Istoriia ukraïnskoï lïteratury

Оідіїігесі Ьу ІІпе Іпіегпеї АгсИіує

іп 2009 \л/іІИ їипсііпд їгот

^оI^п апсі Магу А. Уагетко Роипсіаііоп

^^Нр://VVVVVV.а^с^^ІVе.о^д/сIе^аіІ8/і8^о^ііаик^ап800Ьа^V

ї

ОЛЕКСАНДЕР БДР5ІНСЬКИИ.

ІГГі

в

І шшт ІІЇЇР1ЇЇ

_ЕЛ£ -гог/ у іУ ^. {■■/'(^//^

7

І. чпсть.

с. /^ 2

(І. і II. ДОБА. УСТНА НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ)

У ЛЬВОВІ, 1920.
НАКЛАДОМ КНИГАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ЇМ. ШЕВЧЕНКА.

з ДРУКАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ЇМ. ШЕВЧЕНКА.

Переднє слово.

І Видане се викликане перед усім шкільною потребою, де побіч

читаня виїіМків з наіікрасшпх творів рідної лїтерат^'рп має бути
окремо подавана історія ппсьменьства. Одначе й ширші верстви
осьвіченого суспільства відчл'вають потребу зазнайомити ся з роз-
витком нашого ппсьменьства, єго старпнної і середньої доби, котрої
історію видану проф. Ом. Огоновським (ч. І.) давно вже в продажі ви-
черпано. Сїй добі нашого ппсьменьства, котрого великої ваги по-
декуди у нас не доцїнюють, присьвячена ся І. часть історії ^тіра-
їнського ппсьменьства, закінчена оглядом устної словесности на-
родної, на котрій оперло ся наше ппсьменьство в новочасній добі.

Друга часть, котрої печатанє розпочато, містити-ме історію
нашого ппсьменьства аж до найновійших часів, показчик імен та
літератури, якою користував ся автор. Крім того для унаглядненя
тексту задумане також окреме видане додатку з Ітюстраціямп, котрі
вимагають красшого паперу і пригіднїйшого часу для виконаня
рптовин.

Випускаючи в сьвіт отсю І. часть, вважаю милим обовязком
зложити на сїм місці найщиршу подяку Ви. проф. Дровп К. Сту-
дпнському, директорови І. Кокорудзови, проф. Дровп В. Щуратовп
і проф. М. Тергааківцевп, що зволпли переглянути всю рукоппсь
і подати вельхш цінні замітки, а з окрема Вп. Дровп В. Щура-
товп, що й підчас печатаня зволив читати відбитки і при сїй на-
годі подавати влучні поміченя і доповненя.

Окрім того висловлюю подяку Науковому Товариству імени
Шевченка у Львові, що коштом виложеним на се видане, допо-
могло сему трудови П05ІВИТИ ся в печатп.

У Львові в березні 1920.

Ол. БарвінськиН.

Вступні відомоети.

. Що називаєдіо історією укі>аїнської лїтеі>ату(>и
і яка ЄЇ Задача ?

Літературою на;иіваем<) збір всіх умовГіх творів,
іимії нарід від найдавнійшпх часів виявив письмом,
І ОБОМ, мовою свої почуваня, стремлїня, свій сьвіто-
яд і стан просьвіти в ріжнпх добах свого розвитку. Осо-
иво в поетичних творах (віршованих чи прозових), в т. зв.
)асніп літературі або белетристиці^) виявляє ся
жниця духа україйськогп народу від инших народів. Тому
тїснШшім розуміню поетичні твори (віршовані і прозові),
>асну літературу називаємо народною літературою.

Назва — література походить від лат. вислову
іега (буква) і до вї обсягу належать усї писані твори,
котрих виявило ся умове жпте народу, его почуваня,
вітогляд, настрої їі ідеї; в тім розуміню називаємо лїте-
ітуру також п и с ь м є н ь с т в о м. Крім писаних творів або
ісань належать до обсягу літератури також сї словесні
Ь'ри, що появили ся в народі й устним переказом пере-
)дили від поколїня до поколїня, поки їх в новійших ча-
IX не записано з народних уст. Се — уст на слове-
аість народна (устна література) в супротивности до
исаної літератури або письменьства.

Письменьство на Україні служило головно д«р-
аві, Церкві і школі, а лише постепенно проникало більше

'; Красною літературою також белетрпстпкою (з француського
';11е5-1еигез) називають іменно. сю вітку поетичної і прозової лїтера-
'рп, котра обіймає лїрпку, роман, новелю і драму, а крі.ч того описи
)Д0ри:кий. фейлетони і естетпчно-лїтературну крптпку. Авторів спх тво-
в звуть б є л є т р и с т а м п, ■

ОЛ. КЛРВШСЬКПГі. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТКРАТУРП. 1

2

або менше в широкі народні верстви : словесність устнд
є власностю і скарбом широких народних верств. Характе-
ристичною прикметою української літератури є рівнобіж-
ність і близкість устної словесностн і пнсьменьства^
В устній словесності! відбила ся історична доля і всі
культурні переміни народу, почавши з доісторичної і до-
христіянської аж до нинішньої доби. З другого боку
в п и с ь м є н ь с т в і навіть найдавпїііші твори виявляють прп^
кмети ікіівої народної мови і народного житя. Протягом часу";
обопільниіі вплив устної словеено.сти і письменьства в ду-
ховій творчості! народу стає пюраз спльнїйший і тїснїй-
ший, а в XIX ст. проявив ся з повною силою.

Історія української лїтератури зображав роз-
виток уїсраїнського письменьства і устної словесності!. П"-
чавпіп від паїідавнїйшіїх часів. Вона вияснює, який вшшк
на розвитої: письменьства, письменншав та їх творів маліг
історичні і ку.їьтурні відпосиніг: які зміни проявляли ся
протягом часу в змістї і в формі літературних творів;/ щ<
лособля.то а іц(і спиняло розвиток письмейьства : який вімив
мало письменьство на своє суспільство і на іінші народи;
лісу звязь має рідне письменьство з ипшіїми літературами.
Л то література є зеркалом. в котрім відбивав ся дух на-
роду, еі'о сьвітогляд і степень егп просьвіти в ріяініїх до-
'лх, то історія літератури з<»бра;каб хід тл'льтурного роз
літку народу і доповняє історію народу.

2. Поділ історії української літератури.

Протягом тпсячлітпої історії виявляли ся в україн-
ській літературі рілхні зміни і , степені розвитку : тому дї-
іимо історію уі:раїіісьісої лїтератури па три головні
доби:

/. Доба гтарнп'їіа від введеня христіяньства на }*уси
10 упадку Даргорода ^988— 1453. р.).

//. Доба сеі)сд)(я і?ід упадку Даргорода до виступу;
Івана Кот.іяревського (І-ІоЗ— 1798. р.).

7/7. ,(опи повочпсна від виступу Котляревськоі'о (1798.
р.) до нинїшних днїв.

І, Перша, старинна доба літератури починає ся з кведе
иєм христіяньсп'.а н.і І 'уси ;;а кн. Ііолодимігра В. (988. р.)

- з -

з Визаптії (Царгорода), коли з христіянською вірою при-
несено на Русь богослужебні книги з Болгарії, писані
старословянським язиком (котрий названо також
староболгарським або церковно - словянським). В сій добі
проявляв ся в літературі вплив Византії й Болгарії, відки
проникала просьвіта на Русь, а література в сій добі має
в и з а н т и й с ь к о - б о ЛІ г а р с ь к о - ц є р к о в н п й характер.
З поглядом на язик сю добу літератури молгемо назвати
також с л о в я н с ь к о - ру с ь к о ю.

Старинну добу ділимо на два відділи:

1. Відділ ироцвиту пись.чельства до 1240. р. є. до на-
паду Татар. Письменьство, котре вя^е зараня виявило твор-
чість високої ідейної зрілості! і літературної краси, зане-
падає наслідком татарського погрому. Київ, мати руських
городів, зруйнований Татарами, втратив провід на Руси;
наслідком татарських наї;ілів ослабила ся духова звязь між
Києвом і Царгородом та південно - словяпськими землями
(Болгарією і Сербією), особливо, к'оли ще на Балкан вдерли
ся Турки (Латинське цїсарств^), бій на Косовім полі), бо-
гато давних письменних памятииків загинуло, а літера-
турна діяльність занепала. Після занепаду Києва політичне
:китє найшло пристановиїие н Галицько - Володимпрськім
князівстві (особливо за володарства короля Данила).

2. Віддї'^ жктбю і іиітчісьду .гїтсрату/т (1240—1453.
р.). Татарські наїзди надовго здер^калп просьвіту на Руси,
а татарське ярмо, ию опісля ні;ілягло також на Галицько-
Нолодпмирське князівство, не тіозваляло думати про іпколи,
иросьБІту й літературу. Всел: таки і в самім Києв і пе за
тратила ся традиція: давні памятнпкп зберегли свою стій -
ність і повагу, а руська народність задержала своє значіне
не тілько й старім осередку Руси, в Києві, але і в Га-
лицько-Володимпрськім і:нязївстві, де продовжувала ся лі-
тературна діяльність, хоч -наслідком татарського лихолїтя
вольми з^іариїла.

II. Друга, середня доба триває від упадку Царгирода
(1453. р.) аж до появи „Енеїди" Івана Котляревського (17У8.
р.) на Україні, а „Русалки Дністрової" Маркіяна ІІІошке-
Бпча (1837. р.) в Галичині і виступу ^І>едьковича.(1 801.} на
Г\\і.оБиш. Після злуки Га.тіпцької Руси з Польпі.ею (1340. р.).

- 4 -

а ще більше із злукою вел. князівства Ліітовсько-руського
(1386. р.) з Польщею підпадає Русь постепенно латписько-
польському і західно-європейському культурному вплпвови
(гуманізм, реформація). Відорвана від свого головного осе-
редка, Києва, звертає ся Русь, так сказатпб, лицем до За- '
ходу, входить в політичні і державні взаємини з Польиіею
і західною Европою, Одначе мимо сих історичних подій
^';|5ус?ке письменьство ще протягом ЦІЛОГО столітя не змі-
іТи?гг>.ля, лише зубожіло, бо не давало ніякого нового і ці-
кавого 35ІЇІСТОМ матеріялу; Під впливом гуманістичних тео-
рій Заходу розвинув ся макаронічний язик (перецінювано
кшіжнпй язиі:, а не доцїпювано народноі мови), а тіснїііша
з'вязь Руси і Литви з Польщею, установлена Люблин-
ською унією (1.')()9. р.), відбиває ся могучим латинсько-
польським впливом на язиці цілого руського письменьства.
Значінб церковно - словянського язика поза Церквою зане-
падає, а письменний язик підпадає впливовп канцелярий-
пого язика, виробленого на Литві під впливом білоруського
говору з примішкою польських і латинських висловів.
(Вильне стає одним з осередків тодішнього письмень-
ства, а князі литовсько - т^ські, від Вптовта почавши, пе-
реймають по галицько-во^инських князях політичний про
від усеі Русії}.

Однак і ся тісніййа звязь Руси і Литви з Польиіеіо
після Люблипськоі уші побіч відемнітх сторін мала і ко-
рпстний вплив, Чере:УПольщу приходила з західноі Европи
иросьвіта і шкільна/ наука (церковно - схолястичного, але
європейського хараі/теру). Ся иросьвіта і наука звернула
літературну діяльшсть і письменьство на Руси па новий
шлях як раз то^/коли украінській народності! загрожу-
вала поважіїа небезпека загибели. Крім того сприяє літе-
ратурнії! діяльности отся обставина, що окраіни Руси бе-
руть на себе з конечности продовжене історичної праці
і заходів Владислаг.а Варненського, Яна Ольбрахта, Л\и-
і'монта І. (Кокоша війна) і повстає з вільного насе-
л є н я п о г р а н и ч а — козаччина (Остап Дашкович,
Дмитро Байда - Вишневецький, Запорожська Січ)— явище
економічного іі суспільного характеру, появляють ся ко-
зацькі реєстри (за Жиі'монта И. Авґуста і Баторія). Козач-
чина при діяльній участи Церкви (братств) несе засновки

культурного жптя щораз дальше в степи (КонашевіРі-
Гагайдачніїй). На жаль, пізнїйші кроваві усобиці, помиль'П
і непорозуміпя спинили отсю працю. Але найшла вона, су-
проти макаронічного, широким народним верствам чужого
язика, прегарний богатпй вираз в чисто - народних істори-
чних 'думах і піснях, де відбив ся також вплив старинної
церковно-руської і староруської поезії. — Другу, середню
добу літератури дїлимо на два відділи:

/. ослаб.іеиє .ґ/тературпог творчости південної Р//П!.
Письменьство Гплої Руси. (1453 — 1669) і

2. :іаране культурного і ре.ііґійпо-нйг^іональ'ного ві,у
родженя південної Руси (1569—1798).

Нові політичні, суспільні і к.з^льтурні обставини, до-
зрі.ли до повного розвитку як раз в ^іасі Люб.тннської унії
(козаччина, земляни ^), реорґанізація Церкви) і принево-
лювали руське суспільство способити ся до нових умов
і вимог духового житя тай розбудили її з просоня і без-
Бладности, в котру попала вона в попередних столїтях куль-
турно-національного упослідженя і безрадности. Завязки
нового житя (церковні братства з братськими школами і пе-
чатнями) витворюють ся в нових огнищах, спершу в ВпльнГ
і Полоцку, потім в Острозї заходами кн. Острожського
(Біблія, Академія), відтак заходами міщаньства у Львові
(Ставроппгійська школа), в Києві (Могилянська Акаде-
мія) і т. и. і стають надовго опорою просьвітіт, науки і ппсь-
меньства цілої Руси.

З політичним розділом і роздвобнем України в П є р е-
л славсь кім (1654. р.) і в Андрусівськім договорі
(1667. р.) настає знов занепад культурного житя і пись-
меньства, котре мало в собі стілько цікавого і цінного за-
роду. Українські иисьменнпки. учені і державнпки пере-
ходять на службу в Московщину і заносять туди просьвіту
і науку :) Києва, коли тимчасом старе жерело просьвітп
чим раз більше висихає, а московська централізація в лі-
вобічній Україні придавлює українську народність, мову

'•) Землянами називали, під впливом устрою витвореного Лі*б-
Слинеькою унївю, заможних людий, що замісць данини мали поставити
одного апо йільше кінних вояків. До сеї верстви землян війшлп н^-
тілг.ко земські по яри, але також богатніі міщани й селяни.

й літературу. Правобічна Україна і Галицька Русь, позбав-
лені такої опори, якою з початком XVII. столїтя був Київ
(прилучений по Андрусівськім договорі з лівобічною Укра-
їною стало до Московщини), підлягають щораз більше куль-
турному і національно-полїтичному вплнвовп Польщі.

Книжне письменьство в середній добі що до язика
наближає ся що раз більше до живого народного слова,
а крім того в половиш X^'I. ст. витворив ся також народ-
ний епос в думах.

III. Третя, новочасна доба, видала з виступленем Ко-
тляревського (1798.) на Україні, Шашкевича в Га-
личині (1837. р.) і Федьковича на Буковині (1801. р.)
письменьство в живій народній М"ВІ, щиронародне також
змістом І духом. Тимто літературу сеі доби звемо на-
родною українською, бо обнимає всі землі заселені
українським народом. Лише Угорська Русь не бере доси
повної, живої участи у відродженю українського народ-
ного житя.

3. Подї/і язиків.
1. Арийські або індо-европейські язики.

Український язик (або руський, у к р а і н с ь к о - р у-
ський, називаний деякими дослідниками також мало- або
южноруськпм) налелліть, як і всі инші словянські язи-
ки, до широко розвітвленої семі індоевропеііських або
арийських язиків, котрі розвинули ся з одного спільного
всім праязнка. Де була правітчина Індоєвропейців чи
А рий ц їв, котрі говорили сим праязиком, годі тепер
означити.

Вже в доісторичнії! добі розвітвили ся Арийцї па
дві громади: схід ноар ийську — азийську і західно-
арийську — європейську, а за тим розвітвленєм народів
послїдувало також розвітвлене арийського праязика на
східно- і західно-арийські язики.

До с X і д н о - а р и й с ь к о і г р о м а д и язикової належать
старинні і нові індийські язики (між тими санскрит,
важпнй задля своєї старинпости в язикових дослідах), та
іранські язики, між ними п є рс ь к и іі і старо б а к т р и й-

ськмїі (Зеїід, себто пояснене даванх релігійних книг), ар-
м енський і новоперськпП.

До з а X і д н о - а р II 1і с ь к о ї громади язиків належать :

1) грецький язик з гс>ворами, між тими иисьменський
говір йонсько-атїицький і говори ахайський і дорийський;

2) альбанський язик; 3) старо-італь ські язики, між
тими иисьменський язик латинський, і витворені з рим-
ського лЕодового та примітки инших язиків у південній
і західіїііі Евроиі романські язики (італійський, еспан-
ськіїіі, портуї^альський, француський і румунський або во-
лпський) ; 4) кельтийський (бретонський, ірийський),
котрим ще тепер говорять в Ірляндії, Шкоїії, Валїї, Бре-
танїї і півн. Америці; 5) ґерманські: ґотський, іслянд-
ськіїй, норвежський, шведський і данський, анґльосаський,
фрігіийськиїі, долїшньо-нїмецькіШ або долїшньо-саський, до-
лїшньо-франконський або долїшньо-нпзовий (рІаіМеиібсЬ)
і горішньо-нїмецький ; 6) балтийсько-.словянські, до
до котрих належать: литовський, лотииіський і вимер-
лий староируський і словянські язики.

2, Словянські язики.

Словянп були в доісторичній добі східними сусідами
Нїмцїв. їх оселї сягали в тих часах на захід в область Ви-
сли, за Карпати і в панонський низ, а на полуднє по до-
лішній Дунай. Цілі столітя тривала прасловянська спіль-
ність, а Словяни говорили одним спільним язиком прасло-
вя.нським, поки перегодом з тої балтийсько-словянської
спільності! почали виділювати ся ріжні діялектичні при-
кмети і повільним розвитком ріжниць в говорах витворили
ся головні словянські язики. Розселене Словян із спільних
осель доісторичних по оселях історичних, довело до того,
що протягом часу поодинокі говори ирасловянського язика
пішли дорогою природного розвитку, ріжницї росли, а з ко-
лишних говорів витворили ся окремішні, самостійні язики
словянські.

Словянські язики творять три громади:
1) західно-словянські язики, до котрих зачи-
сляєм^! вимерлий полабський, лужицько - сербський (го-

Ь:

рішнїй і ДОЛІШНІЙ), чеський з словацьким нарічбм ^) і полі
ський з говором кашубським ;

2) південо - с ловянські язики, до котрих зачі
сляемо болгарський (званий давнїйше словенським) з ме{
твим староболгарським або старословянським, сербсько-хор
ватськпй і словінський ;

3) східно-с ловянські: московський (званий ве
лнкоруськпм), білоруський і український (званий українсько
руським або руським).

Область українського я:іика займає колишні» І
південну Росію, східну Галичину (на Підгірю аж під Та
три), північно - східну Буковину й півн. схід. Угорщину
а крім того оселї доволі численних переселенців у східнії
Азії (над Амуром), в північній і південні її Америці (Зє-
динені Держави; Канада, Бразилія). Якнебудь українськпґ
язик одноцїлиіі, то всеж таки має він в ріжних краях свої
окремішні питоменности, котрими відріжняє ся від пись
менського язика. Після тих то питоменностий розріжняємо
в українськім язицї кілька нарічій, говорів або дія.к^ктів
(гл. низше).

4. Христіяньство і г)>аАіота у бловян і на Руси. —
Церковносдовянський (ста)>о6олгарський) язик.

Першою важною подією в історичнім розвитку Словян
бу.то введенє христіяньства. Ся подія в IX. столїтю мала
незвичаііно велике значіне, бо побіч двох чингіиків то-
дішньої христіянської культури в східній і в західній Ев-
ропі, побіч грецького і латинського язика війшов у Церкві
те третії! язик, словянський, а з Церкви такси; до всіх ца-
рин прилюдного ;китя. Се дало почин першій словянській
грамотї 2), дало спромогу розвитку письменьства і перш(ії
просьвіти. Було се ділом словянських апостолів, братів
сьв. Кирила (Константина) (827—869) і Методі я (і 88"))

*) Від половини XIX. сї. намаї ають ся Словакп внтворпти окремий
від чеського свій пиоьменськиГі язик.

-) Слово грамота (з грецького) стало назвою урядового розпо-
рядку, урядового письма, а в народній мові досї мак значінв письма
(пор. грамотний, грамотій, грамотність).

з Солуня, де їх отець Лев, грецького походженя, займав
кизначне віПськове становище. Молодший брат Коистантпн
ілізначав ся незвіїчайпііми здібностями і пристрастпо зай-
мав ся наукою. У Впзантії тоді двигнулась була просьвітл
з кільїсавікового занепаду, а науки значно оживили ся.
Константип здобув собі значну осьвіту, став сьвящеником^
викладав фільософію (названий длятого фільософом), а від-
так був монахом (в монашім чині прнняв імя Кирила) і ви-
брав собі проповідницькиїі завід. Старший брат Методій
був спершу управнпком одної македонської области, всту-
пив опісля до монастиря на Олїмпі і злучив ся з молод-
1ИИМ братом в сім монастирі для проповідницьких трудів.
В Солуні, головнім місті переважно словянської Македонії,,
мали братії нагоду зустрічати ся з Словенами (званими
опісля Болгарами) та научити ся словенського (старобол-
гарського) язика. Одушевлені ревностю для розповсіодненя
Христової віри, вибрали ся сьв. Киріїл і Методій до Ха-
зарів над Чорним морем, де також були поселені СловяпИг
то платили данину Хазарам. Дорога до Хазарів вела
з Царгорода через Корсунь (Херсонез таврийський на по-
бережу Чорноморя, недалеко нинішнього Севастополя).
В Корсуні віднайшов сьв. Кирил мощі сьвященомученика
папи римського Клпментія, з котрими вибрав ся до Хазар,
де богато людпіі прпняло христіяньство. Старинна т. зв,
панонська житепись сьв. Кирила наводить, що він найшов
там євангеліє і псалтир, писані „руськими письмена-
м"и" і „чоловіка, промовлявшого тою бес їдою" ^).
Можна думати, що як инші Словяни, так і Русь уживала
в письмі „черть и р'Ьзь", себто знаків, про котрі згадує
болгарськиїі монах Храбр (імовірно прибране імя), ученіїк
сьв. Клпментія, в своїм творі „О письменехь" (з їх. або
з початку X. ст.). Очивидно було се якесь початкове пись-
мо, котре сьв. Кирил наіішов також в Панонїї, проповіду-
/ючи там Христову віру. -

Перед наверненем до христіяньства Словяни імовірно
не мали звукового письма. З поганських часів не зберегло

\) (Очивидно не треба думати, начеб се мало бути якесь окреме
руське ппсьмо, так само як і окремий і>уськпй язпк, а розуміти се треба
в тім значіню, як розумів се Начальний руський літописець, пишучи на
кінці оповісти про Кирила і Методія : „роуськь язмк'ь а слосЛньскь (-.г^псо".

€.я НІЧОГО писаного, хоч уже і в поганській добі Русь маV^а
Воаемннп з осьвіченимп сусідами, іменно з Царгородом
і ин., і послугувала ся письмом (будьто грецьким, будьто
одним з ґерманських — ґотським або скандинавським), про
котре згадують арабські історики.

Русь, котра мала такі прастарі торгові осередки, як
Київ, Новгород, Полоцк, Переяслав, Смоленьск, Перемишль
і инші, та заключала договори з Греками, а з другого боку
вела торговлю з Заходом (через Краків, Прагу, Реґенсбурґ)
та із Сходом (аж до Баґдаду), мала імовірно якесь письмо
вже до введеня хрпстіяньства.

Словянські апостоли не обмежили ся лише апостоль
€ьк,ою дїяльностю і проповіданем Христової віри, але поко
ристували ся набутим уже давнїйше знанем словянського
(стгфоболгарськоги) язика і дали почин до словянського
писіма і письмепьства. Сьв. Кирил уложив (863 р.) ^) після
взірця старпнної грецької азбуки (званої тіппвкеї) словян-
ську азбуку т. зв. глаголицю (кирилиця була відта
після ■ взірця пізнїйшої грецької азбуки, званої унціяль
пою, зміненим письмом). Опісля переложив він з Методієзі
деякі церковні книги македонсько - болгарським нарічем;
а іменно призначений для богослуженя вибір з євангелія^
й апостола і лїтурґічні книги, в котрих містили ся псал-
ми, піснї і молитви, як і церковні обряди. Сьв. Методій
перелояаїв під копець жптя головні части старого завіта,
церковні правила (номоканон) і патерик.

В історії словянських язиків мала та подїя незвпі
чайгіі наслідки. Умисно в тій цїли уложеною азб^чсою і пе^
рег:ладом сьв. Письма на старословянський (старо-
болгарськиіі) язик зробили словянські апостоли около
половини IX. ст. сей язик літературним. Задля то
дїшпі.ої блп:}кости СЛОВЯНСЬКИХ парічій між собою сей
язик був легко доступний иншим словянським племенам
і став загальним церковним язиком усїх Словян, навер
нених Б словянськім обряді на Христову віру, а проповідь
їх обгорнула тоді Моравію, Панонїю, Чехію і Польщу та
сягала до Висли.

М -Іа^їк'. Еіи>;іі:'1ит5;я§Є8с1іісиіс ііег кігс1іспй1а\-. вргасіїе. \\'іоп,

Таким способом сьв. Письмо і церковні книги були
ершими проявами письменьства у Словян. Том}- назіїва-
мосе найдавнїїіше письменьство церковно-сло-
я н с ь к им, а язик его також церковно-словяпськпм
:тарословянським або староболгарсььсим). Нинї язик сеїі є
:ертвий. Не можна его вважати, як деякі дослідники
умали, материю инших словянськпх язиків ; він був се-
трою инших словянських язиків, староруського, старополь-
ького і т. п., але ужитий раз в письменьстві зберіг най-
.авнїііші і вироблені форми та є підвалиною і ключем язи-
ових дослідів усіх инших словянських язиків (подібно як
■анскрит в Індії або Зенд в Персії).

Старословянський язик розширив ся яко богослл-
.^ебний і літературний язик Церкви вельми скоро по сло-
вянських землях, де відправляло ся богослужене в тім
[зицї, отже' передовсім у південних Словян, а відтак з 988.
юком і на Руси. Болгарські сьвященики, ученики сьв. Ки-
)ила й іМетодія, принесли на Русь готовий язик і перело-
кені в нїм церковні книжки. Церковно-словянський язик,
шедений в церковні книги апостолами Словян, був зара-
ом також державним і урядовим язиком, як у західній
^]вропі латинський язик, а крім того був він язиком шкіль-
10Ї науки і готовим взірцем для літературного (книжково-
'0) язика.

Договори Олега їі Ігоря з Греками, збережені в лїто-
шси, були для Руси списані по болгарськи, а се стає пев-
нім доказом, що вже тоді в Київській Руси появило ся
тароболгарське письменьство. Начальна літоппсь згадує
іро многочисленну вліє тоді христіянську Русь і про со-
5ор сьв. Ілії в Києві. Христіянська громада в Кпєві по-
слугувала ся в богослуженю й инших релїґійних потребах
староболгарським язиком. Особливо за Сьвятослава взає-
мини між Києвом і Болгарією були вельми живі, богатиіі
наддунайський край приманював Русь своєю культурою
і близкостю до Царгорода, а хоч Русь явила ся там в ролі
завойовників, то на ній відбив ся той сам вплив, який все
і всюди мав цивілізований край на некультурних своїх за-
войовників.

Одначе сей язик, хоч близкий, споріднений з укра-
їнським, всеж таки був чуяеим і то.му в перших уже поча-

тках проявив ся в староруськім ппсьменьстві вплив |
родної мови. Переписуючи південно-словянські книги. І
сець на Русп мимохіть (а деколи сьвідомо, щоби бути більї
зрозумілим), змінював церковно-словянську фонетику і ічВ;
матичпі форми на староруські і заступав церковно-сл
вянські вислови староруськими.

З розповсюдненем церковно - словянського язика
ииших словянськпх землях улягав він усяким місцевг
впливам що до звуків, що до відмін, а особливо що
висловів. Також па Русп приноровлено сей язик до стар
руської вимови; тимто читаючи церковно-словянські книг і
вимовляємо і до нинї старослоЕяиські звуки по українсьБ ї
Церковно-словянський язик не являє ся отуке в наших це
ковних книгах в первіснім виді, але в зрущеним, бо пер
піісцї з наміром і без наміру, урадоваиі єго богатство
пріпіоровлювали его до староруської вимови, а скрі
верхню его верству пробивали ся із значною силою фон
тичні і морфольоґічні прикмети місцевої народної мови, к
трі є душею кождого язика і після своїх законів перер
бляють також чужий лєксикальпий матеріял. Від XI. ст
літя можемо отже сеїі язик на Русп звати русько-сл
вянським і тому тодішня Русь не бачила конечносі
витворювати окреме письменьство в староруськім язнцї, (

письменники бачили в ЦерКОВНО-СЛОВЯНСЬКІМ ЯЗИЦЇ ГОТОВІ

літературний (книжний) язик, зовсім пригідний ДО ВИСЛОІ
мислий і піддержуваний високою повагою Церкви, а т
мовляючи его по свому і збогачуючи чистонародними фо]
мами і висловами, не відчували его звукової ріжницї. З
місць носових старословянських війшлн в староруські
ЯЗИЦЇ чисті самозвуки: у. ю, я, а: глухі звуки й, ь, переі
шли в прості знаки на кінці слів, а в середині слої
І в коротке о, ь в коротке є. Замісць короткозвучности ВІ
ступає повноголосі замісць ра, ла, р-Ь, л-Ь межи співзвт
ками виступає: оро, оло, єре, еле: замісць рь, ло. рь, ^
між всїми співзвуками виступає: ор, ол, ер, ел: замісц
іЮтованого на початку слів є являє ся о (іезеро — озеро

замісць ЗМЯГЧеНЯ Д перед .у в ЖД, являє ся ж, і Т, в И1Т 1 1'.

являє ся ч.

і

- і;{ -

5. 6таі>о)7уський язик.

Церковно - сливянський язик був неперечио С)Ліі;^ко
зріднений із староруським (бо словянські нарічя не ріж-
'іи ся в тих давних часах так між собою, як нині);
акіпб язик церковного богослз^женя був би незрозумілий
я народу і був би так скоро не приняв ся в ппсьмень-
ві на Руси. Письменні люди в тих часах громадили ся
ловно по монастирях, де більшу частину часу проводили
читаню книг духовного змісту, так що їх память мимо-
гь привикала до язика тих книг. Під впливом і враяинем
X взірців брав ся письменник писати релїі'ійпу повість
о висловлювати своє побожне чувство. Очивидпо вислов-
овано се не ипакше як церковно-словянським язиком, до
)трого спершу треба було привикнути, читаючи богослу-

ебНІ книги, хоч відтак і трудно було від впливу їх ВІІ-

іолити ся. Длятого то і перший руський літописець, ма-
чи готовий літературний язик, каже: „А словЬньскь
зикТ) и русьск-ь единь". Хоч на основі язикових дослідів
тії ніхто вже не згоджує ся з поглядом першого ру-
їкого літописця про повну єдність старословянського
староруського язика в тих часах, але перегодом послїду-
ало орі'анічне зіспільненє обидвох в оден літературний
гароруський язик. Однак такий погляд на церковно- сло-
япський язик мав не тілько перший руський літописець,
ле всі тодішні книжники і письменники на Руси, котрих
ітературним огнищем була Печерська Лавра. Язик першої
їтописи є старословянський лише в самій основі (головно
по до засобу слів), а скрізь ту старословянську основу
иступають прикмети староруського язика і в звуках
в формах слів, у висловах і в складі річи, І в инших па-
іятниках в;ке від кінця XI. до ХШ. ст. язик духовного
[исьменьства значно відріжняє ся від язика деяких сьвіт-
;ьких памятників того часу," а іменно Руської Правди, Га-
пщько-Вол. Літописи і Слова о Полку Ігоревім, хоч сеїі па-
аятник ріжнить ся від духовних памятників ще більше
їтплем, ніж язиком. Особливо в Слові о Полку Ігоревім на-
родні чертп язика виступають з такою силою, до якої ні
передтим ні потім не дорастала староруська творчість. Не
бачимо тут уже правильно уложеного церковнословян-

- 14 -

ського язика з періодичною ходою гадок, із строгою сіш
тріею в розкладі.

Певно, що староруський язик в тих давнпх часах пе^
реймив деякі прикмети церковно - словяньщпни, нинї вж^
затрачені. І в нинїшних народних говорах подибуємо деяі^Р
староруські язикові останки, позабуті в літературній мові
]цо нагадують церковно - словянський язик. Тпмто старо-

руський письменник у многих церковно - слоіїяиськпх фор-1
мах слів бачив свої рідні і вводив у своїм писаню разом
форми церковно-словянські і руські ^).

Так витворив ся староруський письмевний язик, в ко-
трім церковно-словянські прикмети мови виступають не все
однаково виразно. Літописи, історичні перекази і правничі
акти писані язиком близкпм до живої мови, а лииіо в до-
борі слів і синтактпчних зворотів проявляв ся зависимість
від церковного письменьства. На ікаль однак звукова сто-
рона язика сих памятників закрита від нас пестроіо сїтиго
пізнїйшої правописи, бо красші памятнтпі київської доби
дійшли до нас в північно-руській редакції і вельми часто
в пізних списках з XIV. і X^'. ст. Звукові прикмети на-,
родної староруської мови, котрі тілько ирог.'іядаїоть в лї4
тературних памятниках скрізь церковно-словянську основу,,
набирають замітного розвитку в памятниках ХПл, а осо
оливо XV. і XVI. ст. і дають з.чгальний образ . вироблен,
в тім часї язика і єго окремих говорів. Де йде мова пр
високі предмети віри і богослуженя, там бере перевар
церковно - словяньщина і з.іивав ся з народною м<івою
а слабне тодї, коли річ звертає ся до прояв щоденного:
житя. Тож богато місць в літописи, особливо в ГалицТ)К0
Волинській, визначав ся красою .іїтературного стилю, в ко
трім народні прикмети мови виступають дуже виразно ;
;; „Піснї и^о похід Ігоря" під виливом одугаевленя тюета
^.іожила ся з народних красок чудова поетична картина
староруського житя, а церк()Вно-словянсьі:а складня зовсім
уступи.па місця иаівій народнііі стилістиці.

М и. 11]). Христос воскрес, б.іагодать, О;іагос."іов«'ні*::. престол, воа-
дух і т. п. ; однак в дїПсиости граматики церковно- словянського яяика^
у нас НІХТО тодї не .янав (носові самозвукн. недостача повноголосу н. пр.
їлава. врата. граді., г.ї-.трь. і т. п.: відмінне уживане к і ь н. пр. «,чі.к7>,
нл'ькь, вьрхь і т. п. ).

- 15 —

В староруст.кім язиці відбив ся вплив Варягів (Нор-
манів) досить значним засобом слів, іменно з правничого
і родинного житя (н. іір. вира — грошева кара, тіун —
судія, грнднпця — сьвітлиця і т. і.) — а крім того ио-
гучий вплив Царгороду, котрий на кілька віків заволодів
релїґійним, духовим і моральним житєм Русії і надав ці-
лому сьвітоглядовп народу окремішний характер, відмінний
від західно - європейської культури. Вплив сей проявив ся
і в язиці многітми грецизмами що до форм, як і висловів
(особливо богато хрестних імен грецьких), п. пр. антифоН;
архпстратиг, архимандріїт, єпископ, митрополит, ерей, єван-
геліє, кліімат, скит, варвар, демон, деспот і ин.), а навіть
в народній мові пріїняло ся чимало слів, як: ад, ангел,
гаспид (з. аспид), гарап (арап), буйвіл, васильок, каліка^
(обув, а звідсіля і чоловік окалїчілий), сандал, терен, бапя,
вишня, кадь, колач, корабель, мак, мята, огірок, троянда
^г^ші'тдд^^гЯЯоїч і пн. Часті наїзди Татар і їх пановане па
Русії полишили також богато слідів в язицї напливом но-
вих східних живел (татарських, перських і турецьких), ще
й ніінї уживаних (н. ир. богатир або багатир, баламут, бу-
лава, бунчук, базар, бурда, чабаи, чумак, фота (запаска),
колпак, кафтаи, опанча, капчук і т. д.). В Слові о П. І. :
япопчиця — турецьке слово, жемчуг, женчуг — перське,
харалуг (криця, сталь) — турецьке.

б. Зп/іив польського. Чеського і латинського яЗика
на кни?кний [руський яЗик. бловянсько-руський язик.

Коли наслідком історичних обставин на звалищах
Київської держави видвигнуло ся Литовсько - руське кня-
зівство із своєю культурою, язик Київської держави зазнав
впливу тих народів, котрих культура відбивала ся на роз-
витку племен, що входили в склад Литовсько - руського
князівства. Полїгичнпм осередком Литовсько -руської дер-
жави стало Вильно, положене па «країні Литви, близка
білоруської области, тіімто до руського язика входять пе-
реважно білоруські говори (зміна в на у (у) перед го-
лосівками і при визвуцї; ри, ли зам. староруськ. р"ь. лт»;
вимова г як лат. Н; ствердненє ж. ч. ш: дж з ж і сі] ;
стверднене губних пер«'Д мягкими гол(>сІБка>ші. в литов-
ських грамотах вирабляє ся ,.р І", ч ь р у с к а я ". ,,м о в а-

і

і

16

руская" із звуками спільними білоруським і українським
говорам (замітне, що замісць букви %, вимавляної в деяки
•білоруських говорах в ненаголошених складах як і, з пе-
реважаючим є, стрічаємо и. Українські писцї уживали "Ь і
для означеня і, маючи на тямцї, що Білорусини будуть іі
вимавляти як є. Таким способом задержувано правописну
і звукову правильність не тілько для Українців, але й для <
Білорусинів, а схожість білоруської мови з українською що
до форм і складні иособляла такому обедиапю нарічевих^
окремішпостиіі білоруської і української мови.

В сій добі розвитку український язик став держав
ним язиком в Молдавщинї, в области середнього Днї- ;
стра і Прута, язиком дипльоматичним і актовим, а короткі
написи, умови, грамоти, літописи — се літературні памят-
лики тих часів.

І в Галичі і в Литовсько - руськім князівстві уживано
в письменьстві і дальше унаслїдованого з Києва книжного
язика. Одначе устно у/киваииіі втеряв він ту живучість,
яку мав в Київськії! Руси, а се наслідком розділу витво-
реного між верхнпми верствами і народом. Боярство і мі-
и;аньство підпало в тих землях чужому впливови. Польща.
>; котрою злучили ся опісля ті землі, відчужила в них сї
верхні верстви від народу з его давним Ячитєвим ладом.
Сьвіїська осьвіта підпала прямій зависимости від Польщі;
по пілтьськи стали говорити іі міщани а польський язик
випер давний книжний язик осьвічених верств суспіль-
ства, котрий підлягав впливови польського і латинського
язика, особливо з часів церковної унії.

Роблено нераз проби, видвпгнути одно або друге мі-
сцеве нарічє до значіня літературної мови. Вдоволяючи що-
денним потребам народу для духовної науки, перекладано
живим язиком сьв. Письмо, списувано проповідп, перероб-
лювано Жіітя Сьвятих. Однак сї зусиля були иіе далекі від
витвореня літературного язика. Конечна потреба вирабляла
канцелярії литовсько - руських князїв урядовий язик,
і; котрім зміиіували ся староболгарські книжні і чужі ви-
слови з живими висловами польськими. Але й сей язик не
виробив ся на лїтературниіі і завмер разом з .канцелярія-
ми, в котрих витворив ся.

1

Чимало причиняв ся до витвореия і оживленя наро-
ого язпка на Руси в тім часі вплив иишпх сусїднпх
1ІКІН словянських, особливо чеського, з гуситськими
!яміі і чеським перекладом біблії проникав у Польщу і на
сь чеський язик, иїо по запевненю Луки Ґурнїцького
ріпіБ там серед польського суспільства признакою обра-
заности. Чеська біблїя. широко розповсюднепа в Польиц
іа 1*уси. бз'ла взірцем для польських і руських першл'лад-
ків сьв. Письма на народну мову. Всі майже переклад-
ки на Руси старали ся зближнти сьв. Письмо до розу-

простоліодя і причппятк ся тим способом до єго про-
віти, а їх змагапєм було, як висловив ся др. Скорина,
аучепіє простих людіїй руского язика". От;ке „для лїп-
)го вирозуміня люду христіяпського посполитого", для
X людпй. „которі письма польського читати не уміють,
різика словенського читаючи, письмом руським вп?:ладу
:'."іів (-то не розуміють", рілші перекладчики приладжу-
іи переклади сьв. Письма в ХЛ'І. ст. білгг.уським язи-
м, під впливом чеського і польського.

Живий народний язик був у тім часі в;ко доволі роз-
т:ій, . чого доказом козацькі думи про боротьбу з Тата-
ми і Турками, котрі змістом і складом треба віднести до
^Т. ст. Хочби навіть припустити, пю сї думи дійшли пе-
казом з уст народу з язпі:овими змінами до XIX. ст., то
часно записана дума про воєводу Стефана з поло-
ви XVI, от. й інтерлюдії в ярмарочній „траґедії"
кмва Ґаватовича з початку ХЛТІ. ст. дають вірний
раз тогочасного народного язика. Мимо того однак книж-
й руський язик не зближив ся до народної живої мови
перекладах сьв. Письма. Причинили ся до сего самі пе-
кладчики, переважно протестанти, котрі головно опирали
на авторитетЬ^ сьв. Письма, а також церковні братства на
сіг З наукою і рухом протестантських представників осу-
шувано також і їх переклади сьв. Письма на місцеві на-
ія. а церковні братства навпаки намагали ся двигнути
ствердити просьвіту на Руси на церковно - словянських
новах. Отже в ХМ.— XVII. ст. проявилося знов змаганв
іравильнити письменний язик з підмогою
"аро-с ловянсько Ги язикового взірця. Се змаган*
реводив кп. Курбський, що втік з Москви перед гнівом

>Л. ВАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТКРАТУРИ. ^

- 18 -

Івана Грізного на Литву, а головним его помічником сг
кн. К. К. Острожський виданєм біблії і заснованєм (15
Академії. Основою впданя Острожської біблії (1580 і 15і
був церковно-словянськпії текст, а в Острожській Акаде
і в братських школах займав в шкільнііі ироґрамі церко;
но-словянський язик а побіч него грецькчій перворя
місце. Аж пізнїйше заводили в „школах грецького і о,
вянсц^хого письма" також потрохи польську і латинсьі
мову. При всім тім однак тогочасні граматики, а між т
навіть найліпша і найбільше впливова словянськаГра
тика Мелетія Смотрицького (1619. р.), котра м
управильнити церковно-словянський язик і підняти єго
значіня літературного язика, збивали ся па місцеві гов
і не відказували ся деяких місцевих прикмет живої нар
ної мови і тому тодішній книлший язик молша назвати в
так церковно - словянським, як радше с л о в я п с ь і: о
руським.

Однак нї Острожська Академія, нї братські греки
словяпські школи не мали широкої проґрами паугі, бо гМ
діли оруднпків наукового образованя в старословянсьід|
письменьстві і у Греків, котрі самі вже тоді не мали сам$
стійної науки, і переймали її з Заходу. Найвизначнїііга
учителі згаданих шкіл осягнули своє образоваиє на осіше;
тодішньої західно-европеііської науки, котрої орудппісом бу?
латинський язик. Ширший умовий сьвітогллд мал^І
тоді київське Богоявленське братство,, основане мішаиамг'
а головно шляхтою київського Віоєводства (Гальшка 1'\ я'
внчівиа), при участи висшого духовеньства і запор0/ксьі:ог
козацтва і тому відчувано більшу потребу західпо-епроией
ської латинської науки. Деякі учителі київської школ;
осягнули образоване в латинсько - польських школах і в£
кладали науки на основі латипсько-польсьісих підручникії
Але рішучиіі зворот в користь латинського язика і західне
європейської науки зробив київськиїі митрополит Петр
Могила злукою своєї Лав|)ської латинсько - польське
школи з київсько-братською. Там професори „лучиїе пасї
джалії в руські уми латинський язик, ніж бувші до іііі
настаїиіики", а сей вплив відбив ся також на книжнім и
гочаснім язиці руськім.

При обопільнім впливі книжної словянсько - руськ(

1ІІ

народної мови розвивав ся лальше кппл^ниП русі.іліґі
иіс, котриіі письмепипкії звали „руською м окото",
..руським я з II і: ом". Наші уч<'пі (II. Могила, С. Косів,
' Бараповіїч) писали свої твори ио полі.сьілі і відси вхо-
іть в руську книїкіїу мову польські вислови, а ііавіті»
ародна мова має чимало польсьісої домішки, ио спільне
.іліте Уїсраїииїв і Поляків пс могло остати без виливу на
мову обох наі>одів. Через школу і суспільні Бплиііа руська
ііккпа мова приПмала цїхії польської мови а з нею під-
падала під вплив латинської складнї (н. пр. в проповідях
2-ої половини XVII. ст. Голитовського, Радпвилівськ< го),
а ще виразпїПше у і;іршах К. Став[)овецького, в апокрифах
і літо II и ся X Х\'ІІ. ст.

7. Книжний руський (словянсьхо-руський) язик.

Одначе язнк толїшнпх иигьмсиппків і!е був уіко тим
старо - словянськіїм язиком паплавпї/ииих иамятииків сло-
вянського письмепьства (п. пр. Остромирового євангелія);
се вже був язик перемішаппП народними формами, впсліо-
вами і зворотами. ^ крім того латппсьіпіми і польськими
висл(»вами. Так іітікє цері:овно-слоі;яньшица з тими прд-
мігаками стала основою тогочасного к н іпк п о г о р у с ь к о г о
я зиі:а.

З Початком XVII. ст. (1011). р.) іиктупає Мелетіїі Смо-
т р пц ь к п й і з С л о в я п с ь к о н) Г і> а м а т п к о ю з наміром
витворити чистий словяпський (т. (г\. старо - словяпський)
язик. Але хоч тодїшні иіісТ)Мепнпкп держали ся церковних
книг, не могли зовсім БизБОлитп ся зпід впливу ялівої на-
родної МОВИ. Длятого язіп; тих письменників можна на-
звати словянськ о- руським. . Після виходу граматики
Смотридького почав ся взаїмний вплив мілі книяшим сло-
вянсько-руськпм язиком і народним. Плодом того взаїмного
впливу був к п и ж н и й д) у € ь к II й я з и к. котрий вдоволяв
потребам більше кни:кнііх людий свозю граматичною
правильностю, як і людпй звичайних своєю зрозумілостю.
В очах народних верств здобув собі мало-помалу побіч цер-
ковно - словянського язик-а повагу і значіне сей книжний
язик, що був ШТУЧНОЮ мішаниною церковно - словяньщини
з ріжного рода нарічевими примітками живої народної
мови і відтінками білоруського говору і польського язика.

— 20 —

Письменники тогочасні звали сеїі язик просто „руськор)"!
мовою або руським язиком". Для лекшого зрозуміня 5
сего книжного язика зложив Памво Берпнда „Лексикон
славено-руский", в котрім поясненя написані язиком книж-
ним, але з виразно замітнпми прикметами народної мови.
Вплив польського язика і живої народної мови на лїтера-
турний руський язик, руські письменники ХМІ. столїтя на- І
магали в міру своєї умілости і таланту причинити ся до'
внтвореня літературного руського язика в тім напрямі,
в якім він виступив ще в другій половпнї хм. ст. яко лї-
тературний вираз народної сьвідомости. Вихідною точкої-)
іля них була граматична теорія Смотрицького, з котроі<>
вони були більше або менше зпаксмі, хоч від неї далеко
відступали під впливом живих вимог мисли. І в самій
правописи фонетичний засновок мав перевагу над етимп- ^
льоіічним. ]

Під впливом школи і СуСПІЛ[)НИХ та політичних ВІДН" І- І

син тогочасна літературна мова перепила деякі прикмети |
польської, не лише у висловах, але й у граматичнім об-'
сягу, улягаючи разом з польською мовою впливови латин-
ської складні. Але такі твори визначні гарною, сильною,
поетичною мовою, як Кохановського, Шимоиовича і т. і.,
не мали у нас впливу на вироблене гарної поетичної мови.
Народне почуте затемнювали все наново релїґійні і полі-
тичні спори. Чимало наших письменників писало свої твори
гакож польським язиком.

Вплив живої народної мови виступає з особливою рі-
ліучостю в урядових грамотах, в українських лїтоиислх,
хроноґрафах і козацьких хроніках, а ще більше в творах
поетичної основи -- всякого рода віршах, драматичних
творах і апокрифічних повістях.

8. бловянсько-руський язик. Зплив ^ОСКОВЦННИ.

Разом з тим, як Київ знов став осередком просьвіти.
виступають виразнїйше прикмети народної мови в. 2-ій по-
ловині XVII. ст. також у творах писаних словянсько-ру-
ським язиком („Меч Духовний" Л. і^арановича, „Синоп
сис" Ґізеля). Образи, приповідки, дотепи з жптя вносилі-
в проповідпі твори ще більше живого народного живла

Вплив народного живла слїдно в перших творах Т. Проко-
иі)Вііча, ще більше в лїтоііііои Грабянкп, а у ХМИ. ст. до-
мішка народних СЛІВ і (рор.м збільшує ся так, ш(> я;іик
тогочасних творів можна назвати с л о в я н с ь к о - р у с ь к н м
(н. пр. „Владіїмірі)" Прокоповпча, „Воскресеніє мертвнхь''
драма Коииського, „Милость Б^яхія..." Трохимовсьіспго.
,,Трагикомедія" Лащевського і т. п.).

Занепад суспільного жптя і Київської Академії та еї
зпачіпя, перехід українських учених київських на слул^бу
в Московщину, заходи уряду коло змосковщеня Академії ки-
ївської відбили ся відбмно на розвитку письменської мови.
]'азом а тим зростає переможний вплив літературний мо-
сковський (правила поезії Ломоносова) в осередках україн-
ської просьвіти і в широких кругах суспільства і закорінюе ся
Б Академії із зразками поетичними Ломоносова, котрі треба
було вивчити і наслідувати.

Таким способом розвинена на Україні в народнім на-
прямі словянсько-руська мова зустрінула ся в половпнї
XVIII. ст. з літературною московською мовою, що розвива-
ла ся на півночи па основі московського говору, а що мо-
сковська мова яко державпа була спльнїйша, отлге випирає
словянсько-руську з Академії із творів. Ще Сковорода пише
словяпсько-руським язиком, але его ученики (п. пр. Кова-
линськіїй) переймають московщину. До знехтованя руської
мови причинились і розпорядки росийського правителі>ства
проти уживаня української мови в писанях.

Правобережна Україна була під владою Польщі, отл^е
тут бере перевагу польський язик, котрим учили у васп-
ліянських школах з занедбанем церковно - словянського.
Але що народови треба було зрозумілих для него книжок,
отже Василіяни складають для сьвяиіепііків підручники,
щоби могли „простим язиком руським простїйший народ
научати", виховуючи єго „в единенію з Церквою Рима"
(н. пр. „Собраніе припадковт) краткое и духовннм'ь особам'ь
потребное" церковно- словяяським язиком а рівнобіжно сло-
вянсько- руським і польським, „Богословіе нравоучитель-
ноє", „Науки парохіяльньпі" і „Богогласниктз" (1790).

Проте одначе язик сих творів не дійшов до такого
розвитку, яі; у ХЛ'ІП. ст. на Україні, не розвинув ся
і в межах Австрії мимо заснованя духовної семінарії і ру-

сьіліх рліі:ладіг> на упїперсптетї у Львові, бо тут послугу-
вали ся ці'р.к пшо слоБянськіїм язиком.

Збереглась словяпсько - руська мова ще в лїтопіїсях
Величкд, Самовидця з домішкою польських висловів, але
від НО-их ройів ХЛ'ІИ. ст. н кппжній руській мові слїдпо
доміїпі.-у м«'ск>вських сліі^. звуків і фхфм (п. пр. „К])аткое
описаиів Маї іР'юсіп", „Дпевпикь" Ханенка, „Черппг, ліь-
тоии І." і ии.). Українці ирішеволепі були зрікати ся свого
язика а пріісві»[о:;атц собі літературний московський,
а в ТО-их р]). Х\"ІІІ. ст. видають підручники для лекшого
вивчоия моск'овської мови і правописи („Правила о произ-
нош^^ніи росеійскихд. буїевтз" 1772).

9. уіїтеі?ату|?ний ук{7аїнський язик.

Коли уі.раїиські піісьмепепкп стали щораз більше
вжипати московщиші (,Л\.раті:с)е описаіііе о козац. малорос-
сійскомь нарі>д'1і** Си.моновського 1755. р. не проявляє вже
зовсім слїдії; ук[»аїпської мови). Академія П. Могили також
відбила ся від народного жнтя і піддала ся впливови Москов-
щини, являють ся дрібні церковні школи на Україні", ко-
трих учителі (баі:аляри, „манДровані дяки", мандрівні іико-
лярі) якч) на пів народний, па пів учений осередок збли-
жують ся до на})(>ду і популяризують науку шкільну,
розиовсюдиюють її в народі і та мова, якою вони послугу-
вали ся. входила і в літературу. З занепадом виробленого
па Україні культурними верстг.амп суспільства книжного

ювянсько-руського язик'а почала у Х\'ЛІ. ст. що раз ча-
стїйі іи' на вго місце входити п а р о дна у к' р а і н с ь к а
мова. Іііке давнїііше стрічаємо її в творах Ґаватовпча, а те-

р НіПІблизші тіоперодиикп Котляревського уживають май-
же чистої народної мови іу вертепній драмі, в інтермедіях
Довга, ](іич>К'»Г(», 1\ Кописі..кого, у віршах Некрапіевпча.
в сатмпмх. опапіях па всякі случаі, в історичних і моралі-
филадженпх бакаларамп до народного
_1'"',\чм,-:г 1,1 .і1^. пиіом підготовлено основу для Енеїдп
Котля[»ев ського 1798. р.. котра була орґанїч ним про-

'В;іачгі.\! ніошів, прямим відгомон(ім попереднього роз-
ьптку лігсрагурп ХЛ'ІП. ст. а заразом твором, пю поклав
основу повіїі народнії! літературі українській (II. Лчитецький:
Начерк уі:р. моии).

). Письдіенський (літературний) яЗик український
і єго наріЧя.

Піісьмепськпй (літературний) українсг.кіій язик пової
би при всіх рі/ішицях обставин, серед котрих роивипув
па значно від себе віддалених і на ріжні держави
зділених областях, представляє незвичайну одноцїлість.
) одноцїлість тровл приписати головно тій обставині, що
сьмепськиіі язик витворив ся з живої народної мови
цо взагалі в письменьстві до народної мови писі.меннп-
привяуувано велику вагу. До одпоцїлости письмен-
ного л;ипса иричипае ся також чимало сіі обставина. пі;о
>кипш в руськ'пх говорах і нарічях є вельми незначні, як
тім молаїа впевнити ся з записаних творів устпої слове-
ости народної.

Письменсь і:иіі язик новочасипіі в літературі на-
ваемо звичайно руським (головно в Галичині і на Бу-
впнї. де віп міг свобідно розвивати ся не тілько в пись-
іпьстві, але й у школах низших і висепих і мав законне
»ігшанб на всіх царпнах прилюдного лаїтя). Одначе справ-
їшиьою вітчппою єго, в котрій він почав розвивати ся, є
к р аї п а і тому звемо сей язик у к р аї н с ьк п м (давнїйше
али мало- або южно-руським), а для відріжненя від мо-
овського (велпко-русГ)Кого) звемо єго у к р а ї н с ь к о - р у-
) к и м.

ОспоБоїп письмепсГ)Кого язика на придніпрянській
раїнї иослуікпв у к р а ї п с ь к п й г о в і р, котрий в порів-
іпк» з иншимп русьіаіми говорами пе виявляє зпачнїй-
нх ріжниць. Се зовсім одноцїлий і строго вироблений го-
під впливом взірцевого язика українських народних
'м з вельми пезначними звуковими відмінами і рія^порі-
іми. Віп проявляє СІІ в цілій колишнії! південній Росиї.
о вплиБови підлягають пнші руські говори: ,,Ще до сеї
фи — каіке 51. Головацький — в декотрих сторонах (Га-
ічпнп) вваясаютг, в народі українське нарічє буцїм красше,
агороднїйшо".

Першим представником українського язика в пись-
шьстві і єго справдешнпм основником був Іван Котля-
евсь кпії, а єго слідом пішов Квітка -Основ я неп к о
найбільший українськиіі поет Тарас Шевченко. За

жриводом Котляревського пішов у Галичині Маркі
Шашкевич. а на Буковині Федьковнч. Перегодом
жнще пересунуло ся до Галичини, де для розвитку пи
менського язика розкрило ся широке поле в другій йол
впнї XIX. ст. в школах і в прилюднім житю, коли тимч
сом на придніпрянській Україні всякі заборони і пер
нони спинювали широкий розвиток письменьства.

11. Український яЗик і єго говори.

Український язик моясна поділити па дві г о л о в
громади говорів (нарічій) :

А. південно- схід ну і

Б. північно - західну.

В південно -східній громаді головним звуком, що н
дає цілій вимові загальний виголос, є голосівка
з усіма бї відтінками і відмінами. Вона становить осередв
точку голосівок, до котрої змагають і коло котрої громадя
ся всї ті голосівки, що пе вспіли ще перейти до ряду 33
ків і.

в північно-західній громаді говорів зосередили ся
лосівки з більше обниженим відтінком вимо:
в середній і задній части устної ями, а між тими на пер
місце висунув ся звук ьі, котрий у звуковіїї системі ТІ
говорів має визначну ролю, коли тимчасом в півдепн
східних говорах сей звук злив ся із староруським и, т;
що ріжниця між ними затерла ся

Подібно і шелестівки в південно-східній громаді гов
рів зберегли мягкість (н. пр. сь, зь, ць; шь, жь, ч, а н
віть пйе, бйе, вйе), то в говорах північно-західної грома
визначають ся шелестівки низшим питомим вйголосо
а багато з них ствердло або" змагає до ствердненя.

Тимто загальна вимова в південно-східній громаді і
ворів звучить тонше, мягше і гладше в порівнаню з гр\'
иіою, твердшою і більше шорсткою вимовою північпо-захі
ної громади говорів.

Область північно - західної громади говорів обіїіи
в бувшій Австр о-У горщи нї майже цілу полос
Карпат (значить майже всї укр. - руські говори по уго
ськім боці Карпат) ; в Галичині говори Лемків, За^

іііанцїв (котрий є відміною лемківського говору), БоПків.
а вчасти Гуцулів (в порічю Прута, т. є. в косівськім і ииж-
ніщьісім повіті) і долівськпй (В ДОЛИНІ Сяну): в бувшій Ро-
сії: більшу часть Холмщипи, півден. часть Гроднсньщпии,
Миньщіїпи і Черпигівщиип, иівн. часть Волині, Київпиши
і Полтавщини та иівденпо-захід. частину Курщини і иівн.-
зах. часть Харківщини.

Вся остання українська область язикова налеїкить до
півдоппо-східної громади говорів.

Північно - західна громада говорів є вельми неодно-
цїльна, роздроблена і в кількох місцях попереривана з чи-
сленними місцевими говірками. В ній однак замітпі дві
гі)омади підговорів :

1. подільські і підляські або иівнічно-українські,

2. карпатські,

і^отрі неначе звено лучить долівськпй говір (в долині Сяну).

Кариатсьічі говори (разом з говором Замішанцїв) не
мають поліських і підляських двозвуків, старі голосівки
о, є, "Ь мають нахил до і та мякшу вимову шипячпх і р.
Карпатські говори поділені Ославою (лівобічною притокою
Сяну) в Галичині і Ляборцем (правобічною притокою Уга)
в Угорщині на : 1) західні говори (лемківський і Замішан-
цїв) з нерухомим наголосом (на передостаннім складі) і 2)
східні (бойківський і гуцульський) з рухомим наголосом.
Сі останні зблиягені вельми до говорів південно - східної
громади (мягке закінчене -ець: хлопець, мягке — рь: ко-
сар/, і злив у оден звук ьі і и).

П і в д є н н о - с X і д н а громада говорів розиадае ся
на 2 відмінні п і д н а р і ч я :

1. східні або наддніпрянські.

2. західні або посередні.

Східні або наддніпрянські говори представляють, най-
менші нарічеві відміни г займають ши[хокі простори лїво-
берея-гної а вчасти і правобережної України.

Східні (наддніпрянські) говори з вельми дрібними на-
річевими ріл^ницями займають великий простір лівобережної
а в части й правобережної України (Полтавшипу, крім пів-
нічної полоси, майже всю Харківщину, південну часть-
Курщини, Воронїжчини, західну часть области донських

2Ь —

•жозаків, область кубанських ко-шків, більшу часть Таврії
Катери Еіославіцішу, Херсопьїцішу і південно- східну часть
Кнїсіципн).

Обидві громади сих иіднарічіП алпвають ся з собою
майіке нсііамітпо на области південно-західної Київщини
і східних окраїн бувшого росиїіського Поділя, а дальше
посереднє звено між ними творять перехідні говори пів-
деино-східпої Волинї і б. східного рос. Поділя (пор. І.
•Зїлипський: Проби упорядковапя укр. говорів. Записки
Наук. Тов. ім. Шевченка, том 117—118).

12. Загальний культурно-історичний погляд.

Східна Европа. в котрій український нарід розселив
ся і витворив свою дер/каву і к-ультуру, була помостом між
Азією і західною Европою. З много.дюдного азиіісьі:ого збір-
•ника пересували ся незлїчені, ріжнородпі народ. [ па захід,
не спинювапі такою могутпою перегородою між обома ча-
стями сьвіта. як приміром велптенська височина Лльи. Не-
наче бистра поійнь, иіо в праісторичних часах змивала ве-
личезні земельні верстви, розривала суходо.іи. творила
острови й півострови і па давних верствах накладала нові
Баверств(>вапя. так і під кінець П'. столїтя нова повінь на-
родів розбурювала і перемінювала на Сарматськім низу
давні етпоі'ра'()ічні наверстіюваня в самій їх основі. Одно
племя посувало і випирало друге, дерлсави виринали не-
наче плаваючі острови з повени і знов у нїй поринали,
поки з відпливу повени пе виступили трпвкійші і нові
державні витвори. Але 1і їх тривкість ипколи не була певна,
а И(,'ВІ иотряееня иап-ливом азийських народів підривали
неусталепі піе молоді держави східні, нпииїли народне
їх жптє і зливали ся з ними в нові самовладні дер-
зка ви.

В двох подвійних струях відбуло ся велике пересе-
лене народів і творене держав у східній Евроиі. Перший
могутний перелом зробили І'уни й Аляни під копець ІУ-го
столїтя. виперли І\»тів з областий над Доиом і Дунаєм,
утворили иерпіу з тих нетривких переселенських держав,
а з ЄЇ розпадом в половині \'-го столїтя вернули знов до
Азії. На їх місце переселили ся в \'ІІ. столїтю турецько-

атарські племена, посунули ся череп Лои і виперли посе-
;ених пад долїіпппм Дунаєм Аварін (Обрін) па захід. До
пх племен палеиїали надіюлліапські Болгари, ІІеченїгп,
Іоловцї і Хозарп. На їх кочоглппа парпнулп з иівночи
ловяпські племена, як запевняють деякі дослїдниі:п, з нп-
[їпіньої Білоруси і порічя П])ппетп, і зиипхплп їх в части
і; частп проглинули. Лиіпе східні (надволжапські) Ііол-
ари і Хозарп (могамеданськ(ії віри) утворили сііої дер-
каїиі. Хозарська дерл«ава сягала від долїпіньої 1)0лгп до
Інїира і тривала до X - го столїтя, а західні Болгари,
нпіерті до Квроии, утворили державу над долїшпим
І^упсіем.

Після знпщепя сих турецько-татарських племен (крім
Золгарів) починає ся друга доба великого переселеня до
;хідпої Европи, що закінчило ся утвореиєм тривких і мо-
утних держав на розпадинах давних часових витворів дер-
[чавних.

Історичні сьвідоцтва згадук»тг> Словян у Европі по ко-
іець Л*-го і початок Л'І-го столїтя по Хр., а.пе поселене
>уськпх Словян па північнім сході Европи сягає дальше
і'1.— VII. ст(>лїтя по Хр.. хоч поселене тих Словян на вер-
:івях Висли. Дпїстра і Припети відбуло ся імовірно дав-
іїйіие. Відсіля пересувають ся вони до північно - східної
і]вр()пи. заселеної Фінами, а па південнім сході рілгппмп
уркськими племенами. Топоі'рафія русьіліх Словян в На-
іальніп Літописи подає вже остаточний вислїд їх пересе-
[єпя під конець IX.— X. столїтя. Обмежені на заходї ли-
ОБськпм, на півночі і північнім сходї фінськими, па пів-
іеннім сходї турксг.кимп племенами, заняли руські С.ловяни
іорічину Днїпра. Днїстра, західної Двини, Буга, озера Іль-
іена і горішньої Оки і розмістили ся па тім просторі окре-
іими п.іеменами. Меягі їх „земель" творили вчасти водо-
дільні волоки. Мабуть обопільна боротьба племен, що рів-
іочасно поселювалп ся в Сарматськім низу, спонукували
X до політичного з'единеня під владою племінних князїв,
>дначе .іїтопись пе подає близших вістий про се, як да-
іеко поступило се зєдинеие п.:іемен перед витворенем ва-
)яичськпх князівств і в яких формах проявило ся. Пере-
)ібка давних племінних організацій відбувала ся іІЬсте-
іенно в систему варяжських князївств. Первісно ва-

ряяіські князівства вирпнали неначе віддільні остріви
в ріжнпх сторонах рівнини.

Тут (лїтоппсь згадує про Рурнка) полоягено перши:
зарід до будучої деря:ави Руси, котра з малих деряхавни
початків в ЕС. столітю на словянсько - фінських областя
посувала ся бистро на південь і росла неначе лявіпа т
проглинула останки словянської держави (Аскольда і Дир
в Києві) і болгарської та хозарської держави. Русь почииа
Ячитн мої утним житем з того часу, коли ся молода ле{
жава в південнім порічю Дніпра дальшими змагапям
князя Олега вибрала собі осередком Київ, „матір руськи
городів", і в нутрі скріпила ся і зорганізувала з підмого
варяжськпх дружин воєнних і вже в році 867. етанул;! як
войовнича сила перед воротами Царгорода.

Варяя^ські князівства простирали ся або добровільно
ярилукою до вит'^орених уя^е княжих осередків або са^
князі насильно здобували околичні землі (так н. пр. піу
денне князівство Олега зложило ся з землі Полян, що пі;
винили ся добровільно. Сіверян і Радимичів, що хозарсі)!
ярмо проміняли на Олегову владу, і Деревлян, завоііованп
вружвм Олега).

Ід. Дочатки руської державности.

Розселені в порі чинах Ільменського озера і Дніпр
руські Словянп спинили ся на оживленім торговім шлях;
Начальна Лїтоппсь означує сей шлях, що йшов з Ц;г
рода Чорним морем до устя Дніпра, відтак Дніпром Д'
жерельного верхівя. Дальше йшов сей шлях волі:
себто судна перевожено сухопутем до ріки Ловати ;
Ловать сплавляла їх в Ільменське озеро, з котрого ви:
ває ріка Волхов, шо вливає ся в Ладоячське озеро, а
сіль шлях ішов рікою Невою у фінський залив і Балтий
море. З Валтийського моря тягнув ся він здовях бе['
західної Европи в Середземне море до Риму, а відсіль :
дальше Середземним морем у Царгород.

Сей торговий рух такою окружною дорогою викликал
Греки, котрі ще до Різдва Хр. оснували чимало осель її
північних берегах Чорного моря і на східиих берегах Азії
ського моря. Важнїйші оселї були: Ольвія, недалеко ні

- 1'9

Гішіїього Никополя, Херсон [Корсунь] (Таврийський нл
[івдепно- західнім березі" Криму коло пинїшнього Севасто-
[оля), Теодозія на півдеино-східнім березі" Криму, Пан-
II кап є я (нниї Керч), Фанаї'орія па Таманськім пів-

)строві, Тана'іс при ^^стю Дону. Торгово-промисловий рух
;их осель звернув ся був ще перед Різдвом Хр. в сторону
Ікїпрового порічя, бо сим шляхом Греки діставали янтар
? оерегів БалтиПського моря.

и Розселені понад Лн"іиром руські Словянп неминучо
І зійшли в торговий р,ух. піо відбував ся на великім воднім
І шляху із Скандинавії в Грецію („изіі Барягіз вь Греки")
• гпм більше, що сі околиці доставляли для торговлї знач-
вого засобу скір, меду, воску. До розвитку торговлї ру-
сьі:их Словян з заграницею причинила ся иіе й ся обста-
ви!іа, що Б часі "їх переселеня з Карпатського підгіря
в Сарматський низ, явили' ся з далеігого сходу, ізза Волги
"і Дону азпйські кочовики туркського илемени — Хозари.
Віл МІ стол'ітя ."'Чіились Хозари на північних побере-
жах Каспія і ' пря в степах між Волгою і Доном,

й небавом залпшаїить вони кочовіпіче житв і основують
у себе городи. В УІИ. столітю між ними поселились про-
мислові Жиди й Араби ізза Кавказу і мали на них такий
культурпий вплив, що хозарсьілій хап з висшою верствою
населеня припяв жидівську віру. Хозарська столиця
Ітіль. над долішньою Волгою, стала оживленим осеред-
ком торгових зносин між Балтийськоіо півиочю й Арабським
Сходом підчас володарства Аббасидів над Арабами в їх
столиці Баґдадї.

Покорили Хозари руських Словян, що межували з їх
степами, а іменно : Полян, Сіверян і Вятичів. Влада Хозар
не «^ула, здає ся, важка для них : навпаки, мала вона важні
для них наслідки, бо степові річні дороги до торговиць
Чорноморя і Каспія сталп для них отвертимп і наддні-
прянська Русь під охороною Хозарів провадила оживлену
торговлю. Русь привозить свої плоди не тілько в грецькі
і хозарські городи, але і в арабську столицю Баґдад, о чім
згадує арабський письменник Хордадбе (в половині ІХ-го
столїтя). Численні скарби викопувані з арабськими моне-
тами (диргемами) в области Дніпра з часів, почавши

- зо —

з кінця МІ. столїтя, стають певним доказом живих тоі)го|||!
вііх взаємин Руси з Арабським Сходом. Р

Наслідком таких живих взаємин торгових із загранії
цеіо витворили ся між русіжими Словянами городи ЯК(
збірні осередки торгові в місцях иріігідпих на ВОДНІІг
шляху „з Варяг в Греки" — як Київ, Переяслав, Чер
н и г і в. С м о л є п ь с іс, /І ю б є ч, Новгород, І^ о с т і в. По
лоцк, а мія; тими паПважнїПше місце своїм положенел
займав Київ у землї Полян. Сюди звожено товари з дале
кої півночі!.

Але в першій полови нї IX. столїтя в области Хозар
ської держави найшла нова кочовнича орда азипська —
Печенїги. Наслідком того степові дороги ріками сталі
тепер небезпечними, а торговля руських Словян стрічав
всякі перепони.

в половипї IX. столїтя Печенїги заняли майже весі
степовиіі простір і посунулись недалеко під Київ, а Хозар
ська дерліава не мала сили обезпечити спокою для русько',
торговлї з полуднем і сходом і се приневолило руські г6
роди подбати про укріпленя, про військо і про торгові ка
равани з охороніїими відділами.

З уору;кепєм городів між- руськими Словянами вяжі
ся важна подія. Наслїдк'ом перелюдпеня в першій поло
винї ЇХ. столїтя в Скандинавії (ІІТвеції. Норвегії і Данїі)
заселеній Норманами, вииравляюті, ся ні»рмансьіл дружині:
сотнями суден на західно - європейські иобережа, захоплю-
ють ділі области і основують свої дерисави. Сї самі Нор-
мани під назвою Варягів почали около половини ЇХ.
столїтя фінськ'им залпвом і великим торговим шляхом на-
їздити новгородських Словен і ^1>іиів і накладати па них
данину. Після літописного переказу Новгородці повстали
проти них і прогнали за море, але для своєї безпеки в бу-
дучинї наймали нормансько-варяжські дружини. Одна :і
них друягип осіла в Новгородській опла^ти, устроїла в при-
гідних місцях кріпости і під проводом князя Рурика (післл
літописного переказу 862. р., але в дїйсности мабуть рапь-
шо) з часових оборонців новгородських Словян стала вер-

- Я]

ховладною верствою '). 1> тім часі друге таке місцег.о і:ня-
зївство варяжське оснували в землі Полян, в Києві, Аскольд
і Дир, а першим ділом тих князів було внзволеп»:; Полин
від даинпи Хозарам, боротьба з вороипімн Іиікву Л^'ревля-
нами, відтак г Печенігами, а наостанку пи>;ід на Царгород
(8С0. р.), ні,оби відомстити парушене торгового догов<іру. за-
ключеного ще в периіій половині IX. ст. і кривди запо-
діяні руським купцям. Трете таке місцеве князівство було
Рогволода в Полоцку, а четверте Тура в Турові над Припетю.
ИаіІваишїПиіе становипіе і вплив здобуло і-обі Київське
Князівство торгово - господарським зпачінєм. Зрозуміли се-
варяжські князі, /а. Олег (879—912), усунувши Аскольда
і Дира, зробив Київ („іуіатїр руських городів") осередком Київ
ського князівства, котрому підлягала більшість руських Сло-
вян. Перегодом варя/кська друяїипа злила ся з туземцями,.
а князь на чолі сеі друлсинн мав валхпу задачу обезпеки
торгових доріг на полудні і сході. Похід его на Царгород
довів до корисного торгового договору з Греками, а на-
слідком сих успіхів також руські племена поселені подаль-
ше від то{)гового шляху були, приневолені пок'орити ся Ки-
ївськііі дерягаві.

14. Х[>истіяньство на Руси і єго вплив.

ЇКиві торгові взаємини Київськоі дерікави з иншими
народами не могли остати без впливу па неї. Окрім пів-
денних Словян, особливо паПкультурнійша т<'Ді в Вв-
ропі В п з а н т и її с ь к а д є р ік ав а проявила свій вилив тим,
що серед руських Словян почало розповсіоднюватп ся хри-
стіяньство, передовсім серед городського населепя, особливо
серед купців і княжої ДруЯіИПИ'

Значно розвиті торгові зносини давної Руси з Ви-
зантіею і иівдепнігми Словян ами ше більше зміц-
няли і поглубляли сей ВП.ЯИВ. Култ^турні звязи з пів-
денними С л о в я н а м и улекшувало племінне споріднене

1) Варягп — се була дружина воєнна. злол:она з охотників,
в части з Норманів, але таки в більшости з Словяи і тпм дасть ся по-
яснити оГіставппа, що ся варяжська дружина так скоро злпла ся з заво-
йованим населенєм.

Київською державою і значне зближене в тих часах всіх
словяиськпх язиків. Особливо розвили ся сї звязп в часах
кн. Сьвятослава. що воював успішно з Византівю а рівно-
часно ііідчішяв собі Болгар. Сз^межні з Впзантіею південні
Словяпи рано підчинилп ся еї культурному впливовії,
а відповідно пптоменпостям словянського сьвітогляду пе-
рероблена ними грецька кулі^тура розповсіодпювала ся тим
скорше і лекше в давній Руси.

Н о р м а н с ь к о - в а ря яс с ь к і д р-у ж и н п и к и, що слу-
-килії також у впзантийських цїсарів і присвоювали собі та-
К07К грецьку культуру, приймали в великій части христі-
яиьство. мали в Царгородї свою окрему церкву і відси за-
носили христіяньство також на Гусь. Лїтопись згадує про
Варяг- хрпстіян у дружинах Ігоря й Олега. Ще перед охре-
щепем Руси мали вони в Києві свою церкву сьв. Ілії \).
Договор Ігоря з Грер:ами (944. р.) згадує про дві частини
дружин — христіянську і поганську. Перша кляла ся для
збереженя договору христіянським Богом, — друга Перу-
ном. Христіянська частина наперед складала присягу,
а'відтак дружинники-погани. Повага христіяпської частини
дружинників мала очивидно більше значінє для Греків-
христіян, а до того христіяни- дружинники були менше-
більше грамотні, отже могли і письменно ствердити свою
присягу, та й сам кн. Ігор імовірно був прихильно настро-
єний до христіяньства. Лїтопись зазначує, що христіяни-
друлпінйики складали сю присягу в „соборній" церкві ст.ії.
Ілії в Києві, з чого можна впевнити ся, що при такій „со-
борній" церкві були і сьвяихеники, а також і церковні бо-
гослужебні книги, а се вказує па почини грамотпости
і письмсньства. Нема лише певности, яким язіпсом були
писані сї книги, чи язиком питомим Варягам - дружинни-
кам. Готським, чи церковно-словянським, болгарським.

Наслїднпця Ігоря, кн. Ольга, приняла христіяньство

коло 954, р.) імовірно за впливом христіянської частини
дру^кииників тодї, коли керму держави взяв у свої руки
кп. Сьвятослав. В Києві перед Володимиром В. неперечно
було вже значне число христіян, передовсїм серед княжої

V) Новійші дослїдинкн заиевняють, що церква сі.і!. І.іії Гіула ііід-
чинена «'іо.ігаррькій архнепископії. а не царгородському иатріярхатовж.

фу/Кііііи, злоуКєііої головно з Варягів, а таі::)ж у Ооя])ськи-
гупецькіїі верстві. Се мабуть спонукало кн. Володимира В.
)хреетити ся ^) (988. р.) і завести хрпстіяиьство спершу по
4Істах, а відтак і в дальших околицях держави. Найваи^
їїйшу задачу держави, розвиток вї пародно-господарської
політичної могучостп, міг він осягнути лише розповсю-
їиенвм культури серед народу. А тоді най культу рнїйшпм,
зайбогатшим і наіімогутнїйпіим народом були Греки, в чім
уіогли особисто впевнити ся руські купці і послп в Царго-
родї. Руські князі мали нераз нагоду зазнати воєнної сили
Вичантийського цїсарства в невдачних походах Аскольда
і Дира (860. р.), за двох походів Ігоря (941. і 944. рр.)
і за другого болгарського походу кн. Сьвятослава (971. р.).
Просьвітоіо визначали ся тоді Греки в усїй Европі. Отже
для осягяеня могучостп Руси треба було присвоїти їй ви-
зантиіїську культуру, а основою сеї культури була христі-
янська релїґія. З иринятем хрпстіяньства кн. Володимиром
В. (988. р.) і заведенем пової віри на Руси виступає по-
руч політичної влади князя і его дружини нова
вдасть — христіянська Церква і духовеньство,
яко нова впливова верства суспільна з єпископами і ми-
трополитом на чолї, котрі спершу були Греками. Висше
духовеньство своєю культурою здобуло собі великий вплив
на дерл^авну власть, котра знов . у сїм духовеньстві мала
осьвічених помічників і порадників в уладженю державної
управи.

Однак христіяньство розповсіоднювало ся на Руси по-
малу і не без перепон, а широкі верстви визнавали нову
віру довгий час лише поверховно, придержуючи ся
зверхпих форм, в котрі вкладали чисто поганський зміст.
Широкі верстви народні сьвяткували христіянські празни-
ки, хронольоґічно. близкі до поганських, після свого по-
ганського сьвітогляду і переносили черти поганських бо-
жищ на христіянських сііВятих (н. пр. черти Перуна на
пророка Ілію, Велеса на сьв. Власія і т. п,). В декотрих

' ) Деякі ДОСЛІДНИКИ вважають похід кн. Володимира пізнїйшою ле-

!0ю і запевняють, що він охрестив ся в Києві або у Василеві та що

ііічшяв Хр. віру не від Греків, але від Болгар і що наслідком того

Церква на Руси була зависима від Болгарії, а не від царгородського па-

тріярхату.

ОЛ. БАРВІІІСЬКИІЇ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕрАТУРП. З

сторонах населене навіть завзято опирало ся заведеню хр
стіяньства, так н. пр. в Новгороді дядько Володимира
Добриня, і новгородськиїі тисяцький Путята були прпнев
лені ужити оружної сили (відсіль в літописи вислів : „и%
тята крестил-ь мечемь, а Добрьтня огнем-ь"). Епископи бул
приневолені вести трудну боротьбу з волхвами, ворожбі
тами будучини, котрі виступають в обороні поганьства, і"
засьвідчають деякі відорвані вісти в лїтописях.

Наслідком такого зверхнього принятя христіяньстЕ
в широких верствах народних удержував ся довгий ч£
поганський сьвітогляд у народі, а поезія виплекана на осн
вах поганського побит\', злегка украшена христіянсько
словнею і обрядами христіянської релїґії, мало що не д
наших часів. Така сумішка христіянського сьвітоглял
з поганським витворила т. зв. двоєвірв, назване .опісл
суєвірем, котре знаменує р^хьке жпте. Проповідник
і сьвященики протягом століть дорікають „христіянам дво'
вірно живучим", осуджують „плясаніе, гудішіе (музикі
и плесканіе", приноси жертв бісам (поганським божищам
остерегають перед пирами, на котрих відбуває ся „игр;
ніе", „плясаніе" і „гуд-Ьніе", виступають проти пісень, В(
рожбитства і чародійства, а „Слово о казнехь" остерегз
перед вірою в стрічу 1). При всіх тих духових змаганя
поганський сьвітогляд витиснув свою печать на народні
житю і побиті, на обрядах і поезії народних верств, а с
двоевіріе відбило ся також і в творах староруського писі
меньства і в народній поетичнії! творчости.

15. Останки поганської стаі>овиви і поганського
сьвітог/іяду.

Хоч уже під копець X - го столітя христіяяська вір
стала на Руси державною реліґією, реліґією княжої динг
стії, а духовеньство розповсюдпювало її в широких верства |
народних, вселі таки в народнім сьвітоглядї і в народні '
таорчости літературній зберегло ся богато останків даі

М Стріча, стріт, —у, стріть, — и, — адйбане, але також в значін;
лихім — зачаровапв, пристріт, — у, є викликана сим недуга, після в
руваня народу головно з очпй.

— :іь —
)ї ногайської ]!Іри, котрих відгомін сягав аи; до наших

1СІВ.

Останки поганської старовини задержали ся

переказах, иогЛрях, звичаях, обрядах і в поезії укра,їн-

)КОго народу. Нечисленні сьвідоцтва старипних памятни-

в зберегли також цїпні натякп на божества руських Сло-

ик на припошені їм я^ертвн й молитви, па обряди (осо-

іиво весільні і похоронні), однак не подають родоводу

)гів, не згадують про їх почитане і про сьвітогляд поган-

)Ких Русинів. Сучасні повіря, обряди і поезія не знають

ке поганських богів, не подаюті, їх імен, але за те збере-

пі чимало повіріП про домовиків, лісовиків, русалки

т. и., відтак про уособленя. як доля, щастє, лихо, горе,

)Собленя сил і явищ прпродн. Крім того зберегло ся чи-

1Л0 тіких виображень і обрядів, котрі мають корінь в ста-

іпнім побитї і в давній історії. Таким способом україн-

>ка мітольоґія є вельми складною появою, бо не дійшла

з нас в означених давиих "чертах, а в пізнїйших, суча-

шх чертах відбили ся в нїй у ріжнпх часах усякі впливи,

найбільший вплив на се мало христія нь ство. ІЦобп

ВВИТІЇ собі мітольиґію українського народу, треба отже не

лько ВИДІЛИТИ христія пські черти, але й численні змішані

вища н. ир. апокрифічні перекази і леґендп. витворені

біблійних оповідань і церковних обрядів.

І В деяких повірях і 'поетичних переказах христіян-

іжого характеру проявляють ся доволі давні черти иогань-

гва і старинного українського побиту. Так н. пр. з образу

ророка Ілії в народній уяві проглядає давний образ по-

інського бога Перу на. Так само імовірно і в Юрію Хо-

№рім, яко опікуні скотини, відбили ся черти народного

оганського бога Волоса або Велеса, про котрого доси

"адують у деяких повірях. Тимто старинні наші письмен- '

ики се змішане поганьства з христіяньством називали

ївоевірєм". Старинні наші письменники, часто також не-

зобідні від забобонних впобраяхень, обминали описи ио-

шських обрядів, бо вважали поганських богів і їх ку-

ири (поганські сьвятинї) уособленими чортами.

В Іпатській Літописи, в Слові о Полку Ігоревім, в де-
ких старинних иоуках (н. пр. Христолюбця) згадані: Пе-
у н, ІЗолос або Велес — бог скотини, Сваро г, Даж-

М(і -

пог, Хире. Стрибог, М ОКОПІ. І' о д і Р ожа н и цї, УпІ
рі, Див, Огонь-Сварожич М. Руські Словянп пр
ставляли собі уособлені яаівлові сили і явища прирої
в виді ідолів, котрим приносили жертви з мясива, ХЛЇбП(
печива і напптків.

На основі давпих сьвідоцтв і сучасних вістої; I^
нами Сварога були Дажбог (сонце) і Сваро;к^^
(огонь); Перунні був не тілько богом грому, але і бог-
війни і задля того князі і дружинники ставили і украшсаз
ідоли (статуї) Деруна в Києві і в Новгороді, а слово „ '^
рун" задержало ся і доси в українськім язнцї в звачіі
грому і лискавпцї. Память про Волоса або Велеса з
регла ся до нині в зовсім виразних чергах. Договори
ганських князів руських з Греками згадують побіч Пер;
л:пше „Волоса, бога скотья". Згадує про сї бояЛіща|іе
тілько Літопись. а про Волоса Слово о Полку Ігоре
(але сей памятник не знає вже Перуна). Волос або Ве.
був загально - словянським божищем, опік\'^ом стад, бо:
ством кочовиків і хліборобів. Був він справді народі
богом і тому память про него задерячала ся доси та зілл;,і.
ся з чергами христіянського сьвятого Власія (Ииіі
і зберегла ся в жнивних обрядах (лишити колосе на О
Вол о сови, завязати бороду Вол осови, на краю н::
Боян у Слові о П. І. названпіі.внук'ом Велеса ім ; :
яко наслідник поганських сьпівців. Х^лово о П. І. і Ле
пись (побіч Перуна) згадують ихе про Далчбога, Хор;-

1) в „Хождеиіп Богородицьі по мукамт.'' .згадано ..Трояка, ^иі
<-а. Велеса. Перуна". »

2) Перун був уоі»у;ксиий иалпцею. а мо;ке бути і „каменем". Іі
еля лїтоппсп стояв він і в Кпеві і в Новгороді ,,на холмі". В Кпев (.
Володимира В., поганпна. „т.умпр Перуна" був „деревлянпЛ а го^ >
его срібна, вус золотпй". в руках вго була палиця. Яко головний р
був він окружений камінними і деревлянпмп ідолами многпх пнших "^
жищ — мужоськпх і женськпх(Мокош) : тут на холмі містили ся _к
ща- ). требпща^ ■■)". на котрих захоплювали і палили „требп-жерт: *
тут па холмі їла і пили жертвоване. а імовірно і ворожили після ж г
волхви.

^) Сей звичай ::беріі' ся також і и Німеччині, гл. \\'. ГіоІЇІ!»!
<їогтап. МуіЬоІо.сгіе ст. 152 і сл.

■) каплиці, ^-^ ) престоли.

. )> и б о г а. Л а ік б о г, (Іо.ин сіаіоі*, ііодаведі. добра і бо-
гва, бул оиіі:уиом богатства, вовипої ііалсиви княуш

, .;,ружіііпіігкіп („жизнь Даягьбо?кья вііуі:а" в Слові о Полку
Ігоревім — се майно, скот, коні, аолото, срібло і т. п.), Пі-

пя Літописи Д а ж бог — се сонце, Хоре, споріднений

! східною на:^воіо іранського божища, представляв таколг

ога сонця — Стрпбог після Слова о П. І. був богом

ітрів.

До другорядних явищ поганського сьвітогляду нале-
[Ішть домовик, котрого собі уявляли косматим, сивим

тарцем (з ріжпими назвами: діл, ііохатник, клїтппк^),
лУ і'ерманів — КоЬоісІ, услужний, роботящий дух домашній,

ро'лаїваючий звичайно під печпіо, і се вказує на почитане
[оганське предків О- ^^ііі б опікуном дому і скоту, а згадка
іро него збереглася в поуцї о „проклятомь бІіСІ) X о р 0-
і<іожптел іі", після списку з XIV. ст.

Сучасні перекази народні вк-азуїоть на се, пю в ста-
)Овину засповиии дому її оселї лучили ся з жертвами за-
{опуваними па місці, де ставлено хату, а важне значінє мав
шмашнїй огонь-піч, що лучив ся з впображенем про душі
іредків. Деякі сучасні весільні і похоронні обряди вказу-
оть ще на сьвячене 'очищаюче значінє печі, а домовик
івляе ся тим способом невидимим опікуном домапінього
)гнища, котрому приносять також жертви.

Домовик заняв імовірно місце старинного Рода, ];о-
грому нриносили .жертви і з котрим лучили ся родинні по'-
цруяхя й ідея про долю і судьбу. Душі предків, що прожи-
вали в домах, уособлені ще яко І* од. Доля, Рожаїїііцї,
С у д ь б а і супротивні їм єства — Горе, Нужда, З л и-
днї.. Ще в XII. столїтю приношено в жертву „Роду ц Ро-
жаніщ'Ь" — хліби, сири і мід '^). В старовину Род лякав
дїтнй, як згадує Данило З ато ч ник, подібно, як ни-
пїш [ГШ домовик Рожаницї _мали взаємини з Долею і вже
при народженто віщували дитині „талан", а се повірє є та-

') з культу душ витворило ся почитане предків, як н. пр. рим-
ських тапез (ііуі, котре в деяких релїгіях займає передове місце, яко
охоронних духів. В поминальппцї по вмершпх (задушні днї) ночтаї-. ся
гакож предків (пор. обряд „Огіаііу"), дїд на Різдво.

-) Вопросьі Кпрпка, Саввьі п ІІліп.

— - .50

кож улюбленою казочиою темою. Уособлене Горе. Нужд
Лпхо, Недолю. Злидні^) стрічає.мо в піснях і казка1|4
і вони перемінюють ся в зьвірята або в людпй. Сї ествг
невідступно переслідують чоловіка, садовлять ся ему иі
плечі, пнколії ІЗНОВ носять єго і помагають ему в роботіІ|і
Злидні се влізливі малі єства наче карлики. Доля. тщ.
стє, горе і лиха доля судя^ені чоловікови з роду, а відтілі
впображеня про судженого, призначеного з роду, про Бо
ікиії суд в иодруячю. в смертп -').

І старинці поганські Русини і сучасні люди уявляюті
собі, що в ріках, полях і в лісах, подібно як і в домаї
і всяких будівлях жиють добрі і лихі єства.

Русалки або мавки відповідають старословянським
берегиням, а уявляють їх собі яко душі топельницьр
(у Ґерманів Хіхеи, у Греків і Римлян німфи), нехрещених
дїтнП.

В лісах проживає .л і с о в и к. и о л ї с у н, росту висо-і^
їсих дерев, а на полях польовпк, росту низкої трави ''),)І
яко уособлене ростинности.

Лісовик визначає ся ворожими прикметами, збивабй
людпй у лісі з дороги, відкликуючись відгомоном (блуд ї
чепив ся чоловіка, як говорить ще нині нарід), бурі в ліс] і
се боротьба лісовиків, котру можна усмирити жертвами.
Житє Кой етап типа Муромського згадує про по-
клони „дуплинам-ь деревяньгмь", слова і поуки про жертви
в лісах, пословиці про молитви в лїсї, а Кприл Турівський
згадує, що „древеса" звали ся „богами". Тепер ще кіля
і дерев уживають ііри чарах (упира в могилї пробивають
осиковим колом), деревляними вітками, цьвітами украпіують
хати на Зелені Сьвята. сьв. Івана, на весїля, щоби охоро-

М Слона і» ліініівьіхь гі Х\\ ст.

-І Піс.ііі народного вірз'ваня чоловіконп вже прп ііародженк» су-
джена доля добра аОо лиха. Сї уособлені єства вед\ть чоловіка
до (-:іо п})и:{наченя. добра доля до щастя, лиха (недоля, злидні^ до не-
щастя. Такі вірувани :^исреI^ш ся також у поганських Ґерманів (іл. \\'.
<'іоиііпег. (іегт. МуНіоІо^гіе 104 і сл.). Віра в призначене бува*-; така
сплї^на, що нагадує музулманський сьвітогляд або поганський фаталїаи.'

3) Се основує ся на віруваню про дальше жите ;і,\'ш у ростинаї,
головно по лїсах. Со зберегло ся і у Ґерманів (гл. "\\'. (іоШіпег. (іогіп
МуНіоІо^іе 1.52 і сл.).

- 39 -

ІТИ від злих духів, а в народній пое;лї широко розви-
зне символічне представлене дерев (пор. Слово о Полку
оревім).

Водяник, в о д о в и к після народних повіріП жне

ріках і озерах. Єго уявляють собі кос.матим, старим дї-

ом, а русалки є его дочками. Він викликує бурі на воді

топить плавців і судна, а для усмпреня его при-

зсять жертви. В болотах ятють чорти, як вказують на

]:азки і иословицї. В правилах митрополита

о а на з XI. столітя в згадка про жертви „бісам, болотам

К(^тіодязям", а Начальна Лїтопись говорить про пориване

енщин „у води". Про почитане води згадує Лев Дія-

он М, як вояки поганського князя Сьвятослава погружали

Бнів у Дупак».

Побіч „берегинь" давні сьвідоцтва з поганських ча-
в згадують про упирів (з прикметником „лихий"), мер-
ів або умиравших людий -). Яко мрець упир не гине^
визначає ся червоною краскою лиця („червоний як упир"),
яко перевертень не кров з людий. Повіря про упирів зли-
ають ся з повірямп про вовкулаків (волкодлаки), лю-
ий, що перевертають ся на ніч у вовків, а досьвіта ски-
ають із себе вовчу скіру і на день являють ся людьми '^).

^} византийський ішсьменіші.' XI. столітя описував походи Греків
^ Болгар.

') Піс.ія народного віруваня може душа чоловіка визволити ся
вилево із звязп з тілом (н. пр. в сні. і буяти сьвітамп, або в нед5'ЗЇ,
зрячцї — обумиранє, н. пр. легенда про померші душі), з мерця вихо-
ить дула зовсім. З таких поглядів вптворпло ся розумінв у народів
ро душу яко духове єство (дух, часто в значіню страховища, стра-
у). В сім останнім значіню являє ся душа, дух яко мара (також у півн.
зрманськпх племен ,,шага"). — Коли при смерти душа розлучає ся
тїло.м. відчиняють двері або вікна, щоби душа могла без переионп від-
етїтп (пор. Про померніі душі). — Душа ходить по смертп в людській
остатп яко дух (або страховище). "яко вмерлець, особливо коли помер-
[ий не відпокутував вини, з пімстп або любови і туги за живими
юдьмп (пор. казку про мертвяка, в староґерм. Ьепогеияа§е). Віруваня
духів вели людий до віри в безсмертність душі, до вірувань про ван-
рівки душ і т. п. повірій.

^) зіовіїїє про вовкулаї.ів стрічаємо і у давних Ґе]і.маііів (\Уег-
оіі = Мапп\\о1П і у західно-арійських народів. \У. (іоИІіпег. Оегт. Му-
юіо^і*.

40

Се ііовіре осповує ся на впобраліенях про ріжні постаті
душі. Після повіря душа приймає мниму постать, виходячі-
3 тіла і падягаючп на себе н. пр. вовчу скіру. (Князі
Всеслав Полоцький в Слові о Полку Ігоревім „самі;
вл-ькомь рьіскаше''). Після староруських і сучасних паї
родних повірій вовкулаки уїдають сонце і зьвізди в часі
затьми \). (Після ґермапських повірій „8оппеп\уо1Г" намагаї
ся ликнути сонце або місяць і спричиняв затьму — \\'
(доІїЬпег, Оегт. Муіііоі. ст. 254).

Народні віруваня у вовкулаків звязані з повірями пре
переміни людий у зьвірів, птпцї, риби (в казках, піс%'іх
заговорах а навіть в староруських памятниках як в Сло
ві о Полку Ігоревім і в Галицько - Волинській Літописі
п, р. 1201 : „Ср'ьчановії же [половецькому ханови] оставш}
у Дону, рьібою олаїньшю".

В піснях стрічаємо замітну переміну в тура або золо-
торогого оленя. В колядах являв ся „чорнпй тур" аб(
„тур-олень''. У весільних піснях тур або золоторогий олені
обіцяє прийти па весїле ловця, котрий забирає ся убити
тура або оленя. Тур-) пролиівав на Україні лише до ХМ
столїтя а потім вигинув, а визначав ся більшою веліічи
ною від домашних волів, великою силою і жестокоетю
(Відсіль прикметник Всеволода — яр -тур в Слові о Полк}
Ігоревім). В Галпцько-Волішській Літописи кн. Роман Га
лицький зображений яко „храбор'ь бо біь, яко и турь"
а кн. Володимир Мономах у поуцї дітям оповідає про сво":
лови: „тура мя два метала на роз1>хт> и сь конемт>"
Збереглись не тілько назви осіб і місцевий, звязані з ту
рами (Турин, Турів, Туре, Турильче в східній Галичині і т. п.)
але і в пословицях: „сидить як тур у горах", „вижене>
сірого тура з луга", ,л^рім такий, що хоч тури гони, так ш
почують". В давній Руси був звичаіі перебирати ся за турі
(поука новгородського єпископа Луки-Йоана з XII. столїтя
„и о турЬх-ь и о колядниц'Ьх'ь") при нагоді народиш
ігрищ, празників (н. ир. в Галичині, иа Поділю на вели

') Іпат. Лїт. п. р. 1105: т, ое лГ.то оьість знаменів: погниє со.їїн
це и йьість яко міісяць, бгбже глаголють невЬгласп сніідаемо голич' '
Пор. ^Нещасний" М. ИІашкеїшча: аміїЛ зїдав сонце.

-) По|). про турів і Турову кручу в КулїшевіГі ідиллї „Орнся'-

— 4І —

лодпі Ігрища підчас гаїілок перебирають ся парубки за
\їедведя).

Обрядове і символїчие :^ на ЧІП є птиць і иппіпх
зьвірят виявляють деякі повіря, п. ир. півень яко сим-
вол сонця і огик) і жертовна птиця ') а тепер авязаниїї
з ворожбою а вчасти і з огнем (підпустити червоного півня —
підпалити), чорний ворон, сова, зазуля (яіа; зловіщі пти-
ці) і т. п. ЗьвіриннпП сьвіт мав цілий ійддїл в українській
народній поезії, зьвіринний епос, казки про зьві-
рят, а крім того зьвірята з виразними прикмерми люд-
ськими являють ся в дїточпх приколискових піснях (н, цр.
кіт-воркот).

Так само уособляють ся в народній поезії ростипи,
трави, дерева, живла природи, небесні тїла, недуги і смерть
(н. пр. цьвіт папороти, „горицьвіт" на Івана- Купала, сон-
трава -). соняшник. В Печер. Патерику з ХПІ. столїтя є
оповідане про біса, котрий па утреню обходив монахів, ки-
дав на них „цізі'їткії, иже глаголется ліїпокь", а до кого
прилипне сей цьвіт. той засип.яяв. Народна поезія згадує
про „дрімливі, сонливі" цьвіти. про „сон-траву". Сї усипля-
ючі ростини, помічені і старипними людьми в природї, дали
основу до розвитку оповідань про чудесні подробиш в на-
родних казках, піснях (приколискових та історичних), котрі
зливають ся з народними повірямп. Заговори і загадки
вказують на такі чудесні ростини, а деякі з них мали
важнз' ролю в старинних переказах народної медицини.

Казки і піснї подають чимало прикладів переміип
людий в ростини і на відворот: неиіасна дївчина

1) пор. значінь півня в іранській міхольоґії.

-) сон-трава — апешопе раІепн,Л\'ііі(ігойСІгеп. (Укр. нарід и[)п-
писує їй пророчі прпкмети. Після мітольоґії старпннпх народів внра-
і іалп анемони із сліз А^родитп і кровп Адоніса, в со старогеленїсти-
чиїїй мотив, котрий 0ПІС.1Я розвинув ся в переказі про Горо і Леаилра-
(пор. баляду ІЛіллера)*). В укр. піснї плаче і рпдае Грицева стара
жінка, неначе перепілка на леваді, вї молода сестра зірвала сон-траву
і питає Грициху. що значать сї білі і че^івоні цьвіти — жнт^ чи смерть
козака? „Цьвіти виросли, моя голубко, в лісі, нещаств їх зірвало, иеіца-
стр їх тобі' дало! Не плач, осуши свої сльози, вже не зоултіш нашого
1; а на в могилі 1"

'') гл. В. Віеіегісії Віє Оліеигор. Іліегаїнгеи. ст. 40.

42

переміняє ся в березу, тополю {[іор. Шевченко — Тополя),
невинно убита в калину, що виросла на могплї (н. пр.
казка про убиту сестру і калинову дудку) і ї. п.

І^ иародиііі поеаії уособляються не тілько земні явища
природи (зьвірпнні — зооморфічні і людські — антропо-
морс^іічні, при чім і сама земля уособляе ся — „мати сира
земля"), але також небесні явища: сонце, місяць, зьвізди,
тучі, облаки і т. п. В тих уособленях мітичних відбиває ся
старипіїпП побіїт — хліборобський, воєнний, семейно - ро-
динний. Іпат. Лїтопись п. р. 1167. зберегла такий приклад
уособлепя місяця і в[іднпх па нїм гір в картині давпого
воєнного побиту 1).

з о б р а Яг є н є війни в п р и р і в н а н го до х л ї б о-
1)обського побиту находимо і в сучасних народних пі-
снях і переказах. Нарід добачає в пятнах видних на міся-
ці Оорбу двох братів (оповідають про Каїна і Авля), [вірш „Мі-
сяць"' бремії Галки-Костомарова]), п;о оден проколов дру-
гого вилами і кинув па бік, як сніп. А в пісні ,,Чорна
ріля заорана і кулями засїяпа", що нагадує відповідне
місце в Слові о Полку Ігоревім, образ взятий з хлїбороб-
-ського побиту, а так само битва зображена яко молочене
на тоці (Слово о П. І.).

Родинний побит проявляє ся у ріжних відносинах
сонця (гарна дівчина) з місяцем яко мужеським єством.
Отже місяць і сонце являють ся подружем. в казках і ко-
лядках представлені небесні сьвітила й инші сили природи
в родинних але ворожих взаєминах, н. пр. сонце, місяць,
вітер і дощ або мороз. Крім того стрічаємо ще й инщі
уособленя небесних сьвітил і сил природи в казках, пі-
снях, заговорах і загадках. В Слові о Полку Ігоревім
„в'ЬтрРії, СтриболхИ внуци в'Ьють с'ь моря стріьламп", вони
виступають також у виді коний, бурі і громи в виді би

М „Оьість знамоніе ві. лунГ> страшно п дивно: идяше бо луна че-
І»инь все, неГ»о... ГіііИ'ть яко двіі лпці> имуща, одино зелено, а другое
желто. п иосреді> ея ико два ратьная сііку.іде ся мечема, и одиному ею
яко кровь идяще іізі. главьі. а другому бііло, якьі м.іеко течапіс: сему
же рі'копіа старі.ін .люди: не благо єсть сяково знаменіе, се прообра-
зу*:ть княлпо смерті,. Пор. народне повірв про Каїна, ніо держить Авля
убитоіп па пилах.

1Т

гви. тучі р, ВИДІ овець, коров. уорі в впдї гарної дївчи-
яи і т. п. Такоя: недуги і смерть у пароднпх зображенях
в похоронних обрядах являють ся в зооморфічних і антро-
аомор(|мчних обра:иіх.

8 усїх народних пісень зберегли наіібільшу сталість
збрядові піснї і звязані з ними обряди. Вони задер-
;«а<ти богато з незапамятної старини, піо виходить поза
мєікі документальної історії. Деякі колядки згадують про
приношене поганських жертв, веснянки про оболчане хлї-
Зоробства. коли ще викликували плуг, сьвяточні піснї вя-
нкуть ся з ворожбами і переодяганєм. Відгомін старииних
віровань доволі живо відбиває ся в деяких обрядах за-
пустяих (мяспицї), в зелену або русальну неділю, па Івана-
Куиала, а в весільних і похоронних обрядах і піснях видно
[гакож давні релїґійні і іюбитові виображеня. Подібні, але
трохи затемнені виображеня стрічаємо в заговорах, за-
гадках, пословицях і казках (гл. дальше в роздїлї Устна
Словесність).

16. Розвиток дер?кавности на Руси» єї скріплене
і занепад державної садіостійности.

З заведенєм христіяньства ублагороднило ся родинне
і суспільне жите на Руси, скріпили ся політичні звязи,
проявили ся також звязи культурні. Спільниіі княжий рід,
спільна дружинна верства звязали тїснїїіше з собою дина-
стичною звязик» ріжні землї і племена руських Словян
і затирали між ними племінну ріжницю, а з тим усталю-
вало ся також спільне імя „Русь", спільне право і держав-
ний порядок. До скріпленя ееї звязи причиняла ся також
спільна державна віра, Церква і сиілі^не духовеньство, під-
чннене київському митрополитовп, книяша осьвіта і ми-
стецтво з церковною закраскою. Під виливом Внзантії
бере верх на Руси і витворює ся русько - византийська
культура.

Синови ІЗолодимира В.. Ярославові!, повело ся по-
ділену кн. Володимиром перед смертию руську землю зі-
брати знов у одних руках і положені Володимиром під
руську державність підвалини скріпити і розширити так,

- и —

що порядки введені Ярославом (будівля церков — Сі фій
ськіїй собор — укріплене Києва — Золоті ворота), поши
ренв хріїстіяньства (Печерська Лавра) і книжної ті
гакільпої осьвіти, впорядковавє законодавства („Руські
Правда") остали на цїлї столїтя взірцем і основою для :м
шадків.

Ярослав (І 1054. р.), прозваний задля того Мудрім
бажав впровадити право родового старшинь.сті: ;;
так що в Києві мав усе сидіти найстаршпий з роду В їй
дпмпрового і заступати місце батька (з почесним іме:і'::
великого князя). Та вже небавом після его смертп ;'
дове старшиньство втратило всяке зпачінє, бо невдово.^ :і
князі повставали часто проти великого князя і вели мі;
собою кроваві усобиці, закликаючи до помочі орди ко
човиків.

Правнук Володимира В., Володимир Монома:
Сг" 1125), (спершу князь чернигівськпй. відтак Переяслав
ський, а на останку в. князь київський), взорець мудрогс
великодушного і с добро широких верств народних дба
лого володаря, намагав ся довести до згоди між руським]
князями (.,добра хощю братьи и руськ'Ьй землп"), охорс
нити спільними силами землю руську і хліборобство пере,
наїздами Половців та боярською самоволею, однак ся згод
не тривала довго.

Молодша в і т к а М о н а х «^ в и ч і в у Ростовське
суздальській З є м л ї намагала ся проти Києва ви дви
гнути свою столицю, Володимир над Клязмою, і зрс
бити її осередком Руської держави. Андрій БоголюС
ський. князь Володимира клязменського (що радо про
живав у селї Боголюбово, відки і єго прізвище), покорг,
стував ся усобицями князїв, заволодів Києвом (11(і9. р.
і ограбпв его та зруйнував. Так зпищіш він становипіе М8
терп руських городів, що не могла двигнути ся з свог
упадку, а через те пологкив основу до переваги і верхс
влади Ростовсько - суздальського князівства, котрого осе
редком був Володимир н. Кл., а відтак Москва .(відсїл
від ХПІ. столїтя в. ки. Московське), а наслідком тог
і митроп()лпт кпївсі>і:іііі переніс ся до Володимира на
Клязмою

Через те почала занепадати також русько - византиі

,;;і культура, тїсно звязаїш з Церквою. Київ тротиті. отисе
своє ПОЛІТИЧНО - дерікавпе значіпу, а верховлада над ру-
ськими землями пересуває ся до Суздаля. Володимира н.
Кл. і Москви, осередка б,удучого в. кн. Московського і пі-
знїГішої московської династії.

Однак після зниихеня становища Києва татарським на-
їздом в XIII. ст. і занепаду єго упала там культура і пе-
ренесла ся в західно-українські землї, богатші і сильнїйшс
заселені і там продотіжало" ся більше як цїле стодїте та
процвило самостійне державне жите, витворене спершу під
владою Рости славичів (Ростислав, внук Ярослава М.).
вмкий і спосібнпй ки. Володимирко зединив у своїх
руках Галшіькі волости і зробив Галич (1141. р.) столи-
цею Галицького киязївства. котре ирославлепий
Б „Слові о Полку Ігоревім" его сип Ярослав Осьмо-
мисл двигнув на вершину могучостп. Посунене аж до
долішнього Дунаю і Чорноморя, куди йшов но-
вий торг о ви їі шлях до Византії, було воно найспль-
нїіішим з усїх українських князівств. При всїїї могучостп
Ярослав Осьмомисл був прішеволений корити ся перед все-
владними боярамрг, шо вмішували ся навіть у єго домашні
і родинні справи. Сї бояри покористувалп ся незгодою на-
слїдніпав Ярослава Осьмомисла і закликали на галицький
кпяжиіі престіл в о л о д п м и р с ь к о - в о л и н с ь к о г о кня-
зя Романа Мстиславича. Прпс.\іирив він бути пх бояр,
положив основи сильної політичної орґанїзації, заняв Ки-
ївщину з Києвом і зєдпнив український нарід, котрий
втратив свою опору з упадком Києва. Літописець називає
Романа яко голову всїх руських земель „великим князем"
або „самодержцем всеї Руси". Після лицарської смерти єго
під Завихостом (1205. р.) у війні з Польщею, настав сумний
час у Галицько-Володимирськім князівстві задля малолітно-
сти єго синів Данила і Василька, час важкої і довгої
боротьби з Уграми. Польщ~ею, руськими князями і боярами,
поки Данплови з братом Васильком повело ся зібрати
Галіщько-Волинську вітчину в своїх руках і зорґанїзувати
з початком XIV. столїтя окрему митрополію пр виїзді київ-
ського митрополита у Володимир Суздальський. За при-
кладом свого батька 'бажав Данило простерти свою вдасть
і на Київщину, однак перепоною стали тут Татари. Прине-

1

ЇН —

велений покорити ся татарському хановії, Ьатієви, приєднаї
собі Данило угорського короля Беліо IV. яко союзника дсі
иаміреної боротьби з Татарами, а крім того посилав свого
архиепископа Петра па вселенський собор у Люґдунї і на
вязав зносини з папою Іннокентієм IV., котрий прислав
ему королівську коропу в цїли приеднаня до като-
лицької Церкви. Сподівана поміч не паспіла, а через те
перервали ся взаємини Данила з Римом і він сам власними
силами рішив ся на боротьбу з Татарами. А що сили єго'
були за слабі, був прнневоленніі вдоволити ся становищем'
татарського підручника. Однак Галич не міг ося-'
гнути загально -руського зпачіня, бо відорвав ся від Дні-
пра, около котрого розложила ся руська земля. Усуваючись
від нелюбих ему галицьких бояр, переніс Данило свою
столицю до Хол му (для старшого сина Льва залоліив
Львів) і бажав для молодщого сина Романа (оікепеного
з Ґертрудою, братанпцею Фридриха II.) придбати ав ст рий-
сь кі зомлї по смерті! останнього з Бабенберґів та вою-
вав з чесііКпм королем Оттокаром, котрий заняв австрийські
землі. Сі широкі змаганя в європейській політиці приспо-
рили ему лицарської слави, одначе єго думки не здійснили
ся задля ненастанних татарських наїздів, що прискорили

єго СМЄ1)ТЬ.

По смерти короля Данила (1264. р.) Русь пе могла
оперти оі напорови і силі татарських орд анї остоятись
проти змагань Польщі і Литви.

Рід Романовичів вимер на Лндрею і Льві Юріє-
вичах (1320. р.), а тоді бояри закликали на галіщькпй пре-
стіл їх сестріпця, сипа Марії Юріївни і кн. Тройдена Ма-
зовецьісого, Болеслава, котрий приняв друге імя Юрія
II. і засів па галицькім престолі (1325. р.). Колиж невдово-
лені ним бояри єго отруїли, розпочали з собою боротьбу
о галицько-волинську спадщину Литва і Польща і ро-
зібрали її між себе так. що Казимир В. заняв Галицьке
князівство, а литовський кп. Любарт Волинь. Тим спосо-
бом Галицька Русь перейшла в політичнім і культурнім
житю під вплив західної Европи.

41 -

!

!. Початки письдіеньства. Зизантийсько-церковно-
словянське письдіеньство на Руси.

Першу иросьвіту принесено на Русь разом з христі-
ньством з Византії, подібно як і до сусїднпх словянськнх
ілемеп. Христіяньство, введене за князя Володимира В.
88. р.. стало дери^авною релїґією і приияло ся без опору,

части силою княжої поваги, а в части П тому, що вже
еред охрещенєм Руси були в Києві христіяни і сьвяще-
ики, були й книжки переложені з грецького старословян-
ьким язиком. Христіяньство несло з собою грамотність
иіісьменьство, спершу перекладне і иаслїдоване, а відтак
10 раз більше самостійне, Письменьство мало метою розпо-
сюднене і укріплене нової віри, а відповідно тому дер-
евну з а краску, бо й духовеньство було тодї одинокою
рамотною верствою. Апостолованє сьв, Кирила (827 — 869.)
Мето дія (І 885.) в Болгарії, Моравії і Панонїї, винайдене
йми словянського письма, мали велике культурне значін&
акож і для Руси. З південно-словянськіїх країв (Болгарії

Сербії) приходили на Русь в перших часах христіяиьства
ьвященпки і церковні півцї, що були заразом першими
ічптелямїї в приходськпх і монастирських школах та пер-
лими письменниками. Особливо монастир сьв. Панталей-
^она на Атонській горі був таким розсадником, що піддер-
іував лїтературну взаїмпість Руси з Болгарією і Сербією.
Іерцї, що приходили відтам на Русь і під впливом Лизан-
ії бистро осягнули високий культурний розвиток, прино-
Ійли з собою словянські книжки або перекладали їх

грецького й переписували. Особливо Болгарія найвір-
!;їйше з усїх словянськнх країв зберегла старословянське
:исьмені)Ство, спадщину сьв. Кирила і Методія, тай сама
итворила своє письменьство. Як Карло В. пособляв роз-
итковп латинського язика, так і болгарський цар Симеон
в X. столїтю), названий квиголюбцем задля значної на
вій час осьвіти, пособляв розвиткови болгарського пись-
ііеньства, а его двір у Преславі став неначе болгарським
^квісґраном і був осередком умового і лїтературного житя
ііолгарГї, як се описує Иоан Ексарх, житеписець Симеона.
іін старав ся перенести до Болгарії лїпші плоди визан-
'ийської осьвіти, але хоч сам займав ся творами Аристо-

теля і Демо стена, то письмен ьство.м заволоділа церкове
думка і тому заохочував він до перекладів церковних тв(:
рів. сам брав у них участь і улояпів збірник із творів сьг
Т'Іоана Золотоустого, званпй Златоструй. Сьв. Клпмен'
учепик сьв. Кирила і Методія, писав церковні науки, а че]^
нець X р а б р про с л о в я н с ь к і п и с ь м є н а. і

Як Болгарія за володарства Симеона і єго наслїдпі*
кІЕ була посередницею византийської церковної літературі'
так з розвитком могутности Сербії під конець XII. столїіі
витворило ся там нове огнииіе літературного впзантійств
Тяжпще дїяльности лежало в Македонії, куди Сербія ро і
простерла ся під конець XIII. столітя і дійшла до верни'
-своєї могутности за володарства Стефана Душана „ца|:
Греків і Сербів". Л\иві взаємини Сербії з Атонськимп м
настирями, де від часів Душана церковно-словянська літ
ратура прибирала цїху щораз більше сербську і де бистро
струєю било умове житє, скріпили церковно-монашу кул
гуру і розвинули аскетично - містичну літературу. Одні
у Сербії замітка перевага сьвітської византийської літер
тури в порівнаню з Болгарією.

З Болгарії і Сербії приходили на Русь учені чер
і сьвященпки.

Взагалі південно-словянські краї були посередникал
релїґійноі та літературної взаімностн між Русию і Виза
тією. Звязь Києва з Болгарією почала ся одночасно то;
коли Київ заняв осередпе становище на Руси. де він з
динив східно-словянські племена і заложпв підвалини де
жави ; декотрі з тих племен прямо сусідували з Болг
рами : се були Тиверці іі Угличі, коли сі останні перес
нули ся з південної Подніпряньщпнн на Дністер.

Та звязь із Болгарією й Сербією сягає іце й пізні
иціх часів (до XIV. і XV. столітя). Визангія була то
одною з найбільш осьвічених деря^ав європейських. В ча
бурливого переселеня народів уміла Византія зберег
майже ненарушену ідейну і мистецьку спадщину стари
ної Греції, переробити її в дусі христіянської науки. що(
відтак передати в більшім або меншім степені Заходої
і Півночі з підмогою грецьких міст у південній Іта;
і південних Словян.

"ТТГ

Визаптийське богословське ппсьменьство виробило ся

а грецькій фільософії, ііереііяло від неї спосіб думапя, еї

ЛибиЕіу і тонкість. Церкоіша проповідь і сьвітська поезія

иробііЛ[і ся під впливом давіїої грецької вимови й лїтера-

ури. Ни:пгіггпПські учепі пильно збирали і пояснювали

тарииних грецьких письменників і складали з їх творів

біріпікн для школи і самоосьвіти. Вплив старини був так

іогутіїпй, що подавляв своєрідну творчість і тому прила-

іж,\вапо давні образи й ідеї до нових потреб. Такпм спо-

юбплі витворили ся нові форми пізиої визаптийської аске-

ично-моральної літератури, збірники і хрестоматії, котрі

іадавали широкої поиулярности давним письменникам

Отцям Ц^^ркіиі. Але побіч сих енцикльопедій, збірників

лїїопіїсий передала Византія старинній Руси чимало тво-

)ів не тілько духовного змісту, але й инших галузий пись-

леньства (повісти, леґендн, аііок|)ифи). Се византнйське

тисьменьство витиснуло свою печать не тілько на пись-

леньстві південппх Словян та посередно й на письменьстві

:таринпої Руси, але й на народній, устній словесности,

іа духовних стпхах, леґендах і инших народних творах.

Посереднпм злучіпіком між грецькою (византийською)

староруською літературою служило південно - словянське

іисьменьсїво, особливо болгарське і сербське. Сумежність

['ранпць, спо"])ідііене і спільність церковного язика та сама

релїґія — скріпляли звязь Руси з Болгарією. Сї взаємини

Зули головно церковні, хоч навязувалп ся ще й перед вве-

ценєм христіяньства (похід кн. Сьвятослава на Болгарію),

а при сій нагодї деякі прихильники христіяпьства вже

годї, по думцї учених дослідників, перевезли деякі книжки

на Русь. Також взаємини із Сербієй мали значний вплив

на просьвіту на Руси, а доказом того численні стариині

рукописи сербського письма, що зберегли ся по книгов-

вях Руси.

Твори південно - словяяського письменьства, витворе-
ного під впливом Византії, заносили на Русь найчастїйше
паломники (богомольці). Се майже виключно п ер еллал не
письменьство (з грецького) творить початковий відділ
староруської літератури ; було воно заразом підвалиною
просьвіти й учености на Руси. Сі памятники діставали ся
ва Русь двома дорогами : одна з них, так сказатиб, уря-

ОЛ. БАРВШСЬКІІЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТКРАЇУРИ. 4

дова, ішла з Царгорода Чорним морем і Дніпром д(
Києва, і нею йшло на Русь також христіяньство яко дер-^
жавна релїґія на Руси ; друга — з пріїдунайськпх словян^
ськпх країв (Болгарії й Сербії) через нішїшніо Волощи-Т'
ну, Буковину і Галпчпд^у. Сею другою дорогою діставали і
ся на Русь окрім церковних книг також численні твори 1
і еретичі науки. Г:

18. Патлятники византийсько- словянського пись-
Ліеньства на Руси.

Найбільшою потребою Церкви на Руси в перших ча-
сах було — утвердити Русь в христіянській вірі. ТИМЇ)
ппсьменьство і що до змісту і що до форми було релїґій
не, мало церковний характер і було спершу пере-(|^
кладне. Переклади сьв. Письма і богослуягебних книг, прії-|
несені з Болгарії, дали початок староруському письмень-,^
ству і книжній літературі. Церковно-сливянський язик тих
книг послужив основою книжного язика па Руси.

1, Остромирове Єзанге/ііє се найдайнїПшпй памятник
дерковно-словянського ппсьменьства, котрого час написаня
можна докладно означити. Воно переписане з болгарської ,.
рукописи, писаної кирилицею (але із староруським ви
голосом у, я замісць л, а — г^, є,) для новгородського по
садника Остромира (1056—57, р.), свояка в. кя. київського і
Ізяслава Ярославпча. Видане Востоковпм. |

2. Супраслська рукопись ^) (або недільне євангеліє) в |
імовірпо старшим від Острі)міірового євангелія памятпиком і
(по думці ДОСЛІДНИКІВ з початку XI. столїтя, але без пев-
ного означеня часу). 'Повстала вона під впливом учепиків
сьв. Методія, писана староболгарським язиком, з прикме-
тами чеського і староруського язика. Містить лєґенди і го-
мілії, між иншими переклад корсунської лєґенди про 7 кор-
сунських єпископів і апостолів яко доказ умовпх взаємин
Руси з Корсунем. Видана проф. ЛІікльошпчем.

г

М Супрасль, місто на Литві, в Городненщпнї. із славнпм василіян-
ськнм монастпрем, заснованпм Александром Ходкевичем, де містпла ся
богата книговня (нині головно у Вильнї приміщена) і печатня, котра
розвинула пула живу діяльність, особливо за ігумена Льва Кпшкп.

Окрім С11Х євагігеліп походять -і того часу або з пізнШ-
інх віків переклади иіішііх частий сьв. Письма, иропо-
іди славних Отцїв Церкви ;з І\'. і V". столїтя : сьв.
іасплія В., Григорія Богослова, Иоапа Дамаскписького
заПзнаменптиіого доґматик-а східної Церкви), Лтаназія
ин. і збірники з наголопками : Ізмарагд (збірник
роиовідий і наук Йоапа Золотоустого, Васплія ІЗ. і ин.),
латая ці'.иь (ЗолотиП ланцюг, збіршп: моральних
аук про молитву, милостиню, послух і пнші чесноти),
^естодпев, ию містить твори ріжних авторів и. пр. 1>а-
илія В. 4 ин., розложеиі па 6 днів сотвореня сьвіта з бо-
ословськпми, фільософічпіімп і природничими иоясиеіьчмп
релїґіПного становииці. на скілько релїґія могла прими-
иіи ся з ириродоиисю. Крім того читано на Руси залюбки
Китя Сьвятих звані Патериками і" вони послуиснли
зірцем Київсько- и є ч є р с ь к о му П а т є р и к о в и. що
ав не тілько історичне, але й літературне значінб.

Побіч Я\итій СьБятиу були иа Руси вельми улюбле-
чїми і розповск'дпеннми книжками Д(^ читаня виїмки
сьв. Письма (компіляції) та Єг.ангелія з гіояспенями
Т о л к о в о є Є в а н г є л і є), П с а л т п р з поясненямп (Т о л-
: о в а я П с а л т п р ь) і т. зп. У ч п т є л ь н і є в а н г є л і я т. є.
іаукі написані па основі євангелія.

Церковні учителї були тої думки, що тодїшні читачі
[ри слабій осьвітї не легко розуміти-мутБ сам текхт сьв.
Іисьма і легко можуть попасти в блуд. Тимто давали бони
[оученя на основі тексту евангеліі'і. апостола і псалтиря.
Ісалтир був першим учебником. на котрім учили ся
[итати, і пайпопулярнїйпіою книискою для домашнього
[птаня. Псалтир заступав молитсвну книжку. З псалтиря
[авіть ворожили („гадательніи псалгьіри"), а при кождім
[салмі такого псалтиря були дописки, яке значіне може
■Я псалма мати в житю чоловіка.

Крім того улхпвано т. зв. Парамейників або Па-
)амеїв, котрі иодаїтли вибрані місця з сьв. Письма Но-
пій Завіт був у Визаптії і в південних Словян ужпва-
шй в двох видах: з повним і хронольоґічно улоячеиим
'ЄКСТОМ в порядку євангелистів (т. зв. тетро- або чотиро-
ївапгеліє) та із скороченим текстом, приладженим для бого-
рлужебннх цілий, розложеним в порядку недїльного цер-

ковного чптапя па цїлиіі рік (т. зв. „апракос", недїльнеі
бвангеліе). Сей скороченпії текст принесено на Русь і піп?
був частїйше уживаний нїл; повниіі.

3. З євангелій звісних під назвою Тетроввапгел ія
найда в ній шо 10 рукописю (з 1143. р.) є Євангеліє Крилоське.
або Галицьке, розложене після читирох евапгеліїстів чергою
глаз. Зберегало ся воно первісно в еписк міській це;>;;!;і
в Крилосї (коло Галича), куди дістало ся з Галпиькиї ка
тедральної церкііи. Писане було більшим уставом, а-
головкп в два стопцї а текст в оден стовпець на перґамеш„
в чвертку. Тепер воно в Синод. 'ільзій ілпіговпї в Москяр

Остромпрове еванге.тіе і Збірники СьвятосдіІ
в а знакпмлять нас із тим, які були староруські книги ■ ;
уставні рукописи, що перші внесли на Русь сьвітло хрпстіящі
ської просьвітп. Найдавнїйіиі рукоппсп на Руси писано т. за
у с т а в о м. ',

Уставні букви визначали- ся великими розмірами і правил
ними, простими чергами. Кии:ду букву иисець вирисивував окре:
і не лучив її з слід\ ючою. В руських рукописах у перших столї»
тях письм'пьсі'ва бачимо устав, але вже в половині ХІА'. ст. по*
чинае єго випирати йолу у став, котрого букви значно менші,
складнїііші і ріжиоріднїіііиі иїо до почерку. Як в у<таві, вони вс|
ші' аиі роздільно, а деякі з них у того самого иисця мають п|
кілька видів. В уставнім і полууставнім письмі слова не були відг
ділені одно від другого і були писані без усяких прогалин. З писар-
ських знаків уживано тілько точки. Стрічки (»рядки«) були зви-
чайної величини а мігК стрічками рівна була ві^тдаль. На рукописі
були розміщені стрічки в оден або два стовицї, а в сім остан-
нім случаїо була мііК }іими по середині невеличка прогалина. На
кр:іях руконнси ио.іиіиав іпісець ипіііиіі або вузиіі поля (б
рсгп), па котрих вписував число глави або инші замітки.

Уставне і полууставне письмо, в котрім иисець вирпсовував
ісожду букву окремо, вимагало бої'ато часу і писане йніло помалу,
Тому то вже дово її ])ано (з ноловипи ХІЛ''. ст.), майже одноча(;й<)
з полуустаїюм, почала витворювати ся нова форма письма —
■скоро нись. тїснїйиіа і звязкійша і тому пригіднїйша для скор-
шого писаня. але зате почерк окремих букв ще більиіе змінний
і ріжповидний, як у полууставі.

Скороіиісь посгепеніїо випирала всі ишні види письма і пж?
в XVI. ст. вхопіть зовсім скороіпісь в урядовім і сьвігськім пись-
мен ьстві. Зовсім окре.му форму письма представляє т. зв. вяі'.ь,
уживана особливо в наголовках. Віддільні букви так в ній пере-
плітали ся, лучили ся тісно і творили такий загадочний твір, що
з великим Г])удом можна відчитати єго.

Найважнїйіііі руські рукописи і кіпичі піісаїш на ііерґа-

еиї (і5Ід міста Порґаму и ІМалій Азії), іпіроблюваиім звичайно

телячої скірп (відси »грамота па телятинї*). Порґамеи иази-
али в давній Руси харатья (харатсйні списки), '.і Х1Л'. ст. вхо-
ить в уживане бум ага (папір), вироблювана в НїмеччинІ

иімат і привожена на Русь через Новгород. Ппсалп гуся-
11 ми (деколи иавиппмп) перами. :ич'лїзисгиГ(і розчину чорни-
ом. В наго.іовках у;кивали ярко-червоиої краски кинивару (ціі-
обер), а також золота.

Давні нисцї дбали вельми про украпіуване рукоппспй. На
ериіім листі книги помішували звичайно т. зв. заставки, ри-
)вані красками, зверха над наголСвком. Найхарактеристичнїйіиим
іотивом заставки с т. зв. зьвіринний або чудо виш ний
рнамент (якогось чудовища, фантастичного зьвіряти і птаха,
пвог.іядно сплетених із собою). Лучають ся тако;к людські поста-
а, неревязаш ременями або лентами. Сї взірці мабуть походять

Сходу, бо в грецьких рукописях таких пема. З грецьких руко-
исий и еренято ґ є о м є т р и ч н ц й орнамент, сплетений з кру-

в, три- і чотп]іокутііиків. в ХЛ'І. ст. під виливом італійським
вляє ся рости 1111 нй орнамент, з листків і цьвітів, і сей ор-
амент перейшов у нервонечатні руські кнпгп. Крім заставок
К]іаіііувано рукописи заголовними буквами (інїніяламп)

виді вельми рінаюроднпх, ([іантастичипх зьвірят і людпй в ріжнвх
оставах.

На останку в миогих рукописях стрічаємо також рисунки —

зв. міпїятурп, на котрих видно сильний впзаптийськпй вплив,
[інїятурями такими украиіена рукоппсь Осіромпрового євангелія
1-х євангелпстів). В добі татіїриіпнп занепмла техніка мінїятур,

відродила ся з відродженем іконописи в ХЛ'ІТ. ст. Мають вони
начіне для історії живописи, а в части для історії побуту (одя-
і т. ц.). і для характеристики народних повірій і зображень.
Списуване богослужебних і релїґійно-моральних книг вва-
али на Руси богоугодним ділом, а займали ся ним не тілько
5'ховні, особливо черці, але й сьвітські. а навіть князі (н. пр. Во-
одимир Васіьіьковпч в XIII. ст. переписував Кормчу [книгу
ерковних законів]). Побіч пнсцїв-любителїв були й .заводові »кнп-
оппсцї«, ;>доброписцї« (грсцьке іу.аЯіуда({ос.і.), переписували та-
ож женніипп і княгпнї (;>ппснцїс). Копіювали вони рідкі руко-
иси в ріжних книгозбірнях, а особливо в Царгородї і на Атонї

в тій нїли перебували »добрс)писщ« . роками в грецьких і пів-
енно-словянськпх монастирях та викопували се нераз з помічнп-
амп, а до украіиепь рукоппспй (мінїятур і т. п.) уживали снеція-
їстів-жпвописцїв (»знаменіпики«). Все те підносило цїиу книг
тому такі книги бережено старанно ^), а на них часто стрічаємо

1) Галицький кня.-іь Вололвмпр Ярослаппч ианлатіїв за молитовїіик
гривен кун (около 28 корон).

- 54 -

ироклатя па тих, хтобп присвоїв собі таку кнпгу або її зниищ
Крім того прп кінці додавали ппсцї замітку з вдоволенєм після довер-
шеного труду. Сппсаппй і>яд ^тетрадій; (грецьке гет^ад|ОV) пер-
ґаменовах або паперовпх перешивано шнурком або грубою ниткою
й переплітано в доекп поіфпті скіроіо аби ткапиною, сріблом, ю-
.ютом і дорогими камінямп (исиблпво па свангеліях).

Також ^жнпжнок почитаніє«. особливо хбожествепнпхс, »сьвя-
тпх кнпгг велг^ми ЦІНИЛИ В давній Руси. Б давнім иисьменьстві
руськім похваляє ся часто »иочитаніє яко найлїпшпй провідник
нової вірп. На сю тому розписують ся нераз ппсцї вельми про-
стор»! : 'Ліогда чптаєшь книги, ^ір переходи бьістро к"ь другой гла-
г.% не внрозуміЬвши. что' говорять тій книги п слова: по тря
разьі обрапцій ся кг одной главі... Говорю : коню узда — прави-
тель и сиособь здержпванія. праведнику же книги. Не создаєті
ся корабль безь гвоздей, ни праведнпкь безт. почи'.^нія книжні
го... Красота воппу оружіє п кораблю парусьі, такь и праведний);
почитаніе кпігнатое... Поученів святьіхь кнпгь — начатокт> до^-
брьтхь д'кп^^- (Збірник кн. Сьвягослава з 1076. р.).

4. Збірники Сьвягослава (Ярославіїча) списані з болгар
ської рукописи, пе|)еложеиої з грецького і зладукеної для
болгарського кпязя' Симеона. Сі збірники (перший а Ю73..
другий з 1076. р.), переважно духовного, в части історн
чного і фільософічпоги ЗМІСТУ, а впїмь-и сих збірників ви-
брані в значній части із сьв. Отцїв Церкви. Другий збір-
ник представляє більше самостійну роботу, бо подає тако»
власні уступи автора Сї збірники, зладжені старословиц-
ськп-м язико.м, але скрізь старословянську основу прогля-
даюті> прикмети жпг>ої староруської мови, що мимохіть на-
сували ся переписцевп. Тимто сї збіріиили є "в певній мір
першими більїпнми памятникамн староруської мови, а ці-
каві ще Й тим, що містять образ ЧерНПГІВСЬКОГО КН/13?

Сьвятослава Ярославича з жінкою і синами (перший укра
їнськпй портрет).

а. Пчоли (ГІчельт) були також вельми розповсюднениміі
збірниками (ангольоґіями), зло:кеними після византийськи)
взірців. Містили ся в 'них і:ороткі' впскази або афоризми
вибрані з сьв. Письма, з творів Отцїв Церкви, а навіті
із сьвітських поганських письменників грецько - римсько
старовини, що ві.чносилп ся до всяких питань моральноп'
і іцоденного житя. Були се відомостн ^3 цілого обсягу се
редньовічного з паня, хоч в неповній і нескладній формі
з тих II чіл дізнар>алн ся читачі про Сократа, Плятопа

— .){) —

Аристотеля, Софокля й инші постати клясіїчного сьвіта та
їх жіітє і науку. Відсії черпала Русь свою науку. Такі збір-
ники, піо заступали нинїіппї епцикльопедії, були улюбле-
ною формою книжною па Русп, як і тепер любують ся у нас
в Збірниках і Альманахах. Найбільш популярна
назва „Пчел а" поясняє ся ііорівианем з пчолою, що зби-
рає мід з ріжнпх цьвітів.

6. Палєї ') належать до відділу історичних творів, як
і хроніки й апокриФи. Палєя подає виклад ^старозавітної істо-
рії на основі ізіблїї. а відтак переходить у Хроноґраф
(лїтоппспий збірній: оповідань з Біблії і всесьвітної історії
з додатками і поясненями з апокрифічних жерел. Крім
Історичної Палбї була ще ,,Палєя голковая на Іудей", котра
іірім історичних Бідомостий містила полеміку проти юдей-
втва і музулманьства. В Палєях находимо дещо і з науки
прігродп та чимало апокрифічних оповідань і повістнй.

ХроноґраФи були жерелом усяких історичних, біографі-
чних. ґеоґра(|)ічнпх і пиших відомостий. Хронїки (літописи)
починають ся таїюж старозавітними оповіданями, перехо-
дять відтак до історії Сходу і Низантії. Болгарські пере-
клади византийських літописців (Малалн, Гамартоля,
патрія рха Н и к п (.1) о р а і К о н с т а н т и н а М а н а с і ї) були
відомі на Русп і ппмп користував ся автор Початкової Лі-
тописи.

7. З п р и р о д п и ч о - н а у ч н о г о п п с ь м є н ь с т в а бу-
ли розповсюднені ,,ШестоАнев"ь" і „Физіо/іог'Ь". Шестоднев
дає поясненя про сотворене сьвіта в шести днях і черпає
відомости також із старпнного письменьства, о скілько
можНіІ їх погодити з хрпстіянською наукою. Фізіольоґ
подає оповідапя про зьвірята. навіть фантастичні, котрі мали
вплив на народну поезію (н. пр. про фенікса, кен-
тавра і т. п.).

N. АпокриФи-) (ложні. заборонені книги). Слідами бого-

М Па. "І в я. грецькпй вислів. о.?начаі. Старий Завіт, старанні
історії.

') Л п о І.- р п <|«, дис.товно скрпіа книга ■; таіїнамп релігії; треба від-
ріжннти від „отреченьїхь" (заборонених) Церквою єретичпх книг. Апо-
крифи вважали ся неканонїчнпмп. але духовеньство відносило ся до них
з терпн.мостю яко до книг невинних змісто.ч.

- 56

іі:

словської церковної літератури ішла двоевірна і сьвітська
поезія, апокрифи і повісти, розповсюднені вельми у Визан-
тії і в південних Словян, відкп їх приносили на Русь
в рукописях або устеих переказах подорожні з Руси або
чужинці і впливали на книжну літературу і поезію. Апо-
крифи мали важну ролю в староруськім ппсьменьстві і ви-
значали ся вельми ріжнородпим і богатим змістом, а тво-
рили перехід від духовних оповідань до сьвітських пові-
стнй і новель. їх зміст відносить ся до тиї старо- і ново-
завітної історії, що списана в книгах сьв. Письма, але '
апокрифи значно розширюють сю історію подробицями чу
жими, незнаними в канонічних (одобрепих Церквою) кни-
гах. Сотворепе сьвіта, доля перших люднії, патріярхів, яаі- і
дівських царів, описані в Старім Завіті коротко і лишали
богато невиясненіїх питань, що рог.буджували релїґійпу-
цікавість. Апокрифи у формі і настрою біблііінпх писань,
полукнижних і полународних, оповідають про прародичів,
їх упадок і прогнане з раю, про прихід Месії, єго земне
жите, діла апостолів, подвиги Сьвятих і мучепіпхів, про Пр,
Богородицю, про копець сьвіта, про страшпиіі суд, загро-
бне жите, про Ілію (котрого змішувано з богом -громови-
ком) і т. п. Все те подають апокрифічні книги неначе
давні перекази, основані подекуди на погапсьіліх віро-
ванях.

Апокрифічна література єсть богатим релїґіПппм епо-
сом, переповненим східними казками і новозавітними лє-
ґендами і розповсюднювала ся з христіяньством на азий-
ськім Сході й європейськім Заході. Памятники того епосу іі
перекладано на язіпхи народів, котрі приіімали христіянь- І"
ство, а що основою сих оповідань була народна віра в чу- і
да, змагане, пояснити собі те, що в сьв. Письмі темне, за- |:
гадочне (н. пр. загробне жите), або доппвнпти те, чого і
в сьв. Письмі нема (н. пр. про жите Адама й Еви по ви- І
гнаню з раю) і т. и. поетичні зображеия і пророцтва, отже :
таким способом стали сі памятники загально звісними ле-
гендами і переказами та відбили ся в ппсьменьстві, в на-
родній поезії, в церісовних обрядах, проповідях, піснях
і в церковній штуці. Вони розиовсюднювали ся письмом
і переказом, а особливо богомольці (паломники) промо-

ві

-■)( —

ітили їм дорогу таї:, щоби вони ііроппкнули в народні
зерстви.

Жерелом апокрифічної літератури є релїі'ійно - поети-
їпиіі настрій, що витворює леґенду, але основою тих опо-
відань є народний переказ, звичайно вельми давпий, орієн-
гальпого походженя, а часто перерібка релїґійного поган-
ського міту.

Як усї памятнпкп церковної науки і читапя, так і апо-
крифічні книги приПшли до пашого письменьства з Внзап-
гії в рукописях південно - словянських, па що вказує їх
давна назва: „болгарські баснї". Однак місцем походженя
аиокрг.фів є Схід, Мала Азія, впіпет і Греція, де вже
в перших віках хрпстіипьства появпли ся письменні апо-
крифічні памятнпкп.

Церковні учителї їі Отцї Деркви звернули заздалегідь-
увагу на ті твори і улоікпли спис заборонених книг; однак
заборони не богато помагали й апокрифічні книги в давнім
письменьстві стояли поруч инших благочестивих книг до
чптапя. Сеіі Ягивпй інтерес, з яісим читано сї книги, по-
ясняє ся глубокою релїґійпостю тих часів, пристуїшостю
змісту і буйностю фантазії - але заразом і легковірностю,
з якою вірні приймали також ло;кні книги. В добі зане-
паду просьвітп па Русп, після татарського нападу, навіть
мало осьвічені духовні послугували ся в добрій вірі апо-
крифами до церковних наук. Мимо і проти вслї Церкви
і тямучого духовеньства війгпли вони в парід, склопний до
дивоглядних забобонів. Христіяпська Церква і сьвяпіенпкн
намагали ся нищити все, що нагадувало поганьство, і вво-
дили христіянські понятя. Але недостача народних гпкіл
і висшої осьвіти духовеньства піддерл^увалп сї старинні
поганські погляди. Апокрифічні оповіданя про старо- і ново-
завітні лпчиости і нодїї в лєґендах. духовних стихах і тво-
рах мистецтва були в серед них віках власностіо цїлої Ев-
ропи, а сим мояхна пояснити схожість народних переказів,,
повірій, обрядів і поезії рілхпих європейських народів, що
розвинули ся на основі христіяньства.

В інтересі правдивої віри духовні письменники очи-
щу ваіпї сї твори з еретичих живел, перерабляли і вводили
в збірники призначені для читаня вірним.

Такими провідниками д-пя вірних були церковні

1^

— 58 —

^(нпжні ііамятніїрси. як Патерики (жите і чуда Сьвятих),
леї, Спііодикп (помяники) і т. п. морально поучні збірнії
але поруч тих також заборонені апокрифічні збірники і т
способом в старовину зливали ся часто сї дві струї. К
каиг. читаних по монастирях і грамотними людьми, прон
відпиками згаданих явищ в старинніїі Руси були пало:
ники. що подорожували до сьв. місць, убогі люди, що Ж]
вили ся при монастирях і церквах, а зпоміж них внходш
■сьпівцї духовних стихів і оповідачі набожних лєґенд.
блїйиі темп служили поетам усяких пародностий лгерелс [■;
їх творів. На їх основі повставали середньо -вічні у.
стерії (див. низше). поеми Дапта. Мільтона М і Кльо;
штока -).

З властивими апокрифами тїсно звязані т. зв. .„лож;
нолитни", забобонні зачлинаня і замовлюваня, віщоваї
(виклади снів) і пояснюваия щоденних подїП житя, іг
велілпі розповсюднювали ся міич народом і полишили слї
в устпій словесности.

Апокрифи ішли с.тїдом за важнїйшими подіями сьв,
іценої історії.

Сотворене сьвіта. зображене в книзї „Бигія'*, було д
повнене апокрифічними оповіданими з жидівських, хрис
янськпх і єретичпх я;ерел. Наша Палєя оповідала п
ситворенє ангелів і про Сатанаїла. що був воєводою дес
того ангельського чина і відпав від ипших девяти. Опо
дане сьв. Письма про ангелів було доповнене подробицям
Побит Адама с раю і его прогнане та сповідь Бви, убиіісті
Ав.ія Киїно.м. шікаянб Адама і его смерть, доповнені тг
знов подробицями, незнаними, з Біблїї. В історію сотвореї
Адама введена дуалістична лвґенда (доброго і злого з
еновку -^ Бога і Сатанаїла). незі-ідна з біблійним оповід
пвм. Ся дуалістична леґепда зберегла ся в народних
реказах.

Старозавітні апокри<)ш подавали чимало таких подр
биць, котрих не знала Біблія, і міях иншим відкривали т
вмну звязь між Старим і Новим Завітом, оповідали п
Авраама, Лота. М(»йсея. Давила, як- він писав псалтЯ

') ЛнГлїГиі.кпії поет (у 1674. р. і написав поему ..Утрачениі^ рс
-) Німецький поег (у 180о. р.) написав поему „Могсіяда".

- 59 -

особлиио ціла низка оііоііідаїїь. иельми популярних р. цї-
ім хрнстіянськім сьвітї зображала царя Соломопа, вго
уди. розповідала про будоване сьвятипї і т. п.

НайважпіПпіі старозавітні аііокріиїт к: „Сказаніе

Адам^Ь и Ев'Ь", в котрім оповіджено про жптв в раю

гріх пергаих родпчіг>: „Книга Еноха", се є лєі'епда про

ріхопадеие ангелів і пророцтво Еноха про страіпнпй

уд: „Отнровеніе Авраама", оповідане про вго суд над

рітіпікамп і розмова его із смертию : .Исход'ь Мойсе-

вг"; ісазочна історія про гноблене жпдіг. і їх вихід із

емлї фараонів ; „Сказаніє о цар^ Соломон-Ь". оповідане

ро мудрі суди Соломонові, пдо ііереГішлп в україн-

ьку устну словесність. Але паПпопз^лярнїйшпм було опо-

ідане про Соломона і Киговраса (про будоване сьвятпнї).

Про премудрого царя Соломона, котрого визначна лпч-

ість лишила богато слідів у Біблії, утворила народна уява

ельми богато леґенд, популярних серед народів Сходу

Европи. Ім;-і ііремудрог(> Соломона проникло також

в українську народну поезію. Стрічаємо его не тілько

двоввірних леґендах і піснях, ате і в казках та переказах.

арід радо приписував Соломоновії всї е.му відомі діла ве-

икої премуд{)ости. Вже в ІЗіблїї оповідає ся про мудрість

удів Соломонових. Апокрифи залюбки обрабляли сю тему.

о вона викликувала велиісу цікавість серед народу.

У „Вид^нію пророка Ісаї" містило ся оповідане про
онець сьвіта і будучий суд. Сей образ кінця сьвіта
страшного суду був вельми богато оброблений в пись-
:еньстві перших віків і в правдивих книгах та цілій низцї
ложних" оповідань, котрі входили в наніе письменьство,
очавпіи від перших его памятиш.ів, як и. пр. опо-
ідане Методія Патарського. Се „Слово Мееодія Патар-
кого о ц аре твій язьїк'ь пос л-І^ди ііхд. времен'Ь.
к а з а н і є оті) п є р в а г о _ ч є л о в 1'. к а до с к о н ч а н і я
■^Ька", приписуване Методію, епископови Патарському
[• 310. р.), а иншими дослїднпками знов сьв. Методію, па-
ріярхови царгородському (і 846), одначе найновійші досліди
ідносять 6Г0 на конець VII. столїтя. Оповідає воно, як ви-
[Ворили ся всякі держави^ід початку сьвіта, а відтак по-
^ае віщованя про дальші події до кінця сьвіта, про появу
інтихрпста, про прихід у великій славі Ісуса Хрнста

т —

і останній суд. Слово Методія було відоме па Русії в пер- ^
шпх початі^ах піісьменьства, бо вже Нестор наводить з пего і
оповідане про нечисті народи, зачинені в горах Алексан-
дром В. Воно було велгіми розповсюднене з усякими апо-
кри({)ічиими вставками, вибраними з усяких книг.

ІЦе богатшиП був відділ новозавітних апокри-
(()ів. В них проявляє ся та сама загальна прикмета забо-
роненого нашого письменьства. Твори сего письменьства '
діставали ся на Русь у великій скількостп в готових пере-
кладах південно - словянськпх з грецьких первотворіз, але і
частїПше не в цїлости, а в скороченях і виїмках. Через те,
що давні письменники подавали сї твори в скороченях
і виїмках, звизувапо близкі що до основи оповіданя в одну
цілість, змішувано їх. хоч були в них деякі відміни, при
такій нагоді робили письменники всякі поправки, а також,
псували тексти. З переходом в народні верстви основа 1
і подробіщї апокрифів зміняли ся нераз до непізнаня. !

•З новозавітних апокриі()ів замітні „Хожденіє Богоро- І
дицьі по мукамь". „Хожденіє апостола Павла по мукам-ь", *
пріір(щтва про страшний суд і антихриста, на котрих іта-
лійський поет з кінця XIII -го і початку XIV - го сто-
лїтя, Фльорентипець Дант, оснував свою „Болсественну
Комедію". (Порівнаіі такоях переказ про Мадеєве ложе,
Міцкевича „ІГсіесгка" й инші). Вплив апокрифів від-
бив ся також у церковній живописи і в усїм мистецтві
середпЕ.овічпої Европи, на фресках, горорізьбах і при-
красах.

Окрім тих замітні тако;к : „С к а з а н і в А (|) р о д и т і а н а
"■ чуд'Ь в'ь перси дскоіі землі»; Прені є 1. Христа •
сті діяволом'ь; Слово А дам а в о ад'Ь к-ь Лазарь
Вопросьі Іоанна Богослова о ихивьі хь і мертвнхі,
Бесііда трех7> сьвятит'елей; Сказаніе о 12 пят
и ицах.г: Єпистолія о нед1->лп і Сказ,апіе о св і)- |

тлоіі не Д'ЬЛ И". к|

Сказаніе АФродитіана оповідає про чудо в Перській
Землї, ик пеі)сьі;і исерцї перші дізнали ся про Різдво Спа- ■
сителя.

Раз якось ирпіітов дар^ у кумирнидю, наповнену срібнпмв
1 золотими ідо.іамн, до жерців, щоби иоисиили «му сон. Жерцї^
сповісти.зи его про Різдво Христа і просили, іцобп підождав до

ь. чера, а коли наспіла ніч, то побачив, як ідоли иочааи сьиівати
і г])атп. Цар злякав ся і хотів вийти, але жрець задержав его,
іиоби побачив иії" наконечне явище, котре Бог зволив показати.
Тоді підняла ся крівля і явила ся зьвізда та роздав ся невідомий
голос, котрий заповів, пю явило ся «неописане дитя, початок до
спасеня а копець до погуби «. Тоді повалили ся на землю всі ідо-
ли, а остав одеп. а на нїм царський вінець і зьвізда над ним.
Покликані царем мудрці заявили, що в Юдеї настало нове цар-
ство, що сгарі богп упадуть, бо явпв ся «вседержитель сьвіта на
руках жінки*. Зьвізда стояла, поки волхви не піпілп з Персії до
Єрусалима. Там розповіли про народжене Месії, але жидівська
старпінна подала їм подарунки, щоби лише промовчали се чудо.
Однак волхви піпіли і віднайнілп Хрпста та поклонплп ся ему.
Г}а те підняв ся па них Ірод, але вонп щаслпво вернули домів.

Су'Ово о Ісусї Христї (пренів Іисуса Хрпста сь діяво-
ломТі) має основою оповідане євангелія сьв. Матея про спо-
кусу І. Хрпста діяволом, але відтак воно доповнене ви-
думаними подробіиі,ям[і.

Слово Адама во ад"^ кь Лазарю оповідає, як староза-
вітні праведники почули про прихід Спасителя, утїшили
ся і згадавши всі пророцтва про І. Хрпста, просять Лаза-
ря, щоби переказав про їх положене в адї, июбп Христос
визволив їх від сеї муки.

В пншім Слові докінчене се оповідане, як Лазар ви-
конав просьбу Адама і воскресшп вернув на землю.

Але оба сї оповіданя ио думці дослідніи^ів походять
з одного жерела про Лазаря, котре має цїху народного
твору, а в способах вислову і народних зворотах має схо-
жість з язиком Слова о Полку Ігоревім.

Гадки про загробне жпте, муки грішників в адї і на-
городи та іцастє праведників у раю все живо і глибоко во-
рушили уяву христіян і настроювали їх до твореня всяких
образів. Р^ід самих початків христіяньства появляли ся па
Сході і Заходї сни, видїня і подорож и в загробний
сьвіт (пор. Бабуся. з того сьвіту в Кулїшевих Зап.
о Южп. Руси), в котрих зображено положене душ по смер-
тн. Під впливом сих творів складано картини страшного
суда і чимало оповідань і поем, когрі на Заходї значно
попередили Даптову Божественну Комедію] послу-
жили основою для многих еї образів. До того рода опові-
дань треба зачислити з апиі.рифів: Хожденіе Богоро-
дпцьі по мукам ь. Слово о вид'Ьніи апостола

Павла, В о п р о с н І о а н її а Богослова Господу
к А в р а а м у о ж и в н х т-. и мертвих "ь".

Хожденіе Богородицьі по »!укам"ь єсть перекладом з де-і
якими змінами і вставками грецького апокрифа п. з. „От
кровепіє Пр. Б огороди цн".

Молпла ся Пр. Богородиця на Єлеонській горі, іцобп сьв.
архангел Мпхаїл .чійпіов- і оповів про мукп гріпінпків. ЗіПіііов сьв
Мпхаїл і з нпм 400 ангелів, по 100 з кождої сторони сьвіта, і ве-і
.1ЇВ їл з полудня відчпнптп пекло, де мучпло ся богато чоловіків
і жінок серед плачу і сфаіпного крпку. На пптанє Пр. Богоро-
іпдї сказав сьв. Мпхаїл, що се людп. котрі не вірилп в сьв.
Трійцю, ііокланялп ся сонцю, місяцевп. землі і водї, Трояновн.
Хорсовп, Велесови й Перуновп. В другім місці побачила Пр. Ііо-
городпця велику тьму, а коли на єї прпказ тьма уступила, вп цю
було там богато чоловіків і жінок, що не вірили в сьв. Трійцю -
і в І. Хрпста. родженого від Пр. Дївп. Відтак звернула ся Бого-
родиця на південь, де грініникн карали ся одні в водї по пояс,
другі по груди або іпию, а инніі зовсім иотапалп. Се булп ті, що
прокіпнали батька й матїр, ї.іп людське мясо або кляли ся че-
сним хрестом і ломили п])исягу. Да.:ьиіе видїла Богородиця, як
впсїв горі ногами .іихвар, що брав високі відсотки, видїла обмов-
ницю, що сплетнями викликувала ворогованє між с\,сїдамп. Тоді
сказа.іа Пр. Богородиця: »Лїпн!Є булоб їм не родити ся на сьві-
тї« і пішла на північ та на схід і всїоди бачила страіпні мукп. і
Огляиувиїп сї уукп. заплакала і сказала до архангела, що хоче
мучити ся |іазом з тими людьми, бо се дїтп ЄЇ Сина. Але ар.хап-
і"ел ;:амітив, що єї місце в раю. Тодї Богородиця просила, щобп
а])іацгел і все єго воїньство моли.то ся за грінишків, щобп Бог
помилував їх. На се відповів архангел, що вони сїм раз на день
молять ся за гріишиків. Тодї Богородицю піднесли хирувпми і се-
{іафнмп до Боіїсого престола молити ся за грішних. Але ро.здав ся
голос Отця небеспого, що не може помилупатп їх, коли бачить
гвіздь па руках Сипа свого. -На останку візвала Богородиця всі
••или пебссні до молитви за гріииипіів, а тодї Сип Божий сказав,
ию задля милосердя Бога -Отця, молитов Матери, архангела Ми-
хаїла і мпогпх мучеників .звільняє гріпінпків від мук від великого
четверга до пятьдесятницї, щоби славили Отця і Сипа і сьв. Духа.
А всі ьідиові.ін: »Слава милосердю Твому!*

,,Вид'Ьніє Апостола Павла" єсть більше злоікеие.

Бог приказує аііостолови взивати людп й до покаяня і зрп - ;
міня сего, що всяке сотьоі>інє слухає Бога, а лише чоловік грі- ■
тни іь. Слідують вельми поетичні Ииїлоби перед Богом на безза- 1
коньетва людий. 1

Тілько ра.зів велике і сьвігле сонце молило ся Богови. щоби І
не потребувало дпвитії ся на беззаконьства людий та щоби дав
ему с н л V н а н п х. .\ле Бор вижидав у своїм человіколюбію по-

рпвп їх. Нораз місяць і зорі молили Бога, щоби їм дав силу л*
их. Але Бог довготерпеливий впікидав їх поправи, а коли не по-
равлять ся, тоді буде їх судити. Т в(3дп жалували ся на людий
ерод Богом, а особливо земля, ию не могла терпіти, як повставав
гець па сина, а спп на вітця і брат па брата, і просила Бога.
і.обп цозволпв їй не давати їм плодів своїх. Але доброта Бога
ижидіиа иоііравп людпй. Кождого дня по заході сонця ангели
ідапі людям ідуть до Бога па поклін і приносять ему добіїі і .!лі
'і:' :5аподїяпі людьми.

Після того слідує само видїнє апостола Павла. Апгол взиває
,^0, тоби йпгов за ним і показує аиостоловп щасливість правод-
ях і мукп гріпіників. Опісля розкрилось небо і вппіиов архангел
[ихаї.ч з ангелами і ста.іп з апостолом просити Господа, пшбя
амплував грішних. Небо відчинило ся, зійшов Спн Божий а грі-
нпки просили помилуваня. Тоді Господь сказав, що задля ар-
шгела і апостола дає їм спокій в день і ніч сьв. Неділі. Ангел:
впровадив апостола в рай, де побачив дерево емер ти і дерево
йтя, Пр. Богородицю окружену ангеламп. Авраама, Ісаака, Якова^
^ойсея, Іеаю, Єремію, Ноя. Ілію й Єлпсея.

Маємо також апокрифічні євангелія н. пр. ,.Ни-
ідимове євангеліє", котре оповідає згідно з канопїчиок>
торівю, але з деякими прикрасами, про суд над Хрпетом,

0 смерть і воскресене.

.,Вопросьі Іоанна Богослова Аврааму" обговорюють такояч
птаня що до загробного Лхитя і положеня душі по.оіер-
Авраам поясняв на ппганя, що душі праведників у раю
)рмлять ся небесним кормом, сьвятою службою, сьвічкою.
росфорою і правою милостинею. Дальше поясняє, для
зго поминають померших, чи вони пізнають оден другого,
:^і будуть кари і муки для грішників, чи померші явля-
ть ся па суд з тілами. На се останнє питане відповідає
враам, ик) на пе'рший голос труб архангела Михаїла
Гавриїла гроби відчинять ся і оснують ся як павутине,

1 другий голос душі війдуть в тїла, котрі ляїкуть яко
ілячі, а на третій голос мертві схоплять ся і побіжать
)бі на зустріч.

„Хождепіе Богородицьі по мукам-ь", „Слово о видізніи
іостола Павла" і „Питаня Іоанна Авраамови" крім звпчай-
)Го значіня, яке мають загально, цінні ще тим, иіо яко
)етичні памятеики давних народніїх віровань і релїґій-
IX виображінь, мають для нас ще се значінє, що можуть
ш пояснити походжене і характер наших духовних сти-

П4

тів про конець сьвіта, зложених під впливом тих аік
крифів.

Бесіда трех-ь святителзй Василія В., Григорія Богослов
й Іоанна 3/іатоуста слчладае ся з питань і від повід ий пр
всякі справи сьвяті. п. пр. де Бог жив перед сотворене
сьвіта і з чого сотворені ангели і т. д.

Замітне також Слово Методія Патарського, про котр
■була вже згадка.

Сказаніє о 12-ти пятницахг. Р сім оповідапю зібрані рг
•аом усякі події старо-іавітн(>ї історії, шо мали скласти с
в пятпицю і в ті днї, в котрі Церква згадує деякі под
новіїзаиітноі історії. Многпми подробиця-^іи свого зміст
вони лучать ся з инши\пі апокрифічними оиовіданямп. Те
н. пр. стрічаємо там переказ, що Адам згрішив у мар
в пятніп;ю і того дня его прогнано з раю, що в пятнип
у^бпв Каїн Авля : що в пятипцю Содома і Гомора знищ
ні і т. п.

Оповідане перечислюе 12 пятнипь, в котрих склали (
всякі валхпі події і подає поучене, шо ті пятнипї треба п
читати постом, молитвою, милостинею, чист(ітою тілесно
і душевною і що в ті пятницї нічого не можна робити,
подорояч^-вати, ні садити, ні купувати, ні продавати, бо в<
зроблене вийде па шкоду.

Середу і пятпипю, яко дні ирисьвячені СПОМІІНГ
■страстий і смерти Спасителя, почитала вже Церква і парі
В народних духовних стпхах ненастанно приказ;
ся берегти пости в середу і пятпицю і се вважає ся впї
тою чеснотою. Особливо великим почіїтанем у народі к
рпстувала ся пятяиця й тому нарід уособив її в виді Сьв
тої. до чого могло причинити ся житє сьв. мучениці П
раскевії. В житєписи сьв. Параскевії сказано, що батьі
€Ї все почитали пятпицю, яко день страстий і смерти Сп
сителя. і зате Вог дарував їм доньку, котру вони на сп
мин того назвали Падаохеи/], себто иятниця. Таким епос
■бом імя Параскевії, переняте з грецької назви дня пятпиі
стало рівнозначне із словом иятниця (н. пр. церква.у Лье
ві, присьвячеиа сьв. Параскевії, називає ся Пятницеї
Уособлена в виді Сьвятої, иятниця стала в народі предм
том суевірного почитапя. Після народного повіря в пятпиі

не молспа прясти, апї орати, щоби не запорошити матері*
Плтппцї і пе засипати термітем і пилом еї очий. В деяких
сторонах повіря злучені з Пятиицею відносять до Пр. Бо-
городиці: баби не пряли в пятницю, щоби не запилити Бо-
городиці. Імовірно всі ті повірки і обряди були останком
ще старих поганських вірувань і обрядів, зміиіаннх з хри-
стіянськими розумінями. Шестий день тижня, пятниця, був

ПрИСЬВЯЧеНИЙ ВеНерІ і Фреї, богині плодовитості! (^ІЄ8 Уе-

ПРГІ5, Уепагсіі [п італ. иятііиця], Кгеу1:а^). Подібно, як
прикмети Перуна перенесено на пророка Глію, а почитане
Волоса на сьв. Влаеія, давну богиню плодовитости засту-
плено сьв. Параскевією і Богородицею.

(фазанів о св'Ьтлой нед'^іЛ"Ь належить до того рода апо-
крифічних оповідань. Разом з середою і пятиицею прика-
зує почитати сьвяту неділю, бо в сей день, як сказано
в тім Слові, Бог сотворив першого чоловіка після свого
образу, в той день являє ся Авраамови і іМойсееви. в той
день було Благовіщене Пр. Богородиці, хрещене сьв. Йоа-
ва. і в неділю приііде Бог судити живих і мертвих.

Дальше вичислені всякі гріхп і ка^и в сім лїитю
і в будучім. В Сказаній о свЬтлой неді^ліз оповідає
ся, що г:олп Христос воскрес, то о тій годині зійшло сонце
і стояло на сході 2 дні на однім місці. З дні на півдні а 2
дні на заході, а 8-го дня зайшло, тому то ка^куть про сю
|Неділю: ве/іик-день.

В народні й коляді жалує ся сонце Богови. що не
буде рано схожатп і сьвіт осьвічатп, бо злі ґаздове в не-
ділю рано дрова рубали, а сонцю до личка тріски ска-
кали; що злі ґаздині в пятойку рано хусти зваряли,
а сонцю на лице золу (луг) виливали; що злі дівойки
в неділю рано коси чесали, а сонцю до личка волося ме-
тали ; Ьог одначе велить сонцю сьбітити, як доси сьві-
тило, а виновних сам карати - ме на тім сьвітї на стра-
шнім суді.

Хоч апокрифічні твори наповнені всякими видумками,
в котрих сьвяті правди перемішані з усякими блудніГми
поглядами і забобонами, а іх читане було Церквою заборо-
нене, вони були вельми розповсюднені в давних часах
і мали великий вплив на просьвіту Руси і на руське давне
письменьство.

!. г.аРьіііськпи, історія УКР. ЛЇТЕРЛТУРП. ;")

іМало в котрім памятлпку староруського ппсьменьств
не зустрінемо якогось апокрифічного оповіданя або якоїсі
апокрифічної подробиці. Такий вплив апокрифів поясня'
ся тим, що давне жпте і просьвіта на Руси мали релїґіПн;
основу, на котрій виринули і розвинул^і ся апокрифічні опові
даня. Тимто вони підходили до вподоби читачам. А що на
віть осьвічені люди не мали основного знаня сьв. Письм
й історії, отже не мали сьвідомости того змішаЕія хпбии

поглядів з правдивими і не вміли критично їх ОЦІНИТЕ

Зате приманювала їх принадна сторона, що вдоволяла ї:
цїкавости і подавала такі подробиці, яких не могла дат
не одна книжка. Читачам припадали до вподоби поукі
і розважаня, глибоко потрясаючі, високо поетичні рбрази
Тимто і христіянські митцї в живописи і різьбі звертал:
ся до апокрифів. Вони вдоволяли релїґійному і поетичному
настробви, а під впливом ненастанного чптаня апокрифі
чнпх оповідань витворювали ся релїґійні погляди і виобра
женя наших предків. Доказом сего можуть бути твори ре
лїґійної народної поезії: духовні стихи і леґендп

Значінє і вплив апокриФІв. Апокрифи творили в старив
нім руськім письменьстві обємистий ВІДДІЛ і мали важп
значінє для народу. Передовсім проявив ся вплив апокрі'
фів у найдавнїйшпх памятниках письменьства, а вплив се
можна помічувати впродовж цілої старої доби, а в тирс
ких верствах народних і в народній устній словесност
і до найновійших часів. Хоч церковні власти внступалі
проти апокрифів на основі правил апостольських, соборни
і Вітцїв Церкви та византийських індексів, не спиняло с
їх розповсюдненя. Навіть церковні учителі нераз не рос
ріжняли їх і улягали їх впливови. Протягом часу отж
війшли апокри(|)и в народні перекази, в релїі'ійні і космг
ґонїчні виобраяхсня.

Ще в перших віках христіяньства деякі основні апс
крпфи користували ся довіре.м навіть визначпїйшмх учит€
лїв Церкви, а хоч вони не зовсім відповідали канопїчпш
постановам, все таки їх вважали набожними й імовірним
переказами. В апокрифі мала вагу перекопуюча певніст
леґенди і часто безсумнівна і глибока христіянська поезі*
мало також вплив живло символу і прообразу, вельмі

іі.іі>ііе в хріїстіяііській иаудї. Таким довірем користували
я оповідапя про сотворене сьвіта, про пебеспі сили, со-
,ворепб Адама, про хрестие дерево, про Лхите і смерть Пр.
|)Огородпці ] т. п.; опісля декотрі лгптеппсп з оповідапями
іро загробне їките приймали ся з повною вірою і вражали
яву побожних читачів. Апокрифічна лві'енда про загробне
[хите вже в перших часах хрпстіяпьства, а особливо в се-
!"еднпх вікчіх, відбила ся в церковнім житю і в мистецтві
а втискала ся в церковні зображеня, обряди, сьпіви, про-
ІІОВІДП і в жпвопись. Поучене фільософа Володпмироіпі В.
1[ро страшний суд переповнене апокрифами. Переклади
І книги, оповідапя паломників розповсюднювлли апокрифі-
|:ні леґенди, а зміст лєґенли мало-помилу вникав у пародпі
.ерстви і відбив ся в устпій словесностп народній. Таким
Іпособом — можна думати — апокрифи стали загальним до-
ром і широко розповсюдненим віруванєм та були загаль-
;им степенем умового розвптк'у.

Головним жерелом сих заборонених к'анонїчно леґенд
улп византпйські памятпіпаї. В середних віках творили
сни загально - хрпстіяпськпп релїґіпнпп епос, але лїтера-
урна доля сего лєґендарноп» засобу на Заході і Сходї
ула неоднакова. На Руси із забороненої книги проникав
ей засіб в народне повіре й устну словесність, але не до-
яг дальшого літературного розвитку. На Заході" навпаки став
ін основою знаменитих літературних творів (Дайте) і роз-
ривав дорогу до нових задач поезії і просьвітп. Опісля
ередпьовічпий зміст пережив ся, а проявив ся новий рух
мовий — гуманізм і реформація. Середньовічний зміст
пшив ся у споминах осьвіченпх верств суспільства, а на-
станку став предметом научних дослідів.

9. Старинна позість. В остапних часах звернули дослї-
,нпкп ппсьмепьства бачність не лиш на апокриф, але й на
таринну повість.

Завдяки сему розкрила ся простора нива старинного
исьмепьства, та в звязи з нею можна було пояснити цї-
аві черти леґендаршіх і казочних мотивів у творах устної
ловесности народної.

Найновійші досліди виявили, шо погляд про само-
ідність давпого житя на Руси не має певної основи. На-
паки показало ся, шо старннне ппсьменьство зовсім не

Оо

цурала ся чу:ких творів, доступних для него, але радо т
реймало та присвоювало їх собі.

Н старпнній добі ппсьменьство на Руси черпало Г(
ловпо 9 впзантпйського і південно - словянського жерела
але в південно - словянськпх творах бачимо посередпї
степепь у латпнсьіліх і романських книгах. Якпебудь ві
Греків переиесла ся на Русь в ісповідних справах непрі
хильність до Заходу, то при всім тім приймали ся тут п<
етичні їі і;ультурні впливи. В давній, дотатарській до(
були на Руси будівЕїичими церков не тілько Греки, ал
й Нїмцї та Італійці'. В поезії, в такім н. пр. Слові о Полк
Ігоревім, проявляє ся широкий поетичний сьвітогляд ег
автора ; па основі заміток старпиних письменників можи
здогадувати ся, що до них доходив відгомін німецької Г(
роїчної заґи, а в старинних поетичних переказах пах(
димо таку схожість із західними переказами^ що тут кі
нечно треба признати пряму спільність. Однак задля ро;
повсюднепя в старпинім письменьстві церковного хар;
ктеру не могла свобідно проявити ся поетична творчість.

При всім гнобленю „бісовських пісень" і ,,казок небі
лих" годї було придавити поетичний настрій і почував
фантастичних творів, а коли саморідпа поезія пе сьмі^
виявити ся в письменьстві, то з вельми давних часів пр
никала туди чз^жоземна повість. З давшімп памятникам
руської повісти входимо на простору ниву мандрівних оп
відань, розповсіоднених у середньовічних часах на захо,
й сходї Европи, а коріня їх треба глядіти в давнім пис
меньстві Азії і клясичпої старовини. Сї мандрівні опов
даня приіімали ся також у нащім письменьстві, а чул
повість приладнувала ся перегодом до своєрідних обст
вин і присвоювала ся до того степеня, що входила в оГч-;
народного переказу, а іінколи зливала ся з пародно-іюет
чноіо творчостю.

Н старовину переважали героїчні і поучні оповідай
аж пізнїйше виступає реальна і Яхартовлива нове ля.

До поетичних оповідань відиоспли ся тодї з більше
вірою і приймали їх за дійсну історичну правду. Повістя
перенятим з Азії або клясичпої старовини надавапо іінкчи
христіяпське осьвітлепе, переняте нераз із грецьких :кере
Пізнїйше з розширенем обсягу повісти прибирала воі

- т -

вобідпїйшу цїху фантастичну, хоч у народних верствах
є тілько старинннх, але й нннїганнх уваікають кааг^у
правдешньоіо історією, але з вельми давних часів. Напід-
гаві сеї віри яливала ся в народнім егіосї чулга ноетіїчпа
снова з питомою, своєрідною.

Опісля повість теряла давне епічне лпівло, а повісти
лицарськими пригодами, любовними і ікартовлими подї-
мп були улюбленим читапєм і входили в народні анек-
оти.

В старинпім письмепьстві, а тако/К в творах повісти
обачармо недостачу хропольоґії. Ие означено нїгде аиї
асу появи сого або того памятника, апі імени письменни-
а, пш зладив переклад або обробив ^ікпй твір. Письмепь-
гво не було привязане до певної літературно - історичної
оби : твори дотатарської доби розповсюдшоїоть ся пезмі-
епі і в середній :Д)бі, а такол; умовий рівень читачів по-
'^п*'Л письменних людий був однаковий.

В початках дослїдів сеї поетичної старовини видавала
Я[ вельми прпманливоіо ся цїха єї всенародностп, тісної
зяяи мі-;д книгою і народною поезією і з того виводили
зпість сьвітогляду в ріяхних верствах пародпих, їх умову
моральну єдність. .Л.ле та всенародність старинного ііись-
епьства опирала ся на невисокій уровени єго змісту і .лиш
аму була вона можлива. Рівень був невисокий, бо все то
уло лише продовженєм первісної поетичної доби і тому
рй плив чз^яюз ємної повісти не причинив ся до поіииреня
ітературного овиду.

Дослїди старинної повісти мають велику історичну
агу з ріжних причин. Передовсім сї твори дають образ
гапу письменської лїяльностп, розкривають наш погляд на
03 виток народного сьвітогляду і на звязь книлпіого пись-
епьства з народною поезією ; на останку розслїдп міжна-
однмх взаємин руської пові_стіі дали чи.мало цікавих до-
7ТКІВ для історії середньовічного, а осгіб.^іиво итгзаптий-
ькпго піїсьмепьства.

Памятпики збереягепі на І^уси містять дещо такого,
ого нема в грецьких текстах і дають доказ звязи з пое-
їчпими творам[і визаігпійсьісими, південно-словяиськими,
їмецькими, ромапськліми і східно - азиіїськими жерелами.

70

Ллє слабий пизьменськиіі розвиток не дав сему матері
лови злояхитії ся в самостійні твори і перенятий старпрі
ною поетичною дїяльностю матеріял був перероблепи
майже лпше в обсягу устної словесности народної.

Вельми популярні булп не так історичні, як більш
кауочиі повісти й перекази про Александра Македої;
ського, відомі під наголовком Александрія. Житб славног
завойовника неначе само просило ся до умілого оброблень
а побідні походи і смерть окружили его поетичним сяевол-
Перекази про Александра щораз більше прикрашувані л*
ґендарними а навіть казочними подробицями, обраблял
ріжпі письменники в ріяхних видах та розповсюднювал
у Византії. па Заході і в Словяньщинї.

Повість про Александра молена ііодїлптії на З части. Б пє]
піій оповідає ся про мододай вік єго і вііінп із Скитами. Друї
містить опис єго походів і заборів, особливо з перським Даріе:
переплетений всякими хЛіон{:іиБими видумками. Третя, наііширп
часть. оповідає про похід на Індію з казочиїпіи і фантастичнил!

подробицями, як про стрічу з песиголовцями, шестиногими і НІ

стпрукпмп велптнями. віщими птицямп з людськими головам
кентаврами, дикими жеишииамп, про боротьбу з дивоглядною І о
ґоною. з котрої по відрубаню головп вирастають змпї. Дальню оп
відає ся, як Александер піднпмає ся на крилатім ґрпфі до неба, і
опісля побіджає печцсті народи Ґоґ і Маґиґ (»сквсршп язьіки<
як па останку доходить до крайнпх областий землі, до »рікі
Оксана* і бачить околицю, де мучать ся грішники, хоче діста']
ся в : земний рай«. однак прп входї спиняє єго пламенним м
чем ангел.

З повістпй замітне ш»- ..Сказаніе о войн'Ь Тронньской
Ся повість про Т р о я п с ь к у війн у відома також під п |
головком ..Притча о кралехг". Троянські оповідай
були вельми розповсюдиені Б середньовічнім письменьсті
особливо в західнім, між иншим наслідком розповсюднев
леґенди про троянське иоходженв західних дер:кав і н
родів. Однаї; укерелом сих оповідань був не Гомер. але і
зпїйіпі оповідапя.

Словянеько-русг.ка ..Притча о кралехі^" б окремішиьС|
троянською історією. Вона розпадае ся па дві части : перп
про молодість Париса. схожа з рілпіими середньовічний
поемами ; друга часть є; оригінальним словяпським тексто
хоч з того видно, іцо єго автор користував ся Овідіем (Г
роїдою і Метаморфозами). "

— 71 —

В збірнику, в котрім найдено „Слово о Полку Ігоре-
(ім", находило ся цікаве оповідане про царя Сппаґрппа або
.Слово о премудромь Акир-Ь". перероблене із казки Тисяч

о д па піч.

Короткий зміст ЄЇ такпй: Цар Синаґрпп володїє асурською
шіновіїїоькоіо областю. Вій має розумниго, рогатого і бездїтного
іррадннкі Акпра. Акпр журпть ся, що па случай сморти не буде
:ому єго оплакати. Він бере спна сестри, Аналана, за приймака,
[оучае єго і іц»едставлнє царевп за свого наслїдника. Але лихий
^надан хоче зннипітп Акпра і обжаловус єго перед царем, пю нї-
іото він хоче цареви відобрати престіл.

Акир мав бути страчений, але єго спас вірний слуга. Тим-

[асом Фараон почув про мниму смерть Акпра, -просить Спнаґрипа

такого будівничого, який би доставив єму дім межи небом

землею : як що Синаґрпп прпшле єму такого, то Фараон буде

му 4 роки платптп данину, а як ні, то Спнаґрип буде платити

?араонови. Спнаґрип не умів собі порадити, але слуга відкриває,

по Акпр жне і Синаґрпп посилає єго до бгпита. де він добре по-

:аго,і,и:ує задачу Фараонови. Він привчив дві орлиці підлітати

воздух з кчїткою. в котрій був уміщений хлопчина. Орлиці під-

[Єтїли, а хлопець кричав з гори, иі;о будівничі готові, нехай їм

[ииіе Сгпптяни подають каміне І1 вапно. Подібним способом роз-

шзує Акир пниіі загадки Фараона, вертає домів, де пар обсипав

то почестямп, а тяжко покарав Анадана.

Оповідане зовсім схоліє з казкою Тисяч і одна ніч'
[авіть що до назв осіб. Годї пояснити, якою дорогою воно
і,істало ся на Русь, але нема сумніву, що орпґінал був
'рецький.

Доказом сего є недавно видане оповідане про се, що
! тим царем Синаї'рипом довершив одно чудо сьв. Николай
■Іудотворець. Сей цар вибрав ся на війну морем. Тоді зі-
)вала ся велика буря і корабель міг був розбити ся. Єго
іорадник Акир, котрий в оповіданю являє ся „зізло кре-
мьяп'ь" (дуже добрим христіянппом), радив цареви візвати
іомочи сьв. Николая та обіцяти ему пир і сьвічку, за що
шасе єго від моря. Цар послухав ради, буря втихла і вони
іриїхалп до міста Халькедона, де попросили митрополита
іризвати сьв. Нпколая. Митрополит велїв покласти церкву,
;е відправлено богослужене ; відтак приготовлено в палаті
шр. а тоді явив ся сьв. Николай. поблагословив їду і на-
іитки ; всі почали їсти, а сьв. Ннколаїї став невидимий.
Дар і всі люди прославили сьв. Николая, а сьвяті'Ютцїве-

лїли тричі до року помішати сьв. Нііколая : в день уро
дженя, в день смерті! і на перенесене МОШПІ'І.

Ся повість була вельми популярна, а в давппх руко-'
иисях находимо в окремих виїмках поукп Акира Анада-
нови п. з. „Поучепіе от'ь св. книг-ь о чад'ї.х'ь". Коли
явила ся на Русп та повість, годі означити.

В старім збірнику, в котрім зберегло ся Словс
о Полку Ігоревім, найдено також Повість про Індий-
ське царство, вельми популярну, а відгомін еї відбив ся
в народній поезії.

В Азії мав управляти цар і заразом сьвященик ІІоан
могучою христіян€ькою державою. Ся деря^ава — се цар-
ство всяких чудес, фіжних зьвірів, дивних рік. рахманІБ
і амазонок і т. п. Такий казочний зміст зробив сю повісті
вельми популярною і вона зблшкае ся до повісти „Але-
ксандрія" та послужила для єї доповненя.

Вельми улюблена в середних віїсах на Сході і Зііход]
була повість про Варлаама і ЙоасаФа.

Найновійші досліди історії Варлаама і Йоасафа діїішлр
до того погляду, що се перерібка історії Будди. Дислї-
дники сеї повісти признають сій горячій апольоґії христі-
янського жіітя високу естетичну стійність, де з вели-
кою силою зображена боротьба проти сьзітової марпостп.

Йоаса({), спи іпдпйського царя Авенпра (Абенера). поганин?
і гнобителя хрпстіяньства. Народженому єго спнови незвпчайпо:
краси пророкува.гп зьвіздарі славу і богатство, але оден з ніі>
сказав, що его царство не буде на сї.м сьвітї, бо він стане іспо-
віднпком хрпстіянської вірп. Щобп се відвернути, велїв цар дер-
жати зина в запертї, щобп пр стрічав ся з хрпстіянською наукою
Опіс.ія через недогляд сіуг вийшов він і стрінув прока}і.*спогс
і сліпого старця. З того часу почав задумувати ся над марностк
житя. З впстого обяв.іРня дізиав ся про се сьвятпй пустинииї'
Варлаам і одітий за купця ирийпгов до Індії та говорив пристав-
никовп Поасафа, іцо хоче царевпчеви продати дорогоцінний ка-
мінь. КаміїИ:. мав чудотворну сп.іу : иросьвічуватн правдою се}Щ8
сліпих, уздоровляти недужих, виганяти злих духів, але его міі
бачити .піше чоловік із здоровими очима' і чистим тілом. В сьая-
гельських притчах поясняє ему Варлаам иостепенио христіяиеькл
науку, а в части із східних иовістпй. Цар дізиав ся про зносіїнг
царевича з Варлаамом і намагає ся безусиіиіио з підмогою мулр-
цїв і чарівників відвести сина з сеї дороги. Поділив отже сбо(
царство і дав половину синови. щоби управа краю відвернула еге
від христіяньства.

(■^

Однак царевич, обияиііпі управу, навернув нарід до ііравдн-

і5Іріі. а навіть сам Лвоипі» ііі»иияв хриеті'лііьетво. По смертп

и повнії дар по кількох ])оісах управи пазпачпв царем одного

льмоік. а сам пішов у пустиню в волосїниицї. котру ему .іи-

. і; Варлаам.

Два роки блукав у пустині, глядаючп Барлаама. серед воя-
И1Х пригод і покус, придуманих дія полом, поки инпіпЛ пустипппк
не вказав єму дорогу до Барлаама. І> пустпнї проживав ца|)евич
гріїііцить пять літ. похоронив свого учителя й опісля сам умер. По-
хоронив єго той пустинник, піо вказав єму дорогу до Ііарлаама.
Сеі"! пустинник мав видїне, пи) якийсь страпінпй чоловік велїв єму
йти в Індію і ;шістптп про смерть царевича. Цар прпйніов з тов-
пою народа, найпіов тіла царевича і Барлаама нетлїннпми і паху-
чими і торжественно переніс їх у столицю.

Окрім ікптя Будди, з котрого взяв основу з додатками
хріїстіяпсько-доґматпчпого умісту, впровадив автор також
ипші буддийські пе[)екази. Сюди иалеягить такішг знаме--
вита притча про чоловіка, що втікає перед лютим носоро-
гом. Ся притча послужила Ріккертови до стихотвору
„РагаЬеІ". в котрім замість носорога виступає вельблюд.

Чолоі.:." кпдає ся в пронасть і хватає ся корча, але бачить,,
що біла і чорна мпні підгризають ненастанно корінь сего корча.
а тпмчасом на дні пронастп странишії змиіі роз.зявив па иего
паиі,еку.

В тім нещаснім положеню замітив чоловік мід. що капає
з віток корча і забувши про всю небезпеку, звернув ся до со-
лодкого меду. Носоріг у повісти — се смерть. ІЦО ПереСІЇДуЄ 40- -

ловіка. а єго жнтє підривають ненастанно день і ніч (біла і чорна
мит). Б нерозумнім заслїнленю звертає ся чоловік до марних сьві-
тових радопіів (мід), хоч єму грозить некіо (змпй).

Ся тема війшла також у середньовічні Оезіа Кічпа-
поіпш. себто збірник з ХІЇІ. або XIV. столїтя, в котрім
поміщені не тілько оповідапя з римського і грецького'
|житя. але й східні казки, притчі і т. п., мора.льпої і по-
учної основи. На Руси і в середньовічній західпіїі .яїте--
іратурі к'орпстувались притчі Вар.таама великою популяр-
'ностго.

з Всізантії, через південно-еловянсі^кі краї пореіішіш
на Русь збіршп: всяких казок і морально - поучних притч.
СтеФанит і Іхнилат (вінчаний і слідячий), назви двох діє-
вих осіб, придворних шакалів, що оповідають казки і притчі
кнлзеви Льву. Се перерібка перського збірника, уложепого
з байок індийського' фільософа Бідная або Піль па я.

/■і —

Н сім збірнику поміщені всякі притчі, оповідані Стефани-
гом і Іхнилатом, н. пр. про малпу і дроворуба, про ворону
І змпя. про журавля й їжака і т. п.

Повість про СолоіУіОна і Китовраса. З впзантпйського же-
рела перейшло до руського ппсьменьства богато инпіиі
повістпй, споріднених .і апокрифами, хроноґрафами, житямн
Сьвятих і поуками. Однак уява східних і західних народів
не займала ся ніякою старозавітною постатю так живо, як)
мудрим царем Соломоном, котрого особистість уже в Бібли
зображена фантастично і з поетичним настроєм. Апокрифи,
леґенди і казки про Соломона творять справдешню епо-
пею. На Заході став Соломон пайважнїйшим казочним осе-
редком середних віків : з его іменем лучило ся все, що
мало звязок з мудростю, таємною силою або чародійством.
На Русь перейшли повісти про Соломона з Византії через
Болгарію. Се оповіданя про Соломонові суди, про ко-
ролеву Сабу, а передовсім найпопулярпійше про Соло-
мона і Китовраса в звязп з будовою сьвятинї (в Нї-
меччипї про Соломона і М о р о л ь ф а). Китобрас (з грець-
кого -лєгпаадос,) се володар демонів, ЩО відповідає тальму-
днчному Асмоді або сатані (бо сі казки черпали також із
тальмуду і сьвятих книг єврейських).

Зміст сеї повісти таїаїй:

Соломон дізнав ся, їло Кптоврас проживає в далекії"! пустині.
Посилає отже до него свого наіїлїпіііого дворянина з молодим
хлопцем і дає єму желїзні каііданп і ланцюг, на котрі.м вирізане
імя Боже. Велить їм також взяти з собою вина і меду. Прпіі-
ііювіпп на пустиню, побачили там три криниці. Вони вичерпали
воду і наповнили дві криниці вином, а третю медом і окрили ся
в засідку. Тпмчасом принпіов Кптоврас і виппв усї три криниці
аж до дна та в похмілю заснув. Оба посли наложііли єму тоді
кайдани і ланціог.

Скоро Китоврас пробудив ся. хотів розірвати каіідапи, але
побач иі'.іни імя Боже, піддав ся. Китоврас привик був усе ходити
навпростець і не звертати в право анї в ліво, коли що стояло на
лорозї. Так ирийіиов він перед дім вдови. Вона просила єго, об-
минути дім, іцоби єго ие знищити. Однак Китоврас пініоі: пря.м*
попри угол дому і зло.мпв собі ребро.

Соломон іпітас Китовраса, як можна бп каміне на будову
-ьвятпнї обробити бі'З стукоту. До того треба - каже Кптоврас —
иалого пазура птиці, що живе в далекій пустині, на високій скедї.
ІІоіип (.'оломона найшли після указки Китовраса сю птицю, а ко-
ристуючись ЄЇ неприявою, накрили гніздо з писклятами скл«^м.

7 о

Ко.іп птиця вернула і хотіла прорізати скло, скрикнули укриті
Соломонові посли, а птиця з цґ'релику впустили пазур. Сим пазу-
ром велів Соломон обрабляти каміне. Кптоврас оставав у Соло-
мина аж до иокіичепя будови сьвитипї. Раз якось чванив ся Со-
ломон своєю могучостю і пригадував Китоврасови, що єго поло-
нив. »Хочепі пізнатп мою сплу«, відиовів він, »то розвяжи мене
і дай менї свій перстепьс Соломон велів зняти кайдани і дав ем7
свій церстепь, а Кптоврас лпкнув єго і так ударив крилом Соло-
мона. пі,о сей полетів па копець сьвіта. де єго аж по довшім часї
найдено.

6 те богато вілміп сеї повісти, а ягерелом їх звичайно
півдеиио- словяиське письменьство, що передавало визан-
тиііські первотвори.

Перегодом повісти про Соломона пхо до складу прп-
няли форму простонародних оповідань.

До старинних повістий зачислити треба також повість
про Вавилонське царство, котра повстала в Греції, а перело-
жена південними Сл(івянами. дістала ся на Русь.

Зміст ЄЇ ось який : По смертп строгого царя Лксеркса не
«тало наслїднпка. На вість про єго смерть, люди прогнані ним
^у лїсп иостановилп вернути до Вавнлона. По дорозі стрінули
хлопця-знайду, Навуходоносора. котрий став опісля царем у Вави-
донї. Визначав ся він великою мудроетю і велїв построіти нове
місто Вавилон, з семи стінами, на сім верстов, собі зробив меч-
самосїк. а довкола міста ве.Гів зробити великого змия, і на всїх
начпиях. перстенях і чарках велїв покласти се улюблене ним
зпамя. Підчас бою сей меч-самосїк сам випадав з піхви і так сїк
ворогів, що розбігли ся.

Коли по довгім володарстві умирав цар, велїв замурувати
меч в мурі міста і заборонив єго відтам виймати.

По смерти Навуходоносора сусідні володарі виправили ся знов
проти Вавплона. в котрім володів єго син Василь. Коли вороги
стали брати перевагу, вельможі просили царя Василя, щоби добув
меч-самосїк і прппоясавіии єго. виступив протп ворога. Васпль
вволив сему настійчивому домаганю вельм(/ж. але меч-самосїк ви-
сунув ся сам з піхви і убив самого Василя. На одежі царській
і збруї ожили змиї і зниишли вавилонське військо та пожерли
всїх Вавилонян. Навіть великий змий, що опоясував місто, ожив
і почав ревіти. Вавилон опустів.

Дальпіа частина оповідає, як грецький цісар Лев віісилає
трсх послів до Вавплона. пі,оби відтам привезли мопц трох сьвя-
тих младенцЇБ : Ананїя. Лзарія і Михаїла. По великих пригодах
і чудах посли вертають з мощами Сьвятнх і привозять з Вави-
лона два царські вінці Навуходоносора для цісаря Льва і єго
жінки. Цісар прпняв се радо і піедро винагородив посчіів, а па-

гріярх вінчав впзантийського цісаря :!ііаменем Вавплона. Закінчене
иовіетп додане яначно пізнїіііпе.

Там сказано, то кнївськиіі князь Володимир післав своє
військо до цісаря впзантпйського, нкібп видав ему царські вінцї.
[І^їсар з переляку відослав се Володнмпровп і доси »гаапка Моно-
;ахова« збережена в царській скарбниці в Москві.

До розповсюдненя сеї иовісти на Гуси, котра символічно
;■^браікає перехід влади над сьвітом від Ваішлона на Царгород,
причинило ся сьв. Письмо, іменно Аникалїпсіс і нрирощво Да-
ниїла. де згадано про Вавилин і Антихриста, порівнуваного із
змиєм. В ірансько-семігськпх повістях (у Халдеїв. Вавилонян, Асп-
рпйцїв) змий був божеством впспюго зпаня і розуму або образом
темної спли (у Іранців). Перенесене царськпх вінців з Вавплона
до Царгорода має бути символічним зображенєм царської власти
і досгоїньства.

Д^яніе и житіє Девгенієво Акрита, віізантіїйсько - лицар-
ськіїіі роман з X. столітя, паіиеіііій в тім-я;е збірнику, ідо'
П Слово о Полку Ігоревім.

В „Девґепїї" маємо відгоміц віізаіітпйсьі:ого споса
X. столітя.

Зміст єго ось який: Сарацснськнй або арабський іЩ) Аміїр
залюбив ся в дочці одної набожної вдови царського роду в грець-
кій землі. Він зібрав військо і иінків пакости творпти в грець-
кій землі задля краси сеї дівчини, иірвав її й скрив ся. Вдова
ііосп.тае трех синів у погоню. Брати кпнули ся за Амиром, паче
золотокрилі яструби. На арабській границі почали бити сторо-,ку
Амира, як »доб|и косарі траву косптп«. Відтак мали бити ся
з Амиром, а жереб поєдинку з Амиром вппав на найменніого
брата, котрпй побідив Амира. А.іе тому, ні.о Амир згодив ся при-
няти хри(ліяиську віру, вони віддали сестру за него і сам Амир
зрік ся царства та виїхав до Греції. Мати Амира, дізнавиїи ся
про єго відстуиство, впслала за ним трех Сараценів. однак їх по-
лонено й охрещено. Згодом Ампрови народив ся син. котрого на-
звано Акрптом, а на хреіцеию дано ему імя Діґенес {Ліуєгг'-с}
себто двоєрідний. ню вказує на єго походженє від Араба і Гре-
кині. Повість оповідає про єго подвиги : він визначав ся яко бо-
гатир у боротьбі з дикими зьвірями. відтак побіднв сильного цард
Филииата (названого в одній руконпсп Фплни-папа) з єго войов-
ничою донькою Макспмілїяпою і ніе сильпїйніого Стратпга та о-,!;"-
иин <-п з єго донькою.

[руська повість значно рілаїпть ся від і-рецької поеми,
але основні мерти з.місту є. ті самі.

В греці>кііі поемі історія гер(Ш нідпосить ся до певпої
особи і .місцевиии з історичними иодробпдями, в руській вї
чертп затерлії ся і головна увага звернена па герогпіі

і ка;к)чііі подробиці", котрих нема в грецькій повісти. Иі:
історичні черти, так і любовні обставипи ;іатерли ся,
а скріплене релїіІПне живлб, та замість пародиої бороті>би
між Греками і Сарацепамп сильиїйше висгуиає боротьба
релїґійна мі^к хрпстіяпами і поганами. Піді^оміп /І^іі'епееа
чути також в народпііг пое:зії.

10. Лєґенди і духовні казки, в котрих із сьвященого пе-
реказу часто остае лиш назва особи або події, а все пише
€ чистою вигадкою фантазії, мають головно иоучпу основу.
Жерелом тих творів є Схід, а особливо Інділ. Вони пока-
зують нам, якиіі є релїґіПно-моральиий сьвітогляд народу,
в яких формах присвоїв собі нарід христіяпьство і під
якими вплііпами злолгив ся в його погляд на глру і релї-
ґію. Із старозавітнїіх леґенд замітпі п. пр. при Иоя, Соло-
мопа, з ковозазітпих про „Хождепіє І. Христа и апосто-
лові", про сьв. Николая, к-отрий з початком Х1И. столїтя
стає неначе народгпім українським Сьвятпм (ему пю раз
більше уступає давнїйше почитане сьв. Климентія, папи
римського), про сьв. Володимири і хрещене Руси, про сьв.
Бориса і Глїба.

Коли лєґенда прибирає гумористичні прикмети, тодї
переходить у сатиричну анекдоту. Сюди належать чи-
сленні леґбнди про духів тьми (діяволів, чортів), котрі
втратили свою страшну силу, а стали немічними і слабими
так, що нераз мужик, крепак глумить ся над нпіми і пере-
хптрює їх.

11. Духовні стихи повстали на основі сьв. Письма
і церковних переказів, принесених з Впзантії, і мали ме-
тою иротидїлати поганському сьвітоглядови народу і утвер-
джувати христіяпьство та релїґійність. Початок і копець
сьвіта, жптє Спасигеля і Сьвятих, нагороди на страшнім
судї праведників а кари грішників — се найзвпчайнїйші
теми духовних стихів. Однак перегодом творцї духовних
стихів черпали також з апокрифічних книг і поганських
переказів. Духовні стихи сьпівали звичайно старцї, звані
„перехожими каліками" (від обуви званої по латинськи са-
1і§:а), що як богомольці ходили по сьвятих місцях (осо-
бливо до сьв. Землї і до Єрусалима) за милостинею^).

^) З духовних стихів замітні : стих о Голубиній книзі (одні по-
ясняють, що се символ сьв. Духа, инші вважають перекрученем з „Глу-

— (и —

Загальний характер византийсько-церковпо с.ювяисько
го пнсь.ченьства. Обставини, серед яких на Русії розповсю
днювала ся просьвіта і віітворіїло ся письменьство, надали
саму старпнпому ппсьменьству окремий характер і напрям.
Просьвіта Почала ся з хрпстіяпьством і в нїм мала вона
головне жерело. Головними огнищами просьвіти були мо-
настирі (н. пр. Атонська шра і ин.) і школи при церквах,
а розповсюднювали просьвіту сьвяіиеники і черцї па
основі церковних і духовних книг. А що Русь приняла
хрисгіяпьство від Греків, з Византії, отже і ппсьмепьство
має спершу визант и йськ II й характер. Византийська
література (так називає ся ' доба грецького письмепьства
від Юстипїяна до упаїку Царгорода 526 — 1453.) пе видала,
правда, ніяких ориґі пальних творів, що могли би дати но- ;
вий напрям науцї і посунути її вперед дорогою р(»звитку
(се були иерерібкіг, паслїдовапя і виїмки з давпих кля-
С1ГИІПХ тв'фів або продіївікеня христіяпського письмепь-
ства з перших віків Це[жі'.и), але вона зберегла твори ста-
рііпної наукії і клясігіної літератури і в середньовічній
темряві піддержувала просьвіту. Грецькиіі або впзаптий-
ський вплив па староруське письменьство відбивав ся про-
тягом цїлої старипиої доби.

Осередком византийсько - словяпського письменьства
стала Болгарія і Сербія, а особливо І^олгарія, котра най-
вірнїйше з усїх країв зберегла старословянське письмень-
ство, почате сьв. Кирилом і Методієм. Византийський вплив
иродовжав ся протяго.м цілої старинної доби і був сильний
аж до упадку Царгорода.

^

биная книга" — себто кішга таПн. котрої місцем дїйства врусалим»
а ДІЄВИМИ особами цар Давид і київський кііяль Володимир). На пиганя
Володимира поясняв Давид із сеї книги початок сьвіта. природу людпй
і початки всяких станів, першоньство ріжнпх предметів у сьвітї і т. и.;
дальше стих про ^Юрія Хороброго", стихп про „конець сьвіта
і страшний суд" — утворені під вражінем євангельського оппс}-, як
і згаданої в Літописи грецької картини страпіного суду (котрою грець-
кий мудрець спонукав Володимира В. припяти хрпстіяньство) й апокри-
фічних оповідань н. ир. ,Хожденіе Богородицн по муками". — З ново-
іавігиіїх стпхів гіамітні „Рождество Христово" і ,,Страстп Христові", .Сон
Пр. Ііогородицї'', стих про ,богача і Лазаря", про „Олексїя. Божого чо-
ловіка" — (оден з найбільше ро.чпонсюдп(;них в сорсдних віках, вистав-
.чяв его ідеалом аскети.зму) й ннпіі.

в. Перша доба староруського письменьства.

Характер і Форма тогочасного письменьства. Вя^е з XI.
столїтем ^) маємо твори староруського письменьства (хоч
почало ся ранше вже в X., а може і в IX. столїтю). Воно
виробило ся під впливом впзантпйської і болгарської літе-
ратури і длятого першими Починами літературппми в давній
Руси були переклади й переппсуваня творів тих літе-
ратур. Просьвіта розповсюдпювала ся помалу не тілько
і самого початку введепя христіяньства, але й протягом
5ГСЄЇ старинної доби. Шкіл було небогато, і то лише по
більших осередках, а наука в них не виходила далеко поза
межі звичайної грамотпости. Учили читати, писати, чи-
лпти і сьпівати, а на висших степенях грецької мови *).
Всї инші знаня здобувано читанем всяких збірників („по-
штапіє книжное"), похожих у дечім па нинішні енцикльо-
іедії. Задля того переписуване книг, котрим запи-
сали ся книжні люди, мало велике і важне значіне і вва-
жало ся тодї до певної міри лїтературнОю дїяльпостю. Хто
умів читати і прочитапе розуміти, того вважали тодї уче-
ним, а літописи згадують з похвалами про таких людпй
називають їх вельми ученими або книжними, ве-
ликими фільо софами і т. д. Так н. нр. про вітця Во-

*) з XI. ст. дійшло до нас около ЗО книг, з ХІІ-го 65. Бз'ло їх. не-
теречно більше, але затратили ся наслідком воєнних наїздів і ин. поді-
бних подій. З X. ст. поміщені в Нач. Літописи договори руських князів
І Греками (Олега 9;>7. і 911. р., Сьвятослава 971. р.). Се неперечні дер-
кавні грамоти в сучасних перекладах з грецького язика. Сї договори
подібно як і ин. початкові твори письменьства) оулп писані глаголицею,
к відтак переписані т. зв. кирилицею.

') В західних землях давної Руси вчили ся також латинської і нї-
«вцької мови. Особливо в канцелярії Галнцько-Волинськиї князїв XIV'. ст.
«одьми цінили латинську мову.

Ти

лодиміїра Мономаха, великого князя -Всеволода, кажелї
топіїсець, що він „дома сі^да, іізуміїяше ііять язьїкь" (єні
чне число, як у західних літописців), кн. Володимир;
Василь ковича задля розуму їі осьвіти зве „фплософомі
великимі)". а митрополит Клим Смолятич (XII. столїте
-був „книжппк'ь и философТ) такь. яко;ке вг Рускои землі
не бяшеть", бо наводить у своїх творах „Оть Омира, отт
Аристотеля и оть ІІлатона". Внук Володимира Мономах
„сь греки и латини говориль их-ь язикомі», яко рускимії
(гл. низше).

В часаХ; коли не знали ще кріигопечатаая, було иере
писуване книг конечним способом розповсіодненя просьвіті
і грамотности. Особливо на Гуси иисанє книг уставом аб
полууставом було трудним і повільним ділом, що вимагал
богато часу і терпеліївости. Тимто книжки були вельм'
дорогі ^). Навіть ьчіязї і княгинї занималп ся иереписувп
нем книг (сьв. княжна Ефроспиїя Полоцька, Володими
Васильковим Вилипський), а деякі закладали бібліотеки, я
Ярослав Мудрий. Сей князь велів також перекладати книг
у грецького на церковно - словянський язик. Волпнськи
князь Константпн Ікеволодович (т 1218.) „великий бу
охотник до читапя книг і учений був мпогим наукам'
Тому мав при собі людиіі учених, многі давні книги греці
кі ціною високою купив і' велів переводити на руськи
язик, многі діла давіпіх князів збирав і сам писав, тако?
і другі з ним трудили ся; він мав одних грецьких кни
більш 1000, котрі частю купив, частю патріярхи, знаючи єп
в дарі ему присилали

Пеі)иіі переклади дістали ся на Русь з Болгарії з Зг
веденем христіяньства. Перекладипісами були спершу ІЗої
гари і Греки, що переходили на Русь з грецькими митрс
политами й єпископами. Також на Атонї. де ио монастиря
проживали й Русини, займали ся переппсуванем і пер(
кладанемкниг. Туди перенесено після занятя Царгорода Ту{
ками богато книг, там проживало богато учених мош

') Володимир Ярославнч І'алицький ааіілатив на молитвенник ї> грі
вен кун (більш 28 корон) тоді, коли цїиа челядина (слуї'п) виносп.ч
-Л гривен.

7ТГ

хів. Монахи взагалі дбали про заісладане бібліотек по мо-
аастирях.

Сї твори перекладної літератури византиПсько-болгар--
ської були взірцями і ДсУпі основу для питомого старору-
зького письменьства на Руси. А що тоді головно розходило
зя о потреби Церкви, о христіянську просьвіту народу,
1 письменниками б\'ли майже виключно духовні і монахи,
ги мто староруське п и с ь м є н ь с т в о служило головно
гій цїли і мало переважно церковний характер.
Зтже головними формами староруського п\!сьменьства були
З л о в а. П р о п о в і д и, П о с л а н і я, П о у ч є н я. Збірники
лоральних речень, „Хожденія" (описи подорожий до
іь:,. Землі) і т. п. Взірцями христіянського житя Сули
)брази давних подвижників Христової віри, передані
$ т. ів. Патериках (житєписи сьв. Отцїв Церкви), а під
шливом тих образів являють ся і в руській Церкві благо-
іестиві мужі, котрих жите і подвиги дали почин до витво-
)епя окремого роду письменьства —Патериків або Жи-

•ій СЬЕЯТИХ. і/

Патерики або „Отечники" (єгипетський, синайський,
китський, азбучний) містили в собі переклади з житя бла-
очестивих мужів і женщин аскетичного напряму з мо-
аь'іьними повістями і бесідами знаменитих давних подви-
іБиків. Переклади їх з грецького в руськім письменьстві
оявили ся вельми рано. Крім патериків маємо ще давні
амятники житєвого письменьства в видї збірників церков-
ого характеру: М і н є ї і П р о л ь о ґ п. М і н є ї се були житя
^ьвятих, уложені після місяців, на всї місяці року ^).

П р о л ь о ґ а м и називано збірники коротких житій
-ьвятих, уложенпх після грецьких збірників (званих снна-
сарами).

Крім того вплив впзантийських хронік, а також при-
ходна потреба, зберегти в памяти нащадків замітні подїї
уської Церкви і держави, дали початок л ї т о п и с я м та
4: т о р и ч н и м т в о р а м. котрі вже в початках руської лї-
гратури займають визначне місце.

1) „Четія Мпнеч". грецьке чг]усо'л\ означає книгу до читаня (кор.
>т). розложену на 12 місяців (грецьке /"■;'').

ОЛ. БАРВШСЬК-ПЙ. ІСТОРІЯ УКТ. ЛЇТЕРАТ5-РП. (і

Благочестивий, спільний всім середньовічним наро-
дам, звичай руських богомольців відвідувати сьвяті мі-
сця зродив окрему форму творів у стариннім руськім
письменьстві, т. зв. Хождепія або Паломники (описи
подорожий).

Крім тих форм письменьства маємо ще памятники за-
коподавства, важні для історіі язика, звичаїв і духо-
вого розвитку українського народу і памятники дидактичної
основи, як „Поученіб дітем-ь" кн. Володимира Мономаха,
переняте византийсько-христіянським сьвітоглядом.

Поетична творчість народу виявила ся майя^е виклю-
чно в устнііі словесности, а з книжних творів поети-
чних, окрім деяких уривків вставлених у літописях, зберіг-
ся майже одинокий вельми цінний памятник : Слово
о Полку Ігоревім (Пісня про похід Ігоря). Крім того в
^Слово о Полку Ігоревім" в староруськім письменьстві май-
же одиноким взірцем народного сьвітогляду і тим різко
ріжнить ся від Мономахового „Поученія",

Осередком просьвіти і літературної діяльности від
самого початку письменьства аж до половини XII. столїтя
був Київ, політичний і народно-господарський осередок
княжої Руси. Але побіч Києва представники княжого роду
і Церкви, котрі творили висшу культурну верству по мі
ста'х, заводили в них культурні почини, на основі котрих
розвивало ся місцеве письменьство. Так проявила ся літе-
ратурна діяльність у Новгороді, Чернигові, Смо-
леньску іі ин.

а) Перший віддї/і пеі'Шої доби. Пі'оцьвіт старо-
руського письдіеньства.

При теперішнім стані відомостнй не молена ще докла
дно оцінити ані обсягу, ані розвитку старинного руського
письменьства. Маємо, правда, около ЗО памятнпків з ХІ-гс
столітя, а около 65 з ХП-го, але вельми мало з XIII. стоі 'і
лїтя. ІЦорічно ще відкривають нові р;укописні збірників"
в котрих зберегло ся богато староруських творів. ВправійС[
українські землі були головними огнищами староруського ''
письменьства, однак із староруських творів заціліло майж<
виключно те, що зберегло ся на півночи в рукописях, кот

дійшли до нас тілько в пізнїіїшііх списках, а північні пе-
зеписцї значно попсували в тих творах староруську мову.
А хоч не все піе відкрите П видане, то і з доси нам відо-
мого бачимо, що твори в першім відділі сеї доби визначали
ся житем. полетом, сьвІуКою силою і поетичним настроєм,
хоч богато між ними було перекладів або паслїдовань ви-
зантиПських взірців.

1. Богословське (духовне) письдіеньство і пї?опо-

відництво.

Блискучий розвиток красномовства в старинній Греції
підготовив процьвіт византийської христіянської проповіди.

Зже в IV. столїтю по Хрпстї появляють ся у Византії ви-
значні талантом орат«)рським проповідники, як три сьвяти-
телї церковні: Василій В., Григорій Богослов, ГІоан Золо-
тоустпй й пнші. В своїх проповідях і поуках користували
ся вони взірцями старогрецького красномовства і всеїо
рі;кнород[іосгю вго видів. Мали вони полемічний, „о б-
личительний" (осудниїі) характер, звертали ся проти
забобонів, останків поганьства, суспільних недостач того-
часних, П(»яснювали значінє обрядів і засади віри, визна-
чали ся иоучнцчм характером, або славили Бога, Пр.
Богородицю, Сьвятих, визначні христіянські сьвята і мали
горжественний, панеґіричний характер. Шзнїйша ви-
зантийська проповідь любувала ся в символіці, алєґоріях,

лістецьких порівнанях і протиставлених, котрі мали більш
реторичний характер.

1. Похвали.

Літературні форми п о у к, п р о п о в і д п й і посла-
іій, доволі тяжкі і строгі, перенесено на Русь з Византії.
і^ле крім тих форм розвивали ся ще в XI. столїтю два
види прозових творів: похвала і житєпись. „Похва-
іи" се короткі огляди заслуг і подвигів сего або иншого
ьвятого або трудовика, в родї „апокрифів'', злучені з осла-
юю єго і молитвою зверненою до него.

Найдавнїйшою з усїх є ,, Похвала в. кн. Володимиро-
ш", додана митрополитом Іларіоном при кінці „Слова

оч.

о законі й о благодати". Опісля сею похвалою вельми
Зуміло корпстували ся пізнїПші лїтопнсцї яко головною вже
формою для ослави ішшіїх і.-нязїв, відомих своєю сьвя-
тостю.

2. Процовіди.

Попрп всю тяжкість і строгість форм сих літературних
творів проявляють ся сьвіжі взірці церковної вимови.

в тогочаснім проповідництві иа Руси бачимо два на-
прями (неначе дві школи). Поуки новгородського архієпи-
скопа Луки Жидятп (1035-1059.) та ігумена Теодозія
Пе перського (і" 1074.) визначають ся приступностю змі-
сту і простотою складу, поучуюгь про правди й основи
Христової віри та обовязкп для Бога і людий.

Лука Жидята був першим що до часу руськпм пропо-
відником. Єго „П о у ч є н і є к'ь б р а т і и" визначає ся про-
стотою, приступною розуміпю читачів, впчисляе обовязкп
христіянпна супроти Бога, ближних і себе самого, поучує
вірних лшти по христіянськи і зірвати з поганськими при-
вичками та відносить ся до вірних щиро, з любовю. Єго ради
переняті духом милосердя і чоловіколюбія : „Майте любов
для всякого чоловіка, особливо для братії, любіть подорожнії х.
убогих, увязненпх. сиріт, не беріть нагороди, не давайте
гропшй на лихву!"

Проповіди Теодозія Печерського визначають ся так само
простим, нере тор ич ним складом. У своїх „Поуче-
ніяхь братіи" намагае ся він привчити черцїв до стро-
гого виповнюваня монашого устав а, відречи ся від сьвіта,
„имііти любовь К'Ь всЬм'ь мепшпм'ь, а к'ь старшпм'ь поко-
репів и послушаніе. — Любіл (любов) Божія не в-ь слоне-
с'Ьх'ь совершаеть ся, по вь дІш'Ьхь д'Ьтельньїх'ь".

Другий напрям — се проповіди київських митрополи-
тів Іларіона і Клима Смолятича та єпископа Ки-
рила Т у р і в с ь к о г о.

Сї проповіди визначають ся наслїдованєм византий
ського красномовства, символічними порівпанями (н. ир.
міл: старим а новим Завітом), бистроумними зворотами
силою і богатством висловів, поетичною живописностк
і силою.

- «'"> —

Митрополит Іларіон (1051 — 1054.) був сьвящеииком у селі
Берестові, під Києвом, улюбленім лїтпім осїдку кпязя Яро-
слава Мудрого. Лїтопись характеризує єго яко „мужа блага
II книжна и постника". Жив він у виконаній лим тут пе-
чері, в котрій опісля поселив ся преп. Антонїй, що дав
початок' Київсько-печерсько.му монастпреви. Ярослав поста- -
вив єго митрополитом 1051. р., щоби визволити Церкву на
Русн від Византії, а собор єпископів висьвятив єго в цер-
кві сьв. Софії. Се був перший митрополит Русин, бо перед
ним митрополитами все були Греки.

З єго проповідий замітне слово ,,0 законі Моисе-
3 м ь д а н 'Ь м ь и о б л а г о д а т и п и с т и н "Ь 1 и с у с т^
ХристомТ) бнвшей", а з тим словом злучена „Похва-
ла кагану (князеви) наш ему Влад йме ру". Се слово
зизначає ся всіма прикметами великого духовного пропо-
відника, глибоким знанєм сьв. Письма й історії Церкви, силь-
ним христіянськпм почуванєм, національним настроєм, пра-
шльним розкладом гадок, остроумними порівнанями і зво-
зотами, простотою викладу, богатством слова, живим і пое-
тичним полетом, так що у византийськім проповідиичім
пісьменьстві не найдено нічого красшого, як „Слово їла- у
зіопа". ^

Іларіон був добре ознакомленпй з творами впзантпіі-
іької проповіди і черпав з них образи й ідеї, але зумів
(берегти самостійність і витворити оден з найгарнїйших
взірців саморідної церковної проповіди.

Слово зложене з трех частпй : в першій ігротпставпть він
; т а р п й і Новий Завіт, прославляє Бога за спасене людства
кертвою Ісуса Хрпета : друга часть говорить про розповсюд-
гене хрпстіяньства ; третя впхваляе кн. Володпмпра В. за
тверджене хрпстіяньства на Русп.

З любовю й одушевленем говорить Іларіон про Русь, радує
л ЄЇ велпчностю, а єї слава дорога єму не тілько длятого. що
■;ім запанувало хрпетіяньство. але що се єго рідний край. Навіть
амітне закінчене -Слова?, молитва до Бога: х^^Не предай нась ві,
»укн чуждіпх'ь« сьвідчпть про народолюбпвпй настрій проповід-
пка, котрий бажає незавпспмого політичного житя в ріднім краю,
кюди обстає він за правом Русп на національну с а мо с т і й-
I і с т ь Церкви і се надавало єго > Слову « важного ж п т є-
ого значіня для свого часу.

Прославляючп Володимира, котрого иирівнує з Константпном
і., вказує Іларіон на Десятинну Церкву ним збудовану, в котрій

- 86 -

спочило єго тіло і де мабуть митрополит виголосив се » Слово*.
»І славний город Київ величностю, начеб вінцем обвів і віддав
свої люди і город Пр. Богородиці, котрій церкву на великих во-
ротах построїв в імя Благовіщеня«. Одуїпевленпй тим кличе:
ї> Радуй ся, обрадованна. Господь з Тобою«, а до Києва: »Радуй
ся, благовірний городе. Господь з. тобою<:. З такою історичною
правдою, сердепіностго і поетичною сьвіжостю міг »красне~ сонце
Руспс зобразити тілько великий мистець, ию довго придивляв ся
дїяльностп кн. Володимира. Сею поxваVІОЮ Володимирови поко-
рпстував ся при кінцї ХІП. ст. Волинський літописець для про-
слави Володимпрського князя, Володимира Васпльковича.

Відгомін Слова Іларіона можна зустрінути в По-'
ч а т к о в і й Літописи, в Слові про чудо с ь в. К л и- ь
мент а. в Похвал ї Константи па Муромського,!'
а навіть у сербського письменника Доментіяна з ХПІ. і
столїтя. тютриії ладом Іларіона прославляє сербського царя Іп
Н є }»[ а н ю. І

Клим Смолятич був другим русБкпм митрополитом вибра- 1,
ним з волї в. кн. Ізяслава, без огляду нацаргородського патрі-
ярха. Як Лїтоппсь засьвідчає, „був він великим книжником і фі-
льософом, якому рівного не було в Руській Землі", а таким
фільософом у Київській добі називали всякого, що вияв- 1
ляв начитаність у перекладній византийсько - болгарській]
літературі. Се ему промостило дорогу до митрополичого]
престола. Однак із єго творів зберегли ся лише .,Посла-!і
нив Ооміі просвитеру смо лень скому, истолко-|
вано Аеапасіємь мнихом-ь". Князь Ростислав смо-]
ленський не признавав єго законним митрополитом (без па-і|
тріяршого поставленя). Для примиреня князя вислав ми
трополит (затрачене) посланіє, в котрім зачепив сего Тому,]
імовірно близкого князеви, а обиджений Тома вислав Кли-
мови Смолятичовп докір (також затрачений), на котрий на^
ведене в горі посланіє є відповідіо Клима. На докори
Томи, будьто би митрополит „философ'ь ся творя" і писав не
на основі Отців Церкви, але „от-ь Омнра (Гомера), Арието-
теля и Платона", заявляє Клим. що не глядиті> людсько,
слави, не з чужих письменників черпає свої думки, а поі
дає алеґорично - символічне пояснене сьв. Письма і явиі^
природи. Крім праведного житя, повинен духовний пасти]
мати високу просьвіту, июби кермувати Церквою і роз/міт:
сьв. Письмо. І тут він покликує ся на „мужей, имже в

— N7 —

самовидець" у Києві, котрі визначали ся глибокою наукою.
Отеє стає таколї доказом, що тоді вже на Руси було чи-
мало учених людий, до котрих належав також Клим Смо-
лити ч.

В XII - тім столїтю виступає Кири/і, єпископ Турівський,
що зеднав собі імя другого „Золотоустого". Спершу був він
монахом, але князь наклонив єго, щоби вийшов з мона-
стиря і став єпископом. Він писав посланія, молитви, по-
хвали Сьвятим і наукп та став одним з найзнаменптших
проповідників княжої Руси. Він такояс образував ся на ви-
заптийськім письменьстві. В проповідях звертає ся головно
проти забобонів, ворожбитства і т. п., однак єго проповіди
не доторку ють ся сучасного житя на Руси і не мають на-
ціональної цїхи. Формою зближає ся він до Іларіона.
Зельми популярними були також молитви, уложені Кири-
лом Турівським.

Кирил Турівський сам каже про себе, що він
поучав ,,не з себе" а „з книг", що він тілько „збирач ко-
;іосків". Найбільше відбив ся на нїм вплив ліризму Йоана
олотоустого, але й єго наслїдовників, котрі надали ви-
зантийській проповіди схолястпчного характеру, надужи-
вали символізму й алєґорій. Побіч прегарних, мистецьких
картин, проникнутпх глибоким і щирим чувством, стрічаємо
іасто складні алєґорії. противорічні образи (и. пр. бурі
і вітри тихо повівають), неясність мисли наслідком нагро-
иадженя порівнань. Задлятого єго проповіди бз^ли менше
приступні для ширшого загалу.

Тож нй диво, що в Л", неділю по ІІасцї був він при-
аєволений до народу так сказати : „Як би я що день роз-
давав вам золото або срібло, мід або пиво, чи не приходи-
іиб ви сюди оден перед другим, хоч би вас і не кликано?
А. нннї роздаю слова Божі, ліпші від золота і каменя до-
рогого і солодші від меду, а ви таки не хочете прпходитії
ци церкви".

Всєік таки досягав він значної висоти мисли.

Б »Слові на нову неділю по ТІасцї« він образами
символами зображує весну — відроджене природи, воскресенє
Триста 1 радісний настрій :ш)дий в Сьвітлпй празнпк. »Ниш
зонце. красуючи ся на висоті, сходить і радісно огріває землю.

88

ВСІХ віруючих у него. Нпнї місяць, зііішовіші з висшого степеня
віддає честь найбільшому сьвітнлу : згідно з сьв. Ппсклюм скінчив
ся Старпй Завіт із своїмп суботами і Церков почитає закони Хрп-
ста і неділю. Нинї зима гріховна усунена покаянєм, а лїд грі
ховний розтаяв від доброї мисли : зима служби кумирам усунена
Апостольською наукою і Христовою вірою, а лїд Томиної не-
віри розтаяв на' вид ребер Христових. Нпнї красує ся весна
ояшвляю^ш земну природу, а бурі і вітри, тихо повіваючи, умно-
жують плоди і Земля, виживляючи сімена, родить зелену трав\
весна красна — се віра Христова, котра хрещенем відро-
джує людську природу ; б у р н і в і т р п — се г р і х о в н і п о м и-
сли, котрі покаянєм переміняють ся в добрі, умножають хосенні
душевні плоди, а земля — се людська душа, котра принявшп
слово Боже, як сїмя і все наповнена страхом ^ожим, родпть духа гі
спасенж .

І дальше бере Кпрпл образи з окруліаючої природи, а кс-
ждому з тих образів надає алєґорпчпого значіня. при-
кладаючи до своєї основної темп — вияснене значіня Пасхи для
віруючих.

Нїл^не чувство для явищ природи, бигтроумністі:
многих порівнань і пояснень, умілість вводити слуха
чів у настрій сьвята, висота релїґіііних чувств і ми
слий зробили проповіди Кирила Турівського замітною на
свій час появою і длятого переппсували їх і наслїдувалі!
та перерабляли за весь час старинної доби літератури.

Вся діяльність Кирила яко ироиовідника і духовногс
бесідника в значній мірі нагадує своїм характером і ладом
пізнїйшу київську школу проповідників, виховану на схо
лястичній основі західно-католицьких і унїятських шкіл.

До сего другого напряму проповідництва налея-:итї
також сучасник Теодозія Печерського Яков Мних, котрий па
писав „Посланіє к-ь Ярославову сьіну ІІзяславу'
з моральними поуками і висловив сьміло правду князевп
що „одно имя великоє не ведеть ^7і царство небесно 5"
Крім того приписують ему „Сказ а пі я" про сьв. ВолодИ'
мира, Бориса і Гліба, про що буде згадка дальше.

До сего напряму можна зачислити „Повчені є кі
духовному чаду Зарубского черпориз ьц я Г є о [)
гія" (загальні моральні науки) і безіменне „Слово пь
коего христолюбца" з різкими докорами проти релї
ґійного двоевіря та всяких забобонів, з котрого дічпаемс
ся про побутове лиїте в стародавніїї 1*уси.

Монастирі в старий ній Русп мали велике зна

80 -

чше. І> їх мурах находили люди захист перед нападаміг
ворогів. Коло монастирів творили ся оселі, заводили ся
горгп, в них ма,:іи пристановище купці, паломники, що
приносили вісти з далеких земель; тут лічили хорнх, да-
вали приют убогим. А передовсім вони вславили ся яко
осередки умового л:итя. Монахи займали ся иерепи-
зуванем і розповсюднюванбм книжок, закладали книгозбірні
і школи. Все суспільне жите оставало під сильним впли-
вом монастирів. НаПславнііішпм на всю Русь монастирем
Зула Кпївсько-Печерська Лавра, основана сьв. Ан-
оніем з Любеча, в Чернигівщині, котрий посьвятпв ся мо-
іашому житю на Атоні. а вернувши на Русь, оснував на.
?акиіі лад Лавру. В добі загальної безпросьвітности мона-
стирі були не тілько одинокими розсадниками просьвіти,
іле й школою морального розвитку. З монастирів виходили
іправдешні духовні богатирі, котрі своїм житєм і живим
)[рнкладом виховували нарід в дусі Христової науки. В мо-
• іастирях проживало богато письменників, там такояс почи-
[ае розвивати ся духовне ппсьменьство. проповіди, слова
посланія, ЯуИтєписи Сьвятих і літописи,

3. Житеписи й історичні повісти.

Разом з похвалою, у виді короткого огляду заслуг,
вила ся і житєпись („житіє"), яко подрібний опис лаі-
єписних подій сеї або иншої лнчности, від бі уродженя
т^ж до смерти. Житеписи Сьвятих близко підходять до про-
овідничого письменьства моралізуючим тоном, спису-
ані після византийських взірців, що доходили з Греції
Болгарії у великім числі на Русь в т. зв. патериках,
з є в збірниках жптешісий зложених у цілість. Такі жи-
зписи були оповіданями присьвяченими звеличаню благо-
естивих подвигів або споминам про діла і муки сьвя-
лх осіб.

Житеписи Сьвятих були улюбленим читанем на Руси,
них глядалн иоукп, прикладів христіянського житя й аске-
ічних ідеалів. їх читали не тілько в церквах і підчас мо-
їо|астирських обідів (за трапезою) протягом великого посту„
іе й по домах сьвітських людий. Вя^е рано починають
житеписий складати збірники, як П є ч є р с ь к и й Пате-

— 90 -

рик. списуваний в Київсько-Печерській Лаврі (одна з най
популярнїйших книжок на Руси). Основою Печерськог'
Патерика служить оповідане Нестора про перших печері
-ських Сьвятих н. пр. про Теодозія враз з „посланіями V
€имеопа і Полїкарпа. Сіїмеон був печерськимчерцем (опісля?,
єпископом Володимира Сузд.) і написав посланіе з упімне-
нєм до гордовитого і непосидючого Полїкарпа, що нарікац
на чернечу самоту. Полїкарп у своїм письмі виявив Сим*:
онови свою неохоту до чернечого житя. Симеон потїша к

€Г() своїм письмом і радив погодити ся із смирним МОНс

стпрським лаїтем. До того долучив житя деяких печер
ських Сьвятих і оповідане про засноване Київсько - Пече}
ського монастиря. Полїкарп послухав рад і наук СимеоЛ
і опісля на основі устного оповідаия Симеона описав жит \
кількох печерських Сьвятих. З кількох оповідань Нестор
і пнсьм Симеона і Полїкарпа утворив ся Печерський Пат»
рик. котрий своїм почином відносить ся до ХП. і ХПІ. сі
а до него опісля додавано инші жптеппси. |

Преподобний Теодозій Печерський був ігуменом основі;
ного сьв. Аптонїєм Київсько - Печерського монастиря, к<
трому надав строгий устрій після уставу царгородської обі;
телї сьв. Теодора Студита. і

Строгі подвиги сьв. Антонїя приманювали богато лі і
дий з усїх верств до Київсько-Печерського монастиря, к і;
трий став небаво.м осередком не лише духовних подвигі іі
але й христіянської просьвіти, пю ширила ся по всій Рус:
Там виховувало ся чимало духовних трудовиків, иі,о 6у* з
опісля начальниками пнших монастирів і займали еписко:
ські престоли. Діяльність сьв. Теодозія одначе не обм >
жала ся стїпами монастиря. Нестор, спорудник. его жит ;і
пнсп. згадує, що він часто навчав не лише братію, а [;
й иарід і писав послаиія до сучасних князів Ізясл
і Сьвятослава.

Добрі взаємини з князями не спиняли Пр. Теодо
дорікати їм несправедливими ділами. Коли Сьвятослав
гнав свого брата Ізя слава, Теодозій в посланіюдо н
докоряв ему і порівнував его з Каїном, що убив Ав,
Сьвягослав розсердив ся так, що грозив ігуменовн
сланєм у темнищо. Теодозій не злякав ся і заявив, що
булоб для него наймилїйшим в житю. Князь перееі

І

— 1)1 -

йшьше переслідувати Теодозія. котрого всі" поважали,

Теодозій залишив дальші докори князеви, просив лига

зи всякій нагоді вернути Ізяславови князівство, а в своїм

оиасгирі велів згадувати в єктеніях спершу Ізяслава яко

ликого князя, а після ного вже Сьвятослава.

З усего того бачимо, що Преп. Теодозій являє ся

їним з найбільших і найвизнаннійших типів у старниній

збі письменьства. Се сильна, рішуча вдача, глибоко пе-

пята ідеєю христіяньства. Від ранної молодости витворює

н собі ідеал чоловіка -христіявина і змагає все жите до

го. щоби не тілько сю ціль осягнути самому собі, але

іругих потягнути своїм прикладом на дорогу моральної

)сконалостп. Ся остання черта — впливати прикладом —

обмежувала ся самими поукамп і виказує нам Теодозія

вельми приманчивім виді. ..Любов до Бога, говорить він

одній із своїх поук — може виявити ся тілько ділами.

не словами" і переводить сю гадку ділом протягом усего

ГОго житя. Він дбав з одного боку викоренити важнїйші

Дпстачі міях своїмп вірними, а з другого — утвердити в них

)авильне розумінє повинностий хрпстіянина. Не вдоволяв

він. як Лука Жидята, вичислюванем правил морально-

і доґм віри, але викладає свої гадки і поукп такими

льними, ярко начертаними образами, що вони повинні

лп викликати вражіне у слухачів і мимохіть вбивали ся

їх тямку.

До сего Патерика війшло опісля кілька окремих жи-
писиіі. первісно не влучених в его склад.

Деякі з таких оповідань або Лчитіїі Сьвятпх увійшли
о вставки до Початкової (пайдавнїіішої) Л ї т о п и с и,
с І о р о в о ї. н. пр. Оповідане п р о м у ц и с ь в. Б о-
іса і Глїба, Повість про початок Печерського
иіастиря (хибно приписувана Несторови). а також два
ири монаха Печерської Лаври, преподобного Нестора,
о Житє і похорони Бориса і Глїба і Жите Т е-
,озія, ігумена печерського. Твори Нестора, а осо-
иво написана в XI. столїтю ж и т є п и с ь с ь в. Т є о д о-
я. писані в доволі виробленій формі, сл^адно і зручно,
кна вважати першим взірцем справдешньої жнтеписи.
іоженої після впзантийських первотворів на руській осно-
Житепись сьв. Теодозія Печерського, написана о мног»

- 1)2 - 1

раньше, ще в XI. столїтю преп. Нестором літописцем: вни,
гарно зобраяшє жите знаменитого подвижника і богата ці
кавимп і побитовими подробицями.

, Я\ите сьв. Бориса і Глїба б\^ло імовірно найгі^р
шим твором Нестора, коли він не мав ще нагоди зібрати бога
тих історичних вістий, бо стрічаємо в нїм деякі подробив
суперечні з лїтописю.

в першій части оповідає Нестор про жите й убийств
сьв. Бориса і Глїба, в другій про їх чуда підчас відкрг.т
моидий за Ярослава і перенесеня їх за Ізясігава.

З житеписий, иіо не війшли до Патериіеа, особліїв
популярна була Житєпись сьв. Бориса і Глїба, написана Яке
вом Мнихом в XI. столїтю і тим способом належить до ЕіХР
давнійших памятників письменьства. Визначав ся більшо:
літературною стійностю і подає богато цінних історнчпи
подробиць, а оповідане про убийство обох сьвятих браті
повне драматизму. В оповіданю Якова Мниха богато еп
чних подробиць і слідний вплив народної поезії, а в опі
сах мук вплив византийської літератури.

Опис домашнього житя подає нам образ давног'
руського лаїтя, особливо родинного, під впливом христіяі '
ських засад.

В житешісях проявила ся головно діяльність Киїї!
сько-Печерської Лаври, в котрій проживало богато вельм
начитаних черців. Побіч Патерика цінним памятником ст;
роруського письменьства єсть „Толковая Палєя", рід енці
кльопедії, зложеної на основі грецьких Палєй, ориґіналі
них і перекладених, імовірно в XII. столїтю. Зберела^і;
в монастирі в Крехові рукопись сеї „Толкової Пал є':
веде дальше оповіданя із старого Завіта, як пнші Пал?
і кінчить ся похвалою рівноапостольних князів Констаї
тина В. і Володимира В., а остання обставина є доказої
що ся рукопись зложена на південній Руси. (Памятпик се
Крехівської рукописи видав др. Франко в І. томі Пам
ток Наук. Тов. ім. Шевченка).

Головною метою житеписий була поука ; жите Сьв:
того мало бути взірцем наслідованя для читачів. Але час:
мають вони такоік історичне зиачіпе.

До того або трохи пізнїйшого часу треба віднести а
ґендарні оповіданя про чуда сьв. Николая, одного з пайпоп

іл;>ііійіпііх на Руси Сьвятих, котрого з початк'ом XII. ст.
івалчали мовби руським пародіїим Сьвятпм.

З особою сьв. Николая вяже ся: оповідане про
іеренесепе мощий его з Міра ЛїкіПського до Бару
і Лпулїї. 6 г (^ ж и т є з описом ч у д і похвала Сьвя-
Ч)му. Грецькі посїлости Б Малій Азії часто нападали Турки
нпппілп дорогі для христіяп памятки. Иістп про се дохо-
Оіли до Европп, до Греції іі Італії через барськпх і ве-
[єцькпх купців. Під впливом одушевлепого настрою ви-
ралп ся в роцї 1087. сї ісупцї до Малої Азії, щоби з Міра
ГїкіПського забрати мчщі сьв. Никилая і по ріиппіх при-
одах перевезли сї мощі, котрі в прияві папи Урбана П.
[ерснеоено до величної Пиьої цсркви В Барі, присьвяченої
ЬБ. Нпколаєви. В честь Сьвятого установлено окреме
ЬБято на день 22. н. ст. мая, перепесеия мощий сьв. Нп-
олая. Вість про сї події викликала велике вражіне, а се
ЬБЯТО стаV^о пе тілько в Італії всенародним і загально
ерковним, але неоаиом після перенесеня мощий установ-
ено се сьвято такоя; на Руси. котра удержувала тодї живі
посігни з Заходом і з Римом. Ся подія описана в старо-
руськім памятнику з кінця XI. ст. про перенесене мощий
ьв. Николая.

<)крім сего памятнпка маємо окрему староруську жи-
(Зпись сьв. Николая і оповіданя про чуда, розповсюднені
.а Руси. написані імовірно черцем київсько - печерського
|Онастиря, Єфремом.

Найбільш розповсюднені оповіданя про чудо з отро-
ом, чудо з дитиною в Києві і Половчином.

Богатпй боярпн Епіфанііі, котрого щсар Константин вельші
)важав, хотів купптп оірока і взяв з собою богато золота, однак
грока не куппв. вернув домів і поклав золото в палаті, але під
іліівом злого духа, ворога хрпстіян. забув про місце, на котрім
фложпв.

Вранці звернув ся до отрока, де поділи ся гроші? Не по-

,^)гли ніякі заклпнаня, отрока втручено до вязнпці і заковано

желїзо. Отрок молпв ся до сьв. Нпколая і в сій хвплі спали

кови з ніг, а рівночасно сьв. Нпколай являє ся боярпновп і вка-

5* 'Є юсце. де він положпв гроші, в переляку жалує боярпн свого

.1 ют^пку і ставпть церкву сьв. Нпколаєвп, а золото ділить на три

стп: одну для сьвященпка при церкві сьв. Нпколая. другу для

ціогих, а третю для отрсШа.

їїнше чудо прпключило ся в Києві. На сьвято мучеників

Бориса і Глїба їхало чимало прочан до Вишгорода. Вибрав
також оден чоловік, що мав велику віру в сьв. Нпколая, лодко
з жінкою і малою дптпною на прощу Дніпром. Жінка, що де]
жала дптпну на руках, здрімала ся, а дптпна упала в воду і вт»
пила ся. Ризпука за дптпною навела родпчів на молитву до сь
Николая, а коли приїхали до Києва, наґііпла ся дитина в змоч*
иій одежі в Софііїськім соборі, де її побачив кіючник. Мит])оп(
•іит велїв оголосити се на торзі і родичі завдячували чудовп сь
Николая. пщ дістали у свої руки діітину.

Знов пнпіе чудо склало ся з Половчином, що за иевідол»
жровину спдїв у неволї у богача в Києві, котрий дуже почитав сь
Віиколая. Богач заявив Половчиновп. що визволить єго, ко:
дасть єму викуп. Але що Половчин не мав гроший, обіцяв п
стити его домів, коли дасть єму запоруку. Богач запровадив П
.їовчина до церкви, показав єму образ сьв. Николая і сказав, п'
дає Половчина на запоруку сьвятому. Половчин обіцяв все спо
нити, чого жадав богач, а тоді сей позволив Половчиновп поїха' г
до дому, але остерегав его, щобп не зломив запорукп. даної сь
Николаєвп і приніс богачевп окуп. Колпж Половчин вернув д
мів, не думав ігро дану заиоруку. По кількох тижнях явив ся е>
сьв. Нпколай такий самий, як був на образї, і нагадав Половч
нови обіцянку окупу, а погрозивши, зробив ся невидимим. Здив
вала По.товчина ся поява, але за якийсь час забув знов про ику
Тоді вдруге явпв ся сьв. Нпколай і иі,е строгійіпе погрозив ІІ
ловчиновп. а відтак щез. Ко.іиж Половчин знов не сповнив оС
цяпки. а Половцї раз якось зїхалп ся на нараду, між ними і в
зволенпй з Києва, явив ся ему сьв. Нпколай, зіпхн^'в єго з ко]
і почав ним термосити та приговорювати, щобп відвіз окуп б
гачевп. Половцї були сим зачудовані, бо не бачили сьв. Николг
а дізнавпіп ся про все від него, веліли єму відвезти дванайця'
коний яко окуп для богача. а одного білого для сьв. Нпколг;
Половчин поїхав до Києва і пішов сперпіу до церквп сьв. Ник І
лая, коло котрої лишив білого коня, а ])еиіту запровадив яко ок
богачевп, котрий був зачудований чудамн сьв. Николая. угост
Половчина і відпустив єго на волю.

З утвердженем хріїстіянр.ства на Руси зливало ся це
ковне жите що раз більше з народним, народний сьвіт
гляд уісладав ся під впливом церковного погляду. На
кій осниві витворив ся своєрідний леґеидарний епос Б уст
народу, котрий що раз більше проникав також у пис
меньство. в перших письменних иамятниках біблійна і ева
гельська історія була головним жерелом для леґепдарні
оповідань, а тим способом той сам давний зміст про бої
угодні подвиги і чуда розширив ся в ново навернен
христіянськім сьвітї па Сході і Заході. Тим способом г

сняв ся схожість леґенд, що витворювали ся на тій спіль-
[ій основі. Длягого леґепда руських жптеписиїі і чудесних
повідапь має тілько подібпости не лише а византпііськоіо,
ле й із середньовічною західно-європейською леґепдою
епічних оповіданях.

І 4. Літописи.

Поруч чисто церковного письменьства, проповідий
житеписий Сьвятих важпе значінє мали на Руси такоя«
їтописи. Вони витворили ся посеред духовеньства, при
ерісвах і монастирях і на лїтописях відбив ся вилив пер-
існого їх походженя, а доперва в дальшім їх розврітку
абирають вони більше сьвітської цїхи. Тимто вони тво-
ять переходову форму між духовним і сг>віт-
ьк и м п и с ь м є н ь с т в о м.

Лїтописи, як вказує само слово, були при гід ни-
и (в порядку „лїт") записками важнійших історичнх
здїй. Історичний матеріял був у них розміш,ений не після
шчинової внутрішньої звязи подїй, а після одноча-
їости, отя«е зверхньої послїдовности. Головною їх метою
^ло — зберегти в памяти нащадків найважнїпші події
ннувшини без усякої оцінки їх і без виказаня міяг ними
зичинової т. зв. праґматичної звязи.

Початки лїтописаня, окремішні записки цікавих
замітних подїй, появили ся на Руси ііеперечно рано, ра-
•м з початками письменьства.

Але доперва в половинї XI. столїтя сї відорвані за-
їски прибирають форму лїтописи, котра є наслїдованем
ізантийських і південно - словянських „хронік" і „хроно-
»афів".

Лїтонисане почало ся передовсім у Києві (осередку
/•си) і в Новгороді, яко головних осередках давного ру-
кого житя. Учені дослідники припускають, що перші
іт опис ні рукописи Київська і Новгородська по-
тали (в 1039. і 1050. р.) при Софійськім соборі в Києві
Софійськім митрополичім дворі в Новгороді. Вони мали
вердити в памяти нащадків такі важні в тодішнім житю
дїї, як збудоване згаданих соборів. Такого походженя «

ТУГГ

також декотрі з раньших впзантийськпх і південно-словян
'Ськпх лїтоиііспй.

Опісля робота лїтоппсаня переходить до Київсько
Печерського монастиря (рукопись з 1073, р. і 1095. р., пе|
рероблені в 1113—1116. рр. в „Повість временпнх'іі
Л'Ьт-ь"). Давиа Новгородська рукопнсь (з 1050. р.) користуіи
вала ся матеріяламп першої Київської рукописи (з 1039. р.) і
а иізнїпші Київсько - Печерські рукописи брали матеріяав;
з Новгородської. :

Взаїмні відносини давних руських лїтописннх рукопи
сий можна представити таким взірцем :

Початкова Київська рукопись (1039. р.)

Новгородська рукопись (1050.) І. Кпївсько-Печерська рукоп. (1073,

И. Київсько-Печерська рукопись (1095. р.)
(Перша загально-руська рукопись)

І '
Повість временних .іїт (1116. р.)

Літописане розширяло ся протягом часу. Літописці
переписуючи давнїйші рукошісп, доповнювали їх звісткаш
про сучасні ПОДІЇ, переказами, зачерпненими з ріжині^
письменних жерел, або й частинами инших рукоипснй-
Такпм способом повстали такі великі лїтописпі збірники
як Лаврентіїв сь кий та Іпатський. їх текст д
1110. р. доволї схожий, бо зачерпнений з одного і того са
мого жерела — „Повії сти временннх'ь лізт'ь''. Відта|
текст обох розходить ся: в Лаврентіївській рукописи іД'
дальше Суздальська лї топись, а в Іпатській — К
ївська (до 1200.) і Галицько - Волинська (до 1292

Лїтописні рукописи давнїйші не дійшли до нас, а має
лише пізпїйші, доволї ріжні що до складу. Найважнїйши
в дві згадані щойно рукописи — Лаврентіївська (
ведена до 1305. року) і Іпатська (доведена до 1292. р,
перша з другої половини ХІЛ''. столїтя, а друга з початі
XV. столїтя . Лаврентіївська рукопись, так назваї
від черця Лаврентія, котрий списав лїтопись в 1377. ро
Відкрив її ґр. Мусин-Пушкип, котрий опісля відкрив так

^^тг

Слово о Полку Ігоревім". Находиться тепер в іміїе-
аторськіП публ. бібліотеці в Петербурзі".

Іпатська рукопись, пазвага так від Іітатського мопа-
гиря 15 Костромі (В північній Московиіпнї), в котрім збере-
іла ся (тепер вона також в імператорській публпчній бі-
їїотецї в Петерпурзї). Іпатська рукопись обіймав; три окре-
і части : 1) П о в "Ь с т ь в р є м є н н ьі х т> (минувших) лЬтт»,
гкуду єсть Русьская земля, кто вг Киевіь нача перв'іКе
|іяжити, п откуду Русьская земля стала єсть" до 1110. р.,
Київську л і топись від 1111—1201. р. і 3) Волин-
ко-Галицьку літопис ь від 1201 — 1292. р. — в ще
пізпїйші списки: Хлїбни ків ський і Поґодин-
кий, названі по імени власників, у котрих вони збере-
лп ся.

Вже сам заголовок „П о в іі с т и в р є м є н н н х ь л Ь т "ь"

горі наведений стає певним доказом, як літописець по-

упав після обдуманого пляну і намагав ся зобразити

нну добу руської історії, котра вказує на зріст народ-

ї сьвіл омости.

Автором Повісти врем. лїт є преп. Нестор,
знец^з Киї^всьіш - пеяедського "монастиря. Він вступив
монастир в 17 - тім році житя, де єго ігумен Стефан по-
риг у черцї, а потім поставіїв діяконом. Рік єго уродженя
мерти невідомий, але догадуготь ся, що уродив ся коло
56. року в Київщині, а умер між 1113—1136. Чиганєм
иг здобув він собі се богословське й історичне знане,
є проявляє ся в єго творах,

Нестор був без усякого сумніву літописцем (як се
словив чернець Полїкарп у своїм „Посланію" до архі-
ндрита пе^іероького монастиря, а єго імя стрічаємо такоя^
деяких, хоч пізнїйшнх, рукописях літописи). Однак опі-
т дослідники стали доказувати, що Нестор був лише лі-
[исцем печерського монастиря, а редактором цілої Київ-
го-Печерської рукописи трвба вважати Сильвестра,
меяа Михайлівського монастиря під Ігиевом. Тимчасом
Шах мато в (Записки Наукового Товариства імени
шченка у Львові, том СХУІІ— VIII., стор. 31—53) в роз-
цї „Несторь Л'Ьтоппсець" на основі своїх довго-
них дослідів над літописями дійшов до такого ви-

[. БАРВІНСЬКИП. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП. 7

98 —

В 1098—1096. зложено Київсько - печерську лїтописгі
рукоппсь на поручене ігумена Иоана.

В 1110. році Нестор, котрий тоді мав около 55 літ, за
брав ся до укладу нової літописної рукописи, названої ни
„Пов'Ьсти временннхь лі^тт»". Основою вї послужил
попередня рукопись, але Нестор доповнив її численним
устнпми і письменними жерелами. Оповідане подій піс^
лїт довів до 1110. р

В ШГ). році переписав Несторову „Пов-Ьсть вр
менньтх-ь літ-ь" ігумен Михайлівського монастиря Сил;
вестер (друга редаїчція „Пові^.сти времепннх-ь лііть").

Сильвестрівська руцопись спонукала духовннка кня
Василька Ростиславіїча зложити опис ослїпленя В
силька Ростиславіїча Теребовельського і і^(
слідуючих подїй 1097—1099. рр., котрий визначає ся м
гпми живими і драматичними подробицями!*

В 1118. році Несторову літопись переробив на но:
в Печерськім монастирі літописець близкий кн. Воло
мирови Мономахови і влучив до неї оповідане сьвящени
Василя про ослїплене Василька Теребовельського і про
дїї з 1097—1099. рр.; видвигнув при тім значіне кц. Во
димира Мономаха і' довів літописне оповідане до 1118
(третя редакція Повізсти врем. ліітг).

Основою літописних збірників, що дійшли до нас,
служила друга і третя редакція ..Повізсти врем. лі^т
злучена в одну цілість вперше мабуть при спорудже
першого загального літописного збірника з початку XI
столітя, а кожда з тих редакцій з окрема мала вплив
нові літописні збірники, що вийшли з тої спільної
тописи.

Початкова Несторова редакція „Пові^сти врем
ннхь лііть" використана Полїкарпом в его оповіде
про печерських угодників XI— XII. столітя. Вона м
вплив і на сю давну лїтопись, котра послужила жер
деяких поправок і доповнень в т. зв. Хлібниківській р
писи з XVI. ст (т. зв. по еї власнику Хлібникові).

Жерела ЛІТОПИСИ. Лїтописане було улюбленим заня'
на Руси. В монастирях і при важнїйших церквах, при
жих дворах і в походах неперестанно ведено зап

9.

)Л

і:

\)\\ —

і складаїїо переказл про дц в Руській землі. З мііогих тих
відокремлених записок, заміток, переказів- і опові-
дань (повістий) складали літописці під впливом визан-
тийських хронік або хропоґрафів : повісти временних літ,
літописи або літописні збірники (зводи).

Основою „П о в і> с т и в р є м є н п н X ь л Із т Ті" послужив
літописни.й збірник (1095.), однак значно допивнениіі ин-
шими матеріяламн, зачер"пненими з у ст н п х і п и с ь м є н-
пих жерел. До устних зачисляємо перекази і леґеп-
д и. збережені в. памяти наро да, а також оповіданя су-
часників, очіївидцїв, а навіть учасників подій, таких як
п. пр. Ян, тпся-цький київсьісий, 90- літний старець (1 1106.),
син воєводи Внпіатп, а внук Остромира, посадника новго-
родського, для котрого новгородський діякон Григорій пе-
реписав євангеліє. Ян Впіпатич^був тако^ воєводою і ча-
сто воював з Половцями та збирав данину по Руси для
князів, а єго імя часто стрічаємо в літописи. В тих обста-
винах він добре знав державні і воєнні відносини тогоча-
сні, „от-ь пего же ■— як пише літописець — и аз-ь многа сло-
веса сльїшах'ь, еже и вписахті вт» лФ.тописаньи семь".

