(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Istorii︠a︡ Ukraïny-Rusi"

ТІ1І8 І8 а сіі^ііаі сору оґ а Ьоок іЬаІ \¥а8 рге8егуе(1 ґог §епегаІіоп8 оп ИЬгагу 8ІіеІУЄ8 Ье^оге іі \¥а8 сагеґиііу 8саппесі Ьу Соо^іе а8 рагі о^ а рго]есІ 
Іо таке іИе \¥0г1сі'8 Ьоок8 (іІ8соуегаЬ1е опИпе. 

И 1іа8 8игуіуесі 1оп§ епои^Ь £ог Іііе соругі^ііі Іо ехріге апсі іЬе Ьоок Іо епіег іЬе риЬИс сіотаіп. А риЬИс сіотаіп Ьоок І8 опе іЬаІ \уа8 пєуєг 8иЬ]есІ 
Іо соругі^Ьі ог \уЬо8е Іе^аі соругі^Ьі Іегш Ьа8 ехрігесі. \¥ЬеіЬег а Ьоок І8 іп Йіе риЬИс сіотаіп тау уагу соипігу Іо соипігу. РиЬИс сіотаіп Ьоок8 
аге оиг §а1е\уау8 Іо Йіе ра8І, герге8еп1іп§ а \уеаШі о^ 1іІ8Іогу, сиІШге апсі кпо\у1есі§е Іііа1'8 ойеп сііШсиІІ Іо сіІ8соуег. 

Магк8, поІаІіоп8 апсі оіЬег таг^іпаііа рге8епІ іп Йіе огі^іпаі уоїите \уі11 арреаг іп 11іІ8 йіе - а гетіпсіег оґ 11іІ8 Ьоок' 8 1оп§ ]оигпеу ґгот іЬе 
риЬ1І8Ііег Іо а ІіЬгагу апсі йпаїїу Іо уои. 

ІІ8а§е §иійе1іпе8 

Соо^іе І8 ргоисі Іо рагШег \уі11і 1іЬгагіе8 Іо сіі§іІІ2е риЬІіс сіотаіп таІегіаІ8 апсі таке Йіет \уісіе1у ассе88ІЬ1е. РиЬІіс сіотаіп Ьоок8 Ье1оп§ Іо іЬе 
риЬІіс апсі \уе аге тегеїу Йіеіг си8Іосііап8. Меуег11іе1е88, 11іІ8 \уогк І8 ехреп8іуе, 80 іп огсіег Іо кеер ргоуісііп§ 11іІ8 ге8оигсе, \уе Ьауе Іакеп 8Іер8 Іо 
ргеуепі аЬи8е Ьу соттегсіаі раг1іе8, іпс1исііп§ р1асіп§ ІесЬпісаІ ге8ІгісІіоп8 оп аиіотаїесі ^ие^уіп§. 

\¥е аІ80 а8к Йіаі уои: 

+ Маке поп-соттегсіаі ше о/ґке^Іе5 \¥е сіе8І§песі Соо^іе Воок ЗеагсЬ ґог и8е Ьу іпсііуісіиаІ8, апсі \уе ^е^ие8^ іЬаІ уои и8е Іііе8е Й1е8 ґог 
рег80па1, поп-соттегсіаі ригро8Є8. 

+ Ке/гаіп/гот аШотШесі диегуіщ Оо поі 8епсі аиіотаїесі ^ие^іе8 о^ апу 80ГІ Іо Соо§1е'8 8у8Іет: И уои аге сопсіисііп^ ге8еагс1і оп тасЬіпе 
Ігап8ІаІіоп, оріісаі сЬагасІег гесо^піііоп ог оіЬег агеа8 \у1іеге ассе88 Іо а іаг^е атоипі о£ Іехі І8 Ьеір^иі, р1еа8е сопіасі и8. \¥е епсоига^е іЬе 
и8е о£ риЬІіс сіотаіп таІегіаІ8 £ог Іііе8е ригро8Є8 апсі тау Ье аЬІе Іо Ьеір. 

+ МаіпШіп аПгіЬийоп ТЬе Соо^іе "\уа1егтагк" уои 8ее оп еасЬ йіе І8 Є88еп1іа1 їог іп£огтіп§ реоріе аЬоиІ 11іІ8 рго]есІ апсі Ьеіріп^ іЬет йпсі 
асісііііопаї таІегіаІ8 Нігои^Ь Соо^іе Воок ЗеагсЬ. Р1еа8е сіо поі гетоуе іі. 

+ Кеер и Іе§аІ \¥1іа1еуег уоиг и8е, гететЬег іЬаІ уои аге ге8роп8ІЬ1е £ог еп8игіп§ іЬаІ \уЬаІ уои аге сіоіп§ І8 1е§а1. Оо поі а88ите іЬаІ ]и8І 
Ьесаи8е \уе Ьєіієує а Ьоок І8 іп іЬе риЬІіс сіотаіп ґог и8ег8 іп іЬе Ііпііесі 8іа1е8, іЬаІ іЬе \уогк І8 аІ80 іп іЬе риЬІіс сіотаіп ґог и8ег8 іп оіЬег 
соипІгіе8. \¥1іе11іег а Ьоок І8 8ІІ11 іп соругі^Ьі уагіе8 ^гот соипігу Іо соипігу, апсі \уе сап 'І о£Гег ^иісіапсе оп \у1іе11іег апу 8ресійс и8е ої 
апу 8ресійс Ьоок І8 а11о\уесі. Р1еа8е сіо поі а88ите іЬаІ а Ьоок'8 арреагапсе іп Соо§1е Воок ЗеагсЬ теап8 іі сап Ье и8есі іп апу таппег 
апу\у1іеге іп іЬе \уог1сі. Соругі^Ьі іпМп^етеШ ІіаЬіІіІу сап Ье ^иі^е 8еуеге. 

АЬоиІ Соо§1е Воок 8еагсЬ 

Соо§1е'8 тІ88Іоп І8 Іо ог§апІ2е іЬе \уог1сі'8 іпґогтаїіоп апсі Іо таке іі ипіуег8а11у ассе88ІЬ1е апсі и8еґи1. Соо^іе Воок ЗеагсЬ 1іе1р8 геасіег8 
СІІ8С0УЄГ іЬе \уог1сі'8 Ьоок8 \у1іі1е Ьеіріп^ аи11іог8 апсі риЬ1І8Ііег8 геасЬ пе\у аисііепсе8. Уои сап 8еагс1і іЬгои^Іі іЬе ^и11 Іехі о£ 11іІ8 Ьоок оп іЬе \уеЬ 

аі Іі^^р : //Ьоокз . доодіе . сот/| 



ір^7^. 



лі-£Ч^ Ц:іШГ\ 



' І^А 



^^^ 

Ж'-,*^. 

;>^^ 



.-«і.^^ 



к 

X 






^^4. 










ІЬ. 




•-— 




і. ;¥ 


^^^ЩШ 




" 


^ 

^^у. 


?*'.,. 


■^ 



ІзІопіПаО ІІкгаїпу-Кизі 



Мукоіа Агказ 










гі^ 



^-^йКА^' 




0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



А ^04^ ^укігй- 



<Зоторія 



^країни- Руеі. 



З 210 ішюхкамо і поршрешаяго 
ша 9 каршамп. 



*■ к.. 



няписл» 

*• « 

Микола с9/км. 



Року Божого 1908. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



'І. < 



ДруЕОвадося у Петербурзі, в друкарні Товариства ^Общественная 
Поль8а% Б,-Подьяческая 39. 

К^шпа до малоюнків та карти виготовлені в фото-цінкографії С. Проку- 
діи-Горского, у Петербурзі, Б.-Подьяческ., 22. 

Обкладинку малював художник Микола Ткаченко, у Петербурзі. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



/0'7^9ПІ^(^ 



ПЕРЕДМОВА. 

Розпочинаючи «Історію України», я не мав на мислі напи- 
сати науковий твір, — я хотів ясно розповісти землякам 
моїм те, що робилося у нас на Вкраїні од найдавніщих часів 
аж до останніх. 

У «Історії» моїй шановний читач не знайде нічого нового, 
викопаного зо дна архівів, — вона складена на основі давно ві- 
домих і певних джерел і в'язана в одну історичну цілість; по- 
ділена вона на періоди, які натурально зазначуе саме життя 
нашого народу. Через такий поділ, на мою думку, легче пам'я- 
тати поодинокі історичні факти.! 

Родоводи узято переважно з відомих історичних праць 
професора М. Грушевського, карти— з праць професора М. Гру- 
шевського, І. Попка та Ф. Кондратовича, або зроблено по сьо- 
гочасних данних. Ілюстрації до цієї книги узято або з ма- 
люнків відомих художників, або ж із збірників творів відомих 
письменників, з історичних та ілюстрованих журналів, та ще, 
дякуючи шановному хранителеві музею імени В. Тарно вського 
у Чернигові, А. П. Шелухину, з річей і портретів, що зібрані 
у тому музеї. 

Український письменник В. М. Доманицький узяв на себе 
труд виправити і скоректувати цю працю, за що я без краю 
вдячний йому. З свого боку, я доклав усього (;тарання, щоб 
праця ця з'явилась на світ божий такою, якою повинна бути 
популярна, доступна для кожного, історія свого народу. 

Микола Аркас. 

0іді!і2есі Ьу СлОО^ІЄ 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ЗМІСТ книжки. 



СТОР. 

Огляд географічний І 

Період перший— Скифо-Сарматський. 

Скифи б 

Сармати 8 

Славяне 10 

Городи 11 

Побит ' .12 

ТВіра 12 

Зносини Славян з Греками 14 

Період другий— Київський (до року 1170). 

Варяги на Русі 16 

Олег 17 

Ігорь 20 

Ольга 22 

Святослав (964—972) 25 

Ярополк (972—979) зо 

Володимир (980—1015) 33 

Святополк Володимирович Окаянний (1015—1019) 40 

Ярослав Володимирович Мудрий (1019 — 1054) . . . 44 

Ізяслав І Ярославович (1054 — 1078) 50 

Святослав Ярославович (1073 — 1076) 51 

Всеволод Ярославович (1078 — 1093) 51 

Святополк Ізяславович (1093 — 1113) 52 

Володимир Всеволодович Мономах (1113 — 1125) 54 

Мстіслав І Володимирович (1125—1132) 56 

Ярополк П Володимирович (1132 — 1139) 56 

Всеволод Ольгович^(і139 — 1146) 57 

Ізяслав П Мстіславович (1146—1154) . 57 

Ростіслав Мстіславович (1154—1155) . . 59 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



СТОР. 

Юрій Володимирович Довгорукий (1155 — 1157) 59 

Ізяслав Давидович (1157—1159) 59 

Ростіслав Мстіславович (1159—1167) . . 59 

Мстіслав П Ізяславович (1167—1169) 59 

Устрій і відносини 61 

Період третій— Галицький (1087— 1340). 

Рюрик Ростіславович (1087 — 1094) 69 

Володарь Ростіславович (1094 — 1124) 69 

Володимир І, або Володимирко Володарович (1125—1153) ... 70 

Ярослав Володимирович Осмомисл (1153—1187) 72 

Володимир П Ярославович (1187 — 1199) 74 

Роман Мстіславович (1199—1205) 74 

Мстіслав Мстіславович Удалой (1214 — 1228) 76 

Данило Романович (1228—1264) 7 

Татари 79 

Лев І Данилович (1264—1301) 

Юрій І Львович (1301—1308) 8 

Лев'П Юрьевич і Андрій Юрьевич (1315—1323) ^з 

Юрій П Тройденович (1325—1340) 88 

Устрій і відносини 90 



Період четвертий— Литовський (1320—1501). 

Мендовг (1240—1263) 94 

ВІтен (1293—1316) 95 

ГедимІН (1315—1341) . . . . : 95 

Ольгерд (1345—1377) 97 

Ягайло Вел. Князь Литовський (1377—1386) 

» Король Польський (1386—1434) ^^^ 

Молдавія 103 

Вітовт (1392—1430) • 104 

СвитрІгаЙЛО (1430—1440) 106 

Казімир Ягайлович (1440—1447) 107 

Устрій і відносини 111 



Період ПЯТИЙ— Польський (1501—1647). 

Предслав Лянцкоронський 121 

Остап Дашкович 121 

Князь Дмитро Вишневецький-Байда 122 

Січ Запорожська 126 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



УП 

СТОР. 

Богданко Ружинський 130 

Іван Підкова 130 

Самійло Зборовський 134 

Криштоф Косинський 135 

Северин Наливайко 139 

Григорій Лобода ^. . . . 139 

Христофор Нечковський 142 

Тїїхон Вайбуза та Федір Полоус 142 

Самійло Кішка 142 

Гетьман Петро Сагайдачний 144 

Гетьман Оліфер Голуб (Стеблівець) 150 

Гетьман Жмайло (1624—1625) 151 

Гетьман Михайло Дорошенко (1625 — 1628) 152 

Гетьман Грицько Чорний і (ів^в-ібЗО)' 152 

Гетьман Тарас Трясило > ^ ' 

Гетьман Тямохвій Орандаренко ; 

Гетьман Андрій Гаврилович | (1631—1635) 153 

Гетьман Іван Петражицький-Кулага) 

Гетьман Василь Томиленко (1635—1637) 155 

Гетьман Павлюк : . . . 156 

Гетьман Остряниця 158 

Гетьман Гуня 158 

Митрополит Петро Могила 161 

Устрій і відносини 163 



Період шостий— Гетьманський (1647— ІббЗ). 

Гетьман Богдан Хмельницький (1647 — 1657) 171, 

Бойовищ,е на Жовтих водах та під Корсунем 175 

Битва під Пилявою. Поход до Львова 181 

Обірають короля. Хмельдицький у Київі 184 

Облога Збаража. Бойовиш,е під Зборовом. Зборовська згода . . 188 

Битва під Берестечком. Білоцерківська згода 194 

БОЙОВИШ.Є під Батогом і під Жванцем 200 

Поєднання з Москвою і Московське підданство 202 

Поход Золотаренка. Хмельницький у Львові. Шведські справи. 

Ремство на Хмельницького 

Хворість і смерть Богдана Хмельницького 210 

Гетьман Іван Остапович Виговський (1657 — 1659) 213 

Чигиринська рада. Виговський стає Гетьманом 214 

Суперечки і сварки з полковником Пушкарем. Полтавська бійка. 215 

Заміри поєднатися з Польщею. Рада у Гадячі 217 

Поход Ромодановського і Трубецького на Україну. Бойовище 

над річкою Соснівкою 220 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^І^ 



УПІ 

СТОР. 

Варшавський сейм. Охочий гетьманувати. Рада у Германівці. 

Рада у БМй Церкви Смерть Виговського 221 

Гетьман Юрій Зіновьввич Хмельниченко (1659 —1662) ...... 223 

Устрій і відносини 227 



Період сьомий -Руїна (1668—1687). 

Гетьман Павло Тетеря (1663—1664) 322 

Гетьман Іван МартиновичБруховецький( 1663 — 1668) 234' 

Гетьман Петро Дорохвіевич Дорошенко (1665 — 1676) 237 

Гетьман Михайло Ханенко (1669—1674) 240 

Гетьман Демьян Многогрішний (1669—1672) 241 

Гетьман Іван Самойлович (1672—1687) 245 

Устрій і відносини 254 



Період восьмий— Московський (1687—1764). 

Гетьман Іван Степанович Мазепа (1687—1709) 259 

Рада на річці Коломаці у Полтавщині. Мазепа робиться Гетьманом. 
Права України обмежують. Другий поход у Крим. Гетьман 
у Москві 263 

Будовання кріпостів. Запорожська згода з Ханом. Гетьман допо- 
магає споряжати Московський флот. Ремство йа Гетьмана. 
Петрик 264 

Азовські походи. Палій і Правобічна Україна. Походи козаків у 

Лівонію, Інгрію і Польщу 268 

Другий поход на Волинь. Коронування Станіслава Лещинського. 
Княгиня Дольська. Будовання кріпостиу Київі. Бенкет у Геть- 
мана. Зносини з королем Станіславом, взуіт Заленський . 274 

Мотря Кочубеївна. Донос Кочубея і Іскри. Суд над ними. Ко- 

чубея і Искру карають на смерть 279 

Карл ХП на Україні. Мазепа явно переходить на бік Шведів. 
Зруйновання Батурина. Обірають нового Гетьмана у Глухові. 
Проклинають Мазепу. Універсали Петра І, Карла ХП і Ма- 
зепи. Потички Шведів з Москалями. Царська ласка. Пово- 
рот Палія з Сібіру 284 

Запорожці передаються на бік Шведів. Зруйновання Чортомлиць- 
кої Січи. Полтавське бойовиш.е. Шведи утікають. Карл та 
Мазепа у Бендерах. Смерть і похорон Мазепи. Новий 
Гетьман 290 

Гетьман Іван Ільіч Скоропадський (1708—1722) 298 

Наказний Гетьман Павло Лентіввич Полуботок (1722—1724) . . . 305 

Гетьман Данило Павлович Апостол (1727—1734) 310 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



СТОР 

Межигетьманство (1734 — 1750) 313 

Гетьман Кирило Григорович Розумовський (1750—1764) .... 316 
Устрій і відносини 321 

Період девятий— Україна під владою Російської та Австрійської 

держав (1764—1907). 

Знову „Малоросійська Колегія". Комісія „Новаго Положенія". 
* Губерські установи. Скасування козацьких полків. Поча- 
ток дворянства на Україні. Кріпацтво. Звоювання Очакова. 
Подорож Цариці до Криму. Німецькі колонії 331 

Становище Правобережної України і Галичини. Гайдамаки і Опрі- 
шки. Коліївщина. Залізняк і Гонта. Уманська різанина. 
Перший і другий розділ Польщи. Українська людність у 
Галичині і Правобічній Україні 338 

Послідні часи Січи Запорожської. Заходи Кошового отамана Кал- 
нишевського. Руйнування Січи. „В-Ьрнне козаки". Чорно- 
морці. Кошові: Головатий, Білий і Чепіга. „Задунайська 
Січ". Війна 1828 року. Гладкий. „Новоросійські козаки". 
„Азовські козаки" 352 

Кріпацтво і втікачі. Воєнні поселення. Скасовання кріпацтва у 
Галичині. Скасовання кріпацтва на Україні. Самосвідомість на 
Україні прокидається знову. Кирило-Мефодіевське Братство. 
Пригноблення Українського письменства і мови. Львів ро- 
биться осередком духовного розвою усієї України. Пересель- 
ці на Вкраїну і з України. Українці у Америці і Азії. Сучасні 
обставини і поступання українства наперед. Українці у 
Державній Думі. Просвітні Товариства 368 



Родовід князів Київських і Галицьких 92 

„ князів Литовських і королів Польських 164 

„ Дому Габсбургів 350 

„ Дому Романових 370 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



МАЛЮНКИ І ПОРТРЕТИ У КНИЗІ. 



СТОР. 

1. Царський Скиф, — мал. Радомського (Нива, 1890 № 38) .... . в 

2. Скифи, намальоваш на Никопольській вазі (Живоп. Обозр., 
1883 № ЗО) 7 

3. Камяна баба (Живоп. Обозр. 1884 № 15) 8 

4. Камяний идол Світовида, — в книжки Ватюшкова 12 

5. Веснянка у Славян, — мал. Сведомського (Всем. Иллюст., 1898 № 1525) . 13 

6. Слявяне палять вмерлого князя, — мал. Семирадського 14 

7. Убивство Аскольда і Діра, — мал. Топоркова (Ж. 0. 1888 № ЗО) . 18 

8. Аскольдова могила, — фото^)афичний знімок 19 

9. Княгиня Ольга виряжа князя Ігоря у поход на Древлян, — 
мал. Полякова (Ж. 0. 1890 № 45) 21 

10. Княгиня Ольга, — Історія Русі Варвінського . . . . • 22 

11. Помста княгині Ольги за смерть Ігоря,— мал. Чикина (Ж. 0. 

1891 № 42) 23 

12. Не дамо ж бо посоромити землі . Руської! — мал. Сафонського 

(Ж. 0. 1888 № 34) 28 

13. Тризна Святославової дружини під мурами Доростола, — 

мал. Семирадського 29 

14. Стріча князя Святослава з імператором Цимісхіем, — мал. 
Земдова (Нива, 1884 № 48) ЗО 

15. Могила Олега Святославовича у місті Овручі, — з кн. Ватюш- 
кова 31 

16. Убивство князя Ярополка Святославовича, — мал. Кудрявцева 
(Родина, 1892 № 41) 32 

17. Великий князь Володимир, — мал. кн. Гагарина (Ж. 0. 1888 № ЗО). 33 

18. Князя Володимира вводять у хрест у Корсуні, — мал. Кро- 
пота (Ж. 0. 1888 № ЗО) 34 

19. Хрестять Киян у Дніпрі,— мал. Думитрашка (Ж. 0. 1887 ^& 43) . . 35 

20. Князь Володиміфу Рогніди,— мал. Кропота (Ж. 0. 1888 № 40) . 39 

21. Убивство князя Бориса на р. Альті, —мал. Кудрявцева (Родина, 

1892 ?& 8) 40 

22. Борис та Гліб 41 

23. Могила кн. Бориса на р. Альті,— ма-і. Гнедіча (Нива, 1881 № 26). 41 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



XI 

СТОР. 

24. Церква князя Бориса на річці Альті, — мал. Гнедіча (Нива, 1881 

16 26) .42 

25. Король Польський Болесдав Хоробрий, — мал. Матейко .... 43 

26. Святополк Окаянний тікає після бойовища, — мал. Каразина 
(Сіверг, 1901 № 31) 44 

27. Боротьба князя Мстіслава з Редедею, — мал. Земцова (Нива, 
1884 № 23) 45 

28. Вел. кн. Ярослав Мудрий 46 

29. Софійський собор у Київі (давніще) (Ж. 0. 1884 )& 26) ... . 46 

30. Золоті ворота у Київі,— Іст. Русі Варвінського 47 

31. Анна Ярославовна, королева Французька (Кіев. Старина, 1884 VII) . 47 

32. Князь Ярослав виряжав свою доньку Анну до Генриха І 

у Францію,— маЛі Клодта (Нива, 1894 № 18) 48 

33. Мармурова домовина князя Ярослава, — Іст. Русі Варвінського . 49 

34. Князь Володимир Мономах 54 

35. Князя Володимира Мономаха закликають у Київ,— мал. Лебе- 
дева (Нива, 1894 № 9) 55 

36. Князь Ізяслав запрошує князя Вячеслава на згоду і при- 
язнь,— мал. Лебедева (Нива, 1897 № 8) • . . . 58 

37. Одежа і зброя Киян у X і XI віках (Ж. 0. 1888 № ЗО) . . . 62 

38. Срібні гроші за князя Володимира, — Про старі часи на Україні, 

М. Грушевського • 64 

39. Київо-Печерська лавра • . . 65 

40. Літописець Нестор,— мал. Аидреева (Нива, 1898 }6 43) 67 

41. Князь Володимирко зрікається своєї присяги, — мал. Клодта 

(Ж. 0. 1888 Л? 19) 71 

42. Смерть князя Володимирка, — мал. Клодта (Ж. 0. 1885 № 24) . 72 

43. Бояре тягнуть на вогнище Настасію, невінчану жінку князя 
Ярослава, — мал. Лебедева (Нива, 1893 № 37) ......... 73 

44. Князь Роман Галицький не приймає королівської корони, — 
мал. Неврева (Ж. 0. 1899 }& 10) 

45. Церква Успіння у Володимирі-Волинському, — з кн. Ватюшкова. 77 

46. Данило, король Галицько-Руський,— Іст. Русі Варвінського . . 79 

47. Орда іде,— мал. Юмудського (Всем. Илл., 1890 З* 1101) 80 

48. Батий під Київом,— мал. Земцова (Нива, 1887 № 1) 81 

49. Оборона Десятинної церкви, — мал. Земцова (Нива, 1882 № 49) . 82 

50. Князю Данилові підносять королівську корону, — мал. Лебедева 
(Нива, 1894 ?6 7) 85 

51. Князь Лев І,— Іст. Русі Варвінського 87 

52. Князь Юрій І Львович,--Про старі часи на Україні, М. Грушевського. 88 

53. Король Польський Казімир І Великий, — мал. Матейко .... 8 

54. Красний замок (під стінами його вбито Гедиміна),—(Нива, 
1882 16 48) 96 

55. Великий замок князів Литовських у Луцьку, — з кн. Ватюшкова. 97 

56. Малий замок князів Литовських у Луцьку, — з кн. Ватюшкова. . 98 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



XII 

СТОР. 

57. Великий КНЯЗЬ Литовський' Ольгерд,— 8 кн. Ватюшкова . . - . 98 

58. Литовський статут, — з кя. Ватюшкова 99 

59. Київський князь Олександер (Олелько) Володимирович, — 

8 кн. Ватюшкова 100 

60. Руїни Трокського замку, в котрому любив жити вел. кн. 
Литовський Гедимін, — з кн. Ватюшкова 100 

61. Вел. князь Литовський Ягайло велить схопити князя Кей- 
стута та Вітовта, — мал. Герсона (Всем. Илл., 1873 № 257) .... 101 

62. ЇСоролева Польська Ядвига, — мал. Матейко 102 

63. Король Польський і вел. кн. Литов. Володислав II Ягайло, — 

мал. Матейко 103 

64. Вел. кн. Литовський Вітовт, — 8 кн. Ватюшкова ........ 104 

65. Вел. кн. Литовський Свитрігайло,— 8 кн. Ватюшкова 106 

66. Вел. кн. Литовський Казімир Ягайлович, — мал. Матейко . . . 108 

67. Вел. кн. Литовський Олександер Казімирович, — мал. Матейко. 109 

68. Вел. кн. Литов. Олександер стрічає свою заручену, княжну 
Олену Іванівну,— мал. Оренбурга (Нива, 1897 № 1) . 110 

69. Руїни замку вел. князів Литовських у Вільні, — кв. Ватюшкова. 113 

70. Король Польський Жигимонт І, — мал. Матейко 117 

71. Запорожець (стародавній малюнок),— з кн. Вварницького 118 

72. Запорожці, — ^по Ригедьману 119 

73. Запорожець, — по Ригельману 120 

74. Запорожець,— 8 кн. Еварницького, мал. Репина 120 

75. Запорожець,— „Украинская Старина*, мал. Васильківеького 121 

76. Князь Дмитро Вишневецький -Байда, — (Кіевская Старина, 1897, III). 122 

77. Король Польський Жигимонт П, — мал. Матейко 123 

78. Люблинський сейм у 1569 році, — мал. Матейко (Нива, 1870 X 29). 124 

79. Король Польський Стефан Баторій,— мал. Матейко 125 

80. Запорожська Січ (у половині XVII віку) — по Боплану 126 

81. Запорожська рада, — Про старі часи на Україні, М. Грушевського . . 127 

82. Козачий табор, — Про старі часи на Україні, М. Грушевського .... 127 

83. Ікона Покрови у Січовій церкві, — з кн. Еварницького 128 

84. Запорожські чайки та галери, — по Ригельману і Боплану .... 129 

85. Запорожський корабель, - з праці Еварницького (Ист. Віст. 1889, III). 130 

86. Запорожці споряжаються до морського походу, — мал. Чепурненка 
(Нива, 1900 № 51) * 131 

87. Козацький човен, — по Боплану 132 

88. Переправа через річку,— по Боплану 132 

89. Запорожці засідають на ворога,— мал. Штейна (Нива, 1896 № 30) . 133 

90. Король Польський Жигимонт Ш, — мал. Матейко 135 

91. Князь Іван (Януш) Константинович Острожський,— з кн. Батюш- 
кова 136 

92. Володимирський єпископ Іпатій Поцей,— з кн. Ватюшкова . . 137 

93. Князь Константин Константинович Острожський, — з кн. Ба- 
гюшкова 138 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



хш 

СТОР. 

94. Руїни замку у Острозі, — Про старі часи на Україні, М. Грушевського . 140 

96. Запорожська хвигура,— (Нива, 1890 ^§ 18) . . 141 

96. Гетьман Петро Конашевич- Сагайдачний, — Ист. Д*ят. Ю.-З. Россіи, 
Антоновича і Беца . 144 

97. Патріарх Феофан врусалимський, — в кн. Батгошкова 148 

98. Григорій Ходкевич, Коронний Гетьман Литовський,— в кн. Ба- 
тюшкова 149 

99. Король Польський Володислав IV, — мая. Матейко 154 

100. Адам Кисіль, воєвода Київський, — 8 кн. Батюшкова 15в 

101. Петро Могила, митрополит Київський, — вкн. Батюпшова .... 161 

102. Раїна Могилянка, княгиня Вишневецька, — Кіев. Старина, 
1887, XII) 162 

103. Єремія Могила, Господарь Молдавський, — а кн. Батюшкова . . 163 

104. Київська Академія і її студенти (на початку ХУПІ віку) — (Кіев. 
Старина, 1882, II) 164 

105. єремія П, патріарх Константинопольський, — кн. Батюшкова . 166 

106. Верх .... і 167 

107. Низ .... [ Псалтирі і Нового Завіту Острожської печати 168 

108. Заставка . . 1 1580 р... — з кн. Батюшкова 169 

109. Початок євангелія від Луки (1580 р.) — з кн. Батюшкова .... 169 

110. Острожська библія (1581 р.) — з кн. Батюшкова ........ 17 

111. Гетьман Богдан Хмельницький, — Ист. Д*ят. Ю.-З. Россіи, Антоно- 
вича і Беца 172 

112. Польський сейм у Варшаві,— маї. Сластіонова до „Гайдамаків" 
Шевченка * 173 

113. Наскок козаків, —мал. Іжакевича (Нива, 1894 № 7) 176 

114. Місце під Пилявою, де Хмельницький розбив Поляків, — з кн. Ба- 
тюшкова 182 

115. Король Польський Ян-Казімир,— мал. Матейко 185 

116. Богдан Хмельницький у Київі, — Богдан Хмельницький, М. Комаря . 186 

117. Чужоземні посли у Хмельницького в Чигирині, — малюнок 

Т. Шевченка,— (Про старі, часи на Україні, М. Грушевського) .... 187 

118. Запорожський герць,— мал. Кондратова (Нива, 1895 № 3) ... . 191 

119. Богдан Хмельницький по Зборовській битві, — Іст. Русі Барвін- 
ського 193 

120. Каменець-Подольський,— (Нива, 1885 * 40) 201 

121. Царь Московський Олексій Михайлович, — (Всем. Илл., 1872 

№ 175) 203 

122. Переяславська рада, — ^мал. Шарлемана („Сів. Сіяніе") 204 

128. Козацьке військо у поході, — мал. Сластіонова до „Гайдамаків" Шев- 
ченка 207 

124. Церква Богдана Хмельницького у Су ботові, — Ист. Бантиша-Камен- 
ського 211 

125. Памятник Богдану Хмельницькому у Київі, — фотографичний зні- 
мок 212 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



XIV 

СТОР. 

126. Гетьман Іван Виговський, — Ист. Д*ят. Ю.-З. Россіи, Антоновича і 
Беца 214 

127. Київський митрополит Дионисій Балабан, — з кн. Батюшкова . . 218 , 

128. Гетьман Юрій Зіновьевич Хмельниченко,— Ист. Діят. Ю.-З. Рос. 224 

129. Гетьман Павло Тетеря, — Ист. Д*ят. Ю.-З. Рос, Антоновича і Беца . 233 

130. Митрополит Київський, Галицький і „всея Малої Росії" Іосиф 
Нелюбович-Тукальський, — в кн. Батюшкова 234 

131. Гетьман Іван Мартинович Бруховецький, — Ист. Діят. Ю.-З. Рос, 
Антоновича і Беца 235 

132. Гетьман Петро Дорошенко, — з стародавнього портрета, знімок В. П. Оге- 
панеяка 237 

133. Місце, де проживав Гетьман Дорошенко, — музей імени В. 
Тарновського 238 

134. Гетьман Михайло Ханенко, — Ист. Д*ят., Антоновича і Беца . . . 240 

135. Король Польський Михайло Корибут-Вишневецький, — мал. Ма- 
тейко 241 

136. Могила Гетьмана Петра Дорошенка,— Ист. Бантиша-Каменського . 24^ 

137. Домовина Гетьмана Дорошенка, — Ист. Бантиша-Каменського . . . 242 

138. Гетьман Демьян Многогрішний, — Ист. Д*ят., Антоновича і Беца . 243 

139. Гетьман Іван Самойлович, — Ист. Бантиша-Каменського ...'.. 246 

140. Запорожці одписують султанові Мухамедові, — мал. Репина . . 248 

141. Король Польський Ян Собеський, — мал. Матейко 250 

142. Памятник Кошовому Іванові Сірку, — з кн. Еварницького .... 251 

143. Царівна Софія Олексійовна, — Ист. Петра І А. Брикнера 252 

144. Князь Василій Голіцин,~Ист. Петра І А\ Брикнера 253 

145. Митрополит Київський Гедеон, Князь Святополк - Четвер- 
тинський, — з кн. Батюшкова 254 

146. Гетьман Іван Мазепа, — муз. Тарновського 259 

147. Спіймали коня з привязаним Мазепою, — мал. Шарворока 
(Нива, 1899 }6 52) ' 261 

148. Самарський Запорожський собор, — з кн. Еварницького (Ист. Віст., 
1893 VI) 265 

149. Царь Московський Петро І. — Ист. Петра І А. Брикнера 269 

150. Король Польський Август II, — Ист. Петра І А. Брикнера . . . 273 

151. Король Польський Станіслав Лещинський, — мал. Матейко . . . 275 

152. Король Шведський Карл XII, — Ист. Петра І А. Брикера .... 276 

153. Князь Олександер Данилович Меньшиков,— Ист. Петра І А. Брик- 
нера 277 

154. Генеральний суддя Василь Леонтіевич Кочубей, — Ист. Петра І 

А. .Брикнера 280 

155. Кочубей у тюрмі,— мал. Лоренца (Нива, 1888 ]6 46) 281 

156. Кочу бея карають на смерть, — мал. Чикина (Ж. 0. 1892 № 34) . 282 

157. Могила Мотрі Кочубеївни (коло Полтави), — муз. Тарновського . . 283 

158. Бойовище коло ЛІСНОЇ,— Ист. Петра І А. Брикнера 285 

159. Український козак часів Мазепи, — Ист. Петра І А. Брикнера . . 288 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ХУ 

СТОР. 

160. Український полковник часів Мазепи, — Ист. Петра І А. Врикнера. 289 

161. Чортомлицька Січ Запорожська (так виглядає тепер) — зкн. Евар- 
ницького . : 292 

162. Після Полтавського бою, — Ист. Петра 1 А. Врикнера 294 

163. Карл ХП на Дніпрі, — Ист. Петра І А. Врикнера 295 

164. Будинок Мазепи у Чернигові, — Ист. Петра І А. Врикнера . . . 296 

165. Церква Вознесення у Переяславі (вбудовав Гетьман Мазепа у 
1700 році)— (Ист. Віст. 1885 XII) 297 

166. Гетьман Іван Скоропадський, — Ист. Вантиша-Каменського .... 298 

167. Жінка Гетьмана Скоропадського, — Ист. Бантиша-Камеяського . . 299 

168. Архиепископ веофан Прокопович,— Ист. Петра І А. Врикнера . 304 

169. Наказний Гетьман Павло Полуботок, — знімок з стародавнього пор- 
трета 306 

170. Гетьман Данило Апостол, — Ист. Вантиша-Каменського 310 

171. Король Польський Август Ш, — Ист. Екатерини П А. Врикнера . . 313 

172. Імператриця Лизавета Петровна, — Ист. Екатерини П. А. Врикнера . 316 

173. Гетьман Кирило Розумовський,— Ист. Екатерини П. А, Врикнера . 317 

174. Палац Гетьмана Розумовського у Батурині, — (Нива, 1899 № 45). 318 

175. Козацькі клейноди, — Іст. Русі Варвінського 328 

176. Єпископ Георгій Кониський, — з кн. Ватюшкова 324 

Ї77. Генеральний Підскарбій Яків Маркович, — дневн. Марковича . . 329 

178. Імператориця Катерина П, — Ист. Екатерини II А. Врикнера ... 332 

179. Запорожський полковник Панас Колпак,— з кн. Еварницького . 334 

180. Князь Потьомкин-Таврійський, — Ист. Екатеринн П А. Врикнера . 335 

181. Очаків при кінці XVIII в.,— Ист. Екатеринн II А. Врикнера . . . 335 

182. Царські байдаки під Київом,— Ист Екатерини А. Врикнера . . . 336 

183. Король Польський Станіслав-Август Понятовський, — мал. Ма- 
тейко 336 

184. Кременчуг за Катерини П, — Ист. Екатерини А. Врикнера . . . .' 337 

185. Запорожець часів Катерини II,— з кн. Еварницького 337 

186. Гайдамацький ватажок Мамай— (Кіев. Стар. 1898 III) .... 339 

187. Архимандрит Мельхиседек Значко-Яворський, — з кн. Ватюшкова. 341 

188. Запорожець Максим Залізняк,— (Нива, 1901 № 50) 342 

189. Гайдамаки коло манастиря перед походом,— мал. Сдастіонова 

до „Гайдамаків" Шевченка 343 

190. Уманський сотник Іван Гопта,— (Нива, 1901 №29) 344 

191. Імператориця Австрійська Марія Тереза, — Ист. Екатерини П А. 
Врикнера 348 

192. Генерал Кречетніковна Україні оповіщає маніфест, — (Нива, 1893 

№ 11) 349 

193. Остання рада на Запорожжі, — мал. В. Коновалова 354 

194. Руйновання Січи, — Про старі часи на Україні, М. Грушевського . . 355 

195. Могила Кошового Петра Калнишевського, — з кн. Еварницького. . 356 

196. Клейноди Чорноморського війська у Катеринодарі,— з кн. Евар- 
ницького 360 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



XVI 

СТОР 

197. Чорноморець перших часів,— (Нива, 1896 М 50) 362 

198. Чорноморець 1842 р.,— (Нива, 1896 № 50) 863 

199. Імператор Микола І, — Ист. Никодая І Н. К. Шильдера 366 

200. Гладкий з старшиною перевозять царя Миколу через Ду- 
най, — Ист. Никоіая І Н. К. Шильдера 367 

201. Цісарь Австрійський Франц-Іосиф І,— Іст. Укр.-Русі Варвін- 
ського 370 

202. Імператор Олександер П,— Ист. Никоіая 1 Н. К. Шильдера ... 371 

203. Іван Петрович Котляревський 373 

204. Український философ Григорій Сковорода, — Про старі часи на 
Україні, М. Грушевського 874 

205. Маркіян Шашкевич, — Іст. Укр.-Русі Варвінського 875 

206. Тарас Григорович Шевченко, — з фотографії Деньера (літографія 
Мюнстера) 376 

207. Хата Шевченка (в с. Кирилівці, в Звенигородщині),— Опові- 
дання про Т. Шевченка, 0. Кониського 377 

208. Могила Шевченка коло Канева, — з фотографії 379 

209. Перша Українська трупна М. Л. Кропивницького, — з фотографії. 380 

210. Памятник Котляревському у Полтаві,— з фотографії 382 



Карти у книзі. 

1. Землі, де живе Український народ тепер 1 

2. Українська земля перед Ш віком по Хр 8 

3. Східня Європа у IX віці по Хр 16 

4. Східня Європа за князів Київських і Галицьких у X— XIV віці 

по Хр 88 

5. Вел. Кн. Литовське у XIV і XV віці по Хр 112 

6. Україна у XVI і XVII віці 256 

7. Землі, або Зольності Війська Запорожського Низового у 
1770-х р.р 328 

8. Запорожські землі за Дунаєм 362 

9. Землі Чорноморського козачого війська 368 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 




0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ВСТУП. 



Огляд географічний. 

Українського народу, що говорить нашою українською 
мовою, — „Малоросів", як звуть в Росії, а в Австрії — „Русинів", — 
налічують: у Росії 25.000,000 та в Австрії 5.000.000, а усього— 
не меньш як 30 000,000. 

Земля, де він живе, простягається широким простором від 
річки Донця на сході — до Карпатських гір і Угорського Низу на 
заході, і від р. Црипеті та р. Десни на півночі — до^ Дунай- 
ських гирл і Чорного моря на полудні не лічучи тих закутків, де 
Українці проживають посеред чужої люд пости. Ця країна ле- 
жить між 45^ — і 53° географичної широти і 38°— і 60^ — ^дов- 
жини і обнімає землі в Австрійсько-У горській державі: усю 
східню Галичину і частину Західньої до річки Дунайця, півні- 
чну частину Буковини та. Угорщини, а в Росії губернії: Волин- 
ську, з сумежніми південними повітами Люблинської, Седлецької, 
Гродненської і Минської губ., Подольськ) , Київську, більшу ча- 
стину Чернигівської, Полтавську, Харьківську, Катериносла- 
вську, Херсонську і значну частину Бесарабської, Кубанської та 
губерній Чорноморської (Новоросійської) і Ставропольської, 
південно-західню частину Курської, східню Вороніжщину і за- 
хідню Донщину і північні та східні повіти Таврії. 

Крім того, українські оселі є ще у Саратовській, Астрахан- 
ській, Самарській і Оренбургській губ., в Терській області, в Ак- 
молинській і Семиречинській, в Уссурійському краї і у Добру- 
джі на Дунаї (в Руминії), у Північних Американських З'єдна- 
них ПІтатах, у штаті Пенсільванії, в Канаді і у Бразілії. 
Такої роскиданої по чужих краях української людности — є не 
меньш, як 272 2і6о й З милійони. А усього українського народу 
на всім світі налічується не меньш, як 33 милійони. 

1 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 2 — 

Найголовніщі ріки, що течуть по українській землі, такі: 

1. Кубань. 

2. Дін (Танаїс) і приток його а правого боку — Донець. 

3. Дніпро (Бористен). Притоки з правого боку: 1 Бе- 
резина, 2 Припеть і притоки її з правого боку — Стир з Ік- 
вою, Горинь з Случем, і з лів. боку — Пина і Ясельда, З Тетерев, 
4 Ірпень, 5 Рось, 6 Інгулець; з лів. б.: 1 Сож, 2 Десна, З Тру- 
байло (Тру беж), 4 Сула, 5 Псьол, 6 Ворскла, 7 Орель, 
8 Самара. 

4. Буг (південний) (Гіпаніс). Притоків з правого боку немає, 
з лів б. Інгул. 

5. Дністер (Тірас). Притоки: 1 Серет, 2 Збруч, З Смотрич. 

6. Д в и н а. Приток з прав. б. І Полотна, з лів. б.: 1 Ула, 
2 Дисна. 

7. Німан. Приток з лів. б. Шара. 

8. Висла. Притоки з прав, б.: 1 Дунаець, 2 Сян з Вис- 
локом, З Вепр, 4 Західній Буг; з лів. б. Пилиця. 

9. Дунай (Істер). Притоки з лів. б.: 1 Серет з берладом і 
2 Прут з Черемошем. 

Ріки ці течуть у Чорне і Балтійське моря і роблять усю 
нашу Україну багатою та родючою стороною. 

Де-котрі місцевості в ній та сумежні з нею ще з давніх-да- 
вен мали свої скромні назвиська, котрі задержались і досі. 

Україною звалася здавна, і зветься досі, велика пло- 
щина, що простяглася по обидва боки Дніпра; по ній течуть 
р.р.: Дністер, Буг, Дніпро, Донець, і сягає вона аж до Чор- 
ного моря. Край цей найбільш степовгій. Колись, за часів козач- 
чини, частина його по низу Дніпра звалася „Дике Поле**, бо вона 
тоді була ніким не оселена, і аж Запорожці почали її засе- 
ляти, прибравши ці „Запорожські Вольности**, — як прозвали 
цей край. — до своїх рук. 

Тут і далі на південь до Чорного моря, по степах уїсра- 
їнських од Дунаю аж до Волги, дуже довго, аж до кінця 
ХУШ століття, блукали кочові орди Татарські, а попереду їх — 
за князів українських — ріжні монгольскі племена. На північ . і 
захід були в давні часи — князівства Чернигівське, Київське та 
Переяславське, а пізніще — Київське воєводство та землі ко- 
зацьких і слободських полків. Увесь цей край звуть тепер 
звичайно „Малоросія" та „Новоросія***. Головні міста (городи) у 
цьому краї давніще були: Київ над Дніпром, Брацлав над пів- 
денним Бугом, Чернигів над Десною, Переяслав, Полтава над 
Ворсклою, Білгород (Акерман) на Дністрі, а пізніще постали: 
Херсон у Дніпровських гирлах, Очаків над Дніпровсько-Буг- 
ським лиманом, Миколаїв над Бугом та Інгулом, Катеринослав 
та Кременчуг над Дніпром, Харьків, Одеса коло Чорного 
моря. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— з — 

в о л и н ь — на Волинській височині по-над притоками Стира 
і Горині. Край найбільш лісовий. Головні міста: Луцьк над 
Стиром, Житомир над Тетеревом, Дубно над Іквою, Володи- 
мир, Кременець і Острог. 

Полісся — по рівнині у низу Припеті. Країна дуже баг- 
ниста і лісова. Головні міста: Брест (Литовський) над Західнім 
Бугом і Пинськ. 

Поділля — на височині. Країна горяна, на схід — степова. 
-Земля добре родюча, край пишний, багатий деревом; лежить 
над притоками Серету, Збруча, Смотрича, Зах. Бугу і Дністра. 
Головні міста: Камінець-Подільський над Смотричем, Могилев 
лад Дністром, Бучач. 

Червона Русь над притоками Дністра, Сяну, Вепра. 
Буга, Прута, Припеті. Країна схожа на Поділля. Головні міста: 
Юянок над Сяном, Львів над Полтвою, Буск над Бугом, Тере- 
<6овля, Галич над Дністром, Бела, Замостья і Холм. 

Покуття над Прутом. Край такий, як і в Червоній Русі. 
Головні міста: Коломия над Прутом і Кути над Черемошем. 

Буковина над Серетом, Молдавою і Прутом. Країна 
-більш лісова і горяна. Головні міста: Чернівці над Прутом і 
Оучава над Сучавою. 

Оце ті найголовніщі землі, де проходило наше історичне 
життя. З українськими землями межували здавна ще такі землі, 
а котрими життя нашого люду було міцно звязане: 

Біла Русь на горішньому Дніпрі, Двині і Німані. Міс- 
цина лісова і піскувата. Головні міста: Минськ, Мстислав, Ви- 
тебск над Двиною, Полоцк над Полотою, Смоленськ і До- 
рогобуж над Дніпром. 

Чорна Русь над лівою стороною Німану. Місцина лі- 
Чїова і багниста. Головні міста: Новгородок і Слуцьк. 

Литва по Німану до Двини. Вкрита озерами і лісовими 
пущами. Головні міста: Бильна над Вилейкою, Троки, Гродно 
над Німаном і Ковно над Виліею. 

Жмудь над право-бережними притоками Німану. Головні 
.міста: Воронье, або Мідники і ПІавлі. 

Малопольща над Вислою і над притоками її Вепром 
та Вислоком. Займає височину Сандомирську і Люблинську і 
надвислянську низину. Головні міста: Краків над Вислою, Чен- 
-стохів над Вартою, Радом і Люблин. 

Великопольща на низині річки Варти. Місцина багни- 
<зта і піскувата. Головні міста: Познань над Вартою, Каліга 
над Просною. 

К у я в а по лівому боці Висли. Край такий, як і у Велико- 
ПОЛЬЩІ. Головні міста: Берест, Бідгощ над Бердою і Вроц- 
^авок. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 4 



М аз о вія над середнЕюю Вислою. Край багнистий і лісовий. 
Головні міста: Варшава і Плоцк на Вислі. 

Підляхія (Підлясся) над Нарвою і 3. Бугом. Край 
плоський, багнистий і лісовий. Головні міста: Дорогичин над. 
Бугом і Більськ. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОД ПЕРШИЙ. 



Скифо * Сарматський. 

Народ наш Український живе на своїй землі дуже давно. 
Тисячу двісті або триста літ тому назад (літ 600 або 700 після 
того, як Христос народився) жили вже наші люде мало не по 
всій теперішній Україні, як і зараз. Але й раніш;е, ще літ яких 
аа тисячу перед тим, на наши^ широких степах по-над Чор- 
ним морем, по дремучих лісах, по-над річками, жило багато 
на-пів диких племен, і кожне племя таке жило собі окроме. 

Ще до Христового Нарождення, до тих на-пів диких пле- 
мен приїздили купці з великих азіятських царств — Персійського 
та Индійського, приїздили торгувати і Финікійці (з Малої Азії) 
та Греки. На своїх кораблях Финікійці допливали аж до на- 
шого Дніпра, Крима і Дона, сягали часом і до Кавк^-зськ^х 
берегів. Финікійці добралися до наших країв дуже давно, — 
літ, може, тисяч зо три до наших часів,-^раніш ще за Греків, 
і позаводили скрізь по берегах Чорного моря свої контори та 
оселі. За Финікійцями внадились сюди і Греки, і теж саме 
<їтали робити. Виросли а тих невеличких контор містечка, ба- 
зари, а з того — великі торговельні городи. 

Дві з половиною тисячі літ тому були вже великі грецькі 
осади по-над річками Дунаєм і Дніпром, в Криму, там де вли- 
вається в море Дін, на Кавказі та по инших країнах. Найго- 
ловніщі з таких осад були: на Гіпанісі (на Бугові), де тепер село 
Парутино, було велике торговельне місто „Ольвія"; в Криму, по- 
близу теперішнього Севастополя — Херсонес: на р. Тірасі (Дні- 
стрі), де тепер Акерман — Тіра; меж Тірасом і Бористеном (Дні- 
пром) була колонія Одес чи Ордес, трохи на схід од тепері- 
шньої Одеси; там, де сходиться Чорне море з Азовським, була 
Пантикапея (Керч), а в гирлах Танаїса (Дона) — Танаїс. І Оль- 
вія, і Пантикапея торгували найбільше збіжжям (зерном\ ри- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 6 — 



С к иф и. 



бою, шкурами та иншим добром. Особливо багато вивозилосяр 
звідти збіжжя: наш край ще дві з половиною тисячі літ тому^ 
годував своїм хлібом Грецію. 

Купуючи усячину в нашій землі, грецькі та финікійські 
купці продавали на-пів диким племенам, пі;о жили поблизу тих 
міст, вино та всячину з своєї роботи: зброю, тканини, срібні 
та глиняні вази (великий посуд) і инше таке. 

Шпарко торгували купці і вином. Торговля вином та 
иншим крамом дуже корисна була для Греків, і грецькі купці 
сильно багатіли, а їх городи розросталися. От через цих грець- 
ких купців і стала 
відомо де-ш;о про те,^ 
які саме народи та 
племена жили дві-три 
тисячі літ тому у 
нашій землі. 3-помеж 
Греків знайшлися ро- 
зумні і освічені люде,, 
що записали опові- 
дання тих купців. 
Серед тих розумних 
та освічених люде& 
найбільшу славу має 
грецький письмен- 
ник, на призвище — 
Геродот. Він жив^ 
2350 літ назад, і пи- 
сання його зберегли- 
ся аж до наших часів. 
Геродот не тільки 
слухав чужих опові- 
даннів, — він сам 
побував в наших 
краях. На кораблі 
він приплив в Оль- 
вію, на кораблі ж пла- 
вав вгору Дніпром; 
переїздив він і по 
південних чорноморських степах. Він на свої очи бачив 
тих людей, що жили тоді по чорноморських степах. І хоч там 
жили не однакові племена, дуже не схожі одне на друге, проте 
Греки усіх їх прозвали однаково — С к и ф а м и. 

Що ж то за люде були — Скифи? Народ Скифський,— як 
оповідає Геродот, — був дужий, одважний і великий числом. 
Його землі простягалися од самого Дунаю аж до Дону, — мало 
не на 1000 верстов, а вгору, на північ, сягали верстов на 700. 



ЦАРСЬКИЙ СКИФ. 



0іді!і2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 7 — 

Де- котрі з племен скифських жили з хліборобства та бжільниц- 
тва, — сіяли усяку пашню: жито, овес, ячмінь, просо, сочевицю, 
льон, і жили вони хуторцями та селами. Але більше було таких, 
що не жили на одному місці, а блукали із великими гуртами ху- 
доби і табунами коней, в яких вони кохалися та вміли добре на 
них їздити верхи. По річках вони ловили рибу. Худобу, коней, 
шкури з них та рибу міняли вони по грецьких колоніях (оса- 
дах), по берегах Буга, Дністра та Чорного моря; вимінювали 
собі те, що їм було потрібне у їх немудрому хазяйстві. 

Усю ту країну, де були оті колонії та жили сусідні народці. 
Греки прозивали „Велика Скуфь**, або просто „Скифія". Головна 
орда тих Скифів звалася „Царською" і жила коло Танаїса 
(Дона); на лівому боці Бористена (Дніпра) жили „Скифи-кочов- 
ники"; по обох боках Бористена — „Скифи-хлібороби**, — вони 
мали по-над Дніпром свої осади, і „Скифи-орачі", що сіяли 
хліб тільки на продаж, а самі його не вживали. Скифів, що 



СКИФИ, НАМАЛЬОВАНІ НА НІШОПОЛЬСЬКІЙ ВАЗІ. 

ЖИЛИ по низах Бугу та Дністра, близче до колоній грецьких. 
Геродот прозиває „Каліпідами*, себ-то — погречені Скифи. Вони 
сіяли хліб і на продаж, і самі вживали його, садили й горо- 
дину. На північ (так як у теперішній Київщині та Подільщині) 
жило Скифське племя „Неври", а на схід од них, по-над Дні- 
пром, „Андрофаги** (людоїди), а ще далі за Дніпром та за До- 
ном — „Мелянхляйни** та ,Будици**. 

Як каже письменник Гіпократ, що жив 50 літ після Геро- 
дота, Скифи не мали а ні домів, а ні хатів, а на великих 4-х 
і 6-ти колесних возах, впрягши в них дві або й три пари* во- 
лів, робили з повсті халабуду, укриту з усіх боків. У ній 
жили жінки і діти їх, а самі вони їхали слідом верхи на ко- 
нях; становилися табором де-небудь у степу, поки худоба не 
спасе того стену, а тоді рушали далі. 

За той довгий час, що жили по наших степах Скифи, ми 
не маємо ніяких писаних документів, і тільки у Греків, Ара- 
бів та Римлян зрідка знаходимо де-що про цей довгий період 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 8 — 

нашої історії, та ще високі могили, що стоять по наших степах, 
свідчать про Скифів. 

Скифи почитували бога неба, що звався в них Папай, бога 
хатнього вогнища, бога війни і бога вогню, але храмів і идо- 

лів у них не було, і ті 
камяні баби, що стоять 
в степу на могилах, — не 
Скифського начатку. 
• Скифи славили своїх 
богів крівавими жертва- 
ми, часом — то й людськи- 
ми. У 630 р. до Р. X. вони 
пішли походом на велике 
і могутнє у ті часи Ас- 
сірійське царство; через 
Мідію пройшли вони у 
долину Тігра і бфрата; 
городи піддавалися їм без 
бою і давали дорогий од- 
куп. Так вони дійшли до 
вгипту, де царь Псаме- 
тих І виставив проти них 
велике військо і одку- 
пивсь од них даниною. 
Звідтіля вони повернули 
до Філістімлян, і до 610 р. 
блукали по Месопотамії, 
^' поки їх не прогнав Ш- 
дійський царь Кіаксар, і 
• вони з багатою здобиччю 
^ повернули у свої рідні 
^ степи, у 515 р. до Р. X. 
с' Дарій І, царь Персій- 
, ський, ходив на них по- 
ходом, але по їх степах 
загубив багато свого вій- 
ська і, не доказавши сла- 
ви, повернув до-дому. 

Ще в У віці перед Хри- 

т-*.,гт., . т. *т.. стовим Нарожденням ми 

КАМЯНА БАБА. ^ *^ 

бачимо могутнє царство 
Скифів, але вже в IV віці 
Сармати. Скифів починає тиснути зі сходу нове племя — С ар мати, і по- 
малу, до часів Христового Нарождення, Сармати вкрили увесь 
той край, що звався досі Скифіею, а тепер вже почав прозиватися 
Сарматіею. Сармати були люде того ж коріня, що.й Скифи, — 



0іді!І2есІ Ьу 



С009ІЄ 




0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 9 — 

тим-то вони одні з другими й помішалися, і під назвиськом 
Сарматів— Скифи пробувкли собі й далі. Тим-то увесь цей довгий 
період (літ 700 — 800) найкраще звати Скифо — Сарматським. 

З Сарматських племен — найбільші були Язиги та Роксо- 
лани (або Білі Алани). Незабаром поруч з „Білими Аланами'' 
виступають в І віці по Р. X. просто Алани, і в І та П ві- 
ках імя це стає головним для ріжних йочових народів, — так 
само, як таким головним імям попереду були Скифи та Сар- 
мати. 

Далі, в тих же таки І та П століттях, в наші степи при- 
мандрувало з півночи, з-над Балтійського моря, німецьке пле- 
мя-7-Готи і просиділо в наших краях більш, як дві сотні літ, 
поки в 1У столітті по Христі не прийшла з Азії турецька орда 
Гуннів і не виперла Готів з чорноморських степів. Ті Гуняи 
підбили не тільки наші краї, але пішли далеко на захід в 
^вропу і оснували там нову державу. Та й вона була не дов- 
говічня, бо в кінці У століття вже завалилася. 

Ще сто літ згодом насовується з Азії нова орда — Авари, 
підбиває собі наші краї і розпросторюється до Карпатів та до 
долишнього Дунаю. Оповідаючи про Аварів, або Обрів, най- 
давніша літопись наша згадує вже про східне славянське 
племя Дулібів. Аварське панування тяглося до УШ віка, і 
коли Аварів не стало, то славян, прабатьків наших, підби- 
вають нові кочовники — Хозари. 

Так з дуже давніх часів наш край зробився великим шляхом 
для усяких народів, що переходили з Азії на Захід у Європу. 
Усі ці Сармати, Алани, Готи, Гунни, та инші — усі вони перебу- 
вали де-який час з своїми ордами на степах, поки не осілися 
по той бік Карпатів по всій Західній Європі. Коли прийшли і 
запанували над Славянами Хозари, вони вже застали Славян 
на тих місцях, де їх знає й наша початкова літопись. 

В той час, як оті згадані народи проживали в степах над Чор 
ним морем, народи славянського коріця, а між ними й наші 
предки, сиділи дальше од моря, в краю лісовому та в тому 
середньому, що між лісом і степами. Намножуючись з часом, 
вони посувалися все далі на полудень. Степові народи з часом 
ставали все слабіщі, ставало їх меньше, а далі й зовсім пороз- 
гонили їх нові орди гуннського та угорського коріня (Гунни, 
Авари, Болгари, Угри), ш;о почали сунути, в чорноморські степи 
з Азії після Христового Нарождення. Ті орди не оставалися 
довго жити в наших степах, а йшли далі в Дунайські краї, 
зганяючи з наших степів инші народи, ш;о сиділи там попереду. 
Стали степи мало-що не порожні, а як коли, то й справді були 
порожні, і тоді почали наші люде осідати тут, і так розсілися 
мало не по всій нашій Україні, аж до моря Чорного, Азов- 
ського і до Дунаю. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 10 — 

Славяне, Ще за часів Готів грецькі иисьменники згадують про 

племя — Сл?івян. Вчений письменник Шейноха каже, що при- 
звище „Олавяне" сталося од латинського слова зсіате, — тоб-то 
„раб", „невольник". А звалися вони так через те, що Нормани, 
або Варяги, котрі жили на півночі, на Скандинавському пів- 
острові, ідучи Дніпром у Византію, часто нападали на побе- 
режніх славянських жителів, забірали їх у неволю і за велику 
ційу продавали у Царьгороді (Константинополі). Славян і в 
Греції і в Римі дорого цінували, бо то були люде здорові, тру- 
дящі і смирні. 

Усе славянське племя поділяється тепер на три великі 
групи (частини). Хоч вони й зрідні одні другим, але з давніх-т— 
давен почали кожна своє осібне життя і через те мають кожна 
й свою осібну історію. Групи ці такі: 

І. Західні славян є. До їх належать: Балтійські і По- 
лабські славяне, Поляки, Чехи, Морави, Словаки, Хорвати і 
Хорутане. Балтійські і Полабські славяне, Хорутане, Хорвати 
та Словаки давніще ділилися на дрібні самостійні племена, або 
роди, що ворогували по-меж себе, а через те Німці рано за- 
брали їх під свою державу і накинули їм свою католицьку 
віру. Поляки ж заснували свою власну велику державу, з сто- 
лицею Краковом, і держава їх простояла мало не 1000 літ. 
Чехи та Морави теж заснували осібну державу, що звалася 
Велико -Моравською, із головним городом Велеградом. У 862 
році Велико-Моравський князь Ростіслав, Чешський — Свято- 
полк та Паннонський — Коцел звернулися до Византійського ім- 
ператора Михаїла і прохали його, щоб він прислав до них та- 
ких людей, котрі б переклали їм святі книжки на їхню мову» 
бо вони вже тоді були христіяне грецького обряду. Тоді з Ви- 
зантії прислано було їм двох братів, Кирила та Мефодія. Вони 
написали Славянську азбуку, що стала зватись „Кирилицею", 
та переклали на славянську мову Святе Письмо; по цих книж- 
ках і досі правлять службу по наших та де-яких инших сла- 
вянських церквах. Мефодій зробився єпископом в Чехії, де й 
зостався у Велеграді аж до смерті у 885 р,, а Кирило помер 
у Римі у 869 році. 

У 905 р. монгольське племя Угри або Мадяре з Азії, 
пройшовши нашими степами і побувавши під Київом, прийшли 
у Велико-Моравське царство, поруйнували городи, побили ба- 
гато народу і осіли на полудень од Моравів у Угорській до- 
лині, де заснували Велико-Угорську (Венгерську) державу. Та- 
ким побитом, вони одрізали Поляків і Чехів од Византії, А 
цим покористувалася латинська церква, і скоро з православних 
народів цих стали обидва князівства: польське і чешсько-мо- 
равське — католицькими; державці їхні, замість князів, стали зва- 
тися королями. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 11 — 

2. Друга група — полудневих Славян, — складається із двох 
народів: Сербів і Болгарів, котрих грецький імператор Михаїл 
у 858 р* охрестив у православну віру, а славянсьве письмен- 
ство серед них завів святий Кирило. Це були тоді великі пле- 
мена між славянами; мали своїх князів і до кінця оставалися 
під впливом Византії, через що й досі зосталися православними. 

3. Третю групу — східніх славян— літописець Нестор, що 
жив і писав свою літопись на початку XI століття, за князювання 
у Київі Святополка, поділяє на ріжні племена; звалися вони 
так: ті, що жили по полях над Дніпром — звалися Полян є; 
по лісах по-над річкою Припетью — Деревляне, або Дре- 
в ля не; на Волині жили Дуліби; у Чернигівщині по-над 
р. Десною — Сіверян є; по-над р. Сулою— ^Суличі; по-над 
Дністром — Т і в є р ц і; по-над р. Західнім Бугом — Б у ж а н є: 
коло Чорного моря — Угличі; у Галичині — Хорвати і Лу- 
чане; по-над р. Березиною і р. Припетью у Пинській дря- 
говині і болотах^ — жили Дреговичі; над рікою Двиною і 
р. Полотою жили — Поло чан є і Кривичі; нар. Сожі і р. Оці 
жили Радимичі і Вятичі: якимсь побитом частина Полян 
забралася аж на озеро Ильмень, збудували там город Новгород 
і жили осібно од инших славян серед Чудського народу, що 
заселяв той північний край. На схід сонця од Славян, степи 
між Дніпром та Каспійським морем, заселяли якийсь час ко- 
чові народи, що звалися Хозари, Печеніги, Половці, Торки, 
Берендії. то що. Народи ці не мали осель, любили війну і часто 
заходили до Славян, грабували, убивали їх і робили їм велику 
шкоду. По річці Волзі і Камі жили Камські Болгаре, а на 
кавказськім березі Азовського моря частина цього племя зва- 
лася Чорні Болгаре. 

Найдавніщі городіі у славян були: Київ — у Полян, Любеч і Городи. 
Чернигів — у Сіверян, Полоцк — у Полочан, Смоленськ — у Криви- 
чів, Коростень — у Древлян, Новгород на оз. Ильмені і Луцьк — 
у Дулібів. 

Про Київ літописець переказує ось яку легенду" (байку). 
Були ніби-то три брати: Кий, Щек і Хорів і сестра в них Ли- 
бедь; збудували вони город на Дніпрянських горах і назвали 
його на імя старшого брата свого — Київом, де й жили до смерти, 
а сестра їх Либедь осіла недалеко на південному заході од 
Київа — на невеличкій річці, що й досі зветься на її імя — Ли- 
бедь. Кий, збудувавши город, ходив із своїми братами у Царь- 
град, де византійський імператор приймав і вітав їх дуже при- 
язно. Вертаючись звідтіль, він на Дунаї збудував ще один го- 
род, і місце це, де той город колись стояв, і досі зветься: Го- 
родище Ки'івець. 

Само собою, що це так тільки з давніх-давен у народі опо- 
відалося, а коли саме і як Київ засновано— не знати. Певно 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 12 — 

ТІЛЬКИ одно: як показують викопані речі у. Київі — люде тут 
я^или вже кілька тисяч літ тому. 
П 6 6 и т. Славяне були люде смирні, тихі і роботящі, у походах вино- 

сливі, у боях сміливі і міцні. Особливо вражала сучасних чужин- 
ців їх привітливість, свободолюбність та самостійність їх жінок. 
Бранців або новольників своїх вони не дуже силували до ро- 
боти і через кільки часу або пускали на волю, або приймали 
до своїх громад, як вільних людей. Славяне любили музики, 

співи і танці, були народ веселий 
і, — що дуже вражало чужинців, 
напр. Арабів, котрі з ними торгу- 
вали, — дуже любили вино і пили 
його і в-день і в -ночі. Жили 
вони — кожен рід осібно, не гу- 
стими хуторами, бо простору було 
доволі. Хоча в них і були князі, 
котрих грецькі та арабські пись- 
менники прозивають „каганами**, 
але вони були тільки началь- 
ники дружин (військових ватаг), 
а усі діла і усяку справу рішали 
і робили місцьові віча, або ра- 
ди. На ці ради сходилися тільки 
старі люде, — вони усим і вер^ 
ховодили і усьому давали поря- 
док. Люде тоді займалися потрохи 
хліборобством, бжільництвом, ви- 
кохували худобу, а найбільш жили 
з охоти, ловецтва та рибальства, 
бо всякої дичини по лісах та 
степах була страшенна сила, а 
рибу, по ріках та озерах, навіть 
можна було, кажуть, руками бра 
ти. Земля довго була неділена, і 
хазяювали тоді спільно великими 
семьями: сини не ділилися, жили 

КАМЯНИЙ илол світоеилл. Р^°"- * порядкував господарством 

хтось з найстарших або меткі- 
щих. 
Віра. Славяне вірували, що усим світом правлять багато богів: 

усякі сили природні почитували вони, як якогось бога. 

Чи почитували їх усі Славяне, чи може тільки одні По- 
ляне, про це ми докладно не знаємо. Бог грому і блискавки 
був у них найстарший бог і звався Перун— його велика де* 
ревяна постать із срібною головою і золотими вусами стояла 
на горі у Київі; Бог сонця і світла звався Даж-бог; Бог небя — 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



~ 13 — 

Сварог; Бог вогню — Хоре; Бог, що обороняє худобу од уся- 
кого лиха, звався Волос; Бог вітру — Стрі-Бог; Бог весни— 
>Ярило; богиня смерти —Марена; богиня любови і щастя, весни 
і краси— ЛадОр Окрім цих старших богів були меньгпі. Так Сла- 
вяне вірували, що у воді живуть русалки, у полі — мавки і оо- 
льовики, у лісі— лісовики, або полісуни; у хатах — домовики чи 
Чури або Щури; у болотах — дідьки. 

Славяне вірували у життя на тім світі,— говорили, іцо до- 
мовик або Щур — це душа покійника, котрий приходить з того 
світа. 

Святкували Славяне середину зіми, найкороччий день, що 
звався Корочун, а свято те звалося Колядою; як прийде весна, 



ВЕСНЯНКА У СЛАВЯН. 



співали веснянки і славили Ярила та Ладу; серед літа святку- 
вали Русальчин тиждень, і найбільший день літом звався Ку- 
пайло. 

Храмів або церков та жерців, себ-то служителів тим богам, 
у Славян не було, — у ті часи люде становили жертвовники 
цим богам по лісах; коло тих жертвовників збіралися і молилися, 
а хто хотів, приносив тим богам жертви, а за-для того різали на 
жертвовниках усяку худобу. Чи бували й людські жертви — на- 
певне не знаємо. Мертвих або закопували в землю, або палили 
на великому вогнищі і попіл збірали у глечики, і ті глечики 
становили на стовпах, на роздоріжжі. Значних покійників хо- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 14 — 

вали дуже пишно; з ними живцем закопували у яму, або палили 
на високому вогнищі, їх жінок, слуг і коней, ставили страву й 
усячину для потреби умерлих на тім світі; покійника вбіра,яи у 
найкраще убрання. Після того як поховають покійника, на мо- 
гилі його справляли тризву, — це те, що тепер зветься поминки, 
або „проводи": пили, їли, співали пісень, потім танцювали і 
боролись. 

Шлюб у давніх Славян робився так: парубок, або й лсона- 
тий чоловік (бо у них було й по багато жінок), сплачував 
родичам дівчини, котру хотів взяти собі за жінку, віно — себ- 



СЛАВЯНЕ ПАЛЯТЬ ВМЕРЛОГО КНЯЗЯ. 

ТО обдаровував їх подарунками: часом він сплачував рбдові 

молодої викуп, а часом, умовившись із своєю любкою, умикав її, 

себ-то силомиць. або крадькома, завозив до себе. Найбільше 

це робилося у Древлян, Радимичів, Вятичів та пнших не га- 

ких культурних народів, як Поляне. 

Зносини Поляне були найбільш розвинуте племя по-меж Славян 

славян з Руських. Ще при кінці Л^ІІІ віку по Р. X. звали їх Греки „Ру- 

греками, сами", як оповідають про те грецькі та арабські письменники. 

Це була здавна вже добре впорядкована Славянська держава, 

і ця організація (упорядкування) сталася не за одного кня- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 15 — 

зя, а ціла низка князів київських працювало над тим; на жаль, 
наймення тих перших князів київських до нас не дійшли. А 
що у Полян були князі, котрі в IX столітті ходили далекими 
походами і зміцнили силу Київа, столиці Полян, то про те 
свідчать Византійські літописи, а через те князівсько-дружин- 
ний устрій у Полян треба покласти найближче — на початок 
УПІ віку. 

Часті зносини Полян з Греками давали їм багато способу 
аа-для їх культурного розвитку. Грецькі купці та инші чу- 
жинці і виходці часто бували по їх землях, скуповуючи шкури, 
мед, віск, коней, худобу і таке инше, а од Греків вони мали 
усяку тканину, вино, садовину і городину, усякі метали. Через 
те треба думати, що христіянство теж здавна зайшло було у ці 
краї і ширилося воно по-меж Полянами по-волі. Поганці (язич- 
ники) байдуже ставилися до нової віри— найбільш через те, що 
у Славян, як казано вже попереду, не було осібного стану 
жерців, котрі б тремтіли за своє животіння, а через те усима 
силами держали б народ у старій вірі та виступали б проти 
нової: таке ми бачимо у Римі, Греції, а пізніше й у наших 
народів. От через те-то христіянство по-волі й спокійно шири- 
лося по-меж Полянами. 

На цьому ми й кончаемо перший період нашої історії, що 
тягнеться багато віків од невідомих нам часів аж до того, коли 
виступає вже міцна київська держава з своїми князями. Літо- 
пись цей початок київської держави кладе на рік 862, але що 
воно певно так — покладатися не можна, бо про ті найдавніші 
часи нашої історії ми мамо дуже мало звісток і в наших лі- 
тописях, і у чужих письменників. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРОІД ДРУГИЙ. 
Київський. 

(з половини IX століття — до року 1170). 

Як вже згадувалося попереду, усі Славяне були народ 
смирний і не войовничий, — через те саме сусідні народи часто 
кривдили їх^ накладали на них податки, а вони не одмовляю- 
чись платили. Так, Хозари брали дань із Полян, а північні 
Славяне, як Кривичі, Сіверяне та инші, з давніх-давен платили 
дань Варягам. 
Варяги на Варяги, виходці з півночі, з Скандинавії, часто • проходили 

Русі, землями Славян і Дніпром, великими й маленькими ватагами, 
у Византію, де або торгували, або ставали до Греків у військо, 
бо були вони народ дужий, виносливий і войовничий. Літопи- 
сець оповідає, ніби-то у 862 році один з таких ватажків, на 
імя Рюрік, із братами своїми Синеусом та Трувором і з своєю 
величенькою дружиною (товариством) осіли у Новгороді і наг- 
ложили на тубольців подать, — начеб-то за те, що вони будуть 
обороняти їх од ворогів-сусідів. Ці варяжські виходці почали 
собою довгу низку українсько-руських князів. 

Ця легенда, як і легенда про Аскольда та Діра, не дуже 
певна і, чи руські князі були справді з Варягів, чи -вони — 
нащадки давнішніх тубольських, славянських князів, як от 
Кий та ингаі, про котрих згадується у чужих письменників, — 
так ми й досі не знаємо. 

У дружині Рюрика, — оповідає літописець, — окрім його 
братів, були ще меш>ші ватажки- Аскольд та Дір. Вони не схо- 
тіли остатися у Новгороді і пішли Дніпром униз аж у Визан- 
тію, щоб там або стати до війська грецького, або пошукати 
собі иншої, кращої долі. Пливучи Дніпром, побачили вони на 
крутім березі його великий город. Вони спитали людей, що це 
за будівлі. їм одказали, що це город Київ, ще з давніх часів 
збудований Києм, і що належить він ло Славянського народу 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 




0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



Оіді!і2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 17 — 

Полян, котрі тепер платять дань Хозарам. Аскольд і Дір при- 
совітували їм не платити теї дані Хозарам і, щоб оборонити 
город од них, зосталися там із своєю дружиною, збіраючи 
дань з Полян за ту оборону. Таким побитом вони зробилися 
першими князями в нашій Україні. 

Так каже літопись, але по теперішніх розвідках устано- 
влено, що Аскольд та Дір справді князювали, але не разом: 
Аскольд десь між 860 — 867 роками, а Дір — аж при кінці 880-тих 
років. Можна навіть гадати, що вони були не Варяги, а, може, 
потомки тубольських полянських князів; є звістки, що Аскольд 
уже був христіянин. 

у 860 році київський князь (може бути, що то був Ас- 
кольд) із своєю дружиною, набравши війська з Полян на '200 
човнів, пішов походом на Царьград, де тоді був імператором 
Михаїл. „На човнах були варвари, що тримали у руках мечі, 
грозилися на город і кричали. Ці варвари-Роси були хоро- * 

шого зросту, русяві і з сірими очима. Значніші між ними го- 
лили бороди і носили довгі вуси; на головах, з довгими осе- 
ледцями (чубами) і підголеною чуприною, носили гостроверхі 
шапки; поверх кольчуги були одягнені білі киреї, що защіпа- 
лися припцпкою на правому плечі. Узброені вони були соки- 
рами, сагайдаками, списами та з обох боків гострими мечами, 
а щити в них були довгі та внизу вузькі". 

Так описують Греки те військо, що прийшло до них. 
Облягли вони город і спершу таки добре покористувалися, але 
знялася буря, багато човнів потопила і розкидала, і багато тоді 
з того походу не вернулося до -дому. 

Тим часом у Новгороді, — оповідає літописець, — через два Олег, 
роки, як прийшов туди Рюрик, повмирали його брати Сінеус 
та Трувор, і він сам став княжити там. У 879 році він помер, 
а після його зостався маленький син його Ігорь, — через це пра- 
вити Новгородом почала новгородська громада і старші дру- 
жинники («бояре»). Вони постановили князем, поки підросте 
Ігорь, Рюрикового родича Олега, котрий дуже любив війну і з 
першого ж таки року свого князювання розпочав свої войо- 
вничі походи: у Кривичів узяв він їх город Смоленськ і при- 
силував їх платити данину, а там пішов Дніпром, звоював Лю- 
беч у Сіверян і подавсь на Київ. Тут він у 880 році обман- 
ством викликав до своїх човнів Аскольда і Ддра, прикинушись 
купцем і, як вони повірили і прийшли подивитися на його 
крам, він схопив і повбивав їх. Тоді сам пішов у Київ, де й 
став князювати, зробивши його столицею своєї держави. 

