинську печатню ^), перевіз до 
ліева і розширив (около 1615.), згромадив тут чимало лї- 
їратурних сил і розпочав видавництво книжок, так що Пе- 
зрська печатня дала протягом пятнайцяти років більше, 
к усї пнші печатні українські за весь час свого єство 
1НЯ. Печерська Лавра тим способом здобула собі стано- 
їще майже одиног.ого і найбільшого огнища церковного 
лдавництва. малярства, ритовництва й ілюстрованя не 
лько в українських землях, але на цілій південно-східній 
иовяпщинї. Під проводом Плетенецького (й єго наслїдни- 
I Копистенського) зібрав ся в Печерській Лаврі цілий 
)ужок літературних і наукових сил, котрі утворили тут рід 
згос лов ської академії-'). Рівночасно з заснованем 
)чатнї в Печерській Іаврі утворила Гальшка Гулевп- 
івна (жінка мозирського маршалка Стефана Лозки) 
енародну фондацію з дібр своїх дїдичних на ставропі- 
Пськнй монастир із школою, ізратство основане там на 
д львівського і виленського одержало благословенє цар- 

' І видана Кііі). р. в ввю. 

-) наложена оу.ла еппекопом львівськпм Ґедеоном Балабаном, але 
юзіарі спору із Ставропігійським братством занедбана. 

^) між тпмп визначали ся Копистенськпн, братанич перемиськоіо 
дикп, Памво Беріїнда (автор Словаря). Лаврентій Зпзанїп Тустанов- 
снм. а в звязн ■. ними стояв Іїов Борецький (опісля мвтропо.'гит і;и- 
ький). 



- 168 - 

городського патріярха, а до него крім печерського Лтера 
турного кружка, що дав до сего почин, вписало ся богатоі-і 
инших духовних і сьБІтських людиГі, міщаньства, між тими 
геть:\іаи Конашевич-СагаїідачниП з усім козацьким вій 
ськом. Се братство злучило ся з (рондаціею Гулевичівии|зі 
та заснованим на єї ґрунті' (в Києві, на Подолі) Вогоявлсн- 
ським монастирем-, котриіі став патроном братство. При мо 
настирі побіч церкви засновано братську піколу (крім того 
бурсу і шпиталь), а першим реістором школи став Иое 
Борець к п п, ученик львівської ипсоли : по нїм був М є 
л о т і й С м о т р и ць к и й до посьвяченя на архиепископа по 

ЛоЦЬКОГО. 

Київська братська гаїсоли була улад:і^еи.і ..а ^...ір льиіВ' 
ської ставропігійської, а царгородеький патріярх Тео(ї)ан 
котрий в році 1620. прибув до Києва і висьвятив на пра 
вославпого митрополита РІова Борецького, надав братстрі^у 
права Ставропігії, а в грамоті своїй називає її „школок 
наук елігно-сл овянськог о й латино -польськогф 
п и с ь м а". Київ став отя:е по довгім занопадї церк'овного жііт? 
столицею митрополита і православного єпископату на всю Україн; 
і першим та найважнїйшиїуі культурним огнищем. Але з тпгс 
часу, коли молодий і рішучий воєводпч молдавсі^ких и^ 
мель, Петро Могила, став наслїднпком Конистенське;'! 
(1627. р.), архпмапдрптом Печерського монастиря, Печсрісі 
ська Лавра пішла навзаводи з новим культурним огіпіі 
щем, київським братством. Могила заснував колєґію пр^ 
Печер ськім монастирі, підготовр№іпіі відповідних д 
сеї шісоли монахів, котрих висіктав на науку до заграй и 
чппх шкіл, головно до Франції. Наукові сили сирова дл:^;^ 
вав він головно зі Львова (иріібувшп там в 1631. році^ 
і надав своїГі колеґії в супротивности до київської-бра 
ської школи напрям західно-європейських колеґіїї з п 
ревагоіо латинського язика, котрий був тодї орудем з 
хідіїо - європейської науки, і польського яко державно 
над грецьким і словянським з огляду па практичні п 
треби сучасного ялітя : але при тім не занедбувано такоЦів 
тогочасного книжного руського язика, потрібно 
до викладу катехізму і складаня шкільних драм. Хоч н 
ирям у Київській Академії від часу переміни київськ к. 
братської школи в латинську колєґію і до початку XVI |іу/ 



пі 



— ІЬУ - - 

столїтя оуп схолястичпііїі, а що ііію ■>, початком Х\"І1І. сг"- 
лїтя почали до пас проппкати ідеї відрод.ч^еня клясицпзму 
га гуманї:5му і надалп живііішпП напрям тліївській науці 
і .чїторатурі, то все;к таки і та схоля стична наука не була 
іорилм мертва і пепрпгідиа для л^іітя. Се була наука фор- 
мальна, що давала київським учепим формальні оруди пки 
длш оборони віри і пародностп та хоронила українське '.ипг^: 
іид чужих шкідливих впливів. 

Першим рЄКТ0]ЮМ МоГИЛЯИСЬКиї 1^0Л*-.ГИ став ЛЬВіьСі иЛіі 

:ір(иі)есор і перший руський доктор богословія Ісая Тро- 
хим ов ич - Коя лов сь к пй. а ок'і'ло сеї колеґії громадить 
?я цїлий кружок талановитих ппсьменпиків (що вийшли 
;'ол"вио а львівської школи), учених та учителїв (Ісая 
[чопинський, Сильвестер Коссів, Касіян Са]:о-^ 
зич, Захарі я Коппст.енський й инші). Ісая Т[>о- 
|)п мович - Козло вський учив ся в академіях за гг>а- 
іпцею. а вернувши до краю, вступив до монастиря і ;: - 
дав свою педаґоґічну дїяльність спершу у львівські^! 
'іратській гаколї, а відтак Петро Могла покликав »^го 
ча становпше ректора київської могплянської школи. .;'■ 
иікладав (рільософію. Був він однак передовсім бого- 
і'ївом і написав з порученя Петра Могили катехизм під 
кіголовком „Право слав ное исповіЬдапіе католиче- 
:кой и апостольской Церкви восточноіі". прг.пп- 
^уваний П. Могилї. 

Але небавом дійшло до порозуміня в. шкільних спра 
5ах між Петром Могилою і Богоявленським братством. К'и- 
вська ш-іяхта, братчіьки і гетьман Конашевич з козагітвом 
шроспли Петра Могилу перенести основану ним колегію 
К> братства па Подо.гії і злучити фондацію Петра Могили 
братською фондацією Гулевичівнп, що послїдувало в дру- 
'ій половинї 1632 року. В рік опісля став Петро Мо- 
чіла київським митрополитом і тиіг способом тііл 
го сильною кермою зєдинили ся три головні огнища про- 
іьвітні і релїґійні : Печорська Лавра, Богоявлекське братство на 
Іодолї і митрополїя в оден культурно - релїГійниіі осередпк, 
по занеиадї Острожської Ак-адемії (із смертю Януша 
)строжського і 1()20. р,). з ослаоленвм культурного ;к::їя 
■■ Львові й у ІЗпльнї, стає Київ першим і найбільшим огнищем 
ультурного житя всеї України. Київська Колегія (від 1701. р. 



170 

Академія) промощує дорогу культурним впливам західної 
Европи. а сьвітло цивілїзації. „свіітлость ум'Ьетностп прав- 
дм". як висловлює ся Копистенськип у ..Палїподії", осіняє 
пе лише Україну, але проник-ае відси і в Московщину та 
в південні краї, у Волощину і Сербію ^). 

З кінцем ХМІ. столїтя введено у Київськії! Академії 
такояс виклади богословські, а Стефан Яворськнй ви- 
дав перший підручник богословія „Камень В'Ьрн", при- 
ладжений до потреб сучасних православної Церкви (1728.). 
Побіч того київська наука знижувала ся із шкільних стїн 
у низші верстви українсьь'ого населеня і иамагала ся прп- 
норовити до ррзуміия простолюдя і промовляти до них їх 
мовою. Так в 1670. р. появила ся оьвященика Симеона 
Т и м о <{) і є в и ч а „Наука X р и с т і я н ь с к а я з д. є в а н- 
геля... барзо простою мовою и діялєктомд>, ижД)' и най- 
прост'І-.гіпіему челов'Ьковіт спадно понятная". Київським 
школярам приписують навіть }*часть у творчости україн- 
ських історичних народних дум, — про що буде згадка 
дальше. 

Новим духом повіяло у Київській Академії з почат- 
ком ХМІІ. столітя, а на чолї того нового напряму стоїть 
професор поетики, реторики, філософії і богословія Тео- 
'|)ап Про к' о по ви ч. пзнакомлений добре з відродячеяими 
клясичними науками в часі свого заграничного образованя 
в Італії. В своїх учебниках і викладах вказує він на взірці] 
старої клясичної особливо латинської літератури або на 
визначиїйших представників доби відродженя і гуманізму 
в західнііі Европі. н. пр. Еразма Роттердамського й ин. 
Сей засновок відродженя клясицизму приложпв Прокопо- 
вич і до богословія і иоручав між ііншими в богословію 
користувати ся сьв. Письмолі і творами Отців і учителїві 
Церї^ви, Григорія Назіянзена, Августина, Василія В. і ин.,] 
що лхили перед розділом Церков, а очищене фільософії від 
схолястичного „смі^тья**, почате Прокоповичем. провади 



І 



-І Мо.ідаїїські господарі коригтували ся українськммн печатнями 
т лаіиїлп їм грошені підмоги. Гіратсгва даром посилали книги в Сербію 
8 київській Колегії учило ся богато Сербів, а українські учені ішли на- 
віть д«і Сербії і там засновували школи. 



- 171 - 

і,алі.ш(' уі:[)аїііськ-ііі'і (|)ільоспф Сковорода, х(іч ьго тиі)[>и 
такі що до форми дииоглядні. 

Послідовником у тім напрямі ІІрокоиовича буй Генр- 

ІІІ Ко ИИС 1)КИЙ і ИІІ. 

Язиком Київської Академії іі тоді не перестав бути 
иііиііськпй, але очииі.емиїі від середньовічних варваризмів. 
І Прокоповнч прилоікнв се змагане і до тогочасного лїте- 
)атурного язика та дав почин до нинїшнього лїтератур- 
юго московського язика. Але при тім своїм змаганіо звер- 
'аи він бачність на се, ию сказане ним про латинськнїі 
ізик і 6Г0 чистість треба розуміти і про всякий инший 
зі:к. І се очищуване тогочасного літературного руського 
зика довело до єго розділу „на високій и низкій стиль 
їли слогь". До сего останнього зачисліовано український 
зик. котрому Г. Кониський витичив окреме призначене. 
Іо вго думці комедія повинна бути написана „слогом'ь 
ростіям-ь. плебейскпмі) и мужицким'ь, каковьш II лица 
м'іієт'Ь", а траґедія повинна „бути повна потрясепь, 
а;кких мислий, звучних слів і майже царського перифра- 

Крім комедій народна мова проявляла ся у вертепних 
нставах; що вийшли з київської шкільної драми, в по- 
доиовних віршах на Різдво і Великдень, в наслїдованях 
ародніїх пісень. В шкільних збірниках, котрі собі скла- 
али ученпки київської Академії з висловів знаменитих 
ужів старішности, попадали ся також народні пословиці, 
. ир. баба з воза — колесам лекше ; здав ся циган на свої 
їїи і т. и. Тим способом до Академії входило народне 
ивло. 

Хоч ріжні доби в розвитку київської науки і лїтера- 
ігри в Х\1І. і XVIII. столїтю мали деякі окремі прикмети. 
) вселх таки проявляли народне жите місцеве в ріжних 
ормах. Історичне жите України було сіільнїйше від науки 
ріжні фази розвитку сего житя відбивали ся відгомоном 
авіть у схолястичній науці. 

()крім тих головних зпачнїііших огнищ, било духове 
нте в українських землях живійшим живчиком такол: 
поменших місцевинах, як Луцк, Корець, а навіть од- 
алїк сих огнищ трудили ся монахи Атонської горн — 
зан Кн я ги ниць кий, званий Йов ом, основник Скит а 
а няв сь кого (коло Богородчан), та Іван Виш єн- 



1.2 

<;ькіій. родом Галпчаніш. що слав із „Сьвятої Гори" славні ; 
„ііосланія" на Русь і остерегав український нарід перед | 
р,сякпмп єресями та накликував до морального житя. Що- і 
1ІИ0 під копеиь XVIII. і з гіочатк(ім XIX. столїтя повстають 
лонітиі школи росиіїські, як університет у Харкові (1805. ]^) 
у Києві (1833. р. ', в Одесі, або ліцей у Ніжині кк. Безбпродиа. і 

(І) Пе{?ший віддї/і П. доби (1453-1569.). 

На осниві дотепер відкритих і виданих творів пись-' 
меньства можемо впевнитії ся, ию перший відділ II. доби 
був часом застої й ослаблеия літературної твор- 
чости. хоч можна помічати певний прилив нових кни:];- 
ігпх засобів і творів. Основою тогочасної кни/ілКіСІти остіі»-г 
все иіе староруська кни;киа традиція, доповнена новими 
іридбаЕіями перекладних писань і первотворів. Сеіі прилгв 
■ювих книжних творів був викликаніШ відродженем бол- 
гарської книжности, починаючи від Кипріяпа і Цамвлакя, 
а па основі тих південно- словяпських, а головно болг;»!»- 
ських перекладів, появляли ся нові переклади давнїііш.:.>с 
творів. З упадком Царгорода була Ліонська гора таким г ;- 
ловним огнищем, відкп наші письменпігки черпали засої и 
книлхпости і культурії. Там проживали і наші черцї,' сілі- 
сували книжки, обмінювали ся своїми творами з паломнпі 
ками і черцями сербськими та болгарськи.ми і приносили 'ї 
і:ниги на українські землі, де їх розіювсюднювали. 

1. Церковні ТВО)7И. 

І\ули се твори головно змісту моралістичного, збі 
ники перекладні і первотвори, в роді Із мар аг дів, Зол(^ 
тих цїпий і т. п. Вельми розповсюдиеними були та 
звані У ч и т є л ь п і євангелія (збірники наук на недїл 
і сьвята на основі евангеліП), приладжені до зрозумій 
вірних, оживлені вставлюваними оповіданями. Крім тси 
вельми иоиулярнимп були доновненя давнїйиіих -Лхііті 
О ь в я т и X, перерібки і доповненя П є ч є р с ь к о г о П а т < 
!)ика, ию вказує на неперерпвну і лпіву звязь із староі>.^ 
ською традицією. Появляються також Посланім і пол( 
міч пі твори, а все те стає иевни.м доказом, пц) і в ие|: 



їніП ііоловииї другої доби не бракло люднії з богпсловсі. ким 
образованем і письмснським хистом. Не було ліпне понуки 
дп літературної творчостп, не було духового руху, щоби 
побуджував люднП до сьміливіґішнх поривів і се вказує на 
левну застою в умовііі і письмеиськіП дїяльности. 

Замітно, що у зблііженю україн-ськпх учених Х\'ІІ. ст. 
дп народа нослужіїлн їм основою польські взірці літератур- 
ні. Петр<> С карі' а, котрнії у борбі з нротесгантамп по- 
слугував ся їх оруяхбм і в проповідях та творах своїх від- 
бивав ся до народу рідним ему язиком, напіїсав /у\\'оІу 
<^\\- іеіу с її, котрі мали і на Україні д.дя православних 
важне впачінє, бо стрічаємо наслїдованя або навіть прямі 
тіс[)Єйлади его проповідий і лштій на русокий кпилсиі.й 
язик у першій половпнї XVII. столїтя. Єго Лчитя Сьвятих, 
Ніі писані взірцевим язпком, містили житя Сьвятих східної 
Дерквн із східних жерел зачерпнені і звертали на себе 
увагу українських духовних, котрі ще не мали повних 
Четїй-Миней. Йоаникііі Голятовський переложив, 
а в дїйсности мало що лише змінивши, переписав руськи- 
ми буквами Житя Сьвятих Скарґи, признаних східною 
західною Церквою, а також до православних збірників 
Житій XVIII. сто-пїтя війшли такі, як чудо сьв. Ннколая 
^ Половцями, о сьв. Володимирі, о сьв. Борисі і Глїбі і т. й. 
^ инших тогочасних збірниках Житій і Учительних єван- 
геліях проявляє ся жива народнд мова для потреби і ро- 
зуміня простих людий. 

Маємо з тих часів такол: рукописи оповідань звя- 
заних з Троянською війною, Александром В., 
ндийськпм царством, вельми популярних повістий 
'про в а р л а а м а й II о а с а Ф а), а покри(()ічних повістий 
поем. 

Завіщаня деяких тогочасних панів (як н. пр. Пе- 
тра Загоровського [| 1566. р.], луцького городничого 
ключника й єго сина Василя, волинського каштеляна, 
лнязя Богуша Корецьклго, волинського воєводи) ки- 
дають цікаве сьвітло на релїіійно - моральний сьвітогляд 
?:ультурні відносини в половині XVI. столїтя. Особливе 
навіщане Василя Загоровського про виховане єг« 
:іїтий і науки давані дітям що до -літературної стійно- 
зти навіть можна поставити висше ноученя Мономаха. Колм 



дїтп будуть мати по сім літ, радить ЗагоровськиП придбаті 
для них дяка добре вченого і чесного, щоби учив іх в ЄГі 
домі „руської науки в сьв. Письмі". Не пестити, а ппльні 
приводити треба до науки, щоби опісля були здібні на по 
множене хвали Божої, на службу речипосполитііі, родичам 
і приятелям і до сповнюваня обовязків". А колп дійдуть 
до .доброї науки „в своїм руськім язидї, в сьвятім Письм: 
і в молитвах", тоді треба згодити статочного бака л ара 
іцобп міг добре вчити латинського язика,- а коли будуті 
в тім мати вже добрі початки, віддати їх до Вильна, де 
(-'Зуїтів. Тої науки мають учити ся 7 літ або й більше бег 
перерви, не прпїзжаючи до дому, а коли осягнуть добр( 
знане латинської науки, милость - панове приятелі єро ма 
ють дати їх у службу па такі місця, де могли би вонг 
вправляти ся в боязни Божій. Також щоби не помітувалї 
руським письмом і мовою та чесними і покірними русьтлімі 
обичаями і найбільше вірою своєю і ніколи. не опускалї 
служб Божих у церквах грецького закону, держали пости 
молили ся і стерегли ся ереси. А колп на таких місцям 
привчать ся добрих обичаїв, дати їх у службу королеві 
і речипосполитій. 

2. Історичні твори. 

з XV'. і з початків XVI. от. маємо літописні перерібкі 
(компіляції), оперті на староруській літописній традпцї 
і продов/кеня київських і новгородських літописних збір' 
ипків місцевими самості(інпмп записками. 

І. Литовсько-руські лїтописи се найважпїйший витвір то 
гочаспого ппсьмеиьства з приісметами білоруського говору, 
Найдавнїйша редакція л и т о в с ь к о - р у с ь к п х л їт о п и с иї 
займає ся подіями останньої четвертини XIV. і перпіок 
половиною XV. столїтя. Єї основу творить праґматичш 
(без років писане) оповідане талановито написане про вза 
емини Внтовта й Ягайла, доведене до 1382. року. Літопи- 
сець боронить становища Вптовта супроти Ягайла й обіка 
ловуе его. До того оповіданя долучені відорваиі вістки, яь 
и. пр. Похвала Витовту. Середня редакція (в двох ґр^ 
пах) подає казочну історію великого князівства .'Іитов* 
ського давпїйших часів, починаючи оповіданем про прихііі 
з Італії над Німан Палемова, предка литовського народу" 



І 



з ііатріярхами вііднїйшпх лігговськнх родів, і веде історії*» 
великого князівства Литовського аж до Ґедимі нових часів, 
сплітаючи подібні кни;кні історичпо-Гепеальоі'ічні фантазії 
з відгомоном руських лїтописий і з ріжними переказами. 
Та редакція має дві ґруші : в першій ґрупі єї основа — 
історія великого князівства Литовського сягає до часів 
Свитрпгайла і Жиґмонта Кейстутовича (із згаданим казо- 
чним вступом) і доведена дуже короткими записками до 
XVI. столїтя. В другій ґрупі сї продовженя далеко ширші 
і мають уже певну закраску. Місцями виступають тут полі- 
тичні і партийні погляди вельмож великого князівства Ли- 
товського й їх аристократично-олїґархічна політика та во- 
роговапе проти /Киґмонта Кейстуговича, за єго політику 
проти аристократії. 

Третя (ширша) редакція, список із бібліотеки Биховця 
президента суду), представляє дальший розвиток литов- 
сько - руського писаня і .пїтератури й обрібки предмету. 
^ тій редакції лїтопись розширена вістками з письменних, 
устнпх' жерел і вступна лєґендарна еї Частина й часи 
Ігайла, а відтак самостійно описані часи від смерти Жи- 
'монта. Оповідане єї жпвійше, має повістевий виклад, 
іживлене часто лєі'ендами, але там, де зачерпнене з устно- 
переказу. Вельми цінне воно яко відгомін живого житя 
С\'\ столїтя і поглядів на тодїшнпх людий і ПОДІЇ скрізь 
[рпзму вельмож (н. пр. про становище князя Глинського 
упроти вельмож). Рукоппсь уриває ся на 1507. роцї. Деякі 
брази живо написані (н. пр. про зїзд монархів у Луцку 
бо про убийство великого князя /Киґмонта князем Чарто- 
ийським). 

Литовсько - руські літописи визначають ся зовсім но- 
им стилем, відмінним від руських лїтописий княжої доби. 
тиль сей зближений більше до канцелярийного стилю ве- 
икого князівства Литовського, ніж до староруського 
нижного, має прикмети сьвітського стилю, свобідного від 
ерковного впливу і византпйського красномовства, а уля- 
16 впливови польських висловів і складні, н. ир. гуф, 
та (ггезга), моц. Сей стиль переходить опісля і до бого- 
ювського письменьства другої доби. 

До старого лїтоппсаня є зближена коротка Лїтопись 
прасльського монастиря (на білорусько-українськім погра- 



личу в Гролпенщіші).. Вийшла вона очивпдно з церквв 
них кругів, а короткий витяг із давнїйшпх лїтописиґ 
продовжепий у пїй новими сучасними волинськими і полї 
ськпми записками з кінця XV. столїтя. До сего витяп 
іавних руських лїгоиисий додана цікава повість суча 
сиика про литовсько - }^уськл^ війну з 1515. р., а на закін 
лене подане похвальне слово героеви сеї війни кн. Кон 
стаятипови Івановичеви О с трожському. Ся п0 
хвала кінчить ся такою „славою", яка нагадує ритмічну 6у 
дову деяких місць „Слова о Полку Ігоревім"' або закіичеш 
^к{)аїиськиx народних дум ХЛИ. столїтя. 

„Великославному государю королю /Кикгимонту ^) К? 
зимироьичу оудіт честь и слава на ві>кн. 

поб'Ьдившему недруга своего великого князя Василі 

[московского, 
а гетману вго вдатному іліязю Константину Иванович 

[Острозскому 
дай, Боже, здоровье и іцастье вперед лі^пшее: 
как-ь НННІІ побил силу великую московскую, 
абьі так побивал силную рать татарскую. 
проливаючи кровь ихть бесурменьскую''. 

Автор сеї повісти і похвали, імовірно чернець С 
тірасльського монастиря, залюбки зі адуе про се, що коро^ 
Жпґмопт „сь мпогими вельможами свопми" слухав церко 
ного сьпіву й оглядав церкву з монастирем. 

II. Львівська Лїтопись є лїтописпю братською, иі,о тв 
рить перехід до пізиїґ^ііих літописий Х\'І[. і Х\"ІІ1. столі' 
^починає ся Н98. р., мабуть недокінчена перериває ся ф 
1049. році), складає ся з двох частин. Перпіа напнсаі 
імовірно ЛьвовянинОхМ (мабуть Рогатинцем) на основі к 
ропаіх записок з ХУІ. столїтя з додатками власних пол 
чень літописця про події ^сучасні на Україні (перші кЦ" 
зацькі заворушеня Підкови і Наливайка), а хоч згад 
.1 одушевлепєм про Хмельниіцину, не промовчує і вітв^ 
мних сторін козацьких змагань. Єго оповідане пщ 



^ 






177 — 

простодушне, виявляв гумор і ясіїпіі сьвітогляд. Язик 
огочасний кнпяший руський з прихмішкамп польських 

Я1СЛ0ВІВ О- 

3. урядоване і законодавство. 

» 

В урядованіо ру(*ьке письмо й язик в тих краях 
ули уихивапі ще в початках XV. столїтя. побіч латин- 
ького. але пізнїйпіе уступають зовсім місця латинському 
ряловапю. Литовсько - руські землі менше улягали поль- 
ькому виливови. Основане Л ю б л и н с ь к о г о трибунал у 
ало запору ЧИТИ автономію. Отже там урядова руська мова, 
и роблена у веліікокняжій канцелярії з білоруською закра- 
кою -), держить ся ще в повній силї до Люблинської унїї 
1569. р.) а обезпечена правительством і на пізнїйше. Окрім 
рядових актів і грамот, маємо замітні памятники прав- 
ичого і з ако податного письмень ства: Суде- 
ник великого князя Казпмира Ягайловича (1468. р.) 
Литовський Статут ^}, наданиїі королем Жнґмонтом 
580. р.). 

С у д є б н и к К а з п м її р а Я г а і1 л о в и ч а є збірником 
зав (28 артикулів), виданих для обезпеки приватної вла- 
зости. За крадіж бз'ли назначені вельми строгі кари, на- 
ть кара смерти. Також строго карано за напад на сусїда, 
дбираЕїв ему батьківщини, або захоплюване чужої ско- 
1НИ. Взагалі Судебник мав метою оборону слабших людий 
юти сильних задирак. Язик Судебника похожий на язиіс 



М Львівську Лїтопись впдав А. ІІетрушевпч в „Науковом'ь Спор- 
ку- Гал. Рус. Матиці й окремо 1867. р. 

"-) старословянськом,у Ь відповідач: є. 6 н. пр. вь повете зазі. ію- 
гЬ: вечньїй :^ам. в^чньїй: є зам. я. н. пр. светьій. паметь. месець (мі- 
іь) і т. п. Сею мовою ведено також дппльоматпчні межинародні пере- 
:)ави з Московщиною, з Татарамп і х Молдавією, в котрій руеькпЛ язик 
в також урядовим. 

■') Лит. Статут у.іоженпй 1522—^9.. а прпнятпй соймом 1530 р.. Оув 
ісанпй тодїшннм книжним руським язиком і містив звичаєві поста- 
ви лит. - руських земель, хоч дещо там війшло і з польського права, 
уга редакція (1566. р.) була зроблена з деякими змінами в поль- 
:ім і руськім язиці, а третя редакція руською мовою (1588. р.) .ча 
тіонта 111. 

іЛ. Г. \РВІНГІ>КП)1. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. І'-' 



- 178 — 

Руської Правди, але проявляє ся вже вплив канцелярий. 
ного язика, який опісля уложив ся в Литовськім Статуті 
Литовський Статут є збірником публичного і при 
ватного права, постанов давного державного права на Русі 
й останків звичаєвого народного права. На сім руськіь 
збірнику законодавства відбив ся вплив римського права 
але основою его послужило таки давне громад 
ське право на Руси. Народне сільське зборище (віче 
або копа відбуває суд і розправу по давному звичаю ні 
случай шкоди в чужім селі, на случай присвоеня чуже 
борти (дерево, в котрім сиділи дикі пчоли), або на случа 
крадея:и, коли злодія не можна було знайтп, а підзор ш 
дав на ціле село. Сї постанови про копні суди (перпк 
редакції) потвердив другий статут, а також третій, одпач 
сї постанови громадського ладу про копні суди не могл 
остояти ся побіч шляхотської управи. — Язик Статута каь 
целярийний книжний руський з білоруськими прикмет. 
ми, — Деякі українські міста в Польщі користували ся н 
мецьким маґдебурським правом на основі королїі 
ських привілеїв і мали самоуправу, що визволяла їх : 
старостинської і воєводської властн. В українських судз 
уживано сего права в польській редакції, поки его під ю 
нець XVI. столітя не переложено' па руський язик. С 
право було в уживаню на Україні ще в XVIII. столїті 
а на Литовське і Маґдебурське право покликує ся ще В 
знйй в. Наталцї-Полтавцї. 

о) Дї)угий ВІДДІЛ II. доби (1569— 1?98). 

З Люблинською унїею проявляє ся могучий вплив з 
хідно - європейської і польської культури в житю і в пис 
меньстві Руси. Передовсім сему впливови піддала ся л 
товсько-руська шляхта. Вже з початком XV. столїтя гум 
нїстичні і реформацийні струї поривають за собою молоді 
людий, котрі в західно-європейських університетах (у Пра^ 
в Кракові, Падуї й ип.) гляділи ширшого й основпїйгиоі 
образовапя. Литовсько-руська шляхта не могла оперти < 
впливови польських звичаїв і двірського жптя, а все 
втягало її до католицької Деркри. Розповсюднепий помі 
литовсько - руською шляхтою протестантизм із усякими ( 



ІТИ 



;тами приневолив польське правптельство покликати орден 
їзуїтіБ, щоби викорінив іновірців у Польщі, а в основа- 
[•пх ними академіях у Бильні і в Полоцку почала 
ібрааувати ся молодїж лптовсько-руської тляхтії. Крім того 
[роповідями, прилюдними ро:піравами і богословськими пи- 
іапями поборювали вони іновірців, а се було тим лекше, 
по протестантизм не закоріппв ся в широких народних вер- 
ітвах. З наверпенбм литовсько-руських вельмол: і шляхти 
;о католицької віри упадала могуча підпора українського 
ароду, котрий найшов захист для .,благ()ЧестиЕ5(и'* віри 
української народпости в церковних міщанських брат- 
гвах, основаних на підставі свобід. самоуправи і самосуду, 
іпоручених містам маґдебурським правом. 

Виобразовані заходом братств у заграничних і в брат- 
Лчих школах українські учені богослови і письменники, 
Ниравлені там в льоґічнім і фільософічнім мисленю, ста- 
нули уорулсепі середньовічною схолястичною па- 
йкою, але з європейським напрямом, до борот^^би 
католицькими богословами. 

Наслідком тогочасних условин і положеня української 

Чродности проявляє ся отже в українських землях у дру- 

Чі ВІДДІЛІ II. доби головно діяльність на полї церков- 

мго письменьства. А що тодї вела ся боротьба за 

Ц.йвалшїйші питаня української народности, найбільше 

юбленою літературною формою була богословська поле- 

ка (учений спір). Особливо довершене Берестейської 

її було головною попукою до живого богословсько - літе- 

турного руху з обидвох сторін. Унїятп встоювали за свою 

раву, а православні поборювали унїю і католицизм. 

ершу ведено полеміку на історичній основі, пояснюючи 

дію церковнпї уиії, а спори про доґми, що відріжняють 

авославіе від католицизму, займали друге місце. Але 

;:)егодом, коли церковна унія стала довершеною подією, 

)ейшла полеміка від історії до доґматикп : питане про 

.оджене унії стало другостепенпим, а і^оловну увагу 

■рнено на спір про доґми. Однак обидва сі напрями по- 

ііки звязані тїсно з собою. 



■з 



— 180 



аі 



1. ПО/ІЄДІІЧНІ ТВО{7И. 