Окрім устних жерел користував ся літописець тако^
мпогими письменними Лхереламп руськими і чужосто-
роппими. До сих останнпх належіггь н. пр. Па лея, визан-
тійська хроніка Георгія Гамартоля, Житєпи сь сьв.
Кирила і Методія і т. п. З руських жерел крім згада-
них літописних збірників користз'^вав ся автор „Повіісти
временньїх-ь л-Ьт-ь" також усякими історичними записками
про окремі подіі, як н. пр. оповіданєм сьвященика Василя
про осліплене кн. Василька Ростиславпча Теребо-
вельського, а такоїк памятпиками поучпого письмень-
ства, міяї ипшими вставляв значні виїмки з проповідий,
приписуваних преп. Теодозію „О казнях-ь Божіїїх^ь*'
(з нагоди наїзду Половців під р. 1068.) і „О пост'Ь".

В деяких списках „Повіісти временньїх'ь ліітТ)"
дід р. 1096. встав.іене ціле „Поученіє Владиміра Мо-
ном ах а" (імовірно котримсь із иізнійших продовяшиків).
Се стає певним доказом, що спорудник „Пов'Ьсти вре-
менньїх'ь лі^тТі" користував ся творами усего суча-

— іии —

сп< >го піісьмепьства, з котрими був добре позна
комлешій 1). ■ І

Склад ЛІТОПИСИ. Повість временних літ або На- 1
'І а л І. н я (такояс П о ч а т ?: о в а) Л ї т о п п с ь се богатіїй збір- І
ник оповідань з минувшини старинпої Руси. Вона складав
ся з двох частий: вступної, котра є звязким о повід а- і[
нем, без хронольоґічЕпіх дат. і властивої лїтописної г
цїхи, уложепя хронольоіічного, порядком лїт. Друга часть
починав ся 852 - гим р. (або 6360 - тим, бо лїтоппсь ведена
від сотвореня сьвіта), нападом Руси на Ца^ігород : „Отселі.
почнем!, и числа положпмь". Однак хронольоґічні дати
з перипіх часів історії Руси непевні і вставлені в літопи-
сне оповідане автором „Пові^сти временинхі) Л'Ьіь" або ко-
тримсь із блпзких его попередників. ']'

Зміст ЛІТОПИСИ. Яїтоппсь починає ся оповіданєм навязанп.м
До біблїйіш.х переказів про подї.і зем.ії між спнів Ноя після по-
топу та про розселене народів з заміткою, що »словенськн]і
язпк« (нарід) пішов від Яфе^^вого племенп. Дальше опо-
відає про поселене Словян па Дунаю, а відтак про розселене по
иншнх околицях і про назви ріжних словянськпх народів. Згадує .
опісля про поселене Словян над озером Ільменом і заложенє над
ним Новгорода, про дорогу з Варяг (Скандинавії) в Грецію чере.;
Чорне море (зване опісля Руським) і про проповідь сьв. Ан-
дрея на берегах сего моря і на київських горах. Дальше опові-
дає про звпчаї словянськпх племен, а з р. 862. починає
ся властива лїічшись про покликане Варягів ізза моря і початок
Руської дерясавп.

Дальше говорить .іїтопись про ворогів - паспльнпків україн-
ського народу : Волохів, -Угрів, Обрів, Печенігів і Половців, а епі-
чні чертп задержапі навіть в тім сухім книжнім оповіданю лїти-
ппсця,' звязаиім з давпими послоппцями (п. пр. »Погибоша аки
Обре«), вказують на се, шо се є відгомін давиих народних пеіх^-
казів. Навіть переселене Словян знад Дунаю, звязувапє назв сли-
вянських и.іемен з ріками або трема- двома братами (Кий. Щеі;,
Хорив : Радим і Вятко) відносить ся до народних переказів пое- і
тпчпих, до пісенної і казочної творчости. Бікп Дунаїі, Днїиро, Дон,, ^
представляли ся уособленими, а рікам сьпівали в давнину вели-.

•. •■ ■ 1

Ч Староруські .'ІЇТ01ШСП на дїле стеліте старші від . першої <1>раі-;
цуської хроніки — Віллі. Лрдуїна (т 121Я.) і пертої італійської хро-^
вїкп — Мат те о Сіііполля (1247—1268). Одна з наПдапиїйпшх німець-'^
кпх хропїк- підкосить ся до XIV. ст. (Йоган Рідезель | 1341.). Лїтопіип
сучасні Несторовп писано тілько в двох язпках: по грецькії у Пилант
а в останній Европі в латинськім язицї.

-- 101 -

мальні пісні, подібно як героям (п. пр. Дніпро - Словутпци в Слоні
о Полку Іг.). Кріл рік Начальна лїтоппсь вяже назви словннськпх.
племен східної ^лфопп я лісами (Деревляни) і полями (Поляни).
Вельмп цінні відомости ісіоричні подаг. літописець про розсе-
лене племен Полян, Деревлян. КрпітчІБ, Вятпчін і ин.. про їх
родовпії І родиннпіі побут, про весї.тьні І Похоронні :$впчаї іі об-
ряди, з особливою іїрпхи.іьностіо відносить ся .їітоппсець до П 0-
л я н, в котрих околиці повстав Київ, духовний і полїтпчнпіі осе-
редок Руси, назначує високпіі ьх розви*і'ок і міірпі обичаї та про-
тиставить їх меніпе культурним Деревлянам.* Замітно се, ніс
мимо витворених ріжнпць між поодппокпми словянськпмп народно-
стями (як віра, я;шк, звичаї), літописець зберегае сьвідомість їх
племінної єдности. Крім того виявляє літописець добре, хоч може
несьвідоме розумінє головних водних доріг для розселеня племен
і твареня держав, а іменно подрібно описує великиїі »путь изі»
Варягь рл. Греки«, так важниіі для всеї староруської історії.

Мимо сеї збірної працї, довершеної протягом около
60 літ, і всїлякіїх редакції! має Начальна літо її и с ь
вид деякої суцїльности. Вся літоті ись носить пятно церков-
ного і монастпрського походясеня та навіяна духом-хрп-
с т і я н с ь к о і • II о б о ж н о с т II і любов 10 рідної ;.' є м л ї.
Іершимії літописцями і продовжніїками Начальної Лї-
гоппсп були духовні. Тимто лїтоиись лучить історичне
оповідане з релїґіОно - моральною тіоукоіо і роздумз'ванями
зелїґіііно-морального змісту та виїмками з сьв. Письма. Лї-
гопись визначає ся епічним способом оповіданя, я^ивостю
і образовостю, а навіть поетичним настроєм. По думці
П^ірева літописний стиль пага міг витворити ся тілько
1ІД впливом ненастанного читаня Біблії. В многих місцях
юрма літописи є драматична і тут відбив ся вплив біблій-
іого оповіданя і руських пісень. Любов рідної землі не
іереходить у загорілі сть і заслїплепє літописця, котрий,
нізначаючи ся любовіо правди і иредметовим зображенеіч
сторичпих гіодїіі, не закриває слабих сторін і недостач, не
іромовчує розладу наслідком усобиць, про котрі говорить
повною широстіо. І^'пмто ся лїтоиись що до своєї стіїїпо-
ти немає пї-чого собі рівного в сучасних літературах. Лї-
і|опись писана церковно-словянським або старо-болгарським
зиком, з перевагою живої народної мови староруської,
собливо там, де літописець наводить народні перекази або
озмови дієвих осіб, еіітоиисець вводить в оповідане також
ародні пословицї, а часто любить уживати діяльоґу.

^ 102 —

Глубоке чувство цїхує пашу давну лїтопись при
всім ЄЇ звязкім оповіданіо. Залюбки говорить літописець
про хрпстіяпські заслуги сьв. Володимира й Ярослава. Опо-
відапя про наїзди Половцїв навіяні сумом. З таким самим
сумом і жалем оповідає літописець про усобиці князів (як
Все слав, Олег Сьвятославич, Олег Гореславич) і виступав
нераз проти них з різкими докорами.

Характеристики історичних лиць подає літо-
писець звичайно К'>ротко і звязко, а при тім визначують ся
вони строгою предметовостю і безпристрастностю та доволі
виразно подають визначні черги і прикмети сеї або тої
історичної літописи. До таких треба зачислити характери-
стики кпязя Сьвятослава, сьв. Володимира, Ярослава Му-
дрого, Всеволода, Олега Гореславича іі пн. В характери-
стиці кп. Сьвятослава відбив ся вплив народних перека-
зів про того войовничого князя, збережених імовірно
в друямінній поезії.

и характеристиці сьв. Володимира зазначує лїтоііи-
сець різку переміну спричинену в пїм під впливом хри-
стіяньства. Згадуючи про .хрещенє Руси, не забуває літо-
писець оповісти і про веселі бенкети й щирі ВІДН0С1ПИ[
кпязя до дружини.

До сеї „ПоБ'Ьстії Бремен НЬІХТ. ЛІ>ТТ>" віпшли
також деякі народні перекази (н. пр. про Кирила Коже-
мяку, про боротьбу к'нязя Мстислава з Редедею), Деякі пе-
рекази витворили ся посеред кня/ких дружинників і яі;-

ЛЯЛИ ся відгомоном ДаВНОЇ дружинної поезії, як И]")

походи Олега і Сьвятослава. Крім того зачерпнув лїтои;'
<еці. такояч ;і чулсоз ємних переказів т. зв. бродячих.
м. пр. про Білгородськіи"г к'исїль і иппіі оиовіданя пр'» ,
сякі воєнні хптроиіі.

Крім того війшли до літописи Договори Руси
Греками, Руська Правда, Поучене кн. Вол о- 1
; и м и р а М о н о м а х а д ї т я м і т. и.

І^ оповіданіо про доісторичні часи українського на-
роду (словянських племен, що війшли в него) опирає ся
Начальна Лїтопись по части на біблійно- впзантийських ^
инижних звістках, по части па устних епічних переказе
і відносить уі:раїнськиП нарід до словянського роду, а Сл(
вян з инши^Ц^ аріо-евроиетіськими народностями до Яфета?!**^

^1

11).^ -

вого іілемсни. Одіїаи про яаїте сих аріо-европейських на-
родів нічого не згадує, а починає прямо від розселеня
Словян „по мнозізх-ь же временех'ь" після потопу. Не дає
ітакояч докладного погляду на поганський бит руських Сло-
вян, а обмелчає ся деякими лише замітками про весільні
і похоронні звичаї і згадує деяких богів. Сї недостачі до-
повняють богаті подробиці, зберелсені в язнцї, в наі)Одній
поезії і в переказах українського народу.

Місцеві ЛІТОПИСИ. „П о в Із с т ь в р є м є н Н ЬІ X Ь Л ^і) Т !>"
иае загально - руську цїху і подає події всіх областнй
руської землі до 1110. р. Від неї починають ся звичайно
[іізнійші збірники з додатком до неї місцевих лїтопи-
3 п й і розходять ся що раз більше в своїм викладі, в по-
глядах і справах. Спорз^днпки таких продовжень звичайно
лереппсували „Пов'Ьс'ї'ь временньїх'ь літь" (до 1110.
5оку), а відтак дальше оповідали події місцевої области.
З тих місцевих лїтописпй особливо замітні : Київська

Галицько - вй.лииська лїтопись (в Іпатськім збір-
анку) і прииалежні до північної ґрупи : Новгородська

Суздальська літопис ь.

Київська лїтопись находить ся в Іпатськім списку, є про-
],овжеием Начальної літописи і доведена від 1110—1200. р.
і склад сеї літописи вііішли головно київські записки,
І тако;к усякі вставки, між пншими вельми живий і пое-
ичний опис походу на Половців 1185. р., написаний
іб<» записан[ііі дружинником, що з Ігорем попав у поло-
вецький полон. Літописець оповідає більше про події Ки-
вської землі, ніж про ннші области Руси, про княжі усо-
')иці, рідше про церковне жите, а характер Київської лїто-
шси зблияхений до Начальної. Особливу бачність звертає
їа недостачу братньої ліобовн і почутя едности міяі кня-
іями і в тім бачить иричинії зображуваних ним нещасть,
^втор літописи належав імовірно до княжо - друягішної
$ерстви і тим поясняє ся перевага сьвітського жпвла в его
Гітописи. Описи визначають ся богатством поДізобиць

живостю, часто наводить літописець пословицї з паро-
іного і друяіинпого побиту.

Новгородські ЛІТОПИСИ, поміщені в Лаврентіївськім збір-
[ику, творять окрему ґруиу і визначають ся короткостю

силою річи. Передають вони події місцевого житя: по-

104

ставлене і смерть єпископа, построенє церкви, походи Нов-
городців, внутрішні заворушеня і т. п. Такою сухою неми-
стецькою цїхою визначає ся також Суздальська літо-
пис ь (В Лаврентіївськім списку), котра подає події Ро-
стовсько-Суздальської землі.

Окрім Новгородських є ще богато инших місцевих
літописнії, які мають зпачіне не лише яко історичні
иамятникн, але їі яко памятпики для дослідів нарічій по-
одиноких руських земель і задля того вони вельми важні
для історіі руського язика. Що до літературної стійности
остають північні літописи далеко поза південпо-руськпми
не находимо в них того живого і образового оповідапя,
того епічного, широкого зображеня подїіі і поетичної жи-

ВОППСНОСТИ, яка ЦІХуЄ південно-руські літописи — П}іИ-

кмети, якими визначає ся українська природа та живійша
вдача паселеня. Північні літописи подають коротко і сухо
події з минувшини, а в убоукестві змісту відбила ся суха,
одностайна та жорстока вдача московського племени. Крім
того північні літописи мають уіке урядову зарфаску і обми-
нають обережно всяку немилу їм правду.

Характеристика північних і південних лїтописий.

Наші лпиіикії іііді)іуііНіпиті> с'Л іііисостю і лоппчипсік) оимві-
даня від новгородських і суздальських.

Ось що КіГ.1,0 московський історик (' 0.1 о в (Лі: >Ниі;гиік>Дська
.іїтопись по любить зайвих слів і відпонідаї; торговельїїиму хара-
ктерови північного Новгорода. Б Суздальській люди мовчки ходять,
воюють, мирять ся, але анї вони са:мі ио входять у попукп сііиїх
діл, анї .їітоиисець за них того не каже. П городі, ла ^аIя•/1;ому
дворі лгюго не чути. тпхо. каже С(>лоі5СН : усї сидять, натворниит
<я і думають думу лро себе: відчиняють ся двері, входять люди
на видно і робля'і'ь ню небудь. але роблять мовчки, і^нявляс ся
тут дїха доби, цїха всего населеня, котрого лредсгавника.ми с ісіо-
рпчні діячі : літописець ПЄ МІГ впдумуватп річпй, кот])Их не чув,
алр з другоі'о боку годї ле замігіііи, пю він не говіркий-.

»Ииакіне, каже дальше Соловев, лр'едстав.іяе ся південна
(україиЛ.ка) лїтолнсь. богата ла нодробипї, жива, живописна. мо>і,ня
сказати — .мисгеці'.ьа. Особливо Болллська ліголись ]!іі;іначас сі;
поетичним <кладом : годї ле :;амігиіл тут впливу лівдеплої при-
1)одп, прикмет лівдснлого ласеленя. ЗІоікпа сказати, іп»» Новго|ид-
ська лїтогіпсь мас ся до лівдеплої, як Ноу-ченс ЛукпЖлдатп де
Слів Кирила Турівського. Сухе оповідане суздальського літописця
не .має силч Новгородського, го]ирлив(\ але без того мпі-тецтва. иііи

— іт

іачимп І! півдеиніп .Гіпиііісіі. Мчікия скаііатц ііі,и ііівдоііпа .іїгопись-
іає си до північної, як '^Слпііі* о ІГч.тку І і\ ■■ до «Окаканія
М а л а с в о м і. и о О о п іцЬ* .

Проф. Алексапдер Б]>ікп('р пнніе в своїіі Історії москоб-
;ького іпк'і.моіімпва ось що : »До ХП. і. г. і{ал»'я>а'іь наііважіїїйіиі
іамитніїї.и кпївсі.кого іиісі.меиьства, котрим пілпїйиіс московське
[Є люжо НІЧОГО нокластп під пару, хоч їх нас.іїдує або нсроГімае.
Іа початок того столїія припадає остаиии редакцій Київської лї-
'оииси. Повстала вона в монастирі, розвинула ся в < грого аске-
ичнім сьвітоглядї, люб\'е ся в пгпроких релїґійних поуках, вплітає
а.іюбкп молитви і моралізуючі ироповідп, але природне, сьбіжє,
іястичне оповідане, епічність епізодів, демократизм, подібний яіг
билинах, любов правди, богатство і докладність игрсказів, за-
тавляє ко'/кдий нарід завидуваїп Русп еї лїтомисий. Південні С)ло-
;яни не можуть виказати ся нічим подібним, а також літописи су-
їдних країв остаїоть далеко поза ипми, мимо лїинюго укладу, ми-
тепького складу і більпіої учепостп сиоі)удників. — Особ.іиво
изпачує ся епічною повнотою і богатс-твом звісток Га.іпп,ько- Бо-
ннська лїтопись з ХПІ. ст.с

Проф. М. Г|і у иіевськп й каже: х Своїй свободі ]$ід іпізап-
пйського піабльопу наша істоі)іоґрафія завдячувала ті добрі ири-
мечп. які її взага.ії відзначують свою пі)остоту, сьвіжість. силу,
ей аромат жптя, епохп, що віє від неї і робить її чи не пайиїн-
ЇІІІП0Ю частиною паїпоі'о стар(П'о письменьства«.

Ь. Памяткикн правничого і законодатного письменьетва.

Напдавіпйшпмп памятніїками руського права є три
.оговори Руси з Греками, котрі поясняють взаємини поміж
пмп двома народами. Походять вони з X. столїтя {907.
911. за князя Олега, 945. за князя Ігоря). Переклад сих до-
оворів був зладжений з грецької первоииси імовірно-
кимсь Болгарином, а перший руський літописець вставив
ей готовпй-текст до своєї лїтоппсп, змінивши Б дечім ви-
лови і реченя- болгарсько-словянські. З тих договорів ді^
накмо ся, що для скріпленя правди вгімагалп присяги ;
огапська Русь отже присягала перед Перупом і кляла ся
;е й бого.м скоту Велесо.м на холмі, а Русини - христіянії
рисяга.ди в церкві сї^в. ілії, де цілували хрест. Сї догч>-
ори є доказом, що вже перед хрнстіяньством на Руси були
очатки письменьетва.

Правничим памяїником треба вважати Устав кн. Воло-
иияира, котрим надає Церкві право розсуджувати розводи,

спори о придане, пеправесні подружа. умикане дівчат, кро-
ваві бійки в семях, чари, ворояши і т. п. На все назначу*-
г'рошеві кари (нема однак вязнпщ і кари смерти).

Найдавнїпшпм, більших розмірів памятником старору
ського правничого письменьства і законодавства (у Словяь
взагалі) є „Руська Правд а" (значить Руське Право
з XI. столїтя, приписувана кп. Ярославови Мудрому. С*
^ув збірник звичаєм вироблених: правнпх постанов, павіті
старших від Ярослава. Опісля доповнено по смерти Яро
слава сей збірник новими правними постановами за Яро
Суіавових синів, особливо князя Володимира Мономаха
Н Руськії! Правді находимо богато староруських фор>
і висловів, задля того має вона важне значінє для дослї
дів староруського язика. Передовсім впадає в очи торго
виіі характер законодавства. Між цивільним і карним пра
вом законодавство майже не робить ріжнпцї.

Після лоїтаїюв Руської Правдп оплачувано грмшевою карої
не тілько заподіяні матеріяльні інкодп, але й убиіїство, смертне
кари и(^ було. Найбли.зінпм споякам лбитого ирислугувало прав
ікровавої ііімстії« (персииі'с з ґерманськпх звичаїв), але ііі.чнїііш
-застун.іепо кроваву пімсту гропіевою карою, плаченою кпязеви. З
тілесну шкоду комусь заподіяну люжна було оплатити ся. Укрп
дену і)іч мав злодій звернути і заплатити грошеву кару за обид^
Коновода проганяно з краю. Кари засланя (»на потокті«) і загрї
■блепя .майна уживано також з політичних понук. Злодія, «-.хопл»
ноі\і на краде;і,п. можна було убптн. Досліджувано правди .з пі;
йогою гьвідків. Уживано також желїзної проби : позваний ма
дерікатн і»озжарене ііселїзо в руках або ступати по нїм босо. Я
видержаді се, вважав ся певипппм. Руська Правда обмежила закс
ріпену вже і'одї на Руси лихву (за великі довгії продавано доі
жнпка), давала охорону купцям, дбала нро домашнє ґаздівств
і рільництво. Морально-виховна сила законодавства була новел ик
Воно не говорило чоловіковії : не роби того або ипиюго. а казалі
роби, що хочені. але за те тобі кара.

ІЦо До церковного права обовязував т. зв. Номокі
нон або Кормчая^), доповнена церковними уставами В(
лодимира В. і Ярослава Мудроіо.

') Кор.мчая (роиу.міє ся ,.Книга"і походить від староруського ко)
-миіп. нпнїіііпе іісрмуватн, управлятп. - Номоканон — грецьке г(*оі
з.іожсне, значить: :!акон і правила.

6. Поучпі (дидактичні) твори (,.Поученія").

Староруське іііісьмеиьство при своїм маіпке виключні)
і;нім характері виказує в XII. і XIII. столїтіо двох
Вігеьіаїх ппсьмеипиків, а іменно в. князя Володимира
ономаха (княжив у Києві 1113—1125.) і якогось квя-
ого друлпшника Д апила. Однак і твори сих двох остан-
ніх письменників, хоч сьвітських, не богато впріяшяють ся
і^'Хом, напрямом і цілим сьвітоглядом від духовних творів,
• автори їх черпали своє знане з тогочасних збірників ду-
(виого змісту.

а) „Поученіє Володимира Мономаха дЬтем-ь". Поука кн.
злодимираМономаха визначає ся подібно як і лїтописи —
переходовим X а р а к т є р о м : формою, а в значній ча-
и 1 змістом сягає вона в круг духовного п и с ь м є н ь-
гва, але в нїй прпяиляв ся тат.'<*ж бпгат'» чисто сьвіт-
ь }С и X ч є р т.

При недостачі підручників про вихованє діти й, в ко-
>их би також були виложені всесторонні обовязки чоло-
ка, проявляла ся потреба поук родичів дїтям з порадами
о до жіітя. Такі поуки мали опісля зиачіиє ялітевих
ггапов і звали ся звичайно „Домо строй". Першим взір-
м того рода є „Поучені є Владимира Моном ах а",
июі'о з найбільш осьвічених і очптаних князів руських,
при тім м\арого володаря. Він завів сам у своїіі родині
збрі засновки моральностн і замилувапє до науки. Мати
'О була Грекиня, донька цїсаря Константина Мономаха^
(трого прозвище Мономаха иереііпіло і на єї енна, Воло-
[імира, а отець его, Всеволод, син Ярослава Мудрого, знав
чть язиків, котрих научив ся з власної охоти. Молодий
к проводив він у Переяславщині, унаслїдуванііі єго віт-
?м по смерті! Ярослава хМудрого і там ненастанно відпи-
ів Половців та привик до боевого житя. Тут у нїм виро-
їла ся хоробрість, самостійність і боевий досьвід. Для
ірадн княжим усобицям з єго почіїну відбували ся зїзди
яязїв (в Ліобечі і Витичеві) і спільний побідніти похід иа
оловцїв. Так став він популярним князем і засів на ве-
ікокнял-.ім престолі та злучив три четвертини українських
шель у своїх руках. Крім того прославив ся він також
ко письменник.

те

Як богато ішшіїх творів староруського шісьменьс
так і „Поученіє Мояомаха", зберелгене в Лаврентіївсь:
списку лїтописи під р. 1096, уложене під впливом виз
тпйських взірців, а особливо на взір таких „Поучепі
у „Збірнику Сьвятослава" (з 1096. р.). Однак воно буї?
написане пізнїйше, імовірно під копець житя (і- 1125. р.'^
бо весь зміст вказує па довголїтний житєвий ді'
сьвід, котрий він хотів виявити в своїм писаню пер
смертю

Приводом до паппсаня „Поученія" були в княжііі ]І
ськіїі родині неидасні усобиці, пі,о саме тоді ворупіиЛ
українською землею, нищили край і заглушували сьві и
мість едности української землі. Поука Мономаха визнач^
ся, при всім впливі тогочасного аскетизму і иатріярхальиі *
самовлади, благородними, людяними думками і лагідної
вдачею князя-автора.

Во.іодиіиір Монолах виступає в своїй іюупї вімьми /кіиш
діячем. .і,балим про державу і семіо князем і вітцем, длятог
остерегає перед лїппвством, початком всякого лиха. Він вима
гає діяльного напру}кеня сил, волї й ріпіучостп від своїх дїтп
та щоби на нікого не здавали ся, особливо у вііїнї. Він н» і^
буває і про релїґійні справи і сповняє сумлінно всі хрпсі ні
ські обовязкп. ІІоука, хоч як коротка, ділить ся на три ча
стп : в перніій части говорить автор про релїґійні обої;; і;
справдешнього христіянпна. молитву, покуту, мнлостипю,
жанє для старт ііх, честь померіппм, а при тім дає педаґоґі
і практичні ради, пригідні в жптю і велить з хрнстіянськоіо
бовіо відносити ся і до хліборобів. Забороняв карапі смо|)!
В другій части поучає про обовязкп князя, зображає впсо
ідеал князя та бажає також у своїх синах бачитп дбалих і рої
мних володаі)ів, яким був сам. вимагає само-,і{ертви для паро,
справедлпвости і милосердя. Більніе всего наказує Не забувг
убогих, вдів і сиріт. При тім радить не, заиедбувагп наукп і дбї
про пріїснорепс знаия. а взірцем осьвіченого князя ставить св(
вітця Всеволода. В останній части прпк.іадом діяльного жі
наводить Мономах своє власне і вичисляє подрібпо свої труди
війні і на ловах. Лови, в котрих &ралп участь і женіцпнп з ео:
лами, вваи.іин тоді хосениим трудом. Радить також своїм дії
лбатп про рої'.умипії йоді І часу і роботи, дієтою сеї части б;
показати, то все діє ся по волі ііояай і ию Інг-ка опіка певній:
.аюдськоі. 'Гнмі'о взиває вігі, щоби віддати ся Божій волї, і
чить візваиєм до згоди, братньої любови і нропіаня. ■^>Поучен
цікаве тякиж задля пнису илітя тодїтнпх князів і Гіобі

Гі^

ТТО"

ст., бо тоді не було рі;ших суспільних ргжниць і житє всіх
їД(і тоді майже однаковим ладом.

В „Поучепію" лучать ся разом духовні і сьвітські
иісмети. Вони є кпслїдом ДОВГОЛІТНЬОГО жптевого до-
ііду і глибокого роадумуваня одного з наПлїншнх князів
ільно-вічевої доби і ясним висловом вироблених ним жи-
;и\ ідеалів. Поезія краси природи, одушевлене воєнними
содами і ловами злучили ся тут із глибоким релїґійним

ем. широкою людяностю, саможертвою для родини і щи-
VI жалем над єї нещастями. Що до настрою душі близ-
й є Мопомахови автор „Слова о Полку Ігоревім",
гриіі висловлює жаль, що того „старого Володимира"
опомаха) годї було задержати на київських горах, бо

го смертю почали ся знов усобиці", почала ,.стогнати

;ьская земля",-

7. „Моленіе Даніила Заточника",

З памятників, котрі зберегли ся на півночи, а своїм
ературним складом звязані з південно-руськими, замітне

иншими „Слово" або „М оленів Даніила З ат оч-
ка*'.

Про личність і житє Данила Заточи ика мало ию
омо. З его ..Моленія" дізнаємо ся, що він був родом
Іереяславля Залїського (в Ростовсько-Суздальській землі).

був сииом. заможних родителїв, на свііі час чоловіком
ітаним і осьвіченим, молодим, але попав у бідність
аймав ся на службу у бояр. Данило звертає ся до пе-
[славського і новгородського князя Ярослава Всеволодо-
іа (1291—1246.) з просьбою, приняти єго на службу, бо
їв у Ііего на службі ходити в личаках, як на боярськім
рі і в червоних чоботах. Свою просьбу виложив він вель-
талановито й уміло в „Молепію", Він думає, що став
князеві! у пригоді своїм розумом, котрого набрав ся
ниг і з житя.

Деякі его звороти довели до непорозуміня, начеб Да-
(0 був засланий (заточений, відсїль его названо З а точ-
ко м) задля наущеня бояр або „злих жен" за якусь
•впну, чи за трусливість у бою на озеро Лач (в Новго-
;ській области) та що він свою просьбу запечатав .у віск

Ш) — г

■"І

і кинув у озеро, де се Броковтну»та рііоа, котру злови
Брпнеслп князеві!, а розпоровшп її, найшли в середпвї
просьбу. Се мало спОЕіукати князя, визволити Данила з и
волї. Однак се неперечно вставка в пізпїПшій редакції яе|
гось переппсця^ „Слова".

На самім початку »Сл;ова« заявляє Данило, що своє ^'Мо.-|
ніє«> впло/кпть в «пріїтчах-ь*, себто порівнанямп, а в давнину і
чпвано >прптчамп<:ч всякі оповідапя. ішсловпцї, поговірки або зі-
роти мови, котрі містили в собі алєґоріїо. Отже в такі притчі у(
рає Данило свої мпслп. Притчі черпає він з ріжних кнпг, піді^
як пчола збпрае соки з цьвітів, а іменно або із старого Завір
особливо з Псалтирі, з творів Отцїв і учителів Церкви й із збІ
ників впзаптпіїського ппсьменьства, або з руського житя. а імси
з історичних ПОДІЙ і сучасних п. пр. »лучпіа би мені смерть
Курське кияженє*. притча приписана неправильно Ростиславе
замість Андреєвп Болодимировичеви Переяславському, а з гу-
снпх н. пр. »Дурнїв не сіють, ні ткуть, нї п[)ядуть, а самі роДі|(
ся«, або :>пе птиця між птицями негонир, не зьвір між зьвіі>яі;
їж, не ]шба між рибами рак, не скот між скотами коза, не хлі
між хлопами, хто у хлопа працює, не муж між мужами. котрГ
жінки слухає..."

Задля лїтературного способу — висловлювати свої »і
сли „притчами" — „Молепів" Даппла читали вельми ра^
бо крім того визначає ся вопо питомим українському народо
гумором і сатирпчии.м настроєм. Тимто зберіг ся сей тч
у численних списках. Переписцї вставляли між пй
чами дібраними Данилом инші подібні, їм відомі, і таї
способом первісний твір проппкаутий личнпми почуваня
автора, перемінив ся в збірник притч. Між притчами в
віснім творі була: „Кому ти есь Переяславль, а мені Г
славль", а переписцї пізнїйші додали до того ще : „к6
Боголюбово, а менї горе люте, кому Білоозеро, а ш
чорні смоли, кому Лач озеро, а менї на нїм сидячплач г
кий"... — і на основі тпх додатків зроблено висновок, 2
Данило був засланий па озеро Лач і додано леґенду п
залїиленб его просьби у віск і т. п.

8. Старинна руська поезія. ;

Нема ніякого сумніву, пю в старпнній добі русь|
ппсьменьства розвивала ся поезія з мітичним, герої»
і обрядовим характером, а побіч того були ще прпповіі

І

ІЯ

І

тт

агадки і т. п. На се вказують ис тілько чертії ;збережегщх.
[ізпїйше творів народної словесностії, але й порівпанє
такими ііамятниками іишіїїх народів. Про ествовапе на-
одпої поезії сьвідчать навіть памятникп книжного старо,-
уського письменьства. Духовні письменники, в дбалости
зо утверджене хрпстіяньства, звертали ся проти останків
оганьства і вказували на се, про иіо сьиівалп пісіГі або
повідали народні перекази. ТаП у Початковій Лїтсіписи,

оповідапю про дохристіянський побут руських Словяп,
аходимо згадки о „б'Ьсовскихі^ игрииі,ахіі", а митрополит
оан пише в церковних правилах до руського черця Якова

2-гій половині XI. столїтя) про „играпіе, б'ЬсовсКое пі^-
іе, Ітлясаніе" (танцї) і „гуді^піе" (гудьбу). Князь ВолодИ'
іир Мономах у своїм „Поученію ді^темт." згадує про вц-
їльні иіспї, також у пізнїйших духовних творах зобороню,-
)ть христіянам „біЬсовскіи игрьі, п-Ьсни мірскіи" і т. и.
5 переказах заведених до Початкової Лїтописи — п. пр.
ро засноване Києва, про Олега, кн. Ольгу, Володимири-

Рогнїду, Кирила Кожемяку. боротьбу кп. Мстислава

Редедею і т. и. — находимо відгомін давного, епосу ^).
алицько-Волинська Лїтопись містить натяки на піснї про
н. Романа; згадує про „словутпого півця Митусу", „дре-
ле за гордость не восхот'1)Вша служити кн. Данилу", за
10 єго „разбраного акн связаного приведоша". М. Макси-
[овпч вважає вправдї Митусу не поетом - сьпівцем, а цер-
овним ііівцем (дяком) Перемиського владики, але Косто-
[арів влучно зобразив сего поета в творі „Сьпівець Миту-
а**, що „кріпший за всїх в Перемишлї", „шаблї не носить

грудий щитом не вкриває, піснями сипле на князя, го-
трпми нїби стрілами, піснями люд стурбував і хїть до
ійни підливає".

Ся лїтопись згадує і про „П-Ьснь славн", зложену

честь Галицьких князів Данила і Василька з пагоди
:обіди над Ятвягами. Маємо також уривок піснї з русько-

•) Дружина, що опісля переїшіла в боярство, з князем на чолї,

гла найбільш діяльною верствою на Руси в княжій добі. Пісні, в котрих

|сьпівувано події сеї дружини, творили дружинний епос. Останкж

»го дружинного епосу зберегли ся ще в деяких колядах і щедрівках.

іТТГ^ Т

ііоловецької боротьби про хана Отрока і гудця О ря в Іиат-
еькііі лїтопнсп.

На СЛІДИ староруської поезії вказ\ють зрадки про пі-
сні Бояиа (в Слові о Полку Ігоревім), відгомін давногс
дружинного епосу.

Відгомоном староруської поезії можна вважати так» о*
твір сьвітського письменника „Слово о Лазарев'Ь Ви-
■<• к р є с є н і и** релїґіііної основи.

Релїґійно-моральниіі напрям староруського книжн^гс
письмеїіьства і неприхильне становище книжників супротг'
творів народної слозесности очйвидпо не сприяли розвит-;
кови сьнітської поезії, як се стало можливим у західній!;
Европі (лицарська поезія, трубадури, міпезепґерп) а то, іцг|
витворило ся, не було допущене до письменьства ; „бісові
ськї піснї'" не найшли місця в книгах і в значній часті»
запропастили ся. Се був великий ущерб для поетичноп
розвитку українського народу : народні перекази розбивалії
ся, забували ся і затрачували. Всеж таки дійшло деі
;ібережене в устах народу, хоч із значними перемінами, д( .
наших часів (и. пр. у весільних обрядах і пісяях).

„Слово о Полку Игорев^" б неперечно найгарнїйши|,
і найбільш умілим виразом староруської поезії і взагаф
староруського письменьства. Автор его, невідомий по імемі

ДруЖИЛПИК ХП. СТОЛЇТЯ. умів підняти ся до такої ВИСОТВ"

артистичного зображеня, краси і сили, що его признали не-
тілько у нас, але й у всїй Европі. одним з найґепїяльнііі
ших представників української мистецької поезії. Збер«чл(.
ся воно в одинокій рукописи^). Памятник сей виданий пе-
чатно у вельми попсованім текстї. а хоч богато дослідим 'іі

шЕ

2) Слоко І) Полку її', знаімігл ) ся в рз'коппснім р.бірннку імопі і
» ^ІУ'І. ст. Ьідкріїв сю рукоїшсі. в однім псковськім монастирі ґр. < !■
ксїГі Мусон-Пушкпн 1795. р. і видав 1800. р. Ся одинока рукопись игО;|
ріла підчас пожежі Москвп и 1812. р. Тимто годї було справптп де
недостачі і иохпПкії першого впдаия. Порівіїане з пишпмп сгарорусьі
ми памятіїпкамц помогло спраиптп дслкі попсовані місця тексту „Слої
длятого і досп іцс в нїм богато загадочпого, неясного і спірного,
твір переложено на ріжпі європейські язикп (нїмецькпй. франц.усьі
англійський і мадярський, крім того на всі" словянські язики), а
иож многі поети україпс}.кі порскладалп сю пісню нііиїганьою мов(

ттт

ве|>тало иа пего бачпість, хоч чимало видаио коментарів
критичних розвідок, однак не повело ся усунути деяких
еясностигі і незрозумілих місць. Всеж таки збережені ча-
гини і поодинок'і місця дають нам живий образ житя сеї
авпої доби, котрої память так жорстоко затерта пізнїіішою
рачиоіо історівк) Руси, іменно татарським лихолїтєм.

Історична основа піснї. »Слово и Полку Ііиревім.. — се
а(чична повість - поема иро невдачнпіі похід Ігоря Сьвятосіа-
цча, князя Новгорода Сїверського і князів Ольговпчів (наїцадків
лега Сьвятославпча чериигівського — »Гореславича«) на Полов-
ів 118"). р. Є со ис тілько історія походу, ате й чудова картина
)ді]іінього жптя, навійна глибоким, сумовитим лїрпзмом. В сім г
^хоц мали участь по всі руські книзі, тілько згадані іХиіГови^іі, \ "^
)трі навіть не сповістили про се в. кн. Сьвятослава.'\На чо.ії по- у^
)ду станув Ігор Сьвятославич, ки. Новгорода Сїверського,
з ним виправили ся сго брат Всеволод Курський (званий
уіі-Туром). син Володимир Путпвельськпй і братанич
ь 1'. я т о с л а в О л ь г о в п ч, князь Рильський. Брат Ігоря, Всево-
)д, мав з ними злучити ся над рікою Осколом. Дня 1-го мая
ПІНИВ ся Ігор над Допнем. Туї' показали ся зловіїці знамена,
ітьма сонця. Злу'півіии ся над Осколом з братом Всеволодом,
іткнув ся він на Половців. У першім бою побідили руські князі,
В' опісля відтяті від води і окружені хмарами кочевпків над
аялою (ипні КагальнпкІ, пріггокою Дону, потерпіли страшне пора-
енв і поналн в полон. В. кн. Сьвятослав збправ саме тоді вій-
.ко на Половців, коли дізнав ся про поражене і полон Ігоря
Ч(^])ипгівськпх князів. Затривожив ся в. князь, бо знав, що те-
р Половці нападуть на Русь, тому готовпв ся до відпору. А-ле
)кп зібрали ся князі. Половці напали, спалплп богато сі.і, за-
їли город Рпмов (Ромнп) і вернули в стенп. Половці обходили
[ щ^иязно з Ігорем у неволі, бо дочка хана Кончака була жін-
)Ю Ігоревого сина, Володимира. Однак Ігор утік з неволі з під-
їгою конюшого Овлура на Русь, а син Володимир, оженений
дочкою половецького хана Кончака, по двох роках вернув на
^сь із Всеволодом.

Поет ^) неперечно корпстував ся історичною основою
здїї, поданою докладно в Київськії! Лїтоииси. Але

*) Автор невідомий нам по іменп. але з єго твору молена догаду-
,тп ся, що був чоловіком сьвітськпм. сьвідком і учасником описуваних
)дш, дружинником Ігоря. Пісню написав не пізнїппіе. як перед кінцем
87. р., себто перед роком смертп Ярослава Осьмомисла. до котрого відзи-
е ся ще яко до живого. Але й раньгае, як в 1187. р.. не міг написати
го твору, бо з наведеної в „Слові" розмови двох половецьких ханів —
іака і Кончака — видно, що автор знав про поворот з половецьког»

од. БАРВИІСЬКПЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 8

І'

нобіч того подає поетичні подробиці, основані на мітични
повірях, всуває ліричні вставки, висловлює патріотичвк^
почуваня з нагоди княжих усобиць і на останку навс
дить вельми поетичний Плач Ярославни в Путивл"

На вступі вказує поет на спосіб і цїль свого опов
даня, заявляє, що не буде поступати по „замислу „Бояна*
але строго держати ся сучасних „билин'' або дїіісних п<
дїй (хоч мимо того наслідував поетичний спосіб Бояна).

Подм „Слова". „Слово" складає ся із вступу, оис
віданя про похід на Половців та єго наслідки і з з £
кінченя. Головна часть розпадае ся на 4 розділи
1. похід, бій з Половцями і полон князів. Спомин ир
побіду Сьвятослава Всеволодовича над Половцями служпт
переходом до 2. розділу „Слова", иіо починає с

сном СеГО князя і містить спомини про ДаВНІЙШИХ і ВІЗВс

не до сучасних Ігореви князів, щоби вступили ся з|е
„обиду сего времени, за землю русьскую, за рани Ігореві*
3-тїй розділ обнимае плач Ярославни, жени Ігоря, ЕіР
фросинГі, дочки Ярослава Володимировича Галицькоп
4:-тий розділ: оповіданє про втечу Ігоря з неволі і рг
дість усеї Руси. а закінчене містить: похвалу князя
і дружині.

Зміст ПІСНІ. Невідомий по імени поет хоче оповіст
про похід Ігоря по діям бувальщини, а не по замисла
Бояна ^), себто не ладом княжо-дружинного сьпівця

»Ко.іи Бонн хотів пісню :зложити, тоді буяв мислиш по дф
реву, сїрим вовком по землі, сизим вірлом попід облакамп«. 3«
бражаючи в своїх піснях часи пергапх княжих усобиць, ^Боя!»!
неначе пускав десять соколів на стадо лебедів. Але се не десяі
соколів пускав Бояп на стадо лебедів, а своїлш віщими па^тьцям
торкав живі струни, а струни самі рокотали кппзіга славу «.

Автор лочтінає оповідане описом, як Ігор вибирає ся з дрі
ллною і військом на Половців ^), але нараз затьма сонця покрі

*і

иолону Володимира Ігоревича, а сей вернув до рідного краю 11Я7. рок;
Огке ..Слово" написане иеііеречно в 1187. р.

Ч Вояна .згадує лиле автор „Слова" й его наслїдовнпки. З іме
осьиівуваних ним князів (Ярослава, Мстислава, Романа Сьвятославпча
можна здогадуватп ся, що Г>оян жпв у першій половині XI. ст.

-) .\втор „Слова" заповідає на початку, що „почне свою повіа
від старого (сьв.) Володимира і доведе її до нинішнього Ігоря", але хс

и:> -

зае все пійсько, хі^ч п дїйсности затьма сонця появила ся вже
ігідчас походу. Ще й иніііі мловіїці знамена тривожать Русичів,
гор не зважає на сї з.іовіщі знамена. »Лїпше, нехай нас порубають,
ік мають нолонпти«. Ігор хоче :>копє проломптп копець іюля по-
іовецьког(к<, хоче ) голову свою положнти« або ^шоломом ианити
я води з 'синього Дону«.

Одушевлоннй хороб{)Остю Ігоря, звертає ся автор знов до Вояна.
соловія давнпх часів«. щобп »він сї походи осьпівав, скачучи як со-
10НІЙ по мисленому дереву, лїтаючп умом попід облакамп. сплїта-
041 обасї походп (Сьвятослава й Ігоря), скачучп по шляху Трояновім.
50ЯП0ВИ отжеж. внукови »Велеса« (боговп скота, а тут богови
(оезії), по думці автора »Слова«, слїдувалоб зложити пісню в честь
горя, О.іегового внука. І він дальше в дусі Бонна веде пісню :
Не буря соколів (Русичів) занесла через поля широкі, — се
алки (Половці) біжать стадами до Дону великого. Конї ржуть за
у^ою, звенить слава в Еиєві«.

Але неначе иолпшивіщі сї звороти Боянові, веде він сам
альше нісню : »Труби трублять у Новгороді (Сїверськім), стоять
тяги в Путивлї. Ігор жде милого брата Всеволода«. Дальше опо-
ідає про нараду Ігоря з Всеволодом і похвалу Всеволода Куря-
ам, про зловіщі знамена : :>Ніч, стогнучи грозою, збудила птиці,
^в (уособлене нсіцастя) кличе верх дерева, скриплять половецькі
елїги, Половцї йдуть до Дону, вовкп впють чагарами, орли кле-
отом скіикують зьвірів на жир, лпсицї брешуть на червоні щити-;,
образивши сю картину, кличе : 2>0 руська земле, уже за холмом
т !« Хоробрі Русичі загородили поля широкі своїми щитами.

В пятпипю рано Русичі побідплп Половщв і набрали бо-
лт* всякої добичі, але вже другого дня природа посилає знов
іовіиц знамена : 2>Кроваві зорі сьвіт заповідають, з моря чорні
ргі ідуть (Половцї), лпскають сппї лискавицї. Вітри віють стрі-
амн на полки Ігореві, земля стугонить, ріки мутно текуть, ио-
оіи поля покривають, воєнні стяги гомонять. З усїх сторін об-
гупають Половцї руське військо, але князь Всеволод, брат Ігоря,
рур боре ся з ними хоробро, полискуючи золотим шеломомс.

Відриваючись на хвилю від сего опису бою, переносить ся
ітор гадками в давнїйшу минувшину, віки Троянові, часи Яро-
іавові, а відтак переходить до усобиць за Олега Гореславича,
)ли то гинула сила Дажбожого внук;і, а люди в княжих коромо-
X коротали вік. »Тодї по Руській землі рідко озивались ратаї, а ча-
9 кракали ворони, розділяючи "трупи між себе, галки гамір по-
шали, збираючись на жнр. Але такого бою, як Ігоря з Полов-

[ короткого оііовідаия про перших князів нема : очпвпдно се пропуск
рукописи, бо дальше оповідане починає ся описом затьми сонця, чим
ірушпв лронольоґіпну послідовність подій, псиачсб па ;кав наперед при-
товптп читача на неминуче нещасте.

— 11Н

щош, ще не було. Зрана до вочера, а з вечера до рана на незна- "
комім ПО.ІЇ Половецької землі летять кал єні стріли, гремлять шаблї
о ііюломп. тріщать копії булатні (харалужні )«.

Тоді то чорна земля була копптамп поорана і кістьми за-
сіяна, а кровю полита... Билп ся день, бплп ся другий, а третього
Д1Г/1 коло полудня упали хоругви (стяги) Ігореві. І там на березі
бистрої ріки Кая.іп. де тоіі кровавий бій відбув ся, розлучили ся!
оба брати, Ігор та Всеволод, коисдий з них попав ся в инпіу но-і:,
волю. І природД стало жаль руських лицарів. :>Вшіе трава від /Ка-[||
.юіців. а дерево з туги до землі похилилось*. Шачуть матери за,
своїми помериїимп хоробрпуи синами, ридають за своїми му;ками
а сестри за братами. Навіть стїнп городів знемогли від смутку,
а туга обгорнула Київ, бо князі починають знов »коромолувати; . і
а гіоловцї знов щшходять на руську землю і збирають з неї да-
нину. Поражене і полон Ольговичів додали їм знов відваги і хо-і,
робрости. » Встала Обпда в силах Дажбожого внука, встгппла дівок '
на 30М.1Ю Троянову. сплеснула, лебединпмп кізиламп на сапїм морі '
і сплеснувши у Дону, пробудила спомпнп про лїпіпі часп. Усо-
биця князів — се погибель їм від поганих (Половців). У Кпг.ві. |і;
в дворі кн. Сьвятослава Німці. Венеди, Греки і Моравани осьпіву- 1
ють славу єго і докоряють Ігореви. що потопив руське богатствс І
на дні Каяліт. а сам пересів :; золотого сідла н сїі.го йоло- в
неника. а

В третій части пеі)('Посить ся поет від Ігоря й его військг
до Києва, до палати в. кн. Сьвятослава. Князь (:)Повіда(7 дружині свіг
мутний сон у Києві, на горах. ^; З вечера одїва.іи мене, оповідає князьі
чорним покривалом на тисовій посте.ії : чериалп мені спнє вино змі-
шане з отруєю : сипали на груди великий жемчуг порожиими туламн г
(сагайдаками) поганих Половців. А дошки вже без сволока в моіІ і)
.чолото-ве]іхій палаті. Всю ніч з вечера кракалп воронп. Були пі^ л
Плїснеськом на оболоню в дебрі Кнсані і не відлетіли до Синьо г(
моря«. Дружина поясняє се яко віщованє пораженя Ігоря й єп'
війська, о чім він дійсно дізнав ся по дорозі в Київ, від якогосії
Біловода.

В тій сумній Д.ІЯ Гусинін хви.и взиває поет руських кня-
зів. особливо Галицького князя Ярослава Осьмомисла, щоби ні'
мстігли па Половцях неславу Ігоря і Всеволода, що попали сіі
в Поганську нево.ію. Але ніхто з князів не посиініає їм з помогоюі
Поет знов згадує про незгоди князів (Сон і Плач Сьвятослава)'
А тимчасом Половці воюють руську землю.- Вони обсадили міг.
Іго|)еве, Путивль, де на грродських мурах дармо плаче-ридає 'А\>ук
славна. :і.інка Ігоря, з туги і смутку за своїм князем.

Вставкою Плачу Ярослави п в сім місці пере
поет раньшз^ ПОДІЮ, що склала ся зараз після Ігоревог*
порая^еня, па час перед самою утечею Ігоря. Се подібпиі

1

тг^

лнстецькпй спосіб, як згадка про затьму сопця перед по-
водом Ігоря. Висуваючи Плач Ярославни перед утечею
снязя, бажав автор викликати в дуіпі читача вижидаиє іпа-
лпвої утечі Ігоря з певолї.

Киягппя Ярославна ту:-кить па городськііі стїпї в Гіу-

іівлї, дорікає вітровн і сонпю, піо занапастили єї муиса,

росить Дніпра принести єго до неї. Сї звороти до

рпродп зближають „Плач Ярославнп" до народних лїри-

іних пісень.

Зовсім в дусі народної поезії є також порівнанє са-
іітиої Ярославнп з зозулею, бо ся птидя в народній П(і-
зії 6 вчоловіченєм самітної Я\енщинп. Взагалі Плач

росла в нп проніпліутпП глибоким і ніжним чувстБом

палсукить до найкрасших місць Слова.

Плач Ярославші неначеб викликав чародійний вплив на сили
рпроди. Хлинуло море па північ, ідуть і-товии туманів. Ігорови
ка;п-е Бі»г дорогу до рідної землї. Кінь для пего лриготовлоний
півночі. Овлур (.Тавор у лїтоиисп) свиснув ізза ріки. Ігор по-
какав горностаєм в очерети, иоплив гоголем по водї, метнув ся
а борзог() копя, ізскочпв з него босим вовком, помчав ся в луги Донця
полетїв соколом у тумаїїї, стріляючи гуси і лебеді по дорозі. Коли
:(ір летїв соколом, Овлур мчав ся вовком, струиіуючп .". трав сту-
пі роси. Ігор утїк щасливо з неволі. Ціла руська земля зрадувала ся
ю веселою новиною: ріка Донець розмов. іпє з князем і стелить
ііу траву на срібних своїх берегах та одягає єго теплимп мра-
шп під тїпию зеленого дерева. Дармо женуть ся за князем два
Д1Ш половецькі, Кончак і Гза. Сонце сьвітить ясно на небі, князь
;о]) вже в руській землї. Дівчата радісно сьпівають, їх голоси вють
т. розходять ся до міста Києва. Ігор повернув щасливо на Русь,
ішов до Києва, иі.обп там подякувати Матери Божій за впрагу-
піе з половецької, поганої неволї«.

» Слово о Полку Іг.х закінчене присьнівом подібним як в иа-
5ДНИХ думах: »С.іава Ігорю, Буйтуру - Всеволоду, Болодимировп
:оревнчевп ! Слава князям і дружині І <

Провідною дулікою піснї — єдність руської землї. Пред-
авнпком сеї провідної ідеї! робить автор київського кпя-
I Сьвятослава, котрому вкладає в уста візване до ру-
зкпх князів, називаючи се візване золотим словом, зміша-
йм із слезамп. Перенятпй сею прсшідною ідеєю, прослав-
іе автор тих князів, котрі так, як н. пр. Володимир Мо-
змах щиро дбали про добро рідного краю, а йавпакп
лька разів звертає ся з докорами до самолюбних, сварлп-

віїх І ізавидліівих князів, Красша минувшина тих часів, >
КОЛІЇ Русь не була ще роздроблена, навіває поетови чисто
ліричні вставки. Незгода між князями в автора пісні, що
був щирим народолюбцем, викликує жаль і сум над ру-
ською землею і розладом між князями.

Сей настрій поета був загальним почуванєм наііщир-
ппіх людпй тої доби і находив вираз у літописи, в Поуцї
кн. Мономаха, в церковній науці і лєґендї.

Автор подає гарні характер и с т и к и майже всіх вп-
дпїйших сучасних князів, оцінюючи їх нераз строго, бо
ему добре відомі їх взаїмні відносини і значінє для за- |і
гальЕОЇ народної справи. „Грізний, великий князе. .
Сьвятослав київський, наступив на землю Поло-
вецьку, притоптав холми й яруги, скаламутив ріки іі озера, І
висушив потоки і болота". Всеволод Суз дальськиїі
„прилетів здалека, подбати про вітцївський золотий пре-
стіл", бо „він може Волгу веслами розкроппти, а Дон ше-
іпмами вичерпати". Дру;кини Рурика і Давида ричать
.ік „тури, ранені саблями каленими на чуягому полї". Хо-
робрі Роман і Мстислав високо плавають „на діло бу-^
СІП. як соколи, ширяючи па вітрах, бажаючи птицю
Б буйстві одолїти". Мстиславпчі „не побідними жере- ї
бами собі волости загорп\^іи", а внуки Всеслава вже „ви- 1
скочили з дїдної слави*', своїми коромоламп стали „наио
дити поганих на землю руську".

Візваи';; до єдности і до пімстії „спільному ворогови*
се головна ціль „Слова" і воно було імовірно уложене пі
еля повороту Ігоря у полону, на день зїзду князів у Київ
з цїлию візваня тих князів до походу на Половців.

Поетична сторона піснї й єї історична стійність. Хоч пі
спя про похід Ігоря в подробицях відбігає від історично;
точіїости, зображає вірно не тілько внутрішній лад дру^
япінпо-княжої ДV■)би Руси. ЄЇ житє, побут, культуру, ВІДНО;
сини і змагапя, так що молгна Її вважати одним з найцїн
нїішіих істоі)ичних па митників Київської РусИ)
Крім того також з лїтературпо-мистецького погляду має с,
ітісия важне значінє, тому що в ній зберегла ся в голо
них чертах народна поезія XII. віку. Під впливом віщог
Ьояна, про котрого згадує автор піснї про похід Ігоря, на|
дав він свому творови епічний характер. Сей епічний ха

^

І

— 1і>) —

)аі;тер виразив ся передовсім у мітол ьоґічні м Лхивлї,
\ле хоч мітольоі'ічне жіівло поетовії насуває поетичні,
истецькі образи, які в Ігоревій добі не втратили ще зна-
ііня, всеж таки „Слово" має христіянську цїху, сам поет
ристіяпіш згадує церковний дзвін, утреню і храм Пр. Бо-
ородицї Пирогощої в Києві (образ Пр. Дїви, намальований
ьв. Лукою, названий так від імени купця Пирогоща, що
[ривіз сей образ з Царгорода Юрію Довгорукому).

Сьвітогляд поета І Форма піснї. При релїґійно-мораль-
ім напрямі староруського письменьства трудно собі уявн-
ії, як міг книжний чоловік після двох століть христіянь-
тва так розкішно лаівописувати картини з поганським
ьвітоглядом, прикладаючії їх до Руської землі, княягого
оду і самої піснї. Не легко також означити і літературну
)орму памятника, для котрого не зберіг ся нї о ден перво-
зір. Деякі уважали „Слово о Полку" героїчною пі-
нею клясичною, іінші твором устяої народної поезії,
тже плодом збірної творчості!. — народною думою,
аписаноіо опісля якимсь книжником. Однак се річ непе-
ечна, що се твір одного, хоч невідомого по імени, по-
га, котрий у своїм творі послугував ся тоді ііншіїми на-
одно - поетичиими мотивами її літературними формами,
одібність сих народно-поетичнпх мотивів находимо і в ге-
оїчнім староруськім епосї (званім бил іінамп) ^), котрого

новою служила віі>ова боротьба з азийськими кочовими
леменами, і в українських народних піснях та думах.

еякі критики иорівнувалсі „Слово" з найліпшими епі-
ними західно-європейськими творами: Нїбелюнґамп, або

') Се епічні піснї про героїв, .'.вапих богатирамп, з н^пів-мітимнои).
ліи-історпчноіо цїхою. Назва бплпна походить від биль т. в. подї^.
інувшпна. ііопи впзпачають ся епічним спокоєм, бо події в них
ьпівані вельмп далеко відстають від звичайних людпй. Основою би-
[н є подїї з Київської землї. а герої тих иодїи громадять ся коло в.
. Володимира. Билини зберегли' ся на далекій півночі Московнщнн.
ди їх занесли пероселенцї з Русп. коли тут знов наступали нові полї-
чні подїї, що давалп теми до нових поетичних творів, котрі затерли
тямцї народу давні билини. Тимчасом думи, се історична поезія
.наччинп. хоч деякі з них не без мітпчної примітки, а до того в ду-
X зображено все так близким дїйсностп, що се мимохіть викликує
іву участь у сьпівцїв і відси проявляє ся в думах сей лїризм. ко-
^нн так різко відбивав від епічного спокою билин.

120

Піснею про Ролянда, однак „Слово" визначає ся перед тим
епопеями прикметами незвичайної сьвітлої побутової і пости
чної та історичної вірности і реалїзму, злученого з глі;' *
ким ідеалїзмом основного настрою. ^

„Слово" глубоко пронукнуте почуванямп для спраїг
сучасного яаїтя — при загальнім невдоволеню сучасностк'
й ідеалїзації минувшини.

„Слово о Полку" є памятником дружи нпої поезій
невідомого по імени сьвітсї)КОго чоловіка, д рз^жи нніпса'
окруліеного сяевом „віпіого", спорідненого" з божествамі
сьпівця.

На се вказує обставина, що він добре знав значне чцЬ
сло князів - воґіовників і їх походів, побід, ВСЯІПІХ бобіищ
подробиць і глибоко та нїжно відчував жадобу „искусктіі

Дону великого", „ПОЗр'ЬтИ синього ДОЕЬу", „ІІСПИТИ ИІі 10Г

мом7> Дону" і далеко посунути ся в половецький степ. ІІІИ
дорікає Ігореви за нерозважну небезпечну для родиші.
сьміливість і відваг^^ але одушевляє ся рівночасно єго неї'
звичайною хоробростю.

Лише дружинник міг відчувати і висловити постуї
ване Ігоря з дружиною: „Братя і дружино! .пїпше н^і
порубаним бути, нїж полоненим бути", міг з таким молодЄ].
чим легковаженем впсловити погляд „хороброго Ігорева
полку" на добичу, котрою „Русичі мости мостили по бо^
тах і грязивих місцях". ]>уй - турови Всеволодови вкла^
вій в уста ярку характеристику єго дружинників, „сьві;
мих кметїв-Курян", що глядять собі чести, а князеви с ,
ви. Тілько в походї міг він помічувати, як „телїги Полові
скриплять о півночі, неначе сполохані лебеді", як з рух
війська „вовки грозу викликують по яругах, орли клеї
том на жир зьвірів сіоіикують, лисицї брешуть на черв(
ишти, пили поля покривають".

З того однак, що поет доволї відступає від подробиц
літописного оповіданя про похід Ігоря, можна БисповуйЦ^
ти, иіо він сам особисто не брав участи в походї. Він (
імовірно дружинником в. ки. Сьвятослава з Ки
1ЦИНИ, на що вказують єго відносини до сего князя,
трого значінє віп так прибільшу^:, єго ідеалізує і так
личає єго П'ібіди.

Автор, правда, не все вірно описує обставини похо,

— іі;і —

горевого, але дуже добре озиакомлений з тим. що дЇ5іло-
я їодї па Русії й яке враланв викликала там вість про
гореве поражене. ;І,о самого походу Ігоревого відносить
я він так само двояким способом, як Іпатіївська Літописі. :
валить хоробрість Ігоря, дорікає; ему пеобачностю і пев-
остю себе, але і спочуває єго горю і нещастю, жалує єго
адля пораженя і полону, подібно як Іпатіївська Лїтоппсь:
Да како жаль ми бяшеть на ТІгоря, такь птіиі:, укалую-
ольше по Пгор^Ь брагЬ моем-ь".

Оповідане про похід Ігоря па Половців в Іпатіївськіп
їтопіїси, написане сучасником і мабуть навіть учасником
его походу, послу;кііло неперечпі» жерелом поеми (гл. К.
олубпнськіїй, Исторія Русскоіі Церісвіг, т. І, перша поло-
пна, Москва 1901, ст. 864 і 865) і сему оповіданю в-дея-
их місцях признає сей історик більшу вартість, нїл; самій
оемі. Всеяг таки замічає він, що ся поема є зовсім паро-
ним і зовсім самостійним ориґінальним і сьвіжнм твором
ез найменшого впливу перекладного письменьства домои-
ольської Доби.

Звязь „Слова" з устною народною творчостю. Якнебудь
ей твір повстав під прямим вражіпем історичної подїї, то
аки відбив €я на нїм вплив сучасної ему народної по-
зії, а побіч сего також вплив друя^инпої пое-пТ
нижної, „замислів Бояна", а навіть книжних чул:о-
е м н І! X т в о р і в (н. пр. віізантийськпх).

Вплив народної поозії проявляє ся в "Містім у'ікпваню ста-
их епітетів: сїрпії вовк, спзпй орел, бор:іі коні, сппїіі Дон,
И(тв' поле, гарні дївчатп, лютий зьвір, чорний впроп, калеиі шаблі
ст|)ілп, тисова постеля (кровать), спиє море, золоті піеломи, чорна
ілп і т. п. З иншнх епітетів, пптомпх автору »СлоБа«, замітпі:
іінпй Бонн, Дніпро - Словутіщя (словутнпй, славний), сппїй аоо

еЛИКИЙ Дон, Всеволод- ЯрПЙ, Буй -тур. княжо СТреМЯ, 30.10-

ий нресііл.

Замітні тако'/і{ і ннгомі на])0дпій пое;!ІЇ повторе н я :: д[>і-
аимп змінами : »Ярославна рано плаче на заборолї, ка;кучп (ар-
^"чп)«. Двічі! повтаряг; автор ок.іик : ;>о руська земле, в.ке за гае-
омяном (за \'о.імом[ єсп!«, а зворот: )а Ігоревого війська не во-
{рсснтп« звучить наче ре(|ірен. вельми характеристпчнпй дл'л на-
одної річп. Приготовлене до бою висловлює автор у двох ріжамх
ісцях однаковим ладом : »Русігіі великі поля червоними пцпамп
ерегоріідпли«, ...»дїти бісові (Половці) кликом поле піми г.пг. пі.іп.
хоробрі Рузпчі перегородили червоними іцптами«.

— іі^і: —

Поет послугує ся часто формами паралелізму звичай-
н<.іго н. іір. » Сонце сьвітпть ся на небі«, — »Ігор князь в руській
:<емлї«. або заперечного н. пр. »Боян же. братя, не десяті-''
соколів на стадо лебедів пускав, але свої вуці пальці на жипіі
«труни вкладав« : »Немигіі кроваві берегп не бологом (благом.!
лобром) булп засіяні, засіяні кістьми руських спнів« : ;>Не буря
< околн занесла через поля нпірокі — то стадо галок біжш-ь до
'іону великого <. (Пор. народ, думу : »То не сива зозу.іька заку-«
вала, 'і'о не дрібна пташка іцебетала, як сестра до брата на чужу {
чужину добрим здоровлєм покланяла ся«). ч

Радо послугує ся поет ппшими способамп на]>одпої шіезії.З
я к : г а в т о л ь о ґ і є и\ п а р а л є л ї з м о м. символікою і п о-
рІБнапямп 1 т. п.. а особливо часто уживає у подоб лея я
прямого або перечного.

Таїп'ольоґія н. пр. »труби трублять в Новгороді*. »одеп
брат, одеп сьвіт сьвітлпй, ти Ігорю*. »уже нам своїх милих лад
нї мпслию змпслитп. ні думою здумати*.

П р я м п й па р а л є л ї з м н. пр. » Сонце (-ьвітить ся на небі —
Ішр князь в руській землї«. Перечний паралелізм: »Боян.
бо. братя, не десять соколів на стадо лебедів пускав, а свої віщі
наїьцї на струни вкіадав;: : ;на Немизї кроваві берегп не боло-
том (благом, добром) булп засіяні, посіяні кістьми руських синів<;:
не буря соколи занесла через поля інирокі — галки стадами бі-
кать до Дону великого*. •

Символіка в »Слові« або 1) в виді симво.Гічного норів-
паня. або 2) образу: 1) ;>У1рославна зозулею квилить: Ігор
і Всеволод соколами злітають з вітцївського золотого престола;'
чотири кня:зі, окружені половецькими полчищами, зображені чо-
тирма сонцями, що закриті чорними тучами, а в них б.іи- і
ііать синї лискавицї*.

Для норІБпань з боеиіпца черпає поет черти з хлібороб-''

іького -.китя. питомого українськпму народови, або порівнуе бііі,

40 котрого Русичі йіили так радо — з весілем: »Чорна ріля під

попитами кістьмп засіяна, а кровю пілляна, тугою зійиїла по Ру-

і,кій землі* (пор. народну пісню: » Чорна ріля заорана і кулями

;асїяна* і т. д.). або : »На Немизї снопи сте.іять головами, моло-

п[ть цїпамп (четьт) булатними (харалужними), на тоцї жите к.іа-

і(уть. віють дуиіу від тїла«. або »Тут кровавого вина не впстіио,

гут ии)) докінчили хоробрі Русичі, сватів попоїли, а самі по.іягли

:!а землю Руськую* (пор. народ, думку про смерть козака з за-

кінчонєм иорівнуючим смерть з весілем : »Поняв собі паняпочку,

в темнім полі земляночку, без віконець і дверепь. там спить ко-

;,ік моЛоД(Чіь<; )•

в зображеню походу і бою находимо відгомін лицарської
іружинної иоі'.'иї. ;і В Плачі Ярославнп глибокої і тужливої лїрнки
народної пісні.

В ПГевченковій Поезії стрічаємо подібні іюрівиани. переияіі
з >€ловп о Полку Ігоревім*.

2) Обра:іоііі порі в на ня н. іір. образ затьми сонця пл-
ед походом Ігоря, образ бурі - тучі перед иораисеиєм. сон Сьвято-
іава. плач Ярославнп перед ут'ечсю Ігоря з полону.

П о р і в н у 10 ч п іі- п а )) є л є л ї з м находимо в зворотах н. м}».
Бояп бігав сїрпм вовком по землі, літав спзпм орлом попід обла-
амн«: »Куряпи скачуть як сїрі вовкп в полї«: »теліги половецью
криилять, як сполохані лебедї« : » дружина реве як тури<; ; Всо-
1аI^ кинув ся лютим зьвірем від Кпївлян, помчав ся вовком на
:емпгу, вовком перескакував дорогу Хорсови« : »1гор скаче го])-
осіаем по гічеретах. плпве білим гоголем по водї. скаче з коня
Х'им Вовком : летить соколом у тумапї«.

Замі'ґнс також відповідно народній поезії с и м в о л ї ч н є
(Киванє попятій »сонде«, *місяць«, »гнїздо« і »сокіл<; в ііримі-
сню до руських князів, н. пр. »Дрьмає в по.ії Ольгове хоробре
нї;!Д«-'. далеко залетіло* : »два сонця померклпс (Ігор і Все-
>лла) — ^ і з »ппмп два молоді місяці" (молоді князі Водв-
імі!{> і Сьвятос.іаві.

Зовсім в дусї народної поезії ужпвае автор часто яркої
є І а і|» о р II ч п о с т п н. пр. » чорні тучі (половецькі полки) з моря
уть. хотять прикрити чотири сонця (руських князів), а в них
)еп(чугь спні лпскавпцї: бути грому велпкх)му (бптва). іти до-
еви стрілами з Дону великого?. »Ізяслав — одеп впронив жем-
жну душу з хороброго гїла. через золоте ожерелє«.

Особливо часто уживає автор в дусі народної поезії мета-

0 1* у в і д н о ш є п ю до природи, котру уявляє собі живим
ТБОМ. Сонце для него є Дажбогом або Хорсом : вітри — внуками
грпбога. Бонн — внуком Велсса. Так само в Плачі Ярославнп
>н;! звертає ся до вітру. Дніпра і сонця, котре там назване »го-
[ошном<. як до живпх єств ; природа навіть розмовляє з чолові-
м : Донець говорить З Ігорсм (уособлене). В уяві поета природа
Р'' ;кіівл участь у горю і в радостп Русичів. Природа остерегас
йсько Ігореве перед пораженєм затмюю сонця, в ночи настає
юза. вовки виють по чагарах. орли скликують зьвірів на жир,
П1С.ІЯ пораженя ^поникла трава з жалю, а дерево з туги до
млі гіохилилось<. А навпаки, коли Ігоревії повело ся втекгн
н<'волі, а слідом за ним біжать Іч'ончак і Ґза. природа радує ся
помагає утечі : ;>Тодї воропп не кракали. галкп втихли, сороки
; скреготали, лииіе повзуни повзали, дятлі стуком своїм указу-
лп дорогу до ріки, а соловії веселими піснямп день звіїцалн,
жепь леліяв Ігоря па фп.іях. стелить єму зелену траву на своїх
ібних берегах, одівав єго геилііми туманами, стеріг єго гого.чем

1 воді, чайками на струях. уткамп (чернадямп) на вітрах і за се
ор звертає ся з подякою до Донця : »мьіслію поля мірпть-^ (як
народній пісні : »Ізоі>ала Марусенька мислоньками поле«).

Взагм.їі образи взяті з природи визначають ся незвп-

І~йноіо влучностю і вірностю. Творча уява поета в д у х о т в о р ю є

124 -

Епічна повість переходить часто в ліричну думу, а сї ліри-
чні вставки викликують спочуванє до згаданих у творі поді^
та осіб. Такі відносини до природи питоліі взагалі народнії! ис-олі
яко відгомін давної віри.

Автор „Слова" яко дружи пніїк чимало бував у похо^
дах, тіімто й вельми иїжно зрозумів і відчув п о є з і к
степу. у

в ріжиих місцях єго твору розсіяні вілокремлен
черти, котрі складають вельми мистецькиіі їі одноцїлпґ
»;)браз степу й его питомого Лгитя ; в степу літають і і:лє
кочуть вірли, виють по чагарах вовки, брешуть лисиці, и;
водах плавають лебеді, гоголі, черняди (рід диких ут(»і>)
уносять ся чайки, стелить ся к'овпль (степова трава) ; да
леко розлягае ся скрип яепідмащених телїг половецьких;
ріки стелять зелену траву на срібних (піскових) берегах
пиліі поля вкривають, ідуть „сьморци"'^) (стімерчи) мра
ками". І

В тих образах иоетичиих „Слова" відчуваємо зпачипіі"
відгомін д а в н о і с таро в и н и яко згадки погаиськіі;і|
ще часів. Уяві поета розкриває ся широкий овид : су^а^
сність сягає в історичну минувшину і в мітичну стаї
рови ну. ^1'

Відповідно духови народпоі поезіі зображає аг: и
„Слова" абстрактні понятя яаівими уособленими єствамі^І
н. пр. горе, біда, смерть, представлені в виді дівиці-Обиліі|
що встає з силами Дажбожого внука ; Див (вчоловічопіі.
нещастя) остерегае Половців перед військом Ігоря; Лі.г^
(жаль, жаліти по вмерцях), Карина (плачка по по:мгр.
ших, від дієслова кар йти, заводити по вмерцях), се (к'.гіа.
зи иерепяті з голосінь по вмерцях. Сюди відносять ся та|
кож згадки божищ Д а ?к б о г а, С т р и б о г а, В с л є с ;.
і Хоре а. До часів поганьства відносить ся також вір.,.
в переміну чоловіка в зьвірину (антропоморфізм), яп
н. пр. переміна приписувана поетом князеви Всеволодові
полоцькому у вовка (вовк^мака, в народних повірях) і.,і;ег
ликому Хорсови волкомь путь прерьіскаше").

Але сі поганські спомини, що стають доказом сі і

') Сг.МОрЧП (корінь М1)ЬК-) СумерКН — ГТОТ.ПН Г\\і;і1ііі! 1'уіп

;< мраками.

ІІ

12о

ького етапу автора, \-Л\ііваііі в его творі з чисто хріїстіян-
ьким настроєм, із зворотами до Бога („Игореви князю
Іогь путь кажеть"), із спомппамп київських сьвятппь (сьв.
к)Фії і Гір. Богородиці Пирогощої), з виразним протистав-
енем Русинів яко христіян — „иоганим'ь" (По.яовцям). Се
акож відгомін того двоєвіря, котре виявляло ся серед
ародпих верств у ріжних звичаях і обрядах, з котрим ду-
овепьстБО боро.ло ся в проповідях і науках.

Звязь „Слова о Полку ІгоревііУі" з книжним переводним
ориґінальним письменьством. „Слово о Полку Ігоревім" остав
звязи не лише з народною поезією, але, мимо погляду ^

Голубписького. в горі наведеного, такояг з книжним
исьмсньстзом, перекладним (византийським) і руським.
.)слїдпітіси „Слова" паходяіь в нїм ріяші місця схижі
образа^иI і способами біблійних книг, з византиііськими
їорамп, з Повістю ІІосифа Флявія про овладу брусалиму
з скандинавськими заґамн. Книячний є сам заголовок
юво" або „Повість" побіч народного вислову пісня,
нижностю віє від самого вступу що до самого способу.
: би повести оновідаає про похід Ігоря, а так само від
арактеристики Бояна і висловів наведених про псрівнане
ільцїв з соколами і струн із лебедями та поясненя сеї
леї'орії. Книлшими є також звороти: „Почнем же, бра-
I. повість сю", або оклик : „О Бояне, соловію давних
ісів".

Згадка про пардусів, котрих не було на Руси (н. пр.
10 Русьской земли простроша ся Половцн, аки пардуже
гі.одо". пор. порівнанє Сьвятослава Ігоровича з пардусом
Начальній Літописи), навіяна очивидно византийським
ісьменьством. Звороти „Подостр^Ьте души ваши на ме-
и". „исполнивше ся ратнаго духа" й ип. нагадують по-
бні звороти у Флявія.

Деякі звороти ..Слова" схожі з висловами старору-
>кого письменьства, н. пр. .:Не л'Ьио нам-ь, братіє", „л-Ьпо
іі нам'ь. братіє, надежю им-Ьтп" (в Несторовім Житго
р є п. Т є о д о з і я П є ч є р с ь к о г о) і т. п.

А ще тїснїйшу звязь помічаємо між „Словом" а літо-
існими оповіданями про сей похід. Іпатіївська лїтопись,
к само як і „Слово", не описує затьми сонця, а наводить
іше розмову про сю появу між Ігорем і дружиною. Схо-

, |(

— Г2б -

жість у звороті про затьму вельми значна. В „Слові" скЗ' ^
зано : „Тогдп Игорь воззр'ґі па свіітлое солнце и видії оть '
него...", а в Іпатіївській Літописи: „Игорь же воззрізвт. на
небо и виді^ солнце"... Так само і дея-кі пнші місця схожі
в обидвох творах. Проявляє ся також схожість деякіл
зворотів „Слова" з місцями Лаврентіївської Літописи.

При всім тім однак виявляє „Слово" черти лпмпоІ
творчости поета, бго уява відтворює, опнсуваниіі ним бій
в одній хвилі за другою, живописуе її вельми живо, майж<
до повної ілюзії. Творчому слухови поета неначе причува^
ся навіть шум і оклики бою: „Что ми шумпть, что м^
звенить далече рано предь зорями ?" Коли упали Ігорев:
^тягп, кличе поет : „Уже бо, братіє, невеселая годині^'
вгстала, уже пустння силу прикрила". Пильно прислуху<
ся поет усему: ему причувае ся голос Ярославни, кличі
Дива, плескане лебединих крил Діви-Обиди „на сипім мор
у Дону", голосїнє руських жінок за своїми мужами, віе
чує, як дівчата, витаючи Ігоря, сьпівають на Дунаю, а „гд
лоси їх вють ся через море до Києва". Все те призна;
л н ч н о ї, індивідуальної творчости. що в и р о с І
з народного кореня.

НайновійЕпі досліди вказують також на вплив в и з а
тийської церковної піснї, а іменно византийськ:
гимнів, на творчість автора „Слова о Полку Ігоревім
саме що до уживаня реторичного ритму й риму, як у с
роруських проповідях і акафистах \).

Артистична одноцїлість ..Слова". Хоч у „Слові" авт
послугував ся народними і книжними живлами, ^ одн
вони зливають ся так орґанічно, що зміст і форма
роблять вражінє одноцїлого твору. Такої одноцілої ув
лої злуки ріжних живел не досяг ані оден твір старору
ського письменьства і нї оден із староруських творів ш*
виявив такого глибокого зрозуміня природи, такого богат-^^
ства образів (особливо богаті і ріжнорідні образи сум'
в першій части Слова"), таких настроїв і красок, таї: .

') Гл. \>. Г>ирчак. Византийська церковна пісня і Слово о IIо^|
Ігоревім (Записки Наук. Товариства ім. Шевченка ХСУ*. от. 1 — 29, Х(
ьт. і- ■■і-2).

1-_І7

инрокого і ііезависпмого погляду па все тодішнє жнт^і
іа Русп.

Шпрпна історичного сьвітогляду і глибина сумовитого
іатріотпчпого почуваня надають „Слову" великого істо-
)ичного значіня, бо воно містить у собі пайкраспіі
їлодн мистецької творчостп. просьвіти і політичної мисли
авмираючої київської Руси. „Слово" зображає дружннно-
няжу Русь київську з еї політичними ідеалами, думками
почуванямп та є неперечно ориііпальним твором великої
торичної і поетпчпої стійности.

Язик ..Слова" і Форма твору. „Слово о Полку Ігоревім"
аппсапе староруським язиком, питомим тодішній Київ-
ькій Руси, вельми близкпм до язика „Поучені я кн.
олодимира Монома ха". Находимо в нім форми пов-
оголосні побіч короткоголосних : древо, шеломь. Богат-
гво форми двіііного числа : вІу, ваго, очима, соколома,
[іутаевіз, разлу чиста і т. д., такоях третього самостійного
дмінка (теб'їі леліьявшу), стають певним доказом, що.
їтор „Слова" був літературно образованим письменни-
)м. Однак первісний язик „Слова" підляг зліінї на цер-
звно-словянськіїй лад під впливом переписцЇБ на північній
уси, де сей памятник зберіг ся.

Поясненя деяких .місць „Слова".

Про „Бояна", сьпівця »старого времени«, згадує автор »0л>
,« чотири рази, характеризує способп єго творчостп й єго самогв
в ґенїядьного поета княжої мпнувпшнп XI. ст., в котрій вже
І0ЯВЛЯ.1И ся перші усобиці з початком князьованя старого »Яро-
авас (Мудрого). Отже сю добу перших усобшц> і чародія Все-
іва полоцького (що переміняв ся у вовкулаку), осьпівував у своїх
орах »віщиіі» Боян.

.Зіїтописн не згадують про такого сьпівця-поета Бояна. однак
мо того нема сумніву, що на Русп булл княжі поети - сьпівцї.
адує про се Кирило Турівськпй в однім із своїх творів про та-
I »п'Ьснотворцев'ь<. котрі своїми словами украпіають >рати
ополченія« князів. Волинська Літоппсь згадує під 1251. р., иш
!ля побідного походу Данила Галицького й єго брата Василі>ка
і Ятвяг :їП'Ііснь славну пояху пма«. Длуґош оповідає під р. 1209.
війні між Лєніком Білим і кн. Мстиславом Удалим, що задля
біди ^Істпслава Русини висловлювали радість грімкими окли-

: :>0 великое свіітпло, иоб'Ьдитель Мстислав'ь Мстиславичт. !
храбрьій сокол'ь !« Про такі звеличуваня князів згадує також

128

і втор » Слова «, про піснї Бояна в честь Ярослава, Мстислава. Ро-
мана. Іпатіївська Лїтовпсь під р. 1240. згадує про такого заводи-
виго сьпівпи княжого Мптусу: » Слову тьного піівца Миту су.
лревле за гордость не восхотЬвша служити князю Данилу, раз-
драиого. акі.і связапого, прпвсдоша^. Про такого заводового
сьпівця-поета ■ »Бояна« з XI. ст. згадує також автор » Слова
о Полку <, а про его ествованє не можна сумнївати ся, бо пере-
довсім автор ~^С.іова<, згадуючи про Бояна, вказує виразно сю
історичну добу, до котрої відносять ся твори сего сьпівця - поета,
вичнсляє поіменно князів нпм осьпіванпх. а навіть наводить вп-
імкп з єго пісепь (н. пр. зображене Всеслава полоцького). До тоги
точність автора в переказуваню історичних подій не оставляє ні-
яких сршївів що до їх вірносіп. отже й що до Бояна.

Старого Володимира згадує автор »Слова« поруч із ста-
[>їїм Ярославі ім (Мудрим): неперечно має на думцї сьв. Володи-
мира В. До него відносять ся слова поета: »Того стараго Вдадп-
мпра нельзя 61'. прпгвоздитп К7> горамь кісвскпмь. сего бо^ьін-Ь
стапга стязи Рюриковьі, а друзіп Давпдовьі«. Перпшм реченєм бамкав
автор імовірно висловити, що сьв. Володимир не вязав своєї дї-
яльностп з самим Києвом, але з усею руського землею, а другим
реченєм вказує на роздроблене княжого роду після Володимира
Мономаха па окремі вітки.

При Трояна находимо чотири згадки: »бьїли вЬпи Троя-
пи*. ..ринщ В7. тропу Трояню чрез'ь поля на горвь, ;в'ьстала
обида в'ь силах ь Дажбога внука, вступила дЬвою на землю Т р о-
яню« і т. д., ;>на седьмомт> вЬцІі Троянп верже Всеславт,
жребій о ді.вицу себЬ любу<. Сї згадки відпоніено до римського
пісаря Трояна (98 — 117. по Христї), одначе повіііші досліди
вказують на тожсамість Трояна з Дажбогом (сонцем).

Про Дунай стрічаємо також згадки в » Слові о Полку «. Пе-і
]»ед Плачем Ярославни находить ся зворот : »Копія (зам. копей-
иики) поють на Дунай «. а Ярославна плаче: » Полечу зегзпцею
по Дунаєвп<., на останку по повороті П^оря домів »д'1>впци поють
на Дунаи«. Прпсьпіви про Дунай находимо часто в народних пі-
снях і то може не так задля згадки тих часів, коди Словяни жили,
над Дунаєм (о чім .згадує Лїтопись: .;по мпоз'Ьхі. же време-і:
ігі.х'ь сіілп суть Словени по Дунаєвн. кде єсть нині. Оугорьска*|;
земля п Болгарьская. ()ті. тІіхь Словен'ь розпдоша ся по землі;
м прозваніа ся именьї свопмн кдЬ сі.дніи. на которомт. м'ЬстЬ) і з»-
іл'л тісної звязн подій староруської історії з сею рікою (як н. пр.
згадка в літописях з ХП. столітя про бій з Половцями на Ду-.
иаї, по чім руські князі осадукують посадників над Дунаєм у над-Ііі
дунайських городах): Дунай означає в народній творчости взагиіТ '
ііслпку. иіироку і страпіну ])іку, котра піастє. а частїйше нєіц;іі п
п|>иносить або занодїває (н. пр. в польській пісні: »Ка8Іа іУІЄ(
■^^ іе УУІ8ІЄ. уу іеп Віша]«).

Відгомін .,Слова о Полку" й єго нас/іїдованя. Можна до-
гадуїіати сл, що богато того рода памлтіїиків дотатарської
доби безповоротно запропастило ся та що „Слопо о пол-
ку ИгоревЬ" мало великий виліпгпа поетичну творчість
у тогочаснім пнсьменьстві. Се засьвідчає передовсім не-
давно відкритий уривок написаної не пізнїйше як около
1238. року поеми п. з. „Слово о погибели рускня
з є мли", що є найдавнїйщпм досп знаним наслїдоваЕіем
•„Слова о Полі.у". З літературного боку не має воно вели-
к(ії стійности, бо є тілько реторичним і холодним наслїдо-
ванем. Ся поема написана з нагоди татарського нападу за
князя Ярослава Всеволодовича (що княжив, у Переяславі
Залїськім 1238—1247.). Приступаючи до опису погибеліг
Русьрсої Землї, невідоммїі по імени автор промавляе спершл''
про природні богатства і славу Київської Руси перед сто-
лїтем і тим страшнїйшою видає ся патріотичному авторови
та пропасть між минувщиною і сучасностю. Автор звертає
ся до Руської Землї з таким викликом, як Ярославна до
сонця : „О св'іугло сві.тлая и украсно (гарно) украшена
Земля РусьскаяІ" „Слово о пкгибели" мало імовірно форму
піснї та ідеалізує особливо добу Володимира Мономаха.
Дальше каже: „Многимп красотами украшена єси : озерами
мпогими. ріками і колодязями, -горами крутими, холмами
високими, дубровами чистими, полями дивними, зьвірами
рі-кнородними, птицями безчисленними, городами великими^
селами дивними, виноградами богатпми. домами церковни-
ми, князями грізними, боярами чесними, вельможами мно-
гими. Всего єси повна земле руська, о правовірна віро хри-
стіянська !"

При ВСІЙ короткости сего уривка находимо в нїм ті
самі прикмети стилю, яіеі проявляють ся в иншім наслідо-
ваню „Слова о Полку Ігоревім". Є се поетичний памятнпк,
зложений імовірно з кінцем ХП*. або з початком XV, сто-
лїтя, а збережений у двох відмінних редакціях, що описує
побіду князя Дмитра Донського над татарським ханом Ма-
маем на Куликовім полї-(над горішним Доном 1380. р.).
Перша редакція, відома під наголовком „Задоньщпна",
визначає ся народним і поетичним складом і є сцравде-
шним невільничим наслїдованєм „Слова о Полку Ігоревім",
хоч є деякі такі вставки, котрих не находимо в „Слові

ол. ЬАі'віпськпГі. ІСТОРІЯ укр. лїтЕРлтурп. я

— і-зи —

о Полку", отже неперечно взяті з ішших тогочасних поем, т
опісля затрачених. Друга редакція „Сказаніе о Мама-Іі
ЄЕОм-ь^) побоищ'^із" має характер більше кнпжнпй і 6^
украшена іскуснпми, реторичнпмп впсловамп. Взагалі обі
редакції є наслїдованєм „Слова о Полку Ігоревім", а ос
оливо Б Задоньщпнї автор має все на тямцї первовзір
і подекуди дослоБно наводить цілі місця, та перекру-
чує їх нерозумно, н. пр. з віщого Бонна робить боя-
рина, замість за шеломяном — за Соломяном і т. п. Всі ті
памятники книжної поезії стають певним доказом, що була
звязь між письменьством і народно-поетичною творчостю
котра при ВСІХ духовних осудах і заборонах здобула со6і|іі
місце і в книжнім письменьстві.

9. Подорожи („Хожденія").

Ігумен Данило Паломник. До творів церковного пись
меньства XII. столїтя треба зачислити також „Хожденіє Да
ніила Русьскьія Земли игумена''. Скоро після заведеня христі
яньства на Руси було звичаєм ходити на прощу до сьв
місць. Такі подорожи богомольців при всяких перепонах
і небезпеках уважано богоугодним і для душі спасенним
ділом. Цїлию сих подорояхнїі була між иншпми Атон
ська горя, — де богомольці довше задержували ся, зна-'
ь'омили ся там з лєґендами та переказами і записували їх
списували там книги і приносили домів богато рукописні!
і релїґііїних оповідань. — Крім того метою сих подоро-
:кпй була сьв. Земля, брусалдм і гріб Господній, звідки'
приносили пальмові вітки і тому звали їх паломниками
а також „странниками" або „каліками перехожими" від ла-
тинського саііо'а, що означало рід обуви. уживаної палом-
никами. Задля того такі подорожи мали також важне про-
сьвітне значіне. Більше тямучі богомольці списували спо-
мини про свої подорожи під заголовком „хожденіє
странник-ь, паломникт>". Найдавиїйшим памятником
того рода є „Хожденіє игумена Даніила" з XII. столїтя, а ко*
ристувало ся воно таким поважанем, що дійшло до нас

') Мамай. татарськіпі хаіі, що ііроводпв татарським військо.м аі
Ку.:іиковім полї (на південнпГі схід від міста Ту.ш).

— і;и —

у миогих рукописях. В одній з них ігумен Данило, назва-
ний сьвятіш, а єго „хоя^деніе" — „и^птієм-ь". Оповідане
Данила про вго подорож починає ся і кінчить ся Царго-
родом, з чого моячна догадувати ся, що Данило звідав сьв.
Землю після довшого побуту в Царгородї і був у сьв. Землі
дса роки. Опис єго подорожи став типовим взірцем пізнїїі-
ших творів того рода. Не є се опис подчзролхп в нинішнім
розуміню, Б котрім можна би найти відомостп про природу
і політичний стан земель, про побут і звичаї населеия.
Гам описані вірно з дїйсностю і з усякими подробицями
янше сьв. місця і сьвятинї, а опис доповнений лєґендами
а апокрифічними оповідапями.

Автор перенятий сильною сьвідомостю едпости

[зуської землі, як і Володимир Мономах і автор „Слова

|) Полку Ігоревім", що бачили всю небезпеку в усобицях

роздробленю сил на місцеві справи. Він згадує руських

нязїв і бояр в єктеніях і ставить на гробі Господнім „кан-

їило" за всіх Русинів і всю руську землю та всіх хрпстіян

)уської землі. Вельми займає єго оповіданє про гріб Го-

поднїіі і воно ироиикнуте глибокою релїґійностю.

з історично - лїтерату р ного и о гля ду є се пер-
па проба опісля розвитого паломпичого письменьства. цї-
ава зображенями поглядів, прикметами стилю й язика.
)повідане визначає ся великою простотою, точностю і бо-
атством історичних та лєґендарних подробиць, щиростю,
гаївностю і любовю рідного краю. Все, що автор опові-
ае й описує, подає на основі власних помічень, а сей па-
омник, переложеннй також на француський і німецький
зик, уважають західно - європейські знавці самостійним
найосновнїйшим та найважнїйшим описом середньовічної
Іалестипп ^).

Длятого має він також важне історичне значінє яко
изначний твір паломничого письменьства в середньовічній
]вроні, іменно задля згадки про похід короля Бальдуїна на

') Замітно. що паломник Даішла з епічною простотою впкладу лу-
ать таку ґеоґрафічну і топографічну точність, що доси остае одним
пова;кних творів, на котрі покликують ся француські Домінїкани у своїх
їхеольоіічних дослідах.

їж

Дамаск і до Тпверіядсьіеого озера, в котрім з дозвол}^ ко^
роля брав участь.

Автор сего паломника Данило називає себе ігуме
ном Руської Землі, а хоч не подає місця походженя, Т(
можна здогадувати ся, що жив у Чернигівщинї, бо порів
ну є ріку Йордан з рікою Словоіо (Сосновою), котра пливе
в Чернпгівщпнї.

Сто подорож до сьБ. Землі відбув Данило після пер
шого хрестоносного походу за єрусалимського короля Баль
дуїна, а з подїіі, згадуваних* в вго творі, можна зробиті,
висновок, що сю подоролг відбув між 1106 — 1107. рр. І

Загальний погляд на письіуіеньство і просьвіту в 1-ім від!
дїлї 1. доби.

Зараз після заведепя христіяпьства на Руси зрозумії;
Володимир Великий, що просьвіта може найбільше при чи
нити ся до утвердженя і розширеня христіянської ВІрИі
Тимто перші князі", Володимир Великий та Ярослав Му і
дрий кладуть підвалини до просьвіти заснованем шкіл не' і
редовсїм по княжих столицях і при соборних (єпископ і
ськпх) церквах. З тих шкіл виходили сьвященики й инга
церковні служителі", крім того писарі, що переписувалі
книжки, і перекладники, що перекладали л'ітературні творіг
з грецько"! мови. До сих шкіл ходили не лише діти сьвяІ;
щеників та церковної служби, але й діти знатних людий
дружинників та міщан. В сих школах відбувала ся збірн і
наука, учителї подавали науку зібраним в ній громадно ді
тям. Крім читаня, писаня і чпсленя на впсшім степен
.учили грецького язика, а в західних школах на ІЧси та
кож латинського і нїмецьісого язика. В канцелярії га
"лицько - волинських князів був вельми уживаний латив
ський язик. Через те просьвіта ширила ся не лише мі5
духовними, але й сьвітськими людьми. Вже в тих перши
часах почали також дбати і про освіту ікіноцтва. Тогоча
•сні русьгЛ князі були не лише письменні і любителі наук
і просьвіти (Ярослав оснував книговню при церкві сьі
Софії в Києві) ; деякі навіть були учені і пособляли рої
ширеню науки (отець Володимира Мономаха, князь Всев{
лод, умів пять язиків : волинський князь Володпми
Василькович названий в Літописи „великим фільосс
фом" і т. д.). V;

- 133 ^

Окрім шкіл розгіовсюднювала ся осьвіта такои; доро-
гою „почіїтанія кнії/ішого" з усяких підручників і ;{бірніі-
VІв. П'еродовсїм метою сего чптапя було осягіїеііе відомо-
зтііГг 8- хрпстіяпської релїґії, потрібних для спасепя дуиіі,
іле крім того здобували собі читачі унапе з історії, і'ео-
ґрафії, депю з сьвітських письменників, а найменше з при-
родних наук.

Головни.ми огнищами тогочасної просьвіти були мона-
стирі, як се було і в цілій середньовічній Европі. Осо-
Злпвож славив ся К и ї в с ь к о - П є ч є р с ь к и і\ м о и а с т и р,
і котрого вийшли перші руські письменники, а також ж[і-
зописцї, музики й митцї. Взагалї в 1. добі на чолї к-нижної
іросьвіти і шісьменьства передує духовеньство. спершу
|з значній части грецьке, опісля руське. Тимто тогочасне
руське письмепьстБО мало духовний характер.

Твори перших руських письменників — митрополита
ларіона, Теодозія Печерського. Нестора, Кирила Турівсько-
0 м инипіх — показують, що руське духовеньство того
іасу осягнуло значну осьвіту, а Поучене Володимира Моно-
яаха, „Слово о Полку Ігоревім- і ..Слово Данила Заточника"
тають певним доказом, що осьвіта окрім духовного стану
рошікала також і в инші верстви суспільства. Однак годї
аперечити, що ся осьвіта приїімала ся лише у висших
зерствах суспільства, а в низші верстви народу не прони-
ала. Ті самі твори, що згадують про осьвіту виспшх
5ерств або поодиноких осіб в суспільстві, виказують, ию
ширших верствах народу була значна темнота, забо-
юпність і прихильність до давних поганських звичаїв, за
цо церковні проповідники дорікали їм двоекірєм.

Сему не можна дивувати ся. бо число шкіл було іге-
начпе, діти иіирших верств не корпстували ся звичайно
ікільною наукою таіі не було книжок зрозумілих наро-
і,ови. В перекладнім письменьстві було богато книжок пи-
аних для чужого осьвіченого народу (Греків), відповідно
[оглядам і потребам грецького жптя ; отже для пепросьві-
[єпііх людий руського суспільства були сї книжки неп ри-
ту пні і мало зрозумілі. А ті чужі твори літературні паслї-
іували іі руські письменники. Найбільше зрозумілі і при-
тупні були Ячитеписи або так звані .,Житія" Сьвятих
мали педаґоґічний вплив. Сьвітське письменьство при

їж

виключно релїґіПпім напрямі ііросьвітп не мало поля до
розвитку і длятого „Слово о Полку" є майже одинокою
поетичною появою в своїм родї.

Твори княжо-дружпнного ппсьменьства можна подїлити І
на два розряди : до першого відносять ся „Поученіе Володи- 1
мира Мономаха" і ..Моленіє Данила Заточника", а до другого І
„Слово о Полку Ігореві" і ,,Слово о погибели Руськои зеїуїли'". '
Особливо характеристична ріжниця проявляє ся між „По- [
учеиієм'ь Мономаха" і „Словом о Полку Ігоревім". Поуче- д;
ніє" пронукнуте ви зантиіі сько-хрпстіянським сьві- ї
тог ляд ом, коли тимчасои „Слово о Полку Ігоревім" яв-
ля*-; ся майясе виключно одипокпм твором в староруськім
п исьменьстЕІ з н а р о д ]і о -,р у с ь к п м с ь в і т о г л я д о м. Ся
різка ріікниця міїк . двома творами спричинена ріжнпцею ^
міях двома верствам[і в староруськім княжо-дружиннім су- \
спільстві.

Представником одної верстви був велико-княжиіі дім
Всеволода Ярославича; вона горнула ся до византийськи-
христіяиської культури, була ознакомлена з впзантийсько- ^
христіянським письменьством і культурою і намагала ся сї
напрями і настрої вводити також у руське Лхите. Найбіль-
ше впливовим представником сеї верстви був Володимир |5(
Мономах, Ріотрий міг переїімати засновки византийсько
христіянської культури не лише •■', византийського пере-|[
істадиого ппсьменьства, але п прямо від своєї матери —
Грекииї.

Представником другої верстви був другий син Яро
слава Мудрого, Сьвятослав Чернигівський й его семя, іио^у
держали ся переказів народно-руського сьвітогляду, о скіль-
ко він зберіг ся серед дружини з часів Олега Віщого. Ягс із
„Житія сьв. Теодозія" дізнаємо ся, любив князь Сьвято-
слав музику і сьпів і любував ся княжо - дружинним епо-х,
сом. Потомки Сьвятослава, почавши від єго сина, Олег
Гореславича, були усунені від київського престола і боролі
ся о се около сто літ з иншими вітками Ярославовогороду.
Житє в містї, віддаленім від культурного осередка Вуси
Києва, пособляло збереліеню національн.о-руської традиції
Колиж у другій половині ХИ. столїтя дім Сьвятослава ося-
гнув київський престіл, народно-руська традиція виявила
ся гарним літературним твором „Слово о Полку". Але ц,

'БІр сей. 0Д1Ш0КПІІ у своїм родї. перестає бути одинокою
юявою в порівпапн) г „II оу ченіемь" і „Мо лей іемь".
їоли мати-мемо на тямцї, що кгіяжо-дружинна верства ви-
:їорила епос, переказуваний устно. а літературною обріб-
сою на такий лад одного епізоду було „Слово о Пол-
:у". Навпаки, коли уявимо собі, що визаптнйсько-христі-
інська культура була лише власностю одної части княжо -
ірулсинної верстви, то дійдемо до погляду, що як раз
Ц о у ч є н і є В о л о д и м и р а М.". котре виявляє внзантий-
ький вплив у передовій части староруського суспільства,
[окаже ся вик-лгочною появою. ,

Переходова доба в розвитку руського язика (в 2 - ім від-
длї І. доби). Віки XIII -ХІ\'. уважають руські язпкознавцї
Іереходовою добою в історії звуків і форм — часом, в ко-
рім деякі давні звуки і форми зовсім щезли, коли тимча-
ом инші на їх місце вступили. В першій половині ХП .
толїтя війшла Галицька Русь в склад Польщі, а в другііі
оловипї ХП'. столїтя Київська Русь в склад Литовської
ержави. Литовці підчинили ся впливам руської просьвіти,
иробленої за лїпших часів київської доби. На Литві па-
ував до часів Жиґмонта Авґуста руськиіі язик, що був
ікож язиком урядових грамот і законодатних книг (в му-
ю Чарторийськпх у Кракові зберіг ся л и с т Ж и ґ м о н т а
в Густа до Жиґмонта Старого, писаний тогочасною ру-
ькою мовою книжною, а в Катедрі на Вавелю в Кракові
аіодимо ще й нинї написи кирильські). В Литовськім Ста-
^^тї урядово постановлено, що „писар земскій має ру-
лтми литерами и словьі рускими всії листн и позбьі писати,
не иншим-ь язнкомі> п словьі" ^). Однак се не є одноцї-
ій язик з основними прикметами одного якогось говору.
іе нарічева мішанина півдеиноруських і білоруських
)икмет із значною, прпмішкою канцелярських одностайних
шротів. У церковних книгах оставав і дальше старосло-
шський язик, лише потроха затронутий місцевим говором
ісця, а в правничих актах бачимо більше народно-руської
)ви. ^ Давні основи київської культури задержали ся
в нових обставинах, не доставало лише сили, ищбп

') Той язпк йув також дипломатичним у зновинах з Татарам»
«їолдавією.

136

вона відродила ся, самостійно розвинула й оживила по-
чатий старої культури і виявила ся в літературній форііі.

^'^1 Другий віддї/і першої доби. Застій і Занепад {ру-
ського письлі^ньства.

В першій половині XIII. столїтя попала Русь наслід-
ком татарського наїзду і знищеня в страшне лихолїте, що
довело остаточно до розділу між південною (Київською)
і північною (Володимирсько- Суздальською) Русю і спричи-
нило опісля історичний та етноґрафічпиїі розрив тих ча-
стин старинної Руси (Київська — Україна - Русь і Велике
князівство Володимирсько - Суздальське — Московщина).
В 1240. році Татари здобули і зруйнували давну столи-
цю Руси Київ і огнище тодішньої культури- Ки-
ївсько - Печ ер ськи її монастир та опустошили і ви-
люднили край. Наслідком того переносить київський ми-
трополит свою столицю у в о л о д и :м и р на д К л я з .м о к^
і тим способом витворює ся новиїі осередок політичногс
і церковного житя на півночи, а опісля тим осередком

політичного, державного і церковного ЛхИТЯ

і кпилгної просьвіти стає Москва, яко столиця
Суздальських князів, що почали звати ся великими кня-
зями Московськими (від 1328. року). Значінє Москви осо
оливо скріпило ся, коли князь Димитрій Донський побідого
на Куликовім полї (1380.) зломив ярмо татарське і тим
становище в. кн. московського, досп мало замітного, а ще
більше після упадку Царгорода, коли Москва ' на місц(
давної Византії стала столицею православія, а великиґ
князь московський Іван III., одружений з византпііськок
цїсарівною Софією Палеолежанкою, став неначе наслідки
комЧ спадкоємцем визаптиЛських цїсарів і» називав себ(
самодерїкцем, а навіть царем. Знищивши самостійність В
Новгорода (вдова посадни^:а Марта Борецька) і Пскова
огнища удїльно-вічевої традиції, і скинувши відтак татар
ське ярмо, виступає Іван ПІ. яко защптник Церкві^ всег(
православного Сходу ; столиця єго і століщя мптрополї
Москва вважала себе неначе т р є т и м Римо м. Тяжіпц(
пересуває ся отже з Києва на північ, у Москву. Київ за
непав і перестав бути осередком політичного і церковноп

1.!/

жмтя та не міг вже ніколи вернути до давпого :зііачйія ,
1 і'огатстіра. Сї події здержали розвиток дерягавпого і с»
спільного жптя, що ще не Еспіло улоікіїти ся і зміцнити.
Торговля і взагалі господарське япітє краю було нідорва-
не, насильства, недостача личпої і суспільної безпекчі. гро-
мадні убиііства викликали велике пригноблене. На довгий
час спипиз ся розвиток умової і релїґіПної просьвіти па
^уси, залягла темнота і вкоренили ся в народі хибні віру-
ваня. Годї було в тих часах думати про засновуване шісіл
розиовсіодіпованє науки і гіросьвіти. Із зруйнованими мо-
настиряіиі і містами загинуло богато памятників старору-
ськ'ого иисьмеїіьства. Зложили ся лигає нові перекази, що
зберегли ся в устах народу, н. ир. про Батія і Золоті Київ-
ські ворота або Михайля Оемилїтка, тип пародної надії па
грядучі иоколїня. вічно молодої, ідеал народної сили, що
ніколи не слабне, а все відновлює ся. ,

Книжна просььіта після занепаду Кпїва має пристаио-
вииіе в західпо-руських князівствах. Галичі і Воло ди-
ми рі Волинські м.

Одначе Київ не втратив зовсім свого просьвітпого ха-
рактеру і в тяжкій хвнлї татарського погрому. В самім Ки-
єві не переривала ся" традиція і давні памятники — як Лї-
топись і Печерськпй Патерик — зберегли своє значіне
повагу. Р.з^ька народність довго зберегала своє верхо-
владне значінк в стариннім осередку, в Києві. В тих тяж-
ких обставинах, коли татарське лихолітє потрясло всіх до
глубіши душі, а нарід попав у розпук\\ приняло ся духо-
вепьство за его подвигнене і просьвіту.

1. богословське духо^вне письдіеньство.

Проникнуті вірою в Бонлій промисл, підносять еПИ'
сі.мпи і сьвященики свііі одушевлений голос і старають оі
ослабити ваїккі наслідки татарського лпхолїтя. Помія; пер-
іипми визначив ся київський митрополит Кирил. Замітивши
богато неправпльностий у богослужепях і в яеитю духо-
веньства та народу, спроваджує він з Болгарії болгарсько-
словянську рукопись Кормчої книги або Номоканону, котра
здобула собі на Русп велике значінє яко книга законів
і правил не лише в церковних і духовних справах, але

"ш-

л у справах приватного і родинного лаїтя, в яких духо-
ве ііьство видавало суд. Кормча виступає також против
истанків поганьства, збережених у народних віруванях і зви-
чаях, котрі підлягали духовному судови. Сю книгу пере-
писувано дулхе часто (найдавпїйшнй список походить
з г:інця ХПІ. столїтя). Митрополит Кирил перевів такол;
реі{)орму иівдупавшого духовеньства п установив так звані
„Правила Кирила", після котрих духовпі мали сповняти свої
обовязкп.

Другим таким мужем, пхо в тих трудних обставинах
був опорою народу і готов був душу свою за него положи-
ґи, був Серапіон, ігумен Київсько - Печерського монастиря.
..вельми учеипіі і сильниїі у сьв: Письмі", „учителет} З'ЬЛО
Ь'ь бо:кествеиномт. писаній", як о нїм висловлює ся Лїто-
ппеь. Митрополит Кирил поставив єго Володпмирсько-
( уздальськпм єпископом (1274. р., а в 1275. році він умер).
■> подібною рішучостю, як Кирил, звертав ся і Серапіон
своїх п о у ч є н я X до народу (а написав їх пять).
і^казуючи на народну недолю ізза нападів татарських і на
'нехристіянське житє, яко причину того лихолїтя. голоду,
мору і війни. „За гріхи наиіі — говорив він — Бог навів
на нас нарід немилостивий, лютий, що не щадив молодої
краси, анї иемочи старцїв, апї молодости дїтий". Тілько
щира покута і поправа мо;ке спасти нарід від більшого
гніву і кари ІЗоікої. ' Друге „Слово" пронукнуте глибоким
смутком задля беззаконних дїл своїх духовних дїтий. Тому
взивав до каяня, а милість Бо;ка зійде на них, полаївемо
радости ]^ нашій землїЧ наслідимо царство Боже. Така
сама основна ідея в третім поученю. Четверте і пяте зв"еі)-
нене проти розповсюдиенихтодї забобоніа, викликаних по-
сухою і голодом.

вго поученя мають прикмети ясивої народної мови
і визначають ся особливою простотою, щиростю і глибокою
люб^вю вірних. Вводять вони нас у житє і настрій на-
роду після татарснхого погро^^іу і мають історичне значі-
не. Згадує він про ІІеруна, Хорса, про прішошенє їм"^
л;ертв. про коровай, про бога огню Сварожича, про став- ■
л«^нв і.утї Родови і Роя^аницям, про бісовсілсі ігри і піснї. ■■
..плясаніе п гуд'Іщіє" (музику). ' •

На останку подібне значіне має також „Слово н^коего

і

— І.І5» —

Христолюбца'"', котриїї иііступае проти поганьства і пплробії-
цлмії. ііодаваїїимп в своїм „Слові", доповняє ті скупі відо-
мості! літописні, які маємо про віруваня і звичаї. пі'>
іберегли ся мій: народом у два віки по заведеиіо хр;:-
стілпьства.

Поучена Кирила і Серапіона не відріишяють ся папря-
уіом і змістом від того, чого бажали Теодозій ПечерськиП.
ларіон і Кирил Турівськчій, а хоч не визначають ся та-
чою викінченою літературною формою, як поученя двох
»стаинпх. зате вони більше рішучі і приступнїїіші для шир-
ппх верств народз'.

Окрім сих двох сьвятителїв Церкви, п^о дбали про по-

івигнепє народу й єго просьвітп в тяжких часах татар-

'ького лпхолїтя, визначив ся иі,е в другііі половипї ХІ\'.

толїтя митрополит Кипріян, родом Сербин, котрого лїтоііисп

іазивають „вельми книяшим і учительним''. Поставлениіі

іитрополитом Руси, проживав він довгий час у Києві, хоч

толицею митрополитів була вже тоді Москва. З південної

ловяньщини. іменно із Сербії, він привіз з собою богато

іерковних книг, дбав також про розбуд;кепє письмепьства

сам був трудящим книжнт:ом. У своїх церковних ппга-

ях згадує в перший раз про т. зв. апокрифічні повісти

твори.

2. і^покрифи.

Однак усї ті змаганя не М(»гли довести просьвіту
письменьство на Руси до того давпого процьвіту. який проя-
иг. ся до татарського лихолїтя. В тих трудних хвилях не
вив ся на Руси анї оден письменник, що вспів би своїми
ворами розбудити нове літературне жіітє. Тодїшні грамо-
ії займали ся лише перелисуванєм давпих книг, сиисз'ва-
ем так званих слів і поучень. призначених більше для
итаня. нїж для впголошуваня з проповідниці, посланій,
10 містили в собі церковні правила для духовних та ріж-
ііх иншпх повістий (сказаній) або зладженєм збірників
ісля перероблених з византийських в горі згаданих, яі;
. пр. Пчела, Златая Цїп і ин.

Однак письменні люди не могли вдоволити ся лише
уховно-поучними. а до того в значнііі части полемічними

- 140

творами. Вони бажали таких творів, лю вдоволили би та-
і:ож природним потребам і змаганям розуму, чувства і (|)ан-
тазії.. А иш релїґійне виховане суспільства звернуло і цї-
і:авість розуму на релїґіііиі ідеї, отже фантазія убрала сї
релїґійні ідеї у відповідні образп. Окрім того фантазія про-
являла ся і дїлала самостійно, творила образи для себе,
що були зеркалом прояв яаїтя. Сим потребам вдоволяли
так звані апокрифи і повісти чисто сьвітського ха[)а-
ктеру. Всі ті твори є перекладені, але що були вони роз-
ііовсюднені між народом у значнім числї списіпв, і парід
читав їх радо, то вони дають нам спроможність судити
про умовйіі настрііі народу. Окрім того в апоісрпфах і по-
вістях попадають ся чертп характеру руського народу і са-
мостійної творчості!, ти.мто сї твори мають своє місце в иись-
меиьстві.

у п а д ( ) к п о л ї т п ч и о ї с а м о с т і їі н о с т и п і в д є н-
по-сл о вя нськпх держав (з кінцем Х1Л'. столїтя) пе-
рервав і там літературну дїяльпість і з того
часу перестали на Русь приходити твори пі в
д є н н о - с л о в я п с ь к' о г о п п с ь м є н ь с т в а, бодай не в та
кім числї. як давнїйше. Читали там і списували /іише то,
пю остало з давнїйпіої доби

Але перегодом проявила свій вплив на Русь дру-
га п і в д є н п о - с л о в я п с ь к а с т р у я к у л ь т у р н а. КолИ;
державне япітв па Руси після татарського погрому трохи
очуняло, почали з Руси серед великих нераз небезпек люди
відбувати подорожи на полуднє, головно до Царгорода і па
Атон. Там БОНИ мали нагоду ознакомитп ся з добутками,
які осягнуло південно- слопянськеписьмеиьство з XIII- Х\'І
столїтя, коли татарський погром перервав культурні і лїтв'
ратурні взаємини споріднених народів. Руські книжники
переймають у південних Словян їх нові прикраси рукопи-
сий, правопись, саме письмо (полуустав) і нові їх пере
клади. Після овлади Сербії й Болгарії Турками півдеипо-
словяиські впходцї щораз частїйше переселяють ся на Русь
де вже ослабло було татарське ярмо (н. пр. митрополит
Кппріян)

Руське письменьство, иі,о після татарського лихі>лїтя
визпачар, ся уиадко.м і застоєм, не могло також впнагори
дптп сеї педостачі. спричиненої перервою звязи з півдсн

— 1^:1 —

її; МИ словянськими дерл^авамії. Тпмто і ся література апо-
крифічна і повістева виявляє мало замітпого, а навіть не-
Гкпато остало рукоиисий пписьр.яченпх сій галузи пись-
і.ства.

3. уіїтописи-

Галицько-Волинська Лїтопись — се третя частина, додана
Начальної і Київської Літописи, є наПцїнчїйшим памя-
і; .і]:ом історичного письменьства в давній ІЧси. а також
головним жерелом пізианя руської минувшини і впучеші
староруської мови. Крім того має вона більше одноцїлий
характер і є одним з найважнїйших жерел до історії Ли-
ТБії, Польщі й Угорщини.

Оповідає вона про події від 1205—1290. р. (від смерти
князя Романа) з історії Галицько-Володимирського князів-
ства. Вона починає ся словами : „Начало кияженія вел.
князя Романа, самодеряща бнвша всей Русской Землп.
князя Галпцкопі", однак крім короткої для него похвали,
в котрій порівнуе єго з Володимиром Мономахом, нема ні-
чого про сего князя, з сего можна догадувати ся, що ся
Літоппсь є лише другою частиною затраченої зовсім Гал.-
1)(Ш. літописи, а в рукописї. котрою користував ся перепи-
сець, був пропуск, бо з 1202. р. починає ся оповідане про
події в Галнцько-Волинській землі по смерти Романа.

Перша частина єї, Галицька УІЇтопись, написана в Га-
личі, оповідає про „великиіі мятеж" (бунт) по смерти Га-
лицько Володимирського князя, І^омана Мстиславича ; вона
написана у формі одноцілого оповіданя, без років, якоюсь
близкою князеви Данилови особою (імовірно Галичанином)
не скорше як в 40-их роках ХНІ. столїтя. Написана в Гал.-
Волинськім князівстві, котре жило независимим від Київ-
ської Руси з другої половини Хї. столїтя япітєм, ся лїто-
пись подає головно образ княжо-дружинного жнтя. Автор,
чоловік сьвітськиіі з княжодружпнної верстви, котрої ро-
доначальником був князь Роман, прославляє сего князя,
а складом нагадує „Слово о Полку Ігоревім" і болгарськиіі
епос, а се стає доказом народного сьвітогляду у висшпх
верствах суспільних Галицько-Волпнської Руси. Крім того
подає богато вістиіі про Західну Европу, з котрою Га-
іицько - Волинська Русь сусідув^а. В дечім змінена при

142 -

пізнїПших перерібках, ся частина .зберегла менше більше
свою початкову форму.

Друга частина. Волинська Лїтопись. починає ся 70 - ми
роками ХШ. столїтя, писана якимсь волинським літопи-
сцем, близким дворови князя Володимира Васильковича
і кінчить ся 1289. роком. За прикладом галицького літопи-
сця писав тако/К волинський сю лїтопись без років. Хро-
польоґію (р')кп) вставив пізнїйший редактор літописи, в:ке
по злу ці Начальної і Київської Літописи з Галицько- Волин-
ською, досить довільно і хибно.

Галицько-Волинська лїтопись визначає ся мистецьким
складом, як „Слово о Полку Ігоревім", злукою умілих, кніг
жних і народно - поетичних зворотів в одну цілість гармі.)
пїйну. Про князя Романа говорить : „Кинув бо ся був на
поганих як лев. сердитий був як рись і нищив як кроко
диль, а переходив усю землю їх (поганських народів) як
орел, хоробриіі був як тур". І>олодимир Мономах „пив :;о
.тотпм шеломом Дон".

Взагалі в Гал.- Вол. літописи бачимо сильний відгомін
народних пословиць і переказів, чисто народ-
них зворотів, а деякі місця взяті прямо з пісень.

Порівнане лїтописий від XI. до XIII. столїтя що до
змісту виявляє, що духовне жнвло перегодом слабне, а скрі
пляють ся сьвітські, мистецькі і народно-поетичні жпвла
Се стає доказом п ереро длієня, котре проявляє ся в усїм
тодішнім староруськім письменьстві. Спершу були письмен-
никами лише духовні, в XII. ст. появляють ся уже князі
і дружинники.

Автори Гал. -Вол. літописи були мабуть сьвітські люди,
прихильні династії Романовичів. Крім власних помічень,
к'ористували ся вони оповіданями самовидців історичних
иодїіі й урядовими актами. До таких повістий самовидців
належить п. ир. оповідане про напад Батія на Русь,
Б и т в а під с т і и а ми Ярослава (мабуть переповіджений
епос), про останні хвилі Володимира Васильковича,
котрого характер зобрая^ено вельми живо. Автор Галиць*
кої Лїтоиисн був вельми начитаний, осьвічений, знав греиь^
ких хроноґрафів (лїтоиисцїв), згадує і про Гомера, послугув
ся взірцями народної поезії, нословицями і поговірками»
Літописець оповідає вельїци драматично, н. пр. про побутії

і

ки. Данила в татарськії! Ордї. дише горячою ліобовю рідпої
землі", дорожить славою вітчпни і відчуває болючо всяку
пеидачу.

Гал.-Вол. Літописі, не дійшла до пас у первошіси, але
в пізнїПшім списку Іиатіївськім\), в іютрім північні переписні
в дечім погліінювалп еі мову що до звук'ової сторони, по
годі вже ріжнпці мі?к язпком північних а полудневих зе-
мель Руси булп значні; зате має вона велику ціну що до
висловів і староруської складні. Язик літописи носить сліди
шхідно-европеїіського впливу, бо стрічаємо в нїіі слова пе-
зеняті з латинського язика: „пискупья", ^,пробоип.",
,риксі>, рекомнй король".

') Лише в сім сниску має Гал.-Вол. лїтопись хронольоґію. Гал.-
)л. лїтопись в нншиї списках (Хлїбниківськім і Поґодинськім). монод-
що до віку, але старших що до редакії. не має хронольоґії.

друга доба (середня)
староруського пись^іеньства (1453 1?98).

І-

1. Політичні і релігійні ПОДІЇ.

•З кіпцем Х1\'. і з початком Х\\ столїтя важні істо
ричні події спрпчпнилп па Русп новий зворот і полїтп
чного й умового :китя народу. Галицька Русь вже за Ка
4зпмира Веліпсого (1340.), а Велике Лптовсько-руське княуїб
ство за Ягайла (1386.) входить у державну звязь з Польщек
З того часу починав ся дерл^авипіі вплив Польщі на ру
•ські землі, хоч у ппсьмепьстві він майл\е не проявив 0,9:.
бо і в самій Польщі вплив ппсьменьства був ще довол
слабий. Галицька Русь ще довгий час після злуки з Поль
шею була окремим руським' воєводством і тут спіїсуван;!
урядові грамоти в ХІ\'. і в першій половині" X^^ столїт.|}
переважно руським язиком, а доперва наслідком постанові.
ес»йму в бдльнї (1432, р.) майже вні:ліочно латинськи:
язиком. Г о р о д є л ь с ь к а у н і я ( 1413.) скріпляє суспільно
полїтичпиіі вплив Польщі в руських землях (надїляюч'і
політичними правами лише папів-католиків), хоч лптовськсі'
руські землі мало що не до по.'іовинп XVI. столітя мал
окремих лснязів. До боротьби за самоуправу литовсько-р\
ських земель виступив безуспішно Свитригаіі.д о, а ні:
так за права Руси вступають ся князі Олєлькові; і
кіітрим Казимир Ягаїілович надав відновлене кчіївське кшрІї:
зівство. Семен О л є л ь к о в и ч двигнув доведений Тат?""
рами до руїпп Київ і відновив Печерську Лавру. Але їй
бавом по смерти Семена Олельковича Казпмнр Яга Пі
вич почув ся так могучпм володарем, що рішив ся р'

бити копець еСТВОВаНЮ окремого київського ІСНЯЗІВСії:

поставивши в Києві свого воєводу, Мартина Ґаштонд.

Однак в дїйсностії не покоріїстував ся він злукою Польии
з велмкпм князівством Литовсько - руським, щоби довести
до визволеня південної Руси зпід татарської кормиги і спов-
нити се посланництво. Союз, здавалося, корисний для Поль-
ті, заключепий з Іваном ПІ., віддав (1471.) Московщинї В.
Н«"івгород (сторониицтво Гіорецьких. котре звернуло ся
о опіку до Казимпра, не дістало від пего помочи), а скрі-
плена тим способом Московпиша мішає ся що раз більше
в справи литовсько-руських земель. Щоби відвернути сю
перевагу Московишни, олх^енив ся син Казимпра, Оле-
ксандер, з вленою, донькою Івана III. Иасилевича, але се
не відвернуло грози Московщини, котра в суперництві
з Польщею змагає до володарства над Русшо.

Остаїїним змаганем русіїких живел проти нового ладу
в Литовсько - руськім князівстві було повстане під прово-
дом київського воєводи, князя М п X а й л а Г л и н с ь к о г о.
коли єму король 'Жиґмонт відобрав київське воєводство
'1507. р.). Однак повстане згноблено. а Гл[інськніі схоронив
ся до Москви, де его втручено до вязницї і замучено.

2. Неї по/її церковного і І^елїгійного ?китя

проявляє ся на Руси в суперечности до Московщини певне
змагане до Заходу. Х.оч Русь приняла хрпстіянську віру
з Царгорода. а Церква на Руси одерл^ала відтам початий
гетрою, то се сягає тих часів, коли була иі;е єдність з Римом.
Але П тоді навіть, коли вя^е настав роздї.-і Церков, київські ве-
тнкі князї не хотіли мати нічого спільного з вігзантийськими
ічоромолами. оставали в добрих взаєминах з Заходом Бв-
ропи й Апостольською Сто.дицеіо, а змаганя до унії Руської
Церкви з Римом не устають, як се вказують взаємини Да-
ішла Галицького з Іннокентієм П'. Наслідком перенесеня
митрополичої столиці із знищеного Татарами Києва до Во-
ііоди.мира Суздальського, а відтам до Москви, владики
удільних руських князівств гляділи зблияхеня до Римської
Церкви. Тим змаганям пособляла злука деяких руських
лнязївств з Литвою, а Галича і части Волині з Польщею.
Цо визволу руських владик зпід зверхності! московського
нитрополіїта причинило ся основане рз'ськоі митрополії
з Галичі за Казимпра Великого, котрій підлягали єпископ-
ства в Перемишлі, Володимирі Волинськім і в Холмі. Але

ОЛ. БАРВІЙСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП. 10

1

г

Ша

також підвладні Литві руські владики намагали ся впзво-
литп зпід зверхности московського митрополита, котрий Щ
звав себе київським і гнобив їх великими данинами.

Заходами великого князя Витовта засновано руську
митрополїю в Києві (па котру по его волї південпо-
руські єпископи -впорали митрополитом Григорія Цамвла-
ка ^) 1414. р.). Тим способом руська Церква відділила ся
від московської митрополії й орґанїзувала ся на самостій-
них основах, а руські землї визволили ся зпід церковного
впливу Московщини.

Київ став тим способом знов осередком рв'
лїґійного і культурного житя на Руси і наслід-
ком того виробив ся там перегодом инший характер умо
вого житя і просьвіти. Руська Церква мала самоуправу, і
київського митрополита вибирав вільними голосами цер-
ковний собор егаїскопату, коли тимчасом витворений в то-
гочасній Московщинї крайно викліочнігіИґЙцГошГльний і цер- ;
ковний тип із самовладними'''^аганями не відповідав по^І
глядам українського на^ду. '

Вже на соборі вЛСонстанцї (1415. р.) являє ся згада-
ний в горі учений, шївський митрополит Цамвлак, з лєг;і-
том царгородського патріярха Ізидором, також прихильни-^
ком унїї з Римом. Колиж опорожнила ся київська митро
полія, вибрано порученого папою Ізидора митрополитоа^Р
котрий явив ся на еоборі у Ферарі і Фльоренції (1439. р
де проголошено зединене (унію) східної Церкви з Римо
Іменований відтак /київський митрополит Ізидор кардин
лом (перший кардинал Руської Церкви) подав в архиерсй
ськім посланю фльорентийську унїю до відома еип»^
скопатови на Руси, але коли явив ся в Москві для прогоні
лошеня унїї, велів єго великий князь московський увязнит^
і засудив на смерть на кострі. Видобувши ся з полону, утїй
кардинал Ізидор до\Києва, а відтам до Риму, де й неба-
вом помер. \

Зближеню РуськопЦеркви до Риму пособляли істориі
чні події на Балканськім півострові.

»

') Кн. Витовт посилав митрополпта Цамвлака на церковний собор
до Констанци, де він був провідником 19-ти грецьких єпископів, К'^трІ
однак не хотіли злучити ся з Римською Церквою.

І

Вже овлада Царгорода хрестоносцями і засноване там
ними ГІ а т п н с І. к є ц ї с а р с т в о (1204— 1261.) захитало по-
вагу ВизаитіїПського цїсарства, витворило глибоку пропасть
між Сходом і Заходом та промостило Туркам дорогу до
>влади Валкіпу. (Сербія по бою па Косовім полї 1389.
р., Болгарія М 1393. р. стали турецькіімп провінціями, а Цар-
город попав 1453, р. у руки Турків).

Фльорентийська унія (1439. р.^ скріпила також
церковну ;шязь руських земель з католицькою Польщею
західною Европою, аЛзуські митрополити входять у зпо-
зини з Заходом (Цамізлак був на соборі у Констанці"
1414 — 1418. р., а Ізи,у)р/на соборі 1438. р. у Феррарі і Фльо-
)енціі). Коли наслїдк(Ш тих подій виступають на Русп що
[їаз більщі сліди заулно-европейського впливу, культурна
{ВІЦь Русп з півдвшю-'словяпськими землями і з Царгоро-
'їом церерпвае с^ /аслїдком згаданих у горі подій па
Залкаш

Якн^ебудь ф^/ о р е/і т и іі с ь к а у н і я не була тривка-),
ісеж такт скріпіі^а церковну звязь руських земель з Поль-
ідею і захі\пою/та«4^ок).

і Москошщупа поЕюристувала ся фльорентийською унїею

і упадком Царгорода (1453. р.), щоби московську лпітропо-

іїю визволити зпід зависимости царгородського патріяр-

ату. Московський митрополит приняв отже титул патріярха,

московський патріярх став зверхником всего еписісопату

') Представником вплпву Сербії на старпнне руське ппсьменьство
миїрополпт Кппріян (І 14:06.), родом Сербпн (проф. Ом. Огоновськіїй
азивае єго Болгарином) : лїтоппсп величають єго „вельми кнпж-
ммг и учител ьньїм-ь", чого доказом его Житія Сьвятпх (до 1380.
ув митрополит Кииріян у Києві, опісля переселив ся в Москву). Пред-
тавником виливу Болгарії є Григорій Цамвлак (Самвлак), котрого
Ізвав з Болгарії на Русь митрополит Кииріян. Він визначав ся глибо-
ою ученостю. а на домагане в. кн. лит. Витовта руські єпископи ви-
ьвятили его на київського митрополита (1414. р.). З творів его замітні
проповідп, в котрих він виявив свій красномовний талант. Обидва
они були представниками відродженої в XIV. ст. церковно-словянської
нижности, котрої твори ширили ся на Руси.

') На Русп всеж таки були люди прихильні уні"ї, як н. пр. митро-
ояит Мисаїл, котрий написав „Соборное посланіе русского духовень-
гва и міщань кь римскому папЬ Сиксту IV. з Вильни 1476." (видане
Петрушевичем 1870. у Львові).

ГЇГ>- —

в Московщині" і змагав також до підчішеня собі кііївської
митрополії. Однак самовладні змаганя Московщини відвер;
пули від себе і духовеньство і міщаньство Руси, а право
славні руські єпископи на соборі 1590. р. призна-
ли торжественні» царгородського патріярх?
головою православної Руси. Царгородські иатріярхг
опікували ся з того часу справами південно- руської Дер-
і:ви. церковними братствами і щколами.

.3. Яюб/іинська унїя (1569. р.)

Вона звязала наконечно Литву й руські землї тїсно з Поль-
щею, а всї руські землї, крім Берестейщини й Пинщипи. щі
осталп при Литві, і крім Чернигівщини, що піддалася Москов
щинї, дістались Польщі. Лит. руське князівство перестало отл:(
бути окремою державою, а ся злука Литви з Польщею від-
крила весь простір на Руси впливам польської і західно-
європейської культури. Оснований у Люблинї трибунал які
висша судова настоя, запоручав Руси самоуправу, бо Ли-
товський Статут постановив, що „писарь земскій маєть пс
руску литерами и словн вси листн и позвн писати, а не
иншнм'ь язідком'ь и словн". Однак громадський самосул
знесено, обмежено права хліборобів до зем.тї і тим спосо-
бом розділено населене на ш^зяхту і посполитих людий
ПІляхта взяла дерясавну управу в свої руки і відсунула
від неї також міщан. Через те і в міськім житю настаї-
цілковитий переворот. Королі надавали містам маґ
дебурське право, котрим вони правили ся самосгійН(
і творили неначе відокремлену в собі державу. Сим пра
вом одначе користували ся тілько католики - міщани, щ'
сиділи серед городських мурів, а що руське міщаньстві і
було поселене поза укріпленями, то переважно не хіспу- '
вало ся маґдебурським правом. Тілько в Церкві зберегли о;
покищо останки колишнього вічевого, громадського устрою І
Руські князі і бояри входять у взаємини з иольсьісок
шляхтою і з західно-європейської^ культурою. Але хоч ІЧсі і
втратила свою народно - політичну самостійність і поек
иенно підлягала суспільному і політичному впливовії П(і,и>-
щі, вона готовилася серед того виливу до кз^тьтл'рного по-
ступу і розбудженя своєрідного умовбго житя і ИНСЬІІ
меньства. Особливо коли царгородські иатріярхи що ра?

- 149 -

5ІЛІ.ШЄ вмішували ся у внутрішні справи Руськгп Церкви
га поставилн руських владик під догляд церковних гЗратств,
руські владик'и довели до упїї -і Римом, званої і)ере-
втейською.

1) є р є с т є (і с ь к а у н ї я (1 596. ), до котрої головний по-
чин дав Іиатій Потій, єпископ володимирський, опісля ки-
ївський мптрополпт, викликала, правда, роздвоєне в широких
верствах руського суспільства, бо вносила громадський, ви-
борний устрій Церк'ви па Руси і спричинила релїґійпі спори;
)дпак се споводувало значний рух літературний і просьві-
ҐЯІИІ, а з тим і змаганя до витвореня власної науки. Серед
руського суспільства найшли ся люди, що стали горячими
)боронцямп народ пости і ся боротьба доставляє голов-
іого змісту руському письменьству протягом XVI— ХЛ'ІТ.
т. До тої боротьби виступає галицьке, а передовсім львів-
ьке міщаньство в обороні „благочестивої" віри, а се стає
іокликом до розбудженя широких верств народних, головно
їеляньства.

4. Початки козаччини, визвольні здіаганя україн-
ського народу.

Після зруйнованя Византийської держави повстав на
С р и м і X и ж а ц ь к и (і ханат Гиреїв, а з того часу вельми
мінили ся відносини на окраїнах Литовсько - руської дер-
жави. За Витовта еі межі сягали до берегів Чорноморя.
)ін укріпив Канів, оснував Черкаси і Кременчуг. построїв
вердиню на місці давнійшого Очакова, пристань на місці
ліиїшньої Одеси і замок при устю Дністра (проти Акер-
[ану). Але за Казимира Ягайловича, занятого більше спо-
ами з Польщею, як обороною границь. Литовсько - руська
ержава втратила ті південні окраїни. Менґлї Гирей зші-
шв пограничні твердині, а між заселеною Кпівщипою і та-
арськими кочовищами утворив ся широкий простір пустої
емлї, так звані Дикі иол_я, де ве.іа ся безнастанна бо-
отьба міях українськими поселенцями з одного, а татар-
ькими хия:аками з другого боку. Проти татарських наїзд-
иків, що безнастанно нищили Ук'раїну, витворює ся в дру-
ій половині Х\'. і протягом XVI. столітя козаччина,
отра виступає також проти заведеного наслідком люблпн-

— 150 -

ської унїї економічного і суспільного ладу на Україні'.
(Замість громадського самосуду заведено шляхотськнй, хлі-
боробів нак'ріпощено, отлчЄ нарід кіідае ся туди, де уряд
і іпляхта не мали над ним- власти, в незасеЛені стени і там
пристає до вільного Запорожа).

Крім економічних і суспільних відносин берестейська
уиїя зробила великий вилив на нарід наслідком знесепя
в Церкві виборного ладу. Козаччина почала боротьбу з Поль-;
щею і увертала ся за помогото до широких народних верств
з одного боку, а з другого під релїі'ійним прапором лучила
ся ,в справах „руської віри" з представниками впсіпих
українських верств, з їх останками — з міщаньством, ду-
ховеньством. а навіть із шляхтою, Релїґіііним прапором за-
ступає ся прапор національний, під ^^клпком справ релїі'іі^
веде ся боротьба задля національних^ політичних, суспіль!
них і економічних питань. З тою релїґійною поволокою до]
ходить до розгару польсько-козацьких війн. Довголїті
війни польсько - козацькі, що заповнили другу половищ
Х\"ІІ. столїтя і страшно зруйнували правобереяїну Україні
(в народних устах витворила ся назва сеї доби — Руїна)|
довели до розриву України на право- і лївобе|
режну (в Андру сівськім мирі 1667. р.) і спричинили
також значні суспільні і національні" зміни. Але хоч т
слїдком польсько - козацьких війн занепали на Україні зг
сновані там попереду огнпща умового і літературного жит^
та спинили его розвиток, то серед воєнного козац]
кого суспільства проявляє ся поетична творчість, к(
тра видає козацький епос — думу.^

5. Початки гуліанїздіу.

Змаганя до зєдпиеня Східної Церкви з Західною, ун
док Царгорода. в слід за тим переселенє учених Грекі
(між пншими ученого К и р и л а Л у к а р и с а) до західної ЕвІ
ропи, мали для культурного розвитку і поступу благодат:
наслідки. Середньовічні погляди і форми пережили
л супротпвности до закостенілої схолястпчної ученості
проявили ся змаганя до свобідного образовапя і свобідня
дослідів на полї науки до впзволеня людського духа з з(
костенілої шкільної систем п. Провідником в тих змаганя

!

— 1Г)1 —

мала стати клясична старіїнність, письменні і мистецькі
гвори старішних Греків і Римлян. З відроджеием наук
і умілостий клясичної старпнности укладають ся наукові
цослїди і мислень на нових основах висшого наукового
і мистецького образованя. Взірцем тих умових змагань слу-
Ч\ать літературні П мистецькі твори клясичного сьвіта.
В иолоитінї X^■. столїтя дістали ся на Русь ті нові струї
іаукові і житеві з Заходу, а сї струї названо гуманї-
ьмом. Гуманізм проявив ся головно пильним виучуванем
Л'аринних клясичних язиків (латинського і грецького) і лї-
|:ератур. Знане старинних клясичних літератур розбуджувало
їправдешню вселюдську п рос ь віту (звану в латин-
'.ькій мові іїитаиііаз, відси і назва гуманізму) і справ-
іешнїй смак письменськпй у христіянських народів. Сей
іовий культурниіі напрям вийшов з Італії, де грецькі уче-
іі після овлади Царгорода Турками найшли приют і роз-
'удили замилуванє до клясичних літератур і наук (пле-
;аних уже італійськими поетами Дантом і особливо Пе-
раркою).

Правда, і в середних віках читано у висших школах
;ещо із староклясичних творів, як се опісля робили гума-
їсти, але в середніїх віках плекано більше латинський
зик. Та середньовічна наука звала ся схоля етикою (від
атинського вислову 8сІіо1а — школа). Головною зада-
ею схоля стики було узасаднювати й утвер-
жувати правди науки Церкви з підмогою ро-
умованя, а мислігги, розумувати (діялектика) і доказува-
11 правду учено на основі писань грецького фільософа
ристотеля (котрого виїмки знано з лихих перекладів ла-
инськпх). Але схолястика, котра була спершу хосенною
мовою ґімнастикою, перегодом тратила що раз більше нау-
ові прикмети і губила ся в пустих формулах і сухім, ви-
окопарнім розумованю.

Тимто з відродженбм клясичних літератур і наук по-
ав ся спершу в Італії, а відтак і в західній Европі новий
орот в умовім жптю, званий гуманізмом, а головною
го прикметою було змаганє до свобідних само-
тій них дослідів і свободи думки. Сей напрям
іернув і красну літературу, науку і мистецтво на но-
ти шлях.

152 —

Сей новий напрям дістав ся також до унїверситетів
у Празі (заснованого 1348. р.) і в Кракові (1440. р.), в котрих
віісшу просьвіту побирало тако;к богаїо Русинів. Королева
Ядвига ') оснувала своїм накладом в пражськім унїверси-
тетї окремий інтернат (бурсу) для студентів Литовців і ІЧ'-
спнів, а такий сам інтернат відкрито опісля при Краків-
ській Академії). Побиралп там науки між интпими Алам
(опісля іпатій) Потій і Касіян Саковпч. Через Польщу вій-
шов гуманізм і на Русь, відкп богато- заможнійших і та-
лановитих Русинів їздило в Італію, щоби набрати ся висиїої
осьвіти у тамошнпх учителів -гуманістів. Першим 'Ру-
сином, що поїхав учити ся в Італію, був Франц Скорина
з Полоцка. Спершу учив ся в університеті в Кракові
й осягнув там степень бакаларя, а відтак на університеті
в Падуї осягнув він степень доктора лікарських наук і ф
льософії.

Імовірно православної віри, своє хрестне імя „Гео
гій" скрив він під католицьким іменем ,,Ф р а н ц і с к а", июб:
міг учити ся в Академії, до котрої православні не мал
приступу

Визначний вплив у напрямі гуманізму на Руси маї
Максим Грек (родом з Альбанії ок. 1480. р., -}■ ок. 1556. р.)
котрий здобув собі широке образоване в часі ироцвиту добі
відродженя і гуманізму у Фльоренції і Венеції, а клясц-
чних письменників називав першими своїми учителямїС
Там мав він нагоду ознаїсомити ся з клясичними язиками
і літературами і близко придивити ся духови нової італїй
ської просьвіти. Ширина умового сьвітогляду лучила сі
в него з силою і глибиною реліі'ійного чувства. Він слухаї
знаменитого ученого Грека К о н ст а н т и н а Л а с к а р и с а ті
ознакомив ся із славним проповідником і настоятелем Домі
нїкаиів у <І>льоренціі, Савоиаролею, котрий був вм^
близшиії духом яко строгий проповідник аскетизму, ял
італїііські гуманісти, а відтак у монастирі на Атонї вчиту
вав ся пильно в тамошнпх рукописах. Од\чиевлене."викл]^

' ' І

') Як ;^5асьвідчає київський архпмаиАрпт За.\ар Коппстенеькю

в ирпсі.пятї кн. Чотвертинському свого впданя бесід гьв. 1. Зо.ютоустогІ
(1623.). „королева Ядвпга чигала Біблїіо словенську, а для впрозуі
вї .мала виклади Отців сьвятих словенським ігшко.м, котрі з Ві*».!!
читала"

— 10.1 —

кане в Італїї кляспчтіми ппуі.ііміі (до чого немало причи-
нила ся основана Медпцеями у Фльорепііії Академія), пі-
рвало христіянських учених до того степеня, пі,о мріли
про воскресене і:рецьк(ії мітольоі'ії, (іГіожалн Плятопа і ви-
кликали рівнодушпість до христіянських засад та довели
пім до занепаду моральиости і попадали в поганьство. Як
Савопароля виступав протії такого впбуялого односторон-
|ного одушевленя кляспчним сьвітом і був противніїком
зсьвічспих, але мало релїґійпих італійських гуманістів, так
Максим Грек на Гуси остерегав вірних хрпстіян перед
лодібниміг змагапями і написав „Облич птельное сло-
во на влинску прелесть", в котрім старинній мітольо-
ґії протиставить ідеали і засади Христової науки. Хоч чу-
жий походжеибм, він не тілько своїми творами (видав
Голковую Псалтир, справляв богослужебні книги), але
і виливом своїх моральних поук на погляди тогочасних ліо-
дий належить до Руси, дарма пю поріканем многих москов-
ських обпчаїв і поглядів наразив собі московських черцїв

ухвалою синоду за те, що нібито псував текст сьр.яіце-
апх книг, зачинено его в монастирі, де й помер. 1>ін пер-
ший на Руси явив ся з богатим засобом знаня ие тілько
в богословських, але й у сьвітських науках, а своїми трудами

змаганями приготовив видане Острожської біблії і діяль-
ність Греко-словенської Острожської Академії.

Під впливом гуманізму повставали на Руси висші
школи, вправдї ще з церковно-схолястичним напрямом, але
з європейським устроєм, а се розбудило живпіі лїтеі)атур-
ний і науковий рух і рішучі прояви умового і народного
жптя.

6. Реформація,

вігкликана Лютром у Німеччині (1517. р.), відбила ся та-
кояї значним впливом на Руси. Лютер списував свої науки
яїмецькою мовою, переложив нею сьв. Письмо, складав нею
зелїґійні пісні і виробив її_ на літературну мову. Латин-
їький язик, яким доси маііже виключно послугували ся
« пнсьменьстві в тогочасній Европі, уступає місця живим
народним мовам. Реформація обгорнула не тілько західну
іі середню Европу, але стала ширити ся також у Польиц.
аа Литві і Руси (а іменно кальвінізм, социнїяньство. або

- 1.)4 —

так :зване антіітр:шїтарство [науку о сьв. Трійці супро-
тивну католицькій науці], або так званий аріянїзм). Сіг
науку проповідував Лєлїй Социн, а відтак его братани ч
■Фавст Социн, в Польщі, а осередком социнїян був Пинчіь
і 1'аків. Ся наука розширила ся також у литовсько-руськіїх
землях. Наіізнатнїйші вельможі, між тими Радивили, а та-
кож міщани переняли ся сею наукою і видали численних
письменників. Прихильником соцпнїян був також князь
Константин Остронсський, хоч держав ся православної віри,
і Т(іму атонськиіі чернець Іван Вишенський, вважаючи}
се шкодою для православної віри, картав у своїх посла-

НІЯХ прихильників СОЦИНЇЯНЬСТВа, що ,,ПОЄрИТИЧІ)ЛИ ВСІІ

обительпицьі Малой Росіп и оть Бога далече устраниша
•ся". })ідозвав ся давний рух чеський з часів Гуса, а ся
наука проникала заходом чеських братів і инших некато-
лпцьких сект у Польщу, а відтам на Литву і на Русь.

Сей релїґійннй рух спонукував з одного боку до дослі-
дів релїґійніїх питань, а з другого побуджував ревних при-
хильників Церкви готовити оружє до оборони. До сеї обо-
рони треба було таких самих засобів образованя, якими
•орудували противники. Осьвічепі люди сьвідомо відчували
потребу образованя і тим виріжняло ся осьвічене суспіль-
ство на Руси від Московищни. закостенілої в застарілих
пі'глядах і в темноті. Але сей просьвітний рух не остаБ
опісля без впливу і на сусїдну Московщину, де білору-
ська і кчіївська осьвіта положила такояї культурні під-
.налини.

Наслідки сего релїґійного руху проявили ся неба-
вом наглядно на просьвітнім і літературнім полї.
Хоч український нарід іяратив державну самостійність,
однак розвинув мимо того своєрідне жпте, яке многими при-
кметами нагадує старіпгну добу. В церковнім письменьстві
зберегла Русь книжні традиції старинної доби, однак жива
народна мова, що проявила ся доволі чистою в грамотах
другої половини ХІ\". столїтя (з прикметами білоруського
говору) щораз більше виступає в творах, котрі відносили
ся до жнтєвих потреб, і мішає ся з церковно словянськи^у
і П(»льським язиком, в правних грамотах і закоподатних
книгах значну перевагу бере ікива народна мова і з старо-

ТІМ

СЛ0ВЯНС1.КІ1М та польським відтінком стає урядовим я;иіком
на Литві.

Наслідком ПОЛІТИЧНИХ і суспільних відносин черпав
сей урядовиїі язик не тілько з церковно словянського і жи-
вої народної мови, але й з латинського і німецького язика
під впливом школи, торгових взаємин із Заходом і вина-
ходу печаті. Літературна діяльність у тогочасній Руси
|проявила ся головно на релігійнім полі, па котрім ведено
горячі спори (полеміку) між католиками та унїитами з одно-
го Ооку, а православними і протестаЕїтськимп сектами з дру-
гого. Сі спори творять протягом XVI. і ХМІ. столїтя го-
ловний зміст тодішньої руської літератури так званої
полемічної (так називано твори, в котрих прихильники
одного ісповіданя поборювали представників иншого іспо-
віданя), а хоч та полеміка була доволі односторонна і ви-
ходила головно на загово])енє противника, всея^ таки ожи-
вила значно тогочасну літературну діяльність і причинила
ся до розбудженя самосьвідомостп спорячих сторін.

7. КнигопеЧатане.

Винайдене в Німеччині в половині XV. ст.. а відтак роз-
повсюднене також у Польщі, на Литві і Руси, воно пособляло
вельми тогочасному літературному рухови. В Кракові по-
^вляють ся з кінцем XV. столїтя (1491. р.) церковно-сло-
вянські книги кирилицею в печатні Швайпольда Фіоля, Німця
роду, за що запідозрено єго в прихпльности право -
;лавію і візвано на суд перед краківського єпископа. Він
>ув приневолений покинути Краків і переніс ся на Угор-
цину, а через те на якийсь час перервало ся иечатане
^нижок. Але відтак' (після, видань Скорини в Празі
1517—1517. р. і у Вильні 1525. р.) заходами московських
иходців Івана Федорова (або Федоровича, як єго називали
їа Руси) і Юрія Мстиславця починає ся на Руси правильній
шигопечатанє з початком другої четвертини ХМ. столі] я.
і маетности вельмоїкі Григорія X о д к є в и ч а (вилен-
ьк«)го каштеляна і гетьмана великого князівства) в З а-
• л у ДОБІ, на уїсраінсько-білоргськім пограничу (в Город-
зеницінї). повстає перша печатня, заложена Федоровичем
Мстпславцем, котрі були приневолені утікати з Москви

ТЛІ)

наслідком заворушені], викликаного там першими їх пе- і
чатнпми виданями. Однак недужий і підхожш'і віком Хол- !
к'євич не довго пособляв тим печатшшам, заллятого Мсти- 1
славецР) переніс ся до Вильна і там з підмогою бога тих І
міщан Заріпьких і Мамопичів (в домі сих останпих> '
наложив нову печатню \). Федорович тнмчасом переніс ся ^
до Львова і тут з підмогою спроваджених з давної за-1
блудівської печатні помічпіпсів заложпв першу руську ^
печатню (р. 1573.) недалеко Сьвято-Опуфрейського васи-
ліянського монастиря (на Підзамчу).

Задля недостачі потрібних засобів попав Федорович
у довги і був прпневоленпгі припяти слуяібу у князя.
Остролчського (1575. р.). В Острозі в 1570-тих роках зі-;
брала ся заходами князя Острожського громада образова-
иих людиіі,. рід грепько - словенської академії, і тут підго
товлено та протягом двох років випечатано славну Острож
ську Біблію (в р. 1580. і 1581.) на основі копій сьв. Письма
;ибраних з сербських, болгарських, грецьких та італїйсь;
}»іопастирів. Се перше повне старословянське видане Бі'
було виконанем найбільшої тоді видавничої роботи. Кнл •.
Острожський написав переднє слово до сего виданя. а ді' -
ге Герасим Смотрицький, підскарбник князя, иі,о нале;і: п
до редакції Біблії. Силябічними віршами описав він гг ■
існязя, а такпмиж віршами зложив друге своє „предис -
віє" для ослави князя.

По вииечатаню Біблії вернув Федорович до ,'!{>?.••:
і тут умер. По єго смерти викупило заставлену у жида г -
чатню С т а в р о п и г і й с ь к є Братство і в иочатках Х\ 1 1,
етолітя приняло на єї управника литовського Русина Ми-
хайла Сльозку, котрий опісля відкрив власну печатиі'»,
а ставропигійська, наПдавнїйша у Львові українська - ■-
чатпя -), є; тут і до нині. Окрім сих печатень розповсюлп::-
лн ся печатні на Литві і на Руси так, шо находили ■ п

') .'Іука Мамон ич Оув скарбнпком великого кня&ївства, а Ку;;
Мамонич виленським оурмістром. В сїГі печатні вийшло 1574/5. Ква;
лів, а 1570. Псалтир. Іван Ларіцький (Зарец)>кпіі) иув скарбтр
і старостою уіштським. а йрат єго Зиновій бурміотро.м вііленськпм.

-) Королі. ІЗолодпслав IV. палав Стакр. оратству виключи»; пр
исчатати словянсько-руські книги, а сеГі ирпвілоГі потвердив також
роль Михайло Вииіневецький.

ттг

[Є лише по важнїПш[іх містах і монастирях, але і по се-
[ах '), що став вимовним доказом розбудженоі'о умовоп»
ситя серед тогочасного українського суспільства -).

Але коли Б Московпиіпї печатипе обмежає ся лііпіе
іеркоБппмп книгами, на Руси пробудило ся ;киве чувстве
іародностп й умова потреба п змаганю до перекладів сьв.
Іисьма живою народною мовою, проява. - якої не бачимо
г Московппіпї. Згаданиїі в горі Франц Скорина, полоцький
іітапип, що учив ся в Кракові і Падуї, видав у Празі
,Ьіблїю Руську"^) (1517 — 1519. р.), „Богу ко чти и людемд.
юсполитьімі. кь доброму наученію". а в перекладі, и],о ви-
піачае ся примішр:ою білоруських і руських висловів, ко-
)истував ся чеською і церковно-словянською Біблією. Цїль
;ег<> впданя поясняє Ско])ина просьвітною і народною по-
'ребою. бажаючи послулхити свому народови „к-ь наученію
правд віри) людемь посполитнмь руського язика" (тим,
цо говорять по руськи), „своєму прпроїкеному руському
[знку кь науце всего доброго". Але в переднім слові до
ііблії і в замітках Скорини не находимо ніякого натяку
ро яіанебудь звязь его працї з протестантським або яким
ебуль иніпим релїґійнігм рухом, так що его змаганя явля-
)ть ся зовсім независимпми і самостійними (Лютер впсту-
ае із своїми тезами на передоднї Всіх Сьвятих 1517. р. '*).
рпхильником і помічником у Скорпнивпх змаганях був

' І Крім в и л ь н а. К 11 1 ■ с я . -І ь и о в а й <_' строга :га с новано пє;
инї н Несвпжі (в Миньщпнї) .;аходом ліаріїїалка і канцлера в. кн.
итоиського ки. Мнколая Радпвила Чорного, опікуна кальвіністів, де
(62. р. напечатано кальвінськиїі Катехизпе-^С. Будного ; крім того
II о чаєві, в селі Стратіїиї (в І-'огатпнщпнї). в Євю (у Впленіцинї).
Кутеїпї (в Могплївншиї). к Крплосі (коло Галича) и н пн.

-) Чпсла ііпданіїх у Московщпнї і на Руги кннг дають наг.чядний
(раз розвитку кншкної дїяльности Ґ культури там і тут. До 1600. року
московських печатень вийшло 10 кнпг. а українських 67; до 1625. р.
московських ()Г>. ;ч українських — 147: до КіГіО. р. (до злукп України
Московщиною) ч московських 27.'>._ з українських -НЮ.

^) Впданїт тговиої „І'уськоїБіолї"ї". судячи и того, пи» до нас дійнілп.
довершив, хоч в переднім слові з 1о1!І.. говорить про цїлу ,Кіблїю.

^) Коли ви*ісрпав ся наклад видань Скорини, переписувано їх про-
[гом XVI. і Х\'1]. от. в Білій Руси і на Україні. (Бідоне Василя Жуга-
ча з Ярослава (ІобМ. і. Лук-п з Тернопо.тя (156Я. ). Дмитра з Зїнкова
)7ЯЛ й пн.

— і;)8 —

імовірно старший внленськнй бурмістр Яків Бабич, в котроп»
домі, по переселеню з Праги до Віільпа, Скорина заложиі-
печатню ^), а се кидає гарне сьвітло на ті культурні круги.
серед яких розвивали ся просьвітні й умові змаганя, ь -
триіі пособляло заможне і розмірно на ті часи осьвіченв)
міщапьство більших білоруських міст (Мамопичі, За-^
ріцькі й ин.). Наїлзд па Біблїю і Псалтир дав Богдан Оньків і
(Онькович, син міського радника виленського, мабуть упї-
ііврситетський товариш Скорий и). ^

З тогочасних перекладів сьв. Письма найбільш замі
Пересопницьке Євангеліє"^), зладжене накладом кн. Настасї Г^
шансьр:ої в пол. XVI. ст. За радою пересопнидького ігу>:
було воно переложене імовірно Михайлом Василевіїчем, .
ном сяніцького протопопа (декана) з помогоіо архимандр: ;<.
Пересопницького Григорія з „болгарського язика на рус:
мову", „для лепшого впрозумленя люду хрпстіянськ ,
посполитого", причім перекладник, як і Скорина, користу-
вали ся у своїй роботі чеськтім перекладом, але мимо т
зустрічаємо прояви руської звучнї, складні і форм. З по-
чатку ХМ. столїтя мае.мо також рукописний переклад Пі-
снї Пісень з поясненями і моральними поуками, зробле;
невідомим по імепи перекладником, а мова перекладу
являє також слїди чеського первовзору. На жаль та .. -
снолита мова" була дуже мало подібна до дїйсної, жпво|^і
чистої народної мови, бо тоді сеї чистоти мови не ціни
і майже і відчути пе вміли. Тодї йшло головно о „прав
віри". Крім того є ше деякі инші переклади частин Біб.
як рукопись писаря Дмитра з Зїнкова (місто на Поділ'
за Збручем) і Луки з Тернополя, імовірно переписа:
з біблїйного перекладу Скорини.

З XVI. столїтя маємо крім того в так званих Уч»і
тельних Євангеліях ріжні взірці перекладів білг,

') в тій печатні видай „Лпостол-ь" (1525.) і молитовник „Малая іі<||і
дорожная кнпжица".

"^) Пересопниця на Волннї, між Ровном а Луцком, де нинї і|і.
є останки старинного монастиря, построєного Хведором Чорторийськнм
де було написане Пересопницьке бвангелів. Опісля дісталось се еиан
геліб гетьманови Мазепі, а він передав у бібліотеку семінарії І1ереяслаі|'|~
«ької. Часть рукописи Пересопницької (Єванг. Луки і кілька взіріщі
;і других ввангелистів) видав проф. П. Житецький у Києві 1876. !

І

зе або менше зблмжеві до народної мови, а деякі дуже
арпі і старанні „Учительні 6р, ангелі я* (т. ». ^з вк-
ладом", з поясненими) зберегли ся саме в Галичині.
Учительні Євангелія" подають крім євангельських
екстів на всі" неділі рок}' і важпїйші сьвята, до кожд(»го
вангелія духовну науку (в Польпіі називали такі виданя
розіуіе").

Сі переклади є лише дальшою низкою тих „иерекла-
ів" сьв. Письма на „посполиту мову", иі,о появляють ся
а Білоруси ще перед реформациііною струею, а хоч не-
Іожна заперечити, що й реформащіпні впливи опісля П{)и-
инили ся до спопуляризованя сьв. Письма і богослов-
ького письменьства, то всеж таки стягали вони правдиві
очутя релїґійні на рівень пустого говореня і тим більше
шзятих спорів, а навіть кровавих усобиць.

Змаганя до розповсюдненя протестантських ідей під-
їв Симеон Будний ^) (імовірно Мазовшанин) в 40 літ після
корининих видань з товаришами, що також не були Ру-
їнами, і видав сучасною руською мовою в Несвижі „Ка-
зхисісь то єсть наука стародавная христіян-
•:сая" (1562. р.). Але після того взяв ся* до перекладу сьв.
исьма на польський язик і польською Біблією здобув собі
я в письменьстві. З иізнїйших єго товаришів унїтарської
кти намагав ся ще руською мовою розповсюднювати про-
стантизм Василь Тяпинський, Білорусин з роду, і видав ка-
хмзис для „науки дітий" і текст євангелій. В тім самім
.сї появляе ся переклад Нового Завіта на білоруську
ву (імовірно з польського перекладу) невідомого нам
изше сощшїянина Валентина Негалевського в селі Хоро-
ові на Волині (в 1581. році) з виразною унітарською
ою.

Книгопечатане вельми причинило ся отже до видань
рекладів сьв. Письма, Отців Церкви, богословських полє-
іних творів, церковно - словянських богослужебних книг^
іередмовами, доповненями і- поясненими білоруською мо-
о, а хоч властивої літературної дїяльности в тих часах
Руси не замічаємо, всеж таки наведені виданя стають

'

*) Будний був спершу кальвіністом, відтак унїтарпстом, а на останку
ейшов до крайного аріяньства (юдаїстичного напряму).

і(5(»

певним доказом впсшої ровенії осьвіти 1 підготовляють т;
промощують дорогу народній мові в пншпх вітках пись
меньства. Білоруська і київська ученість причинили ся д.
:замітногп піднесеня культури.

8. Оітанїзація Це{>кви. Братства. Розвиток сп{>ав

Це{>кви.

"Після фльорептийської унїї помічаємо кілька дуже за
мітнпх явипь А іменно зпоміж вельмож, котрі посрблял
розвиткови просьвіти і культури на Руси, визначив ся пс
•оі-ї кпя.'^я Константина Остро;кського також князь Андрі
Курбський. Родом Москаль, утїк Курбський перед жорсток(
спо Івана Грізного на Литву й оснував у селі Мил я не
вичах (в Ковельпцтнї) культурне огнище, котре побі
Острога чимало причинило ся до розбудженя умового жит
на Руси. Ученик грецького ученого богослова Максим
Грека. Курбський громадпв коло себе всяких учених, а вві
жаючп помножене книг головним способом до оборони вір
і народности. перекладав церковно словянською мовою твор
грецьких церковнух письменників, писав письма до укрі
їнських вельмояс і !іо міщан та ремісників, щоби їх утве]
дити в иравославніїі вірі. Книги і лпстп Курбського писаі

церковним під впливом МОСКОВЩИНИ зміненим язиком, а Д'

які знов писаня уживаним тодї на Руси книжним язикої
перемішаним польськими і латинськими висловами. ІЗ!
у старбсти виучив ся латинського язика і заохочував ш
лодїя: здобувати собі висшу осьвіту на європейських ун
верситетах і вчити ся грецького і латинського язика.

Як Острог і Миляновичі, був також двір князя Юр
Слуцького на білорусько- уїсраїнськім пограничу третим П'
дібним (•гнииі.ем культурним.

Але перегодом, коли українські вельможі почали п
реходити на латиньство (чому і дім Острожських слу;кі
знаменним приЕч'ладом), українське населене не моглс ч
слити на їх поміч у будучинї. Тимто почала середня ле
ства українського населеня, сьвідомійше міщаньств^- і
більших містах, організувати свої сили до нового культу
ного і народного руху. В сїм культурнім і народнім руз,
ведуть тодї перед у Галицькій Руси міста ІІеремнш.ч

ІЛі.вів, а па Білоруси Пильно, перегодом Київ і ни.

Щиотягрм Х\'І. столїтя помічаємо зріст матерілльних ;игсо-
; українського міп^аньства, а рівпобілшо з тим іде ;іріст
г<фожансьісої і народної сьвідомостп. Не маючи в Галиць-
кії! Руси виглядів на поміч вельмолс і шляхти, взяло ся
львівське міпіаньство до орґапїзації власних сил і в тім
покористувало ся давним устроєм церковних братств,
а гакоїк взором міських а особливо цехових орт'анїзацій.

іН(м')аво.м почали- такі братства повставати одно по другім.

іЦ'Чжва братська була релїґійним осередком, що лучив
вірпГлХ громади у рслїґійний соїозлі^ратства, котрі сперпіу
займали ся ділами милосердя та хрпсгіянської любови і ио-
бі ч цс'ркви удержували д о м и д л я у б о г п X і ш п п т а л ї
для хорпх та устроіовали братські слулсби церковні, похо-
рони й инші діла побожности, розширили опісля обсяг
енобї дїяльпости. Поперед усего старались о церкву і сьвя-
іионика (гтохороии, вінчаня членів братства, богослуженя
в иедїлї і сьвята і т. ин.). У тісній звязи з церквою стояла
школа, бо мала слулїпти народним цілям і піддержувати
просьвіту на церковно - релїґійній основі. Учителі в тих
школах сповняли обовязки дяків (дидаскали) і були тісним
злучппком іпколп і церкви. По більших містах заможнійші
їратства вели висшу культурну роботу, громадили около
В01Ч) огнища кружки учених людиїі. богословів, письмен-
ників, котрі розвивали і ширили книжне письменьство
науку з підмогою висшпх шкіл (ставропігійська школа
Львові була неначеби ліцеєм, у Києві з братської школи
іозстала академія) і печатень. Церковно - братських шкіл
ювстало ТОДІ богато більше, як їх було опісля коли небудь
іа. Україні прилученій до Московщини. Козаччина дбала
також про школи (в Гадяцькім договорі вихований за гра-
ні цею Немирич домагав ся заложеня двох університетів
инших шкіл).

Така орі'анїзація братств давала їм супроти правптель-
;тва законну основу для зєдішеня не тілько міщан, але
і замісцевпх людий рілі^ного' стану в союз, вирабляла в них
іочуте суспільної і народної карности та заводила в брат-
'.ТБІ свій народний суд над спорами і проступками членів
іратства.

Головним і старшим братством, на основі цехової ор-

ол. баРвінсьіспй. історія укр. літератури. 11

І

ґанїзації опертим, було міське братство при церк
Успенія Пр. Б. .у Львові, котрого початок сягає др,]
гої половини XV. ст.^). Вже в останній четвертині ХМ. ст
літя, під впливом католицького відродженя, спору католі
ків з протестантами, підготовленя церковної унїї і зані
паду православної Церкви, заняло Успенське браї'
ство у Львові впливове становище, до чого причиши
ся значіне Львова яко столиці та культурного осередка Г;
лицької Руси і повага львівського міщаньства. До сеі
братства належали не тілько міщани й люди „посполиті
а.ле й деякі вельможі.

На таких основах зорґанїзувало ся також братство пр
монастирі сьв. Трійці у Вильнї (засноване 1588. р,
котре відограло важну ролю в' тодїшних культурних і р
лїґійних змаганях на Руси. Організація сего братства бу:
потверджена патріяршпми грамотами, а також королем Я\и
монтом. Окрім тих братств на взір львівського і виле:
ського повстали ще братства в Києві, в. Рогатині, вГ
родку, в Перелиішлї. в Берестю й ин. містах. І

6. Школи. І

Вельми важну діяльність виявили братства засн і
ванем шкіл, котрі були взагалі першими правильно ул!
дженпми українськими школам и. Давнїйші школи її
Руси не відповідали вже тогочасним вимогам, отже тре(і
було дати їм новий устрій, зовсім нову наукову проґрам.І
Осьвічені люди тодішні зрозуміли, що (як висловив сі
автор „Перестороги") „коли бн (Русини) бнли науку м^кт
тогда бн за нев-Ьдомостію своєю не пришли до тадовнє п
гибели" (занепаду).

М в 1586. році Лнтіохпйськпй патріярх Йоаким потвердив нові
:?мінений устав братства, а патріярх Єремія надав емз' 1593. р. праї
Ставропігії. Зна.менем Ставропігії був трираменний патріярші
хрест, заткиений в братській церкві (відси і назва атмчюі;, «Іаигоз
хрест, гсцупші, ре^і,піті — застромити, заткнути). Ставропігія була н
наче ареопаґом у справах релїґії і моральности, а еї догляДови підл
гало на основі сего патріяршого привілея — все духовеньство й еп
скопат, коли тимчасом Ставропігія підлягала прямо царгородському п
тріярхови. Із сего виринули опісля спори між Ставропігійським братств(
і єпископами.

Боротьба за віру і народність з більше образованим
дародом приневолювала Русь для самозбереженя напру-
жити всі свої сили, по змозї як наПппірше розвивати на-
родну культуру, двигнути народну прмсьвіту.

Цїлпю основуваних братствами шкіл було — подавати

г)елїі'ійне образоване і підготовляти борців богословської

полеміки. Задля того братські школи ириняли в свої про-

'рами науку стари нних (клясичпих) язиків, церковно-сло-

зяиського, руського і польського язика, граматики, рето-

шки і поетики (після Ціцерона і Квінтилїяна), діялєктики

бигословія (після системи тогочасних католицьких акаде-

іій, головно сьв. Томи з Аквіну, наПзнаменитшого ученого

таліііського і схоля етика з XIII. столітя і західно- европей-

;ькііх підручників). . Се була середньовічна наукова, т. зв.

•-х о ля стична (шкільна) система. Схолястика визна

^[ала ся формально - льоґічним характером, утверджувала

розвивала готові вяіє основи віри, добирала до виводів

,оказп і зводила всю роботу мисли до штучних поділів,

предїлень і арґументів. Вона розвивала лише зверхні дія-

єктичпі здібности, дбаючи не так про се, що доказувано,

ле більше про се, як доказувано.

З творів найбільшого старинного фільософа Аристо-
ля учили ся мислити, розумувати і доі;азувати розумово
є. чого вчила христіянська наука. Ся наукова система по-
авала до релїґійної боротьби засоби, яких перед тим не
оставало українському суспільству. Схолястична наука
ірабляла учених ліодиіі, що укладали правди христіян-
зкої віри в научні системи. З боп)словськими системами
гали появляти ся книги і підручники з ріжних предме-
в знаня — іменно фільософії, історії, мітольоґії і прпро-
них наук. 1?

Першим огнищем нової просьвіти, нового умового ІКИТЯ,
^ла заснована кн. Василем Константином Острож-
зким у містї Острозї (мілч 1570. а 1581. р.) перша висша
кола, Грецько - словянська Академія, котрої ректором був
ерасим Смотрицький. Науку церковнословянського
ііка, котра в давнїйших школах не сягала понад науку
ітаня і писаня, поставлено на глибшій, науковій основі,
доказом сего стають граматичні праці вихованця сеї

— ІЬ-1 —

школи, Мелетія Смотрицького ^). спна Герасіїма, котрі ста
ловлять нову добу в граматіїмній обрібцї церковно-слс
Бянського язика. Ті стилістичні методи і правила старая
ся Остроягська Академія прпложиіи і до впробленя тс
гочасної книжної руської мови (.і тірикмегами білоруською
гово[»у).

Крім .словянсько-русьі.ої мови вчили там латинськог
і грецького язика, письменьства, фільософічшіх і богослої
ських наук. Около ОстрожськсГі Академії згромадив ся ц
лий кру:кок учених Греків (між тими був ректор Академії слаї
пий Мйр;іло Лукарис, що став опісля царгородським патрія{|Е
хом), котрі поставили там науку на тііі висотї, якапідготовил
поправу церковних бідн(»сии і просьвіти у православііи
і послужила взірцем для устрою инших братських шкі.
При Острожській Академії утворила ся біблійна комісіі
котрої заходами появила ся Острожська Біблія й инші виді
ня. а кружок сей видав першого українського лїтерат
V повнім того слова значіпю Ге р аси м а Смотрицькогі
Д> того кружка належав і печатник Іван Федорович ь|
Тілько яко орґанїзатор печатні, але й учасник до певи(І
міри літератур но-науко в ої роботи. Окрім того видала Остроя|
ська Академія таких учених письменників і полемістів, я}
Леонтій Карп о в пч, Меле тій Смотрицький і и:|
Із сеї школи вийшов також гетьман Петро Конашеви'і
Сагайдачниїк шо пособляв чимало иросьвітї на Україїі
З сею школою лучить ся отже поважна частина всеготощ
що появило ся у сучаснім богословськім і полемічнім тіс|(
меньсгві на Україні і на Імлоруси і в сїй літературнії
творчости головна заслуга припадає Острожській Академі
а пособляла їй вельми печатпя, котрої иайживійша дїяліі
ність припа<(рае па 1580 — 1590. рр.

Львів став побіч Острога другим просьвітним огнище ^
з котрого наука ринула широкою струею до Києва і і'
цілу східну Европу. Члени львівського братства побіч б^
дови нової церкви подбали про будову братського лом:
в котрім мала найти примішене кріхМ иечатнї такол: ш кол
перестроена на нових основах. А іцо у Львові була вуке |

1) в сьвіїї звав ся Максим, опісля яко чернець прпияв імя ^Iе^
тія, був відтак полоцьким архпеппскопом.

Кі.-,

вька латішська тісола, отже львівське братство, щоби не

іїикликувати трудностпП і спорів, оснувало грецько-сло-

їяііську школу і відкрило її в осени (1586.). Для науки

рецького язика придбало братство лу^ке доброго учителя

^р сені я, архиепископа власонського, котрніі був заразом

прпБнпком школи \) і видав спільно із своїми ученикалгп

іе])шу і иаПлїишу на той час „Гра м а тику 6 л п п о - (г р є ц ь-

0) - с л (• в я п с ь к о г о яз п к а" (1591.), під заголовком Адьі-

6п]д (то значить братство), шо причинила ся до грама-

ичної обрібрлг словянського язика. При его участи уло-

хЄно Порядок ш к і л ь н и й або Устав С т а в р о п і г і іі-

ької школи. До пауки „словянського лзпка".по-

лиілно добру учительську силу ..даска.;іа 2) Стефана"

З і! з ані я Ту ста новського). котрий вл^е перед тим ви-

нпчив ся яко проповідник і полє.мічппй письменник, а Лав-

ентіїї Зизапїй видав церковно- словянську граматику

коротким словарем і буквар.

Цілі 1 10 школи був (як і у сучасних педаґоґіс евро-
ейських) — релїі'ійниП і моральний підем суспільства,
рліхованє і наука мали релїґійний характер. Наука мала
ути приступна для всіх дїтий, всякого стану і тому до сеї
[к-ілп ходили діти львівських міщан, передміиіан і духов-
их, а крі.м того і замісцеві. У школі мали дїти занимати
сце відповідно успіхам, а не по богатству або становищу
)діітелїв. В суботу подавав учитель науку моралЕшости про
Зовязілі перед Богом і людьми і не щадив при тім „памятного
■) чаші школьній"', міг у потребі карати не по тиранськи,
по учительський^). Наука мала починати ся. від складапя
■і>т.: відтак слідувала наука граматики, при тім наука
їрковиого чптаня і сьпіву. „Дїти мають питати одеп ,дру-
)Г0 по грецькії, щоби відповідали по слогянськи. ті ЗН(>В
стають по слоБянськп, а їм мають .відповідати „по простій
іві"\ однак .,ті не мають із собою мовити простою мовою.
[Є словянською і грецькою". Опісля приступають до даль-

*) Після Лрсенїи учіітел»'м грецького я.^пка й управнпким «Зрат-
ко! шь'оли став Кприл Транквілїон - Ставро вецькпй, .чіаменп-
VI богослов і піддержав 5' повні славу братської шісоли.

■-') грецькпії вислів дідаскальос — учптель.

^) ^Іаша шкільна або березова каша — рі.зкп. котрпмп вбивали
намять всякі поукп і наказп.

166

ших наук : діялектіилі, реториїлі, а сї науки, переведені
по словяпськп, у львівській ппюлї списано „руським
я. ПІКОМ". ^ Окрім сьвятого письма (євангелія й апостоль-
ських книг) подавано учениі:ам дещо -і чу:костороппих фі
льософів. поетів, істориків і т. п.

Ставропігійська школа своєю програмою й орґанг^а-
цією зближала ся до взірця західно-європейської схолясти-
чної школи (як і всіх тодїшних єзуїтських і протестант-
ських шкіл) і мала подати ученикам основне теоретичне
і практичне знане грецького і словянського язика і таь
званих ' „вільних штук" (Ігіуіиш і ({иасігіуіпш) з засобом
літературного знаня з письменииків, котрих тоді читано
в школах. Була се найліпша і найбільша з тодїшних укра-
їнських шкіл і длятого такояг із України богато таланови-
тих ..СПуДеїВ" (учеНПКІВ) приїздило до неї для ВИСШI1^

наук, котрих тоді не могли набути у Києві, а опісля су
школа дала учителів київській Академії. Але важною про
Галиною у львівській школі була з початку недостача ла-
тинської мови, таї: неминучо потрібної в тодішнім житю.
А обминено її в „шкільнім порядку", щоби не викликаті
спору з міською латинською школою у Львові. Та небаБ0.\
(1592. р.) повело ся кн. К. Острожському і новгородськом\
воєводі Тишкевичеви випросити на варшавськім соймі гра
мету короля Жиґмонта, котрою він не тілько потвердні
права і привілеї Ставропігійського братства, але й пе
чатніо і „школу свобідних наук'" і на тій основі була ла
тинська мова введена у проґраму братської школи.

Мимо запопадливости львівського братства і дбалості
про школу та мимо деяких навіть значнїйших жертв на т>і
ціль ^), матеріяльні засоби братства наслідком будові
й украшеня церкви вичерпували ся, а школа почала піду
падати.

Вильно стало третим огнищем української просьвіті;
і письменьства. Там рівночасно, а мо/ке навіть раньше, яі<
у Львові, оснувало братство школу „гречеського, латин
ського, польського і руського язика" й осягнуло для школі

') Константин Корнякт. член братства, жертвував 4.000 золотих
гетьман Конашевпч-Сагайдачний 1.500, купець Лфенлик 2.091 зл.. я мя
трополпт ІІов Борецьі.'пй 1.500 зл.

— Кіт —

ііечЛнї потверджень ііатріярха (:!ремії і короля Жиґмоп-
'а ПІ. Мі:к ііііііііімп учителями визначив ся в сїй шрсолї
гіелетіп Смотрицький (опісля полоцький архпеии-
коп), автор Церковно- словяи ської Граматики'),
отра протягом двох столїтий була знаменитим учебником
є лише па Гуси, але її у Московпщпї, Сербії і Болгарії,
іилепська школа під проводом добрих учителів розвивала
я гарно, так ию і в нїй „почали плисти струї свобідних
аук", як висловлював ся еї управник і до сеї школи прп-
иили учити ся навіть з віддалених міст.

Київ виступає около 1620. р. яко четверте огнище умо-
6г<і і літературного руху, здобуває собі иерворядне в тім
апрямі становище і держить ся на нї>[ майже до поло-
ини ХМІІ. столїтя. Архимандрит Печерської Лаври, Єли-
ей П л ет енецьки й. котрий на тім становищі оставав
овпих 2-3 літ. закупив Стратинську печатню ^), перевіз до
ліева і розширив (около 1615.), згромадив тут чимало лї-
їратурних сил і розпочав видавництво книжок, так що Пе-
зрська печатня дала протягом пятнайцяти років більше,
к усї пнші печатні українські за весь час свого єство
1НЯ. Печерська Лавра тим способом здобула собі стано-
їще майже одиног.ого і найбільшого огнища церковного
лдавництва. малярства, ритовництва й ілюстрованя не
лько в українських землях, але на цілій південно-східній
иовяпщинї. Під проводом Плетенецького (й єго наслїдни-
I Копистенського) зібрав ся в Печерській Лаврі цілий
)ужок літературних і наукових сил, котрі утворили тут рід
згос лов ської академії-'). Рівночасно з заснованем
)чатнї в Печерській Іаврі утворила Гальшка Гулевп-
івна (жінка мозирського маршалка Стефана Лозки)
енародну фондацію з дібр своїх дїдичних на ставропі-
Пськнй монастир із школою, ізратство основане там на
д львівського і виленського одержало благословенє цар-

' І видана Кііі). р. в ввю.

-) наложена оу.ла еппекопом львівськпм Ґедеоном Балабаном, але
юзіарі спору із Ставропігійським братством занедбана.

^) між тпмп визначали ся Копистенськпн, братанич перемиськоіо
дикп, Памво Беріїнда (автор Словаря). Лаврентій Зпзанїп Тустанов-
снм. а в звязн ■. ними стояв Іїов Борецький (опісля мвтропо.'гит і;и-
ький).

- 168 -

городського патріярха, а до него крім печерського Лтера
турного кружка, що дав до сего почин, вписало ся богатоі-і
инших духовних і сьБІтських людиГі, міщаньства, між тими
геть:\іаи Конашевич-СагаїідачниП з усім козацьким вій
ськом. Се братство злучило ся з (рондаціею Гулевичівии|зі
та заснованим на єї ґрунті' (в Києві, на Подолі) Вогоявлсн-
ським монастирем-, котриіі став патроном братство. При мо
настирі побіч церкви засновано братську піколу (крім того
бурсу і шпиталь), а першим реістором школи став Иое
Борець к п п, ученик львівської ипсоли : по нїм був М є
л о т і й С м о т р и ць к и й до посьвяченя на архиепископа по

ЛоЦЬКОГО.

Київська братська гаїсоли була улад:і^еи.і ..а ^...ір льиіВ'
ської ставропігійської, а царгородеький патріярх Тео(ї)ан
котрий в році 1620. прибув до Києва і висьвятив на пра
вославпого митрополита РІова Борецького, надав братстрі^у
права Ставропігії, а в грамоті своїй називає її „школок
наук елігно-сл овянськог о й латино -польськогф
п и с ь м а". Київ став отя:е по довгім занопадї церк'овного жііт?
столицею митрополита і православного єпископату на всю Україн;
і першим та найважнїйшиїуі культурним огнищем. Але з тпгс
часу, коли молодий і рішучий воєводпч молдавсі^ких и^
мель, Петро Могила, став наслїднпком Конистенське;'!
(1627. р.), архпмапдрптом Печерського монастиря, Печсрісі
ська Лавра пішла навзаводи з новим культурним огіпіі
щем, київським братством. Могила заснував колєґію пр^
Печер ськім монастирі, підготовр№іпіі відповідних д
сеї шісоли монахів, котрих висіктав на науку до заграй и
чппх шкіл, головно до Франції. Наукові сили сирова дл:^;^
вав він головно зі Львова (иріібувшп там в 1631. році^
і надав своїГі колеґії в супротивности до київської-бра
ської школи напрям західно-європейських колеґіїї з п
ревагоіо латинського язика, котрий був тодї орудем з
хідіїо - європейської науки, і польського яко державно
над грецьким і словянським з огляду па практичні п
треби сучасного ялітя : але при тім не занедбувано такоЦів
тогочасного книжного руського язика, потрібно
до викладу катехізму і складаня шкільних драм. Хоч н
ирям у Київській Академії від часу переміни київськ к.
братської школи в латинську колєґію і до початку XVI |іу/

пі

— ІЬУ - -

столїтя оуп схолястичпііїі, а що ііію ■>, початком Х\"І1І. сг"-
лїтя почали до пас проппкати ідеї відрод.ч^еня клясицпзму
га гуманї:5му і надалп живііішпП напрям тліївській науці
і .чїторатурі, то все;к таки і та схоля стична наука не була
іорилм мертва і пепрпгідиа для л^іітя. Се була наука фор-
мальна, що давала київським учепим формальні оруди пки
длш оборони віри і пародностп та хоронила українське '.ипг^:
іид чужих шкідливих впливів.

Першим рЄКТ0]ЮМ МоГИЛЯИСЬКиї 1^0Л*-.ГИ став ЛЬВіьСі иЛіі

:ір(иі)есор і перший руський доктор богословія Ісая Тро-
хим ов ич - Коя лов сь к пй. а ок'і'ло сеї колеґії громадить
?я цїлий кружок талановитих ппсьменпиків (що вийшли
;'ол"вио а львівської школи), учених та учителїв (Ісая
[чопинський, Сильвестер Коссів, Касіян Са]:о-^
зич, Захарі я Коппст.енський й инші). Ісая Т[>о-
|)п мович - Козло вський учив ся в академіях за гг>а-
іпцею. а вернувши до краю, вступив до монастиря і ;: -
дав свою педаґоґічну дїяльність спершу у львівські^!
'іратській гаколї, а відтак Петро Могла покликав »^го
ча становпше ректора київської могплянської школи. .;'■
иікладав (рільософію. Був він однак передовсім бого-
і'ївом і написав з порученя Петра Могили катехизм під
кіголовком „Право слав ное исповіЬдапіе католиче-
:кой и апостольской Церкви восточноіі". прг.пп-
^уваний П. Могилї.

Але небавом дійшло до порозуміня в. шкільних спра
5ах між Петром Могилою і Богоявленським братством. К'и-
вська ш-іяхта, братчіьки і гетьман Конашевич з козагітвом
шроспли Петра Могилу перенести основану ним колегію
К> братства па Подо.гії і злучити фондацію Петра Могили
братською фондацією Гулевичівнп, що послїдувало в дру-
'ій половинї 1632 року. В рік опісля став Петро Мо-
чіла київським митрополитом і тиіг способом тііл
го сильною кермою зєдинили ся три головні огнища про-
іьвітні і релїґійні : Печорська Лавра, Богоявлекське братство на
Іодолї і митрополїя в оден культурно - релїГійниіі осередпк,
по занеиадї Острожської Ак-адемії (із смертю Януша
)строжського і 1()20. р,). з ослаоленвм культурного ;к::їя
■■ Львові й у ІЗпльнї, стає Київ першим і найбільшим огнищем
ультурного житя всеї України. Київська Колегія (від 1701. р.

170

Академія) промощує дорогу культурним впливам західної
Европи. а сьвітло цивілїзації. „свіітлость ум'Ьетностп прав-
дм". як висловлює ся Копистенськип у ..Палїподії", осіняє
пе лише Україну, але проник-ае відси і в Московщину та
в південні краї, у Волощину і Сербію ^).

З кінцем ХМІ. столїтя введено у Київськії! Академії
такояс виклади богословські, а Стефан Яворськнй ви-
дав перший підручник богословія „Камень В'Ьрн", при-
ладжений до потреб сучасних православної Церкви (1728.).
Побіч того київська наука знижувала ся із шкільних стїн
у низші верстви українсьь'ого населеня і иамагала ся прп-
норовити до ррзуміия простолюдя і промовляти до них їх
мовою. Так в 1670. р. появила ся оьвященика Симеона
Т и м о <{) і є в и ч а „Наука X р и с т і я н ь с к а я з д. є в а н-
геля... барзо простою мовою и діялєктомд>, ижД)' и най-
прост'І-.гіпіему челов'Ьковіт спадно понятная". Київським
школярам приписують навіть }*часть у творчости україн-
ських історичних народних дум, — про що буде згадка
дальше.

Новим духом повіяло у Київській Академії з почат-
ком ХМІІ. столітя, а на чолї того нового напряму стоїть
професор поетики, реторики, філософії і богословія Тео-
'|)ап Про к' о по ви ч. пзнакомлений добре з відродячеяими
клясичними науками в часі свого заграничного образованя
в Італії. В своїх учебниках і викладах вказує він на взірці]
старої клясичної особливо латинської літератури або на
визначиїйших представників доби відродженя і гуманізму
в західнііі Европі. н. пр. Еразма Роттердамського й ин.
Сей засновок відродженя клясицизму приложпв Прокопо-
вич і до богословія і иоручав між ііншими в богословію
користувати ся сьв. Письмолі і творами Отців і учителїві
Церї^ви, Григорія Назіянзена, Августина, Василія В. і ин.,]
що лхили перед розділом Церков, а очищене фільософії від
схолястичного „смі^тья**, почате Прокоповичем. провади

І

-І Мо.ідаїїські господарі коригтували ся українськммн печатнями
т лаіиїлп їм грошені підмоги. Гіратсгва даром посилали книги в Сербію
8 київській Колегії учило ся богато Сербів, а українські учені ішли на-
віть д«і Сербії і там засновували школи.

- 171 -

і,алі.ш(' уі:[)аїііськ-ііі'і (|)ільоспф Сковорода, х(іч ьго тиі)[>и
такі що до форми дииоглядні.

Послідовником у тім напрямі ІІрокоиовича буй Генр-

ІІІ Ко ИИС 1)КИЙ і ИІІ.

Язиком Київської Академії іі тоді не перестав бути
иііиііськпй, але очииі.емиїі від середньовічних варваризмів.
І Прокоповнч прилоікнв се змагане і до тогочасного лїте-
)атурного язика та дав почин до нинїшнього лїтератур-
юго московського язика. Але при тім своїм змаганіо звер-
'аи він бачність на се, ию сказане ним про латинськнїі
ізик і 6Г0 чистість треба розуміти і про всякий инший
зі:к. І се очищуване тогочасного літературного руського
зика довело до єго розділу „на високій и низкій стиль
їли слогь". До сего останнього зачисліовано український
зик. котрому Г. Кониський витичив окреме призначене.
Іо вго думці комедія повинна бути написана „слогом'ь
ростіям-ь. плебейскпмі) и мужицким'ь, каковьш II лица
м'іієт'Ь", а траґедія повинна „бути повна потрясепь,
а;кких мислий, звучних слів і майже царського перифра-

Крім комедій народна мова проявляла ся у вертепних
нставах; що вийшли з київської шкільної драми, в по-
доиовних віршах на Різдво і Великдень, в наслїдованях
ародніїх пісень. В шкільних збірниках, котрі собі скла-
али ученпки київської Академії з висловів знаменитих
ужів старішности, попадали ся також народні пословиці,
. ир. баба з воза — колесам лекше ; здав ся циган на свої
їїи і т. и. Тим способом до Академії входило народне
ивло.

Хоч ріжні доби в розвитку київської науки і лїтера-
ігри в Х\1І. і XVIII. столїтю мали деякі окремі прикмети.
) вселх таки проявляли народне жите місцеве в ріжних
ормах. Історичне жите України було сіільнїйше від науки
ріжні фази розвитку сего житя відбивали ся відгомоном
авіть у схолястичній науці.

()крім тих головних зпачнїііших огнищ, било духове
нте в українських землях живійшим живчиком такол:
поменших місцевинах, як Луцк, Корець, а навіть од-
алїк сих огнищ трудили ся монахи Атонської горн —
зан Кн я ги ниць кий, званий Йов ом, основник Скит а
а няв сь кого (коло Богородчан), та Іван Виш єн-

1.2

<;ькіій. родом Галпчаніш. що слав із „Сьвятої Гори" славні ;
„ііосланія" на Русь і остерегав український нарід перед |
р,сякпмп єресями та накликував до морального житя. Що- і
1ІИ0 під копеиь XVIII. і з гіочатк(ім XIX. столїтя повстають
лонітиі школи росиіїські, як університет у Харкові (1805. ]^)
у Києві (1833. р. ', в Одесі, або ліцей у Ніжині кк. Безбпродиа. і

(І) Пе{?ший віддї/і П. доби (1453-1569.).

На осниві дотепер відкритих і виданих творів пись-'
меньства можемо впевнитії ся, ию перший відділ II. доби
був часом застої й ослаблеия літературної твор-
чости. хоч можна помічати певний прилив нових кни:];-
ігпх засобів і творів. Основою тогочасної кни/ілКіСІти остіі»-г
все иіе староруська кни;киа традиція, доповнена новими
іридбаЕіями перекладних писань і первотворів. Сеіі прилгв
■ювих книжних творів був викликаніШ відродженем бол-
гарської книжности, починаючи від Кипріяпа і Цамвлакя,
а па основі тих південно- словяпських, а головно болг;»!»-
ських перекладів, появляли ся нові переклади давнїііш.:.>с
творів. З упадком Царгорода була Ліонська гора таким г ;-
ловним огнищем, відкп наші письменпігки черпали засої и
книлхпости і культурії. Там проживали і наші черцї,' сілі-
сували книжки, обмінювали ся своїми творами з паломнпі
ками і черцями сербськими та болгарськи.ми і приносили 'ї
і:ниги на українські землі, де їх розіювсюднювали.

1. Церковні ТВО)7И.

І\ули се твори головно змісту моралістичного, збі
ники перекладні і первотвори, в роді Із мар аг дів, Зол(^
тих цїпий і т. п. Вельми розповсюдиеними були та
звані У ч и т є л ь п і євангелія (збірники наук на недїл
і сьвята на основі евангеліП), приладжені до зрозумій
вірних, оживлені вставлюваними оповіданями. Крім тси
вельми иоиулярнимп були доновненя давнїйиіих -Лхііті
О ь в я т и X, перерібки і доповненя П є ч є р с ь к о г о П а т <
!)ика, ию вказує на неперерпвну і лпіву звязь із староі>.^
ською традицією. Появляються також Посланім і пол(
міч пі твори, а все те стає иевни.м доказом, пц) і в ие|:

їніП ііоловииї другої доби не бракло люднії з богпсловсі. ким
образованем і письмснським хистом. Не було ліпне понуки
дп літературної творчостп, не було духового руху, щоби
побуджував люднП до сьміливіґішнх поривів і се вказує на
левну застою в умовііі і письмеиськіП дїяльности.

Замітно, що у зблііженю україн-ськпх учених Х\'ІІ. ст.
дп народа нослужіїлн їм основою польські взірці літератур-
ні. Петр<> С карі' а, котрнії у борбі з нротесгантамп по-
слугував ся їх оруяхбм і в проповідях та творах своїх від-
бивав ся до народу рідним ему язиком, напіїсав /у\\'оІу
<^\\- іеіу с її, котрі мали і на Україні д.дя православних
важне впачінє, бо стрічаємо наслїдованя або навіть прямі
тіс[)Єйлади его проповідий і лштій на русокий кпилсиі.й
язик у першій половпнї XVII. столїтя. Єго Лчитя Сьвятих,
Ніі писані взірцевим язпком, містили житя Сьвятих східної
Дерквн із східних жерел зачерпнені і звертали на себе
увагу українських духовних, котрі ще не мали повних
Четїй-Миней. Йоаникііі Голятовський переложив,
а в дїйсности мало що лише змінивши, переписав руськи-
ми буквами Житя Сьвятих Скарґи, признаних східною
західною Церквою, а також до православних збірників
Житій XVIII. сто-пїтя війшли такі, як чудо сьв. Ннколая
^ Половцями, о сьв. Володимирі, о сьв. Борисі і Глїбі і т. й.
^ инших тогочасних збірниках Житій і Учительних єван-
геліях проявляє ся жива народнд мова для потреби і ро-
зуміня простих людий.

Маємо з тих часів такол: рукописи оповідань звя-
заних з Троянською війною, Александром В.,
ндийськпм царством, вельми популярних повістий
'про в а р л а а м а й II о а с а Ф а), а покри(()ічних повістий
поем.

Завіщаня деяких тогочасних панів (як н. пр. Пе-
тра Загоровського [| 1566. р.], луцького городничого
ключника й єго сина Василя, волинського каштеляна,
лнязя Богуша Корецьклго, волинського воєводи) ки-
дають цікаве сьвітло на релїіійно - моральний сьвітогляд
?:ультурні відносини в половині XVI. столїтя. Особливе
навіщане Василя Загоровського про виховане єг«
:іїтий і науки давані дітям що до -літературної стійно-
зти навіть можна поставити висше ноученя Мономаха. Колм

дїтп будуть мати по сім літ, радить ЗагоровськиП придбаті
для них дяка добре вченого і чесного, щоби учив іх в ЄГі
домі „руської науки в сьв. Письмі". Не пестити, а ппльні
приводити треба до науки, щоби опісля були здібні на по
множене хвали Божої, на службу речипосполитііі, родичам
і приятелям і до сповнюваня обовязків". А колп дійдуть
до .доброї науки „в своїм руськім язидї, в сьвятім Письм:
і в молитвах", тоді треба згодити статочного бака л ара
іцобп міг добре вчити латинського язика,- а коли будуті
в тім мати вже добрі початки, віддати їх до Вильна, де
(-'Зуїтів. Тої науки мають учити ся 7 літ або й більше бег
перерви, не прпїзжаючи до дому, а коли осягнуть добр(
знане латинської науки, милость - панове приятелі єро ма
ють дати їх у службу па такі місця, де могли би вонг
вправляти ся в боязни Божій. Також щоби не помітувалї
руським письмом і мовою та чесними і покірними русьтлімі
обичаями і найбільше вірою своєю і ніколи. не опускалї
служб Божих у церквах грецького закону, держали пости
молили ся і стерегли ся ереси. А колп на таких місцям
привчать ся добрих обичаїв, дати їх у службу королеві
і речипосполитій.

2. Історичні твори.

з XV'. і з початків XVI. от. маємо літописні перерібкі
(компіляції), оперті на староруській літописній традпцї
і продов/кеня київських і новгородських літописних збір'
ипків місцевими самості(інпмп записками.

І. Литовсько-руські лїтописи се найважпїйший витвір то
гочаспого ппсьмеиьства з приісметами білоруського говору,
Найдавнїйша редакція л и т о в с ь к о - р у с ь к п х л їт о п и с иї
займає ся подіями останньої четвертини XIV. і перпіок
половиною XV. столїтя. Єї основу творить праґматичш
(без років писане) оповідане талановито написане про вза
емини Внтовта й Ягайла, доведене до 1382. року. Літопи-
сець боронить становища Вптовта супроти Ягайла й обіка
ловуе его. До того оповіданя долучені відорваиі вістки, яь
и. пр. Похвала Витовту. Середня редакція (в двох ґр^
пах) подає казочну історію великого князівства .'Іитов*
ського давпїйших часів, починаючи оповіданем про прихііі
з Італії над Німан Палемова, предка литовського народу"

І

з ііатріярхами вііднїйшпх лігговськнх родів, і веде історії*»
великого князівства Литовського аж до Ґедимі нових часів,
сплітаючи подібні кни;кні історичпо-Гепеальоі'ічні фантазії
з відгомоном руських лїтописий і з ріжними переказами.
Та редакція має дві ґруші : в першій ґрупі єї основа —
історія великого князівства Литовського сягає до часів
Свитрпгайла і Жиґмонта Кейстутовича (із згаданим казо-
чним вступом) і доведена дуже короткими записками до
XVI. столїтя. В другій ґрупі сї продовженя далеко ширші
і мають уже певну закраску. Місцями виступають тут полі-
тичні і партийні погляди вельмож великого князівства Ли-
товського й їх аристократично-олїґархічна політика та во-
роговапе проти /Киґмонта Кейстуговича, за єго політику
проти аристократії.

Третя (ширша) редакція, список із бібліотеки Биховця
президента суду), представляє дальший розвиток литов-
сько - руського писаня і .пїтератури й обрібки предмету.
^ тій редакції лїтопись розширена вістками з письменних,
устнпх' жерел і вступна лєґендарна еї Частина й часи
Ігайла, а відтак самостійно описані часи від смерти Жи-
'монта. Оповідане єї жпвійше, має повістевий виклад,
іживлене часто лєі'ендами, але там, де зачерпнене з устно-
0 переказу. Вельми цінне воно яко відгомін живого житя
С\'\ столїтя і поглядів на тодїшнпх людий і ПОДІЇ скрізь
[рпзму вельмож (н. пр. про становище князя Глинського
упроти вельмож). Рукоппсь уриває ся на 1507. роцї. Деякі
брази живо написані (н. пр. про зїзд монархів у Луцку
бо про убийство великого князя /Киґмонта князем Чарто-
ийським).

Литовсько - руські літописи визначають ся зовсім но-
им стилем, відмінним від руських лїтописий княжої доби.
тиль сей зближений більше до канцелярийного стилю ве-
икого князівства Литовського, ніж до староруського
нижного, має прикмети сьвітського стилю, свобідного від
ерковного впливу і византпйського красномовства, а уля-
16 впливови польських висловів і складні, н. ир. гуф,
та (ггезга), моц. Сей стиль переходить опісля і до бого-
ювського письменьства другої доби.

До старого лїтоппсаня є зближена коротка Лїтопись
прасльського монастиря (на білорусько-українськім погра-

личу в Гролпенщіші).. Вийшла вона очивпдно з церквв
них кругів, а короткий витяг із давнїйшпх лїтописиґ
продовжепий у пїй новими сучасними волинськими і полї
ськпми записками з кінця XV. столїтя. До сего витяп
іавних руських лїгоиисий додана цікава повість суча
сиика про литовсько - }^уськл^ війну з 1515. р., а на закін
лене подане похвальне слово героеви сеї війни кн. Кон
стаятипови Івановичеви О с трожському. Ся п0
хвала кінчить ся такою „славою", яка нагадує ритмічну 6у
дову деяких місць „Слова о Полку Ігоревім"' або закіичеш
^к{)аїиськиx народних дум ХЛИ. столїтя.

„Великославному государю королю /Кикгимонту ^) К?
зимироьичу оудіт честь и слава на ві>кн.

поб'Ьдившему недруга своего великого князя Василі

[московского,
а гетману вго вдатному іліязю Константину Иванович

[Острозскому
дай, Боже, здоровье и іцастье вперед лі^пшее:
как-ь НННІІ побил силу великую московскую,
абьі так побивал силную рать татарскую.
проливаючи кровь ихть бесурменьскую''.

Автор сеї повісти і похвали, імовірно чернець С
тірасльського монастиря, залюбки зі адуе про се, що коро^
Жпґмопт „сь мпогими вельможами свопми" слухав церко
ного сьпіву й оглядав церкву з монастирем.

II. Львівська Лїтопись є лїтописпю братською, иі,о тв
рить перехід до пізиїґ^ііих літописий Х\'І[. і Х\"ІІ1. столі'
^починає ся Н98. р., мабуть недокінчена перериває ся ф
1049. році), складає ся з двох частин. Перпіа напнсаі
імовірно ЛьвовянинОхМ (мабуть Рогатинцем) на основі к
ропаіх записок з ХУІ. столїтя з додатками власних пол
чень літописця про події ^сучасні на Україні (перші кЦ"
зацькі заворушеня Підкови і Наливайка), а хоч згад
.1 одушевлепєм про Хмельниіцину, не промовчує і вітв^
мних сторін козацьких змагань. Єго оповідане пщ

^

177 —

простодушне, виявляв гумор і ясіїпіі сьвітогляд. Язик
огочасний кнпяший руський з прихмішкамп польських

Я1СЛ0ВІВ О-

3. урядоване і законодавство.

»

В урядованіо ру(*ьке письмо й язик в тих краях
ули уихивапі ще в початках XV. столїтя. побіч латин-
ького. але пізнїйпіе уступають зовсім місця латинському
ряловапю. Литовсько - руські землі менше улягали поль-
ькому виливови. Основане Л ю б л и н с ь к о г о трибунал у
ало запору ЧИТИ автономію. Отже там урядова руська мова,
и роблена у веліікокняжій канцелярії з білоруською закра-
кою -), держить ся ще в повній силї до Люблинської унїї
1569. р.) а обезпечена правительством і на пізнїйше. Окрім
рядових актів і грамот, маємо замітні памятники прав-
ичого і з ако податного письмень ства: Суде-
ник великого князя Казпмира Ягайловича (1468. р.)
Литовський Статут ^}, наданиїі королем Жнґмонтом
580. р.).

С у д є б н и к К а з п м її р а Я г а і1 л о в и ч а є збірником
зав (28 артикулів), виданих для обезпеки приватної вла-
зости. За крадіж бз'ли назначені вельми строгі кари, на-
ть кара смерти. Також строго карано за напад на сусїда,
дбираЕїв ему батьківщини, або захоплюване чужої ско-
1НИ. Взагалі Судебник мав метою оборону слабших людий
юти сильних задирак. Язик Судебника похожий на язиіс

М Львівську Лїтопись впдав А. ІІетрушевпч в „Науковом'ь Спор-
ку- Гал. Рус. Матиці й окремо 1867. р.

"-) старословянськом,у Ь відповідач: є. 6 н. пр. вь повете зазі. ію-
гЬ: вечньїй :^ам. в^чньїй: є зам. я. н. пр. светьій. паметь. месець (мі-
іь) і т. п. Сею мовою ведено також дппльоматпчні межинародні пере-
:)ави з Московщиною, з Татарамп і х Молдавією, в котрій руеькпЛ язик
в також урядовим.

■') Лит. Статут у.іоженпй 1522—^9.. а прпнятпй соймом 1530 р.. Оув
ісанпй тодїшннм книжним руським язиком і містив звичаєві поста-
ви лит. - руських земель, хоч дещо там війшло і з польського права,
уга редакція (1566. р.) була зроблена з деякими змінами в поль-
:ім і руськім язиці, а третя редакція руською мовою (1588. р.) .ча
тіонта 111.

іЛ. Г. \РВІНГІ>КП)1. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. І'-'

- 178 —

Руської Правди, але проявляє ся вже вплив канцелярий.
ного язика, який опісля уложив ся в Литовськім Статуті
Литовський Статут є збірником публичного і при
ватного права, постанов давного державного права на Русі
й останків звичаєвого народного права. На сім руськіь
збірнику законодавства відбив ся вплив римського права
але основою его послужило таки давне громад
ське право на Руси. Народне сільське зборище (віче
або копа відбуває суд і розправу по давному звичаю ні
случай шкоди в чужім селі, на случай присвоеня чуже
борти (дерево, в котрім сиділи дикі пчоли), або на случа
крадея:и, коли злодія не можна було знайтп, а підзор ш
дав на ціле село. Сї постанови про копні суди (перпк
редакції) потвердив другий статут, а також третій, одпач
сї постанови громадського ладу про копні суди не могл
остояти ся побіч шляхотської управи. — Язик Статута каь
целярийний книжний руський з білоруськими прикмет.
ми, — Деякі українські міста в Польщі користували ся н
мецьким маґдебурським правом на основі королїі
ських привілеїв і мали самоуправу, що визволяла їх :
старостинської і воєводської властн. В українських судз
уживано сего права в польській редакції, поки его під ю
нець XVI. столітя не переложено' па руський язик. С
право було в уживаню на Україні ще в XVIII. столїті
а на Литовське і Маґдебурське право покликує ся ще В
знйй в. Наталцї-Полтавцї.

о) Дї)угий ВІДДІЛ II. доби (1569— 1?98).

З Люблинською унїею проявляє ся могучий вплив з
хідно - європейської і польської культури в житю і в пис
меньстві Руси. Передовсім сему впливови піддала ся л
товсько-руська шляхта. Вже з початком XV. столїтя гум
нїстичні і реформацийні струї поривають за собою молоді
людий, котрі в західно-європейських університетах (у Пра^
в Кракові, Падуї й ип.) гляділи ширшого й основпїйгиоі
образовапя. Литовсько-руська шляхта не могла оперти <
впливови польських звичаїв і двірського жптя, а все
втягало її до католицької Деркри. Розповсюднепий помі
литовсько - руською шляхтою протестантизм із усякими (

ІТИ

;тами приневолив польське правптельство покликати орден
їзуїтіБ, щоби викорінив іновірців у Польщі, а в основа-
[•пх ними академіях у Бильні і в Полоцку почала
ібрааувати ся молодїж лптовсько-руської тляхтії. Крім того
[роповідями, прилюдними ро:піравами і богословськими пи-
іапями поборювали вони іновірців, а се було тим лекше,
по протестантизм не закоріппв ся в широких народних вер-
ітвах. З наверпенбм литовсько-руських вельмол: і шляхти
;о католицької віри упадала могуча підпора українського
ароду, котрий найшов захист для .,благ()ЧестиЕ5(и'* віри
української народпости в церковних міщанських брат-
гвах, основаних на підставі свобід. самоуправи і самосуду,
іпоручених містам маґдебурським правом.

Виобразовані заходом братств у заграничних і в брат-
Лчих школах українські учені богослови і письменники,
Ниравлені там в льоґічнім і фільософічнім мисленю, ста-
нули уорулсепі середньовічною схолястичною па-
йкою, але з європейським напрямом, до борот^^би
католицькими богословами.

Наслідком тогочасних условин і положеня української

Чродности проявляє ся отже в українських землях у дру-

Чі ВІДДІЛІ II. доби головно діяльність на полї церков-

мго письменьства. А що тодї вела ся боротьба за

Ц.йвалшїйші питаня української народности, найбільше

юбленою літературною формою була богословська поле-

ка (учений спір). Особливо довершене Берестейської

її було головною попукою до живого богословсько - літе-

турного руху з обидвох сторін. Унїятп встоювали за свою

раву, а православні поборювали унїю і католицизм.

ершу ведено полеміку на історичній основі, пояснюючи

дію церковнпї уиії, а спори про доґми, що відріжняють

авославіе від католицизму, займали друге місце. Але

;:)егодом, коли церковна унія стала довершеною подією,

)ейшла полеміка від історії до доґматикп : питане про

.оджене унії стало другостепенпим, а і^оловну увагу

■рнено на спір про доґми. Однак обидва сі напрями по-

ііки звязані тїсно з собою.

■з

— 180

аі

1. ПО/ІЄДІІЧНІ ТВО{7И.

Берестейський собор (1596. р.) і поява короткої історії
ііяльностн сего собору викликали з обидвох таборів го
рячу полеміку, в яку вмішав ся також знаменитий поль-
ськіїй проповідник 6'Зуїт Петро Скарґа; а виступивши в обо
ронї собора („8упос1 Ьг^езкі" і в книжнім руськім пере-
кладі, а ще 1577. року наиечатав „О .іесіпо.^сі Ко.'^сіоіа
Ио2е§о"), відказав' сьвітським права вмішувати ся в церков-
ііі справи. Против с-еї оборони видав шляхтич - протестант -
ХристоФ Броневський під прибраним іменем ХристоФора Фи
лалета (т. є правдолюба.) твір „Апокрпзись албо от-
пов'Ьдь па кнпжкн о соборів Бере стейскомьтії
(в польськім і книжнім руськім язиці), написаний дужег
різко, що викликав сильне вражіне між прихильникам^*'
і противниками. В сім творі Броневський доказує права сьвіт-ВІ
ських людий до участи в справах Церкви і віри й обстоюА
ідею де.мократичного устрою Церкви. Проти Броневського.Р'
котрий у своїм творі голосив протестантські ідеї, виступшіїї
Іґгатій Потїй ^) зі своїм знаменитим „Антіррисісом'*»
(1599. р., ,,'Лгх1^6г^оід"), богатим на історичні матеріяли, Щв^
в неоднім вияснюють прпготованя до унії. Він був такояіі
автором твору: „Унія албо внкладн преднейших»
артикул ов Із" (1595. р.). і полемічного твору „ГармоМ
иія восточной Церкви сть Костеломь римс-ким-ь^іг
(1608. року), приписуваного давнїйше Йосифови Велям
Н()ви Рутському.

Між оборонцями унїї Потій, єпископ володимирський
опісля митрополит київський, оден з найлїпших знавців то
гочасного язика (внобразований на творах Скарґи), папи-Ііс

') А дам Потїїі походив г визначної сенаторської родпип. наук
відбував у німецьких академіях, а відтак заняв на королівськім дво|
вплпБове становпще і сенаторське достоїпьство. Князь Острожськпй, ба-
жаючи в ній мати підпору в боротьбі проти унГі. паклонив его зрокти сйіі
сенаторства і приняти єпископство Володпмпрське і Берестеї'їське. Пв-
тїй, повдовівши, висьвятпр; ся, приияв імя Іпатія і став єпископом В*
лодимирськпм і Берестейськпм. Опісля став Потїіі вельми ревним і зді-
бним пособником віднови унії Р^ч'ької Церкви з Апосї. Столицею, а крі
того чималі заслуги положив яко церковний пись.менник і проповідн
По смерти київського митрополита Михайла Рагози засїв Іпатій Потій
митрополичім престолі.

; також богато ііропоі;ідіи1, пю остали непечатанпми,
після появили ся в польськім перекладі' (а крі]м того
ато цїпгпгх обємпстпх лпстів). З православного табору
і:пов про уііїіо важний твір під заголовком „Пе р є сто-
га" ^) (около 1Г)0Г). р,), котрого автор, член львівського
гства Юрііі Рогатинець, впливовий і богатпй купець львів-
ський і вельми осьвічепий та талаповптнй, віізпачае ся яко
иопулярпіїй ппсьменнпк.

В „ГІересторо;) ї" оповідає Рогатинець про змаганя
^0 заведепя уиїї і про Берестейський Собор 1596. року.
а відтак глістуиае проти верховодства Папп, послугуючись
праві)славнимп і протестантськими доі:азами. Крім того Ро-
гатипець написав народною мовою Статут Ставропігій-
ської школи (першу половину, другу церковною мовою
написав богатиіі міщанин Іван Красовський), в ко-
з^рім подав розумний плян устрою школи і бурси. — По-
біч Потїя мояхпа поставити ЙосиФа Велямина Рутського, опі-
■"•^'^ київського митрополита, автора зпамеиитого пропамя-
:0 письма в латинськім язицї. поданого до Риму в об(»-
ропї упїятів і української народности. реформатора чина
ьг.. Васйлія В., котриіі писав польською і латинською мо-
вою і дав почин до богатого васпліяпського письменьства.
іа польській мові в Х"\1І. і X^ЧII. ст.

Одеп із знатнїйппіх учасни!:ів у сїй боротьбі був Ме-
іетій Смотрицький, що визначив ся найбільш своєю Цер-
с о в н о - С л о в я н с ь к о ю Граматикою. Учений монах
иравославниїі архиеиископ полоцький побирав науку
шершу в єзуїтській колеґії у Вильнї, а відтак на нїмець-
ліх унїверсгітетах -). Спершу був ревнь'м оборонцем пра-
юславної Церкви і видав (1610. р.) по польськи книгу
ііл заголовком ,,€)дГ,і-од іо .)Є8І Ьатепі: .іесіупе], ялуіеіе] ро-
л'.-^хесішеі арозіоі^кіе^ '\У5с1К)СІпіе;] Сегісхуіе 1 оЬіаупіепіеш
Іоп-піаі \\-іагу; ріеїлус] / о-і-ес1ч:іе§;о па 8Іо\уіеп8кі, а іегах

ч Одна ісопія :іат. букБя.мп „ТІерестороіп" иалодить ся в Га-
лїотецї Оссолпіїських. друга в" оіблїотецї кпївськогО університету..
)сиовну розвідку про сей твір нагіпсав проф. др. Студпнський.

■-) Про образоване Смотрпцького дбав ки. Копет. К. Остролсськнй.
'тц;і Мелетія. Г»^расима. що слулспв спершу у віПську. а був вельми
еьвіченпй, поставпг. князь Остро:кський иачальнпком Острожськсї
іколп і там брав він участь у вЛданю Острожської Біблії 1581. р.

я

101

ш

■/. 8Іо\УІеіі8кіе§"о па роїзкі рггеїохопу щгьг ТеоГіІа Огііо1оо:а",|[і
т. є. Плач Східної Церкви, в котрій яркими красками зо-
празіїв сумне положене православної Церкви на Литві
і відступство від неї знатних галяхотськпх родів, а се спо-
нукало самого Скарґу виступити проти неговтворі: ^Ка
Тгеиу і ЬапіепЬ Т. Огіоіо^а сіо Ниві §тесіч:іе^о паЬохепзілуа
рг2Є8и-о§а". Але опісля Смотрицькпй виїхав на Схід, подо-
рожував три роки, а вертаючи, поступив до Риму і там
прпняв упїю. Після повороту па Русь взяв він знов участь
у полеміці, але вже проти православія. і видав по поль-
ськи „Аро1о§;іа" (оборона), в котрій висловив бажане, пі.оби
Східна Церква злучила ся із Західною. Апольоґія Смо
трицького викликала з обидвох таборів ще кілька творів
(митрополита Иова Борецького „Аполлія" т. є. погн
бель), а на соборі у Києві відрікав ся Смохрпцький своїх
поглядів, але відтак знов вернув до них і умер унїя-рм
том (ІвЗЗ. р.)

В полемічній літературі визначив ся також Захарія Ко- ''^
пистенський (умер 1(і27. р.), київськиіі єромонах, особливо '^
знаменитою книгою [написаною проти книги Виленськогор
ігумена Кревзи „Оборона упіп"] „Палїнодія" (т. є. ново
рот), в котрій розібрав всі питаня про унїю, але сеї книги
тодї печатно не видано^). В „Палїнодії" зібрані всі
спірні точки між Східною і Західною Церквою. Знаменп
тими полемістами, а заразом визначними проиовідпикаміІР^^
на ^'країш ХУП. столїтя були Йоаникій Голятовський (Мо- Р
лочко), ректор київської Академії, і чернпгівський архпепн
скоп Лазар Баранович. Голятовський писав полемічні творїр
книжною руською і польською мовою проти католиків, жи
дів. магометан і поган, а з его творів особливо замітниЛИ
,.Мессія Правдивий", в котрім доказує, що Христо^И,
був правдивим Месіек», а крім того подає перекази з таль Вш
муда. народні повіря і перекази Жидів, що найшли місш
в творах середньовічної поезії. Написав він сей твір з на й^
годи появи лжемесії в Палестинї. Ікї его твори визначают
ея богатством рі;кнородних подробиць, що дають ясний по

1а

І „Палїнодію" л пілнїйшого списку наиечатано н Петербураиіс
і; „Исїорпч. ВпбліотекЬ" \ ПІ. т.\ а ііррвоііягі, вї є в Піблїотецї .ЧамвА|)д
«ьких у Варшаві

го
ш

гляд на характер тодішньої учености і виказують его ши-
роке очнтанє. Баранович писав бої'ато' польською і книжною
руською мовою і вступав ся уа автономію України і право-
•славної Церкви на Україні. Замітно, що перші православні
полемісти опирали свої твори головно на протестантських
жерелах, а унїятські письменники писали під виливом бо-
гатої католицької літератури XVI— XVII. ст.

2. Пі>оповідні тво]>и.

з розвитком богословської полеміки на Україні лучив
ся такол^ розвиток и роп о від и. Педаґоґічнб зиачіне про-
повіди зрозуміли передові люди на Україні, а впевнив їх
^ тім особливо приклад Єзуїтів, у котрих проповідь була
могутним способом утвердженя і розиовсюдненя католиць-
кої віри. Не лише взуїти, але й Смотрицький вказували на
висшість католицького духовеньства перед православним,
бо у православних не було проповіди, не було бесідників.
Задля того братські школи, а передовсім Київська Акаде-
мія, одняли своєю проґрамою також науку проповідий,
а шкільні підручники подавали правила для їх укладу
і готові взірці. Наука реторики. котра мала також схоля-
гтичний характер, підготовляла головно проповідників,
щоби могли йти навзаводи з католицькими церковними бе-
лднпкамії. Писане проповідий було услівєм зрілости, а учи-
.|гелї мали в неділі і сьвята давати катехитичні науки
виголошувати проповіди. Як у католицьких схолястиків,
гак і на Україні служили взірцями старинні ретори і софі-
сти, а відтак польські проповіди. Почавши від кляси, зва-
і^іоі реторикою, подавано ученпкам засади укладу пропові-
цій, а протягом усіх курсів ува^кано проповіди найважнїй-
пими виробами.

Сі проповіди визначали ся умілостю і вимовою, богат-
;твом метафор, порівнань і уподоблень, дуже часто натяг-
іених і дивоглядних.

Першою книгою, яку можна вважати початком окремої
ауки проповіди, був Голятовського „Ключь ра-
ум'іінія'*, де находить ся „Наука албо способі,
ложеня казаня", з додатком „казань". Тут виложені
:айже всі, але доволі недоладні правила і способи пропо-

її

- 184 —

ВІДІ1Ї1, що витвори дії ся з одного боку під впливом схоля-
стичної науки в школах, а з другого - під впливом взір-
пїв латинських і польських проповідників.

Для розвитку проповіди установлено при монастирях
і церквах окремих „проповідників"' і постановлювано на сї
місця духовні особи, що кінчили академічний курс. Також
майже ?:ожде братство мало при своїй церкві проповідника.
Урядом проповідника розпочинали слз'жбу в руській Цер-
кві майже всі опісля визначні і славні достойники церкоииі
на українських землях, і

Оден з перших українських проповідників був Кирило
Транквілїон Ставровецький, бувший учитель львівської Став
ропігійськоі''1іпколи, а відтак чернигівський архимандрпт
основник руської схоля стики, що видав „Єв ангел і
Учительное" т. є. „Поучепія на дни воскрссньїє
и праздники всего года". Але до нроцьвіту і най
ширшого розвитку довели тогочасне красномовство своїми
проповідями Голятовськйй, Радивилівський і Баранович.

Йоаникій Голятовськйй г|" 1688. р.) назвав свій збір]
проповідиїі „Кліочь разумі>нія священникомь зак^
ньімь и св'Ьцкнм'ь належачьій". бо сї проповіди, по <
думці, відчиняють двері до неба. Уложенпйтіим иідручі
під заголовко.м „Наука албо способів злоягеня каза-
ия", доданий до одної і до другої части проповідий —
(перша часть містить проповіди на господські і богородп
чиї празникп, друга па празпики Сьвятих) — відчинить,
по .его думцї, проповідникам двері до сг^ладаня нових прО'
повідий.

Сеіі підручник є збірпиком поук і теоретичних прав
для проповідників. Одні і другі 6 характеристичні дл>
'країпської схолястичної проповіди. Кожда проповідь маЛ\
ділити ся на 4 части: ексордіїом (вступ), пропозицік
(предлогу), пар рацію (виїслад) і ко нклтозію (заічінче
не). Ікї ті части мають бути строго підчинені темі: „Яі
з малого русла випливає р>елика ріка і вода в сїіі ріці зли
вае ся з тою водою, що находить ся в руслі, так з мало
теми- витворює ся велике слово, котрого части повинні зго
їжувати ся з темою так, щоби се, що в в темі, було такоя іаі
у вступі й у викладі і в закінчетпо. Предмет для науі
треба брати не тілько з духовної, але її із сьвіт'ської лїтеї

атуріг. Основою проповідії повинно бути віьчснеив ІМгНІГ
І 'ьвятогп або покіПнпка (Володимир — володїв миром-
Хриетофор — носив Хрпста, Василіп — цар, Ниі:олай —
-бідшп:, Стефан — вінець). Для зацікавленя слухачів
•еба подати яіліГісь займавпй вступ і хитре закінчене або
'іцятн оповісти якусь нечувапу або цевидапу повість аб<»
і;:єсь чудо. Чисто механічний умілий характер проиовідий
випливає з 8Г0 ради, иі,о нроповіди можна переробити
з давнїйших, змінивши імя Сьвят(То, а тема, вступ, ви-
клад, закінчене буде таке саме. Можна проповідь скоротити

і. або розширити додатками нових прикладів і т. и. в „біль-
ше словс»". У Голятойського важпїйпга є форма і збере-
жене ус т а п о в л є п о ї методи та чисто з в ер х н є прила-
дліепе до сеї або иншої теми. Про внутрішнє, духовне зна-
чіне проиовідий він майже не згадує, радить лише пропо-
відникам не доводити слухачів до розпуки, постраттпгги їх.
а відтак потішити і подати надію- на спасене.

Вик-ладаючи науку складаня проповідип, зсилае г/

• Голятовськпй все на свої нроповіди. Єго проповідії ЗЛо-
л^ені піс.ія тих правил і визначають ся прикметами тих оо-

І гословськ'их систем, котрі викладано тоді в школах. Деякі
его нроповіди можна назвати догматичними або мораль-
ними розправами, перенесеними у проповідь. Крім того ви-
дав він збірку „Небо ново є" присьвячепу чудам Пр. Бп-
город[іцї, „М є с і я П р а влив и й" (головно критиі:а та.'іь-
муду) і ин.

Антонїй Радивилівський (І 1688. р.). другий знаменитий
проповідник того часу, був ігуменом Київсько -Миколаїв--
ського монастиря. Видав два обємпсті збірники проио-
відий: „Огородокті Марій Богородпцьі" і „ВФиіець
Хрістов'ь из'ь проповіідій недельньїхь акп зі>
цві-ітов-ь рожаньїх'ь сплетеннй"'. В его проповідях
проявляють ся ті самі прикмети, що їі у Голятовського, але
він не перевисшає его сьмілостю порівпань. Він черпав
картини свої не лише з біблії і природи, але й з мітольо-
ґії і з клясиків (подає проповіди про Володимира В., Ап-
тонїя і Теолозія Печерського, Бориса і Глїба і т. п.). Він
памагає ся ще піддержати свої дока-иі всякими приказками

V іі анекдотами. Міл; ііншими оповідає відому історію про

^ турецьхого султана Солимана, що послужила основою

для Шекспірового Венецького купця, зачерішеву із славного
збірника оповідань „Оезіа Котапогіші" (дії романських на-
родів). Се доказ, як на Україні були розширені ті збір-
ники оповідань, піо туди через Польщу зайшли із західної
Европи.

Лазар Баранович (І 169;і р.), архиепископ черннгів-
ський, був більше строгий, церковний і доґматичний у своїх
проповідях, як обидва попередні. Єго проповіди натхнені
рішучим, воєвничи.м тоном, бо він жив у часі польсько-
козацьких віґін, а на се вказують навіть заголовки двох, его
збірників: „Мечь духовньгй" і „Трубн словесь про-
п ов-Ьд ньтх-ь". Находимо, правда, й у него символічні
(і алвґоричні образи, але зачерпнеш з біблії й Отцїв Цер-
кви : длятого его проповіди близші до византийської про-
повідпичої школи. Він також одягає найзвичайнїйші гадки
у високопарні <(^орми, любить промовляти „цьвітами". однак
відзначає ся від тамтих певною мірою і смаком.

Така проповідь, вироблена на Україні вимогами схо-
лястичиої науки, була доказом висшої осьвіти проповідни-
ків, подобала ся осьвіченим людям, вихованим у школах,
де вони чули про мітольоґію, історію, реторику й пнші на-
уки, але не могла бути приступна і зрозуміла для ширших
верств народу, майже зовсім неграмотного. Мимо того сей
напрям не тілько довго удержав ся в проповіди на Руси,
але его занесли опісля українські учені — ЕпІФанїй Сла-
винецький, Симеон Полоцький, Димитрій Ростовський М і инші
— у Московщину.

Наплив українських учених до Московщини в другій
лоловннї ХУІП. столїтя викликав там горячу боротьбу при-
■хильників старовини проти „повостий". Характер образо-
ваня українських учених видавав ся тим сторонннкам ста-
ровини небезпечний і своїм духом вельми зближений до
католицизму, а їх богословські погляди вважали в Москов-
И1.ИНЇ маііже єретичими. Оборонці давного благочестія на-
маган>ть ся українським ученим протиставити Греків,

М Димитрій Туптало (у ПШ.) оун митрополитом ростовським
1 відси его налвнско Ростонський. Він вславив ся також спорудже-
неє великого ;<бірнпка їііитій Сьвяти.х. розложеного на 12 місяцш, що
ДЛЯ70Г0 зве ся Четії-Минеї с. є книга до читаня (мин, грец. вис-чів —

МІСЯЦІ., отже Минеї = .місячні КНИГИ).

і,'Т])і являють ся тепер знов у Мосі.'ві із добутками нової
(»гословсі.к()ї і літературної лїяльности, хоч і деякі уіфаїн-
, і.кі учені, як Епіфанїй Слави пецькпіі, були більпіе п{>й-
хильні греЩїКому, НІЖ латішсілчо- польському образованю.

Зпоміж українських учених здобули собі в Москов-
аишї в XVII. столїтк) найбільше значіне вже названі три
мсьменпики.

Епіфанїй Славинецький (у 1675. р.) був вельми образова-
аим на той час чоловіком, знав добре словяпський, грець-
кпіі, латинський і польський язик, і як вислі'Влюе ся одеп
учасник про иего, був „не токмо грамматики и рііто-
рики. но и философіи и саммя (:іеологіи пспьітатель
ТІ искусп1'>йшій розсудьітель и опасньїй (обереікнип) тіретол-
тіовник-ь (перекладник) еллинского, славянскаго и польского
дісшектові/'. І^ін трудив ся над поправками текстів церковних
книг богослужебних, провірював їх з грецькими орпґіналамн
і спорудив два словарі (грецько - словянський і богослов-
сько-фільольоґічніїй) для поясненя малозрозумілих місць
і висловів сьв. Письма. Впровадив він також у Московщині
живу устну проповідь замість читаня вибору з творів сьв.
Отцїв Церкви, що було війшло в звичай в часі занепаду
І просьвіти.

Симеон Полоцький (і" 1Г)80. р.) образував ся у Київсько-
Могилянській Колеґії і переселив ся в Москву 1664. року,
де своїм образованбм, літературним талантом і зверхньою
гладою звернув на себе увагу царя Олексія Михайло-
-Л!ча і став учителем вго дітий. Яко письменник визначив
ч^я він незвичайною плодовитостк>. 'Написав богато тво-
рів богословських (..В'^нец'ь в'ґ>рь[", систематичний
і^иклад христіянської віри, схолястичним ладом), полемі-
чних („Жезл'ь иравленія", з великою різкостю звер-
нений проти розкольників), ораторських (схолястичного
напряму н. пр. „Об'Ьд'ь душевний'', „Вечеря ду-
шевная"), драматичних і віршованих. Для пись-
мепьства важні особливо " сі два останні роди єго творів.
ІДО внесли шкільну драму і на довший час впрова-
дили в новій книжній поезії сил я бічне віриіоване
і театральні вистави.

з західно-європейським театром (містеріями) позна-
комиліг Україну товариші подорожі! митрополита Ізпдора
(на фльорентіп'іськпй собор). Скоморохи занесли на Русь
деякі комічні вистави і маріопетний театр. В народній по-
езії було богато драматичного живла; було воно в зародї
і в церковних обрядах (н. пр. похід патріярха на осляти,
.. мивапє ніг у вел. Четвер і т. п.).

Полоцьк п.й написав дві комедії \) : „О блудно м и
сьіні" (після євангельської притчі) і „О цар'Ь'Набухо-
доносор-із" (перерібка „пещного діьйства*') — подїї про
трех отроків неспаленпх в печи „халдеями" : Аианїю, Азаріїо
і Мисаїла).

Комедія о блуднім синї виказує сумні наслїдкн
непослуху старшим, а ся ідея висловлена у прольоА'
ось як :

„Юпнмь се образ-ь стар'Мішихь слупіати,

На младнй разумь свой не уповати,
Старнмь — да юпьт'х'ь добр-Ь наставляють.

Ничто на волю младих-ь не сиущают'ь".

Друга комедія зображає невіру і гордість Навуходоно-
сора, а молодці неспалені в печи представлені ідеалом
справдешньої віри і релїґійпого вихованя.

Симеон Полоцький' перелолаїв віршами „Псалтирь"
і „МіЕзСЯцеслов-ь" і уложпв два віршовані збірники вель- '
ми ріжнородиого змісту — „Нертоградь мкогоцв'^"V;
тньїй" і „Р и вмол огіонл.". Як він висловлює ся, бажав
він дати в них пояснене правдивої віри, моральну поуку»
розновсюдипти „вь нашем'ь словенском'ь кчіпжпомь язьт-
ці^" .„рпемотворное писапіе", котре „вт> ин+їХТі язьпсахь
велію честь имать и ублая^еніе и творцемт^ (авторам) его
достоііного не лишаеть отТ) Бога п отт? челов'Кка возме;;-
дія и славьг'. Віршами подає він цілі оиовіданя і лєґеиди
(н. пр. про дбалість франнуського короля Франца о пр<ь
сьвіту, про черця, що 800 лїт слухав сьпіву райської птиці

М в стариниім театрі аваїлп комедіями всякі театралі, ні і;ік'.гаі;н,
неааііпспмо від .чмісту, котрий міг бути поважнпй. н. пр. :^ йіСтіГтих
тем. Ііомедії дї.ііі.тіі си иа-,.;калоі'тні" (поважні), „прох.тадні" (шутіи-
ві) і ї. п.

І

- ІХІІ —

іор. лєґеііду україшіького поета Александрова] і т. п.).
■редньовічні ВІДОМОСТІ! » наук пріїродоппсннх, моли-

и і Т. II.

у вірші „1> (І г о ііо д о й і в" Говорить Полоцький :

„Демі)сніііі'ь вогірошепньШ, что уподоблябгь
Богові! человізка, сііце отв'їіщавт'ь:
ПодоОїіт'ь Богу, еже всЬм'ь благотворитії
II. лжу пенавіїдяїце, іістинну любити",

у вірші ..Розга'' вкаууе на основне правило старинного
Биховаия :

.,Плевеліі оть ишеніщьі жезль твердії отоиваєт-ь, —
Розга буйство ИЗІ5 сердецті дФ>тских'Ь прогоняєт'ь".

Зплив української науки і п{)осьвіти на МосковЦину.

Українська література і наука мали значний вплив на
Московщину ще з кінця XVI, і початку XVII. столїтя,
а іменно творами Лав рент і я Зизанїя, Смо три ць ко-
го, Захар і я Копи стен ського і Петра Могили.
Але з половини XVII. столїтя, особливо від прилуки лїво-
берелїної України до Московщини, київсі^ка наука вдомаш-
нила ся в Москві і стала там дальше розвивати ся. В дру-
гій половині XVII. ст. трудять ся ще Б Києві Голятов-
ський, Радивилівський, Баранович і инші дз'ховні пись-
менники. Однак з кінцем XVII. столїтя переселяють ся
київські учені Е п і ф а н ї й С л а в и н є ц ь к и й, великиїі зна-
вець клясичних язиків, котрий яко учитель і учений вель-
ми заслужив ся перекладами і поправками церковних
і сьвітських книг, Симеон Полоцький, Димитрій
Ростовський (Туптало) і іін. в Московщину, щоби там
засновувати школи, перекладати і справляти церковні книги.
До піонїрів західно - європейської науки зачнслитм
треба також Українців: Григорія Скиби н ського і Па-
лядія Роговського. що вчили ся в Римі, а відтак були
учителями в Москві. Дмитро Ростовський згадує у своїм
дневнику „брата Теофана з Батурпнського монастиря", що
учив ся в Парижі і Римі фільософії і богословія. Теофан
Прокопові! ч виїхав з Київської Академії для довершеня

- 190 —

овиго образовапя до академії в Римі, де ознакомив ся
з найвизпачнїйгаими представниками доби відроджепя кля-
сицизму і став найвизпачнїйшпм его представником опісля
в Московщині. Знав він не тілько латинських і грець-
ких клясиків. але також твори француського псевдокля-
сицпзму.

З того часу київські учені творять у Москві ста- р
лий кружок, около котрого скупляє ся тогочасна на-
ука і письменська діяльність. Спершу в москов-
ок і й с л о в я н с ь к о - г р є ц ь к о - л а т и н с ь к і й Академії
передове місце заіімає грецький язик : однак коли нею став
управляти іаіївськнй учений (рязанський митрополит) Сте-
фан Яв Орський, родом з Галичипи, перестроеао її після
київського взірця. Особливо ве.іикий вплив здобули київ-
ські учені па Петра ІЗ., котріиЧ не лмбпв духовних давного
московського типу задля їх неприхильпости до реформ,
а хоч патріярх Досптей просив царя, щоби не настанавляв
„чужинців" митрополитами, а особливо Українців (їх нази- р
вацо в Москві „Черкасами"), лише родовитих Москвичів,
«аще и немудрій суть", всеж таки цар волів учених Укра-
їнців. Цар віддавав їм важні ерархічпі й ннші урядові
місця, а київські учені довгпіі час займали передові стано-
вища, що викликувало проти них вороговане московського
духовеньства. Т є о ф а н П р о к о п о в и ч, проповідник і вели-
кий помічник реформ Петра В., служив безуслівно его зма-
ганям, а Я в Орський, противник ліотераньства, обвиняв
о прихильність до того навіть Прокоиовича. Як великиіі
вплив мали українські переселенці па царськім дворії
сьвідчить се, що за цариці Єлисавети на дворі війшли
українські звичаї, а з двох братів І^озумовських старший
став мужем цариці, а аишодший став гетьманом. Однак
через те припало богато талановитих сил для України
саме тоді, коли вона їх найбільпі потребувала для свого
иодвигпеня.

3. Пос/іанія.

* Поруч учених богословів - полемістів і проповідників и

стоїть зовсім своєрідний письменник, трохи иншого, більш І(

народного характеру, Іван Вишенський, родом з місточка 1р

Виніиї в Галичині, що писав з кінцем XVI. і початком к

191 —

XVII. столїтя. Він постриг ся в черцї і поселив ся па Атон-
ській горі та здобув собі таке поважане на Україні', що
Київський собор рішив покликати его з Атопа яко одного
у благочестивих людий „процьвітаючих жпзню і благосло-
віем". Він покинув на якийсь час Атоноьку гору і пішов
на Червону Русь, де проживав з Йовом Княгиницькнм, основ-.'
ником Скпта Манявського, иі,оби і лично своїм впливом
піддержати духа своїх однодумцїв. Але ще більший вплив
мали его Посланія.

Єму приписують около 20 посланій, писаних до князя
Василя Острожського і всіх православних христіян, до „на-
роду руского, лптовского і лядского" всіх вір і сект, до
митрополита їі єпископів, що приняли унїю і т. д. у своїх
посланіях не пописує ся він ученостю анї реторпкою,
але зате у него богато справдішнього красномовства, що
проявило ся горячим чутєлі, щпростю і талантом. Осудя^уе
тих, що „поеретич'Ьли и огь Бога далече устранипіа ся",
дорікав він иншим недостачею віри, панам за розкішне
жите, кривди і насилу, а прп своїм аскетизмі перенятгій
також демократичним духом, вступає ся за тими, що „сь
одной мисочки борщТї хлебчутТї п сами себ'Ь панове п слуги
суть" тай соли нераз не мають за що купити ; докоряє вла-
дикам і монахам задля невідповідного, соблазняючого
житя — одним словом, він переносить полеміку з бого-
сговського обсягу на поле щоденного житя. Єго посланія
переняті щирими народними почуванями, горячою любовго
вітчини і щирим бажанем, щоби Русини служили ревно

БОГОВИ, бо в тім бачить він поруку ТузеМНОГО і ВІЧН(»ГО

щастя. Вишенський радить духовеньству проповідувати
:лово Боже живою мовою і признає їй шііроке місце в на-
щї, однак не радить перекладати Євангелія й Апостола
, простим язиком", бо церковно-словянський з усіх язиків
Зогу наймилїПший і без „поганскихг хитростей и руко-
юдств-ь — се же є грамматиі.х'ь, риторик'ь, діялєктикь —
іростимі) прил'Ьжннм'ь (пильним) читаніем-ь кі» Богу при-
$од[!ть". „Л'Ьпше изучити часословецть. псалтнрь, октоихь,
щостоль и Євангеліє — и жизнь в'ючную получити, не-
кели постигнути Арпстотеля і Платона и философом-ь му-
[рммі) ся вь жизни сей звати и в геєну (пекло) отьитп".
Соли Рагатпнець виходив з того становища, що українська

— 192 —

народність не зможе остоятп ся без висшої сьвітської
осьвітп і промовляв за сьвітськпм прилюдним вихованбм,
Іван Вншенськіїй обстоював більше пустинне, аскетичне ви-
ховане.

Длятого він такоік накликує земляків, щоби понехалп
коляди, щедрівки, народні звпчаї і забави. Прп всім тім однак
признає він таки потребу висших богословських на^-к. Єго по-
сланія були отже виразом народного настрою в тій боротьбі
і визначають ся нераз справдешним гумором, тимто й не
могли остати без вражіня на тодішнє українське суспіль-
ство, а хоч крім одного безіменно виданого не були свого
часу напечатан), розходили ся по Україні в численних ру-
ісописях.

4. Ііаучні твори.

а) Богословські.

Около 1620. року, коли львівська школа братська по-
чала підупадати, став осередком духового і лїтерату рноп»
жнтя Київ, а головна заслуга належить ся київському мн-
трополитовп Петрови Могилі. Син бувшого молдавського
воєводи, Петро Могила (1598—164:7. р.), вчив ся мабуть
у львівськії! гаколї братській, а опісля у Франції, в ко-
леґії Єзуїтів. Служив у польськім війську (брав участь
у бою під Хотином 1621. року), а відтак постриг ся
в черцї у Київській Лаврі, де став небавом архимандрптом.
■а по смерти Йова Борецького київським митрополитом. Вів
відбудовував старинні історичні церкви, з підмогою кружк?
учених справляв і видавав церковні книги, писав і вида
вав книги в обороні православної Церкви перед унїятамп —
.Хі'\ І о 8 а І) о К а ш і є її" (по польськи проти К а с і я н а (^' а
ковича, що походив з Потилича в Галичині і був перші
архимандрптом Дубенським. написав вірш на похорон Ко
иашевича Сагайдачного, прпняв унію, а відтак латинськиі
обряд і в творі .,Рег8 ре к1,улуа" обвиняв православніп
V. протестантстві) — видав для шкільної потреби „Право
слави оє испов'Ьданіб В'Ьрн", Катехизм великні
і малий, що попадав навіть до сільських дяківських іпкі.
у Галичині і діждав ся перекладу на німецьку мову, а та ;

іч»і;к иамітпу .. А н т о л о г і ю, снріічі, моліітвн іт поученія ду-
шеполезная" (перше руське богато ілюстроване видане
""їЯО. р. у Києві і передним словом Петра Могилп). Се був
ішик моральних і житевпх поучень. Могпла був новпй.
.іжий чоловік, що додав нових сил київській просьвітї :
оиоло неп» починає ся новий рух, печатане книг і про-
сьвіта на Україні. Однак найзажпїйшпм ділом Петра Мо-
гили було рі)зширенє і висііноване київської школи, иш
стала відтак (1В31.) ;івати ся Київ сь ко-Моги лян ська
Кіілєґія (опісля 1701. р. Академія). Вона ^була розсадпн-

'|Ком науки і просьвіти майже на всю Словянщину та нада-
вала напрям тогочасному письменьству до кінця ХУПІ.
стплїтя, в котрім нисьмєеіиики, о скілько не писали по
Польськії, послугували ся ..славя по -руським язиком", від-
іеним від живої народної мови. Ще бувши архимандри-
ч, вислав Могила кількох талановитих молодців (Ісаю
оф имовича-Козловського, Сил ьвестра Ко с со-
ва, Ґіз еля й ин.) на наугчу за границю, щоби відтак були учи-
телем ч Колеґії, уладженої в новім дусї. Науі:у викладано
латинським язиком, котрий тоді в цілій Европі уважано
признакою висшої осьвіти, язиком західно - європейської
науки і релїі'ійної полеміки. Могилянська Колеґія булаула-
джена на взорець тодїшних вігсших шкіл в Европі, а го-
діовно єзуїтсьіліх колєґій. вї задачею було з підмогою
релїі'ійного образовапя і духа відродити і піддержати укра-
їнську народність і просьвітпо зрівнати її з польською на-
род ностю виховане м і наукою. При колєґії була також бурса
для бідних учеників. Ся перша найвисша школа на Руси
розвивала ся гарно під управою і доглядом учених мужів
і стала розсадником науки і просьвіти, а хоч схолястнчна
наука була противна вдачі українського народу, всеж
таки видала вона богато талановитих провідників і пись-
менників.

Першу пробу, написати науково-схолястичне богосло-

Івіє в перковнп - словянськім язицї. зробив Кирило Тран-

п квілїон Ставровецький. що був київсько - печерським чер-
цем, опісля учителем львівської братської школи, а на

(^останку чернигівським архимапдритом і видав „Зерцало
богословія" (1618. р.), перший підручник богословський
для сьвящеників на основі творів Василія В., Иоана Да-

ОЛ. БАРВІНСЬКПІІ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 1^^

маскина і сьвітських фільософів. В переднім слові говорить
автор, що воно вибране з многих книг богословських, але
•звичаєм всіх українських учених, що осягнули наукове
образоване, він крім богословських жерел, сьв. Письма
й Отцїв Церкви, користував ся для поясненя і доказів
своєї науки також сьвітськими науками — фільософічними.
природними й астрономічними. Він розправляє про пред-
мети природи після тодішнього стану природних наук. Крім
того видав „Учительноє Євангеліє" під заголовком „Перло
мпогоці^нно є", котре появило ся вже .по єго смертп
й є цікавим збірником прозових і віршованих творів (По-
хвала Богу, Пр. Богородиці, Апостолам і Сьвятим, на Рі-
здво і Великдень, страстп Христа і т. и.), а сї останні за-
мітні складом вельми близким до народних дум. (Перед
смертю приняв він унїю). Замітно, що цар Михайло Федо-
рович велїв у Москві спалити єго твори.

б) Граматики і словарі.

Із заснованєм братських шкіл, де мі;к иншими вчили
церковно- словянського язика, показала ся потреба церков-
но-словянської граматики до науки сего язика задля зане-
паду єго знаня, на що з докором вказав Скарґа в творі
„О ^е(1п08сі Ко.чсіоіа В'охе^о". Крім того і відроджене
клясичних наук було понукою до писаня граматичних
і словарних творів. Руські письменники бажали доказати,
що церковно - словянський язик може бути так само пред-
метом науки, як грецький і що не так трудн(1 єго зрозу-
міти. Після схолястичного погляду тодїшних грамотіїв на-
укою граматики можна було дійти до знаня пнших свобі-
дних штук: діялєктики, реторики і т. п. і тому ставили
вони граматику на першім місці.

В 1586. році вийшла перша така граматика з печатні

МаМОНИЧІВ. УчеНИКИ львівської школи під проводом СВОГ(

учителя Арсенїя видали також ^Граматику єлино-сло
веньскаго язнка" (Аде/іьФОтес 1591. р.), відтак появила
ся Граматика словенська Л аврентія З и з а н ї я - Т у
становського ^).(1596. р.), а найліпшою на той часбула
:;гадана вже Граматика М. Смотрицького (1619. р.). і^сі

1) походив .■* ВиЛЬНа, був учителем у львівській ШКОЛІ.

19Г)

ВОШІ не осізовують ся иа іеторичцім і (()ільольоі'ічні.м ро:у
слїджувапю* звуків і форм церковно - словянського язика,
лигає на грецьких граматиках і так стало ся, що церковио-
словяпському- язиковп накинено язикові правила грецької
мови. — Із зростом письменьства і вировад^куванєм наро-
дної мови в иисьменннх творах показала ся такоік потреба
словарів. Короткиіі с л о в є н с ь к и їі с л о в а р є ц т> з поясне-
нем слів народною мовою додав до другої книжки : ,,Науі:а
піі читаню и розум'Ьпю письма словеньского" (1596. р.)
ЗизапїП (значить: Кукіль), яким користував ся опісля
київсько-печерськпй монах Памво Б є ринда, печатник
молдавського роду, видаючи „Л є к с і к о н ь с л о в є н о - р о с-
екій и нменТ) толкованіє" (1627. р.), де слова церков-
то-словяпські пояснював тодїшньою руськ'ою мовою.

(і) Систематичні виклади історії.

З XVII. столїтєм з розвитком науки в Києві, проявля.-
отіз ся змаганя 'систематичного викладу історії. В половину
'СМІ. ст. виступають два історичні письменники, котрих
•Впри все ще що до ладу ііпсаия і характеру визначають
;я прикметами першого віддїлу другої доби. Ігумеп Київ-
ьіуого Михайлівського монастиря Теодозій СаФОнович напп-
ав „Хронику" на основі Початкової Київської і Галиць-
о-Волинської Літописи про історичні події на Україні але
і) 1290. р. (видана 1672. р.) ; ректор Ігиївської Колєґії
, відтак архпмандрит Печерської Лаври Інокентій ҐІзель (по-

Іодив з лютерської родини з Прус, виобразоваїип'і за гра-
ицею заходом Петра хМогили). скоротив і доповнив сю хро.-
^їку сучасними подіями, користуї)чи ся польськими хронї-
ами Кромера, Бєльського і Стрийковського, та видав під
аголовком ^СинохІ'ісТї (т. є. огляд) или краткое собра-
іє от-ь различинх-ь ліітописцов-ь" (1674.). Хоч у сїм творі
грічаємо такі довільні поясненя, як імя Славяни — від
лави, Руси — від розсіяні і т. и.. всеж таки Сіноп-
с Ґізеля була одиноким на той час п.ечатаним
ідручпиком історичним і учебпиісом в цїлііі
1СІЇ, хоч головно подає події з уїсраїпської історії та ді-
дапа ся кількох видань. В оповіданю автора проявляє ся
)бов України, котру бажав він бачити могучою в союзі

- 196 -

з Московщиною. Як Сафоновіїч так і Ґізель сшісалп сво
історичні твори церковно- словянськнм язиком.

Такою пробою спстематпчного писаня історії є такоа
Патерик Сильвестра Коссова (що був перщпм префекто^
Київської Колеі'ії. а відтак мптрополито.м, ум. 1657. р.), на
писаний по польськи, опісля перелоя^ений церковно-сло
вяііською мовою. Автор кориотував ся не лише давни м ру
ським патериком, але й грецькими хроноі'рафами і поль
ськими літописцями.

5. Книжна ук{>аїнська поезія-

Вірші. В братських школах, а особливо в Київські
Академії, звертали особливу бачність на науку реторі
ки і поетики. На основі поетики і реторики вправля
ли ся ученпки в складапю промов, принагідних ,.ві[
шів** (\'егяп8). привітів, а особливо духовних пісень
псалмів і кантів, котрих рукописні збірники появля ют
ся з кіпцем ХМІ. і з початком ХУІИ. столїтя. Першим п<
чатяим виданем таких кантів був „Вогоглас ник", вид; її
ний 1790. р. (гл. низше). Ученпки виголошували або сьп
вали такі вірші'у.сьвята перед учителями. Найбільше такі^
віршів складали па Різдво Христове і Воскресене, в чест
Пр. Богородиці і Сьвятих. Складаліг їх не лише бурсак
але й учителі латинських шкіл, часто навіть сіл
ські учптелї, то стояли близше до народу, і тому лїпп
знали народного духа і сьвітогляд, знали народне жпте і
із слуху^ а відчували «го власним серцем. Біблїйні п
дії виведені тут у прямій звязи з обставинами нарк
дного житя на Україні, % дусі і напрямі наївних опої іг
дань, проникнутих часто гумористичним настроєм. Воі
розвивають головно тему про „спасепе від вічного полої
наніош". себ то визволене Спасителем праведних ду
із ада.

Такі вірші часто ставали основою для драми і навпаки ч
сто з драм виділювали ся менші чи довші частини яко заокр|
глені вірші. Тим способом була тїсназвязь між віршею і д
мою. Коли осередком письменськогоруху став Київ, тодї'Ки]
сьтса Академія стала неначе розсадником віршописців. Учен

ттгг

К1І Академії складають такі вірші яко доказ висцк/ї осьвіти
і доброго вмхованя. і)урсакіі ходили також по домах за-
можних і знатних людпй і сьиівали під вікнами, за що ді-
ставали подарки. Малі^ яка книга появляла ся без віршо-
ваної тірисьвяти, написи до гербу, як н. пр. вірші на герб
кп. Острожського, кн. Сапіги. Петра Могили і т. п.

Сї, вірші складано після латинських і польських взір-
Іцїв, силябічним розміром, де розходило ся лише о певне
'шсло силяб (13 складів) і о рим. а не о ритму (наголос).
Гакий роз'мір зовсім не схожий з духом української мови»
)) тялгкий навіть у польській. Найдавнїйші вірші не сяга-
оть дальше як кінця Х\'І. столїтя, а в XVII. столїтю на-
водимо вже окремі збірники, як Памви Беринди „В'Ьрш'Ь
І а. Різдво Хр." (Львів 1616. р.), „В'Ьрш'Ь" Ка сіяна
]1аковича на похорон Сагайдачного (Київ 1622. р.)
ірисьвячені „Войску Запорожскому' і т. д. Половина
іуховно -морального збірника Кирила Транквілїона Став-
) о в є ц ь к о г о „Перло м н о г о ц 'б н н о 6" (видане 1690. р.)
ясладае ся з віршів у ііохвалу сьв. Трійцї. Пр. Богоро-
іпцї. Ангелів. Апостолів, Сьвятих і т. д., котрі він виразно
іризначив для школярів, иі,оби могли з тої книги вибирати
іобі вірші на с,вої потреби і па 'їх лад творити „орації" або"
іуховні комедії ^).