Так оповідає літописець, Тим часом з инших джерел істо- 
ричних виявляється, що Олег не був ні опікуном, ні воєводою 
Ігоря, але був такий самий князь київський, як і Ігорь. Чи був 
він йому родич, і який саме, теж не знати. Єдина певна зві- 

2 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 18 — 

стка про нього — це умова Русі з Греками року 911, на якій під- 
писаний Олег, „великий князь руський". А що Олег ступив на 
князівство після князя Діра, котрий, мабуть, жив ще в кінці 
880-тих років, то й початок князювання Олегового треба по- 
сунути на той час. 

Аскольд похований у Київі над Дніпром, де тепер стоїть 
церква святого Миколи на Печерську, а Дір коло теперішнього 
Софійського собору, за церквою св. Ирини. 

Так легко все те, про що'росказуе літописець, могло ста- 
тися через те, що тоді, та ще й довго після того (та так воно 
й досі), люде жили зовсім иншим од князів і його військової 



УБИВСТВО АСКОЛЬДА І ДІРА. 

дружини життям і тільки сплачували їм свої податки. Тим-то 
їм і байдуже було про те, хто сидів за княі^ і брав ті пода- 
тки; в усіх тих походах і перемінах головну силу мала дру- 
жина, а люде тільки одбували їх своїми боками і терпіли од 
усяких князівських сварок більш, ніж хто. 

Усівшись в Київі, Олег звідси підгорнув під свою руку і 
Тиверців і Угличів. Таким побитом, за його князювання і під 
його державою, склалося велике князівство, до котрого належали 
землі: Полян, Сіверян, Радимичів, Древлян, Угличів. 

Заспокоївшись трохи після походів на сусідів, Олег за- 
думав піти на Византію (літописець кладе цю подію на рік 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 19 — 

907). Скрізь по Славянських землях, підлеглих йому, набрав він 
велике військо, посадив його на 2.000 човнів і Дніпром та Чор- 
ним морем поплив до Царьграда; розбив Греків і скрізь навкруги, 
по селах і городах, спустошив усе та спалив, побив багато на- 
роду і обгорнув город з усіх боків. Тоді царі грецькі Леон і 
Олександер, бачучи таке лихо, послали до його своїх послів і 
замирилися з ним. Олег Узяв великий викуп, забрав чимало добра 
і, на знак того, що він поборов Византію, на головних воротах 
Царьграду, як оповідають, прибив свій щит. Після походу того 
повернувся він до -дому, і от що росказуе легенда про його смерть. 
Бажаючи знати, коли прийде його смерть, він покликав до 



АСКОЛЬДОВА МОГИЛА. 

себе кудесників (знахурів) і волхвів, і один з них одповів йому: 
„Великий ти, княже, вояка: завжди ти — під стрілами ворожими, 
та не у чесному бою спіткає тебе смерть твоя, — не од^^ворога лю- 
того, не од болісті лихої, і не од старості скінчиш ти дні свої, 
а од любого коня свого". Замислився Олег, оддав свого коня 
джурам і звелів поставити його у станю, де до смерти по- 
коїти і кохати його та годувати найкращим зерном. 

Минуло скільки років, і Олег, вертаючись з походу до-дому, 
згадав про коня свого і заїхав до стані, де той кінь стояв; спи- 
тав він про нього слуги свої, що приставлені були до коня 
того, а слуги одказали йому, що кінь його любий давно про- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 20 — 

пав, і голий кістяк його давно миють дощі і сушать вітри у 
степу на могилі. 

Пішов Олег подивитися на місце те, наступив на череп но- 
гою і промовив: „Збрехав-еси мені, старий кудесниче! Ото й од 
тебе, мій любий коню, тільки голий череп зостався, а я й 
досі живу". Тільки він проказав це, як з мізковні тіеі вилізла 
невеличка гадюка, обвилася круг ноги княжої і вкусила його. 
Від того, каже легенда, й помер Олег. 

Яка б там не була смерть його, та ми знаємо, що він по- 
мер десь у 912 — 915 роках і похований у Київі. З на- 
казу його потомка Ярослава, кістки, його вийнято з могили, 
охрещено і в-друге поховано під Десятинною церквою, 
І г о р ь. Після Олега став князем київським Ігорь, що взяв собі за 

жінку Ольгу з города Пскова. 

Ось як легенда росказуе про це- Був якось Ігорь на полю- 
ванні у Псковщині. Трапилось йому переїхати річку; перево- 
зила його через неї на човні проста селянка- дівчина Ольга і 
так впала йому в око, що він почав жартувати з нею; вона 
так мудро одказувала йому і так йому вподобалася, що він 
узяв її з собою до Київа, де й одружився із нею. 

Ступивши на князівство, захотів він спробувати на війні 
, щастя; зібрав велику дружину і пішов на Царьград, щоб по- 
користуватися там так, як і Олег. Але на цей раз Греки по- 
палили їх човни якимсь вогнем, кидаючи його на них з берега 
(здається, це був звичайний порох, котрий тоді ще не був ві- 
домий нікому); дружина Ігорева перелякалася того дива, і Ігорь 
як пішов, так і вернувся до-дому з порожніми руками, позбувшися 
кораблів та трохи війська. Та йому дуже хотілося покористу- 
ватися у Греків, і от він, — оповідає літописець, — набрав ще 
більше війська і послав одну половину його морем, а сам із 
другою пішов через Дунай. Болгари, що жили по-над Дунаєм, 
дали про те звістку у Царьград. Імператор Роман, почувши 
цю новину і не маючи сили на той час, щоб оборонитися та 
одігнати Русів, котрі дуже руйнували край і були б наро- 
били великого лиха, поспішивсь вислати до Ігоря послів, зо- 
лото і срібло і скласти з ним згоду; а щоб затвердити її, то 
послав з Ігоревим військом своїх послів аж у Київ. Там князь 
і дружина, бувши поганами (язичниками), присягали на горі на 
вогнищі Перуна, а ті дружинники і кияне, що були христія- 
нами (тоді вже багато було христіян між Полянами), прися- 
гали у соборній церкві св. Ілії (ця церква тоді давно вже була 
збудована у Київі на Подолі; а через те, що вона й тоді вже 
звалася соборною, можна думати, що в Київі були вже й инші 
церкви). 

Так росказуе літописець, а, на-правду, походи Ігоря на Ви- 
зантію не були такі щасливі, і це добре знати з нової торго- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 21 — 

вельної умови його з Греками в році 944, — не такої вже ко- 
рисної для Руси, як Олегова умова. 

Зате багато щасливіщий поход Ігоря був в році. 943 — 944 
на Каспійське море. 

Русь, з великими силами, притягаючи по дорозі охочих 
до здобичі, дійшла суходолом аж до Дербенту; звідси на ко- 
раблях по річці Курі добралися до великого та багатого города 
Бердаї, звоювали його і просиділи там аж пів-року. Набравши 
зеликої здобичи в сусідніх землях, вони повернулися до-дому. 

Кінець Ігоря був дуже сумний, і стався він ось як. Древ- 
ляне, підлеглі київському князеви, перестали висилати йому 
подать і полюдне, через що Ігорь послав до них свого бо- 



КНЯГННЯ ОЛЬГА ВІШЯЖА КНЯЗЯ П^ОРЯ у поход НА ДРЕВ.ТІЯН. 

ярина Свенельда з дружиною, щоб він присилував їх платити ту 
данину. Але Свенельд, збіраючи полюдне, зоставляв його собі, 
а князеві нічого не присилав. Так велося воно кільки років. І 
от Ігоря підмовило його товариство-дружина, — він знявся і пішов 
походом на Древлян. Дружина почала грабувати немилосердно 
їх села і міста, пускала їх з вогнем, багато народу убивала. 
Дуже розлютувалися Древляне, бо з них, як вони казали, дерли 
дві шкури: Свенельд хоч і оставляв собі полюдне, але.збірав 
його за-для князя, а тепер сам князь бере його для себе вдруге. 
Одностайне повстали вони, до голови побили дружину Ігореву, 
котра на той час розбилася на дрібні ватаги та грабувала по 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 22 — 

селах, де що можна було, самого князя узяли, нагнули дві високі 
сосни верхами до-долу, привязали князя однією ногою до одної,, 
а другою до другої і пустили ті сосни. Сосни порснули вгору 
і розірвали князя на двоє. Там, недалеко города Коростеня й 
поховали його. Так сумно скінчилося його князювання. 
Ольга. По смерті Ігоря зостався маленький син Святослав, череа 

що князювати почала жінка Ігорева Ольга. Перш над усе вона 
повзялася на Древлян і ще дужче їх приборкала. Літописець 
оповідає про це так, як воно дійшло до нього з народніх уст. 
Оповідає він, що Ольга ніби-то схотіла помститися за смерть 
чоловіка свого Ігоря, і на те випав як раз дуже підхожий слу- 
чай. Древляне, убивши Ігоря, задумали для того, щоб одвернути 
од себе помсту Ольги, одружити її з князем своїм Малом. Щоб 

посватати Ольгу, вони послали 
у Київ на човнах послів своїх. 
Як ті приїхали, і Ольга дозна- 
лася, чого вони бажають, та 
переказала їм через своїх лю- 
дей, щоб вони, за-для більшої 
пихи, звеліли нести себе до неї 
у тому самому човні, що при- 
їхали; а сама тим часом у 
своєму дворі загадала викопа- 
ти глибоку яму. На другий день 
прийшли до послів Ольгини 
слуги кликати їх до княгині» 
а вони одказали тим слугам: 
„не хочемо ми ні кіньми їхати^ 
ні пішки йти, а несіть нас у 
човні". Так і зробили — підняли 
той човен і понесли їх, а вони^ 
сидячи у йому, дуже пишалися, 
княгиня ОЛЬГА. 5їк принесли їх у двір, де до- 

жидалася їх Ольга, то зараз, а 
її наказу, укинули той човен із послами у яму і живими закопали. 
Та не вдовольнилася Ольга цією помстою, — мало було їй 
цього, — і вона послала сказати Древлянам, щоб вони, коли 
хочуть, щоб вона була жінкою їх князя, прислали у Київ своїх 
найзначніщих людей сватати її. Древляне послали зараз своїх 
сватів, і як вони прийшли до Київа і хотіли бачити княгиню, 
то Ольга сказала, що не допустить їх на свої очі немитими, і 
звеліла витопити лазню (баню), куди й пішли посли паритись. 
Як усі. вони зайшли у тую лазню, двері зачинили, підпалили 
її з усіх боків, і всі вони живцем в ній згоріли. 

Тоді Ольга пішла з дружиною своєю до Древлян, щоб на 
могилі Ігоря справити тризну. Поскликала на ту тризну багато 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



^ 23 — 

Древлян, понапоювала їх добре, і коли вони усі попилися, тоді 
звеліла своїм воякам — ^дружині повбивати їх. Більш пяти тисяч 
чоловіка було вбито на могилі Ігоря. 

На другий год прийшла Ольга з своєю дружиною до 
Древлян, і на цей раз узяла з собою малого свого сина Свято- 
слава, — звоювала кільки древлянських городів і обступила війсь- 
ком їх город Коростень. Древляне перелякалися і зачинилися 
у городі. Тоді Ольга послала до них послів, котрі сказали їм: 
«Княгиня каже: буде вже з мене тієї помсти за чоловіка мого 
Ігоря; тепер я звоювала усю Древлянську землю і наложила 
на неї дань. Так само хочу зробити і з вами. Пришліть мені 



ПОМСТА КНЯГИНІ ОЛЬГИ ЗА СМЕРТЬ ІГОРЯ. 

тільки від кожної хати по три голуби і по три горобці, то я й 
піду**. Коростенці дуже зраділи, що таку невелику дань нало- 
жила на них княгиня, і зараз позносили усе киянам до табору, а 
Ольга звеліла до ноги кожному голубові і кожному гороб- 
цеві привьязати йоганчірцї, а у-вечері підпалити і пустити на 
волю. Так і зробили: підпалили ті ганчірки, привьязані до ніг, 
і попускали голубів і горобців на волю. Вони знялися і за- 
раз таки полетіли у город по своїх гніздах, а горобці *по-під 
свої стріхи, і город враз запалав страшенним вогнем. Кинулися 
бідні городяне з города у поле, а. кияне — на них; багато їх 
повбивали і багато позабірали у неволю. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 24 — 

Помстивпшсь так над Древлянами, Ольга пішла далі на 
північ. Була у Кривичів і в Новгороді, зібрала і там данину і 
встановила свої порядки. Вона, як добра хазяйка, скрізь по 
звойованих землях позаводила і добрі порядки, а тоді, схотівпш 
побачити Царьград, зібрала ближчих до себе людей і на, човнах, 
Дніпром та морем, поїхала у Византію. Там тоді царював Кон- 
стантин Багрянородний. Вона йому дуже припала до вподоби 
за свою вроду і розум, і він іотів одружитися з нею, кажучи, 
що їй краще б пристало царювати у великому царстві, — от та- 
кому, як була тоді Византія, — ніж жити дома, серед дикого на- 
роду. Ользі Константин був не до мислі і вона рада б була 
як-небудь одчепитись од його, а через те сказала йому: „Охре- 
сти мене, — будь мені хрещеним батьком, а то не гаразд тобі 
мати жінку поганської віри**. Царь дуже зрадів, і незабаром 
патріарх константинопольський охрестив її, і дали ій імя 
влена. Тоді царь знов почав прохати її, щоб вона йшла за 
нього, але Ольга одмовила йому: „Я б і рада була, царю, та 
сам ти гаразд знаєш, що христіянська віра не позволяе батькові 
брати собі дочку за жінку, а тепер ти ж мені став хрещеним 
батьком, а я тобі донькою". — „ Перемудрила ти мене, Ольго •", — 
цромовив царь і, подававши подарунки грішми їй і усім, хто 
був з нею, пустив їх до-дому. Було це у 957 році. 

Так каже київська літопись, але, як ми певне знаємо із 
византійських джерел, імператор Константин був жонатий; до- 
того, Ольга тоді була вже зовсім стара; крім того, про схрещення 
Ольги у Царьграді не каже нам нічого й византійська історія, 
тоді як вона найдрібніще описує про те, як приймали кня- 
гиню Ольгу у Царьграді. Через все це треба покласти, що Ольга 
їздила у Царьград ще нехрещена, а охрестилася вона тоді, як 
повернулась звідти до Київа, без усякої пишноти. І сталося це 
не пізніще як у 958 р., бо у німецьких джерелах згадується, 
що у 959 році до короля Римського Оттона Першого прибули 
посли од королеви Русі — Олени; а це, як ми знаємо, хри- 
стіянське імя Ольги. 

Кращого вітання сподівалася Ольга у Царьграді,. і її дуже 
вразило те, що її довго продержали у Суді (византійська пристань), 
поки допустили бачитися з імператором, та що імператор не 
краще її вітав, як якогось там Сірійського посла. Це невдово- 
лення своє виявила вона греіц>ким послам, що прибули до 
неї після того у Київ. Довго держала вона їх у Почайні 
(київська пристань), і коли вони запитали, чи довго їм дожи- 
датися, одмовила: „Нехай постоять у мене вь Почайні стільки, 
скільки я у Суді дожидалася •*. 

Охрестившись сама, Ольга хотіла охрестити і єдиного сина 
свого Святослава, та він не схотів і одказав їй: „Не добре 
мені міняти віру, коли й уся дружина моя держить віру наших 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 25 — 

батьків і прадідів, — вони ж сміятимуться з мене". Так до смерти 
він і не хрестився. 

У 964 році Святослав, которому було тоді 22 годи, почав Святослав 
уже самостійно водити дружину свою у походи. Він був справ- 964 — 972. 
дішній лицарь, дуже одважний. Літописець малює його так: 
„Святослав був хоробрий, легкий на ходу як, барс; у поход не 
вовив з собою ні казанів, ні наметів; нарізував конину, воло- 
вичину або звірину тоненькими шматками, шкварив на вугіллі, 
і так і їв її; спав на повсті, підмостивши у голови сідло і, 
як ішов із ким воювати, то посилав вперед себе своїх послів, 
пі;об вони оповістили про те ворогів, кажучи: \,Іду на вас". Це 
він робив на те, щоб вороги мали час зготовитись до бою, 
бо він вважав, ш;о не по-лицарськи, коли несподівано, потайки 
на когось нападати. Це був князь-вояка і кохався він у похо- 
дах; дома, в князівстві порядкувала громада, а він навіть не 
втручався до її розпорядків**. 

У -сам -перед пішов він війною на Хозар, пцо жили по 
низу Волги, побив їх, звоював їх город Біловіжу (Саркел) і 
рушив далі до Кавказу, на річку Кубань. Земля та звалася тоді 
Тьмуторокань, і по ній блукали черкеські народи Ясси (Осетини) • 

та Косоги. (Черкеси); він їх теж звоював і наложив на них да- 
нину. Звідтіля подався він на Волгу, де повоював Болгарію і 
зруйнував їх город Болгар, що стояв на Волзі. Вертаючись до- 
дому, зайшов до Вятичів і наложив на них дань. Коли він по- 
вернувся до Київа, застав там послів од грецького царя Ни- 
кифора, котрий прохав його, щоб він ішов на Дунай — воювати 
Дунайських Болгар. Тут до-речі буде поглянути на те, що 
уявляла з себе Болгарія в той час, і як ставилася вона до Ви- 
зантії. 

У першій половині X віку молода Болгарія дуже притиснула 
була Византію: царь її Симеон підбив під свою кормигу ввесь 
Бсшканський пів-острів,. зоставивши Византії вузеньке поберіжжя 
Чорного та Іонійського моря. З наступником Симеона — Петром 
Византія мусіла уложити дуже непочесну за-для себе згоду: 
і^она признала за Петром царський титул та незалежність 
Болгарської церкви, віддано було за Петра византійську царівну 
та ще, до того, византійський імператор з'обовязався платити що- 
року данину Болгарії, Як став імператором Никифор Фока, то 
він зрікся давати подать і послав до Святослава, як говорено 
попереду, послів, прохаючи його, щоб він допоміг йому: бо тоді 
саме ВЕикифор воювався із Арабами і усе військо його було у 
Малій Азії. За таку поміч царь послав Святославові великі дари. 
Дуже зрадів Святослав такому випадкові і зараз таки з дружи- 
ною своєю рушив на Дунай і під Доростолом (де тепер Сілі- ' 
стрія) розбив болгарське військо, котрого було на половину 
менш од Святославової дружини. Це так вразило царя Петра, 



0іді!І2есІ-Ьу 



Соо^іе 



— 26 — 

що він заслаб і скоро вмер, а Святославові так сподобалося у 
Болгарів, що він остався у них, осівши у городі Переяславці 
(у Преславі на Дунаї, коло Тульчі). Зосталася його мати Ольга у 
Київі сама із трьома його синами: Ярополком та Олегом та 
третім Володимиром, що родився од Ольгиної клюшниці Малуші. 

Тим часом, поки Святослав жив у Переяславці, промішівши 
свою Україну на Болгарію, під Київ підступили і облягли його 
навкруги Печеніги. Печеніги, цей азіятський народ, ще в 880-тих: 
роках прийшов з Азії, натиснув Угрів і заставив їх посунутися 
на Дунай, а сам своїми ордами розкинувся на всій простороні 
од Дону до Дунаю і більш як 150 літ шарпав Україну. Пече- 
ніги так облягли Київ, що ніяк не можна було з города вийти, а 
треба було дати, якимсь побитом, звістку воєводі Претвічу, котрий 
стояв з військом за Дніпром, щоб він ішов на підмогу. Тоді, — 
каже літописець, — взявся дати ту звістку один хлопець, що добре 
розумів печеніжську мову і сам балакав по-їхньому. Хлопець 
цей узяв вуздечку, крадькома вийшов з города і почав вешта- 
тись між Печенігами, питаючи: „Чи не бачив хто мого коня?** 
Печеніги думали, що це свійчоловік, і ніхто його не займав, 
а він, таким побитом, пройшов крізь їх табор, вийшов устеп^ 
переплив Дніпро і переказав Претвічові, що киянам вже не- 
вдержка од голоду і смаги, і що як на завтра не буде помочі,, 
то муситимуть оддати город Печенігам. 

Претвіч підступив до Киіва і засурмив у сурми; з города 
йому давали одповідь, а Печеніги, гадаючи, що це прийшов 
Святослав, перелякались і оступилися од города. їх князь спи- 
тав Претвіча: „Хто це приїхав у город"? А той одказав, щоб 
налякати його, що це прийшла передова ватага дружини Свято- 
славової, а сам він з дужчою силою іде слідом. Князь злякався 
і замирився з Претвічем, а тим часом Ольга з онуками пере- 
їхала на той бік Дніпра; до Святослава ж послали верхівців у 
Переяславець з такими речами: „Ти чужих земель шукаєш, а за 
свою забуваєш. Іди боронити нас та рятувати рідну матірь і 
дітей своїх**. 

Святослав зараз рушив до Київа і прогнав Печенігів у 
степ. Але йому не хотілося оставатися дома і він знову задумав 
вернутись на Дунай. Тоді Ольга почала просити його не ки- . 
дати рідного города і не покидати її при старості, а він одмо- 
вив їй, що в Переяславці йому краще жити, ніж у Київі, бо 
туди йде від Греків: золото, срібло, дороге вбрання, вино, усяка 
садовина і городина; від Чехів та Угрів: срібло і коні; з України: 
шкури, віск, мед, риба. Ольга прохала його зостатися хоч до 
її смерти, і справді скоро померла (у 969 р.). Поховали її під 
Десятинною церквою у Київі. 

А Святослав, поховавши її, постановив у Київі за князя, 
старшого свого сина Ярополка; у Древлянщині, в Овручі — по- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 27 — 

садовив другого свого сина Олега, Володимира-ж прохали до 
себе новгородці, і Святослав послав його до них з дядьком 
його Добринею, а сам подавсь знову на Дунай. Але поки він 
був у Київі, Греки замирилися із Болгарами і підмовили їх, 
щоб вони не пускали до себе Святослава. Тільки що він пі- 
дійшов до Переяславця, як на аустріч йому вийшло болгарське 
військо і не пустило доступитися до города. Вже були Болгари 
зовсім побили дружину Святославову. Тоді він зібрав її і сказав, 
що умре тут, а добуде Переяславець. Кияне знову накинулись 
ва Болгар, розбили їх і увійшли у город. Святослав зараз доз-- 
нався, що це Греки підмовили Болгар, і послав своїх послів у 
Византію, щоб вони так сказали Грецькому цареві: <Іду на 
твою землю і хочу взяти Царьград, як здобув собі Переясла- 
вець». Греки послали йому дари, і довідавшися, що в нього 
тільки 10 тисяч війська, тим часом вистачили проти його 100 ти- 
сяч. Але Святослав розбив те військо і став наближатись до 
Византії, грабуючи усе по дорозі та палячи городи. Оповідають, 
що узявши Филипополь, Святослав, щоб налякати Болгар, 
ніби-то звелів посадити на палі 20 тисяч чоловіка. Це так 
налякало їх і такий жах обняв усіх, що вже инші міста, не 
боронячись, піддавалися йому. Святослав вже наближався до 
Царьграду, як імператор Іван Цимісхій, котрий заступив Ни- 
кифора після його смерти, вислав до нього послів з дарами. 
Багато набрав Святослав тоді з них дані, — брав він і на живих 
своїх вояків, і на мертвих, кажучи, що це буде на їх жінок і 
дітей. 

Але Цимісхій не кидав думки виперти Русь з Болгарії, 
бо такий сусіда був дуже небезпешний для Греків, і от, зіб- 
равши величезне військо, в-сам-перед цішов він до столиці 
болгарської — Великої Преслави, що була недалеко ІПумли 
(тепер Преслав, по-турецьки Ескі- Стамбул). Там замкнувся із 
руським військом воєвода Святославів Сфенкел, а з ним був 
і болгарський царь Борис, син Петра, котрого Святослав дер- 
жав у неволі. Два дні боронилася Русь, але у велику пятни- 
цю місто було взяте, Сфенкел з невеличкою купкою утік до Свято- 
слава, котрий сидів тоді у Доростолі, а царя Бориса Цимісхій при- 
знав Болгарським володарем. Це дуже вподобалося Болгарам і 
вони стали допомагати Грекам. З Преслава Цимісхій пішов до 
Доростола, обгорнув його навкруги військом, а з Дунаю — 
своїм флотом. Велика січа була під цим городом. Вже Греки 
почали були перемагати Святославову дружину. Тоді він крикнув 
на свої вої: \Нема вже нам де подітись! Хоч неволею, а мусимо 
стати до бою; а не досоромимо-ж землі Руської та поляжемо 
тут кістьми: мертві-бо сорому не мають! А втічемо, то буде 
нам сором. Як поляже моя голова, тоді самі за себе думайте- 
гадайте*'. ОдбиласяРусь од Греків і замкнулися вони у Доро- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 28 — 

столі. Три місяці видержували у місті тяжку облогу, КІЛЬКИ 

разів хотіли вихопитися з міста, але їм не щастило. Грець- 
кий історик оповідає нам, що між вояками Святославовими 
було багато жінок, одягнених і узброених, яі^ чоловіки, і би- 
лися вони ще завзятіше од них. У-ночі виходили Руські Сла- 
вяне з города, забірали побитих, роскладали на березі Дунаю 
великі вогнища, на них палили труп, а як що вбитий був 
значного роду, то приносили жертви богам: убивали жінок 
та кільки бранців, кидали у Дунай півнів і малих дітей. Усе 
це робили з дуже великим галасом, спївами і плачем. 



НЕ ДАМО Ж-БО ПОСОРОМИТИ ЗЕМЛІ РУСЬКОГ. 

у битві 24 липня (юля) Святослав був поранений і трохи 
не попав у неволю. Це була остання битва. Після неї Святослав 
оддав Грекам узятих в боях невольників, зрікся Болгарії і 
замирився з Цимісхіем. Склавши цю згоду, Святослав схотів 
побачитись з імператором. От що говорить грецький вчений Лев 
Діакон, котрий своїми очима усе те бачив, про стрічу царя з русь- 
ким князем: „Царь виїхав на берег Дунаю з великим почтом; 
одежа на ньому і на усіх, що були з ним, була дуже дорога і уся 
сяяла самоцвітним камінням, сріблом та золотом. Назустріч 
йому виплив човен, а на йому була невеличка купа людей; усі 
гребли веслами і князь теж, через що його не можна було 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 29 — 

одразу роспізнати. Як човен під'їхав, князь кинув весло і 
встав. Він був невеликий на зріст, але дужий, широкий у 
плечах і з товстою шиєю чоловяга; лице в його суворе і не- 
добре, ніс плескуватий, очі сині, брови густі, вуса довгі і по- 
куйовждені, борода голена, а голова обстрижена, — тільки довга 
чуприна висіла на маківці; у правому вусі дорога сережка, а 
зодягнений був у просту білу сорочку, — трохи біліш;у, ніж у 
дружинників". 

Побалакавши з царем, він од'їхав і незабаром з усим вій- 
ськом рушив до Київа. Болгаре, тим часом, дали звістку Пе- 
ченігам, ш;о Святослав вертається до-дому з невеликою дружи- 



ТРИЗНА СВЯТОСЛАВОВОІ ДРУЖИНИ ШД МУРАМИ ДОРОСТОЛА. 

ною і везе з собою багато усякого добра. Печеніги, почувши 
про це, засіли по Дніпрових порогах і стали дожидати його 
там. Довідавшись про це, Святослав послав свого воєводу Све- 
нельда степом до Київа, пцоб він набрав і привів до його вій- 
сько, а сам із своєю невеличкою дружиною остався зімувати 
за порогами. Скоро не стало в дружини харчу, і вони поїли 
усі свої коні, а про Сневельда й чутки не було. Тоді Святослав 
зібрав свою дружину, і на раді положили — пробитись крізь Пе- 
ченігів. Але Печенігів була велика сила і вони із своїм князем 
Курею кинулися на Святославову дружину і повбивали усіх до 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— зо — 

єдиного. Святослава самого теж вбито, а з черепа його пече- 
ніжський князь ізробив чашу, окував її золотом і на бенкетах 
пив із неї вино. Так скінчив своє життя Святослав у 972 році. 



СТРІЧА КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА З ПШЕРАТОРОМ ЦІІМІСХІЄМ. 

Ярополк Після його зосталися сини: Ярополк у Київі, Олег у Древ- 

972 — 979. лян і в Новгороді — Володимир. Усі вони були ще малі, і че- 
рез те у Київі усіма ділами орудував старший боярин Свято 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



-^ 31 — 

славової дружини — Свенельд. Син цього Свенельда — Лют, блу- 
каючи якось по лісах на ловах за звіром, забрів у древлянські 
ліси і там стрівся з Олегом, котрий теж був на полюванні. 
Довідавшися, що це чужий київський чоловік, Олег дуже роз- 
сердився і вбив його, Свенельд, як прочув про це, схотів по- 
мститись за сина і став намовляти Ярополка, щоб він одняв 
у брата Олега Древлянську землю. Довго Ярополк не приста- 
вав на це, а там послухав старого боярина і пішов війною н;а 
брата. 

Коло містечка Овруча вони зійшлися, і Ярополк розбив 
братову дружину; вона кинулася до городської брами, тукаючи 
захисту у місті. По-перед брами був рів, а через нього пере- 



МОГИЛА ОЛЕГА СВЯТОСЛАВОВИЧА У МІСТІ ОВРУЧІ. 

кинутий був неширокий місток; дружина, тікаючи од ворогів, 
поспішала у город, і так натиснула на міст і натовпилась на 
йому, що люде і коні почали падати у рів, і багато народу там 
загинуло. Туди-ж упав і Олег. Як тільки Ярополк увійшов у 
город, він звелів знайти братове тіло, гірко плакав над покій- 
ником- братом і звелів поховати його, дорікаючи Свенельдові, 
що помстою своєю він довів його до братоубивства. 

Перечувши про це, Володимир дуже злякався і втік до 
Варягів за море' шукати помочі, а Ярополк послав свого воє- 
воду у Новгород і підгорнув це місто під себе. Три роки проси- 
дів Володимир у Варягів, зібрав там велику дружину і пішов 
на Полоцьк, бо прочув, що тим часом Ярополк посватав доньку 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 32 — 

полоцького князя Рогволода — Рогніду і заручився із нею. Во- 
лодимир послав до Рогволода своїх сватів, але Рогніда одмо- 
вила їм: „Не роззую сина рабині і не піду за його**, натякаючи 
цим на те, що Володимир був син простої клюшниці (тоді 
був такий звичай, що молода, після шлюбу, мусіла роззувати 
молодого). Дуже розгнівавсь Володимир і, саме у той час, як 
поїзжане зібралися вже везти Рогніду до Ярополка, напав на 
Полоцьк, убив Рогволода і двох синів його, сйломиць узяв 
Рогніду собі за жінку і подався на Київ, де заперся Ярополк. 
Тут він побачив, що не легко добути брата свого у Київі і 



УБИВСТВО князя ЯРОПОЛКА. 

став підмовляти Блуда, боярина братової дружини, щоб той як- 
небудь зробив так, щоб Ярополк вийшов із города. Блуд зго- 
дився, пішов до Ярополка і став радити йому і вмовляти, щоб 
він скоріше пішов до Володимира і сказав йому так: »Ти по- 
дужав мене, брате! Бери собі Київ, а мені що даси, те й візьму". 
Так воно й сталося. 

Як знати з цього, Ярополк був дуже мякої вдачі 
людина: там він послухав Свенельда і пішов на брата 
свого Олега, тут послухався Блуда і сам оддавсь до рук Во- 
лодимирових; своєю волею він нічого не робив, і крутили мо- 
лодим князем бояре, як хто хотів. Тільки що увійшов Ярополк 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



)ра- 
мир 



ВЕЛИКИЙ князь ВОЛОДИМИР. 

Пробувши довго у Новгороді, де й чутки ще не було про 
христіян, Володимир і у Київі почав становити скрізь по май- 
данах божків і багато жертв приносив тим идолам. Володимир 
собі мав багато жінок і жив весело; ходив походами на Ляхів 

з 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 34 — 

і забрав од них назад галицькі городи: Перемишль, Червень та 
инші, побив Радимичів і Вятичів, що жили на р. Оці і пішов 
на Ятвягів аж у Полісся і їх звоював. У 984 р. Володимир 
ходив походом на Дунай, розбив Болгаріє, узяв з них дань, 
замирився з ними і повернувся до Київа. У 988 р. виступив 
він походом у Таврію і там обложив грецький город Корсунь 
(недалеко теперішнього Севастополя), що був багатою колонією 
у Криму. 

Зробив він це через те, що грецькі царі Василій та Кон- 
стантин не додержали свого слова: не оддали за нього сестри 



князя ВОЛОДИМИРА вводять у ХРЕСТ у КОРСУНІ. 

своєї Анни за ту велику поміч, що він подав їм перед тим і 
допоміг придушити повстання у їхньому царстві. 

Греки заперлися у городі і так добре оборонялися, що Во- 
лодимир, як не силкувавсь, нічого не міг їм заподіяти. На той 
час якийсь Грек Атанас чогось зрадив своїм і кинув до Воло- 
димирового стану стрілу із написом: „На схід сонця од гброда 
є криниця, а з неї проведена вода у город: одведи воду, і здо- 
будеш місто '^ Так Володимир і зробив. Через згагу мусіли 
корсунці оддати свій город, і Володимир увійшов у нього. 

Тоді царі византійські побачили, що треба додержати обі- 
цянки. Вони вблагали свою сестру поїхати у Корсунь і одру- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 35 — 

:житись ІЗ Володимиром, ХОЧ вона дуже того не хотіла і казала, 
що їй смерть краща, ніж отой нелюб. Та проте послухалась 
нбратів і поїхала. Володимирові ж царі переказали, що як він 
хоче брати христіянську царівну собі за жінку, то повинен 
уперед сам охреститись. Володимир на це згодився, і от у 
Корсуні його охрестили, назвали Василіем і звінчали з царів- 
ною Анною. Вінчав їх корсунський митрополит МихаЬі. Про 
те, чи охрещено Володимира справді у Корсуні, певних зві- 
сток не маємо, хоч звичайно й приточують цю подію до того 
часу, коли взято було Корсунь; але є звістки, що Володимир 



ХРЕСТЯТЬ киян. 

охрестився у Київі або під Київом у Васильїві (теперь Василь- 
ків) без усякої пишноти, як і бабка його Ольга. 

Після того Володимир, узявши нову свою жінку, митро- 
полита Михаїла і грецьких священників, подався до-дому у 
Київ, а город Корсунь оддав назад Грекам. У Київі, у річці 
Хрещатику, Володимир найперше охрестив усіх своїх синів од 
ріжних жінок, а далі позвалював і порубав усіх идолів, а ки- 
янам загадав посходитися на березі Дніпра. Багато киян по- 
приходило, а ті, що не схотіли хреститися, повтікали з Київа 
і поховалися по лісах. Грецький митрополит із священниками 
похрестили людей у Дніпрі: матері і батьки держали малих 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 36 — 

дітей на руках. Як скінчилась церемонія, усім новохрещеним 
понадівали хрести. Після того пішли священники по городах 
та селах хрестити люд^й, а дядька свого Добриню з митропо- 
литом Михаілом послав Володимир вихрещувати новгородців. 
Але там це діло не було таке легке, як у Київі: новгородці 
дуже держалися своєї давньої віри, і Добриня почав силою ви- 
хрещувати їх; хто сперечався, того без жалю вбивали і 
всяково силували до нової віри. Кріваві хрестини справив у 
Новгороді Добриня, і довго ще після того згадували їх Новго- 
родці, кажучи: „Добриня хрестив нас і хрестом і мечем**. 

Сам Володимир, тим часом, пішов на Волинь, куди при- 
їхав до його єпископ (архиерей), і вони там, так само як До- 
бриня у Новгороді, хрестили народ і мечем і хрестом. На Во- 
лині князь збудував город і назвав на своє імя Володими- 
ром (Волинським), а в ньому постановив церкву пресвят. Богоро- 
диці. Так вихрещували Славян',. ченці і священники ходили 
скрізь по селах, ширили нову віру та будували церкви, але ще 
довго, більш як 300 літ після Володимира, було ще багато лю- 
дей, котрі держалися своєї старої прадідівської, віри. 

Як вже попереду говорилося, з Корсуня із Володимиром 
приїхав митрополит Михаїл, котрий і став першим митропо- 
литом київським. Від Болгарів Володимир покликав багато 
священників; це були перші пан-отці по наших церквах, і з со- 
бою вони привезли книжки Святого Письма, що переклали Ки- 
рило та Мефодій з грецької на славянську мову; по них ото 
стали правити службу по церквах. Так ті книжки, не на нашій 
рідній мові, зосталися в нас і досі. 

У 991 або 992 р. Володимир одняв од Польщи і пригорнув до 
свого князівства Червенські городи — це те, що зветься тепер 
Галичиною; ці городи й раніш належали до Київського князів- 
ства і платили йому данину. 

Близько коло того часу Печеніги прийшли до Полян, і 
Володимир вийшов проти них із своєю дружиною; обидва вій- 
ська зійшлись і стали одно проти одного на р. Трубежі, але 
ніхто, — каже літописець, — перший не хотів переходити її. 

Тоді печеніжський князь став на тім боці, на крутім бе- 
резі, і почав гукати на Володимира. Як Володимир вийшов, то 
печеніжський князь сказав йому: „як ми маємо воювати та бити 
людей своїх, висилай краще, кого хочеш, з дружини своєї, — 
нехай побореться із богатирем моїм; як що твій поборе, то ми 
підемо собі у свої степи і три роки не займатимемо Полян; а 
як що подужає мій богатирь, то ми три роки будемо грабу- 
вати землі ваші. Володимир пристав на це і, повернувшись до 
свого табору, зібрав раду і почав питати, чи не знає хто та- 
кого чоловіка, котрий зміг би подужати Печеніга. Вийшов тоді 
до князя дідок один та й каже: „у мене пятеро синів, князю; чотирі 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 37 — 

у твоїй дружині, а пятий, найменьший — Ян, чинбарює дома, 
бо 8 його вийшов добрий кожумяка: той піде боротися, бо дуже 
здоровий**. Покликали до князя того Яна кожумяку, на прі- 
звище Усмошвець, і схотів князь уперед спробувати його силу. 
От привели бугая, дуже роздратували його, і став той бугай 
ревти та ганятися за людьми; розігнавшись, він був кинувся на 
князя. Тоді підскочив до нього Ян, ухопив його збоку за 
шкуру та й спинив його, аж вирвав з мнясом шматок шкури, 
скільки захопив у жменю. Князь був дуже радий, п];о знайшовся 
такий богатирь і на завтра звелів йому вийти боротися. З ранку 
зійшлися обидва війська, а на середину вийшли борці. Пече- 
ніг — великого зросту чоловік, собою дуже страшний, — засміявсь 
з Яна, бо той був росту невеличкого, але кремязний чоловяга. 
Счепилися борці, і згріб Ян того Печеніга у оберемок, та так 
здавив його, що той і помер у його в обіймах. Тоді кинув ним 
мертвим об землю, та й наступив ногою на голову. Зраділа і 
загомоніла Володимирова дружина, а Печеніги, перелякавшись, 
стали тікати. На місці тому, де вони боролися, постановив Во- 
лодимир город і найменував його Переяслав, себ-то місце, де 
він перейняв славу од Печенігів. Після того він вернувся до- 
дому. 

У 995 р. ізнову Печеніги прийшли до Полян і напали на 
город Васильїв (Васильків), що Володимир назвав на своє 
христіянське імя. У тому Васильїві раніш, як ще Володимир був 
поганином (язичником), були його тереми, а в них жили його 
жінки. Володимир вийшов проти Печенігів з невеликою дру- 
жиною, але Печеніги її розбили, а сам князь, пересидівши 
який час під мостом, ледве втік. 

У 997 р. Володимир пішов був на Новгород, а тим часом 
знов насунули Печеніги і обступили город Білгород (недалеко 
од Київа); а як він був добре обгорожений і одразу взяти 
його було не легко, то вони облягли і хотіли узяти його голо- 
дом. Довго так сиділи вони кругом города, а місто усе не 
піддавалося, Обридло їм те сидіння, і вони послали своїх по- 
слів сказати, щоб городяне піддалися їм, бо все одно вони за- 
мучать їх усіх голодом та згагою. Тоді білгородці одказали їм: 
„завтра ми пришлемо до вас десять своїх чоловіків у за- 
ставу, а ви пришліть нам десять своїх, щоб вони подивилися, 
через що ми вам не піддаємося і ніколи не піддамо міста**. 
На раді ж, що була перед тим у білгородців, один дідок 
присовітував їм от що зробити: „зберіть, каже, із кожної хати 
хоч по жмені вівса та пшениці, а в кого нема, то хоч висі- 
вок яких, та все те несіть до мене**. Назбірали — де хто що знай- 
шов, та й поприносили; із усього того наварив дід кисілю і 
звелів викопати глибоку яму; у ямі на дні поставив він ве- 
ликий переріз і всипав туди той кисіль; зверху опорядили ту 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 38 — 

яму, наче криницю, і поставили журавля із цебром. Так само- 
зробили і другу яму, тільки у переріз всипали меду, що знайшли 
у княжім льоху, і розвели його водою. Як прийшли печеніжські 
посли, то білгородці повели їх до тих криниць і з однієї витягли 
кисілю, а з другої — меду, та й кажуть: „Дивіться самі: чого ми 
маємо піддавати вам місто, коли земля дає нам і харчі і питво!". 
Здивувалися Печеніги, насипали того кисілю і меду у кухлики 
тай понесли до свого князя і росказали йому, га:о ось яке диво- 
є у цьому городі. Повірив князь, випустив білгородських заруч • 
ників, зняв облогу з города і подавсь у степ. Тоді Володимир, 
щоб захистити землю свою од Печенігів, почав будувати „остро- 
ги" (так тоді звалися невеличкі кріпості, обгорожені високими^ 
гострими палями) по р.р. Десні, Трубежу, Сулі і Стугні. 

Володимир, після того як охрестився, не любив воювати, а 
тільки оборонявсь од ворогів, у великій злагоді жив він із ца- 
рями византійськими, бо таки доводився їм родичем по жінці; 
так само жив він у злагоді із польським князем Болеславом 
* Хоробрим, з угорським Стефаном та чешським Ольдрихом. Во- 
лодимир починає втрачати свою варяжську вдачу, як втратила 
її і дружина його, приймаючи до себе мирних Славян, а череа 
те згодом вона зовсім пославянилася: перейняла од них і мову, 
і звичаї славянські; так само пославянилося серед Дунайських 
Славян і монгольське племя Болгари (звідсіль і прізвище сла- 
вян ських Болгарів; прийшли вони на Дунай з Волги та Ками,, 
зоставивши Дунайським Славянам тільки своє прізвисько — Бол- 
гаре, а більш ніякого сліду). 

За Володимира — як княже життя, так і його дружини було- 
веселе і бучне; часті бенкети та частування у князя і усякі 
ігрища та храмування наступали одне за одним і тяглися тиж- 
нями та місяцями. Звичаї були тоді прості; — і київські жінки 
та молодиці, що славилися своєю вродою і ласкавістью, не оста- 
валися позаду ЧОЛОВІКІВ. Тим часом чимала торговля у Київі 
та по Дніпрі приваблювала до Київа, де жив і гуляв князь 
„красне-сонечко", як його звали, багато усякого народу з сла- 
в'янських та чужих земель. Через це усе Київ, за часів Воло- 
димира, став дуже ширитись і багатіти. 

У Володимира од ріжних жінок було, окрім дочок*, двана- 
дцятеро синів. Од Рогніди був у його син Ізяслав. Як вже 
була мова попереду, Рогніду Володимир узяв собі силомиць, 
убивши її батька і братів. Цього не могла вона йому по смерть 
свою забути і все дожидалася тільки нагоди, щоб^ помстити сь за 
батька свого. Раз у-ночі, — оповідає літописець, — як Володиьшр 
спав у неї, вона ніби-то підійшла до його ліжка і мечем хотіла 
зарубати його, але він прокинувся і вхопив її за руку. На дру- 
гий день Володимир звелів їй одягти дороге убрання і дожи- 
датися його. Вона догадалася, що князь хоче скарати її і, при- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 39 — 

бравшись, вивела із собою за ручку сина свого Ізяслава, котрий 
держав у рученятах меч. Скоро увійшов Володимир, підступив 
до його маленький Ізяслав і промовив: „Батьку, ти тут не один! 
а Рогніда сказала, показуючи на сина: „хоч ти і вбьеш мене, 
так за мене є кому помститись!". Володимир пішов і, порадив- 
шись із дружиною своєю, пустив її од себе і оддав їй батьків- 
щину, город Полоцьк, де вона жила із сином своїм до смерти; 
а вмерла вона у 1000-му році. Ізяслав зоставсь у Полоцьку і 
почав собою осібний рід Полоцьких князів. 

Багато синів Болодимирових повмирало ще за його життя. 



князь ВОЛОДИМИР у РОГНІДИ. 

По смерті його зосталися, окрім Ізяслава, старший син Свято- 
полк, котрого Володимир посадовив князювати у Турові на р. 
Припяті, Ярослав — у Новгороді, Судіслав — у Пскові, Святослав — 
у Древлян, Мстіслав — у Тмуторокані, Всеволод — на Волині, 
Борис — у Суздалі і Гліб — у Муромі; по инших городах Володи- 
мир посадовив своїх воєвод, котрі збірали і присилали до його 
дань і полюдне. 

Як бачимо, Володимир пригорнув до своєї держави усі 
тодішні землі східних Славян і ще прихватив на півночі й 
землі ФиЕпів; сам він сидів у Київі, стольнім городі, котрий 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 40 — 

був, як тепер кажуть, столицею того великого царства. Воєводи 
та сини його, що сиділи по своїх землях, будували городи та 
храми, судили і збіра^идань з народу, котру що-року при- 
силали до Київа. 

У 1014 р. Ярослав не схотів оддати дань батькові, 
і Володимир у 1015 р. зібрався був іти походом на Нов- 
город, але заслаб і 15 липня (юля), у селі Берестові, де те- 
пер стоїть Печерська Лавра, умер; поховали його у Деся- 
тинній церкві, поруч із жінкою Анною, що вмерла ще у 
1011 році. Його й княгиню Ольгу православна церква почитує 
за святих. 

Святополк За життя свого Володимир найбільш любив сина свого 

Володими- Бориса; держав його біля себе і хотів після смерти зробити 

рович Ока- 
янний 

1015-1019. 



УБИВСТВО КНЯЗЯ БОРИСА. 

ЙОГО великим князем у Київі, але саме перед його смертью, Бориса 
не було у Київі, бо Володимир послав його на Печенігів у 
степ. Святополк, знавши про ці заміри батька і про те, що 
кияне теж прихильні до Бориса, та почувши, що батько вмер, 
зараз примчав до Київа, став задобрювати бояр та дружину і 
сів на престолі київському. Володимир, за життя, не любив 
Святополка за те, що він часто суперечив йому, а до того на- 
мірився був повстати на батька. На це підмовила його жінка, 
дочка польського короля Болеслава, та католицький єпископ 
Рейнберн, що був при ній. Довідавшись про ці лихі заміри, 
Володимир посадовив Святополка з жінкою і єпископа того у 
тм|)му, і вони таки довгенько там сиділи. Ставши великим 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 41 — 

князем і боячись, щоб кияне, як повернеться Борис до-дому, 
не перейшли на його руку, Святополк задумав убити брата 
свого. Для цього, 
коли Борис вертав- 
ся до Київа і став 
на одпочивок на р. 
Альті, де вона вли- 
вається у р. Тру- 
байло біля города 
Переяслава, він 
найняв у Вишго- 
роді кілька чолові- 
ка, і ті душогуби 
підкралися до на- 
мету Борисового 
і там, саме тоді як 
він молився Богу, 
прокололи його 
списами. Коли 

убивці привезли БОРИС ТА ГЛ1Б. 

його у Київ до Свя- ^ 

тополка, він ш;е дихав, але Святополк звелів дорізати брата 
свого. Скоїлося це на 
десятий день після 
смерти Володимира. 
Бориса поховали у 
Вишгороді. Тоді Свя- 
тополк, боячись за 
свій князівський пре- 
стол, задумав убити 
і рідного по матері 
брата Борисового — 
Гліба і зараз таки 
послав до нього гон- 
ців своїх, щоб він 
скоріще їхав до Киї- 
ва, бо батько поми- 
рає. Гліб, почувши 
це, рушив в дорогу, 
прийшов до Дніпра 
і сів на човен. Тим 
часом Ярослав, оді- 
бравши звістку од МОГИЛА КН. БОРИСА НА Р. АЛЬТІ. 

сестри СВОЄЇ ІІред- 

слави про те, що батько їх помер, а Святополк вбив 

Бориса і сам сидить тепер за великого князя у Київі, послав 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 42 — 

сказати про це Глібові, котрий був тоді недалеко Смоленська» 
Гірко заплакав Гліб, почувши таку новину, а тим часом надій- 
шли до човна наймити Святополкови, і ватажок їх Горясір зве- 
лів кухареві Гліба, — звався він Торчин, — зарізати князя. Гліба 
заріза,яи, а тіло його викинули на берег помеж двома колодами. 
Вже не скоро, — як Ярослав зробився великим князем, то він 
звелів перевезти його у Вишгород і поховати поруч із Борисом. 
Борис і Гліб. як діти христіянської царівни та за те, що скінчили 
життя своє такою лютою смертью, почитуються у нас за святих. 
Третій брат, Святослав, що сидів у Древлян, прочувши про 
те, що Святополк убив двох братів, злякався, щоб і його не 
спіткала така несподівана смерть, і втік до Угрів, але біля Кар- 



ЦЕРКВА князя БОРИСА НА РІЧЦІ АеЛЬТІ. 

патських гір його нагнали наймити Святополкови і вбили. 

Ярослав, схотівши покласти край цьому душогубству, зі- 
брав 40 тисяч війська, — те саме, що він наготовив був проти 
батька (були в ньому й Варяги) - і в 1016 р. рушив на Київ. 
Проти його виступив Святополк з киянами і Печенігами. Зій- 
шлися вони коло города Любеча і довго, місяців зо два, або й 
більше, обидва війська стояли по обидва боки Дніпра одне проти 
одного. Кияне насміхалися з новгородців, взиваючи їх „тесля- 
рами**, та казали, що присилують їх собі хати ставити. Розлю- 
товалися новгородці, і вночі Ярослав звелів свойому військові 
повязати голови хустками, щоб поночі можна було розібрати^ 
де свій, а де ворог, і напав на киян. Багато побив і потопив 
він їх у озері, — поблизу його вони стояли, — а спільники їх 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 43 — 

Печеніги не змогли допомогти їм, бо стояли по той бік озера. 
Святополк утік до свого тестя Болеслава у Польщу, а Ярослав 
увійшов у Київ. Через два роки, у 1018 р. Болеслав Хоробрий 
із зятем своїм Свято полком пішов на Київ. Ярослав виступив 
проти його, і на Волині, на р. Західному Бузі, вони стрі- 
лися. Болеслав пе- 
рейшов перший річку, 
бо дуже розлютувався 
на одного з Ярославо- 
вих ватажків, на імя 
Будий, котрий, став- 
ши на березі, гукав 
на його: „А ну ли- 
шень, ходи сюди; ми 
проштрикнемо тобі 
твоє товсте черево, 
то буде тобі легче!^ 
(А Болеслав був та- 
кий гладкий, ш;о лед- 
ве держався на коні). 
Кинувся він на Яро- 
славове військо, роз- 
бив його, і Ярослав 
мусів тікати у Новго- 
род. Болеслав пішов 
у Київ і став князю- 
вати там, як колись 
Святослав князював 
у Болгарів на Дунаї. 
Дуже не до вподоби 

було Святополкові бу- ^^р^,^^^ польський болеслав хоробрий. 
ти підручним у свого 
тестя, та пі;е й у сво- 
єму городі, і він став підмовляти людей, щоб вони вбивали 
дружину Болеславову. А це не тяжко було зробити, бо дружина 
Болеславова стояла постоєм, невеличкими купами, по селах та 
городах київських. Тоді Болеслав побачив, що йому не вдер- 
жатись у Київі з тією дружиною, що осталася в нього, — за- 
брав він з собою князівський скарб та двох сестер Ярославових 
(бо він ще раніш сватав Предславу, але вона не пішла за 
нього, то тепер він узяв її силомиць), і подався до-дому. Після 
такого вчинку з Болеславом, Святополкові вже годі було покладати 
надію на його поміч, і він покликав до себе на підмогу Пече- 
нігів. Ярослав, перечувши, що Болеслав покинув Київ, у 1019 р. 
виступив на Святополка; стрілися вони на березі р. Альти, саме 
там, де колись був убитий Борис, і у- пень побив Святополка — 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 44 — 

ледве він втік. Але його нагнали Варяги з Ярославової дру- 
жини і вбили. За всі свої діла Святополк у літописях здобув 
собі прізвище: ^ Окаянний^. 
Ярослав Тепер став князювати у Київі Ярослав. Полоцький князь 

Володиии- БрячислаВз син Ізяслава, у 1021 р. напав на Новгород, забрав 
рович Муд- багато новгородців в неволю і пішов назад до Полоцька. Але 
^Р"-*-- Ярослав нагнав його в дорозі, забрав назад полонянників і вер- 
нув їх до-дому, а з 
Брячиславом зами- 
рився, оддавши йому, 
заміць Новгорода, го- 
роди ВітебсктаУсвят. 
У 1023 р. до 
Київа підступив брат 
Ярославів Мстіслав, 
що князював у Тму- 
торокані; він привів, 
із собою Касогів і 
Хозарів. Це був князь 
одважний, войовни- 
чий, лицарь-вояка, — 
він нагадував діда 
свого Святослава. Ко- 
лись він воювався із 
князем Касогів — Ре- 
дедею і, щоб скінчити 
війну, вони умовили- 
ся вийти на бій сам- 
на-сам. Редедя був 
дуже здоровий чоло- 
вік, але Мстіслав по- 
дужав його і, кинув- 
ши об землю, убив, 
'святополк ОКАЯННИЙ ТІКАЄ ПІСЛЯ БОЙОВИЩА. З ТОГО часу Касоги 

платили йому подать 
і допомагали у війні. Такому князеві тісно було у далекому 
закутку, у Тмуторокані, і він простягнув руку й собі на бать- 
ківську спадщину. Одначе кияне не пустили його до себе, і 
Мстіслав пішов за Дніпро, підбив собі Сіверянські землі і 
остався у Чернигові. На другий год Мстіслав знову пробує 
щастя. Тоді Ярослав, бачучи, що сила в Мстіслава велика, по- 
кликав собі на поміч Варягів. Коло Листвена у Сіверянській 
землі, недалеко од Чернигова, вони зійшлися. Настала темна, 
горобина ніч; знялася страшенна буря з вітром, блискавкою і 
дощем, і Мстіслав напав на Ярослава. Він побив його військо 
до-щенту, а Ярослав утік у Новгород. Мстіслав зараз послав 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^Іе 



ак: 
ат; 

ІТИ 



БОРОТЬБА князя МСТІСЛАВА З РВДЕДЕЮ. 

й замирилися і до смерті Мстіслава, у 1036 р., жили вони у 
великій злагоді. 

У 1031 р. Ярослав із Мстіславом, після смерти польського 
короля Болеслава Хороброго, пішли на Поляків и забрали в 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 46 — 

них назад Галичину, котру Болеслав у 1019 р., вертаючись з 
Київа до-дому, підбив був під себе. Польським королем тоді 
був Мешко (Мечислав). Після його смерти став королем Казі- 
мир, котрий держав рідну сестру Ярославову Марію Добронігу. 

З ним Ярослав жив у добрій зла- 
годі і допоміг йому здобути Ма- 
зовію од Мойслава Мазовського: 
вона на той час одчахнулася була 
од Польщи. 

У 1036 р. помер Мстіслав без- 
дітний, і Ярослав став єдиним кня- 
зем на Україні. Ще у Пскові кня- 
зював його брат Судіслав, так Яро- 
слав схопив його і засадив у тюр- 
му, де той і сидів, аж поки Яро- 
слав помер; та ще оставсь у По- 
лоцьку Брячислав — син Ізяславів, 
Ярославів небіж, — так того Яро- 
слав не займав, бо по заповіту 
Володимира князівство те було від- 

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ. ^^"^^ У Р^Д ^"^^^^«5 °^^« °»*^рт« 

Ьрячислава там став князем його 
син — Всеслав. 
У 1037 р.. Печеніги знову були напали на Київ. Під самим 



(ОФІІІСЬКІІІІ СОБОР У КІПВ1 (давпіщо). 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 47 



ЗОЛОТІ ВОРОТА у КШВІ. 



повикидала на берег; частина дружини 



Київом Ярослав в-край побив їх і розвіяв, і з того часу про 
них у літописях наших і чутки немає. Частина їх пристала до 
Ярославової дружи- 
ни, а друга — зміша- 
лася з українцями, 
перейшла у христіян- 
<зьку віру, забула свою 
мову і звичаї. На тім 
місщ, де побив Яро- 
слав в-останній раз 
Печенігів, він збуду- 
вав велику перкву св. 
Софії, що стоїть у 
Київї й досі. 

у 1043 р. була 
останній раз війна із 
Греками. Ярослав по- 
слав на них свого 
сина Володимира. Бу- 
ря порозбивала Воло- 
димерови байдаки і 
його із ватажком Ви- 
шатою пішла суходо- 
лом до Дунаю, про- 
стуючи до-дому, але 
Греки нагнали їх, по- 
били і одних повби- 
вали, а других за- 
брали у неволю, а 
імператор грецький 
звелів повиколювати 
їм очі. Продержавши 
їх у неволі три роки, 
пустили аж тоді, як 
царь грецький Кон- 
стантин Мономах зат 
мирився з Ярославом 
і віддав свою доньку 
за сина його Всево- 
лода. Володимир з 
походу того повер- 
нувся до-дому тільки 
на кількох байдаках. 
Греки послали за ним 
на вздогюці аж два- 
дцять ЧОТИрІ кораблі, АННА ЯРОСЛАВОВНЛ, КОРОЛЕВА ФРАНДУЗІ>КА. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



• — 48 — 

але Володимир сім з тих кораблів потопив, побрав на усе, що 
там на них було, людей з них забрав у неволю і втік у Дніпро. 
Останні грецькі кораблі вернулись, не догнавши Володимира. 

Ярослав не любив воюватися, а більше сидів дома і по- 
рядкував. Він настановив у Київі першого руського (україн- 
ського) митрополита Іларіона, поширив Київ і скрасив його но- 
вими будинками. Окрім пишної церкви св. Софії поставив золоті 
ворота, збудував у Чудській землі город Юрьїв, — назвав його 
так на своє христіянське імя, а на р. Волзі — другий город 
Ярослав, як було його перше імя; одгородив „острогами" (крі- 



КНЯЗЬ ЯРОСЛАВ ВИРЯЖАЄ свою доньку АННУ до ГЕНРИХА І у ФРАНЩЮ. 

постями) південну границю Русі од степу, по р. Росі, і збуду- 
вав там кілька городів (напр. Юрьїв на Росі). Він дуже любив 
читати книжки і бесідувати із ченцями та мудрими людьми; при 
ньому перекладено багато книжок з грецької на славянську мову. 
Він заводив школи; він же почав збірати і записувати усі старо- 
давні звичаї, по котрих судилися Славяне, і назвав ту книжку 
„Руська Правда". Тих законів, що були в цій книжці, до- 
держували і його потомки, додаючи до них свого, або зміняючи 
те, ш;о вже не підхоже було до їхнього новіщого життя. 

Ярослав мислив зміцнити свій рід і звеличати його, а за 
для того він одружив сина свого Всеволода, як вже згадувалося 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 49 — 

попереду, із дочкою імператора грецького Константина Мо- 
номаха; дочку свою блисавету оддав за норвежського короля 
Гаральда, другу дочку Анну— за французького короля Ген- 
риха І; рідна сестра його Предслава була за королем поль- 
ським Казімиром, а сини його — Вячеслав та Святослав — держали 
'німецьких князівен; окрім того є звістка про кревні звязки з 
англійськими королями, і два королевичі англійські знайшли 
собі на якийсь час притулок у Київі. Усе це показує, що київ- 
ське князівство тогочасне вважалося за непослідню державу се- 
ред инших європейських царств, і вони мали з ним часті 
зносини. 

У 1044 р. Ярослав задумав поховати у Десятинній церкві 
дядьків своїх Олега 
і Ярополка, котрі 
померли язичниками. 
Для цього він звелів 
викопати їх, охре- 
стити кістки і похо- 
вати у церкві. 

У 1052 р. помер 
у Новгороді старший 
син Ярослава Воло- 
димир. Ще за життя 
свого- Ярослав скли- 
кав усіх синів своїх 
і так поділив поміж 
ними землі і городи: 
Ізяславові, як най- 
старшому, оддав він 
Київ з Туровом і Нов- 
город з Псковом і на- 
казав, щоб усі брати МАРМУРОВА ДОМОВИНА князя ЯРОСЛАВА. 

почитували 1 слухали 
*ого, як батька, і на- 
звав його „Великим князем"; Святославові оддав Чернигів з 
Муромом і Тмуторокань, Всеволодові — Переяслав і Ростов з Біло- 
озером, Ігореві — Володимир і Вячеславові^- Смоленськ. Він 
наказував їм жити між собою у злагоді й любові, а старшому — 
не дозволяти, щоб брати кривдили один одного, і наказав йому 
допомагати і боронити того, котрий буде скривджений. Так поча- 
лися уділи (окромні князівства), котрі довели Україну до руїни і, 
як побачимо, оддали її до рук — уперед Татарів, а там Литви 
та Польщи. 

20 лютого (февраля) 1054 р. у Вишгороді, на руках лю- 
бимого сина свого Всеволода, помер Ярослав; йому було тоді 
75 год. Всеволод саньми повіз тіло батька у Київ, Кияне дуже 

4 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 50 — 

плакали за ним, а митрополит і все київське духовенство 
стріли його аж за городом і поховали у Софійському соборі, 
у мармуровій домовині, що стоїть там і тепер. 

Хоч і упала українська держава після Ярослава, та багато 
всякого сліду — і доброго і лихого — осталося од неї на довгі віки. 
Осталася христіянська наука і віра, церква і духовенство, 
письменство, й однакова книжна й церковна мова славянська 
по всіх наших землях; остався один княжий рід, з котрого виходили 
довго потім князі в ріжних землях; осталося спільне імя руське; 
осталося однакове право і закони, однаковий лад у громаді, 
в управі, однакові власті; життя по ріжних українських землях 
виробилося однакове і заставляло людей почувати себе близь- 
кими одні до одних. Тим-то ця українська, Київська держава, 
хоч і загинула давно, але має велику вагу в нашій історії. 

З цього часу почалися на Україні великі сварки поміж 
князями, а через них і поміж народом. Тоді, коли треба було 
з'єднати і зміцнити молоде царство, воно само себе руйнувало. 
Цьому допомогли ще й Половці, що насунулися з заходу, на місце 
Печенігів, і великого клопоту завдавали українській землі. 

Найстарший уділ був Київський, де сидів Великий князь; 
зараз після його почитався уділ Новгородський, але він скоро 
одчахнувся од инших уділів, бо новгородці стали громадою 
вибірати собі князів і, котрі їм були не до вподоби, тих про- 
гонили і на їх місце кликали других. За Новгородським йшов 
уділ Переяславський,— він був найбільший од усіх і простягався 
од Дніпра аж до Азовського моря; далі йшли уділи: Черни- 
гівський. Смоленський, Волинський і Галицький; Полоцький 
уділ по-старому зоставався в роді Рогніди. 
ІзяславЯоо- -^^ вспіли сини поховати батька свого, як поміж ними по- 
славович чалися сварки і незгоди. У Київі став князем, як найстар- 
105+-1078.ШИЙ з усіх, Ізяслав; брати не слухали його, а кияне не лю- 
били. По де- котрих князівствах понасадовили князі своїх си- 
нів, — наприклад, у Тмуторокані Святослав посадовив сина свого 
Гліба; Ростіслав, син Володимирів, вигнав його відтіль і сам по- 
чав князювати там, але Греки корсунські, побачивши його вдачу і 
завзятість, стали боятись його, щоб він як небудь не пошкодив 
їм; вони закликали його у Херсонес, і на бенкеті у тамошнього 
намісника (начальника города) отруїли; після його зосталось 
три сини, та про них буде мова далі. 

Ізяслав, Святослав та Всеволод визволили свого дядька Суді- 
слава з тюрми, де він просидів аж 22 роки з того часу, як укинув туди 
його Ярослав; вийшовши на волю, Судіслав зробився ченцем. 

Вячеслав Смоленський помер через три годи після батька, 
і на місце його брати посадовили Ігоря із Володимира; (Волин- 
ського) але й він теж побув там три годи і помер, покинувши 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



- 51 — 

двох синів. Прот дядьки поділили Смоленську землю між собою, 
а для небожівне покинули нічого. 

Всеслав, князь Полоцький, унук Рогніди, схотів узяти собі 
Новгород. Тоді Ізяслав, Святослав і Всеволод пішли на його, 
розбили, багато народу побили і замирилися з ним, присягнувши 
на хресті і євангелії, ш[о ніякого лиха йому не зроблять. А як 
він повірив їм і прийшов до них, то вони схопили його та двох 
синів його і повезли у Київ, де й укинули в тюрму; Полоцьку 
ок землю забрали собі. 

У 1068 р. напали на Переяславщину Половці. Це нове 
татарське племя, дике, дуже войовниче, вперше зайшло до нас 
в Азії і було воно одне з багатьох племен монгольських, котрі 
згодом підпали усі під владу Чингіз-Хана. На річці Альті вони 
розбили Ізясладову дружину і розкинулися по обидва боки 
Дніпра, грабуючи Київщину. Через це в Київі сталося пов- 
стання, — перша описана в нашій історії українська революція. 
Кияне почали прохати князя, тцоб він дав їм коней і зброю і 
сам-би повів їх проти Половців, а Ізяслав не схотів того. Тоді 
кияне обурились, скликали раду, а на раді положили: прогнати 
князя, а на його місце настановити Всеслава. З криком кинувся 
народ визволяти з тюрми Всеслава. Привели його на княжий 
двір і об'явили своїм князем, бо вважали його за доброго ва- 
тажка. Ізяслав, побачивши це, утік з Київа у Польщу і через 
пів-года привів звідтіль Ляхів. Та Всеслав не захоїів битися 
ва чужий князівський стіл і втік до себе у Полоцьк. Киянам 
дуже не хотілося мати своїм князем Ізяслава. Вони послали 
до Святослава та Всеволода посланців і благали їх, щоб кото- 
рийсь з них йшов до них князювати: рідіть до нас, на свою 
батьківщину, — казали вони. — А як не схочете, то нічого нам 
не останеться, як запалити своє місто та йти у Грецьку землю". 
Одначе брати не хотіли сваритися з Ізяславом і не згодилися 
на те. Ізяслав, підійшовши до Київа, вислав уперед сина свого 
Мстіслава і страшенно лютував і.помстився за те, що кияне 
вигнали батька: багато народу повбивав, одним стинав голови, 
лругим виколював очі і усяково знущався, — особливо над тими, 
що визволяли Всеслава і настановили його своїм князем. Одначе Святослав 
не довго він князював у Київі: на початку р. 1073 кияне знову^Р^^^^^?'!^ 
збунтувалися, вигнали Ізяслава з Ляхами із Київа, а на його 
місце покликали Святослава. Віц і був князем київським аж до 
смерти своєї у 1076 році. 

Після його смерти почав князювати у Київі Всеволод, але 
Ізяслав не міг стерпіти, щоб менший брат сидів у Київі. Він 
подався у Польщу до Болеслава Сміливого за поміччю, при- Всеволод 
вів знов із собою Поляків і пішов на Київ. На ВолипіЯрославович 
вони стрілися із Всеволодом, котрий виступив проти них 3^**^®"^^®^* 
Київа. Замирилися вони на тому, що Ізяславові дано Київ, а Все- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 52 — 

володові — Переяслав. На війні із небожами своїми, Олегом 
Святославовичем та Борисом, Вячеславовичем у 1078 р., Ізя- 
слава вбито, а кияне покликали до себе Всеволода Ярославовича. 
Ізяслава поховали у Десятинній церкві у мармуровій домовині. 

За князювання Всеволода багато було йому клопоту із не- 
божами, що безперестанку сварилися за городи та уділи свої, 
кликали один проти одного Половщв, і ті так грабували на- 
род, що дуже тяжке життя настало на Україні. 

Всеволод помер у 1093 р. і похований у Софійському со- 
борі. Кияне настановили були Великим князем сина його Воло- 
димира, але він не схотів бути Великим князем, кажучи, що 
Київ належить Святополкові, бо Святополк — син Ізяслава, а 
Ізяслав — старший од його батька, Всеволода. 
Святополк Хоч не до мислі був Святополк киянам, бо й вояка з 

!то^*і^?5і його був немудрий, і на роззгм був він не багатий, і чоловік дуже 
'скупий, та поміркувавши прийняли його за князя. 

Тим часом Володимир у 1097 р. скликав у Любечі усіх 
князів на раду, бо дуже йому хотілося покласти кінець свар- 
кам поміж князями, котрі усе тільки сварилися та билися поміж 
собою. І положили вони на раді тій, що за-для того, щоб не 
було ніяких сварок, кожний з них мусить займати свою бать- 
ківщину і нею ділитися у своєму коліні. Поділилися вони зем- 
лею так: Святополкові — Київ; Володимирові — Переяславську та 
Ростовську землю; Давидові, Олегові та Ярославові Святоела- 
вовичам — Чернигівщину та Муромсько-Рязанську волость (князів- 
ство); Давидові Ігоревичові — Володимир-Волинську; Володареві 
Ростіславовичові — Перемишльську; братові його Василькові — Те- 
ребовельську. Поділивши так землі, вони положили на раді, щоб 
зараз таки усі князі привели свої дружини і одностайно стали 
на Половщв і вигнали б їх з України. На тім і раду скін- 
чили, на тім усі книзі й хрест цілували. По раді тій поїхали 
вони з Любеча, та не вспіли доїхати й до своїх городів, як 
поміж ними почалася сварка: почав її Давид Волинський, 
їдучи із Святополкок київським, став він наговорювати йому, що 
ніби - то Володарь та Василько Галицькі надумали одняти од 
його, Святополка, Київський уділ. Святополк повірив і, послу- 
хавши Давида, закликав до себе в гості Василька. А як той 
приїхав, звелів його звязати і оддати Давидові. Давид тоді покликав 
своїх конюхів, звязаного Василька поклали на віз і привезли 
у Звенигород (недалеко од Київа). Тут слуги Святополкови і Да- 
видови викололи йому ножем очі. Як привезли Василька у Воло- 
димир до Давида, то той посадовив його у осібну хату і до 
неї приставив сторозйу. Володарь, довідавшися про те, що зроб- 
лено з його братом Васильком, пішов на Давида і визволив 
брата свого, а на другий год брати у-двох ізнов напали на Да- 
видів уділ, позабірали назад свої городи, а город Всеволож спа- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 53 — 

лили і повирізували багато народу — помстилися за Василькови 
очі. Тим часом Володимир присилував Святополка іти на Да- 
вида і покарати його за те злочинство, яке він вчинив із 
Васильком. На Рожновому полі в Галичині перестріли Святополка 
Володарь і Василько і за те, що він оддав Василька Давидові, 
напали і розбили його. 

У 1100 р. Володимир знов ізкликав усіх князів у Ветичів 
на раду, щоб судити Давида, і князі присудили: одібрати од 
його Волинський уділ і покинути йому невеличкі городи: Острог, 
Бужеск, Дубно і Черторийськ; ними-ото він і володів до смерти. 



А Половці усе шарпали та шарпали Україну з усіх боків. 
Князі ходили проти них, збіралися і по-трое, та нічого не могли 
зробити: Половці раз-у-раз розбивали їх дружини, грабували і 
пустошили їх землі, заганяли багато народу у неволю. Уже 
Святополк узяв собі за жінку дочку половецького хайа (князя) 
Тугорхана, так і це мало помогло: вони часто нападали на самий 
Київ, і ватажок їх Боняк не раз грабував манастирі (між иншим і 
Печерський), вбивав ченців, забірав ікони та усяке добро, і 
ніхто з князів не ставав з ним до бою. 

У ПОЗ р, князі знов зібралися на раду під Київом (на 
Долобську) і положили усі гуртом весною рушити на Половців. 
Кияне пішли берегами по-над Дніпром, а Галичане припливли 
човнами з Дністра, а тоді піднялися вгору Дніпром, тим часом 
як з гори Дніпром спускалися піші дружини инших князів; всі 
вони зібрались на .острові Хортиці (де згодом була Січ запо- 
рожська). Човнів була така сила, що як вони пливли, то з бе- 
рега на берег можна було перейти по човнах. Як зібралися 
усі дружини, то од Хортиці разом рушили на Половців, нагнали 
їх у степу і, хоч їх була страшенна сила, тяжко їх розбили, вбили 
двіанадцятеро половецьких князів, забрали багато худоби, овець, 
верблюдів, коней і невольників і вернулися до-дому. Року 
1111-го Володимир ізнов ходив на них, аж на Дін, і знов розбив їх і 
набрав багато усякого добра. Ця боротьба з Половцями дала 
Володимирові славу „доброго страдальця за Руську землю **. І 
справді, він на цілих пів-століття припинив половецькі наскоки, 
і з того часу Половці йдуть у найми до руських князів. 

У 1113 р. помер Святополк, і його поховано у Михайлов- 
ському манастирі, що він сам будував. Кияне не любили його 
і, скоро він вмер, зараз кинулися на його бояр, побили і погра- 
бували їх, а тоді й Жидів, котрі за Святополка забрали були велику 
силу і процентами та ґешефтами доводили людей до р^ззору. 
До того ще, за Святополка, й сіль, що привозили з Галичини, 
стала страшенно дорога, бо Жиди, ділячись з князем заробіт- 
ком, забрали це діло у свої руки і нагнали на ній таку ціну, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 54 — 

якої раніш ніколи не було. Тим-то кияне й обурилися на них та 
на инших князівських прибічників і геть добро їх поруйнували, 
Володимир На другий день після смерти Святополка кияне на вічі 

Воеволодо-(на громадському сході) положили послати послів до Володи- 
вичМономаХз^дро^ Всеволодович^^ та просити, щоб він приїхав у Київ і став 
за Великого князя; бо слава про нього йшла дуже хороша, та 
ще й раніш кияне хотіли, щоб він був у них за князя. Во- 
лодимир і на цей раз не згожувався, та таки послухав послів^ 

прийшов і сів на ве- 
ликокняжому столі у 
Київі. Дуже любили 
його кияне, і справді 
він був добрий і ро 
зумний князь, любив 
правду, що -дня сам 
судив людей на сво- 
єму дворі; хто шукав 
правди —знаходив и 
у нього. Він не давав 
волі старшим, дужим 
та багатим кривдити 
менших, слабших та 
бідних; так само не 
давав він, щоб князі 
сварилися та билися 
поміж собою. 

У 1116 і 111» 
роках Володимир хо- 
див походами на стар- 
шого Полоцького кня- 
князь ВОЛОДИМИР МОНОМАХ. зя Гліба Всеславови- 

ча за те, що той по- 
пустошив Турово-пи- 
нську волость його. Після першого походу Гліб скорився і за- 
мирився з ним, але через два роки ізнов схотів підгарбати під 
себе де-які волості, та на цей раз попався до рук Володимирових. 
Володимир привіз його у Київ, як бранця, де він у тім-таки 
1119 р. й помер. 

У Володимирі-Волинському сидів на той час за князя 
Ярослав Святославович, сподіваючись по смерті Володимира 
вернути собі батьківщину. Але Володимир бачив, якого дужого 
ворога він має, а через те всякими способами силкувався 
утвердити та зміцнити для свого роду Київський стіл. А за-для 
того, він дожидався хоч якого- небудь случаю, щоб зачепити 
Ярослава, і случай цей незабаром стався. 

Ярослав посварився із жінкою своєю, онукою Володимира 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 55 — 

(донькою сина його Мстіслава), і з цього поводу Володимир розпо- 
чав війну. Війна ця скоро скінчилася на тому, що, по двох-місяч- 
ній облозі города Володимира-Волинського, Ярослав скорився і 
ударив Володимирові чолом. Та не на довго замирилися вони. На 
другий год Ярослав прогнав од себе жінку свою, і тим на-віки 
порвав з Володимиром. Сподіваючись, що Володимир на нього 
нападеться, Ярослав кинувся за поміччю до свого свояка, угорсь- 
кого короля Стефана П-^го і до польського короля Болеслава 
Кривоустого, що держав його сестру Сбиславу. Поки Ярослав 
збірав своїх спільників, Воло;^имир прилучив Волинь до Київа, 
і як Ярослав прийшов із Ляхами, Уграми, Чехами та своєю 



князя ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ЗАКеЧНКАЮТЬ У КИЇВ. 