Берестейський собор (1596. р.) і поява короткої історії 
ііяльностн сего собору викликали з обидвох таборів го 
рячу полеміку, в яку вмішав ся також знаменитий поль- 
ськіїй проповідник 6'Зуїт Петро Скарґа; а виступивши в обо 
ронї собора („8упос1 Ьг^езкі" і в книжнім руськім пере- 
кладі, а ще 1577. року наиечатав „О .іесіпо.^сі Ко.'^сіоіа 
Ио2е§о"), відказав' сьвітським права вмішувати ся в церков- 
ііі справи. Против с-еї оборони видав шляхтич - протестант - 
ХристоФ Броневський під прибраним іменем ХристоФора Фи 
лалета (т. є правдолюба.) твір „Апокрпзись албо от- 
пов'Ьдь па кнпжкн о соборів Бере стейскомьтії 
(в польськім і книжнім руськім язиці), написаний дужег 
різко, що викликав сильне вражіне між прихильникам^*' 
і противниками. В сім творі Броневський доказує права сьвіт-ВІ 
ських людий до участи в справах Церкви і віри й обстоюА 
ідею де.мократичного устрою Церкви. Проти Броневського.Р' 
котрий у своїм творі голосив протестантські ідеї, виступшіїї 
Іґгатій Потїй ^) зі своїм знаменитим „Антіррисісом'*» 
(1599. р., ,,'Лгх1^6г^оід"), богатим на історичні матеріяли, Щв^ 
в неоднім вияснюють прпготованя до унії. Він був такояіі 
автором твору: „Унія албо внкладн преднейших» 
артикул ов Із" (1595. р.). і полемічного твору „ГармоМ 
иія восточной Церкви сть Костеломь римс-ким-ь^іг 
(1608. року), приписуваного давнїйше Йосифови Велям 
Н()ви Рутському. 

Між оборонцями унїї Потій, єпископ володимирський 
опісля митрополит київський, оден з найлїпших знавців то 
гочасного язика (внобразований на творах Скарґи), папи-Ііс 



') А дам Потїїі походив г визначної сенаторської родпип. наук 
відбував у німецьких академіях, а відтак заняв на королівськім дво| 
вплпБове становпще і сенаторське достоїпьство. Князь Острожськпй, ба- 
жаючи в ній мати підпору в боротьбі проти унГі. паклонив его зрокти сйіі 
сенаторства і приняти єпископство Володпмпрське і Берестеї'їське. Пв- 
тїй, повдовівши, висьвятпр; ся, приияв імя Іпатія і став єпископом В* 
лодимирськпм і Берестейськпм. Опісля став Потїіі вельми ревним і зді- 
бним пособником віднови унії Р^ч'ької Церкви з Апосї. Столицею, а крі 
того чималі заслуги положив яко церковний пись.менник і проповідн 
По смерти київського митрополита Михайла Рагози засїв Іпатій Потій 
митрополичім престолі. 



; також богато ііропоі;ідіи1, пю остали непечатанпми, 
після появили ся в польськім перекладі' (а крі]м того 
ато цїпгпгх обємпстпх лпстів). З православного табору 
і:пов про уііїіо важний твір під заголовком „Пе р є сто- 
га" ^) (около 1Г)0Г). р,), котрого автор, член львівського 
гства Юрііі Рогатинець, впливовий і богатпй купець львів- 
ський і вельми осьвічепий та талаповптнй, віізпачае ся яко 
иопулярпіїй ппсьменнпк. 

В „ГІересторо;) ї" оповідає Рогатинець про змаганя 
^0 заведепя уиїї і про Берестейський Собор 1596. року. 
а відтак глістуиае проти верховодства Папп, послугуючись 
праві)славнимп і протестантськими доі:азами. Крім того Ро- 
гатипець написав народною мовою Статут Ставропігій- 
ської школи (першу половину, другу церковною мовою 
написав богатиіі міщанин Іван Красовський), в ко- 
з^рім подав розумний плян устрою школи і бурси. — По- 
біч Потїя мояхпа поставити ЙосиФа Велямина Рутського, опі- 
■"•^'^ київського митрополита, автора зпамеиитого пропамя- 
:0 письма в латинськім язицї. поданого до Риму в об(»- 
ропї упїятів і української народности. реформатора чина 
ьг.. Васйлія В., котриіі писав польською і латинською мо- 
вою і дав почин до богатого васпліяпського письменьства. 
іа польській мові в Х"\1І. і X^ЧII. ст. 

Одеп із знатнїйппіх учасни!:ів у сїй боротьбі був Ме- 
іетій Смотрицький, що визначив ся найбільш своєю Цер- 
с о в н о - С л о в я н с ь к о ю Граматикою. Учений монах 
иравославниїі архиеиископ полоцький побирав науку 
шершу в єзуїтській колеґії у Вильнї, а відтак на нїмець- 
ліх унїверсгітетах -). Спершу був ревнь'м оборонцем пра- 
юславної Церкви і видав (1610. р.) по польськи книгу 
ііл заголовком ,,€)дГ,і-од іо .)Є8І Ьатепі: .іесіупе], ялуіеіе] ро- 
л'.-^хесішеі арозіоі^кіе^ '\У5с1К)СІпіе;] Сегісхуіе 1 оЬіаупіепіеш 
Іоп-піаі \\-іагу; ріеїлус] / о-і-ес1ч:іе§;о па 8Іо\уіеп8кі, а іегах 



ч Одна ісопія :іат. букБя.мп „ТІерестороіп" иалодить ся в Га- 
лїотецї Оссолпіїських. друга в" оіблїотецї кпївськогО університету.. 
)сиовну розвідку про сей твір нагіпсав проф. др. Студпнський. 

■-) Про образоване Смотрпцького дбав ки. Копет. К. Остролсськнй. 
'тц;і Мелетія. Г»^расима. що слулспв спершу у віПську. а був вельми 
еьвіченпй, поставпг. князь Остро:кський иачальнпком Острожськсї 
іколп і там брав він участь у вЛданю Острожської Біблії 1581. р. 



я 

101 

ш 



■/. 8Іо\УІеіі8кіе§"о па роїзкі рггеїохопу щгьг ТеоГіІа Огііо1оо:а",|[і 
т. є. Плач Східної Церкви, в котрій яркими красками зо- 
празіїв сумне положене православної Церкви на Литві 
і відступство від неї знатних галяхотськпх родів, а се спо- 
нукало самого Скарґу виступити проти неговтворі: ^Ка 
Тгеиу і ЬапіепЬ Т. Огіоіо^а сіо Ниві §тесіч:іе^о паЬохепзілуа 
рг2Є8и-о§а". Але опісля Смотрицькпй виїхав на Схід, подо- 
рожував три роки, а вертаючи, поступив до Риму і там 
прпняв упїю. Після повороту па Русь взяв він знов участь 
у полеміці, але вже проти православія. і видав по поль- 
ськи „Аро1о§;іа" (оборона), в котрій висловив бажане, пі.оби 
Східна Церква злучила ся із Західною. Апольоґія Смо 
трицького викликала з обидвох таборів ще кілька творів 
(митрополита Иова Борецького „Аполлія" т. є. погн 
бель), а на соборі у Києві відрікав ся Смохрпцький своїх 
поглядів, але відтак знов вернув до них і умер унїя-рм 
том (ІвЗЗ. р.) 

В полемічній літературі визначив ся також Захарія Ко- ''^ 
пистенський (умер 1(і27. р.), київськиіі єромонах, особливо '^ 
знаменитою книгою [написаною проти книги Виленськогор 
ігумена Кревзи „Оборона упіп"] „Палїнодія" (т. є. ново 
рот), в котрій розібрав всі питаня про унїю, але сеї книги 
тодї печатно не видано^). В „Палїнодії" зібрані всі 
спірні точки між Східною і Західною Церквою. Знаменп 
тими полемістами, а заразом визначними проиовідпикаміІР^^ 
на ^'країш ХУП. столїтя були Йоаникій Голятовський (Мо- Р 
лочко), ректор київської Академії, і чернпгівський архпепн 
скоп Лазар Баранович. Голятовський писав полемічні творїр 
книжною руською і польською мовою проти католиків, жи 
дів. магометан і поган, а з его творів особливо замітниЛИ 
,.Мессія Правдивий", в котрім доказує, що Христо^И, 
був правдивим Месіек», а крім того подає перекази з таль Вш 
муда. народні повіря і перекази Жидів, що найшли місш 
в творах середньовічної поезії. Написав він сей твір з на й^ 
годи появи лжемесії в Палестинї. Ікї его твори визначают 
ея богатством рі;кнородних подробиць, що дають ясний по 

1а 

І „Палїнодію" л пілнїйшого списку наиечатано н Петербураиіс 
і; „Исїорпч. ВпбліотекЬ" \ ПІ. т.\ а ііррвоііягі, вї є в Піблїотецї .ЧамвА|)д 
«ьких у Варшаві 



го 
ш 



гляд на характер тодішньої учености і виказують его ши- 
роке очнтанє. Баранович писав бої'ато' польською і книжною 
руською мовою і вступав ся уа автономію України і право- 
•славної Церкви на Україні. Замітно, що перші православні 
полемісти опирали свої твори головно на протестантських 
жерелах, а унїятські письменники писали під виливом бо- 
гатої католицької літератури XVI— XVII. ст. 

2. Пі>оповідні тво]>и. 

з розвитком богословської полеміки на Україні лучив 
ся такол^ розвиток и роп о від и. Педаґоґічнб зиачіне про- 
повіди зрозуміли передові люди на Україні, а впевнив їх 
^ тім особливо приклад Єзуїтів, у котрих проповідь була 
могутним способом утвердженя і розиовсюдненя католиць- 
кої віри. Не лише взуїти, але й Смотрицький вказували на 
висшість католицького духовеньства перед православним, 
бо у православних не було проповіди, не було бесідників. 
Задля того братські школи, а передовсім Київська Акаде- 
мія, одняли своєю проґрамою також науку проповідий, 
а шкільні підручники подавали правила для їх укладу 
і готові взірці. Наука реторики. котра мала також схоля- 
гтичний характер, підготовляла головно проповідників, 
щоби могли йти навзаводи з католицькими церковними бе- 
лднпкамії. Писане проповідий було услівєм зрілости, а учи- 
.|гелї мали в неділі і сьвята давати катехитичні науки 
виголошувати проповіди. Як у католицьких схолястиків, 
гак і на Україні служили взірцями старинні ретори і софі- 
сти, а відтак польські проповіди. Почавши від кляси, зва- 
і^іоі реторикою, подавано ученпкам засади укладу пропові- 
цій, а протягом усіх курсів ува^кано проповіди найважнїй- 
пими виробами. 

Сі проповіди визначали ся умілостю і вимовою, богат- 
;твом метафор, порівнань і уподоблень, дуже часто натяг- 
іених і дивоглядних. 

Першою книгою, яку можна вважати початком окремої 
ауки проповіди, був Голятовського „Ключь ра- 
ум'іінія'*, де находить ся „Наука албо способі, 
ложеня казаня", з додатком „казань". Тут виложені 
:айже всі, але доволі недоладні правила і способи пропо- 



її 



- 184 — 

ВІДІ1Ї1, що витвори дії ся з одного боку під впливом схоля- 
стичної науки в школах, а з другого - під впливом взір- 
пїв латинських і польських проповідників. 

Для розвитку проповіди установлено при монастирях 
і церквах окремих „проповідників"' і постановлювано на сї 
місця духовні особи, що кінчили академічний курс. Також 
майже ?:ожде братство мало при своїй церкві проповідника. 
Урядом проповідника розпочинали слз'жбу в руській Цер- 
кві майже всі опісля визначні і славні достойники церкоииі 
на українських землях, і 

Оден з перших українських проповідників був Кирило 
Транквілїон Ставровецький, бувший учитель львівської Став 
ропігійськоі''1іпколи, а відтак чернигівський архимандрпт 
основник руської схоля стики, що видав „Єв ангел і 
Учительное" т. є. „Поучепія на дни воскрссньїє 
и праздники всего года". Але до нроцьвіту і най 
ширшого розвитку довели тогочасне красномовство своїми 
проповідями Голятовськйй, Радивилівський і Баранович. 

Йоаникій Голятовськйй г|" 1688. р.) назвав свій збір] 
проповідиїі „Кліочь разумі>нія священникомь зак^ 
ньімь и св'Ьцкнм'ь належачьій". бо сї проповіди, по < 
думці, відчиняють двері до неба. Уложенпйтіим иідручі 
під заголовко.м „Наука албо способів злоягеня каза- 
ия", доданий до одної і до другої части проповідий — 
(перша часть містить проповіди на господські і богородп 
чиї празникп, друга па празпики Сьвятих) — відчинить, 
по .его думцї, проповідникам двері до сг^ладаня нових прО' 
повідий. 

Сеіі підручник є збірпиком поук і теоретичних прав 
для проповідників. Одні і другі 6 характеристичні дл> 
'країпської схолястичної проповіди. Кожда проповідь маЛ\ 
ділити ся на 4 части: ексордіїом (вступ), пропозицік 
(предлогу), пар рацію (виїслад) і ко нклтозію (заічінче 
не). Ікї ті части мають бути строго підчинені темі: „Яі 
з малого русла випливає р>елика ріка і вода в сїіі ріці зли 
вае ся з тою водою, що находить ся в руслі, так з мало 
теми- витворює ся велике слово, котрого части повинні зго 
їжувати ся з темою так, щоби се, що в в темі, було такоя іаі 
у вступі й у викладі і в закінчетпо. Предмет для науі 
треба брати не тілько з духовної, але її із сьвіт'ської лїтеї 



атуріг. Основою проповідії повинно бути віьчснеив ІМгНІГ 
І 'ьвятогп або покіПнпка (Володимир — володїв миром- 
Хриетофор — носив Хрпста, Василіп — цар, Ниі:олай — 
-бідшп:, Стефан — вінець). Для зацікавленя слухачів 
•еба подати яіліГісь займавпй вступ і хитре закінчене або 
'іцятн оповісти якусь нечувапу або цевидапу повість аб<» 
і;:єсь чудо. Чисто механічний умілий характер проиовідий 
випливає з 8Г0 ради, иі,о нроповіди можна переробити 
з давнїйших, змінивши імя Сьвят(То, а тема, вступ, ви- 
клад, закінчене буде таке саме. Можна проповідь скоротити 

і. або розширити додатками нових прикладів і т. и. в „біль- 
ше словс»". У Голятойського важпїйпга є форма і збере- 
жене ус т а п о в л є п о ї методи та чисто з в ер х н є прила- 
дліепе до сеї або иншої теми. Про внутрішнє, духовне зна- 
чіне проиовідий він майже не згадує, радить лише пропо- 
відникам не доводити слухачів до розпуки, постраттпгги їх. 
а відтак потішити і подати надію- на спасене. 

Вик-ладаючи науку складаня проповідип, зсилае г/ 

• Голятовськпй все на свої нроповіди. Єго проповідії ЗЛо- 
л^ені піс.ія тих правил і визначають ся прикметами тих оо- 

І гословськ'их систем, котрі викладано тоді в школах. Деякі 
его нроповіди можна назвати догматичними або мораль- 
ними розправами, перенесеними у проповідь. Крім того ви- 
дав він збірку „Небо ново є" присьвячепу чудам Пр. Бп- 
город[іцї, „М є с і я П р а влив и й" (головно критиі:а та.'іь- 
муду) і ин. 

Антонїй Радивилівський (І 1688. р.). другий знаменитий 
проповідник того часу, був ігуменом Київсько -Миколаїв-- 
ського монастиря. Видав два обємпсті збірники проио- 
відий: „Огородокті Марій Богородпцьі" і „ВФиіець 
Хрістов'ь из'ь проповіідій недельньїхь акп зі> 
цві-ітов-ь рожаньїх'ь сплетеннй"'. В его проповідях 
проявляють ся ті самі прикмети, що їі у Голятовського, але 
він не перевисшає его сьмілостю порівпань. Він черпав 
картини свої не лише з біблії і природи, але й з мітольо- 
ґії і з клясиків (подає проповіди про Володимира В., Ап- 
тонїя і Теолозія Печерського, Бориса і Глїба і т. п.). Він 
памагає ся ще піддержати свої дока-иі всякими приказками 

V іі анекдотами. Міл; ііншими оповідає відому історію про 

^ турецьхого султана Солимана, що послужила основою 



для Шекспірового Венецького купця, зачерішеву із славного 
збірника оповідань „Оезіа Котапогіші" (дії романських на- 
родів). Се доказ, як на Україні були розширені ті збір- 
ники оповідань, піо туди через Польщу зайшли із західної 
Европи. 

Лазар Баранович (І 169;і р.), архиепископ черннгів- 
ський, був більше строгий, церковний і доґматичний у своїх 
проповідях, як обидва попередні. Єго проповіди натхнені 
рішучим, воєвничи.м тоном, бо він жив у часі польсько- 
козацьких віґін, а на се вказують навіть заголовки двох, его 
збірників: „Мечь духовньгй" і „Трубн словесь про- 
п ов-Ьд ньтх-ь". Находимо, правда, й у него символічні 
(і алвґоричні образи, але зачерпнеш з біблії й Отцїв Цер- 
кви : длятого его проповіди близші до византийської про- 
повідпичої школи. Він також одягає найзвичайнїйші гадки 
у високопарні <(^орми, любить промовляти „цьвітами". однак 
відзначає ся від тамтих певною мірою і смаком. 

Така проповідь, вироблена на Україні вимогами схо- 
лястичиої науки, була доказом висшої осьвіти проповідни- 
ків, подобала ся осьвіченим людям, вихованим у школах, 
де вони чули про мітольоґію, історію, реторику й пнші на- 
уки, але не могла бути приступна і зрозуміла для ширших 
верств народу, майже зовсім неграмотного. Мимо того сей 
напрям не тілько довго удержав ся в проповіди на Руси, 
але его занесли опісля українські учені — ЕпІФанїй Сла- 
винецький, Симеон Полоцький, Димитрій Ростовський М і инші 
— у Московщину. 

Наплив українських учених до Московщини в другій 
лоловннї ХУІП. столїтя викликав там горячу боротьбу при- 
■хильників старовини проти „повостий". Характер образо- 
ваня українських учених видавав ся тим сторонннкам ста- 
ровини небезпечний і своїм духом вельми зближений до 
католицизму, а їх богословські погляди вважали в Москов- 
И1.ИНЇ маііже єретичими. Оборонці давного благочестія на- 
маган>ть ся українським ученим протиставити Греків, 

М Димитрій Туптало (у ПШ.) оун митрополитом ростовським 
1 відси его налвнско Ростонський. Він вславив ся також спорудже- 
неє великого ;<бірнпка їііитій Сьвяти.х. розложеного на 12 місяцш, що 
ДЛЯ70Г0 зве ся Четії-Минеї с. є книга до читаня (мин, грец. вис-чів — 

МІСЯЦІ., отже Минеї = .місячні КНИГИ). 



і,'Т])і являють ся тепер знов у Мосі.'ві із добутками нової 
(»гословсі.к()ї і літературної лїяльности, хоч і деякі уіфаїн- 
, і.кі учені, як Епіфанїй Слави пецькпіі, були більпіе п{>й- 
хильні греЩїКому, НІЖ латішсілчо- польському образованю. 

Зпоміж українських учених здобули собі в Москов- 
аишї в XVII. столїтк) найбільше значіне вже названі три 
мсьменпики. 

Епіфанїй Славинецький (у 1675. р.) був вельми образова- 
аим на той час чоловіком, знав добре словяпський, грець- 
кпіі, латинський і польський язик, і як вислі'Влюе ся одеп 
учасник про иего, був „не токмо грамматики и рііто- 
рики. но и философіи и саммя (:іеологіи пспьітатель 
ТІ искусп1'>йшій розсудьітель и опасньїй (обереікнип) тіретол- 
тіовник-ь (перекладник) еллинского, славянскаго и польского 
дісшектові/'. І^ін трудив ся над поправками текстів церковних 
книг богослужебних, провірював їх з грецькими орпґіналамн 
і спорудив два словарі (грецько - словянський і богослов- 
сько-фільольоґічніїй) для поясненя малозрозумілих місць 
і висловів сьв. Письма. Впровадив він також у Московщині 
живу устну проповідь замість читаня вибору з творів сьв. 
Отцїв Церкви, що було війшло в звичай в часі занепаду 
І просьвіти. 

Симеон Полоцький (і" 1Г)80. р.) образував ся у Київсько- 
Могилянській Колеґії і переселив ся в Москву 1664. року, 
де своїм образованбм, літературним талантом і зверхньою 
гладою звернув на себе увагу царя Олексія Михайло- 
-Л!ча і став учителем вго дітий. Яко письменник визначив 
ч^я він незвичайною плодовитостк>. 'Написав богато тво- 
рів богословських (..В'^нец'ь в'ґ>рь[", систематичний 
і^иклад христіянської віри, схолястичним ладом), полемі- 
чних („Жезл'ь иравленія", з великою різкостю звер- 
нений проти розкольників), ораторських (схолястичного 
напряму н. пр. „Об'Ьд'ь душевний'', „Вечеря ду- 
шевная"), драматичних і віршованих. Для пись- 
мепьства важні особливо " сі два останні роди єго творів. 
ІДО внесли шкільну драму і на довший час впрова- 
дили в новій книжній поезії сил я бічне віриіоване 
і театральні вистави. 



з західно-європейським театром (містеріями) позна- 
комиліг Україну товариші подорожі! митрополита Ізпдора 
(на фльорентіп'іськпй собор). Скоморохи занесли на Русь 
деякі комічні вистави і маріопетний театр. В народній по- 
езії було богато драматичного живла; було воно в зародї 
і в церковних обрядах (н. пр. похід патріярха на осляти, 
.. мивапє ніг у вел. Четвер і т. п.). 

Полоцьк п.й написав дві комедії \) : „О блудно м и 
сьіні" (після євангельської притчі) і „О цар'Ь'Набухо- 
доносор-із" (перерібка „пещного діьйства*') — подїї про 
трех отроків неспаленпх в печи „халдеями" : Аианїю, Азаріїо 
і Мисаїла). 

Комедія о блуднім синї виказує сумні наслїдкн 
непослуху старшим, а ся ідея висловлена у прольоА' 
ось як : 

„Юпнмь се образ-ь стар'Мішихь слупіати, 

На младнй разумь свой не уповати, 
Старнмь — да юпьт'х'ь добр-Ь наставляють. 

Ничто на волю младих-ь не сиущают'ь". 

Друга комедія зображає невіру і гордість Навуходоно- 
сора, а молодці неспалені в печи представлені ідеалом 
справдешньої віри і релїґійпого вихованя. 

Симеон Полоцький' перелолаїв віршами „Псалтирь" 
і „МіЕзСЯцеслов-ь" і уложпв два віршовані збірники вель- ' 
ми ріжнородиого змісту — „Нертоградь мкогоцв'^"V; 
тньїй" і „Р и вмол огіонл.". Як він висловлює ся, бажав 
він дати в них пояснене правдивої віри, моральну поуку» 
розновсюдипти „вь нашем'ь словенском'ь кчіпжпомь язьт- 
ці^" .„рпемотворное писапіе", котре „вт> ин+їХТі язьпсахь 
велію честь имать и ублая^еніе и творцемт^ (авторам) его 
достоііного не лишаеть отТ) Бога п отт? челов'Кка возме;;- 
дія и славьг'. Віршами подає він цілі оиовіданя і лєґеиди 
(н. пр. про дбалість франнуського короля Франца о пр<ь 
сьвіту, про черця, що 800 лїт слухав сьпіву райської птиці 

М в стариниім театрі аваїлп комедіями всякі театралі, ні і;ік'.гаі;н, 
неааііпспмо від .чмісту, котрий міг бути поважнпй. н. пр. :^ йіСтіГтих 
тем. Ііомедії дї.ііі.тіі си иа-,.;калоі'тні" (поважні), „прох.тадні" (шутіи- 
ві) і ї. п. 



І 



- ІХІІ — 

іор. лєґеііду україшіького поета Александрова] і т. п.). 
■редньовічні ВІДОМОСТІ! » наук пріїродоппсннх, моли- 

и і Т. II. 

у вірші „1> (І г о ііо д о й і в" Говорить Полоцький : 

„Демі)сніііі'ь вогірошепньШ, что уподоблябгь 
Богові! человізка, сііце отв'їіщавт'ь: 
ПодоОїіт'ь Богу, еже всЬм'ь благотворитії 
II. лжу пенавіїдяїце, іістинну любити", 

у вірші ..Розга'' вкаууе на основне правило старинного 
Биховаия : 

.,Плевеліі оть ишеніщьі жезль твердії отоиваєт-ь, — 
Розга буйство ИЗІ5 сердецті дФ>тских'Ь прогоняєт'ь". 

Зплив української науки і п{)осьвіти на МосковЦину. 

Українська література і наука мали значний вплив на 
Московщину ще з кінця XVI, і початку XVII. столїтя, 
а іменно творами Лав рент і я Зизанїя, Смо три ць ко- 
го, Захар і я Копи стен ського і Петра Могили. 
Але з половини XVII. столїтя, особливо від прилуки лїво- 
берелїної України до Московщини, київсі^ка наука вдомаш- 
нила ся в Москві і стала там дальше розвивати ся. В дру- 
гій половині XVII. ст. трудять ся ще Б Києві Голятов- 
ський, Радивилівський, Баранович і инші дз'ховні пись- 
менники. Однак з кінцем XVII. столїтя переселяють ся 
київські учені Е п і ф а н ї й С л а в и н є ц ь к и й, великиїі зна- 
вець клясичних язиків, котрий яко учитель і учений вель- 
ми заслужив ся перекладами і поправками церковних 
і сьвітських книг, Симеон Полоцький, Димитрій 
Ростовський (Туптало) і іін. в Московщину, щоби там 
засновувати школи, перекладати і справляти церковні книги. 
До піонїрів західно - європейської науки зачнслитм 
треба також Українців: Григорія Скиби н ського і Па- 
лядія Роговського. що вчили ся в Римі, а відтак були 
учителями в Москві. Дмитро Ростовський згадує у своїм 
дневнику „брата Теофана з Батурпнського монастиря", що 
учив ся в Парижі і Римі фільософії і богословія. Теофан 
Прокопові! ч виїхав з Київської Академії для довершеня 



- 190 — 

овиго образовапя до академії в Римі, де ознакомив ся 
з найвизпачнїйгаими представниками доби відроджепя кля- 
сицизму і став найвизпачнїйшпм его представником опісля 
в Московщині. Знав він не тілько латинських і грець- 
ких клясиків. але також твори француського псевдокля- 
сицпзму. 

З того часу київські учені творять у Москві ста- р 
лий кружок, около котрого скупляє ся тогочасна на- 
ука і письменська діяльність. Спершу в москов- 
ок і й с л о в я н с ь к о - г р є ц ь к о - л а т и н с ь к і й Академії 
передове місце заіімає грецький язик : однак коли нею став 
управляти іаіївськнй учений (рязанський митрополит) Сте- 
фан Яв Орський, родом з Галичипи, перестроеао її після 
київського взірця. Особливо ве.іикий вплив здобули київ- 
ські учені па Петра ІЗ., котріиЧ не лмбпв духовних давного 
московського типу задля їх неприхильпости до реформ, 
а хоч патріярх Досптей просив царя, щоби не настанавляв 
„чужинців" митрополитами, а особливо Українців (їх нази- р 
вацо в Москві „Черкасами"), лише родовитих Москвичів, 
«аще и немудрій суть", всеж таки цар волів учених Укра- 
їнців. Цар віддавав їм важні ерархічпі й ннші урядові 
місця, а київські учені довгпіі час займали передові стано- 
вища, що викликувало проти них вороговане московського 
духовеньства. Т є о ф а н П р о к о п о в и ч, проповідник і вели- 
кий помічник реформ Петра В., служив безуслівно его зма- 
ганям, а Я в Орський, противник ліотераньства, обвиняв 
о прихильність до того навіть Прокоиовича. Як великиіі 
вплив мали українські переселенці па царськім дворії 
сьвідчить се, що за цариці Єлисавети на дворі війшли 
українські звичаї, а з двох братів І^озумовських старший 
став мужем цариці, а аишодший став гетьманом. Однак 
через те припало богато талановитих сил для України 
саме тоді, коли вона їх найбільпі потребувала для свого 
иодвигпеня. 

3. Пос/іанія. 

* Поруч учених богословів - полемістів і проповідників и 

стоїть зовсім своєрідний письменник, трохи иншого, більш І( 

народного характеру, Іван Вишенський, родом з місточка 1р 

Виніиї в Галичині, що писав з кінцем XVI. і початком к 



191 — 

XVII. столїтя. Він постриг ся в черцї і поселив ся па Атон- 
ській горі та здобув собі таке поважане на Україні', що 
Київський собор рішив покликати его з Атопа яко одного 
у благочестивих людий „процьвітаючих жпзню і благосло- 
віем". Він покинув на якийсь час Атоноьку гору і пішов 
на Червону Русь, де проживав з Йовом Княгиницькнм, основ-.' 
ником Скпта Манявського, иі,оби і лично своїм впливом 
піддержати духа своїх однодумцїв. Але ще більший вплив 
мали его Посланія. 

Єму приписують около 20 посланій, писаних до князя 
Василя Острожського і всіх православних христіян, до „на- 
роду руского, лптовского і лядского" всіх вір і сект, до 
митрополита їі єпископів, що приняли унїю і т. д. у своїх 
посланіях не пописує ся він ученостю анї реторпкою, 
але зате у него богато справдішнього красномовства, що 
проявило ся горячим чутєлі, щпростю і талантом. Осудя^уе 
тих, що „поеретич'Ьли и огь Бога далече устранипіа ся", 
дорікав він иншим недостачею віри, панам за розкішне 
жите, кривди і насилу, а прп своїм аскетизмі перенятгій 
також демократичним духом, вступає ся за тими, що „сь 
одной мисочки борщТї хлебчутТї п сами себ'Ь панове п слуги 
суть" тай соли нераз не мають за що купити ; докоряє вла- 
дикам і монахам задля невідповідного, соблазняючого 
житя — одним словом, він переносить полеміку з бого- 
сговського обсягу на поле щоденного житя. Єго посланія 
переняті щирими народними почуванями, горячою любовго 
вітчини і щирим бажанем, щоби Русини служили ревно 

БОГОВИ, бо в тім бачить він поруку ТузеМНОГО і ВІЧН(»ГО 

щастя. Вишенський радить духовеньству проповідувати 
:лово Боже живою мовою і признає їй шііроке місце в на- 
щї, однак не радить перекладати Євангелія й Апостола 
, простим язиком", бо церковно-словянський з усіх язиків 
Зогу наймилїПший і без „поганскихг хитростей и руко- 
юдств-ь — се же є грамматиі.х'ь, риторик'ь, діялєктикь — 
іростимі) прил'Ьжннм'ь (пильним) читаніем-ь кі» Богу при- 
$од[!ть". „Л'Ьпше изучити часословецть. псалтнрь, октоихь, 
щостоль и Євангеліє — и жизнь в'ючную получити, не- 
кели постигнути Арпстотеля і Платона и философом-ь му- 
[рммі) ся вь жизни сей звати и в геєну (пекло) отьитп". 
Соли Рагатпнець виходив з того становища, що українська 



— 192 — 

народність не зможе остоятп ся без висшої сьвітської 
осьвітп і промовляв за сьвітськпм прилюдним вихованбм, 
Іван Вншенськіїй обстоював більше пустинне, аскетичне ви- 
ховане. 

Длятого він такоік накликує земляків, щоби понехалп 
коляди, щедрівки, народні звпчаї і забави. Прп всім тім однак 
признає він таки потребу висших богословських на^-к. Єго по- 
сланія були отже виразом народного настрою в тій боротьбі 
і визначають ся нераз справдешним гумором, тимто й не 
могли остати без вражіня на тодішнє українське суспіль- 
ство, а хоч крім одного безіменно виданого не були свого 
часу напечатан), розходили ся по Україні в численних ру- 
ісописях. 

4. Ііаучні твори. 

а) Богословські. 