і' Вже в першій половиш ХМІ. столїтя иоявляють ся

акож вірші на сьвітські побитові теми, а складачі і декля-

гатори вносять у свої твори також полїтпчно-суспільпі

веми. Навіть у біблїйних темах проявляє ся також вільие,

іумористпчне пародіованє предмету. Деякі вірші прийма-

>ть у закінчепю форму привітливої промови в жартовливім

вонї, инші зтїов мають від початку до кінця жартовливий

1

V) На збірники таких віршів :>. ХМІ. або ХІ'ІИ. ст. вказав II. Жи-
?|еііький в розііідцї „Мі.ісли о народнмхь малорусскпхг ду-
ахь" (Кіев. Стар.і: оден такий збірник описав НаЛман (Кіев. Стар.
^4„ \'. ), а Сьпіваник з початку Х\'ІІІ. ст. перепечатав пррф. М. І'рушев-
>кий і; Записках наукового Товариства іліеми Шевченка том 15.
17. Инші описав Іван Франк о в розв. ..Карпаторуська лпература".
;[1<ап. т. 37. і 8Я.); гл. ІІеретц ..Истор. литер. изсліідованія п матерія-^
^^ Т. І., де подані описи збірок пісенних з 1729. і 1710- ИХ і „Начало
Богомь піісией" вд. Свод}[ой Лтітописи Л. Петрушсвича 1700-1772.

настрій. Появпли ся тако;к кііп;кпі вірші і думи шкільгіо
творчості! з нагоди козацьких війн (н. пр. в діярію Єрлїча
літописи Грабянки іі окремих виданях — гл. низше). Ал(|
найбільше розросло ся чисто реторичне і ремісниче писанч
віршів. Так п. пр. Іван Максимович (архпепископ чернигів'
сьіаїй, потім тобольський), иайисан віршований твір „Бо
г.ородице Діво, радуй ся", що складався з 25.000 си
лябічних віршів. Всі такі вірщованя не були в дійсності:
поезією, а все кінчило ся звичайно на доволі нескладнн:
римах. Віршоване ще довгий час водило ся по. бурсахі
дещо з того переймали народні сьпівцї, а дещо війшли
в збірн]и;и псалмів і кантів. 8 підмогою старців або в р^і
кописях переходили сї вірші иомі/к грамотне міщаньств
і-, ставали власностю народу, а імена авторів звичайно прсі
падали без сліду.

б. Вплив ?кивої народної мови в українськіді письг

діеньстві другої доби.

і
в літературних творах II. доби народна мова внст\|

пае вже з такими виразними прикметами, які ледви прі;

глядають у письменних памятннках староруського язиі

І. доби. Правда, задержало ся там ще богато форм і оВ'

ротів церковно-словянського язика, мабуть тому, що вон

видавали ся читачеви зрозумілими. В тих церковно-словя

ських формах зберегли ся многі черти староруського язі

ка, питомі також старословянщинї, але вже перемінені і п|||

рсроблені в дусі народної української звучні. Бачимо т;'"

мов би стару будівлю, в котрій яаиоть нові люди, з новил і

хготребами і поглядами. Не кажуть вони вже, як у давниі

висловив ся літописець, що : „язик словенський і руськг.

оден". Навпаки вони трудять ся „людемь посполитнмь р •

ского язнка кь пожитку" задля того, що ті люди „язні.

СЛОВеНЬСКОГО не рОЗуМ'ЬюТЬ". Українські письменники ВН;:

в Х\'1. столїтю були сьвідомі окремішности українські
мови від церковно-словянського язика і признають потр-
бу — витворити письменну українську мову яко окреміші'
шлість, відмінну від церковно-словянського і польсько»
язика. Проявляє ся се змаганє передовсім у сьвітські:]
творах. У грамотах і судових рішенях проявляє ся стар

ттгг

5)уська актова й урядова мова Руської Правди і грн-
.мот до XIV'. столїтя, але підлягав значному впливовії жи-
кгГі народної мови п;о до звуків, форм і висловів. В ли-
і!Сько - руських землях відбиває ся вплив язика впробле-
-ного в канцелярії литовсько -руських князів з білоруською
^закраскою. Особливо се замітно з кіпцем XV. і в XVI. сто-
лїтю (Судебник, Литовський Статут і т. нн.), а сим впли-
вам підпадає не тілько канцелярийна. але іі літературна
книжна мова і то не тілько в литовсько - руських землях,
але і в коронних (галиціжо-волинських), переймаючи біло-
•руську закраску і польські вислови. Народна мова стала
■входити також перегодом у духовні книги. В так званих.
„Учительних євангеліях" часто находимо переклади на на-
родну мову виїмок із книг старого і нового завіта ^)
а відтак ще більше в збірниках проповідпй у другій по-
ловині XVII. столїтл (н. пр. Голятовського і Раднвилів-
.ського).

Однак хоч письменники бажали до народу промовляти
зрозумілою для него мовою, бояли ся помилок, бояли ся
попасти в єресь, а до того в релїґійних спорах не нахо-
дили в народній мові потрібних і певних висловів. Длятого
заходили ся вони виробити літературний язик на готовій
'\ книжнії! основі, а такою основою видавала ся їм церков-
но-словян щип а.

Релїґійна боротьба і релїґійні спори, особливо після
берестейського собору (1596. р.) понукували православних
до пильнїйшого виучуваня церковно - словянського язика,
в котрім бачили сильне оруже для оборони своєї віри. На-
рід привик був у церковно - словянськім слові бачити не
просте, грішне слово, ііригідне для щоденного ужитку, але
осьвячене слово віри, і готов був піддержувати церковно-
словянський язик не тому, що він був для него зрозумі-
лий, але задля того, що вивисшав ся понад уровень его
Ч звичайного розуміня. Більшість суспільства змішувала
" ідею церковно-словянського язика з ідеєю віри, а одно
Р і друге з ідеєю народної самостійності!. Длятого славний
її

" *) До Х\'І. ст. відносить ря переклад „Пісаї пісень", а до гу-

'И тож аоо троха ні;!нїнйіого часу переклад Псалтпра на народну україн-
ір сьі.у мову (досн в рукописи .

борець православія Іван Впшенськпй іірп кінцн XVI. сто-
лїтя кличе : „Книги церковнне всЬ її уставн словеньскіімі> !
язнком-ь не друкуйте; по лптургіи же, дл-я внро:іу
м'Ьнья люде кого, по просту тол куйте ТУ вьікла-|
дайте*'. Тим способом „простий" себто народний я иік
відсунено знов на друге місце, а вибрано до релїі'ій-
ної боротьби готове оружб, яким видавав ся язик церков-
них книг.

7. Характер українського письдіеньства в україн-
ських землях прилучених до Польці.

Серед труднпх обставин витворило українське суспіль-
ство в II. добі письменьства просьвіту власними мате-
ріяльшімп жертвами українських вельмож, ерархії і цер-
ковних братств. Понукою до того була та моральна сила,
яка проявила ся в поглядах і характері передових осб,
і ревність до просьвіти, яка видала протягом недовгого
часу цілу громаду учених, високо поважаних навіть пі-
знїйшимії строгими критиками. Тогочасне письменьство
приняло повий напрям, котрого не знали і не любили
в Московщині : українська культура користувала ся само-
стійно новими жерелами просьвіти, а то як тодішнь^іЮ
грецькою наукою, так і латинською схолястикою, щоби собі
здобути оруже, потрібне до боротьби.

Грецький язик займає передове місце перед латин-
ським, церковно - словяиський і книжний руський перед
польським, а на се вказз'ють вже грецькі наголовки біль
гаости тогочасних творів, написаних церковно-словяиськи.м
язиком із значною примішкою української мови. ІІоявля
ють ся твори майже зовсї.м народні і що до змісту і що д*
мови. Характеристична прикмета тогочасної науки і лїтє:
ратури проявляє ся в тїсиій звязи їх з народним
житем у тім, що вони виходять з народного Яхитя, чер-
пають з него головну поживу і силу, виражають у більшіґ
частії справи народу, єго релїґійних змагань, єго ріжнпі
верств. Під впливом грецько-словянських шкіл на Україн!
розвинули ся не лише богословські науки, але й історіо
ґрафія і фільольоґія (граматики, словарі).

Научний розвиток тодїіітпх українських письменників
був вельми ріжнороднпй : — деякі з них віізнамали ся гли-
бокою наукою, инші знов були звичаГіиими літературними
робітника\иг, але майже у всіх проявляє ся виразна йяспа
політична сьвідомість. Як глибоко учені діячі, так і дрібні
письменники визначають ся широтою політичних поглядів
на відносини України до ГІольиц і па взаїмпі відносини
ріжних верств українського народу. Силою народної сьві-
домости стояли Тогочасні осьвічені Українці високо, висше
як у другій половині Х\'ІІ. столїтя, не згадуючи вже
діро ХУЇП. сг. Найважпїіішим одначе придбапем тогоча-
сного письменьства було вироблене книжного руського І
язика, язика літературного і наукового без міри близгапго
до живої народної мови, як давна церковщипа, ири тім;
вельми відмінного від язика Московщини, а однако зрозу-
мілого на цілім просторі України, а навіть Білоруси. Язик
сей виробіїв ся на основі білоруської мови книжної, ужи-
ваної у княжій канцелярії литовській, Литовського Ста-
тута і перекладу }>іблїї Скорини. Враз із Литовським Ста-
тутом, що обовязував і на Україні, розповсюднив ся сей
язик по містах, дворах і монастирях, приймаючи в с-ебе. що-
раз більше українських народних висловів, а церковних
висловів для оаначеня абстрактних розумінь і польських
з прилюдного і державного лштя. Язик сей був би непере-
чно скорше, як се стало ся, довів до повної ііобідн живої
народної мови, колиб не політичні обставини, про котрі .
низше згадаємо.

В середині другої доби письменьства проявляє ся пе-
ревага богословського живла над історичним у полеміці..
в розвитку штучної схолясїичної проповіди („казаня").
в рішучій перевазі польського язика над церковно- словяя-
ЄгСьким і українським. Значна більшість творів иоявляє ся
кв польськім язиці, книжний руський язик проявляє ся
о-в немногих тв.орах, а склад тяя<:кий, переповнений макаро-
іаїзмами. Сильно розвиває _ ся склонність до віршовдня
ці переходить опісля в манію. Схолястика щораз більше
і придавлює сьвітлі і чисті впливи давпої української .школи
•І)! літератури; однак у суспільній, науковій і літературній
^їяльности Барановича, Ґізеля, Голятовського є ще богато
днного ; посеред всякого схолястичного натовпу пробиває

І ще сьвіжа думка, людське чуте, розумінє суспільних
Потреб і баліане для них потрудити ся.

8. ^п/іив укі>аїнської п[70сьв!ти на ^Іосковцину від
прилуки до неї лівобічної України з Киеводі.

Історичні і суспільні відносини після прилуки лівобічної
України до Московщини. В 1648. році починає ся довголітна
і лалекосягла та страшна в наслідках Хмельниччина, а від-
таї: часи після Хмельниччини (звані у народу руїною).
що довели (1(і54 р.) до прилуки лівобережної України
з Киввом до Московщини . А н д р у с і в с ь к и м дог о в о р о м
(1667. р.) .затверджено розірване України на дві половини
і стало прилучено лїзобережну Україну та Київ до Москов-
ииіни. а сим ослаблено звязь поодиноких земель України.
Кровава Хмельниччина і слїдуючі за нею історичні події
'ули справдешньою руїною для України. Правобережна в
-Україна вилюдпила ся довголїтною війною, ясиром і пере- І'
селенем частини населеия в задніпрянські пусті степи. Зар
сим господарським занепадом і політичним розділом Укра-
їни пішов також умовйй і літературний занепад і роздво-
єне умового житя і письменьства. З руїною многнх міст,
місточок та монастирів щезло богато осередків культури,
пропали численні школи і братства, а рівночасно запропа-
стили ся книжки, рукописи, грамоти, твори мистецтва, ще-
зли ^довголітні ку.дьтурні иридбаня. Правобережна Україна
з Галицькою Україною втратила ту головну опору, якою
й початку Х\1І. столітя був для неї Київ, але навіть серед
тих. трудних обставин, в яких находила ся прилучена доЬ|
Польщі половина України, було там всеж таки ще місце для іо(
самодїяльности українського суспільства й українського на
роду. Ти.мчасом на лівобережній Україні що раз більше
обмежувано ту самодіяльність, а протягом ХУПІ. ст. Щ(
більше її придавлено, що відбило ся і на українській на
родности її літературі ^).

»

М НІКОЛИ щсааіоть осгоОлііво пісги ппдаиої 1782. р. йаборонп дііпо- кат
^учлтілим игиідруватн. ..мтоої.і не послЬдовало нн вь учптеляхь, ни і
'вь ннигахь какого разврата ко вреду общей пользи" і тим усунено учи-
ГЄ.ЇГВ удержуваних сами.м народом. До половини XVII!. сг. було на лїва*

^

І » році 1(і8о. П і Д Ч II Н є Н (» К II ї в С Ь К у М И Т |) (І II о Л ї І' -

• сковському [І атрія рх атон II і се був смертним
;ір останньому огпишу самостійного українського пись-
ііьства. Шла громада учених і письменників, підготоііле^
X Київською Академією, переселює ся з половини КУП.
... у Московщину, де всї трудять' ся для просьвітп, кла-
дуть підвалини наукових іяституцііі і науїсової літератури.
і>авляіоть попсовані цевііками церковні книги, стають
сі'іірхами. придворними ученими, поетами, секретарями, на-
віть учителями царських дїтиіі, відтак ревними помічни-
к;\ми Петра В. в перестрои:» держави. Перенесене просьвітп
науки па північ було тпм лекше для київських учених,
вони писали, як і в Москві в тім часі, язиком ви-
гвиреним на Русії на церковно - словянській основі, з ко-
трого аж БІД половини Х\'ІИ. столїтя заходом і талантом
московських письменників, почавши ВІД Ло.моносова, став
вироблювати ся нинішній літературний язик московський.
Тим способом втратила Україна з просьвітно-^аукової ниви
бога'то робучих сил, котрі заманені блеском царського двора
і визначними стано.виш,амп. пособляли „обедипеню"
України, злученої доси лише адміністративно з Московиїп-
н<'ю. Задачу такого культурного оббдпненя улекшувала їм
тодішня схолястична наука, вироблена па церковно- сло-
вянській основі. Так київські учені мимоволі в добрій вірі
трудили ся для о б 6 д II н є н я України з Московщи-
ною і посередно причинили ся до занапащепя еі само
управи.

Сему оббдпненю мала пособляти що раз міцнійша
централізація, котра мала затерти прикмети самостійного
побуту України. Особливо з часів Петра Великого після
нещасливого для Мазепи полтавського бою (1709. року).
Починає ся систематичне змагане до знищеня самоуправи

вічній Україні 866 шкіл, а на иочатку ХТХ. сг. чернпгівсі.киіі арxиере^(
проьздом по ^Губернії не найшов ніяких шкіл: так само щезли вонн
в Полтавщині так, що запанувала на Україні безграмотність і темнота.
Змагань московського правительства до _едпнообразія" довело до того,
що з початком XIX. ст. заборонено ставити на Україні трпбанясті церкви
в українсьі;ім стилі.

— 2ГГ4

України й українського народу ^). З упадком політичного
биту йшли Українці в московську урядову, духовну і во-
•-.вну службу і помагалп там заводити бюрократпчно-цен-
тралїстпчну систему, усуваючи останки давного ладу і са-
моуправи.

9. Шкідний вплив прилуки України до ^Іосковцини
на розвиток української лїтератури.

Сї історичні й суспільні обставини, особливо від роз-
риву України на дві части (1667, р.), відбили ся вельми
некористно в українськім письменьстві. Твори, особливо
богословські, піддавано строгій цензурі : почали конфіску-
вати, а навіть палити українські книлгки -), добачаючи
в них західні єресп. Витворений і збогачуванг.й опісля-
московськими ученими і письменниками літературний язик,
приймаючи в себе идо раз більше московського народного
живла, як і словарного засобу з чужоземних новоча-
сних і старинних язиків, віддаляв ся що раз більше від
книжного язика на Україні ХМП. столітя, а ще більше
від живої мови. української. Сей літературний московський
язик наслідком свого державного становища з кінцо,і\[
Х\'ІІ. столітя входить в урядове житє, Б адміністрацію
і висші верстви суспільні, між українське дворяньство, що
бажало тим г.иріяаїити ся від мужицтва, а на остані.'у
і в літературу. Московська цензура і синодальний указ ')

.\

'•) в Глухові. столядї лївоОічиої України, ;$аводено ііолїцнйно-адмі-
1 1 їс ґрат пану управу, т. за. „Малороссіискую колегію", що .чііоі'П,:!а ся
царсі>кпм сенатом і давала прпказп гетьманови (,1722.) : царпци Клт^^-
і^іна II. знесла гстьманьство (1Т6-І.), .чруіінувала Запорожську Сїч (1775 і:
Україна стала провінцією Московіцинп. а крепацтво затверджене царп-
цею (1782.) віддало українськп.х селян давній стаїміїпнї козацькіїї. ноЛі-
лїтованій на „двоііяи" московським урядам.

-) ;} ирнказу патріяршого і царського велїлн в Москві „на ио-
жарихт» сжеч-ь" книги Ставровецького, а та сама доля постигла І. ч.
.Четій-Миней" Д.м. Ростовського: указом з 1(Ш. р. патріярха ІІоакима
.заборонено лтайжс всї українські церковні книги т. зв. „іюльскіе п лп-
товскіе ііечати кнпі'ь'^ а дальніі нидани переправлено „по велпкорогс-іи-
ской грамматпкіі".

■) Кпївсьі:у печатню підчинено сим ука.іом Синодови в Москві
і иітііисано : >а другихь никакихч. клип>, нп прежнпхь, нп нових ь. не

Е!

— 20") -

.; 1721. року) виступають рішучо проти ужпваня „осо-
110 наріьчія" (себ то українського язика) в письменьстві

(і в книгах.
Українське письменьство тодішнє починає отже уни-
кати печатнї. а на:ґїваяінїПші твори другої половини
Х\'ІІ-го столїтя і першої половини XVIII -го столїтя (ц.
іір. Літоиись Самовидця, Велична, і т. п.) остають в ру-
коппсях, прпстуинпх лише для тісного кружка бли:жих
зпакомих автора і так ходять з рук до рук, або припада-
ють порохом по монастирських бібліотеках. Так зберегли ся
козацькі літописи, що могли були зробити велиіпій вплив
на політичні і суспільні погляди суспільстпа патріотичним
зобра:кенвм минувшини, паколиб були тоді побачили дпсвне
сьвітло. Так само пішли в непамять драматичні твори, хоч
після тогочасних поетик (з половини XVIII. столїтя) укра-
* їнська мова, прозвана ,.сїльським, муяхицьким слогом'*,
могла наїїти місце хиба в низших родах літератури, н. пр.
в комедії.

10. Шкідний вплив у[7ЯДОвого язика ^V^осковЦини.

Злука України з Московщиною пересунула політичний
осередок у Москву, а відтак у Петербург, а з тим
урядовий язик Московщини став також верховладним не
лиіие в московській державі, але й по части на Україні.
Тимто вплив сеї з луки міг у письменьстві на Україні від-
бити ся аяс з початком ХЛ'ІІІ. столїтя. З ЗО - тих років
Х\ЧІІ. столїтя появляе ся в книжнім руськім язиці більше
або менше замітна примішка московських слів, звуків
і форм, а в творах написаних тим язиком не стрічаємо вже
церковно-словянських і польських Атсловів і форм, в році

об'і>явя обь оньїхь вь д\ховной колегій — в'ь тьхі. монастиряхь не ііе-
■чатать, н кром'Ь того справлять книги сь велнкорусскими печатьмп, дабн
нпкакон розни п особаго нар-Ьчія не бьіло". Крім того приказано всї
книги -.і українських печатеиь прислати в „синодальную контору псправ-
ленія ради и согласія сь великороссійскими" і від синоду настановлено
окремого ,.иротектора типографій" (себ то цензора), котріїп мав нагля-
дати, щоби появляли ся лише виданя. що нїчим не ріжнять ся від .,ве-
ликороссійскихТ)" із заміткою: ,.сія книга вь контори тппографской
изсл-Ьдованна п по изсл-Ьдованін обріжтеся в'ь всемі, сь великороссій-
<'кою сходна".

— 2т "

1726. відкрито А к а д є м і ю наук в Петербурзі, а москив-
ськгій учений Л о м о н о с о в полояпів своєю граматикою-
(1755. р.) підвалини до управпльпеня літературного москов-
ськогоязпка. Сї обставини причинили ся до того, що вплив
московського язика став іменно в другій половині ХЛІІІ. ст.
проникати у К и ї в с ь к у А к а д є м і ю. котра тоді з X а р-
ківською Колеґією і перея славською та ч ерни-
г і в с ьк о ю семінаріями слуяаїла розсадніп^ом иросьвіти
лля цілої України.

Сему пособлялп богато київські митрополити, що або
виховували ся на півночи, або були настановлювані зпоміж
московського духовеньства ^/. Коли ще в другій половпнї
XVII. столїтя в Москві не зачіпали питаня о „малороссій-
скомТ) діалекті)", себ то української 'мови і відносили ся
до неї прихильно -), виступає в першій полов[інї ХМІІ.
столїтя заведена московським правительством цензура і си-
нодальний указ ^) навіть виразно проти уживапя „особаго
нарі)ЧІя" (себ то української мови) в' письменьстві і кни-
гах. Київські митрополити другої половини ХУНТ, столїтя
памагали ся зрівняти і що до мови Київську Академію
■л московськими науковими інституціями. Вони звертали
обливу бачність на науку^ московського язика, вимагали
від питомцїв Академії, щоби на память учили ся Ломоно-
сові оди, висилали питомцїв у московський університет
із строгим приказом, щоби' там учили ся московської мови
і вимови, а по укінченю наук займали учительські місця
у Києві. Устапов-иені вже учителї по школах і бурсах мали
строгиП наказ учити молодїж московщини. і дбати про

') Вже за Петра В. міскоиське духовеньство домагало ся, щоби
,ііа МоскііЬ не бьіло игумена п архпмандріїта огь козацкаго рода**. а ца-
риця влисавета наказала 1754. р., щоби сьв. Синод представляв на ми-
трополитів і архимандритів не лише Українців, але іі родовитих
Москвичів. Катерина II. не любила українських архиєреїв і веліла
пильно наглядати, щоби вони „між простим народом не розсївали шкі д-
них засад".

2) Голяговський ирисьвятив свій твір „Мессія Правдивий" цареви
і)лексїєпи Михайловичу, а московський патріярх Адріян позволив київ
оькому митроіюлитови завести нововиданий повний переклад православ
ного ісповіданя на „малороссійское нарЬчіе".

•М 1721. р.

-

І

207

„правильну" (т. 6. московську) вимову. Все те мусїло від-
бити ся в иисьменьстві па Україні. В міру розвитку літе-
ратурний московський язик віддаляв ся що раз більше від
української народної мови. Українці, щоби війти в загальну
струю культурного жіпя, були приневолені відречи ся своїх
питомих літературних традицій і присвоїти собі мову так
званого образовапого суспільства, що зложило ся після
московського типу. Ті з гінх, що учили ся на півночи.

легко присвоювали собі ту мову, а для ТПХ. що вчили С5І

в школах на Україні, появляли ся з 70 - тих років XVIII.
столїтя підручні книжки для у.леічшепя науки московської
вимови і правописи ^). Протягом ХМІІ. столїтя чимало ки-
ївських вихованців переселило ся па північ, богато з них
запяло місця в дер;кавпій службі, чимало з них всту-
пило на літературну ниву в Петербурзі і Москві, а їх
діяльність не оставала без впливу і на письменьство на,
Українї.

Тпм способом у другій половпнї ХЛІІІ. столїтя, осо-

)Ливо в лівобічній Україні, не находимо пї одного істори-

шого твору написаного книжним руським язиком.

їа місце котрого входить московський навіть і в книгах

іуховного змісту.

1. Істо|?иЧне письдіеньство в XVII. і ХУПІ. сто/іїтю.

Кроваві козацькі війни, що заповнили другу половину
[.VII. столїтя^ довели до повної руїни на правобережній
'країні, знищили осередки духового і літературного житя
спинили его розвиток, але мимо того видали нову га-
узь історичного письменьства, що видобула ся
ут самостійно, на основі нових обставин житя, зовсім не-
^авнсимо від київського лїтописапя. В першій полови-
ї XVП - го столїтя. котра видала тілько полемічних і ре-
їґійних творів, маємо лише короткі літописи з прина-
дними записками подїй (як у горі згадана Львівська Лїто-
і!сь, крім того Підгоредька. Чернигівська і ип.). Окрім лїто-

*) Видано в тій цїли також урядовий підручник для Українців
) жроизношеніи россійскпх'ь букв-ь и о исправномт) тЬхіі же упо-
Оленіи"',

— 208 -

"ЛИСИЙ маємо спомини (мемуари) н. пр. Записки київ-
і л:ого міщанина Б о с ь і,- а Ба л и к п. д і я р і й шляхтича
Євлашевського, Русина - судовика з Новгороду, списані
Б Х\1. стплїтю і т. и.. з польських шляхтича Йоакима Єр-
лкча. Самуїла Твардовського, Коховського, Осьвєцїпяа і ин. Ви-
"кяикапе козацькими війнами розбуджене народу витворило
українське історичне иисьменьство й окремий історичний
€тиль у козацьких лїтописях з виразною цїхою на-
родного духа („простий стиль і наріче козацьке", як ви-
словив ся Величко). „Козаки писали, як каже Максимович,
на ш)ввищи збруєю і кровю. а відтак переписували на па-
пір і зберегалп для памяти потомства". Літописи ведено
на Руси без перерви, а деколи лїтоипсцї доторкували ся
таі:ояї мипувшипи сусїдних земель. Зроблено також пробу
зложити з українських і польських лїтоппсий перший
учебник історії (Ґізель). Козацькі лїтописцї зай-
мають ся подіями від половини XVI. до кінця XVIII. сто-
лїтя. Спершу були се короткі літописні записки з наго
ЛОБКОМ „Козацкін кронички", „Козацкіи л'ґ>то
писцн", про котрі находимо згадку в пізнїйших у країн
ськнх істориків, іі. пр. Самійла Зорки (гл. иизше).

Коли в половині Х¥ІТ. столїтя появляють . ся проби "
•онстемаїичпого викладу української історії, а письменники ,
в своїх творах послугують ся церковно-словянським язи-
ком, творить мов би перехід до козацьких літописців чер- ^
нигівський монах Леонтій Боболинський. Він написав (1899.)
„Л І^то писецт» сій вст'ь К. роника зі. розинхі» а в-
К Гі р о в !> И Г II с т О р Н К О В Ь М Н О Г И X "Ь 1 т. д. " Ь сс
в стилю старі.ії літописної компіляції уложена простора лї
топись, почавши від сотвореня сьвіта до початку XVII '"^^
етолїтя. зібрана з біблїї, латинських, грецьких і польській
істориків, литовських лїтопнсий. Початкової Літописи
Четь-Мінеї и ии., однак писана язиком дуже близким да
жпвої народної мови і визначає ся живим оповідане
З історії України находимо там дуже небогато, але зат^
^аихиі подрібні вісти і документи. ] "'''

Оповіданя козацьких літописців обертаюті> ся околі ^^
Хмельниччини і слідуючих за нею історичних подій. СЯ ■'
твори писані сучасниками або навіть учасниками самих П'
дій і носять на собі сліди народного одушевленя тих

І

я
є."

Я"

їв
щ
т
Іш

Г"

і ■
ІЄр(
ЩІ
[НІ

т\
ш

чи

ш

".Ж І

сІБ, натхнені горячою любовії) рідного ісраю і народною
сьвідомостіо. Язик тих лїтопіїсий є вельми гюли/кепий до
живої иародпої мови з доволі зпачною приміткою поль-
ських а почасти і церювно-словянсьілтх висловів.

Лїтопись Самовидця о війнах X м є л ь п и ц ь ]с о г о є
незвичайно ваяхна для історії тих часів і заіімаб між істо-
ричними творами тогочасними і козацькими літописями
передове місце. Невідомиіі по імені! автор, самовидець опи-
суваних у літописи подій (відсп і назва), був чоловіком
сьвітськпм з лівобережної України, а хоч не мав значної
науки, котру годї було собі придбати у воєнних часах,
визначав ся природним талантом. Він служив у військовій
канцелярії при боці гетьмана, брав участь у- воєнних похо-
дах, у посольствах і ігозацьких радах, мав під рукою всякі
урядові документи історичні і міг знати не лише про всякі
важнїйші події свого краю, але іі про політичні справи
європейські. Тимто єго лїтопись, писана праґматичним
ладом і простим викладом, з епічним спокоєм, має всї
прикмети історії. Лїтопись Самовидця подає богато вірнпх
подробиць до історії України і еї взаємин з иншпмп дер-
жавами і з того огляду має первостепенне значінє. Харак-
геристика дієвих осіб вірна і плястичпа, а ціле оповідане
визначає ся предметовостю, однак літописець прихильний
зільше висшим, як демотфатичним верствам. Тдір Са-
мовидця обнимае події 53-ех років, від повстаня Хмель-
апцького 1648. р. аж до 1702. року, а початок доданий опі-
ля компілятором на основі історичного збірника „Крат-
оє описаніє Малороссіи". Самовидець пише збли-
женим до народної мови язиком, улгиває чимало народних
висловів і пословпць.

Самійло Велично є неперечно наГізнаменитшим істори-
ком Хмельниччини, але єго чотиротомове „Сказаніє
) войн-Ь козацкой зг. Поляками, чрез'ь Зііновія
Богдана Хмельниц кого, гетмаиа войск-ь Запо-
южских-ь, вь ос ми лізтехі) точившой ся" і т. д.,
доведене до 1700. р., а написане 1720. р., появи ло ся пе-
[атно аж в половині XIX. столїтя. Автор вийшов з Київ-
ької Академії, служив у Запорожськім вігіську за геть-
іана Мазепи, був відтак писарем ґенеральної канцелярії
ійськової, а відтак на хуторі в Полтавщині займав ся лї-

ОЛ. БАРВШСЬКНЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТГРИ. 14.

— ШІ —

тературнпміі працями. Єго „Сказаніе" є не тілько оіібвіда-
нем особистих споминів про історичні ПОДІЇ, але науковою,
історією. Він користував ся не тілько всїми урядовими до-
кументами військової канцелярії й особистою знайомостю
історичних подій, але й иншимп жерелами, як німецька
історія Пу фендор(|)а про Карла X., „Діяріушт»"
Самійла Зорки з Волині^), поетичний твір Самінла,
Твардовського „^V о ^ п а сі о т о \у а 2 іс р 2 а к і і Т а і а г у еіс. '^
і сучасними політичними та сатиричними віршами поль-
ськими й українськими. Величко намагав ся часто поетич-
ними картинами прикрасити історичне оповідане і задля
того его твір що до предметовости уступає місця Само-
видцеви, хоч «є безпристрастним. З ко^кдої сторони єга-
твору дише горяча любов України, котру називав „м«тт;а
наша, мнлая отчизиа, отчизна наша Украинськая'' і заяв-
ляє ся горячим прихильником „народа нашого козако-ру-
ського", себ то. козацтва, в котрім бачить борців „за древ-
ній вольиости свои". Рукоппсь украшена портретами десятії
гетьманів, однак до нас не дійшла в цїлости, бо недостае
деяких карток з початку, в середині і з кінця.

Григорій Грабянка (а властиво Гребінка, ум. 1730. р.) є
третій замітний літописець Хмельниччини, чоловік учений,
безпристрастпий і сьвідущий як і Величко. Був він судібіо
а опісля Гадяцьким полковником, брав участь у депутації
з жалобою на запапаиіенв козацьких прав, висланій Павлом
Полуботком у Петербург, де якиіісь час проспдїв за те
у вязницї. На основі „діяріуша, вь обозів писаного'',

„ДУХОВНЬІХ'Ь И МИрСКИХЬ Л'ЬТОПИСЦОВ 7)", „повґ.-

ствованія самобитнихТ) св'ї^д-їьтелей" написав Гра^
бяпка „Д-Ьйотвія презізльной п от-ь начала Поляі;ов'Ь
крвавшой пебнвалой брани (війни) Богдана Хмельниці:<і
го і т. д. року 1710." і оповідає дії України від наіідавпїіг-
ших часів аж до вибору гетьмана Скоропадського (1709.),
однак головним предметом є Хмельниччина. Автор пама«
гає ся писати церковно-словянським язиком, але не знаючи

г

\) Єго „діяріупгь" загинув. Був вій писарем ;^апорожського коша .ча
Хмсльїшцького і протягом цїлої війни з Поляками „о всЬхь ріічахг
п поведеііях-ь совершеппов'Ьдал'ь п досконально п пространно вг Діяріу-
ш'Іі своєм'ь оніє описал'ь".

??

1211 -

вго добре, часто вводіггь слова і форліг з живої україїг-
вької мови. Окрім історичного оповідаия вдає ся автор
у наукові розвідк-п.про давну історію козаків і виводить їх
від Козар.

Окрім сих літописців і згадуваного вже в горі Дивяи-

грія Ростовського, що писав свої дневпі записки „Діа-

ріушь" так.»Лг язиком вельми зблилхвнпм до живої наро-

апої мови, не перериває ся низка історичних писань, ири-

зьвяченпх мпнувшинї України, хоч деякі з них писані вяге

московським літературним язиком або із значною єго при-

иішкоіо. Такою язиковою мішаниною писали СтеФан Луком-

вьний (Со^рапіб историческоє 1770. р.), Петро Симоновський

І^Краткоє оиисаніє о коіацком'ь малорассшскомь нарпді,),

'1765. р). Василь Рубан ( К р а т к а я л 'Ь т о п и с ь ?.І а л н я

Рос сій 1776. р.), Олексамдер Ріґельман (Лізтописное

їовііствовапіе о Малой Рос сій 1778.).

І Окрім сих історичних творів, що появили ся з вира-

шим означенєм імени автора, заслугують на увагу ще

їтописні збірники, а іменно Густпнська літопис ь, так

Еаііа по головній рукописи, збереженій у Густпнськім

Ірі! луцькім монастирі на Українї, з першої половини ХУД.

толїтя (і кілька инших а також Спомини Ханепка, Мар-

евича й ин.).

Перехід від лїтописапя до к-ритичних історичних тво-
ів представляє „Исторія і-усіїовь".

..Исторія Руссовг", приписувана білоруському архиєпи-
копови Юрієви Конисьі.'ому, видача під єго іменем захо-
ом Ос. Бодянського (в Москві 1846. рОл^у), ст^'Їіь ви межі
іж лїтописями і критичним иисанем історії України. Ся
;торія, написана під конець ХМЇІ. столїтя (імовірно около
770, року ^) зараз після залепа.ту сг.лгог.тійпостіт України
зруйнованя Сїчи -), (була відома на Українї в сотнях від-

*) На останку „Псторіп Р'уссовь" пише автор: ..вт^ пачалТі 1ТУ!Л

да поатіідоваль воГіскамт, всеобщій походь п открьілась д'бствгітель-

я сь Туркчімп война. которая ньмт^ контптся- Бог-ь віість"

того можна впевнити ся, пі,о автор написав сіо історію після Г."69. р.,

инакше знав бп, як скінчить ся туреОька війна.

2) віднаПдено її вперше около 1828. в бібліотеці кн. Лобанова-Ро-.

писів, що кружляли посеред ТОДІШНЬОГО суспільства), ви-
кликала серед неї велике вражіне і мала великий вплив
на многих письменників українських і московських (н. пр.
на Метлинського, Гребінку, Шевченка, Ст. Руданського, на
істориків Бантиш-Каменського, Миколу Маркевича, на Ми-
колу Гоголя [Тарас Бульба], Пушкина [поема Полтава], Ри-
лєєва [поема Войнаровський], на етноґрафа Ізмаїла Срез-
невського, видавця „Запорожской Старини").

Новіііші досліди впевняють, що сю Історію написав пі-
сля всякої імовірности Григорій Полетика, поміщик
у Полтавиіинї, депутат покликаний 1767. р. царицею Кате-
риною II. до комісії для уложеня законів (і 1784. в Петер-
бурзі). Яко депутат мав Полетика боронити в комісії прав
української шляхти і задля того потребував історичних до-
казів та певно в тій цїли написав сю Історію і деякі пнш^^
історичні твори (як Записки про Україну під польськш
володарством. Збірник прав і привілеїв у країн
ської шляхт и).

В переднім слові до „Іїсторіи Руссовт." названії
Б правді виразно Юрій Кониськиїї спорудииком, від котрог
сю Історію нїбито дістав Полетика. Личпість Кониськог
остає з дїйсним спорудииком Григорієм Полетикою в пев
пій звязи. бо Кониський був учителем поетики, а опіс,
префектом і ректором Київської Академії в тім часі", кол
Гр. Полетика був там перекладником і займав ся такояі'іі
історією та збирапєм історичних жерел, а з Полетикою пе
реписував ся і був у друя^них взаєминах. Григорії! Поле
тика сам мав вельми цїнну біблїотеку історичну і богак ^
історичних рукописнії (літописи Грабянки і Самовидця) ія
котрими іюристував ся навіть видавець Несторової Літо
писи Шлецер. Ся бібліотека опісля впала у великій часті її
жертвою пожежі, однак' її старав ся доповнити сип Григс :
рія, Василь, к'отрий також займав ся історією України, буЕ г
як і єго отець, переиятий справами української шляхт; ї
і ліобовю України. Василь Полетика згадує про вітця, ішц]
він бажав зобразити історію України, але ніякий такий тв?г
зіе зберіг ся, тілько „Исторія Руссов'ь", котрої автором буї
імовірно Григорії! Полетіиса. Передмову до сеї Історії ні |й\і
писав імовірно Василь Полетика та приписав авторство ІОр

- 218 -

еви Копиському, щоби сему творові! іменем визначного
владики надати тим більшої ваги.

„ІІсторія Руссовь" навіяна вільнодумством під впли-
вом сучасного вольтеріяиьства (автор двічи покликує ся на
Вольтера яко автора історії Карла XII.) і виявляв пераз по-
гляди суперечні з релїґіПипм духом, чого не міг писати
архиеппскои і ся обставина промовляє за авторством Поле-
тики, чоловіка сьвітського і вільнодумного, перенятого го-
рячою любовю України й еї самоуправи. Твір сей починав
ся від часів заселеня України словянськіїми племенами,
вважає „руськиїї" нарід (так називає Українців) самостій-
ним і окремішним БІД польського і московського, а з тил
останним він злучив ся (в переяславській угодї 1654. р.)
,яко рівний з рівнИхМ і вільний з вільним", з того стано-
вища самоуправи і независимости угсраїнського народу зо-
бражав автор історію України і широко розводить ся про
часи Хмельниччини. Вельми живо її одушевлено говорить
про занапащене самостійности України і невдачі після пол-
тавського бою. 13 уста Полуботка вкладає горячу промову,
котру він нїколи не виголошував до царя Петра, що зни-
див волю України, з великим роздратованєм говорить про
фивди заподіяні народови таї: званою „Таііною канцеля-
лею" і вступає ся горячо за „давні права" Ук'раїни. Доко-
зяе різко висшим верствам на Україні їх жадобою наживи
майна та зрадою й їм приписує також причини занепаду
У'^країни і згадує про страшну нагінку на Українців задля
;амої „їх мови, що не вміли наломити ся до московщини".
-їа останку вказує на щораз більший занепад краю без ви-
лядів на красшу будучипу.

Так вільнодумна і з таким одушевленем для само-
прави України написана історія не могла остати без ве-
інкого впливу і розворушеня умів тодїшньої осьвіченої
ерстви на Українї. „Исторія Руссов-ь", якнебудь пекрити-
[на і перенизана ріягними видумками і подіями не згід-
ими з дїйсностю, подав нам образ рівночасного настрою
осеред осьвічених Українців і стає певним доказом роз-
птку та поступу національної думки, любовп рідного краю
его самостійности. Вона иеперечно вельми причинила ся до
озбудженя народної сьвідомости та змагань до осягненя
олї і дала почин до відродженя України і письменьства,

і

214

]

котрим се В]ДрОДЯгЄНЄ проявило ся 1 до тих ПОЛІТИЧНИХ

струй, котрі проявили ся висилкою ґр. Капиїста до Бер-
ліна, щоби там найти піддержку в боротьбі за самостій-
ність України. Якітебудь отже „Исторіи Руссовт." не мо:кііа
признати стійности історичного твору, то за те величе-
зне значіне мала вона яко твір політичний, а хоч на-
писана змосковщеиою мовою, має в історії українського
письменьства визначне становище, Є вправдї згадки, що
на Україні кружляли також примірпиіаі сеї історії наии-
сані мовою зближеною до народної, однак автор головно
в найбільш розпозсюднених списках послугував ся змо-|^
сковщеною мовою, щоби вона найшла доступ також до міро- її
датних кругів дер;кави.

Ї2. ДрадіатиЧне пись/леньство.

Вже в П(іганс]>кіП старовині були обходи й обряди,
при котрих із сьпівами і танцями приношено жертви богам
або обношено таколг деякі усьвячені предмети. Також пред
ставлю вано мітичні подїї, н. пр. боротьбу літа із зимою
(у нас визначають ся драматпчностю весняні ігрища, ве
сняики і гаївки — хороводи, купальні ігрииіа, палене ку
кли [наночої — Марени або му;кеської — Кострубонька],
а також весільні та похоронні обряди). Однак властивий по-
чин до драматичних вистав дало христіянське богослуікенб
у романсьіліх і ґерманських народів. В євангельськім опо
віданю великоднім про три Марії, котрі па ■ Великдень
врангц відвідують гріб Спасителя і від ангела довідують!
ся про воскресенє та з порученя ангела сю вість подають
апостолам, лежить зарід найдавнїїіших духовних ігрищ
Такі духовні ігрища великодні сягають X. столїтя
а біблійні теми давали їм основу. Відтак страсти Хри
стові стали предметом вистав. Такі драматичні творіР'І
спершу написані латинською мовою, а виставлювані в дер
кві духовеньством, були поважним способом для поуки і по
божного настрою иароду. Але перегодом, вже в XIII. сто
лїтю сьміхованцї і скоморохи вмішували до духовної дї|у]
також я^артовливі і комічні вставки й яви, щоби розва]
жити слухачів, бо сї духовні ігрища і діяльоґи були вельмі
довгі і нераз скучні (так н. пр. домінїк'анський діяльоґ, ви

її

- 213 -

ставлювапий у краківськім монастирі, мав більш сотпї дШ

і тревав з черги три днї). На'''лїдком того духовні усунули

€я- від тих вистав і забороипли такі вистави по церквах

і церковпих подвірях (кладовищах, цвиигарах, що звичайно

іії коло церков ^),) а тоді такі вистави переносили ся на

1Г0ВПЦІ0, на майдан перед широкі верстви народу і при-

рали влїє сьвітські прикмети, сьвітськпй сьвітогляд і були

.складані народною мовою.

З занепадом рицарства з кінцем XIII. столїтя почало
такими духовними виставами займати ся міщаньство, котре
від рицарства перейняло плекане лїричної поезії, а з під-
:могоіо духовеньства падало тим виставам поважнїйшого
вигляду. Особливо в страстний тилгдень такі вистави від-
бували . ся протягом кількох днів. Видно обшімало небо
і землю, рай і пекло, а крім біблійних осіб виступала сьв.
Трійця, патріярхи старого завіта, перші люди, хори анге-
лів, чорти і т. д. При тім Бставлювапо і комічні особи
і дійства (інтермедії її інтерлюдії, вставки між явами) на-
родною мовою.

Подібним способом з церковних молитов, похвал („ве-
лпчанія") і різдвяних обрядів і подій розвинули ся різ-
двяні драматичні вистави вертепні (.іазеіки, Кгір-

рЄБ8рІЄІ).

Побіч духовних вистав годить' ся згадати ще мясни-
чпі (запустиі) ігрища, котрі відбували ся -серед загаль-
ної веселости по домах або навіть по улііцях і площах (ве-
нецькпй карнавал).

З XV. столїтем, з відродженем клясичних наук і їх
впливом па ;кпте, ученики устроювали по вцсших школах
вистави, написані спершу латинсько») мовою. Так повстали
шкільні драми, плекані особливо по єзуїтських школах
під назвою єзуїтських к о м є д і їі.

13. Податки української драми.

Початки української драми сягають другої половини
Х.УІ. столїтя. Згаданий в горі мораліст Іван Впшенський

' і у нас і по ішиї весцяні ігрпіца, гаївкп, відоувають ся коло цер-
свд (на цвинтарі), або на сільськім маііданї.

— 216 -

докоряв Русинам, що, навчивши ся в єзуїтських школах
„комедії і машкар", „трудити ся в церкві не хочуть, тілько-
комедії строють і грають" та помагають таколі на Руси
„розшпреню машкарського і комедійсьіюго набоженьства^
полишивши давну руську простоту. Се вказує, що театр-
і драматичні твори появплп ся спершу в Західній Европі^
відтам перейшли в Польщу, а відси на Україну в звичай-
ній тоді духовній формі містерій. Назва містерія
(тайна, таїньство) пішла з того, що змістом тих драматич-
них вистав була тайна викупленя людськ'ого роду, котра,
найшла вираз у двох подїях: у [Мздві і смерти та Воскре-
сеню Ісуса Христа. Почитане Сьвятих віпсликало о^крему
форму духовної драми, котрої основою були житя Сьвятих
а ЄЇ змістом були особливо чуда тих Сьвятих і длятого сї
драми звались міраклї (чудеса) і б\^ли схожі з духов-
ними віршами. В духовних драмах не було інодї ніякої
історичної основи, лише якась иоучна, моральна гадка а на
видні виступали уособлені алеґоричні розуміня (віри, на-
дїї, любови, милосердя або гордостіт, завнсти, скупства)
і задля того сї алеґоричні, моралїзуючі духовні драми
звали ся моралї (шогаїііез). Опісля проникла в драму та-
коя^ і політична сатира.

Коли в духовній драмі зображувано не одну по-іц
дїю, а цілий ряд головних подій сьвященої історії, то така я
драма прибирала цїху сьвященно-історіїчної хроніки. З нею- ^^
мають ґенетичну звязь історичні драматичні твори, котрі ;з
обрабляли подїї із всесьвітньої або рідної історії на духов-
ній основі. Сї головні типи містеріяльної драми розвиваєш
ся головно поза церквою, одначе не забували історичноїц^

з нею ЗВЯЗИ Й удержували сю звязь у ТреХ ВІДДЇЛсІХ місте

ріяльного видна : В землї, раюйадї, при чім рай призначе
ний для зображеня сьвятих місць і подїй містив ся у са
мій церкві, а инші дії відбували ся в церковнііі загороді

З містерією й еї видами проявило ся в історії західно-ІГ'
європейського театру відродл^ене клясиїїизму, що почало с;
в Італії в ХІ\\ і XV. столітю наслїдованє.м італійськи»
коміками комедій Терентія і Плявта, а відтак утвердило
в Німеччині Б школах. В Німеччині відтак поза школок
почали сі к'омедіі латинські перекладати німецькою мово
і наслідувати, а з появою реформації шкільна драма сталі

«Сі

1(

Зі

— 217 —

впдпбм борбії мінг реформацією і католицькою Церквото.
в сїй борбі впдііу ролю відограв взуїтський орден і зробив
шкільну драму одним із середників шпреня і скріплепя ка-
толицької віри. Виставляли вони головно містерії, міраіуії
і моралі, але вводили також символи їі алєґорії, а для при>
єднаня володарів, вельмолс і владик устроювали панеґіри-
чні драми (кісіі саезагеі) з великою виставностю.

В Польщі драма переходила такі степені розвитку, яі:
і західно-європейська драма і почала ся із драматизованих
церковних обрядів та перейшла до лїтурґійпої драми і мі-
стерії, а ся знов переіішла всї переміни західно-європей-
ської драми. Одною з найбільш повних змін що до г()орми
містерії, являє ся діяльоґ, що має цїху чисто збірпої
містерії, виставленої в краківськім домініканськім мона-
стирі (1533. р.), що обіймає всї останні днї жптя Спасителя
від вїзду в Єрусалим. Перегодом входить у драму також
комічне народне живло, що розвинулось особливо в ХМ.
.столїтю у вставлених в містерії народних інтерлюдіях
і в окремих комічних творах, н. пр. Міезоризі (1530. р.).
Новий напрям у розвитку драми в Польщі проявляє ся
з відродженєм клясицизму, а представником его являє ся:
Яп Кохановськиїі у траґедії Осіргалуа роз16\у ^гескісії. Пред-
ставником протестантських ідей в польській драмі яв.іяе
ся Мпколай Рей з Наґловіц в Сазйіб Іозерії. З кінцем XVI.
столїтя почалп в Польщі шкільну драму брати у свої руки
Єзуїти, усунули з неї національну цїху, допустивши лише
в своїх шкільних і прилюдних виставах комічні інтерлюдії
в народнім дусї. Сї інтерлюдії давано не тілько по иоль-
ськи, але навіть українською і білоруською мовою (гл. низше
траґедію Якова Ґаватовича).

Українзькпй нарід, як вже в горі згадувано, держав
ся довго поганських ігрищ в часї Різдва, Великодня, Зе-
лених сьвят і ин. Почавши від Нестора, всї духовні пись-
менники згадують про „пгрища между селн" і до по-
війших часів жалують ся ни „скомороховь" (штукарів),
„личини" (машкари), „игрьі п пі сни бісовскіи*',
а драматичні вистави ніколи пе мали місця у східній Цер-
кві. В Несторовім Жптю сьв. Теодозія згадує ся, як сей
сьвятитель, відвідуючи князя, застав єго ок"руженого сьпів-

- 218 -

.:лміі. скоморохами^), що виправляли там веселі ігрища.
Однак в XVI. столїтю чро зумілії осьвічені Українці, що такі
вистави можутг, мати велику вагу для розбудженя і розпо-
Бсюдпг-ня релігійного жигя І певних ідеїі. з початку ХЛИ.
столїтя зберіг ся „Діалог'ь хрпстіяискій, вь р:ото-
ромь ся показуеть, кто єсть христіяЕпн'ь правдивніі", на-
писаний у полемічнім тонї против унїї. а у Львові 1630. р.
появив ся „Хріотосл, Па схон'ь**, „Стряд аючий Хри-
стос'% паписашій на основі грецької траґедії (приписува-
ної безосновно Григорію Богослову).

З тих часів походить також шкільна драма черця
й учителя Ставропігійської львівської школи братської |^
Ті о а н и к і я В о л к о в іі ч а : „Р о з м ті ш л я п є о м у ц 1і X р и
ста ('па сите ля нашого, при тонь веселая радость
З'ь іриумфального єго Воскресенія" (у Львові 1681.) ви-
ставлена на Великдень школярами братської школи.

Такоюж страстною драмою була: „Містерія стра
: т є Й X р и с т о в ьі X 1.".

Ої драматичні вистави дійшли до пас із Заходу через
Польщу і почали ся блпзкими до містерій, так званими
вертепними виставами, розповсюднепимп в глибокій
старовині в Азії, Африці й Европі, ш;о відносять ся до.
Різдва Христового. Перегодом входять у вертепну драм/
інтермедії й інтерлюдії з народного житя з народними тп^^''^
памп І живою народною мовою. Вертепом називала ся ма^
ленька деревляна хатка (в польськім „зхорка"), передїлен
па дві части, мов бн поверхи: в горішній відбувалося дїй>'
ство з сьв. історії, котре склало ся у Вефлеємі (І^іздво І.<
Христя, привіт ангелів, прихід пастухів, трох королів, Іро
дова різня дїтий), картоновими або деревлянпми фіА-рками,
ісот.римипорушав укритий за задною стіною вертепа діяч, В до-
лішній части видна відбували ся дії з народного жптя, з народі
ними сьпівами, танцями, побитовимп явами і т. п. (циган
обманює мужиіуа, Поляк лякає лаіда,. Запорожець лякає По* ?і
ляка, чорти підпоюють Запорожця і хотять єго затягнуті [-^
Б пекло, однак він зриває ся і розганяв їх і т. ии.). Ста^
того прішалежностю „вертепної дії" був спір Ірода із Смер* ^^
' #:

') маємо до нпнї села названі Сісоморохамп. а чого мо:кііа дога
;уііагп ся. що Оулп там численні оаводові еьміховаицї і комедіяитп.

ІО

ткі. котрий КІНЧИВ ся тим, иіо Смерть відтяла єму голову
010, а Чорт тягпув єго тїло в пекло із словами:

„О проклятий ІІроде, за твои превелпкіи злости
Поберу тя в'ь преисподнюю бездну и сь кости".

з вертепами ходили звичайно па Різдво дяки, шко-
.і/ірі дяківських шіал і бурсаки та устроювали з підмогою
фіґур такі вистови, а при тім виголошували віршовані ора-
ції, сьпівали пісиї, за иіо діставали якусь нагороду. Вер-
тепні Бистави зложили ся в західній Европі не раньше
ХЛ'І. столїтя, а через Польщу в XVII. столїтю перейшлп
і па Україну. Спершу виставлялп у вертепі лише дїї
з Різдва Хр., опісля також страсти Хрпстові, прит-
чу про богача і Лазаря, про блудного сина,
а відтак дії із сьвітського житя і комічні яви. Все те при-
падало до вподоби широілім верствам народу, міщанам
і селянам, тим більше, що інтермедії та інтерлюдії були
взяті з народного житя і списані ллівою мовою. Так н. пр.
у релїґійну драму про смерть сьв. Івана Хрестителя,
написану Поляком, Львовянином Яковом Ґав атом
(в 1С18, році під заголовком ,,Тга^ес1іа аІЬо ^Vігегипек Йтіегсі
Рг2Є8\уі(ііе^о ^апа С1іг2сісі&1а"), вставлені дві інтермедії,
злоягені язиком близким до нинішнього галицько-руського
парічя, хоч не без впливу церковно - словянського і поль-
ського.

в першій інтермедії штукар Клим продає господареви
Стецькови кота в мішку замість лисиці і доводить до того,
що обдурений Стецько розбиває свої горшки. В другій Де-
нис зїдас сам пиріг, па котрий були ласі три голодні, що
ріовились дати пиріг тому, котрому приспить ся найкрас-
(пиїі сон.

Зберегли ся й ииші драматичні твори польські, в ко-
трих або деякі ролї або й цілі інтермедії писані живою
українською мовою і тим способом народна українська мова
іходпла щораз більше в письмепьство.

Вертепні драми складали або перерабляли із шкіль-
піх драм приходські' дяки з академічних недоуків з підмо-
'ою ванд рівних учешіків Київської Академії і подібних їй
икіл. Тим способом молена собі пояснити сю обставину, що
вертепних виставах находимо часто теми взяті з попере-

— 220 —

дних шкільних драм. А ся ґенетпчна звязь вертепних ви-
став із шкільними драмами має особливе значіне, бо,
завдяки сій звязи, вертепні драми являють ся менше біль-
ше далеким відгомоном шкільної драми і творять необхідне
звено в історичнім Єї розвитку.

Відповідно часови і місцю свого походженя і розвитку
українська вертепна драма має загальні основні черти, ко-
трі 6 доказом в части походженя з одного спільного ЯхЄ-
рела, в части впливу редакції на инші драми,

Найдавнїйша редакція вертепної драми по- ||
ходить із кінця ХЛ1І1. столїтя з рукописного збірника пн- *
саного по польськи. Деякі частини еї писані вже україн-
ською мовою найдено в рукописнім збірнику дяка Івана
Даниловича з Гойска або Гощі, на Волинї, де була пра-
вославна колеґія, відтак перемінена в унїятську, що єству-
вала і в XVIII. столїтю.

Гошанські учителі й ученпкп, проживаючи в межах
Польщі, писали часто польським язиком, як н. пр. Лазар
Баранович, Йоанпкій Голятовський і ин. А що хлопці хо-
дили з вертепом також по панських дворах, отже часто
складали і вертепні драми в польськім язицї, хоч первісний
текст згаданої в горі драми імовірно був написаний укра-
їнською мовою.

Найбільше зближений до шкільних драм Київської
Академії ХУІИ. столїтя з інтерлюдіями список вертепа, ви-
даний і\1. Маркевичем, представляє ся неначе популяри-
зація шкільної драми. Складачі вертепного тексту пропу-
скали із шкільних драм такі яви, котрі не відповідали ре-
альній дїйсности українського народного жптя в певній
місцевинї а вводили за те нові місцеві або сучасні обста
вини. У поміщика Галагана зберіг ся також текст вертеп
ної драми в дечім відмінний (занесений там після зпи-
щеня Сїчи 1775. р.), але всеяг таки видно, що походип^ц
з того самого ліерела.

Для приі^таду наведемо тут частину монольоґу Зап
рожця, зложеного снлябічними віршами :

„Хоть дивись на мене; та ба, не вгадаєш;
Відкіль родом, і як зовуть, пї чичирк не знаєш !

І у

Кому траплялось коли у степах бувати,
То той — може призвпще моє угадати...
А в мене імя не одно, а єсть їх до ката, —
Так зовуть, як набіжиш на якого свата:
А ти — як хоч назови, — на все позволяю.
Аби лиш не назвав крамарем, за те пополаю.

Тепер, бачу, на сьвітї біда, #

Що мене одцурав ся рід.

Не бійсь, як був багат.

То казали — Іван брат ;

А тепер, як нїчОго не маю,

То ніхто й не знає". 1 т. д.

Яви у вертепній драмі (всіх 17) можна звести до тих
точок: 1) поклін пастирів Спасителеви, 2) стріча волхвів
з Іродом, поклін Христу і поворот домів, 3) приказ Ірода
що до убийства всіх Вифлеемських хлопців, особливо хлоп-
ця Рахилї й 4) борба Ірода із смертю і поява чорта за єго
душею.

Коли шкільну драму виперто із школи, почав ся єі
■занепад, хоч вона дальше ествувала поза шкільними поро-
гами. Однак еї вид зміняє ся на мельодраматичннй діяльоґ
і поздоровну драматизовану віршу, або вона приладжувала
ся до маріонетного театру у вертепних виставах. Маємо
з одного боку короткі діяльоґи і драматизовані привітні
сьвяточні вірші шкільного характеру, а з другого вертепні
впставп, перероблені з давнійших шкільних драм. Оба ті
роди драматичних творів були призначені для середник
і низшпх верств українського населеня і були приладжені
до народного побиту і говору та вельми розповсюднені
в широких верствах народних вдоволяли їх невибагливим
пїтературним потребам.

Сей напрям комічний тих драматичних шкільних і вер-
сеиних творів, розповсюдненпх по Україні з часів М. Дов-
"алевського, котрі мали звязь із Київською Академією, ви-
брав Котляревський для обрібки своєї Енеїди, але підчи-
1ИВ її умілим взірцям і технічним формам виробленої но-
зої літератури московської. То само можна сказати про по-
ішток нової української драми, котрої першими представ-

'ТТЧ

Чарівником" і Василь Гоголь, батько знаменитого письмен-
ника Миколи, із своїм „Простаком", котрих схожість можна
пояснити походженем з одного жерела, бродячої новелі за-
хідно-европеіїського походженя в московській обрібцї. Оби-
два поети б\'ли в невшіх взаєминах з Київською Акаде- |'
мією, Котляревськіїіі був ученпком Переяславської семіна-
рії, котра була філією Київської Академії, а пертий видавеіі,ь
Енеїди Парпура й отець Василя Гоголя (а дїд Миколи),
Опанас, учили ся у Київській Академії, Так мо;кна зро-
зуміти вплив сеї Аі.аііщії на наших письменників ■ но- ■
БОЇ доби. ;

Схолястична наука завела й у Київськії! Акад. '
міі звичай, що учитель поетики обовязапий був щорічна і
приготовити на мясницї і для трох маевих рекреацій^>¥
— . комедію або траґедію (шкільні рекреацийні драми) і
і з хвилею, коли Київ став знов осередком просьвітн і;з.
своєю Академією, котру називали там нашими „Атеиами",
там зосередилась такояг драматична творчість. Були се
спершу паслїдованя шкільної драми польсько-єзуїтської;,
однак з часів Тео(|)ана Прокоповича, образованого
в Римі на клясичннх взірдях відродженя гуманізму, з по-
чатком ХУПІ. столїтя проявив ся рішучий зворот до сьві-
жійшого і Ягизненнїйшого напряму київської шкільної дра
ми та зблияиїв її до суспільного й народного житя і до вис
ших умових справ людства, хоч і в початкових, перши
драмах Київської Академії їх творцї вносили також місцев
історичні й етноґрафічні живла.

Поміж духовними шкільними драмами Київської Ака
демії перше що до часу 2) місце заіімає „АлексЬй че-
лов'Ьк-ь Божій". Сей твір оснований на леґендї про сьв,
Олексія, знаній на Україні із Лчитій Сьвятіїх Скарґи в не
рекладї Голятовського. Другий із збережених з ХУІЇ. сто
лїтя драматичний твір „ Д 1> й с т в'і є на с т р ас т и X р п
ст о в н с п и с а н н о є" може служити доказом, як церковп:
канти розширювано опісля па драматичні вистави, хоч бу

') В маю вііходплп всї учитслї з учеппкамп і іюстороііипмп ліоОн ,.
иіми наук иа гору ІЦекаїзицю, в Києві, для забави (рекреації).

-) Ла.зар Бараіювпч згадує про драму про „прекрасного Йі
спфа", похожу змістом на драму Рея, однак ся дріша не зберегла ся. '•!

вало і відворотно, що драматпчві твори скорочувано і пе-
рероблювано на вірші. Іменно зберегла ся з XVII. столїтя
драма, котрої темою є новозавітне апокрифічне оповідане
гак званого II ї к о д є м о в о г о євангелій про похід
[. Хрнста по с мерти до пекла 1 про єго збуреиє/
[З се зовсім самостійний твір, незалежний від чужих взір-
дїв, у великім степені ориіінальний, а ^списаний майже
ювсїм чистою народною мовою, розміром українських дум.
ей твір визначає ся живим драматичним дїйством. Осо-

ТИБО оживляє ся дійство, коли ХрПСТОС приходить ВИЗБО-

[яти З пекла грішні душі, розбиває хоругвою ворста пекла
місця пекольпі (ігфоплюе водою і Духом сьБятим^:. драма
інчпть ся комічною ЯВОЮ впзволеня з пекла Соло^она, ко-
рті лякає чортів другим приходом Христа, а чорти самі,
нгапяють 6Г0 з пекла, щоби не діждати ся нової напасти,
вір сей мусїв бути вельми популярний па ЦІЛІМ просторі
країни, коли рукопись найдено в Калуїиинї (в Галичині),
перероблена з неї пасхальна вірша зберегла ся в Хгар-^
впщнї ; частипп сеї драми в формі народних оповідань
зявляють ся від Угорської Русп аж по Кавказ.

Пптомцї Київської Академії походили з ріжпих сто-
н. бували там і Галичани, що вертаючії по скікчопкз наук^
)мів, ііри носили із собою сї драматичні твори або їх ча-
пни. Се вказує на широкі взаємини РСиївської Академії
ріжнимп ОКОЛЛЩЯІ.Ш Ук'раїші не тілько в ХУІЇ., але на-
гь у ХЛ'ІІІ. столїтю, коли і з Галичіїноіо взаємини ^е пр-
ривались.

Яішебудь у другій половині ХУП. столїтя Україну ио-
іено на право- і л:"вобережну, українське населене ооох^

овин жило все ще спільним яштем, мало участь у ко-
дькпх війнах ^УІІ. столїтя і переселяло ся із одної ча-

іпи України Б другу, особливо з цравобсрсікпої ла лїбо-
б|)ежну. Разом з тим, пезависимо від посередництва Київ-

>ї Академії, переходйлп з правобережної України у лї-

)ережну також пист>монпі иалтятники, або діставали ся
1 час козацьких війн з лоби Богдана Хмельницьі.ого яко

нна добича. або з часів заселеня лівобережної а осо-

■во Слобідської 5^країпи від половини XVII. столїтя ви-
сідямп з правобережної України а в части і з Гали-'

ПІ. Таким способом неперечно дістала ся з Галичини

у Слобідську Україну пасхальна вірша „Про збурене
пекла".

До [іоловіши XVII. столїтя віднести треба оден з най-
дакнїйшіїх творів драматичних, найдених у Галичині з ін-
терлюдією. Се містерія на Благовіщене п. н. „Архан-
гелови В'Ьщанія Марій", однак зберегла ся лише 5, 6 і 7 ява.
тЗамітна вона не тілько тим, що дає образець містерії, але
що взагалї мало маємо українських творів драматичних
з XVII. столїтя, Церковно-словянське жнвлб в ній досить
слабе, польщини не тілько що до словнї, але й звучнї бо-
гато. а доволі замітне також українське народне живлб, як
що до звучнї (часта переміна у і в, повноголос: стере-
-жп, боронити), але й що до словнї і форм. Після 7-моїІ
-ЯВИ поіїіщена інтермедія, котра відносить ся імовірно до
тгосередних „поважних" яв. Інтермедія основана на анек
дотї оброблюваній також у західно-європейській літературі.,]
Являє ся Жид, покупнпк тхірячих скірок і воску (воско
бойник) Тараско, а до него впрошує ся Русин-сьміхованец
яко товариш подорожи і починає з ним снір про віру
а ввал^ають сю віру красшою, в котрій більше сьвят. Тара-Ц''
ско вичисляе небогато сьвят, а Русин перечисляе неділї
сьвята, вириваючи Тараскови постепенно волосе з бороди,
а на останку за сьвято Всіх Сьвятих вириває ему всю ба
роду. Тараско розводить, великий лемент за бородою і від;
ходить.

Автором сего твору обчисленого не на велике числі
акторів для вистави навіті> у нелюдних місцевинах, бу;
імовірно якийсь вихованець українських шкіл Могил ;ііі-|
ського типу.

До половини ХМІ. столїтя відносять ся тако;к пр
льоґ і епільоґ до драми па Рождество Христов
найдені в тім самім рукописнім збірнику, що уривки поп^[із
редного твору. Прольоґ і епільоґ творять неначе би о
вістку або проґраму драми на Роя:дество Христов
котрої змістом є гріхопадеие прародичів, Різдво І. Хрис
славословія ангелів і пастирів новонародженому Спасите
і поклін волхвів. Місцем вистави була неперечно церк
-лк се молхпа здогадувати ся з прольоґа й епільоґа,
;В західній Україні за прикладом сусідної Польщі з різд

ним богослуя^епем лучено додаткові вистави також у цер-
кві, котрі мали цїху містерій.

До містеріяльнпх творів в части зачислити треба
„ Д і а л о г І. о с т р а д а н і и С п а с п т є л я " (Оіаіоо'из сіє раз-
8ІОПС СІ11І8ІІ) з XVII. столїтя, найдений у рукописнім збір-
нику в селі Смерекові коло Львова. Діяльоґ сей, як автор
зазначуе. писаний „рускпмт> діалектомь", а головний єго
зміст зачерпнеиий з євангельських оповідань і церковних
пісень у страстниіі тиждень, однак автор мимо того умів
добачити і влучно виставити деякі драматичні подробиці
8 психічнім настрою не тілько Спасителя, але Богоматерп
'1 ангела, що приносив Спасителеви чаніу страстий.

До кінця XVII. столїтя відносить ся „Розмова в о
іратцЬ и дупі'іі гр^шной, суді» принявшей отг
їудіи справедливого Христа Спасителя", пай-
іена в Харківщині, а вельми схожа з недавно найденою
Ус пень скою драмою" Димитрія Ростовського її єго
фамою п. п. „Гріиинпк-ь кающійся", в котрих так
амо грішник виступає на видно і подібним способом під-
;аб ся судови Божому. Ріяшиця лише та, иі,о Димитрій
'остовський вибрав вихідною точкою для своїх драм пе-
ед смертний суд, а в „Розмові^" зобралгений суд п о-
мертний. Автором „Розмови" був неперечно приход-
ький сьвяпіеник, добре ознакомлений із усїма з.мінами стану
оішної душі, що умів промовити за нею і проти неї. На-
дою до бї написаия міг послужити щорічний спомин про
зугий прихід Спасптеля і страшний суд, котрий Церква
/■чить з мясопустною неділею. Язик „Розмов и" ПОХОЖИЙ
І „барзо простую мову и діалект-ь", котрим написав сьвя-
еник С. ТиіиоФІевич своє учительне євангеліє в 1670. році
мо;ке бз^ти доказом правобережного походженя автпра.
Більше займаним твором у напрямі вникненя науки
- Інародне лште єсть „Бенкеть духовнн й", шкільний
:.дльоі' з кінця XVII. або початку ХМІІ. столїтя, найдений
неповнім списку в Підгорецькім василянськім монастирі,
Галичинї. Твір сей виставляли, як можна здогадувати
з єго епільоґа, перед якоюсь сільською „громадою",
штрій були неграмотні люди і ледво сотий давав дїтпй
)їх до школи, а представляли єго школярі якоїсь дяків-

1І0Ї або монастирської школи під проводом „пана-бака-
Л. БАРВІНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛЇТЕРАТУРП. 15

ляра", себто дяко-учіггеля, яко представпігка сільської му-
дростії, до котрого селяни зверталися за поясненями незро-
зумілих для них справ. Головна ціль сего твору була ви-
сокопатріотична: спонукати селян, щоби віддавали своїх
дїтий до школи і тим способом підняти в гору народну

ПрОСЬБІТу.

Крім того деякі драматичні твори в формі діяльоґів
виявляли ЯШТ6ВІ потреби і погляди (н. ир. Розмова Ма- .
лоро сії з Великоросією) або обрабляли новелістичні .
й апокрифічні теми (н. пр. побит Марка в пеклї). '

Побіч духовної, релїґійної драмп починає витворювати
ся на сценї також національна драма, в котрій автор ,
зближає ся до українських історичних дум. Такою являв ^
ся „Милость Божія Украйну черезь Богдана'
Хмельппцкого свободи вшая", написана в демокра-
тичнім вільнодумнім напрямі учителем поетики в Київській
Академії ТеоФаном ТроФимовичем (приписувана давнїйшо
Теофанови Прокоповичеви).

Автор звертає ся в своїм творі доволї різко проти ко-
зацької старшини, котра при всіх своїх самоуправних зма-
ганях кунулась „прпвлащатп" дутори біднїйших і заводитя
крепацтво між поспільством. Сей голос автора тим цїннїй-*
ший, що був майже одиноким у тих часах. Основою сег
твору є побіда Богдана Хмельницького над Поляками. Н
Україні настали тоді деякі пільги (за короткого волод
ства Петра ії.), а хоч не привернено есїх прав „для уд#4
вольствія и приласканія" України з огляду на можлив,
війну з Туреччиною, то всеж таки знесено „Малороссій
скую Коллегію" і -позволепо вибрати гетьмана, котрим став*
Данило Апостол. Ся зміна відбила ся користно на шкіль-
них драматичних творах Київської Академії. До сеї до
отже відносить ся одна з замітнїйших драм „Мил ост
Божія" Теофана Трофимовпча, котрий окрім потрібна
знаня яко учитель поетики мав також відповідні до то
часу ясерела, іменно лїтописи Грабянки і Величка. Сї
тописи подавали багатий матеріял для зображепя доби
Хмельницького і загрівали українське народолюбство авт#рй
ра („/К[ів Бог і не умерла козацькая матка!" як кая^^з
автор). Автор користував ся не тілько сими лїтопйсями,

деколи зближає ся в зображепю подій навіть до історичних
пародпих дум.

Траґі комедію „Мил ость Божія" треба вважати по-
стзчіом у розвитку київської шкільної драми.

Талановитим і плідним на тім полї письменником був
МитроФан Довгалевський в 30-тих роках XVIII. столїтя, учи-
тель поетики у Київській Академії. Він радить у своїй по-
етицї виводити на видно особи з народу : Литовця, ци-
гана, жида, Поляка, Запорожця і т. ин. Всї ті особи по-
винні висловлювати ся простою, народною мовою
і в такім характері народнім виступають вони в ег.о інтер-
медіях, в котрі він вводить побитове живло навіть з су-
спільно-полїтичним відтінком.

ТеоФан Прокопович, учитель поетики у Київській Акаде-
мії, посунув вперед шкільну драму в єї розвитку о даль-
ший степень у своїй поетицї і в так званій траґікомедії
дав взорець еї в творі п. н. „Влади мі рь", котрий є дра-
мою в новійшім розумі НБЗ того слова, хоч ще придержує ся
клясичного триедішьства дій. Прокопович поручав у своїіі
поетицї придерясуватп ся Сенекп, яко взірцевого траґіка,
а Плявта і Терентія яко взірцевих коміків і сам ішов слі-
дом тих письменників, а сей вплив клясичних взірцїв про-
являє ся і в змісті его твору „Вла ди мірТ)". Дієві лиця
являють ся там живими людьми, він виводить також на
видно тїнь Ярополка, наслідуючи Сенеку (ию пригадує тінь
Танталя в траґедії „Ті ест"). Трагікомедія „Владимірь"*
Прокоповпча п єго теорія драми в поетицї виложена мали
сильний і довгий вплив на дальше київське драматичне
письменьство.

Ціль сеї драми, котрої повний наголовок „Владл-
«іртз, славенороссійскихь странт. князь и по-
велитель", є така, щоби словянському поганьству протн-
їтавити христіяньство, а се останнє оправдати розумним
іпособом та виставити яко основу справдешньої просьвіти
культурних успіхів Руси. Траґікомедія закінчена хором
.постола Андрея Первозванного з ангелами (привітом геть-
|(апови. Мазепі і ип.), котрий предсказав наверненє Руси
о христіяньства, що виповнив опісля князь Володимир.

Драматичні твори „В л адимір-ь'' Теофана Прокопо-
ича і „Мил ость Бон^ія" Теофана Трофимовича посу-

■Ж"

нулії драматичну творчість вперед у напрямі ународовленя
драми що до змісту і характеру. Одначе неприхильні об-
ставини за часів дальших володарів Росії (яр: цариці Ли-
ни), і:отрі знов повернули до політики Петра І. супроти
України, стали перепоною дальшому розвиткови драмати-
чної творчости у згаданім напрямі та драматичному обробліо-
вашо української історії. Київська шкільна драма'^приймае.
знов на себе давний духовний характер, хоч деколи і те-
пер находить собі дорогу до заглублепя в змісті істори-
чного і сучасного житя України, користуючись з одного
боку успіхами західно-європейської осьвітп і науки, л з дру-
гого оживленвм українського житя запорожською козач-
чиною.

До того часу відносять ся твори Мануїла (в чернечім
мипї Михаїла) Козачинського, котрого разом з ипшими вп-
:хованцями Київської Академії пот^ликано в Сербію для
устрою шкіл, де він був ректором і учителем реторики
Б Карловицях. З сербської історії написав він драму „Тра-
гедія с и р ^1і ч ь печальная п о в і. с т ь о с м є р т и п о •
сл'І'>дпяго царя Уроша Л\ и о паденіи Сербского
царства" (ІТЗЗ. р.). неперечно під впливом драми „Вла-
ди м і р -Ь " і ^. М и л о с т ь Б о ж і я "' , а вернувши до Київ- •
ської Академії на становище професора, написав „О б р аз !>
с т р а с т є іі міра с о г о о б р а з о м -б X р и с т а п с п р а в її
ся" з легкими натяками на історичні події України.

В драматичних творах М. Довгалевського (в різдвяніїІ_
драмі „Комическое д'Ьйствіе ві) честь... Христу
Господу" (1736. р.) 1 пасхальній під заголовком „В ла-
ст от в орній образг чел ов'ізколюбія Бржія" і т. д.
(1737. р.) представляє ся вельми коротка що до змісту]
і проста що до складу драма лише верхньою покришкойїі
шкільних дій; нею закривав ся живий і займавиі
зміст інтерлюдії! з народного житя, що являють ся вя\е не
пародіями па простий нарід і безцільними над ним на^
сьмішками, але реальними картинами побутовими дово^
драматичними, а до того вони зложені „слогомт> простьімт
деревепсілв^), мужицкимі>", як він сего вимагає у свої
поетицї. Тим способом, справді він творив шкільну „ком(
дію". Творцем інтермедій комічппх був імовірно не са)
Довгалевський, але ученики Академії під его проводої

- 229 —

мЬк котрими особливо визначав сіі гумором Сава Лебедин-
ський, козацький син, котрому Довгалевськнй виставив сьві-
доцтво: „Ма^іяіег сотоесііае, заііз 8Єі'топІ8*|ие игЬапііаІе
аЬішсІаі". Замітио, що в тих інтермедіях Литви гги промо-
вляють білоруським говором.

В тих інтерлюдіях старали ся учепики Академії ирп-
иоровити їх зміст до змісту драми. Подібно волхвалі-зьві-
здочотам у драмі виводять також в інтерлюдіях астронома
або астрольоґа- Поляка, а мужиковп свить ся, що велика
зьвізда бе ся з місяцем. Як волхви приносять дари пово-
народягсному Христу, так селяни- Литвини приносять дару-
нок свому панови-Полякови.

Цікава є в сїй інтерлюдії що до зображеня пісня,
з якою козак виходить на видно:

„Мати моя старенькая, чи ти мнї раденькая

моей молодости? (2)
Був у Туріса під руками, а в Татарів з кайданами

у самоіі жалости (2)
Да вже правда тепера нема добра всюди
Дармо працюєм, виставляєм груди.
Бог виручив мя оттуда, а тепер місця не найду.

В дома не СИДІТИ :
Ліси, поля спустошені, луги, сїна покошені.

Порозпускав дїти. (2)
Тількож правда, що треба взирати на Бога;
Той всїм єсть в добичп простая дорога.
Пойду знову на Сїч, мати! попду долї в низ шукати,

Козацкая доле! (2) і т. д.

В комічних інтерлюдіях до пасхальної драми М. Дов-
галевського так само прииоровлюе ся їх зміст до пасхаль-
них подій, як і в різдвяних інтерлюдіях. Н. пр. в першії!
інтерлюдії Литвин воскресає з мертвих і оповідає о тім,
що видів на тім сьвітї. В пятій відповідно до визволепя
праведників з ада козак визволяє мужиків з иеволї. Деякі
іасхальні інтерлюдії вельми схожі з українськими наро-
іними переказами й оповіданями.

В пятій інтермедії намагае ся автор станути на істо-
ричній основі й описує бунт хлопів і козаьав проти Поль-
ці ; імовірно відносить ся се до доби Б. Хмельницького^

— 230 -

однаї: згадує ся там таколс про роботи на каналах (над Ла-
доґою) з часів Петра І.

Загальний а бодай переваяшпй характер всіх інтер-
людії! до драм М. Довга ленського є побутовий, сучасний.
Вони обіймають не тілько лївобер&жну Україну під владою
Московщини, але й правобережну в межах Польщі. Нераз
виводить ся на виднб Білорусинів (з назвою Литвин), а та-
кож циганів і Волохів з їх питомим язиком і Греків, що
вказує коли вже не на Молдавщину. то на росийсько-по-
дільську ґуберпїю з мішаним населенем. Сеїі широкий сьві-
тогляд інтерлюдій, що захоплювали широкий простір то-
дішньої Україші і Білоруси, молчна вважати певним дока-
зом, що сї інтерлюдії були збірною роботою учеників Київ-
ської Академії, котрі там опинили ся не тілько з ріжних
околиць України, але їі із загранпцї. А що сї ученикп по-
ходили з ріжних верств народних, отже і вдатно зобра-
жали побутові картини жнтя дійсного і тому можна їх на-
звати першими українськими етноґрафамп. Деякі кар-
тини схоплені так удатно й уміло, що й досп можуть мати
стійиість побутових картин. Характерпстикп Білорусинів.
Поляків, Москалів, козаків. Жидів і т. п. згідні з народним
сьвітоглядом, хоч деколи пересадні. Деколи автори інтер-
людій підіїімають ся і до політичної точки погляду і натя-
кають на політичні взаємини козаків, Москалів і Поляків,
тимто інтерлюдії в драмах Довгая енського стоять впсше, як
інтерлюдії в драмах відродженя клясицизму — Прокопо-
вича і Трофимовича.

Під їх впливом і після їх взірця складано й пізнїііші
шкільні інтерлюдії, як н. пр. в драмі учителя поетики
у Київській Академії єромонаха Георгія (Юрія) Кониського,
„О воскресеніи мертвнхі»" і т. п. Інтерлюдії Довга-
левського мають навіть дещо схожого з українським на
роднпм вертепом. Але й самі драми Довгалевського нема-
ловажні у загальнім розвитку київської шкільної драми.
Були вони зложені навмисне коротко, щоби дати більш*
місця комічним інтерлюдіям, чим вони стали вельми попу-
лярні поза академічними стїиами, а крім того оперті
були па реальній основі сьв. Письма і переданя.

Вп))авдї після Я,()-тих років ХМП. столїтя, за впливом
учителя поетіши ТеоФана Прокоповича. убогі бурсаки Київ-

— 231 -

ської Академії занехують вертепні вистави (студентські
„міркованя"), що були певним ясерелом їх доходу, а ними
з того часу сталії займати ся дячки. Однак тим не пере-
рвав ся дальший розвиток комічних яв з народного житя,
але ще більше розширив ся, входячи в видї інтермедій
до -пасхальних і рекреацийшіх драм. Хоч сї інтермедії не
:мали такої великої стійности, одначе вони в широких вер-
ствах народних популяризували справу драматичних ви-
став і клали підвалини під розвиток народного театру.

Окрім пасхальних драм Довгалевського, що займають
одно з перших місць у сучаснім драматичнім письменьстві,
згадати ще треба драму й інтермедії Варлаама Лащев-
ського (І 1774. р.), котрий у драмі „Тр аги комедія
отщет'Ь >ііра сего" обмеяхує ся моралїзованєм і карта-
Н€м личних хиб і гріхів та безвіря. В тій цїли Лащевськпй
намагае ся з одного ^оку доказати безсмертність душі чо-
новіка їі одвічальність єго в загробнім житю, з другого
яартати розпусту сучасних обичаїв і здержати її погрозами
їар у загробнім житю, а заразом піддержати праведників
1 їх недолї. Наслідком того вся „Тр аги комедія о тще-
й міра сего" має строгий і суворий характер.

Кііївсьісі учені занесли із схолястичною наукою в Мо-
кву також і шкільні драми, котрі там появляють ся вже
кінцем XVII., а входять у звичаіі з початком XVIII. сто-
;їтя. Два письменники, що були ученими посередниками
;ілг Україною і Московщиною, були також авторами драм,
іменно Симеон Полоцький написав „Комедія при тчи
блудномь снн-Ь" і „О Навуход оносоріі и о
рїехь отроц'Ьхь, вт> пещи не сожженньїх'ь'',
Димитрій Ростовський (Туитало), що в своїй дїяльности
роявив стілько українського живла, написав „Успень-
кую драму" і ^Гр-ЬшникТ) кающій ся".

Прі:> зверхню звязь комедій Симеона Полоцького із
кільними драмами Київської Академії ХМИ. столїтя
відчить уже сама форма і зверхня їх обрібка. Обидві ко-
;дії написані після правил київської шкільної поетики
шлябічнпми віршами. Одначе що до внутрішнього хара-
еру его комедії доволі різко відріжняють ся від україн-
ких шкільних драм. В них нема ніякої алеґоричної по-

Г ■ "'" """"" ""■"■ """' "' ""'"'"

— 232 -

підставі. Прппіїсатії се треба обставиш, що Снмеон Полоць-
кий ісорлстував ся не єзуїтськими жерелами, але поль-
ськими народними, а крім того на реалізм его творів впли-
вало і зпакомство з сучасною німецькою драматичною лі-
тературою. Треба однак признати, що й київська шкільна
драма не була зовсім лишена реалїзму в зображеню дїєвпх
ліщь, як се видно із занесених у Галичину і Слобідську
Україну шкільних драматичних творів. Тимто реалізм О.
Полоцького можна вважати природним розвитком реалїзму
київських шкільних драм.

Ростовський у своїх драмах шкільних відносить сл
близше до ікитя, виводить на видно живих людиїі і ви-
являє спочуване для тих людий, а твори єго основані на
історичних документах, взятих із сьв. Письма і лдітевої лі-
тератури і мають переважно вид міраклїв. Инші драми, як
„Комедія на Рожд єство Христово", ириписунані
Дм. Ростовському, написав не він сам, а імовірно учителі
его ростовської школи, хоч не без єго почину й указок
Тимто всі драми, звязапі з іменем Дм. Ростовського, мають
спільний їм усїм індивідуальний хараігтер.

За цариці Єлисавети, прихильної Україні, привернене
права, загарбані Петром І. і дозволено вибирати іттьмана
котрим став ґр. Кирило Розум овськиїі, а се викли
кало оживлене в тогочаснім українськім письменьстві, ко
тре стало потрохи переймати ся московськими змаганямі
1 взірцями московського письменьства. Тимто в тогочаснп
українських творах, отже й драматичних (траґедії, комеді
і траґікомедії) відбивають ся відв осипи не тілько україн
ські, але й московські.

В сих творах письменники тогочасні картають хиб;]
релїґійно-моральні і суспільні висших верств український
котрі користують ся дарованими їм монаршими милостям
для збогаченя, для обиди козаків і простого народу і дл
обезпеки своїх личних привілеїв, а до того переймали с
заношеними із західної Европи ложпими науками і розп^ ц
стою. Тимто в творах тодїшних письменників щораз більп
проявляє ся сатиричний напрям, до чого доставля.ч
предмету з одного боку темнота широких народних верст
а з другого зіпсутє висшої верстви суспільства.

- 233 -

Се оживлене письмеиьства виявило сл також чисельпо
(всіх драм з тих часів доси найдено 11), отя-се на короткий"
час 20-лїтного володарства доволі значне число.

Від половини ХМИ. столїтя проявляв ся в україП'
ськім драматичнім письменьстві вплив Московщини, що-
почавши з Ломопосовом шораз більиіе віддаляє ся від то-
гочасного руського язика книжного. Оден з ревнї/іших
письменників, що намагали ся писати свої твори після Ло-
моносових взірців, був Юрій Кониський, автор розповсю-
дненої траґікомедії ,Л>ос кресеніе мертвихті*'. Хоч.
не так різко, як Трофимович у „Мил ость Божія", до-
рікає також Кониський козацькій старшині', що кривдить-
і| бідних людей, але велить покривдженим сиодівати ся
Н правди після страшного суду і стає по стороні покривдже-
к них. Цінною прикметою его драми в інтерлюдії, в котрих
]і| сьвітогляд автора обхоплює не тілько внутрішні, домашні
відносини Українців, але й історичні їх відносини до По-
ляків. Сї інтерлюдії писані чистою народною мовою (Литвин
говорить білоруським говором) і мають звязь з інтерлю-
діями ДоБгалевського.

Але Кониськиії намагав ся свій твір списати після Ло-
аімоносових взірців „вь важномь и внсокомтї слог-Ь", як
І- висловлює ся в своїіі иоети'цї, лише пять інтерлюдій в его
'> драмі, котрих автором мав бути „славний Танський" ^).
«„природниіістихотворець", названий в однім письмі до то-
лгоя^ РСониського „паш[їм Плявтом, нашим Моліером", (хоч'
ііі сам Конпськиіі визначав ся гумористичним талантом), па-
I писані чистою народною мовою. Вплив Ломоносова відбив
зя ще й тим у поетичних творах, що силябічний розмір
ріршованя уступає топічному (основаному на наголосі ---
аиітма). Юрій Кониський наводить у своїй поетиці тонічні
їЗІрші з оди Ломоносова яко взорець (10-стоппий ямб;.

О Танський був посвоячений .і родиною славного опісля ііпсьмен-

]]іика Миколи Гоголя (був мабуть дядьком Василя Гоголя, ди-

д іектора домашнього театру бувшого мінїстра Трощинського і'і автора

омедії „Простак"). А що вірші сих інтерлюдій виучувано на память.

виголошувано, то вони стали традицією родини Танських посвояченоь

Гоголями і так становлять звязь з новочасним ппсьменьством.

- 234 -

а у віршах Х\Ч1І. ст. і в Енеїдї Котляревського находимо
-4-стопнпй ямб).

Основою української драматичної поезії послуягплн
отже, як і в цілій Европі, два жпвла: церковно - обрядове
і народно - побутове. З церковно - обрядового виробили ся
духовні містерії, а народно-побутове живлб витворило
комічні я ви, звані інтермедіями та інтерлюдіями,
що мало-помалу віїїшли в духовну драму і значно змінили ,
ЄЇ • первісний строго поучний уклад. Взаїмний вплив сих
двох основних живел відбив ся і Б штз^чній шкільній
драмі, котра в головній части свого змісту виводить мо-
тиви містерій і міраклїв, а в інтерлюдіях зберегає тон се-
редньовічних фарс.

Ш к і л ь н а д р а м а се наче другостепенна формація
драматичного письменьстш.

Шкільна драма в вельми характеристичною чертою
Б житю української школи, а дісталася до неї з польських
єзуїтських шкіл, де їх виставляли в латинськім язиці
переважно з иоучнпм напрямом. Формою вони були блпзк:
до старинних траґедій, але зміст черпали звичайно з бій
блїйних оповідань, з житя Сьвятнх і з благочестивих леї
і'енд; з того згляду вони зближали ся до середньовічніпІ
містерііі. Велику ролю грало в них алєґоричне лшвло, К05
тре проявляло ся тим, що на видно (сцену) випроваджу!
вано всякі вчоловіченя чеснот, хиб, пристрастий і ріжни:і
абстрактних понятій. Після взірців тих єзуїтських шкільі
них драм виставляли в Київській Академії твори духові»
ного і поучного змісту в українськім язпцї. к

. Народне жпте одначе, виражене ярко з усїма харав в
терпстичнпми прикметами в інтерлюдіях, перервало ж г
важну ходу схолястичного дійства. Визначні прояви пол: ї
тичного і суспільного житя находять відгомін у річах ди |і
вих осіб шкільної драми, котрої автори чаото не мали сил і
сіфити свої почуваня під холодною, ученою алєґоріею. З; і
вдяки сему живому змістови, шкільні драми, а особлиЕ ■;
інтерлюдії виходять далеко поза шкільні пороги і здобувг
готь собі популярність у широких верствах народних і кл; г
дуть підвалину під дальший розвиток народного теат^ ц.
Разо.м із шкільною драмою і в тїсиій з нею звязп поянл
іоть ся і народно-духовні дії, останки середновічних міст)

— 235 -

ій, що прішялії у нас форму вертеп а. В тій формі пе-
[зтворіоють ся інтермедії в самостійну часть вистави, котра
)степенпо розширяв ся коштом духовної ДІЇ і виступає на
?рше місце. Тим способом інтермедії являють ся живо-
орпим я^ивлом, з якого опісля розвинула ся чисто наро-
н а і: о м є д і Яо

Шкільні твори Київської Академії стали перегодом

«опикатії поза шкільні пороги в ширші верстви, особливо

нарід, до чого чимало причиняв ся їх зміст, а в тій цїли

упрошувано і надавано їм більше народну закраску,-

ке прилаДіКуванє й упрошуване шкільних драм для ро-

міпя ширших верств почали робити ще у Київській Ака-

мії самі бї ученики, складали невеличкі драматичні твори

родї леклямадій ^) і діяльоґів, а також драматизовані

ивітні вірші па Різдво, Великдень й пнші сьвята. Такі

и|г{лямації представляли доволї реальниїі і живий образ

Зутовий сільського тогочасного житя, а особливо образ

и|іємин між прпхожанами і школярами дяківських шкіл.

пр. зложена на Волині деклямація на Велик-

нь (1719. р.) з інтерлюдією відгривала ся на цвинтарі

б то на церковнім подвірю), де збирали ся люди в трех

І ЇХ Великодня, щоби поговорити і придивляти ся вели-

щим ігрищам молодежи. Ся деклямація зложена з по-

ровних віршів, в котрих також натякає ся на нужду

злярів, щоби випросити тим способом якусь поміч для

у деяких віршах навіть картають тих, що остали дома,

є прийшли в церкву, дорікають ситим скупарям, ситим

і;анам і селянам, що оглядають ся „на бакаларів, як

ки половії" або „як сови лісовії". В сих творах виводять

)ри не тілько 'живих людий на видно, але й мерцїв

)го сьвіта, котрі після вірувань українського народа раз

.і к являють ся на землю на одень депь. щоби сьвятьку-

:; І свій „мертвецький Великдень" (пор. Гр. Квітки „Мер-

) (ький Великдень"). Однак се народне віруванє втратило

; [термедії (на З особи: дїд, баба і чорт) своє пова-

значінє й автор надав єму прикмети простаковатого

гу.

Ч Декламаціямп називали тоді шкільні вправп ученнків у скла-
драмаїлчіїцх творів, впкоцуванпх нпмп не прилюдно, але в клясї.

— 236 —

До того рода творів зачітслитії треба „И п т є р м є д і і
о богач-Ь п Лаз арії", котра впзпачае ся реалізмом сере
пншіїх творів на таку тему.

Визначним представником тих привітних вірш в ш
схальна вірша написана силябічними лєошшськими ві]
шами згаданого в'ліе Тапеького, а хоч вона має вид ;
ричної поезії, однак визначає ся драматизмом дії і то:^
можна її назвати драматизованою поздоровно!
віршеїо. Автор зображає в нїіі сьвятковане Великодн
смерть Юдп, утечу Чорта і Смерти та несьміливиіі вих
старозавітних праведників з ада. Злоясена около 1746
мала вона зобразити обставини Великодня відповідно к
зацькому народному сьвітоглядови і тим довести ТаПі
Воскресеня до зрозуміня козацтва. Але опісля її перер
блювано, вставлювано суспільні мотиви, а в більшій час
списків пропущено частину про смерть Юдп. котра ста
самостійною віршею. В однім списку додано при кінцї і
каву частину звернену до Адама, що виходить із ада:

»Веди в саду всю громаду, веди, ш,об солилась

Тут в покою і з тобою вічно веселилась.
Зара тая серед рая свобода засіла:

Тут тпінина, БС5Г старіннна не має к їм діда :
Тут сїііуга, війт-пянюга вже не докучає

І Б подводу тут із роду ніхто не хапає.
Беї нодублп. що їх скублп сільськії нахалп,

Подеречи. колотиечп всі уже пріїпалп.
Знпклп зборп, вже позорп не правлять кварталу.

Сказав Адам, що не подам людпй на поталу.
Утїк кураж, здирства немаж, пропали всі драчп.

Щезло лпхо, жпвуть тихо, не дають подачп,
Погпбла вдасть і вся на рясть вп.іїзла голота,

Війт не ворчпть, і не стучпть десятник в ворота.

. . . Нї вже по '.иурп ся !
Маипаж з неба, все іпо треба — їж, ппй, веселп ся

Райські птпцї, ластпвпцї весело сьпівають,
'Жайворонка, соловейкп ші в орґан іграіоть.

Всяких музпк пнчий язпк не може сказати,
Мудрий іпісак і пе]іом так по може списати.

Дай, Біі^ке, нам, іпоб сїї там музики ігралп.
Щоб більпіе нас, хоть у той час, сїпакп не брали.

Ти, Во;ко, бач кровавий плач і горке риданє
За теє нам покажи там вічне шиїуванє^^.

п

Сей додаток уложеііиіі якимсь учеішком Київської
кпдемії з „посполитого званія". яких було ТОДІ там чи-
ало, зображає лад, збережеиий у правобережній Україні;
2 ще задержали ся побори чвертьрічні („квартал") в мі-
рах старостпнських. Старости обовязані були до скарбу
івати часть доходів з наданих їм королївщнн. але вони
цірали се з иаселеня. Війт був урядовою личностіо, а сї-
у г и, с ї п а к и і десятники були орґанами старостин-
■кої Бласти. Вимагане підвод і всякі „поберечи і колотне-
і" були звичайними проявами селянського житя XVIII.
олїтя.

Так само живо в народнім дусї зложений діяльоґ
гі|істухів Свирида й Овдїя па Різдво Хр.

Всї ті й їм подібні драматичні твори подавали лише
одинокі образи суспільного і народного українського
[тя і не осьвічували его повним сьвітлом, а тілько слабо
иноровляли ся до него. Але під копець Х\'ІІІ. столїтя
їимо також такі драматичні твори в українськім народнім
сї, иі,о являють ся Бислїдом довшого, систематичного ви-
уваня народного побуту- і зображають его доволї повно
ірно, хоч і з суспільного становища. Сюди -зачислити
іба твори сьвященпка з Вишеньок у Чернигівщинї, Івана
фашевича, й его послїдовнпків.

Некрашевич писав короткі розмови й яви та поздо-
ні драматизовані вірші українською мовою в реальних
тавинах житя в- приноровлешо до важких его потреб,
-іто его твори є кроком вперед у порівнаню з попередни-
творамп того рода. Він був учеником Київської Акаде-

I котру скінчив 1763. року, був чоловіком всестороннпм
амостійнпм, спосібним і з повним академічним образо-
ем. Пильно придивляв ся вік сільському житю і нама-
ся зобразити его в своїх творах, щоби в пастирськім
І впливати на се жите.

З 6Г0 діяльоґів і окремих яв відомі доси три : 1.
[орь души и т-Ьла"; 2. "„Яр марок д." і 3. „ІІспо-
хь", а до них можна віднести також ще 4. „Суппли-
або замнсль на попа". З поздоровних драматизо-

Ііх его віршів маємо 5. „Письмо к^ь Гн'Ьдиньско-

єго Петру п к-ь дячку Стефану Кріїнііцкому" ц
Різдво Хр. Всі твори з кінця Х\"ІІІ. ст.

„Спір душі з тїлом" се віршований діяльоґ, зле
женіїй жпво, доволі' чистим язиком з незначною примішкої
церковно-словянщинп, у:кптої особливо в закінченю в ш
рафразї Отче нашу, 6 чисто шкільним твором, звнчайни
у тодішнім українськім письменьстві. Тема давна, оброблв
вана в усїх європейських пнсьменьствах і розвита міяі ш
шпм у галицькії! містерії на Благовіщене з XVI
столїтя. Душк докоряє тілу, що веде її до погуби, а тіл
оправдує ся і вважає душу одвічальною за грішне жит
Спір кінчить ся появою чортів, що виганяють душу до п
кла. Однак Некрашевич перевів сю тему самостійно та
Ш.0 на останку душа заявлає згоду з тїлом творпти доб'
діла, щоби наслїдити царство небесне їі обоє звертають <
до Бога з парафразованою молитвою Господньою.

Розмова п. н. „Ярмарок" не ліає практичної цїл
а є лише побутовим образцем з житя українського сел
шша ; однак вона має важне значінє для розвитку само
Некрашевича в народнім напрямі і стає- доказом єго зз< ^
ганя до внученя народного житя й язика. Ярмарок в
писаний чистою українською мовою. ' [

Автор виводить на видно селян: Хвилона і Хвесьі^

^Хвпл. Отже да і1 здоров! Хвесько! Що тп ярмаркуєш.

Що добре тут продаєш, або що купуєш?
Хвесь. Та мовчп. бра Хвплоне, продав свого клячу.
X в п л. А ну, бра, за пі,о тп збув ту іпкуру собачу У
X в о є ь. Да оццо за повпєта і зойкнув па силу

Аделе купив собі за пившеста кобилу.
Хвил. Яж тобі давно казав не держати.

Сіна зовсім не вкуспть і стала хромати «. |Ші

І

Діяльоґ „Іісиовіідь" представляє яву з дїйош^.
житя тодішнього приходського сьвяіцеппка. Попередпії].
Некрашевича на приході сповідали своїх іірііх(»:кан
разом, задаючи їм загальні питаня (щось у роді протесті
ського покаяня), а не кождого з окрема. Некрашевич
одппочпу сповідь, що не сподобало ся прихожанам,
намагали ся єго усунути з ирихиду. Однак науками
вій їх до втихомиреня і привчив до одиночної спо
Твір Некрашевича стає доказом,'^ як занепало було на

їпї духовепьство, впбіірапе на приходи самими прихоя^апа-
ми, звичайно зпоміж тих самих і тому від прихожап зо-
всім зависиме. Сю сторінку церковно - приходського житк-
)озкрпв Некрашевпч у діяльоґу: „Су пили ка або за-
мне лі:, на попа" або „Ирозба т[а попа слободи
Неруть мепс оть парафіянь".

Супліка схожа вельми з Ісповідию Некрашевпча
і веде да,дьше річ про се, на чім закінчила ся І сповідь..

В суплїцї або просьбі виступає_ 8 селян слободи »Нер]ітп—
ііене« і радять ся:

;>Як бп там тоіго попа гарно у пгорп убрати.
Тот він спломіцьіш влїз в нашу парафію;
Підиж тп, яку над налпі крутпть веремію,
Чого наші дїдп і батькп не чувалп,
То ні,об ми йому на ісповідп те слебезовали«.

Просять отже дяка ііаппсатп їм просьбу до Владпкп, щобю
одалпв сього сьвященпка.

Дяк наппсав се, але старші і досьвідні люди не радили по-
їлати сеї просьбп до Владпкп і справа закінчила ся могоричем^,
а котриіі запрошено дяка.

В суплїцї вникнув отже Некрашевпч глибше у відно-
ши й обвпняе у релїґійній невірі не тілько сам нарід,
■^і іе й сьвящеників давної доби, що не мали спстематич-
^)го шкільного образованя. Суплїка стає отже по стороні
)иходських сьвяш,еників нової доби, котрі намагають ся
[ЗБОЛИТИ від зависимости темних прпхожан і утворити
Іремий духовниіі стан. Численні збережені списки суплї-
стають доказом, що сей твір Некрашевпча мав пайбіль-
|!їй успіх і тому був так розповсюднений на Україні за-
я цікавого опису релїґійно- морального стану українського
Іроду й етноґрафічніїх подробиць, а також задля прак-
них указок для сільського приходського сьвященика
диричного зображеня сільських сьвящеників давної добії^-
,,Письмо до Гпїдинського сьвященика" на-
;ить до поздоровних сьвяточних вірш і є виразним на-
;ованем пасхальної вірші Танського, так, що повтаряе
іть деякі его вислови і звороти (тут підчеркнені) п. пр.

ї- Отець Іван, Петро й Степан з свої^^ш жінками,
І, Просили до нас хотя па час прпїхать сьвятками,

Будем гулять і уухва.іяті. ролцениго Бога,

Уже от вас просто до нас зроблена дорога* і т. ц.

Вірші Некрашевича і деякі ііпші з тої доби сатиричні
твори, що відносили ся не тілгл:п дм самих сьвященпків
■старої доби, але й до дїяльности самих архтієреїв та їх від-
носин до духовеньства, мають сильну духовно - суспільну
уакраску, а коли доторку ють ся також українського селя-
нина, то зображають єго яко чисто страдальпу личність.
Без міри самостійним являє ся сей селянин у своїх погля-
дах па єго окруженеу вертепних виставах.

!4. Літературні твори З суспільно-моральною і на-
родною основою яко підготовлене нової доби пись-

Ліеньства.

Літературна драматична творчість, виперта із шкільпи?
€тїщ переходила в суспільні і народні верстви і постепенш
приймала місцеву українську народну заіфаску. Традицийн
українська штучна література, лишена сама собі, клонпл?
ся бистро до занепадз% але в самім мнимім своїм занепад
мдіЛй вже зарід будучого відро джепя. Вироблені в Москов

ЩИПЇ умілим ИИСЬМеНЬСТВОМ форми ПрИНОрОВ.ГЯЮТЬ ся Д'

•змісту й язика українського письменьства і тим способо:
Битворюе ся нова доба в українськім письмепьстві, се, щ
називабмо українським народним п и с ь м є н ь с т в о \
котрого батьком вважаємо І. Котляревськ'ого.

З занапащенем самоуправи України й еї полїтичног
самобпту змагала московська управа також з підмогою ирс
сьвіти й письменьства а такояг Церкви до обедииеня укр;
їпської народности з верховладпою народностю моско]|
ською. На київську митрополїю назначувано від половпі
XVIII. столїтя, правда, Українців, з роду, однак виразні
лірихильників московських порядків і московського язиіі
в письменьстві, а противників давшіх традицій Київські
Академії. Крім того богато молодих Українців почало
реходити тепер з Київської Академії в московські унїв
Ч'итети й академії і вони причиняли ся до розвитку москО]
ського письменьства. Ук'раїнцї Рубай, Богданович, КапнїС|
Наріжний, Гнїдич і ипші виступають яко письменники
московській ниві в псевдоклясичнім напрямі і вносять ;|

— 2ІІ

МОСКОВСЬКОГО іпїсьмепьства замітне українське етноґрафічне
5кпвл6, але виявляють також ішодї сильне почуване в дусі
української народпостії.

^'країнське дворяііьство бажало тепер впріжнитії ся
від муяащтва і присвоювало собі спершу в писанях, а від-
так і в розмові сеіі язик, яким послугувало ся московське
правптельство, управа, осьвічена верства суспільства і но-
вочасне московське письмеиьство. Під впливом тих обста-
вин розділило ся все суспільство на Україні на два табори,
що відрі жнялп ся від себе перегодом не лише мовою, але
й звичаями, побутом та одея;ею. Колияг і низша верства
козаків майже зрівняла ся з крепаками, тодї в моднім су-
спільстві слово мужик стало докірливим і насьмішливим
впсловом і так виробив ся погляд, що в „простого мужика
простий єсть обичай, а у письменного особпй політичний
звичай". Для письменних людий учебпиком того особого
політичного звичаю т. в. доброго тону в товариськім житю
була кніїжгл з н. „Пеика іерополітика" дуже популярна
до кінця XVIII. ст., а в перве видана в печатпї Печер -
ської Лаври у Києві 1712. р.

Сї внутрішні відносини на Україні відбили ся нагля-
дно в тогочасних .дїтературних творах. Климентій Зїновіїв,
'^сучасник Мазепи, недоучений вандрівнпй чернець, вели-
^'кий бувалець і видалець, що мав нагоду приглянути ся
^«итіо всїх верств українського суспільства, написав споріїй
ібірник' сухих схолястичних описів і моралізуючих септен-
•'^^дй ладом силябічного віршованя Х\'"ІІІ. столїтя, мовою
^' зближеною до народної, з приміткою польських і церков-
?' іо-словянських висловів, у сих віршах, віднайдених з по-
''іатком 60-тих років XIX. столїтя, починає він фільософіч-
Чпм розумованем про смерть, переходить відтак до зобра-
'^кеня і критики дійсного жптя, розправляв про всякі вер-
тви суспільства і подає тим способом цікавий матеріял
'• [ро сучасне жите на Україні, хоч овігд єго, з яким усе те
цїшоє, не широкий, а він навіть іде під лад верховладній
ерстві суспільства, як се вказ^^е в горі наведене его ре-
вне про „простого мулшка" і „письменного". В єго тво-
ах відбиває ся виразно сей розділ українського суспіль-
гва на крепаків, понижених і погордженпх, що зберегли
іе всі визначні прикмети народного характеру, але аь

ОЛ. Г.АРВШСЬКПЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 16

.'л

і

"2Ї2

мали голосу в суспільнім і урядовім жіто, і дворяньство,
що осьвітою не високо вибило ся понад крепаків та не ро-
зуміло свого народно-суспільного становища, а дбало лише
про свої власні користи. Такі вірші, як Климентія або
Івана Некрашевіїча підготовляли літературні форми,
котрі опісля більше уміло розвивали ся в новочаснім пись-
меньстві. В Галичині стрічаємо також подібні типи віршо-
творців, головно дяків, котрі окрім релїґійпих і моралізув>
чих віршів, перелицьовували коляди, а навіть Службу Божу.
Тип такого дяка зобразив нам Д. Млака (Гриць родом
з Коломиї).

Але поруч сего академічного віршованя і таких: вір-
шотворців, як Климептій і т. п. добувало ся жерело
справдешньої народної поезії, що виявляла віру в житб
і буду чи ну народа та погляди на сучасні певідрадні від
посини або сатиричними творами, або ліричними іііснямп і
про людські почуваня. Виринали сі твори з кругів не за
наморочених академічною схолястикою і не звязапих вї і
правилами, а се було тпм лекше, що вірша своєю формою і
підходила до справдешних народних творів, котрих вилив («
очивидно відбив ся на вірші. Творцями сих зближвшіх'доіе
народної поезії віршів були люди близкі до народу, зви- в;
чайно без шкільної осьвіги, з козацької або міщанської с
верстви, навіть з козацької старшини. Імена їх по більшій ні,
части запропастили ся, однак зберіг ся переказ, що пісню ііі
„Оіі пе ходи, Грицю" зложила Маруся Чураівна, а Гетьііі|іі
ман Мазепа пісню „Бідна моя голівонько" і „Всі поРін
кою щиро прягнуть", козак Семен Климовський пісню «і
„їхав козак за Дунай" іт. п. Богато з таких творії^
перейшло в нарід і стали народними піснями.

Прилука лівобічної України до могучої держави з су) ^
племінною народностю й однаковою вірою загладжувалі щ
вправдї помалу племінні ріжницї, а верховладна управа, ,
звичаї, нова просьвіта й лїтерат^Тза наляга,чи важко Ш
окремішність українського народу. Одначе всі ті обставині і
не були в силі обедпнити і засимілювати українського нг
роду з московським. Вдача і прикмети українського нарф]
ду так виріжняли ся від московського, що самому на

- 243

ДОБИ кидала ся в очії та ріжниця ^). Ярка ріжниця висту-
пала в усїм народно - побутовіЦ характері, в язицї. к пере-
казах, у народній поезії, звичаях і близких ще історичних
споминах. Проти нового ладу починає ся посеред самого
українського суспільства витвор^лти реакція, а на давній
культурно-історичній основі Гетішаьшцинп виступають дивні
проявп. По українських хутш)ах|\ііте не перевели ся Оуті
люди, що, хоч переіменовані /з давіїаї козацької старшини
в дворянські чини, доношувіли шреагивські жупани і мо-
вою та домашним побутом не сорЬмилїЛля бути похожимк
на крепаків та козаків, майже зрівнанихЛ. суспільнім житю
крепакамп ^). Поміж осьніче^^*^ верств^ українського
суспільства замість і побіч дгшної академічні схолястич-
аої осьвіти починає шнриті^я помалу західноєвропейська
)сКБҐта і нові є в р о е^&^й-сь к і ідеі про волю і права
10 л о віка. Численні сини колишньої старшини козацькаї
добували собі висшу осьвіту на університетах у західній
вропі і приносили відтак на Україну не тілько европеіі-
ьку науку, але й вільнодумні погляди та ідеали. Тим спо-^
обом витворює ся на Україні тип панів-вільнодумцїв, що
:е могли погодити ся з тодішним політичним і суспільни]^г
адом на Україні і свої думки та ідеї впсловлюють або
сатиричних і гумористичних творах з політичною або су-
цільною нераз закраскою, або в політичних памфлєтах, як
[іршована „Розмова Малоросії з Великоро сією",
[іршований переклад одної новелі з Декамерона Бокка-
ія 3), або сатира ґр. В. Капнїста^) з нагоди заведеня
зепацтва Катериною II.

1) І нпнї Москаль називає Українця „хахлом •, а навпаки УкраҐ-
|ць Ліоскаля — ..кацапом". У нас називає нарід ^кацапами" буковпн-
IX Пнлипонів, що заїздять до Галичини копати стави і рови. ' '

-) Н. пр. рід Квітки (Основяненка). ..

"*) Славний італійський поет і гуморист з XIV". ст.
М Родина Капнїстів грецького-роду, зукраїнщена, опісля змосков-
Іва. Автор сатири на заведене крепацтва на Україні з н. „Ода на
Ібство" (178Я.), В. ґр. Капнїст, їздив яко відпоручник України до Бер-
|іа 1791. р., іцобп з пруським правительством (канцлером Герцберґом|і
гговорюватп про війну з Росією і тим способом довести до привер'
Іїя самоуправи України.

- 244 -

Збірники „Фацецій" переходять на Україну головно че-
рез Польщу, збірники шутливих оповідань і анекдот, „апо-
фоегматТ}", висловів знаменитих фільософів, „словесь ца-

реЙ, КОрОЛеЙ; КНЯЗеЙ. воєводь, СИКЛИТИКЬ (ВЛаСТИЙ) И ИННХ'Ь

стар'Ьйшин'ь" і „гадательствь честньїхь жень и благоро-
днихт» дів-ь непростнхт.". Серед „фацеиій" богато є опо-
відань про хитрі женщипи (пор, тему до „Москаля- ча-
рів ник а** Котляревського або „Про отак а"* В. Гоголя).

Суспільство на Україні, що змагало ненастанно до
їіривернепя самоуправи, відчувало вельми важр:у зависи
мість від Московщини і тому у внсших верствах україн-
сьрюго населеня полїтпковане не сходило з ума. Там уяі^е
процвитало такояі письменьство з політичним пятном і на-
строєм, котре відносило ся до взаємин України з Польщек
і Московщиною. Особливо віджили надГї на самоуправу
серед суспільства на Україні за володарства молодої і пеГ
ренятої спершу вільнодумними західно-європейськими струї^
ями цариці Катерини. Вправдї сї надй розвіяли ся, всещ
таки зроблено дещо для поправи внутрішнього устроні'
України. В 17В7. році з'^творено комісію, до котрої поклик'
кано також українських депутатів з правом заяви пр «'
місцеві потреби українського населеня. Одна '^
наділене упривілейованих верств українських правами „рс ^
сийського дворяньства", забір духовних дібр у корист ''і
державного скарбу і навертане уніятів після останньої!''
розділу Польщі на православіе змагало до повного обедн? В]
вя України з Московщиною. «о

Се викликало в тих часах цілий ряд політичних паїИс
флвтів і сатир. „Розмова Великороссіп ст> Малії
р о с с і є ю** висловлюв надїї і домаганя українського суспіл; І
ства про потреби України, „Розмова священика сійі
«ромонахом'ь" вказує на потребу поправи положеі 'ін
і просьвіти білого духовеньства, „Плач^ лаврских м им
нахов-ь" висловлює жалі по поводу відобраня монастиир]
ських дібр у користь державного скарбу, а „Комедїїї
уніятов-ь сь правосл авньїми", сьвящешіка СаіЬ
Стрілецького, котрий сам був спершу упїятом, намагИ
ся сю зміну унії ия православіе оправдати неуміло і гр'^
бпми зворотами, однак виявляє партпйну тенденцийиіс '
і односторонність. їі

II

- іі4о -

Неї ті твори, зложені в більшій частп бувшими вихо-
ванцями Київської Академії, мають метою висші справи
політичного і церковно-суспільного жнтя України, писані
в части московщ,иною, в части по польськи і зложені си-
лябічними віршами.

З усїх згаданих творів заслугуе особлившої уваги
„Розговор-ь Великороссіи сь Мал ороссіею", вп-
клпканий обставинами під конець XVIII. столїтя. В 1763.
році українська козацька старшина виробила начерк пети-
ції до цариці Катерини II. про привернене >'країнї дав-
них Єї прав і привілеїв та про потверджене наслїдного
гетьманьства в родпнї тодішнього гетьмана Кирила Ро-
зумовського. Обурена сим начерком цариця, знесла
1764. р. гетьманський уряд і постаповиля завести на Україні
загально принятпй у Московщині устрій державний. Мимо
і^того й опісля не заглухли на Україні змаганя до самостійно-
стп. В 1767. році візвано українське суспільство, подібно
яі: і инші провінції Московщини, вибрати своїх депутатів
і так звану „комиссію уложенія" (себто урсладу статутів для
державної управи) та датп їм інструкції або так званпй
наказ" в справі місцевих потреб і домагань і тоді україн-
ські народолюбці знов висловили домагане приверненя
^а,авних своїх прав, вибору гетьмана і т. п. До того отже
,^ їасу треба віднести сей „Розговорь Великороссіи
іь Малороссівю", в котрім Велпкоросія випитує 5жра-
ну про ЄЇ походженє, історичну долю і заслуги для
^Іосковщини, а Україна оповідає свою історію і вичисляе
іаслуги свої для московського народа і держави, що дають
іі право на самоуправу.

Більшу часть сих історичних подїй наведених у „Роз-

оворі" взяв автор з „К р а т к о г о о п и с а н ія Малорос-

іп" невідомого спорудшіка (1734. р.) з деякими доповне-

[ЯМИ з иншпх жерел. Але головне змагане автора „Розго-

ору" не лежить у подаваню новпх подїй а в укладї відо

[пх уже і в їх осьвітленю. -Вже само „Краткое оппса-

і є М а л о р о с с і п", котре є основою „Розговору", не є вже

ронїкою, але систематичною короткою історією краю, а еї

етою злучити козацьку добу історії України в пряму звязь

,.щ великокняжою добою. І з того висновує автор, що Укра-

а заслугуе повного прпзнаня і справедливости від Ліо-

1

:зі

— 246 -

ековщпші та іірігверпеня самоуправи і рівности з Москов-
їцііною :

„Так-ь мьі сь тобою равнн и одно составляем'ь,
Одному, не двумь государям-ь прнсягаемь".

Таким способом „Розговорт/' є не тілько рішучою за-
сторогою проти гнобленя України і нпщеня еї самоуправи,
але й впявою високого політичного розуміня і національ-
ної сьБІдомости осьвіченого українського суспільства. Однак
Катерина П. не вдоволила домаганям українських депута-
тів, з комісії нею покликаної не вийшло нічого, а україн-
ська старшина, зустрінувшпсь з таким рішучим змаганем
правительства до знищеня самостійности України, вдово-
лила ся суспільними привілеями і вигодами та помирила ся
з утратою само^шрави. Одиноким проблеском дальшого
змаганя до самостійности України була висилка маршалка
українського дворяньства ґр. В. Капнїста в цьвітпї
1791. р. до пр^хького канцлера Герцберґа в Берліні,
„щоби вивднати поміч Прус для визволу України з москов-'л"
ського гнобительства''. Не відомо, якіпредлоги подав Кап-
аїст пруському иравительссву, однак се певне, що Україна,
подібно ЯК' за Мазепи глядала помочи у Швеції, так і те-р
иер звернула ся до зростаючої в силу нової європейської 5 і
держави, коли в тім часї Франція й Австрія мали дТлоїІо
4і внутрішними ворохобними і війною. Однак між Прусами іь
і Росією взаємини не були так заострені, щоби могло дійти
до воєнної розправи і тому посланнпцтво ґр. Капнїста йВі
розвіяло ся на нічім. Чі

Серед того суспільства появив ся і був цікавим вира-
оом его тогочасних поглядів і думок — Григорій Сковорода
Син простого козака (ур. 1722. р. в ^Іернухах, у Полтав-І!'';!
шннї, і 1794. р.), визначав ся вже змалку хистом до сьпів^^-*2
та науки; тнмто отець віддав его в Київську Академії» «ро
а звідтам дістав ся він до надворної капелі. Опісля зноі'я
вертає він у Київсьг^у Академію, а щоби набрати ся щі
більшої псьвіти, виправив ся по Европі і звідав ііішкрк
Польіц;^% Угорщину, Нїмеччину та Італїю, де познаїіомив сіі
з многими ученими. Зазнайомивши ся з ідеями західнві|
€В}>опейської науки і фільософії, вернув Скоровода на Укр
їну широко осьвіченим чоловіком. Єму була по мисли

№

ірг

Скг

- 247 —

даґоґічна діяльність і вій ибпяв у Переяславській духовній
семінарії місце учителя поетики й написав „Р уководство
о поезій" на основі нових поглядів. З того вийпіло пепо-
розумінб з архиєревм і Сковорода покпиув се місце та був
приватним учителем у богатого українського пана Тамари,
але й тут не побув довго і виправив ся до Москви, де був
учителем у Лаврі. Однак затуживши за Україною, вернув
знов до Тамари, де міг свобідно передумувати свої думки
і почуваня та виливати їх у віршах та байках на тему:
їкивучи на землі, звертаїі свої думки на небо. Шзнїііше
бачимо его учителем поезії в Харківській Колеґії, де здо-
був собі широку славу і повагу. Епископ бажав, щоби Ско-
ворода став черцем і на все лишив ся в Колеґії; однак
він того не вчинив і виїхав до свого приятеля, де став себе
піі^навати і на сю тему написав кілька творів.

.Пізнай себе" - — було основою его сьвітогляду
і з того виводив Сковорода правила праведного житя, а се
его самопізнапе проявляло ся любонго правди й осоруж-
постю зла. Найважнїйшою, найкориснїйшою і найвелич-
йїйшою справою по думцї Сковороди є : пізнати себе са-
а|мого і відчути в нашім тїлї погребану іскру щасливосмт.
Зарід усіх наук г:рие ся у внутрі чоловіка. Царство Боже
ь внутрі нас, найпотребнїйгае для себе найдеш сам у собі.
Цо тих основ звертає ся Сковорода в усїх своїх фільософіч-
,у їо-містичних і в поетичних творах.

Колиж Катерина П. дозволила в Харківській Колеґії
іавести додаткові кляси і викладати там дворянським мо-
юдцям „правила благоиравія", обняв Сковорода сю кате-
іру і написав учебник етики з наголовком: „Началь-
а я дверь кь христіянскому добронравію для
олодого шляхетства Харьковской губерній",
ей учебник пішов у рукописях по руках і придбав Ско-
ородї богато прихильників; але найшли ся й такі, що
его учебяпку побачили шкідні вільнодумні погляди,
Сковорода був приневолений залишити свої виклади і ви-
іщЛсати з Харкова. Се була остання урядова посада, яку він
|гіймав.

З того часу пустив ся він на вандрівку по Україні
став для неї справдешньою ..вандрівною академією". В тім
ісї написав він фільософічпі розвідки: „Нарцнз —

'

І о

"~ " - 248

спізнай себе" та „Книга Асхань — про самопі-
знане". Се були перші єго поважні працї, бо досп ппсав
лише дрібниці та вірші. Він ходив у великії! нуждї по
Україні, з одної хати до другої, не відрілшяючи ся від
народу простого нї одежею нї щоденними потребами а со-
пілкою у руцї і торбою на плечах, та учпв людий своїм
власним житвм і порадою, де тілько мояч на було: в школі,
в хатах, на цвинтарі, на базарі, на празнпках, на роздо-
рожу. Почував він себе в своїм крз^жку лише мілг простим
народом, любив горячо его мову, піснї і звичаї. „Осьвіта,
каже він, повинна перех.одпти на весь нарід, війти в пего
і засїсти в серцї і душі тих, що мають дізнатп ся правди".
Знане й осьвіта повинні переходити на весь нарід, війти
в нарід і поселитись у серцї чоловіка та душі всіх тих, що
мають право сказати: „і я чоловік і мені се, що людське,
не є чуже". Личну моральність лучив Сковорода з громад-
ським ладом, личпі обовязки з громадськими. „Панська
думка, ніби простий нарід є чорний, здаеть ся мені сьміш-
ною". Мудрують: „простий нарід спить і нехай собі спить
міцним сном". Але всякий сон 6 прі'Оудним і хто спить,
той не мертвеччина і не труповпще. Коли виспить ся, то
пробурхае ся, а як пробурхає ся, то й покаже ся добрим
Таке сьмілпве в ті часи слово, як і ціле жите Сковороди,
є першим протестом проти наживи висших верств, що малп
нарід за робучу худобу, проти крепацтва, що почало тоді ^
розвивати ся на Україні, проти приниженя селян урядовий
назвиском „чорного народа". к^

Він перший вказав виразно на ідею національно-
стн, яко необхідну підвалину впхованя. Виховане по
винно бути народне, треба єго виробити з на
того лиїтя, щоби знов его повернути донашогс
житя. Тпмто его значіне в історії розвитку українськоІ|1
народної сьві домости і народної думки є важке, бо він лю
бив свіії край і нарід. „Мати моя Малороссія і тітка мо;
Україна", висловлює ся він про свої відносини до народ;
і сего вчив РІП не тілько словом, але й своїм житем.

Сковорода був незвичайний чоловік по своїй твердій
прямій незалежній волї, та по цілком правдивому розуміні^
народу, котре він скрізь виявляв

(3(

г

- 249 —

Діяльність Сковороди на Україні і спосіб его жпт^
дали привід до того, що его звали звичайно україн-
ським Сократом. Як сей, так і той присьвятпв усе свов-
жите, щоби розбудити в широких верствах пароду висші.
моральні почуваня і змагаяе до ідеалу. Пів житя свого
ирпсьвятив Сковорода на просьвітнз^ діяльність та на бо-
ротьбу з темнотою, а головним добутком сеї его ДЇЯЛЬНОСТЙ
й его впливу на суспільство було, що ТОДІШНЯ українська,
шляхта зібрала опісля більш 600 тисяч рублів і тим дала
почин до засновапя Харківського університету.

Філософія Сісовороди й его сьвітогляд ще мало ви-
яснені, бо его твори ще критично не зовсім розібрані. Аб-
страктні ідеї зачіпає він о стілько, о скілько відносять ся
вони до головної мети его фільософії, до етичних 6Г0 по-
глядів. Він був одним з тих фільософів-моралістів, що свої-
теоретичні засади виявляли ділом та "власним житем. За-
мітно також, що Сковорода виступав з проповідю
ідеї національности в ті часи, коли в західній Европі панувала
ще ідея космополітизму, а ідея національности ледвпледви
виникала. Се можна тим пояснити, що в самій вдачі на-
роду, з котрого Сковорода вийшов, ідея національности
5ула живою, хоч може несьвідомою ідеєю, а Сковорода ви-
словив її і підняв до теорії.

Єго твори спивані книжною руською мовою, але що-
^^країнське дійсне жите було для него так близке, тпмто
жива мова найшла в них почасти місце, особливо в пое-
'пчних і сатиричних его віршах, в яких він також висту-
пає проти тогочасного ладу на Україні. Богато его псал-
[ів і творів сьпіваготь лїрники-слїпці, не знаючи їх творця.

Всі ті гум ори стично- сатиричні вірші другої'

оловини XVIII. столітя, зберея^ені в рукоппсях або в па-

■Іяти українського народу, поясняють нам сю незвичайну на

ерший погляд прояву, длячого народне українське ппсь-

^■^ еньство починав ся перелицьованою Енеїдою Котлярев-

;4' ■ ^кого, що має темою вандрівку „моторного козака" Енея ^). .

'

\і

■і-

ЩЩ ') в Київській Лкадемії, особливо за впливом 5'^ттеля поетики Те-
ЗТііІІ іава Прокоповпча. звертали бачність ученпків на кляспчні взірцї

< того часз' часто перекладано або перероб.лювано і наслїдовано творе...

ЯСИЧНИ.Ч ппсьменнпків н. пр. Вергілїя. Такі наслїдованя, переробленя, .

- 250 —

Духове і літературне житє в Правобережній і в Галицькій
Уираїнї. В Правобережній і Галицькій Україні", відірваній від
Києва, занепало духове і літературне лгите після розриву
України у Переяславській умові, а відтак в Андрусів-
€ ь к і м договорі. Хоч у нїя зближнла український нарід до
західно-європейської культури, однак літературній ниві не
ііриспорпла вона визначнїйших творів. Та культура за да-
-леко вже була відстала від давної спільної основи (з XI.
до XVI. столітя). Гуманізм виродив ся в псевдоклясицизм,
реформація не поправила церковних відносин а довела до
руїни після ЯО-лїтної війни і до різкої та пустої полеміки,
а Руссо в розвідці відзначеній академічною нагородою з на-
головком „Чи відродїкене наук і умілостий причинило ся
до відро дженя або поправи обичаїв", вказав на шкоди за-
подіяні людству цивілізацією.

Дбалість українських владик про образованє і подвигненє<
духовеньства. Низше українське духовеньство (православне
й уніятське) було убоге, темне і погорджене, бо не було
відповідних інститутів для образованя і вихованя клиру.
Тимто під конець XVII. і у XVIII. столітю унїятські вла-
дики глядали ради й охорони в Апостольській Столиці
і -старали ся своїми письменними творами і відповідним ж
вихованем та образоваием клиру двигнути Церкву із зане
иад.у. Міяі тими заслугуе на згадку упїятський холмський
єпископ Яків Суша (в другій половнпї XVII. столітя), ко
трпй образував ся в Оломзщи і Римі і живо займав ся
василянськими монастирями, видав цінні для історії унїят-І(
ської Церкви твори латинським язиком, а крім того такоя Пр
у кншкнім руськім я'зпцї з наголовком „Наз'ка Собаю

цародії і травестії ііоявлялн ся і в московськім шісьменьстпі. На 20— 3(
лїт перед Котляревським Атанао Лобисевич лерелпцював „Вірі'ітїєви:
пастухів в Малоросія с кий кобеняк'' (імовірно Висоїіса). так щ ІШ
<7Го можиа наавати папередовцем Котляревського. Досп однак сего тво
Лобиеевпча н«^ найдено.

Лобисевич учив ся в Академії в ІІетербурзї, сгужпв відтак пр
•ретьманї Ро;\умоБеькім і отав полковником, а відтак виступив із служ&
ї поселив ся на Україні, де ;!аймав си письменьство.м. Молсшво, щЩ
^'воїм іхерелиціованем Іїіргі дієвих пастухів, хотїп він ирпподобата йЩ
Г'^тьмаиовп 1\іг<умовсько»іу. котрий за молоду пас вівцї. а відтак оОсті і]{,||
винами буи видішгнеппй-на становип^е гетьмана. <^,

й

№

І

І

- 251 -

ровая", в котрій дає духовеньству цїпні поуки що до бе-
реженя обпчаїв, научуваня парохіян і закладаня парохіяль-
них шкіл.

Побіч Суші еп. Іннокентій Винницький, котриїї підготовив
Перемиську єпархію для унії і відтак (1691. р.) злучив її
«католицькою Церквою, видав між иншим „Нравоу че-
ці є'' (Етика) для чптаня ст,вященикам. У сїм творі вка-
зує він на обовязки духовеяьства та високе достоїньство ду-
ховного стану і дає поуки сьвященикам ладом схолястич-
них проповідників XVII. столїтя.

Замітне стаиовіїще в унїятській Церкві займав Лев
Кишка, котриїі скінчив науки богословські в Римі, став
І опісля архимандрптом Ва'лілян у Вильпї, відтак володи-
■|мирським єпископом, а на останку київським митрополи-
том. Він довів до склпканя церковного синоду в Замостю
(1620.), від котрого починав ся нова доба в розвитку унїят-
ської Церкви, бго обємисте рукописне „Мапааіе" є спробою
зїбранявсего матеріялу для написаня повної історії України.
Незвичайно великі заслуги колоутвердженя унїї на Руси
рашйга полояаїв ЙосаФатКунцевич. Походив із зубожілої шля-
сотської родини литовської, а переслїдованє унїятів право-
їлавними у Вильнї розбудило в нїм велике одушевленє
хля унїї з Римом. Він визначав ся аскетичним житбм
вступив до василяЕського монастиря сьв. Трійці у Виль-
{4ії в ХВИЛІ, коли сей чин находив ся у великім занепаді.
Сі 5 монастирі здобув собі Кунцевнч пильним читанєм основ-
е богословське образоване і в тім часї написав розвідку
Про хрещене сьв. Володимира", в котрій доказує,
10 первісно Руська Церква була католицькою, відтак дві
озвідки про духа й обовязки чернечого житя і про без-
:енність духовних. Крім того написав катехизм, виданий
новійших часах у болгарськім язицї, а також богато
,|нших розвідок про спори між православними і католик-ами.
;;]І тих его писань чимало затратило ся, однак свого часу
али вони благодатний вплив на справи Церкви. У Йосифі
їляминї Рутськім мав він ревного помічника і почав з ним
удитп ся над поправою чина сьв. Василія. Смерть Іпатія
ртїя (1613. р.) відкрила Кунцевпчеви шлях до пшршої
льности. І^утський-, котрий перед тим став архимандри-
сьв: Троїцького монастиря у Вильнї, вступив по Потїю

- 252 -

на митрополичий престіл київський, а Кунцевнч обняв по
нїм архимандрію у Вильнї. Митрополит Рутський перевів
обнову чина Василян і Кунпевич став архиепископом
у Полоцку. Він завів лад і карність у своїй дівцезії,
обновляв церкви, дбав про образоване богословське духо-
веньства і утвердив унїю. Однак ревність его викликала
проти него вороговане иравославиих, котрі его убили (1623).
Яко сьвященомученика католицької Церкви зачислено єго (
мілі Сьвятих (1867. р. за папи Шя IX.).

Більш як 100 ЛІТ минуло від часу віднови унїї Ру-
ської Церкви з Римом на Берестейськім соборі, поки також
львівська діецезія вернула на лоно католицької Церкви
після розділу протягом цілого XVII. столїтя. Аж коли єпи-
скопом львівським став вихований на дворі пізнійшого
короля Собіського ЙосиФ Шумлянський і приняв (наконечно-
1700. року) унїю з Римом, та коли (1708. року) також
Ставропігійське Братство у Львові піддало ся
зверхпости Апостольської Столицї, збдинила ся з Римом
вся Галицька Русь. (Остав лиЬіе Скит Манявський при
православію, поки цїсар ІІосиф II. не знїс сего монастиря
1785. р.). Епископ Шумлянський полишив твори, котрі на
тогочасні обставїши мають доволї важне значінб, а іменно
Метрика з поукою духовеньству в переднім слові й істо-
рична Дума про відсїч Відня.

Окрім перших подвижників унїї, Потїя і Рутського, їх
наслїдніиси, а також Василяни, що кермували тоді також
шкільною осьвітою, писали латинським або польським язи-
ком, а тим самим не могли мати впливу на широкі верстви
українського народу. Міщаньство не мало в рідній мові'
духовної поживи і польщило ся. а селяньство попадало
в темноту.

Окрім церковних книг на Правобережній Україні мал
появляло ся таких письменських творів, котрі продовжа-
либ народні почини зроблені в XVI. і ХУІІ. столїтю. Васи*
лянський чин, з котрого покликувано людий на висші ду-.
ховні становища, видав тоді доволї учених і письменників
однак їх твори були печатані польським або латинськи
язиком. Ігнатій Нульчинсьний видав цінну історію Руської Цер
кви (^5 р є с і ш є II є с с 1 є N і а є К и і її є ні с а є в Римі 1733.)^^
ігнатій Стебельський і ) \\' а \\ і є 1 к і є ^ \у і а и а з двома т

— 253 —

мами СІ1Г 0П0ІО §"і і [в Вилі.нї 1781—1783. р.|, важне же-
редо до історії упїї.

По скасованій ордену вауїтів підняли ся Васмляни добро-
вільно удерл^у вати прилюдні школи по більших своїх монасти-
рях на основі нової реформи є ду к ац ийн ої комісії в Поль-
щі. Такі школи були в Барі на Поділю, в До бр оми лї і в Бу-
чачі в Га.ііичипї, в Овручі, у Володимирі і в Лю-
барі па Волині, в Каневі й Уманї на Українї, в Бе-
рестю. Вильнї і т, д. У василянських школах, уладлге-
них менше -більше на такий лад, як єзуїтські, учено по
польськи і трохи по церковно - словяпськи та виховувано
в подібнім дусї шляхетську мблодїж. Між Василянами
в тих часах виступає чимало знатнїйших учених і пись-
менників, але вони майже зовсїм відчужили ся від рід-
ної мови.

В Галичині розвиває ся заходами Василян (печатня По-
чаївської Лаври) унїятське ипсьменьство духовне в книж-
нім руськім язицї із значним впливом живої народної мови,
відповідно тодїшним літературним поглядам. Хоч наука
у василянських низших і висших школах відбувала ся
в польській мові (відси і значний вплив еї на тогочасне
українське письменьство), однак нарід, — що держав ся
своєї мови, привик до обрядів своєї Церкви і до богосл^'--
жебного церковно - слоБяпського язика, — отже треба було
„простим язиком руським поучати". Коло виданя таких
книжок трудили ся Василяни [особливо з того часу, як
обняли Почаївський монастир і відновили тамошню печа-
тню *). Тут стали виходити богословські книги для духо-
беньства, бесіди і науки парохіяльні (Добриловського, котрий
між иншими зложив також у нас в 60-тих роках XIX. ст. всюди
сьпівану пісню „Дай-же, Боже, добрий час"), а особливо роз-
повсюдненими книжками були : „Н а р о д о в 'Ь щ ан і є" 2) в 2-х

1) 1720—1725. р. Василяни мали також печатні' у Вильнї і в Су-
ираслї. В супрасльськім монастирі була цїнна бібліотека (між иншпм:
<" писок проновідий і жатій- Сьвятих з XI. або навіть з X. столїтя,
Бпланий Мікльошичем. Супраельська Лїтопись і т. п.) гл. иизше.

') В ..Народов'Ьщанію'' (виданім 1778. р.) вказують Василяни ви-
разно ціль виданя сего:

_Кто хощетт. душу віічне спасти свою,
Нех-ь той примаеть віЬрою живого

— 264 —

впданях (наука про віру і обряди з катехіггичнимп прикла-
дами, пояснепями і поукамп, оповіданямн і леґендами)
і „Б о г о г л а с н и к ь" (збірник набожних пісень на всі сьвя-
та, покаянних пісень, і т. д.). Побіч коляд, воскреспих і іш-
ших пісень, зложених книжним руським язиком, находимо
там деякі пісні польські а ипші знов зложені „простими
словеси", себ то яшвою народною мовою, котрі перейпілк
в нарід і до нипї в народі збережені. Крім того після взі{>'
цїв польських духовних віршів силябічних складали Баси-
ляни духовні вірші, котрі мали великий вплив на
нарід, бо сї вірші сьпівано не тілько по церквах, але й п^
домах, при всяких обрядах, процесіях по полях, па від-
пустах і т. п. Такі вірші називано при кінці XVI в. кан-
тами а збірники кап тичками. Складали сї вірші також
ученики або й дяки і розповсюджували сї твори шкільні
між народом.

Низше українське духовеньство (православну й унїят-
ське) не мало відповідної осьвіти і вихованя. Поука єпи-
скопа Шумля нського, ^) уміщена в передмові до его
Метрики^), его архиєрейські посланія, котрих метою було-

Сь церквою Рима соединеніе, ..

Бо на томт, висить всЬхь нась епасеніе".
1) Іван Шумлянськпй (в монашім чині приняв імл ІІосиф>
(%іужпв у молодім віці у війську, брав участь у походах, був під прово-
дом короля Собіського під Віднем (.1683. р.), у молодих роках прпня]»
унїю, вступив до монастиря в Крехові і став єпископом львівським, однак
аж по довгих спорах і пригодах потвердив его в усїх правах єпископ-
ських король Собіськнй, котрий ввалсав его своїм приятеДвм. Він подбав^ і
про украпіене церкви сьв. Юра, про монастирі і сьвітське духовеньоіво- і

^) Метрика впіішла із заснованої еп. Шумлянським при сьв. Юрї
печатиї 1086. р., подає поуку про ведене метрик і про сьвята. В сій Ме-
трп цї подав еп. ІІІумлянськпіі „Нравоученіє мірскимг. єреом'т>' І
і аобра;?ив незавидне положене сьвітського духовеньства в другій иоло-^ і
впнї XVII. ст. та вказав способи заради сему лиху. Сей твір, написаний
народним язиком, бо більшість духовеньства тодішнього не уміла цор-
ковно-словинського язика. До духовного стану допускав ІІІумлянський
кандидатів на основі іспиту і иоручав сьвященпкам тверезість яко пер-
ший обовязок. Причини невідрадного иоложеня духовеньства бачить у невіжт
і тому взиває сьвящеппкіа, щоби обра.чували своїх дїтий. Остерегае пе-
ред забобонами і вороясепе.м і поручае вважати на харність і прилпчя.т
одежу. Твір сей нацїхований зрозумінем жнтя, теплотою і має навіть лї-
тературну стійність поміж сучасними виданями того роду. (Гл. 1. Фраи-
ко: Іосифь ІПумлянвскій [Кіев; Стар. 18У1, т. 33. і 34.]).

- 255 -

пояснене ;шачіня Замойського собору, а також припису-
вана ему Дума про Віденьщпну 1683 р. не лишені
деякої літературної вартости, але кпдають заразом сумне
сьвітло на степепь осьвіти тодішнього українського духо-
веньства. „Не дивно отже, пише сучасний автор словенсько-
руського словаря, що ледве сотий єрей (сьвященпк) зрозу'
міе словенський (церковно-СVТОвянський) язик, не відаючи,
що читає на божественній службі, з погнбелю своєї і по-
ручених пастві єго душ", Длятого молитви і відправи цер-
ковні печатали Василяни латинськими буквами побіч до-
словного перекладу польського. Одиноким майже родом
письменства були ті апокрифи і повісти, що здавна були:
улюбленим кормом українського простолюдя і тому тим
живійше їх переписувано і розповсюджувано. Сьвященикц.
складають отже збірники з таких апокрифічних творів і на.
їх основі голосять проповіди для народу, бо не уміли на-
віть відріжнити апокрифічних творів від канонічних і для-
того навіть у церковних піснях (нпр. колядах), зложених
в тім часї, находимо мішанину тих живел. -

■Однак Василяни зрозуміли, що до народу треба про-
мовляти зрозумілою для него рідною мовою, і сїй обста-
вині'треба приписати видане названих уже двох книг їг за-
ходом, а іменно „Н а р о д о в і щ а н і б" і „Б о г о г л а с н и кг".
Перша книга се великий катехизм, в котрім кожде правило
віри пояснюване набожними притчами або оповіданямц».
Катехитична часть написана майже чистою народною мо-,
БОЮ, а притчі й оповіданя церковним язиком. Задля того
ся книга стала ся популярною навіть між сїльським наро-
дом і діждала ся многих видань.

Ще популярнїйшою книгою став Богогласник. що
оявив ся такожу пяти виданях у XVIII. і XIX. ст. (перше 1790.
Почаеві). Се є збірник руських, а в части і польських пісень,
ложених ріжними авторами, між иншими сьв. Ди митрі я
уптала Ростовського і Сковороди. Імена деяких по-
,ан1. Ся книга здобула собі зпачіне на всім просторі укра-
їнської землї. Шснї там уміщені повстали протягом ХУП,
XVIII. ст., а творцями їх були унїяти і православні. Ва-
'[^нляни зібрали се в оден збірник, доповнили, поправилп,
бо переробили деякі давнїйші „канти" і тим способом
іовстав сей великий і популярний збірник релїґійної.

— 256 -

шоезії рз"СР>кої. котрий можна стрінути не тілько по на-
ших церквах, але й по міщанських і селянських хатах.

ІІІСНЇ поміщені в „Богогласнику" сьпівають у не-
ділі і сьБята підчас перестанків у Вогослуженю н. пр. між
-Утренію а Службою Божою, перед Вечірнею або після неї,
в часі богомільних обходів або по полях, на відпустах і т. п.
Сї піснї мали також метою виперти колядки сьвітського
• змісту й инші обрядові піснї народні з останками споминів
дохристіянськпх.

Богогласндік містить пісш на Господські сьвята,
•на деякі неділі, піснї про чудотворні образи Христа, на
Богородичні сьвята, піснї про Сьвятих, на останку пока-
занні піснї, про марність сьвіта, страшнніі суд і на ріжні
нетреби.

В переважній части пісень проявляють ся сліди впливу
•католицької науїсн і західно-богословської думки, а попри
то впливу христіянських апокрифічних оповідань і ле-
іі'ендарної західної літератури н. пр. в піснях про сьв. Ону-
фрія й Йосафата Кунцевича.

Окрім пісень війшла жива українська мова також
у проповідях (Добриловський) 1 тим способом у правобе-
режній і в Галицькій Україні здобуває собі українське на-
родне слово значінв в церкві, а відтам переходить і до
зисьменьства та прилюдного жнтя.

ІГ!

Устна словесність (народна).

Твори устпої (народної) словесності! появпли ся раньше^
письменних. Звичайно вже многими столїтями перед по-
чатком ппсьменьства нарід мав свої піснї, казки, перекази,
пословицї і т. п. Можна сішзатп, що устпа словесність не
знає початку, бо не можемо собі уявити народу, хоч би на
як нпзкім степені розвитку, щоби не мав віри, мови, поезії
і поетичних переказів.

Історичне жите українського народу відбило ся і в ріж-
нородностп єго поезії так само, як відбило ся також і в язи-
ці. Український нарід витворив далеко перед введенем хрп-
стіяньства найбогатшу побіч Сербів у Словяньщинї устну
словесність, поруч котрої опісля із введенем христіяньства
почало рівнобіжно розвивати ся пп сьменьство. А хоч
наші книжники не прикладали до творів устної словесно-
стп нїякої ваги і навіть осуджували їх яко богопротнвні, то
вони в устах народу збереглись аж до найновійшпх часів.
В стариннім руськім письменьстві, окрім немногих урив-
ків з народних переказів і поетичних творів (як н. пр. в лї-
тописях відгомін старинних билин, в старішних полемічних
творах, спомини про поганські божества й обряди), не було
ирямої і близкої звязи з народною поезією наслідком то-

Іаїпінього аскетично- релїґійного напряму. хМайже одиноке
,,Слово о Полку" мало свій корінь в образах народної пое-
иї, але осьпівувало дружинне і княже житє. Таким спосо-
бом давна народна поезія, давні народні перекази дійшли
Ю нас, проживши довгі часи і принявши великі зміни
і устній передачі народу, "більше самі в собі виявляли
шлпву ппсьменьства, як находили в нїм вираз. Аж пись-
іенники найновійшої доби, почавши з XVIII. столїтя, звер-
іули бачність на твори устної словесности і стали їх запи-

ОЛ. БЖРВШСЬКИЙ^ ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 17

— 2?)8 —

суватії та виучувати, особливо в 30-тих роках XIX. столїтя,
а користуючись їх мовою, їх справді народним духом і сьві
тоглядом, стали черпати з тої богатої животворної кринпцік
словесної взірці і теми для своїх літературних творів. Укра-{
їнська література найповійшої доби оперла ся на устціі-І
(народній) словесности і тому огляд українського пись-і
меньства найновііішоі (народної) доби попереджаємо огля|
дом устної (народної) словесности

Що 6 устна словесність? Український нарід ви-
являв здавна, навіть у часах доісторичних, свою умову дї
яльність творами ума. і фантазії. Сим способом повсталі,
такі твори словесні, поетичні і прозові, як: піснї і думп^
казкп, леґенди, перекази, повелї, сьміховинки (анекдоти/,
пословіїцї, прислівя, загадки і т. и. Се література „устна"Ет
і справді „народна", у властивім розуміпю сего слова[
бо витворив її сам нарід, без пера і паперу, майже неза
висимо від письменьства й осьвіти, а переказуючи від по
колїня до поколїня, зберіг до наших часів. Устна слове
сність складала ся і розвивала ся разом з народом від не
памятних часів і творить ся ще й сегодня па наших очазі;
Мала вона богаго авторів, справдїшних поетів, що позни
кали без сліду й самі не знали, що слово їх буде таке жпі
вуще. Творцем піснї була звичайно якась здібнїйша одії^^
ііііця зпоміж народу; та одиниця була неначе орґано.м
відгомоном не своїх личнпх почувань і поглядів, але збірд^
пнх, загальних поглядів і почувань народу, а еї піснї мсС-
гли стати всенародними, коли нарід загально їх собі прп^.
своїв і тим неначе осьвятив їх яко всенародні творіі.|
всенародне придбане. В тім розуміню можна сказати, щ,.
творцем устної словесности є сам нарід і задля тог.

устна словесність є плодом одного СЬВІТОГЛЯЛу, ОДНОГв,

духа — дух а народу. В устній словесноспі відбило сі.
народне жпте давної доби, давшій пародпий сьвітогля:,.^,
пародпо-поетична вдача і черти народного побуту з біль
як тисячлїтним досьвідом народу. А хоч мало котрий з
давних творів словесних не попсував ся, переходячи пе]
казом від поI:оV^їня до поколїня, всеж таки й доси збе]
жені твори дають нам доволі вірний і ясний образ укра^
ської старовипи

2Ь\) -

бьвідоцтва пі>о старинну наї^одну ук(>аїнську поезію.

Староруська література зберегла лише відірвані нй-
[ки^про українську народну поезію, проти котрої, яко бо-
протпвної, ненастанно виступало духовеньство. Крім того
дбила ся народна поезія в „Слові о Полку Ігоре-
м" і в деяких місцях лїтоппсий, а мимо того народні
рпща, обряди і піснї сягають глибокої старовини. Сї сьві-
іцтва — се по більшій части обжалованя, полеміки проти
іродних обрядів і поезії, але вони вказують на живучість
іродної поезії П обрядів, а бодай на останки давного по-
нського побуту. Одно з найдавнїйших сьвідоцтв про
;раїнські піснї й обряди, се згадка арабського подорол:-
го Ібн-Фоцлана (з 921. р.) про похорони „одного із знат-
[X Русинів" (імовірно князя або дружинника). На кілька
[їв перед спаленєм мерця, одна з невільниць, що рішила
після звичаю на спалене з мерцем, „сьпівала довгі пі-
ії, в котрих прощала ся із свояками і рідними, поки
ерла від ножа старухи" (котру Ібн-Фоцлян зве „ангелом
ерти"). Після того палили корабель з трупами (О погро-
[іьньїхь обьічаяхті, А. Котляревскій). — Се оповідане
ібського подорожного пригадує сьвідоцтва Початкової
:описи про поганські звичаї Словян, іменно про весільні
охоронні.

В Посланію Володимира Мономаха до князя Олега
96. р. Лавр. Лїтопись) находить ся згадка о „весільних
нях" і о „жаляхь" (плачах) по мерци („а епоху моїм
лати ко мні», да бнх'ь обупм-ь оплакаль мужа єя и онм
ітбн ею вь пізсний м'Ьсто... пусти ю ко мніі... да сі>
кончаві) слезьі... и сядеть аки горлица на сусіі древіі
л'Ьючи, и азь угізшу ся о БозТ>"). В поученю повґо-
ького архиепи скопа 1л ії Иоана з XII. столїтя б згадка
солеснпцЬхь". В численних староруських памятпиігах е^
ки про „бісовські піснї, поганські ігрища, чародійства^.
ІДИ колядні, русальні, купальні, весільні і т. п.
Вже в XVI.— ХУП. столітю починають записувати де-
піснї, казки й инші твори -устної словесности ^), але
'% .вдї поважна робота в научних записях і виданях від-

:

1) Руська народна пісня XVI. столїтя видана Потебнею (Фплолог.
кп 1877.).

260

бував ся в XIX. столїтю і тепер ^). Очпвпдно, що в тім б(
гатім засобі народної поезії й обрядів збереглись лип:
оставкії колись цілої, й обширної поганської старовини. Б
гато пісень і обрядів позабуто або наслїдком заборон Це
пви або наслїдком присвоеня народовп христіянських оснс
і кнпжиих переказів, наслїдком зміни житєвих обставп
В давнпх часах поганські сьвята злили ся з деякими хр.
стіянськнми; в піснї, обряди і повіря війшли христіянсь
Сьвяті, часто з лєґендарних книжних оповідань. Найснл
вїйше сей вплив відбив ся в духовних стихах, в народи:
деґеидах, в заговорах, — дожних молитвах, пословиц.
і деяких обрядових піснях, н. пр. в колядках. Давні каз
й епічні піснї також улягли змінам: в них відбили ся В£
дрівні мотиви, що переходили від народу до народу до}
.гою книжних перекладів або устним переказом. Ся остан

^) в ЛЇТОП0СЯХ находять ся пісенні висловп, натяки на і
ціснї восїльного. історичного і духовного змісту, н. пр. характерист
в. кн. Сьвят«іслака Т. (964 р. : нп шатра пмяше, пно подкладь пос І
лашо, а сідло вь голозахь" — пор. склад Слова о П.), характерист |
кн. Романа в Гал. Літописи (1201. р.) : „прехожаше землю пхь
и орел'ь. — храборь у)0 б'Ь яко и турь... молвп же ему моя словеса,
же ему п'Ьснн половенкія... да луче єсть на своей землі костю г(
нелп на чужіо славну бьітп... ігіішь ходя. котелг нося на плечеву".

Наіібогатше жерело до дослідів нар. поезії в старій добі є „С: ї'
о Полку". Найблизші до сучасної народної поезії місця: ,,Не буря сокій
•вапесе (,занеслаі чрезь поля шпрокая. галпцьі стадн біжать к-ь Іь
великому! Рїомоньї ржухь за Сулою, звенить слава вт> Кневі, тр
трубять вь Нов'ьг]>ад'ґ.. стоять стязьі вь Путувлі; Игорь л;деть »
ората Всеволода" і дальша мова Всеволода (не треба майже нїчо е
кладати на сучасний язик народної поезії): .,бьіти гро.му великому, і
доіжлю стрілами"; „а чп диво, братіє, стару помолодити? Коли сої
вь мілехь Оьіваеть. вьісоко птиць пзбиваеть, не дасть гнізда св1^^]
вь обпду...' „Немизі кровави бре.зі не болого^гь бяхуть посіяни, о
япп костьми рускпхь СНН0В7/'; „полечу зегзпцею по Дз'наеви, оі
«ебряні. рукаві, вь Каялі ріці, утру князю кровавьія его ріі
,. Игорь сшіть, Пгорь бдить. ГІгорь мьіслію поля мт.рить... Овлурь І1£
сну за рікою, велить князю разумітп, князю ІІгорю не бьіти" і т. Ііг
Крім того відбила гн українсьтга пародна поезія в лїтоппсях, в Зі
їцпнї і; оиовіданях „о Мамаево>п> иобоещі", в котрих відбив ся не
вплив Слова о Полку, але й народної поезії. В „Словахь о зл
и хмілі" в XIV. і XV. ст. відбились єретичні побутові піснї, а
у таких памятниках, як Горе-Злощастів в Х\*И. ст. і пн. Все те ді
давнину української народної поезії і збережене традиції.

^01 —

;врога наводить нас па представлене про давніїх сьпівцїв,
еред котрих бувалії і захояіі — із західної Европи, а та-
ож із Сходу.

Староруська пісня і староруський обряд лучили ся все
музикою і танцями. В XII. столїтю є згадка про „скомо-
оховт», гудцовіз, свирпльцеві)", котрих лучать з „гуслями,
Фіснямії и смшцами, сьзиваиіем'ь, весельемТі и глумомь".
таких „веселнхь обичаях-ь" на княжих дворах в дав-
ій Руси згадує Нестор в Житєписи преп. Теодозія, а ще ви-
ізнїйше зображають се (|)рески на сходах Київського Со-
ійського собора. В давнім „Слові про богача і бідного"
XIII. столїтя є згадка про староруського ббгача, котрому
к як богатому пановн за креиацтва перед сианем слуги,
ріюги глядять, инііи по лядвіямь гЬшать его, ишіи гу-
і(^ть, ішии бають (імовірно казки) и кощунять". В „Збор-
ку" з XIII. столїтя є о много давнїйша замітка з осторо-
ію, щоби не виходити на улицю, коли „играють русальд
їй скомороси или пьяницн кличуть". „Стоглавт»" називає
комороховь и глумотворцев'ь" головними участннками
[ирских-ь свадебТ}" і згадує о цїлпх спілках, „ватагах-ь
омороховь" по 60—100 людиїі. Лїтоппсь з початку XIII ст.,
адуе про полоьецьких сьпівцїв і половецькі піснї. Захожі
півцї в давній Руси з заходу переносили на відворот
)ти української народної поезії, котрі відбились н. пр.
саґах (як Владимир і Ілія руський). В давній Руси знали
хож про Дитриха Бернського (Новгородська лїтоппсь).
сувае ся питане, для кого складано в давнину піснї, казки
ннші твори української народної поезії, на що скупі вісти
о староруських сьпівцїв не дають достаточної відповіди.
Звичайно народну поезію, в супротивпости до писаної,
иписують збірній ТЕорчости всего народу, себто просто-
дя, але сей погляд вимагає поправки. Сучасна народна
ізія представляє богато традицийних форм, образів і ви-
У^ >В] в. Простий нарід, розказуючи казки, сьпіваїочн пїсш»
іторяючи заговори, загадки, пословицї, сам глядить на сї
ри яко на старинні останки : так сьпівалп й оповідали
рцї. Приглядаючись близше побутовим прикметам укра-,
|Ької народної поезії (и. пр. у величальних піснях, в де-
рііх казі^х), находимо часто виразні черти старорусьр^ого
І'уту віісших станів (княжого, боярського, дружинного).

2в2

\

Отже творчість сих величальних колядок, весільних пісені
і т. и. треба приписати тим заводовим сьпівцям, скоморо
хам і княжому та боярському окруженіо. „Слово о Полр:у'-
насуває гадку про дружинних сьпівцїв. Давна лїтоппсь па
водить деякі „Слова", пословицї або уривки поетичних тво-)^
рів, яко власність деяких визначних личностпй (н. пр. пре
гордого Филї в Іпат. літописи так, як і „Слово о Полку ^^^^
приписує Бояновп деякі пісні і присьпіви.

Однак і в давнїйших часах аж до новійшпх бралі
участь у творчости уьраїнсьісої народної поезії визначн
личности з люду і відси та ріжнородпість станова, міша
ннй сїглад української народної поезії і вплив традицийниз?
образів та висловів па такий виключно дружинний твір^
як „Слово о Полку''. В творчости 5'країнської народної по*
езії брав участь весь нарід, всї стани, в ній відбивали сііе
^шгальні справи, історичне жите народа. З розвиткозР
осьвітп і розділом простолюдя від горішних верств СПИНПІ 001
ся зріст української народної поезії, а вона розвивала с:Ш
лише що до скільк'ости, але не що до якости.

Із скупих, але точних звісток про давні українсьї Ш
піснї, ігри, обряди, звязані з поганьством, можна виснов^Іи
вати, що українська народна поезія ествувала і в доістоіі
ричній, дохристіянськіі! добі яштя українського народа. С Я
пот'вер дякують спільні черти української народної поезі^б,
з поезією словянських і инпіих споріднених арийсько-еврсіч
пейських народів, а такоя? спільність назв у словянськіг
народів пісень, обрядів і т. п. А се споріднене дає спрс
могу висувати походжене української народної поезії в доб ,
походженя мітів, поганської релїґії і пайдавнїйшихперекг .
уів. З тої доби зберегло ся з української народної поезГ .
не богато. Поруч тих народно - мітольоґічних поглядів и
небесні і живлові явища в добі розвитку христіяпьствГ
і їШпяших оповідань явили ся нові внображеня, що злії •■
вали ся з мітольоґічними або заступали їх. Відси то в о<',
рядові пісні, у заговори, котрі спершу виявляли тільї.
мітольоґічпі погляди, війшли христіянські черти. Міти
божества та їх поміч людям щезли майже зовсім з укрї
ської народної поезії, як піезли з неї н. пр. черти давне
яоь'нного дружинного побуту.

Поруч мітів уже в наГідавнїйших часах в україн-
ській народній поезії відбивали ся побутові черти. В гли-
бокій старовіїнї між явищами побуту і мітольоґічиими зо-
браженими була тісна звязь і взаємини, а се виявило ся
в образовім поетичнім язиці, а іменно в народній поезії.
Навіть пізнїйшу розмірно хліборобську добу житя україн-
ького народу, в котрій застає єго історія, ідеалїзовано
поетичних і мітольоґічних зображенях. Чудові пахарі, чу-
їові золоті приналежності! хліборобських робіт зберегли ся
величальних обрядових піснях.

Казки про зьвірят сягають у глибоку старовину —
добу кочовничого, пастушого і зьвіроловного житя укра-
пського народа. У весільних обрядах і піснях проявляють
я рія^ні форми давпого подружя. Але поруч тих зобра-
жень мітів і давних форм побуту, українська народна пое-
ія має такояг звязь з історією, котра, починаючи з давної
оби і до значно пізнійших часів, проявляє ся в народній
оезії питомими чертами.

З усїх творів української народної поезії з історією

Іайбільш звязані билини про богатирів, котрі уступили
ісця пізнїйшим історичним пісням і думам. Вроз-
итку української народної поезії бачимо отже
6Ї наслїдовштх формах три головні чинники: міт,
обут та історію, мітольоґічне, побутове й істо-
ичнепоходжене.

2. Заборона народної поезії.

З заведенєм хрпстіяньства і знищенєм поганських ідо-
в і з забороною поганських звичаїв та обрядів звернула
заборона і проти давної народної поезії, званої „бімсов-
ими п'Ьспямп".

Але хрпстіяньство помалу проникало в широкі верстви
роду; ще в сто лїт після Володимира В. в самім Києві
[ііовгородї виступали волхви проти хрпстіяньства і потя-
ли товпу за соббіо. Поганьство удержувало ся ще більше
Іним способом і таким побутом витворило ся так зване
воєвірє", т. є. змігаанє поганських вірувань з христіян-
:іоіо наукою, що послужило новою основою для народно -
етичної творчості!. Духовеньство на Русії намагало ся

- 264 —

отже усунути з народного жіітя все те, що не відповідало
церковному порядковії, не розуміючи часто красп і дШсного
змісту народних творів. Воно виступало проти всяіоїх сьмі-
хотворцїв., скоморохів, гусеV^ьників і тих, що сьпівають „біі.-
совскія П'яснії", віддають ся „біЬсовскпмь играм-ь", проти
чародійства і всяких апокрифічних забобонів, против опла-
куваня мерців голосїнями, проти народних празнпків у часї
церковних сьвят, коли відбувало ся, „пля санів, скаканів
и многія богомерзкія д-Ьла и бі^совскія п-^сни", бо все те
було заборонене церковними правилами. Так само були за-
боронені многі народні обичаї, при котрих сьпівано обря-
дові пісні. Такі заборони видавано і пізнійше, навіть у дру-
гій половішї XVII. столїтя. Нічого дивного, що такий не
змінний погляд на народну поезію протягом цілої давної
доби нашої історії довів до розриву з широкими верствами
народу. Благочестиві ревнителї могли обурювати ея тим.
що в народних звичаях і піснях попадало єя инколи дещо
неприличного, одначе вони не відчували сего, що з виїм-
кою дечого такого цілий засіб народної словесности був
навіяний справдешньою поезією, глибоким і ніжним чув-
ством, як се бачимо ще і в сучасних далеких відгомонах
сеї старовини і що український нарід міг справедливо до
рожити сею спадпцшою предків, у котрііі він находив соб]
моральну поживу і поетичну відраду навіть там, де не до
ходила єго ніяка инша наука.

Тож часті заборони і переслїдованя не осягнули вповн:
задуманої цїли, піснї й пнші твори устної словесности н(
перестали жити в народї. А всеж таки серед народу, и^с
тілько що починав духове і літературне жнтє, не могло с(
остати без впливу, що народну поезію на кілька столїтіі
виклято яко богопротивну. Наслідком сего була проява, по
давна доба українського письменьства мало зберегла наї
поетичних памятників старовини, так що ми не мавм<
вельми цікавого сьвідоіїтва про історичне жнтб народу в єп
поезії. Саме письменьство давної доби лишене оживляю
чого впливу сеї поетичної старовини й окрім „Словг
о Полку**, частин літописних оповідань, моленія Заточ
ка, апокрифів і т. п., воно не виказує нї одного поетпчног
твору. Згадані отже заборони осягнули одну ціль : віднял:
літературі живість, богате жерело справдешньої краси, лв

•т

таї
і. ТІ
Мі
Е
ІІІ

.1.

— 1І65 —

ШИЛИ нащадків гарних сьвідоцтв переяаїтої мішувгаїїпи^,
хоч все таки не могли знищити народної поезії. Народна^
поезія жила дальше в устах народу мимо всяких заборон,
бо вона стала необхідною копечностю народного побуту;
і морального лситя, его естетичною потребою.

3. Вплив христіяньства на здііни в наї^одній поезії.

На змішане поганьства з хрпстіяньством вказувалш
вже старннні руські письменники і називали се двоеві-
рєм, а пізнїйші називали се суевірем і виказували вплив-
церковної науки і староруського письменьства на народний,
сьвітогляд і его словесність, а іменно в народних христіян-
ських понятих і поетичних образах виказували наївність,,
деколи простаковатість, але частїііше богато щирої вірш
і в части якоїсь майже в повні поганської ідеалізації.

З усяких явищ староруського поганьства (богів, жертв^.
сьвяткованЬ; ігрищ, танцїв, пісень, звичаїв, обрядів і т. п.),.
почали з заведенем христіяньства щезати передовсім ідоли.^
богів, їх імена, відтак празникн в їх честь, а входили нові по-
нятя про Бога, Сьвятпх, про загробне жите. про гріхи і взає-
мини між блпжнимії і родинами та відбили ся в перека
зах, обрядах і поезії. Відсіль пішло примінюване погап^
ських божиид, празників і обрядів дохристіянських, пере-
міна поганських божищ у злосливі єства, демонічного ха»-
рактеру, проти котрих оборонцями виступають христіянські
Щ Сьвяті, дальше оповіданя про загробні муки і про рай..
НІ про роднтельське благословене, про милосерде для бідних.
щ і старців.

Найпопулярнїйшими Сьвятимн стали в українськім'
народі сьв. Юрій, Ннколай та Ілія. котрих особливе почи-
тане почало ся з XI. столїтєм, а з тим злучили ся весняні
і літні празники поганського походженя. Сї Сьвяті являють-
ся опікунами сільських робіт і занятій. Найбільш улюбле-
ною темою народних оповідань про Сьвятих є оповідане про-
їх ходжене по землі, по Руси, про поміч бідним. Так само
розповсюднені оповіданя про загробне жите, про муки, про-
рай, а у звязи з тим про чортів, відьом, мерців і т. п., ко-
трі відносять ся всі до области христіянської леґендп. Так;
входять христіянські і легендарно - апокрифічні зображенні
в твори устної словесности.

іязі

-^ 'гт —

4. Історично - лїте|>ату)уне ЗнаЧінє народної поезії.

Давне руське піісьменьство, що почало ся після за-

"веденя христіяпьства, розвивали спершу грамоти і для-
того воно стануло в суперечности з народними переказами,
котрі видавали ся зовсім поган ськилпі. Тимто народ но-
лоетпчні живлааж перегодом, украшені вже христіянськими-
поглядами, мимохіть проникали уривками в літературу і не
всиіли до самого кінпя давної доби здобути в ппсьмень-

•стві, так сказатиб, права горожаньства. Аж в новійшій добі
п'псьменьства народно-поетичні твори звернули па себе ува-
гу і викликали пильне збиране і виучуване.

Задля того народно - поетичні твори мають двояке
історичне значіне. Передовсім є вонп сьвідоцтвом
давної добгі народного житя, давного народного
сьвітогляду і народно-поетичної творчости, па сїсілько се
можна прослідити на основі теперішнього стану пісень,
казок таинших творів устпої словесності!. Відтак історич-
но-літератури і досліди виказують вплив устпої

■словесности на сю літературу новочасну, котра
спершу інстинктово, опісля сьвідомо звертала ся до сих

'пародно-поетичпих творів, яко творів народу, в котрих збе-

•ріг ся поетичний вираз народного духа.

&. Місце народної устної словесности в історії літе-
ратури і Черга ЄЇ творів подіі^ па/мятникадіи в істо-
рично-лїтературніді розвитку.

Тво})и устної словесности не були вихідною точкою
літературного розвитку. Сї твори в тім виді, в якім були
г. їх. — X. столїтю, майже зовсім щезли або наверствували
ся многпми новими живлами з письменної літератури цер-
ковної й ішшої та з чужих устних переказів. Форма, в якій
сї твори до нас дійшли, як і їх зміст, являють ся в тім
виді, Б якім вони зложили ся під копець ХМ1. столітя.
Хоч наукові дослїдіт признають г.л:ибоку старпнність мно-
гих мотивів народної словесности, за те ішші в доволі
пшпі. Тексти тих творів знані нам з пізнїйших записів
у зміш^нііі фермі народної мови і з затраченем мпогих ста-
рпнних подробші,ь, бо на зміну тексту неперечно вплинув
перегодом зміпениГі народний сьвітогляд і народний побут..

з кінцем ХМІ. столїїя починають ся перші записи па-
родноі поезії, хоч дуже часто в підправленім виді, але вже
таки тим зазначув ся зворот у поглядах письменників на
народні твори і починає ся вплив їх на літературу. Одпак
пильне записуване і розслїджуване народно- поетичних тво-
рів починав ся аж у "другііі половині XVIII. столїтя. Учені
й етноґрафи звернули з того часу пильиу увагу па сї
твори українського народу, устпа словесність стала підва-
линою, на котрій оперло ся українське письменьство най-,
новійшої доби — вона єсть богатою криницею живущою,
-1 котрої письменники черпали і довго ^ерпати-муть взірці
для своїх літературних творів. Так славний прозою Квіт-
ка-Основяненко, а по нїм і Олекса Сто рож енко
зачерпнули деякі свої оповіданя з народних уст і прила-
дили до потреби письменних людий, зробили їх літера-
турними творами. Деякі з красішіх оповідань Марка
Вовчка і Ганни Барвінок переложеві на папір тим
же ладом з невеличкими додатками. Народним анерсдотам
(сьміховинкам) падав Степан Руданський вельми при-
надну форму в своїх гумористичних сьпівомовках. Шев-
ченкові думи і поеми мають собі взір у народних піснях..
Ритму і кольорит взяв він з народної пісні, а часто давала
вона ему і готову тему. По переказу від Кулїша знаємо,
ідо Шевченко на вколїшісах читав народні думи і величав
їх українськи^г Гомером. Сими словами засьвідчив він, шо
українська література оперлась на народну так само, як
і поезія грецька па Гомерові поеми, що вона має підставу
дуже широку і корінь саморідний. Також Коннський, П.
Мирний, Нечуй-Левицький, Федьковпч і ин. чер-
пали із сеі богатої криниці.

Таким способом устна словесність народна може за-
няти місце в історії літератури на границі давно І
з новочасної доби українського письменьства,
па границі о з н а ч є н і іі к і н ц є м XVIII. с т.

■б. Основи і наверстбованя тво{>ів устної суіовесносіїи.

Виключене творів устної СЛОВеСПОСТИ народної ЗДІНИЖ-

еого письменьства, недостача записів і перехід їх перека-
зом з поколіня на поколінє довели до того, що тепер маємо

сї твори в розмірно пізній формі. На них відбили ся ріж-
нородні впливи, яким більше менше улягав весь нарід, по-
літичні події, зміна господарського побуту, вплив Церкви,
школи і грамотности, стріча з иншими народами і т. д.
Хоч як велика сила народної памяти, всеж таки мала вона
певні границі і твори народної словесности не оставали
ненарушенимп. Над народно-поетичпими творами перейшла
многовікова історія народу з важними подіями, що др-
торкували ся народного жіітя в самій сути, а ті події
не оставали без впливу на одиниці і на весь нарід. Великі
події ріжним способом зміняли і переривали народні пере-
кази або надавали народній мисли, чувству і фантазії но-
вий напрям. Таке було введене христіяньства, татарський
паїзд, козаччина і т. ин. Колода нова доба історичного по-
буту глибоко відбивала ся і на моральнім стані народу і на
вго поезії. Такий великий переворот впк.тикало введеие
христіяньства, а відтак витворене двоевіря, котре підірвало
старинну мітольоґію і витворило нову. Політичні події пі-
знійшпх часів затерли память про давних князів і т. д.

Наукові досліди найновійших часів на полі устної
словесности народної виказали, що в еі основах можна до-
бачити ріжні верстви, в яких вона серед всяких впливів
зложила ся в нинішній формі. Так неперечно слїдно там
верству давних арийських переказів, дальше переказів єв-
ропейських, відтак верству загально - словянську, а на
останку — українську. В обсягу української племінної
окремішности бачимо наверствоване поганських останків
і христіянських поглядів ; є верства, що протягом часу
повстала під впливом иншпх народів, дорогою перенятих
устних переказів або книжно-літературних творів. Тим спо-
собом можна собі пояснігги схожість дуже многих творів
української словесности з подібними творами инших наро-
дів, хоч би зовсім ііншого племінного походженя. Схожість
появ народної поезії мимохіть насуває гадку про їх спо-
ріднене, а споріднене вказує на давнину походженя, в чім
ще більше піддержують схоячі появи народної поезії з уста-
новленими вже давнпми чертами народної поезії давних
споріднених народів словянських і взагалі аріо - європей-
ських. Таким способом у нашій народній поезії бачимо за-
мітку живучість старовини — в обрядах, у поетичних пе-

і.

реказах, мпмо многих пережитих змін, котрі являють с»
в народній поезії паверствованем і додатками.

?. ддіінЧивість народно-поегиЧних творів.

Вправдї український нарід не передав нам такої гар-
>іонїйної мітольоґії, як у Греків або Римлян, але писані
твори (договори з Греками, Слово о Полку, апокрифи і т. п.),
а також вго твори устної словесности і герої в многих тво-
рах зберегли богатв мітольоґічних прикмет, якими нарід
пояснював собі дійсні подїї, надаючи дійсним личностям
надприродні свійства. Навіть в уривочнім видї, в якім до
нас дійшла народна поезія, мимо подробиць у значній ча-
-сти забутих, мимо всіх змін, яких вона дізнала, мимо на-
верствованя нового змісту і вислову, треба чудувати ся тій
народній памяти, котра на так великім просторі україн-
ських земель, в областях значно від себе віддалених, збе-
регла не лише окремі черти старини, але й загальний тон,
1Ц0 вказує на вельми давне жерело. Богато в народній пі-
•снї, в переказі, в повірю і в обряді можна сегодня пояснити
лише на основі давного сьвітогляду мітичного. Що сї черти
народного переказу й обряду не були припадковим твором
значно пізнїйшої доби, показує ся не лише з того, шо дав-
нину їх потверджують історігчні сьвідоцтва, але й порівнане
5 народними переказами ннших народів вказує в них оста-
нок далекої старини.

Новійші досліди виказали, що в народних віруванях
і переказах не лише розвивав ся первісний зміст, винесе-
ний народами з давної спільної вітчини, але творили ся
нові формації або переймало ся чужий матеріял при між-
народних стрічах і зносинах, навіть книжний апокрифічті?5
матеріял, або приладжувало ся до народного сьвітогляду
ті бродячі казки і перекази загадочного походженя, вельми
■численно розповсюднені в середних віках між народами
Сходу і Заходу.

На прикладі епосу можна бачити, що годї вважати
яародну поезію незмінним переказом, вірно передаваним
з поколїня на иоколїне, бо лише з певними обмеженямї
можна її назвати зага^льно народною. Загально народного
^одай у певного племени і на певній области, можна ува

жати обрядову пісню, <рч і в обрядових піснях відбплп ся
посторонпі вплпвп і наверствованя. Початкова Лїтоппсь не
дармо яскраво зобразила ріжнородні характери племен
в области старпнної Русп. Отже хоч обрядова поезія менше
Бсего улягала случайнпм чужим впливам, всеж таки чи-
мало змінила ся що до формп і змісту, і па се впливасДП
чимало рухи і взаїмні зносини народних верств, а великий
переворот у початках історичної доби викликало заведене
христіяньства.

Таїсим способом загальний характер народної поезії
проявляє ся в безнастаннім хнтаню, змінчпвостп, споводо-
ваній первісною ріжпицею племен, з яких зложив ся укра-
їнський нарід. Відтак сю аміачивість викликали також істо-
ричні події, що протягом віків впливали на народне жите
і з одного боку приносили повий зміст, а з другого змі-
няли або випирали давне. Наостанку зміняв ся і текст пі-
сні з історичними змінами язика, а сїїі змінчивости посо-
бляла і та обставина, ию. народно -поетичні твори не були
;заіпісані і так затратила ся їх давпа ориґінальна форма.

8. Дигодіенности і фордіи наі>одної поезії.

Українська народна поезія визначає ся деякими за-
гальними питомепностями. котрі зедипюють усї Єї форми
і мотиви і без сумніву сягають глибокої старовини. Многі
з них можемо віднести до XII. ст.. до ^Слова о Полку", а де-
які і до давнїйшої доби.

Епітети є одпою із найзагальпїйших і найвизнач-
нїйшпх питоменностпй народного поетичного язика. Епі-
тети находимо не тілько в піснях, казках, але й у заговорах,
загадках, иословицях. Епітети в народній поезії — се стале
опредїлеие, майже невіддільне від того іменника, до і-и>
трого вони прпложепі. Так н. пр. в „Слові о Полку**: чорний
ворон, сїрі вовки, борзий комопь, зелена трава, чисте поло,
сине море, бистра Каяла, красні дїви, золотоверхі тереми,
хоробрі і молоді князі і т. п. В українській народній поезії
те са.ме, що йу „Слові о Полку**, а крім того: степи широкі,
чорна хмара і т. п. В піснях: чорний ворон, сира земля.

широкий степ і Т. П. Подібно і в південно - СЛОБЯНСЬКІЙ

поезії.

— ги

Тавтольоґія (повторюване слів одного і тогож кореня):
- так само схожа і розповсіодиена в українській і словяНг
ській поезії — надав поетичній річії більшої сили й оду-
шевленя. „Слово о Полку": сьвіт сьвітлий, мости мостити, нї
мислию амнслити, пї думою здумати, труби трублять, роз-
стрілювані стрілами, .сьвітле і пресьвітле сопце. В україн-
ській поезії: мости мостити, думу думати, мисли мислити,
дзвони дзвонили, на поміч помагає, іти.

Окрім тих зверхпих черт української народної поезії
визначає ся вона і внутрішпими черт а ми, як: пара-
лелізм, народна символїка, старини і поетичні
зображепя, образи і мотиви. Вл«е в паралелїз^мі про-
являють ся давні внутрішні черти, котрі опісля переходять
у звичайні порівнаня, висловлювані діяльною формою,
6-тим відмінком або з підмогою злучнінеів і заперечною
формою. Особливо замітний тут 6-тий відмінок уподо-
бленя, що представляв у старовинї переміну (перехід)
одного предмету в другий. Буслаев давно зазначив, що
вислови „Слова о Полку" о Всеславі — „великому хр-ьсовн
влькомі. путь прернскаше", або „а самі» ьть ночь-
вл-ькомг рьіскаше" — відносять ся до ряду забобонних
повірій про переміни або перекпдуване люднй у зьвірята.
З Начальної Літописи знаємо, що сучасники в особі Все-
слава бачили волхва (чародія), тому можна припускати, що
С-тим відмінколі висловлено не тілько уподобленв (як
в „Слові о Полку": „Боян-ь растекаше ся сіірммт, вл^ькомь
по землп", або „Гзак-ь б-Ьжить с1ірнмт> вльком-ь", „Игорь
князь поскочи горностаемь" і т. п.), але й переміну, як
у старих відречених книгах про чародіїв, котрі ' „летають
орломь и ястребомТ) и ворономт, и дятлем'ь, рншуть
лютнмь звіьремь., волкомт>, летають і^міемт»" (сї перекпду-
ваня часто стрічаємо в народних казках і в старих кния:-
нпх повістях).

П а р а л є л ї з м виражений злучником (аки^ будьто, що,
як) представляє ріжпицю від минувшпии, бо в пїй нема
зображеня про тотоя;ність порівнуваних явищ, іі „Слові
о Полку" : „сами скачуть аки сі^рии вльщі ; храбрая дру-
жина рискають аки тури ранени саблями; високо плава-
вши, аки соколі) на в'Ьтрехь ширяя ся". В українській на-
родній поезії : „Сестра моя рідненьїш, як голубонька си-

— л^ —

асцька". „Як мати плаче, наче ріка тече", „Гарна дівчина
г!де, як пава пливе".

•Заперечний паралелізм, виражений запереченем,
«в улюбленим способом української народної поезії. „Слово
■о Полку": „а" не сорокн в'ьстроскоташа, — на слі^ду Игоревіі
і'.здить Гзакь сь Кончакомг".

В українській пісні (Збірник Максимовича, 1834.):

— Не ясен сокіл на долігнї по табору гуляє,

— Не білая лебедь сьнівае :
Псіковник Хвнлоненко іюхожає,
'Словами тгромовляє ;

— »0й ие вербпж то піумілп, і нї галки закрпчалп.
їож то козаки із Ляхами пиво варить зачинали !...

— То не чорнії хмари ясне сонце заступали,
Не буйнії вітри в темнім .д'ЗЇ бушували :
Козаки Хмельницького хова.іл,
Батька свого онлакали.

В „Слові о Полкл'"" форма паралелізму: „Солнце свіьтить
"СЯ на небесЬ, Пгорь князь вь Руской Землі". Ще Макси-
імович замітив, що такі уподобленя в українській народнії!
-поезії розтягають ся на цїл^' народну пісню так, що друга
половина пісні творить уподоблеяе пертій, н. пр. : „Хи-
.лила ся вишня від верху до кореня, поклонила ся Маруся
-через стіл до батенька*.

Символічні зобрая?еня, народно-поетичні пере-
носні образи, найбільше розповсюднені не ткгько в у країн
•ській народній поезії, але й у словянській і литовській
і тому належать до найдавнїйших, а старовину їх потвер-
.джув „Слово о Полку", хоч деякі образи і зображеня дав-
шйші, як „Слово о Полку". Потебня (Обьясненія малорос.
піьс. П. стр. 436) кая^е, що розповсюднене в українській
^народній поезії зображене про Дунай, яко ріку і мор(
<в думах: „синим морем — дунаєм, Максимович 1849., 28.
відносить ся до доісторичної старини. Пор. Яґіч, Дунаї
в народній поезії (в горі стор. 128.).-

Стрічаємо таколі зображеня печали в образах дерев, цьві '(І
тів, трав, що склонилисі., зігнули ся до землі, або в образ*'
зозулі і т. п. В „Слові о Полку" находимо отсі приклади ^^
„уннша цьіітн жалобою и древо ст^ тугого кь земли пре^
«слонилось ; нпчить трава жалоп;ами" і т. п. ^^

І

в „Плачі Ярославнії'* відомий . обраа „зазулї-зегзіщї".
Н протіїставленю зазулї соловій — сьпівець веселостіт,
утїшитель; без соловія печаль, а соловій вістун раннього

СЬВІТу (в „Слові о Полку" : „СОЛОВІП ВесеЛНМП ПІЬСНЬМІГ СВІІТТ)

пов-Ьдають"), від соловія завітспмнїі розсьвіт, без соловія
нема сьпіву ПТИЦЬ.

Подібно також до старовини відносять ся зображеня
горя і сліз розливом води або сипанем жемчуга і т. п. Се стрі-
чаємо в „Слові о Полку'*: „великий жемчюгь снпахуть
'ми на лоно" і т. п. В піснях весільних стрічаємо щось по-
дібного: „Ой розлий ся водице, по лугу, по долині", „Ой
розплач ся, Ганулька. па роду, па племяіГі" (Потебня, 0б7>яс.
малорус. пііс. І. 171К.).

Взагалі народна лірика черпає свої символи з при-
роди, з житя зьвіринного і ростпнного. Сонце закрите ту-
чами, туман, вода каламутна, похилюване дерев або ростпн.
розлив води, сипанє жемчуга — все те образи, символи
смутку, жалю. Особливо вода грає велику ролю в наро-
дній ліриці. Вода, питє води — се символи любвп, перехід
чере» ріку — символ подружа. Н. пр. „Тече річка неве-
личка, схочу — перескочу, віддай мене, моя мати, за кого
я хочу". — ,,0й не ходи коло води, ншвтоногий хлопче,
« у мене красшпй тебе, дороженьку топче. Ой не ходи
воло води білими ногами, є у мене красшнй тебе, з чор-
ними бровами**. — „Через річеньку, через биструю, подай

з.| рученьку, подай другую", — просить козагч дівчину.

З жптя зьвірят особливо часто образи сокола
і вірла приложені до молодого козака, а образ білої ле-
бідки означає молоду женщішу, частїйше дівчину, а голуб
і голубка є символом подружа, зозуля або чайка символом
сумуючої женщіїни або вдовиці, н. пр. „Любили ся, кохали

5 ся, як голубів пара". — „Ой біда, біда, чайці небозі, що

1^ вивела дїгий при битій дорозі".

г] З житя ростин є калина символом молодости, дів-

чини, дівочої, веселости, калина з похиленими вітями —

,. трученої дівчини; ломити калину значить брати замуж

,^'-. цвчпну, збирати калину, ходити по калину — глядіти лю-

;^ )0ви, ходити по калиновім мості — веселити ся. Підстаріла

Іївчина, шо не віддала ся, бажає, щоби вернули ся єї мо-
одї шта, доїння є їх на калиновім мості і говорить до них:
вя. ваРвшсьішй, іспгорія укр. літератури. 18

„Ой здігнала літа мої на калиновім мості", ой верніте ся,
верніте ся хоч на часочок в гостї". Явір навпаки є симво-
лом смуткз^ н. пр. „Напилась би я водицї, криниця не чи-
ста; ой нападало в криницю яворового листу".
Або в иншій піснї;

„Ой збудуйте мені, хлопці, мосточок калиновий,.
Ой вичистіть із криниці той лист яворовий".

Битва представляє ся в образах грози, хліборобських
робіт, пира, весїля, суду Божого. Всі ті зобра^кеня їі образи,
находимо в „Слові о Полку", деяьа із них півторяють ся
в давнійших лїтописях і південно-словянській поезії.

Битва- гроза в „Слові о Полку" : „кровавня зори»
чр^ння тучи, синій мльніи; бити грому великому, иттп
дояхдю стр'Ьлами сь Дону ; ту ся копіем-ь преламатп, ту ся
саблям-ь потручати". В Літописи часто порівнаня: „пдяху
стрі.лн, аки дождь" (Ипат. 47. 181., Лавр. 262.). „Ізза гори
хмара виступає, вихожає, до Чигрина громом вигремляе ;
на Українську землю блискавкою блискає" (Буслаевь.
Очеркп І. 214.).

Битва — хліборобські роботи (орка, сїйба, мо-
лотьба, віяпє) в „Слові о Полку" : „чрьна земля подь ко-
пнтн костьми бнла посЬяна, а кровію поліяна. На Немиз1>
снопн стелють головами, молотять чепн харалужними, на
тоц"!'. Ягігвоть кладуть, в'Ьють душу оть гЬла; Немпзіь кро-
вавн брезіі не бологомТ) (добром) бяхуть посЬяньї, посЬянн
костьми русьскихТ) сннонь". в українській народній поезії,
уподобленє битви хліборобським роботам звичайно в істо-
ричних піснях і думах:

„Чорна ріля заорана,

1 кулями засіяна.

Білим тілом зволочена

І кровію сполочена". (Максимовича Збірник).

Битва — ппр, в є сіл є, суд Божий в „Слові
о Полку": „тукроваваго вина недоста: ту пирь докончаша
храбріи русичи ; сватн попоиша, а сами полегоша за землю
Русьскую".

В українських піснях звичайно уподобленє війни —
бенкетови, на котрий зварили пиво; деколи доходить се до

гг

— 27?) —

гіперболічних розмірів: „гіду я туди, де роблять на диво
червопее ііііво з крови супостат, хіюаж тн задумав тим пп-
вом упить ся, як пир той мипеть ся — вернусь, я назад"
(Буслаев'ь, Очерки І., 213—214.).

В українській Б існї говорить умлраточий-.коаак до коня:

Скажи,- ЩО' я оніенпв ся,
'■' Поняв собі паняночку^,

В сирій землі земляночку.
Без віконець і без дверець,
Там спить козак-жолодець,

' Описове зображене смерти в порівнаню з весїлєм, з зем-
ляночкою, з могилочкою, зеленою муравкою, при чім особливо
йідчеркуе ся зелена трава, — визначає ся глибокою стариною
і народностго., бо се вийшло з того сьвітогляду, з котрого
ВИЙШЛИ' образи в „Слові о Полку" при нагоді пораженя Ру-
синів Половцями або з нагоди- смерти молодого князя Ро-
стислава.

В українських, СЛОВЯНеЬКИХ і литовських піснях ПО'

втаряють ся мотиви, висловлюючі ідею н є м о ж л и в о с т м
1) посїв і ріст піску на каменї: „Піди ти, сестро, до ти-
хого Дунаю, возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посїіі
ти, сестро, на каменю: коли той буде пісок на білому ка-
менї зіхожати... тодї буду до тебе, в госй'- прибувати"; „тодї
я буду, сестро, до вас в гостї прибувати,- як; буде на білім
каменї жовтий пісоі^^^ізхожатп, бз'де .спййм^ цввітом процви-
)татя". — 2) В Лїтотїсї 985. р. „толитне нб^деїь-'межю наміг
мира, оли камепь начнеть плавати, а'=2ім'€льтш-чнеть т<^^
нутн" (війна в. кн. Володимирам Болгарами); -

Сї приклади виказують питомі прикмети народпо-пое-

гичного язика, котрий передавав традицийний хія мнслий-

і спосіб вираженя. Відси відомі поетичні зображеня горя

слїз — розливом води (Потебня Об-ьясн. м. д. І. 17.), пО-

іружа — переходом через міст (І., 43.), весїля — рубанем

^ерева (П., 482.), любови — грою на гуслях, битви — наве-

їєннми образами грози, пира і т. п. Із зложеня тих тради-

Н'^'^ідйних народно-поетнчних образів, готових поетичних мо-

ивів виходять нераз цілі мистецькі твори української на-

одної поезії. Часто сї образи і мотиви додають ся до'

^-і^Ііснї без видимої звязи, яко присьпівки. Взагалї сучасні

,ша

явища української народної поезії представляють зложені
твори. Як казки, таь: і пісні складають ся нераз із злуки
кількох мотивів.

9. 5огатсгво І літературна стійність збереженої
народно-поетиЧної творЧости.

Збережені доси останки народно - поетичної творчостп
стають неперечнпм доказом великого поетичного дарованя
українського народу. Не тілько наші етноґрафи, учені і до-
слїдники одугаевляли ся незвичайною красою і поетичною
стійпостю творів устної словесностп народної, але й чужо-
земцї (як Ральстон^), Рам б 6-), Фридрих Боден-
штед'), Вестфаль*) і пн.), що розслїджували україн-
ську Народну поезію яко посторонні судії, вельми високо
цїшшн мистецьке і моральне достоїньство сих творів.

Знаменитий перекладник творів народної поезії схі-
дних народів, а також українського, Ф. Боденштед,
признав велику стійність українській народній поезії. „Ш-
снї українського народу, пише він, живуть з роду в рід
і оповідають дітям про дії батьків. Нї в однім краю дерево
народної поезії не видало таких гарних овочів, нігде не
виявив ся дух народу так живо і правдиво у своїх пісняхі
як в Українців. Який трогаючий дух суму, які глибокі
справдешньо-людські почуваня висловлені в піснях, висьпі
вуваних козаком на, чужині. Яка ніжність злучена з му
«чеською силою вів з тих пісень любовних. А до того треб{
ще зазначити особливо статочність і чемність почуваняЛарі
яке в усїх проявляє ся. Між усїми українськими піснями Ц
а в їх тисячі, нема анї одної, перед котрою потребувалої
спаленіти дівоче личко. Треба справді признати, що на
рід, котрий сьііівае такі пісні і в них любує ся, не міг стс ііоес
яти на низкім степені осьвіти''. щ

>) Анґлїйський учений писав про українську народну поезію. ІВд,
1) КатЬаий, франщ'ський історик. 5і(іщ

^) І)іе роеіі.чсис Гкгате, еіпе 8атга1ип§ кіеіпгиззізсіїег Уоікзііесіе („^
іпз ПеійсЬе йЬегігареп уои Кгіесігісії ВосІепаІесіЬ. 81и11§агІ ішй ТиЬ*
;геп, 1845. Г'^-І^

*) ^Vе8ір^1а^ Ка(іоИ, всестороиний німецький фільольоґ, б;
ирофе сором у катківськім лїцею в Москві 18П5. р. Л^як

їВІ

— 2- і і —

Великий знавець старинної грвіц>кої поезії, ^ченіШ
Вестфаль (у розвідці про українську народну пісню), буй
справді очарований українською народною поезією. „Незви-
чайно громадна більшість українських народних пісень, як
весільних, так і похоронних і всяких инших, говорить Вест-
фа.іь, представляє таку богату невичерпану скарбону справ-
дішньої, ніжної поезії, чпсто-иоетичного сьвітогляду, при-
браного у високо-поетичну форму, що літературна естетика,
прішявши раз українську народну пісню в круг своїх по-
рівнуючих дослідів, неперечно назначить їіі безуслівио
перше місце між народними піснями всіх народів сьвіта.
Німецька народна пісня виявляє нам також богато прегар-
ного, сердешно і глибоко відчуваного, алеж яка вузка те-
чія сеї піснї в порівнаню з широким потоком української
народної лірики, котра не менше німецької вражає наші
иочуваня, але за те далеко перевисшає її своїм пезрівпа-
ним викінченем форми. Чиж українська народна лірика не
витворила собі власного, означеного канону поетичної ре-
торпки, що в результаті доводить нас до тих тропів і фі-
ґур, котрі виробила собі іскусна поетика і реторика Греків?
Ледви чи можна найти в каноні, уложенім грецькими ре-
торами на основі їх поетичної і реторичної літератури, хоч
одну фіґуру, для котрої не моглиб ми подати численних
прикладів з українських народних пісень. В сім бачимо
явний доказ високого поетичного дарованя українського

«У') народу. Сей нарід, очивидно, із самого початку свого єствованя

т в усіх своїх верствах виростав посеред маґічного очарованя
народними піснями. Вони носять на собі неперечне пятяо

[іШ] первісної старовини, хоч протягом часу вельми ріжнородно
змінив ся їх текст. Навіть тепер ще сьпіваки і сьпівачки

аі| додають до старинних пісень свої імпровізації, але імо-
вірно значний цикль пісень належить без сумніву вельми
глибокій старовині, а подрібнійше виучуване, так сказати
фільольоґія української народної піснї, певно найде крите-
рію для розпізнаня і видїленя давнійшого тексту від пі-
знійшого. Найліпша часть. українських весільних і похо-
онних пісень визначає ся такою давниною, що вони стоять
а однім степені з найраньшими творами старинно - арий-
ської народної поезії, про які дійшли до нас вісти лише
завдяки Гомерови".

- 'Ш

10. Наї'одні піснї і думи.

Найбогатшіїй відділ у стної словесности творять піснї.
,-Що до характеру їх змісту можна піснї подїлитп па:

.1. обрядові, з МІТИ5ІН0Ю основою, котрі вяжуть ся
у цорамп року і пріщадаїочпми в . них сьвяхамп або робо-
тами, н. пр.. колядки, щедрівки, веснянки (гаївки), купальні,
мандрівні і обжинкові. піснї;

2..ПІСНЇ і думи з родинного і домашнього
Ж.ИТЯ, що відносять ся до родинних подій і обставин, н. пр.
прнколискові, любовні, весільні, вдовичі, сирітські, похо-
ронні (голосївя), паньщпнові і т. пн. ;

3. побутові іі суспільні піснї, що Бяяіуть ся
5 усякими занятями суспільними, н. пр. вояцькі, рекрут-
ські, чумацькі (сї належать властиво змістом під 2.), бур-
лацькі і т. пн. ;

4. редїґійяо- моральні піснї;

5. історичні піснї і думи про історичні подГі
й особи

І. Обрядові піснї. Релїґійні обряди були в усіх народів
і нема сумніву, що і в давних часах пісня с^тіровожала
обряд, входила в обряд яко вго складова часть, поясняла
єго, надавала біМу сили. Між обрядом і піснею була вну-
трішня, нероздільна звязь, так що ніякий обряд не відбу-Лц
вав ся без відповідної піснї, якої небудь молитви, котрарій
увертала ся до бол^ества. Так само ігра в мімічних дїяхі
поясняла і пісню й обряд. З іграми тісно лучили ся танцї.Ьі
хороводи, котрі нагадують „игрища между сели" в Началь-|йа
ній Літописи: „схожаху ся на игрища, на плясанье и наї
вся бі^совская игрища". Поруч із тими народними іграмг
в старовину могли відбувати ся воєнні ігрища на княжпзі
дворах підчас бенкетів і па могилах підчас тризн (поми
нок). На се вказують фрески в Київсько-Софіііськім Соборі
згадує про пих і Галицько-Волинська Лїтопись (1249. р.)
Ігри були злучені з псреодяганем (туром-биком. козою, ко
нем і т. п.). Хороводи відбували ся і відбувають ся весної пвв
і літом ; зимою замість них відбували ся ігри в домах з за
гадуванєм. ворояхенєм, з загадками

Такі пісні, молитви й ігри, тісно звязапі з обрядом
так само уважа.ди ненарушимими як і порядок обряду, і

Щі

ЇІСИ'

' даведенем хріїстіяньства давпий поганський обряд мало-
'малу тратив своє значіне, а ставав лише обичаем, заба-
ві ю, ігрищем, розвеселеііем, почішала ся повільна, тиха
'" іротьба хрпстіяпьства з поганським сьвітоглядом, давне
іОувало ся або уступало місця новому або. змішувало ся
з новим і перероблювало ся на новий лад. Як обряд тра-
тив первісне своє значіне, ставав обичаем, так і пісня пе-
ретворювала ся і зміняла ся. А всеж при всїх змінах в об-
• рядах і піснях несьвїдомо зберегло ся доси богато споми-
нів про давний поганський сьвітогляд українського народу
•а також у писаних памятниках ; всеж таки первісні поган-
чіькі погляди піддержували ся так званими забобонними
■поглядами. Сим поясняє ся живучість весільних обрядів,
І 41 також обрядів звя5ашіх з хліборобством і скотарством.
•Збережене обрядів, ігрищ і пісень серед хліборобського
народу витиснуло на них сильне пятно хліборобське. На-
родні празники крім хріїстіянської прикраси одержали ще
хліборобську прикрасу і через те сталп ся простонарод-
ними, хоч у старовині були вони конечною приналежно-
5|стю житя також висших верств староруського суспільства,
почавши від князів.

Княжі і дружинні круги думали тоді про воєнні спра-
ви, про богатства, славу, могучість, коли тимчасом просто-
люде переняте було хліборобською роботою й ЄЇ ідеаліза-
цією. Деякі сучасні обряди (як „саджанє на коня" у коза-
ків, пор. давний княжий звичай) й обрядові пісні (про
і5ізя і княгиню, бояр, коляди і т, п.) представляють черги
:ь-цавного княжого і дружинного побиту. Сему збере-
^ теню, а в старовину також переходови в простий нарід
■прав висших верств, пособляло як загально-людське зма-
: иі'анє до висшого і більшого вдоволеня, хоч би лише в уяві,
як і участи вандрівних сьпівцїв — особливо скоморо-
ів^). Скоморохи являли ся цілими ватагами на народних

^) з розіїовсюдненем грамотносїп в давній Русп посеред внсшпх

^ств населеня дргжпнннй сьпівець іюетепенно став поетом -письм еи-

,»Цком (як н. іір. автор „Слова о Полку" й инші, про яких згадують лїто-

ісп). Звязп дружинних сьпівцїв з народною поезією щораз більше осла-

ііяють ся, а поруч них впступають яко заводові сьпівцї-весельчакн

ані скоморохами. Назву сю одні виводять з арабського мас кара

•[іі-'с- псіїеставку екамара — шутка). инніі з грецького простонарод-

— 280 -

празнпках і весїлях. Сї вандрівпі заводові сьпівакп лучили
мотиви обрядових пісень всяких верств, при чім в окре-
мішнім жптю українського простоліодя перевагу мали хлі-
боробські справи. Крім тих ще й инші були причини, на-
слідком котрих народні обряди, ігрища і пісні зберегли
давні черти,' спільні всему людству, а ще більше аріо-евро-
пейським народам, особливож Словяпам і українському на-
родови, а відтак розріжнили ся, зберегли ся в одних місце-
винах і околицях, а щезли в инших, як каже пословиця
„що краіі, то обичай".

її

ного слова ,,(іхиніиап/оі;'^. що значпгь нз^альник (мпстець) сьігіхо
творства.

Скоморохи булп у Впзантії наслїднпкамп грещ.ко - римських мімів
1 гістріонів. Се булп бродячі актори, музиканти,, сьпівцї-весельчаки і т.л,.
що ходплп громадпо по містах і селах, рознесрлювалп населене сьпівом
танцями, ігроіо на гуслях, дудах, сопілках, лїрах і т. п. і так чараблялт
собі на прожиток. З римської держави явились вони на заході", де її
у ґерманськпх сторонах звали шпільманами. На Русп явились вош
доволї рано, вже в X. -XI. столїтю із заходу (і відси первШпла їх назві
шяільманів) і з Византії або иівд енної Словянщинп. Без скоморохі
не відбував ся нїякпГг бенкет, весїле, похоронп і празнпкп. Зображен:
їх зберегло ся на фресках у Київсько -Софійськім соборі або в мінїят.ч-
турах новгородських рукоппспй. У Літописи під 1015. р. говорить ся пр
кн. Сьвятополка Володимировича, що він ..любив пити вино з гуслями
а під 1135., що кн. Всеволод Мстиславич Новгородський „возлюбп играт
и ут'Ьшати ся". Нестор у житеяиси Преп. Теодозія Печерського згаду
що він раз, прийшовши у двір кн. Сьвятослава Ярославича, застав та
„многих'ь пграющцх'ь перод'ь кпмі^: овьіхг гусльїя гласи испускав
зцпх'ь, инньБсь органньїя писки гласящпхТ). пньїх-ь же ліузикійскіи, и та»
вс'Ьхь веселящих-ь ся, якоже обіхічай всть перед-ь* киязем-ь". Преп. Те
дозій заставши у князя таку ве<'елістг., понурив голову і спитав : „'^
так буде і на тім сьвітї?" Се так вплинуло на князя, що він розпоряд
застанавлити гі)у, як буде Теодозій у дкорі. — Кирило Турівський ос
джуе так"ож „плясаніе. еже на ииру и вь навечерницахг".

Скоморохи, котрі були гусельїцнками-муі'.икантамп, сьпіваками, і
етами-сьпівця.мп давних дій, але також весельчакамп, йули улюбленї'^'іб
явищем на Русп, а па дворах князів мали окреме приміщене „скокшєз
роше". Численні села до нинї вствуючі в Галичині з назвою СкоЛд-]!
рохп (відси назвпп^е Скоморовський) стають доказом значного р
иовсюдненя спх вапдрівних сьпівцїп. а так само між селянами мояі
доволї часто подибати навіть назвища Шпільман. В Х\МІ. ст. почиїї"''^
ся занепад скоморохів, бо з того часу почали їх переслїдувати м»скШі'ТІ'
ські дарі (н. пі>. Олексій Михайлович). мредсі

!Д)

Сто,

і^Ф

Коліїж розглянемо обопільні взаемпни між сучаснішії!
обрядами, іграми і піснями, то побачимо, що лише не многі
обряди 1ЇСН0 звязані з відповідними піснями й іграми,
а більшість улчб значно розріжнпла ся. Досить вказати, що
навіть весільні пісні, найбільше ще зл^'чепі з весільними
обрядами, змішали ся з весняними і хороводними піснями.
Иомі;к дитячі пісні й ігри війшло богато обрядових (н. пр.
коляди, купальні піснї і т. п.). Н. пр. пісні й обрядові ігри:
про Кострубонька (просо сїятп.. водити козу, звиване він-
ців, „володарь— володар") стали дитячими іграми й пісня-
мг. І тому дитячі піснї й ігри мають велике значінє для
внученя української старовини, на що вказав вже А. С
Хсмяков. Досить пригадати дитячі ігри („Муравлї, муравлї,.
беріть подушки, Татари йдуть" — коли дїти розкопають му-
ракіиско).

Крім дитячих пісень та ігр богато обрядових пісень
перейшло в хороводні і так звані родинні, побутові.

За змішанєм обрядів, обрядових пісень та ігр сліду-
вало їх забуте, а із забутем пісень і обрядів також їх псо-
ване, перекручуване.

На Руси не вспілп релїґійні поганські віруваня на-
них предків зложити ся в мітольоіічну систему так озна-
чзну, як у старинних Греків і Римлян. А всеж таки маємо '
дзволї значні останки поганської старовини в переказах,
П':»вірях, звичаях, обрядах і в поезії українського народу,
а все те належить до царини так званої м і т о л ь о ґ і ї.
Крім того і старинні памятнпки українського ппсьменьства .
дають деякі сьвідоцтва про поганські божества руських
Словян, про приношені їм жертви, молитви, вказують па
''А деякі обряди, н. пр. весільні і похоронні яко останки по-
"Цганської старовини, але не подають родоводу богів, їх
культу і сьвітогляду руських поган. Сучасні повіря, обряди
1 поетичні твори народні не знають уже поганських богів,,
лле зате подають богато повірій про такі єства, як домо-
вики, ЛІСОВИКИ, русалки, також такі уособленя, як доля,
насте, лихо, горе, злидні й уособленя сил природи, всть-
гакож богато таких обрядів, котрі мають корінь у давнім
^побутї і давній історії. Тим способом українська мітольоґія
представляє ся яко вельми многоскладне явище тиіі піль-
ще, що не дійшла до нас у первіснім виді, в означених,.

ч

давніїх, але в пізнїйшіїх, сучасних чертах, підчннила ся
і^шогпм впливам, а найбільш впливовії хрпстіяньства, а крім
того змішаним явищам в родї апокрифічних переказів, ле-
•ґенд, витворених з біблійних оповідань і церковних об-
рядів.

Релїґія наших предків основувала ся головно на по-
читаню природи їі еї сил, котрі звертали на себе увагу
яароду. Передовсім звертала на себе увагу народу пере-
міна дня і почи, сьвітла і темноти, тепла і стз'дени, зміза
пір року, весняного ожпваня і зимового завмираня при-
роди. В сій безнастанній переміні неперечно добачав наоід
своїм дитячо - наївним умом ©езнастапну боротьбу сьвіїла,
яаїїя і добра із тьмою, мертвотою і злом, а протягом дов-
зпого часу набрав віри в побіду сьвітла над тьмою, добра
•над злом. На сїй основі виробив ся неперечно в народі
в поганських часах дуалістичний сьвітогляд про боротьбу
-сьвітла з темнотою (хоч не в такій мірі, як се проя-
вило ся в науцї Зороастра), розбудженої до ікитя природи
13 смертоносною зимою. Сю боротьбу бачила уява па?о,і^^
в змінї дня і ночи, як і протягом річного обігу сонця. Так
могли у народу витворити ся виображеня про сьвітлі си.тп
природи, прихильні людям, до котрих вони звертали чя
•з просьбами о поміч і про темні сили, грізні і вороигі чо-
ловіковії, які він намагав ся ублагати, ш;оби ему не шю-
дили й его не губили.

Так витворив ся в аріо - європейських народів куль"?
•божеств сонця, місяця і т. п. Наївні погляди проявили СР
в 300- і антропоморфічних уособленях тих божественнії}
-еств, проявили ся культи домашнього огнища
огню, а з початком хліборобського житя — культіЦвь]
хлїба. Поруч з натуралістичними мітами розвивали ся по
•'Лутові міти, звязаяі з воєнними і мирними занятями сурп
■пільного і родинного житя. Відси розвинули ся способії
давних похоронів (паленя або закопуваня мерців у землюї
способи війни, давні подружні відносіши, хлїборобсьі
обряди, обряди охорони від недуг і нещасть людий і хуі^ро]
доби і т. п.

Два рівнодеиьства сонця (зимове і літне) і д в
лов о роти сонця (на зиму і літо) стали основою сьвітсМкор.
івих мітів про умиране й оживане сонця. Відси витворилі

— 2г»с) —

ся два головні поганські празшіки: ,^{Олядіі" і „купала".
Б колядських і весняних обрядах відбили ся по-
гляди про оживане СОНЦЯ і природи ; відси викликуване
весни, дощ\% розцьвіту дерев і трав, вижидане урожаю
убіжа і прибутку худоби та всякого достатку — подружій
^^ семї, прибутку дїтий, успіху у війні і т. и. Н купаль:
II и X і ■ о с ї н н и X обрядах відбили ся погляди про
у.миране сонця і природи, відси обряди похоронні, топлепя
або паленя уособлень сонця і природи, оклики мерців, ви-
жидане нещасть і смерти.

Сей первісний поганський календар не дійшов до нас,
<)о уляг значним змінам, особливо з боку христіяньства.
Пости (велиЕсодапй, різдвяний, петрівка і пилппівка) і ве-
ликі сьвята Пасхи, Різдва Хр., Петра і Павла й ин. у всіх
народів викликали примінене народних празників до мя-
€ниць, до сьвята Пасхи, Зелених Сьвят і ин. Відсіля за-
гально - європейські назви або схожість у празниках : ко-
ляди, мясниць, Івана-Купала. Ті назви у більшій части
втратили пряму звязь з поганськими божищами і разом
з христіянськіїми назвами зберегли тілько епітети старих
■божищ, старих празників: Яріїло — ярий, Кострубонько —
кострубатий, косматий, Купало (Купайло) — той, що ку-
пає ся. Старинні поганські погляди скрнлп ся під уособ-
ленями епітетів божищ у виді переодїтих (перебраних) лю-
дий або кукол, дерев. Такі зобраягеня коляди, купала, ко-
ровая, вінців, збінхсвого колося і т. п.

В українського народу, від непамятнпх часів хлібо-
робського, неперечпо особливе значіне мали, ті сили при-
роди, від яких зависимий був весь успіх єго хлїбороб-
!<<ької праці.

В українського народу, яко хліборобського і пасту-
уішого, сонце мало важну ролю і тому обожували его в ста-
зі робинз* яко Д аж бога (або Хоре а), а також валені були
.)! божества — Сварог (небо) і Сварожич (огонь), Перу н
'^грім), Стрибог (бог вітрів). Тимто в житю українського
■.ароду мали ваікне значіне пори рорсу, що вязали ся з бі-
Ігом сонця, а з ними всі рокові празники, що були мов би
зЬевнимп точками, які управильняли річну діяльність житя.
'.Зворот сонця па зиму" в хвилі, коли воно стануло на
айвисшій точці свого оживляючого впливу на землю і ио-

:(И

— 284 —

вільне его наблиіісуванє до зіімп, що заморож^^вала цви-
тучу і живу природу ; „зворот сонця на літо" в хвплї, коші
переломила ся сила зіімп, а природа з настанем веснп ски-
нула згоіові пута, і розцьвіт природи в цілій красі і силї
під впливом соняшного проміня — се ті головні дії при-
родної драми, які нарід щорічно виводив на видно серед
сьпівів, ігр і хороводів. Длятого в українського народу, як
і в инших словянськпх племен, сьвітлі сили природи мали
особливше значіне, н. пр. небо, сонце і т. д.

з заведенем хрпстіяньства уступало поганьство, одначе
первісний сьвітогляд, первісне почитане природи оставало
все ще в своїй силі. Старі погляди і розуміня трудно змі-
нювали ся новими і в більшій части зміняли лише форму^
иришімали христіянську закраску, а оставали в основі по-
ганськими (яко народні звичаї, перемішані в части з цер-
ковними, як посьвячене поля, обжинки і т. п.). Таким спо-
собом давні поганські празники приладжували ся до хри-
стіянських, так що нераз поруч себе стояло рядом поган-
ське і христіянське в народних поглядах і обнчаях.
привичка до старого, а мало ще зрозуміле, нове, мирило
ся з собою і так витворювало ся се „двоєвірє", проти ко-
трого духовеньство виступало від початку христіянської
проиовіди на Руси.

Обряди мали у народу велике значіне в житю, а с&
;зеачіне опирало ся на маґічній силї певних дійств і слів,
з підмогою котрих сподівали ся осягнути своє бажане..
Дійство се мало певну хоч віддалену схожість із предметом
бажаня, н. пр. пускане вінків, виливане воску. Протягом
поступу культури значіне обрядів слабне, вони стають зви- 1[,,
чайною забавою. В обрядах відбили ся погляди і побутовіЬ-
черти ріжних дїїі, доволі давних і пізних. Одні нагадують]}
300- і антропоморфічні виобраяхеня (з початкового анімі
зму), инші знов, змішані з христіянськими, дають питом
мітольоґічні поясненя христіянськпх обрядів і вірук
вань. Такі поясненя витворювали ся самі або під впливо!чі5}'
Византії і південних Словян, котрі заносили до нас хри
стіяньство висших верств, але й двоєвірє народнп:^ .
верств, котре приймало ся лекше яко більш зрозуміле ДЛІ ^^
иедавного ще поганина. Знаменно, що такі популярв-

(.1

•

І

- 285 -

Б двобвірнім обряді назви, як коляда, русалії, в греко-
римського походженя.

Відповідно головнпм проявам народних обрядів, можна
уі:рашські обрядові пісиї поділити на: 1) Колядки і звя-
заниіі я ними и;едрий вечер (під новий рік); 2) Мя-
с н и ц ї ; 3) Зустріч весни : веснянки, гаївки, Велик-
день, Томина (провідна) неділя, сьв. Юра; 4) Ру саль на
або зелена неділя (сьв. Трійці); 5) Купало (сьв. Івана
Хрестителя), Ярило, Кострубонько, сьв. Петра; 6) обряди
і піснї я^ нив ні, обжинки; 7) Весільні обряди і пі-
онї; 8) похоронні обряди і піснї — голосїня.

При тім подїлї однак не можна привернути часу сьвят-
і:ованя погансьі:ого народного календаря, бо вже в давнину
послідувало їх пересунене відповідно з христіянським ка-
лендарем. (Давний новий рік починав ся з весною,
к мартї, відтак настав новий рік після христіянського цер-
ковного порядку від 1. вересня, а доперва з XVII. ст. но-
вий рік обходжено дня 1. січня).

Народні обрядові піснї відносили ся іменно до тих
поганських празників у честь сьвітлих сил природи; вони
«були велича,пьними піснями в честь тих сьвітлих сил. Коли
^1 по найдовших ночах починає прибувати дня, а „сонце звер-
тало ся на літо", сьпівано піснї для звеличаня сонця (Даж-
бога), звані колядками. А що після заведеня христіянь-
ства на той час припадало сьвято Різдва Хр., злучила
ся коляда, сьвято різдва сонця, з христіянським празником
Різдва Хр.

2. Колядки і щедрівки мають в собі сліди глибокої поган-
ської давнини і старинного побуту українського народу,
йічого не находимо в иншпх обрядових піснях. В старовину
в європейських народів сьвята коляди відбували ся з ве-
•іі еелими іграми і сценічними виставами, з переодяганем
!і особливо в зьвіринні образи (маски і луди -- відси „мо-
;,! їколудіе, москолудство" в „Слові" XI. ст. Луки Жидяти;
в'Л їинї також ще впроваджують коня, вола, тура, козу і т. п.
!; й 5 вороженем долі, чарами урожаю (н. пр. киданем куті
гіЯ іа стелю ^) ворожать про успіх пасіки), подружа і т. п. за-

^) Кидане в гору куті єсть одною з численних прояв обрядового
поеобу приношеня жертви, в добі пастушого побуту приношено зако-

2НГ>

гадками, обрядами, зверненими до сил природи в їх уособ-

ЛеНЯХ і ОЧИВИДПО з ПрИНОШеНбМ жертв. в одній КОЛЯДЦІ

описує ся саме приношене жертви, як серед молодців
і дівчат сидить старець і острить свій булатний ніж, щобп
зарізати козла. Козу або козла водили скоморохи, а фре-
ски в Київсько - Софійськім Соборі вказують на сьвятко-
ваяв ігрецїв, перебраних у зьвірячі скірп з рогами на
голові.

Мі;к колядками єсть богато чисто христіянських і чи-
сто історичних (величальні иіснї в честь господаря, в честь
історичних осіб з дружинної [княжої] доби і т. ин.), котрі
не мають ваги для мітольоґії. Деякі колядки перенялії
в себе черти давного весняного обряду, сьвяточні віщо-
ваня і любовні мотиви, припалежні давнїйше до весняного
обряду, бо в старовину подружа називали ся весною. -Деякі
колядки згадують про осаду города і про дівчину яко по-
бідний трофей, а се в символіка весільної поезії. Але є та-
кож колядки, котрих основа, мимо імен Христа, Богоро-
диці, сьв. Петра і т. п., є вельми давна. До тих належать
пеиеречно найдавнїйші колядки, збережені особливо в гір-
ських сторонах Галичини, в котрих виявляв ся давний ще
поганський сьвітогляд, закрашений уже двоєвірем, як н. ир.
про сотворене сьвіта, як то було „з нащада сьвіта, коли не
було неба і землі", або про Громовика, що „сидить у шов-
ковім шатрі на золотім стільци", про боротьбу темних сил прп-|
роди з добрими, сьвітлпми і т. и. Тепер нарід уь:раїнський \
називає колядками величальні пісні в честь Різдва Хр.

лені зьвірята. оооблпво корови, а з розвитком хліборобського побуту
переважало приношене в жертву хлїба, або зображеня зьвірят з тіста.
Звідтіля таке велике значіне в обрядах весільних, котрі остають у тї
сній звязп із сьвятом коляди, має коровай, що заступив головне асер-]
товне зьвіря Арійців — корову, (В піснях називають коровай — рога
тим). Час вінчаня був у звязи з соняшнпми явищами. (У лужицькії
Сербів сьвято Різдва Хр. .зве ся §0(іу, а у Поляків §оі1у означає -
весїле). В колядах небесні сьвітпла: сонце, місяць, зьвіздя в аптропв
морфічнім виді являють ся справниками людського подружа: красні
сонце прпладлсуу придане і ^аряжае молодих до вінця, сьвітлий мїсяц:
і:ї своєю пол.руї'о'іо, вечірною зорею, віддає дївчиііу замул: і надїляєїї -^вг
долею. Прославлене сонця і місяця в колядках переходить у прославлен
господаря і господині', а так само культ сонця проникає всі весільні обрікг
ряди словянських народів.

- 287 -

24. грудня, від вечера того дня до самого Богоявленя 19.
(С.) січня, саме славлене, сам обхід з такими піснями ~ ко-
лядувати, колядою — дарунки ^), що дають колядшіказ,:
по хатах, а в актах XVI. столїтя означала коляда ще да-
нину властям або духовеньству. Такуж назву надають са-
мому часови сего сьвята — „прийшли коляди". В такім
збираню дарунків давнїйші дослідники добачали останки
поганського збираня приносів на спільну празничну жертву
і-ходженб з ралом, іти на ралець).

Однак у самій назві народних празників, иримінешіх
уже в старовину до Різдвяних сьвят нема натяку анї про
первісний час поганських празників, анї про їх первісну
назву. Назву коляда стрічаємо в усїх христіянськпх на-
родів Европи, а походить вона з грецького умХаубаї а ла-
тинського с а 1 є п (і а є, старословянського колода.

В колядках зберегли ся давні форми пастушого і па-
тріярхальпо- хліборобського побуту. Найлюбійший предмет
у колядках, де описує ся хозяйство господаря, єго воли.,
корови, вівцї, пчоли, его поле вкрите густими копами. Хлі-
боробські обряди на Різдво і ворожене що до хлібороб-
ського господарства і скотарства відзначають ся давниною
і розповсюдненєм. Колядки прославляють плуг, соху, ора-
не, сїйбу і ворожать урожай. До таких обрядів належить-
посипуване зерном при ходженю по домах з колядою (осо-
бливо на новий рік), з ношенем нлуга або его частий і ста-
В.ЛЄНЄМ на покуті снопа - діда. (Потебня, Обьясн. II., 165. )>
Замітно, що час дійства колядок є не зима, але початок

Іієсни, і не ніч а досьвіток.
В деяких колядках, очивидно пізнїйших, аж сьвітить
ія наскрізь побут княжої доби. Деякі колядки (а також
щедрівки) зберегли сліди удільної доби дружинної і кия-
01 з натяками про походи долї Дунаєм, на Царгород, про
.добуване городів, і творять перехід до історичного епосу,
-Іотатарськоі доби і нагадують історичні події, записані

') у Римлян перед сьвятом саіеисіае ходила по домах товпа мо-

дежп з танцями, сьпівом і привітом господарю і діставала за се да-

.[нки. — У нас колядники (часто .також хлопці) коляд5'ють під.-

,|;намп гоєно даревп і дістають за се дарункп, звані в тім случаю „ко-

(дою".

288

в нашій ЛІТОПИСИ. А хоч сї піспї і не вказують певної істо-
ричної особи, однако черти побуту й удільної доби висту-
пають ЗОВСІМ виразно в многих таких піснях. Яркі сліди
історії Руси удїльної доби, збережеш в народній поезії,
не мають вправдї форми історичних пісень, а всеж таки їх
форма пеперечно давна і народна. Такі отя^е колядки і ще-
дрівки треба вважати величальними піснями в честь дав-
них героїв і князів. Сего рода піснї зберегли ся найбільше
в Галичині, на Волині, а в части на Полїсю, бо тут у Га-
лицько-волинській землї, після погрому київсьісого князів-
ства Татарами, дальше розвивало ся те жите, що виробило
ся в цілій удільній Руси в XII. ст.

3. Щедрівки (мабуть словянська назва колядок, примінена
цдо Йорданського обходу), як і колядки, се релїґійно-обря-

дові піснї в честь сьвітлих сил природи. Вечер перед но-
вим роком, 31. грудня, на „Маланки", називають богатим,
добрим або щедрим. Діти, іменно біднїйших, ходять по-
під вікна сусідів ,.щедрувати", т. в. сьпівають величальні
піснї господареви, господині і т. д., за що їм богато (== ще-
дро) дають гроший, пирогів і т. ип. Щедрівки мають з ма-
лими виїмками такий склад як колядки.

4. Мясницї. З мясничннх обрядів належить до глибокої
старини український обряд „Коло дія або Колодки
поминальних балабухів, вороженя о живих. Задержав ся
також обряд прогопюваня зими або смерти. Проф. Сумції
^Культурння переживанія Нр. 56.) виводить Колодку вї;
карного наряду, робленого в давнину з брусів з отворамр
для рук і ніг. Декуди являє ся Колодка в виді куклі
новородженої дитини. Се Колодій, що родить ся в поне
ділок у мясницї, а в суботу умирає, а жінки хоронять вгГ*
з плачем. На Україні колодку привязують у виді дереврР*
або ленти нежонатим до руки і домагають ся викупі"''"'^
В „Правилах-ь митрополита Кирила" з XIII. ст<^--~
лїтя є згадка про мяснпчні кулачні бійки : „ЇІозори бІ ч
совскьія сь свистаніем'ь и сь кличемт) и вг плем-і^» сьзї*^
вающе ніЬкн скаредння пьяницн, и бюще ся дрекол-Ьем ' у
до самня смерти, и взнмающе оті> убиваемьіх'ь порть(,>і
<Русск. Истор. Библ. т. VI. 95.). ^

:^^89 —

5. Веснянки (такол: гаївки або гагілкії*),' належать
до найпоетйчнїПших творів української народної поезії.
Сьпівають їх весною, починаючи з Благовіщенем (25. от. ст.
марця) і з Великоднем, дївчата. Збираючи ся на улііцї, зви-
чайно на горбочку, закликають весну, а при тім забавляють
ся у весняні іграшки. Сї обряди весняні й ігри тривають
від марця до червня. Се піснї виключно дївочі, що вп-
сьпівують головно розцьвіт житя, любов і подруже, а па-
рубки лише прислухують ся і вмішують ся хиба своїми
жартами, па котрі дївчата знов відповідають сьпівом (пор.
хороводну пісню: сїяне проса). Се величальні піснї із за-
■мітнпми іграми, котрі сягають глибокої старовини, в честь
сьБІтлнх сил природи, котрі визволили ся від сили зими
й обновили природу до нового житя. у веснянках є згадки
про птицї (ластівки, про жайворонка, ш;о також сьпівае
піснї весні, н. пр. „Чом ти, жаііворонку, рано з впрья -)
вилітав? Іще по гороньїсам снїги лежали" (Чубиньскій,
Трудн, III., 110.). Крім птиць згадують у веснянках ку-
черяву вербу, білу березоньку, червону калину, шов-
кову зелену траву і лниЗов з вінцями, з цьвітами, на котру
відзиває ся соловій і кличе дївчата на улицю па весняні
хороводи: .,Гей, дївки, весна красна, зїле зелененьке (Чу-
бігньскій, Труди, ІІЇ., 143.}, місяць над водою, дївкп на
улицї" (іМа. ^40.).

У деяких сторонах <5 ще звичай серед тих весняних
,|іігрнщ проганяти зиму і па^іпти соломяну кукл}% котру на-
зивають зимою, а на Українї і в Галичині в деяких око-
лицях у великодну неділю орходять обряд похоронів Ко-
с трубонька, в коті)ім давнїйші дослідники мітольоґії
Добачали зображане завмираня соняшної теплоти зпмою,
і пробуджене й 0ЖПВ.ЛЄНЄ весною ^). Також у круглій формі
їороводів і їх круговидшіх рухах добачали дослідники мі-

*} О. Га.іька (Народни звича-Ь и обрядн знадь Збруча) ппво-
ить назву гаївки від гаїв, де мабуть відбували ся весняні ігрища
піснями.

'^щ 2} Поучене Всіадпмпра Моном. (Лавр. Л-Ьт. 1872., 236); „И сему ся
Ющодивуемн, како птица небесніля из-ь ирья йдуть". Вирей, вирай. вірай
рій, казочна сторона, де нема зи.\ш, грецьке скр(/]о) — весна, у країаське яр?
5) Одна з дівчат в хороводі падає наче мертва, всї починають її
їлакувати, а відтак вона встає, мов би ожила і всі рад^чоть ся.

а».ВА.РВШСЬКИЙ, ІСТОРІЯ укр. лїтературш 19

^ 290 -

тольоґії символ кругового обороту сонця. Одначе в дїйсно-
сти в хороводних піснях вельмп мало зберегло ся мітич-
шіх прикмет. Найбільше згадують у веснянках дрібний,
дощик, котрий впливає на урожайність землі й єго-
справді найбільше треба з весною. Тнмто дїти особливо-
присьпівують пісні дощикови, а сюди відносять ся таколг
і замовлюваня. Деякі веснянки й іграшки весняні відно-
сять ся до історичних осіб і подій (н. пр. про Воротаря
і князя Романа).

Весняні обряди і празники не зберегли імени аяї
одного поганського божища, в честь котрого відбувають ся
сї празники. Однак Юрій Хоробрий замінив імовірно таке
божище поганське і став опікуном скотарства і хлібороб-
ства, що відчиняв землю, випускав з неї траву і ростини.

В провідну (Томину) неділю поминають померших,
ідуть на кладовища, гроби (проводи), що нагадує поган-
ську тризну.

Найважнїйшим майже змістом веснянок і хороводних
ігровних пісень є радість і дбалість про перехід від весни
житя до подружа. Відси весняний антаґонїзм дівчат і ми-
лодцїв, що виявляє ся в широко розповсюднених і давни
іграх: „просо сіяти", „вибір невіст боярами серед кня-||.]
гинь", „воротар", „мости", „вербова дощечка" і т. п. СїяН'
проса се одна із найдавнїйших українських ігр. Вибір не4і|
віст, проявлений в „сїяню проса", визначає ся чертамй щ
старовини. Юріївські піснї, „мости" і „вербова дощечка' \^
зображають весїлє і подруже, до котрого переходом в сим г
вол моста або вербової дощечки і тому весняні піснї схож ^_
з весільними. І у ,

6. Русальні ПІСНЇ, названі від русалок*), сьпіваютїлг
в часі Зелених сьвят, а зелену неділю називають такозкі^
клечальною (від віток „клечане", котрими для почптаЕірзв
дерев і цьвітів затикають стріхи хат і ворота, щоби відг(^

') Русалкамп по народному віруваню ставали дїтн, що помор;
нехрещені або були прокляті родичами і жплц в ріках і у. д. (пор. д
сло) та ночами забавляли ся (пор. Причинна Шевченка). Після вір
ваня деяких народів (н. пр. Греків) душі померших вертали на зем
в часі між Великоднем а Зеленп.ми сьвятами, тому русалії лучилл
з поминками про пемерших.

291 —

пяти тим відьми) або р у с а л ь п о ю. В задушну суботу
перед Зеленими сі^вятами, перед 7-мою неділею (зе-
леною) по Велнкодаї, поминає христіянська Церква помер-
шііх, а тоді припадав первісно поганський празник весня-
ний Русалок, схолхий з римськими гозаііа, грецькими ру-
салїя, від грецько - латинського гозагіа, сііез гозае, гоза-

ІІ0ПІ8.

Згадки про русалії в староруських памятниках сяга-
ють від XI. ст. І часто лучать ся із згадками про ігри
і скоморохів. Назву русальної неділі стрічаємо в лїто-
ппсях.

В часах поганьства хоронили мерців на розпутях (пор»
оповідане Начальної Літописи о тризнї у Вятичів, котрі
ще в ХП. столітю палили мерцїв і ставили в малих посу-
динах попіл на стовпі „на путехті"), в лісах, на горах, спу-
скали в воду. Відтіля повірє, що русалки вибігають на
зозпутях і переслідують подорожних („заласкотують на
імерть необачних"), вішають ся на вітках дерев, жпють по
'орах або у воді. На Україні русалки представляють ся
! образах дерев, корчів, тополі.

7. Купало. Кострубонько. Як осуджувані в хрнстіянській
роповіди і згадувані в первісній літописи коляда і ру-
алїі неперечно підходять до поганської основи, так нале-
5^:ить до визначних літних сьвят празник Івана Купа«
а ^). Обходжено вго в часі найбільшої сили сонця, „лї-
юго звороту сонця", у вечері з 23. на 24. червня, хоч він
фсить популярне імя христіянського Сьвятого, а ся злука
истіянського сьвята з поганським празником впразила ся
давній назві Івана Купала. В обряді Купала перехо-
ди ся до нашого часу останки давного богослуженя,
;5і((чім згадує Густинська лїтопнсь, а також грамоти литов-
шх князів ^). Перед куіглою, котра зображає Купала,
-;1) рану (Марину) являв ся і муягеська куі;ла К о с т р у-

V) Купало мабуть означає місце до куііаня. — П. В. Владпмп-
т> (Введеніе в-ь пстор. русск. словесносхи, ст. 264.), догадуе ся, чіг
,ало не походить від того кореня, що південно-слов. „куп, куцштц-
("^ЇД ск^тіщияа — зборище, товпа, собор, польське кірр (кора — острів).
іеіі^ 2^ В грамотах литовських князів (1350., 1396. р.) находимо замітиі
,,ипсана (грамота) во вторнпк-ь передь купальї св. ІІвана", „до
іа дне до купать".

»

— 29ІГ —

<5онько (Іван і Купало, Іван та Марія *). Обряд від-
бував ся так, що беруть ся за руки, гуляють і сьпівають
купальні пісні та скачуть через огонь, купають ся, кпда-
ють вінці на воду, затикають зелені вітки в землю і стрі-
хи. Веселий празник Купала закінчує чергу сопїчних
сьвят і є схожий з західно-європейськими субіткамп
(-ТоЬаппізіеиег). 6 також звичай глядати чародійних трав,
а особливо мітичного цьвіту папороти, котрому приписують
чудотворну силу вказувати укрпті під землею скарби. Хор-
вати звуть сей цьвіт перуновим цьвітом, отже вважають
аачеб емблемою сонця або блпсі:авки. Над Збручем (і на
Покуті) був звичай на сьв. Івана вранці купати ся в водї
а відтак пускати з водою соломяного боввана, Кострубонь-
ка *), перевязаного чорнобилем і украшеного цьвітамп, аб(
«го палити. І люди купають ся в празник Купала у водї
віруючи в чудову силу води, а се лучить ся з назвою КуІ
пала 2). Можна би отже думати, що вже в перших часаі]
христіяньства в купальних обрядах перемішало ся жпвлг
христіянське з поганським. Нема ніякого сумніву, що пф,
регодом вельми розповсюднпв ся христіянсько-лєґендарниі
міт і народно-христіянський обичай, а се очивидно виті
снуло своє пятно на народнім сьвітоглядї.

Купальні обряди зберегли більше черт глибокої от !
ринп, як купальні піст, котрі в тім зглядї уступають л '
сця і;олядкам. Замітною чертою купальної обрядовости
купальні костри, їх запалюване і перескакуване че
огонь, як і перегін скота, що охороняв від недуг, (те са: „
у Ґерманцїв. .ІоЬаппівіеиег, Хоііеиег, гл. \У. (тоиЬп'Г^^
Оегш. МуіЬоІо^е, ст. 570. і сл.). Купальні огнї віднослГ
ся також до урожаю : хто висше скочить через огонь, у тсі]
уродить ся висше збіже. (Потебня, о куп. огнях). Замітнір^^
чертою є також двійність празничних уособлень (Купа'

ї

*І Се дало почин назві цьвіток — Іван та Марія (уіоіа Ігісоїог ;
') Костру б онько, корінь костр — українське костер. '^

^) У Греків і Римлян сьвятковано також лїтниЛ поворот са '^ Ле
У Греків на празнвк Церери і Бакха відбувало ся очищене вс і";:а|
А огнем. У Римлян на празник ІІалїлїї перескакували через огонь
реводи.тп через него стада, а з тим відбувало ся очищене з під'__«
води. На сьвято Весни (23. червня) у Римлян покроплювали дої
дою, а в поча того дия палили огнища і перескакували через ні

К1^

і Марена-Марина, Іван і Марія), і двійність обрядів весе-
лих, гулящих і сумних — оплакуваня топлених або пале-
них уособлень колишпих поганських божищ (з котрих ли-
шили ся тілько епітети: Ярило, Кострубоиько). Тепер майже
БОЇ пісні про Ярила і Кострубонька перейшли в ігрові і хо-
роводні або в дитячі піснї. В українських землях відбуває
ся ігра „Кострубонько** так, що дівчина в середині кружка
тужпть за Кострубопьком, як би ожпдала єго і питає про
него подруг, котрі відповідають, що Кострубоиько лежить
недужий, а вона хвативши ся за голову, сьпівае :

Прийди, прийди, Кострубоньку !
Стану з тобою до слюбоньку...
Щож я бідна учинила,
Кострубонька не любила!

Наконець кажуть, що Кострубоиько умер і єго похо-
вали, а тоді дівчата починають тішити ся, плешуть в до-
лоні і тупають ногами. (Чубиньскій, III., 77. і д.). Обряд
топленя у воді проявив ся у розширенім присьпіві ку-
пальних пісень:

■і

Купала на Івана!
Купав ся Іван
Тай в воду упав!

До купальних обрядів належить також ходжене з де-
ревами, котрі також топлять як кукли. Костомарів (Обь
пстор. значеній русск. нар. поезій 1843., 52.) описує обряд
тополі", обходжений* на Україні в зелену неділю. Дівчата
вибирають одну із своїх подруг, прнвязують ЄЇ піднесені
руїш до палиці і так водять по селі і полю з присьпівамп :
Стояла тополя край чистого поля: стій тополенько! не
розвивайсь, буйному вітроньку не піддавайсь !" Се називає
2я — вести тополю, а вибрану дівчину звуть „тополя".

В купальній обрядностп і піснях впзначне місце, як
иісше зазначено, займають обряди з травами і цьвітами.
'ляданє цьвіту папоротп, що цвите в Іванову ніч, а та-
ож цілющих трав, котрі зривають в сю таїньственну обря-
дову ніч, належить до прикмет сего празника. Але най-
[оетичнїйшим мотивом купальних пісень є піснї о пере-

мінї з несьвідомости звінчаних, брата і сестри в цьвіткп
Їван-Марія, згаданих впсше:

„Сестру з братом звінчали... ходім, сестро, в темний
лїс — нехай же нас зьвір поїсть,

а лїс каже, не прийму, а зьвір каже — вижену...

Ходїм, сестро, горою, розсіємось по полю шовковою
травою.

Будуть люди зїле брати, сестру з братом споминати :

Я зацвиту жовтий цьвіт, ти зацвитеш синїй цьвіт —
бл^де снава на весь сьвіт".

Вороженє вінцями, хороводи і піснї вказують на по-
дружний, любовний характер сьвята Івана-Купала.

Се були ті головні обрядові пісні з мітичною (кален-
дарно - астрономічною) основою, на котрих перегодом хри-
стіянська Церква витиснула своє пятно. В тих піснях
і обрядах, що відбували ся підчас тих і инших соняшних
празнпків, зображувано зміну весни, лїта і зими, пробу-
джене і розцьвіт природи, а відтак з ослабленем і змен-
шенем сьвітла і теплоти завмпранє ростинної сили при-
роди, що видавала' ся мов би похороненою підчас зими.

8. Обряди і піснї жнивні, зажинки, обжинки. Початок і ко-
нець яшивних робіт у глибокій старовинї були злучені
з деякими обрядами і празниками при супроводі відповід-
них пісень, у народу українського називають сї празнпкп :
зажинками, обжинками, дожинкамп або толокою
(поміч у сільських полевг.х роботах).

Жнивні обряди проявляли ся плетенем вінків з ко-
лосків жита і пшениці, або в дожиночнім „снопі - діді**,
котрий прішоспли з піснями домів з поля і ставили
в хаті на пок'утї. (Сей обряд нагадує також різдвяний зви
чай). І дожиночні вінки і сніп вважали ся цілющими; нгімиїїві
кормлять недужий скот і примішують до зерна, призначе- і^
ного на сївбу. До тих обрядів належить давнпй і важний н
обряд „завиваня бороди" Волосови, Іллї або Козлови. До
казом давнини сих обрядів, а в части пісень в їх супро
воді, є виразна схожість жнивних обрядів і пісень не тільксіїлл
в усїх Словян, але й у Литовців і ингаих аріо-европейськкзрЕї
народів. Дожиночний сніп називають на українсьшіх зем

лях (також у Нїмеч^пш завиване бороди Вотану) козою
або козлом або жміїт збіжа полишеного на полі* незжа-
тим. Потебня сей обряд лучить з віруванєм розповсюдне-
Н1ГМ у всїх європейських народів, що „душа ниви єсть по-
хожа на козу або козла, єство (як Фавн або Сильван), пе-
реслідуване женцями, котре скривав ся в останній незяштий
кмит колося, або останній сніп".

Відносини жнивних обрядів до сьв. Іллі зазначують
ся тим, що 20. ст. ст. липня, в день сьв. пророка Іллі, (на
котрого перенесено чертп Перуна, що їздить по небі возом
^ виклпїгуе грім і лискавицї), звичайно зачинають жати
(ЛІТО, вяжуть перший сніп, обмолочують, а з зерна приго-
товляють хліб і сьвятять єго. Про сьв. Іллю яко опікуна
хліборобства сьпівають у пісні: „Ходить Ілля, носить пугу
житяную, куди махне, жіпо пахне".

В жнивних обрядах і піснях стрічаємо також уособ-
лене вінка, колоска, толоки і т. п. В українській пісні:
^Ой котив ся наш віночок по полю, ой просив ся челя-
доньки до двору: возьмп мене, челядонько, з собою" (Чу-
. бпньскій, Трудн ПІ., 232,).

Жнивні пісні виявляють похвалу збі;ку, полю й єго
господареви, а такі давні образи поетичні, як порівнане
жатви з битвою („Слово о Полку''), зворот до сонця, мі-
. сяця, порівнане збіжа з „золотом на току молоченим", або
порівнане богатства збіжа, снопів і кіп з тьмою, із зьві-
здамп на небі, настроюють до вислову, зробленого проф.
Сумцовпм (Зтногр. обозр, III. вип.): „Від обжинкових пі-
сень віє теплом літного вечера і запахом тілько що скоше-
моі нпви^.

3. Побутові обряди і піснї. Окрім календарних обрядів
зл^'чених з житем природи і хліборобським побутом, збере-
гли ся посеред народу також обряди иншого рода — р о-
динн о- побутові, що обіймають усі головнійші хвилі
людського Ліптя : родини, х р є с т п н п, в є с і л є (вінчане)
і похорони. Зпоміж тих особливим богатством і ріжно-
родностю змісту визначають ся весільні обряди. Повна дра-
матизму ,, весільна ігра"", як нині ще звуть весїлє (між
иншпми у Гуцулів „весїлє грати"), сягає глибокої ста-
рини і держить ся до нині в народі сильнійше, як усі
ї|ішші обрядіг. Пісні, котрі осьпівують найважнїйші хвилі

родинного жіітя (родинні), визначають ся високою поетіїч-
ностю, а особливо піспї, що відносять ся до найважнїйших
хвиль родинного жптя: весільні і похоронні. 13 тих
піснях виявило ся не тілько богато незвичайно зворушаїо-
чої сердешности і чутливости та справдешня висока пое-
зія, але й велике богатство к^-льтурио -історичного мате-
ріялу і споминів з доісторичних часів і первісного
устрою семї.

а) Весільні піснї займають між обрядовими видне місце
задля самого значіня весїля в' культурнім житю. Весільні:
звичаї і піснї зберегли в собі засновпни вірувань і погля-
дів на устріїі родини, так важний у народнім житю, як по-
чаток родини.

Початкова Лїтоппсь вказує на ту ріжиородність по-
буту в українських племен ; у кождого був свій обичай
і ріжні степені суспільного і родинного нобуту. Опісля по-
літичні відносини, зближене племен, злучених в руську
державу, заведене христіяньства змінили значно ті ста-
ринні форми народного побуту, але в народних повірях^
переказах і піснях несьвідомо зберегли ся останки старин-
них обичаїв, яко неперечпий відгомін доісторичного побуту
і домашнього культу. Дослідники весїльппх обрядів і пі«
сень находять в обрядах злучених і нині з церковним він-
чанем останки старовини. Те, що давно колись було дїїі-
сностю, прибрало перегодом значіне обряду, осьняченогс-
законом звичаю. Так н. пр. Початкова Лїтопись згадує про
Полян, що мали весільні обичаї, а протпставить їм Дере-
влян, про котрих говорить, що „брака у нихг не бнваше,
по умнкиваху у водн діівиця".

Окрім згадки в Начальній Літописи про „умикане
жень", розпоряджае Ярославова „Прав да Руська", що
за уведену жентципу має виновник заплатити грошеву
кару, а крім того й епископовп. В грамоті до смоленського^
єпископа з 1156. року між справами підчиненнми судів-'
ніщтву єпископа названа також кара за уведене женщин,
Звичай сей умиканя був і у Чехів і у Поляків (Уоіипііпа
Іе^^иш назначують строгі кари за се), а Бопляп (Веапріай
в Оезстірііоп СІЄ 1" Січгаіне) згадує ще в першій полови
ХУП. столітя про звичай уведеня дівчат на Україні (по
Уоікоу, Шіе8 еі иза^ез нирЦапх еп Гісгаіпе, Рагія, 1893.

Однак звичай сей не був загальний, бо і в тих старішніїх
часах є вже побіч „умьїканя" згадки про подружа з під-
могою покупки. (Гл. Вґ. І. Ріргек, 81ау. ВгаиіхуегЬипдк-
11. НосЬхеііб^еЬгііисЬе, Зіии^^агі 1914. шіі Уог\уогі V, V, .Та-
^іс. — Кгек, Апаїесіа Стгаесіепвіа, НосІїгеіізе^еЬгаисЬе сіег
81а\'еп).

Прочсе були спомини також у старинних Греків і Рим-
лян. Тим можна пояснити, що в народних піснях весіль-
них називають часом жениха „ворогом", а сватане зобра--
жае ся ловами (н. пр. „^Маруся" Квітки^), „Назар Сто-
доля" Шевченка) або наїздом, війною (н. пр. в Гуцуль-
щинї). Начальна Лїтопись згадує також Радимичів, Вятп-
чів і Сіверян, що „единь обнчай имяху, живяху вь л*-
сЬхТ)**, „и бращзі не бьіваху вті них-ь, но игрища межд^»^
сельї и схождаху ся на игрища и на плясаніе и на всЬ •
б'Ьсовскія игрища и ту умнкаху женн себ'Ь, сь нею же к-ьто
совіщеваше ся". Було се отже подруже з підмогою ио-
риваня дівчат проти їх>волї або деколи за їх згодою. Ко-
лпж опісля настали мирні і лагіднїйпіі відносини, перві-
сний акт грабежи, нападу, став лише символом, а пісня,
поетичною окрасою.

Дальший степень у розвитку сих відносин предста-
вляє покупка жінки, а грабежник-жених платіггь він6>
семї, рід викупу, як се бувало й у старинних Греків і т. д.
Віно ставало ся опісля майном (обезпекою жінки на случайг^
'|смерти чоловіка); від родичів діставала жінка посаг. Та-
ким способом у весільних піснях і обрядах зберегли ся.-
спомини про старннні фор.\ш народного родинного побуту-
Народне українське весїлє доси злучене з многими:-
обрядами і піснями, котрі творять весільну „ігру" протя-
гом кількох днів. Нарід доси уживає вислову „грати весї^
лє". У галицьких Лемків, як запевняє Я. Головацький, за-
Ідержалпсь із народних ігрищ лише весільні (П-Ьсни ПІ.,
[ЗІд. 366.). Весільні піснї і присьпіви товаришать ріжним
брядам весільним, чи то печуть коровай, чи крають его,.

1) Згаданий у Квітчиній „Марусі" обряд „колупаня печп" свата
Іою дівчиною, остае в звязи із старпнним почптане.м домашнього огнпша
18 хорватських обрпдах восїльних дівчина ходить около печи і цї-
]уе її).

їи заплітають або розплітають молодій косу, стрічають же-
ниха, обрядові особи, гостпй, або провожають їх, їдуть до
вінця, або вертають і т. п. Весільні обряди у народу укра-
їнського є вельми ріжнородні в ріжних околицях,, а навіть
в сторонах кождого українського говору. Однак мають вони
спільні черти, на підставі котрих можна виділити основний
тип урфаїнського весїля, що зберіг давні черти. А сї давні
черти проявляють ся в загальнім значіню основних обря-
дових дійств, осіб і в пісенних обрядах.

Народні сільські весїля відбувають ся в осени і зимі,
після покінченя хліборобських робіт, а весною їх нема.
У весняних хороводах та іграх навязують ся перші взає-
мини женихів з дівчатами. Так бувало і в давнину, як
сьвідчать літописи про „игрьіща между сельї" і тут відбу-
вали ся наради цро весїлє або пориване (впкрадане) дів-
чат. Нарада про весїлє була або добровільна, або злучена
о викупном (віно) за дівчину у родині (семі). В хоровод-
них піснях стрічаємо впбирапє дівчат, а у весільній ігрі
жених зве ся звичайно князем, а дівчина — княги-
нею, що нагадує черти давного побуту в исшпх верств.
Се останки давнпх побутових обставин, що набрали в се-
лянській верстві инпіого значіня, а нині зберегли ся в цер-
ковнім обряді вкладаня на голову вінців — вінчаня.

З весільними піснями лучать ся ігрові піснї (н. пр,
•сїяне проса), при чім дві супротивні сторони парубків і дів-
чат годять ся на се, що парубки купують дівчину (овлада
Царгорода, Кгієга, де я^ие дівчина й еї семя), о переході
через воду по вербовій дощечці або по мостї (мотиви чи
чіто весільних пісень). Потебня вказує на схожість весіль
них пісень і що до розміру і що до змісту мотивами ве
снянок, купальних і дожинкових пісень. Так само деякі^
■обряди весняних і літних ігр нагадують весільні обрядиіщ
ІВ обжинкових піснях повторяють ся ті самі вислови и^щ
короваїі, вінок, як і в піснях весільних. Кидапє вінців еШщ
воду і воролїенє па тій основі відно^^ить ся прямо до пс
дружа. В хороводних піснях находимо ті самі симво.іїче
образи Лчспиха і дівчини, як і у весільних: сокіл — женга |^|
лебедь — дівчина

Властива весільна ігра, весільна обрядовість предстаї
ляє ся в таких головних уступах : с в а т а и є, з а р у ч и н і

^^'

І

— ^V,^ —

л ї В п ч В Є ч Є р, відтак весільний день, з котрим лу чпть
ся богато обрядів і пісень, а на останку деякі повесїльні
обряди, у весільнім обряді виступають обрядові особи:
•старости, дружки, бояри, дівчата і т. п.

Старости виправляють ся на сватане з дому жениха
в дім дівчини вечером з хлїбом-сілю, де їх приймають яко
чужих заїзжих „добрих людий". Отець дівчини бере від
них хлїб-сіль і питає, відки прийшли, з якої землі, з якого
царства. Старости оповідають широко, виставляючи себе
„ловцями-молодцями князя", котрий попав на слід кунпцї
або прямо гарної дївііцї. Ловцї сим слідом, по снїжній по-
роші приїішли в дім дївицї.

в другій ДІЇ весільній — заручинах — отець дівчини
або старший з родини (як вона сиротою) ударяє в руку
старости, завинувши свою руку в полу кожуха
і тим стверджує умову, як се дїе ся при купнї.

Відтак повязують старостів ручниками, відси вислів
заручини. Заручини є рішучою хвилею в долї дівчини
-зарученої, як би проданої у чужий рід. Коли дівчина
сирота, тодї дівчата сьпівають сумні піснї по померших еї
родителях.

Перевязуване старостів ручниками має символїчне зна-
чінє і знаменує злуку обох родин і молодої пари. Звичай
сей вельми давний, бо знали єго також старинні Індове.
Злуку сю зазначуе також складане рук молодої пари, як се
дїє ся тепер і в церковнім обряді підчас повязаня епитрахнлем
при вінчаню, — звичай очи^пдно перенятий з поганських ча-
сів з христіянською закраскоБз. Заручини були в поганських
часах справдешнпм заключенем подружа з жертвами і об-
рядами, котрими кермував поганський жрець, котрого шшї
заступає сьвященик. Знаменем злуки був уже в тих дав-
нііх часах перстень яко знак неволі жінки, яко злучник
Ц жінки з чоловіком, а вручуванє молодою платка (хустини
мережаної) молодому було також символом віддачі власти
над собою, відреченявід дівочого стану. Те самезначінє має
підчас самого весїля обряд обтинай я волося молодій
ізі і ЄЇ зачіпчуванє (пор. Ог. Ріргек, Зіат. В1•аи1;^Vе^Ьип§8-
^еЬгаисіїе).