дружиною, то мусів обложити свій город Володимир, де сидів 
його супротивник. Але ця облога, хоч і міцна, дорого коштувала 
Ярославові: коли він вертався якось од міста до табору, на Яро- 
слава кинулись якісь два Ляхи і вбили його. Це було у 1123 році. 
Спільники Ярославови після того розійшлися, і таким побитом 
Володимир одним заходом збувся і того, котрий простягав руку на 
Київ, і Волинь прилучив до себе. Тепер він був державцем біль- 
шої части земель руських, і тільки князі Чернигівські — Святосла- 
вовичі, Галицькі— Ростіславовичі та Полоцькі — Всеславовичі не 
дались йому до рук. А слава про нього далеко розкотилася по чу- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 56 — 

жих землях, і которийсь із византійських імператорів, — оповідає 
легенда, — ^для того, щоб виявити своє поважання до нього та 
ще через те, що мати Володимирова була донькою імператора Кон- 
стантина Мономаха, прислав ніби-то Володимирові царські знаки 
і клейноди, що носив цей імператор — Володимирів дід по матері. 
Клейноди ці були: 1 , вінець з кованого золота, з дорогим само- 
цвітним камінням і хрестом зверху, — вінець цей прозвали «шапкою 
Мономаха», 2, барми — це теж кований з золота, уцяцкований 
самоцвітним камінням, комір і З, хрест з животворящого древа. 
Відтоді ото Володимира й почали звати Мономахом. Князював 
він у Київі аж до самої смерті і зоставив дітям своїм заповіт, 
або поучення, ось яке: «Більш над усе майте страх Божий, не 
лінуйтесь, не покладайтесь на бояр та воєвод, самі доглядайте 
за всим; шануйте старого чоловіка, як батька, а молодого — як брата; 
будьте праведними суддями, присяги не ламайте, гостей і послів ві- 
тайте — як не подарунками, то напитками та наїдками, бо вони 
по чужих землях несуть і добру і злу славу; не забувайте того, 
що знаєте, а чого не знаєте, того навчайтесь, — батько мій нав- 
чився був говорити пятьома мовами, — за це буває шана од чужих 
земель». 

На своєму віку Володимир зробив 83 великих походи, 19 
разів укладав з Половцями згоду, 300 князів їх полонив: 100 з 
них пустив на волю, а 200 покарав на смерть. 

Володимир Мономах помер коло Переяславця 19 мая 1125. 
року на 73 році свого життя. Перевезли його у Київ і поховали 
у церкві св. Софії. Увесь народ дуже плакав за ним. , 

МстіславІ-й Після його кияне обрали собі за князя старшого сина 
Володими- його Мстіслава, котрий так само, як і батько, дуже добре пра- 
..п^сТЛо «ив у Київі. 

Він ХОДИВ походами із другими князями у Литву і поси- 
лав князів на Чудську землю. За його князювання не було ні 
великих сварок поміж князями, ні великих походів, а ні ворожих 
наскоків на його землю, і народ трохи одпочив. Він помер у 1132 
році, і його поховано у манастирі св. Федора, що він сам будував. 
Після його не було вже таких князів у Киівї, — та воно й 
не диво, бо князів розмножилося багато, земля українська роз- 
просторилася, сварки між князями все більшали, а становище 
Великого князя було вже не те, що раніш, бо й родинні 
відносини були не ті: Великиіі князь тепер був не батьком і 
старшим поміж усіма князями, а иноді був далеко молодший 
од своїх дядьків, що сиділи по ияших уділах. 
Яоополк ІІ-й Після Мстіслава на його місце у Київі ступив брат його 
Володіїї,^^ Ярополк, котрий до того часу сидів у Переяславі. Він, ще за 
рович батька Мономаха, вславився, як добрий вояка, а проте не зу- 
1132-1139. мів удержати князів у злагоді і незабаром, як він уступив у 
Київ, почалися великі сварки, — попереду за Переяслав, а там 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 57 — 

і аа ингаі городи почали змагатися князі поміж себе. Після 
смерти Ярополка у 1139 р., на велико-князівський стіл у Київі 
сів був його брат Вячеслав Володимирович Туровський, що 
був старший поміж Мономаховичами; але Всеволод Ольгович Всеволод 
Чернигівський прогнав його і сам почав князювати у Київі. ^^^^^"^^ 
Щоб вдержатися на велико-княжому столі, він почав ще дужче " 
сварити князів — Мономаховичів небожів та дядьків Ольгови- 
чів і Давидовичів; через те він не мав ні часу, ні спромож- 
ности пильнувати свого діла — сила Великого князя та повага до 
нього чим дальш, то все більше почала підупадати. Ще Чер- 
нигів, Смоленськ та Волинь так-сяк держалися Київа, а що Ря- 
занська, Суздальська, Полоцька землі, Новгород . і Галичина, то 
ті зовсім одчахнулися од ^ого. 

У 1142 р. Всеволод Ольгович устряв у боротьбу Володи- 
слава II польського з його меншими братами, Болеславом 
Кучерявим та Мешком Старим. Всеволод допомагав Володи- 
славові, бо син цього короля Болеслав Високий держав його 
доньку Звеніславу. 

За рік перед смертью Всеволод закликав у Київ найзнач- 
ніщих князів і благав їх присягти його братові Ігореві, кот- 
рого він хотів оставити після себе за Великого князя; князі 
присягли, а як умер Всеволод у 1146 році і його поховали 
у церкві Бориса і Гліба, Ігорь зараз заступив місце свого брата. 
Одначе киянам не любі були Ольговичі, і хоч і присягали 
вони Ігореві, проте покликали до себе Ізяслава Мстіславовича Ізяслав ІІ-й 
Переяславського. Цей князь покликав до себе на підмогу Чор- Мстіславо- 
них Клобуків(жили вони по-над річкою Росью і звалися так через те, ^ ^ д5"!*-|-д 
що ходили у смушевих шапках), підступив під Київ, розбив Іго- 
реву дружину, а Ігоря узяв у неволю, запровадив його у Пере- 
яславі там посадив його у манастирь, а сам сів на велико- 
княжому столі у 1146 році. 

Усе своє князювання він воював із Ольговичами та дядь- 
ком своїм Юрієм Володимировичем Довгоруким Суздальським, 
котрий почитав себе за старшого і хотів сам бути Великим 
князем. У 1149 р. це йому таки пощастило, але Ізяслав ки- 
нувся за підмогою до угорського короля Гейзи П, що дер- 
жав його сестру бфросінію. Той покликав із собою чешського 
короля Володислава П і польського Болеслава Кучерявого, 
що держав небогу Ізяславову Верхуславу, доньку його брата 
Всеволода. 

Спільники Ізяславови скоро мусіли його покинути, бо їм 
самим треба було поспішатися до -дому через те, що Володимир 
Галицький, помагаючи Юрієві, підступив до їх гряниць, в тій 
надії, що він добуде собі за ту поміч Волинь. Тоді Ізяслав мусів 
замиритись із Юрієм, бо сам він не міг встояти проти його і 
поступився для нього Київом. Але через скільки місяців після 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 58 — 

того кияне, спізнавгаи вдачу Юрія, самі запросили до себе 
Ізя слава. Тоді він несподівано з'явився перед Київом і вигнав 
свого дядька. Зтього почалася на довгий час війна між дядьком і 
небожем; вона захопила трохи не всю тодішню Україну, бо одні 
князі були на стороні Юрія, другі — на стороні Ізяслава. До са- 
мої смерті довелося Ізяславові битися за велико-княжий стіл 
із Довгоруким і його спільниками, Ольговичамй та Володи- 
мирком Галицьким, котрий не кидав думки здобути Волинь. 

У 1151 р. Ізяслав покликав до себе свого дядька Вяче- 
слава Володимировича, бо він був старший у роді Мономахо- 



КНЯЗЬ ІЗЯаПАВ запрошує князя ВЯЧЕСЛАВА НА згоду І ПРИЯЗНЬ. 

вичів і мав найбільше право на Київський стіл. Він упрохав 
Вячеслава всиновити його, сидіти у Київі і тим не давати 
другим князям змагатися за велико^княжий стіл. Тим він забезпе- 
чив за собою Київ до своєї смерти. 

У 1154 році Ізяслав, через кілька місяців після того, як 
одгуляв весілля своє із дочкою грузинського (з Абхазії) князя, 
помер. Дуже за ним жалкували кияне, бо любили його; жалку 
вали й Чорні Клобуки, котрі за все його життя у всіх походах 
були його спільниками. Ізяслава поховали коло його батька у 
манастирі св. Федора. 

Після смерти Ізяслава, Вячеслав покликав у Київ брата 
Ізяславового, Ростіслава Мстіславовича, котрого він теж уси- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе І 



— 59 — 

новив, і той став великим князем на тих таки умовах, що йРостіслав 
Ізяслав, себ-то: усим керував Ростіслав, а Вячеслав сидів на Мстіславо- 
князівському столі. Але не довго всидів Ростіслав у Київі. Заві- ^'і** 
вшись із Ізяславом Давидовичем Чернигівським, він утеряв його. 
Не вспів Ізяслав оглядітись у Київі, як на його насунувся із своєю 
дружиною Юрій Довгорукий і без великого клопоту зробився Юрій Воло- 
у 1155 р. Великим князем, бо на той час і Вячеслав помер., димирович 
Не сиділося Юрієві на цьому столі, бо — раз, що кияне його -тЛ^Пс^^ 

^ * • ' « /? П 00- 1 10/. 

не любили а друге— що на стіл цей дивився, як на свою бать- 
ківщину, син Ізяслава II Мстіслав та ще князь Ростіслав 
Мстіславович Смоленський, котрий хоч не довго і не само- 
стійно, а все ж був якийсь час Великим князем. Одначе бійки 
у них не вийшло через те, що Юрій скоро вмер: бенкетуючи 
якось у боярина ІІетрили, він занедужав і на шостий день 
після того помер (у 1157 році). 

Після його смерті захопив Київ Ізяслав Давидович Чер-Ізяслав Да- 
нигівський. Одначе, розпочавпш війну з Мстіславом Волинсь- видович 
ким, котрий покликав собі на підмогу Ярослава Галицького, 
він не вдержавсь і у 1159 році повинен був оддати Київ 
Мстіславові, а сам скоро після того був убитий під Білгородом, 
у 1162 році. 

Мстіслав, уступивши в Київ, зараз покликав до себе дядька Ростіслав 
свого Ростіслава Мстіславовича Смоленського. котрий і став знову Мстіславо- 
Великим князем. Це був остатній Великий князь, котрий мав ще.-сл**!!-^- 
вагу великого князя на Україні і з умів здержувати князів од супе- 
речок. За його життя ніхто з них не квапивсь на Київ, хоч і 
було багато бійок поміж князями. Його, як патріарха руської 
землі, почитували і Чернигівські Ольіювичі, і Волинські Ізя- 
славовичі, і Галицький Ярослав, і Переяславський Гліб; так 
само і Новгород, і Рязань були йому слухняні. 

Умер він у 1167 році недалеко од Смоленська, вертаючись 
8 подорожі в Новгород, куди він їздив до сина свого Святослава, 
що був там за князя. Як прийшла звістка про його смерть, 
кияне і князі, що сиділи у Київщині: Володимир Мстіславо- 
вич та Рюрик і Давид Ростіславовичі і Чорно-Клобуцькі стар- 
шини послали до Мстіслава Ізяславовича послів, щоб пркли-МстівмавІІ-й 
кати його на Київський стіл. Ізяславович 

1167-1169. 

Тим часом треба нам поглянути трохи на північ, щоб зро- 
зуміти дальші події. Юрій Довгорукий, за свого життя, дуже 
полюбив свій Суздальський уділ. Цей уділ великими лісами 
був зовсім одділений од останньої Русі, через що й звався За- 
лісся; заселений він був племенами Чудськими та Фінськими 
(не славянськими). Юрій, а далі син його Андрій, заселяли цей 
дикий край і будували городи і села; заселяли вони їх неволь- 
никами і своїми дружинниками. Чудське племя, слабіще, ти- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 60 — 

хіще, менш освічене і менш культурне од Славян, мішаю- 
чись із Руськими людьми і перейнявши христіянську віру, по- 
трохи втеряло свою народність і мову, і з цієї мішанини склалося 
зовсім скромне од Українців, і вдачею і на обличчя, племя, що 
після стало зватися Великоруське. Уже здавна Великоруси 
визначалися своєю більшою рухливі^тью, здатніпц були до 
тор^говлі та до такого иншого, але у громадському ділі вони 
зовсім зрікалися своєї волі і зовсім підлягали волі свого князя. 
Тим-то князеві й любо було жити серед такого народу. 

Ще Юрій, котрий родився у Київі і виріс там в ті часи, коли 
Київ між всіма городами величався (бо Київ і справді був найкра- 
щий, найбільший і найкультурніщий город тодішньої Русі), дома- 
гався, щоб бути Великим князем у Київі, а син його Андрій, на 
прізвище Боголюбський (бо родився у селі Боголюбові в 
Суздальському краі), поклав собі, що він неодмінно зробиться 
Великим князем і перенесе велико-княжий стіл у свій Суздаль- 
ський уділ. А для того, щоб зробитись міцніщим, він у своєму 
уділі перестав роздавати землі своїм братам, синам та своякам, 
не вважав на волю дружини і народу, збудував город Москву 
і зробився там самовладним державцем. Тим він заложив 
основи великого самодержавного князівства, а далі — царства Мос- 
ковського. Далі ми побачимо, як йому пощастило перенести 
велико-княжий стіл з Київа у Москву. 

Новгородці, як тільки Великим князем став Мстіслав, про- 
гнали од себе Святослава Ростіславовича і ніяк не хотіли прий- 
мати його до себе, а прохали Мстіслава, щоб прислав до них 
свого сина. Мстіслав довго змагався і наостанці згодився і 
послав їм свого старшого сина, Романа. Цим покористувався 
Андрій Боголюбський і, наче допомагаючи Ростіславовичові, зі- 
брав инших невдоволених князів і з великою силою підсту- 
пив до Київа. Мстіслав не був готовий до війни, поміч з 
Волині не поспіла; три дні він бився, але не встояв і. мусів 
тікати, покинувши Київ. 8-го марця 1169 року, на дру- 
гому тижні великого посту, з'явилися спільники у Київі. 
Як дика орда, лютували Суздальці у городі. Два дні, — оповідає 
літопцсець, — грабували вони і палили будинки, мордували городян, 
жінок їх та дівчат забірали собі, старих та дітей убивали без 
жалю, обдирали церкви та манастирі, забірали ік^ни, 
книжки, ризи, дзвони, палили церкви. Настала у Київі туга, 
смуток і сльози. 

Андрій зробився Великим князем, але не остався у Київі, а по- 
дався до свого Володимира на Клязьмі, де йому вільніще було кня- 
зювати, а в Київі залишив свого меншого брата Гліба. З того часу 
Київ вже на віки перестав бути осередком політичним, — не був 
вже більше столицею в Українській землі, — і хоч князі й здобували 
його собі, та тільки через те, що він, хоч і зруйнований, а 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 61 — 

все ж був найкраще місто з усіх городів українських. З того 
ж таки часу уся полуденна Україна горнеться до князів Гали- 
цьких, а північна Росія починає своє осібне життя, шириться 
і міцніє, бо й умови були для того щасливі (хто там поквапиться 
на той холодний та бідний край!), а найбільше через те, що 
північні князі прибрали усе громадське й політичне життя до 
своїх рук, не даючи найменшої волі людям. А це як раз було 
до душі північним Славянам. Південні ж Славяне — Українці 
були тоді, як і тепер, не такої вдачи: їм здавна люба була воля 
і в домашньому, і в громадському житті; вони не терпіли ніякого 
гніту, а хотіли, щоб усі були рівні та вільні. Ото-ж ще з того 
часу північна Росія починає одріжнятися од полуденної і по- 
чинає зватися спочатку „Великим Князівством Московським'*, а 
далі — царством Московським, — од столиці її Москви, котру збу- 
дував Юрій у 1147 році. Тоді ж таки у ХТТ столітті південна 
Русь вперше у літописях починає зватися «Україною». 

Після того погрому Київа, що вчинив Андрій із Суздальцями, 
зносини північної Руси, чи ,,Великоросії'') як її стали звати 
пізніще, з Русью південною, або ,, У країною" — пориваються 
більш як на пів-тисячи літ: кожна з них живе своїм осібним 
життям, має осібну свою історію, свої звичаї, порядки, свою осі- 
бну мову, і аж в кінці ХУШ століття, через 600 літ, знову вся Україна 
починає жити одним життям з Великоросією. А яке було життя 
України затой час, — чи добре,чи лихе, і — до чого довело її спільне 
життя з Великоросією, або Московщиною, будемо бачити далі. 

УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ. 

На чолі тодішньої Русі стояв, як бачимо, великий Великий 
князь, котрий сидить у Київі; инші ж князі залежали вже князь, 
од його і мусіли слухатися і поважати його, як старшого. Але 
цього звичаю додержували не всі князі і слухали великого 
князя тільки тоді, як він був дужчий од них. 

Найближче до князів стояла дружина, з котрою вони ра- Дружина, 
дилися про всякі справи; з нею вони бенкетували, і князь 
держав її своїм коштом та платив Ш грішми, харчами, кожухами, 
медом та воском і иншими здобутками, що дружина збірала для 
князя, як подать; крім того, князі давали дружинникам і землі. 
Дружина йшла на війну уся; а ще князі набірали військо з 
міщан та селян, котрих узброювали своїм коштом. Окрім цієї 
дружини, що звалася старшою, на тодішній Україні було ба- 
гато чужинців, що не жили на одному якомусь місці і най- 
малися у дружини, переходячи од одного князя до другого. 
Князі й самі закликали та наймали до себе таких дружинників, 
бо це був народ безземельний, перехожий, нічим не звязаний — 
а ні хазяйством, а ні хліборобством, — народ дуже одважний, до- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 62 — 

тепний і через те дуже здатний до війни. Звалися вони Чорні 
Клобуки, Берендії і Торки; роду вони були монгольського. 
Часто ця ;, молода" дружина забірала велику силу і над самими 
князями. 



ОДЕЖА І ЗБРОЯ КНЯН У X І XI ВІКАХ. 



5ояре(Бо- Щоб більше до себе прихилити дружинників, де-котрим з 

ляре). них князі давали землі, і вони хазяїнували на нііі та користу- 
валися з неї. З таких дружинників поробились „осадчі**, себ- 
то люде, що сиділи на землі, — ті що осадили її; стали вони зва- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 63 — 

тись „болярами". Боляре ті таки важкеньким гнітом лягли на 
народ, бо заселяли свої землі бранцями та невольниками, а лю- 
дей, котрі з давніх-давен сиділи на землі, прогонили. З тих 
бояр князь посилав по городах «посадників», котрі правили 
вамісць його; з них він ставив і «воєвод», що були началь- 
никами дружині. 

В і ч є за князів стало більш залежати од князя, як було то Віче, 
раніще, але все-ж не раз і князь мусів слухати його поради. 
Як ми бачили не раз, віче настановляло і прогонило князів і 
мало таки чималий вплив на діла политични Віче скликав 
князь з своїх дружинників, з старших місаьових жителів, а 
часом на віче кликали і духовенство та людей з инших міст і 
навіть з сел. По городах та селах були свої віча, котрі сходи- 
лися на раду про свої спільні господарські справи, і віче те 
усим керувало і усьому давало порядок. 

Щоб безпечніше було од наскоку всяких ворогів, люде обго- Городи, 
рожували де-котрі села, обкопували ровом і обсипали високим 
валом. Огорожа та робилася з палів і в ній по-декуди були 
брами; тими брамами виїздили у город, або у «острог», як він 
тоді звався (через гострі палі, ш;о ними обгорожували городи)- 
Коло брами були «вежі» (башти), з котрих виглядали ворогів. 
Посередині острога обгорожували місце, «детинець»; там жила 
молода дружина, що звалася «детинка», через що й осередок 
городу так звався. Там таки був собор, княжий або посадників 
палац, там жили бояре і духовенство. За детинцем, до 
городської огорожі, місце звалося «посадом», і там жили 
купці, ремесники; там було й торговище, або «торг», та жили усі 
останні городяне. Такі городи під час ворожого нападу були 
притулком і для селян, що жили навкруги. Городяне займалися 
хліборобством і нічим не од різня лися од селян, але звалися 
вже міщанами та городянами. Окрім хліборобства та усяких 
реместв, вони, як і селяне, займалися рибальством, ловецтвом 
та полюванням (охотою). 

Круг городів були села та хутори, а по них жили се- Села, 
ляне. Як і городяне, вони були хлібороби або рибалки, або ловці; 
розводили чимало худоби та коней. Землі було надто доволі, і 
уся вона вважалася громадською. Але як настали князі, то окрім 
полюдного, що платилося їм за кожного чоловіка, та податі з 
димаря та инше, вони почали вважати землю своєю власною, і 
дарували дружинникам своїм і духовенству та манастирям не 
тільки пусті землі, а й села. 

Окрім вільних сел були й села невольницькі, що були 
оселені полонянниками, або бранцями. Окрім невольників, або 
рабів, що були взяті на війні, ще були раби, котрі ставали 
такими через те, що позичили гроші у багатих; як що такий 
чоловік не мав спроможности на строк вернути гроші, то він ро 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 64 — 

бився рабом, инші-ж і самі продавали себе, жінок та дітей у 
неволю; хто женився на рабі, сам ставав рабом; діти рабів 
теж оставалися рабами. 
Суд. Суд правив або сам князь, або його воєвода на княжому 

або воєводському дворі. Ділом цим Зіавідували так звані ^тіуни": 
усяке злочинство, усякий вчинок карався „вірою", себ-то штра- 
фом; за вбивство родича раніш був звичай — крівава помста 
(кров за кров), а далі й за це стали брати „віру**: за чоловіка уби- 
того брали 40 гривен (гривна — це пів-фунта срібла), за дружинника 
і боярина — у-двое більше, а за жінку-г-у-двое менш, як за чоло- 
віка; за бійку киек або чим иншим, але не на смерть — 12 гри- 
вен, за останні злочинства «віра» була менша; як що убивця 
не знайдено, то «віру» платила та громада, на чиїй землі знай- 
дено вбитого. 
Торговля. Торгували звичайно у містах і городах на торгу, чужесто- 

ронні купці і свої, котрі їздили по чужих краях; звалися вони 
« гостями >. Найбільш їздили за крамом у Царьград; там міняли 
смушок, невольників і здобутки своєї землі на грецький крам; з 

Азії доставали коріння, пер- 
лини і таке инше; у Крим і в 
Галичину їздили по сіль, і чу- 
мачка наша почалася, мабуть, 
ще за тих давніх часів. 
Гроші. Кажуть, що у давні часи 

на Русі, замісць грошей, 
вживали невеличкі шматки си- 
СРіБні гроип ЗА князя ВОЛОДИМИРА, риці із штемпелем. За Володи- 
мира Святого і далі починають 
робити вже золоті та срібні монети, але це ще доволі недоладня 
робота: на одному боці вибивали образ князя на престолі, з на- 
писом: Володимир, або Ярослав, або Святополк, а на другому 
який-небудь знак, а навкруги його напис: сА се його злато» 
або „А се його срібло". Найзвичайніщі в ті часи гроші були 
срібні гривни, — кожна така гривна важила мало не пів- 
фунта. 
їжа і на- У-старовину Українці вживали кислий хліб житній, або й 
питки, пшенишний. а як бував неврожай, то мішали й лободу; варили 
каші й куліші з гречки і пшона, пекли солодкі пиріжки з ме- 
дом, молоком та маком, варили кисіль і їли його з розведеним 
медом; багато їли мняса, бо було багато дикого звіря; їли мнясо 
усяке: і яловичину, і конину, баранину, свинину, псину, котів 
і ужів, усяку звірятину, і птицю, і рибу: їли мнясо і у піст, і 
у мнясниці, бо духовенство у ті часи і не встрявало у це діло, 
а завело пости вже далеко пізеіще. Пили тоді багато, — пили і з 
горя, і з радощів, і на весіллі, і на поминках, і так пили. Пи- 
ли більш мед та пиво, — і те й друге варили із хмелем; вина йа 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 65 — 



Україні не робили, і його привозили тільки з Византії. Пасішни- 
ків дуже поважали, і звалися вони „бортниками*', бо бджоли розво- 
дили в дуплянках („бортях") на дереві; вони ж варили й мед. 
Будівля була у тодішніх Українців найбільш деревяна, бо 
лісу було багато і з його будували собі бідні люди хати, багаті — 



Будівля. 




КИІВО ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА.Г 



хороми, князи — палаци та терема, навіть і церкви були деревяні. 
"Чим заможніший був чоловік, тим і будівля в його була про- 
сторніша. Були й муровані будівлі, як то: церкви, вежи (башти) 
та мури круг города; для цього уперед кликали византійських 
та німецьких майстрів, а далі літопись згадує вже багато 
своїх будівничих, котрих взиває „хитрецями". Крім майстрів 
* б 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 66 — 

будівничих, були ще маляри, золотарі, срібники, щітники, ко- 
тельники, сідельники, лучники, тульники, ковалі, тесляри; 
ймення де-котрих з них згадуються у літописях. 

Христіянська віра не так-то скоро поширилася по Україні. 
Духовен- Ще у ХП віці тільки частина Вятичів буди христіяне, а пів- 
ство. нітіні Славяне: Зиряне, Пермяки, слухаючи своїх волхів, 
довго не кидали своєї старої віри, і ще у ХІУ віці були язич- 
никами. Та й усі тодішні христіяне хоч і вважали на обряди 
христіянські, проте в звичаях своїх і побиті зосталися по- 
старому так само язичниками. 

Духовні власті на Україні встановлено було такі самі, як 
і у Византії, — по такому порядку, як і скрізь по христіянських 
землях: ТОДІ ще не було ніякої ріжности між східньою та захід- 
ньою церквою (православною та католицькою). Аж у XII столітті 
Царьград одрікся Риму, і чим далі, тим гостріща ставала* між. 
цими двома осередками христіянства боротьба за те, хто матиме 
більшу силу у привернених до христіянства землях. 

Усе українське духовенство залежало од митрополита 
київського, котрого настановляв патріарх константинопольський, 
так само як і еаископів по инших тодішніх єпархіях на Русі. 
Митрополити та й епискоаи попереду були з Греків; перший 
митрополит київський з Русинів (Українців) настановлений був 
за Ярослава І. і звався він Іларіон. 

Із христіянством почали заводитись на Україні і мана- 
стирі; Київо-Печерська лавра була з них найстаріща. Князь Ізя- 
слав І оддав основателям Гі, ченцям Антонію та Феодосію, що 
після найменовані були святими, усю гору над Дніпром, де тойма- 
настирь стоїть і тепер. У горі тій ченці повирубували собі 
келії, що тепер звуться печерами; там вони й жили, а через 
печері ті й манастирь став зватись Печерський. У гррі була 
вирубана й невеличка церковця: а як ченців стало багато, то святий 
Феодосій збудував на горі церкву і манастирь. Ця Лавра мала 
велику вагу за-для просвіти в ті часи; з неї вийшло багато 
владик, у ній зроблено й початок нашій історії: чернець Нес- 
тор, Сильвестер та инші, при кінці XI та на початку XII століття, 
почали писати свою літопись, котру прозивають „Несторовою". 
Вона дійшла й до нас, і з неї мичзнаемо про те, що діялося тоді 
в нашій землі. 

Тодішнє духовенство було найбільш освічене з поміж ин- 
ших верстов громадянства; через те князі любили бесідувати, 
а часом то й радились з ним; але впливу на політичні діла 
духовенство не мало ніякого і навіть не шукало його. 
Школа і Першу школу заснував у Київі Володимир святий, і у ній 

просвіта, вчилися діти бояр та инші. У школах вчили не тільки читати та 
писати, але й співати церковних пісень та ще вчили грецької мови. 
Із шкіл тих виходили священники і инші церковні служителі, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 67 — 

писці, що переписували книжки (бо тоді ще не ВМІЛИ їх печа- 
тати) та перекладчики, що перекладали книжки з грецької і 
инших мов на церковно-славянську. Ярослав І теж упадав 



ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР. 



КОЛО просвіти і заводив школи, і письменні тоді були не тільки 
князі, дружина та духовенство, а й багато городян. 

З писаних творів тодішніх до нас дійшли, окрім літописі 
Нестора, ще твори митрополита Іларіона, житіє Феодосія ІІечерсь- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 68 — 

кого, поученіе Володимира Мономаха своїм дітям, хожденіе Да- 
ниїла Паломника у брусалим, Слово Даниїла заточника, та 
инші; а з поетичних творів— єдиний „Слово о полку Ігорев'Ь*; 
написав його старою українською мовою якийсь дружинник, 
але наймення його нам, на жаль, не відоме; в „Слові" описано 
похід князя Ігоря Святославовича на Половців у 1185 році, і 
описано дуже гарно та влучно. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОД ТРЕТІЙ. 
Галицький 

(1087—1340). 

Як МИ бачили, ще за Володимира святого на заході був куток 
Русі, що звався Червенськими городами (Червона Русь). Цей 
куток забрав був на короткий час польський король Бо леслав 
Хоробрий, але він ізнов вернувся до рук українських князів. 

Після Ростіслава Володимировича Тмутороканського, кот- 
рого Греки отруїли у Корсуні, зосталося три сини: Рюрик, 
Володарь та Василько — усі без уділів, бо по-тодішньому звичаю 
князі - сироти уділів не получали і звалися князями - ізгоями. 
Тоді князі ці подалися на захід шукати собі слободної землі 
і, побачивши, що Червенські городи не мають князів, забрали 
їх собі. 

Рюрик довго воювався із сусіднім Володимирським князем Рюрик 
Ярополком Ізяславовичем, бо князь цей дуже скоса дивився на Ростіславо- 
те, що Ростіславовичі зробилися його сусідами; а як ще ^^^'4(^\мл 
ликий князь київський Всеволод закріпив за Ростіславовичами 
'Червенські городи, то Ярополк у 1087 р. рушив на них похо- 
дом і підступив до Звенигороду (Галицького). Одначе на дорозі 
якийсь Нерядець убив його. Може бути, що на те намовили 
його Ростіславовичі, бо, зробивши те злочинство, Нерядець утік 
до них у Перемишль. Великий князь хотів був покарати Ростісла- 
вовичів за те убивство, але підступивши до Перемишля, нічого 
їм не заподіяв і так вернувся до-дому. 

У 1094 році Рюрик помер, і після його Червону Русь по- 
ділили проміж себе його менші брати: Володарь узяв Перемишль, 
А Василько — Теребовлю. 

Це були дуже хоробрі князі і дружні брати; на долю їм Володарь 
випала безнастанна колотнеча із сусідами, але вони того не ^^^'^*^^' 
страхалися. У Василька заміри були дуже широкі: він ьіи-і()9^^^24. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 70 — 

слив прилучити до українсько-руської землі Польщу, Дунайських 
Волгарів і виперти Половців з України. Як ми бачили на Любець- 
кому з'їзді у 1097 р., за Володарем та Васильком були затвер- 
джені їх городи. Того ж таки року Володарь розпочав війну, — 
уперед на те, щоб визволити темного брата свого з неволі, а потім, 
щоб помститись за нього над Давидом Ігоревичем. Потім він воював 
із Великим князем Святополком, котрий, прогнавши Давида з 
Волині, задумав і Червону Русь одібрати од Ростіславовичів; 
Одначе це йому не пощастило, хоч він і покликав собі до помочи 
угорського короля Коломана, бо Ростіславовичі й собі узяли 
на поміч Половців і Давида Ігоревича, з котрим замирилися. 
Під стінами Перемишля у 1099 р. Ростіславовичі у -край роз- 
били Угрів і вигнали їх з України, а самі з того часу утверди- 
лися, як наслідственні князі Червоної Русі. 

Володарь страшний був для сусідів, і з своїми Галичанами 
він заходив далеко за Вислу, грабуючи усе, що бачив. Поляки 
пустилися на хитрощі і через якогось боярина Петра Власта, 
повіреного польського князя Болеслава Кривоустого, одного 
разу на ловах схопили Володаря і одвезли його у неволю; по- 
тім Василька та сини Володареви мусіли викупити його за 
2.000 гривен. 

Але скоро після того обидва брати, — спершу Василько, а 
незабаром і Володарь, — у 1124 році повмірали; у кожного з них 
осталося по два сини: у Володаря — Ростіслав, котрому достав- 
ся Перемишль, і другий — Владимирко, — цьому дано Звенигород; у 
Василька — Юрій та Іван, котрим достались Галич та Теребовля. 
Ростіслав десь у 1130-тих роках помер, і синові його Іванові 
Володимирко дав Звенигород, забравши собі Перемишль, але 
згодом вигнав його звідти. Того Івана прозивали Берладни- 
ком: може бути, що він князював у Берладі, що над р.Бирлатом, 
лівим притоком Дунаю (тепер Вирлата). 
Володимир У 1144 р. Володимир переніс свою столицю з Перемишля 

1-й, або Во-у город Галич; з того часу земля його починав зватись Гали- 
Володаоо- ^^^^' ^^^ князівство Галицьке. Перед тим як раз, у 1141 р. по- 
зич вмірали Василькови сини, Юрій та Іван, бездітними, і Володи- 
1125-1153. мирко, підгорнувши під себе їх уділи, зробивсь володарем ве- 
ликої держави, що простягалася від р. Сяну і р. Вислока аж 
до р. Дунаю, — більш як три чверти Галичини опинилося в ру- 
ках Володимирка. 

Цей князь, слухаючись свого віча, котре мало велику силу 
у Галичині і, як побачимо далі, орудувало не тільки всіми ділами, 
а навіть втручалося і до внутрішнього життя самих князів 
своїх, задумав одрізнитися од Київа. Але тим він наробив те, 
що у 1144 році инші українсько-руські князі послали проти нього 
своє військо у Галичину, щоб і вона і князь її чули на собі 
верховність Київа, так само як і инші українсько-руські землі. У цю 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 71 — 

князівську колотнечу устряли Поляки з королем своїм Володисла- 
вом II, котрий помагав Всеволоду Володимировичові київському, 
своєму своякові (бо дочку Всеволода, Звениславу, держав син 
Володислава П ]^олеслав Високий), та ще Угри з королем 
своїм Гейаою, і з того часу ці чужинці розласувалися на Га- 
личину. 

Володимирко, не подужавши спільної сили князів, зами- 
рився з ними і заплатив київському князю Всеволодові 1400 гри- 
вен срібла. Не сподобалася ця річ вічу, — не сподобалося їм те, 
що князь так самовладно править князівством, і як Володимирко 
поїхав на полювання до р. Тисмениці, вони поликали до 



князь ВОЛОДИШШКО ЗРІКАЄТЬСЯ своєї ПРИСЯГИ. 

себе його небожа Івана Ростіславовича Берладника. Повернув- 
шись з полювання, три тижні облягав Володимирко Галич, поки 
здобув його, а тоді люто покарав — мордував і багато повбивав — 
тих бояр, котрі скоїли таке проти його. Іван утік до Київа. 

Допомагаючи Юрію Довгорукому проти Ізяслава ІІ-го, Во- 
лодимирко увязавсь у їх бійку, але під Перемишлем Ізяслав 
розбив Володимирка, і він мусів замиритись з ним. Зами- 
рення сталося на тому, що Володимирко зрікається тих городів, 
котрі захопив у цій колотнечі, і присягає, що служитиме Ізяславові, 
як Великому князеві. Одначе присяги теї він не додержав і горо- 
дів не оддав. Тоді Ізяслав послав до нього посла, і той став 
дорікати йому, що він не додержав присяги. Володимирко про- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 72 — 



Ярослав 
Володими* 

ровяч 
Осмомисл 
153-Л87. 



гнав того посла од себе і не схотів слухати його далі. За те, — ка- 
же літописець,— того ж таки дня, як князь ішов до вечерні, з ним 
стався грець (апоплексія), і він незабаром, при кінці 1152 або 
на початку 1153 року, помер. У Галичі князем став його син 
Ярослав. 

Ярослав Володимирович, котрого автор „Слова о полку 
Ігореві" взиває Осмомислом, високо підняв Галицьке князів- 
ство. За нього — Червона Русь простягалася од гір Кар- 
патських, по річках Дністру, Сяну та Пруту, аж до Дунайсь- 
ких гирл; можна думати, що Бесарабщина і чорноморський 



СМЕРТЬ князя ВОЛОДПШП>КА. 

беріг належали теж йому: біля Дніпрового лиману Галичане 
мали свою пристань, що звалася Олешье (тепер Алешки, коло 
Херсона). Ярослав, по смерті батька, завзято далі воював 
із Ізяславом II, і тільки після смерті Великого князя замирився 
із сином його Мстіславом. Незабаром після того довелося 
йому воювати з Іваном Берладником. Іван цей домагався бать- 
ківщини і упрохав Ізяслава Давидовича, щоб той йому допоміг. По- 
магали йому й Галичане і инші охочі, котрих він зібрав круг 
себе, — вони прозивалися тоді «берладники» (волоцюги). Ба- 
гато клопоту було з ним Ярославові, аж поки Берладник той не 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 73 — 

вмер у 1161 році (кажуть, що його отруїли Греки у городі 
Солуні, куди він утік після смерті Ізяслава). 

У Галичині віче мало велику силу, — вічем орудовали най- 
багаччі бояре. З них ото помалу постали і наші магнати — 
вельможні пани в правобічній Україні. Уже за часів Ярослава 
вони забрали у Галичині таку силу, що князеві було дуже скрутно. 

Ярослав не любив своєї жінки Ольги (доньки Юрія Дов- 
горукого) і узяв собі за жінку якусь Настасію Чаргову, 
і од неї мав сина Олега; княгиня ж Ольга із сином своїм Володи- 
миром і прихильними до неї боярами утікла у Польщу. Тоді 



БОЯРЕ ТЯГНУТЬ НА ВОГШПЦЕ НАСТАСІЮ, НЕВІНЧАНУ ЖІНКУ КНЯЗЯ ЯРОСТАВА 

бояре на вічі свойому у 1 172 р. ухвалили напосістися на князя; 
самого князя схопили, Настасію живою спалили на вогнищі, 
рідню її повбивали, а княгиню вернули до-дому і присилу- 
вали князя жити з нею. Але Ярослав не переставав любити 
свою Настасію навіть тоді, як вона померла, і Ольга знову мусіла 
тікати до брата свого Всеволода Ш у Володимир на Клязьмі, 
де літ через 10 померла черницею, наімя ввфросінія. 

Ярослав помер у 1 187 році. Уміраючи, він благав бояр вво- 
лити його волю і постановити князем у Галичі Олега, сина його од 
Настасії, а Володимирові дати Перемишль. Галичане не пере- 
чили йому, а як тільки князь помер і його поховали у Галичі, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 74 — 

в церкві пресв. Богородиці, зараз вигнали. Олега і князем 
своїм настановили Володимира. 
Володимир Володимир П не любив порадників і виявив себе пьяницеїо 

ІІ-ий Яро- і розпутним волоцюгою; він насилував чужих жінок і дівчат, а 
1187иТм^^Р®°^^^ узяв собі за жінку якусь попадю і од теї 
попаді мав двох синів. Галичане так обурилися цим, а 
ще більше, певно, тим, що він не кличе їх собі на пораду, що 
на вічу одні навіть хотіли скарати на смерть князя, а 
инші говорили, що треба присилувати князя, щоб він попадю ту 
прогнав та узяв собі жінку по. закону. Провідавши про те, що 
було на раді, і боячись за коханку свою, Володимир із нею і 
двома синами своїми утік до Угрів, а Галичане покликали до 
себе князювати Волинського князя Романа Мстіславовича, і 
. він прийшов до них. Тим часом угорський король Бела Ш, до 
котрого утік Володимир, засадив його у вежу, а сам пішов^ 
прогнав Романа (він утік у свій Володимир-Волинський), всту- 
пив у Галич, і за князя постановив там сина свого Андрія. 

Одначе Володимир не довго сидів у тюрмі: у 1189 році він 
утік і подався до польського короля Казімира Справедливого, 
котрий дав йому помочі; він знову вернув собі Галич, вигнав- 
ши звідтіль Андрія. В тім йому допомагали самі Галичане, 
бо їм добре далися у знаки чужинці, і вони з превеликою ра- 
дістью зустріли Володимира. А Володимирові на велику користь 
склалося те лихо, що він перебув, бо тепер він став князювати, 
як слід, і Галичина на якийсь час одпочила, аж до самої йога 
смерті у 1198 році (а може й 1199-му). Він помер бездітний (про 
дітей його від попаді звісток не маємо), і на ньому кінчається 
княжіння Ростіславового роду у Галичит. 
Роман Мсті- Після смерті Володимира, Роман Мстіславович вернувся 
славович у Галич, сів там вже самовольно і дуже помстився за те, що 
11 99-1 205. Галичане не допомогли йому вдержатись у Галичині. Багато 
боярів він катував, різав, живцем закопував у землю і, добре ві- 
даючи, яку силу вони мали на вічі, силкувався до-краю їх ви- 
нищити, кажучи: „як хочеш меду їсти, то треба бджоли ви- 
душити''. 

За свого княжіння він нагнав великого страху Половцям 
і Литовцям. Оповідають^ ніби-то він навіть запрягав литовських 
бранців у плуги і орав ними землю, через що й склалася 
приказка: „Романе, Романе, погано живеш — Литвою ореш'Ч 
Роман і Київську землю пригорнув до себе: на той час у Ки- 
їві сидів за князя його тесть Рюрик Ростіславович. Роман дві- 
чи вигонив його з Київа і наостанці постриг його силомиць у 
ченці, а у Київі посадовив сина Рюрикового Ростіслава; Рості - 
слав присягнув йому на вірність і був од нього у всьому залежний. 
Разом з тим Роман з'умів обійти і Ольговичів, котрі теж 
присягли на союз з ним. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 75 — 

У 1202 р. він допоміг византійському імператорові Олексію 
Ш Ангелу у його боротьбі з Болгарами і Половцями. Таким 
побитом, за короткий час він зробив Галичину могутнім 
князівством, і літописець не дурно взиває його „однодержав- 
цем** усієї Руської (Української) землі. 

Римський папа Інокентій ІТІ бачив, що Галицькі князі 
робляться могутніми володарями у Славянських землях і, маючи 
на мислі повернути через них Славян у католицтво, послав до 
Романа своїх послів, котрі казали йому так: „Папа Римський — 



князь РОМАН ГАЛИЦЬКИЙ НЕ ПРИЙМАЄ КОРОЛІВСЬКОЇ КОРОНИ. 



царь над царями, і як що ти, княже, пристанеш на католицьку 
віру, то він зробить тебе королем Руським* . Мовчки слухав Роман 
ті речі, а тоді, витягши меч свій із пихви, промовив: „Цього в 
папи вашого немає, а поки це при міні — не треба міні ніякого 
королівства. Батьки й діди мої здобували собі землі і городи 
мечем, — здобуду і я; як був князем, так і буду, а ламати свою 
віру, за-для королівської корони, не стану!" Так і поїхали собі 
папські посли, нічого не здобувши. 

У 1205 році Роман воював із польським князем Лєшком, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 76 - 

і під містечком Завихвостом його вбито і мертвого привезено 
у Галич. Після нього зосталася удова і двоє малих ситв його: 
Данило мав 4 годи, а Василько — ще немовля. Після смерті Ро- 
мана малі діти не змогли вдержати батьківщини, хоч їм і по - 
собляв у тому угорський король Андрій, котрого батько його, 
Бела ПІ, колись настановив був за князя у Галичі. 

Зараз після смерті Романа почалася безнастанна колотнеча 
за той Галич між Рюриком Ростіславовичем Київським, 
Ольговичами Черяигівськими і Ігоревичами Сіверськими — 
онуками Ярослава Осмомисла з материного боку (вони теж 
добивалися Галича), Галицькими боярами, польським князем 
Лешком і королем угорським Андрієм, котрий допомогав 
Романовій удові. Рюрик Ростіславович, почувши про смерть Ро- 
мана, зараз розстригся з ченців і знову зробився Київським кня- 
зем і вкупі з Ольговичами Чернигівськими пігаов на Галич, а 
вдова Романова кинулась за поміччю до угорського короля 
Андрія. Андрій допоміг їй і не дав Рюрикові заволодіти Гали- 
чем. Та бояре не любили Романа і його синів і таки вигнали 
їх та покликали Ігоревичів, онуків Ярослава Осмомисла. Стар- 
ший з них, Володимир Ігоревич, сів у Галичі, Роман Ігоревич — 
у Звенигороді (Галицькому), а третього, Святослава Ігоревича, 
брати посадовили у Володимирі-Волинському. Не довго князювали 
вони, і через пятьгод, у 1211 році, Угри та Ляхи, котрих покли- 
кала вдова Романова і бояре, — ті бояре шукали тільки користі за-для 
себе, — прогнали їх. Ігоревичі попалися до рук Угрів, а бояре 
випросили їх собі і повісили, а князем собі настановили боярина 
Володислава Кормильчича. Нарешті угорський король Андрій, 
змовившись з польським князем Лешком, зробив заручини пяти- 
літнього сина свого Коломана з двохлітньою дочкою Лешка Со- 
ломією і настановили вони Коломана князем Галицьким, а од його 
імя правив у Галичині угорський воєвода — „прегордий Філя**, 
як зве його літописець. Папа Римський прислав молодому по- 
дружжі королівську корону, з такою умовою, щоб галицький на- 
род привернути до католицької віри. Тоді Філя почав силком 
навертати людей на католицтво. Не видержали Галичане того 
порядкування чужинців у себе і закликали до себе князювати 
Мстіслав Мстіслава Мстіславовича, на прізвище „Удалого", з Новгород у. Цей 
Мстіславо- князь визволив Галичину од усіх чужинців, що ватагами блукали 
УлалЬй °^ ^^^ ^^ скрізь вбивали і грабували людей, і народ полюбив 
1214-1228 його^за те та став взивати його своїм „світом, дужим соколом". 
'Мстіслав віддав за Данила, сина Романового, свою дочку Ганну. 

У 1224 році прибіг до Мстіслава його тесть, половецький 
хан Котяні ст;ав прохати, щоб він допоміг йому проти Татар, бо 
невідомий до того ворог цей, що насунувся з Азії, повбивав вже 
половецьких ханів Юрія Кончаковича та Данила Кобяковича: 
вони, як і Котян і багато Половців, були вже христіяне. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 77 — 

Тепер ці Татари страшенною хмарою насовувались на Україну. 
Мстіслав зараз скликав князів у Київ. До київського князя 
Мстіслава Романовича з'їхалися князі; Мстіслав Удалой Га- 
лицький, Мстіслав Святославович Черяигівський, Мстіслав Яро- 
славович Німий, Михайло Всеволодович, син Всеволода Черм- 
ного, Данило Романович Волинський, Олег Ігоревич Курсь- 
кий і багато инших. Всі вони на раді своїй постановили зараз 
іти з Половцями на Татар; одні попливли Дніпром, а другі 
пішли суходолом і зібралися всі коло Варяжського острова (коло 
острова Хортиці), а звідтіль усі пішли до города Олешья. Тут 
їх зустріли посли татарські і сказали князям: „Ми чули, що 
ви зібралися на. нас війною, — чого, не знаємо. Ми прийшли 



ЦЕРКВА УСПІННЯ у ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ. 

воювати не з вами, і вас ми не займаємо; ми прийшли звою- 
вати Половців, котрі — наші раби». Не пойняли їм віри князі,— по 
намові Половців повбивали послів і, розбивши передові ва- 
таги татарські, рушили далі у степ. Там на р. Калці, що впа- 
дає у Азовське море, стріли вони головні сили Татар. Сталася 
велика січа, і Татари зовсім розбили Руських князів; Мстіслав 
Удалбй і Данило Волинський, поранені, ледве повтікали, 
а останніх князів Татари повязали, поклали їх один коло 
одного на землю, понакладали на них зверху дошки, на дошках 
тих бенкетували і танцювали і, таким побитом, на смерть подавили 
князів. Так скінчився той страшенний бій. Після того Татари 
подалися назад в Азію. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 78 — 

Мстіслав вернувся у Галич. Багато йому було ще клопоту 
із галицькими свавольними боярами, та він якось перемагався 
і докнязював до смерті. Помер віц у 1228 році, їдучи на 
прощу до Київа. Перед смертью, по звичаю благочестивих кня- 
зів, він постригся у схиму (в ченці) і похований у Київї. 
Данило Ро- Після смерти Мстіслава, Данило, котрий був тоді князем 
манович Волинським, підступив до Галича, щоб узяти його, як своє на- 
"*^^® слідство і батьківщину. Не хотіли бояре, а з ними і єпископ 
Артемій, пускати Данила у Галич. Але бачучи, що увесь на- 
род Галицький дуже йому радий і бажає його собі за князя, 
мусіли прийняти його. 

Данило був дуже розумний князь, поводився як лицарь, лю- 
бив свою Україну, будував городи. У 1250-их роках він збу- 
дував город Львів; назвав він його так на імя свого сина 
Льва. Він ширив своє князівство: у 1240-их роках на річці 
Угорці заснував город Холм, куди й переніс свою столицю з 
Галича, кажучи, що звідтіль йому легше князювати, бо немає 
близько неспокійних бояр галицьких. 

У 1239 р. пригорнув Данило до Галичини і Київ, де тоді 
не було князя, і постановив там свого намістника — воєводу 
Дмитра. Це був чоловік розумний, розпорядливий і хоробрий. 
Таким побитом, за його князювання Галицько -Волинська Русь 
зробилася найбільшою державою у ^вропі. Вона межувала з 
Угорщиною— Карпатами; з Польщею, од джерел р. Ропи, межа 
йшла через р. Вислок, а далі через р. Сян аж до р. Нарева; з 
Литвою — верхів'ями р. Німана; на сході — р. Дніпром, аж до 
Чорного моря, і з полудня — р. Дунаєм до Карпатів. На Дні- 
прі торговельне місто галицьке було Олешьє, а на Дунаї — 
Малий Галич (тепер Галац). 

В перші роки свого князювання Данилові довелося мати 
багато діла і клопоту попереду всього із Руськими князями. 
Бачучи, що Данило одразу стає таким могутнім князем, вони 
хотіли не дати йому, щоб він ширив свою власть, і виступили 
проти нього, але Данило розбив їх дружини під Камінцем. 
Упоравшись з ними, Данило береться до Угрів, котрих покли- 
кали у Галичину галицькі неспокійні бояре: вони не любили 
Данила. Ледве тільки він пішов у Польщу, щоб допомогти 
Конрадові, братові свого вбитого союзника Летка, проти князя 
Володислава Опольського, як вони зараз покликали за князя у Га- 
лич королевича угорського Андрія, а від його імя, захищаю- 
чись Уграми, став княжити боярин Галицький — Судіслав. По- 
вернувшись до-дому, Данило і з цими ворогами своїми скоро 
справився і вигнав їх з Галичини. Упоравшись тут, знову му- 
сів він воювати з Руськими князями, котрі не кидали надії 
подужати його і силкувалися одняти од нього Галич. В усіх 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 79 — 

ділах своїх і походах Данило ніколи не розлучався із братом , 
своїм Васильком, котрого дуже любив. 

Скінчивши ці войни, Данило у 1239 році покинув кня- 
гиню свою і брата Василька дома і поїхав в Угорщину, щоб за- 
сватати угорську королівну за сина свого Левка; але чомусь, на 
цей раз, з сватання того нічого не вийшло. Вертаючись до-дому, 
він не відав про те, яке лихо спіткало за цей час його князівство. 

Після битви на р. Калці Татари подалися в Азію, і про них Татари, 
потрохи стали забувати. 

Поглянемо-ж тепер, 
звідкіля узялися ці Тата- 
ри і яким побитом вони 
опинилисяна Україні. 

В кінці XI та на 
початку XII століттів 
у одній невеличкій ор- 
ді, що кочувала по 
азіяцьких горах, там 
де починається велика 
Сібірська ріка Амур, 
настав ханом Темучін. 
Він був дуже лютий, 
великогозросту і страш- 
ний на обличчя чоловік. 
Оповідають, що як він 
народився, то у руці 
ніби-то держав шматок 
запеклої крови, і зна- 
хурі сказали, що це 
знак, що він володітиме 

цілим світом. Увірував- Данило, король галицько-руський. 
ши в це пророкування, 

він, як зробився ханом, почав завойовувати собі спершу неве- 
личкі татарські орди, що блукали по Монголії, а далі звоював і 
Китай, найбільше царство у Азії; звідтіль він кинувся до Бухари, 
звоював і це ханство, і назвав себе Чингіз-ханом, тоб-то Вели- 
ким ханом, бо й справді такого великого царства не було ще 
ніколи. Потім він послав своїх воєвод Джебе і Субутая до 
Каспійського моря звоювати татарські орди, що блукали там. 
Звоювавши їх, ці воєводи напали на Полов'ців, і оце наші князі 
разом з Половцями одбивали Татар на р. Калці. 

Розбивши князів руських, Субутай і Джебе подалися назад у 
Азію до свого хана, котрий тоді підбив вже під себе трохи не всю 
Азію, себ-то усі царства від Амура та Кавказа аж до Японського 
моря. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



_ 80 — 

Коли Чингіз-хан умер, його велике царство поділили між 
себе на чотирі ханати його сини: старший — Угедей (Огодай) 
став Великим ханом над усією Ордою, двом меншим синам 
досталося по одній орді, а внукові Чингіз-хана, Бату, 
або Батиеві досталася Кіпчакська орда, що займала землі 
по р. Уралу. 

Зімою 1237 року Бату із своєю ордою посунувсь на пів- 
ніч, звоював Камських Болгар і почав руйнувати одне руське кня- 
зівство за другим. Таким побитом він, підбцвши під себе князів- 
ства: Московське, Володимирське на Клязьмі та Суздальське, дій^ 
шов до Новгороду. Але тут його спинили болота, та ще до- 



ОРДА ІДЕ. 

ТОГО порозливалися річки, бо тоді як раз була весна і йти далі 
з ордою Батий не зміг. Тоді у 1239 р., покинувши ті краї, 
повернув він на південь, до нас на Україну. 

Страшенною хмарою йшла його орда. Попереду кінні ва- 
таги її палили й грабували усе перед себе, людей вирізували 
і брали у неволю, забірали худобу і коні; за тими ватагами 
сунула головна орда із возами, гуртами скоту і верблюдів, та- 
бунами коней, отарами овець, жінками і дітьми. Стогін і рев 
стояв від орди, і здалека було чути, що вона наближається; де вона 
пройшла, земля ставала чорна, як після сарани, — ще навіть 
гірше, бо нікого — а-ні чоловіка, а-ні скотини живої ніде не 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 81 — 

було видно. По спалених селах та городах усе, що можна було 
забрати, вони забрали; людей брали у неволю і гнали перед 
себе, як отару; ходобу і коні долучали до своїх табунів та 
гуртів; старих, малих та хворих без жалю вбивали, — по майда- 
нах після татарського гостювання валялися на землі непохо- 
вані люде та коні; дивлючись у небо своїми мертвими 
очима та вишкіривши зуби, вони наче осміхалися до вовків та 
орлів, котрі шарпали та розтягали кістки їх навкруги. 

Так пройшли Татари Чернигівське, Київське, Волинське і 
Галицьке князівства. Князі одважно одбивалися од них по- 
одинці, — по-одинці їх і розбивали Татари. Не стали тоді князі 



БАТИЙ ПІД КПЮОМ 

одностайне на свого спільного ворога, — не стали, бо не пере- 
ставали сваритися, а через те не змогли зарятувати і оборонити 
свій рідний край. Коли орда була у Чернигівщині, то Бату 
послав до Київа свого племенника Менгу. Побачивши прехо- 
роший город на горі, увесь у садках, Менгу ним зачарувався, і 
жалко йому стало, що такий город буде зруйнований; він по- 
слав послів своїх сказати Киянам, ш;об вони доброхіть оддали 
йому город. Страшна була Киянам видюш;а смерть, та боялися 
вони й покластися на Татар і не пойняли послам віри, а ду- 
мали так: хоч города і не вдержимо, а все-ж краш;е вмерти під 
рідними стінами, ніж понівеченому іти у страшну неволю. 

Київ тоді був прилучений до Галицького князя Данила і 

6 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 82 - 

там сидів його воєвода Дмитро. На раді Кияне положили не 
оддавати города і повбивали татарських послів, а Менгу пішов 
собі од Київа. Через год, у 1240 році, присунула уся сила 
Батиева, а з нею і сам Батий, і облягли город навкруги. Літо- 
писець каже, що за рипом возів татарських, за ревом верблю- 
дів та іржанням коней, за гомоном і галасом Татар, не можна 
було й балакати в городі. До вечора Татари узяли город, і 
кріваві річки потекли по його вулицях. Татари порізали і по- 
вбивали усіх жителів; порубаного Дмитра узяли у полон, але 
Батий, за його одважність, не звелів його вбивати, а оставив при 
собі; город спалили. Хоч церкву св. Василія, Десятинну і Київо- 
Печерський манастир вони й зруйнували, — бо там, по церквах 



ОБОРОНА ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ. 

тих, позамикалися люде і відтіль оборонялися, та проте над святи- 
нею Татари не знущалися, бо вони поважали чужу віру, кажучи 
що усяка віра веде до Бога: як пальці на одній руці усі од- 
накові для чоловіка, так і віри, хоч і ріжні, усі однакові за-для 
Бога. От тим-то у ту страшну годину, за татарського лихотіття, 
хто хотів зберегти своє добро і життя, йшов у ченці, а добро своє 
одписував на манастрі, бо з манастирів та усього того, що на- 
лежало манастиреві, Татари й дані не брали. Через те манастирі 
почали страшно і швидко багатіти. У самій Орді, у городі 
їх Сараї, недалеко ханського стану, була постановлена христі- 
янська церква і у ній правилася служба Божа. 

Од Київа Татари подалися на Волинь, а звідтіль на Гали- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 83 — 

чину; поруйнували і там усі городи. Володимир, Камінець і 
Галич зазнали такої ж долі, як і Київ; не зруйновані зосталися 
на всій Україні Глухів та Кремінець. По -між городами за ті 
часи згадується Сосниця і на річці Ворсклі Олтава, що після 
стала зватись Полтавою. 

Після того Батий, послухавшись ради Дмитра, котрий 
хотів скоріще спровадити Татар з України, поділив свою орду 
на-двое: одну послав на Угрів, а з другою пішов у Польщу, 
і там теж ні один город не встояв проти їх натиску. Спалили 
вони й столицю польську Краків. Князь Сандомирський Боле- 
слав Соромливий утік до Угрів, а краківський князь Генрих 
Побожний дожидав Татар на так званому Доброму полі, але Батий 
розбив його, і сам князь і 10000 його лицарства загинули у 
тому бою. Звідсіль Батий подався на Угорщину, розбив над р. 
Солоною угорське військо і сам остався там, а орда його тим 
часом пустошила Сербські та Болгарські землі. У тому-ж 
таки році Чешський князь Вячеслав 1-ий двічи розбив Татар, 
і весною 1242 р. Бату, перечувши про смерть старшого 
хана Огадая, покинув Україну і з усією ордою повер- 
нув на схід. Осівся він на р. Волзі, на острові, що ле- 
жить у Волжських гирлах, недалеко теперішнього города 
Астрахані. Тут заснував він столицю, що звалася Сарай, 
а орда його з того часу зветься Золотою Ордою. Це нове цар- 
ство простягалося од Уралу до Дунаю і од Балтійського до 
Чорного моря. З того часу Руські (Московські) і Українські 
князі робляться тільки підручними татарських ханів, збірають 
і одсилають їм дань, допомагають Татарам у війні. Одначе ні 
до чиїх внутрішніх розпорядків або віри Татари не мішаються. 
Кожен князь мусів їздити у Орду, щоб уклонитися ханові і 
здобути собі ярлик, себ-то грамоту на право княжіння, і 
князі, один одного попережаючи, їздили у Орду, уклонялися ха- 
нові, доставали той ярлик і спокійно верталися до-дому, — тоді 
вже вони були певні, що ніхто не насмілиться суперечити їм, 
бо боятиметься ханського гніву. 

Після того страшенного нападу Україна на де-який час 
стала пустинею; люде, котрі зосталися живі, поховалися по лі- 
сах; голі степи позаростали бурьянами та тирсою; по горо- 
дах скрізь валялися купи людських і кінських кісток. 

Як пішов Батий з України, Данило саме тоді вертався од 
Угрів до-дому і, спускаючись з гір Карпатських, став стрічати 
багато Галичан, що купами ховалися по горах і лісах од 
Татар. Вони росказали, що сталося з Галичем, і Данило по- 
дався у Польщу шукати свою княгиню і брата Василька, котрі 
в той ^ас переховувалися у князя Польського Болеслава Со- 
ромливого. Знайшовши їх там, Данило, із братом своїм Ва- 
сильком, поїхав у Галич і дорогою хотів був спочіЦи у городі 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 84 — 

Бересті, але через сморід од людських та кінських трупів до- 
города не можна було близько підступити. Скрізь стрічав він 
руїну: у Київі, де до Батия було 400 самих церков, тепер 
ледве зосталося 200 хат; у Володимирі не зосталося ні одної 
живої душі, тільки церква, де ховалися люде, була повнісінька 
обгорілих кісток. Скрізь було пусто, ніде не чути живої душі, — 
тільки по лісах стрічалися перелякані люде, що ховалися там 
од Татар. 

Поки Данила не було дома, бояре, зараз як пішли Татари^ 
позахвачували багато спустошених земель і міст і думали вже 
управлятися самі; але Данило, повернувшись з Польш;и, поод- 
німав у них усе, що вони позабірали, і знов став князювати 
у своїй батьківщині. 

У 1249 році Чернигівський князь Ростіслав думав був 
одняти од нього Галичину і покликав собі на підмогу Поляків 
та Угрів. Одначе Данило скоро справився з ними і вигнав їх 
в свого князівства. 

На другий год Данило замирився з Угорським королем, і 
король віддав за сина його Лева свою доньку Констанцію, котру 
Лев сватав ще у 1239 році. 

Заспокоївши потрохи свій край, Данило почав скликати 
людей, щоб знов будувати поруйновані міста. Бачучи, що Та- 
тари, після того, як перейшли через західно-славянські землі 
страшенною хуртовиною, більш десяти год вже не заявляються, 
народ став скоро заселяти край і, заспокоєний, узявся за свою 
роботу; але у 1250 році Бату прислав до Данила своїх послів 
в грізним наказом: «Віддай Галич!» Засумував Данило і, ба- 
чучи, що ще не здужає подолати Татар, одказав: «Не віддам 
Галича, а сам поїду до хана уклонитися», і в-осени виїхав а 
Холма у далеку дорогу. З Київа човнами подався він до Пере- 
яслава, і там його стрів ханський € темник» (од слова „тьма** — 
начальник десятитисячного війська) Куремса, котрий виправив 
його аж у Сарай із своїми людьми. У хана Данило пробув 
25 день. Хан ласкаво його прийняв і дав йому грамоту і яр- 
лик на його кревну батьківщину; тоді Данило повернувся до- 
дому. Літописець каже: € Гірша лиха — честь татарська. Данило 
Романович, князь великий, що держить землю Руську, Київську, 
Волинську, Галицьку та инші, стоїть оце навколюшки перед 
ханом, зве себе холопом, платить йому данину, боїться і гріз- 
ного наказу мусить слухатися». Але він вважав, що краще так 
зробити, а-ніж на край свій накликати ізнову люте горе. Од- 
наче Данилові важке було те підданство, і він став думати, 
яким-би то побитом позбутися його. 

У той час помер австрійсько- гатирійський герцог Фридрих; 
а через те, що син Данилів Роман держав його дочку Герт- 
руду, удо% маркграфа Баденського, Данило задумав пригор- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 85 — 

нути Австро-Штирію до себе, як наслідство своєї невістки. Для 
того покликав він собі на підмогу Поляків. Та з походу того 
нічого не вийшло, — тільки й того, що ніхто ще ніколи з на- 
ших князів не заходив так далеко на захід. 

У 1252 році Данило підняв поход на Ятвягів, що жили 
у теперішній Гродненській губернії, розбив їх, убив їх князя 
Стекінда і наложив на них дань. 

Тим часом Литва, під князем своїм Мендовгом, стала ши- 
ритись і забірати силу. Данило встряв у справи Мендовга і 
пішов на нього походом, але Мендовг замирився з ним, від- 
дав за Данилового сина Шварна дочку свою і у посаг дав 
за нею городи: Новгородок, Слоним і Волковийск. 



князю ДАНИЛОВІ П ІДНОСЯТЬ КОРОЛІВСЬКУ КОРОНУ. 

Усе це мало давало втіхи його серцеві, і він хотів твер- 
діще забезпечити свій край од ворогі'в, а за-для того ще з 1 246 
року почав перемовлятися з Папою Римським Інокентіем, — ба- 
жав, щоб той скликав хрестовий похід на Татар. Але Папа хотів 
тільки пригорнути Українсько-руський народ до латинської церкви, 
і хоч обіцяв Данилові і поміч усіх західніх державців, і коро- 
лівську корону, одначе нічого не робив. Прождавши тієї помочи 
аж до 1249 року, Данило вигнав папського легата (посла), єпи- 
скопа Амберта, і через те порвав з Римом. 

У 1252 році Угорський король помирив Данила з Папою, 
і Папа у 1253 р. дав буллу (соборне посланіе) до усіх христіян 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 86 — 

Польщи, Богемії, Моравії, Сербії й Померанії, а у 1254 р. — Лі- 
вонії, Естонії й Пруссії, скликаючи їх до хрестового походу 
проти Татар. До Данила він вирядив послів з королівською 
короною, але Данило і на цей раз не схотів прийняти тієї ко- 
рони, бо не бачив ніяких наслідків од папської булли. Одначе 
польські князі Болеслав і Земовіт вмовили його, і у 1255 р. у 
городі Дрогичині Данила коронував, без великої пишноти, без 
з'їзду князів, папський легат Опіз, і Данило став зватися коро- 
лем Руським, або Українським. 

Довідавшись про це і про те, що Данило поправляє та 
зміцняе городи свої, татарський старший Куремса підступив 
до города Бакоти і був узяв його, та Лев одібрав цей город 
назад; після того Куремса хотів був зруйнувати і Кремінець, але 
не подужав, бо трудно було доступитися до того города. Ку- 
ремса був чоловік плохий і слабий, то не дуже, й домагався 
городів Данилових, а як у 1260 році на його місце став дру- 
гий старший, на прізвище Бурундай, то він одразу зібрав 
велику силу Татар і пішов на Литву, а Данилові звелів, щоб 
він дав йому допомоги. Тоді Данило мусів послати до нього 
брата свого Василька з військом. У тбму поході Татари, а з 
ними й Василько, багато попалили сел і порізали народу у 
Литві. 

У 1261 р. Бурундай, повернувшись з Литви, звелів Дани- 
лові поруйнувати по городах усі кріпості, що він набудував. 
Данило не бачив ні звідкіль підмоги, мусів вволити його волю 
і сам порозкопував вали і позасипав ровл, поруйнував кріпо- 
сті у Львові, Стожці, Луцьку, Кремінці, Данилові, Володимирі. 
Знесилене, таким побитом, Галицьке королівство вже не змогло 
міцно стати проти нового ворога, що насунувся на нього. Цей 
ворог були Литовці, котрі помстились над Українцями за те, 
що вони із Васильком, хоч і проти волі своєї, допомагали 
Татарам. 

У 1264 році Данило, цей розумний, справедливий і од- 
важний король Руський (український), помер і похований у 
Хол мі, в церкі Богородиці, що він сам і будував. 

Після смерті Данила зосталися: на Волині його брат Ва- 
силько, у Галицькій і Перемишльській землі Лев, у Теребовель- 
ській — Мстіслав і у Холмській та Белзській — ІПварно. 
Лев І Дани- Син Мендовгів Войшелк, свояк ІПварна, схотів піти на 
лович спокій і постригся в Угровському манастирі св. Данила, а зя- 
1264-1301. теві своєму ІПварнові передав своє князівство. Левові заздрісно 
стало, що брат став такий дужий і що Войшелк оддав Литву 
Шварнові, а не йому. Стрів він якось Войшелка у дядька свого 
Василька у Володимирі і, бувши на-підпитку, поспорився з ним 
та й убив його. Тепер, не маючи собі співчуття у Литві, мусів 
уступити її Тройденові, князю Мазовецькому. Скоро після того 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 87 — 

Шварно у 1269 р. помер бездітний, і Лев підгорнув під себе 
його уділ. 

Незабаром після Шварна, того ж таки року, умер Ва- 
силько, і князем Волинським став його син Володимир. Він 
визначався великим розумом, і літопись зве його «великим 
книжником, філософом, якого ще не було і не буде». Він лю- 
бив будувати церкви, був одважний, тихий, правдивий, але 
тяжка хвороба (рак на щоці) рано завела його в могилу. Умі- 
раючи у 1288 році бездітний, він при Левові і двох ханах та- 
тарських Тулабугові і Алгуеві передав землі свої братові у-пер- 
вих Мстіславові, котрого 
любив більш усіх. 

Лев переніс свою сто- 
лицю у город Львів, що сам 
будував ще за батька. Він 
жив у злагоді з Татарами, з 
ханами їх Ногаем та Тула- 
бугою ходив на Польщу, 
і після смерті князя кра- 
ківського Лешка Чорного 
у 1288 р. здобув для си- 
на свого Юрія город Лю- 
блин. З цими ж таки ха- 
нами ходив він і на Лит- 
ву та на Угорщину. Лев 
був дуже жвавий чоловік 
і усяково старався вдер- 
жати у Галичині бать- 
ківські порядки, а синові 
свойому оставити наслід- 
ство, котре здобув собі 
од батька. При кінці жит- 
тя свого він на-ново по- 
будував город Львів і ЗМІ- князь ЛЕВ І. 
цнив його кріпості, осе- 
лив у ньому чужинних купців з Німців, Вірменів та инше. 
Ідучи слідом давніщих князів, останні дні свої він прожив, як 
переказують, у манастирі ченцем. Умер він десь коло 
1300 року. ЮрійІЛьво- 

Після Льва зробився князем син його Юрій І. Через те, вич 
що женився він на князівні евфимії, сестрі Володислава Локетка^^^^"^^^- 
(Куявського), мусів встрявати у польські суперечки по-між та- 
мошніми князями; у тих войнах він втеряв Люблин, котрий за 
батька його був прилучений до Галичини. 

По смерті дядька Мстіслава, що сидів у Володимирі, Юрій 
пригорнув Волинь до князівства Галицького, бо у Мстіслава 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 88 — 

зостався малолітній син Данило, котрому, як сироті, уділу вже 
не досталося. 

Літописець так описує нам цього князя: «Юрій був муж доб- 
рий, ласкавий і для духовенства щедрий; за його князювання 
Руська земля тішилася спокоєм і славилася своїм багацтвом». 
Підписувався він так: Король Руський, Великий князь Київсь- 
кий, Володимиро-Волинський, Галицький, Луцький і Дорогичин- 
ський. Через те що він постоянно мав діло з Західньою 0вропою, 
на Галичину дивилися, як на могутню державу: союзу з нею шу- 
кали і Польські князі, і Пруське (Німецьке) хрестоносне лицарство. 
У 1303 році, через його старання, грамотами Византійсь- 
кого патріарха Атаназія, заснована в Галичу осібна галицько-во- 
линська митрополія, і першим митрополитом Галицьким був 

Ніфонт. 

Лев II Юоье- Докладно не знати, коли са- 

вич мв вмер Юрій Львович, але у 1315 

і році на Галицькому столі сиділи 

Андрій Юрье- вже його сини Андрій та Лев. 

/"** Чи мав Лев свій осібний уділ, чи 

1315*-і323<' ^ 

вони правили обидва разом — не 

знаємо, хоч є звістки, що Андрій 
сидів у Володимирі-Волинському, 
а його брат правив Галичем і звав- 
ся Лев II. Як-не-як, а брати пра- 
вили спільно і в добрій злагоді 
йшли проти Татар стежкою, про- 
казаною їхнім прадідом Данилом, 
князь ЮРІЙ І. З Хрестоносцями, Польщею та 

Литвою вони приятелювали. Щоб 
ще близчими до Польщі бути, вони одружили сестру Марію з 
Мазовецьким князем Тройденом. Князів цих, Лева та Андрія, 
дуже поважали на Заході, Польський король Володислав Локе- 
ток у листі свойому до Папи пише з жалем, що: «Два останні 
Руські князі, котрі були за -для Польщи тверд вм щитом од 
Татар, пішли з цього світа**. 

Андрія і Льва у 1323 році не було вже на світі. Коли 
саме, де і як вони померли — не відомо. Після них не зоста- 
лося синів, і через те Галичане покликали до себе сина сестри 
їх Марії, Болеслава Тройденовича. Хрещений на католика, він, 
10 .«ІІУ ^^ставши Галицьким князем, перейшов на православіеі став зва- 

денович тись Юрієм II. 
1325-1340. У 1331 р. Юрій П одружився у Полоцьку з дочкою Геди- 

міна, котрій при хресті дали імя бвфимія, а скорочено прози- 
вали її Офкою. Женившись на ній, він через це близчий став 
із Литвою, і за його часу Галицьке і Литовське князівства жили 
проміж себе як найкраще. Не те було із Польщою: держачись 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 










Л^-І 



Г Щ(X^.^VМ^у 






0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 89 — 

союзу із Пруським лицарством, Юрій увесь час як Німці вою- 
валися з Польським королем Локетком, стояв осторонь і не 
втручався в їх справи. 

У внутрішніх справах в князівстві був не такий лад, як у полі- 
тичних. За свого князювання Юрій закликав у Галичину багато Че- 
хів та Німців. Це дуже було не до вподоби народові, та ще й те, 
що він хоч і перейшов на православну віру, а таки держався 
латинства, держав 
при собі чужинців 
латинян, заводив 
нові порядки, чинив 
над людьми насиль- 
ства. Не подобалося 
усе те й боярам, ко- 
трі мали вже тоді ве- 
лику перевагу над 
князем, так що він 
сам не. міг навіть під- 
писати й грамоти, а 
раз-у-раз після його 
титул а „ З ласки Божої 
прирождений князь 
усієї Малої Росїї 
(Веі §гаііа поіиз Вих 
^і Вошіпиз іоііиз Еиз- 
зіае Міпогіз) підпису- 
вались і бояре. Не 
стерпіли вони нових 
князівських порядків 
і у 1340 році отруїли 
свого князя, а католи- 
ків повбивали і по- 
вирізували. Цим КНЯ- КОРОЛЬ польський КАЗІМИР І ВЕЛИКИЙ. 
зем кінчається рід 
Романовичів у Галичині. 

Після його смерті Польський король Казімир Великий, пом- 
щаючись на Галичанах за смерть свого родича (батько Юрія II 
Тройден доводився йому небожем), забрав собі Львів. Та бояре 
не хотіли допустити, щоб над ними булавласть чужинців і ки- 
нулися до Татар; На чолі бояр став найстарший серед них 
Дмитро Дедко. Татари допомогли їм, бо не хотіли втеряти 
що-річну данину. Хан пішов на Краківські землі, а Казімир 
кинувся за підмогою до Угрів та Тевтонських лицарів. Не знати, 
чи роздобув він помочі, але Галичину мусів покинути. Тоді 
над Галицько-Володимирським князівством запанував Любарт, 
син Гедимінів, бо й він сам і бояре вважали його за наслід- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— до- 
нина на ті землі через те, що він був жонатий на доньвд 
Юрія, єдиній тепер з роду Романовичів. 

Та проте Казімир не кидав думки про Галичину і дожи- 
дався тільки слушного часу, щоб таки забрати її під свою руку. 
Така нагода сталася у 1349 році: тоді Тевтонське лицарство 
скликало хрестовий похід на Литовців, і до походу того при- 
стало трохи не 40 тисяч Французів та Англичан. Крівава і 
уперта боротьба розпочалася між Литовцями і Лицарством. Лю- 
барт був тяжко заклопотаний тою боротьбою, а Казімир поко- 
ристувався тим і одняв од нього Галичину, котра вже з того 
часу осталася під кормигою Польщи аж по сей день. 

З часів князювання Любарта, останнього Галицько-Волин- 
ського князя, починається нова доба: українсько-руські землі 
переходять під Литву і'а Польщу. Литва та Польща змагаються 
за них, і Польща згодом прилучає до себе усі українські 
землі. 



УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ. 

Скінчивши Галицький період нашої історії, поглянемо, так 
само як і в періоді київському, які були скромні народні верстви 
та який внутрішній устрій у ту добу. 
Князь. Як бачимо, у ті часи найстаршим князем був князь 

Галицький, котрий мав навіть королівський титул, але власть 
його не була а-ні така самостійна, як власть Великого князя 
у київську добу, а-ні мала великого впливу на инших князів. 
Самостійна вона не була через те, що у Галичині велику силу 
забрало боярство. Боярство те встрявало не тільки у політичні 
справи, а й у внутрішнє життя самого князя, а за останніх 
князів Галицьких навіть на князівських грамотах підписувалось 
разом з князем. 