Около 1620. року, коли львівська школа братська по- 
чала підупадати, став осередком духового і лїтерату рноп» 
жнтя Київ, а головна заслуга належить ся київському мн- 
трополитовп Петрови Могилі. Син бувшого молдавського 
воєводи, Петро Могила (1598—164:7. р.), вчив ся мабуть 
у львівськії! гаколї братській, а опісля у Франції, в ко- 
леґії Єзуїтів. Служив у польськім війську (брав участь 
у бою під Хотином 1621. року), а відтак постриг ся 
в черцї у Київській Лаврі, де став небавом архимандрптом. 
■а по смерти Йова Борецького київським митрополитом. Вів 
відбудовував старинні історичні церкви, з підмогою кружк? 
учених справляв і видавав церковні книги, писав і вида 
вав книги в обороні православної Церкви перед унїятамп — 
.Хі'\ І о 8 а І) о К а ш і є її" (по польськи проти К а с і я н а (^' а 
ковича, що походив з Потилича в Галичині і був перші 
архимандрптом Дубенським. написав вірш на похорон Ко 
иашевича Сагайдачного, прпняв унію, а відтак латинськиі 
обряд і в творі .,Рег8 ре к1,улуа" обвиняв православніп 
V. протестантстві) — видав для шкільної потреби „Право 
слави оє испов'Ьданіб В'Ьрн", Катехизм великні 
і малий, що попадав навіть до сільських дяківських іпкі. 
у Галичині і діждав ся перекладу на німецьку мову, а та ; 



іч»і;к иамітпу .. А н т о л о г і ю, снріічі, моліітвн іт поученія ду- 
шеполезная" (перше руське богато ілюстроване видане 
""їЯО. р. у Києві і передним словом Петра Могилп). Се був 
ішик моральних і житевпх поучень. Могпла був новпй. 
.іжий чоловік, що додав нових сил київській просьвітї : 
оиоло неп» починає ся новий рух, печатане книг і про- 
сьвіта на Україні. Однак найзажпїйшпм ділом Петра Мо- 
гили було рі)зширенє і висііноване київської школи, иш 
стала відтак (1В31.) ;івати ся Київ сь ко-Моги лян ська 
Кіілєґія (опісля 1701. р. Академія). Вона ^була розсадпн- 

'|Ком науки і просьвіти майже на всю Словянщину та нада- 
вала напрям тогочасному письменьству до кінця ХУПІ. 
стплїтя, в котрім нисьмєеіиики, о скілько не писали по 
Польськії, послугували ся ..славя по -руським язиком", від- 
іеним від живої народної мови. Ще бувши архимандри- 
ч, вислав Могила кількох талановитих молодців (Ісаю 
оф имовича-Козловського, Сил ьвестра Ко с со- 
ва, Ґіз еля й ин.) на наугчу за границю, щоби відтак були учи- 
телем ч Колеґії, уладженої в новім дусї. Науі:у викладано 
латинським язиком, котрий тоді в цілій Европі уважано 
признакою висшої осьвіти, язиком західно - європейської 
науки і релїі'ійної полеміки. Могилянська Колеґія булаула- 
джена на взорець тодїшних вігсших шкіл в Европі, а го- 
діовно єзуїтсьіліх колєґій. вї задачею було з підмогою 
релїі'ійного образовапя і духа відродити і піддержати укра- 
їнську народність і просьвітпо зрівнати її з польською на- 
род ностю виховане м і наукою. При колєґії була також бурса 
для бідних учеників. Ся перша найвисша школа на Руси 
розвивала ся гарно під управою і доглядом учених мужів 
і стала розсадником науки і просьвіти, а хоч схолястнчна 
наука була противна вдачі українського народу, всеж 
таки видала вона богато талановитих провідників і пись- 
менників. 

Першу пробу, написати науково-схолястичне богосло- 

Івіє в перковнп - словянськім язицї. зробив Кирило Тран- 

п квілїон Ставровецький. що був київсько - печерським чер- 
цем, опісля учителем львівської братської школи, а на 

(^останку чернигівським архимапдритом і видав „Зерцало 
богословія" (1618. р.), перший підручник богословський 
для сьвящеників на основі творів Василія В., Иоана Да- 

ОЛ. БАРВІНСЬКПІІ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 1^^ 



маскина і сьвітських фільософів. В переднім слові говорить 
автор, що воно вибране з многих книг богословських, але 
•звичаєм всіх українських учених, що осягнули наукове 
образоване, він крім богословських жерел, сьв. Письма 
й Отцїв Церкви, користував ся для поясненя і доказів 
своєї науки також сьвітськими науками — фільософічними. 
природними й астрономічними. Він розправляє про пред- 
мети природи після тодішнього стану природних наук. Крім 
того видав „Учительноє Євангеліє" під заголовком „Перло 
мпогоці^нно є", котре появило ся вже .по єго смертп 
й є цікавим збірником прозових і віршованих творів (По- 
хвала Богу, Пр. Богородиці, Апостолам і Сьвятим, на Рі- 
здво і Великдень, страстп Христа і т. и.), а сї останні за- 
мітні складом вельми близким до народних дум. (Перед 
смертю приняв він унїю). Замітно, що цар Михайло Федо- 
рович велїв у Москві спалити єго твори. 

б) Граматики і словарі. 

Із заснованєм братських шкіл, де мі;к иншими вчили 
церковно- словянського язика, показала ся потреба церков- 
но-словянської граматики до науки сего язика задля зане- 
паду єго знаня, на що з докором вказав Скарґа в творі 
„О ^е(1п08сі Ко.чсіоіа В'охе^о". Крім того і відроджене 
клясичних наук було понукою до писаня граматичних 
і словарних творів. Руські письменники бажали доказати, 
що церковно - словянський язик може бути так само пред- 
метом науки, як грецький і що не так трудн(1 єго зрозу- 
міти. Після схолястичного погляду тодїшних грамотіїв на- 
укою граматики можна було дійти до знаня пнших свобі- 
дних штук: діялєктики, реторики і т. п. і тому ставили 
вони граматику на першім місці. 

В 1586. році вийшла перша така граматика з печатні 

МаМОНИЧІВ. УчеНИКИ львівської школи під проводом СВОГ( 

учителя Арсенїя видали також ^Граматику єлино-сло 
веньскаго язнка" (Аде/іьФОтес 1591. р.), відтак появила 
ся Граматика словенська Л аврентія З и з а н ї я - Т у 
становського ^).(1596. р.), а найліпшою на той часбула 
:;гадана вже Граматика М. Смотрицького (1619. р.). і^сі 



1) походив .■* ВиЛЬНа, був учителем у львівській ШКОЛІ. 



19Г) 



ВОШІ не осізовують ся иа іеторичцім і (()ільольоі'ічні.м ро:у 
слїджувапю* звуків і форм церковно - словянського язика, 
лигає на грецьких граматиках і так стало ся, що церковио- 
словяпському- язиковп накинено язикові правила грецької 
мови. — Із зростом письменьства і вировад^куванєм наро- 
дної мови в иисьменннх творах показала ся такоік потреба 
словарів. Короткиіі с л о в є н с ь к и їі с л о в а р є ц т> з поясне- 
нем слів народною мовою додав до другої книжки : ,,Науі:а 
піі читаню и розум'Ьпю письма словеньского" (1596. р.) 
ЗизапїП (значить: Кукіль), яким користував ся опісля 
київсько-печерськпй монах Памво Б є ринда, печатник 
молдавського роду, видаючи „Л є к с і к о н ь с л о в є н о - р о с- 
екій и нменТ) толкованіє" (1627. р.), де слова церков- 
то-словяпські пояснював тодїшньою руськ'ою мовою. 

(і) Систематичні виклади історії. 

З XVII. столїтєм з розвитком науки в Києві, проявля.- 
отіз ся змаганя 'систематичного викладу історії. В половину 
'СМІ. ст. виступають два історичні письменники, котрих 
•Впри все ще що до ладу ііпсаия і характеру визначають 
;я прикметами першого віддїлу другої доби. Ігумеп Київ- 
ьіуого Михайлівського монастиря Теодозій СаФОнович напп- 
ав „Хронику" на основі Початкової Київської і Галиць- 
о-Волинської Літописи про історичні події на Україні але 
і) 1290. р. (видана 1672. р.) ; ректор Ігиївської Колєґії 
, відтак архпмандрит Печерської Лаври Інокентій ҐІзель (по- 

Іодив з лютерської родини з Прус, виобразоваїип'і за гра- 
ицею заходом Петра хМогили). скоротив і доповнив сю хро.- 
^їку сучасними подіями, користуї)чи ся польськими хронї- 
ами Кромера, Бєльського і Стрийковського, та видав під 
аголовком ^СинохІ'ісТї (т. є. огляд) или краткое собра- 
іє от-ь различинх-ь ліітописцов-ь" (1674.). Хоч у сїм творі 
грічаємо такі довільні поясненя, як імя Славяни — від 
лави, Руси — від розсіяні і т. и.. всеж таки Сіноп- 
с Ґізеля була одиноким на той час п.ечатаним 
ідручпиком історичним і учебпиісом в цїлііі 
1СІЇ, хоч головно подає події з уїсраїпської історії та ді- 
дапа ся кількох видань. В оповіданю автора проявляє ся 
)бов України, котру бажав він бачити могучою в союзі 



- 196 - 

з Московщиною. Як Сафоновіїч так і Ґізель сшісалп сво 
історичні твори церковно- словянськнм язиком. 

Такою пробою спстематпчного писаня історії є такоа 
Патерик Сильвестра Коссова (що був перщпм префекто^ 
Київської Колеі'ії. а відтак мптрополито.м, ум. 1657. р.), на 
писаний по польськи, опісля перелоя^ений церковно-сло 
вяііською мовою. Автор кориотував ся не лише давни м ру 
ським патериком, але й грецькими хроноі'рафами і поль 
ськими літописцями. 

5. Книжна ук{>аїнська поезія- 

Вірші. В братських школах, а особливо в Київські 
Академії, звертали особливу бачність на науку реторі 
ки і поетики. На основі поетики і реторики вправля 
ли ся ученпки в складапю промов, принагідних ,.ві[ 
шів** (\'егяп8). привітів, а особливо духовних пісень 
псалмів і кантів, котрих рукописні збірники появля ют 
ся з кіпцем ХМІ. і з початком ХУІИ. столїтя. Першим п< 
чатяим виданем таких кантів був „Вогоглас ник", вид; її 
ний 1790. р. (гл. низше). Ученпки виголошували або сьп 
вали такі вірші'у.сьвята перед учителями. Найбільше такі^ 
віршів складали па Різдво Христове і Воскресене, в чест 
Пр. Богородиці і Сьвятих. Складаліг їх не лише бурсак 
але й учителі латинських шкіл, часто навіть сіл 
ські учптелї, то стояли близше до народу, і тому лїпп 
знали народного духа і сьвітогляд, знали народне жпте і 
із слуху^ а відчували «го власним серцем. Біблїйні п 
дії виведені тут у прямій звязи з обставинами нарк 
дного житя на Україні, % дусі і напрямі наївних опої іг 
дань, проникнутих часто гумористичним настроєм. Воі 
розвивають головно тему про „спасепе від вічного полої 
наніош". себ то визволене Спасителем праведних ду 
із ада. 

Такі вірші часто ставали основою для драми і навпаки ч 
сто з драм виділювали ся менші чи довші частини яко заокр| 
глені вірші. Тим способом була тїсназвязь між віршею і д 
мою. Коли осередком письменськогоруху став Київ, тодї'Ки] 
сьтса Академія стала неначе розсадником віршописців. Учен 



ттгг 

К1І Академії складають такі вірші яко доказ висцк/ї осьвіти 
і доброго вмхованя. і)урсакіі ходили також по домах за- 
можних і знатних людпй і сьиівали під вікнами, за що ді- 
ставали подарки. Малі^ яка книга появляла ся без віршо- 
ваної тірисьвяти, написи до гербу, як н. пр. вірші на герб 
кп. Острожського, кн. Сапіги. Петра Могили і т. п. 

Сї, вірші складано після латинських і польських взір- 
Іцїв, силябічним розміром, де розходило ся лише о певне 
'шсло силяб (13 складів) і о рим. а не о ритму (наголос). 
Гакий роз'мір зовсім не схожий з духом української мови» 
)) тялгкий навіть у польській. Найдавнїйші вірші не сяга- 
оть дальше як кінця Х\'І. столїтя, а в XVII. столїтю на- 
водимо вже окремі збірники, як Памви Беринди „В'Ьрш'Ь 
І а. Різдво Хр." (Львів 1616. р.), „В'Ьрш'Ь" Ка сіяна 
]1аковича на похорон Сагайдачного (Київ 1622. р.) 
ірисьвячені „Войску Запорожскому' і т. д. Половина 
іуховно -морального збірника Кирила Транквілїона Став- 
) о в є ц ь к о г о „Перло м н о г о ц 'б н н о 6" (видане 1690. р.) 
ясладае ся з віршів у ііохвалу сьв. Трійцї. Пр. Богоро- 
іпцї. Ангелів. Апостолів, Сьвятих і т. д., котрі він виразно 
іризначив для школярів, иі,оби могли з тої книги вибирати 
іобі вірші на с,вої потреби і па 'їх лад творити „орації" або" 
іуховні комедії ^). 

і' Вже в першій половиш ХМІ. столїтя иоявляють ся 

акож вірші на сьвітські побитові теми, а складачі і декля- 

гатори вносять у свої твори також полїтпчно-суспільпі 

веми. Навіть у біблїйних темах проявляє ся також вільие, 

іумористпчне пародіованє предмету. Деякі вірші прийма- 

>ть у закінчепю форму привітливої промови в жартовливім 

вонї, инші зтїов мають від початку до кінця жартовливий 

1 



V) На збірники таких віршів :>. ХМІ. або ХІ'ІИ. ст. вказав II. Жи- 
?|еііький в розііідцї „Мі.ісли о народнмхь малорусскпхг ду- 
ахь" (Кіев. Стар.і: оден такий збірник описав НаЛман (Кіев. Стар. 
^4„ \'. ), а Сьпіваник з початку Х\'ІІІ. ст. перепечатав пррф. М. І'рушев- 
>кий і; Записках наукового Товариства іліеми Шевченка том 15. 
17. Инші описав Іван Франк о в розв. ..Карпаторуська лпература". 
;[1<ап. т. 37. і 8Я.); гл. ІІеретц ..Истор. литер. изсліідованія п матерія-^ 
^^ Т. І., де подані описи збірок пісенних з 1729. і 1710- ИХ і „Начало 
Богомь піісией" вд. Свод}[ой Лтітописи Л. Петрушсвича 1700-1772. 



настрій. Появпли ся тако;к кііп;кпі вірші і думи шкільгіо 
творчості! з нагоди козацьких війн (н. пр. в діярію Єрлїча 
літописи Грабянки іі окремих виданях — гл. низше). Ал(| 
найбільше розросло ся чисто реторичне і ремісниче писанч 
віршів. Так п. пр. Іван Максимович (архпепископ чернигів' 
сьіаїй, потім тобольський), иайисан віршований твір „Бо 
г.ородице Діво, радуй ся", що складався з 25.000 си 
лябічних віршів. Всі такі вірщованя не були в дійсності: 
поезією, а все кінчило ся звичайно на доволі нескладнн: 
римах. Віршоване ще довгий час водило ся по. бурсахі 
дещо з того переймали народні сьпівцї, а дещо війшли 
в збірн]и;и псалмів і кантів. 8 підмогою старців або в р^і 
кописях переходили сї вірші иомі/к грамотне міщаньств 
і-, ставали власностю народу, а імена авторів звичайно прсі 
падали без сліду. 

б. Вплив ?кивої народної мови в українськіді письг 

діеньстві другої доби. 

і 
в літературних творах II. доби народна мова внст\| 

пае вже з такими виразними прикметами, які ледви прі; 

глядають у письменних памятннках староруського язиі 

І. доби. Правда, задержало ся там ще богато форм і оВ' 

ротів церковно-словянського язика, мабуть тому, що вон 

видавали ся читачеви зрозумілими. В тих церковно-словя 

ських формах зберегли ся многі черти староруського язі 

ка, питомі також старословянщинї, але вже перемінені і п||| 

рсроблені в дусі народної української звучні. Бачимо т;'" 

мов би стару будівлю, в котрій яаиоть нові люди, з новил і 

хготребами і поглядами. Не кажуть вони вже, як у давниі 

висловив ся літописець, що : „язик словенський і руськг. 

оден". Навпаки вони трудять ся „людемь посполитнмь р • 

ского язнка кь пожитку" задля того, що ті люди „язні. 

СЛОВеНЬСКОГО не рОЗуМ'ЬюТЬ". Українські письменники ВН;: 

в Х\'1. столїтю були сьвідомі окремішности українські 
мови від церковно-словянського язика і признають потр- 
бу — витворити письменну українську мову яко окреміші' 
шлість, відмінну від церковно-словянського і польсько» 
язика. Проявляє ся се змаганє передовсім у сьвітські:] 
творах. У грамотах і судових рішенях проявляє ся стар 



ттгг 

5)уська актова й урядова мова Руської Правди і грн- 
.мот до XIV'. столїтя, але підлягав значному впливовії жи- 
кгГі народної мови п;о до звуків, форм і висловів. В ли- 
і!Сько - руських землях відбиває ся вплив язика впробле- 
-ного в канцелярії литовсько -руських князів з білоруською 
^закраскою. Особливо се замітно з кіпцем XV. і в XVI. сто- 
лїтю (Судебник, Литовський Статут і т. нн.), а сим впли- 
вам підпадає не тілько канцелярийна. але іі літературна 
книжна мова і то не тілько в литовсько - руських землях, 
але і в коронних (галиціжо-волинських), переймаючи біло- 
•руську закраску і польські вислови. Народна мова стала 
■входити також перегодом у духовні книги. В так званих. 
„Учительних євангеліях" часто находимо переклади на на- 
родну мову виїмок із книг старого і нового завіта ^) 
а відтак ще більше в збірниках проповідпй у другій по- 
ловині XVII. столїтл (н. пр. Голятовського і Раднвилів- 
.ського). 

Однак хоч письменники бажали до народу промовляти 
зрозумілою для него мовою, бояли ся помилок, бояли ся 
попасти в єресь, а до того в релїґійних спорах не нахо- 
дили в народній мові потрібних і певних висловів. Длятого 
заходили ся вони виробити літературний язик на готовій 
'\ книжнії! основі, а такою основою видавала ся їм церков- 
но -словян щип а. 

Релїґійна боротьба і релїґійні спори, особливо після 
берестейського собору (1596. р.) понукували православних 
до пильнїйшого виучуваня церковно - словянського язика, 
в котрім бачили сильне оруже для оборони своєї віри. На- 
рід привик був у церковно - словянськім слові бачити не 
просте, грішне слово, ііригідне для щоденного ужитку, але 
осьвячене слово віри, і готов був піддержувати церковно- 
словянський язик не тому, що він був для него зрозумі- 
лий, але задля того, що вивисшав ся понад уровень его 
Ч звичайного розуміня. Більшість суспільства змішувала 
" ідею церковно-словянського язика з ідеєю віри, а одно 
Р і друге з ідеєю народної самостійності!. Длятого славний 
її 

" *) До Х\'І. ст. відносить ря переклад „Пісаї пісень", а до гу- 

'И тож аоо троха ні;!нїнйіого часу переклад Псалтпра на народну україн- 
ір сьі.у мову (досн в рукописи . 



борець православія Іван Впшенськпй іірп кінцн XVI. сто- 
лїтя кличе : „Книги церковнне всЬ її уставн словеньскіімі> ! 
язнком-ь не друкуйте; по лптургіи же, дл-я внро:іу 
м'Ьнья люде кого, по просту тол куйте ТУ вьікла-| 
дайте*'. Тим способом „простий" себто народний я иік 
відсунено знов на друге місце, а вибрано до релїі'ій- 
ної боротьби готове оружб, яким видавав ся язик церков- 
них книг. 

7. Характер українського письдіеньства в україн- 
ських землях прилучених до Польці. 

Серед труднпх обставин витворило українське суспіль- 
ство в II. добі письменьства просьвіту власними мате- 
ріяльшімп жертвами українських вельмож, ерархії і цер- 
ковних братств. Понукою до того була та моральна сила, 
яка проявила ся в поглядах і характері передових осб, 
і ревність до просьвіти, яка видала протягом недовгого 
часу цілу громаду учених, високо поважаних навіть пі- 
знїйшимії строгими критиками. Тогочасне письменьство 
приняло повий напрям, котрого не знали і не любили 
в Московщині : українська культура користувала ся само- 
стійно новими жерелами просьвіти, а то як тодішнь^іЮ 
грецькою наукою, так і латинською схолястикою, щоби собі 
здобути оруже, потрібне до боротьби. 

Грецький язик займає передове місце перед латин- 
ським, церковно - словяиський і книжний руський перед 
польським, а на се вказз'ють вже грецькі наголовки біль 
гаости тогочасних творів, написаних церковно-словяиськи.м 
язиком із значною примішкою української мови. ІІоявля 
ють ся твори майже зовсї.м народні і що до змісту і що д* 
мови. Характеристична прикмета тогочасної науки і лїтє: 
ратури проявляє ся в тїсиій звязи їх з народним 
житем у тім, що вони виходять з народного Яхитя, чер- 
пають з него головну поживу і силу, виражають у більшіґ 
частії справи народу, єго релїґійних змагань, єго ріжнпі 
верств. Під впливом грецько-словянських шкіл на Україн! 
розвинули ся не лише богословські науки, але й історіо 
ґрафія і фільольоґія (граматики, словарі). 



Научний розвиток тодїіітпх українських письменників 
був вельми ріжнороднпй : — деякі з них віізнамали ся гли- 
бокою наукою, инші знов були звичаГіиими літературними 
робітника\иг, але майже у всіх проявляє ся виразна йяспа 
політична сьвідомість. Як глибоко учені діячі, так і дрібні 
письменники визначають ся широтою політичних поглядів 
на відносини України до ГІольиц і па взаїмпі відносини 
ріжних верств українського народу. Силою народної сьві- 
домости стояли Тогочасні осьвічені Українці високо, висше 
як у другій половині Х\'ІІ. столїтя, не згадуючи вже 
діро ХУЇП. сг. Найважпїіішим одначе придбапем тогоча- 
сного письменьства було вироблене книжного руського І 
язика, язика літературного і наукового без міри близгапго 
до живої народної мови, як давна церковщипа, ири тім; 
вельми відмінного від язика Московщини, а однако зрозу- 
мілого на цілім просторі України, а навіть Білоруси. Язик 
сей виробіїв ся на основі білоруської мови книжної, ужи- 
ваної у княжій канцелярії литовській, Литовського Ста- 
тута і перекладу }>іблїї Скорини. Враз із Литовським Ста- 
тутом, що обовязував і на Україні, розповсюднив ся сей 
язик по містах, дворах і монастирях, приймаючи в с-ебе. що- 
раз більше українських народних висловів, а церковних 
висловів для оаначеня абстрактних розумінь і польських 
з прилюдного і державного лштя. Язик сей був би непере- 
чно скорше, як се стало ся, довів до повної ііобідн живої 
народної мови, колиб не політичні обставини, про котрі . 
низше згадаємо. 

В середині другої доби письменьства проявляє ся пе- 
ревага богословського живла над історичним у полеміці.. 
в розвитку штучної схолясїичної проповіди („казаня"). 
в рішучій перевазі польського язика над церковно- словяя- 
ЄгСьким і українським. Значна більшість творів иоявляє ся 
кв польськім язиці, книжний руський язик проявляє ся 
о-в немногих тв.орах, а склад тяя<:кий, переповнений макаро- 
іаїзмами. Сильно розвиває _ ся склонність до віршовдня 
ці переходить опісля в манію. Схолястика щораз більше 
і придавлює сьвітлі і чисті впливи давпої української .школи 
•І)! літератури; однак у суспільній, науковій і літературній 
^їяльности Барановича, Ґізеля, Голятовського є ще богато 
днного ; посеред всякого схолястичного натовпу пробиває 



І ще сьвіжа думка, людське чуте, розумінє суспільних 
Потреб і баліане для них потрудити ся. 

8. ^п/іив укі>аїнської п[70сьв!ти на ^Іосковцину від 
прилуки до неї лівобічної України з Киеводі. 

Історичні і суспільні відносини після прилуки лівобічної 
України до Московщини. В 1648. році починає ся довголітна 
і лалекосягла та страшна в наслідках Хмельниччина, а від- 
таї: часи після Хмельниччини (звані у народу руїною). 
що довели (1(і54 р.) до прилуки лівобережної України 
з Киввом до Московщини . А н д р у с і в с ь к и м дог о в о р о м 
(1667. р.) .затверджено розірване України на дві половини 
і стало прилучено лїзобережну Україну та Київ до Москов- 
ииіни. а сим ослаблено звязь поодиноких земель України. 
Кровава Хмельниччина і слїдуючі за нею історичні події 
'ули справдешньою руїною для України. Правобережна в 
-Україна вилюдпила ся довголїтною війною, ясиром і пере- І' 
селенем частини населеия в задніпрянські пусті степи. Зар 
сим господарським занепадом і політичним розділом Укра- 
їни пішов також умовйй і літературний занепад і роздво- 
єне умового житя і письменьства. З руїною многнх міст, 
місточок та монастирів щезло богато осередків культури, 
пропали численні школи і братства, а рівночасно запропа- 
стили ся книжки, рукописи, грамоти, твори мистецтва, ще- 
зли ^довголітні ку.дьтурні иридбаня. Правобережна Україна 
з Галицькою Україною втратила ту головну опору, якою 
й початку Х\1І. столітя був для неї Київ, але навіть серед 
тих. трудних обставин, в яких находила ся прилучена доЬ| 
Польщі половина України, було там всеж таки ще місце для іо( 
самодїяльности українського суспільства й українського на 
роду. Ти.мчасом на лівобережній Україні що раз більше 
обмежувано ту самодіяльність, а протягом ХУПІ. ст. Щ( 
більше її придавлено, що відбило ся і на українській на 
родности її літературі ^). 

» 

М НІКОЛИ щсааіоть осгоОлііво пісги ппдаиої 1782. р. йаборонп дііпо- кат 
^учлтілим игиідруватн. ..мтоої.і не послЬдовало нн вь учптеляхь, ни і 
'вь ннигахь какого разврата ко вреду общей пользи" і тим усунено учи- 
ГЄ.ЇГВ удержуваних сами.м народом. До половини XVII!. сг. було на лїва* 



^ 



І » році 1(і8о. П і Д Ч II Н є Н (» К II ї в С Ь К у М И Т |) (І II о Л ї І' - 

• сковському [І атрія рх атон II і се був смертним 
;ір останньому огпишу самостійного українського пись- 
ііьства. Шла громада учених і письменників, підготоііле^ 
X Київською Академією, переселює ся з половини КУП. 
... у Московщину, де всї трудять' ся для просьвітп, кла- 
дуть підвалини наукових іяституцііі і науїсової літератури. 
і>авляіоть попсовані цевііками церковні книги, стають 
сі'іірхами. придворними ученими, поетами, секретарями, на- 
віть учителями царських дїтиіі, відтак ревними помічни- 
к;\ми Петра В. в перестрои:» держави. Перенесене просьвітп 
науки па північ було тпм лекше для київських учених, 
вони писали, як і в Москві в тім часі, язиком ви- 
гвиреним на Русії на церковно - словянській основі, з ко- 
трого аж БІД половини Х\'ІИ. столїтя заходом і талантом 
московських письменників, почавши ВІД Ло.моносова, став 
вироблювати ся нинішній літературний язик московський. 
Тим способом втратила Україна з просьвітно-^аукової ниви 
бога'то робучих сил, котрі заманені блеском царського двора 
і визначними стано.виш,амп. пособляли „обедипеню" 
України, злученої доси лише адміністративно з Московиїп- 
н<'ю. Задачу такого культурного оббдпненя улекшувала їм 
тодішня схолястична наука, вироблена па церковно- сло- 
вянській основі. Так київські учені мимоволі в добрій вірі 
трудили ся для о б 6 д II н є н я України з Московщи- 
ною і посередно причинили ся до занапащепя еі само 
управи. 

Сему оббдпненю мала пособляти що раз міцнійша 
централізація, котра мала затерти прикмети самостійного 
побуту України. Особливо з часів Петра Великого після 
нещасливого для Мазепи полтавського бою (1709. року). 
Починає ся систематичне змагане до знищеня самоуправи 

вічній Україні 866 шкіл, а на иочатку ХТХ. сг. чернпгівсі.киіі арxиере^( 
проьздом по ^Губернії не найшов ніяких шкіл: так само щезли вонн 
в Полтавщині так, що запанувала на Україні безграмотність і темнота. 
Змагань московського правительства до _едпнообразія" довело до того, 
що з початком XIX. ст. заборонено ставити на Україні трпбанясті церкви 
в українсьі;ім стилі. 



— 2ГГ4 

України й українського народу ^). З упадком політичного 
биту йшли Українці в московську урядову, духовну і во- 
•-.вну службу і помагалп там заводити бюрократпчно-цен- 
тралїстпчну систему, усуваючи останки давного ладу і са- 
моуправи. 

9. Шкідний вплив прилуки України до ^Іосковцини 
на розвиток української лїтератури. 

Сї історичні й суспільні обставини, особливо від роз- 
риву України на дві части (1667, р.), відбили ся вельми 
некористно в українськім письменьстві. Твори, особливо 
богословські, піддавано строгій цензурі : почали конфіску- 
вати, а навіть палити українські книлгки -), добачаючи 
в них західні єресп. Витворений і збогачуванг.й опісля- 
московськими ученими і письменниками літературний язик, 
приймаючи в себе идо раз більше московського народного 
живла, як і словарного засобу з чужоземних новоча- 
сних і старинних язиків, віддаляв ся що раз більше від 
книжного язика на Україні ХМП. столітя, а ще більше 
від живої мови. української. Сей літературний московський 
язик наслідком свого державного становища з кінцо,і\[ 
Х\'ІІ. столітя входить в урядове житє, Б адміністрацію 
і висші верстви суспільні, між українське дворяньство, що 
бажало тим г.иріяаїити ся від мужицтва, а на остані.'у 
і в літературу. Московська цензура і синодальний указ ') 



.\ 



'•) в Глухові. столядї лївоОічиої України, ;$аводено ііолїцнйно-адмі- 
1 1 їс ґрат пану управу, т. за. „Малороссіискую колегію", що .чііоі'П,:!а ся 
царсі>кпм сенатом і давала прпказп гетьманови (,1722.) : царпци Клт^^- 
і^іна II. знесла гстьманьство (1Т6-І.), .чруіінувала Запорожську Сїч (1775 і: 
Україна стала провінцією Московіцинп. а крепацтво затверджене царп- 
цею (1782.) віддало українськп.х селян давній стаїміїпнї козацькіїї. ноЛі- 
лїтованій на „двоііяи" московським урядам. 

-) ;} ирнказу патріяршого і царського велїлн в Москві „на ио- 
жарихт» сжеч-ь" книги Ставровецького, а та сама доля постигла І. ч. 
.Четій-Миней" Д.м. Ростовського: указом з 1(Ш. р. патріярха ІІоакима 
.заборонено лтайжс всї українські церковні книги т. зв. „іюльскіе п лп- 
товскіе ііечати кнпі'ь'^ а дальніі нидани переправлено „по велпкорогс-іи- 
ской грамматпкіі". 

■) Кпївсьі:у печатню підчинено сим ука.іом Синодови в Москві 
і иітііисано : >а другихь никакихч. клип>, нп прежнпхь, нп нових ь. не 



Е! 



— 20") - 

.; 1721. року) виступають рішучо проти ужпваня „осо- 
110 наріьчія" (себ то українського язика) в письменьстві 

(і в книгах. 
Українське письменьство тодішнє починає отже уни- 
кати печатнї. а на:ґїваяінїПші твори другої половини 
Х\'ІІ-го столїтя і першої половини XVIII -го столїтя (ц. 
іір. Літоиись Самовидця, Велична, і т. п.) остають в ру- 
коппсях, прпстуинпх лише для тісного кружка бли:жих 
зпакомих автора і так ходять з рук до рук, або припада- 
ють порохом по монастирських бібліотеках. Так зберегли ся 
козацькі літописи, що могли були зробити велиіпій вплив 
на політичні і суспільні погляди суспільстпа патріотичним 
зобра:кенвм минувшини, паколиб були тоді побачили дпсвне 
сьвітло. Так само пішли в непамять драматичні твори, хоч 
після тогочасних поетик (з половини XVIII. столїтя) укра- 
* їнська мова, прозвана ,.сїльським, муяхицьким слогом'*, 
могла наїїти місце хиба в низших родах літератури, н. пр. 
в комедії. 

10. Шкідний вплив у[7ЯДОвого язика ^V^осковЦини. 