До зачіпчуваня вживають крім чіпця звичайно черво-
3 ної хустки, котра є символом огню, а сам обряд вказує на

— 600 —

жертву, приношену тим домашніїм боауествам молодого^
ДОСІ! їй чужого, щоби їх для себе ублагати.

На два днї перед вінчанем пекуть хлїб круглий з білої
муїш, коровай, з обрядовими звичаями і сьпівають при
тім пісні: „Сьвіти, місяцю, з раю нашому короваю, аби був-
коровай красний, як сонїшко ясний"... „з семи криниць
водиця, з семи стогів пшениця" (Голов. Пісни III., II.
249, 284). Весільний коровай прикрашують всякими видами
птиць і зьвірят, а також шишками (в виді соснових ши-
шок), а Сумців зблпікае коровай з обрядовими хлібами
в виді „козуль", „коров з рогами, о.ленїв, овець". Імовірно-
в старовину короваї весільні відпоспли ся до тих треб, про-
котрі згадує „Слово н-Ькоего Христолюбна" з XIII. столїтя :
„коровай им-ь (богамь и богинямь) ломяттз п курн пмт>
р-йжуть". На весільнім столї конечно має бути печений
когут і ігурка, котрими годують молодих, а пипї ш,е несуть
при вінчаню до церкви когута або курку. В українсьіепх
піснях весільних порівнують часто коровай з місяцем і его
пекуть або в виді місяця або прикрашують місяцем: „ко-
ровайчикії - яїіночки, хороші короваї бгали, в середину мі-
сяць клали, около зіроньками" (Сумцов'ь, Из'ьсл'Ьдованіе-
о свад. обрядахь 143.).

Коровай бгати, се був оден з найважнїйшпх обрядіь
весільних. Сумців бачить в тім обряді символ культу сонця
і місяця (супруже сонця з місяцем згадує ся в індийських.
Ведах і литовських обрядях), на що є натяки в піснях при
печеню короваю, символ подруйїа молодої з молодим і їх
щасливого та благословенного житя, а також останок арий-
ської л^ертви корови, котру в Індії приношено богам в жер-
тву, а на скірі оберненій горі волосом саджано молодих.
Перегодом із убожеством народу дійсну жертву замінюб^1 1
символ, паслідоване з тіста (роги на короваю), налїплювапе| т
па короваю (в піснях названий він „красний і ясний, як
сонїнко, але також рогатий"), а^ сама назва „коровай" на-
гадує сю індийську жертву. Печенем короваю заняті жен-
щини (свахи, їх 7 або 9 або 13), а Хв. Вовк бачить у тім
звязь із семи жрекинями, котрі в Індії приготовляли напи
ток „сома". В часі жертви й опісля також печеня корова:

'чаї
(дів

— зиі —

€ьпівали сї женщішп любовні ПІСНІ в честь божества сонця
і танцювали около короваю.

З передвесільних обрядів найбільшою сьвяточностю
визначає ся дівич-вечер; звичайно буває на передодні
весїля в домі молодої, а в піснях величають князя і кня-
гиню і весільних гостпй. Весільні піснї визпачають ся за-
мітнпм богатством поетичних образів символічних, в котрих
зображені каязь і княгиня. Ось паралельні образи для дів-
чини і для жениха : сонце, зірки і місяць: ябліпка, віточка
й явір ; зазуля і соловій ; лебедь білий, уточка, чорна га-
лочка, перепелочка і сокЬі або селезень" н. іір.

Ой мовила ясна зоренька до місяченька.

Ой мовила молода до молодого. (Голов. 300.).

Уособлене, символізм простягає ся у весільних піснях
не тілько на жениха і молоду, але ії на еї прикраси, косу,
бипди в косї, дівочу красу, вінок.

На дївич- вечорі (перед весїлєм) ставлять з вітки
черешні, вишні або смеречини деревце: „ільце, вільце"
(гільце) на столї перед молодою парою, украшене барвін-
ком і позліткою, а молодого й молоду садять на виверне-
ний на верх шерстию кожух (в Індії на скіру з жертво-
ваної корови), і се, називають „посад" або „посаг", що в
«наменем богатства в будучинї. Гільце затикають у ко*
ровай.

В день Івана Купала (23. червня) парубки ставлять
ва Україні па горбі таке гільце, звичайно з вітки овоче-
вого дерева або смеречки, називають єго „купайло" і при-
крашують вінцями з барвінку або рути, втикають у него
також сьвічечки, палять коло него огонь, скачуть з дівча-
тами увінчаними довкола него, а відтак кидають єго у воду.
Весоловський ввал^ае „гільце" символом райського дерева,
а Сумців відносить сей звичай до часів, коли нарід жив
у лїсах, а дерева були предметами молитви і жертв. Однак
в дїйсности гільце, звичайно з вітки овочевого дерева спо-
руджене, є символом молодого житя і плідности й остае
в звязи з почитанєм сонця, єго плодотворної сили. Сей зви-
чай в вельми старпнний, а також звичай „вінкоплетин", коли
дївчата-товаришки молодої плетуть з барвінку вінець (символ

- 302 -

дівочого стану) і сьпівають сумовиті піснї. котрі вказують
па зміну і втрату сего стану.

На дївііч-вечорі саджають молоду „на посад", на дїжу^
в котрій міпіено коровай, прикриту скірою або виверненпм
шерстию в гору кожухом, а наповнену зерном, яко знаме-
нем благословеня. Перед тим староста або дружка опрова-
джуе молодих тричи около посаду і просить для них у ро-
дителїв благословеня. Але звичайно садять молодпх ^на
посад" на лавку в куті за столом (на покуті), в розі хати
за столом під образами. Там на сьвятий вечер ставлять
сніп збіжа (дід, дїдуха), там також ставлять на ніч у ііисцї
кутю, бо се місце вважало ся прибутком домашних богів, до-
машнього огнища. Нпнї там завішені образи Сьеятих (божник).

Звичай саджаня молодих на кожі був відомий у Ін-
дів і у Римлян, отже відносить ся до глибокої ста-
ровини.

Найбільше обрядів і пісень відносить ся до дня ве-
сїля. Обряди відбувають ся не тілько в домі молодої, але
і в домі молодого, в рішучий день долї молодої відбуває
ся обряд оплакуваня дівочого жптя, коси з натяками про-
чужих людий, до котрих переходить молода. Молодий — се
„чужинець", що приїде з друяіиною, котру називають Та-
тарами або Литвою. В деяких піснях і обрядах є ще
натяки на давне пориване дівчат і купно їх. В га-
лицько - руській піснї сьпівають: „Далеко чути, далеко-
видно, як молоденький їде, калину ломае: як полем їде,
коником виграє; як на подвіре заїде, шабелькою вививає,
до хати 5'війде, шапочки не здіймає" (Головацький 308.)^
або: „під ним коник грає, як синпй сокіл літає" (іЬісІ. 438.)-

Приїзд молодого порівнуе ся в піснях з тучами тем*
ними, з грізним наїздом, а се виражає ся також у обрядах.
Аж після торгу о косу, символ дівчини, відчиняють ворота
і впускають весільну дружину, а відтак слідує продаж коси.
Звичайно викуп за косу молодої бере еї брат, до котрого
відносить ся розповсюднена старинна пісня про „брата-Та-
тарина", що продав косу і сестру (Головацький 328, 336.).

До обрядів збережних з давного побуту, що допускав
пірване молодої і приневоленє еї силою, відносить ся збе-
режений у деяких околицях обряд роззув а ня моло-
дого молодою. В Лаврентіївській Літописи під 980. р.

ІІ

- 303 —

Рогнїда каже про князя Володимира: „Не хочу розутії ро-
бичіїча, но Ярополка хочю", а сей звичай питомий не-
тілько Словянам, але й Німцям (Сумців 29—30. О свадеб.
обрядахь).

Подруже вважали в глибокій старовині „судом Бо-
жим", як смерть, волею висшої сили, котрій треба піддати
ся, (бо так „на роду написано"); відсіля назви: „судже-
ний і суджена".

Тілько пізнїііші піснї весільні виявляють сьвітлі черти
радісних відносин до весїля, бажаного обом сторонам^.
а взагалі народна весільна поезія визначав ся переваїкно
сумовитим настроєм, відповідним сумній многовіковій істо-
рії української женщпни. Тимто піснї молодої й єї по-
друг — се „заводженз", „голосїне", а плач еї обовязко-
Бий. Длятого весільні пісні часто змішують ся з побуто-
вими піснями про сумну долю женщпни і легко перехо-
дять у круг сих пісень.

Замітно, що у весільних піснях часто згадує ся епічна
ріка Дунай: молода тоне в Дунаї; отець, мати, брат, се-
стра не можуть її ратувати; ратуе її милий, або вона ки-
дає свою косу — дівичу красу в Д^'най і посилає її до
вітця".

Після повороту з церкви по вінчаню обсипують моло-
дих зерном або хмелем, годують за столом куркою з ко-
гутом :

Ой сип, матінко, овесець,

Щоб наш овесець рясен був,

Щоб наш Семенко красен був.

Ой сип, матінко, пшеничку.

Щоб наша пшеничка рясна була,

Щоб наша ЛІариська красна була (Етн. 36. І, 361.).

Весільні піснї мають звязь з иншими творами україн-
ської народної словесности, з обрядовими, ігровими. Можна-
також найти в них казочні, мотиви і на відворот у казках
мотиви весільних пісень, н. пр. казочний мотив о чудних
дївицях-лебідках, що переміняють ся в людий. у весільних,
піснях стрічаємо заговори і загадки^ н. пр. що росте бе*
коріня і т. д.

- 304 ->-

б) Похоронні обряди, ПІСНІ, плачі, заводженя або голосїня.

Чаконечна хвиля людського жіітя, смерть, була злучена
=г, усякими обрядами як у старовині, так і тепер. З ними
вяжуть ся всякі віруваня і погляди на смерть, на загробне
жите мерцЇБ і на взаємини їх з живими. Обовязковими
були проводи мерців з обрядовим оплакуванем, ко-
тре умоляе мерців, що вони не будуть небезпечними, але
прихильними для живих.

Смуток по близкім, дорогім покійнику зовсім природ-
ний і тому при снлї чувства виявляв ся він. ритмічними
видами, похоронною піснею, „причитаніем-ь", про що
згадує також лїтопись, навіть у князів. Протягом часу ви-
творив ся погляд, шо покійник потребує обрядового* в пев-
нім традицийнім виді зложеного плачу і тим способом яви-
лись заводові плака.льницї, плачкп.

в) Похоронні піснї, плачі, заводженя або голосїня мають
отже темою смерть (т. 6. копець житя) когось із семї або
похорони, а в них проявляє ся не лише жаль і смуток по
вмерлім, але там находимо також натяки на похоронні
обряди і на се, як нарід уявляв собі житє по смерти. Сї
плачі, заводженя і голосїня (грецьк. трени, пор. Коханов
ського Тгепу, плачі жінок і плач Ярославни в „Слові
о Полку"), витворили ся на основі па пів мітичній, на пів
христіянській, яко велика частина української народної
поезії. Старинпий поетичний образ зозулі плакучої стріча-
ємо часто в тих плачах - голосїнях, так що мимохіть иа-

• сувають ся староруські вислови же л Піти, же ля, ка-
ри ти — печалити ся. Володимир Мономах в 1096. р. пиш€
про свою вдову-невістку, що вона „сядеть акьі горлпца ш
сусЬ древі> желііючи" (ІІпат. Л-Ьтоп. 1289.). „Желю", „плач'
навів Бог на ріці Каялї після пораженя Ігоря Сьвятосла
внча Половцями, як пише лїтопись 1185. р. Все те сьвід
чить про давнину похоронних пісень і звичаю оплакуватір'з
померших. Відгомін сего звичаю відбив ся і в лїтопися:

" і в Житях Сьвятих. Доси в декотрих сторонах зберіг с^ ^і
звичай, що особливо даровиті з природи жінки складают №і
нові плачі і голосять їх на похоронах (н. пр. па Гуцуль ^«і
щині). Давні образи, епітети і мотиви в тих нових плачаї^г
иовтаряють ся із старовини. А по видїленю христіянськн ітя
черт у голосїнях остане все таки ще богато поглядів пр Н

смерть, загробне житє, про душу і відносини природи до
чоловірса в старовину. Епітети й образи в плачах нагаду-
ють „Слово о Полку Ігоревім".

Природа бере участь в жалю по вмерлім, мерця по-
рівнують з сонцем або місяцем, а смерть із заходом за го-
рами і лісами. Смерть являє ся злощасним горем, безта-
ланницею, обидою (пор. „Слово о Полку Ігоревім*"), чорним
вороном або кощавою жінкою, відьмою, гадюкою — вона
невмолима (гл. М. Шашкевича „Нещасний")- Душа пред-
ставляє ся птичкою, що вплітає з хати крізь вікно (пор.
^Бабуся з того сьвіту"). Вмерлий, що пішов „у далеку, не-
знаєму дорогу" або країну", „за темні, дрімучі лїси, за ви-
сокі гори", не пропав на віки, его „дожидають в гості".
€го поминають, в „третіши", „девятпнп", „сорочини" (пор.
„Марусю" Квітки), а також „на проводи" або „русальний
день" (в суботу перед Зеленими сьвятами), а особливо по-
честь померших лредків роду („дїд", „Бгіасіу" Міцкевича,
білоруський вислів) лучено з празником коляди. Для ПО-
мершого заставляють їду і воду на могилї або дожидають
дома, лишаючи містіе за столом (на Різдво заставляють ку-
тю в ночі на „покуті**, а на поминки „коливо**, приправ-
лене як різдвяна кутя), і лишають відчинене віконце, ко-
трим душа влїтае. Похорони, се обовязок семї, а залишене
похоронів уважає ся великою провиною, як себулойуста-
ринннх Греків, бо тоді душа блукає ся привидом по ночах.
ІЇІокійник ставав у такім виді на другім сьвітї так, як єго
похоронили і тому в Шевченковій поемі „Гамалїя" ко-
заки благають Бога зовсім в дусї народного віруваня, щоб
їм не довелось „на суд праведний прийти, в залїзах руки
принести і перед всїмп у кайданах стать". Деякі місця
плачів прибирають прикмети епічнпх оповідань і визна-
чають ся гарними та поетичними порівнанями і поетичною
^ красою.

Плачі маюті» богато спільного не тілько з обрядовими
ііснямп, але й із заговорами. В похоронних обрядах збе-
регло ся богато подробиць, що сягають до поганської ста-
ювини. В деяких околицях є звичай класти в домовину
іп завязувати в хустку (женщинї) або зашивати в шапку
мулічинї) гріш, що нагадує грецький діЗоЛод для Харона.
Іо смертп дївчинії-молодої або паробка-жениха печуть ко-

ОЛ. БАРВШСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 20

- 306 —

ровай (як на весїле) і кладуть на домовину, а по похороні
роздають семї (Кіев. Стар. 1890., І., 131.). Зберіг ся також
звпчай зимою і літом відвозити покіііника на санях на-
кладовище. Се нагадує вислів у Поученю Володимира Мо-
номаха: „сидя на санехТ)".

В Галицько-Волпнській Літописи б під р. 1^8. згадка
про похорон кн. Володимира Васильковича: „Преставленів
же ЄГО бНСТЬ ВЬ ЛюбОМЛИ ГОрОД'Ь ВЬ ЛІІТО 1288., м'Ьсяця
декабря во 10 день, па св. отпа Мипн. Кпягипя те его
слугами дворньїми омнвше ею, и увиша и оксамитом'Ь со-
круживомТ), яко же достопть царемь и повезоша и на сани
и повезоша до Володимеря".

10. Релїґїйно-моральні пісні або духовні стихи. Релі-
ґійні піснї або так зв. духовні стихи народні тво-
рять богатий і вельми займавий відділ народної поезії,
в котрім відбили ся віруваия і погляди народу, витворені
під впливом хрпстіяньства. Христіяньство осяяло душу на-
роду новим сьвітлом, внесло в сьвітоглчд его високі ідеалц
Боліої любовн, віри, саможертви і вплинуло ва всі его по-
чуваня і розуміня. Але попри се задержали ся між наро-'
дом останки давних поганських поглядів, а крім того наріді
не розумів з нової христіянської науки всего так, яьі
треба і толкував собі дещо по евому, самовільно і непра
вильно. Тимто духовні стихи носять на собі пятно двоє
віря, виявляють мішанину і.рисііянськііх і аиГиНських по-
глядів. ^

Релїґійно-моральні піснї або духовні стихи черпаюті
теми з ріжних жерел, устпіїх і !:г[и.':;пг.х, з сьв. Пггсьіі;
з церковної історії, з житя Сьвятпх, з церковних пісе
і длятого їх основний хараіггер — христіянський, церков
ний. На сю реліґійно-моральпу поезію мало вплив суспідьн
житє, народні перекази і твори народної поезії, а крім тог
також леґендп й апокрифічні тпори: дллтого зовсім прі;]
родно, що попри церковно - хрпстіянський зміст і характе,
в тих піснях чимало також давжя поганської иішмішкі,
бо те, чого вони не находили в сьвящених книгах, допої
няли уявою і тому мояша сю поезію назвати двоевірної
Богато черт у духовних стихах взяте з билин або г казо; „
^имо того всі вони навіяні глиСюкою- вірою- і виклнкуюі . \

І

- 307 —

своєю наївною простотою трогаюче вражінє, а многі ;з ник
визцачають ся великою поетичною красою.

Не легко означити час, коли сї пісні зложені. Деякі
сягають неперечно перших віків христіяньства на Руси,
пнші значно пізпїйтих часів. Творцями їх були півосьві-
чепі духовні, а найчастїйше лї рийки і старцї, так звані
перехожі калїки, котрі сьпівали пісні з супроводом лїрп.
„Каліками" або „перехожими" каліками звали паломників,,
що вживали окремої для далеких вандрівок пригідної
обуви, званої в грецькім і латинськім язицї калїґа. Таке
паломництво вимагало певних засобів, а крім того і тіле-
сних сил. Однак після овлади Царгорода Турками й спу-
стошень України степовими ордами паломництво до сьб.
Землі перервало ся, а обмежало ся на вандрівки до місце-
вих українських сьвятинь, а так само змінив ся сам склад
серед „калїк", лііж котрими переважали люди немічні,
убогі, слїпі і т. п. „Каліка" стає отже висловом для озна-
ченя людий хромих, сліпих, убогих, а само занятв стає ро-
дом промислу окремої верстви суспільної. Отсї калїки скла-
дали отіке головно духовні стихи, а що сьпівали їх
і супроводом .ііїри, звуть їх лірниками.

В мзіщї і складі тих духовних стихів, званих „псал-
ламн" і „кантами", є чимало книжного: церковно-сло-
шнські форми, іскусні розміри, а часто буває також і ритма.
^л*^ побіч того находимо в них чимало народно-поетичних
ірикмет.

Духовні стихи можна поділити на епічні і ліричні.
Спічні стихи описують події старо- і новозавітні, лєґен-
арні, а лїрпчпі висловлюють почуваня і настрій сьнівцїв.
Цо до змісту описують епічні стихи житя. Сьвятих, по-
аток сьвіта (космоґонїчні), копець сьвіта (есхатольоґіч-
і) і т. п. Нарід баліав почути поясненя про долю душі,
Іро загробне жите, про походжене всяких річий і тим спо-
рбом вгггворила ся своєрідна народна фільософія, осно-
на головно на двое.вірних лєґендах, зачерпнених у велп-
й части з книжних жарел з Византії і південної
ловяньшиви.

Улюбленими темами посеред народу є притча

'^ )о П р а в д у і К р н в д у (єства уособлені), оброблювані також

народних казках, про страшний суд (многі з тих пісень

й

що до складу бліізкі книжному ппсьменьству), притча про
Богача і Лазаря, а ся прптча причинила ся чимало до
попз'лярности стиха про „Олексія Божого чоловіка",
основаного на житєписи сего Сьвятого,що добровільно в роз-
кішнім домі богатого вітця терпів усяке понижене, відка-
зав ся усяких почестий і стаз ідеалом для убогих, калїк,
так що звичайно лїрникп починають сею притчею свій ре-
пертуар на базарах, при церковних кладовищах, на відпу-
стах і т. п.

Ліричні духовні стихи прпсьвячені пореваікно питаням
про смерть і загробне жнте, навіяні страхом перед загро-
^ннмп муками. Наближене смерти викликує у чоловіка
сьвідомість 6Г0 грішности, бажаня покаяня і прощеня. Він
уявляє собі все своє жите і лякає ся в гадках того, що
мало подбав, щоби заслужити собі Царство небесне.

Вельми знаменний у ліричних д,уховних стихах по
каянний настрій, котрим вони навіяні. В сих стихаз
, грішна душа*" кае ся після смерти і перечнсляе свої гріхи
а в сїм перечислюваню находимо чимало побутових черт
котрі зображують сільське жите і відносини, н. пр. душ; •
кав ся, що несправедливо роздїлговала землю, що переору в
вала чужу межу, займала чуя:у ниву. Стрічаємо тако? І
у тих покаянних стихах слїди забобонів: віру в замовлк !
ваня, чародійство і т. п. Так н. пр. душа грішна призна
ся, що відбирала молоко чужим коровам і т. п. |:

Крім покаянних черт проявляє ся в ліричних д^
ховніїх стихах часто вплив проповідп про євангельські ч
сноти: покірливість, терпіне, милосерде, взагалі „прав
дне жите**. Тілько праведним житєм можна заслз'жлі
собі спасене і щасливе жите вічне в „пресьвітлім раю Р
Але що сьвіт „лежить в грісї" і чоловік окружений БО.
кимп лихими впливами на єго тілесну природу, що дові'^
дять єго до упадку, тимто найліпшим орудником душе !*
ного спасеня — відречися відсьвітай єго прима
а присьвятити ся монашому житго, яко найвпсгаоїі*'
ідеалови праведного жптя. Сі ідеї христіянського аскеї
зму війшли глибоко в народну сьвідомість і виявили
вельми жпво в духовних стихах. В них залюбки осьпіві'і''
€я добровільне відреченє від сьвіта сьв. Олексія

~ 309 -

жого чоловіка для високого ідеалу духовного совер-
шеньства.

Зверхня форма духовних стнхів визначає ся ве-
ликою ріжнородностю. Деякі з них зближені до билин, на
инших видно вплив церковних пісень і книг, особливо»
Псалтирі, улюбленої книжки до читаня в тих часах. Вплив
сей виявив ся частим уживанем церковно - словянських
висловів, а навіть цілих речень з церковних текстів. На-
віть у напівах духовних стихів замітно вплив церковних
мельодій, хоч значно змінених відповідно природі і при-
кметам народної музики. Головною прикметою сих напівів
в одноголосний сьпів (ипізопо), занесений на Україну з Ви-
зантії..

П. Істо{>иЧні дудіи і піснь

Найзамітнїйшою появою української народної поезії в
ііісторичні думи і ПІСНІ. В українських історичних піснях
І і переказах зберегло ся мало споминів з давної київської
1 княжої) доби. Винищене України наїздами Половців, кня-

I кимп усобицями, татарським лихолїтем, громадшім пересе-
1^ іюванем населеня, підчиненем Литві а відтак Польщі, про-
)] іьвіт козаччини і довголітні війни з Татарами, Турками

II Польщею випирали старі історичні перекази і спомини,
ЗЛІ, висували нові справи і нових героїв. Старинну україн-

ьку історичну поезію виперли українські думи. Се

існї про боротьбу України з Татарами, Турками і Поль-

Лдею, почавши з XV. столїтя, що дійшли до повного роз-

3 ьвіту в ХУІІ. столїтю. Історичні обставини XV— ХУЇП.

голїтя, а іменно татарські і турецькі набіги на Україну та

очатки козаччини, котрої осередком стала Надднїпряньщина,

ійни з Польщею і Туреччиною, доставили богато мате-

ялу для творів народної поезії. Се була для українського

іроду нова героїчна доба (особливо XV— XVП. столїтя),

о витворила новий рід народної поезії, козацький

ос — думу.

Найдавнїйші українські , думи оповідають нам про та*
рські наїзди, татарську неволю і боротьбу козаків з Тата-
ми. Ся тема вяже думи з переказами литовської доби,
ли на переміну Печенїгів і Половцїв явили ся Татари,
еля змісту „Слова о Полку Ігоревім" можна сказати

:ьі!І!

оли —

напевно, що українські думи продовжують пісенну твор-
чість київської доби, тілько в думах князі - герої зробили
місце козакам-лицарям, Половцї — Татарам.

Дружинна поезія давнпх часів переродила ся у все-
народну поезію, котрої осередком таколг дру:кина. але уже
своя, народно-козацька, а не княжа. Як тілько український
нарід у козаччинї побачив народний ідеал свого житя, тоді
перекази про героїв давної доби стали злишні. Згадка
про них булаб зберегла ся, колиб нїщо не ворушило було
і не трівожило народного житя. А тпмчасом народні сили
в боротьбі о ествованє були так напружені, що живчик на-
родного житя бив бистро і тому иад Днїпром забуто про
подїї раньші козацької доби. Народна память тілько небо-
гато зберегла про литовську добу, а нарід впсьгіівав у думах
про козацьку добу хвплї, коли на першім місці стояв уже єго
представник в ідеальній обстанові козака- лицаря, борця
проти всякого гнобленя. Тимто думи, яко епос справді
козацький, витворили ся тодї, коли витворило ся і саме ко-
зацтво. Се поезія нової доби, хоч корінь Єї лежить у від-І
далених переказах київської старини.

Зміст козацького епосу — се дійсна реальна історія,!'
як у „Слові о Полку Ігоревім" ; его герої — се дїйсні героїг
народної боротьби, котрих подвиги, характери, траґічнаІІ"^
доля, ворушили уяву і чуте народу. Козацький епос обій- [
має отже всї доби історичного житя України від ХХ'". де .'^
XVIII. столїтя, оповідає про боротьбу з Татарами і Тур- р'^
ками в степах і на Чорнім морі, про недолю невільникії і
в ясирі, про ,козацько - польські війни, а на останку і пр<
Еовійші події, н.|пр. про зруйноване Січи і т. ин. В ко
зацьких думах, особливо давнїйших, стрічаємо мітичні, апо
крифічні, мандрівні і книжні мотиви (н. пр. про бурю НіР""
Чорному морі, сповідь Олексія Поповича пригадує лїтопиі^^
сну сповідь Ігоря в неволі), старосьвітські епічні форми]
При всій поетичній закрасцї козацьких дум, в них нера
мояіна все вказати певну історичну подію, що послужилі
їм основою, — особу, вибрану героєм, а на останку дуя«
вірно зображені суспільні і побутові обставини. Думи віГ 5
значають ся богатством і точностю історичних подробиці» іг
зазначу іоть, коли і де склала ся яка подія і тим відріжняі^ин
ЮТІ, ся від московських історичних пісень, в котрих неіі<г%

аі

оос

тої ТОЧНОСТІ!. Така точність надає думам певностії і ваги та
викликує віру у слухачів. Се в повнім значіню слова
історичний епос, поетпчна лїтоппсь народного житя,
без казочного, фантастичного прибільшуваня, проста і ре-
альна у всіх подробицях.

ДЗ'ми- зобрагкають найбільш драматичні події з минув-
шини козацької України.

Поетична картина думи овіяна теплим чутем лїрпчної
піснї і виявляв часто замітку красу ; задля того думи на-
лежать до найпрннаднїйшнх проявів усеї словянської пое-
зії. Живе відчуте природи дас думі богато поетичних обра-
зів, котрі виразно обмежують епічний предмет.

Кобзарські думи се поетичні твори більше зложені
й обемисті, як історичні піснї, котрі служили кобзарям зви-
чайно готовим матеріялом для зложеия думи. Творці дум
користували ся готовими, раньте зложеними історичними
піснями, подібно як автор „Слова о полку" „старими сло-
веси", лучили книжні й народно-поетичні живла: ритму,
свобідний вірш, то короткий, то довгий, книжні форми язика
поруч із народно-поетіїчними образами, епітеташі, симво-
лами, повторенями і т. п. Історичні піснї І думи, се твори на-
віяні хвилевими вражінями житя, висьпівані на те, щоби ви-
разити приплив або відилив народних і особистих поч^^вань
у даній хвилї, призначені були для широкого круга слуха-
чів, що гляділи в них поважної відповіди на питаня ро-
динного і суспільного жптя.

Історичні думи складали кобзарі-бандуристи, що сьпі-
вали, пригриваючи на многострунній бандурі ^), — складали

н

*) Приступаючи до відсьпіваня д^'мп, сьпівець наперед прпгрпвае на
Зандурі основну музикальну фразу (прікгривку ). виконувану бпстро, а від-
так весь речитатив до кінця думи супровожае акомпапїяментом бандури,
іїк се робили також грецькі аеди в догомерівськпх, а навіть у гомерів-
зькпх часах, котрих опісля заступили рапсоди, що виконували епічні

Ігворп. а такон; Гомерові поеми простим речитативом з лавровою віткою
з руках (Гл. Трудьі, III. археол. сь-Ьзда, том IV., Кіев-ь 1878., Міщенко.
■) способіі псполиенія зпическпхТ) пропзведеній древнегреческпми П'ЬВ-
іамп сравнптельно сг малорусскпми бандуристами, ст. 131. і сл.).

Бандура се інструмент подібний зверхньою формою до еспан-
;ької гітари. Бандура складає ся з не дуже довгої, але широкої
іучкп (ґрпфа). закінченбї головкою, в котрій застромлені кілочки за-
ля підтяганя або сщ'сканя струн. Ручка примоцьована до спіднякц»

:3

їх звичайно зараз після історичних подій, котрі да
вали зміст і настрій їх гадкам. На се вказують не тілько
схожі обставини инших літератур, але й самі наші думи.

Час, коли повстали думи, годї докладно означити.
Польський історик Сарнїцьк'пй згадує під роком 1506,
про смерть двох братів Струсів у поході па В*)Лощцну,
в честь котрих зложено і сьпівано сумні пісні „еіе^іае,
циае СІП таз Киззі уосапі". Українські лїтописцї згад5'¥^ть
про думи, відріжняючи їх від віршів. Самій ло Ве-
ли ч к о згадує, що львівський владика, Й о с и ф ПІ у м л я н-
ський, зложив невдалу думу на перекір гетьманови Са-
мійловичеви. Січладали думи також Мазепа, ХанешхО й пн.;,
на народний лад. Думи однак підходять не тілько до по-
чатків козаччини, але сягають до походів проти Половців,
а „Слово о Полку Ігоревім" можна назвати старо -ру-
ською думою.

Творцями історичних дум були звичайно самі дїеві
люди, учасники крівавих траґедій стяровпня, козаки-вояки,
а на се вказують широкі описи боїв, переправ і всіх по-
двигів воєнних, котрі вийшли з душі сильно зворуше-
ної вражінєм тих подій. Бандура була конечною при-
належностю не тілько лпцирів, званих козаками -бан-
дури стами, але й взагалі знатних письменних людий
в козацькім товаристві, котрих доволі богато було в тих
часах при широко розповсюдненій просьвт ; отже певно,,
що такі козаки - бандуристи, вийшовши з бою, складали
і думи про історичні події, а не безоружпі слїпцї - старці.
Тай козакп, котрим задля старости літ не ставало сил вою-
вати, чвалали за козаками та висьпівували про старі і нові

ві

ЕЬ
.][

рс

!В
бандури 25— 30-струнні. З тих 12-тп ті.іько 6 довгих, що тягн5ть ся тц

приструнника здовж цілої ручки до головки і там намогапі на кілочктц "■

а другі 6 тягнуть ся від приструнника до кілочків, уміщених на края| О

верхняка. лївобіч ручки. ' ^

зробленого в овальній формі з липового дерева, подібного до видовбаної
дпнї або тикви, з облпм дном. Сей овальний, видовбаний спідняк зверха
накритий верхнякпм (декою). Всередині верхняка прорізаний круглий
отвір — голосник, що видає голос. Понпзше голосника прпмоцьова-
ннй приструнник, себ то иоріг, до котрого примеплюють ся струни^
а між приструнником і голосником є иіе кобилка, на котрій лежать в<^ї
струни, так як на скрипці. Бандура мав звичайно 12 струн, хоч бувала

.5ІО —

подїї, користуючись допомогою товариства. З козацькими заго-
памп йшли часто і бандуристи і вопи були мабуть знавцями
гри на сурмах, як і на бандурі. Особливо після смерти козака -
вигривали сумно на сурмах (в Гуцульщпнї й тепер на по-
хороні вигривають на тримбітах [довгих трубах з березової-
кори або з бляхи]).

Слїпцї - старці (хоч бували і молоді сліпці), звідуючи •
козацькі табори для милостині та прислухуючись козаць-
ким пісням, тілько повтаряли думи козаків-бапдуристів та
складали поучні і релїґійно - моральні піспї і висьпівували
їх відтак на приспах під сільськими хатами. Ще й тепер
сьпівають думи тілько українські кобзарі і бандури-
сти, що жиють подекуди на Україні. Як колись аеди,.
а відтак рапсоди старинної Греції сьпівали про своїх ге-
роїв, брязкаючи по струнах свого інструменту (званога*
(рбд^иуі або кід-адід), так українські слїпцї-старцї сьпівалИ'
і тепер ще декуди сьпівають свої думи речитативом, то-
скоро, то знов поважно, що викликує сильне вражіне. При-
гриваючи при тім напів на бандурі, сьпівець помагає
свому сьпівови; для віддиху і начеб для роздумав я
над п р о с ь п і в а н и м і для більше характеристичного роз-
ділу одної музикальної частини від другої, він у пере-
станках вставляє невеличку музикальну фразу, після котрої
знов починає сьпівати. Відси то і пішла назва думи.
Думи се отже поетичні спомини минувшини.

Неволь ниць кі думи, так звані плачі або псалми,,
складали невільники, що коротали свій вік по турецьких,
каторгах. (Пор. Викуп з неволі. Божий Чоловік в „Чорній
Раді"). Сї думи заступали їм місце молитов, як се бачимо ■
з закінченя думи про Марусю Богуславку.

Однак крім кобзарів - бандуристів, звичайно учасників
юєвих подій, а після походу творців дум, не могла і ки-

Івська шкільна муза не відозвати ся на важнїйші сучасні
іодГі сеї доби тим більше, що під студентською одежею
іило ся нераз горяче козацьке серце, котре понукувала -
урсаків . Академії брати живу участь у воєнних боях на-
•одних за вітчину і служити їй не тілько мечем, але й пе-
ом. Під обопільним впливом школи і народного духа тво-
или ся українські народні думи й історичні пісні, в ко-
рпх книжний руський язіш ще більше зближає ся до

живої української мови, як ми се бачили в церковних тво-
рах, приладжених „барзо простою мовою п діялектом'ь
ижь и найпрост'Ьйшему челові^кови спадно понятая".

Доба війн Богдана Хмельницького й его найблизших
помічників і наслїдників стала предметом як шкільного
ппсьменьства, так і народної творчрсти. Коли бо попередні
козацькі повстаня мали суспільну цїху реєстрового ко-
зацтва, то війни Хмельницького, викликані суспільними
понуками, обгорнули все українське суспільство і набрали
прикмет загально-народного українського руху, котрий на-
йшов відгомін і в шкільній і в народній творчости.

Що українські народні думи творили ся не без уча-
сти школярів, про се сьвідчать найдавнїйші записи їх, із
самої доби Богдана Хмельницького й его наслїдників, що
відзначають ся більшим або меншим шкільним складом
і характером і властиво належать до ряду історичних вірш.
Н. пр. „Дума козацка о Берестечскомь звнченствіі", одна
- з найдавнїйще записаних (1661. р.), починає ся ось як :

»0 ріко Стирю, що Хаііль за віру.
Скажи тп всему міру,
Гдп в Днїпр впадаєш, оповідаєш
Радость з вуйнп, чи з миру?

Хан наступує і помагає

Козаком яяхов бптп

Под Берестечком, малим містечком

]\Ііл онпх кров пролити.

На перево.зї, чплї дорозї

Короля погромити « і т. д.

Дальший опис бою стає доказом, що автором думи
був один з учасників, а числом складів і ритмою вказує
дума на книжне походжене еї, так що неперечно автором
міг бути якпйсь ученик Київсько-Могилянської Колвґії, що
мав участь у бою.

Такими прикметами нацїхована і друга дума про Жов-
товодську битву 1648. р. і з часів І^иговського „Плачь
Малой Р осеїн'' (збережений у заппсях 1718—1719.) яко
предмет перекладів шкільних з руського на латинський
язик. М. Максимович відносить сей „Плач-ь Малой Рос-
■ сій** до часів Виговського (1658. р.).

;іІ

В однім польськім збірнику (з 1713. р.) записано ще
кілька ксіацьіспх вірш - пісень шкільного походженя, що
відносять ся до часів руїни (другої половини XVII. от.),
н. пр. про напади Татар на Україну:

гЛх Ук])аіненько, бідна годиненька тенор твоя:
Згинула і;о;?акп, добрії юнака, ах кров моя!
Гдїж вп. Дороиіснки, гдї вп, Хмільниченкп. вп Ів;інп ?
Сьмілії сотника, бцтігії десятнпкн і вп гетьмани ?«

Або друга з того часу:

»0й на горі женцї жнуть •

Да долом, долом, да до.іпною козака ідуть.

Мєікп ними три гетманп

Пешо В','дуть войско запорозке долинами.

Ол;пн гетмап Дорошенко,

Што водеть войско занорозке хорошенько:

Другий гетман Сагайдачник,

Што згубив триста козаків, злий необачник;

Третій гсґман Дрогозденко,

Што ведеть войско московске борозденко« ^) і т. д.

Колиж сї й їм подібні плоди шкільної творчости по-
пали між нарід, втратили з памяти прикмети сучасностп
в ЯЗИЦІ і змінили первісний свій склад і лад. Головними
причинами такої зміни, крім похибок і забутя подробиць,
•було: змагане сьпівцїв до заокругленя кождої окремої
гадки висловом в однім окремім стиху і тонізація шкіль-
них силябічнпх віршів, котрі не мали тонічного роз-
міру, в шкільних силябічнпх віршах часто не кінчила ся
гадка в однім стиху, а переносила ся до слідуючого, н. пр.:

„Тії мене загубити
Мислять : не ви, мої дїти !"

Переходячи до уст народу, шкільні вірші приймали то-
шчшій розмір народних пісень і улягали відповідним
змінам самого тексту. При всім тім і в пізнїйших записях
мали думи на собі сліди впливу на них шкільних віршів
«иляоічних. Длятого по думці П. Житецького „українські
думи представляють орпґінальнпй плід народно-культурної

1) Пер. Исторпко-литер. пзслЬдованія В. Перетца. — Очеркп пзь исто-
•ріи украннскоп литературн Х\'ІІ. 1 XVIII. в. Н. Петрова. — Обь иетор. ду-
зіахь II. Житецкого.

— ЗІЬ —

творчости — народний що до сьвітогляду й язика, а книж-
ний що до особливого складу гадок і способу їх розвитку
і вислову. Під впливом „язика дум витворив ся україн-
ський говір, не дуже відмінний -від инших руських говорів
навіть в середній стадії українського нарічя. Се вповні"
ЦІЛЬНИЙ і строго видержаний говір з вельми незначними
звуковими змінами і ріжнорічями".

Під копець XVII. столітя завмирає творчість україн-
ських народних дум, у XVIII. столїтю ще Па.лїй з Мазепоіо
після Полтавського бою та Колїївщина відозвались слаба
в українських думах, а найиізнїйшим відгомоном їх є пі-
сня останнього кошового Кальниша (Кальнишевського) про-
Чайку:

„Ой біда, біда чайцї небозі,

Що вивела дїтий при битій дорозі" і т. д.

але й вона є лише перерібкою чумацької пісні.

Думи є творами історичної доби, хоч у декотрих,
бачимо черти і СЛІДИ давної богатирської (героїч-
ної) доби (н. пр. про Самійла Кішку, про бурю на.
Чорному морі, про Байду-Вишневецького). Таких
слїдів стрічаємо більше в думах, описуючих боротьбу ко-
заків з Татарами, себ то в думах давнїйшої (що до основ),
формації, що ще мало вспіла відстати від способів бога>
тирської творчости. Думи пізнїйшої доби описують боротьбу
з Польщею красками вже близкими до дїйспого житя,,
а історичне живло виявило ся вже з більшою чистотою, як.
у героїчнім епосї, се вповнї історична поезія. (Ор. МиллерТі,
Великорусск. бнлпнн и малорусск. думи, Трудн, Ні. арх.
сьіізда, Кіев-ь 1870., т. П., ст. 285. і сл.).

Предметом думи не тілько історичні особи і лицарські
події, але нераз події з житя суспільного, в котрих,
тілько відбили ся загальні черти побуту козацьких часів*
(пор. Думу про сестру і брата). Тому можна думи назвати,
історичною поезією козаччини в найдіиршім значіню слова:,
всї обставини житя, пережиті народом в ту добу, все
горе, перерване деколи радощами, все те відбило ся в укра^
їпських думах. Усе те зображено на стілько близким дїй-
сности, що мимохіть викликує пряму участь чутЯі
й у самих сьпівців і у слухачів. Відси то походить сей:

II

сПТ

лїрнзм дум, котрі задля того не мають вповні епічного
'чїпокою („Слово о Полку Ігоревім" — епічно-лїрпчне, думи
лїрично-епічні), а часто переходять також у д рам а ти ч-
япй тон, як взагалі пародна поезія не знає тпх чистих,
відрубних поетичних родів (н. пр. епіки, лірики), знаних
давким естетикам (пор. баляди, романси).

Що до форми належать думи до складного роду по-
■езії, бо на них відбив ся вплив шкільно - книжної
творчості!. Думи зложені в тих часах, коли всї верстви
^крашського суспільства йшли разом і коли школа на
Україні стояла близко народного житя, стежила за ним.
Осьвічені люди писали вірші ладом народних пісень, а про-
сті люди на взорець сих віршів складали свої піснї і думи
про славних тогочасних лицарів і діячів та їх подій. Тимто
в думах зустрічаємо деколи щось книжного у зворотах
і висгловах, що нагадує давні шкільні вірші схоля стичні.

Кобзарі - бандуристи не грали ніколи для забави.
Висьпівуючи про історичні події, в найширшім значіню
Чілова, подавали у своїх поважних думах глиб око -мо-
раль ні погляди (н. пр. про бурю на Чорнім морі),
•а доторкуючись родинних обставин, голосили наукужитя
«вому народови (н. пр. Дума про сестру і брата, про
Правду і Кривду й пн.).

Важне місце в думах займає пошана для батька
і матері, яко відгомін загальних родинних почувань,
•спасене від біди через вітцївську і материнську
молитву, а погибель від материнського проклону.
Сей родинний культ займає важне місце в поетичних
творах українського народа.

В думі про Івася Коновченка мати плекала і лю-
била свого сина, щоб її доглядав на старости лїт, а син
проти ЄЇ волї іде до війська, щоби з него не сьміялись ко-
:заки. А ся черта вельми схожа з оповіданем літописи про
•стареньку княгиню Ольгу, що охрестившись, наклонювала
■свого войовничого сина Сьвятослава до христіяньства, а він
не послухав сего, бо „дружина моя сему см'Ьяти ся на-
чнуть". Подібно, як Коновчпха казала сішови, що вона го-
дуючи єго, сподівалась прожіггн з ним на старости літ, так
і кн. Ольга говорила Сьвятославови : „видпшп ли мя болну

— 318 -

сущу, камо хощеши (пдти) оть мене — погреб-ь МЯ, ІІДИ^
амо же хощеши".

Ся висока етична ідея погляду на велике значінє ла-
терп виявила ся не тілько в українських думах, але ще
більше в українських родинних, а особливо весільних і нн-
ших лїричшіх піснях.

»Ті.тько в сьвітї правди, що рідная матп«, каже народна по-
словпця: »у кого ненька, у того головка гладенька «, а як вжр не
стане матерп, тоді, як гарно впсловлено в иіснї:

» Намалюю матїр
На божничку в хаті:
На божничок гляну —
Матїр іспомяну,
Назад оберну ся,
Сльозами заллю ся«.

І нема тяжіпого гріха, як непошана або убиіїетБО батька та-
матери (переказ про Мадея в лєґендї про померші душі, в думі
про Олексїя Поповича і в колядї, як Матп Божг просить-
Христа о раїїські ключі, щоби відчпнпти рай і пекло, впиусі'итп
грішні душі, лише одній опрощеня нема, »що отця з матїрю та.
налаяла, не налаяла, а подумала*;).

В народній щедрівці Господь сам тримає ключі від
раю, відмикає рай і впускає душі, але одної не пускає, щО'
„вітця-матїр незащо має".

Та крім сеї етичної ідеї родинних почувань про зна-
чінє родини, батька і матери, стрічаємо в думах ще другу
ідею — сусц^льну — еднаня людий задля суспільних:
справ. Коли в думах з виявою родинних ночувань і го-
ловною опорою є родина, батько і мати, то н, пр. і
в думі про Хведора Безрідного впсуненпй на передове мі-
сце засновок суспільного єднаня, місце батька - матеріг
заступає козацьке товариство. З опису похорону -
Хведора Безрідного проявляє ся ідея, що се не
бувало, щоби козацька голова без товариства умирала, а ся
ідея є відгомоном едпапя в самім житю, що находило ви-
раз не тілько в козацькім товаристві, але й в ііншпх фор
мах побратимства, в церковних братствах, в иарубоцькпгііі
братствах, цехах і т. п. Тимто невимовна туга і жаль вів Ні
в дум про самітну смерть козака в степу (и. пр. про смерть Ь

к

- 319 —

козака-бандуріїста, смерть наймолодшого з братів, що вте-
кли з Азівської неволі і т. п.).

Замітна також у думах черта про лицарство коза-
ків, що є синонімом слави.

В Д5Т)іі про Байду султан каже до него:

»0й тп. Байдо, ти славіїесенькпіі,
Бу,ц> мені лицар та віриесенькиіі«,

а до Олексія Поповпча про бурю на Чорнім морі кажуть козаки ►-

»Ей, Олексію Поповичу,
- Славнпії лпцарю і шісарю«, ' •

а в думі про Богдана Хліельницского, котрий там названий ли-
царем, висловлено бажане, щоби »козацьке військо сл-авп, ли--
царства доставало «^ .

Вельми гарно і влучно пояснив М. Гоголь значінв-
дум для українського народа, ролю в них матери і вільно-
думний лицарський дух козаччини. „Піснї для України,
каже він, є всьо : і поезія й історія і вітцївська могила.
Всюди проникає їх, всюди дише в них широка воля ко-
зацького житя. Всюди видна та сила, радість, могутність,
8 якою козак кидає тишину і супокій домашнього житя,
щоби вдати ся в сю поезію бою, небезпек і гулящого бен-
кетованя з товаришами". Козака не може вдержати навіть
„старенька мати, що проливає струї слїз, котрої цілим,
ествованєм заволоділо одно материнське чувство".

Думи відріжняють ся від инших пісень народних ріж-

нородною, вільною мірою стихів. Бувають стихи 20—30-

кладні, є також пятискладнї, відповідно' до настрою

зьпівця і приміненя до музичної гри, а навіть 3-складні.

[1,овті стихи відповідають просторому, спокійному опові-

їаню, а коротші зображають подію, котра живо розвивае-

;я. Нерівномірність стрічок, се характеристична цїха дум.

Українська дума є тілько дальшим звеном у розвитку

гародної піснї. Форма дружинної поезії, котрої знаменитим

[амятником є „Слово о полку Ігоревім", основує ся зви-

[айно на рівномірній, ріжнорідній будові строф, на відпо-

іднім числі складів кождого вірша. Дружинна пісйя

„Слово о полку Ігоревім", котрого форма виробила ся

-^ 320

аеперечно під впливом византийської церковної піснї,
творить перехід у розвитку пісенної форми в україн-
ській думі.

Ритми в думах майже зовсім нема, бо тим булаб звя-
зана розкішна ориґінальна форма деклямації. Ритма їх
сісладова (синтактична), як у ^Слові о Полку Ігоревім",
в псалмах або в церковній поезії, відповідна спокійному,
свобідному оповіданю; за те замічаємо звичайно рим, най-
-іастїйше женськпй, в іалькох по собі слідуючих стихах.

Думи любують ся вельми в дїєсдововім римі:

»Котрпїі козак отця-матїр поважає,

То він ніде марно не щюпадае.

€го матчина мо.ііп'ва зо дна моря виймає,

Од смертельного гріха душу одкупляе« і т. д.

Або :

»На небі усї зьвізди потьмарило,

Половину місяця в хмари вст\пцло,

А із низу буйний вітер повіває,

По Чорному морю супротивна хвиля вставає.

Судна козацькі на три части розбиває «.

Деколи рим впсіовлює додаток до змісту, н. пр. при геть
манї Кішці:

» Марко Рудий,
Судя військовий,
Мусїй Грач
Військовий Трубач«.

Часто стрічаємо в думах стилістичні зворотиповторювані

>Ти, земле ітрецькаіЕ,

Віро бісурменськая,

Ти, розлуко христіянськая...«

Епічним зворотом у думі являє ся також п р о к л і н. Козак
- Е.іенуть землю бісурменськ)', мати неслухняного сина і т. д.

В значіню епічного обрану зустрічаємо в думі про Коної
ченка загадковий сон, що нагадує старий поетичний епосі
в „Слові о полку « (сон кн. Сьвятослава).

Стилістичною пнтоменностю дум являв ся також н;_
хил до однозвучних і однозначних слів, найчастїйше дї
словових сипонїмів, н. пр. знає — видає, прохала — благал

'

плаче — ридає, кляне — проклинає, квилить — прокви-
ЛЯ6, або: срібло — злато, кайдани — залізо, отцева — мат-
чина молитва, рано — пораненьку, мало — трохи — небо-
гато, тяжко — важко.

Я з п к д у м витворив ся з давних живел, одначе вони
не могли зберегти свого первісного виду в тім краю, на
котрім історія витиснула глибокі слїди потрясеня. Не тілько
татарський наїзд причинив ся до відокремленя української
мови. Ще перед тим вона БІддїл[іла ся від загальноруської
первоосиовіг а відтак татарське й литовське завойоване не
перейшло оРзелГдно для дальшого перестроіо староруських
живел моЕїт. Колиж сам нарід виступив на перше місце
дійства і появила ся козаччина, в котрГй змішали ся всї
верстви українського населеня в добі Хмельниччини, про-
явило, ся таколх поетичне натхнене, а єго плодом були
думи. Поетична творчість довела до творчссти язика і тому
[язик дум мимо давної основи — се новий язик. В нїм до-
сягла українська мова того степеня, що творить характери-
стику иитоменну українського говору, без архаїзмів, пито-
мих иншим укряїнським говорам. Під впливом взірцевого
язика дум виробив ся український говір, одноцїльнпй
строго Біід8р:-їі.авіій з вельми незначними звуковими від-
іііпами. Єго впливови улягають инші українські говори, як
ІЄ в'лучно замітив Я. Головацькпй (Розпр. о южнорус.
ізицї, гл. стор. 23. про розвиток українського язика) ^).

Коли народне жите стало підупадати, упадала також

творчість козацького епосу. Вісїмнайцяте столїте зберег.ло

це черти української старовини; Запороже ш;е доживало

станні дні, а кобзарі - бандуристи заховали доси в своїй

амятп богаті засоби дум і переказів, котрі етноґрафп

учені спаслп від неминучої загпбели.

12. /Іі{'ична поезія народна.

Вже обрядова й історична поезія українська визначає
'4 великим богатством і виявляв богато лїричного живла.
ле й лірична поезія українського народу виявляє ве-

1) П. ЖитецкіЛ, Очеркь звуковоЛ исторіи лгалорусск. нар-Вчія, Кіев'ь
76. ст. 288 і сл.

ОЛ. БАРВШСЬКИЛ, ІСїОРіЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 21

— і^ш —

лпке богатство і ріяснородність, дише незвичайно вели-
кою сьвіжостю і глибоким чутем. Лірична поезія — се
в значній части твір українського жіноцтва. В піснях жі-
ночих при незвичайній плавности стиха визначає ся язик
повним совершеньством. Нема там одного слова лишнього
або недобірного. Як зерна в гарнім колосі, так слова в лїи-
піих, непопсованих наших піснях вибрані всі здорові,
звучні і важкі. В укладі видно тонкий смак, а в образово-
сти язик доведений до найбільшої гнучкости, але при тім
збережена мужеська сила і звучність.

Головною формою української лірики є пісня, котрої
словний текст вяже ся з н а п і в о м, з музичною мельодібю,
нероздільно й орґанїчно злученою в цілість. Ся тісна злука
словного і музичного живла впріжняе рішучо народну лі-
рику від книжної. Вже впзантийські літописці вказували
на особливу прикмету Словян, їх сьпіволюбивість. Ся при-
кмета зберегла ся і розвинула у високім степені в україн-
ськім народі, у котрого пісня є невідступною товаришкою
від колиски до могили, як висловив ся М. Гоголь — 6 єго-
поезія, історія і вітцівська могила. В пісні відбила ся вся
ріжнородність доступних народови чувств і настроїв, в ко-
трих звучить то гуляща радість, то глибока туга. В піснях
відбиває ся все внутрішнє жите народу з у сею єго ра-
достю, тугою, мріями і клопотами. Але крім того в піснях
відбили ся і всякі черти народного побуту, що зобра-
жають условини народного житя, н. пр. родинне і су-
спільне положенє української женщини. Чимало таких по-
бутових черт розсипано в піснях рекрутських, вояць-
ких, козацьких, чумацьких, бурлацьких, оприш-
ків ських, котрі виявляють особливости побуту сеї вер-
стви суспільної, їх звичаїв і поглядів. Також панщина
і крепацтво лишили певні сліди в народній ліриці, котрі
вказують, як панщина і крепацтво відбили ся в житю укра-
їнського селяньства.

Ліричне живло проявляє ся в більшій або меншій "^
мірі в усіх видах народної поезії. Стрічаємо ліричне живло
н. пр. в обрядових піснях. Деякі дослідники зааевня-
лоть, що вся народна лірика витворила ся з тих пісень,
сьиіваних при всяких обрядах, що мали релїґійнй' значіпв.
Так н. пр. проявляє ся у весняних обрядових піснях лї-

— 323 -

рпчніїй склад, те саме і в купальних, коли дівчата воро-
жать про сватане, пускаючи вінки на воду. В піснях ве-
сільних стрічаємо ліричні місця в „плачах" молодої при
розлуці з рідним домом, у зворотах до бї родичів і подруг.
Особливож глибокою лірикою навіяні похоронні голосі ля
(причитанія), переняті глибоким чувством і доходять ИНКОЛІЇ
до справдешнього натхненя.

Піснї ігрові і хороводні вже відповідно свому призна-
ченю, яко супроводні прояви літного розвеселеня моло-
дежи, визначають ся живим і веселим складом. В них най-
більш сьпівають про любов, сватане іт. п. Хороводні
ігри часто зображають цілі яви: любовні залицяня, вибір
жениха або молодої, суперечку між ними і т. п. До тих
хоріі^водних пісень зближені танкові : к о л о мий к а, шу м к а.
к о з а к і т. п.

З ліричних пісень вельми розповсюднені піснї до
танцю, н. пр. коломийки. Коломийка зродила ся в Коло-
мийщинї, відки бї назва, і розповсюднпла ся найбільше
з усіх пісень на Україні. (Ритм еї 14-складний, звісний на
всій Україні, пор. Шевченко, Руданський). Се вірна това-
ришка Русина від колиски — до могили; нею він все по-
чинає і все кінчить. Передовсім у коломийках виявляє ся
привязанє селянина до родини, до гір, до своєї околиці,
села і т, д. і длятого видне місце в коломийці занимае
прославлюванє Коломиї і Коломийцїв. У коломийках і їх
напіві пробиває ся мелянхолійність, тужливість і сумота
цуші, як майже в усіх українських піснях народних. В мно-
пх коломийках проявляє ся не веселий настрій духа, який
тохочує до танцю, але відбиває ся також жаль і смуток на
ірку долю.

Коломийки мають свій окреішй старинний лад, котрий
яже ся з поетичними ритмами старинного сьвіта, півден-
ого (Византія) і північного (Скандинавія). Визначав ся віа
акими признаками: початок або перша частина піснї т-
тить звичайно образ з природи, а друга частина відпо-
ідне тому образови уподобленє, що випливає з настрок»
уші сьпівця. Образ і уподобленє творять цілість орі'анїчну,
ік що уподобленє наче випливає з образу. Колиж пісня
звша і складає ся з кількох відділів, то образ у коле-

- 324 -

міійцї раз ПІДНЯТИЙ розвиває ся дальше, а відповідно ему
продовжає ся й уподобленє.

Коломийка складав ся звичайно з 4 стрічок, а образ
і уііодоблепє займають в нїй по дві стрічки і то так, що
в першій находить ся образ, в третій дальший его розвій,
а в другій і четвертій від нові дпе тому образовії уподобленє.
Отже правильна 4-стрічна коломийка складає ся з двох по-
ловин, а в обох половинах є і образ і уподобленє.

Пізною осепю і зимою переносить ся жите молодел^и
з улицї і майдану на вечерницї, сходини по хатах, де
дівчата прядуть або займають ся пншим рукодїлєм, а при
тім ведуть розмови з парубками, сьпівають піснї, оповіда-
ють казки, загадують загадки, а деколи заводять всякі ігри
і танці.

В тих вечерничних піснях що до настрою і змісту нахо-
димо більше ріжнородностп, як в ігрових і хороводних, бо
побіч веселих і радісних напівів проявляє ся в них часто
сумний, елєґійний настрій. Тимто сї піснї мають у собі
більше чисто ліричного живла. визначають ся гли-
бокою задумою, сплою вислову і красою наніву, як усі
їїнші види народних ліричних пісень та викликують велике
вражіпе на слухачах.

Що до змісту можна народні ліричні піснї поділити
на кілька розрядів, до котрих можна влучити рілшородні
піснї що до основи і настрою.

Піснї любовні творять найчисленшйший розряд, бо в них
відбили ся всі відтінки і переживаня сердешного чувства.
Одні осьпівують щасливу, взаїмну любов, ниші знов на-
віяні глибокою нїжностю зображають безкорисну прихиль-
ність молодої дівчини; в инпіих знов осьпівана нещасна
любов, повна терпіня, перепон роблених звичайно родиною
^алюблсних, або недостачею взаїмности в серцю другім.
Вельми богато пісень осьпівує розлуку, жаль, зраду,
а сумне чувство, яким навіяні сї піснї, доходить від тихої
поЕІрливости долі до глибокої розпуки, доведеної нераз до
тіріїстрастпої пімсти за зраду й обман.

При ВСІМ ТІМ одначе незвичайна чііот(»та ночувань у .іюбов
їпіх пісіїіГХ падає їм великої ттостігпіої стігіноетп і високої пое-
дичної идип, коли навіть розходить ся о соромливі прояви житя н. пр

Л

.1

- ^і) -

;>Над моєю хатпною чорна хмара стала,
А на мене молидую поговір та счтавгґ.
А я тую чорну хмару рукавом розмаю.
Перебула ноговорп, перебуду й славу.
Ой не піде дрібен донщк без чорної хмари,
Ой не вийде дївка заміж без людської слави.
Насту чпть ся. нагрючнть ся, дрібен доніик піде,
Набрешуть ся воро"іКЄНЬки, дїика заміж ніде«*

Родинні, семейні піснї зближені вельми до любовних
змістом і пастроем. В них відбили ся всякі обставини ро-
динного ЇКИТЯ, СЬВІТЛІ і темні, веселі і журливі, ВІДНОСИНИ;

членів семї, черти сільського побуту, а особливо цінні
є піснї, в котрих зображене поло ;к є н є ж є н щ и н и.
в с є м ї.

Впзначають ся вонп незвичайно ніжними почуі;анями. кра-
сою вислову і високо поетичним насті>оєм та образовостю. яку можна
зустрінути хиба у великих поетів, н. пр. :

»Гореж мені, горе, нещаслива доле!
Ізорала бідна вдова мислонкамп поле,
Карими очима тай заволочила
Дрібненькими слізоньками все поле змочпла«.

Женщину цінили тоді яко робочу силу, а положене вї
ставало тим важше, наколи була приневолена віддати ся
за нелюба. Тому в жіночих піснях чимало гіркого жалю па
лиху долю, на' люту свекруху.

В порівнаню з положенем відданиці зобра;кене жите
дівчини, сььітлими й ідеальними красками. Сумуючи в но-
вій чужій семї, „безталанна головонька" переносить ся
гадк'ою в рідну хату, згадує дівоче жите і материнську лю-
бов, лине до рідного огнища „журливою зозулею" з жалями
па свою гірку долю. Многі з тих пісень визначають ся
глибоким чувством і красою поетичного вислову.

Сумний, елєґіііний настрій виявляє ся і переважає
майже в усїх ліричних піснях українського народу безви-
хідною печалю. На се складали ся причини вікових непри-
хильних обставин, природних та історичних, серед котрих
довело ся жити і розвивати українському народови (н. пр,
боротьба з силами природи, татарське лихолїте, панщина,
крепацтво і т. д.).

— зж

Але й тепер, хоч уже нема нї крепацтва, анї пан-
штши, викликує безнастанна робота на чужій ниві жаль
безнадійного житя:

»0й піду я понад лугом,
Там мііі шілпй оре пл\том.
Ой він оре чуже поле —
Мені за нпм жптп горе!
Ой він оре чужу працю --
Я не живу, тілько плачу !•
Ой він оре чужу ниву —
Я пе живу, тілько гпну!
Ой він оре, а я сїіо —
Тай нічого не подДю«.

Вельми яскраво виступає сей настрій у піснях про
долю, котрі творять богатий і вельми займаний відділ.
Н них відбило ся роздумуване українського народу над вго
долею, над важким житем. Виливає свій жаль новобранець,
розлучений з рідним домом, з милою, сумує козак-молодець
задля розлуки з судженою, гірко жалує ся віддана „за не-
люба" жінка. В деяких піснях зображена та „безталанна
доля** якоюсь тайною силою, що налягла чоловіка і в виді
якогось фантастичного єства переслідує єго у всіх обста-
винах 6Г0 житя. Звичайно ся безталанна лиха доля зобра-
жена в виді Горя, Біди, Недолі (Обида в „Слові о Полку
Ігоревім"), від котрої пе може оборонити ся анї молодець,
анї дівчина. Деякі дослідники (як Потебня) бачать в тім
мітольоґічні єства, демонів, котрі після поганських
поглядів, збережених між народом, кермують судьбою чо-
ловіка, пнші (як Весоловський) бачать в тім останки відго-
мону первісного анімізму, пнші знов вважають се прямо
н о є т и ч п о ю уяво ю. Подібні зображеня стрічаємо в на-
родній поезії инших народів: Греків, Італійців, Сер-
Оів і т. п.

Крім чисто ліричних пісень, спільних усему народови.
є чимало пісень, злоїкених у певній верстві або в певнім
стані суспільнім, котрі зображають условини житя, звичаї,
погляди, питомі сій верстві або сему станови. Сю побутову
лірику творять суспільні і господарські пісні.

Суспільні і господарські пісн? зображають положене ріж-
еородних суспільних і громадянських обставин і сюди на-

— 327

^^ежать піснї: вояцькі, гайдамацькі (і про опришків),
бурлацькі, чумацькі та ісрепацькі (і про панщин}'-).
Окружаюча природа і внутрішній народний, суспільний,
громадянськпіі і родинний побут надають тим пісням
відповідноі'о характеру. Деякі черти народного житя, ко-
трих ми не найдемо в сухих літописних оповіданях, від-
кривають ся нам у побутовій або суспільній пісні.

Особливо чумацьке жите, богате на пригоди, розлука
з родиною" проявило ся богатою творчостю пісень, що зо-
бразили нам тип чумака в ріжних обставинах. Чумацькі
піснї виявляють або ліричний порив, або справдешній
траґізм. Колиж опісля підупала козаччина, стало чумацтво
пристановищем для січового лицарства. Притупивши „го-
стрі шаблї" і ^списи^, стали козаки чумакувати. Задля того
богато козацьких пісень перероблено на чумацькі, а відтак
пішли за ними вже бурлацькі і рекрутські.

Зверхній вид і лад народної української лірики
мимо ріжнородного змісту € доволі сталий і незмінний.

Найхарактеристичнїйшим ладом народної піснї єсть
поетичний паралелізм, вироблений ще в давних часах
тісної звязи чоловіка з природою, коли вона ему уявляла
€я одушевленою, навіяною гадками, чувствами і волею.
Опісля сей первісний анімістичний сьвітогляд зна-
чно змінив ся і зблїд, але яркі его сліди зберегли ся
в технічнім ладї народної поезії. Народна пісня любить
звертати ся до природи, глядае в єї зверхних проявах
красок і образів для вияви внутрішних почувань. Сим ла-
дом, .з підмогою порівнань і проти ставленя з поя-
вами природи, пісня намага€ ся виявити і зазначити се
або инше чувство або душевний стан.

Н. пр.:

»ОіІ ізійдй, ізійдй, ти зіронько та вечірпая,
Ой і впїідп, впііди, лдвчшіонько моя вірная!
Радаб зірка зііітп, та хмаронька заступає,
Радаб дївча виііти, та матїнка не пускає «;

чібо :

» Зелений дубочок ва яр похи.іив ся,

А син своїй ненці низенько вклонив ся« і т. п.,

або :

»Чп я в лузї не калдна бул;а?« і т. п.

— 328 —

Задля частого улаїваня деякі з тих тіоетігчніїх порів-
нань неначе зростають ся, а образи взяті з природи наби-
рають самостійного символічного зпачіня. Народна
українська лірика вельми богата такими пісенними симво-
лами. Так н. пр. зозуля або горлиця є образом їкур-
лпвої женщини, молоду дівчину иісия зображає часто чер-
воною кучерявою калпною, калиною — малиною, ягодою
зеленою, білою березою, ясною зіркою, дївчину-сироту —

самітною березою, котрої НЇ сонце не гріє, ні місяць їй ГіЄ

сьвітпть, лише вітер нею колише.

Козак-молодець порірнуе ся з ясним соколом, си-
зим селезнем, кучерявим дубом, явором, пара за-
люблених з голубом і г о л у б к о ю, т у м а н зобраїкає ту гу^
смуток, полин — горе, роса — сльозиіт. п.

Вважаючи природу жидзою, одушевленою, , народна
уява глядить у пій відповіди на питаня і спочуваня свому
горю або радощам. Козак із журби йде в поле глядати роз-
ради, н. пр. :

„Ой гай, мати, ой гай, мати, ой гай зелененький, •;

Помандрував б чисте поле козак молоденький" і т. п., ;[

щоби поділити ся з природою своїм жалем. і

^ Вельми знаменною виявою живого спочуваня природи,
яким навіяна вся українська народна поезія, є часті з в о- і
роти до природи, до зьвірят, ристин, а навіть нежп^
них предметів. Сей улюблений лад у народній поезії євід|в
гомоном давної віри в одушевлене всіх прояв зверхнього 8
сьвіта, в можливість їх взаємин з чоловіком, взаїмного псни
розуміпя і спочуваня. В піснях часто звертає ся поет дрін
птиць (соловія, сокола, голуба, зазулї, ворона), коня і т. п^і,
до рости н і дерев (калини, верби, берези, явора, дуба,|-
сосни, трави), до сонця, місяця, зорі, вітру, горіг
ріки і т. п. Дівчина звертає ся до голуба, сокола і т. и. -

щоби подав про неї вістку милому, просить місяця, Ш'іГ)],

осьвітив ему доріженьку, козак через бистрого коня а' Ні
чорного ворона, сокола і т. п. подає вість на родину п
свою смерть у бою.

Народна пісня змагає все до ясної образовост
доконкретностн, а обминає всякі абстракти. Замі

;}20

н. пр. сказати, що вже вечер і пора вертати з лану з роботи да-
дому (в крепацькііі пісні) подав пісня цілу ятву картину і

»0й уже сонце над вербами, пустії нас, пане, хоч з ребрами,
Ой уже сонце над груїнами, пусти нас. пане, хоч :$ душамп,
Ой уже сонце в очереті, пустп нас. пане, вечеряти,
Ой уже сонце в вівсі, в вівсї, по.тї'ш, папо, чи ми всї?«

В народній піспї однак часто стрічаємо алєґорію,.
особливо коли вона має виразну образову форму. Н. пр,
дівчина віддана в чужу сторононьку, між чужі люди,
згоджує ся з тим, коли бллЄ така еї доля, але про-
сить матїр, як буде вмирати, щоби прислала їй зазу.дю
у еї садок кувати. Зазуля кувала, але донька не чула, бо-
на той час в полї чуже жито жала. Колия^ прийшла домів, .
сусїди сказали, що в еї садочку зозуля кувала.

В супротивности до широкого епічного складу, осно-
іваного на повторюваню, протягуваню дїї, ліричний
клад є взе звязкпй, відзначає ся скорим розвитком і роз-
зязкоіо дії. Але як в епічнім складі, так і в ліричнім улюб-^
ІЄНІ поетичні звороти й образи й епітети грають важну
золюіевиявою народности, мають значіне готових висло-
вів, питомих народній поезії пісенної словнї. Н. пр. буйна
оловонька, чисте поле, бистра річенька, крутий беріїкоьс,
'рава — мурава, хрещатий барвінок, калиновий місток, гарна
цвчпна — небога і т. п.

Українська народна музика. Музична сторона українських
[ародних пісень визначає ся незвичайним богатством і кра-
•ою. Що до мельодийного і ритмічного січладу українська
[ародна пісня є своєрідною появою, не похожою на пісні
інших народів і на сучасну музику, „Музика, як вислов-
юе ся Микола Гоголь, сплинула ся з житем, звуки еї такі
шві, що, як кажуть, вони не звучать, але говорять і то го-
орять сльозами, а кожде слово сеї горячої мови проникає
ушу... Нема більшої сили над людову музику народу, ко-
рий мав стілько поетичної вдачі, а котрому гноблене і на-
ила не далц анї на хвилю відотхнути. З того то гнобленя
насили зродив ся біль, котрий не міг нїде инде виявити
я, як в его піснї".

Красшу характеристику української піснї годї подати,
справді, се що витерпів український нарід, не перейшов

- 330 -

яї оден нарід словянський. Тіімто і в єго Зкгузицї проявля€

-ся часто такий безнадійний смуток. Ся задумчпвість україн

-ської- пісні є найхараретерпстпчнїйшою єї прикметою, а та

кож у веселих піснях відчуваємо якийсь мелянхолїйниґ

настрій. Як пісня кождого народа, так і українська пісня

улягає подекуди ч^'жим впливам. Однак має вона стільш

питомих, лише для неї характеристичних черт, що є вош

• зовсім самостійною посеред ипших словянських. Недавж

померший український композитор Микола Лисенко має св

'велику заслугу, що не тілько зберіг велику часть україн

•ських пісень перед загином, але і вспів доказати їх само

•стійність. Лисенко запевняє, що з усїх словянських народ

них пісень своїм ладом мельодийної черти, а головно му

зичної деклямації слова, зближав ся до української народ

ної піснї найбільше пісня сербська. І з московською піснеь

•вона 6 споріднена. Як у московській, так і в українськії

народній піснї добачаємо в основі старі церковні звуко

рядп. Як у московській піснї уживає ся часто звукоряд;

•фрпґійського, еольського і міксолїдиїіського, то навпак:

в українській піснї уживаний йонський, лїдпйськпй звуко

■ряд (чого нема в московських) і дорий ський (в МОСКОі

ськіїх піснях ве.льми мало уживаний). З того огляду ріж

•нить ся українська пісня від московської ще й тим, щ

'КОЛИ московська зберегає повну чистоту тих звукорядів, -

українська пісня вносить більше ліричного, жалісног

лшвла, як висловив ся славний український кобзар Остаї

Вересай, і так проявляє хроматичне жпвлб, коли тимчасо:

"Московська пісня в суперечности з українською зберега

■в многім строгу діятонїку. Що до мельодийної черти, ба

•чимо в українській піснї гідну подиву симетрію і правилі

■вість поодиноких частин, коли тимчасом, як висловлює є

їіроф. Лярош, характеристичною прикметою московської п

снї є понехане всякої правильности в складі. Тимт

і з огляду ритмічного зберегає українська пісня завсіді

менше більше сталу ритму, а то найбільш 4-, 3-, 6-четвеі'^

"тинову або вісїмкову. Ритми як 4'5 або 7/4.1 комбіноваг

'ритми найдемо також, вхіе не в такій мірі, як у москої^

ській, котра в ритміці в вельми примховата. Очивидбі

Л в орнаментації музичній ріжнить ся значно українська

: пісня від московської. Фіоритури або мелізми (музичі»

331

зкраси) мають у московській пісні більш зверхнє знач! не;
в українській піснї є вони виразовим орудником, мають
внутрішнє значіне, що головно можна бачити у жіночих
ііспях, а також у думах і лірницьких піснях.

Характеристичною прикметою українських народних
тісень є також перевага в них многоголоспости (полї-
|)Онї;зму). Навіть чисто ліричні піснї викопують у пародї
сором, при чім оден сьпівець веде основну мельодію,
пнші учасники розвивають її, витворюючи так звані
[ і д г о л о с к и, що надають піснї особливої і^армояїї красою

ріжнородностю в злуцї звуків, в злуцї з осноБПою мельо-
;іею сї підголоски творять своєрідний природний контра-
[ункт^), котрого нема в піснях инших народів і котрий

західно-європейській музиці розвинув ся чисто-штучним
пособом.

13. Шкільна укі>аїнська поезія лі>иЧна.

Як історичні події народні впливали на київську
ікільну музу і викликували творчість історичних дум,
5лпжешїх язиком і сьвітоглядом до народної творчости,
ік і народне і суспільне жптв в осьвіченім суспільстві
лраїнськім дало понуку до ліричної творчости після шкіль-
ях правил. Головними формами сеї шкільної лірики були:
и м н и в честь Бога і Сьвятих, є л в ґ і ї сумного настрою
змісту і привітні оди на всякі події лпчного, родинного
!{і| суспільного житя. Всї ті форми лірики мали в ХУЇІ. сто-
тю переважно релїґійну, взагалі духовну цїху, але з по-
ітіїом ХУЇІІ столітя елеґія з любовною піснею і ода прий-
іють мало - помалу під впливом клясичних взірців також
вітську цїху.

*) Контрапунктом зве ся .злука кількох аСю кільканайцятьох
льодийних голосів, що визначають ся милозвучностю. Ся прикмета
[іДродної української музики, питома штучній музицї, чудувала европей-
сспх композиторів, так що деякі не хотіли вірити, слухаючи народних
;ень, щоби се булп твори простих -людпй, а не музика творців. Фран-
г К і с т і н висловив ся, що народні піснї складають ся з мельодій,
грі в виявою натхненя, і в сїй хвилї з вельми вишуканих і гарних,
них комбінацій, до яких в инших краях доходять дорогою науки і об-
клей я.

ва

882 —

Шкільні гимни в честь Бога і Сьвятих складано в Ки-
ївській Академії не без впливу польських католицьких
взірців. Так н. пр. в „Комедії на Рожд єство Хри-.
стово", приписуваній Дм. Ростовському, находить ся гимв
або кант, що починає ся словами:

хАнгє-іТі пастьірямь нЬстплі.
Хрпстось ся намь днесь родплт.
Вь Впфлеєіііі, градіі Давпдовомь,
В'ь колІшЬ Юдовом-ь .

(Згь Д'Ьвьі Маріп«. . |

Сей кант бодай у початкових строфах представляв о
буквальним перекладом польської „набожної пісш". П|' і
гом часу появляють ся також самостійні гимни київськії:
учених на всякі церковні празники (Різдво Хр., Пасху, По
їїров Пр. Богородиці і т. п.) і таким способом зібрав сі
значний засіб духовних кантів або псалмів, котрі сьпівал]
на Україні „старці- лірники". Сей засіб творчости зібрав
в Почаївськім „Богогласнику" (1790.).

ЕЛЄҐІЯ є другою формою ліричною, спорідненою з ГНКгі

ном, котра служила в Київській Академії до вислову сум,
ного релїґійного чувства. Такі елеґії про страсти Спась
теля, про потоп, смерть, останній суд і т. п. Але з кінцєі
XVIII. столітя шкільпі елегТі, не затрачуючи свого релїґіґі
ного настрою, поча<"іи примінювати ся і до українськогі
народного житя та від полурелїґіїіного, полувоенного '.иіпі.
переходити також до суспільного селянського поо> г
Одна така елеґія з початку ХМІ. ст. починає ся ось лі^

»0й колпбь .зналп,

П коллбь бадали,

Як'ь у пекліі лиха доля,

Тотчас пошли бп мп

ГдЬ до монаетьгра

За грііхи Бога прохати* ;

а кінчить сп словаліп :

»Ей братя козаки,

Славні.ш юнаки!

Коли час пищ>авмо ся.
Мати Украйна
Козацкого сі.тна
На славу по])одила,

І

- взз -

Не гиігьмпж якь мухи
Ц ду|)нп 11 пліохи,
МІіріїо будем'ї. слу'іісііти«.

З почином XVIII. столїтя стала являти ся такояг
ііісто сьвітська 'українська пісня шкільної творчостп, вп-
ликана зворотом київських учеипх до взірців клясичної
іїрикп.

ТеоФан Прокопович, перший представник відродин кля-
ицизму на Україні, описав утечу Олексія Божого чоло-
іка з весільного бенкету такими віршами, як Овідій своє
аслане в першій книзі Т]І8ііит (елеґ. 3), а крім того пе-
еложив 7 - му елеґііо Овідія словянсько-руським віршом^
(аписав елеґііо „Плачеть пастушокт) о долгом-ь несча-
тіи" і т. п. Клясичні взірці лірики, їх наслїдованя і пере-
лади вплинули на сьвітську закраску шкільної лірики.

Другий представник відродженя клясицизму на Укра-
аї Григорій Сковорода, писав також вірші, а пр^і тім деколи
лбґії (н. пр. „Ой ти птичрсо ;ковтобока"). Єго вірші були
ельми популярні на З'^країнї, а особливо дві пісні: ,,Вся-
ому городу нравт» и права" і „ Ахт> ушли л-Ьта як-ь вихрТ)
ь круга св'Ьта", а хоч були зложені книжним язиком, то

устах народу приняли перегодом закраску українську
доси сьпівають їх на Україні „старці". Першу пісню В а ц-
ав з Одеська і Жеґота Пав лі помістили яко народну

своїх збірниках пісень, не знаючи, що еї автором Сково-
ода, а Котляревський влоягив її в уста Возного в „На-
алцї Полт а в ці".

Ані Прокопович, анї Сковорода не складали любовних
ісень, зірвавши з родинним житем, хоч знакомі їм були
ідповідні клясичні взірці, а Прокопович навіть остерегав
олодїж перед любовними почуванямії. Мимо того сьвітська
олодіж, що побирала шкільну осьвіту, виявляла в піснях
юбовніїх свої почуваня. Так н. пр. козак Климовський зло-
ив на початку ■ XVII. столїтя пісню „їхав козак за Ду-
ій", котру й доси сьпівають на Україні, а козак Гадяць-
)Ро полку Захар Дзюбаревич - спорудив з початком XVIII.
юлітя збірник пісень, між котрими є дещо й 6Г0 власної
юрчости.

Б одніії піснї говорить автор :

- 334 -

»Дївчннонько. моє серце...
Тяжко, нудно мнї без тебе,
Істп, пптп не озму ся,
Слезонькалш обіллю сж-.

На чл'жпнї автор тужить за своєю родиною, за вітцем, ма-
терю, за рідншмп братами:

»І вони теж не знають,
Як я бідний погибаю;
Ш о собі знати не дають,
Цп ВСІ жпві пребивають«.

В половпнї XVIII. столїтя любовні пісні шкільної твор-
чостії широко розповсюдшілп ся по Україні, а деякі з нііхі
попали ся навіть у збірники українських народних пісень.]
З України сї піснї любовні вельми рано переходили доі
Галігчини, Угорщини і Буковини, а навіть у Московщину^
як н, пр. „А у полї, полї стояла береза'', „Ой за гаєм. —І
гаєм, гаєм зелененьким", „Звеліла мнї мати зелен ячмінь
жати" і т. п. Але з другого боку українські любовні піснї^
підчиняли ся московській лїрицї, як н. пр, пісня:

„Не прельщай меня, драгая,

И не кажись моимі) глазамь" і т. д.,

котру Котляревський вкладає в уста Финтика в „Моск-а
лю- Чарівнику". Пісню сю зложив Сумароков, але прО'
тягом часу Українці її значно змінили.

Одами називали привітні вірші на всякі празники
і сьвятісованя. звернені до слухачів. Так н. пр. привітні
вірші на Різдво і Великдень заступили місце „колядок"
і „волочебних" пісень, а витворились вони під впливом ла-
тинсько-польських взірців.

Однак у дальшім розвитку на українській ниві по-
дібні привітні вірші або оди прибирають від 40-вих рокІЕ
XVIII. столїтя питомий народний гумористичний настрій
і закраску та зображають сьвячені предмети і події відпо |І^
відло сьвітоглядови українського простолюдя, з вго побу
іом і вго рідним язиком. До таких віршів належить „Вірша
говореная Запорожцями ВТ) Св'Ьтльїй празднпк'А;
Воскресеня Христова" („Христос воскрес, рад ми^ іщ
увесь, дождали Божой ласки" і т. д.), „Вірша на Велик
день" і „Вірша Рождественьска" (Христос родпвсьіі,

Ч

- 335-—

мир звеселивсь), „Рождественьска вірша" (Христос
народив ся, щоб мир звеселив ся). Складали їх головно
ученики Київської Академії.

Замітпа особливо „Вірша говореная гетмапу Запорож-
іщми" на Великдень. Автор описує радість пасхальну на-
)ода задля побіди воскресшого С.пасителя над Сата-
аоіо, Адом і Смертю і внзволеня праведників з Ада,
ніж котрими находить ся сьв. Пятниця і Понеділок, Вірша
гінчить ся словалми:

>Адаме, грай ! отвертпй рай, іди, поспішай ся !
Райскіш плодом зо всім родом рад будь, утішай ея!
Ведп всіх у ряд у райскпй сад яблук збирати!
_ Уж од древа уіке Ева не буде вйшратп !«

Т' Між тими віршами гумористичними та інтерлюдіями
идно певну звязь, так що інтерлюдії представляють ся
ачеб драматизовані вірші.

II. Народні казки, легенди, перекази, новедї
й анекдоти.

Найбогатша може галузь устної словесности і що до

кількости і ріжнородности — се народні оповіданя, а іменно

і-|казки, байки, приказки, небилиці" і т. п. В них відбили ся

іруваня, звичаї, етичні погляди і сьвітогляд народу, по-

ібно як і в ипших творах устної словесности, а також апо-

фифічні і книжні живла, котрі нарід переховав у памятп.

ніри всїй простоті і свободі форми, мають казки богато

іільного з иншими творами народної поезії не тілько ще

іа- ) тем, на котрих вони основані, але Й що до складу і вп-

іаду.
10- Велика схожість казок у ріжних народів, особливо
кії до- європейських, є доказом, що їх основою є однакові
рійюбраженя, і казки в лише ріжнородними перемінами
по обрібками мітичного, побутового або суспільного змісту.
,н|. дуже многпх случаях показують ся казки перепятиші
щіЧ инших народів, а відтак лшпе приладженими до сьві-
ікїгляду українського народу. Така вандрівка казок, як
\,і[| інших поетичних творів, є звичайною появою у ріжних
щ, родів, ир^ чім казка зміняла свііі вигляд, а нераз не
рсьійшло ся нрп тім і без впливу книжних літературних

-творів (апокрифів). Переняті казки приладжувано до укра
інських форм, складу й язика. Але замічаємо нераз схо-
жість певну українських казок з казками народів зовсім
неспоріднених і вельми далеко поселених на півночи або
полудні пнших частий сьвіта, між котрими нема ніяких
взаємин (н. пр, міяі українським і американськими та ав
Сїралїіїськими дикунами).

В такім случаю обясняе ся схожість пародаих поетич
.них оповідань, і^казок, пісень і повірій менше або більше
анальоґічною дїяльностю і творчостю людського духа і спіль-
ностю психольоґічних уяв, загальнолюдськими поглядами
і побутом. Така схолхість проявляє ся в деяких зьвіринних
казках у європейських народів і у дикунів Америки. Аф-
рики й Австралії. Така схожість буває і в деяких зобран:е-
нях героїв епічних в європейських народів і в азийськи
туранських та іранських племен (н. пр. в билинах).

В розвитку народних казок можна замітити кілька
ріжних степенів. В найдавнїйшпх казках бачимо переважне
мітичну, астрономічну основу, яко відгомін давної по
ганської старовини з чертами того сьвітогляду, що не є нї-і
чим иншим, як спмволїзованем сил природи, зображенєлі
боротьби сьвітлих і темних, добрих і злих сил. Зміна ПІ{|
року, поворот весни ПО зимі умертвляючій всю природу
зміна дня і ночи, уявляють ся яко побіда або пораигЄШ|
в боротьбі сьвітлих божищ з темними силами. Таким най
давнїйшим поетичним зображенем природних мітів є непе
речно клясичні казки про Персефону ^) і про Поліфема -)!'

М Також Проссриіна. донька Зевса і Церсрп (Деметер). Коли ра
якось із своїмп їоварпшками рвала цьвітп на лепадї. иірвав її Гадее. бо
ігідземіюго сьвіта і упровадив з собою, де вона остала его жінкою. Довг
олукала Церера по землі", глядаючи своєї дочкп : із досади зсплала н(
породу на зелілю. поки Зевс спонукав Гадеса звернути Церері пірван
доньку, але перед тим ще дав їй зїстп зернятко з любовними парамі
Так жила з того часу Персефона дві третини року (в лїтї) у матери, н
землі, а відтак ішла за іютітго.м любовп і вертала на одну третину рок
(зиму) до підземною сьвіта до свого мужа. Сеіі міт, з котрого Шілер взя
тему до баляди „К1аі>е іівг Сеге8'', зображає жите ростинне на зе.млї,
воно оживає і завмирає.

2) Сид По сей дон а. одноокий велпт, найславнїйшпй з цикльопі
До его пече[іп зайшов Одисеп, причаливши иа Спцилїю з 12 Товаришам
з котри.'ї . Полїфем ЗІВ і). Булаб і тамтих постигла така сама доля, а;

— З'ЛЧ —

Мотиви про визволене гарної дївицї (царівііи) молодим ли-
арем з неволі змия, про зачаровані нечистою силою й за-
іменїлі двори або царства — появляють ся також у най-
авнїйгаих ^сазках усіх народів. Визначну ролю в таких
казках має сьвітло, сойце, тепло, темнота, мороз, холод,
боротьба з силами природи або із зьвірями. Уособленем
сьвітлпх сил природи являє ся н. пр. заклята царівна, яку
І в визволити лицар з підмогою золото-гривого (або бі-
іго) коня, золотого яблока, живущої й цілющої води і т. д-
Найдавнїіїшою і найбільше розповсюдненою назвою
казки єсть „баснь". Вже в XI. столітю заборонюють „ба-
яти басни, кощюнити", осудя^ують ся „празнословци, смі>-
хословьци". Звичай „казати казку" був у старовину і збе-
ріг ся доси для забави богатих людий (гл. ст. 261. згадку
про староруського богача з XII. столїтя, або про пана з ча-
сів крепацтва) або для розрнвки дїтнй. Також Кирило Ту-
рівський (XII. ст. забороняє „басни баяти"). Оповіданя
в родї прозових повістий про Соломона і Китовраса, апо-
крифи, називають ся „баснями", „піісни п'Ьти и в-ь гу-
сли гуд'Ьти". Майже всі казки що до форми — се прозові
оповіданя. Однак мимо того бачимо в них питому поезію,
„склад", що виявляє ся в частих епічних повторенях (по-
трійність осіб, дійств, висловів і т. п.). в казках стрічаємо
піснї, а з казок виділили ся многі пословицї і приказки.

Внутрішні взаємини українських народних казок із ста-
ринними руськими памятниками, повірями, чертамп дав-
кого побуту і з усїми формами народної української пое-
зії, стають певним доказом давнини многих українських
народних казок, переповіджених лише і прибраних новим
лзиком і в подробицях новими чертами. Передовсім бачимо
звязь деяких казок і народних переказів з давнїйшими лі-
тописними переказами, н. пр. про княгиню Ольгу, еї хи-
трощі і спасене послів у парні, половецького хана Бу-
няка, про великого князя Володимира, Золоті Ворота київ-
ські і богатиря Михайлика. В боротьбі із змиєм, що пірвав
княжну київську, виступа_е Кожемяка (літописний Усмо-

:!Ш

Одисей упоїв Полїфема, висмалив єму око, а відтак хитро висмикнув ся
■пі а товаришами, з печери, щопочіпали ся попід животи велпканських овець,
аз котрі Полїфем випускав з печери.

ОЛ. ВАРВШСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. 22

338

швець під р. 993., що поборов печенїжського богатиря)
з такою сплою, що розриває в роздратованю 12 волових
скір, а щоби зберегтись перед нападами змия й єго уку-
шенем, обмотує ся засмоленим прядивом. Сей образ на-
родного поборника змия мав очивидно на тямцї Скорина
(1519. р.), коли в тексті біблійної книги пророка Данила
додав злишню подробицю (гл. XIV. ст. 27.), що пророк зва-
рив смолу, сало і шерсть разом, зробив з сего круглу кулю,
обвинув воловою скірою і дав зїсти змиеви, котрий
тріс, а тим способом „безь меча и жезла" умертвив вели-
кого вавилонського змия. Кожемяка представляє ся бога-
тирем, що по битві із змиєм спить 12 днів.

Загальний мотив про борбу із змиєм задля княжнг
розповсюднений у народних казках. Однак не є він ви-
ключно книжного походженя. Чудесні оповіданя про ЗМИЇЇ
стрічаємо також у лїтоппсях від XI. столїтя, а поетичн
образи зьвіря-змпя в повістях ХІУ.— XVI. столїтя доповия
ють зображенє про історичного ворога. Зображене ворог;
в виді страшного змия є очивидно давнїйше, як з Хі\'
столїтя і може служити поясненєм казки про Кожемяк.^
рівнобіжно з переказОхМ про літописного Усмопівеця і з би
линами про Добриню-змиєборця.

Крім лїтописий казочні мотиви входять у лєґендарн
памятннкп і лучать ся з історичними лицями Сьвятих ті.^
сягають ХІТІ. — XIV. столїтя, а самі казочні мотиви навіті
старші, як з XIII. столїтя ; повісти сї можна розложити ні іі
такі мотиви:

1) омий літ а є до княжни. Княгиня на просьб,
князя дізнає ся від змия, що смерть єго послідуе від кня|
жого меча. Князь убиває змия, але від єго крови тіло князі
оструплюе ся.

2) Князь їде лічити ся і в однім домі находит]|
мудру дівчину сільську, що зачудувала єго загадочнпміі!
словами. (Се казочшій мотив загадок, предкладаних дївчиі
ною післанцям жениха).

3) Женихом має стати хорий князь з тим у
вбм, що дочка дроволаза має єго вилічити^ але перед зг
дою на се князь задає їй трудні задачі: вшити за коротки
час сорочку, штани і полотенце з повісма льну. Мудра д:
чина задає і князеви задачу ; зробити за короткий, ч.

— 339 -

ткацький варстат з тріски (з^точка). Киязь побідженпй
і женить ся.

4) Княгиня, виходячи ізза стола, кладе в рукав,
кришки й останки із стола, махне рукавом, а з тих остан-
і;ів виходять чудові сади, палати і т. п.

5) Бояри невдоволені княжною з простого-
народ а (галицькі бояри в ХІІ.-*-ХШ. столїтю також воро-
гували з князями в подібних відносинах) вимагають єї
прогнаня. Нона просить узяти з собою се, що їй найдо-
рожше, а після їх згоди бере свого чоловіка з собою.

6) У вандрівцї, при переправі через ріку,
одушевляе ся один чоловік княгинею прогнаною і хоче нен>
заволодіти, але вона картає єго так, як мудра княгин^ь
Ольга Ігоря ще перед замужем, коли була простою сіль-
ською Пско^итянкою.

Всї ті казочні мотиви, котрі находять подібні мо-
тиви в сучасних казках, є такими частинами старинниу.
казок українських, як пісенні мотиви, що війшли в „Слово
о полку Ігоревім", або пізнїйшу повість про Горе-Злощаств.
Крім лїтописпй і Житій Сьвятих у виді більше або-
і^ менше простих повістий казочні мотиви стрічаємо в старо-
руських „Словах", котрими переповнені такі збірники по-
іі учень, як „Измарагдн". Находимо там замітні сьвідоцтва про-
^давнину українського зьвіринного епосу, казок
гіпро лиса і т. п. Такий натяк на зьвірннний епос нахо-
іздпмо в „Слові" Данила Заточника : „орель птпца царь надс>
всЬми птицами, а осетрі» надг рнбами".
^] Доказом старинности українських народних казок є не
аділько сьвідоцтва староруських памятників, але також давні
зШовіря і черти давного побуту, збережені в казках. К пові-
зях находимо такі мітичні єства і зображеня, які стрічаємо»
Ті в казках, як Баба-Яґа (назва сягає XII. столїтя в Новго-
чподській лїтошіси під 1200. р. „Ягиница"), злиднї, яко
іюсобленє сил природи, сьвітил небесних, зьвірят,' ростин
инших предметів, у казках часто являють ся такі вира-
іяо означені образи мітпчнігх еств, котрі являють ся такоя:
і:^ инших творах української народної поезії, лише в формі
аі^-пітетів, поетичних уособлень. З того згляду казки важні
№ля пояснень пословиць, часто виділених із казок, для по-
;аісненя загадок, заговорів, а навіть пісень, не говорячи вже

— 340 -

про богато пнших спільних прикмет народно-поетичиої річи
що находить пояснене лише в казках.

В українських народних казках стрічаємо часто описп|
таких жорстокостий, що випливають з суворости давногоі
побуту, як: людоїдство Баби-Яґи, відьми, посічене тїла наї
дрібні кусні, виймане серця, вирізуване ременю із спини,
виколюване очий (византийський звичай — осліплене Ва-,
силька) і в нинїпіипх Сербів, розшарпуване осуджених]
привязуванем до хвостів дпк»х коннй, закопуване жнвцєі;]
у землю, первісні погляди на родинні відносини (подруж€
кревних, н. пр. брата із сестрою і т. п.).

До черт давнїйшого побуту відносять ся також описі
похоронних і весїльних звичаїв.

В українських народних казках стрічаємо також черті
старинного руського житя. Родинні відносини цїкаві осо
бливо в українських зьвіринних казках.

Але побіч старинпої почви, на котрій виросли твор
української народної поезії, єсть богато пересаджених рс
стпн, перенятих оповідань і подробиць. Окрім великого чі
сла леґенд книжного характеру, перенято богато явищ і
казочного сьвіта Сходу. Східні живла в українській нар(
дній поезії (в піснях і казках) сягають навіть до часів „Ш
ловецької землі".

Казочні лицарі приневолені поборювати всякі пер^
пони (себ-то неприязні сили природи, в людській постаі|
(антропоморфізм) в українських казках: змий, вуж, вітеї
місяць, сонце, морозенко (уособлене морозу), а передовсі|
Баба-Язя ^) (також відьма, н. пр. казка про Івася і відьм|
отже вороже єство), рідше яко помічниця богатиря),
злюща мачуха, чари, чарівники, злі духи і т. д.

Баба -Я ґ а жиє або в казенній хатцї, в лїсї, на куряч|
нї'Ліцї, що стоїть й обертам ся, або в палаті з типом, украше:
людськими їхаовамп : со жертви женихів, що свпталп ся до
донькк, або жертви єї людоїдства. Також у казцї : Івась ловпть
човенції рпбу, Яґа заманює его (Івась — сипок, золотий човн-
а срібне веселечко, пліївп до мене), він підпливає до берега, Я
вхопила его і заставляє дочку, щобп спекла єго в печи, але Іва >,
в неприяві Яґи. хптроіпами всунув єї дочку в піч і спік, а Яґа-відг !
зїіа власну дочку. Івась тимчасом ск'рив ся на високе дере».

') Баоа-Яґа, людоїдка.

І

Бідьма-Яґа хоче лідгріїзтп дерево, але надлітають гусп-лобедї і бо-
[і\ть єго на свої крила.

В казцї лро хитру царівну, котра женихів, що до неї сва-
ііоть ся, палпть у бані, є ліотпв подібний, як у літонпсп про
л. Ольгу, але царевпч з підмогою дядька одолїває її, як у Нї-
люпґах.

Вельми давною темою (в старлнних єгипетських, індийських,
рманськпх і ннших казках) є Кониіі безсмертний, котрого
рце або душа скрпті в якімсь місці або пре^тдетї (п. пр. в яйцп,
яищку, в повітрі), образ чудовпнщ, що пориває красавицю, котру
ііідтак намагає ся богатир визволити. В билинах названий він :
»поганьій Кощей«. В » Слові о Полку Ігоревім« і в лїтописях ужи-
ває ся єго назва в ирикметнпковім впдї (пор. відьма кощава —
кость Ч- ава, в думці М. ІПашкевича »Нсщаснпй«).

Сюдп належить н. нр. казка про золотого баранця, що на-
гадує грецький переказ про Арґонавтів і пі)о золоте руно.

Зпоміж фантастичних казок найдавшйшіїми являють
ся ті, в котрих стрічаємо мітпчні чертп й образи.
Більша їх часть відносить ся до доби анімізму, коли
•чоловік одухотворював природу, не виділяючи себе з неї.
До того степеня розвитку можна віднести казочні пере-
міни (в дерева, ростини, зьвірята, камені, воду і т. п.).

Переміна людий у зьвірята, риби, птиці і т. п.
буває добровільна (з хитрощів) або насильна й є мотивом
вельми розповсюдненим. Сюди відносять ся численні казки
про дівчата (лебідка, утка, голубка, жаба) і женихів (со-
?^ кіл, козел), що приймак>ть людський образ, коли лишають
ся зьвірячої поверхности (піря, скіри і т. п.). в тих казках
є сліди первісних повірій, що відбили ся в народній пое-
зії порівнанями їі епітетами : дівчата — лебідки, уточки,
голубки. В деяких казках женщина - чарівниця переміняв
жениха в зьвіря, птицю і т. п. В Нечуя-Левицького „Горислав-
ській ночі" покійна жінка являє ся в впдї соловія. Сумців
порівнуе се з грецьким побутом в оповіданю про Цпрцею.
Так само в казцї про „Одинокого великана" бачить Сумців
схожість із переказом про Поліфема їі Одисея, хоч мотив
сей 6 неперечно всесьвітний, загально-людський.

Давні виображеня про душу зберегли ся у численних
казках про мерців, упирів, про „обумиране" і т. п. Герої
тих казок наматають ся відобрати нірвані красавпцї або
оживити їх, як що вони скаменіли, обумерли, (н. пр. Гло-
горожечка), себто оживити природу. А се осягають із підмо-

гою чудотворних предметів (золоте яблоко, золото-грнвпй
кінь і т. п., що вказує на золоті проміня сонця).

- Але не всі казки на падібні темп можна віднести до
первісної мітичної основи,, бо міт, давно вже забутий або
незрозумілий, часто перероблений до непізнаня. Таких ка-
зок із первісною мітичною основою є небогато, тай між ними
чимало є переяятих, спільних иншнм племенам. У них най- 1
демо дуже небогато матеріялу для дохристіянської мітольо- '
ґії (в них не збережено відомих нам з лїтописий і пнших ^
памятнпків імен божищ), а коли й найдемо таке зерно, то
воно виросло звичайно на буйній пиві середньовічної хрп-
сїіянсько-сектантської мітольоґіі, а лише оброблене є таіг
питомо національне. Многі казочні темп й образи занесені
до нас із Византії, від південних Словян і инших народів.
а богато є зачерпнених з усяких жерел, н. пр. навіть з іта-
лійських.

В дальшім степені розвитку маємо казки, в котрих
дійсність перемішана з чудеснпми живлами, так що вони
в цїлости являють ся свобідним витвором народної фанта-
зії, хоч український нарід любить сї образи з надприрод-
ного сьвіта чоловічити (антропоморфізм). Майже всї казки
^того роду завандрувалп до нас із Азії й Єгипту.

Упадок давної поганської віри спричинив ослабленеІ^І
давнпх фантастичних основ у казцї і заступлене їх побуто-|і
впми. Спершу побутові черти і картини були несьвідомо
внесені в казку, перегодом вони виступають впразнїйше
і відсз^вають на друге місце мітичні і леґендарні віруваня.

Маємо отже казки з на пі в релїґійно-мітичною,|у.,
на пів етичною основою (н. пр. про трех братів, двохЦіс
розумних, а третього дурного, яко лицаря, в котрих є ще
слїди давного сьвітогляду), а також чисто етичні казкгі
(з хрнстіянським сьвітоглядом), в котрих людський розум
і правда все мають верх над сплою і пихою. Сюди нале-
жать таколг казки про мачуху й еї дочку, про убиту со-
стру і калинову дудку і т. п. Чудесна сопілка (дудка) ка
липова, що вирастае з могили невинно убитої сестри (Ваі
іа(1е уоп (іег йргесЬепсІеп ИагГе), є мотивом у ріжних на-
родів; у деяких кість невинно убитого або перекоти^,,
поле (народна казка й основане на ній' оповідане Квітки)
подібно як Ібікові журавлі. Такояї инші чудесні пред-

мети яко вчоловічепі виконують усе, що забажає їх власник,
тт. пр. меч самосїк, топір-саморуб, ковер-самолет, чоботп-

ч^роходи (що ступііть, то миля, що скочить, то дві), щапка^
невидимка, скатерть- самобранка і нагадують такі мотиви

переказах про Одисея і женихів та в переказі про Брун-

іьду (в Нїбелюпг'ах).

Сї казки мають одну тему: правда в землі не сховає
ся і в огні не згорить ; правда свого часу виявить ся ;
правдою держить ся сьвіт. Сюди належить цілий цііі:ль
казок про П р а в д у і Кривду, про Правду іНеправд у,
в т:отрих виявляють ся етичні погляди народу, про Бі-
дність і Богатство (звичайно два брати: бідний і бо-
гатий), про злиднї, про долю, горе і т. д. Лиху долю
можна обминути, як і смерть виворожену змиєм, конем (сей
•мотив у переказі про віщого Олега). Сї останні походять

іічайно з пізнїйшої доби, або перероблені з давнїйшпх
ПІД 'ВПЛИВОМ христіянського сьвітогляду і визначають ся
дидактичним характером з церковно-моралїзуючою цїлию
і доторкують ся питань етичного і суспільного житя. в тих
казках кінчить ся дія все так, що ідея старинної, н. пр.
«линської відплати (Немезіс, ЕрішГї) виражена тут відпо-
відно народному сьвітоглядови.

Форма казки в оповідна, прозаїчна, з рідкими слідами
віршованого розміру. Нарід протиставить казку піснї і що
до форми і що до змісту. На его погляд казка є „складною*
видумкою, а пісня — правдою, прибраною в правильну
ритмічну форму — „лад". Казка має отже задачу відвер-
нути уяву народу від трудної щоденьщини, а звернути
в сьвіт приманливих і поучних вимислів.

У многпх казках того рода давне поганське живло
;п заступлене вже христіянськнм, 'так що казка в тій формі
ї зближає ся вже долєґенди (сказаніе, преданіє, 8а^е).
В леґендї перемішана дїйсність також із чудесним живлом,
але перенятим з обсягу церковцо-релїґійніїх поглядів і ві-
рувань. Найбільш леґенд переходило на Русь книжною
дорогою, з Впзантії і південної Словяньщинн, а навіть
із Заходу. Деякі з них єретичного походженя (єретики при-
бирали свої науки в форму притч або леґенд). Нарід лю-
^ив таке займаве читане і присвоював собі тим способом
1-їс погляди, котрі мали великий вплив на українську на-

І

- Н44-

родну поезію. Болгарські єретики, богумплн, що вірили
в рівність із самого почину і ненастанну боротьбу Бога
йдіявола, дали нашому народови чимало дуалістичних
лбґенд про сотворене сьвіта Богом і Сатанаїлом.

Леґенда ^) має звичайно глибшу етичну, моралізуючу
або фільософічно-релїґійну основу. Теми сих леґенд пере-
няті народом з біблійної христіянської або апокрифічної лі-
тератури, н. пр. про Ісуса Христа, про АІатїр Божу, пра
Сьвятих і т. п., але народна фантазія переробила сї біблійні
й апокрифічні, дБоєвірні, півнародні, півкшіжні перекази
й оповила їх поезією семї та уьфаїнської хати.

Перекази про події менше або більше історичні ви-
ріяхняють ся від казок тим, що дія в них звичайно вяже- Ш
ся вже з якоюсь певною історичною місцевостю або істо-
ричною особою, але до тих історичних осіб і подїй причі-
пають ся мітичні, казочні, лєґендарні, гумористичні й пніні
мотиви. Вправдї історична вартість переказів звичайно де
велика, однак у них виявляють ся нераз важні і вірні
в основі погляди й осуди народу про історичні ПОДІЇ і за-
для того мають ВОНИ важне значіне яко причинки до ха-|ід^
рактеристнки впливу історичних осіб і ПОДЇЙ на нарід.

Новелї — се оповіданя без примішки мітичііого чуде
сного й історичного живла, основані на суспільнім побуті*.
Богато з тих оповідань переняв український нарід від ин
шнх народів або з книжних жерел, кле приладнав до своїх|іеб;
поглядів, звичаїв, обичаїв і обставин.

Найбільше може в українського народу гумори-
стичних (посьміхових) і сатиричних казок. Нарід
підііімае на сьміх усе, що повстало проти єго волї й ро
зуму. Богато з них перенято з чулгоземних збірників ікар-Йр
товливнх (фацеції, фаблїо-жарти і т. п.).

Особливо богато у народу анекдот (сьміховинок) т. в
коротких гумористичних оповідань, в котрих часто одно
помічене, незвичайний зворот мови, гра слів, прізвище

,11)
ш
ірі
ш

уз

й

(10

і т. п^г

ла в (.о- :

') Леґенаа (лат. Іе^епсіа — „се, що належить чптатп") означала
реднпх віках жптя і похвали Сьвятих, що читано підчас Службп в їх|. ..
честь; опіслії означало се взагалі релігійні оповіданя. Л піо в давния
легендах було чимало чудесного, отже почали їх проіисіавпти істо
ричво природним оповіданим: „легендами' називають тепер оповідашзЦі
не зовсїм схожі з дійсними подіями, прикрашені чудесностю. \і

04:0 —

^ становить цілу основу. В них нарід підіймає на глум пе-
' достачі сусїдних народів (Татар, циганів і т, п.). Анекдоти-
підходять ]цо до характеру і тенденції дуже блнзко до по-
вель, а хоч і між ними богато в мея^инародного перенятого
жиБла, всеж таки вони виявляють мояхЄ найбільше само-
рідного і місцевого кольориту.

Сатиричні і гумористичні казки витворили ся в пізиїй-
шій добі народного розвитку, критичних та іронічних об-
ставин або ворогованя суспільних верств і народностий.

Зовсім незалежний та окремий від етичних і суспіль-
них казок відділ творять байки про зьвірята, зьві-
ринніїй епос, переважно чужого книжного походженя.
Є се сліди культу зьвірят і зооморфізму, що відбили ся.
в народнії! поезії. Сї байки мають свій початок у тих дав-
них часах ловлі зьвірів і годівлі скоту, коли при молоде-
чім погляді на природу і під переважним впливом фанта-
зії нарід під впливом анімістичного сьвітогляду любив
придавати розумове жите всему окруженіо, вкладаючії свою-
людську думку, чуте і мову не лише в зьвірята, але і в не-
одушевлені предмети. Однак у зьвіринних байках не нахо-
димо нічого надприродного. Надприродність проявляє ся
передовсім лише в тім, що зьвірята наділені даром мови,
а також степенованем або зменшенєм прикмет дійсних
у зьвірят (н. пр. орел летить Б одній хвилі аж до самого
неба і т. ин.). Байки мають все дидактичну, моралізуючу
ціль, а инколи є вони острою сатирою на ествуючі відно-
сини. В тих байках зьвірята заступають місце осіб, що дій-
сно жили і ділали в своїм часі. (В Нідерляндах Кеіпагсіїїй, .
а відтак у Німеччині КеіпЬагй Ріісітз, у нас Лис Микита
Франка).

Головною личностю в українських казках зьвірин-
ного епосу являє ся лисиця. Відповідно своїй ролі має
вона назви: кума-лпсіщя, хитра лисичка- сестричка, лисиця-
сваха, учителька і сповідниця. Другою личностю є вовк,
що звичайно являє ся дурнем-нещасним. Инші зьвірі
являють ся по більшій части другорядними личностями
в казках.

В казках про лпспцюі вовка головними мотивами є »крн~
дїік рпбп« і „Д0К1Я рпбп«. Лисиця прптворяе ся неживою серед
дороги, котрою їде мужик возом (або саньми) навантаженим рн-

^ою. Рад із такої нахідки, муікпк кидає лшсицю на віз (сани),
а лиепця відтак вптягае одну рибу за другою і скпдає на дорогу.
Відтак сама скаче з воза (санпй), а назбправшп стілько рпбп, уго-
шує нею вовка. — Мотив сей являє ся в пнгапх словянськпх, ро-
маноько-ґерманських, келтпііських і т. п. казках.

Про ловлю рпбп мотив вяже ся тїсно з попереднпм. Вовкови
дїкавому, відкп лпсиця набрала стілько рпбп, радить вона, щоби
ПІШОВ до ріки, впустив хвіст в ополонку і держав, аж поки буде
важко вптягнутп. А лисиця тимчасом говорить: »На небі ясно,
ясно, у вовка хвіст мерзни, мерзни І« і ось потиснув мороз, хвіст
вовка примерз, надбігли люди з коцюбами, убили вовка (в инпіих
варіялтах урвав хвіст) і щзопав бідний, а лисичка і досп живе
у своїй хатцї. — Розповсюдцена казка про березу, про війну зьві-
ряї і птахів і т. п.

III. ЗаМовлюваня і Закдинаня^ пословицТ (припо-
відки), прислівя« придіовки і загадки.

Замовлюваня і заклинаня належать до обсягу
так званого народного знахарства і зберегли ся яко
останки і пережитки науки (зібрані в „Зборникахті") між
людьми, що відомі між народом яко знахарі, чарів-
ники і т. ин., котрим нарід приписує надприродну силу
і значіне. Се останки тої йде старовини, коли наука була
трудом і власностю загалу. В заговорах проявляє ся
погляд про тайну маґічну срілу людського слова („він
таке слово знає", кажуть про знахара або чародія), про
силу деяких зворотів заклинаня, котрі в людськім жптю
можуть заподіяти лихо або принести щастє й добро. В за-
говорах і заклинанях находимо відзиви до сонця, місяця,
зьвізд, вітрів, дощу, грому, огню, що нагадує місця „Плачу
Ярославни", зворот до сонца, вітру і т. п. Вони витворили
ся з молитов, з якими знахарі в старинннх часах звертали
ся до сил і явищ природи. (їучасні знахарі і знахарки на-
гадують своїми зворотами давних колдунів, кудесників
і дохристіянських поган на Руси, волхвів, жерців, що при- |т
носили жертви, ворожили і заклинали. (Оповідане про
волхва й его розмову з віщим Олегом). Під 1044. р. згадує
лїтопись- про волхвів при народинах Всеслава Полоцького,
яко лікарів.

З заведенєм христіяньства замість до небесних тіл
і сил природи почали звертати ся з молитвою о поміч
у всіх справах, у недугах і нещасних пригодах до ІсусаШці

Хріїста, Пр. Діви, ангелів і Сьвятпх, але давних поганських
молитов не забували, а лише переміш^^ валп їх з хрлстіян-
•ськими поглядами і розумінями. Тп^г способом витворю-
вали ся ті „ложпі молитви", се „двоевіре", яке осуджувала
хрпстіянська проповідь, часто задля простого пепорозуміия.

Збережені доси заговори мало мають звязи з віддале-
ною поганською старовиною. Однак ГІочаїкова Лїтопись
-зберегла два замітні місця в договорах з Греками руських
КНЯЗІВ поганських Ігоря і Сьвятослава. Оба сі місця можна
вважати неперечно поганськими заговорами. В договорі
Греків з Олегом 907, р. „По Русьскому закону клягаа ся
•оружьем-ь своимь и Волосомх- скотьпмь богомь и утвер-
дипіа мир". (ІІпат. л-Ьтоп. 18. стор,)- В договорі Ігоря 945. р.
«сказано: „А елпко ихг нехрещено єсть, да не ймуть помощи
•оть Бога, ни оть Пер}' на, да не ущитять ся щити
Чі в о и м и, а да посЬчени будуть мечп своими, и оть стр'Ьл'ь
II от-ь иного оруя^ья своєго и да будуть рабн и вь спй
В'Ьк'ь и БТ) будущій". — в договорі Сьвятослава 971, р.
клятьба виражена дуже просто і зовсім поганським спосо-
•бом : „да им-Ьеті) клятву оть Бога вть неже в'Ьруем'ь, вь Пе-
руна и вь Волоса, бога скотья, да будемь золот'Ь яко
43 лат о се и своимь оружьбмь да посЬчени будемь. да
^мремь". Два тавтольоґічні вислови — „да не ущи-
тять ся щити с в о и м п" і „да будемь золот'Ь" (значпть
жовті, як слабі або умираючі — відси золотуха, жов-
таниця), піггомі українській і словянській поезії, відно-
•сять ся до поганської клятьби в договорах і звязаяі з ві-
рою в поганських богів, належать до давних заклинань,
заговорів. Д^же популярні заговори - заклинаня давних
ігнижок проти злодіїв.

Сучасні заговори представляють звичайно черти хри-
чїтіянської моліггви, з візванем Сьвятпх, часто сьв. Николая
Чудотворця, а в заговорах на пчоли — Зостша. З давних
■часів у заговорах зберегли ся такі ложні молитви, на ко-
трих відбив ся вплив апокрифічних живел, н. пр. молитва
проти „трясця" (пропасниці). Сї трясцї се 12 дочок Ірода,
що мучать людий, а сьв. Сисапїй молить ся Богу, щоби
визволив людий від них.

Більща часть сучасних заговорів основана на оригі-
нальних поглядах на природу. Передовсім замітна в заго^

^І4Ь —

ворах форма уподобленя: як відб^-вають ся в природі
такі явища, так нехай дїе ся і в жптю чоловіка. Чоловік взи-
ває отже сили природи в видї ріжніїх поганських божеств.
Однак тепер сьвідомість сего затратила ся, а остили тілько»
формкльні відносини.

Заговори займають широку область народного побуту
і вірувань і відносять ся до здоровля і недуг, промислів
і робіт хліборобських, скотарства, пчолярства і т. д. ; вонк
охороняють від ворогів, лихих людий, від уроків, виклику-
ють любов (пор. „Тополя" Шевченка), накликують на ин-
ших людий всякі нещастя, віщі слова заговорів зміняють
сили природи, дійства живел. н, пр. громів, дощу і небе-
сних сьвітил. Знахарі і знахарки лічать і помагають заго-
ворами тим, що в них вірять. Однак заговори і чари
успішні лиш ТОДІ, як виконують ся точно. Всяке відступ-
лене від порядку і послідовности нівечить їх вартість (пор,
„Тополя" Шевченка).

Заговори дуже близкі до обрядових пісень що до
своєї звязи з дійствами, а та звязь заговору з обрядом
проявляє ся особливо різко у весільних обрядах і піснях.
Нераз дружба виголошує на весїлю свого роду заговори,
з певними дійствами, щоби оберегти молоду і молодого від.
уроків і насланя на них якого лиха.

Поруч заговорів 1 обрядових дїйств при них є в на-:
родних звичаях богато повірій та обрядових дїйств, ужива-
них особливо для охорони від воролаїх сил. Сї повіря і дій-
ства злучені із словами відносять ся до заговорів так, як
прислівя до пословиць. Короткість форми, недостача харак-
теристичних черт справдешних заговорів надає подібним
висловам прикмет простих баягань.

Первісно мали заговори і заклинаїня неперечно стихо
творну ритмічну форму і складали ся з двох частин і вступу,
але перегодом та форма затратила ся, хоч і в нинішній
формі можна ще відчути ту стихотворну звучність

В старовину були заговори ритмічні, бо ритмічности|й
приписувано особливу маґічну силу. Доси в многих збе
регли ся останки ритму. Заговір починає ся є піч нон
частю, вступом, описом дійства, а за тим слідує ліричне
часть, що висловлює бажане (часто символічне).

г

— 349

Двочленність заговорів висловлює ся в порівнаню да-
ного або умисно виконаного явища з бажанем : 1) „в печи
огонь горить і ТЛІЮТЬ дрова", 2) „так би тлїло і горіло серце
у N. X. або М. М." (Потебня, Малор. п'Ьснн 21. і д.). Всту-
пом до заговорів є такі вислови: „встану я (імя) і піду
д дверий у двері, з воріт у ворота, в чистее поле, в ши-
роке роздоле, к синьому морю, умиюсь я ранньою ро-
€0ю** і т. д., що вказує на старинність заговорів. Се пер-
вісно — спомини обставин, при' котрих витворив ся заговір
<Потебня, Малор. Народ. П-Ьсни 25.),

Пословицї — се короткі реченя, що висловлюють гадки
і погляди та правила житевої мудрости народу, основані
на довговікових поміченях, досьвідї та на історичних по-
діях. У пословицях відбив ся незвичайно виразно характер
народу, его звичаї і повіря, погляд на долю, релїґію,
Бога, природу і людий, одним словом весь сбвітогляд
народу.

В історичнім розвитку пословиць треба відріжнити дві
доби: давнїйшу і новій ш у. В давнїйших пословицях,
що зложили ся в дохристіянській добі, відбив ся давний^
ліітичний сьвітогляд народу. Таких пословиць остало
дуже мало, а инші значно перемінили ся під впливом хри-
-стіянського сьвітогляду. в тих пословицях замітний такояс
і книжний вплив, як і сьв. Письма та релїґійної науки,
а сим способом богато на Україні війшло кния^них посло-
виць між нарід.

Богато пословиць відносить ся до давних народних
вірувань і давного побуту. Віра в долю, щасте, лихо, злп-
днї проявила ся і в пословицях: „судженого і конем не
обїдеш", „не роби ся красним, а роби ся щасним", „не
страшні злидні за горами", „біда лихом свище". Цїкаві та-
кож пословицї, що відносять ся до української природи 1 хлї-
'боробства.

Історичні події, що лишили слїди в жнтю народу,
найшли також відгомін у пословицях. Найдавнїйші взірці
ттаких пословиць находимо в Початковій Літописи, де вони
названі „притчами'* або „слова>ш", н. пр. про Обрів, Ради-
мичів, н. пр. згинули як Обри, „б-Ьда аки вт» Родні." (Ппат.
л-Ьтоп. 980. р. : „Русп веселье питн, не можеті) безь того
^нти** (986. р.) ; „единь камень много горньцевь изби-

- 350 — і

вает-ь" (1217. р.) ; „не погнетши пчел-ь — меду не ■Ьдатп'"
(1231. р.), або в „Слові о полку Ігоревім" : „ни хнтру, нп
горазду, суда Божія не минути". ^Толп не будеть межю
нами мира, оли камень начнеть плавати; а хмель почнеть
тонути" (Початкова Лїтопись під р. 981.) і т. ин. Історичні
пословицї обіймають ріжні доби історії українського народу
аж до найновійших часів (н. пр. : „не в пору гість гірше
Татарина" ; „Саужив Москві Іване, а вона бго гане"; „Іван
носить плахту, а Настя булаву" [про Скоропадського]; „по-
гиб, як Швед під Полтавою" і т. д.).

Богато давних історичних пословиць щезло з памяти
народа, бо нові пословицї випирали давні.

Д\'же богатий є відділ пословиць, що дають погляя
на ріжні обставини родинного і суспільного побуту народу.
В побутових пословицях зберегли ся сліди ріжних степенів
культури. Деякі пословицї зберегли ще спомини про давні
часи, коли нарід жив пастушим жптем, в пнших відбив ся
рільничий побут, Пословицї з родинного житя доповняють
і поясняють поезію весільних пісень. Етичні погляди на-
роду висловлені виразно в пословицях про правду і кривду, ,
про богатство і бідність, мудрість і дурноту: „Неправдою^ і
сьвіт ішрейдеш, та назад не вернеш ся"; „Риба глядить, де 1
глубше, а Чоловік, де лучше" і т. ин. Єсть богато пос<то-
віщь, що мають свій корінь у народних звичаях, инші
знов у казках, переказах або піснях і тілько тоді
можна їх .зрозуміти, коли знае.мо дотичну казку (н. пр. „на.
злодїю шапка горить") або переказ. Тому то пословиця
являв ся нераз яко скорочена казка, а навпаки деякі
казки і перекази в лише розширені пословицї.

В старовину пословпці звали ся „притчами". Чи-
мало пословиць находимо і в літературних творах.

Форми пословицї є звязке речень уложене до складу,,
часто метафоричним поетичним язиком. Сей склад вира-
жає ся як розкладом слів, так і ритмою та алітерацією,
н. пр. „В Луцьку все не по людську: навколо вода, а в се-
редині біда!" Часто стрічаємо в пословицї дві части, щ<>
відповідак»ть собі ритмою або метричним складом. Посло-
вицї вяжуть ся тісно з піснями, казками і загадками. По-
ходжене пословиць з пісень, казок та історичних подїП
€ доказом, як скоро та форма народної поезії зміняла ся

.

- 851 —

з случайної ПОДІЇ в поуку загально признану і переживала
столїтя і була примініовапа в житю парода і поодиноких
;^ людпй. Вона була признакою розуму, а в давнину виво-
дили еї початок від „віщих" людий.

Прислівя ріжнять ся від пословпць тим, що звичайно ■
, не містять у собі думки загальної вартости, як се буває
' в пословицях, але мають своє значіне, коли їх вставить ся
серед розмови у відповідній хвилї і відповідно до якоїсь
гадки. Вони служать отже для підкріплепя плястичностн
висловлюваних думок, н, пр. : „от тобі віз і перевіз"; „ні
в кут нї в двері" ; „говорила небіжбчка до самої смерти" іт. д.
Український нарід має дуже богато таких прислів. Окрім
того має український нарід примовки, приказки (сьпі-
вомовкп), відповідні всяким пагодам і хвилям житя і ріж-
ним житевим обставинам.

Загадки — се є одна з первісних форм поезії у кож-
дого народу, — форма метафорична, як се бачимо і в обря-
дових піснях, казках і пословицях. Особливо велике пова-
жане мали загадки у східних народів яко признаки му-
дрости того, що їх загадував і того, що вмів відгадати..
Загадка є гарно улоя^еною метафорою, не легкою до роз-
вязки.

В народнім житю загадки лучать ся з сьвяточними
забавами, хоч не мають такого обрядового значіня, як об-
рядові піснї або заговори. Загадки зближені «^мльще до =
пословпць і що до уживаня в житю народу і що до формп
та змісту. Мітольоґи надавали великого значіня загадкам
і вказували в них міти про небесні сьвітла, про воздушні
і космічні явища. Богато загадок книжних війшло між па--
рід, особливо з розповсюднених в XI. ст. в староруськім
письменьстві т. зв. „вопросов-ь и отв-ЬтовТ)", зачерпнених
з впзантийської літератури, з апокрифічних творів, із збір-
ників „Пчелг" і т. п.

Староруське пнсьменьство майже не зберегло народних
загадок. Однак у Начальній Літописи під 1016. р. стрічаємо
зліди давних загадок, котрими послугували ся дружин вики
оазом з численними пословнцямн. Ярослав Мудрий з Нов-
городцями стояв над Дніпром проти Сьвятополка їі его дру-
кнни, як оповідає лїтопись: „и бяше Ярославу муж'ь вь
іріязнь у Святополка и посла кг нему Ярославь отрокі>-

- 352

овой нощію, рече кь нему: — онт» сій, что тн тому ве-
лпшії творити ? (і Тут наводить загадочний вислів про силу
противників і про сподіваний бій) : м є д у м а л о в а р є н о,
а дружинн много; и отрече емумуж-ьтой: — рцп тако
Ярославу: да аще меду мало, а дружинн много,
да кь вечеру дати. 11 разум'Ьвь Ярославь яков'ьпощь
велить сіічи ся". Для зрозуміня сего загадочного вислову
треба нагадати порівнане битви з бенкетом, з пптем ста-
ринного словянського напитку „меду" в „Слові о полку
Ігоревім" і в історичних народних піснях.

В старовину були І^акі загадки, але в сучасних не
находимо таких, щоби відносили ся до війни. У старинних
Греків були такі загаділі Сфінкса — про Едипа, а такояч
в ґерманській мітольоґії в ґермансглпй Еддї про борбу між
богами і велитнями з підмогою загадок. Се свого рода
поєдинок, при чім невгадуїочий загадтстт переплачує житем.

В давних українських і словянських загадках таку
ролю сфінкса мають вілї (русалки) і Баба-Яґа. В україн-
ських русальних піснях стрічаємо звичайно три загадки:
що росте без коріня? (каміне), що цвите без цьвіту? (па
пороть або н. пр. сосна), що біжить без поводу? (вода)!*'
Окрім пісень - загадок є ще казкн-загадки, в котрих люді'
відгадують загадки царя або му^дрої дівчини. Старпнністі
сего мотиву про мудрість женщини сягає дб Початково:
Лїтопнси. оповіданя епічного про княгиню Ольгу, котра „бі
мудрМщи всЬхь человіич-ь" (Ппат. Ліітоп. 987, р.). Ольп
перехитрила („переклюкала")- византийського цїсаря і Де
ревлян. В оповіданях про відносини Ольги до Деревляї >
добачають дослідники черти схожости середньовічних епіч
них оповістий, а подібними прикметами, як Ольга, віізна і
чає ся в літописи також в, князь Володимир, Пізнїйші пе
рекази оповідають про розумні замітки Ольги, коли вон
була „перевізницею".

Найбільш цікаві старинні загадки, н, пр. „Ваба-Яґі
вилами нога, весь мірь кормить, сама голодна" (соха |
Сонце зображає ся в отсих загадках : „що без огню г( ^
рить ?" — „Стоїть дерево серед села, а в кождій хатцї п
гілячці". Крім того сонце зображене в загадках, як: „крї^^і,
сне яблочко, веретено" і т. п. Вітер і грім зображають сц

- Л5а —

конем, котрого не піймає: „Кінь біжить, земля дрожпть".
„Чорна корова весь сьвіт поборола" (ніч).

Як у піснях, так і в загадках находимо епітети, по-
рівнаня й инші прикраси поетичного народного язика.

В розвитку загадок можемо ще нинї добачити вчасти
мі тич ну основу, де сили й явища природи порівнані
з бездушними предметами, сонце з веретеном, місяць з ді-
жею і т. д.; в ппших сили й явища природи порівнані із
зьвірятамп або рос типами (зооморфізм), н. пр. мі-
сяць із сивим жере<)цем, ніч із чорною коровою, сонце
з дубом-стародубом і т. д. На останку сили й явища при-
роди являють ся в чоловіче ні яко люди (антропо-
морфізм).; сонце — красна дівиця, місяць — пастух, що
ходить за зьвіздамп — вівцями, дим — син, а огонь —
батько і т. д.

Форма загадок,, як і пословиць складна; в них також
находимо ритму, асонанцію й алітерацію ^), н. пр. „Ходив,
ходив Ходоман, усїх дітий годував, як упав, так пропав, ні-
хто его не сховав". Однак в також загадки прозового складу.
Загадки зливають ся часто з піснями і казками, а ще ча-
етїйше з пословпцями.

*) Асонанція — се неповна, приблизна ритма, су звучність
)Лосівок; алітерація — повторене однпх 1 тих самих співзвуків (шеле-
івок) на початку наголошуваних складів або сузвучність початкових
:ладів слів.

ІП.и т; іРпіигТчК'пй' т.-'тпота г-^р ■^їтV^іТV^^т

Збирачі і дослідники української народно?
еловесноети.

В другій ПОЛОВИНІ XVIII. ст. проявило ся у західній Евро-
пі а також у Німеччині переконане, що треба „йтп в народ",
щоби его добре пізнатп, зрозуміти і відчути жптє простолюдя,
бо тілько тим способом можна вірно зобразити его сьвітогляд
і народним духом оживити поетичну творчість. Майже суча-
сно почали ся і на Україні" записуваня творів народної елове-
сноети. Се змаганє зродило нову вітку науки, -- народові-
данє (етноґрафію). Дрібне українське папьство не цурал»
ся рідної мови і предківських звичаїв, переказів та пісень і ся
тісна звязь з народом послу жила основою для тих змаганьукра-
інських народописцїв, щоби зберегти перед затратою дорого-
цінні скарби народної еловесноети. Навіть московські і поль-
ські народописці зацікавили ся під копець XVIII. столїтя
творами української устної еловесноети, цінили їх саморід
ніеть і оповіщувалп українські пісні та розвідки про твори
української народної еловесноети, звичаї і т. п.

Першим огнищем українського народовіданя став Харків, д(
кн. Микола Цертелев (і- 1869.), одушевлений любовіо до місцево
народноети і першими неясними здогадами про наукову ваг^
дослідів народної поезії, пололшв основи до збирань 1 ви
вченя устної словеспостп. в 1818. р. зладив він і видав 1819
р. в Петербурзі „Опит-ь собранія малорусскихі
п'Ьснеіі" (10 народних дум), в котрім звеличив поетичниі
ґенїй українського народу і чисту моральність яко одішок;
спадщину, збережену перед посяганем суеїдних народів
признав „українську мову не менше ішших язиків спо
сібною до поезії" та звернув увагу на конечність народне
сти в рідній літературі. Опісля висловив погляд, що „е
одна словянська мова не має етілько ріжиородних чудови
творів поетичних, як українська".

Ал. Павловський, що лгіів у Слобідській Україні", видав
у Петербурзі першу „Грам мат II ку малорос сій скаг о
нарічія' (1818. р.), в котрій вказав на деякі більші
і менші поетичні твори в народній мові з XVIII. столїтя
і звернув увагу иа силу чувства, гумор, простоту і реалїзі^г
української поезії. Він виказав, що українська мова при-
гідна не тілько до легкої поезії і карикаіурного зображеня
народного побуту, але й до чогось внсшого, треба тілько
підпесіп просьвіту на Україні*.

Адам Чарноцький, Поляк, родом з Мінщини, відомий підпрії-
браним іменем Доленґа-Ходаковський, рівночасно вештав ся по
Україні, Галпчинї і Московщинї, збирав старі памятники і за-
писував народні піснї, та став промостником українського
народовідапя. Все его жнтє було вандрівкою ученого роз-
відувача, археольоґа й етноґрафа. Єго записи не діждали
ся однак повного виданя, а значною частиною їх покорп-
стували ся М. ЛІакспмович, В. Антонович і М. Драгоманів
у своїх збірниках, а також В. Науменко у „Кірбскій Ста-
рині" та Хв. Вовк у „Матеріялах до української етно-
льоґії".

Ізмаїл Срезневсьинй .(1812—1880. р.) у Харкові, москов-
ського роду, одушевив ся українським житєм і иародною
словесностю і видав збірник „Запорожская Старина"
(6 частин, у Харкові 1832—1838.) переважно історичних
дум (між тими деякі підроблені), а; також матеріялів та
розвідок до української історії, ию мав великий вплив на.
письменників і поетів. Вій віщував українському письмень-
<тву гарний родятіп^о^' у будучі'нї, а перейшовгап опісля-
на ниву язнкозіїаві'тва, обстоював самостійяість і окреміщ-
ність українського язика. Около Срезневського утворив ся
у Харкові цілий крз^кок яародописцїв і письменників (Ва-
дим Пассек, Ксетомарів, Метлннський і ин.).

Плятон .Чуиашевич, дїдич з Полтавщини (і* 1887. р.), ви-
дав „Малороссійскія і Червопорусскія па род-
ин я думьі и п-Ьсиг" (Іітб. 1836. р.) записані на Україні",.,
між :тим вперше замітпу думу про Самійла Кішку
(галицько - руські піснї переиечатав із збірника Вацлава
з О л є о ь к а).

— .:}оЬ —

Микола Маркевич, автор „Исторіи Малороссіп'*
(5 томів), чоловік впсшого поетичного хисту і глибокої
осьвітп, талановитий музик, був народописцем старої школи,
описував не тілько „Обнчаи, пов'Ьрья, кухня и на-
пптки у Малороссіян'ь", але й видав „Народ,
украпи, напіьвьі положеним є па фортепяно"
(1840.). Другим таким народописцем старого віку був Ми-
кола Закревський (І 1871. р.), видавець збірника „Старо-
свіітскій Бандуриста", в котрім помістив крім пісень
С л о в а р український і п о с л о в и ц ї.

Вельми заслужив ся для української науки іпародо-
віданя Осип Бодянський (1808—1876.), уроджсниП у Полтав-
щинї в місті Варві, учив ся в полтавській духовній семі-
нарії, опісля в московськім унїверситетї і в 1837. роцї бо-
ронив маґістерську дисертацію „О народной поезій славян-
скихіз племепь", виїхав відтак за границю для дальших
студій історії і лїтератур словянських і запяв опісля кате-
дру словянських язиків у Москві. Він переложив москов-
ською мовою Шафарпкову „Словяпську пародопіїсь" і „Сло-
вянські СтаринЕОСти". Яко секретар „Общества псторіи
п древностей россійскихТі" видав .100 томів многоцїнного
історично - фільольоґічного збірника під заголовком „Чте-
нія". Строгість цензури Миколаївських часів доходила до
того, що Бодянський задля поміщеня в „Чтеніях-ь" опнсз»"
подорожи по Росії Англичанина Флетчера з ХУІ - го
столїтя стратив професуру і секретарство, але в 1849-тім
роцї знов вернув на катедру. В „Чтеніях-ь" подав Осип
Бодянський крім „Исторіи Руссовь" також Лїтопись
Самовидця і багато инших лїтописий і жерел до історії
України, а також чотиротомовий „Збірник пісень Га-
лицької й Угорської Руси". Я. Головацького. Він
видав таколг замітпу розвідку „О времени происхолгденія
сланянскихії письмень".

Роботу на ниві народовіданя розпочату без наукової
основи повели більш науковим ладом Михайло Максимович
і Амврозій Метлинський.

Михайло Максимович ») виступає вісїм літ пізнїйше, пі-

') Максимович Михайло, ур. коло Золотоноші в Полтавщині
(1804. р., 5'м. 187.3. р.). був гпершу професоро.м ботаніки в унїверситетї

- 357 —

еля пертої проби кн. Цертелева на полі українського наро-
довідапя з більше означеним поглядом на єство й істо-
ричне значіне народної поезії та видає „Украиньскія
народи ня піісни' ^). Під впливом народно - роман-
тичного напряму, що процвитав на Україні особливо
в ^О.-тих і ЗО -тих роках XIX - го столітя, впсказував
Максимович думки та ідеї про потребу самостійного роз-
витку національних основ і звороту від штучного і виму-
шеного писаня в лїтературі до природи, до народности.
В своїй річи, читаній у московськім унїверситетї, вислов-
лює він погляд, що „самостійність повинна бути конечно
участию народу, котрий хоче жити плодотворним житем
і лишити спадщину потомним поколїням, бо там нема житя,
де нема самостійного розвитку". Однак сї погляди Макси-
мовича про самостійний розвиток народу і про народність
були доволі неясні і невиразні та зливали ся з розумінем
урядової народностп московської. Всеж таки в его науково-
лїтературних, а іменно в критичних розвідках з історії
й археольоґії України, особливож Києва, в замітнпх дослі-
дах з українського народовіданя і мови та в его збірниках
українських пісень були головною і визначною прикметою
его українські змаганя.

Збірник .українських пісень довів Максимовича до зна-
к6мст»а з Миколою Гоголем, що опісля перемінило ся
в щиру приязнь. Гоголь був очарований Україною, еї ста-
ровиною і піснями, задумав написати історію України, за-
брав ся також до української етноґрафії, а добутком сего
етноґрафованя були его твори, з котрих починає ся і в мо-

в Москві^ а відтак професором московської лїтературп в київськім унГ-
верситетї. В історичних розвідках поясняв він ріжні питана з княжих
часів, з середньої і козацької доби України. Написав чимало історично-
топоґрафічнпх дослідів про Київ й око.тицю. а також археольогічні та
етноґрафічні розвідки про народний побут, народний календар, повіря»
перекази. В язикових розвідках збивав погляди Поґодина, начеб Україна
заселила ся українським племенем аж по спустошеню України Татарами.
Написав також між пншим ^Нсторію древней русской словесности".
Українською мовою переложив він „Псалми Давпдові" і ..Слово о полку
Ігоревім", до котрого дав цїннпй коментар; ппсав також оригінальні по-
Іезії українською мовою. Деякі з его розвідок перестаріли ся наслідком
|дізшйшпх фільольоі'ічних. історичних та етнографічних дослідів.
О Перший збірник 1827. р., другий 1834. р. третій 184:9. р.

— 358 -

і сковськім шісьмепьстві нова доба народної сьвідомости.

! Збірник сей не остав без впливу і на ґеніяльного москов-

) ського поета Пушкпна, котрий під впливом українських
пісень написав -поему „Полтава'*, один з перших тво-
рів московського письменьства з прикметами пародности.
Приязнь Пушкина, плодотворна для Гоголя, не обійшлась
і без взаїмного впливу Гоголя на Пупп^ина, а навіть на
Жуковського, котрий, хоч старший від них і консерва-
тивний, звернув пильну увагу на народну поезію.

Хоч Максимович у своїх історично-етноґрафічнпх пра-
цях був перенятий любовю до рідного краю і народного
лштя, однак що до української народности не мав ще
ясного розуміня. Виріс він у школї московського романти-
зму, що почав приймати народну закі-аску, а з свого боку

' Бнїс в него український відтїнок. Нін був перекопаний, що
українська мова моясе бути мовою поезії, але думав, що не
може бути мовою анї осьвіченого суспі.'тьства, анї мовою
науки.

АіУіврозій Метлинський (ур. біля Гадяча 1814., "і- 1870.)
одерлсав початкову осьвіту під проводом українського пись-
менника Макаров ського, а відтак ґімназийпу й універ-
ситетську в Харкові під впливом ПетраАртемовського-
Гулака. Опісля став професором московської літера-
тури в Харкові. Писав українські „Думки й пісні",
але найбільш заслужив ся на той час найкрасше зложеним
збірником з наголовком „Нар од пня юлснорусскія
пінени" (Київ 1854. р.), в котрім подав ріжпі народні пі-
сні, а також думи позаписувані у кобзарів, що бували зви-
чайними 6Г0 гістьми.

Микола Костомарів (1817—1885.), визначний український
історик, уже яко слухач харківського університету був
пильним збирачем і дослідником устної народної слове-
сности і в самих починах своєї наукової дїяльности напи-
сав розвідку (1843. р..) „Об-ь историческом-ь значе-
ній русской народной по9зіи**. Знищену на приказ
харківського архиєрея задля самостіГших поглядів сю
розвідку видав Костомарів опісля з наголовком „И с то-
ри ческое значеніе южно-русскаго народнаг<
пФ) сени аго творч єства" (1880,), відтак появила ся еп
„II {; т о р і я к о з а ч є с т в а в т» п а м я т н и к а х ь ю ж и о

— ■Зо» —

русскаго народнаго п-ЬсенНаго творче ст в а**
(1883. р.), „Семейннй бнтт» вь произведеніях'ь
южнорусскаго народнаго пі>сеннаго творче-
ства" (1890,), а давпїйше „Славянская мивологія"
<184:7Гр.) і „Обі) отношенін русской п сто ріп кь ге-
ографі п" (1863.).

Костомарів впказав необхідність етноґрафії для істо-
рика яко науки про нарід, а згадані в горі, цінні его роз-
відки, оперті на певній науковій підвалині' і глибокім знаню
жптя і мпн5''вшини українського народу, не втратили й досп
великої своєї стійности і тому треба вважати Костомарова
одним з перших що до часу і значіня учених етноґрафів-
дослїдників в українській науцї.

Пантелеймон Кулїш (1819—1897.) стоїть неначе на по-
граничу старої народописної школи і нової доби україн-
ського народовіданя, 'Єго „Записки, о Южной Руси**
(в двох томах, 1856—1857.) були замітною на свій час поя-
вою (матеріял ПІ. тому появив ся пізпїйше в „Чтеніяхт»
московского общества исторіп и древностей"), бго За-
писки 6 одноцїлою живою народописною картиною, пііо
дає нам образи народного побуту і кобзарів - бандуристів.
Нарід представляє ся ему жпвіім памятником старовини,
в котрім зберегли ся скарби народної душі і поетичного
почуваня.

„Основа", лїтературно-наукоеий місячник (Спб. 1861 до
1862.), викликала оживлене народописних дослїдів, а в нїй
виступає ціла громада нових дослідників не тілько на ниві
історії й археольоґії України, але й народові даня. Анатоль
Свидницький, автор семейної хроніки - повісти „Люборад-
ські*, оповістив там обемпсту розвідку „Великдень
у Подолян'ь''. Матвій Симонів, під прибраним іменем Но-
мис, подав основну розвідку „Різдвяні святки",
а окремо видав „Українські приказки, прислі-
Бя і т. п." (Спб., 1864.).

Павло Чубинський (уродив ся в Борисполі коло Перея-
слава, І 1884. р.), займає неперечно перворядне місце на
полї новійшого українського народові даня. Протягом двох
років (1869—1870.) зібрав він такі богаті засоби, яких по-
переду не вспіли нагромадити цїлі наукові товариства за
довгий час. Зібрані его заходами народописні засоби по-

— 360-

явили ся з наголовком: „Труди зтнографгіческо-
статпстпческой зкспедицін в-ь іогозападннй
край" (7 оббмистіїх томів, Спб. 18>72 — 1877.), в котрім окрім
пісень, казок і т. п., поміщені наукові розвідки В. Анто-
новича про чари, Ол. Кистяковського про волосні
суди, К. Михальчука про українську мовз^ з картою го-
ворів. Се що до богатства і ріжнородности матеріялу оди-
ноке в нашій лїтераіурі впдане довершене одиницею в так
короткім часі.

Дальшу роботу на тій ниві на основі вимогів новійшої
науки, званої фолькльором, підняв „.Отд'Ьлі, ІІмперат.
географ. Общ єства" у Києві, засяоЕашій там 1873. р.,.
в котрім опріч П. Чубинського зібрав ся поважний крул^ок
визначних українських учених, як В. Антонович, М. Драго-
манів, Павло Житецький, Ол. Кистячовський, Кокстантин Михаль-
чук, Микола Лисенко, Олександер Русів, Іван Рудченко, Хведір
Вовк, М. Лзвченко, А. Лоначевсьний і ин. Головою сего В ід-
дїлу імперат. ґеоґр. Товариства був український
вельможа Галаган. Добутком живої дїяльности сего
Товариства були два томи „Записок-ь Юго-запад.
отдііла импер. геогр. Обшества*^ (у Києві 1874—75)
з окремими розвідками з обсягу народові даня і народопп-
сними записами. Сучасно вийшли „Нар один я южно-
русскія сказки" І. Рудченка (| 1905^ р.) в двох томах
(1869—1870,) і егож цінний збірник „Чумацкія цісни"-
(1874. р.) з основною розвідкою „Чумаки вт» народ-

ННХТї ПІІСНЯ хь".

Незвичайну дїяльність розвинув зиамешггий компози-
тор Микола УІисенко, котрий не тілько виданєм „Збірників
пісень" збогатив зібрані доси засоби, але й записами ме-
льодій та розвідками про народну музичну творчість („Ха,-
ра к тер и етика музикальньїх'ь особепп остей ма-
лорусскихТ) дум'ь исполняемнх'ь кобзаремТ) Ве-
рес аемТі" в І. томі згаданих Записок. (Про Остапа
Вересая подав там цінну розвідку Ол. Русів).

Взірцевими з наукового становища є В. Антоновича
і М. ДрагоіУйанова „ГІсторическія пінени малорус-
€каго нар ода" (два томи, Київ 1874-1875.), з цїниим
передним словом і основними поясненями пісень і дум,
М. Драгоманова „Малору сскія преданія и разсказн'*-

- 361 -

(Київ, 1876. р.) і Павла Житецького „Очеркь звуковой
II сто рій малорусскаго нарЬчія" (Київ, 1876. р.). Се
живе зацікавлене українським народовіданєм проявило ся
ще впдатпїйше в обемпстім двотомовім виданіо з наголов-
ком „Трудн 3-го археологиче снаго сті-^зда, бьів-
шаго вь Кіевіі 1874. г." (1877—1878.), в котрім напеча-
тані ЦІННІ реферати з обсягу народовіданя, історії, архео-
льоїЧї і мистецтва України українських і московських уче-
них. Одначе дальшу роботу в тім напрямі перервано
царським указом з 1876. року, котрим на основі доносу
Юзефовнча заборонено дальшу діяльність сего Відділу,
а також взагалї українське письменьство.

Досліди народного житя, побуту й устної словесно-
сті!, ведені з поважними успіхами у західній Европі й на
Українї, захопили також галицьку, буковинську й угорську
Україну. Іван Могильницький, крилошанин Перемиської капі-
тули, написав розвідку „В іїд ом тЬсть о русском-ь язн-
ціі", в університетських альманахах львівських проф.
Гітнера появили ся українські народні піснї з розправою
Дениса Зубрицького (1821. і 1822.), в 1835. році
в Перемишлї „Ки8ко^е \Уе8І1е" ЙосиФа Лозинського, а в збір-
нику „Русалка Дн'Ьстровая" (1837. у Будпмі) народні
піснї записані Іваном Вагилевичем з єго розвідкою. Записи
з народних уст подав також „В-Ьнокь" (у Відні, ч. 1.1846.
і ч. II. 1847.), в 1841. р. у Відні видав Я. Головацькпй „Га-
лицькій приповіздки п загадки зібраній Гр. Иль-
кевичом".

в ЗОтих рр. XIX. столітя почали в Галичині виучу-
вати народно - поетичну українську старовину також поль-
ські народописцї. Вацлав з Олеська (Вячеслав Залєський),
ґубернатор Галичини (•!■ 1849. р.), видав „Ріезпі роївкіе
і гизісіе їй (їй (^а1ісу^8 кіе^о" (Львів, 1833. р.) з обе-
мистим переднпм словом, в котрім проявляє ся тілько ро-
мантична чутливість, але не бачимо в нїм ще сьвідомого
розуміня ваги народної поезії для дослідів мови, історії
й еї живого значіня для сучасного ппсьменьства. Всеж
таки сей збірник мав сильний вплив у Галичині, бо вия-
вив велике богатство поетичної творчості! українського на-
роду, а перші тут почини відродлсеня народного ппсьмень-
ства замічав ся майже сучасно з появою сего збірника.

- 362 -

Меншу стійність мав збірник Жеґоти (Ігнатія) Павлї „Ріс 8 пі
і 11 (і 11 гизі^іе^о лу Оаіісуі" (том І., 1839., Т(зм II., 1840.),
в котрім він користував ся в значних розмірах записями
Я. Головацького.

З розіїовсюдненем народного жптя і літературного руху,
в 60-тпх і 70-тііх та пізнїйшпх роках XIX. столїтя в га-
іицькій і буковпнській Україні в ріжніїх видавництвах
н. пр. ,,Зоря яко альбум-ь на г. 1860.", у „Вечерни-
цях-ь", „Меті", „Правді", „Зорі", „Житю і Слові"
почали появляти ся записи творів устної словесности і на
родоппсні розвідки, а також окремі збірніши: І. Галька
„Народньїи звичай и об ряди надь Збручем'ь"
(дві части, Львів, 1860. і 1862.), Счастньїй Саламонь „Коло-
мнйки и шумки" (Львів, 1864.), І. Нечуй-Левицький „Сьві-
тогляд українського народу" (Львів, 1868. і 1879.),
Гр. Купчанко „П-Ьсни буковинской Руси" (Кіевт> 1875.]
і пнші. Однак найбільшу заслугу здобув собі Я. Головаць-
«ий величезним збірником, виданим Ос. Бодянським з на-
головком „Н а р о д п ьі я п ^Ь с н и Г а л п ц к о й и У г о р с к о й
Руси" (4 томи, 1863—1865.) в „Чтепіях'ь московского Общ.
исторіи и древностей") й окремо. Окрім того оповістив вів
чимало народоііисних розвідок.

Громада київських учених і народописцїв приложилг
до видань вельми богатнх народописних записів у 70-тш
роках XIX. столїтя історично-порівнуючу методу й опові
стила крім того цілу низку цінних народописних розвідокі^
Сю роботу розпочату в київськім відділі імцераторськоп,
ґепґрафічного Товариства провадив дальше Михайло Драго
манів (1841—1895.) після перенесеня з Києва, по виданк
згаданого в горі царського указу 1876. р., спершу в Л\е
неві, де видав „Нові українські піснї про громад
ські справи" (1884. р.) і „Політичні піснї у країв
ського народу" (дві части 1883—1885.) з основним
поясненями історичними, а крім того написав на становий
професора університету в Софії чимало цінних розвідо
з обсягу народовіданя (виданих заходом М. Павлика у Львої
з наголовком „Розвідки Михайла Драго манова
в 4-х томах 1899-1907.).

Побіч Драгоманова визначив ся вельми на полі укр<
їнського народовіданя професор харківського унїверситеї

І - 86:! -

і

іОлександер Потебня (1836—1891.), пеперечно після Мікльо-
шпча перший що до глибокої ерудиції і ріжнородности
І'зпаня язпкозпавець. Глибоке фільольоґічне знане прикла-
дав він до народоииспих дослідів. Окрім численних розві-
дки: із сего обсягу видав обемисте діло з наголовком
.„О б ь я с н 6 н і є м а л о р у с с к II X ь и с р о д н ьі х ь сь н и м и
'П'і'. сень" (Варшава, два томи, 1883—1887.), в котрім роз-
І^ирае і пояснює сї піснї в порівнаню з иншими словян-
I ськими, литовськії.ми і ґерманськими що до мотивів на
основі мітольоґічної теорії, але з певною обереясностю у ви-
водах.

Павло Житецький (1836—1911.), професор ґімназії у Києві,
окрім основних і цінних праць на ниві язикознавства, опо-
вістив також вельми основні розвідки з царини народо-
відаїїя ^).

Царський указ з 1876. року припинив роботу україн-
ських письменників, учених і народоппсцїв, однак перего-
дом, хоч єго не знесено, а доповнено ще деякими тайнимц
розпорядками, росийська цензура злагідніла так, що мало-
ломалу стали появляти ся знов українські виданя. Незви-
•чайяий вплив на розбуджене літературної, наукової і на-
іродописної дїяльности мало засноване історичного місяч-
ника „Кіевская Старина" (в Києві 1882.), що виходив
до 1906. року, а відтак появляв ся українською мовою
-з наголовком „Україна" (протягом 1907. року) і в не-
вичерпаною скарбовою для всіх дослідників українознав-
•ства. Протягом четвертини столїтя подали там неперебрану
'Сплу народописних записів і цінних розвідок : В. Васи-
ленно, в. Горленко, Дикарев, М. Драгоманів (під прибраним іме-
нем Кузьмичевський), 0. Ефименкова, І. Манжура, М. Марти-

') „Малорусскій Вертепів" (Кіевь, 1882.), „Мисли о народ-
•ньіх7> малорусскпхі. думахь" (Київ, 1893. р.), „Малорусскія
'впршн нравоучительнаго содержанія" („Кіевская Старина"
1893.). „О язвік-Ь п позтичееком'ь стпліі народннхь малорус-
•ских ь думь" (іЬісІ. 1893.), „Страеству ющіе школьнпкп вь ста-
і) ин ной Малороссіи" (іЬі<і. 1893.), „Малорусскія впрши нраво-
топпсательнаго содержанія", ,,Старпиная запись народньїх'ь
зи алорусекпх-ь думг" (іЬ. 1893.), „Отраженіе п-Ьсенннх-ь моти-
•вовт) в-ь народньїхь малорусскихь думах-ь" (іЬ. 1892.), „Твор-
щьі и пввцьі малорусс ких-ь дум7>' (іЬ. 1892.).

-364- І

нович, в. Милорадович, В. Науменко, І. Новицький, Т. Рильськи»:
Д. Яворницький, М. Сумців і ішші. Сей останній, проф» с і
харківського університету, основною розвідкою „Соврс
менная малорусская зтнографія" („Кіевская Сп/
рина" 1893—1894.) доповнив „Нсторію русской втне
графіи" А. Ппппна, а в розвідці „Культурння пер(
жнванія" (іЬ. 1889—1890.) подав богаті подробиці пр
народні обряди.

Борис Грінченко (1863— 1910.) видав збірник „Зтногрг
фическіе матеріялн" (З томи, Чернигів 1895— 1899.]
котрий можна що до богатства поставити поруч впдан
П. Чубпнського і Я. Головацького, а крім того „Литера
туру украннскаго фольклора" 1901. р. і велики:
4-томовий „Словарь украннскаго язнка".

' Слідами П. Житецького посунув значно вперед наук,
українознавства професор київського університету В. Пе
ретц у творі „її з с л і. д о в а н і я и м а т є р і я л ьі'' (1900 —1902
в котрім виказав важне значіне впливів старих памятникі
у вислїджуваню української народної словесности.'

З заранем свободи в бувшім росийсьілм царстві грс
мада українських учеаих оснувала у Києві Українськ
Наукове Товариство, котре почало 1908. р. видават:^
українською мовою „Записки Наук. Товариств
в Києві" (досн 9 томів) і там оповіщузати також записі
і розвідки з народовідапя.

Побіч сего Товариства у Києві розвинуло вельми жив;
діяльність під проводом професора М. Сумцова Харківськ
фільольоґічн*е Товариство і видало в своїх „Сб о рниках'ь
чимало народопіісних записів і розвідок.

Коли на Україні царським указом 187С. р. застаноЕ
лено розвиток рідного письменьства, стало засноване (1873
у Львові значними жертвами народолюбців з Ук'раїпи То
вариство ім. Шевченка пристановищем для україн»
ського слова і ппсьменьства. Живу діяльність проявилі
воно з 1893 тим роком, коли иерестроєпо бґо на лад акаде"'
мії наук у Наукове Товариство ім. Шевченка. 1!іі
дає воно місячними книжками „З а писк и" (досп 130 томіл:
крім того „Етн оґра(|)ічнпй Збірииіс" (доси 38 то:!Ір
і „Матеріялн до української етнольоґії" (досі
18 томів).

Я65 —

Між робітниками в Науковім Товаристві імени Шев-
енка визначили ся на ниві пародовіданя особливо
іан Франко (І 1910. р.) '), Володимир Гнатюк -), Осип Роз-
о/іьський ^), Іван Верхратський (І 1919. р.) *), Філярет Колеса ^),
енон Кузеля, Володимир Шухевич (І 1915. р.) ^) і пнші,
надднїпряпських Українців Хведір Вовк (І 1918.), з угор-
ьт;ііх Гіидор Стрипський.

В слід за українськими народописцями почали звертати
ільшу увагу на українське народовідане Поляки, Москалї,
[ехи. Нїмцї і т. д.

Оскар Кольберґ видав богату збірку з наголовком
Ьи"і, ,)е^о 2\\'ус2азе'' і т. д., а відтак „Роки сіє,
Ьгах еіпо^га£іс2пу" (том І— IV. в Кракові 1882—89.),
отрі можна поставити поруч „Трудів" П. Чубинського
збірника пісень Я. Головацького. Заходами проф. І. Ко-
ернїцького і Ос. Кольберґа появило ся у виданях
ііраіавської Академії Наук під заголовком „2Ьібг л\'іа<іо-
10 8 сі сі о апігороіо^іі 1V:^а^о^Vе^" чимало зібраних
ісобів народопнсних. Окрім того Марцїнковськнй (під
рнбраним іменем Новосельський) видав „Ьисі икгаіп-
:і" (1857.), а у виданю „8іеру, тогге і §бгу" (1854.) подав
іймаві замітки про народні обряди і т. ин.

А. Пипін (1833—1903.), визначний історик московської
тератури, видав в 4-х томах „И с т о р і ю р у с с к о й 9 т н о-
рафіи", в котрій оцінив заслуги українських народопи-

' 1) 1. Франко оповісйів між инпшм „Студії над народ-
іми піснями", видав „Галицько - руські приповідки" в V. то-
X і т. п.

') В. Гнатюк видав „Галицько -руські лвґенди", „Коло-
ійки", „Гаївки", „Анекдоти", „Новелї", „Знадоби до гал.-
ської демонольоґії" і т. п.

3) Ос. Роздольськпй зібрав велику силу казок і пісень з на-
іами.

*) Проф. Верхратський видав цінні дослїди галицько- і утор-
со-руських говорів, а „Пробу упорядкованя українських говорів* подав
ф. І. Зїлинський.
"І ^) Ф. Колеса напечатав цїнну розвідку про ритміку у краї н-
"•ких пісень.

^) В. Шухевич видав богату збірку пісень, опис звичаїв і т. п.
^щ. „Гуцульщина" (5 томів).

- ;І0(^ -

сцїв (в Ш. томі) і подав основний огляд українського на
родовіданя.

З чеських видань „Сазоріз сезкеїіо Мизеит
подав розвідки Івана Вагилевича: „Нисиїоуе оЬууаІеІ
уусЬосІпіЬо роЬог^і Каграізкеїіо" (1838—39. в Пра
зї), з піснями, описом зврщаїв і словарцем гуцульськог
говору, „О ирігесії а УІсСтасІї" (тамже 1841. р.) і ^Во.
коуе ІІСІ гивковіоуап бку у Наїісі", та Якова Голе
вацького: „Сезіа (подорож) ро Ііаііске а иііегзке Еі
8 І" (тамже 1841.). В новійших часах навязали ся ^чїтері
турні взаемпнп між галицькою Україною і Чехами головн;
з підмогою Франтїшка Ржегоржа, котрий довго пр(|
живав у Галичині і подавав у чеських научних часопис:]
численні народописні развідки про звичаї (весїле, похі
рони, руське село, про топірцї, про різьбара Юрка ІПкриіі
ляка і т. п.). ;

З західно-європейських народів заходами М. Драг
манова звернули головно увагу на українське народовідаь|г
Англичапи, Французи, Італїйцї, а також Нїмцї. Українсь
думи і піснї появили ся у взірцевім перекладї Фридри
Боденштедта з наголовком „Оіе роеизсЬе ИкгаіпЛ
(Зіиіі^агі;, 1845.), а Сіміґінович - ШтавФе видав переклад(
„КІеіпгиззізсЬе Уоікзііесіег" (в Липську, 1888
Систематичну роботу про українське народовідане розпоч
професор черновецького університету Др, Райіуіунд Кайнд
дослідами про буковинських Гуцулів і оповістив чима
розвідок по ріжних німецьких видавництвах, в чім ему п
собляло віденське антроиольоґічне товариство в „МіІЬ
1 и п ^ є 11 СІ є г А 11 і її г о р о 1 о ^ і з с її є п Сг є з є 1 1 з с Ь а 1" ї
Л¥іеп".

У виданю „І) і є ()8іегг. -ип^аг. Аіопагсіїіе
ЛУогі ипсі ВіИ" в томі „Оаіігіеп" напечатана розвід
Олександра Барвінського: „Оаз УоІкзІеЬеп (Іег Еиі
неп" з ілюстраціями (Відень, 1898.), а професор Сте<і
Рудницький видав у Відні 1916. р. „Гкгаіпа, Ьапсі и
Уоїк, сіпе ^епіеіпГаззИсЬе Ьапсіезкипсіе", де в розд
„АпШгороо^ео^гарІїіе" подав з картою пародописною най
війпіі висліди про український нарід, его розселене, ку.
туру і т. д. У збірнику „Віє ІІкгаіпе" (Вегііп, 19Ж

подав професор П. Креіуіер розвідку: „О і є І'кгаіпе і ^

■"її)

Лі

- зет -

іііге ЬізіогійсЬеп Ьіесіег" (про думи й українських кобза-
рів), а в збірнику „Віє 8Іа\'І8с1іс Уоікззееіе" (гіепа,^.
1916.) папечатав Олександер Барвінський розвідку „Ва«
и к г а І п і 8 с її є у о 1 к і п 8 є і п є г \' о Лс 8 (і і с 1л і и п ^" з ви-
їмками поетичної народної творчостп в пїмецькім пере-
кладі. ■

Загальний огуїяд ук{>аїнської на{70Дноі твоі^чости.

Історія української народної поезії (в ширшім розу-
I міню слова) сягає найдавнїйшпх . часів жптя нашого на-
I роду, тпх часів, коли творила ся сама мова народз^ З роз-
витком мови і народного жнтя витворював ся з одного боку^
міт, а з другого поезія. На первіснім степенї розвитку на-
родного житя мова, міт і поезія були нероздільним
явищем. Народне українське житє зберегло слїди і засоби
глибокої старовини і цінні останки історичного народного
побуту. Сими засобами заняла ся нова наука, народові-
дане, а учені дослідники добували дорогоцінні скарби
з тої таємничої глибини, в котру вони почали вглубляти
ся з початком XIX. столітя. Вправдї осуджуване народної
поезії проповідниками христіяньства, прогнане єї з книл\~
ного письменьства та недостача записів лишили дїтературу;
прямої Яхизнености, богатого жерела мистецької краси, а на-
щадків позбавили виразних сьвідоців переяіптої минув-
шини, але всеж таки сї обставини не змогли винищити
народної поезії. Сї обставини довели тілько до' того, що
'^мо тепер розмірно пізну тілько форму народно-поетич-
іі іЛ творів, а хоч у сучасній иіснї зберегли ся нераз
останки вельми глибокої старовини, то головні записи їх ся-
гають тілько кінця XVIII. ст., коли змаганя еї збирачів і до-
слідників вяжуть ся вже з початкамп нового народного-
українського письменьства. Але вже сї перші збирачі тво-
рів народної словесности споглядали на них як на останки
щезаючих з народного жптя явищ і одушевляли ся сими
творами, котрим вони не находили нічого рівного в цілій.:
Чсловянській поезії (н. пр. Бодянський).
?; Тимчасом дальші записи зроблені численними збира-

чами протягом XIX. столїтя виявили невичерпане богат^
^|ство народного словесного скарбу, збереженого в народній:

51

ГС

- 368 —

ламяти і чудові та богаті мотиви народної творчостп. Сї
записи і досліди, роблені над творами народної словесно-
сти, стають певним доказом, що народна творчість не ви-
мирає, а зроджує нові твори, що неначе нові нарости роз-
вивають ся з могутного старинного пня.

Звичайно вважають народну поезію несьвідомим збір-
ним виразом усего народу, в котрім не було місця особи-
стому придуманню і чутю та протиставлять сю збірну (ко-
лективну) творчість мистецькій поезії, яко виключно личній.
Але хоч народна пісня дає нам часто високої краси поезію
образів і висловів, то неперечно і на сій царині, як і в пі-
знїйшій мистецькій (індивідуальній) поезії, виступав також
лнчний поет, особливо талановитий, з буйною уявою і бо-
гатим даром слова, а тілько перегодом єго пісня задля
поетичної стійпости узагальнювала ся, зміняла ся, переіна-
чувала ся, вигладжувала і ставала народною. Одначе
условини еї ународовленя були в дїйсности инші: коли
у личного поета пізнїйшої доби проявляла ся все більше
або менше єго індивідуальність, коли ся індивідуальність
ставала нераз у суперечности з єго суспільством, то в на-
родній піснї поет бував звичайно типовим представником
своєї суспільної верстви, розвивав ся в ЄЇ обставинах, ви-
словлював тілько ЄЇ сьвітогляд і почуваня. Народна поезія
може бути тілько відсьвіченєм усталеного і виробленого
практичного й етичного побуту; тілько тут являє ся спро-
мога еї розповсюдненя й усталеня в народній верстві. В сїй
злучности народного поета з єго суспільством основну вагу
мало одно усліве живої пптоменности і загальности народ
неї поезії — мов а. Сей личний поет, творець піснї, котра
перегодом ставала народною, користував ся народною мо
вою на тім степенї еї розвитку, коли еї живописність збе
регала всю сьвіжість і коли вона ще не щезла з буденної
мови. Він був членом роду, єго поезія служила родовому
культови, супроводила родовий обряд, сьвяткованя і т. п
промовляла пригідною для неї мовою, мала виявляти сьві
тогляд того роду і находила для зображеня сего сьвіто
гляду мистецьку форму.

Утворена личним народним поетом пісня вигладжу-
вала ся, перерабляла ся і змінювала, узагальнювала ся
ставала народною подібно, як деякі твори Сковороди

^1

и
оі

£!

Я

в
а
Із

І0{

їй

- 369 -

Шевченка, Чубішського, або в деяких галицьких та буко-
винських поетів перейшли до народних уст, або як зложені
київськими академістами чи вапдрівними дяками думи
й пісні перегодом ставали народними після достроепя їх
до народного ладу. Наслідком того народна творчість не
завмирає, а переймає та перероблює сї твори, що красою
поезії і сьвітоглядомприпали народови^'до серця і душі та роз-
виває ся дальше, а єї продовженем треба вважати поетичну
творчість, що виявила ся з такою могутною силою в поезії
Шевченка. „Єго поезія — влучно замічає Костомарів — є
прямим продовженем народної поезії". І не даром явила ся
вона тодї, коли давні народні піснї стали забувати ся. По-
езія Шевченка, як каже Костомарів, — се правесна, мила
донька старої української поезії, витвореної в XVI— XVII.
столїтю та, як ся остання, була вона зовсїм так само донь-
кою старинної української поезії, сеї далекої від нас поезії,
котру здогадливо можемо уявляти собі на основі твору Іго-
ревого сьпівця".

Тимто українська народна поезія своєю високою кра-
сою й етикою звернула на себе пильну увагу не тілько
українських збирачів, дослідників і письменників, але й чу-
жосторонцїв задля свого великого богатства, високої літе-
ратурної стійностп і невмирущої сили народного духа. Ве-
лігку заслугу в піддержаню поетичної творчости треба при-
знати збирачам і дослідникам, котрі також на археольоґіч-
них зіздах в XIX. столїтю, особливо в Києві (1874.), а ще
в більшій мірі в Харкові (XII. зїзд) ознакомили широкі
круги наукового сьвіта з народним побутом і устною сло-
весностю. Ще більше харківський університет і тамошнє
Фільольоґічне Товариство під кермою проф. М. Сумцова
пособляло народовіданю. Харківський археольоґічний зїзд
цав почин до вивченя репертуару і побуту кобзарів та лїр-
аиків, котрих найшло ся ще кілька сотень на Україні, та
до заснованя окремої кобзарської музичної школи, а проф.
.^М. Сперанський подав розвідку про кобзарів і лірників
іа основі зібраних дослідів і засобів.

Заходами проф. Сумцова й ґр. Уварової, предсїдницї

,;фхеольоґічного зїзду, явила ся обемиста робота кпїв-

іького статистичного комітету про бандуристів і лірників

' Київщині (1903. р.), впорядкована Доманицькіш, з пе-

- 370 -

редним словом М. Василенка. На основі тих дослідів, як
і новійшіїх, виявило ся, що на Україні живе понад 200(>
бандуристів та лїрнпків, котрі зберегають із глибини ми-
нулої доби перекази, піснї історичні й релїґійно- моральні,
що пособляють у значнім степені плеканю і розвиткові!,
ніжних і людяних почувань у широких верствах негра-}]
мотного простолюдя.

■1
■■її

ЗМІСТ.

СїОР.

Вступні відомости 1—46

1. Що називаємо історією ^тфаїнської лїтерат5'ри і яка

еї задача 1—2

2. Подїл історії ук])аїяської штератури 2 — 6

3. Поділ язпків 6—8

1. Арпйські або індо-европейські язиви 6—7

2. Сіовянські язпкн 7 — 8

4. Христіяньство і грамота у Словян на Русп. Цер-
ковно-словянський (старо-болгарськпй язик) . . . 8 — 12

5. Староруський язик 13 — 15

6. Вплив польського, чеського і латпноького язика на
кнпжнпй руськпй язпк. С.іоБянсько-руський язик . 15—19
Книжшій руськпй (Счїовянсько-руський) язик . . . 19—20
Словянсько-руський язик. Вплив Московщини . . 20 — 22

Лїчературшій український язик 22

Письменський "(літературний) язпк український і єго

нарічя 28

1. Українськші язпк і его говори 24—26

12. Загальний культу рно-історпчнпй погляд .... 26—28

13. Початкп руської державностп 28 — 31

14. Христіяньство на Русп й єго вплив 31 — 34

15. Останки поганської старовини і поганського сьві-

тогляду 34 — 43

16. Розвиток державности на Руси, еї скріплене і за-
непад державної самостійности 43—46

17. Початий письменьства. Византийсько - цер-
ковно-словянське письменьство на Руси . . 47 — 78

18. Памятники византийсько - словянського письмень-
ства на Русп 50—78

Перша доба староруського письменьства . . . 79 — 143

Характер і форма тогочасного письменьства .... 79—82
а) Перший віддїл першої доби. Процьвіт

староруського письменьства 82 — 136

1. Богословське (духовне) письменьство і пропо-
відництво 83 — 95

1. Похвали 83—84

СТОР.

2. Проіювідп 84 — МІ

3. Жптєішсп й історичні повісти N9— Гь")

4. Лїтоїшси . . . ч 95 — 105

5. Памятнішп правничого і законедатного ппсь-
меньства 105- ІОН

6. Поумні (дпдактпчні) твори (»Поучешя«) . . 107 — 109

7. »Моленіє Даніпла Заточнпка« 109 — 110

8. Старпнна руська поезія (» Слово о полку Іго-
ревім*) . ' '. . . 110—129

Відгошн »Слова о полку« й єго наслїдованя 129 — 130

9. Подорожи (»Хожденія«) 130 — 132

Загальний погляд на птьменьство і просьвіту 132—135

Переходова доба в розвитку руського язика . 135— 13(>

б) Другий відділ першої доби. Застій і за-
непад руського письменьства ..... ІоН — 143

1. Богословське (духовне) ппсьменьство 137 — 139

2. Апокрифи . / 139—141

3. Лїтоппсп 141—143

Друга доба (середня) староруського письменьства 144 — 25(ї

1. Політичні і релігійні події 144 — 145

2. На полї церковного і релїґійного жптя .... 145 — 148

3. сіюблпнська унїя 148—149

4. Початкп козаччини. Визво.тьні змаганя украів-

ського народу 149 — 150

5. Початкп гуманізму 150 — 153

6. Реформація 153 — 155

7. Кнпгопечатанв 155 — 160

8. (.)рґапїзація Церкви. Братства. Розвиток справ

Церкви 160— 1()2

9. Школи .... - 162—172

а) Перший відділ другої доби 172 — 178

1. Церковні творп 172 — 174

2. Історичні твори 174—177

3. Урядоване й законодавство 177 — 178

бі Другпй відділ другої доби 178 — 256

1. Полемічні твори . 180 — 183

2. Проповідні твори ' 183 — 189

Вплив української ііросьвіти на Московщину . 189— 190

3. Посланія *. . 190—192

4. Научні твори 192-196

а) Богословські . . . • 192—194

б) Граматики і словарі 194 — 195

в) Систематпчиі виклади історії 195—196

5. Книжна українська поезія 196 — 198

6. Вп.іивп живої народної мови в уьііаїнськім пись-
меньстві ді)угої добп ..." 198—200

.

•200-

-202

202 -

-204

204

-205

205-

-207

207-

-214

214-

-215

215-

-240

— 373 —

СТОР.

7. Характер ук])аїнського письменьства в україн-
ських землях прилучених до Польщі

8. Вилив української просьвітп на Московіцппу від
прилуки до неї лівобічної України з Києвом .

И. ІІГкідний вплив прилуки України до Московщини
та ])ОЗвиток ук]»аїноької літератури

10. ІІІкіднпіі впли^ урядового язика Московиі,ини .
V 11. Тсто])ичне ппсьменьство в XVII. і Х''І'*ІІЇ. ст. .

12. Драматичне ппсьменьство

ІЗ.' Податки української драми

14. Літературні твори з суспільно - моральною і на-
родною основою яко підготовлене нової доби

письменьства 240 — 249

Духове і літературне шите в Правобережній

і в Галицькій Україні 249—256

Устна словесність народна 257—370

1. Сьвідоцтва про старинну народну українську
поезію 258—263

2. Заборона народної поезії » . . . . 263 — 265

3. Вплив христіяньства на зміст у народній поезії 265

4. Історично-лїтературне значінв народної поезії . 266
► 5. Місце народної устної словееностп в історії дї-

тератури і черга еї поміж памятниками в істо-
рично-літературнім розвитку 266 — 267

6. Основи, і наверствованя творів устної словееностп 267 — 269

7. Змінчивість народпо-поетпчних творів .... 269—270
о. Пптоменностп і форми народної поезії .... 270 — 276

9. Богатство і літературна стійність збереженої на-
родно-поетичноі творчосте 276 — 277

10. Народні піснї і думи 278

1. Обрядові ігіснї 277 — 285

2. Колядки і щедрівки 285 — 288

3. Щедрівки 288

4. Мясницї «... 288

5. Веснянки 289—290

6. Русальні піснї 290—291

7. Купало. Кострубонько 291—294

8. Обряди і піснї жнивні, зажинки, обжинки . 294—295

9. Побутові обряди і піснї 295—

а) Весіїьні піснї 296—304

б) Похоронні обряди, піснї. плачі, заводженя
або голосїня 304

в) Похоронні піснї, шіачі, заводженя або го-
V10сїня 304 —

10. Релїґійно-моральні пісиї або духовні стихи 306—309

11. Історичні думи і шснї 809—321

- 374 -

СТОР.

12. Шрпчна поезія народна 321 — 331

Піснї ігрові і хороводні 323 — 331

Родинні, семойні піснї 325- 326

Суспільні і господарські піснї 326 — 329

Українська народна музика 329 — 331

13. Шкільна українська поезія лїрична 331—335

Шкільні гпмнл 332

Елеґії 332-334

Одп 334—335

II. Народні казки, леґенди, перекази, новелї

й анекдоти 335 — 346

III. Замовлюваня і заклинаня, пословицї (при-
повідки), прислівя, примовки і загадки . . 346 — 352

Замовлюваня і заклпнаня 349

Пееловїїід 349—351

Прислівя 351

Загадки 351

Збирачі і дослідники української народної сло-

весности 353 — 367

Загальний огляд української народвої творчости . . 367 — 370

Зміст 371 — 374

Поправки і дпповненя 375

Поправки і доповненя*

Стор. 34 ряд 10 з доланп зам. старовивп має бути старовини :
„ 79 у наголовку спґнатура В злипіня.

„ 141 — 143 доповнене про Галпцько- Волинську лі-
то п и с ь :

Найновійші досліди виказали хибність гадки, нїби Галицько-
Болинську лїтоппсь маємо без початку та начеб то волинські зві-
стки Київської літописи з ХП. ст. були останками » першої поло-
вини* Гал.-Вол. літописи. Ніто не вказує на те, щоби ся лїтопись
втратила що небудь на своїм початку, тим більше, що слова > На-
чало княженія« аж до » Галицького* є пізній шою вставкою, що
находить ся ті.тько в однім Іпатськілі списку. Слова »По смерти
(же) великого князя Романа* служать вповні природним вступом
до Галицької літописи і всякі здогади про якісь утрачені вступні
частини зовсім є довільні ; на них у літописи не знаходимо ніяких
вказівок. Сеж зовсім природна вихідна точка д.ія літописця, що
забирав ся описати історію Данила, почати від смерти єго батька
і тих замішань, що по нїм проявп.іи ся. Нічого, що вказувалоб
на ГаVІицьку лїтопись, з еї характеристичним риторичним сти.їем,
не знаходимо в Київській літописи.

( гор. 194 рад. 9 з гори після » У чительное Євангеліє « пропущена
протпнка , і злучник а перед словами під заголовком.

ОЛЕКСЛНДЕР БЛРбІНСЬКИИ.

ш

о

о

л

1

ІЇЇРІ

II. чпсть.

(ТРЕТЯ (НАРОДНА) ДОБА ПИСЬМЕНЬСТВА)

У ЛЬВОВІ, 1921.
НАКЛАДОМ КНИГАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ЇМ. ШЕВЧЕНКА.

з ДРУКАРНІ' НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА їм. ШЕВЧЕНКА.

Переднє слово.

Випускаючи в сьвіт II. ч. »Історії української лїте-
ратурп«, подаю кілька заміток про еї уклад.

Розбір і впклад літературних творів лучпв я, о скілько се
було спроможно, з жптєппсямп їх творців. Справдішній ппсьмен-
нпк вкладає у свій твір свою дупіу: тим то в творах ппсьмен-
нпка проявляє ся єго особистість і его житє. у деяких наших
письменників (передусім у Шевченка) можна зовсім ясно і ви-
разно ломічувати внутрішню орґанічну звязь між їх житєм та їх
творами. Добре зрозуміне деяких наших письменників (н. пр. Федь-
ковича) можливе тілько па основі докладного знаня їх жптя. Але
справдішнє пізнане і розуміне літературних творів і ппсьменьства
можливе тілько тоді, коли історик літератури не обмежує ся са-
мими розважанями про письмепппаа. а познакомпть з письііенни-
ком або єго творами, так сказатиб, »в них сампх«. Тимто часто
наводжу, на скілько є місце, власні слова або частини з писань пись-
менників і виписки з їх творів. Се причинило ся очпвидно до
збільшеня обему отсего підручника. Одначе думаю, п^о се не при-
спорпть трудностп, а радше улекшить пізнанє і зрозумінє на-
шого ппсьменьства.

Щоби ще дальше не збільшувати обему книжки, був я при-
неволений відложпти спис літератури, котрою я корпстував ся,
і показчик до ширшої »Історії української літератури*, котру при-
готовляю до печатп.

При сїй нагоді вважаю милим обовязком зложити на сЬі
місці найщпрщу подяку Ви. презпдентови Ю. Романчукови, проф.
Дрови В. Щуратовп і проф. Дрови Я. Гординському, що зволили
переглянути рукошісь і подали вельми цінні замітки і поміченя,
а також Науковому Товариству ім. Шевченка, що допомогло вило-
женим на се накіадом появпти ся в печатп сему виданю.

У Львові в V^ппнї 1921.

0.7. Барвіиськгі'й.

Третя (народна) доба пиеьменьетва.

1. Загальний істоі?ично-лїтеі?атуі?ний погляд,
внутрішні причини витвореня народного україн-
ського пиеьменьетва.

Після прилуки України до Московщини (1654 р.) роз-.
почала ся небавол\ трудна народно-історичиа боротьба о збе-
режене самоуправи краю і прав та вольностий козацьких,
загрожених зліаганялиі московського правительства до пере-
робленя державного й суспільного ладу на Україні, відпо-
відно державнил\ потребам Московщини. Сї зл\аганя, роз-
початі за царя Петра І. (гл. Ч. !. ст. 202 і сл.), йшли ще з біль-
шою силою за царицї Катерини II. до заведеня однакового
устрою (централізації) і прав у всїх краях, отже й на Україні.
Місце усуненого останнього гетьмана гр. Розу^\овського за-
няв ґр. Румянцевв ролї управника краю (1764 р.). Утвореній
у Москві кол^ісії для укладу нових постанов до управи дер-
жавою Л'\али вибрані в цілій державі депутати предложити
одержані від суспільства „накази" щодо журб і потреб краю.
Одначе українське суспільство безуспішно домагало ся по-
твердженя старинних прав і вольностий і виконаня дого-
ворних постанов Б. Хл\ельницького. В тіл\ самім часї, коли
в Гетьлданьщинї знесено гетьл^аньство, знесено полковий
козацький устрій у Слобідщинї й утворено з неї Слобідську
губернію, але хоч козацтво виступило з домаганєм привер-
неня давного ладу, остало се й тут без успіху. Хоч перене-
сена на росийську область Запорожська Сїч була тілько
гїнию старої, царське правительство не хотіло довше терпіти
такого огнища вільного духа, самоуправної сїчової громади,
тому Катерина II. веліла ' зруйнувати ЗапорожсЬку Сїч ')

■ І Останнього ;іаііО[ііі;і;сі.кч>ги коіііО;вдго< ТІет{>а; Кальиііивдвського.
швеасно іі Солооснілспи монастир на Білому, морі,, де,вінз£і'иші^чщ>^-са-
іігнії'! келії прожни ще 25 лїт і там помер у 1803 р. в 112-ім роцї жптй.

ОЛ. Г.ЛРВПІСЬКПИ, ІСТОРІЇ! УКІ'. ЛЇТКРаТУГТІ. II. 1

(1775 р.) і тим знищила політичну сгмостійність України,
що стала тепер провінцією Московщини. Селянал\ заборо
нено вільні переселеня, а затверджене царицею крепацтво
(1782 р.) наділило душами українських селян давну стар-
шину козацьку, перероблену тепер на нобілїтованих москов-
ським урядом дворян. Наостанку давнїйше знесене цер-
ковної самоуправи довершено (1786 р-) відобранем мона-
стирських і владичих маєтностий. З упадком політичної са-
мостійіюсти йшли Українцї в московську урядову і воєнну
службу, давали Московшинї ерархів, державних помічників,
а навіть двораків. З адмінїстрацийним і політичним та го-
рожанським обєднанєм мало довершити ся обєднанє україн-
ської народности з верховладною наролностю московською
з підмогою просьвіти і літератури, для котрої Українцї до
ставляли також умових робітників. Витворений київським»'
ученими і письменниками, а збогачуваний і розвиваний опіслї
московськими письменниками літературний язик, приймаючі||і
в себе щораз більше московського народного живла і словн
з чужоземних новочасних і старинних язиків, віддаляв а
від тодїшньою язика на Українї, а ще більше від живоіс
народної мови української. Сей літературний московськні^^
язик входить наслідком свого державного становища вофіу^
ціяльне житє, в адміністрацію і висші верстви суспільні, мі>|£
українське дворяньство, що бажало виріжнити ся від му ц;
жицтва і присвоювало собі спершу в письмі, а* відтак в роз (,;
мові сей язик, яким послугувало ся московське правитель л,
ство, осьвічена верства суспільства і новочасна літератур |,,
московська. Заведена московським правительством цензур і^
і синодальний указ (з 1721 р.) виступають навіть вирази .
проти уживаня „особаго нар'Ьчія" (себ то української мові ,
в письменьстві і книгах. Під впливом тих обставин розд,,.
лило ся на Українї все суспільство на два табори, що вії ^^^
ріжняли ся від себе не тілько мовою, але перегодом і зві ,і.
чаями, побутом та одежею. Коли і низша верства кс |
заків майже зрівняла ся з крепаками, тодї в моднілд с^л,
спільстві слово мужик стало виразом докірливим і насьміц "
ливим і так виробив ся погляд, висловлений Климентієм, ш ._
в „простого мужика простий єсть обичай, а в письменної
особий політичний звичай". Новомодному українському дв<р''

""""""""""""' —і

з

ківські звичаї', але и народна мова здавала ся єму простою
і сьмішною. Коли на Україні' стала ширити ся новійша мо-
сковська л'їтература і мова, тод'ї й після указок точасних
поетик (з половини XVIII ст.) укра'і'нська мова, прозвана
„сїльським, мужицьким слогом", могла найти місце тілько
в низших родах л'їтератури, н. пр. в комедіях.

Одначе всі ті обставини не були в сил'ї обєднати і зіл-
ляти укра'їнський нарід з московським. Вдача і прикмети
укра'інського народу так виріжняли єго від московського,
що самоліу народови кидала ся в очи ся ріжниця. О Широкі
ве^^стви укра'інського народу були за численні, щоби люжиа
було 'їх виселити та й просьвітою стояли вони висше, нїж то-
гочасна Московщина. Прилука до могучої держави з су-
плєуіінною народностю й однаковою вірою загладжувала,
правда, помалу племінні ріжницї, а верховладна управа, зви-
чаї, нова просьвіта і література налягали важко на окре-
мішність українського народу. А всеж таки виступала ярка
ріжниця в ус'їм народно побутовім характері, в мові, в пе-
реказах, в народній поезії, звичаях і в близких ще споминах
історичних. Проти нового ладу починає ся посеред самого
українського суспільсгва витворювати опір, а на давній куль-
гурно-історичній царинїГетьманьщини виступають дивні про-
чви. По українських хуторах ще не перевели ся були люди,
до, хоч переіменовані з давіюї козацької стсфшини в дво-
зянські чини, доношували предківські жупани і мовою та
іомашним побутом не соромили ся бути похожими на кре-
іаків та козаків, майже зрівнаних у суспільнім житю з кре-
іаками'^). Поміж осьвіченою верствою українського су-
пільства, замість і побіч давної академічної осьвіти, почи-
ає щирити ся помалу західно європейська осьвіта і нові
вропейські ідеї про волю і права чоловіка. Численні сини
олищньої старшини козацької здобували собі осьвіту на
нїверситетах у західній Европі і приносили відтак на Україну
€ тілько європейську науку, але й вільні думки, погляди
а ідеали. Тим способом витворює ся на Українї тип панів-
ільнодумцїв, що не могли погодити ся з тодїшьим полї-

') І нинї Москаль ианіїслв Уираїнци „хахлом", а навіїакп Українець
оскаля , кацапом". У нас називає нарід також „кацапамп" иуконинських
нлипонів, що заїздять до На,іднїстряньщи(Ш копати ставн і рови.

'} Н. пр. рід Іквітків, див. К.улїша: Григорій Квітіга і єго повісти.

1*

- 4

тмчнилА і суспільним ладом на Україні'. Свої думки та ідеї
висловлюють вони або в сатиричних і гумористичних тво-
рах з полїтичною нераз закраскою або в полїтичних пал\-
флєгах. Цїкавим уособленєм тогочасних поглядів і дулюк
посереї осьвіченого українського суспільства був Григорій
Сковорода (гл. Ч. 1. ст. 246 і сл.). Як живо кружки сих
панів-вільнодумцїв були переняті думками про недавну істо-
ричну минувшину, як не переставали л\ріяти про самоуправу
України, показує написана одним з таких панів-вільноду.мцїв,
Василем Полетикою, на початку ХІХ ст. „Исторія Рус-
совт." (гл. Ч. І. стор. 211 і сл.), замітна яко па\^ятник укра
їнських історичних споминів, полїтичних ідеалів, бажан
і мрій українських патріотів, котрий л^ав незвичайно великиг
вплив на розвиток народної сьвідомости, т. зв. україно
фільства.

В низших верствах українського суспільства, хоч н
так виразно і сьвідомо, проявляють ся подібні погляді
й думки і находять вираз у сатиричних казках і переказа
(пр. Очаічівска біда), віршах, діяльогах та інтерл^едіях, скла
даних грамотнилш людьми, ш,о зберегли ся або в устах на
роду або в рукописних збірниках. Під впливом сих ріжно
родних прояв „благородні шляхтичі" зпоміж українського
дворяньства, забезпечивши собі з підмогою лдосковськогс
уряду свої привілеї, одушевляють ся славою колишньо
Гетьманьщини, виступають оборонцями хоч провінціяльио
сал\оуправи української, нахиляють ся до українського на
родолюбства і починають любувати ся українською істо
рією й етнографією. Спершу се одушевленє своєю мину
шиною і народни.м житєм було випливом привички до ста
ровини, до народної піснї. Колиж силі перенялись тако)
осьвічені й учені люди і се зацїкавленє перейшло в книжк\
тодї народність, що доси приманювала до себе своєю Пс
тріярхальностю, переходить в стадію ро.мантичної школі' !['
вже раньше витвореної в західній .Е^опі, що відтак ожи
вила і на певних підвалинах оперла сї змаганя до народ
віданя на Українї та чимало пособляла розвиткови україИМ
ського народолюбства і народного письменьства. '"

ЇЗВі

!2

2. Зверхні, загально-ев|?опейські причини, цо впли-
вали на витворене народного українського пись-

мекьства.

Одушевленє викликане серед українського суспільства
народовіданєм довело до наукових записів і дослідів тво-
рів устної словесности на Україні" аж під копець першої
четвертини ХІХ ст. Тодї то доходили до нас вільнодумні
погляди, викликані франігуською революцією, наука про
народність і виучуване хстної народної словесности від Нїл\-
цїв, Чехів і Сербів та инших народів під впливом всеевро-
пейського руху. Одначе почини до національного осьвідом-
леня не вийшли від вільнодумних злАагань кінця XVIII ст.,
бо тал\ головно проявляло ся змаганє про „права чоловіка*",
навіть не з сал\ої Нїмеччини, тілько з Англїї, а вчасіи
з Франції. Там зрозуміли, що треба піти в нарід, докладно
пізнати і відчути житє простолюдя, щоби вірно зобразити
єго сьвітогляд і народним духом оживити свою творчість.
Се зродило там нову галузь науки — етнографію (на-
родовідане) і нову добу поетичної творчости, добу п и с ь-
меньства в народнім дусї. В Англїї вже з кінцєіМ
Х\'І ст. фільософ Бекон і драматичний поет Шекспір
визволили ся з бездушного і невільничого наслїдованя
старинних клясиків грецьких і латинських. З кінцел\ першої
четвертини XVIII ст. появляють ся в .Лнглїї перші етногра-
фічні збірники, в лругій гюловинї тогож столїтя видає
Персі (Рсгсу) свої староанглїйські баляди, а шкот-
ький учений Мекферзон пересьпіви пісень яко твори
:гаринного келтийського барда Осіяна, що навіть на
Ґетого зробили велике вражінє. Вслід за ними і НїмцТ,
здушевлені поезією Осіяна, почали зайліати ся своєю
зласною старовиною. В Нїмеччинї найбільш причинив ся
ао вивченя народної словесности Гердер (залитна його
ібірка „^ііттеп сіег \'ГіІкег іп Ілесісгп'*, поезія ріжних на-
іій). Супроти космополітизму видвигнув Гердер понятє н а-
зодности, а до єго поясненя причіжили ся також братя
ріми, романтики й творцї нїмецького научного язико-
шавства. Особливож Яків Грім провадив дальше дїло
)озпочате Гердерол\ і витворив науку про народність.

Сей рух обняв небавол\ і Словяньшину, де етногра-
фічні виданя і ДОСЛІДИ на полі" народовіданя майже рівно-
часно появляють ся у ріжних племен словянських. О Се були
вже змаганя незвичайної цїкавости, але виразні, хоч єше не
ЗОВСІМ умілі заходи збираня і розслїджуваня народної ста-
ровини, яко історичних поучних останків давних часів.

а) Ро.чаитиз.у.-) Великий вплив на витворене і поглуб-
ленє ідеї національности в письменьстві мав романтичний
напрям. Романтизм се була умова струя, що проникла
не тілько в царину письменьства, але й проявила ся в л\и-
стецтві, науцї і в житю, всупереч до клясичного на-
прял\у. Романтичний напрям протиставив христіяньстзо
поганьству, сергдновічє старинности. Творча сила середньо-
вічної доби проявила ся в христіянській релїгії з ЄЇ глубокою
чутливостіо. Христіянська релїгія бажала впливати на по-
чузаня людий з підмогою поезії, живописи та музики і ви-
творила христіянське ліистецтво. Романтичний напрям нама-
гав ся звязати поезію з народним житєм, сею невичерпа-
ною криницею поезії. Романтики почали отже добувати
думки і почуваня, які жили віка.ми в народї, зображали єго ^'
побут і підготовляли шлях до реалїзму. Таким способом
р^їмантизм лучив ся з народностю в письменьстві і явив ся

л

іа
на

М в Росії Чулкопа „Русскіл скаг^ки" (1780 р.), Вука Стефапоппча
Карад;і:ііча „Сріїско народне піесме"(1814 р ). в Польїці розвідка Лдама
Чарноцького (7<луап 1)^1(;>>а Гіи)(!а1і()\\>:кі) „П !-^^()^\•іап^^7,(•xу/1Гю ріхеи
г1іг/е.^;гііап?^і\\('т" (1818 р.). на Уі.раїнї кн. Цертелова „Опіл-ь собрапія
п-Ьсені." (1819 р.). и Чехах Чел я ко ись кого „Яінуап-^к»' паїпііпі рі-;п<';*
(1822 - 27 р.».

^) ЗаноГюііане Гс[).ма([ами нлсолі'не рпмськиїч» ци'арства ііідліігло
ііплпповії моші .чавоиопнпків. а ;'. тої сумінікп вптворила ся мопа звана|Р"
(•оінаіі/і>. довго улспнана і; рі:і;них краях, поки г того не ро:5вітвпли ся ІОІ
ріжні романські язпкп. Сї народи вптворнлн поезію в ев(Уій рідній ||[,к
мові, із своеріднп>г народним сьвітогля.юм і всїмн пііакмета\п ововрід- |,|.,
ного жнтя. а та поо ія зооражала пнше жптв. як старпнна поезія Грокії
і 1'имлян. И супротпвностп отже до старпиної кляспчної поезії названі
пог-зію ]іомаіі(і.існ\ наїюдів — романтичною, а сей напрям у ппсь- '"і
меньетііі — романтизмом. ІЦо до свовї основи був се властиво но-
ворома н тпім, бо вже в нерпіпч столїтях хрнстіяньства вигворпл
ся в дусї основної іг'го ідеї зрівнапя суспільних верств і народів — лю
ДОБІ поезії (у Готів. Скандинавців, Кельтів і у Сіовян — рпцарств
!^ау'еикіім>^е, мандрівні сьпіваки, Гаїїгеисіе і-ето. — пор. Слозо о Полк}
Ігоревім — ЛУіеІаиіІ.)

''(орі;

— / —

першою формою народної літератури. Кожда з оживаю-
чих народностий змагала до витвореня саморілиої поезії
яко иайкрасшого виразу індивідуальности.

Потрясеня викликані в Європі війнами Наполєона і.
розбудили сьвідомість національности і довели до
боротьби о визволене народів зпід перемоги Франції
з окликом на право народівдо самостійного житя-
Сьвідоліість національної окремішности проникла і по-
між менші словянські народи, що давнїйше втратили полї-
тичну і державну самостійність і завмерли, та виявила ся
у відродженю словянських народностий.

б). Вплив европеіїськог }іаукгі па розвиток українського
письменства. Бистрий розвиток наук під конець XVIII ст.,
а іменно прояви нової нау кової крити к и, приспорили
богаті засоби наукові, що значно вплинули на всю ходу
народовіданя, як і на напрями новочасних літератур. Сей
розвиток наук викликала головно німецька т. зв. „історична
школа". Нїмцї вступили на дорогу межинародної науки
І обняли всесгоронний матеріял, а тим побитом німецька
чаука здобула собі широкий вплив і поза межами німецької
пїтератури.

По наукових дослідах і теоріях Гердера, Фридрих Август
Зольф вказав на се, що творцем Гомерового епосу не є
градицийний слїпець, але грецький нарід, а знамениті фільо-
іьоги німецькі сформулували поняте народного епосу.

З початком XIX ст. відбув ся в історично- фільольо-
ічних науках цілковитий переворот, а нова критична ана-
Гїза обняла рівнорядні области історичного знаня. Так по-
іала ся новочасна фільольогія, що довела до лїн-
вісти ки, новочасна мітольогія, археольогіяй істо-
)іографія, що змагали до дослідів житя народів, а не
"ілько самих держав. Франц Бон порівнальною гра-
штикою індоєвропейських язиків (1816 р.) положив основу
|:о порівнальних дослідів фільольогічних і лїнгвістичних. По-
■[•івнальну методу приложив Яків Ґ р і м до німецької мови. ^)

За їх приводом Чех Осип Дубровський^) виказав
поріднене словянських язиків порівнальною методою та

М і^ Ґрім видав німецьку граматику (1819). Старіїнности нїмеці,-
ого ііраі;а, Міго.іьоґію, Історію німецької мови, Словар і Народні ка.-^кн.
'-') Іпнитііопе^^ Ііл.цчіае ^і1аVІс•ае (1822 р.).

8 —

витворив цїлу школу с л о в я н с ь к о ї ф і л ь о л ь о г і ї. (С л\ о-
трицький положив до сего певні основи „Гра мати кою
с л а в є н ь с к о ю", котра два столїтя була учебником в україн-
ських зелАЛЯх, у Московщині і Сербії). Осип Шафарик^)
досіїджував словлнські старинности, народовіданє і пись-
.\\еньство. Словенець Вартолол\ей Копи тар став основ-
николд с л о в я н с ь к о ї ф і л ь о л ь о г і ї, а його земляк Ф р а н ц
Ліікльосич положив несхитні підвалини до того знал\е-
нитою .Л'егсі;іеісІіепс1е Огатаїік' сіег 8Іа\інс1іеіі ^ргасіїеіг*
(в 4-ох тол\ах 1852—1875). Сербин Вук Караджич дав
почин справдешньому народному пись.менству сербськол\у,
впровадив фонетичну правопись, видав Словар. Граматику
і Збірник народних пісень, а Словак Ян Коляр в поелді
...■^Іауу сісега" (дочка Слави ' дав неначе кодекс панславізму
і положив основи до пізнаня словянських народностей та
розбудив між СловяналАИ живий умоБий та національний
рух. ^) В тім самім часї лаосковський учений А. Востоков
виступив з невеликою, алебогатою зл\істом розвідкою „Раз- к
сужденіео славянскомг язьі к-Ь" (1820) і тим положив ^
певні підвалини до означеня взаємних відносин словянських
язиків, а Ал. Павловський видав першу „Граматику
м а л о р о с і й с к а г о н а р "Ь ч і я" (1818 Спб.)

На історичнім полї викликала переворот Бар-
тол ьда Нїбура критична історія старинного Рил\у^), в ко-
трій він глядить поясненя римської історії в політичних та
економічних условинах житя народу. В подіоніла напрямі
присьвятив Карло Отфрид МілєрО свої досліди грецькій
історії, а до них прилучив ся яко третїй основник історичної
нїмецької школи Фридрих Шльосер.') Розвиток німецькоїк-],
історіографії мав вплив на успіхи сеї науки в Словяньщинї, ідд
особливож на українську історіографію. Учені німецькі істо- [(^
ріоґрафи, покликані в Росію, кладуть підвалини до кри- у
тичної історіографії давноїРуси, на чолї їх знаменитий Август =
Шлецер критичним виданєм Несторової Лїтописи^),
Руської Правди, котру видає, також Раковецькнй

І

10

Ці

1'
') *іс:?<-1ііі-1і(і! (ІГ1- ^1а\ і^^сіи'п .Нріасіїе 11. І.іісгаїїіг паїїі аіігп Міпкі

. іііп (І^і'С)); Міі\ап8кі'- ^^(а^■(,/іпю^;Iі (І.'^ЗТі: Мілап^^ку пагоіічрі.х і1842).

-) І.Ііог .Ііс ІКитагійсІїс \У('с1ії;«.!І>с'ііі.икг'і( /.\\і>сІи"іі <Іоіі !^Ь-іпііііспР|ІМ
НІНІ .Мпікіаіісп ііог ї^Іа\і8с1іоп ХаГюп (18:^7).

Ч 1М1 р. *) 1К20 р. ■■) 1817 р. ' 1802 8 р.

- у -

у Варшаві ^). Починає ся також збиране і видаване лїтогінсии
та історичних памятників. В історії глядїли звязи з сучасностю,
а історичні досліди підготовили неперечно розбуджене на-
ціональної сьвідомости. Европеиська історична і фільольо-
гічна наука викликала опісля на Українї цїлу громаду істо-
риків та філі>ольогів, що самостійно приложили ту наукову
лдетоду до засобів української історії и народности.

йу Вгдрод'жріїє словенських иаро/іиостик мало також
великий вплив на розвиток самостійної літератури україн-
ської. Се відроджене проявило ся під конець XVIII ст.
з одного ^оку під впливем західно-європейських ідей сво-
боди і народности, а з другого —таких полїй, як визво-
лене Сербії з турецького ярма, змаганя до на-
родної рівноправности Чехів з Н їм ця ми. Слова-
ків і Хорватів з Мадярами іт. п. Відроджене словян-
ських народностий, розпочате археольогічниліи й ісгорич-
ними дослїдами, проявило ся спершу романтичнилі ідеалїз-,
мол\ і мало в своїх точках наукову і літературну цїху, але-
перегодом прибрало під впливом подїй національно полі-
тичний напрям. Західно-словянські народности, завмерлі під
напором германїзліу, оглядали ся на свою лдинувшину і гля-
з,їли л\оральної підмоги в ідеї Словяньщини. Тим спо-
собол; проявило ся у них змагане до словянської взаї^^^ности
'словянофільство) задля обопільного опізнаня й обеднаня
:ловянських народів до боротьби за народну рівноправність.
Гак зродила ся і.тея панславізму у західних Слоеян
Словаків, Чехів).

Ідея словянофільства й панславізл\у прийл^ала ріжні^
іапрями, відповідно до того, хто сю ідею розповсюд-
іював. Майже сучасно появляе ся вона і в Московщині.
)же в половинї XVII ст. являє ся на Українї хорватський
:ьвяиіеник, Юрій Кр ижа н и ч, яко проповідник політичного

Ііанславізму (з прил\ішкою ідеї всесловянської церковної
'нїї), відтак у Москві вказує еін на потребу союза всїх словян-
:ьких народів. Але его ідея найшла тогочасне суспільства
це не приготованилд до таких змагань. Протяголд XVIII ст.
а ідея виступила неясно, аж пізнїйше виринула в повній
Ьормі і то зовсїм иншій у Москві, а в иншій на Українї.

- 10 -

в 20-их рр. XIX сг. Гегелїянська фільософія, котрою
переняло ся багато росийських учених на нїлдецьких унївер-
титетах, причинила ся до розвитку національної ідеї, а роз-
слїди на полї історії, археольогії й етнографії надали на-
ціональному рухови реального змісту, котрий відтак виявив
ся словянофільством. Головна ідея московських сло-
вянофілів обмежала ся до окликів про велич народу-велитня
і всесловянських поезій (Пушкін: „словянські ріки зіллють сл
в люсковськілА морі", погляди словянофілів про „гнилий" за- 1^
хід Европи і випосажений богатими засобами органїзм
Москви). Попри те однак московське словянофільство мало
значний вплив на історичне значінє простолюдя, на минув-
шину і сучасність депжави і в тіла зійшло ся з новою істо-
рично-критичною наукою, котра звернула ся до розслїдів і
народного житя, старовини \\ народної поезіі.

В супротивности до централїзаиийної ідеї московських \
словянофілів розвинули українсїжі учені т. зв. федера-і'
тивну теорію, що вступала ся за права занедбаних верств І
народних і опирала ся на історії північно-руських народо-р
правств (Новгорода і Пскова) та виявила ся у вільнодумних |і
змаганях Ки рил о-Методи ївсь кого Братства сороко-
вих років у Києві.

«V Ідея рівних прав чоловіка, викликана великою
француською революцією з кінцем XVIII. ст,, причинила ся
також до розбудженя літературної творчости в народнім
дусї. З того часу проникає всюди суспільна думка про нарід,
вирастає протяголА XIX ст. у виразний напрям і находить
тим лекше вступ в українськім суспільстві, де було пригід-|йі
нійше до того поле, як де инде (вічевий устрій на давній
Руси, північно-руські народоправства Новгороді Псков, За
порожська Сїч і недавнє ще крепацтво і т. п.). Та думка по
еобляла витвореню й розповсюдненю ідеї свободи й рівно
правносги всїх верств українського суспільства. рі

д) Політичні події, на останку, іменно під впливола На
полєонських війн, розбудили між європейськими народамк
сьвідомість та ідею національности і викликали
боротьбу за визволене Европи після пораженя Наполєона
під Москвою (1812) р.) Окликом у сїй боротьбі було праве
народів на самостійне житєі сей оклик проник тако)!-

1 1

до менших словянських народів та виявив ся у відродженю
словянських народностий.

Всї ті наведені в горі ідеї і змаганя заходили на Україну
або через Польщу і Росію, або з ними прямо знакомили ся
люди, ІДО їздили здобувати собі осьвіту і науку в західній
Европі. Тим способом будила ся і зростала національна
сьвідомість на Українї, а як кожда з оживаючих народно-
стий змагала до того, щоби витворити свою поесію, яко
найліпший вираз індивідуальности, так і на Українї змаганє
до народносги виявило ся почином нової доби письменьства
з виступленеє Івана Котляревського.

д. Іван Кот/ія|>^вський. Полтава пеі>ши/уі огницелі
ук]>аїнського ?китя і письменьства.

Вісїл\найцяте столїтє було добою найбільшого зане-
гаду і понезоленя українського народу, добою „розграб-
леня національної власности", як влучно висловив ся П. Ку-
ліш. В слїд за знищенєм остагіків старинного своєрідного
горожанського і державного устрою погасла, здавало ся,
й остання іскра українського козацького духа. Здавало ся,
що українське жизло не зможе остояти ся під владою мо-
гутної держави і подавляючої єго управи, не вспіє збе-
регти своєї самостійности й окремішности народної супроти
щораз більше розширюваної мови новійшої лїтератури
московської. Здавало ся, що вже вичерпують ся останні
літературні і просьвітні засоби українського народу й ему не
остає нїчого, як злити ся з верховладно'ю московською
народностю. Так і не диво, що український нарід в сумо-
йіваню і журбі над занепащенєм своєї долї сьпівав:
/Наступає чорна хмара та іцс й друга спіія:
Була Польща, була Польща, та й стала Росія. <
Одначе в сїй важкій хвилї єствованя українського на-
роду не вичерпали ся зовсім засоби українського народ-
ного житя, не занепастили ся вони і не перестали жити,
а навпаки стали жерелом єго відродженя. На межі ХУІІІ
XIX ст. являє ся Іван Котляревський, котрий своїми поетич-
4ИМИ творами дав почин справдї народному українському
иисьменьству. Явив ся Котляревський у Полтавщинї, де ще
.їікили українські кобзарї, де українські етнографи опісля по-
юбили цїнні записи народних дум.

- 12

Іван Котляревський родив ся в Полтаві (29 серпня 1769 р.),
де єго отець служив канцелїстом у магістраті'. Єго семя
причисляла ся до двопян, але держала ся ще своїх предків-
ських звичаїв і рідної л\ови. Окріл\тогоі чудова природа око-
личня вилелїяла в нїлд ту горячу любов рідного краю, яка
одушевляла єго ціле жите. Періиу осьвіту побирав він у дяка-
Тогочасні дяки виходили із „спудеїв" колегій і були спершу
.,л\андрівнил\и дяками", котрі опісля займали сталі посади
і стали важним чинником у суспільнілі і народнілд житю. Се
були люди, що виносили з колегії! всякі мистецькі відо-
мости, не тілько умілість сьпіву, але й знане всяких кантів
та віршів, уладжуваня вертепних вистав ітп.

Після початкової науки і вивченя церковної гралдоти,
часослова і псалтиря вступив Котляревський в 14 роцї житя
до духовної селдінарії (гімназії тодї ще талі не було), де вже
впроваджувано новий лад під впливом Московщини. Талд
зустрінув ся із своїм земляком Миколою Гнїдичол\,
перекладчиком Гомерової ілїя ди на московську мову, з ко-
трим заприязнив ся змалку і жив з ним опісля в дружних
взаєминах. В сел\інарії заправляли вихованцїв до складаня
принагідних віршів на взір Ломоносівських од, а Котлярев-
ський вправляв також своє замітне чутє в р^^,тмаx та складав
вірші, за що єго вже тодї називали ритмачем. Він писав
.українські вірші, що ходили гю руках єго приятелїв і зна-
комих, с!ле відтак затратили ся. Скінчивши семінарію, не
вступив він у духовний стан, бо не винїс Бідтам такого
душевного настрою, щоби стати сьвящеником. Так са.\\о
не переняв ся він вільнодумстволд розповсюдженим в часах
Катерини II, та хоч був опісля членом л\асонської льожі, ^
„Любви кі) истин'Ь", то не проявив нїякої суперечности
з основами віри в своїх творах нацїхованих широкил; сьві
тоглядом, якого не бачилю в гюпередних поколїнях. їмо
вірно вступив він до сеї масонської льожі яко л\оралїс
з наміролд впливати на відроджене сучасного суспільства
хоч уже перед заснованєлі сеї льожі в 20 их роках ХІХ ст
в Полтаві був перенятий думками про потребу відроджен?
українського суспільства.

Котляревський учителював опісля по панських домах
а іюпри те мав нагоду на селї близше придивити ся народ
ному житю, хоч і Полтава в тім часї не була ще змосков

Ш

'" Іііі

Ь(

ІЩ

13

їдена і талАОшні звичаї не відріжняли ся різко віл. народних.
Одягнений по народнол\у, ходив він. часто на вечерницї
й инші народні сходини, щоби основно вивчити народну
мову і пізнати народні звичаї. При сїй нагодї записував
твори устної словесности та оповіш,ував дещо в сучасних
виданях і тим способом вказав дорогу свої.\\ наслїдникам
на полї укоаїнського народовіданя та став одним з перших
українських народописцїв. На селї пол\ічував він нераз зну-
щаня панів над крепакалди, що так ще недавно були віль-
ними людьлиі. Отсї помічеия приневолювали єго призаду-
лп'вати ся над гіркою долею крепаків, а се навівало єлАу ті
погляди, котрі він виявляв опісля у своїх творах. Вражіня
хлопячих і парубочих лїт не могли остати без впливу на
яутливу душу Котляревського (на шестому роцї его житя
зруйновано Запорожську Сїч, на чотирнайцятому заведено
крепаитво). Неминучо тодї вже у него проявили ся перші
познаки національної сьвідомости і ему насувало ся питане, чи
€\\у піти шляхом „благородних дворян", чи за щойно закріпо-
щенилА народом. Він бачив і наглядно пізнав недолю україн-
ських крепаків і то.му новомодне українське паньство стало
для него так осружнил'і, що він покинув учительованє і пе-
рейшов у судову службу. Але й ся служба при тодїшнім
хабарництві не припала ел\у до вподоби, а зазнавщи ще до
того невдачі в любови, вступив він у воєнну службу (1796 р.).
Котляревський брав участь в росийсько-турецькій війнї
(1806 — 1808), Б котрій визначив ся лицарським завзятє;М, хо-
робростю і второпностю при облозї Тендер та Очакова
і тим заслужив собі воєнні відзначеня. Але що воєнні по-
ходи підорвали єго здоровле, пішов він у відставку. Ставши
вільним, зажурив ся, бо не було з чого жити. Виїхав отже
до Петербурга, де зазнав чимало журби і приниженя, хоч
був уже знаний 'ЯКО поет,^) поки ему повело ся (1810 р,)
осягнути становище надзорця („помічника директора", пол-
тавського дому для вихованя бідних дворянських дїтий.
Хоч се становище не було таке важне, був Котляревський
вдоволений, що найшов тихий пристановок у рідно.му краю
і сповняв вельлш влАІло та запопадливо свої обовязки, за

'X

Ч Ве.іпкгій князь Микола (ііізиїПшіїГі цар) підчас побуту в Полі аій
к;-іяв у Рі'отлярепгі.'.оі о для ср<''<' два прпмірніїкп '-то ,.Ки<?'їдп".

- 14 —

що єго назначено „попечителем полтавського богоугоднога
заведеня." За три роки до смерти увільнив ся він від сих
обовязків, а нездужаючи перестав бувати у знакомих, при-
ятелів та мужиків, що любили єго за людяну та веселу
вдачу і називали „кумом". Товариші жалували, що не-
стало душі в їх забаві, бо Котляревський розвеселював усе
товариство забавними і дотепними оповіданями та приказ-
ками і визначав ся справдешнилд українськил\ гумором. Инодї
читав він, по довгих настійчивих просьбах товаришів, свою
„Енеїду", а читав знаменито Умер в Полтаві (29 жовтня
ст. ст. 1838 р.),0 визволивши перед тим своїх крепаків. Ли-
шив по собі память добродїйного і правого чоловіка.

Писаня І. Котляревського. Лїтературиу діяльність почав
Котляревський знаменитою „Енеидою на л\ ал орос с і й с кі й
язьіктз пе р є л и цїов ан н о ю". котрої часть І. появила
ся наклалом полтавського поміщика Парпури в Петербурзї
1798 р. і ЛАІстила перші три частини, видані без відома автора.
Сим виданєм починає ся нова народна доба українського пись-
іуіеньства. Хоч Котляревський вельми добре володїв літера-
турним московським язиком і міг за приводом своїх земля-
ків Богдановича, В. Капнїста і М. Гнїдича здобути собі по-
важне становище в московській літературі, не пішов їх слі-
дом, але став управляти понехану ниву рідного письмень-
сгва. Він не вибрав для своїх творів уживаного перед тим
у нашілА письменьстві словяноруського анї книжного язика
але звернув ся прялдо до самого жерела живої української
мови слїдол\ свого мистецького поч\ваня і поетичного на
тхненя з повною вірою в могуч сть живої народної мови.
Сю думку навіяли єму твори нашого письменьства ХУІІІ-го ст.
складані ..простим, мужицьким словом", між иншим різдвян
і великодпі вірші, а особливо вірші-орації, призначені для
деклямації, переняті щирим і саморідним українським гумо
ром, в котрих і сьвящені біблійні оповіданя перенесені в зви
чайну обстанову сільського українського житя. Такими вже

) Котіяропі.'ького иочороноііо на город -і, кім і.;іадоьпіиі поруч мо
ГП.1П Пого товариша і приятеля Гнїдича. В 189.Ч р. сьнятковлно на Україїгі 8і
ь Гіілнчинї і Буковині готі рокоппнп цояви порелоцьонаної Кцімлі і
і! у)іраїиськоі о літературного відродженя, а 12 п. ст. нсресня 1!)0;{ р під
«• іонено торжсственно в Полтаві ііамятник Котлярсвськоуу і іюгіі»і;ло««
на віо могилі' иовпГі пагроОїіик.

.: ]

- 15 -

виразними злучниками з перелицьованою „Енеїлою" буути
також такі чисто народні твори, як „Легенда п р о Ма р к а,
шо товче ся по пеклї", або „Очаківська біда", і т. ин.,
сї наглядні докази невичерпаної навіть у ХУНІ-ім ст. україн-
ської народної творчости. Треба було тілько чоловіка,
котрий би посунув дальше розвиток української народної
творчости на висший степень, а таким явив ся Іван Котля-
ревський із своєю „Енеїдою".

„Енеїда" на українську л\ову перелицьова-
на^) є головним твором Котляревського, що обезпечив ему
безсмертність, „поки сонце з небз сяє, поки живуть люди",
як висловив ся Шевченко. „Енеїда" Котляревського є сьмі-
хотворним епосом, травестією, котрої основою послужила
латинська поема Вергілїя.

їЕнеїда? поділена на (> частий (і 730 строф десяти-ряд-
кових). В 1-ій части Еной покидає збурену Трою і після ріжпих при-
год причалює до Картаґіип, до оппнюе ся в гостях у Дїдони. А що
на приказ Зевсового післанця Меркура мав :;! Троянцями дальиіе
поіиисти морем, Дідоиа з розпуки спалила ся по єго відїздї на
кострі. В ІІ-гій части описує поет пригоди Еиея па Сицилїї. Часіь.
ІІІ-та подає знаменитий опис пекла і вандрівку по пїм Р^нея з Си-
вкіею. В 1У-тій частн оповідає про приїзд Еиея до кізроля Латина
в Італії, а? в Л^-ій і Л'І-тій про боротьбу з рутульоьким Турном,

Сьміхотворно-сатиричні перерібки Вергілїєвої Енеїди
стали появляти ся вже в ХУІІ ілд ст. а великий успіх мала
і викликала чимало наслїдовань француська перерібка
Павла Скарона, котру імовірно читав Котляревський,
бо знав француську мову. ^) Замітна була також німецька
перерібка Блюмавера^), а в московській мові появилася
перерібка М. Осипова.'*) Імовірно вже в молодости заду-
мав Котляревський перелицювати Вергілїєву Енеїду, а хоч

') Видане Кнеїди «ппуїцснс в сьвіт сампм Котляревським з его по-
праші^мн і а додатком 4-ої частн, иоявріло ся в ГІеторбуряї 1809 р.а ціла
Енеїда в в-тн пасїях появпла ся по сморти Котляревського в Харкові
1842 р. Повне виДвНв творів Котляревського (крім „Енсїдп", ,,Наталка-
Пагтавка", „Москаль-чарівіїпк"' Гі „Ода до пи. Куракпна") появпло ся
в ,.Рускій письмониости" львівської ,.Просвітн", а в Києві у видавництві
„ВІК" ілюстроване видане під редакцівю С. вфремова 1009 р.

-) Уіг§і1е 1гаув8іі 1(і4Н- 1654.

^) Ліоіч Вїитаиег'н ІгауекііегГо Лспеї.-^, 1784 — 1793.

*) М школи Осипова „Зненда вмвороченная на пзнанку'" (вивер-
мена на виворіт) є лихим наслТдованРм Блюмаверової травестії.

- 16 -

независимо від Осипова розпочав свою роботу, замітний
Б українській „Енеїдї" вплив перерібки Осипова. Одначе
при всї.\\ ТІЛА критика на основі порівнаня обох текстів
наглядно виказлла, що Котляревський умів всюди надати
всїй обстакові і своїм личностям чисто українські прикмети
характери тих личностий зобразити вельми живо й згідно
із вдачею українського народу, гак що „Енеїда" являє ся
широкою картиною українського народного побуту (н. пр.
гостина, обід, ігри й танцї Енея і Троянцїв у Дїдони
(І часть), по.минки по Анхізови й ігрища заду.мані Енеєл"
(ІІ ч.), зовсїл\ самостійний і вірний народним погляда.у
опис раю і пекла (III ч.) та бенкет у Прозерпіни (III ч.і
сьмішностн тогочасної шкільної системи (IV ч.), бенке"
у Евандра (\' ч.). Котляревський витворив отже зовсім са
морідний сьвіт українських образів та обстанови так, щ(
..Енеїда" Котляревського вийшла зовсім саморідним, новил
українським творол\, в чі,м ему вельми пособляло основи
вивчене народного побуту і житя. На „Енеїдї" відбив с:
отже вплив української народної поезії, котрої саморідн
живлб виявляє ся так наглядно, особливо в описї раю і пекл
(ІП ч.), в дусї народної творчости і народних поглядів н
загробне житє. Котляревський вгадав пригідну хбилю, кол
українське суспільство відчувало потребу саморідного пое
тичного слова і сьвідомо виступав на рідній гюетичній ниі
не таким ладом, як писали ..писарчуки поганих вірш", як
..скучні піїти", котрих він засадив у пекло, але писав ізспраЕ
дешн"и\\ поетичним натхненем. Ознакомлений добре з пр^
кметами, хибами і недостачами тогочасного україпськог
суспільства, вибрав він популярну тодї в письлаєньстві форл'
травестії, в котрій як у зеркалї л\ало би українське суспілі
ство приглянути ся своїм хибал\ і недостачам, щоби ти
способол^ розбудити в нїлА почуваня людя пости і суспільні
справедливости, отже не тілько любов до чоловіка, а;
й до всего народу. Котляревський дав налі не тілько реаль}
і народописно живу та вірну українськол\у житю пое,\\у, а^
ми.\\о позиченої чужої форл\и зробив її щиро-украї
ською, національною. Всюди бачимо в поемі україпсь
обставини і наше народне жите, простолюдне і панське, в
поема перенизана народними поглядами, повірями й істори

кгП

— 1 /

ними споминами про козацьке лицарство і ті змаганя, якими
воно було одушевлене.

Серед сьміхотворних картин виводить Котляревський
поважні образи української минувшини, що були ще в живій
тямцї сучасного українського суспільства, з. виразно націо-
нальною закраскою:

>^ Так в і ч н о й II а м я т и бувало

У нас, в ГетьмапіциіГі, колись,

їак просто військо шикувало,

Не знавши: стоії. не шевєлїсь (ІЛ'' ч. ст. 101.).

Еней і єго Троянцї у своїй блуканмнї після збуреня
Трої се неначе козацтво, що після зруйнованя Сїчи глядить
нової оселї; Еней виступає прямо яко „козак", а єго дру-
[.жина яко „кіш". Котляревський навязує оповідане прован-
дрівку Енея до останних часів козаччини, описує єго гостину
І у Дідони в Картагінї, відтак на Сицилії у царя Ацеста і з ко-
лючою сатирою живописуе картини народних хиб і зане-
паду хозацтва, заправлені здоровим і щирим сьл^іхом та не
щадить гіркої правди і висшим верствам українського су-
спільства. В ІІІ-ій части Енеїди виводить він яскраві картини
морального занепаду тодїшнього суспільства на Українї
в зображеню пекла і не пощадив нїкого, хто тілько заслу-
гував на кару. В цїлім рядї осуджених пересувають ся пе-
ред нами „начальники, пявки людськії," „старшини без роз-
бору", „пани",

»Що людям льготн не давали

І ставнлп їх за скотів* (ПІ ч. ст. 70).

Змагаючи до поправи хиб усего суспільства, звертає Котля-
ревський вістрє сатири також проти суспільного і державно-
полїтичного ладу, котрий він мав нагоду пізнати в горо-
жанській і військовій службі. Він зображає Олїмп з цїлою
гролдадою богів і богинь, котрими неначе цар верховодить
громовладний Зевес з такими самими людськими хибами,
сваркою, коромолами, розпустою, хабарництвом, як і на
землї між звичайними людьми, тілько в більшій мірі. Жи-
вописуючи тих олїмпійських володарів, Котляревський мав
неперечно на приліітї тих володарів московської держави,
серед котрих розплодили ся були всякі пороки, в тих кар-
тинах олімпійського царства могли неначе в зеркалї поба-
чити себе тодїшні державні керманичі. А як в образї гро-

ол. ларнінський. історія УКР. ЛЇТЕРАТУРП. II. "2

V

мовладного Зевса виставив нам поет тип державного само-
властця, так між низшими богами лаожєл\о добачити тих
всевладних помічників самодержавного устрою, що обер-
тали ся коло великого престола і також не були вільні від
усяких гріхів.

І на землі серед українського суспільства зображає нам
поет подібні картини розпусти і бенкетованя, що розвель-
можило ся по Україні', в котрім потонуло українське пань-
ство, затративши свої народно-полїтичні змаганя й ідеали.
Перенятий до глибини душі гуманностю, підняв Котлярев-
ський уже тодї суспільне питане, що л-уайже ціле столїтє
ворушило глибокі уми московського й українського суспіль-
ства, питане про долю л\ужиків, що наостанку рішило ся
знесенєм крепацтва. Се наглядний доказ великої горожан-
ської мужности Котляревського, що він в тих часах, коли
все осьвічене суспільство заявляло ся за крепацтвом селян,
станув по сторонї гнобленого мужицтва і писав:

» Мужича правда єсть колюча.

А панська на всї боки гнуча. « (Л'І ч. ст. 97).

Отже хоч „Енеїда" Котляревського подає картини
в комічнім настрою і підоймає на сьміх усе, що заслугувало
на докір, то сьміх сей має поучне значіне, учить, що так
не повинно бути. Єго сьміх над усякими хибами і недоста-
чами суспільства викликує справдешнїй жаль, що воно дій-
шло до такого занепаду і ся прикмета щиро українського
гумору ставляє Котляревського начеб предтечею М. Гоголя.

„Енеїд'а" Котляревського осягнула незвичайний успіх
і не втратила й доси літературної стійности ; вона визначає
ся не тілько справдешним українським гумором, але навіяна
також щирою людяностю і незвичайною простотою пое-
тичного замислу. Єї лїтературно-історичну стійність підно-
сить ще й та обставина, що твір сей має виразні прикмети
народности і сучасности. „Се одинока в історії сьвітової
літератури ,лодїя, пише шведський учений А. Єн з єн, що
лїтературний язик по двох ріжних добах процвнту зоссїл\
забутий і обмежений до становища людової мови, висту-
пає при відновленім відродженю з комічним епосом, а не
менше знаменно, що ся перша проба в комічнім видї могла
в дїйсности стати популярним національним епосом".
Проф. Єнзен висловив погляд, що „Енеїда" Котляревського

- 19 -

оживила українську літературу і з мистецького, а пєредо-
сїлі з культурно-історичного та язикового становища богато
еревисшила ВСІ свої попередниці' і прообрази. Вже Косто-
іарів зазначив велике значінє Котляревського що до реа-
їзму, народного гумору і народної мови, а навіть Кулїш, що
першу неприхильно ВІДНОСИВ ся до„Енеїди", був принево-
ений признати, шо Котляревський, „при всіх слабих сто-
онах" був одним з тих немногих Українців, що розбудив
аціональну сьвідомість. „Енеїда" Котляревського є по думцї
.. Єнзена „в ссоїл\ родї і з оглядом на історично-язикові
іднссини літературним лдистецьким твором, а крім того
ерворядним ку/їьтурно-історичіїим документом."

Ода до кн. Олексія Куракина, генерал-губернатора лїво-
ережної України, писа^а під новий рік 1805 чистою і гар-
ою мовою, із справдешним гуморол\, є панегіричною
ііснею", як її сам поет називає. Але попри те розкриває
[н у нїй перед нашими очима сумну картину українського
іеморалїзованого паньства та нездорових суспільних і дер-
авних відносин, вона єдоволїїдкою сатирою, що стає пев-
іил'\ доказол^ независимого погляду Котляревського так,

0 докори Кулїша про намір поета приеднуваня впливового
)ловіка в свою користь показують ся безосновними.

Окрім епічної „Енеїди" і лїричної „Оди докн. Ку-
ікина" написав Котляревський ще два драматичні твори,
н бував гостем у домах генерал-губернатора Куракина,
. Репнїна і кн. Лобанова-Ростовського, любителя мистецтва,
трий пособляв БІдкритю театру в Полтаві. Котляревський
ступав талі у ріжних ролях виставлюваних тодї комедій
)пер, був директоролА новозаведенсго театру, а відтак сам
ступив із своїми драмаїичними творами: „Наталка -По/ітав-
* (оперета в 2 ох дїях)і „Москаль -Чарівник" (водевіль в 1-ій
). Зміст „Н атал ки -Пол та в ки" ось який:

1 »Наталка полюбила Петра, сироту - приймака, що змалку зро-
в з нею у ЄЇ батька Терппла. Взаїмна любов Петра натхнула

великою гадкою, він іде в сьвіт заробптп собі гроша, щоби
їот^' паііку збли/кптп ся до Наталки і з нею одружити ся. Ро-

і краса Наталки принаджує всяких женихів, між иииіпмн бо-
аго возного Тетерваковського, пі,о упросив собі посередником
орного Макогоненка. Терпплиха, що міжтпм повдовіла і збід-
I, радаб віддати за него Наталку і вона з закровавленим сер-

піддає ся ВОЛІ матери. Колиж відбувають ся зару>шии за воз-

20

ного, являє ся знечевя Петро. Наталка відказує тепер возіюму, а с«
побачивпііі. ]цо ні розважаня, нї погрози не змінять постанови Н
талкп. по довшій задумі годить ся з своєю долею, а навіть сі
пособляє довести до кінця по друже Наталки з Петром.

„Наталка -Полтавка" появила ся на виднї театру в 1819 р
а найблизшою понукою до написаня єїбула опера-водеві^
ки. Шаховського „Ко за к-Стихотворець", виста
лена в Полтаві 1817 і в Харкові, в котрій він виявив пові
незнане українського побуту. Супроти того карикатурної
зображеня українського побуту в сїй опері, Котляревські
виступив з реальною і вірною картиною українського жиі

В оперетї „Наталка- Полтавка" зобразив Котляре
ський Полтавців без лишньої ідеалізації, зовсім реальн
а особливо в Наталцї проявляє ся чиста душа українськ
дівчини з такою теплотою чутя, що не може не трону
читача і видця. Наталка зображена з питомою українсько
народови природною чутливостю, зовсім ріжною від »
природної афектації та сентиментальности, а ся чутливіс
не суперечить зовсїм реалїзмови. Ся чутливість підходить
любовно-ідилїчної поезії, що дійшла була до високого пр
ивиту в Італії в добі відродженя в XV ст., а звідтам дістала
до Еспанїї і Франції. Тим способолі українське письліеньст
вже рано і причутливо наближило ся до тої західно ев):
пейської струї, що проявила ся. такими плодотворними ус
хами в західно-європейській, а пізнїйше і в московській І
тературі. Сі напрями були спільні й українському письмег
ству не тілько з московськими, але і з иншими слові
ськими і західно-європейськими літературами. Реалізм, гул'!
і чутливість се головні приклдети українського письлаєньсІ
яко признаки єго саморідности і з тих головних основ
творила ся житєва сила українського народу, любов нар^
ности і розбуджене народної сьвідомости.

Дієві особи Наталки, Терпилихи і Петра проникн
щирою і природною чутливостю, а з другого боку виб
ний, Возний і бурлака Микола, навіяні спрагдешним укр;
ським гумором і комізмом, творять таку мистецьку гармон
що Горленко влучно назвав „Наталку- Полтавку — ві
л\олодою". Отеє мистецьке розділене сьвітла і тїни, чут
вести і гумору на основі народности і реалізму надає „
талцї- Полтавці" такої мистецької стійности, що вона х

- 21 —

(ить ся вже ціле столїтє о на виднї українського театру
с стане все сьвіжилА образол\ українського народного по-
їуту. Справедливо отже І. Срезневський залАІтив, що „На-
алка- Полтавка" є не тілько однилд з перших літературних
ворів України, але заразолд першил\ збірниколА палдятників
країнської народности, взірцем для наслїдників і тому мала
ильний вплив на вивчене української народности. Піснї
, „Наталцї- Полтавці", як „Віють вітри", „Чого вода кала-
іутна" і ин., зложені самим Котляревським, такі зворушливі,
ердешні і чарівні, то деякі з них стали народними.

„Москаль- Чарівник", українськиіі водевіль в однїії дії,
іаписаний в тім самім роцї (1819), що й „Наталка - Полтавка".
)сновою сего твору послужила імовірно народііа казка пе-
•ехожого мотиву про жінку, що в неприяві чоловіка прий-
іаяа у себе сільського старшину. Голодний вандрівник,
отрого жінка не хотіла пустити в хату, причаївшись під
верми, виявив по повороті чоловіка перед ним цілу правду,
даючи перед ним чарівника. Подібний мотив оброблений
XVIII ст. в комічній француській опереті", в котрій висту-
ає жовнїр-чарівник і має богато спільного з кол-.ічною опе-
іетою „Москаль- Чарівник" Котляревського, хоч сей остан-
ки являє ся салАОстійним твором у подробицях, у живопи-
шю характерів дієвих осіб і основній ідеї, в чілд Котля-
гвський виявив богато самостійности і таланту та великий
ар помічуваня, черпаючи дані з живої і прямої стичности
І народом та єго житєм. Зміст „Москаля -Чарівника" ось
„ікий:

До Тетяни, жартовливої }шнкп чумака Чупруна, вірної гвом>

довіковн. лаходпть судовик Фннтик, ]сорпст\ючн(Ь виїздом чумака

оолню. Саме ТОДІ приходить у хату Чупруна москаль на ква-

])у і просніт. о вечерю. Колпж Тетяна вимовила ся, що не має

^ повечерятп. салдат положив сп на запічку і удавав оплячогі^.

розмови Телпіи з Фпнтпком він номув, ню у Тетяни є праженц

Йвбаса. печгпа курка і пляпіка запіканки. Тимчасом вертає Чу-

рі ун з дороги, а Тетяна велить Фпитикоіпі скрнтдсь під припіч-

^м. Чупрун, нобачпвиїи салдата, питає жінкп. що він повечеряв,

.9 почув від неї, иі,о вона нічого не варила. Тоді встав зіоекаль

^'^'.аявив, що він яко чарівник нагодує голодного чумака, вигнав

•1 інтпка зпід припічка, заявляючи, то (•<• чорт нришів стать судо-

^) Впі-рше іюявпла ся „Наталка -Полтавка" на виднї домаиінього
тру іенерал-ґуоернатора кн. Рєпніна в 1819 р.

_ 22 —

вика- Але Тетяна прилнав сн. іцо се Фпнтик. а вона хотіла ио
глум игпсь над осоружним панпчем. Чуирш поучпв Фпптика, щоб
шанував матїр, а Тетяну обмпнав на тридевять пемель.

Котляревський подав у розмовах дїєвих осіб глибокоп
значіня погляди на .моральні тел\и про обовязки супрот
родичів, про се, що „виі^шовші в люди" не повинні горду
вати свош ріднилд гнздол\ і убогим родом (як н. пр. Фиь
тик), про лукавство ,,письлаєнних людий" і т. п. Тетяна в рОс
.мові з Финтиком гарно вказує на моральне єго вбожествс
а в ЄЇ словах відбивають ся погляди автора „Енеїди", щі
рішучо та яскраво пятнував сьлишні явища житя, котрі нг
гадують спосіб живописаня М. Гоголя. Моральний занепа
бачив Котляревський не серед простолюдя, але в недоука:
як „поліції писець" Финтик, Ш.0 цїнять тільки поверховніст
а згірдно споглядають навіть на своїх рідних задля топ
що лдати їх „в нинішній осьвіченій добі одягає ся по сп
ринно.уіу, мужичо.ууу". Длятого у Котляревського на пери
місце в обрібцї основи сеї оперети в порівнаню із західник
твора.ми виступила не зрада або готовість зради жінки, а;
прогиставленє легких обичаїв нїби інтелїгентних людий зд
ровим .поральнил\ основа \д селяньсгва. Тим способе
у Котляревського вельми принадно злучений ідилїчний л
зображуваня із сатмр/.чним.

Котляревський є родоначальнико.\^ і творцем нової н
родної доби українського письменьства і зайл\ає тим сп
собом визначне становище в історії розвитку українськ
народности. „Енеїда", перший обємистий печатаний тві
написаний з вєликила таланто.м, зробила українську мову .
тературною. „Енеїдою", „Н атал ко ю -По лтавко н
і „М о с к а л є м - Ч а р і в н и к о м", як признає Кулїш, приг|
дав він Українцям, що є у них рідна л\ова не для того тільк
щоби вилаяти мужика; він був першим українським пис
менникол;, що зобразив забуте або нехтоване житє укра
ського простолюдя і вивів український нарід із страшно
занепаду в XVIII ст. до нинїшньої сьвідомости. Єго пог
лярні і широко розповсюднені твори викликали сер
українського суспільства умовий рух, котрий перегодом с
хопив усе житс українського народу, дав понуку до на}
ного вивченя української народности і довів до націона;

11

- 23 -

ного осьвідомленя українське суспільство, з котрого за Ко-
тляревським вийшла цїла громада письменників.

Житє Котляревського і его діяльність звязані тісно
з Полтавою, котра тим способолд стала першим огнищем україн-
ського національного житя, В Полтавщині зберегли ся щедо-
рогоцїнні скарби усгної словесности і славні перекази України,
в Полтаві були виставлені перші українські драматичні твори,
приладжені до вимог новійших драматичних форм. Полтава
була першилА огнищем, котре відчуло потребу нового само-
рідного письменьства, що було би виявою питолАОго україн-
ського народного житя, зовсїм відмінного БІД народного по-
буту Московщини. Ся потреба відчувана українським суспіль-
ством виявилася в особі Котляревського і в єго творах. Оду-
шевлений горячою любовою українського народу і краю,
єго 'мови, звичаїв і всего побуту, розкрив Котляревський
у своїх творах скарби душі і вдачі українського народу з не-
зрівнаним гумором і сердешною чутливостю і став відразх",
як замічає М. Дашкевич, неначе всенародним поетол'\, бо
викликав своїми творами зацїкавленє не тілько серед осьві-
ченої верстви Українцїв, але й серед простолюдя.

4. І^п/іив Котляревського на розвиток української
літератури інародности. Наслїдовцї Котляревського.

Твори Котляревського мали могучий вплив на розви-
ток українського слова і письменьства та на розбуджене
національної сьвідомости і розвиток української народности.
Милю занепаду українського суспільства і злюсковщеня
осьвіченої єго верстви, не перевели ся ще були серед неї
люди, що дорожили своєю предківською мовою, стародав-
ними звичаями й ношею. В тих обставинах, в котрих від
чужене свому народови українське паньствб любило по-
сьміяти ся з простолюдя, припала ему до вподоби „Енеїда"
Котляревського, нестямивши ся навіть, що він се зеркало під-
вів також українському паньству, щоби й воно приглянуло ся
там своїм хибам і недостачам. Деякі з тих панів стали отже
наслідувати сьміхотворний лад Котляревського, незрозумів-
ши духа „Енеїди" і доводили в своїх писанях і зображенях
українського народного побуту до карикатурної пересади
і викривленя образу українського народу.

- 24 -

Писаня отсих наслїдовцїв Котляревського виходили не
з почутя потреби розвитку своєрідного письменьства і по-
важного погляду на его задачі, не з внутрішньої понуки до
вияви народного житя, єго потреб і злдагань, а, як висловув
ся про свої писаня оден з того рода письлаєнників, Павло
Белецький Носенко: (1 1856) \) „Я вас^) писав збездїлля. зма-
гая ся з нудьгой." Він вправдї не иурав ся своєї предків-
ської мови і написав твір : „Горпинида чи вхопленая
Прозерпина, жартовливая позма вь трехьпи-
снях-ь" (1871—72 у Києві), як і „Приказки", і т. и. хоч
спершу єлАу був навіть ненависний .духт» малороссіяниз.ма",
одначе се писане було у него „од бездїлля лиш забава".

В периіих десятках XIX ст. явила ся цїла громадка
письменників, що почали писати українською мовою, хоч
тодїшне українське дворяньство в значній части споглядало
на се недобрим оком. В таких обставинах могли вступити
на шлях рідного письменьства хиба такі люди, що винесли
ще з дитячих лїт живі спомини з народного житя або були
під прямим впливом сьвідомих ідеалів. 1 дійсно були такі
ідейні одиницї серед українського паньства, звичайно зукраїн-
ських поміщичих родин, деякі люди навіть талановиті, що
брали за перо, але на жаль не мали ясного зрозуміня і сьві-
домости задач українського письменьства.

Між тими письменниками визначив ся Олександер Корсун
(1818 — 1892) з заможної поміщичої семії в Ростовщинї, в ко-
трій домашним учителел\ був поет Михайло Макаровський.
В харківськім унїверситетї повело ся Корсунови згромадити
около себе гурток люлодих людий: Миколу Костомарова,
ПорФІр'т Кореницького, Степана. Петра і Марту Писаревських,
Михайла Петренка, що своїми творал\и заповнили виданий
Курсуном „СніпТ), украинській новорочникг, Харьків 1841 р."

Деякі з гюміщених у сїм новорічнику творів, (як тра-
гедія М. Костомарова „Переяславська ніч", пере-
клади з Байрона, Петрарки й Короледворської рукописи)
вказують на се, що автори сих писань поважно задивлялй ся

') Лїднч Прп.іук. іі ІІолтаїїіцпиї. інспектор тамошньої школи, чл^п^

харківського „Общества Наукі^" у тамошнім унїверсптетї. котрому прп-

і'/плав писані москомщиною наукові розвідкв.

-) Приказки, скомпонував Павло Белецкіїі-Носенко, в 4-х чаї-тя.х.
ІІИЇВ 1871.

1

25

на задачі українського письменьства та намагали ся підняти
єго розвиток. Одначе більша частина сих писань була зло-
жена „так з нудьги і по слободі"", як висловив ся у са-
тиричній поемі „Вечернйцї" П. Корен и цькиіі, хоч де-
які з тих письменників визначали ся і літературним хистолі
і знанєм народної мови. В зображуваню комічної сторони
народного побуту доводили вони до пересадної крайности
забавляли зноровлене українське паньство такими творалАИ,.
іацїхованими простаковатостю, а часто і невірним зобра-
•кенєм народних звичаїв. Писаня ладолд травестій не перево-
гили ся й пізнїйше, а під впливом „Енеїди" Котляревського
юявила ся поема Константина Думитрашка (1886, професора
чИЇв. духовної академії) „Жа боми ш о дра кі вка" (Вагоа-
(о/іігюиахіа^' (Спб. 1859), котрої ОСНОВОЮ послужила з наве-
іеним наголовком грецька травестія Гомерової ілїяди. В сїй
іоемі зображує Думитрашко сатирично-кол\ічнилА ладом по-
іїтичні відносини між Українцями, Полякалш і Москалялш.
Неперечним поетичним талантом, знанєм народного
іобуту і люви та справдешним українськил\ гулюром визна-
ають ся казки, байки, вірші народописного й історичного
місту Остапа Рудиковського (1784 — 1851, з хорватської ро-
;ини поселеної на УкраїіТї), що служив військовим лікарем,
іредтечі українських байкарів. В творі „Обь Наталци-
Іолтавци ЛАОИ думки" підіймає несправедливо на глул\
Котляревського оперету і домагає ся реального зсбраженя
ародного побуту, але сам впадає в пересадний коміз.'у*.

Сьміхотворний, гумористичний лад проявляв ся на
країнї вже в творах устної словесности до Котляревського
в ріжних писанях. що визволили ся із схолястичних форм,
країнський нарід підіймає взагалі на сьміх усе, що повстало
а перекір єго волї і розумови і ся вдача та прикл\ета нашого
ароду виявила ся в творах найвизначнїйших українських
исьменників поруч із сердешною і ц;ирою чутливостю.
отляревський пішов слідом української народної словес-
ости, нацїхованої українським гумором і надав тілько даль-
іу обрібку сему готовому ладови народної творчостн. хоч
нколи перейшов поза межі справдешнього народного ко-
ізму. Одначе більшість єго наслїдовцїв, що звернула ся
і ниву українського письмен ьства в тім напрямі, часто не
йіла розріжнити справдешнього, природного комізму від

— 26 -

вмкривленя і простаковатости. Деякі з них, хоч влучно ору-
дували українською мовою, брали ся без справдешнього
пись.менського хисту і поетичного натхненя „з нудьги абс
для забави" до складаня „українських жартів" і витворили
такий хибний погляд, що українська лдова непригідна де
поважного письл\еньства, хиба до гюглузованя зукраїнськогс
іМужика й єго побуту. Такил\и писаня\\и сі наслїдовцї „ввелі
в славу" самого Котляревського так, що сї простаковат
писаня €го наслїдовцїв назналіеновано „котля ревщиною'
і БОНИ не переводили ся навіть до найновійших часів, колі
розвиток українського письменьства пішов уже широкил
шляхом у зовсїм инші\\ напрямі. Отеє була та відємна сто
рона в починах розвитку українського народного письмень^
ства. Побіч сих відєл'\них проявів твори Котляревського далі
понуку до писань українською лювою, в котрих вправд
мало ЛАОжна найти письменського хисту і поетичного на
тхгієня, але зате стрічаємо в них влучні погляди на суспільн
відносини і змаганя до поправи нещасної долї українськоп
суспільства, пригнобленого новим ладом московської управ^
Такі твори розповсюднювали ся у відписях, тілько в остан
них часах дійшли печатно до відома загалу. Вони стают
певним доказолі, що милю морального і національного за
непаду українського суспільства ще не зовсїм завмерла бул
здорова народна думка і що переняті любовію свог'
рідного слова, краю і народу ідейні одиниці за приводо-
Котляревського змагали дорогою письменьства до поправ
нещасної долї широких верств українського супільства і д
подвигненя єго з тяжкого занепаду. В того рода творах в^
явила ся додатна сторона наслїдованя писань Котляреї
ського. Лучали ся поміж єго сучасниками навіть таланови*
письменники, хоч обставини не сприяли розвиткови їх Ті
ланту і впливови на долю народу.

Константин Пузина (1790 — 1850), земляк і сучасник К(
тляревського, належить до тих письменників. Родом з По.'
тавщини, вихованець духовної семинарії, в котрій перед ниг
>чмв ся Котляревський, визначав ся спосібностями, висл
ний опісля до духовної академії в Петербурзї не затрати
і на чужинї національних почувань, а жвава і жартовлиЕ
вдача тягнула єго до письлденьства в рідній мові, котр<
знане винїс він з дому. Замітиим творол\ єго є недавно оп(

- 27 -

віщена „О д а — м а л о р о с с і й с к і й к р є с т я н и нг". Коли
Котляревський проводить скрізь призму травестії свої на-
тональні погляди і „колючу правду мужичу" та протиста-
іить ії „панській на всї боки гнучій", так що не всї зро-
зх'л-іі.чн єго „Енеїду", то Пузина в „Одї" своїй виявив вже
зовсї>л виразно делюкратичні ідеї, виступає в оборонї гно-
бленого і кривдженого простолюдя, котре „всї нехтують
1 за посьміттє л^ають" та проти вивисшуваня паньства над
простолюдєлд. Знаменно передовсїлі, що Пузина признає
себе зовсїлА сьвідомо „истинньїлі'ь малороссоліг", значить
справдешним Українцем і не цурав ся своєї рідної мови та
пише нею лїтературний твір в поважнілд напрямі. Хоч сей
твір не має великої сгійгіосги мистецької, то порушені в нїм
виразно і ясно суспільні питаня та з певною сьвідомостю
національної справи стають доказом зроз\л'\іня поважних
задач, які мало виконати українське письмеиьство нової
доби, та що те мезрозулдінє, зазначене вже в деякім степені
творами Котляревського, значно поширило ся і поглибило.
Неприхильні обставини і пригоди спричинили, що письмен-
ський талант Пузини не міг відповідно розвинути ся, всеж
таки єго коротка письліенська діяльність являє ся поруч
і після Котляревського і в звязи з єго творалАи дальшилл
і висшилі, більше сьвідомим степенелд у розвитку національної
української думки.

Окрі>\ „Енеїди" Котляревського л\али значний вплив на
розвиток українського пись.меньства і народности також єго
драл\атичні твори, хоч і на сім полї не обійшло ся з зобра-
жуваню народного побуту без пересадного викривлюваня
і карикатурносги. На ниві драматичного письменьства вели
дальшу діяльність: Василь Гоголь, Яків Кухаренко
і Кирило Тополя.

Василь Гоголь (і" 1825), отець знаменитото Миколи Го-
голя, ролом з козацької семї, нащадок „славного Тан-
с ь к о го, природного стихотворця", автора зложених в україн-
ські;М дусї інтерлюдій, був директорол\ і головним актором
дОіМашнього театру у вислуженого мінїстра Дмитра Тро-
щинського в Кибинцях, у Полтавшинї, і для єго розвесе-
леня лисав комедії українською мовою (між 1822—1825),
з котрих зберегла ся одна п. з. „ПростакТ} или хитрость
:ІІ женщиньї перехитренная салдатом'ь". Зміст „Про-

- 28 —

стака" майже схожий з ранше писаним „Москалем-Чарів-
ником" Котляревського. В СІМ творі виявив Василь Гоголь
драматичний талант і міг би був заняти поважне лдісце на
полї драматичного письменьства, колиб ему було суджено
написати більше творів. Всеж таки дав він добрий почи»
до дальшого розвитку українського дра.матичного пись-
л\еньства.

Яків Кухаренко (ї 1862), генерал чорноморських козаків
і приятель Шевченка, написав в 1836 р- оперу з житя чор-
ноліорських козаків п. з. „Чорноморський побит",
в котріл\ зобразив часи першого заселеня Кубаньщини остан-
ками Запорожців після зруйнованя Січи із замітним зро-
зумінєм сценічного ЛАИстецтва. Основний хід ДІЇ схожий
з ..Наталкою - Полтавкою", а твір сей у перерібцї М, Ста-
рицького п. 3. „Чорноморці" з музикою М. Лисенка
викликує добре вражінє і доси держить ся на виднї народ-
ного театру.

Кирило Тополя видав майже сучасно з „Чорномор-
ськилд побитом", твір оснований на народній піснї „Не
ходи, Грицю, на вечерницї", котрий одначе не є викінченою
драмою з єдностю дїйства і розвитими характералАи, тілько
мародописни\\и картиналди українського побуту, вірно жи-
вописаними з природи без надмірної ідеалїзациї.