Впливу княжа власть не мала через те, що сусідні князі 
доводилися Галицькому князеві не близькими і меншими роди- 
чами, як київському, а здебільшого — дуже далекими. 

На одній тільки Волині княжили ще Романовичі, ал^ після 
смерті Мстіслава ця земля не мала вже своїх осібних князів; у 
Чернигівщині так розмножився княжий рід, що увесь той уділ 
був поділений на дрібні волості, і там сиділи несчисленні потомки 
Михайла Всеволодовича, — вони вже стали зватися на імя тих 
волостей, де сиділи. Так настали роди князів: Козел ьських, Вол- 
ховських, Белевських, Одоевських, Таруських, Борятинських, 
Волконських, Оболенських та инших. У Київщині і Переяслав- 
щині, де не було ніколи князів свойого місцевого князівського 
роду, а здобували ті столи старші з усіх князів, — за часів Та- 
тарщини вони зовсім повиводились, і землі ті розбилися на 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 91 — 

громади, котрі залежали тільки від Татар та були тільки иід 
їх зверхністью. На Поділлі, теж за Татар, земля перейшла так 
само до громадських рук; громада вибірала з-поміж себе стар- 
шого, що звався отаманом, і він збірав подать для татарських 
баскаків (збірщиків). 

Дружина поділялася на старшу і молодчу; старша дру- Дружина, 
жина стоїть близче до князя; вона — його пособниця і порадниїдя, 
то й звалися ті дружинники „княжими мужами"; з них посила- 
лися посадські, настановлялися тисяцькі і таке инше. Менша 
дружина була з людей низчої верстви; ніякого впливу ні 
на політику, а-ні на князя вона не мала, і дружинники ті, на 
прізвище „дітські", або „отроки", були тільки рядові вояки, — 
мирного ж часу вони справляли у княжому дворі усяку службу. 
Як почала князівська сила підупадати, то й дружини стало 
менше, а старші дружинники-бояре почали заводити й собі 
дружини, котрі звалися „чадь" (челядь). 

Б о яр є, або старші дружинники, все більше й більше за- Бояре. 
бірають силу в політичних ділах, а в Галицькій Русі, дивля- 
чись на сусіднє лицарство та магнатство угорське і поль- 
ське панство та шляхетство, велику силу забірають і над 
самими князями, втручаються у їх сімейні справи. Бояре з дру- 
жинників, з так званих „лучших**, ^,больших*', або „нарочитих" 
мужей, як взиває їх літопись, кладуть початок тому українсь- 
кому панству, що потім великим гнітом лягло на людей. Проте 
князівсько-дружинний устрій не пустив глибоко коріння в на- 
шому народі, і старі громадські порядки завжди переважували 
через те, що дружинників ніколи не було багато, не стояли 
вони близько до народа і залежали тільки од свого князя. 

Віче осталося у цю добу на тому самому ступіні, як Віче, 
було і в Київській Русі, і особливого впливу на політичні діла 
не мало. Устрій і порядок на вічі зосталися ті самі, що й були. 
Иноді воно виявляло свої домагання, так що й князі мусіли 
слухати його, а иноді, радячи про свої внутрішні діла, зовсім 
не торкалося чужинських справ і обмежувалося на самих міс- 
цевих ділах. 

Громада, як і раніш, була так само зовсім демократична Громада, 
(простолюдна), самовладна і раз почувала вона, що її тиснуть 
чи кривдять свої або чужі, то не вважала на найвищу (кня- 
зівську) власть і охоче приставала на сторону того, хто забез- 
печить її громадські та особисті права. 

Городяне визначалися од инших тим, що податки свої Городи, 
сплачували грішми. Що, було, прирадить городянське віче, те 
було конешне для усіх пригородів і сел навкруги; крім того, 
городські люде мусіли сходитися і на ті віча, що скликав князь 
або посадник (настановлений од князя). 

Села платили подать натурою. Громадські сільські, віча Села. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



^1 ' 



— 92 — 



І 



знали тільки справи свого села; громада сільська сама й судила 
своїх людей, а через усе те ніякого впливу на політичні справи 
село не мало. Тим часом до того, чого бажає або що постано- 
вить городянське віче, князь мусів прислухатися, бо городи, як 
вже сказано було, мали великий вплив на села, себ-то на цілу 
кр ану. 

Торговля. Після першого, а далі й другого нападу Татар на Україну, 

людей на Подніпровьї поменшало, і вони подалася на захід. 
При кінці Галицького періода торговельні зносини з Західньою 
бвропою були дуже великі. Князі Галицькі, — як от Роман та 
його син Данило,— -дуже пеклувалися про те, ш;об торговля 
розвивалася у їх князівстві. В Галицьких пристанях Олепп>ї 
(Алешки) на Дніпрі і Малому Галичі (Галаці) на Дунаї повно 
було купецького краму, і багато кораблів та байдаків ходило 
між тими пристанями і Византіею. По містах українських роз- 
множилося купців чужинців: Вірменів, Жидів, Поляків, Німців 
таинших, і Галицька Русь зробилася дуже ласим шматком для 
сусідів. 

Духовен- За татарських часів, після того, як усе втихомирилося, 

ство. люде добре взнали звичаї татарські і побачили, що Татари з ве- 
I танастирі. дд^ою пошаною ставилися до чужої віри, церков і манастирів, 
ченців не займали, з земель церковних та манастирських не 
брали дані, — не брали Гі не тільки з духовних, а й з їх роди- 
чів та з тих людей, що од них залежали. Тоді стали люде од- 
давати і записувати на манастирі свої землі і своє добро, че- 
рез що манастирі дуже забагатіли і розмножилися. 

Але не подобалися порядки татарські київським митропо- 
литам. Після першого нападу, а далі й другого, людей у 
Київщині стало менше, а через те й доходів митрополичих теж 
поменшало, і от у 1299 році митрополит київський Максим 
переїздить з безкняжого Київа у Володимир на Клязьмі. Піз- 
ніще цю митрополію переведено було у Москву, а Галицький 
князь Юрій І виправляє у византійського патріарха Атанасія 
грамоту на те, щоб Галицьку епископію найменувати митропо- 
лією. На першого митрополита Галицького висвячений був єпи- 
скоп Ніфонт у 1303 р., і далі ця митрополія стала зватись 
«Галицька митрополія Малої Русі». Окрім православних єписко- 
пів, у той час ми вже помічаємо по більших торговельних містах 
католицьких єпископів та католицьких міссіонерів (проповідни- 
ків), котрі з першої половини ХШ віку починають свою про- 
повідь на Україні. Ці міссіонери у пізніщі часи наробили ба- 
гато лиха на Україні. 

Просвіта. Дуже гірко відбилися татарські часи на просвіті. Вона захо- 

валася по манастирях, а далі й зовсім підупала; за ХІУ-е сто- 
ліття зникає на Україні й письменство, і ця доба не зоставила 
нам ніякого сліду духовного життя українського народу. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОД четвертий. 

Литовський 

(1320—1601). 

На північ від Володимирського князівства, втиснувшись 
клином між Славян; із сходу— руських Кривичів і Дреговичів, 
а з заходу — польських Мазовян і Поморян, здавна ще жило 
по лісах та пущах по р. Німану та р. Двині і біля Балтий- 
ського моря бідне та дике плбмя Литвинів, — Летиголи, як зве 
їх літопись (теперішні Латиші). Поділялися вони на племена: 
Литвини, Жмудь, Прусси, Ятвяги, Корсь, Жемгала (Семигалія) 
і Летигола; на північ од них жили Чудські народи Ести і 
Ліви. Народи литовські були язичники, жили бідно, платили 
дань сусіднім народам ликами і віниками, бо жншого нічого не 
мали. Вірували вони у бога, що звався Перкуном, як колись у 
наших предків був Перун; для нього будували по пущах храми, 
а в них день і ніч горів невгасимий вогонь, що почитався свя- 
тим і звався „Зніч". При кожному храмі були жерці і звалися 
вони „Войделети** або „Кревіти*', а найстарший над усіма жер- 
цями звався „Криве-Кривейте". Як бачимо, віра язичеська у Ли- 
товців була не така проста і стан жерців далеко краще впоряд- 
кований, як у Славян язичників. Литовці не мали ні городів, ні 
великих сел, жили по пущах невеликими купами, котрими пра- 
вили так звані у них <кунігаси» (князьки). Поки Русь та По- 
ляки були їх сусідами, то, бувало, нападуться на них, поруйну- 
ють близчі до них Литовські землі, наложать йевелику данину, 
та й підуть собі. Не те сталося, одколи з кінця ХТТ та початку 
ХШ віків з'явилися у них нові сусіди — Німці з їх лицарськими 
брацтвами, чи „Орденами". Ці Ордени піднімали на них 
великі походи і малою даниною вони не вдовольнялися; що- 
весни вони, в-купі з прихожими до них чужинними лицарями, 
ходили хрестовими походами на дику Литву, силою вихрещу- 
вали народ, забірали Литовські землі і самих Литовців повер- 
тали у своїх підданих; у Литві їм легше і безпечніще було 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 94 -^ 

здобувати собі лицарської слави, ніж шукати її десь по Сірій- 
ських (азіяцьких) палючих пустинях, у небезпечній боротьбі із 
Турками та Монголами. Литовці шукали собі од них помочи у 
князя Полоцького і у Поморських славянських князів Свято - 
полка та Мествина; але це мало помогло, і при кінці ХТТТ віку 
Німці таки підбили собі— з одного боку Прусію, а з другого — 
Латишів та Жемгалу. Через все оце кунігаси Литовські друж- 
ніще беруться обороняти свій край, — тим вони потроху міцніють. 
З-поміж них з'являється дуже розумний і хитрий ватажок 
Мендовг Мендовг, син князя литовського Рингольда, котрий сидів у 
1240-1 263. ^^^згородку- Литовському у Чорній Русі, однявши її од Друць- 
кого князя Дмитра: в ті часи Литовські князі потроху стали 
забірати руські уділи, або нападаючи на них, або женячись на 
руських князівнах. Так Мендовгів небож Товтівіл вигнав потем- 
ків Рогволода і зайняв Полоцк, другий — Едівід став князем 
Смоленським. Важко було Мендовгові управляти своїм молодим 
князівством: не було ще порядку в князівстві, бо прилучені 
землі руські намагалися знову вибитися на волю, а дрібні князі 
Литовські не хотіли терпіти власті Мендовга. Одначе, як ро- 
зумний і дуже хитрий князь, він бачив, що й одні, і другі 
шукають собі помочи або у Данила Галицького, або у Лівон- 
ських лицарів. То він, щоб прихилити до себе Данила, оддав 
синові його Романові Чорну Русь, а з другим його сином 
Шварном одружив свою дочку; а щоб поєднатись з орденом 
Лівонським, він перейшов на христіянство і поступився для 
Ордену де-якими сумежними з ним землями. Та незабаром землі 
ті, не видержавши німецького гніту, стали прохати у Мендовга 
помочи. Він став на чолі Литовців і розбив Лицарів над р. Дурбе 
(у Курляндії) та одняв у них усі землі, що колись дав. Як 
вмерла жінка Мендовгова, що була христіянка (1262 р.), то 
на похорони приїхала її сестра, котра була за Нальщан- 
ським князем Довмонтом; Мендовгові вона вподобалась і він 
узяв її собі за жінку. Тоді Довмонт, мстячись над ним, зібрав 
невдоволених Меядовгом князів: Литовського — Тройната, По- 
лоцького — Товтівіла і Ерденя, брата Мендовгового, та инших, 
і у 1263 році, тоді як Мендовг ішов походом на князя Ро- 
мана Брянського, вони вбили його і двох молодших синів його 
у таборі. 

По смерті Мендовга розпочалася між князями Литовськими 
завзята боротьба, і у боротьбі тій визначаються дві ворожі 
партії: язичесько-литовська, з Жмудським князем Тройнатом 
на чолі, і христіянсько-руська, під проводом — спочатку Товтівіла, 
а потім Войшелка, сина Мендовга. Войшелк, бачучи, що язич- 
ники у Литві переважають, скинув чернечу рясу, — бо тоді він, 
покинувши князювання, збудував був собі над р. Німаном 
манастир і був там ченцем, — поєднався із шурином своїм ПІвар- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 95 - 

ном Даниловичем, убив Тройната, зайняв столицю литовську 
Новгородок, посадовив там Шварна, а сам знову вернувся у 
манастирь. 

У 1268 р. Лев Данилович у городі Володимирі посварився 
із Войшелком і вбив його, а незабаром і ІПварно вмер, і на 
Литві знову переважав язичеська партія, під проводом Трой- 
дена. Безладдям, що настало в той час на Литві, захотіли по- 
користуватись Ливонські лицарі і забрати собі Литву, як 
забрали Прусів. р.^^^ 

Тоді на Литві з'являється новий рід Великих князів, 'га)293-131в. 
про нього ми маємо не багато звісток у літописях. У звістках 
тих, в оповідант про наскок Литовців на Польщу у 1291 р., 
згадано про першого князя з того роду Лютувера. Син того 
Лютувера, Вітен, робиться Великим князем Литовським. Своїми 
походами на Лицарів він спиняє їх натиск, бо з'умів з'єднати 
Руський і Литовський народ і виставити проти них добре 6и- 
муштроване і узброєне військо, замість невпорядкованих селян- 
ських ватаг, як, бувало, виступали Литовці проти них раніще. 
У війську тому було багато Українців, навіть і ватажки були 
здебільшого з них; письменники польські та німецькі вказують 
на такого ватажка з Українців, старосту Гродненського Да- 
вида, котрий уславився своїми сміливими походами на Польщу 
і Лицарів. У 1314 році Лицарі несподівано з'явилися під Нов- 
городком. Давид виступив рятувати цей город; він розбив Ли- 
царів, забрав їх коні і харч, і вони, вертаючись до-дому, з го- 
лоду гинули по литовських лісах. Гедимін 

У 1315 році Вітен помер, і Великим князем Литовськиміз15-1341. 
стає його брат Гедимін, дуже одважний і розумний князь; він 
зміцнив і поширив свою державу не тільки войнами, а й 
поженивши своїх синів на князівнах Руських. Синам своїм 
він не боронив робитись христіянами; син його Ольгорд, оже- 
нившись, здобув землю Вітебську, а другий син Любарт, теж 
через подруясжя, — землю Волинську. Гедимін намагався поши- 
рити свою державу і на північ, здобув Новгород і Псков, але 
тут стрівся з таким самим змаганням Івана Калити Москов- 
ського і покинув свої заміри. Щоб лучче оборонятись од ні- 
мецьких Орденів, він оддав свою доньку Альдону за Казімира, 
короля Польського, сина Локєтка, і це був спільник йому 
проти Німців. 

Гедимін переніс столицю свою з Новгород ка у Вільну, — 
збудував її у долині між горами на березі р. Вілії, на 
горбі Свентірозі, де була литовська святиня. Тут у дубовій 
пущі горів невгасимий вогонь „зніч", тут тоді жив і найстар- 
ший жрець Криве-Кривейте, тут же палили, по тодішньому 
звичаю, значних покійників литовських. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 96 — 

Літописці оповідають, що ніби-то у 1320 році Гедимін 
прийшов із військом на Волинь і став під Володимиром. Воло- 
димирці одчинили йому браму і оддали город, і він там поса- 
довив за князя сина свого Любарта. 

Менш певна звістка литописі про поход його на Київ. 
Літописець каже, що у 1321 році Гедимін пішов на Київ, де 
сидів тоді якийсь князь Станіслав. Прочувши про це, Стані- 
слав покликав собі на підмогу князя Переяславського Олега та 
Брянських князів Святослава і Василя і вийшов із ними на 
зустріч проти Гедиміна. Але Гедимін розбив їх за Київом над 
р. Ірпенем, узяв гор. Білгород і підступив до Київа. Два 

місяці не піддавалися Кияне, та не 
маючи ні князя і не бачучи ні 
звідкіль помочи, му сіли його впу- 
стити. Гедимін через Золоті во- 
рота увійшов у Київ, посадовив 
там намістника свого Мендовга, а 
сам повернувся на Литву. 

Хоч оповідання це й непевне, 
але Гедимін справді підбив під 
себе де-які північні землі у Київ- 
щині і мав великий вплив у тій 
Київщині, котра не належала до 
нього. Литовські князі, почавши 
з Гедиміна, свідомо починають збі- 
рати до-купи руські землі. Тим-то 
Гедимін і писався так: „Король 
Литовський і Руський" (ЬеірЬіпогат 
КиіЬепоґшпдие гех). 

КРАСНИЙ ЗАМОК (під стінами йоп, ГедиміН НІКОМу НЄ борОНИВ 

вбито Гедиміна). держатись СВОЄЇ віри або перехо- 

дити на христіянство. Як ми ба- 
чили, й де-котрі сини його були христіяне; у самій Вільні 
були православні і католицькі церкви, але сам Гедимін до смерті 
держався своєї поганської віри. Він загинув у 1341 році під час 
облоги одного замка Хрестоносців; там його вбито з рушниці, 
що тоді тільки-що появилися на Заході. 

Після його смерті зостались, від трьох його жінок, пять 
дочок і сім синів. Дочки його — одна (блисавета) була за кня- 
зем Ваньком Мазовецьким, друга— Альдона (Ганна) — за Казіми- 
ром Локетком, третя — Офка — за Юрієм П Тройденовичем Галиць- 
ким, четверта — Айгуста (Настасія) — за Великим князем Москов- 
ським Семеном Івановичем і пята — Марія — за Дмитріем Михай- 
ловичем Тверським. Син його Ольгерд одружився з князівною 
Вітебською Марією Ярославовною, а Любарт— з князівною Галиць- 
кою Ольгою, донькою Юрія II. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 97 — 

Литовське князівство Гедимін поділив ще за свого 
життя між братом і сьома синами своїми так: Полоцьк 
достався братові його Воїну; старший син Монвід володів 
уділолі на північ від Вільни, у Чорній Русі; Нарімунт 
володів князівством Туровським та Пінським; Коріат — Нов- 
городком; Ольгерд — у Литві містом Крево з землями 
аж до Березіни і Вітебським князівством, . котре досталося 
Йому, як посаг за жінкою; Кейстутові досталася Жмудь, Троки, 
Гродно і Бересть; Любартові — Волинське та Луцьке князів- 
ства; Явнут, найменший син, за батька шіє не мав уділу, а че-/ 
рез те після смерті батькової достав Вільно з землями; з ним 
жила й удова * Гедимінова. Поважаючи матір, брати, до якого 
часу, не займали Явнута, хоч добре бачили, що з нього 
і^нязь плохий і порядкувати таким князівством він не зможе. На 
той час усі вони мали багато діча: Мендовг — із Тевтонськими та Лі- 
вонськими лицарями, Ольгерд — із Московськими князями та Тата- 
рами, Любарт— із Ка- 
зімиром Польським, 
а Кейстут, як дуже 
войовничий князь, до- 
помагав усім братам. 

Ольгерд, жона- 
тий на руській князів- 
ні, дуже був прихиль- 
ний до усього україн- 
ського — усе йому бу- 
ло до вподоби, і на- 
род Український ду- ,, 
же любив його; за те ^''''^"^"« '^*'^^VпїкV ^'^«««ьких у 

-^ . ЛУЦЬКУ. 

Литовці вороже диви- 
лися на нього і горнулися до Кейстута, справдешнього Литвина. 
Жонатий на доньці Жмудського вельможі Відімунта, Біруті, він був 
їх любимим князем; з ним вони охоче йшли на війну і поважали 
його, як свого кревного. 

Але от у 1345 році на Литву насунула страшна хма- 
ра: у Прусію з^їхалася велика сила спільників, — очеви- 
дячки, наміряючись до весни іти хрестовим походом на 
Литву. Зібралися із своїми дружинами Іван, король Чешський, 
та Людовик Угорський, герцог Бургунський та герцог Бур- 
бон, графи Голандські, Нюрнбергський і Шварцбургсьский і 
з Моравії герцог Карл Люксенбургський (пізніще — імператор 
Карл ІУ). На той час як раз вмерла і вдова Гедимінова. Тоді найро- Ольгерд 
зумніщий з братів Ольгерд і найхоробріщий Кейстут, — один ЗІ34-5-1377. 
Руського, другий з Литовського боку, — склали між себе спіл- 
ку, скинули нікчемного Явнута з великокняжого стола, і він 
утік у Москву, а Великим князем Литовським став Ольгерд. 
Зараз же брати, не дожидаючись поки на них нападуть, пі- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



98 — 



МАЛИЙ ЗАМОК КНЯЗІВ ЛИТОВСЬКИХ у 
ЛУЦЬКУ. 



шли в поход на Лицарів, обманули їх військо, напали на Лі- 
вонію і там нещадно поруйнували землі і зкмки Лівонські: Ли- 
царі пішли у поход і зоставили їх без сторожі. Кинулися тоді 

Лицарі боронити свої 
землі і, мстячись, руй- 
нували Литву. Але 
Литовці поховалися 
па пуш;ах; а тут ще по- 
розставали річки, і 
Лицарство те, так не 
дуже заробивши, мусі- 
ло розійтись по своїх 
краях. Ставши Вели- 
ким князем Литовсь- 
ким, Ольгерд потроху 
та помалу підгорнув 
під свою руку землі 
Смоленську, Сіверсь- 
ку, Клинську, Чер- 
нигівську, Переяс- 
лавську, Київську, 
Подольську і Волинську. Держава його сягала од Балтійського 

моря до Чорного — з 
_ одного боку, і од ріки 

Оки і до Західнього 
Буга — з другого. 

У 1363 році Оль- 
герд розбив Татар і за- 
гнав їх далеко на схід, 
у степи задніпрян- 
ські. Українські землі 
з охотою йшли під 
Литовську руку, бо 
через те визволялися 
з-під Татар; і та- 
ким побитом Украї- 
на вже у другій по- 
ловині XIV віку ви- 
зволилася з-під татар- 
ської руки, — тоді 
як північна, або Мо- 
сковська Русь, була 
ще й далі під гнітом 
татарським; ще на 
скоро після того, — аж 
на початку ХЛ^І в., — 



ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ литовський ОЛЬГЕРД. 



Московське царство скинуло його з себе. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 99 — 

Ольгерд оставив Україні її віру, її закони — і церковні 
і гражданські; усі судові звичаї і артикули зібрав він у одну 
книгу, писану по українському, і назвав її ^ Статутом князівства Ли - 
товського". Не скоро, вже після смерті його, книга ця була 
перекладена на литовську і польську мови. 

У самій столиці Литви— ^Вільні при великокняжому дворі 
і по-між усіма вищими верствами литовськими, мова україн- 
ська почиталася тоді найпристойніщою і вищою над місцевою 
мовою литовською. 

Ольгерд, упоравшись із Татарами і поширивши так своє 
князівство став закидати оком на сусіднє князівство Московське. 
Він, за Дмитрія Донського, Великого князя Московського, тричі 
ходив походами на Москву; у 1368 році під самими стінами 



^^лі іАМото йогА ивго Івстш іПААб(^^лнвоіГпь^цпіАво пеіаолн 

то£ ШІМНГНЬГ $6о€ МаГ^і!! УЧХиЛ4А МАІ^Н^СПіЦіІ АОІіОві ННі€ОМ% 
9ІІУНМІШ(Ш6аі^'ГЬ^ ІіА0в(лНиС( ^ ПАлбЛмво^ }лОІ^М£ ^^ОАО^Ьі АШіІ 
НАтОЛлІіПААві ЛН6( ПМ4і(ГА^'^тАиЬмНІк0Ц^І ПОМОЖИ" Л^іПіАиЛь і 
Н(іПйАЛ(А.лив( Со4(Л4^ }!^^|^.^[пМА^І ^(Мбііін ЛіА(ть ПОАдіііі 

АитиАЛіниілобьі бііимА4Уі Ли лїнтш вьіпиіїліип^вуі пнитн 
ані^шнаЛ ^^ьшол<7 шаоЗі^і ^ АП^^іі^Сп^п-ш м(і€тк на€^і4лІ івй 
ппшішспьілШ €Аовш^$Аіі.ПАі4агА$4 ПанІ ^огувт^ои^і^і е^уіио 
^у НАто^^4''ііП(Ав(ллнве воМліНоТА^нтогоп^вА аніАпоГО 

НвоЛлІЛ МОв(НЬ^ Шіі^0в7 іСП^^^НМОГОНІ^Сі^Ш.^^^^ 



ЛИТОВСЬКІІЙ СТАТУТ. 

Московськими спалив оселі, забрав багато народу у неволю, 
забрав багато добра усякого та худоби і вернувся до-дому. 

У 1377 р. Ольгерд помер і зоставив після себе од двох 
жінок своїх, Марії Вітебської і Юліанни Тверської, дванадцять 
синів і пять дочок. Од Марії були: Андрій Ольгерд ович Полоць- 
кий; Володимир Ольгердович Київський, котрого Ольгерд по- 
садив у Київі, як тільки одняв Київщину од Татар (од сина 
цього Володимира — Олександра, або Олелька, як його прозивали, 
починається рід князів Олельковичів, що княжили у Київі більш 
100 год; під владою їх ізнов процвіла Київська земля); Дмитро- 
Корибут Ольгердович Брянський, голова княжих родів Вишневець- 
них, Заславських, Корецьких і Ружинських; Дмитро Ольгердович 
Трубчевський; Федір Ольгердович, що взяв уділ у північній 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



100 - 



Ягайло, ІЗел. 

Ки. Литов- 
ський 

1377-1386. 
Король 

Польський 

1386-1434. 



Волині, — від нього йде рід князів Сангушків; Константин 

Ольгердович,котрому 
досталася Чернигівсь- 
каземляі Чартория на 
Волині, — голова ро- 
ду князів Чарторий- 
ських, і ще був один 
син, котрий узяв Сі- 
верську землю. Від 
Юліанни Тверської 
були: Яків Ягайло, ко- 
трого Ольгерд зро- 
бив Великим князем, 
Семен-Лугвен, Корі- 
гайло, Скіргайло і 
Свитрігайло Ольгер- 
довичі. 

Найстаршим між 
Гедиміновою ріднею 
зостався брат його 
Кейстут; але шаную- 
чи братову волю, він 
київський князь ОЛЕКСАНДЕР (ОЛЕЛЬКО) признавВеликимкня- 
володпмирович. зем свого небожа 

Ягайла, а сам остав- 
ся у свойому уділі Троках і по-старому не переставав воювати із 



руїнп трокського ЗАМКУ, в КОТРОМУ люБпв жити ВЕЛИКИЙ князь 

литовський ГЕДИМІН. 



0іді!і2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 101 — 

Німцями, боронячи свою Литву од їх натиску; він часто приїздив у 
Вільну і давав пораду свойому небожу , молодому Великому кня- 
зеві, як правити великою державою; його син Вітовт зробився 
навіть приятелем Ягайла. Але усе це не подобалося лютому і 
свавільному Ягайлові, і він, крадькома умовившись із Лівон- 
ськими лицарями, заманив дядька до свого табору, схопив його, 
закував у кайдани і посадовив у льох в багаті стародавнього 
замку, що його руїни ще й досі стоять (недалеко містечка Жи- 
дівського Віленської губернії). Тут через кілька день його за- 
душили золотими шнурами з його ж таки одежи. Жінку 



ВЕЛ. князь литовський ягАйло вЬлить схопити князя 

КЕЙСТУТА ТА ВІТОВТА. 



Кейстута Біруту утопили у річці, дядька її Відімунда посадо- 
вили на палю, а де-яких значних Жмудинів люто покарали. 
Це все сталося у 1382 році. Вітовт став докоряти Ягайлові за 
його злочинства, а він звелів його теж схопити і посадовити у 
той таки Кревський замок, наміряючись задушити його, як і 
батька. Але жінка Вітовтова Ганна, князівна Смоленська, маючи 
дозвіл навідуватись до чоловіка свого, одного разу прийшла до 
нього в тюрму із своєю наймичкою, переодягла чоловіка у її 
одежу і, таким побитом, вивела Вітовта з тюрми. Вітовт зараз 
утік до Німців у столицю Прусії Маріенбург, а потім, з допо- 
могою Лицарів, одняв свою батьківщину у Ягайла. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 102 — 

Тим часом по смерті короля Польського Казімира Великого 
(у 1370 р.), останнього з роду Пястів, Польща, по умові, досталася 
Угорському королеві Людовикові, що держав сестру Казімирову 
елисавету, і таким побитом Польща перейшла у жіноче коліна 
Пястового роду. Після смерті того Людовика у 1382 році По- 
ляки прийняли собі за королеву молодчу дочку його, Ядвигу, котрій 

було тільки 15 год. 
Вона вже давно, ще 
дитиною семи літ, бу- 
ла звінчана з австрій- 
ським принцем Виль- 
гельмом, і хоч не 
жила з ним, та у ду- 
мках своїх любила 
його дуже і тільки до- 
жидалася * того часу, 
коли вони поєднають- 
ся. Але тут у спра- 
ву цю встряли ксьон- 
дзи. Тоді саме прий- 
шли од Ягайла посли 
сватати Ядвигу . Ягай- 
ло Ьбіцяв приєд- 
нати до , Польщи 
Литву і Україну, до- 
помагати Полякам 
проти Німців, перей- 
ти на католицьку ві- 
ру з усім народом 
своїм, перевезти у 
Краків усе своє доб- 
ро і самому жити у 
Кракові. За це вхо- 
пилися ксьондзи та 
,.г г.^ ^г.г. . ^г. гтт ^т т. . ^„^ пани польські і вгово- 

КОРОЛЕВА ПОЛЬСЬКА ЯДВІП^А. ^ ^ 

рили Ядвигу, щоб во- 
на за-для спасення душі своєї, — бо таким побитом через неї пристає 
на латинство уся Литва, — повінчалася із поганим з лиця, лю- 
тим і диким Ягайлом. 

У 1386 році Ягайло перемінив православну віру на като- 
лицьку, звінчався з Ядвигою у Кракові, та там і остався, і став 
зватись: Володислав П-йй, Король Польщи, Литви і України. 

У 1387 р. скликано до Вільни сейм, на котрий приїхав 
король Володислдв (Ягайло) з Ядвигою і з'їхалися його брати. 
Багато де-які з них та литовських бояр з православної віри 
перейшли на католицьку, і за це Король . дарував їм великі 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 103 — 



права; городам литовським, де городяее переходили на латин- 
ство, даровано Магдебурське право; селянам дарували за те-ж 
білі суконні свитки. Так почалося вихрещування Литви, і ка- 
толицькі попи їздили скрізь по Литві і навертали людей у 
свою віру. Ягайло прилучив до Польщи і Галичину, котра після 
смерті Казімира, як наслідство, досталася Людовикові Угорсь- 
кому. Ягайло вигнав звідтіль угорське військо і поставив там 
своє. Галичане з охотою піддавалися йому, бо угорські звичаї і 
панування були для них тяжкі, — через те найбільш, що Угорці 
не шанували та зневажали православну віру їх; тоді як вони 
бачили, що сусідня, 
кревна їм, Русь — 
Україна, під владою 
Литви, не тільки вдер- 
жала свою віру, а й 
самі Литовці пере- 
ймали її, а з нею й 
мову українську. 

Прилучивши Га- 
личину, Ягайло під- 
горнув тоді під Поль- 
щу й Молдавію. 

Щоб зрозуміти це, 
треба хоч коротень- 
ко переказати істо- 
рію цього краю. Мол- 
давія і Бесарабія, що 
лежать між річками 
Серетом, Прутом та 
Дністром і Дунаєм, 
Карпатами таЧорним 
морем, давно колись 
були заселені Гетами 
або Даками; у 101 ро- 
ці по Христовому на- 
рожденніТраян, цірь 
Римський, звоював 
Дакію, і з того часу її заселили Римляне; у 270 р. її звоювали 
Готи. Як же насунули Гунни, то тамошні жителі мусіли по- 
ховатись у Трансильванські гори, де й просиділи аж 900 літ. 
Тим часом по землі їх, один по одному, пройшли народи: Ге- 
піди, Гунни, Лонгобарди, Авари, Болгари, Угри і инші. У 
першій половині XIII в. були ті краї під владою. Галицьких 
князів, і з Галичиною разом звоювали їх Татари. Коли в ХПІ в. 
Молдаван почали тиснути Угри, то вони із Трансильванії почали 
переселятись на береги Дунаю та Чорного моря і заснували 
там князівства Валахію (Волощину) і Молдавію. 



Молдавія. 



КОРОЛЬ польський і ВЕЛИКИЙ князь 

литовський ВОЛОДИСЛАВ II ЯГАЙЛО. 



0іді!і2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 104 



Вітовт 
1392-1430. 



Цю нову державу (Молдавію) звоював тепер Казімир разом 
із Галичиною. За Людовика вона, так як і Галичина, була під 
кормигою Угрів, а тепер Ягайло знов прилучив її до Польщи. 
Волошські воєводи присягли, що будуть слухатися його і його 
наслідників. 

Тим часом на Литві запанували Поляки. Православна 
віра і з'^країнська мова, що вже дуже зміцніла серед народу 
Литовського, мусіла уступити своє місце вірі католицькій і мові 
польській. Через ці змагання за віру і за те, хто матиме біль- 
шу силу, у Литві бу- 
ло неспокійно, і про- 
тиПольщи таВолоди- 
слава (Ягайла) висту- 
пив його брат в-пер- 
ших Вітовт, син Кей- 
стутів. Після трьох- 
літньої війни із ним, 
у 1392 році вони скла- 
ли згоду. По тій зго- 
ді Вітовт став Вели- 
ким князем Литов- 
ським; йому була 
підвладна уся Литва 
і Русь, що була під 
Литвою, окрім Гали- 
чини, котра осталася 
під Польщою. Бра- 
та свойого Скіргайла 
Ягайло настановив 
Великим князем у Ки- 
ВЕЛИКИЙ князь литовський ВІТОВТ. їві, а Володимирові 

Олельковичові, кот- 
рий був київським князем, дав замість нього Волинську землю. Скір-' 
гайло через три роки вмер, і його поховано у Печерській лаврі. 
Після того Вітовт, що-сили, став прилучати до себе Укра- 
їнсько-Руські уділи, — вперед Київський, а далі Волинь і По- 
ділля; прилучив і уділ Смоленський. 

Року 1396 татарський хан Тохтамиш, котрого розбив Та- 
мерлан, а Темір-Кутлуй вигнав із Орди, утік до Вітовта із жін- 
ками своїми, усим добром і прихильними до його Татарами, 
Потомки того Тохтамиша засновали дінастію (рід) Кримсь- 
ких ханів, що звалися Гіреями. Вітовт, радий такій нагоді, 
схотів покористуватись тим і, наче допомагаючи Тохтамишові, 
здумав напасти на Орду і забрати під себе її землю. У 1399 
році він із великим військом, у котрому було 50 українсько- 
руських і литовських удільних князів, багато польських панів, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 105 -- 

де-хто з Тевтонських лицарів та Тохтамиш із своїми Татарами, 
рушив на Київ, а звідтіль у Полтавщину, і там на річці 
Ворсклі стрів Темір-Кутлуя з ордою. Як побачили Татари, що 
прийшло таке велике військо, то Темір, щоб прогаяти час, став 
умовлятись з Вітовтом про замирення, а тим часом послав за 
підмогою до хана Едігея. Через три дні Едігей прийшов із 
своєю ордою, і тоді розпочалося люте побойовище. Татари пе- 
ремогли, і Вітовт мусів тікати. 

Ця битва наробила те, що Татари поруйнували Київську 
та Волинську околиці аж до Луцька, забрали багато бранців, а 
Вітовт мусів тецер шукати близчого звязку із Польщою. 

У 1401 році, коли Володислав (Ягайло) приїхав у Вільну, 
він затвердив той авязок на раді, на котрій були польські пани 
і литовсько-руські бОяре. Написано було умову, що після смерти 
Вітовта власть його одійде до рук Ягайла; а як що вмре ра- 
ніш Ягайло, то Поляки не ставитимуть собі князя без згоди 
Вітовта. 

У 141 році 1 5 липня (юля) Вітовт, біля Дубровна(Грінвальда), 
з запомогою Ягайла, розбив Тевтонських лицарів, забрав 15.000 
бранців і увесь їх табор. Цією битвою він на-віки забезпечив 
Литву од наскоку німецьких войовників. 

У 1413 році у городі Городлі ізнов з'їхалися Вітовт і Во- 
лодислав і тут склали так звану Город ельську унію. По тій 
З^ові а- ні Польш;а, а-ні Литва — Україна не повинні були ні- 
коли воювати між себе і одна без одної, а за-для усяких полі- 
тичних і державних справ та за- для того щоб обрати короля або 
князів, мусіли заїздитися на спільну раду, сейм. У Городлі 
Володислав дав литовським та українським боярам католицької 
віри правк польської шляхти і польські герби; за ними затверд- 
жено було землі, котрі вони держали, і таким побитом поль- 
сько-латинський вплив повершив на Литві вплив україн- 
ський. 

Звязок цей допоміг Вітовтові простерти руку на Мос- 
ковське царство, на Новгород і Псков, і на Орду. 

Пруські Німці не могли забути Грінвальдської битви; а як 
самі вони не мали сили^ то хоч через Татар хотіли помститись 
за неї. Вони намовили у 1416 році хана Едігея, і той зібрав 
Кримську та Чорноморську орди і напав на Київ; попалив 
церкви і манастирі. Але після того Едігей шукав сам ласки у 
Вітовта і після мирової у 1419 році зробився його підручним. 

У Київі тоді не було митрополита, бо після першого та- 
тарського нападу, як вже згадувалося, він переїхав — спочатку 
у Володимир (на Клязьмі), а потім у Москву. У 1416 році Ві- 
товт, схотівши мати свою митрополію у Київі, звелів укра- 
їнським архиереям вибрати собі митрополита, і вони вибрали 
Григорія Цамблака, котрий став митрополитом Київським. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 106 — 

Городельська унія і поєднання із Польщою не дуже були 
до вподоби Вітовтові; він перестав їздити на сейми і задумав 
зовсім одділитись од Польщи. За-для того він почав перемовлятися 
із Німецьким імператором Сигизмундом, котрому теж не до 
вподоби було те поєднання. 

З того всього вийшло те, що Сигизмунд послав Вітовтові ко- 
ролівську корону, з умовою, щоб він одкаснувся од Польщи і 
коронувався, як самостійний король. Вітовт уже скликав був на 
ту коронацію князів і готував бучний бенкет, але Поляки про- 
відали, перехопили імператорових послів, одняли корону і ко- 
ролівські клейноди, а через те й коронування не було. Незабаром 
Вітовт, з журби і досади, помер на 81 році життя, у 1430 році. 
СвитрГгайло Після його смер- 

1430-1440. ті Великим князем 

Литовсько-Українсь- 
ким став менший 
брат Ягайла — С в и т- 
рігайло. Він хоч і 
прийняв католицьку 
віру за-для брата, та 
по-старому був при- 
хильний до віри гре- 
цької і був жонатий 
на православній кня- 
зівні Ганні Твер- 
ській. Цей князь не 
дуже покладався на 
панів та бояр укра- 
їнських та литовсь- 
ких, котрі тягли руку 
за Польщу через те, 
що їм даровано землі 
ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ литовськійі свитріГАЙло. та шляхетство, — про 

князя та країну свою 
їм був не великий клопіт. Тим'ТО Свитрігайло покладався більш 
на народ, котрий і справді любив його.. Бачучи, що Поляки все 
більш забірають сили в його землях, він задумав зовсім одрізнитись 
од Польщи і розпочав з нею війну. У війні тій вславилися право- 
славні воєводи: князь Хведько Острожський на Поділлі та князь 
Олександер Ніс на Волині; ще підпомогли Свитрігайлові у цій 
боротьбі Волохи та Татари. Поляки побачили тоді, що силою ні- 
чого не вдіють, і почали хитрощами здобувати собі Україну та 
Литву. На-саМ' перед вони дали шляхетські права і православним 
боярам українським, а через те придбали собі багато прихильни- 
ків; а далі, щоб позбутися Свитрігайла, постановили за Великого 
князя Литовського у Вільні — Жигимонта Кейстутовича Старо 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 107 — 

дубського, брата Вітовта, щирого католика, котрий присягнув, 
що буде вірний Польській короні. 

Не щастило Свитрігайлові у тій боротьбі і, притиснутий 
Жигимонтом, він мусів тікати— попереду у Волощину, а там в 
Угорщину. Але й Жигимонта не злюбили князі та бояре, і от, 
як він жив у Трокському замку, у 1440 році, пани й князі, 
а на чолі їх удільний князь Іван Чарторийський, по- 
тім воєвода віл^нський Довгерд та воєвода трокський Лелюга, 
задумали вбити його. У-ночі привезли до замку 300 возів 
сіна, а у кожному возі було сховано по два — по три узброені 
чоловіки. Заїхали вони у двір. Чарторийський зайшов у княжі 
покої. Заздалегідь підкуплений слуга князя, Скобейко про- 
вів його до дверей кімнати, де сидів старий Жигимонт; кімната 
та була по-всяк-час замкнена з середини. У князя в кімнаті за 
сторожа жив приручений ведмідь, котрого він випускав на 
двір, одмикаючи двері; а як ведмідь той вертався з двору, то 
шкрябався у двері, і князь знов одмикав і упускав його. Ба- 
чучи, що ведмідь на дворі, слуга з Чарторийським підійшли 
до дверей і почали шкрябатись. Жигимонт подумав, що то 
ведмідь, одчинив двері, а його тут і вбито. Зараз оповістили 
про те Свитрігайла, і він поспішив у Луцьк, і там його з радістью 
стріли. Але замість того, щоб поспішити у Вільну і утвердитись 
там, він гаяв час у Луцьку. 

Тим часом ось що робилося у Польщі. У 1434 році ста- 
рий Володислав — Ягайло, їдучи у Галич, зупинився у селі Ме- 
диці над річкою Сяном на ніч. У-ночі він довго пробув у гаю, 
слухаючи соловейка, а на ранок заслаб з простуди і, не до- 
їхавши до Львова, у городі Городку вмер. Магнати польські обра- 
ли за короля старшого його десятилітнього сина Володислава; 
. меншого ж сина Казімира, після того як вбито Жигимонта, по- 
спішили зробити Литовським князем, зовсім залежним од поль- 
ського короля. Так Свитрігайло, прогаявши час у Луцьку, утеряв 
свій князівський стіл. Литовські бояре були невдоволені тим, 
що у них, замість Великого князя, став залежний од короля Поль- 
ського князь. Як тільки сенатори приїхали доВільни, щоб утвердити 
Казімира, вони от що зробили. На бенкеті понапоювали Поль- 
ських сенаторів так, ща вони поснули, а самі, тим часом, за- 
ходилися коло малого Казімира; повели його у віленський со-^**^^**^- 
бор, посадовили на великокняжому столі, наділи Гедимінову 
шапку, дали у руки меч і почали гукати на шану Великому 
князеві. Сенатори прокинулися, але вже було пізно: діло 
було скінчене, і Литва-Україна знов мала свого скромного Ве- 
ликого князя. 

Не довго довелося Казімирові бути Великим князем. У 
1444 році, в поході Поляків та Угрів на Турцію, вбито під Вар- 
ною брата Казімира — короля Польського Володислава ПІ, і По- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



~ 108 — 

ляки на сеймі у Серадзю обрали собі королем Казімира. Він 
довго змагався, але його вговорила матірьйого Софія, і у 1447 
році він бучно коронувався у Кракові і став Казімиром ІУ, 
королем Польським. 

Литовсько-українські князі та бояре сварилися із поль- 
ськими панами за землю; розпочалася сварка і колотнеча між 
ними, а тим часом Великим князем Литовським захотів зро- 
битись Жигимонтів син Михайло (Михайлушко). За його стояло 
і допомагало йому католицьке духовенство, а особливо кардинал 
Збігнев Олесніцький, котрий мав великий вплив на короля 
Казімира ІУ. 

Михайло той жид 
у Московського Вели- 
кого князя Василя Тем- 
ного, котрий теж допо- 
магав йому, та думав і 
собі через його покори- 
стуватись Литовською 
землею. х4іле у 1451 році 
Михайла отруєно, а не- 
забаром за ним помер 
у Луцьку і Свитрігайло. 
У 1470 році, на 
Пйотрковському сеймі 
Поляки присилували 
короля свого Казімира 
присягнути натому , щоб 
ніколи не одрізняти од 
Польської корони зем- 
лі: Литовські, у країн-, 
ські і Молдавію. Після 
тога зараз звернули ува- 
гу на Київське удільне 
ВЕЛИКИЙ князь литовський КАЗШИР ягАйлович. князівство, де ще держа- 
лися свої князі з роду 
Олельковичів. Останній з тих князів Семен Олелькович умер 
і покинув сина Василя. Брат Семена, Михайло Олелькович, 
хотів після його смерті зробитись князем Київським; але 
польське правительство уже посадовило у Київі воєводу 
Гаштовта. Гаштовт схопив Михайла Олельковича та його 
товариша князя Гольшанського і покарав їх на смерть (у 
1482 році) перед брамою Литовського замку у Київі, що стояв 
між верхнім Київом і Подолом; спільник їх, онук Воло- 
димира Ольгердовича, князь Федір Іванович Бельський, утік 
через границю і став на службу до Московського князя Васи- 
ля ПІ. Тоді й по инших уділах українських, так само як і в 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



-109 — 

Київі, посажено польських воєвод, і окромні удільні князівства 
українські з того часу на-віки зникли та стали польськими 
воєводствами. 

Але Руські князі не так легко зреклися своїх прав, — вони 
під проводом князя Михайла Глинського, татарина родом, 
(Глинські ті ще за Вітовта оселились на Русі і перейшли на пра- 
вославну віру) стали за самостійність України. Цей Глинський 
замолоду був за-границею, там доходив усяких наук, і був на 
військовій службі у німецького імператора Максимиліяна І; був 
він і в Італії і в Гищанії, і у инших краях. Повернувшись до- 
дому, він одразу зро- 
бився одним з най- 
примітніш;их тогоча- 
сних українсько-ли- 
товських вельмож. 

У 1492 році по- 
мер Казімир, і коро- 
лем Польським став 
його старший син Ян- 
Альбрехт, а Великим 
князем Литовсько — 
Руським менший син 
Олександр; він був 
жонатий на Олені, 
доньці Великого кня- 
зя Московського Іва- 
на Ш. У того Оле- 
ксандра маршалком 
і найблизчим порад- 
ником став Михайло 
Глинський. Українці 
зной почали мати та- 
ку силу при дворі 
кшізя, яку мали вони 

за часів Ольгерда; а ^ ^ 

на те,звичайно, косим великий князь литовський олександер 

^,апіапа пи, ли^^іалі КАЗЇМИРОВИЧ. 

ОКОМ дивилося пока- 
толичене литовське панство. 

Перед самою смертью Олександра Глинський розбив Татар до- 
щенту і, здобувши собі великої слави та почуваючи в собі силу, 
задумав одірвати Україну і Литву од Польщи і самому зробитись 
Великим князем українським. Але супротивники його не дали ста- 
тися цьому ділові і поспішилися постановити за Великого князя 
Литовсько-Руського — молодшого брата Олександра, Жигимонта. 
Тоді Глинський розпочав те, що задумав, а за підмогою вдарився 
до Московського Великого князя Василя Ш, котрий і дав йому 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 111 — 

ковське військо, але згодом Москва таки одібрала у Литви 
Смоленськ. Та Московський князь, прочувши через ворогів 
Глинського, що він хоче одрізнитись од нього та зробитись 
самостійним Українським князем, не тільки не дав обіцяного 
йому Смоленська, як що він здобуде його, а засадив його у 
тюрму. Так скінчилося останнє бажання і остання спроба кня- 
жої України знову стати самостійною і незалежною. 

На цьому і ми кончимо цю добу нашої історії, бо з 
цього ж таки часу починається зовсім осібний, щиро -народній, 
демократичний напрямок в нашій історії, коли вищі верстви, — 
князі та бояре, — зовсім втрачують свою вагу та силу, а усим 
керує народня воля. 

УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ. 

У цьому періоді нам доводиться мати діло не з одним 
Українським, а й з Литовським народом; через те й ці спільні 
у цю добу народності доводиться оглянути разом. В Литовську 
державу увіходили Тоді ось які давні князівства: на півночі 
князівство Полоцьке, Мінське і Смоленське, що разом звалося 
Білою Русью; західні теперішні повіти Гродненської і Мінської 
губернії звалися Чорною Русью; князівства Київське, Черни- 
гівське і Сіверське звалися Україною, або Малою Русью; кня- 
зівство Галицьке — Червоною Русью; землі по р. Припеті — По- 
лісся; по р.р. Стирі і Горині — Волинь, по р. Західньому Бугу — 
Поділля. Хоч народу Українського в Литовській державі було 
найбільше, проте не було йому од того користі: скільки не 
було яких перемін в'ь українських землях за цей час, усим 
заправляли князі та бояре, а народнього голосу не було й 
чути. 

Великі князі Литовські, забравши під свою руку більш Князі, 
культурну тоді, ніж Литва, Україну, перейняли од неї і звичаї і мову 
її. Жили вони у столиці своїй Вільні і потрохи стали заво- 
дити круг себе двір з усякими придворними урядами (чинами) 
на зразок того, як у Західніх державців. Останні удільні князі 
не мають ніяких особистих прав і мають уряди при Великім 
князі, а як що й мають свої уділи, то й тоді зостаються підлеглі 
Великому князеві. Та ці князі, - чи з порущених литовських 
родів (як Олельковичі, Бельські, Глинські та инші), чи чисто 
українського рбду (як Чарторийські, Острожські, Вишневецькі, 
Сангушки, Збаражські та ингаі) — являли з себе найвищу верству 
людности; у Великому Князівстві Литовському вони мали уділи 
та землі до смерті своєї, — давалося у дідичне (наслідственне) воло- 
діння („вислуги"); з них і з бояр — однаково як українських, 
так і литовських, — складалася рада, що була коло Великого князя 
і звалася „Панове-рада**. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 112 — 

Бояре І Зе- Після того як Ягайло став королем Польським, а Литов- 

мянеї сько-Руське КНЯ8ІВСТВ0 поєдналося з Польїцою, польські урядов- 
• ці розпростсірюються пр Україні. Замість удільних ?вняаівств— 
настали воєводства, котрі поділяються на повіти. ЗеШся, по 
нових правах, стала належати прайительству;. порядкувйв нею 
Великий князь. Вона була поділена на невеликі дачки'(іутори), 
десятин по. 80 кожна; ці дачкй звалися службами ^ або* двори- 
щами. Кожций, хто брав таку службу, повинен був, скоро тільки 
заґадае князь або воєводи, виставляти одного збройного воїна. 
Ті, хто держав такі дачки, звалцся „земяне**. Ва зажні послуги 
князеві або на війні земяне здобували т^їсі служби у власність, 
і ті служби звалися тоді „вислугою^ або ^отчиною**. Земяне» 
або, як їх почали звати, „пани", стають вищою верствою в то- 
дішньому устрої державному. 

Бояре, потомки колигащх дружинників, за литовських часів 
були приписані до зкмків та городів і мусіли одбувати віййькову 
службу не тільки польову, а й замкову. А як що ті землі, котрі 
во?ЕИ дерз^али, увіходили у яку-небудьдачку, оддану вемяци нові, 
то бояре, що опинялись із своєю землер у такій дачці, роби- 
лися залежними од того земяйина, і; він мав над /ними усі 
права: судив, карав і милував, оддавав до війська і таке инпіе. 

Одколи поєдналася Литва з Польщою, з'явилися й нощ 
уряди, як от: великі Гетьмани коронні, литовські і польні, що 
були начальниками оружної сили; підскарбій, що завідував скар- 
бом (казною), підкоморій— завідував двором короля або князя і 
був найблизчий до нього чоловік; у війську випц уряди були: 
писарь, полковники, сотники, хорунжі та инші; земські уря- 
ди — підкоморій, земський суддя, підсудок і писарь. 
Городи. Багато городів за ті часи достали од князів Литовських 

так зване „Магдебурське право**. Це право давало городянам 
велику самостійність і незалежність од власти державної; по 
тому праву городська рада порядкувала усіма справами в 
городі: громада вибірала з-поміж себе „бургомистра" і „лаву"*, 
в котрій було чотири „райці**, дванадцять „лавників** 
(присяжні засідателі) і „війт**; війта обірали до смерті — він 
був судією для городян. „Рада" і „лава" звалися заразом ^ма- 
гистрат". 

Усі ремесники здобували собі по тому праву теж де-які 
вільготи: ремесники кожного ремества складали громаду, що 
звалася „цехом" або „братством", і кожне таке братство ору- 
дувало справами своєї громади та мало свій скарб (казну); з 
нього давали помочи своїм громадянам і брали гроші тоді, 
коли треба було на які гуртові свої справи. Де-котрі „брат- 
ства" були дуже заможні. Кожний город із таким Магдебур- 
ським правом мав свій герб і свою корогву, а кожний „цех" — 
свою. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 






0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 113 — 

За часів Вітовта на Дніпрі од наскоків татарських зміцнено 
було в де-котрих городах кріпості, як от у Каневі, і збудовано 
нові: Черкаси, Кременчуг, Мишурин-Ріг, а коло моря кріпость 
Дашів (Очаків) і Хаджибей, або Кочубей (Одеса), котру Вітовт 
одняв од Татар; на р. Бузі — Вітовтове (Богоявленськ коло Ми- 
колаєва); на р. Дністрі, проти Генуезської кріпості Манкастро 
(Акерман), збудовано замок, а вище по р. Дністру — кріпость 
Теїінь (Бендери). Кріпості ті були зміцнені проти наскоків 
Татар, що без-перестання турбовали Литву і Україну. Сюди вони 
звичайно проходили трьома шляхами: шлях, що йшов до Львова 
поуз Черкаси, Корсунь, Київ, Луцьк і Сокалю, звався „Чорним 
шляхом**; той, що йшов од Дашева на Бар і на Львів, звався 
^Кучманським шляхом**, а той, що йшов Дністром на Покуття, 
теж до Львова, звався „Волошським, або Покутським шляхом**. 

За Казіміра IV скасовано удільні українські князівства 
а замість них заве- 
дено воєводства і ста- 
роства. Багато горо- 
дів, містечок і сел роз- 
дано заможнім укра- 
їнським родам, і там 
до-краю знищено ко- 
лишній вічовий уст- 
рій в них. По городах 
розмножилося Жидів, 
котрі держалися міцно 
свого гурту, „кагалу " . 

Жиди ТІ ЗОВСІМ при- руцщ ЗАМКУ ВЕЛИКИХ КНЯЗІВ литовських 
брали ДО своїх рук У вільні, 

торговлю і промисли, 

і міщане по-малу повинні були поступитися перед ними, на- 
віть по тих городах, що мали вже Магдебурське право. 

Уся остання людність тогочасної України, — ті, що жили Села, 
по селах, — звалися тоді „поспільство**, посполиті, або просто 
„люде". Ті, що жили по землях, котрі належали зкмкам, зва- 
лися „служилі люде**, а ті, що по тих селах, котрі увійшли у 
дачки земян, звалися „люде панські", „господарські", або „зе- 
мянські"; як ті, так і другі сплачували подать натурою і 
грішми і мали право вільно переходити з місця на місце, по- 
читалися людьми вільними, управлялися своїми громадами і 
вибірали собі старосту — „отамана", або „тивуна**, десятських і 
сотських, і їх часто — густо стверджував на тих посадах пан; 
мали свій виборний („копний) суд, але найвищий суд для них 
був — пан або земянин, котрий держав ту землю. Землі та служби 
роздавалися по тих воєводствах, котрі лежали дальш од степу, 
од границі, де блукали Татари. Як розмножилося людей, то й 

8 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 114 — 

умовини за землю, котру вони займали, ставали важчі; через 
те люде потроху почали переходити за р. Рось, де. були вільні 
землі— так зване „Дике поле**; край, що так звався, лежав над 
долішнім Дніпром, Бугом і Дністром. Посовуватись туди почали 
люде ще у половині ХУ віку, і ті, що оселилися там, не знали 
ніяких податків. Життя по тих степах у ті часи було дуже і 
дуже небезпечне:, треба було завжди бути на-поготові та сте- 
регтися татарського наскоку. Людей тих прозивали „козаки"; 
хто виходив на житло у яДике поле**, про тих казали — »ідуть 
у козаки". З тих виходців почалася нова верства людей, котра 
зробилась незабаром у історії нашого краю найголовніщою. По- 
між козаками не було ні шляхтича, ні пана, ні старшого, ні 
меншого — усі вони були рівні і управлялися своєю „старши- 
ною**, котру настановляла громада. Тодішній уряд (правитель- 
ство) не займав їх і не обкладав ніякими податками, бо ди- 
вився на козаків, як на свою оборону од Татар. А Татари, 
наскакуючи та нападаючи на Україну тими шляхами, що вже 
згадувалося, доходили навіть аяіс до самого Львова, грабували 
і забірали у неволю багато людей. Козаки оселялися по низу 
Дніпра, по островах; там вони ловили рибу, звіря били, роз- 
водили пасіки. Попереду на Низ вони виходили весною і знов 
верталися до своїх осель на зіму, а далі склали там незалежне 
ні від кого товариство з особливими порядками в ньому. Чим 
далі, то їх все більшало, бо невдоволених польськими розпо- 
рядками що-дня росло і вони тікали у козаки, бажаючи жити 
вільним, хоч і небезпечним життям. 
Духовен- у Галичині, — з того часу, як прилучено її до Польщи, — перева- 

®^^' жае католицька церква: митрополія Львівська мусіла уступити 
своє місце Латинській епископії, а православні — у сусідньому селі 
збудовали храм, де й стала кафедра Львівського митрополита. 
Важке життя настало за-для православної церкви. Панство 
українське, бачучи, що усякі вільготи та уряди королі роздають 
панству католицькому, й собі почало потроху переходити на ла- 
тинську віру, і через те церква православна у Галичині все 
більш стала підупадати та убожіти. У Київі, як ми бачили, за- 
снована була скромна митрополія, до котрої належали усі право- 
славні епископії Литовсько-Руського князівства. Митрополити 
київські були під зверхністью Константинопольського патріарха, 
і Київ знову стає осередком православної віри на Україні. За 
Литовських часів католицьке духовенство не втручалося у справи 
православної церкви, і князі Литовські, хоч де-котрі з них були 
католики, не боронили вільно розвиватися; православній вірі і 
ствержували її права своїми грамотами. До київської митро- 
полії належали епископії: Львівська, Перемишльська, Володи- 
мирська, Холмська, Чернигівська, Луцька, Смоленська, Туровська 
і Полоцька. Низчому духовенству жилося негаразд: священ- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 115 - 

ники в тих парахвіях, котрі були в дачках або службах, 
що-года ставали все більш залежними од дідичів (панів); ді- 
дичі обкладали їх податью, а далі забрали до своїх рук і суд 
над ними. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОД ПЯТИЙ. 
Польський 

(1501—1647). 

Починаючи цей період нашої історії, поглянемо раніш, в 
5ИСИХ обставинах опинилася тепер Україна, поєднана проти волі 
своєї із Польщею. 

З заходу була Польш;а з великою силою аристократії — 
шляхетства, котре зовсім чуже було і вдачі Українців, і їх 
минулому, і вірі. Остаючись, — чим далі, то все більш, — під 
впливом католицтва, а найбільш езуітів, Польща ставилася во- 
роже до православної щиро-народньої, демократичної спокон-вік, 
України. 

На півночі було Московське самодержавне князівство. Хоч 
воно було православне, однакової віри, та у московського люду 
був зовсім одмітний дух і вдача. 

З півдня — нове могутнє Турецьке царство, засноване на 
рЗ^нах Византії у 1453 р.; воно забрало під свою опіку сусідні 
князівства — Сербію, Болгарію і Молд^івію. 

На сході ж, після того як Золота Орда розпалася, засяо- 
валася осібна Кримська Орда, і правив нею царський рід 
Гіреїв. Заснував її Тохтамишів потомок, хан Девлет Гірей, що 
вмер у 1466 році. Столиця тих Гіреїв була — Бахчи- 
сарай. 

Ось яке сусідство було навкруги. У-дома ж були такі обста* 
вини. На заході — Галичина, Волиеіь і Поділля були під впливом 
Польщи; а через те, що панам католикам давали більші права 
і вищі уряди, ніж православним, то православні, таким побитом, 
потроху перестали мати яку-будь вагу у вищих верствах і 
за-для користі своєї стали переходити на латинство; а рідня- 
чись із Поляками, забули й звичаї, і мову свою рідну і зроби- 
лися чужі свойому ж народові. 

Таке саме сталося пізніще і в Київщині, Чернигівщині 
та Переяславщині. Тяжко стало жити Українцям в тих землях, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 117 — 

І 

де почало заводитися польське право, авичаї, погляди та закони, — 
спочатку в Галичині, потім на Поділлі, а далі й по всій 
Україні. Велику силу в Польщі в той час (ХУ та XVI віки) 
мали пани, а селяне були зовсім безправні. 

У 1520 році, за короля Жигимонта І (він королював од 
1506 до 1548), на сеймі у городі Бідгощі і у 1521 р. у городі 
Торуні, шляхта польська, за приводом сусідніх Чехії і Угор- 
щини, постановила привязати селян до землі і наложила на 
них повинність: один день на тиждень робити на дідича (пана), 
через що й повин- 
ність та стала звати- 
ся панщиною; шляхті 
дозволялося скупову- 
вати землі, а з ними 
й селитьби, і таким 
способом громадська 
управа касувалася 
зовсім, а селяне ста- 
вали підданими шлях- 
тича; шляхтичеві ж 
дане було й право су- 
дити та розправляти- 
ся з ними. Панщини 
і порядків цих п'оки- 
що не заводили на 
Україні, бо там не 
так-то швидко могли 
пани укоренитися. У 
Галичині-ж шляхта 
одразу після того по- 
чала прикладати до 
діла своє право. Так 
почалося кріпацтво у 

нас на Русі-Україні, король польський жигимонт ь 

і селянська верства 

народня стала зовсім залежною од шляхти. 

Од цієї тяжкої панщини, од усяких панських кривд, і по- 
чали селяне світ-за-очі тікати. З Галичини тікали вони на По- 
ділля, де було просторніще та вільніще, з Волині — на Побожья 
(в Уманщину та Брацлавщину), а з лісових країв (з Полісся) — 
у Київщину та за Дніпро — в „Україну**. Оті гарні та пишні 
землі наддніпрянські прозивалися то^ц „Україною", бо лежали 
-ВОНИ вже „на краю** держави, а далі були вже дикі степи. 
Колись пишний та багатий цей край — через князів своїх, бояр 
та панів польських і литовських зробився пустинею. Розмно- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 118 — 

жився тут звірь, риба їіо річках, гарцювали по тих по- 
рожніх степах дикі орди татарські — ^і от тепер по них 
починають шукати притулку собі українські селяне. Не мігши 
терпіти панських порядків та неволі, українські люде почали 
перебіратися на вільні оті степи. Хоч і не безпечно було 
од Татар у тому „Дикому полі**, та зате кожен почував 
себе там на вольній волі. Переселенці оті йшли в степ 
невеликими ватагами з мушкетами, луками і шаблями за пле- 
чима, билися з татарсь- 
кими ватагами, коли їх 
стрічали по дорозі та ба- 
чили, що вони не з по- 
рожніми руками йдуть, 
а на зіму верталися 
до -дому, — у Черкаси, 
Канів або инший який 
город. Цих людей ото й 
почали звати козака- 
м и, бо так звалися в той 
час татарські заволоки, 
що по степах тинялися 
та „козакуючи", тоб-то 
„луплячи** чабанів, куп- 
ців, проїзжачих, з того 
промисел собі мали. Де 
далі — козацтво все збіль- 
шувалося, входило в 
силу, почало нападати 
не тільки на Татар та 
Турків, польських та й 
своїх українських маг- 
натів на Вкраїні, але й 
на Литву та Московські 
землі і грабувало їх. 

В кінці XV в. ко- 
заків так вже на- 

ЗАПОРОЖЕЦЬ (стародавній малюнок). 

МНОЖИЛОСЯ, що вони 

дають про себе знати. Уже в 1489 році вони, під проводом яко- 
гось отамана Мухи, піднялися в Галичині, разом із селянами, 
на шляхетські маєтки; але «бунт» цей, як прозивають те 
повстання польські письменники, був люто приборканий. У 
1492 році бачимо знову, що козаки розбили татарський кора- 
бель під Тегінью; у 1494 році вони напали і знищили Очаків, 
котрий належав тоді вже Туркам; у 1499 р. ізнову ходили 
походом на Татар у Крим. 

Коли козаків стало вже багато, вони почали обороняти не 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 119 — 

тільки свої оселі, але й „уходи**, куди вони ходили на про- 
мисел. „Уходи" — це були ті землі, куди вони виходили, і при- 
писані вони були до Канівського, Черкаського та инших ста- 
росте. До Канева, приміром, приписана була полуднева Київщина, 
до Черкас — мало не вся Полтавщина, Херсонщина, Катеринослав- 
щина; були землі, приішсані до Київа, до Остра, до Любеча. 
Уходчики, вертаючися до-дому на зіму, повинні були дати ста- 
рості десяту часть свого заробітку. Через те самі старости 
дбали, щоб обороняти уходи. Один такий староста (в половині 
ХУІ століття) Дмитро Вишневецький, або Байда, як його про- 
звали, задумав протягти ще далі границю тих земель, куди 



ЗАПОРОЖЦІ. 

виходили уходчики, а для того зібрав ватагу козаків, котрі по 
черзі ходили на низ Дніпра і там стерегли, щоб Татари не 
напалися на уходи. Козаки ті на зіму варталися до-дому, а 
весною виходила ізнов нова вже ватага. Ще за часів Дмитра 
Вишневецького (у 1550-тих роках) козаки збудовали там собі 
фортецу (кріпость невеличку), на котромусь з островів Дніпро- 
вих. Це й був початок Запорожжя, котре згодом зробилося са- 
мостійною громад ою-товариством. Може бути, що як би в дру- 
гій половині ХУІ віка не запанувало на Україні польське 
право, то козаччина далі все розвивалася б, пересельців та 
втікачів з Московщини і инших земель було б все більш, і 
Україна зробилася б селянською самостійною, оружною держа- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 120 — 

вою під рукою Литовських князів. Але не так воно ста- 
лося... 

Бачучи, що козаки вбиваються в силу і вже здужають обо- 
ронятися од Татар, 
князі та магнати, кот- 
рі мали землі на Ук- 
райні, почали прихи- 
ляти їх до себе; вони 
содержували своїм 
коштом коло своїх 
зкмків величенькі ко- 
зацькі ватаги, давали 
їм усякі вільготи, а за 
те вони мусіли оборо- 
няти од Татар їх осе- 
лі та землі і ходити 
походом, куди скаже 

ЗАПОРОЖЕЦЬ (по Ригельману). ^ КНЯЗЬ або ДІДИЧ. 

Таких козацьких ва- 
таг розмножилося чимало і звалися вони на імя того князя, 

у котрого жили. 
Так були козаки 
князя Дмитра 
Вишневецького , 
козаки князя Ру- 
жинського,таин- 
ших. Ці ж князі, 
на зразок геть- 
}ланів польсь- 
ких — коронного 
та Литовського— 
почали звати се- 
бе гетьманами 
козацькими. Піз- 
ніще йинші усякі 
ватажки козаць- 
кі, зібравши чи- 
малу ватагу, по- 
чали прозивати 
себе гетьмана- 
ми, — через те, 
спочатку особ- 
ливо, бувало по 
кілька таких 
гетьманів в-раз. 

ЗАПОРОЖЕЦЬ. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 121 — 

Таких гетьманів — ватажків козацьких в ХУІвіці було чимало. 
Таким гетьманом був і Иредслав Лянцкоронський, староста Хмель- Предслав 
ницкий, свояк короля польського Олександрах. Він здобув слави свої- Лянцкорон- 
ми походами на Татар у1512р.Уі516р. він із своїми козаками напав ^*'*" ' 
на турецький город Білгород (Акерман), набрав там багато коней, 
узяв велику здобич, а звідтіль пішов на Очаків, і там тяжко побив 
Турків і Татар. У 1528 році Лянцкоронський, разом з Остапом Даш-Остап Даш- 
ковичем, котрий теж мав своїх козаків, знов напав був на Очаків, і нович. 
БОНИ тричі розбили Татар, забрали 500 коней і 30.000 худоби. Даш- 
кович родився у городі 
Овручі; попереду він був 
Литовським воєводою, 
а потім Черкаським та 
Канівським старостою . 
Він з' умів скупити коло 
себе велику силу коза- 
ків і з ними добре дався 
у знаки Татарам та 
Туркам. 

У 1521 р. Кримсь- 
кий хан Махмет-Гірей 

пішов війною на Мос- ^ 

ковське князівство і за- 
кликав Дашковича із ко- 
заками помагати йому у 
тому поході. Багато сел 
од Вороніжа і аж до Мо- 
скви випалили Татари,— 
а з ними й козаки, — 
багато загнали народу 
у неволю, і за ту поміч * 
Татари оддячили Даш- 
ковичеві тим, що вхо- 
пили його та забрали у 
неволю. Але він згодом 

утік звідти і у 1523 ро- - запорожець. 

ці ізнов напав на Оча- 
ків, а звідтіль пішов у Крим і попустошив багато аулів (татар- 
<зьких осель). 

Будучи у 1533 році на сеймі у Пйотркові, він радив поль- 
чзькому сейму збудувати замок на низу Дніпра і держати там по- 
стійну сторожу з 1.000 або 2.000 козаків, а за це назначити їм що- 
річну плату і настановити їм старшину, аби тільки вони Україну 
од Татар стерегли. Та на цю раду Дашковича сейм не пристав. 

Ми не будемо перелічувати під -ряд усіх вата^кків ко- 
зацьких, хто за ким був, а спинимося хіба на визначнійших. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



122 — 



Байда. 



Князь Дми- Після Венжика Хмельницкого, котрий у 1534 році розбив 

тро Вишне- дщ Заславлем Татар і тим здобув собі* слави, згадаємо про 
^яйяя Дмитра Вишневецького. Дмитро Вишневецький, з роду Волин- 
ських удільних князів Гедиміновичів, в році 1550 був наста- 
новлений старостою Черкаським і Канівським. 

Десь коло року 1556 він, щоб оборонити Україну од Та- 
тар, збудував земляний город на острові Хортиці (а, може, то 
було й на Томаківському), на р. Дніпрі. 

Це була перша 
Січ Запорожська. Та- 
тарські хани одразу 
збагнули, що вона бу- 
де дуже їм заважати, 
коли їм захочеться 
налітати в Укрй'ну. 
У 1557 р. хан Девлет- 
Гірей хотів зруйну- 
вати Січ і обложив її 
своїм військом, про- 
держав облогу аж 24 
дні, але нічого не зміг 
подіяти і вернувся до- 
дому. Та в-осени того 
ж таки года він знов 
обступив Січ. Пома- 
гав йому Турецький 
султан, котрий для 
того дав йому своїх 
яничарів, та ще Мол- 
давський господарь. 
На цей раз Випше- 
вецький, або Байда, 
як ^ого взивали коза- 
ки, продержався дов- 
генько, але мусів та- 

КНЯЗЬ ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ— БАЙДА. КИ ПОКИНутИ СІЧ, бо 

не стало харчів, і втік 
у Черкаси, з Черкас Вишневецький подався до Московського 
царя Івана Грозного, і думав там остатись, а для того перей- 
шов до нього в підданство. 1 справді, у 1558, 1559 і 1560 го- 
дах він із московською ратью і^військом) ходив на Крим і на- 
робив Татарам багато шкоди. Але не помирився він за щось із 
Московським царем, у 1563 році обернувся до Жигимонта П-го 
і прохав, щоб той прийняв його знов на службу. Той згодився, 
і Вишневецький після того довго жив у Польщі. Потім, коли 
покликали його волошські бояре, щоб ішов до них господарити, 
він задумав зробитись молдавським Господарем. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 123 — 

У 1564 році зібрав він 4000 козаків і пішов у Молдавію. 
Але тут його зрадою спіймали і одпровадили у Константино- 
поль до Турецького султана Селіма П. Селім, сердитий на нього 
ще за те, що він набігав на Крим, звелів кинути його з ви- 
сокої башти, що стоїть біля моря недалеко Галати, на гаки, 
замуровані у її мурах; на однім гаку зачепився Байда ребром 
і повиснув над морем. Висячи на гаку, він почав лаяти сул- 
тана і його віру. Три дні висів він так, і, хоч обіцяли йому і 
волю, і вільне' життя, аби він одкд,снувся своєї віри і потур- 
чився, він не переставав клясти Турків і їх віру. Якийсь Ту- 
рок стрельнув на- 
решті з лука і вбив 
його. Пісня про Бай- 
ду і про його смерть 
дійшла аж до наших 
часів. 

Потім до року 
1574 ми не бачимо 
значніщих ватажків 
козацьких. 

А тим часом на 
Вкраїні сталася вели- 
кої ваги подія, котра 
тяжко одбилася не 
тільки на козаччині, 
але й на долі усієї 
України. Це — Люб- 
линська унія. 

Після смерті Жи- 
тимонта І королем 
Польським став його 
єдиний син Жиги- 
мрнт П - й Август 
(був королем од 1548 

до 1572 р.), і на жигимонт п. 

ньому й кончився рід 

Ягайлів у Польщі. За три роки до смерті, як був він бездітний, 
то. й схотів міцніще звязати своє королівство, і для того на Люб- 
линському з'їзді у 1569 р. була ухвалена так звана ^Люб-. 
линська Унія". По цій унії Польща, Литва і Україна (землі Во- 
линська, Брацлавщина, Київщина з задніпрянськими землями 
й Підляхія по річці Західному Бугу) ставали однією держа- 
вою, і звалася вона — „Річ Посполита", Шляхта польська, ли- 
товська і українська католицької та православної віри получили 
однакові права із боярами і князями, а усю нешляхетну люд- 
ність, окрім міщац, котрі мали свої Магдебурські права, було 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 124 — 

віддано тій шляхті на всій волі: можна було робити з нею, що 
хотілося. Таким побитом козаки осталися без усяких прав: шлях- 
тичами їх не хотіли робити, а в поспільство (в простих селян) 
повернутися не хотіли вони самі. В останній год свого королю- 
вання (р. 1572) Жигимонт - Август наказав через коронного 
гетьмана Язловецького списати у реестер 300 козаків, забрати 
їх з-під руки старости під руку польського гетьмана, при- 
значити їм що-року жалування і настановити над ними „стар- 
шого". Такого „ старшого ** дано було їм — шлязітича Яна Ба- 
довского. З того часу з'являються у козаків „старші*" (геть- 
мани), котрих призначає правительство Польське. Правитель- 
ство Польське мало надію, що, взявши на державну службу 



ЛЮБЛПНСЬКИЙ СЕЙМ У 1569 РОЦІ 

частину козаків, воно спинить розбишацтва і сваволю инших 
людей, котрі теж взивали себе козаками. Та нічого з того не 
вийшло. 

Як помер Жигимонт П, не стало у Польщі наслідника, і 
шляхта постановила обірати короля вільними голосами; а по- 
ки-щр у з'єднаній державі настало безкоролівья і було воно 
кілька літ, аж до 1576 року, коли був вибраний за короля 
чоловік сестри Жигимонта хП, Анни — князь Семигородський 
Стефан Баторій (королював він од 1576 до 1586 р.)* 

З давніх часів Стефана Баторія вважали за дуже при- 
хильного до козаччини; літописці переказували, що ніби-то він дав 
шляхетські права 6000 козаків, котрих записали у реестер, і з того 
часу стали вони зватися „реєстровими"; їх ніби-то поділено 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 125 — 

було на 6 полків: Черкаський, Канівський, Білоцерківський, 
Корсунський, Чигиринський і Переяславський; тім реєстро- 
вим козакам немов-би то дано було право на своїй раді обі- 
рати собі гетьмана і старшину: обозного, військового писаря, 
двох суддів, двох осавулів, військового хорунжого, військового 
бунчужного, полковників, полкових старшин, сотників і отама- 
нів; окрім того, щоб ще дужче показати козацьку осібність, Бато- 
рій немов-би то дав реєстровим козакам клейноди: корогву, булаву, 
бунчук і військову пе- 
чать, на котрій ви- 
бито: лицарь-козак з 
мушкетом і шаблею 
при боці і з рогом 
для пороху, лівою ру- 
кою взявся у боки. 
Осередком реєстро- 
вого козацтва назна- 
чено місто Батурин і 
за козаками закрі- 
плені усі землі, що 
вони володіли досі; 
останні ж 34,000 се- 
мей мусіли зробитись 
підданими тих панів 
і шляхтичів, на чиїх 
землях вони сиділи. 
Тоді незадоволені ко- 
заки подалися у низ, 
по Дніпру, за пороги, 
у Січ Запорожську. 
Так переказують 
нам старі литописці, 
але все такі, що 
жили пізніще за ко- 
роля Стефана Бато- король польський стефан баторій. 
рія і на свої очі того 

не бачили. Тим-то вони й помилилися, і те, що складалося яких 
пів сотні літ: козацька рада і старшина, 40,000 козацьких се- 
мей, козацькі полки, козацькі клейноди, все те, що було у 
козаків аж через 50 літ, за Богдана Хмельницького, — все те, 
на їх думку, зробив один чоловік — король Стефан Баторій. 
За Баторія, наприклад, ні Чигирина, ні Батурина ще й на 
світі не було, — то не могло бути й Чигиринського полка та 
столиці козацької у Батурині. За нього тільки й сталося пере- 
міни з козаками, що козацький полк з 300 чоловіка збільшено 
на 500. Крім того Баторій одписав на Запорожців Трахтеми- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 126-- 

рівський манастир, і там були заведена больниця, або, як тоді ка- 
зали, „шпиталь ** для недужих та ранених козаків. А Січ За- 
порожська тоді тільки що почала в товариство складатися, сі- 
чові порядки ледве ще тільки почали заводитися. Ці порядки 
були ось які. 