Злука України з Московщиною пересунула політичний 
осередок у Москву, а відтак у Петербург, а з тим 
урядовий язик Московщини став також верховладним не 
лиіие в московській державі, але й по части на Україні. 
Тимто вплив сеї з луки міг у письменьстві на Україні від- 
бити ся аяс з початком ХЛ'ІІІ. столїтя. З ЗО - тих років 
Х\ЧІІ. столїтя появляе ся в книжнім руськім язиці більше 
або менше замітна примішка московських слів, звуків 
і форм, а в творах написаних тим язиком не стрічаємо вже 
церковно-словянських і польських Атсловів і форм, в році 



об'і>явя обь оньїхь вь д\ховной колегій — в'ь тьхі. монастиряхь не ііе- 
■чатать, н кром'Ь того справлять книги сь велнкорусскими печатьмп, дабн 
нпкакон розни п особаго нар-Ьчія не бьіло". Крім того приказано всї 
книги -.і українських печатеиь прислати в „синодальную контору псправ- 
ленія ради и согласія сь великороссійскими" і від синоду настановлено 
окремого ,.иротектора типографій" (себ то цензора), котріїп мав нагля- 
дати, щоби появляли ся лише виданя. що нїчим не ріжнять ся від .,ве- 
ликороссійскихТ)" із заміткою: ,.сія книга вь контори тппографской 
изсл-Ьдованна п по изсл-Ьдованін обріжтеся в'ь всемі, сь великороссій- 
<'кою сходна". 



— 2т " 

1726. відкрито А к а д є м і ю наук в Петербурзі, а москив- 
ськгій учений Л о м о н о с о в полояпів своєю граматикою- 
(1755. р.) підвалини до управпльпеня літературного москов- 
ськогоязпка. Сї обставини причинили ся до того, що вплив 
московського язика став іменно в другій половині ХЛІІІ. ст. 
проникати у К и ї в с ь к у А к а д є м і ю. котра тоді з X а р- 
ківською Колеґією і перея славською та ч ерни- 
г і в с ьк о ю семінаріями слуяаїла розсадніп^ом иросьвіти 
лля цілої України. 

Сему пособлялп богато київські митрополити, що або 
виховували ся на півночи, або були настановлювані зпоміж 
московського духовеньства ^/. Коли ще в другій половпнї 
XVII. столїтя в Москві не зачіпали питаня о „малороссій- 
скомТ) діалекті)", себ то української 'мови і відносили ся 
до неї прихильно -), виступає в першій полов[інї ХМІІ. 
столїтя заведена московським правительством цензура і си- 
нодальний указ ^) навіть виразно проти уживапя „особаго 
нарі)ЧІя" (себ то української мови) в' письменьстві і кни- 
гах. Київські митрополити другої половини ХУНТ, столїтя 
памагали ся зрівняти і що до мови Київську Академію 
■л московськими науковими інституціями. Вони звертали 
обливу бачність на науку^ московського язика, вимагали 
від питомцїв Академії, щоби на память учили ся Ломоно- 
сові оди, висилали питомцїв у московський університет 
із строгим приказом, щоби' там учили ся московської мови 
і вимови, а по укінченю наук займали учительські місця 
у Києві. Устапов-иені вже учителї по школах і бурсах мали 
строгиП наказ учити молодїж московщини. і дбати про 

') Вже за Петра В. міскоиське духовеньство домагало ся, щоби 
,ііа МоскііЬ не бьіло игумена п архпмандріїта огь козацкаго рода**. а ца- 
риця влисавета наказала 1754. р., щоби сьв. Синод представляв на ми- 
трополитів і архимандритів не лише Українців, але іі родовитих 
Москвичів. Катерина II. не любила українських архиєреїв і веліла 
пильно наглядати, щоби вони „між простим народом не розсївали шкі д- 
них засад". 

2) Голяговський ирисьвятив свій твір „Мессія Правдивий" цареви 
і)лексїєпи Михайловичу, а московський патріярх Адріян позволив київ 
оькому митроіюлитови завести нововиданий повний переклад православ 
ного ісповіданя на „малороссійское нарЬчіе". 

•М 1721. р. 



- 



І 



207 

„правильну" (т. 6. московську) вимову. Все те мусїло від- 
бити ся в иисьменьстві па Україні. В міру розвитку літе- 
ратурний московський язик віддаляв ся що раз більше від 
української народної мови. Українці, щоби війти в загальну 
струю культурного жіпя, були приневолені відречи ся своїх 
питомих літературних традицій і присвоїти собі мову так 
званого образовапого суспільства, що зложило ся після 
московського типу. Ті з гінх, що учили ся на півночи. 

легко присвоювали собі ту мову, а для ТПХ. що вчили С5І 

в школах на Україні, появляли ся з 70 - тих років XVIII. 
столїтя підручні книжки для у.леічшепя науки московської 
вимови і правописи ^). Протягом ХМІІ. столїтя чимало ки- 
ївських вихованців переселило ся па північ, богато з них 
запяло місця в дер;кавпій службі, чимало з них всту- 
пило на літературну ниву в Петербурзі і Москві, а їх 
діяльність не оставала без впливу і на письменьство на, 
Українї. 

Тпм способом у другій половпнї ХЛІІІ. столїтя, осо- 

)Ливо в лівобічній Україні, не находимо пї одного істори- 

шого твору написаного книжним руським язиком. 

їа місце котрого входить московський навіть і в книгах 

іуховного змісту. 

1. Істо|?иЧне письдіеньство в XVII. і ХУПІ. сто/іїтю. 

Кроваві козацькі війни, що заповнили другу половину 
[.VII. столїтя^ довели до повної руїни на правобережній 
'країні, знищили осередки духового і літературного житя 
спинили его розвиток, але мимо того видали нову га- 
узь історичного письменьства, що видобула ся 
ут самостійно, на основі нових обставин житя, зовсім не- 
^авнсимо від київського лїтописапя. В першій полови- 
ї XVП - го столїтя. котра видала тілько полемічних і ре- 
їґійних творів, маємо лише короткі літописи з прина- 
дними записками подїй (як у горі згадана Львівська Лїто- 
і!сь, крім того Підгоредька. Чернигівська і ип.). Окрім лїто- 



*) Видано в тій цїли також урядовий підручник для Українців 
) жроизношеніи россійскпх'ь букв-ь и о исправномт) тЬхіі же упо- 
Оленіи"', 



— 208 - 

"ЛИСИЙ маємо спомини (мемуари) н. пр. Записки київ- 
і л:ого міщанина Б о с ь і,- а Ба л и к п. д і я р і й шляхтича 
Євлашевського, Русина - судовика з Новгороду, списані 
Б Х\1. стплїтю і т. и.. з польських шляхтича Йоакима Єр- 
лкча. Самуїла Твардовського, Коховського, Осьвєцїпяа і ин. Ви- 
"кяикапе козацькими війнами розбуджене народу витворило 
українське історичне иисьменьство й окремий історичний 
€тиль у козацьких лїтописях з виразною цїхою на- 
родного духа („простий стиль і наріче козацьке", як ви- 
словив ся Величко). „Козаки писали, як каже Максимович, 
на ш)ввищи збруєю і кровю. а відтак переписували на па- 
пір і зберегалп для памяти потомства". Літописи ведено 
на Руси без перерви, а деколи лїтоипсцї доторкували ся 
таі:ояї мипувшипи сусїдних земель. Зроблено також пробу 
зложити з українських і польських лїтоппсий перший 
учебник історії (Ґізель). Козацькі лїтописцї зай- 
мають ся подіями від половини XVI. до кінця XVIII. сто- 
лїтя. Спершу були се короткі літописні записки з наго 
ЛОБКОМ „Козацкін кронички", „Козацкіи л'ґ>то 
писцн", про котрі находимо згадку в пізнїйших у країн 
ськнх істориків, іі. пр. Самійла Зорки (гл. иизше). 

Коли в половині Х¥ІТ. столїтя появляють . ся проби " 
•онстемаїичпого викладу української історії, а письменники , 
в своїх творах послугують ся церковно-словянським язи- 
ком, творить мов би перехід до козацьких літописців чер- ^ 
нигівський монах Леонтій Боболинський. Він написав (1899.) 
„Л І^то писецт» сій вст'ь К. роника зі. розинхі» а в- 
К Гі р о в !> И Г II с т О р Н К О В Ь М Н О Г И X "Ь 1 т. д. " Ь сс 
в стилю старі.ії літописної компіляції уложена простора лї 
топись, почавши від сотвореня сьвіта до початку XVII '"^^ 
етолїтя. зібрана з біблїї, латинських, грецьких і польській 
істориків, литовських лїтопнсий. Початкової Літописи 
Четь-Мінеї и ии., однак писана язиком дуже близким да 
жпвої народної мови і визначає ся живим оповідане 
З історії України находимо там дуже небогато, але зат^ 
^аихиі подрібні вісти і документи. ] "''' 

Оповіданя козацьких літописців обертаюті> ся околі ^^ 
Хмельниччини і слідуючих за нею історичних подій. СЯ ■' 
твори писані сучасниками або навіть учасниками самих П' 
дій і носять на собі сліди народного одушевленя тих 



І 

я 
є." 

Я" 

їв 
щ 
т 
Іш 

Г" 

і ■ 
ІЄр( 
ЩІ 
[НІ 

т\ 
ш 



чи 

ш 



".Ж І 






сІБ, натхнені горячою любовії) рідного ісраю і народною 
сьвідомостіо. Язик тих лїтопіїсий є вельми гюли/кепий до 
живої иародпої мови з доволі зпачною приміткою поль- 
ських а почасти і церювно-словянсьілтх висловів. 

Лїтопись Самовидця о війнах X м є л ь п и ц ь ]с о г о є 
незвичайно ваяхна для історії тих часів і заіімаб між істо- 
ричними творами тогочасними і козацькими літописями 
передове місце. Невідомиіі по імені! автор, самовидець опи- 
суваних у літописи подій (відсп і назва), був чоловіком 
сьвітськпм з лівобережної України, а хоч не мав значної 
науки, котру годї було собі придбати у воєнних часах, 
визначав ся природним талантом. Він служив у військовій 
канцелярії при боці гетьмана, брав участь у- воєнних похо- 
дах, у посольствах і ігозацьких радах, мав під рукою всякі 
урядові документи історичні і міг знати не лише про всякі 
важнїйші події свого краю, але іі про політичні справи 
європейські. Тимто єго лїтопись, писана праґматичним 
ладом і простим викладом, з епічним спокоєм, має всї 
прикмети історії. Лїтопись Самовидця подає богато вірнпх 
подробиць до історії України і еї взаємин з иншпмп дер- 
жавами і з того огляду має первостепенне значінє. Харак- 
геристика дієвих осіб вірна і плястичпа, а ціле оповідане 
визначає ся предметовостю, однак літописець прихильний 
зільше висшим, як демотфатичним верствам. Тдір Са- 
мовидця обнимае події 53-ех років, від повстаня Хмель- 
апцького 1648. р. аж до 1702. року, а початок доданий опі- 
ля компілятором на основі історичного збірника „Крат- 
оє описаніє Малороссіи". Самовидець пише збли- 
женим до народної мови язиком, улгиває чимало народних 
висловів і пословпць. 

Самійло Велично є неперечно наГізнаменитшим істори- 
ком Хмельниччини, але єго чотиротомове „Сказаніє 
) войн-Ь козацкой зг. Поляками, чрез'ь Зііновія 
Богдана Хмельниц кого, гетмаиа войск-ь Запо- 
южских-ь, вь ос ми лізтехі) точившой ся" і т. д., 
доведене до 1700. р., а написане 1720. р., появи ло ся пе- 
[атно аж в половині XIX. столїтя. Автор вийшов з Київ- 
ької Академії, служив у Запорожськім вігіську за геть- 
іана Мазепи, був відтак писарем ґенеральної канцелярії 
ійськової, а відтак на хуторі в Полтавщині займав ся лї- 

ОЛ. БАРВШСЬКНЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТГРИ. 14. 



— ШІ — 

тературнпміі працями. Єго „Сказаніе" є не тілько оіібвіда- 
нем особистих споминів про історичні ПОДІЇ, але науковою, 
історією. Він користував ся не тілько всїми урядовими до- 
кументами військової канцелярії й особистою знайомостю 
історичних подій, але й иншимп жерелами, як німецька 
історія Пу фендор(|)а про Карла X., „Діяріушт»" 
Самійла Зорки з Волині^), поетичний твір Самінла, 
Твардовського „^V о ^ п а сі о т о \у а 2 іс р 2 а к і і Т а і а г у еіс. '^ 
і сучасними політичними та сатиричними віршами поль- 
ськими й українськими. Величко намагав ся часто поетич- 
ними картинами прикрасити історичне оповідане і задля 
того его твір що до предметовости уступає місця Само- 
видцеви, хоч «є безпристрастним. З ко^кдої сторони єга- 
твору дише горяча любов України, котру називав „м«тт;а 
наша, мнлая отчизиа, отчизна наша Украинськая'' і заяв- 
ляє ся горячим прихильником „народа нашого козако-ру- 
ського", себ то. козацтва, в котрім бачить борців „за древ- 
ній вольиости свои". Рукоппсь украшена портретами десятії 
гетьманів, однак до нас не дійшла в цїлости, бо недостае 
деяких карток з початку, в середині і з кінця. 

Григорій Грабянка (а властиво Гребінка, ум. 1730. р.) є 
третій замітний літописець Хмельниччини, чоловік учений, 
безпристрастпий і сьвідущий як і Величко. Був він судібіо 
а опісля Гадяцьким полковником, брав участь у депутації 
з жалобою на запапаиіенв козацьких прав, висланій Павлом 
Полуботком у Петербург, де якиіісь час проспдїв за те 
у вязницї. На основі „діяріуша, вь обозів писаного'', 

„ДУХОВНЬІХ'Ь И МИрСКИХЬ Л'ЬТОПИСЦОВ 7)", „повґ.- 

ствованія самобитнихТ) св'ї^д-їьтелей" написав Гра^ 
бяпка „Д-Ьйотвія презізльной п от-ь начала Поляі;ов'Ь 
крвавшой пебнвалой брани (війни) Богдана Хмельниці:<і 
го і т. д. року 1710." і оповідає дії України від наіідавпїіг- 
ших часів аж до вибору гетьмана Скоропадського (1709.), 
однак головним предметом є Хмельниччина. Автор пама« 
гає ся писати церковно-словянським язиком, але не знаючи 



г 



\) Єго „діяріупгь" загинув. Був вій писарем ;^апорожського коша .ча 
Хмсльїшцького і протягом цїлої війни з Поляками „о всЬхь ріічахг 
п поведеііях-ь совершеппов'Ьдал'ь п досконально п пространно вг Діяріу- 
ш'Іі своєм'ь оніє описал'ь". 



?? 






1211 - 

вго добре, часто вводіггь слова і форліг з живої україїг- 
вької мови. Окрім історичного оповідаия вдає ся автор 
у наукові розвідк-п.про давну історію козаків і виводить їх 
від Козар. 

Окрім сих літописців і згадуваного вже в горі Дивяи- 

грія Ростовського, що писав свої дневпі записки „Діа- 

ріушь" так.»Лг язиком вельми зблилхвнпм до живої наро- 

апої мови, не перериває ся низка історичних писань, ири- 

зьвяченпх мпнувшинї України, хоч деякі з них писані вяге 

московським літературним язиком або із значною єго при- 

иішкоіо. Такою язиковою мішаниною писали СтеФан Луком- 

вьний (Со^рапіб историческоє 1770. р.), Петро Симоновський 

І^Краткоє оиисаніє о коіацком'ь малорассшскомь нарпді,), 

'1765. р). Василь Рубан ( К р а т к а я л 'Ь т о п и с ь ?.І а л н я 

Рос сій 1776. р.), Олексамдер Ріґельман (Лізтописное 

їовііствовапіе о Малой Рос сій 1778.). 

І Окрім сих історичних творів, що появили ся з вира- 

шим означенєм імени автора, заслугують на увагу ще 

їтописні збірники, а іменно Густпнська літопис ь, так 

Еаііа по головній рукописи, збереженій у Густпнськім 

Ірі! луцькім монастирі на Українї, з першої половини ХУД. 

толїтя (і кілька инших а також Спомини Ханепка, Мар- 

евича й ин.). 

Перехід від лїтописапя до к-ритичних історичних тво- 
ів представляє „Исторія і-усіїовь". 

..Исторія Руссовг", приписувана білоруському архиєпи- 
копови Юрієви Конисьі.'ому, видача під єго іменем захо- 
ом Ос. Бодянського (в Москві 1846. рОл^у), ст^'Їіь ви межі 
іж лїтописями і критичним иисанем історії України. Ся 
;торія, написана під конець ХМЇІ. столїтя (імовірно около 
770, року ^) зараз після залепа.ту сг.лгог.тійпостіт України 
зруйнованя Сїчи -), (була відома на Українї в сотнях від- 



*) На останку „Псторіп Р'уссовь" пише автор: ..вт^ пачалТі 1ТУ!Л 

да поатіідоваль воГіскамт, всеобщій походь п открьілась д'бствгітель- 

я сь Туркчімп война. которая ньмт^ контптся- Бог-ь віість" 

того можна впевнити ся, пі,о автор написав сіо історію після Г."69. р., 

инакше знав бп, як скінчить ся туреОька війна. 

2) віднаПдено її вперше около 1828. в бібліотеці кн. Лобанова-Ро-. 






писів, що кружляли посеред ТОДІШНЬОГО суспільства), ви- 
кликала серед неї велике вражіне і мала великий вплив 
на многих письменників українських і московських (н. пр. 
на Метлинського, Гребінку, Шевченка, Ст. Руданського, на 
істориків Бантиш-Каменського, Миколу Маркевича, на Ми- 
колу Гоголя [Тарас Бульба], Пушкина [поема Полтава], Ри- 
лєєва [поема Войнаровський], на етноґрафа Ізмаїла Срез- 
невського, видавця „Запорожской Старини"). 

Новіііші досліди впевняють, що сю Історію написав пі- 
сля всякої імовірности Григорій Полетика, поміщик 
у Полтавиіинї, депутат покликаний 1767. р. царицею Кате- 
риною II. до комісії для уложеня законів (і 1784. в Петер- 
бурзі). Яко депутат мав Полетика боронити в комісії прав 
української шляхти і задля того потребував історичних до- 
казів та певно в тій цїли написав сю Історію і деякі пнш^^ 
історичні твори (як Записки про Україну під польськш 
володарством. Збірник прав і привілеїв у країн 
ської шляхт и). 

В переднім слові до „Іїсторіи Руссовт." названії 
Б правді виразно Юрій Кониськиїї спорудииком, від котрог 
сю Історію нїбито дістав Полетика. Личпість Кониськог 
остає з дїйсним спорудииком Григорієм Полетикою в пев 
пій звязи. бо Кониський був учителем поетики, а опіс, 
префектом і ректором Київської Академії в тім часі", кол 
Гр. Полетика був там перекладником і займав ся такояі'іі 
історією та збирапєм історичних жерел, а з Полетикою пе 
реписував ся і був у друя^них взаєминах. Григорії! Поле 
тика сам мав вельми цїнну біблїотеку історичну і богак ^ 
історичних рукописнії (літописи Грабянки і Самовидця) ія 
котрими іюристував ся навіть видавець Несторової Літо 
писи Шлецер. Ся бібліотека опісля впала у великій часті її 
жертвою пожежі, однак' її старав ся доповнити сип Григс : 
рія, Василь, к'отрий також займав ся історією України, буЕ г 
як і єго отець, переиятий справами української шляхт; ї 
і ліобовю України. Василь Полетика згадує про вітця, ішц] 
він бажав зобразити історію України, але ніякий такий тв?г 
зіе зберіг ся, тілько „Исторія Руссов'ь", котрої автором буї 
імовірно Григорії! Полетіиса. Передмову до сеї Історії ні |й\і 
писав імовірно Василь Полетика та приписав авторство ІОр 



- 218 - 

еви Копиському, щоби сему творові! іменем визначного 
владики надати тим більшої ваги. 

„ІІсторія Руссовь" навіяна вільнодумством під впли- 
вом сучасного вольтеріяиьства (автор двічи покликує ся на 
Вольтера яко автора історії Карла XII.) і виявляв пераз по- 
гляди суперечні з релїґіПипм духом, чого не міг писати 
архиеппскои і ся обставина промовляє за авторством Поле- 
тики, чоловіка сьвітського і вільнодумного, перенятого го- 
рячою любовю України й еї самоуправи. Твір сей починав 
ся від часів заселеня України словянськіїми племенами, 
вважає „руськиїї" нарід (так називає Українців) самостій- 
ним і окремішним БІД польського і московського, а з тил 
останним він злучив ся (в переяславській угодї 1654. р.) 
,яко рівний з рівнИхМ і вільний з вільним", з того стано- 
вища самоуправи і независимости угсраїнського народу зо- 
бражав автор історію України і широко розводить ся про 
часи Хмельниччини. Вельми живо її одушевлено говорить 
про занапащене самостійности України і невдачі після пол- 
тавського бою. 13 уста Полуботка вкладає горячу промову, 
котру він нїколи не виголошував до царя Петра, що зни- 
див волю України, з великим роздратованєм говорить про 
фивди заподіяні народови таї: званою „Таііною канцеля- 
лею" і вступає ся горячо за „давні права" Ук'раїни. Доко- 
зяе різко висшим верствам на Україні їх жадобою наживи 
майна та зрадою й їм приписує також причини занепаду 
У'^країни і згадує про страшну нагінку на Українців задля 
;амої „їх мови, що не вміли наломити ся до московщини". 
-їа останку вказує на щораз більший занепад краю без ви- 
лядів на красшу будучипу. 

Так вільнодумна і з таким одушевленем для само- 
прави України написана історія не могла остати без ве- 
інкого впливу і розворушеня умів тодїшньої осьвіченої 
ерстви на Українї. „Исторія Руссов-ь", якнебудь пекрити- 
[на і перенизана ріягними видумками і подіями не згід- 
ими з дїйсностю, подав нам образ рівночасного настрою 
осеред осьвічених Українців і стає певним доказом роз- 
птку та поступу національної думки, любовп рідного краю 
его самостійности. Вона иеперечно вельми причинила ся до 
озбудженя народної сьвідомости та змагань до осягненя 
олї і дала почин до відродженя України і письменьства, 



і 



214 



] 



котрим се В]ДрОДЯгЄНЄ проявило ся 1 до тих ПОЛІТИЧНИХ 

струй, котрі проявили ся висилкою ґр. Капиїста до Бер- 
ліна, щоби там найти піддержку в боротьбі за самостій- 
ність України. Якітебудь отже „Исторіи Руссовт." не мо:кііа 
признати стійности історичного твору, то за те величе- 
зне значіне мала вона яко твір політичний, а хоч на- 
писана змосковщеиою мовою, має в історії українського 
письменьства визначне становище, Є вправдї згадки, що 
на Україні кружляли також примірпиіаі сеї історії наии- 
сані мовою зближеною до народної, однак автор головно 
в найбільш розпозсюднених списках послугував ся змо-|^ 
сковщеною мовою, щоби вона найшла доступ також до міро- її 
датних кругів дер;кави. 

Ї2. ДрадіатиЧне пись/леньство. 

Вже в П(іганс]>кіП старовині були обходи й обряди, 
при котрих із сьпівами і танцями приношено жертви богам 
або обношено таколг деякі усьвячені предмети. Також пред 
ставлю вано мітичні подїї, н. пр. боротьбу літа із зимою 
(у нас визначають ся драматпчностю весняні ігрища, ве 
сняики і гаївки — хороводи, купальні ігрииіа, палене ку 
кли [наночої — Марени або му;кеської — Кострубонька], 
а також весільні та похоронні обряди). Однак властивий по- 
чин до драматичних вистав дало христіянське богослуікенб 
у романсьіліх і ґерманських народів. В євангельськім опо 
віданю великоднім про три Марії, котрі па ■ Великдень 
врангц відвідують гріб Спасителя і від ангела довідують! 
ся про воскресенє та з порученя ангела сю вість подають 
апостолам, лежить зарід найдавнїїіших духовних ігрищ 
Такі духовні ігрища великодні сягають X. столїтя 
а біблійні теми давали їм основу. Відтак страсти Хри 
стові стали предметом вистав. Такі драматичні творіР'І 
спершу написані латинською мовою, а виставлювані в дер 
кві духовеньством, були поважним способом для поуки і по 
божного настрою иароду. Але перегодом, вже в XIII. сто 
лїтю сьміхованцї і скоморохи вмішували до духовної дї|у] 
також я^артовливі і комічні вставки й яви, щоби розва] 
жити слухачів, бо сї духовні ігрища і діяльоґи були вельмі 
довгі і нераз скучні (так н. пр. домінїк'анський діяльоґ, ви 



її 



- 213 - 

ставлювапий у краківськім монастирі, мав більш сотпї дШ 

і тревав з черги три днї). На'''лїдком того духовні усунули 

€я- від тих вистав і забороипли такі вистави по церквах 

і церковпих подвірях (кладовищах, цвиигарах, що звичайно 

іії коло церков ^),) а тоді такі вистави переносили ся на 

1Г0ВПЦІ0, на майдан перед широкі верстви народу і при- 

рали влїє сьвітські прикмети, сьвітськпй сьвітогляд і були 

.складані народною мовою. 

З занепадом рицарства з кінцем XIII. столїтя почало 
такими духовними виставами займати ся міщаньство, котре 
від рицарства перейняло плекане лїричної поезії, а з під- 
:могоіо духовеньства падало тим виставам поважнїйшого 
вигляду. Особливо в страстний тилгдень такі вистави від- 
бували . ся протягом кількох днів. Видно обшімало небо 
і землю, рай і пекло, а крім біблійних осіб виступала сьв. 
Трійця, патріярхи старого завіта, перші люди, хори анге- 
лів, чорти і т. д. При тім Бставлювапо і комічні особи 
і дійства (інтермедії її інтерлюдії, вставки між явами) на- 
родною мовою. 

Подібним способом з церковних молитов, похвал („ве- 
лпчанія") і різдвяних обрядів і подій розвинули ся різ- 
двяні драматичні вистави вертепні (.іазеіки, Кгір- 

рЄБ8рІЄІ). 

Побіч духовних вистав годить' ся згадати ще мясни- 
чпі (запустиі) ігрища, котрі відбували ся -серед загаль- 
ної веселости по домах або навіть по улііцях і площах (ве- 
нецькпй карнавал). 

З XV. столїтем, з відродженем клясичних наук і їх 
впливом па ;кпте, ученики устроювали по вцсших школах 
вистави, написані спершу латинсько») мовою. Так повстали 
шкільні драми, плекані особливо по єзуїтських школах 
під назвою єзуїтських к о м є д і їі. 

13. Податки української драми. 

Початки української драми сягають другої половини 
Х.УІ. столїтя. Згаданий в горі мораліст Іван Впшенський 



' і у нас і по ішиї весцяні ігрпіца, гаївкп, відоувають ся коло цер- 
свд (на цвинтарі), або на сільськім маііданї. 



— 216 - 

докоряв Русинам, що, навчивши ся в єзуїтських школах 
„комедії і машкар", „трудити ся в церкві не хочуть, тілько- 
комедії строють і грають" та помагають таколі на Руси 
„розшпреню машкарського і комедійсьіюго набоженьства^ 
полишивши давну руську простоту. Се вказує, що театр- 
і драматичні твори появплп ся спершу в Західній Европі^ 
відтам перейшли в Польщу, а відси на Україну в звичай- 
ній тоді духовній формі містерій. Назва містерія 
(тайна, таїньство) пішла з того, що змістом тих драматич- 
них вистав була тайна викупленя людськ'ого роду, котра, 
найшла вираз у двох подїях: у [Мздві і смерти та Воскре- 
сеню Ісуса Христа. Почитане Сьвятих віпсликало о^крему 
форму духовної драми, котрої основою були житя Сьвятих 
а ЄЇ змістом були особливо чуда тих Сьвятих і длятого сї 
драми звались міраклї (чудеса) і б\^ли схожі з духов- 
ними віршами. В духовних драмах не було інодї ніякої 
історичної основи, лише якась иоучна, моральна гадка а на 
видні виступали уособлені алеґоричні розуміня (віри, на- 
дїї, любови, милосердя або гордостіт, завнсти, скупства) 
і задля того сї алеґоричні, моралїзуючі духовні драми 
звали ся моралї (шогаїііез). Опісля проникла в драму та- 
коя^ і політична сатира. 

Коли в духовній драмі зображувано не одну по-іц 
дїю, а цілий ряд головних подій сьвященої історії, то така я 
драма прибирала цїху сьвященно-історіїчної хроніки. З нею- ^^ 
мають ґенетичну звязь історичні драматичні твори, котрі ;з 
обрабляли подїї із всесьвітньої або рідної історії на духов- 
ній основі. Сї головні типи містеріяльної драми розвиваєш 
ся головно поза церквою, одначе не забували історичноїц^ 

з нею ЗВЯЗИ Й удержували сю звязь у ТреХ ВІДДЇЛсІХ місте 

ріяльного видна : В землї, раюйадї, при чім рай призначе 
ний для зображеня сьвятих місць і подїй містив ся у са 
мій церкві, а инші дії відбували ся в церковнііі загороді 

З містерією й еї видами проявило ся в історії західно-ІГ' 
європейського театру відродл^ене клясиїїизму, що почало с; 
в Італії в ХІ\\ і XV. столітю наслїдованє.м італійськи» 
коміками комедій Терентія і Плявта, а відтак утвердило 
в Німеччині Б школах. В Німеччині відтак поза школок 
почали сі к'омедіі латинські перекладати німецькою мово 
і наслідувати, а з появою реформації шкільна драма сталі 



«Сі 



1( 



Зі 



— 217 — 

впдпбм борбії мінг реформацією і католицькою Церквото. 
в сїй борбі впдііу ролю відограв взуїтський орден і зробив 
шкільну драму одним із середників шпреня і скріплепя ка- 
толицької віри. Виставляли вони головно містерії, міраіуії 
і моралі, але вводили також символи їі алєґорії, а для при> 
єднаня володарів, вельмолс і владик устроювали панеґіри- 
чні драми (кісіі саезагеі) з великою виставностю. 

В Польщі драма переходила такі степені розвитку, яі: 
і західно-європейська драма і почала ся із драматизованих 
церковних обрядів та перейшла до лїтурґійпої драми і мі- 
стерії, а ся знов переіішла всї переміни західно-європей- 
ської драми. Одною з найбільш повних змін що до г()орми 
містерії, являє ся діяльоґ, що має цїху чисто збірпої 
містерії, виставленої в краківськім домініканськім мона- 
стирі (1533. р.), що обіймає всї останні днї жптя Спасителя 
від вїзду в Єрусалим. Перегодом входить у драму також 
комічне народне живло, що розвинулось особливо в ХМ. 
.столїтю у вставлених в містерії народних інтерлюдіях 
і в окремих комічних творах, н. пр. Міезоризі (1530. р.). 
Новий напрям у розвитку драми в Польщі проявляє ся 
з відродженєм клясицизму, а представником его являє ся: 
Яп Кохановськиїі у траґедії Осіргалуа роз16\у ^гескісії. Пред- 
ставником протестантських ідей в польській драмі яв.іяе 
ся Мпколай Рей з Наґловіц в Сазйіб Іозерії. З кінцем XVI. 
столїтя почалп в Польщі шкільну драму брати у свої руки 
Єзуїти, усунули з неї національну цїху, допустивши лише 
в своїх шкільних і прилюдних виставах комічні інтерлюдії 
в народнім дусї. Сї інтерлюдії давано не тілько по иоль- 
ськи, але навіть українською і білоруською мовою (гл. низше 
траґедію Якова Ґаватовича). 