Хоч Котляревський стояв одинцелА у Полтавщині, пішли
за его прикладом инші письменники, а навіть у наддністрян-
ській Україні відбив ся вплив его творів, де „Наталка-
Полтавка" явила ся на виднї народного театру в пере-
рібцї І. Озаркевича п. з. Намилованє немасилованя або
„Дівка на віддай ю" в Коломиї (1848 р.). а „М оскал ь-
Чарівник" п. 3. „Жовня р - Ч арівп и к". Окрім, згаданих
в горі творів драматичних виставляли в домашних театрах на
Задніпряньшинї в 30-их і 40-их рр. ХІХст. оперету в 4-ох діях
невідолАОго автора п. з. „Любка или сватане вь с. Р и х-
мах-ь", котраєтілько слабим наслїдованєм „Наталки - Пол-
тавки" і що до зображеня характерів дїєеих осіб і розвитку
дійства уступає далеко свому первовзорови. Але й на ниві дра-
матичного письменьства деякі письменники своїми пересад-
ниАди творами знеславили роботу Котляревського так, шо
й до них приложено у відємнім для Котляревською значіню
назву „котляревщини". Такі твори з неприродним і пере-

- 29 —

садним та простаковатим комізмом появляли ся ще й у 50-их
і 60 рр. XIX ст. в українських театрах, поки не уступили
лисця справдешнил\ літературним творам.

Названі в горі твори сучасників Котляревського або
й дальших десятиліть споріднені з єго творчостю письлдеи-
ськиV\ ладом і формами єго творів, так як знов Котлярев-
сьлий своїми творами навязував у вельми значній мірі до
устної словесности, а в части до літературних творів XVIII ст.
з проявами народного напряму. Твори Котляревського та
зл\аганя кн. Цертелева і Павловського вказували і витичу-
вали дальший напрям у розвитку українського письменьства
та звернули бачність також на невичерпане жерело тої жи-
вущої і цілющої сили — на любов рідної л\ови і свого
народу, єго минувшини та побуту. Котляревський видоб\в
своїми творами на вид ті прикмети народної вдачі і твор-
чости з глибини народної душі, здібність гумористичного
помічуваня житя, а при тім глибину чутя, що витиснули
знаменне пятно на українські у\ письмен ьстві, і в тіла саме
проявила ся велич єго почину.

5. Харків — друге огнице українського народного
житя і письліеньства.

Слобідська Україна (Слобідщина), з головним містом
Харковом, заселила ся в половинї ХУІІ-го ст. переселен-
цями з правобережної України на основах козацького ладу.
Одначе Катерина II. усунула всякі окремішности Слобідщини,
а цар Микола І назвав її Харківською губернією, щоби зо-
всї,м затерти історичне знамя краю. Суспільні відносини ви-
творили ся тут подібним ладом як у Гетьман ьщинї, але збли-
жили ся більше до московських. Українці творили значну
більшість населеня краю і внесли сюди тодїшню україн-
ську культуру. В Слобідщинї стрічаємо початкові школи
(129), а в Харкові, на взір Київської академії засновано
Колегію (1726—1814), котра була єдиною середньою
школою в Слобідщинї і там учив якийсь час Григорій Ско-
ворода. За цариці Катерини 11. засновано в Слобідщинї
державні народні школи, Найвисшої школи, унїверситету,
діждала ся Харківщина з початком XIX ст. заходами і жертво-
любивостю головно української шляхти, а іменно незвичай-

-зо-
ною запопадливостю Василя Каразина (1773—1842),
котрий для „любиліої єго України" зібрав більш 600.000 ру-
блів на засноване в Харкові університету відкритого 1805 р.,
що по єго дул\ш мав стати для Слобідщини тилі, чим були
старинні Атени для Греції, а основи до того підготовив
Григорій Сковорода, званий „мандрівним університетом".
Але хоч більшість професорів становили Нїмцї і Москалг
та викладали науку латинською мовою, бо українська ста-
ровина і мова була для них чужа, в еж таки з відкритєм
унїверситету в Харкові розбудив ся улювий і лїтературний
рух і довів небаоо.м до важних добутків.

6. І^п/іив харківського університету на літературний

рух.

Унїверситет подавав висшу осьвіту й познакомлговав
суспільство з європейською культурою. Між прсфесорами
й осьвіченим харківським суспільстволі навязують ся взає-
лАини, розбуджує ся зацікавлене письменьством, являють ся
літературні почини спершу люсковською (МОВОЮ і викли-
кують зацікавлене українською старовиною та прол\ошують
тил\ способом дорогу українській мові. Проф. Іван Срезнев-
ський, отець пізиїйшого народописця й язикознавця, роз-
відкою про „Словянську мітольогію" звертає бачність на
словянську старовину, Петро Артемовський Тулак, лектор
польської мови і літератури, зазначує, що при розборі поль-
ських творів буде зайліати ся також иншимн словянськими
л\о8ами, з новійших „з потреби українською", а живі
спори в початках XIX ст. про народність і поширене
нових літературних напряліів довели до зацїкавленя народ-
ним житєм і побутол\. Наукова діяльність в університеті про-
ліощує дорогу народовіданю, а на сїм полї сходять ся Українцї
і чужі дослїдники, котрі звертають бачність на високу поезію
народних дум, пісень, переказів і звичаїв. Появляють ся
лїтературно-наукові виданя, спершу московщиною, а пере-
годом здобуває собі право горожаньства також українська
мова. Виходять там також періодичні виданя, а лдіжтими не-
наче орган унїверситету найповажнїйше місце займає місяч-
ник п. 3. „У край нскі й В'їсти и ктї", в котрого редакцїі бе-
руть участь Петро Артемовський-Гу лак і Григорій
Квітка. Крім того й університетська молодїж видає літе-

- 31 -

ратурні збірники (альманахи). В місячнику печатано наукові
розвідки, лАіж иншими з історії України, прозові і пое-
тичні твори, описи українських народних звичаїв, а в них
находимо відголАІн народного рол\антизму, що мав такий
могучий вплив на розвиток українського письменьства впер-
тих десятилїтях нової доби. Ся чутлива прихильність до
народу і вільнодумність має тим більшу вагу, що все те
було писане в лобі крепацтва, коли на простолюде спогля-
дали висші верстви суспільства, як на сотворінє без люд-
ських змагань. „У країнськиі^ Віст ник" був взагалї хо-
сенним видавництвол\ і сегодня не можна єго обминути
в історії письменьства й осьвіти.

7. Харківський літературний кру?кок.

Дальший розвиток української письменської творчости,
Ьзпочатої „Енеїдою" Котляревського, вяже ся тісно з за-
:нованєм харківського унїверситету, того розсадника осьвіти
$ Слобідщинї, що згромадив довкола себе визначнїйші
)диницї українського суспільства, витворив певні умові на-
ірями і видав людий, що пішли шляхол^ Котляревського.
Харківський унїверситет прибрав перегодом українське пи-
о.ме пятно, котре на нїм витиснула історія краю і україн-
ька племінність більшости слухачів. Тамошнє житє зберегло
имало прикмет української старовини, історичних споминів

переказів; бандуристи висьпівували ще високопоетичні
,уми, а простолюде і міщанство держало ся ще предків-
ьких звичаїв. Сам Харків, бодай на передмістях, мав шху
країнського тіста. Унїверситетська молодїж проживала най-
ільш по л'\іщанських доліах, де ще бачила предківські звичаї

навіть між осьвіченою верствою не ЗОВСІМ ще виперто
країнську л\ову.

Серед таких обставин почало будити ся умове жите,

чиліало сему сприяло вільнодумне володїнє АлександраІ.
ііж осьвіченими Українцями виринула дулдка самостійности
їтьманьщини, котрої відгомін відбив ся в масонській льожі
Тюбовь кь истин-Ь" в Полтаві, де Котляревський зайл\ав
ізначне становище „великого оратора" (пролдовця). Наїзд
аполеона на Росію розбудив великі надії серед україн-

ких самостійників, між котрилш не вигасали думки і зма-

ня гр. Капнїста і Полетики, автора „Исторіи Руссов'ь".

Серед таких ріжнородних струй будило ся зацікавлене ми
нувшиною України і народним побутолА, навіяне сперш>
ЧУТЛИВИМ романтизмом, котрий перегодолі приймає вид по
важних наукових дослідів на полі народовіданя, а на основ
тих дослідів витворюють ся змаганя до письменської твор
"ч-ости в український люві і се доводить перегодом до сьві
домого зрозуміня потреби плеканя рідного письл\еньства
В „Українськім Вістнику" розвідки з історії України бу!
дили любов рідної люви, університетська молодїж цїкаіі
вила ся народними піснями і звичаями, а се доводило дф
починів письменської дїяльности. Предтечею літературно
дїяльности Петра Артелдовського являє ся Василь Маслови^
видавець „Харковскаго Демокрита", в котрі.м печатав україн
ські вірші гарною і доволі чистою мовою, а окремо ви
дав (1814 р.) „Байки" з жартовливим настроєл\. Був ві
одним з найвизначнїйших вихованців харківського унївер
ситету, котрий єго цінив задля загальних здібностий і нем
суА\нїву, що був би заняв поважне становище в письл\ені
стві, колиб був довше потрудив ся на тім полї

Петро Артемовський- Гулак (1790 — 1865) був перши
у Харківщині письлаєнником. котрому суджено було'занят
визначнійше становище в історії української літератури. Р(
дом з Городища в Київщині, син сьвященика, виніс з рі] ''
ного дому знане української мови, котрою знаменито ор;.
яував. В харківськіл\ університеті звернув він на себе ува|^
професорів своїми здібностями, так що ще перед скінчену ;
університетських курсів поручено ел\у лєкторат польсьії '.
люви і літератури ; відтак заняв він та.\\ катедру „русск<1|"
исторіи" на протяг 25 літ і ціле десятилїте був ректороГ

Спершу почав Артемовський перекладати твори евр
пейських поетів МОСКОВЩИНОЮ, одначе побачивши недола
ність своїх перекладів, став писати вірші українською .\\овоі
Імовірно під впливол\ знакомства з Григорієм Квіткою, к
тромуприсьвятив перший свій твір „Справжня добріст
У сім недокінченім творі нал\агав ся поет висловити похві
Квітці, що покинув монастирське житє, і доказати, що спра
жня добрість .можлива і в сьвітовім житю.

Перши.м печатнилА українським творолд АртелАОВсько
була казка (як він салА назвав) п. з. „Пан тасобакі
«апечатана в Українськім Вістнику (1818 р.), та ш .

ї)

ІО

' НІ);

г

- 33 -

писана наконечними буквами г... и... г.,., коли тимчасол^ під
своїми московськими писанями клав повне імя, а після того
„Суплїка до Грицька К...и". За тим поміщена єго „Пи-
сулька" до тих, що читати муть казку „Пан та собака"
і „Суплїку до Грицька К.-. и" прозою.

»ІІан та собака« — - се сатира, в котрій іюеі' зоб)»азіів дано
ні'іцасного Рибка, що на панському дворі усю нічку вірно догля-
дав ігаиської худоби. ^За сюж вірність довело ся є.му :!а;шати тяж-
кого знущаня іга П])пказ пана. Після такого иімаганя Рябко поклав
зя спати на нїлнй день і ніч. Тимчасом -Моска.їі нипінорили в ко-
морі і за те знов Рибковн в.іїнплн «сотеньок із пять кпїв<с. Отся
панська неснраведлпвість доводить Рябка до розпуки :

»Уже мені. бачу, чп то туди — високо.

Чи то сюди — глибоко : -
Повернені ся сюди — і тута горяче
Повернеш ся туди — і там боляче«.

(Руска письм. ]. ст. .'57»)).

„Пан та собака" є самостійним сатиричним твором,

5 котрілі мистецьким способол\, з питомим українському на-

)одови гулюром зображена доля безталанних українських

репаків, безправства і панської саліоволї, і се зображене

оводить до слїз. Положене тодїшних крепаків було таке,

і,о подібно Рябкови приходило ся їм хиба жалувати ся не

а панів, а на „добрих людий", що за їх вірну службу

честь така діставала ся їл\" і в тім щиро-українськілі комі-

иі виявив поет нїжну, але й вельми гірку іронїю, що так

іучно осьвітлюс тогочасне положене українського просто-

одя. Але хоч сей на ті часи сьмілий і недвозначний про-

;ст проти знущаня українського паньства над бідолащнилАИ

)епакалАи дійшов до відома міродатних кругів, не могли

)ни здобути ся на поміч крепакам і він перегомонїв без

Іпіху, Всеж таки Артемовський, посилаючи в редакцію

Гкраїнського Вістника" свою казку, в суплїцї до одного

(редакторів, Грицька Квітки, пище:

»Хто. кажуть. До кого — ми до тебе. Грнцько.
З суплікою прпйиїлп : я. бач. і мій Рябко.
Не дай загинуть нам, не дай з нас кеи кувати:
А д о к и -Лі б у д є нас зле п а н ь с т в о з н є в а ;к а т и !
Пусти нас. батечку, до хатп< (іЬісі. ст. 371).

^Ч За сею віршованою „Суплїкою" слідує, вперше в укра-
^^ькім письменстві нової доби, прозове писане до чита-

ол. г.арвшськпй, історія укр. літератури, п. з

- 34 -

чів, але також у сатирично-комічнім настрою. Тимто Кулїш
зазначує, що й у Артемовського в складі речи відозвала ся
„котляревщина", хоч при тім признає, що з сильним та
гнучким стихом і образованостю, якою нацїховане єго опо-
відане, твір сей і нинї в українськім письменьстві оставив би
тривку памятку свого єствованя, бо вже самою темою пер-
шого печатного твору надав Артемовський українському
слову достоїньство, якого воно ще в літературі не мало.
Язик Артемовського, каже Кулїш, також далеко чистїйший
і ріжнообразнїйший, ніж у Котляревського. Навіть сьмішне
у него являє ся вже не в карикатурі дїйсности, а в самім
положеню річий, кожда черта в гумористичній єго живописи
л^ає внутрішнє значінє, що надає єго сьміхови прикмету бла
городної сатири. До тогож і весь круг дїйства означений
у него з мистецькою любовю зображуваного предмету
Оповідане йде у него із строгою послїдовностю і не містить
НІЧОГО лишнього, що М0ЖН9 сказати тілько про немноги>
початкових письменників

Але хоч Артемовський і в прозї не вийшов поза л\еж
сьміхотворства, то всеж таки він тут (н. пр. в „Писульцїі
доданій до казки „Солопій та Хивря") виявив сьміливиі
погляд, що панам і лежачи добре та що нема на сьвітї, яі^
із своєю ріднею — з мужиком.

Про дальшу літературну діяльність Артеліовського ви:
словив ся Кулїш відємно і вказав на се, що автор віршо
ваної трагікомедії обдарував нас ще кількол'\а творами вж
слабшими що до викладу і не так визначними що до змі
сту, а на останку зовсім замовк. Тимто Кулїш зачисляє Ані
темовського до пасивних талантів, що неспосібні стоятіл
одинцем посеред суспільства із своїми безсмертними періїц
конанями, але при тім признає ему велику заслугу що дкіе
розвитку української мови після Котляревського. На ослс)р
бленє поетичної творчости Артемовського, відтак і на ле
перерву вплинула довга єго недуга, та крім того й трус»-
ниця переведена у него на основі злобного доносу, на шійк
вказує висловлене поетом побоюванє перед напастию в прі ур
зовій замітцї „Дещо про Гараська": „1 щеб то щсш,
сказав, бо язик дуже свербить; та цур їм: у нас, бач, і||.\(
старшина московська, чи то далеко до пенї?" (іЬі(і. ст. З'Ящ,

і,

І

- 35 -

Згаданими в горі комічними і сатиричними писанями,
іавіяними незрівнаним і щирим українським гумором, з ко-
грих зпід сьміху ринули невидимі сльози, бажав Артемов-
:ький будити українську народну сьвідомість, осьвіту і по-
юбляти визволеню й волї українських крепаків та їх на-
)Одно-господарськолду добробутови. Але крім сих творів
травестованих од Гораиія звернув ся він на царину роман-
тичної поезії і в пересьпіві німецької баляди „Рибалка""
мистецтвом майже дорівнавГетому, а пересьпівом Мі цкевичової
)аляди „Т вер до вськи й" станув на висотї польського поета.
1о тогож написав десять дрібних приказок і байок, між
сотрими визначає ся незвичайною красою мови і вірша
Рибка" (Пліточка)". Так салю дрібна єго пісонька
Текла річка" (написана в 1855р.) і під впливол\ Гораиія
аписаний (1856 р.) вірш „До любки", перекладений Фе-
ол\ на московську мову, стають певнилі доказом, що він
изначав ся неперечним поетичним талантом також в еле-
йно-народнім напрямі тай що в другій добі поетичної
зорчости єго талант блиснув инколн, хоч не таки.іуі яснил\
ієвом, як у творах першої доби.

Зате в другій добі твормости деякі єго писаня під

іливол\ побіди Росії над Наполєонолі І. і скрінленя само-

іади Миколи 1. та побід над Туреччиною в 50-их рр. XIX

бачимо у Артемовського наслідком єго полохливої вдачі

жадоби відзначень зворот до урядового патріотизму

одушевленя царем (Ода „До Те решка"), а в тра-

стованих одах Горація (н. пр. „До Пархома") проявляє

\|І нахил до зневіри („Терни! за долею, куди попхне,

Ділись! як хилить ся од вітру гілка", іЬкІ. ст, 394), Сей

ядовий патріотизл\ Артемовського і деяких инших письмен-

ків харківського кружка (Квітки, .^Уіетл инського,

)рсуна) а також Ос. Бодянського (під прибраним

нелі А. Боди-Варвинця) розжеврівся неперечно під впли-

|У\ звороту внутрішньої політики Росії, де під грозою во-

их подїй відновлено (в 1831 р.) українські козацькі пол-

урядово признано самостійність української лаови і тим

збуджено надїї наших письменників на пільги для Укра-

хоч до того причинив ся неперечно і вплив москов-

их словянофілів і зворот до деспотичної системи Мико-

ізської доби.

- 36

Наведені в горі обставини викликали в Артемовськогс
яскраве роздвоєне єго вдачі: з одного боку виявив сі
у него урядовий, Миколаївський патріотизм, а з другого -
єго творчість блиснула мистецьким ладом у рідній мові, дл;
котрої він покинув урядовий язик, і тим дав наглядний до
каз, 'що тілько в рідній мові може в цїлім сяєві виявити с
талант і письменське мистецтво, як се бачимо і в знамени
тих єго перекладах Давидових псалмів. Але сї явищ
складали ся на те, що визначний поетичний талант Арт^
мовськогоТулака не міг розвинути ся і вирости так, як сег
можна було сподївати ся по перших творах. Всеж таки ві
посунув вперед розвиток українського письменьства своїм
творами, що визначають ся гнучкостю, легкостю і си^^01
слова, та запевняють ему передове місце в історії україї
ського письменьства, а сьміливою обороною гноблених кр
пацтвом широких верств суспільних протоптав він той шля
котрим єго наслїдники змагали до осягненя визволеня прі
столюдя з тяжкої суспільної неволї і до єго рівноправності

„Він став безсмертним яко народний український пое^
пише Костомарів, нїхто не перевисшив єго в знаню вс:
тонкостий української народности і в незрівнанім мистеші}
живописувати їх поетичними образами і прегарною наро
ною л\овою".

8. Поширене літературного руху під вп/іиводі
харківського університету.

Поява українських поетичних творів Масловича й ^
темовського в харківських місячниках стала вихідною точкс
для дальшого розвитку українського письменьства, а поЛ„
бляли тому наукові дослїди української мови й народої,
даня, до чого чимало причинив ся своїм впливолі харк ^^
ський унїверситет. Сї дослїди зазначили і вказали даль
напрями українського письменьства, а також перше єго з
рело — любов рідного слова й народу в єго історич
минувшинї і сучаснім побутї. Між унїверситетськими слу
чами починає розвивати ся лїтературний рух, котрий, пс|ь,:ї
бно як і в Полтавщинї. виріс природно з почутя внутр
ньої потреби осьвіченого українського суспільства, ще
покористувати ся богатою словесною спадщиною нар(_

801

"За\і

- 37 -

В его думах і піснях, казках і переказах, у звичаях і побуті.
Душею того кружка був Ізмаїл Срезневський^, вельми
чутливий на українську природу, на красу народної поезії
яко на чудовий відгомін славної колишньої минувшини. Він не
менше цїкавить ся й одушевляє сучасним українськил^ пи-
сь.меньством, а добутком сего одушевленя були збірники
народних творів, розвідки з української історії та видаване
альманахів. Головною прикметою тих альманахів було зма-
ганє до ознакомленя суспільства з українською поетичною
творчостю і з народним побутом та історичною минувши-
ною. В них стрічаєлю твори Харківцїв, Артемовського-Гу-
пака і Квітки Основяненка, та Полтавцїв, Котляревського
Гребінки. Одушевленє і любов народности видали перші
10ЧИНИ українського письменьства, котре розвивало ся по-
:тепенно з роліантичним рухом, а крім того черпало засоби
Ікивого духа з ідеї словянського відродженя. Вже основник
|;арківського унїверситету, В. Каразин, носив ся в Харкові
з всесловянськими мріялиі і піддавав цареви Александрови
. свої лдрії про всесловяиське царство. Іл\овірно, відозвав
•|я тут відгомін давних взаємин України з південною Сло-
яньш,иною, коли Серби приходили вчити ся в Київській
.кадемії, або коли в ХУІИ ст. сербські виходцї поселяли ся
а Українї. В гроліадї харківських письменників виступає
лександер Корсун (1818—1892), оден з українських словяно-
юбиїв, що переписував ся з чеськил\и ученими; там жило
'імало Поляків і тим способом витворило ся зближене до
зльського письменьства і польських кружків. Українські
іухачі вчили ся польської, чеської і сербської мови, а най-
'^''Іідатнїйшим представником того словянолюбства харків-
кого кружка був Ізмаїл Срезневський. Словянолюбство
-•^го кружка мало чисто літературну основу без політичного
дкладу. коли тимчасом польські словянолюбцї мріли про
іцнову розібраної історичної Польщі з верховладою над
шими Словянами, передовсім над Україною, а люсковські

' ) С р є з н є в с ь і: II й І н м а ї л був родом з Московщини, але ііро-
І0|вііш молодий вік на Україні, в Харкові, де его отець Іван був профе-
ом університету, став ентузіястом української старовини. Срезневський
іав з 1826 р. збирати народні піспї і напечатав 1831 р. в „Українськім
манаху". а відтак (1833-38) видав у Харкові ..Запорои;скую Старину"
іестп мастях.

- 38 -

словянолюбцї змагали до верховлади в Словяньщинї в дусї
всемосковської централістичної ідеї.

Розширене й поглиблене почуте народности наслїдком
записів і дослїдів устної словесности причинило ся до ви-
робленя національної української ідеї взагалї і до виразу єї
в письменьстві. з другою половиною Х\МІІ ст. витворив ся
напрям саморідного українського романтизму, котрий опісля!
зливав ся постепенно з єго західно- європейською струею
і черпав натхненя в части в ідеях словянського відродженя}
та довів до розвитку українського письменьства в новочас-|
ній добі.

9. Романтичний напрям в українськім 'письменьстві.

Етнографічне й історичне виучуване українського на
роду вводить в українське письменьства романтичний на-
прям, що проявляє ся у письменників харківської громади
для котрої харківський унїверситет був науковилі і духовил
осередком. Українська народна поезія і перекази одушевилі
навіть молодого Срезневського до працї матім полі?"
так що довгий час був він авторитетом в українській етно ?*'
графії. Змалку знакомий з Артемовським-Гулаком і з пізнїй|^
шим письменником Григорієм Квіткою й їх приятелями, стаійв
Срезневський горячил\ українофілом. Під впливом ученопищ
професора Даниловича Срезневський і єго товариші ровес .

ники Лев Боровиковський ^). Олександер Корсун ^), Амврозій Ме*'"'
■ г«

') Б ор овп к о в с І. к п Гі .'Іеп ур. 1804: р. в Пчлтаніцпнї (в Хоролї '
учив сії в харківськім упїверсптетї і був умптелем ґімназії в Полтаг
Виступив па ипві літературній з балядою „М а р у с я", паипсапою на л? :
Ліуїсовсьігого ,.С в Іі т л а н ьі" (в 1829 р. ); писав байки, балядп і дуя І
вго банки (видані .Мічлипськпм 18")2 р.) не вплначаїоть ся анї сатпри'
ним талан^о^^, апї іірнроднп^г гумором, а є лише легкими, невпкіпчонпі
ісартпиами суспільних хиб на Україні. ІІе[к>клав тако;к МіцкєбпчсвО!
'І» а |і и с а.

'-) IV' о ]і су II Олександер. поміщик и Полтавтпнн. учив сл в ха
ігівськім унїві'рсигетї і стояв у лїторатурнііі звязн з Порфіріем Гї о р
п н ц 1, 1,- п ^г. Степаном і Погром П п с а р (^ в с і> к п м н. учоіїпкамн харкі
сііКої колегії. .4 Костомаровом і Мих. Петренком, студентами ха^
унїье])ситету. -і котрими іитдав альманах „Свій" (1841). вго епічні пі
саня „Українські іиівіїїя" осповлні на народних переказах і в них П|«
яв.тяіоть ся слїдп „котляревщпнп". Він був одним з перших україмсьь'Г
словянофілів і відносив ся симпатично до чеських словянофілів Ия»[
••лава Гапкн і Фрапца Челяковського.

І «■?

і:

- 39 -

тлинський, Микола Костомарів, рано зазнаємили ся з польським
язиком і письменьством, особливо з поетами Бродзїнським
і Міцкевичел\ та поетами т. зв, української школи Богданом
Залеським ^), Ґощинським ^^), Мальчевським ^), а крім того
з важнїйшими трудами ріжних польських учених з обсягу
польської історії і словянської старовини [Нарушевич *),
Чацький '"), Мацєйовський *'), Войцїцький ') і ин.]. Дїла Ка-
раджича і близке знакомство з основником харківського

') З а л (-; с ь к п іі ]>огдаіі (1Ь)02 -18!^(> р.). ііайзнатнїйший з ііоль-
сі.ко-україисьі.ої школи, -і его творів замітні історичні Думи, котрих
темою козаччпна. тужлпві і гармонійні Д у >г к п і Русалки, основані
на народних поьірях і забобонах (дещо персложив українською мовою
Волод. Тсрледьі.пй). з поем Писії скі йіери. Одначе Україна Залєського
се не- дїйсна Україна, але впмріяна і звязана нерозлучно з Польщею,
котра мала воскреснути з підмогою -внесеного ним до польської поезії
козаколіобства. Вій осьиівуе козаків Х\'*і ст , але приписує їм почувамя
суперечні історичній правдї.

-І Ґощпн ський Северпн, (1802 — 187()). автор поеми Хатек Ка-
піо\\ккі (частину еї псі)елол:пв М. Шаиікевпчі (1828). котрої основою
колїиіщипа. Він зображав: доволї безпристрасно і з глибоким арозумінем
кроваві події па основі народних переказів, з мистецьким жнвоппсапєм
прпроди і драматизмом дїііства. — М. Ґрабовськпй схарактеризував трех
польї'ько-уіграїнськпх поетів таким способом, піо Мальчевський жпвонп-
саі! Україну шляхотську, Залєськпй козацьку (властиво польсько-ко-
зацьку) а Ґопдпнський іайдамаці>ку.

■•) М а л ь ч є в с ь к и й Лнтіп (17і)3 - 182()). автор одної з найзнат-
нїпиіих поем в польській лїтературі ..Магуа-'. основаної на волинськім
тереказї, перенесенім на землю України, в котрій зобразив Україну шля-
:отським краєм, де козаки являють ся войовпиками в боротьбі польських
ієльмо'л; з Татарами а угсраїнське простолюде тільки живописним прп-
іатком.

М Нарушевич Адам. (1733—1790) поет та історик. Головний єго
ві[і ІУ/Л(\}о пагоііп роїнкіо^їо (О томів) сягає лише до вимертя Пястів.
) поетичних єго творів визначають ся ідплї й сатири поетични^^ полетом.
") ^Іацькпй Тадей (1765—1813). основиик Кременецького лї-
ея. опісля заступник куратора игкіл, оснував свої.м коштом ба-
[Ято иікіл і заохочував молпдїж до любовп польського народного жптя
побуту. З єго творів ;'.амітне дїло О 1і1:(л\-8кіс1і і роїнкісії ргалуагії,
томи.

'•) Мац є й овс ь к пп І5ацлав Олексаидер (17113-1883). проф. права
унїверсптетї паршавськім, історик. Єго головний твір Нізіогуа рга-
0с1а\\-зг\\" ^;1(п\іап;^кіс1і (О томів). Вільні як всі пкші польські учені був
н п[іихпльником ідеї панславізму.

) Войцїцький Казимир Владислав (1807—1879) збирав і видав
ІР2у>1(і\уіа (З томи 1830). Ріо.чіі іікіи роІ!^кіеіЄсо. ги^^кіе^-о і 1)іа1огийкіоііО

університету Каразином, що симпатизував з Сербами, роз-
будили у Срезневського зацікавлене полудневими Словяна-
ми і тим способом вже тоді став він горячим словянолюб-
цеді. заки ще обїхав словянські землі". Срезневський висту-
пає вже в ранім віці" яко ревний збирач і дослідник пал\ят-
ників народної словесности й української старовини ^).
У вельми цікавій розвідці -) доказує він, що українська л^ова
є язиком, а не нарічєм л-іосковського або польського, як
деякі думали, що се оден з найбогатших язиків словянських,
котрий не уступає чеському в богатстві висловів, польському
в живописности, сербському в милозвучности, а хоч єще не
вироблений, може з літературними язиками рівняти ся в син-
тактичній гнучкости і богатстві та має літературну будучину.
Ся й инші розвідки Срезневського поставили єго високо
посеред письменників і збирачів української старовини на-
родної в 30-их роках. Він визначав ся, як і єго ровесники
■і товариші, горячою любовю української народности
і старовини, пильно виучував -народну словесність і житє.
Була се та романтична народність, яка тодї проявляла ся
в літературних відносинах до народу і починала ся історич-
но-етнографічними дослідами. Але велика заслуга сеї ро-
л\античної народности є в тім, що вона відчувала велику
наукову і морально суспільну вагу виучуваня народу і вплив
ідеї народної на сьвідомість суспільства і дійсне житє. За-
слугою ролдантиків було, що вони гляділи в народнім житю
внутрішнього змислу історичного і побутового, але по-
миляли ся в переведеню сеї задачі, думаючи, що се важне
питане може рішити поезія і чувство. Питане се могло бути^
рішене цілою чергою історично-фільольогічних наук і по-
важним поставленем суспільного питаня. йні
Етнографічне виучуване української народности довелО' 'М
перших українських письменників до горячого переконаня |в
на певне право розвитку самостійної літератури української, Мс
а Костомарів уже тодї (1844 р. в альманаху „ІУІолодик") ^е

ш

Вч

(2 томи ІВУб). КЬ'гІпІу (2 том п 1837). 8іаіч' ^|,а\\(_мІу (1840); написав також
Ні>іГогуа ГіГегапігу рнЬкіо) \\- /агуяасИ (4 т. ) і оснував науково-лїтор. мі
сячипк ВіЬІіоІека \Уаіі>/ал\><ка.

') В 1838 починак впдаватп „Украингкіи Соорнпкь". рід української
('іб.'ГГотекп.

-') Ьзг.іидт. на намятннкн Украпнскоіі народноіі словесности 1^^344 ^

- 41 —

висловив свій погляд про окремішність української народ-
ности від московської.

10. Взаєдіини ук{>аїнського письдіеньства З польською
і московською літературою.

Окрім устної поезії народної чималий вплив на того-
часну лїтературу українську мала польсько- українська
романтична лїтература. в котрій находимо вже рань-
те рол\античні фантазії про козаччину. Поети польсько-
українські [Залєський, Мальчевський, Гощинський, Гро-
за ^), й ин.] виводили в своїх творах картини старпїв-
бандуристів, осьпівували ті могили, що скривали кости
козацьких героїв і під впливол\ українських кобзарів
народних вкрили славою козацьку бувальщину-). Одначе
польсько-українські поети залюбки зображали лицарських
козаків, котрі неначеб то братя з Поляками дїлили радість
і горе і на таких вимріяних відносинах опирали свої полі-
тичні вигляди. Се романтичне одушевленє польсько-україн-
ських поетів козаччиною впливало і на українських пое-
тів, котрі стали виучувати народні думи і живі ще спо.^^ини
про козаччину: Се одушевленє козацькою бувальщиною
закривало єї недостачі і зображало усе в приманливім сьвітлї.
Побіч польсько-українських поетів, що глядїли на ко-
I }аччину як на складову частину польського народу і поль-
:ької історії, нал\агали ся ще й инщі письменники зобразити
/країну загарбану Москвою всупереч нїбито щирій пржхиль-
юсти козаків до Польщі. До тих належав Тил\ко Паду-
)а (1801 - 1872), що писав навіть українською, часто попсо-
іаною лдовою думки і піснї („І'кгаіпку", видані у Варшаві
844 р.). Хоч чванливо називав себе „душа запорожська",
ув у дїйсности двірськил\ сьпівцем і прислужником поль-
ькогозарабщеного еміра- чудака Вацлава Ржевуського
Ревухи-Золотої Бороди") в Савранї і нал^агав ся одітий за

' ) і' р о з а Олександер, ур. 1807 р. і; Кпївідпиї. писав поезії па
нові и;птя і мпвувшпнп українсьі.-ої (поема ,,>^1:а]'0;?Га Капіо\\?;1<і". ..Мі-
Іу. драма в V. діях „Нілч--).

-) М п X а й л о Ґ р а б о Б с ь к п й ( 1807—1863 ) признавай україн-
кій народній поезії визначне місце серед сьвітових народних .чїтера-
р і похваляв, то польсько-українська школа черпала з того л:*'рела.

- 42

лїрника підняти Чорнолюрцїв разом з Поляками до бо-
ротьби проти Росії (1830/31). Сї піснї Падури при всім ко-
заколюбстві, переняті польським патріотизмом і невірним
зображенеє козаччини, розповсюдив торбанїст Віторт навіть
і по наддністрянській Україні, Сучасно з Падурою писав
збісурманений Михайло Чайковський (Садик-паша)
(1808 — 1886) „Ко7.аскіе ро^VІе^^сі" і ,Л^егпуЬога", в котрих
переводив погляд, ІДО козаччина була щаслива в злуцї
з Польщею, а спасене єї бачив у братаню шляхти з хло-
пами; поселивщи ся відтак у Києві, писав по московськи
про зєдиненє Словян під владою Росії.

Окрім впливу польсько-української літератури й устної
поезії української слїдно значний вплив на українське пи-
сьменьство тогочасне також Бродзїнського і Міцкевича,
-; котрих останнїй був тому близкий українськил\ поетам,
що черпав теми для своїх баляд і романсів з народних пі-
сень і переказів. „Мапіа Ьаііасі лу6\УС2а8 рапиіі^са", як вира-
зив ся Міцкевич („Сгаїу", „КуЬка", „."^хуііегіапка" і т. ин.),
заставляє Артемовського перероблювати Міцкевичеву баля-
ду „Рапі Т\уагсІол\-8ка". Бориковський перший покидає гу-
люристично-сатиричний напрям і також звертає ся до сеї
форлиі, а особливо Метлинський під впливом Міцкевича
підходить до балядової форл\и в зображуваню сучасного
народного побуту. Таким способом, виучуючи пильно бу-
вальщину з устної літератури і черпаючи мотиви зсегоже-
рела, українські романтики зближили ся до польсько-укра-
їнської школи поетів. Черпаючи ліатеріяли для своїх творів
з лиінувшини українського народу, письменники українські
визначились зразу оригінальними творами і тим виріжнилі'
ся від того рол\антизму, який панував у тогочасній люсков
ській літературі, що черпала з чужого жерела, іменно з нї
ліецької літератури.

Неперечно й московська література лдала св\і
вплив на розвиток українського письменьства вже в першиїГ
гючинах. Однак при тім впливі не дасться заперечити ори
гінальність у розвитку, змісті і формах -української літера;
тури. В сю пору, коли починало розвивати ся українськ
письменьстсо, московська література )іе визначала ся Щ'
сьвідомою народностю і самостійностю і підлягала чужо
земним впливам, а західно-європейський вплив, котрому мо

і а

5;
їм

- 43 -

сковська література значно підлягала навіть в 20-их і 30-их
роках, доходив до українського письл\еньства не тілько по-
середно через московську або польську літературу, але
й прямо з першої руки. Деякі українські письменники були
знакомі з літературами західно-європейськими, і по части
під впливол\ тих літератур, почасти силою оригінального
таланту навіть випереджували, хоч не зовсім сьвідомо, в де-
яких форл^ах літературну творчість московських письменни-
ків. Так на пр. Карамзин^ і Жуковський-) насліду-
ють Французів і Німців, коли тимчасом утворах Котлярев-
ського й АртелАОвського зразу находилю реалізм і живе на-
родне слово. Іменно в чутливім зображуваню народного
побуту в повістях українська література випередила на час
московську, а чутливість у драматичних творах Котлярев-
ського або в повістях Квітки то не сентиментальність пові-
стий Карамзина і Жуковського, але природна виява почу-
вань, що випливає з чутливої вдачі авторів і природного
характеру українського народу, свобідна від хоробливости
і неприродної пересади. Українська література вже вельми
рано звернула ся до того західно-європейського напряли',
який показав ся так плодотворним у наслідках і в західно-
європейських а трохи пізнійше, і в ліосковській літературі.

') К" а р а м; п II Микола. :!наменіпііи історпіс московський. (ІТ'ІГ) —
1^2(і р. І. Романтпчіїі повісти .,Б'іідная Ли-іач „Наталя. Гіояі)Сі:ая дочка",
зірвали псевдоклііспчні каі'їдаип и московської лїтеї^атурп і :фіібпліі пе-
релом до романтизму і сентпменталїзму. яким навіяні всї вго твоі)П. Він
такм;и після Ломоносова ступив на дальший степень у ро:івитку стилю.
вго „ІІсторія Россіи" (12 т.) ма^--- ще п нпнї деяк-у вартість, хоч в дечім
у;ке .'.астаріла.

-) Ж у ко 1ІС ь кп й Василь (1788—1852). :!ваніш в істоііії москов-
ського піиі.меньства Колюмбом ромаити;іму. о-;накомпв ся вже замолоду
;■. свроиойськими мовами. В;і:е рго перші Паляди ..Людмила" і ..Скіітлана"
після Бірґеіювої „Лвііорп". як і переклади -л Ґетого. Шілера й пн.
викликали велпк'е вра:кіие в мосіговськГм сусиільстві. Ставши відтак-

Іучителем пі:!нїйшого царя Алоксаидра І!.. ;!аслужпв собі доору память
своїм гуманним і тіховішм впливом. Гумаїшій вдачі Ліуковеького за-
вдячував і Шевченко своє виаволене л крепацтва. Перервавши на якийсь
іас літературні іірацї. в:;{яб ся опісля іКуковський :інов до дальших пе-
рекладів о ІЛі.твра. Гомера й ип. вго переклади ви^'.начаїоть ся вельми
гарною формою. Перекладами ;; Шілера оаиакомив Росію з нїмецьки.м
ідеалї:!мом, а під впливом Байрона внїс у московську літературу '(іанта-

р' ртпчнпй романтизм.

— 44 —

В західно-європейських літературах видвигнено повісти
й оповіданя з сільського житя в супротивности до дав-
нійшої сальонової новелістики і невірного зображеня сіль-
ського побуту, в тих оповіданях з сільського житя проявляв
ся щораз більше реалізм (впадаючи инодї в грубий реалізм),
після того як сїльский побут розбуджував щораз більше
зацікавлене серед суспільства. Неперечно, що инодї й мо-
сковська література звертала бачність українських письмен-
ників на українські предмети, перекази і красу природи, або
познакол\лювала Українців з творал^и західно-європейських
лїтератур. Так н. пр. баляда Артел\овського „Рибалка"
написана під впливом перекладу Жуковського з баляди Ге-
того („Вег ГІ5СІ1ЄГ"). Пушкин, одушевлений українськилАИ
піснял\и (виданими Максил\овичем) та „Исторією Руссов" на-
писав знамениту поему „Полтава" під впливом Байронової
поеми „Мазепа" (переложену В. Гребінкою), а Рилєєв
у боротьбі проти всякого гнобленя писав чудові „Думьі"»
„Испов'Ьдь Наливайки", що гине за рідний край, та
поему „Во й на рове кі й", що готов до всякої жертви за
Україну. За їх прикладом родовиті Українці Ми кола Мар-
кевич і Микола Гоголь поширюють у московськім су-
спільстві зацікавлене минувшиною України. Маркевич у збір-
нику „Украинскія Мелодій" обрабляє у московських
віршах українські побутові й історичні теми, а Микола Гоголь
в повістях „Тарась Бульба", „Вечера на хутори"
і и. фантастично і невірно зображує український побут і л\и-
нувшину. Московська лїтература вплинула на вироблене
більше або менше штучних форм в українськім письліень-
стві (сей вплив бачилдо вже у Котляревського), одначе зміст,
прикмети стилю і основні напрями виробили ся в українській
літературі незалежно від московської. Сї головні напрял\и
були в українській літературі не тілько спільні з москов-
ською, алей з иншими словянськими і західно-європейськими
лїтературами. Гумор, чутливість і рєалїзм характе-
р и з у ю т ь у к р а ї н с ь к у л ї т є р а т у р у яко сталі є ї при-
кмети, а житєва сила українського народу, лю-
бов народности і пробуджене національної
сьв і домости були головними підоймами в роз-
витку лїтературної творчости українського
народу.

і

40 —

11. Г{70МдД£^ ук{7аїнських письменників у Харкові.

В творах перших українських письменників, а саме у Ко-
тляревського й Артемовського- Гулака, проявив ся народ-
ний напрям головно колмчним зображенєм й образами з на-
родного побуту та виступав відтак у творах їх наслїдовцїв,
хоч і утих письменників стрічаємо чутливий настрій у зобра-
жуваню народного житя з прикметами любовно - ідилічної
поезії. Одначе визначним представником вдачі українського
народу, сеї злуки щиро народного гулдору і природної, зрів-
новаженої чутливости являє ся творець української повісти,
,». лайвидатнїйший письменник харківської громади
*■ Григорій Квітка (Основяненко). Походив він з козацької

старшини (ур. 18 листопада 1778 р. в селї Основі під Хар-
коволд), в котрій єго предки займалт-і видні становища в пол-
I , ках Слобідщини. Основа була майном родини Квітків і від-
сіля прибрав він собі призвище — Основяненко. По
батькови наслїдував він хист до оповіданя, а по матери
першу осьвіту. Змалку хирний, ослїп Григорій Квітка від
золотухи, а провидївши підчас богоміля перед чудотвор-
мим образом Пр. Богородицї в Озерянській пустинї, в Ку-
ряжськім монастирі, розгорів ся релїгійною ревностю, що
витиснула незатерте пятно на все єго житє і проявила ся
також у найкрасших єго творах. Вплив єго дядька, Нзркиза
Квітки, учителя з хлопячих лїт і настоятеля Куряжського
монастиря, та оповіданя Григорія Сковороди, частого гостя
в домі Квітків, причинили ся чимало до розбудженя в нїм
аскетичного духа і нахилу до монастирського житя, а му-
зикальна вдача єго семї і часті богослуженя виробили в нїм
здібности до музичних творів і глибокого мистецького духа.
Рід Квітки, як і все паньство кругол\ Харкова, жило старо-
сьвітськими звичаями, розмовляло рідною мовою і тому
Григорій так добре знав усї звичаї народного побуту і пи-
сав такою щирою народною мовою. Ширшої осьвіти не
осягнув Квітка, а вчив ся, як і всї тодішні панські діти.
Вписаний тодїшнил\ звичаєм у воєнну службу, не бачив єї
навіть і перейшов відтак у горожанську, але вже в 23-ім
роцї житя вступив у Куряжський монастир послушником. Та
хоч по чотиролїтнім майже побутї вернув домів, житє в мо-
настирі живописно положенім, далеко від сьвітового гомону

і забав, відбило ся опісля в его релігійно -моральних по-
вістях. Згодом навик він до сьвітового житя, а з поправою
его здоровля проявив ся в нїм побіч прикмет глибокої ре-
лїгійности і природної чутливости щирий і сердешний україн-
ський гумор. Сею двійною прикметою назнаменовані також
єго повісти і драматичні твори. Пробудила ся в нїм охота
до театральних вистав і Квітка уладжував домашні гистави ^)
та виступав у найтруднїйших ролях, із заснованелА унїверси-
тету в Харкові почала ся сьвідома єго громадянська і су-
спільна діяльність на ріжних царинах житя: він став дирек-
тором театру, війшов до редакції „Українського Вістника",
займав ся інститутолі дворянських дочок, де познакомив ся
з єго наставницею, Анною Вульф, і з нею опісля одружив ся.
Дружина єго вельми осьвічена, ознакомлена з француською
лїтературою, добачивши в нїм літературний талант, спону-
кувала єго писати повісти, читала і критикувала єго писаня
і за сю щирість присьвятив він їй свої найкрасші повісти
„Маруся" й „Сердешна Оксана". Вибраний повіто-
вим ліаршалком Харківського дворяньства, проживав Квітка
в Харкові, а тодї, грол'\здили ся докола него українські
письменники — Артеліовський -Гулак, Метлинський, Чужбин-
ський (познакомив ся з Гребінкою) і вся українська люлодїж,
що опісля видавала українські альманахи. Яко редактор
„Українського Вістника" оставав він у взаєминах з унївер-
ситетськилди професорами, особливо з Артемовським. Під
копець житя переселив ся знов до Основи, де й умер
(8 серпня 1843 р.).

Лїтературна дїяльність Квітки. З громадянським і суспіль-
ним житєм починає ся також і лїтературна дїяльність Квітки.
В харківських і в столичних місячниках печатав він спершу
МОСКОВЩИНОЮ сатиричні писаня, вірші, повісти і драматичні
твори, але визначне становище в історії письменьства здо-
був він собі українськими писанями, що появили ся в Москві
п.з. „Малороссійскія пов'Ьсти, разскзьіваемьія||р
Грицькомг Основяненком'ь"(в 2-хчастях 1834 — 37)
Він виступив на ниві українського письменьства вже з пов-
ною сьвідомостю потреби писаня для народу рідною єго |^'''
мовою, а погляд сей висловив у листї до М. Максимовича,

М в Харкові 110 ''у.іо ще толі театру.

^7 —

„щоби приневолити до л\овчаня людий з дивним поглядом,
начеб то не слїд було писати мовою українського народа,
котра визначає ся силою і красою, недосяжною в иншій
мові, пито.мими зворотами, гумором та іронією". З повною
отже народною сьвідолюстю домагав ся він, що „як гово-
римо, так і писати треба", а тим вказав уже зовсім ясно
і рішучо, то наше письменьство повинно розвивати ся
в живій мої і народу. Квітка -Основяненко, як влучно каже
Кулїш, „взяв неписЬіМенного, темного, найпростшого собі
хлібороба і оповідав єгож мовою, що в сго господарстві,
з сільській околиці' і в хатї між жіноцтвом дїеть ся. І вий-
шов у нього красний божий ддир, іще наче кращий, нїж
у нас перед очил^а. Се так, як подивиш ся в тиху воду і вба-
чиш тал\ небо і землю, і здаєть ся тобі, що небо й земля
у якусь нову лїпоту в тол^у водному сьвітї облекуи ся. Так
і в оповідані Квітки красний божий мир, іще наче красший,
ніж він єсть у нас перед очима. І вийшли в нього люди
живі живісінькі, і що в їх душі дїяло ся, що в серцї їх во-
рушилось, усе се тал\, як на долонї в нього показано".

Живописанєм простолюдя, єго житя і побуту випере-
див Квітка не тілько московських письменників^), але навіть
оповіданя з народного житя в літературі француській -)
і в німецькій ^). До селянського житя линув дух Квітки не
тілько з щирої прихильности до українського простолюдя,
але й демократична вдача українського суспільства спону-
кувала наших письменників стояти на чисто народнім і на-
родолюбивілА становищі. Проживаючи серед народа в Хар-
ківщинї, котрої він не покидав за все житє, винїс Квітка
з рідної хати недосяжне знане української мови, навчив ся
розуміти думки поселенцїв і, як він пише до редактора
„Современника", П. А. Плєтньова, „спонукав їх оповідати
про себе своїми словаліи". А хоч Квітка не осягнув
широкої осьвіти, визначав ся він талантом і незвичайним
аарол\ помічуваня та улАілостю відчувати найбільш скриті

^) Д. в. Григоровича „Д є р є в н я" іюявила ся 1840. „ Л и т о н 'ь
'ор^мнка" 1848 р., їв. Турґеііева „Записки Охотника" 1852 р.

-) Жорж Занд (прибране імя поетки ВисІеуапО чудові зображеня
кптя селян видані 1841 р.

^) В. А и є г Ь а с 1і-а, 8 с її лу аг/, лу а і її є г О о г І;^- є $ с Ііі с її 1 1' її вийшли
841 р.

- 48 -

лочуваня і силою своєї здібности неначе психічною .ана-
лїзою зображав сї почуваня, як вони зроджували ся, розви-
вали ся і розвязували. „Він виражав, як каже Костомарів,таку
глибину, повноту і ніжність народного чутя, що витискав
сльози і все являє ся вірним живописцем народного житя.
Ледви, чи хто перевисшив єго яко повістяря-народо-
писця і в тіл\ зглядї стоїть він висше від свого сучасника
М. Гоголя, хоч уступає перед ним що до мистецької будови.
Квітка лшв величезний вплив на грамотне українське суспіль-
ство, а навіть неграмотний нарід, слухаючи читаня єго по-
вістий, одушевляв ся ними", тай нинї лучають ся нераз люди,
що заплачуть над Квітчиною „Марусею". Нїжна та сер-
дешна чутливість і лагідна та щира жартовливість надає
КвітчинилА повістялА незл\інної сьвіжости. Одначе Квітка, як
про него висловлює ся 1. Срезневський, „був не тілько би-
сгрил) оповідачем-обсерватором ; єго заслуга яко народного
письменника й учителя незрівнано важнїйша. Він глибоко
розулдів, як необхідно треба говорити народови єго живою
.мовою, щирою, простодушною, без усяких викрутасів, щоби
розбудити в нїм охоту до читаня та науки і любов до книж-
ки — душевну сьвідомість. Всьо, що Квітка написав україн-
ською мовсю, стає доказом того благородного змаганя єго —
поучувати тих, на котрих лдоже впливати людська мова
тілько в тім видї, до якого вони привикли з дїточих лїт
у своїм простім сїльськім побутї. Квітка був і надовго остане
перши.м народи ил\ п и с ь.\\ен н и ком на Українї".
Він справдї був учителем народу не тілько в „Листах до
любезних земляків", сїй першій пробі популярного
писаня українською лаовою, але єго повісти, а ілаєнно релї
гійно-духовні розважаня, як про марноту сего сьвіта в „Ма
русї", про любов ближнього в „Добре роби, добре
буде", про осуджуване однил\ одного в „Кози р- дї вцї"
про материнську любов у „Сердешній Оксанї", пре
суд Божий у „П є рекот и п о лї", або про любов дїтий
у „Бож их дїтях". являють ся дорогоцїннилАИ дидактичнимь
зернами, що глибоко западають удушу читача, тид\ глибше ^
що вони висловлені з сердешним почуванєм, горячою лю
бовю людин і справдешньою щиростю. Квітка висту
пив на літературну ниву в зрілих роках з виробленими по
глядами. Яко епік довго вирабляв він свою мисль, пок

1^

— 49 —

вона вспіла вийти в словеснолду образі всякому ясною
і розумною. Він слідив довго і бачно тодішнє суспіль-
ство, виучував мову і народний побут і тим способом
осягнув сю повноту слова, необхідну епікови. Квітка живо
і вірно живописав не тілько в своїх українських повістях
житє українських селян, але так само основно вивчив і зобра-
зив у московських повістях житє українського дворянь-
ства, котре в єго часах уже відставало від народу мовою
і звичаями. Одначе справдешним цінним літературним добут-
ком є повісти Квітки писані українською мовою, між котрими
до найкрасших зачисляємо отсї повісти: Маруся, Сер-
дешна О ксана, Коното пс ька Відьма, Козир-дїв-
ка. Щира любов і Перекотиполе. Правда, москов-
ські критики добачали в Квітчиних повістях вплив сенти-
ментальних повістий Карамзина і Жуковського, одначе в дїй-
сности являють ся вони саморідними первотворами, а се
признавали вже й сучасні Квітцї критики, вказували на „ори-
гінальність предмету та на безсумнївний саморідний талант,
шо оден може підержати самостійність українського пись-
меньства". В єго повістях проявляє ся вроджена україн-
ському народови природна чутливість, яку стрічаємо і в на-
родних піснях і в мистецькім українськім письменьстві, ко-
тру треба відріжнити від неприродної сентиментальности,
перещепленої на московську літературну ниву з німецького
письменьства (Ґете : Вертер і т. п,). Ся нїжна і сердешна
чутливість у Квігчиних творах зрівноважила ся з питол\им
українському народови незрівнаним і щирим гумором. Ся
злука сумовитої чутливости з щирим гумором, так знаменна
в українській вдачі, проявила ся у Квітки не менше, як
у мистецьких творах М. Гоголя, і здобула собі назву Гого-
пївського гумору, скрізь котрий виринають сльози. Повісти
Квітки є неперечно першими саморідними творами україн-
:ького повістярства, написані вірно українському житю і по-
5утсви, з неперечним визначним талантом, а вплив лю-
жовських взірцїв проявив ся в них хиба в деяких' подро-
бицях.

Повісти Квітки можна поділити на два відділи: і) по-
1 ;істи чутливого настрою з етнографічною закраскою і 2) гу-
ю.ристичні. Між першими передове місце займає „Ма-
уся", в котрій Квітка живописав образ чутливого серця

ОЛ. БАРВІНСЬКШ'І, ІСТОР.Я УІ.Р. ЛІТЕРАТУРИ II. 4

- 50 -

української СІЛЬСЬКОЇ дівчини і, як влучно каже Кулїш, „вло-
жив сюди весь свій дар пролювляти серцем до серця".

„Маруся" є неперечно найкрасшою повістию Квітки,
в своїм родї мистецьким твором, хоч ЄЇ зміст простий, не-
видуманий. Дїєві особи сеї повісти живописані в значній мірі
з дїйсного житя і мають стійність народописну, як і в ин-
ших єго творах. Наум Дрот і Настя визначають ся теплим
релїгійним чутєл\ і глубокою вірою в ГІровидїнє, а се бе-
реже їх перед розпукою в трудних хвилях їх житя і спону-
кує глядіти успокоєня в покірливости Божій волї. Маруся
постать списана без надмірної ідеалізації, природно, бег
прикраси, як се личить українській дївчинї, „пишній красок
і непорочній серцелд". Одна тільки постать Василя менш<
відповідає своїми романтичними почуванями справдешнїі
народній дїйсности. Обряди сватаня і похоронів подан
з незвичайною народописною вірностию. Взагалі в Кеітчи
них повістях розсіяно стілько подробиць з весільних обря
дів, а крім того і про вечерницї, різдвяні і великодні звк
чаї, про похорони і т. п., що справедливо Квітку називают
повістярем-етноґрафом. Тимто влучно каже Кулїи
що „Маруся" — се найщирша ісповідь, яку тілько здолс
писатель принести перед л\ирол'\ — і правду говорили ті, ш
казали, наплакавшись над „Марусею": „На єго нагробкоЕ
написатиб тілько: „Автор „Марусї".

Зовсїм похожа на Марусю в Квітчиній повісти „Щир
Любов" (і в драмі з такил\ самил^ наголовком) голові
героїня Галочка, з тою ріжницею, що автор списав
імовірно під впливом і при участи своєї подруги, біль
ідеально, так що вона не являє ся природною постат
української дївчини. ^^

В змаганю живописувати ідеальні жіночі постати, и
писав Квітка повість „Коз ир- дївка", але тут зумів е
усї душевні сили зобразити в гармонїйнім розвитку. І в „К
з и р'- д ї в ц ї" те саме народне чуте, що й у „М а р у с ї", одна
в инших обставинах і з иншими прикметами.

Колиж у названих повістях Квітка зобразив ідеалі;
вані героїнї, то повість „Сердешна Оксана" списа
в реальнім напрямі і похожа на Шевченкову „Катери н„
В „Сердешній Оксанї" дав Квітка образ жертви дуіС,
сьвіта, що занапастив долю бідолашної дївчини. „Спж|

ві

НІ

іаіі

от

і я „Сердешну Оксану", пише Квітка в листї до Шев-
ченка (.18 ст. ст. жовтня 1840 р,), от так точнїсенько, як
і ваша „Катерина". Як то ми одно думали про бідних
дівчаток". Квітка, як видно з єго листу до Шевченка, вва-
жав „Сердешну Оксану" одною з красших повістий,
коли поставив її поруч Шевченкової „Катерини" і вона
дійсно задля свого реального напряму зайл\ае поміж єго по-
вістями перворядне ЛАІСЦе.

в повісти „Божі діти" зображає двоє сиріток, що
остали по батьках померших наслідкол^ пошести і перево-
дить гадку, „що Господь сал\ стараєть ся об малюсїньких
дїточках, сохранить їх і носила їл\ благо дїтелїв, не оставля
і тих, хто вбиваєть ся за діточками, жалкує сб них і не жа-
ліє нїчого, абиб сих малявочок сохранити від усякої біди".
Так сал\о дійшов Квітка до краю ідеалізації в моралї-
зуючііі повісти „Добре роби, добре буде" і бажав
вказати на се, як би то добре було, щоби люди дбали
не тілько про себе самих, але й про своїх ближнїх, як се
навчав Христос.

„Перекотиполе" є другою л\оралїзуючою повістию
Квітки, котрої провідну гадку висловив автор отсими сло-
вал\и : „Хоч чоловік, зробивши худо, і захова кінцї так, що
нї жаден чоловік не дошукаєть ся до правди, так Він, пре-
Уіудрость вишняя. Він знаючий наші діла, бачащий самії
аумки наші, вгн не потерпить ніякої неправди". Основою
ЮБІсти послужив народний переказ про степову ростину,
іерекотиполе, що, відОрвана від кореня, котить ся да-
текими просторал\и, неначе бездомний бурлака, що й не
^жає, де опинить ся..

Між гумористичними повістял\и Квітки замітний „Сал-
іатський патрет, латинська побрехенька по нашол\у
юзказана", основана на латинській пословицї: пе 8іі1ог піїта
герісіат. Се є справдешній реалістичний образець гумори-
тичний у сатиричнім напрялАІ. Метою сеї повісти було, обезпе-
ити ся проти докорів московських критиків, що не знали нї
країнської мови нї народного побуту, а брали ся оцїнюваги
країнські твори. Квітка добре зрозумів, що єго чудова
Маруся" не скоро дожде праведної критики і гірку свою
исль обернув у жарт, написавши „Салдатський па-
рет", котрий по думцї проф. Дашкевича наближує ся

4*

- 52 -

до повістий М. Гоголя, особливо до его „Соро Ч ИНСКОІ^'
я рл^а рки".

На народних переказах основані повісти Квітки: „Мерт'
вецький Великдень", „Конотопська Відьл\а
і „От тобі скарб". Як у „Мертвець кому Вели код нї і
Квітка виставив піяньство шкідливим народни\\ налогол"!
так у повісти „От тобі скарб" вказав на всякі забобоні
розповсюднені між народом, дарма, що стільки віків пре
л\инуло від заведеня Христової віри. „Конотопськ
Відьма" мас основою народні віруваня історично -поб)
тового характеру. Окрім занепаду козаччини бажав Квітк
у сій повісти зобразити справдешні ще поганські віруван
про відьми, збережені між народом і налягав ся написат
її в жартовливім настрою, одначе місцями оповідане вельл'
розтягнене, так, що тілько деякі частини визначають ся г
мором, а ЖИВИЛА реалізмом списані картини зопсованої
чиновництва мають літературну стійність. Меншої ваги
дрібні повісти Квітчині: „П і дб рехач", „Пархимовесн
дання",„На пушення, як завязано".

До гумористичних Квітчиних повістий підходять є
драматичні твори, хоч що до стійности уступають єго п
вістям, а іменно три комедії: „Шєльлаєнко, волостні
пи са р", „Ш ельл\енкоденщик" і „Сватання на Га
чарівцї", коли тимчасом драма „Щира любов" і
писана на тій основі, що й повість єго з тим сал\ил\ наї
ловком.

„Шельменко, волостний писа р", комедія в .
дїях, зображає в головній дїєвій особі тип хитрого „хахл

що робив усякі „МОШеНИЧеСТВа", поки все не виявило ||)і'

і не забрано ему кривдою нажитого майна, а єго не відда
в салдати. „Шельменко денщик", комедія в 5-дїях, ^
більшу лїтературну стійність. В сім творі протиставить аві
постать справдешньої Українки, що без новітної осьв
бачить щастє в тихім родиннім житю і домашнім господі) ^,
стві, постатям еманципованих дам, здеморалізованих стол
ним житем.

„Сватання на Ган чарівцї", оперета в 3-х д
зображає житє українських селян, а хоч доволї розтягнф,,
є місцями займава. Вражає тілько в усгах салдата похвг
начеб то всюди, де він бував, крепакам жило ся добре з

II

іїі

І
і

і на

- 53 -

іичами. Окрім повістий і драматичних творів Квітка напи-
:ав і видав „Листи долюбезних земля ків". Се перша
іроба популярного писаня українською мовою, котрого ме-
-•ою було пояснити широким верствам народний державний
іад, порядок і причини державного устрою та привчити
іарід глядіти на все власнил\и очима. Одначе сї поуки за-
і:рашені такилАИ славословями для царської влади, а навіть
Іиновництва, що стають у яскравій суперечности з дїйсною
Ііравдою. Хоч Квітка в своїх творах не в однім місцї вка-
Іував на народні й суспільні хиби, натякав тут і там на над-
Іжитя чиновництва, то таки не вспів підняти ся до ясного
'(розулдіня суспільного ладу, а навіть крепацтво вважав не-
Іачеб зовсїлі природним і потрібним ладом у державнім
^'суспільнім устрою.

І УІЇтературну творчість Квітки на ниві українського пись-
"Іеньства оцїнює П. А. Плєтньов ось як: „Між сучасними
"Ьвістярами автор, що приняв імя Грицька Основяненка,
чть без сулАнїву оден з перших талантів, не тілько у Ро-
ї. Природа надїлила єго таким даром тонкого помічу-
4ня характерів, дивоглядностий і всїх обставин житя,
ч|о краса родить ся під єго пером без найменшого нама-
^Чня. Рівночаснож він салд великий критик власного свого
Зору. В зображене народного побуту він не внесе лишньої
Чрти і нї одним слово.м не пошкодить принадности. Мало
-з^го: єго сцени — веселі, сьмішні, навіть карикатурні — нї-
е не доходять до пересади і нїколи не теряють справдеш-
'З'ОЇ займавости. Єго „Маруся" в свсїл\ родї така доско-
йЛпість, як і всякий з безсл\ертних творів чудової старин-
ко сги". Се справдешня поема народного побуту, як висло-
вів ся Горленко.

і!);,і Так само проф. М. Дашкевич оцїнює Квітчині по-
зії ги яко „перші твори української белетристики, котрі
0С5І 5ражають прихильно народний характер і побут, а до
л И о талановито, ріжносторонно і вірно. Глибоко відчу-
::оііа народність Квітки проявляє ся в єго мові, дрібних за-
ах і характеристиках, у виборі дїевих осіб та в основі
); Лвіданя. Мова єго визначає ся простотою і чистотою;
]іщ\л нема нїчого вимушеного, штучного і кованого, В зобра-
ю народного житя стоїть він на реальній основі, нема
го неприродної ідеалізації і прикраси; він не закриває

- 54 -

народних хиб, хабарництва сільських судіїв і писарів, на-
хилу до обдираня ближних у лихій годині'. У Квітки серед
чесних людий являють ся також обманці', злодії, а навіть
убийники".

Також А. Пипін високо ц'їнить л'ітературну стійність
українських повістий Квітки і зазначує, що він визначив ся
в зображеню українського житя, а особливо української'
женщини поетичною правдою і тому має історичне зна-
чіне, бо сзо'іми писанями відкрив землякаі\\ спролюгу нового
літературного шляху.

12. Ха|7ківські і полтавські {>озесники Квітки.

Около Квітки-Основяненка, найвидн'їйшого тоді' україн-
ського письменника, скупляє ся укра'і'нська молод'їж, що;
вчила ся в харківськім університеті, і ціла гролдада молодих
письменників. Окрім згаданих вже в горі належали до хар-'
ківсько'ї літературної' громади лірики Петренко ^), Щоголївг
і ин.

Щоголів Яків (\р 1824 р. Харківщині, ум. 1898 в Хар-
кові), виховував ся в релігійнім дус'і під доглядом ЛАатер
в гілшазіі познакол\ив ся з творами л\осковських романтикі
Батюшкова, Жуковського і Лєрмонтова і вже тоді писа^)
московські вірші в сентилАентально-ідеальнім напрямі. ПрО'
фесори харк. університету, Срезневський і ЛАетлинський, п
раяли єл'\у вступити на фільольогічний виділ і так ві
шов він в ідеалістичну студентську громаду 40-их років.'
Дізнавав він також щирої' прихильности проф. Артемо
ськогоТулака. За приводом Метлинського сгав він писати^'
укра'інські вірші, але дещо з них появило ся аж у Кулїш
вій „Хаті" (1860). В р. 1881 видав збірник своїх лїричн
поезій п. 3. „Ворскло" а в р. 1897 другий збірник „СлобЦ'^
жанщина". Щоголїв був поет цілою душею і вс'їми свої
почутями та почував усе гарне на сьвітї; але він був біль^
поет-обсерватор. Мова єго гарна, хоч не зовс'їм свобід
від чужих примішок.

В звязи (хоч не прямій) з харківською громадою сто'

') II етрсн іс о Мпхаіїло, (ур. 1817 р. і$ Харківщпнї), іиіоту^

і.< смоїмії ,.Л у м к а ми та о ь піна >г іг' і; С по п і Коі>суиа 1841 р.. а н !

л од II і: у Г.еііьксіо іЮжіїоііус. З б о р н п к у Меглпнгького в ро>
тпчіїім ііапря>'і.

Ш

Евгенїй Гребінка (1812—1848), голова українських байкарів.
Познаколіивши ся з Квіткою, видає він в альманасі' „Л а-
стівка" (Птб. 1841) твори тогочасних письменників україн-
ських, зібрані мабуть Квіткою задля задумуваного ним пе-
ріодичного виданя. Гребінка послугує ся в своїх „При-
казках" також жартовливим тоном, одначе доторкує ся
в них вельми болючих сторін суспільного житя на Українї,
а перекладом Пушкинової поеми „Полтава" при всїх єго
недостачах показав придатність української мови до поваж-
них творів літературних.

Евгенїй Гребінка, син поміщика з Полтавщини (біля Пи-
рятина), винїс уже змалку живі вражіня чудової природи
і народного поетичного побуту, що так живо відбили ся
в єго творах. Неоден з переказів оброблених ним опісля
зачерпнув він з оповіданя української няньки. Наіібільший
успіх мали єго „Приказки" (Спб. 1834). Альлшнах Ла-
стівка, що крім єго творів помістив також писаня Л. Бо-
ров и ковс ького, Гр. Квітки, Забіли, Котлярев-
ського, Корени цьког о, Кулїша, Чужбинського,
■ перші твори Шевченка й ин., мав звістити україн-
:ькому суспільству весну національного відродженя. ! справдї
5ула „Ластівка" першою пробою літературного збірника,
до мав наше суспільство заправити до читаня творів рід-
юю мовою. В передньому слові п. 3. „Так собі до зем-
іяків" дав Гребінка не тілько гарний взореиь українського
ірозового писаня в мистецькій картинї української природи,
ле й виявив горячу любов рідного краю і ..рідної мови
а вказав на потребу окремого українського письменьства.
)дначе коли став учителем у Петербурзї, столичні відпо-
ини втягнули єго на ниву московського письменьства (пи-
ав повісти з української минувшини, з котрих деякі пере-
ладені українською л\овою), а глумливою критикою Бє-
їнського дав ся збити з пантелику і до смерги не напе-
атав уже нїчого українською мовою. Був він поетом вельми
їжної і чутливої вдачі, але не мав снаги устояти ся в бо-
отьбі з супротивними петербурськими живлаліи. В історії
країнського письменьства запевнив собі Гребінка незабутню
амять своїми байками, котрі назвав „Приказки" і по-
ізав ся у них справдешнім л\итцем у живописи української
зироди, народного побуту та суспільних відносин. Як

— оо —

і инші байкарі, брав він нераз до приказки основу оброб-
лену иншими поетами. Одначе се зовсім не збавляє ціни
Гребінчиних приказок, бо в них показав ся він самостійним
творцем, так що єго приказки виходять зовсім саморідними
первотворами. Крім того визначають ся вони незрівнаним
гумором і вельми ніжною і легкою іронією та сатирою.
Тим то влучно оцінив Куліш Гребінчині приказки, пишучи:
„Коли рівняти їх до сусїдної словесности (московської),
то навряд, чи є в нїй кращі приказки од Гребінчиних, а тільки,
що московські дзвони голоснїйші од наших. Гребінка пи-
шучи приказку, малює тут же наші села, поля і степи сьві-
жими та й не пожиченими фарбами. Коли сьмієть ся він,
то прислухайтесь — тут же скрізь сьміх почуєте якийсь
сум; колиж справдї сумує, то слово єго процвитає квітками
щирої української поезії. Широкі єго приказки, як наші
степи, жартовливі вони та якось і сумовиті, як наші селяни ;
шуткуючи, сї приказки займають душу з глибока".

Хоч Гребінка мало написав українською мовою, єго
приказки мали значінє для українського письменьства і чи-
малий вплив на дальший єго розвиток тай досі вони остали
найкрасшими зразками нашої байки по своїй силі, саморід-
ности і щиронародній закрасцї. Тимто Гребінка займає ви-
значне становище в історії українського письменьства яко
голова наших байкарів.

Першим доказом живого руху літературного, розбу-
дженого харківською громадою, можуть також стати вида-
вані в Харкові альманахи (К о рсу н а „Сн ^ п", річник перший,
очивидно з наміром дальшого видаваня, Бецького Моло-
дик З томи), а визначний московський критик Бєлінський
справедливо замічав на тій основі, що „Харків є неначе
столицею України, отже й столицею українського письмень-
ства, української прози, а особливо української поезії". До
сеї доби літературної належать Михайло Макаровський, Осип
Бодянський (з прибраним іменем Ісько Материнка),
що вже в молодім віцї виступив з українськими віршами,
а також з повним знанєм народної мови оповів „Наські
українські казки" й Амврозій Метлинський (з прибра-
ним іменем Амврозій, Мог и л а.) Сї два останні трудили ся
також на науковій ниві і своїми научними дослідами чил'\ало

— 57 -

іри чинили ся до дальшого проясненя українського лїтера-
■урного питаня і народної сьвідомости.

Осип Бодянський, другий письл\енник родом з Полтав-
цини, вельми заслужив ся цїннилд видавництвом „Чтенія
Лосковск. Общества Исторіи и Древностей", котрі містили
; собі справдешню скарбницю, необхідну для кождого істо-
»ика, археольога, етнографа, фільольога, історика україн-
ької літератури, але й взагалї словянської. В своїх науко-
;их і критичних розвідках відносив ся він з великим жаром
[О української народности, а вказуючи на богатство україн-
ької народної поезії, добачав у появі українських повістий
Світки спроможність для Українців, заняти почесне місце
виробити свою прозу. Третїй пись.\\енник з Полтавщини,
Іакаровський Михайло (1783—1846), син сьвященика з Пол-
авщини, осягнув доволї значну на той час осьвіту (знав
зики латинський, француський і німецький), був домашнил\
чителем у полііщиків Корсуна, Кулябки й ин. і під копець
ситя написав дві поеми „Наталя" і „Гарасько". Осо-
ливо перша з них, хоч доволї позабута, остане справде-
іним літературним жемчугом.

Зміст сего епосу такпй : Харптпна з дочеою Наталею гирю-
ть, бо ЄЇ чоловік пішов у пигонцї за Дунай і пропав без вісти,
аталю стрічає чумак Опанас і вони полюбили ся взаімцо. Отець
Панаса згоджує ся на подружє єго з Наталею. Підчас весїля яв-
іє ся отець Наталі і віддає їй зароблений за Дунаєм гріш. Жп-
>ппсь сего епосу дпше сільською патріярхальною простотою і блп-
пть такпмп жпвпми красками, ш,о ніколи не перестаріє ся. Ма-
ровськпй поет вповні національний, иронпкнутий духом і обра-
|ми селянського житя і сьвітогляду. Друга поема, в котрій Гара-
ко, діставшись у черкеський полон, женить ся з сестіюю черке-
принявгаою христіяньство, навіяна Пушкпновим ^Кавказским'ь
Ьннпкомь«. Обидві поеми напечатав ученик Макаровськиго, Ме-
ннськиґі. в »Южно-русскомт> С бор ник у (1854).<!:

Амврозій Метлинський (1814-1870) 0. четвертий письмен-
кз Полтавщини, не орудував значнїйшими науковими за-

') А. Метлинеькпй походпв ■'. дворянськиї семї і''іл;і Гадяча.
Іолтавщіпії. Був спершу адюнктом-професором московської літератури
са])ківськім університеті, відтак професором того предмету в Кпвві,
іа останку лпом у Харкові. В 1839 р. впдав .;йірнпк поезій п. л
умкп п пЬснп' в Харкові, в котрім помістив також цінні ..За-
їк п о т н о с и т є . ! ь н о ю л: н о р у с с к о г о я л ьі к а" а в 1848 р.
лі.манах „Ю ж и ьі іі р у с с к і Гі З б о р н п к і.", в котрім поміетпв тно-

- 58 -

собаліи анї в літературі анї в університетській авдиторії.
Але в Метлинськім міцно утвердила ся любов україн-
ської народности й він л^ав добрий вплив на своїх слухачів
та впоював їм любов письменьства, виучуваня народного
побуту, а тим самим доводив їх до народної сьвідсмости.
Українські бандуристи і студенти, знавцї українських пісень
і напівів, були у него частими гістьми. Любов народности
була у него вродженим чувством, впоєним ему змалку вра-
жінялн» укра'-'нського житя, і опісля злила ся вона з роман-
тичним ідеалїз.\\ол^, що надав відтак напрял\ літературним
і етнографічнклд зл\аганям Метлинського. Головним трудол\
Метлинського був Збірник народних пісень, а наро-
дну словесність уважав він головнила жерелом, з якого по-
винні черпати письменники і збогачувати та розвивати літе-
ратурну мову. Він відносив ся до народної поезії з рол^ан-
тичним ідеалізмом, потрібнилі тоді для виробленя вірній-
шого розуміня сего . предмету, але ще л\ало зрозулділим
для тодішнього суспільства. Метлинський висловив погляд,
що труди для виучуваня народу і розвитку народної мови
є для нас моральною конечностю, бо розп^овсюднюють на-|,
шу самосьвідомість і вирабляють у народі почуте свого"
достоїньства. До тих поглядів прилучили ся у МетлинськогоІ
всесловянські почуваня, а їх вислїдол\ були его переклади!,
поезій Челяковського, Коляра, Короледворської рукопи-
си, з сербських і польських поетів.

Метлинський збагнув і вивчив основно поетичну скар-,
бону України і з неї черпав він ті сумовиті теми, що під-,і
ходили до єго особистого настрою, а на єго чутливій, су]
мовптій вдачі відбивали ся також невідрадні відносини рід
ного краю, так що ему, неначе „останньому бандуристови"
виривав ся з душі розпучливий оклик:

»Вже ло гремітп ме, вже не горіти ме, як в хмарі.
Пісня в народі, бо вже наша мова конає*.

(Смерть Гіапдурпста.)

Більша часть єго поетичних творів назнаменсвана справ
дешним талантом. Характер єго творів визначає ся глибе

?^

І

|іи сучасних пості» (.мі;і: ніпгп М. .Маїсіціопського) і спою ро;!ві:іку про уі
їнську правоппсь. Ііппшовшп у відставку, глядїв він ліку па свою
нову недугу в ТІІваЛцарії і на Криму, в Илтї. де умор (1X70) :і раїш
даної власною і)укою в мелянхолїГіні.м ро.істрою.

- 59 -

кою сулАОвитостю і вірним зображенєм сгаринного побуту.
„Він прегарно зрочулАів поезію степового козацького житя,
каже Костол^арів; у него козак всюди являє ся єством ви-
соким, але заразолі буйним і диким, видно єго дійства по-
крите туманом і слезами". Окрім того твори Метлинського
проникнуті щиро-народнилі українським живлом. бо єго та-
лант вирастав на збираних ним засобах народної слове-
сности.

Немило вражає в деяких творах Метлинського иаре-
славний настрій єго бандури (подібно як у деяких творах
АртелАОВського, Квітки і Корсуна), викликаний неперечно
одушевленєлА росийського суспільства під впливом побід
над Наполеоном І., котре проявило ся також у деяких тво-
рах Жуковського і Пушки на. Нема сумнїву, що тут відбив
ся також відгомін московських словянофілів. Та кріл; того
салі Метлинський натякає на деякі пільїи зроблені в 30-их
рр. XIX ст. росийським правительстволі нашому письмень-
ству, котрі на Українї спонукали Метлинського, як і деяких
€го сучасників до такого фальшивого настрою, немилого для
українського уха. А хоч Метлинському насували ся навіть
сулінїви, чи українська мова і так само й українська народ-
ність не замовкне та не забуде ся, то він не втеряв горячої
любови рідного краю; душа єго звернула ся до могил
начинених благородним труп' м" і в своїх творах осьпівує
він українські степи та могили, українську козаччину і бан-
дуристів, а всї єго твори навіяні щирою любовію України.
Сей настрій Метлинського відбив ся також у творах Мар-
кіяна Шашкевича, як видно з листу сего останнього, де він
згадує про „сановитого сумного, казав бись, пристарого
Могилу", котрий „ступає під землю в могили, цїлує порох
і обнимає кости, а нагорнувши там сили у свої груди, гу-
ІЛЯЄ з ві грами по степах або вороном попід небеса". Отеє
[витворило в чутливій поетичній вдачі Метлинського сей ро-
ІУіантичний настрій, котрим так назнаменовані єго твори, що
ю думцї проф. К. Студинського „Метлинському треба при-
інати в українській літературі місце першого поета-ро-
антика, котрий вплинув не тілько на напрям лїтератур-
іий у відродженім у Надднїстряньщинї письменьстві, але та-
кож у поезіях Шевченка. Неперечно на сей єго романтичний
напрям вплинуло також одушевленє козацькою старовиною

- 60 -

московських поетів Рилєєва (в поемі „Войнаровс ь кий",
у недокінченій поелді про Б. Хліел ьн и цького) і Пу-
шки на (в поемі „Полтава") та Московщиною писаних
„У край н ских-ь Мелодіях-ь" українського історика М.
Маркевича. Деякі инші твори Метлинського нагадують
польсько-українських поетів н. пр. Б. Залеського і особливо
Падуру. Поезія Метлинського навіяна тугою по козацькій
старовинї, а єго думки і піснї вельми сумовиті, бо згадка
про Україну переймає єго сумом, подібно як і в творах
польсько-українських поетів. Одначе мимо горячої любови
колишньої старовини не має він уже надїї на відроджене
давної козаччини, оцінюючи реально історичні та сучасні
відносини, і тим ріжнить ся від козаколюбства Чайковського
і Падури. Письменська діяльність Метлинського припадає
на передоднї національного змаганя України, розпочатого
вже зовсім сьвідомо членами Кирило-Методіївського брат-
ства в половинї 40-их рр. XIX ст, і єго твори посунули
справу українського письменьства значно вперед, але й мали
чималий вплив на відроджене галицької України.

З сучасників харківського кружка згадати годить ся
ще з природи вельми талановитого Віктора Забілу з за-
можної панської семї в Чернигівщинї (зпід Борзни) й Оле-
ксандра Афанасі єва-Чужби нського, сина захожого
з Московщини дїдича в Полтавщині".

Віктор Забіла (1809-1869) не печатав за житя нечислен-
них своїх творів, що визначають ся красою мови та пое-
тичним настроєм. Зломаний нещасливим коханєм писав го-
ловно лїричні вірші, але з веселого чоловіка, обдарованого
незвичайним гумором, що міг з него зробити українського
Гоголя, звів ся до тла і погубив свій визначний талант.
Мало що не вся поезія Забіли присьвячена подіям власного
житя, цілком субєктивна, автобіографічна, що поясняє не-
щасливі житєві обставини поета, котрі не дали розвинути
ся єго визначному талантови. Значна частина єго творів
перележала в рукописях аж до найновійших часів, поки
вони не втратили сучасного значіня.

Олександер АФанасіїв-Чужбинський (1817 — 1875), виплека-
ний серед українського населеня чудовою природою Пол-
тавщини й українською піснею, товаришував з Гребінкою,
котрий мав на него великий вплив, а також Шевченкови

- 61 -

у вандрівках єго по Україні. Поезія єго так само субєктивна,
як і Забіли, та визначає ся чималою теплотою, сьвіжостию
і саморіднилАИ красками, але не має висших народних ідеа-
лів і "являє ся тілько талановитим пересьпівол; народних пі-
сень, а плавність мови, музичний і сьпівний розмір деяких
€го безіменно напечатаних творів насував декому здогади,
що се можуть бути перші проби Шевченкові.

13. Головні прикмети і струї від|70Д?кеного письдіень-
ства на приднїпІ>янській Україні 20-их до 40-их рр.

Виучуване народности, а особливо народна поезія —
були головним, живучим жерелом української лїтературної
творчости. Задля того українська лїтература визначала ся
уже в перших починах саморідним змістом і складом та
саморідною закраскою. В своїх починах обмежувала ся на-
родна лїтература українська до сорокових років тілько зо-
браженєм народного побуту в формі повістий і оповідань,
дра,\\атичних творів або поезій в народнім дусї і не йшла
дальше простого зображеня. Народність була головною
понукою лїтературної творчости, одначе народність тодїш-
них письменників -- не виключаючи навіть Квітки — як
каже Костомарів, се мов би зеркало наведене на народний
побут: після того, яке зеркало, в нїм з більшою або мен-
шою вірностю і повнотою відбиває ся народне житє, на-
родний побут. Опісляж, чим більше розбуджує ся націо-
нальна сьвідомість, проявляє ся змаганє живійшої лїтера-
турної дїяльности по части до висловлюваня висших ідей
народною мовою ; зацікавлене народописними дослідами
більшає, а також зацїкавленє історичними переказами на-
роду, іменнож «озаччини.

У двох перших письменників — Котляревського й Ар-
темовського, головних представників гумористично-са-
тиричної струї (котляревщина), проявляє ся напрялі гу-
мористичного зображуваня слабих сторін тодїшнього су-
спільства, як се бачимо і в польській лїтературі часів Кра-
сїцького і єго сучасників, а в московській В. Капнїста,
Грібоєдова й опісля М. Гоголя. Сї письменники, до котрих
відтак прилучила ся цїла громада, як Гребінка, Думи-
трашко, Кореницький, Коре у н і ин., бере старокля-

- 62 -

сичні мотиви (Вергілїя, Горація, Батрахоміомахію, Езопа
і Федра), але заразом черпає повною пригорщею з націо-
нального жерела (давнїйшого і новійшого), хоч се привя-
занє до свого, народного не є ще вповні сьвідоме. Твори
сих письменників визначають ся питомил'\ українському на-
родови гум''ролі і дають могучу понуку московській літе-
ратурі, в котру Микола Гоголь вводить сей напрям і викли-
кує цілу пізнїйшу осудну т. зв. „обличительную" літературу.
Кріл\ природного гумору, инколи доведеного до пересадної
карикатурности, визначають ся твори письл\енників сеї групи
також вродженою українському народови чутливостю і сьві-
жостю чисто народною (н. пр. Наталка Полтавка, що л\ає
в українській літературі подібне значінє, як у польськії^
,Л\іе8Іа\у" Бродзїнського).

Ся громада письменників промостила дорогу етно-
графічно-романтичній струї, котрої представниками
являють ся Квітка- Осн овянен ко, Макаровський^
Ісько Материнка (Бодянський), Що гол їв, оба Писа-
ревські, Тополя, Метлинський. Вони розвивають
в етнографічнім напрямі засновки чутливости, котрі проявили
ся в Н ата л цї- Пол тав цї. У письменників сеї громади,
котрих головою був Квітка, бачимо ще недостачі поперед-
ників, однак вони творять вже у розвитку письменьства
висщий степень того напряму, який проявляє ся з кінцем
трийцятих років XIX столїтя. з кінцем другого десятилїтя
бачилАО вже під впливолі більшої осьвіти і живійщої салю-
сьвідомости також бистрійший розвиток літератури, котрої
русло ще більше поширило ся і збогатило з кінцем 30-их
років.

Відроджене українського письлденьства почало ся з лї-
вобічної України^^з Полтавщини. З Полтавщини та Харків-'
щини вийшли українські письменники згаданих двох струй і
а осередками літературного й умового руху була Полта-
ва і Ха р ків. і

Під впливом сих літературних струй, як і з пито^^о■
саморідної основи (проповіди і вірші Добриловського, І)
гогласник і т. ин.) вирастає перший галицько-українськии
поет Маркіян Шашкевич і єго товариші, а майже суча
сно з Шашкевичем розвиває ся талант Шевченка і витво|
рює ся на Приднїпряньщинї Кирило-Методіївське братство

і

- 6:

14. Національне відроджене і почини народного
письдіеньства в наддністрянській Україні.

Історичний огляд. Галицька зел\ля, звана Червоною Ру-
сию, була в початках історичної доби злучена з цїлою Ру-
сию і творила частину старинної федерації руських князївств.
Заселена українськил\ народо.м, о:тавала спершу під владою
київських князїв, а з половини XI ст. під владою княжого
роду Ростиславичів (гл. ч. І. стор. 45). Основане кн. Воло-
дил\ирком Галицьке князївство (із столицею Галичем
1141 р.) дійшло за кн. Романа і короля Данила до великого
процвиту і лАОгутности, але опісля до внутрішних усобиць.
З татарськилА наїздол\ перериває ся звязь Галицького кня-
зівства з останньою Русю, а по сл\ерти Юрія Андріевича
(1 1337 р.), правнука Льва Даниловича, почала ся лаіж Ли-
твою, Польщею й Угорщиною війна о спадщину Рол\ано-
вичів, у котрій польський король Казил\ир 1340 р.. завою-
вав Галицьку Русь із Львовом, але в 1352 р. в династичніл\
договорі відступив верховне право на Галичину Людвикови
угорсько.\\у (що після Казимира був польськил\ короле.\\).
Ся обставина стала відтак основою т. зв. ревіндикації Га-
личини з боку Австрії (в першім подїлї Польщі 1772 р.).
В 1387 р. влучено наконечно Галицьку Русь до Польщі,
з назвою „руського воєводства", а Волинь, котра у війнї
о спадщину Романовичів ранше дістала ся Литві, влучено
в звязь з в. КНЯЗЇВС7ВОМ Литовськилі, наслідком подружа
Ягайла з Ядвії'ою.

З того часу Галицька Русь ділила долю Польщі аж
до ЄЇ поділу. Висші верстви українського суспільства прий-
мали римсько католицьку віру, польську л\ову і звичаї і тила
способом відчужували ся від свого народу. Українська на-
родність, люва і предківські звичаї зберегли ся тілько в низ-
ших верствах суспільних, а українське населене щораз біль-
ше теряло свої національні, церковні і суспільні права. Але
хоч народні сили були тут підорвані, національно-релїгійний
рух, розбуджений з ХУІ-им ст. на Литві й Українї відбив ся
тут сильним відгомоном. Коли під проводол; Б. Хмельниць-
кого козацтво стануло до боротьби з Польщею за народні
права, взяла й Галицька Русь живу в нїй участь. Галицька
Русь, котра вже в ХНІ ст. дала захист останкам старинної

- 64 - І

київської культури, станула і під конець XVI ст. на чол
ннших українських земель в оборонї своєї народности. Тут
відбували ся головні бої в козацько-польській війнї, туї
засновувано церковні братства, братські школи і печатні
що були огнищами оборони предківської віри й народно
сти. Але козацько-польська війна закінчила ся прилукок
лївобережної України до Московщини, а правобережну
остала при Польщі. Тим тяжше заважила в Галицькій Русі
польська влада на українськіл\ народї. З перщим подїло^
Польщі (1772 р.) обняла Австрія Галицьку Русь під свок
владу, яко спадщину „угорської корони". Край сей одержа
назву „Королївства Галичини і Володимирії".

15. До/ія українського населеня в надднїст{7янськіі
Україні після прилуки до Австрії.

а) Дбалість про долю Русинів у Австрії. Українськ
населене в Галичинї творили безправні зубожілі хлїборобі
підупалеміщаньство, виперте з іМіських урядів і цехів, і тел\н
сьвітське духовеньство, бо для вихованя молодого клир
не було відповідних інститутів.

Не дивно отже, пише сучасний автор словянсько-русії**
кого словаря ^), що „ледве сотий єрей (сьвящен-ик) зроз} :'
міє словенський (церковно-словянський) язик, . не відаючі
що читає на божественній службі, з погибелю своєї і п(
ручених пастві єго душ". — Австрія стала дбати про долі
Русинів. Марія Тереса обмежує підданьство (крепацтв{
і дає захист селянському станови проти самоволї пан
ства ■-), а заразом звертає бачність і на потребу висші
осьвіти руського духовеньства, засновує-^) у Віднї при це]
кві сьв. Варвари духовну семинарію ..НагЬагеит *)". Ц
сар Иосиф 11. знїс підданство в тім самім ро цї, кол
цариця Катерина П. затвердила крепацтво н
Українї, та звернув бачність і на просьвітні потреб

') ВпдаиоїТ) Т! Супраслп 1722 року.
-) (Патентами .ч 1774. — 75, — 78 рр. і.
•■) 1774 р.

'*) Дїсар Гіоспф 11. ііи;<ия.іаі; НаїЬаігчіт 1784 \\.. а замість того г
сповуе цїсар Франц І. цісарський коннікт (1803) розвянанпй 1893 р.

їй

ІГ

— 6з -

в Галичині. Дїтям селян був відкритий вступ до всяких
шкіл, а до служби урядової приймано людий з ріжних
верств суспільних, скоро лише виказали ся відповідним
приспосібленєм. у Львові заснував сей цїсар духовну се-
минаріюО, опісля (1784 р.) університет з 4-ма виділа-
ми і 6-клясною гімназією (академічною). На просьбу львів-
ського єпископа Білянського, щоби на виділах фільосо-
фічнілА і теольоґічнім лєкш'ї для Українців відбували ся в ру-
ській л\ові, заведено (в 1787 р.) руські виклади на унївер-
ситетї, а руську мову признано краєвою, народ-
ною і національною (Ьапсіез- Уоікз- ипсі Каііопаїзрга-
сііе). Однак Українцї не вміли сим добродїйством відповідно
покористувати ся^ бо тодїшні професори намагались учити
в мертвім язицї церковно-словянськім.

б) Неясне розуміне про укра'п(сьіху мову і народність.
Задля хибного погляду на мову церковних книг і задля недо-
стачі наукових дослїдів словянських мов, не мали анї Укра-
їнці, анї австрийське правительство ясного розуміня про укра-
їнську народність і мову. І Українцї і правительство вважали
церковщину книжною мовою українською, а про народну мову
українську думали деякі учені, що се повітовщина польської
мови, инші, що се мішанина церковщини, московщини
і польщини і т. и. Руські (а властиво церковно-словянські)
виклади не могли отже оживити української літератури і ви-
творити національної науки, бо руські професори, діставали
менші плати від професорів латинських викладів, а крім
того вважали вони достойним осьвічених людий лише язик
церковний, хоч він не міг стати мовою щоденного житя. в що-
деннім житю, а навіть у проповідях українське духовеньство
уживало польської мови ^), а тодїшні письменники уживали-
польської і латинської, опісля й німецької мови, побіч цер-
ковщини. Церковщина здержувала таким побутом відро-
джене народного письменьства, а за весь час руських ви-

М 1783 р. спершу діецезальну. а відтак перемінено її на Генеральну»
в 1893 р. знов перетворено на діецезальну.

■-) Ще в р. 1842 проповідник архикатедральний, Спіридіон Литви-
новпч, виголошує „кагапіе па игосгузіобс 2^а\VІеша Вохе^о лусегклуі ра-
гаїіаіпеі тіе]йкіе] \\'піеЬо\\-2Іесіа N. Р. М. \у ргхуіопшойсі Xа^рг2е^Vіе1.
6г2Є§:ог2а ^ас1\ішо\\"іс2а. внігаї^апа Меігороііі 11а1іскіе^ — і ро8\уіеса Згап.
Сгіопкот Іп^іуїиіи 81:аигорі,ціап8кіе§о 1ллч)л\-8кіе§-0".

ОЛ. БАРВІНСЬКПЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ II. 5

- 66 —

кладів в університеті не появила ся в Австрії анї одна
українська книжка.

в І Почгпт українського пародного шкільництва. Небавом
знесено руські виклади 0. а львівський унїверситет перене-
сено до Кракова. Колиж Краків оголошено републикою -)
відновив цїсар Франц І. унїверситет^), однак без медич-
ного виділу. Спершу не розбудив секі унїверситет наукового
руху і житя, однак вже самі прихильні відносини Марії Те-
раси і Йосифа II. до Українцїв пособляли розбудженю націс-
иальної сьвідомости. Іл\енно коли по митрополиті Ангело-
вичу наступив Михайло Левицький^), котрий віддавав
важнїйші реферати ученол\у крилошанинови Іванови Мо-
гильницькому з Перемишля, звертає вдасть духовна пиль-
ну бачність передовсім на народні школи, котрі під той час
на ново організовано. Заходи митрополита Левицького й їв.
Могильницького осягнули сей успіх, що цісарським рішенєм
з 1818 р. постановлено, щоби в народних школах українські
діти вчили ся релїгії українською мовою, та щоб і вся наука
відбувала ся по українськи в школах, де є українські діти;
деж лдішана молодїж (руського і лат. обряду), там мала на-
ука відбувати ся по польськи, але українські діти мали вчи-
ти ся української мови, Вправдї розпорядку сего не виконувано
докладно, толду наші власти церковні звернули також бач-
ність на засновуване парафіяльних шкіл, у котрих молодїж
учила ся читати (на церковних книжках) і писати (кирили-
цею, — бо із скорописю ознакомив Українцїв аж пізнїйше
Йосиф Левицький у своїй граматицї ^;.

гу Перте просьвітне товариство украпіське. В тім часї
проявляють ся заходи задля органїзації галицьких Русинів ДО.и);
самостійної працї серед народу. Почин до сеї органїзаций^ '■ї
ної проби дав крилошанин їв. Могильницький засновгнєм '
у Перел\ишлї (1816 р.) першого просьвітного товари-,
ства „для видаваня катехитичних і гомілєтичних книжок с
для народ а, для образованя обичаїв і ширеня правд віри ч
християнської". Правительство затвердило статут сего това- ■;•■«

1 ) 1808 р. ^ '

2) 1815 р.

^) 1817 р. і л того часу звав ся він „Гпіуегаііаа Ггапсі^;сеа".
♦) 1817 р.
'") виданій 1834 в.

ІІ\

№

ієн

1-11

- 67 -

зиства, що було важний почином, бо окрім офіціяльної

так сказатиб більше обрядової репрезентації (затвердже-

10Г0 правительствол^ Ставропигійского Інститута, митрополїї

капітул у Львові і Перемишлі) Українцї не мали ин-

иого заступництва. Перемиський кружок, до котрого на-

іежали Мих. Левицький, 1. Могильнииький, І. Лаврівський,

і'сновник капітульної біблїотеки, І. Снїгурський і ин., був

ажним кроколА вперед з огляду на сучасний рух між ин-

1ИМИ Словянами, а іл\енно між сусїдними Поляками (у Львові

їсновано інститут Осолинських ^), у Варшаві унїверситет,

<рім того повстали товариства наукові і численні кружки

)льської молодежи). На се товариство звернув бачність та-

)Ж славіст Копитар, горячий прихильник самостій-

зго розвитку ВСІХ словянських мов. Се товариство вельми

служило ся около оборони української мови і народности,

ч в часах кн. Метернїха не сьл\іла проявити ся нїяка са-

стійна дулАка. Вже само засноване такого товариства

гих часах абсолютної системи було важною подією.

д) Відго.чіїі словянського вгдроджеия в наддністрянській
раїнї. На останку проникає і в Надднїстряньшину відголаін
)вянського відродженя. Ролдантичний напрям у західно-ев-
іейських літературах викликав і між Словянами націо-
ьні змаганя. Чехи Дубровський -), Юнгман ^), Шафарик'^),
)венець Копитар '"), Серб Караджич ^), Словак Коляр '')
ликують у перших двох десятках нашого столїтя живий

) 1817 р.

-) Дубровськпй Оспп, основнпк порівнальної словянської фі-
ьоґії (1753—1829 р.) б^'в ректором духовної семпнарії в Градищі ко-
ломуца. (Гл. стор. 7).

•) Юнґман Оспп, знатний чеський фільольоґ (1773 — 1847), писав
[і, переложпв Мільтона „Втрачений рай", написав історію чеської

тури і видав чесько-нїмецькпй словар в 5. томах.

*) Ш а Ф а р и к Павло, знаменитий дослідник на полї словянських

, літератур і старпнностпй (1795 — 1861) (Гл. стор. 8).

5) Копитар Вартоломей, Словенець, основник слов. фільольоґії

І-І844), був кустосом цісарської біблїотеки у Віднї. Єго головне

|,61а^о1іІа Сіогіаїшв" з ученим передним словом.

^) Караджич Вук, творець нової літератури і мови письмепської

кої (1787—1864). (Гл. стор. 8).

^') Коляр Ян, словацький поет (1793^1852), був професором

ської археольоґії в унїверсптетї віденськім. (Гл. стор. 8).

- 68 —

руж між західнилАИ й полудневил\и Словяналш. Поляк Адам
Чарноцький (Зорян Ходаковський) пішки вандрує
по польських і українських землях, збирає народні піснї
й перекази і других заохочує до того. В тім часї появляють
ся збірники українських пісень Цертелева, Максил\овича,
починає ся лїтературний рух на Україні", а виданя україн-
ські доходять і в Надднїстряньщину. 1 тут під ВПЛИВОМІї
словянського відродженя починає проявляти ся житє на
ниві письменьства спершу з обсягу народного шкільництва,
(букварі, катехізлш, шкільні правила і т. ин.), опісля при
нагодї вступленя М. Левицького на митрополїю пс
довгій перерві перший стишок ^), відтак поетичні пробі
ЙосифаЛевицькогоі Кирила Блонського^). Одна
че і мовою і змістом сї літературні проби поетичні булі
наслїдованєм бурсацьких реторичних віршів принагідних
зложених дивоглядним язиколА, в котрих церковно-словян
ський язик був попсований незнанєм форм і прил^ішкон
живої мови польської й української.

є) Досліди української історії і мови. Учені й письменник
починають розслїджувати українську історію й мову. Іва||і
Могильницький перший почав досліди української лаови. нг
писав ^) „Грамматьїку язьїка славено-руского" (видану М. Во;
няком (19^10), нею користував ся пізнїйший автор „Руської Гр||
матики"* Йосиф Левицький) і розправу про українську мову
а також укладав руські книжки для народних шкіл. Ц ті
часї і львівський університет починає брати участь у наук(
вім руху. В альманасі „Вег РЦо^ег уоп ЬетЬето^" видані

ПрОф. ГІТНерОМ ^) ПОЯВИЛИ ся дві руські піснї народні з П'

ясненями редакції, а в другім річнику тогож альманаха
розправа Дениса Зубрицького') о народних пісн

.С)

') „Чувства чадь галпцкихь рускихь і т. д." 1818 р. без іме
автора.

2) 1822 р. у Віднї.

^) Около 1820 р.

*) 1829 по польськії в Схазпр. паїїк. к-^іе.ііОхЬіоги іт. ( »?;?;о1іп;^кІ
Псрвопись сеї розвідки видав М. Возняк 1910.

ь) 1821 р. ;.

'■ГІ822 р. -1

•) Зубрпцькпії Денис, (1777— 18П2), із шляхотського род.г,
хівар міста Львова і Ставропигійського Інститута. писав ісіор. моног

галицьких (руських і польських). Опісля Зубрииький поряд-
кує ставропигійський архів, а добутком сеї працї була статя
про ставропигійську церкву ^), в котрій сей учений виявляє
своє національне становище і в тім підготовляє в дальшім
розвитку галицьких Русинів підвалини для обединительної
ідеї. Він говорить там про „Уоікег гіі8 8І8с1іе п ^^иітпіев",
а ще виразній ше виступає сей погляд Зубрицького в поле-
міці проти розправи про українську ЛАОву Івана Могильниць-
кого, котрий ще не може найти дороги від історичного
книжного язика до народної мови української, але виразно
стоїть за самостійностю української л^ови. Су-
проти докладного відріжнюваня в розправі Могильницького
назв руський і росийський, прол\ав^яє Зубрицький за
уживанєм назви ..росийський". Неясне становище займає
також Й о с и ф Л є в и ц ь к и й -'). автор „Граматики р у-
ского язьїка в-ь Галиціи"^). Він відріжняє вправдї
дуже докладно руську мову від московської (єму була ві-
дол\а граматика Павловського, Енеїда Котляревського), але
в прозодії наводить він взірцї з поетичних творів Держа-
Бина і ин. л\осковських поетів і тим показав, що не зрозу-
мів значіня національної літератури української.

21. Почини народної літератури в наддністрянській

Україні.

Вплив романтизму на розбуджене національної сьвідомости.

„Судило нам ся послїдними бути". Серед того туману не-
виразних поглядів учених грамотіїв на українську мову й єї
національне значінє була народна поезія тою поранною
зірницею, що заповідала благодатний сьвіт серед дотепе-

Фії. мі;к ішшпмп Ньиііу(';^пе 1)а(1аіііа о іігикагпіасії іи>ко-<Ьі\\іаіЬкіс1і 188(5,
Ку< (1о Ііівіогуі пагойи ґи8кіе§;о ^V Саіісуі 1837, Кгопіка тіа^^и І.\Уіл\а
1844. (а московською мовою видав „РІсторія древняго Галичско-руссісаго
кііяжества" З части 1851—1855 р.); Огепгеп 2%уіус1ієп ііег гт1к'пі^<-!іеи
II. роїпійсіїеп Хаііоп (1849, то само появпло ся і в польській мові.)

') 1830 р. у віденськім N. Агсіііу ї. Ое^сІпсІїГе „Оіе ятіеі-іі.-каїїь
&гаигорі?;іа1кігс1іе".

'-) 1829 печатав він стпшок на імянпнп еіі. Снїгурім.кого.
І виданої в Перемпііілї 1834 р.

/и —

рішньої темряви. Збірники українських пісень Цертелева
і Максимовича, твори Котляревського, відзиви учених поль-
ських ХодакоБського і Залєського ^) про українські народні
пісні, котрим признають велику стійність поетичну, звернули
бачність на жерело, де треба глядїти живучої води для на-
ціонального відродженя українського народу 0.

„Руська трійця". За приводом польської молодежи, що ||
лучила ся в кружки для працї коло національного відро-
дженя польського народу, зложила ся у Львові ^) „Руська
трійця" (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Го/іовацький),
як її опісля назвали инші товариші, а відтак ширша гро-
мада студентів, головно заходол\ сьмілїйшого поміж ними
Маркіяна Шашкевич а. Кождий вступаючий давав руку,
ш,о буде працювати над відродженем народної лїте'ратури
і просьвіти народу. Члени сеї громади приймали словянські
іл\ена (Шашкевич — Руслан, Вагилевич — Далибор, Голо-
вацький — Ярослав і т. д.) і вписували якесь прислівє до
альбума „Руська Зоря", вистаченого Шашкевичем. Душею
сеї грол\ади був Маркіян Шашкевич.

Маркіян Шашкевич родив ся в Підлисю, в Золочівщинї
(6-го листопада 1811 р.). Отець єго був сьвящеником у су-
сїдному селї Княжу. В Підлисю, у свого дїда, о. Авдиков-
ського, прожив Маркіян дитячі лїта на лонї родини в гарній
околиці, де справдї хилить ся душа внятливого для краси
природи чоловіка до любого думаня. Тут змалку наслухував
він іМилим звукам рідної мови і переймав ся горячою лю-|
бовію родимого л\ісця, котру опісля висьпівав у милозву- |с
чних думках та звеличив живописне рідне „П і дл и сє". Вже
в хлопячім віцї проявив ся в нїм поетичний хист і він скла-
дав принагідні вірші на родинні торжества, навіяні ніжною
родинною любовію. Скінчивши (6-клясну) гімназію в Бе-
режанах, вступив Маркіягі до духовної семинарії у Львові,

'і Вацлап Залєськпй (/ Оіе^ка) і!.ідаі> 1833 р. РіоАпі Іііііи ,цаІ:-
<у_ічкі,''^і-(і (русч>кі і польські), з знатним перодипм словом, зібрані з піл-
М01 ою українських студентів, між иншпмп і Маркіяна Шашкеппчл.

■) Вагплевич ппсав в 1843 р. до П о г о д п н а : „Бути мо;ке.
що Велична старинна поезія коляд із своїм особливим чудозпм сьвітом,
приіїсипвпш мою увооразню, пробудила мов» дуту з просоия. Навіть мо- к
же Глтіі. що вона дала мені перо в рукп.

-) 1832,3 р.

— 71 —

де спершу слухав фільософічних курсів (нинішню 7 Й8 кл.).
Але зате, що, вийшовши з товаришем до міста, забарив ся
поза назначениіі час, був приневолений уступити з семинарії-
Строгий отець відказав ему помочи, треба було отже са-
мому дбати о прожиток. Се підорвало слабосиле здоровлє
Маркіяна і викликало опісля в ніжній єго душі сумовитий,
розпучливий настрій у єго думках. Однак недоля навчила
єго дбати про себе, дала ему оглянути ся в сьвітї і пізнати
людий, а в боротьбі о прожиток розвивав він свою само-
стійність та достиг сим способом пізнїйшої слави. До 1834 р.
(коли знов принято Маркіяна до семинарії), помагав він в кан-
целярийній роботі свому вуйкови, Захарови Авдиковському,
управителеви дому сьв. Лазаря у Львові, та з єго підмогою
ознакомив ся з Дєнисола Зубрицьким, префектом ставро-
пигійської печатні. Авдиковський і Зубрицький, противники
тодїшних революцийних змагань польської молодежи, мали
неперечно вплив на люлодого і жадного науки Маркіяна.

Вже тодї зрозумів він потребу основної науки, погли-
бив винесене із школи поверховне знанє латинської і ні-
мецької літератури, ознакомив ся з творів і видань Дубров-
ського, Шафарика, Коляра, Вука Караджича, Лїндого і Ра-
ковецького з широким сьвітом Словяньщини і ЄЇ поважною
величною старовиною та з відмолоднїлими, відживаючими
ЄЇ парісткалАи. Розглянувши ся в Словяньщинї, опинив ся
Маркіян нараз у новім сьвітї, про котрий тілько здогадував ся.
Проживаючи на сьвітї (поза мурами семинарії), ознакомив
ся Маркіян з двома молодими талановитими слухачами фі-
льософії, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. Від
Головацького дізнав ся Маркіян про збірник українських
пісень Максимовича і принагідно дістав Граматику Пав-
ловського таЕнеїду Котляревського. Крім того
ознакомив ся з Вацлавом Залєським, з дїдичем Княжого,
Тадеєл\ Василевським, котрий доставляв єму польських та
сербських книжок, і з чеським ученим Православом Кавбе-
ком, від котрого дізнав ся про чеське письменьство і від-
зодженє чеського народу.

Розвідавши про подвигненє чеського і сербського на-
зоду з вікового занепаду до нового житя, став роздуму-
вати над способом збереженя нашої рідної мови перед за-
ибелю, але не зараз найшов те, що дух єго віщий причу-

вав, а душа єго так горячо бажала. Мов півсонно снувала
ся перед єго умом своєрідна народна словесність, але без
проводу не було відваги пустити ся в незнаєліу путь. Та-
ким провідником став ему Котляревський із своєю Е неї дою,
в котрій побачив він живий приклад і впевнив ся про л\о-
жливість народного українського письменьства. Під сіль-
ською стріхою найшов Маркіян понехане висшими верст-
вами рідне слово, котрилА задумав промовити до народу,
що пропадав у темряві, і понести між него просьвіту. До
сеї величної гадки приєднав Маркіян деяких шкільних то-
варишів і заснував кружок „Руська Трійця," щоби набуте
протягом побуту поза мурами семинарії знане вихіснувати
для народної працї. В тім часї умер єго отець, а се прине-
волило Маркіяна подумати про свою долю, своєї матери
і сиріт. На просьбу Маркіяна принято єго знов до селАИнарії,
де він при своїм слабім здоровлю став ревно трудити ся
із товаришами для здїйсненя своїх дулюк. Він був їх провід-
ником у народолюблвих змаганях, а мав при тім рідкий дар
збудити в товаришах любов рідного слова, промовити до
серця, заохотити до працї і відкрити завмерлий талант. Мар-
кіян зразу відчув і зрозумів ясно, що для всеї України треба
одної письменьської, але живої, рідної ЛАОВИ. Тим способом
Шашкевич зразу найшов певну дорогу до розвитку україн-
ського письменьства, від котрої ученого Івана Могильниць-
кого відтягало єго змагане ратувати повагу української
мови зближенєм до церковщини, а Иосифа Левицького
взірцї тогочасної московської літератури.

„Русалка Дністровая". З поворотом до семинарії духов-
ної О застав там Шашкевич розбуджену потрохи сьвідомість
національну і почав дальше трудити ся втім напрямі.' Шаш-
кевич став душею семинарської молодежи, що звернула ся
до вивченя рідної мови, лїтератури й історії. Він не тілько
одушевляв товаришів патріотичним духом, але давав у всім
привід. Набувши власною пильностю основної осьвіти
ознакомивши ся з рідною мовою на основі устної слове
сности та з словянськими літературами, переняв ся Шашке
вич живим розумінєм всеї Словяньщини. Він бачно СЛЇДИЇ
розвиток українського письменьства і любував ся творам^

М 1838(4 вже другпП раз — перпіпй раз 1Я2і).

■71

— 73 —

перших придніпрянських письменників та українськііл\и народ-
нилди піснями, виучував українську л\инувшину і добачав
у старовині' незвялену „красоту передвічну". Тому й загрівав
він своїх товаришів іти лдіж нарід, розслїджувати на місці
останки старовини, збирати з уст народу піснї, перекази,
приповідки і т. и. Одушевлені ним до народної пранї семи-
наристи складають рукописний збірничок поезій із зал\ітними
слідами рол\антизму і впливу народних пісень п. з. ,.Син
Руси" (1833 р.), в котрім були також стишки М. Шашке-
вича. Який вплив мав Шашкевич на національне осьвідом-
ленє своїх товаришів, люжна пізнати із слів одного з був-
ших його товаришів, Козановича: „О безсмертний Маркіяне!
Ти зажег огонь в л\оїй груди, котрий лише гробова персть
(земля) загасити може!" Небавом Маркіян пустив у сьвіт
перший печатний стишок „Голос Гал и ча н''. V) Невеликий
сей стишок, написаний чистою і звучною л^овою народною,
був справдешньою „зірницею розсьвіту" по довгій темряві
на ниві рідного письменьства, „зробив цїлковиту пе-
реміну на з емлї Галича, як каже його товариш, Микола
Устиянович, збудив Русь з глибокого сну". Се був
наглядний доказ, яким повинно бути ук-раїнське письмень-
ство, коли має бути народним і живим, доказом, що жива
народна мова лдоже стати літературною.

Задумане Маркіяном і єго товаришами видане збірника
„Син Руси" не появило ся, а тодї загадав Шашкевич за
приводом збірників М. Максимовича і Вацлава з Одеська
видати альманах під заголовколА „Зоря", зложений з Го-
ловацьким і Вагилевичем з народних пісень, научних роз-
відок і власних поетичних творів. Та поки справа виданя
„Зорі" рішила ся в цензурі у Відні, Шашкевич також жи-
вим словом будив народну сьвідомість серед нашого
суспільства.

В 1834 році виголосив Маркіян у сел\инарськім музею
„Слово до пи том ці в" у прияві духовних властий і за-
прошених гостий українською лювою(до того часу звичайно
такі промови виголошувано латинською або польською

') наппсяний в (56-ті уродпнп цїсаря Франца 1. 12 лютня 1835 р.
-) Сей зОірнпк не появпв ся печатно заллії недо<'тачі грота і цен-
іурнпх перепон.

— /4 —

мовою), а в осени 1835 р. Шашкевич, Устиянович і Велич-
ковськіій виступили вперше у львівських церквах з пропо-
відял\и у рідній мові. Се була дальша проява національної
сьвідомости, що стала будити ся між тогочасною молоде-
жею, шоби вводити посеред нашого суспільства рідну мову,
розбуджувати і просьвічувати нарід, піднилдати народного
духа і воскресити задля того українське письменьство в Га-
личинї. Для сеї гадки приєднав Шашкевич окрім Вагиле-
вича і Головацького ще й инших товаришів. При ті/М ба-
жав він сею ідеєю оживити як найширші верстви нашого
суспільства.

Але хоч Шашкевич вказав нашій літературі просту
і певну дорогу, проявляють ся ще й після того змаганя, роз-
вивати лїтературу дальше не на основі вказаній Шашкеви-
чем, але давних схолястичних взірцїв. Йосиф Левицький пе-
чатає переклади деяких баляд Ґетого і Шілєра 0. а Симеон
Уіисикецький поетичний опис Дунайської повени п. 3. „Воз-
зр'Ьніе страшилища" такою неможливою мовою, що
МакС'^мович аж зляк ся, оцїнюючи сї твори -) і заявив, що
се анї українська, анї білоруська, анї л\осковська мова, а якась
штучна церковно-руська мішанина і радив галицьким пись-
л^енника,\\ вчити ся мови з народних пісень, особливо україн-
ських, де народне житє проявило ся з найбільшою силою
і красою. Тим більше личить се галицько-руській Музї, що
відроджує ся посеред словянського сьвіта і в ту і,менно пору,
коли майже всї Словяни пізнали ціну своєї народности і так
горячо за неї приняли ся.

Тимчасом цензура у Віднї і Львові на основі оцїнки
префекта бсгословія, Венедикта Левицького, заборонила ви-
давати „Зорю", зладжену живою народною мовою і пра-
вописю достроєною до народної вимови.

Заходи Шаш.кевича розбили ся отже о цензурні пере
пони, а до того ще нзвели на него й товаришів підозрінє
у полїтичних властий і полїцийну ревізію, котра не вика
зала НІЧОГО небезпечного. Однак горяча любов рідного
слова і жива сьвідомість національної ідеї не дали Шашке-
вичеви й єго товаришам понехати задул^ане дїло. Вони звер-

1) 1834— 18-44 р. в Перемпііілі.

2) в „Кіевлянпнї* 1'^41 р.

«ули ся до Серба Юрія Петровича, з котрим Головацький
ознакомив ся на університеті' в Пештї (1835 р.) і єго захо-
дом вийшов змінений в дечім альманах п. з. „Русалка Дні-
стровая в Будиіуіі 1837 р."

Щоби видатнїйше зазначити самостійність української
мови в приготовленім до печати альманаху, рішили видавці
придержувати ся в своїх писанях фонетичної правописи,
уложеної на взір сербської правописи Вука Караджича, при-
знаної Копитаром і Грімом дуже льоґічною й найлїпшою
із словянських (Срезневський признав Букову правопись та-
кож „взірцевою" поміж словянськими). Але сї дві головні
цїли альманаха (чиста народня мова і фонетична правопись)
станули в дорозї сему виданю. Лиха доля постигла сю пер-
шу книжку зложену живою народною мовою. Тілько не-
значна частина накладу (100 екз.) дійшла до руських хат
через Відень, а все инше забрала львівська цензура і ви-
пустила в сьвіт аж в 1848 р. (Цензором був проф. теольогії
моральної в львівськім унїверситесї, Венедикт Левицький,
приятель Д. Зубрицького і прихильник єго поглядів). Чиста
народна ліова і фонетична правопись були головними приво-
' дами до конфіскати невинної зовсїм книжочки, а навіть Йосиф
Левицький накинув ся завзято на „Р уса лку Днїстрову",
що не держить ся єго граматики і похваляв єї конфіскату,
називаючи правопись „дикою", а авторів глумливо „естети-
ками руськими". Знайшло ся посеред нашого суспільства
чиліало таких, що цурали ся сеї „невидальщини" і з гір-
кими докорами звертали ся головно до Шашкевича. Повто-
рили ся тут подібні подїї, які приключили ся в сербській
лїтературі в ХУіП-ім столїтю. Старші люди між тогочас-
ними Русинами похожі були на ту „словену-сербську школу",
що не вміла ще найти справдешньої літературної мови і за-
взято напала на Вука Караджича, що бажав писати для на-
роду і вибрав до того живу народну мову. В Галичинї справа
була ще більше трудна. Русини до 30-х років, не вміючи на-
родної мови, стали писати, як попало, мішаниною, зложе-
ною не тілько з церковщини й української мови, але й поль-
ського і канцелярсько-латинського язика. Такою мовою
нїхто нїгде не говорив, се була штучна мішанина, у кож-
дого письменника відмінна. Не диво, що нарід зовсїм не
розумів такої ЛЮБИ і таких писань.

Хоч старше поколїнє нашого суспільства так непри-
хильно відносило ся до змагань Маркіянового кружка, однак
ся дрібна частина накладу „Русалки", що розійшла ся
по Галичині, зробила рішучий перелом у думках і поглядах
про українське письменьство і єго національну задачу, стала
почином до позитивної роботи для народу. Як
Шашкевич обнимав душею всю Україну, черпав богату ду-
хову поживу з творів приднїпрянських писЬіМенників та народ-
них дулд і пісень українських, так і перша книжка, ш.о містила
твори „Руської Трійці" показала передовсїм зрозуміне
потреби одної письменської мови для всеї України і найшла
відгОіМІн у відозві М. Максимовича з нагоди виходу „Ру-
салки"^) про оден український язик „від карпатських гір
до степів задонських і берегів Кубанї". Було се добутком
впливу, який з одного боку на перших письменників у Га-
личинї мало відроджене словянських лїтератур ^) і відроджене
української літератури на Приднїпряньщинї, з "другого боку
сучасний рух між молодежею польською в Галичині'.

Та хоч Шашкевич був приневолений стілько біди тер-
піти яко спорудник „Русалки Д нї ст рової", переконаний
о правости своїй, зносив у чистотї серця терпеливо всї на-
руги і докори, бо був певний, що тілько ним вибрана до-
рога доведе український нарід до просьвіти і відродженя.
Не упав отже духом, але розкрив своє серце тілько неве-
личкол\у кружкови приятелїв і знако,\;их, що зрозулділи его
гадку і горнули ся до него. З того часу не залишив Мар-
кіян нїякої нагоди, де би щось дало ся зробити для своєї
рідної мови, коли би можна хоч дорогу показати або про-
вести хитких і нерішучих. Не зважав він на хирне здоровле
і робив, що здужав, на ріжних царинах письменьства. Мар-
кіян любив сільський нарід і бажав трудити ся для єго про-
сьвіти. Тим то скінчивши богословські науки, став сьвяще-
ником. Але на лихих приходах терпів великий недостаток,
бо задля хирного здоровля не міг займати ся сільським го-

') в альманаху .Лііев.іянпні/- 1841 р.

■-) Між пншпмп Копптар впсказав був в 3811 р. президентові! Пе-
терГіурської Академії наук, ґр. Новосплі.цову, свій погляд, що кожде
'• л о Б и н с ь к є н а р і ч в повинно в п т в о р п т п о к р є му літературу
'■ілмппм правом, як діялектп у старпнппх Греків.

77

сподарством, трудив ся тілько для своїх парохіян, котрі по-
любили єго особливо за гарні науки голошені живою
народною мовою. І як би на перекір, чим більше знемагав
і страдав, тим більше затоплював ся в книжках, тила пиль-
нїйше читав і писав. Особливож залюбки читав він твори
Котляревського, Артемовського Гулака, Квітки, Гребінчину
„Ластівку" з першими літературними починами Шевченка
і Кулїша і не диво, що Україна мала на єго творчого духа
такий чародїйний вплив. Він бажав, щоб і Галичина посту-
пала в розвитку рідної мови і просьвітних змаганях рівною
ходою з Україною.

Однак при ненастанній працї немічне тїло щораз більше
занепадало. Приятель єго, Микола Устиянович, приходник
Славска в Скільщинї, запрошував Маркіяна на жентицю
і відпочинок у горах, але єго недуга розвинула ся так скоро,
що (7 червця 1843 р.) закінчив своє бідолашне житє, у своїм
останнім приходї, в Новосїлках лїських, у Каменеччинї, де
тлїнні єго останки спочивали, поки в 50-лїтні роковини смерти
не перенесено їх (31 жовтня 1893) з величавим торжеством
до Львова на личаківське кладовище.

Літературна творчість М. Шашкевича ієїзначінє. М. Шаш-
кевич полишив невелику спадщину літературну. Головні
€го твори, се піснї, думки і думи, навіяні нїжним, сердеш-
ним чутем, назнаменовані красою і простотою вислову та
журливим, сумовитим настроєм. „Рідко в них свобідна, без-
журна мисль", каже Я. Головацький, „найчастїйше глибока,
сердешна туга, жаль і наріканє на долю, аж серце розриває,
істинне пятно нашої народної поезії".

Серед чудової природи рідного місця, під впливом ми-
лозвучної народної піснї ріс і розвивав ся поетичний талант
Маркіяна, як він сам каже в думцї:

»У садочку соловійчпк
Щебетав пісеньки,
Розвивав ми пісеньками
Хіта молоденькі. «

Народні піснї, котрих звуків уже змалку наслухав ся
Маркіян, а опісля так сквапливо записував і „не рік, не два
розбирав їх люву", витиснули могуче знамя на поетичних

78

єго творах і були „великою підмогою для єго небуденнога
природного поетичного хисту. Склад народних пісень, тропи
і фігури, звороти і вислови та ритміку присвоїв собі Мар-
кіян так докладно, що при деякім творі Шашкевича повстає
сулднїв, чи оригінальний се твір, чи півнародниіі". Сей вплив
народних пісень виразно проявляє ся особливо в думках
личного, любовного змісту.

До високого ліричного настрою підняв ся Шашкевич
у творі „Нещасний", в котрім відозвала ся найбільш бо-
люча струна почувань поета, коли він у своїй уяві глядить
на образ свого безталанного і бідолашного житя. Із збо-
лїлого серця, прибитого родиннилАИ злиднями вириває ся
порівканє єго нещасної долї з долею щасливця, в образї
живописанім з великим л^истецтвом що до роздїлу сьвітла
і тїни. І в тім личною журбою настроєнілА високолїричнім
творі відбив ся вплив романтичного напряму, згадки „перед-
віцького часу", в котрім так заглублював ся Маркіян і єго
ровесники. Він не тілько з уст народних збирав перекази
української старовини і повіря, але й вчитував ся пильно
в лїтопнси, відки міг також зачерпнути народні перекази
і тому не дивниця, що тяжку недолю уявляє собі яко „відьму
кощаву", що давить серце, а тугу „як „гадь", що „вселила
ся до серця" і „зїдає мисли, як злаія зіроньки."

Сей твір написав Маркіян ілАОвірно в 1835 р., коли на-
слідком пережитих „на сьвітї злиднїв" підупав був вельлди
духом. Імовірно тодї написав він також у подібниім настрою
думку „Розлука", в котрій вістуном недолї являє ся „во-
рон чорнокрилий" та гарний сонет „Сум рак вечерний"^
в котрім виявляє „тихий смуток і дуліає нещасний сумненько"»
мов „тяжка могила серед степу о півночі, бо радощі єго
сплинули так, як Дчїстер спливає. Ясне небо нависло чор-
ними хмарами, неначеб густі бори склонились тяжкими ту-
гами". О

В супротивности до того тихого смутку виявляє ся
у Маркіяна в закінченю одного з найкрасших єго лїричних
творів п. 3. „Лиха доля" наймогутнїйше „глибина чутя,
щирість вислову і така сила акценту", на яку до Шашке-
вича ніхто у нас не спроміг ся". Думка „Лиха доля" є вір-

1) руська письменність III. ст. 28—29.

79

ним, але незвичайно яскравими красками по мисгеїіьки жи^
вописаним образом бідолашного поетового житя і дово-
дить єго до такоі'о „сильного акценту" у вислові розпуки^
як се стрічаєлАО в біблійних поетичних творах або у ШеВ'
ченка. Поет уявляє собі лиху долю „гадиною їдливою'Ч
що переїла єго щастє", „запустила в душу журбу і розпу-
ку" і „вчинила єго серцю з гараздом роз.иуку".

У згаданих тут і в инших думках Маркіяна виявила ся
отже із справдешнил\ мистецтвом не тілько єго нїжна душа,
але й велика сила таланту. В сій і в инших думках (н. пр.
„Погоня") проявив ся вплив народної піснї, котра давала
Мапкіяновн поетичну звучність і живописність, але він на-
тхнув сї твори своїм індивідуальним духом і надав їм знамя
самостійної творчости.

Від могутного акорду в „Лихій долї" відбиває чу-
цова „Веснівка" вельми знаменно незвичайною нїжностю
мягкостю вислову сумовитих почувань, навіяних Маркія-
40ВИ холодним і сухил-і домаганєм сусїда о сплату даної єму
юзички в хвилї, коли поет находив ся в крайній потребі,
іаписана на оборотній сторонї листу сусїда. Ся чудова пісня
5 рівно НІЖНОЮ музикою М. Вербицького чарувала кождим
)азом українське суспільство на народних концертах.

Отсї твори є нагляднил\ доказом широкої скалї в лї-
)ицї Шашкевича, котрого талант в инших обставинах міг
ж дійти до незвичайно високого розвитку, на що вказують
акож великої стійности і глибокого натхненя поетичного
П сал ми Ру с л а н о в і", в котрих Маркіян „станув на най-
исшім щеблї поетичної своєї слави". Сї три псалми се щира
иява душі поета переповненої глибокою вірою в Бога, се
го фільософічно-релїгійне ісповіданє в часах широко роз-
овсюдненого недовірства і зневіри. І та глибока, несхитна

Ііра, натхнена любовію, є для поета в усїх єго личних
народних змаганях несхитною підвалиною надії, котру
н у такім щирім і піднеслім лїричнім настрою виявив з та-
їм богатством образів і чудовою силою та звязкостю ви-
юву. „Псалми Русланові" мають високу літературну
ійність яко знамениті взірцї поетично одушевленої прози,
{ірцї, поруч котрих у творах наших письменників на Укра-
ї можна поставити хиба релїгійно-фільософічні розважаня
деяких Квітчиних повістях. Мистецтво і образовість у сих

- 80 -

творах основані на глибокім знаню народної люви, дове-
деної до високого степеня.

Коли Шашкевич у лїричних думках і піснях виливав
свій жаль на недолю, в „Псалліах Русла нових" вязав
свої фільссофічно релїгійні погляди з патріотичними почу-
Банями, в „Згадцї" „передвіцький зганув час" і думкою
сягнув „поза Волгу, за Дунай", коли в думі „Погоня"
зобразив боротьбу козака з Татари нол^, щоби „відбити дїв-
чиноньку", сестру козака, то в поетичній думі „Болеслав
Кривоустий під Галичем" (1139 р.), призначеній илє
до задуманого збірника „Зоря", на основі зачерпненій з Длу-
гоша про боротьбу Ярополка київського з БолеславолА, дав бо-
еву пісню з виразним націонал ьним характером а „стро
йом народної піснї" і зложив думу про „Хл\е л ьн и ц ькогс
обступлене Львова". чЗмаганє до розбудженя в ши
роких верствах суспільства національної сьвідомости спо-
нукало Маркіяна написати історичну розвідку про „Бог
дана -Хмельницького'' (рукопись затрачено) і згадку
„О Запорожцьох и йіх Сьічи". З минувшини Україні
задумав був Маркіян написати епічний твір п. з. „Переки н
ч и к Б і с у р м а н с ь к и й", (написав тілько три частини), ко
трого героєм ліав бути гр. Вацлав Ржевуський („Золота Бо
рода" або „Ревуха", (гл. ст. 41, — Міцкевич звеличив єгс
в поемі „Гагуз"). Маркіян бажав зобразити побут на Україні
де ще жили Запорожцї, сьвідки зруйнованя Сїчи, вспії
однак звеличити тілько народного „Бандуриста" в сїі»і
наикрасшіл\ своїм творі, назнаменованім високим полетої»
і красою поетичних образів, сьмілостю і вдатностю по
ріБнань.

Ще виразнїйше і ширше проявляє ся національна сьв
домість і погляд Шашкевича на український нарід та єг
минувшину, на сучасні єго змаганя й вигляди в будучий
в думі п. з.„Побратимови^), посилаючи ємупісн
українські". Під впливом романтичного напряму глядит
поет одушевленя в історичній минувшинї, а хоч не був Зі
водовил\ істориком, дійшов своїм віщим духом до того П(
гляду, якого заводові дослідники допевнили ся наукови

') М. У(.тпяиовп'іеі;іі.

- 81 -

способом ^). Він обіймав своїм умом не тілько козаччину»
але бачив се і відчував, що не лише „в той час була честь
і слава, військовая справа, сама себе на сьміх не давала,
неприятеля під ноги топтала", коли нарід горнув ся під пра-
пор Б. Хмельницького '-), але було таке й тодї, коли віщий
Боян „сьпівав славу князям і дружині"; він одушевляв ся
також побідою Руси під Галичем.

В дул\і „П обратимови" виявив Шашкевич ясну
сьвідомість національної і культурної едности всіх україн-
ських земель і спільної всему українському народови пись-
менної лдови й лїтератури, почуте і зрозумінє умового
і літературного єднаня всіх українських земель. Се неначе
в поетичні рамцї вложена національна програма для ровес-
ників та їх нащадків. Ся дума стає найкрасшим доказом,
як у наддністрянській Україні письменьство пробудило ся
під' впливол; національної ідеї і народної поезії, а відтак
стало розвивати ся під впливом літературних творів з При-
днїпряньщини, де література відродила ся також під впли-
вом любови української народности.

Чималий вплив на розвиток творчости Шашкевича
мало відроджене словянських народностий і польсько-укра-
їнська поезія та зворот у польськім письменьстві до людо-
вости. Він пильно вчитував ся в чеські, сербські й польські
поетичні твори, що відбило ся на єго літературній фізіоно-
мії; перекладав „Суд Любушин", „Короледворську
рукопись", деякі сербські піснї і частину поеми С. Ґо-
щинського „Хатек Капіолузкі", а крім того й „Слово
о Полку Ігоревім", з котрого зберіг ся тілько прозовий
переклад „Плачу Ярославни".

Прозою написав Шашкевич живий романтично закра-
шений образець з народного житя п. з. „Олена", котрий
назвав казкою, хоч подія в нїм описана не підходить під
понятє казочного живла. В сім творі зобразив він пімсту
опришків під проводом ватажка Медведюка над бутним
старостичем у хвилі, коли сей, запрошений Семенком на ве-

1) „Не скрізь козаччпну треба нам на давнпну дпвптп ся — • ішсав
Кулїш — а з давнпнп на іЗлпзчі де нас вікп, а з ипх і на козацтво спо-
глядати" (Історія України, Основа 1801. ЇХ. ст. 81.).

-) Згадані в горі розвідки Шашкевича про Б. Хмельницького і про
Запорожців та їх Січ.

ол. БАРВшськпй, ІСТОРІЯ укр. лїтератуги. м. о

- 82 -

сіле, пірвав молоду і вертав з нею до за\дку. В „Олені" умів
поет по мистецьки нагнути свою звичайно елегійну мову до
рішучої бесіди опришків. Се неперечно поетична проза, да-
лека від Квітчиної та близша до Федьковичевої, але єго
власна, в котрій виповіла ся також єго власна думка.

Шашкевич обняв своєю письменською дїяльностю та-
кож инші царини літератури, перекладав Євангеліє (5
глав сьв. Матея і ціле сьв. Иоана), списувзв деякі проповіди
народною лАОвою і зазначив тил\ потребу введеня живої
народної л\ови також у церкву. Він бачив, що й сучасний
народний рух польський змагав до ширеня просьвіти в у.їх
верствах народу, звернув отже увагу і на потреби школи
та уложив, ідучи слідом перемиського кружка, Читанку
для малих дїтий (напечатану по єго смерти 1850 р.),
і тим дав наглядний доказ, яку велику вагу надавав він
шкільній науці в живій народній мові.

Шашкевич почав також приготовляти етимольогіч-
ний. цер КОВНО- словянський словар яко підвалину
своїх язикових дослідів, одначе побачивши, що багато є
дечого потрібпїйшого та що така трудна робота вимагає
доброго здоровля і довшого часу, понехав сю роботу. Ко-
лиж у тодїшних польських кругах проявило ся змаганє пе-
чатати українські твори абецадлом, щоби тим затирати
окремішність української мови і коли навіть Иосиф Лозинський
напечатав „Киі?ко)е ^Vе8І1^е" та оповістив розвідку ,.0 \урго-
\\'асІ7.е1ііи аЬеса(Иа"роІ8кіе«^о сіо рі.^пііеппісг\\'а гизкіе^и", по-
дав Маркіян оцїнку „Руського Весїля" в „Русалцї Дністро-
вій" і вказав на те, що „наша мова вимагає приладженя
правописи до живої вимови і тому виступив з начерком
фонетичної правописи, та в части перевів се в „Русалцї
Днїстровій". СвОєю лїтературною дїяльностю поставив
Л\. Шашкевич програму позитивної працї для народу —
розвивати письменьство на народній основі,
розбудж\'вати сьвідомість національну пол\іж
Русинами і ширити п р о с ь в і т у між у с ї м и вер-
ствами українського народу. А хоч Шашкевичеви
не довело ся за короткий час свого житя перевести сю за-
дачу, все таки в тім єго велика заслуга, що він перший своїд
віщим духол^ ясно зрозумів ідею національної са.мо-
стійности й індивідуальности Русинів, нею сал',

- 83

живо переняв ся і натхнув своїх товаришів та вказав
шлях, яким треба простувати Русинам до національного
відродженя і культурного розвитку.

Лїтературно-історичне значіне М. Шашкевича. Невелика лі-
тературна спадщина Маркіянова витворила нову добу в укра-
їнськім письмеиьстві в Галичині". Він перший .з любови на-
роду промостив живій народній лдові широкий шлях в укра-
їнськім письмеиьстві і зложив наглядний доказ, шо ся мова
спосібна до вислову найвисших почувань і найглибших по-
нять. Своїм щирим і великим серцем обняв він весь укра-
їнський нарід і всї єго землї, витав з одушевленєм лїгера-
турні твори письменників з Приднїпряньщини як свої рідні
і положив підвалини до лїтературного й національно-куль-
турного зєдиненя всего українського народу без огляду на
єго розмежоване. Хоч прибитий злиднями і тяжкою неду-
гою зійшов вельми рано із сьвіта та не вспів вповнї роз-
винути многонадїйного свого таланту, всеж таки своїми зліа-
ганями і творами з царини красного і релїгійно- духовного
пнсьменьства, з народовіданя і язикознавства, з історії та
шкільництва витичив ті напрями і дороги, якими треба зма-
гати до просьвітного, умового і національно культурного
підєму нашого народу. „Шашкевич, каже Б. Лепкий, жив
з народом і для народу, видержав до кінця. Отсей пер-
ший народний' письменник, перший видавник, борець за сво-
боду думки, перший організатор товариств, перший робіт-
ник щирий і невтомимий, — єсть одним з наших народних
героїв". Ся коротка діяльність Маркіяна і невелика єго пись-
менська спадщина була справдїшньою „зірничкою роз-
сьвіту" нашого народного житя, котра мимо всїх змагань
лукавих гасителїв українського духа, мимо всяких перепон
і трудностий не погасла,- а щораз яснїйше сияє над цари-
нами українського народного пнсьменьства і житя.

16. Доля ук{7аїнського письдіеньства в надднїст[>ян'-
ській Україні по сдіерти ІV1. ШашкевиЧа.

Передчасна смерть М. Шашкевича була великою втра-
тою для розвитку народної ідеї і письмен ьства в наддні-
стрянській Україні. Розпочате „Руською Трійцею" діло мали
дальше повести передовсім Вагилевич і Головацький,

- 84

а крім тих виявили ще найбільш хисту і снаги до того
Микола Устиянович і Антін Могильницький.

Іван Вагилевич (1811 — 1866), вельми талановитий, невси-
пучий у науковій роботі', міг би був вельми успішно посо-
бляти розвиткови народної ідеї і письменьства, одначе й над
ним повисла лиха доля і довела до змарнованя сего незви-
чайного таланту. Син сьвященика з Ясеня горішнього, в Ка-
лущинї, вступив до духовної семинарії, але займав ся
більше дослїдами на ниві народовіданя, язикознавства, істо-
рії й археольоґії і длятого не вспів у звичайнім часї покін-
чити своїх заводознх наук. Тодї ознакомив ся з деякими
польськими лїтератами (Августом Бельовським і Иосифом
гр. Борковським) та з М. Шашкевичем і Я. Головаиьким
і вій шов до „Руської Трійцї". Добутком єго народописних
змагань була збірка народних пісень, напечатана в „Ру-
салцї Днїстровій" з ширшим передним словом п. з.
„Передговор к народним руским п"Ьсням", на-
віяним романтичним настроєм молодечого ума. Одначе
Вагилевич не вспів ще основно розглянути ся в тих на-
родних скарбах і не вмів розріжнити народних дум від
пісень. Язиковими, археольогічними й народописними пи-
санями здобув собі Вагилевич імя поміж ученими в Празї,
Варшаві і Москві, але участь єго в „Русалцї Днїстро-
вій", де напечатав дві поеми „Мадей" і „Жулин та
Калина" та переписка із словянськими вченими, особли-
вож з Погодином, навели на него підозрінє полїцийних
і духовних Бластий. Він був приневолений лїтератур-
нилАИ й науковими працями добувати собі прожиток. На
останку став душпастирем у Нестаничах (в Каменеччинї,
де перед тим був Шашкевич), але небавом обняв у Львов
редакшю „Руского Дневника" (гл. сгор. 54). За самовільне
полишене душпастирства консисторія мала потягнути еге
до одвічальности, а тодї Вагилевич приняв протестантизм
дістав спершу тимчасову посаду кустоса Осолїнеум, де по
рядкував біблїотеку, але усунений небавом відтам задля лю-
тераньства, став директором лаіського архіву і на сїм станО'
вищі у великій нуждї закінчив передчасно своє житє (1866)

Яків Головацький (1814—1887) мав найбільше снаги до
вести дїло розпочате М. Шашкевичем і „Руською Трійцею'
до путя, бо зразу вельми пильно переняв ся думками і зма

- 85 —

ганями М Шашкевича. Одначе вже в кілька літ після сл^ерти
Маркіяна збив ся на манівці" із шляху витиченого Маркія-
нол\, а коли Вагилевич змарнував свій талант, захоплений
польськими змаганями, Головацький під впливом Дениса
Зубрицького і проф. Михайла Поґодина дав ся приєднати
для обєдинительної ідеї. Син сьвященика з Чепелїв у Брід-

ЩИНЇ, ВИНЇС Головацький уже з дому любов рідної ЛАОВИ

і піснї. Скінчивши і'імназийні науки у Львові (1831), став
слухачем фільософії, в Осолїнеум почав розчитувати ся
в історичних і язикових творах українських і словянських, пе-
реписав собі Збірник українських пісень М. Максимовича та
дістав „Енеїду" Котляревського і повісти Квітки. При сїй
нагодї в Осолїнеум пізнав ся з М. Шашкевичелд (слухачел\
II. р. фільософії) та з 1. Вагилевичелі, а се довело до утво-
реня Маркіянового кружка. Тодї вже почав збирати народні
піснї, перший „пішов у нарід" і обійшов значну часть Га-
личини, Буковини й Угорської Руси. Ся народописна ван-
дрівка спричинила значну проволоку в єго фільософічних
студіях, котрі скінчив у Пештї, де ознакомив ся із словян-
ськими (найбільш сербськилАи слухачами). Добутком єго на-
родописної вандрівки був величезний збірник Народних
пісень Галицької й Угорської Руси (в 4 томах ви-
даний у Москві і опис сеї подорожи). Скінчивши відтак
у Львові духовну семинарію (1839), був душпастирем у Ко-
ломийццинї і Залїщиччинї, де пильно займав ся науковими
й літературними дослїдалАИ.

Літературну діяльність розпочав Головацький спільно
з М. Шашкевичем та І. Вагилевичем зложеною ладом на-
родних пісень думкою п. 3. „Два віночки", перекладол\
сербської піснї, та „Короткою в'Ьдомостю о руко-
писях славянских и руских находящих ся в кни-
жници ліонастиря св. В. В. у Львов'Ь" (в „Русалці
Дністровій"). По смерти Шашкевича перейшла керма на
ниві нашого письменьства в єго руки, а зібрані ним літера-
турні засоби видав у Відні єго брат Іван п. з. „В'Ьнок Ру-
синам на обжинки" Ч. І. (1846), із сердешною згадкою
Я. Головацького п. з. „Память Маркіяну Руслану
Шашкевичу" і Ч. II. в 1847 р. В Ч. 1. крім творів Я. Го-
ловацького й І. Вагилевича стрічаємо писаня нових письліен-
ників Антона Могильницького, Луки Данкевича,

- 86 -

Миколи Устияновичайин. Всі" твори в II части „В "Ь н к а"
зложені народною мовою, одначе з передмови видавця їв.
Головацького повіяло вже иншим духом, який звіщав уже
зворот із шляху витиченого Маркіяном і „Руською Трійцею".
Знаменний сей голос Івана Головацького з покликом „кь сло-
весн'Ьй єдности" на основі „старословенщиньї", яко помо-
сту до МОСКОВЩИНИ, є неперечним відгомоном тих „обєди-
нительних" впливів, що проявили ся від часу наукових по-
їздок М. Погодина по словянських землях.

Байдужність українського суспільства в надднїстрянській
Українї, Б значній части відчуженого від свого народу, улек-
шувало роботу таким зводливим голосам обединителїв
тим більше, що змаганя ідейних одиниць осягали мало
успіху та стрічали ся з неодолимими перепонами, а вони
не лдали тої витревалости, якою визначав ся Шашкевич.
Я. Головацький, роздратований сулшилд положенєм народної
справи, написав із свого сільського затишку в Микитинцях
(в Коломийшинї) розвідку ,//и8іапсІе сіег Кивзіпеп іпОаіі-
:ііє]і" ^), в котрій представив народно-полїтичне- положене
Українців у Галичинї. Тал^ вперше майнула думка про „укра-
їнський Піємонт", вилелїяна опісля з більшою сьвідомостю,
котра одначе не найшла належного зрозумінь і вихіснованя
в л\іродатних кругах, хоч розвідка викликала велике вражі-
нє. Всеж таки Я. Головацький був головним представ никол\
Маркія нових спадкоємцїв і не тілько кермував дальшою ро-
ботою товаришів Маркіянового кружка, але й їм довело ся
з „весною народів" (1848 р.) станути в перших рядах і по-
вести дальші змаганя до відродженя визволеного з віко-
вого занапащеня нашого народу в надднїстрянській Українї.

1?. Подув , «весни народів*' у наддністрянській Українї.

Конституція розбуджує новий рух лїтерату рн и іі.
Рік 1848 ий, званий „весною народів", памятний в історії
тИіМ, що тодї під впливолА нових думок про „права чоло-
віка", проголои]ених під конець ХУІІІ ст,. стали вони до-
бивати ся своїх прав, волї й рівноправности всїх суспільних
верств, розвитку в питомім народнім дусї, народної сал\о-

') Напсчатана п ,-Іа1іі1)ііг1ііч- Гііі- •^Іа\'. І/ііім аіііі'-' Лра ГсрлапЛ
І! Лтісі.ку 1Х4<1 р.

управи і подїлу законодатної влади володаря з народнил\и
представниками. Сей „подув весни" не пролдинув безслідно
і для українського народу в Австрії.

а) „Головна Руська Рада" у Львові. Події 1848 р. роз-
будили живий рух у цїлій Австрії. Надана Фердинандом І.
конституція '), знесене останків крепацького підданьства -)
і панщини ^), проголошена рівноправність і повна свобода
всїх народностий в Австрийській державі розбудили нове
житє поміж Українцями, зовсїм Ріеприспосібленими до прак-
тичної політики і законодатної роботи, яка тепер мала по-
чати ся. Щоби покористувати ся наданил\и конституцийними
свободами для народного відродженя, заснувала ся у Львові
„Головна Руська Рада"*), котра мала дбати про по-
треби і національні права Українців (при сїй нагодї віддано
честь заслугам М. Шашкевича), а у виданій нею відозві^)
признано український нарід самостійним між
словянськими племенами. На петицію Гол. Руської
Ради, вислану до цїсаря Фердинанда, наспіло рішене, що
в усїх народних школах у громадах з чисто або переважно
українським населенєм буде наука подавана українською
мовою ; що на львівськім унїверситетї буде основана кате-
дра української мови й лїтератури "), шоби люлодїж могла
основно вивчити ся рідної Л10ВИ. До тогож часу, поки не
буде учителїв приспосіблених до навчаня українською л^о-
вою, мала німецька мова бути викладною, тілько науку
української мови признано предметол\ обовязковим для всіх
учеників східної Галичини "')

б) „Руським Собо]Г' у Львові і сяовянський зїзд у Празі.
З другого боку представники польської шляхти українського

'•) 2') цьгзітіїи 184^ 1».

-] 17 цьвітнії 1848 [І.

•) 1.') ла;і 1848 р.

М -2 май 1848 р.

• ) 10 м;ш 1848 р.
) ()сиосаііа в грудні 1848 і).

■) Обовязковпм предметом для ВСІХ учеішків перестала бути укра-
їнська мова 1857 р. і з того часу до 1808 р. була зглядно обовязковпм
предметом (себ то. що кождпй учеиик мав учптпсь одної з краевпх мов,
української або польської). Я 1868 р. польська мова стала предметом
оі'»*'Вя;!ісоппм для всїх уменпків польських І і-\піазіп у пїлій Голпчпиї.

- 88 -

роду скликали при участи деяких Українцїв О „Руський Собор"
у Львові і заснували „Дневник Руський" -), щоби здо-
бути ему вплив на українське суспільство, а на редактора
покликали І. Вагилевича (гл. стор. 84). „Руський Со-
бір" проголосив, що буде дбати про свобідний розвиток
української народности, про засноване українських низших
і висших шкіл, утрилдувати згоду й єдність з народом спіль-
ної вітчини (себ то з польським) і т. и. Сю ЦІЛЬ наміряв
„Руський Собор" осягнути ширенєм просьвіти й української
лїтератури, однак „Дневник руський" вже по двох місяцях
перестав виходити, бо не найшов прихильників між укра-
їнськил\ народом. Відтак розвязано й „Руський Собор" і Ва-
гилевич опинив ся без прожитку.

Майже рівночасно з Соборол; Руськил\ зібрав ся
в Празї словянський зїзд^), на котрий і „Гол. Руська
Рада" вислала відпоручників (Івана Борисикевича, крил. Гри-
горія Гинилевича й Алексїя Заклинського). Українці завязали
там з Поляками федерацію на основі рівноправности
української мови з польською в урядах і школах і рівно-
правности обох обрядів. Одначе сей зїзд задля політичних
подій не докінчив нарад і не затвердив угодових ухвал.

б) „Собор руських учепгіх'\ Галгщько-руська Матиця.
Народний Дім. Ставропигіиський Інститут. Тимчасом М.
Устиянович, приходник Славска в Скільщинї, порадив Гол.
Руській Радї, щоби до Львова скликала „Собор руських
учених і любителїв народної просьвіти" (перевів сю гадку
І. Борисикевич). Справдї зібрало ся більш сотнї Українцїв на
зїзд*), котрий установив письмо і правопись для україн-
ської мови, признаної салА остійною і окремі ш-
ною від польської, московської та церковно-словянської,
бо деякі хотїли признати церковщину нашою письменною
мовою, а всї инші домагали ся введеня живої народної
л^ови в літературі. Становище української мови пояснив на-
уково Яків Головацький у відчитаній на зїздї „Роз-

') 8 червця 1848 р.

') „Дііовипк руськпГі"' віілавлііо в чаг-тп айілтдлом. в чагтп кпрії-
лпцсіо.

■'•) 2 чорвця 18-48 р.
^) 19 :і:овтіія 1848 р.

89

праві о іожноруськім яз и цї" і виказав єісамостійністьг
а Микола Устиянович в одушевленій промові наново
зазначив народну й культурну єдність з Приднїпряньщиною.
Сей з'їзд був першою ширшою маніфестацією наддіїїстрян-
ськмх Українців, що бажали на народній основі розви-
вати свою народність і літературу. На внесене І.
Борисикевича постановлено заснувати у Львові для народ-
ної просьвіти „Гал ицько-рус ь ку Матицю" (на взір
чеського товариства) та небавом розпочала вона свою ді-
яльність ^). Матиця мала видавати книжочки і часопись для
народу та дбати про шкільні книжки в народній мові.

Лев Трещаківський, приходникіз Городка, подав гадку -)
збудувати у Львові „Народний Дім", під котрий цїсар
Франц Иосиф І. положив торжественно угольний камінь ^).
Сей інститут мав бути огнищем українського житя, науки
і просьвіти. мав містити біблїотеку, музей і видавати наукові
твори. Та поки ще „Гал. руська Матиця" розпочала свою
дїяльність, поки здвигнено „Народний Дім", головним осе-
редком духового житя був „Ставропигійський Інсти-
тут", перетворений із старинного Ста в'ропигійсь кого
Братства", декретом цїсаря Иосифа II ^), в котрім члени
сего інститута названі „вітцями й заступниками руського
народа". Побіч релїгійних та гуманїтарних задач мав сей
інститут ширити також просьвіту і науку (удержувати істо-
ричний музей, печатню, книгарню й бурсу для молодежи).
Вплив поваги членів сего інститута й їх книжних поглядів
відбив ся також у тогочаснім нашім письменьстві.

г) Лїтературпа діяльність Я. Головацького після зї-
зді/ учених. Сї ПОДІЇ розбудили живий умовий і пись-
менський рух у Надднїстряньщинї. У Львові почала ви-
ходити „Зоря Галицька"^) (лїтер. політ, тижневник),
„Новини"^), політична часопись, перетворена відтак на
літературну „П чола" й урядовий „Галичо-руский Віст-

') Перші заг. зГюрп відГіулп ся 1Я мария 1КГ»() р.

2) \') червця 184У р.

^) 18 жовтня 1851 р,

^) Декрет з року 1788.

') Від 1-5-го мая 1848 р. під редакцією А. Павенцького.

І Під редакцівго І. Гушалевпча від 1 сїчіія 1849 р.

н и к ^) (з літер, додатком „Отечественний Збор-
ник"). Однак у ВСІХ тих часописях мало було самостійних
творів, котрі малиб літературну стійність. У сїм лїтератур-
нід\ руху заняв Я. Головацький перше місце поміж земля-
калАи і став неначе провідником тих письменників, що грома-
дили ся під єго кермою від часу з'їзду руських учених і засно-
ваня „Гал. руської Матиці" (М. Устиянович, Антін
Могильницький, Иосиф Лозинський, Лука Дан-
кевич і ин.). Іменований у львівськім університеті' профе-
сором укра'інсько'ї мови й літератури, котрої доси не при-
знавали противники нашого народу, став він науковою по-
вагою і на єго голос звертали увагу не тілько наші пись-
менники, але й міродатні правительственні круги. Появляє
ся єго „Граматика руского язика" (1849), „Роз-
права о ю ж н о р у с к і л\ я з и ц ї" ^) і „Три вступи-
тельні преподаваня о рускій словесности (1849)
яко перші поважні, як на той час, почини наукового обро-
бленя української люви й лїтератури. Крім того виходять
також книжки господарського зл\істу, шкільні учебники,
принагідні вірші і т. и. Одначе крім Головацького не ви-
ступає нї оден вмдатнїйший талант, нї оден більшої міри
письменник, котрий зумів би так одушевити українське су-
спільство, як Шашкевич. Окрім Львова, котрий був осеред-
ко.м умового і л'їтературного житя Українців, проявляє ся до-
волї живий рух літературний у Перемишлї в 40-их і 50-их
рр. (чимало причинила ся до того заснована еп. Снїгур-
ським печатня). З Перемншлел\ вяже ся лїтературно-наукова
діяльність ЙосиФа УІозинського (1807 — 1889) й Антона Добрян-
ського у видаванім нил\ калєндарі-альл\анаху „Переми-
шлянин".

Одначе Головацький уже в другій редакції „Розпра-
ви о южноруск. язицї (гл. в долинї примітка 2) змінив
свій первісний погляд про українську мову і наклонив єго
до обединительного напрялду. „Не цураймо ся, пише він,

') Від 14 ліпіця 1>і4і» р. піл релакцївю М. Устіїяііовнча : в р. 1>!')У
Пер. •несена до Відня.

-) Напечатаїїа і; „ІІ<'Торпч. очорку іичіїївапя „Гал. І'уської Матпцї'*
(185(1 р.)". ИорБоїііісь ссї розпрапп оповіщена в „Записках Н. Тої!, ім.
Ші'ііЧічіка" (т. ІіМ, 1914) рі;і;ііпть ся у дечім засади пчо від ссї дру-
гі її редакції в ІТет. Пморі.у.

старою Словенщиною (церковно-слов. язикол^). Словенський
язик не є нам напрасно накинений, — є то язик, котрий
нас із шістьдесятю мілїонами вяже". А кінчить свої
виводи ось як: „Тії то стародавні памятники ру-
ські суть рідним накорінком, на котрім має вирости де-
рево народної словесности. — На тіл^ предвічнім
тлї розмалюємо своєрідними красками образ нашого народ-
ного житя ; на тій ка\^інній цолтї, на сїла народнім цїльию,
а не на утлім дереві самого просгонародного язика по-
будуєлю храм народного просьвіщеня, народної
словесности, котра не буде хвилевою забавкою
декого, але заживним кормом всего народа" (ст. 76 — 77).
Був се вже зворзт в обєдинительний табор. Головаць-
кий змагав тепер постепенно до „обогачуваня старими слови
нинїшнього язика письменного" і вже в „Зорі Галицькій"
(в 1851 р.) напечатав розвідку ,,0 митро по лит'Ь Руси
Иларіон'Ь" (уривок з єго університетських викладів), в ко-
трій зійшов на мертвий книжний язик. Опісля викладав він
в унїверситетї тілько старинну літературу змосковіденою
язиковою мішаниною, а про новійші твори і не згадував.
Тил\ способом єго катедра не справдила покладаних на него
надїй для розвитку рідної мови і письменьства ^). Головаць-
кий не покішув вправдї пера і пильно трудив ся на ниві
старинного письменьства, язикознавства і народовіданя, од-
наче єго розвідки писані злдосковшеною мовою не розбу-
дили народного житя і літературного руху, а витворили
спільно із Д Зубрицьким, А. Петрушевичем і ин. окрел\у
вітку в нашім письменьстві в мові, котру А. Пипін назвав
влучно „особьім-ь русскимі. язьіксмг". Головацький і єго
прихильники не уявляли собі того, що література не лкже
розвивати ся в якіл\сь іскусно витворенім язицї, але що єї
орудником повинна бути жива народна мова. Своїм стано-
внщє/м і. повагою впливав він відємно і на своїх ровесни-
ків, колишнїх спадкоємців Маркіянової ідеї, котрі, витри-
вавши якийсь час під прапором народної мови, перегодом

Ч Сї змагаая Я. Головадькиго довели до усуііеия єго з кателрп
в 18<)7 р., після чого він переселив ся в Росію, де заняв становище
Н|м'дсїді!иіоа прхеоґ]іафічної комісії у Вплі.иї і гам уме|» в ІЛху р.

- 92 -

зневірювали ся і або замовкли або йшли слідами Голо-
вацького, Петрушевича і Зубрицького.

Поруч Головацького станув у першім ряді на лїтера-
турнікі ниві Микола Устиянович (1811—1885) між тими наро-
долюбцями, що бажали витворити самостійне письл'.еньство
в живій народній л\ові і довести до просьвітно-культурного
підему нашого народу в наддністрянській Україні. Уродже-
ний в місточку Миколаєві (в Жидачівщинї, відси єго при-
бране імя „'Миколай з Миколаєва"), де єго отець був посад-
ником, визначав ся змалку унаслїдованою по матери ніж-
ною та чутливою вдачею, що опісля проявила ся в єго
творах романтично-ідеалістичним напрямоли Уже в духовній
семинарії написав він вірш п. з. „Слеза на гроб"Ь М.
Га^асевича" (1836 р.), заслуженого для нашої церкви
архипресвитера (автора цінного твору „Аппаїез Ессіезіае
Киіііепае"). Сей вірш зближив єго з Маркіяном і вони оба
спинили ся на тій самій ниві, а в кружку Маркіяна зійшов ся він
з Головацьким, Вагилевичем і ин. Наслідком наведеного на
Устияновича підозріня у політичних властий замовк він на
ЯКІЇСЬ час. але передчасна слдерть єго друга Маркіяна ви-
кликала новий поетичний твір „Згадка за М. Шашке-
вича в вічну єго память", а рік 1848-ий і звязані з ним
події видвигнули єго в перші ряди робітників на народній
ниві. Ступаючи слідами Маркіяна, висьпівав Устиянович жи-
вою народною мовою в романтичнім настрою гарні ліричні
твори („Побратимови вдень імени єго", „Осїнь",
■„Верховина", „Туга", „Хор а й ин.), в котрих чутно та-
кож далекий відгомін німецьких клясиків, а деколи і поль-
ських поетів, одначе всї вони носять пятно саморідної жи-
вописности, хоч народна поезія в творах Устияновича не
відбила ся таким сильним впливом, як у Шашкевича. Мен-
ше хисту виявив Устиянович у епічних творах, бож голов-
ним єго живлом була лїрика, одначе літературну* стійність
мають також сї епічні твори, в котрих поет держав ся жи-
вої народної мови і намагав на народний лад (н. пр. „Пе
ще на дитина", „Рекрутка", дума „Похід на Цар
город").

Окрім поетичних творів написав Устиянович прозою пові-
сти: „Допуст Божий", „Ста рий Ефрем", „Месть Вер-
ховинця" і „Страстний Четвер", оповідане змолодих

- 93 -

ЛІТ Гр. Яхимовича „Толкущему отверзется" та пое-
тичний образець з угорської верховини „Ніч на Бержа-
ві". Дві перші повістки списані з житя самого поета; осо-
бливож у першій зобразив він свою нїжьу, чутливу л\атїр,
що берегла своїх дїтий перед злющою вдовою, котра про-
кляла власну свою дочку. В повісти „Л^есть Верховин-
ця" влучно зобразив поет вдачу верховинців, а „Страст-
ний Четвер" пеоеносить нас у часи угорського вельможі
іЮрія Ракочія, та хоч подія розвиває ся в карпатській вер-
ховинї, ДІЄВІ особи нам зовсїл^ чужі.

Прозові твори Устіяновича були побіч Маркіянової
„Олени" першими пробами на ниві повістярського пись-
меньства, котра опісля довший час лежала перелогом аж
до часів Федьковича і Франка. Якнебудь Устиянович не ви-
явив справдішнього повістярсь^сого хисту, всеж таки замітна
в тих єго творах цьвігиста проза, що визначає ся чудовими
живописними образами верховинської природи, в котрих
блиснув поетичний єго талант.

На превеликий жаль і шкоду рідного письменьстваі сей
другий спадкоємець Маркіянової ідеї наслідком бідованя на
нужденнім гірськім приході, а також наслідком могутних по-
сторонних впливів (Богдана Дідицького, Івана Головацького
й ин.) на єго мягку, чутливу вдачу почав хитати ся у своїх
національних і літературних поглядах, поки зовсім не збив
ся з Маркіянового шляху на обєдинительні манівці. На 40-
лїтний ювилей (1878) українська молодїж і народні това-
риства повитали Устияновича сердешними привітами. Але
на сі привіти відповів він стихом „МОИМТ) друзямТ)"
написаним змосковщеною мовою, в котрім Русинам на-
родовцям дорікав „сепаратизмом" та взивав „кь єдин-
ству". На склоні віку гадки чутливого поета звернули ся
знов на шлях Маркіяна і він відчув, що забрив не туди,
куди провадила єго вірна ему до якогось часу народна муза
і рік перед смертю мав написати „Сон внучки" (1884),
в котрім гадка єго звертає ся знов до України, а в творі
„Вспомини" тогож року подав неначеб поетичне сиггіси-
Іит уііае. Тимто влучно зобразив єго в посмертній спо-
минці їв. Фр'анко: „Не послідну силу покрила буковинська

- 9-1 -

зелдля ^); солодко-звучна струна пукла на вбогій лїрі руської
музи ; умер оден з перших будителїв нашого народного
духа, друг Маркіяна, „соловейко", як звали єго л\олоді то-
вариші, ул\ер залетївши в старости лїт на чуже поле, заба-
жавши сьпівати „по нотам'ь''. — Неш,асними впливами від-
дертий від груди питолюї ліатери, на котрій висьпівав тілько
солодкозвучних пісень, він залювк; признавши сьвяту справу
своєї л\олодости, справу .Маркіянову, ілюзією, він утворив
собі на ЄЇ лдісце нову ілюзію, вироз-умовану, абстракиийну,
і на дарл\о кілька разів пробував до тої холодної ілюзії
загріти своє мягке серце до живої, натхненої піснї. Вправні
пальцї бренькали по струнах, але тепле, животворне слово
не полилось уже з груди, як колись у днях молодости".

Антін Могильницький (1811—1873), ровесник М. Шашке-
вича, Я. Головацького й Усіияновича. не належав іл\овірно
до Маркіянового кружка, одначе виявив не ліеншу від них
любов рідної мови і саморідного письлАеньства. Син сьвя-
ш.еника з Підгірок (у Калущинї', рано осиротїв і тиняв ся
по Буковинї й Угорщині, глядаючи осьвіти, поки на останку
у Львові не скінчив богословія. Вже в духовній селшнарії
виступив з привітнилд віршом, а в „Слові о повинно-
■стях підданих", виголошенім перед настоятелями і пи-
томцями семинарі!, виявив великий хист краснолювства і вка-
зав потребу вчити ся народної люви та ії плекати, прибли-
жити ся до народу, наслухувати єго тужливим пісням і при-
глядати ся народним поведїнкам. Могильницький належав
також до перших будителїв народного духа в надднїстрян-
ській Українї та був прихильником живої мови в письмень-
стві, хоч не зглибив устної словесности і творів українських
письменників так, як кружок Маркіяна, і тому в єго творах
більше відбив ся вплив польських і нїмецьких поетів, а та-
кож вплив церковно словянського і польського язика. Пі-
сля перших починів поетичної творчости з часів духовної
се.\\инарії відозвав ся Могильницький з розбудженєм народ-
ного житя (в 1848 р.) поетичною повістию „Русин вояк",
(1849), в котрій зобразив хоробрість українського жов-
нїра. Головним твором єго є поел\а „Скит Маняв-

Ч І:{ Славска. в Скільїцпиї, перонїс ся Угтпяновпч в старших лі-
тах на Ііукойпііу, до був прпхолнпком у Сучаві і там умрр (1885 р. ).

95

ський", оперта на народних переказах про засноване сего
славного старинного монастиря на Ста шславівськім Підгі-
рю. Мимо визначного поетичного таланту, єго в ліричних
і епічних творах, уклад сеї поеми схиблений, бо обєми-
сте оповідане вложив він в уста старця-селянина, котрий
повтаряє оповідане про засноване монастиря, а до того ви-
голошує фільософічні розумованя про „сьвяту простоту" ^).

Тодішні обставини зложили ся так, що великий талант
Могильницького не вспів розвинути ся і знидів у сільськім
затишку. Тим то сьвідомий того з певного рода жалем пе-
ревіршував він у передньому слові „Скита Манявсь ко-
го- висказ Римлянина: „Коби нам хліб наш насущний, лек-
ші дневні праці", став би ся не оден з нас Віргіль і Гора-
цій". Серед українського суспільства викликали свого часу
твори Могильницького велике одушевленє і надії, а також
єго участь у народнім житю в 1848 і в 1861 р., коли яко
посол галицького сойму і державної ради визначив ся кра-
снорічивими промовами в оборонї народних прав. Мар-
кіянів син, Володимир, і буковинський поет Федьковк.ч при-
сьвятили одушевлені вірші „батькови Могильницькому"г
одначе надії на него покладані не справдили ся.

З меншим успіхом, але з щирою любовіїо народної
мови і словесности, трудили ся побіч згаданих письменни-
ків Маркіянової доби Лука Данкевич (1791— 1867) яко байко-
писець (відомий під прибранил; іменем Лука з Ракова),
Михайло Козаневич (1807—1877) вірний до скону Маркіяновій
ідеї мимо обєдинительної блуканини деяких ровесників
і Рудольф Мох (1816— 1891), котрий поборював граматичного
диктатора Йосифа Левиць кого, прихильника церков-
щини, і полишив перші проби на драматичній ниві, доси
в Галичйнї не управлюваній („Справа в селї Клеко-
тинї" і ин.).

18. Зплив письменників Приднїпряньщини на відро-
джене письдіеньства в наддністрянській Україні.

Як на Приднїпряньщинї любов рідного слова і народу
довела до розбудженя народного житя і відродженя пись-

■) Могильницькіїй ЦІ' иаиечатав 11-ої части сеї поеми, оповістив ті.іьк
]іершу бі частину.

^

- 96 -

меньства, так і в наддністрянській Україні розбудила во- «
на народну сьвідомість і дала почин народному письмень- ц
ству. Збірник українських пісень М. Максимовича став для }
них неначе провідною зорею, що завела їх до рідного |№
українського слова, випертого під стріху сільських курних
хат, щоби єго видобути із забутя і поставити на народнім
сьвічнику. Та попри те став сей збірник для них наглядним
сьвідоцтвом, що й на широкій Україні, про котру і в наших
галицьких сьпі.ванках гомонїла нераз хиба тужлива згадка,
сьпівають та говорять такоюж мовою, як і під галицькою |о,
сільською стріхою. Колиж небавом попала ся їм у руки
„Єнеїда" Котляревського, л;али вони вже готовий зразок
рідного письменьства, яке їм доси уявляло ся тілько в гадці, кр
Повісти Квітки, твори инших українських письменників ііі
у Гребінчиній „Ластівцї". в „Южніл\ Руськім Збір-
нику А. Метл инського", твори Єрел^ії Галки і т. и,,
додали їм снаги сьміло ступати тил\ шляхо^м, що провадив |иі
їх до горячо бажаної мети, до витвореня рідного письмень-
ства в живій народній, зовсїм забутій і нехтованій мові. Та
не тілько дорогою печати діставали ся літературні твори к,
з приднїпрянської України до Галичини, але вже з почат- іе
ком XIX ст. розповсюднювано їх також у рукописних збір- я^
никах, а з тим галицькі письменники приймали не тілько іщ
мову, але й письменський лад сих творів. Особливо припа- щ
дали до впопоби сатиричні й гумористичні писаня (н. пр.
сатира Василя Растовецькогоз Волинї п. з. „Поль-
ське Царство" (1832 р.). Окрім того на відроджене над-
днїстрянської України мали вплив вистави драматичних тво-
рів І. Котляревського. В Галичинї була ще жива традиція
шкільних драм Київської Академії та вертепних і пасхаль-
них драм і в 40их рр. XIX ст. В львівській духовній семи-
нарії виставлювано гул\ористичні дїяльоги в родї давних
інтермедій, а се залюбованє до драматичних вистав поне-
сли питомцї із собою по краю, так що під копець 40-их
рр. ХІХ-ого ст. устроювано такі вистави в ріжних сторонах
краю. Початок зробив о. Іван Озаркеви ч (дїд письмен-
ниці Наталїї Кобринської) в Коломиї виставою перерібок
творів Котляревського. Виставлювано в Коломиї також
Квітчине „Сватане на Ганчарівцї" і Ст. Писаревського
„Купала на Івана" п. з. Весїлє", (імовірно також у пе-

- 97 -

ерібцї І. Озаркевича, (а вистава „Сватання на Ганчарівщ**
ала привід до легенди про побут Квітки в Коломиї, ко-
рого одушевлені виставою видцї викликували, хоч він по-
ер 1843 р.)

Драматичні вистави сих творів устроюзали також пи-
змцї духовноі семинарії у Львові і в Перемишлі'. Музику
о них укладав тодішній консисторськиіі канцелїст (опісля
звященик і визначний композитор) Михайло Верби ць-
и й, а пісні сих творів розповсюднювали ся по українських
одинах у цілім краю і розбуджували любов народної мови
національну сьвідомість. Такі вистави устроювано також
Тернополї (1849 р.). І. Озаркевич надав однак своїм пе-
їрібкам місцеву закраску гуцульську, а се затерло між
1ШИМИ рівень гуліору й іронії первотворіз,

Такимі побутом уже в перших починах відродженя над-

Іістрянської України і єї письменьства стрічаємо слїди

їливу літературних творів з Приднїпряньщини, що мало

іагодатні наслідки для розвитку письменьства в Галичинї.

те небавом набігла инша струя впливу з Росії, струя обєди-

тельних ЗV\агань московських словянофілів, що ослабила

тературні й умові взаємини між надднїстрянськоюі приднї-

янською Україною. Отся струя обєдинительна збила ко-

шних товаришів і помічників М. Шашкевича на манівцї і ви-

орила тут окрему вітку мертвого книжного письменьства.

Обєдинительний напрям У письменьстві }іадлні'
стряньЦини. Денис Зубрицький.

Під впливом обєдинительної струї змарніли небавом
ояви національного і літературного руху Українців 40-их рр.
Надднїстряньщинї: завмирає зовсім національно-полїтич-
й рух (чимало впливає на се реакція за міністерства Баха^),
а літературній ниві виступає вже зовсім виразно „обє-
нительний" напрям, що змагає до витвореня „обше-
сского лїтературно го язика". Прояви сего напряму
зближеня і обєднаня української літературної мови з мо-
звською сягають уже перших часів відродженя надднї-
)янської України в 30-их рр. Жерелом сего напряму була
опаганда кружка лдосковських словянофілів з підмогою

1) „Голосна Руська Рада" розвязала ся ЗО червня 1851 р.
Іл. барвшськпй, історія укр. лїтературп. II.

- 98

професора люсковського університету Михайла Пого-
дим а О, а головним представником сего напряму в Надди
стряньїдинї був Денис Зубрицький (гл. стер. 68). Зазнаємивши
ся із Зубрицьки;\\ підчас побуту у Львові^), Погодим мав н.а
грду війти в зносини з Вагилевичем, Головацьким і ин. пись-
менниками, переписував ся з нилиі і приєднував для „обєди
нительної" ідеї. Около Зубрицького гроімадить ся цїлиі;
кружок і він звіщає Погодина ^і про засноване „Погодим
ской колоній Галичско русской", назвавши себе еї „атама
номг". Зубрицький видає „Исторію древняго Галичско-Вла
димірскаго княжества" (т. 1 — НІ 1851 — 1855 р. у Львові) л\о
сковською мовою, пятн\є в ній „невіжалш" тих, „що при
слухували ся тілько простонародному розговорови свої:
слуг і робітників", називає українську мову , чужим, област
ни'л нарічєм галицької черни" та висловлює там погляд, ще
історії не пишуть „на областмомТ) нар'Ьчіи Галичской чере и"
бо для „простолюдина доводьмо молитвенника, катехизмс
и псалтиря". Під впливо.м тих поглядів Зубрицького відбу
вас ся полАалу переміна в змаганях деяких учених і пись
лденників у Надднїсгряньщинї, котрі, замість надїяти ся н
власну працю, ходили на Високий Замок і тужливо споглї
дали на північ.*) Головацький уже в „Розправі о южнс
руськіі\\ язицї" (в другій редакції) натякає на потребу збс
гачуваня української мови „старими слови" з давних памя"
ників, а брат єго Іван печатає свої сонети присьвячені ЛН
колї І. „императору всеи Руси" (при нагодї єго вїзду д

') Поґодин Михайло, московський історик і архео.іі.оґ ур. 1800
в Москві, ум. 1875 р. був професором унїверсптету в Москві, подорож;
вав по словянських землях, збирав словянські старпнностп (по єго емері
хаігуипв роспйськпп уряд іза 200.000 руб єго музей і бібїотеку. в котр
оппнило ся чимало дорогоцїннпх рукописпй із ставроппгіГігько)
аі)хіву, з біблїотекп сн. Онуфрейської. перемпської капітульної і пті. г
лпцьких бібліотек). Він намагав ся зробитп Росію осередком панславізм
В тім зглядї ве.їьми цікаві „Ппсьма з Словяіпцпнп" впд. 1879 — 80. и к
трих містять ся лпсти словянських учених і письменників до Погодпв

-) Від 1835 р. ПоГодин часто відвідував Львів, а в 18-40 р. поя^
царевп Миколі" І. пропамятно письмо про блпзкпй розпад Австрії і вк
зав способи, як бп систематичним підкупством словянської інтелїґені
в Австрії можна підготовити обєднане австр. Словян з Росією

') письмом з д. 7 липця 1856 р

*) Про се оповідає в своїх споминах з подорожи по Галичині лві
іпгігькпіі Губернатор Ґромека около 1855 р. '

Відня) в ІІ-ій ч. альманаха „Віїїок" (1849), зложеній уже більше
книжною мовою і присьзяченій православному архіеп. Рая-
чичеви на перекір л\итрополитови Левицькому. Заходо/М Зуб-

РИЦЬКОГО вволять з ПІДЛЮГОЮ ГІОГОДИНа зближений до МО-
СКОВЩИНИ язик у виданім накладом Гал. Руської Матицї
„11 стори ческомі) Сборнику", в котрім з історичнилмі
Гі археольогічними розвідками виступає Антін Петрушевич
(1821 — 1913). син сьвященика-письменника Степана із Стрий-
щини, крилошанин львів. митр, капітули. Вже на зїздї русь-
ких учених висловив він погляд, идо твори призначені для
всенародної просьвіти треба печатати живою народною мо-
вою, а твори висшої науки для інтелігенції „лїтературнил\
язиком". Він сам печатав свої розвідки з обсягу історії, архе-
ольогії й язикознавства книжним язиком, котрий він уважав
„праруським". Вельми трудящий і плодовитий, був він радше
лїнгвіст і фільольоґ, як історик, а його історичні розвідки пере-
повнені виписами й приміткалі.и, л\ають часто прикмети полє-
лдічних брошур з їдкою нераз вузко-полїтичною закраскою.
Заслужив ся між иншим виданєм дрібних, розсипаних залАі-
ток доісторії Галиц. Волод. Руси п. з. „Сводная Галиц-
ко-Русская Л-Ьтопись" (від 1500 — 1800), що ліала імо-
вірно послужити йому основою до продовженя „Исторіи"
Д. Зубрицького. Одначе безкритичність у вношеню збира-
ного матеріялу і субсктивність видавця виявлювапа полєуііч-
ни.ии замітками вменшує наукову стійність сеї Лїтописи.
Справдешньою великою заслугою Ант. Петрушевича є
вельлуи богатий збір книжок і рукописий, жертвований нилу
книговнї „Народного Дол\у", що творить там „Ліузей Ан-
тона Петрушевича".

На ниві відродженя народного житя в наддністрянській
Українї в першій половинї XIX ст. причинили ся до розбу-
дженя народної сьвідомости особливо серед нашого духо-
веньства Михайло Гарасевич (1763—1836), професор бого-
словія і ректор львівського університету, а відтак гене-
ральний вікарій л\итропол. капітули, обєл^истим твором .,Ап-
паїев Есс1е8Іае ЕиШепае" (1862 у Львові), що подає історію
Руської Церкви від введеня христіяньства до 1826 р. з бо-
гатою збіркою вельми цїнних документів, і Михайло Малинов-
ський (1812-1894), архидіякон митропол. капітули, що брав
живу участь у науковій дїяльности і оповістив (під впливом

100 -

Д. Зубрицького і Я. Головацького) книжною мішаниною
чимало розвідок богословських та з історії Руської Церкви
і видав неначеб доповнене названого твору М. Гарасевича
нїл\ецькою Л10В0Ю „Віє КігсЬеп- 11. 81ааІ8 8 аігип о"еи
Ье2іі^1іс1і (і є 8 §гіес1і. каі. Кііиз іп Оаіігіеп.
ЬетЬег^ 1861".

Антін Добрянський (1810 — 1877), парохВаляви, заслужив
ся вельми численними розвідками з історії Руської Церкви,
печатаними у видаванім нилі калєндарі-альманаху „Пере-
мьішлянин-ь" (1850—56) і полишив у рукописи твір „Ні-
8І:огіа КиІЬепогит сит Зіа Еотапа ессіезіа
ііпііогіїт" з цїнними документами (в музею А. Петру-
шевича).

В тім часї появляє ся московщиною для жіноцтва ви-
давана часопись „Лада" і „Семейная Б ибліоте ка" О,
вибір з московських поетів „Русская Антол огія" ^),
а навіть редакція „Зорі Галицької" дістає ся в руки
членів Поґодинської кольонїї так. що Ставроп. Інститут рі-
шив застановити дальше єї видаване. „Стихи" складані при
нагодї ріжних торжеств нагадували подібні твори XVII
і XVIII ст. Письменники „староруської школи" звертали ся
нераз до московської лїтератури, одначе не черпали із справ-
дїшнього еї жерела, із живих засобів, що проявляли ся вже
самим стилем, живим реалїз\\ом і новими ідеями у таких
письменників як Пушкин і Гоголь, ЕОНИ не розуміли анї
змісту анї характеру московського письменства.

20. «^Особьлй і^усскій язьїкь*' у літературі 50-их рр.
XIX ст. у НаДДнТстряньЦинї.

Для обєдинительного письменьства в Галичинї трудили ся,
почавши від 50 их рр. XIX ст., головно три письменники, котрі
крім того в обєяинительнім таборі заняли в національно-
полїтичній дїяльности важне становище. Се були: Іван
Гушалевич, Б-о гданДїдицький та Іван Наумович.

Іван Гушалевич (1823—1903), син хлібороба з Чортків-
щиии, складав уже яко питомецЬ духовної семинарії піснї
під ноти, котрі тим способ >м розповсюдили ся серед на-

^) лід іісдакцівіо Соверпна ІІІсхиппча 1858 р. -) 18;14 р.

- 101 —

шого суспільства. Вже з „весною народів" в 1848 р. стало
ето ІЛАЯ голоснилА ззвляки піснї „Мир вам, братя!",') котра
протягом довгих лїт була неначеб народнил\ гимном. Перші
поетичні твори писані доволі" чистою народною мовою пе-
чатав у видаваних ним часописях (гл. в горі) і в збірнику
„Стихотворенія И. Гушалевича" (1848, Перемишль).
Але пізнїйші єго віоші навіяні вже обєдинительним духом,
зложені „особьімг русскимі» язБИсомг", не мають літератур-
ної стійности анї що до форми, анї що до змісту і мови.
Засновини українського народного театру дали ему привід до
написаня чотирох мельодрам з житя селян доволї чистою
мовою, між котрими найдовше держали ся на виднї театру
„Підгіряни" (1879, Коломия) завдяки музицї М. Вер-
бицького. Покинувши управляти рідну ниву письліеньства,
запалАорочений обєдинительними змаганями, відвернув ся
він в 1866 р. рішучо від народу і відбив ся від него, так що
під копець свого житя став мертвил\ і забутим.

Богдан Дїдицький (1827 — 1909) вибив ся в 50-их рр. XIX ст.
побіч Головацького на становище дїйсного проводира По-
годинської кольонїї і став неначеб ареопагом у справах
письменьства в Галичинї. Син сьвященика з Жовківщини.
Дїдицький переняв ся був на фільософічнім видїлї у Львові
(1846) революційними змаганями польської молодежи, але
промова Гр. Яхимовича на зборах „Гол. Рус. Ради" і вірш
А. Петрушевича „Братям Галичанам" там виголоше-
ний довели єго до отялАленя, а Я. Головацький розбудив
у нїм українськими книжками народні почуваня. Але яко по-
л\ічник у редакції „В'Ьстника" і „Зорі Галицької"
(1853 р.), намагав ся вже вводити московщину. Збірниколд
„Зоря Галицкаяяко альбумі) на 1860 годг", ви-
даним у честь митрополита Яхимовича, в котрім більш пять-
десятки письменників помістило свої поезії і цїнні розвідки
лїтературні, народописні й історичнї, писані мішаною книж-
ною мовою він сам помістив там свою поему „Буй -тур
В се вол о д") здобув собі Дїдицький серед нашого суспіль-
ства великий вплив, котрий вельми влучно оцїнив Ом. Ого-
новський: „Хоч народні проводирі стояли на сценї полї-

V) Текст сеї піснї з музикою Петра Любовпча роздано на словянськім
з'їздів Празі" (1848). а відперу чнпкп „Гол. Рус. Радп"* сьпівалп ії в кружку
Сіовян.

— 102 — .

тичної сьвятинї руської, то за кулісами скривав ся улжий
творець „А л ь бул\а", котрий цілою машинерією тодішньої
полїтики Русинів вправно кермував. Та і сал\ л^итрополит рі-
шав усякі важнїйші справи лиш за радою Дїдицького."

Почин Йосифа Лозинського до введеня польського
абецадла в українськіл\ письменьстві (гл. в горі стор. 82) під-
няло в 1850 р. австрийське правительстЕО з понуки крає-
вого галицького правительства. Секретар мінїстерства про-
сьвіги Йосиф Іречек в окремій брошурі ^) приспособив чеську
правопись до української вимови і доказував, що українське
письл\еньство зможе розвивати ся на основі сего нового
письлш самостійно й окремо від московського. Щоби спи-
нити московщенс мови розповсюднюване деякими галицькилАи
письліенниками, намісник гр. А. Голуховський намагав ся
перевести гадку порушен.у Й. Іречком і покликав з тою ме
тою колАІсію для полагоди сеї справи.'^) Однак комісія не
згодила ся з тою правописною новиною і змаганє се уда-
ремнено. В сїм азбучнілА спорі брав живу участь також
Б. Дїдицький ^).

Осягнувши таке впливове становище серед нашого
суспільства, вихіспував се Дїдицький для систел\атичного
переведеня обєдинительної ідеї і в 1861 р. сгав видавати
політичну часопись „Слово", спершу лювою зближеною
до народної, а відтак обережно впроваджував московські
вислови і форми. Щоби приєднати ширші круги нашого
суспільства, печатав він у „Слові" перекладом історичні роз-
відки Костол\5рова (Дві руські народ пости 1863 і ин.)
і поезії українських поетів виїмково навіть Кулїшевою пра-
вописю, розповсюднював виданя письменників з України.
але перегодом „Слово" рішучо приняло русофільський
напрял\ що до мови і національно-полїтичних змагань. Після
невдачіюго бою австрийських військ з Прусами в 1866 р.
помістило „Сл о во" статю „Поглядть на будучность" Т

1) ГЬст а.мі Уиг^чсЬІак. (1а^< Кі«1іеіи?^с]іо тії: 1аІеіііі^<с1і«'П Зсіи
/...■ісіі-11 /11 !^с1іі'ЄіЬоа. !т АиГіга^го (1о^< к. к. Міпії^іегштя Гііг «Чіііи^;
Гнісп'ісіїї. \\'и'П 1«."І1).

-') ])к' гииісіїі^сЬе 8ргас1і-ит1 8с1ігіШїа^с іп Сіа1і/.іеи, ЬетЬої-?;!- ;

■') ДІІДПЦКІЙ Богдані,, О ііеудобностплатпнской азбуки в-ь ші .. ™
мі.нііпстії руской. 'Віідені, 1859. — Спорі, о ііускую аяЛуїсу. опцсані.іЛуИ
Б. А. Л'Ьдіїцкпмь. Лі.вові) 1859. т

— 103 -

3 зазначенєм, що галицькі Русини творять з Москалями о д є н
а рід. Кріл\ того Дїдицький видав безіменно брошуру
. 3. „В-ь один-ь чась научиться Малорусину по великорусскн"

1866), в котрій нал^агав ся показати, що є ,,на Руси оди ні)

усскій язьїкь, а на зтомТ) язьік"^ два вьіговора",
для пособлюваня московщеню літературної люви видав
Подручньій н-Ьмецко-русскій словарь" (після
осковського словаря І. А. Е. Шу\іда 1867 р.). Дїдицький
іанив ся думкою, що твори его язико.м писані зможуть
.оскалї читати своїм виговоро.м і вважати своїми.

На той лад що до мови виправляв Дїдицький твори
нших поетів (Гушалевича. Устияновича, Лисикевича, Федь-
овича і ин.), видаваних єго заходом, і налдагав ся тим під
ден стрихулець підвести їх до що до „літературного язика",

04 сї поправки особливо творів Устияновича і Федьксвича
вляли ся псованє.м їх саморідної ^\ови. Дїдицький присвоїв
обі в 60-тих рр. неначеб диктатуру на лїтературнїй ниві

Галичинї і визначував кождому з письменників, що до
его звертали ся, літературне становище. Так повело ся ему
ерелшнити в обєднительний табор .молодого письменника
олодимираСтебельського, котрий на ниві рідного
исьменьства визначним талантом міг би був собі здобути
оввжне становище, а за понукою Б. Дїдицького став у лї-
іратурній обєдительній часописи „Б оян-ь" будувати „храмь
дной Руси". В тім напрямі провадив Дїдицький опісля
ідзБництво „Литературного Сборника", видава-
Г'го Гал. Рус. Матицею" замість „Науко в о го Сборн ика".
Іван Наумозич (1826 — 1901), син народного учителя з Бу-
)Ка, підчас богословських наук у Львові переняв ся був
зльським патріотизмом, але опісля навчив ся народної
ови української і печатав народною мовою вірші, казки,
ювіданя і драматичні твори вже 1849 р. в тодїшних ча-
)пмсях. Опісля популярнил\ лАісячником „Н а у ка" розбудив
широких кругах народних замилованє до читаня і по-
ирив потрібне народови заводове знане з обсягу .хлїбо-
)бського господарства (особливо з пасїчництва) та здобув
»бі тим способол\ голосне іл\я в широких верствах народ-
IX. Перегодом одначе „Наука" стала щораз більше про-
)підувати люсквофільські змаганя та намагати на москов-
ину і тим втратила просьвітно- научну стійність. ОкрілА того

- 104 -

в промовах своїх у галицькім соймі і в державній раді' заняі
обєдинительне становище, а статею „П оглядь на будуч-
ность" в „Слов-Ь" (1866) промостив противникам дорогз
до гнобленя самостійного національного і культурного роз-
витку українського народу.

Побіч названих в горі істориків Д. Зубрицького й Ан-
тона Петрушевича, котрі в своїх писанях заняли обєдини-
тельне становище, нзмагали ся І. Гушалевич, Б. Дїдицькиі
і їв. Наулювич переводити обєдинительну ідею з підмогокі
поетичних творіз, повістий і популярних писань.

21. /Іїтературні здіаганя пі)отив обєдините/іьного

напрядіу.

„Обєдинительний" напрям мав вельми некорисний вплие
на розвиток народної літератури в Надднїстряньщинї. Горсткг
обединителїв під проводом Зубрицького, як пише сучасний
дописець „Зорі" (1854, ч. 51), „набрала в свої груди воздух^
сїверного (північного) і ним завіяла по ниві нашої літера
тури так, що гнеть сам по нїй снїг і лїд оказав ся і чути а
дали єно голоси, які чути ся дають на полях, коли метель
ниця зашумить. Умовкли перед голосом тих метельницЯ|]
жайворонки і соловії що но розблиснувшої весни нашої ліі,
тератури. Мороз перейшов по жилах і костях Русинів. Роз|л
пука їм серця розривала, бо думали, що по тій красній і таї
короткій веснї вічна настане зима", і справдї затихають ні
якийсь час письменники Маркіянового кружка, Я. Головаць
кий і М. Устиянович (а відтак намагають ся писати мовок
зближеною до Московщини). Вагилевич починає писати лиш(
по польськи. Однак зерно кинене Маркіяном на галицько
українську ниву не пропаломарно.Словянофільскапропаганд^
що викликала розлад серед українського суспільства і дала по
чин до завзятої партийної боротьби, не вспілазапаморочиті
всего українського суспільства.

На перекір заходам Погодинської кольонїї починає се
ред українского суспільства будити ся придушена сьвідомісті|
національна. З початколд 1855 р. стає на чолї редакції „Зорі
Галицької" Микола Савчинський і оповіщує, щ»^
„Зоря" не перестане виходити : „скине тілько шати і пут^
чужі, а прибере ся, як повинна, по руськи". Головними пред
ставниками народного напряму являють ся Плятої

- 105 -

К о с т є ц ь к и й ^) і два молоді поети Ксенофонт Клим-
кович і ЕвгенїйЗгарський, що загріті творалАИ Шаш-
кевича й Устияновича, заснували між станиславівською моло-
дежю громаду „Руський Гелікон" і постановили пра-
цювати на літературній ниві на народній основі.

Євгеній Згарський (1834 — 1892), син сьвященика з Жида-
чівщини, переняв ся вже в часі гімназийних наук у Стани-
славові народолюбивилА духом під впливом шкільного то-
вариша КсеноФОНта Климковича (1835—1881), сина сьвященика
з Городеньшини. Найбільш до вподоби припали їм поезії
М. Шашкевича й М. Устияновича (в І і II ч. „Вінка", вида-
ного у Відні), отже й вони почали під впливом своїх учи-
телїв Василя Ільницького і Михайла Полянського писати
вірші народним ладол\ і народною мовою. Одначе обста-
вини так склали ся, що Клилдкович, не покінчивши гілдна-
зийних наук, був приневолений тиняти ся в тимчасовій уря-
довій службі, поки Б. Дїдицький не покликав его на поміч-
ника в редакції „Слова" (1862 р.). Але вже ранше печатав
Климкович поетичні твори в „Зорі Галицькій", в ко-
трій також Згарський, тодї слухач фільософії, помішував
поезії і прозові писаня та став душею сего видавництва
і разом з Климковичем після давнїйшого занепаду оживив
єго в народнім напрямі.. Перегодом обняв редакцію „Зорі
Галицької" Плятон Костецький (1832—1908) з порученя Став-
ропигійського інститута і помішував там свої поезії й опові-
даня з лемківського житя.

Се були почини нового літературного житя, котре
овіяне животворним духом відродженої з кінцем 50-их ро-
ків літератури на Приднїпряньщинї, поплило знов ширшою
струєю і забезпечило дальший розвиток українського пись-
меньства в Галичинї на народних основах.

22. Національне відроджене і почини народного пись"
Мвньства в надпрутській Україні.

Відорвана з давних часів '^) від українських земель над-
прутська Україна (Буковина) пробудила ся що йно в 60-их рр«

*) Костецькпй Плятон поміщував свої поетичні твори спершу
в „Зорі Гал." і ин., відтак видав 1862 р. збірник своїх поезій п. з. „Ро-
ех і і Ріаіопа Кобіескоію, Ь\\-іл\'.'

-) Буковина враз із Молдавією належала в XII ст. до Галицького

- 106 -

XIX ст. до нового ул\ового житя. Яко частина Молдавського
господарства попала була Буковина під владою Туреччини
в страшну умову темряву і нужду. Не було талА ні одної
шк \'іи, а по монастирях учили черцї тілько церковної гра-
л\оти, тимто і тамошнє духовеньсгво вельми підупало шо
до просьвіти. Не лїпше дїяло ся і в боярських кругах, бо
дїти боярські ледво вміли читати і писати. Темнота налягла
на весь край, а за тила ішов і умовий занепад населеня.
Аж в р. 1775 блиснув промінь надїї на красшу долю, коли
Буковина перейшла під владу Австрії. Цїсар
Иосиф 11. знїс підданьство і приказав закладати народні
школи. Одначе сї школи мали ширити науку німецької лювн,
а при тім не занедбувати вг'лоської. Про Українців на Буко-
вину австрийська управа мабуть і не знала, вважаючи їх на
основі православного віроісповіданя Волохами. До тих шкіл
накликувано учителїв з Угорщини або Семигороду, тему
незеликий хосен приносили вони народови.

В 1 786 р. прилучено Буковину яко буковин-
ський округ до Галичини. Народні школи перейшли
з того часу під догляд львівської латинської консисторії,
пізнїйше (1844 р.) виеднала собі греко східна консисторія
в австр. правительства догляд над більшою частию народ-
них шкіл. В справах народного шкільництва поділяла
Буковина у великій части долю Галичини аж до відлученя
1849 р. З того часу, як латинська консисторія обняла
догляд шкіл, учили в буковинських школах окрім нїмець-
кої і волоської мови також польської, але про українську
мову НІХТО й не думав.

Шсар Иосиф 11. положив також перші підвалини до
двигнемя буковинського духовеньства. Для кандидатів ду-

кііи.іївсіиа. котрі- ііоіііма.іо східну Галичину і сягало до устя букоіиін-
ського Серету і Прута в Дунай. В половині' XIII ст. попала Букотіна
ПІД татарську кор^іпгу. а и полопинї ХН' ст. загорнули сей край Волохи,
Тодї заніїв по.іьськіїГі королі. Казпмир піїіпічну часть Букоиинп із схі;:-
ноіо Галичиною. Під впливом українськоґо жпв.іа в Молдавії зуіфаїньщпл.-і
ся волоська династія, на дворі молдавських господарів у Сучаві панук
українська мова, а в церкві зукраїньщена церковно-словянська, так, що
Молдавське господарство до половпнп XVII ст. мало українську цїху. Зпг-
1)Єцесенем столпиї .Молдавії із Сучави до Яс, виперла українську мову
волоська, а п полоипиї XVII сг. являє ся волоська .мова вже в урядових
грамотах.

- 107 -

ховного стан)' основано духовну школу і подавано науку
читаня, писаня, численя і необхідні богословські і душпастир-
ські відомости. Щоби витворити основи для ширшої осьвіти
духовеньства і сьвітської інтелїґенш'ї, оснувало австрийське
правительство в Чернівцях гімназію (розширену 1808 р. на
лїцей), а духовну школу перетворило в богословський на-
уковий інститут (1827 р.), що остояв ся аж до заснованя
черновецького університету (1875р.). Однак обидві
сі наукові інституції, в котрих учили тілько латинською
і німецькою, опісля (в богословськіл^ інституті) також во-
лоською мовою, не могли виховати сьвідолюї української
інтелігенції, що полюбила би свій край і нарід і подбала
про єго культурний розвиток. Задля того надпрутська
Україна від злуки з Австрією не проявляла більш як 60 літ
українського житя, не видала (аж до 1861 р.) нї одного
українського твору літературної стійности, хоч з початком
XIX ст. між австрийськими Словянами будить ся національна
сьвідомість, народне жите, а в сусідній і з Буковиною ад-
мінїстрацийно злученій Галичині вже в 30-их рр. положено
підвалини до розвитку народної літератури. Правда, під
конець 40-их рр. являють ся в надпрутській Україні віршо-
ваня (Гавриїла і Василя Продана та Василя Ферлеєвкча), однак
і змістом і лАОвою та складом були вони зовсїл\ чужі укра-
їнськол\у народови і тому не люгли розбудити ані народної
сьвідол\ости ані житя серед тамошнього українського су-
спільства.

Рішучий перелім на сім полі замітний аж по введеню
шкільного державного закона з 25 мая 1868 р., коли управа
шкіл перейшла в руки державних властий (Ради шкільної
краєвої) в Чернівцях. З того часу росте число народних
шкіл, а з заснованєм учительської семинарії в Чернівцях
виходять приспосіблені для народних шкіл учителі. Ново-
часна школа виховала молоде поколінє сьвідоме користи
з науки і положила підвалини до всенародної просьвіти,
отвираючи популярному письлАеньству приступ до широких
кругів народних. Але справдешній соняшний промінь засияв
у надпрутській Україні не з наукових інституцій, тілько
^посеред самого народу, з котрого вийшов перший народ-
іий поет ЙосиФ Юрій Гординський-Федькозич.

— 108 -

23. Закаі>патська Укі7аїна« єї національний занепад
і почини від{>од?кеня. Істоі>иЧний огляд.

Закарпатські Українці, поселені в колишній північно-схід-
ній Угорщині", на південних збочах Карпат, сумежні із Слова-
ками на заході', з Мадярами і Волохами (Румунами) на пів-
дні", а з галицькими Укра'і'нцями на північніл\ сході тогобіч
Карпат, (около ^/з міл"їона), є тубильці", що осіли тут
в ріжних часах. В часі" мадярського на"їзду Укра"їнц"ї тод"ї вже
були христіянами після східного обряду, мали власну само-
управу, а на мадярськім дворі можна було почути й українську
мову. Майже до кінця ХУ-го ст. населене не підлягало крі-
постному праву. Католицька віра здобула собі великий
вплив на Угорщинї, а тодї українське боярство перегодом ви-
народовило ся і змішало ся з мадярською -аристократією.
Від ХУІ-го ст. Мадяри випирали инші народности з висших
урядів і відносили ся неприхильно до Українців, навіть тоді,
коли вони приняли унїю з Римол\ в Ужгородї (1649 р.)
для обезпеки свого обряду і народности. Висші верстви
суспільні златинщили ся і змадярщили і подібно, як у над-
дністрянській Українї, з українського населеня остали тілько
низші верстви.

За володарства Марії Тереси і Иосифа II засияла угор-
ським Українцям красша доля. Установлено Мукачівську єпар-
хію, до духовної семинарії у Віднї принимано питомцїв
з мукачівської і пряшівської єпархії, а взаїмне там опізнанє
з питомцями з львівської і перемиської єпархії розбуджу-
вало почуте приналежности всїх до одного українського
народу. До заснованої Йосифом 11. семинарії у Львові приймали
питомцїв із Закарпатської України, а навпаки галицькі Українці
часто їздили на Угорщину кінчити свої науки (Я. Головаць-
кий, А. Могильницький і ин.).

Одначе Українці не мали доступу навіть до низших уря-,
дів, а панщизняні селяни коротали своє житє в безпросьвіт
ній темнотї. При всі"м тім одначе мадярщенє не осягало ще
тодї значних успіхів, як довго в середних і висших школа>
учили латинською мовою. Колиж з кінцем першої ПОЛОВИНк
XIX ст. значно розвинуло ся мадярське письменьство, Ма
дяри осягнули перевагу над иншими народностями в краю
Революція в 1848/9 розбудила загорілість між Мадярами

І

X-

И'

- 109 -

але заразом осьвідомила немадярські народности. Після
згнобленя мадярської революції австрийське правительство
відносить ся прихильнїйше до нел\адярських народностий
і до Українцїв. Чимало Українцїв осягнуло тодї висшу осьвіту
і заняли визначні становища в державі і церкві, а знесене
панщини пособляло просьвітї між селяналиі. Заложено чи-
мало народних українських шкіл, а з просьвітою будила ся
і народна сьвідо.мість. Але із заведенєм дуалізму на основі
австро-угорської угоди (1867^р.) л\адярська л\ова здобула
собі майже виключне становище в державнім і прилюднім
житю. зносини з Надднїстряньщиною перервали ся, а ма-
дярська культура поширювала мадярщенє Українцїв.

24. Змаганя до підєму народного почутя аіі?к
Закарпатськими Українцями.

Вже в першій половинї XIX ст. старали ся мукачів-
ські єпископи будити народну сьвідомість між духовними
і сьвітськими зелміяками з підмогою просьвітних зма-
гань. В тих змаганях пособляли владикам Адольф До-
5рянський. син сьвященика, котрий своїми здібностями
хобив ся в державній службі висшого становища (був стар-
1ІИМ жупанол^), Іван Раковський, ректор мукачівської
іуховної семинарії, і Александер Духнович, крилоша-
1ИН пряшівської капітули, поки^вони стояли на народних
)сновах.

Коли наддністрянська Україна в 1848-ім р. відродила
я до нового народного житя. тодї „Головна Руська Рада"
іодавала руку „народови руському в Угорщинї до зєдине-
я, щоби всї Русини були одним сильним у спільній працї
цасливим народом". Закарпатські Українці на сей поклик га-
ицьких земляків вислали 1849 р. під проводом Адольфа До-
рянського депутацію до цїсаря з домаганєм, щоби комі-
ати (округи) поділити після народностий, ввести українську
ову в народних школах, заснувати українські гімназії і прав-
ичий лїцей в Ужгородї та український унїверситет у Львові
щоби допущено Українцїв до урядів. А. Добрянський, ко-
зий опісля яко кол\ісар при росийських військах, висланих
848 49) на Угорщину для втихомиреня ворохобнї прожи-
ав в Ужгородї, розвинув там живу народну діяльність.

- по -

в ужгородській гімназії позволено вчити деяких предметівукра-
їнськоюл".овою,асе розбз'дилозавмерлу Закарпатську Україну
і тодї Ужгород став осередком українського житя. Одначе пе-
регодо.м почав Добряиський піл. впливом навязаиих з мо-
сковськими обединителями взаємин виявляти обєдинительні
змаганя, попав через те у підозрінє у правительства та втра-
тив своє урядове становище. Після того переніс він у 80 их
рр. XIX ст. свою діяльність на надднїстрянську і надпрут-
ську Україну, котра закінчила ся у Львові памятним полї-
тичним процесам (1882).

25. /Іїтератуї>на діяльність закарпатських Укі^аїнцїв.

З пробудженєм народної сьвідомости намагали ся пе-
редові закарпатські Українцї плекати рідне письменьство. Пер
ШИЛІ робітником на лїтературній нивіЗакарпатської України був
Александер Духнович (1803 — 1865) 0. крилошанин пряшівсько
єпархії. Ще яко сїльський сьвященик збирав народні пісн
і почав вже з початком 30-их рр. писати поезії, складатк
книжки для початкової шкільної науки і для потреб народ)
та старався карпатсько-український говір підняти до степеня лї
тературної мови і щиро дбав про по^^иренє просьвіти в рідніі
Л10ВІ між зеліляками. Але хоч оден его вірш („Я Русин ссм
був і буду, я родив ся Русинолд") задля народолюбивогс
настрою став популярнил^, не було у него поетичного та
ланту і тому поетичні его твори не л'.ають лїтературно
стійности.

Небавом одначе Духнович і єго ровесники та наслїд
никнпереняли ся поглядами карпатсько-р^'ських грамотіїв Х\ II
ст., бо думали, що літературні твори треба писати „книж
ньімь словенски.мТ) язикомг" та піддержували сю давн
шкільну традицію нетілько 'серед духовних і урядничи
верств, але навіть у звичайному житю вважали непригожи
уживати „хлопської мови". Сї грамотії думали, що „славеь
ско-русскій язьм^Ті" є „матерній язьїкь россійского народа
„или же русскій яз^кь русского народа Галиціи". Приxильн^
ко\\ національно-культурної єдности Українців з Москалям

') Перед ним уже ііилав Михайло Лучк'аЛ латинським яміком и
ппсану гі)аматпку руської лговії (18;Ю) і иропонідп (1ВЗІ)

- 111 -

був навіть вельми талановитий Юрій Гуца-Венелин (1802 —
183У), лікар, археольог і етнограф, що переселив ся в Ро-
сію, а відтак вельми причинив ся до відролженя болгар-
ського народу. Хоч признавав він окрсмішність і самостій-
ність української мови, до котрої належить і карпатсько-
український говір, і ріжницю її від МОСКОВЩИНИ, одначе обсто-
ював оден лїтературний язик для України і Московшиг и.

Отсї язикові погляди морочили уми закарпатсі,к(:х
гралютіїв у початках XIX ст. і на довгий час згнобили свобідну
луліку, живе слово й у.мовий та письменський рух серед та-
люшнього суспільства. Наслїдком залікненя умового житя
у вузенькі л'.ежі пережитого і попсованого „стгрослорян-
ського язика" і єго письл\еньства попала українська інтелі-
генція в л^ертвоту і почала мадярщити ся, а зубожіле селяї ь-
сгво оставало без просьвіти і науки, бо й и^кільні книжки
були зладжені змосковщеним, для молодежи незрозумілим язи-
ко-у\. Закарпатські письменники витворювали отже таке
саме письл^еньство, як галицькі обединителї — „особьій рус-
скііі язьїкь" і тим пособляли мадярщеню свого суспільства.

Тодї зрозуміло й угорське правите.': ьство, що занепад
народної просьі^іти може довести при такій роботї обєди-
нителїв до суспільного і національного розладу в краю і по-
чало дбати про видане шкільних книжок у живій мові закар-
патських Українцїв. З почином 80-их рр. XIX ст. зладив Ла-
сло Чопей у Будапештї і видав державним накладом чи-
танки для народних шкіл мовою зближеною до народної,
одначе і в тих виданях попадали ся вислови церковно-сло-
БЯіїські, московські, словацькі і мадярські, хоч видно за-
гальне змагане до визволеня з обединительної сумішки.
Вслїд за ТИЛІ появив ся нагороджений Угорською Акаде-
\\\ею Наук тогож автора „Русько-мадярський Сло-
варь" у Будапештї (1883) з передним словом, написанил\
чистою народною мовою і короткою грал\атикою україн-
ської мови. Спорудник користував ся окрім ІУІікльосича
трудами українських й инших язикознавцїв і висловив рішу-
чий погляд, що „Руський язик є самостоятельний і не може
ся держати нарічієм росийського". Одначе се не отямило за-
закарпатських обєдинителїв, вони остали глухими на ті по-
гляди Л. Чопея, наслідком того мадярщенс поширювало ся
невпинно і спиняло ся тілько там, де ще жие живе народне

- 112 -

слово, під сільською стріхою. Тимчасом осьвічена верства
закарпатсько-українського суспільства або майже зовсім вина-
родовила ся або попала в зневіру і рівнодушність. В остан-
них оаначе часах деякі закарпатські учені навязали взаємини
з Наук. Товариством ім. Шевченка у Львові і змагають до
відродженя закарпатської України на народній основі, а ве-
лика сьвітова війна причинила ся там до розбудженя на-
ціональної сьвідомости і до просьвітних змагань.

26. Шиї^ший |?оЗвиток письдіеньства в П|7ИДНЇПІ>ЯН-

ській Україні. Київ третим огниЦеді дїтературного

й уліового руху.

Національна ідея проявила ся в перціих творах укра-
їнських письменників (Котляревського, Артемовського а на-
віть Квітки) ще не зовсім виразно і не з повною сьвідолдо-
стю. А всеж таки і в тім коліічніл\ зображуваню народного
побуту, инколи пересаднілі, проглядала горяча любов на-
роду і тому влучно" залдітив Кулїш, що „Котляревський був
усеж таки одиноким письменником, що зобразив усіма за-
буте або понехане житє українського простолюдя". Квітка-
Основяненко ступив уже оден степень дальше від своїх
попередників у зображуваню народного побуту і живопи-
сував з етнографічною вірностю житє і моральні прикмети
українського простолюдя. Сей напрям причинив ся до по-
степенного значіня народного письменьства і глибшого зро-
зуміня єго досяглости. з одушевленєм народною поезією
і народними переказами лучила ся любов умового житя
Словяньщини, а тодї й народна ідея виступала з більшою
сьвідомостю в українськім письменьстві. В українських тво-
рах ЗО их і 40 их рр. XIX ст., доволї ще нечисленних, про-
являють ся всї прикмети словянського відродженя. Подібно,
як у Чехів, в часї відродженя, в українськім письменьстві
слїдно змаганя до обнови завмерлої старовини (навіть
з підмогою підроблених неначеб то старинних історичних
дум).

Осередком того розбудженого українського житя стає
на короткий час старинний Київ, з котрого се житє розхо-
дить ся широкими струями на Приднїпряньщинї. Київ мав
певні хьилї занепаау і бистрого процвиту, але все був осе-
редком культурного українського житя, одушевляв своєю

— 113 -

старовиною, чарував відгомоном колишнього житя. Москов-
ські словянофіли лучили з Києвом окреме посланництво
для словянського житя, але для українського народа був
він огнищем нового відродженя, а в мріях українських сло-
вянофілів столицею та осередком будучої словянської фе-
дерації, коли нове житє буде основане на підвалинах
братерського еднаня і любови.

У сїм осередку України зустрічали ся три сусїдні сло-
вянські народности ; українська, московська та польська
і тому під впливом всесловянського відродженя на пере-
дове місце висувало ся питане про взаємини між тими трема
народами. Засноване унїверситету сьв. Володимира в Києві,
1833, (після знесеня Виленського унїверситету і Кременецького
лїцея), другого з черги на українських землях, причинило
ся до розбудженя умового українського житя, особливо
з того часу, коли там обняв катедру московської літера-
тури український учений і етнограф Михайло Максимович
(1834). Небавом заснував ся там для дослідів старинностий
комітет, котрого членом був також Максимович і се був
почин до пізнїйшого заснованя комісії для видавниц-
тва давних актів. Відтак починає Максимович видавати
альманахи, в котрих містив вірші і повісти для ожив-
леня, але головний зміст їх творили історичні розвідки і ма-
теріяли про Київ та Україну, а головним спорудником сих
альманахів був сам Максимович. ^)

Поки ще почав у Києві будити ся літературний рух,
в українськім суспільстві проявляли ся згадки про колишню
окремішність і самостійність України і розбуджували любов
української старовини, а любителями єї бували і великі пани
в родї згадуваного вже бувшого міністра Трощинського. На
початку XIX столїтя до тих українських патріотичних змагань
прилучили ся також змаганя всесловянські. Був се час, коли по
всїй Европі творили ся тайні товариства (в Італії, Еспанії, Нї-
меччинї й Росії). Сей дух проявив ся і на Українї; в Києві засну-
вало ся „ОбществоСоединенньїх'ьСловян'ь" (1818р.)

Підвалиною програми сего товариства був федератив-
ний засновок, а до него належали Українці", Москалї і По-

Ч Спершу видавав Максимович „Кіевл янин-ь" (З книжки 1840,
1841 і 1850), а відтак „•Украинец'ь" (2 книжки 1859 і 18()4 р.).

ол. барвінськпй, історія укр. літератури. II. 8

— 114 —

ляки. Метою єго змагань було витворене дружних взаємин
між трема племенал\и місцевого населеня. За Полтавою
і Харковом, де пробудило ся вже народне житє, слідував
з черги Київ, де змагане до національного відродженя україн-
ського народу проявило ся вже з повною сьвідомостю
в„Кирило-Методіївськім Братстві" в напрямі демо-
кратичної федерації словянських племен під зверхностю
Росії.

2^. Словянофільство в Росії. Кирило-Методіївське
Братство в Києві.

Під конець XVIII ст. під впливом західно-европейськи>
ідей свободи і народности проявило ся відроженє словян-
ських народностий і витворило ся почуванє словянсько
взаїмности (словянофільство) задля обопільного пізнані
і змаганя до зєдиненя словянських народів до боротьбі
о народну рівноправність. Так зродила ся у західних Сло
вян (Словаків і Чехів) ідея всесловяньства (пансла
візму).

Ідея словянофільства (панславізму) в Росії приняла з по
чатках 60-их рр. виразну політичну прикмету і змаганя в ті;
напрямі виявили ся в „Словянскомг благотворительномь ко
митет'Ь" в Петербурзї і его філіях. Се словянофільство малі
виразну цїху панрусизму на центрилї стичній основ

В супротивности до сеї централїстичної ідеї моское
ських словянофілів розвинули українські народолюбці слс
вянофільську ідею на федеративній основі, котра оС
стоювала права поневолених народних верств і виявила с
у вільнодумних змаганях * Ки ри л о -Мето д іїв с ь ког
Братства в Києві, в 40 их рр. XIX ст.

Вже на два-три роки перед заснованєм Братства сь
Кирила й Методія утворила в Києві патріотична молоді;
українська заходами Кулїша, що там був тодї учителц»
(1843—1844) невеличку громаду, котра задумала видвигнут
українську народність з духового занепаду, а українська
крепаків з умової і суспільної неволї. Молода київська гр(
мада перенялась ідеями Христової віри і тому всї воь
добре знали сьв. Письмо та перенялись євангельською пра
дою і любовію, вважаючи, що до такого діла треба люді

- 115 -

чистих серцел\, осьвічених і спосібних до христіянської са-
люжертви. в СІЙ невеличкій громадї зародилась була перша
думка, видавати книжки потрібні для самопізнаня, накло-
нити деяких панів-гуманїстів, щоби заводили народні школи
і тим положили основу народній просьвітї на Україні'. Го-
ловою сеї громади був Шевченко, на котрого взирали то-
вариші „як на якийсь небесний сьвітильник, яко видиме
натхненя звиш".

Окрім того й історія Словян була для київських гро-
лшдян провідником і підоймою до великого подвигу } нема
ніякого сумніву, що відроджене Словян (живий наш'ональ-
ний рух у Чехів і Словаків) було жерелом українського
панславізму київських громадян. Тогочасний рух у польській
літературі, іменно ідеї поета Кра сїнсько го ^), наука То-
віянського-) і л\есіянїзл\ Міцкевича не люгли також
остати без впливу на київську громаду. В польсько-україн-
ській тогочасній літературі (Чайковський: Ро\уіе8СІ когаскіе)
були висловлені дул\ки про всесловянське значінє Києва,
а з тим вязали ся думки висказувані про всесловянське
посланництво Польщі. В Києві пробували Поляки, що ціка-
вили ся Словяньщиною і приязно відносили ся до провід-
ників українського руху (Кулїша відносини до Михайла Гра-
бовського і Сьвідзїнського). Отже сї ріжні впливи і місцеві
услівя, серед яких находила ся київська українська громада,
витворили програму всесловянського єднаня. Так прова-
дила діло до р. 1845 українська громада в Києві, пе-
ренявшись ідеєю всесловянською, з котрою громадяне лу-
чили змаганє до просьвіти на Українї і знесене крепацтва.

М Красїнський Лїпгмонт, оден з найзнатвїйшпх польських по-
етів, ур. 1812 р. в Парижі, 5'м. 1859. З єго творів замітні прозові фанта-
стичні і пророчі драми ..ХіеЬо8ка котеїіуа" .Дгусііоп", зображаючі боротьбу
нового суспільства із старим, пророча поема „Р^2е(І8^VІ^■^ ..Рваїту рггу-
Й2І08СІ". Красїнськпй — поет бі.іьше фільософічний, а в творчостп зовсїм
незалежний.

2) Т овіяв сь кий, колишній ученпк виленського університету,
радник карного суду, екзальтований містик, пропаґатор дпвачнпх док-
трин про походжене і чищене- духіБ, покинув Бильно і поселив ся в Па-
рижі, де зібрав собі 44 прихильників і оголосив ся їх учителем. У своїй
науцї месіянїзму обіцював дні відродженя з духа. Поміж першими ^^че-
нпкамп Товіянського були Ґощинський, Міцкевич, Словацький.

8»

- 116 -

в році" 1845. переселив ся до Києва Костомарів
(заняв місце в київський гімназії» а відтак катедру історії
в унїверситетї), де ранше зродилась ідея українського пан>
славізму під впливом Корсуна і Метлинського, а особливо
славіста Ізмаїла Срезневського. В Києві ознакомив ся Ко-
стомарів з товаришами української громади Кулїшем, Шев-
ченком, Василем Білозерським й иншими, оповідав їм про
словянське відроджене і звертав їх бачність на загально
словянські питаня. Питаня порушені Костомаровом викли-
кували живі розмови, а іменно Шевченко був одушевлений
словянською взаїмностю. Мало-помалу дозрівали погляди
товаришів і київська українська громада перетворила ся
(в перший день Різдва Хр. 1846 р.) під впливом Костома-
рова в Братство сьв. Кирила і Методі я, злучивши
змаганя всесловянські з українським націоналїзмом, на
суспільно-політичній основі. До сего товариства належали,' ^'
окрім в горі згаданих, Микола Гулак, Опанас Мар
кович^ (опісля чоловік Марії — Марка Вовчка), Оле-
ксандер НавроцькийО і ин. Вони зложили устав
сего тайного товариства (давнїйша громада українська
в Києві не мала нїякого писаного уставу, покровителямрі
своїх змагань приняли словянських первоучителїв (Кирил
і Методія) а девізою їх було: „И о^о^^зУиквії нстин^
н нстинл гг.околиг'к і'.кі". (Єванг. Иоана УІП. 32).

Члени Кирило-Методіївського Братства приняли осі|
яку програму: Словяни повинні зєдинити ся в самостійні
полїтичні групи на основі федеративного звязку поміж слоі^чті
вянськими народами; привилеї і станові права та крепацтв«| йііо,
мають бути знесені, а кожде племя повинно мати своє на|
родоправство ; управа, законодавство і просьвіта мають оснС|
вувати ся на релїгії Ісуса Христа; в справах віри має бут]
релїґійна свобода і терпимість ; в прилюднім богослуженії
всїх єствуючих церков у словянських племен має бути Зі|''гїуо,

') Навроцькіїй Олександер ур. 1823 р. в Полтавщпнї. скінчії
курс наук у київськім унїверситетї (1847 р.). За участь у Братстві си;^^
7 місяцїв у тюрмі і до 1851 р. був під полїцпїінпм доглядом. Відтак сі
жив у Петербурзї, а після того в Ерпванї, умер 1903. Ппсав поезії Л
ричні і переклав 12 пісеиі. з Осіяна, деякі поезії БаПрона. ІПілен / ''^б
І'етого, Хомякоиа, Мі];ковпча (між пншпмп „Ода до юностп", „Фарп(|'1''4ког(;
та зладив пересьпів Гомерової Ілїядп П Одисеї.

ведена словянська мова; має бути повна свобода мисли,
науки і вільність печатати всякі писаня; в наукових інсти-
тутах словянських народів мають відбувати ся виклади всіх
словянських язиків і літератур.

Кирило-Методіївські товариші переняли ся думкою,
що до такого великого дїла треба нових людий і сили
нової; а тою силою повинна бути чистота серця, праведна
осьвіт'а й свобода простого люду. Тому членами Бра^ства
могли бути лише люди відомі з непорочного житя й пра-
ведної осьвіти. Задля того постановили вони дбати, щоби
на Українї було як найбільше письменних людий. Найкрас-
шим способом ширити свою проповідь уважали вони устне
й печатне слово й добру науку дівчат, яко материй і сестер
сих ДІЯЧІВ, що мали ширити осьвіту серед простолюдя. То-
му й дбали вони, щоби на Українї було як найбільше пись-
менного жіноцтва. (Таким поглядом свого часу переняв ся
був також Квітка яко директор інститута для дворянських
дївчат у Харкові). Окрім того члени Братства пильно за-
ходили ся, щоби було знесене крепацтво. Тому постановили
мало-помалу підготовити до сеї спасенної думки й уряд
та панів з підмогою науки і підмови, а простолюде до но-
вої красшоі долї з підмогою народних шкіл. Задля того
мали нахилити до сеї думки панів, щоби заводили сільські
школи.

Ще докладнїйше і виразнїйше з національного стано-
вища були подані загальні засновки приложені до місцевих
відносин особливо з оглядом на Поляків і Москалїв у „К н и з ї
Витія" або „Закон-ь Божій", написаній М. Костомаровом.
СлїдолА тодїшнього словянофільства Костоліарів у сїй книзї
ідеалізує патріярхальне словяньство і протиставить єго гер-
манському живлбви. Він уважає український нарід найчи-
стїйшим і найвірнїйщим представником демократичного жи-
вла, подає погляд на історичний розвиток Польщі й України
й ЄЇ упадок. Але хоч Україна лежить у могилї, каже Косто-
марів, вона не вмерла, а встане з могили і знов кликне до
своїх братів-Словян та стане незалежною речю-посполитою
в союзї словянськім.

Окрім тих глАагань до підєму з вікового занепаду і до
відродженя українського суспільства члени Кирило-Мето-
діївськогО Братства постановили рішучо зірвати з царською

— 1 їй

самовладою та оперти зєдинених Словян під верховладою
Росії на основах демократичної федерації. Федерація мала би
бути „Словянськими зєдиненил\и державами."

Стоячи на основі національної самостійности й окре-
мішности українського народу, члени Кирило-Методіївського
Братства дбали про розбуджене національної сьвідомости
Українців, а одушевлені народною мовою відносили ся
з великою увагою до московського і польського письмень-
ства. Коли поезія Шевченка була проникнута щирим укра-
їнським народовством і він у поетичній формі давав вислів
поглядам Братства на українську народність, то Кулїш і Ко-
стомарів обрабляли історію й етнографію України головно
науковил\ способом, а врядигоди критичними й публїцистич-
ними розвідками пояснювали єство та задачі україньства.

Члени Братства сходили ся на дружні розмови у Гу-
лака. Студент Петров, що жив у тім домі за деревляною
стїною, чув відорвані слова їх розмови і умів так підлестити
ся Гулакови, що сей розказав ему про се товариство,
а навіть впровадив єго до Братства. Тодї Петров, розвідав-
ши про все, донїс власти. Наслідком того доносу
арештовано десять членів сего товариства і посаджено їх
у кріпости або розіслано на урядову службу в далекі гу-
бернії Росії. Костомарова увязнено на передодні єго весї-
ля 0. а Шевченка ^), коли перевозив ся поромом на Днїпрі
до Києва, щоби відтак з Кулїшами поїхати за границю на
дальшу науку малярства. Такаж сама доля постигла й ин-
ших товаришів.

Увязненє членів Товариства сьв. Кирила й Методія спи-
нило розвиток українського письменьства на цїлий десяток
лїт, а програма того товариства лишила ся теорією розби-
тої київської громади української. А всеж таки в пізнїйших
літературних і наукових працях давних товаришів та їх на-
слїдників проявляв ся віді\\інний від московського погляд на
розвиток літератури і словянські відносини, погляд, в котрілд
було історично багато вірного і з людського становища
багато справедливих домагань.

') 29. мариіі 18-47 р.
') П. цьБІтни 1^47 р.

. — 1 І у —

28. Українська Т|>ійця.

Найвизначнїйшими представниками ідей Кирило-Мето-
діївського Братства — українською трійцею були: Косто-
марів, Шевченко і Кулїш, котрих письменську і гро-
мадянську діяльність тепер розглянемо.

Микола Костомарів, головний починник і душа Кирило-
ІУІетодіївського Братства, уродив ся (16 н. ст. мая 1817 р.)
на слободі' Юрасівцї у Воронїжчинї, де українське населене
^.ежує вже з московським. Батько єго був дідичем та оже-
нив ся з українською селянкою. На одинайцятому році
житя грабівники вбили єго батька і з того часу виховане
уюлодого Миколи' оставало в руках матери. По скінченю
воронїжської гімназії перейшов він у харківський унїверси-
гет, де під впливом проф. Лунїна, ученого європейської мі-
ри, одушевив ся історією, а під впливом проф. А. Метлин-
:ького і товариша Ізмаїла Срезневського народовіданєм та
:тав записувати народні думи й піснї і тим способом
на основі устної народної словесности вивчив основно укра-
їнську мову. Тодїшнїй Харків був осередком українського
зуху („Українські Атени") і Костомарів увійшов там у кру-
жок української молодежи (з А. Корсунолі, Петренком, ІДо-
голевом, Кореницьким, Бецьким і ин.), перенятої ідеєю від-
зодженя української мови і літератури. Тодї вже під при-
браним іменем Єремії Галки почав він писати українські
юетичні твори, в котрих зобразив злиденне положене укра-
нського народу, а притім вказував на підем народного ду-
<а і бистрий перехід народу від безпомічної безсильности
10 могучої прояви народної рішучости. В драматичнім творі
„Сава Чалий" зобразив Костомарів прославленого в на-
зодній піснї честилюбця тяжко покараного за зраду свому
іародови, а в трагедії „Переяславська ніч" представив
герпіня і героїчні подвиги народу і торжество всепрошаю-
юї христіянської любови.

Українські поетичні твори Костомарова ^) не мають
великої мистецької стійности, (більше поетичного хисту ви-
івив він у драматичних творах), а всеж таки є вони певним
'.воротом від романтичного сумованя за минувшиною на

^) Збірник творів Єремії Галкп, Одесса 1875, а також: Руска ппсь-
(енність, видане- товарпства „Просьвіта" у Львові 1906, т. IV.

120

шлях красшого розуміня української старовини та сучасности,
подають нові мотиви та виявляють національну сьвідомість.
Тимто, коли Метлинському насували ся сумніви, що „рідна
мова може як сьвічка сконає", то Костомарів висловив на-
дію на красшу будучину.

Сьпіваючи про „чародійную славу" „Еллади", котрої
дїти „гризлись із собою як зьвірі" і вона тим побутом
„зопсувала найкрасчий восточного неба дар", мав поет без
сулшїву на примітї і Словяньшину та нашу безталанну Укра-
їну. Але при всім тім він не зневірив ся, він вірив у красшу
будучину і висловив надїю, що настане:

»День великий, день воскресний,

День Божої слави :

В прах розсиплють ся будови,

Старосьвітські справи*. (Руск. Писм. IV. 268.)

Костомарів голосив ті самі думки, якими були пере-
няті Кирило-Методіївські братчики, а доторкуючись тут
полїтично-суспільних питань, бачив їх розвязку на христі-
янській основі.

Між епічними творами визначають ся дві гарні поеми
в романтичнім напрямі, написані на основі народних пере-
казів: „Брат з сестрою" і „Ластівка". Перша поема
звязана з добою Татарщини (козак оженив ся з купленою
у Татарина полоненою дівчиною), а в „Ластівцї" зобразив
переміну вдови у ластівку з жалю за вбитим на війнї сином.

Головною цариною дїяльности Костомарова була істо-
рія. Єго найбільш цікавили спомини минувшої могутности
і слави українського народу, згадки про підем і боротьбу
народних верств за віру, народність і рідний край проти
всякого гнобленя. Тимто він приготовляв ся до унїверси-
тетської професури і написав розвідку „О значеній уній о
в-ь западной Росе і и" (1842 р.), одначе сю розвідку '
з понуки харківського архиепископа ніби то задля „вельми
різких і неосновних, сумнївих поглядів" спалено, а Косто- „
марів не дістав наслідком того катедри історії в харківськім і
унїверситетї. В другій розвід цї ,,0 61» историческом-ь
значеній русской народной поезій" (1843 р.) нама-
гав ся на основі українських народних пісень виказати пси-
хольогічні типи народного житя. Але й ся розвідка при всій |(
науковій стійности стрінула ся з різкою критикою москов-

- 121 —

ьких учених необізнаних з народним українським жиТєМ»
Состомарів приняв тоді становище гімназийного учителя
Рівнілі на Волині', де розслїджував добу Хмельниччини
приготовляв засоби до історії Богдана Хмельницького,
ие вже в 1845-ім роцї київськикі унїверситет покликав єго
іа катедру історії.

В Києві заснувало ся головно з єго почину на Різ-
•во 1846 р. Братство сьв. Кирила і Методі я.
Іаслїдком доносу увязнено членів сего братства, а Косто-
іарова передержано рік у Петро-Павлівській твер-
.инї „за утворене тайного товариства, в котрім обго-
орювано злуку Словян в одну державу" і вислано єго
а урядову службу в Саратів (у статистичнім комітеті)
і забороною писати і печатати свої твори. В 1857
оцї помилуваний царем Александром II., виїхав він із Са-
атова за границю, а коли вернув у Петербург (1859 р.),
апечатав у „Отечествен ньіхь Записках^)" історичний
вір п. 3. „Богдань Хмел ьницкій" ^), котрий поставив
го відразу в перших рядах істориків у Росії. Петербурський
нїверситет покликав єго на тій основі на катедру історії,
отру там викладав від листопада 1859домая 1862 р. з та-
йм успіхом, що не тілько студенти, але й старші люди за-
юбки єго слухали, а одушевлені викладами слухачі на ра-
енах виносили улюбленого професора із салї. Наслїд-
ом заворушень між академічною молодежю правительство
ачинило унїверситет і заборонило Костомарови викладати
торію. Колиж (в 1862 р.) знов відчинено унїверситет, не
окликано вже Костомарова на катедру, а полишено єго
урядовій службі з професорською платою яко члена
Археографічної комісії", в котрій видав 10 томів
о історії України п. з. „Актьі Южной и Западной
оссіи". Тодї з В. Білозерським і Кулїшем заснував він
ауково-лїтературний місячник „Основа" (1861 — 1862), в ко-
зім історичними й історично-полїтичними розвідкал\и роз-
-івав думки про дел\ократію й федерацію на основі по-

■]■

') „Богдан Хмельницький" появпв ся 2-пм впданєм 18Гі9 р,
2-ох томах, а 1887 р. 3-им впданєм в 3-х томах. Український переклад
ї монографії появив ся в „Руск. Істор. Біплїотецї" Ол. Барвінського
т. IX— XII в Тернополї 1888—89 р.

ігг —

шани всякого народу, яко одинокого способу уладжуваня
словянських справ.

В 1859—1862 р. повіяло на Україні привітнїйшим вітрол\
для просьвітного руху, а тоді українські народолюбцї стали
засновувати недільні школи і писати шкільні книжки укра-
їнською мовою. Костомарів намагав ся надати сим заходам
практичний і реальний напрям і в розвідці п. з. „Мьісли
Южнорусса" (Основа 1862, V.) про научуванє в укра-
їнській мові, вказав на те, що простолюдю треба при-
ступним ладом подавати необхідне знане. Українське суспіль-
ство зложило поважну квоту на печатанє українських учеб-
ників для недїльних шкіл. Але цензура не позволила напе-
чатати навіть українського перекладу Євангелій Ф-
МорачевськогоО- Тодї Костомарів передав лишнї з ви-
давництва учебників гроші Пстерб. Акадел\ії Наук на наго-
роду за видане Українського Словаря, котрого спо-
рудженя і виданя довершив Борис Грінченко (в ІУ-х
томах 1907-1909).

Після того забрав ся Костомарів виключно до науко-
вої роботи по книговнях та архівах, а добутком сеї довго-
лїтної запопадливої працї явило ся 16 томів п. з. „Исто-
рическія монографій и изсл'Ьдованія", відтак
у УІ-ти томах „Русская исторія вь жизнеописаніяхТ)
ея главн-Ьй шихТї д'Ьятелей". Найбільша частина его
монографій присьвячена історії українського народу, ко-
трого не добачали попередники Костомарова поза князями
і гетьманами. Він звів разом нитки історії Київської Руси
дотатарської доби і козацької України від єї починів аж
до упадку Мазепи, а крім оповідань про походи, дипльо-
матичні змаганя і політичні коромоли зобразив визвольну }
боротьбу українського народу. В „Исторіи вг жизне-
о п и са н іяхті", окрім оповіданя історичних подій подав
літературні образи діячів України XVII ст„ в котрих поя-
снив письменське жите України з доби церковних братств,
коли українська просьвіта була ще громадською справою -').

' ) Переклад сей и ііерерібцї П. Жптецького напечатано а;к в р.
1905—11 в Москві з дозволу С. Спнода.

-) В „Руск. Істор. Біблїотецї" Ол. Барвінського напечатані
українським перекладом істор. монографії Костомарова в т. II., IX— Х\\. -
а переклад Ол. Барвінського „Исторіп ВТ) жпзнеоппсаніях'ь" появпв сл

\І^ -

з поглядами українського народовця звернув ся Ко-
томарів також до історії Московщини і своїми моногра-
[)іями з того обсягу причинив ся до зросту демократичних
іумок у московськім СУСПІЛЬСТВІ і доторкнув ся також істо-
іії Польщі з демократичного становища та слїдив за на-
ііональним духом у подїях ХУІІ— XVIII ст.

При всїм тіл\ одначе головним предметом єго історич-

!их дослїдів був український нарід. „На нарід глядїв Косто-

іарів яко на живий органїзм", каже В.Антонович. „Історичні

одїї про жите і долю сего народу черпав він з архівних

.окументів і старинних лїтописий; одначе сї подїї не оста-

али в зображеню історика сухим вичислюванєм осіб і зма-

ань, не були самою тілько перґаменовою основою кабінет-

ої роботи. Дїєві особи, подїї, цїлі доби оживали в бога-

ій творчій уяві автора і не затрачуючи реальних, провіре-

их строгою критикою прикмет історичної правди, стрясали

! себе гробову плїснь і виринали в повних житя образах".

,ля доповненя і оживленя сухих нераз літописних і доку-

ентальних подробиць черпав Костомарів „краски з етно-

рафії для живописаня побуту і поглядів народних верств.

им етнографічним засобам учений історик не признавав

чивидно дїйсного значіня, але в збережених в устній сло-

їсности історичних натяках і згадках старав ся схопити

оральну фізіономію доби, доповнити ними ті нїжні, тонкі,

2ВЛ0ВИМІ черти, що вивітріли і засохли в строго історич-

іх палАЯТниках. Яко історик віруючий у могутність свого

іроду, не вагав ся він відкинути се, що, хоч миле инодї

ітріотичному почуваню, не видержує критики, або такі пе-

їкази, що граничать часто з панегіриком. Яко письменник

іибоко народолюбивий, перенятий глибокою вірою в бу-

Ачину українського народу, в єго могутність і духові сили,

зстомарів не міг вязати ся такими маловажнилш зглядами,

: бережене хоч би давних, але фальщивих переказів і осно-

ного на них фальшивого національного самопідлещуваня".

Хоч Костомарів писав свої твори, особливо научні,
)сковською мовою (головно з оглядів на цензурні поста-
)ви), одначе вони присьвячені майже виключно поясненю

^гпм Бидаиєм з ілюстраціями п. з. „Історія У к р а ї н її" М. Косто-
рова у Львові 1918 р.

- 124 -

історичної долї України й українському народови. Та хоч
літературна спадщина єго в українській мові невелика, на-
лежить він до перворядних українських дїячів. Дорогок>
історичних і народописних дослідів він справдї більше, як
хто инший, лричинив ся до виясненя внутрішньої історії
України, а своєю дїяльностю до поглибленя наш'ональної
сьвідомости серед українського суспільства. На історичній
ниві здобув собі Костомарів визначне становище яко оди-
нокий історик-мистець, що ВЛ1ІВ живописувати минувшину
в доведених до справдешнього мистецтва живих образах
осіб, звичаїв і подій. Костомарів належить неперечно до
найбільш трудящих і плодовитих письменників ^), а обста-
вини, серед яких він жив і трудив ся та й єго професор-
ське становище зложили ся на те, що писав свої твори пе-
реважно МОСКОВЩИНОЮ. Отсї обставини, як і погляди ним
висловлені з нагоди початкової науки в недїльних школах,
в критичних оцїнках деяких українських видань і замітки
єго з нагоди літературної дїяльности в останних роках Ку-
лїша дали привід до не зовсїм оправданих висновків про
погляди Костомарова на задачі української літератури, на-
чеб він замолоду „не додумавсь, як на схилї віку, до те-
орії „литературьі для домашняго обихода". Із згаданих по-
глядів Костомарова одначе годї висновувати, начеб він був
противником розвитку самостійного й окремішнього україн-
ського письменьства. Він жеж сам писав українською мо
вою літературні твори (між ними і дві прозові розвідки),
перекладав європейських поетів, одушевляв ся появою цін-
них творів українських письменників (Нечуя-Левицького
Старицького, Кулїшевих перекладів Шекспіра) і сам виявляї
намір написати історію України для народу українською мо
вою. А що при всїй горячій любови України і рідної мові-
Костомарів був приневолений не одно промовчувати, тс
робив се очивидно не задля того, начеб понехав свої по
гляди, а тому, що в Росії не було анї свободи печати, ан
особистої волї. Задля того в єго писанях проявляє ся ин'
коли невиразне становище в тих справах, а обережність єп
можна виправдати страданями і переслїдованями, які ві
перетерпів яко основник і провідник Кирило-Методіївськог

') Біблїоґрафічнпй покажчик виказує 316 єго творів і розвідок, і

- 125 -

Братства, опісля яко професор історії в петербурськілі уні-
верситеті й український дїяч до самої смерти. Костомарів,
правда, ставив тодї на першому місцї видане українського
словаря і граматики, щоби дати українській мові міцні під-
валини, відтак указував на потребу книжок для початкової
науки, а що буде потреба дальше писати, се, як він вислов-
лював ся, вкажуть обставини, і ^и^\ самим бажав широкого
розвитку українського письменьства, не тілько одної почат-
кової словесности для народу. Що сего погляду не вислов-
лював рішучим способом, можна виправдати тими обста-
винами, що навіть за строго научні єго історичні твори пе-
реслідували €ГО вороги і цензура, а тим паче за писаня
в справі становища і розвитку українського народу.

Як у прилюднім житю зазнав Костомарів тяжких зли-
днів, так і в родиннілА житю переслідувала єго лиха доля.
З приводу Кирило-Методіївського Братства увязнено єго
на передодні вінчаня і розлучено з судженою, котра
•опісля віддала ся і аж під вечер єго житя блиснуло ему на
хвилину сонце родинного щастя. Коли овдовіла єго ко-
лишня суджена, одружив ся він з нею і тодї стала вона не
тілько єго дружиною, але й помічницею в наукових працях.
"Задля ненастанної праці постарів ся він перед часом, але
до останньої хвилі не випускав пера з рук, поки двократна
нещасна пригода не вкоротила єго житя в Петербурзі (умер
7-го ст. ст. цьвітня 1885 р.), так що не вспів довершити
деяких розпочатих писань. З вірою в правдивість ідей, ко-
трим присьвятив Костомарів усе своє жите, перемагав він
усякі сумніви і брав ся все з молодечою енергією і чисто
українським завзятєм до своїх робіт у змаганю до ідеалу,
котрий так гарно висловлений єго другом Шевченком:

»А я, брате,
Такп буду сподіватись,
Такп буду виглядати,
Серцю жалю завдавати«.

Тарас Шевченко се найзамітнїйше і найвизначнїйше
явище на ниві українського письменьства і нашого народ-
ного житя. „Житє такого чоловіка, як Шевченко, замічає
влучно М. К. Чалий, має велике значінє не тілько для су-
часносїи, але й для грядучих поколінь. Поява єго — се ьг
злучайність: з іменем Шевченка звязана доля многих міліо-

— 126 —

нів народу, в нїм, як проміні" в огнищі сбчки зосередил^
ся духовні сили нашого кріпостного люду; він виріс з рІД'
ної ниви, облитої потом і кровю нашого КОрМИЛЬЦЯ-СЄ'
лянина, в особі поета нарід пізнав своє невідрадне поло
жене і вислав єго на видно осьвіченого миру, в середови
ще цивілізованих верств, голосити їм свої сердешні думи
що тяжили на нїм протягол\ віків". — „Шевченко, каже Ко
стомарів, був вибранцем свого народу в прямім значінк
сего слова. Нарід неначе вибрав єго сьпівати замість себе
Поезія Шевченка — се прял\е продовжене народної поезії -
правес\іа єї доня. Муза Шевченкова роздерла завісу народ
ного житя."'

Мало що не в кождім народї являють ся по всї часі
великі поети, вістники любови, правди і волї, борцї із су
противними їм живлами. Одначе навіть у таких визначим
поетів проявляє ся инколи певного рода роздвоєне між ї
творами і житєм їх. Але такого роздвоєня нема у Шев
ченка. Він оден і той сам у своїх творах, у „Кобзарі
й инших писанях, в „Записках" і листах, — всюди проявляют
ся ті самі гадки, ті самі почуваня і змаганя цїлої єго лич
пости протягом усего єго житя; він являє ся нам взірцю
вою цїлостю у своїх почуванях, змаганях і ділах свого жит5
Шевченкового „Кобзаря" можна назвати найкрасшою чг
стиною, одною великою поемою єго житя, котре нерозриЕ
ними звязками злучене з усіма єго творами. Жите Шевченк
дає нал\ такий величний образ тісної злуки чоловіка і поеті
що вельми мало можна найти подібних прикладів в істор
людства. Безсмертну стійність і глибоке виховне значіЕ-
мають Шевченкові твори, але поміж єго творами найбілі
шим, найпіднеслїйшилі являє ся саме єго жите серед можлив
найтруднійших обставин неначеб мистецьким будівничи
збудоване і зломане, поки ще було довершене. Ледви к(
трий із сьвіточів людства пізнав у такій мірі як Шевченк»
що „жите — то боротьба". Ціле єго жите було важкою б(
ротьбою за любов і правду, за волю та за добро людств,
се була велична, але заразом страшна трагедія.

Дитлчиіі вії: Тараса. Тарас ШевченкоТрушівський р(
див ся 25. лютня (ст. ст.) 1814 р. в Моринцях (Звенигс
родського повіту, в Київщині). Батько Тараса Григорі
і мати Катерина були крепаками спольщеного дїдича-Нїмі

- 127 —

Енгельгарда і се крепацтво спадало й на Тараса. Дїд Тараса,
Іван, побравши ся з Грушівською, став писати ся двома
родинними іменами: Шевченко Грушівський та й Тарас
в ШКОЛІ іменував ся Грушівським. У півтора року перенїс ся
батько Тараса з Морииець до Кирилівки і тому всі дитячі
спомини Тараса вяжуть ся з сею місцевостю. Скоро і мило
збігали дні" малому Тарасови пг серед дитинних мрій. Око-
лиця, де родив ся і жив Тарас, вельми живописна, тому
природа і ЄЇ прояви звертали на себе бачність молодого
хлопяти і оживляли єго буйну уяву, а бистрий і поетичний
ум спонукував єго побачити в дїйсности сї образи, які ви-
творив собі в уяві (єго вандрівка до желїзних стовпів, що
в єго уяві підпирали небо).

Однак не довго тїшив ся Тарас сим справдешним
щастєм; надійшли хвилі", що затроїли єму дитячу волю
і рано знівечили єго ш.астє. Се були колючки і терня, що
зміцняли єго духа. Перше нещастє, яке постигло Тараса на
десятому році" єго житя — се була смерть матери. Про се
згадав Тарас опісля (1850) з тяжким серцем:

»Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила. «

(Руська письм. V. 2. ст. 56.^

Батько Тараса, маючи господарство а при тім шесгеро
дрібних дїтий, був приневолений в друге оженити ся і дати
ДІТЯМ мачуху. Мачуха мала свої дїги і задля дїтий-зведенят
настали в родинї злиднї. Мачуха найбільше не любила Та-
раса задля єго пустотливої вдачі. З того часу щезли з Шев-
1 ченкової хати хвилї згоди і домашнього щастя. „Не минула
година без колотнечі і зачіпки між нами дїтьми, пише сам
Тарас, не минула година без суперечки й зачіпки між бать-
ком і мачухою". Змалку лишений любови і материнських
ласк, навик він скупляти ся в самім собі і став недовірчи-
вим. Батько віддав єго до дяка в науку. Але мертва наука
не припала до вподоби непосидючому хлопцеви. Він радше
слухав біблїйних оповідань батька, або споминок з давної
бувальщини, особливо оповіданя про Коліївщину столїтного

МІ

- 128

свого дїда Івана (що був єї самовидцел\), а се врило ся гли
боко в тял\цї малого хлопця.

>- Бувало в неділю, закрпвшп Мінею, — —

Батько дїда просить, щоб той розказав

Про Коліївщину...

Столітнії очп як зорі спялп,

А слово за словом сьіііялось, лилось...

І 'зіенї малому нераз довелось

За титпря плакать. І ніхто не бачив,

Що мала дитина у куточку плаче" «

(»Гайдамакп« епільог.)

З того часу, як опісля оповідав Тарас свому прият
леви Сошенкови, зародила ся в єго думці ідея поеми „Гаї
дал\аки".

Опісля настали для Тараса тяжкі невзгодини. В ді
роки по смерти матери дізнав Тарас другої важкої втрат
Умер єго батько Григорій, а умираючи згадав і про Тарас
„Синови Тарасови злюеї спадчини нїчого нетреба", сказід;,
натхнений віщим духом, „Він не буде аби-якою людино^
з него буде або щось дуже добре, або велике ледащ ^-.
для него моя спадчина або нїчого не буде значити, або «р,,
чого не поможе!" Одинайцятилїтний Тарас став круглі ^^
сиротою. Нераз сидїв він під тином у старій ряднині", ; |^
маючи про гірку сирітську долю. Однак мачуха не дава[р,.
ему дармувати. Від раної весни до пізної осени Тарас г , .
череду, а зимою ходив до школи до дяка Богорського і
був єго „попихачем". Тарас без великого труду вивч'
граматку (буквар), часослов і псалтир, і дяк не задзЕ'
собі при науцї з Тарасом багато праці. Нераз опісля по,
лав він Тараса читати псалтир над мерцями і для заохс^
давав єму десяту копійку. Але сваволя Тараса розстро^
скоро згоду між учителем і учеником. До тогож дяк (^
чоловік простий, пяниця і часто знущав ся над малим хл(^
цем. Коли Тарасови надоїла лайка і бійка дяка, утїкав
„в сьвіт за очи" і скривав ся в садї сусїдного селянина,
виглядїв собі сховок у корчах калини. Сестра Ярина п
носила єму їсти і там скривав ся Тарас цілими днями пер
дяком і мачухою. Тодї то мабуть серед чудової прирс
розбудила ся в нїм охота до рисованя, бо, сидячи в бур
рисував собі коний, москалїв і т. и. Але наблукавши ся.
лими днями, був Тарас приневолений знов вертати до сер

г

ІСІО

ги

Ч)Иіо

- 129 -

гнобителя. Зненавидівши лютого пяницю-дяка, відплатив
він є\\у за жорстокість власною єго тростинкою й утїк від него.
Школою Богорського скінчила ся початкова наука Тараса.

Шевченко глядає учителів малярства. Тепер бажав він
взяти ся до рисованя і малярства, до чого ще змалку мав
велику охоту. Тож ходив по селах та глядав собі тямущого
учителя лшлярства, як сам каже:

»Ходіів я та плакав, та людіїй шукав.
Щоб добру навчплп...«

(Руск. Ппсьм. Л\ 1. 226).

В сій вандрівцї за учителем малярства попав Тарас на
такого пяницю, як Богорський, то знов на дяка-ворожбита,
що глянувши на его лїву руку, сказав ему рішучо: „У тебе
нел\а кебети мї до чого, ба й нї до шевства, нї до бон-
дарства". Втративши мадїю стати малярем, тринайцятилїт-
ний Шевченко вернув до Кирилівки і став, як сам каже,
„пастирем стад непорочних", себ то громадським пастухом.
\ле охота до живописи спонукала єго піти ще в село Хлип-
іівку, що славилось малярями. Там приняв єго оден з ма-
лярів на дві неділі" на пробу, а помітивши у Тараса талант
Ю малярства, порадив ему, щоби постарав ся о дозвіл у дї-
іича вчитись у Хлипнівцї малярства, бо "без дозволу бояв
я довше держати у себа чужого хлопця-крепака,

Тарас послухав ради маляря і пішов за дозволом

Вільшану, де жив Дмитргнко, управитель дібр Енгель-

арда. Дмитренкови припав до вподоби живий і цікавий

лопець і він взяв єго на службу до двора. Саме

оді обняв молодий Енгельгард майно свого батька. Він

риказзв Дмитренкови зпоміж сільських хлопців набрати

посібних до двірсько"! служби. Таким способом і Тарас

гав комнатним козачком. Охота до малярства не покидала

араса, причинивши єму чимало горя. Енгельгард їздив

асто до Вильна, Варшави, Києва й до Петербурга і брав

собою Тараса. В подорожах сих збирав собі Тарас „ниш-

зм-тишком" рисунки, щоби було опісля з чого дома пе-

зрисовувати. Проживаючи якийсь час у Варшаві, віддав

нгельгард Тараса до якогось комнатного маляря на науку.