На Дніпрових порогах, на острові Хортиці або Томаківці, 
чи на Базавлуку або Микитиному розі, закладали козаки свою 
столицю і ставили кріпость, котра звалася „кіш* або „січ*; 
посеред табору на майдані ставили церкву (св. Покрови), а 
навкруги — куріні, по котрих жили козаки-земляки, що прихо- 
дили з усіх кутків України, і звалися ті куріні на те імя, 
звідкіль жили в них земляки; так були куріні: Полтавський, Ба- 



ЗАПОРОЖСЬКА СІЧ (у половині ХУП віку). 

туринський, Канівський, Криловський, Переяславський, Уман- 
ський, Корсунський, Стеблівський та инші. Кожен курінь обірав 
собі отамана, котрий звався „курінний*. Усією громадою това- 
риство на раді вибірало військову „старшину*. Попереду 
всього — „кошового отамана*. Вибірали його на один год, але 
як він був до вподоби козакам, то його зоставляли і на далі; 
на війні і у походах він був найстарший начальник і його у 
всьому слухалося козацтво, а дома, в Січі, він мусів на усе 
питатися дозволу ради. Окрім кошового, на раді вибірали, теж 
на один год, осавула, писаря і суддю. На Січі порядки були 
заведені на зразок лицарських орденів у Західній бвропі, і 
себе Запорожці іменували „лицарським товариством*. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 127 — 

Жінок у Січ не пускали, — а-ні ненька, ні жінка, ні донька, 
ні сестра не мали права прийти у Січ до свого сина, чоло- 



ЗАПОРОЖСЬКА РАДА. 



віка, батька або брата; а хто приведе у Січ кого з жіноцтва, 
того карали на смерть. Жонаті Запорожці пізніще жили по 



КОЗАЧИЙ ТАВОР. 

зімовниках на безкраїх степах запорожських, що розгляглися 
по обидва боки Дніпра, по Бугу, обох Інгулах та Лиманах. Землі 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 128 — 

запорожські пізніще займали усю Катеринославщину, Херсонсь- 
кий, Олександрійський і Ананьївський повіти в Херсонщині, 
Дніпровський повіт в Таврії і ще куток Ізюмського повіту у 
Харьківщині. Усі ці землі звалися „Запорожські вольності" і 
поділені були на кільки округів, що звалися „паланками"; па- 
ланками завідували теж виборні полковники і старшина, як і у 

Січі. Тут козаки 
кохалися у хлібо- 
робстві, рибальстві, 
ловецтві, розводи- 
ли бджоли, худо- 
бу, коней, вівці, 
їздили по сіль до 
Азовського моря. 
На лівім березі 
простяглася велика 
низина з плавня- 
ми, очеретами; про- 
зивалася вона „Ве- 
ликий Луг"; його 
дуже почитувало і 
любило Запорожсь- 
" ке товариство, взи- 
ваючи його у піс- 
нях своїх батьком: 
.,Гей Січ-мати, а 
Великий Луг — 
батько*. Але всі 
ті жонаті козаки, 
котрі жили у па- 
ланках, не були 
одірвані од Січи 
і, скоро їх покли- 
чуть було, зараз 
прибували до това^ 
риства. До Сі- 
чового товариства 
ІКОНА ПОКРОВИ у СІЧОВІЙ ЦЕРКВІ. ВІЛЬНО було при- 

ставати кожному, 
аби умів хреститись, і такий козак, як заявиться до отамана 
І старшини, приставав до якого сам хотів куріня. 

З часів Люблиньского сейму — одколи Польща з Литвою 
поєдналася — козаків Запорожців швгійко намножилося, так що 
навіть приказка була склалася: „У нас де крак (кущ), там і козак, 
а де байрак, там сто козаків**. Січ запорожська не хотіла при- 
знавати і не признавала ніякої звархности а-ні Польщи, а-ні 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 129 — 

гетьмана козаків реєстрових. Запорожці билися поруч із горо- 
довим козацтвом (тим, що дома, по городах коло старост оста- 
валося) за вольність, за віру, за права свойого рідного краю, 
а крім того й самостійно ходили походами і у Крим, і до Тур- 
ків, не вважаючи на те, чи любо те державній власті було або чи 
дозволить вона; державний уряд (правительство) мусів терпіти 
та^у сваволю, бо нічого не міг подіяти, 

7 Запорожці звикли дивитись смерті у вічі, не боялись їїі 
були одважні, терплячі, виносливі у походах, були вірні то- 
вариші; побратимство почитувалося у них дужче як рідня; отама- 
нові і ватажкам у походах корилися у всьому, а як кончався 
поход, то поводилися із ними, як з рівними товаришами; були 
веселі, любили танці, пісні і музики; на старість, як вже по- 
чував котрий, що він нездатний до походів, то прощався з сві- 
том Те прощання старих Січовиків було дуже пишне та бучне: 
наймав старий Запо- 
рожець музики, заку- 
пав мед і горілку, і 
танцюючи, і співаю- 
чи, і частуючи медом 
та горілкою усіх, ко- 
го стрічали по до- 
розі, з товариством 
ішов до манастирсь- 
кої брами того мана- 
стиря, де хотів він 

зробитись ченцем. ЗАПОРОЖСЬКІ ЧАЙКП ТА ГАЛЕРИ. 

Найбільш Запорожці 

йшли у ченці в ма- 

настирі Самарський (на річці Самарі), Межигорський, Мотронівсь- 

кий (коло Чигирина) і Афонський (заграницею, у Грецькій 

землі). 

Товариство Запорожське вважало за найсвятійше діло 
боротися ^3 ^невірними агарянами" — Турками і Татарами та 
визволяти христіян із полону. В кінці ХУІ в. Запорожці всла- 
вилися походами на Крим і Туреччину; взяли з бою Очаків, 
Тегінь і Козлов у Криму. Вони робили такі походи піші, кінні 
і морські, що дивували свідків тогочасних. Ті свідки розносили 
славу запорожську далеко по-за Україною. 

Скоро походи козацькі на Туреччину зробилися свііливіщі. 
Запорожці випливали в море на своїх „чайках'^ (великі човни, 
обшиті з боків обсмоленим очеретом, щоб не тонули), напа- 
дали на турецькі кораблі, допливали аж до Анатолїйського бе- 
рега, по той бік моря, нападали на Сіноп, а часом і на саму 
турецьку столицю. 

В таких походах, піших і морських, вславилося кілька ко- 

9 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 130 — 

зацьких ватажків, котрих прозивають літописці ^гетьманами". Між 
Богданко ними був і князь Богдан Ружинський (чи простіше Богданко; 
Ружииський.ддщї ж кажуть, що його звали Михайло). Був він поль- 
ський шляхтич з роду, але в ті часи, коли люде багато на ли- 
царство вважали, пристав він до Низовців (Запорожців) і 
скоро став їхнім ватажком. Цей Ружинський у 1575 році із 
Низовим товариством розбив велике військо (більш як 10.000) 
Татар, дійшов, руйнуючи усе та визволяючи невольників, до 
Перекопу, а тоді сів на чайки і пішов по берегах Малої Азії; 
пограбував турецькі городи Трапезонт і Сіноп, був у Кон- 
стантинополі і там побив багато народу. Дуже лютував він 



ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ. 

над Турками та Татарами: чоловікам повиколював очі, жінок 
покалічив, а^ дітей повбивав. 

Повернувшись з моря, він накинувся із своїми козаками 
на турецьку кріпость Аслам-город, котру збудували Турки 
на Дніпрі, пі;об козаки не виходили у Лиман та Чорне 
море; кріпость ту зруйнував він так, що й сліду од неї не 
осталося. Але коли рвали її порохом, то тоді й Ружинський 
загинув. 
Іван Підко- Загинув Ружинський, а годів через два бачимо ми но- 
ва, вого ватажка козацького — Івана Підкову. Хто він був такий: 
чи простий селянин, як кажуть одні, чи брат у-первих молдавсь- 
кого господаря Івоні, напевне не знати. Прочувши, що між За- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 131 — 

порожцями пробував Підкова, молдавські бояре послали до нього 
посланців; вони просили приїхати до них та взяти до своїх 
рук „батьківщину**, що досталася йоьіу од брата його, — видерти 
її у нового господаря Петра^ Івоня згодився на те, при- 
согласив до себе Запорожців, і 600 чоловіка їх, з старшим своїм 
Шахом, пристали до нього. Пішов він тоді у Молдавію, розбив 
Петрове військо, у катрому були й Турки, вигнав Петра з го- 
рода Сороків і почав був господарити у Яссах (в молдавсь- 
кій столиці). Це збентежило короля Польського Баторія, бо на 
нього розгнівався Турецький султан за те, що козаки^ — його,, 
мовляв, піддані, та 'втручаються в справи чужих земель, за- 



ЗАПОРОжщ споряжАЮТься ДО МОРСЬКОГО походу. 

лежних од ТурцГї. Баторій не хотів сваритися з Турець- 
ким султаном, — тим паче, що саме тоді Баторій збірався вою- 
вати з Москвою,^ а для того йому треба було мати собі при- 
ятеля в Турецькому султані. Він звелів арештувати Івоню і 
привести у Варшаву до нього. Так і зробили. Івоню стрів брац- 
лавський воєвода Ян Збаражський і присовітував йому поїхати 
до короля та виправдатися перед ним; він завірив його, що та- 
кого лицаря, як Івоня, король вітатиме ласкаво. Івоня послухав 
і поїхав у Варшаву. Але король иначе його привітав: звелів 
стяти йому голову, і у Львові на майдані покотилася його го- 
лова. Це було у 1578 році. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 132 — 

Тим часом султан Амураті Кримський хан Магомет-Гїрей, 
за цей поход козаків у Волощину, вимагали од короля Баторія, 
щоб він яким-небудь побитом заборонив козакам нападати на 
іх землі. Баторій саме тоді розпочав з Москвою так звану 
Лівонську войну; йому потрібна була козацька поміч на вой- 
ні, але й такого страшного ворога, як султан, не хотів він драж- 
нити. То й почав він йому одписувати, що козацькі наскоки 





КОЗАЦЬКИЙ ЧОВЕН. 

робляться без відома його, короля; що вони. Поляки, не тільки 
не піддержують козаків, а хотіли б їх геть витребити, — тільки 
сили у них немає це зробити, А разом з тим, щоб справді коза* 
ків приборкати, Баторій порозсилав до пограничних старост своїх 
універсал (наказ) і попрікав їх, що вони одного духу з козаками, 
дають їм пристановище у себе і разом з ними ходять в ту- 
рецькі землі. „Не раз я наказував, — пише король, — щоб ви не 

переховували у себе 



Низовців і не давали їм 
пороху, блива та нічого 
їстивного, але ви не слу- 
халися. Тепер ми на- 
казали Константинові 
Острожському, Київсь- 
кому воєводі, щоб він, 
додержуючи своєї умови з Перекопським (Кримським) царем, 
йшов до Дніпра і прогнав звідти розбішак — козаків; а хто з 
них попадеться йому до рук, то щоб карав на смерть. І всім 
українським старостам наказую пособляти Острожському і так 
само ловити та карати на смерть Запорожців, коли вони поч- 
нуть тікати з Низу". 

Так грізно писав король, але й сам він, а тим більше 




ПЕРЕПРАВА ЧЕРЕЗ РІЧКУ. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 133 — 

козаіси, добре знали, що з теї великої хмари не буде дощу. 
Одписуючи Кримському ханові про те, що от він звелів Острож- 
ському козаків знищити, король додає: „але я не певен, що 
вони там на Низу знову не посходяться, бо вигнати козаків з 
„Дикого поля" дуже трудно; дотого їм пріяе Москва, і вони 
туди, в їхні землі, втікають, щоб врятуватися од польської 
кари". 

Справді, козаки й далі ходили собі походами на Перекоп 
в татарські землі, добували так само, як і перше, волошського 
князівського стола, шарпали турецькі береги. В 1579 році хан 
Кримський знову прислав королеві скаргу (жалобу) на козаків. 



ЗАПОРОЖЦІ ЗАСІДАЮТЬ НА ВОРОГА; 



Але король одписав йому, що козаки — люде вільні і через те 
приборкати їх і покарати, як людей вільних, і тяжко, та й не 
годиться, — хоч він все ж буде їх придержувати од наскоків на 
турецькі землі. 

в цьому листі король так мягенько пише про козаків 
через те, що йому треба було їх на війні з Москвою. А ко- 
заки багато тоді йому допомогли: помогли взяти багато горо- 
дів і особливо показали себе коло Стародуба. Там, під Старо- 
дубом, — пише літописець,-:— Низові козаки, з старшим своїм Яном 
Орйш енським, вскочили у московські землі і великої шкоди 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 134 — 

наробили; город Стародуб спалили і з великою здобиччю повер-: 
нулися до-дому. 

Це було у 1580 році. 
СамійлоЗбо- ^ через три роки козаки піднімають знову, самі вже, великий 
ровський. поход у Молдавію. Ватажком у них був родовитий шляхтич 
Самійло Зборовський. Цей Зборовський прибіг на Запорожжя, в 
тій надії, що йому пощастить осістися на Молдавському кня- 
зівському престолі. Але разом з тим він хотів бути добрий з 
Татарами і султаном Турецьким, щоб і перед королем Польським 
чистим бути. Трудно було йому те зробити, але хитрий шлях- 
тич викручувався, як вьюн. Щоб прислужитися султанові, він 
почав був підбивати Запорожців, щоб вони, разом з Татара- 
ми і Турками, ішли походом у Персію. Тяжко розгнівалися 
були козаки на Зборовського за те, що він їхнім ворогам хоче 
допомагати, і коли Зборовський почав був гостро до них 
ставитися, то вони хотіли вже були насипати йому піску у 
пазуху та у Дніпро вкинути. 

Так він і не повів їх у Персію. Так само нещасливий був по- 
ход його і в Молдавію. По дорозі туди перейняли його з козаками 
Турки і Татари і загнали в степ. Там з голоду люде мусіли їсти 
коней, гризти кістки, що валялися в полі, і таке инше. Вернувся 
він до себе до дому, нічого не вдіявши. А Поляки його схопили та 
зробили те, що й з Підковою: покарали на смерть. 

Козаки ж собі і далі шарпали татарські та турецькі землі; 
через те Татари і Турки все дужче гнівалися на Польщу, 
Стефан Баторій у 1585 році послав був до них свого посла 
Глембоцького, щоб уговорив їх мовчки сидіти, але Запорожці 
не довго з ним балакали і — „пустили у Дніпр води пити*'... 

Тим: часом помер Стефан Баторій, і на Польський престол 
за короля обрали Жигимонта Ш, сина Шведського короля Івана 
ПІ і жінки його Катерини, доньки Жигимонта І. Королював Жиги- 
монт ПІ од 1587 до 1632 року. Цьому королеві можна було б скла- 
сти з Польщи, Литву, України, Московського царства і Швеції 
одну велику державу. Але його гордість, любов до підлесли- 
вості і надмірна прихильність до католицтва, нездарність у 
державних справах і дуже мізерна душа, не тільки не помогли 
йому дійти до того, а зробили початок загину України, а за 
нею й Польщи. Через свою прихильність до Папи і католицтва 
наробив він те, що втеряв наслідство своє у ІПвецІТ, не спро- 
мігся настановити на Московське царство свого сина Володи- 
слава, а унія, котру завів він на Україні, — як побачимо далі, 
одірвала Україну на-віки од Литви, з котрою вона жила спіль- 
ним життям більше як 300 літ. 

Скоро став він королем, то почав на Україні одразу гні- 
тити козаків та вменшати права їхні. Він наказав, щоб козаки 
були списані у реєстри, і усіх їх щоб було не більш як 6000; 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 135 — 

найстаршим їх начальником об'явив Коронного (польського) 
гетьмана, заборонив їм, беа дозволу гетьмана і старшини 
(звичайно, шляхетської), од 'їздити куди з того місця, де вони 
жили, заборонив поспільству переходити у козаки, звелів ка- 
рати на смерть того, хто ходитиме в Поле або на Низ на заро- 
бітки, за здобиччю; понакладав важкі податки і зміцнив шля- 
хетські права над поспільством. Усе це дуже обурювало коза- 
ків, і ті, хто досі обороняв Польпїу од Татар, мусіли тепер бра- 
тися до того, щоб обороняти свої права та своїх родичів і зем- 
ляків — селян. Селя- 
нам почало вже аж 
надто даватись у зна- 
ки польське та й 
своє панство, що по- 
троху одрізнялось од 
свого народу та пе- 
реверталося у щирих 
Поляків. По-малу ста- 
лося так, що на 
Україні панами були 
самі Поляки, а Укра- 
їнці — самі міщане та 
селяне, панські під- 
дані — крепаки. Рем- 
ство селян добре вия- 
вилося вже в кінці 
ХУІ століття. Допо- 
могли їм спочатку 
реєстрові, а там і Ни- 
зові козаки. Обравши 
собі за гетьмана (ота- 
мана) Криштофа Ко- 
синського, пішли кр- 
заки обороняти своїх 

земляків і свої права. король польський жотимонт пі. 

З цієї першої війни 

козацької з Польщею (у 1591 році) починаються безнастанні 
войни між ними на цілих двісті літ, аж поки і Польщу і Укра- 
їну, знесилених бороть бою, не пошматували чужі держави, та 
й одних і других позбавили волі. 

Про Косинського ми знаємо не багато. Він був з Криштоф 
шляхтичів, десь з Підляхії (коло Бреста Литовського), але Носинський 
8 тих дрібних шляхтичів, що шукали собі приста но- 
вища по-між козаками. Року 1591 ми бачимо його на Запо- 
рожжі. Саме перед тим Польський уряд звелів, щоб козаків 
було не більш, як 6.000, і щоб ті реєстрові козаки не змішу- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 136 — 

валися з иншими, нереєстровими* Треба правду сказати, Ко- 
синський добре зрозумів, до чого воно йдеться, — збагнув, що рес- 
публіку (державу з виборним державцем, як це було у Польщі) 
помирити із шляхетством не можна. Тим-то він і почав сміливо 
робити повстання проти шляхти. Усі городи і повіти, котрі зай- 
мав Косинський, присягали, що будуть вірні війську Запорожсь- 
кому. Дотого, усіх селян, що повтікали од панів, він приймав 
у козаки, і вони ставали на рівному правів ними. 

Орудувати почав Косинський у Білоцерківщині. Козаки узя- 
ли Білу-Церкву, а після того й Київ; '^звідтіль подалися на Во- 
линь і Поділля і найбільш грабували маєтності нелюбих їм 

панів; зупинилися 
козаки у Острополі 
(маєтність князя Ост- 
рожського, на Воли- 
ні). Але з усього того 
повстання не багато 
вийшло, — мабуть, че- 
рез те, що й козаків бу- 
ло ще не так багато та 
й народ не був ще го- 
товий до того. Король 
хоч і скликав усіх па- 
нів на боротьбу з ко- 
заками, але вони не 
охоче слухалися — 
вони думали, що це 
проста собі сварка ко- 
заків із панами Ост- 
рожськими. Тільки 
шляхта з тих повітів 

князь ІВАН (янупі) констАНТИНОВИЧ °^ Волині, де козаки 

острожськии. найдужче далися в 

знаки, з'їзжаеться ца 
повітові сеймики і присягається, що не возьметься ні до чого 
доти, поки не втихомирять козаків. Край обявлено було на вій- 
ськовому стані. Магнати Корецькі, Острожські та инші, що їх 
маєтки найбільше пошарпали козаки, стали збірати шляхетське 
рушення проти козаків. В місяці лютому (февралі) 1593 року 
шляхетське військо, під проводом Януша Острожського та Олек- 
сандра Вишневецького, старости черкаського, виступило проти 
них. В ті часи найзвичайніщою річчю на війні була — облога. 
Вибравши зручне місце, слабіща сторона окопується, а дужча — 
облягає і"ї з усіх боків і мучить голодом доти, доки ворог не 
піддасться. Так воно було й тут. 

Косинський вийшов з Острополя і отаборився коло містечка 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 137 — 

Пятки; в його було тільки 5.000 війська. Поляки бблягли ко- 
аадький табор навкруги, розірвали його і погнали козаків у 
місто. Тоді Косинський мусів замиритись із Острожським. Але 
як повернувся він до-дому, то знов зібрав військо і пішов на 
город Черкаси, на тамошнього старосту Олександра Вишневець- 
кого, що завжди сварився з козаками. Вишневець кий хитрощами 
заманив Косинського до міста, самого із кількома козаками, і 
там його вбито. 

За цей час не- 
добрим вітром пові- 
яло наУ країну . Жи- 
гимонт III, ученик 
єзуїта Петра Скар- 
ги і вірний духов- 
ний син Папи Рим- 
ського Климента 
УІП, дозволив осе- 
литися у Литві єзуї- 
там, тим завзятим 
католицьким чен- 
цям, щоб вони бо- 
ролися з протестан - 
ством(лютерством) , 
котре мало вже 
багато прихиль- 
ників по-між ли- 
товською і україн- 
ською шляхтою. З 
Литви єзуїти пе- 
рейшли і на Ук- 
раїну. Тут на Ук- 
раїні у них була 
думказавести унію , 
котру придумав па- 
па Климент VIII. 

Унія — це поєднай- взлодимирський ешіскоп іпатій поцей. 
ня Римсько-като- 
лицької віри із Греко - православною, але щоб головою був 
Папа Римський. 

Наші пан-отці і архиєреї давно були невдолені Констан- 
тинопольськими патріархами, бо перед ними правий був той, 
хто більш до них грошей присилав. Отож, коли духовенство 
наше поманили обіцянками, що єпископам та манастирям дано 
буде землю із селами та посполитими людьми, а білому духовен- 
ству — землю і по 15 хат із семьями до послуг кожному, то біль- 
ший^ їх з охотою пристала на унію, і у 1595 році, на собо- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 138 — 

рах духовенства, митрополит київський Михайло Рогоза, єпи- 
скоп Луцький Кирило Терлецький, єпископ Володимирський 
Іпатій Поцей, єпископ Холмський Дионисій — ухвалили ту алу- 
ку і пристали на неї; не хотіли-ж признавати унії еп. Львівсь- 
кий — Гедеон Балабан та еп. Перемишльський — Михайло Копи- 
стенський. Поцей і Терлецький повезли постанову ту — уперед 
до короля, а далі — у Рим до Папи. Але як вони повернулися 
звідтіль до-дому, то вже у Київі народ розвідав про ту унію 
і, за проводом воєводи Київського князя Константина Констан- 
тияовича Острожського, не схотів її приймати. Тоді король по- 
спішив скликати собор у Брест-Литовському, у листопаді (ноябрі) 

1596 року. На соборі 
тому ті владики, що 
пристали до като- 
ликів, проголосили 
унію; инші ж, як от 
єпископи: Львівсь- 
кий — Гедеон Бала- 
бан, Перемишль - 
сьний — Михаїл Ко- 
пистенський, ректор 
школи князів Ост- 
рожських Кирило 
Лукарій, разом а 
православними па на- 
ми, з князем Кон- 
стантином Острожсь- 
ким на чолі, свя- 
щенниками й посла- 
ми з ріжних країв і 
од самого патріарха^ 
заявили, що унії не 
князь констАНТйн констАНТИнович приймають. Так роз- 

острожський. ділилися владики на 

уніятів і православ- 
них. Як розійшлася чутка про унію церковну, котру зроблено 
без згоди самого православного народу, то народ дуже 
обурився. Православні брацтва,міщане й пани говорили^ 
що духовне начальство не мало права зробити поста- 
нову про унію, без згоди на те самого народу, і що тих архи- 
ереїв, котрі пристали на унію, вже не можна вважати за 
архиереїв, — треба замість їх настановити инших. Правитель- 
ство з усієї сили піддержувало уніятів, оддавало їм церкви 
і манастирі з приписаними до їх землями. Православні оборо-^ 
няли свої церкви і манастирі, так що не раз доходило й до 
бійки. В тій боротьбі чимало допомагали й козаки. Спочатку 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 139 — 

воюють вони проти унії і панів католиків, а далі розласилися 
і почали грабувати усяких панів, не дивлячись вже на їх віру. 

У князя Константина Острожського духовником був свій 
православний свяіценник Демьян Наливайко, а в того пан*отця 
Демьяна — брат Северин, розумний, освічений, гарний на вроду Северин 
чоловік. За-молоду він козакував і зробив багато походів із Наливайко, 
ріжними козацькими ватажками; служив від якийсь час у князя 
Острожського, але в 1594 році, — чи провинився він перед кня- 
зем, чи надокучив йому, але покинув службу, зібрав чималу 
ватагу волоцюг і почав з нею промишляти. Він мав дуже доб- 
рий хист гуртовати, організувати людей, і ватага його зросла 
незабаром мало не до трьох тисяч чоловіка. З такою ватагою 
Наливайко рушив походом під турецьке місто Кілію і Те- 
гінь (Бендери), але там йому не пощастило, і він, згубивши 
багато свого війська, мусів вернутисй до-дому і ставу Брацла- 
ві. На той час в Брацлав з'їхалося багато панства „на судові роки", 
на котрі з'їздилася уся шляхта воєводства. Наливайко напав на шля- 
хетський табор, пограбував і забрав багато коней, панського 
добра і грошей, що найшлись у таборі. На другий год Наливайка 
з Запорожськими козаками зазвав до себе ерцгерцог Максимиліян, 
щоб оборонити Угорщину од Турків. Вертаючись звідтіль із вели- 
кою здобиччю через Галичину на Волинь, він заходився грабувати 
на Поліссі і в Білорусі, — загони його доходили аж до Могилева, 
котрий теж пограбували. Тоді козаки Наливайкови із добиччю 
розбрелись по своїх селах, а сам він повернувся до свого брата 
у Острог. 

Ці перші виступи Наливайка не мають ваги ні з боку полі- 
тичного, ні народнього: це була помста людей безземельних, без- 
дольних за те, що вони визнали одзаможніх і дужих. В^ році 
1596, пробуваючи у Острозі, Наливайко починає нападати на пан- 
ські маєтки, — може бути, що підмовив його на те князь Острожсь- 
кий. Із братом Демьяном Наливайко уперед іде до Пінська на маєт- 
ність пана Яроша Терлецького, а потім на маєтність Олександра Сі- 
машка, тим часом як слуги — шляхтичі цих та инших панів склали 
собі осібні ватаги, під проводом ватажків Остапа Слуцького і Ан- 
дрія Ганського, та грабували Луцьк і околиці. Тоді у січні (январі) 
року 1596 король звелів коронному гетьманові Замойському та 
польному гетьманові Жолкевському, котрі були тоді у Молдавії, 
щоб вони йшли на Україну. В кінці лютого (февраля) 
Жолкевський прийшов на Волинь. Наливайко із своєю вата- 
гою став одходити до Брацлавщини, де й став на зімівлю. 
Але уряд висилає проти нього військо, щоб його вгамувати. 
Тоді Наливайко обертається до козаків. Старшим у них був то-Григорій Ло- 
го часу Григорій Лобода. Лобода не знав, що йому робити з Нали- бода. 
вайком: чи йти з ним поруч, чи ні. Та обставини так склалися, 
що він таки мусів пійти на згоду, Жолкевський, бачучи те, по- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 140 — 

слав до Лободи гонців, щоб Запорожці не приймали до себе 
Наливайка з його ватагаю. Але козаки не послухали його і та- 
ки поєдналися та разом почали поступатися близче до Київа. 
Коло озера Острий Камінь, коло Білої Церкви, Жолкевський напав 
на них, але вони одбилися од нього, одступили до Київа, пе- 
рейшли на той бік Дніпра і отаборилися під Лубнами на уро- 
чищі Солониця. Тут Жолкевський оточив їх з усіх боків. Довго 
билися з Поляками козаки, але не сила була вже козакам обороня- 
тися, та ще дотого по-між Наливайківцями та Запорожськи- 
ми козаками завелася сварка. Наливайківці вбили Лободу, а 
на його місце настановили якогось Кремпського. Через ті 
сварки та ще через голод і згагу козаки не змогли далі здер- 



РУІНИ ЗАМКУ у ОСТРОЗІ. 

жувати натиску Поляків і мусіли піддатися, на умовах дуже 
тяжких і ганебних: вони повинні були вернутися знову до своїх 
панів, оддати Полякам увесь свій скарб, гармати, дати у неволю 
Наливайка і 12 инших „старших" (полковників) своїх. Това- 
ришів Наливайкових скарано лютою смертію у Варшаві зараз, 
як їх привезли, а Наливайка додержали до сейму і, як з'їхалося 
до Варшави панство, прилюдно на майдані одтяли йому голову, 
четвертували і порозвішували по місту на палях його руки, 
ноги і голову. 

Так скінчилося це друге народне повстання, — хоч не можна 
на нього сказати, щоб воно було справді народне, бо серед 
повстанців було велике число волоцюг, котрі пристали до 
повстанців тільки на те, щоб поживитися. • 

Уряд Польський, побачивши, що для нього небезпечні такі 
виступи козацькі, став дужче стискати їх зольності; надто до- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 141 — 

пікали йому Запорожці. Війська у них усе більшало, і вони, 
не слухаючи ніяких універсалів королівських та урядових, не 
переставали воювати із Турками та Татарами і тим завдавали 
великого клопоту урядові Польському. Уряд через те наказав 
не пускати нікого з України ^а Запорожжя. Але хто ж слу- 
хався тієї заборони? В універсалах королівських Запорожщв 
взивалося ворогами краю, котрих слід карати на смерть, і додано 
було, що усі козаки, не записані у реєстри, мусять бути по- 
вернуті у поспільство. Уряд Речі Посполитої уважав за геть- 
мана („старшого") козацького тільки того, хто був гетьманом у 



ЗАПОРОЖСЬКА ХВИГУРА. 

реєстрових козаків; а як записаних у реєстри козаків було дуже 
мало, то й сили великої такий гетьман не мав; Запорожці ж і 
зовсім на його не зважали. 

Як би вважати на заходи Польського уряду проти козаків, 
то могло б здаватися, що козаччині прийшов вже край. Проте 
нічого не помогли ніякі кари, і не минуло й два годи, як ко- 
зацтво набралося знов такої сили, що його жахалася уся 
Польща. А ще два роки далі— той самий Польський уряд, кот- 
рий вигадував найхитріщі способи, щоб винищити козаччину, 
мусів сам обернутися до козацтва за поміччю. 

Поки Запорожжя з своїми дніпровими та наддніпрянсь- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 142 — 

кими нетрами не опинилосїя в руках у панів, не можна було за- 
душити козаччину. Даремне нагадував уряд панам та дозор- 
цям урядовим, щоб вони ловили та кували в кайдани гультяїв, 
котрі втікали з королівських та панських маетностів — кожен, 
хто утік від панів, знаходив собі притулок на Низу. 

Після Солоницького бойовища козацтво позбулося кра- 
щих своїх сил, артилериї (гармат та нашого), почесних війсь- 
кових знаків, котрі поприсилали їм чужоземні правителі: бу- 
бнів, литаврів, хоругов і таке инше. Тільки півтори тисячі 
козаків, з Кремпським на чолі, видерлося якось з облоги на 
Солониці і втікло на Запорожжя. 

На Запорожжі тоді оставалася тільки невеличка купка 
козаків. Вони боялися, щоб часом Польща ще дужче не скру- 
тила коззачину, а для того поставили за гетьмана, мабуть 
Христофор якогось шляхтича— Христофора Нечковського. Але й він, знати, 
Нечков- д^ догодив Польському урядові, бо пішов з козаками поживитися 
на Татарах, і через год його вже не було на Запорожжі. Король 
розгнівався за те на козаків і казав про них Татарам, що це 
люде такі, що не хочуть знати ніякого ладу, не зважають ні 
на які црава; а коли вони будуть грабувати, то він їх усе буде 
карати. 

Тим часом на Запорожжі було неспокійно по-між самими 
Запорожцями. Низове козацтво поділилося на дві партії, як це 
й пізніще бувало, од гетьмана Сагайдачного аж до Остряниці; 
одні стояли на тому, щоб і походами ходити і робити усе так, 
як козацтву завгодно, а не зважати на те, що це, мовляв, 
Польському правительству не подобається; другі ж були та 
думки, що треба оглядатися на Польщу, не сердити прави- 
тельство і слухатися його. Ці слухняні вибрали за гетьмана собі 
Тихон Бай-Тихона Байбузу, а ті, що не хотіли на Польщу зважати, 
буза та Фе- обрали собі Федора Полоуса. Між козаками почалася бійка. По- 
дір "моус. д^у^^рц^^ перемогли Байбузовців, і в бійці тій не один нало- 
жив головою. Сварки ті не перестали й пізніще, і тяглися аж 
до 1600 року, коли на Запорожжі з'явився лицарь-гетьман Са- 
мійло Кішка. 

У 1600 році Польське правительство забуло на якийсь час, 
що козаки^ — „розбійники" та «свавільники», і звертається до 
них, щоб вони допомогли йому втихомирити господаря Мол- 
давського Михайла, котрий повоював Волощину та Оемигород- 
щину і позаймав їх землї. Козаки були не від того, але ска- 
зали, щоб їм вернуто було «уСі зольності, які мали предки 
наші, живучи на цих місцях". Уряд Польський сказав, що зро- 
бить по-*іхньому і гроші їм заплатить, і незабаром 2000 Запо- 
Самій о Р^^^^> ^ гетьманом Самійлом Кішкою, рушили у Молдавщину. 
Кішка. ^ поміччю Запорожців польський гетьман Замойський скоро 
звоював Михайла, а через місяців два козаків знову заЦрошено 
у новий далекий поход — у Ліфляндську землю проти Шве- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 143 — 

дів. Замойський хотів, щоб в тому поході було Запорожців 
не менш як 6000- Запорожці згожувалися, але, крім жалування, 
вимагали, щоб їм повернуто було ті вольності, які мали вони 
до Солоницької битви. Король де-що з того вернув їм, і козаки 
рушили у холодний і непривітний північний край. Довелося 
воювати саме зімою. їсти не було чого, скрізь — пустиня; до- 
того такий холод і земля так замерзла, що навіть куріня на 
ній не можна було поставити. А в додачу— уряд Польський, 
як звичайно, не платив грошей. Козаки не раз поривалися 
покинути і вернутися до- дому. Кішка спиняв їх та завіряв, 
що гроші їм буде заплачено, але це тільки дратувало козаісів, 
і хтось, таки з своїх, убив Кішку, стреливши йому в потилицю. 

Цілий год просиділи Запорожці в Ліфляндії, — обдерлися, 
охляли; багато їх загинуло од стужі, «Ми не тільки того, що 
заслужили у короля, але й того, що за-молоду придбали в во- 
рожих землях, — усього тут позбулися. Довго памятатиме військо 
Запорожське інфлянтську (ліфляндську) службу^!.. — так писали 
Запорожці до польського коронного гетьмана. 

Вертаючась до-дому, вони по дорозі робили шкоду у 
Литві. В двох містечках коло Могилева на Дніпрі, як каже 
очевидець, вони взяли: „грошей 50 кіп, жита 500 мірок, 150 
яловиць, 60 кабанів, 100 пудів сала, 60 пудів меду, 10 пуд. 
масла, 500 курей, 300 возів сіна. Брали, вони в Білорусі (у 
Литовській тоді землі) і людей в полон А коні, — кожен козак 
вів за собою по 8 — 12 коней, по З — 4 хлопят, по 2—3 жінки 
або дівки '^ 

Вернувшися з походу, козаки розбрелися — хто на Запорож- 
жя, хто по городах. 

Шсля того літ із 10 козаки не виступають ніде великою 
оилою. Вони собі, як і перше, нападають на татарські та турецькі 
городи, руйнують їх і грабують; так само Турецький султан 
жаліється на них Польському королеві, а король обіцяє, що їх 
витребить; але коли Польщі настає потреба, то вона знову 
кличе їх собі на поміч, знову упадає коло них. Так воно ста- 
лося і в 1611 — 1612 роках, коли Польща розпочала війну з 
Москвою і надумала посадити царем у Москві Самозванця (Лже- 
димитрія). Коли ж це їй пощастило, то вона була не од того, 
щоб у Москві посадити за короля королевича Володислава, 
сина короля Жигимонта. Для цієї справи Польща закликала 
Запорожців, і вони були їй у великій пригоді. 

У тих походах козаки пустошили та руйнували московські 
села, а самих Москалів убивали не згірш, як Татар аб Турків. 
Велика ріжниця була вже в той час між людьми Українськими 
та Московськими і в житті, і в мові, одежі, громадському ладі, 
навіть і вірою чимало вони розріжнялися, бо обрядність Московська 
у сЦравах церковних у ті часи таки чимало одріжнялася од нашої. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 144 — 



Через це саме тільки й можна зрозуміти, чого-то Українці 

так ворожо ставилися до Великорусів у тих походах. 

Гетьман Тим часом на Запорожжі проявився не аби-який чоловік — 

Петро Са- кошовий отаман Петро Сагайдачний. Він був родом з Галичини, 

* шляхтич з города Самбора, син Конона (через те він і звався 

Конашевич) Сагайдачного; вчився він на Волині, у Острозі у 

найкращій тоді на Україні православній школі князя Констан- 

тина Острожського і був дуже освічений для того часу чоловік. 

Потім він служив якийсь час у одного київського магната. 

Покинувши ту слз^ж- 
бу, він подався на 
Запорожжя і там ско- 
ро виявив себе, як ду- 
же здібний ватажок. 
Ще не бувши гетьма- 
ном або старшим на 
Запорожжі, Сагайда- 
чний робив щасливі 
походи на Туреччину 
та Крим. Року 1605 (а 
по инших звістках — 
1615) рушив він з Сі- 
човим товариством 
на море, узяв крі- 
пость Варну, а на 
другий год пробрався 
у Крим і взяв Кафу 
(тепер Феодосія). Це 
був татарський тор- 
говельний город коло 
моря, куди зганяли 
невольників на про- 
даж і звідтіль розво- 
зили їх по всьому сві- 
тові. Сагайдачний 
узяв цей город, спа- 
лив у гавані турецькі 
кораблі і визволив багато невольників — кільканадцять тисяч.. 
Отоді слава про його залунала по всій Україні, бо по всіх кут- 
ках рознесли її визволені невольники. Тепер люде почали єдна- 
тися у козацькі сотні, котрі признавали над собою зверхність 
одного Сагайдачного. 

Дуже не до смаку було Полякам те, що козацька сила 
все дужчає під його зверхністью. Але вони саме тоді закло- 
потані були Московськими справами і нічого не могли заподіяти, 
а тільки вимагали од короля, щоб він страхав козаків своїми 



ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ. 



\ 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 145 — 

грізними універсалами. Та козаки байдуже на них дивилися і 
робили своє діло, не вважаючи на них. Сагайдачний, як і раніш, 
ходив з своїми козаками на море, розбивав турецькі городи, 
визволяв невольників; був у Сінопі— зруйновав його, зробивши 
на 40 мильонів злотих шкоди;' був у Трапезонті і забрався був під 
самий Царьград. Турки запримітили козацькі походні вогні під 
самими вікнами султанового палацу; султан через вікно у своїй 
спочивальні побачив густий дим — то козаки запалили дві при- 
стані у Царьграді: Мізевну і Архіоки. Розлютувався султан 
і послав за козаками овій флот, котрий нагнав їх коло Дунай- 
ських гирл. Тут Турки напали на козаків, але Запорожці їх 
розбили. Тоді султан знов виправив проти них у 1616 році 
Алі-пашу морем і Скіндер-пашу суходолом. У Дніпровому 
лимані Запорожці із Петром Сагайдачним розбили Алі-пашу, 
і він утік, а козаки забрали 15 турецьких галер. Скіндер- 
пашу перейняв коронний гетьман Жолкевський, поспішив 
замиритись із ним і з'обовязався вгамувати та втихомирити 
козаків. Згода ця сталася у городі Буші в-осени 1617 року. Але 
вгамувати козаків Польському урядові не довелося, а довелося 
до них таки обернутись за помогою. 

Саме тоді, у 1618 році, королевич Володислав підняв по- 
ход на Московське царство, щоб здобути собі Московський 
престол, і зайшов аж під саму Москву. Але тут сталося те, ш;о 
звичайно бувало у Польщі на кожній війні: не було чим за- 
платити жалування військові, і воно почало втікати до-дому- 
В Польщі не було обовязкової служби (рекруччини), як колись 
на Литві, і жовнірів (салдатів) треба було наймати на довгий 
час, а грошей вистачало звичайно тільки на початок війни. В 
польській казні дуже мало було грошей, бо ні шляхта, ні се- 
ляне — шляхетські піддані, ніяких податків не платили, — пла- 
тили самі лишень міщане, та ще де-що йшло з коронних зе- 
мель-староств. То, звичайно, й бувало, що розпочнуть війну, 
і вже в кінці першого або на початку другого року немає 
грошей. Тоді складалася так звана військова «конфедерація», 
і це була в Польщі зовсім законна річ: жовніри, котрі поба- 
чили, що вже кілька місяців їм не платять грошей, кидали 
війну, вибірали собі якихось ингаих начальників, верталися в 
свій край, розходилися по коронних (казенних) землях та ста- 
роствах, і там жили собі та харчувалися доти, поки не вибе- 
руть своїх грошей, котрі їм винна була Річ Посполита. Так 
робили й козаки, — як от ми бачили після Ліфляндського 
походу. 

Року 1618-го як-раз трапилася така сама військова кон- 
федерація. Це було років через пять після того, як на царя 
Московського покликано Михаїла Федоровича Романова. Тим 
часом королевич Володислав, син Польського короля Жиги- 

10 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 146 — 

монта Ш, не кидав думки про Московський трой, на котрий 
обрано було його за часів самозванвдини в Московській дер- 
жаві. Польське військо з Володисларом стало під Москвою і 
розпочало облогу. Московське військо не могло скоро прийти, 
бо й там були тоді порядки, не згірші як у Польщі: Московська 
держава не мала гіостоянного війська; правитедьство роздавало 
землі на «кормленіе» боярам, а вони повинні були за те одбу^ 
вати військову службу. Коли наставала війна, їх сповіщали, що 
треба війська. Поки ж. то бояре зберуть його та виправлять, 
куди треба! Москалі сходилися не разом і неве личками куп 
ками. Тим-то Володислав був би скоро узяв Москву, як би 
саме в той час не почалася була військова конфедерація: жов- 
нірам не заплачено було за 8 місяців, і вони пішли до-дому. 
Володислав опинився без війська в чужому краї, і сам був би 
опинився. в облозі, а може б і в полон ропав. Тоді^ згадали 
про Запорожців. Польський уряд мусів обернутися за помогою 
до Сагайдачного і скласти з ним умову. Після того Сагайдачний 
зібрав 20.000 козаків і пішов у Московське царство, здобув го- 
роди: Путівль, Лівни і Єлец, а його полковник Михайло Доро- 
шенко — Лебедянь, Данков і Скопін. Сагайдачний розбив мо- 
сковське військо під проводом князя Волконського, пере- 
йшов на його очах р. Оку і поєднався з королевичем коло 
Донського манастиря, а після Покрови вони разом облягли Мос- 
кву. В кінці місяця жовтня (октября) настала велика стужа, 
і королевич зняв облогу, а царь Московський Михаї;? Федо- 
рович поспішив скласти з Володиславом згоду у селі Деуліні. 
Дуже не радив Сагайдачний Володиславові замирятись із Ца- 
рем, але діло було вже зроблене. Після того Сагайдачний, че- 
рез Серпухов і Калугу, із військом своїм пішов до-дому. З 
того походу він вже не вернувся на Січ, а пішов у Київ; там 
його проголошено Гетьманом над Київською Україною та Геть- 
маном всього війська Запорожського. 

Тепер був для нього саме час, щоб почати впорядкову- 
вати усякі справи в свойому краї. Але він не міг нічого дробити 
через одне: черівз те, що ніяк не можна було умовитися з Поль- 
щею. В Польщі був такий лад, що ніякий закон не мав сили, 
коли його не ствердить польський сейм (збори уйовноваже- 
них польських). Але шляхта, з котрої був той сейм, не хотіла 
давати козакам прав і ніяких умов з ними не хотіла складати. 
Виходило так, що король і радніщий би був додержати умови, 
наділити козаків більшими правами, але не сила його була: 
шляхта гукала «не позволю!» А звичай був у Річі Посполитій 
такий, що коли б навіть усі згожувалися на щось, а один гукнув 
«не позвалям!», то нічого не можна було подіяти. Так сталося 
і тепер, що сейм не ствердив умови Короля з козаками, і Са- 
гайдачний мусів навіть оддати назад Київ. Мабуть, була б ноча-- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 147 — 

лася велика війна козаків з Польщою, бо до Сагайдачного 
багато народу пристало у козаки, але тут сталдься одна несцол 
дівана річ, і сейм мусів поступитися де-чим коваКаїм, 

Сталося те, що Турецькому урядові надокучило цеє жалі- 
тись та жалітись Польщі на козаків, а нічого а того не вихо- 
дило. Тоді він надумав зібрати таке велике військо, щоб піти 
на Польщу і Україну і геть їх Зруйнувати, — ^щоб , пустинд 
тільки осталася, та й та була під турецькою владою. Турець- 
кий султан зібрав більш як 300.000 війська, а Польща ледве 
спромоглася на 57 тисяч. 

Не було ради — треба було до козаків вдатися. Отут Са- 
гайдачний і скористувався щасливою нагодою, щоб здобути 
права для України. 

Попереду всього він подбав про те, щоб оновити українську 
церкву. Після смерті князя Константина Острожського у 1608 р., 
цравославна Україна осталася без своїх митрополитів та єпи- 
скопів, котрі перейшли на унію, і не мала собі оборонця; брат- 
ства духовні, — про них річ буде далі, — хоч і боролися з унією, але 
великої сили вони не мали. Гетьман, братчик найстаріщого 
в Україні Львівського Ставропігійного братства, сам пристав 
і все військо козацьке вписав братчиками до Київського Бого- 
явленського братства. Тоді найважніщою справою всенародньою 
вважалося обороняти православну віру, бо вона була мов би 
знаком Української народности супроти Польської. Боронячи 
віру, козаки виступали оборонцями самостійности своєї націо- 
нальности. Але найбільшу поміч Сагайдачний зробив право- 
славній церкві тим, що його заходами відновлено було ту 
церкву. Треба пригадати, що до року 1596, тоб-то до унії на 
Україні, усе духовенство, од дяка до митрополита, було виборне: 
народ сам собі обірав дяка та попа, священники — єпископа, а 
єпископи — митрополита. Одколи ж зайшла унія, цей порядок 
було скасовано. Духовенство почало настановляти начальство, та 
ще ж дотого не православної віри, а уніятське духовенство. 
Треба було цю погану новину вивести. Як-раз у той час, 
у 1620 році переїздив через Київ, вертаючись з Москви, патріарх 
Єрусалимський Феофан. Сагайдачний з українським панством 
повідали йому про тяжке становище православної церкви і упро- 
хали його поставити їм митрополита та владик на місце по- 
мерлих та тих, що на унію перейшли. Феофан висвятдв на 
митрополита київського ігумена Михайлівського манастиря — 
Іова Борецького, і єпископів у городв: Полоцк, Володимир 
(Волинський), Луцьк, Перемишль, Холм і Шнек, — це по тих 
єпархіях, де єпископи попереходили на унію. 

Дуже лютували польські пани, як довідалися про те. ' 
Певно, вони б ніколи на те не пристали, як би їм не 
треба було козаків проти Турків. Справді, уже у 1620 р. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 148-- 

Турецький султан вислав своє військо на Польщу, бо гш- 
вався на неї за козаків. Козаки гнівалися тоді на правительство 
і не пішли Польщі помагати. Гетьман польський Жолкевський 
виступив в поход з самим лишень польським військом, і от коло 
містечка Цецори, на р. Пруті, зійшлися вони. Тут Турки тяжко по- 
били Поляків, коронного гетьмана Жолкевського вбили, а го- 
лову його одпровадили у Константинополь. У тому бойовищі 
був убитий Чигиринський сотник Михайло Хмельницький; мо- 
лодий син його Зіновий (Богдан), побачивши мертвого батька, 
так розлютувався, що раптом кинувся у саму гущавину Турків, 
але тут його схопили і узяли у неволю, і там він пробув аж два роки. 

Але на цьому не був 
край, — на другий год ви- 
ступив на Польщу Турець- 
кий султан іще з більшим 
військом. Поляки бачили, що 
вже їм кінець приходить. 
Кинулися вони до Сагайдач- 
ного; пообіцяли, що й митро- 
полита та владик україн- 
ських не чіпатимуть, і правк 
козацькі не ламатимуть, і 
що-року жалування плати- 
тимуть. Тоді Сагайдачний 
з козаками згодився подати 
помочи. Але попереду зажа- 
дав, щоб було забезпечено ко- 
зацькій громаді більшу авто- 
номію (порядкування самим 
своїми справами). Раніш 
«старшого війська Запоро- 
жського» настановляв ко- 
ронний гетьман і він же брав 
гроші од Польського уряду 
на себе і на військо. Той 
самий коронний гетьман на- 
єеофан, патріарх єрусалимський. станошіяв так само та ствер- 

жував усю військову стар- 
шину. Таким способом козаків позбавлено було автономії — 
тих порядків, котрі вони самі за-для себе склали та позаво- 
дили, і правили їми ніби польські урядовці (чиновники): Сагай- 
дачний став на тому, щоб ^старшого** завжди обірали самі 
козаки, з-поміж себе, а уряд Польський повинен був його за- 
твердити. Тепер Сагайдачний був ствержений од Короля кошовим 
війська Запорожського, а козаки почали його йменувати Геть- 
маном. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



~ 149 — 

Тоді Сагайдачний виступив з козаками в поход. Турець- 
кого війська було величезна сила: самих лишень Татар, без 
Турків, було 100.000, а всього— коло 300.000. Султан став та- 
бором коло Хотину на р. Дністрі, де вже стояли Поляки із 
коронним гетьманом Ходкевичем і королевичем Володиславом. 
Туди прибув і Сагайдачний з 40.000 козаків. Він підійшов до 
Хотину у-ночі і раптом напав на турецький табор, повбивав 
вартових і вскочив у середину; козаки кинулися на Турків і 
повбивали їх кілька десятків тисяч. Так Сагайдачний перейшов 
через увесь турецький стан до табору королевича, і з ним поєднався. 

Після сорокаденної облоги козацького табору і польсь- 
кого, осібного від 
козаків, Турки усі- 
ма силами насуну- 
ли на козаків, але 
вони їх одбили і по- 
гнали аж до самого 
стану турецького і 
там так притиснули, 
ш;о Турки думали вже 
піддатися, як би ко- 
ронний гетьман ли- 
товськийХодкевич на 
той час дав був по- 
мочи. Але він не зро- 
бив того, бо не схо- 
тів оддати слави ко- 
закам, і замирився з 
Турками. 

Тільки з поміч- 
чю козаків Полякам 
пощастило з невели- 
кими силами подужа 

ти велике турецьке ГРЇП^ОРІЙ ХОЦКЕВИЧ, КОРОННИЙ ГЕТЬМАН 

військо. Сагайдачний литовський. 

врятував од Турків не 

тільки польське військо, але й усю Польську державу. 

Але не дешево достався Хотинський поход козакам: Са- 
гайдачного було дуже поранено під Хотином, і королевич 
виправив його до Київа у своїй калясці і з ним послав свого 
лікаря. Прослабувавши мало не цілий год, на весні 1622 року 
Сагайдачний помер од тих таки ран. Перед смертью він на- 
писав заповіт, і в ньому більшу частину свого добра пожер- 
твував на школи львівську, київську і инші. Ще за життя 
свого зал ожив він у Київі ту школу, ш;о через 12 літ після 
його смерти стала зватися Київо-Могилянською колегією. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 150 — 

Сагайдачний був чоловік визначний і дуже корисний для 
народнього діла. Він вернув Україні споконвічний громадсь- 
кий виборний устрій в житті світському та церковному і тим 
додав Українському народові сили на дальшу боротьбу. 

Поховано Сагайдачного у церкві Богоявленського Київсь- 
кого Братства; але могили його тепер знайти не можна, бо як- 
раз на тому місці, де вона була, у початку ХУШ в. поста- 
новлено стіну нової церкви; там під нею могила й зосталася. 
Гетьман Після його смерти гетьманом став Оліфер Голуб, або Стеб- 

^^!?гг '"Г -^^^^^^Ь' ^^^ ^^ довго він гетьманував, не звісно. Поляки, а най- 
'лівеці) " ^^^^^ перевертні наші, після смерти Сагайдачного почали по- 
трохи забірати силу над поспільством. Мало вже панів укра- 
їнських зосталося православними; за ними потягли й міщане, 
а старої віри православної міцно держалися тільки прості лю- 
де — через те й віру нашу Поляки стали звати ^хлопською". 
Уніяти, маючи за собою уряд, почувіьли свою силу і усяково 
стали виявляти її: в православних церквах не дозволяли слу- 
жбу Богу одправляти, а православних попів по тюрмах са- 
жали; діти вмірали нехреш;ені, люде жили невінчані, вмірали 
без сповіді; у Львові, приміром, усіх Українців виключили з 
усякого цехового ремества, не дозволяли православним у дзвони 
дзвонити, ходити з Причастьям до хворих, переносити через 
город мерців. 

Найбільш виявляли ненависть до православних уніятські 
попи та владики, а найлютіший з них був Вітебський уніят- 
ський єпископ Іосафат Кунцевич. Він звелів запечатати усі 
церкви православні і не дозволяти правити службу; попів пра- 
вославних садовив по тюрмах, звелів викопувати православних 
з могил і викидати їх собакам. Не стерпіли такого знущання 
Вітебщане, накинулися на Іосафата, витягли його з дому, стали 
бити; хтось розрубав йому голову сокирою, і тіло його вкинули 
у р. Двину. 

Таке саме діялося і по инших місцях. У Київі Запорожці 
вбили війта Хведора Ходику за те, що він теж . почав печа- 
тати церкви; ' ігумена Видубецького манастиря Анатолія Гре- 
ковича, за те що він був шпигом (донощиком) уніятського ми- 
трополита київського Іосифа, утопили у Дніпрі і пограбували 
католицький манастирь. Але за такі вчинки уряд Польський 
тяжко карав, а після того ще дужче тіснив народ і віру. 

У 1625 році козаки послали до уряду своїх послів із такими 
домаганнями: 

1) Щоб унія була скасована і православній вірі була 
воля. 

2) Щоб козакам було дозволено спокійно жити скрізь у 
Київщині. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 151 — 

3) Щоб козакйм було бернуто право судитися по своїх звй^ 
чаях. • 

4) Щоб не заборонялося ходити на рибальство і лови 
(тсіб-то, у Січ). 

5) Щоб козаки могли по охоті йти на службу до якого 
хочуть чужого державця. 

6) Щоб військові добавлено було жалування од уряду. 

7) Щоб у київському воєводстві не було постою жовні- 
рів (найнятого польського війська). 

8) Щоб були дані привілеї (вільготи) на Київське Братство 
і школи. 

9) Щоб уряд не брав з козаків ;,кадуків**, себ-то, щоб тоді 
як хто з козаків буде в чому винен, добро його не пере- 
ходило до чужих, ^ доставалося б його родичам, або кому од- 
писано буде в заповіті. 

Польський уряд одказав їм на це так, що зараз вирядив 
проти козаків коронного гетьмана Станислава Конецпольського 
із 30.000 війська, котрий вирушив через Паволоч і Білу Цер- 
кву до Канева. 

Козаки вирядили до нього посла і прохали, щоб він за- Гетьман 
ждав, поки вернеться з Запоріжжя гетьман їхній Жмайло, ^^]^^Нл 
самі зібрали раду у Каневі. 3.000 козаків не схотіли робити 
згоду з Поляками, вийшли з города і пішли до Черкас, а за 
ними подався і Конецпольський. 

У Черкасах зійшлися усі козаки (було їх коло 20.000) і 
знову вислали до Конецпольського послів з тим самим проханням, 
але знов нічого не вийшло. Тоді вони подалися далі під містечко 
Боровицю; звідтіль знов висилали послів до Конецпольського і, 
не згодившись, знову пішли далі до Крилова, і там вже зійшлися 
з гетьманом Жмайлом і Запорожцями. Тоді Конецпольський при- 
слав їм такі тя^кі умови про згоду, що на них вони ніяк не 
могли пристати, і ЗО жовтня (октября) сталося бойовище. Козаки 
одважно билися, та нічого ае вдіяли; через те рано у-досвіта 
рушили табором і подалися нижче по Дніпру до м. Старого-Го- 
родища; там вони отаборилися над Куруковим озером. Тут обло- 
жив їх Конецпольський своїм військом. Довго билися вони з 
Поляками, але через те^ що їх було дуже мало, мусіли ско- 
ритися і 6 листопада (ноября), на урочищі Ведмежі Лози, 
над тим таки Куруковим озером, сталася згода. Козаки сво- 
їх ватажків не оддали, а мусіли змінити тільки гетьмана Жмай- 
ла, і на його місце обрали собі за гетьмана Михайла Доро- 
шенка. Його затвердив польський гетьман. Найголовніщі пун- 
кти умови такі: ш;об козаків тільки 6.000 у реестер було за- 
писано; щоб військо те було під зверхністью „старшого*', якого 
вони самі виберуть^ але затвержатиме коронний гетьману 
усі-ж не вписані в реестер козаки повинні вернутися під сво- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 152 — 

їх старост та дідичів — ^панів, і всі грунти^ що поробилися ко- 
зацькими, мусіли вернути панам. Козаки обіцяли не ходити 
походами на сусідні держави і спалити всі свої чайки. 
Гетьман Михайло Дорошенко, дід славетного Петра Дорошенка, 

Михайло був людина здібна, талановита і добрий привідця в поході. 
1625^-Тб28^ ^^Р^^^^ ^^ гетьмана, він мусів скласти ревстер, себ-то — козаць- 
'кі права матиме тільки 6.000 душ, а решта повинна знов слухати- 
ся панів-дідичів та старост. Але з того всього великого дива 
не вийшло, бо велику силу ^виписчиків*", тоб-то виключених 
із реестра козаків, узяло на службу для шведської війни само 
правительство. Таким способом воно само знищило те, що було 
в умощ з козаками написано. Тим часом Дорошенко умів 
вдержувати козаків од морських походів; він звернув їх ува- 
гу на кримські справи, і козаки не раз встрявали в них. Та на 
це Польський уряд не гнівався. 

У 1626 році велика Кримська орда насунула у саму се- 
редину України. Гетьман Дорошенко з київським воєводою 
Степаном Хмелецьким напали на Татар і під Білою Церквою 
у-прах розбили їх, — самого трупу татарського зосталося на тому 
місці, де було бойовище, 11.000. 

Під той час Кримського хана Мухамед-Гірея було скину- 
то з ханства і на його місце настановлено Джанібек-Гірея. 
Мухамед зібрав прихильних до себе Татар і прохав помочи у 
козаків. Дорошенко із 4.000 козаків, найбільш з ,виписчиків", 
пішов у Крим і під Кафою напав на Джанібек — Гірея. Два 
дні билися вони; багато Татар полягло, і козаки почали вже 
перемагати, коли це ті Татари, що стояли за Мухамеда, зляка- 
лися, що з поміччю „гяурів" (невірних) убито вже стільки 
„правовірних'' і що через це Бог їх дуже покарає. Вони по- 
кинули своїх спільників козаків і перейшли на бік Джанібе- 
ка, а з ним кинулися на козаків. Мухамеда у тому бойови- 
щу вбито, убили теж і Дорошенка, і голову його настромлено 
було на спис і виставлено на мурах у Кафі. Це було у 1628 році. 
Умова із Поляками у Ведмежих Лозах ніякої ваги для козаків 
не мала. Хоч в ній вони й обіцялися не нападати на ту- 
рецькі землі, проте ходили морськими походами на турецькі 
городи, як і раніще. У 1629 р., під проводом Богдана Хмель- 
ницького, Запорожці вийшли у море на 300 чайках і напали на 
околиці Константинополя. З-під Константинополя подалися . ко- 
заки по західньому березі Чорного моря, поруйнували Кілію, 
Гетьмани: Ізмаїл, Варну та инші міста. 

Грицько Після смерти Дорошенка гетьманом реєстрових козаків 

Чорний, був обраний Грицько Чорний, чоловік прихильний до Польщь 

Тарас Тря- н^ подобався він козакам, і Запорожці на його місце обрали 

сило ^' т гг» 

1628-1630 ^^бі за гетьмана Тараса Трясила, до котрого почали переходити 
' й инші козаки. Тим часом Поляки, після того як скінчили війну із 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 153 — 

Прусіею, вивели військо своє на постій на; Україну. Пани, 
Жиди, орандарі і усякі дрібні урядовці та'Я&уїти, під оборо- 
ною того війська, почали тіснити і знущатися над народом, 
силою навертали його на унію, козаків повертали у кріпацтво 
до панів, почали знову оддавати православні церкви уніятам. 
Тоді кинувся народ шукати правди і помочи на Запорожжі, 
і там приставали до Трясила. І от Тарас, побачивши круг себе 
чимале військо, на весні 1630 р. рушив на Україну. Там ко- 
заки спершу зарубади гетьмана Грицька Чорного, бо він прихильг 
ний був до Ляхів, а потім почали од Пол5їків домагатися, щоб 
вони вивели з України жовнірів. Коронний гетьман Конецполь' 
ський послав на те по -перед себе шляхтича Самійла Лаща, чо- 
ловіка страшенно лютого і розпутнього. Лащ той вирізав усіх 
до-ногн у Лисянці і в Димері. Почалася війна з обох боків: і 
з боку народу, і з боку Поляків. Польський гетьман Конец- 
польський покликав всі запасні війська, і почалася боротьба. 

Зійшлися Конецпольський із Трясилом під Переяславом. 
Саме тоді настало польське свято, що зветься у них „Пан- 
ське (Боже) цяло**. Поляки у свойому таборі почали бенкетувати 
і, щоб налякати козаків, цілу ніч стріляли з гармат, гаківниць та 
мушкетів. Та цим не налякали вони козаків. 

Діждавшися, коли пьяні Поляки поснули, козаки перед світан- 
ням врізались у їх табор, багато вирізали, а тих, що тікали, 
топили у річці Альті; бойовище це прозвали козаки „Тарасовою 
ніччю**. Після того кинулися козаки да Жидів-орандарів і на 
Поляків, що. сиділи по Україні. Тільки й того, що настрахали 
їх цією різаниною; для себе йс і для поспільства, себ-то се- 
лян, не зуміли ніякої полегкости виговорити, — хіба що реестер 
козацький до 8.000 побільшено. Вернулися козаки на Січ і звідтіль 
ізнов почали свої походи на Турків і Татар. Де дівся Тарас, 
напевне не звісно. Мабуть, його скинуто з гетьманства, бо ко- 
заки не любили довго коритися одному гетьманові, як що він 
не був такий надзвичайно визначний чоловік, як ото був Са- 
гайдачний, а далі — Богдан Хмельницький. 

У 1631 році козаки обрали собі за гетьмана Тимохвія Гетьманя: 
Орандаренка, але він їм був не до вподоби, і тоді йони наста- Тимохвій 
новили двох гетьманів: Івана Петражицького-Кулагу у реєстре- Орандарен- 
вих козаків, а Андрія Гавриловича — у нереєстрових. Але ^Р^г^опилл'^и 
Андрія скоро нічого не стало чути, так що остався один Іван із^и Петра- 
Петражицький-Кулага. Це був чоловік тямущий і багато пільг жицький- 
добився він для Українського народу. Саме тоді, весною 1632 Кулага 
року, помер король Жигимонт ПІ, і козаки сподівалися здо-^®^^''®^^- 
бути собі де-які полегкості. Петражицький хотів навіть, щоб 
депутати (посли) козацькі до всяких справ державних були у 
сейш допущені, і щоб вони там голос мали. Тим-то він і по- 
слав своїх послів на сейм, де мали обрати нового короля, і 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



-^154 — 

домагався, щоб було обрано за короля — Володислава (того самого, 
що мав бути Московським царем), бо він був прихильний до право- 
славних людей. Але козацьких послів на сейм не пустили. 
Тоді Петражицький через три місяці ізнов послав послів на 
сейм, і за них держали там руку православні пани та архиман- 
дрит Київської Печерської Лаври Петро Могила, що вмів лад- 
нати із панами польськими. Це був один з видатнійших в іс- 
торії України людей по освіті і розуму. 

Але найбільш ваги на сеймі мало те, що Гетьман не дуже 

на панські обіцянки 
покладався і зібрав 
16.000 реєстрових та 
стільки ж охочеко- 
монних козаків і з 
військом тим рушив 
на Волинь руйнувати 
маєтки тих панів, ко- 
трі ставали на сеймі 
навпроти козацьких 
домагань. Цим спо- 
собом він зробив те, 
що Володислйва ви- 
брано було королем, 
а,крім того, постанов- 
лено було статті про 
права православного 
духовенства і церкви. 
Петрові Могилі на 
сеймі даний був уні- 
версал про те, що пра- 
вославну віру може 
визнавати кожен віль- 
но; що церкви, духо- 
венство і маєтності 
КОРОЛЬ польський володислАВ IV. манастирські та цер- 

к о в православних 
будуть вільні од усякого насильства; що уряд Польський при- 
знає православного митрополита і О єпископів (Перемишльсь- 
кого, Львівського, Луцького, Володимирського, Холмського і 
Пінського). Новий король Володислав ІУ признав Петра Мо- 
гилу митрополитом Київським, і Петро Могила прямо з оейму 
поїхав до Львова, і там був висвячений на митрополита. 
У Київі всі були дуже задоволені тим посвяченням і стріли 
нового митрополита з великою радістью. 

Трудніще було уладнати козацьку справу. Козаки домага- 
лися, щоб скасовано було статті Куруковської умови; щоб не- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 155 — 

реєстрових не повертали у кріпаків; щоб реєстри було скасо- 
вано; наостанці — козаки вимагали, щоб мати на сеймі голос 
нарівні з шляхтою. Цього король сам не міг нічого зробити, 
хоч обіцяв обороняти козацьку справу на сеймі. Але сейм і 
слухати про те не хотів. 

Після того років на два настає в козацькій історії спо- 
кій, а на третій почалося те -ж саме. 

Почалося з того, що Конецпольський придумав новий спо- 
сіб приборкати козаків. Він побачив, що всяке повстання 
козацьке укладається на Запорожжі, а Полякам туди достави- 
тися було дуже трудно. От він і придумав збудувати на низу 
Дніпра, проти гирла р. Самари і Кодацького порогу, кріпость 
Кодак, посадити там добру ватагу польського війська і сте- 
регти звідтіль, щоб ні в Запорожжя, ні звідти ніхто не ходив. 
Найшовся на польській службі інженер французький, де-Во- 
план, і за короткий час вибудував кріпость. Але це, само со- 
бою, ще більше роздратувало Запорожців. 

В-осени 1635 року кошовий Сулима вернувся з морського 
походу на Чорне і Азовське моря, де він поруйнував Кілію, 
Ізмаїл, Білгород (Акерман) і инпіі городі, і побачив цю нову крі- 
пость, поблизу Запорожжя. Він напав на неї, вирізав до ноги усю 
польську ватагу, убив її начальника, французького полковника 
Маріона, а саму кріпость розкидав і розкопав. Це було гаслом до 
нової війни. Але Поляки сісоро спинили повстання, уживши хи- 
трощів . проти Запорожців. Вони послали проти них два поліси 
реєстрових козаків. Реєстрові вдавали з себе, що вони — свої, 
почали перемовлятися з Сулимою; їх пущено до запорожськоґо 
табору. Тоді вони схопили Сулиму і всю запорожську старшину. 
В-осени Конецпольський одіслав їх у Варшаву, і там їх скарали 
на смерть. Після того ізнов поставили кварцяне (найняте) військо 
по Україні, і знов почали гнітити йарод. 

Повстання, таким способом, було спинено, але через пів- 
тора роки спахнуло нове. Гетьманом реєстрових козаків був '"^'''^''^ 
тоді Василь Томиленко. Він вислав до Короля, жалітися на По- ^^^^^і.^ ^' 
ляків, сотників: Черкаського — Барабаша і Чигиринського — ^ 635- 1 в37. 
Зіновія-Богдана Хмельницького. Посередником між козаками і 
урядом був Адам Кисіль^ православний воєвода Київський, кот- 
рого слухали козаки і шанували Поляки. Але час минав, і ніякої 
полегкости козакам не було. Вони хотіли були зібрати ^ чорну 
раду**, себ-то раду, де-б не було нікого з старшини, а в-купі з 
військом радив і простий народ. Але Кисіль здерксав їх, умовив 
ще трохи пождати. Тим часом іще якийсь час минув, а коза- 
кам жалування не платили. Тоді вони присилували свого „стар- 
ілого" скликати нар. Росаві (літом 1635 року) „вальну** раду, на 
котрій, крім старшини, було й пбспільство, а не самі тільки реєстрові 
козаки. На тій раді Кисіль знову уговорив їх пождати щ^ 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



156 — 



Гетьман 
Павлюк. 



трохи і послати до сейму своїх послів. Та це нічого не па- 
могло, і козакам од того не полегшало. Бачучи, що козаки та- 
кі вперті, уряд Польський винуватив у тому гетьмана і стар- 
шину. Одначе вір не хотів самоправно скидати Гетьмана, а, за 
порадою Кисіля, зібрали раду з прихильних до Поляків козаків 
на р. Росаві, покликали на раду Томиленка і скинули його, 
а Гетьманом настановили Саву Кононовича, родом Великороса^ 
Прихильного до Поляків. 

Тим часом на Запо- 
рожжі великої слави 
тоді здобув ватажок 
Павло Бут,чи Гудзан, 
або як його прозива* 
ли — Павлюк.Прочув- 
ши про те, що діється 
на Україні, Павлюк 
з товариством рупшв 
з Запорожжя, став ко- 
шем коло Крилова і 
послав у Переяслав 
загін, під проводом 
полковника Чигирин- 
ського Карпа Скида- 
на і Семена Биховця. 
В Переяслав вони не- 
сподівано увійшли у- 
ночі, схопили ново- 
ставленого гетьманзг 
Саву Кононовича, 
писаря його, хитрого 
Хведора Онушкевича 
та ще де-кого з нової 
старшини, і у кайда- 
нах привезли їх до 
Павлюка. У Крилові 
зібралася велика рада» 
і Хведора, прочи- 
вбили 
на смерть иншим 



АДАМ кисіль, ВОвВОДА КИЮСЬКИЙ. 



На середину майдана вивели Саву 

тали їх злочинства проти козацтва і рідного краю, 

їх з рушниць, а решту старшини покарали 

способом. 

Гетьманом на тій таки раді вибрали Павлюка, а у товариші 
йому — Томиленка. Побачивши, що ніякі умови з Конецпольсь- 
ким ні до чого путьнього не доведуть, Павлюк розіслав по 
Україні свої листи, або універсали; в них скликав він до себе 
усіх стати за віру, за свій рідний край, за правй. свої, на пом- 
сту за жінок і дітей своїх. На заклик той озвалася уся Украї- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 157 — 

на. На-сам-перед відгукнулися лівобережні нові слободи— у Пол- 
тавщині по Дніпру до Кременчуга і нижче, і йшли під корогви 
полковника Скидана, котрий зостався на Україні, поки Павлюк 
їздив у Січ; правобережні теж збірались у ватаги, били, руйну- 
вали і різали шляхту та Жидів. Одначе боротьба та була нещаслива: 
ще не ввесь народ був через утиски такий готовий, щоб при- 
стати до повстання,— народня сила ще оставалася спокійна. 

Конецпольський настановив польним гетьманом над війсь- 
ком польським Миколу Потоцького. І от, саме перед зімовим Ми- 
колою 1637 року, польське військо із Корсуня перейшло р. Рось 
і подалося на село Кумейки (тепер в Чигиринському повіті). 
Другого дня Поляки накинулись на табор козацький, про- 
рвали його у двох місцях і багато козаків зарубали і повбивали. 
У-ночі Павлюк, полковники Скидан і Чечуга та ті козакі, 
що зосталися живі, знялися табором і подалися до Боровиці 
над Дніпром. За ними пішов і Потоцький і 20 грудня (декаб- 
ря) обліг навкруги козацький табор. Козаки побачили, що нія- 
кого способу немає визволитись з облоги і мусіли підда- 
тися на дуже тяжких умовах: 1) віддати усю старшину свою: 
Павлюка, Томиленка і инших (полковники Скидан, Филоненко 
і Дмитро Гуня утікли за Дніпро). 2) Слухатися но- 
вої старшини, що настановили їм з прихильних до Поляків 
людей, і старшим над реєстровими настановили Ілляша Караї- 
мовича. 3) Спалити усі чайки, щоб Запорожці не ходили по- 
ходами у море. 4) Щоб усі посполиті, котрі утікли на Запо- 
рожжя, вернулися до своїх панів і 5) Щоб реєстрових було 
тільки таке число, яке схотять королівські комісари (урядовці). 
Після того повезли закованих у кайдани старшин у-перед до 
Ніжина. Потоцький по дорозі садовив спійманих козаків на 
палі, так що увесь шлях обставлений був безщасними муче- 
никами. У Ніжині ще кілька день катували козаків, у Київі 
посадовили на палю ватажка козацького загону Кизіма. Пав- 
люка і Томиленка привезли у Варшаву, і на сеймі, було, ріши- 
ли: Павлюкові, за те, що він хотів бути самостійним, незалеж- 
ним од Польпщ українським Гетьманом, надіти на голову роз- 
печену залізну корону, а у руки дати розпечену залізну па- 
лицю, немов би булаву. Але Кисіль став говорити, що не 
годиться так робити, бо козаки оддалися по добрій волі, і він, 
Кисіль, поручився, що Рі^ Посполита не позбавить їх життя, — а 
то вони були б не оддалися живі. Але не вважили Поляки на 
мову Кисілеву і таки поклали скарати їх, та тільки король не 
дозволив так знущатись над Павлюком, і йому та його това- 
ришам одтяли голови і повстромляли їх на списи. 

На Запорожжя послав уряд полковника Мелецького з Чиги- 
ринським і Білоцерківським полками, щоб узяли Скидана і Че- 
чугу, але Запорожці не дали їх і прогнали усе те військо; та 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 158 — 

воно й само не хотіло битись із своїми ж. Тоді Запорожці, за- 
мість скараного на смерть Павлюка, настановили весною 1638 
Гетьман року гетьманом Остряницю (родом згорода Остра), а кошовим 
Остряниця. отаманом — Дмитра Гуню. Тепер до повстання прист9^ють вже 
й селяне. Козаки зрозуміли, що без простого народу вони нічого 
не можуть . зробити, і через те піднімають повстання тепер не 
за свої тільки права, а й за права всього народу. Повстання це 
було 6, мабуть, успішне, але вибрали на Гетьмана чоловіка слабої 
волі, нездатного до військової справи, — Остряницю. До нього 
пристає стільки народу, як ні до одного з Гетьманів досі; але 
він не тямив, що з ними робити; він вибрав собі річку Сулу 
і ходить в-гору та у-низ по ній, боїться перейти через неї, гаїть 
дурно дорогий час і дає Полякам стягнути своє військо. 