Українзькпй нарід, як вже в горі згадувано, держав 
ся довго поганських ігрищ в часї Різдва, Великодня, Зе- 
лених сьвят і ин. Почавши від Нестора, всї духовні пись- 
менники згадують про „пгрища между селн" і до по- 
війших часів жалують ся ни „скомороховь" (штукарів), 
„личини" (машкари), „игрьі п пі сни бісовскіи*', 
а драматичні вистави ніколи пе мали місця у східній Цер- 
кві. В Несторовім Жптю сьв. Теодозія згадує ся, як сей 
сьвятитель, відвідуючи князя, застав єго ок"руженого сьпів- 



- 218 - 

.:лміі. скоморохами^), що виправляли там веселі ігрища. 
Однак в XVI. столїтю чро зумілії осьвічені Українці, що такі 
вистави можутг, мати велику вагу для розбудженя і розпо- 
Бсюдпг-ня релігійного жигя І певних ідеїі. з початку ХЛИ. 
столїтя зберіг ся „Діалог'ь хрпстіяискій, вь р:ото- 
ромь ся показуеть, кто єсть христіяЕпн'ь правдивніі", на- 
писаний у полемічнім тонї против унїї. а у Львові 1630. р. 
появив ся „Хріотосл, Па схон'ь**, „Стряд аючий Хри- 
стос'% паписашій на основі грецької траґедії (приписува- 
ної безосновно Григорію Богослову). 

З тих часів походить також шкільна драма черця 
й учителя Ставропігійської львівської школи братської |^ 
Ті о а н и к і я В о л к о в іі ч а : „Р о з м ті ш л я п є о м у ц 1і X р и 
ста ('па сите ля нашого, при тонь веселая радость 
З'ь іриумфального єго Воскресенія" (у Львові 1681.) ви- 
ставлена на Великдень школярами братської школи. 

Такоюж страстною драмою була: „Містерія стра 
: т є Й X р и с т о в ьі X 1.". 

Ої драматичні вистави дійшли до пас із Заходу через 
Польщу і почали ся блпзкими до містерій, так званими 
вертепними виставами, розповсюднепимп в глибокій 
старовині в Азії, Африці й Европі, ш;о відносять ся до. 
Різдва Христового. Перегодом входять у вертепну драм/ 
інтермедії й інтерлюдії з народного житя з народними тп^^''^ 
памп І живою народною мовою. Вертепом називала ся ма^ 
ленька деревляна хатка (в польськім „зхорка"), передїлен 
па дві части, мов бн поверхи: в горішній відбувалося дїй>' 
ство з сьв. історії, котре склало ся у Вефлеємі (І^іздво І.< 
Христя, привіт ангелів, прихід пастухів, трох королів, Іро 
дова різня дїтий), картоновими або деревлянпми фіА-рками, 
ісот.римипорушав укритий за задною стіною вертепа діяч, В до- 
лішній части видна відбували ся дії з народного жптя, з народі 
ними сьпівами, танцями, побитовимп явами і т. п. (циган 
обманює мужиіуа, Поляк лякає лаіда,. Запорожець лякає По* ?і 
ляка, чорти підпоюють Запорожця і хотять єго затягнуті [-^ 
Б пекло, однак він зриває ся і розганяв їх і т. ии.). Ста^ 
того прішалежностю „вертепної дії" був спір Ірода із Смер* ^^ 
' #: 

') маємо до нпнї села названі Сісоморохамп. а чого мо:кііа дога 
;уііагп ся. що Оулп там численні оаводові еьміховаицї і комедіяитп. 



ІО 






ткі. котрий КІНЧИВ ся тим, иіо Смерть відтяла єму голову 
010, а Чорт тягпув єго тїло в пекло із словами: 

„О проклятий ІІроде, за твои превелпкіи злости 
Поберу тя в'ь преисподнюю бездну и сь кости". 

з вертепами ходили звичайно па Різдво дяки, шко- 
.і/ірі дяківських шіал і бурсаки та устроювали з підмогою 
фіґур такі вистови, а при тім виголошували віршовані ора- 
ції, сьпівали пісиї, за иіо діставали якусь нагороду. Вер- 
тепні Бистави зложили ся в західній Европі не раньше 
ХЛ'І. столїтя, а через Польщу в XVII. столїтю перейшлп 
і па Україну. Спершу виставлялп у вертепі лише дїї 
з Різдва Хр., опісля також страсти Хрпстові, прит- 
чу про богача і Лазаря, про блудного сина, 
а відтак дії із сьвітського житя і комічні яви. Все те при- 
падало до вподоби широілім верствам народу, міщанам 
і селянам, тим більше, що інтермедії та інтерлюдії були 
взяті з народного житя і списані ллівою мовою. Так н. пр. 
у релїґійну драму про смерть сьв. Івана Хрестителя, 
написану Поляком, Львовянином Яковом Ґав атом 
(в 1С18, році під заголовком ,,Тга^ес1іа аІЬо ^Vігегипек Йтіегсі 
Рг2Є8\уі(ііе^о ^апа С1іг2сісі&1а"), вставлені дві інтермедії, 
злоягені язиком близким до нинішнього галицько-руського 
парічя, хоч не без впливу церковно - словянського і поль- 
ського. 

в першій інтермедії штукар Клим продає господареви 
Стецькови кота в мішку замість лисиці і доводить до того, 
що обдурений Стецько розбиває свої горшки. В другій Де- 
нис зїдас сам пиріг, па котрий були ласі три голодні, що 
ріовились дати пиріг тому, котрому приспить ся найкрас- 
(пиїі сон. 

Зберегли ся й ииші драматичні твори польські, в ко- 
трих або деякі ролї або й цілі інтермедії писані живою 
українською мовою і тим способом народна українська мова 
іходпла щораз більше в письмепьство. 

Вертепні драми складали або перерабляли із шкіль- 
піх драм приходські' дяки з академічних недоуків з підмо- 
'ою ванд рівних учешіків Київської Академії і подібних їй 
икіл. Тим способом молена собі пояснити сю обставину, що 
вертепних виставах находимо часто теми взяті з попере- 



— 220 — 

дних шкільних драм. А ся ґенетпчна звязь вертепних ви- 
став із шкільними драмами має особливе значіне, бо, 
завдяки сій звязи, вертепні драми являють ся менше біль- 
ше далеким відгомоном шкільної драми і творять необхідне 
звено в історичнім Єї розвитку. 

Відповідно часови і місцю свого походженя і розвитку 
українська вертепна драма має загальні основні черти, ко- 
трі 6 доказом в части походженя з одного спільного ЯхЄ- 
рела, в части впливу редакції на инші драми, 

Найдавнїйша редакція вертепної драми по- || 
ходить із кінця ХЛ1І1. столїтя з рукописного збірника пн- * 
саного по польськи. Деякі частини еї писані вже україн- 
ською мовою найдено в рукописнім збірнику дяка Івана 
Даниловича з Гойска або Гощі, на Волинї, де була пра- 
вославна колеґія, відтак перемінена в унїятську, що єству- 
вала і в XVIII. столїтю. 

Гошанські учителі й ученпкп, проживаючи в межах 
Польщі, писали часто польським язиком, як н. пр. Лазар 
Баранович, Йоанпкій Голятовський і ин. А що хлопці хо- 
дили з вертепом також по панських дворах, отже часто 
складали і вертепні драми в польськім язицї, хоч первісний 
текст згаданої в горі драми імовірно був написаний укра- 
їнською мовою. 

Найбільше зближений до шкільних драм Київської 
Академії ХУІИ. столїтя з інтерлюдіями список вертепа, ви- 
даний і\1. Маркевичем, представляє ся неначе популяри- 
зація шкільної драми. Складачі вертепного тексту пропу- 
скали із шкільних драм такі яви, котрі не відповідали ре- 
альній дїйсности українського народного жптя в певній 
місцевинї а вводили за те нові місцеві або сучасні обста 
вини. У поміщика Галагана зберіг ся також текст вертеп 
ної драми в дечім відмінний (занесений там після зпи- 
щеня Сїчи 1775. р.), але всеяг таки видно, що походип^ц 
з того самого ліерела. 

Для приі^таду наведемо тут частину монольоґу Зап 
рожця, зложеного снлябічними віршами : 

„Хоть дивись на мене; та ба, не вгадаєш; 
Відкіль родом, і як зовуть, пї чичирк не знаєш ! 



І у 



Кому траплялось коли у степах бувати, 
То той — може призвпще моє угадати... 
А в мене імя не одно, а єсть їх до ката, — 
Так зовуть, як набіжиш на якого свата: 
А ти — як хоч назови, — на все позволяю. 
Аби лиш не назвав крамарем, за те пополаю. 

Тепер, бачу, на сьвітї біда, # 

Що мене одцурав ся рід. 

Не бійсь, як був багат. 

То казали — Іван брат ; 

А тепер, як нїчОго не маю, 

То ніхто й не знає". 1 т. д. 

Яви у вертепній драмі (всіх 17) можна звести до тих 
точок: 1) поклін пастирів Спасителеви, 2) стріча волхвів 
з Іродом, поклін Христу і поворот домів, 3) приказ Ірода 
що до убийства всіх Вифлеемських хлопців, особливо хлоп- 
ця Рахилї й 4) борба Ірода із смертю і поява чорта за єго 
душею. 

Коли шкільну драму виперто із школи, почав ся єі 
■занепад, хоч вона дальше ествувала поза шкільними поро- 
гами. Однак еї вид зміняє ся на мельодраматичннй діяльоґ 
і поздоровну драматизовану віршу, або вона приладжувала 
ся до маріонетного театру у вертепних виставах. Маємо 
з одного боку короткі діяльоґи і драматизовані привітні 
сьвяточні вірші шкільного характеру, а з другого вертепні 
впставп, перероблені з давнійших шкільних драм. Оба ті 
роди драматичних творів були призначені для середник 
і низшпх верств українського населеня і були приладжені 
до народного побиту і говору та вельми розповсюднені 
в широких верствах народних вдоволяли їх невибагливим 
пїтературним потребам. 

Сей напрям комічний тих драматичних шкільних і вер- 
сеиних творів, розповсюдненпх по Україні з часів М. Дов- 
"алевського, котрі мали звязь із Київською Академією, ви- 
брав Котляревський для обрібки своєї Енеїди, але підчи- 
1ИВ її умілим взірцям і технічним формам виробленої но- 
зої літератури московської. То само можна сказати про по- 
ішток нової української драми, котрої першими представ- 



'ТТЧ 



Чарівником" і Василь Гоголь, батько знаменитого письмен- 
ника Миколи, із своїм „Простаком", котрих схожість можна 
пояснити походженем з одного жерела, бродячої новелі за- 
хідно-европеіїського походженя в московській обрібцї. Оби- 
два поети б\'ли в невшіх взаєминах з Київською Акаде- |' 
мією, Котляревськіїіі був ученпком Переяславської семіна- 
рії, котра була філією Київської Академії, а пертий видавеіі,ь 
Енеїди Парпура й отець Василя Гоголя (а дїд Миколи), 
Опанас, учили ся у Київській Академії, Так мо;кна зро- 
зуміти вплив сеї Аі.аііщії на наших письменників ■ но- ■ 
БОЇ доби. ; 

Схолястична наука завела й у Київськії! Акад. ' 
міі звичай, що учитель поетики обовязапий був щорічна і 
приготовити на мясницї і для трох маевих рекреацій^>¥ 
— . комедію або траґедію (шкільні рекреацийні драми) і 
і з хвилею, коли Київ став знов осередком просьвітн і;з. 
своєю Академією, котру називали там нашими „Атеиами", 
там зосередилась такояг драматична творчість. Були се 
спершу паслїдованя шкільної драми польсько-єзуїтської;, 
однак з часів Тео(|)ана Прокоповича, образованого 
в Римі на клясичннх взірдях відродженя гуманізму, з по- 
чатком ХУПІ. столїтя проявив ся рішучий зворот до сьві- 
жійшого і Ягизненнїйшого напряму київської шкільної дра 
ми та зблияиїв її до суспільного й народного житя і до вис 
ших умових справ людства, хоч і в початкових, перши 
драмах Київської Академії їх творцї вносили також місцев 
історичні й етноґрафічні живла. 

Поміж духовними шкільними драмами Київської Ака 
демії перше що до часу 2) місце заіімає „АлексЬй че- 
лов'Ьк-ь Божій". Сей твір оснований на леґендї про сьв, 
Олексія, знаній на Україні із Лчитій Сьвятіїх Скарґи в не 
рекладї Голятовського. Другий із збережених з ХУІЇ. сто 
лїтя драматичний твір „ Д 1> й с т в'і є на с т р ас т и X р п 
ст о в н с п и с а н н о є" може служити доказом, як церковп: 
канти розширювано опісля па драматичні вистави, хоч бу 



') В маю вііходплп всї учитслї з учеппкамп і іюстороііипмп ліоОн ,. 
иіми наук иа гору ІЦекаїзицю, в Києві, для забави (рекреації). 

-) Ла.зар Бараіювпч згадує про драму про „прекрасного Йі 
спфа", похожу змістом на драму Рея, однак ся дріша не зберегла ся. '•! 



вало і відворотно, що драматпчві твори скорочувано і пе- 
рероблювано на вірші. Іменно зберегла ся з XVII. столїтя 
драма, котрої темою є новозавітне апокрифічне оповідане 
гак званого II ї к о д є м о в о г о євангелій про похід 
[. Хрнста по с мерти до пекла 1 про єго збуреиє/ 
[З се зовсім самостійний твір, незалежний від чужих взір- 
дїв, у великім степені ориіінальний, а ^списаний майже 
ювсїм чистою народною мовою, розміром українських дум. 
ей твір визначає ся живим драматичним дїйством. Осо- 

ТИБО оживляє ся дійство, коли ХрПСТОС приходить ВИЗБО- 

[яти З пекла грішні душі, розбиває хоругвою ворста пекла 
місця пекольпі (ігфоплюе водою і Духом сьБятим^:. драма 
інчпть ся комічною ЯВОЮ впзволеня з пекла Соло^она, ко- 
рті лякає чортів другим приходом Христа, а чорти самі, 
нгапяють 6Г0 з пекла, щоби не діждати ся нової напасти, 
вір сей мусїв бути вельми популярний па ЦІЛІМ просторі 
країни, коли рукопись найдено в Калуїиинї (в Галичині), 
перероблена з неї пасхальна вірша зберегла ся в Хгар-^ 
впщнї ; частипп сеї драми в формі народних оповідань 
зявляють ся від Угорської Русп аж по Кавказ. 

Пптомцї Київської Академії походили з ріжпих сто- 
н. бували там і Галичани, що вертаючії по скікчопкз наук^ 
)мів, ііри носили із собою сї драматичні твори або їх ча- 
пни. Се вказує на широкі взаємини РСиївської Академії 
ріжнимп ОКОЛЛЩЯІ.Ш Ук'раїші не тілько в ХУІЇ., але на- 
гь у ХЛ'ІІІ. столїтю, коли і з Галичіїноіо взаємини ^е пр- 
ривались. 

Яішебудь у другій половині ХУП. столїтя Україну ио- 
іено на право- і л:"вобережну, українське населене ооох^ 

овин жило все ще спільним яштем, мало участь у ко- 
дькпх війнах ^УІІ. столїтя і переселяло ся із одної ча- 

іпи України Б другу, особливо з цравобсрсікпої ла лїбо- 
б|)ежну. Разом з тим, пезависимо від посередництва Київ- 

>ї Академії, переходйлп з правобережної України у лї- 

)ережну також пист>монпі иалтятники, або діставали ся 
1 час козацьких війн з лоби Богдана Хмельницьі.ого яко 

нна добича. або з часів заселеня лівобережної а осо- 

■во Слобідської 5^країпи від половини XVII. столїтя ви- 
сідямп з правобережної України а в части і з Гали-' 

ПІ. Таким способом неперечно дістала ся з Галичини 






у Слобідську Україну пасхальна вірша „Про збурене 
пекла". 

До [іоловіши XVII. столїтя віднести треба оден з най- 
дакнїйшіїх творів драматичних, найдених у Галичині з ін- 
терлюдією. Се містерія на Благовіщене п. н. „Архан- 
гелови В'Ьщанія Марій", однак зберегла ся лише 5, 6 і 7 ява. 
тЗамітна вона не тілько тим, що дає образець містерії, але 
що взагалї мало маємо українських творів драматичних 
з XVII. столїтя, Церковно-словянське жнвлб в ній досить 
слабе, польщини не тілько що до словнї, але й звучнї бо- 
гато. а доволі замітне також українське народне живлб, як 
що до звучнї (часта переміна у і в, повноголос: стере- 
-жп, боронити), але й що до словнї і форм. Після 7-моїІ 
-ЯВИ поіїіщена інтермедія, котра відносить ся імовірно до 
тгосередних „поважних" яв. Інтермедія основана на анек 
дотї оброблюваній також у західно-європейській літературі.,] 
Являє ся Жид, покупнпк тхірячих скірок і воску (воско 
бойник) Тараско, а до него впрошує ся Русин-сьміхованец 
яко товариш подорожи і починає з ним снір про віру 
а ввал^ають сю віру красшою, в котрій більше сьвят. Тара-Ц'' 
ско вичисляе небогато сьвят, а Русин перечисляе неділї 
сьвята, вириваючи Тараскови постепенно волосе з бороди, 
а на останку за сьвято Всіх Сьвятих вириває ему всю ба 
роду. Тараско розводить, великий лемент за бородою і від; 
ходить. 

Автором сего твору обчисленого не на велике числі 
акторів для вистави навіті> у нелюдних місцевинах, бу; 
імовірно якийсь вихованець українських шкіл Могил ;ііі-| 
ського типу. 

До половини ХМІ. столїтя відносять ся тако;к пр 
льоґ і епільоґ до драми па Рождество Христов 
найдені в тім самім рукописнім збірнику, що уривки поп^[із 
редного твору. Прольоґ і епільоґ творять неначе би о 
вістку або проґраму драми на Роя:дество Христов 
котрої змістом є гріхопадеие прародичів, Різдво І. Хрис 
славословія ангелів і пастирів новонародженому Спасите 
і поклін волхвів. Місцем вистави була неперечно церк 
-лк се молхпа здогадувати ся з прольоґа й епільоґа, 
;В західній Україні за прикладом сусідної Польщі з різд 



ним богослуя^епем лучено додаткові вистави також у цер- 
кві, котрі мали цїху містерій. 

До містеріяльнпх творів в части зачислити треба 
„ Д і а л о г І. о с т р а д а н і и С п а с п т є л я " (Оіаіоо'из сіє раз- 
8ІОПС СІ11І8ІІ) з XVII. столїтя, найдений у рукописнім збір- 
нику в селі Смерекові коло Львова. Діяльоґ сей, як автор 
зазначуе. писаний „рускпмт> діалектомь", а головний єго 
зміст зачерпнеиий з євангельських оповідань і церковних 
пісень у страстниіі тиждень, однак автор мимо того умів 
добачити і влучно виставити деякі драматичні подробиці 
8 психічнім настрою не тілько Спасителя, але Богоматерп 
'1 ангела, що приносив Спасителеви чаніу страстий. 

До кінця XVII. столїтя відносить ся „Розмова в о 
іратцЬ и дупі'іі гр^шной, суді» принявшей отг 
їудіи справедливого Христа Спасителя", пай- 
іена в Харківщині, а вельми схожа з недавно найденою 
Ус пень скою драмою" Димитрія Ростовського її єго 
фамою п. п. „Гріиинпк-ь кающійся", в котрих так 
амо грішник виступає на видно і подібним способом під- 
;аб ся судови Божому. Ріяшиця лише та, иі,о Димитрій 
'остовський вибрав вихідною точкою для своїх драм пе- 
ед смертний суд, а в „Розмові^" зобралгений суд п о- 
мертний. Автором „Розмови" був неперечно приход- 
ький сьвяпіеник, добре ознакомлений із усїма з.мінами стану 
оішної душі, що умів промовити за нею і проти неї. На- 
дою до бї написаия міг послужити щорічний спомин про 
зугий прихід Спасптеля і страшний суд, котрий Церква 
/■чить з мясопустною неділею. Язик „Розмов и" ПОХОЖИЙ 
І „барзо простую мову и діалект-ь", котрим написав сьвя- 
еник С. ТиіиоФІевич своє учительне євангеліє в 1670. році 
мо;ке бз^ти доказом правобережного походженя автпра. 
Більше займаним твором у напрямі вникненя науки 
- Інародне лште єсть „Бенкеть духовнн й", шкільний 
:.дльоі' з кінця XVII. або початку ХМІІ. столїтя, найдений 
неповнім списку в Підгорецькім василянськім монастирі, 
Галичинї. Твір сей виставляли, як можна здогадувати 
з єго епільоґа, перед якоюсь сільською „громадою", 
штрій були неграмотні люди і ледво сотий давав дїтпй 
)їх до школи, а представляли єго школярі якоїсь дяків- 

1І0Ї або монастирської школи під проводом „пана-бака- 
Л. БАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП. 15 



ляра", себто дяко-учіггеля, яко представпігка сільської му- 
дростії, до котрого селяни зверталися за поясненями незро- 
зумілих для них справ. Головна ціль сего твору була ви- 
сокопатріотична: спонукати селян, щоби віддавали своїх 
дїтий до школи і тим способом підняти в гору народну 

ПрОСЬБІТу. 

Крім того деякі драматичні твори в формі діяльоґів 
виявляли ЯШТ6ВІ потреби і погляди (н. ир. Розмова Ма- . 
лоро сії з Великоросією) або обрабляли новелістичні . 
й апокрифічні теми (н. пр. побит Марка в пеклї). ' 

Побіч духовної, релїґійної драмп починає витворювати 
ся на сценї також національна драма, в котрій автор , 
зближає ся до українських історичних дум. Такою являв ^ 
ся „Милость Божія Украйну черезь Богдана' 
Хмельппцкого свободи вшая", написана в демокра- 
тичнім вільнодумнім напрямі учителем поетики в Київській 
Академії ТеоФаном ТроФимовичем (приписувана давнїйшо 
Теофанови Прокоповичеви). 

Автор звертає ся в своїм творі доволї різко проти ко- 
зацької старшини, котра при всіх своїх самоуправних зма- 
ганях кунулась „прпвлащатп" дутори біднїйших і заводитя 
крепацтво між поспільством. Сей голос автора тим цїннїй-* 
ший, що був майже одиноким у тих часах. Основою сег 
твору є побіда Богдана Хмельницького над Поляками. Н 
Україні настали тоді деякі пільги (за короткого волод 
ства Петра ії.), а хоч не привернено есїх прав „для уд#4 
вольствія и приласканія" України з огляду на можлив, 
війну з Туреччиною, то всеж таки знесено „Малороссій 
скую Коллегію" і -позволепо вибрати гетьмана, котрим став* 
Данило Апостол. Ся зміна відбила ся користно на шкіль- 
них драматичних творах Київської Академії. До сеї до 
отже відносить ся одна з замітнїйших драм „Мил ост 
Божія" Теофана Трофимовпча, котрий окрім потрібна 
знаня яко учитель поетики мав також відповідні до то 
часу ясерела, іменно лїтописи Грабянки і Величка. Сї 
тописи подавали багатий матеріял для зображепя доби 
Хмельницького і загрівали українське народолюбство авт#рй 
ра („/К[ів Бог і не умерла козацькая матка!" як кая^^з 
автор). Автор користував ся не тілько сими лїтопйсями, 



деколи зближає ся в зображепю подій навіть до історичних 
пародпих дум. 

Траґі комедію „Мил ость Божія" треба вважати по- 
стзчіом у розвитку київської шкільної драми. 

Талановитим і плідним на тім полї письменником був 
МитроФан Довгалевський в 30-тих роках XVIII. столїтя, учи- 
тель поетики у Київській Академії. Він радить у своїй по- 
етицї виводити на видно особи з народу : Литовця, ци- 
гана, жида, Поляка, Запорожця і т. ин. Всї ті особи по- 
винні висловлювати ся простою, народною мовою 
і в такім характері народнім виступають вони в ег.о інтер- 
медіях, в котрі він вводить побитове живло навіть з су- 
спільно-полїтичним відтінком. 

ТеоФан Прокопович, учитель поетики у Київській Акаде- 
мії, посунув вперед шкільну драму в єї розвитку о даль- 
ший степень у своїй поетицї і в так званій траґікомедії 
дав взорець еї в творі п. н. „Влади мі рь", котрий є дра- 
мою в новійшім розумі НБЗ того слова, хоч ще придержує ся 
клясичного триедішьства дій. Прокопович поручав у своїіі 
поетицї придерясуватп ся Сенекп, яко взірцевого траґіка, 
а Плявта і Терентія яко взірцевих коміків і сам ішов слі- 
дом тих письменників, а сей вплив клясичних взірцїв про- 
являє ся і в змісті его твору „Вла ди мірТ)". Дієві лиця 
являють ся там живими людьми, він виводить також на 
видно тїнь Ярополка, наслідуючи Сенеку (ию пригадує тінь 
Танталя в траґедії „Ті ест"). Трагікомедія „Владимірь"* 
Прокоповпча п єго теорія драми в поетицї виложена мали 
сильний і довгий вплив на дальше київське драматичне 
письменьство. 

Ціль сеї драми, котрої повний наголовок „Владл- 
«іртз, славенороссійскихь странт. князь и по- 
велитель", є така, щоби словянському поганьству протн- 
їтавити христіяньство, а се останнє оправдати розумним 
іпособом та виставити яко основу справдешньої просьвіти 
культурних успіхів Руси. Траґікомедія закінчена хором 
.постола Андрея Первозванного з ангелами (привітом геть- 
|(апови. Мазепі і ип.), котрий предсказав наверненє Руси 
о христіяньства, що виповнив опісля князь Володимир. 

Драматичні твори „В л адимір-ь'' Теофана Прокопо- 
ича і „Мил ость Бон^ія" Теофана Трофимовича посу- 



■Ж" 



нулії драматичну творчість вперед у напрямі ународовленя 
драми що до змісту і характеру. Одначе неприхильні об- 
ставини за часів дальших володарів Росії (яр: цариці Ли- 
ни), і:отрі знов повернули до політики Петра І. супроти 
України, стали перепоною дальшому розвиткови драмати- 
чної творчости у згаданім напрямі та драматичному обробліо- 
вашо української історії. Київська шкільна драма'^приймае. 
знов на себе давний духовний характер, хоч деколи і те- 
пер находить собі дорогу до заглублепя в змісті істори- 
чного і сучасного житя України, користуючись з одного 
боку успіхами західно-європейської осьвітп і науки, л з дру- 
гого оживленвм українського житя запорожською козач- 
чиною. 

До того часу відносять ся твори Мануїла (в чернечім 
мипї Михаїла) Козачинського, котрого разом з ипшими вп- 
:хованцями Київської Академії пот^ликано в Сербію для 
устрою шкіл, де він був ректором і учителем реторики 
Б Карловицях. З сербської історії написав він драму „Тра- 
гедія с и р ^1і ч ь печальная п о в і. с т ь о с м є р т и п о • 
сл'І'>дпяго царя Уроша Л\ и о паденіи Сербского 
царства" (ІТЗЗ. р.). неперечно під впливом драми „Вла- 
ди м і р -Ь " і ^. М и л о с т ь Б о ж і я "' , а вернувши до Київ- • 
ської Академії на становище професора, написав „О б р аз !> 
с т р а с т є іі міра с о г о о б р а з о м -б X р и с т а п с п р а в її 
ся" з легкими натяками на історичні події України. 

В драматичних творах М. Довгалевського (в різдвяніїІ_ 
драмі „Комическое д'Ьйствіе ві) честь... Христу 
Господу" (1736. р.) 1 пасхальній під заголовком „В ла- 
ст от в орній образг чел ов'ізколюбія Бржія" і т. д. 
(1737. р.) представляє ся вельми коротка що до змісту] 
і проста що до складу драма лише верхньою покришкойїі 
шкільних дій; нею закривав ся живий і займавиі 
зміст інтерлюдії! з народного житя, що являють ся вя\е не 
пародіями па простий нарід і безцільними над ним на^ 
сьмішками, але реальними картинами побутовими дово^ 
драматичними, а до того вони зложені „слогомт> простьімт 
деревепсілв^), мужицкимі>", як він сего вимагає у свої 
поетицї. Тим способом, справді він творив шкільну „ком( 
дію". Творцем інтермедій комічппх був імовірно не са) 
Довгалевський, але ученики Академії під его проводої 



- 229 — 

мЬк котрими особливо визначав сіі гумором Сава Лебедин- 
ський, козацький син, котрому Довгалевськнй виставив сьві- 
доцтво: „Ма^іяіег сотоесііае, заііз 8Єі'топІ8*|ие игЬапііаІе 
аЬішсІаі". Замітио, що в тих інтермедіях Литви гги промо- 
вляють білоруським говором. 

В тих інтерлюдіях старали ся учепики Академії ирп- 
иоровити їх зміст до змісту драми. Подібно волхвалі-зьві- 
здочотам у драмі виводять також в інтерлюдіях астронома 
або астрольоґа- Поляка, а мужиковп свить ся, що велика 
зьвізда бе ся з місяцем. Як волхви приносять дари пово- 
народягсному Христу, так селяни- Литвини приносять дару- 
нок свому панови-Полякови. 

Цікава є в сїй інтерлюдії що до зображеня пісня, 
з якою козак виходить на видно: 

„Мати моя старенькая, чи ти мнї раденькая 

моей молодости? (2) 
Був у Туріса під руками, а в Татарів з кайданами 

у самоіі жалости (2) 
Да вже правда тепера нема добра всюди 
Дармо працюєм, виставляєм груди. 
Бог виручив мя оттуда, а тепер місця не найду. 

В дома не СИДІТИ : 
Ліси, поля спустошені, луги, сїна покошені. 

Порозпускав дїти. (2) 
Тількож правда, що треба взирати на Бога; 
Той всїм єсть в добичп простая дорога. 
Пойду знову на Сїч, мати! попду долї в низ шукати, 

Козацкая доле! (2) і т. д. 

В комічних інтерлюдіях до пасхальної драми М. Дов- 
галевського так само прииоровлюе ся їх зміст до пасхаль- 
них подій, як і в різдвяних інтерлюдіях. Н. пр. в першії! 
інтерлюдії Литвин воскресає з мертвих і оповідає о тім, 
що видів на тім сьвітї. В пятій відповідно до визволепя 
праведників з ада козак визволяє мужиків з иеволї. Деякі 
іасхальні інтерлюдії вельми схожі з українськими наро- 
іними переказами й оповіданями. 

В пятій інтермедії намагае ся автор станути на істо- 
ричній основі й описує бунт хлопів і козаьав проти Поль- 
ці ; імовірно відносить ся се до доби Б. Хмельницького^ 



— 230 - 

однаї: згадує ся там таколс про роботи на каналах (над Ла- 
доґою) з часів Петра І. 

Загальний а бодай переваяшпй характер всіх інтер- 
людії! до драм М. Довга ленського є побутовий, сучасний. 
Вони обіймають не тілько лївобер&жну Україну під владою 
Московщини, але й правобережну в межах Польщі. Нераз 
виводить ся на виднб Білорусинів (з назвою Литвин), а та- 
кож циганів і Волохів з їх питомим язиком і Греків, що 
вказує коли вже не на Молдавщину. то на росийсько-по- 
дільську ґуберпїю з мішаним населенем. Сеїі широкий сьві- 
тогляд інтерлюдій, що захоплювали широкий простір то- 
дішньої Україші і Білоруси, молчна вважати певним дока- 
зом, що сї інтерлюдії були збірною роботою учеників Київ- 
ської Академії, котрі там опинили ся не тілько з ріжних 
околиць України, але їі із загранпцї. А що сї ученикп по- 
ходили з ріжних верств народних, отже і вдатно зобра- 
жали побутові картини жнтя дійсного і тому можна їх на- 
звати першими українськими етноґрафамп. Деякі кар- 
тини схоплені так удатно й уміло, що й досп можуть мати 
стійиість побутових картин. Характерпстикп Білорусинів. 
Поляків, Москалів, козаків. Жидів і т. п. згідні з народним 
сьвітоглядом, хоч деколи пересадні. Деколи автори інтер- 
людій підіїімають ся і до політичної точки погляду і натя- 
кають на політичні взаємини козаків, Москалів і Поляків, 
тимто інтерлюдії в драмах Довгая енського стоять впсше, як 
інтерлюдії в драмах відродженя клясицизму — Прокопо- 
вича і Трофимовича. 