аляр замітив у свого ученика незвичайні здібности до ма-

ірства, однак не вл^ив єго більше нічого навчити окрім

ОЛ. БАРВШСЬКЯЙ, ІСТОР.Я УКР. ЛІТЕРАТУРИ II. 9

— 130 ~

лдальованя стелї та стін. Але був на стільки сул^лїнний, що
прийшовши по році до пана заулювленою платою, просто
висказав ему свою думку про Тараса. З поради того маляря
віддав Енгельгард Тараса до знатного в тім часі портре-
тиста варшавсьіюго Лямпі. Пан обрахував ся, ш.о л\оже

3 часом мати велику вигоду, коли єго крепак навчить ся
малярства. Тарас почав отже ходити до него на науку трохи
не цілий рік. Вже в Вильнї познакомив ся Тарас з Полькою
Варшавянкою, котра не була крепачкою і в перший раз пі-
знав та глибоко почув своє людське достоїнство. Любов
тої Польки, опанованої запалом польського повстаня, мала
великий вплив на его хоч пригнетену, але глибоко чутливу
вдачу. Тарас вивчив ся тодї красше польської мови й опісля
читав поетичні твори Міцкевича, Богдана Залєського й есте-
тику Лїбельта. Та перша любов, як сам признає, облагород-
нила єго душу і вивисшила єго у власних очах. „Я вперше
тодї прийшов на думку", оповідав опісля Тарас свому при
ятелеви Сошенкови, „чому і нам нещасним крепакам не бути
такими людьми, як і инші вільні верстви?" Для бідного си-
роти розкрив ся новий сьвіт. Але те хвилеве щастє не дало
єму нї на часинку забути про свою невіярадну долю. З од-
ного боку его гірка минувшість, крепацтво, з другого вільна
воля і незалежність инших верств — все те страшно мучилс
Тараса і доводило до розпуки. Однак Тарас не загинув.

Енгельгард виїхав з Варшави з цілим двором до Пе
тербурга та взяв з собою і Тараса. Тут віддав єго нг

4 роки на науку маляреви Шираєву, котрий нераз тяжке
побивав Тараса. Тарас пильно зайл\ав ся малярством
а в ясні весняні ночи ходив у царський „Лїтний Сад" і тал
відрисовував статуї, якими був прикрашений той сад. Тал^'
зустрінув ся і познакомив ся Тарас із земляком своїм Іва''^
ном Сошенком, що опісля став учителем рисованя в НїженІ'-
Сошенко дізнав ся з оповіданя Тараса про єго нещасн;
доліс, познакомив Тараса з приятелем своїм Евгенїєм Гре?>
бінкою, що був тодї в Петербурзї канцелїстом у кол\ісі-^
духовних шкіл, із ким став радити ся, якби помочи бідном
землякови. Гребінка заняв ся щиро долею Тараса, каза,
єму приходити до себе, давав єму всякі книжки (твори Ко('
тляревського, Артемовського, Квітки й ин.), цодавав деякі в
домости і т. ин. Опісля Сошенко представив Тараса секр^

- 131 -

гареви академії мистецтв, Українцеви Григоровичевії, і знаме-
іитому маляреви Карлови Брюлову, а з Гребінкою бував Та-
зас часто у придворного .\\аляря Венеціянова. Сей позиа-
<омив Тараса з славним московським поетолі Василел\ Жу-
ковським, що був учителем наслїдника престолу (опісля
даря Александра 11). Знакомство з такилди людьми не л\огло
Зути без впливу на розвиток молодого чоловіка. Розлюви,
іким він прислухував ся в їх домі, книжки, що діставав від
"ребінки, бистро подвигнули вперед осьвіту Тараса. Про-
вівши весь день на роботї (мальованю вікон, стїн, стелї
І инодї й парканів), Шевченко забирав ся нічю до своєї
сати на горищі і читав усе, що ему попало в руки. А паліять
' него була надзвичайна.

\ Шевченко належить до тих незвичайних людий, яких

і'Ізраелї О назвав пізно вихованими генїями — 8его заріепіез.

1е набравши ся змалку початкової осьвіти, якаб ему улек-

иила трудну дорогу до поважної науки, поет-самоук при-

воював собі з великим трудом наукові відомости без ладу

системи, але одолївав трудности і велика сила присво-

них відомостий не задавила єго таланту. Тарас зачуду-

ав Сошенка поступом у науках. Бажаючи лїпше познако-

іити ся з напрямом его таланту, задав Жуковський Шев-

енкови тему: описати житє артиста (лдитця) ')• Не ві-

ол^о, на скілько Шевченко вдоволив знатного рол'.антика,

вісно лиш те, що з того часу Жуковський пильно захо-

ив ся, щоб єго визволити. Та хоч сил\ займали ся впли-

ові люди, всеж таки справа поступала вельми помалу. Тил\-

асом Шевченко ходив у сьвята до музея мистецтв при

арськін зимовій палатї і приглядав ся творам славних .ма-

ярів, а в Літнім садї став писати перші свої вірші. З тих

оетичних починів Тарасових напечатано опісля лише ба-

яду „Причинна".

А всеж таки Шевченкови щораз тяжшим здавалось єго-
зепацтво і доводило его до божевіля. Тимчасом Брюлов

'•) д" Іураолї (льорд Біконсфільд), анґлїиськпй деі>;і:авнпк і ппсь-
нішк (1804—1881).

"-) Опісля ІІГевчепко обробив сю тему в повіетп наппсаній москов-
к-ою мовою п. а. „Художнпк-ь' (переложеній українською мовою), де
псуб частпну свого жпїя. колп вчпв ся в академії мпстецтв під
равою Карла Брюлова.

9*

- 132 -

намалював портрет Жуковського і за 10.С00 рублів з гродажі
сего портрету куплено волю Шевченкови 22. цьвітня 1838 р.
В память сеї неза-бутної події свого житя присьвятив Шев-
ченко двом своїм добродіям знамениті поеми : Жуков-
ському — „Катерину", а Григоровичеви — „Гайдамаки".

Шевченко від викупі; з крепсщтва до заслсшя в неволю
З того дня почав Тарас ходити до академії мистецтв (кре-
пакам був заборонений вступ до сеї сьвятинї) і став скоро
одним з найлїпших учеників-товаришів Брюлова. В ака
демії заприязнив ся Шевченко з Німцем Штернбергом і чи-
тав з нил\ ролдани Вальтер-Скота в московськім перекладі',
а в Поляка Демського дістав історичні твори Лєлєвеля
і поезії Міцкевича. Кріл\ того читав Тарас з поради Брю
лова біблїю, історію, а в перекладах твори Гомера, Гете.
Шілєра, Шекспіра, московських і польських письменників, учиЕ
ся француської мови і слухав академічних відчитів. Брю
лов познакомив Тараса з передовими петербурськими до
мами, а Тарас часто ходив по вечерах, неначеб хотїв за
глушити спомини про гірку долю минувших літ. Деколк
сидїв дома, але мало займав ся малярстволі, а все було тс
сьпівае, то вірші пише. Однак поет наш сам не знан
літературної стійности своїх творів і (окрім Сошенка, котриї
звав їх „нікчемними") перед ніким з ними не виявляв ся
Аж Полтавець, дїдич Петро Мартос, прочитавши принагідне
деякі Шевченкові поезії, подбав про перше видане Тарасо
вого „Кобзаря" в Петербурзї 1840 р. Але як тілько по
явив ся „Кобзар", стали московські критики підниматі
на глум українську мову і народність. На Україні повитали єгс
з нечуваним одушевленєлі. Небавом напечатав Шевченкс
поему „Гайдамаки" (1841 р.), приняту також вельми непри,
хильно московськими критиками, що конечно хотіли поет.:
спонукати писати московською мовою поеми з висших версті ї;
суспільства. В тім часі познакомив ся Шевченко з Яковом
Кухаренком, отал\аном чорноморських козаків, і зараз за-,
приязнив ся з ним, а відтак з Осипом Бодянським. З опо^:
відань Кухаренка зацікавив ся Тарас природою і доленк
свободолюбних гірняків кавказьких, а знакомство з Боїс
дянським пособило вивченю історії України і розкрило пое іі
тови широкий сьвіт — Словяньщину. - Рі

— 133 -

в р. 1843. поїхав Шевченко на Україну, не бачивши
чотирнайцять літ рідного краю. В осени вернув у столицю,
а лїтом 1844. р. поїхав знов у рідний край, укінчивши ака-
дел;ію лАИстецтв. ПритілА дістав він золоту медаль і (в 1845. р.)
титул „свобідного артиста (митця). На Українї проживав Та-
рас у знакомих і приятелїв в Чернигівщинї та в Полтавщині
(лдіж иншилАИ в Олександра Чужбинського і Григ. Тарнов-
ського) і придивляз ся гулящому житю українських панів
по дворах та хуторах, але стрічав між ними і таких, у ко-
трих під покришкою чудацтва тлїла іскра щирої любови
св-^го краю і народу.

Григорій Тарновський поручив Шевченка князеви Ми-
колаєви Репнїнови в Яготинї (в Полтавщині), генерал-
губернаторови „Малоросії", одному з найбільш осьвічених
і вільнодумних людий тодішньої Росії і в него найшов
наш поет щире приняте. В тім часї написав Шевченко по-
еми „Іван Гус" і „Кавказ", а при писаню останньої користу-
вав ся оповіданяліи Чужбинського, котрий осеню 1846. р.
вернув з подорожи на Кавказ. Після того поет поїхав з Чуж-
5инським у Київ і там дістав лаісцє „рисовзльщика" при
археографічній комісії. З порученя комісії їздив Шев-
^енко по Українї, рисував види памятних історичних місць
будівель та розкопував могили. В Києві познайомив ся
Гарас з гролАадою патріотичної люлодежи української, що
ам утворила ся (1843 — 1844. р.). В тій громадї зродила ся
іумка — видавати книжки потрібні для самопізнаня та
іросьвіти українського народу, з підмогою деяких панів-
гіародолюбцїв українських ганодити народні школи і тил\
юложити основу всенародній осьвітї в Українї. В сїй гро-
іадї вели ся також широкі розмови про Словяньщину ате,
ро що громадяни поміж собою науковим способом роз-
ювляли, виповідав Шевченко поетичними образами. Отодї
о Шевченко понаписував високі свої твори: „До лдер-
вих і живих", „П. О. Шафарикові" й ин. В 1845. р.
ереселив ся до Києва Костомарів і за єго впливом з укра-
іської громади київської утворило ся (в перший день Різ-
ва Хр. 1846. р.) тайне „Братство сьв. Кирила і Методія",
Шевченко своїми віщими творами підносив духа своїх
оиятелїв.

- 134 -

Небаволі опісля засвитала для нашого поета надїя на
красшу будучину. Заходолі княгині Рєпніної дістав Шевчен-
ко місце професора живописи в київськіл-і університеті (1847
р.) і вже лфіяв про живописну акадел\ію на Україні', коли
тимчасолА лиха доля повернула все иншою дорогою. В сїчнї
1847. р, був Шевченко на хуторі Мотронівцї (в Чернигів-
щинї) бояринолд на весїлю Кулїша з сестрою Василя Біло
зерського, Олександрою, (що опісля виступила з народними
оповіданями під прибранилі іл\енем „Ганна Барвінок"). Мо-
лода Українка так одушевила ся талантом Шевченка, ще
жертвувала своє віно (3.000 руб.), щоби він тілько добун
собі академічний паспорт за границю для дальшого сбра
зованя в малярстві. Шевченко щасливий, як нїколи досї
поїхав, щоби в Полтавщині і Чернигівщинї позбирати роз
кипені по людях свої рукописні твори і вертав уже з Чер
нигова до Києва, коли тут єго увязнено підчас перевоз\
поро.мом на Днїпрі (5. цьвітня 1847. р.) О- Тодїж увязненс
й Костомарова і вісьлюх инших Українців, членів Кирило
Методіївського товариства, на донос студента Петрова.

Шевчеіисо в певолг аж до визволу. Шевченка відвезлі
до Петропавлівської кріпости під Петербургол;, де проси
дїв три місяці, а відтак рішено „за складанє революцийни;
і в найвисшому степени сьміливих віршів, яко ЛЮДИН'
з міцним здоровлєм, вирядити салдатол^ в Оренбурськиї
окрелАий корпус з правол\ вислуги". Начальству віддані '.
Шевченка „під найпильнїнший догляд" і заборонено пи
сати й лдалювати, а опісля й листувати ся з приятелям^
Єго вислали в Оренбург над Уралом, а відтак перевел
в Орську кріпость. Але й тут, блукаючи в пустих киргіз
ських степах понад Уралом, не перестав наш поет згад>
вати своєї України, хоч довелось єл^у „з віршами хова
тись, лАережати книжечку, сьпівати й плакати у бурянї'
Він писав:

» Кипжечкп

]\Іере;ісаіо та начпняю
Таки віриїимп: розважаю
Дурную голову своіо

') Гостюючи и Полтавіцпнї у якогось піиіятоля. леклямував тЯ
Шеііченко деякі свої вільнодумні творп. між пншіїмп ,.Сон". НаГшіов (
хтось, що донїс у^довп, нїбіі-то ПІовченко виступає ворожо протп цар

X:

— 1ЛД —

Та кайдани собі кую
Як сї добродії дознають...
Та вжож нехай і розіпнуть
А я бе.і вірші не улежу«.

(Руск. ішсьм. V. 2. ст. 3(5.)

Сю книжечку, в котрій Шевченко писав свої вірші,
носив він усе з собою в холяві. Опісля начальство л'\имо
острої заборони давало деяку пільгу поетови, що міг собі
нишком писати. В Орській кріпости познайомив ся Шев-
ченко з деякими польськими вязнями, між иншими з Желї-
говським (Антонїй Сова) та Брониславом Залєським і удер-
жував з ними дружні зносини.

Проживши осїль і зиму 1847. р. в Орській кріпости,
рушив Шевченко весною 1848. р. з своєю ротою над ріку
Сір-Дарію. Тому що він гарно рисував, приділено єго
капітанови фльотилї БутакОву, котрий мав розс лідити
й описати околиці Аральського озера. Шевченкови полек-
шало, коли став їздити з Бутаковим та рисувати картини
знад Сір-Дарії й Драла. Окрім того малював тоді Шевченко
портрети і деякі картини з домашнього побуту і т. и.
Протягом півтора року скінчила ся наукова подорож, а після
того Бутаков виїхав у Оренбург здати звіт із своїх захо-
дів і взяв із собою Шевченка (в падолисті 1849. р.). Тут
прожив свобіднїйше наш поет пів року, зустрівши ся з при-
ятелем своїм Хведором Лазаревським, що був у Орен-
бургу, і з польськими вязнями. Бутаков представив гене-
рал-губернаторови Обручеву труди подорожи й альбом
з картинами, рисованими Шевченком, і просив, щоби пое-
тови виєднати аванс в „унтерофіцири". Обручев вволив во-
лю Бутакова, одначе з Петербурга прийшла остра догана
за те, що наперекір царському приказови позволено Шев-
ченкови малювати. Шевченка переведено в Уральск і забо-
ронено ему знов писати і рисувати. Безнадїйностю красшої
долї до розпуки доведений поет, глядав відради в єванге-
лію, читаючи, як сам пише, „що днини й що години", та
писав до княжни Рєпніної, щоб єму прислала московський
переклаї твору Томи Кел\п ійського „О подражаніи
Христа", сподїваючи ся в христіянській фільософії найти
піллюгу до боротьби з сею страшною безнадїйностю.
З Уральска переведено Шевченка в Новопетровську крі-

пость, на східному березі' Каспійського моря (17. листопада
1850. р.), а єго приятелів, що з ним листували ся, постигли
немилі невзгодини.

Шевченко па дрі/гиі засланю. Важке було житє Шев-
ченка в Новопетровській кріпости, де був приневолений ро-
бити кріпостні роботи і муштри. Се було для него тим
важше, що жив тут на салдотї і не було людини, з котрою
міг би поділити ся своїм горел; і найти розраду. Та й з рід-
ного краю, від приятелів мало коли діставав вістки, бо як
береги Каспійського моря вкрили ся ледал\и, був Тарас при-
неволений кілька місяцїв аж до весни ждати пьроходу, чи
не привезе ему якого письма. Колиж корабельна почта не
привезла ему нічого, він тяжко зажурив ся і виривалась
ему в такій хвилі сумна думка:

»І знов менї не привезла.
Нічого почта з України !
За грішнії мабуть діла
Караюсь я в отсїй пустпнї....«

(Руск. Ппсьм. ^•. 2. 32.).

В таких хвилях розпуки ратувала єго глибока віра і від-
рада, яку черпав у євангелію, та горяча любов України і коли
її згадав „свою Україну широку", то й лекше ему ставало:

»Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

За неї дупіу погублю І« (іЬісІ. 64.)

писав він на засланю.

Літом 1852. р. позволено Тарасови знов писати й ри-
сувати під доглядом окрелюго офіцира, а старшина пізнав-
ши єго близше, поводила ся з ним по людськи. Тоді він
найбільш робив акварелі сепією, придержуючись в осьвіт-
леню манери Рембранда, котрого високо цінив. В тім часї
заходив ся Шевченко також коло перекладу „Слова
о полку Ігоревім" та залюбки читав естетику Лїбельта
і твори московського поета Лєрмонтова.

Після смерти царя Миколая І. (1855. р.) Тарасові при-
ятелї робили заходи, щоб у нового царя Александра II. ви- |^
єднати поетови аомиловане, а найбільш про се дбали Ми- 5-
хайло Лазаревський, що був урядником у Петербурзі", та^к
з почину княжни Варвари Рєпніної графиня Настася Тол-

- 137 —

стая. Весною 1857. р. подав Лазаревський Тарасови вістку
про помиловане, що дійшла до Новопетровска 21. липня.
Після того виїхав Тарас у дорогу до столиці (2. серпня
1857. р.) з Новопетровска через Астрахань до Саратова, де
відвідав матїр Костомарова і написав вірш, присьвячений
„М. Костомарову", котрий тодї пробував за границею. Ко-
лиж прибув до Нижнього Новгорода (19. вересня 1857. р.),
не позволили ему дальше їхати, поки не дістане указу про
відпустку. Бо сталось так, що комендант Новопетровської
кріпости на основі урядової вісти про свободу Шевченка ви-
дав був на власну руку пропустку Шевченкови до самого
Петербурга, не дожидаючи з Оренбурга указу про відставку
„рядового" Шевченка. Баталїонний командант вимагав от-
же, щоби полїцмайстер Нижне-Новгороаський відослав
Шевченка в Уральск. Так отже Шевченко був приневолений
більше нїж пів року просидіти в Нижнїм-Новгородї, поки
заходами приятелїв повелось виеднати для него дозвіл на
дальшу подорож у Москву. Пробуваючи в Нижнїм-Новго-
родї, читав поет видані тодї нові твори українських пись-
менників: Костомарового „Богдана Хмельницького",
Кулїшеві „Записки о Южной Руси" і Вовчкові „На-
родні оповідання", та написав між иншими поему
„Неофіти", присьвячену приятелеви, артистови московської
сцени, Михайлови Щепкинови, що також вийшов з українських
крепаків і оден з перших в авторі „Кобзаря" пізнав вели-
кого поета. Колиж до Нижнє Новгородського губернатора
наспіло письмо, що Шевченкови позволено жити в Петер-
бурзї під доглядом полїції, виїхав поет у Москву, де єго,
чк і всюди, куди лише переїздив, щиро витали земляки
Ш,епкин, Максимович, Бодянський тай московські письмен-
іики й учені.

Шевченко в Петербурзі, з Москви виїхав Шевченко
ї Петербург і дізнав ся в полїції, що можна ему там жити
)ден рік, а по роцї старатись о дальший дозвіл. 1 тут ви-
али нашого поета вельми щиро не тільки Українцї, але
і Москалї та Поляки, вважаючи єго апостолом свободи.
Іаймилїйшеж було поетови гостювати у „сьвятої заступни-
ії", графинї Настасї Толстої, де сходили ся також єго зем-
іяки: Костомарів, Білозерський і ин. Там пізнав він також
лавного трагіка-негра Ольдріжа, а бачивши єго в ролях

138 -

ІІІекспіравих трагедій, полюбив сего славного чужинця,
шо перебув також тяжке лихолїтє в молодім віцї. Ольдріж
вельми любував ся мельодіями українських народних пісень,
котрі з незрівнаним талантол'\ сьпівав Шевченко. Граф Тол-
стой, віцепрезидент академії мистецтв, позволив жити Шевчен-
кови в самій же академії, де поет мав спокійний захист для
своїх л\истецьких і лїтературних робТТ. В академії познайо-
мив ся Шевчеж<о з артистол^ Білорусином Михайлом Ми-
кешином, що тодї ладив люделї памятника „тисячилїтя
Росії". Між моделями визначувалась статуя Петра І., котрої
вид доводив Шевченка до великої досади і тодї дек-ляму-
вав він частини своєї поеми „Сон".

У Петербурзї познайомив ся Шезченко з славним мо-
сковським пись.менникол\ Тургенєвол\, котрий відвідав на-
шого поета враз із Марком Вовчком (Марією Марковйчевою).
Авторцї знаменитих народних оповідань присьвятив Шев-
ченко гарний вірш („Марку Вовчку"), в котріл\ назвав її
„кротким апостолом і облечителем жестоких людий неси-
тих" та „Сон", що починаєть ся словами: „На панщинї
пшеницю жала".

Та хоч Шевченкови весело жило ся в Петербурзї
в грол\адї приятелі'в та почитателїв. серед котрих став „мод
ною фігурою", всеж таки бажав він поїхати в Україну, по-
бачити свою рідню та рідний край. Справдї весною 1859. р.
поїхав Тарас на Україну, відвідав свою рідню в Кирилівцї,
відтак свояка Вартоломея Шевченка в Корсунї (Канївського
повіту) і Михайла Максил\овича на Михайловій Горі, неда-
леко Канева. В сих проїздках по Українї Шевченко любив
часто заходити поміж селян і вести з нилиі вільнодумні роз-
мови. Дійшло до того, що подано донос власти і Шев-
ченка увязнено (в Городищі) та відставлено в київську крі-
пость. Генерал-губернатор князь Васильчиков увільнив єго
і позволив ему якийсь час жити в Києві, але радив „їхати
боржій у Петербург, де люди розумнїйші і не чіпають ся
за дрібни цї, щоби заслужити ся".

Вернувши в Петербург, почав Тарас живу переписку
з Вартоломеєм Шевченком. Він бажав поставити собі хату
над ДнїпролА, вишукати собі дружину, викупити свою рідню
з кргтіацтва та в рідному краю доживати свого віку. Він
писав

.- 139 -

. »...і[ гак мало, ііебогато
Благав у Бога: тільки хату,
Одну хатиночку в гаю
Та дві тополі біля неї
Та бе:італаннуіо мою,
Мою Оксаночку, щоб з иеі<>
У двох дпвитп ся з горн
На Дніпр шпрокпй, на яри
Та на впсокії могплп«.

(Руск. Ппсьм. V. 2. ст. 52).

Закупно зелАЛЇ під хату для поета зустрічало чималі
тіерепони : на останку поручив Тарас Вартоломеєви, шоби
закупив вельліи живописне місце між Каневом і Пекарами
над Дніпром, котре сал\ поет вибрав собі підчас своєї про-
їздки по Україні. Однак не діждав ся поет закупна сеї зєлалї,
бо се було міське маі^но і толду справа продажі вельми
проволїкала ся. Так салю безуспішні були заходи Тараса
що до подружа. Бо коли всї заходи не довели до путя,
втратив поет надїю на щасливу долю родинного житя.
Лише викуп ріднї своєї з крепацтва вспів поет довести до
кінця на кілька місяців перед оповіщенєм царського лданї-
фесту (з 19. лютня ст. ст. 1861. р.), котрим знесено кре-
пацтво в Росії.

Проживаючи в академії ліистецте, Шевченко займав ся
рисованє.м і ґравірованєм. Олійних образів малював він не-
багато, зате зберегло ся від затрати чимало рисунків сепією
і крейдкою, зроблених найбільш з натури (сцени з побуту
в неволі, краєвиди і т. п.). Артисти високо цінять Шевчен-
кові „офорти" (а^иа Гогіі8, кислота салїтрова, уживана до
мідяних плит, до радированя), в котрих він або репроду-
кував картини Рембранда, Муріля. Брюлова, або творив
портрети і жанри. Окрім того Шевченко в тім часї писав
і деякі поетичні твори, і бажав видавати книжочки для
недільних і сільських шкіл, а дохід з тих книжок думав
обернути на удержанє недільних шкіл. Одначе вспів видати
лише „Букв ар ь южнорусскій" (1861. р. в Петербурзі),
бо сл\ерть знищила дальші его наміри.

Смерть иіевчеииа і похороне, (тго вдача. Тяжкі невзго-
дини зломали кремезну постать Шевченка. В падолисті
1860. став він нездужати, хоч не переставав ні на хвилину

140

працювати. Поет жалував ся на біль в грудех, однак при-
ятелі' єго не прочували нічого лихого, а Василь Білозер-
ський запросив его, щоби був основником науково-лїте-
ратурного місячника „Основа". Тимчасом 25. лютня в день
іменин Тарас тяжко страдав, бо водянка дійшла до лег-
ких, а ліки не помагали нічого. Поетови здавалось, що
як поіде на Україну, то подужає, але на другий день в ранцГ
(26. лютня), коли сходив в низ до своєї л\айстернї, упав
і умер.

Смерть Тараса гролювою вістю понеслась по столиці,
а відсіль по Україні. Ще перед смертю заявив поет при-
ятелям своє бажанє, спочивати в Каневі, так як се висловив
у „Заповіті". Отже зараз після смерти поета зібрались
сго земляки у Лазаревського і постановили: перевезти тіло
поета на Україну, поставити ему памятник, оснувати щколу
народну єго імени, удержувати стипендистів в університетах
Київськім, ХарківськілА, Одеськім і в академії мистецтв, ви-
дати єго твори, визначити премію на житєпись в українській
люві та критичний розбір творів поета, видавати просьвітні
книжочки для народу, помагати Тарасовій родинї і відвіду-
вати щорічно могилу поета.

Спершу похоронено Шевченка в Петербурзі на Смо-
ленськім кладовищі, але опісля (26. цьвітня 1861. р.) петер-
бурська українська громада зібрала ся на кладовищі, щоби
в останнє єго попращати і перевезти тіло Кобзаря на Укра-
їну. По промовах, виголошених українською, польською
і московською лдовою, вкрито домовину по козацькому
звичаю червоною китайкою і виправлено до Києва, відтак
пароходом до Канева. Відтам занесено домовину і похо-
вано на Чернечій горі, що тепер зве ся Тарасовою, на ко-
трій бажав поставити собі хату, щоба там працювати на
користь народови і доживати свого віку. З сеї могили, що
знимає ся стрімко понад Днїпром, розкриває ся чуд'^вий
вид: на широкій площі земляний курган, що зберегає тлїнні
останки поета, а на нїм величезний хрест желізний ; побіч
хата для могильного сторожа: за тим знимають ся амфі-
театрально гори вкриті лісом, зпереду розкинув ся Днїпро-
Словута широкою лептою, а далї безмежний задніпрянський
низ. З того часу не тільки приятелі і знакомі стали відві-
дувати Шевченкову могилу, але й хлібороби, і між ними

141

пішли всякі перекази про поета, що „волю писав , в ко-
трих зображають єго то лицарем, що стає за волю „сер-
мяжного люду", то „характерником", що встав невидимо
з гробу і т. ин.

Шевченко був вельми людяний та мягкий у зносинах
з людьми і любим своїм поведенєм очаровував не тілько
рівних собі, але й висші верстви суспільства; вмів оцїнити
людське достоїньство навіть у ворога й іновірця, а заподї-
яна комунебудь кривда зворушувала єго невимовно. Він
був безл\ірно чутливий на красу природи, серед котрої за-
бував про своє горе; в товаристві людий був звичайно
невисказано дотепним оповідачем і з незрівнаним мистец-
ТБОл^ і чутєм виконував мельодії народних пісень. Шевченко
визначав ся глибокою релїгійностю, любовю до всякого
чоловіка і бажанєм волї та братерства братнього для всіх
людий. Хоч Шевченко не набрав ся правильної осьвіти
в школі", однак опісля власною пильностю доповняв сї не-
достачі і став осьвіченил\ чоловіком, бо читав „не- мало",
як сам визнає, а книжки були у него „хлїбом насущним".
Він знав Гомера, Вергілїя, Овідія, Тита-Лївія (в московськім
перекладі), читав романи Вальтер-Скота, Бальзака, твори
Шілєра, Гетого і Кернера, Байрона, Міцкевича, Залєського,
знав естетику Лїбельта, космос Гумбольда, знав твори
Жуковського і ин,, стихи Пушкина „не сходили у него з язи-
ка", а Шекспіра „всюди возив з собою".

Поетична творчість Шевченка. Невеликий обємом збір-
ник поетичних творів Шевченкових „Кобзар", але в нїм
відбили ся київські сьвятинї, запорожське степове житє,
ідиля українського селянського побуту, — взагалі історично
вироблений народний душевний лад з питомими відтінками
краси, задумчивости і журливости. Шевченко вибиває ся
серед великої громади всесьвітних генїїв тим, що він щиро
народний поет, що вийшов зпід стріхи убогого панського
крепака і сам зазнав того важкого крепацького житя.
Єго душа боліла за весь замучений рідний єму нарід
а єго голос, то був голос того народу. Він неначе та стру-
на, що жалібно, чи сумно відзиває ся, скоро до неї доторкне
ся рука. Вийшовши з народу і зазнавши важкого крепаць-
кого житя, відчував він стражданя народу і тому єго чут-
ливе серце було переповнене загарливою любовю рідного

142

краю і народу. Вона навівала на єго душу безвихідну жур-
бу над недолею народу, а те, що він висьпівав про сю не-
долю, стає несхитним доказОіМ, що він був не тілько пое-
том українського народу, але й усего людства. Поетична
творчість Шевченка невіддільна від тих условин, серед яких,
доводило ся жити ему самому та українськол\у народови.
Під впливом тих условии зложив ся суспільний сьвітогляд
поета, уложили ся головні мотиви єго творчости і основний
тон єго поезії, того поетичного протесту проти кріпостного
права, в тих обставинах виробив ся ідейний борець за на-
родну волю, Єремія кріпостного права, як єго влучно на-
звано, ненависник усїх гнобителїв народу. Боротьбу проти
крепацтва провадив Шевченко у своїх творах протяголд ці-
лого свого бідолашнього житя з однаковою силою з са-
мого почину, як і під копець своєї поетичної творчости,
хоч під копець проявляє ся у него більше стражданя і жур-
ливо сти.

Перші поетичні твори Шевченкові повстали тодї, коли
вплив „подиху волї і місячних почий" розбудив єго музу,
з визволенєм єго з крепацтва [22. ст, ст. цьвітня 1838 р.).
Одначе він сам, пишучи нишком свої вірші, не відчував
спершу їх стійности, не знав, як сам каже, „відкіль песеть
ся пісня, складають ся стихи, дивлюсь, уже й забув, про
що думав, а мерщій напишеш те, що навіялось", .Лж
принагідно, зимою 1839/40 р. звернув на них увагу полтав-
ський дїлич. Петро Мартос, котрого портретувати л\ав
Шевченко; побачив та взяв у него деякі вірші і видав їх
п. 3. „Кобзарь" (Птб. 1840)0.

Шевченкові ба.іяди. З перших поетичних творів Шез-
ченкових, написаних у „Літному Садї", зберегла ся „При-
чинна"; за нею пішла небавол\ після визволеня з кре-
пацтва „Тополя", „Утоплена", на основі повірок роз-
повсюднених в народі'. В тих творах виявив Шевченко гли-
боке зрозуліінє української народности, але й не об\\и-
нув тих чудових образів, витворених буйною народною ,

УЯВОЮ.

М Со впдаие; обнл.має : Засьпів (Думп мої), Пере-'епдя. Като[і;і
Тополя, Думка (Па що мені чорні оровії). До Оеновяненка, Іван Підк'
і Тарасова піч.

- 143 - ^

В тих творах, написаних в балядовій форлді під впли-
вом Жуковського, Пушкина та Міцкевича нахиляв ся Шев-
ченко до людного в ТОДІШНІЙ європейській літературі ро-
мантизл\у. Та хоч він користував ся богатил\и засобаміі
української народної поезії, всеж таки зумів зєдинити
красу народної творчости з мистецькою творчостю свого
генія. Сей романтизм Шевченкових творів, яко вірний образ
почувань і думок українського народу і взагалї романтизм
тодїшнього українського письменьства, був схожий з ро-
мантизмслд польсько-українських поетів, одушевлених укра-
їнською старовиною, але ріжнив ся від рСіПантизму лао-
сковської поезії, навіяного головно німецькою роман-
тикою.

В »Пріічіінній« зумів Шевченко мистецьким ладом обро-
Оити народне иовірє про русалки, іцо иаівуть у ріцї і в місячну
ніч виходять з води пограти ся, погуляти та пісень засьпівати.
В таку місячну ніч впйшла дївчпна, котрій ворожка таку прпчину
задала, іцо вона блукала сонна понад Дніпром, дожпдаючи свого
милого з війни, де її русалки залоскотали. Тимчасом вернув кизак
з війни і побачивши свою милу мертвою під дубом, з розпуки
розбив голову о дуб. Народне повірє про русалки є також осно-
вою баляди п. 3. »Русалка«. Зведена і розєднана з мплпм
сільська дївчпна втопила своє дитя, що стало русалкою, пі.обц
пімстити невірному батьковп, але мати з ним не приходить.
Колиж раз вертала в палати, не счула ся, як її вхопили Дні-
прові дівчата і залоскотали. В сій балядї стрічаємо новий напрям,.
ПІП має метою зобразити горе злучене з суснільними привілеями
і гноблене низшпх верств впсіипми.

В творах того рода заставляє нас поет заглянути в мо-
ральну пропасть, від котрої мимохіть відвертаємо ся: він
розкриває перед нашими очима всї суспільні пороки, не пе-
реступаючи межі естетики.

В »Русалці« грішна мати призначує своїй донї караючу
ролю, але сама да.іьше розкошує в панськііі палаті, за іцо її по-
стигла заслужена кара.

Основою спорідненої з »Прпчпнною<' взірцевої баляди »То-
н о л я« положив поет народні піснї про переміну в тополю дів-
чини, що нє могла діждати ся повороту свого милого козака та
ходіїла до ворожки і випила заданого нею зїля. Своїм творчим,
ґопієм надав Шевченко сему народному повірю високомистецьку
і|)орму і зложив баляду, котра є справдіпіньою перлиною в укра-
їнськім ппсьменьстві.

^ - ,44 -

Переміну безталанної дївчпнп в лї.тею нобразпв Шевченко
в чудовій балядї Яїлея«, и;о занапащена неповпнно в панській
палаті стала »лїлеєю-снїгоцьвітом«, за що її в палатах вптають,
ларівною називають.

В балядї >Калпна« впсловлює заручена дівчина бажане,
іцобп могла на засаджен й нею калпнї ш,ебетатп разом з мплпм,
бо може він птанікою прплнне з того сьвіта: а колп в ранцї на
калпнї пташка піебетала, дівчина під калиною па віки спочила.

Б балядї ;>Хустпна« смерть милого, чумака, що вмерудо-
розї, доводить дївчпну до того, що вона стає черницею.

Поруч тих баляд можна поставити що до основи лїрпчні
картини »Трп піляхпс< і ;Пустку«. в першій поклав поет
основою мотив. и;о не треба кидати своєї батьківщини, не тукати
долї на чужині, але трудити ся на рідній нпві. В »Пустцї<
зобразив поет хату край села, в котрій сподївав ся щасливо жити
милий з дружиною, одначе довело ся єму вернути москалем та
^застати опустілу хату, бо мила єго вмерла.

Баляда ,,Утоплена" в супрогивности до „Тополі"
творить перехід від романтичного напряму до питолаого
Шевченкови народного реалїзліу. Основу єї взяв поет із
народних переказів про прегарну пасербицю і лиху мачуху.

Молода вдова зваблює до ставка свою доньку Ганну, пі,о
чудовою красою стає в дорозі єї залицяню з козакаіш і там її то-
пить. Влюблений у Ганну рибалка виносить її мертву на берег
і з розпуки кидає ея з нею в воду. З того часу ставок заріс осо-
кою : о півночп випливає мати розхріетана, а тимчасом синя фпля
Гану сю впнослть. випливає і рибалка, цілує їй очи та знов по-
ринає ^).

Побутові ное.ч?/. Поезія Шевченка доторкнула ся всіх бо-
лючих сторін долі українського народу і вона перенята >ьиви-
ми почуванями любови для него, особливож до нещасного
жіноцтва. Поет сам у своїм житю не зазнав щирої любови,
але /лайже не доторкає ся своїх особистих переживань. Він
мріяв, правда, про власну хату і подруже, одначе мрії про
родинне житє розвіяли ся. Поет скриває своє горе в гли-
бині серця, а за те виступає звичайно або безталанна дів-
чина „як билиночка в полї", або постать матери. в котрій
скупляють ся почуваня поета. Більшість тих жіночих поста-
тий є для поета тілько формою, в котру вкладає він свою
власну душу, або символом, в котріл^ скриває ся власне

') Основа сеї оалядц послужила М. Старицькому до его оперп
„Утоплена" :і му:шкою М. Лисенка.

— 145 —

его я. Безталане поета зливало ся отже з почуванями для
недолі инших і тим способом діставало воно етичну санкцію
та могло кріпшати і виливати ся могутною струєю. Тимто
таке глибоке і щире почуванє викликувала в єго серцї без-
таланна доля дївчат і материн, котрим він присьвятив стілько
чудових творів. Крепацтво на Україні" і спричинені тим обста-
вини доводили до того, що неповинні дївчата падали жер-
твою розпустних „непрошених цивілізаторів" нашого сіль-
ського люду та инших суспільних верств. Під впливом сих
побутових обставин на Україні' живописав Шевченко жите
і родинні почуваня сільського люду і творив найкрасші
поеми, як „Катерина", „Наймичка", „Відьма" і ин.
В поемі „Катерина" доторкнув ся Шевченко одної
з найбільш болючих сторін сільського житя і зобразив
суу\ну долю сільської дївчини на основі дійсних житєвих
обставин на Україні'. Сільський люд безталанний, полише-
ний, безпросьвітний, береже свої почуваня в серцї, вистав-
лений на моральне понижене висших зіпсованих верств су-
спільства. А якраз ся гарна прикмета в житю українського
люду стає часто причиною нещастя укра'їнських дївчат, ко-
трі падають жертвою ширеного з гори проступку. З тих
відносин зачерпнув Шевченко основу для своєї поеми. Події
та почуваня в сїй поемі не виходять поза обсяг обставин
сільського побуту, дійсність не виступає поза круг щодень-
щини; протягом цілого оповіданя про безталанє Катерини
обертаємо ся на реальній основі. „Поет узяв з людового
житя одну сльозу", як прегарно висловлює ся А. Совін-
ський, „одначе могутностю своєї любови осьвітив її так чу-
дово, що вона затремтіла вс'їми промінями людського духа.
Убога сільська дївчина стала героїнею, покриткою-мучени-
цею, а зводник єї — злочинцем."

В кождій стрічці сего твору проявляє ся горяча любов
поета до поневоленого народу і до страждущого жіноцтва.
Ш,ира простота в зображуваню безталаня зведеної жертви
викликує потрясаюче могутнє вражінє.

Поему „Катерина" присьвятив Шевченко Жуков-
ському на спомин 22 цьвітня 1838 р. з вдяки за пособлю-
ванє в справі визволеня поета з крепацтва.

Неначеб рідною сестрою „Катерини" що до основи
являє ся Шевченкова „Наймичка". Одначе сї поеми по-

ОЛ. БАРВІНСЬКПЙ. ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. II. - Ю

146

хожі одна на другу тілько тим, що в обидвох зображає
поет зведені дівчата, але що до ладу в зображеню проявляє
ся в них велика ріжниця, а крім того героїні' поем зовсім
відмінні що до характеру. Катерина і в своїм безталаню
глядае ще щастя і нал\агає ся віднайти свого милого; коли
уже погас останній промінь надїї, вона лищає свого синка
при дорозі і ЄЇ материнське чуте не проявляє ся великою
силою, вона сама заподїває собі сл\ерть. Ти.мчасом у „Най-
мичці" Ганна в глибокім почутю свого материньства для
щастя своєї дитини забуває сама про себе, карає ся весь вік
наймичкою і стає мученицею для добра дитини. Характер
Ганни є отже без міри піднеслїйшим, як характер Катерини;
вона свою щиру і палку любов підняла до самовідреченя.
Єї любов виявляє ся навіть у подробицях з першої хви-
лини житя ЄЇ дитини і не холоне протягом довгих літ та
обгортає дитину серед усяких обставин житя щирим ласка-
вим почуванєл\. В „Найл\ичцї" довів Шевченко в творчости
побутових картин до найвисшої досконалости. Та при всім
поема „Катерина" що до творчої ідеї і піднеслого єї
замислу має висшу літературну стійність. Живописуючи без-
таланє Катерини, зображає поет при тіл\ також суспільні
відносини на Україні, він дає нам не тілько чудову картину
занапащеної долї Катерини, але й яскравий образ тої демо-
ралізації розповсюдненої лАІж народом Москалями, остерігає
дївчат перед сею пошестю вношеною між нарід панськими
московськими розпустниками, що цурають ся власних дїтий.
Поема „Катерина" -має отже також національне значінє,
коли тимчасом „Наймичка" є тілько чудовим ідилїчним
образом з житя народу, а задля своєї біблійної простоти
радше іділею, як поемою.

Вперше появила ся „НайлАичка" в ІІ-ім томі „Запи-
сокь о Южной Руси" Кулїша (1857) з передним словом
видавця, в *котрім він зазначує, неначеб не знав імени
автора сеї поеми. „Зміст єї", каже Куліш, „вельми простий
і не похожий на видумку, але краса форми виявляє в нїй
творчість висшого степеня. Живопись природи доведена талі
до чудової докладности і свободи, в котрій мистецтво за-
мітне тілько для вправного ока. Основою поеми поклав
автор наївні трогаючі обставини і в тім родї не знаю нїчого
красшого ні в одній європейській літературі. Мова поета

- 14/ —

СЯЄ всею сьвіжостю і горить усїми красками, які стрічаємо
тілько в наших найкрасших піснях з родинного побуту,
або в піснях про материнські почуваня і сердешну набож-
ність народу".

Кулїш добре знав, що Шевченко написав „Наймичку"
„ще до свого ЛАОскальовання", але вважав, що тоді', коли
поет вертав із засланя (1867 р.), незручно булоб виводити
єго імя яко українського письменника.

Ідея в „Н аіі'л\ич цї" Шевченка, — се одна з основних
ідей поета, оброблювана на ріжні лади протягом єго літе-
ратурної творчости. Шевченко вважав основою суспільства
семю в такім видї, який зберіг ся в українських селах і ху-
торах, не здеморалізованих посторонними впливами. Се-
мейне, патріярхальне і сумирне житє — се найбільша сьвя-
тість. Нарушенє сеї сьвятости, се найбільше нещастє, най-
тяжший гріх, що вимагає вельлди основного каяня. Понижене
женщини, зрада і знеславлене дївчини, котрій тим спо-
собом відбирає ся спролАогу правого семейного житя,
займає в єго творах більше місця, нїж робота на панщині",
визиск, чиновницька кривда, здирства і т. п. Він поборює
крепацтво і всяке гноблене та кривди, але ще з більшим
завзятєм виступає проти салдатчини (на пр. в „Катери нї"),
іроти панів -розпустників, що вводили делАоралїзацію по
/країнських селах і хуторах. Любов хутірного житя, туга за
чилА і охота живописувати єго красу, була понукою для
Шевченка вивести на основі сего ідеалу ідею материньства,
здну з найсильнїйших у єго творах, в котрих він боготво-
зив становище матери в людськіла суспільстві.

В Шевченкових творах пересуває ся довгий сулАний хо-
)Овід сих мучениць, починаючи „Катериною", а за нею
,Н ай мич ка", „Від ьма" і богато инших. Поема „В і д ьма"
)снована на улюбленій поетом темі про дівчину зведену
)Озпустником, подібно як і „Катерина", з тою ріжницею,
цо тут зводником являє ся дїдич. Але хоч „Відьма" на-
исана ще в добі процвиту Шевченкового таланту, перед
го увязненєм, не дорівнує, правда, двом згаданил\ в горі пое-
\ам, одначе замітна високою ідеєю всепрощеня. З тих поем
роглядає думка поета, що Москалї і пани є справниками
ещасгь бідолашнього люду і тому він буде щасливий, коли
є буде їм довіряти та між ними глядіти для себе щастя.

10*

— 148 —

Якнебудь сї поеми не мають політичної цїхи, то з них ви-
разно проглядає політична думка Шевченка. „Відьма" має
переважно дїяльоґову фзрму і написана ядренною мовою
та живописуе яскраво поведене московських панів з під-
даними.

Безталанє дівчат і материіі спричинене моральними
й суспільними відносинами на Україні викликало у Шевченка
сердечні спочуваня. Він уявляв собі, що:

»У пашім раї, на землї

Нічого кращого немає.

Як тая мати молодая

З своїм дптяточком малим

(Руск. Ппсьм. Л'. 2. 123.)
і тому він женщину цінив висше яко матїр, нїж яко щиру
подругу. Він бачив добре, що у більшости женщин стояли
вельми дорого радощі материньства і що на женщинах
страшним способом відбили ся сумні наслідки крепацтва.
В тім високім цїнованю женщини-матери проявляв ся в Шев
ченкових творах не тілько вплив української народної поезії
в котрій доведена пошана матери до справдїшнього бого
твореня, але й власний житєвий досьвід утверджував поета
в єго моральних поглядах та неперечно вплив київської гро
мади 40-их рр. Тимто з таким роздратованем пятнує поет також
і в пізтйших^'^творах написаних назасланю і по повороті з не
волї усяких зводників і розпустників, як н. пр. у поема>
„Катерина", „Марина", „Сотник", „Титарівна"
і з таким сердечним почуванєм відносить ся до „М а день
кої Маряни", порівнує її з маковим цьвітом, з котрий
люди пограють ся, засушать і кинуть. Одначе при всїй сер
дечній чутливости в сих творах Шевченко не впадає в сен
тиментальність і виявляє в сім родї поетичної творчості
найбільшу саморідність, а в зображуваню бездольних, ге
роїчних жіночих постатий стоїть поруч московського митц;
Турґенєва, як се признає шведський учений, проф. А. Єнзен
Історичні поеми. Ґенїй Шевченка обняв поетичнок
творчостю також історичну минувшину українського народу
а хоч з тої царини маємо тілько дві поеми „Гайдамаки'
та „Гамалїю" і кілька невеличких рапсодій та епізодів
„Іван Підкова", „Тарасова ніч", Невольник"
„Вибір гетьмана", „Ро зри та мо гила", „Суботі в"

Ні

ОЕ

- 149 -

„Здача До рош єн ка" („Заступила чорна хмара"), „І ржа-
ве ць", „Чернець", „Ш вач ка", то в дїйстности можна до
Шевченка віднести слова звернені ним в ославі І. Котля-
ревського, що він „всю славу козацьку, за словола єдиним,
переніс в убогу хату сироти." Події на широкій Україні, де
„родилась, гарцювала козацькая воля", ті високі могили, „на-
чинені благородним трупом", про котрі „кобзарі сьпівають",
манили живу уяву поета. До самої смерти Шевченко високо
почитував кобзарські думи, величаючи їх українським Но-
мером, як засьвідчає П. Кулїш. Тим то відчуваючи поетич-
ним почуванєм значінє козаччини в борбі о народну волю,
вже в перших починах літературної творчости вивів Шев-
ченко ідеальну картину народного кобзаря, поета-про-
рока. В постати сліпого „Перебендї", що сьпівав про
„Чало го", про те „як Сїч руйнували", він зобразив народ-
ного кобзаря, що в своїх думах голосив давну славу України,
котра й Шевченкови розкрила ся в давних могилах розки-
нених „по скровавленій зел\лї, як по пергаментах" і дала
ему снагу з тих давних могил „правду сьвяту вичитувати."
Неначеб пригривкою до історичних поел\ Шевченко-
вих являє ся єго вірш „До Основяненк а", в котрім жи-
вописує з молодечим жаром і з тугою за минувшою сла-
вою образ бувальщини українського народу. Але хоча сьві-
аомий того, що „не вернеть ся козаччина, не вернуть геть-
мани", то він певний, що „слава не поляже, а розкаже, що
іїялось в сьвітї, чия правда, чия кривда і чиї ми дїти". Поет
, іеренятий живою надїєю, що

„Наша дума, наша иісіїя

Не вмре не яагане...« — і вказ\е:

»Отде, людп, наша слава.

Слава України. « (Руск. Письм. V. 1. 43.)

Ся пригривка до історичних поем Шевченкових наві-
на горячою любовю народу і рідного краю, в нїй бє мо-
утним живчиком національне почуванє, а „жива душа пое-
ова'* споглядає сьміливо і погідно в будучину, бо „слава
'країни"

»Без золота, без каменя,

Без хитрої мовп,

А голосна та правдпва,

Як Господа слово І' (іЬісІ, 43.)

- 150 - 1

„З історичними поемами Шевченка, каже проф. В. Ан-
тонович, случило ся те, що случило ся з такими творами
ВСІХ талановитих поетів, котрі вибрали для своїх писань
історичні події. Суспільство одушевлене мистецьким 30-
браженєм минувшини,- відчуваючи вірність живописаня істо-
ричної доби, приймає часто поему та історичну повість Зс^
історичний матеріял, не дбаючи про критичну провірку опи
саних ПОДІЙ. Так дехто думає, що Палїй закінчив житє в Ме
жигорськім Спасї, що Гонта покарав смертю власних діти й і
що Підкова й Гамалїя ходили походами на Ііаргород і Ску '
тару і т. п. Тимчасом Підкова й Гамалїя, коли навіть булі
на сьвітї, не вибирали ся на Царгород і Скутару. поєла:
„Чернець" основана зовсім на переказї, що Палїй ул\еі:
у Межигорі, чого не було ; є невірности в описї вибору Ло
боди і Наливайка на гетьмана, а так само є помилки в по
дробицях у поемі „Гайдамаки" (н. пр. смерть титаря — по
дїя правдива, але стала ся вона зовсім не так). Події жи
вописані Шевченком у „Гайдамаках" тягнуть ся у него майж(
цілий рік, а тимчасом вони тривали не більш як два місяці
Не люжна отже поета утотожнювати з істориком: поет — ми
стець і не єго діло критично справляти поодинокі події ми
нувшини. Він виводить живий і повний образ доби, ожив
ляє і ставить перед очима читача поодинокі особи, цілі по
колїня ; в єго творчости воскресають народи з їх тілом і ду
шею, з їх почуванями і думками. Словом для митця мало
важна фактична точність подробиць, тілько щоби вони булі
можливі на основі зображуваної ним доби".

Шевченко отже лаймо помилок що до історичних по
дробиць силою свого генія проникнув скрізь густу темряв
історичної минувшини і продер грубу завісу, що закривал
справдїшню історію та відгадав те, що опісля протяго/
часу установила історична критика. Деякі черти в Шевчен
кових поемах показують ся зовсім вірними, історичною кри
тикою провіреними подіями. Шевченко, як не можна ЛЇПШ(
зрозумів і відчув духа Запорожа, в котрім нарід бачив здїк
сненє ідеального устрою громадського житя, як се види
з поеми „Підкова". Подібнож живописав вірно і жив
часи руїни у вірші „Наступає чорна хмара" (Здача Дорс
шенка) так, що такий погляд і образ можна було собі ву

творити тілько на основі пізнїйше виданої ширшої моно-
графії Костомарова.

Дума >Іван ІІідковас<. починає ся згадкою давної саавп
козацької і протпставленєм мпнувшогс» гулящого жптя козацтва
сумній теперішностп. На основі спх сумних споминів виступає
велична постать отамана Івана Підкови на чолї завзятих Запп-
рожцїв, що пливуть на човнах по Чорному морю до султана
в гостї. Ся картина визначає ся чудовим жпвоиисанєм і справді
позваляє серцю відпочати.

В поемі »Гамалїя« вивів Шевченко постать неісторичного
отамана тогож ьменп ііко тип нестримного завзятя козацтва, котре,
як висловив ся М. Максимович, писало на боєвищах збруєю і кро-
вю. В невеликих рамцях подав поет величний образ козацької ви-
прави на Ск^тару, задля визволу братів з турецької неволї і страш-
ної пімстп на гнобителях. Козацький плач закованих у Скутарі
невільників Босфор у синє море на ребрах послав, щоби сю мовл-
у Лиман погнали, а Лиман Днїпрови тую журбу-мову на хвилях
подав та збудив Луг і Хортицю : сьпів козацької дружини на бай-
даках під проводом Гамалїї, страшний образ козацької плати в па-
лаючій Скутарі і веселий поворот з визволеними брата.^іп та з бо-
гатою добичею — отеє ті мистецькі яскраві картини, що пересу-
вають ся перед очима читача і викликують переміну настроїв, ко-
трим відповідає і розмаїтість у будові вірша, та додає високої стій-
ности сему творовп.

Такий страшний местник за кривди заподіяні українському
народовп. в обороні віри і волї являє ся в бою над Алтою Тарас
Трясило в творі '>Тарасова ніч«. Кобзар на розпутї впсьпівуе
про кррваву мпнл'вшпну України і єї боротьбу з Московпшно'ю,
Польпіею та Туреччиною. Яскравою картиною осьвіченого сонцем
польсько-козацького боєвині,а. вкритоги трупами шляхти кінчить
поет сей твір.^) .

в сих історичних творах сьвітогляд поета закрашений
романтизмом; его поезія являє ся тугою-журбою по втратї
давної козаччини, але на основі народних переказів і пісень
славославить він козаків борцями за волю і славу України
і надає своїм творам також наш'ональну прикмету.

Найбільшою поемою історичною Шевченка — се „Гай-
дамаки," видані (1841) після виходу „Кобзаря". Сама пое-
ма, зложена з 1 1 пісень, попереджена прольотом (присьвятою)
а закінчена епільогом і прозовою передмовою, зображає
останні визвольні змаганя українського народу.

Ч Тут оппсуе Шевченко пооіду козацького отамана Тараса Тряспла
в Переяславськім оою (1Н28 р.) над коронним гетьманом Конецьполь-
ським над рікою Ллтою.

152 —

Основою сеї поемп послуйіили кровавіподїї Колїївщинп (1768 р.),
про котрі поет ще хмалпм хлопцем наслухав ся народних переказів,
і оповідань свого дїда. Поет зображає проводирів Колїївщпнп ге-
роями, що „встали за сьвятую правду й волю і розкували зако-
ваний у кайдани народ темний-:, виводить страшні сцени різні
й руїни, повні драматизму, котрі лагодить ідплїчнимп епізодами
(зустріч сироти Яреми, прозваного опісля Галайдою, з донькою ти-
таря Оксаною) або елєґійнпми ре(|)лєксіямп і так зводить контрасти
гьвітла і тїнп в гармонійну цілість та підносить тим літературную
стійність поеми. ^) Одначе живописуючи се ->лпхо, гірше пекла«,
поет не спочуває жорстоким вибухам пімстп, бачить у тих страш-
них подіях велику історичну похибку і жалкує, »що тогож батька
дїтп не вміли, не хотіли житп та братать ся«; » серце його бо-
лить, як згадає, що старпх Словян діти впились кровю« та дохо-
дить до тої думки, що й після сих страшних подій »нема правди,
не виросла: кривда повпває« — а »Украіна на вікп, на віки за-
сн\'ла«, »все замовкло«. Впсьпівавшп у величній поемі кріваві по-
дії" Ко.ііївщони. заохочує поет до братолюбія і додає в передмові
до хГайдамак« отсі слова: » Слава Богу, що минуло! а надто
ик згадаєш, що ми одної матерп діти, що всі ми Словянп. Серце
болить, а розказувать треба : нехай бачать сини і внуки, пю батьки
їх помилялись, нехай братаютця знову з своімп ворогами, — не-
хай житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозмежованою оста-
нетця на віки од моря і до моря словянськая земля !«

Перенятий духом народної поезії, висловив сам поет
свій погляд про гайдамаків у вірші „Холодний яр":
„За сьвятую правду, волю розбійник не стане, не розкує за-
кований у ваші кайдани народ темний", В передмові зазна-
чує Шевченко, шо він „за дїдом своїм (як се й в епільогу
висловив) розказав козацьку славу так н а в м а н я без книж-
ної справи."

Окрім народних переказів про Коліївщину, відомих
Шевченкови, поет неперечно зачерпнув гадку зображеня
„Гайдамак", деякі подробиці і загальний вивід з творів
польської літератури, що обрабляли сю тему або доторку-
вали ся сих подій і були відомі нашоліу поетови (як поема
Грози „і'ап біагозіа", Гощинського ,.7.атек Капіодузкі",
Грабовського „КоІІ52С2У2па і Зіеру", Чайковського „ЛУегпу-

М К. ІІІеґі кой ськії й ішіио: „Поема ,Гаі"і дам ак п" виводить
цілу ни;жу вслпчнпх житевих ісартип, повних драматиаму. Сї сцени мож-
на сьміло поставити поруч наіілїпшпх ІПекспірівськпх сцен. (С)пьIТ^^
іожно-русск. Словаря. Кіевь, І8()1 ст. ХІ\\).

- 153

юга" ^). Іменно же поема Гощинського, що припала до впо-
доби також і М. Шашкевичеви (задля чого став її перекла-
дати), була особливо близка ідеї нашого поета, позаяк Го-
иинський умів перенести ся в сей вік, який зображав, у душі
почуваня українського народу. Тілько зображене виходить
Шевченка з більшою драматичною силою та оцїнка цї-
іої події у Шевченка відлдінна, іменно з Чайковськил\ він
тіл\ зовсїм розходить ся. А ш.0 поет не читав, як сам ви-
пас, критичних ліоноґрафій про добу Колїївщини, то й нї-
ого дивного, що й у сїй поел\і попадають ся деякі помилки.
Історичним виднбм страшних подїй гайдамаччини в р,
768 було місто Умань у Київщинї, а особливо страшні жор-
[токости діяли ся в уманськім, чигиринськім і Звенигородськім
овітї. Сї страшні події були викликані суспільними й ре-
їгійними відносинами на Українї, але крім суспільних зма-
інь поета проявляє ся також єго національний сьвітогляд,
з пробиває ся вже нахил до реалїстичного зображуваня,
о аналїзи людського чутя і чисто-психольогічних питань,
епічне оповідане часто вставляє поет лїричні рефлексії,
зтрі переривають спокійний лад епічного твору. Се було
впливом не тілько лїричної вдачі Шевченка, але й вдачі
<раїнського народу, котрий не витворив чистої епічної
зезії, позаяк зображувані події були на стілько близкими
йсности, що А^имохіть викликали пряму участь почувань
сьпівиїв і у слухачів. Тилі можна пояснити не тілько лїризм
лова о Полку" і народних дум, але й історичних поем
Іевченкових.

Романтизмом навіяний козацький націоналізм, у котрім
Іевченко глядав ідеалу України, уступив місця реальнїй-
олду поглядови ка минувшину в пізнїйших творах істо-
1ЧНИХ. У вірші „Розрита могила" дорікає він Богда-
)ви Хмельницькому, що злукою України з Московщиною
Переяславськім договорі 1654 р.) „занапастив вбогу си-
)ту Вкраїну" (у вірші „Субот і в"), „а Москалики могили
)зривають та грошей шукають" і тому у вірші „Чиги-
ін" кличе:

М Так само ІПевченкова „Ху ст ина" нагадує ^ІаГіковського ..8луа-
ііе 7арого/са", а „Гам а л їя" своїм кольорптом — повістп Чайковсьі.огс-
урга\уа па Сагодтоіі" і „ЯкаІохиЬ м* гатки йіесітіи л\іех", хоч Шевчон-
ш були відомі сї події і ;< народнпх дум та історпчнпх творів.

»Сіііі, Чигрпне І Нехай гинуть

У ворога дїти І

Спп, гетьмане, поки встане

Правда на сім сьвітї!" (Руск. Ппсьм. А'. 1. 105/

а підчас останнього побуту в Переяславі (в серпні 1859 р.]
вель.\\и згірдно відкликнув ся до Б. Хмельницького.

Пізнїйші визвольні змаганя України не найшли відго
мону в Шевченкових творах; про Мазепу і Полуботка зга
дує тілько принагідно, а про наслідки нещасного полтав
ського бою (1709 р.) натякає тілько мимоходом у вірш
„Іржавець", як із Сїчи Запорожці Матїр Божу взяли і;
собою на нове-горе Запороже і як потім вернули ся та в Геть
л\аньщину принесли образ Пречистої і поставили в Іржавц
в мурованім храмі: „Отам вона й досї плаче та за коза
ками". Зате козацьке завзяте хвастівського полковника Се
мена Палія, засланого Мазепою на Сибір, викликує ш.ир(
спочуванє поета в чудовій картині прощаня Запорожцїв і-
•сьвітом після бурливого житя у поемі „Чернець".

Відгомін давної козаччини після єї занепаду відбив с;
в поемі „Неволь ник", написаній з живим спочуванєм не
щасній долї прийлАака Степана, висланого старим козакол
на Запороже, а відтак ослїпленого в ясирі і одруженогс
з козачкою Яриною.

Націоішлько-по.іїтичиі твори. Реальний напрям у пізнїй
шім оцїнюваню зл\агань козаччини насунув Шевченкові!
питане: „хто взяв волю України?" і на основі дальшого розі
думуваня над минувшиною народу, як і під неперечнг
впливом польської і московської революцийної літературі
та змагань російських декабристів до знесеня крепацтв^
і заведеня рівноправности всїх верств суспільства проявили
ся у него ворогованє супроти царизлду, яко головного же
рела злиднїв українського народу. В такім настрою нап^'
сав він національно-полїтич'ні поеми „Сон", „Кавказ
і „Великий Льох" та сатиричний вірш „Юродивий'

Поему „Сон" написав Шевченко під неперечнил\ вплк
волд Міцкевичевих творів О, а в части й під вражінєм Дантс
вого „Пекла", одначе жива уява і висока ^дея надали самі

') Го.іовніїм взірцем служили ему .,РеїегйЬііг§;", ,,Ітрго\\і/-ас.і.
И ч. поеми ..П/іжІу" і сатиричний образ ..Ргхе^іаі \\о.і?^ка", а в делкь
-подрс'пцях і ІІуиікина,.М]>дпьій всадникі.". ^і

155

рідности й величности сему творови, в котрілд поет глянув
глибоко в тогочасний суспільний побут, в яскравих кар-
тинах сего земного пекла у фантастичнім леті понад землею
з України в Петербург поет виводить людські злидні',
котрі викликують у него почуваня глибокого жалю, гірке
глузованєабо роздратоване, так що рад би полетіти „високо-
високо за синії хмари, де сьміху людського і плачу не
чути".

Поема „Сон" є з національного становища обжало-
ван£л\ темного царства за кривди України, а хоч недостає
їй епічного спокою і суцїльности образів, то вражінє еї
могутнє.

До найвисшого степеня поетичної творчости в націо-
нально-полїтичнім напрямі підняв ся Шевченко в поемі
„Кавказ", присьвяченій памяти зукраїнщеного Француза,
приятеля поета, гр. Якова Бальмена, борця за волю України
висланого з росийськилА військом на Кавказ, і там уби-
того Черкесами.

Кавказ представляє ся поетовп огнищем людського і^оря
і визвольних змагань, де чпмало по.іпло ся кровп. де й тірпяте-
левп Шевченка

'>Не за Україну.
А за її ката довелось нролнтіз
Кров добру, — не чорну: довелось запнтг,
З Московської чаркп московську отруту."
І ^ (Руск. Письм. V. 1. 111.)

І Відтак звертає ся роздратований поет проти царсг.кої спстеми,

цо проливає цїле море кровп й слїз та показує ті.їько, як і тюрмп
мурувати, каіідапп кувати: поет пятнує все (І)арпсейство, лпне-
мірство і змаганя до наживи, одначе при всїм отім не вдає ся
з розпуку, бо вірить в те, пі,о »не віїирає наша правда, не вми-
зає воля« — >>не скує душі живої і живого слова:;, і тому кличе
1,0 лицарів:

» Боріте ся — поборете :
Вам Бог помагає:
За вас сила, за вас воля
І правда сьвятаяі' (іЬісІ. 109.)
Сего погляду на царську систему не змінив Шевченко до
амої смерти і остав вірним своїм молодечим ідеалам та ще в часі
;овороту із заслана написав у Нижнім Новогородї вірш з п. >Ю р о-
,ИБпй« (частину задуманого твору), в котрім пятнує чиновницьке
салдатське фарпсейство. гнобленє правдп й волї, гонителя жесто-
ого, безбожного царя, творця зла і в сім роздратованю питає ся :

— Іоб —

— — Коли
Ми діждемо ся Баиіинґтона

З новпм і праведним законом ?«

із глибокою вірою й иадїєю заповідає :

» А діждемось таки колпсь !« (Руск. Ппеьм. Л'. 2. 257.)

Як у „Кавказі" в малих рамцях дав нам Шевченко
огнистий ПОЛІТИЧНИЙ образ боротьби проти „темного цар-
ства", найкрасше сьвідоцтво щирого людського чутя поета
високої поетичної і мистецької стійности, так у творі шир-
ших розмірів з н. „в є лики й Л ьох", названім містер і є ю,
л^істично навіянім, поет вішил\ духом вказав на будучу волю
України. Вже у вірші „Розрита могила" дорікає поет,
що Москаль могили розриває, „риє, розкопує, не своє шу-
кає-', що „на четверо розкопана, розрита люгила" і „як^би
то найшли те, що там схоронили, старі батьки — не пла-
калиб дїти, мати не журилась," а у вірші „Могила Бог-
данова" („Су ботів") згадує, що „стоїть в селї Суботові,
на горі високій домовина України, широка, глибока — отто
церква Богданова!" і вказує на те, иіо Москалї „могили
вже розривають та сьміють ся з України". Але поет картає
сих чужих людий, щоби не сьміялись, бо „церква-домовина
розвалить ся... а зпід неї встане Україна і розвіє тьму не-
волї, сьвіт правди засьвітить і полюлять ся на волї неволь-
ничі ДІТИ."

Головним мотивом містерії „Великий Льох" є думка
про розриту могилу, се „малий льох в Суботові Москва
розкопала, великогож того льоху ще й не дошукалась" —
а сим великим льохом є „на горі високій церква домовина".
Коли отже Москалї сей льох розкопають, „церква розва-
лить ся, а зпід неї встане Україна і розвіє тьму неволї".

В отсїм то льоху, в отсїй домовинї, як висловлює ся
поет в иншім місцї:

»Отсс воля спить,

Лягла виїїа славно, лягла в купі

З нами козаками* — (іЬісІ. ІЗО.)

отеє той скарб, що нам старі батьки схоронили", а як би
найшли той скарб, себ то волю, „не плакалиб дїти, мати
не журилась". Поет вказував отже віщим духом на се, що
Україна не пропала на віки, що вона встане а з нею „воля
і розвіє тьму неволї, сьвіт правди засьвітить і помолять ся
на волї невольничі дїти".

— 157 —

Правда і воля були метою змагань поета тому, що правда
с ідеалом житя і до неї лине жите, вона одухотворює житє-
Сими змаганями була проникнута творчість Шевченка, особ-
ливо в другій ПОЛОВИНІ, а се виявляє ся наглядно в поел\і
„Неофіти". Коли Шевченкови блиснула надїя повороту
із засланя на волю, віджив єго віщий дух і тоді написав
він у формі алегорії полїтичну поему „Неофіти".

Се яскрава. картина страждань з перших часів хрпстіяньства за
часів Нерона, стражданя Рпмлянкп-.матерп, котрої спна, наверне-
ного сьБ. Петром на хрпстіянську віру, разом з питими неофі-
тами кинено на иотату хижим зьвірюкам у Колїзеї, а опісля ро^-
піматованого трупа у Тибр на жир рибам. Нещасна мати остала
одна на березі, дпвилась, поки не осталось живого слїду на водї.
і »тяжкп-страиін(;і заридала та помолилась в перший раз за нас
Рознятому, а слова Єго живії в душу приняла і на торжиищ
і в чертоги істинного Бога слова правдп понесла. «

В сїй алегоричній поемі Римлянка-матїр — се Україна а єї
син Алкид — се син України, замучений в царській неволї.
В поемі оповідане подїй рішуче, коротке, виразисте, ледви
намічене, а в нїй перемагає лїричне живло, бо поет ледво
здержує своїм блискучим епічнилі ладом пориви кипучого
пророчого гнїву і виливає свою горесть такиліи словалди,
що громом несуть ся понад' головами розпинателїв; особ-
ливож прольог до поеми написаний в крайнїй душевій го-
рести.

Якнебудь що до мистецького викінченя „Неофіти" не
дорівнують иншим творам Шевченка, а недостача клясич-
ного образованя спричинила деякі похибки в подробицях,
всеж таки величне й ідеальне зображене л\атери-л\ученицї
додає великої епічної ваги поемі і з того погляду а також
задля ядренности мови і великого богатства глибоких ду-
мок „Неофіти" можуть станути поруч найвизначнїйших
того рода творів всесьвітного письменьства. В особі Алкида,
сина України, скриває ся саме я поета, що з жорстокої волї
царя-мучителя загибає, а мати-Україна аж після єго сл^ерти
перейлдає ся словом правди і волї,. яке голосив поет.

Шевченко — апостол правди, учитель людства. Визнач-
ною прикметою Шевченка була незвичайна єго смирність
яко письменника і в сл\ирности на склолї свого віку диву-
вав ся він :

— 158 -

^...чому не йде

Апостол правди і науки ?« (Руск. Ппсьм. Л'^. 2. 250.)

хоч в дїйсности він сам став не тілько народним україн-
ським поетолі, але й всесьвітним генїєм, учителем і сьвіто-
чем людства, апостолом правди і науки, Шевченко був
справді' не тілько національним поетом українського народу,
він переняв ся не тілько ідеєю єго волї і рівноправности,.
але й ідеєю правди і волї всего людства. Він був глибоко
перенятий релїгійними почуванями, а Біблїя була найбільш
улюбленил\ читанєм єго не тілько яко мученика за волю,
в часї засланя, але й з самого малку. У него сильнїйше
проявляє ся любов ближнього, як пімста, в страждущих
і гюневолених бачив він братів, а єго твори навіяні любовію
і тугою в змаганях до вирівнаня всїх національних і суспіль-
них суперечностий, до загальної свободи і братолюбія. Ре-
лігійні почуваня витиснули виразне знамя на єго творах,
а на чолї їх часто наводить він слова сьв. Письма, пере-
сьпівує псалми Давидові або твори великих ізраїльських:
пророків. Легко отже зрозул\іти, длячого такій глибоко ре-
лїгійній вдачі Шевченка припали до серця змаганя Кирило-
Методіївського Братства, котре мало релїгійний підклад.
Душа єго линула до змагань сего Братства не тілько з за-
гально людских почувань, але й із словянського братолю-
бія. Він був перенятий ідеєю словянофільства в ідеальнім
розулАІню Коляра і єго ровесників та не відчував ненависти
анї до московського анї до польського народу, а навпаки;
і серед Москалїв і Поляків мав щирих приятелїв та покро-
елїв, і добре бачив, як тут і там широкі верстви народні
були заневолені.

В Кирило-Методіївськім Братстві був він речником сло-
вянофільства, основаного на рівноправности і внутрішиїй
свободї, а в присьвятї Осипови Шафарикови, посилаючи
єму поему „Єретик або Іван Гус", висловив погляд,
щоб „усї Словяни стали добрими братами і синами сонця
правди." Коли Нїмота „семю Словян розєдинила", прослав-
ляв Шевченко сего чесьі^ого вченого, що прозрів у попелї
глибоко огонь добрий сьмілил\ серцем, сьмілим орлиним
оком і засьвітив сьвіточ правди, волї, — перелїчив трупи,
а не Словян і о диво! трупи встали і очи розкрили і брат
з братом обняли ся і проговорили слово тихої любови.'^

- 159 -

Поема >їван Гус", зложена з У1-тіі частин, окрім того,.
иіо має деякі історичні помилки і недокладностп, не визначає ся-
високою мистецькою стійностю, бо поет не вспів задержати епіч-
ного супокою, але замітка яко огненний протест проти насплп сум-
1ЇНЯ і зображає реформаторські змаганя Гуса в боротьбі з пап-
ством та з православного становища ^) голосить ідеї суперечні
з доґмамп католицької Церкви. Поема кінчить ся ославою Гуса
спаленпго на кострі.

Одначе при ВСІМ одушевленю словянським братолю-
бієм Шевченко не забував народно-полїтичного і суспіль-
ного положеня якраз суплемінниками гнобленого україн-
ського народу. Єго „Дружне посланіє до мертвих
живих і ненароджених", написане в поучні^^ тонї,
не доторкує ся болючих ран українського народу, а подає
реальні погляди про народне і просьвігне відроджене зем-
пяків, свс бідне від романтичного козако- і словянофільства.

„Очистив він історію від усякої омани правдивим і високим
тухом народним," каже Кулїін, і вказав шлях до відродженя >'країни
і сучасного занепаду; а на місце високонарних фільософічних
словянофільськпх теорій висуває щиру любов народу та взиває
земляків подавати" народови справдішню просьвіту і науку, на-
•{ликує до любовп ^найменніого брата «, а невірних синів України
Ш поправи, »бо настане суд — і не буде кому помагати «, і -чіа
зіки прокленетесь своїми синами«. Він взиває земляків : »Не дуріте
запшх дїтий, що вони па сьвітї на те тілько, щоб пануватп«. та
цобії не перли ся на чужину »шукати доброго добра«, бо нема
іа сьвітї України, не має другого Дніпра «. Поет після докорів,
{роблених землякам сам мирить ся з ними і в імя правди і добра
іароду взиває до любови, а тоді, »забудеть ся сромотня давная
юдина і оживе добра слава, слава України «.

Поезія Шевченка проникнута до глибини релїгійно-
лоральниліи мотивами. Серце поета навіяне смиренєм і на-
Ііею спасло єго перед зйевірою і розпукою, що хиба де-
соли під впливом важких условин єго власного житя і на-
)Оду проявляла ся в єго творах. Головною підвалиною єго
юезії являють ся родинні мотиви, семя-родина — се головне
ство поезії, а що підвалиною семї є мати і дїти, отже сї
іотиви пронизують найкрасші твори Шевченкові, зовсім
дусї народної поезії, в котрій правда названа матерю рід-
ою, а мати правдою вірною, в образї матери проявляє ся

М Зміст иоемп злчерпнув Шевченко :! твору московського письмен--
нка Палаузова.

- 160 -

найбільша сила моральна, сила любови. Найвисше торже-
ство любови бачить Шевченко в ^\атеринськім^ чувстві ;
мати — се символ грядучого торжества любови і правди на'
землі'. Шевченко віщим духом відчув велике посланництво,
матери. І як Шевченко окрім инших поем зобразив у „Нео-
фітах" величний ідеал матери взятий з народного житя,
реальний, як значна частина єго поетичної творчости, але
піднесений єго натхненєм, так бажав він дати прообраз ма-,
тери в поемі „Марія", що мала бути справдїшним ака-
фистолі перед образом матери материй — Пр. Діви Марії.
Бажане се проявило ся у Шевченка ще на засланю, коли
він одиноку відраду находив у читаню сьв. Євангелія, і як
зазначує у дневнику, думав аналізувати серце матери по
житю Пр. Д. Марії, непорочної матери Христової, як знов
було другою єго думкою живописати образ Рознятого єі
Сина.

Поему „Марія" написав Шевченко 1859 в Петербурзі
протягом 16 днів, коли то після повороту із засланя про-
являв ся у него незвичайний підєм релігійного духа. Сей твір
є наглядним доказом, що десятилїтна страшна неволя не
тілько не зломила єго духової сили, а навпаки дала єм>
спромогу підняти ся до давної висоти поетичної творчости
і дати твір ідилічний, оден з найкрасших єго писань. Поет, як
засьвідчають єго поетичні твори і дневник писаний під конець
неволі, був перенятий основнилш христіянськими правдами
і в поемі „Марія" головно держав ся євангельського опо-
віданя. Одначе плястичні форми і комбінації гадок, у як'
поет прибрав свої зображеня, він переняв вчасти з апокро-
фічних переказів і деяких ікон, як се бачимо із закінченя
поеми, похожого на закінчене „Неофітів". А хоч він не
порвав з догліами Церкви і не перестав бути христіяни^
ном, відступив у сїй поемі найдальше від євангелія і оболїк
сьвяту Родину прикметами сільського житя і семї на Україні,
та в чудових образах і з ніжностю біблійного оповіданя
живописав ідилічне жите сьв. Родини, непорочне материньї
ство Пр. Діви і Різдво Спасителя. !

Перенятий глибокою боязнию Божою, хоч надлома-'
ний десятилітною неволею, держав ся Шевченко бадьоро
ще після повороту із засланя. Власне єго житє і здоровпе
'було розбите, надїї на тихе родинне огнище розвіяли ся,

161 -

а всеж таки поет вірив у красшу будучину своєї дорогої
України, Хоч Шевченко проповідував потребу національного
розвитку українського народу, був він далекий від націо-
нальної виключности, вузкого націоналїзму, загорілости
й ненависти. У великій семї народів, основаній на підвали-
нах повної волї і рівности, не повинно бути національної,
суспільної і політичної незгоди і боротьби, бо де

„Брага не буде супостата,

А буде спн і буде мати

І будуть л;юдп на землі, — (Руска Ппсм. Л'. 2. 245.).

там не люже і не повинно бути нерівности і гнобленя, а тим
самим не л\оже бути ворогованя і ненависти. Певний і ста-
лий у своїх поглядах і переконанях, Шевченко дивив ся на
призване письменника як на високу громадянську службу
і цїнив також особливо людий. що вміли високо держати
прапор національного і людського достоїньства.

Лірична творчість Шевченка. Коли поет перед засла-
нєм або перед визволенем дав нам більші твори, в котрих
доторкнув ся дїйсности в національно-полїтичні.м і суспіль-
нім напрямі, то в часї неволї не було в него снаги думати
про таку широку творчість. Під впливом непривітних об-
ставин неволї вдумує ся він глибше сам у себе, заглублює
ся у своє нутро і виливає на папір свою журбу і своє горе.

„Уже й гуляю
По сім Аралу, і пдшу,
Віршую нищечком, грішу,
Бог-зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та спислто, щоб та печаль
Не перла ся, як той москаль
В самотню душу". (іЬ. Лч 2. 14.).

Тодї то' писав він лїричні піснї, вчасти особистого змі-
сту, але й з широкою політичною та суспільною закраскою,
а сей ліричний настрій зміцняє ся і розширює ся після визво-
леня з неволї Б останних роках єго житя. В тих ліричних
творах підняв ся поет до найвисших ідей, до яких дійшло
осьвічене Христовою наукою людство, в них проявляє ся
бажанє свобідного, нічим неспутаного житя і розвитку кож-
I дої одиниці і В-ЄГО суспільства та. народу, любови люд-
I ства, змаганє до того ідеалу, котрому він остав вірним до
скоііу. Вельми також замітно, що під конець свого житя
ол. БАРв:ись!;пГі, істоі-ія укр. лїтературп п ■ • 11

162

і поетичної творчости поет звернув ся до релігійних тем
(„Неофіти", „Марія", „Царі", пересьпіви єврейських
пророків і псалмів).

Все житє Шевченка і вся єго творчість не відривала ся
анї на хвилину від України. В усїх своїх думках і почува-
нях линув він на Україну, там зачали ся єго думки, всї вони
звертали ся до рідної землї, вся єго туга й надїя, проклони
й благословеня горіли й пламенїли коло рідного краю. Все
єго житє, як він сам висловив ся, було частиною історії єго
рідного краю, єго народу. Та хоч більшу частину свого
житя прожив він по волї й по неволї поза межами України,
рідний край не сходив єму з думки, згадки про рідний
край розважали єго в тяжкій неволї, на самотї, в горю
і розпуцї:

»У моїй хатпнї, як в степу безкраїм,

Козацтво гуляє, байрак гомонить:

У моїй хатпнї спнє море грає,

Могпла сумує, тополя шумпть,

Тпхесенько »Грпця« дївчпна сьііівае...« (іЬ. Л'. 1. 157.)

Він бачить усю красу рідного краю, памятає всю славу
України, але й се знає, що остало з тої великої слави. Кре-
паитво, неволя, горе та лихо без краю остало ся дїтям
України і коло тих „малих, німих рабів" покривджених, що
остали за часів поета з великої минулої слави України, не-
ма нїкого, ніякої помочи, нї оборони, крім рідного слова,
що єго Бог поставив „на сторожі коло їх". Із того слова
Шевченко викував

»До старого плуга

Новий леміш і чересло «, (іЬ. V. 1. 104.).

та став орати „переліг той" і сіяти на ньому „свої щирі
сльози", засівати на ньому сьвяту надїю, що нїколи не
вмирає. Він „кровю та сльозами" мережає своє „горе на
чужинї", він хоче „жить на сьвітї, волочити в неволї кай-
дани", втїщає себе надією:

»Може ще я подпвлю ся

На мою Ук]\айну«. (іЬ. V. 2. 49.).

Оті покривджені „німі раби", серед котрих виріс Шев-
ченко, стояли до смерти перед єго очима, заступали єму
своїми сумними постатями і сонця сьвіт і радощі житя, —
вони стали єго сьвятинею, він віддав їм усю безмежну лю-

- 163 -

бов, якок) переняте було єго серце до рідного краю, їх
муки розжарили в єго душі той великий огонь пророчого
гнїву проти людської кривди, що невгасимо горить і палає
в єго творах. І здає ся, що не самітне серце поета стогне
і любить, проклинає і благословляє, але що єго устами го-
ворить весь нарід. Шевченко взяв у рідного народу єго
слово і те слово стало:

» Неначе срібло куте-бпте

І семикрати перелите

Огнем в горнилї«. (ІЬ. V. 2. 227.).

Шевченко ґіереняв у народу надїю на красшу єго до-
лю і подав єму у своїх творах сьвітові ідеали того буду-
чого часу, коли не буде кривди і неволі, а „будуть люди
на землї". Він переняв у народу єго сьвяту, невмирущу віру
в правду і волю, в ту правду, що

»повпнна буть, бо сонце стане

і осквернену землю спалпть«! (іЬ. V. 2. 249.).

та вказав шлях, яким до сеї правди простувати. А перший
шлях до сеї правди — се любов рідного краю — України:

»Сбою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа молїть«. (іЬ. V. 1. 62.).

А другий шлях — се любов усіх людий :

»Любов, і кротость, і добро,
Добро наіікраспіее на сьвітї —
То братолюбіе!« (ІЬ. Л'. 2. 278.).

А третїй шлях — просьвіта, наука, „слово розуму сьвя-
того". Шевченко переняв у народу єго чудові піснї, думи
і перекази, що неначе степові квітки розкидані росли на
народній ниві і віддав єму великий сніп найкрасших паху-
чих цьвітів у своїх творах, зібраний і звязаний могутним
генїєм. Він був другом і братом свому рідному народови
і вивів єго з безвістий на широке сьвітове поле, положив
непохитні підвалини до народного відродженя, впровадив
український нарід у семю культурних народів, довів єго до-
іобітованої землї, — до волї; він знав, що воля настане, що>
|воля йде, він причував, що

...» Сонце йде

І за собою день веде«, (іЬ. V. 2. 248.).

- 164 -

дарма, ІДО ему самому не поталанило, як колись Мойсееви,
дожити знесеня крепацтва, а довело ся умерти на межі обі-
тованої землі, за тиждень до оповіщеня волї.

„Назар-Стодоля^ . В другій добі своєї творчости напи-
сав Шевченко драму („малороссійскую д'Ью") в З діях з н.
„Назар Стодоля" О- Московський єї текст зладжений
був для аматорського театру та обидві рукописи пе-
редав задля збереженя одному з приятелів, від котрого
сей твір дістав ся редакції „Основи". Нема, правда, в сім
творі справдїшньої драматичн'о завязки (II і III дія являє
ся тілько яко накидок), а розвязка виходить задля того
зовсім несподївано. Одначе характери деяких дієвих осіб,
іменно Назара і єго товариша Гната зобразив поет справдї
мистецькою рукою тай зустріч в 3-ій дії Назара з Галею,
донькою сотника, котрий хоче її віддати за старого чиги-
ринського полковника, зображені з великим драматичним
хистом. Недостачі сего твору можна пояснити сею обстави-
ною, що поет не мав опісля нагоди викінчити свого твору
(особливо II і III дії) написаного протягом 16 днїв.

Шевченкові пгісаня в московській мові. Окрім україн-
ських творів писав Шевченко (особливо на засланю) дещо
московською мовою: окрім „Назара Сто долї" „Дневникт»"
або „Записки" в неволї, поеми і повісти 2). В сих творах не
блиснув талант поета таким ясним сяєвом, як в українських,
а всеж при всіх недостачах і невикінченю проявляють ся в них
признаки великого єго таланту: вірність характерів, глибина
і благородність гадок та почувань, живість описів та богата
живописність. Окрім того мають сї твори чимале значінє
для означеня повноти сьвітогляду Шевченка, розвитку єго
мистецької і поетичної вдачі і подають цїнні подробиці до
€Г0 житєписи. Московські поеми і повісти Шевченка — се
не стілько повісти, скілько особисті спомини, портрети лю-
дий, з котрими доводило ся зустрічати поетови, живописні
картини любого єму українського побуту й українсько",
природи.

') Ся драма напечатана вііериіе в „Основі" 1862. IX. ^Іудову музи
ку до пісень сої драми написав Петро Нїпцшський („Вечернпцї").

2) Сї писапя появпли ся накладом „Кіевской Старпньї" з н. „По-
амьі, П0ВІ1СТИ п разскааьі Т. Г. ПТевченка, ппсанньїе на русскомт, язьїкЬ"
Кіевт» 1888. Дещо з того переложено опісля українською мовою.

- 165 -

Музикальність і живописність Шевченкових творів. Чи-
тане поетичних творів Шевченка насуває нам мимохіть по-
мічене, що природа України, до котрої він горів такою
пламенною любовію до останнього тху свого житя, від-
сьвічує ся з них з усїма єї величними явищами, що вона є
жерелом і невичерпаною криницею натхненя та пружиною
творчости ідеального сьвіта образів. Нї довголїтна блука-
нина по чужих землях, нї Петропавлівська кріпость, анї де-
сятилітнє заслане в оренбурських і новопетрівських пуста-
рах не мали сили затерти сї рідні краєвиди у вражливій ду-
ші поета. Богата творча уява заступала ему місце прялюго
помічуваня, а в єго „Кобзарі"* розсипана безлїч жемчугів
чудового відтворюваня рідної природи. При читаню Шев-
ченкових творів кидає ся в очи незвичайна схожість ми-
стецького ладу в творчости поета з ладом зображуваня
картин з природи в українських народних піснях. Живість,
краса і простота мистецьких образів, прибраних музикально-
словесними виразами насуває мимохіть домаганє підобрати
до многих поетичних творів відповідні напіви. Тимто чима-
ло митцїв музики черпало своє натхненє з творів Шевчен-
ка, бо українська мова взагалї, а зокрема люва Шевченко-
вих творів на стілько милозвучна, мельодийна, здатна до
вияви найріжнїйших настроїв і почувань, що знавцї мов
і музики ставлять її поруч італійської, Вжеж і сам Шев-
ченко знав силу народних пісень та умів їх так сьпівати, як
засьвідчає Кулїш з нагоди свого весїля, що рівного ему
сьпіву не чув він анї в столи цї, анї на Україні, бо Шевченко,
яко великий мистець слова, глибоко відчував і розумів
справдїшню натхнену музику. Вже поезія Шевченкова сама
по собі є справдїшньою музикою, — то тихою, пестотли-
вою, чарівною, то молитовною, благальною, покаянною,
то бурхливою, сердитою, грізною. Самою злукою слове-
сних звуків умів великий поет надати своїм творал\ високої
лдузикальности, витворити певний настрій та перенести чи-
тача в ту обстанову, серед якої відбуває ся дія. Чарівна
«музикальність Шевченкового слова, ріжнородність єго ду-
шевних переживань звернула ще за житя поета увагу му-
зичних митцїв на „Кобзаря", між тими опісля першого митця
М. Лисенка, і з того часу сотнї великих і дрібнїйших творів
написано на слова Шевченка, так що перегодол\ може ви-

- 166 —

творити ся справдішня українська опера, що так захоплю-
вала слухачів на весїлю Кулїшів.

Так само, як Шевченко-поет своїм творам умів надати
високої музикальности, так Шевченко-живописець мав ве-
ликий вплив на живописність своєї поезії. Великий любитель
природи мав він бистрий зір л\итця-живописця для явиш,
природи і незвичайний хист живописати природу словами.
Чарівна краса одушевленої природи України відсьвічує ся
і мигтить у народних піснях і сі піснї були для Шевченка
взірцевою школою для розвитку естетичної краси. Мало
що не на кождій сторінці „Кобзаря" живописує поет висо-
ко-мистецькі картини природи України, називаючи її зеле-
ним раєм, а красу сего земного раю доповняє тихе щастє
людий:

»3ацьвіла в долпнї З зеленого гаю

Червона калпнл. Козак молоденький.

Нїби засьміялась Цїлує, впхає,

Дївчпна-дптпна. За руки хватає.

Любо, любо стало : І йдуть по долпнї

Пташечка зраділа Тпхою ходою

І защебетала... І йдучп сьпівають,

Почула дївчпна , Як дїточок двоє :

І в білій свптпнї Під тл'ю калину

З біленької хати Прппшлп. посїдалп

Вийшла погулятп І поцїлувалпсь...

У гай на долину. Якогож мп раю

І вийшов до неї У Бога благаєм ?!«

(Руска Ппсьм. ІЬ. V. 2. 122.).
Оттак наглядно, високо-мистецьки і правдиво оброб-
лені подробиці сего образу-; поет не оповідає, але живопи-
сує сей образ, де краски зміняють простий, музикальний
вірш. Шевченко був отже рідким прикладом любителя і ви-
бранця природи, котра єго вивінувала двома талантами:
великим талантом поета-митця і перворядного живописця.

Незвичайно простим і справдї народним ладом живо-
писує поет картину, що розкриває ся з високого берега
Днїпра:

»Іду я тихою ходою.

Дивлюсь — аж он передо мною

Неначе дива вирпнанпь:

Із хмари тихо виступакггь

Обрив високий, гай. байрак:

Хаткп біленькі виглядають,

- 167 -

Мов д ї т м в білих сорочках

У піжмурки в яру ґуля 10 т ь :

А далі сивий наш козак

Дніпро з лугами вигравав,

А онде, онде за Дніпром,

На пригорі, ніби капличка,

Козацька церква невеличка

Стоїть з похиленим хрестом«. (ІЬ. Л'. 2. 63.).

Але коли Шевченко думає про людий сих чарівних
сїл українських, то часто живописаний ним образ зміняє
свою ідилічну красу під впливом злиднів по тих хатах, бо
поет спочував горю і злидням своїх земляків, а задля того
в єго творах мало де стрічаємо чисто сільську ідилю. Та
деколи і погідна картина виринає в єго живописаню сіль-
ського побуту. Так н. пр. коли поет сидїв у 1847 роцї
в Петропавлівській кріпости, уявляв він собі український ве-
чір — „Садок вишневий коло хати", в котрім плястич-
ність, яркість і простота в обрібцї подробиць з^. учена з ре-
алізмом живописаного ним образа. Сей твір є наглядним
доказом могутної творчої уяви поета, подає неосяжно чу-
дові, живі і наглядно мистецькі образи, так ш,о маємо вра-
жінє, неначеб до нас долітав запах вишневого цьвіту, сьпів
соловейка, перед нашими очима виступає семя за вечерею
коло хати, а відтак спляча коло хати дітвора з материю.
Се чудовий образ родинного раю, про який так тужливо
мріяв наш поет.

Як Шевченко в справдішнє мистецькім творі умів за-
разом реально передати в усїх подробицях образ, який мо-
жна побачити денебудь в українській місцевинї, можна впев-
нити ся із слідуючої високомистецької картини, написаної
поетом у Петербурзі (1860 р.):

»Над Дніпровою сагою

Стоіть явір між лозою,

Між лозою з ялиною,

з червоною калиною.

Дніпро берег риє, р и є, ^)

Яворові корінь мпе:

Стоїть старлй, похилив ся,

Мов козак той зажурив ся ^

Що без долї, без родини

Та без вірної дружини, —

Ч Тут поетовп знаменито вдала ся алітерація з підмогою звука р.

- 168 -

Без дружпнп, і надії —

В самоти пї посивіє !

Явір каже: » Похилю ся,

Та в Дніпрові скупаю ся«.

Козак каже : » Погуляю,

Та любої поіііукаю«.

А калппа з ялиною

Та гнучкою лозпною,

Мов дівчаточка із гаю

Вихожаючн сьиіваюіь —

Повбирані, заквітчані

Та з таланом заручені,

Ду.мкп-гадоньки по мають —

Бють ся, гнуть ся та сьиівають«. (іЬ. Л". 2. 265.).

Се дійсно фотографічно реальні картини, хоч при
тім визначають ся чарівним мистецтвом. Реалізм мистець-
ких образів схожий тут зовсім з дійсною реальностю
справдешних явищ природи, а такі образи міг словами
живописати тілько поет, наділений бистрим і природним
оком живописця.

Так само у вірші „За сонцем хмаронька пливе"
(приладженім до сьпіву М. Лисенколд) виявила ся геніяльна
здібність поета в перетворюваню щоденних явищ природи
в справдішні незвялимої краси жемчуги мистецької творчости.

Такими мистецькими творами сповняв Шевченко не
людську, а божественну задачу справді великого митця :
в сьвящені хвилі натхненя продовжав він діло творчої сили
природи.

Літературне и історпч)іе акачіиє Шевчепка. Шевченко
зробив своїми нечисленними творами рішучий перелім не
тілько в письмен ьстві, але й в історичнім розвитку україн-
ського народу. Він вніс живі і нові ідеї в українське пись-
меньство, опер єго на міцних несхитних підвалинах і тому
має перворядне значіне в історії — не тілько українського
письменьства, але й в історії українського народу, єго віко-
вої боротьби за волю, за права чоловіка і людства. Шев
ченко положив підвалиною нашого народного житя ту ідек:
людства, яка зберегла ся в нашіл\ народі під простою сер-
мягою, в народі згнобленім неволею і крепацтвом — і с(
історичне житє українського народу, єго віковічну боротьб)
за волю, рівноправність та достоїньство цілого народ}
і всего людства. Шевченко надав нового розуміня нашому

169

народному житю, на основі котрого стає ясним і зрозумі-
лим наше народне відроджене, котрого сторожем являє ся
правда і наука, а єго ідеалом самостійне житє українського
народу в українських землях. Така Україна оживотворена
Шевченковим ідеалом має свою будучину і в Словяньщинї
і для житя й розвитку Словяньщини, а на струях правди
і волї попливе човен житя і розвитку Словяньщини широ-
кими вітрилами свободи всіх Словян до добра людства.

Яка не булаб дальша доля українського народу, істо-
рія все зверне ся до Шевченка, як що вона тілько загово-
рить про минувшину України. „Як же коли небудь, каже
влучно Костомаріе, нащадки українського народу, довго
страждавшого і пониженого, будуть користувати ся повною
людською свободою і добутками людської цивілізації, тодї
згадувати муть долю прожиту їх предками, а при тім з ве-
ликим поважанєл\ поминати муть Шевченка, сьпівця недолі"
їх предків, що добивав ся для них свободи родинної, су-
спільної і душевної та разом з ними страдав душею і ті-
лом, думкою і дїлом".

Шевченко не тілько велитень української поезії і пер-
ший великий поет Словяньщини, але своїми творами в бо-
ротьбі за правду і волю всего людства здобув він собі
соняшне місце у всесьвітнім письменьстві. Єго твори при-
своїли собі перекладами не тілько всї словянські народи,
але й перекладені многими західно-європейськими мовами ви-
кликали вони незвичайне вражіне і здобули собі високу ці-
ну саморідним змістом і ладом та чарівною красою. Визнач-
ний шведський учений проф. А. Єнзен назвав Шевченка не
тілько народнилі поетол^ але й всесьвітним генїєм і сьвіто-
чем людства. Шевченко весь свій вік пламенним словом
провадив боротьбу, натхненим пророчим словол-і закликав
людий на союзників і помічників до сеї боротьби за правду
і волю та вижидав „апостола правди і науки", не знаючи
навіть, що в дїйсности сам став тилі апостолом і учителем
людства. В єго творах, неначе дорогоцінні самоцьвіти-жем-
чуги, розсипані засновки науки і вихованя, просто та зро-
л^ зуміло і дитинї і мудрцеви, подані для нашого народу
і всего людства. В своїх творах розсіяв він таке велике бо-
гагство дорогоцїнних гадок, що потреба труду цїлих поко-
рі лїнь, щоби зібрати богате жниво з тої ниви долею политої,

- 170 -

засїяної не словом але розумом. Шевченко витичив у своїх
творах величні ідеали вихованя народу і людства, вказав
дійсне єство і мету вихованя і тим витиснув таке знамя на
нашім народнім розвитку, що ми, почавши з єго появою
на ниві українського письменьства, сей розвиток нашого
народного житя не можемо інакше назвати, як Шевченків-
ською добою. Одначе значінє Шевченка і єго дїяльности
тим ще не вичерпує ся, бо хоч доба єго дїяльности нале-
жить вчасти вже до минувшини, то ся минувшина так ще
близка теперішности, що з нею лучить ся тисячними звяз-
ками. Нема сумнїву, що се, що можна би назвати змістом
образованя і основою розвитку теперішности, має у вели-
кій мірі свій корінь у сїй сьвітлій добі, котра почала ся
з появою „Кобзаря", але не закінчила ся єго смертю та
остає дальше під єго могутним впливом.

Пантелеймон Кулїш найвизначнїйший зпоміж Кирило-Ме-
тодіївцїв, третїй з української трійцї діяч, неперечного і при-
тім многосторонного історичного значіня, ненастанного
умового труду, посуненого ДО- самовідреченя, подвижник,
перенятий горячою любовю України і свого народу.

Молодий вік П. Кулгша. Кулїш родив ся 27. липня
(8 серпня) 1819 в місточку Вороніжі, в Чернигівщинї. По
батькови й матери походив він із старого козацького роду
та вирастав серед чисго-народного українського побуту і ста-
росьвітських поетичних переказів та звичаїв, що стали опі-
сля в єго вельми чутливій і вражливій вдачі основою єго
дїяльности. Великий вплив на розвиток єго ума й уяви ма-
ла мати, що вміла безлїч старссьвітських пісень та перека-
зів, а до того добре знала біблїю і церковну службу. Ве-
ликий вплив на малого Кулїша мала також сусїдна заможна
дідичка Уляна Мужилівська, звеличана ним у повісти „Уля-
на Терентьевна" неначеб другою матерю, що своєю са-
морідною вдачею засіяла в єго душі зерна ідеалїзму. За
ЄЇ порадою віддав батько молодого Кулїша до Новгород-
сько-Сїверської гімназії. Наука йшла спершу тупо, бо не
розумів він МОСКОВЩИНИ, як же почав розуміти учебну ЛАОВУ,
став першим учеником. Уже змалку проявило ся у него
нїжне естетичне почуванє та мистецький хист до живописи,
а ся єго вдача визначила ся опісля в письменьстві та в на-
уці". Доволї рано пробудила ся в нїм цікавість до літера-

- 171 -

турних творів, особливож припали ему до вподоби вірші
АртемовськогоТулака і повісти Квітки, повісти М. Гоголя
з українського житя та поезії Пушкина, а коли принагідно
попав ему в руки збірник українських історичних пісень М.
Максилювича, захопив ся він ним так, що весь вивчив на
память. Величні образи народних героїв заволодїли єго
дулькою і тодї прокинула ся в нїм національна сьвідомість.
В ті часи вже зложив він повістку „Циган", напечатану опі-
сля в Гребінчиній „Ластівцї". Задля недостачі засобів не
довело ся Кулїшеви скінчити гімназії, так сал\о й опісля
наук у київськіл^ університеті на словесному, а потім на прав-
ничому видїлї. Але він умів власними невсипучими заходами
осягнути потрібне знане і вже рано звернув на себе бачність
пильним зацїкавленєм до народовіданя. Ще в університеті
слухав він викладів молодого професора словесности М.
Максимовича, а спільність їх лїтературних змагань зближила
їх між собою. Кулїш доставив Максимовичеви для єго
альманаха „КіевлянинТ)" збірки пісень та оповідань про во-
ронїжських козаків на основі переказів матери. Максимович
давав Кулїшеви читати книжки (між тими повісти Вальтер-
Скота) і розмовами з ним чимало вплинув на єго літера-
турну осьвіту. Залишивши унїверситет, дістав Кулїш з по-
рученя Максимовича посаду учителя в дворянській школї
в Луцьку і тут користував ся богатою книговнею, а вивчив-
ши ся француської мови, читав Вальтер- Скота у францусь-
кім перекладї і наслїяуючи єго повість „Карло Сьміливий",
почав писати „Михайла Чарнишенка" московською
мовою (видав 1843 р.).

З Луцька перейшов Кулїш на посаду учителя дворян-
ської школи в Києві, на Подолї, заходами заступника кура-
гора М. Юзефовича, котрий тодї був добрим єго духом

пособляв єго осьвітї й науковим змаганям. За допомогою
Юзефовича обїхав Кулїш (1844—45) Київщину, зібрав бо-

аті засоби устної словесности, видані перегодом у „Запи-
жахТ) о Южной Руси". При сїй нагодї Кулїш ознайомив
:я в Олександрівцї з польським письменником Михайлом

рабовським, котрий зразу оцїнив єго талант і щиро до
ІЄГО відносив ся та з бібліофілом Константином Свидзїн-
;ьким у Ходоркові і користував ся єго богатою книговнею.
ІОВІ знайомі впровадили Кулїша в сьвіт польської літера-

172

тури й історії, розправляли з ним про польсько-українські
відносини і літературні та історичні питаня. В Олександрівцї
написав Кулїш поему „У країна" ^), в котрій ладом народ-
них дум переказав головні подїї української бувальщини,*
від Володимира В. до Хмельницького, бажаючи зобразити
в епопеї житє українського народу, а в Ходоркові написав
під впливом Уі-ої піснї „Одисеї" чудову ідилю „Орися" "-)-
Діяльність від засновип Еирило-Метод. Братства до
виході/ „Основи''. В Києві зазнайоліив ся Кулїш з громадою
молодих українських народолюбців, одушевлених народною
поезією, рідною історією, любовю народу і бажанем ви
зволу єго з крепацтва, лаіж тими з Шевченком, Костомаро-
Бом і В. Білозерським. З того часу почало ся їх приятельо-
ванс, але вдача Кулїша була більш аристократична, а Шев-
ченкова глибоко делюкратична, так що вони оба були пред-
ставниками двох верств козаччини: Шевченко низових ку-
рінників-сїчовиків, а Кулїш — городових кармазинників.
Перегодом представники сеї осьвіченої української молоде-
жи, звязаної з українським унїверситетом, утворили „Кирило-
Методіївське Братство". Тилдчас^м Кулїш у 1845. р. виїхав
з Києва на учительську посаду в Рівнім, на Волині', а від-
талд небавом у Петербург, де за допомогою ректора
унїверситету і редактора місячника „СовременникТ)", П.
Плєтньова, заняв посаду учителя московської мови для
слухачів-інородцїв. Знайомість із Плєтньовом, приятелем
Пушкина, мала великий вплив на Кулїша, котрий тодї значну
частину часу присьвятив роботї над „Чорною Радою" 0.
Приклад єго приятеля Шевченка окрилював єго надією
здїйснити свою мрію — витворити самостійне українське
письліеньство, високо підняти народний стяг і вивести укра-
їнську мову на степень літературного язика, бо єго вору-
шила думка, що після повістий Квітки Українцї зовсім за-
снули із своїм письменьством. Перед Кулїшем розкрив ся
широкий шлях наукової роботи. Саме тодї в петербурськіл-

') „У крап па", зложіївт» П. Куліішь. Од-ь початку Вкрапиьі :и
батька Хмельницького, Кіевт,, 184:1 містить XII. дум.

2) „Орпся" напечатапа в ..Заппскахь о Южноіі РусіГ'. Спй
т. II. 1857.

•'') Пятиз початкових глав „Чорної Радп" в московськім переклад
напечатав Плєтньов у „Совре.меинпку" в 1845. р.

173

університеті спорожнила ся катедра словянських язиків
і Петербурська Академія наук за порученєм Плєтньова рі-
шила вирядити Кулїша за границю на наукові досліди сло-
вянських мов, щоби опісля міг заняти сю катедру. Перед
виїздом за границю завернув Куліш на Україну, одружив
ся з Олександрою, сестрою приятеля Василя Білозерського,
Ш.0 стала опісля письменницею, відомою під прибраним
іменем „Ганна Барвінок". Разом з нею бажав він по-
їхати в Прагу і взяти з собою Шевченка ^), щоби за гра-
ницею ширше розвинув мистецький талант. Грішми прире-
кли єго самі обмислити. Колиж Кулїші прибули з В. Біло-
зерським у Варшаву, увязнено їх і відвезено до Петро Пав-
лівської кріпости в Петербурзі. Приводом до увязненя по-
служили звязки їх з Кирило-Методіївським Братством,
а предметом слїдства була також Кулїшева „Пов'Ьсть обь
украинскомг народ "Ь"^), в котрій ідеалізував козач-
чину та висловив погляд, що українському народови годї
жити в крепацтві, бовінізсего туманїє. Винуватили Кулїша,
начеб він пняв ся до гетьманованя на Українї і був душею
Кирило-Методіївського Братства. Та хоч слідство не вика-
зало нїякого бунтівництва, посаджено єго на два місяцї
в кріпость, а потім заслано в Тулу із забороною щонебудь
писати й печатати та бути в урядовій службі міністерства
просьвіти. Проживаючи в Тулї з подругою, Кулїш був
приневолений зарабляти собі столярством (він і в тім на-
прямі виявив мистецький хист ^), бо хоч згодом допущено
єго до урядової служби, то платня не виставала на про-
^ житок. Тут вивчив він шість європейських язиків для чи-
таня чужоземних книжок та писав розвідки й історичні по-
вісти ^) московською мовою, а Бодянський доставляв єму

^) Кулїш називав Шевченка потрійним поетом : слова, кпстп і сьпі-
ву. Шевченко був боярином на весїлю Кулїша і чарував усїх не тілько
своїм голосом, але й недосяжнпм впконанбм народнпх пісень.

-) Ся повісточка була напечатана в часописи для дїтпй „Звіздочка"
Спб. 1846.:" появила ся й окремо.

^) Кулїш виявив крім того великий хист до живописи, до ремесла
і сільського господарства.

*) Тодї написав повісти „ А л є к с "Ь й О д н о р о г ь" та „II с к а т е-
л-Ь счастя". Ся перша повість, а з другої частина з наголовком ,.По-
томки украпнского гайдамацтва" (перекладена укр. мовою
в „Правдї" 18И7. р.) появились у збірнім виданю 4-томовім „Пов'Ьсти П.

- 174 -

книжок і лїтописий для наукової роботи, з нагоди приїзду
царя Миколи І. зладив Кулїш альбом Тульської старовини
з описом і акварелями. Цар звернув увагу на гарну роботу
Кулїша і позволив ему після півтретярічного засланя вер-'
нути у столицю (1850. р.). Тут заробляв він собі на прожи-
ток працею по часописях і місячниках, перекладами і ком
піляціями, безіменно або під прибраними іменами, бо спер-|
шу було ему заборонено щонебудь печатати, а відтак буві
якиіісь час у державній службі. Небавом однак поїхав на
Україну та взяв ся до хуторного господарства, а при тім
працював пером. Але недовго там просидїв і вернув у Пе-
тербург.

Саме тодї вмер цар Микола. В Росії повіяло віль-
нїйшим духом, розкрив ся широкий овид мислячим людям,
а громадська думка про всякі потреби житя почала свобід-
нїйше проявляти ся в письменьстві, неначе би природа додала
їй крил для орлиного полету. Новий цар Александер II., ви-
хованець поета В. Жуковського, подавав надії на широкі
реформи, між тими й на знесене крепацтва. Кулїш узяв ся
з одушевленєм до загальної культурної роботи. Се був час
єго найбільш запопадливої і широкої письменської дїяль-
ности. Проживаючи в Полтавщинї познайомив ся Кулїш
з матерю Миколи Гоголя і за порадою московського пись-
менника Сергія Аксакова зібрав засоби до Гоголевої житє-
писи, що появили ся з н. „Записки о жизни Н. В. Го-
голя" (1856—57), котрі й досї є ще головною основою для
житеписи сего письменника, а крім того напечатав перше
повне видане его творів у УІ-ти томах. Тодїж видав Кулїш
свої знамениті „Записки о Южной Руси" (в двох то-
мах 1856 — 57), про котрі він висловив ся ось як: „Записки
о Ю. Р." печатаю з вдоволенєм, не тому, що в них є моє,
а тому, що передаю сьвітови памятники народного духа,
котрим у моїх очах нема цїни. Треба ему дати в руки книгу,
котра би в нїчім не уступала німецьким та англїйським ви-
даням, з котрої видно було би поважне вивчене предмету".
Яке вражіне зробили „Записки о Ю. Р.", видно із слів

Л. Ку.ітііа' Спб. 1860. — Окрім московського й українського язпка опа-
нував Кулїш також польський, німецький, француськпй, а знав латин-
ський, італійський, англійський, єврейський та еспанський, а менше вже
грецький.

175 -

Шевченка, котрий називає їх у своїм „Дневнику" „пре-
краснїйшою, благородиїйшою працею, брилянтом у суча-
сній історичній лїтературі". „Записки о Ю. Р." замітні ще
й тим, що в них у перш впровадив Кулїш нову правопись
українську, приладжену до вимови, названу відтак „кулїшів-
кою", що послужила основою нинїшнїй нашій правописи.
Одночасно із „Записками о Ю. Р." видав Кулїш історичну
повість „Чорна Рада" (1857) українською і московською
мовою та „Пропов'Ьди на малороссійском-ь язьі-
к'Ь" (1857), перероблені з першого виданя протоєрея Ва-
силя Гречулевича (1849), а між ними в половинї на ново
написані. Саме в той час видав (1857) Кулїш „Народні
оповіданя" Марії Марковичевої, жінки колишнього Ки-
рило-Методіївця, під прибраним іменем „Марка Вовчка". Сї
оповіданя викликали велике вражінє в російськім суспільстві
(славний письменник Турґенєв переложив їх московською
мовою), а Шевченко повитав Марковичеву, яко „кроткого
пророка і обличителя жестоких людий неситих".

Кулїш звернув також увагу на потребу всенародної
просьвіти і початкову науку в рідній мові та видав „Гра-
матку" (Буквар), першу читанку для селян з вельми до-
бірним змістом духовного і сьвітського знаня. А щоби
успішнїйше пособлЯги літературним змаганям українських
письменників, оснував власну печатню в Петербурзї, в ко-
трій печатав свої твори й инших письменників. Після того
виїхав із своєю дружиною за границю. Побут у західній
^! Европі зробив на него велике вражінє культурними придба-
ці нями, але й навіяв важку тугу, коли він на чужинї згадав
про занепад України.

Тимто дбав він не тілько про осьвіту широких верств
народних, випускаючи в сьвіт дешевими книжочками, т. зв.
„метеликами" найкрасші твори українських письменників
з наголовком „Сїльська Біблїотека" (1860-62)0, але
й задумав поставити також українське письменьство на рів-
нї з иншими, поширити єго зміст, збогатити перекладами
творів із всесьвітної лїтератури і таким способом виробити
форми української мови на послугу вселюдській мисли. За-
,. для того Кулїш бажав видавати українською мовою місяч-

') Всього видане 39 кііижочок.

- 176 -

ник „Хата", але не осягнув на се дозволу і обмежив ся
поки що виданем альманаха з тим наголовком (1860). В „Ха-
ті" напечатав він поезії Шевченка, Гребінки, ІДоголева,
Кузьменка й оповіданя М. Вовчка і Ганни Барвінок, а в пе-
редньому слові до поетичних творів висловив погляд про
взаємини між московською й українською мовою й обома
письменьствами та зазначив, ндо наше рідне слово иншила
способом зложило ся і не схоже на московщину, тилдто і не
повинні ми того книжного слова приняти за своє рідне.

Діяльність Еулгта від заложеня „Основи ^ до зміни
поглядів па козаччину і розриву з земляками. З початком
1861 дозволено Кулїшевому шуринови, в. Білозерському,
видавати в Петербурзі місячник „Основа" українською і мо-
сковською мовою. Сей місячник витичив собі мету „всесто-
ронно і безпристрастно розслїджувати український край, пі-
знати єго потреби, подавати критичний погляд на с^бо. в- ми-
нувшині і сучасности, дбати про суспільне добро та всена-
родну просьвіту, відповідно місцевим условинам краю".

Кулїш тодї щиро приятелював з Костомаровом, про-
водив з ним кождий ранок у Публичній Бібліотеці', вечера-^б
ми збирало ся у Кулїшів товариство з чотирох-пяти людий,
(між тими В. Білозерський і Мордовцїв), а коло „Основи"
згромадили ся всі тодішні видатні українські письменники.
Душею „Основи" був Кулїш, він брав у ній вельми живу
участь, бажаючи виробити добру мову, і все, проза та по-^:.
езія, переходило через єго руки. Окрім того історично-лї-р;
тературними розвідками положив він основи науковій істотні
рії українського письменьства, літературної критики та на-
укової мови. Тут печатаз Кулїш свої розправи з польськими,-
і московськими часописями, котрі не признавали окреміш-)іе(;
ности й самостійности українського письменьства і народ
ности, а також історичні розвідки, оповіданя, поезії, рецен
зії і в кождій книзї словар української мови.

Роки 1860 — 1861 були добою найбільшої популярно
сти Кулїша серед українського громадяньства, котре щок
йно почало вибивати ся зпоміж осьвіченого паньства нгна
Українї і під впливом визвольних думок, розповсюднюваниї:.
ЛАОсковським та українським письі>? ньством, вертати до свогс
народу, признавати ся до своєї народности і переймати су
демократичними поглядами. Українське громадяньство ви!

с

■а;іі;

177

соко цінило Кулїша за єго невсипучу письменську працю
і вважало єго народним провідником. Але „Основа" при-
пинила ся на 10-ій КНИЖЦІ 1862 р., а до того причинило
ся не тілько гноблене українського слова росийською цен-
зурою, ^) але й непорозуміня що до самого редагованя між
Білозерським і Кулїшем, що проявили ся ще з самого по-
чину сего місячника. Кулїш глядав отже віддиху у виїзді" за
границю, де якийсь час був разом з Костомаровом в Італїї,
а вернувши в 1862 р., проживав найбільш на Українї, ви-
їздячи тілько в літературних справах до Петербурга. Тодї
вже почав у єго душі проявляти ся якийсь перелім, в по-
глядах єго виринали суперечности з давнїйше вислов-
леними про козаччину і про національні змаганя україн-
ського суспільства. Він почав рвати свої грол\адянські
й особисті звязки і глядати нових, а се викликувало чимале
зачудоване посеред українського громадяньства, що вва-
жало єго головним представником українських національно-
іемократичних змагань.

Неможливість видаваня українського місячника в Росії

шернула увагу Кулїша на Галичину, де саме тодї під впли-

юм українського літературного руху розбудило ся нове

іародне житє, особливо серед молодежи, що звала себе

.народовцями." Ще в 1858 р., вертаючи з заграницї через

Іьвів, зазнайомив ся Кулїш з Я. Головацьким і передав

тавропигійській книгарнї деякі свої виданя для „На-

іодного Дому". Вдруге переїздом через Львів 1861 р. по-

найомив ся Кулїш близше з молодою львівською грома-

.ою і в переписцї з нею дораджував галицьким і буковин-

ькилА землякам близше познайомити ся з українським пись-

іеньством та пильно прислухувати ся до народної мови

піснї. У „Веч ерницях" і „Метї", видаваних народов-

ями, появляли ся Кулїшеві писаня, присилані вмисне для

их, а навіть „Слово" і „Галичанина" Б. Дїдицького печа-

али деякі єго поезіі „кулішівкою". Народовці високо цї-

или повагу Кулїша яко провідника українських народних

\\агань, а особисті відносини єго з ними ще більше скрі-

' ) в 1863 р. впдав мінїстер Валуев наказ, щобп не дозвалятп пе-
ітатп книжки українською мовою, бо по єго думцї „не Оьіло, ніть
бнть не можетті малороссійскаго язьїка".

ОЛ. БАРВІНСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. II. 12

пляли єго становище і вплив серед українського громадянь
ства в Галичині'.

Не маючи одначе певної обезпеки прожитку, приняв
Кулїш з кінцем 1864 р. урядову посаду „директора духов-
них справ" в „Учредительном'ь Комитет'Ь в'ь Царств'іЬ Поль
скомг", а одночасно печатав історичні розвідки в місячнику
^В'Ьстник'ь Югозападной и Западной Россіи", видаванім вО
рогом україньства в Києві, Говорським. Се викликало серен
українського громадяньства тим більше здивовань, що ви
значний провідник українських національних змагань при

няв службу в Польщі, де рОСИЙСЬКе ПраВИТеЛЬСТВО ПІСЛ5

повстаня 1863 р. переводило московщенє. Та Кулїщ виправду-
вав ся, що полїтика — не єго дїло, а він бажає обме
жити ся наукою, дослїджуванєм минувшини, в чім єму по
собляти муть богаті варшавські архіви, та що примиривш^
ся з урядом, зможе добути дозвіл видавати місячник у ши
роких розмірах і вратує себе задля літератури, тодї як ідуч^
старим шляхолд загинув би під вагою злиднів.

Але на сім урядовім становищі не довго довело а
пробувати Кулїшеви. Я. Головацький, бажаючи повагою Ку
лїша прибити зростаючий у Галичинї рух народовцїв, напе
чатав без відома і дозволу Кулїша виривки з єго письма
начеб то він відрікає ся своєї правописи т. зв. „кулішівки"
принятої народовцями в їх виданях, щоби сего не моглі
вихісновувати вороги в користь Польщі. Народовці запе
речили сему в часописї „Правда" (1867) тай Кулїш напеча
тав там „Отвертий лист" і виступив у нїм проти вчинк;
Головацького. Одночасно з тим перехоплено у Варшав
патріотичну адресу, вислану Кулїшеви львівськими богосло
вами, з котрої росийське правительство впевнило ся, Щ(
Кулїш сприяє Галичанам, котрі змагають виявити в пись
меньстві справдїшне народне житє замість мертвої схоля
стики в церковній або змосковщеній мові. Вимагано отж
від него або прилюдно в часописях зречи ся своїх україн
ських поглядів, або покинути службу. Кулїш не згодив с
на оповіщене вимаганої від него заяви і наслідком топ
звільнено єго від служби „по бол"Ьзни" без єго просьби.

Покинувши службу, виїхав Кулїш до Італїї й до Ні
меччини, відтам до Праги і Відня та заняв ся письмень
сті'.ом, а найбільш перекладоV^ сьв. Письма. Дивлячись н

179

занепад українського руху в Росії, впевнив ся, що свою лі-
тературну дїяльність повинен би перенести на наддністрян-
ську Україну. Тимто підпирав часопись „Правду" і печатав
у нїй поезії й оповіданя, історичні й літературні розвідки
та переклади з сьв. Письма, а у Віднї видав переклад чоти-
рох євангелистів. Лїтом проживав на хуторі Мотронівцї,
відтак добув знов посаду в Петербурзї в редакції „Журнала
міністерства шляхів" (1873) і почав там працювати над істо-
рією України, задуманою на широкі розміри (мало бути
9 томів), котру почав видавати з наголовком „Исторія
возсоединенія Руси". О

В сих творах Кулїш, головно під впливом особистих
непорозумінь і своєї вражливої та палкої вдачі, розійшов
ся в поглядах з українськими письменниками на історичні,
національні й літературні відносини на Українї, котрі ста-
нули в суперечности з усею єго попередньою визначною
дїяльностю. Перегодом напечатав він у „Правдї" (1876) роз-
відку „Мальован а Гайдамаччина", в котрій так само
різко осудив козаччину і гайдамаччину. Все те йшло в роз-
різ із поглядами, які зложили ся в осьвіченім суспільстві
в Надднїстряньщинї за допомогою самого Кулїша на ко-
заччину і на Шевченка.. Тим то в самій „Правдї" появила
ся Остра критика Кулїшевих писань Володимира Барвін-
ського, котрий тодї обняв редакцію сеї часописи. Наслїд-
ком того порвав Кулїш на якийсь час зносини з надднї-
стрянськими народовцями, відокремив сявідмногих колиш-
ніх приятелїв і прихильників на Приднїпряньшинї й виїхав
осеню 1876 р. у Москву, де працював у книговнях і архівах
над дальшими історичними дослїдами, котрих добутком було
обємистедїло„Отпаденіе Малоросе і и оть Польши".*)
Заборона видана царським указом 1876 р. на україн-
ське письменьство отверезила Кулїша із славленя росий-
ської культурности, він вернув знов на хутір, де єго відві-
дав непохитний до смерти приятель і помічник при перекладї
сьв. Письма, проф. Іван Пулюй (1880), а в кінцї того року
виїхав Кулїш до Відня, поновивши переїздом через Терно-

') Напечатав 1874 р. Спб. два томи, в Москві 1877 р. ІІІ-ій том,
і 1 том Матеріялів. ,

2) Се 3-томове ДІЛО появило ся в Москві 1888—89.

12*

— 180 -

піль і Львів давні приятельські взаємини з Барвінськими і там
спільно з проф. І. Пулюем працював над перекладом сьв.
Письма. В слідуючім році приїхав із своєю дружиною до
Львова з наміром виданя українського перекладу Шекспі-
рових творів О- Але побут єго у Львові прибрав політичну
цїху, коли він видав брошуру „Крашанка Русинам
і Полякам на Великдень" (1882), в котрій виступив по-
середником між Українцями і Поляками у наддністрянській
Україні -), не знаючи добре місцевих обставин і тогочасного
національно-полїтичного положеня та потреб і домагань
наддністрянського українського суспільства. До тогож, як
влучно замічає І. Франко, „Кулїш був чоловік занадто враж-
ливий і мав занадто мало твердих і вироблених думок,
щоби не збити ся з дороги в тім чорторию суперечностий,
яким була тодїшня Галицька Русь". З підмогою польських
літературних і аристократичних кругів укладав собі Кулїш
плян роботи: видавати часопись, місячник та книжки україн-
ською мовою, заснувати у Львові українську женську гімна-
зію з інтернатол^ для Галичанок, дарма, що Пулюй осте-
регав єго перед нещиростю даних єму обіцянок. Все те
викликало не тілько невдоволенє, але мало що не ворого-
ванє проти Кулїша в Надднїстряньщинї й на Приднїпрянь-
щинї. Колиж Римська Курія в порозуміню з австрийським
правительством забрала ся до реформи чина сьв. Василія В.
в Надднїстряньщинї, виїхав Кулїш до Відня і виступив пе-
чатно з протестом, а відтак знеохочений та розчарований
вернув на свій хутір Мотронівку і там доживав свого віку.
Обставини тогочасного єго житя були вельми невідрадні.
Хоч жите єго було просте і він робив за господаря й най-
мита, не цураючись найпростїйшої роботи і тим піддержу-
вав своє здоровлє, бідував він тяжко. Х>тір давав мало при-
бутку, а літературний заробіток був невеликий. Українські
твори, котрі задля цензурних перепон приневолений був.

') Переклад 10 драм Шокспіровпх появпв ся накладом Укр. Впдав-
нпчої Спілки у Львові 1889 — 1ІЮ2. (Своїм накладом впдав Кулїш 1882 р.
переклад трех лрам).

-) Д. Мордовець видав у Петербурмї відповідь п. наг.: „На кра-
шанігу писанка". Поляки віднесли ся холодно до Кулїшевої „Кра-
піанкп". а в українських часоїшсях львівських викликала вона різку
критику.

- 181 —

печатати переважно за границею власним накладом, не да-
вали прибутку, а коли й був невеликий дохід, обертав він
€го не на власну користь. Можна було тілько надіятись на
деякий заробіток з розвідок і повістий печатаних по мос-
ковських місячниках. До тогож і пожежа, що знищила єго
оселю, майже всю єго велику бібліотеку і чимало рукопи-
сий, між ними переклад Біблії, була великим нещастєм
і тілько дбалість єго вірної дружини пособляла ему в тих
важких обставинах до кінця віку в єго улюбленій літера-
турній працї. У сих тяжких злиднях не кидав пера, пи-
сав поезії, і драл\и, перекладав сьвітові твори українською
мовою, працював над улюбленими ним історичнилЛі дослі-
дами, та забрав ся в друге перекладати сьв. Письмо, одначе
не вспів уже довершити дїла, бо смерть перетяла пасмо єго
многотрудного житя (2-го лютня 1897 р.).0

Писсшя Кулїта в першій добі єго літературної дгяль-
пости. Ледви котрий український письменник виявляв таку
богату і ріжнородну літературну творчість і так по мистецьки
володїв народною мовою, як Куліш. Єго великанська пись-
меньска спадщина, незвичайне богатство ним написаного,
переложеного і задуманого ще не найшло основного і пред-
метового дослідника, щоби серед хитаня в єго поглядах
і серед змін в настроях, які проявляли ся в єго житю й гро-
мадянській та письменьській дїяльности, у властивім осьвіт-
леню поставити сю замітну личність і велитенську умову
силу та справедливо оцїнити єго велику працю і заслуги
в літературі і в народнім житю всеї України. Ріжнородні
і богаті • літературні твори Кулїша стають певним доказом
вельми живого і рішучого таланту, але в них проявляють
ся всюди нерівности і пориви: вражлива і палка єго вдача
не давала єму спромоги вдержати ся в межах оброблюва-
ного предмету, історичні й етнографічні твори перени-
зує він поетичними і публіцистичними поглядами, а поетичні
твори, нераз великої мистецької стій пости, навіяні доволї
часто холодним розумованем.

Найбільше визначив ся незвичайний талант Кулїша на

1) Похоронено Кулїша в садї єго хутора, де в два рокп опісля
спочив єго шурин Василь Білозерський, а 23 липня 1911 Олександра
Кулїшева.

— 182 - ■ •

царинї повісти, де більшу половину написав московською
мовою, зачерпнувши основу з українського житя. ^)

В ідилї „Орися", справдішній перлї українського
письліеньства, розвинув Кулїш на основі VI ої піснї Гоме-
рової Одисеї народний переказ про Переяславського князя
перед татарським лихолїтєм і з великим мистецтвом зобра-
зив поетичною мовою чудову картину патріярхального по-
буту, коли знов у пізнїйшій ідилї „Дївоче серце" нама-
гав ся поетичним ладом виказати хосен просьвіти для про-
столюдя, хоч головна дїєва особа, сїльська дївчина Оленка,
вийшла сенгиментальноромангичною героїнею.

- В першій добі письменської дїяльности Кулїшеве укра-
їньство мало романтичну закраску і проявляло ся любовію
рідної мови, рідного краю і народу та єго минувшини,
особливож одушевленєм козаками, котрих він уважав пред-
ставниками українського народу в минувшині'. Романтизмом
навіяні не тілько біографічні оповіданя з єго молодого віку
„Воспоминанія д'Ьтства", між ними „Теклюся", пе.
реложені опісля в „Правдї" українською мовою (1870), але
й деякі повісти з історичною основою, л\іж тими „Пов'Ьсть
об'ь украинскомТ) народ'Ь" і „Потомки Гайдама-
ків".^) Знаменитий польський критик М. Грабовський ува-
жає „Т є кл ю с ю" достойною найкрасших повістий Дікенса ^),
а „Потомки Гайдамаків" достойними найживописнїй-
ших образів Ірвінга Вашінгтона*) і признає дрібним єго
оповіданям високе мистецтво і дійсну, вічну стійність. Ку-
лїш бажав передовсім зберечи українську старовину і вика-
зати, що Україна могла би стати самостійною, колиб не
зрада українського дворяньства, котре загарбало полковничі
та сотничі маєтности з необмеженою владою над підда-
ними, і колиб не влада Московщини, що закріпостила віль-
них людий та допустила ся гнобленя селян і грабованя ко-
заків Одначе в зображеню козацької бувальщини він не сягав

1) Першою літературною пробою в українській мові була повістка
„Циган", сппсана з переказу матерп і напечатапа в Гребінчпній „Лас-
тівці" 1841 р.

2) Укр мовою перекладено в „Правді" 1868.

^) Славний англійський гуморист-повістяр (І 1870).
*) Знаменитий північпо-американський письменник (|1859 в Новім
Йорку).

- 183 -

так далеко, щоби ставати в суперечности іззлукою Москов-
щини з Україною в одну державу, котра в тім спільнім житю
мала зберегти своє лице, Змаганє Кулїща до наукового до-
слїджуваня безпристрастности і правди охолоджувало єго
романтичне одушевленє козацькою минувщиною. В істо-
ричних повістях уважав він на се, „щоби се була не видумка
а правда" і се змагане до історичної правди перемагало
часто в єго повістярській творчости та спиняло полет фан-
тазії. Але в оиїнюваню історичних жерел у Кулїща пере-
магало нераз ще „своє", тому, що се було своє. На основі
історичних ДОСЛІДІВ єго романтичне одущевленє минувши-
ною набирає перегодом більще змісту і стає виразним на-
ціональним україньством і з сею виразною сьвідомостю ви-
биває ся Кулїш на передове і провідне становище в укра-
їнськім народнім руху.

Найбільшу літературну стійність має Кулїшева істо-
рична повість „Чорна Рада", котру він назвав „Хроні-
кою ^ 1663 року" (Спб. 1857Л В сїй повісти зображує він
часи, коли Україна була розірвана на двоє, на правобе-
режну з гетьманом Тетерею і лївобережну з гетьманом Сом-
ком, та змаганя Васюти (Василя Золотаренка) й Іванця або
Мартинця (Івана Мартиновича Брюховецького) до захопленя
гетьманської булави в свої руки, а рівнобіжно змаганя до
злуки всеї України під булавою Сомка.

В „Чорній Раді" впвів Кулїш і політичні нрпстрастп і бо-
ротьбу самолюбних понук та родинний поблт і мог5Т"ність та сла-
бість духового жптя народу. Окрім слабо зображених характерів
Сомка і Петра Шраменка, всі пнші дїєві особи живописані яко
виразні передставнпкп обставин того віку. Передовсім виступав
ярко тип старосьвітського Запорожця Кприла Тура, у котрого
жпте нічого не стоїть, побіч живописаного з реальною правдою
поважного, суворого „батька" Пугача. Бірно зобразив автор ха-
рактер проворного Брюховецького і тип веселого, семейного ко-
зака, добродушного але слабоумпого Череваня та вельми спмпа-
гпчпого слїпця-кобзаря, Василя Невольппка, званого Божим Чо-
10ВІК0М. Саморідним типом являє ся старий сумовитий Шрам,
уособлена злука двох супротнвностпй — сьвяіценика і козака, від-

1) „ВнЬкнувши в звпчаї Українців Х\ЧІ ст.. ппше Кулїш в епі-
іьоґу до „Чорної Радп", я впевнив ся, що повістяр повинен тутглядїтп
іа речи очима тодїпінього суспільства; я таким побутом' підчинпв ус єго
;ебе мпнувшпнї і тому мій твір вийшов не повістю (романом), але хро-
їкою в драматичнім викладі."

— 184 -

повідна тогочасній бурливій добі, ]цо вирвала Україну з правиль-
ного розвитку і зробила мож.іпвою таку злуку, а побіч него ви-
ступає романтичним героєм Петро Шраменко. іцо в тих злиднях
думав тілько про любощі до гарної Лесї. Жіночий тип Лесі зобра-
жений вірно з тогочасними суспільними поглядами, що відказу-
вали женщипї самостійної дїяльности. Головною хибою сеї повісти
є недостача перспективи в укладі дієвих осіб і головного бога-
тиря, коло котрого громадплиб ся дієві особи і в цілім оповіданю
нема орґанїчної цїлостп. Тим то Кулїіи назвав „Чорну Раду„ не
історичною повістю, але „хронікою", хоч з того погляду вона не
у ВСІМ відповідає історичній правдї. Всеж таки сей твір що до ми-
стецтва і вірностп зображеня належить неперечно до найкрасшпх
.3 сего обсягу українського письменьства.

„Чорна Рада" визначає ся розмірною шириною і гли-
биною поглядів автора і була добутком кількалїтних до-
слідів, а він уважав її так важним твором, що не хотїїв її
випустити без переднього слова, котре відтак появило ся
яко „епільог" до московського перекладу.^) В сїм епільогу
вже тодї намагав ся Кулїш висловити причини політичної
неспроможности України та доказати моральну конечність
зілляня українського племени з московським, які опісля
проголошував в історичних творах, що видали ся супереч-
ними з єго становищем у першій добі письменської дїяль-
ности. *

в історичних повістях являє ся Кулїш вірним потом-
ком козаків-кармазинників, тілько в повісти „Потомки
українських гайдамаків" заявляє щиру прихильність
до простолюдя, коли тимчасом у иншій повісти з часів Ко-
ліївщини „Мартин Гак" сей герой заходить ся боронити
всю Корсуньщину від гольтяпак. В недокінченім романї по-
чатку XVII ст. „Брати" з доби московських самозванців
бажав Кулїш зобразити боротьбу польського можновлад-
ства з демократичними змаганями на Україні. Взагалї істо-
ричні повісти Кулїша визначають ся вірним і мистецьким
зображенєм України XVII і XVIII ст. і виразним зазначенєм
шкідливих наслідків московського вмішуваня в житє України,
до тогож гарною і вельми старанно виробленою мовою
та змаганєм підняти її ровень і зробити пригідною для ро-
зумінь, що сягають висше побуту селянина.

') в місячнику „Русская БесЬда" (1857 р.) кнпжка П і III.

- 185 -

Окрім повістий писав Кулїш також поезії, особливож
по смерти Шевченка намагав ся він заступити єго місце на
осиротілій царинї української поезії і почав печатати свої
поетичні твори в „Основі", а відтак видав окремим збірни-
ком з наголовком „Досьвітки" (1862 р.), без сумнїву най-
красші поетичні твори після Шевченкового „Кобзаря".
В „Досьвітках" помістив Кулїш лїричні вірші, думи й істо-
ричні поеми, в котрих виявив ся неперечний поетичний та-
лант єго, велика сила слова, мистецька форма і часто нові
теми, недоторкувані Шевченком. Але в історичних думах
і поемах поетичні почуваня часто приглушені тенденций-
ностю, якою М. Грабовський докорював Кулїшеви і що до
історичних повістий, бо поет випроваджував у них свої істо-
ричні погляди та міркованя і тим ослабляв вражінє, яке по-
винен викликувати кождий мистецький твір.

Як Шевченко, так і Кулїш держить високо прапор
правди і волї.

В поемі „Великі проводи" виводить він героєм козака
Голку (перенятого гуманнпхмп поглядами і поважанєм для культ^фп
Юрія Немпрпча) і протиставить єго » хижому дейнецтву«, козацькій
демократії, настроєнііі руїнними змагавшій. В імя впсоких ідеалів
волї і братерства виступає Голка до боротьби проти Яреми Випі-
невецького, але козаки єго не розу^гіють і в єго змаганях до спп-
неня різні піляхти і нипі,еня матеріяльної культури бачать поту-
ранє вороговп і народну зраду. Від впстрілу своїх козаків »Голка
уродливий з коня повалпв ся«, а тіло єго ^розтерзане, крівавеє«
кидали вони в Дніпро. В поемі „Великі проводи" зобразив
поет боротьбу козаччини з Польщею та бажав у ній виявити свій
погляд, що козацтво було на Україні часто руйнуючою сплою,
котра нищила культуру і рідний край. — Поема „Насту ся" є іди-
лічною картиною господарського житя після війни.

Поет являє ся в тих поемах прихильником державностп ,ладу
і культурного поступу і тому й в 3-ім виданю „Досьвіток" каже :
» Слава козацького батька« не засліпила і тоді автора. Він ему
протиставив у сій поемі („Великі проводи") такого воїна, »який
підняв би в гору народного духа^?.. Як у „Чорній Радї„ свої
спмпатії звертав у сторону Сомка, так у » Великих Проводах «
є поет прихильником Голки. Він стає по стороні гноблених і сла-
вить героєм Голку, борця за їх щастє, за загальну рівність усіх:

» Заковані брати мої

В шляхетські статутп...

Пора, пора поскидати

Невольппкам пути:<ї (Руска Ппсьм. ТІ 1. 162-)

- 186 -

в примітці до думи »Солониця« поет вказує на се, що управа
козацька, основана на загальнім голосованю, була здавна ідеалом
суспільного устрою в українського простолюдя, і тому воно пома-
гало задля сего ідеалу козацьким повстанцям, а думу »Кумейкп«
кінчить заявою :

»Поки Рось зоветь ся Россю,

Дніпро в море ллєть ся.

Поти серце українське

З панським не зживеть ся.« ііЬ. 86.)

Якнебудь отже Кулїш заявляв ся за рівностю всіх та іде-
алом суспільного устрою вважає управу основану на за-
гальнім голосованю, як се водило ся в козацькій управі,
і задля того українське серце не може зжити ся з паньством,
опертим на „шляхотських статутах", з привілейованим ста-
ном, то вже в перших своїх історичних поемах і в „Чорній
Радї" виступає яко прихильник представників державности
Голки (Немирича), котр^-й вивчивсь правди у „тих людий,
що по сьвіту ширять розум новий" і „славного рицгря
Сомка Переяславського", шо „не врадивши нїчого супроти
лихої української долі, іюлягли од беззаконного меча ша-
новними головами". — А проте „не вмерла, не полягла їх
слава", і „буде слава славна — поміж усїма розумними го-
ловами".

Погляди Еулгта на історичішй розвиток українського
народу. Отсї погляди висловив Кулїш широко у своїх істо-
ричних писанях, хоч у них бачимо хитане й суперечности
і ДОВОЛІ значні переміни. Перші історичні писаня Кулїша
„Пов'Ьсть обіз украинскомь народи", (1846 р.) по-
пулярні — „Хме л ь н ищина" і „Ви гівщи на" (1861 р.),
(від найдавнїйших часів історії України доведені до гетьмана
Брюховецького) навіяні козакофільським романтизмом. Але
рівночасво задумав він написати „Історію України"
науковим ладом на основі історичних жерел, в двох-трех
главах обробити княжу добу, а відтак ширше річ повести»
дібравши ся до Литви і Польщі. Одначе сего наміру не до-
вершив і напечатав тілько першу главу (в Основі 1861. V.).

В передньому слові до сеї »Істррії України" висловлює
погляд на минувшину, який відбив ея і в его історичних поемах
і опісля широко розведенпіі в обємпстпх історичних писанях вп-
даних московською мовою. » Звиклій в нас, пише там Кулїиі, па
історію України крізь наше козацтво споглядати і круг козацтва
все рідне дїеписане обертати. Тимчасом саме козацтво було тільки

- 187 -

■'буйним ц ь в і т о м, а пнодї й колючим бодяком серед нашого
дикого степу. Не скрізь козаччину треба нам на давнину дпвити ся»
а з давнини на близчі до нас віки, а в них і на козацтва сно-
глядатп.« А всеж таки в розвідці »Руїна« (в »Метї 1864.
дав тілько короткий погляд на княжу й литовську добу укра-
[їнської історії і перейшов до початків козаччини та кольонїзації
[України) зазначуе Кулїш, що »козацька велика війна закріпила за
нами нашу старосьвітську історію «, що »без козаків можеб шля-
хетська Польща панувала і досі над Днїпром, понад Чорним мо-
рехМ, стояла на Карпатах*-, а під еї »пануванем звелась би нї на
що наша народність, засіваючи рідну землю на чужу користь і »на
віки втерялаб сьвяте право — вернути в свої руки свою загар-
бану сусїдьмп предківщпну.« »Тимто годить ся нам, книжним лю-
дям, шанувати козацьку славу історичними оповіданями — уче-
ними розвідками. «

Кулїш глядає правди, а приймаючи »за нехибну правду, ні^о
з;обрі звичаї, праві учинки і непорочні душі найбільше множать ся
гам, де земля досталась у вічисту державу найбільшій лїчбі ту-
|больцїв«, зазначуе, що »тодї мусимо кріваві подвиги козацькі справ-
дити (значить: виправдати) самим тим, що через козаків зникли
в України маґнати, котрі згортали під себе не десятки, а сотнї
тисяч десятин рідного нашого поля«. »Не вмовчимо ми нї про яке
корстоке ДІЛО козацьке, не зааюнимож від людського ока й жадної
і,облести шляхотської.« Тимто вказує він, »що мпзерна була про-
давлювана польськими писателями цивілізація, яку розпростерли
)ули їх предки на всю нашу Русь, коли вона осягла саме тілько
іаньство, колп вона давала одному стану, волю, силу і достатки,
)днїмаючи од иншпх«, але при всім тім »саме вбожество не до-
іустило негербований наш люд перенятп собі чужоземні звичаї,
І сама темнота відлучила его від перевертнів і само дике завзяте
аховаїо єго в старословянських звичаях і громадських порядках,
кіало було в єго осьвітп, так багатож було упору проти всього
[енашого, ^іужого, а з тим упором пробив ся він ненадвереженпй,
доровий, сьвіжий — тітьки що стуманілий, — і має тепер перед
обою свою будучпну*.

Але хоч Кулїш високо цінив і протягом усего свого житя
іав на тямцї добро широких верств народних, сего „негербо-
аного нашого люду", то при всім тім у своїм житю і в пи-
анях глядав рівноваги серця і розуму, хоч єго вдача й жи-
єві обставини дуже часто виводили его із сеї рівноваги
доводили нераз до великого роздратованя, шо некористно
ідбивало ся в єго писанях. У „заздалегіднім слові" до „Ма-
ьованої Гайдамаччини" (в „Правдї" 1875 р.) вислов-
ірє він погдяд, що „не тими очима позирати ме потолюк
;і!|аш на народні справи, якими позирали наші предки, а сама
равда, котру ми поспіль з кривдою нераз одним спасен-

- 188 -

нилд імям величаємо, ще може в семи горнах тямущими
людьми, як те срібло, переплавить ся." „Недавно ще старо-
сьвітська ельоквенція вчила нас тільки хвалити античних ге-
роїв", каже Кулїш і задля того бажає він у своїх історичних
писанях стати критичним та вже в розвідцї „Первий п е-
ріодкозацтва од його початкудовороговання
з Ляхами" (в „Правді" 1868 р.) користує ся богатими же-
релами добутими у варшавських архівах. Але тут є ще не мав
Кулїш нагоди висловити свій погляд на саме ворогованє,
котре дало би спромогу порівнати єго з давнїйшими по-
глядами Кулїш а.

Широко розвів Кулїш свої погляди на українську ліи-
нувшину, особливо в добі козаччини, в обємистім творі,
закроєнім на 9 томів з наголовко\\ „Исторія возсо
единенія Руси", а відтак в новій обрібцї з наг. „Отпа-
деніе Малоросе і и от-ь Польши" в 3-ех томах. Він
намагав ся критично пояснити історію козаччини та єї від
носини до Польщі й Московщини і в тій цїли приложити
соціольогічні ідеї Комта^) й инших подібних мислителїв та
задля того визначує в історії України видне місце міщань-
ству, котре по єго думцї „в історії цивілізації Европи відо
грало важну ролю розсадника всіх житєвих ідей." Із ста-
новища сих соціольогічних ідей оцінює Кулїш історичні за
соби і жерела і прийлдає яко достовірне все, що підходить
під єго соціольогічні задачі, а відкидає все, що їм супере-
чить. Тому відказує він стійности історичним документам,
лїтописям, думам і т. п. зложєнила під впливом „чернечої
злости" або темними „кобзарями", а за те повною пригор-
щею черпає погляди з польських жерел. Під впливом чув
ства і роздратованя житєвими клопотами '^) не вспів Кулїш
зберегти рівноваги серця і розуму та витревати на висоті
беззглядної справедливости і загально дієвого помічуваня
історичних обставин, а переймав ся ненависними почува-
нями та змарнілими надіями супротивних собі сторін і до

') Анд. Сотіе (11857), основник т. зв. позитпвізму в фільософії.

-) Покинувшп урядову службу, не мав Кулїш обезпочоного, пев-
ного і сталого прожитку, а в ряди-годп зарабляв собі дещо лїтора-
турно-науковою працею. Опісляж пол;ежа знищила єго хутір і богатс
добра, та цінну єго біблїоті^ку і чимало рукописпй, між тпмп переклад
Біб.їм. котрий треба було робити на ново.

ливав ще до того трести відслонених пізнїйшими столїтями
досьвідів. Яко перекладник Історії Англії Маколєя, Куліш
переняв ся в значній мірі єго історичними поглядами та ми-
стецьким ладом єго писаня. Тому в названих історичних
творах Куліша находимо зображеня написані із справдїшнилд
Маколєївським мистецтвом і з блискучим талантом, та по-
при се єго історичне оповідане містить чимало суперечно-
стий і виходить часто вельми яскраве, перенизане особи-
стил\и зачіпками, нагальним гнівом і докорами (головно проти
Костомарова й Шевченка), і навіяне не всюди оправданою
прославою західної цивілізації. Під впливом хоробливого,
нервового розстрою недостає єму супокою і міри, а розлад
почувань проявляє ся нераз і в образах з ширшим овидом,
що могли би бути цїнною окрасою історичних творів автора.
Ся недостача супокою і міри в оцїнюваню подій і осіб та
публїцистичні пориви, котрі Кулїш вносив у свої научні твори
стягнули на него докір, неначеб він під впливом чутя „давнїйші
ідоли скинув з педесталів і взагалї явив ся злющим про-
тивником напряму, який проявляв у своїм давнїйшім житю."
Особливо писаня більш публїцистичного напряму, як „Кра-
шанка", викликали осуд, неначеб Кулїш голосив ідеї прямо
суперечні давнїйшим своїлі поглядам і змаганям. В голосах
тих, головно з політичною закраскою, звернених проти
Кулїша, небогато було справдїшнього розуміня справи
й усїх обставин Кулїшевої дїяльности, тілько довголїтний
єго приятель. Костомарів, зумів супокійно і предметово оці-
нити останню добу Кулїшевої дїяльности (в „Кіев. Старинї''
1883 р. II.). І справдї осуд останньої дїяльности Кулїша не
зовсїм був справедливий. Критичні досліди нашої минув-
шини, котрим він присьвятив значну частину свого житя
і богато труду серед вельми невідрадних для него обставин,
витверезили єго з романтичного козакофільства, а хоч го-
ряча любов рідного слова, краю і народу була все по-
нукою єго письменської дїяльности, хоч він зберіг і дав-
нїйше своє українське народовство і колишнї погляди на
задачі українського письменьства, а навіть значно їх поши-
рив, — вважав він потребою не в однім дати инше осьвіт-
ленє нашій минувшинї і змінити деякі давнїйші погляди. Він
бажав за всяку цїну служити правдї і осягнути ідеал
совершенного чоловіка. Але в очивиднім нервовім роздра-

— 190 —

тованю та зневірливім настрою супроти українського су-
спільства, котре не вміло належно оцінити сго велитенськоі
працї і пособляти его многосторонним і трудним змаганям,
викликував ладом свого писаня різку і деколи несправедливу
критику та доводив до роздратованя навіть найблизших
приятелів.

В дбалости своїй про національне відроджене україн-
ського суспільства старав ся Кулїш осягнути се не тілько
історичними дослідами нашої минувшини і популяризувати
їх у своїх історичних та історично-лїтературних писанях, але
вже в перших починах літературної дїяльности звернув ся
він на ниву народовіданя. На се навели єго Українські
народні пісні видані Максимовичем і він являє ся ви-
значним етнографом. В „Записках о Южной Руси"
розкрив він неоцїнені скарби поетичної творчости україн-
ського народу і намагав ся перевести звязь між старору-
ськими поетичними творами (головно „Словом о полку Іго-
ревім") з українськими історичними думами і тим способом
виказати, що народна словесність розвивала ся від найдав-
нїйших часів і є споконвічною спадщиною української на-
родности і літератури. Так само намагає ся Кулїш в істо-
ричних творах виказати звязь між княжою добою історії
України і козаччиною, як се зазначив у передньому слові
до „Історії України од найдавнійших часів". А хоч научна
критика виказала в „Записках о Ю. Р." недостачу порівналь-
них дослідів, то всеж таки були вони вельми знаменною
появою, бо дали не тілько зібрані Кулїшем записи устної
словесности народної, але й живі образи українських коб-
зарівбандуристів і народного житя. Одначе ніаучні історичні
й етнографічні писаня всеж таки спиняли полет поетичної
думки Кулїша і тому він у згаданих в горі оповіданях, по-
вістях і поемах старав ся зобразити житє українського на-
роду та єго змаганя і тим способом будити національну
сьвідомість, накликуючи: „Прокиньтесь, вставайте, старії
й малії!"

Друга доба літературної дїяльности Ь'улїгиа. Переня-
тий ідеєю Кирило-Методіївського Братства, окрім поетичних
творів пильнував Кулїш подати українському суспільству
переклад Сьв. Письма і надавав сему незвичайну велику
вагу та присьвятив сему чимало невсипучого труду і значну

— 1У1 —

частину свого житя. Почав він сю роботу перекладом Мой-
сеевого Пятикнижя (Книга Битія), видав відтак в спілці'
з проф. Пулюєм чотирох євангелистів, віршований
Псалтир, Книгу Иова, Книгу пісень, а перегодом
виготовив переклад усего сьв. Письма старого й нового за-
віту, а після знищеня сеї рукописи пожежею вдруге робив
переклад і довів мало що не до кінця.

Видана росийським правительством 1876 р. заборона
на українську літературу приневолила Кулїша перенести свою
літературну роботу за границю і тут бажав він „перепро-
вадити українську мову через поетичні твори великих на-
родів і через фільософічну, оперту на природовіданю на-
уку". Добутком сего змаганя і величезної та цїнної працї
був переклад Шекспірових творів, відтак Байроно-
вої „Чайльд Герольдової мандрівки" і „Дон-
Жуана", Шілєрового „Вільгельма Теля" і многих тво-
рів лїричних та лїрично-епічних Гете, Шілєра, Гайне і Бай-
рона („Позичена Кобза" — пересьпіви чужоземних
поетів).

Окрім того видав у Львові збірку поезій із наголовком
„Хуторна поезія" (1882) а в Женеві появила ся збірка
„Дзвін" (1893), де поруч чудових лїричних творів, справ-
дїшних перлин поетичних, поміщені „Гимни єдиному
■цареви" (Петрови І) і „єдиній цариці (Катерині II)
та тенденцийні вірші з різкими докорами „Письмакам-
гайдамакам", „Українським і сто ріогр афам", „Ко-
зацьким панеги рийкам" і т. п. В тих тенденцийних
віршах відбили ся погляди Кулїша виявлені в остатних єго
історичних творах, де давній панській культурі, високій і гу-
манній, протиставить „руїнні гріхи" козаччини і тим спосо-
бом українське суспільство ділить на „культурників і руїн-
йиків". Дорікаючи українському суспільству „національним,
а инодї прямо запорожським антагонізмом", збереженим
супроти „польської і московської державности", витворив
Кулїш такий хибний поділ українського давного і сучасного
<;успільства, навіяний зневірою й ворожнечою до україн-
ської інтелїгенції, одначе при всім тім зберіг він до останку
глибоку віру в українське селяньство, щиру і глибоку при-
хильність до українського простолюдя. Се одушевлене
культурниками а роздратоване супроти руїнників, паліїв,

192^

гольтяпак було неперечним випливом „бол'Ьзненнаго состо-
янія", до котрого признав ся сам Кулїш „со ствідомт» і раз-
каяніемь" (в часописи „Новь" 1885).^) Але глибоке одушев-
лене народним житєм селян і хуторян, котре закорінило ся
в серцї Кулїша під впливом народовіданя, не покинуло єго
до старости. Воно почало ся змалку і протягом усего житя
Кулїш одушевляв ся народною поетичною творчостю, на-
родними звичаями, народним житєм і виявляв сю глибоку
та сердешну прихильність до простолюдя в своїх творах.

Герой повісти »Майор«, переконаний, що ліпше жити з про-
сто.іюдем і що тут бііьш щирого й глибокого почутя ніж серед
усьБІченої верстви, одружив ся з сї^ЕЬською дівчиною Парасею та
поселив ся на селі, а так само герой ідплї »Дївоче серце«, Павло
Піддубень, полюбив сільську дівчину Оленку. Тимто Куліш так
високо цінив Квітчпні повісти, а найбільш »Марусю«, як се за-
значив у епільоґу до »Чорноі Ради«, він так одушевляє ся постатю
Наума Дрота, бо в них виявили ся високі прикмети українського
народу, розумінє народного житя і народна душа. Се одушевлене
селянським і хуторянським житєм і побутом висловив Куліш так
чудово у вірші »Чумакп-нічліжане :

»Скількі раз .ніч.іігував я І втішалось тихе серце

З чумакамп в полі! Словом благодатним,

Було в нас пісень веселих Що спаслось від зради панства

І сумних доволі. Заповітом хатнпм.

»Е[е сполячилось насущне

Тай не змоскаліло.

Голосне з давен давнезних

До нас долетіло.« (Руска ІІисьм. VI. 1. 457.)

Безуспішність змагань Кулїша підчас побуту у Львові
з польсько-українською згодою з одного боку, та заборона (і
українського письменьства в Росії з другого, довела Кулїша <
до містицизму і він глядів відради для свого зболілого серця І
в магомеданїзмі, виславляючи музулманську культурність,
подібно як козацтво, хитаючись між Польщею і Московши-
ною. звернуло ся було свого часу в сторону Туреччини.

Куліш видав у Львові поему »М а'г о м є т і X ад и з а« (1883),
в котрій славив »культурні праці велпчаві Магомета«, зобразив
его яко великого пророка, другого Мойсея, і відноспни до богатоі.

') Кулїш признав також у передньому с.юві до „Матеріяловь для
исгоріп Возсоединенія" (Москва 1877), шо „справляїочп похпбкп других,
ми неминучо робимо нові похибки, поки що може нсзамітні, котрі раппіо
або ні.'шїйше виявлять ся".

— 193 -

молодої вдовп, опісля єго жінкп Хадизи, котру на:івав другою
.Магда.іпною. Поема визначає ся деяшімп гарними образамж з араб-
ського сходу, одначе не може вдоволити потребам українського су-
спільства. Відтак напечатав Кулїш драму »Байда, князь Впш но-
ве цькпіі« (в Спб. 1884), в котрій бажав зобразити, як Байда
глядав правди в Польщі, Московщпнї і Туреччині, та її не най-
піов, хоч має надїю, що все мине ся, одна правда остане ся. Але
з Байдою повторила ся та сама пригода, що з Голкою у •> Вели-
ких Проводах'' і з Мартином Гаком у повістп з тим наголовком :
він згинув. В СІМ творі відбили ся також погляди висловлені
в »Псторіи возсоедпненія Русп«. Подібні провідні гадки висловив
Кулїш в поемі з того часу »Маруся Б огуславка«, написаній
своїм ладом в ХПІ піснях на основі народної думи чудовою мовою
і з великим поети^шим хистом. В нїй картає козаків за пі-
яньство 1 грабежі, а мати ІІарусї в часї відвідин єї у Стамбулі
зазнає чимало доказів добра і милосердя у Турків і Татар та до-
ходить до потяду, що там більше правди і волї, як на Україні,
в По.іьщі та Московщині. В тім самім часї написав Кулїш драму
»Цар Налпвай«, в котрій Налпваііко подібно глядае правдп,
хоч відміннші способом, як Байда, і бажає впзволеня зпід пань-
ства й єзуїтства та поправи козаків, а в драш »Петро Сагай-
дачний* виставляє сего гетьмана не борцем за віру, але хо-
робрим отаманом у борбі з Москалями. Поляками і Турками. Крім
того написав Кулїш поеми »Уляна клюшниця«, »Сторчак
і С тор чачпха«, »Адам іЕва«, »Нагай«, котрі назвав »Ху-
гориими недогарками« (одна поема, четверта, підчас пожежі
зго хутора згоріла в 1885 р.), »Грпцько Сковорода*, »Ку-
іїпі у пеклї« і чимало дрібних віршів. ^)

Се справдї велитенська робота, про котру Дмитро
Дорошенко ^) вельми влучно і справедливо з оглядом
^а погляди Кулїша в тих творах ось як висловив ся: „Та
ік би там нї було, не може не дивувати отся невтомна праця
іевсипуща над рідним словом : робив її Кулїш серед обста-
ти невеселих, не маючи навіть надії побачити свої твори
і друку, робив серед байдужности громади і до себе і до
)ідного слова. Але він був повний сьвідомости того, що
юбить діло корисне і потрібне, вірив, що настануть часи,
оли все ним написане буде старанно позбиране і видане на
житок рідної літератури. Нераз висловлює він такі думки
своїх листах до приятелів: „Байдуже я, що не печатаєть ся.

') Сї творп напечатані в „Рускій Ппсьменностп" товарпства „Про-
ьвіта" заходами Ю. Романчука.

2) П. О. Кулїш. его жптя й лїтературно-громадська дїяльність
Києві, 1918.

ОЛ. БАРВІНСЬКПЙ, ІСТОРІЯ УКР, ЛІТЕРАТУРИ II. 13

— 194 -

аби писалось. Настане час, як не буде нас, що повинишпо-
рюють і посписують усяку всячину нашу й дивувати муть
ся: ідо як сї люди в такій темряві працювали і при такому
темрявому сьвітлї писали ?" Побоюючись, щоби не змар-
нувала ся єго велика праця, Куліш на чотири місяці' перед
слдертю переслав свої рукописи до музея давного приятеля
Василя Тарновського у Чернигові : „Надумавсь я приховати
в вашому музеєви моє рукописне добро про мої наслїдники",
— писав він. „Слово наше невмируще. Нехайже вони бачать,
як працював предок їх, та й самі єго робом працюють".
.Іїтературїіе та громадянське становигце і характери-
стика Кі/лїша. Кулїш займає в українськім письменьстві
яко учений, поет і письменник, а в українськім суспільстві
яко чоловік та громадський дїяч, неперечно одно з най-
визначнїйших місць. В нїм цінимо не тілько високо талано-
витого чоловіка ідеї і рідких та вельми цїнних прикмет, але
й безкористного умового робітника, перенятого щирою
і горячою любовю рідного краю і народу, що не перери-
вав своєї велитенської роботи буквально до останних хви-
лин довголїтного житя. А хоч єму закидувано переміну по-
глядів, то всеж таки єго літературні, наукові і громадянські
змаганя мали одну л\ету, досліджуване правди української
минувшини і добро горячо любленої ним України. Зміна по-
глядів проти довголїтної єго дїяльности випливала у него
все з переконаня і була висловлювана з широстю. хоч инколи
вельми різко і яскраво, як він сам писав, що справляючи
похибки инших, робимо неминучо нові гюхибки, котрі не-
минучо виявлять ся перегодом ранше або пізнїйше. Єго
житєписець („Жизнь Кулїша" в „Праздї" 1868 р.) назвав єго
„горячий Кулїш" і се вельми звязка і влучна єго характе-
ристика. При всім змаганю до рівноваги серця і розуму,
визначав ся Кулїш вельми живою, рухливою, вражливою
і палкою вдачею, високими поривами, блискучим талантом
і глибокою ерудицією Тому при великій певности себе і са-
мостійности є Кулїш діячем і письменником із зовсім само-
рідним і вельми виразним обличем, визначною історичною
особистостю. в єго творах, як у зеркалї, відбиває ся дов-
голїтна душевна боротьба, яку Кулїш перебував протягом
усего житя, змагаючи до розясненя правди, до уладжені
відносин України до Московщини і Польщі а сї змаган?

195 --

ДОВОДИЛИ єго нераз до суперечности, помилок і хитаня в по-
глядах на українське питане, в чім відбили ся помилки всего
українського народу. Одначе в усїх его змаганях була по-
нукою любов України і народу, праця для него в імя за-
гальної культури. Зпоміж письменників надднїпрянської Укра-
їни Кулїш мав неперечно великий вплив на розбуджене
письменьства в народнім напрямі та на національну сьвідо-
мість у наддністрянській Українї та присьвятив їй чимало
своїх сил. Тому задля велитенського добутку єго працї на
царинї рідного слова, осьвіти й науки вийде предметова
оцїнка єго дїяльности в его користь, коли мати мемо на
тямцї се, що не помиляє ся тілько сей, хто нїчого не ро-
бить. На кождому.полї українського житя і письменьства
зустрінемо ся із слідами єго невтомної роботи, з виразною
окрасою і печатю, яку він клав на всім, чого тілько до-
торкнув ся і тому єго дїяльність остане у вдячній тямцї
українського суспільства, як се він сам влучно висловив :

Не забудеш мене, поки віку твого, моя непе, Вкраїно,
Поки мова твоя голосна у піснях мов срібло чисте дзвонить...
На що глянеш, усюди згадаєш свого бідолашнього сина:
Від тебе, моя пене, його туподумство людське не заслонить!"

29. Біднова дїяльности п{>иднїп|7янських письдіен-
ників у 60-тих роках. Петербург осередкоді удіо-
вого і літературного руху.

Знесилене Росії кримською війною під копець 50-их рр.,
:мерть царя Миколи І. (1855) і нове царйоване Александра II.,
вихованого у вільнодумнім напрямі поетолі Жуковським,
викликало значні зміни у внутрішних відносинах самодер-
жавного царства. Повіяло свобіднїйшим духом, у вис-
ііих кругах почали думати про знесене крепацтва (одно
з головних змагань Кирило-Методіївського Братства) й инші

офеформи державні; в московськім суспільстві проявила ся
іільна думка. Се піднесло також настрій серед українського
успільства та уможливило дальшу роботу на ниві рідного

фисьменьства, спинену вязненем і засланем Кирило-Методі-
вцїв. Вертають до Петербурга Кулїш і Костомарів, відтак
Шевченко. Знесено заборону на них наложену: працювати

ейііером. З 1856-им р. починає ся нова дїяльність українських
іисьменників, а головним осередком українського умового й лі-

13=!=

■01

- 196 -

тературного руху став Петербург. Поворот Шевченка з 10
ЛІТНОЇ неволі", єго нові твори написані в останних ро-
ках засланя натхнули українську громаду в Петербурзї но
вим духом, оживили новими надіями, були понукою до даль
шої роботи в напрямі зазначенім програмою КирилоМето
діївського Братства, викликали нове оживлене українського
письменьства. Костомарів підготовляє видане історичних мо-
нографій, а Кулїш стає головним керманичем літературних
змагань, видає „Записки о Южной Руси", „Чорну Раду",
засновує власну печатню, котра пособляє розвиткови пись
меньства.

Таким способом, коли після десятилїтної перерви
з 1856 р. відновили ся змаганя українських письменників
рух сей став значно поважнїйшил\. Що не повело ся осяг-
нути Кулїшеви, того досяг В. Білозерський, котрому дане
дозвіл видавати лїтературно-науковий місячник „Основа"
з січнем 1861 р. „Основа" стала головним осередком того
часного українського літературного руху і народного жит$
і вся була присьвячена українським справам. Єї метою булс
пізнане краю і розбуджене національної сьвідомости сере^
українського суспільства та оборона его народних потреб
Головними ЄЇ робітниками після смерти Шевченка осталі-
Костомарів і Кулїш, а їх діяльність розбудила нове жит<
умове не тілько в український громадї в Петербурзї, але
й на Українї, в Києві, Полтаві і Харкові. „Основа" викли-і
кала цілу громаду молодих письменників, котрі поруч старі
ших станули до діла на ниві рідної літератури. Протягом
дволїтного єствованя подала „Основа" вельми богато не )
тілько поетичних творів, оповідань, повістий, споминів укра іі
їнською і московською мовою, але й чимало історичних і
етнографічних і публіцистичних розвідок. Наукові розвідки
появляли ся там переважно в московській мові, хоч і деяк
історичні та літературно-критичні розвідки печатано укра
їнською мовою. Таким способом український письменськиіі
рух не обмежив ся самими белетристичними творами, алф
розвинув ся на ширших і поважнїйших основах, а крім тогсік
навязала „Основа" літературні і суспільні взаємини з надр
дністрянською Україною. „Основа" стала отже вельми важі:
ною і впливовою появою і дала почин т. зв. тодї ук раїіі
нофільству (так тодї називали природну вияву націои

- 197 -

нальної сьвідомости поміж осьвіченою верствою україн-
ського суспільства).

На першому місці своєї роботи поставила „Основа"
в народнім дусї просьвіту народу, котрий вона ідеалізувала
і вірила в него, яко могутну, богато випосажену верству.
Але при всїм тім „Основа" думала, що нарід треба вчити,
всяким чином єго підносити і вести вперед. Науку, як писав
Костомарів, треба народови подавати в рідній єго мові. Але
хто хоче бути діячем в осередку народу, повинен перей-
няти ся сьвітоглядом народу. Тим то учитель сільського
населеня повинен бути народним проводирем. „Основа" по-
вставала проти визиску народу, а також проти городської
цивілізації (Кулїш у „Листах з хутора"), проти космо-
політизму і західно-європейських ідей суспільних, одначе не
висловила виразно народно-господарського (економічного)
югляду. Та при всіх тих хибах „Основа" стояла на демо-
<ратичних основах і в дусї програми Кирило-Методіївського
Братства обстоювала се, щоби кождий словянський нарід
лав свою самостійність, мав право на окреме своє жите.
адка раз кинена зродила отже се нове змаганє, зване тоді
/країнофільством, звертала роботу на давну дорогу, на що
іиїжазував Костоліарів у розвідцї про „Дві руські народ-
т^і о ст и", на окремішність українського народу від польського
московського, на право пощирюваня просьвіти в єго рід-
іій мові і свободу виданя в нїй літературних творів. Сї
імаганя проявляли ся вельми виразно в „Основі", в роз-
офідках Костомарова і Кулїша („Правда Москвичам-ь
)Руси", „Правда Полякамт, о Руси") і молодших
іисьменників (як лївобережця П. Житецького — „Русскій
йіатріотизмТї") проти всякого посяганя на самостійність
країнського народу. Таким способом питане про відносини
взаємини між Українцями з одного боку, а Москалями
Поляками з другого, розвязувала „Основа" програмою
^:ні|чирило-Методіївського Братства, що кожда словянська на-
одність має бути в словянській державі самосійним чле-
ом, нї одна народність не повинна гнобити другої, як се
иказували Костомарів і Кулїш науковим ладом, а Шевчен-
0 висловлював сей ідеал поетично. „Основа" не тілько ви-
ликала нові визначні літературні таланти і промощувала
о ]ляхи українській мові також у науковім письменьстві, але

- 198 -

в ній заговорено про потребу української мови в школї
в науцї, в церковній проповіди, в судї і в законї. Одна і
тамошнї обставини так зложили ся, шо навіть керманичі
громади українських письменників, скуплені коло „Основи",
не зовсїлА ясно розуміли свою задачу, Праваа, вони вва
жали одною з головних своїх задач, дбати про культурний
підем надднїпрянської України, одначе не виробили соб
ясного погляду на ролю в сїй роботї української мови, ідг
мала стати підоймою для культурного розвитку і поступ\
всіх Українців, а зокрема надднїстрянських. Кулїш писан
справдї добірною мовою не тілько популярні історичні ^»оз
відки, історичні повісти, але й науковим ладом почав опо
відати „Історію України" та критично оцінювати твори Квітки
Шевченка і ин., і тим виказав пригідність української мові-
також для наукових писань. Визначні словянські язикознавцї
Востоков і Срезневський, похвалили тодї Морачевськогс
український переклад Нового Завіта і признали, що укра
їнська мова знаменито видержує сего роду пробу та усува
всякі сумнїви про ЄЇ спроможність вислову високих почувані
серця, а певним доказом сего могли стати також видані но
вим накладом та в значній части самим Кулїшем написан
українською мовою „Проповіди Гречупевича".

Одначе тодїшне українське суспільство замало бул(
підготовлене, щоби зрозуміти ясно потребу підєму україь
ської мови до ровени літературного язика, пригідног
у висшім розуміню для всїх віток людського знаня. Навіт
Костомарів осуджував незвичайну охоту деяких приднїпряь
ських письліенників до перекладаня європейських творів і н(
доладне коріанє висловів та дораджував дати розвитков
письменської мови сильну підвалину виданєм доброго укрг
їнського словаря і граматики, а поки що домазав ся видс
ваня популярних книжочок для всенародної просьвіти. Ві
признавав, правда, потребу ширшого розвитку письмені
ства в наддністрянській Українї, де під конституцийної
управою почав вирабляги ся на народних основах л
тературний язик, одначе в Приднїпряньщинї призначуве
місце українській мові поки що в обсягу популярног
письменьства, а обставини по єго думцї опісля вкажут
що треба писати дальше. Єму тодї здавало ся, що як нел
в Росії суспільства, котре би розмовляло українською м<

т

- 199 -

вою (а тоді' справді' московшина виперла майже зовеш
укра'і'нську мову зпосеред украі'нсько'ї осьвіченої верстви, як
у наддністрянській Укра'і'ні' польщина до 1848 р.), та коли
укра'інське суспільство привикло вже до МОСКОВЩИНИ яко
урядово'] мови, широко розповсюднено'і в природнім і до-
машнім житю, то треба би за недостачею слів і зворотів
в обсягу науки витворити хиба штучний язик і вводити єго
навмисне, Тимто Костомарів накликував укра'і'нських пись-
менників і осьвічене суспільство, починати будівлю всена-
родно']' просьвіти і культури українського народу від підва-
лин, подавати широким верствал; народним умовий корм
вселюдського знаня популярнилд ладол\, бо на поважні на-
укові писаня по єго думці не наспіла ще пора. На сю ндерж-
ливість і обмеженість у розвитку письменсько'і мови впли-
вала чимало нагінка на Українців, а зокрема на Костома-
рова за їх любов рідного краю та язика, і за т. зв. укра-
їнофільство, одначе при всїм тілі Костомарів боронив не-
настанно права української мови, висловлювати нею свої
думки і науку в рідній мові.

Змаганя до всенародної просьвіти. Українські недїльні
школи. При всїй хиткости і неясности поглядів „Основи" на
задачі т. зв. українофільства, робота приднїпрянських пись-
менників поступила в порівнаню з давнїйшилАи змаганями
о стілько вперед, що всі вони признали українську мову
пригідною для розповсюдненя всенародної просьвіти.
[| Українські письменники скуплені коло „Основи" змагали
отже не тілько до етнографічно вірного зобра-
жува н я народу, пильнували не тілько докладно розслїдити
і пізнати житє українського народу, єго сьвітогляд та по-
треби і зображати се народне житє в своїх писанях. Побіч
того почали вони накликувати й до працї для про-
сьвіти народу, єго підєму умового, морального і матеріяль-
ного і плекати популярне письменьство. Вигляди на зне-
сене крепацтва викликали отже злдаганє до всенародної
просьвіти і заходи до засновуваня народних шкіл на Українї.
Поле початкової науки на Українї лежало тодї
зовсім облогом. Коли ще в половинї ХУІІІ ст. на лївобе-
режній Українї будо 886 шкіл, то після знесеня самоуправи
(З заснованем „Малороссійской Коллегіи" 1722 р.) і після
зруйнованя Сїчи (1775 р.) народна просьвіта рік за роком

- 200 -

падала так, що по селах на Україні з початком 30-их рр.
XIX ст. не було НІЯКИХ шкіл. Аж пізнїйше міністерство „го-
сударственньїх'ь имуществ-ь" (домен) почало заводити на-
родні школи, але тілько для козаків і скарбових (казен-
нихТ)) селян, а панські крепаки коротали в темноті' своє
злиденне житє без всякої науки аж до знесеня крепацтва
(19-го ст. ст. лютня 1861 р.). Правда, церковне начальство
вже з 1853-им р. почало заводити духовно-приходські
школи при церквах, де дїти вчили ся переважно церковної
грамоти. Одначе сї школи єствували більше на папері, та
й там, де вони дїйсно були, ведено науку Московщиною
доволї лихо. Вигляди на знесене крепацтва дали понуку до
живійшого засновуваня народних шкіл. Найперш осьвічена
частина литовської шляхти внесла до царя пропамятне
письмо про визволене селян (в осени 1857 р.), а коли цар
Александер II. приїхав на Україну і Поділе (в осени 1859 р.),
хотїла і тамошня шляхта вручити ему подібне письмо. Тим-
часом противники знесеня крепацтва кликали : „Перше по-
дайте мужикам просьвіту, а відтак зможете дати їм волю",
і тим способом думали відрочити визволене крепаків. На
правобережній Українї спершу польська шляхта випросила
собі дозвіл росийського правительства, заводити школи
для селян. У тих школах, засновуваних при костелах для ка-
толицької молодежи, вчили звичайно польські сьвященики
з польських книжок. Се спонукало українську академічну
молодїж подбати і про українські народні школи. Спершу
слухачі київського унїверситету кинули ся „іти в народ",
засновувати недїльні школи ^) і нести просьвіту в ши-
рокі верстви українського суспільства. Се були люди, що
вийшли зпоміж спольщеної української шляхти, а дослі-
джуючи жите українського народу, серед котрого жили,
і его потреби, прийшли до сьвідомости своєї національної
єдности з місцевим українським населенем та его потреби
вважали близкими своїм власним справам і змаганям.
Мету своєї громадської дїяльности бачили вони в просьвітї
народу на его власних підвалинах і в розвитку его гро-
мадського житя. Таким побутом серед польської шляхти
правобережної витворила ся нова і одинока демократична

*) В недїльнпх шкоV^аx відиувала ся наука від 11— 3-ої години.

201 -

верства, котру єї противники прозвали згірдно „хлопо- або
хахломанами", хоч вони самі вважали се для себе почесною
назвою. Ся верства була не зовсїм малочисленна серед
польської академічної молодежи в Києві, а тілько як при
готовлювано повстане для відбудови історичної Польщі,
вона зменшила ся до кількох людий, майже виключно лї-
вобережцїв, що перейшли до православних Українців. На
чолї правобережних хлопоманів стояв (визначний опісля
учений професор київського унїверситету) Володимир
Антонович, дїйсний теоретик та інїціятор хлопоманьства.
і єго товариш та приятель Тадїй Рильський, обидва
учасники літературної роботи в „Основі", що вийшли із
спольщеної української шляхти.

Недільні школи на Українї засновано спершу в Києві,
а опісля не тілько по містах, де були гімназії або прогімназії
{низші гімназії"), як у Білій Церкві (в Київщині), в Полтаві
і т. д., але й по селах. Заведено крім того і кілька на-
родних шкіл у Київщині. Науку в тих школах подавали
не тілько слухачі унїверситету, але й старші люди і женщини,
а що не було ще тодї потрібних для початкової науки
шкільних книжок, давали читати українські дешеві книжочки,
т. зв. „метелики", себ то вибір з творів українських пись-
менників, Шевченка, Квітки, Вовчка, Стороженка і ин. Окрім
того московські учебники пояснювано українською мовою.

Із заснованєм недільних шкіл виявила ся необхідна
потреба українських книжок для початкової науки і читаня,
а се спонукало Шевченка до виданя „Южно русе каго
Букваря", а Кулїша до напечатаня ^Гр а матки". На
потребу українських учебників звернув пильну увагу укра-
їнських письменників Костомарів в „Основі" („Мьісли
Южнорусса") і накликував, щоби не вдоволяли ся вір-
шованями на народний лад, але несли народови потрібний
ему умовий корм і писали популярні книжочки для єго про-
сьвіти, крім букваря коротку біблїйну і церковну історію,
катехізис, житя сьвятих, поясненя богослуженя, аритметику,
космографію, географію, історію природи, граматику рідної
мови і книжочки про повинности і права в державі. Ре-
дакція „Основи" приймала грошеві складки на виданя таких
учебників, сам Костомарів зібрав на ту цїль 5000 рублїв,
аз тих гроший видано „Арихметику" Кониського,

— 202 —

„Оповіданя з св. Письл^а" Опатовича. книжочку
з науки природи „Дещо про світ Божий" і підготов-
лено инші книжочки (між тил\и згаданий в горі український
переклад євангелій Ф. Морачевського, котрому Петербур-
ська Академія Наук висл вила повне признане). Видані кни-
жочки для початкової науки розходили ся між народом
в тисячах примірників. До сеї справи відносили ся спершу
прихильно і вільнодумні Москалї, а „Московскія В'Ьдомости""
Каткова прийлдали грошеві складки на виланя українських:
учебників. Куратор київського учебного округа, знаменитий
професор хірургії Пірогов, похвалив недільні школи на
Українї та й мінїсгерство просьвіти дбало про них тол\у»
бо думало, що українська мова спинить ширене п'^льської
культури на Українї. Ще з 1862—1863 рр. за згодою -VІнї-
стерства просьвіти засновано в Києві т. зв. „временную
педагогическую школу" (учительську семинарію) для вихо-
ваня учителїв лля українських шкіл, а московські й україн-
ські педагоги виказували потребу послугувати ся в народ
них школах побіч московщини також українською л;овою.

ЗО. Українські письдіеники-шестидесятники.

Діяльність українських письменників у Петербурзі, згур-
тованих около „Основи", розбудила живий письменський
і народний рух по всїй Українї. По більших містах, як Київ,
Полтава, Чернигів, Харків і ин. українські народолюбцї за-
сновують тайні товариства, звані „громадами", в котрих
гуртували ся всі сьвідомі люди й обговорювали в них лїте-
ратурно-наукові, національні і суспільні справи. В Чернигові
почав Лєонїл Глїбів видавати тижневник „Черни-
говскій ЛистокТ)". В Полтаві на чолі національного
руху стає Дмитро Пильчикі в. коло котрого скупляють
ся молоді письменники : К о н и с ь к и й, К у л и к і ин. в Києві
громадить ся цілий кружок молодих письменників, а з Хар
кова відзиває ся в Кулїшевій „Хатї" Що гол і в, що після
напечатаня своїх віршів у „Молодику" замовк був наслідком
пригоди з Кирило Методіївським Братством. Поруч стар-
ших письменників, Кирило-Методіївцїв, виступає в „Основі
ціла громада нових сил, молоде поколїнє, котре старало ся
давні змаганя Кирило-Методіївцїв ширше розвинути в на-
родно-демократичнім напрямі і розширити тісний овид на

- 203 -

родного сьвітогляду відповідно сучасним обставинам і но-
вил\ потребам, викликаним змаганями до знесеня крепацтва.
Се молоде поколїнє українських письменників, переняте іде-
ями старшого поколїня 40-их років, переводило сї ідеї з те-
оретичних основ у практичне житє. Зпоміж того молодого
поколїня являє ся на овидї українського письменьства ясна
зоря, неначеб метеор, ш,о блиснув відразу ярким сяєвом
і здобув собі широку славу під прибраним іменем —

Марко Вовчок. Марія Віденська (таке було дїйсне єї
імя) походила з польсько-московської дворянської семії (ур.
1834. р.). Дїд ЄЇ був родом з Московщини, бабка із споль-
щеного литовського роду Радивилів. Виховувала ся спершу
у тітки в Орлі, а відтак у приватнім пансіонї в Харкові.
Визначала ся вона незвичайним хистом ло чужих мов і ви-
вчила ся там української, а крім того присвоїла собі вельми
добре знане француської мови і говорила вправно по фран-
цуськи неначе родовита Францужанка. Так само добре гово-
рила по польськи (з варшавською вимовою), вивчила ся
чеської, англїйської і нїмецької мови, та читала англїй-
ських клясиків і перекладала з нїмецької мови і труднїйші
літературні твори. Тимто легко зрозуміти, що вона поруч
чеської і польської мови при своїм незвичайнім язиковім
хистї так знаменито опанувала українську мову. Коли з пан-
сіону вернула ся до тітки в Орлі", познайомила ся із засла-
ним туди під догляд губернатора за приналежність до Ки-
рило-Методіївського Братства слухачем українського уні-
верситету, Опанасом Марковичем. Маркович визначав ся
широкою літературною осьвітою і був великим знавцем
українського народного побуту та живої народної мови,
а се мало незвичайний вплив на розвиток письменського
таланту Марії, з котрою він тут одружив ся (1851. р.). Опа-
нас Маркович виховав Віденську на ідеях Кирило-Методіїв-
ського Братства і причинив ся до того, що вона протест проти
крепацтва понесла в своїх „Оповіданях" між люди під стя-
гом україньства. По імени чоловіка прибрала собі опісля
Марія яко письменниця назву Марко Вовчок. В 1851. р.
переселили ся Марковичі у Чернигів, де Опанас був корек-
тором урядових „Черниговскихг Губернскихг В'Ьдомостей",
в котрих у ряди- годи появляло ся дещо і про побут україн-
ського народу. Уже в Чернигові здобула собі Марія в гро-

- 204 -

.\\адї тамошних Українців гарну українську осьзіту. Між ин-
шими жили Маркевичі з щирою українською родиною Бі-
лозерських. З Чернигова переселив ся Опанас Марковим
V Київ і служив там у державній службі, а через рік пере-
брав ся у місточко Немирів, на Поділе. Підчас побуту в Ки-
єві Марковичева робила богато етнографічних записів у зу-
стрічі з сусїдними селянами й кобзарями, приглядала ся на-
родному побутови, народній ноші, до чого вже в наймо-
лодших роках проявляла велике зацікавлене. Під руками
Марковичевої було незвичайне богатство матеріялу для
української мови (пісень, переказів, оповідань, висловів і зво-
ротів мови) зібраного нею і еї чоловіком, котрий помагав
своїй дружинї у вивченю мови. Тим способом протягом ше-
стилїтного побуту на Українї, посеред народу (Немирів не
ріжнив ся нічим від українського села, а до того жили там
сьвідомі осьвічені Українці) вивчила ся Марковичева так
добре української мови, що великий єї знавець Кулїш вель-
л\и влучно висловив ся про неї: „Марко Вовчок випив весь
сок і запах з української мови", а Шевченко, запитуваний
Тургенєвом, котрого письменника треба би ему читати,
щоби як найскорше вивчити українську мову, відповів:
„Марка Вовчка! він оден владає нашою мовою"!

А вжеж і в родині Марковичів розмовляли неперечно
українською мовою, бо одинока їх дитина, як засьвідчають,
не вміла нї словечка по московськи. Таким способом вивчи-
ла Марковичева українську мову прямо з уст народу, роз-
мовляючи з людьми, та з етнографічних записів і знала її
так, як небогато уроджених Українців, а доказом несхит-
ним сего знаня мови є листи єї писані з сучасною появою
лерших еї печатних творів. У сих листах бачимо ту саму
чудову мову, туж нїжність і той запах мови, той уривча-
стий, але прозорий як скло спосіб писаня, що й у еї опо-
віданях, коли тимчасом листи єї чоловіка, котрому до не-
давна приписувано виправлюване єї творів що до мови,
тяжкі, балакливі і сухі, без того ніжного чутя, що пройл\ае
кождий рядок писаня Марка Вовчка, чи то воно буде опо-
відане, чи лист.

Вже в початках 50-их рр. починає Марковичева писати
оповіданя, спершу московською мовою, а відтак поси-
лає Кулїшеви до „Записок!) о Ю. Р." збірничок україн-

- 205 -

ських оповідань, познайомивши ся з ним у Чернигівщинї .
Куліш видав ЄЇ твори з наголовком „Народні оповіда-
ня Марка Вовчка Спб. 1858. р." ^), а в Москві тогож
таки року появили ся вони московським перекладом "-) і зро-
били на росийське суспільство велике вражінє. На самім по-
чатку 1859, р. переїхали Марковичі у Петербург і там стала
Марковичева окрасою й осередком української громади,
що любувала ся єї творами. Там познайомив ся з нею
Шевченко після повороту із засланя і сердешно пови-
тав та високо оцінив єї талант у присьвяченім їй вірші,
назвавши її „кротким пророком і обличителемжестоких лю-
дий неситих". Там завязала ся у неї щира приязнь 'з Тургє-
нєвом, перекладчиком єї оповідань, а слава єї рознесла ся
по всїй Росії. З великими похвалами обізвав ся про єї опо-
віданя славний московський критик Добролюбов, бо вони
відповідали тодїшньому настроеви суспільства, котрому при-
пали до вподоби так, як у своїм часї знаменита повість
Бічер-Стоу про американських муринів, і розходили ся так,
як жадна українська книжка.

Після 4-місячного побуту в Петербурзї виїхали Марко-
вичі за границю в нїмецькі води у Швальбаху, відтам
Опанас вернув ся по роцї в Петербург, єгож дружина по-
їхала з малим Богдасем у Париж і з того часу не бачила
ся вже більше із своїм чоловіком, котрий помер у Черни-
гові в 1867. роцї. Побувши кілька літ у Парижі, де зара-
бляла собі на прожиток дописями до московських часопи-
сий і московськими перекладами англїйських та німецьких
творів, вернула в половинї 60-их рр. до Петербурга, відда-
ла ся за дїдича Лобача-Жученка та переселила ся на Кав-
каз, їіе на хуторцї коло Нальчика померла (28. ст. ст. лип-
ня 1907. р.).

Літературна дїя.іьлість М. Вовчка. Перші літературні
твори М. Вовчка сягають 1856-го року, в котрім вона пі-

М Се перше видане бз'ло неперечно напечатане вже в 1857. р., бо
Кулїш у грудневім випуску 1857. р. „Русскаго Вьотника"' оповіщуе кри-
тичний огляд Народни.х^ оповідань, хоч на заголовнім лпстї поданий
рік 1858.

2) „Разсказьі изь народнаго русскаго бьіта", а відтак у Петербурзї
впдав Кожанчиков переклад Турґенева 1859 р. з наголовком „Украпн-
скіе народньїе разсказьі М. Вовчка".

- 206 -

слала перші оповіданя Кулїшеви. Він думав, що се записи
з народних уст, одначе прочитавши їх, впевнив ся, що „ав-
тор трудив ся яко етнограф, але в етнографії виявив ся
лоето/\л". В передньому слові до перщого виданя з наго-
ловком „Повістки" („Народні оповіданя") оцінив
Кулїш ось як їх літературну стійність: „Великого стоять сї
оповіданя тим, що живописують наших селян, як вони єсть
перед нашими очима, — живописують не так, як звикли на
них дивитись із верху, а так, як вони самі на себе дивлять
ся. Се жива етнографія, котру зрозумів писатель здоровим
умом і горячим серцем... Сам по собі М. Вовчок ще не ви-
явив ся,* а велике єго діло, яко речника народнього, ко-
трий говорить не од себе. Не свої мисли він обявляє, як
Квітка; не своєю душею за народ болїє, як Тарас: писатель
тут одступив ся геть назад свого писаня, а в писанї єго сам
народ, лицем до лиця, промовляє до нас словом своїм та-
кож, як у віщі свої години промовляв піснею".

Превелику стійність мають Вовчкові оповіданя не тіль-
ко задля незвичайної краси щиро-народної мови, котрої
вчили ся з єго творів цїлі поколїня українських письменни-
ків, переймаючи й розвиваючи благородні традиції єго опо-
відань, але й яко „кроткий" протест проти крепацтва, ко-
трий ставить М. Вовчка в рядї „апостолів людства", борців
за волю і братерство. Шевченко назвав справедливо М.
Вовчка „кротким пророком і обличителем жестоких людий
неситих", але справдило ся також пророковане Кулїша, ви-
словлене в передмові до Вовчкових оповідань, що вони
„стануть ся з часом основою словесности нашої народної,
як розширить ся вона і розкинеть ся на всї сторони пиш-
ними квітами". Велика отже заслуга Марковичевої, що тодї,
коли що йно піднято питане про визвіл крепаків та про
права простолюдя на самостійне людське житє, вона одна
з перших відозвала ся про надужитя дїдичів і так щиро
й горячо промовила воборонї людських прав простолюдя.

Марковичева вкладає оповіданя звичайно в уста самих
героїв або героїнь і за одним заходом зображає станови-
ще і настрій самого оповідача. Та мимо сего письменниця
не попала в жалісливий тон, виявула благородну здержли-
вість і предметовість та дала самим подіям і образам гово-
рити за себе, без наріканя і проклонів. У більшій части на-

- 207 -

родних оповідань живописує М. Вовчок гірку долю крепа-
ків, злиденне житє гнобленого крепаитвом селяньства, а по-
руч того пятнує прил\ховатість, погані привички і забаганки
вмсшої верстви суспільства.

В оповіданю г>Ледащиця« зображає Вовчок нещасне жптє
Ласті, дочкп Гирппнп Чайчпхп, обманеної паном, ш,о обіцював їй
лрислатп волю. Та хоч небавом проголошено знесене крепацтва,
Чайчпха з дочкою не була вже щасливою, а бідна Настя сумнї-
івада ся. чп вона вільна, чп тілько пяна. Вона нездужала й тану-
ла, як сьвічечка, а в передсмертній горячцї прпвпджува.іось їй,
що женуть її з хатп. бо вона пянпця й ледащиця. — Змагане
всякпмп сповобамп до впзводу з крепацтва зображене також в пн-
шпх оповіданях Вовчка. В оповіданю »Впкуп« крепак Харченко
■сватає козачку Коханівну. одначе старий Кохан, славного козаць-
кого роду, згоджував ся іількп тоді на їх ппдруже. коли б Харченко
викупив ся. »Одкупшп ся. зятем будеш, а нї — Божа воля! За
панського дочкп не оддам«. Се оповідане, перенизане }кпвими,
жартоблпвпми розмовами, визначає ся веселим настроєм.

Козак »Макспм Грімачх в оповіданю з тим наголовком
^ажае віддати за вільного козака свою дочку Катрю, котра полю-
била крепака Семена. Семен впряжає ся на здобичу з козаками,
шоби відтак подякувати за хлїб. за сіль свому пановп-отамановп.
та й тодї поктонити ся батькови Катрі. Одначе підчас бурі пото-
Був Семен з поторощеним човном у Днїігрі, а Катря дізнавшись
про єго смерть, збожеволіла і кинулась у воду.

Знаменитий погляд подає Марковпчева _ в оповіданю »Ь' о-
зачка<; на крепацтво, яко на громадську справу. Олеся бажала
віддати ся за крепака Золотаренка і здавало ся їй. що се єї особисте
дїло, але такий був уже настрій проти крепацтва, що особиста
справа повертає ся на громадське дїло, діло чести цілої громади.
Тому громада вмішує ся в особисту справу і висуває впразно
<'упрррчність між особистими почуванями та громадськими впмага-
нямп, бе подруже з крепаком не тілько занапастило дівчину й усе
€Ї племя-нащадок. але й на ціле село наробило сорому.

В оповіданю >Одарка« зображає Вовчок нещасну жертву
ланської розпусти, котра опісля в службі у панів наслідком зну-
щаня занедужала та вмерла в больницї. В повістці »Горппна«
{Панська воля) оповідає автор, як у Горппни дитина занедужала
і вона відпрошує ся від панщини, але пан її не щ-стпв. ще й дп-
тину велїв до дому віднести. Вмерла дитинка, лишена без догляду,
бо мати була приневолена на прнказ пана іти на панпщш'. Смерть
дитини довела матір до божевіля.

Проф. Ом. Огоновський здогадує ся. що се оповідане дало
Шевченкови тему до написаня твору з наголовком »Сон« (>На
панщині пшеницю жала«). прпсьвяченого Марковичевій.

Неперечно одно з найкрасших оповідань Марковнчевої се
>Інститутка<, в котрім єї творчість підняла ся висше всіх ин-

- 208 -

іпих оповідань і вельми яскраво зобразила бездольне жпте крепа-
ків у еупротивности до жестокостп, безсердечности і лпхнх нави-
чок панеькпх. »ІнстптутЕа« стоїть неперечно що до мистецтва
в осередку ВСІХ оповідань з крепацького жптя. Марковпчева. вихо-
вана в пансіоні, мала нагоду приглянути ся сему викривленому
впхованю, в якііі вирастало панське молоде поколїнє. тим то так
яркпмп красками живописала зноровлену інститутку, що стала му-
чителькою не тілько призначеної їй до послуги крепачки Устннп.
але й старенької своєї бабусї, котра вдоволяла всяким єї примхам
і безмежним забаганкам. Окрім інститутки виводить Марковпчева
в сїм оповіданю з драматичною жпвостю крепаків і крепачкп, що
були жертвою злющої інститутки, так що »люди прокида.іись і ли-
гали плачучи, проклинаючи*.

Марковпчева добирала героїв і героїнї для своїх оповідань
не тілько з крепаків, але й з народного побуту вільних козаків,
козачок і міщан. В оповіданю ->Сестра«, що сама про своє жптє
розказує, зображає вдову, ию не могла вгодити сварливій братовій
і через хатні свари і колотнечу та нелад задумала покинути хату
брата та йти в найми. Але хоч жила наймичкою в містї і не спо-
дївала ся вернути до рідного брата, трудила ся там іциро з вели-
кою саможертвою і весь заробіток від:і;авала ему. В инших опові-
данях, як »Трп долї«, >Чумак«, »Свекруха«, »Максим
Грімач«. »Не до пари« і пн. живописує Марковпчева не тільки
любов і приязнь між козаками й козачками і подає нам мистецькі
образи народного побуту, але й виводить такі загально людські
явища житя, як несхожість вдачі, нерівність у подружу, які часті
можна стрінути в людськім жптю в усіх верствах суспільства

Окрім крепацтва великим лихом для суспільства була сал-
датчина, котру так чудово зобразила Марковпчева в оповіданю
»Два синп«. Бідна вдова-крепачка тіїнила ся дітьми, до розуму
доводила, сподівалась на старі літа невісточки, >як ластівочки собі
на втіху « і помочи, від своїх синів-соколів, а тимчасом пан віхіав
обох у москалі і там вони загинули. По втраті синів довело ся їй
бідувати, „ті.іько й потіхи було, іцо инодї їй приснять ся. коли
вона сама туманіє, неначе жива в зе^^тю входить".

Деякі опозіданя оснувала Марковпчева на історичних народ-
них піснях або переказах. До сих оповідань належить »Невіль-
ничка«, в котрім го.ювний герой Остап веде боротьбу з Тата-
рами і Турками, щоби захистити рідний край перед їх наїздами
і „Кармелюк'', що виступає оборонцем та местнпком біди.іащ-
них людий. В тих двох споріднених із собою типах, у розбишаці
Кармелюку і в козацькім отамані Остапі, зазначуе письменниця
яко зага.іьну черту : моральну чутливість, вражлпву на народні
і суспільні питаня, а також ріпіучість, котрою сі люди вибивають
ся зпоміж свого середовища. Сі оповіданя визначають ся жпвостю
мистецького зображеня, але в подробицях психольоґічного жпво-
иисаня, особливо жіночих типів посуває ся письменниця инколи
до пересадної чутливости. В деяких оповіданих, як >Чарп«, >Ле-

- 209 -

м»^рівна«, >ДоііЯТЬ братів і десята сестриця Галя«
Иедмідь^? і бачимо етноґра(()ічні картпнп з народного жптя,
майже (|іотоґрафічні, необроблені і невіїкінчені і тому ігевелпкої стій-
ностя що до :змісту і ((юрми.

.Гітературне становище М. Вовчка. Мало що не всї
критики признали оповіданям Марковичевої велику літера-
турну стійність і поставили її в рядї борцїв за волю і люд-
ські права поневолених народних верств, а тим самим при-
знали й історичне зна'-інє єї творам. Одною з найкрасших
прикмет оповідань Марковичевої — се вільнодумний їх настрій
і се дало Шевченкови привід Вовчкову „дул\у'' назвати
„вольною". В ЄЇ творах виявило ся вельми ясно, виразно
й просто змаганє до визволеня широких верств крепацьких
не високопарним розумованєм і л\удрованєлА або зворушли-
вими покликами, але в живих і вірних образах, схоплених
із подїй щоденного житя, живописаних з великою реальною
правдою і незрівнаним мистецтвом що до люви і форми.
А хоч наслідком знесеня крепацтва в Росії змінили ся опісля
суспільні відносини, то через те не втратили твори Марко-
вичевої своєї високої стійности літературної, як ніколи не
тратить своєї сили правда і краса. Вельми влучно зазначив
Ю. Федькович ЄЇ становище в українськім письл\еньстві, на-
писавши отсї слова: „Нема в нас сонця, як Тарас, нел\а мі-
сяця, як Квігка, і нема зіроньки, як наша Марковичка".
А Драгоманів сказав, що „нї попереду, нї опісля не було
української книжки, — не виключаючи і Шевченкових тво-
рів, часом глибших по ідеям і дужших талантом, — котраб
так була спосібна видержати літературну критику в Росії
після Гоголя і Бєлїнського, як „Народні Оповіданя" М.
Вовчка. Тимто оповіданя Марковичевої діждали ся перекладів
не тілько на московську й инші словянські, але й на деякі
західно-європейські мови і стали загальним доброл\ куль-
турного сьвіта.

Оповіданя Марковичевої в останних роках, коли вона
проживала за границею, вийшли значно слабші. Ко^ш зникло
крепацтво, можна було якийсь час обрабляти єго пере-
житки і наслідки, але коли житє відходило щораз дальше
від крепацьких відносин, треба було глядати инших тем,
а Марковичева перебувала здалека від перел\іни сих відно-
син і житя сал\ий горячий час рефор.\Аи в Росії, не могла

ол. барвінсі.кпй. історія укр. літератури. II. 14

- 210 -

за ним СЛІДИТИ і тому не могла студіювати житя на Україні,
вичерпала ся до баговиня та зарабляла хлїб перекладами
в росийських дневниках з чужих мов.

Громада письменників-Основян. Діяльність „Основи" ви-
кликала цілу громаду письменників, котрі або дальше вели
діло зображуваня народного побуту на ниві українського
письменьства, розпочатого Квіткою -Основяненком, або пі-
шли в реалістичнім напрямі, як Марковичева.

Олександра Кулїшева, сестра Василя Білозерського (ур.
1828. р. на хуторі Мотронівцї, в Чернигівшинї, Ітам 1911. р.),
виступила майже рівночасно на літературній ниві поруч
Марковичевої з двома оповіданями в „Хатї" (1860): „Ли-
хо не без добра" та „В о сени лїто" під прибраним
іменем „Ганна Барвінок" (опісля також А. Нечуй -Ві-
тер). Семя Білозерських, хоч вела ся по панськи, як на
Чернигівщину, але не відійшла від простонародности і зви-
чаями і мовою. Тимто Олександра вже з дому відобрала
спадщиною гарне знане народного побуту і рідної мови,
а в пансіоні вчила ся, як усї тодї, француської та німецької
мови. В ненастанних зносинах з народом здобула собі
скарби простолюдного побуту, що так щедро розсипані
в ЄЇ оповіданях, справдїшнїй і богатій криницї етнографії.
Вся ЄЇ житєпись сплетена з житєписю еї славетного чоло-
віка, для котрого вона була не тілько вірною дружиною,
але й невсипучою помічницею в літературній і громадян
ській дїяльности.

За своє житє Ганна Барвінок дала більш трийцяти
оповідань такою чистою та цьвітистОю мовою народною,
якою пише мало котрий з письменників надднїпрянської
України. Єї творчість більш обмежена, ніж Вовчкова, вона
живописує головно родинне житє, а в тих образах зважає
найбільш на жіноче житє, жіноче бідованє, в котрім висту-
пають жіночі сльози та зрідка тілько на хвилину висихають*
задля короткого щасливого усьміху. Тимто справедливо^)
Б. Грінченко назвав Г. Барвінок „поетом жіночого горя".
Вона живописує гірку буденьщину родинного сільського жи-
тя і яко женщина сягає так глибоко в душу жіночої душі,
іічо здаєть ся, неначеб ми не читали, а прямо чули і бачили|і
поперед себе тихдївчат, молодиць і чоловіків, котрих вона

- 211 -

виводить у своїх оповіданях. Єї оповіданя наскрізь на-
родні, реальні, правдиві і тому влучно каже про них Кулїш:
„Такі прості списки історії житя людського, без добавки
фантазії, ЛАають в нашій словесности свою вагу велику, бо
тілько такими оповіданями можна вивіряти, що справдї
в наших повістях і поемах є щиро-народного, а що підсо-
лодженого на взір инших літератур городянських".

В оповіданях Ганни Барвінок звичайно селянка або
селянин оповідає якусь пригоду із свого або чужого житя
або сама письменниця розказує про своїх знайолАих, як се
записала з дружньої з ними розмови. Таке оповідане з бу-
денного сільського житя видає ся прозаїчним, а проте в нїм
[Проявляє ся справдїшня поезія і в тім виявила Г. Барвінок
.чимало хисту, бож лекше поетично живописати палкі по-
чуваня або незвичайну красу, нїж опоетизувати буденьщину.

„Япхо не без добра" живошісуе. як із спроюю. що ко-
рилась своїй долї, одружив ся чумаиькпй наймпт. побачпвшп, як
вона жала на полї та добре вязала. В другім оповіданю „В о се-
ни лїто'^ .зобразила Г. Барвінок вельми лравдиво і реально вдачу
тарого хлібороба Кавуна. ні,о по смерти жінки сумно єму було
, самотою вік собі прожити" і він .зусті>ів собі пару — Ольгу,
вдову. І справдї щирою поезією і молодим житем віє від сего
)СЇнного літа.

Деякі оповіданя Г. Барвінок задля справдішнього мпстептва

можуть бути окрасою письменьства, але є й такі, іцо являють ся

ішичайною етяоґрафічною заппсю. Але й ті етнографічні заппсп

ііають свою велику стійність. бо вірно схопити те. що каже сам

іарод про себе, як він виявляє свою душу. СВІЙ внутріпінїй сьвіт,

•іОіКе тілько мпстеиь-пспхольоґ. що вміє добре ириелухатп ся до

■шви того народу і подати сю мову в мистецькій оправі. „Не

ііуло змалку, не буде й до "станку^', образ нещас.іпвої лю-

іовп ніжної і благородної дівочої душі, може заняти одно з най-

іочеснїйшпх місць в ппсьменьстві. Ідилічне житє українського

' ;лїбороба вона жпвоппсує в оповіданю „Домонтар": сумний

• ібраз нещасливого подружа. занапаиіеного житя через нелюднну

•ьцачу чоловіка, подає в оповіданю „Хатнє лихо'': „Вірна

іара'' вельми гарно переказує народне оповідане, як парубок

живив свою поховану милу, а „Квіткп з сльозами, сльози

квітками" жпвописують тяжку долю двох гарних срцем і об-

ичем дївчат-калїк. В „Русалцї". котру можна поставптп серед

расших оповідань з народного жптя в нашім ппсьменьстві. опи-

Ціідає Г. Барвінок до.дю і неіцаслпву та великодушну любов ніжної

^1 оетичної дівчини, Олєеши Дїдусівнп, котрої доля занапащена

и*

- 212 -

тілько через те, що забобонні .ііодп найтли її малою в жптах
і вважали русалкою.

Окрім українських оповідань печатала Г. Барвінок задля
строгостн роспйської нензури деякі оповіданя по московськп. Опо-
вістила також подорожні заппсп по московськп з українськими роз-
мовами, і дрібні педаґоґічні образки і розвідки в масоппсях „Д з ві-
нок'' і „Рідний край".

Твори Г. Барвінок подають такі цінні образи основ-
ного вивченя лародноіо побуту і народної мови, що ^^о-
жуть послужити справдїшниліи взірцями для молодого І.ОКО-
лїня українських письменників. А хоч авторка зазнала літера-
турного впливу своєї ровесниці, Марковичевої, уміла найти
свою власну мову, власні краски для жиаописаня своїх ге-
роїв і лшмо зміни літературних напрямів і течій, лїимо про-
яви нових мотивів остала до кінця вірною свому лаіови
писаня.

Матвій Сиіуіон (відомий під прибраним іменем — анаграма
Номис) ур. в Полтавщині 1833, І 1901. р., був гімназийним
директором у Лубнях, виступив з оповіланями „Дїд Мин
і баба Миниха" в „Хатї" і „Тїтка Настя" в „Основі
(1861), де подав також вельми цінну розвідку „Різдвян
сьвятки", в котрій по мистецьки описує події з житя. ще
пояснюють психольогію народу і „Отрьівки из-ь ав-
тобіографій В. П. Б'Ьлокопитенка" (власні єго ди-
тячі спомини), в котрих- живописує гарно побут і всі обста-
вини житя українського дрібного старосьвітського паньства
що жило тоді ще з народом л^айже однаковим житєм. Єгс
оповіданя розтяглі і писані мляво, але взірцевою мовою ^
цінні вельми з народописного становища, бо Симон буЕ
перш за все народописцем, глибоким знавцем народно
мови, звичаїв і народного житя. (Гл. 1. часть стор. 359.).

Степан Ніс (•{•1901. р.), родом з Чернигівщини, буь
(1863. р.) на засланю за україньство, котре зберіг до кінця
свого віку. Печатав оповіданя „Хуртовина" і начеркі
„Людська память про старовину" в „Основі" 1861
Більш трийцяти повістий, оповідань, драматичних творіЕ.
і богато народописних засобів остало в рукописи. Окріл'
того появили ся безіменно єго популярно наукові рОЗВІДКк
„Про хвороби І як ЇЛА запомогти" (1874.) та „Лїк^
своєнародні, З домашнього обиходу і в карти

!С

ї

- 213 -

нах з житя" (1875). Єго огтовіданя чисто народописного
змісту мають і тепер велику вартість яко картини народного
побуту, написані гарною народною .мовою а лїкарські роз-
відки виявляють в нїм великого знавця народних лїчебних
способів.

Петро Кузьменко (ур. 1831. р.), син дяка з Чернигівщи-
ни, був і сам дяком, почав свою літературну діяльність лї-
ричнил\и віршаV^и у Кулїшевій „Хаті" і легендою на за-
сновку народного переказу з наголовком „Погане поле"
та оповіданєм „Не так ждало ся, да так склало ся"
(в „Основі"), що визначають ся — як каже Куліш — „іскрою
таланту правдивого, самостійного", але після того зовсім
замовк наслідком житя повного злиденних обставин та вмер
не 'знати де і коли. В єго поезії „єсть якась тихість прият-
на, писав Кулїш, якесь гарне душевне сумованє", а слова
го „з тиха-тихесенько до душі твоєї про якісь дїтські літа,
про якесь молоде щастє промовляють".

В лєґендї ..Погане поле" зобразив поет долю козачки
Иарусї, пю полюбила Татарина, за ню єї батькп на основі прп-
іуду громади поховали живцем з двома хлопцяіпі. Іюдії про-
кляли її з дітьми, :і котрими вона являє ся, як засьвітить місяць
)ілолпцпі1, і сьиіває сумно, що череіі иої ніхто нї оре нї сїе се
тогане поле.

В оповідаию „Не так ждало ся. да так склало ся"
)о;ша;!ує Кузьменко гарною хмовою, ладом перенятим у Марк«іви-
[ЄВОЇ. а всеж таки самостіііно, про богатого козака Дуброву, ко-
трого донька Христина самохіть одружила ся з писарем Калюж-
[им, а відтак жалкувала ся на матір, нш занапастила долю єї прий-
іака Миколи, та що вечера сиділа з дитиною за ворітьми, начеб
:ог(» дожидала, а про Миколу і чуткп не було.

МитроФан Александрович, правнук київського козацького
олковника Антона Танського і Параски, доньки Семена
Іалїя, родом з Чернигівщини, визначав ся талантом і ве-
иким засобом знаня, одначе велика єго сила змарнувала
я, не мавши простору до широкого розвитку, і споневі-
яла ся в марній щоденьщинї (| у Києві 1881. р.). Свої
исаня оповішував він у „Основі" під прибраним іменем
Іитро Олелькович і належав, як і Кузьменко, до Вовч-
ової школи, але визначав ся вірнїйшим зображуванєм дїй-
чого житя та вправним переповіданєм народних оповідань.

— ^14 —

Найкрасшпм єго твором є оповідане »Пянпця«, в котрім
зобразив нещасну долю мороченої паничем спротп-козачки, поки
вона не дізнала ся, що ;>панське кохане — гірке горюване« і з роз-
пукп стала пишщею. — В оповіданіо »Трп ланп< жпвошісує
Олелькович відносний українського села за креиацтва і після єго
знесеня. — В лєґендї «Антін Михайлович Т а н с ь к и й « зо-
бразив автор імовірно свого прадіда ио матерн, котрий із скниро-
стп і жадоби до скарбів велїв потопити черцїв, пі.о зібралп силу
грощпй на монастир і складали їх у него, а за се дущегубство
був проклятий і вмер нерозкаяний та що ночи опісля виходив
з могили неначе опир, поки єго не пробито осиковим колом і не
положено заклятя, щоби мертвяк не виходив з могили.

Данило Слїпченко-Мордовець належить також до сеї школи
„Основян"- повістярів, котрих твори визначали ся гарнг)!о
народною мовою, зачерпненою прямо з живущої криниці
Походив він з української козацької семї, поселеної на мо-
сковській землї в Саратівщинї (ур. 1830. р. І 1905. р.). Був
ши ще слухачем унїверситету на словесному видїлї, написав
поему „Козаки і море", напечатану у виданім ним „Ма
лорусскомі» л итерату рномТ) сборник'Ь" в Саратов:
(1859.), в котрій живописує лицарство козаків. Тодї здружиЕ
ся Мордовець з Костомаровом, що за Кирило-Методіївське
Братство проживав там на засланю і з ним разом служиЕ
у статистичнім комітеті. Звідтам перейшов до урядово'
служби в Петербург, де й доживав свого віку. В „Основі'
(1861. р.) напечатав два оповіданя „Салдатка" і „Дзво-
нар", а після того не бачимо єго на ниві українського пись
меньства повних 25 літ. Він не встояв проти жестокогс
гнобленя українського письменьства росийською цензурок
і перегодом відбив ся від рідної мови та збогачував своімр
творами московське письменьство.

Але й жертвуючи свої сили московській літературі, н(
відцурав ся він свого народу, та в численних статях і роз
відках боров ся проти московських обединителїв то за рідн>
мову, то за свободу слова. Крім того він видавав історичн
монографії (між тими „Гайдамаччина") і повісти (мім
тими з української минувшини „Сагайдачн ьій", „Архи
ман дрить-Гетман-ь", „Царь и Гетмань"). Видані
в 1882. р. у Львові Кулїшева „Крашанка" викликала єгс
відповідь з наголовком „За Краш анку-П и сан ка", на
писану з сердешною чутливостю, в котрій, покликуючисі

— 215 -

на слова Костоліарова „не вмер Куліш — пиха задави-
ла", висловив такий суд про него: „Як Дорошенко колись
хотїв верховодити й над тогобочною і сьогобочною Укра-
їною, так і Кулїшеви бажалось верховодити і в „Основі"
і в Україні" і в літературі... Сущий Цезар : першим у Мотро-
нівиї, аби не другим у Петербурзі, а колись паче у Львові!...
.Л жаль: Кулїш — сене аби яка людина! Таких у день з ка-
ганцем пошукати — . як золото: він — велика таки сила,
велика душа. Та тільки гордість єго велику душу задавила".
В Петербурзї появили ся єго „О повідай я" (1885 р.),
де крім двох в горі згаданих поміщені ..Со н- не-со н",
„Скажи, мі ся ч єн ьку" та „І з уст младенцїв", а в львів-
ській „Зорі"(1885)напечатане ще в 1885 р. оповідане „Ста р-
цї" й „А все Пречиста!" (в альманаху „Ватра 1886).
В оповіданях, звичайно скупих змістом, являє ся Мордовеиь
поетом, котрий з вельми ніжним ліризмом і незвичайною ме-
льодийностю мови дає нам звичайно кількома чертами жи-
вописаний образ з народного побуту. Ще перед появою
Вовчкових оповідань написав Мордовець глибоко обдумане
оповідане про важкі наслідки гнобленя селянської сел\ї кре-
пацькими обставинами, з наголовком .,Старцї".

В першім у » Основі « поміщенім оповіданю »Са.ідатка«
ладом Марковпчевої жпвоппсує він із саркастичною прпкраскою
і справдїшнпм поетпчним хпстом гірку долю Катрусі, виданої за
Семенка, що вмер у москалях, лпшпвіип неніасну салдатку з ма-
лою дптиною, котра по всякпх злиднях найшла захист у хатї свод'о
тестя. — В >>Дзвонарі« подав Мордовець живо схоплений образ
старого сільського дзвонара й єго учителя, відставного солдата ІІч-
зїхайлика. з гарно живописаною картиною ловлї риби на озері,
котру иеревисшив тілько Кулїш в »Улянї ТерентьоБНЇ;.

Забажавши під осінь свого жптя пристати знов до укі^а-
їнськах письменників, Мордовець уже тілько із споминів про Укра-
їну ц україньство написав кілька дрібних згадок, в котрих являє
ся він чутливим ліричним поетом. В виді сонної мрії згадує про
минувшину, сучасність і будучину умового розвитку українського
народу в ппсаню п. з. »Со н- не -сон'^: (козаччина — Остап Вере-
еай — пророцтва Шевченка й Костомарова), в другій згадці
: С к а ж и, м і с я ч є нь к у І« дає образ Кирило-Методіївських змагань,
особлпвож Костомарова, і навя.зуючи до указу з 1876 р. кінчить
}калібним окликом : гКолиж і ми, як оті ^Гидяни й Партянп, своїм
язиком возглаголем ?... скажи, місяченьку І «^

В наіікрасіпій з тих фантастичних картин-згадок »Із уст
младенцїв« Мордовець, :згадуючи про давнину, як він з Косто-

- 216 -

маровом, утомлений боротьбою з московськими .їітературними ша-
калямп, їздив у зоольоґічнпй сад та в постати посадженого в клїтцї
старого орляки уявляв собі заневоленпй нарід український, а по-
бачивши як тим зьвірям, що кричать, кидають поживу, а тим пю
мовчать — нічого, звертає ся й до української громади, щоби се
знала і на вуси собі мотала, значить, що тілько дружним і невси-
пучим змаганєм зможе вибороти красшу будучпну, свободу і са-
мостійність.

Оленса Стороженко (1805 — 1874) походив із старинного
козацького роду, а предки єго були козацькими старши-
нами і придбали собі маетности в Полтавщині, Вихованиіі
у кадетській школі в Петербурзі, був спершу у воєннііі, на-
останку житя в горожанській службі, а в свобідних хвилях
займав ся письменьством і мистецтвом. Воєнна служба ла-
вала ему нагоду часто їздити на Україну у військових спра-
вах, придивити ся народному побутови, наслухати ся ціка-
вих оповідань про старовину від старих людий, як століт-
ній Запорожець Микита Корж і ин., і дізнати ся про всякі
події й пригоди. При тілі усїм любував ся він чудовою при-
родою України і довів орудуване українською мовою до
справдїшнього мистецтва. Він визначав ся вельми живою
уявою, щирим українським гумором і незвичайним хистом
оповіданя. Тимто лад єго оповіданя, вираз і сила викладу
досягає високого мистецтва. Поруч того мало що не кожде
оповідане починає ся ліистецькими описами або ліістить кар-
тини живописані блискучими красками.

Хоч задля урядової служби Стороженко держав ся
осторожно від громадянської української дїяльности, треба
єго зачислити до старшого поколїня шестидесятників-Осно-
вян, бо вже ранше появи „Основи" почав він писати опо-
віданя, але печатно виступив що йно в „Основі" з „Укра-
їнськими оповіданями", котрі появили ся також окремо
(Спб,1863 в 2-ох т.). Єго літературна діяльність відносить ся
до 1861—1862 рр., бо роздратований різкою критикою „Со-
временника" залишив писати по українськи, поза напи-
санєм оповіданя, названого „поемою" п. з. „Марко Про-
клятий".

Стороженко любив Україну а перш за все єї чудову
природу і старовину, хоч не зазнайомив ся з нею з на-
учних дослідів, тілько з народних переказів, з котрих винїс
одушевленє українською старовиною і козаччиною. А хоч

- 217 -

€го любов рідного краю не була виявою глибоких, на повній
сьвідомости основаних почувань, то вона в его оповіданях
трискае живими і блискучими красками. Він високо ці-
нив Квітчинї повісти і відносив ся з щирою вірою до су-
часного розвитку української народности й літератури, бо
був певний, що „Матуся наша Вкраїна, не покинула нас без
свого благословеня" (як висловив ся Б оповіданю „Мату-
сине благословенє"). Хоч Стороженко не виступав різко
проти крепацьких відносин, як инщі сучасні українські пись-
менники, одначе спочував горю й бездолю широких народ-
них верств і з єго творів віє щире почуте добрости й лю-
дяности. Стороженко живописує народний побут минув-
шини в історичних творах з реальною і лєгендарно-фанта-
стичною основою, в етнографічних оповіданях обрабляє
народну творчість у літературній формі а крім того подає
анекдотичні оповіданя для забави. Попри те написав він
сторичні спомиии столітнього Запорожця
Микити Коржа" і драму „Гаркуша" та дві віршовані
байки. Писав також повісти і спомини московською лдовою
невеликої літературної стійности.

В першііі па реальній історичній основі написанім оповіданю
п. н. -^М є ж п г о рс ь к п й д ї д« подає Стороженко згадкп говірливої ба -
бусї про Запороікця:. що на старість став пасічником у черцїв Мс-
■кпгорського Спаса. — З щирим українським гумором зображає
оповіданю 5Голка« самовільні вчинки Потоцького-Каньов-
іького. —В оповіданю »Кіндрат-Бубненко Швпдкий« ви-
зів він типічну постать колишнього Запорожця, столїтного діду-
гана, жартовлпвого і веселого, здавалоб ся юродивого сьміхуна.
Ці» своїми жартовлпвимп оповіданямп підіймав на глум всяку пи-
тань у людий, але скрізь єго сьміх впливає ся горячою кровавою
льозою жаль про народне горе. — Грицько Клюшник розказує
шстецьким ладом в опивіданю »Прокіп Іванович« про руй
іованє Сїчи і зворушуюче *пращанє із запорожським Кошем та емері ь
[удово зображеного, курінного отамана, із журби за. минувши-
[ою. — Історпчно-реальну основу має також малої стійности драма
[ро отамана гайдамаків »Гарк у ні а«, котрої жерелом сллжилп на-
одні перекази та піснї. де він являє ся не гайдамакою але на-
однпм лицарем. В історичних оповіданях з фантастичною закраскою
[ає- >М а т у с п н є благословенє автобіоґрафічну підкладку.

В оповіданях і описах Стороженко являє ся не тілько
истецьким оповідачем, але й глибоким ліриком. Здебільша

ГО оповіданя ПрОНИКНуТІ сильним ліризмом, ИНОДЇ ДОБОЛЇ

- 218 -

іскусним, але частїйше ідири.\\, сердешним, повним сумови-
тости й печали. Як ліризм, особливо в описах, так гумор
в оповіданях знал^енують всюди настрій автора і прони-
кають єго оповіданя з українського житя.

Б оповіданю »3 а к о х а н п ії ч о р т«, ціннім тілько поодпни-
кіімн картпиамп і справдїіішпм блпскучпм гумором, нашісанім по
переказу дїда-Запорожця, догоркнув ся автор січового житя і зобра-
зив чорта вірно народним переказам з деякими людськими при-
кметаіш, а при тім розвернув перед нами чудову картину укра-
їнської природи. — До того рода фантастичних оповідань належить
з>Чортова корчма« і »Мірошник«, а в оповіданю »Дороіи«
чудово живописана типічна ідеалізована постать кошового Запо-
рожця-пасічнпка, подібного яку»Кіндратї-БубненькуШвпд-
к і м«. »М арко Проклятий*, наіівизначнійший твір, написаний
на підкладі змагань українського народу до свободи і волі в ХУП ст.
Се є оповідане- .„поема", основане на зібраних протягом 30-тп літ
народних переказах, сплетених в одну цілість з історичними по-
подіямп з доби Богдана Хмельницького : одначе воно являє ся мозаїкою
розкрашеною яркими, неприродними красками, без мистецької ціль-
постп. Тимто найбільший обємом твір Стороже нка належить нш до літе-
ратуїшої стійности до найслабших. — З етнографічних творів
найбільш мистецькою обрібкою визначає ся з народних уст взяте
оповіданє >Се така баба, що чорт їй на махових вилах
чоботи подавав*; »Вчи лінивого не молотом а голо-
дом« зображає етноґрафічно-побутові народні відносини зжитєвою
правдою, хоч із деякою пересадою.— »Два братп«, — оповідане
про занедбане бідного брата богатпм, розповсюднене в устній словес-
ностп; оповідане :->Дурень«, основане на народній приказці, як ду-
рень показує ся часто розумнійшим від розумного, нагадує Котлярев-
ського »Моска^тя-Чарівнпка«. — До етнографічних оповідань нале-
жать »Л у ЧІП є нехай буде злий, якдурний«, «Розумний
бреше, щоб правди добути«, »Скарб« або »Як Бог
дасть, то і в вікно подасть«. Жонатий чорт«: в них
Стороженко гарно розвиває народні приказки. — Оповіданє »Су-
джена« поясняє народні віруваня в чудесні проявп і переказц
про мітпчно-(|іаніастпчний сьвіт. — Сюди зачислити треба гарні
гумористичні дрібниці: »Не впусти рака з рота« і »Бпвів
Дядька на сухеньке«, та »Трп сестрп«. Два посьміхові опо-
віданя анекдотичної основи, >Вуси<: і »Не в добрий ч а с«, ви-
значають ся легкостю змісту і справдїшнпм гумористичним та-
лантом автора.

Талантови Стороженка питолда описово-оповідна при-
кмета, вельми чутливий лїризлі і щирий гумор, і се надає
найбільшу стійність і значінє єго українським оповіданям.
Вони є що до змісту і напряму вчасти реальні, а вчасти
етнографічно-легендарні. Стороженко звернув ся в них у ^\и-

219

нувшину, бо тілько в л\инувшинї уявляв ся е\\у і рідний
край, козаччина і нарід із єго радощами і злиднями і та чу-
дова українська природа, нагріта горячим полудневим сон-
цем, що навівала на его душу зерна поезії і чар. Єго уря-
дове становище не давало єли' снаги до боротьби супроти
тодїшнього устрою і тому присьвятив він свою творчість
історичній минувшинї, пронизаній в єго уяві образами рід-
ної козаччини. Тимто єством его письменської дїяльности
була історична белетристика в картинах і на такій основі
продовжав він дїяльність Квітки, з котрим належав до одної
школи. Хоч Стороженко не посунув вперед у загальнім
розвитку української літератури, то всеж єго твори цїхують
одну із сторін історичної хвилї, яку пережив український рух
в 60-их рр. в такім обсягу твори єго яко історичного бе-
летриста і ЛАИтця -етнографа л\ають значіне в літературі і ма-
ти муть свою стійність і в будучинї.

АнатольСвидницький (1834— 1871) пристав до гурту Осно-
вян і виявив незвичайний талант та етнографічні відомости
в знаменитій розвідці п. з. „Великдень у Подолян'ь"
(„Основа", 1861; ІХ— XII). Смн сьвященика з зазбручан-
ського Поділя. пішов після скінченя духовної семінарії в ки-
ївський унїверситет. Та безупинна боротьба о прожиток
і підорване семінарськими навичками здоровле знївечили
не аби-який єго талант. Не покінчивши унїверситетських
наук, тиняв ся по ріжних непоплатних посадах і в Києві
закінчив своє злиденне житє.

Анатоль винїс змалку основне знане української мови
й народного побуту і був горячим прихильником просьвіти
народу. Після знесеня крепацтва зложив він дві вельми на той
час популярні піснї: „Вже більше лїт двісті", як ко-
зак в н є в о л ї" і „В п о л ї д о л я с т о я л а". О Одначе важке
бідованє та хатнє лихо в родиннім его житю не дали спро-
моги розвинути ся его великим письменським здібностям.
у „Кіевлянин-Ь" (1869 — 1871) печатав він короткі оповіданя
з житя Поділя (всіх 14), в котрих видно не тілько талант,
але й основне знане побуту народних верств і духовеньства.

Ч Сї пісні були так розповсюдаені, що П у заснованій в Тернополі"
1868,4 р. ґімназпинпмп учениками „Громадї" сьпівано між пншпмп
піснями також отсї піснї Свпднпцького.

- 220 -

Крім того написав він українською мовою семейну хро-
ніку п. 3. »Люборадські« ^) для » Основи «. але вона появила
ся печатно тілько в 1885 р. В мистецьких картинах подав автор
правдивий і яркий образ побуту духовеньства на Поділю в пер-
шій половпнї XIX ст. та обставин осьвітп і впхованя в духовнпх
школах »добрих старих часів«. Повість Свидницького виявляє отже
образи змін давного, пережитого ладу і нових відносин, витворе-
них на розвалинах старого ладу, характеризує »старосьвітських
бигюшок< в роді Люборадських, а також »старосьвітських мату-
ніик. що виховували дїтий патриярхальним ладом, тілько з біль-
шим достатком, а синів підготовляли до духовного стану^тай як під
впливом условин жптя втискали ся нові погляди і вимоги жптя, ви-
кликані справою впхованя дїтий у школї. В повісти »Люборад-
ські< займає значне місце опис шкільних лїт їх сина Антося то
в бурсї. то в семінарії (описує щоденне житє учеників духовної
ніколи на ирпватппх кватпрах, відносини бурси до учителїв і т. д.)

Хоч Свидницький виступив у молодім віці" на письмен-
ській ниві, ще в студентських роках, станув відразу певною
ногою на реальну підставу, а хоч ся „семейна хроніка" була
майже першим єго на тій царинї твором, зумів він поста-
вити пережиті і помічувані ним події дїйсности на широких
суспільно-побутових основах і пояснити їх- у гарній та лш-
стецькій формі.

„Основа" викликала також цілу громадку письменників,
котрі управляли майже виключно царину поезіі. Між тим пе-
редове місце займають Яків Щоголїв і Леонід Глїбів.

Яків Щоголїв (1824—1898), родом з Ахтирки в Харків-
щину, здобув осьвіту на словесному видїлї харківського уні-
верситету посеред ідеалістичної громади молодежи 40-рр.,
був спершу в державній службі а відтак секретарем думи
в Харкові, де й жив до самої смерти. Вже в „Молодику"
Бецького (1843) напечатав кілька поезій українською і мос-
ковською мовою, але замовк наслідком напасливої критики
В. Бєлїнського і аж у „Хатї" (1860) появило ся знов кілька
гарних творів з вельми прихильною оцінкою Кулїша „щи-
рої рідної поезії" ІДоголева, котрої „нї в піснї народній не
покажеш, нї в Шевченкових творах не доглядиш ся". Але
після того він аж у 80 их та 90-их рр, XIX ст. печатав чи-
мало нових творів по всяких виданях, і видав їх п. з.

М Сперту наїїечатано „ЛіоОоі»а де ькі" и „Зорі"' (І'^^^^^і. окремі
1М8Т. а п Кпвві аж 1901 р.

- 221 -

„В о рскл о" (1883 у Харкові) і „Слобожанщина" (1898
тал\же).

В творах Щоголева з першої доби проявляє ся ро-
мантичний напрям, але, як влучно каже Кулїш, „не чуже
добро він собі присвоїв, а своїм власним добром нас ча-
рує". Лїричний та елегійний поет, ІДоголїв, живописує най-
більш колишнє козацьке й чумацьке житє, а в деяких дум-
ках виявляє горячу любов матери-України:

«Царювала наша мати в чистім полі

На пшрокій волї:
Породила в щаетї насшнячко наше
І в хорошій долї«. (»Квітка«).

Славна минувиїина викликує у него сумовиті спомини.
Він сул\ував, що Сїч зруйнована і не вернеть ся колишня
слава, тілько

Вітер віє округи —

І хлюпощуть ся ио пісках

Чорто.лілика береги*. .. (»Ворскло« 151).

Вихований під доглядол\ матери в релїгійнім дусї, „при-
грітий теплою рукою", живописував вельми нїжно матїр,
матїрну любов, відчував своєю мягкою вдачею нещасну
долю жіноцтва і виявив найкрасше силу свого таланту
в картинах жіночого житя.

В другій добі творчости доторкнув ся Щоголїв та-
кож суспільно-народного питаня; всякі кривди' й неправди,
заподївані народови і злиденне житє робітників („Ткач",
„Кравець", „Швець" і ин.), викликували скорботні звуки єго
кобзи і тодї єго „серце надривалось і журливе слово на
папір прохалось" — („Ворскло" 1.). Мистецьке чутє да-
вало поетови снагу цілим серцем відчувати і помічувати всю
красу природи, тимто в єго творах розсипані справдішні
мистецькі картини української природи, живописані народ-
нил\и красками, н. пр. степу в лїтї:

їду иіляхом — сонце сяє, Л .затихне вітер буйнпії —

Вітер з травами говоре : Степ, мов камінь, не двигнеть ся

Перед мною і за мною І як кп.шмом оогатпм

Степ колиіиеть ся, 5ГК море. Весь квітками прибереть ся.

Степ зелениїі І Степ широкий'!

Ще вузька твоя дорога :

Тим же тут молить ся можна.

Тим тут можна бачить Бога!...« (Ворскло, 53).

?79

Обсяг творчосги ІДоголева — се невелика картина,
виява навіяного горячим лїризмом чувства, — степи, ліси,
хати, поля і тому в него найбільш мотивів описової лірики,
від котрих віє запахом щирої і справжньої поезії. Єго по-
езія перейнята релігійним духом, бо віру вважає поет єдиним
связком, що держить людий на сьвітї. Щоголїв писав та-
кож баляди, в котрих вельми уміло вводить живописні ста-
ринні вислови, народні назви ростин і народні повіря. Єго
баляди вельми живописні і не уступають місця красщим того
рода творам. Менше вдатні єго жарти-сатири.

Щоголїв був справжній поег-мистець в душі, в житю,
в поезії, навіть в одежі. Він належить до тих українських
поетів, у котрих всюди проявляла ся чистота думки і слова,
котрі гордили ся тим що „переймаючи голос народної пісні
і обрабляючи її по мистецьки, прорубали їй вікно в осьві-
чену господу."

Леонід Глїбів (1827—1893) — се другий зпоміж україн-
ських шестидесятників визначний справжній поет „своєю
чистою душею і високою думкою", як висловив ся про него
Куліш. Син управника дібр із Полтавщини, в Ніженськім
ліцею осягнув осьвіту з перепонами, викликаними недугою,
був гімназийним учителем у Чернигові, де й став з пись-
менною підмогою Кулїша, Номиса, Кониського й инших
видавати „Черниговскій Листок !>" (1861) україн-
ською й московською мовою із забороною сего видавниц-
тва (1863) усунено Глібова із служби за українофільство.
В 1867 став він управником земської печатні і на тім стано-
вищі проживав до смерти.

Вже в гімназії виявив Глїбів поетичний хист, піддер-
жуваний учителем Мирець-імшенецьким, і тоді писав вірші
московською мовою. Колиж ему попались у руки Шев-
ченкові твори і Гребінчині приказки, почав писати україн-
ською мовою ліричні вірші і байки та печатати у „Черни-
гівському Листку" і в „Основі", підписуючись „Кинир" або
„Дідусь Кинир" (під тим іменем знає єго добре особливо
українська дітвора з львівського „Дзвінка" і „Зорі"). Окрім
сотні байок, кількох десятків думок і пісень, загадок, жар-
тів написав Глїбів також три комедії. Ліричні твори Глібова
визначають ся щирими журливими почуванями і чудовими
живописними картинами, а одна з них „Журба" стала ши-

— 223 -

роко розповсюдненою народною піснею, в ній поет вили-
ває свою журбу:

»Журю ся над річкою...
Біжить, вона, шумпть.
А в мене бідне серденько і млїє і болить<'. що

. »Пробіг.іц дні щасливії » Болить вон»:» та журить ся,

І радощі мої — — • Що вернеть ся весна,

Чогож у мене серденько А молодість... не вернеть ся,

І млїє і болить у Не вернеть ся вона«.

(Руск. Письм. ^11. 222.)

Такимиж нїжниМи почуванями журливими навіяна єго
думка „Вечір":

»Чи згадуєш, дівчинонько моя.

Як згадую без тебе я.

Той вечір тихий над водою.

Як сумували ми з тобою.

Що Бог нам доленьки не давг...« (іЬ. 222.)

Але й славна колись минувшина, Дніпро, Україна, ви-
кликують у Глїбова журливі спомини:

»Була ко.тись доля... Траплялось тоді

І слави чима,то. богато і шкоди« і глянувши, як

» Шумпть Дніпро славний і досі шумить:

Всього надивив ся — і іцастя і горя« і як тепер

...по бистрій водї
Гуляють берлини, свистять пароходи«

звертає свій зір „на крутую гору над берегом", де
» Земля Кобзаря там на віки покрила.- де
» Стоїть над горою хрест Божий і жде
Апостола правди і доброї долї«.

(Руск. Письм. УП. 240.) '
Але найбільшу славу здобув собі Глїбів своїми бай-
ками, ш,о великою літературною стійностю можуть заняти
почесне місце серед красших байок всесьвітної літератури.
Основа єго байок вельми займава і проста, алегорія роз-
криває ся легко, а виснована з неї поука висловлена коротко,
але сильно і се творить головну стійність байки. До тогож
і сатиричний підклад байок переведений вельми гарно не-
звичайним хистом поета, а питоменність української мови
доставляла ему богдтих засобів для іронії.

Глїбів бере звичайно, як і инші байкарі, загально-сьві-
тові теми, але вміє їм надати зовсім саморідну українську

— 224 -

і самостійну обрібку й українську народну закраску. Лич-
ности в его байках, чи то люди чи зьвіри, виступають із
саморіднилі обличем, неї обставини житєві, виведені в єго
байках, схоплені і зображені відповідно українському сьві-
тоглядови. Тим то байки Глїбова стали таким улюбленим
читанем не тілько серед української дітвори, але й серед
старшого поколїня і мають велику народно- педагогічну
сгійність. З них промавляє до душі народа не тілько ви-
значний поет, але й щирий народний педагог -учитель.

Глїбів наводить читачів до чесного і праведного житя,
до правди і просьвіти, до любови свого рідного краю.

На прикладі умираючого » Льв а -дідугана « показує поет
иі,о :

»Не треба людям забуватп:

Хто вік по божому прожив,

Ніколи зла і крпвди не чпнпв,

Того до смерти будуть поважати

І добрим словом поіпінати«. (іЬ. 87.)

Не заподївати нікому кривди і жити по правді, доводить до
справдешнього щастя. Тим то у »Хм ар і«, котра присунула ся
до Гори спочити і чванила ся, як вона над морем ввесь день не
оддпхаючи дощем лилась, — поет вказує, що морю вона води не
додасть, а »пад селами, над нивами там славонька твоя«. Отсю правду,
яку сказала Гора, звертає поет яко пораду :

» Кохайте щиро правдоньку —
І дасть вам Бог одрадоньку
Щасливого житж'. (іЬ. 64.)

Поет картає зле;і|^іцілих, котрим не жаль рідного краю і наче
ті дурні Мухи - цокотухи, наслухавшись, що »іта чужині красше
жити*, кидають Україну, хоч »Бжола- сказала їм:

»ПІкода, я рідну Україну

Не проміняю на чужшіу«. (іЬ. 48.) _

Подібпо, як і Гребінка, звертає Глїбів сатиричне вістре у своїх
байках проти нездорових суспільних, гроімадських і державних
відносин, гпобленя і крпвдженя слабших переможцями (»Вовк та
ягня«, »Вовк і зозуля«, »Гадюка і ягня«, »Громада«).

В творах Глїбова виявила ся справдішня, саморідна
вдача Українця: в ліричних єго творах проявляє ся при-
родна чутливість, а в єго байках і загадках щирий, погід-
ний гумор. Попри те мистецька форма і чудова, метка, на-
родна мова здобули єго творам серед українського суспіль-
ства безсмертну славу і загальну прихильність, як се виявило

ся з такою незвичайною щиростю в часі" сьвяткованя 50-лїтя
єго письменської дїяльности (1891 р.).

Олександер Навроцький (1823 — 1892) належить до тих до-
волі' численних українських письменників, котрим доля не
пощастила за житя діждати ся жнива з того зерна, яким
вони повними пригорщами весь вік свій засївали словесну
у'країнську ниву. Родом з Полтавщини, здобув осьвіту
з київському унїверситетї на фільософічному видїлї (1847 р.),
"либоко був перенятий релїгійним духом і змалку леліяв
>г своїй чутливій душі поетичні образи. В 1847 р. увязнено
;Г0 в Полтаві за приналежність до Кирило-Методіївського
Братства і вислано в Петербург, а по шестимісячній вяз-
іицї призначено на урядову службу. В Дагестанській об-
іасти Прикаспійського краю дослужив ся в Ериванї ста-
|Ювища штатського радника. Більшу частину своєї служби
ііровів Навроцький на Кавказї в м. Темир-Хан-Шурі, де
і одружив ся і там помер 1892 р. Ще й у старости зберіг він
Колодечі пориви й надії, був одушевленим романтиком, пе-
енятим горячою любовію України, благовійним обожанєм
батька Тараса" і глибокою пошаною Костомарова. Він був
ушею товариства, серед котрого там обертав ся і визна-
ав ся веселою та сердечною вдачею, котру зберіг до кінця
итя. Навроцький з молодости мав нахил до віршованя^
хоч єго твори не блищать особливим талантом, то всї вони
звіяні любовію до рідного письменьства, котрому він дав
зроблені взірцї гарної народної мови та доторкував ся
своїх творах живих питань. Єго ненастанна праця на ниві
дного письменьства стає доказом незвичайної єго ревности
горячої любови рідного слова, хоч він не мав надії поба-
іти своїх творів у печати.

.3 творів Навроцького появпв ся вірш »Н а смерть Т. Ш є в-
інка« і »Остання воля« (в »Основі« 1861), відтак (у .тьвів-
кіїї »Нпві« 18(35) >0д а до юно сти« і »Фарпс«: ("з Міцневпча),
вірш »На вічну память Н. її. Костомарова* (в альма-
ху >Складка« 1887) і чотири думки в »Кіев. Старпні* (1902. ХШ.)
надісланого А. Н. Шрамченком зшитка. Все пнше остаVІо в ру-
Піїси в десяти зшитках доволі обємпстої величини (около 2000
)рін). Веселий настрій, яким визначав ся Навроцький, проявляє
і в єго поетичних творах. Він не попадає в тугу й розпл-ку,.
І не знає, де складе свої кости, чи на Україні, чи біля моря
) в піску густому, бо всюди над нпу. буде розстилатись небо

Іною красою, а над ним горіти муть сьвічечками зорі.
"■"•"""■■'""■■'""""■"

Велику силу працї вложив Навроцький у переклади
сьвітового письменьства, на жаль однак все те остає в ру-
кописи, а мо>е і запропастилось серед воєнної хуртовини

Навроцький дав повний перекіад Г о хМ є р о в о ї І л ї я д п
й О д п с є ї розміром українських дум, імовірно з француського де
рекладу, бо грецький первотвір був ему недоступний задля незнаня
грецької мови. Але великий знавець української мови А. Потебня
висловив ся про сей переклад: »Се не пустяки: автор володіє мо-
вою, тому може впіітп хосен з прпнятого ним розміру «.

Таким самим розміром переложив він »Євангелину«, Ака-
дянську билицю з Льонґфельо. бо »гектаметрп, як він каже,
дуже важко читають ся«. З Байрона переложив містерію »Небо
і Земля*, »Каїна«, »Манфреда«. »Парпзпну«, »Ґявра
(не цілого), дальше Поеми Осіяна, поему ПІ елі «Аласто]:
або Дух самоти«, Ґете »Іфіґенїю у Таврпдї« (4 дії)
6 частин з »Фавста«, »3емне житя і апотеоза худоги«
»Коринтську невісту«, «Римські елеґії«, Р. Гам ер-
лїнґа >Агасвер у Римі« (З піснї). Шілєра »Піснюпрс
Дзвін«. »Витання мудрів;, Лесінґа ^Натан Мудрий*
»Нїбелюнґик (З піснї), »Кор ол едворську рукопись«
частину Кнпги Настання (Мойсея). »Псал ми Давидові*
(104), »Пісню пісень«, >;5 Книг пр ороків« і дещо ннше
Міцкевича ^Конрада Валенрода* і 41 дрібних творів
»Пісню про війну Ігоря«, Пушкина ;>Полтава« (не всю)
і чимало дрібних творів, дещо з А. Толстого, Кольцова, Лєрмонтова
Сирокомлї і т. и.

В деяких зшитках при кінцї поміщений вірш, в котрім поет
впсловив погляд на свої твори, з котрого віє вся смирність поета
надїя та горяче бажане хоч у будучпнї послужити своїми творамі
в користь дорогої ему України.

!е;

Згадати годить ся ще чотирох поетів, шо почали свок
діяльність в „Основі" а хоч не полишили значнїйшої літе
ратурної спадщини, всеж таки сіяли здорове і чисте зерне
на доволі' несправленій ще тоді письменській царинї.

Василь Кулик, з давного козацького роду в Полтаві^
щинї, (ур. на початку 30-их рр. XIX ст. І- 1870 р.), осьвіт:,|^^
здобув у харківському університеті на літературному видїлі^^і
Єго поезії'), печатані в „Основі" і „Правдї", виявляють сьві
жий і саморідний хоч і невеликий талант. Він переймав с
живо недолею рідного краю і природи і повитав горяч(,
визволене з крепацтва широких верств народних.

М Всі еге твори появили ся п. 3. „Писання Василя Кулика" у Львої
18!)4.

;ііег

- 227 —

Володимир Александрів (1825— 1893), син сьвяіденика- по-
ета Степана, з Харківщини, був військовим лікарем, висту-
пив на літературній ниві з поетичними творами в „Основі**
(1861), перекладав чимало з німецької, московської й поль-
ської мови та з Сьв. Письма, видав „Тихомовні сьпіви
на сьвяті мотиви" (Псалми Давидові), кілька поетич-
них перерібок народних казок („Пісня про Гарбуза"
^Коза дереза" й ин.), оперети „За Немань іду" та
„Не ходи, Грицю, на в є ч є р н и ц ї" і два альманахи п . з.
„Складка". Єго писаня визначають ся гарною народною
мовою.

Василь Мова (1842—1891) відомий більш під прибраним
іменем Василя Лиманського (родом з Чорноморії), скінчив
університету Харкові. Печатав поетичні твори ще в „Основі",
відтак у „Правдї" й ин., але більшість єго писань остала
в рукописи. Єго твори визначають ся сьвіжостю живописи
народного побуту і сьміливими думками. Так н. пр. в творі
„Козачий кістяк" поет велить хлїборобови покинути
золоті думки і хлібом здобутим у потї лиця згодувати для
Вкраїни сина -молодця, щоби, до правди направивши ум,
боров ся духом, бо

Вчена громада — могл'чая рать.
Як стануть у лаву такі вояки.
То більш порахують, аніж козаки «.

Микола Вербицький (1843 — 1099), (прибране імя Черниго-
$ець Миколайчик Білокопитий), гімназийний учитель ; писані
іід впливом Глїбова вірші печатав в „Основі" (1862).

Окремо від тих шестидесятників- Основян трудив ся на
іисьменській ниві Петро Охоцький-Огієвський (1814) ^) і печа-
ав у „Черниговских'ь Губернскихг В'Ьдомостях'ь", що стали
іід копець 50-их рр. XIX ст. єдиним захистом україн-
ького слова, поезії, байки, етнографічні засоби і прегарне
тнографічне оповідане „Крути не верти, а треба
мерти". Огієвський, сьвященик у Чернигівщинї, був також
правдїшним митцем яко проповідник і здобув собі добре
\я між народом.

На поклик „Основи" зпоміж молодих письменників
перше виступили на літературній ниві Полтавець Олекеан-

1) Не відомо коли Гі де умер.

- 228 -

дер Кониський і Подолянин Степан Руданський ^). Кониський
оповістив ще дещо в „Чернигівському Листку", але опісля
обидва на довший час замовкли. Для поетичної творчости
Кониського під конець 60-их рр. розкрило ся поле в Гали-
чині' й Буковині', де він також особисто чимало причинив ся
до розбудженя рідного письменьства і народного житя,
а Руданський, котрий писав тілько рідною мовою, не ді-
ждав ся за житя бачити виданя сво'їх цінних творів. „Пірва-
лось цінне намисто і порозсипувались дорогі жемчуги", як
каже проф. Ом. Огоновський; „деякі найшли ся сейчас і збе-
реглись від загибели, иншіж покотились геть далеко так,
що год'ї 'їх зібрати". Але перегодом таки зібрано єго твори
і видано в 90-их рр. і тілько тодї українське суспільство
пізнало велику поетичну стійність єго творів, котрі навіть
серед селяньства стали вельми популярними. Діяльність Ко-
ниського причинила ся в другій половииї 60 их рр. XIX ст.
до національнсго оживленя Галичини й Буковини і скрі-
пленя народного руху, а твори Руданського не остали та-
кож без впливу на сей рух, тимто діяльність сих письмен-
ників обговоримо в звязи з відродженєм Галичини й Буко
вини під впливом приднїпрянських шестидесятників.

/Іїтературна діяльність ««на|70довцїв^'. Друга ,, Руська

Т{>ійця**.

Зворот у розвитку письменьства в наддністрянській
Українї в 60-их рр. XIX ст. в народнім напрямі, викликаний
головно під впливом приднїпрянської України і ЄЇ письмен-
ників, подібно як в 30-их рр. за Маркіяна Шашкевича, вя
же ся з іменем єго сина Володимира. Літературний сей
рух у народнім напрямі вийшов з тїсного кружка молодежи
котра під впливом України зрозуміла потребу дальшого роз
витку нашого письменьства на народних основах. Во/іоди

') Ол. Кониський напечатав в „Основі" (1861. V) вірш „Сиро
тин а", а прислав між пншимп також вірш на смерть Шевченка (пр(
котрий є згадка в „Основі" 1861 р. III. але єго не напечатано), а крім тогії.
згадку про старовину п. з. „Спафаріева Рудка". — Степ. Рудам
сь киП виступив в „Основі" (1861, І.) з віршами „ГеЛ-гей, воли", від
так „Не кидай мене" і перекладамп „Ластівка" (з Лвнартовпча) т
„Ніч-у-ні ч" (з сербського Бранка Радпчевпча) „Основа" (1861 11) і „Сни
(,Основа" 18(И, \").

т

— 114 —

мир Шашкевич (1839—1885), син Маркіяна, вже в часі гімна-
зийних наук у Львові одушевляв ся творами свого вітця,
„Енеїдою" Котляревського і „Марусею" Квітки та почав
писати вірші народною мовою. В тім часї зазнайомив ся
він з талановитим учеником Данилом Таняч кеви ч ем,
котрий дістав від проф. Михайла Осадці кілька українських
книжок, між нилди й Шевченкового „Ко бзаря". Літом 1861 р»
переїздив з Одеси через Львів на медичні студії до Праги
Володимир Бернатович, а єго оповіданя про україн-
ську громаду, про Шевченка, Костомарова, Марка Вовчка іт. и.
одушевили молодих учеників до дїла на народній ниві. Неба-
вом прибули до Львова Евген Згарський, Ксєнофонт Климкович
і Федір Заревич (1835—1879», видалений із самбірської гімназії
перед самим покінченєм наук за „руські аспірації", ідея пле-
каня рідного письменьства в народній мові злучила сих мо-
лодих людий у дружний кружок, котрий був завязком пер-
шої української громади у Львові, заснованої за
прикладом київської й инших приднїпрянських громад. Між
ними проявила ся думка видавати літературну часопись у на-
родній мові п. 3. „Вечерницї", котрих редакцію обняв
з 1-им лютня 1862 р. Федір Заревич, і містив там свої
оповіданя під прибраним іменем Юрко Ворона. Судовий
радник Юлїян Лаврівський, соймовий посол, а відтак віце-
маршалок кр. сойму, що тодї з Самбора переселив ся до
Львова, пособляв грішми і радою сїй громадцї молодих
письл\енників, котрі у него збирали ся вряди-годи на лї-
тературні розмови, а участь в них брали також др. М. Осадця,
проф. І. Шараневич і ин. Поява „Вечерниць" була заразом
наоодженєм нового „українського" сторонництва „народов-
ців", котре витичило собі мету з „питоменного язика" на-
роду „розвивати єго письменну словесність" і народови
подавати просьвіту. „Ми загадали, як зазначено у „Вечер-
ницях", видавати письмо для образованя руського народ-
ного язика в письменности, котра повинна як найблизше
бути живому народному слову". В окремих статях із засо-
бом знаня, на яке могла здобути ся тодїшня галицька мо-
лодїж, доказувано самостійність української мови посеред
инших словянських і конечність розвивати відроджене пись-
меньство українського народу в живій народній ^V\ові. Свої
змаганя намагали ся „Вечерницї" навязувати до Маркіяно-

- 230 -

вих традицій і тим сподївали ся приєднати здоровійшу ча-
стину нашого суспільства. Головним помічником „Вечер-
ниць" став Володимир Шашкевич, а пособляв сему виданю
Кс. Климкович (з прибраним іменем 1 ван Хмара). Клим-
кович враз із В. Шашкевичем і Заревичем, неначе друга
„Руська Трійця", впровадили в письменьстві виперту живу
народну мову і оперли її на українській основі. Молодїж
кинула ся з одушевленєм до українських книжок, побачивши
в них справдїшне народне житє і задумала повести пись-
меньство такою дорогою, як на Приднїпряньщинї. В укра*
їнських виданях бачила молодїж справдїшні взірцї літера-
турних творів, списаних живою народною мовою, та взірцї
популярних книжечок і з того допевняла ся, як треба за-
ходити ся коло розповсюднюваня всенародної просьвіти.
Твори українських письменників звертали на себе тепер біль-
шу бачність молодого поколїня ніж давнїйше, бо в них про-
являли ся більше означені і сьвідомі почуваня для народу, |
поетичний зміст безперечної літературної стійности і вироб-
лена форма та чиста взірцева народна мова, чого не ви-
являла сучасна галицька література.