5 травня (мая) коло города Голтви козаки розбили були По- 
ляків і погнали їх до Лубен; звідтіль подалися на Лохвицю і 
Миргород і стали табором на р. Сліпороді, і там стояли до 14 
червня (юня). Коли прочули, що на підмогу Потоцькому при- 
йшов князь. Ярема Вишневецький, то Остряниця зараз пішов 
до Жовнина; він дожидав, що до його скоро прийде полт 
ковник Скидай з Чернигівщини, куди він подався набірати 
нові ватаги; з Дону йщли покликані на підмогу Донці із пол- 
ковником Путивльцем; третю поміч вів до його з степу ІПи- 
кирявий і четверту ватаїу з-під Київа вів Солома. До Остря- 
ниці з усіх сел збігалися люде, і він, не дождавшись тієї по- 
мочи, що йшла до його, а цоклавши надію на щастя, котре послу- 
жило йому під Голтвою, рушив на Поляків. Тим часом Поляки 
перехопили ватаги Шикирявого і Путивльця, вирізали їх, пе- 
рейшли Сулу біля Лукомля і накинулись на Остряницю. Цілий 
день билися козаки, але вже як цочало смеркати Поляки про- 
рвали козацький табор і захопили козацькі гармати та вози. 
Остряниця із кінними козаками переплив Сулу і втік, бо бот 
явся, що його оддадуть ворогові на поталу. На його місце ви^ 
Гетьман брали козаки Дмитра Гуню. Але було вже пізно. Тільки й 
Гуня, усього, що Гуня, чоловік дуже талановитий, встиг затягти облогу 
на довгий час. Він не спроможен був видержати облогу до-краю, 
бо у козаків бракувало припасу. Пррте він ізнов отабо- 
рився, і 15-го червня Ярема Вишневецький почав його штур- 
мувати. Та козаки не вважали на те і сподівалися помоги 
од Скидана, Одначе' Поляки й його перейняли на Дніпрі, і він 
попався до їх рук. Тоді Гуня, одбиваючись од ворогів, знявся 
табором і подався до гирла Стариці, де впадає вона у Дніпро, 
і там отаборився. 22-го червня у-вечері пристав до Поляків польний 
гетьман з регатою кварцяного війська, і вони облягли коза- 
ків. Довго билися козаки, та вже почали терпіти від голоду. 
Полякам теж не-переливки було у що-денних потичках із ко- 
заками, і польний гетьман 15-го липня (юля) послав доГуніуні* 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 159 — 

версал, щоб він піддався. Одначе те нічого не помогло. У- 
ночі 22-го липня, (юля) козаки вскочили у польський табор, по- 
заклепували багато гармат і попсували їх. Поляки доміидалися 
до себе француза Боплаца із підмогою, а козаки — полковнлка 
Филоненка. А голод усе дужче і дужче . давив і одних і дру- 
гих. Козакам доводилось надто важко, бо у них зовсім не ста- 
вало харчів, коли тут підійшов Филоненко. Поляка накину- 
лися на нього і довго не пускали до табору козацького; цілу 
ніч бився із ними Филоненко, але хоч у бойовищі тому поте- 
ряв багато харчів і пороху, та світом таки пробився у табор. 
Одначе того, що він привіз із собою, ледве вистачало на два дні. 
Не сила була вже козакам терпіти, — вони почали ремствувати і 
поклали піддатись Полякам. Тоді Гуня і Филоненко, щоб не 
зазнати лютої смерти, утікли на Запорожжя, а козаки піддалися 
і присягли, що будуть коритися коронному гетьманові. 9-го ве- 
ресня (сентября) у Київі зібралася рада, на котрій був і ко- 
ронний гетьман; на раді тій вибрали чотирі посли до короля: 
Романа Половця, Івана Боярина, Яця Вовченка і Богдана 
Хмельницького, щоб прохати Короля вже не про те, щоб вер- 
нуто було їм стародавні права, а про те, щоб хоч остайили ко- 
закам їхні ґрунти і добро. 

Через три місяці польний гетьман зібрав раду на урочищі 
Маслів Став і там прочитав їм таке королівське рішення: ко- 
заки не мають права вибірати собі а-ні Гетьмана, а-ні стар- 
шину; замість Гетьмана призначається од уряду Річи . Поспо- 
литої комісар з шляхтичів, і перший такий комісар був 
Петро Комаровський; на полковницькі уряди призначалися не 
козаки, а шляхтичі; замість Трахтемирова назначений був за- 
для козацького уряду Корсунь. Такцм способом козаки позбу-. 
лися свого самоурядування: на всі посади у війську почали 
людей призначати, та ще й з шляхтичів, ворожих до козацтва. 
Козацький реєстр знову став тілько на 6.000. Козакам дозво- 
лено було жити тільки в староствах Черкаському, Корсунському 
та Чигиринському, а хто не записаний в реестер, той не козак. 
Міцно взяло в свої руки козаччину Польське правительство. На 
Дніпрі знову виріс Кодак і не пускав людей на Запорожжя. Роз- 
ташоване по Вкраїні польське військо наглядало за тим, щоб 
було все тихо та смирно. 

Здавалося, козацька сил?і і автономія були зовсім зломлені. 
І справді, минає після того 10 літ, як усе замовкло. Тільки 
нереєстрові втікачі, як і раніш, складають ватаги та тиняються 
собі без пристановища по широких південних степах. Часом 
вони наймаються до Кримського хана, а часом самі ходять на 
промисел, аби як-небудь прохарчуватись. 

До нас дійшли звістки про двох отаманів таких ватаг. 
Один, на прізвище Карно Півтора — Кожуха, блукав в харьків- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 160 — 

ських степах. Літописець переказує, що за ним послали 
польську дівизію, але вона збилася з дороги, і дуж багато 
польського війська померзло в степах. Літописець, оповідаючи 
про те, додає: „шукаючи того Півтора — Кожуха, забули 
свого з собою взяти". Другий — Максим Гул ак, тинявся без при- 
тулку по степах; вмер в таборі голодною смертью, і як в таборі 
не було ніякого дерева, щоб зробити йому домовину, то похо- 
вали його в бочці. Цей Гулак давав помочи Турецькому султанові і, 
його коштом, водив свою ватагу за Кубань проти Персів, аж 
до городу Еривані. В ті часи козаки частенько ходили на по- 
могу чужинцям. Так ми маємо звістку, що Богдан Хмельниць- 
кий, тоді Чигиринський сотник, їздив у Францію, і там граф 
Брежі попрохав його прислати козаків у французьке військо. 
Повернувшись до-дому, він виправив у Францію 2.400 охоче- 
комонних козаків, котрі у 1646 році разом з Французами узяли 
у Гишпанців город Дункерт.- 

Тим часом на Україні усе більше ставало Ляхів та 
Жидів, ксьондзів, костьолів і кляшторів (манастирів) католиць- 
ких. Польська шляхта без міри почала тіснити народ православ- 
ний: цілі села пооддавали в аренду Жидам, дітей козацьких у ка- 
занах варили, жінкам вирізували груди, засипали чоловікам 
порох у пазуху і підпалювали. Козацьке життя зробилося гірш, 
як посполитих. „Щб муки Фараонів проти Ляшського тиран- 
ства!" каже літописець: „лихо їм (козакам) було гірше турецької 
неволі". Козаків стало багато менше, і Татари з'уміли покористува- 
тись тим. У 1640 році у місяці лютому (февралі) вони насунули у 
Переяславщину, і коло Переяслава і Корсуня, у маєтках кня- 
зів Вишневецьких, поруйнували, попалили і пограбували багато 
осель і погнали більше 30.000 народу у неволю. 

І от, не вважаючи на таке лихоліття, народ Український цілих 
10 літ не ворушився. А затих 10 літ польське панування зміцніло 
як ніколи. Досі шляхта боролася тільки за свій стан («сосло- 
віе»); вона силкувалася подужати і підгорнути під себе усі инші 
стани, але народ Український не хотів терпіти такого ладу і, 
позбуваючись землі, все ж боровся хоч за свою особисту волю. 
Тепер же шляхта досягла усього того, про що перше тільки 
маріла: заволоділа усіми землями в краю, а крім того, козач- 
чину повернула мало не усю у кріпаків. За тих десять 
літ мало не уся шляхта українська сполячіла і разом з 
щиро-польською шляхтою увесь народ повернула у кріпацтво. 
Иарод мусів терпіти, бо не мав за плечима ніякої сили, на яку 
б йому опертися. Народ виявляє своє обуріння, але виявляє 
його мовчки тим, що кидає рідні оселі і виселяється на нові, 
далекі місця. Так тоді оселилася Слобідська Україна (Харь- 
ківська губ.), частина Курщини та Вороніжщини. 

Проте, хоч народ Український був у дуже тяжкому стано- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 161 — 

виБц, СПОКОЮ ТОГО вистарчгяло тільки на десять літ, і після того 
«чинилося таке повстання, якого не було раніш. Тоді й кріпакам, 
і козакам було таке лихо, що треба було тільки искри, щоб 
повстання спалахнуло по всій Україні. 

Тепер нам треба вернутися трохи назад, щоб сказати більш Петро 
про одного великого діяча того періоду про Петра Могилу. ■""^^ 
Петро Могила — потомок Молдавського господаря Симеона, кот- 
рого прогнали Молдавії Турки; брат того Симеона бремія у 
початку ХУП в. . 

здобув город Мо- 
гилев і віддав 
його посагом за 
своєю дочкою 
Марією, що пі- 
шла за Стефа- 
на Потоцького. 
Старша дочка 
його Раїна, жін- 
ка князя Михай- 
ла Вишневець- 
кого, була дуже 
побожна, міцно 
держалася пра- 
вославної віри; 
за свій короткий 
вік вона збуду- 
вала три мана- 
чзтирі: Густин- 
<зько — Прилуць- 
кий, Ладинсько- 
Підгорський і 
Мгарсько - Лу- 
бенський. Стар- 
ший її син Ярема 
перейшов на ка- 
толицтво 1 ув ПЕТР0:^М0ГПЛА, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ. 
ЛЮТИЙ ворог 

України, а унук |^ -^і 

її Михаїл був королем Польським. Петра Могилу ще малого при- 
везено у Польщу; вчився він у Франції і, скінчивши там науку, став 
служити у польському війську, але скоро покинув службу і, як 
православний, приїхав у Київ, і тут у 1625 році постригся у Лаврі 
у ченці. Через три роки його вибрали , архимандритом Київо- 
Печерської Лаври. Він зараз набрав кілька молодих хлопців і 
послав їх, своїм коштом, вчитись за границю; а як вони повер- 
нулись звідтіль, то він зробив їх вчителями у школі, котру 

11 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 162 — 

він поширив за Гетьмана Петражицького, за згодою його і 
Київських братчиків. Школа ця заснована і збудована ще за 
Гетьмана Петра Сагайдачного у 1615 році і подарована Київсь- 
коїі^у братству панею Гальшкою (Ганною) Гулевичевою; з 
тієї школи Петро Могила зробив вищу школу, де вчителями 
булі ті, кого він посилав за границю; у ній вчилися діти коза- 
ків, міщан та священників. У 1 632 році Петра Могилу висвячено 
у Львові на митрополита Київського- Дуже зраділи Кияне, 
знов маючи свого митрополита; зібралися вони і, під проводом 
Бадяска, Вереміенка і слюсаря Биховця, кинулися до Софійсь- 
кого собору, що був тоді у 
руках уніятів, вигнали їх 
відтіль і з других церков, 
котрі були в уніятських 
руках, і з того часу Собор 
св. Софії став знов пра- 
вославною митрополичою 
церквою . Повернувшись 
до Київа митрополитом, 
Петро Могила зараз най- 
більшу увагу звернув на 
священників і, щоб зроби- 
ти з них міцних борців за 
православну віру проти 
уніятів і католиків, він не 
висвячував нікого на свя- 
щенника доти, поки той 
не пробуде у Київі год, аба 
й більше, і не навчиться 
як слід розуміти свою 
віру. А за-для того Петро 
Могила з братської школи 
РАїНА мопілянкА, КНЯГИНЯ «Р^^ив вищу Українську 

вішіНЕВЕЦЬКА. Академію (так вона й зва- 

лася „Могилянська Ака- 
демія"), де вже вчилися не тільки діти, а й священники. Мо- 
гила написав кілька духовних книжок: катехизис, де по- 
дано основи віри православної; требник — як правити службу. 
Коло Академії для бідних дітей він завів, своїм коштом, бурсу, 
де діти й жили і харчувались. Київська Академія за його стала 
міцною обороною православної віри проти таких католицьких шкіл, 
що були заведені ще й до того єзуїтами; вона дала великих 
людей Україні, а пізніще — її освітою та її учениками користу- 
валось і Московське царство; була вона на ті часи як універ- 
ситет, і студентів в ній бувало більше тисячі; з них виходили 
потім і духовні і світські, навіть воєнні люде. Петро Могила 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 163 ~ 

помер 1 січня (января) 1647 року; йому було тоді тільки 50 років. 
Перед смертью він одписав на Братську школу у Київі усі свої 
гроші. 

Та все це проте не зменшило муки народові, котрий сто- 
гоном стогнав під важким гнітом польським, не вважаючи на 
те, що Король прихильний був до Українців. Але він нічого не 
міг вдіяти сам без сейму^ Легше тільки жилося на Запорожжі, 
хоч і важким духом ди- 
хали на нього Поляки. 



УСТРІЙ І БІДНО- 
СИНИ. 

З^еднана з Поль- 
щою і «Литвою, Україна 
позбулася стародавніх 
звичаїв своїх і прав і 
мусіла до нового життя 
привикати. Сумна їй 
доля судилася: оборо- 
няючи од крівавихі гріз 
них наскоків хижих Та 
тар і себе і своїх спіль- 
ників, сама вона не мала 
од них оборони, а після 
Люблинської унії не ба- 
чила од них за- для себе 
не то любови, а хоча б 
крихти правди. 

Король Польсь- Король, 

кий був головою тієї 
республіки, «Речи Пос- 
политої», де три народ- % 
пості (Українська, По- 
льська 1 Литовська) ер^і^ія МОГИЛА, господарь молдавський. 
поєднані були, як рівні. 
Та хоча він часом душею 

був би радий помогти і одхилити неправду, одначе втеряв усякі 
права свої і зробився тільки лялькою в руках шляхти та маг- 
натів і мусів робити те, що звелить сейм; він тільки й мав 
власти, що роздавати землі і маєтки шляхті, та й те мусів робити 
так, як йому вказували магнати; помочи від його народ не міг 
сподіватись, і хоч обертався до нього із своїм лихом, та то 
була даремна річ. Магнати й шляхта забрали таку силу, що з 
нею вже королеві годі було змагатись. Як уже говорилося 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



164 — 



попереду, мало не всі князівські і вищі українські родини 
перейшли на латинство і зовсім одцуралися свого народу, бо 
латинство було їм вигод нійше. Багато тому допомагали ще й 
школи езуїтьські; у тих школах тільки й могли здобути собі 
освіту діти вищих верстов; школи ж ті були у Кракові і Варшаві 

і робили те, що діти, ро- 
дом справжні Українці, 
зовсім забували свій 
край, звикали до звичаїв 
польських, ріднилися з 
Поляками і, таким поби- 
том, ставали чужі свойо- 
му народові. 
''•'Щвив. На перший погляд 

— найкраще жилося то- 
ді міщанам тих горо- 
дів, як от Київ, Жито- 
мир, Луцьк, Кремінець, 
Володимир ( Волинсь- 
кий), котрі мали Магде- 
бурське право. Магде- 
бурське право прийшло 
до нас з Німеччини че- 
рез Польщу. Жити на 
Магдебурському праві 
— це означало жити 
зовсім самостійно. Там, 
де було Магдебурське 
право, в городські діла 
ніхто не мав права втру- 
чатися, ніяка власть: і 
судили і заправляли 
усим свої власні,виборні 
люде, по законах, котрі 
принесено було з Німеч- 
чини (з Германії). Такі 
вільготи давалося горо- 
дам на те, щоб в них 
ширшала промисловість 
та торговля. Д отого ж 
державі легче було одразу взяти з города дохід грішми, а-ніж 
ще клопотатися, щоб кожен особо платив. Одколи зайшло 
в городах Магдебурське право, жителі городів, міщане, ста- 
ли якоюсь середньою верствою між „хлопством" та шляхет- 
ством. А міщанам тих городів, котрі належали дідичам (па- 
нам) і не мали Магдебурського права, і надто доводилося 



КИЮСЬКА АКАДЕМІЯ І И" СТУДЕНТИ (на по- 
чатку ХУПІ віку). 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



р о І 

{(н^зів Литовських і 



Гедмії 
І" 134: 



Монивід Наріиунт Коріят 



Дмитро 
Корибут 



Жигимонт 



Ольгерд 
В. К. Л. 
1* 1377 



Любарт 

ж. — ^донька 

Юрія II 



Явнут 
В. К. Л. 
1- 1345 



Кейстут 
І 1382 



1 ж. Марія Вітебська 2 ж. Юліана Тверська 



Володимир 
Кн. Київськ. 



Олександер 
(Олелько) 



Ягайло 

В. К. Л. 1377 

К. П. 1386 

+ 1434 



Скиргайло 
І 1397 



Свитрігайло 
В. К. Л. 
І 1452 



Вітовт 
В. К. Л. 
І 1430 



нтгя 

В.ІІ 

І1^ 



Семен 
І 1470 



Михайло 
1- 1482 



І 



Володислав II 

К. П. 

І" 1444 



Казімир 

В. К. Л. 1440 

К. П. 1447 

І- 1492 






Володислав II 

Чесько-Угорськ. 

І 1516 



Казімир Св. 
І 1483 



Людовик II 

І* 1526 

ж. Марія Австр. 



Ганна 

за Фердннанд. І 

Австрійськ. 



Ян-Альбрехт 
К. П. І 1501 



Одексаш 
В. К. Л. 14 

К. П. 15.Л 
+ 15И5 



Ядвига Жигимонт II Август 

В. К. Л. 
І- 1572 



•іац 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



д о в І д 

королів ІІОЛЬСЬІ(ИХ. 



ІМІН 

341 



Єлисавета Альдона (Ганна) Офка (Марія) Айгуста (Настасія) Марія 

за кн. Ваньвом за Казімир. Вел. за Юрієм II Трой- за В. К. Московськ. за Дмитр. 

Мазовецьким деновичем Семен. Іванов. Михайл. Тверськ. 



игииоит 

. К. Л. 

1440 



ихайло 
1451 



ідер Жигимонт І стар. Фридрих кардинал Софія 

1492 В. К. Л. і К. П. ї 1503 за Фридрихом 

501 •{• 1548 Врандеяб. 

5 



Ізабела Софія 
за Іваном Врауншвейськ. 
іапольським 


Катерина 
за Іваном 
Кор. Швед. 

Жигимонт III Ваза 

К. П. 

І 1632 


Ганна 
за Стефан. 
Баторіем 


Альбрехт 
Вел. Магістр Лівонськ 
Ордену і Кн. 
Пруськ. 


Володислав IV 

К. П. 

І" 1648 


Ян-Казімир 

К. П. 
І" 1654 


Карл- 
еписк 


Фердинанд 
. Плоцьк 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



шшшттттея^м 



— 165 — 

сутужно: не рідко вони мусіли кидати свої оселі та тікати на 
Запорожжя. 

Найдужче порядкі польські давалися у знаки бідолашно- Свлянв. 
му поспільству, котре стогнало і терпіло від своєї безправ- 
ности під панським ярмом та їхніх прибічників — Жидів. Не маю- 
чи ніяких прав, вони у всьому, у житті і в смерті, залежні 
були од того, чия була земля, на котрій стояли їх рідні села; вони 
не мали права обернутися за правдою ні до кого, окрім того- 
ж таки свого дідича. А як що сам він кривдив їх, то одне, що 
оставалося їм — покинути свою батьківщину, свою оселю, свої 
ґрунти і світ-за-очі тікати на вільні степи. Так вони й робили, 
і козаччина, як бачимо, зростала що-часу, що-хвилинй. 

Козаччина, що настала у цей період нашої історії, по- Козаки. 
ділялася на Січових козаків та реєстрових. Козаки Січові або 
Запорожці, вийшли з тих виходців, котрі, шукаючи вільного 
життя, осіли на безлюцних і просторних степах нашої південної 
України; на Дніпрі, за порогами вони засновали Січ — текозацьке 
кубло, грізне для ворогів, де вільна натура козацька спочивала 
од усякого насильства над нею, де кожен покривджений мав 
собі притулок і оборону, де почував себе людиною рівною між 
рівними і не залежною ні від кого. З тих же ватаг, що купчили 
коло себе магнати українські та польські для того, щоб забез- 
печити себе та свої маєтності од грізних наскоків татарських, 
настали реєстрові козаки, котрі мали од уряду жалзпвання і 
мусіли його слухатися, хоч і не завжди це вони робили. 

Козаччина наша не підходила ні під яку верству польсь- 
кого державного шляхетно-аристократичного (великопанського) 
устрою, і через те одразу не змогла помиритися з ним, бо була 
вона суто-демократична (простонародня) і безнастанно виступала 
проти нього. Козаччині держава Польська нічого не давала; 
за те й козаки на неї не вважали. Таким побитом вони не 
вважали ні на старостинську, ні на панську власть, хоч вважали 
себе за підданих Речи Посполитої. Як не змагався державний 
уряд, щоб обмежити козаків і приборкати їх, та це йому вдавалося 
инколи після крівавих потуг тільки на якийсь час, та й то над 
козаками реєстровими та тими, що до них горнулися з поспіль- 
ства; Січове ж козацтво на Запорожжі жило своїм окромним 
життям і на усякі заборони і універсали не звертало й трохи уваги. 

Осібне від України, незалежне і самостійне вільне жит- 
тя Січи зробили її школою для тих борців за волю і віру свого 
краю, що з самого початку її життя виходили з неї на боротьбу 
проти ворога своєї України. Не дурно вона звалася Січ-мати, 
не дурно вона весь свій довгий вік боронила волю і долю рідного 
краю! 

У боротьбі за свій народ і віру не меншу силу виявили і не Братства. 
меншу користь зробили свойому краєві і братства. Перші 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 166 — 

братства засновані були міщанами на взірець своїх цехових 
братств. З того часу як почало міцніти у Польщі католицво і ба- 
гато православних Українців, надто заможних, почали поверта- 
тися на латинство, городяне побачили, що церкви їхні бідніють і 
зовсім нищіють. Тоді вони почали купитись у громади, з котрих 
згодом повиростали церковні братства. Братства мали свій скарб 
(казну); він складався з тих грошей, що давали братчики; брат- 
чики збіралися на бесіди, де читали Святе Письмо та розмовляли 
про віру. Памятаючи слова Христа: „Люби ближЕЕього, як самого 
9ебе**, вони з скарбу свого у кожному братстві содержували „шпи- 



еРЕМІЯ П, ПАТРІАРХ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ. 

талі**, де жили бідні старі, немощні братчики, коштом братства. 
Далі, побачивши, що єзуїти коло своїх манастирів позаводили 
школи та викохують в них таки справжніх ворогів православної 
віри, вони коло своїх братств теж позаводили школи, і там вчи- 
лися їх діти; з тих шкіл виходили вже готові на розумну боротьбу 
за свою віру борці. Братчики були усі рівні: не було тут а-ні пана, 
а-ні холопа,— як і той, так і другий мали однакові вигоди; як той 
так і другий повинні були слухатись і держатись порядків, за- 
ведених у братстві, і належали суду братчиків. Суд той, ви- 
браний із самих братчиків, дивився за тим, як хто поводиться 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 167 — 

у житті, і як що коли хто з братчиків почне робити щось не 
гаразд, то його карали штрафом — грішми, медом, восш)м або 
чим иншим, і все те йшло в братську казну, а иноді — то й 
садовили на якийсь час у дзвіницю, і це почиталося за вели- 
кий сором. Судили братчики не тільки своїх громадян та їх 
жінок, а й священників, навіть архиереїв; право суду над свя- 
щенниками і архиереями у-перше дав Львівському, а за ним 
і усім братствам, патрі- 
арх іСонстантинополь- 
-ський времія при кінці 
ХУІ в., як він переїздив 
через Львів. Настарше 
братство було у Львові, а 
далі у Вільні, Могилеві, 
Мінську, Більську, Бресті, 
Луцьку та в инших горо- 
дах. У Вільні, окрім зви- 
чайного братства, як і по 
инших містах, було засно- 
ване ще й друге братство 
колоСвято-Троїцького ма- 
йастиря, що звалося „Пан- 
ське Братство*', і брат- 
чики в ньому були най- 
більш люде значні та за- 
можні; у списках їх ми 
стрічаємо такі родини, як 
князів Острожських, Ру- 
жинських, Вишневецьких, 
Лукомльських, Сапіг, Ску- 
міних, то що. Засноване 
у Київі за Сагайдачного і 
митрополита Іова Борець- 
кого Богоявленське Брат- 
ство стало одним з най- 

міцшщих 1 заможніщих псалтирь і новий завіт острожської 
братств; школу його за ПЕЧЛТИ (і580 року; верх). 

митрополита Петра Моги- 
ли поширено, і вона зробилася Академією; вона є й досі і досі 
так зветься. 

Священники і архиереї тоді були люде мало освічені; диви- Духовен- 
лися вони більш на те, як би більше покористуватись з своїх ^^*®' 
парафій та посад, а через те ми й бачимо, що у першій половині 
цього періоду вони з дорогою душею кидали свою прадідівсь- 
ку віру і наверталися на унію, бо унія давала їм більш виго- 
ди. Видатні люде, як Іов Борецький, Петро Могила, потім 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



168 — 






братські школи, — а найбільш Львівська і Київська, — зробили 
те, ш;о> православне духовенство стало більш освічене, а через те 
зробилося в^но заступником, оборонцем своєї віри, Великімуки тоді 
терпіло воно від Поляків, а найбільше від єзуїтів: вони скрізь 
нишпорили по Україні і, маючи за себе уряд і панство поль- 
ське, як на найпослідніш;их дивилися на православних свя- 
щенників, котрі кругом залежні були од панської власти. Єдиних 

заступників мало собі духовен- 
ство у простому народі, котрий 
сам стогнав під лядським ярмом, 
та у козацті, котре не по-всяк-чае 
мало спромогу й оборонити його. 
Освіта. Прості люде були темні і не 

освічені, — братські школи багато 
добра зробили у цій справі. У 
школах, заснованих коло кожно- 
го братства, вчилося багато ді- 
тей. Братські школи позаводили 
собі друкарні (печатні); появили- 
ся друковані священві книжки; 
перекладали латинські і польські 
книжки на українську мову; з'я- 
вилися й письменники, як от Іван 
Вишенський та Мелетій Смот- 
рицький, — вони писали про ті 
люті часи, що переживала тоді 
Україна і виступали в писаннях 
своїх проти єзуїтів та обороняли 
православну віру; друковали бук- 
варі, абетки за-для українських 
школярів, друковалась славян- 
ська граматика Смотрицького, 
Біблія, збірники проповідів, треб- 
ники, катехизіс, усякі оповідан- 



« » . ' ' Г N 

/ 









«^ 



ПСАЛТИРЬ І новий ЗАВІТ ОСТРОЖ- 
СЬКОІ ПЕЧАТИ (1580 року; низ). 



ня, байки, перекладені з грець- 
кої та польської мови та инше. 
Найбільш друковалося книжок 
при братських школах Львівській, Віленській, у г. Острозі, що нале- 
жав князям Острожським, і у Київі, у друкарні Духовної Ака- 
демії. Великий вплив мали ці школи на народ, і братства ши- 
рили освіту народню, бажаючи, щоб народ ставав твердіший 
у вірі і міцніще держався своєї національности, щоб він з 
розумом оступався за віру своїх батьків, щоб він міг, узбро- 
ений наукою, ставати на боротьбу з учнями католицьких шкіл, 
котрих теж чимало поширилось по Україні. Ці школи зро- 
били те, що Українці у ХУ, ХУІ і ХУІІ віках були освічені 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 169 — 

далеко більш од своїх сусідів — Москалів, Татар та Волохів, і 
були далеко культурніщі од них. Архитектура (будівництво), 
малярство, різьбарство, орнаментика (вишивання, усякі при- 
краси), патретне й инше малювання, музика, а надто церковні 
співи, піднялися тоді на таку височінь, ш;о слава про них да- 
леко сягала за межі України. Осередком освіти був, звичайно, 
Київ; але були школи умілости усякої і у Чернигові, Новгород- 
Сіверську, Почаеві, Батурині, Переяславі і у инших містах. Ось 
що читаємо у тогочасного чужого чоловіка Павла Алепського, 
котрий у 1652 р. 
їхав через Україну 
у Москву, Він пи- 
ше, що козацькі ма- 
лярі навчились від 
Франків і Ляхів 
малювати прегарні 
ікони, на котрих 

обличчя і одежа заставка (на 996 сторінці Нового Завіту). 

намальовані зовсім 

натурально, і що вони вміють малювати зовсім схожі образи з 
живих людей. Про освіту він пише: „Мало не всі Українці і 
більша частина їх жінок і дочок уміють читати і добре знають 
порядок церковної служби і церковні співи; пан-отці вчать си- 
ріт і не дають їм вештатись без діла по вулицях. Черниці Воз- 
несенського манастиря, найбільш з заможних і значних родин, 
усі були не тільки письменні, а навіть високовчені і самі писали 
багато наукових та инших творів **. Про ігуменів у київських 
манастирях він каже, що по-між ними є „люде вчені, знавці 
права, або юристи, 






философи І красно- 
мовці. Коло Вели- 
кої церкви (у Лав- 
рі) є прехороший 
славетний печат- 
ний дім, що обслу- 

^^^•^^о У^®^^ ^Р^ ПОЧАТОК ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЛУКИ. 

той. о його вихо- 

дать церковні книжки, прегарно надруковані; на великих папе- 
рах малюнки значних місцевостів і країн, ікони святих, наукові 
розсліди та инше". Церковні співи найдужче сподобались Пав- 
лові. „Співи козацькі потішають душу, вилічують од туги, бо 
голоси у їх гарні, і спів той іде з самого серця. Вони дуже 
люблять співати по нотах ніжні, любі співи". Другий чужинець, 
посол Датський за Петра Великого Юсто Юлій, котрий вер- 
тався через Україну до-дому, у своїх записках пише: „Жителі 
козацької України живуть щасливо, займаються — чим кому охота; 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 170 — 



той купує— продає, той ремествуе, той чим иншим промишляє. 

До церкви усі вони йдуть з молитовниками в руках, тоді як у 

Московитів навіть 
і бояре письменні. 
Усі люде україн- 
ські дуже звичайт, 
ввічливі і охайні; 
усі одягаються че- 
пурно і чепурно со- 
держують свої осе- 
лі". От як свідчать 
чужі люде про на- 
ших людей у той 
час. Звістки ці дуже 
цікаві і вони дока- 
зують, який вели- 
кий вплив має на- 
родня школа на 
увесь устрій жит- 
тя людського, ко- 
ли та школа в ру- 
ках самого народу 
і наука в ній така, 
якої саме треба лю- 
дям. А разом з тим 
з цього добре зна- 
ти, яку велику шко- 
ду роблять ті шко- 
ли, де малим дітям 
у вічі сміються над 
рідною мовою, не- 
мов показуючи тим, 

ОСТРОЖСЬКА БІБЛІЯ (1581 року: заголовний листок). ^^ матірня І бать- 

ківська мова — ні- 
кчемна. Бо од того виходить неповага до всього рідного та 
знущання над ним; од того великий розрух у семьї буває, а 
разом з тим немає доброго ладу і в громадському житті. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОДШОСТИИ. 
Гетьманський 

1647— І663. 

Період цей ми виділяємо осібно, бо обставини історичні 
складаються так, що Україна у цю добу стає більш-менш не- 
залежною, власть гетьманська стає самостійнща; до України 
звертаються чужоземні володарі та чужоземні держави, як до рі- 
вні, і народ Український, хоч і перебуває тяжке лихоліття 
через безнастанні войовничі наскоки, походи та бойовища, ко- 
трі не давали ходити коло хліборобства і тим нищили людей, 
та не про те була й думка у ті кріваві часи. Народ, котрий 
шукає волі, домагається, щоб коли не собі, то хоч дітям 
його легче стало жити, забуває за^ що-денні потреби і живе 
тільки надією на кращу долю. Для того, щоб добитися такого 
самостійного вільного, кращого життя, потрібні були великі люде, 
котрі здужали б зректися самі себе, змогли б забути усе за для 
добра свойому рідному краєві. Та, на превеликий жаль, під той 
час, під ту годину, таких людей не трапилось у нас, а ті, що 
орудовали у ту добу, більш шукали своєї власної вигоди, а за своїх 
менших братів-поспільство мало гадали, мало пеклувалися, або 
й зовсім не дбали. 

Найвидатніщою людиною в той час, коли Україна виби- 
лася була на волю, був Гетьман український Богдан Хмель- 
ницький. 

Богдан, по хрещеному батькові Зіновій, Хмельницький Гетьман 
був син Чигиринського сотника Михайла Хмельницького. На- Богдан 
родився він на світ у кінці ХУІ віку; вчився змалечку у Ки- ^"•^^ьниць- 
ївській братській школі, а далі — у польській єзуїтській школі У 1 647- 1657 
городі Ярославі, що у Галичині, і там навчився польської і ла- 
тинськоі мови; потім, як був у неволі та їздив у Францію — 
французької, турецької і татарської. За-молоду він жив на 
батьківьскім хуторі Суботові під Чигирином, що був дадений 
батькові його Михайлові за ^ого службу. 

Як Богдан скінчив вчення, то батько зараз узяв його до 
війська, і ми бачимо його за Сагайдачного у 1620 — 1621 р.р. на 
війні з Турками. Там під Пецорою його батька, сотника Михайла 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 172 — 

Хмельницького, вбито, а молодого сина його, Богдана, Турки 
узяли у неволю у Константинополь. Там він пробув аж два 
роки, а тоді подався на Запорожжя; був з козаками у поході 
на Москву, і за те з рук королевича Володислава дістав до- 
рогу шаблю. Як повернувся до-дому, то під його проводом 
козаки Запорожські робили багато морських походів на турецькі 
городи, а у 1629 році були аж під самим Константинополем. 
Пробувши довгий час між Низовим товариством, він повернувся 
до Чигирина, став сотником і одружився із Ганною Сомків- 
ною; од неї мав він трьох синів: Тимоша, Юрася та третього, — 

не знати, як звався, — і 
дочок Степаниду та 
Катрю. За Гетмана Пав- 
люка у 1 637 році ми вже 
бачимо Богдана війсь- 
ковим писарем у реє- 
стрових козаків, і тоді 
він часто їздив у Вар- 
шаву із старшиною ко- 
зацькою на чзейм і до 
короля. Кажуть, що як 
Конецпольський абудо- 
вав кріпость Кодак і 
приїхав із французьким 
інженером Бопланом 
оглядати її, то закликав* 
і козацьку старшину, 
щоб вона на свої очі по- 
бачила цю твердиню, 
котра мала одрізати За- 
порожців од України, а 
Українців од Запорож- 
жя, і спитав, глузуючи, 
^ старшину: 

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. „А ЩО, ЯК здаеться 

вам Кодак?** Хмель- 
ницький, просміхаючись, одказав по-латині: — 

^Мапи Гасіа тапи йезігшіш:". 

Це означає: „що руками зроблено, те руками можна й 
зруйновати**. 

У 1646 році ми бачимо Хмельницького між старшиною 
козацькою у Короля. Наказного гетьмана Барабаша, полков- 
ника Ілляша і Нестеренка, а з ними й військового писаря Бог- 
дана Хмельницького закликав Володисдав у Варшаву ось за- для 
чого. Володислав любив славу. Гірко було йому почувати, 
що він, король, у всьому залежить од сейму і шляхти; і от, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



- 173 — 

послухавшись Венеціянського посла Тьеполо, замислив він війну 
із Турціею. Через цю війну, як би вона скінчилась гаразд за- 
для Польщи, він мав на думці приборкати панство. Сам він 
нічого не зміг би подіяти; тим-то, покликавши до себе козацьку 
старшину, став пбтай із нею радитись, а як надгороду за бу- 
дучу підмоху козацьку, передав Барабашеві грамоту, де. 
прописав, що реєстрових козаків збільшується аж до 20.000, 
вернув козакам усі колишні права їх, дав червону корогву із 
білим орлом і в.ООО талярів, щоб зготовились вони до тієї войни. 
Барабаш побачив у Варшаві, що ці заміри короля не до впо- 
доби панству, а добре знав, що у Польській державі шляхта 
верховодить і королем і усіма ділами; то як повернувся він до- 
дому, узяв та й сховав цю грамоту, не показуючи її козакам. 



СЕЙМ У ВАРШАВІ. 

Але Богдан, котрий знав про цю грамоту і добре бачив, які муки 
терплять його земляки од панської сваволі, задумав покористу- 
ватись тією грамотою, а для того він закликав до себе, на зі- 
мнього Миколи, на бенкет чи на хрестини, гостей, а між 
ними й Барабаша. Він добре його напоїв, а як той заснув, то 
зняв з мизинного його пальця перстінь, вийняв з кишені ключі, 
із-за пояса хустину, віддав їх свойому джурі і наказав йому 
зараз сідлати коня і, яко мога найшвидче, скакати до пані Ба- 
рабашихи у Черкаси та сказати їй, що Барабашеві, котрий в 
гостях у Хмельницького, на-щось знадобилися ті грамоти коро- 
лівські. Барабашиха, бачучи перстінь, хустку і ключі чолові- 
кови, повірила і віддала ті листи, що були заховані під муром 
біля воріт у шкатулі. Роздобувши листи, Хмельницький був дуже 



.0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 174 — 

вдоволений тим, але Барабаш став' за це ворогувати з ним і 
кинувся до Чигиринського старости Конецпольського, їцоб він 
яким-небудь побитом приборкав Хмельницького, як чоловіка 
небезпечного. На той час саме скоїлась сварка у Хмельницького 
з підстаростою Чаплинським з-за якоїсь Ляхівки, що узяв до 
себе Хмельницький і жив з нею, як із жінкою, після смерті 
своєї жінки Ганни. Чаплинський, з дозволу Конецпольського, 
напав на хутір Хмельницького Суботів, — а його не було ^оді 
вдома, — забрав хутір собі, узяв ту Ляшку і повінчався з нею, 
а найменшого сина Хмельницького, хлопця 10 год, за якісь 
незвичайні слова, що він йому проказав, звелів так бити різ- 
ками, що хлопець на другий день помер. Повернувшись до- 
дому, Хмельницький зараз кинувся до Конецпольського і став 
жалітись йому, а той одказав йому, що ця річ йому не нале- 
жить і спровадив Хмельницького, щоб він позивався із Чаплинсь- 
ким у суді. Але ж хіба можна було у ті часи козакові знайти 
правду у суді проти шляхтича! Судці пораяли йому жалітись 
королеві. Тоді Хліельницький, бачучи, що з суду того нічого не 
вийде, викликав Чаплинського на поєдинок, сам-на-сам, але 
цей сам не пішов, а узяв із собою трьох збройних людей і з 
ними напав на Хмельницького. Хмельницький вихопив шаблю 
із пихви і гукнув: „Маю шаблю у руці, — ще не вмерла ко- 
зацькая мати!** Кинувся на ворогів і попрогонив їх, але за ці 
слова Хмельницького вхопили і закинули у тюрму. Та там він про- 
сидів не довго, бо Ляшка та, що зробилась жінкою Чаплинсь- 
кого, умовила свого чоловіка, щоб він визволив Хмельницького. 
На весні 1647 року Хмельницький подався у Варшаву до 
вищого суду позиватись за свій хутір, та й там нічого не по- 
моглося. Тоді він обернувся до короля Володислава, котрий 
добре його знав з давніх часів. Король приязно стрів Богдана 
і, як він росказав йому про свою кривду і про те бідування, 
яке терпить народ, Володислав одказав: „Здається, час би б 
усім вам згадати, що ви — вояки, маєте шаблі. Хто ж вам не дає 
постояти за себе? А я усе буду вашим добродієм**. Ці слова 
Короля були рішучі за-для Хмельницького. А як він вертався 
з Варшави до-дому, то по дорозі скрізь бачив, що Ляхи пани, 
а з ними Жиди-орандарі, дуже тиснуть народ; бачив, що однієї 
искри було б доволі, щоб знялася страшенна пожежа. Народ 
терпів і мовчав, бо не бачив собі ні звідкіль допомоги. Як він 
приїхав до-дому, то зібрав потайну раду у густому гаю. Тут 
Хмельницький росказав козакам, щ6 він бачив, їхавши по Україні, і 
показав їм грамоту короля, котру одняв од Барабагаа. Громаду 
так це зворушило, що усі кинулися до шабель і зараз готові 
були розпочати велике діло боротьби за волю, за рідний край. 
Але Хмельницький спинив їх і вговорив до якого часу не пока- 
зувати Полякам, що щось вони замишляють, а сам тим часом 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 175 — 

хотів залучити на поміч Запорожців і Татар. Та Поляки якось 
довідались, що він задумав щось непевне, і польський гетьман 
Потоцький схопив його і вкинув у тюрму. Він навіть хотів 
повісити його, та, на щастя, полковник реєстрових козаків 
Кречовський, що під доглядом його був Богдан, був чи не одної 
думки із ним, бо дав йому утікти з тюрми. Хмельницький 
утік на Запорожжя із сином своїм Тимошем і прибув туди 
у грудні (декабрі) 1647 року. На Запорожжі його добре ві- 
тали і усі радо відгукнулись на його думку визволити з-під 
лядського ярма усю Україну. Хмельницький перезімував у Січі, 
а по весні із сином і де-котрими з старшин Запорожських 
поїхав у Бахчисарай до Кримського хана. Тим часом Запо- 
рожці розсипались, переодягнені старцями та кобзарями, скрізь 
по Україні та закликали людей до повстання. Народ завору- 
шився і сунув на Запорожжя, куди вже повернувся і Хмель- 
ницький. Хан йому дав помочи, звелівши Перекопському мурзі 
(генералові) Тутай-Бею із ордою своєю йти на поміч козакам; 
а за-для безпешности Хан зоставив у себе, як заручника, сина 
Хмельницького Тимоша. Сюди, у Січ кошовий зібрав велику 
силу Запорожців— і кінних, і пішних, і голоту, що жила по 
запорожських хуторах, не маючи навіть у-віщо зодягтися (зва- 
лася вона „лугарями"). Тут на раді, усі в один голос козаки 
обрали Хмельницького Гетьманом, і кошовий передав йому ко- 
рогву, золоту булаву і срібну військову печать. 



БОЙОВИЩЕ НА ЖОВТИХ ВОДАХ ТА ПІД КОРСУНЕМ. 

До табору Хмельницького усе прибувало народу з усієї 
України. На Украані теж ставало неспокійно. Заворушились 
і Поляки, почувши лихо, і задумали вгамувати те повстання, 
як колись за часів Наливайка та Остряниці. Але Хмельниць- 
кий часу не гаяв і 22-го квітня (апріля), з усим військом своїм і 
Татарами, рушив з Січи і, дійшовши до Кодака, узяв його і зруй- 
новав, щоб не мати по-зад себе тієї ворожої і дуже міцної крі- 
пости. Поляки із військом стояли у Черкасах і Корсуні. Поль- 
ський гетьман коронний Микола Потоцький вирядив проти 
козаків свого сина Степана; у поміч йому дав ще й польного 
гетьмана Калиновського з військом; реєстровим козакам, під 
проводом Барабаша та полковника Кречовського, — того самого, 
що колись дав Хмельницькому утікти на Запорожжя, — Потоць- 
кий звелів плисти байдаками у-низ Дніпром і на байдаки ті 
посадовив ще найняте німецьке військо; сам же рушив сухо- 
долом по-над Дніпром. Як це військо рушило, Хмельницький 
із своїм вже отаборився на річці Жовті Води, що вливається 
у Інгулець (річка ця тепер зветься Жовта, і тече у Верхне- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 176- 

дніпровському повіті в Катеринославщині); між нею і бал- 
кою . Очеретяною був тоді густий ліс, що звався Чорний. Тут 
Хмельницький обгородив свій табор, посковувавши вози, а 
Татари отаборились трохи дальш. 3-го травня (мая) 1648 року 
по Дніпру припливли реєстрові козаки і вийшли на беріг у 
Камяному Затоні; на першому байдаку був Кречовський. Тут 
їх уже дожидався Хмельницький, що приїхав сюди з табору 
свого, і став казати реєстровим, щоб вони йе йшли на своїх, 
а краще б допомогли вирятувати Україну з тяжкої ляд- 
ської неволі. Із радістью перейшли реєстрові на його бік, за- 
раз таки кинулись на Німців, що пливли з ними на байда- 



НАСКОК КОЗАКІВ. 

ках, і усіх їх повбивали; Барабагаа козак Джеджалій проколов 
списом і укинув у Дніпро. Усі реєстрові пристали до Хмель- 
ницького. Він посадив їх на татарські коні і, покинувши бай- 
даки, помчав із ними до свого табору. 4-го травня (мая) вони 
були вже на Жовтих Водах і поєднались із військом Хмель- 
ницького. Хмельницький зараз зібрав усе своє військо, вийшов з 
табору і кинувся на Поляків. А перед тим він виправив у ліс 
піших козаків і звелів їм покопати там ями, нарубати і понаки- 
дати дерева і дожидати слушного часу, а до Тугай-Бея послав 
сказати, щоб він обскочив Поляків і напав на них іззаду. Як 
зійшовся Хмельницький з Поляками, то не видержали вони того 



0іді!І2ЄсІ Ьу 



Соо^іе 



— 177 — 

наскоку, стали поступатися до лісу. Коли оглянуться, а по-зад 
них ізнялася курява: то Татари наскочили на них і почали 
„крутити веремія", як казали про їх звичай накидати на ворогів 
аркани, стріляти з сагайдаків, нівечити ворожі коні, галасати 
з усієї сили, топтати людей своїми кіньми і таке инше. Похо- 
пилися Поляки сховатись у ліс, і як-раз наскочили у Княжих 
Байраках на ті ями, що покопали козаки. Вони падали у ті 
ями, люде й коні ламали собі ноги, а Хмельницький сунув з 
своїм військом, як хмара, і кришив Поляків не зупиняючись. 
Потоцького, постреляного і підбитого, узяли в неволю, і на 
другий день він і помер, а Шемберга, Сапігу і Чарнецького 
одпровадили, як бранців, у Чигирин. «Оце вам, панове, — казали 
' козаки, — за те, що не схотіли з козаками у злагоді жити: кра- 
щі вам були Жиди-збойці, ніж Запорожці-молодці!» 

Багато набрали усякого добра козаки й Татари у польському 
таборі, гармати і клейноди теж досталися козакам. Але Хмель- 
ницький не упився тією славною перемогою, — він добре знав, 
що ще є велика сила польського війська і що коронний гетьман 
Потодький не подарує йому того. І от він три дні дав козакам 
спочити після бою, а тим часом прилаштував свої вози і на 
них постановив ті гармати, що узяв з байдаків реєстрових 
козаків; до гармат тих пристановив осібних, найкращих гар- 
матіїв з Запорожців і, таким чином, за тих три дні впорядкував 
своє військо. Усього війська із Татарами було в його 16.000, 
і з ним рушив він на Корсунь. Але бачив він добре, що вій- 
ська в його надто небагато, а через те він знов на хитропц 
взявся. Кривоносові, або Перебийносові, як його взивали, із 6.000 
козаків та Тугай-Беєві він звелів зайти по-заду Поляків у гу- 
стий ліс і в ньому поперекопувати усі стежки, понакидати па- 
ліччя, покопати рівчаки, а в самій гущавині постановити гармати 
і так дожидати Поляків. Разом з тим вислав він Микиту Ґала- 
ґана, з невеликою купою козаків, щоб він заманив Поляків у 
той ліс. Побачили вони Галагана, зараз перехопили його і 
почали випитувати, де й скільки війська у Хмельницького. Ґа- 
лаґан набрехав їм . чимало. Налякалися Поляки тієї брехні і 
стали одступати до Богуслава, а Галаган узявся показати їм 
шлях, та, замість того, повів у той ліс, де засів Кривоніс. Не- 
сподівано іззаду наскочив Хмельницький. Поляки, перелякані, 
кинулися тікати у ліс і як-раз ускочили у болото, що було 
там. Вози й коні позагрузали у болоті. Стали вони обходити 
болото, і попали у глибокий яр, а там їх стрів Кривоніс із гарма- 
тами. Велика метушня зробилася у польському війську, — переля- 
кані тікали вони світ-за-очі. Вози, гармати, коні, люде, котрі не 
застряли у болоті, покотилися у яр, позастрявали у рівчакйх, 
що покопали Кривоносови козаки, та у нарубаному дереві. 
Хмельницький, бачучи таке, вскочив у саму середину ворогів 

12 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 178 — 

і у-иень розбив Поляків. Без числа поббивалй їх, багато узя- 
то у полон, а з ними й гетьманів польських Миколу Потоць- 
кого та Мартина Калиновського і ще 80 значних. Вели- 
ка здобич досталася козакам: гроші, гармати, корогви, клей- 
ноди і усякого добра чимало. Хмельницький зараз одпрова- 
див послів у Січ, щоб сповістили про побіду; ними ж послав і 
подарунки: 4 корогви, 2 булави, 2 бунчуки, 6 казанів, 6 гар- 
мат, 1000 талярів на військо і 300— на Січову церкву, і про- 
хав, щоб і надалі Запорожці помагали йому. . Потоцького, Ка- 
линовського і 800 бранців Поляків подарував він Татарам, 
котрі погнали їх у Крим, сподіваючись великого за них ви- 
купу. Багато добра досталося і козакам. У Корсуні Хмельниць- 
кий од правив молебень і звідтіль рушив з у сим військом до 
Білої Церкви. 

Тепер Хмельницькому легче було: Польща осталася і без 
гетьманів, і без війська. Хмельницький без клопоту дійшов до 
Білої Церкви. З рілої Церкви розіслав Хмельницький по всій 
Україні універсали до Українського люду і підписався на них вже 
так: „Гетьман війська Запорожського і усієї України по обидва 
боки Дніпра' ^ Закликав він усіх, хто вміє зброю в руках держати, 
щоб збірались оружно на добрих конях до Білої Церкви. В тому 
універсалі він закликає увесь народ до повстання і усім обіцяє ко- 
зацьке званіє, тоб-то волю, котру мали козаки. І рознісся 
по Україні цей поклик, і відгукнулася на його уся Україна, — 
почалося повстання і на Волині, і на Поділлі, і в Червоній Русі, 
і стали звідусіль люде прибувати до Білої Церкви, під гетьманські 
корогви; везли із собою порох, кулі, зерно, борошно; йшли усі, 
бо вдома по селах вже дуже важко було сидіти: ніде не можна було 
знайти чоловікові, як що він не Поляк, а -ні захисту, а-ні правди; 
знущались з нього і пани, і підпанки, і Жиди, — знущались з віри, 
з пан-отців, грабували церкви і манастирі православні. І народ 
несчисленними юрбами потяг до Гетьмана, бо сподівався з ним 
здобути собі і дітям своїм волю та полегкість від тяжких мзгк, 
знайти у нього правду, котрої ніде не видно було. Народ той, що 
зійшовся звідусіль до Хмельницького, він .поділив на купи (на 
полки) і припоручив їх ватажкам з своїх козаків; купи ці звалися 
загонами, і розсипалися ті загони козацькі з Білої Церкви скрізь 
по Україні. Загони ті були чималі: у Кривоноса було тисяч 20 
або ЗО, а в инших по 1 — 2 тисячі. До них приставало поспіль- 
ство, простий народ. Заворушилися люде по всій Україні. У 
Галичині теж повстало замучене поспільство і різало Жидів, 
шляхту і ксьондзів. Але там скоро загасили ту пожежу, бо 
у Галичині стояло багато війська польського і не було путящого 
ватажка. На Поділлі орудував Ганджа та Морозенко; коло 
Київа та Чернигова — Лисенко-Вовгура та Харченко-Гайчура; 
яоло Переяслава і на лівім березі Дніпра — Максим Кривоніс, або 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 179 — 

Перебийвіс, як його взивали. Не шанували козаки нікого і нічого. 
' Довго терпіли вони муки, а тепер вони вилилися у кріваве море 
і затопили усю Україну, від Припеті до Дністра. Цілими табу- 
нами тікали Поляки і Жиди у Польщу, бо нікого не милува- 
ли повстанці: хоч дитина, дівка або жінка — усіх без жалю різа- 
ли, добро їх грабували, доми, кляштори і костьоли польські пали- 
ли. У одному костьолі над престолом повісили разом ксьондза, 
Жида та собаку і над ними написали: „Лях, Жид та собака — 
віра однака". Найбільш лютував Кривоніс, вирізавши усіх панів, 
Поляків і Жидів у Полтавщині на лівім боці Дніпра. 

Уся Україна тоді повстала. Сам Хмельницький, мабуть, не 
сподівався, щоб так йому пощастило. Про його ходила пого- 
лоска, що він хоче збудовати нову, Українську державу, що 
він йменуе себе Великим Князем. Але сам він ще не сягав 
думками так далеко. Він навіть не думав тоді одірвати Україну 
від Польщи. 

Причин, через що сталося те велике народне повстання 
1648 року, було кілька: козаки-виписчики були невдоволені, що 
їх хотіли повернути у „підданих"; невдоволені були реєстрові за 
те, що в їх однято право обірати собі старшину козацьку і наста- 
новлено їм начальників з шляхти: селяне піддані обурені були 
проти панів і орандарів Жидів; багато ще йажили утиски, що 
терпіли православні зй, свою віру; унія, котру накидали людям, 
та таке инше. Розглянувши причини тієї революції, можна за- 
примітити, що вони були: релігійні, — бо народ хотів одстояти 
свою віру, котра зазнавала тяжких утисків; національн і, — бо 
народності Українській була велика небезпека од Поляйів: 
політичні, — бо народ наш не хотів помиритися з тим ладом 
державним, що запанував був у Польщі; нарешті, соціально- 
економичні — бо дуже вже тяжко гнітило народ шляхетсько- 
жидівське господарство, дуже тяжко давалася в знаки народня 
неволя та те, що землі людські підгарбали під себе пани. 

Люде неоднакового стану (сословія) не однаково дивилися 
на те повстання. Люде заможніщі— духовні, учені— хотіли 
забезпечити права віри і народности, але мало думали про долю 
„хлопів**, мужиків, бо багаті та вчені люде не уявляли собі такого 
ладу, щоб не було панів і підданих; козацтво думало поши- 
рити і забезпечити свої права, як лицарського стану; поспіль- 
ство хотіло прогнати панів, захопити землі і вільно ними кори- 
стуватись. 

Богдан Хмельницький, ставши на чолі народнього повстання, 
мало розумів, чого саме треба і чого од нього сподівається на- 
род, хлопи, і всі бажання та надії Богданови на перший час 
були не більші, як тільки щоб поширити число і права реєстрових 
та забезпечити права благочестивої віри. Мабуть, іще було в 
його на думці — обмежити сваволю панів, зміцнивши владу коро- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 180 — 

лівську: „не так король, яккоролевенята** — мовляв Хмельницький. 
Але дальше цього він не йшов. Та вернемося знову до подій, 
тогочасних. 

На лівому боці Дніпра мало не усю теперішню Полтав- 
щину мав тоді один чоловік — князь Ярейа Вишневецький. Син 
православного батька і небіж Петра Могили, він ще у 
польській школі зробився католиком і, як перевертень, став 
лютим ворогом і батьківської віри і свого * народу. Він був 
дуже багатий, бо мав свої землі і палаци ще й у Галичині, 
на Поділлі та Волині; свого власного війська у нього було 
більш як 8000. Князь цей, як почав Кривоніс вирізувати шляхту 
і Жидів у Полтавщині, зібрав свою челядь і теж потяг з своїх 
лівобережних ґрунтів у свої Волинські маєтності. Тут, саме 
тоді як він переплив Дніпро, перейняв його своїми послами 
Хмельницький і у^іовляв згадати, що він Українець з пра- 
вославного роду та радив одчахнутись від ворогів — Поляків і 
пристати до своїх рідних братів та оступитися за свою рідну 
Україну. Не схотів послухати Ярема послів і звелів посадити 
їх на гострі палі. Тоді й Хмельницький закипів помстою за ту 
наругу і звелів Кривоносові йти на Волинь і поплюцдрувати 
маєтності князя Яреми. Городи і села з радістью стрічали Криво- 
носа і приставали до його, мовляючи: , тепер у нас свій пан -Геть- 
ман Богдан. Не хочемо ми лядського духу, не хочемо узнавати 
Вишневецького за пана!** — Так вигукували Немирівці, віддаючи 
свій город Кривоносовій ватазі. Як люта звірюка розпалився 
князь Ярема, почувши таку зневагу від міщан свого города, і 
накинувся на Немирів, щоб одняти його у повстанців. Довго 
бились козаки, але міщане не видержали і мислили, що коли 
скоряться, то матимуть собі милосердя од свого князя. Та не по- 
милував він їх, як узяв город, — звелів карати Немирівців най- 
лютіщими муками: з кого здирали з живого шкуру, кому очі 
випікали, кого роздирали на-двое, кого садовили на гострі 
палі, кого обливали гарячою смолою. „Дошкуляйте їх добре!** — 
гукав Ярема — „нехай чують, що вмірають!** 

Тим часом Кривоніс опанував міцне, оборонне місто По- 
ловне, де поховалися від його Поляки та Жиди. Більш 10.000 
самих Жидів він вирізав, а шляхти — без числа. Накинувся на 
його князь Вишневецький з своїм військом. Довго билися вони, 
довго ганяли один одного по Волині, перейшли і на Поділля, 
від Константинова до Бара. У Барі тоді стояв Андрій По- 
тоцький, син гетьмана, із драгунами. Кривоніс розбив їх і по- 
бив до одного, а Потоцького узяв у полон і одпровадив до 
Хмельницького. У Барі зарізали 15.000 Жидів. Ватага Кри- 
воносова дуже лютувала там. Різали без жалю, — з живих на- 
віть шкури здирали. Звідтіль Кривоніс подався до Каменця, 
але не подужав його нзяти. Під Махнівкою розбив він військо 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 181 — 

Вишневецького і трохи самого Ярему не спіймав на списа, та 
той якось вивернувся і утік. 

За кілька тижнів після Корсунської битви Україну геть 
„вичищено". Разом з польською шляхтою зникла і українська 
православна: шляхтичі православні поховалися по манастирях, 
найбільш у Київо-Печерській лаврі. Київське, Чернигівське і 
Брацлавське воєводства та східня частина Подільського — опи- 
нилися в руках народа; в руках Поляків оставався один ли- 
шень Каменець-Подільський — не можна було підступитися до 
нього. З осени помста перекинулась на Волинь — почали „ви- 
чиш;ати" і тут. 



БИТВА ПІД ПИЛ5ЇВ0Ю. ПОХОД ДО ЛЬВОВА. 

Тим часом поки загони козацькі орудовали на Україні і вигу- 
били на усім її просторі трохи не всіх Поляків та Жидів, сам Хмель- 
ницький стояв під Білою Церквою — дожидав з Варшави од- 
повіді на свої листи. У Польщі, помер тоді король Володислав 
ІУ, прихильний до козаків, і державний уряд послав до 
Хмельницького своїх послів, ш;об умовитись, а сам тим часом 
почав скликати шляхетне військо проти козаків. Найстаршим 
над послами ізнов був Адам Кисіль. Бачучи ж велику силу, 
що купилась коло Хмельницького, уряд Польський вислав по- 
сла і до Московського царя — прохав його помогти Польщі 
проти козаків. Лист цей перехопили козаки, і Хмельницький 
побачив тоді, що перемовами тими Поляки хочуть тільки про- 
гаяти час, поки надибають собі звідкіль-небудь помочи. Тоді 
Хмельницький покинув умовлятися із Поляками, подався з 
Білої Церкви і дійшов до р. Случи. Шляхетне військо стояло 
табором коло р. Пиляви, на Поділлі. Над ним було аж три на- 
чальники — „региментарі**: князь Заславський, князь Конец- 
польський і 'князь Остророг. Усі ці князі були великі пани, але 
нікчемні вояки, і козаки сміялися з них, мовляючи: „зібралася 
перина, дитина та латина козаків воювати". Заславського про- 
звали периною за те, що був дуже ніжний і тендітний; Ко- 
нецпольського — дитиною, бо був ще молодий (ледве 20 літ 
мав) і через те палкий, а Остророга латиною — за його вченість. 
Під їх корогви зібралося коло 60.000 самої шляхти, а з ними 
без числа челяді і возів -з усяким панським добром. Пани ви- 
їхали на війну, як на який бенкет; попривозили з собою уся- 
кі напитки і наїдки, перини, подушки, дорогі килими, намети; 
повбіралися усі у шовки та оксамити, понавозили срібних та 
золотих кубків, чарок, таців, блюдів та тарілок, пишаючись 
один перед одним своїм багацтвом. Бенкетували і гуляли па- 
ни наче в себе дома. „На-що нам гармати, — вигукували пья- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 182 — 

НІ пани, —коли ми розженем усе це хлопство канчуками! Не 
помагай, Боже, ні нам, ні козакам, тільки дивися, як ми трощи- 
тимемо це бидло! '^ Так вигукували вони, вихваляючись один 
перед другим. Сюди прийшов і Хмельницький із своїм війсь- 
ком і став у Пилявському замку. Він довго морочив Поляків 
усякими умовинами для того, щоб дождатися, поки надійде 
Кримський хан, до котрого він послав своїх послів. 20-го сер- 
пня (августа) почалися перші наскоки, перші герці, і у цей 
день щастило таки Полякам. 21-го у вівторок підійшла до 
Хмельницького допомога од хана, — усього 4.000 чоловіка з Караб- 
чеем-Мурзою, — привів її син Хмельницького Тиміш. У-досвіта, 
у середу, пустив Хмельницький у- перед татарський загін. 



МІСЦЕ ПІД ШІЛЯВОЮ, ДЕ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РОЗБІШ ПОЛЯКІВ. 

А щоб Полякам здалося, що Татар прийшло багато, він 
звелів полкові Кривоноса вивернути кожухи і, гукнувши 
, Аллах! **, ускочити в козацький табор. І справді, це так 
налякало Поляків, що вони з переляку не знали, що 
й почати: усяк командував, робив по-свойому, ладу не було 
ніякого. Хмельницький, з своїми підручними Чорнотою, Криво- 
носом та иншими, розбив їх і багато потопив у річці тоді, як 
польські корогви натовпилися на греблю. Навмисне заманив 
їх сюди Чорнота. Бачивши таке лихо, Конецпольський пере^- 
одягся у селянську одежу і втік, а за ним і Заславський, до- 
ручивши гетьманування Вишневецькому. Як дозналися про теє у 
польському таборі, то на усе те величезне військо напав такий 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 183 — 

переляк, вдо вони, кинувши в таборі усе добро, повтікали; вранці у 
таборі польському лишилися тільки собаки. Як довідався про те 
Хмельницький, зараз взявся догонити їх із своїми козаками. 
Нагнали Поляків і багато порубали. Найбільш полягло їх 
під Константиновим, бо під їх натовпом завалився міст на 
р. Случі. Поляки тікали світ-за-очі; як каже літописець: „тільки 
б коня допавсь, — летів без очей, аби не зоставсь". Козакам у 
таборі досталося 120.000 возів із кіньми, 80 гармат і на 
10.000,000 злотих усякого добра. Корогви, вуздечки, щити і 
шоломи, срібний посуд, шаблі, соболі, кожухи, блакітні хустки 
персіянські, рукомийники, шаплики, у котрих купалися пани, 
варення, цукерки та усякі наїдки, пиво, мед, вина та налив- 
ки, — усе те досталося до рук козацьких. Чотирі дні бенкету- 
вали козаки. 

Тим часом Поляки із своїми гетьманами утікли аж 
у Львів. Тут вони обрали собі гетьманом Ярему Вишне- 
вецького, і він із військом подався у Варшаву, бо боявся, пі;об 
Хмельницький не рушив туди. А Хмельницький з-під Пиляви 
пішов у Константинів і узяв його без найменшого клопоту, а звід- 
тіль подався на Збараж. Із Збаражу повтікали усі люде, то 
він узяв тут багато пороху і 50 гармат і поруйнував костьо- 
ли. На раді, пцо він зібрав, багато де-хто з старшини, з Чор- 
нотою на чолі, та прості козаки, казали іти далі на Варшаву 
і до останку зруйнувати Польіцу, визволити Україну з-під 
лядської кормиги, зробити її самостійною. Але Хмельницький 
був тієї думки, ш;о користуватись своєю удачею треба не хапаючись, 
бо, мовляв, коли б у це діло не встряли сусідні держави? А 
надто його здержували од того українські шляхтичі, як от 
Немирич та Виговський. Послухавши їх, та й сам мало дбаючи 
про долю поспільства, котре одне тільки й допомогло йому по- 
дужати Поляків, він не зумів і не схотів покористуватись тією 
надзвичайно пцасливою нагодою. За-для того ж, щоб повернути 
на щось ті великі сили, котрі були під його рукою, він по- 
слав своїх полковників з їх загонами на Волинь та Полісся кін- 
чати Ляхів та Жидів, і загони ті руйнували костьоли і замки 
у Дубні, Кременці, Острозі, Луцьку і инших містах. Сам же він 
подався у Галичину. 6-го жовтня (октября) обложив він навкру- 
ги Львів і почав стріляти з гармат. З такими потугами, які 
були у Хмельницького, йому легко було опанувати містом, та 
він не хотів руйнувати багатий у ті часи Львів і послав із 
сурмачем лист, щоб Львовяне віддали усіх Жидів, котрі захо- 
валися у місті. У Львові після Пилявського бойовища зібра- 
лося багато Поляків. Вони не пристали на те, що писав у 
листі Хмельницький, і наважились оборонятись, але православні 
Львовяне узброілись киями (за це їх прозвали ,,кияками'0, вдер- 
лися у замок, що стояв на північній стороні міста на Лисій 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 184 — 

горі, — збудовано його ще за князя Льва Даниловича, — і вирі- 
зали усіх до одного, хто сховався там. „Страшний був, — 
каже сучасник, — той замок: стіни, котрі поросли мохом, 
залиті були кровію, а у вежах повно трупу". А козаки усе 
більш і більш стискали місто. Бомбою з гармати запалено жи- 
дівську синагогу; пожежа розкинулась геть по місту. Тоді 
вже виставили Львовяне білу корогву і згодилися піддатися; 
послали послів до Хмельницького, котрий узяв з города 
200.000 червінців викупу, і 24-го жовтня одступився до 
Замостя. По дорозі скрізь вітали його православні, взиваю- 
чи „визволителем'', а міста, що були заселені католиками. Жи- 
дами та уніятами, козаки усі геть попалили і жителів повирі- 
зували. 

У Замості стояв Вишневецький із 10.000 війська, та ще 
постоянного війська було там із 1.000 чоловіка. Наближаючись 
до міста, Хмельницький вирядив передову ватагу із Небабою, 
але Поляки не схотіли з ним балакати. Тоді 5-го листопада (но- 
ября) він сам обложив Замостя своїм військом і прогаяв на 
облогу аж три тижні, — доти, поки не узяв викупу 20.000 зло- 
тих. Чого Хмельницький, маючи 200-тися4не військо, облягає 
зовсім непотрібну йому кріпость Замостя і гаїть там аж три 
тижрі, не можна того зрозуміти. 



ОБІРАЮТЬ КОРОЛЯ. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У КИІВІ. 

Саме тоді як таке робилося на Україні, у Варшаві зібрався 
сейм, щоб обрати короля. У Володислава ІУ дітей не було, і 
королем мусів стати один з його братів. На сеймі одні дер- 
жали руку за старшого брата Володислава — Карла, инші — за 
Семигородського князя Ракочія, але Хмельницький послав на 
сейм своїх послів і наказав їм виявити, ш;о козаки бажають 
за короля Яна-Казімира. То був такий тяжкий час, ш;о сеймові 
було не до суперечок, — боялися, щоб ще гірше не розлютувати 
козаків, то через те 17-го листопада (ноября) був обраний 
Ян-Казімир. 

Тільки його обрали, як він послав до Хмельницького 
свого посла і вмовляв його не плюндровати по-ворожому поль- 
ського краю та одступити собі на Україну. 

Задоволений тим, що на сеймі сталося так, як він бажав, 
Хмельницький 24-го листопада зняв облогу і одступив від 
Замостя. Усі були здивовані і не розуміли, .що це і для 
чого робить Гетьман. Це можна пояснити хіба тим, що 
Хмельницький не мав ніякої політичної освіти. Коли вихо- 
дило щось так, як він хотів, то далі він не знав вже, що 
йому робити. Це завжди так буває тоді, коли культура народня 



0іді!і2есі Ьу СлОО^ІЄ 



— 185 — 

стоїть низько, коли народ не готовий ще до політичного життя. 
Народ не розумів ще, що він може зробити своїми силами. 
Коли він ішов проти Поляків, то він тямив одне; що це його 
гнобителі, що йому тяжко живеться під їх кормигою, і треба 
цього лиха спекатися. Але, позбуваючись лихого, поганого, тре- 
ба наперед знати, що на його місце поставити. А народ Укра- 
їнський в той час, скинувши з себе невільницькі пута, як-раз 
не знав, що йому робити далі. Старшина козацька бажала знищити 
польську шляхту, але собі стати на її місце: вона не може уя- 
вити собі, як то може 
бути, щоб усі ма- 
ли рівні права. Ця 
партія людей на- 
хилялася до того, 
щоб скласти федера- 
цію (спілку) з Поль- 
щею. 

Друга партія бу- 
ла — увесь простий 
народ. Вона не хоче, 
щоб було так, як у 
Польській державі, 
але чого саме хоче 
вона— не вміє вика- 
зати. / 

Нарешті, був ще 
й третій напрямок, 
котрого часом держав- 
ся Хмельницький. Це 
був напрямок, щоб 
скласти федерацію 
(спілку) з иншими су- 
сідніми державами. 
На південно - захід- 
ній границі Укра- 
їни була ціла низка король польський ян-казімир. 

невеличких держав, 

не зовсім незалежних, котрі хотіли скласти таку федерацію: 
князівство Седмиградське (Трансильванія), Волощина, Молда- 
вія. В Молдавії був тоді талановитий Господарь Василь Лу- 
пул, а в Седмиградії — Юрій Ракочі. Цей Ракочі, довідавшися, що 
Хмельницький перемагає Ляхів, прислав до нього посольство і при- 
соглашав його приставати до федерації. Хмельницькому подо- 
балася ця думка, але він гадав, що це справа дуже тяжка: 
для цього треба було оддатися під опіку Турецького султана, 
але на це ніколи не пристав би народ. Так хитався Хмельни- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 186 — 

цький, думаючи то про федерацію з Польщою, то про федера- 
цію з Седмиградіею та Руминіею (Молдавією і Волощиною). 
Але ні так, ні инак не сталося... 

Тим часом Хмельницький знову повірив обіцянкам королівсь- 



ІЮГДх^Н ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ у КНІВГ. 

ким. Ласкаві універса*іи королівські зробили те, що Хмельницький 
став спиняти загони козацькі, щоб вони не руйнували польської 
шляхти, і умовляв поспільство вертатися до своїх панів, у котрих 
вони були до того. Але не вірив народ ласці панській, і на Литві 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 187 — 

ватажки не перестава.тіи різатися з панством, — Гаркуша і Криво- 
шапка оруд овали там і не вважали на гетьманські універсали. 

У перших днях січня (января) 1649 року прибув Хмель- 
ницький із військом і старшиною у Київ. Його зрадістью стрічали 
Кияне, називаючи його новим Мойсеем, дзвонила в усі дзвони, 
палили з гармат. Проїхавши крізь Золоті ворота, він 
серед старшини наблизився до собору св. Софії. Там його віта- 
ли митрополит і духовенство, а студенти Академії і школярі 
співали йому латинські та українські вірші. Тоді ж був у Киї- 
ві Єрусалимський патріарх Паісій. Він вітав Хмельницького від 
усього православного миру, як оборонця віри, і вмовляв та благо- 



ЧУЖОЗЕМНІ поети у ХМЕЛЬНИЦЬКОГО в ЧИГИРИНІ. 

словляв його не покладати рук і не кидати боротьби з нена- 
висним папством (католицтвом) та уніяцтвом. На той час і 
сусідні держави, бачучи, яку силу має Україна, стали засилати 
до Гетьмана своїх послів. Турецький султан Ібрагим, Кримський 
хан Іслам-Гірей, Угорський князь Юрій Ракочі, Молдавський 
Господарь Василь Лупул, Московський царь Олексій Михайло- 
вич, — усі вони, через своїх послів, запобігали його ласки і шукали 
його помочи проти Цольщи. Тепер Хмельницький став иначими 
очима дивитися на діло, — тепер він неначе вперше зрозумів, 
ш;о він не хлоп — повстанець, а „Гетьман з ласки Божої та по 
волінарода**. Досі він мав перед очима тільки справу козацьку, — 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



--188 — 

тепер зрозумів, що це дрібниця: треба брати ширше, треба ду- 
мати про те, як би од Польпі;и визволити увесь Український народ, 
щоб він міг жити вільний і сам собою правити, під обезпекою ко- 
зацького війська. „Доказав я, чого не думав, — тепер докажу, що 
надумав**,— казав Хмельницький: — вибью з лядської неволі увесь 
наш народ Руський (себ-то Український). Поможе міні увесь про- 
стий народ аж по Люблин, по Краків. Я його не одступлюся, бо 
то права рука наша*'. Та, на лихо, маріючи навіть про те, щоб зов- 
сім Україну од польських панів визволити і зробити з неї само- 
стійну, осібну державу, він не міг ніяк позбутися великого почиту- 
вання до Польського короля: ніяк не міг він позбутися тієї думки, 
що король — Богом даний державець України, а він — залежний од 
нього підданець. Ця звичка — залежати од якого-будь державця — 
на-віки втопила Україну, і, як видно буде далі, вкинула її у таку 
безодню лиха, що з неї вона ніколи не могла визволитись. 
У місяці лютому (февралі) приїхали посли від короля Яна 
із дарунками і привезли Гетьманові клейноди. Хмельницький 
рийгаов до послів із булавою; по-перед його несли бунчуки і корогву. 
Це він робив для того, щоб Поляки бачили, що він і без їх ласки, 
з волі свого народу, давно вже Гетьман, і їх клейнодів не дуже 
потребує. Полковник Джеджалій не втерпів і сказав послам: 
,, маєте свою Польщу, а України не займайте: нехай зостається 
нам, козакам!" Коли польський комісар спитав, скільки мати- 
муть тепер козаки війська, Хмельницький одказав: „на-віщо 
вам? Скільки схочу, стільки й буде*'. Взагалі, польські посли по- 
чували себе ніяково, бо Хмельницький бачив, як до нього 
ставляться сусідні державці, добре знав лукавство панів і чув, 
що він має силу, а через те поводився із послами незалежно. 
Старшина і козаки по-всяк-час виявляли до них свою ненависть 
і докоряли Поляким тими муками, що терпів од них Український 
народ. На обіді у польського комісара Адама Кисіля Гетьман, 
між иншим, промовив: „виверну вас усіх, Ляхів, до-гори ногами і 
потопчу так, що будете під моїми ногами, а напослідок вас цареві 
Турецькому в неволю оддам"! А потім далі: „король собі королем 
будь, аби вільний був від дуків і шляхти. Як согрішить князь— 
вріж йому голову, согрішить козак — і йому таке саме зро- 
би. Ото буде правда! Король не хоче бути вільним королем. 
А я хоч і малий чоловік, але міні так Бог дав, що я тепер єдино- 
владний самодержець Український. На Татар та Турків шаблі не 
підійму — буде з мене й України, Поділля, Волині по Холм, по 
Львів і Галич!** Довгий час прогаяли польські комісари у Перея- 
славі, силкуючись дійти з Гетьманом до якихось умовин, та 
ні до чого, як треба, не договорилися, — крім того, що до Зе- 
лених Свят ні козаки, ні Поляки не повинні воюватися. З тим і 
поїхали польські посли. Обидві сторони бачили, що без війни 
діло не обійдеться, і почали до неї наготовлюватись. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 189 — 

ОБЛОГА ЗБАРАЖА. БОЙОВИЩЕ ПІД ЗБОРОВОМ. ЗБО- 

РОВСЬКА ЗГОДА. 

Хмельцццький, як вернувся до-дому, почав з того, що упо- 
рядкував військові справи: поділив усю землю Українську на полки 
під орудою полковників, котрих обірали на радах. Полки ті 
обіймали Червону Русь, Київщину, Поділля, Волинь, Чер- 
нигівщину, Полтавщину по Запорожські землі і Молдав- 
щину на півдні. Полк обнімав усю просторонь землі, — немов 
би губернія, — із городами, містечками і селами. Кожний полк 
мав свою полкову старшину, котра сиділа у головному місті 
полка, і був поділений на сотні, як тепер повіти (уїзди), із 
виборними сотниками на чолі. Сотні поділялися на курін. Пол- 
ків було не однакове число. До Хмельницького було їх б, ча- 
сом 7 або 8. Після Хмельницького полків стало далеко більш: за 
часів повстання було од 20 до ЗО, але де-які з них зникали, потім 
складалися в инших місцях.]Нарешті, після Зборовської умови вста- 
новлено було 20 полків: по 10 на кожному боці Дніпра. 