Під їх впливом і після їх взірця складано й пізнїііші 
шкільні інтерлюдії, як н. пр. в драмі учителя поетики 
у Київській Академії єромонаха Георгія (Юрія) Кониського, 
„О воскресеніи мертвнхі»" і т. п. Інтерлюдії Довга- 
левського мають навіть дещо схожого з українським на 
роднпм вертепом. Але й самі драми Довгалевського нема- 
ловажні у загальнім розвитку київської шкільної драми. 
Були вони зложені навмисне коротко, щоби дати більш* 
місця комічним інтерлюдіям, чим вони стали вельми попу- 
лярні поза академічними стїиами, а крім того оперті 
були па реальній основі сьв. Письма і переданя. 

Вп))авдї після Я,()-тих років ХМП. столїтя, за впливом 
учителя поетіши ТеоФана Прокоповича. убогі бурсаки Київ- 



— 231 - 

ської Академії занехують вертепні вистави (студентські 
„міркованя"), що були певним ясерелом їх доходу, а ними 
з того часу сталії займати ся дячки. Однак тим не пере- 
рвав ся дальший розвиток комічних яв з народного житя, 
але ще більше розширив ся, входячи в видї інтермедій 
до -пасхальних і рекреацийшіх драм. Хоч сї інтермедії не 
:мали такої великої стійности, одначе вони в широких вер- 
ствах народних популяризували справу драматичних ви- 
став і клали підвалини під розвиток народного театру. 

Окрім пасхальних драм Довгалевського, що займають 
одно з перших місць у сучаснім драматичнім письменьстві, 
згадати ще треба драму й інтермедії Варлаама Лащев- 
ського (І 1774. р.), котрий у драмі „Тр аги комедія 
отщет'Ь >ііра сего" обмеяхує ся моралїзованєм і карта- 
Н€м личних хиб і гріхів та безвіря. В тій цїли Лащевськпй 
намагае ся з одного ^оку доказати безсмертність душі чо- 
новіка їі одвічальність єго в загробнім житю, з другого 
яартати розпусту сучасних обичаїв і здержати її погрозами 
їар у загробнім житю, а заразом піддержати праведників 
1 їх недолї. Наслідком того вся „Тр аги комедія о тще- 
й міра сего" має строгий і суворий характер. 

Кііївсьісі учені занесли із схолястичною наукою в Мо- 
кву також і шкільні драми, котрі там появляють ся вже 
кінцем XVII., а входять у звичаіі з початком XVIII. сто- 
;їтя. Два письменники, що були ученими посередниками 
;ілг Україною і Московщиною, були також авторами драм, 
іменно Симеон Полоцький написав „Комедія при тчи 
блудномь снн-Ь" і „О Навуход оносоріі и о 
рїехь отроц'Ьхь, вт> пещи не сожженньїх'ь'', 
Димитрій Ростовський (Туитало), що в своїй дїяльности 
роявив стілько українського живла, написав „Успень- 
кую драму" і ^Гр-ЬшникТ) кающій ся". 

Прі:> зверхню звязь комедій Симеона Полоцького із 
кільними драмами Київської Академії ХМИ. столїтя 
відчить уже сама форма і зверхня їх обрібка. Обидві ко- 
;дії написані після правил київської шкільної поетики 
шлябічнпми віршами. Одначе що до внутрішнього хара- 
еру его комедії доволі різко відріжняють ся від україн- 
ких шкільних драм. В них нема ніякої алеґоричної по- 

Г ■ "'" """"" ""■"■ """' "' ""'"'" 



— 232 - 

підставі. Прппіїсатії се треба обставиш, що Снмеон Полоць- 
кий ісорлстував ся не єзуїтськими жерелами, але поль- 
ськими народними, а крім того на реалізм его творів впли- 
вало і зпакомство з сучасною німецькою драматичною лі- 
тературою. Треба однак признати, що й київська шкільна 
драма не була зовсім лишена реалїзму в зображеню дїєвпх 
ліщь, як се видно із занесених у Галичину і Слобідську 
Україну шкільних драматичних творів. Тимто реалізм О. 
Полоцького можна вважати природним розвитком реалїзму 
київських шкільних драм. 

Ростовський у своїх драмах шкільних відносить сл 
близше до ікитя, виводить на видно живих людиїі і ви- 
являє спочуване для тих людий, а твори єго основані на 
історичних документах, взятих із сьв. Письма і лдітевої лі- 
тератури і мають переважно вид міраклїв. Инші драми, як 
„Комедія на Рожд єство Христово", ириписунані 
Дм. Ростовському, написав не він сам, а імовірно учителі 
его ростовської школи, хоч не без єго почину й указок 
Тимто всі драми, звязапі з іменем Дм. Ростовського, мають 
спільний їм усїм індивідуальний хараігтер. 

За цариці Єлисавети, прихильної Україні, привернене 
права, загарбані Петром І. і дозволено вибирати іттьмана 
котрим став ґр. Кирило Розум овськиїі, а се викли 
кало оживлене в тогочаснім українськім письменьстві, ко 
тре стало потрохи переймати ся московськими змаганямі 
1 взірцями московського письменьства. Тимто в тогочаснп 
українських творах, отже й драматичних (траґедії, комеді 
і траґікомедії) відбивають ся відв осипи не тілько україн 
ські, але й московські. 

В сих творах письменники тогочасні картають хиб;] 
релїґійно-моральні і суспільні висших верств український 
котрі користують ся дарованими їм монаршими милостям 
для збогаченя, для обиди козаків і простого народу і дл 
обезпеки своїх личних привілеїв, а до того переймали с 
заношеними із західної Европи ложпими науками і розп^ ц 
стою. Тимто в творах тодїшних письменників щораз більп 
проявляє ся сатиричний напрям, до чого доставля.ч 
предмету з одного боку темнота широких народних верст 
а з другого зіпсутє висшої верстви суспільства. 



- 233 - 

Се оживлене письмеиьства виявило сл також чисельпо 
(всіх драм з тих часів доси найдено 11), отя-се на короткий" 
час 20-лїтного володарства доволі значне число. 

Від половини ХМИ. столїтя проявляв ся в україП' 
ськім драматичнім письменьстві вплив Московщини, що- 
почавши з Ломопосовом шораз більиіе віддаляє ся від то- 
гочасного руського язика книжного. Оден з ревнї/іших 
письменників, що намагали ся писати свої твори після Ло- 
моносових взірців, був Юрій Кониський, автор розповсю- 
дненої траґікомедії ,Л>ос кресеніе мертвихті*'. Хоч. 
не так різко, як Трофимович у „Мил ость Божія", до- 
рікає також Кониський козацькій старшині', що кривдить- 
і| бідних людей, але велить покривдженим сиодівати ся 
Н правди після страшного суду і стає по стороні покривдже- 
к них. Цінною прикметою его драми в інтерлюдії, в котрих 
]і| сьвітогляд автора обхоплює не тілько внутрішні, домашні 
відносини Українців, але й історичні їх відносини до По- 
ляків. Сї інтерлюдії писані чистою народною мовою (Литвин 
говорить білоруським говором) і мають звязь з інтерлю- 
діями ДоБгалевського. 

Але Кониськиії намагав ся свій твір списати після Ло- 
аімоносових взірців „вь важномь и внсокомтї слог-Ь", як 
І- висловлює ся в своїіі иоети'цї, лише пять інтерлюдій в его 
'> драмі, котрих автором мав бути „славний Танський" ^). 
«„природниіістихотворець", названий в однім письмі до то- 
лгоя^ РСониського „паш[їм Плявтом, нашим Моліером", (хоч' 
ііі сам Конпськиіі визначав ся гумористичним талантом), па- 
I писані чистою народною мовою. Вплив Ломоносова відбив 
зя ще й тим у поетичних творах, що силябічний розмір 
ріршованя уступає топічному (основаному на наголосі --- 
аиітма). Юрій Кониський наводить у своїй поетиці тонічні 
їЗІрші з оди Ломоносова яко взорець (10-стоппий ямб;. 



О Танський був посвоячений .і родиною славного опісля ііпсьмен- 

]]іика Миколи Гоголя (був мабуть дядьком Василя Гоголя, ди- 

д іектора домашнього театру бувшого мінїстра Трощинського і'і автора 

омедії „Простак"). А що вірші сих інтерлюдій виучувано на память. 

виголошувано, то вони стали традицією родини Танських посвояченоь 

Гоголями і так становлять звязь з новочасним ппсьменьством. 



- 234 - 

а у віршах Х\Ч1І. ст. і в Енеїдї Котляревського находимо 
-4-стопнпй ямб). 

Основою української драматичної поезії послуягплн 
отже, як і в цілій Европі, два жпвла: церковно - обрядове 
і народно - побутове. З церковно - обрядового виробили ся 
духовні містерії, а народно-побутове живлб витворило 
комічні я ви, звані інтермедіями та інтерлюдіями, 
що мало-помалу віїїшли в духовну драму і значно змінили , 
ЄЇ • первісний строго поучний уклад. Взаїмний вплив сих 
двох основних живел відбив ся і Б штз^чній шкільній 
драмі, котра в головній части свого змісту виводить мо- 
тиви містерій і міраклїв, а в інтерлюдіях зберегає тон се- 
редньовічних фарс. 

Ш к і л ь н а д р а м а се наче другостепенна формація 
драматичного письменьстш. 

Шкільна драма в вельми характеристичною чертою 
Б житю української школи, а дісталася до неї з польських 
єзуїтських шкіл, де їх виставляли в латинськім язиці 
переважно з иоучнпм напрямом. Формою вони були блпзк: 
до старинних траґедій, але зміст черпали звичайно з бій 
блїйних оповідань, з житя Сьвятнх і з благочестивих леї 
і'енд; з того згляду вони зближали ся до середньовічніпІ 
містерііі. Велику ролю грало в них алєґоричне лшвло, К05 
тре проявляло ся тим, що на видно (сцену) випроваджу! 
вано всякі вчоловіченя чеснот, хиб, пристрастий і ріжни:і 
абстрактних понятій. Після взірців тих єзуїтських шкільі 
них драм виставляли в Київській Академії твори духові» 
ного і поучного змісту в українськім язпцї. к 

. Народне жпте одначе, виражене ярко з усїма харав в 
терпстичнпми прикметами в інтерлюдіях, перервало ж г 
важну ходу схолястичного дійства. Визначні прояви пол: ї 
тичного і суспільного житя находять відгомін у річах ди |і 
вих осіб шкільної драми, котрої автори чаото не мали сил і 
сіфити свої почуваня під холодною, ученою алєґоріею. З; і 
вдяки сему живому змістови, шкільні драми, а особлиЕ ■; 
інтерлюдії виходять далеко поза шкільні пороги і здобувг 
готь собі популярність у широких верствах народних і кл; г 
дуть підвалину під дальший розвиток народного теат^ ц. 
Разо.м із шкільною драмою і в тїсиій з нею звязп поянл 
іоть ся і народно-духовні дії, останки середновічних міст) 



— 235 - 

ій, що прішялії у нас форму вертеп а. В тій формі пе- 
[зтворіоють ся інтермедії в самостійну часть вистави, котра 
)степенпо розширяв ся коштом духовної ДІЇ і виступає на 
?рше місце. Тим способом інтермедії являють ся живо- 
орпим я^ивлом, з якого опісля розвинула ся чисто наро- 
н а і: о м є д і Яо 

Шкільні твори Київської Академії стали перегодом 

«опикатії поза шкільні пороги в ширші верстви, особливо 

нарід, до чого чимало причиняв ся їх зміст, а в тій цїли 

упрошувано і надавано їм більше народну закраску,- 

ке прилаДіКуванє й упрошуване шкільних драм для ро- 

міпя ширших верств почали робити ще у Київській Ака- 

мії самі бї ученики, складали невеличкі драматичні твори 

родї леклямадій ^) і діяльоґів, а також драматизовані 

ивітні вірші па Різдво, Великдень й пнші сьвята. Такі 

и|г{лямації представляли доволї реальниїі і живий образ 

Зутовий сільського тогочасного житя, а особливо образ 

и|іємин між прпхожанами і школярами дяківських шкіл. 

пр. зложена на Волині деклямація на Велик- 

нь (1719. р.) з інтерлюдією відгривала ся на цвинтарі 

б то на церковнім подвірю), де збирали ся люди в трех 

І ЇХ Великодня, щоби поговорити і придивляти ся вели- 

щим ігрищам молодежи. Ся деклямація зложена з по- 

ровних віршів, в котрих також натякає ся на нужду 

злярів, щоби випросити тим способом якусь поміч для 

у деяких віршах навіть картають тих, що остали дома, 

є прийшли в церкву, дорікають ситим скупарям, ситим 

і;анам і селянам, що оглядають ся „на бакаларів, як 

ки половії" або „як сови лісовії". В сих творах виводять 

)ри не тілько 'живих людий на видно, але й мерцїв 

)го сьвіта, котрі після вірувань українського народа раз 

.і к являють ся на землю на одень депь. щоби сьвятьку- 

:; І свій „мертвецький Великдень" (пор. Гр. Квітки „Мер- 

) (ький Великдень"). Однак се народне віруванє втратило 

; [термедії (на З особи: дїд, баба і чорт) своє пова- 

значінє й автор надав єму прикмети простаковатого 

гу. 



Ч Декламаціямп називали тоді шкільні вправп ученнків у скла- 
драмаїлчіїцх творів, впкоцуванпх нпмп не прилюдно, але в клясї. 



— 236 — 

До того рода творів зачітслитії треба „И п т є р м є д і і 
о богач-Ь п Лаз арії", котра впзпачае ся реалізмом сере 
пншіїх творів на таку тему. 

Визначним представником тих привітних вірш в ш 
схальна вірша написана силябічними лєошшськими ві] 
шами згаданого в'ліе Тапеького, а хоч вона має вид ; 
ричної поезії, однак визначає ся драматизмом дії і то:^ 
можна її назвати драматизованою поздоровно! 
віршеїо. Автор зображає в нїіі сьвятковане Великодн 
смерть Юдп, утечу Чорта і Смерти та несьміливиіі вих 
старозавітних праведників з ада. Злоясена около 1746 
мала вона зобразити обставини Великодня відповідно к 
зацькому народному сьвітоглядови і тим довести ТаПі 
Воскресеня до зрозуміня козацтва. Але опісля її перер 
блювано, вставлювано суспільні мотиви, а в більшій час 
списків пропущено частину про смерть Юдп. котра ста 
самостійною віршею. В однім списку додано при кінцї і 
каву частину звернену до Адама, що виходить із ада: 

»Веди в саду всю громаду, веди, ш,об солилась 

Тут в покою і з тобою вічно веселилась. 
Зара тая серед рая свобода засіла: 

Тут тпінина, БС5Г старіннна не має к їм діда : 
Тут сїііуга, війт-пянюга вже не докучає 

І Б подводу тут із роду ніхто не хапає. 
Беї нодублп. що їх скублп сільськії нахалп, 

Подеречи. колотиечп всі уже пріїпалп. 
Знпклп зборп, вже позорп не правлять кварталу. 

Сказав Адам, що не подам людпй на поталу. 
Утїк кураж, здирства немаж, пропали всі драчп. 

Щезло лпхо, жпвуть тихо, не дають подачп, 
Погпбла вдасть і вся на рясть вп.іїзла голота, 

Війт не ворчпть, і не стучпть десятник в ворота. 

. . . Нї вже по '.иурп ся ! 
Маипаж з неба, все іпо треба — їж, ппй, веселп ся 

Райські птпцї, ластпвпцї весело сьпівають, 
'Жайворонка, соловейкп ші в орґан іграіоть. 

Всяких музпк пнчий язпк не може сказати, 
Мудрий іпісак і пе]іом так по може списати. 

Дай, Біі^ке, нам, іпоб сїї там музики ігралп. 
Щоб більпіе нас, хоть у той час, сїпакп не брали. 

Ти, Во;ко, бач кровавий плач і горке риданє 
За теє нам покажи там вічне шиїуванє^^. 



п 



Сей додаток уложеііиіі якимсь учеішком Київської 
кпдемії з „посполитого званія". яких було ТОДІ там чи- 
ало, зображає лад, збережеиий у правобережній Україні; 
2 ще задержали ся побори чвертьрічні („квартал") в мі- 
рах старостпнських. Старости обовязані були до скарбу 
івати часть доходів з наданих їм королївщнн. але вони 
цірали се з иаселеня. Війт був урядовою личностіо, а сї- 
у г и, с ї п а к и і десятники були орґанами старостин- 
■кої Бласти. Вимагане підвод і всякі „поберечи і колотне- 
і" були звичайними проявами селянського житя XVIII. 
олїтя. 

Так само живо в народнім дусї зложений діяльоґ 
гі|істухів Свирида й Овдїя па Різдво Хр. 

Всї ті й їм подібні драматичні твори подавали лише 
одинокі образи суспільного і народного українського 
[тя і не осьвічували его повним сьвітлом, а тілько слабо 
иноровляли ся до него. Але під копець Х\'ІІІ. столїтя 
їимо також такі драматичні твори в українськім народнім 
сї, иі,о являють ся Бислїдом довшого, систематичного ви- 
уваня народного побуту- і зображають его доволї повно 
ірно, хоч і з суспільного становища. Сюди -зачислити 
іба твори сьвященпка з Вишеньок у Чернигівщинї, Івана 
фашевича, й его послїдовнпків. 

Некрашевич писав короткі розмови й яви та поздо- 
ні драматизовані вірші українською мовою в реальних 
тавинах житя в- приноровлешо до важких его потреб, 
-іто его твори є кроком вперед у порівнаню з попередни- 
творамп того рода. Він був учеником Київської Акаде- 

I котру скінчив 1763. року, був чоловіком всестороннпм 
амостійнпм, спосібним і з повним академічним образо- 
ем. Пильно придивляв ся вік сільському житю і нама- 
ся зобразити его в своїх творах, щоби в пастирськім 
І впливати на се жите. 

З 6Г0 діяльоґів і окремих яв відомі доси три : 1. 
[орь души и т-Ьла"; 2. "„Яр марок д." і 3. „ІІспо- 
хь", а до них можна віднести також ще 4. „Суппли- 
або замнсль на попа". З поздоровних драматизо- 

Ііх его віршів маємо 5. „Письмо к^ь Гн'Ьдиньско- 



єго Петру п к-ь дячку Стефану Кріїнііцкому" ц 
Різдво Хр. Всі твори з кінця Х\"ІІІ. ст. 

„Спір душі з тїлом" се віршований діяльоґ, зле 
женіїй жпво, доволі' чистим язиком з незначною примішкої 
церковно-словянщинп, у:кптої особливо в закінченю в ш 
рафразї Отче нашу, 6 чисто шкільним твором, звнчайни 
у тодішнім українськім письменьстві. Тема давна, оброблв 
вана в усїх європейських пнсьменьствах і розвита міяі ш 
шпм у галицькії! містерії на Благовіщене з XVI 
столїтя. Душк докоряє тілу, що веде її до погуби, а тіл 
оправдує ся і вважає душу одвічальною за грішне жит 
Спір кінчить ся появою чортів, що виганяють душу до п 
кла. Однак Некрашевич перевів сю тему самостійно та 
Ш.0 на останку душа заявлає згоду з тїлом творпти доб' 
діла, щоби наслїдити царство небесне їі обоє звертають < 
до Бога з парафразованою молитвою Господньою. 

Розмова п. н. „Ярмарок" не ліає практичної цїл 
а є лише побутовим образцем з житя українського сел 
шша ; однак вона має важне значінє для розвитку само 
Некрашевича в народнім напрямі і стає- доказом єго зз< ^ 
ганя до внученя народного житя й язика. Ярмарок в 
писаний чистою українською мовою. ' [ 

Автор виводить на видно селян: Хвилона і Хвесьі^ 

^Хвпл. Отже да і1 здоров! Хвесько! Що тп ярмаркуєш. 

Що добре тут продаєш, або що купуєш? 
Хвесь. Та мовчп. бра Хвплоне, продав свого клячу. 
X в п л. А ну, бра, за пі,о тп збув ту іпкуру собачу У 
X в о є ь. Да оццо за повпєта і зойкнув па силу 

Аделе купив собі за пившеста кобилу. 
Хвил. Яж тобі давно казав не держати. 

Сіна зовсім не вкуспть і стала хромати «. |Ші 



І 



Діяльоґ „Іісиовіідь" представляє яву з дїйош^. 
житя тодішнього приходського сьвяіцеппка. Попередпії]. 
Некрашевича на приході сповідали своїх іірііх(»:кан 
разом, задаючи їм загальні питаня (щось у роді протесті 
ського покаяня), а не кождого з окрема. Некрашевич 
одппочпу сповідь, що не сподобало ся прихожанам, 
намагали ся єго усунути з ирихиду. Однак науками 
вій їх до втихомиреня і привчив до одиночної спо 
Твір Некрашевича стає доказом,'^ як занепало було на 



їпї духовепьство, впбіірапе на приходи самими прихоя^апа- 
ми, звичайно зпоміж тих самих і тому від прихожап зо- 
всім зависиме. Сю сторінку церковно - приходського житк- 
)озкрпв Некрашевпч у діяльоґу: „Су пили ка або за- 
мне лі:, на попа" або „Ирозба т[а попа слободи 
Неруть мепс оть парафіянь". 

Супліка схожа вельми з Ісповідию Некрашевпча 
і веде да,дьше річ про се, на чім закінчила ся І сповідь.. 

В суплїцї або просьбі виступає_ 8 селян слободи »Нер]ітп— 
ііене« і радять ся: 

;>Як бп там тоіго попа гарно у пгорп убрати. 
Тот він спломіцьіш влїз в нашу парафію; 
Підиж тп, яку над налпі крутпть веремію, 
Чого наші дїдп і батькп не чувалп, 
То ні,об ми йому на ісповідп те слебезовали«. 

Просять отже дяка ііаппсатп їм просьбу до Владпкп, щобю 
одалпв сього сьвященпка. 

Дяк наппсав се, але старші і досьвідні люди не радили по- 
їлати сеї просьбп до Владпкп і справа закінчила ся могоричем^, 
а котриіі запрошено дяка. 

В суплїцї вникнув отже Некрашевпч глибше у відно- 
ши й обвпняе у релїґійній невірі не тілько сам нарід, 
■^і іе й сьвящеників давної доби, що не мали спстематич- 
^)го шкільного образованя. Суплїка стає отже по стороні 
)иходських сьвяш,еників нової доби, котрі намагають ся 
[ЗБОЛИТИ від зависимости темних прпхожан і утворити 
Іремий духовниіі стан. Численні збережені списки суплї- 
стають доказом, що сей твір Некрашевпча мав пайбіль- 
|!їй успіх і тому був так розповсюднений на Україні за- 
я цікавого опису релїґійно- морального стану українського 
Іроду й етноґрафічніїх подробиць, а також задля прак- 
них указок для сільського приходського сьвященика 
диричного зображеня сільських сьвящеників давної добії^- 
,,Письмо до Гпїдинського сьвященика" на- 
;ить до поздоровних сьвяточних вірш і є виразним на- 
;ованем пасхальної вірші Танського, так, що повтаряе 
іть деякі его вислови і звороти (тут підчеркнені) п. пр. 

ї- Отець Іван, Петро й Степан з свої^^ш жінками, 
І, Просили до нас хотя па час прпїхать сьвятками, 



Будем гулять і уухва.іяті. ролцениго Бога, 

Уже от вас просто до нас зроблена дорога* і т. ц. 

Вірші Некрашевича і деякі ііпші з тої доби сатиричні 
твори, що відносили ся не тілгл:п дм самих сьвященпків 
■старої доби, але й до дїяльности самих архтієреїв та їх від- 
носин до духовеньства, мають сильну духовно - суспільну 
уакраску, а коли доторку ють ся також українського селя- 
нина, то зображають єго яко чисто страдальпу личність. 
Без міри самостійним являє ся сей селянин у своїх погля- 
дах па єго окруженеу вертепних виставах. 

!4. Літературні твори З суспільно-моральною і на- 
родною основою яко підготовлене нової доби пись- 

Ліеньства. 

Літературна драматична творчість, виперта із шкільпи? 
€тїщ переходила в суспільні і народні верстви і постепенш 
приймала місцеву українську народну заіфаску. Традицийн 
українська штучна література, лишена сама собі, клонпл? 
ся бистро до занепадз% але в самім мнимім своїм занепад 
мдіЛй вже зарід будучого відро джепя. Вироблені в Москов 

ЩИПЇ умілим ИИСЬМеНЬСТВОМ форми ПрИНОрОВ.ГЯЮТЬ ся Д' 

•змісту й язика українського письменьства і тим способо: 
Битворюе ся нова доба в українськім письмепьстві, се, щ 
називабмо українським народним п и с ь м є н ь с т в о \ 
котрого батьком вважаємо І. Котляревськ'ого. 

З занапащенем самоуправи України й еї полїтичног 
самобпту змагала московська управа також з підмогою ирс 
сьвіти й письменьства а такояг Церкви до обедииеня укр; 
їпської народности з верховладпою народностю моско]| 
ською. На київську митрополїю назначувано від половпі 
XVIII. столїтя, правда, Українців, з роду, однак виразні 
лірихильників московських порядків і московського язиіі 
в письменьстві, а противників давшіх традицій Київські 
Академії. Крім того богато молодих Українців почало 
реходити тепер з Київської Академії в московські унїв 
Ч'итети й академії і вони причиняли ся до розвитку москО] 
ського письменьства. Ук'раїнцї Рубай, Богданович, КапнїС| 
Наріжний, Гнїдич і ипші виступають яко письменники 
московській ниві в псевдоклясичнім напрямі і вносять ;| 



— 2ІІ 

МОСКОВСЬКОГО іпїсьмепьства замітне українське етноґрафічне 
5кпвл6, але виявляють також ішодї сильне почуване в дусі 
української народпостії. 

^'країнське дворяііьство бажало тепер впріжнитії ся 
від муяащтва і присвоювало собі спершу в писанях, а від- 
так і в розмові сеіі язик, яким послугувало ся московське 
правптельство, управа, осьвічена верства суспільства і но- 
вочасне московське письмеиьство. Під впливом тих обста- 
вин розділило ся все суспільство на Україні на два табори, 
що відрі жнялп ся від себе перегодом не лише мовою, але 
й звичаями, побутом та одея;ею. Колияг і низша верства 
козаків майже зрівняла ся з крепаками, тодї в моднім су- 
спільстві слово мужик стало докірливим і насьмішливим 
впсловом і так виробив ся погляд, що в „простого мужика 
простий єсть обичай, а у письменного особпй політичний 
звичай". Для письменних людий учебпиком того особого 
політичного звичаю т. в. доброго тону в товариськім житю 
була кніїжгл з н. „Пеика іерополітика" дуже популярна 
до кінця XVIII. ст., а в перве видана в печатпї Печер - 
ської Лаври у Києві 1712. р. 

Сї внутрішні відносини на Україні відбили ся нагля- 
дно в тогочасних .дїтературних творах. Климентій Зїновіїв, 
'^сучасник Мазепи, недоучений вандрівнпй чернець, вели- 
^'кий бувалець і видалець, що мав нагоду приглянути ся 
^«итіо всїх верств українського суспільства, написав споріїй 
ібірник' сухих схолястичних описів і моралізуючих септен- 
•'^^дй ладом силябічного віршованя Х\'"ІІІ. столїтя, мовою 
^' зближеною до народної, з приміткою польських і церков- 
?' іо-словянських висловів, у сих віршах, віднайдених з по- 
''іатком 60-тих років XIX. столїтя, починає він фільософіч- 
Чпм розумованем про смерть, переходить відтак до зобра- 
'^кеня і критики дійсного жптя, розправляв про всякі вер- 
тви суспільства і подає тим способом цікавий матеріял 
'• [ро сучасне жите на Україні, хоч овігд єго, з яким усе те 
цїшоє, не широкий, а він навіть іде під лад верховладній 
ерстві суспільства, як се вказ^^е в горі наведене его ре- 
вне про „простого мулшка" і „письменного". В єго тво- 
ах відбиває ся виразно сей розділ українського суспіль- 
гва на крепаків, понижених і погордженпх, що зберегли 
іе всі визначні прикмети народного характеру, але аь 

ОЛ. Г.АРВШСЬКПЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 16 



.'л 



і 



"2Ї2 



мали голосу в суспільнім і урядовім жіто, і дворяньство, 
що осьвітою не високо вибило ся понад крепаків та не ро- 
зуміло свого народно-суспільного становища, а дбало лише 
про свої власні користи. Такі вірші, як Климентія або 
Івана Некрашевіїча підготовляли літературні форми, 
котрі опісля більше уміло розвивали ся в новочаснім пись- 
меньстві. В Галичині стрічаємо також подібні типи віршо- 
творців, головно дяків, котрі окрім релїґійпих і моралізув> 
чих віршів, перелицьовували коляди, а навіть Службу Божу. 
Тип такого дяка зобразив нам Д. Млака (Гриць родом 
з Коломиї). 

Але поруч сего академічного віршованя і таких: вір- 
шотворців, як Климептій і т. п. добувало ся жерело 
справдешньої народної поезії, що виявляла віру в житб 
і буду чи ну народа та погляди на сучасні певідрадні від 
посини або сатиричними творами, або ліричними іііснямп і 
про людські почуваня. Виринали сі твори з кругів не за 
наморочених академічною схолястикою і не звязапих вї і 
правилами, а се було тпм лекше, що вірша своєю формою і 
підходила до справдешних народних творів, котрих вилив (« 
очивидно відбив ся на вірші. Творцями сих зближвшіх'доіе 
народної поезії віршів були люди близкі до народу, зви- в; 
чайно без шкільної осьвіги, з козацької або міщанської с 
верстви, навіть з козацької старшини. Імена їх по більшій ні, 
части запропастили ся, однак зберіг ся переказ, що пісню ііі 
„Оіі пе ходи, Грицю" зложила Маруся Чураівна, а Гетьііі|іі 
ман Мазепа пісню „Бідна моя голівонько" і „Всі поРін 
кою щиро прягнуть", козак Семен Климовський пісню «і 
„їхав козак за Дунай" іт. п. Богато з таких творії^ 
перейшло в нарід і стали народними піснями. 

Прилука лівобічної України до могучої держави з су) ^ 
племінною народностю й однаковою вірою загладжувалі щ 
вправдї помалу племінні ріжницї, а верховладна управа, , 
звичаї, нова просьвіта й лїтерат^Тза наляга,чи важко Ш 
окремішність українського народу. Одначе всі ті обставині і 
не були в силі обедпнити і засимілювати українського нг 
роду з московським. Вдача і прикмети українського нарф] 
ду так виріжняли ся від московського, що самому на 



- 243 

ДОБИ кидала ся в очії та ріжниця ^). Ярка ріжниця висту- 
пала в усїм народно - побутовіЦ характері, в язицї. к пере- 
казах, у народній поезії, звичаях і близких ще історичних 
споминах. Проти нового ладу починає ся посеред самого 
українського суспільства витвор^лти реакція, а на давній 
культурно-історичній основі Гетішаьшцинп виступають дивні 
проявп. По українських хутш)ах|\ііте не перевели ся Оуті 
люди, що, хоч переіменовані /з давіїаї козацької старшини 
в дворянські чини, доношувіли шреагивські жупани і мо- 
вою та домашним побутом не сорЬмилїЛля бути похожимк 
на крепаків та козаків, майже зрівнанихЛ. суспільнім житю 
крепакамп ^). Поміж осьніче^^*^ верств^ українського 
суспільства замість і побіч дгшної академічні схолястич- 
аої осьвіти починає шнриті^я помалу західноєвропейська 
)сКБҐта і нові є в р о е^&^й-сь к і ідеі про волю і права 
10 л о віка. Численні сини колишньої старшини козацькаї 
добували собі висшу осьвіту на університетах у західній 
вропі і приносили відтак на Україну не тілько европеіі- 
ьку науку, але й вільнодумні погляди та ідеали. Тим спо-^ 
обом витворює ся на Україні тип панів-вільнодумцїв, що 
:е могли погодити ся з тодішним політичним і суспільни]^г 
адом на Україні і свої думки та ідеї впсловлюють або 
сатиричних і гумористичних творах з політичною або су- 
цільною нераз закраскою, або в політичних памфлєтах, як 
[іршована „Розмова Малоросії з Великоро сією", 
[іршований переклад одної новелі з Декамерона Бокка- 
ія 3), або сатира ґр. В. Капнїста^) з нагоди заведеня 
зепацтва Катериною II. 