Молоде поколїнє „народовцїв" черпало умову поживу
з творів Квітки, Марка Вовчка, Шевченка й ин.., одначе й їх
не легко було дістати, тим то сї твори ширили ся пере-
важно у рукописях. Наукового корму не могла молодїж так
легко роздобути, хиба декому дістав ся який том Кулїшевих
„Записок о Южной Руси" або яка книжка „Основи",
котрі поважним змістом викликували незвичайне вражінє,
а з історичних творів попадала ся в руки молодежи Марке-
вича „Исторія МалойРоссіи", Костомарова „Богдан^ь
Хмельницкій" або Кулїшева „Хмел ь ни щина". Одначе
не так у поважних дїлах, як радше в пориваючих серце
і фантазію поетичних творах гляділа і находила тодішня
молодїж заспокоєне умовйх потреб. Тимто для тодішнього
молодого поколїня Шевченко був, як висловив ся Куліш, (І
не тілько „наш поет, але й перший історик", а єго муза
зробила таке могутнє вражінє, що змінила нараз весь сьві-
тогляд серед молодого галицького суспільства. З єго тво-
рів вирозуміло молоде поколїнє, якою дорогою можна діі^ти
до народної свободи. Зрозумівши сю дорогу, молодїж, що
єднала ся .за приводом львівської „Громади" також по біль- •

)і

ІИі

— 231 —

ших містах, як Тернопіль, Перемишль, Станиславів, Самбір,
Бережани, Дрогобич, у товариства, постановила присьвя-
тити ся сумлінній праці" для народного підєму із занепаду
просьвітою і народолюбивими змаганями. Вона почувала
в собі силу перебороти всі трудности і перепони, які стояли
їй в дорозї. Але як поезією молоде поколїнє кормил'о своє
серце, ум і одушевляло ся до ідеальних змагань, так також
поетичним ладом висловлювало свою народну програму,
,шо сам нарід винен свому горю, віддавши ся ворогам на
іпоталу і зможе піднести ся із свого занепаду, коли полю-
бить свободу, яку кождий може досягнути, хто її щиро ба-
жає, як пробудить ся з довгого сну. „Вечерницї" стали
небавом огнищем літературного й умового розвитку над-
дністрянської України в народнім напрямі, а в них по-
чвляли ся не тілько твори молодих письменників- народов-
їів і колишних товаришів Маркіяна (як М. Устіяновича),
іле й письменників з Приднїпряньщини Шевченка, Кулїша,
'Л. Вовчка й ин. Окрім Шевченкових творів, котрі вйкли.
:али переворот у сьвітоглядї молодого поколїня в наддні-
стрянський Україні, піддержував серед него одушевленє поет
буковинської України Осип Юрій Го рди нський-Фед ь-
:ович, котрий, не дожидаючи, „заки Галич зможе встати",
ючав звертати ся до молодежи з народолюбивими зазивами:

Тай чи встане, чи не встане? З'оріо свою Буковину,
[їппіе сам я рано встану, Як наш Тарас, як мій Тато

сповівшпсь щиро Богу, Научив мене орати ;

айму воли круторогі, І віру, любов, надію

ай з"орю горп, долпн[і, Буковпнов скрізь посїю«.

(Руска Ппсьм. ХТ. 1. 124.)

А хоч єго поетичний талант не підняв ся так високо
не обняв такого широкого поетичного овиду, як Шевчен-
ів, всеж таки молоде поколїнє читало залюбки єго руко-
исні й печатні твори й величало дорогим своїм Кобзарелі.
го поява на ниві нашого письменьства зєднала Буковину
наддністрянською і придніпрянською Україною, що були
же злучені літературними взаєминами, а змаганє се висло-
ив він у вірші „до Олекси Чернявського, що збудував
іст на Черемоши в Ростоках" :

»Мостп, брате. Олексику, вднай нашу Буковину

Мости ти, мій друже, З Червоною РусевІ

І

- 232 —

Най Черемош уапіненпй Най возьмем ся однов сплов

І чорний і білий. До одної справи:

Із братію, із руською Добувати батьківської

Нас більше не' ділить. І волі і слави «.

(Руска Письм. XI. 1. 126.)

До того умового й літературного підєму та єдпаня
причинив ся чимало своєю живою і невтомною перепискою
тодїшнїй богослов Данило Танячкевич (відомий під
іменем Грицько Будеволя), котрий був душею тодіш-
ньої молодежи. Як колись Іван Вишенський своїми одушев-
леними посланіями з Сьвятої Атонської гори будив старинну
Русь з важкого просоня і занепаду до нового житя, так
Будеволя палкими народолюбивими листами, що прибирали
нераз розміри розвідок, умів згорнути коло себе нове по-
колїнє, натхнути єго новим духом і ним кермувати в зма
ганях до народної роботи. Вступаючись за покаляну славу
Тарасової музи,^) вказав він на знаменні слова Кулїша
„Анї козацтво, анї гетьманьство нас тепер не вдовольни
лоб, а громадскі порядки осьвітою добувають ся", бо
„наша доля не позад нас, а перед нами, ясна як сонце, аби
ми тілько її всею громадою дослугували ся". Будеволя за
значив, що сам „Бог дунув животворним духом в наш
молоді душі, щоби ми спізнали в Тарасі нашого народногс
мученика, пророка і добродія, — щоби ми в Тарасовій
сьпіві почули запізнану нашу народню правду, в єго голос
почули голос замогильний наших старих батьків".

В сих листах промощував Будеволя не тілько шля)
демократичним ідеям, вказував на значінє порушених у ча
сописях питань і втягав молоді голови до поважного ду
маня і застанови над прилюдними справами, але й подаваї
погляди на народну літературу, історію і т. п. Писані з чу
тем і поетичним полетом, перенизані виїмками з Шевченка
витворювали сі листи народолюбивий настрій, одушевленє
виробили окремий поетичний язик, питомий усім тогочасний
народовцям і переймали їх поезією і щирою сердешностні
та звертали їх очи на простий нарід і вчили, що тількії
пізнанєм єго і зєднанєм із ним зможуть вони сповнитіі

') Слівце правди „І)/,і('ппік-овіі Іліегаек-ому'' про наиіого баті.к
Тараса Шевченка („Вечорниці" 1863. Ч. 1. і 2.)

— 233 -

свої народні обовязки. Будеволя був справдїшним посеред-
ником між придніпрянською і наддністрянською Україною,
учителем нового слова, віри, надії й любови, як висловив
ся в письмі до него оден з молодих громадян. Сьвітська мо-
лодїж, згуртована по громадах у Львові і в цілім краю, та
богословська молодїж угромадаху Перемишлї й у Львові
йшли з собою рука в руку і доповнювали себе взаїмно
в лїтературнім образованю на народних основах, у науцї
рідної історії й літератури, в розповсюднюваню народної
ідеї, літературних видань, у збираню памятників народної
словесности, а навіть в одягу на народний лад.

„Вечерницї" і „Громада" молодих народовців
у Львові, з котрою у тісній звязи оставала „Громада" бо-
гословів у духовній семинарії, були тими огнищами, з котркх
розходило ся проміне народної української ідеї по цілім
краю. Сї огнища мали тим більшу вагу для народовцїв, бо
т. зв. „староруська партія" виперла їх і зачинила їм доступ
до „Руської Бесіди", що з почином 1862 р. була спільним
умовим осередком усіх Українцїв у Львові. Торжественне від-
крите і виголошена на тім сьвятї Володимиром Шашкеви-
чем его народолюбива „Н инїщ ня Пісня" викликала була
тоді таке одушевлене, що проф. Я. Головацький написав до
редактора „Основи" В. Білозерського про се народне сьвято
навіяний українофільством лист з натяком про Кулїша
й окликом: „Ще не вмерла козацькая руськая мати!" Роз-
почала ся тепер завзята боротьба „староруської партії" з на-
родовцями, котрих згірдно називали „Вечерничниками", (сї
знов звали противників „Словістами"), проти їх нових зма-
гань і проти „Вечерниць". Агітація розведена по краю при-
чинила ся в значній мірі до того, що „Вечерницї" в пер-
шій половинї 1863 р. задля недостачі грошевих засобів пе-
рестали виходити, хоч до їх упадку причинила ся також
чимало неточність редакторів у видаваню. Тодішнє молоде
поколїне народовцїв у своїх поривах руководило ся більше
серцем і горячими почуванями, як добре обдуманими намі-
мірами і не вспіло покласти міцних підвалин під система-
тичну, реальну роботу. Одначе при всіх тих недостачах на-
родовці не упали під напором противників. На місце „Ве-
черниць" став Климкович (з вереснем 1863.) місячними ви-
пусками (на лад „Основи") видавати лїтературно-полїтичний

- 234 -

вістник „Мета", котрий не тілько цїнним змістом станув
висше „Вечерниць", але й заговорив рішучим і поважним
голосом. Несподіване придавлене в тім часі" народного жи-
тя росийським урядом на Приднїпряньщинї скріпило змага-
ня народолюбців у наддністрянській Україні', Дописи в „Меті"
з Приднїпряньщини викликували, правда, пригноблене, але
з другого боку спонукували народовців до змагань, якими
вони бажали помогти Приднїпряньщинї в такій недолї. Хоч
положене українського населеня в надднїстрянській Українї
було важке, всеж таки конституцийна свобода давала тут
спромогу добивати ся народних прав. Поява „Мети" була
отже вчасти переведенем сеї гадки, а почуване, що наддні-
стрянська Україна стає пристановищем народних прав, до-
давало народовцям морально''" сили і над'її на спромогу хоч
вчасти сплатити Приднїпряньщинї свій моральний довг. Сю
задачу приняла на себе „Мета", котрої редакцію обняв най-
більш талановитий з львівської громади народовцїв, Клил\-
кович, дотеперішнїй помічник „Слова" і автор найцїннїйших
в н'їм полїтичних статий. „Мета", котрої редакцію провадив
він із справдїшним публїиистичним талантом, зединила для
літературно-наукової дїяльности не тілько найкрасші сили
наддністрянської України, але з застановою „Основи" най-
визначнїйші письу\енники Приднїпряньщини, як Кулїш, М.
Вовчок, Мордовець і ин, печатали тут свої твори.

Климкович дбав пильно про се, щоби в осьвіченій
верстві українського суспільства розбудити й поглибити
справдішню народну ідею. Побіч „Мети" видавав він непе-
ріодичними випусками „Руську Читальню", в котрій пе-
чатав головно (писані московщиною) в українськім пере-
кладї твори письменників Приднїпряньщини.

Вже в поетичних творах Климкович заявив ся горячим
народолюбцем. Визначають ся вони великою силою слова
і гарною мовою не тілько в первотворах, але й у^ перекла-
дах (з Байрона, Міцкевича і в І. піснї Гомерової ілїяди).
Навіть его принагідні вірші визначають ся широким сьвіто-
глядом і горячими народолюбивими почуванями. Він обни-
мав своїм зором

...край замраченпй в ту.манї,

Щі) роіістелив ся скрізь гень-гень,

Із від Дону та аж до Сяну

- 235 —

Із під Кавказу по Карпат,
До Чорноморя від Есманї,

ВІН вказував

»0т де наша батьківщина,

Де наш край-родина :

Рідні собі, як брат-сестра,

Галнч-Україна<.. (Руска Ппсьм. УП. 322 і 323).

А се, про що у віршованих творах тілько натякував
поетичним ладом, висловлював з широким історично-полї-
тичним поглядом у численних розвідках у „Меті". На ца-
рині публіцистики був він справдїшним митцем ^). Тут поя-
снив Климкович у розвідці „Становище Руси супроти
Польщі і Московщини" (іЬ. 365) взаємини украінсько-
го народу до обох сусїдних, польського і московського,
а відтак виказував, яка повинна бути „діяльність руського
(українського) народа серед тих обставин".

;>Хіснуватіі зі всіх спосібностнй, які народовп подає єго те-
перішнє положенє політичне, в цїлп дальшого народно-полїтпчного
розвитку, працювати невтомно над просьвітою цілого гл^ту народ-
ного, щоби відзпскатп опять із самого народнього кореня ту силу,
котра через відстушіенє єго вип;ої верстви затеряла ся, то єсть
сама переднїйша і головна задача тих людпй, котрі сей народ і єго
діяльність репрезентують: а той обовязок вкіадае на них загаль-
но-людськпй поступ і людська осьвіта, котрими вони гурт свого
народа випередили «. — » Виконати совісно задачу теперішностп.
писав він дальше, а не брати ся до діл щзпзначених до сповненя
часам будучим, то єсть головне правило, котре поступова часть
лтіраїнського народу ніколи з очий не спускає. Сего жадає від неї
сьвідомість реального патріотизму «. — »Не знаємо напевно, колп
й яким способом розвяжеть ся се українське пптанє. але й не буде
то пуста вичванка, коли скажемо, що розвязка сего питаня яким
небудь способом вона не наступилаб, принесе великі наслідки для
всеї Словяньщинп«. І тому звертав увагу нашого суспільства на
Ісе, що »поки що ми, Українці, бачимо перед собою велику працю
[около народньої просьвіти і оддаємось їй в такій мірі, яку при те-
перішній системі пракіїня в тих двох державах (Росії й Австрії),
котрим судьба нас підчинила, для себе находимо, бо памятаємо зав-
ше й на се, що наше місце зайве (порожне), що наша доля не
з заду нас, но перед нами і що ми тоді аж доберем ся до неї. як
займем своє .місце в семї йтовянській«. (іЬ. 365).

М Климковпч печатав також чимало розвідок про наші справи по
іїмецькпх часоппсях. як віденська ,.2ик'ипІГ' і пн., володів знаменпто
шіецькою мовою і тому в єго українських розвідках бачимо вплив нї-
хецької складні".

- 236 -

Обставини прилюдного житя в наддністрянській і при-
дніпрянській Україні' приневолили народовців у перших хви-
лях єствованя сего сторонництва не тілько ясно виложити
свою національно-політичну програму супроти польського
і московського народу, але й у відносинах до т. зв. старо-
руського сторонництва. Проясненєм свого становища су-
проти сусїдних народів і супроти старшого поколїня вия-
вили народовці" свої змаганя і цїли. почислили свої сили
і дійшли до того погляду, що не можуть покладати надїй
на яку небудь поміч старшого поколїня, та й що в тодїш-
них обставинах у Росії годї було сподївати ся непереривної
звязи і помочи з Приднїпряньщини. Навпаки тепер повинні
були галицькі народовці дати поміч Приднїпряньцям.

Програмові погляди Климковича про задачі і діяльність
народовців доповнив Будеволя в голосній свого часу
обємистій розвідцї „Письмо до Громади" („Мета" Пі.
1863) й окремо.

В сїй розвідцї вказавши на придааіене народного житя на
придніпрянській Україні й історичне его значінє. Щ)отпставпть
терпкими словами бездарність галицького старніого поколїня і без-
плодність его заходів коло піддвпгненя нашого народу. Спм Пись-
мом до Громади народовці зірвали рішучо із старшим поколї-
н€м і відділили ся яко окреме стороннпцтво. котре мало опертп си
з того часу на власні сили і взяти ся до внутріїпньої орґанїзаціі.

Одначе сили народовців були за слабі, так що й „Ме-
та" не могла довше вдержати ся, а видане єї перервало ся
(в сїчнї 1864). З лютнем 1865 р. відновив її, правда, Клим-
кович яко політичний двотижневник, а літературну задачу
переняла з січнем 1865 р. науково лїтерацька часопись „Ни-
ва під редакцією Константина Горбаля" (тричи в мі-
сяць), одначе вона застановила своє видавництво вже з кін-
цем липня, а „Мета" з кінцем грудня 1865 р. В. Шашкевич
налдагав ся ще з січнем 1866 р. піддержати літературно- на-
укові змаганя народовців тижневником „Русалка", одначе
задля недостачі грошевих засобів був приневолений заста-
новити єго вже з 12им числом.

З упадком „Мети" виїхав Климкович із Львова на село
та збирав засоби до написаня граматики української мови
і перекладав Гомерову Ілїяду, а одруживши ся, дав ся задля
кусника хліба заманити в редактори словянофільської часе-

— 237 —

писи „Славянская Заря", що виходила поруч гумористич-
ного письма „Страхопуд'ь"з літературним додатком „Зо-
лотая Грамота", видавана Иосифом Ливчаком у Відні'
московською мовою. Станувши під обединительний прапор,
покинув він народний стяг, котрий доси ніс з такою сьві.
домостю і певностю, і перечеркнувши свою сьвітлу доте-
перішню діяльність, опинив ся в таборі „національного об-
єдиненія" у Відні (з початком липня 1867 р.). Одначе „Сла-
вянская Заря", котра підняла ся нездійснимої мрії обеди-
нити західних Словян московським язиком, не остояла ся.
а Климкович після сего промаху вернув до Львова і, поми-
рившись з народовцями, війшов до редакції політичного
дневника „Основа", пособлюваного віцемаршалком Юлія-
ном Лаврівським з метою переведеня національно-полїтич-
ного порозуміня між Українцями і Поляками на підставі
„автономії обох народностий в зглядї народнім, політичнім
і церковнім, передовсім же відповідно засадам справедли-
вости рівноуправненя свого язика народного у всіх паро-
слях житя прилюдного, іменно в школі, судї й уряді".

Перепони в справі польсько-українського порозуміня
і забагненє сеї справи в покликаній краевим виділом анкеті
з представників обох народностий, спричинили застанову
дальшого видаваня „Основи" (з кінцем серпня 1872 р.),
а Климкович з того часу присьвятив ся тихій працї літера-
турній і перекладам творів Шевченка і М. Вовчка німець-
кою мовою. Якнебудь на короткий час Климкович збив
ся був з пантелику і дав ся заманити в обединительний та-
бор, вернув він під народний стяг, а своїми літературними
і публіцистичними творами серед вельми трудних обставин
причинив ся чимало до розвитку нашого письменьства і на-
ціональної ідеї. (Умер у Львові 19 мая 1881 р.).

Володимир Шашкевич був у другій „Руській Трійці"
справдїшним спадкоємцем і представником Маркіянової ідеї.
Хоч рано осиротів він, одначе вплив єго вітця витиснув уже
в дитячій душі Володимира незатерте знамя і натхнув єго
серце віщим духом. Тимто до віщого батька лине поетова
думка до найкрасших хвилин молодости, неначе до втра-
ченого раю:

— 238 -

»П1,астє мені, як у гаї
Квітка, процвптало,
Бо мп око рідненького
Батенька сияло«,

(Руска Ппсьм. ст. 441)

а із смертю батька згасла ясна зірка єго долї:

»0й сияло, як бн зьвізда
На небеснім зводї:
Ой загасла тая зьвізда,
Та і щастя годї!« (тамже).

В сердешних споминах про батька находить молодий
поет не тілько відраду, але у віщій єго пісні находить же-
рело поетичного натхненя.

В чудовій думці »Лелїя-воля« зображає Володимир відно-
сини своєї піснї до піснї батьківської. З батьківської могили впра-
стае »лелїя-воля, квітонько білий« і процвитає:
»/1їтом могилу я засіваю —
Так чей весною, та молодою
Дїточок більше стане зо мною!«

(тамже стор. 463).

І справді ся пісня-лелїя віщого Маркіяна розсіяла ся на на-
шій народній левадї словесній пишними цьвітамп, а хоч опісля їх
зморозив північний подув супротивного борея, то знов » весною та
молодою « нові лелїї-іііснї молодих поетів-народовцїв. з подувом
весни і волї вкрасили українську народню леваду.
Як за Маркіяна » вкраїнські вірлята

І веселять душу й серце загрівають*,
як »з України руськая пісенька»
натхнула першу ^>Руську Трійцю« до народолюбпвпх змагань, ко-
трих заходами заколосила ся наша письменська нива, так і зма-
ганя другої »Руської Трійвд« довели до умового культурного й на-
ціонального зедпненя наддністрянської й придніпрянської України,
котрому такий гарний вислів надав Володимир Шашкевич у »Нц-
нїшиій піснї« (іЬ. ст. 452^455), що гомін могутно відбив ся над
Дніпром і зустрінув ся з пщри.ч і сердешним привітом в »Основі«
(18і)2, ЛТІ.). А відтак сей гомін :

»0й летів громом в єго слід.
Док не відбив ся о Бескид —
І не затряс вокруг горами
І не скипів Дністра водами.
Відтак иіибнув гень-геиь степом
Тай зупинив ся над Днїпром«.
А знад Дніпра розиїс ся братній відгомін :

»Гей, гей, Бескиде, ти мій милий брате !
Чи не одна нас породила мати?

Чиж не одна нас до сорця ту.інла.
Сльозами наші тяжкі рани мнла?«

І сей відгомін Дніпра довів до обопільного порозуміня, котре
зпід Бескпду виявляє ся величним братним гимном :

»Чую, як відси аж по Чорне море
Воздуха голос якийсь рідний поре :
То мати кличе на велике сьвято,
А дїтий стало багато, багато !«

Володимир Шашкевич і его товариші-народовцї, що
оживлені могутним гомоном Тарасової кобзи в часї пов-
ного розгару народного житя засівали словесну царину
в „Вечерницях", „Меті", „Ниві" й „Русалці", вірили в жиз-
ненність Маркіянової ідеї та в здоровий змисл народу.

Певна віра в Маркіянову ідею спонукує Володимира
глядїти у батька помочи й відради у скрутних хвилях важ-
кої боротьби із супротивними народному розвиткови жив-
лами.

Натхнений батьківською музою, розводить поет шир-
ше Маркіянову ідею, висловлює яснїйше его ідеали та за-
значує виразно змаганя народовців:

»Не чужого ми бажаєм.
А свого то права:
Де полягла, там воскресне
Наша руська слава «.

(Руска Ппсьм. ЛТІ. 465.)

Володимир Шашкевич не обмежував ся одначе тим,
що голосив у поетичних творах народну ідею, але вказував
мету змагань народовців і дороги, якимиб треба простувати
до сеї мети. За приводом Климковича і Будеволї-Танячке-
вича В. Шашкевич у лїтературно-історичних і національно-
полїтичних дописях і розвідках розвивав ідею народовців,
промощував їй ширший шлях і накликував до скріпленя під-
валин, ча яких би сю народну ідею слідувало несхитно
оперти. Немічний тілом, знесилений унаслідуваною з роду
недугою, рвав ся він бодрим духом і до скону свого непо-
хитним ясним поглядом до здїйснюваня змагань народовців.

У проґрамовій дописї »Як ми поступали досі й як би
нам дальше поступати« (іЬ. 509), накликує він »передовсїзі
до орґанїчної, невтомної пращ« і вказує на се, що » жадна галузь
науки не повинна у нас лежати облогом«, остерегає перед односто-
ронностю, домагає ся подїлл' прапд, зазначлє велику потребу для на-

родного розвитку шкільних книжок, зложених взірцевою на-
родно-українською мовою, а крім того звертає бачність суспільства,,
іцобп народовці вийшли поза тїсні межі літературного сторон-
нпцтва і старалп ся здобути собі участь у законодатних тілах, де
могли би на ширше видно вивести нашу народну справу. А в пншіїі
політпчно-історичній дописи п. 3. з> А в с т р і я і Р о с і я « (ІЬ. 538) вка-
зує В. Шашкевич на історичне суперництво самодержавної царської
Росії з конституцпйною Австрією і на посланнпцтво сеї останньої,,
станути в обороні Словяньщини супроти загребущих самодержав-
них змагань Росії в інтересі Словян, Европи й усего .людства. Се
многоважне і многоскладне історпчне питане було вже порушене та
на основних історично-полїтичипх виводах оперте в »Метї« (1864,.
січень) п. 3. »Австрія і доля України«, Голос знад Дпїпра«^
котрого не моглп належно зрозуміти й оцїнптп австрийські держав-
ники і дипльомати, поки не дійшло до великої сьвітоБОЇ війни.

Федір Заревич був третим членом другої „Руської Тріііцї",
котра у „Вечерницях", „Меті" і „Ниві" -розложила нову
ватру живої народної ідеї на основі Маркіянових традицій.
Він не тілько кермував редакцією „Вечерниць", але й з при-
браним іменем Юрко Ворона (Ю. В. або Ф. 3.) живо-
писував гарні, хоч у великій части невикінчені образи із су-
часного житя нашого суспільства, головно із сільської вер-
ховини, народними красками. В своїх повістях і оповіданях
провадив він дальше розпочате на ниві белетристичної прози
діло Маркіяна Шашкевича й Миколи Устияновича в живо-
писаню нашого суспільного й народного житя і виявив гар-
ний талант та міг би був довести свої твори до високої
літературної стійности, колиб вони не були писані при-
хватком.

В периіій своїй повісти »Хлопська дптина« живописав
Заревич образ суспільного побуту з доби народного відродженя
наддністрянської України в 1848 р. » Хлопська дитина «, сиротюк
(>ге(|)ан, талантом і наукою вибив ся з безпросьвітної верстви су-
спільства, війшов у круг осьвічених люа,ий і одружив ся з Ганною,
дочкою урядника у Львові, Константа, та став оборонцем грома-
дян, що залюбки горнули ся коло свого щирого заступника. — В по-
вістці з правдивої пригоди, навіяній романтизмом п. з. »Син
опришка«, на основі живими красками зображеної верховини,
виступає гарний леґінь, син оприпіка, Грпнь, залюблений у мо-
лодііі ііанї камерального лісничого, зображеного автором вельми
вдатно. Зате образок зжити »Дві матери* списаний більиі ре-
ально. Прогнана з ґрунту дідичем молодиця, котрої чоловіка від-
дано в рекрути, найінла захист із своїм хлопцем у повдовілої ді-
дички, іцо намагала ся винагородити заподіяну бідній вдові кривду.

- 241 -

приголубила »хлопську дитину«, неначеб власного сина. — В по-
вістці »3агубпдупі« зображенпй пнпгаії пан, що занапастив
долю сільської дївчпнн, в котріґі залюбпв ся спнок панський і обоє
найшли смерть у хвилях Дністра.

На основі народної пісні Заревич написав драму
в 3-ох діях „Бо дн арі в на", котрої деякі яви, нацїховані
справдїшним драматизмом, стають доказом, що він за-
попадливою працею міг би був і на тім полї розвинути
свій талант.

Коли в 1866 р. „Слово" під впливом згаданих у горі

подій почало зовсім виразно и рішучо проповідувати об-

єдинительну ідею, став Заревич при участи Остапа Левиць-

кого, Костя Горбаля й Олександра Могильницького вида-

! вати політичну часопись „Русь"^).

В сій часописи Заревич рішучо поборював змаганя »Словістів«,

1 але так само доказував, що Польщі на Русп не може бути і що »лише

{самі в собі«, як висловпв ся в проґрамовій передовпцї, »глядати

'маємо свою будучність і нашу силу, — лише мп самі, народ сьві-

! домий нашого житя, можемо зробптп те, чого яко народ бажати

нам треба, — лише ми самі можемо, коли схочемо, уладнати по

вимогам своє народне хазяйство і поставитп себе в чергу народів

поважаних всемпрно«. Сей сьміливий напрям довів до застанови

часописи.

Після того переселив ся Заревич до Сколього, де писар-
кою перебивав ся в гіркім бідованю, і там закінчив своє
бідолашне житє (12 січня 1879^

Успіхи і перепони в поширюваню ідеї народовцїв. Львів
}Середком умового й лїтературного житя. Поширеню ідеї на-
зодовцїв у наддністрянській Україні пособляли не тілько
шсописи і літературні виданя, але й заснований при то-
шристві „Руська Бесіда" заходами Юлїяна Лаврівського
.Руський народний театр" (1865 р.). Сей театр не тілько
Львові, але й по містах і місточках в цілім краю виста-

') Якийсь росийськиГі словянофіл, бажаючи пособптп поширеню
бедннительної ідеї в наддністрянській Україні', прислав був до львів-
ького намісництва на ту ціль певну грошеву квоту. Намісник гр. А. Ґо-
уховський постановив повернутп сї засоби саме до поборюваня того
апряму і покликав Ф. Заревича до видаваня „Руси"*. А що -^аревші
его товариші рішучо обстоювали самостійний і окремішний розвиток-
іціональнпй і культурний українського народу як супроти московського,
ж і польського, застановлено видане „Русп". '

ОЛ. БаНВІНСЬКИЙ, історія УКІ'. ЛЇТЕРаТУІП. II. • 16

- 242 -

вляв майже виключно драматичні твори Котляревського,
Квітки, Шевченка, Стороженка (наддністрянська Україна
до того часу не видала майже ніяких драматичних тво-
рів) або твори з європейських літератур приладжені для
нашого театру Климковичем, Остапом Левицьким і ии.
Тодішня університетська молодїж брала живу участь у дра-
матичних виставах і присьвячувала свої сили народному
театрови у Львові і по краю, а сим способом чимало при-
чинила ся до розвитку народного театру і єго впливу на
наше суспільство. Тим способом будило ся в широких вер-
ствах народне почуте і національна сьвідомість. В літера-
турних змаганях народовців брав живу участь Павлин Сьвєн-
цїцький, з польського роду, що прилучив ся був до київських
„хлопоманів", а в 1864 р. переселив ся до Львова. В „Меті"!
і „Ниві" помішував він розвідки, поезії й повісти українською
мовою під прибраним іменем Павло Свій і П. Стахур
ський а „Байки" єго видані „Просьвітою" стали вельми
улюбленою популярною книжечкою. Крім того видавав
під прибраним іменем Д. Лозовський оригінальні, пере
роблені або перекладені драматичні твори з наголовком
^Руський Театр", а драматизована ним Квітчина „Ма-
руся" довго держала ся на виднї нашого театру і викли
кувала свого часу велике вражінє. Сьвєнцїцький заснував та
кож „8І0І0, різто 2Ьіого\\'е роя\\іесопе гхесгот икгаіїїзко
гизкіт" (1866—1867 чотири книжки), в котрім подавав пер
вотвори письменників з придніпрянської України латинськими
буквами і наукові розвідки, щоби зазнайомити польські
суспільство з нашими письменниками. Окремо видана роз|іір
відка з наг. „Вік ХІХ уді.іах літератури укра.іін"
ськоз і" (підмогою „Просьвіти" 1871) подає цінний і влучниі
огляд нашого письменьства, а з окрема поетичної творчості ;
Шевченка. Перекладав він також дещо з Міцкевича україн
ською, а з Шевченка, Вовчка і Федьковича польською мовок

Змаганя народовців, оживлені бистрою струєю сучаАч
ного літературного й умового житя на Приднїпряньщин
котрої жерелом була „Основа", розбудили живий рух у на;
дністрянській Україні. Осередком сего руху був Львів, ал.
крім того появляють ся літературні виданя також у Пер<|іКтер
мишлї (в печатні бр. Єленів) і в Коломиї (в печатнї Шоі
Білоуса). Сей умовий і літературний рух потягнув за собоЛусі,

і І

а

- 243 -

також декого із старших письменників. До молодої гро-
мади „Вечерничників" і „Метників" зближають ся і поруч них
стають до спільної роботи на літературній ниві історики
Василь Ільницькийта Ізидор Шараневич, відзива-
ють ся у виданях народовців і давнїйші поети, як М. Устія-
нович, а на Буковинї появляють ся (побіч Федьковича)
нові поети, братй^Воробкевичі (Ізидор — Данило
Млака і Григорій — Наум Шрам).

Успіхи народовців спонукали також письменників з т. зв.
„староруської партії" звернути ся більше до народу в єго
рідній мові. Б. Дїдицький видає „Листи до громад",
популярний додаток до „Слова", І. Наумович дрібні по-
пулярні книжечки, а Маркил Попель (пізнїйший право-
славний холмський єпископ) популярний тижневник „Не-
дїля" доволї чистою народною мовою. Навіть колишнїй
помічник обєдинительних змагань Д. Зубрицького, Се ве-
рни Шехович, видає часопись „Письмо до Громад"
(та 4 книжечки „Народної Читанки") і вводить опісля
в нїм навіть кулїшівку і починає се видане повістями пись-
менників з Приднїпряньщини, „бо они", як каже в програмі,
^розкривають нам житє малоруського народа на Україні",
склад річи в їх повістях чисто народний, що нам може
станути в образець".

Одначе старші письменники наддністрянської України
«змагали ся тілько для простолюдя писати єго мовою, а для
осьвіченої верстви нашого суспільства силкували ся витво-
рювати „общерусскій литературньїй язикт»", що мав по їх
думцї довести до літературної єдности з Московщиною. Се
викликало горячий спір між письменниками-народовцями,
котрі в своїх виданях вернули в правописи до засновків
витичених М. Шашкевичем і за прикладом Приднїпрянь-
щини приняли Кулїшеву правопись (кулїшівку), щоби
й з того боку обезпечити окремішність української мови.
Почала ся тепер завзята суперечка, як звичайно говорено,
,за букви і правопись", а в дїйсности про самі засновки,
іро окремішність нашого письменьства, єго розвиток на
іародних основах. Навіть віденський урядовий „В'Ьстник'ь"
)стерегав перед „українщиною", бо на єго погляд „три
лілїони австрийських Русинів повинні удержати свою
)уску мову й лїтературу, не міняючи з українською".

16*

—^44 —

Инші знов виступали проти кулїшівки й народної мови, бо
тим способом Українці відривають ся від „общерусского
єдинства" і покидають „историческіи начала" себ то основи.
Тимчасом письменники-народовцї думали, що треба піддер-
жувати звязь із Приднїпряньщиною, заселеною одним з га-
лицькими Українцями народом та що сей численний нарід
спроможний витворити свою народну літературу.

Сї два суперечні змаганя проявили ся виразно, коли
по 14-лїтнім ?астою в дїяльности „Галицько-руської Матицї"
скликано загальні збори членів в 1864 р. Народовці дома-
гали ся введеня у виданях Матицї живої народної мови
і т. зв. фонетичної правописи, але по горячих розправах
у язиково-історичнім віддїлї під проводом проф. я. Голо-
вацького перемогло внесене на задержане т. зв. етимольо-
гічної правописи. В слідуючім роцї на загальних зборах
Степан Качала виступив з цілою громадою старших
і молодших народовцїв з таким самим домаганєм, одначе
Я. Головацький виявив зовсім недвозначно погляд, що Укра-
їнці в просьвітнім розвитку повинні придержувати ся „об-
щерусской литературьі" і вказував на се. що як правила
і погляди старинних астрольогів змінили ся й уступили місця
новим правилам астрономів, так само має ся справа з гра-
матикою й язиком. Загальні збори Матицї полишили дома-
ганя народовцїв да полагоди видїлови товариства, в котрім
Я. Головацький мав необмежений вплив. „Гал. рус. Матиця",
котра протягом семи років не видала ні одної книжечки
для народу і тим занедбала найважнїйшу свою просьвітну
задачу, почала мовою зближеною до московшини (як дав-
нїйший ЄЇ „Историческій Сборникт>") видавати з 1865-им р.
чвертьрічними книжками „Науковий Сборчикь" (опісля
на єго місце „Литературннй Сборинкг") при головній
участи Я. Головацького, А. Петрушевича, Б. Дїдицького
1. Гушалевича, М. Устіяновича й ин. Сему „обєдинитель
ному напрямови служили тепер не тілько виданя „Гал. русі
Матицї", Ставропигійського Інститута („Временник-ь"), алеГ
й „Слово" після обєдинительної заяви з 1866 р. („Погляд-ь
на будучность) і ново засноване (1867) белєтристично-на-
укове письмо „Боянг". З підмогою мали їм іти у Відні ви-
даня Йосифа Ливчака (гл. в горі стор. 237). „Обєдини-
тельне" змаганє тих видань проявило ся саме тодї, коли

- 245 -

визначний письменник Тургенєв переложив „Народні опо-
відання" М. Вовчка, а Гербель, Полонський і ин перекла-
дали ІІІевченкові твори московською мовою і тим зазна-
чили, в який блуд попали передові люди т. зв. „старорусь-
кої" партії що до становища і задач нащої мови й літера-
тури. Розлад поміж обидвома таборами збільщав ся, коли
проти галицьких „українофілів" стали появляти ся в часо-
писях обєдинительного напряму різкі і безосновні напасти,
подібно, як се попереду робили деякі московські часописи
проти письменників Приднїпряньщини, докоряючи їм „нїгі-
лїзлюм і польською інтригою".

Для зазначеня обєдинительних змагань галицьких Укра-
їнців виїхав Я. Головацький на етнографічну виставу в Мо-
скві (1867 р), а спенсіонований опісля переселив ся в Росію
і старав ся там осягнути катедру московської літератури
в Одесї. Одначе університетський сенат не покликав Голо-
вацького на сю катедру, бо впевнив ся, що він не опану-
івав ще як слід літературної московської мови, але надано
ієму посаду предсїдника комісії для видаваня історичних ак-
Ітів у Вильнї. В тім часї переселило ся в Росію заходами Б.
ІДЇдицького і Лебединцева чимало професорів і сьвящеників,
а богато університетських слухачів з росийськими стипен-
діями пішло на росийські або заграничні університети, що-
би відтак служити обєдинительній ідеї, хоч нащ нарід у над-
цнїстрянській Українї потребував чимало умових сил для
свого культурного розвитку.

Обнова львівської громади народовців. Засноване часописи
,,Правда". Змаганя обєдинителїв очивидно бажали відвер-
іути австрийських Українців від розвитку своєї народности
три Австрії на основі національної самостійности й окре-
лішности, на конституцийних підвалинах, а загал Українців
5важав се відреченєм від свого народу. Ся справа вияснила
:я одначе силою неперечних подій у письменьстві надднї-
трянської України, бо все, що писали старщі письменники
зв. „общелитературньїмТї язьїкомг", не проявляло анї жи-
я, анї змісту. Навпаки кождий визначнїйший талант звер-
ав ся до народного житя і народної мови та ставав до
їла на ниві управлюваній народовцями, хоч сили їх були
це доволї слабі і нечисленні.

:1

- 246 —

Хоч з упадком „Вечерниць", „Мети", „Ниви" і „Ру-
салки" розпала ся також перша „Громада" народовців
у Львові, одначе приплив сьвіжих, молодих сил з краю на
львівський університет осеню 1865 р. довів до ЄЇ обнови
і до оживленя руху в таборі народовців. Обєдинительні
змаганя спонукали відтак народовців заснувати нову лїте-
ратурно-наукову часопись „Правда" О- А що в Росії були
тодї вельми трудні цензурні обставини, стала „Правда" осе-
редком літературного й умового руху не тілько наддні-
стрянської України, але й Приднїпряньщини. Провід ре-
дакції „Правди" обняв Льонгин Лукашевич, член пер-
шої „Громади" „Вечерничників" і „Метників". Визначав ся
він повагою і статочностю та ревною пильностю в роботі
і під єго кермою та з єго порадою вирабляли ся в редак-
ції „Правди" нові літературні сили і заправляли ся в пись-
менській й громадянській дїяльности. Се були головно слу-
хачі університету, котрі з одушевленсм стали управляти лї-
тературну ниву і відновили „Громаду", до котрої крім уні-
верситетських слухачів приступили члени першої „Громади".
Побіч видаваня „Правди" зроблено почин до заснованя
громадської бібліотеки з обсягу українознавства, щоби тим
способом положити підвалини до лїтературно-наукової ро
боти і ширшої осьвіти молодих письменників. Отже хоч
з упадком перших часописий, заснованих народовцями, на
короткий час перервала ся була їх літературна діяльність,
то з обновою „Громади" і заснованєм „Правди" почала ся
систематична діяльність, захоплювала щораз ширші обсяги,
приєднувала щораз ширші круги письменників і прибирала
щораз поважнїйший напрям.

Напасти росийського правительства на Кулїша, викли-
кані львівськими москвофілами (гл. ст. 178), спонукали єгс
з підмогою Партицького звернути ся в червнї 1867 р. де
„Правди", де появив ся лист Кулїша з протестом проти
того, начеб то він відрікав ся „кулїшівки", з окремим до
датком „Отв'Ьт'ь Боя ну-Стебел ьскому" (написанил
В. Білозерським в оборонї фонетичної правописи і само

') 1 ЦЬВІТНЯ 18(і7 р. ТрИЧИ в місяць, опісля розширено її ПОЛЇТИЧі

нпм і суспільним відділом.

стінного розвитку українського письменьства). В „Правдї" ^
відбив ся відгомін спору Кулїша з московськими часопися-
ми, що завзято накидали ся на него. З того часу (літом 1867)
навязав Кулїш переписку й тїснїйші взаємини з Партицьким,
а вислїдом того було „розписане премій за добрі твори
словесні й наукові" і почин до заснованя „фонду літератур-
ного" для пособлюваня бідним, талановитим письменникам.
Окрім того розширено з 1868 р. „Правду" на тижневник
(в І^/о печат. листа) і сему ппсобляв тепер Кулїш грішми
й лїтературно-науковими творами. Провід у видаваню „Прав-
ди" обняв Ом. Партицький (учитель гімн, в Тернополі, де
приєднав до літературної роботи директора гімн. В. Іль-
ницького, проф. Е. Згарського і адвоката Дра Вол.
Лучаківського)^). Хоч Партицький присилав чил\ало
своїх розвідок язикових (про мову й правопись), етногра-
фічних і ин., творів Згарського, В. Лучаківського, Ільниць-
кого (Дениса знад Серету), та хоч крім Федьковича з Буковини
виступають тут брати Воробкевичі, то всеж таки „Правда"
(1868- 70) стояла головно творами Кулїша (і Ганни Бар-
вінок), котрий крім повістий, лїтературно-історичних, істо-
ричних, педагогічних і т. и. розвідок печатав у додатку
„Святе Письмо, (перва частина Библиі, П-ьять книг Му-
сієвих, Русько-український переклад" 1869). Окрім того по-
являють ся тут твори Ол. Кониського (Верниволї, Пе-
ребенді), Михайла Старицького (Гетьманця), Івана
Рудченка (ів. Яковенка), а вперше виступає Іван Нечуй
(Левицький).

„Правда" стала злучникол\ поміж усїма частинами укра-
їнських земель, розділених державними межами, а хоч сї
межі були доволї значною перепоною обопільних взаємин,
всеж таки з того часу щораз нагляднїйше проявляє ся в на-

V) в. Білозерськпй помістив тут сатиричну статю п. з. „Громад-
ський суд над Страхопудом", а крім того появпла ся тут такол; відповідь
Кулїша „Москв'Ь" і „Московскпмь Віідомостямь" подана перекладом
із „С. Петерб. В-Ьдомостей".

-) З львівських старших громадян для більшої поваги виписано
яко помічників при редакції Дра К. Сушкевича і Мих. Косака (хоч вони
нїчо не помагали, на одвічального редактора упрошено слухача прав
Івана Микиту, а дійсну роботу в редакції вели слухачі фільософії: Оле-
ксандер Барвінський, Венедикт Борковський і Евген Желехівськпй.

248 -

шім письменьстві спільна робота, котрої осередком стає те-
пер головно Львів. Твори письменників придніпрянської
України, печатані в „Правдї", служили взірцями, на яких ви-
рабляла ся у галицьких і буковинських письменників спільна
літературна всеукраїнська мова.

Зединені в обновленій „Громадї" народовцї витворили
заснованєм „Правди" літературне огниш,е, а проголошене
австрийського закона про свободу зборів і засновуваня то-
вариств (1867 р.), дало народовцям спромогу заложити
в груднї 1868 р. Товариство „Просьвіта" для поширю-
ваня просьвіти в широких народних верствах О > переняти
задачу обумершої „Галицько-руської Матицї".

Засноване товариства „Просьвіта" було дальшим кро-
ком в органїзацийній роботї народовців і дало почин до
розвитку популярного письменьства ^). Одначе при всіх тих
змаганях і успіхах не було в сїй роботї народовців тривко-
сти і систематичности. „Правда" перетривала аж до почат-
ків 80-их рр. (поки її місце не заняла заснована Ом. Пар-
тицьким „Зоря") і була в дїйсности лїтературним органом
всїх українських земель, але часті переміни в складї редак-
цийних робітників некористно впливали на вироблене пев-
ного напряму і ладу у видаваню сеї часописи. Всеж таки
зєдинили ся тут до спільної літературної роботи мало що
не всї тодїшні письменники і дійшли до зрозуміня, що по-
треба окремого товариства для пособлюваня розвиткови
письменьства і науки в рідній мові.

Щедра жертва української дідички Милорадовичевої
з Полтавщини, виеднана Ол. Кониським і Пильчиковом, а від-
так жертва Жученка, стали підвалиною до заснованя „То-
вариства ім. Шевченка" у Львові (в груднї 1873 р.) і дали
спромогу закупити власну печатню, котра чимало пособляла
розвиткови літературного українського руху.

') Небавом поширено діяльність ..Просьвіти'" на ішдаване учебни-
ків для ґімпаиій ч українською викладною мовою.

^) Протягом перших пятп років ествованя виготовила і видала
„Просьвіта" стілько киижочок для народу й учебників для шкіл, скілько
не видали всї наші письменники і товариство від 1848 р.

— 249 -

33. Спільна лїтеі>атурна {хобота письменників усїх
зедіель українських.

Із заснованєм і розширенєм „Правди" і „Товариства
їм. Шевченка" у Львові почала ся в наддністрянській Укра-
їні спільна робота молодшого поколїня придніпрянських
шестидесятників з галицькими і буковинськими народовцями.
Конституцийні австрийські відносини давали тут захист укра-
їнському слову, гнобленому строгою росийською цензурою,
і свободу проявляти літературну творчість, а навязані тим
способом взаємини поміж усіма українськими землями довели
до живійшого і ширшого розвитку українського письмень-
ства. Побіч Кулїша розпочав тут живу діяльність Оле-
ксандер Кониський, оден з молодших шестидесятни-
ків-Основян і вони обидва своїми творами причиняють ся
вельми до устійненя всеукраїнської письменської мови. Окрім
того і Степан Руданський, другий з молодшого поко-
лїня шестидесятників-Основян, став (уже по смерти 1873 р.)
широко відомим і вельлАИ популярним письл\енником саме
в наддністрянській Українї (навіть поміж селяньством) че-
рез те, що єго твори, розсипані по всїм усюдам у рукопи-
сях, почали в тім часі появляти ся в „Правдї" й инших
часописях та в окремих виданях.

Олександер Кониський. нащадок дрібного дїдича, що пе-
I реселив ся з Галичини на Приднїпряньшину (ур. на хуторі
' Переходівцї в Чернигівщинї в серпні 1836 р., і^ у Києві
в грудні 1900 р.), учив ся спершу в чернигівській гімназії,
одначе видалений звідтам за писане українських віршів був
приневолений самостійним трудом доповнювати свою осьвіту
серед важких невзгодин і вступив спершу в судову службу.
Перегодом добив ся адвокатури в Полтаві саме тодї, коли
в Росії знесено крепацтво і почала ся „доба великих ре-
форм". Із своєю палкою вдачею віддає він з одушевленєм
свої сили на службу українськолАу народови і бере живу
участь у засновинах і в науцї недільних шкіл у Полтаві та
в спорудженю для них українських учебників, оповіщує свої
поетичні твори та виступає горячим оборонцем справ на-
роду і сьвідомим борцем за єго права. Нагінка на україн-
ських народолюбців розпочата в 1863 р. за „українську
пропаганду", а викликана їх просьвітними й літературними

- 250

змаганями, відбила ся і на Кониськім, Наслідком доносу
вислано єго в північну Московщину (спершу у Вологду»
а відтак у Тотьму), де він одружив ся з донькою доволі"
богатого купця, Марусею ^), і проживав до 1865 р., поки не
позволено ему вернути на Україну.

Визволений із засланя, де занепав на здоровлю (особ-
ливо на 04 п, що трохи не ослїп), дістав дозвіл виїхати за
границю лїчити ся (а всеж таки втратив одно око). В пере-
їздї через Петербург (1865 р.) зазнайомив ся особисто з Ко-
стомаровом, з котрим лучили єго змаганя до розповсюд-
неня всенародної просьвіти з підмогою недільних шкіл
і учебників, зложених українською мовою, а осеню тогож
року в переїзді до Дрездена, задержав ся у Львові і про-
живав тут кілька місяцїв. При сїй нагодї зазнайомив ся
з громадою народовцїв, а також з Ю. Лаврівським, проф.
Головацьким і з Б. Дїдицьким та почав у львівських чзсо-
писях печатати свої поетичні твори й лїтературно-історичні
розвідки. Підчас побуту в Петербурзї сказав Костомарів
Кониському в розмові про Галичину, що „задля Українцїв
нема иншої зброї, як національна осьвіта. Вона одна тілько
може спасти їх. Отся самооборона вимагає, щоби Українці
сотворили у себе літературу на народній мові, взявши за
основу і мову і літературу, яка вже є на Українї". Отсю
спасенну раду Костомарова намагав ся Кониський з підмо-
гою молодих народовцїв-письменників у Галичинї й Буко-
винї переводити в дїло і сїй справі присьвятив він з усею
запопадливостю і питомим ему жаром дальшу свою діяль-
ність. Протягом кількох лїт приїздив він до Галичини й Бу-
ковини, проживав тут усе по кілька місяцїв і не тілько брав
живу участь у письменській та науковій роботі, але й пильно
придивляв ся по селах нашому народному житю так, що
ще глибше сягнув у всї наші народні змаганя, як перед
ним Кулїш, а побіч него Нечуй-Левицький і Драгоманів, і за
весь час своєї більш 40-лїтної літературної і громадянської
дїяльности стояв у вельми близких і сердешних взаєминах
з виднїйшими людьми наддністрянської України. Він справді
засипував галицькі й буковинські виданя своїми поезіями,
оповіданями і всякими розвідками та дописями і тим незви-

') Кї іменем ііідпік-ував він деякі наукові розвідки.

- 251 —

чайно причинив ся до розбудженя нисьменського й умо-
вого руху в наддністрянській Україні", а се відбивало ся мо-
гутним гомоном на Приднїпряньщинї і будило там нове жи-
тє з початком 70-их рр. О-

Саме тоді" поселив ся Кониський у Києві (1872 р ), що
тепер знов став умовим осередком, серцем України. Тут ціла
громада талановитих учених і письменників станула до дїла
в заснованім віддїлї Географічного Товариства і до сеї гро-
мади пристав він ЦІЛОЮ душею та працював з нею, а пи-
санями в московських часописях знайомив тамошнє суспіль-
ство з житєм і лїтературно-культурними змаганями галиць-
ких та буковинських Українців. Кониський вважав справу
всенародної просьвіти вельми важною задачею української
інтелїґенції і тому почав у ріжних напрямах розвивати ді-
яльність київської української громади та заходив ся пильно
коло споруджуваня популярних книжок, а крім того почав
підготовляти літературне видавництво в українській мові.
Одначе царський указ з 1876 р. із забороною печатаня
українських книжок розбив сї єго заходи. Та сей важкий
удар не зломив Кониського, а навпаки саме тепер, коли
инші, менше витривалі громадяни затихли і перервали роз-
почату роботу, він не залякав ся, а станув до дальшого
діла в першім ряді". Під копець 1880 р. повіяло в Росії сво-
біднїйшим духом і тодї Кониський зладив український аль-
манах „Луна", котрий пропустила цензура, а крім того ви-
слав до міністра народної просьвіти письмо про потребу
заведеня української мови в школах та оповістив се в ча-
сописи „Семья и Школа", що викликало завзяті напасти де
яких московських часописий. Окрім того зазнав Кониський
чималих прикростий яко член ради міської київської, в ко-
трій він живо займав ся справами Києва, так що ледви не
дійшло наслїдком доносів до нового засланя єго під заки-
дом змагань до відорваня України від Росії. Знеохочений
тим, відсунув ся він у Києві від громадських справ, одначе
бажаючи хоч у Галичинї запевнити успішний розвиток укра-
їнській ідеї, переніс головно сюди свою діяльність. За єго

' ) в прпзнаню живої дїяльности письменської і громадянської іме-
нували Кониського народні товариства у Львові й Чернівцях своїм по-
чесним членом.

- 252 -

почином і київської української громади галицькі послина-
родовцї зійшли в порозумінєзавстрийським правительством,
котре зобовязало ся пособляти свобідному національно-
культурному розвиткови українського населеня в Галичинї
на основах національної самостійности й окремішности
і в згодї з австрийською державною ідеєю. Сей зворот до- і
вів до заснованя в Галичинї гімназій і деяких инших шкіл
з українською викладною мовою та катедри історії України
і другої катедри української літератури в львівськім унївер-
ситетї, та перетвореня Товариства ім. Шевченка в наукове
на лад академій наук (1892 р.). Почин до сего дав також
Кониський і запопадливо пособляв сему, що причинило ся
до розбудженя і поширеня наукової дїяльности сего това-
риства і до розвитку науки в українській мові на ріжних
царинах знаня. Окрім того єго головно заходами і пособ-
люванем єго та київської громади відновлено видаване „Прав-
ди" (1888—1896), в котрій знов проявила ся спільна літера-
турна робота письменників з усїх українських земель. Од-
наче суспільство в Галичинї у великій части не зрозуміло
щирих змагань Кониського до розвитку українського наро-
ду на основах національної самостійности й окремішности,
а се знеохотило єго так, що після 1889 р. не бував уже
в Галичинї. До тогож єго здоровлє було так підорване, що
опісля приневолений був їздити майже щорічно зимою на
Крим. Всеж таки і під конець житя всї свої гадки скупляв
він на ненастанні змаганя до розвитку наукової роботи в Га-
личинї в „Записках Наукового Товариства ім. Шевченка",
Б котрих печатав свої розвідки. Побіч того велику вагу
покладав він на виданя для всенародної просьвіти і під єго
проводом завязала ся в Києві спілка для видаваня книжо-
чок для ширших верств народних на кілька день перед єго
смертю, котра перетяла пасмо єго всесторонної і невсипучої
дїяльности.

Літературна діяльність Ол. Кониського. На літературній
ниві виступив Кониський 1861 р. в „Основі" з поетичними тво-
ра.ми, етнографічними розвідками і дописями (ст. 228), печатав
відтак свої твори в „Чернигівськім Листку", в львівськім
„Слові", в альманаху Б. Дїдицького „Галичанина" і в усїх
майже галицьких і буковинських видавництвах, підписую-

— год -

чись або своїм іменем і призвищем або ріжними прибра-
ними іменами О-

Літературна єго спадщина є вельми богата і ріжносто-
ронна яко добуток майже піввікової невтомимої роботи.
Перше місце належить ся єго белетристичним творам, бож
він був одним з найпліднїйших на сїй царинї письменників.
Сї єго твори мало що були звісні на Приднїпряньщинї аж
до останних часів, коли він в Одесї став видавати (недо-
кінчену) збірку своїх повістий, Тимто єго творчість не мо-
гла там мати такого впливу, як у Галичині в 60— 80-их рр.,
де він був троха чи не найважнїйшим з письменників і мав
великий вплив на розвиток белетристичного письменьства
та на розбуджене нащональної сьвідомости.

Поетичні твори Кониського, писані спершу під могут-
ним впливом Тарасової музи, а перегодом більш самостійно,
визначають ся виразною національною сьвідомостю, горя-
чим народолюбивим настроєм, живою мовою і плавностю
вірша, хоч нема в них того глибокого натхненя, як у Шев-
ченка. Як першими своїми творами станув він до діла
в „Основі" із старшим поколїнем шестидесятників, так на-
вязував їх до ідеї Кирило Методіївської у вірші „Моє ба-
жання":

»Не обскурант я, що не плачу

За тим, чого нема —

Що вже минуло і мпна...

Я України долю бачу

Не в бунчуках, не в булаві,

Не у гетьманській голові,

Не в скарбах схованих у скрині,

Не в запорожській Україні. — —

Він стоїть на основі федеративної програми Кйрило-
Методіївського Братства і каже:

»Славян усїх в одній семї

Побачить хочеть ся менї«... (»ПраБда« 1867),

хоч анї сучасні тодї обставини, анї дальший розвиток вза-
ємин поміж словянськими народами не подавали ніяких ви-
глядів на можливість такого народно-державного ладу. Він

') Перехоловець. Верннволя, Сирота, Журавель, Жук, Дрозд, О.
Яковенко, Кошовпй, Кость ОдовецЕ^, О. Кошовпй, Маруся К., Перебендя
й инші.

— 254 —

небавом впевнив ся, що єго „Сподівання" розвіялись недо-
сяжною мрією.

Переживаючи важкі злидні" у свойому житю, Конись-
кий, неначе той невтомимий „ратай"

»Оре він поле — не своє*...

„Переживши раз неволю" („До старої моєї неньки")
не зневірює ся, „сподїває ся на красшеє", а здїйсненє своїх
надій бачить у працї для народу, в просьвітї й науці", до
якої накликує не тілько Приднїпрянцїв, але й братів-Га-
личан :

»Гейже, хлопці, годї спати І

Час прийшов, — пора вставати.

Пора встати — працювати.

Братів темних научати :

Пора, братії, всім на працю.

'її од працї щастє бачу І «

Поет звертає ся також до українських панів:

»0й пани, великі дуки —
Не ведіть народ на муки.
Годї вбогих обдирати.
Час чуже назад віддати"

і докоряє тим, що бажалиб тілько старшувати і верхово-
дити, а не хотять забрати ся до роботи:

> Покинь високії слова,
Возьмись за просте дію !
У нас робітників нема.
А ватажки нам надоїли *.

(»На Тарасовій могилі «).

Найцїннїйшими в белетристичній творчости Кониського
треба признати єго оповіданя і повісти. Єго твори появля-
ють ся в сю пору, коли після знесеня крепацтва в Росії по-
чало на Українї складати ся нове житє, коли витворювали
сй нові услівя єствованя. Сї зміни відбували ся в очах укра-
їнських письменників 60-их рр. (між тими й Кониського)
і яко добуток бистрого хисту помічуваня дав він більш пів
сотнї образів з житя селян та осьвіченої верстви суспіль-
ства, а крім того кілька гумористичних і сатиричних пові-
сток, в котрих доторкнув ся всіх важнїйших питань націо-
нального й суспільного житя. з мистецького становища най-
більшу стійність мають оповіданя Кониського з народного '
житя, котрі визначають ся великим даром помічуваня, основ-

— 255 -

ним знанєм житевих відносин, а часто також природним гу-
мором. В тих оповіданях зачіпає він питаня про відроджене
й господарський побут народу, котрого поправу л\ожна
осягнути тілько працею і просьвітою та понеханем забобо-
нів, пияньства і ледарства. Кониський вступає ся за права
темного народу і дорікає всім, ідо тілько намагають ся ви-
зискувати его темноту і непорадність.

В оповідаию >Наймпчка«. однім з найгарнШших єго бе-
лєтрпстпчних творів, зобразив він невідрадне господарське поло-
жене бідних робучих людий і виказав, що знесене крепацтва не
зарадило народним злидням, бо »без землі воля — друга неволя :
підуть знов нові пани і нові крепакп«. — До тої переходової доби
відносять ся такі картини з народного жптя. як »В день сьвя-
тої волї« (споминки баби Орипіки Прядчпхи) і »Протестант«,
в котрім виводить постать селянина, що не може погодити ся
з ус^ювинами крепацького житя. — В оповіданю »Старцї« розка-
зує старець, як пан при викупі з крепацтва обманув крепацьку
семю, так. що він з жалю виплакав очи й ослїп. пініов у старці,
до чого довела его ^панська воля«. В тих і пніипх оповіданях по-
дає Кониський спомини при недавну минувшину і не сягає давних
часів тяжкого крепацтва. — И окремих картинах жпвописуе пнколи
постати старих дїдів. як »Дїд Евмеж. спомпнки бабп Уляни
Красючкп«. В тих споминках живописав Кониський постать дїда
з давної минувшини із справдїшним епічним спокоєм і хистом.

Одначе знесене крепацтва і проголошене волі не при-
несло ще щастя і гаразду людям, бо лихий господарський
стан визволеного селяньства, недостача просьвіти, наплив
по селах писарів-пявок та всяких инших пройдисьвітів, що
намагають ся визискувати безпросьвітних селян, або й місце-
вих дук-богатирів та ї< шкідливий вплив на непорадних і не-
сьвідомих свого права людий, все те є головним нещастем
сїльского побуту, котрий автор живописує вельми вірно
Б коротких оповіданях з великим знанєм тогочасних обставин.

Чимало повістий і оповідань написав Кониський з жи-
тя осьвіченої верстви суспільства і зачепив там не тілько
суспільні, але й національні питаня. Найгарнїйші між ними
€ невеличкі образи, в котрих живописує відносини 70-их
і 80-их рр. Менше вдатні є повісти заложені на ширші
розміри, в котрих він виводить чимало публіцистичних та
особистих обставин.

Між більшими повістями Кониського визначає ся »Семен
Жук і його родичі*, котрого основою покіав автор новочасні
думки і суспі.іьні погляди західно-європейські, що стали проявляти

- 256 -

ся поміж осьвіченпми Українцями після знесеня крепацтва. Автор
вказує на потреби українського народу і вптичує шляхи, якими
може осьвічена верства українського суспідьсп'ва трудити ся для
вдоволеня СИЛІ потребам. Представником »нового духу« являє ся
в повісти самолюб-космополїт, ласий до гроша й розкішного житя,
лїкар Антін Дж^-р, шо зовсім не дбав про працю в користь на-
роду, а ему протиставить автор симпатичну, але доволі неясну
постать народовця, правника Семена Жука, бо самою любовю рід-
ної мови і простолюдя годі собі заслужути назву народовця. До-
волі часто перериває автор вставками пасмо оповіданя, а через те
не достає повісти конечної єдности дії, одначе сю недостачу ви-
повняють гарні картини і жпві розмови дієвих осіб та підносять
стійність твору. ^) — Як у сій повісти, так і в деяких иншпх пере-
низуваних автобіографічними подробицями, (як »Юріп Горо-
венко«, »Непримирена^ »Молодпй вік Одинця«) під-
носить автор національний стяг супроти космополітизму і мате-
ріялїзму та вміє погодити національну ідею з щирою працею для
народного добробуту. При тім зображає він також політичні пере-
пони, шо спиняють та нівечать народну робоїу сих нових людий
і з простого шляху сеї роботи зводять їх на бездорожа. Сам Ко-
ниськпй був щирим, горячим і сьвідомпм ку.їьтурним народовцем
(постать єго являє ся в автобіоґра«|іічній повісти »Молодий вік
Одинцяі) і виступав рішучо проти космоплітизму та радика-
лізму, котрий по єго думці нехтував національність і відвертав мо-
лоде' поколїне від реальної праці на народній ниві.

Кониський сподївав ся успіхів з практичної роботи
для україньства і не міг погодити ся з поглядами М. Дра-
гоманова, котриіі в українській справі покладав надїї на
росийський демократизм, що розпливав ся звичайно в ви-
сокопарних теоретичних розумованях. Кониський увесь свій
вік, стояв твердо при своїх поглядах, а поді'і сьвітової війни
на Україні виявили недостачу поглибленя національної сьві-
домости і недомаганя української осьвіченої верстви в прак-
тичній творчости, котрій часто ставало перепоною розбіжне
в своїх змаганях теоретизоване. Тимто Кониський у своїх
оповіданях з житя осьвіченої верстви суспільства, вказує на
обовязки ЄЇ супроти народу і живописує моральний вплив
осьвічених і національно сьвідомих одиниць і часто виво-
дить сільського учителя або учительку дорадником та по-

') в кілька літ після напечатаня повістп „Семен Жук" у „Правді"
(187.0 р.. поршпх двох частин) написав Конпськпй третю частину і пере-
дав її 1889 р. Ол. Барвінському. а коли сей бажав її напсчататп. Конп-
ськпй вслїв її ще пореслатп до перероилоня, а на домаганеї прпсолки,
відповів, що вважав її недоладною і сиалпв.

- 257 -

мічником селян в їх потребах. Обовязком справдішнього
народного учителя — се не тілько навчанє дітвори в школі",
але й поміч, яку він своїм впливом і знанєм повинен по-
давати народови.

В оііовіданю »Н є п р и м ТІ р є н а« являє ся такою взірце-
вою іюстатю учителька Таня, що серед вельми трудних обста-
вин осягн}\іа потрібну до того осьвіту і на становищі сільської
учительки робить ту дрібну, практичну працю, кладе ті малі
цеголки, з яких виростає велика будівля. Кониськпїі любує ся
в тих постатях тихих та запопадливих робітників на народній
ниві, що без впсокопарних слів і шумних теорій роблять ту дрібну
роботу в користь українського народу, за що нераз доводить ся їм
зазнати кари, перенесеня на далеку й гірпіу посаду. Задля вели-
ликої вагу, яку Кониський иокіадав на щиру й запопадливу працю
коло народної просьвіти і полїппіеня народного добробуту на вся-
ких царинах людського житя (між пншимп »Сест ра-жа ліб-
ниця*). впроваджував він часто в своїх оповіданих проґрамові
і публіцистичні розумованя, перенесені сюди з єго публїцистичних
розвідок і надавав сим творам прикмет тенденцийности, що псу-
вала мистецьку їх форму.

Кониський горячо побивав ся за допущенем української
мови в народну школу і єї повне право горожаньства, але
не робив сего з наш'ональної виключности або нетерпимо-
сти, як ему докоряли противники, але навпаки — він про-
повідував свободу народностий. Сей погляд виробив він
собі в своїй початковій педагогічній дїяльности яко учитель
недільних шкіл і спорудник перших українських учебників
і остав ему вірним до смерти.

в гумористичних і сатиричних оповіданях Кониський остро
пятнує хиби росийської державної управи, хабарництво чиновників,
що окрадають державний скарб і являють ся шкідливими галапа-
самп українського народного населеня (н. пр. »К а з є н н и й мли н«.).
В низцї дрібних образів з житя »Мої давні знайомі* (Павло
Бодько, Бабуся Харитина й ин.) живописує Кониський, як виро-
джують ся люди під впливом сучасної жадоби богатства без
працї.

Белетристичні твори Кониського навіяні горячою лю-
бовю українського народу, списані живою, чудовою мовою
перенизані численними народними примовками і прислівя-
\\и, як у найвизначнїйших українських письменників.

Велику силу розвідок з обсягу історії літератури, куль-
турних, суспільних і національно-полїтичних питань, критич-
них літературних оцінок українською, московською і поль-

ол. барвінський, історія укр. літератури II. 17

- 258

ською мовою ^) і перекладів белетристичних та наукових
писань розсипав Кониський по всяких часописях і збірниках
так, що вся єго літературна спадщина виповнилаб кілька-
найцять спорих томів. -)

Останні роки своєї письменської дїяльности присьвятив
Кониський дослідам житя і творчости Т. Шевченка, а до-
бутком сего був двотомовий твір з картинами і портретами
„Тарас Шевченк о-Г рушівський, Хроніка його
життя. У Львові 1898 — 1901", а окремо московською л\о-
вою п. 3. „Жизнь украинскаго поета Т. Гр. Шев-
ченка, Одесса 1898". Се досі" найповнїйша житєпись Шев-
ченка, в котрій критично розібрано весь відомий матеріял.
Житєпись написана гарною мовою, вельми живо і займаво,
з ясним розумінєм реальної ходи відносин і основним зна-
нєм тогочасних людий і обставин. При всїм одушевленю
предметом дає нам Кониський вірний і живий образ дїй-
сного Шевченка з усею питомою ему моральною красою
й оригінальностю на основі безмежно важких і безпросьвіт-
них обставин. Сей добуток кільканайцятилїтної невтомної
працї є вельми цінним придбанем в історії українського
письменьства та тривкою заслугою спорудника й остане
ще на довго підставовою працею про нашого генїя.

Лїтературпе й громядяиське становище Еониського. Лї-
тературною безпереривною, майже піввіковою творчостю
причинив ся Кониський побіч Кулїша і Драгоманова най-
більш до розвитку і обєднаня всіх українських земель на пись-
менській царинї, витвореня всеукраїнської літературної мови
й поглибленя всеукраїнської народної ідеї. Але ще більш до-
сяглою в наслідках була єго грол\адянська діяльність. З пито-
мою ему запопадливостю, невтомностю, рішучою і палкою
вдачею, непохитностю переконаня серед найтяжших дляї
україньства обставин і глибокою вірою в живучість україн-
ської ідеї, держав він сьміло і твердо народний стяг у пе-
редовім рядї навіть серед найсумнїйших злиднів, будив сон-
них і рівнодушних, накликував до працї заляканих і під-
держував народний живчик українського суспільства навіть

') У варшавськім Аіепеит і окремо „Хагуйу пи-іиі іііегаскіедо^
11 Низіполу" (1885).

-) В Одесі впПшли чотири томи „Твори О. Я. Кониського - Пере-
бенді" (1899— 19<ІЗ), але на сім перервало ся.

— 259 -

'одї, коли здавав ся уже зовсім завмирати. Єго многосто-

|)0нна і вельми богата переписка з несчисленною грома-

ІЮЮ знакомих і приятелів, що дожидає ще оповіщеня, отся

ііевгасаюча іскра народного житя, буде також вельми цїн-

Ііим осьвітленєм наших народних змагань і перепон, які на-

Іували ся на шляху наш"онально -культурного розвитку і по-

тупу. Побіч впливу єго письменських творів та особистих

носин була єго переписка тою сцїлющою силою, що зєди-

яла розпайовані державними кордонами українські землі*

намічувала їх спільне призначене в семї культурних наро-

.ів. Незломаний злиднями, незаляканий всякими нагінками,

итривалий до завзятя в роботї, невичерпаний в помислах

ємкий у починах, був Кониський тим умовим осередком.

оло котрого обертали ся не тілько ровесники, але й мо-

оде поколїнє, що вважало єго своїм порадником і провід-

иком. Кониський був вельми замітною особистостю в укра-

іській громадї другої половини ХіХ ст., котра внесла по-

ажні і цїнні засоби в історію культурного житя українського

ароду. Імя єго записане в перших рядах найзамітнїйших

атаїв на ниві українського письменьства і національно-

ультурної дїяльности, котра вкрила ся богатими і вельми

іжнородними плодами єго творчости.

Степан Руданський (1830—1883), син сьвященика Вин-
ицького повіту, на Поділю, учив ся спершу рівночасно
А. Свидницьким у духовній семинарії в Каменцї Поділь-
іКім, вступив відтак у петербурську медично -хірургічну
<адемію і став після 1861 р. лїкарем у Ялтї на Криму. Не-
іасливе родинне житє наслідком невідповідного подружа,
ажка лікарська праця та напасти лихих людий похитнули
"О здавна слабе здоровлє і відбили ся безнадійним на-
'роєм на єго душі. А проте в кружку приятелів був він
ирий, приязний, говірливий і сьпівучий. Руданський любив
ІЛЬМИ народні пісні і гарно сьпівав та пильно їх збирав,
Шевченкового „Кобзаря" вивчив на память і знаменито
клямував. Любував ся в творах клясичної старовини, ви-
1ИВ основно грецьку мову так, що в первотворі читав Го-
2ра, знав також єврейську мову і пильно розслїджував
горію єгипетських фараонів.

Нещасливе родинне житє й ненастанна праця зломили

17*

- 260 --

і так знесилений організм Руданського, так що в молоділ
ще віцї зійшов із сего сьвіта (1874 р. похоронений у Ялті)
Руданський був вельми милою особистостю з вироб І

ЛеНИМ СЬВІТОГЛЯДОМ і глибокою народною СЬВІДОМОСТЮд;

Уже В семинарській бурсі дивились усї на Руданського, яі^^
на поета, бурсаки сьпівали зложену ним не одну пісню'',^,
а пісню „Повій, вітре, на Вкраїну" і тепер ще сьніваюті^^^
поміж народом. Ся пісня була імовірно випливом єго пер |
шої і то нещасливої любови, що мала великий вплив трохі ^
не на ціле житє. Окрім сеї любовної піснї напечатав вії^^
глибоко ідейний вірш „Гей-гей-во л и !" („Основа" 1861, Г
і „Пяниця" (Основа 1861, II), в котрім поет ще пере,
знесенєм крепацтва живописує важке злиденне положен
крепаків. З тими первотворами і трема пересьпівами: „Лг
стівка" (з польського) „Ніч-у-ніч" (з сербського) і „Сн и
виступив він на літературній ниві, потім довший час н
стрічаємо єго творів у печати. Аж у 1880 р. Олена Пчілк
(Н — й Г— Т) Вольїнскьій) видала в Києві „Співомовкьі ^) Сі
Руданського" (25 з передмовою). Твори єго розвіял
ся в рукописях поміж приятелями так, що ширші верств
на Україні не мали нагоди зазнайомити ся з творчостю ж
перечно після Шевченка найбільш талановитого поета. Тимі^р(
вельми гарно висловив ся про твори Руданського проф. 04р(
Огоновський у своїй „Исторіи литературьі" (Ч. II, відд. '
ст. 329): „Пірвалось цінне намисто і порозсипувались д<
рогі жемчуги : деякі найшли ся сейчас і збереглись від зап
бели, инші покотились геть далеко, так що годї їх зібрати
Справді так воно склало ся, та перегодом повело ся п(
знаходити й зберегти від загибели чимало тих розсипани
жемчугів і зложити з них цінне намисто. Сі дорогі жемчуг
поетичної творчости Руданського стали появляти ся в „Праі
дї" -), в „Зорі" ^), „Кіевской Стари н-Ь" ^) та инших виданя:
найбільш галицьких, поки заходами М. Комара, А. Крил
ського, В. Лукича, і. Франка й Ю. Романчука не появили (
виданя всіх досі віднайдених єго творів. Хоч як журлиі

') Се віршовані з блискучим гумоіюм зложені анекдотп, кіітрі
основа зачерпнена з уст народу. Сьпівомовка — те, шо говорить ся • і.ііі
но, сьпівучою мовою. Руданський на;шваб Музу — Сьпівою.

■•) 1872—77 р., 1888 і 18!)2 р. ■) 1884—1894 р. *) 1882—1883 р

- 261 -

злиденне було житє Руданського і весь вік доводило ся
\у вести важку боротьбу і задля свого прожитку, що

»І на право — старій бабі смерть підписує патент,

І на лїво без копійки бєть ся з нуждою студент« (»Студент«.)

І за свою народну сьвідомість (навіть з рідним батьком), не
)падав він у зневіру, не покинув до самого скону народ-
)го стяга, а взивав і накликував земляків до праці' в ко-
ість народу і рідного краю. Як старинний сьпівець „Слова
Полку Ігореві" переймав поетичні образи з хлїбороб-
кого житя, так і Руданський взиває подібним способом
) працї на рідній ниві в однім з найкрасших та ідейно
йглибших творів:

» Зоремо поле,

Посієм яреє зерно.

А спаде дощик, незабаром

З землї пробудить ся воно. — —
» Зерно поспіє

Обіллє золотом поля.

І потече ізнову медом

І молоком сьвята земля.

І все мине, що гірко було,

Настануть давнії рокп.« (Руска Письм. IX. 1. 40.)

Руданський, що до самої вдачі своєї поет глибоко-
родний, черпає мотиви своєї творчости з тої живущої
родної криниці.

у вірші »Наука«, ладом народних пісень, жпвоппсуе образ
впряжала в сьвіт мене матїнка«. єство фізично й морально
нпе міцне, з поукою:

» Нехай, сину мій, ми працюємо.
Нехай цілий вік ми горюємо* — —

»Ти на сьвіт поглянь, пш там робить ся,
Та не всїж як ми в землї риють ся« — —
»Може є такі, що не журять ся,
Коли найдеш їх. милий спночку,
Ти скіонп себе, як билиночку* — —
» Спина з похилу не іскрпвить ся,
-За то ступить пан та подивпть ся:
За то стлщпть лан на покірного
І прийме тебе як добірного — —
»І з панами сам порівняєш ся.
В сріблі - золоті закупаєпі ся.
З полем батьківським розпращаєш сяІ«
Сему вговорюваню мягкоі материнської вдачі, щоби син гнуч-
покірлпвостю старав ся вийти в люди, протиставить поет

— 262 — -

слова вітця, людини міцнїйіпоі тілом і духом, як наставляє снне
іти шляхом правди:

»Впдпш, сину мій, як працюємо,

Впдиш, сину мій, як горюємо, —

Кождий на сьвітї на те родить ся.

Не дивись на сьвіт, що там робить ся, —

Ти на пчіл поглянь: є робучії,

Але й трутні є неминучіі.

Так і на сьвітї: одні риють ся,

Другі потом іх тільки миють ся«.

Тимто батько заклинає сина, иіобн не гнув ся перед тими
а щирою правдою і важкою працею добивав ся доброї долі в житю

»Будь же проктятий, милий синочку,
Як погнеш таким свою спиночку,
Як простелиш ся на рядниночку!
І чоло тобі нехай зморщить ся,
І хребет тобі нехай скорчить ся...«

А коли огляне ся по сьвітї і все спізнає :

Тоді з сьвітом ти порівнаєш ся,

В добрі-розумі закупаєш ся,

В добрі-розумі закупаєш ся,

З полем батьківським привптаєш ся». (ІЬ. 47.)

Замітнпй також твір »До дуба«, в котрім » слабій лозі", як

»Вона гнеть ся собі
І так вік прожиє,
І без слави в багні,
Як — трава, зі гниє «, —
протиставить сильного дуба:

» Нехай гнеть ся лоза, — »І у силі, в добрі,

А ти, дубе, кріпись. Як скала затвердій,

Ти рости та рости, І як Бог сьвітовий

Не хились, не кривись, На сторожи ти стій

»Ти глибоко у глиб І пташки сьвітові

Твердий корінь пусти. Защебечуть тобі

Гілля в гору розкинь, І сьпівак відпічне,

Та рости, та рости! — — Засьпіває тобі

І сьпівак перейде,

Не забуде тебе!« (іЬ. 41).

Злидні закріпоіценого люду жпвописує Руданський у віри
»Пяниця« і виводить постать замученого панщиною крепак;
Котрий г.іидить розради в чарочці і єго стрічає докір жінкп : Зі
пиваєш ся !« — звичайний вислїд злиденного, безпросьвітного житз
Такуж сумну картину живописуе поет у творі »Над колп(
кою«, як безталанна к])епачка сьпіває пісню над колискою у бе:

і
І

— 263 -

сонні ночи своїй гарній дптинцї, котрій »тілько щастя і долї«, іцо
буде

»цїяпй вік. як той чорний від

у ярмі і в неволі. (ІЬ. 17)

Сумними, невідрадними почуванями навіяні гарні єго
вірші : „Сиротина я безрідний", „Ой чому тине лї-
таєш", „Не дивуйтесь, добрі люди", „Не згадаю
згадки", „Голе, голе моє поле", „Чорний кольор".
Та поруч сеї вельми нїжної чутливости, яка виявила ся
в мистецьких ліричних творах Руданського, блиснув щи-
рий український гумор у єго „Сьпівомов ках ", незрів-
наних у своїм родї. Вельми замітні вони і цїнні не тілько
з етнографічного погляду яко віршовані пересьпіви народ-
них анекдот, але й мистецькою формою, знаменито дібра-
ною до змісту. Щиронародні що до форми, мови і змісту
сл твори Руданського однаково зрозумілі для простолюдя
й осьвіченої верстви і тому перейшли в нарід, подібно як
і деякі єго ліричні твори стали народними піснями по всіх
українських землях, так, що поруч Шевченка Руданський став
найпопулярнїишим поетом навіть у надднїстрянській Україні.

Сьпівомовкп, як »3асїдатель« (що серед ставу заломив ся
на тонкім л є ду), »Вареннки« (як моска^іевп захотілось вареників
і не міг пригадати їх назви), »Д о б р є торгувались* (як мо-
скалі глузували з мужика, що ходив з мазницею питати догтю)
й ин. стали піснями широко розповсюдненпми в народі і тому
влучно замічає М. Комар : »Чи богатож у нас таких поетів, ко-
трих вірші стали ся народними ще за довго до надрукованя їх.
як се стало ся з віршами Руданського ?«

Руданський писав також віршовані оповіданя на основі
апокрифічних або народних переказів („П о ч а то к с ь в і т а".
Дар Давид", „Соломо н" і ин.) і „Байки сь віто в і
в оповідках" (прозою).

В поемі »Цар Соловей*, з словянофільськпм підкладом,
зобразив долю Словян та відносини їх поміж себе і до сумежних
народів в алєґоричних постатях (пар Соловей — словянський пра-
отець, Царевич Пастух з чарівною дудкою. — музикальний чеський
нарід. Мисливий з поляни — Поляк, Золотокрпла-царівна — Русь-
Україна, а одновірний Причепа — Москаль), що »не вміли шану-
ватись*, і »не вміли жити« та :>вязати си.іи«, тимто на останку
цар Соловей »розсуджує суд« та їх наставляє на правду.

Руданський зладив крім того пересьпів Пушкинової
поеми „Віщий Олег" і переклад староруської поеми „Ігор

- 264 -

Сїверський (з „преслівям") та написав імовірно на основі
Бантиш-Каменського й М. Маркевича „Исторіи Малороссіи"
історичні поеми „Мазепа", „Іван Скоропада", „Пав-
ло Полуботок", „Велямін", „Павло Апостол"
і „Мін їх". В тих поемах деколи блиснув великий єго хист
поетичний, як н. пр. в „Мазепі", одначе він занадто вірно
йшов слїдами історичних подій і тому сї поеми являють ся
радше віршованими хроніками або історичними оповіда-
нями. Крім того написав Руданський оден драматичний твір
„Чумак, український дивосьвіт (оперета) на штирох місцях
(діях)."

Українське письменьство збогатив Руданський також
перекладами. Він переложив „Старочеські співи" (Ко-"
роледворська і Зеленогорська рукопись, одначе не все вірно,
бо не знав добре чеської мови), Лєрмонтова поему „Де-
мон" (останню обрібку й доповнене перевів М. Старицький),
частину І. піснї Вергілїєвої Енеїди п. з. „Енеянка", „О ми-
рову Іл ия ду" (І— XXIV) й „О мирову війну жабзми-
шами". Сї переклади робив Руданський вельми бережливо
з первотворів, але змінив гексаметровий на короткий народ-
ний і плавний розмір. Взагалї намагався Гомера „обукраїнити"
і зукраїньш.ив також деякі грецькі імена власні н. пр. Муза —
Сьпіва, Гадес — Невид і т. и. Та при всім тім визначає ся
переклад Ілїяди (спершу зукраїньщив він на „ільйонянку")
сьпівною гарною мовою і вірним пересьпівом мисли перво-
твору. Влучно отже висловив ся Др. І. Франко про сей пе-
реклад: „Се не популяризований, але справдї націоналізо-
ваний, наш український Гомер і то націоналїзований так
щасливо, що я не знаю нації, яка моглаб похвалити ся по-
дібною працею".

Літературне становище Ст. Руданського. Хоч Рудан-
ський вельми рано зійшов із сьвіта, полишив доволї бо-
гату і вельми цїнну літературну спадщину О, котра ему обез-
печує почесне місце між першими письменниками в історії
української літератури. Поезія єго саморідна, з визначним
народним живлом і з національною українською закраскою.

') Нові віднайдені твори Ст. Руданського, що не зійшли до напе-
чатаного повного 7-томового впданя. мали війти до 8-го тому, котрий
досп не появцв ся.

- 265 -

Він мабуть одинокий зпоміж давнїйших українських пись-
менників, що писав тілько рідною мовою зближеною до
галицької і середи ьо -української. О Се був поет зовсім само-
стійний і саморідний з виразно означеною творчою індиві-
дуальностю, що полишила по собі глибокі і незатерті сліди
в українськім письменьстві. Тим більше можна жалкувати,
що такому поетови не пощастило ся розвинути всю ши-
рину свого таланту і видати ще більш гарних творів.

Іван УІевицький виступив при кінцї 60-их рр. під прибра-
ним іменем Івана Нечуя в „Правдї" (1868) і став тим
способом відомий спершу в наддністрянській Україні. Уро-
див ся 1838 р. в місточку Стеблеві, Канівського повіту,
в Київщині", де єго отець, ДІД і прадід були сьвящениками.
Вже змалку придивляв ся він до народного житя і навчив
•ся чимало народних пісень та казок. В дома у него гово-
рили тілько по українськи і з рідної хати винїс він націо-
нальну сьвідомість. Від батька чув дещо про українську ми-
нувшину і про гноблене росийським правительством україн-
ського народу, опісля читав історію Бантиш Каменського,
М. Маркевича, лїтопись Самовидця й Гребінчину „Ластівку",
що були у єго батька. Спершу вчив ся Левицький у богу-
славській духовній семинарії та академії в Києві. Наука була
там доволї суха, та не було добрих книжок до читаня.
Тимто Левицький купував собі дешеві француські книжки,
відтак дістав Дантову „Божественну Комедію", що єго вра-
зила величними фантастичними картинами, а в останнїй бо-
гословській клясї зазнайомив ся з московською лїтерату-
рою і прочитав та зразу зрозумів Пушкина і Гоголя. В ака-
демії зацікавила ся тодї українська молодїж національним
1 літературним питанєм, виписувала й читала „Основу",
а Левицький задумав писати в „Основу" українські повісти,
але сей місячник перестав небавом виходити. Скінчивши
духовну академію, пішов Левицький учителем московської
літератури в полтавську духовну семинарію, відтак здав
гімназийний іспит та учителював по гімназіях у Києві, Сєдлцї
і Кишиневі. Підчас служби в Сєдлцї познайомив ся з Кулї-

') Отець Ст. Руданського був сьвященпком на Поділю, в Хому-
тпнцих, Впішпцького повіту, на межі Волині й Поділя. недалеко Берди-
чева, там то єго мова збли;каб ся до галяцької і середньо -української.

— 266 —

шами й з Білозерським, що тоді проживали у Варшаві, а ся
знаемість додала ему розради в чужині". Тоді обїхав він
північну Московщину, в Петербурзі познайомив ся з Косто-
маровом, а літом їздив у Швайцарію. Навідував ся також
у Галичину, щоби пізнати тутещні відносини. Після перене-
сеня до Кишинева щорічно їздив на Приднїпряньщину і на-
зирав над народним житєм. Одначе бесарабське підсонє по-
казало ся шкідливим для єго здоровля і тому перейшов
він у стан супочинку та поселив ся у Києві (1885), де про-
живав до смерти (1918).

Літературна діяльність І. Левицького. Шевченків „Коб-
зар" і „Основа" навели Левицького на думку писати
українською мовою. Вже в часі учительської служби у Пол-
таві, почав писати повісти. Але перші оповіданя „Дві мо-
сковки" і „Гор иславська ніч або РибалкаПанас
Круть" та розвідка „Сьвітогляд українського на-
рода" появили ся аж 1868 р. в львівській „Правдї" під
прибраним іменем Івана Нечуя та звернули бачність на
незвичайний єго талант. З того часу із зрівноваженою і по-
стійною вдачею він певно чи не єдиний український пись-
менник, що весь час трудив ся невсипучо, без перестанків
і рік за роком давав однаковий засіб белетристичних тво-
рів. Се оден з найбільш плодовитих письменників, бо за
50 літ написав він велику силу оповідань, повістий, драма-
тичних творів, історичних, літературних, етнографічних, мі-
тольогічних, публіцистичних і т. и. розвідок. Одначе ся ріж-
нородність і плодовитість не збавляє нї значіня, нї стійности
єго писань. Всеж таки славу визначного письменника Левиць-
кий здобув собі і запевнив повістями.

Письменська творчість Левицького в супротивности до
ліричного настрою Кониського має епічні прикмети, а ви-
ведені в єго оповіданях і повістях постати та події з житя
чи то певної людини, чи цілої семї, набирають значіня за-
гального і типового явища. Він уміє добре придивляти ся
до житя, але виріжняє і відокремлює важнїйші обставини,
прикмети постатий, психічні або суспільні умови і кладе їх
основою свого живописаня ; тимто образи, постати і події
в єго творах виходять ясні, виразні та осяяні з ріжних боків.
Левицький живописує селянське житє і нові впливи на нього
після знесеня крепацтва, панський двір, житє сільського ду-

- 267 -

ховеньства, житє слухачів академії та учениць у пансіонї.
А що житє зміняло ся, тож придивляючись ему, живопи-
сував і ті переміни, які в нїм відбували ся.

У Левпцького стрічаємо списані з великим мистецтвом спо-
мини давнпх часів крепацтва й образи нової панщини, що проя-
вила ся в народно - господарському житю після знесеня крепацтва.
В повісти »Микола Джеря« зображає він постать втіленого
протесту проти всякого гнобленя іі неправди, мужика Миколу, ко-
трпіі під вражінямп важкої панщини і ненависти до крепацькик
відносин виходить із села на роботу в сахарнях і після довгої блу-
канини вертає у рідне село, де хоч не було вже старої панщини,
доводило ся ему зазнати еї пережитків, ма.іої, нової панщини. — До-
повненєм сеї повісти являє ся: »Бурлачка<г, в котрій ширше
зображений перехід від сільської до фабричної працї, в поганім
воздусї і при лихій страві, що стає огнищем деморалізації і ни-
щить давні старосьвітські звичаї та родинне житє, повертаючи від-
так фабричних робітників знов у село, перероблених новими впли-
вами. Постать такої жертви фабричних заводів, сї-тьську дівчину
Василину, живоппсує Левпцький вельлш реально, як вона попала
в павутинє фабричної деморалізації, але по довгім гулящім жптю
видобута мора.іьним впливом шляхтича - чиншівника Михальчев-
ського стає єго дружиною і вертає до рідного села.

Левицький зображає також шкідний вплив довшого
проживаня селян по містях, особливо молодежи, де вона при-
викає до легкого, гулящого житя, московщить ся і з погор-
дою споглядає на селян, що не цурають ся рідної мови
і предківських звичаїв.

В повісти »Дбі Московкп« зображає Левицький з часів
давно минувшого крепацтва повне горя і злпднїв житє двох мо-
сковок, Ганни й Маринп, що вийшли заміж за двох парібків- ре-
крутів. Се доля двох сільських відданиць, жертв московської сал-
датчини, списана автором зовсім вірно, з глибокою психольоґічною
аналїзою.

» Р и б а л к а Панас К р у т ь« , справдешня епічна постать
в оповіданю з наголовком »Гориславська ніч«, замолоду зай-
мав ся усяким реместом, визискуваний до крайности шинкарем,
Берком, а по смерти своєї жінки дванайцять лїт ловив на ста-
рости ЛІТ рибу в Росї і підчас великої повени там найшов смерть.
Мистецький опис Гориславської ночи і ярмарку в Довгополі є цін-
ною окрасою сего оповіданя. — »Кайдашева сімя« се історія
сільської родини, в котрій автор доторкуе ся вельми важного су-
спільного пптаня з ^тіраінського народного побуту, а іменно пито-
мого українському народовп індивідуалізму, себ то змаганя до
окремішнього житя в родині. Левицький зобразив з великим хистом
вельми реально, живо і правдиво відносини серед української сіль-

268

ської семї, а хоч протягом щлої повісти не вгаває родпнна колот-
неча нераз ізза справдїпіннх дрібниць, то ся повість належить за-
для простого змісту, мистецького зображеня постатпй, гарних жи-
вописних картин з природи і живої ядерної мови до найкрасіпих

€Г0 творів.

Невідрадні суспільні відносини, спричинені безземелем, не-
осяжне бажане власного господарства в тпх обставинах, у яких до-
вело ся людям жити на Україні, доводять до тпх сільських траге-
дій, як в оповіданю »Пропаии«. то »через поле, через землю
Покинув Улас« бідну Яукпну. а одружив ся з богатою Гайкою, те
саме і в оповіданю »/Кпвцем по хованій.

Окрім селянської верстви живописує Левицький також
вельми вірно й по мистецьки побут міщаньства й луховень-
сгва по селах з їх споконвічними звичаями та поглядами.

В творі »Старосьвітські батюшки й матушки«, не
одноцїльнім у виконаню, подав Левицький поодинокі картпни етно-
ґра«|»ічно-побутові, живописані з мистецькилі хистом. Він зобразив
старосьвітські батюшки й матушки з тпх часів, коли то ще на
Україні громада вибирала собі ' сьвяш,енпків, зважаючи більш на
людяність, нїж на науку панотця. В сїй повісти подав Левицькпй
тілько ({іотоґрафії з житя старосьвітських батюшок і матліпок іа
нивітних попів І попадь, і зобразив їх слабу осьвіту в бурсї, в се-
минарії й академії, а також і ті крпхітки осьвіти, які діставались
Попівнам у богуславськім пансіоні. З оповіданя бачимо, іцо в то-
дїпіних обставинах і київський семинарист не добував пригідної
для жптя осьвіти, а так само богуславський пансіон не давав
оіьвітп попівнам. — В комедії »На Кож у мя ках« зображає автор
шкідливий вплпв зверхньої культури і виводить постать Е(()росини.
донькп-одоначки купця хМІїцанпна Рябкова, що по З -місячнім по-
буті в пансіоні вважала себе осьвіченою панночкою і цурала ся
своїх батькІБ.

Болючо відчуває Левицький винародовлюванє україн-
ського населеня і тому доторкує ся національного питаня
в зображеню селянського побуту, вказуючи, як там молоде
поколїне бувших робітників на заводах або салдатів відчу-
жує ся свому народови (військовий писарчук Іван у „Двох
Московках"); він зазначує се і в міщанській верстві (як н. п.
молодий Лемішковський в „Причепі" або доньки Сухобруса
в „Хмарах"), він вказує на се і серед сільського духовеньства,-
де замість „старосьвітських батюшок" близких до на-
роду виступають „новітні" з иншими змаганями і погор-
дою до селян ьства. На останку він виводить постати зпо-
між дрібного українського паньства й осьвіченої верстви,
як вони переймають ся тими зверхними впливами культури,

— 269 -

що виявляють ся опісля у таких півінтелїгентів погордою
до своєї верстви суспільної і винародовленєм. Левицький ба-
жав також дати поетичний погляд на важні національні
питаня і зобразити внутрішні межинародні відносини України
до Польщі й Московщини. Сю велику задачу поклав він
основою казки-поеми „Запорожцї" і двох обємистих по-
вістий „Причепа" і „Хмари".

В буйній уяві ба'іКав автор в казцї- поемі »3а порожцї«
зобразити давне Запороже, яко представника і виразника ідей
України і переносить нас до » характерників» - Запорожців, що жп-
вуть під водою на зачарованім острові між скелялш Дніпрових порогів
із своїм гетьманом, де серед розкіпшої природи сивоголовий коб-
зар і прегарна дївчпна перемінена в калину, сьпівають українські
піснї. Автор бажав у сїй казщ впсловитп думку, що не пропала
доля України, хоч вона заснула, бо вона пробудить ся і діжде ся
красщої будучини. — В повісти »Причепа« бажав Яевпцькпй
зобразити польсько-українські відносини і перевів се вельми правдиво
і вірно. Він виводить перед памп два сьвіти : по.тьську шляхту і мі-
щаньство та українське духовеньство яко передставників україн-
ського народу. Польська шляхта горда своїм походженєм і сьві-
домостю впсшої культури, змагає в почутю високого культурного по-
сланництва польської женщини спольщити красші сили У'краш-
ського суспільства. Супроти того стоїть українське демократичне
суспільство, переняте стародавнпмп народними звичаями, але
рівнодушне, бездїльне і мало осьвічене. а задля нерішучостп
1 невміюстп вести боротьбу звичайно воно доходить до невдачі.
Жертвами сего середовища яктяють ся і Ясь Серединський,
нащадок роду Середи, і Яким Леміщковськпй, син богатого міща-
нина Л.ЄМІЩКИ, котрі наслідком податливости характеру відчужують ся
від своєї родини, від свого народу і стають перевертнями. Зате
приманюють до себе постати старого Лемішки й єго дружини своєю
-сьвятою простотою і чеснотою та смирностю. Пируч них можна по-
ставити сьвященпка о. Хведора, реготуна, все веселого, ню сьміяв ся
справдешнпм Гоголївським сьміхом з усего і з себе самого. Автор
подає при тім тверезпй і ясний погляд на виховане й осьвіту ві-
дорвану від рідного народу. Вся повість написана живо, займаво
і визначає ся сьвіжостю і плястичностю образів та богатством красок.

Поруч »Причепи« треба поставити повість »Х м а р п < . в ко-
трій Левицький зобразив відносини між Українцями й московською
осьвіченою верствою в 60-их роках XIX ст. Як у» Причепі « зобра-
зив він змаганє до впнародовленя української осьвіченої верстви
з підмогою польніеня, так у » Хмарах « вказав він на се змаганє
з підмогою московщеня. Яевпцький виводить у »Хмарах« трп по-
колїня, — старосьвітського київського купця Сухобруса, иш жив біля
Богоявленського монастпря і читав тільки церковні книги. Мо-
скаля, представника московського панславізму, Воздвпженського,

- 270 -

й Українця професора Дашковича, що наукою своєю за.тіз у хмари
словянофільства і втратив український народний ґрунт.

В „Хмарах" зобразив Левицький три місцевими дійства:
Київ з духовною академією, єї студентами і професорами,
із студентами університету й інститутом, село в Полтавщину
з дрібними і середними попами, а злегка доторкнув ся та-
кож третьої місцевини Сегидинець, родини Дашковича
й сільського простолюдя. Левицький бажає виказати, як
безпідставне буває виховане не проникнуте національними
почуванями і змаганями, та віддане в руки чужих людий.

Зпоміж постатий молодежп найбільш вибиває ся Павло Га-
дюк, студент кпївського університету бО-пх рр., представник мо-
лодого поколїня з небогатого панського роду, перенятий вільно-
думними, але невпробленпми й невпразнпмн поглядами, зачерпне-
ними з француськпх та німецьких брошур. Провідною его думкою
є демократизм' з нахилом до космополітизму і народовство, котре
він ВИЯВ.1ЯЄ сьпіванем сільських пісень, писанем сііьською мовою
й одягом. Він бачить лихі просьвітні й народно-господарські від-
носини на Україні і потребу праці для народу та науки і хоче
щось робити для селяньства, але нема в него ширших поглядів,
як перевести се в дійсности. у него богато ще розумованя і ши-
рокого розправлюваня, але мало рішучости до діла, та чимало не-
послідовностп в ділах. Радюк і сучасне ему поколінє українських
народовців не знають ще, як їм взятись до діла, хоч вони вже
виробили собі ідеал нової України »з гордим, поетичним і добрим
народом, без усякого ярма на шиї, з своїм язиком і літературою.
з своєю наукою і поезією «. В »Хмарахі стрічаємо прегарні місця
навіяні горячою любовю Києва, чимало також ліричних місць
і мистецькі зображеня лтіраінських панів-хуторян.

В повісти »Над Чорнем морем«. на основі чудової кар-
тини полуденного неба в Одесі, зобразив Ловицькпй постати прп-
їзжпх задля морських купелів. Тут поставив він уже виразно на-
ціональне питане і вивів між пншпми постать сучасного народовця,
учителя Гімназії Комашка, кот])ПЙ вступає ся за національні за-
сновки, боронить своїх національних думок, доказує, що тілько на
національній основі можуть розвивати ся народні верстви, а бай-
дужний для мови й національности космополітизм або »обрус€ніє«
доводять до нещастя і деморалізації. Міська молодіж, хоч перенята
щирими й чесними порпвамті, але національно несьвідома і не звя-
зана тісно з народом, під впливом московської школи й західно-
європейських ідей переймає ся космополітичними пог.тядамп. Сему
еьвідомому народовцеви протиставить .Іевицькпй постать космопо-
літки Сані (Олександри) Навроцької. учительки женської жидівської
школи в Кишиневі, котра вважає націоналізм ділом застарілим, що
веде до воєнщпнп, бо через него впходпіЕ. тілько колотнеча між

— ^/1 —

народами і державами. Вона вважає обовязком працювати для на-
роду, а.іе бажає встоювати за вічні, вселюдські ідеї добра, правди
і просьвіти. Одначе силою свого міцного і глибокого почуваня до
народу Комашко переконує Саню і вона признає, що не може всто-
ятись із своєю » космополітичною плутаниною« супротп перекону-
ючих слів Комашка.

Великий талант і щиру українську вдачу проявляє Ле-
вицький у писаних, де він переходить від трагічних відносин
до комічних, як у дрібних оповіданях „Не можна бабі
Парасці" вдержатись на селі" і „Благословіть
бабі Палажцї скоропостижно вмерти", котрі ди-
шать так само незрівнаним, щирим українським гумором,
як і духом глибокої журливої поезії народної. Сї оповіданя
не виявляють анї крихти сільської ідилї, а саму буденну се-
лянську прозу з окремим відтінком сільського житя, в ко-
трій стрічаємо виведені тут баби Параску і Палажку. Вони
вяжуть ся тісно з собою в одну цілість так, що одно без
другого являє ся неповним. Автор підглянув і схопив при-
кмети обох постатий знаменито і зобразив живо і вірно так,
що можна їх поставити поруч Гоголевого оповіданя „Як
Іван Іванович посварив ся з Іваном Никифоровичем".

Баба Параска нарікає, ніо їй не можна за лпхпмп сусідами
вдержатись на селі, а навпаки Па.іажка жалує ся, що через бабу
Параску не можна їй на сьвітї жптп. Левицькпй бажав тут виста-
вити безпросьвітність і забобонність простолюдя та вплинути сими
зображенями на моральну поправу простолюдя.

Левицький звернув ся був також на ниву драматичного
письменьства. Крім 5-дїєвої комедії міщанської „На Ко-
жумяках", котрій М. Костомарів признає гарні комічні
прикмети, так що моглаб бути виставлена на сценї, та мен-
ше вдати ої 2- дієвої комедії „Голодному й опеньки
мясо", написав 4- дієву оперету „Маруся Богуславка"
на основі народної думи, одначе дійсним призванєм єго була
суспільна повість. Своєю повістевою творчостю сягнув він та-
кож на історичну царину („Гетьман Іван Ви говський"),
одначе тут не блиснув уже з такою силою єго талант.

Але він не обмежував ся чисто мистецькою творчо-
стю, а виступав також на ниві публіцистики в розвідці звер-
неній проти Н. Пипіна з нагоди критики на Ом. Огонов-
ського „Исторію рускои литературьі" п. з. „Україньство
на літературних позвах з Московщиною" (під

- 272 -

прибраним іменем І. Баштовий, у Львові 1891) в обороні'
самостійности українського письменьства. З наголовком
„Сьвітогляд українського народа в прикладї до
сьогочасности" (в Правдї 1868) бажав він на основі
народної словесности подати погляд на народну фільосо-
фію, а в ширшій розвідці „Сьвітогляд українського
народу; ескиз української мітольогії" (в „Правдї"
1876 і окремо) мітольогічні погляди нашого народу.

Окрім того виступав він з літературно-критичними роз-
відками, а найвизначнїйша між ними є „Сьогочасне лі-
тературне прямовання", в котрій обговорив напрями
в новочаснім письменьстві, (реальність, національність і на-
родність), порівнуючи головно наше письменьство з москов-
ським („Правда" 1878).

В описах подорожий п. з. „Мандрівка на україн-
ське Підлясся" (Правда 1872) і „В Карпатах" подав
він не тілько вельми гарно живописані картини тих околиць,
але й цікаві поміченя етнографічні.

В популярних книжочках з історії України від найдав-
нїйших часів до доби Мазепи зобразив він вельми живо
й легко нашу минувшину і тим причинив ся до поширеня
історичної сьвідомости в ширших верствах суспільства.

УІЇтературне становище і характеристика творчости і. Ле-
вицького. В українському письменьстві належить ся Левиць-
кому одно з найперших місць. Єго повісти й оповіданя на-
писані справдїшньою мистецькою рукою, подають реальні
зображеня з усїх верств українського суспільства, але най-,
гарнїйші образи виходять у него з житя селяньства і духо-
веньства. Він умів добре придивляти ся сучасному житю
і живо єго зображати і таким побутом в єго творах стає
перед нами неначе дїйсне жите українського народу за ці-
лого півстолїтя XIX в. А хоч критика добачає особливо
в єго повістях з житя осьвіченої верстви суспільства слабу
сторону в укладі, а инодї недостачу психольогічної аналізи, то
зате визначають ся єго твори бистрим помічуванем і вірно-
стю та повнотою живописаня. Найвдатнїйші в єго пові-
стях ідилїчні і гумористичні картини та постати поодиноких
людий, хоч більше вдатні постати сільські нїж інтелїгентні.
Зображеними перед нашими очима подіями підносить Ле-
вицький протест проти гнобленя й визиску українського

народу і тому він є наскрізь національний письменник
і український народолюбець, однак се не збавляє єго пові-
стий загально-людської стійности, а навпаки він вносить
у загальну письменську скарбону свої саморідні постати
і погляди та свій питомий дух. Літературна заслуга єго ще
й у тім, що він перший заходив ся зобразити житє і побут
не тілько простолюдя, але й инших верств суспільних, за-
чепив також суспільні обставини українського народу і став
гворцем суспільної повісти, а цінною літературною
іЛіадщиною причинив ся до збогаченя нашого письменьства
і до виробленя літературної мови, т

Панас Мирний (| 1921 в Полтаві) — се прибране імя од-
іого з найталановитїйших українських письменників що до
ііїтературного напряму і питоменности єго творчости. Імя
і:е прибрав він собі як богато инших українських письмен-
ііиків задля невигідних для україньства обставин у колишній
і^осії, а воно так зросло ся з єго назвищем, що для него стало
'іевідлучним (др. І. Франко вперше подав до відома су-
:пільства дїйсне єго імя і назвище — Опанаса Рудченна)^). Та
|[0ч літературні твори вкрили Мирного невмирущою славою,
Ііоси нїгде не подано подробиць з єго житя, тай із єго
Іворів їх видобути не можна. Відомо тілько се, що він був
І урядовій службі в Полтаві (предсїдником скарбової палати)
длятого не виявляв дійсного свого імени, щоби не зазнати
вичайної тодї в Росії нагінки за україньство.

Вперше виступив Мирний на літературній ниві в .Правдї"
1872 р.) і писав поезії, повісти, оповіданя і драматичні твори.
Іереложив також „Думу про військо Ігор еве" ладом
ародних дум, Шекспірову драму „Король Лїр" ^) і дещо
нше.

Про напрям літературної дїяльности говорить сам Мир-

ий в 1-ій частинї своїх творів п. з. „В дорогу!" (замість

ередмови).^) Він бажає оповісти „просто й правдиво про

уденне житє краю", котрий він полюбив, як висловлює ся

першім своїм вірші „у к р а ї н ї" :

Ч Нарис історії українсько -руської літератури до 1890 р. написав
і\ Іан Франко, у Львові 1910 стор. 198.

-) Збірне видане, єго творів вийшло в 4-ох томах у Києві 1903—19.
^) Панас Мирний. Кньїжка перша творив-ь. У Кьпіви 1903.

. 3-8.

ОЛ. БАРВШСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ, п. 18

— 274 -

»думкою кипучою, Тп першая

Як синєє море, Хоругву підняла

Безкраєю, як те небо За сьвятеє право в сьвітї —

Широке й просторе, — На ворогів встала

Безмірною, безвічною, За воленьк>' братів менших,

І прпмолодою. — За правду, за віру!...

Радостямп житя мого, Як же тебе не любити ? І —

Думою сьвятою — Чия дупіа щира,

Усїм добрим І Чиє серце не заграє,

Душа не зрадіє,

Що те давне твоє право

Тепер тілько сїє —

Добра долн... Даіі же. Боже.

Щоб на твоїії ниві

Зацвпли ще й сьвяті квіти

Науки й любові !« (»Правда« 1872 ст. 209.)

В сім безталаннім краю бачить він » заздрість нелюдську лк
дий, хижість та муки голодного брата, безпомошні сльози вдові
плач малих діточок, зраду своїх і чужих, муки пропащих надїі
лихої долї заміри«. Він звертає ся до своєї музи, котру зве с(
строю - Сьпівухою, що до него приходила вранці і ввечері* і пг
тае її: »Хтож нашу пісню - голосїннє послуха? Хтож до нас сеі
цем приникне '? Кому нам сповірити журбу нашу й сльози ? Ч
не тим гречкосіям убогим орачам неосьвітним та темним, ш
ймення позбулись у своєму рідному краї?

1 дійсно головна творчість Мирного присьвячена опс
віданям і повістям з житя тих убогих гречкосіїв -орі
чів неосьвітних та темних, в котрих він зображає суспіль
умови житя селян на Україні після знесеня крепацтва, кол
з заведенєм суспільної реформи селяни перейшли до НОВк
народно • господарських условин. А що сїусловини опираюі
ся на громадських підвалинах, тимто їх зміна мусить відбиі
ся на всіх царинах громадського житя. Крепацьке визволеї
€ границею між старим і новим, а що старі явища не мог/
зникнути зразу й їх випирали напів-нові форми житя, ти
то з обох боків, панів і селяньства, доходило до вибухі
бо вони не могли зразу призвичаїти ся до нового наро,
но- господарського ладу, до вільного господарства. Ми
ний є отже сьпівцем „лиха давного й нового."

Він зображає переміни спричинені наділами землі »
Україні", заведенєм машин та їх конкуренцією з людсько
ручною працею, а також наслідками безземельности а^
малоземельности селян. Яко письменник доби, що почин

- 275 -

ся з кінцем 60 их рр. XIX ст., зображає Мирний крепацькі
і пізнїйші народно -господарські відносини в мистецьких
картинах, перенизаних цінними поміченями і виводами. За-
чепивши народне горе від почину крепацького ладу, він дає
нам суспільно- господарську історію крепацької доби і про-
довжає дальшу добу, в котрій намічують ся вже ті нитки,
що тягнуть ся і в пізнїйші десятилїтя в збільшеній руйну-
ючій силї. Він мав усе одно на бачности : підчеркувати на-
родне убожество і з того приводу народне горе. Та при
всіх важких обставинах суспільних, які тоді" проявляли ся
на Україні', не добирає Мирний для їх зображеня різких ви-
словів і яскравих красок, але лагідними й мягкими відтін-
ками уміє передати горе і сум людського житя з теплотою
і з глибоким психольогічним поясненєм. Тимто в творах
Мирного стрічаємо мало різких і трагічних, але й мало ве-
селих яв і настроїв. Він живописує народне житє, відоме
ему в усіх подробицях, з великим реалізмом, вірно народ-
ному сьвітоглядови і з незвичайною правдою та свободою
в розмовах, в описах і в усіх инших обставинах.

В оповіданю » Я п X п й п ( > п у т а в« ^) зображає Мпрнпй гірку
долю сільської дївчіїнп-наймпчкп. Варкп Луценкової, що задля
гіркпх докорів дядини найняла ся у мііцанкп-пекаркп, де знесла-
Бпв її панпч Василь, та виманив зароблені нею гроші. — В опо-
віданю »Морозенко^ жиБоппсує Мирний образ покритки Катрі,
що з панських покоїв дістала ся до міста наіїмпчкою і вернула
звідтам із сином Пилником. Хлопець хоче помогти безталанній ма-
терп, йде до хрещеного батька під новий рік, посипати та при-
нести матері подарки. Але сніговий цар. старий дідуган морозенко,
заморозив єго в лісі. — З великим мистецтвом змалював Мпрнпй
картину замерзаня хлопця, а також сон про новорічне сіяне, що
при снив ся Катрі. Коли вона пробудшіа ся і побачила тілько слід
Пилинка, пішла за ним глядіти, а зустрінувшп его замерзлого,
кинула ся до него та повалила ся біля сина і більпіе не підвела ся,
ти бо в неї ро.зірвало ся серце від нестями. В журливе оповідане про
долю безталанної Катрі врізує ся се явище неначе промінь через
темні хмари, пш густо облягають землю і виходять з головного же-
рела, убожества, за котрим ідуть і инші лиха.

Найбільшим твором Мирнбго, се єго повість „Хиба во-
ли ревуть, як ясла повні?" написана в спілці з 1. Бі-
;оі ликом (єго братом, покійним Іваном Рудченком).*) Задля того

і(

') Появило ся в „Правді'* 1872 \).

-) Впланн сг'ї повісти було .чалумане в Кпеві. але заскочив указ

276

нема в сій повісти одноцїльного викінченя і проявляє ся дво-
який лад писаня — деякі частини більш мистецько -поетичні,
инші знов історично -фільософічні. Повість ,Хиба ревуть
воли " подає не тілько образ житя і нещасної долї Чіпки,
головного героя і єго родини та історію цілого села на
основі обставин селянського житя після реформи. В рядї
ріжнородних картин зображена ціла еволюція житя поруч
із психольогією поодиноких постатий і майже столїтна історія
крепацтва в українськім селї лівобережної України. Основою
повісти є село Піски, що стали непомітно і несподївано вла-
сностю якогось пана польського, з дрібної шляхти, одруже-
ного з Московкою, в нагороду за воєнну службу. В селї мо-
сковські звичаї і крепацьке житє, знущаня і шкідний вплив
панської розпусти. Пісчани бідніли, витратили колишнїй
достаток і стали під впливом панщини пяницями та леда-
чими. З проголошенєм волї повіяло новим духом, повним
надїй, але ся зміна викликала ріжні непорозуміня про на-
діли і останні два роки працї на пана. Минув час крепацтва,
але лишило ся гноблене слабших богатшими та впливовими
людьми, прибрало тілько инші зверхні форми.

На основі сеї історії лівобережного українського села почи-
нає ся перта частина повісти зустрічею Чіпки я будучою наре-
ченою Галею на полї (Польова царівна), живописана з незрів-
наним мистецтвом, а се оповідане навязане до минувшини, до долї
батька Чіпки (двоєженця, »двужона€) і споминів про старого вів-
чаря Уласа (»Т а й н а н є в т а й н а«), »Д п т я ч і л ї т а« Чіпки та
оповіданє про подруже Чіичпного товарииіа Ррицька, шо стає за-
можним хазяїном - себелюбом і не клопоче ся инпіпми. — Друга
частина — се історія села Пісків і предків Гнлї. жінки Чіпки. — Третя
й четверта частина оповідає знов Про долю Чіпки, як вій під
впливом важких обставин, коли від него з матїрю взяли землю
та відданій Луценковому небожеви, роздратований людською неправ-
дою, став розбійником і пішов шляхом, яким давними часами ішло
багато людий, (як н. пр. Кармелюк ^І. Вовчка, Гаркупіа Ол. Сто-
роженка, або Довбуш Федьковича). Він не .може собі уявпти без
землі єствованя на селі. Таким самим розбійником (опришко.м) хоче
б^-ти і Чіпка, грабувати панів та мстити ся за кривди своєї суспіль-
ної ве})стви, бо в суді не можна найти захисту від гнобленя. а за-
кон остає без здїйсненя. Перегодом вернув Чіпка домів, став го-
сподарювати, здобув собі пошану, був впбраіпій до земства і думав

а 1876 р. і:і забороною українського слова і тому вона іюявила ся спер-
шу в Женеві 1878 р., а відтак у „Кіевгк. СтаринЬ" 1903 \г .^міненим на-
го.іовко.м „Пропаща сила".

^/ /

працювати в користь селян, але пани усунули его на основі під-
зорів о участь в розбииіацтві. Се вивело Чіпку з рівноваги, він
знов став розбійником та карав не тілько неправду, але й гра-
бував »і у свого брата, заможноі'о козака*. Галя з розпуки нало-
жила рукп на себе, а Чіпку з товаришами пі гнали в Сибір.

Розбишацтво Чіпки — се шукане правди і нищене
неправди способом можливим у некультурних обставинах
житя. Таку провідну гадку бажав Мирний висловити наго-
ловком своєї повісти, бо люди не ворушать ся, коли їм до-
бре поводить ся, як і воли не ревуть, коли ясла повні.

Сю ідею перевів Мирний у пізнїйшім оповіданю „Ли-
хо давнє й сьогочасне",

В нїм оповідає він про жптє цілого українського села Одра-
ди, пригнобленого господарською нуждою. Визволені з »Лиха дав-
нього« — крепацької завпсимости від дїдичів, Одрадяни наслідком
малоземеля оппиили ся в повній народно-господарській завпсимо-
сти тих дідичів та їх управників, котрі по своїй уподобі обнижа-
ють плату Одрадянам і можуть зовсім відобрати їхМ заробітки. Отеє
€ те ^^ сьогочасне лихо«. не тілько Одрадян, але й кождого укра-
їнського саіа. де подажа робочих рук перевисіпає їх запотребоване,
а новий спосіб обрібки землі з підмогою найновійшпх сїльсько-го-
сподарськпх нарядів на великих маетностях ще більше обнпжає
запотребоване на ті рукп. Тому то доходить до того сумного яви-
піа, що селянп не можуть вижити на своїх вже ділених і переді-
лених земельних наділах, не мають заробітків дома та длятого ки-
дають рідну Україну і з сего очивидно богатого краю, де всьо
вражає кождого чоловіка своєю красою і своїм мнимим достатком,
громадно переселяють ся на далекий Амур.

Подорожна картина »С є р є д с т є п і в« . присьвячена головно
живописаню природи, зображена з великим натхненєм, поетпчнпм
хистом та горячою дюбовю природи і рідного краю. Як у калей-
доскопі пересувають ся перед напшми очима такі чудові краєвиди,
що можуть б^ти найцїннїйиіою окрасою всесьвітного ппсьменьства.
До тогож ся чудова картпна \т{раїнської природи оживлена люд-
ським житєм і перенизана суспільно-((»ільософічнпмп поглядами.
Перенятий глибокими ліричними почуванями Мирний їде по сте
пу, захоплений пипшоїо красою природи, та зустрічає переселенців
і в сій хвилі сей образ так вражає єго уяву, що душа переймає
ся важким смутком і хмарними думками, що серед того розкіш-
ного краю і серед достатку невідрадні відносини женуть пересе-
ленців у сьвіт за очп, бо »неволя та кривда панує, а доля знай
плаче- голосить, все правди у Господа просить*. ..

Та кріл\ господарського гнобленя панські двори з пи-
томим своїм ладом житя і окремою моралю проявляють
деморалізуючий вплив на селянське населене.

2/8 —

Мпрнпй зображає жертви такого впливу в особі Хведора
і Марини Проценків, »стрічнпх кумів« пана Башкиря (В оповіда-
ню >Лихо ) і ключниці Оришкп л ЄЇ донькою Параскою (в опові-
даню »Я[к ведеть ся, так і живеть ся«). Параска вродила ся
й провела дитячі літа на економії князя Батієва. Опісля ходила
на заробітки на сю економію і там блпзко зійіила ся з якимсь
»паничем«. Вийшовши опісля зааііж за сина богатого козака
Ониська Грицая — Осппа, Параска внесла тільки розлад у сн>
свою нову семю і затруїла все жптє свому чоловікови.

Вельми мистецька перша частина сего оповіданя про
дїтий п. 3. „На пасті внику", слабо тілько злучена з осе-
редком оповіданя, дає нам гарний образ дитячого сьвіто-
гляду і житя протягом одного дня на пастівнику.

Мирний є вельми чутливий на людське бідованє, тимто
настрій єго творів сумовитий та доходить мало що не до
зневіри. Не дивно отже, що зпід єго пера вийшла поетична
казка про дїтий Сонця — Правду і Кривду, про їх
обо'іільне ворогованє і сумну долю Правди.

Живописним ладом оповідає Мирний боротьбу Кривди з Прав-
дою, як Кривда розкорінює ся й ширить ся, а Правда голодна та
холодна сновигає по сьвіту, горем сита, сльозами полита і ніхто
іі знати не хоче, тілько деколи старі сліпці, божі люди, згадують
їі в своїх піснях:

»Та вжеж тії Правди, Правди не зіськати, —

»Бо стала та Кривда тепер панувати*,
а іменно в суспільно-господарських обставинах, давнійше в виді
крепацькоі неволі, а пізнійиіе в виді вільного убожества. А коли
запанує Правда, годі сказати.

Від живописаня картин нового ладу суспільного, в ко-
трих Мирний показав розєднане між панами і селянами, дій-
шов він у розглядї селянського житя до виясненя супро-
тивностий посеред самих селян, до поділу їх на вбогих і за-
можних і до залежности сих перших відостанних. Мистецьку
картину сих відносин живописав він у недокінченому творі
п. 3. „Повія" (1883 — 1884), в котрім бажав перевести
основну ідею, як новочасні сільські дівчата зводять чесну
і не зовсім убогу сільську дівчину на міську ледащицю.
Осередком дійства є тісна, низенька хатина сільська, з убо-
гою обстановою, довгою буденною роботою й ЄЇ вічними
клопотами. Тілько оден раз, в одній главі, прояснює ся
троха ся темрява, в різдвяну ніч (колядки), і ся глава нале-
жить до найкрасших образів в творах Мирного. Одначе він

- 279 -

не дає нам етнографічного образу, бо на першім місці
у него все люди, а не звичаї і все живописане природ-
ними й сьвіжими красками.

В „Повії" живописує Мирний загальний стан селянь-
ства в одному українському селі. Він оповідає про долю
крепачки Христї, що приневолена була служити в містї
у крамаря і се було приводом до єї смерти. Із наголовка
„Повія", себ то ледащиця, можемо догадати ся, чим кінчи-
ла Христя, чим наділило її місто, бо відомо, яке лихо не-
сьвідомому селяньству заподївае міська розпуста. Причиною
сего шкідного впливу міста є передовсім сїльське убоже-
ство, викликане новим народно-господарським ладом; воно
то приневолює вбоге селяньство йти з робочими руками до
міста, а там уже дожидає єго доволі звичайна і можлива
загибель душі і тїла. В сїи повісти доходить Мирний саме
до сеї точки й усе обробив він у подробицях в инших своїх
творах, як н. пр. в першім своїм оповіданю „Лихий по-
путав".

Мирний доторкнув ся в навіянім сумом оповіданю
Лихі люди" також відносин серед української унїверси-
гетської молодежи з початку 70-их рр. XIX ст., серед котрої
проявили ся два напрями, а іменно самолюбство і гляданє
карєри й наживи та другий — ідеалізм одиниць. Вже в часї
імназийної науки прокидали ся поміж молодежю перші
іумки про людське житє, про єго темні сторони і про по-
гребу єго полїпшеня.

Такп.ми думками переняв ся Жук, котрого на донос товарп-
иа ІІІестїрного впгнадп з Гімназії за якусь заборонену кнпжку.
(Ь'ук піиіов у народ і через якийсь час зустрів у рибальській
затазї під Києвом колишній єго товариш Телепень, то став ппсь-
ленником, щоби описувати житє робочпх верств суспільних. Але
іебавом склало ся несподіваве лихо. /Кук, іцо підучував бідних
зпбаллк бороти ся з богатими підприємцями, і Телепень, що в своїх
іисанях бажав поширити свої поміченя про злиденне житє інпро-
іих верств суспільства, попалп ся у вязницю і там зустрінули ся
{ давнпми товаришами, вязничнпм сьвящеником Григорієм і с.іїд-
шм судією Шестїрним. Телепень збожеволів у вязнипї і наложив
)укп на себе а про долю Жука не оповів нам Мирний.

Тим оповіданєм виявив Мирний великий хист придив-
іяти ся до житя молодежи та збагнути ідейний рух серед
іеї і дав картину подібну до тих, які стрічаємо в повістях
Сониського і Нечуя-Левицького.

- 280 —

В усіх тих оповіданях проявив ся виразно напрям та-
ланту Мирного: він виступає в них яко приятель суспільно
слабших, скривджених і гноблених, яко приятель правди
в широкому значіню слова.

Оповіданя Мирного визначають ся живою драматич-
«остю в зображеню подій, тим то він також на ниві дра-*
матичного письменьства здобув собі поважне становище.
В драматичних творах ^) зображав Мирний инші явища, не-
начеб дальші від народно-господарських обставин, а всеж
таки від них залежні.

В комедії »Перемуд ])іів« -) зобразив Мирний деруна-абло-
ката (адвоката) Василя Храика, що тілько в грошах бачив силу
і значінє і тому злигав ся з міщанином Передеріем, що хотів за-
хопити землю козачої вдови Тхорпхи, та з народним учителем Пе-
чарпцею. Дбаючи тіїько про наживу, допустив ся Храпко обману
і попав лід суд і тоді все своє майно віддав дїтям, котрих розігнав
був і порвав з ними всі звязки, а тепер просив їх опрощеня.
Супроти старовірця і матеріялїста Храпка вивів Мирний постать
ідейного україно(|)іла-народовця Петра, єго сина, котрий задля
своїх нових, демократичних поглядів був приневолений вести бо-
ротьбу з батьком. Н постатп Храпка живописав Мирний картину
аблоката, типової людської пявки, іцо війшов у різку суперечність
із своїм сином Петром, представником ідейного демократизм}', ко-
трий виходить із заможної верстви суспільства, але стає оборонцем
прав бідних і скривджених та спочуває також наймитівському жпв-
ловп, бо женить ся з наймичкою Приською.

В сім творі перевів автор злуку комічного живла з тра-
гічно-драматичним, одначе із сценічного становища не ви-
кінчив єго як слід, бо тілько в перерібцї М. Старицького
став він дійсною драмою.

„Л йме рів на" ^) (5-дїєва драма, 1889) основана на на-
роднім переказі і піснї з XVIII ст. про дівчину Немирівну
т. є з Немирова, котру мати, немирівська міщанка в похмілю
продає богатому панови.

Пан приказує гайдукам привести її до своєї па.іатп. з ко-
трої вона опісля втїкае. Пан виправляє ся з гайдуками в погоню
за нею, доганяє її і порубану иіаблею відвозпть, знов до своєї па-
лати. Подію (похожу на »Бондарівну«), мож.'іиву в обставинах

') В ІІІ-ііі кипжцї згЗірного впданя єго творів 1907 р.

-) Напечатана вперш окремо 1886 р.

•■') Вперше і'рула напечатаиа в Галичпнї („Зоря" 1892).

- 281 -

ХЛ'ІІІ сг.. пересунув Мирний в ііоловдну XIX ст. і замість поль-
ського пана вивів богатого українського козака Кнура, котрого
прпй.мак Василь паїюбпв дочку Лпмерпхн, Наталю, але хматп ба-
жала її віхтати за богатого Шкандибенка, а Кнур хоче Василя
одружити з своєю донькою Марусею. Кнур висилає обманом Ва-
силя з дому на пів року, а тимчасом за Шкандибенка віддають
Наталю, котра бачила, як Василь на протане цїлував ся з Мару-
сею. Одурена Наталя збожеволіла і не пізнала Василя, іцо опісля
вернув ся до дому, та зарізала себе ножем, принесеним ІИкандп-
бенком.

Хоч у сім творі чимало хиб технічних, одначе єго
основа £ осьвітленєм впливу народно-господарських відно-
син на любовні справи і виявляє наслідки людського убо-
жества та підходить тим до обговорених у горі творів.

Слабшою є 5- дієва комедія Мирного „Згуба" 0. зай-
мава тілько тим, що доторкує ся, хоч доволі' поверховно,
житя робітників і челяди. в дїйсности нема в ній нічого
комічного, а основою підходить вона до єго повісти з житя
вбогих людий.

.Іїтературне становииі^е і характеристика творчости 11.
Мирного. За пятьдесятьлїтну майже діяльність полишив
Мирний розліірно не дуже велику письменську спадщину, як
що мати мемо на тямцї дещо недокінчене, а найбільший
твір написаний в спілці з братом. Та мимо сего єго тво-
ри — се справдішня окраса українського письменьства. Вони
визначають ся глибоким змістол\, плястичностю образів,
мистецькою і психольогічно поглубленою обрібкою та чу-
довою мовою, в них живописує Мирний не тілько чарівну
природу України, але й виступає речникол\ „лиха давнього
й сьогочасного", того народного горя, що від початку кре-
пацького ладу перейшло й на грядучі поколїня, він з вели-
ким реалізмом зображає суспільні відносини українського
народу, та ставить перед наші очи матеріяльне вбожество
і горе народу з того приводу. Єго писаня навіяні теплотою
та сумом, образії єго неначе митцем-різьбарем вирізані з мра-
мору зачіпають душу нашу з глибока і ворушать наше
серце і спокій та мимо різкого реалістичного зображеня не
доводять до розпуки і зневіри. Живописуючи народне горе,
вказує Мирний і на те, як осьвічені зпосеред українського
суспільства люди ставали в пригодї й ішли з підмогою ши-

') Написана 1896 р.

- 282 -

роким народним верствам задля підєму їх народно-госпо-
дарського побуту і культурно національного розвитку. Тим-
то Панас Мирний показав себе не тілько великим митцем,
але й сьвідомим громадянином, котрого вплив проявив ся
спершу в наддністрянській Україні", де єго твори вперше
побачили сьвіт, а відтак у всїх українських землях з появою
збірного їх виданя. Виступивши на літературній ниві посе-
ред письменників-реалїстів сімдесятих років загадочною по-
статю з прибраним іменем до недавна збереженим, здобув він
щирою, користною та цінною працею для народу свому
прибраному імени широку і голосну славу в усїх україн-
ських землях.

34. Початок новітного ук(>аїнського театі>у. Творцї
новітної ук|>аїнської ді>адіи.

Перші початки українського театру сягають другої
половини XVI ст. ^). Сей театр мав цїху духовну, в формі
т. зв. містерій або діяльогів, вертепних вистав і шкіль-
них драм, складаних ладом подібних творів західно-євро-
пейських, котрими любувало ся українське міщаньство,
і селяньство. Перегодом під впливом обставин ся стара
форма набирала нового змісту, бо перестаріла форма, мова
і лад тих духовних драм не вдоволяла вже анї осьвічених,
анї ширших верств українського суспільства. Нарід пере-
рабляв теми сих драм по свойому з гумористичною і сати-
ричною закраскою, а „вірші" або „орації" і т. зв. духовні
„канти", що були первісно частями сих драм, являли ся
творами народної музи і попередили „Енеїду" Котлярев-
ського. Він дав почин новочасній драматичній творчости
в 1819 р., а майже рівночасно з ним Василь Гоголь. Твори
Котляревського виставлювано в Полтаві, а в 30-их роках
в другім осередку українського житя, в Харкові, зорганї-
зував Григорій Квітка драматичну дружину, для котрої
писав драматичні твори, та й сам брав участь у театральних
виставах. В наддністрянській Українї почали устроювати дра-
матичні вистави в 1848 р. і виводити на театральне видно
спершу перерібки драматичних творів з Приднїпряньщини,

\) Г.ч. Ол. Барвінський. Історія української лїтератури І. масть,
у /Іьвові 1920. Стор. 214 і слїл.

- гьз —

поки в 1864 р. уладжено під доглядом „Руської Бесіди"
у Львові „Руський народний театр", котрий дає вистави
драматичні у Львові і по містах наддністрянської і надпрут-
ської України.

Одначе справдїшнїй український театр, що відразу ста- ^
нув на висотї своєї задачі, повстав у 80-их рр. XIX ст, за-
ходами і жертвалАИ трійцї драматургів: Михайла Ста-
рицького, Марка Кропивницького й Івана Тобі-
левича (Карпенка-Карого). Вони зложили першу
українську драматичну дружину, в котрій окрім двох остан-
них головною окрасою стали широко звісні драматичні
митцї Микола Тобілевич (Садовський) і Опанас Тобілевич
(Саксаганський). Заньковецька, Затиркевич-Карпинська, Са-
довська і ин. М. Старицький, М. Кропивницький та Іван
Тобілевич збогатили театральний репертуар цїнними твора-
ми драматичними, котрі відтак появляли ся також на виднї
театру в наддністрянській і надпрутській Українї і дали по-
чин новій добі української драми.

Михайло Старицький (1840—1904), син українського ді-
дича з Полтавщини (ур. в Клїщинцях), се також оден з тих
приднїпрянських письменників, що почав під прибраним
іл\енем Гетьманця пахати літературну ниву спершу в над-
днїстрянській Українї, поки єго імя стало відомим на При-
днїпряньщинї. Осиротївши рано, виховував ся у свого
дядька й опікуна, Виталїя Лисенка, батька славного опісля
музика, Миколи. В полтавській гімназії товаришував з М.
Драгомановом та складав уже там вірші московською мо-
вою, одушевлений красою поезії Пушкина, Лєрмонтова, Кри-
лова й инших поетів Пушкинської доби. У харківському,
а відтак у київському унїверситетї переняв ся т. зв. „укра-
нофільським" впливом і з того часу почав писати рідною
ловою, йдучи за поривом своєї поетичної музи, а любов
зідного краю і занедбаного люду стає провідною думкою»
до осьвічує все жите єго до самої смерти.

Одружившись із сестрою Миколи Лисенка, господарю-
$ав у Полтавщинї, саме в порі знесеня крепацтва. Звідтам
іеренїс ся на Поділе, коло Винницї та прожив там мало
цо не 20 лїт, а звичайно зимою виїздив з семєю до Києва.
/ Києві зложила ся в 1871 р. громада найвизначнїйших
одї українських учених і письменників, що бажала покла-

284

сти нові і ширші підвалини для розвитку українського на-
роду иншими засобами науки, ідейности та суспільного під-
готованя, НІЖ се було можливе в розбитім 1847 р. Кирило-
Методіївськім Братстві або в згуртованій коло „Основи"
(1861 р.) громадї. Могутний зріст Німеччини після сьвітлих
побід над Францією (1871) викликав у Росії словянофільські
почуваня і змаганя до ьизволеня балканських Словян, а се
відбило ся ТОДІ й на Україні' з початком 70-их рр. Сим по-
чуваням бажала дати вислів також київська українська гро-
мада, навязуючи до традицій Кирило-Методіївського Брат-
ства. В тій цїли задумала обновити застановлену в 1870 р. ^)
львівську „Правду" і піддержати ї"ї грошима й писанями.
В 1-ім числї обновленої „Правди" ^ Старицький напечатав
вірш, обговорений на громадї, котрий мав би бути неначеб
програмою київської української громади п. з. „Поклик
до братів Словян", а музику до него зложив М. Ли-
сенко. Сей словянофільський настрій київської громади по-
чатку 70-их рр, мав значний вплив на діяльність громадян
(близкі взаємини з поступовими Москалями, Поляками, на-
вязанє взаємин з Галичиною, наукові розвідки Хв. Вовка
про Болгарію, переклади сербських народних дум і пісень
М. Старицького з призначенєм чистого доходу з їх прода-
жи „в користь братів Словян", зголошенє українських „до-
бровольців" до участи в війнї з Турками). Ся весна україн-
ського народного житя в Києві довела до обнови україн-
ських громад в Одесї, Катеринославі, Полтаві й по инших
містах. Тим способом справа українського національного
відродженя в Росії а навіть у Галичинї була би розвинула
ся й уложила зовсїм красше, ніж се опісля стало ся, та на
жаль ДІЯЛЬНІСТЬ згаданих в горі київських громадян тягла
ся ледви чотири роки І перервала ся з розвязанєм київ-
ського відділу „Географічного Товариства".

Поетична творчість Старицького. На літературній ниві
виступив він спершу з перекладами і пересьпівами з москов-
ських, польських і німецьких поетів (у львівській „Ниві" 1865),
а відтак з первотворами (в „Правді" 1868). Уже в тих пер-
ших поезіях намагае ся підняти до самостійної творчости.

') З ч. 6-им, виданим у липні" 1870 р.

-) З д, 15 (27) цьвітня 1872 р. відновлено видаване „Правди".

- 285 -

Основний мотив ліричних творів Старицького є ідейно-
громадянський. Серед найсумнїйших пригод вірив він усе
непохитно :

»Щи спадуть кайданп вікової зімп,
І тоді здіймуть слово нїмії,
Засьпівають гуртом братолюбний псалом,
В спільній праці зміцн5ггь свої рлтіи
І засяє тоді над убогпм селом
Сьвітло правди, любовп, наукп«...

Такою глибокою вірою і невмирущою надією була
перенята київська українська громада, котрої речником став
Старицький, звертаючись із „Покликом до браті вСло-
вян". Як Володимир Шашкевич запевняв, що „не чужого
ми бажаєм, а свого то права", так і Старицький, згадаючи
про „кривди й надсилу", заподївані українському народови
братьми- Словянами, вказує на се, що

»Ми тіїько боролись за власную хату,

За те, що нам дорого й нпнї ;

Бажаємо ми і тепер не багато ~

Рідного розвою родпні!

Щоб душа славутня і мова сьпівоча

ПІиріла й питалась в народі!

Ми всіх пригорнулпб до серця охочо,

Як би нам хоч троха свободи І ^)

Після такого зазначеня історичного становища україн-
ського народа, звертає ся поет до поодиноких словянських
народів, і взиває їх держати ся разом. Одначе покладані
поетом у словянофільськім одушевленю надії про споді-
вану волю в Московщинї не справдили ся, бо вже в р. 1876
появив ся указ із забороною українського слова.

Але й сей страшний для українського народу удар не
відобрав поетови віри і наді"ї в красшу будучину, він не
попадає в зневіру, а накликує до єднаня і спільної працї
в користь народу.

Надією на красшу будучину перенятий поет звертає ся
у вірші „До молоді: ^)

»Не забувайте рідних хат. Поки ще стогне менший брат!

Де лпхо гіршає що днини ... Поки живий — мерщій несіть
Не можна гаї ги хвилини, Сліпому сьвітиво просьвіти

') Поезії М. П. Старицького, у Києві 1908, от. 1. -) іЬій. ст. 179.

- 286 —

І в серце, смертію повите, Назвіте голосно своєю.

Жпву надію закропіть. Та розженіте над землею

Вшануйте, друзі, рідну річ. Непереможну, темну ніч!«

Лірична поезія Старицького має основою суспільні пи-
таня, загальне горе народу, нужду та безпросьвітність і тому
инколи прибирає реторичну закраску. Але хоч в поетичних
творах Старицького нема легкости і свободи, а вірш буває
инодї тяжкий, то всеж таки визначає ся проблиском своє-
рідного національного чутя. Вже в початках 70-их рр. здо-
був собі Старицький у літературних кругах імя перекладами
й пересьпівами та драматичними пробами. Одначе пере-
сьпіви і переклади викликали колючі критичні замітки, що
вибрав він до перекладу твори Лєрмонтова, Байрона, Гайного
і мистецькі казки такої європейської знаменитости як Ан-
дерсен. Єму докорювали, що „кував" нові слова, а навіть
Костомарів виступив у „В'Ьстнику Европьі" (1882) против
оповіщених у київськім альманаху „Луна" (1881) перекла-
дів і дораджував звернути роботу на видаване популярних
книжечок українською мовою. А тимчасом шлях вибраний
Старицьким показав ся неминучим. Наспіла вже була по-
треба розширити рамцї нашого письменьства. Вже Кулїш
у „Записках!) о Южной Руси" висловив широкий погляд про
національність та національну творчість і виводив її з тісних
меж простонародности та називав поетів -письмен-
ників продовжателями кобзарів та лірників у справі народ-
ної самосьвідомости. І сам Кулїш уже в 60-их рр. творив
наукову прозу та давав пересьпіви і переклади європейських
творів. Старицький пішов сьміло за сим прикладом, бажа-
ючи вивести українське письменьство на ширший шлях
і українську мову зробити літературною.

Старицькиіі написав також епічно -ліричну поему »Марина,
оалдацька матп«, в котрій нетасиа мати -вдова оповідає >п]>о
горенько серді'іннеє« свого спна. як з війська » повернув ся він
хворесенькпй* »та за день перед смертію позирнути забажав те
він наоколо, на ріднесеньке», і з усїмп розпраіцав ся, як ему
опісля »память мов стеряла ся« й »муінгра :іл[ґк увижала ся«,
■н погас він наче сьвіченька«. — Основою другої поеми, прпсьви-
ченої Вол. Антоновпчеви п. 3. »Могіиігі«. послужив поетови не-
піаслпвий бій козаків під Берестечком в останних днях червня
1651 р. З великим драматизмом зображає Старицький непохитне
завзяте, з яким козаки наліагали ся пробитись з облоги, та пе-

287 -

реплїтае сї зображеня глибоко ліричними почл'ванямп, якими во-
рухнули ся їх груди і як на ново спа.іахнуло давне завзяте в рі-
шаючій ХВИЛІ, коли їх огорнула »мов хмарою сила ворожа <^ :
У кожного никне від духМ голова

На ковані січами груди...

Вітрець лагідненькиіі чуби колива.

Гра сонце на зброї повсюди

І має в середні іілахтпною стяг.

Той сьвідок правдивий славетних звитяг.
»І щось ворухнулось у дужих серцях :

Садочок вишневий... хатина...

На покутї ііатїр... дівчина в квітках...

Мала в сповиточку дитина...

На призьбі старезний, сивесенький дід...

І жаль їм здіііняв ся, і вид їм поблід...
»Алеж по хвилині с^)іпнулпсь чуби,

Шапками накрились чола.

Звели ся постави, не мов ті дубіі.

Розправились груди всі згбла.

Палкими кіпчами забила ся кров

І очи завзяттям спалахнули знов...« і)

Старицький бажав доповнити прогалини драматичного
письменьства приладженем для сценїчної вистави творів ин-
ших поетів. Таким способом явила ся на виднї „Різдвя на
ніч" (1874), музикальна комедія в 4-ох діях, відтак „С о ро-
чинський ярмарок** оперета за Гоголем (1876), „Чор-
номорці" оперета за Кухаренком з музикою Лисенка
і водевіль „Як ковбаса та чарка" (іде 1872).^)

З початком 80-их рр. почала ся нова доба в історії
українського театру з появою Марка Кропивницького в Ки-
єві з московською трупою Ашкаренка, в котрій згромадили
ся визначні мистецькі сили, і зразу звернули на себе увагу
українського суспільства. Одушевлений успіхами сеї театраль-
ної дружини, Старицький присьвячує всї свої сили україн-
ському театрови і стає єго підприємцем під режісерством Кро-
пивницького. Колиж Кропивницький відділив ся від Ста-
рицького, зібрав сей останнїй окрему драматичну дружину
в Одесі, але вона небавом розпала ся (1887 р.), а Стариць-
кий втративши все своє майно, вертає до Києва, щоби зай-
мати ся виключно письменьством, хоч і в тім часї тягло єго

V) 1Ьі(1ет ст. 308.

-) Крім того видав: „Казкп Андерсена" (1873); ^Сербські
народні думн і піснї" (1876»: „Гамлєт" (1882).

вроджене ему призване до театральних вистав по ріжних укра-
їнських містах (в 1897 р. виступив він яко визначний пред-
ставник українського театру на театральнім зїздї в Москві).

Протягом більш 30-лїтної ішсьменської дїяльности Старпць-
кіій написав для театру около ЗО творів побутового й історичного
змісту. Окрім названих у горі творів, найбільш відомі 3-дїєва опе-
рета по Гоголю »Утоплена« (або русальна ніч), »3а правду«,
драма в 5 дїях^): »3а двома зайцями«, комедія в 4-ох діях
(також » Панська губа та зубів нема«); »Не ходи, Грицю, на
Бечерницї«. драма в 5 діях: »Тарас Бульб а«, драма по
Гоголю в 7-ох одмінах : дрямп : »Богдан Хмельницький*,
в 5-ох ДІЯХ і »Оборона Буіпі« в 5 діях і пн

Між драматичними первотворами Старицького з побу-
товим змістом займає перше місце его драма в в 5-ох діях
„Не судилось" ^), напечатана ві-ій части альманаха „Рада"
(1883), а поява єї на виднї театру викликала однодушні
похвали й одушевленє.

Завязку сеї драми, задуманої Старпцькпм ще в 60-их рр.
і обробленої вельми старанно на основі заміток визначних пись-
менників, творять суперечности двох суспільних верств — просто-
людної і панської. Що до часу зображена в нїй подїя відносить ся
до бО-пх рр., коли то в українськім суспільстві пробудило ся було
змагане »іти в нарід«, віддавати свої сили для підему народної
просьвіти і пільги важкого народно - господарського положеня. Сим
народовствохМ переняла ся красша частина української молодежи
тогочасної а під се народовство підшивали ся також люди, котрих
поглядп і навички не згоджували ся з тою ідеальною умовою струею.

Молодий студент - народовець, Михайло, син колись богатого
дідича, прпїзджає по скінченю університету із своїм товаришем
Павлом (медиком) на село, щоби прпсьвятити свої сили роботі
в користь народу. Павло забирає ся до діла, — а тимчасом Ми-
хайло байдикує, ходить на »улишо<г і серед парубків та дівчат
гайнує час на сьпіви й гру на гармоніці. Катря Дзвонарівна по-
любила гарного Михайла, котрий мріє про любов, про поезію і за-
певняє Павла, що без поезії нема житя. а любов не буде ему пе-
репоною в роботі в користь народу. Він пристрастно залюбив ся
в Катрю, хоч Павло єго остерегав. Катря повірила, що панич лю-
бить її. а навіть думає одружити ся з нею — віддає ся цілою ду-
шею своїй любві, хоч має жениха, парубка Дмитра. Але Михайло
вагає (Я з одруженем, і серед тої проволоки захолонув помалу
періпнй запал любови, а Михайло затревожений поговорами, оми-
нає Катрю. Колйж Катря пішла до двора, щоби ще раз побачити

') Перероблена з роману К. Францоза „КатрГ итз Кесіїї".

-) Відома також з наголовком „Не так жда.іося, як скл ало ся„.

289

»панича«, він обиджає її так, що вона відповіла єму докором, що
»дуціу й тїло єму віддад,а!«, а він на се відказує : »Та перестань —
мені твої сльози в печінках уже сидять !« Дїдичка проганяє Ка-
трю з двора, а Катрина мати, дізнавши ся про все, проклинає її.
Вона випиває отрую з флящини случайно полишеної Павлом та
вмирає в прияві збожеволілого Михайла. Драма кінчить ся іронїч-
ним окликом наспівшого в останній хвилї Павла: »Так така, па-
ничу, ваша поезія !«

Костомарів признав, що ся драма є одним з найкрас-
ших єго творів і поважним явищем серед небогатого в тім
родї українського письменьства. Він зазначує, що Стариць-
кий зачепив найживійші струни сучасного суспільного житя,
розкрив недугу тогочасну і зобразив її такими рисами, як
вона проявляла ся в сучаснім українськім суспільстві.

Костомарів признає, що мова драми гарна та правильна
і зазначує, що Старицький писав сю драму під впливом
Шекспіра, а хоч вплив той відбив ся духом великого ан-
глійського драматурга, яким навіяний весь твір що до бу-
дови й укладу характерів, він є зовсім самостійний. Тілько за-
кінчене драми неприродне і нагадує француські мельодрами,
бо героїня, сільська дівчина, отруїла себе атропіною, котрою
Павло лїчив очні недуги.

Побутові драми Старицького виявляють визначний дра-
матичний талант автора, здібного до глибокої психічної ана-
лізи, сильного підєму чутя, а се в злуцї із знанєм народ-
ного побуту й условин технїки надає єго драматичним тво-
рам великої сценїчної стійности.

в історичних драмах „Бо гдан Хмельницький",
„Оборона Буші" ^) „Тарас Бульба", „Остання ніч"
(в двох картинах) виводить Старицький ріжні події з рокової
боротьби України з Польщею в XVII ст., зображаючи цілі
картини минувшини.

Головні дієві особи історичних драм зображені вірно обста-
винам, серед яких вони виступають, і духовп свого часу. Одначе
Богдана Хмельницького не в міру виідеа.іїзував і виставив нена-
чеб новочасним народолюбцем і великим реформатором народного
житя на Україні. Так само впідеалїзованпй Богун, котрий одно
тілько має на думці, до смерти служити добру рідного краю. Най-

' ) Буша в Ямпільськім повітї, над річкою Мурахвою, недалеко Дні-
стра і Каменця подільського. М. Старицький" написав перед тим п. з.
„Оборона Буші" історичну повість з часів Хмельницького (Львів 1894:).
ол. барвінськиЛ, історія укр. літератури. II. 19

- 290 -

горячійшою патріоткою українською зобразив поет Ганну Золога-
ренківну, вихованпцю, товаришку походів і найблпзшу дорадницю
Богдана Хмельницького, котрого вона нииіком любить, хоч за нею
пропадає Богун, лицар незвичайного завзятя. Ч»рнпм характером
являє ся друга впхованпця Богданова, Полька Єлена, що иавязує
з ним любовні зносини, а крім того з Чаплинськюі і Тимошем
Хмельницьким. Автор оснував драму на подіях 1648—1651 рр.,
а дія кінчить ся битвою під Берестечком.

Історичні драми Старицького мають отже також літе-
ратурну стійність. Всі герої драм проникнуті ідеєю безмежної
любови рідного краю і готовости принести ему в жертву
все, навіть власне житє ^). Але розтяглість історичних драм
і значне число другорядних осіб, виведених автором для
викликаня більшого вражіня, утрудняє їх сценічну виставу.
Вірш тих драм плавний, звучний і сильний.

Літературне становище М. Старицького. Літературна
спадщина Старицького вся в українській мові вельми значна
і ріжнородна. Основним мотивом найкрасших творів була
народолюбива ідея, для єї вияви добував він теми з минув-
шого й сучасного житя українського народу. Старицький не
обмежував ся обсягом простолюдного житя, але й виводив
постати з осьвіченої верстви суспільства (в драмі „Не су-
дилось"), де поруч народних постатий, з новими своє-
рідними їх відмінами вивів також постати з „панського
гнізда". Тим способом Старицький вивів українську драму
рішучо з тісного етнографічного і піванєкдотичного обсягу
і показав ся не тілько визначним поетом, але й л\итцем-
технїком і добрим стилістом, котрий вельми причинив ся до
виробленя українського літературного язика і поміж моло-
дими письменниками здобув собі почесне імя учителя.

з Михайлом Старицьким, а саме з єго дїяльностю на
полі драматичного письменьства і народного українського
театру, вяже ся тісно діяльність двох визначних драматич-
них митців і письменників, Марка Кропивницького й Івана То-
білевича, відомого найбільш під прибраним іменем Карпенка-
Карого. Се неначе тройзїль, яким зазначена нова доба і роз-
цьвіт українського драматичного письменьства і народного

Ч Історичні лрамп Старицького напечатані в „Кіев. Стариніі"
1897 — 89, а побутові і ііерерібкп в 2-томовім збірнику п. з. „МалороссіП-
скій театрь" І і И.

1 театру, з котрим починає ся також нова доба української*
! народної музики і вельми всесторонна на сїй просторій ниві
ДІЯЛЬНІСТЬ знаменитого музика- компонїста Миколи /Іисенка.
І Марко Кропивницький (1840— 1910) здобув собі добре за-

служене почесне імя „батька" українського театру. Вивінова-
і ний визначним лїтературним і мистецьким талантом в царинї
[зкивописи і музики, великий знавець сцени, витворив він
справдішню школу українського народного театру і випо-
сажив єго гарними драматичними творами, згромадив зна-
імениту театральну дружину, виявив у повнім сяєві стійність
^української драми і здобув в історії українського письмень-
ства поважне становище для сеї самостійної культурно-су-
спільної сили. Марко Кропивницький, син управника дібр
з Херсонщини, був після скінче^я початкових наук вільним
слухачем київського університету, одначе не докінчив курсу
а з волї вітця вступив у службу урядову і тут придивив ся
до людського житя, як воно склало ся після „волї". Але
вже в 1871 р. покинув сю службу, бо вроджене призване
:тягло єго на сцену, котрій віддав ся він ^цїлою душею на
І все житє. Сьвітлий успіх осягнений ни'^ у ролї Стецька
ів „Сватаню на Ганчарівцї", виставленім в Одесї любите-
Ілями під орудою гімназийного учителя П. Нїщинського, пе-
рекладчика Одисеї й Антигони, утвердив єго в постанові
стати на все драматичним артистом. В 70-их рр. виступав
він у гостинних ролях у Галичинї і Буковині у виставах
устроюваних драматичною дружиною Теофілї Романовиче-
БОЇ, а з початком 80-их рр. обїхав міста по Україні з дру-
жиною М. Старицького і разом з ним довів до сьвітлого
розвитку українського театру, в котрім опинили ся також
три брати Тобілевичі (І. Карпенко -Карий, Микола Садов-
ський і Опанас Саксаганський). В половині 80-их рр. зло-
жив окрему драматичну дружину і розійшов ся із Стариць-
киуі, а хоч драматичні сили розділили ся, український театр
здобув собі міцні підвалини до дальшого розвитку. Ся
обставина була також могутною понукою до розвитку і під-
€му драматичного письменьства. В 1877 а. гостював Кро-
пивницький із своєю драматичною дружиною в Петербурзі",
а театральна критика однодушно признала єл^у передове
місце посеред сучасних драматичних артистів. Під конець

19*

- 292 -

житя переселив ся на свій хутїр „Затишок" у Харківщині'
(1- 1910).

.Тітературіїа діяльність Еронивтіцького. Хоч Кропив-
ницький почав писати драматичні твори вже в 60-их рр.»
одначе ширше стала відомою его літературна діяльність
тілько з 1882 р., коли вийшов „Збірник творів М. Л.
Кропивницького Т. І."у Києві, в котрім напечатано
4 твори. ^) Всіх драматичних творів написав Кропивницький
около двайцяти. Єго драми визначають ся розкішною, чи
сто -народною мовою, ідейним змістом і мистецькою об-
рібкою. в них розсипані справдішні" жемчуги пісень, жартів,
приказок, пословиць, а твори єго являють ся вірним обра
зом народного житя, щирої і блискучої поезії та незрівна-
ного гумору і доторкують ся найживійших питань тогоц,,
житя, як воно зложило ся на Українї під впливом реформи
після знесеня крепацтва. Яркими красками живописує вінї
сільських жмикрутів, глитаїв і всяких пявок, що звили собі
вигідне ГНІЗДО в українськім селї і висисають кров з без
просьвітного і ^^радного селяньстаа.

Постать такого сучасного українського павука, пю обснувавР^
ся посеред сільської громади і постепенно обмотує нпткамп своєї ш
ііавутинп темний нарід, вивів Кропивницький в особі сільського |;;
дуки Оспиа Бичка в драмі в 4-ох діях »Глитай абож павук
Беї зависпмі від него, бо всякий звертає ся в потребі до него за
помочю і він нікому не відказує та ловить кождого в свої сітп,
хто потребує гроша, і так з року на рік богатїє. Але при всім тім ^1
він прикидає ся тихим, смирним та богобоязливим і вижидає тілько зу
пригідного часу, щоби запустити пазурі в печінки, а тоді вже нєі^;
вимолить ся в него.

Иншу постать сільського глитая, у котрого можливек^
моральне відроджене, вивів Кропивницький в 4 -дієвій драмі ц
„Олеся", що належить до найідеальнїйших і найбільшц
мистецьких між єго творами.

Головною дієвою особою в драмі являє ся міщанин Кіндра-ф
Ба.тгпз. »дідич« післнреформовоі доби, що всякими крутійствам
і кривдами видер ся »в поміщики*, розпустнпк і обманець, вима4'

. " 1^

') Друге видане вийшло 1885, а в 1895'- ім третє з наголовко.м
,. П о в н Г.І ґі з б и |) н ьі к -ь т в о р и в -ь М. Л. К р о п п в н ьі ц ь к о г о" { Хар- 1
ков-ь), в котрім поміщено 13 творів. Музикальні твори (ЯК н. п. „Ревуть —
стогнуть гори-хвилї) замітні саморідним дотепом і сьвіжимп мельодіями,
аГю и весела оперета ..По пі плис і. у дурнї".

«І;

- 293 -

нив у молодоги. легкодуїцногп о(|>іци[)а. Загрпви, єго маєтність
і дім. Хоч він переняв ся сьвідомоугю, що »у кого гроші — той
і пан«, задумав ще віддати свою дочку за молодого Загрпву і зро-
бити її дворянкою. Але се не вдало ся. бо Олеся полюбила тіро-
стого, ідеального парубка Власа, сина бідної вдови, хоч не відва-
жила ся виявити єму своєї любови, так само як і Влас бояв ся
»бариіит« признати ся до своїх для неї почувань. Загрива виїхав
з рідного дому 1 кінчить своє жите самовбійством. Тимчасом Влас,
вважаючи зустрічі з ним Олесї і єї розмови іграшкою, посилає на
],омаганя матери ^> старостів за руіпниками« до одної сільської дїв-
чпни. Вість про самовбійство Загриву і сватанє Власа так звору-
шила Олесю, щіі вона падає в нестямі. Балтиз з боязни о жптє
Олесї кає ся свого злиденного жптя і згоджує ся, нюби Олеся
їхала вчити ся і працювати відтак в користь ближних і стражду-
щих. чому батько перед тим рішучо супротпвляв ся. »Іди, вишу-
кай довічньої правди, а потім повчати меш і нас«, говорить він
Олесї, коли вона охолонула з нестями. Олеся відчуває сю пере-
міну Б житю вітця і се оживляє її. вона чує. як оживляє ся ЄЇ
шла. перед нею розкриває ся нове жите.

Ся драма, особливо остання єї ява, викликує вельми
листецьке вражінє. Із становища ідеї се оден з найкрасших
ворів української драматургії. Тут стрічаємо справді ми-
тецькі яви, як н. пр, замітна своєю простотою і дивною
іистотою глибоко- поетична ява над рікою — вуджене риби
5ласол\ і Олесею. Автор вказує на се, як під впливом рі-
иучих реформ зміняють ся суспільні й господарські відно-
ини, та в переходовій добі являють ся серед суспільства
<ертви, що вимагають спочуваня й охорони. Насуває ся тут
ам про себе висновок, що широка і справдїшня просьвіта
юже бути одиноким лїком на те суспільне лихо і сї болї.
Олеся" се рід мельодрами, написаної з розмахом широкої
мсти, з ясним виведенєм драматичних ситуацій, визначає ся
наменитим даром помічуваня, а добірність люви додає ве-
икої стійности сїй побутовій картинї.

Окрім меншої ваги перерібок, як драматичні картини
а основі Шевченкової поеми „Невольник" або мельо-
рами 1. Гушалевича „Підгіряни", до красших творів
фопивпицького можна зачислити „Дай серцю волю, за-
еде в неволю" (драма в 5 дїях), „Дві семї", 4-дїєві
раматичні малюнки, „Зай ди -го л ова" (драма в 5 діях),
По ревізії" (етюд в 1 дії) й ин.

Основу драми „Дай серцю волю" взяв Кропив-
ицький з сільського українського побуту. Ся драма визна-

- 294 —

чає ся богатством побутових черт, котрі кидають ярке сьвітло
на народне житє в минувшині і сучасности. Одначе єї хи-
бою є недостача осередка дійства і одноцїльної драматич-
ної акції, а яви не вяжуть ся тїсно із собою.

»Дві семї« є займавпм образком побутовим, написанпм
з повним знанєм, дїєві особи зображені вельми влучно<»а дїйство
йде живо. Патріярхальній селянській семї з єї простотою і спокоєм
протиставить автор цивілізовану сЄіМЮ панів, що вибила ся з се-
ляньства з ЄЇ домашньою сваркою, пяпьством і розпустою. В пер-
шій глядять на подруже, як на цїль жптя, в другій вважають по-
друже тілько покришкою для розкоші, гулятики і всякої демора-
лізації.

З дрібних драматичних творів Кропивницького безпе
рочно найкрасшою є картина дїядьности волосного суду
„По ревізії,

в котрій зображає волосного старшину, що вибирає ся вже
більше тижня їхати »по ревізії «, але загулявши, засипляє в по-
хмілю та не виконує свого наміру. Вся дія сеї комедії йде жваво
весело, комізм дії є зовсім природний, а розмови переплітані дотеп-
ними та веселими жартами, одначе всі ті веселощі не закривають
народної долї тих сумних порядків під орудою таких старшин
Правдива живопись дїевпх осіб, жвавість дійства, помірність ко-
мізму та вмілість викликати відповідні дійству вражіня стають пев-
ним доказом доброго знаня народного жптя і театрального видна
вельмп талановитого драматурґа.

Так само вельми комічними явами визначає ся комедія в 1-ій
дії »П о мирились», в котрій бачимо живо схоп.іені картннп з мі
нщнського жптя. На передовім місці виступає безпросьвітна тем-
нота міщанина Панаса Гурина, що попав у руки місцевого »абло
ката« шинкаря Гершка. Хоч декуди автор доводить в зображенк
до пересади, одначе взагалі твір сей є оден з ліпших.

»Лихо не кождому лихо, пншому й талан« се тра-
ґікомічний етюд в 1-ій дїї, живописує вдатно постать украінськоп
паламаря, за котрого віддає ся сільська молода дівчина, коли вії
позбув ся осоружного їй паламарства.

Літературне стшювии^е М. Кропивиищкого. Драматичн
твори Кропивницького є цінним придбанем на ниві україн
ського драматичного письменьства. В них виведене з вели
ким знанєм житє народне не в сьвяточнім одягу, але в бу
деннім виді і якраз таке вірне зображене буденного житз
і народного побуту захоплює увагу видцїв і читачів. Правда
в творах Кропивницького проявляє ся подекуди романтич
ний напрям, як н. пр. в драмі „Дай серцю волю" (п(|

- 295 -

стати Семена й Одарки), одначе взагалі він живописує
вірно й реально народне житє і виявляє знамените єго знане,
як і живої народної мови. Тимто красші єго твори мають
тривку стійність на виднї українського народного театру,
а слава невмирущої творчої працї остане на віки як най-
красший скарб у народній скарбонї.

Кропивницький здобув собі славу яко першорядний
драматичний мистець і письменник, музик і сьпівець. Ми-
стецькою й письменською дїяльностю довів він до відро-
дженя народного театру для виконаня важного історич-
ного посланництва своєю велитенською силою і могутною
вдачею. Він почав свою діяльність на полї, що лежало об-
логом і головно своєю власною працею осягнув се, що єго
ДІЛО неначе широким морем розлило ся по сьвіту.

Іван ТобІУіевич (1845 — 1907) старший брат Миколи Са-
довського й Опанаса Саксаганського (Тобілевичів). відомий
ПІД прибраним іменем Карпенка Карого або Гната Карого,
драматичний мистець і письменник, був сином хлібороба -
чиновника^) зАрсенїївки, вХерсоншинї. Від батька, що був
справдїшньою ходячою енцикльопедією народної мудрости,
унаслїдував він твердий і практичний розум, ясний погляд
на житє, рішучість і витривалість у роботі. Здобувши по-
чаткову осьвіту в повітовій школї в Бобринцї, вступив
Іван Тобілевич у городську службу, в Бобринцї, де єму до-
вело ся служити з Кропивницьким, а потім секретарем по-
лїції в Єлисаветї. Але ся служба не по думцї була будучому
митцеви і письменникови. Він старав ся поширити шкільну
осьвіту і в тім змаганю великий вплив на нього мав учи-
тель херсонської гімназії Дмитро Пильчиків, сьвідомий Укра-
їнець, колишнїй член Кирило -Методіївського Братства. Але
єго підозрено в приналежности до української громади
і (в 1881 р.) заслано в Новочеркаск, де пробув коло двох
років. Через те втратив посаду, а коли вернув ся із засланя,
вступив (1883 р.) до театральної дружини Старицького,
в котрій служили вже єго брати Микола й Опанас. Але То-
білевичеви заборонено виступати в театрі і аж по трох ро-

1) Так иодае Дмитро Дорошенко, а Михайло Тобілевич навпаки
каже (Рада 1912), що батько Карпенка Карого був бідний дворянин
у Київщині.

296 -

ках засланя дозволено вернути на родину. Опісля на бать-
ківськім хуторі заняв ся хліборобською працею і тут пе-
рейшов добру школу житя, та зібрав собі богаті пол^іченя
і засоби для драматичної творчости. В 1888 р. вступив у дру-
жину свого брата, Опанаса Саксаганського, і виступав на
видні" аж до останних часів свого житя, коли недуга під-
тяла єго кремезну постать. Виїхав лїчити ся в Берлїн, але
звідтам перевезено тілько єго тїло, похоронити на рідній
Українї (1907 р.).

Драматична творчість І. Тобі.іевича^) починає ся з 1883
роком, підчас побуту на засланї в Новочеркаску. Тодї на-
писав драму „Чабан" („Бурлака") заборонену цензу-
рою і з того часу почав писати драми і комедії, що стали
вельми цїнним придбанєм українського театру.^) Всіх пер-
вотворів написав Карпенко- Карий вісїмнайцять. Вони ма-
ють важне значінє не тілько для українського театру, але
й високу "літературну стійність і запевняють почесне місце
в історії українського письменьства „першому нинї майстрови
на полї драматичної літератури", як висловив ся др. Франко
про Карпенка- Карого. Головна заслуга єго яко драматуга
лежить в тім, що він перший порвав з етнографізмом в укра-
їнський драмі, вийшов поза межі любовних і романтичних
пригод, а звернув ся до суспільно -господарського і побу-
тового житя українського народу в минувшинї та в сучасно-
сти і обняв своїми творами ширші круги громадяньства вис-
ших і низших верств суспільних. Обдарований справдїшним

') Ще в 70-их роках написав він кілька оповідань, але з того по-
явило ся печатно тілько одно п. з. „Новобранець" в „Раді" М. Ста-
рпцького (1883). Крім того напечатав нарис ін спомпнів „Наталка Пол-
тавка" в літер, збірнику в память Ол. Конпського 1903 р. і звіт про
український театр на' 1-ім всероспйськім з'їзді драматичних діячів у Мо-
скві в „Трудах-ь" сего зїзду.

-) Збірне впдане творів вийшло вперше 1886 р. п. з. „Збирникь
драматьічньїхь творив-ь ІІвана Карп єн к а-Карог о" (2 драми,
і 1 комедія); „Твори їв. Тобілевича (К арпе нка-Карого) видав
В. Лукпм 1897 у Львові (1 ко.медія і 4 драми): „Лрамьі и комедій
II. Т о б н л є в и ч а (К а р п є н к а-К а р о г о ) Одесса, 1897. т. І. (З драми: 2 ко-
медії): т. II, 1903 р. (2драмп, 2 комедії); т._І1І. 1903 р. (1 комедія, 2. драми)
т. І\". 1903 р. (1 комедія. 1 трагедія, 1 драма): т. V. 1905, із переднім сло-
вом С. вфремова (1 драма і 2 ко.модії). Окрім того виходилп вго твори
^ перерібки окремими виданими.

- 297 —

драматичним талантом, добрим розумінєм психольогічної
правди і незвичайним хистом помічуваня житя, впровадив
цілий ряд сьвіжих. нечуваних перед тим мотивів і невида-
них доси ріжнородних суспільних постатий. Живими й яскра-
вими красками живописує Карпенко- Карий безпросьвітність,
некультурність і страшну темноту українського селяньства,
здирство, визиск, єго обдурюване й обманюване, а також
погоню за легкою наживою і забобонність. Але доволі
слабий відгомін найшли сї характеристичні для сучасного
становища українського народу явища, як суспільна нерів-
ність, економічна журба і зубожінє.

Обсягом і предметом драматичної творчости Карпенка-
Карого — се наше село, бідне, з тисячами злиднїв, з хма-
рою темноти, що замрачує і душу і мозок українського
селянина. В своїх творах живописує він хиже царство ви-
зиску і наживи і подає широку картину громадсько - су-
спільного розкладу серед ріжних верств українського на-
роду. Але Карпенко не спинив ся на тих картинах громад-
ько - суспільного житя, а намагав ся пояснити ріжні психо-
пьогічні питаня житеві, котрих основу творять також гро-
уіадсько- суспільні відносини, одначе на тій основі висту-
пають у него живі образи, типічно схоплені й індивідуально
зброблені. Крім того маємо цілу низку історичних та істо-
зично -побутових творів, у котрих автор виходить з того
погляду, що історія — се житє народу. Народне житє та
:успільні відносини і тут творять основу драми, на котрій
відбивають ся історичні події, виступають історичні постати
1КО діти свого часу й обставин. Він звертав ся також до
сторичної минувшини, а „Сава Чалий" може найкрасший
сторичний твір українського театру.

Карпенко -Карий дизив ся на театр як на поважну гро-
ладську потребу і школу естетичного й народного вихо-
$аня, а свою діяльність на театральнім видні вважав вельми
іажною службою громадяньству. Яко драматичний мистець
жбив ся Карпенко серед корифеїв українського театру
іа вершок мистецької умілости і був тут показною і само-
идною постатю та виступав усе з яскраво зазначеною ін-
іивідуальностю, на театральнім видні він творив, а не на-
лїдував. А так само яскраво і виразно виступає єго показна
саморідна постать сильною індивідуальностю в драма-

— 298 -

тичних писанях, в котрих він являє ся самостійним творцем,
а не наслїдовником.

Карпенко опинив ся в такім становищі, в якім чоловік
не має спромоги видобути ся з житєвих суперечностий, тому
єго драматичні постати хитають ся то в той, то в сей бік,
глядять щастя в житю та звичайно не находять, бо не мають
рівноваги в своїй вдачі, бо недостача сеї рівноваги зруй-
нувала сей спокій, сей лад, який оден тілько може дати
щастє на сьвітї. Тимто в творах Карпенка сей розлад у житю,
що стає невблаганою перепоною до щастя, що й самого
автора завів у пригоди житєвих суперечностий, є головною
основою єго творів, котрі найкрасще пояснюють сей житєвий
розлад. Вислїдом сего житєвого розладу буває безвигляд-
ність і безнадійність, могила щастя. Отже навіть у комедіях
проявляє ся сей безнадійний вислїд: нема житєвого ладу
ладу між метою витиченою в житю, а придбанями того житя
між потребами і домаганями, а вдоволенєм і заспокоєне^
тих потреб і домагань, між правами а обовязками — всїі
і скрізь „суєта", як звичайно висловлює ся Іван Барилченксі
в комедії з тим наголовком. Длятого і в комедіях Карпемкс
проявляє ся та справдїшня саморідна прикмета українського
гумору, що крізь сьміх відчуваємо якийсь сум, що шутку'
ючи займає душу з глибока.

Перщою єго пробою був оден з найкрасщих драгла
тичних творів „Чабан "(„Бурлака"), драма в 5-ох діях
а за нею дальше слідувала комедія в 5-й діях „Мартиь
Боруля", драми „Наймичка", „Безталанна" („Хтс
винен?") „Хазяїн", трагедія „Сав а Чалий" і ин. Остан
ними творами єго були комедії „Суєта" і^„Житейськ(
море", з котрим мала творити трильогію ще третя коме
дія „У пристані", (одначе автор тілько обдумав її, ал(
не вспів уже написати).

Драма »Бурлака« живоппсує важкий суспільний і полїтпч
ний лад на Українї з єго нуждою, темнотою, здирством і самово'
лею та поганою господаркою громадських чинників. На сїй темніі
основі виступає по мистецьки зображена сьвітла постать Бурлаки
так, піо можна її поставити поруч із постатю '^Миколи Джері*
Чоловік непохитної рішучости і сильної вдачі, він стає сам до бо-
ротьби з тими темними силами. Яскравими красками живоппсаш
постать волосного старигани, сільського » чиновника «, злодїя гро-
мадського скарбу і хабарника*. Вельми живо зображена постаті

- 299 -

ппсаря, »правої руки« і помічника старшини. Се справдішня мп-
стецьЕа постать, саморідна і природно живописана, найкрасіне зо-
бражена зпоміж усіх витворених в українськім драматичнім пись-
меньстві.

В драмі Наймпчка« (в 5 діях) зобра:шв Карпенко кар-
тину сучасного житя і розкрив у ній одну з найбільш болючих
ран жптєвпх, долю нещасної сироти Харитинп, іцо нічого не знає
нї про свій рід, нї про своє походженє. Безталанна страдальнпця,
наймичка Харитпна, чутливої і ніжної вдачі, викликує иіпрі спо-
чуваня і сумні образи многих страдальцїв, обездоленпх тпмп людь-
ми, ш,о не знають правди, а сьвідомо витворюють такий лад, де
нема супочинку замученій, але красшимп силами і змаганямп вп-
стаченіії душі. Автор стоїть непохитно на реаV1ьній основі зобра-
жуваної картини безборонних і тому всї постати, наймички Харп-
тпни й пнпіі, вірні обставинам і мистецькій правдї.

„Наймичка" представляє замітний поступ у розвитку
української драми. На широкій етнографічній основі, з ці-
лою низкою чудових побутових картин, розвиває ся весь
психічний процес, що викликує драматизм сего мистецького
твору. Автор своєю творчостю зображує боротьбу побуто-
вих справ, настроїв і поглядів і се дає єму спромогу живо-
писати картину народного житя, не покидаючи етнографіч-
ної царини і засобів народної творчости. Тим способом
Карпенко, як і инші українські драматурги останних часів,
обрабляє в драматичній формі засоби народної епічної твор-
чости, на основі котрої розвинула ся українська белетри-
стика, не відступаючи від правдивого і вірного зображеня,
питомого поетичній народній творчости. „Наймичка" Кар-
пенка-Карого являє ся одним з найкрасших виконань сеї
задачі українських драматургів.

Карпенко- Карий бачив, що „бідність, темнота і безпо-
мічність гублять людий", що в українськім селі роздроблює
ся земля і воно тим способом пролєтаризує ся; тимто він
яко поет хліборобської працї ідеалізує хліборобську робо-
ту, бо по єго думці „кращого житя, як житя хлібороба,
не має на сьвітї".

В драматичних картинах в 5 діях » Понад Днїпром« зо-
бражає запопадливу діяльність Мирона Серпокрпла, селянського
сина, з висшою агрономічною осьвітою, як він з посьвятою бажає
служити темному і обездоленому меншому братовп-хлїборобови.

Мирон, хоч осьвічений чоловік, не вивисшає ся понад своїх
темних земляків-хлїборобів і жертвує всї свої сили в їх користь.
Суспільні змаганя манять єго до діяльностп в сільській і'ромаді,

- 300 -

до орґанїзації »спикіі«, в котрій працює на рівні з пншимп спіль-
нпками, мпмо перепон з боку глитаїв і насьміїпок протпвників.
Він навіть женпть ся з селянкою, а се особисте іцастє ще зміцняє
€го сплп. Одначе наслідком єго раної смертп спілка тратить свого
основнпка.

Сі драматичні картини мають велике значінє яко взірці"
1 гарні приклади тої любови для меншого брата, про котру
Христос сказав: „Більше сеї любови ніхто не має, як що
душу свою положить за другів своїх". Гарна картина здій-
сненого хоч б%\ в малім обсягу ідеалу правди, добра і бра-
толюбія чоловіка до чоловіка, що вмів ще й инших під-
няти до того ідеалу, запише ся незатертими слідами в серцї
і в умі видцїв і спонукає не одного до наслїдованя. Кожда
картина оброблена по мистецьки і всї вони зливають ся
в одну плястичну цілість. Нема в драмі проголошуваня
якихсь теорій і засновків, як се буває в деяких белетристич-
них творах, але все те випливає з поступків і діл головної
дієвої особи. Автор доторкує ся вельми бистро, проникливо
і предметово пекучих питань про господарські спілки, про
переселене, про обопільну поруку, одначе при всім тім не
сї питаня, але високо мистецька постать Мирона, образ ді-
яльної любови в користь ближних, надають творови су-
спільного значіня.

Драма »Безталанна« в 5 діях (спершу напечатана з наголов-
ком »Хто винен?« виводить недібране що до вдачі подруже.
Основою своєю нагадує вона реалїстпчниіі твір Стеценка п. з.
»Доля«, одначе мотив незгоди між невісткою і свекрухою є за-
гально розповсюднений у народній поезії і є відгомоном звичайного
в сільськім житю явища.

Окрім суспільних тем основою творів Карпенка-Карого
служили історичні події, в історичних драмах виступає він
горячим українським народолюбцем і зображає боротьбу
народу з єго історичними ворогами. З того обсягу маємо
пять творів: „Що було — те мохом поросло", драма
в 5 діях, „Лиха іскра поле спалить — сама щезне"
(або „Сербин"), драма в 5 діях, „Бондарівна", драма
в 4 діях, „Сава Чалий", трагедія в 5 діях і „Гандзя",
драма в 5 діях з часів руїни (166.3 — 1687 р).

Драми »Бондарівна« і »Лиха іскра поле спалить
— сама іцезне« — се мистецькі картини, написані вельми гар-
ною і звучною мовою. Основою пертої послужили Карпенкови на-

- ЗОЇ -

родні ПІСНІ про гарну бондарівну, котру застріїпв женихлпвпй
староста »пан Каньовськпй* »срібною кулею«, колп не хотіла під-
дати ся єго забагам. Сю тему обробив уже в драматичній картпнї
Федір Заревич у романтичнім напрямі, а Карпенко відступив від
народного переказу і переніс сю подію на добу кріпосного права
в другій половині ХД'ІІІ ст., коли дїдичі правобережної України
знущали ся над крепаками. Замість Каньовського висунув автор
на передове місце єго прибічника, иіляхтича Герцля. В сїм творі
взагалї мало історичного живла.

Б драматичній поемі »Лиха іскра поле спалить —
сама іцезне« зображає Карпенко сина прогнаного й убптого Тур-
ками молдавського господаря, Юлїяна, котрий з пімсти за турецькі
наїзди став січовиком, пюби здійснити свою мрію, осягнути бать-
ківський престіл навіть демонічним способом, бо він »родпв ся на
сьвіт князем і князем жить повинен«, а для престола »варт про-
лити річку крови«. А колп намір єго не вдав ся, пробив себе
кинджалом. Мимо нелюдської, лихої, справді демонічної вдачі Юліян
силою своєї несхитної волі виктикує спочуваня видцїв. Недостача
реальности в будові і подробицях є слабою стороною сего твору.

Траґедія в 5 діях «Сава Чалий« зображає події з доби
гайдамаччини ХЛ'ІІІ ст. на правобережній Україні і вяже ся з іме-
нем знаменитого ватажка Сани Чалого. Основою твору єсть бо-
ротьба українського народу за свої суспільно-господарські і націо-
нально-релїґійні права з польським державним ладом. Головними
дієвими особами трагедії являють ся » побратими» Сава Чалий
і Гнат Голий, обидва незалякані лицарі-местники за народні страж-
даня. борці за красшу долю України. Одначе оба ріжнять ся і вда-
чею і поглядами і змаганями. У Сави переважає холодний розум
в обчисленю своїх і ворожих сил, погамоване зворушеня, поки
можна буде успішно зміряти ся з ворогом. Гнат навпаки палає
ненавпстю і пімстою, в змаганю, »щоб усі були рівні; не зважає,
то не наспів ще слушний час здійснити свою мрію. Він стає ота-
маном гайдамаків. Знівечене надій Сави на реформи спричинило
єго смерть на основі народного присуду. Твір сей задля мистець-
кого викінченя належить до найефектовнійших в українськім ппсь-
меньстві.

Не менше, як творець драми з суспільно-господарською
й історично-національною основою, визначив ся Карпенко-
Карий яко комедіописеиь.

В комедіях бичує Карпенко хиби одиниць із ріжних
верств суспільства, а найбільш з верстви середних селян-
господарів, найкрасше ему відомої,

В комедії »Сто тпсяч« (в 4-ох діях) зобразив він богатого
мужика Калитку і єго змаганя до необмеженої наживи, що став
жертвою обмапьства.

- 302 —

Комедія історично-побутова »Чумаки« (в 4-ох ціях) картає
жадобу служби золотому телцеви і наставляє на праведні й іцирі
взаємини поміж людьми та безкористну любов. А поруч сеї ідеї,
переведеної скрізь усей твір проявляє ся гадка, як стражданя
й недостатки ублагородняють і поправляють людий.

В комедії »Хазяїн« (в 4-ох дїях) зображає Карпенко, як
капіталістичне хазяйство витискає останні соки з робітників, а ин-
піпх гнобить на смерть. Успіх капіталу і працї основує ся на
кривді й визиску. Між капіталом і працею, між хазяїном і робіт-
никами непрпмирима і безвихідна пропасть. — Богатий хазяїн,
мілїонер, Терентій Пузир, всі думки звертає на » наживу «, а єго
житєвою метою »хазяйство або смерть«. Хоч має богато зелш, все
ему мало, »все бракує« землі. Він не знає ріжницї х-що можна,
а що не можна«, — ;>аби бариш, то все можна«, бо хазяйство —
то війна, нікого не пощади — горе побідженим. Для суспільних
і громадських справ він зовсім байдужний, а безплодність таких
ЛЮД11Й для рідного краю і народу гарно зобразив Карпенко слова-
ми Золотницького, родовитого богатого пана : » Ах ти нещасна, без-
водна хмара І І прожене тебе вітер над рідною землею і розвіє, не
проливши і каплї цілющої води на рідні ниви, де при таких ха-
зяїнах засохне наука, поезія і благо народа« !

Ідейна і займана комедія (в 5 дїях) »Розумний і дуренв«
зображає вельми траґічну картпну боротьби двох братів — стар-
шого, поганого користолюбця і лицеміра, котрого отець, уміло об-
манений, уважає єдино розумним, і молодшого — вельми чесного,
щирого і праведного, котрий в очах засліпленого вітця являє ся
дурнем.

»Мартин Боруля«, іронічно- сатирична комедія в 5 дїях,
підіймає на глум сьміпше і безуспішне змаганє гордовитого, бога-
того шляхтича того іменп, добути собі дворяньство, але при тім
автор инодї покидає напрям поважного зображуваня житя і не
цурае ся способів, обчислених виключно на забаву видцїв.

.Іїтературне становище І. Тобілевича. Се неперечно
найвизначнїйший драматичний український письменник. Він
обновив українську сцену впровадженем суспільно побуто-
вої драми і комедії та збогатив своїми творами обмежені
драматичні засоби українського театру. В них зачепив він
так глибоко наше народне житє і дав такі мистецькі і вірні
образи, що вони на довго остануть богатою скарбоною
для дослідників українського письменьства. Драматична
творчість Карпенка була живою, реальною відбиткою житя
українського народу, єго справ, настроїв, психіки і щирого
обсягу єго вподобань. А хоч у своїх творах він доторку вав
ся инколи навіть старих тем, то й тодї давав усе щось свого,
власного, своєрідного. Правда, що й єго твори не є ще

303

зовсїм викінченими взірцями української драми, але ними
довів він можливість і високу поучність справді' народної
драми, так що тепер не можна вже говорити, що у нас не-
ма драми. Він досягнув у зазначених ним межах драматич-
ної творчости справдїшнього мистецтва, як нї оден з укра-
їнських драматургів і впровадив до української драми здо-
ровий житєвий реалїзм. В історії українського театру Кар-
пенко був сьвітлим явищем ідейного і цілком сьвідомого
національного митця-драматурга і тому єго імя остане не-
затертими буквами записане в історії української національ-
ної культури.

35. Національне відІ>од?кенє надп|>утської України

(Буковини). Иосиф ФедьковиЧ і братя БоробкевиЧі.

(««Буковинська Трійця**).

У вельми трудних обставинах находила ся надпрутська
Україна ще й тоді, коли в инших українських землях про-
будило ся й розвивало національне житє. Хоч до 1849 р. ^)
була вона злучена з наддністрянською Україною, не зво-
зухнули її з вікового просоня анї змаганя галицької „Русь-
кої Трійцї", анї подув „весни народів" не викликав познак
хоч би такого умового й національного житя, яке проявило
ся в наддністрянській Україні'. Навіть нова конституція і сво-
бода в 1861 р.не вспіла розбудити там виразної національ-
ної сьвідомости, хоч би тілько посеред буковинської інтелі-
генції, щоби вона допомогла народови ступити на певну до-
югу національного розвитку і поступу. Буковинсько-україн-
ська інтелїгенція ще цілу четвертину столїтя під перемогою
німецького й волоського впливу гляділа сеї дороги і блу-
кала манівцями „обєдинительних змагань", для котрих по-
мостом мала служити церковщина. Треба було ще чверть-
вікової працї перших щиро народних поетів надпрутської
України Федьковича і Данила Млаки (Ізидора Во-
робкевича), розпочатої на наддністрянській літературній
ниві (до котрої небавом пристав щей Григорій Вороб-
кевич з прибраним іменем Наума Ш рама), а попри те
ще й просьвітно-культурної роботи галицьких переселенців
на Буковинї (як проф. ігнатій Онишкевич, д-р Степан Смаль

') До 4-го марця 1849 р.

- 304 -

Стоцький і ин.), щоби між тамошньою інтелігенцією розбух
дити національну сьвідомість та вивести її з обединительної
блуканини на праву дорогу. Твори сих поетів уже в почат-
ках 60-их рр. пособляли розвиткови живого письменського
руху та будили народне житє в ширших верствах україн-
ського наддністрянського суспільства і звернули на себе
увагу Приднїпряньщини О, поки своїх поетів вспіла зрозу-
міти й оцїнити їх рідна надпрутська Україна.

ЙосиФ Юрій Гординський-Федькович ур. 8 серпня 1834 р.
в Сторонцї-Путилові, на буковинськім Підгірю. в осередку
Гуцульщини. Отець єго походив із спольщеної т. зв. ходач-
кової шляхти із села Гордині в Самбірщинї і писав ся
Адальберт Гординський де Федькович. Він оженив ся із за-
можною вдовою по православнім сьвященику, що з пер-
шого подружа мала троє дїтий. З другого подружа зро-
джений син був охрещений у латинськім обрядї на імя Ио-
сиф Домінїк, одначе він виростав під опікою матери'і при-
родженої сестри Марійки, котрі були православної віри.
Дома говорили вони тілько українською мовою, а сестра
Марійка гарно сьпівала і навчила малого братчика чимало
сьпіванок і казок. Вона визначала ся глибокою душею
і ніжним чутєм, а еї чутливе серце мало великий вплив на
Иосифа. Отець Иосифа, мандатор у Довгопільськім околї,
хоч дбав про дїтий, поводив ся з ними строго, бо пасинок
Іван був дуже буйний, тай Йосиф, великий пестій матери,
ЗОВСІМ не був із тихих і слухняних дїтий. А що отець Ио-
сифа і з матїрю поводив ся не зовсім людяно, він уже
змалку не злюбив вітця та перегодом навіть зненавидїв
і обминав єго.

Спершу Йосиф доходив учити ся до домашнього учи-
теля в сусіднім селї *) і перейшов добре підготовленим до
низшої реальної школи в Чернівцях, де добре вчив ся. На
сьвята і вакації мав нагоду в Путилові пізнати народний
побут. Скінчивши низшу реальну школу, вибрав ся з бра-
том Іваном на Молдаву, глядіти собі прожитку і там най-
шов щирого приятеля і порадника, нїмецького митця-живо-

') Повісті Осипа Федьковича, з переднім словом ' про галицько
руське письменьство Мих. Лрагоманова. Кіевг 1876.

-) У протое.рея Ганїцького, стригшого ирата матерії.

— 305 ~

писця Роткеля. Сей замітив у 17-лїтного хлопия поваж-
ний погляд на жите, велику охоту до науки, талант,
та бистре розумінє, але при тім велику нервовість і враж-
ливість. Роткель піднимав у гору духа талановитого мо-
лодця, зазнайомив єго. з німецькою мовою і літературою
(а також з француською мовою) і чимало допоміг ему до
висшої осьвіти. Тоді вже почав Федькович писати поезії
німецькою мовою.

За принукою вітця вступив Федькович до війська ^),
в котрім провів найкрасший час (більш 10 літ) молодости,
переважно на чужині', і се було жерелом єго невдоволеня
з житя, але при тім і значної частини єго творів. Свобідні
від служби хвилї проводив він найрадше в товаристві во-
яків - краян, учив їх, сьпівав їм пісні, оповідав казки. Се була
Федьковичева школа, з котрої він винїс демократичний
:ьвітогляд і любов народу, а се було також жерело не-
аовіря до всяких „старших", зовсім чужих людий для сих
зояків. Вояки -краяни пригорнули зразу Федьковича до свого
простого, щирого серця ще тодї, коли він був рівний з ними,
і він відносив ся з недовірєм та жалем до батька і всякої
таршини.

З нагоди австрийсько- італійської війни поставлено
1>едьковича поручником і весною 1859 р. вислано з єго
іолком через Відень, Трієст і Венецію до Льомбардії, де
іаписав першу думку „Нічлїг" українською мовою в та-
іорі під Касано (імовірно 31 мая 1859 р. ^). Навіяна вона
ривогою :

з>Де хто ляже, Божа воля —
6 де спати, много поля,
Є де голов прпклонптп,
А зірнпцї ймуть сьвітпти«.

(Руска Письм. XI. 1. 42.)
По війнї вернув Федькович до Черновець ^), але хоч
ам єго отець тодї проживав, не сходив ся з ним. Наспів

> ) 1-го листопада 1852 р. і переб}'вав у Чернівцях. З весною 1853 р.
іав Федькович кадетський іспит і пішов із своїм полком до Семиго-
)ду. а у вересні 1854 р. прийшов із своїм оаталїоном до Черновець,
іе вже літом 1855 знов був у Семигородї.

2) Федькович не брав участи в боях в Італїї.

') в серпнї 1859 р.
ол. ВАРВінський, їсторія укр. лїтературн п. 20

- 306 -

тоді час єго літературної творчости, коли він під впливом
знакомих і приятелів почув у собі національну сьвідоллість
свого таланту. Тоді пізнав ся Федькович з професором
гімназії, німецьким поетом Найбавером, котрий здобув ве-
ликий вплив на него, а крім того з галицькими студентами
Антоном Кобилянським і Константином Горбалем, що про-
живали в Чернівцях. Найбавер, вельми осьвічений чоловік,
голосний свого часу імпровізатор, умів пізнати й оцїнити
справдїшнїй поетичний талант Федьковича. Між ними скоро
завязала ся шира приязнь. Федькович читав Найбаверови
свої німецькі поезії, написані в Молдаві, а сей заявив ему,
що в лїрицї може міряти ся з кождим німецьким поетом
і запросив єго до участи в німецькій часописи „Викоміпа*',
котру небавом (в 1862 р.) став видавати. Найбавер, читаючи
Федьковичеві переклади українських народних дум, зазна-
чив, що не може налюбувати ся особливою вонию укра-
їнської поезії і бажав німецький нарід печатанєм Федько-
вичевих поезій та пересьпівів познакомити з чудесною на-
родною українською поезією. Найбавер впровадив Федько-
вича до деяких поважних домів, між иншими до вдови по
уряднику Марошанї, з котрої донькою Емілією навязали ся
любовні взаємини ^) Федьковича, що відбили ся значним
впливом на єго поетичній творчости.-) В домі панї Маро-
шанї зазнайомив ся Федькович з А. Кобилянським, відтак
з К. Горбалем і щиродемократичні погляди сих студентів
довели до справдішньої приязни з Федьковичем. Вони на-
вчили єго скорописи, давали єму українські книжки (Кулї-
шеву „Хату", Шевченкового „Кобзаря", Максимовича „Укр.
народ, пісні. Збірники Вацлава з Одеська і Жеготи Павлї і т. п.
і заохочували писати поезії рідною мовою. Нагода до сего
лучила ся, коли А. Кобилянський з приводу появи перших<
чисел видаваної Б. А. Дїдицьким часописи „Слово" напеча-|<
тав брошуру п. 3. „Зіоуо па 8іоуо сіо ге(іакІога „81оуа'',)і

') Любов си показала ся безнадїйною, бо не було вимаганої для
подружа з офіциром кавції.

^) Ся безнадійність любови виявила ся у вірші „До неї", а також
у нї.мецькпх поезІ5[х „Ап Етіїіе- і „Оіе Козе ішсі дег 8с1шІ2" (Маро
танка і Федькович) (гл. „Ат ТйсЬегетнасЬ І" Оейісіие еіпез ІІ/иІеНі
С'летпо\у[іл 1882), написаних пізною осеню 1860 р.. коли Федькович лаго^
див ся відходити до Семпгороду.

- 307 -

(в мартї 1861 р.), в котрих помістив 16 поезій Федьковича
(написаних з кінцем 1860 або з початком 1861 р.), а з тим
почала ся дійсна літературна єго творчість. Після того
Федькович відійшов із своїм полком до Семигороду і був
приневолений розлучити ся із черновецькими приятелями;
всеж таки оставав у щирій дружбі і переписцї, особливо
з Горбалем. Туга „за своїми горами, повними піснї і бер-
вінку", за своїми людьми, і взагалї за рідним краєм, дово-
дила Федьковича на чужині до глибокого смутку. До то-
гож він занедужав, та ще й військова служба причиняла ему
чил\ало горя. На чужинї пробудила ся єго творча сила і з єго
душі зароїли ся піснї та думи, назнаменовані справдїш-
ним поетичним вітхненєм. На запросини Б. А. Дїдицького
післав Федькович деякі твори редакшї „Слова", котрі Дї-
дицький оповістив з приміткою, що вони „йдуть в за-
води з утворами найлучших наших поетів", а відтак більшу
прислану збірку видав п. з. „Поезій Іосифа Федько-
вича Львові» 1862 р." з автобіографією поета і своїм
передним словом, що звеличило Федьковича майже на рівнї
із Шевченком, рознесло широко імя молодого поета та
зробило єго вельми популярним. Федьковичем зацікавила
ся живо молода українська громада, що горнула ся у Львові
коло „Вечерниць" і приєднала єго поміч для сеї часописи.
З ним переписували ся часто єї члени Горбаль і Танячкевич,
притім звернули єго талант на нове для него поле — повість
саме тодї появила ся у „Вечерницях" перша єго повість
„Л юба-згуба".^) Під копець 1862 р. Федькович тяжко
занедужав у Семигородї, а хоч щасливо перебув сю недугу,
звільнив ся з війська і вернув на Буковину, де приняв пра-
вославну віру й імя Юрія, та писав ся з того часу Юрієм
Федьковичем. Крім того перебрав ся він по гуцульськи,
але що в урядових кругах се декого разило, волїв вік^
^3 кінцем 1868 р.) зречи ся офіцерського стану, як покинути
уцульський сердак.

По 14-лїтній вандрівцї сьвітами поселив ся Федькович
зід березоля 1863 р. в рідній хатї у матери в Путилові, на
гім Підгірю, котре він такими гарними красками живопи-

*) видана також окремо в 1863 р. коштом українських семпна-

■)ИСТІВ.

- 308 —

сував у своїх творах. Господарством мало що займав ся,
навіть по смерти матери (1864 р.), жив сердешно з Гуцу-
лами, ходив по храмах і гулянях, і в себе дома провадив
житє, як звичайний Гуцул -селянин, учив дїтий знайомих
урядників ^) німецької і француської мови та трудив ся на лі-
тературній ниві. Окрім того протягом кількох літ Федько-
вич заступав вельми горячо й уміло сервітутові справи Гу-
цулів, та хоч не був правником, виєднав кільканайцятьом
громадам признане належних їм лїсів та пасовиск. Після по-
вороту до Путилова задумав Федькович одружити ся із си-
ротою по сьвяшенику. ^) Але із сего сватаня нїчого не ви-
йшло, чим він зажурив ся, бо бачив особливо по смерти
матери, що не зможе сам вести гаразд господарства. Тому
загадав сватати иншу попадянку, котрій присьвятив „Дві
піснї рожеві. Моєму коханю на поклін" (Чернівці
1865 р. ^) Але й сим разом не поталанило Федьковичеви.
Сі три невдачі викликали в єго душі такий трагічний по-
гляд на любов, що він у своїх творах майже нїколи не пи-
сав про щасливу любов, бо в єго уяві була „люба — згу
ба". Він відчував своїм вельми чутливим серцем, сі не-
вдачі тяжше, як можна будо думати. Се розчароване між
иншими підкопало поетову віру в сьвіт та людий і ще
більше поглибило єго і так замолоду вкорінений зневірли-
вий настрій, та довело до погляду, що „так єму було в зо-
рях написано".

В своїм ріднім селї здобув собі Федькович велике до-
вірє Гуцулів, котрі вибрали єго двірником (начальником
громади) Сторонця • Путилова. Уряд сей виконував він вельми
справедливо, розумно і дбало, але притім не залишив пись- і
менської працї. Навпаки нахил до навчаня молодежи і ро- 5
зумінє потреб народу навели єго на думку, подбати про Р(
пригідні книжки для народних шкіл. Він зладив передовсім р

Ь

') у начальника повіту і начальника суду. В 1864 р. військова у- ц

права перенесла бго в тривкий стан спочинку, але хоч мав він хату

й своє господарство, бго пенсійка ледво могла впстарчптп на скромний

господарський прожиток.

-) Юлія Діяконович, донька сьвященика в сусіднім селі Сергіях. ^
^) Се була донька о. Волинського з Тюдева, котрій пін присьвятив

сю саму казочку про рожу і стрільця, яку свого часу вписав в альбом

Н. Марошанцї.

- 309 -

буквар для народних шкіл живою народною мовою (1866 р.).
Одначе православна черно^ецька консисторія не приняла
€го задля фонетичної правописи, як і в два роки опісля га-
лицька рада шкільна кр., коли Федькович не хотів згодити
ся на вимагані нею зміни. О Але педагогічний хист Федь-
ковича здобув собі признане, бо в серпні' 1869 р. міністер-
ство просьвіти іменувало єго шкільним інспектором на виж-
ницькій повіт, а віденський наклад шкільних книжок видав
€Г0 „Співаник" для народних шкіл. Новий сей уряд
сповняв Федькович вельми уміло і своїми влучними по-
міченями й розпорядками в шкільних та педагогічних спра-
вах виявляв не тілько основну знаємість педагогії й ме-
тодики, але й випереджував у дечім видавані опісля роз-
порядки міністерства просьвіти. Одначе по двох роках сум-
лїнного й запопадливого урядованя знеохотив ся Федькович,
зрік ся 1872 р. інспекторства та виїхав до Львова, до ко-
трого здавна манило єго бажане, зажити посеред громади
осьвічених, народолюбивих людий. Товариство „Просьвіта"
поручило ему видаване популярних книжечок, а „Руській
Бесїдї" мав він достарчати для народного театру оригінальних
перекладних драматичних творів. Але свободолюбива і по-
етична душа Федьковича не могла навикнути до формаль-
них вимог і бюрократичного духа, що проявляв ся в сих
товариствах і він нерадо піддавав ся авторитетови столич-
них критиків та не хотів почувати себе, „як ученик перед
танами професорами". Львівські громадяни не помічували
не розуміли вроджених прикмет поета, єго схибленого ві-
юю в зьвіздочотство ума і містичного настрою. Марну
тзначену ему винагороду за літературну і просьвітну ро-
юту відчував він неначеб „ласку", а се болючо діймало
ордого Гуцула та відтручувало від громади так, що він
тав її обминати. Після піврічного побуту покинув він Львів
а вернув огірчений до Путилова (в жовтнї 1873 р.). Ще
еред виїздом зі Львова відвідав Федьковича М. Драгома-
ів і висловив замітний погляд про него: „Федькович ви-
,ав ся менї капіталом, котрий і сам себе не вміє вжити як
лїд, і ті, що навкола єго, не вміють". Заходами Драгома-

і) Федькович мав думку опісля зладити пнші книжки для народ-
ах шкіл і тим способом живою народною мовою причинити ся до під-
>іу просьвіги, одначе залишив се після невдачі з букварем.

— 310 -

нова вибрало Федьковича „Императорское географическое
общество" членом і се підняло знов єго духа із зневірли-
вого настрою. Правда, не виконав він обіцянки даної Дра-
гоманову, описати Гуцульщину, одначе за час трилїтного
побуту в Путилові знов забрав ся пильно до літературної
праці", а коли Драгоманів у друге відвідав єго вже в Пути-
лові (1875), помітив, що талант єго марнував ся. Слдерть
батька, що записав єл\у свій дім у Чернівцях, висвободила
поета із самоти в Путилові і дала спромогу перенести ся
до Черновець, де він поселив ся в унаслїдованім по вітщр
домі в середмістю (1876 р.). Тут відвідав він Ізидора Во-
робкевича. Про сї відвідини І, Воробкевич написав Ол. Бар-
вінському отсї знаменні поміченя: „Нині" посїтив мене в пер-
вин раз Юрій Федькович, по гуцульськи одітий, в окуля-
рах і соломянім крисаку. Здоровий, плечистий і гарний чо-
ловік, лиш тихий і задумчивий ; здасть ся, що велика тяж
ему серце давить. Єго, так мені" здасть ся, не тішить н"і
сонце, н"ї луна, н"і днина і ніч, єму все однаково, і слова
тяжко з него почути. Дивував ся я, ци то сей Федькович,
котрий нераз так горяче писав, котрий щирим руським сло-
вом нас кормив і огрівав. Він містичний чоловік, в єго близь-
кости якось одному ипЬеітІісЬ стає. — Просив я єго, що-
би нас спомагав 0. щоби сильно ще забренів у свою л"іру»
на що він мен"ї відповів, що нема для кого писати,
нема читателів".

Велика вийшла шкода для дальшого розвитку Федь-
ковичевого таланту, що Воробкевич, пригноблений власни-
ми клопотами, не відвідав Федьковича і з ним не сходив
ся саме тоді", коли Федькович потребував щирого, доброго
і прихильного приятеля. Та при всім тім Федькович дав Во-
робкевичеви переробленого „Довбуша" для „Русько"і Ха-
ти" і післав збірку поезій п. з. „Дикі думи" із заміткою»
що ВСІ сї поезії „становя одну цїлість, неначе поетичну
автобіографі ю".

Мало що не десять лїт жив Федькович самотою без
товариства осьвічених людий спершу в домі свого покій
ного вітця і займав ся зьвіздочотством, а єго книгозбірня

') Саме ТОДІ І. Воробкевич .чаймав ся з Ол. Барвіиськіїм впданеМ|
альманаха „Руська Хата" і запроспв Федьковича до участп в сїм виданюі

- 311 -

стає доказом, як пильно розслїджував він зьвіздочотство
Єгиптян, Індів і инших старинних народів та „читав у зо-
рях". Опісля продав він сей дім, подарував путилівське
майно свому наймитови, поселив ся в закупленім за містом
дімку і в хоробливім містичнім настрою та хоробливих на-
вичках товаришував тілько з передміщанами і ремісниками.
Із сего товариства видобули єго черновецькі народовці', да-
ли ему хату в „Руській Бесіді" і втягнули до участи в ча-
сописи ним заснованій п. з. „Буковина" (1884) та в „Бі-
бліотеці' для молодежи", для котро'ї Федькович писав
повістки і поезі'і. Се підняло на хвилю Федьковича із ду-
хового занепаду й оживило єго духа. Ювілейний обхід 25-
л'їтно'ї л'їтературно'ї творчости Федьковича, устроєний чер-
новецькими народовцями (1886 р.), підбадьорив єго до лї-
тературно'і працї, котро'ї він не кидав до останку, одначе
се був останн'їй відблиск погасаючого житя, котрому поло-
жила конець несподівана смерть (11 н. ст. січня 1888 р.).

Характеристика поетичної творчости Ю. Федьковича.
Літературна творчість Федьковича починає ся з 1861-им ро-
ком (поетичні складаня в брошурі „Зіоуо па Зіоуо"). Окре-
мим виданєм появили ся вперше „Поезій іосифа Федь-
ковича". Ч. і. Львові), де поміщене „Слово одг Издате-
ля" Б. А. Д'їдицького. Поруч саморідних творів поетичних,
переважно л'їричних, написаних підчас побуту в Семигород'ї
в часі тяжкого душевного пригнобленя Федьковича, помі-
щені там також пересьпіви з Улянда, Гетого і Шілєра. Пер-
ші твори Федьковича — се „жовнярські думи", спомини
з вояцького житя, пережитого самим поетом, зложені ла-
дом і розміром народних пісень, з котрих він брав і зміст
і форму, хоч се не збавляло 'їх самостійности. Дванайцяти-
л'їтна в тих часах військова служба відривала молодого
хлопця зпоміж родинного середовища, з рідного краю,
і кидала в зовсїм відмінні обставини на чужині', полаіж лю-
дий чужих мовою і вдачею, відбирала ему свободу і все,
чим гарне людське житє. Тимто така нагальна переміна всіх
житєвих обставин викликувала в уяві новобранця сумні
образи, тугу і бановавє за родиною й рідним краєм, за змар-
нованим житєм, тужливий і розпучливий настрій. Усї ті по-
чуваня живописував Федькович у „жовнярських думах" та-

- 312

кими яскравими красками, що до глибини зворушують кож-
де серце.

»Сьвятпй вечер« викликує в душі новобранця таку тугу,
що ему » серце млїе«. переносить єго в уяві в рідну хат^', до не-
нечки старенької, »що там зима тяженькая, а їй студено* —
»Нема. нема єї кому І схопив ся як поломінь,

Врубати дрівець. Полетів як птак,

Бо їй синок, оден в дому. А вітер з ним не йде в догін.

Цісарський стрілець*. Бо годї му так:

Бо він летить до матонькп
Старої домів,
Дрівець ЄЇ врубатонькп,
Би хатку нагрів. (Руска Письм. XX. 1. 36).

Туга і розпука доводить новобранця до самовбійства. Постав-
лений »на піельваху в цісарськім дворі« рекрут »на хвилькл* за-
снув« »та й снить ся му, що ходить десь по синїй горі« ^^і був
би він богато ще снпв«, але »дзвін на Стефанї« будить єго:

»Утер собі і личенько,

Утер си і ґвер...

Кров точить ся по мармурі

А жовняр умер«. (ІЬ. 35.)

Смерть вояка (»Трупарня«) живописана з великим реаліз-
мом. »Б шиитали на подвірю жовняр варту ходить«, >в трупарни
жовняр на смерть спочиває «, »під голов мл' цегла і одна і друга «.
а шельвах скрізь вікно на него споглядає, бо нїби плач голубки
по трупарни чує і бачить :

>Сидя дїточок двоє, видко, спротинї,

Головков бють до лави, аж ослони синї.

А з тими діточками повдовіла мати,

Хиляє бідну голов, нїби хоче спати,

Нї плаче, нї голосить, бо — відай не може:

Лиш часом, часом йойкне : »Боже милий, Боже !«

(ІЬ. 53-54.)

Такий сам реа,іїстичний образ смерти вояка-сироти виводить
поет »В церкві« :

»Молод жовняр в домовині мертвий спочиває,

Нї сестричка не голосить, ненька не вмліває,

Лиш там сьвічка воском плаче, а за нев — ікони.

А сьвященпк вийшов з книжков, над мерцем голосить,

І послідне ціїобзаиє сиротині просить.

Но ніхто "го не цюлює і ніхто не буде.

Прибивають чорне віко, сьвічка спала, клїє.

Нї сестричка не голосить, ненечка не мліє.

Бніак то жовняр, саротина. хто тужити буде*? (і1). :!4.)

— 313 -

Хоч в сих творах проявляє ся головно сумовитий
і журливий настрій самого Федьковича, котрий не любив
війська, що викликувало „тілько болю, тілько нуждованя"
в єго вельми чутливім серцю, то треба таки признати, що
сї погляди на жовнярську долю вичитав поет у душі наро-
ду і переняв ті настрої сумовиті та журливі, котрі так гар-
монійно зливали ся з єго власними почуванями.

Та хоч Федькович підчас австрийсько-італїйської війни
не брав участи в боях, відчував він той глибокий жаль
і важку тугу вояків, що йшли на боєвище й трупом поле
крили, тому так живо і правдиво висьпівав їх тривогу
в думках і сьпіванках „У Веронї", „Товариші", „Під
Маджентов", „Під Кастанедолев" і ин.

Вмираючий у Веронї вояк просить свого »камрата-брата« :
»А як я, братчику, вже загину,
Вптешп ми трумну-домовину,
Та помалюй доокола,
Зложи в ню брата, як сокола «.

Відтак проспть єго, взяти »листи нама.ііьовані«,
»Та озьмепі перо білесенькое,
Там озьмеш писати, порошити.
Словечками ворошити,
А сльозами посипати,
Ліпити обручков.
Щоби знала мати.
Що твоев то ручко в.
Щоби знала моя ненька,
Що лекше конати,
Як є ручка вірнесенька
Листок написати*. (ІЬ. 104.)

Тяжка, як Федьковичеви здавало ся, безвихідна недуга
в Семигородї, „перепалила", як він висловив ся, „єго серце"
і скріпила ще більше той сумовитий настрій у написаних
тодї творах „Сонні мари", „Пречиста Дїво, радуй
ся, Маріє!", „Як я, братя, раз сконаю" й ин.

В поемі »Сонні марп« (іЬ. 47.), навіяній споминами про
Венецію, стає перед ним в уяві єго мати, до котрої він промавляє
10 довгій блуканині по ріжнпх краях :

...»нинї повертаю

Назад в Підгіре, знов до свого краю,
»Щоб тут хоч свою голову зложити «
розмальовує чудовими красками сю країну, на котрої згадку ви-

- 314 -

рпнають в єго уяві всі з нею звязані події про Довбуша, его мо-
гилу, єго »брата« Івана, про першу любов поета (»До неї) ітп.

При всїм тім сумовитім настрою, що вилив ся такими
гарними і високо-ліричними думками і сьпіванками, на хви-
лину, неначе ясний, соняшний промінь, блиснула також ве-
села, погідна думка в творах „Стрілецька пригода"»
в поемі „Воля не бранка: „Панна та й Циганка",
що відносить ся також до першої єго любови (Е. Маро-
шанки).

Окрім творів, в котрих Федькович висьпівав „жовняр-
ську долю", тим самим пережиту і єго „камратами-братами",
виявив він також сьвідомість свого послаництва в народі",
розумінє своєї „сьпівацької долї" в творах звернених „До
руського Боянства", „Сьпівацька добраніч на
скін Т. Шевченка", „До нашого батька Могил ь-
ни цького".

Він зголошуе ся до сего »руського боянства«, »почувши
в своїх грудех піснї сплу Божу«, щоби сьпівати, »що Підгірє дїє«,
>як тамкп раз бувалд, як колпсь там буде«, »як там ся щастє, до-
ля, слава, радість дружцть< . Хоч тодї мало що знав про Шевченка
й єго твори, відклпкуе ся до него :

»Сппж тп, руський соловію,

Я за тебе тужу.

А як тутки зазоріє,

Я- тебе пробужу" (іЬ. 32 )
і уявляє собі. Що він займе его місце.

Скоро лише Федькович підняв ся із своєї тяжкої не-
дуги, розвивав ся бистро єго поетичний талант. Правда,
він тужить все ще за матерю. за горами і рідним краєм,
нарікає на страчені літа, натякає про смерть і могилу, але
при всім Тім більші твори, як „Н овобра нчи к", присьвя-
чений К. Горбалеви (1862 р.), перероблений в більшу по-
ему „Дезертир" (1868 р.), „Лу кьян Ко би л и ця" (1862 р.),
а навіть дрібні твори, як „Окрушки" йин., є певним дока-
зом значного зросту поетичного таланту Федьковича. В них
ще яскравій ше виступає поет проти мілітаризму, що так
важко відбиває ся на долї народу, виявляє вельми різко
своє завзяте проти народних гнобителів, зачіпає сьміло су-
спільно-політичні питаня („Л. Кобилиця"), що ворушили
тоді Буковиною так, що спершу не могли сї твори задля
цензурних трудностий появитись печатно в цїлости. Але

— 315 —

ТОДІ вже почав Федькович дуже пильно розчитувати ся
в Шевченковім „Кобзарі" (в другій половині' 1862 р.) і, як
він сам висловив ся, ґенїй Шевченка пригнобив і заполо-
нив єго ЗОВСІМ, так що вже в згаданих у горі поемах стрі-
чаємо ся з могутним відгомоном Тарасової музи. В пізнїй-
ших творах („Мертвець" — нагадує „Катерину" і „Тополю",
„Городенчук" — Перебендю, „Шипітські берези" — „То-
полю" і т, и.) під конець 60-их і в 70-их ще більше піддав
ся Федькович впливови Шевченка, так що вони являли ся
неначеб пересьпівами творів і повторюванем цілих зворотів
і образів Шевченкових. Одначе й у сих навіть творах зберіг
він подекуди свою саморідність.

В дрібних віршах (н. пр. Окрушкп) стрічаємо чудові лі-
ричні або описові місця, напїховані ясностю, прозоростю і гармо-
нією (н. пр. »Рожа« 1872):

»В неділеньку вранці Вповідав мп тарабанчпк,

Ід\ть новобранці, Що мп розлучені.

А мій милий чорнобривий Але як убють мня,

У бііій катанці. Коби посадили

» Чекай, мплпй хлопче, Ту червону твою рожу

Най припну ти рожу!«' На моїй могилї.

— »Не чекаю, серце моє, Та рожа прпйметь ся,

Чекати не можу, Мая розцвитеть ся, — ^

Бо ті твої рожі Під зеленов муравою

Сльозою .зрошені!... Серце стрепенеть ся«.

(іЬ. 297.).
Так само з дивною силою блиснув поетичний хист Федько-
вича в поемі »На смерть званого брата Михайла Длт-
чака« (1867—1868).

Коли в перших своїх творах Федькович не виходив
поза обсяг свого Путилівського раю, чудового Підгіря, та
поза обсяг „касарнї" і звязаної з нею „жовнярської долї",
то опісля обнимає він своїм сьвітоглядом усю Україну, стає
за правду і волю всего українського народу.

А всеж таки, хоч Федькович своїм чутливим і ніжним
серцем обіймав усю Україну, линув він своїми думками до
тих чарівних гуцульських переказів, з котрих перед єго уя-
вою виринала могутна постать гуцульського ватажка Оле-
кси Довбуша і горячим бажанєм поета за весь час літера-
турної творчости було, звеличити сего гуцульського героя.
Вже в першім виданю поезій Федьковича (1862 р.) появляє
ся поема „Довбуш" і тоді вже мав вій плян драми гото-

- 316 -

вий, написав відтак єго житє і сьпіванку про него, та в 1869
році напечатав у „Правді" дві перші дії з „дивоглядїї"
„Довбуш", в котрій вивів на видно єго батька Василя;
на останку в „Руській Хатї" оповістив „трагедію в 5 діях"
(також окремо, з передним словом), в котрій являє ся го-
ловним героєм Олекса Довбуш. З епічних замітний твір
„П разник у Та кові" (боротьба Сербів за волю в 1815 р.)
і „Киртчалї" (зрадник у змаганях Болгар до визволеня
з турецького ярма).

Любов є найважнїйшою поилтсою в сїй траґедії. як взагалі є
се перше і найгорячійше чуте, від котрого мякне серце гордого
Гуцула, мовбп віск від огню, але запалює ся і вибухає кровавою
лімстою, що розриває всі перепони, як порох від вкиненої в нього
іскри. І в житю Федьковпча важну і сумну в наслідках ролю грала
любов. Згадані в горі три невдачі в єго сватаню і змаганях до
подружа настроїли єго трагічним поглядом на любов, та навіяли
єго душу "тим містици.змом і тою зневірою, що завели єго у нетрі
зьвіздочотства і пропасть хоробливих жптєвих навичок, що не
остало без шкідного впливу і на поетичну творчість, передусім
у »Довбуші«. Олерса Довбуш, опанований якимсь дивним фатум,
» чорною долею, чорним ангелом «, як Ґетівський Фавст Мефістом,
любить ся по черзі в Гуцульцї Дзвінці, в донцї старого Моргана,
демпнї»шій Циганці Цорі і в гуцульській княгинї Наталїї, не сьві-
домпй сего, що се мають бути єго сестри — доводить людий до
смертп, на останку і сам гине і тілько тоді дізнає ся, пш він се-
стри любив.

В уяві Федьковича був Довбуш представником ідеї
свободи на Гуцульщинї і тому поет вистачив єго всіма
прикметами лицарськими, а щоби єму надати значінє істо-
ричної постати, видвигнув єго в сю далеку давнину мітичну,
коли Гуцули покланяли ся ще поганським божищам. Цілі
роки запопадливої працї вложив Федькович, щоби сей твір,
„може й остатну лепту" дати свому „любому та убоже-
ственному руському народови", як він писав і. Воробкевичеви.

Крім ■►Довбуша* написав Федькович драматичну однодїеву
іграіику >Так вам треба!* і перелицював Шеіісіїірову комедію
»При боркана гоструха« ^) и. з. »Як козам роги ви-
правляють*, обидві непригідні для театральних вистав задля
пересадного комізму. Пізнїйша перерібка іграшки »Так вам тре-
ба!* п. 3. »Сватанє на гостинцї*^ вийшла ще слабша. В 5-дї-
євій .мельодрамі ^Керманич або Стрілений хрест* живо-

М Такпй наголовок дав П. Кулїпі свому ік'ііекладоип ІІІекспірової
комедії.

- 317 -

иіісує поет з мистецьким хистом жиг€ Гуцулів знад Черемоша,
а виведені на видно дієві особи нагадують відомі з єго повістцй
постати, але вони поставлені тут ще з більшим ожпвленєм. Тимто
сему тпоровп належить ся одно з красиїих місць у драматичні:*!
українськім ппсьменьстві. — Фрашку дводїеву »3а ііечатаний
двірник* перетворив Федькович свобідно з німецького твору Е.
Равпаха і приладив уміло для українського театру. — Федькович
зладив також переклади ІІІекстровнх траґедій >Гамлет« і »Мак-
б є т« на основі німецьких перекладів і переклад траґедії Р. Ґотпіаля
»Мазепа«.

Жаль Федьковича до українського суспільства задля
рівнодушности до єго творів довів до того, ІДО поет після
пересланя Воробкевичеви „Довбуша" майже 8 літ не відзи-
вав ся ^) печатно, але віддав ему „Дикі думи", котрі
з 1877 роком почали появляти ся в „Правді" і в „Дїлї".
С\ „Дикі думи — думав Гу цу л- Н є вір", як він себе на-
звав, підписуючи сю „неначе поетичну автобіографію",
справдішню окрасу єго поетичної творчости.

Сей Гуцул-Невір — то Марко, котрого треба вважати самим
Федьковичем. Лиха »доля з торбами* судила єму бути кобзарем.
А що не було кому зладити єго кобзу >на давний стрій«, довело
ся ему сьпівати »на новий сгрій«. Одужавши з тяжкої недуги, ба-
жав сьпівати давним ладом, але нещаслива любов затроіта єму
жите, бо нема справдїпіньої любовп. тілько зрада, а як і є любов,
то з колючками, неначе рожа. Тілько в іранській казцї (»Рожа«)
царівна справді любила простого стрільця. Але любка Марка-коб-
заря не хоче слухати сеї казки і тому він не може видужати, хоч
уже відчуває пільгу. Він згадує нещасні любовні події, як у Ши-
поті сестра сестру отруїла (»1ІІппітські березп«), бо обі по-
іюбили одного і ста.іп березами.

Він оповідає, як Циганка отруїта і себе і леґіня, що думав
з нншою одружити ся, як за якимсь керманичем, що потонув у Че-
ремоши, кинула ся дівчина в плесо ріки. З тої недуги, в котрій
насували ся привиди сумної і нещасної любови. очуняв Марко
і бажає трудити ся для України, де Тарасова пісня збудила нарід
до житя, хоч і там не гаразд. Марко не запродасть жреліельськпм
каганам« (московським царям) свою душу. Тимчасом желізний ко-
роль (цар) сльозами умиту царівну (Україну уводить на ланцусі
у сьвітлнцю і велить їй иірпсягати на желїзну кнпгу« (мабуть
указ з 1876 р.). Чорні косарі (московські попи) »косять людські
душі« і »змітують в стоги«. Тилгго Марко-кобзар вертає в свої
гори, бо й на Буковині люди забули, якої вони матери діти, і там
яе находить він відради та йде в сьвіт над Дунай, де колись Серби

М Видав тілько 1882 р. в Чернівцях .,Ат Тасіїеі'еїті^сіі. Пе(1іі'Іие
:іпе8 І'хиіеп', прихильно повитані німецькою критикою.

- 318 -

за Мп.їоша Обреновича скинули турецьке ярмо, а тепер (1876 р.)
знов там заносить ся на бурю. І тут кобзар Марко стрічає зраду
в любови. Визволив Серб Туркинго з неволі, полюбив її, а »в'на
се з Греком полюбилась* і він їх обоє зарізав. А що над Дунаєм
сумно, вертає Марко в гори, хоч і в Гуцулів нема щастя. Богаць-
кпй син застрілив ся, бо полюбив бідну дівчину, з котрою не по-
зволив батько й »кумки із свашками « ему одружити ся. Треба
огже ждати, поки збудить ся король - Гуцул, що вмішав ся в бій
з богами і за кару спить у Сокільськім, квлиж збудить ся, то й по-
може завязати Сїч на Чорногорі. Та поки що гинуть керманичі
у Черемоші, сокирники по лісах, вояки стріляють ся з туги за рід-
ним краєм. Кобзарська зоря блудить на небеснім лукоморі і розси-
палась на мак. Байдужність сусшльства, котрому він сьпівав, до-
вела его до зневіри і він »з кобзини струни змок, та гай у киїть
з нев!... На що й грати, коли нема К0хму...«

Жива вдача Федьковича перла єго до дїяльности для
народу, для України. Він служив народови працею і радою,
але зустрічав ся з перепонами і се навело на єго чутливу
душу глибоку зневіру, тимто влучно замітив М, Драгома-
нів, що суспільство не вміло вихіснувати як слід єго визнач-
ного таланту.

Все те впливало некорисно на розвиток єго поетич-
ного таланту, але не зломило, бо навіть тоді', коли під мо-
гутним впливом Шевченковдї музи можна було помічувати
подекуди занепад самостійної творчости, писав він чудові
повісти й оповіданя. Єго талант не знидїв, а навпаки ви-
являв велику творчу силу і саморідність. „Се діла цілком
єго власні, самостійні, яких не було нї перш, нї послї у га-
лицькім письменьстві," писав про єго повісти й оповіданя
М. Драгоманів, „Федькович у них почав малювати житє
гуцульського селянина так, як Тургенєв — московського,
Квітка і М. Вовчок — українського, Авербах — німецького,
Жорж Занд — француського. З них „треба починати нову
добу в галицько -руському письменьстві."

І в сих творах головною понукою є любов, звичайно неіца- і]
слива, як у віршованих творах Федьковича. В першій иовісти 1}
»Люба-згуба« Василь ироишває кулею Ілаша. п;о одружив си
з єго любою, але й сам собі заподіває смерть. — Г^'цул Марко
в повістці »Хто винен?*' не може спокійно дивити ся на се,
як его люба Калина вяне за старим нелюбом, стає в єї обороні,
коли старий розмахнув ся сокирою до неї та хотів ударити в го-
лову. Марко гине в темниці за те, иш старому сокира повихнулась
з руки і він упав мертвий поражений нею прямо в чоло. — Гу-

- 319 -

пул Тодір кпдае ся в плесо Дністра через »Бе:зталанне Зако-
хане«,- з Оленою, котра полюбила Тодора, але віддала ся за Угрин-
чукового Мптра. — Капраль Тимко гине від кинджала »Талї-
янкп«, коли вона дізнала ся від нього, ні,о не може з нею одру-
житись, бо він уже жонатий. — Подруже з удовою доводить також
до смерти. бо »у вдовиці чари на полиці», як Федькович зобразив
се в оповіданях »Стрілець« і »Пісня молодецька*.

Гуцул не може без пімсти стерпіти кривди заподіяної кому-
небудь з родини або побратимови. З пімсти застрілив »Сафат
Зїнич« на весїлю товариша Янка за те, що покинув свою любу
Жарту та оженив ся з богачкою — а відтак, як сам каже, гіде до
арешту покутувати за правду. — До пімсти зриває ся Іван за
знесіавленє св'^єї сестри Марічки, полишеної перед єго відходом
до війська на опіку »Побратима« Сидора Чобанюка. Марічка
»упила ся в Черемоши» не діждавши вінка, але й Чобанюк, сьві-
домпй своєї провини, вириває пістолю в Івана й себе карає за
зраду. В тих оповіданях вельми вірно і яскраво зобразив Федько-
вич палку вдачу Гуцулів і влучно про се висловив ся: »Гуцуль-
ска славо, — яка ти крівава !«

Але й щира дружба живописана в оповіданю »Т рп я к рідні
<)ратн« з житевих споминів поета вірно і правдиво. — Капраль
Бая визволений з війська стає на місце Шовканюка. щоби сей міг
піти до вмираючого брата. Замерзлого в дорозі від тріскучого мо-
розу Шовканюка відратовує жандарм Тайвер, а Нестерюк пома-
гає Шовканюкови піддвигнути зруйноване родинними нені,астями
господарство і женить ся з Шовканюковою сестрою Марійкою.
Шовканюк бере Нестерюкову сестру Катерину, жандарм Тайвер,
що відратував від смерти Шовканюка, случайно відиитує єго в селї
і женить ся з єго сестрою Оленою. Сердешний капраль Бая, що
саме тоді являє ся в селї, дружбує жандармовп і радїє щастєм тих,
що зібрали ся три, як рідні брати.

Відмінну тему положив Федькович основою оповіданя »Опрн-
шок«. Гуцул віддає на пів року свого подуфалого і палкого сина
Івана до старого Донди, що бував в опришках, щоби присмирнів
під єго твердою рукою. Коли Іван зорешливої ночи пильнував са-
довини, приплив молоз,енький парубок Василь Зарічук під сад чов-
ном, де єго дожидала донька старого опришка. Дістало ся дротя-
ною нагайкою Василеви за те, що розмовляв з дівчиною у саду,
а після того велїв ему опришок старостів прислати : не помилував
й Івана, що не сповістив старого про сю розмову в садї і тим від-
у^шв подуфалости і палкости.

Деякі критики замічають, що в повістях Федьковича
вельми мало реального житя, що в них бачимо в більшій
части Гуцулів у сьвяточній одежі, а замало виступає там
буденне житє, що перед єго очима стояла золота Гуцуль-
щина, в котрій не було иншого лиха крім з нещасливої

- 320 -

любови. Правда, він живописуе лицарську вдачу, безмежну
любов, побратимство, гостинність — одним словом „гу-
цульську славу", одначе треба тямити, що ще в часі моло-
дости поета особливо Довгопільский окіл, сей гуцульський
райФедьковича, не знав паньщини, а населене жило достатно
і спокійно в горах, недоступних обходах і облазах. З тих
часів живописуе Федькович події з житя сьмілими, голов-
ними тільки, але мистецькими чертами в блискучій, викінче-
ній формі і подає нам зовсім самостійні, повні житя і вір-
ности образи з побуту сільського або жовнярського житя
з такою оригінальностю, як перед ним не зумів сего вчи-
нити ні оден галицький нї буковинський письменник. Тимто |сі
справедливо писав Куліш Партицькому: „Не навтішаємось
ми тут речами вашого Федьковича (і наводить з „Б еста- Ь
ланного Закоханя": „Пливе Дністер тихий, як той ру- р;
ський нарід, широкий, як єго думка, глибокий як его рани"
і т. д.). На палітрі в сього маляра свої — не позичені фарби",
а „Опришка" зове „невиданою появою в нашій літературі".

Вельми хосенну роботу розпочав був Федькович та-
кож на педагогічній ниві і Букварем, за котрим мали слі-
дувати инші шкільні книжки, бажав він промостити дорогу
до народної школи в рідній мові, одначе заскорузлість
тодїшних властий не дала спромоги перевести сю спасенну Ііг
ідею. Всеж таки видав він „Сьпіваник для господар- і|
ських дї точок" з напівами, котрий найшов вхід до 8і
школи і сї пісоньки й тепер висьпівує україньска дітвора (є
по школах. Педагогічну і народно -просьвітну роботу про-
вадив він дальше і в товаристві „Просьвіта" у Львові, для
котрої написав гарну програму видань і вложив тут чимало
труду, а хоч не все з тої нагоди написане стоїть на висоті
поетичної творчости, всеж таки, „Проскура", „Байки",
„П і сн ї жовн ярські", „Руский лїр ни к", „Кол я дн и к"
і ин. будили в українській шкільній дітворі національну
сьвідомість так само, як і воякам присьвячені поетичні скла-
даня загрівали їх серця народолюбивим духом (н. пр. „Нова
Сїч"), хоч між ними були сьпіванки, навіяні для сеї держави,
якій вони служили, льояльним духом.

Продовженєм інспекторської і педагогічної дїяльности
й літературної творчости були популярні писаня Федько-
вича, зладжені для „Просьвіти" і сим товариством видані.

- 321 -

Правда, їх основа головно релігійно -моральна (житя деяких
сьвятих), дещо з тих писань навіяне містицизмом, од-
наче Федькович намагав ся розбудити в широких народних
верствах охоту до читаня і цікавість такими оповіданями,
чк перероблена з Чокого повістка „Село фармазони"
'„Вав ОоИтасЬегсІогї"), щоби опісля впровадити читачів до
юважнїйших поучних читань. Збережені в рукописях наго-
ювки популярних писань, задуманих Федьковичем, сьвідчать,
до він поважно задивляв ся на всенародну просьвіту і ро-
зумів добре її лосяглість.

Сї писаня Федьковича для народної школи, для „Про-
ьвіти" і „Руської Бесїди", хоч не дорівнують що до лїте-
)атурної стійности иншим єго творам віршованим і прозо-
;им, стають певним доказом незвичайної пильности і ро-
їучости, котра могла би була принести великий хосен укра-
нському письменьству, наколиб справдї було кому покер-
іувати визначним талантом Федьковича і покористувати ся
(им, піддержувати єго духа й охоронитії перед зневірою
містицизмом.

.Тітературне становище Федьковича ^). Федькович був
еперечно вельми замітною появою на ниві українського
исьменьства, визначив ся яко перворядний поетичний та-
ант і вже першими своїми творами здобув собі славу та
ризнанє міродатних знавців літератури поза межами Укра-
ж. Іван Тургенев, котрому проф. Цїхановецький у Гайдель-
ерзї читав (в 1862 р.) поезії Федьковича, був ними оду-
іевлений і висловив ся про него: „Се великий поет!" Ви-
зко цїнив єго і П. Кулїш : „Думи вашого поета Федько-
ича, писав він А. Кобилянському, дуже вподобав я. Трохи,
іл не первий се ще в нас поет! Федькович прислухавсь до
ародних пісень, тим він і ріднїйший нам од усїх инших
іших поетів. Народна пісня була взором і нашому Шев-

ІНКОВИ".

Перша і головна заслуга Федьковича, що він промо-
; *ив широкий шлях народній мові (з прикметами гуцуль-
;< .кого говору) нз НИВІ письменьства в наддністрянській

' І Писаня Осппа Юрія Федьковпча, перше повне і критичне внда-
, у Львові, т. І— V, 1902-1910, — Д-р Ос. Маковей, Житєппсь О. Ю.
рдинського-Федьковича у Львові 1911.

ОЛ. БАРВШСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ, п. 21

- 322 -

Україні' і бистро вперед посунув єго розвиток, а в надпрут-
ській Україні" своїми творами на цілу четвертину столїтя
випередив людий, котрі тодї ще не могли єго зрозуміти
й оцїнити. Думки, сьпіванки і повісти Федьковича виявили
нам живою мовою все ге, що єго серце чуло, вони вийшли
з глибини ніжного й чутливого серця і трафили до серця
чаруючою простотою і мельодийностю слова. Твори єго
нацїховані переважно тужливою сумовитостю, глибоким,
трогаючим ліризмом, але деколи блисне в них також щи-
рий і погідний гумор. Рідко коли сягає він у своїх творах
поза обсяг гуцульської країни або жовнярських переживань
і підіймає ся до загально людських та історичних подій.
Неширокий овид розкривав ся в творах Федьковича на на-
родне житє, однак у всіх бачимо не видумане, але дійсне
жите, відчуваємо, що поет усе написане передумав і пере-
болів за себе і за близких єму людий своїм чутливим
серцем.

Із самої природи вже незвичайно вражливий, навіяний
до того ще питомою гуцульському племени містикою, пе-
реняв ся він під впливом невідрадних житєвих обставин,
творів німецького фільософа Шопенгавера і залюбованя
в зьвіздочотстві зневірою і містичним сьвітоглядом, яким
у значній части замрачені єго писаня особливо з пізнїйших
літ творчости. А всеж таки при всіх тих відємних проявах
твори єго причинили ся до розбудженя національної сьві-
домости і народно-культурного житя не тілько в єго рідній
країні, але стали спільним добром усіх українських земель,,
діждали ся перекладів не тілько на инші словянські мови, з
але й на німецький язик і дали ширшому сьвітови пізнатиі
в українськім народі такі прикмети, яких не зображували!
инші українські письменники. І]

Велика заслуга Федьковича в тім, що він
перший у надпрутській Україні сьвідомо пере^.
няв ся ідеєю — писати про широкі верстви на-
роду єго рідною мовою, черпати поетичні мо-„
тиви з народного житя і се додало крил єго та-|
лан то ви.

Майже сучасно з першим соловієм надпрутської Укра-((
їни, Юрієм Федьковичем, відозвав ся єго земляк- поет
Ізидор Воробкевич (1836—1903 р.), котрого д-р Франкс

- 323 —

влучно назвав „одним з перших жайворонків нової весни
нашого народного відродженя". Отець, як і предки єго бу-
ли православними сьвящениками з родини Скульський
Млака де Оробко, захожої з Литви, що опісля приняла
назву Воробкевич, а поет наш переняв з того прибране
імя Данила Млаки, Осиротівши рано, виховував ся Ізи-
дор з молодшим братом Григорієм у свого дїда, протоєрея
в Кіцмани. Від бабки з Яновичів, наслухали ся внуки на-
родних пісень, казок та переказів про бувальщину свого
народу, чого не могла їм опісля дати тодішня німецька
школа в Чернівцях, а від вуйка Юзарковського, котрого
батько був родом з України, переняли вони чимало опові-
дань про козаччину та навчили ся з живих образів рідної
історії. Бабусині піснї та казки і вуйкові оповіданя були
тою іскрою, від котрої розжевріла в молодечих серцях тих
сиротят народна сьвідомість помимо могутного впливу нї-
\\еччини й ВОЛОЩИНИ, якому підлягала тодї наша інтелїген-
ція в надпрутській Україні. Черновецькі школи (гімназія
і відтак духовна семинарія) не дали їм знаня рідної мови,
зкрім кирилицї і церковно-словянського язика. Але збірники
іародних пісень Ж. Павлї й Вацлава з Одеська, твори Т.
Іадури, Миколи Устіяновича й А. Могильницького, що по-
іали в руки тодїшних богословів, вказали їм дорогу до
шзнайомленя з рідним письменьством. Сї твори зачепили
$ глибока душу Ізидора, котрий уже під конець 50-их рр.
<ІХ ст. почав писати вірші і ладити до них музику, до якої
$ нього проявив ся великий хист уже в молодих літах. По
жінченю богословських наук прожив І. Воробкевич кілька
Гїт по селах на душ пастирстві і заняв відтак по зложеню
' Віднї музичного іспиту становище учителя хорального
:ьпіву в духовній семинарії в Чернівцях, на котрім оставав
^айже до смерти (1903), настановлений на останку архіпре-
вітером-ставрофором.

Літературну діяльність розпочав 1. Воробкевич в 1863
юцї оповіщенєм кількох поезій в альманасї Б. Дїдицького
Галичанин'ь" і з того часу являли ся єго віршовані й про-
ові твори рік-річно в ріжних галицьких і буковинських ча-
описях і збірниках ^). Зазнайомлене з творами Квітки, Шев-

') Окремим впданем появили ся єго поезії п. з. ^Н а д Прутом"
.901 р. у Львові), з передним словом 1. Франка, а відтак ^Т в о р и

21*

- 324 —

ченка, Кулїша, М. Вовчка, Стороженка й ин., а також з по-
вістями М. Гоголя та Михайла Чайковського (в німецькім
перекладі) й історичними писанями М. Костомарова й Ен-
гля, настроїло Воробкевича романтичним козаколюбством,
до чого причинила ся також подорож до Києва, котра зро-
била на нього велике вражінє. Під впливом тих вражінь
і на основі непевних історичних жерел намагав ся Воробке-
вич поетично живописати козацьку минувшину в цілій низці'
історичних дум і поем (а навіть історичних драм та пові-
стий). Одначе сі твори були головно відгомоном народних
дум або Шевченкових та Кулїшевих історичних поем ро-
мантизмом закрашених і причинили ся до розбудженя й по-
ширеня національної сьвідомости серед українського суспіль-
ства та замилованя до рідної історії. З мистецького стано-
вища тілько деякі з них дрібнїйші мають літературну стій-
кість, як „Мурашка", в котрій зображена боротьба з Тур-
ками під Ладижином (на зазбручанськім Поділю 1674), де
полковник Мурашка поляг з козаками лицарською смертю.
Тимчасом у більших історичних поемах не достає поетови
віщого вітхненя і живійшої творчої сили.

Навпаки в дрібних ліричних думках і піснях „являєть
ся він вповні паном своєї сили, як замічає д-р Франко, роз-
сипає велике богатство житєвих спостережень, осяяних ти-
хим блиском щирого, глибоко людського і народолюби-
вого чутя. Отся щирість чутя, близкість до народа й єго
житя та простота вислову — все те прикмети, що запевню-
ють кращим поезіям Данила Млаки почесне місце в нашім
письменьстві, навіть коли лишити на боцї єго історичне
становище, яко одного з перших жайворонків весни нашого|,(
відродженя". [^1

Головним жерелом ліричних творів Воробкевича були",
народні пісні", котрими він з самого почину літературної
дїяльности займав ся з великим замилуванєм і вони давали
єго творчости форму і зміст та етнографічний напрям. У лї-і
рицї виявив ся значний поетичний талант Воробкевича і бо-І,

І з и д о р а Воробкевича" Т. І. (Поезії), у Львові 1901», Т. II. (ОповІ-|

даня) Львів 1911. з передним словом і замітками Ос. Маковея в „Русі

письменности Ю. Романчука". В ^Іернівцях вийшла мала збірка поезИЦці
п. 3. „Флояра" 1902 р.

325^

гато щирого й ніжного чутя, але мало особистого живла.
Сї ПІСНІ і думки осьпівують часто любов у ріжних проявах.
Нещаслива молодість навіває зневіру на поета :

» Дзвіночок долом чутп —
ПодзБІнне то моє,
Зівялпй лпст неначе
На сьвіжпй гріб паде.
Ще вчора Божим равхМ
Мені здавав ся сьвіт,
Ще вчора цвив для мене
Ппшав ся гарний цьвіт.

А нині жаль, зневіра
Серденько облягли,
Мов мари розилили ся
Прекрасні мої сни.
Ще вчора лист зелений
З вітрами говорив,
А нинї вже зівялпй
Надїю всю покрив*.

(Руска Письм. XII. 1. 122.)

Одначе любов ріцного краю одушевляє поета і він у „Ру-

3 ь к і й п іс НІ « взиває українське суспільство :

»Зазвенїмо разом, брати, Завита ла вже весна!

Піснь воскресну і нову — Гей, старі, до дїла, працї

Покажім, що в наших жилах І дитино ти мала І
Не звела ся руська кров,
Що за правду, поступ, волю,
Ь'ождий з нас на смерть готов І
Гейже, брати, до роботи.

Розсіваймо між народом
Від степів аж до Карпат
Сїмя сьвітла і любім ся
Як рідного брата брат«.

Поет звертає ся до молодежи, до » Молодої Сїчи«

>>Гей, до дїла, братя!
Летїм і шукаймо
Рідну ниву занедбану,'
Зерном засіваймо!
З неба роса спаде.
Весь бурян пропаде.
Колосистим житом
Буде нива вкрита.

Сизії орлята
Сїчи молодої,

Засьпіваймо пісню правди
І волї сьвятої!
Засьпіває з вами
Горами, степами
Русь і відмолодне
Серце вже холодне*.

(ІЬ. 119.)

Думки і піснї з ніжною музикою Воробкевича будили
юбоБ не тілько до тїснїйшої вітчини поета (Буковини),
ле й до всего народу, вказували на недолю народу (осо-
ливо Гуцулів), піддержували духа земляків серед невідрад-
их відносин та й у будучинї сповнятимуть сербд україн-
■і'Ького суспільства важну задачу. Єго сьпіваники виховували
и виховують шкільну молодїж і будять та поширюють
щ'ональну сьвідомість, отже й на педагогічнім полї го-
/іть ся ему признати неперечні заслуги.

Вплив лїричних творів Воробкевича підносила музика,
)тру він писав до значної части думок і пісень. Окрім того
вів Воробкевич народне житє на видно театру в опере-

- 326 -

тах, як „Гнат Приблуда", „Бідна М а рта", „Новий
Двірник", „М олода з Босни", до котрих також ком-
понував музику і задля неї вони довго держали ся на виднГ
народного театру та будили національну сьвідомість у ши-
роких верствах українського суспільства в наддністрянській
і надпрутській Українї, де тілько гостював наш народний
театр.

Воробкевич писав також оповіданя і повісти та почав
сю царину літературну управляти вже під копець 60-их рр.
XIX ст., коли крім Федьковича майже ніхто не виступав на
на СІМ полї і коли що до вибору тем та їх обрібки вимоги
були менші як опісля, в сих прозових творах проявляє ся
головно романтичний напрям, хоч побіч того в деяких опо-
віданях видніло змаганє до реального зображуваня житя.

В»Турецьких бранцях «, оповіданю навіянім козаколюб-
ським напрямом, основанім на історпчпп^ переказах, зійшлп ся
нрппадком у турецькій неволі в Царгородї брат Петро з сестрою
Івгою, дітьми козацького сотника Опанаса за гетьманованя Пав-
люка. Вони втікають з полону, але здігнані яничарами погибли
в нерівнім бою. — Кулїіиева » Чорна Рада« і заворушеня на бал-
канськім півострові навели Воробкевича на тему з житя Чорно-
горців в оповіданю »Месть Чорногорця», а хоч в нїм не ви
явив він значного хисту, всеж таки воно є доказом, що талант вго
иіиршав і брав ся за поважні історичні теми. — В оповіданю
»Олена« живоппсуе народне жптє. Пімста О.іени, убогої дівчини,
знеславленої богацьким спном, зледащіїпм Данилом, становпті
основу сего оповіданя. — В деяких оповіданях, як »Вимуштро
ваний кінь«, »Амврозій Остапкевич«, »Старпй Мар-
тин*, »Панич Леоніде, »Мошул Ник олай Сучавськпй«
»Нані театр у повітовім місточку Н*«, проявляє ся та-
кож легкий гумор, декуди троха пересадний, але при тім живе
вірне і дотепне зображене відносин. В тих оповіданях живопису»
Воробкевпч колишнє жптє ріжних верств буковинського суспіль
ства (постать троха скарпкатурованого тогочасного дяка, цікав
постати буковинської піляхти і т п.), чого инші письменники Ні
доторку вали ся. — В оповіданях »Хто впненУ*і »Що людні
єднає ?« зображає деморалізацію Гуцульщини інтелігенцією і є
занепад наслідком правованя та судової тяганини і тутдоторкну
ся автор також суспільних питань. Але хоч Воробкевпч зображаї
гуцульське жптє, в его творах тілько подекуди стрічаємо прикметі
гуцульського говору та й що до мови прозові єго твори не до
рівнувалп оповіданим Федьковича, котрий вперпіе впровадив у писі,
меньстві зобі)аженя гуцульського житя.

Що до лїтературно- і сторичного становищ
І. Воробкевич являє ся другим українським письменнико/

— 6^1 —

на Буковині", котрий звернув ся прямо до живої мови на-
роду і зображував почуваня і побут надпрутського су-
спільства.

За Федьковичем й Ізидором Воробкевичем явив ся
другий „жайворонок" надпрутської України, молодший брат
останнього, Григорій Воробкевич (1838—1884)^) і став з ними
(„Буковинська Трійця") трудити ся на лїтературній ниві
в „Правдї". Спершу писав він нїмецькї поезії. Але постав-
лений душпастирем при греко- орієнтальній церкві у Львові
(1867 р.), заприязнив ся з Ол. Барвінським, котрий тодї вхо-
див у склад редакції „Правди" і наклонив єго писати укра-
їнською мовою. З великим жаром кинув ся тодї Григорій
Воробкевич до читаня Костомарового ..БогданаХмель-
ни цького", Шевченкового „Кобзаря", Кулїшевої „Ч ор-
ної Ради" й инших українських творів і вже (1868 р.) роз-
почав літературну діяльність під прибраним іменем Наума
Шрама, котре піддав ему Ол. Барвінський, зазначуючи іме-
нем Квітчиного Наума єго незвичайну статочність, а назви-
щем паволоцького полковника Шрама велику ідейність моло-
дого поета. Наум Шрам визначав ся основною осьвітою
і проявляв справдїшнїй поетичний талант, одначе родинні
нещастя й довголїтна недуга не дали ему спромоги широко
розвинути ся, настроїли єго глибокою тугою й сумовитостю
та передчасно перервали пасмо єго житя (в Чернівцях 1884 р.).

В ліричних творах звенпть тужливий настрій, скріплений не-
долею українського народа, котру поет глибоко відчував і яскра-
вими красками живоиисував також у своїх історичних думах (як
» Берестечко «, »ІІереяславський трактат« і т. п.). Вже
перші твори Наума Шрама визначають ся широким сьвітоглядом.
Своїм чутливим 1 горячим серцем обнимає він »нарід наш бід-
ненький від Карпатів до ІІорогів«, вкритий латами, вмитпй в морі
гірких слїз і крони, а хоч гнобителі народною працею і кровю
ще газар дують, то ще ему »усміхнеть ся доля«. (»Соп«). Єму

і уявляє ся, що »сьвятий Київ столицею став ся«, »де сло-
вянський мир із всюди вольно собирав ся<^, щоб » у славних дїтий

У руських волї пошукати*, що жожде племя, людий усіх до купи
згортає в одно море великее свобідних народів«.

Хоч тодїшня інтелігенція в надпрутській Україні не
змогла ще зрозуміти й оцінити змагань „Буковинської Трійці",

') Поезії Григорія Воробкевпча (Наума Шрама) видав др. Оспп Ма-
ковей, Черпівцї 1904.

— 328 -

ТО всеж вони стали жерелом і основою національно-куль-
турного відродженя надпрутської України і довели до по-
чутя й сьвідомости літературної й національної єдности всіх
українських земель у широких верствах тамошнього су-
спільства.

36. відгомін відродженя наддністрянської і надпрут-
ської України на Приднїпряньцинї.

Умовйй і літературний рух, викликаний під впливом
дїяльности Основян, пособляв національному й письмен-
ському відродженю надднїстрянської і надпрутської Укра-
їни в 60-их роках XIX ст. саме тоді, коли нові заборони по-
чали знов налягати важким гнетом на розвиток українського
письменьства на Приднїпряньщинї. Дійшло до того, що там
у 1876 р. не появила ся нї одна українська книжка і наслід-
ком такого гнобленя деякі придніпрянські письменники за-
мовкли, а инші спільно з надднїстрянськими народовцями
вели письменську роботу в „Метї" і „Правдї". Та спільна
робота письменників надднїстрянської і надпрутської Укра-
їни, між котрими на передове становиш.е вибив ся Федько-
вич, з письменниками Приднїпряньщини, що внесли такий бо-
гатий вклад у письменьство, як Кулїш, Кониський, Левиць-
кий-Нечуй, Старицький -Гетьманець, П. Мирний і ин., не
могла остати без впливу на Приднїпряньщину. Ся літературна
взаїмність оживила з початком 70-их рр, Приднїпряньщину,
а першою познакою була вельми широко задумана й умі-
ло розпочата наукова робота в згаданім уже попереду пів-
денно - західнім віддїлї географічного товариства.
Головним осередком наукових і літературних змагань та
умовбго житя став (з 1873-им роком) на короткий час
знов Київ. Наукову роботу в сім віддїлї географічного то-
вариства, як і в археографічній комісії для виданя давних
історичних актів, вели українські учені і письменники (між
тими кількох професорів київського університету), а головна
робота була в руках проф. В. Антоновича. Засобів
з обсягу народовіданя достарчували також письменники Іц
з надднїстрянської і надпрутської України і тим поширювала
ся і зміцняла літературно- наукова взаїмність й обєднюванє||
письменських сил з усіх українських земель. Добутки сих

*

— осч —

спільних змагань проявляли ся науковими виданями, а крім
того цінними рефератами на археольогічнім зїздї в Києві
(1874 р.).

д?. дабоі>она ук|>аТнського письдіеньства в Росії
указом з 18/30 мая 18?б р.