Найголовйіщий уряд козацький був генеральна військова 
канцелярія. Там, разом з Гетьманом, були урядовці: обозний 
(начальник над артілеріею і лаштуванням таборів), ос аул, 
писарь (державний секретарь), хорунжий. Усі вони зва- 
лися генеральні або військові, військова стар- 
шина. В кожному полку була своя канцелярія (полкове пра- 
вленіе) і полкові старшини: полкові обозні, осаули, писарі, 
судді, хорунжі. В сотні, знов, була сотенна канцелярія і со- 
тенні старшини: сотник, писарь, хорунжий. Курінями пор5щку- 
вали курінні отамани. По городах були міські отамани. Усіх 
цих урядовців настановляла і скидала рада козацька, вільними 
голосами, а затвержували гетьмани. Такий порядок здавна вже 
заведений був в козацькому війську, але тепер, за Хмельниць- 
кого, його прикладено до всього народу Українського. Тепер 
слово „ козак ** перестало значити тільки „військова людина", а 
перейшло на увесь люд, котрий повстав ^під рукою Хмель- 
ницького. 

На правому боці Дніпра були такі полки та полковники 
(по спискові за 1650-й год): 

Брацлавський, полковник Данило Нечай; полк був поділений на 21 сотень. 

Уманський „ Йосип Глух „ 13 „ 

Кальницький (часом він Іван Хведоренко „ 18 „ 

зветься Винницький) 

Чигиринський п Хведір Вешняк „ ЇВ „ 

Корсунський „ Лукьян Мозира ^ 19 , 

Черкаський • Лсько Воронченко „ 19 „ 

Канівський „ Семен Савич „ 15 „ 

Київський „ Антон Ягданович „ 17 „ 

Білоцерківський „ Михайло Громика „ 17 » 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 190 — 

Пізніще тут були ще полки Подольський (або Могилевський) 
і Паволоцький, а Київський залічується до Лівобічних полків, 
бо тільки самий город був на правому боці Дніпра, а увесь 
полк був на лівому. 

НА ЛІВОМУ БОЦІ ПОЛКИ: 

Переяславський, полковник Хведір Лобода; полк був поділений на 18 сотень. 

Прилуцький „ Тиміш Носач „ 19 ;, 

Миргородський ^ Матвій Гладкий „ 16 „ 

Полтавський ^ Мартин Пушкаренко „ 17 „ 

Ніженський ,у Прокіп Шуиейко » 9 ^ 

Чернигівський „ Мартин Небаба „ 6 „ 

Кропивянський „ Хвилон Джеджалій „ И « 

Лубенський „ — „ 11 л 

Гадяцький „ Бухало „ И п 

ЗіньковськиИ „ — „ — „ 

Іркліївський „ — „ — г, 

панський „ — „ — „ . 

Столицею своєю обрав Гетьман Чигирин, і там наготовлявся 
тепер до війни з Поляками. Він знав, що султан Турецький 
дозволив ханові Кримському Іслам-Гірееві іти на Польщу вій- 
ною, щоб узяти данину, котрої Польща вже кілька год не 
платила йому, то тепер він і дожидався його. Виступивши з 
Чигирина із своїм військом, Хмельницький у червні (юні) по- 
єднався з ханом на Чорному шляху: разом вони рутили на 
захід, бо під Збаражем (тепер містечко в Галичині) зібралося 
польське військо. У Поляків, окрім польських, драгунських і гу- 
сарських панцирних корогов, були ще полки найнятих німець- 
ких рейтарів (кінних) і німецької та угорської піхоти, а при 
тому війську ще в-двое стільки було іірислужників. Уся ця ар- 
мія поділена була на 5 дівізій, під орудою Фірлея, котрий ота- 
манував і над першою дівізіею; над иншими дівізіями отаману- 
вали: Лянцкоронський, Остророг, Ярема Вишневецький і Ко- 
нецпольський. Головний табор стояв під містечком Константи- 
новим, але на військовій раді постановлено було перейти до 
Збаража, бо то було захистнійше місце. Сюди вони перевели 
своє військо і окопалися. ЗО червня з'явилися козаки і Татари 
коло окопів і розпочали свої герці. Це був козацький звичай 
тогочасний, що виходили або виїздили наперед одважні і гострі 
на язик молодці і глузуючи, дражнячи, дратуючи і насміхаючись, 
силкувалися тим викликати за окопи ворога на герць, щоб 
помірятися з ним силами сам-на-сам. Так минув перший 
день. Другого дня у неділю 1-го липня (юля) почалося справжнє 
бойовище. Козаки й Татари усе стискали облогу, і Поляки один 
за одним кидали їм окопи свої та переходили близче до міста. 
Козаки тіспіще обступали їх і за ніч насипали такі високі вали, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 191 — 

що з них на вибір можна було вціляти у кого завгодно з-по- 
між ворогів. Міцно держалися Поляки за своїми окопами, — а 
то через те, що у них був Вишневецький: він вдержував їх і 
умовляв не тікати і не кидати міста, та ще до того й облога 
була така густа, що навіть і продертися нікуди було. Вже не 
стало й харчів, почали вже й падло їсти, а тут ще й вода у річці 
засмерділася, бо у ній гнили убиті люде і коні; туди сті- 
кала із дощовою водою і усяка нечисть з-під такого несчислен- 
ного натовпу людей, коней і худоби. Поляки вже кілька раз 
починали прохати милосердя у Хмельницького, але він зага- 
дував їм такі тяжкі умовини, як віддати йому Вишневецького і 



ЗАПОРОЖСЬКИЙ ГЕРЦЬ. 

Конецпольського, Лянцкоронського, Остророга та ще й Ча- 
плинського, свого лютого ворога, а тоді нехай усе військо 
виходить і складає свою зброю йому до ніг. Не при- 
ставали Поляки на такі тяжкі і срамотні умовини, і зноь 
мусіли братись до зброї. Вже вони й до Хана посилали і умо- 
вляли, щоб він одчахнувся од козаків, та нічого не помагало. 
Якось пощастило Полякам вирядити посла Стемпковського, кот- 
рий переодягся у мужицьку одежу, продерся через ворожий 
стан і подався до Короля із звісткою про те, яка біда війську 
у Збаражі. Король саме тоді збірав посполите рушення на ко- 
заків — покликав усю галяхту на війну — і був у Львові. 
Рушення збіралося мляво, і ЗІ липня (юля) коло Короля на- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 192 — 

збіралося тілько 13.000 війська. З ним він і прибув в той 
день до Тарнополя. Там його стрів Стемпковський і росказав 
усе, що діялось під Збаражем. Король зараз поспішив рушити, 
щоб визволити замкнене у Збаражі військо, але пішов не про- 
сто на Збараж, а звернув на Зборов, Хмельницький по-всяк- 
час мав певні звістки про те, що робиться у ворогів, і покинувши 
частину свого війська під Збаражем, з рештою подався під Збо- 
ров, і там дожидав Поляків. Літо того року було дуже дощо- 
ве; багнюка по дорогах стояла велика, річки порозливалися, і 
трудний був за-для Поляків той поход. Як на те, ще й тумани 
постоянні не давали ніяк польським роз'їздам завчасу поба- 
чити козаків, — вони були певні, що Хмельницький із військом 
був ще далеко, то не дуже й стереглися. А Хмельницький 
був вже таки тут; він сам виліз на дерево і стежив власними 
очима, куди тілько вони не повернуться. 5-го серпня (августа) 
Поляки почали переходити по мостах через річку Стрипу. 
Ледве половина їх війська перейшла на другий бік і сіла спо- 
чити та пообідати, як у Зборові задзвонили в усі дзвони. По 
тому знаку, як з-під землі, виросли перед переляканими По- 
ляками козаки, а з ними й Татари, і почалася страшенна різа- 
нина. 5.000 Поляків, самих панів, не кажучи про слуг, лягло 
тут трупом. Кров річками текла по рівчаках. Гармати, вози з 
усяким добром, багато -зброї досталося до рук козаків. Ледве 
над вечір Король із половиною війська утік на той бік річки і 
отаборився там на ніч. По-між панами, що були коло його, 
був і Ян Собеський, будучий славетний король польський. Пе- 
релякані сиділи купами Поляки, дожидаючи на ранок смерті, 
бо помочи нізвідкіль було сподіватися. А тут ще, як на те, по- 
між військом пішла поголоска, що пани й Король хочуть по- 
кинути табор і тікати. Сталося це, мабуть, через те, що справді, 
ротмістер Белжецький і Гидзінський із своїми ватагами нишком 
вибралися з табору і втікли. Як почув Король, яка буча счинилася 
у переляканому таборі, зараз звелів подати йому коня і виїхав 
з непокритою головою, щоб усі могли бачити його по-між ла- 
вами його війська, вигукуючи: „ось я, король ваш. Не тікай- 
те, діти мої, не кидайте мене!" Сльози капали з очей 
Короля. Жовніри зраділи, побачивши його, і оживли. „Не 
втечемо! ** гукали вони: „бо тепер ми певні, що Король не 
покцне нас!" Тим часом на раді начальників положили по- 
слати до Хана послів, щоб умовити його одступитись од 
козаків. Але як зійшло сонце 6-го серпня. Поляки по- 
бачили, що Хан не послухався їх, і Татари із козаками густими 
лавами оточили їх табор. Знов почалося люте бойовище. Вже 
козаки ускочили у табор. Тоді Король вигукнув: „Пробі, ря- 
туйте мене і вітчизну! '^ Польські корогви товпилися коло 
його. Козаки вже розвіяли королівську варту і вже от-от були б схо- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 193 — 

иили Короля... Коли тут розлігся по полі могутній вигутс Геть- 
мана козацького: ^ Згода!" Зупинилися козаки і одступили. По- 
трохи стихала й січа, — то Гетьмана узяв острах наложити руку 
на свого Короля, і він хотів зробити край бойовищу. Але трудно 
було одразу спинити розбурхане море— розлютоване військо, і 
тільки ніч утамувала переможців. 9-го серпня Поляки 
склали умову з Ханом, і він, вдоволений Поляками, став 
вмовляти Хмель- 
ницького, щоб 
той замирився з 
ними і не був 
дуже упертий. 
Хмельницький 
пристав на те. 
Ось на яких умо- 
вах уложено бу- 
ло так звану Збо- 
ровську згоду: 

1) Король 
оставляє ^ Запо- 
рожському війсь- 
ку усі його давні 
вольності, а за- 
для того він по- 
винен дати нові 
привілеї. 

2) Границя 
України, почав- 
ши од Дніпра (од 
міста Димера по- 
уз Горностай- 
піль) повинна 
йти наКорости- 
шів, Паволоч, 

Погребища, Б0ГДА.Н ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ по ЗБОРОВСЬКІЙ БИТВІ. 

Прилуки, Вин- , 

ницю і Брацлав, а з Брацлава до Ямполя по Дністру; на лі- 
вому боці Дніпра— від Остра на Чернигів, Ніжин і Ромни до 
Дніпра і до Московської границі, то 6 то, козацька Україна була 
тільки з трьох воєводств: Київського, Чернигівського і Брац- 
лавського, а Волинь, Поділля і Галичина оставалися, як і раніш, 
під Польщею. Війська реєстрового на цій простороні має бути 
40.000. Посполиті, що живуть у королівських маєтках, повинні 
одбувати свої повинності, а ті, що по шляхетських маєтках, 
повинні слухатися своїх панів; 

ІЗ 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 194 — 

3) Чигирин з округою мав бути при булаві Гетьмана, яко 
його столиця; 

4) Усе, що діялося під час колотнечі, нехай забудеться 
на віки: нікому карц за те не повинно бути; 

5) Король пробачав усім тим з шляхтичів, хто записався . 
був у військо козацьке, і як що у кого з них одібрано за те його 
родові чи коронні мавтки, то на сеймі має бути їм повернено; 

6) Там, де житимуть козаки, коронне військо не повинно 
стояти постоєм; 

7) Там, де пробуватимзгть козацькі полки, Жиди не можуть 
мати а-ні власности (собственности), а-ні орендувати, а-ні навіть 
просто проживати; 

8) Митрополит Київський має право засідати у Сенаті. На 
першому ж сеймі мусить бути постановлено, щоб скасувати 
унію, як у Короні (в землях, що під Польщею), так і у Ли- 
товському князівстві, і щоб про непорушність церков і маєтків, 
до них приписаних, зроблено було постанову так, як того ба- 
жає Київський митрополит і усе духовенство; 

9) На усіх урядах у воєводстві Київському, Чернигівсь- 
кому і Брацлавському повинні бути тамошні пани Грецької віри 
(православні); 

10) Єзуїти не мають права пробувкти у Київі і там, де є 
українські школи. Школи, котрі заведено здавна, повинні оста- 
ватися цілі. 

Після того, як підписано було ці умовини, військо розій- 
шлося; перестали облягати Збараж. Татари, вертаючись до-дому, 
ще грабували по дорозі і погнали у Крим великий — кілька де- 
сятків тисяч — ясир: набрали в неволю жінок, дівчат і молодиць. 

Поки під Збаражем та Зборовим билися козаки із Поля- 
ками, у Литві козацькі отамани Кречовський. що колись ви- 
зволив Хмельницького, і Подобайло билися із литовським 
військом, котрим орудовав Радзивьч. Багато і там розлилося 
крови і польської і козацької, та Зборовська згода і там спи- 
нила той розлив крови. 

Весело вітали свого Гетьмана визволителя, як він вертався 
із своїм побідним військом на Україну. У містах та містечках, 
де він проходив, дзвонили в усі дзвони, духовенство стрічало 
його з корогвами, ларод з хлібом-сіллю. Київ у- друге вітав його 
з великою шаною: складали на шанобу йому вірші, митрополит 
дякував йому за те, що він заступився за православну віру. З 
Київа він поїхав у свою столицю Чигирин і зажив там бучно. 
Чигиринський полк, набраний з найкращих козаків, став Геть- 
манською гвардією. Заведено було у Чигирині і монетний двір, 
де вже почали вибивати свою монету (гроші); з одного боку 
на грошах вибитий був меч, а з другого — імя Богдана. „Недо- 
ставало тільки скипетра та корони, щоб бути справжнім мо- 
нархом!** — мовить тогочасний письменник. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 195 — 



БИТВА ШД БЕРЕСТЕЧКОМ. БІЛОЦЕРКІВСЬКА 

ЗГОДА. 

Умови Зборовської згоди виявили, як Хмельницький мало 
розумів потреби народні. Вертаючи козакам давні вольності і 
вірі своїй права та оборонивши Україну від Жидів і жовнірів, 
він мислив, що уже все зроблено для того, щоб забезпечене 
було мирне життя. Вийшовши з польської школи, він привчився 
дивитися на простий народ очима польської шляхти; він не 
розумів того, що тодішній устрій і лад у Польській державі 
був супротивний вдачі Українського люду; він не зрозумів і 
не вважав на змагання народу до того, щоб бути зовсім са- 
мостійним, — через те він і забув про народ тоді, як укладав 
умовини з Польщею, і пхнув його знову у ярмо панів-дідичів. 
Народ, котрий допоміг йому у боротьбі, проливав свою кров і 
не жалів а-ні достатків, ні життя свого, аби тільки добути тієї 
волі, опинився знову у тому пеклі, що й раніш. Це була вели- 
чезна політична помилка Хмельницького, і через неї почалося 
в народі на Гетьмана ремство. Щоб як-небудь поправити діло, 
Хмельницький звелів приписувати до кожного козака по З або 
4 підпомішники, — виходило, що реєстрових було не 40.000, а 
тисяч із 200. Та це мало помогло, бо більша частина народу 
Українського повинна була вернутися у кріпацтво. 

Друга ііомилка Хмельницького була у тому, що він, знаючи 
польські звичаї та порядки, повірив умовам, підписаним хоча б на- 
віть і Королем. Уже підписуючи їх. Поляки й не думали їх 
додержувати. Це виявилося незабаром — на другий год вже, на 
першому ж сеймі. Київського митрополита Сильвестра Коссова 
не пустили у Сенат, бо тому противилися католицькі єпископи; 
так само викинули з умов і статтю про унію. Тим часом на 
Україну стали вертатися пани, а повернувшись, почали карати 
тих з своїх підданих, котрі пристали були до повстанців. На- 
род знов загомонів, знов забунтував; уперед почали Забужане 
і Подністряне; збіралися в купи і ватаги — прозивалися вони 
там „левенщ**; такі ж ватаги збіралися і у Галичині — там їх 
взивали ;,опрішками". Далі повстали панські хлопи, з котрих 
ото й складались ті ватаги, і вони обрали собі за отамана пол- 
ковника Нечая; під орудою його почали знову мордувати та 
палити на Поділлі, Волині і в Галичині. Тоді Хмельницький, 
у початку березоля (марта), зібрав у Переяславі велику раду. 
На раді тій зроблено так, що під орудою козацької старшини 
опинилося військо у 300.000. Реєстрових козаків вписано було 
50.000, але кожний реєстровий козак вписувався у реестер з 
усією своєю семьею; окрім того він мав одного кінного і одного 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 196 — 

пішого поміганика, та ще й робітників, — усі вони вписувалися 
козаками. На раді тій було ще записано 20.000 козаків у за- 
пас; отаманом над ними настановлено було сина гетьманового 
Тимоша. Але все ж більїпість люду Українського зосталася, як 
і попереду, панськими кріпаками. З Переяслава Хмельницький 
прибув у Київ. Там зібралась сила народу — невдоволених на Геть- 
мана за те, що він такі негарні. умовний з Польщею склав, 
що знову мусіло вернутись старе лихо за-для народу. Вихо- 
дить, що даремне вони билися та проливали свою кров! Через 
усе те неминуче мусіла початися нова війна з Польщею. 

Тим часом Хмельницький шукає усяких 'способів, щоб дати 
лад Україні. Цілий рік 1в50-ий він клопочеться про те, щоб 
сісласти федерацію з південно-славянських і неславянських на- 
родів під опікою Турецького султана. Як би до Седмиградії 
(Трансильванії) та Руминії (Молдавії і Волощини) прилучити ще 
Україну, то були б великі немов Штати придніпровсько-ду- 
найські, і Штатам тим не треба було б великого війська, бо 
найголовніщий ворог усіх тих народів. Турки, не займав би їх. 
Але ж, щоб завести федерацію, треба великої освіти в народі; 
треба щоб народ розумів, через що такий лад найкращий. На 
Вкраїні це тяжко було тоді зробити. Сам Хмельницький ба- 
жав такої федерації, але не знав, що і як треба робити. Почав 
він заходити не з того боку: він надумав одружити свого сина 
Тимоша із дочкою Молдавського господаря Василя Лупула — 
Розандою. Лупул не дуже був охочий до того, бо й сам він 
не твердо сидів у Молдавії, та й снілка з Хмельницьким не 
дуже тішила його. Лупул почав вагатися та ухилятися. Тоді 
Хмельницький послав у Молдавію із Тимошем 16.000 козаків 
і 20.000 Татар. Ці „свати**, як прозвав їх Хмельницький, 
в-осени 1650-го року насунули у Волощину, попалили і поруйну- 
вали багато городів і запалили столицю Господаря — Ясси. Гос- 
подарь утік у буковий ліс і рад-не-рад — мусів одкупитись од 
Татар та згодитися на шлюб своєї доньки з Тимошем. Але тоді 
був не такий час, щоб піднимати весілля, то його одклали на- 
далі, бо вже у лютому (февралі) 1651-го року знову почалася 
війна: польський гетьман Кал иновський вступив в Україну, — ніби 
за-для того, щоб народ слухався і поважав своїх панів. По- 
чувши про те, Брацлавський полковник Нечай, з дозволу 
Хмельницького, хотів одвернути той похід Поляків і напав на 
Калиновського; але під Брацлавом, у місті Красному, де стояв 
Нечай із військом, застигла їх масниця. Козаки почали гуляти, 
а Калиновський вскочив у містечко у- ночі і напав на козаків 
сонних і на-підпитку. Та все ж зразу козаки були виперли їх 
за городські мури і багато жовнірів порізали. Тоді Поляки за- 
палили місто і знову кинулися на козаків, розбили їх, а в бойо- 
вищу тому наложив головою порубаний Нечай. Калиновський 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 197 — 

З-ПІД Красного подався на Винницю. Там його стрів Винниць- 
кий пойковник Богун, котрого дуже любили козаки і народ. 
Богун хотів задержати на який час Поляків, поки до його 
прийде підмога од Хмельницького. 10-го березоля (марта) він 
вийшов на зустріч Полякам/ і після першої потички, немов би 
то перелякавшись, козаки утікли у манастирь, що стояв по той 
бік р. Бугу. На льоду ще зкгодя були порубані ополонки, а 
щоб їх було незнати, по льоду було натрушено соломою. Поляки 
погналися за козаками, вперлися на лід; лід завалився під ними, 
і там багато їх потопилося. Незабаром на поміч козакам при- 
йшов Уманський полковник Йосип Глух, і Поляки мусіли тікати, 
покинувши козакам свої вози і гармати. 

У Варшаві тим часом готувалися до війни. На сеймі по- 
становлено було не давати козакам вбиватися в силу, не до- 
зволяти, щоб число їх збільшувалося, як то зробив Хмельниць- 
кий, і надто — присилувати Український народ, щоб він корився 
польським панам, як і раніш. На сеймі тому постановлено скли- 
кати посполите рушення та ще визначено гроші, щоб найняти ні- 
мецьке військо. Таким побитом, під рукою Короля стало військо 
у 300.000, котре й рушило на Україну. У Хмельницького зі- 
бралося на той час ледве 200.000 із Татарами, що прислав 
йому на помогу Турецький султан. Те, що Хмельницький про- 
хав помочи татарської у Турецького султана, дуже не подоба- 
лося ханові Іслам-Гірееві, і він хоч і прийшов, з примусу сул- 
тана, помагати козакам, але, як побачимо, люто помстився за 
те. Вороги зійшлися коло містечка Берестечка на Волині на 
р. Стирі 19-го червня (іюня) 1651-го року. На другий день поча- 
лася битва. Татари зробили перший наскок на Поляків, а тоді, 
неначе злякавшись їх одсічі, кинулися тікати до свого табору. 
Побіачивши таке, Хмельницький передав отаманування над 
військом полковникові Джеджалійові, а сам поскакав до Хана, 
щоб зупинити Татар. Але тут виявилося, що Татари зрадили; 
вони схопили Хмельницького і забрали його з собою в неволю. Тоді 
Джеджалій побачив, що йому не встояти проти такої сили По- 
ляків і почав помаленьку одступати. У-ночі козаки обгородили 
свій табор із трьох боків возами, посковувавши їх ланцюгами, 
і обкопалися валом; з четвертого боку їх захищало болото. На 
другий день обступили Поляки аж з трьох . боків козацький 
табор і почали стріляти з гармат. Козаки кілька разів виходили 
з табору і нападали на Поляків; багато їх лягло трупом у тих 
бойовищах, багато лягло й козаків. Три дні билися отак козаки, 
а на четвертий у-ночі, під проводом Богу на, вийшли із табора 
і кинулися на Поляків. Завзято билися козаки, та не сила була 
їх пробитись через велике військо польське, і почали вони пе- 
ремовлятися з Поляками, на яких умовинах зложити згоду. Та 
Поляки, почуваючи свою силу, загадали їм такі умовини, що ко- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 198 — 

заки положили: краще усім головами накласти, ніж на те при- 
стати. Знов почалася крівава січа. На раді козаки обрали на- 
казним гетьманом Богуна, і от він задумав вивести козацьке 
військо з того місця через болото, що захищало їх з четвертого 
боку, та через річку Пляшову. Не перестаючи нападати на По- 
ляківу щоб одвести їм очі, він наказав частині війська за- 
гачувати болото та річку і робити на них три греблі з возів, 
лантухів, кожухів, свиток, наметів і з усякого збіжжя, що знай- 
шлося у таборі. Через ці греблі він у-ночі на Петра і Павла перевів 
більшу частину свого війська, — у таборі зосталися найбільше се- 
ляне, котрі ще не звикли до військового порядку. Тим часом 
Поляки, побачивши, що козаки перебіраються на той бік річки, 
усіма силами налягли на табор козацький. Селяне не видержали 
і сунули до гребель... Даремне Богун спиняв їх і гукав з того 
берега, щоб держалися порядку, — вони, як вівці^ натовпом ки- 
нулись на ті хисткі греблі тисячами, давили, топили один од- 
ного, пхали у воду, штовхали, — аби втікти. Невелика купа ко- 
заків, коло трьох тисяч, збилася у таборі, щоб вдержувати люті 
наскоки Поляків, а як вже не сила була вдержатись, вони ки- 
нулися у річку, щоб краще втопитись, ніж достатись до рук 
ворогам. Чоловік триста допливло до маленького острівця і там 
ще цілий день одбивалися від Поляків, і всі до одного полягли 
там, хоч вороги, бачивши їх одвагу, обіцяли їх помилувати. 
Тим часом Богун пробивався між Поляками, а до Татар по- 
слав військового писаря Виговського, щоб викупити Хмель- 
ницького з неволі. 

Так скінчилося те страшенне бойовище. Берестецьке поле 
укрилося трупом; хижі орли, як чорна хмара, літали над ним 
та видерали очі з трупів, бо вже мясом надто ситі були; вовки 
табунами збігалися справляти свій кровавий бенкет. Козаків в 
тій битві полягли більш ЗО тисяч. Поляки з-під Берестечка пішли 
на Україну, руйнуючи села; вішали на шибеницях людей або 
різали та катували, завдаючи їм усяких мук. Тоді народ почав 
сам запалювати села та млини і, зібравши свою мізерію, тікав 
на границі Московського царства, де тепер Харьківська та Во- 
роніжська губернії. Оце й був початок Слободської України. 
З'явилися, окрім Чугуєва, що був збудований ще за Остряниці, 
міста: Харьків, Суми, Лебедин, Ахтирка, Острогожск, Богучар 
та инші. Поляки скрізь по-перед себе надибували спустошену та 
спалену пожежею пустиню, — ніде було їм розжитись ні хар- 
чами, ні притулку знайти, а тут ще напали на них пошестні 
хвороби. Через все те вони й повернули до-дому. 

А тим часом повернувся з татарської неволі Богдан. Зараз 
же, в початку серпня (августа), на урочищі Маслів Брід, на 
р. Росаві, зібралася так звана „чорна рада**, тоб то рада не з 
самих козаків та старшини, а така, де більше було простого на- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 199 — 

роду, селян. Такі ради збірались і по инших містах України, і 
усі вони винуватили Гетьмана за те, що він би то умисне по- 
кинув військо під Берестечком та утік із Татарами. Але й тут 
знову Хмельницький з'умів здобути ласку народню та при- 
хільність, і в кінці ради усі з радістью пішли за своїм славетнім 
Гетьманом, хоч і не знали, куди він їх приведе. Хмельницький 
ввелів козакам правобічних полків збіратися на річці Росаві на 
' Масловому Броді, лівобічним — у Переяславі, а у Білій Церкві 
стати полкам: Білоцерківському, Брацлавському, Винницькому і 
Паволоцькому. А поки це все діялося, Гетьман ожейився на 
третій жінці, сестрі Корсунського полковника Золотаренка — 
Ганні. Другу свою жінку Олену (що був украв у його Ча- 
плинський) він дуже любив, але вона зрадила йому і злюбилася 
з його скарбівничим, котрий попався у крадіжці: викрав з гетьман- 
ського скарбу боклагу з червінцями. Коли його допитували, він 
признався у тій крадіжці і ще у тому, що жив з гетьманшею. 
Про все те сповістив Гетьмана його син Тиміш, котрий нена- 
видів свою мачуху. Вражений у саме серце, Хмельницький 
звелів повісити їх обох. Дуже сз'^ував після того Гетьман, і 
пригода ця, може й справді, як мислять, була одною з причин, 
через що Хмельницького розбито під Берестечком. 

Як постягалися полки українські, куди їм було визначено, 
і як побачив Хмельницький, що їх було дуже не багато та що 
полковники і старшина вже не такі слухняні, як були колись; 
що власть його хиталася; що на Татар надії не було, а до 
того як почув він, що гетьман Литовський Радзивіл хоче спо- 
лучити військо своє з військом коронного гетьмана Потоць- 
кого і разом напасти на Україну, — то через все те Хмельниць- 
кий залишив думку про війну та надумав краще уложити згоду. 
Згода ця сталася у Білій Церкві 17-го вересня (сентября) 1651 
року на таких важких для України умовинах: 

1) Козаків мусіло бути не більше 20.000; 

2) Щоб козаки ті жили тільки у Київщині; 

3) На Поділлі, Волині і Чернигівщині щоб стояло поль- 
ське військо; 

4) Щоб унія зосталася, як і була; 

5) Щоб Жиди жили і були орандарями, як раніще, скрізь 
по Україні; 

6) Щоб селяне скрізь робили панщину на панів; 

7) Гетьман присягає Королеві і Речі Посполитій; усіх пол- 
ковників і старшину ствержуе Король; 

8) З Ордою не мати ніякого приятельства; не мати ніяких зно* 
син або змов ні з Ордою, ні з иншою якою чужоземною дер- 
окавою. 

На такі умовини мусів пристати Хмельницький: Зви- 
чайно, що згода ця довго вдержатись не могла, бо вона 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 200 — 

надто супротивна була усім бажанням і надіям люду Україн- 
ського, — ^вона постановлена була на льоду**, як влучно мовить 
про неї тогочасний літописець. 



БОЙОВИЩЕ ШД БАТОГОМ ТА ШД ЖВАНЦЕМ. 

Знов настали тяжкі часи. Гетьман, підписавгаи Білоцер- 
ківську умову, мусів мимохіть неволити поспільство, щоб воно 
корилося панам. На оборону людей від панства стали полков- 
ники Богун, Гладкий, Мозира і Хмелецький. Цей ^станній був 
з шляхтичів і, обороняючи поспільство, задумав навіть зажити 
його любови та самому зробитись Гетьманом, бо невдоволених 
на Хмельницького в той час було чимало. Польський уряд зага- 
дав Хмельницькому вгамувати колотнечу та суперечки з па- 
нами, і комісія, що була обрана з польських і козацьких стар- 
шин, присудила покарати бунтівників на смерть. Мозиру по- 
вісили, а Гладкому та Хмелецькому одтяли голови. Тим часом 
жовніри польські, на основі Білоцерківської умови, стали по- 
стоями в землях козацьких полків. Незабаром знову розпоча- 
лася козацько-польська війна. 

Господарь Молдавський Василь Лупул не хотів тепер-до- 
держувати умови з Хмельницьким та оддати свою доньку Ро- 
занду за Тимоша, і попросив допомоги у Польщи. Тоді корон- 
ний гетьман Калиновський з своїм військом став табором на 
березі Буга біля гори Батога (коло Ладижина), щоб не дати 
козакам вскочити у Молдавію. Це було як-раз на руку Хмель- 
ницькому, — була зручна причина до того, щоб розпочати війну,, 
і він з військом своїм та Татарами став під Ладижином, а Ти- 
міш з своїми перейшов через Бут вище того місця, де стояли 
Поляки. 29-го травня (мая) 1653 року козаки і Татари напали 
на Поляків. Ті кинулися за ними навздогінці, а козаки тікали 
усе далі. Це робилося навмисне, щоб Поляки одійшли далі від 
свого табору. Тим часом Тиміш з своїми козаками кинувся на» 
табор іззаду. Поляків взяв острах, — вони надумали тікати. Дру- 
гого днй Калиновський, бачучи, що військо зовсім не хоче 
слухати його, а навіть хоче його самого віддати Татарам або 
Хмельницькому, повернув свою артілерію на своїх і почав стрі- 
ляти на тих, що тікали. Тут враз зайнялися скирти сіна, що 
стояли серед табору польського; переполох зробився ще біль-^ 
ший, а тут ще з-за гори виткнулися козаки. Страшенна січа 
почалася. Трохи не все військо польське загинуло або пото- 
пилося у річці; самого Калиновського було вбито. Так скінчи- 
лася ця славетна битва. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 201 — 

Тиміш з козаками пішов у Молдавію. З ним були війсь- 
ковий писарь Іван Виґовський, полковник Тетеря і ще кілька 
полковників. Тепер годі було Господареві сперечатись, і 31 
серпня (августа) молодих звінчали у Яссах, мішаючи україн- 
ські весільні звичаї- 'В Волошськими. Тиміш з молодою вернувся 
до-дому. Та не довго довелося йому тішитись своєю молодою 
жінкою: у тому ж таки році тестя його Лупула скинув в го- 
сподарства Степан Жирний. Тиміш - пішов у Молдавію, щоб 
зарятувати свого тестя, але у бойовищу під Сучавою його по- 



КАМЕНЕЦЬ-ПОДОЛЬСЬКНЙ. 

ранено з гармати у ногу, і він од того скоро вмер. Тіло його 
козаки повезли на Україну і 22-го жовтня (октября) привезли до 
Чигирина. На зустріч вийшла із старою Богданихою його жінка, 
що за час його походу привела близнят. Сумно дзвонили дзвони 
та стріляли гармати і рушниці, стрічаючи Гетьманського сина 
та провожаючи його до могили. 

Після Батогського бойовища великий жах обняв усю ПольїЬу. 
Жиди і шляхта, що ще памятали Пилявські часи, кинулися 
тікати з України. Переляканий уряд Польський почав збірати 
військо; найняли ще німецькі і венгерські чати, і Король сам 
пішов з цим військом на Україну та став табором під Жван- 
цем, що проти Хотина над Дністром*. Хмельницький почав стя- 
гати своє військо до Каменця і скрізь розпустив загони, щоб 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 202 — 

не давали підвозити харчі і усяку всячину до польського та- 
бору. Татари, котрих і на цей раз закликав Хмельницький на 
підмогу собі, зайшли з-заду Поляків черев Волинь, Поділля і 
Галичину. Таким побитом, польське військо було навкруги 
оточене ворожими силами. Настав холод. Поляки, не маючи 
кожухів, почали гинути од холоду; до того не стало ще й харчів. 
Голод, а з ним усякі пошесті вкинулися у польському таборі. 
Це був час, коли Хмельницький міг би зовсім визволити Украї- 
ну, та, на лихо. Король, бачивши такі тяжкі для себе обставини, 
послав до Хана своїх послів і 100000 червінців і замирився 
з ним на тому, що платитиме йому що-року данину, а зараз 
дає йому дозвіл по дорозі до-дому, у Крим, набрати собі у 
ясир людей, скільки забажає. Багато дівчат, молодиць, парубків 
і чоловіків погнали Татари, вертаючись до Криму. Народ ду- 
мав, що цей дозвіл дав Хмельницький, і ремствував на нього. 
Хмельницький же, бачучи, що Татари покинули його, побоявся, 
щоб вони, змовившись з Поляками, зненацька не напали на 
його, і одступив на Україну. Це вже у-друге Татари зрадили 
козакам, і з таких щасливих обставин, як оце склалися були 
для козаків під Жванцем, не вийшло для них нічого. 



ПОЄДНАННЯ З МОСКВОЮ І МОСКОВСЬКЕ ПІДДАНСТВО. 

Лихоліття, безсилість, безправність і лукавство Польського 
уряду; безперестанні війни і колотнечі, а через них занехаяні 
і попсовані ниви та хазяйство; недорід кілька год, сподіванки 
народні на кращі часи, надія на Гетьмана, що він виборе 
Україні кращу долю, — все це не раз заставляло Хмельницького ог- 
лядатися навкруги і шукати такого захисту, що справді дав би 
сердешній Україні легко дихнути. Але що бачив він навколо? 
Польща ледве сама справлялася з безладдям у себе вдома, та 
останніми часами з своєю католицькою вірою надто далася у 
знаки Україні; тяжка боротьба безперестанна з нею зробила 
з неї ще клятійшого ворога Украіни. Туреччина, хоч і змогла 
б захистити Україну, хоч може б і не встрявала у розпорядки 
в середині її, так давне ворогування, давня ненависть народня 
до „бусурменів** не давала поєднатись із нею. Инші держави, 
як Швеція, Австрія, Франція, були дуже далеко і зовсім не 
дали б того захисту, котрого бажалося. Зоставалося тільки 
Московське царство. Про нього ще раніш думав частенько 
Хмельницький, і з ним часто обмінювався листами та послами. 
Одначе він бачив, що й вдача московська инача, і не до смаку 
були Українцям московські розпорядки, то він ніяк не 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 203 — 

наважувався єднатись із Москвою. Хоч і міцне і однакової віри 
було те царство тоді, та цуже некультурне і зовсім залежне од 
самодержавної власти одного царя. А тим часом Українці з 
давніх-давен були народ суто-демократичний (простолюдний) і 
взагалі такий, що рівні права для усіх вважав за найголов- 
ніще для свого життя, за святощі, за які він так довго і уперто 
боровся стільки віків, у ті давні часи ні один ще народ не мав 
такої демократичної республіки (держави з виборним держав- 
цем), якою була Україна, не мав такого рівноправного і міц- 
ного військового уст- 
рою в себе, який ма- 
ла Січ Запорожська,— 
це був український 
лицарський орден, що 
не має собі рівні у 
Європі й до наших 
часів. 

Московський уряд 
теж не дуже охоче 
брався зате єднання: 
з одного боку, не хо- 
тілось йому ворогува- 
ти з Польщею, а без 
цього не можна було 
обійтись у такім разі, 
а з другого — не бачив 
він собі великої кори - 
сти од того. Уповно- 
важені народу Мос- 
ковського, склиЛані 
на „ЗемськийСобор* 
в цій справі, просто і 
справедливо говори- 
ли, що приймати Ук- 
раїну не треба, бо 

Черкаси (так Москва царь. московський Олексій Михайлович 
прозивала Українців) 

„не стерплять руки великого государя**. Але тепер настав такий 
час, що Хмельницькому не можна було одкладатице діло на далі, і от 
він прохав царя московськога Олексія Михайловича, щоб той 
прислав своїх послів і прийняв Україну під свою високу руку. 
Посланці московські, боярин Бутурлін, окольничий Алферов і 
думний дяк Лопухин, із військовим почтом з 200 стрільців, 
приїхали у Переяслав 31-го грудня (декабря), де їх стрів Пе- 
реяславський полковник Павло Тетеря. 6-го січня (января) р. 
1654 приїхав у Переяслав і Гетьман Богдан Хмельницький і 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 204 — 

на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина, з усіх пол- 
ків, з усієї України з'їхалася до Переяслава. У 11-ій годині 
в день вийшов на майдан Гетьман і почав свою промову до 
народу. Між ингаим він казав таке: „Сьогодня ізкликано ве- 
лику прилюдну раду на те, щоб ви вкупі з нами обібрали собі 
державця з чотирьох, кого самі волитимите. Перший — царь Ту- 
рецький, другий — хан Кримський, третій — король Польськесй 
і четвертий — царь Московський. Вибірайте, якого вподобаєте. 
Царь Турецький — бусурмен; усі ви знаєте, яке лихо терплять 
під ним православні Греки. Хан Кримський— теж бусурмен; 



1 



ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА. 

з ним МИ завели приязнь, але чого натерпілись через те, якої 
біди зазнали, ви добре знаєте: і неволя і ріки крови христіян- 
ської. Про утиски від польських панів нема чого й балакати. 
Царь Московський — одного з нами обряду, одної грецької 
віри, — він зглянувся на наше шестилітнє благання. Крім його 
царської руки, ми не знайдемо затишного пристановища. По- 
любімо ж його щиро! А хто не хоче нас послухати, нехай іде, 
куди хоче, — шлях вільний"*. 

Тисячі народу загукали: „Волимо під царя східнього пра- 
вославного!** Полковник Тетеря став обходити усіх, питаючи 
кожного: 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 205 — 

— Чи усі так призволяєте? 

— Усі, усі! — гукали козаки і міщане. 

Як скінчили допитувати, Гетьман промовив: 

— Хай буде тако. Нехай укрепить нас Господь під його 
царською кріпкою рукою!" 

Тоді стали вичитувати умови єднання. Головніші з них були 
такі: 

1) Україна має право власної управи, незалежно од царсь- 

ких урядовців; 

2) Право власного законодавства і судівництва; 

3) Право ви(Ярати вільними голосами Гетьмана і урядовців; 

4) Право приймати послів та зноситися з чужоземними 

державцями; 

5) Давніщі права городів і правк та вольності станів ду- 

ховного, шляхетського, міщанського, козацького і по- 
сполитого щоб були не порушені; 

6) Реєстрового війська щоб було 60000; 

7) Україна мусить платити державцеві данину, але щоб 
до цієї справи московські збірщики не втручались; вона по- 
винна помагати цареві військом на войнах, а царь повинен за- 
хищати її та обороняти од польського завзяття. 

Це були головні умови, ствержені царем Олексієм Ми- 
хайловичем, того ж таки 1654 року у місяці березолі (марті). 
Цю дуже важну справу зроблено було з боку Хмельницького і 
козаків зовсім недбало і нерозумно, і добре обмірковано було 
а боку Московського уряду. Статті було списано не дуже ясно, 
і Московський уряд незабаром по-свойому почав їх перекручувати. 
Дуже неясно списана було про політичні права України: не 
було сказано ясно, чи має право Гетьман пересправлятися з чу- 
жими державцями. Військо козацьї^е (60 тисяч) мусіло виходити 
на царську службу за жалування, котре мали давати йому з 
городського доходу. Але хто і як буде управляти финансами 
(грошовими справами) на Україні, про це в умові нічого не згадано. 
В умові було признано тілько два стани: козацький та міщан- 
ський. Через те коли приїхали робити перепис, то простий 
народ, боячись, щоб не довелось вертатись у кріпацтво, увесь 
записався у міщане, і в списках зовсім не бачимо селян. Ще 
одна неясність: в умові нічого не сказано, чи має право мо- 
сковське військо входити в українські місти. А тим часом 
зараз же після умови впущено було чотирьох воєвод з військом 
московським у Київ, Чернигів, Ніжин, Переядаав, і з цього 
почалися непорозуміння та сварки. 

Того дня в церкві почали змагатися з-за присяги. Гетьман 
з старшиною домагався, щоб і посли московські присягали за 
Царя, що він вольності й порядки України порушати не буде 
й ворогам її не оддасть на поталу. Такий порядок був у Польщі, — 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 206 — 

тай скрізь, де свобода має бути забезпечена, — що новий 
король у-сам-перед складав присягу на законц й права, що 
буде їх сповняти, а тоді народ складає йому присягу, що буде 
його слухати й шанувати. На те бояре сказали, що вони цього 
не зроблять, бо Московський царь — „самодержець*' і присяги 
своїм підданим не складає. Нічого не поміг і приклад, що 
так, мовляв, роблять Польські королі, котрі завжди козакам при- 
сягали. Тоді козаки, щоб справи не розбити, згодилися при- 
сягнути й так і постановили, що пізніще вони пошлють до 
Москви своїх послів, і ті з Царем і боярами умовляться про 
українські порядки, права і вольності. Після того посли мо- 
сковські вирядили своїх стрльників і стряпчих по усіх містах 
і полках українських, щоб народ присягав Цареві. Київ присягав 
14-го січня (января), але митрополит Сильвестер Коссів і Київське 
духовенство не схотіли присягати, бо дуже неприязно дивилися 
на те єднання і нічого доброго від нього не сподівались; та 
й по -між старшиною знайшлися такі, що не схотіли присягати, 
а українська церква ще 50 літ після того не єдналась із Мо- 
сковською і, як і раніш, залежала од Константинопольського 
патріарха, а не Московського. 22-го січня (января) присягав Ні- 
жин, де посланців стрічав шуряк Гетьмана полковник Золота- 
ренко, а 28-го і Чернигів. Звідтіль посли повернули до Москви. 
Ледве сталася присяга у Переяславі, як зараз склався чималий 
гурт таких старшин і козаків, що не хотіли іти у Московське 
підданство; по-між ними такі старшини, як Сірко, — був пізніще 
кошовим Запорожським, — котрий зібрав невдоволених і подався з 
ними за Дніпрові пороги; та й любий усьому козацтву полков- 
ник Богун з усім Побужжям не схотів теж присягати і цу- 
рався того єднання. 



ПОХОД ЗОЛОТАРЕНКА. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У ЛЬВОВІ. 
ПШЕДСЬКІ СПРАВИ. РЕМСТВО НА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. 

Скоро сталося те єднання, як Поляки, перелякані тим, що 
втеряли Україну, заслали до Гетьмана своїх послів, але Хмель- 
ницький, тоді радий, що добився того єднання, пустив їх од 
себе з порожніми руками. Тим часом Царь пішов походом на 
Польщу, і Хмельницький вирядив до його козацьке військо, 
аж вісім полків, під проводом наказного гетьмана Золотарен- 
ка. Сам же віа остався на Україні, бо там було не спокійно 
від Татар, котрі мстились на козаках за їх поєднання з Москвою 
та пішли на підмогу до Поляків. В той час полковник Богун 
бився на Поділлі із Пртоцьким і заманював його на Україну, 
а як дійшли вони так до Уманя, то на них кинувся Хмель- 
ницький із боярином Шереметьє^м. Між Ставищами і Охма- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе І 



— 207 — 

товим счинилося бойовище. Дуже насідали Поляки, і сутужно 
доводилося козакам. Діло було зімою. Козаки поробили вали з 
мерзлого трупу і з-за них одбивалися від ворога, — коли тут 
зненацька наскочив на Поляків із,заду Богун з своїми козаками. 
Татари, що помагали Полякам, кинулись у ростіч. Козаки чисто 
розбили Ляхів і вернулися до Білої-Церкви, де Гетьман і зо- 
стався до якого часу. Тим часом Лянцкоронський і Чарнець- 
кий з польським військом тяжко руйнували Побужжя. Городи 
і села ні за що не хотіли пускати до себе Поляків, палили 
свої хати, своє добро і билися до загину. У містечку Буші, 
недалеко Дністра, зібралося 18.000 Подолян із жінками, діть- 
ми і усим добром своїм, і під проводом якогось Гречки зачи- 
нилися у місті та одбивалися від Ляхів. Усю силу свою стяг- 
ли Поляки, щоб узяти те містечко. Довго билися, багато Ук- 



КОЗАЦЬКЕ військо У ПОХОДІ. 

раїнського народу, багато й жовнірів полягло під його мурами. 
Тоді Поляки одвели воду з ставка і по греблі пробилися у 
город. Бідні оборонці побачили, що нема ніякого рятунку, — запа- 
лили свої хати і почали вбивати один одного, щоб не доста- 
тись до рук ворогам. Жінка вбитого сотника Зависного сіла на 
бочку з порохом, підпалила порох і вилетіла у воздух, аби 
не достатися Полякам; инші жінки убивали самі себе і своїх 
дітей, кидаючись з ними у вогонь та в криниці. Так загинуло 
більше 16.000 одважного люду. Так вуенавиділи вони Ляхів і 
так боялись попасти живцем до них в руки! 

Поход Золотаренка разом із московським військом, під 
проводом самого царя Олексія Михайловича, був дуже кори- 
сний для Московської держави. У Польщі взято було городи: 
Вільну, Ковно, Смоленськ, Вітебск, Полоцк, Мстіславль, Оршу, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 208 - 

Шклов, Могилев, Бихов, Гомель, Гродно і инші. Усю Білу 
Русь підгорнув Царь з поміччю українських козаків під свою 
державу і з того часу став писатись царем усієї Великої, 
Малої і Білої Россії. У цім поході загинув Золотаренко, — 
його вбито на герці під стінами Старого Бихова. 

Ще у 1653 році, після Батогської битви, Хмельницький 
задумав сплюндровати Польську державу і почав намовл5гги 
короля Шведського Карла X Густава на війну із Польщею 
та обіцяв допомагати йому. Шведському королеві не довго 
було почати війну; він причепився до того, на-що то Ян-Ка- 
зімир пише в титулі свойому „король Шведський". Виступи впо- 
ходом проти нього, і літом Познаньщина, Мазовщина і уся 
Велика Польща піддалися Шведам. Варшава оддалася без бою. 
Король Ян-Казімир утік у ПІленьк (Сілезію), а 7-го жовтня (ок- 
тября) Шведи уступили в Краків. 

У місця липні (юлі) Бутурлін таки замовив Хмельницького 
виступити у поход, і Богдан, бажаючи до краю знищити не- 
нависну йому Польщу й бачучи, що справа ця йде гаразд — бо 
Литва піддалася Московському цареві, а Польща — Шведському, — 
то він і рішив іти на захід у Галичину і приєднати до Укра- 
їни усі Українські землі. Потоцький не зміг дати Хмельниць- 
кому і Вутурліну одсіч і все одходив далі. Біля Бучача коза- 
ки розбили Поляків і загнали їх у болотяну річку Серет, де 
їх багато загинуло. Хмельницький рушив далі. Села й городи 
радо стрічали і піддавалися йому, шляхта кидала свої осе- 
лі і тікала до Львова. Хмельницький підійшов до цього города, 
обгорнув його облогою і отаборився біля церкви св. Юрія, що 
стояла тоді на вигоні. 

3-го жовтня (октября) він послав до магистрату ласкавий 
лист. Довго велися перемови, в котрих брав участь військовий 
писарь Іван Виговський, що був при Хмельницькому. Нарешті 
під впливом православного Львівського архиерея Арсенія 
Хмельницький згодився не руйнувати города, а взяти викуп 
400.000 злотих, та крім того ще усяким крамом. 8-го листопаду 
(ноября)він зняв облогу і рушив на Україну, бо перечув, що Та- 
тари з ханом Махмет-Гіреем наскочили на неї. Хмельницький 
вертався осібно од Московського війська. Очевидно було, що 
між Хмельницьким і Бутурліним сталася незгода, і тоді 
вже Гетьман став почувати, що поєднання його із Москвою не 
дає і не дасть Україні тих вигод, про які він мріяв. На козаків 
напав сам Хан з великою силою, але Хмельницькому потала- 
нило одбитись від Татар, Московське ж військо мало великі 
втрати людьми; сам Бутурлін попався до Татар, і Хмельниць- 
кому довелося умовляти Хана, щоб пустив його. 

Тим часом Поляки, бачучи своє лихо, почали запобігати 
ласки у царя Олексія і підбурювати його проти Шведів, а 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 209 — 

далі пообіцяли, що після смерті Яна-Казімира оберуть його 
королем Польським. Згода Москви з Польщею сталася у вере- 
сні (сентябрі) 1656-го року у городі Вільні. Дуже не хотів Хмель- 
ницький цієї згоди і раяв Цареві воювати далі, але його не 
послухали і навіть не допустили послів його у шатро, де скла- 
далися умовний цієї згоди. Розсердився Гетьман на такий вчи- 
нок свого спільника і зверхника-царя і поклав собі прямувати 
до свого і без його. 

Козаки добре знали, що Поляки не виберуть Царя коро- 
лем, але боялися, що, ставши приятелем із Польщею, Москва, 
чого доброго, ще й Україну назад їй оддасть. Через те гніва- 
лися вони на Москву за це перемирья. Хмельницький ' став шу- 
кати нових помішників на Польщу, а з Москвою надумав по- 
рвати. Під Польщу він вертатись ніяк не хотів. Коли Король 
намовляв його вернутися під Польщу, він росказав йому таку 
байку. „У одного чоловіка жив в хаті уж. Він був домашній, ні- 
кого не кусав; йому ставили страву і не боронили лазити по 
хаті. Раз хлопець їв молоко, — уж приліз і став собі хлептати; 
хлопець ударив ложкою ужа, а той зі злости вкусив хлопця. 
Хлопець крикнув. Прибіг господарь і схотів зарубати ужа, але 
відрубав йому тільки хвоста, а уж утік. Хлопець же з того 
укушення вмер. З того часу перестало вестися тому господа- 
реві, — пішло нещастя за нещастям. Сказали йому, що це через 
те, що він образив ужа. Тоді господарь став миритися з ужем, 
поставив йому молока. Але уж наївся і знову в нору сховав- 
ся: „Вже, каже, не буде між нами давньої приязни: тобі твого 
сина не забути, а міні — мого хвоста. Живім кождий собі сам, 
у добрій згоді і один другому помагаймо, а більшого вже ні- 
чого не видумаєш! " — Так і Поляки, — казав Хмельницький, — нехай 
нас лишать, зречуться всієї України, то ми будемо їм по силі 
помічні, будемо їх від ворогів боронити. Але що-ж! Коли в 
Польщі хоч сто панів лишиться, то вони того не попустять. 
А козаки, знов, не пристануть на те, що ті пани хочуть**. 

На початку 1657-го року умовився Хмельницький з королем 
Шведським Карлом і царем Семигородським Ракочіем, щоб 
спільно воювати Польщу і поділити її так: до Швеції одхо- 
дила б Велика Польща, Лівонія і Гданск з побережніми околи- 
цями; до Курфюрста Бранденбургського— Прусси; до Угрів — 
Мала Польща, Литва, Мазовщина і Польська Галичина, а 
Україна брала собі усі останні українські землі і ставала на 
віки самостійною, ні від кого не залежною державою. Умову 
цю підписали за Ракочія Хорват і Топош, а за Україну — гене- 
ральний суддя Самійло Зарудний і військовий осаул Ковалев- 
ський. 

Хмельницький скликав тоді на раду старшину і полков- 
ій 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 210 — 

ників і сказав їм: „Нема чого нам добра сподіватись од Мос- 
кви, коли вона з Польщою поєдналась, — треба нам відцуратись 
Московського царя і пристати до Угорського та Шведського, 
щоб звалити Польське королівство**. 

Ніхто не перечив йому, і Гетьман вирядив до Ракочія 
12.000 козаків під проводом Ждановича. 

Спільники рушили на Польщу. У січні (январі) 1657 р. 
військо через Покуття пройшло до Львова; 29 березоля (марта) 
вступило у Краків, котрий зайняли Шведи, і Краковяне за- 
присягли Ракочіеві; через Замостя, Берестя і Люблін дійшли 
до Варшави, котра теж піддалася йому. Скрізь по дорозі вій- 
сько з усяких народів зоставляло за собою руїни, грабувало, 
сварилося і билося по-між себе за здобич, не розуміючи один 
одного. На Варшаві й скінчився поход той, бо Ян-Казіьшр, 
король Польський, упрохав цісаря Австрійського Леопольда, 
щоб той поміг йому, і він справді подав помочи, а Любомир- 
ський тим часом вскочив у Семигородське князівство і там по- 
чав руїну робити. Тоді Ракочі мусів покинути те, що задумав, 
і вертатись до-дому. Українці теж поспішили до-дому, бо ко- 
роль Польський послав і до Турецького двору своїх послів 
прохати, щоб Хан з усією ордою рушив на Україну. 



ХВОРІСТЬ І СМЕРТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. 

Тим часом Гетьман став нездужати, — чим далі, то все дужче. 
В народі говорили, що його отруєно якимсь зіллям: ніби-то 
Польський уряд підмовив якогось шляхтича зробити це, аби 
спекатися Хмельницького. Гетьман почував, що він назаба- 
ром помре, а Україна після нього останеться неспокійна. Він 
бачив, що заміри його зробити її щасливою, вивести на кра- 
щий шлях життя, не справдилися, і великий сум обгорнув 
його. Свої почування, свої бажання хотів він виявити прилюдно; 
хотів, щоб ще за живота його Україна обрала собі Гетьмана, 
і за-для того й скликав старшину, полковників, сотників і ви- 
борних козаків на раду в Чигирині. 6-го серпня (августа) 1657 
року рада ця, про котру й досі співають бандуристи, одбулася 
на майдані у місті. Слабого, недужого, змарнілого Ґетьмана 
по-під руки вивели на раду. Низенько вклонився він народові, 
дякував за честь, за шану, що виявили йому, обравши його 
Гетьманом, за те, що вірили йому, за слухняність, за одвагу 
козащ>ку у боях під його проводом. Тепер він, недужий, 
вертаючи булаву, бунчук, прапори і усі клейноди гетьманської 
власті, прохав раду вибрати йому наступника. Промовивши це, 
Хмельницький гірко заплакав, а далі раяв громаді обрати 
Гетьманом київського полковника Антона Ждановича або 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 211 — 

переяславського — Павла Тетерю, або полтавського — Мартина 
Пушкаря, а найкраще — військового писаря Івана Виговського, 
котрий добре знав усі політичні справи та обставини тогоча- 
сні. „Коли хоч трохи знатиму, якої долі вам сподіватись, то 
спокійніще буде міні лягати в могилу**. 

— „Ні, ні! — загукала громада. — За твої великі заслуги, за 
кріваву працю твою, за розум твій, за усе, що зробив-еси за- 
для України, бажаємо і після твоєї смерті пошанувати рід 
твій. Ніхто не гетьмануватиме, як не син твій Юрій! Юрія 
Хмельницького волимо собі Гетьманом!** 

Довго змагався старий Гетьман, кажучи, що син його ще 



ЦЕРКВА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У СУБОТОВІ. 

молодий, та мусів таки згодитись, і 16-літній син його Юрій 
Хмельниченко . був обраний Гетьманом. Його покрили прапо- 
рами і шапками, по стародавньому звичаю, сурмили у сурми, 
палили з гармат і рушниць. Але доки був живий, гетьманську 
власть старий Богдан держав в своїх руках. 

Після ради цієї приїздили посланці від Царя до Богдана. 
Вони домагалися, щоб у Київі, де з часів поєднання жив цар- 
ський урядовець, було визначене дворище, щоб оселити там 
стрільців. Але на це Хмельницький ніяк не хотів приставати. 
Посланці ті під рукою силкувалися розвідати, про що перемовлявся 
Гетьман з Ракочіем та Шведами. Пізніше приїхали й посли 
від Польського короля, котрий прислав з ними лист до Геть- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 212 - 

мана і прохав його одцуратись Ракочія і Шведів та допомогти 
Польщі. Посли ті тут таки означили границі України од Ли- 
ману Дністрового, Дністром у гору до межі в Покуттям, звід- 
тіль на північ до верху р. Горині, річкою Горинью до того місця, де 
вливається вона в Припеть, далі до Старого Бихова; по р. 
Припеті до Дніпра, далі Дніпром до р. Сожа (до м. Рославля), 
а там — межею Московського царства на полудень до Чорного 
моря. 

Разом з польськими комісарами приїхали і посланці від 
Кримського хана Махмет-Гірея, котрі поновили союз із Укра- 
їною; Хмельницький уступив Ханові смугу землі від Дніпро- 



ПАМЯТНПК БОГДАНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ У КИІВІ. 

вого Лиману до р. Міуса і дозволив Татарам переганяти їх 
отарі по степах, а за це Хан не повинен був забороняти 
купцям українським плавати по Чорному морю. 

Тілько виїхали ці посланці, як приїхав до Чигирина го- 
нець від Ракочія, котрий прохав запомоги, і Хмельницький 
вирядив військо під проводом наказного Гетьмана, сина свого 
Юрія; йому було наказано йти не поспігааючись, щоб Ракочі 
мислив, що ця допомога йде до його, а Поляки мислили, що 
до них. З походу того нічого не вийшло, бо поки козаки дій- 
шли, спільники Поляків, Татари, розбили військо Ракочія, а са- 
мого його полонили і кудись запровадили. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 213 — 

Тим часом хворість усе дужче і дужче давила старого 
Гетьмана, і 27 липня (юля), як каже сучасник, писарь Іван Ви- 
говський, або 15 серпня (августа), як свідчать літописці, Бог- 
дан Хмельницький помер. Велика тута огорнула усю Україну; 
уся старшина і козаки плакали, як малі діти, за своїм любим 
Гетьманом. 23-го серпня а великою шаною, з супроводом війська 
і несчисленного натовпу народу, перенесли тіло його у Субо- 
тів, і там поховали по козацькому звичаю, палячи з гармат і ру- 
шниць. Сумно гули дзвони по душі Гетьмана, а ще сумніще 
розлягався у повітрі плач народу; за плачем тим, як каже 
літописець, не чути було церковної одправи. Тіло поховали 
у церкві, ш;о він сам будував; коло домовини постановлено 
його портрет з надписами на надгробку. Після Хмельницького 
зосталася його удова Ганна, рожденна Золотаренківна, син 
Юрій та дві доньки: Степанида, що була за Данилом Вигов- 
ським, братом військового писаря Івана Виговського, і Олена, 
жінка Івана Нечая. Даремне було б тепер шукати у Суботові 
останків великого Гетьмана! Хоч церква стоїть і досі, та у 
1664 році Поляки, під проводом Чарнецького, захопили на 
який час Суботів, і Чарнецький той звелів викинути з домо- 
вини кістки ненависного Полякам Хмельницького, що так за- 
взято боровся за волю народу Українського. 

У Київі на майдані проти Софійського собору, де після 
Пиляви та Зборова тйк радісно стрічали Кияне і духовенство 
свого славетного Гетьмана і оборонця, постановлено у 1888 році 
памятник Богданові Хмельницькому. 

Уміраючи, Хмельницький покинув тяжко заплутане на- 
слідство, і треба було чоловіка з великим розумом, щоб добрий 
йому лад дати. Такою людиною і був Гетьман Виговський. 

Ми ставимо Виговського зараз після Богдана, бо, як поба- Гетьман 

чимо далі, він і був справжнім Гетьманом, — Юрась же Хмель- ^" „*' 
' ^ • . ' .^ о пович Ви- 

ниченко, ще дуже молодий, Х0Ч1 несамохіть, мусів передати йому ровський 

цей уряд. Іван Остапович Виговський, син шляхтича з села Вигова 1657-1659. 
Овруцького позіту на Волині, чоловік добре освічений, був замоло- 
ду регентом (управителем) у Земському Луцькому суді, а далі, 
після Остряниці, писарем при польському комісарові на Україні. 
Тоді ото він і познайомився із Богданом Хмельницьким, котрий 
в той час ще був Чигиринським сотником. У бойовищу на 
Жовтих Водах Виговський був у польському війську і попався 
до рук Татарам* Богдан викупив його, як каже літопись, за одну 
пікапу і, знаючи про його освіту та здатність до всяких справ 
письменних, зробив його Генеральним писарем. І справді, він 
не помилився: ВиговськцД за все життя Хмельницького був 
йому щирим помішником, і тепер, ставши Гетьманом, йшов 
тим самим шляхом і намагався осягти того, чого не встиг 
довести до краю за свого життя Богдан, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



214 — 



ЧИГИРИНСЬКА РАДА. ВИГОВСЬКИЙ СТА8 ГЕТЬМАНОМ- 

6-го серпня (августа) на раді у Чигирині недужий Богдан 
прощався з козаками і прохав настановити йому наступника. 
На раді цій в оден голос вибрано його молодого сина Юрія. 
Богдан помер 15-го серпня, а 23-го знову зібралася рада у дво- 
рищі Хмельницького. Це зробили умисне прихильні до Вигов- 
ського старшини і полковники за-для того, щоб на раду не 
натовпилось багато людей. З покоїв вийшов Юрій, уклонився 
громаді, подякував за шану, але, показуючи на свої молоді літа, 

прохав громаду слобо- 
нити його від почесної, 
але важкої посади геть- 
манської. Поклавши 
клейноди свої на стіл, 
він одійшов. За ним 
військовий писарь Ви- 
говский, по звичаю то- 
гочасному, поклав на 
стіл свої писарські клей- 
ноди, подякував за уряд 
і зрікся його. Після його 
Генеральний обозний 
Тимохвій Носач поклав 
свій пернач, а Генераль- 
ний суддя військо- 
вий Богданович поклав 
свою печатку і теж зре- 
клися своїх урядів. 
^Хмельниченко нехай 
буде за Гетьмана! * — 
гукала громада. Юрій 
довго одмовлявся, ка- 

ГЕТЬМАН ІВАН ВИГОВСЬКИЙ. ^У^^' ^^ ^^ Т*^?^^ ^^■ 

сокого уряду ВІН ще 
дуже молодий і не доволі освічений. Нарешті на це пристала 
й старшина: вона добре бачила, ш;о в такі тяжкі часи, коли 
увесь старий порядок зламано, а нового ще не заведено, на те, 
щоб упорядкувати усі справи, треба не такого молодого Геть- 
мана. Тоді прихильні до Виговського старшини нараяли гро- 
маді так, що Юрій ще дуже молодий і на той час. поки він 
дійде своїх літ, нехай передасть булаву і клейноди гетьманські 
Виговському, а цей до якого часу нехай заправляє усим 
та підписується, де треба, так: „На той час Гетьман Іван Ви- 
говський". На тім стала рада. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 215 — 

Але Виговський тим не вдовольнився і 25-го вересня (сентября) 
зібрав раду у Корсуні. її справді дуже треба було на те, щоб 
про все, що діялося на Україні після смерти Богдана, до-ладу 
розміркувати. До Гетьмана приїхав царський посол Артамон 
Матвеев і привіз такі розпорядки царські, з котрих знати було 
якусь потайну думку. Посол казав, що Царь посилав на Україну, 
ніби-то щоб привітати нового Гетьмана, намісника Казанського 
боярина Олексія Трубецького та намісника Ржевського Богдана 
Хитрово з думним дяком Ларіоном Лопухіним, а за-для оборони 
України од ворогів посилав князя Григорія Ромодановського 
з кінним і пішим військом московським, і ще боярина Василія 
Шереметьева, і щоб Гетьман загадав заздалегідь наготовляти за- 
для них харчі та підводи. Як почула це старшина козацька і 
як побачила, що незабаром і справді прийшло московське вій- 
сько і одним табором із князем Ромодановським стало у Перея- 
славі, а другим — з Лопухіним у Пирятині, то поспішилася 
упрохати Виговського, котрий не хотів через все те брати геть- 
манську булаву „на той час"*, щоб він таки узяв її. Виговський 
згодився, але з того часу вже годі писатись: „на той час**, а 
зробився справжнім Гетьманом. На раді тій виявилось, що стар- 
шина добре зрозуміла, як поспішився Богдан із тим поєднанням 
з Москвою, і тепер дуже стала боятись за свої права і вольності 
та за права усього народу Українського. Виговський сам охоче 
пристав до тівї ворожої Москві партії, в котрій були такі ви- 
значні люде, як полковники: Зеленський, Богун, Генеральний 
суддя Самійло Богданович та инші. Юрія Хмельниченка тоді 
було одпроважено у Київ до Академії, щоб він кінчав науку. 
Виговський же після тівї ради став самостійним Гетьманом, а 
через те ми й становимо його зараз післа Богдана. 



СУПЕРЕЧКИ І СВАРКИ З ПОЛКОВНИКОМ ПУШКАРЕМ. 

ПОЛТАВСЬКА БІЙКА. 

Добре розуміючи, що навкруги його діється, Виговський 
бачив, що треба гаразд поміркувати і попрацювати, щоб дати 
Україні такий устрій, щоб і на далі захистити її від лихих 
сусідів. Одначе сила була не в ньому одному, а в народній 
массі тогочасної України. Це була найголовніща сила: не хто, 
як не народ за Богдана Хмельнищ>кого визволив Україну з-під 
тяжкого гніту. Та, на лихо, той народ і на крихту не мав по- 
літичного досвіду, щоб зрозуміти сучасні обставини. Він ні- 
чого кращого не хотів, як такого порядку, що був у Січі За- 
порожській: щоб усі були з рівними правами, були ні од кого 
не залежні і вільні. Здобути це за-для себе бажав увесь народ. 
До народа пристали й Запорожці, котрі взагалі ненавиділи, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 216 — 

щоб якась верства брала гору та за вищих людей себе вважала. 
Вони вороже дивилися на городових козаків, де старшина, ще 
за часів Богдана, потрохи одрізнялась від простих козаків, взи- 
ваючи їх „чернью"", і ставала якимсь визначніщим станом, ко- 
трий намагався усе більш і більш ширити свої права і свою 
власть. Так само дивилися й де-які ворожі Виговеькому пол- 
ковники, як от полтавський Пушкарь. 

З другого боку, стояла друга партія, далеко менша числом, 
але далеко більше освічена. Вона ясно уявляла собі сучасні 
тяжкі обставини і бажала забезпечити свойому рідному краєві 
його права і зольності. До цієї партії належали такі люде, як 
увесь рід Виговських, сам Гетьман, Генеральний суддя Богда- 
нович, Зарудний, Генеральний писарь Іван Груша, Генераль- 
ний обозний Тимохвій Носач, Полковники: Миргородський — 
Лісницький, Переяславський — Павло Тетеря, Прилуцький — Петро 
Дорошенко, Лубенський — Швець, Чернигівський— Сіліч, Паво- 
лоцький — Богун, Подольський — Гоголь, Подністрянський — Зе- 
ленський. Уманський — Михайло Ханенко, Київський — Жданович 
і ще козацькі роди: Лободи, Суліми, Северини, Нечаї, Гуля- 
ницькі, Головацькі, Хмелецькі, Верещаки, Мрозовецькі (Моро- 
зенки) і другі. Душею цієї партії був найбільш від усіх осві- 
чений Юрій Немирич, котрий мав найбільший вплив на Геть^ 
мана. Він 10 год прожив за границею, у Голландії, і там здобув 
собі велику освіту, бачив на власні очі розумний федеративний 
(спілковий) устрій загранишних країн, і такого устрою бажав 
він і за-дня своєї рідної України. Під його впливом Виговський 
і партія його замислила поєднати Україну з Польщею на феде- 
ративних основах, тоб то, щоб Україна стала автономною дер- 
жавою, мала свою виборну осібну управу^ (свій сейм і трибунал- 
найвищий суд), і щоб до неї Поляки не втручалися, а пра- 
вили б Україною гетьмани й инші власті, вибрані військом і 
людом Українським. 

Полтавський полковник Мартин Пушкарь ненавидів Ви- 
говського і сам мріяв зробитись Гетьманом. Через те він писав 
на його усякі доноси і посилав їх у Москву, а коло себе ку- 
пив невдоволених старшиною козаків і усяку безпритульну 
голоту, винників, броварників, наймитів і инших. Таким по- 
битом набралося коло його біля 20000 чоловік, з котрих склалося 
у його піше військо; прозвали його „дейнеками", тоб-то „де не 
якими" — якими-будь. Усі ті люде хотіли зробитись козаками, щоб 
бути вільними від усяких податків і не знати ніяких панів. 
Це військо було узброене не так як звичайно, а найбільш 
косами, кіссями та вилами. Усе воно стяглеся у Полтаву, куди 
прийшло ще й Запорожців, добрих вояків, чоловік 600. По 
инших місцях теж купилася голота у ватаги і почала грабувати 
старшину та заможніх козаків. Бачучи таке, Виговський обер- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 217 — 

нувся до Пзгшкаря із листом, щоб замиритися з ним. Про це ж 
писав Пушкареві і прихильний до Виговського, тільки що об- 
раний на місце помершого Сильвестра Коссова, Київський ми- 
трополит Дионисій Балабан. Але Пушкарь не вважав на ті 
листи, бо слухав воеводів московських і сподівався від них 
помочи. Уряд же Московський радий був тим сваркам на 
Україні, бо через них він мав приключку прислати своє вій- 
сько і воеводів і поставити їх постоєм по українських городах 
та містечках. Виговській, не діждавшись ніякої одповіді від 
^Пушкаря, рушив під Полтаву з ^затязцями", себ-то найнятим 
військом з Сербів, Волохів, Німців і Поляків, котре було при 
боці Гетьмана; окрім того він покликав собі на підмогу ще й 
Татар. Підходячи до Полтави, він розтяг свій обоз так, щоб 
його видно було здалека. 1-го червня (юня) Пушкарь із своїми 
«дейнеками» і козаками рушив з Полтави, накинувся на той 
обоз і після недовгої бійки із невеличкою ватагою війська Ви- 
говського, що було при цьому обозі, розбив його. Голота до- 
палася до горілки і повпивалася. Того тільки й дожидався 
Гетьман, а тоді з усією силою своєю наскочив на них. Запо- 
рожці, що були у Пушкаревому війську, бачу чи таке, заздале- 
гідь утікли, а Татари кинулися на пьяних Пушкарівців і до 
одного порубали їх; сам полковник Пушкарь наложив там го- 
ловою. Виговський вступив у Полтаву, перебув там кілька день, 
упорядкував полкові справи, настановив за полковника Хвилона 
Гаркушу і рушив далі, щоб загасити ту ворохобню на Україні. 
Усі корилися Гетьманові, кидали свої дрючки та киї і прохали 
їм пробачити. 



ЗАМІРИ ПОЄДНАТИСЯ З ПОЛЬЩОЮ. РАДА У ГАДЯЧІ. 

Ще за Богдана, більшість освічених людей на Україні ба- 
чили, що поєднання з Москвою не дало того, чого бажалося. 
Та й сам Хмельницький бачив, що не те вийшло, про що він 
мріяв. Після ж його смерті сам Московський уряд своїми вчин- 
ками ще ясніще почав це виявляти. У Київі, ще за Хмельниць- 
кого, як помер Київський митрополит Сильвестер Коссів, Київ- 
ський воєвода Бутурлін, котрого посажено у Київі зараз після 
Переяслазської ради, наказував Гетьманові, щоб він оповістив 
всьому українському духовенству царську волю, — а саме, щоб 
воно не вибірало Київського митрополита без дозволу Царя, і 
щоб цей митрополит і все українське духовенство залежне було 
од Московського, а не Константинопольського патріарха. Таке 
втручання Московського уряду у внутрішні розпорядки на 
Україні одразу одхилило од Москви навіть найприхильніщих 
до неї Українців. Хмельницький тоді не пристав на те, а Бу- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 218 — 

турлін не допустив обірати нового митрополита. Як же Геть- 
маном зробився Виговський, то він не схотів коритись дома- 
ганням Московського уряду, скликав у Софіївському соборі усіх 
владиків українських і старшин ковацьких, прохав приїхати і 
Бутурліна, але той не схотів приїхати на той Собор і не при- 
їхав, то й без його обійшлися. На Соборі тому митрополитом Київ- 
ським обраний був Дионисій Балабан, єпископ Холмський. 

Тим часом замість Бутурліна у Київ приїхав присланий 
з Москви воєвода Шереметьев. Це була людина сувора, тверда, 
наскрізь пройнята тяжким духом московських порядків. Воль-^ 

пості, котрі мало тоді 
козацтво і міщанство 
українське, здавалися 
йому зовсім не зви- 
чайними, такими, ш;о 
їх позволити не мож- 
на. Він почав при- 
гнічувати ті вольні 
розпорядки, став са- 
довити козаків та мі- 
щан за вільнолюб- 
ство по тюрмах, хва- 
лився викоренити з 
них вільний дух, по- 
читав себе старшим 
за Гетьмана і таке 
инше. Звичайно, що 
•це було зовсім нав- 
проти тих умов, на 
котрих Україна по- 
єдналась із Москвою. 
У Пушкарівському 
ділі уряд Москов- 

КШВСЬКИЙ МИТРОПОЛИТ ДИОНИСІЙ БАЛАБАН. СЬКИЙ ТЄЖ ТЯГ руку 

Пушкаря проти Геть- 
мана та старшини козацької, бо йому були корисні ті сварки 
по-між козаками: через них Москва міцніше могла впливати 
на справи в Україні. Усе це викликало велике ворогування 
про-між козацької старшини проти Московського уряду. Польща, 
бачучи, що робиться на Україні, послала туди свого посла 
Беньовського, щоб він при такій нагоді схилив Україну знову 
до поєднання з Польщею. Не від того була й старшина ко- 
зацька з Гетьманом на чолі, а найбільш працював над цим і 
щиро узявся за цю справу Юрій Немирич. 

6-го вересня (сентября) 1658-го року Виговський зібрав раду 
у Гадячі. Партія Немирича поспішала із цією справою затим. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 219 — 

що у цьому ж році у Польщі мусів бути сейм, на ко- 
трому мали радитись про поєднання Польщи із Москвою і про 
обрання царя Олексія королем Польським після смерті бездіт- 
ного короля Яна- Казімира. Через це Україна, поєднавшись із 
Польщею на нових правах, як вільна держава, мала б увійти 
у цей союз, як рівна з Польщею та Московською державою, а 
не як залежна від Москви країна. 

Гадяцька рада почалась промовою до козаків польського 
посла Беньовського. У промові своїй він показував на те лихо, 
якого можна сподіватись на далі від Московського уряду, ко- 
трий вже й тепер почав тіснити Україну, і радив знов поєдна- 
тись із Польщею. Козацтво, вислухавши його промову, само 
почувало добре, що посол казав правду. Налякане вже вчин- 
ками московських воеводів, воно пристало на те і постановило 
такі головні умови того поєднання: 

1) Україна, тоб - то землі в воєводствах Черншівському, 
Київському і Брацлавському (тепер губернії: Полтавська, Чер- 
нигівська. Київська, східня частина Волинської та південна 
Подільської), стає вільною і незалежною країною і знов єд- 
нається із королівством Польським і Великим Князівством Ли- 
товським під назвою Великого Князівства Руського. 

Таким побитом, складається спілка з трьох рівноправних 
народів трьох вільних республік: Польської, Литовської і Ру- 
ської (Української), під зверхністью короля Польського, кот- 
рого обірають усі три народи разом. 

2) Велике Князівство Руське само порядкує своїми внутріш- 
німи справами. Найвища законодавча власть належить Раді, котра 
складається з послів од усієї України, 

3) Гетьман обірається на цілий свій вік і має найвищу 
виконавчу власть — сповняє волю Ради. 