1) І нпнї Москаль називає Українця „хахлом •, а навпаки УкраҐ- 
|ць Ліоскаля — ..кацапом". У нас називає нарід ^кацапами" буковпн- 
IX Пнлипонів, що заїздять до Галичини копати стави і рови. ' ' 

-) Н. пр. рід Квітки (Основяненка). .. 

"*) Славний італійський поет і гуморист з XIV". ст. 
М Родина Капнїстів грецького-роду, зукраїнщена, опісля змосков- 
Іва. Автор сатири на заведене крепацтва на Україні з н. „Ода на 
Ібство" (178Я.), В. ґр. Капнїст, їздив яко відпоручник України до Бер- 
|іа 1791. р., іцобп з пруським правительством (канцлером Герцберґом|і 
гговорюватп про війну з Росією і тим способом довести до привер' 
Іїя самоуправи України. 



- 244 - 

Збірники „Фацецій" переходять на Україну головно че- 
рез Польщу, збірники шутливих оповідань і анекдот, „апо- 
фоегматТ}", висловів знаменитих фільософів, „словесь ца- 

реЙ, КОрОЛеЙ; КНЯЗеЙ. воєводь, СИКЛИТИКЬ (ВЛаСТИЙ) И ИННХ'Ь 

стар'Ьйшин'ь" і „гадательствь честньїхь жень и благоро- 
днихт» дів-ь непростнхт.". Серед „фацеиій" богато є опо- 
відань про хитрі женщипи (пор, тему до „Москаля- ча- 
рів ник а** Котляревського або „Про отак а"* В. Гоголя). 

Суспільство на Україні, що змагало ненастанно до 
їіривернепя самоуправи, відчувало вельми важр:у зависи 
мість від Московщини і тому у внсших верствах україн- 
сьрюго населеня полїтпковане не сходило з ума. Там уяі^е 
процвитало такояі письменьство з політичним пятном і на- 
строєм, котре відносило ся до взаємин України з Польщек 
і Московщиною. Особливо віджили надГї на самоуправу 
серед суспільства на Україні за володарства молодої і пеГ 
ренятої спершу вільнодумними західно-європейськими струї^ 
ями цариці Катерини. Вправдї сї надй розвіяли ся, всещ 
таки зроблено дещо для поправи внутрішнього устроні' 
України. В 17В7. році з'^творено комісію, до котрої поклик' 
кано також українських депутатів з правом заяви пр «' 
місцеві потреби українського населеня. Одна '^ 
наділене упривілейованих верств українських правами „рс ^ 
сийського дворяньства", забір духовних дібр у корист ''і 
державного скарбу і навертане уніятів після останньої!'' 
розділу Польщі на православіе змагало до повного обедн? В] 
вя України з Московщиною. «о 

Се викликало в тих часах цілий ряд політичних паїИс 
флвтів і сатир. „Розмова Великороссіп ст> Малії 
р о с с і є ю** висловлюв надїї і домаганя українського суспіл; І 
ства про потреби України, „Розмова священика сійі 
«ромонахом'ь" вказує на потребу поправи положеі 'ін 
і просьвіти білого духовеньства, „Плач^ лаврских м им 
нахов-ь" висловлює жалі по поводу відобраня монастиир] 
ських дібр у користь державного скарбу, а „Комедїїї 
уніятов-ь сь правосл авньїми", сьвящешіка СаіЬ 
Стрілецького, котрий сам був спершу упїятом, намагИ 
ся сю зміну унії ия православіе оправдати неуміло і гр'^ 
бпми зворотами, однак виявляє партпйну тенденцийиіс ' 
і односторонність. їі 



II 



- іі4о - 

Неї ті твори, зложені в більшій частп бувшими вихо- 
ванцями Київської Академії, мають метою висші справи 
політичного і церковно-суспільного жнтя України, писані 
в части московщ,иною, в части по польськи і зложені си- 
лябічними віршами. 

З усїх згаданих творів заслугуе особлившої уваги 
„Розговор-ь Великороссіи сь Мал ороссіею", вп- 
клпканий обставинами під конець XVIII. столїтя. В 1763. 
році українська козацька старшина виробила начерк пети- 
ції до цариці Катерини II. про привернене >'країнї дав- 
них Єї прав і привілеїв та про потверджене наслїдного 
гетьманьства в родпнї тодішнього гетьмана Кирила Ро- 
зумовського. Обурена сим начерком цариця, знесла 
1764. р. гетьманський уряд і постаповиля завести на Україні 
загально принятпй у Московщині устрій державний. Мимо 
і^того й опісля не заглухли на Україні змаганя до самостійно- 
стп. В 1767. році візвано українське суспільство, подібно 
яі: і инші провінції Московщини, вибрати своїх депутатів 
і так звану „комиссію уложенія" (себто урсладу статутів для 
державної управи) та датп їм інструкції або так званпй 
наказ" в справі місцевих потреб і домагань і тоді україн- 
ські народолюбці знов висловили домагане приверненя 
^а,авних своїх прав, вибору гетьмана і т. п. До того отже 
,^ їасу треба віднести сей „Розговорь Великороссіи 
іь Малороссівю", в котрім Велпкоросія випитує 5жра- 
ну про ЄЇ походженє, історичну долю і заслуги для 
^Іосковщини, а Україна оповідає свою історію і вичисляе 
іаслуги свої для московського народа і держави, що дають 
іі право на самоуправу. 

Більшу часть сих історичних подїй наведених у „Роз- 

оворі" взяв автор з „К р а т к о г о о п и с а н ія Малорос- 

іп" невідомого спорудшіка (1734. р.) з деякими доповне- 

[ЯМИ з иншпх жерел. Але головне змагане автора „Розго- 

ору" не лежить у подаваню новпх подїй а в укладї відо 

[пх уже і в їх осьвітленю. -Вже само „Краткое оппса- 

і є М а л о р о с с і п", котре є основою „Розговору", не є вже 

ронїкою, але систематичною короткою історією краю, а еї 

етою злучити козацьку добу історії України в пряму звязь 

,.щ великокняжою добою. І з того висновує автор, що Укра- 

а заслугуе повного прпзнаня і справедливости від Ліо- 



1 



:зі 



— 246 - 

ековщпші та іірігверпеня самоуправи і рівности з Москов- 
їцііною : 

„Так-ь мьі сь тобою равнн и одно составляем'ь, 
Одному, не двумь государям-ь прнсягаемь". 

Таким способом „Розговорт/' є не тілько рішучою за- 
сторогою проти гнобленя України і нпщеня еї самоуправи, 
але й впявою високого політичного розуміня і національ- 
ної сьБІдомости осьвіченого українського суспільства. Однак 
Катерина П. не вдоволила домаганям українських депута- 
тів, з комісії нею покликаної не вийшло нічого, а україн- 
ська старшина, зустрінувшпсь з таким рішучим змаганем 
правительства до знищеня самостійности України, вдово- 
лила ся суспільними привілеями і вигодами та помирила ся 
з утратою само^шрави. Одиноким проблеском дальшого 
змаганя до самостійности України була висилка маршалка 
українського дворяньства ґр. В. Капнїста в цьвітпї 
1791. р. до пр^хького канцлера Герцберґа в Берліні, 
„щоби вивднати поміч Прус для визволу України з москов-'л" 
ського гнобительства''. Не відомо, якіпредлоги подав Кап- 
аїст пруському иравительссву, однак се певне, що Україна, 
подібно ЯК' за Мазепи глядала помочи у Швеції, так і те-р 
иер звернула ся до зростаючої в силу нової європейської 5 і 
держави, коли в тім часї Франція й Австрія мали дТлоїІо 
4і внутрішними ворохобними і війною. Однак між Прусами іь 
і Росією взаємини не були так заострені, щоби могло дійти 
до воєнної розправи і тому посланнпцтво ґр. Капнїста йВі 
розвіяло ся на нічім. Чі 

Серед того суспільства появив ся і був цікавим вира- 
оом его тогочасних поглядів і думок — Григорій Сковорода 
Син простого козака (ур. 1722. р. в ^Іернухах, у Полтав-І!'';! 
шннї, і 1794. р.), визначав ся вже змалку хистом до сьпів^^-*2 
та науки; тнмто отець віддав его в Київську Академії» «ро 
а звідтам дістав ся він до надворної капелі. Опісля зноі'я 
вертає він у Київсьг^у Академію, а щоби набрати ся щі 
більшої псьвіти, виправив ся по Европі і звідав ііішкрк 
Польіц;^% Угорщину, Нїмеччину та Італїю, де познаїіомив сіі 
з многими ученими. Зазнайомивши ся з ідеями західнві| 
€В}>опейської науки і фільософії, вернув Скоровода на Укр 
їну широко осьвіченим чоловіком. Єму була по мисли 



№ 



ірг 



Скг 



- 247 — 

даґоґічна діяльність і вій ибпяв у Переяславській духовній 
семінарії місце учителя поетики й написав „Р уководство 
о поезій" на основі нових поглядів. З того вийпіло пепо- 
розумінб з архиєревм і Сковорода покпиув се місце та був 
приватним учителем у богатого українського пана Тамари, 
але й тут не побув довго і виправив ся до Москви, де був 
учителем у Лаврі. Однак затуживши за Україною, вернув 
знов до Тамари, де міг свобідно передумувати свої думки 
і почуваня та виливати їх у віршах та байках на тему: 
їкивучи на землі, звертаїі свої думки на небо. Шзнїііше 
бачимо его учителем поезії в Харківській Колеґії, де здо- 
був собі широку славу і повагу. Епископ бажав, щоби Ско- 
ворода став черцем і на все лишив ся в Колеґії; однак 
він того не вчинив і виїхав до свого приятеля, де став себе 
піі^навати і на сю тему написав кілька творів. 

.Пізнай себе" - — було основою его сьвітогляду 
і з того виводив Сковорода правила праведного житя, а се 
его самопізнапе проявляло ся любонго правди й осоруж- 
постю зла. Найважнїйшою, найкориснїйшою і найвелич- 
йїйшою справою по думцї Сковороди є : пізнати себе са- 
а|мого і відчути в нашім тїлї погребану іскру щасливосмт. 
Зарід усіх наук г:рие ся у внутрі чоловіка. Царство Боже 
ь внутрі нас, найпотребнїйгае для себе найдеш сам у собі. 
Цо тих основ звертає ся Сковорода в усїх своїх фільософіч- 
,у їо-містичних і в поетичних творах. 

Колиж Катерина П. дозволила в Харківській Колеґії 
іавести додаткові кляси і викладати там дворянським мо- 
юдцям „правила благоиравія", обняв Сковорода сю кате- 
іру і написав учебник етики з наголовком: „Началь- 
а я дверь кь христіянскому добронравію для 
олодого шляхетства Харьковской губерній", 
ей учебник пішов у рукописях по руках і придбав Ско- 
ородї богато прихильників; але найшли ся й такі, що 
его учебяпку побачили шкідні вільнодумні погляди, 
Сковорода був приневолений залишити свої виклади і ви- 
іщЛсати з Харкова. Се була остання урядова посада, яку він 
|гіймав. 

З того часу пустив ся він на вандрівку по Україні 
став для неї справдешньою ..вандрівною академією". В тім 
ісї написав він фільософічпі розвідки: „Нарцнз — 



' 



І о 



"~ " - 248 

спізнай себе" та „Книга Асхань — про самопі- 
знане". Се були перші єго поважні працї, бо досп ппсав 
лише дрібниці та вірші. Він ходив у великії! нуждї по 
Україні, з одної хати до другої, не відрілшяючи ся від 
народу простого нї одежею нї щоденними потребами а со- 
пілкою у руцї і торбою на плечах, та учпв людий своїм 
власним житвм і порадою, де тілько мояч на було: в школі, 
в хатах, на цвинтарі, на базарі, на празнпках, на роздо- 
рожу. Почував він себе в своїм крз^жку лише мілг простим 
народом, любив горячо его мову, піснї і звичаї. „Осьвіта, 
каже він, повинна перех.одпти на весь нарід, війти в пего 
і засїсти в серцї і душі тих, що мають дізнатп ся правди". 
Знане й осьвіта повинні переходити на весь нарід, війти 
в нарід і поселитись у серцї чоловіка та душі всіх тих, що 
мають право сказати: „і я чоловік і мені се, що людське, 
не є чуже". Личну моральність лучив Сковорода з громад- 
ським ладом, личпі обовязки з громадськими. „Панська 
думка, ніби простий нарід є чорний, здаеть ся мені сьміш- 
ною". Мудрують: „простий нарід спить і нехай собі спить 
міцним сном". Але всякий сон 6 прі'Оудним і хто спить, 
той не мертвеччина і не труповпще. Коли виспить ся, то 
пробурхае ся, а як пробурхає ся, то й покаже ся добрим 
Таке сьмілпве в ті часи слово, як і ціле жите Сковороди, 
є першим протестом проти наживи висших верств, що малп 
нарід за робучу худобу, проти крепацтва, що почало тоді ^ 
розвивати ся на Україні, проти приниженя селян урядовий 
назвиском „чорного народа". к^ 

Він перший вказав виразно на ідею національно- 
стн, яко необхідну підвалину впхованя. Виховане по 
винно бути народне, треба єго виробити з на 
того лиїтя, щоби знов его повернути донашогс 
житя. Тпмто его значіне в історії розвитку українськоІ|1 
народної сьві домости і народної думки є важке, бо він лю 
бив свіії край і нарід. „Мати моя Малороссія і тітка мо; 
Україна", висловлює ся він про свої відносини до народ; 
і сего вчив РІП не тілько словом, але й своїм житем. 

Сковорода був незвичайний чоловік по своїй твердій 
прямій незалежній волї, та по цілком правдивому розуміні^ 
народу, котре він скрізь виявляв 



(3( 



г 



- 249 — 

Діяльність Сковороди на Україні і спосіб его жпт^ 
дали привід до того, що его звали звичайно україн- 
ським Сократом. Як сей, так і той присьвятпв усе свов- 
жите, щоби розбудити в широких верствах пароду висші. 
моральні почуваня і змагаяе до ідеалу. Пів житя свого 
ирпсьвятив Сковорода на просьвітнз^ діяльність та на бо- 
ротьбу з темнотою, а головним добутком сеї его ДЇЯЛЬНОСТЙ 
й его впливу на суспільство було, що ТОДІШНЯ українська, 
шляхта зібрала опісля більш 600 тисяч рублів і тим дала 
почин до засновапя Харківського університету. 

Філософія Сісовороди й его сьвітогляд ще мало ви- 
яснені, бо его твори ще критично не зовсім розібрані. Аб- 
страктні ідеї зачіпає він о стілько, о скілько відносять ся 
вони до головної мети его фільософії, до етичних 6Г0 по- 
глядів. Він був одним з тих фільософів-моралістів, що свої- 
теоретичні засади виявляли ділом та "власним житем. За- 
мітно також, що Сковорода виступав з проповідю 
ідеї національности в ті часи, коли в західній Европі панувала 
ще ідея космополітизму, а ідея національности ледвпледви 
виникала. Се можна тим пояснити, що в самій вдачі на- 
роду, з котрого Сковорода вийшов, ідея національности 
5ула живою, хоч може несьвідомою ідеєю, а Сковорода ви- 
словив її і підняв до теорії. 

Єго твори спивані книжною руською мовою, але що- 
^^країнське дійсне жите було для него так близке, тпмто 
жива мова найшла в них почасти місце, особливо в пое- 
'пчних і сатиричних его віршах, в яких він також висту- 
пає проти тогочасного ладу на Україні. Богато его псал- 
[ів і творів сьпіваготь лїрники-слїпці, не знаючи їх творця. 

Всі ті гум ори стично- сатиричні вірші другої' 

оловини XVIII. столітя, зберея^ені в рукоппсях або в па- 

■Іяти українського народу, поясняють нам сю незвичайну на 

ерший погляд прояву, длячого народне українське ппсь- 

^■^ еньство починав ся перелицьованою Енеїдою Котлярев- 

;4' ■ ^кого, що має темою вандрівку „моторного козака" Енея ^). . 



' 



\і 



■і- 



ЩЩ ') в Київській Лкадемії, особливо за впливом 5'^ттеля поетики Те- 
ЗТііІІ іава Прокоповпча. звертали бачність ученпків на кляспчні взірцї 

< того часз' часто перекладано або перероб.лювано і наслїдовано творе... 

ЯСИЧНИ.Ч ппсьменнпків н. пр. Вергілїя. Такі наслїдованя, переробленя, . 



- 250 — 

Духове і літературне житє в Правобережній і в Галицькій 
Уираїнї. В Правобережній і Галицькій Україні", відірваній від 
Києва, занепало духове і літературне лгите після розриву 
України у Переяславській умові, а відтак в Андрусів- 
€ ь к і м договорі. Хоч у нїя зближнла український нарід до 
західно-європейської культури, однак літературній ниві не 
ііриспорпла вона визначнїйших творів. Та культура за да- 
-леко вже була відстала від давної спільної основи (з XI. 
до XVI. столітя). Гуманізм виродив ся в псевдоклясицизм, 
реформація не поправила церковних відносин а довела до 
руїни після ЯО-лїтної війни і до різкої та пустої полеміки, 
а Руссо в розвідці відзначеній академічною нагородою з на- 
головком „Чи відродїкене наук і умілостий причинило ся 
до відро дженя або поправи обичаїв", вказав на шкоди за- 
подіяні людству цивілізацією. 

Дбалість українських владик про образованє і подвигненє< 
духовеньства. Низше українське духовеньство (православне 
й уніятське) було убоге, темне і погорджене, бо не було 
відповідних інститутів для образованя і вихованя клиру. 
Тимто під конець XVII. і у XVIII. столітю унїятські вла- 
дики глядали ради й охорони в Апостольській Столиці 
і -старали ся своїми письменними творами і відповідним ж 
вихованем та образоваием клиру двигнути Церкву із зане 
иад.у. Міяі тими заслугуе на згадку упїятський холмський 
єпископ Яків Суша (в другій половнпї XVII. столітя), ко 
трпй образував ся в Оломзщи і Римі і живо займав ся 
василянськими монастирями, видав цінні для історії унїят-І( 
ської Церкви твори латинським язиком, а крім того такоя Пр 
у кншкнім руськім я'зпцї з наголовком „Наз'ка Собаю 



цародії і травестії ііоявлялн ся і в московськім шісьменьстпі. На 20— 3( 
лїт перед Котляревським Атанао Лобисевич лерелпцював „Вірі'ітїєви: 
пастухів в Малоросія с кий кобеняк'' (імовірно Висоїіса). так щ ІШ 
<7Го можиа наавати папередовцем Котляревського. Досп однак сего тво 
Лобиеевпча н«^ найдено. 

Лобисевич учив ся в Академії в ІІетербурзї, сгужпв відтак пр 
•ретьманї Ро;\умоБеькім і отав полковником, а відтак виступив із служ& 
ї поселив ся на Україні, де ;!аймав си письменьство.м. Молсшво, щЩ 
^'воїм іхерелиціованем Іїіргі дієвих пастухів, хотїп він ирпподобата йЩ 
Г'^тьмаиовп 1\іг<умовсько»іу. котрий за молоду пас вівцї. а відтак оОсті і]{,|| 
винами буи видішгнеппй-на становип^е гетьмана. <^, 



й 



№ 



І 



І 



- 251 - 

ровая", в котрій дає духовеньству цїпні поуки що до бе- 
реженя обпчаїв, научуваня парохіян і закладаня парохіяль- 
них шкіл. 

Побіч Суші еп. Іннокентій Винницький, котриїї підготовив 
Перемиську єпархію для унії і відтак (1691. р.) злучив її 
«католицькою Церквою, видав між иншим „Нравоу че- 
ці є'' (Етика) для чптаня ст,вященикам. У сїм творі вка- 
зує він на обовязки духовеяьства та високе достоїньство ду- 
ховного стану і дає поуки сьвященикам ладом схолястич- 
них проповідників XVII. столїтя. 

Замітне стаиовіїще в унїятській Церкві займав Лев 
Кишка, котриїі скінчив науки богословські в Римі, став 
І опісля архимандрптом Ва'лілян у Вильпї, відтак володи- 
■|мирським єпископом, а на останку київським митрополи- 
том. Він довів до склпканя церковного синоду в Замостю 
(1620.), від котрого починав ся нова доба в розвитку унїят- 
ської Церкви, бго обємисте рукописне „Мапааіе" є спробою 
зїбранявсего матеріялу для написаня повної історії України. 
Незвичайно великі заслуги колоутвердженя унїї на Руси 
рашйга полояаїв ЙосаФатКунцевич. Походив із зубожілої шля- 
сотської родини литовської, а переслїдованє унїятів право- 
їлавними у Вильнї розбудило в нїм велике одушевленє 
хля унїї з Римом. Він визначав ся аскетичним житбм 
вступив до василяЕського монастиря сьв. Трійці у Виль- 
{4ії в ХВИЛІ, коли сей чин находив ся у великім занепаді. 
Сі 5 монастирі здобув собі Кунцевнч пильним читанєм основ- 
е богословське образоване і в тім часї написав розвідку 
Про хрещене сьв. Володимира", в котрій доказує, 
10 первісно Руська Церква була католицькою, відтак дві 
озвідки про духа й обовязки чернечого житя і про без- 
:енність духовних. Крім того написав катехизм, виданий 
новійших часах у болгарськім язицї, а також богато 
,|нших розвідок про спори між православними і католик-ами. 
;;]І тих его писань чимало затратило ся, однак свого часу 
али вони благодатний вплив на справи Церкви. У Йосифі 
їляминї Рутськім мав він ревного помічника і почав з ним 
удитп ся над поправою чина сьв. Василія. Смерть Іпатія 
ртїя (1613. р.) відкрила Кунцевпчеви шлях до пшршої 
льности. І^утський-, котрий перед тим став архимандри- 
сьв: Троїцького монастиря у Вильнї, вступив по Потїю 



- 252 - 

на митрополичий престіл київський, а Кунцевнч обняв по 
нїм архимандрію у Вильнї. Митрополит Рутський перевів 
обнову чина Василян і Кунпевич став архиепископом 
у Полоцку. Він завів лад і карність у своїй дівцезії, 
обновляв церкви, дбав про образоване богословське духо- 
веньства і утвердив унїю. Однак ревність его викликала 
проти него вороговане иравославиих, котрі его убили (1623). 
Яко сьвященомученика католицької Церкви зачислено єго ( 
мілі Сьвятих (1867. р. за папи Шя IX.). 

Більш як 100 ЛІТ минуло від часу віднови унїї Ру- 
ської Церкви з Римом на Берестейськім соборі, поки також 
львівська діецезія вернула на лоно католицької Церкви 
після розділу протягом цілого XVII. столїтя. Аж коли єпи- 
скопом львівським став вихований на дворі пізнійшого 
короля Собіського ЙосиФ Шумлянський і приняв (наконечно- 
1700. року) унїю з Римом, та коли (1708. року) також 
Ставропігійське Братство у Львові піддало ся 
зверхпости Апостольської Столицї, збдинила ся з Римом 
вся Галицька Русь. (Остав лиЬіе Скит Манявський при 
православію, поки цїсар ІІосиф II. не знїс сего монастиря 
1785. р.). Епископ Шумлянський полишив твори, котрі на 
тогочасні обставїши мають доволї важне значінб, а іменно 
Метрика з поукою духовеньству в переднім слові й істо- 
рична Дума про відсїч Відня. 

Окрім перших подвижників унїї, Потїя і Рутського, їх 
наслїдніиси, а також Василяни, що кермували тоді також 
шкільною осьвітою, писали латинським або польським язи- 
ком, а тим самим не могли мати впливу на широкі верстви 
українського народу. Міщаньство не мало в рідній мові' 
духовної поживи і польщило ся. а селяньство попадало 
в темноту. 

Окрім церковних книг на Правобережній Україні мал 
появляло ся таких письменських творів, котрі продовжа- 
либ народні почини зроблені в XVI. і ХУІІ. столїтю. Васи* 
лянський чин, з котрого покликувано людий на висші ду-. 
ховні становища, видав тоді доволї учених і письменників 
однак їх твори були печатані польським або латинськи 
язиком. Ігнатій Нульчинсьний видав цінну історію Руської Цер 
кви (^5 р є с і ш є II є с с 1 є N і а є К и і її є ні с а є в Римі 1733.)^^ 
ігнатій Стебельський і ) \\' а \\ і є 1 к і є ^ \у і а и а з двома т 






— 253 — 

мами СІ1Г 0П0ІО §"і і [в Вилі.нї 1781—1783. р.|, важне же- 
редо до історії упїї. 

По скасованій ордену вауїтів підняли ся Васмляни добро- 
вільно удерл^у вати прилюдні школи по більших своїх монасти- 
рях на основі нової реформи є ду к ац ийн ої комісії в Поль- 
щі. Такі школи були в Барі на Поділю, в До бр оми лї і в Бу- 
чачі в Га.ііичипї, в Овручі, у Володимирі і в Лю- 
барі па Волині, в Каневі й Уманї на Українї, в Бе- 
рестю. Вильнї і т, д. У василянських школах, уладлге- 
них менше -більше на такий лад, як єзуїтські, учено по 
польськи і трохи по церковно - словяпськи та виховувано 
в подібнім дусї шляхетську мблодїж. Між Василянами 
в тих часах виступає чимало знатнїйших учених і пись- 
менників, але вони майже зовсїм відчужили ся від рід- 
ної мови. 

В Галичині розвиває ся заходами Василян (печатня По- 
чаївської Лаври) унїятське ипсьменьство духовне в книж- 
нім руськім язицї із значним впливом живої народної мови, 
відповідно тодїшним літературним поглядам. Хоч наука 
у василянських низших і висших школах відбувала ся 
в польській мові (відси і значний вплив еї на тогочасне 
українське письменьство), однак нарід, — що держав ся 
своєї мови, привик до обрядів своєї Церкви і до богосл^'-- 
жебного церковно - слоБяпського язика, — отже треба було 
„простим язиком руським поучати". Коло виданя таких 
книжок трудили ся Василяни [особливо з того часу, як 
обняли Почаївський монастир і відновили тамошню печа- 
тню *). Тут стали виходити богословські книги для духо- 
беньства, бесіди і науки парохіяльні (Добриловського, котрий 
між иншими зложив також у нас в 60-тих роках XIX. ст. всюди 
сьпівану пісню „Дай-же, Боже, добрий час"), а особливо роз- 
повсюдненими книжками були : „Н а р о д о в 'Ь щ ан і є" 2) в 2-х 



1) 1720—1725. р. Василяни мали також печатні' у Вильнї і в Су- 
ираслї. В супрасльськім монастирі була цїнна бібліотека (між иншпм: 
<" писок проновідий і жатій- Сьвятих з XI. або навіть з X. столїтя, 
Бпланий Мікльошичем. Супраельська Лїтопись і т. п.) гл. иизше. 

') В ..Народов'Ьщанію'' (виданім 1778. р.) вказують Василяни ви- 
разно ціль виданя сего: 

_Кто хощетт. душу віічне спасти свою, 
Нех-ь той примаеть віЬрою живого 



— 264 — 

впданях (наука про віру і обряди з катехіггичнимп прикла- 
дами, пояснепями і поукамп, оповіданямн і леґендами) 
і „Б о г о г л а с н и к ь" (збірник набожних пісень на всі сьвя- 
та, покаянних пісень, і т. д.). Побіч коляд, воскреспих і іш- 
ших пісень, зложених книжним руським язиком, находимо 
там деякі пісні польські а ипші знов зложені „простими 
словеси", себ то яшвою народною мовою, котрі перейпілк 
в нарід і до нипї в народі збережені. Крім того після взі{>' 
цїв польських духовних віршів силябічних складали Баси- 
ляни духовні вірші, котрі мали великий вплив на 
нарід, бо сї вірші сьпівано не тілько по церквах, але й п^ 
домах, при всяких обрядах, процесіях по полях, па від- 
пустах і т. п. Такі вірші називано при кінці XVI в. кан- 
тами а збірники кап тичками. Складали сї вірші також 
ученики або й дяки і розповсюджували сї твори шкільні 
між народом. 

Низше українське духовеньство (православну й унїят- 
ське) не мало відповідної осьвіти і вихованя. Поука єпи- 
скопа Шумля нського, ^) уміщена в передмові до его 
Метрики^), его архиєрейські посланія, котрих метою було- 



Сь церквою Рима соединеніе, .. 

Бо на томт, висить всЬхь нась епасеніе". 
1) Іван Шумлянськпй (в монашім чині приняв імл ІІосиф> 
(%іужпв у молодім віці у війську, брав участь у походах, був під прово- 
дом короля Собіського під Віднем (.1683. р.), у молодих роках прпня]» 
унїю, вступив до монастиря в Крехові і став єпископом львівським, однак 
аж по довгих спорах і пригодах потвердив его в усїх правах єпископ- 
ських король Собіськнй, котрий ввалсав его своїм приятеДвм. Він подбав^ і 
про украпіене церкви сьв. Юра, про монастирі і сьвітське духовеньоіво- і 

^) Метрика впіішла із заснованої еп. Шумлянським при сьв. Юрї 
печатиї 1086. р., подає поуку про ведене метрик і про сьвята. В сій Ме- 
трп цї подав еп. ІІІумлянськпіі „Нравоученіє мірскимг. єреом'т>' І 
і аобра;?ив незавидне положене сьвітського духовеньства в другій иоло-^ і 
впнї XVII. ст. та вказав способи заради сему лиху. Сей твір, написаний 
народним язиком, бо більшість духовеньства тодішнього не уміла цор- 
ковно-словинського язика. До духовного стану допускав ІІІумлянський 
кандидатів на основі іспиту і иоручав сьвященпкам тверезість яко пер- 
ший обовязок. Причини невідрадного иоложеня духовеньства бачить у невіжт 
і тому взиває сьвящеппкіа, щоби обра.чували своїх дїтий. Остерегае пе- 
ред забобонами і вороясепе.м і поручае вважати на харність і прилпчя.т 
одежу. Твір сей нацїхований зрозумінем жнтя, теплотою і має навіть лї- 
тературну стійність поміж сучасними виданями того роду. (Гл. 1. Фраи- 
ко: Іосифь ІПумлянвскій [Кіев; Стар. 18У1, т. 33. і 34.]). 



- 255 - 

пояснене ;шачіня Замойського собору, а також припису- 
вана ему Дума про Віденьщпну 1683 р. не лишені 
деякої літературної вартости, але кпдають заразом сумне 
сьвітло на степепь осьвіти тодішнього українського духо- 
веньства. „Не дивно отже, пише сучасний автор словенсько- 
руського словаря, що ледве сотий єрей (сьвященпк) зрозу' 
міе словенський (церковно-СVТОвянський) язик, не відаючи, 
що читає на божественній службі, з погнбелю своєї і по- 
ручених пастві єго душ", Длятого молитви і відправи цер- 
ковні печатали Василяни латинськими буквами побіч до- 
словного перекладу польського. Одиноким майже родом 
письменства були ті апокрифи і повісти, що здавна були: 
улюбленим кормом українського простолюдя і тому тим 
живійше їх переписувано і розповсюджувано. Сьвященикц. 
складають отже збірники з таких апокрифічних творів і на. 
їх основі голосять проповіди для народу, бо не уміли на- 
віть відріжнити апокрифічних творів від канонічних і для- 
того навіть у церковних піснях (нпр. колядах), зложених 
в тім часї, находимо мішанину тих живел. - 

■Однак Василяни зрозуміли, що до народу треба про- 
мовляти зрозумілою для него рідною мовою, і сїй обста- 
вині' треба приписати видане названих уже двох книг їг за- 
ходом, а іменно „Н а р о д о в і щ а н і б" і „Б о г о г л а с н и кг". 
Перша книга се великий катехизм, в котрім кожде правило 
віри пояснюване набожними притчами або оповіданямц». 
Катехитична часть написана майже чистою народною мо-, 
БОЮ, а притчі й оповіданя церковним язиком. Задля того 
ся книга стала ся популярною навіть між сїльським наро- 
дом і діждала ся многих видань. 