Сі добутки на полї української науки, письменьства
і народовіданя та зацїкавленє живійшим культурним роз-
витком у наддністрянській Україні, викликали нові на-
пасти московського дневникарства на т. зв. український
сеп,аратизм. У сій новій нагінцї на україньство відограв
у друге сук\\у ролю М. Юзефович, як свого часу в розбитю
Кирило -Методіївського Братства. В наукових змаганях укра-
їнських письменників і учених добачили росийські власти
посяганє на державне єдиньство і цілість Росії, а осередком
в очах властий злочинної дїяльности станув знов Київ.
Дня 1 7/30 мая мая 1 876 р. появив ся указ із забороною
українського письменьства. Заборонено з заграницї
впускати в Росїю українські виданя і печатанє ори-
гінальних та перекладаних творів українською
мовою (окрім історичних документів, але з задержанєм
правописи ©ригіналів); допускало ся за дозволом Головної
Управи в справах печати виданя мистецьких творів письмень-
ства, але принятою в московськім письменьстві правописю;
заборонено сцен їч ні вистави і відчити українською
мовою та печатанє українських текстів до му-
зичних нот. Сей маєвий указ прибив усяку письменську
роботу і умове житє на Приднїпряньщинї мало що не так,
як після розбитя Кирило - Методіївського Братства; бо хоч
цензура випускала инколи белетристичні твори, а перего-

'^^ П.ОМ також дозваляла печатати словарі і народні піснї, на-
кинула урядову московську правопись, а на українські дра-

'*|уіатичні вистави призваляла тілько з услівєм, що поруч укра-
нського твору мав бути виставлений також московський.

і! Уіаєвий указ доповнено ще деякими тайними розпорядками,
до налягали важкими путами на українську думку, україн-
:ьке слово й умове житє. Протест піднесений проти сеї на-
:или М. Драгомановом на літературнім конгресі в Парижі
1878 р.), письменна просьба вислана Ол. Кониським до
іаря о знесене указу, домаганя чернигівського й инших

330

земств у справі заведеня української мови в народних шко-
лах остали без успіху, а так само признане самостійности
української мови й літератури Петербурською Академією
Наук. Заневолене в Росії українське слово найшло собі
пристановиш,е і поле до свобідного розвитку і розросту
в наддністрянській Українї, де Львів став головним осередком
українського житя і письменьства.

38. Вплив забо)>они української діови в Росії на
ЛЇтературний рух у Н^ДДнїстряньЦннї.

Із заснованєм товариства „Просьвіта" (1868 р.) почала
тут будити ся і ширити національна сьвідомість та грамот-
ність у широких верствах суспільства. Побіч популярних
книжечок стала „Просьвіта" видавати також українські учеб-
ники для гімназій і витичила собі ще й задачу народно-
господарського підєму селяньства і міщаньства. „Просьві-
та", „Руська Бесїда" (з народним театром), засноване
заходами львівських народовців та значними жертвами При-
днїпряньцїв „Товариство ім. Шевченка" з власною
печатнею (1873 р.) та „Руське педагогічне товари-
ство" (1881 р.) О були осередками, коло котрих скупляли
ся умові сили народовців. Видавана побіч „Правди" лїте-
ратурно-наукова часопись „Зоря" (1880 р.) і політичні ча-
сописи „Дїло" (1880) для осьвіченої верстви та „Бать-
ківщина" для ширших верств (1879) поширили національ-
но-культурні змаганя народовців на поле дневникарства
і пособляли зміцненю й поглибленю ідеї національної са-
мостійности й окремішности. Академічна гімназія у Львові
із заведенєм у нїй української викладної мови (1864 р.) та
основані у Львові учительські семинарії (мужеська і женська
1870 р.), стали огнищами визначнїйших учительських сил'-).

> ) Видавало педагогічну часописі. „Учи т є л ь", дїточу ,,Д з в і н о к*
й окремі книжечки.

2) Лл5і видаваня і справлювани українських шкільних книжок зло-
жили укр. професори шкільну комісію під проводом директора академ.
гімназії В. Ільницького (довголїтиого члена Ради шк. кр.), в котрій роз-
винули вельми живу діяльність проф. Ю. Романчук і Ом. Партицький.
Ся комісія уложила майже всі учебппкп для науки в народних і серед-
них школах українською мовою і тим вельми прислужила ся розвиткови
українського пікільництва.

- 331

котрі розвинули успішну роботу не тілько на педагогічній
ниві, але й у народних товариствах у літературно- науковім
і народно-просьвітнім напрямі. На тих царинах трудила ся
в народних товариствах, видавництвах і школах ціла гро-
мада старших і молодших учительських сил, а при участи
і пособлюваню з боку придніпрянських письменників й уче-
них витворюють ся тривкі літературно-наукові взаємини по-
між українськими землями і значний поступ у розвитку укра-
їнської літератури й науки.

Василь Ільницький (1823—1895) писав образки і повістки
з житя осьвіченої верстви суспільства, описи подорожий,
критично естетичні, історичні, етнографічні та педагогічні
розвідки і видав історичну драму „Настася" (в 5 діях),
основану на переказї з князівської доби Галицької Руси
з другої половини XII ст. - Житє в єго писанях зображене
доволї реально, одначе поодинокі постати живописані тіль-
ко головними, невикінченими чертами, до тогож і форма
єго писань не дуже старанна. — Анатоль Вахнянин (1841 —
1907), перший голова „Просьвіти", побіч дїяльности на пе-
дагогічній і просьвітній ниві, розвинув живий рух яко ком-
позитор (написав між иншими оперу „Купало") і тим при-
чинив ся вельми до поширеня національної сьвідомости
серед українського суспільства заснованєм музичного това-
риства „Боян", як і концертами, відчитами та закладанєм
читалень. Визначив ся крім того й на національно-полїтич-
ній ниві, в соймі, держ. радї та численними політичними
розвідками і статями. Писав також оповіданя й повісти
з лемківського житя „Три недолї", про похід барських:
конфедератів через Карпати в XVIII ст., основане на народ-
нім переказї, написане з письменським хистом, з житя міщан
та сьвящеників („Женщина", „Отець Александер"
й ин.), між котрими проявляють письменський хист і легкий
гумор дрібні образки з побуту сучасного суспільства („Ча-
барашки на час жнив"). Цїнні до історії культурного
розвитку українського суспільства єго „Спомини з жи-
тя" (на жаль недокінчені), подають образки з житя в ду-
ховній ееминарії та сьвяшеньства.

Омелян Огонозський (1833—1894) із старшого поколїня
народовців, наслїдник Я. Головацького на катедрі україн-
ської мови й літератури в львівському унїверситетї, проявив

^37

вельми живу діяльність на ріжних царинах культурного жи-
тя українського народу. В 50-их рр. помішував він поетичні
твори в ріжних виданях, а єго поетичним „Привітом"
відкрито (1864 р.) вистави „Русько-народногО театру" в „На-
роднім Домі" у Львові. Для сего театру написав він істо-
ричну драму „Федько Острожський" (в 5 діях), котру
радше можнаб назвати драматичними картинами, і вивів
у ній історичну постать одного з найголовнїйших сподвиж-
ників Свитригайла, що довгий час завзято обстоював дер-
жавну самостійність Руси. Окрім того написав історичну
трагедію в 5 діях „Гальшка Острожська" з доби бо-
ротьби о державну самостійність Руси, шо розгриває ся вже
не на боєвищі, але в семї найбільшого тоді" вельможі кн.
Острожського. Обидвома сими творами, старанно обдума-
ними й обробленими, та написаними добірною й історичній
добі відповідною мовою, дав Огоновський (побіч „Настасї"
В. Ільницького) почин до драматичного зображуваня нашої
бувальщини. Вибраний головою „Просьвіти" довів дов-
голїтною (1877—1894) і запопадливою працею се товари-
ство до широкого розвитку й поважного становища, а по-
пулярними книжечками (особливо про Шевченка і М. Шаш-
кевича) причинив ся до проясненя національної ідеї в ши-
роких народних верствах. Але головною нивою єго дїяль-
ности була українська наука і влучно назвав єго В. Нау-
менко „одним з найбільших представників науки і суспіль-
ного житя в Галичинї". Основно й вельми старанно взірце-
вою мовою оброблені виклади університетські послужили
підвалиною на широкі розміри заложеної „Історії русь-
кої лїтератури" (в 5 томах а 7 частях), котрої не до-
вело ся ему докінчити задля передчасної смерти. А хоч
критика вказувала на невідповідну методу обрібки предмету,
нерівномірність і недостачу прозорости в богато нагрома-
джених засобах, всеж таки признала, що вона була добут-
ком вельми пильної працї, звела разом мало доступні лїте-
ратурно-наукові засоби, дала богато нового й мало знаного,
обняла цілість українського письменьства і поставила ясно
й виразно становище української мови й лїтератури супроти
московської, так що дослідники українського письменьства
будуть відносити ся до сего твору ще довгі часи.

- 333 -

Поруч того Огоновський основними і вельми цінними
фільольогічними розвідками, писаними українською, поль-
ською й н'мецькою мовою пояснив і на наукових підвали-
нах поставив справу самостійности й окремішности україн-
ської мови посеред инших словянських. Єго „Граматика
руського язика" є неперечно найліпшим на сім полї
підручником, котрої вельми цїнним науковим доповненєм є

81и(1іеп аи! сіет ОеЬіеіе (іег гиІЬепівсЬеп ЗргасЬе" (1880),
а „Хрестоматія староруська" положила добрі основи
по опізнаня із староруською мовою й літературою. Крім
того приладжував він ще й инші українські учебники для
народних і середних шкіл. — „Слово о полку Ігоре-
вім" із справленим текстом, гарним прозовим перекладом,
цінними фільольогічно-ісгоричними поясненями й критичним
вступним оглядом і перше повне видане „Кобзаря Т.
Шевченка" (в 4-ох томах) з критичним текстом, річевими
поясненями, житєписю й оцінкою творів українського генія,
промостили шлях до дальших дослідів творів українського
письлденьства. Сї сумлінні, всесторонні й невсипучі змаганя
Огоновського положили тривкі підвалини до дальшого
успішного розвитку української літератури й науки, а укра-
їнські товариства пошанували єго заслуги іменованєм єго
своїм почесним членом.

Омелян Партицький (1840—1895), спершу професор гім-
назийний, відтак в учительських семинаріях у Львові, здобув
собі скоро між народовцями подібне становище в 70-их
і 80-их рр., як Б.'Дїдицький в 60-их рр. Коло „Правди*
а відтак заснованої ним „Зорі" з „Бібліотекою Зорі" і „Га-
зети шкільної" громадили ся старші і вирабляли ся під
єго кермОю молодші письменники. Літературну діяльність

озпочав він розвідками: „Червоная Русь в часах пе-
)ед і сторичних" і заявив ся прихильником т. зв. скан-
цинавської (норманської) теорії („Скан ди навщи на в дав-
ній Руси", 1888). Опісля видав „Старинну історію
Галичини" т. 1. (від VII стол. перед Хр. до року ПО по
Хр. 1894). Одначе хоч деякі єго поміченя займаві і важні,
го в лінгвістичних виводах богато довільности. Окрім того
Партицький помішував чимало етнографічних, історичних

язикових розвідок (в „Правді", „Ділі", „Зорі") і розпочав
грудити ся над поясненєм визначних творів письменьства.

- 334 -

В розвідці" „Темні місця в „Слові о полку Ігоревім"
Ч. І. 1883, подав деякі вельми бистрі і влучні здогади, од-
наче й тут подекуди не остеріг ся натяганя, а розвідкою
^Провідні ідеї в письмах Т, Шевченка" почав по-
5існюванє єго творів. Найбільшіж заслуги здобув собі Пар-
тицький на просьвітній й педагогічній ниві. Яко член комісії
для шкільних книжок вложив він вельми богато пильної
праці, щоби українській мові здобути належне їй місце
в школі, очистити шкільні книжки від книжної мішанини
і подати в читанках відповідні ' взірцї з українського пись-
меньства. Виданєм першого „Нїмецько-руського сло-
варя" (1860 дав він спромогу й чужинцям до опізнаня
з українською мовою, а „Методичною Граматикою
руського язика" і „Газетою шкільною" положив
основи до розумного навчаня і знаня української мови
в школах. — Юлїян Романчук (ур. 1842 р.), довголїтний ви-
значний діяч на національно-полїтичній ниві і провідник
українського народу (голова „Народної Ради" і „Просьвіти",
основник і редактор часописи для народу „Батьківщина"),
6. професор акад. гімназії, член комісії для шкільних укра-
їнських книжок, видне в НІЙ заняв місце яко спорудник чи-
танок для народних шкіл і низших гімназій, а тривку за-
слугу здобув собі видаванєм „Руської письменности"
(доси кількадесять томів), в котрій подав вибір творів най-
визначнїйших письменників з усїх українських земель в по-
правних текстах, з житєписями, портретами і цінними поя-
сненями. — Поміж професорами академічної гімназії визна-
чив ся також Юлїян Целевич (1843—1892) розпочатими ще
в „Правдї" історичними розвідками. Окремо видав історію
„Скиту Манявського" й оповістив цїнні дослїди про
карпатських опришків і Довбуша, та приладив підручники
для науки історії й географії українською мовою в гімна-
зіях. До роботи на сїй ниві станули також гімназийні учи-
телї в Бережанах Олександер Барвінський (ур. 1847 р.) і Кон-
стантин /Іучаківський (1846—1911) і дали почин до уложеня
відповідних читанок для української мови в гімназіях, де
до того часу служили одинокими підручниками Читанка
В. Ковальського і Хрестоматія Я. Головаць-
кого. „Читанка для висших кляс середних

- 335 -

шкілО. Ол. Барвінського (в 3-ох частях 1870—71), як при-
знав І. Франко, творила дуже значний поступ (подала вибір
з устної словесности і з писаної від 1. Котляревського до
70-их рр.), а фонетика захована в писанях Приднїпряньцїв при-
готовлювала побіду фонетичної правописи в цілім письмень-
стві". К. Лучаківський почав роботу на тій ниві виданєм
Читанки для 1 і 2 кл. і Взори поезії і прози для V кл.
гімназийної, котру дальше вели Ю. Романчук і Ом. Партиаь-
«ий. З учительських кругів з поколїня народовців вий-
шов заслужений спорудник „Українсько -нїмець кого
Словаря" в 2-ох томах (1887 р.) Евген Желехівський
(1844—1886), котрий побіч Осипа й Олександра Бар-
вінських і Володимира Навроцького працював
у редакції „Правди" і помішував там свої оповіданя,
етнографічні і подорожні замітки, а нагромаджені помічни-
ками редакції словарні засоби оповістив 2-томовим виданєм,
котре задля єго передчасної смерти довершив Софрон
іедїльськи й.

Іван Верхратський (1846—1918), б. проф. акад. гімназії,
дав не тілько всї українські підручники гімназійні для при-
родних наук, але й зібрав з народних уст до природопис-
ної словнї богаті засоби, заслужив ся в'ельми основними
дослідами українських говорів (Лемків, угорських Русинів,
Зотюків і ин.) та численними розвідками природописними,
язиковими і літературно-критичними. Поруч сего пробував
своїх сил і на поетичній ниві самостійними й перекладними
гворами („Короледворська рукопись", дещо із Ю. Слова-
цького й ин.).

До громади народовців -письменників, зєдинених коло
Правди",* причалив з початком 70-их рр. Кормило Устіяно-
ич (1836—1903), мистець- живописець, син поета Миколи
Устіяновича. Після блуканини в словянофільських кружках
іідчас своїх живописно -мистецьких студій у Петербурзї
й у Віднї станув він рішучо на національно -українськім
становищі і написав з тої доби вельми цїнні і займаві спо-

*) Опісля значно перероблена п. з. „Виїмки з українсько-
руської лїтератури" служить і доси основою до науки нашого пись-
ченьства в середних школах. Для учит. семинарій видав Ол. Барвіеський
Читанки для всіх кляс, і „Вибір з української лїтератури"
і оглядом укр. ппсьменьства.

- 336 -

мини п. 3. „М. 0. Раевский і росийський пансла-
візм" (Львів 1884), в котрих осьвітлює діяльність того-
часного москвофільського огнища у Відні'. Корнило Устіяно-
вич видобув ся із сего павутиня, яким обєдинителї зуміли
після смерти Маркіяна Шашкевича втягнути в свої сїти
Я. Головацького, Миколу Устіяновича й ин., і з овиду слав-
ного, старинного Галича, кликав пламенними словами зем-
ляків: ^)

»Прокиньте ся ! І плодом праці благодатним

В останнїй раз Вже крешуть жизнь собі нову.

Зоря займаєть ся для нас І бистрою, безпечною ходою

І будить всїх — і до житя Спішать на волю золоту.

І праці і борбп нас кличе І тільки ви одні, одні

В останнїй раз. На скверній постелі рабства

Дпвіть: усі народи братні, Качаєтесь .іїниві в снї«.
Купають в поті зною лиця

Тому вказує на се, що: і

»Тодї, як жизнь, полюбите За правду й волю разом всі.

Те безталаннеє житє І працею просьвітп зажжете

Народу свого, і з чола В народі огні всі благі;

Зітрете сьміло ви гидке І зацвите він щедротами

Пятно покорного раба, Помежи рівними братами «.
І станете плечем поуз плече (»Галпч«)

По такім рішучім візваню земляків до праці" для на-
родної просьвіти, до боротьби за правду й волю, виводить
він перед очи земляків по мистецьки живописаний образ
Руси:

»Якаж ти красна, чудно прекрасна,

Мати моя !

До сходу сонця сяє прекрасна

Глава твоя

Під діядемом Дону сьвятого —

Грудь у намисті Дніпра старого.

Пишний, розкішний твій стан,

Оперезав Бог ^) в срібло живуче,

А стопи твої циуе Сян,

З темних Бескидів круто пливучи,

І Буга филя тиха - безгласна —

О моя мати прекрасна*. (>Прозрі м!«) ')

Одначе, щоби в сїй чудовій країні українській на-
рід зажив своїм житем, повинен він обновити ся в Си-

>) „Правда", V. ст. 59. '') ріка. ^) „Зоря", VII. ст. 22.

- .337 -

лоамській купели, покаяти ся „ледарства давного"
і тому поет кличе:

»3а правду бий ся і умирай!
А воскресне тобі наново теплая яр,
Зазеленіє твоєї минулости згар ^)
І рай твій поверне з веснов...
Русине, встань, Бог з тобов !«

(»При Силоамськім озері«). 2)
Поет вказує українському народови на старозавітну
величну постать Самсона в боротьбі за волю Ізраеля з Фи-
листинами і знаменні слова кладе ему на серце:

» Блажен, хто вмре в борбі кровавій,

Хто вмре для свбєго народа,

Хто вмре для правди і свободи!* (»С амсон«')з)

Сі народолюбивим духом навіяні вірші поміщував Кор-
нило Устіянович не тілько у сучасних виданях („Правді",
„Зорі" і т. п.), але й сам, яко незрівнаний декляматор виго-
лошував на народних концертах -вечерницях перед много-
людними зборами і підіймав у гору національну сьвідомість,
котра при всіх перепонах і трудностях вникла в широкі
верстви українського суспільства і длятого він міг справдї
сказати :

» Ожила Русь і буде жити,

Хоть яр холодна як зима.

Хоть щастя -долї їй нема, —

Ожила Русь і буде жити.

Вона у кождій груди є,

Бона у кождім серцї бє;

З уст мілїонів промовляє,

З науки трону нам сияе»«.

(»Б нам ять М. Шашкевича»).*)

Корнило Устіянович намагав ся величними постатями ви-
веденими із староруської княжої минувшини загріти і зміцнити
національні змаганя українського суспільства ^). В історичній думі

1) вигорілий степ: перів, чорний пожар в думі про втечу трех бра-
тів з Азова.

2) Ол. Барвіньский. Виїмки з народ, укр. рус. літ. ІІ\ стор. 369.
■■) іЬ. XII. ст. 24.

4) іЬ. ІР. ст. 371.

5) Письма К. Н. Устіяновича, Ч. І. Поеми історичні ; Ч. II. Олег
ІСьвятославич Овруцький з думою Сьвятослав Хоробрий; Ч. III. Ярополк І,
ІСьвятославич в. кн. київський, траґедія в 6. дїйствах, у Львові 1875—1877.

І ол. БАРВІНСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. II. 22

- 338 -

»Вадпм« по мистецькп зобразив боротьбу народного провідника
Вадпма за волю проти першого князя Рурика : в обємпстий поемі
»Іскор остень« живописав грозу природи, людську пристрасть,
побіч ідилічних картин мрачної старовини, а в історичній думі
»Сьвятослав Хоробрнй« вивів величну постать сего вдатного
князя. Окрім того бажав поет за приводом королівських драм Шеі:-
сгііра звеличити історичну бувальщину княжої Русп. Одначе сими
образами з прастарої минувшини, переплетеними згадками з дав-
ної мітольоґії, або холодними фільосо«)пчнимп розумованямп, не
вспів загріти українських сердець, жаднпх реальної і живої правди.
Всеж таки всі ті твори визначають ся поетичною красою і вели-
кою сплою слова. Окрім поетичних творів оповіщував К. Устія-
новпч повістки, гумористичні фейлетони (»Під неділю « в »Дїлї«),
описи подорожий і розвідки з мистецтва.

39. Здіаганя до поширеня культу)>но- національної
роботи народовців у ?0-их роках.

Протягом другої половини 60-их і першої половини
70-их рр. вспіли народовці витворити основи програми на-
родної окремішности і національної самостійности україн-
ського народу і заняти ясне та виразне становище супроти
непевних а навіть неприхильних для самостійного національ-
но-культурного розвитку нашого народу заснованих народо-
любцями в 1848 р., товариств („Народний Дім", „Галицько-
руська Матиця"), (також старинного „Ставропигійського Ін-
ститута") а випаченихїх наслїдниками. Народовці розвивають
ся і постепенно розширюють свій вплив посеред народних
верств та здобувають собі помалу провід у національній і су-
спільній боротьбі о єсгвованє і розвиток українського народу.
Огнищем культурно національної роботи народовців стають
основані ниуіи товариства, котрі зединюють довкола себе
робітників з усіх українських земель. Колиж таким спосо-
бом народовці положили доволі міцно національні підвалини,
показала ся потреба вийти поза межі поезії на ширше поле,
щоби здобути придбаня культури і підняти народні верстви
на становище сьвідомої національности. Ширший шлях до
дїяльности в тіл\ напрямі промощують Володимир Барвін-
ський і Во/іодимир Навроцький.

Володимир Барвінський (1850—1883), оден з наймолод-
ших і найрухливійших з тогочасної громади народовців,
син сьвященика Григорія, котрого так живо зобразив у „Ско-

- 339 —

іенім цьвітї" о, перенятий вже змалку животворним духом
ародної поезії, зрозумів, що треба передовсім звернути
ачність на темний, занапащений люд і нести сьвітло науки
ід сільські стріхи та тим способом вести до відродженя
изші верстви земляків. Тимто вже яко слухач правничого
идїлу станув він із старшими народовцями яко діяльний
пен львівської громади й основник „Просьвіти" (1868) до
рацї на тій ниві, а здобувщи собі глибоке правниче знане,
ув одним з найживійших членів сего товариства. В кни-
ечках товариством видаваних (п. з. „Зоря", відтак у „Письмі
Просьвіти") оповіщував поясненя нових законів і правні
зради для ширших верств суспільства. Книжечками „Трий-
ять лїт тверезости", „Вексель і лихва — то на-
а біда" і т. и. намагав ся розвіяти темноту, двигнути мо-
ільність бідолашних земляків й охоронити непорадних пе-
д визиском і вивласненєм з батьківщини. Але хоч вигля-
іми на унїверситетську професуру, про яку думав, або
.вітлу адвокатську практику, котрій спершу присьвятив ся,
г собі здобути вигідне становище, кинув ся з жаром на
тературне і дневникарське поле, щоби видобути україн-
ке суспільство з мертвоти і байдужности та звернути всї
ирі українські сили на дорогу реальних змагань до народ-
)-господарського підєму селяньства й міщаньства, загро-
бного неминучим занепадом. В тій цїли довів до скликаня
іршого всенародного віча у Львові (1880). На сім вічу, на
Іевченкових роковинах та при инших нагодах зєднав він
!'бі загальне поважане й славу знаменитого бесідника свої-
I промовами. У виданях „Просьвіти" і в „Правдї", котрої
дакш'ю мав у своїх руках протягом кількох літ, так і в за-
їОваній і головно его невсипучою працею пособлюваній
сописи „Діло" помішував політичні, суспільні, економічні,
горичні й критичні статї, оперті на поважних дослідах,
н вказував на конечну потребу плеканя, береженя і скрі-
еня національної сьвідомости серед українського суспіль-
за яко могучої підвалини самостійного національного
гвованя і розвитку, а остерегав перед мрачними теоріями
есьвітного космополітизму і мріями загально-людської

1) сам Володимир виступає в сій повісти яко Степан, сьвідомпй
родовець.

— 340 —

осьвіти , протиставленими сьвідомонаціональним почува
ням і рішучо пчтнував протинародні змаганя обєдинителїв.^]
Зорким оком СЛІДИВ він також національне житє і літера
турний рух на Приднїпряньщинї і вказував тамошній осьві
ченій верстві дороги, якими могла би добивати ся підємз
просьвіти народу („Задачі української інтелїґен
ції" в „Дїлї" і в переписцї з Костомаровом). З тої нагод^
навязав також особисті взаємини з придніпрянськими пись
менниками в Києві і тим скріпив ідею літературної спіль
пости та поширив діяльність літературну, що після видян$
указу з 1876 р. перенесла ся до наддністрянської України
В усіх статях поучував Волидимир Барвінський своїх зем
ляків, що тільки повна сьвідомість національна і вір*
у власні сили доведе український нарід до бажаної меті
і в тім напрямі накликував до праці, а велика сьвітова війш
та події на українських землях виказали наглядно, як оправ
дані були сї кличі. Просьвіта і розвиток народу власнимі
силами, поправа єго народно-господарського побуту, куль
турний єго підем і зміцнене національної сьвідомости — о
ідеї, які він горячо проповідував, над якими безкорисне
і невсипучо весь свій вік трудив ся, з якими жив і вмер.

Одначе в. Барвінський був нетілько талановитий кри
тик і публіцист, не тілько звертав бачність на занепад і під
єм широких верств суспільства, але доторкував ся болючи:
ран тодішньої ітелїгенції, бажаючи поправити похибки й усу
нути лихо, що розточувало наше житє. Тимто випустиі
у сьвіт „Скошений цьвіт" (виїмок з галицьких образків
у „Правді" й окремо (1877 р.).

Розкриваючи бо.іючі рани нашого суст.іьства в тих образ
ках, бажав подати цілющий лїк своїм братам у небезпечній не
дузї. В сїй повісти (в котрій недостає закінченя) виступив автс
в обороні занапащеного жіноцтва, що не може дійти до народне
правди, себ то до національної ідеї і тому не виявляє відповіл
ної сили серед нашого суспільства. »Богато дечого такого, каж
справедливо Б. Лепкий, чого не вичитаємо анї з часописий 60-пх рр
анї з розбірок наукових, довідаємо ся із » Скошеного цьвіту«. -

*) Під сам конець молодого ще житя почав він оповіщуватив „Дїлї
знаменні статї ..По процесі о головну зраду", в котрих розкри
цілу моральну гниль москвофільства і домагав ся рішучого з ним рос
риву, однак не вспів уже їх докінчити.

- 341 -

Є він історичнпм документом до пізнаня нашого жптя в Галичині
І другій половпнї XIX столїтя«.

В пишім »вшмку з галицьких образків« п. з »Сонні мари
[олодого пптомця« (1879 і '1884) зобразив автор постать тя-
•ущого пптомця духовної семинарії. пш рве ся до основної унї-
ерсптетськоі науки, щоби добути собі оружє супроти новочаснпх
магань хматеріялїзму і соиіялїзму, а відтак видобувати люднй з тем-
оти та наводити їх на дорогу добра і щастя. Менше вдатна єго
овість » Безталанне сватане « з житя сільського учителя,
собливої краси єго повістям додають і оживляють їх вельми живі
яльоґи, а чиста й гарна мова, яку не так легко найти у котрого-
будь наддністрянського письменника, підносить їх ціну.

„І справді ми не годні нині написати історії галицького

дродженя, каже Б. Лепкий, щоби не наткнути ся на кож-

м кроці на визначну діяльність В. Барвінського. Був се не

лько чоловік думки, але й людина праці, не тілько патріот-

:оретик, але й дїяч-практик, инодї оден з вождів, а коли

>еба, рядовий, що руками й ногами дереть ся, щоб у борбі

народне єствоване добувати щораз то нові твердині. Та-

•ю кріпостю нездобутою — то наща сьвідомість широких

рств народних, то почуте єдности, що єго держить і крі-

ть, той „голос народу", яким щораз дужше, ширше і сьві-

мійше лунає з наших народних зборів-віч. Підвалини під

ю твердиню поклав також В. Барвінський, скликаючи

^^80 р.) перше народне віче до галицької столиці, він же

в і головним героєм того великого дня. з тої пори віча

іли одною з наймогутнійших підойм нашого народного

тя".

Володимир Навроцький, син сьвященика (1847—1882), се
угий талановитий публіцист, оден з найбільш трудящих
лодих народовців, що громадили ся коло „Правди", де
юміщував географічні, етнографічні й історичні розвідки
зі] ;рім того і в просьвітних книжечках „Зоря"), звичайно
прибраним іменем Он и сим. Бистрим оком помічував
усе те, що доводило наш нарід до зубоженя і занепаду
ажав розбудити в широких верствах суспільства почуте
ности. В тій цїли зложив він пісню „Огнева сто-
'', жа"^) і був тої думки, що наша інтелігенція —

') І. Воробкевнч, написав музику до сеї піснї, що мала по думці
ра стати народним гпмном.

— 342 -

»Ми огневая сторожа
У важкий нам час!«

має стерегти народного добра, бо

»Одна нам осталась хата,

Вже дослідная:

Неприбрана, небогата,

Але — рідная.

Нам противний вітер дує,

Ворог з ватрою чатує, І

Чи ми не заснем «.

Тому взиває він :

»Лит подаймо собі руки
Всі від плуга, від науки, —
Разом встережемо.

Сими простими, але глибоко подуманими словами взи
вав' В. Навроцький українську інтелігенцію, щоби „подала
руки" „всім від плуга", а тоді встереже „рідної хати", що
„вже послїдная осталась". Сьвідомий тої небезпеки, яка
грозить нашій „рідній хатї", станув у першім ряді тої „сто^
рожі". Здобуши на правничому видїлї у Львові богатіі
й основне знане з обсягу національної економії і статистики
оповіщував він у „Правдї" й у „Дїлї" вельми цїнні розвідк;
з того обсягу, а ставши скарбовим урядником, мав добр)
нагоду розглянути всї причини, які підкопували добробут
і єствованє нашого селяньства і міщаньства. Тими розвід
ками звертав він увагу української інтелігенції на потреб}
практичної, позитивної і реальної праці для моральногс
і матеріяльного підєму широких народних верств.^)

Окрім того проявляв В. Навроцький не аби який талаі|
белетристичний з гумористично-сатиричною прикметою, од-
наче важка урядова служба на вельми одвічальних стана
вищах, в котрій він зорко стояв на „сторожі" добра на
роду, підорвала его хирне здоровле і передчасно загнал
в могилу. .

Зарана смерть Володимира Барвінського (1883) і Вг
лодимира Навроцького (1882) в молодім віцї була великої

') Творп В. Навроцького (видане посмертне) 1885 року з -А
теписю его, містять головно его літературні працї. Иниіі, як „Піяньсі
і пропінація в Галичині", „Подвіііна крейдка", „Реформа податку ґр5
тового", „Руська народність в школах галицьких" і'і пн , дожидають ок^
мого виданя і.з ;<апропаіцоня по мало доступних часоппсях.

- 343 -

втратою для українського народовства в наддністрянській
Україні, котре потребувало дальшої невсипучої і послїдов-
ної працї національно-культурної.

Народовці '60-их і 70-их рр. XIX ст. розбудили своїми
змаганями національну сьвідомість і тим у трудній боротьбі
о розвиток української народности старали ся охоронити
українське суспільство перед винародовленєм. Заходи наро-
довцїв на полї народовіданя довели їх до зрозуміня, що
тілько просьвітою можна зміцнити і поглибити національну
сьвідомість та двигнути широкі верстви суспільства з мо-
рального і матеріяльного занепаду. Се звернуло їх увагу на
потребу практичної, реальної роботи в народно-господар-
ськім напрямі для охорони й обезпеки низших верств су-
спільства перед визиском і вивласненєм селяньства і міщань-
ства з прадідівської землі". Писаня Володимира Барвінського
і Володимира Навроцького були дороговказом на той шлях
народно-господарської і суспільно-політичної роботи даль-
ших поколінь.

40. Зпдив Західно-європейських суспільно - по/її"
тиЧних ідей на дальший розвиток україньства.

Перервані змаганя Кирило-Методіївського Братства під-
няли на ново Основяни зєдинені в 60-их рр. в Петербурзі*.
Під впливом їх змагань розпочала ся при участи Кулїша
і Кониського робота на літературній і культурній ниві в 60-их
і 70-их рр. в наддністрянській і надпрутській Україні і по-
ширила ся таким способом на всі українські землі (окрім
закарпатської України) та довела тут до сьвідомости на-
ціональної едности й літературної спільности та до спільної
національно-культурної роботи. Під конець 70-их і з почат-
ком 80-их рр. отся національно-культурна робота не тілько
поширила ся, але й користувала ся добуткати новітних наук
та демократичних ідей. Наслідком того і в українськім пись-
меньстві тих часів проявляє ся змаганє до розширеня бвиду,
до органїзованя реальної роботи для підєму широких на-
родних верств.

Михайло Драгоманів (1841 — 1895) являє ся представником
сих новітних змагань. Походив він з Гадяча, в Полтавщині,
в котрім старосьвітське україньство підлягало новійшій ро-
сийській европейством закрашеній культурі. Хоч уже підчас

— 344 —

гімназийних наук попали ся ему в руки твори перших укра-
їнських письменників, а навіть Шевченкові поеми „Кавказ"
і „Сон", одначе вони не викликали в нїм горячих націо-
нальних почувань. Тілько народні оповіданя М. Вовчка
вразили Драгоманова своєю загально-людською, суспільною
ідеєю, але не розбудили в нїм націоналізму, а навпаки лягли
в єго мозгу поряд з вільнодумними віршами московських
поетів і дали рішучий початок єго сьвідомому демократиз-
мови. Навіть ТОДІ, коли він зустрінув ся із сьвідомими укра-
їнськими народовцями, не змінив характеру свого українь-
ства, але радше навіть утвердив ся в своїм первіснім кос-
мополітизмі. З такими поглядами вступив Драгоманів на
київський університет (1859). Тут часто він та єго однодумцї
вели суперечки з рішучими українськими народовцями, котрі,
одушевлені українською ідеєю Опанаса Марковича, Глїбова
й ин., називали Драгоманова й єго товаришів космополї-
тами. Діяльність українських студентів у недільних школах,
з початком 60-их рр. і в т. зв. временній педагогічній школї
(учит. семинарії) надала національним симпатіям Драгома-
нова практичний напрям. Але він держав ся здалека від
українофільських кружків, котрі злучили ся в 1862 р. у ве-
лику громаду і забрав ся пильнїйше до підготовної роботи
габілїтацийної на доцента всесьвітної історії в київськім
університеті, особливо після закритя недільних шкіл. Тодї
виступив він у деяких московських місячниках, та й у львів-
ській „Правдї" ^) з научними й публїцистичними розвідками,
в котрих боронив права виключного уживаня української
мови в початкових школах на Україні, але не з національ-
ного, тілько з педагогічного становища. Драгоманів виходив
з того погляду, що всї спори про права української літера-
тури і народної школи фальшиво поставлені Українцями
в Росії власне через те, що сю справу перенесено з^ при-
кладом чеських й инших націоналістів із загально-культур-
ного грунту на національний, замість оперти свою політику
на реальних обставинах українсько-росийського житя. Од-
наче ся оборона української народности, особливо в обсягу
шкільної справи, викликала в мінїстерстві просьвіти велике

*) Література росийська, великоруська, українська і галицька.
Українця, „Правда", 1873 от. 158 і сл.

— 345 —

ворогованє супроти Драгоманова, так що єго потвердили
на катедрі історії що йно 1873 р. До того прилучили ся
доноси місцевих противників особливо задля поїздок Дра-
гоманова в тім часї за границю (на закарпатську Україну,
до Відня, де зазнайомив ся з членами академічного това-
риства „Сїч" і до Львова) та задля єго впливу на справи
наддністрянської України, На домагане міністра просьвіти
він зрік ся становища в київськім унїверситетї саме тодї,
коли над україньством виступала гроза указу із забороною
українського слова. Осеню 1876 р. бачимо Драгоманова
в Женеві, в Швайцарії, де починає ся вже друга доба єго
дїяльности видаванєм збірки п. з. „Громада" ^), порядкова-
|ної ним при участи С. Подолинського і М. Павлика. Там ви-
їдав він сїм книжок „Громади" і кільканайцять окремих кни-
їжок українською і московською мовою, та не переривав
Ісвоїх чисто наукових дослідів, особливо з обсягу україн-
(Ського письменьства і народовіданя.-) Кожду важнїйшу по-
ІДЇЮ в суспільнім житю Драгоманів обговорював і оцїню-
івав критично а єго публїцистичні виданя викликували велике
рражінє посеред суспільних кругів.

І Особливу бачність звернув Драгоманів на надднїстрян-
;ьку Україну. Ще підчас поїздок за границю навязав він
тут взаємини, а перегодом з єго прихильників (як І. Франко,
VI. Павлик^), Остап Терлецький і ин.) витворила ся під ко-

') в „Громаді" містили <^я. белетристичні твори, лїтературно-нау-
ові. суспільно-політичні і т.п. розвідки, дописи про українські справи іт. и.

^) Вельми цінні єго виданя п. з. Політичні пісні україн-
іького народа" Ч. І. розд. 1 і 2. (1883—1885) і „Нові українські
[і сні про громадські справи"' (1881) та „Розвідки М. Драгома-
;ов а про українську народну словесність і письменьство", зладив М. Пав-
:пк Т. І— ПІ. у Львові 1899-1906.

' ) І. Франко, М. Павлпк, І. Белеп і ин. належали тодї до това-
иства „Академическій Кружокі)". котре видавало часоппсь „Другь"
зиковою мішаниною. Драгоманів радив сїй редакції, щоби галицькі
артіі полпшпли язикові і національні суперечки та занялп ся просьві-
зю народу і писали для него народною мовою. Під впливом Драгома-
ова .3 „Акад. Кружка", котрий остав на своі.м москвофіл ьські.м стано-
ащі, виступили І. Франко. їв. Белен й ин. та заснували в 1881 р. ілю-
ровану лїтературно-полїтпчно-наукову часоппсь „Сьвіт". одначе вона
аходила тілько півтора року. З многих розвідок і деяких віршів віяв
ідпкальний дух, але в „Сьвітї" оповіщували свої ппсаня також ири-
їїпрянські Українці: Кониський, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко

- 346 -

нець 80-их рр. „русько-українська радикальна партія" і ви
давала часописи „Громадський Друг", „Нарід", „Хлібороб",
„Громадський Голос", „Житє і Слово". Драгоманів брав
живу участь у сих виданях і став ідейним провідником но
вого напряму в змаганях до культурного і національно-полї-
тичного розвитку українського народу. Окрім поменших
заміток і розвідок оповістив Драгоманів дві більші розвідки
„Чудацькі думки про українську національн>
справу (1891) і „Листи на над днїп р я н сь ку Укра
їну" (1894) та видав „Австро-руські спомини" (1889)
в котрих подає свої погляди про ріжні питаня теоретичн
і практичні з обсягу україньства. Сю дальшу дїяльність про
вадив Драгоманів уже з Болгарії, де він (1889 р.) заняі
становище професора у висшій школї в Софії і на сїм ста
новиші остав аж до смерти (1895 р.), хоч росийське пра
вительств?) домагало ся єго усуненя з професури.

Ніщіональнг н суспільно-політичні погляди Драгома
нова. В цілій низцї обємистих розвідок, Драгоманів виложи
свої погляди на питане про самостійність української куль
тури, котрі викликували нераз різку полеміку з боку нал
днїстрянських і приднїпрянських Українцїв. Отсею до пєеі
ної міри повною системою думок і поглядів про україї
ські національні задачі — суспільні і літературні — переняло с
головно молоде поколїне і вони відбили ся могутним ВПЛІ
вом у письменьстві, в національній і суспільно-політичні
дїяльности Українцїв, почавши від 80-их рр. XIX ст. Укрг?
їнський національний рух має також важні політичні іі
суспільні прикмети. Вони проявили ся з першим ПОЧІ
ном українського національного відродженя і найшли ві
разний вислів в основній системі суспільно-політичної пр«
гралАи Кирило-Методіївського Братства. Драгоманів зве
нув свої погляди на суспільно-політичні задачі україньстг

й пн. Заходами Конпського і членів старої київської Громади віднов.іе
у Львові осеню 1888 р. ..Правду", спершу при участи Драгомаиова (б
написав вступну прорґамову статю) а також 1. Франка й Е. Олеснии
кого. Одначе коли „Правда" не піддала ся безуслівно становищу Др
гоманова, відчахнув ся він з Франком і Олесницьким від неї, а редакц
її провадив дальше Кониськиіі, котрий тодї поселив ся у Львові, з ш
могою Ол. Барвінського, котрий тако.ж тодї з Тернополя перенїс ся
Львова.

- 347 -

і вказав на се, що український рух являє ся передусім куль-
турним рухом та доказував, що україньство має значінє
тілько яко поступовий і демократичний рух.

В одній з перших розвідок, написаній в 1872 р. п. з.
„Народна осьвіта й література на Україні", але
напечатаній в „Правдї" аж 1876 р. п. з. „Антракт з істо-
рії українофільства", обговорює Драгоманів добу
приспаня українофільства (1863—1872), що настала після
доби великої віри в самостійність українську. Він не оду-
шевляє ся самостійностю української мови, а готов вдово-
лити ся уживанєм єї тілько в „домашнемТ) обьіход'Ь" (про
домашню потребу), поки не витворить ся література при-
гідна для практичних потреб сьогочасних. Першим дїлом
вважає він, поставити не народність для народности, але
суспільний, економічний і культурний людський поступ на-
роду, а народна мова і форма пропаганди повинна бути
тілько практичнїйшою одежею, а не метою. Для такої ро-
боти треба покинути романтичні мрії, а більше всього вка-
зувати народови на ідеї будучини: свободу особи, совісти,
економічну роботу, а найбільш налягати на розвиток чутя
гуманности, розширене духа свободи ітп. Драгоманів бажав
отже критично розглянути з одного боку українофільську
і народовську, а з другого — москвофільсько-панросийську
правовірність і виказати їх безосновність перед реальними
обставинами та потребами і подати нарис реалїстично-по-
ступового україньства і панросийства на зовсім инших під-
ставах.

В другій розвідці п. 3. Література росийська^.
великоруська, українська і галицька" (Правда
1873) виводить Драгоманів, що „українська література є
тілько ріжновидностю (відміною) культури росийської, та
що галицька література не одно з „українською" і домагає
ся, щоби і „народовці звернули увагу на Україні і в літера-
турі українській на той бік єї, котрий є дужчим і харак-
тернїйшим т. є н є на історичний націоналїзм, а на
порив до моральної і суспільної волї".

Драгоманів обстоював отже спершу права української
мови тілько в початковій школі, тілько яко посередниці
для вивченя українських дїтий властивої осьвітної мови —
росийської. Він стояв отже тоді на становищі теорії непов-
ноправних народностий, української літератури „для домаш-
няго обьіхода", — теорії літератур московської, української
і галицької, яко складників спільної росийської літератури

1) Роспйською або общеруською літературою зве він книжну літе-
ратуру, спільну Москаляіг й Українцям : великоруською — найновійшу
народну літературу (Гоголя, Турґенева, Некрасова й пн.).

- 348 -

-і
1 не відріжняючи засадничого питаня від хвилевих практич-
них обмежень, не відрік ся виразно сего погляду до останку
своєї дїяльности.

Опісля розвивав він сї погляди в розвідках: „Чу-
дацькі думки про українську національну спра-
ву" (1891 в „Народї" і окремім виданю 1892) і „Листи на
наддніпрянську Україну" (1894). В першій розвідці
виступає проти формального націоналізму і вказує на се,
що „національна єднота в державі не все може вести до
більшої вільности і що думка про національність може бути
причиною насилуваня людий і великої неправди". Дальше
виводить, що „сама по собі думка про національність ще
не може довести людий до волї й правди для всїх, а на-
віть не може дати ради для впорядкованя навіть державних
справ". З того висновує, що в своїх українських національ-
них змаганях „станемо на якийсь хисткий грунт, як що за-
лишимо ясні думки всесьвітної людськости, котрі можуть
дати найміцнїйший грунт нашому прямуваню до національ-
ної вільности, а пристанемо до старозаконного примусового
національства". Він зазнаї^ує, що бажав звести розмову про
вартість письменьства росийського для західних Европейцїв
і для нас на грунт вселюдських справ.

В „Листах на надднїпря не ьку Україну" Дра-
гоманів подрібнїйше розвиває сї думки. По єго думцї „ми не
можемо глядіти собі провідних думок для громадської
праці культурної, політичної і соціяльної в почутях й інте-
ресах національних, бо инакшеб ми заплутались в усяких
субєктивностях, в лїсї історичних традицій і т. д. Ми шука-
ємо таких провідних і контрольних думок у наукових ви-
водах й інтересах інтернаціональних, вселюдських.
Через те ми відкидаємо не національности, а націона-
лїзм, а надто такий, котрий себе сам виразно протиставляє
людськости або космополїтизму. Ми не признаємо при-
мусових думок і почуть, котрі видають ся за національні,
ніяких обовязкових історично-національних сьвятощів, а над-
то ненавистий до инших національностий". І тому ставить
Драгоманів коротку формулку української національної про-
грами : „Космополітизм в ідеях і цїлях, національність в ґрунтї
і Формах культурної праці" ^).

Сї погляди Драгоманова на українську національність
і національне питане взагалї викликали з боку народовців
(у „Правдї") а навіть з боку придніпрянських Українців
(Вартового — се прибране назвище Б. Грінчені<а в „Бу-
ковині") доволі різкі відповіди. „ІПравда" зазначила, що
Драгоманова огляд українського письменьства в порівнаню
до розмірів духового московського житя виходить „на

') Він сам зазначив се токстпм письмом.

- 349 -

Остру, хоч не безосновну, але все дуже песимістичну кри-
тику всего'того, що у нас на Україні" і в Галичині доси
діялось". „Правда" висловила сумнів, чи оден поступ без
попереднього здобутя національної самостійности міг би
привернути наш нарід до житя і до людського поступу на-
перед". Французи, Англичани, Нїмцї ітп. не підіймають на-
ціонального питаня, бо вже перебули сей ступінь, до ко-
трого ми ледви що підіймаємо ся, бо вони жиють уже яко
самостійні національности. — „Инша річ з українським на-
родом. Майже він іде до поступу, коли ему годї станути
о своїх силах, коли ему не можна рідного слова виповісти,
а не то проводити поступові ідеї. — Ми розуміємо наш
поступ в сей спосіб, щоби руський нарід як най-
скорше оживити до розвою і поступу, — поставити
нарід у своїй хатї на свою силу, з своєю волею
— словом широко й глубоко зайняти національність
до питомого житя". „Правда" писала, що „можливий тілько
органїчний, ступневий поступ і розвій до щораз лучшого
устрою суспільного й господарського", що „під зглядом
суспільно-економічним у кождого народа є також ще й свої
властивости, відмінні обставини і потреби, котрі треба для
поступу і розвою відповідно уладжувати або перестрою-
вати, що знов жеж конечно кождий нарід сам за себе му-
сить сповнити і до того мати і знатя і змогу і силу, себ
то національну свободу, инакше буде мусів уступати
з економічного поля перед другими народами (доказом сего
економічно- національна боротьба познанських Поляків
з Нїмцями). Так отже до належитого рішаня економічно-
суспільних питань з користию народною — треба конечно
національного освободженя народу, — значить націо-
нальне питане стає знов на першому місцї".

П. Вартовий (Б. Грінченко) в „Листах з України
надднїпря нської" в „Буковинї" назвав деякі погляди
Драгоманова протинауковими, докоряв єму, що українську
мову вважав несамостійною перед московською, бо історія
не знає літератур „для домашняго обьіхода" (підлїтератур),
а українське письменьство вийшло вже поза рами просто-
народного.

Драгоманів відповів: „Я не тілько не думаю глузу-
вати з етнографічного патріотизму, а дуже цїню єго як
одну з підстав солідаризації людий, та лишень думаю, що
однилА їм люди не жиють і не можуть жити. До него треба
ще чогось".

Народовці наддністрянські і Вартовий заявляли відтак,
що й вони є за поступом, котрий може розвивати ся по-
степенно, але вважають необхідним розбуджуване націо-
нальної сь відомо сти, утриваленє почуваня на ці о-

- 350 —

нальности, яко підвалини самостійного єствованя і роз-
витку українського народу. Тимто рідну мову й літературу
вважають признаками, прикметами української національно-
сти, на основі котрих українську народність відріжняємо від
инших (польської, московської). Коли по думцї Драгома-
нова „мова є спосіб, котрим люди розуміють ся", то наро-
довці вважають рідну мову національним добром, сьвя-
7 0 щ а ми, і тому називають її матерньою мовою, ви-
словлюючи тим оправдану до неї любов ^). Такий погляд
на мову висловлювали також чужосторонні, визначні учи-
телї права, і з правного становища вважали мову й націо-
нальність тотожними правними понятями, а національне пи-
тане з правного становища вважали язиковим питанєм. Тим-
часом Драгоманів, хоч присьвятив цїлу главу в „Чудацьких
думках" критицї т. зв. „національних сьвятощий", не висло-
вив ся, в чім він бачить признаки і прикмети національно-
сти взагалї й української зокрема і не міг дати на се пита-
не наконечної й повної відповіди, зазначив тілько, що тре-
ба ще багато наукової роботи широкою всесьвітно-по-
рівнальною методою для означеня сталих і змінних признак
нації та що він сам трудить ся над обрібкою засобів для
української національної психольогії.

В звязи з тими поглядами на національність, націона-
лізм і КОСМОПОЛІТИЗМ, а особливо в звязи із своїм основ-
ним становищем, що національність і еї прояви,
особливо національна (рідна) мова, повинні
бути орудниками впроваджуваня гуманї тарних
або загально-людських ідей поміж ті або инші
народні верстви, Драгоманів висказував і свої думки
про самостійну українську культуру. Тодї українська літера-
тура була майже одиноким органом українського культур-
ного руху і тому Драгоманів звертав увагу українських пись-
менників на значіне московської літератури для України сво-
єю обрібкою загальнолюдських тем і задач та зазначував,
що й „українолюбцї мусять вийти з того вузького й по-
верховного національства, котре в Европі втратило змисл
після 1848 р.", а взяти ся до обговорюваня живих питань,
якими тепер займають ся всі осьвічені народи. Коли отже
хочемо рівняти ся з Московщиною, то треба напружити всї
свої сили, щоби в чімнебудь випередити ЄЇ передові ряди",
а що цензура в Росії гнобила свободу слова, вважав він
Галичину пригідною для такого напруженя сил на літера-
турній ниві.

*) Любов рідньої матерньої мови плекати і розбуджувати вважали
народовці своїм народним обовязком і така любов є зовсїм оправдана
і конечна. Пересадна любов — се націонал ї з м.

- 351 -

Окрім українського письменьства й українського театру,
про котрий писав Драгоманів яко вітку українського пись-
ліеньства, міг він тодї ще вказати на музику й українські
взори у вишивках, яко прояви саморідної української куль-
тури. Але в двайцять літ після того український культурний
рух проявив ся і в живописи та різьбі, і в будівництві са-
морідним українським стилем, мистецьким розвитком реме-
сла, домашнього промислу, а все те веде до загально-люд-
ської культури. Все те розбуджує і піддержує в українськім
народї національну сьвідомість і любов мистецтва і краси.
і Український національний рух пособляв одначе не тіль-
ко умовій культурі українського народу, але й причиняв ся
до підєму економічної культури, а запопадливі змаганя укра-
їнського суспільства до організації й розвитку всїх форм
кооперативного руху серед українського народу виявили
також значінє і вплив національної сьвідомости широких
верств українського суспільства на ниві народно-господар-
ської роботи, так що представники українських кооператив-
них спілок на кооперативнім зїздї в Петербурзї виступили
яко сьвідома самостійна українська організація.

Неперечно чимала в тім заслуга також Драгоманова,
котрий накликував, щоби українська інтелїгенція пособляла
розбудженю й розвиткови сил для економічної організації
з долу, але єго погляд, що „тілько ідеї всесьвітної люд-
ськости зможуть дати безумовно міцну підвалину нашим
з.маганям до національної свободи", показав ся доволї оп-
тимістичним. Навіть з т. зв поступового московського днев-
никарства відзивали ся поклики до боротьби з українською
культурою під прапором ідейности, а хоч український на-
ціональний рух намагав ся проводити в українські народні
верстви гуманітарні ідеї, примінювано систему „обрусенія"
до українського просьвітно- культурного руху задля єго до-
магань поза межі „домашняго обьіхода". Заборона україн-
ського слова указом з 1876, заборона і конфіската єванге-
лія на українській мові, заборона української мови в школї
ітп. вказували неперечно на змаганє до змосковщеня укра-
їнського народу, котрого опорою ставала розбуджувана
і піддержувана в українськім суспільстві національна сьві-
домість.

Українське молоде поколїнє, котре під копець 80 их
'і з початком 90-их рр. XIX ст. вирастало під впливом ідей,
проповідуваних Драгомановом і витворило радикальну пар-
тію, при ВСІМ тім таки поставило на першім місцї своїх зма-
гань засаду національної самостійности україн-
ського народу і вважало конечностю переміну великих
держав на федеративні союзи рівноправних народностий,
уладжені з областий заселених тою або сею народностю.
Драгоманів обстоював для державного устрою Росії феде-

- 352 -

рацію областий у виді" росийського державного союза, „віль-
ної спілки" на лад Швайцарії, а основою поділу на обла-
сти поклав не національний, але територіяльний принцип.
Він остерегав перед вибуялим націоналізмом, а клав велику
вагу на межинародність (всесьвітність) усеї культури, котра
однак мало що давала для обезпеки національного єство-
ваня і самостійного розвитку, а дуже легко пособляла ви-
народовленю. Тимто новітні змаганя. навіть найкрайнїйших
суспільно-демократичних верств, обстоюють принцип націо-
нальний для областного дїленя держави і широку єї децен-
тралізацію та організацію в національних областях, озна-
чених їх національними границями. Таким тілько способом
можуть бути витворені условини, в котрих народности дер-
жави осягнулиб спромогу свого національного розвитку
і не були би в нїй гноблені.

у видаваній в 70-их рр. „Громадї" станув Драгоманів
спершу на становищі соціяльно-революцийнім, але вже
в 80-их рр. перейшов до реформаторського соціялїзму і ви-
ступав проти утопійної теорії загальної соціяльної револю-
ції, проти терору, („не революція, а еволюція"). З того ста-
новища висував він наперед засаду культурности й осьвіти,
клав велику вагу на етичне живло („чисте діло вимагає чи-
стих способів") в політичній дїяльности, а від суспільних
і політичних діячів вимагав поважного й основного полі-
тичного образованя.

В політичних виводах Драгоманів уважав національ-
ність яко форму і спосіб вияви злАагань, котра повинна бу-
ти виповнена загально-людським, загально-европейським
змістом. Тимто й основою росийської конституції не клав
він нацональности, а тілько областну самоуправу (автоно-
мію), коли тимчасом новітні змаганя йшли в напрямі націо-
нальної автономії.

Вп^ив М. Драгоманова на розвиток українського письмень-
ства і науки. Зпоміж усіх Приднїпряньцїв, окрім Кулїша
і Кониського, виявив Драгоманів у XIX ст. найбільший
вплив на культурний і національно-полїтичний розвиток
особливо в наддністрянській Україні". Поруч численних роз-
відок, в котрих він виложив цілу систему суспільних і по-
літичних думок, причинив ся Драгоманів історичними, етно-
графічними й літературно-критичними дослідами, нацїхова-
ними глибокою ученостю (в українських і заграничних —
англїйських, француських та. італійських — видавництвах)
до розвитку українського письменьства і науки та до про-
ясненя української справи й літератури на європейськім
ВИДНІ. Особливож дослідами української народної слове-

сности, як і памятників болгарського письменьства (написа-
них болгарською лАОвою) здобув собі Драгоманів славу
перворядного європейського фолькльориста. В особистій
зустрічі з українською молодежю, особливо у Львові і Відні,
та живою перепискою з визначними сї представниками, осяг-
нув він великий вплив на молоде поколїне. Він заохочував
молодїж до научної, критичної і поступової працї і звертав
ЄЇ увагу на реальний напрям у московській і західно-євро-
пейській літературі, й остерєгав, щоби „гімназистів не затя-
гати в політику", „най би вони, та навіть унїверситетські сту-
денти більше вчились". Накликуванєм до позитивної науко-
вої працї, до опізнаня з реальним напрямом у літературі
і з новітними добутками людського розуму спонукав Драго-
манів письменників молодого поколїня до реального зобра-
жуваня народного житя, сучасних злиднїв народу, що стали
головним змістом їх творчости і в тім неперечна заслуга
М. Драгоманова.

Іван Франко (1856—1916) являє ся найвизначнїйшим
представником молодого поколїня письменників, що вибив
ся на передове місце на ниві української літератури й науки,
але й яко вельми живий діяч у суспільнім українськім
житю. Неперечно найталановитїйший між учениками, прия-
телями і послідовниками Драгоманова переняв ся І. Франко
єго поглядами, одначе розбираючи їх своїм бистрим кри-
тичним умом зумів витворити собі самостійні переконаня,
які виявляв і в белетристичних та наукових творах і в пу-
бліцистичних розвідках з великим талантом і живим, рішу-
чим хистом.

Нащадок імовірно зукраїньщеного німецького поселенця
з Дрогобиччини, в ранім сирітстві добував собі власними
силами осьвіту, нераз голодуючи та зарабляючи на прожи-
ток підучуванєм молодих учеників. В часі гімназийних наук,
допавши Шевченкового „Кобзаря", оповідань М. Вовчка
й Мирного, почав уже писати навіяні романтизмом вірші
й оповіданя. Одначе печатно появили ся перші єго твори,
коли яко слухач фільософічного виділу у Львові став ра-
зом з М. Павликом й їв. Белеєм брати участь у видаваній
„Академическим^ь КружкомТ)" часописи „Другі?" (1874—1877)
язиковою мішаниною. Побут Драгоманова у Львові в пе-
реїзді до Швайцарії та взаємини навязані з академічною

ОЛ. БАРВІНСЬКНЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ II. 23

- 354 -

молодежю, особливож з Павликом і Франком, мали на долю
Франка і весь єго умовим напрям рішучий вплив. Запідо-
зрений о соціялїзм і зносини з Драгомановом, попав він
у вязницю (1877), що загородила ему дорогу до урядо-
вого становища в суспільстві та звернула єго змаганя до
суспільно-політичних питань. Під впливом Драгоманова пе-
рейшов Франко в літературній творчости від романтичного
напряму до реального зображуваня суспільних обставин на-
родного житя, в суспільних змаганях до радикального со-
шялїзму у видаванім з Павликом лїтературно-полїтичнім мі-
сячнику „Громадський Друг", а по ненастанних єго кон-
фіскатах — у збірках „Дзвін" і „Молот". Тут містив він гарні
боєві піснї з національною й суспільною основою, оповіданя
з суспільного житя в Бориславі, перекладав твори європей-
ських поетів (між иншими „Фавста" Гетого) та слухав
університетських викладів (між иншими проф. Ом. Огонов-
ського). Взаємини з польськими соціялїстами й дописи до
краєвих і заграничних, головно польських сошялїстичних ча-
сописий, завели єго вдруге (1880) у вязницю, що він яскра-
вими красками живописав в оповіданю „На дні". Окрім
того видає йДрібну Бібліотеку" з перекладами сучасних
європейських письменників, стає головним помічником ви-
даваної Ом. Партицьким „Зорі", засновує з І. Бєлеєм літер,
науково-політичну часопись „Сьвіт", опісля місячник „Житє
і Слово" і стає одним з головних основників українського
радикального сторонництва (1890) та в єго часописях „На-
род" і „Хлібороб" поміщує чимало своїх розвідок. Перейшов-
ши до народно-демократичної партії, перегодом відсуває ся
від діяльної участи в політичних організаціях, а забирає лише
голос у політичних, суспільних і лїтературно-наукових питанях,
(в „Н. Літ. Вістнику", „Київський Старині", „Записках Наук.
Товариства іла. Шевченка", в котрім яко директор фільо-
льогічної секції розвинув вельми живу і плідну діяльність).
Попри сє бажав осягнути право до університетських викла-
дів і написав наукову розвідку про „Варлаама йИосафа"
і про „Івана Вишенського" та виголосив габілітаций-
ний виклад про Шевченкову „Наймичку". Одначе мимо сих
і инших наукових праць, котрими здобув собі почесний
докторат Харківського університету й членьство инших за-
граничних наукових товариств, не осягнув міністерського

- 355 -

потвердженя на доцента української літератури. Підорване
важкими житєвими злиднями єго здоровлє причинило ся до
пораженя й замраченя ума (1907), а наслідком того проявив ся
занепад, хоч у хвилевих проблисках писав поетичні й на-
укові твори, на котрих відбив ся вплив єго тяжкої недуги.
Дух єго погасав щораз, поки смерть не визволила єго
(у Львові 1916 р.) з тяжкого стражданя.

Літературна творчість І. Франка. Франко був одним
з основників радикального сторонництва і горячим провід-
ником ідей суспільного й політичного радикалїзму, одначе
головною єго заслугою була вельми широка, богата і ріжно-
родна письменська творчість та наукова діяльність. Вже
в перших поезіях та оповіданях слїдний розмах мистець-
кого таланту, що вміє вглубити ся в тайни людської душі
і помічувати зверхні прояви й події житя. В письменській
гворчости зриває Франко з давними традиціями попередни-
ків і під впливом новійшого українського й московського
письменьства, що в добі відродженя в 60-их рр. виявило
глибокі зміни напрямів, та під впливом західно-европей-
:ьких літератур, звертає ся до мистецького реалізму і ви-
гичує собі мету, по змозї зобразити всї сторони житя ши-
роких верств народних й осьвіченого суспільства. Бурливе
«итє і бідованє не дало однак виконати, сеї широко зачерк-
іеної задачі, а всеж таки в цілій низцї оповідань і пові-
тий, драматичних творів, віршів і поем осьвітив він, коли
іе всї, то неперечно вельми займаві і важні сторони на-
родного житя і дав живі образи загально-суспільного ладу,
«крашені нераз острою сатирою й дотепом.

В белетристичних творах Франко займає ся головно
зуспільними питанями, сею боротьбою, котра по єго думцї
інаменує справдїшне житє в усіх ріжнороднгих проявах. Він
/являє собі житє ненастанною боротьбою між робочою,
визискуваною верствою суспільства, а визискувачами й гно-
бителями, він поет боротьби й труду.

в »Гал:ицькпх образках« (»Малпй Мирон*, »Грицева
пкісТьна наука«, »Оловець«, »8сЬоп-8сЬгеіЬеп«) жпвоппсує Франко
іажку школу жотя, нелюдське знущанє учителів над школярами,
І в тпх споминах власних єго переживань проявллв ся струя ро-
іантияму. Сї оповіданя цінні не тілько я мистецько-лїтературного,

23*

- 356 —

але й з педаґоґічного погляду. Педаґоґічну стійність мають також
єго оповіданя »Колп ще зьвіріговорплп« і поема »іІпе
Мпкпта«, що з великим хистом перенесла відвічну історію хит-
рого »іпса на ^тіраїнську ниву з прикметами і незрівнаним гумором
та чертамп ^тсраїнського житя.

В кількох оповіданих і віршованих творах зображає жпте
у вязницях (»На днї«) і страшну пропасть між суспільними вер-
ствами. В збірці оповідань »В потї чола« живоиисуе образи
з житя робочих верств, почавши від селянської робітничої прапї^
а кінчаючи працею почтової манїиулянтки. Сї оповіданя будять
прихильність для нашого простого люду і кличуть осьвічених лю
дпй, іменем самої осьвіти, обернутись до того люду, як до брата,
що зарабляє собі і більшій части других верств хлїб » у потї чола«
В повісти »Перехрестні стежки «, в котрій національний
засновок проявив ся яснїйше, як в пншпх творах Франка, звертає
ся він до житя інтелїґенції й зображає суспітьну діяльність моло-
дого адвоката Рафаловича, що вийшов із селянської верстви і по-
чуває ся до звязп з робочим людом. Ся повість являє ся слабшою
що до укладу, як і пнші більші твори в супротивности до дрібнїй-
ших оповідань, в котрих впявпв ся особливо єго визначний талант

В„Бориславських о повіданях" (розкриває Франкс
суспільний лад (пролєтаризацію селяньства), витворений на-
фтовим промислом та визиск селян підприємцями й лихваря-
ми і дає нам у мінїятурі живий образ капіталістичного сьвіта

Між »Бориславськими оповіданямп« найзамітнїйше »Во;
соп8ігіс1;ог«, в котрім пспхольоґічно ве.їьмп вірно зобразш
автор Германа Ґольдкремера, багатиря між Бориславськнми капі
талїстами, одного з перших спекулянтів, що в своїй ненаситніі
жадобі гроша любував ся образом страшного змпя-удавп (Ьоа соп
зігісіог) і хижацьким способом доробив ся великого майна. Ал(
коли єго син Ґотлїб накинув ся на нього в ночи і дусив, щоби до
бути від нього гроші, а відтак ще у видобутім з ями мерцп пі
знав ріпника Івана Півторака, що перед двома роками десь події
ся, лишивши хмолоду жінку з дитиною, відозвалось у Германї сумлїнє

що він причинив ся до злиднів ріпників, в єго уяві стануло ВСІ

єго богатство, що наче той змий-удава об.мотував єго і розторо
щпвши образ змпя, кинув ся прожогом на улицю, поки не опинш
ся під вікном нещасної Півторачки і вкинув їй жменю срібнякіз
до хати. Одначе се був хвпіевий милосердний порив Германа
після котрого він дальше був таким спекулянтом і визискувачеві
яким зробило єго житє. — Про дальші спекуляції Германа Гольд
кремера дізнаємо ся з оповіданя »Борнслав сьм іе ся«, де про
яснюе ся, що вірник Германа, Мошко, довів Івана Півторака д
погпбелп. Оповідане є докінченем повісти ^Воа соп8ігіс<;ог«, в ко
трім великою літературною стійностю визначають ся побутоь
& наївно-ідилїчні образи.

■ттт

в »Бо р пс .1 авськпх оповіданях« (»Наверненпй
грішнпк«. »Ріпнпк<;, »Яць Зелепуга«) розкриває Франко
ВСІ ті злпднї, які посппалпсь на головп населенцїв Борпслава я від-
крптєм у їх місточку жерел »кшіячкіі«. Васпль Півторак (Навер-
нений грі]шіик«) падає жертвою спекулянта Шміля, в котрого
руки переходить все Васплеве майно. Яць Зелепуга сам з незви-
чайним трудом добуває нафту і стає мілїонером, але задля непо-
радностп став також жертвою проворностп спекулянта. Іван в опо-
віданю »Ріпнпк«, зібравши тяжкою працею гроші, гине при
спусканю в яму, де єму спекулянт підсунув политу вітріолем линву,
щоби загарбати опісля єго гроші.

Важке і сумне вражіне робить живописана автором
доля селян, бідність, непорадність і безуспішність у борбі
із сильнїйшим ворогом. Представляє ся тут зачароване ко-
лесо: або підяремне житє „ріпника" або при сякім-такім
успіху — погибель. В збірці „Б ориславських опові-
дань" осьвітив одначе Франко тілько частину галицької
дїйсности, бо для більшої части наддністрянської України
сї образки можуть бути хиба зображенєм далекої будучини,
коли європейський капітал захопить так само весь край.
Франко не дає нам викінченого образу робітничої психіки,
остаючи вірним дїйсности: бориславський ріпник так само
далеко відстав від західно-європейського робітника, як га-
лицький визискувач з усїма способами визискуваня природи
й чоловіка — від західно-європейського капіталїста. Франко
тілько намітив зарід робітничої психіки в розвалинах селян-
ського сьвітогляду. Тодї бо суспільна ріжниця в сьвітоглядї
українського суспільства була що йно в зародї і ще не від-
била ся так замітно.

В повісти „Захар Беркут" намагає ся Франко на
історичній основі XIII ст. подати образ колективістичного
ладу („громадської спільности і дружности") та щасливого
побуту, до якого треба змагати теперішньому суспільству.
В сїй повісти є чимало картин списаних з буйною уявою
і з великим поетичним талантом, (н. пр. опис ловів на по-
чатку повісти), одначе можна сумнївати ся, чи в XIII ст.
в прикарпатській Руси мігєствувати такий патріярхальний лад
самоуправи й громадського суду та чи дійсно можливий
такий лад у сучасних обставинах суспільного житя. Замість
на основі того нїбито давного, патріярхального ладу дати
ґенезу нового ладу, радить собі автор тим способом, що

представника боярства, Тугара Вовка, робить зрадником,
подає широкий опис татарського наїзду і глядить виходу
із сеї путанииї в подружу дочки Тугара, одиначки Миро-
слави, із сином Захара Максимом, отже в подружу боярки
із селянином, хоч такий вихід є чисто случайний, виїмковий
і в такій формі навіть прямо зовеш неісторичний.

У віршованих творах („З вершин і низин'
„Зівяле листе", „Мій Ізмарагд'*, „Із днїв журби",
„Іван Вишенсь кий", „Мойсей", „Зетрег Иго" й ин.),
обрабляв Франко теми суспільного ладу та відносин між
поодинокими людьми і цїли.ми суспільними верствами. Як
у природі боротьба між сьвітлом і темрявою, як на сьвітї
боротьба між добром і лихом, лаіж правдою і кривдою, так
усе житє пересуває ся бурливи^іИ хвилями перед уявою
поета. В єго поетичних творах снує ся червоним пасмом
думка про сьвітову боротьбу, бо „житє — борба", „житє —
боротьба вічна, безупинна" яко наслідки суперечностий
у народно-господарськім побуті. По однім боцї в сїй бо-
ротьбі стоїть темна замучена важкими злиднями широка
народна верства, по другім — щаслива меншість людий,
призвичаєних до зверхних умов громадського ладу, котрий
їм обезпечує поле боротьби. Серце поета бєть ся для тих
темних замучених:

»Людп. людп! я ваш брат, А що кров не може змпть,

Я для вас рад жптп, Спалшіо огнем тої

Серця свого кровю рад .Іпш боротись, значить жпть...

Ваше горе змптп. Уіуеге тетепІо!«

('<Веснянки« XV.)
Поет вірить у красшу будучину тих широких верств
народних, котру добуде людський дух:

»Голос духа чути скрізь: Щезнуть сльози, сум нещастя.

По курних хатах мужицьких, Сила родить ся й "завзяте

По варстатах ремеснпцьких. Не рпдать, а добувати

По місцях недо.ій й слїз. Хоч синам, не собі

І де тілько він роздасть ся, Красшу долю в боротьбі !«

(»Гимн«.)

Поет освоює ся з тою думкою, що сї нечисленні ще

борці, котрі гинуть за велике діло любови меншого брата,

се тілько напередовцї нового житя, се „Каменярі", що

з власної волї „в одну громаду скуті всесильною думкою",

"ЗЗТ

[доби бороти ся з темною силою сучасного ладу, який
поет уявляє собі в образі' твердої скелї, щоби добути крас-
шу будучину, І ВСІ вони вірили, що

Розібємо скалу, роздробимо ґраніт.
Що кровю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове житя, добро ново у сьвіт.

(»Каменярі.«)

В сих творах висловив Франко невдоволене із сучас-
ного суспільного ладу, котрий яко „стара будова — роз-
валить ся в бою за правду і волю".

У віршованих творах Франка наіібільша вага в поезії
лежить в повнім зу\істї житєвого огню, а менше зважав він
у перших починах на форму і будову вірша. В першім двай-
цятилїтю его поетичні твори містять богато біографічного
відгомону.

Поет хоче бути вістуном нової весни на Україні, весни сво-
боди і рівнпх прав Д.Ш всїх (^>В есня нкп«), каменярем поступу
( Каменярі«). В »Галпцькпх образках« висьпівуе гірке
жптє селяньства, в »Осах« картає українську інтелїґенцію задля
незрозуміня народних потреб і недостачі хосенної працї для на-
роду, а у віршованім оповіданю »Панські жарти« дає епічну
поему великої поетичної краси і мистецької стійности, в котрій
з острою сатирою й великим гумором жпвописує постати панщпз-
няної доби, а також ідеа.тьну постать сьвяіценпка-апостола, що
зріс ся одною долею з народом і розкриває сьвітлу картииу Вели-
кодня — народного воскресеня.

Побіч сих творів суспільницької поезії поет виводить
перед нами в творах о'собистої поезії свої стражданя, яко
громадянина („Скорбні піснї", „Думи пролетаря",
„Тюремні сонети" й ин. і стражданя своєї душі („Зі-
вял є л истє"). В перших творах лунає грімкий голос гро-
мадянина проти поневоленя широких верств народних („Тю-
ремні сонети" й инш.), а в „Зівялім листю" гомо-
нять високі настрої лїричної поезії.

В збірці »Мій Ізмарагд« бажав Франко в часі тяжкої
недуги подати нпзку оповідань, притч, рефлєксій і инших прояв
чутя й уяви з домашних і чужих жерел, головно на фільософічні
мотиви, до чого з одного боку пер єго »сум і бі.ть і жаль і туга«,
а з другого — поклик до » працї і свободи «. Правда, в сій збірці
не додержана одноцїлість настрою, як се бажало ся поетовп, алеж
всеж таки містять ся там удатні, то іронічні, то с^-мні безрадісні

360

рефлексії сучасної дїйсносги, а найкрасше вда.іп ся ему самостійні
і взірцево оброблені образкп. прпсьвячені одному з найбільш пе-
кучих пптань сучасного галицького жптя — переселеню »До
Бразилії*.

Суспільна праця, якій поет присьвятив свої найкрасші
сили, не дала ему повного вдоволеня. Тому у віршах „Із
днів журби" находить єго зневіра, хоч він рад би ще по-
буяти на вишинах і оживити спомини скриті в своїй душі.
В сій хвилї занепаду енергії, поет споглядає чимраз спо-
кійнїйше на своє жите і після бурливої минувшини дохо-
дить до рівноваги, щоби вирвати ся з пригнобленя і під-
няти ся до самої вишини творчости.

Палка й войовнича вдача Франка, що проявляла ся
в єго творах, виходила инодї на шкоду їх мистецькій стій-
ности, а невдоволенє сучасним ладом навівало великою зне-
вірою і сумовиті та безпросьвітні образи ним живописані.
І в житю поодинокої людини і в громадському житю поет
глядів основ сеї боротьби людини з власною вдачею, су-
спільства з сучасним ладом і доходив до погляду, що
в серцї кождої людини криють ся зароди красших пори-
вань, а з другого боку жорстока вдача, хижий зьвір на днї
душі кождого чоловіка, і подібно, як в житю суспільних верств,
відбуває ся боротьба вложених у душу кождої людини основ,
тих „двох душ". А всеж поет є певний, що і в сїй внутріш-
ній боротьбі людини бере перевагу основа добра, правди
та справедливости і боротьба серед верств суспільства до-
веде до морального відродженя. Поет сам у собі пережи-
вав боротьбу і під сам конець своєї поетичної творчости,
коли підняв ся до самих єї вершин, дав у найзамітнїйшім
творі, в поемі „Мойсей", свою ісповідь і свій заповіт.

Сорок літ заповідає Мойсей народовп вхід до обіцяної землі.
Накликуваний своїм пророком нарід полишив давні оселї і ви-
брав ся на непевну п\ть та поки вспів добити ся бажаної мети,
застряг на пустині без усякої надії на красшу будучину. В бо-
ротьбі із сумнівами і зневірою у своє посланництво, іцо не доведе
ся ему прийти до обіцяної землі із своїм народом, паде Мойсей
лицем до землі з розпучлпвпм окликом: »Одурив насЄгова!« Але
після того настає рівновага і зрозуміне, піо годі дійти сучасному
чоловікови до розвязки всіх загадок житя, годі все зрозуміти сла-
бому людському умови, але одно лише дає пізнати, що кормпльці
духа зіілють ся з Єговою. ]\[етою чоловіка є отже, змагати до
ш,астя духа і зединеня з Єговою, се той обіцяний край, а Пале-

- 361 -

стпна, — дрібний гі.іько єго задаток. А іци Мойсей на хвплю
усумнпв ся в осягненю сеї мети, впдає вгова орік. що » побачивши
сю вітчпну. сам не вступить до неї І« Мойсея і єврейський нарід
можна вважати представниками українського народу і єго провід-
ників. ш,о змагають до єго визволу на всїх царпнах народного
розвитку і житя.

Коли в давнїйших поетичних творах Франка проявляє
ся „боротьба із усіма й усім, боротьба на забій з цілим
сьвітом", звуки зневіри, сумнівів і борні із самим собою,
то в останних поетичних творах „8етрег иго", де про-
биває ся віра в красшу будучину народу, головно на фільо-
софічні мотиви, бачимо певний спокій і рівновагу та уло-
жений вже фільософічний сьвітогляд. Але в деяких остан-
них віршах проявляють ся суперечности з христіянським
сьвітоглядом. — франка талант поетичний виявив ся також
на драматичній ниві, хоч не з такою силою, як на инших
царинах поетичної творчости, бо з природи талант єго лі-
ричний.

В драмі з сї.іьського житя »У крадене иіасте«. написаній
на буденну тему розбитого родинного шастя, спостерегаємо слід
великого таланту, хоч не достає драмі ширшої основи (дїя обме-
жена на три особи) і теплого кольориту. Тихий і покірний селя-
-нпн зарубує сокирою жандарма Михайла Гурмана, любовпика єго
жінки Аннп. — В драмі »Учитель&. пю прпгадує Анценґрубера
„Вег Ріаггег уоп КігсЬГеМ". зображає поет трудностп. з якими
доводить ся народовп. жадному осьвітп, бороти ся, коли розходить
ся о добру школу й справдїишю науку і які перепони зустрічає
ревний учитель, що дбає не тілько про добру науку в школї. але
й поза школою не закладає рук і веде культурну роботу в гро-
мадї<^.

Франко належить також до тих письменників, що пе-
рекладами визначних творів сьвітової літератури збогатили
наше письменьство (н. пр. „Фавст" Гетого і т. п.).

Франко проявляв також широку літературно- на-
укову діяльність, до котрої мав нахил з раної моло-
дости, хоч полїтично-суспільні змаганя і важкі житєві при-
годи часто відривали єго від научної роботи. Він був го-
ловним робітником у Науковім Товаристві ім. Шевченка
і в „Записках", мало що не в кождім томі (кріл^ того в „Лі-
тер. Наук. Вістнику", в „Кіев. Старинї" й инших наукових
виданях) появляюгь ся єго розвідки і досліди. Побіч того

видав він окремо обємисті розвідки „Іван Вишенський
і є го твори" (1895), „В арлаам і Йоасаф, старохристіян-
ський духовний роман і єго літературна історія" (1896),
„Сьвятий Климент у Корсуні", причинок до старо-
христіянської легенди" (1896), „Студії над україн-
ськими народними пі снями", „Нарис історії укра-
їнсько-руської лїтератури до 1890 р." (1910). Пред-
метова критика признає Франкови блискучий талант і еру-
дицію в єго наукових творах, однак притім вказує і на се,
що він не оберіг ся від пересадних й неімовірних гіпотез, ко-
трі часто не мали наукового узасадненя (проф. Кримський
про „Івана Вишенського" в „Кіев. Старинї" т. 50 і 51. 1895"
а др. Б. Міхель про „Варлаама й Йоасафа в К. Крумба-
хера ВугапііпівсЬе 2еіі8сЬгій т. X. 1901).

На творах Франка відбив ся неперечно вплив новій-
шого реалїстичного і натуралістичного московського і за-
хідно-європейського письменьства і тому сей реалізм дове-
дений до самих „верхів" у многих творах, повних нераз
кровавих і яскравих сцен. Окрім того з тих творів звучить
часто нута про „розбиті надії", виринають сумніви і зневі-
ра до сучасного сьвіта, що дармо булоб шукати „в сім
сьвітї правди і розуму", хоч знов надходять хвилини, шо
поет сподїває ся здїйсненя бажаних ідеалів у далекій буду-
чинї та проявляє наклін до романтизму. Змаганє москов-
ських новійших письменників до зображеня темних сторін
суспільного житя, до викликуваня невдоволеня, хиба для
розбудженя передовсім змагань до нищеня, змагань, що за-
глушували в зародї всякий порив до ідеалів, сї змаганя до
односторонного і яскравого зображеня відємних сторін су-
спільного житя відбили ся і на деяких творах Франка.

Стаиовиїце І. Франка в літературі. Всякі перепони
і важкі житєві пригоди, боротьба в потї чола о хліб на-
сущний забрали Франкови богато сили й не дали єму спро-
моги виробити ся до такої міри, до якої міг дійти єго ве-
ликий талант. А всеж таки вельми богатою літературною
і науковою дїяльностю, котрою щодо ширини і ріжносто-
ронности перевершив навіть Кулїша, хоч се відбивало ся
инколи некористно на стійности творів, здобув собі стано-
вище між перворядними письменниками не тілько в україн-

ській літературі, але й внїс богаті й визначні засоби у все-
сьвітне письменьство.

Поміж письменниками радикального напряму, виховани-
ми під впливом Драгоманова, поруч Франка визначили ся
в 70-их і 80-их рр. Остап Терлецький (1850—1902) і Михайло Пав-
/іик (1853 — 1915). Талановитий критик і публіцист, Остап Тер-
лецький, присьвятив ся спершу історичній науці й осягнув поса-
ду в університетській бібліотеці у Відні, котру втратив на-
слідком прасового процесу і звязаного з ним процесу львів-
ських соціялїстів (1877). Після того звернув ся до правни-
чих наук і серед тяжких злиднів помер у Львові адвокат-
ським кандидатол\. Серед таких обставин не міг як слід роз-
винути ся єго визначний письменський талант. А всеж таки
его розвідки: „Галицько-руський нарід і галицько-
руські народовці" („Правда 1874), „Робітницька
плата і рух робітницький в Австрії (у „Сьвітї")^
„Літературні стремлїня галицьких Русинів від
1772 р.", розвідка розпочата в „Житю і Слові" (1894—95),
а відтак в перерібцї окремо видана п. з. „Істо рія пан щини"
(доведена до 1 846 р.) з прибраним іменем Івана Заневича
і „Галицько-руське письменьство 1 848 - 1 865" (з не-
докінченої рукописи напечатана в „Літ. Н. Вістнику", том
22—24), написана переважно на основі власних споминів і су-
часних листів, мають ще й сегодня свою стійність.

Коли Терлецький трудив ся головно на літературно-
історичній ниві, то Михайло Павлик звернув ся після
белетристичних починів до публіцистичної і політичної дї-
яльности. Спершу Павлик, для котрого політично-суспільнї
погляди Драгоманова мали значінє непохибних догм, нама-
гав ся ширити сї ідеї оповіданями, написаними в формі пе-
режитих споминів п. 3. „Юрко Куликів", „Ребен щу-
ко ва Тетяна", „Пропащий чоловік" і ин. Одначе
в них наложено таких чорних красок, доведено трагічні на-
строї до такої пересади, посунено натуралізм в зображуваню
до такого степеня, що в сих оповіданях затратила ся ми-
стецька правда і літературна стійність, а радикальна пропо-
відь, яка з них проглядає так яскраво, не зможе причинити
ся до поправи відносин між селяньствол\ та інтелігенцією.
Прасові і політичні процеси та вязненя приневолили Пав-
лика виїхати до Женеви, де спільно з Драгомановом тру-

- 364 -

див ся в редакції „Громади". По повороті із Швайцарії
в двотижневнику „Народ" спільно із Франком присьвятив
усї свої сили публїцистичній дїяльности. Історії українського
письменьства вельми прислужив ся Павлик перекладом тво-
рів Драгоманова п. з. „Розвідки про українську на-
родну словесність" виданих Н. Товариством ім. Шев-
ченка (1—1 V), зладженєлА „Переписки М. Драгоманова
з М. Пав ликом" (в VI томах), виданої в Чернівцях і „Пе-
реписки з М. Бучинським", виданої Н. Тов. ім. Шев-
ченка у Львові. До історії просьвітного руху в наддністрян-
ській Українї дав Павлик цїнну розвідку „Про русько-
українські народні читальнї'.

Степан Ковалів (1848 — 1920), селянський син, довголїт-
ний вельми заслужений управитель народної школи в Бо-
риславі, відомий на полї письменьства під прибраним іме-
нем Степана Пятки, виступив майже сучасно з Франком
з оповіданями з бориславського житя, котрі можна вважа-
ти доповненєм Франкових образів з галицької Каліфорнії.
В них зображає Ковалїв обставини нафтового промислу
в Бориславі, що зароїв ся юрбою чужоземських визискува-
чів і дав їм мілїонові достатки, а в патріярхальні селянські
відносини внїс нечувану деморалізацію, обманьства й зло-
чини та довів тамошних власників землї до жебрачої торби.

Ковалїв жпвоппсує селянське жате і бідоване яскравими крас-
ками (»Галицька Калїфорнїя«, »ІІохрестніік«, »Дезер-
тпр« і пн.) і визискуване селян громадською старшиною (^Гро-
мадські промисловці*), але від тих сумних картин звертає
ся також до дитячих споминів і в »3авііцаню« та в ширше
задуманій повісти » Сільські зьвіздарі« подає нам погідні,
ясні і спокійні образи з дитячих літ, написані з добрим розумінем
дитячої психіки. В сих оповіданих Ковалїв не витичує собі такої
широкої задачі і не надає їм такого мистецького викінченя, як
Франко, але зображає бориславські відносини з добрим знанєм мі-
сцевих условин та із справдїшнпм реалізмом і викликує вражіне
правдивого живоппсаня. Окрім того заслужив ся він цінними роз-
відками з обсягу педаґоґічного письменьства.

Наталя Кобринська (1855—1920), внучка сьвященика Іва-
на Озаркевича з Коломиї, що в 1848 р. уладжував там
драматичні вистави, а донька сьвященика і посла Івана
Озаркевича з Белелуї в Снятиньщинї, пристала також до
радикального напряму в письменьстві та станула на чолї

- 365 —

суспільного руху в наддністрянській і надпрутській Україні",
що витичив собі мету еманципації українського жіноцтва
і в тій цїли намагала ся згуртувати єго в заснованім у Ста-
ниславові „Товаристві руських женщин" (1884 р.).

Під впливом європейських письменнпків-позптивістів і мо-
сковської реалістичної літератури, а відтак Терлецького, Франка
і Драгоманова, після першого оповідана ('»3адля кусника хлі-
ба* 1884 р., в котрім зобразила попівну Галю, що віддає ся за
сільського учителя) перейшла від романтично-сентиментального
напряігу до питань реального жптя. У виданім (1887) заходами
Н. Кобрпнськоі й Оленп Пчілкп (Ольги Косачевої) альманаху
>Г[ерпіпй Вінок «, мимо суперечних поглядів редакторок, зєдшшлп
ея письменниці ^) всіх українських земель (крім закарпатської
України).

Кобринська напечатала там оповідане »Пані Шумпнська«,
в котрім вивела попадю давних часів і давнпх поглядів з єі спо-
минами про минуле та виявила справдішні радикальні погляди,
а в оповідакю >>Ядзя і Катруся* зобразила жите женщини із се-
редньої верстви суспільства (учительки, жінки і доньки сьвященика
та селянки) у відносинах до двора. В змаганю до суспільної рів-
ности уявляє собі одначе Кобринська »поступ якоюсь невгомон-
ною, неперенертою, все руйнуючою силою, котра перше
мусить все зруйнувати, поки що поставить*. ,

Коли придніпрянські письменниці, як М. Вовчок, Ганна Бар-
вінок у своїх ппсанях порушували загально- людські питаня ще
в 60-их рр., то Кобринська намагала ся заснованєм » Товариства
руських женщпн«, своїми ппсанямп і відчптамп на жіночпх зїздах,
як вона висловила ся, » отрясти жіноцтво від впливу вже пережи-
тих напрямів і завестп єго на живий реальний пілях«. Одначе
вона не поставила ясно і виразно так важного, особливо з огля-
дом на відносини наддністрянської України національного питаня,
котре бажала неозначеним близше способом зєдинити з радикалі-
змом, а єство національностп бачила тілько в ук"раінській мові.

В своїх писаних, котрим не достає мистецького виі;інченя, не
могла визволити ся зпід переможного впливу польської мови, що
відбив ся в складі, зворотах і висловах.

41. Здіаганя до подагоди вЗаїдіних відносин щ}к.
ріднндіи національними й європейськими суспіль-
ними струями.

Українські письменники 80их рр. XIX ст. зустрінули ся
в змаганях до розвитку і поступу українського народу

1 ) Окрім Н. Кобринської впступплп тут : поетка Юлїя Шнайдер
(Уляна Кравченко), Клпментія Поповпч (Боярська), Олеся Бажанська

- 366 -

з двома основними питанями. З одного боку яскраві при-
клади винародовлюваня вказували на потребу обезпеки
рідного, національного побуту, а з другого матеріяльний
занепад широких верств вимагав у викликаній тими обста-
винами суспільній боротьбі основної перебудови суспіль-
ного ладу і працї для народу на основі придбань західно-
європейських поступових думок. Проти письменників-наро-
довцїв підношено докори, що вони переняли ся вузким,
місцевим патріотизмом і націоналізмом, а не мають зрозу-
лііня загально-европейських ідей суспільного ладу і поступу.
В другій половині' 70-их і в першій 80 их рр. під впливом
Драгоманова і поступової частини росийського суспільства,
перенятого західно-європейськими радикальними думками,
деякі визначні українські письменники звертають ся в літе-
ратурі до суспільно-радикального напряму, инші навпаки
намагають ся придбаня поступових суспільних європейських
думок погодити із суспільно-національним напрямом.

Ольга Косачева, (ур. 1852 р. в Гадячі), відома загально
під прибраним іменем Олени Пчілки, сестра М. Драго-
манова, придержує ся в своїх писанях суспільно-національ-
ного напряму і розвиває в тім напрямі живу діяльність. Ви-
хована, як взагалї дочки тодішнього українського паньства
у „взірцевім пансіоні" в Києві, познайомила ся під впливом
брата з поступовим рухом київського студентства і стала
українською письменницею під впливом Михайла Ста-
рицького.

У Києві видала »Украпнскій народний орнаменть«
(187(3), «Переклади з Н. Гоголя« і побутовпй жарт ддя те-
атру Полтавки Милорадовичевої »Суджена не огуджена«
та перекіади віршів »Гкраїнським дїтям«. Кермуючи ся по-
глядом, що українська письменність не є тілько простонародною,
як дехто між Українцями думав, але що вона проявляє справжній
літературний напрям, печатала свої ппсаня у всяких видавництвах
наддністрянської і надпрутськоі України і видавала в Києві часо-
пись »Ріднпй Край«. В своїх писанях. навіяних ищрою жіно-
чою чутливостю, людяними поглядами і ясним сьБітоглядо:м та по-
етичним хистом, вкаеувала українському суспільству на се, що
>;без культури, без розуму, без сьвітла доброго братського почуваня-
і людської любови у всіх станах, бе|з національного само-
пізпаня, поваги до себе й другого — нічого не буде«.

(Озаркевпчева). Ольга Левицька. Сидора Навроцька, Михайлина Рошке-
впчівна, Анна Паїзлпк, Катерина Павлпк (Довбенчукова) і Софія Оку-
невська, а з Прпднїпряньщпнп крім О. Пчілкп і еї донькп Лесі Укра-
їнки, Людмила Старпцька, Ганна Барвінок і Дніпрова Чайка.

- 367 -

Сей національний напрям О. Пчілкп і змаганє до національ-
ного осьвідомленя українського еуспі.іьства проявляє ся найкрасше
в поемі » Козачка Олена «. В ній вона жпвоппсує постать дїв-
чпни-патріоткп Оленп з часів гетьмана Дорошенка, як вона с-вому
любому Васплевп, хоч він одружив ся з пншою, принесла на про-
щанє, коли впбправ ся в похід, мережану хусточку, приготовану
на весїле 1 віддала ему із словами : » Нехай здасть ся та хусти-
ночка не на те, щоб гнить, а для славп козацької сїдельце укрить !с
та крім того сказала ему : »Не кляла я тебе за тую у коханї зра-
ду, а клясти му, як зостанеш ся у війська позаду*. Коли Васпль
поляг, а перед тим вмерла єго жінка, липшвпш сипка- еиротятки.
Олена заняла ся єго вихованєм.

І в инших творах, в оповіданях „За правдою", „То-
варишки", „Сьвітло правди й любови" Ол. Пчілка
кладе основою питаня національности й космополїтизл\у
зазначуе, що національність не повинна обмежувати ся
самою простонародностю, але обіймати всі обсяги народ-
ного житя та розвивати на народній основі нові придбаня.

Дівчина Надежда йде »3а правдою* із глибокою вражлпво-
стю до всякої неправди ^> шукає правди «, до чого потрібне ясне
розумінє тїсного спорідненя з українським народом, чого не відчу-
вала частина української осьвіченої молодежи. І тому Ол. Пчілка
зображає в оповіданю »Товаришки« Українку Любу Калпнов-
ську з дрібного полтавського паньства, виховану в пансіонї, ко-
трої навіть »Енеїда« і »Кобзар« не довели до ясного почутя націо-
на.льної сьвідомостп. Тілько молодий студент Бучинськпй оповіда-
нями про змаганя осьвіченої верстви в надднїстрянській Україні
зумів розбудити глибоку сьвідомість у Люби, котра стала лїкаркою
на селї і несла пораду бідному народови. — Оповідане »Сьвітло
правдп й любовп« навіяне горячою любовю до низших верств,
іле й щирим національним патріотизмом.

Олена Пчілка здобула собі в українськім суспільстві сю
зелику заслугу, що ясно, виразно і рішучо поставила
в своїй публїцистичній дїяльности і в своїх творах на-
діональне питане та єго значінє для самостійного куль-
турного розвитку українського народу, а погляди про укра-
нську мову й літературу висловила в своїй автобіографії
в „Зорі" 1888) і в передньому слові до „Перекладів
і. Гоголя" (1881).

Указ з 1876 р. поставив перед очи українського су-
:пільства всю грозу тих змагань і тоді стали ясними Шев-
іенкові слова: „Я на сторожі коло їх поставлю слово".
Годї зрозуміла українська інтелїгенш'я велику вагу і мови

- 368 -

і народности, а вартовил; сих „народних сьвягощів" являє
ся невтомний борець у виданях наддністрянської і надпрут-
ської України (в „Зорі", в „Сьвітї", в поновленій „Правді"
та в „Буковині" і т. п.) Борис Грінченко (з прибраними
іменами Іван Перекотиполе, Василь Чайченко, Вартовий).
Правда, що указ не вспів убити українського духа і на При-
днїпряньщинї, появляють ся богаті змістом та цінні збірники
М. Старицького „Рада" (1883, 1884), а довкола „Кіев. Ста-
риньї" (1882), видаваної спершу виключно московською мо-
вою, стає цїла громада українських учених до дїла. Щирим
українським зернол^ Приднїпряньцї засівають наддністрянські
і надпрутські ниви, а в першім ряді між тими невсипучими
сівачами поруч старих шестидесятників стоїть яко справ-
дішній вартовий: Борис Грінченко (1863—1910). Хоч він
вийшов з дрібної панської змосковшеної семї в Харківщині"»
став під впливом „Кобзаря" відразу українським народов-
цем і почав писати українською мовою. Він зрозумів вагу
національної сьвідомости, але за розповсюджуване її був
приневолений залишити довершене наук і перебивати ся
в житю то канцелярською писаниною, то опісля народним
учительованєм, поки не віддав усіх своїх сил українському
письменьству в Києві, і передчасно закінчив не довговічне
своє житє ^) (1910 р.). Там розвилув він широко український
прапор і поміж молодим поколїнєм письменників 80-их рр.
шириною своєї дїяльности, богатством творів і ріжнород-
ностю йшов він навзаводи з Кулішем і Кониським та за їх
приводом піддержував сьміливо і з великим завзятєм вза-
ємини з наддністрянською і надпрутською Україною. Він
усіх кличе „До праці":

»Праця єдина з недолі нас вирве:
»Нумо до праці, брати !
Годї лякатись! На діло сьвятеб
Сьмію ми будемо йти«.

Всі єго поетичні твори навіяні горячою любовю рід-
ного краю і народу. В „Пісні" взиває Грінченко:

>Гей братя, із-нову
За Русь-Україну

^) Умер в Оспедалето. в ІталіТ, куди виїхав лічити ся, а похороне-
нпЛ у Києві. ;

- 369 -

Свій стяг підіймайте!
Терпіть до загпну.«

І се не були пусті слова й оклики. Він усею своєю не-
втомною дїяльностю, та своїми ріжнородними писанями
зложив доказ незвичайної посьвяти і зрозуміня працї для
народу. Єго „Хлїбороб" се справдїшнїй, вірний образ
українського народу, та й самого поета; але хоч був сьві-
домий того5^ що може не доведеть ся ему користуватись
своєю невтомною роботою, то від разу бачить він у тім, що:

»ЗІої дїтп зберуть у|)ожай...
Усьому наступає свій край;
Він прпйшов і мені : в домовпну
Я іду і на вікп спочпну. —
Моїж дїтп зберуть урожай !«

Перенятий до глибини душі горячими псчуванями на-
ціональними, любовю України, не забуває Грінченко при-
битих злиднями і тяжкими суспільними обставинами вбогих
братів-селян.

Як Олена Пчілка, так і Грінченко вважає своєю повин-
ностю берегти й розвивати свою національність, але й кори-
стуватися добутками поступових європейських змагань. Для-
того на головній ниві своєї дїяльности, в оповіданях і по-
вістях, виводить побутові картини з народного житя і за-
чіпає національні і суспільні питаня, розглядає відносини
націоналізму до соціялїзму.

В дрібних оповіданях, особливо з . дптячого :кптя. дає нам
автор (н. пр. в »Олесї«) на основі лєґендп про напад Татар тпл
українського патріотизму і саможертви за рідний край, хоч не
конче можливий у реальній дШсности, або (в »Сестрпцї Га-
лі«) з романтичною закраскою зображений тип родинної любови.
В оповіданях »3устріч« і »Байда« доторкує ся Грінченко на-
ціонального питаня, виводить розмови про україньство і зображає
переміни утсраїнських демократів у матеріялїстів та відступників
національної ідеї під виливом західно-європейських радикальних
і матеріялїстичнпх думок. Побіч сих оповідань відносять ся до на-
ціонального питаня дві великі повісти Грінченка 'Соняшний
промінь«, котрої провідною думкою є національно-просьвітні зма-
гани Українців і »На розііуттї«, в котрій автор, придержуючись
реального напряму, намагав ся перевести думку, то ідею націо-
налізму можна погодити з іппршою ідеєю людскости. Переміна
ідеалізму і реалїзліу серед молодежи в тодїганїй Росії в матеріялїзм
або байдужність для української справи в старших літах, се про-
ява доволі часта, бо менше культурний орґанїзм не в сплї впдер-
ол. барвінськпй, історія укр. лїтературп II. 24

- 370 -

жати довго якунебудь культурну думку. За ідеальні змаганя брала
ся гам молодїж звичайно вельми кряйно або абстрактпчно, не звер-
таючи бачностп на практичні обставини і потреби жптя, а коли
перші проби сих змагань не повели ся, опускала руки, ставала
байдужною і тратила віру навіть у саму ідею, або попадала в ро-
спйські ресолюцпйні орґанїзації. Сї прояви відбили ся свош впли-
вом і на українськім суспільстві, серед котрого зустрічаємо також
і неясне, невиразне, непрактичне, і часто романтичне поставлене
українського національного питаня. Задля того являють ся в по-
вістях Грінченка такі постати як Марко Кравченко (в »Соняііг-
нім Промінї«), що деклямуе патізіотичпі фрази, або такі не-
природні постати, як медик Денис Гайденко (»На Розпутті),
що ЛІТОМ стає мужиком і ходить за плугом, а зимою є учителем
у сїльсьшй школї, лікарем, аптпкарем і т. п.

Грінченко писав також драми і комедії, котрими бажав осьві-
домлювати в національнім напря-мі українське суспільство. Одначе
ідейність сих творів виходить на шкоду мистецькій правді і реа-
лїзмови. В драмі »Ясні зорі« дає поет історичний образ зХУП ст..
в комедії »Нахмарило« виводить постать щирого народовця-
л-чителя, драма »3а батька« представляє кроваву пімсту з доби
перед Хмельншциною, в драмі »Серед бурі« відносить ся він
до часів Руїни, а в драмі »Арсен Яворенко« виводить постать
провідника нових ідей. При всіх недостачах роблять драмп Грій
ченка своїм поучним живлом сильне вражінє на шпрокі верстви
і надають ся особливо до народних театрів.

Окрім белетристичних творів видавав Грінченко чимало кни-
жечок для дїтий і для всенародної просьвіти, педаґоґічних, критич-
лих, історично-.тїтературних, язикових, етноґрафі^ших і т. п. роз-
відок та збірників з українознавства. Перекіадав також твори
Шілера, Ґете, Гайне, Ібзена, і видав 4-томовий С л о в а р у к р а-
ї нської мови.

Літературне становище Грінченка. Твори Грінченка
збогатили найновійше українське письменьство, а немала
заслуга єго і в тім, що популярними українськими книжеч-
ками причинив ся до розповсюдненя просьвіти в широких
верствах українського суспільства на Приднїпряньщинї, в чім
вельми пособляла тим змаганям єго дружина під прибра-
ним іменем Марії Загірної, а повісти єго причинили ся до
проясненя і поглубленя національної ідеї серед української
інтелїгенції. Многосторонною дїяльностю і літературною та
науковою працею здобув собі Грінченко місце в перших
рядах поміж українськими письменниками. Окрім того в са-
мім труднім часї визначив ся він яко громадський дїяч не-
всипучою роботою, стояв яко „Вартовий" (прибране імя
єго в „Листахз надднїпрянської України", в „Бу-

- 371 -

ковинї") на шляху діяльної любови рідного краю, кликав
до праці для рідного народу і виявляв непохитну вдачу,
велику силу духа та сильну віру в себе й своє діло в гли-
бокім почутю повинности працї для свого народу.

Трохим Зїнківський (1861—1891), з селянської родини,
приятель Бориса Грінченка, станув відразу на становищі
сьвідомого україньства, дарма що по скінченю військово-
правничої Академії якийсь час служив у війську. В своїх пи-
санях („Молода Україна, її становище й шлях", „На-
ціональне питане в Росії", „Шевченко в сьвітлї
європейської кри тики" й ин., підписуваних прибраним
менем Зьвідочота або Певного, постановив він рішучо і ви-
Іразно нові задачі сьвідомого українського громадяньства
замість неясного етнографічно-культурного українофільства.
Вповаючи на великі духовні сили нашого народу, закін-
ив він свою розвідку про Шевченка, нам дітям сього народу
РИМ менш треба руки покладати й спати. Українська інтелї-
енція — се її неспокутуємий гріх і злочиньство — завсїгди
5ула дбателька задля „отечества чужого", завсїгди зріка-
іась своєї батьківщини. Через те й не можемо бути путя-
цими людьми. Ш,оби бути ДІТЬМИ гідними памяти батька
араса, нам треба пильно і богацько працювати попереду
ад самим собою, щоби відшукати загублені моральні звязки
іаші з нашим народом, — випрацюємо їх, — тодї знати-
/\емо, що нам робити й кудою йти".

В »Малюнках справжнього житя«, Зїнківськпй до-
оркнув ся житя бідолашнього салдата, а в »Моншер-ко-
аче« з гумором живописав реальними красками військову по-
тать офіцира. Алеґорпчне різдвяне оповідане »Кудоюйти«, на-
[псане з теплим релїґійпим чутем і глибокою любовю батьківщини,
мистецьким хистом, чудовою милозвучною мовою. Молодий рим-
ький леґіонар, Ґерманець з часів Авґуста, пізнав на виднї в Ко-
їзеї в ґлядіяторах синів вільної Ґерманїї і дійшов до почутя
воєї національної сьвідомости. — Передчасна смерть не дала єго та-
антови дійти до повного процвиту.

Іван Манжура (1851—1893), вельми заслужений етнограф,
добув собі, поетичними творами признане такого знавця
країнського письменьства, як проф. Потебня. Сьпівець
степу широколаного" живописував він єго „красу розкіш-
у", як у нїм зїмовники ховались від Ординців, чумаки від-

24*

- 372 -

почивали і славне січове братство ледачому султанови за-
спати не давало".

Нащадок убогої ремісничої семї з Харківщини, Ман-
жура поселив ся на селї в Катеринославщинї, щоби своїм
ветеринарським знанєм йти в підмогу народови, з котрим
зійшов ся близко і жив з НИЛА одним житєм. Зійшовши за
рано із сьвіта, полишив він небогату поетичну спадщину,
що визначає ся мистецькою обрібкою, гарною мовою, зна-
нєм народного духа і побуту та людяним поглядом.

Дмитро Маркевич (ур. 1848 в Полтаві), се другий живо-
писець степової України й її побуту, котрому судова служба
дала нагоду до помічуваня народного бідованя, що вкупі
з духовою темнотою налягло важким тягарем на селяньстві
і послужило основою до єго сумовитих оповідань. Се об-
рази народного лиха, живописані яскравими красками, а їх
основою визиск народних сил, здирства глитаїв, знущаня
над убогими людьми волосних урядників і їх обманьства
в спілцї з глитаями. Крім того причиною бідованя буває
„голод у селї — страшне слово !".

Колп Степан, одинока надїя вдовп Ганнп, не приніс гропгай,
зароблених у наймах, бо господар відправив его з нічим, веде
вона за порадою сусідки свою 12-.іітну донечку у найми на сусід-
ний хутір, але утомлена дівчина в степу захоплена хуртовиною
замерзла, поки мати покликала людий із села на поміч (»У найми «).

Подібна траґедія лучпла ся (в оновіданю »Шматок«) го-
лодному й перемерзлому підпасичеви-пастухови. що відбив ся від
чабанів овечої отари, так що вранці найшли єго задубілим. У звязку
з убожеством і тяжкою працею виникає нове народне лихо — пі-
яньство, коли з тим лучпть ся обманьство шинкаря, Панас Музика
(в оновіданю »Невдалпця:) хоче поданєм осьвіти спновп видо-
бути ся з того лиха. Але й у тім невесе.іім житю бажає він стерти
сльозину на віях своєї любої жінки Горпини, купуючи ій хустку
за свою улюблену скрипку, одиноку втіху, в душі музпка-мпстець.
Се постать вельми симпатична, несис сібна до пімстп навіть на
своїх ворогах, що довели єго до злиднів, в бідї ратуе Хайку від
наглої смерти в почуваню любови ближнього.

В оновіданю >Бразиліянп« зображає злидні, що женуть
селянина з рідної хати в найми, на заробітки або й на переселене
в сьвіт за очп до Бразилії.

Все те надає оповіданям Марковича сумне знамя і тіль-
ко денеде проявляють ся у покривджених і знеможених
людий красші почуваня, що наче ясні зорі розсипані на
темному небі сяють лагідним сьвітлом, і своєю красою до-

- 373 -

водять до справдішнього геройства та становлять окрасу
€го писань, нацїхованих реалізмом, головною їх прикметою,
доведеною до високого розвитку. Огріті глибиною чутя
і справдішньою любовю, сї образи з буденного житя ро-
блять своєю драматичностю незвичайне вражінє і до гли-
бини зворушують душу читача. Переняті не зневірою,
а радше тихим смутком, подекуди іскоркою гумору, сї опо-
віданя зображають нові явища селянського житя, яких ще
не доторкувало ся наше письліеньство і своїм реалізмом,
правдивостю живописаня, щирою любовю людини і до-
кладним знанєм житя становлять цінне придбане та запев-
няють почесне місце в літературі єго писаням, печатаним
і в галицьких видавництвах, та й єго збірцї п. з. „По се-
лах та хуторах" (Київ 1908).

Сучасно із згаданими в горі белетристами здобув собі
великі заслуги в історії українського письменьства Михайло
Комар (1844—1913), нотар в Одесї, не тілько цїнними попу-
лярними розвідками, але головно бібліографічними покаж-
чиками, замітками й оглядами в ріжних виданях, іменно про
І. Котляревського, Шевченка й ин. Крім того видав він
„Біблїоґрафічний покажчик нової української літе-
ратури" (1883), „Українська драматургія (1906) і „Сло-
варь росийсько-український" (4 томи).

На иншій ниві лишив по собі вельми цінні працї Петро
Нїщинський (1832—1896), син дяка з Київщини, що й сам
був якийсь час дяком при церкві в Атенах. Там скінчив уні-
верситет, здобув добре знанє грецької мови, учителював
опісля по гімназіях на Приднїпряньщинї та поклав великі
заслуги взірцевими перекладами Гомерової Одисеї
й Ілїяди (під прибраним іменем Петра Байди) й Со-
фоклевої Антиґони. Богато самостійних єго творів
остало в рукописи. Нїщинський здобув собі також яко ми-
стецьмузик славу й на сїм полї між иншими вельми попу-
лярною музичною інтермедією „Вечерницї". Своїми пе-
рекладами зложив він поруч инших певний доказ, що укра-
їнська мова й література спосібна вийти поза межі „домаш-
нього обиходу" і станути поруч літератур культурних на-
родів. — Для прикладу наводимо тут з „Антиґони" — Хор:

»...Розулнїйіцпй шж тварамп Бога
І вдатнпй до всего й на все чоловік:

- 374 -

Та ба! він сегодня спішить, кілько мога,
До чести, а завтра в багнї ввесь поник!...
Сегодня він віри і царства пильнує,
І мудрі закони на них видає:
А завтра, нїкчемниіі, геть все поруйнує,
Збагнить, занехаїть, потопче, побє !
Но злого такого, як боги, так люде
Цурають ся завше, і гине він сам:
Такому не має, не було & не буде
Добра ніякого нї тут, анї там!«

42. Оживлене пись/уіенського руху в надднїст|>ян-
ській і пІ>иднїпі>янській Ук{>аїнї у 80-их рр.

Указ з 1876 р. не тілько не вспів згнобити українського
духа і слова, але навпаки додав деяким придніпрянським
письменникам ще більше бадьорости і завзятя до письмен-
ської праці. Знаменним доказом сего стає така подія, що
Борис Грінченко задля заборони печатаня українських кни-
жок для шкільних потреб споруджені ним учебники пере-
писував печатними буквами, щоби ученикам подавати осьвіту
в рідній мові. Засуджене на мовчаливість українське слово
на Приднїпряньщинї найшло собі захист і пристановище
у наддністрянській Україні і наслідком того у 80-их рр. зміц-
нили ся і поглибили взаємини з Приднїпряньщиною, поши-
рили загально-український літературний рух, в котрім над-
дністрянська Україна висунула ся знов на передове місце.
Тут поруч придніпрянських письменників, котрих твори яв-
ляють ся у галицьких і буковинських виданях, виступають
нові письменники, що осьвітлюють народний побут та від-
носини й положене широких верств суспільних та намага-
ють ся реальний напрям погодити з просьвітно-національ-
ними ідеалами.

Осип Маковей (ур. 1867 в Яворові) з міщанської семї,
директор учит. семинарії в Залїщиках, окрім поезій (вперше
напечатаних 1885 р.) написав чимало оповідань, новель
і повістий.

Він живописував не тілько селянське жптє, але звернув ся
головно до міщанського житя і в оповіданю »Клопотп Савчп-
хп« зобразив змаганя міщанських верств до висшої осьвіїп (щоби
Михась Савчихи скінчив якусь школу та не оставав при батьків-
ськім ремеслі); дав вірнпіі образ вояцького житя в »Офермі«,
(назва неповоротлпвого вояка); в оповіданю ^Весняні бурі«

- 375 —

подав картину внутрішньої боротьби ґі^гаазіяста під впливом за-
хідно-европейськпх соціяльно-демократпчнпх струй, мимо котрих
він таки позбуває ся зневіри і сумнівів що до правдивої релігій-
ної науки; в повісти більших розмірів »3алїсє« подає образи
вічних матеріяльних клопотів і журби за необезпечену родину
українського духовеньства в Налднїстряньщпнї, а в »Яропіенку«
дає нам історпчну повість з часів Хотинської війнп з величною
постатю Конашевича- Сагайдачного.

Хоч Маковей доторкує ся нераз також болючих сторін
суспільного і народного житя, не пробиває ся у него нїде
безнадійність і зневіра, але цікавим, живим, погідним і лег-
ким способом оповіданя, головно в невеликих побутових
образках, уміє реально вивести сьвітлі і темні обставини на-
шого народного житя, а л\ногі єго мистецькі картини на-
писані із справдїшним, щирим гумором („Наші з н а к о м і") 0.
— Окріл\ того й естетично-критичними розвідками з обсягу
історії українського письменьства збогатив Маковей нашу
лїтературно-наукову ниву, а між ниМи видав обємисту, вель-
ми цінну й основну „Житєпись Ос. Ю. Федьковича"
(1911), в котрій на основі єго творів і переписки осьвітлив
величну, а доси так мало зрозумілу для суспільства постать
одного з найбільших наших поетів.

Тимотей Бордуляк (ур. 1863) з селянської семї в Брід-
щинї, сьвященик у Тернопільщині, веде нас подібно у своїх
звичайним ладом написаних оповіданях між селян з їх ра-
дощами і важкою працею та нуждою, котру він сам гли-
боко відчуває, виявляє і сьвітлі сторони навіть найбільш
ледачих людий, що по довгих лїтях доходять до отями.

з погідним гумором живоппсує Бордуляк, мимо злиденного
житя селян, їх побут, вдоволене бідних дїтий, що довгий час -^не
впділп ложки молока « (в оповіданю »Дай Боже здоров ля ко-
рові;;), радість малої робітниці Парані, що могла із старшими
жати в полї (в оповіданю >Перший раз«), або виводить сумний
і яскравий образ (в оповіданю »Бідний жидок Ратпця«), ви-
кликаний щирим і теплим для него спочуванєм задля єго страш-
ниго бідованя. Звертаючись також до оброблюваних Франком бра-
зплїйськпх тем (.>Ось кудп ми підемо небого«, »Бузьки«,
»І в а п Б р а з п л ї є ц ь«), подає сумнпй образ бразилїйського не-
щастя і знищеня надїй на красшу будучпну і щаслпвійпіе жпте
на далекій чужині. В оповіданях являє ся Бордуляк реалістом

1) Щприм гумором і легкою іронїею визначають ся також сати-
ричні поеми „Подорож до Києва" і „Ревун",

— ^/0 —

з тпхою, спокійною і зрівноваженою поетичною вдачею, що відбила
ся ясним і спокійним живоппсанєм у его творах,

Богдан УІепкий (ур. 1872 р.), син сьвященика-поета з Бе-
режаньїдини, відомого під прибраним іменем Марко Му-
рава, гімназ. професор, збогатив письменську ниву вельл\и
ніжними, переважно ліричними поезіями й оповіданями, по-
витими сумом й тугою, як тужлива пісня подільська. Він
мав доволі нагоди придивити ся зблизка селянському житю
і горю, спричиненому звичайно безпросьвітностю.

Він жпвоппсує у своїх творах якраз умову темноту селян,
їх забобонність і неохоту до просьвітп, до читальні і часописи, до
нових поглядів (»В глухім кутї«), проти чого виступають у не-
рівній боротьбі розумні одиниці, котрих порад і щирих поривів
загал не розумів (»Іван Медвідь«). Основою своїх оповідань
кладе він звичайно народно-господарське положене селян, ріжницї
між нуждарями і богатирями, або невідрадні відносини нещасного
подружа („Кара«). гірке бідоване з нелюбим чоловіком (»Настя«)
і жаль над сирітською долею (»Матп«). Але сими сумними опо-
віданями, призначеними головно до популярних видань, намагав
ся автор неперечно вплинути на поправу тих невідраднпх відно-
син, зображених 1ГПМ з великою нїжностю і спочуванєм для того
горя наїнпх селян. УКитє самого поета не без горя і важкої бо-
ротьби, витиснуло таке сумне пятно на єго творах: одначе в них
деколи також, як сонїіпінпй промінь зза хмари, блисне щирий гу-
мор (як Б »Оповіданю дяка«), що думав держатися панських
звичаїв і справив собі сурдут, але піоія сьмішної пригоди вернув
до селянської свити, або в оповіданю ї>На послухане до Від-
ня«, навіянім сьміхом і горем, в котрім легковірний мужик, в на-
даї найти поміч у своїй бідї, став жертвою проворного обманця.

Андрій Чайковський (ур. 1857) з семї т. зв. „ходачкової
шляхти" в Салдбірщинї, адвокат в Коломиї, осьвітлює вель-
ми правдиво і нераз з гумором житеві відносини сеї верстви
суспільства, (хоч перед ним і Франко та Ковалїв в опові-
данях, а Григорій Цеглинський в комедії живопису-
вали образи з житя сеї суспільної верстви), котра намагає
ся виріжнити пихою і бундючностю від селян.

в *Олюнцї« бачимо сумну долю сироти-дївчини, що із знач-
ною спадщиною по родичах попа^да в опіку ненаситної Х'дачкової
шляхтп, жадібної землі. »В чужім гнїздї; бажав Чайковський
виказати нікіднпй вплив двора (чужого гнізда) на иіляхотську ди-
тину, випещену в дворі, що опісля була принево.іена вертати
у відносини сільської »ходачкової піляхти«. В »Образї гоноруй
живописуе автор причини зубоженя селян, до чого доводить їх
прпвичка до правованя і визиск покутних писарів та лихварів,

- 377 -

а в оповіданю »Бразіілїйськпй рай« намагав ся подати осто-
рогу селянам перед пересеVІIованєм і сумнпмп єго звичайно наслід-
ками. В прегарнім оповіданю »3 ласки родинп« умів Чайков-
«ькпй, відмінно від »Перехрестнпх стежок« Франка (де ба
чпмо тілько одні майже наміри), подати образ дїяльностп додат-
ної, вптревалої, з повним пожертвованєм для гарної цїлп і то по-
перед усего в найблизшім крузі дїланя головної особп, до якого
чоловік є призваний і обовязаний (як у Шевченковій »Наймичці«).
Крім того писав оповіданя історичні для молодежп й народу ^). —
З воєнного походу на Босну, котрого був учасником, подає Чай-
тсовський »Спомпнп з перед 10 лїт« і живописує живо і прав-
диво з почуванямп глибокого траґізму сумні вражіня братовбійчої
війни з тамошним словянським племенСхМ. Ся війна дала тему так
похожу -на події великої сьвітової війни до гарної поеми єго ро-
веснпковп Володимирови Маслякови (ур. 1858 р.) ґімпаз. профе-
со])Овп у Львові, п. 3. »Вдовдченко''. Іде війна поклик у похід.
»Бо у Боснї над рікою Щироруське, мов соколи.

Став брат брата воювати, У сім війську син вдовиці

По одному ріки боці Тулив щиру слезу в оці...

Стали діти слави й волї, Голос правди в серцю кличе :

А по другім стало військо — »Не бий брата по тім боці !<■■

Колиж почав ся бій кровавий, вдовиченко:
» Згадав матір раз послідний
Згадав руську верховину.
Село єіце згадав рідне..
Похрестпвшпсь, баґнечайку
Застромив в широкі груди.»

І в смертельних болях кликав:

»Ненько! Менче гріху буде
За кров власну свого серця,
Чим за кровцю Славянпна :
Чим за рани сина волї.
За смерть мого побратима !«

Після довгої мовчанки Масляк, котрий виявив уже
в перших творах поетичний талант, відозвав ся недавно
і на події сучасної сьвітової війни новою збіркою поетич-
них творів, між котрими зобразив також смерть „сокола
одинокого, що поляг у бою кервавім. („Там у балцї при
дорозї").

Григорій Цеглинський (прибр. імя Григорій Григорієвич)
(1853 — 1916), б. директор української гімназії в Перемишлі",

^) Тепер звернув ся А. Чайковський на нпву історичного пові-
стярства.

— 378 -

про котрого найвидатнїйшу комедію згадано в горі, ожи-
вив своїми комедіями народний театр.

Комедія »На добродійні цїлп«, похожа радше на сати-
ру, мала метою критику сьвітогляду тодішньої велпкоміської інте-
лїґенції і невідповідного напряму єї образованя. Комічна картина
»Тато на заручпнах« зображає, як сватане богатого міщан-
ського сина Осппа Про стогу ба з донькою обдовженого підпанка
не дііііпло до путя через простий мужпцький кожух Осиповога
батька і таким способом міщанська родина не попала в нещасте
й деморалізацію. Комедією -Соколики* намагав ся автор від-
вернути пристарковатих соколиків від нерозумного безженного
житя, а в комедії ,,Лихий день« подав вірний і живий образ
виборчої аґітації по наших містах. Взагалі Цеглпнський і в пн-
ших драматичних творах, (»Торговля жемчугамп», »Арґо-
навтп« й ин.) звичайні обставини житеві уміє зобразити реальна
і зробити їх займаними, а живе дійство осіб і вірна їх характе-
ристика додавали стійностп єго творам, хоч декуди не міг устере-
гти ся нахилу до пересади в сьміхотворнім напрямі.

Поколїнє письменників 80-их рр. засіяло особливо по-
етичну ниву гарними цьвітами, а деякі своєю творчостю за-
няли визначні місця в історії українського письменьства, яко
представники ріжних родів української поезії. Окрім згада-
них уже в горі поетів виступає Василь Щурат (ур. 1871 р.),
гімназ. професор у Львові, з дрібними поетичними творами,
розсіяними в ріжних видавництвах, що опісля появили ся
в обновленім видї в збірнику п. 3. „Вибір пісень". Сей
дійсний вибір з ліричної творчости дає нам образ єго по-
етичного таланту. В тих піснях виявляє поет почуваня свого
серця і краси природи, навіяної милими пахощами. Нема
в них яскравої пристрасти, глибокого зворушеня, тілько
нїжне тремтїнє зливає ся в найкрасшу гармонію мельодий-
них звуків, які несуть ся понад печалями сего житя. Ніж-
ними почуванями для природи навіяні всі ті піснї, в них
відсьвічує ся „майський день", „весняний промінь сонця",
„блискавка темної ночи'', „вечірний час", „рожевий сьвіт на
небі", всюди чути подих Запаху цьвітів, „піль Поділя", ку-
ди лине серце і дума поета:

»Моє серце не тут, моя дума не тут!

Вони ген на Поділі, над Збручем :

Дума лине орлом, серце рвегь ся притьмом,

На лани сном сповиті могучим.

Доки піастє твоє, рідний краю, є сном,

- 379 -

Моє серце і дума над Збручем.

Ген подільські V1анц, плодотворні лани,

Джерело мого смутку і суму !

ІІдуть за море по хлїб ваші рідні сини,

Яж до вас мою скорбну шлю думу,

Там блукає вона і шукає тих слїз.

Що заблисли на божім коверци,

Що зростили стежки всі й кождїський покіс

І труїть мов отрутою серце«. (>Луна з Поділя«).

Окремий відділ сих пісень у збірничку творять ПІСНІ

п. 3. „На арфі пророків" і „Євангельські мотиви",
що впроваджують нас на ниву релігійної поезії (В. Щурат
видав також Молитовник у віршованій формі, гарну ле-
генду п. 3. „Зарваниця" й ин.), а в „Історичних пі-
снях" подав поетичні картини з нашої минувшини. Всї ті
піснї визначають ся старанною обрібкою, гарною, ядерною,
милозвучною мовою і пливуть „подібно до лісового кри-
ничного жерельця, шо сріблистою стяжкою вєть ся поміж
стрункими буками й задумливими дубами та тихо розмов-
ляє з синіми незабудьками й дзвінками".

В. Щурат станув так ж поруч инших українських по-
етів, що присвоїли нашому письменьству чимало найчіль-
нїйших творів всесьвітної поезії, і подав гарні переклади
з німецької мови („Тангайзер"), приладив переклад „Нї-
белюнгів", з француської мови переложив „Піснї про
Ролянда", „Гора ці є ві оди" і багато инших європей-
ських творів ^), а також видав взірцевий переклад „Слова
о полку Ігоревім" на основі критично справленого тек-
сту. — Окрім того збогатив наше письменьство вельми цін-
ними „Лїтературними начерками", а в „Записках
Наук. Товариства ім. Шевченка" і в окремих вида-
нях подав між иншими цілу низку розвідок до поясненя
літературної творчости Шевченка і нашого культурного
житя.

Павло Грабовський (прибр. імя Граб, 1864—1902) записа-
ний кровавими буквами в українській мартирольогії. За го-
рячу любов України, посуджуваний о приналежність до на^
родного сторонництва, а відтак о написане в 1889 р. про-

1) Поезія XIX в. Ч. І. 1903 містить переклади з француської, ру-
мунської й італійської мови.

— 380 -

тесту проти росийського правительства, засуджений на втра-
ту горожанських прав, засланий на Сибір у якутські тундри,
загиб там мученичою смертю. Більш десяти літ страшне
заслане неначе молотом виковувало єго поетичний талант
і викликало трогаючі, глибоко сумовиті звуки, що гомонять
важким риданєм у піснях і думах. В небогатій спадщині по-
етичній (в двох збірниках п. з. Пролісок" 1894 і „З пів-
ночи" 1896, всього около двох сотень творів) осьпівує не
тілько своє бідолашне житє, свої думки й почуваня, але
й горячу любов рідного краю і народу, якою з далекої,
непривітної чужини палало єго серце. Одначе ся любов
з рівною силою виявляє ся в єго творах і до ВСІХ взагалї
поневолених і гноблених яко виплив того важкого страж-
даня душевного, яке переживав він до останних хвиль му-
ченичого житя. Всї єго піснї — се „цїла трагедія неволь-
ника, що рветь ся до житя і роботи, паде і піднимає ся,
других накликує до працї для людий і сам на собі показує
наслідки самоти на чужинї та в неволї, що переходить цїлу
скалю почувань: від найвисшого одушевленя аж до край-
ного песимізму". Одначе й серед найтяжшої зневіри не за-
трачує поет рівноваги, хоч які переживав стражданя, не по-
гнув ся він і не зійшов на манівці"; бо вірив у побіду

правди :

Хай темніють видноколи,

Хай страшнїйіи гриіуілять громи, —

Не зверну я в бік ніколи,

Не пілдам ся силї тьми.

Збережу я віру сьвітлу,

Не зреч^хь надій сьвятпх.

Не хилити мусь ио вітру

Раз до сих, а раз до тих.

Знаю, згине все погане,

Не подужа зло добра :

Рід людський за правду, встане,

Хоч неправді й потура«.

Хоч тюремні думки Грабовського „З півночи" ви-
значають ся великою силою поетичною, то проте й осо-
бисті вірші дишуть справдїшньою поезією, навіяні глибо-
ким чутєм та й що до форми вони справдї мистецькі. В мо-
лодечих літах попав поет на заслане і там помер, не бачив-
ши вже України, а проте мова єго творів чиста й мило-
звучна, як се найкрасше пізнати по перекладах („З чужого

— 381 -

поля" 1895, „Доля" 1897) з чужих європейських поетів,
так що єго можна поставити поруч В. Щурата й инших
в горі згаданих головних перекладчиків, котрі виказали
здібність української мови до найвисшого розвитку. В Гра-
бовськім втратило передчасно наше письменьство визнач-
ного і талановитого поета-громадянина.

Володимир Самійленко (ур. 1864 в Сорочиниях в Пол-
тавщині) довів поміж поетами 80-их рр. до найвисщого ми-
стецтва в своїх творах, підписуваних звичайно прибраним
іменем Сивенький. Вже підчас побуту в київськім унїверси-
тетї, де головно займав ся клясичними і західно-європей-
ськими мовами, високо цінили єго визначний поетичний та-
лант. Проживши якийсь час на ріжних становищах, опи-
нив ся він співробітником українських видавництв, де в пе-
чатаних там творах виступив від разу готовий, вироблений
єго талант і де виявили ся головні прикмети єго душі: по-
важна задумчивість у справдїшних перлинах ліричних тво-
рів і в сатирах заправлених влучним та щирим українським
гумором, що неначе усьміхає ся крізь сльози. Всї єго поезії
неначе виточені, написані чудовою, дзвінкою мово^о, ви-
кінчені в усіх подробицях, як найгарнїйша українська ме-
режка, а з кождого твору пливе сьвіжа нова думка з гли-
бини наболілої народним горем щирої української душі.
Своєю поважною і не їдкою сатирою заполонив він серця
українського суспільства і виявив глибоке знанє душі Укра-
їнця і росийського чиновництва. Бистрим зором зумів він
не тілько підглянути недомаганя нашого народного житя
і зіпсутє чиновництва, але й легкою іронією і невимуше-
ним гумором вжалив там, де було треба, так що єго сати-
ричні твори викликують усьміх на устах, а в серцї розбу-
джують глибокий біль і поважну задуму.

Єго лтфаїнська патріотична дума »На печп« патріота, що
»пролежав цїлпй вік на печп«, »Горе поета«, що єго »поему
в лоііову вгорнулп сьвічку«, сатпра «Патріота Іван«, котрпй
»тітько що роззявить рота, про народ уже почав « й » працю він
шанує дуже« й »сам кояпсь лрпстане до роботи — в гаманець «,
;>Патріотпчна праця«, що кінчала ся балаканєм й обіцян-
ками, »Возсоєдинєинпй Ґалїчанїн — » слуга всерусскої
ідеї« здобули єму шпроку славу серед українського громадяньства.

З ніжною іронією і влучним сарказмом живоппсує Самій-
ленко постать патріота, що на таємних думках обмежує народню

- 382 -

роботу, і з такпм щпрпм гумором картає труслпвість запічних па-
тріотів, пятнуе всяке пустомельство там, де треба було дійсної
і невсипучої роботи для добра рідного краю і народу.

Самійленко підглянув також сю велику хибу многих
патріотів, що забираючись до „патріотичної праці", вміють
широко розправляти про неї високопарними словами і мар-
нують дорогий час на таких розправах та кінчать діло на
пустих розмовах і заспокоюють себе:

»Та нічого не журімось,

Що від нас не має діла ;

То дарма, абп прихильність

В серцї нашому сиділа*.

(»ІІатріотп чна нрацяв.)
Але з глибини душі поета, котрий з таким невимуше-
ним гумором і сарказмом пятнував недомаганя нашого гро-
мадяньства, добувають ся горячі почуваня для долї України
і пливуть у єго ліричних піснях струями справдішньої і ви-
сокої поезії, — се справдішні дорогі перлини, а між ними
найдорожша перла, що крізь сьміх у него являє ся, се:

...сльоза сьвятая,

За нещасппіі люд пролита «.

(»Найдорожша перлпна«)

„У сумний час", єго „душа зболіла" звертає ся до
любої постати Христа рознятого, перед котрим народ із
реготом гукає:

»І знов я згадую тебе. Вкраїно-Матп,
Твою біду, твій вид суліний:
Округ хреста твого, мій краю розінятпй,
Я. чую регіт навіснпй...«

(»У сумний ч ас«.)

Але сей регіт не порушує поета до слїз. „Вже годі
плакати!" кличе він і з завзятєм додає:

/>Так сьмійте ся тепер! Але вже блпзко дні,

Що оживе наш люд забутий,

І ті, що слухають од нас самі пісні.

Почують голос ще нечутий.

І правди сьвіт ясний, якого не було.

Здивована земля побачить,

І сьвітом тим новим гнобителям за зло

Народ великий наш олдячить».

(Так сьмійте ся!)

— 383 -

Окрім справдїшних перлин самостійної ліричної і сати-
ричної поезії, Самііїленко до невеликої скарбони О своєї пое-
тичної творчости додав гарні пересьпіви й переклади з євро-
пейських поетів (між тими початок перекладу Дантової
^Божественної Комедії" й „Ілїяди" Гомера).

^^УІяриса Косачівна Квітка (1872—1913), донька Ольги Ко-
сачевої (О. Пчілки), відома під прибраним іменем /Івсї Укра-
їнки, в ліричній поезії українській останних десятиліть під-
няла ся до найвисшого настрою. Єї лїрика щира і глибока,
навіяна рішучостю й жаром і таким голосним страшним
стоном зболілої дупіі, якого не було чутно на Українї з ча-
сів киргізських пісень Тарасових. Вже молоденькою дівчин-
кою починає поетичну діяльність ся незвичайно чутливої
ліричної вдачі письменниця, і все жите своє перенята патріо-
тичним чутем, яке виявило ся любовю сучасного і спо-
минами минулого. Сим глибоким чутєм було переняте і житє
творчість Лесї Українки — все те віддала вона „Рідноліу
храмови". Одначе сей патріотизм поетки не був романтиз-
мом, виплеканим і натхненим ділами колишніх лицарів, але
патріотизмом глибоких переживань людського духа.

Основа ЄЇ творів звязана з українським житєм, здавалоб
ся, тілько мовою, одначе в дїйсности в ЄЇ творах відбили ся
всї прояви українського громадського житя, всї почуваня,
що хвилювали душу українського народу. В сих творах,
в котрих відзиває ся струна громадського житя, звенить
вона боевим покликом за волю і людські права, за най-
висші громадські і вселюдські ідеали, за свободу, рівність
і братерство всіх людий і виявляє неподужану силу й ве-
ликі надії на красші часи. Вона розганяє думи і хмари осінні,
бо „теперя весна золота" :

«Так я буду крізь сдьозп сьміятись.
Серед лпха сьпіватп ігісні
Без надії така сподіватись,
Буду жптп! Геть, дрш суліні!«

(»Соп1:га зрет ьрего«)

Але в творах, в котрих проявляють ся єї особисті по-
чуваня, переважає сум і туга, невимовне якесь горе, навіяне

1) з поезій Володимира Самійленка. Ч. І. Кіевг 1890. „Українї"
збірник поезій 1885-1906, Львів 1906.

- 384 -

очивидно під впливом ЄЇ терпіня задля хирного здоровля,
що вже змалку підкосило єї бідолашне житє.

В початкових творах ^) подає Леся Українка наївним
ладом „Дитячі" помічуваня: „Літо краснеє минуло", «Ма-
мо, іде вже зима", „Тїш ся, дитино", але и тут блиснув
уже ЄЇ справдїшнїй талант ясним сяєвом, а в дальших тво-
рах, як „Подорож до моря", бачимо вже прояви силь-
ного, самостійного таланту й мистецтва. В сім творі при-
дивляє ся поетка дїйсному житю, реальним відносинам люд-
ського суспільства, в котрих виявляє ся людське горе, і зма-
ганя до свободи й рівности. Тут блиснув талант письмен-
ниці в цїлій красї і сей твір є справдїшним жемчугом єї
творчости.

аПроіцай, Волинь! прошай, рідний куточок!
Мене від тебе д«)ленька жене,
Немов од дерева одірваний дисток...
І мчить зел:ї:ший велитень мене«.

Минаючи Україну й Поділе, прощаєсь поетка:

» Красо України, Подоля !
Розкинулась мило, недбало!
Здає ся, що з роду недоля,
Що горе тебе не знавало !«

Доїздить відтак до великого, душного міста, а

»Серце прагне буять на' просторі 1
Бачу здалека — хвиля іскриста
Грає вільно по спньому морі« — і ось
•>...вже сонечко яснеє та стало на межі.
Осьвітило Акерманськії турецькії вежі.«

Після побуту над морем копець подорожі насуває Ш
спомини:

>І в рідному краю Прощай, синє море,

Нераз спогадаю Безкрає, просторе

Часини сї любі та милі! Ви гордії, вольнії хвплїі «

Леся Українка доторкує ся не тілько сучасної дїйсности,
питань правди і краси, але звертає ся у своїй творчости
і до українського історичного житя або сягає в глибину
давної старовини, глядаючи там захисту від сумної дїй-

1) „На к р п л а X пісень" Творп Лесі Українки, Львів 1893., „"Від-
гуки, поезії Л. Українки, Чернівці 1902,

- 385 -

сности. з сего обсягу повстали чудові єї драматичні поеми
як: „Касандра", „Одержима", „У пущі", „Оргія"
й инші, в котрих відбили ся терпіня українського народу.

В епічнпх творах, як »Самсон«, наппсанпх на біблійні теми,
зображає борця й народоV^юбця з надлюдською сплою, то мстить ся
і гпне за недолю свого люду, в »Шотлян д ській леґендї«
про Роберта Брюса, в котрій сей герой народних переказів з доби
народного занепаду і втрати самостійностп, після переходу вель-
мож на сторону Англпчан памагае ся народним повстанем добутн
рідному краєвп свободу і довести свій нарід до визволеня, відчу-
ваємо відгомін чогось своєрідного, а притім надію, ню нарід, ви-
ступивши за свої права в могучім зєдпнепю всіх сил, доходить
успішно до бажаної мети. — В поемі » Д а в н я казка" зображає
письменниця відносини між безіменним поетом і гордим ґрафом
Бертольдом, що закінчили ся смертію поета у вязницї, а убийством
кривдника, проти котрого зворушений нарід зірвав ся до бунту;
але мимо смертп поета не гине єго ідея, пісня, а розбуджує й ши-
рить дальшу думку про волю.

Байдужність і безсильність волі у важких хвилях на-
родного житя викликує у нашої письменниці різкий докір
звернений до суспіль.ства, що воно на великі події має тілько
мовчанє, сльози й дитячі мрії, а більщ нї на що не стає
єму сили. Замітно також, що вся поема написана в легкім,
гумористичнім настрою, котрий надає їй високої стійности,
а оповіданю оживленя, погідности й принади. — З великим
мистецтвом живописуе Леся Українка „Кримські спо-
гади", в котрих ЄЇ талант дійщов до повної зрілости, а хоч
і тут відбило ся гомоном ЄЇ особисте горе і терпіне, то при
всім тім вона не попадає в зневіру і вміє в ліричнім настрою
задержати предметовість (н. пр. у „Засьпіві"). Єї терпіне
і горе не закриває краси природи і розкішних мрій, навіяних
красою кримської природи (н. пр. „Тиша морська" й ин.).

Як житє Лесї Українки не снувало ся довгим пасмом,
так і літературна єї спадщина не богата. Але зате, як і сама
поетка була окрасою народного українського руху, так
і твори ЄЇ були й остануть окрасою українського письмень-
ства і мають високу стійність. Найкрасші з єї творів ліричні
писаня, але й епічні та драматичі твори, в котрих проявлае
ся також могуча лїрика, мають велику цїху ; тілько чиста
епіка й драма не входить у обсяг єї таланту.

Поруч Лесї Українки поміж громадою поетів під ко-
пець 80-их рр. виступає вельми оригінальною й визначною

ОЛ. БАРВІНСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. II. 25

- 386 —

появою АгаФангел Кримський (ур. 1871 р. з небогатої семї
повітового учителя, нащадка татарського виходця з Криму).
Кримський відомий учений, професор арабської словесности
й історії музулманського сходу в Лазаревськім Інституті
в Москві, видав цілу низку наукових розвідок з обсягу
свого предмету московською мовою, три частини науково-
історичної „Української Граматики" і чимало істо-
рично-лїтературних, літературно-критичних, язикових й етно-
графічних розвідок, написаних з великою ерудицією, а при
тім вельми займаво, котрими здобув собі передове місце
в громадї поважних учених. Та крім наукової ниви, збога-
ченої основними й ріжносторонними працями, не занедбав
учений професор також красного письменьства, печатав
у ріжних видавництвах поезії оригінальні й перекладні та
оповіданя, котрі опісля з додатком нових творів появили ся
окремими збірниками О-

З виїмкою одного оповіданя, всї инші присьвячені
майже зовсім зображеню житя осьвіченої верстви суспіль-
ства. Автор займає ся вельми живо питанями про відносини
між „старшими" (родителями й учителями) і „молодшими"
(дітьми, шкільною молодежю).

в оповіданю »Б а т ь к і в с ь к є п р а в о <- об^^зюе ся він. що
родителї не признають у дптпнї чоловіка, котрий має право на
свої власні думки й почуваня і топчуть моральне я дитини по
»праву« своєї родптельської власти. — В оповіданю «Перші де-
бюти одного радикала* ґімназіяст Химченко, здібний, бистрий,
під впливом власного досьвіду й прочитаних книжок, о0урюе ся
поведенем учителів і ґімпазпйного начальства, зневажає » всяке
йесогиш, бо всї форми прпстойности — панські вптребеньки«. являє
ся в театрі в розхрістаній блюзї, говорить голосно по українськи,
не тому, начеб був українофілом «, я задлятого, що ся мова вида-
вала ся єму найбільш мужицькою і дратувала аристократичні уши.
Опис сих чудацтв Петруся Химченка вельми живий і гумористич-
ний. — В оповіданю »Не порозуміють ся« зображає непоро-
зуміня в поглядах і моральних понятих матерп-міщанкп із сином
студентом. — «РзусЬораіЬіа па1;іопа1І8«, дневнпк україн-
ського народовця п. 3. »Нудьга«, перенизаний щиростю і б.іпоку-
чими картинами з народного жптя і природи, виявляє національні
почуваня в такім виді, що й розсьмішуе, але й зворушує читача.

') Повістки й ескизи з українського житя, Коломия і Львів 1895. —
Пальмове гилля, екзотичні поезії, Львів 1901-.

— 69І —

Взагалі всі оповіданя Кримського стають певним до-
казом основного знаня народного житя ; одначе в деяких
случаях псує вражіне оповіданя субєктивний тон автора, ко-
трий звертає ся до читача задля такого або иншого пове-
деня героїв оповіданя.

Загальну увагу звернули на себе відразу не так ори-
гінальні, як перекладні поезії Кримського. Знанє вісьмох
європейських мов, окрім словянських, і майже десяток схід-
них, розкрило перед ним широке поле і тим способом вніс
він своїми перекладами східних поетів (арабських, перських,
турецьких і ин.), крім того європейських (Сафо, Гете, Бай-
рон, Гайне й ин.) зовсім нову струю на поле нашого пись-
меньства та виявив у тім напрямі велике мистецтво. Задля
того треба вважати Кримського напередовцем української
мови на сїй майже не ораній українським лемішем ниві схід-
ної поезії.

аПальмове гпл.ія« містить чудові лїрпчїїі поезії Крші-
ського побіч деякпх перекладних, котрі дишуть незвичайним по-
дихом тропічних цьвітів, а живописані спрпйські та кавказські
краєвиди вийшлп з погляду українського ока і почуваня укізаїн-
ського серця. Дорогоцінними жемчугами справдішньої поезії і ви-
сокого мпстецтва являють ся цикії » Самотою начужині«
і »П є р є д с м є р т н і м є л ь о д і ї«, в котрих пересувають ся перед на-
шими очпма картини Сирії і Кавказу, Ллванськпх гір і Єруса-
лимських околиць, з шелестом пальм і подихом тубероз та паху-
чих гвоздиків. Але й серед сеї розкошп чужої природи поет не
може забути рідного краю :

»Горді пальми... Думні лаври... Я хитнувсь, бо наче впив ся

Манячлпвий кипарис... З аромату тих квіток.

Океан тропічних квітів... Аж погляну: коло па.льми

Ще й цвпте цитринний лїс. Простий жптнпй колосок.

»Гей, земляче!"— шепче колос,
Похи.іившись на стебло :
Ми чужі для сього раю, —
Щож сюди нас принесло У «

(»Самотою на чужпнї«.)

Але сї чудові картини насували поетовп спомини про Та-
расове сьвято, котре ему довело ся переводити на чужині і з его
душі вириває ся під впливом єврейського нево.тьницького псальму
могутнє закляте:

з» Непе, голубко І до тебе я лину:
Тут я чужий чужениця.

— 566

Аще забуду тя, Єрусалиме,

Будь мп забвенна десниця!

Най до гортані язик мій прилипне,

Скоро тебе позабуду,

І в чужпнї одібю ся од служби

Нашому рідному люду.

Батьку Тарасе І ти чуй присягане !

ІІи українськії дїти,

Матїр і бідного менчого брата

Будем БО віки любити.

Будем бороти ся, їх ВИЗВОЛЯТИ

з пазурів сина Едома.

Каже надїя: Діждем ся напевне

Вольного рідного дома«.

»І[ередсмертні мельодії«, останнїй цпкль збірника
поезій Кримського, се прощанє недужого поета з житєм і горячо
ним улюбленою та по мистецьки зображеною природою, котра не
приносить пільги его стражданю ; він живе на самотї і навіть тодї
в своїх думках веде боротьбу в передових рядах людства за крас-
шу будучину, а все що він дає, стає духовною власностю всіх до-
стойних єго дару. Якнебудь чутливість поета доходить часто до
нервовости, всеж таки єго твори визначають ся такою саморідностю
і талановптостю, якої не подибуємо у сучасників.

В громаді поетів, що управляли сучасно з Лесею
Українкою й А. Кримським головно ниву ліричної поезії
з горячими почуванями й любовію рідного краю, замітнГ
ще Людмила Старицька-Черняхівська, що крім гарних віршів
і перекладів та драматичних нарисів, напечатала історичну
повість „Перед бурею" з козацької доби і цінні літе-
ратурно-критичні розвідки про українських письменників
(в „Л. Н. Вістнику", „Кіев. Старині" й „Україні"); Надїя Ки-
бальчич, що виявила справдішній поетичний талант у ми-
стецьких віршах та оповіданях („Смутна пісня" з житя
учительки, „Засуджені" і в драмі „Катерина Чай-
ківна") і Дніпрова Чайка (прибр. імя) в чудових поезіях
і поезії в прозі, (в оповіданю „Мара" з житя митця-різь-
баря, „Морські малюнки", під котрих зверхними чертами
криє ся глибокий і поважний зміст, та спочуваня до дюд-
ського горя, а образи з природи відсьвічують ся ріжно-
барвними красками веселки; Іван Стешенко (І 1918 р, прибр.
імя Сердешний) окрілА ліричних поезій, трагедії „Мазепа",
та перекладу „Овідіевих Метаморфоз" визначив ся
цінними лїтературно-історичними і критичними розвідками

- 389 -

(в „Зап. Н. Тов. ім. Шевченка", „Л. Н. Вістнику" і „Кіев.
Стариш" та „Україні"); Мусїй Кононенко (прибр. імя Школи-
ченко) писав ліричні поезії й оповіданя ; Е. Тимченко пере-
ложив фінську поему „Калевала" і видав 2-томовий
„Українсько-росийський Слова р" та „Граматику
української мови".

43. Поширене обсягу і здіісту ук{7аїнського
письдіеньства.

Пересунене літературної працї з Приднїпряньщини на-
слідком указу з 1876 р. у наддністрянську Україну причи-
нило ся тут до значного поширеня і поглибленя письмен-
ського руху, особливо в другій половині 80-их рр. Обнов-
лена заходами старої київської громади (в 1888 р.) „Прав-
да", котрою кермував Ол. Кониський, поселившись на дов-
ший час у Львові, згуртувала поважне число письменників
з усіх українських земель. Окрім „Правди" вспіли народовці
при участи Приднїпряньцїв значно оживити переняту від
Ом. Партицького „Зорю" яко орган Товариства ім. Шев-
ченка. Особливо під умілою редакцією Володимира
(Лукича) Левицького, заслуженого видавця кількох аль-
манахів, ілюстрована „Зоря" побіч „Правди" була виразом
літературно-культурного зєдиненя всіх українських земель.
Навзаводи з народовцями в тих змаганях ішло радикальне
сторонництво з Франком і Павликом під кермою Драгома-
нова в „Народі", „Життю і Слові" і т. п. та намагало ся
промостити шлях новил\ суспільним струям серед україн-
ського громадяньства. Оживлене літературного руху обхо-
пило також надпрутську Україну, а на сторінки часописи
„Буковина", веденої умілою рукою Осипа Маковея, перене-
сла ся горяча і пристрастна нераз боротьба, розпочата між
народовцями і радикалами в „Правдї" і „Народі" про „все-
сьвітні поступові змаганя" М. Драгоманова О і національне
становище Б. Грінченка й народовців ^). Широкою і несхит-
ною підвалиною лїтературно-наукового і національно-куль-
турного зєдиненя всіх українських земель була переведена
з почину Ол. Кониського при участи Ол. БарвінськОго

*) „Чудацькі думки" і „Листи на наддніпрянську Україну".
2) Листи з наддніпрянської Українп.

- 390 -

й львівських народовців переміна „Товариства ім. Шевченка
у Львові" в маю 1893 р. в „Наукове Товариство ім.
Шевченка" і організація єго на лад Академій Наук з по-
ділом на три секції: фільольогічну, історично-фільософічну
і природничо-лїкарську. Наукове Товариство ім. Шевченка
стало з того часу осередком літературного й наукового ру-
ху всеї України, а єго виданя ^) виявили тривкі взаємини
всіх українсьиих земель та значний розвиток і поступ на-
укового письменьства. Виєднанє печатаня українських шкіль-
них книжок для печатні Наук. Товариства і сталих підмог
з краєвих і державних фондів дало спромогу управі Това-
риства розвинути ширшу як до того часу лїтературно-на-
укову діяльність. Особливож, коли в львівськім університеті
утворено українську катедру всесьвітної історії (з узглядне-
нєм історії сходу Европи) в 1894 р., котру заняв колишній
ученик Вол. Антоновича, проф. Михайло Грушевський (ур.
1866 р.) і став головою Наук. Товариства (першим головою
і редактором ІІ-ІУ тому „Записок Н. Товариства" *) був Ол.
Барвінський), розпочала ся систематична наукова діяльність,
в котрій взяли участь не тілько письменники з усіх україн-
ських земель, але перегодом і деякі чужосторонні учені. Тим
способом поширив ся значно обсяг і зміст українського
письменьства, котре найшло собі захист у наддністрянській
Україні". Під кермою молодого ученого і найбільш роботя-
щого редактора і співробітника видань Н. Товариства, М.
Грушевського, станули до діла не тілько старші письменни-
ки, але перегодом виробила ся поважна громада нових на-
укових сил, що здобули Товариству признане в науковім
сьвітї.

Коли „Записки" й инші виданя Н. Товариства ім. Шев-
ченка згуртували українських учених з усіх земель, Лїтер.

') Н. Товарпство ім. Шевченка впдае щорічно по 6 кнпжок .,3апп-
сок Наук. Товарпства ім. Шевченка''; окрім того впдае кожда секція
окремо свої „Збірнпкп". Окремо виходять „Жерела до історії України-
Русп", „Українсько-руськнй Архпв", .,ЕтноґраФІчнпй Збірник", „Памятки
української мовп і лїтературп", „Матеріяли до українсько-руської етно-
льоґії", „Матеріяли до української бібліографії", „Українсько-руська Бі-
бліотека", „Хроніка" Товариства й т. и.

2) Перший том „Записок" видало ще „Товариство ім. Шевченка"
під редакцією д-ра Ю. Целевича (у 1892 р.).

Науковий Вістник, заснований заходами М. Грушев-
ського, став огнищем поширеного українського письл\ень-
ства, в котрім головна участь припала знов самому заснов-
никови і головному єго редакторови, що тут оповіщував
свої белетристичні твори, лїтературно-критичні й публїци-
стичні розвідки. Попри сю широко розведену лїтературно-
наукову роботу і професорську дїяльність вспів професор
Грушевський видати доси 8 томів (деякі з них появили ся
новими, переробленими виданями) на широких наукових
підвалинах написаної „Історії У країни - Руси", доведе-
ної до Хмельнищини (1648 р.), а крім того популярну
„Історію України" богато ілюстровану і московською
мовою „Очеркь И сто рій Украй ньі". Сї виданя при-
чинили ся до поширеня і поглибленя знаня нашої минув-
шини і розбудженя та проясненя нащ'ональної сьвідомости
серед українського суспільства, але й в широкім науковім
сьвітї й у ріжних культурних народів зацікавили ся ширші
круги історією України і сучасною долею українського
народу.

44. Прояви натура/іїздіу в красніді письдіеньстві.

Наслідком розбудженя наш'онально'' сьвідомости в ши-
роких верствах українського суспільства на Приднїпрянь-
шинї та поступу що до ідейної ровени й ріжнородности
письменьства, появили ся там в 90-их рр. нові талановиті
письменники, котрі посунули значно вперед і поширили об-
сяг і зміст українського письменьства. В останних десятилї-
тях ХІХ-го віку після реалізму 60-их і 70-их рр. проявило ся
під впливом новійшої літератури московської і західно єв-
ропейської якесь нестримне змаганє до правди, до дїйсно-
сти, до настрою серед сеї дїйсности, змаганє до зображу-
ваня сего сьвіта в письменьстві з єго сьвітлого і темного
боку з видосконаленим технїчним мистецтвол\. Проявило ся
се змаганє передовсім у драматичних виставах, котрим ро-
сийська цензура давала більше пільги як літературним тво-
рам. Театральне видно надавало ся найкрасше до розбу-
дженя нового настрою і нового одушевленя народних
верств, бож театр є неначеб школою, до котрої горнуть ся

ВСІ верстви суспільства. Тут переймають ся слухачі й видцї
і високими та благородними почуванями й житєвими ідеями,
але й так само можуть підлягати впливам низких почувань
і зіпсутя, наколи театральна управа дбає більше про при-
манливі, на змислові розкоші обчислені вистави, до чого
найбільш надає ся драма, комедія й оперета. Як лїрика
добувала нових живел з народної пісні", так і драма змага-
ла до чистонародного ладу і настрою, а в сім напрямі йшла
також новелістика і повість. Се найновійша літературна ре-
волюція, — натуралізм, і в сім змаганю проявляє ся ко-
рисний напрям, бо література може дійти до найвисшого
розвитку і процвиту, наколи вона має свій корінь у на-
роді, в своєріднім сьвітї. Сими поглядами переняли ся най-
новійші письлаєнники і сї змаганя можуть довести до витво-
реня новітного письменьства, наколи воно не впадати ме
в крайности, доходити до баговиня та підлягати впливам
чужих митців, особливо француських і їх московських по-
слідовників у змаганях до пересади і брутальности в погля-
дах на сьвіт і житє, або в живописаню чорними красками
ладом деяких шведських письменників, навіяних північною
природою. Сучасний сьвіт вимагає дїйсности в мистецтві,
хоче жити в собі і для себе та бажає в найвисшій много-
сторонности реальної характеристики. Одначе новітнє зма-
ганє осягне свою найвисшу мету і витворить національний
напрям, котрий обійме нинїшнїй сьвіт і час, наколи на ниві
письменьства стануть у перших рядах сучасного поколїня
спосібні і основно осьвічені робітники з виробленим, сво-
бідним і піднеслим сьвітоглядом, із добрим зрозумінєм ми-
нувшини і широким овидом.

Переворот в останних десятилїтях суспільних і народ-
но-господарських відносин на Приднїпряньшинї, викликаних
переміною давного родинного і громадського ладу наслід-
ком розвитку фабричних заводів побіч хліборобства та зма-
ганя до особистої і народної свободи, виявили ся також
у творах сучасних письменників. Давнїйші письменники-по-
вістярі (як Кониський, Левицький-Нечуй, Мирний або й Грін-
ченко), а навіть драматурги (як Тобілевич), живописували
більше з епічним спокоєм образи, постати і характери серед
окруженя суспільства даними обставинами. Тепер же най-
новійші письменники, головно новелісти й поети зображу-

— бУб —

ють зворушеня душі, котрі викликують пряму участь чутя
в них самих і учасників, і тому в них більше нахилу до
психольогічної аналізи і до ліризму, але ліризму обєктив-
ного, так що оповідачі висувають нам перед очи зображу-
вані ними постати й характери і спонукують нас глядіти на
сьвіт і людий очима сих постатий. Сї письменники нового
поколїня силою свого натхненя (хоч і не всї з однаковим
мистецтвом) піддають нашій душі бажані ними пзчуваня,
думки і настрої, в яких вони нас держать.

Михайло Коцюбинський (ур. 1864 р. на забручанськім
Поділю, у Винниці) є найхарактеристичнїйшим і найзаміт-
нїйшим представником новітного українського письмень-
ства, що вибив ся на перше місце між письменниками но-
вого поколїня мистецьким викінченєм своїх творів, живим,
сьвіжим і ярким живописуванєм, ніжним ліризмом, незви-
чайною образовостю, красою стилю і зрівноваженил\ тем-
пераментом свого високого таланту. Мимо глибокого і не-
раз вельми трагічного реалїзму, з яким він подає нам пси-
хольогічну аналїзу людий і житя, єго твори навіяні незви-
чайною сердешностю, простотою й нїжностю. Він висту-
пив з першими оповіданяліи в 1890 р. у наддністрян-
ських виданях, а дальші виходили також окремо у Львові
й Києві.

В них живописує він не тілько сучасне житє на При-
днїпряньщинї, але в урядовій службі довело ся єму прожи-
вати якийсь час серед Румунів у Бесарабії й серед Татар
на Криму, що дало єму нагоду придивляти ся до побуту
сих народів і зобразити се в своїх бесарабських і кримських
оповіданях. Розстроєний нервовою недугою покинув він
урядову службу в статистичнім бюрі чернигівського земства
і з підмогою товариства для пособлюваня українським пись-
менникам і ученим глядів він пільги в Карпатах серед Гу-
цулів та в Італії і черпав там нові теми до своїх оповідань.
Відтак вернув він у Чернигів, де в цьвітнї 1913 р. смерть
перетяла передчасно пасмо житя в розцьвітї єго визначного
таланту і на нїм справдив ся вислів одного з єго творів :
^Жите людини як черешневий цьвіт."

Коцюбинський був у літературній творчости спраздїш-
яим митцем, що глядїв на свою задачу очима поета, котрого
пером кермує то, що лягло образол\ в душі письменника.

— 394 —

В оповіданях дав він саморідні первотвори краси і правди
високої мистецької й естетичної стійности. в перших оповіда-
нях (як „Пяти золоти ик", „На віру", „Цїповяз", „Для
загального добра") живописуе він з реальною прав-
дою подробиш житя ладом письменників 70-их рр., особ-
ливож Левицького-Нечуя, але вже в самих починах его твор-
чість щораз росла, кріпшала й поглублювала ся. Єго ми-
стецький роз&иток не тілько не падав, не проявляв застої,
але навпаки щораз більше досконалив ся. Коцюбинський
найбільше звертав бачність на внутрішнї, психічні пережи-
ваня і виводив у своїх творах се, що образом лягло в єго
душу. Тимто визначною і головною чертою єго таланту
являє ся змаганє до яркої образовости, живих красок і ви-
пуклости живописаня та виразу в зображуваню. Навіть тодї,
коли вичерпували ся єго фізичні сили, коли був уже при-
кований недугою, утомлений стражданями, висьпівує він
славу і радощі житя.

Оповіданя Коцюбинського — се поетична „книга житя",
в котрій він зачіпає щораз нові сторони, обрабляє їх зо-
всім самостійно, розширяє межі своєї творчости, виповняє
її новим ЗМІСТОЛ4. образів вироблених творчою уявою, збо-
гачує мову недосяжною у инших митцїв слова музикаль-
ностю й образовостю чутливого на красу природи живо-
писця. Єго твори визначають ся ясностю, передуманєм ви-
веденої гадки, глибоким розумінєм психольогії героїв, жи-
вописностю, викінченою по мистецьки формою й умілою
композицією в розмірности частин та в скупленю уваги на
головнім предметі.

Мистецтво творчости Коцюбинського дійшло до най-
висшого розвитку в оповіданю і новелї. Одинока єго по-
вість у самих починах літературної дїяльности „На віру"»
виявляє недостачі технїчної вправи письменника. Але ви-
бравши форму оповіданя і новелї, осягнув єго талант пи-
тому єму гармонійність й естетичне зрівноважене. Головнил*
предметом письменської цїкавости Коцюбинського є чоло-
вік і єго душевні переживаня, але житє чоловіка розвиває
ся у него в нерозривній звязи з житєм сьвіта. Природа
одухотворює ся і вчоловічує ся так, що переживаня люд-
ського духа перестають бути случайними, часовими, мало-

- 395 -

важними, а зливають ся з вічним житєм природи, в котрій
мимо переходових явищ все має невмируще значіне. У Ко-
цюбинського чоловік і природа зливають ся в одну гармо-
нійну цілість, як се бачимо в оповіданю „На камені", на-
званім влучно „акварелею", живописаній з особливою оду-
хотвореною прозоростю. Се оповідане поруч кількох ин-
ших того рода (як „Для загального добра", „Пе-
Коптьор"^) і „Цьвіт яблуні") є вершком єго мистець-
кої творчости і в перекладах війшли вони яко цінна окраса
до найгарнїйшої скарбони європейської новелістики. Назву
„акварелі" можна приложити до всіх тих новель яко харак-
теристичний лад письменський Коцюбинського, котрий з ве-
ликим мистецтвом уміє живописати сьвітлі й темні відтінки
природи.

Основою оповіданя »На каменп* є звичайна історія не-
щасливої любовп Фатьмп з^ Алїм, що приневолена була вийти та-
тарським звичаєм купна жінки за нелюба, різника Мехмета, ко-
трий еї батьковп заплатив більше, як могли дати свої парубіщ
і забрав її до себе. Фатьма утїкає з А.іїм із села, а за втїкачамп
кинув ся весь рід Мехмета, та коли їх здігнали над морем, Фатьма
стративши рівновагу на скелї, що виступала камяним рогом у мо-
ре, потонула в морських филях,. а Мехмет заколов Алїя, котрого
тїло зіпхнули в ЧОВНІ у море.

Про житє головної особи оповіданя подає автор тіль-
ко коротенькі згадки, психольогія дієвих осіб намічена ко-
роткими чертами, зате широко живописує сільську каварню,
СІЛЬСЬКІ відносини з цілком відмінним житєм і щоденний
побут кримського села і кримської, цілком відмінної природи.

Зпоміж названих у горі найглибше подумане опові-
дане „Для загального добра", котре зображає вельми
яскраво румунське житє в Бесарабії і поясняє болючі від-
носини між одиницею і загалом.

Виноградник Замфіра Нерона заражений фільоксерою треба
було з приказу властий знищити »для загального добра «. Замфір
не міг зрозуміти, задля чого аґроном Тихович саме єго господар-
ство довів до повної руїни, а з тим і до матеріяльного упадку та
до глибокої розпуки всю єго родину, що закінчила ся смертю,
жінки Замфіра, Маріори. Зажурений сею пригодою і збентежений
власними сумнівами про загальне добро, виїзджає аґроном Тихо-
вич, покінчивши роботу з ((зільоксерою із села і на самііі відїздї

^) „На печі'.

— 396 —

ба'шть на подвірю Замфіра жалібну хоругву, застромлену у тпн,
на знак, що в хатї є мрець. Автор вельмп гарно зобразив се, як
глибоко відчувай він .іюдське горе та із справдїшнті мистецтвом
передає зміну настроїв у живописаних ним образах, радість Зам-
фіра при оглядинах гарно впплеканого виноградника, невиразне
причутє невідомого ще ему наперед лиха, розплку після повної
руїни господарства і смерти жінки.

Відмінна зовсім від української природа Криму з єї
чарівни\',и краєвидами і зовсім окремий побут манили Ко-
цюбинського.

В оповіданю »Під мінаретами « він жпвоппсує вельми до-
кладно уличне жптє Бахчисараю, сільську каварню, нічну відправу
дервішів або вражіня таємничої нічної тишинп, що так гармонійно
скіїтає ся з релїґійним натхненєм дервіша Абібули. — .,Ра1:атог-
^апа" — се картини сільських настроїв, справдішня лїтопись села,
списана з дійсним мистецтвом. Перед очима нашими пересувають
ся і буденні радощі і горе та невмирущі надїї на роздїл землі,
бурливі події 1905 року, спершу безробітє, опісля погром і само-
суд. Доля одної селянської семї є основою сего широкого образу
сільського житя, котрий може заняти місце серед неашогих справ-
жнпх мистецьких європейських творів, сему жптю присьвяченпх.

Твори Коцюбинського стали вже загальним добром
сьвітової літератури ^), В них зливає ся гармонійно народне
живлб із загально-людським; одно перетворило ся в друге
і сим добутком поставило живий доказ зросту української
культурної творчости, розширеня змагань народного живла
до загально-людських питань і задач. Письменська цікавість
Коцюбинського в однаковій мірі задержувала ся і на радо-
щах і на горю, на побутових явищах української сумної
дїйсности останних літ, і на глибинах сьвідомости україн-
ського селянина, на бурних подіях 1905 р., і на простоті
серця звичайних людий; вглядала в душу маленької „Ха-
ритї" і в душу Гуцула („Тїни забутих предків") або Румуна
(„Для загального добра", „Пе-Коптьор), і чоловіка з ви-
робленою психікою, із замотаними питанями житєвими та
вразливою чутливостю на злиднї людського житя. В єго
творах особливо ярко виступає одна характеристична черта,
що осьвітлює Коцюбинського не тілько яко письменника
але й яко чоловіка, се любов до чоловіка і глибока

') Твори Коцюбинського появпли ся в перекладах на француську,
німецьку, шведську, чеську, польську і московську мову.

- ЗУ/ -

віра в него. Навіть у людини, що втратила всякий мораль-
ний вигляд, умів він найти людські почуваня там, де вони,
здавалоб ся, дійшли до крайного степеня занепаду, умів
відгребати останки сумлїня та якусь майже погашену іскру
каятя і спромогу відродин. Ся віра Коцюбинського в чо-
ловіка пронизує всю єго творчість і робить єго твори та-
кож з етичного становища тим більше цінними і приман-
ливими.

Лїтературие становище Коцюбинського. Коцюбинський
не тілько незрівнаним митцем української прози, справ-
дїшним клясиком в українськім письменьстві, але єго образ
злив ся тїсно з образом письменника-громадянина, що бу-
див цікавість до житя і був діяльним учасником в народній
єго будові. Він глибоко вірив у розбуджені сили україн-
ського народу і в сьвітлу єго будучину. Пробуджене сеї си-
ли оживляло творчість письменника, загрівало любов
рідного краю і народу в образах, вироблених єго творчою
уявою в словах і гадках. А сї образи, гадки і слова так
гарні, поучні і цїнні з естетичного, виховного і громадян-
ського становища, що запевнюють ему не тілько в україн-
ській, але й у всесьвітній літературі визначне місце поруч
найбільших трудовиків людського духа.

Микола Чернявський (ур. 1867, син сьвященика з Кате-
ринославщини, по скінченю семичарії учителював, а відтак
перейшов до служби в Чернигівськім земстві) займає серед
письменників найновійшої доби відокремлене становище.
Теплом, нїжностю та сердечностщ лїрики, горячими почу-
ванями для людства, живописностю образів наближає ся
Чернявський до Коцюбинського, але не досягає глибини
єго психольоґічної аналізи. Після окремих видань поезій
3. „Піснї кохання" (1896) і „Донецькі сонети"
(1898), котрі не визначають ся особливою глибиною й са-
їлорідностю, але виявляють поетичний талант автора, печа-
тав Чернявський свої твори в ріжних видавництвах і видав
також окремо збірник „Зорі" (1903). Тут уже вся сила єго
гворчости змагає до того, що^и виявити як найбільш спо-
чуваня для всіх покривджених долею і сплатити довг для
людства спочуванем і розумінєм всього людського.

...» бажав бп я до краю
Огонь у серцї зберегти,

— дУН —

І тпм пісня:^!, що я сьпіваю.
Добром в серця людпй лягтп«.

Але поет відчуває се, що всі, що рвали ся колись до
ідеалів та своїми почуванями обіймали людство, були жи-
тєвими обставинами приневолені до признаня своєї безсидь-
ности. І сей глибокий жаль проявляє ся також в єго творах
яко людської одиницї.

Пригноблений житєвими злиднями, він глядить спокою
на лонї природи і вдоволеня житєм серед природи. Під
впливом краси природи появили ся гарні єго поетичні тво-
ри, в котрих з дїйсним мистецтвом, сьвіжими красками жи-
вописує особливо степову природу (н. пр. „Степові огнї",
„Після бурі", „Сон", „Спека", „Сільська осїнь" і т. п.) і то-
му влучно назвав єго проф. Сумш'в „поетом степу". Він
сьвіжими степовими квітками свою „вбирав лїру", але ба-
чив, що „в крови квітки по нивах тих були", „і до могил
я припадав" і той степ червонів „в огнї нещадної війни",
а зпонад „берегів страшного моря" „дзвенів грізнїйше гро-
ма" рев в ушах: „війна!" Але не того він шукає, питає, що
скаже ще земля, і здалека почув, як у далекій сторонї „сур-
мив потужно хтось в ночи, людий до згоди зовучи". Тоді
поет, відчуваючи страшні наслідки війни, неначе віщим ду-
хом уявляв собі страшну всесьвітну війну, взяв і свою лїру
та ударив в імя всего людства в струни:

» Ставайте всі протп війни,

Країни рідної сини,

І ВСІХ до згоди зовучи.

На рала сковуйте мечп,

Щоб і одвічні вороги

Взяли ся сильно за плуги «.

(»Зорі« ст. 149—151).

Чернявський виявляв отсї почуваня ліричні також в опо-
віданях, в поезії, в прозї і в повістях н. пр. п. 3. „Весня-
на повідь" (1906 р.), котрої основою є події росийсько-
япанської війни і початки росийської революшї, а в повісти
„Варвара" (1908) шкідні пореволюцийні наслідки серед
росийського суспільства. В них живописує він всю беззгляд-
ність житя, єго грубість та безвихідну безнадійність, але
понад усім брудом житя тогочасного бере верх питомий
Чернявському ідеалізм і віра у сьвітлий вигляд. З єго пи-
сань бє щире і тепле серце та прихильність до людий, яка

- 399 -

відзиває ся живим битєм на людську недолю, але поза тим
не виявляє себе НІЧИМ на зверх. Тим то не дає він у своїх
повістях живих, виразних постатий, хоч оповідає займаво,
з нїжностю і чарівною поетичностю.

45. Збірні і популя{>ні виданя на Пі>иднїп|>яньіцинї.

Оживлене літературного руху на Приднїпряньщинї
з початком ХХ-го столїтя виявило ся також збірними вида-
нями і творами популярного письменьства. В Києві появив
ся вибір літературних творів з усіх українських земель в 3-х
обємистих томах п. з. „Вік" і сим зазначено спільність
та одноцїлісгь українського письменьства. Появляють ся
також збірні виданя повістий і оповідань Левицького Не-
чуя (в Києві), Кониського (в Одесї) й ин. Головнож не спи-
няла цензура розвитку популярного письменьства
в українській мові для широких верств народних. На сім
полї визначилися особливо запопадливою працею Борис
Грінченко і єго дружина (з прибраним іменем Марія
Загірня), Евген Чикаленко, Василь Доманиць-
кий, Михайло Комар, Гр. Коваленко й ин., а їх за-
ходами появляють ся численні популярні виданя в Києві.
Сей рух переносить ся і до Чернигова, Харкова, Одеси,
Черкас, а в Петербурзї забирає ся до виданя українських
популярних книжок „Благотворительное Общество общепо-
лезнихт» и дешевьіхь КНИГ!)". Сї виданя розходять ся в сот-
ках тисяч примірників, а се стає певним доказом, як укра-
їнський нарід відчуває потребу просьвіти в рідній мові. Так
само й між осьвіченою верствою літературні виданя розхо-
дили ся дуже скоро („Вік" протягом трех літ у 5000 прим.,
„Кобзар" Шевченка протягом кількох літ в більш 60.000
прим.). Все те вказує на значне оживлене народної сьвідо-
мости в ширших верствах на Приднїпряньщинї, з другогож
боку на поступ що до літературної й ідейної ровени і ріж-
нородности письменьства. До підему національного духа
і почутя спільности всіх українських земель причиняли ся
устроювані національні сьвяткованя і зїзди, як сьвяткованє
столїтя народного українського письменьства у Львові і Ки-
єві (1898), відкрите памятника І. Котляревського в Полтаві
(1905), ювілей М. Лисенка у Львові, в Чернівцях і в Києві
(1898), сороклїтє товариства „Просьвіта" у Львові (1898)
і приява галицьких та буковинських Українців на археольо-
ґічнім зїздї в Києві (1899). При тих нагодах зустрічали й об-
мінювали ся своїми думками і поглядами представники з усіх
українських земель і одушевляли ся до дальших народних
змагань.

- 400 -

46. И«^йновійші сті^уї в укі>аїнськІАі письдіеньстві
під вп/іиводі західно-європейських суспільних ідей.

в останних десяти лїтях XIX в. проявляють ся в захід-
ній Европі під впливом француських ^), шведських ^) і нор-
вежських ^) письменників нові струї в розвитку поетичної
творчости, котрі викликали справдішній переворот у краснім
письменьстві. Бистрий розвиток природних наук та фільо-
софічні й поетичні твори німецького мислителя Фридриха
Нїчше пособляли сим новітним струям.

в західно-європейськім культурнім розвитку проявляє
ся якесь нестримне змаганє до підєму чоловіка до „над-
людскости". Се зл\аганє в житю і в думаню, в літературі
й мистецтві та на всіх царинах людського ествованя вия-
вило ся прялдовансм до дїйсности, до земських радощів, до
повного і високого розвитку свого я на сій землі, до якихсь
нових відродин людства. Новітнє суспільство забажало дїй-
сности в мистецтві і письліеньстві, забажало жити в собі
і для себе, реалізму і характеристики в найвисшій всесто-
ронности, а при тім також саморідного настрою і психо-
льогічної оригінальности.

Під впливом ідеї соціялїзму, що з великою силою во-
рушила уми суспільства в західній і середній Европі, вири-
нуло також нове питане: суспільного становища женщини
і ЄЇ рівноправности з мужчиною. З окликом т. зв. еманци-
паиії женшини, особливо у Франції, а ще з більшою силою
в Швеції, жіноцтво кинуло ся до гімназій, до університетів»
до письменьства і суспільно-політичних змагань. Сей жіно-
чий рух відбив ся очивидно і в письменьстві суспільно-по-
літичним напрямом. Жєнщини-письлаєнницї аналізують най-
глибші прояви жіночої душі, котрі ставали нераз у супереч-
ности з мистецтвом, свої власні почуваня й думки, глядять
дороги до щастя, щоби зажити повним своїм житем, доба-
чаючи ціль свого житя в жіночих стражданях і радощах,
бути собі самим цїлию без огляду на загал.

Отсї новітні струї і змаганя передіставали ся із захід-
ної Европи скрізь росийські кордони, відбили ся і в москов-
ськіл\ новійшім письл\еньстві та найшли відгомін в україн-
ських землях, і в українськім письменьстві більшає число
письменниць, котрі на літературній ниві виступають із зма-
ганями і творами під впливом згаданого західно-європей-
ського жіночого руху, як Н. Кобринська в наддністрян-
ській Україні, Любов Яновська, Надія Кибальчич
й ин. на Приднїпряньшинї, Ольга Кобилянська в над-
прутській Українї й инші.

V) Еміль Золя. -) Авґуст Штріндберґ. ^) Генрпк Ібзен.

- 401 -

/Іюбзв Яновська (ур. 1861 р.) виступила вперше в „Кіев.
Старині" з оповіданями з сільського житя п. з. „Смерть
Макарихи" з великим знанєм народного житя.

З глибоким зрозумінем селянської испхольоґії зображає тут
Яновська ж^'рбу Макара задля недуги і смерти жінки Тетяни, але
й его самолюбні почуваня і заклопотане щоденними потребами
житя, а се доводить єго до наріканя, що » вміла Тетяна працювати
та не зуміла помирати! Осиротить — осиротила та ще й хазяй-
ство розорила 1« — В »Городянцї« Яновська жпвописує сіль-
ський і міський побут, оповідаючи жите дівчини Пріськи, що стала
покоевою в місті й відчужила ся від сільського побуту, а хоч
опісля вийшла заміж на село, покинула чоловіка і пішла в найми
у місті, звідки знесилена і хора, зневірена до міста, вертає на
село до родичів, зрозумівши після того селянське жите.

Л. Яновська писала оповіданя також з житя інтелі-
генції.

В гарнім оповіданю »Сьвято« живописуе психічні пережп-
ваня письменниці в часі 25-лїтного ювілею єї літературної дїяль-
ности, еї сумнїви, чи справді се заслужена слава, і серед тої і[о-
іпани відчуває вона свою »самотність« і глядить чогось такого,
щоби могло злити ся з єї душею.

Після літературних починів на царинї опОвіданя, на ко-
трій ішла слідами попередників на сїй ниві, звертає ся
Яновська до драматичної творчости і намагае ся розвязати
трудне питане людського щастя, котре не дасть ся звести
під загальну форму. Коло того питаня обертає ся дальша
творчість Яновської, котра з тих попутаних поглядів і від-
носин людських бажає дійти до якогось ясного і певного
вислїду. Сему питаню присьвячена єї 5-дїєва драма п. з.
„Людське щастя" з житя інтелігенції.

Письменниця виводить у сїй драмі дві супротивні собі по-
стати, на які саме ділить ся все людство. Визначний учений про-
фесор, Василь Петрович, весь захоплений своєю наукою, бачить
у тім все своє щасте. Навпаки єго жінка Віра любує ся в розкоші,
в комфорті, єї щастє не в принципах, а в житю, котре вимагає
гроший. З того виходить конфлікт. Наукова подорож, на яку мав
вибрати ся професор із своєю секретаркою Ганною Архппівною,
могла забезпечпіи комфорт єго жінці, не відбула ся наслідком не-
предвидженпх пригод і тому Віра, втративши надію на гроші
і комфорт, заподіяла собі смерть, що довело їх домашнього прия-
теля лікаря Олексу Олексїєвича з розпуки до божевільностії. Про-
фесор Василь Петрович, котрий останнпми часами зжив ся з Ган-
ною Архипівною. відчуває, що вона любить єго і він її: він ожп-

ОЛ. БАРВШСЬКИЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ. II. 26

- 402 -

ває, іцастє додає ему нової сиди, він призначений знов до наукової
подорожп, оповідає матери про своє щастє і про намір одружити
ся з Ганною. Коромоли матери-аристократкп, котра вговорила Ганну,
що професор не з любови женить ся. перебивають сему щастю:
Ганна на допити професора відповідає тілько: » прощай !« і біжить
до дверпй, а професор з розпуки скрикує: »0 щастє, жадане щасте!
доки тебе шукати, хто тебе найшов?* а в тій хвилї крізь відчи-
нені двері входить божеві.тьний лїкар Олекса і держить у руках
заквітчану голову кістяка, обвиту стяжками. — На питане про
людське щастє письменниця не найшла відповідп: на думку пись-
менниці щастє людське — се кістяк украшений діямантом. котрий
найшов божевільний лїкар. Дрібні пригоди, відроченє наукової по-
дорожи, що довело Віру з розпуки до самовбійства, — коромоли
матери -арпстократки, котрим повірила Ганна і тому відказала
своєї руки професорови. розстроїли в обох случаях іцастє житя.

Твір сей аіоженпй у дїйсностчі з двох драм, в котрих харак-
тери дієвих осіб живописані добре, одначе не достає сему тво-
рови драматичної техніки.

В драмі »Без віри« (в 5 діях), котрої основою послужила
тема оброблена італійським поетом д"Анунцієм у траґедії „Ьа
Оіосопсіа- і норвежським драматурґом Ібзеном у драмі »Колп ми
мертві воскресаємо», виводить розклад ніжно-чутливої душі, викли-
каний знехтованєм вироблених житєвих принципів людини для
хвилевого пориву серця. Марія Дмитрівна, жінка нотаря-карєро-
вича, дала спокусити ся молодому живописцеви Львовп Григоро-
вичевп. іцоби єму послужпти до образу — символ житя. Але по
скінченю образу живописець, для котрого в дупіі Марії відозвала
ся любов, а серце її запалало вірою в єго іірпман.диві слова, по-
чула від него прям'ї, що вона тілько » канва, яку викидають, скін-
чивши шитво . нищить з розпуки сей образ а сама пробиває ся
кинджалом.

Драма робить добре вражі не своїм викінченєм і влуч-
ним живописанєм дієвих осіб, але живість дійства псують
численні монольоги.

Кождий чоловік, навіть найбільш пригноблений злид-
нями, бажає собі шастя в житю і глядить єго. Одначе не-
раз чоловік не може найти вдоволеня і в душі єго повстає
розстрій і зневіра. Се проявляє ся і в творах Яновської,
але не доводить до упадку духа, а навпаки пробиває ся
змаганє „до сьвітла, до сонця, до долі."

Бажанє зірвати з давними, вузкими і перестарілими по-
глядами і витворити своє власне житє, проявляє ся також
утворах придніпрянської письменниці Надїї Кибальчич (і* ІУІ4),
котра підмітила між українською інтелігенцією, як там зви-
чайно проповідує ся загальну для всіх обовязкову моральність,

- 403

а допускає ся в деяких обставинах певні обмеженя, бо нї-
5ито „можна ходити над безоднею і не впасти".

Змаганєм такпм до впзволу з перестарілпх поглядів і прппи-
зів суспільства, до вптвореня свого власного, самостійного жптя,
[іеренята в оповіданю Кибальчпчевої п. з. »Нарпс« панночка
[нна, котрій обрпдло звичайне жпте панночки і бажає ся чогось
аіішого, нового, що дасть пншу, нову, поважну цї.ть. Але такого
аочутя нема, анї такої людини, що могла би здобути таке глибоке
почуте. Іти заміж без ліобовп, щоби не досидїтп ся сїдої коси... чи
варто?... А як можна вірити в чужу пшрість, у мннувше муж-
чини?... Так дума-да Інпа і не могла найти виходу із своїх сумнї-
вів і закінчила самовбійством.

Питане про нерівний поділ праці і другорядне значінє
женщини, протести проти вузких меж звичайного щоден-
ного житя, домагане що до рівноправного становища жен-
щини від впливом західно-європейських ідей проявило ся
не тілько в наднїстрянській (Н. Кобринська), але й у над-
прутський Україні".

Ольга Кобилянська (ур. 1863 р. в місточку Гурагуморі,
в надпрутській Україні, з урядничої знїмченої семї) заняла
в згаданих питанях найбільш рішуче становище під впли-
вом німецької фільософії, особливо Фр. Нїчшого. Почат-
кову осьвіту шкільну доповняла самостійною працею і чер-
пала головно з німецької літератури та писала перші тво-
ри оповіщувані в берлінських і віденських виданях (в 1891 р.)
німецькою мовою. Під впливом Н. Кобринської стала пильно
виучувати українську мову і писати оповіданя і повісти по
українськи. Німецька література і фільософія Нїчшого при-
давила своєю вагою надпрутську письменницю і тому в пер-
ших ЄЇ українських творах мова невироблена, тяжкий стиль
і неясні погляди, якими намагає ся промостити шлях між
українське суспільство. Але переломивши перегодом сї
грудности, подала Кобилянська в деяких творах з вели-
ким і саморідним талантом живописані чудові картини бу-
ковинської природи, бо природа і музика найбільше впли-
вають на ЄЇ душу і найбільш її зворушують. В єї перших
дрібних творах виступають мрачні і нї з чим живим не звя-
зані образи природи. Ліс в єї образах жиє самостійним, не-
залежним житєм, але чоловік не може утечи від чарів
впливу могутного зеленого ліса. Опісля перейшла пись-
уіенниця на дальшу і більше вірну дорогу і подала цілу

26*

Ж7Т

низку образів з буковинської природи і з житя тамошнього
народу („Битва", „Некультурна", „За готар" (зна-^
чить: за межу).

В Чернівцях, де перегодом поселила ся Кобилянська.
станула на чолї жіночого руху в „Товаристві руських жен-
щин на Буковині" і в напрямі там виголошеного відчиту
про суспільне становище женщини писала свої твори.

В оповіданях з житя народу впсунула письменнпця постати
звичайних дівчат середньої осьвіченої верстви (н. пр. О.тена в опо-
віданю »Л ю д п н а* [первісний наголовок »В о н а вийшла з а-
муж«], і Наталїя в повісти »Царівна«), котрі виступають з жи-
вим протестом проти сучасного становипш женщини в суспільстві
Для них уже за вузкі межі звичайного, щоденного житя, вони по-
чувають себе самостійною в жптю свобідною людиною, а не
тш>ко нулею, котрій мужчина, яко одиниця, дає певне значінє.
»Людина« є горячим протестом проти жіночої неволї, (бо Олена
приневолена впити наміж за неосьвіченого богача і тим способом
ратуватп в бідї батька-пянипю). а »Царівна« (казочна царівна -
сирітка, що жде на принца) цілим своїм настроєм лірична, ма(
основою бажанє свободи і праці для женщпнп. бажане «залшти пов-
ним жнтєм*. Наталка в »Царівні« се женщпна. що в своїм па-
тріотичнім настрою має ще впсші ідеали, ппсьменську каріеру, лю-
бує ся в Нїчщім. за що страдає. але за ніжна в почуванях. щобг
видержати таку боротьбу.

В инппіх оповіданях (»ІІрирода«, »Некульту рна«
>УаІ8е ш е1апсо1ісіие« і в гуморесці *В і н і вона*) виводиті
письменниця обставини л жіночого житя, але більшу вагу кладе
там на любов, як на потребу хліба і суспільної свободи для жен
щинп.

В дальшім розвитку свого таланту Кобилянська подала в по
вісти »3емля« історію буковинської селянської родини, повну
глибокої поезії, трагічний образ братовбійства .задля посіданя землі
і зображає тісну звязь селянського хліборобського житя із зем.тею
котра дає їм хліб за важку їх працю. Ся важка праця стає для хлі-
боробів нерозривним звязком із землею.

В повісти »В неділю рано зіле копала* Коби.іянськ
доповнює відому народну пісню про зрадливого Гриця і безмежні
жаль жіночої покинутої дупіі ще й тим. що велить поруч сеї па]
виступити ще матери й синови та лучить з тим давну казку п]
дитину-покпданця. підкиненого старим циганом-музикою Андронаті|
і матерн) Мавринон). Циганський таОор після того щезає, але від
так Андронаті відвідує свого внука, а Маврина переказує Тетяні
свої погляди на долю і свііі страх перед з[»адливою любовію.

В сїй повісти Кобилянська, перша в українськім пись
меньстві, виявила глубоку поезію карпатських лісів і подала

- 405 —

ілька мистецьких образів лісової природи. В тих описах
рироди визначила ся Кобилянська яко лірична поетка

великим даром і засобом помічень, чутя і мистецького
маку. Побіч того єї поетична вдача вражлива на красу
(итя і природи, а ще більше на їх грубости, відчуває ста-
овище безпомічної, самітної женщини серед наших при-
рих житєвих і товариських обставин, котрі викликують не-
вичайно глибоко передумані рефлексії і надають єї творам
огато ніжного чутя і значіня психольогічних студій та ста-
)ть доказом потреби допущеня женщини до тих занять,

котрих могли би найти ціль житя і прожиток на случай
езамужности. Твори Кобилянської, видані також перекла-
ами в німецькій, чеській і болгарській мові запевняють їй
оважне становище в історії українського письменьстза.

?. МодернїстиЧний (новітний) напрям в українськім
пнсьдіеньстві.

Історія всїх літератур виявляє ненастанні зміни в на-
рямах творчости, боротьбу новітних (модерних) ідей з дав-
йшими. В 60-их рр. XIX ст. проявила ся в західно-евро-
^йськім мистецтві і письменьстві різка критика пересадного
.еалїзму і домагане зміни в крайно-реалїстичнім напрямі,
є краса, тілько правда і дійсність має бути метою зобра-
уваня в мистецтві і письменьстві. Се змагане, що вийшло
Франції, мало бути звернене на схоплюване вражіня, па-
рою (імпресії, звідси назва імпресіонізму, імпресіо-
їстів), які виклик\є певний предмет на людське око. Жи-
)писець має дбати про вражінє всіх тих тонів, які висту-
іють і зливають ся під впливом змінчивого осьвітленя ^).
;й імпресіонізм вплинув також на літературну творчість,
тих новітних поетів, що намагають ся зобразити вражіня
настрої житя зовсім вірно природї таким ладом, що від-
зсимо фізичне вражінє предмету, називаємо н ату рал ї-

Іами, імп ресіонїстами, декадентами. Сю останню
зву можна надати тілько одній частинї. новітних поетів-
туралїстів, котрі намагають ся розбудити посеред частини
тїшнього нервового, розстроєного, зостарілого суспільства
вмираючі або завмерші здорові і природні чувства незви-
йним подражнюванєм Декадентизм студіює і зобра.
є чоловіка пересиченого, розстроєного й утомленого ра.
нованою новітною культурою, потопаючого в неправо-

М Сей напрям є головною ярпкметою новітиої умілостп в ЖИВОІІИ-
шню, званої сецесією.

- 406 -

сти, в упалку (звідси й назва декаденції), щоби сьвідо-
мостю і зрозумінем зла й упадку спонукати єго до мораль-
ного відродженя (В. Будзиновського : „Стрімголов", М. Яц-
кова: „ОгнГ горять" й ин.). — З більше мистецьким ви-
кінченєм проявив ся сей напрям уже в деяких новелях Ко-
цюбинського й Кобилянської, добачають єго і в деяких
творах Франка, хоч він рішучо застерегав ся проти сего.

Побіч декадентизму, котрий аналізує глибини людської
душі і розкриває єї внутро, виступає ще другий напрям —
символізм, що досліджує єство і значінє житя, синте-
тично будує свій житєвий ідеал, у якім добачує символ віч-
ности. Декадентизм, сходячи до глибини чутя, є перевер-
шеним натуралізмом, а символічна поезія, піднимаючи люд-
ський ум до високопарних, надзмислових вишин сьвіта,
є перевершеним ідеалізмом. Всї оті новітні напрями, на
скілько в них є частина природної здорової основи, про-
являли ся здавен-давна в літературах усіх віків і народів.
Натуралїзм н. пр. є в лїтописнім оповіданю про ослїплєнє
Василька Теребовельського, в думі про козака Голоту
в Енеїдї Котляревського, а навіть у Квітки й ин. Декаден
тизм і натуралїзм разом можна добачити в апокрифічнііУ
зображуваню страшного суду, мертвяків, опирів. Деякі по
дібні мотиви можна доглянути в поетичних безнадїйних за
зивах старих наших проповідників, навіть у деяких твора>
польських месіянїстів (особливо у Словацького), таксгл
у Шевченка. Символїзм є в Слові о полку іг.' (зловіщі зна
ки, Сон кн. Сьвятослава), але він є там тілько поети ч
ною окрасою (н. пр. в „Украденім Щастю" Франка
в дії !., що віщує непереможено сумним настроєм велик
нещастя).

Новітні письменники, глядаючи нових жерел правди
вого натхненя дійшли при тім до великої односторонності
і пересади. Обидва напрями відвертають ся від дїйсності
і переносять тяжище до внутра. Бажаючи як найвірнїйшс
зобразити внутрішній психічний стан і по змозї викликаті
подібні чувства та зворушеня в душі инших людий, настро
єві поети намагають ся викликувати штучні ефекти головне
з підмогою символів, складних речень і вишуканих висло
вів, так що ліногі поети попадають у мрачну неясність і не
зрозумілість (н. пр. у бельгійського поета Метерлїнка)

Сї напрями і змаганя в лдистецтві і письменьстві, викли
кані незвичайним розвитком і поступом природних науі
і дослідами та злдінами. які в житєвих відносинах спричи
нив розвиток технїки. Ідеальне вдоволене уступило МІСЦ
практичним і матеріяльним поглядам і змаганям, а суспільн
боротьба між низшими і висшими верствами суспільств,
довела до змін давних патріярхальних відносин. Наука нї
мецького фільософа Фридриха Нїчше про беззглядн

- 407 -

самолюбство, про свобідне й необмежене уживане „надчо-
ловіка", поставленого поза межами добра і зга, відбило ся
шкідним впливом на молодім поколїню. Повісти францусь-
кого письменника Еміля Золї, в котрих він сходить на
саме дно людської мерзости й неправости, а не менте но-
війших московських письменників, особливо Федора До-
стоєвського, котрі йдуть навперейми в зображуваню су-
спільних суперечностий, фотографічно вірних картин нужди
і горя, неправости й огидливости, відбило ся відємним впли-
вом у ВСІХ європейських літературах, а не минуло й укра-
їнської.

Націоналїстична словянофільська струя в державнім
і суспільнім житю самодержавної Росії викликала наслідком
великої пропасти між самодержавним ладом і народними
змаганями завзяту боротьбу народного духа проти того
ладу та довела в полїтично-суспільнім розвитку до нїгілї-
зму', а в літературній творчости до натуралізму. Посунений
до крайности могутний народний рух виявив ся на останку»
як усяка розпучлива боротьба, в запереченю позитивного
сьвітогляду, законности і ладу, добра й ідеалу, а москов-
ський натуралїзм, котрий є тілько лїтературною формою
нїгілїзму, спровадив московське умове жите до умового
й морального баговиня. Одначе тривку стійність осягнуть
тілько сї поетичні твори, котрі в будучинї витичать собі
мету змагати до національного реалізму в зображуваню
і гармонійного зєдиненя з новими ідеями сьвітової культури.
Тимто справдішню стійність усїх тих „новітних" і „найно^
вітнїйших" письменників можна буде оцїнити в дальшій
будучинї на основі дотеперішних їх більших або менших
успіхів.

Мимо тих новітних змагань дїйсні таланти уміють ви-
творити щось літературно стійного і на старім шляху, шо
не втратив своєї вартости.

Василь СтеФаник (ур. 1871 р.), син селянина із Снятинь-
щини, що осягнув осьвіту ґімназийну і на лїкарськім видїлї
в Кракові, являє ся найвизначнїйшим представником наддні-
стрянських новелістів молодого поколїня. Вельми талано-
витий і глибокий реаліст, живописує він кількома нераз
сьміливо киненими чертами яскраві, часто вповні не оброб-
лені яскраві картини страшного народно-господарського
положеня або гіркого і важкого настрою душі народу
в південно-східній Надднїстряньщинї (та послугує ся тамош-
ним місцевим говором), в тих яскравих картинах зображує
він нераз „страшне вироджене і здичілість людности", яко
виплив безвихідного народно-господарського положеня

- 408 —

і тому сї картини викликують розпуку та зневіру в можли-
вість поправи своєї долї. Такі картини виходять звичайно
в користь очайдушних змагань тих, що не глядають осьві-
домленя широких народних верств, їх організації та працї
(„З ласки родини"), або гублять ся, коли не в розпуцї
і злобі, то хиба в псевдомесіянїстичних надіях на якусь чу-
жу поміч.

Автор звичайно держить ся здалека і велить кождій
дієвій особі говорити своїм ладом про подїю, без пояснень
письменника, щоби тим яскравійше сї поді"ї, сї дїєві особи
і їх положене виступали перед очима читача.

Ми чуємо, як важко Антонови прощати ся з проданою его
хатою (в збірнпку »Синя кнпжеч.ка«) або читаємо, як моло-
дого парубка провожають у військо (»Виводили з села«),
а мати хватає за спрпхи воза, щоби хоч на хвилю здержати відїзд,
або слухаємо, як нещасний Іван з виходцями до Америки ирош,ае
ся і банує за тим горбом, коло котрого напрацював ся тяжко весь
свій вік (збірка »КахЛіінний хрест«). або як батько над домо-
виною свого спна у військовім щппталї побиває ся неначе той
Пріям над трупом свого улюбленого Гектора (»Спня книжечка«).
— До глибини душі трогаюче вражінє викликує маленьке опові-
данє »Новина«, як батько власні свої дїти йде потопити в ріцї,
щоби не погибли голодовою смертю, як уже одно маленьке пір-
нуло в хвилігх ріки, а друге старшеньке, зложивши впмарнїлі ру-
ченята, виблагало собі ще жптє і батько сам зголошує ся до суд}'.

Оповіданя Стефаника, зачерпнені з селянського житя,
навіяні важким і глибоким сумом, викликують загально роз-
пучливий настрій, одно тілько оповідане п. з. „Підпис"
визначає ся погідним настроєм і вводить в яснїйші царини
людського житя, але поза тим висуває ся знов темна ніч.
Стефаник обрабляє звичайно давні теми, але вносить у них
то, чого перед ним не бувало. Він не вдоволяє ся зверхним
живописанєм селянського житя, лишає єго на боцї, але зате
заглублює ся в дрімучу душу селянина і се є тою новостию,
яку він там доглянув. Здавалоб ся, що нема такого ходу,
такого закутка в лябіринтї людської душі, котрі булиб єму
недоступні. Постати свої живописує він короткими, різкими
чертами; виводить дієві особи помалу, але вже при першій
стрічі їх пізнаємо, а все те відбуває ся скоро, двома, трома
словами, влучними порівнанями, котрі своєю оригінально-
стю знаменують твори Стефаника. В кращих оповіданях
виходить він поза межі селянського бідованя і порушує та-

- 409 -

кож загально-людські мотиви. Від довшого часу не дав
однак Стефаник нічого нового, замовк, неначеб вичерпав
свої письменські засоби і не хотів повтаряти ся.

Іван СеіУіанюк (ур. в 70-их ро.) з селянської гуцульської
семї розпочав під прибраним іменем Марка Черемшини
лїтературну діяльність в 1895 р., а в 1901 появила ся в Чер-
нівшіх п. 3. „Карби" збірка его новель з гуцульського жи-
тя. Єго творчість стоїть у тісній звязи з розвитком новіт-
ного (модернїстичного) напряму в надднїстрянськім пись-
меньстві і носить на собі пятно сего впливу, а особливо
впливу Стефаника. Одначе більшу стійність мають твори,
написані предметовим. реалістичним ладом, під рішучим
впливом старшої літературної школи.

Найкрасше виявив ся питомпй Семанюковп талант в опові-
даню »Більмо«, найцїннїашім з творів найновійшого українського
письменьства. Кількома чертамп зображає він осередок і умови
житя в СІМ творі, гуцульську хату на узбічу під лїсом Гуцула Ти-
мофія, приймака, що пристав до дїдизни своєї жінки, і тому при-
неволений їй в усїм корптп ся. а одиноким єго прожитком є за-
робіток у трачцї. До щоденного житя причинила ся ще несподі-
вана пригода: взяли вони у Жпда-лихваря корову на випас, що-
би мати молоко, але чужі воли аюмалп їй ріг, а донпї Аннїчцї,
що боронпла жидівську корову,, скалічили око і на нїм повстало
бі.тьмо. За сю щкоду вимагає Жид великих гроший, а одинокою
розрадою ДІЯ родини, що лісничий взяв Аннїчку за покоєву і те-
пер можна буде свобідно брати дерево з лїса, хоч Аннїчку може
стізітптп лиха доля дівчат, єї попередниць у сій службі.

Автор здержує ся від деяких пояснень від себе, але сї
події визиску лихваря і поневірки дівчини викликують самі
про себе сильне вражінє, а злука натяків співчутя з певним
сумовитим гумором надає оповіданю незвичайної принад-
ности і лагодить почуванє жалю. — Оповідане „З ас но-
вини" написане подібним ладом, подає опис закладин ха-
ти на малім клинцї грунту бідної Гуцулки Семенихи, що
лишив ся їй по процесі з „камерою". 1 се оповідане визна-
чає ся предметовостю, без участи письменника, але гумор,
так рідкий у новійших письменників, переважає тут над сум-
ним настроєм картини.

Окрім сих двох оповідань ще шість инших, не з таким
уже хистом написаних, творять сю групу, на котрій або
зовсім непримітно або дуже мало відбив ся новітний на-
прям. Сім дальших оповідань, дрібних картин сеї книжочки

- 410 -

,Карби" становлять другу групу, писані під впливол\ над-
дністрянського модернїЗіМу, нагадують уривчастий, імпресіо-
нїстичний лад і ліричний настрій оповідань ХІтефаника
і вони менше вдатні від попередних, а навіть цїннїйші між
ними є наслїдованями оповідань першої групи. Саме опові-
дане „Карби" подає дитячі вражіня малого хлопця, вихо-
ваного дідом і бабою і висланого до „шкіл великих", що-
би міг замолити „карби" (гріхи), впадає в пересадний мо-
дернізм, несхожий з чисто реалістичними споминами з почу-
тєм написаними. До ліпших з другої групи належить опо-
відане „Чічка", як Гуцулови-коновкареви згинула в дорозі
одинока єго конина. Оповіданя сеї другої групи, імовірно
пізнїйше написані, вказують на не зовсім щасливий зворот
Семанюка на новітний шлях.

Лесь Мартович (ур. 1871 в Торговиці, в ГороденьщинІ),
присьвятив ся адвокатурі, визначив ся яко автор оповідань
з селянського житя, головно з сатиричнИіМ настроєм.

В оповіданю »Мужпцька смерть-з; зображає він безвід-
радне положене Грпця. що у важку годпну запожпчив ся у Бо-
руха. іцобп заплатптп банк, і Бортх забирає єму поле, бо не міг
звернути позички, а безнадійно хорпй Гриць жде смерти з гіркою
душіою, то лишає дітий без батьківидини. Таке безвідрадне поло-
жене селянина є випливом єго темноти, а одинокою радою була
би осьвіта з підмогою доброї шко.дп і читальні, але до такої но-
вини відносять ся деякі неприхп.дьно. Таким противником читальні
є селянин в оповіданю >Не-ч птальнпк*. баламучений шинка-
рем Абрамком, що 2>тпм себе під Моска.ія підпишеш, панщину
підипшеш«. — В оповіданю »Ось носи мое« живоппсуе Мар-
тович весь опір се.дян протп чита.іьпї та їх ненависть до Юрка
за те, що він читальник, а в оповіданях зВійт«, >Хптрпй
П а н ь к о< . »К в і т на п я т к у « ріжні коромолп громадських діячів
при виборах.

Оповіданя Мартовича визначають ся вірною характе-
ристикою виведених у них постатий і добрим зрозумінєм
селянської психольогії. До сеї громади письменників зачи-
слити треба Дениса УІукіяновича, що в оповіданю „За ка-
дильну" зображає безвиглядну боротьбу селянина за за-
брану дїдичел; громадську зєлалю й Антона Крушельницького.
що в оповіданях „Пролетарі", „Буденний хліб" „Ге-
рої", „Зяті", ..Семчишин" й ин. подає вибрані саме
3 неприродних відносин повні глибокої зневіри картини житя.

- 411 -

В крайно реалістичнім напрямі, посуненім до натура-
лізму, пішов Михайло Яцків, котрий глядів пристановища
в ріжних заводах і зазнав чимало горя, але й мав нагоду
приглянути ся всесторонно людському житю. Отже хоч
з письменським хистом зображує се житє, то майже всюди
слїдно велику пересаду, жаль єго до сьвіта і людий, в ко-
трих бачить стілько зьвірячих збочень душі й звиродненя»
а в суспільнім житю стілько гнилизни, що сей жаль пере-
ходить у ненависть до людий і до суспільного ладу. Осо-
бливож крайно пересадно намагав ся він зобразити в опо-
віданю „Огні горять" житє української осьвіченої мо-
лодежи.

У деяких з тої групи письменників не достає снаги»
витворити собі свобідний,. піднеслий сьвітогляд, який можна
осягнути історично-фільософічною осьвітою і основним
зрозумінєм сьвітового розвитку. Тимто нераз побивають ся
серед доволї обмеженого овиду, вичерпують ся і замов-
кають.

48. Заранє конституцийної свободи в Росії і вплив
на п(>осьвітний та літературний рух на Приднї-

пряньЦинї.

В 1905 р. після погрому Росії Япанцями на далекім
Сході конституцийний маніфест мав Росію впровадити по-
між конституцийні європейські держави, а толєранций-
ний указ мав обезпечити свободу віроісповідань. Вибори
до державної думи розбудили національну сьвідомість, що
як іскра в попелї тліла також у широких верствах народ-
них на Приднїпряньщинї, а вибір українських послів й утво-
рене в петербурській думі „Української Громади"
(клюбу), що виписала на своїм прапорі яко мету — змаганє
до самоуправи України, розбудило, поглибило і по-
ширило приспаний народний рух. Правда, на перше місце
висунули ся хлїборобські, земельні й суспільні питаня, що
довели до революцийного перевороту, а по єго згнобленю
до розвязаня першої, опісля також і другої думи та до знач-
ного обмеженя конституції, але задля недостачі основних
горожанських та личних прав і задля обмеженя права збо-
рів і товариств конституція стала тільки тїнию. Всеж таки

- 412 -

і в умовім та письменськім розвитку проявив ся на Приднї-
пряньщинї певний поступ.

Головним осередком українського руху стає знов Київ
(хоч і в Полтаві, в Чернигові, в Харкові, в Одесї й по ин-
ших більших і менших містах проявляє ся нове українське
житє). На лад львівської „Просьвіти" засновують ся там
українські „Просьвіти" і видають популярні книжочки для
всенародної осьвіти. Для розповсюдненя науки українською
мовою у верствах української інтелїгеншї повстають видав-
ництва „Вік", „Час", „Лан" і ин. і видають оригінальні
твори та переклади з європейських літератур. До сих зма-
гань для поширеня і поглибленя всенародної просьвіти
в українській мові пристає також народне учительство
на Приднїпряньщинї, щоби на педагогічнім полї вести свою
роботу. Заходом видавництва „Український Учитель"
появляють ся шкільні книжки та й инші педагогічні виданя
(опісля педагогічний місячник „Сьвітло"), хоч української
мови все ще там не допускали навіть до народної школи.
Розповсюднюваню сих видань пособляють „Українські кни-
гарнї", позасновувані в Києві й инших містах.

Коли в Надднїстряньщинї вже від половини ХІХ-го ст.
почало постепенно розвивати ся дневникарство в українській
мові, а пізнїйше також і в Надпрутщинї, росийська цензура
не дозваляла навіть популярних часописий видавати укра-
їнською мовою. Із заранєм конституцийної доби нові від-
носини і цензурні пільги помогли зродити ся і в Приднї-
пряньщинї дневникарству в українській мові. Прав-
да, цензура часто застанавляла виданя українських дневни-
ків і часописий небавом після їх появи, коли тілько троха
сьміливійше промавляли і домагали ся своїх народних прав
і тому були вони приневолені або змінювати наголовки або
переносити ся до инших міст, де троха лагіднїйше оцїню-
вано їх писаня. Але хоч задля недостачі прасового закона
панувала там що до дневникарства велика самоволя, всеж
таки при всіх перепонах дневникарство почало там розви-
вати ся і сповняти свою задачу народного осьвідомлюваня.
Окрім дневника „Рада", виходив у Києві тижневник „Рід-
ний Край" з додатком для діти й „Молода Україна",
популярний ілюстрований тижневник „Село", лїтер. наук.

ш -

місячник „Українська Хата" і „Л. Н. Вістник" пере-
несений зі Львова, педаг. місячник „Сьвітло" й ин.

Неначе продовженєм „Основи" був заснований місяч-
ник (1882р.) „Кіевская Старина", де українські учені
подавали московською мовою історичні, етнографічні й инші
розвідки, а перегодом також белетристичні твори україн-
ською мовою, поки в 1907 р. не перемінила ся в місяч-
ник „Україна", видаваний українською мовою, (виходив
тілько оден рік). Новим огнищем, около котрого згрома-
дили ся українські учені, стало в Києві „Українське На-
укове Товариство", котре почало видавати місячними
книжками „Записки" з науковими розвідками українською
мовою. ^)

Українська мова розвиває ся отже не тілько на ниві
популярного, шкільного і' педагогічного письменьства, але
почала собі здобувати щораз ширший обсяг в науко-
вих царинах і входить також на церковне поле („Україн-
ський переклад чотирох євангелистів п. з. „Сьвяте Єван-
геліє", в Москві 1907 „Проповіди сьвящ. Ксенофонта
Ванькевича в Камянцї Подільськім 1908 й инші).

49. Нові Шляхи і пе[>ехід до висшого степеня твор-
Чости в українськім письдіеньстві.

Українське письменьство з доби Котляревського до
новійших часів було сільським і селянським, живопису-
вало житє селянина з его бідою і радостю. Одиноким же-
релом натхненя письменників було село і тому вони були
письменниками сільського побуту, письменьство було демо-
кратичне що до ідейного змісту і реалістичне що до форми;
психічного житя і настрою воно майже не доторкувалось.

Розклад давного ладу, суспільно-громадські змаганя і су-
перечности, організації нових сил, що стають до боротьби
з окликами до нового ладу, — всї ті прояви почали по-
трясати підвалинами європейської Росії особливо на пере-
ломі ХІХ і XX ст., а се зазначило ся також в українськім
письменьстві зворотом до нового висшого степеня твор-
чости. Красне письменьство виходить поза межі сільського

І) Замітно, що з появою і поиіиренем українського дневпикарства
но тілько в часописях. наслідком поспіху в редаґованю. але й у творах
деяких новітних письменнпків мова що до чистоти висловів і що до
складні' не дорівнуе мові взірцевих письменників 60-пх і 70-их рр. та вн-
аначнїГіших письменників 80-их і 90-пх рр.

— 414

побуту. Міські живла народу, в значній мірі винародовлені
під впливом довголїтного національного гнобленя, зверта-
ють на себе бачність українських письменників, дають їм
ширший вибір тем і більше засобів для мистецької твор-
чости. Поруч з побутовими творами являють ся в україн-
ськім письменьстві образи з внутрішнього, психічного житя.
Памятний 1905-ий рік зазначив ся в історії Приднї-
пряньщини не тілько полїтичними розрухами, але й приско-
ренєм національного розвитку. На селї являє ся в господар-
стві пролєтаріят уже яко доволї сьвідома суспільна верства,
котра починає боротьбу з великими земельними власниками.
Революцийні змаганя здобувають деякі пільги для україн-
ського слова і печати. В українськім суспільстві відбуває ся
розріжнюванє верств серед самого суспільства й осьвідомлю-
ванє українського народу. Сї зміни в українськім суспіль-
стві відбили ся також у творах найвизначнїйшого письмен-
ника сеї найновійшої доби.

Володимир Винничеико (урод. 1880 р.) почав літературну
діяльність в 1902 — 3 р. кількома оповіданями, в котрих від-
разу проявила ся окрема саморідність, визначний талант,
глибоке знане житя, а до того питомий український гумор,
що надає їм тілько житя. Твори Винниченка обіймають не-
звичайно широкий обсяг житя українського народу, в них
являють ся постати сільського й міського, робітника, но-
вітного інтелігента й т. ин. представників суспільства. З гли-
бини пробудженого громадсько-політичного житя народу
від перших страйків українського селяньства переходить Вин-
ничеико на широкий простір революцийного руху з 1905 р.
і живописує цілу низку постатий нового українського су-
спільства. Доба розрухів відбила ся також на формі пер-
ших творів Винниченка. Се переважно невеличкі оповіданя,
бо житє давало чимало вражінь та автор бажав дати їм
вислів найкоротшою дорогою. Визначають ся вони богат-
ством глибокого почутя.

В иеріїшх оповідапях (»Краса і снла«, »Бідя маіііини«,
»На пристани, »Голота«, »Раб краси*, й ин.) живописує
він важку працю та злидні сільського робітника і єго боротьбу
з сільським капіталїстом-дїдичем, клясовий розділ серед сільського
громадяньства і зростаючу сьвідомість робітників. В оповіданих
»Робота«. «Салдатпки*, »Боротьба« живописує роботл' агі-
таторів серед народу і надтягаючу бурю роволюції.

Відтак дав Винниченко кілька образів росийської тюрми, сеї
^мертвої скрині, зробленої із старого промоклого аіїзми каміня«
(»Темна сила«, »Щось більше за нас«, і>Дим< і ин.) ітак

- 415

умів схопити характеристичні чертп вя.^нїв, саV^латів і тюремного
начальства, що вони стоять иеред нами як живі, вітьні іі невільні
населенцї »мертвих домів« Росії. Тюрма страшна не голодом, хо-
лодом і хоробамп. але позоавленєм свободи і тому він живописує
не людські фізичні умовний житя в тюрмі, але мора.іьні млки лю-
днії позбавлених во.їі розумної дїяльности і вражінь широкого
сьвіту — се вязниця людської душі.

Твори Винниченка визначають ся в порівнаню з пись-
.менниками давнїйшої доби иншим настроєм. Замість без-
межного суму, виробленого в давнїйшім письменьстві сум-
ними історичними обставинами, гомонить у Винниченка нова
пісня завзятої боротьби пролєгаріяту, се взагалі' характе-
ристична прикмета новійшого українського письменьства.

Від оповідань переходить Винниченко з 1906 р. до
драми з сучасного житя, яко нового степеня розвитку єго
творчости („Ді сгармонїя", „Великий Мо лох", „Щаблї
щастя"). Одною з прикмет спільних майже всім дієвим
особам Винниченкових драм є се, що вони є люди сильні
духом, а із сеї сили випливає бажане витратити, використати
сю силу-жадобу до житя великого, шумного, дужого, з окли-
ком „хорошо жити на сьвітї!" Ся жадоба до житя дієвих
осіб є відбиткою дїйсности, вона питома пролєтарам. Але
поруч сильних людий, жадних житя, стрічаємо в єго дра-
мах супротивности — слабих духом, котрим жите здає ся
великим тягарем.

Наголовком першої драми »Ді сгар моні я« намічає Вин-
ниченко, що головною перешкодою жити повним, си.іьним, хоро-
шим житем є дісгармонїя між бажанями штелїґента і нало-
женими ним на себе обовязками. У Грпцька в сїй драмі дісгармо-
нїя між моральним ідеалом соціялїста і соціялїстом у дїйсности
і ся дісгармонїя виринає відповідно обставинам кождого, ироякіяє
ея в самих їх вдачах. Протестом проти тих обставин являє ся
Мартин, син міщанина, він боре ся проти вимог пануючої моралі,
котрі вяжуть єго волю. На місце принципу >мушу« Мартин ста-
вить »хочу« і каже: » Чому я мупіу здержувати свої сили? Я ні-
чим не хочу звязувати себе і наплювати на всі моралі, на всі по-
ржавілі кайдани, якими сковують себе люди*. Мартин є руйную-
чим живлом.

В драмі ^Великий Молох*, котрої змістом є важка бо-
ротьба з самим собою, Зїнко і Мирон Антонович кіадуть основою
моралі иринцип »бути чесним самим з собою «. Зїнко висловлює
погляд, що коли і воля і розум і серце одобряють се, пі,о він зро-
бить, ТОДІ він робить морально, хоч би і вбив чоловіка. Отже він

— 416 —

відкидаь* обовязки наїожені на нас із внї, бо »визнанє моім »я«
вже не обовязок. а щире моє бажане, котре виконаю без усяких
обовязків« — »я з примусу не признаю обовязків«. — Тимто най-
внсшою крптеріею пролетара в опредїленю моральностп або немо-
ральности якогось вчинку може бути внутрішнє »я« сеї людини.

Богато уваги присьвячує Винниченко психольогії лю-
бови, на котру глядить із становища більш матерія лїстич-
ного і обрабляє теми, котрі можна би назвати психопато-
льогічними. Він намагає ся зобразити житє таким, яким воно
є і розглядає єго питаня без ніжности, а деколи в ярости
розкриває всю гидоту, що нагромадила ся в людськім єстві.
Тимто поруч картин високої поетично-мистецької стійности,
стрічаємо в єго творах картини, котрі би красше було поне-
хати, або не одно промовчати задля естетичної стійности
твору.

Одною з найкрасшпх драм Впннпченка являє ся «Базар«:
також і що до сценїчностп предсгав.іяє значний поступ. Все дра-
матичне дійство й увагу читачів зосередив автор около краси го-
ловної особи дієвої, Марусі. Між інтересами революцпйної роботи
і наміреною втечею вязнів з тюрми з одного боку і відносинами
революціонерів до Маруспної краси повстає конфлікт. Щоби на-
К.10НИТИ Трохима до помочи в утечі вязнів і здобути собі можли-
вість спокійно трудити ся в партії, Маруся псує свою красу. Од-
наче втративши свою цінність — красу, не здобула Маруся мож-
ливости, спокійної праці в революцийній роботі, бо спомини про
ЄЇ красу на.іягали на неї великою журбою, а побачивши, що й инші
відносини по ЄЇ бажаню не змінили ся (непцірість Леоніда до неї),
не видержала сего і вибух бомби, що розвалила стіну тюрми, уби-
ває також Марусю, а єі смерть являє ся гармонійним закінченєм
ЄЇ революцпйної роботи.

Винниченко цікавить ся все моральними питанями в ши-
рокому розуміню сего слова і вони є головною основою
одної з найновійших єго повістий.

В сій повісти II. 3. >По-свій«, головною особою Є Вадим
Стельмашенко, син скаліченого у фабриці робітника, близкий свояк
фабриканта. Житє Вадпма є справдішньою кримінальною хронікою,
а довгим побутом на Сибірі, яко політичний засланець, відчужив
ся він від людий і дійшов до крайного зденервиваня і зневіри в лю-
дях і жптю та в Їх совісти. Винниченко живоііпсує єго яко .ію-
дину, що не має ніякого почуія до добра і зла. і до якої небудь
справи, анї до жіночої краси і та * байдужність до всього <^ є хо-
роблпвою і неприродною, а так само проголошуваний ним іммора-
лізм. Постатю Сте.їьмашенка намагав ся Винниченко показати, що

- 417 -

тілько така людина може бути імморалїстом, що не звертає зовсім
уваги на той чи инший напрям і характер почувань у людини.

Винниченко є натуралістом з рідкою зневірою до житя
та людий і звертає ся в своїх творах більше до розуму, як
до почутя читачів. Він пристрастно переймає ся своїми іде-
ями і доводить нераз до крайних висновків, до парадоксів.
Виявляючи свої погляди в пристрастнім одушевленю, попа-
дає сам нераз у суперечности і часом почутєм ненавидить
се, що обороняє розумом.

Великою его заслугою є, що здіймає нові питаня, ви-
водить явища, що в усіх перед очима, але неосьвітлені і не-
постережені; в основі єго пародоксів найдемо все якусь нову
правду, не помічувану доси громадяньством. Парадоксаль-
ність настрою і думок Винниченка, викликана імовірно роз-
дражненєм єго на громадянську байдужність до справ зай-
мавих для автора, приневолює єго 'спиняти ся на постатях
з прикметами незрівноваженя і психопатизму, на людях
психічно неморальних і в тім виявляє ся єго мистецьке чутє,
а се чутє визначного єго таланту спричиняє, що дїєві особи
зовсїм живі а не вигадані.

Винниченко неперечно великий і саморідний талант,
одначе жаль діймає, що сей визначний талант звертає ся
часто до питань, котрі приневолюють єго впадати в розу-
мованя мораліста і публїциста, замість полишити лікарям
і соціольогам сї питаня, яких годї розвязати в белетристич-
них творах, що повинні бути творами мистецтва. Можна од-
наче сподївати ся, що з настанем природних відносин після
страшного перевороту й руїни дійде до зрівноваженя та-
лант письменника.

Приднїпряньщина в добі великих потрясень росийської
держави, котрі не минали й українського народу, видала ще
й другий визначний талант, великих надїй лїричного поета.

0. Олесь (прибране назвище) виступив у перше з пое-
тичними творами в 1903 р., а в єго піснях загомоніла така
могутна струна, якої не чутно було на Приднїнряньщинї
після Тарасової смер;и. В перших творах виливає поет осо-
бисті почуваня своєї душі з дитинячих лїт, викликані вра-
жінями природи, коли,

»весь Божий сьвіт сьміявсь, радїв,
радію сонце, нивп, лукп...«

ОЛ. БАРВІНСЬКНЙ, ІСТОРІЯ УКР. ЛІТЕРАТУРИ II. 27

І ТОДІ

»і яадявенїлл в серці згукп
і розітнувсь мііі перший сьпів.«

в его описово-лїричних творах картини природи пере-
няті глибоким ЄЇ розумінєм, особливож чудовими, пишними
краскими поет живописує природу Криму, де

»Осрібляні місяцем гори блищать
І кедри і сосни казки шелестять.
Що нишком підслухали з моря з гори.
А море і сердить ся й лає вітри.
Що нппіком єго підслухають з гори.«

Ніжна й вельми чутлива душа поета відчуває не тілько
свої особисті переживаня:

<■ Кожний нїжнпй рух .сердешний
В срібну пісню переллю,* —

З чого зложить ся „велика повість радощів і мук", але
й в тій піснї власних переживань поета відзиває ся часто
суспільна нута. Доба відродженя України після першого по-
дуву політичної весни натхнула поета гнївом проти гноби-
телїв і зрадників народних:

»0й не квітни, весно, пишними квітками.

Бо народ мій встане,

Розібє кайдани,

Вкриє сьвіг димами

А поля тілами.
Ой не квітни, весно : глянь — надходять хмари,

Тугою чорніють.

Гнївом червоніють...

Ой ті хмари — кари...

Смерть вам, яничари !«

Але мимо сумного вражіня, яке на поета навіяла зне-
віра і пригноблене народу, він перенятий надією в красшу
будучину кличе:

»Мн не кіичем боротись за волю:
Наші братя тпали в борнї.
їхня кров піе гаряча на ранах,
їхні рани горять ще в огнї.
Ми не зложимо зброї своєї...
Дужі в нас і бажання і гнїв,

Ми здобудемо землю і ВОЛГО

І загоїмо рани віків.*

- 419 —

Невдачі в перших починах боротьби за волю навіва-
ють знов на поета розпуку. Одначе навіть у хвилях роз-
пуки по невдачах поет не падає духом, бо він „горів, душа
ставала кремяною, і не слова тепер спокою, а іскри креше
з неї гнїв".

В глибині" душі поета живе віра,

...»ііі,о скоро день засьвітпть,

Що сонце напіе вже зза обрію встає,

Що хід его спинить ніщо не зможе в сьвітї:«

БІн невисьпівав ще всіх пісень, котрими бажає будити нарід:

»Ще кров кипить, клекоче в шалї,

І серце бе, як дзвін, в мені,

І вся душа в огні.

Житю і вам я не скорю ся,

Вогню сльозами не заллю,

Я буііним степом розгорну ся,

Я морем сьпівів розіллю ся

І в кожду пісню увіллю

Весь жар, всю кров мою.«

А хоч страшні злидні переживає Україна, поет подає
надїю на дальший розвиток визначного таланту з вірою
8 красшу будучину, яку висловив у „Піснї":

»Жпвп, Україно, живи для краси.
Для сили, для правди, для волї...
Шуми. Україно, як рідні лісп.
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі :
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити і вмерти з тобою,
І рідні знамена в крівавих боях
Школи не вкрити ганьбою І «

В останних десятилїтях окрім названих у горі двох ви-
шачних письменників появила ся на Приднїпряньщинї і Над-
іністряньщинї ціла громада поетів, котрих твори стають до-
сазом значного підєму народного духа, зростом одушевленя
і національної сьвідомости, нового житя, нових окликів
» також віри в немиручу силу українського народу.

На творах сих письменників відбили ся ріжні впливи,
!кі ворушили українським суспільством у сих землях, націє-

— 4^0 —

/

нальні, ПОЛІТИЧНІ і суспільні змаганя, якими кермує ся україн-
ське громадяньство в сїй добі. Деякі між ними, хоч не завер-
шили ще своєї письменської дїяльности, виявили вже до пев-
ної міри характер свого таланту в своїх творах і їх літера-
турну стійність.

С. Черкасенко (дійсне назвище П. Стах) визначив ся яко
автор драм, повістий і лїричних віршів навіяних щирим де-
мократизмом і людяним, громадянським сьвітоглядом, а чер-
паючи між иншим теми з житя пролетарів і шахтярів, вка-
зує на їх змаганя:

»Вільна праця — то наша мета. Знов на крівавпй розлючений бій
Наша надія, — Нас закиікає.

На щож занедбана тая сьвята. Годї нам крони, доволі оман!
Вкохана мрія? В хатї, вже рідній.

Всюди р^іна. У пустці німій Віїьно спочинем од сліз і од ран
Голод никає — В праці свобідній.<

(^Вільна праця«.)
Одначе вступаючись за правом на людське житє про-
летарів, з горячим серцем й одушевленєм відзиває ся Черка-
сенко про Україну:

» Бадьоро має ще нам стяг,

Господь ще любить Україну:

Він в ризп пишнії одяг

Свою окривджену дитину. «

А зобразивши чудову природу рідного краю, кінчить:

» Нехай чигають^хижакп

На ту красу — Красу-Дівчину. —

На варті стали козаки,

Господь враїтє Україну ! « ( » У к р а ї н а « )

Поет перенятий вірою в красшу долю народу-Антея
і своєю щирою душею обіймає весь народ, без клясового
і партийного вузкоглядства і певний того, що:

» Народ злама його одчай

І з попелу страіпних пожарів.

Як фенікс, встане Рідний Край, —

Країна вільних господарів.* (»Народ«)

Погідний і рішучий настрій знаменує твори Черкасенка,
а так само й близкого єму що до напряму П. Капельгород-
ського, коли тим часом Г. Чупринка в своїх віршах впадає
в тугу й розпуку. Тужливим настроєм віє також з віршів
А. Пахаревського, як і з творів згаданої вже Н. Кибальчичевої
і Г. Комарової.

- 421 -

У Надянїстряньщинї визначив ся поміж молодим по-
колїнєм поетів найновійшої доби Василь Пачовський (учи-
тель гімназийний) викінченою формою ліричних віршів
переважно любовного настрою, з котрих видно, шо він
глибоко вслухав ся в мельодію нашої народної піснї і на-
шої мови і володіє технїкою вірша, як мало хто з того по-
колїня та в одній хвилї вміє викликати в душі настрій і ви-
держати єго до кінця. Окрім любовних віршів („Роз си-
па ні перли"), в котрих инколи в натуралізмі сходить до
«айнизших крайностий (н. пр. „На стоцї гір") і серце своє
переповнене любовним чутєм розливає щедро на всї боки,
та взагалї забагато уваги присьвячує забавам і танцям, на-
магав ся також дати драматичний твір „Сон української
ночи" за приводом польського поета Виспянського і ви-
казати змаганя молодого поколїня Українців до виконаня
„золотого вінця" волї України серед змагань загалу Україн-
ців для заспокоєня власних почестий. Однак автор не звер-
нув уваги на се, що не мрії і звучні оклики, але тілько не-
всипуча праця кождого на своїм становищі, над осьвідом-
ленєм народу, може сплести сей вінець для України в крузї
культурних народів. — В другім драматичнім творі „Сфінкс
Европи" намагав ся Пачовський вказати на се, що тілько
справедлива полагода української справи може довести до
розвязки сего трудного сьвітово-полїтичного питаня, котра
зможе обезпечити лад і мир в Европі.

З громади поетів молодого поколїня підіймає ся на
крилах свого таланту Петро Карманський (гімназ. професор),
незвичайно ніжна і мистецька душа. Єго піснї навівають тиху
задуму, як срібнорогий місяць, що пливе осїнним небом
понад селянські стерниска, а металево чисті їх звуки зачі-
пають живо наші серця і викликують глибокий сум. Поета
діймає до живого не тілько власний єго біль, але й загально-
людські стражданя. Збірка єго поезій „Пливем по морі
тьми" (1909) нагадує зовсїм якусь цминтарну картину з кипа-
рисами, туями і взагалї дише якоюсь екзотичною природою.
І^нколи відзивають ся на струнах єго кобзи звуки про рідний
край і степенують ся до вибухів гнїву зверненого до зем-
ляків: „Раби, пігмеї, маловіри, як довго ваші стони й скарги
будуть одиноким щитом проти кайдан тиранів! О сором,
сором!" — Одначе поет остаєзаєдно довго втім цминтарнім

- 422 -

настрою й єго муза слабо відзиває ся про житє живих. Він
радо здіймає ся в надземні круги від людського житя.
Він мріє про

»далеч, кудп не доходить
І спомин буденної мовп«,

і бажає;

»Кобп то мож заснути так на віки
І не вертать в додпну до .тюдпй,«

весь настрій єго творів журливий, навіть з природи зачер-
пнені мотиви сумовиті.

Всеж таки й у тім сумовитім настрою поет відзиває
ся нераз рішучим голосом на стражданя народу і єга
боротьбу за волю і красшу долю.

Окрім згаданих поетів виступив цілий кружок у „Мо-
лодій Музі" як Степан Чарнецький, Сидір Твердо-
хлїб і ин.

Сим не вичерпано огляду літературної творчости всіх
українських письменників, котрих число в останних десяти-
лїтях наслідком розвитку дневникарства, науково-лїтератур-
них місячників і окремих видань зросло вельми, а в сім л\о-
жна бачити запоруку, що українське слово попливе щораз,
ширшою і могутнїйшою струєю і видасть гарні плоди на
всїх царинах письл^еньства.

50. Головні п(>икАіети і нап|9яліи українського
письдіеньства нової доби.

Перші українські письменники нової доби, 1. Котля-
ревський, П. Артемовський-Гулак, Квітка, Гребінка й ин.,
звернули ся до властивого жерела, до устної словесности
народної, і старали ся збереженою в нїй живою народною
мовою впровадити пригноблений віковими злиднями укра-
їнський нарід своїми творами в семю культурних націй.
А хоч вони не доторкували ся політичних справ, або пи-
таня самоуправи України, впровадили в своїх писанях мо-
гутну демократичну струю. З самого почину українське
письменьство шукало ширшої основи, яку могла єму дати
європейська цивілізація; з європейських літератур черпало
воно повною жменею вироблені форми, а инодї і зміст
творів. Се однак не зменшувало стійности українського
письменьства, бо народний дух умів на всіх тих живлах ви-

423 -

тиснути своє знамя і зляти та стопити їх з народними
живлами.

Знаїленно, що з першими починами обновленого укра-
їнського письменьства появив ся на Приднїпряньїдинї ви-
значний сторичний твір (хоч написаний московщиною), —
перша виява української полїтичної думки, котра мала дов-
гий час величезний вплив на витворене автономічної ідеї
посеред тодїшнього осьвіченого українського суспільства.
Се була знаменита „Исторія Руссовг", оден з найбільш
вільнодумних творів не тілько для тої доби, але й для мно-
гих пізнїйших ЛІТ. Сей в дїйсности історично-полїтичний
твір розповсюдив ся на Приднїпряньщинї в рукописях і бу-
див посеред усего старшого поколїня національно-сьвідо-
мого ще українського суспільства любов рідного краю
і народу, приспану думку про волю України, автономічні
ідеї і демократизм навіяний революцийним настроєм. Під
впливом сего твору засновують ся почини органїзацій, тай-
них товариств, вільномулярських льож, з котрими й Українцї
були в звязи (Котляревський був членом полтавської льожі).
в Києві заснований „Союз^ь соединеньїх'ь СлавянТі" (1818)
не мав, правда, чисто українських змагань, але опирав ся
на федеративній демократичній основі і промощував шлях
організаціям, що мали метою самоуправу України, між тими
славному „Братству Кирило-Методіївському", утво-
реному заходами Костомарова. З єго розбитєм не остала
без сліду висока єго ідея, та найшла відгомін у поезіях
Шевченка й оповіданях М. Вовчка, котрі мають величезне
значінє для розвитку демократичного україньства.

Проминуло після того більш десятка літ, поки колишнї
члени Кирило-Методіївського Братства змогли продовжувати
свою роботу в петербурськім місячнику „Основа". Одначе
часи змінили ся : хвилевий весняний подув росийської сво-
боди захолонув, а хоч знесено крепацтво, ідея федералізму
не найшла відгомону, реакцийні змаганя налягли на суспіль-
ство з давною силою, а жертвою їх упала також „Основа".

Під копець єствованя „Основи" відозвали ся там нові
звуки. Молодші ЄЇ дописцї В.Антонович, Т. Рильський,
П. Житецький і ин. підносять з повною щиростю спра-
ву становища шляхти на Українї і потребу єї працї для
українського народу (В. Антонович — „Моя испов'Ьдь")
і право українського народу на своє власне національне
житє та на дальший розвиток на основі свого народного
сьвітогляду (П. Житецький).

„Основа" прояснила відносини українського народу
до московського і польського та задачі української інтелі-
генції супроти свого народу. Із застановою „Основи" на-
слідком вспятних змагань росийського правительства, обме-
жив ся український національний рух на культурну і про-

— 424 —

сьвітну ДІЯЛЬНІСТЬ, поки опісля в 70 их і 80-их рр. ХІХ-го
ст. під впливом розбудженого в Надднїстряньщннї націо-
нального житя („Мета", „Правда") не поширив ся обсяг
і зміст українського письменьства, що стало підвалиною
лїтературно-наукового і національно-культурного зединеня
усїх українських земель на сьвідомій і ясній наліональ-
н ій основі.

В другій половині 80-их рр., з почином суспільно-полі-
тичної дїяльности М. Драгоманова, вихованого під впливом
ідей Кирило-Методіївського Братства і західно-європейського
соціялїзму, проявляють ся в українськім письменьстві при-
кмети і напрями крайно-реалїстичні, в дусї західно-європей-
ських суспільно-демократичних ідей. На переломі ХІХ-го
і ХХ-го ст., в змаганях до висшої мети, літературний рух
бажає такого широкого розвитку і напряму, який обхопив
би весь нинїшнїй сьвіт і час. Рух сей видав визначні пись-
менські таланти, котрі однак або не виявили ся ще вповнї
або не завершили своєї літературної дїяльности, щоби мо-
гли стати предметом наконечної історично -літературної
оцїнки. До тогож ще й переворот, викликаний сьвітовою
війною на ВСІХ українських землях не сприяє спокійному
і правильному розвиткови письменьства. Всеж таки можна
з певною відрадою вказати на се, що невмируща сила укра-
їнського народу мимо всїх перепон, які спиняли розвиток
української мови, літератури, науки й всенародної просьвіти,
довела українське письменьство, хоч не до розросту і ши-
рокого розвитку, відповідного культурній спосібности й чи-
сельности українського народу, але видала чимало таких
творів, які внесли богато цінного і саморідного до сьвіто-
вої культурної скарбони.

Віра в невмиручу силу й справедливість української
національної ідеї в найтруднїйших хвилях народного єство-
ваня давала снагу народним борцям іти проти всякої на-
сили й окрилювала їх у походї до правди і волї, щоби
здобути українському народови соняшне місце посеред семї
культурних націй. Колиж уже щезли ті перепони, що за-
городжували українському народови шлях до сеї мети,
коли після перевороту спричиненого сьвітовою війною
на українських землях настане необхідний для письмен-
ської і всякої культурної роботи мир і лад, то можна
мати певну надїю, що пишними цьвітами вкриє ся і „нероз-
межованою останеть ся на віки" українська земля та стане
цариною культури, що здобуде українському народови по-
чесне місце в історії.

Зміст.

Т|>етя (на{>одна) доба письмеиьства.

СТОР.

1. Загальний історично-лїтературннй погляд. Внутрішні
причпнн витвореня народного українського ппсь-
меньства 1 — 4

2. Зверхні, загально-евронейські причини, що йпливали
на витворене народного укр. письменьства.

а) Романтизм, б) Вплив європейської науки на роз-
виток з^країнського письменьства. в) Відроджене сло-
вянськпх народностий. г) Ідея рівних прав чоловіка,
д) Політичні подїі -^ — 11

3. Іван Котляревський. Полтава першим огнищем укра-
їнського житя і письменьства. І. Котляревський. Пи-

саня Котляревського 11—23

4. Вплив Котляревського на розвиток української літе-
ратури і народностп. Наслїдовцї Котляревського.

Павло Белецькпй-Носенко, Олександер Корсун, Пор-
фірій Кореницький, Степан, Петро і Марта Писарев-
ські, Михайло Петренко, Константин Думитрашко,
Остап Рудиковськпй, Константин Пузина, Василь
Гоголь, Яків Кухаренко. Кирило Тополя, Іван Озар-
кевич 2о — ^9

5. Харків — друге огнище українського народного житя

і письменьства • 29 — ЗО

6. Вплив харківського університету на літературний рух ЗО — 31

7. Харківський літературний кружок.

Василь Маслович, Петро Артемовський-Гулак . . 31 — 36

8. Поширене літературного руху під впливом харківського
унїверсптету 36—38

9. Романтичний напрям в українськім письменьстві.

Лев Боровиковський, Олександер Корсун, Амврозій ^
Метлинський. Микола Костомарів, Тимко Падура . о8 — 41

10. Взаємини українського письменьства з польською і мо-
сковською літературою '41 — 44

11. Громада українських письменників у Харкові.

Григорій Квітка-Основяненко, Літературна діяльність

Гр. Квітки 4:)— 54

- 426 —

СТОР.

12. Харківські й полтавські ровесники Квітки.

Евгеній Гребінка. Михайло Петренко, Яків Щого-
лїв, Михайло Макаровський, Амврозій Метлин-
ськпп, Віктор Забіля, Олександер Атанасіїв-Чуж-
бинський 54 — 61

13. Головні прикмети і струї відродженого письмень-

ства на придніпрянській Україні 20-40 рр 61—62

14. Національне відроджене і почини народного пись-
меньства в наддністрянській Українї 63—64

15. Доля українського населеня в наддністрянській
Українї після прилуки до Австрії.

а) Дбалість про долю Русинів у Австрії, б) Неясне
розумікб про руську мову й народність, в) Почини
українського народного шкільництва, г) Перше
просьвітне товариство українське, д) Відгомін сло-
вянського відродженя в наддністрянській Україні,
є) Дослїди української історії і мови 64 — 69

15. Почини народної літератури в наддністрянській
Українї. ■

Вплив романтизму на розбуджене національної
сьвідомо€ти. Руська Трійця. Літературна творчість
М. Шашкевича і еї значіне. Лїтературно-історичне
значіне М. Шашкевича 69 — 83

16. Доля українського письменьства в наддністрянській
Українї по смертп М. Шашкевича.

Іван Вагплевпч. Яків Головацький ..... >^3 — 8в

17. Подув » весни народів« у наддністрянській Українї.

а) Головна Руська Рада у Львові, б) „Руський
Собор" у Львові і словянськпй зїзд у Празі".

в) „Собор руських учених". Галпцько-руська ^Іа-
тиця. Народний Дім. Ставропигійський Інститут.

г) Літературна діяльність Я. Головацького після
:язду руськпх учених. Микола Устіянович, Антін
Могпльнпцький. Лука Данкевич, Михайло Козане-

впч. Рудольф Мох 86 — 95

18. Вплив письменників Приднїпряньщини на відро-
джене письменьства в наддністрянській Українї . . 95 — 97

19. Обедіїнительний напрям в письменьстві Надднї-
стряньшини.

Денне Зубрицькнй. Антін Петрушевич. Михайло
Гарасевич, Михайло Малиновськпй, Антін Добрян-
ський Я7 — 10(3

20. »Особьій русскій язьік-ь« у літературі 50-и.\ рр,
ХІХ-го ст, в Надднїстряньщинї.

Іван Гушалевпч, Богдан Дїдицькпй, Іван Наумович 100 — 104

21. Лїтера'і'урні ямаганя против »обедпнительного« на-
пряму.

Евгеній Згарськпй, Ксенофонт Клвмкович, Пля-

тон Коетрцькпй 104- 105

22. Національне відроджене і почини народного пись-
меньства в надпрутській Українї.

Гаврпїл і Василь Продав, Василь Ферлеевич . . 105 — 108

23.

427 -

Закарпатська Україна, еї національний занепад і по-

СТОР.

чпнп відродженя. Історичний огляд 10М — 109

'24:. Змаганя до підєму народного ііочутя між закарпатсь-
кими Українцями 109 — 110

25. сіїтературна діяльність закарпатських Українців.

Александер Духаович, Юрій Гуца-Вееелин, Ляслов

Чопей . . . . , 110 — 11"^

26. Ширший розвиток письменьства в придніпрянській
Україні. Київ третим огнищем літературного й ріо-

вого руху 112^114

27. Словянофільство в Росії. Кирило-Методіївське Брат-
ство в Києві 114—118

28. Українська Трійця.

Мпкола Костомарів, Тарас Шевченко. Дитячий вік
Тараса, Шевченко глядае учителів малярства,
Шевченко від викупу з крепацтва до засланя
в неволю. Шевченко в неволї аж до визволу, Шев-
ченко на другім засланю. Смерть Шевченка і по-
хорони, Єго вдача, Поетична творчість Шевченка,
Шевченкові баляди, Побутові поеми. Історичні по-
еми. Національно-полїтичні твори, Шевченко апо-
стол правди і науки, учитель людства, Лірична
творчість Шевченка, Назар Стодоля, Шевченкові
писаня в московській мові. Музикальність і живо-
писність Шевченкових творів. Літературне й істо-
ричне значіне Шевченка. Пантелеймон Куліш, Мо-
лодий вік Кулїша, Діяльність Куліша від заснованя
Кприло-Методіївського Братства до виходу „Осно-
ви", Діяльність Куліша від заложеня „Основи"
до зміни поглядів на козаччину і розриву Із зем-
ляками, Писаня П. Куліша в першій добі єго лі-
тературноі дїяльности. Погляди Куліша на істо- ,

ричний розвиток українського народу. Друга доба
літературної дїяльности Куліша, Літературне та
громадянське становище і характеристика Кз'ліша 11«' — 19с>

29. Віднова дїяльности придніпрянських письменників
у 60-их роках. Петербург осередком умового й лі-
тературного руху. Змаганя до всенародної просьвіти.
Українські недільні школи . 195 — 202

30. Українські письменники-шестпдесятники.

Марко Вовчок, Літературна діяльність М. Вовчка,
Літературне становише М. Вовчка. Громада пись-
менників-Основян. Олександра Кулїшева (Ганна
Барвінок), Матвій Симон (Номис), Степан Ніс, Пе-
тро Кузьменко. Митрофан Алрксандрович (Олель-
кович), Данило-Сліпченко Мордовець, Олекса Сто-
роженко. Анатоль Свидницький, Яків Щоголів,
Леонід Глїбів, Олександер Навроцький, Василь Ку-
лик. Володимир Олександрів. Василь Мова. Микола
Вербицький. Петро Охоцькпй-Огієвськпй . . . 202 — 228

31. Лїтерат)фна діяльність народовців. Друга »руська
трійця «.

Володимир Шашкевпч, Федір Заревич, Ксенофонт

Климковпч 228 — 241

428

СТОР.

Я2. Успіхи й перепони в пошпрюваню ідеї народовців.
Львів осередком умового і літературного житя.

Павлин Сьвєнцїцькпй. Обнова V^ьвівської громадп
народовців. Засноване часописи „Правда" . . . 241 — 24

33. Спільна літературна робота письменників усіх зе-
мель українських.

Олександер Кониський, Літературна діяльність Ол.
Кониського, Степан Руданський, Іван Левпцький.
Літературна діяльність 1. Левицького, Літерат^фне
становище і характеристика І. Левицького, Панас
Мирний, Літературне становище п характеристика
П. Мирного 249зі:^§

34. Початок новітного українського театру. Творці но-
вітної української драми.

Михайло Старпцький, Літературне становище й ха-
рактеристика творчости М. Старицького, Мартш
Кроппвнпцькпй. Літературна діяльність М.^Кро-
пивнпцьтсОго, Літературне становище М. Кропив-
ницького, Іван Тобілевич. Драматична творчіс'^ь
І. Тобілевпча, Літературне становище 1. Тобілевича 282 — ЗО

35. Національне відроджене надпрутської України (Бу-
ковпнп). Йоспф Федьковпч і братя Воробкевичі.
(» Буковинська Трійця «).

Йосиф Юрій Гордпнський Федькович. Літературне
становище Федьковича, Ізидор Воробкевич, Літера-
турна діяльність. Літературне становище. Григорій
Воробкевич 303 — 32

36. Відгомін відродженя надднїстрянської і надпрутської -
України на Прпднїпряньщинї 328 — 32

37. Заборона українського письменьства в Росії тказохМ
з 18/30 мая 1876 р \ . . 32Я-33

38. Вплив заборони української мови в Росії на літера-
турний рух у Надднїстряньщннї.

Василь Ільнпцький, Анатоль Вахнянпн. Омелян
Огоновський, Омелян Партицькпй, Юлїян Роман-
чук, Юлїян Пелевпч. Олександер Барвінський, Кон-
стантпн Лучаківський, Евген Желехівський, Іван
Верхратський, Корнило Устіяновпч 33

39. Змаганя до поширеня культурно-національної роботи
народовців у 70-их рр.

Володимир Барвінський, Володимир Навроцький . 338 — 34

40. Вплив західно-європейських суспільно - політичних
ідей на дальший розвиток письменьства.

Михайло Драгоманів, Національні п суспільно-по-
літичні погляди Драгоманова. Вплив М. Драгома-
нова на розвиток українського письменьства і на-
уки. Іван Франко. Літературна творчість І. Франка,
Остап Терледькпй, Михайло Павлик; Степан Кова-
лів. Наталя ІСобрпнська 343 — Зі

4 1 . Змаганя до полагоди взаїмних відносин між рідними
національними й европейсько-суспільнимп струямп.

Ольга Косачева, Борис Грінченко. Літературне ста-
новище Б. Грінченка. Трохим Зїнківський, Іван

- 429^

Манжура. Дмитро Марковим. Михай.ю Комар. Пе-
тро НїщинськпГі Збо — 377

42. Оживлене ішсьменського руху в наддністрянській
і прпднїпрянськііі Україні у 80-пх рр.

Осип Маковей. Тпмотей Бордуляк. Богдан Лепкий,
Андрій Чайковський, Володимир Масляк, Григорій
Цеглинськпй, Василь Щурат, Павло Грабовський,
Володимир Самійленко. ^ядрса Косачівна. Ага-
фангел Кримський, Людмила Старицька-Черняхів-
ська. Надія Кпбальчпч, Дніпрова Чайка. Іван Сте-
шенко. Мусїй Кононенко, Евгенїіі Тимченко . . . 377 — 389

43. Поширене обсягу і змісту українського письменьства.

Михайло Грушевський 389 — 391

44. Прояви натуралізму в краснім ппсьменьстві.

Михайло Коцюбинський. Літературне становище

М. Коцюбинського, Микола Чернявськпй .... 391 — 399

45. Збірні і популярні впданя на Прпднїпряньщпнї . 390

46. Найновійші струї в укр. ппсьменьстві під впливом
західно-європейських суспільних ідей.

Любов Яновська, Ольга Кобплянська 400 — 405

47. Модернїстпчнпй (новітний) напрям в українськім
ппсьменьстві.

Василь Стефаник. Іван Семанюк, Лесь Мартович,
Денис Лукіянокич, Антін Крушельницький. Ми-
хайло Яцків . . - . , 405 — 411

48. Заране конституційної свободи в Росії і вплив на
просьвітний та літературний рух на Прпднїпрянь-

щинї 411—413

49. Нові шляхи і перехід до впсшого степеня творчо-
сти в українськім ппсьменьстві.

Володимир Впннпченко. О. Олесь. С. Черкасенко,
П. Капельгородський. Г. Чупринка, Л. Пахарев-
ський, Н. Кибальчпчева, Г. Комарова, Василь Па-
човськпй. Петро Карманськпй, Степан Чарнецький,
Сидір Твердохлїб 413 — 422

50. Головні прикмети і напрями українського письмень-
ства нової доби 422 — 424

Поправки 430

Поправки.

стор.

ряд.

замість

має бути

2

1

3

долпнп

сьмішнпм

сьмішнпмп

10

3

3

горп

унївертптетах

університетах

11

7

3

долини

занепаститп

занапастити

11

12

„

занепащенбм

■занапащенб.м

23

14

3

горп

любовою

любовіїо

32

6

„

в український

в українській

Зо

20

3

долини

деякі (-••го ппсаня

в деяких его писанях

49

18

3

горп

підержатп

піддержати

69

1Н

3

долпнп

21. ІІочинп

15. Почини

151

10

я

славославить

славословить

187

3

„

погдяд

погляд

228

18

„

Літературна діяльність

31. Лїтер. діяльність

241

15

„

Успіхи і перепони

32, Успіхи і перепони

і

81Г.І0іМа 5ЕСТ. Л'І 2 2 197/

РІЕА5Е ОО N01 КЕМОУЕ
САК05 ОК 51ІР5 РКОМ ТНІ5 РОСКЕТ

иМІУЕКЗІТУ ОР ТОКОМТО ІІВКАКУ

(^)

ш.н

В2958із'Ьо

Вагуіпз'ку, Оіекзапсіег^
Ізіогіуа икгаіпз'коі

Іі-Ьегаіигі