Ще популярнїйшою книгою став Богогласник. що 
оявив ся такожу пяти виданях у XVIII. і XIX. ст. (перше 1790. 
Почаеві). Се є збірник руських, а в части і польських пісень, 
ложених ріжними авторами, між иншими сьв. Ди митрі я 
уптала Ростовського і Сковороди. Імена деяких по- 
,ан1. Ся книга здобула собі зпачіне на всім просторі укра- 
їнської землї. Шснї там уміщені повстали протягом ХУП, 
XVIII. ст., а творцями їх були унїяти і православні. Ва- 
'[^нляни зібрали се в оден збірник, доповнили, поправилп, 
бо переробили деякі давнїйші „канти" і тим способом 
іовстав сей великий і популярний збірник релїґійної. 



— 256 - 

шоезії рз"СР>кої. котрий можна стрінути не тілько по на- 
ших церквах, але й по міщанських і селянських хатах. 

ІІІСНЇ поміщені в „Богогласнику" сьпівають у не- 
ділі і сьБята підчас перестанків у Вогослуженю н. пр. між 
-Утренію а Службою Божою, перед Вечірнею або після неї, 
в часі богомільних обходів або по полях, на відпустах і т. п. 
Сї піснї мали також метою виперти колядки сьвітського 
• змісту й инші обрядові піснї народні з останками споминів 
дохристіянськпх. 

Богогласндік містить пісш на Господські сьвята, 
•на деякі неділі, піснї про чудотворні образи Христа, на 
Богородичні сьвята, піснї про Сьвятих, на останку пока- 
занні піснї, про марність сьвіта, страшнніі суд і на ріжні 
нетреби. 

В переважній части пісень проявляють ся сліди впливу 
•католицької науїсн і західно-богословської думки, а попри 
то впливу христіянських апокрифічних оповідань і ле- 
іі'ендарної західної літератури н. пр. в піснях про сьв. Ону- 
фрія й Йосафата Кунцевича. 

Окрім пісень війшла жива українська мова також 
у проповідях (Добриловський) 1 тим способом у правобе- 
режній і в Галицькій Україні здобуває собі українське на- 
родне слово значінв в церкві, а відтам переходить і до 
зисьменьства та прилюдного жнтя. 



ІГ! 



Устна словесність (народна). 

Твори устпої (народної) словесності! появпли ся раньше^ 
письменних. Звичайно вже многими столїтями перед по- 
чатком ппсьменьства нарід мав свої піснї, казки, перекази, 
пословицї і т. п. Можна сішзатп, що устпа словесність не 
знає початку, бо не можемо собі уявити народу, хоч би на 
як нпзкім степені розвитку, щоби не мав віри, мови, поезії 
і поетичних переказів. 

Історичне жите українського народу відбило ся і в ріж- 
нородностп єго поезії так само, як відбило ся також і в язи- 
ці. Український нарід витворив далеко перед введенем хрп- 
стіяньства найбогатшу побіч Сербів у Словяньщинї устну 
словесність, поруч котрої опісля із введенем христіяньства 
почало рівнобіжно розвивати ся пп сьменьство. А хоч 
наші книжники не прикладали до творів устної словесно- 
стп нїякої ваги і навіть осуджували їх яко богопротнвні, то 
вони в устах народу збереглись аж до найновійшпх часів. 
В стариннім руськім письменьстві, окрім немногих урив- 
ків з народних переказів і поетичних творів (як н. пр. в лї- 
тописях відгомін старинних билин, в старішних полемічних 
творах, спомини про поганські божества й обряди), не було 
ирямої і близкої звязи з народною поезією наслідком то- 

Іаїпінього аскетично- релїґійного напряму. хМайже одиноке 
,,Слово о Полку" мало свій корінь в образах народної пое- 
иї, але осьпівувало дружинне і княже житє. Таким спосо- 
бом давна народна поезія, давні народні перекази дійшли 
Ю нас, проживши довгі часи і принявши великі зміни 
і устній передачі народу, "більше самі в собі виявляли 
шлпву ппсьменьства, як находили в нїм вираз. Аж пись- 
іенники найновійшої доби, почавши з XVIII. столїтя, звер- 
іули бачність на твори устної словесности і стали їх запи- 

ОЛ. БЖРВШСЬКИЙ^ ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 17 



— 2?)8 — 

суватії та виучувати, особливо в 30-тих роках XIX. столїтя, 
а користуючись їх мовою, їх справді народним духом і сьві 
тоглядом, стали черпати з тої богатої животворної кринпцік 
словесної взірці і теми для своїх літературних творів. Укра-{ 
їнська література найповійшої доби оперла ся на устціі-І 
(народній) словесности і тому огляд українського пись-і 
меньства найновііішоі (народної) доби попереджаємо огля| 
дом устної (народної) словесности 

Що 6 устна словесність? Український нарід ви- 
являв здавна, навіть у часах доісторичних, свою умову дї 
яльність творами ума. і фантазії. Сим способом повсталі, 
такі твори словесні, поетичні і прозові, як: піснї і думп^ 
казкп, леґенди, перекази, повелї, сьміховинки (анекдоти/, 
пословіїцї, прислівя, загадки і т. и. Се література „устна"Ет 
і справді „народна", у властивім розуміпю сего слова[ 
бо витворив її сам нарід, без пера і паперу, майже неза 
висимо від письменьства й осьвіти, а переказуючи від по 
колїня до поколїня, зберіг до наших часів. Устна слове 
сність складала ся і розвивала ся разом з народом від не 
памятних часів і творить ся ще й сегодня па наших очазі; 
Мала вона богаго авторів, справдїшних поетів, що позни 
кали без сліду й самі не знали, що слово їх буде таке жпі 
вуще. Творцем піснї була звичайно якась здібнїйша одії^^ 
ііііця зпоміж народу; та одиниця була неначе орґано.м 
відгомоном не своїх личнпх почувань і поглядів, але збірд^ 
пнх, загальних поглядів і почувань народу, а еї піснї мсС- 
гли стати всенародними, коли нарід загально їх собі прп^. 
своїв і тим неначе осьвятив їх яко всенародні творіі.| 
всенародне придбане. В тім розуміню можна сказати, щ,. 
творцем устної словесности є сам нарід і задля тог. 

устна словесність є плодом одного СЬВІТОГЛЯЛу, ОДНОГв, 

духа — дух а народу. В устній словесноспі відбило сі. 
народне жпте давної доби, давшій пародпий сьвітогля:,.^, 
пародпо-поетична вдача і черти народного побуту з біль 
як тисячлїтним досьвідом народу. А хоч мало котрий з 
давних творів словесних не попсував ся, переходячи пе] 
казом від поI:оV^їня до поколїня, всеж таки й доси збе] 
жені твори дають нам доволі вірний і ясний образ укра^ 
ської старовипи 



2Ь\) - 

бьвідоцтва пі>о старинну наї^одну ук(>аїнську поезію. 

Староруська література зберегла лише відірвані нй- 
[ки^про українську народну поезію, проти котрої, яко бо- 
протпвної, ненастанно виступало духовеньство. Крім того 
дбила ся народна поезія в „Слові о Полку Ігоре- 
м" і в деяких місцях лїтоппсий, а мимо того народні 
рпща, обряди і піснї сягають глибокої старовини. Сї сьві- 
іцтва — се по більшій части обжалованя, полеміки проти 
іродних обрядів і поезії, але вони вказують на живучість 
іродної поезії П обрядів, а бодай на останки давного по- 
нського побуту. Одно з найдавнїйших сьвідоцтв про 
;раїнські піснї й обряди, се згадка арабського подорол:- 
го Ібн-Фоцлана (з 921. р.) про похорони „одного із знат- 
[X Русинів" (імовірно князя або дружинника). На кілька 
[їв перед спаленєм мерця, одна з невільниць, що рішила 
після звичаю на спалене з мерцем, „сьпівала довгі пі- 
ії, в котрих прощала ся із свояками і рідними, поки 
ерла від ножа старухи" (котру Ібн-Фоцлян зве „ангелом 
ерти"). Після того палили корабель з трупами (О погро- 
[іьньїхь обьічаяхті, А. Котляревскій). — Се оповідане 
ібського подорожного пригадує сьвідоцтва Початкової 
:описи про поганські звичаї Словян, іменно про весільні 
охоронні. 

В Посланію Володимира Мономаха до князя Олега 
96. р. Лавр. Лїтопись) находить ся згадка о „весільних 
нях" і о „жаляхь" (плачах) по мерци („а епоху моїм 
лати ко мні», да бнх'ь обупм-ь оплакаль мужа єя и онм 
ітбн ею вь пізсний м'Ьсто... пусти ю ко мніі... да сі> 
кончаві) слезьі... и сядеть аки горлица на сусіі древіі 
л'Ьючи, и азь угізшу ся о БозТ>"). В поученю повґо- 
ького архиепи скопа 1л ії Иоана з XII. столїтя б згадка 
солеснпцЬхь". В численних староруських памятпиігах е^ 
ки про „бісовські піснї, поганські ігрища, чародійства^. 
ІДИ колядні, русальні, купальні, весільні і т. п. 
Вже в XVI.— ХУП. столітю починають записувати де- 
піснї, казки й инші твори -устної словесности ^), але 
'% .вдї поважна робота в научних записях і виданях від- 



: 



1) Руська народна пісня XVI. столїтя видана Потебнею (Фплолог. 
кп 1877.). 



260 

бував ся в XIX. столїтю і тепер ^). Очпвпдно, що в тім б( 
гатім засобі народної поезії й обрядів збереглись лип: 
оставкії колись цілої, й обширної поганської старовини. Б 
гато пісень і обрядів позабуто або наслїдком заборон Це 
пви або наслїдком присвоеня народовп христіянських оснс 
і кнпжиих переказів, наслїдком зміни житєвих обставп 
В давнпх часах поганські сьвята злили ся з деякими хр. 
стіянськнми; в піснї, обряди і повіря війшли христіянсь 
Сьвяті, часто з лєґендарних книжних оповідань. Найснл 
вїйше сей вплив відбив ся в духовних стихах, в народи: 
деґеидах, в заговорах, — дожних молитвах, пословиц. 
і деяких обрядових піснях, н. пр. в колядках. Давні каз 
й епічні піснї також улягли змінам: в них відбили ся В£ 
дрівні мотиви, що переходили від народу до народу до} 
.гою книжних перекладів або устним переказом. Ся остан 



^) в ЛЇТОП0СЯХ находять ся пісенні висловп, натяки на і 
ціснї восїльного. історичного і духовного змісту, н. пр. характерист 
в. кн. Сьвят«іслака Т. (964 р. : нп шатра пмяше, пно подкладь пос І 
лашо, а сідло вь голозахь" — пор. склад Слова о П.), характерист | 
кн. Романа в Гал. Літописи (1201. р.) : „прехожаше землю пхь 
и орел'ь. — храборь у)0 б'Ь яко и турь... молвп же ему моя словеса, 
же ему п'Ьснн половенкія... да луче єсть на своей землі костю г( 
нелп на чужіо славну бьітп... ігіішь ходя. котелг нося на плечеву". 

Наіібогатше жерело до дослідів нар. поезії в старій добі є „С: ї' 
о Полку". Найблизші до сучасної народної поезії місця: ,,Не буря сокій 
•вапесе (,занеслаі чрезь поля шпрокая. галпцьі стадн біжать к-ь Іь 
великому! Рїомоньї ржухь за Сулою, звенить слава вт> Кневі, тр 
трубять вь Нов'ьг]>ад'ґ.. стоять стязьі вь Путувлі; Игорь л;деть » 
ората Всеволода" і дальша мова Всеволода (не треба майже нїчо е 
кладати на сучасний язик народної поезії): .,бьіти гро.му великому, і 
доіжлю стрілами"; „а чп диво, братіє, стару помолодити? Коли сої 
вь мілехь Оьіваеть. вьісоко птиць пзбиваеть, не дасть гнізда св1^^] 
вь обпду...' „Немизі кровави бре.зі не болого^гь бяхуть посіяни, о 
япп костьми рускпхь СНН0В7/'; „полечу зегзпцею по Дз'наеви, оі 
«ебряні. рукаві, вь Каялі ріці, утру князю кровавьія его ріі 
,. Игорь сшіть, Пгорь бдить. ГІгорь мьіслію поля мт.рить... Овлурь І1£ 
сну за рікою, велить князю разумітп, князю ІІгорю не бьіти" і т. Ііг 
Крім того відбила гн українсьтга пародна поезія в лїтоппсях, в Зі 
їцпнї і; оиовіданях „о Мамаево>п> иобоещі", в котрих відбив ся не 
вплив Слова о Полку, але й народної поезії. В „Словахь о зл 
и хмілі" в XIV. і XV. ст. відбились єретичні побутові піснї, а 
у таких памятниках, як Горе-Злощастів в Х\*И. ст. і пн. Все те ді 
давнину української народної поезії і збережене традиції. 



^01 — 

;врога наводить нас па представлене про давніїх сьпівцїв, 
еред котрих бувалії і захояіі — із західної Европи, а та- 
ож із Сходу. 

Староруська пісня і староруський обряд лучили ся все 
музикою і танцями. В XII. столїтю є згадка про „скомо- 
оховт», гудцовіз, свирпльцеві)", котрих лучать з „гуслями, 
Фіснямії и смшцами, сьзиваиіем'ь, весельемТі и глумомь". 
таких „веселнхь обичаях-ь" на княжих дворах в дав- 
ій Руси згадує Нестор в Житєписи преп. Теодозія, а ще ви- 
ізнїйше зображають се (|)рески на сходах Київського Со- 
ійського собора. В давнім „Слові про богача і бідного" 
XIII. столїтя є згадка про староруського ббгача, котрому 
к як богатому пановн за креиацтва перед сианем слуги, 
ріюги глядять, инііи по лядвіямь гЬшать его, ишіи гу- 
і(^ть, ішии бають (імовірно казки) и кощунять". В „Збор- 
ку" з XIII. столїтя є о много давнїйша замітка з осторо- 
ію, щоби не виходити на улицю, коли „играють русальд 
їй скомороси или пьяницн кличуть". „Стоглавт»" називає 
комороховь и глумотворцев'ь" головними участннками 
[ирских-ь свадебТ}" і згадує о цїлпх спілках, „ватагах-ь 
омороховь" по 60—100 людиїі. Лїтоппсь з початку XIII ст., 
адуе про полоьецьких сьпівцїв і половецькі піснї. Захожі 
півцї в давній Руси з заходу переносили на відворот 
)ти української народної поезії, котрі відбились н. пр. 
саґах (як Владимир і Ілія руський). В давній Руси знали 
хож про Дитриха Бернського (Новгородська лїтоппсь). 
сувае ся питане, для кого складано в давнину піснї, казки 
ннші твори української народної поезії, на що скупі вісти 
о староруських сьпівцїв не дають достаточної відповіди. 
Звичайно народну поезію, в супротивпости до писаної, 
иписують збірній ТЕорчости всего народу, себто просто- 
дя, але сей погляд вимагає поправки. Сучасна народна 
ізія представляє богато традицийних форм, образів і ви- 
У^ >В] в. Простий нарід, розказуючи казки, сьпіваїочн пїсш» 
іторяючи заговори, загадки, пословицї, сам глядить на сї 
ри яко на старинні останки : так сьпівалп й оповідали 
рцї. Приглядаючись близше побутовим прикметам укра-, 
|Ької народної поезії (и. пр. у величальних піснях, в де- 
рііх казі^х), находимо часто виразні черти старорусьр^ого 
І'уту віісших станів (княжого, боярського, дружинного). 



2в2 



\ 



Отже творчість сих величальних колядок, весільних пісені 
і т. и. треба приписати тим заводовим сьпівцям, скоморо 
хам і княжому та боярському окруженіо. „Слово о Полр:у'- 
насуває гадку про дружинних сьпівцїв. Давна лїтоппсь па 
водить деякі „Слова", пословицї або уривки поетичних тво-)^ 
рів, яко власність деяких визначних личностпй (н. пр. пре 
гордого Филї в Іпат. літописи так, як і „Слово о Полку ^^^^ 
приписує Бояновп деякі пісні і присьпіви. 

Однак і в давнїйших часах аж до новійшпх бралі 
участь у творчости уьраїнсьісої народної поезії визначн 
личности з люду і відси та ріжнородпість станова, міша 
ннй сїглад української народної поезії і вплив традицийниз? 
образів та висловів па такий виключно дружинний твір^ 
як „Слово о Полку''. В творчости 5'країнської народної по* 
езії брав участь весь нарід, всї стани, в ній відбивали сііе 
^шгальні справи, історичне жите народа. З розвиткозР 
осьвітп і розділом простолюдя від горішних верств СПИНПІ 001 
ся зріст української народної поезії, а вона розвивала с:Ш 
лише що до скільк'ости, але не що до якости. 

Із скупих, але точних звісток про давні українсьї Ш 
піснї, ігри, обряди, звязані з поганьством, можна виснов^Іи 
вати, що українська народна поезія ествувала і в доістоіі 
ричній, дохристіянськіі! добі яштя українського народа. С Я 
пот'вер дякують спільні черти української народної поезі^б, 
з поезією словянських і инпіих споріднених арийсько-еврсіч 
пейських народів, а такоя? спільність назв у словянськіг 
народів пісень, обрядів і т. п. А се споріднене дає спрс 
могу висувати походжене української народної поезії в доб , 
походженя мітів, поганської релїґії і пайдавнїйшихперекг . 
уів. З тої доби зберегло ся з української народної поезГ . 
не богато. Поруч тих народно - мітольоґічних поглядів и 
небесні і живлові явища в добі розвитку христіяпьствГ 
і їШпяших оповідань явили ся нові внображеня, що злії •■ 
вали ся з мітольоґічними або заступали їх. Відси то в о<', 
рядові пісні, у заговори, котрі спершу виявляли тільї. 
мітольоґічпі погляди, війшли христіянські черти. Міти 
божества та їх поміч людям щезли майже зовсім з укрї 
ської народної поезії, як піезли з неї н. пр. черти давне 
яоь'нного дружинного побуту. 



Поруч мітів уже в наГідавнїйших часах в україн- 
ській народній поезії відбивали ся побутові черти. В гли- 
бокій старовіїнї між явищами побуту і мітольоґічиими зо- 
браженими була тісна звязь і взаємини, а се виявило ся 
в образовім поетичнім язиці, а іменно в народній поезії. 
Навіть пізнїйшу розмірно хліборобську добу житя україн- 
ького народу, в котрій застає єго історія, ідеалїзовано 
поетичних і мітольоґічних зображенях. Чудові пахарі, чу- 
їові золоті приналежності! хліборобських робіт зберегли ся 
величальних обрядових піснях. 

Казки про зьвірят сягають у глибоку старовину — 
добу кочовничого, пастушого і зьвіроловного житя укра- 
пського народа. У весільних обрядах і піснях проявляють 
я рія^ні форми давпого подружя. Але поруч тих зобра- 
жень мітів і давних форм побуту, українська народна пое- 
ія має такояг звязь з історією, котра, починаючи з давної 
оби і до значно пізнійших часів, проявляє ся в народній 
оезії питомими чертами. 

З усїх творів української народної поезії з історією 

Іайбільш звязані билини про богатирів, котрі уступили 
ісця пізнїйшим історичним пісням і думам. Вроз- 
итку української народної поезії бачимо отже 
6Ї наслїдовштх формах три головні чинники: міт, 
обут та історію, мітольоґічне, побутове й істо- 
ичнепоходжене. 

2. Заборона народної поезії. 

З заведенєм хрпстіяньства і знищенєм поганських ідо- 
в і з забороною поганських звичаїв та обрядів звернула 
заборона і проти давної народної поезії, званої „бімсов- 
ими п'Ьспямп". 

Але хрпстіяньство помалу проникало в широкі верстви 
роду; ще в сто лїт після Володимира В. в самім Києві 
[ііовгородї виступали волхви проти хрпстіяньства і потя- 
ли товпу за соббіо. Поганьство удержувало ся ще більше 
Іним способом і таким побутом витворило ся так зване 
воєвірє", т. є. змігаанє поганських вірувань з христіян- 
:іоіо наукою, що послужило новою основою для народно - 
етичної творчості!. Духовеньство на Русії намагало ся 



- 264 — 

отже усунути з народного жіітя все те, що не відповідало 
церковному порядковії, не розуміючи часто красп і дШсного 
змісту народних творів. Воно виступало проти всяіоїх сьмі- 
хотворцїв., скоморохів, гусеV^ьників і тих, що сьпівають „біі.- 
совскія П'яснії", віддають ся „біЬсовскпмь играм-ь", проти 
чародійства і всяких апокрифічних забобонів, против опла- 
куваня мерців голосїнями, проти народних празнпків у часї 
церковних сьвят, коли відбувало ся, „пля санів, скаканів 
и многія богомерзкія д-Ьла и бі^совскія п-^сни", бо все те 
було заборонене церковними правилами. Так само були за- 
боронені многі народні обичаї, при котрих сьпівано обря- 
дові пісні. Такі заборони видавано і пізнійше, навіть у дру- 
гій половішї XVII. столїтя. Нічого дивного, що такий не 
змінний погляд на народну поезію протягом цілої давної 
доби нашої історії довів до розриву з широкими верствами 
народу. Благочестиві ревнителї могли обурювати ея тим. 
що в народних звичаях і піснях попадало єя инколи дещо 
неприличного, одначе вони не відчували сего, що з виїм- 
кою дечого такого цілий засіб народної словесности був 
навіяний справдешньою поезією, глибоким і ніжним чув- 
ством, як се бачимо ще і в сучасних далеких відгомонах 
сеї старовини і що український нарід міг справедливо до 
рожити сею спадпцшою предків, у котрііі він находив соб] 
моральну поживу і поетичну відраду навіть там, де не до 
ходила єго ніяка инша наука. 

Тож часті заборони і переслїдованя не осягнули вповн: 
задуманої цїли, піснї й пнші твори устної словесности н( 
перестали жити в народї. А всеж таки серед народу, и^с 
тілько що починав духове і літературне жнтє, не могло с( 
остати без впливу, що народну поезію на кілька столїтіі 
виклято яко богопротивну. Наслідком сего була проява, по 
давна доба українського письменьства мало зберегла наї 
поетичних памятників старовини, так що ми не мавм< 
вельми цікавого сьвідоіїтва про історичне жнтб народу в єп 
поезії. Саме письменьство давної доби лишене оживляю 
чого впливу сеї поетичної старовини й окрім „Словг 
о Полку**, частин літописних оповідань, моленія Заточ 
ка, апокрифів і т. п., воно не виказує нї одного поетпчног 
твору. Згадані отже заборони осягнули одну ціль : віднял: 
літературі живість, богате жерело справдешньої краси, лв 



•т 



таї 
і. ТІ 
Мі 
Е 
ІІІ 



.1. 



— 1І65 — 

ШИЛИ нащадків гарних сьвідоцтв переяаїтої мішувгаїїпи^, 
хоч все таки не могли знищити народної поезії. Народна^ 
поезія жила дальше в устах народу мимо всяких заборон, 
бо вона стала необхідною копечностю народного побуту; 
і морального лситя, его естетичною потребою. 

3. Вплив христіяньства на здііни в наї^одній поезії. 

На змішане поганьства з хрпстіяньством вказувалш 
вже старннні руські письменники і називали се двоеві- 
рєм, а пізнїйші називали се суевірем і виказували вплив- 
церковної науки і староруського письменьства на народний, 
сьвітогляд і его словесність, а іменно в народних христіян- 
ських понятих і поетичних образах виказували наївність,, 
деколи простаковатість, але частїііше богато щирої вірш 
і в части якоїсь майже в повні поганської ідеалізації. 

З усяких явищ староруського поганьства (богів, жертв^. 
сьвяткованЬ; ігрищ, танцїв, пісень, звичаїв, обрядів і т. п.),. 
почали з заведенем христіяньства щезати передовсім ідоли.^ 
богів, їх імена, відтак празникн в їх честь, а входили нові по- 
нятя про Бога, Сьвятпх, про загробне жите. про гріхи і взає- 
мини між блпжнимії і родинами та відбили ся в перека 
зах, обрядах і поезії. Відсіль пішло примінюване погап^ 
ських божиид, празників і обрядів дохристіянських, пере- 
міна поганських божищ у злосливі єства, демонічного ха»- 
рактеру, проти котрих оборонцями виступають христіянські 
Щ Сьвяті, дальше оповіданя про загробні муки і про рай.. 
НІ про роднтельське благословене, про милосерде для бідних. 
щ і старців. 

Найпопулярнїйшими Сьвятимн стали в українськім' 
народі сьв. Юрій, Ннколай та Ілія. котрих особливе почи- 
тане почало ся з XI. столїтєм, а з тим злучили ся весняні 
і літні празники поганського походженя. Сї Сьвяті являють- 
ся опікунами сільських робіт і занятій. Найбільш улюбле- 
ною темою народних оповідань про Сьвятих є оповідане про- 
їх ходжене по землі, по Руси, про поміч бідним. Так само 
розповсюднені оповіданя про загробне жите, про муки, про- 
рай, а у звязи з тим про чортів, відьом, мерців і т. п., ко- 
трі відносять ся всі до области христіянської леґендп. Так; 
входять христіянські і легендарно - апокрифічні зображенні 
в твори устної словесности. 



іязі 



-^ 'гт — 

4. Історично - лїте|>ату)уне ЗнаЧінє народної поезії. 

Давне руське піісьменьство, що почало ся після за- 

"веденя христіяпьства, розвивали спершу грамоти і для- 
того воно стануло в суперечности з народними переказами, 
котрі видавали ся зовсім поган ськилпі. Тимто народ но- 
лоетпчні живлааж перегодом, украшені вже христіянськими- 
поглядами, мимохіть проникали уривками в літературу і не 
всиіли до самого кінпя давної доби здобути в ппсьмень- 

•стві, так сказатиб, права горожаньства. Аж в новійшій добі 
п'псьменьства народно-поетичні твори звернули па себе ува- 
гу і викликали пильне збиране і виучуване. 

Задля того народно - поетичні твори мають двояке 
історичне значіне. Передовсім є вонп сьвідоцтвом 
давної добгі народного житя, давного народного 
сьвітогляду і народно-поетичної творчости, па сїсілько се 
можна прослідити на основі теперішнього стану пісень, 
казок таинших творів устпої словесності!. Відтак історич- 
но- літератури і досліди виказують вплив устпої 

■словесности на сю літературу новочасну, котра 
спершу інстинктово, опісля сьвідомо звертала ся до сих 

'пародно-поетичпих творів, яко творів народу, в котрих збе- 

•ріг ся поетичний вираз народного духа. 

&. Місце народної устної словесности в історії літе- 
ратури і Черга ЄЇ творів подіі^ па/мятникадіи в істо- 
рично-лїтературніді розвитку. 

Тво})и устної словесности не були вихідною точкою 
літературного розвитку. Сї твори в тім виді, в якім були 
г. їх. — X. столїтю, майже зовсім щезли або наверствували 
ся многпми новими живлами з письменної літератури цер- 
ковної й ішшої та з чужих устних переказів. Форма, в якій 
сї твори до нас дійшли, як і їх зміст, являють ся в тім 
виді, Б якім вони зложили ся під копець ХМ1. столітя. 
Хоч наукові дослїдіт признають г.л:ибоку старпнність мно- 
гих мотивів народної словесности, за те ішші в доволі 
пшпі. Тексти тих творів знані нам з пізнїйших записів 
у зміш^нііі фермі народної мови і з затраченем мпогих ста- 
рпнних подробші,ь, бо на зміну тексту неперечно вплинув 
перегодом зміпениГі народний сьвітогляд і народний побут.. 



з кінцем ХМІ. столїїя починають ся перші записи па- 
родноі поезії, хоч дуже часто в підправленім виді, але вже 
таки тим зазначув ся зворот у поглядах письменників на 
народні твори і починає ся вплив їх на літературу. Одпак 
пильне записуване і розслїджуване народно- поетичних тво- 
рів починав ся аж у "другііі половині XVIII. столїтя. Учені 
й етноґрафи звернули з того часу пильиу увагу па сї 
твори українського народу, устпа словесність стала підва- 
линою, на котрій оперло ся українське письменьство най-, 
новійшої доби — вона єсть богатою криницею живущою, 
-1 котрої письменники черпали і довго ^ерпати-муть взірці 
для своїх літературних творів. Так славний прозою Квіт- 
ка-Основяненко, а по нїм і Олекса Сто рож енко 
зачерпнули деякі свої оповіданя з народних уст і прила- 
дили до потреби письменних людий, зробили їх літера- 
турними творами. Деякі з красішіх оповідань Марка 
Вовчка і Ганни Барвінок переложеві на папір тим 
же ладом з невеличкими додатками. Народним анерсдотам 
(сьміховинкам) падав Степан Руданський вельми при- 
надну форму в своїх гумористичних сьпівомовках. Шев- 
ченкові думи і поеми мають собі взір у народних піснях.. 
Ритму і кольорит взяв він з народної пісні, а часто давала 
вона ему і готову тему. По переказу від Кулїша знаємо, 
ідо Шевченко на вколїшісах читав народні думи і величав 
їх українськи^г Гомером. Сими словами засьвідчив він, шо 
українська література оперлась на народну так само, як 
і поезія грецька па Гомерові поеми, що вона має підставу 
дуже широку і корінь саморідний. Також Коннський, П. 
Мирний, Нечуй-Левицький, Федьковпч і ин. чер- 
пали із сеі богатої криниці. 

Таким способом устна словесність народна може за- 
няти місце в історії літератури на границі давно І 
з новочасної доби українського письменьства, 
па границі о з н а ч є н і іі к і н ц є м XVIII. с т. 

■б. Основи і наверстбованя тво{>ів устної суіовесносіїи. 

Виключене творів устної СЛОВеСПОСТИ народної ЗДІНИЖ- 

еого письменьства, недостача записів і перехід їх перека- 
зом з поколіня на поколінє довели до того, що тепер маємо 



сї твори в розмірно пізній формі. На них відбили ся ріж- 
нородні впливи, яким більше менше улягав весь нарід, по- 
літичні події, зміна господарського побуту, вплив Церкви, 
школи і грамотности, стріча з иншими народами і т. д. 
Хоч як велика сила народної памяти, всеж таки мала вона 
певні границі і твори народної словесности не оставали 
ненарушенимп. Над народно-поетичпими творами перейшла 
многовікова історія народу з важними подіями, що др- 
торкували ся народного жіітя в самій сути, а ті події 
не оставали без впливу на одиниці і на весь нарід. Великі 
події ріжним способом зміняли і переривали народні пере- 
кази або надавали народній мисли, чувству і фантазії но- 
вий напрям. Таке було введене христіяньства, татарський 
паїзд, козаччина і т. ин. Колода нова доба історичного по- 
буту глибоко відбивала ся і на моральнім стані народу і на 
вго поезії. Такий великий переворот впк.тикало введеие 
христіяньства, а відтак витворене двоевіря, котре підірвало 
старинну мітольоґію і витворило нову. Політичні події пі- 
знійшпх часів затерли память про давних князів і т. д. 

Наукові досліди найновійших часів на полі устної 
словесности народної виказали, що в еі основах можна до- 
бачити ріжні верстви, в яких вона серед всяких впливів 
зложила ся в нинішній формі. Так неперечно слїдно там 
верству давних арийських переказів, дальше переказів єв- 
ропейських, відтак верству загально - словянську, а на 
останку — українську. В обсягу української племінної 
окремішности бачимо наверствоване поганських останків 
і христіянських поглядів ; є верства, що протягом часу 
повстала під впливом иншпх народів, дорогою перенятих 
устних переказів або книжно-літературних творів. Тим спо- 
собом можна собі пояснігги схожість дуже многих творів 
української словесности з подібними творами инших наро- 
дів, хоч би зовсім ііншого племінного походженя. Схожість 
появ народної поезії мимохіть насуває гадку про їх спо- 
ріднене, а споріднене вказує на давнину походженя, в чім 
ще більше піддержують схоячі появи народної поезії з уста- 
новленими вже давнпми чертами народної поезії давних 
споріднених народів словянських і взагалі аріо - європей- 
ських. Таким способом у нашій народній поезії бачимо за- 
мітку живучість старовини — в обрядах, у поетичних пе- 



і. 



реказах, мпмо многих пережитих змін, котрі являють с»