4) Україна повинна мати свій суд, навіть найвищий (три- 
бунал), де усі справи повинні одбуватися руською (українською) 
мовою; повинна мати свій скарб (казну), куди йтимуть' усі доходи та 
податки з Українського народу, і можуть бути повернені тільки 
на потреби Великого Князівства Руського; мати своїх найвищих 
урядовців — міністрів, канцлерів, маршалків, підскарбівничих 
(міністр финансів) та инших, яких там треба буде; своє вій- 
сько — 30.000 тисяч, чи більш, козаків і 10,000 постоянного 
війська; свою монету. 

5) Усі найвищі урядовці повинні бути з Українців. 

6) Унія на віки касується, а митрополит і пять правосла- 
вних владиків мають засідати у Сенаті нарівні з католицькими. 

7) У Великому Князівстві Руському мають бути два русь- 
ких (українських) університети (один в Київі), а нижчих 
шкіл — скільки забажається і скільки потрібно буде. 

8) Усякому вільно заводити друкарні і друкувати які за- 
вгодно книжки. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 220 — 

9) Гетьман може подавати Королеві список тих козаків та 
міщан, кого він вважатиме за вартих, щоб король дав їм шляхетство. 

Про одно забуто у цих умовах — про простих людей, і це 
було дуже необачно зроблено. Одначе після де-яких вимагань 
од послів (приміром, щоб прилучено було до Великого Князівства 
Руського Червону Русь і усі землі, де народ говорить по 
Українському, — на це польські посли не хотіли приставати), 
рада загула: ^ЗгодаІ Згода! ЗгодаІ" Найбільш допоміг у цьому 
ділі Переяславський полковник Павло Тетеря. „Згодимося, па- 
нове-молодці, із Ляхами!** — гукав він. — ^Більш матимемо. Адже 
покірливе телятко дві матки ссе!" Задоволені посли, після 
бенкету поїхали до-дому і повезли умови ті до Короля, а ко- 
заки радісно виряжали їх в дорогу, стріляючи з гармат та рушниць. 



ПОХОД РОМОДАНОВСЬКОГО І ТРУБЕЦЬКОГО НА 
УКРАЇНУ. БОЙОВИЩЕ НАД РІЧКОЮ СОСШВКОЮ. 

Тим часом Московський уряд далі провадив своє на 
Україні: приязно вислухував усякі доноси, виставляв проти 
Гетьмана людей, що собі домагалися гетьманства, як от Искра, 
Безпалий та Цецюра, котрий і жив у московському таборі; 
наслав воєвод із московським військом по городах українських. 
Через все це сталося те, що після Гадяцької ради Виговський 
не схотів більш коритися Москві і покликав собі на підмогу 
Кримського хана Махмет-Гірел. Перечувши ж і за Гадяцькі пакти 
(умову), зложені на раді. Московський уряд не гаячись прислав 
князеві Трубецькому, — він був головним начальником москов- 
ського війська, що стояло на Україні, — такий приказ: зібрати 
раду з старшин і простого люду, щоб влаштувати внутрішні не- 
порядки на Україні. Як що Гетьманом ізнов оберуть Ви- 
говського, то бояринові тому наказано було зробити великі 
полегкості, Дивлятись на „Гадяцькі пакти"; крім того він 
мав вивести усе військо московське з України. Але було 
вже пізно. Не вислухавши навіть цих умов, Виговський 
розіслав свої універсали, в котрих виявляв, через що неминуче 
мусів він порвати з Москвою і знову поєднатися з Польщею 
на тих умовах, що складено у Гадячі. Тоді князь Трубецький 
зібрав усе московське військо під проводом князя Ромодановсь- 
кого, кн. Куракіна, кн. Пожарського, Львова та Скуратова, — воно 
стояло постоєм на Україні,— і рушив на Конотоп. Коло містечка 
Срібного Прилуцький полковник Дорошенко перейняв був їх, але 
його розбито, містечко зруйновано і усіх жителів повирізувано. 
21-го квітня (апріля) 1659 року військо московське облягло Ко- 
нотоп, де заперлися у замку Ніжинський і Чернигівський 
полки із своїми полковниками, —усього тисячі чотирі чоловіка. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 221 — 

Ніжинський полковник Гуляницький, коли князь Трубецький 
прислав йому листа і радив йому оддатись на царську 
ласку, замість відповіді звелів стрілити з гармат і руш- 
ниць. — „Ми сіли на смерть. — гукали козаки.— Не оддамо міста"*! 
Більш двох місяців тяглася облога, але нічого не могли 
подіяти воєводи Конотопському зкмкові. 27-го червня (юня) Ви- 
говський із козаками, Татарами та „затяжним'* військом своїм 
підійшов, щоб визволити Конотоп з облоги. За пятнадцять 
верстов од замку, коло багнистої річки Соснівки, стрілася геть- 
манська сила із московським військом. Виговський розбив його 
у-прах, 30.000 Москалів лягло трупом, воєвода князь Пожарсь- > 
кий попав у неволю, і Хан, за непочтиві речі його, покарав 
його на смерть. Трубецький із останнім військом мусів тікати до 
Путивля, — Виговський гнав його аж до самої границі України. 
Далі пустошити та грабувати московські землі пішли татарські 
загони, а Виговський повернувся до Гадяча і звідтіль послав до 
короля Яна-Казімира почесну здобич, ш;о узяв він у Москалів: гар- 
мати, велику корогву, прапори та бубни. Звідціль він рушив 
до Чигирина і почав міркувати, щоб виперти Москалів ще із Київа. 



ВАРШАВСЬКИЙ СЕЙМ. ОХОЧИЙ ГЕТЬМАНУВАТИ. РАДА 
У ГЕРМАНІВЩ. РАДА У БІШЙ ЦЕРКВІ. СМЕРТЬ ВИ- 

ГОВСЬКОГО. 

Тим часом у Варшаві зібрався сейм у травні (маї) 1659-го ро- 
ку. /На сейм цей приїхали і козацькі посли нового Великого 
Князівства Руського: Генеральні старшини Носач, Груша, Мир- 
городський полковник Лісницький і по два сотники від кож- 
ного полку та значні козаки, — усього чоловік 200; на чолі того 
посольства стояли депутати: з Київа — Юрій Немирич і з Чер- 
нигова — Прокіп Верещака. Багато суперечок було на тому 
сеймі' Поляки найбільш не хотіли, щоб скасовано було унію 
і не хотіли, щоб козакам дадено було шляхетство. Козаки 
уперто стояли на цьому і ще змагалися, щоб до Великого Кня- 
зівства Руського прилучені були усі воєводства, де жили 
Українці. Але при кінці Казімир Беньовський, котрий давно 
жив на Україні, умовив Поляків згодитись, кажучи, що тепер, 
коли їм потрібна поміч проти Шведів і Москви, нерозумно 
цуратися єднання з козаками: їх така сила і такі вони дужі, 
що стануть у великій пригоді Речі Посполитій... Тепер треба 
попустити їм, а там далі можна буде повернути усе по-давньому, 
А сам він думав: аби пристали на умови, а козаки, як звик- 
нуть до нових порядків, то самі знатимуть, як їх вдержати. На- 
решті Гадяцькі пакти були ствержені, і 22-го травня (мая) 
1659-го року, на урочистих зборах Сената, присягав на цьому 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 222 — 

Король, арцибискуп Гнізненський, як найстарший по-між като- 
лицьким духовенством в королівстві, біскуп Віленський, як го- 
лова духовенства литовського, гетьман коронний, гетьман Ли- 
товський, канцлери, маршалки, а далі, за митрополитом Київсь- 
ким, присягли й усі посли Великого Князівства Руського. Після того 
почалися у Варшаві бенкети, на котрих дуже приязно вітали 
послів українських. Так бучно почалося життя Великого Кня- 
зівства Руського, але, на жаль, не довгий був його вік. 

Як тільки посли повернулись до-дому, Немирича наста- 
новлено старшим над „аатяжним" військом, котре розставив 
. він у Ніжині, Чернигові, Борзні та инших містах. Це військо 
дуже не до вподоби було народові, та й справді було для 
нього тяжким одбутком. Не розуміючи гаразд і не тямлючи, у 
чому головна сила Гадяцької умови, народ почав говорити на 
це військо, де було найбільш Поляків, що ніби то це вертаються 
і знову старі часи з польськими порядками. Такими думками в 

і народі покористувалися вороги Виговського, а їх було чимало. 

< Протопоп Ніжинський Максим Филимонів, щирий прихильник 

Москви, знову заходився коло того,' щоб підбурити народ проти 
Поляків. До нього пристав шуряк Богдана Хмельницького Василь 
Золотаренко, що мріяв сам зробитись Гетьманом, та Тиміш Це- 
цюра, котрий давно вже терся коло московських воеводів, спо- 
діваючись вислужити собі гетьманський уряд. Цей Цецюра по- 
слав до Шжина своїх козаків, і 1-го вересня (сентября) вони 
2^ зненацька напали на затяжних жовнірів і за одну годину вигу- 

^ били їх усіх; самого Немирича, що був утік, догнали і зару- 

^ бали. Тим часом де-хто з ворогів Гетьмана підмовив Юрія 

>і Хмельниченка, щоб він вернув собі гетьманство. Юрій послу- 

*-; хався і вирядив на Запорожжя джуру свого , батька, Івана Мар- 

тиновича Бруховецького. 

Запорожці скоса дивилися на заміри Виговського. Не до 
душі їм був шляхетний устрій, котрий заводив Виговський, і 
вони, з Кальницьким полковником Іваном Сірком на чолі, про- 
голосили Юрія Хмельниченка Гетьманом та рушили на Україну, 
закликаючи людей під свої корогви імям Хмельницького. Ви- 
говський, прочувши, що почалося проти нього повстання, втік 
з Чигирина і скликав раду у Германівці. На раді він звелів 
Верещаці та Сулимі прочитати Гадяцькі умови, щоб вияснити, 
яку користь матиме од них Україна, але тут счинився такий 
ґвалт, а далі бійка, що Гетьман ледве втік. Винуватили його 
за те, що він містечка та села на лівому боці Дніпра руйнує, 
що тяжко знущається над ворогами; де-хто казав, що Гетьман 
продає Україну Кримському ханові; инших, знов, лякало, що Ви- 
говський велику силу матиме, ставши воєводою та князем Руським. 
Виговський з-під Германівки прийшов із купою козаків 
під Білу Церкву, і біля неї, на Взенні, зібралася ізнов рада. 



с 









0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 223 — 

На цїй раді скинули Виговського з гетьманства і проголосили 
Гетьманом Юрія Хмельниченка. 

Узявши булаву до рук, Юрій обернувся до громади і 
спитав: «Кого ж бажаєте за зверхника: чи Короля Польського, чи 
царя Московського?*" Старшина і прості козаки загукали, що 
бажають короля, але опісля виявилося, що тих, що за царя, 
було більше. Московський уряд об'явив Виговського зрадни- 
ком і вимагав, щоб його із жінкою, дітьми і братом Данилом 
було оддано йому і щоб нікого, хто мав прізвище Ви- 
говський, ніколи не приймали у військо і не давали б ніякої 
посади. Данила таки справді схоплено і одпроваджено у Москву. 
Там його скарали на смерть, а сам Виговський із семьею утік 
у Польщу. 

Так скінчилося його недовгочасне гетьманування, а з ним 
стався кінець і Великому Князівству Руському. Король зробив його 
воєводою Київським, і він із полі^ським військом ходив у По- 
лонне, а далі у Дубно. У бойовищі із Шереметьевим, котрий 
із московським військом ішов походом на Польщу, під містечком 
Слободищами він знов виявив себе дуже одважним і розумним во- 
йовником; далі він допомагав Полякам у битві під Чудновим, 
де Шереметьева розбито у-пень. Тут і Цецюра попався до рук 
Виговського, і він скарав його на смерть у Дубні. У 1663 році, 
за Гетьмана Павла Тетері, під містечком Рокитним Виговського 
схоплено, — зате, що він ніби то знову хоче здобути собі гетьман- 
ство, — посажено у тюрму, і там його розстріляли саме у той час, 
як він навколюшках читав акафист Богородиці. 

Оці сварки та ^солотнеча по-між собою в-край знищили 
Украану. „Сила козацька ослабла од тієї замотанини, — писав 
Виговський до Короля. — Величезні полки: Полтавський, де було 
40.000 люду, Миргородський, де було 30.000, Прилуцький та' 
Іркліївський загинули в-кінець; городи та села заростають кро- 
пивою**. „Тут страшенне стовпотворіння вавилонське, — говорить 
сучасник - Поляк: — містечко воює з містечком, син грабує 
батька, батько — сина. А усім одне в голові: щоб не бути ні 
під владою короля, ні під владою царя, і вони думають, що 
осягнуть того, гніваючи та лякаючи короля — царем, а царя — 
королем**, В такий тяжкий час стає українським Гетьманом чо- 
ловік і молодого віку і не великого розуму — Юрій Хмельницький. 

Юрій Хмельниченко родився од першої жінки Богдана Гетьман 
— Ганни Сомківни, і ще за батька, на Переяславській раді, був І^Р'* ^^"^ 
вибраний на Гетьмана. Йому було тоді тілько 16 год. Тим тоЗ,'в„!і;' 
Він 1 передав ТОДІ гетьманування Виговському. Тепер, через ів59-1 662. 
два роки, на раді у Германівці, як вже Виговського було ски- 
нуто, хотів зробитися Гетьманом рідний дядько Юрія, полко- 
вник Переяславський Яким Сомко. Але побачивши, яким духом 
дихав громада, він без ніякої суперечки поступився тим правом для 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 224 — 

молодого небожа свойого. На раді на Взенні під Білою Цер- 
квою Юрій прийняв булаву і бунчук, щоб гетьманувати під 
аверхністью Короля, але скоро коло містечка Ржищова на Жердовій 
долині, зібралася рада, і на ній постановлено зректися Гадяцької 
умови, що уложив Виговський із Польщею, і повернутися 
знову під руку царя Московського, тілько виговорити собі трохи 
більші вільності проти Переяславської умови, а саме: щоб Геть- 
манська власть була міцніща, щоб українська церква була не- 
залежна од Московського патріарха і Московське військо ви- 
ведено було з Украї- 
ни. 

З цією постано- 
вою рада послала до 
царського воєводи 
Трубецького своїх 
послів. Воєвода зго- 
дився на ці умови і 
наказав, щоб Гетьман 
і старшина зібралися 
на раду у Переяславі, 
та нехай вперед при- 
сягнуть Цареві, а 
тоді вже розмовляти- 
муть про умови. Ніде 
було дітись, —та й 
Юрій був не такий 
чоловік, щоб добре 
зрозумів, яким вітром 
повіяло, — він зібрав 
раду у Переяславі, і 
на ній присягли на 
вірність Цареві. Юрій 
був ствержений на 
гетьманстві, а що до 

ГЕТЬМАН ЮРІЙ ЗІНОВЬеВИЧ ХМЕЛЬНИЧЕНКО. уМОВ, ТО ВІН мусІВ був 

згодитись не на те, 
щоб поширено було Переяславські умови, а на тяжкі обмеження 
їх. Так, власть Гетьмана значно вкорочувалася — він не має 
вже права зноситися з чужинними державами; козаки мусіли 
повиводити свої полки із Білої Русі; митрополит і усе україн- 
ське духовенство стають підлеглими Московському патріархові; 
полковників і старшину настановляє не Гетьман, а рада; усякий 
має право обертатись просто до Московського уряду, не питаючись 
Гетьмана. Цим останнім пунктом Московський уряд показав 
широку стежку для усяких доносів і тим забезпечував собі по- 
тайний догляд над тим, що діється на Україні. Московські вое- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 225 — 

води із оружною силою мали пробувати, окрім Київа, ще й у 
Переяславі, Ніжині, Чернигові, Брацлаві і Умані. Простий на- 
род, замість рівних прав, через які він так боявся пристати на 
Гадяцькі умови, не достав собі ніяких прав і мусів тепер да- 
вати підводи і приймати на постій московське військо по-всяк- 
час, коли тільки скаже Москва; до того, він не мав вже права 
по своїй волі викурювати напитки, бо Московський уряд брав- 
ся позаводити скрізь по Україні свої «кабаки'' (шиньки) із своєю го- 
рілкою. Не до смаку ці постанови були а-ні старпіині, а-ні коза- 
кам, а*ні посполитим, та мусіли на все пристати і підписати ті 
умови, бо з воєводами московськими було чимале військо. Зле то- 
ді діялося навкруги: старшина українська розбилася на дрібні 
партії; кожна партія, за-для своєї користі, піддержувала свого 
ватажка; ватажки сварилися по-між себе; суперечки ці ще дужче 
розпалювали московські воєводи. Прості ж люде, не розуміючи 
свого добра, самі не знали, чого держатись, чого доходити. 
Кругом панувало безладдя і у-край нівечило усе. Те, що міг би 
зробити розумний та міцний духом безсторонній чоловік на 
посаді гетьманській, тепер було нікому робити — на той час 
чоловіка такого не було. Адже ж не Хмельниченкові молодому, 
запальному, надто недоумкові, хворому на чорну болість, було 
керувати під ту тяжку годину? 

Тим часом Польща не хотіла так скоро позбутися Укра- 
їни, і вона знов розпочала війну з Москвою. Князь Шере- 
метьев, з наказу Царя, рушив з Київа на Волинь проти Поля- 
ків, а на поміч йому, иншими шляхами, йшов із козацьким 
військом Гетьман Хмельниченко. 7-го вересня (сентября) 1660 року, 
коло містечка Слободищ, польське військо, у котрому був ко- 
лишній Гетьман український, а тепер Київський воєвода Ви- 
говський, напало йа козаків. По-між козацькою старшиною були 
на той час безперестанні сварки. Одні, більш освічені люде, 
невдоволені останньою Переяславською умовою і московськими 
воєводами, схилялися до того, щоб поєднатися з Польщею і не 
хотіли воювати з Поляками, другі — найбільш такі, що пови- 
ходили з простих козаків, — ненавиділи Поляків і радніщі були 
як-не-як помагати хоч Москві, аби не Польщі. Молодий Геть- 
ман, у-перше з роду побачивши бойовище, затурканий старши- 
ною, не тямлячи кого слухати, чого держатись, схопився за 
голову та тільки вигукував: „Боже мій. Господи мій! Визволи мене 
тільки з цього пекла, не дай міні пропасти! Не треба міні того 
гетьманування, — піду у ченці!" 

Саме тоді прибув до його гонець від Виговського, котрий 
вмовляв його відцуратися Москви і піддатись Польпц. А-ні 
Гетьман, а-ні старшина не знали ще, хто кого переможе: чи Поляки, 
чи Шереметьєв. Тим-то вони не хотіли разом поривати із воєво- 
дою, і послали до його посланця Мороза із звісткою, що По- 

15 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 226 — 

ляки лапали на козаків, і прохали воєводу, щоб він хутчій 
ішов до містечка Пятки на підьюгу; а до польського табору 
вирядили полковника Петра Дорошенка із двома товаришами 
умовлятись про згоду. 14-го жовтня (октября) Шереметьев ру- 
шив на підмогу Хмельниченкові, але тут напали на нього По- 
ляки і Татари і під Чудновим у-прах потрощили московське 
військо. Самого Шереметьвва схопили і, закувавши у кайдани, 
випровадили у Крим, де він 22 роки пробув у неволі; останні 
недобитки московського війська мусіли скласти зброю і коро- 
гви до ніг переможцям, і їх випровйдили аж за московську гра- 
ницю. Як почули козаки, що сталося із московським військом, 
зараз пристали до Поляків. 17-го жовтня (октября) під Чудно- 
вим зложено нову умову із Поляками, так звану Чуднівську; 
ствержені були усі Гадяцькі пакти, тільки викинуто з них 
усе те, де говорилося про Велике Князівство Руське, і Українці 
на віки зреклися єднання з Москвою. На цьому присягали 
Гетьман із старшиною і усе козацтво, а з польського боку за 
Короля присягали Польський і Литовський коронні гетьмани. 

Через місяць зібрано було у Корсуні «чорну раду», на ко- 
трій заступником Короля був Беньовський. Він довго говорив 
до козаків, вихваляв Короля, ганьбив Москалів, нарешті сказав, 
що Король пробачав козакам усі їх провини проти Польщі і 
затвержуе на Гетьмана Юрія Хмельниченка, котрому й дору- 
чив булаву. Козаки радо повітали Юрія і присягли Королеві. 
На цій таки раді на другий день обрали обозним Носача і писа- 
рем Павла Тетерю. До воєвод московських Юрій написав ли- 
сти, щоб вони із військом своїм вибіралися геть з Укра- 
їни, бо військо Запорожське і уся Україна не воліє далі зо- 
ставатися під рукою царя, а вертаються знов до свого приро- 
жденного .короля польського. 

Тим часом полковник Переяславський Яким Сомко та Ні- 
жинський Іван Золотаренко домагалися гетьманства. Пере- 
чувши, що сталося на правому боці Дніпра, вони скликали 
раду у Переяславі і усовіщували та умовляли, щоб хоч «Лівобережна 
Україна держалась Москви. На те пристали полки: Ніжинсь- 
кий, Переяславський і Чернигівський. На раді тій Сомка об- 
рано наказним Гетьманом. Дуже гарний на вроду, показний, 
щиросердий, одважний і розумний чоловік, він мав чимало 
прихильників. Золотаренко не хотів уважити йому гетьманство 
і, мислячи сам зробитись Гетьманом, підлещувався до воєводи 
Ромодановського та, через єпископа Мефодія, писав доноси Мос- 
ковському урядові на Сомка. Єпископ Мефодій — це той самий 
протопоп Максим Филимонів, що баламутив ще за Виговського. 
Тепер він, за прихильність до Москви, висвячений був на єпи- 
скопа і настановлений доглядачем Київської митрополії, бо мит- 
рополит Київський Дионисій Балабан не хотів взнавати Мос- 



"\ 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 227 — 

ковського патріарха. Увесь 1661-ий рік Сомко, із прихильними 
до його полісами, одбивався од Поляків і Юрія і прохав під- 
моги у Ромодановського. Нарешті Ромоданівоький рушив ів 
московським військом і Слободськими полками на Україну, пі;об 
визволити Сомка, котрого під Переяславом обліг своїм війсь- 
ком Юрій із Поляками та Татарами. Як прийшов Ромоданов- 
ський, Юрій став одступати до Дніпра. Сомко нагнав його під 
Каневом і у-прах розбив його військо та вигубив більш 
10.000 козаків; сам Юрій ледве встиг перехопитись за Дніпро 
і утік до Чигирина. Це бо&д^вще виявило усю нікчемність 
Юрія, і козаки голосно почали ремствувати на нього, а тут шіє 
й Запорожський кошовий Іван Величко-Босовський прислав 
до його лист, і в тому листі від себе і усього війська Запо- 
рожського радив покинути гетьманський уряд і йти на спокій, бо 
не вартий він такої посади. Дуже вразило усе це Юрія, але ж і 
сам він бачив і розумів, що такої тяжкої години він не 
адолае дати нічому ради. При кінці 1662 року він ізкликав раду 
у Корсуні, на ній зрікся гетьманства і передав булаву роди- 
чеві свойому, що був жонатий на сестрі його Отепаниді, Па- 
влові Тетері, назначивши його, поки будуть вибори Гетьмана, 
наказним Гетьманом. Сам же він 6-го січня (января) 1663 року 
постригся у ченці в Чигиринському манастирі, і дано йому імя 
Гедеон. Але ще й тепер не на віки зник він там од життя, і 
ми стрінемося з ним ще й далі. 



УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ. 

Почався цей період нашої історії за королювання Воло- 
дислава IV, а далі — Яна-Казімйра. Обидва ці Лйролі великої Король і 
ваги для нашого краю не мали, бо вони були дуже залежні од царь. 
сейму і магнатів. Московський царь Олексій Михайлович, під 
руку котрого досталася Україна, хоч був і самовладний дер- 
жавець, але теж, не знаючи а-ні краю, а-ні народу, а-ні зви- 
чаїв його, здавався на своїх боярів та дяків *), а вони бачили 
правду там, де було більш грошей. 

Через те, що царь не знав України та ще через те, що 
близькі до нього люде були хабарники, українська старшина 
взялася до доносів. Щоб здобути самому який уряд або посаду, 
топили вони у доносах своїх суперників. Тих доносів, котрі 
почалися з гетьманування Виговського, чим далі — то все стає 
більш аж до самого краю гетьманщини. 



*) Дяк— висока посада у Московському царстві, — все одно, що польський ко- 
місар або наш писарь військовий. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 228 — 

Гетьман. Гетьмани українські за цей час, коли Україна, тяжкими кріва- 

вими жертвами, вибилася на простір, не з'уміли гаразд покори- 
стуватись тим, що здобули, і таки дуже залежали у всьому од 
народу. А народ, як вже згадувалося раніще, зовсім таки не 
мав ні політичного розуміння, ні терпіння, щоб спокійно дожи- 
датися, які наслідки будуть од праці їхніх Гетьманів. Тим-то 
ні один з них не дійшов до того, до чого прямував. Хмель- 
ницький, вирятувавши Україну з-під польської кормиги, віддав 
її під московську. З усього знати, що, не знаючи, куди його 
вдатися та як краще зробити, він тільки на який час піддався 
Москві і зовсім не думав про те, щоб підданство це було на 
віки. Його зносини з Шведами, Волохами та Семигородським ко- 
ролем показують, що поєднання з Москвою не тішило його. 
Але, на жаль, він виріс у таких обставинах, що ніяк не міг 
уявити собі Україну зовсім самостійною. 

Иншими очима на долю України дивився його наступник 
Виговський. Він певен був в тому, що самостійність — не хи- 
мера, що вона одна тільки врятує народ Український. Та 
цього боялися і в Москві і у Варшаві і, покористувавшись 
гидким честолюбством української старшини, не дали йому до- 
вести цього діла до доброго кінця. Хмельниченко ж був — 
людина нікчемна; не було в нього за душою нічого твердого, 
певного — то й хилив його усяк у той бік, куди було кому ко • 
рисніще. Оце й довело Україну до руїни. А після неї — шкода 
було й мріяти про якусь кращу долю для України. 

Чудним нам здається, що після смерті Богдана, гетьмансь- 
кого уряду домагаються усе його кревняки, і тим гублять рідну 
справу свого краю: Юрій — рідний син Богдана, Сомко — його 
шуряк, брат його першої жінки Ганни, Золотаренко— теж шу- 
ряк, брат третьої жінки Богдана, Тетеря — його зять, жонатий 
на його доньці Степаниді, Іван Нечай — другий зять, жонатий 
на його доньці Олені, що зосталася удовицею після Данила Ви- 
говського, а через нього й Іван Виговський стає ріднею; на- 
останці, будучий Гетьман Іван Бруховецький був джурою у 
Богдана і найблизчим слугою. 

Старшина. Через війни Богдана, що без-перестанку тяглися цілих 

10 год, багато козаків розжилося польським добром, багато з 
них забагатіли, — забагатіли і ті з козаків, котрих настановлено 
було за полковників і старшину козацьку. З цих „можнійших" 
(заможніх) козаків і старшини почала складатися помалу вища 
верства української людності, верства більш освічена, котра 
краще розуміла те, що навкруги діється, а найголовніще — вона 
бажала утвердити і вдержати за собою те становище, в котрому 
вона опинилася. Ця частина людності української тягнула до 
Польщі, бо шляхетний устрій був найлюбіший їй, найкори- 
сніший. Простий народ противився старшині, робив їй на пе- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 229 — 

рекір і не добачав, що часом вона йому добрк хотіла — хотіла 
свободу і самостійність Україні забезпечити. Не зрозумів він 
цього, не допоміг їй, а без народу старшина не могла за право 
українське стояти і піддалася нарешті Москві: зреклася прав 
і свободи української, а за те від Московського правительства 
всякі права панські на простих людей дістала, грамоти царські 
та надання. Так упала українська свобода через те ворогування, 
бо старшина панувати хотіла; з чужого ярма народ визволяючи, 
своє закладала, а люде не попускали, та в тій боротьбі з стар- 
шиною й свою власну свободу проґавили. І не стало а-ні сво- 
боди на Україні, а- ні людям не покращало: попали таки вони 
в підданство та в кріпацтво старшині, і та ж Москва помагала 
тим новим панам в кріпацтві держати своїх людей. 

Більша частина козацтва, „козацької черні", як тоді Козаки. 
його взивали, і трохи не розуміла того, що було потрібно 
за-для добра його рідного краю, метушилась і не знала, 
до кого пристати. Польщу козацтво ненавиділо, як свого 
кревного і давнього ворога, од Москви теж не було чого 
сподіватись їй чогось кращого, — через те козацтво й ки- 
далося і сюди, і туди. Але правобічне козацтво більш горну- 
лося до Польщі, бо колись таки бачило од неї хоч якісь по- 
легкості і на будуче сподівалося добути їх, та таки й почувало, 
по старій звичці, що Польща їй близча, ніж Москва; лівобічне 
ж козацтво, котре було близче до Запорожжя і більше слуха;- 
лося його, ненавиділо Польщу з її шляхетними порядками і, 
не знаючи ще московських, марило про те, що Москва 
оборонятиме те, що йому наймиліще — свободу та рівні права. 
Тим то ця частина козацтва рада була горнутися до Москви, 
аби ніщо не нагадувало їй того огидного для неї шляхетного 
ладу. „Хоч гірше, аби инше!" мовляли вони. 

Запорожське військо у цей час найбільщ було з по-Запорожці. 
сполитих, се б-то селян, котрі тікали на Запорожжя од пансь- 
кого та шляхетського гніту. Тут вони почували себе ні від кого 
не залежними і на думці не мали, щоб бути кому-небудь під- 
леглцми; вони певні були, що Україну порятує московське са- 
модержаві^, котре оборонятиме простих людей од гніту заможт 
них і панства. Запорожське війско, суто-демократичне і справді 
рівноправне товариство, ненавідило усією душею всяке пан- 
ство, — хоч польське, хоч своє рідне українське. От через те й 
Запорожщ ворожі були до значних козаків, котрих вже чимало 
тоді розмножилося по Україні. А Запорожці мали великий вплив 
на Україну, і до голосу їх прислухалося поспільство; для нього 
й вони самі, і їх порядки та життя були найкраще, що є тілько в світі. 

Життя міщан у ті бурхливі та кріваві роки було геть- піщане і 
то не веселе. Безперестанні колотнечі і війни у-нівець нищили Р®'*^"*"*''- 
їх і доми і хазяйство; вони й ремесники часто мусіли кидати 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 230 — 

свої торговельні діла, своє ремество, свої оселі і ставати до 
війська. Вони, так само як і реєстрові козаки, не знали теж, чого 
їм держатись і на чий бік хилитися. 

Селяне. Зате селяне, чи поспільство, рішучо йшло слідом за Запо- 

рожцями, котрі помагали їм, і радо кинулося у московські обійми, 
бо сподівалося, що Москва оборонить їх од шляхетства і людей 
заможніх; воно тілько в цьому й бачило собі рятунок. Чудна і 
незрозуміла була велика помилка Богдана і усіх наступників 
його, ш;о вони у своїх умовах із Польщею і Москвою ніколи не 
згадували про поспільство, немов би його і на світі не було; 
вони оставляли його жити так, як і раніще, так само в панських 
руках, як і до того, наче умисне забуваючи про його. А між 
тим самі селяне на своїх плечах винесли, своєю кровію здобули 
волю рідному краєві, скинувши з себе польське ярмо. 
Духовен- Духовенство українське, як уже згадувалося, довго не хо- 

ство. тіло присягати на вірність Москві і досі зоставалося незалеж- 
ним од патріарха Московського. Воно, після Петра Могили, було 
вже далеко не те, що до того; освіта ширилась по-між ним, а 
боротьба з унією не давала йому забувати, що воно мусить 
обороняти свою віру» а з нею й те становище, яке воно мало 
в очах православного люду. Освічені митрополити і єпископи 
твердо держалися своїх прав і боялися опинитися під Мо- 
сковським патріархом, бо добре розуміли, що коли команду- 
ватиме ними московське неосвіченедзгховенство, то й українське 
незабаром стане таке, як Московське. ПатріархКонстантинопольсь- 
кий не втручався у внутрішні церковні розпорядки на Вкраїні, 
а Московський, — вони це добре знали, — неодмінно почне у все 
встрявати. Це й була найголовніща причина того, через що укра- 
їнське духовенство так уперто повставало проти того єднання. 
Освіта. Тяжке лихоліття у цю добу не давало по-волі ширитись 

освіті по-між українською людністью, і на той час вона не ви- 
являла себе так, як би можна було сподіватись і бажати. Проте 
Київська Академія і братські школи, котрі позоставалися, ро- 
били своє діло. Міщане, козаки, а надто старшина козацька, 
звичайно, посилали дітей до ппсіл, але багато міст і осель під 
час колотнечі було поруйновано і спалено, народ покидав їх 
і повтікав у спокійніщі міста; багато народу вигублено у бо- 
йовищах, багато забрали Татари у ясир. Зникли міста, то зни- 
кли й братства, а з ними й школи, бібліотеки, архиви і твори 
науки. Сумні часи, сумну добу переживали наші діди-прадіди, 
і журливо відгукнулася та пора у народній освіті і науці. 

У ті часи освіта пішла з України в Московщину. З Київа 
викликкли учених в Москву, а в Київ посилали молодих лю- 
дей учитися. Київські учені принесли в Москву початки 
європейської „латинської" науки, якої раніш у Москві боялися. 
Ці-ж учені почали заводити у Москві школи, театр, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 231 — 

писали для театру твори та усякі вірші. Те все писалося мовою 
церковно-славянською, в приміткою слів українських та польсь- 
ких. Київські учені помагали у Москві виправляти книги цер- 
ковні, бо войи вміли мови грецької та латинської. Так сталося, 
що Україна, або Київська Русь, знов постачала освіту для Руси 
північної, як це вже було раз у давніщі часи, за Київських 
князів Володимира та Ярослава. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОД СЬОМИЙ. 
Руїна 

1663—1687. 

ПІСЛЯ Хмельниченка Україна розділилась на два гетьман- 
ства: Правобережне, чисто поруйноване за той час усобицями 
та чварами свої^ честолюбців та чужинців, котрих навбдили 
вони, щоб осягти свого і побороти свого супротивника, — і геть- 
манство «Лівобережне, котре прислухклося до Запорожжя та все 
сподівалось, через свою прихильність до Москви, здобути собі 
демократичне рівноправство од неї. Називаючи цей період руїною, 
історики не вигадують це назвисько од себе, — воно збереглося у 
народніх переказах за ті часи і справедливо показує, що Ук- 
раїна „доборолася до- краю". 
Гетьман На правому боці Дніпра, як ми бачили, Юрій Хмельни- 

Павло Те- ченко зрікся гетьманства і передав свою булаву Павлові Те- 
^Р^РІ^д- тері, настановивши його наказним Гетьманом. Тетеря, родом 
з Переяслава, був людина добре освічена, але по натурі — ве- 
ликий себелюб; він занадто мало клопотався про долю свого 
рідного краю; що таке честь і совість — розумів він не так, як 
годиться, а з тими, хто стояв йому на дорозі, був без міри лю- 
тий і нічим не гидував, аби осягти свого. Ставши наказним 
Гетьманом, він ізкликав раду з Правобічної старшини і прос- 
тих козаків у Чигирині. Охочих до гетьманської булави з'яви- 
лося двоє, — обидва зяті Богдана: Павло Тетеря і Іван Нечай. Де- 
хто з старшини намагався настановити на Гетьмана Виговського, 
але Павло Тетеря щедро сипав жінчині гроші і підкупством тим 
переважив своїх супротивників. Його таки обрали Гетьманом, хоч 
козацтво добре знало і не любило його. За свого гетьманування 
він допомагав королеві Янові-Казімиру вернути до польської 
корони й Лівобічну Україну. Багато народньої крони розли- 
лося за ті часи. Під захистом Гетьмана польська шляхта і Жиди 
знов стали вертатись на свої ґрунти на Україні. Але тут пол- 
ковник Паволоцький Іван Попович, бачивши, яке лихо почали 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 233 — 

вони знову виробляти на Україні, став вигонити їх а земель 
свого полку і, змовившись із лівобічним Гетьманом Сомком, 
підняв повстання проти Тетері. 

Коло Поповича купилося поспільство, і він разом із Сом- 
ком кілька раз розбив польське військо. Та Тетеря обложив 
його у Паволочі, і він, щоб врятувати свій рідний город од ру - 
їни, оддався з 15 товаришами до рук Тетері, а той скарав 
його лютою смертью. 

Король Ян-Казімир 8-го жовтня (октября) вступив у Білу 
Церкву. Тут його стрів Тетеря і слідом за Поляками пішов у 
Глухів. З ним були 
полковники: Богун, 
Ханенко, Гуляниць- 
кий і другі. У місяці 
лютому(1664-гороку) 
Тетеря мусів покину- 
ти Поляків і поспішив 
на правий бік Дніпра, 
де Виговський заду- 
мав знову зробитись 
Гетьманом. З Білої 
Церкви Тетеря покли- 
кав до себе Виговсь- 
кого, наче за-для пе- 
ремовин, а як він 
прийшов у Рокитну, 
то Тетеря схопив його 
і скарав на смерть. 
Сам же він тоді напи- 
сав Королеві у табор, 
щоб він стерігся ко- 
заків, а найбільш на- 
казного Гетьмана Бо- 

гуна, котрий вами- гетьман павло тетеря. 

слив зрадити Поля- 
кам. Король повірив тому доносові і звелів постріляти Бо- 
гуна і його товаришів. Таким побитом Тетеря позбувся небезпеч- 
них для себе людей, та ще написав і другий донос Королеві на по- 
лковника Гуляницького, ченця Гедеона (Юрія) Хмельниченкаі ми- 
трополита Іосифа Тукальського, на котрих він теж думав, що вони 
непевні люде за-для нього. Король, вертаючись з України, забрав 
їх із собою і посадовив у пруську кріпость Маріенбург. Як король 
пішов з України до-дому, то на правий бік рушив Чарнець- 
кий, руйнуючи городи і села, непокірні Тетері. Так він про- 
йшов Корсунь, Ставища, оддав у ясир Татарам, котрі йому пома- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



234 — 



гали, жителів містечка Стебльова, спалив Бужин і Суботів, а у Субо- 
тові викинув з домовини тіло Богдана Хмельницького. На по- 
міч козакам прийшов кошовий Сірко із Запорожцями, але у 
місті Бужині його обложили Поляки, і він, вибившись з облоги, 
мусів повернутись до-дому. Тетеря побачив вже тоді, пі;о йому 
не вдержатись на гетьманстві, зробив наказним Гетьманом 
Уманського полковника Михайла Ханенка, а сам, забравши 
військовий скарб і гетьманські клейноди, подався у Польщу. 
Як уже згадувалося, Бруховецький був старшим слугою у 
Богдана. Після його смерті зоставався він коло Юрія і жив 
Гетьман при ньому у Київі то- 

Іван Мар- ді^ коли Виговський 

Бр7хГв"ць- випровадивЮрасяту. 

і^ііИ ди учитись до Ака- 

1 663-1 668 демії. Коли Юрій зду- 

мав зробитись Геть- 
маном і шукав підмо- 
ги у Запорожців, він 
послав за-для того на 
Запорожжя Брухо- 
вецького. Брухове- 
цький поклопотав за- 
для його, і Хмельни- 
ченка було настано- 
влено, як ми бачили, 
Гетьманом. Але сам 
він до-дому не вер- 
нувся і зостався на 
Запорожжі і там про- 
жив аж три годи. За 
той час він з'умів здо- 
бути собі і любов і 
ласку Запорожців, ви- 
ставляючи себе нена- 
висним до панства та 
пцйро прихильним до 
простого люду, з кот- 
вийшов. Ці речі любі були Запорожцям, 



митрополит київський, ГАЛИЦЬКИЙ 
І „ВСЕЯ МАЛОЇ РОССП" 
ІОСИФ НЕЛЮБОВИЧ-ТУКАЛЬСЬКИЙ. 



рого й сам він 
бо громада їхня 



тоді складалася найбільш з тих, що не 



записані були по реєстрах, не хотіли вертатись до плуга і 
тікали на Запорожжя. Усі вони ненавиділи польське панство, 
а з ним і козацьку реєстрову старшину, котра тепер стала 
виявляти з себе виш;у верству народню. Як Правобічна Укра- 
їна відрізнилась від Лівобічної, де Золотаренко та Сомко зма- 
галися за гетьманство, Бруховецький покористувався тією на- 
годою і літом 1662-го року прийшов із ватагою Запорожців у та- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 235 — 

бор князя Ромодановського,— наче б то для того, щоб помогти 
йому у поході проти Хмрльниченка. Тут він своїми улесливими 
речами здобув його ласку, а Запорожці, що були з ним, висо- 
вували його, як єдиного певного за-для Московського уряду і 
любого народові кандидата на гетьманство. Золотаренко та Со- 
мко, котрі шукали булави, були з партії старшини, а од них, 
ковляв, можна сподіватись того ж, що виявив з себе і Вигов- 
ський. Це було до вподоби Ромодановському. Так писав він і 
у Москву, і незабаром після того на Вкраїну вислано було 
князя Великогагина, 
щоб зробити вибори 
нового Гетьмана. На 
17 червня (юня) 1663 
року у Ніжині зібра- 
лася „чорна рада**. 
Не було на тій 
раді ніякого ладу, 
і скінчилася вона 
бійкою. Запорожці 
і поспільство на ру- 
ках винесли Бру- 
ховецького і дору- 
чили йому гетман- 
ські клейноди. Князь 
Великогагин ствер- 
див його на Геть- 
мана і звелів за- 
арештувати Сомка, 
Зо л отаренка та кілька 
старшин з їх партії. 
Через кілька місяців 
Бруховецький скарав 
на смерть Золотарен- 
ка. Сомка і Сіліча: ^ 

' . ' ГЕТЬМАН ІВАН МАРТИНОВИЧ БРУХОВЕЦЬКИЙ 

останніх прихильни- 
ків їх послав у кай- 
данах у Москву, а звідтіль їх заслано аж на Сібір, Це були 
перші засланці Українці. 

Перші три роки свого гетьманування Бруховецький без-пе- 
рестання воював із Хмельничейком, а далі із Тетерею та По- 
ляками. Одколи він позасилав у Москву багато значної стар- 
шини і на їх місце посадовив старшину з Запорожців, котрі 
прийшли з ним, життя в Гетьманщині стало багато тяжче, ніж 
було попереду. Нова старшина, щоб скоріще забагатіти, поза- 
водила усякі здирства і утиски, далеко важчі і гірші, ніж були 
зк-стару. Народ зрозумів, що Бруховецький, поки не настане - 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 236 — 

вили його за Гетьмана, хитро вдавав в себе не такого^ який 
він справді був. Ремство на Гетьмана усе більшало, і він, щоб 
власть свою зробити міцніщою, із кількома полковниками поїхав 
у Москву. Там його ласкаво вітали; там він оженився на мо- 
сковці, доньці боярина князя Дмитра Долгорукова. Щоб ще 
більш підлеститись до Московського уряду, Бруховецький про- 
хав Царя, щоб по українських городах: у Київі, Чернигові, Пе- 
реяславі, Каневі, Ніжині, Полтаві, Новгород-Сіверську, Кремен- 
чуці, Кодаці і Острі, навіть на Запорожжі, були посажені 
московські воєводи із ратниками, — щоб вони збірали усю по- 
дать грішми з міщан та з селян, котра досі йшла на жалування 
козацькому війську, та з „кабаків" (шиньків), що мали поза- 
водити скрізь на Україні, і щоб оддавали усі ті гропіі просто 
у царську казну. Усе це дуже сподобалось Московському урядові, 
а Царь, обдарувавши Гетьмана і старшину подарунками, зро- 
бив його „боярином*, а старшину, що була з ним: Військового 
суддю Забілу, Військового писаря Шийкевича, полковників: 
Київського — Дворецького, Ніжинського — Гвинтовку, Лубенсь- 
кого — Гамалія і Переяславського — ермолаенка та тих, що були 
в-дома: Чернигівського — Многогрішного, Прилуцького — Гор- 
ленка, Полтавського — Витязенка, Миргородського — Апостоленка, 
Стародубського — Острянина і Генерального писаря Гречаного, 
призведено у „дворяне**. Повернувшись до-дому, забезпечений 
царською ласкою, боярин-Гетьман мислив, що т^пер він вже 
міцно держить булаву. Але скоро він побачив, що не те воно зов- 
сім, Народ, притиснутий новими, ще гіршими, порядками, усе 
дужче ігрізніще ставав проти Гетьмана, новонаставлених пол- 
ковників, московських воєвод, їх прикажчиків і шинькарів. Бру- 
ховецький побачив, що треба якось здобути ласку народню, 
щоб вдержатись на своїй посаді, і як він за-для того ж не по- 
шанував права народні, котрі доручено було йому, і продав їх 
Московському урядові за боярську ^горлатну"* шапку, так те- 
пер він із своєю старшиною намислили зрадою зайлатити Мо- 
скві за її ласку. На потайній раді у Гадячі, саме на Новий грд 
у 1668 році, постановлено було одрізнитись од Москви, і, щоб 
привернути ласку народню, старшина сама мусіДа ст9.ти на 
чолі повстання. Роз'їхавшись в Гадяча, полковнцки скоро по- 
чали тіснити воеводів. Незабаром повстання поширилося, багато 
воеводів і ратників було вбито, аті, що осталися, му сіли як найшви- 
дче тікати у Московщину. Московський уряд вислав своє військо 
під проводом князя Ромодановського проти Гетьмана. Бруховець- 
кий із своїм невеличким найнятим військом та Запорожіщми 
вийшов з Гадяча у початку травня (мая), подався проти Мо- 
скалів і зупинився коло села Диканьки. Скоро туди ж надійшов 
і Правобічний Гетьман Петро Дорошенко, котрого настановлено 
було на цей уряд після Тетері у 1665 році. Дорошенко послав 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 237 — 



до Бруховецького, щоб він прийшов до його у табор. Як він 
прийшов, то його ж таки козаки почали докоряти йому за все, 
що вій^ наробив за-для України. Бруховецький нічого не одка- 
зував. Тоді Дорошенко сказав, щоб взяли його та прикували 
до гармати: така була кара у Запорожців. Але Дорошенко, 
даючи наказ, махнув рукою... Розлючена юрба зрозуміла це по- 
свойому: накинулася на його і тут таки на місці вбила його на 
смерть. Дорошенка проголосили Гетьманом Українським по 
обидва боки Дніпра. Так загинув той ненависний народові 
Гетьман. Перечувши 
про його смерть, Ро- 
модановський, не до- 
жидаючи поки нападе 
на нього Дорошенко, 
повернув за межі 
України. 

Петро Дорошен- 
ко був родом з ко- 
зацької семьї Чиги- 
ринської сотні, його 
дід, Михайло Доро- 
шенко, був Гетьма- 
ном у 1625 році і 
загинув під мурами 
Кафи; батько був пол- 
ковником за Богдана 
Хмельницького. Ще 
за Богдана -ж Петро 
мав уже високий уряд, 
а за Виговського, 
бувши Прилуцьким 
полковником, був йо- 
го щирим прихиль- 
ником. Після того як 
Тетеря покинув геть- 
манський уряд, геть- 
манства домагався 

Ведмедівський полковник Опара, але, почуваючи непевність, бо 
старшина його не любила, він обернувся у Крим до Хана і став про- 
хати його; щоб він допбміг йому зробитись Гетьманом. Мурзи та- 
тарські рушили на Україну, але їх перейняв Дорошенко, під- 
добрився до них, і вони взялися допомогти йому зробитись 
Гетьманом. Як прийшов до табору Опара, його заарештували 
і оддали Дорошенкові. Цей вислав його у Польщу. Там його 
засадили у тюрму, а) козаки, що прийшли з ним до Татар, про- 
голосили наказним Гетьманом Дорошенка. З того часу він по- 



Гетьіан 

Петро До- 

рохвіевич 

Дорошенко 

1665-1676. 



ГЕТЬМАН ПЕТРО ДОРОШЕНКО. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 238 — 

чинае змагатися з Вруховецьким, щоб зробитись самостійним 
Гетьманом по обидва боки Дніпра. 

Але в той час скоїлас^> подія великої ваги за-для Укра- 
їни. 13-го січня (января) 1вв7-гороку у Андрусові, містечку 
на Литві, підписана була згода Москви із Польщею на 13 
літ. По тій згоді Україна була поділена на дві частини, роз- 
ділені Дніпром: лівий бік із Київом доставався Московській 
державі, а правий — Польщі. З цієї умови Український народ 
бачив, що Москва у-нівець ставить його і тільки думає за 
себе. Над столітньою крівавою боротьбою Українців за виз- 



МІСЦБ, ДЕ ПРОЖИВАВ ГЕТЬМАН ДОРОШЕНКО. 

волення з-під польського ярма Москва люто надсміялася. 
Тоді як за-ради того ж визволення Україна оддала себе 
під руку єдиновірної держави, — ця держава віддає її на- 
зад тій самій Польщі, у теє ж ярмо, не питаючись на- 
роду, чи хоче він того. Більш освічені Українці, а між 
ними й Дорошенко, бачили, що коли Богдан, котрий підняв 
був на боротьбу за волю усю' Україну, не зміг обійтись 
без того, щоб не піддатись під руку Царя, то тепер і надто 
треба було шукати чіеїсь міцної руки, щоб вона захи- 
стила обездолену, поруйновану, спустошену і вилюднену через 
безперестанні війни Україну, Думка Дорошенка була — зібрати 
її усю до-купи, а як пощастить, то й самостійною зробити. Ро- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 289 — 

зуміючи заміри Москви і добре знаючи порядки та становище 
Польщі, він ноклав собі знайти захист десь окрім них. Він шукав 
міцної руки, а такої ніде було шукати, окрім як не у Турець- 
кого султана. І от Дорошенко, після ради, що зібрав він на 
р- Росаві біля Корсуня, у початку 1669 р. піддався Турції на 
тих саьшх умовах, на котрих були піддані їй: Молдавія і Воло- 
щина, Україні забезпечено було цією умовою не тільки автономію, 
але вона не повинна була платити Султанові ніякої податі, — 
тільки військо мусіла йому постачати. 

Та, на жаль, тут ми стрічаємо те саме, що й за Виговсьі- 
котч), коли він зробив був із Польщею федерацію. Народ Укра- 
їнський двісті літ воювався з мусульманами, і тепер ніяк не хотів 
пристати на те, щоб ;, невірний** султан приймав його під свою 
руку. Тим-то з заходів Дорошенковйх, дуже корисних для Укра- 
їни, так-таки нічого й не вийшло. 

Після того як Польщу у 1672 році у-прах побив Турецький 
■султан Мухамед ІУ, вона мусіла підцисіати ганебну для себе 
Бучацьку умову. Потій умові вона зрікалася України і визнавала 
її власністью козаків. Тепер Московській державі ніщо вже не за- 
важало приєднати до себе ізнову усю Україну. Дорошенко дуже 
добре допоміг цим Москві і тепер мріяв, що вдячна за це 
Москва настановить його Гетьманом усієї України. Але Московсь- 
кому урядові такий Гетьман, як Дорошенко, був не з руки, бо він 
бажав, щоб Україна була автономною державою, а іц>ого Москва 
не терпіла. Тим-то уряд постоянно піддержував його супротив- 
ників—як от Бруховецький, Многогрішний та Самойлович, — щоб 
таким побитом знесилити Україну. 

Після того як Бруховецький був убитий і Дорошенко на 
який час зробився Гетьманом України по обидва боки Дніпра, 
князь Ромодановський одержав з Москви новий наказ, і як 
тільки Дорошенко перейшов на правий бік, він знов вступив 
в Україну і зібрав у Глухові, у початку березоля (марта) 
1669 р., раду. На тій раді, замість Бруховецького, вибрано і 
ствержено Гетьманом лівобічної України Чернигівського пол- 
ковника Демка (Демьяна) Многогрішного. Дорошенко покинув 
його наказним Гетьманом над . військом на який час, а сам 
поїхав до-дому по свойому домашньому ділі. 

Знову почалася між Гетьманами війна і тяглася вона аж 
два годи. Тим часом і Запорожжя висунуло свого кандидата на 
гетьманську булаву, свого військового писаря Петра Суховія, 
котрого проголосили Гетьманом українським ще у Січі. Він узяв 
на підмогу Татар і прийшов під Чигирин. Але тут Дорошенко 
розбив його військо, і сам він ледве втік на Запорожжя. Весною 
1669-го року Суховій знов показується на Україні; до його приста- 
ють Полтавський, Миргородський, Лубенський, Прилуцький і 
Переяславський полки; із собою він привів знову Татар. На річ- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 240- 

ціРосі бьія Канева вони облягли табор Дорошенка, але турець- 
кий Султан звелів Татарам зняти облогу і не займати Дорошенка, 
бо він підлеглий Турції Гетьман. Татари пішли до-дому, а козаки 
одні одчахнулися од Суховія і знову перейшли на бік Дорошенка, 
а другі пристали до Правобічних полків, і з ними на раді в Умані 
обрали Гетьманом Уманського полковника Михайла Ханенка. 
Гетьіан Ханенко ще, за Богдана був у партії невдоволених Пе- 

Михайло реяславськими умовами і тепер став Гетьманом під зверхністью 
-Л^^^!!~дПольщи. З ним довелося Дорошенкові довго і завзято боротися. 
*У ту боротьбу встряла й Турція; сам султан Мухамед ІУ* із 
300.000 війська рушив на Польщу. У поході тому Дорошенко 

із Турками узяв Каме- 
нець і обліг Львів. Ха- 
ненко утік, а польський 
король Михайло Кори- 
бут-Вишневецький, син 
Яреми Вишневецького, 
мусів був скласти згоду 
із^ Турками у місті Бу- 
чачі на дуже важких і га- 
небних умовинах.Поцій 
умові, як уже згадува- 
лося раніше, оддано 
Туркам Правобічну Ук- 
раїну і Поділля. Ха- 
ненко ще два годи бо- 
ровся з Дорошенком, 
але наостанці втеряв 
надію, що з того щось 
вийде; на весні 1674 р. 
прийшов у Переяслав 
до Лівобічного Гетьма- 
на Самойловича, поклав 
ГЕТЬМАН МИХАЙЛО ХАНЕНКО. деред НИМ булаву іклєй- 

ноди і зрікся гетьман- 
ства. Тоді Самойлович ізкликав раду у Переяславі, і на ній його про- 
голошено Гетьманом України по обидва боки Дніпра. Він по- 
чав умовляти Дорошенка зректися гетьманства. Але Дорошенко 
не хотів пристати на те, і знову почалася на правому боці 
завзята боротьба. Цею безперестанною боротьбою геть поруй- 
нована була Правобічна Україна, Люде великими купами пе- 
реходили на лівий беріг Дніпра, безпечніший од Татар та війни, 
і там оселялися. Багато ж народу з правого берега погнали Тур- 
ки та Татари у ясир, багато міст і сеіл поруйновано і попалено, і ро- 
скішеа колись Правобічна Україна обернулася у справдешню 
пустиню. Бачучи таке лихо, Дорошенко зібрав укінці 1676-го 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 241 — 

року раду у Чигирині, після того йк переговорив з Запо- 
рожським отаманом Іваном Сірком, і перед Запорожським то- 
вариством, котре єдине було застурником Українського люду, 
склав свої клейноди. А коли у початку 1676 р. Самойлович під- 
ступив із великою силою під Чигирин, він зрікся гетьманства і од- 
дався до його рук. Уперед Дорошенко жив у Сосниці — госпо- 
дарював собі у затишку, але скоро його перевезли у Москву, Там 
дали йому маєток під Москвою, у Волоко ламському повіті у 
селі Ярополчі, де він мусів жити. Там він і помер у 1698 р. 
На могилі його такий 
напис: „Л-Ьта 7206 
Ноябряв 9 деньПре- 
ставися раб Божий 
Гетьман Бойска За- 
пороского Петро До- 
рофеевич Дорошен- 
ко, а поживе от роже- 
ства своего 71 год і 
положен бисть на 
сем м'Ьсте*'. 

Тепер, пі;об зро- 
зуміти дальші події, 
треба вернутися тро- 
хи назад. Коли після 
смерті Бруховецько- 
го Дорошенка прого- 
лошено було Гетьма- 
ном, він рушив на лі- 
вобічну Україну і виг- 
нав князя Ромодано- 
вського з московсь- 
ким військом з Укра- 
їни, погнався за ним 

1 перейшов за мо- король польський Михайло корибут- 

сковську границю. вишневецький. 

Але, на лихо, до його 

прийшла звістка, ш;о жінка йому зрадила, і він поспішився до- 
дому, а на лівому боці покинув наказним Гетьманом над війсь- 
ком Генерального осавула Демка Многогрішного. Доручивши 
йому вигнати з України усіх воеводів московських і геть усіх 
стрільців, ш;о були коло них, сам він поспішився до Чигирина. 

Демко Многогрішний був родом селянин і не визначався 
а-ні розумом, а-ні політичною вдачою. Через те-то Дорошен- Гетьман 
ко, не надіючись од нього нічого лихого, безпешно настановив ^.А®'"'"" 
його на який час наказним Гетьманом. Але як тільки він поїхав "^,!^н'* 
до Чигирина, Ромодановський із військом ізнову вступив на^ 359-і 672. 

16 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 242 — 

Україну. Многогрішний став підлещуватись до його і цо ко- 
зацької старшини. 6-го березоля (марта) 1669 р, він зібрав 

раду у Глухові, і на 
ній було так зро- 
блено, що його вибра- 
но Гетьманом лівобіч- 
ної України, Він при- 
сягав бути вірним Мо- 
скві і з нею поновив 
Переяславські умо- 
ви, але права Укра- 
їни ще дужче були 
скорочені: постанов- 
лено було, що мос- 
ковські воєводи, крім 
Київа, будуть у Пере- 
яславі, Ніжині, Чер- 

МОГИЛА ГЕТЬМАНА ПЕТРА ДОРОШЕНКА. НИГОВІ та Острі, ХОЧ 

вони й не матимуть 
права втручатись в суд та управу; Гетьман не має права пере- 
мовлятися з чужозем- 
ними державами. 

Недовге гетьма- 
нування Многогріш- 
ного ознаймовване 
тим, що за його за- 
ведено осібний полк 
з козаків, котрий 
прозвали „компа- 
нійським **. Полк цей 
мав наглядати за тим, 
щоб поспільство не 
приставало самоволь- 
но у козаки та ще, 
щоб заздалегідь га- 
сити у самому по- 
чатку, як де проки-- 
неться яка ворохобня, 
розрух, повстання, 
або що. Спершу була 
думка скомпонувати 
_ цей полк з 1.000 40- 

ДОМОВИНА ГЕТЬМАНА ДОРОШЕНКА. ^ . . 

ловіка, але далі мало 
не усі полковники позаводили у себе компанійців, котрі були у них 
неначе їх при бічна дружина та справляли коло них чисто поліційну 
службу. В травні (маї) місяці 1670 р., на прохання Гетьмана, Царь 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 243 — 

прислав до його стрільців, щоб були при Гетьманові та стерегли 
його; цю сторожу Гетьман мусів держати своїм коштом. Вигадав це 
Многогрішний за-для своєї обезгіеки, бо знав, ш;о його не люб- 
лять і почував себе дуже небезпешним на своїй посаді. А Московсь- 
кому урядові це було й на руку: він таким побитом мав при боці 
Гетьмана по-всяк-час свого доглядача. З того часу цю сторожу 
становлено було до кожного Гетьмана. У тому ж таки році Много- 
грішний, з дозволу Царя, переніс свою столицю з Гадяча у Бату- 
рин, де й пробувши Гетьмани, кінчаючи Мазепою. 

Дорошенко, мстячись над Многогрішним за його зраду, 
виклопотав у патріарха Константинопольського соборну на 
нього „анафему". 
Спочатку Многогріш- 
ний байдуже дивився 
на це, але скоро 
після того його по- 
бив грець (апоплек- 
сія), і він, вважа*- 
ючи, що хворість ця 
сталася йому через 
те прокляття, став 
прохати Московсько- 
го царя, щоб він за- 
ступився за нього пе- 
ред патріархом Кон- 
стантинопольським, 
щоб той скасував 
прокльон. Патріарх 
уважив бажання Ца- 
ря, а Гетьман після 
того заходився будо- 
вати церкви. 

Многогрішного 
не любила старши- гетьман ДЕМЬЯН многогрішний. 

на, — не любила за те, 

що він був не виборній Гетьман, а наче б поставлений Москвою; 
не любила й за те, що він, як чоловік простий, і робив вже 
дуже по-простецьки: хто з старшини не згожувався з ним 
або суперечив йому, він, не вважаючи ні на-що, лаявся, а ино- 
ді й бився, а було й так, що прямо рубав шаблею; маючи 
право суду над старшиною, він на зле уживав того права, а 
часом і без суда скидав старшину з урядів та настановляв 
на те місце своїх родичів та приятелів. А через усе це сипа- 
лися, як з решета, доноси на Гетьмана у Москву, у так званий 
„Малоросійський приказ", котрий відав діла України; до того 
ще й Гетьман сам не вмів показати з себе дуже улесливого і 
як чоловік нервовий, а часом без міри запальний, не вмів здер- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 244 — 

жувати свої поривання і вихоплювався перед московськими вов* 
водами та послами з чимсь таким, що тільки шкодило йому самому. 
Про його 8Н0СИНИ з Дорошенком писав у Москву стрілецький 
голова Григорій Неелов, що був ;^ Батурині старшим над 
стрільцями. Коли по цьому ділу приїхав до Батурина москов- 
ський посол Савін, а далі, через короткий час після його, Та- 
ііеев, то Гетьман, дорікаючи за Андрусівську згоду, говорив 
їм таке: „Царь нас шаблею не брав— ми своєю охотою підда- 
лися через те, що у нас з вами одна віра. А як що Київ і 
инші українські городи він хоче віддати королеві Польському, 
то ми знайдемо собі иншого державця*'. Усе це доходило до 
Москви, і уряд ще не вирішив, як йоьіу бути тепер із Гетьманом 
і що почати, коли у-ночі проти 1 3-го березоля (марта) 1672 року 
Генеральний обозний Петро Забіла, Генеральний писарь Карпо 
Мокріевич, генеральні судді Іван Самойлович і Домонтович, 
скинуті Многогрішним полковники: з Переяславського полков- 
ництва — Думитрашко-Райч і з Стародубського — Рославець, змо- 
вившись із стрільцями московськими, котрі були при Геть- 
манові у Батурині, напали на його тоді як він спав, схо- 
пили, закували у кайдани і зараз виправили у Москву. Туди 
ж виправили усіх його родичів і приятеля його Матвія Гвинтовку. 
Тим часом у Батурині зосталася правувати гетьманським уря- 
дом генеральна стар гайна. 

14-го квітня (апріля) 1672 рокуДемьяна Многогрішного по- 
чали у Москві катувати і допитувати, що замишляв він про- 
ти Москви; потім катували його сина і брата Василя і при- 
ятеля Матвія Гвинтовку та Генерального осаула Павла Грибовича. 

28-го травня (мая) Гетьмана і брата його Василя виведено 
на майдан, щоб скарати їх на смерть, але Царь помилував їх 
і присудив: Геїтьмана Демьяна Многогрішного і його брата, 
полковника Чернигівського Василя, військового осаула Павла 
Грибовича і Ніжинського полковника Матвія Гвинтовку з синами 
Юхимом і Хведором, — хоч цих тільки й вини було, що вони сини 
свого батька, — заслати на Сібір із семьями (семьї звелено при- 
везти з України у Москву). До Гетьмана прислали його жінку 
Настю, синів Петра і Івана, дочку Марину і небожа Михайла. 
Про дальшу долю Гетьмана ми знаємо, що його запроваджено на 
Сібір у Селенгинск, де він жив довго; у 1688 році він із сином 
Петром допомагав угамувати повстання східніх Бурятів-табунитів 
і побити Мунгалів. Якого року і де саме він помер — не знаємо. 

Тільки повернувся з Москви у квітні (апрілі) 1672 року 
Карпо Мокріевич, як у Батурині зібралась рада. На тій раді по- 
ложено було послати до Царя прохання, щоб раду для виборів 
Гетьмана було зібрано з самої старшини, без простих козаків, і 
з цим проханням вирядили до Москви полковника Івана Лисенка. 
Тим часом кошовий отаман Запорожський Сірко, перечувши, що 
на лівому боці нема Гетьмана, поспішив до Батурина. Іван 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 245 — 

Сірко, родом з слободи Мерефи, що під Харьковим, був чоловік 
неписьменний, але дуже добрий і розумний войовник; його 
пщро поважали Запорожці і українські прості козаки; на них 
він мав великий вплив, і на раді, на котрій мали обрати Геть- 
мана^ його хотіли поставити за Гетьмана, Але Московському 
урядові це було не на руку: ще за Богдана Хмельницького, на 
Переяславській раді, Сірко, був проти поєднання з Москвою; 
далі, усе своє життя він визначався, як справжній Запорожець, 
котрий любить волю над усе; попереду він був заклятим воро- 
гом Поляків і Татар, потім пристав до Дорошенка і помагав 
йому у його замірах поєднатися з Турками, далі одчахнувся 
від його і перейшов на бік Суховія і Ханенка, а з ними при- 
став до Поляків; тепер, коли слава про його гула по всій 
Україні, його хотіли настановити Гетьманом на лівому боці. 

9-го червня (юня) до старшини, що на той час безгетьман- 
ства правувала на Україні, присланий був з Москви указ — ви- 
рядити туди Сірка за караулом. Як раз у той час Сірко, роз- 
бивши Білгородську орду, котра помагала Дорошенкові, захо- 
пив був одного татарського мурзу. Запитавши наперед боярина 
Ромодановського та повіривши йому, він віз того мурзу до 
його, щоб боярин заслав його на Москву. Під містечком Но- 
вими Санжарами, куди він приїхав сам, тільки з зятем своїм 
Іваном Сербином, з котрим вони везли того мурзу, на його 
напав Полтавський полковник Хведір Жучеяко, закував у кай- , 
дани і виправив у Батурин; звідтіль старшина, по наказу, од- 
провадила його у Москву, а відтіль заслано його аж на Сібір. 

Здихавшись таким побитом небажаного кандидата, Москов- Гетьіан { 
ський уряд через Ромодановського назначив раду, щоб вибрати Іван Самой- 
Гетьмана. Рада зібралася біля містечка Козачої Діброви 17-го і'^^*' 
червня (юня) 1672 року і обрала Гетьманом, заздалегідь при- 
значеного. Генерального суддю Івана Самойловича. Він був син 
попа, чимало освічений, був до всього здатний, розпорядливий, 
мав добрий розум. Саме тоді, по весні 1672 року, насувалася 
страшенна хмара на правобічну Україну: сам султан Муха- 
мед IV, а з ним хан Кримський Селім-Гірей, вцступили на 
підмогу Дорошенкові. Король польський Михайло Вишневецький 
прохав царя Олексія Михайловича, щоб він вернув Сірка із 
Сібіру, як доброго вояку і чоловіка, що мав великий вплив на 
Запорожжі. Сам Царь боявся тієї сили Турків та Татар, по- 
слухав Короля, і в червні (юні) 1673 року Сірко знову вже 
був на Січі; у липні (юлі) він із Запорожцями вже руйнував 
Кі)имський город Арслан,, а 21-го серпня (авгуета) напав на 
Очаків, Та усе це мало пособило Полякам, і як ми знаємо, 
війна із Турками скінчилася Вучацькрю згодою, — по цій згоді 
Польща ьіусіла зректися усієї Правобічної України. У тім же 
таки 1673 році з'явився на Січі якийсь парубок з Донських 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 246 — 

козаків, котрий об'являв себе за сина царя Олексія — Семена Олек- 
сійовича. Його наче б то ще малим хотіли отруїти, але він утік 
на Дін, а тепер шукає правди у Запорожців, Сірко, як хитрий чо- 
ловік, щоб покористуватись такою нагодою і держати Москов- 
ський уряд у своїх руках, вдавав, наче б то справді вірить усій 
тій байці про царевича, хоч добре зн^в, що справжній царевич 
давно вже помер ще малим хлопчиком. Уряд Московський, че- 
рез Гетьмана Самойловича і своїх посланців, довго силкувався 
дістати того самозванця, але Сірко усе ухилявся і тільки у 
1675 році, після того як одібрав від самого Царя ^грамоту*', оді- 
слав того парубка у Москву, і там його покарали на смерть. 
Тим часом Дорошенко бачив, що народ неприязно ставився 

до того, що Право- 
бічна Україна підда- 
лася Туркам, і вели- 
кими юрбами став пе- 
реходити на Лівобіч- 
ну; колись велелюд- 
на, роскішна країна— 
ставала пустинею. То 
він і почав перемо- 
влятися з Москов- 
ським царем, щоб він 
тепер, коли Поляки 
вже зреклися Украї- 
ни (а, виходить, що 
й Андрусівська умо- 
ва не мала вже си- 
ли) поєднав Право- 
бічну і Лівобічну 
Україну під своєю 

ГЕТЬМАН ГОАН САМОЙЛОВИЧ. руКОЮ. УрЯД МОСКОВ- 

СЬКИЙ охоче, слухав 
його, але Самойлович боявся, щоб тоді, замість його, не став 
Гетьманом Дорошенко. Він і почав усяково підбурювати Мос- 
ковський уряд проти Дорошенка, і от у січні (январі) 1674 
року бояринові Ромодановському звелено було, разом із Геть* 
маном Самойловичем, іти походом проти Дорошенка, 17-го бе- 
резоля (^марта) 1674 року Гетьман правобічний Ханенко від- 
дав свою булаву Самойловичові, і Правобережні полковники, 
котрі були із ним під зверхністью Польщи, тепер проголосили 
своїм Гетьманом Самойловича. Дорошенко зостався сам один і 
наостанці ще раз покликав собі на підмогу Татар і Турків. У 
серпні (августі) вони насунули на Україну, як сарана, усе руй- 
нуючи, а тут ще Ромодановський з Самойловичем наступали 
з-за Дніпра. Скрізь по-між людей і козаків чути було ремство 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 247 — 

на Дорошенка. Він бачив, що його мріям ва самостійну Україну 
годі було справдитись; він бачив, що дальші заходи його за- 
для того тільки у-нівець знищать Правобічну Україну, і він, за- 
для спокою свого рідного краю, положив вректися свого гетьман- 
ства. Він не дотів скласти булави перед поповичем, як він взи^^ 
вав Самойловича, а обернувся до Сірка. Сірко у кінці 1675 року 
прийшов із Запорожцями на Україну. Тоді Дорошенко скликав 
раду у Чигирині і склав перед Запорожцями свої клейноди. Тоді 
саме слава про Сірка лунала од краю до краю по Україні, і от 
черезь що. Турецький султан Мухамед IV, забравши під свою 
руку після Бучацької згоди усю Правобічну Україну, задумав ви- 
нищити усе військо Запорожське і зруйнувати самий кіш. В- 
осени 1674-го року вирядив він з Константинополя 15.000 най- 
кращих яничарів, звелів і Кримському ханові узяти своє військо 
і першого дня на Різдво облягти Січ та вирізіЬги усіх Запорож- 
ців. На четвертий день Різдва о-півночі тихо підійшов Хан із 
40.000 військом і 15.000 яничарів до Січі. Ніч була темна. За 
кілька верстов навколо Січі стояли вартові-Запорожці, нічого 
не сподіваючись. Турки тихо підкралися, повирізували їх, а 
одного зоставили і звеліли провести їх у Січ. Той повів їх 
крізь одчиЕіяну хвіртку у саму Січ. Яничари раптом сунули у 
ту хвіртку і так натовпились на Січовому майдані і по-між ку* 
рінями, що навіть не можна було й руки підняти; так сти- 
слися,— каже літописець, — як у церкві. А Хан тим часом густо 
обліг Січ, щоб не пустити ні одного Запорожця живого. На 
той час у одному куріні прокинувся козак Шевчик і, відсу- 
нувши кватирку, хотів подивитись, чи скоро світатиме. Коли 
побачив він несчисленний натовп Турків, то тихенько збудив ку- 
рінного отамана і товариство. Усі схопили зброю і, відсунувши 
вікна, почали густо стріляти з рушниць по Турках, По других 
курінях почули ту стрільбу, попрокидалося козацтво і теж по- 
чало стріляти. Як вже багато яничарів було вибито, Запорожці 
гукнули: „до ручного бою!" і, вискочивши з курінів, кинулися 
добивати недобитків. Почало вже світати, як вони кінчали Тур- 
ків. Окрім 13.500 убитих яничар, досталося до рук Запорож- 
ців 150 чоловік бранців, а серед них і 4 аги (начальники): 
за них Хан прислав великий викуп, і їх пущено. Сам Хан^ 
побачивши таке лихо, утік з усим своїм військом у Крим. У 
цій завірюсі Запорожців було вбито всього 50 чоловіка і пора- 
нено щось з 80. Не подарував Сірко цього похода Татарам, і 
на другий год літом із військом своїм через Сіваш уступив у 
Крим, щоб „нещадно струснути увесь Крим**. І справді, струс- 
нув. Поділившись на кілька ватаг, Запорожці на своїх „вітро- 
ногих" конях зненацька наскочили на кримські села і городи, 
пускаючи усе з вогнем і рубаючи мечем. Такою фуґою про- 
мчали вони по городах Козлову, Карассу, і опинилися у 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 248 — 

самій столиці ханській Бахчисараї. Хан Селім-Гірей ледве встиг 
утікти в гори, а Сірко, поруйнувавши Крим, вернувся знов 
на Січ. 

Переказують, що перед походом цим Мухамед ІУ прислав 
на Запорожжя такий лист: „Султан Мухамед ІУ Запорожським 
козакам. Я, Султан Мухамед, брат сонця і місяця, онук і на- 
місник Божий, державець царств — Македонського, Вавилонсь- 
кого, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, Царь над Ца- 
рями, державець над державцями, надзвичайний лицарь, ніким 
непоборимий вояка, невступний оборонець' гробу Ісуса Христа, 
пестун самого Бога, надія і утіха мусульманів, острах і вели- 



ЗАПОРОЖЦІ ОДПИСУЮТЬ СУЛТАНОВІ МУХАМЕДОВІ. 

КИЙ оборонець христіянів, наказую вам, запорожські козаки, з 
доброї волі піддайтеся міні без суперечки і мене вашими на- 
скоками не беріться турбувати. Султан Турецький Мухамед ІУ*. 
На цей лист Запорожці одписали йому так: „Запорожські ко- 
заки Турецькому султанові. Ти шайтан Турецький, проклятого 
чорта брат і товариш і самого Луципера секретарь. Який ти в 
чорта лицарь? Не будеш ти годен синів христіянських під со- 
бою мати. Твого війська ми не боїмось, землею і водою бити- 
мемось із тобою. Вавилонський ти кухарь. Македонський колес- 
ник, Єрусалимський броварник. Олександрійський козолуп, Ве- 
ликого і Малого Єгипту свинарь, армянська свиня, Татарський 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



_ 249 — 

сагайдак, Баменецький кат, Подолянський злодіяка, самого гас-^ 
пида онук і урього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога ду- 
рень. Числа не знаємо, бо каляндаря не маємо; місяць у небі, 
рік у книзі, а день такий у нас, як і у вас, — поцілуй за це ось 
куди нас... Кошовий отаман Іван Сірко з отоманнею і зо всім 
старшим і меншим Дніпро-низовим війська Запорожського то- 
вариством^. Ці листи може й вигадані, але вигадані дуже 
влучно. 

За те, що Дорошенко склав клейноди перед Запорожцями, 
Сіркові з Москви^ був присланий докір. Дорошенко ж, бачучи, 
що він немов би на всій вині за ту колотнечу, що діється на 
Україні, у жовтні (октябрі) 1675 року, після невеликої потички 
із військом Ромодановського і Самойловича, що облягло Чиги- 
рин, вийшов із духовенством з города, склав свою булаву, бун- 
чук і прапор перед Гетьманом і присягнув на вірність Мо- 
сковському цареві. Тепер Самойлович немов би ставав Гетьма- 
ном усієї України. Та воно тільки так здавалося. Як дійшла до 
Турків чутка, що Дорошенко передався Москві, вони зараз 
вислали своє і Татарське військо до Чигирина і обложили його 
у серпні (августі) 1677-го року, але Самойлович і Ромодановсь- 
кий прогнали їх. Тоді вони у 1678 році у червні (іюні) при- 
йщли знову під Чигирин із візірем (міністром Султана) і при- 
везли з собою Юрія Хмельниченка, проголосили його Гетьма- 
ном, посадовили його у Немирові, а Хмельниченко скинув чер- 
нечу рясу та почав уже в-трете гетьманувати і став підпису- 
ватись досі нечуваним титулом: „Гедеон-Георгій-Венжик 
Хмельницький, князь Сарматський і Гетьман Запорожський". 
Знову почалася колотнеча із Юрієм, котрий мав при собі тільки 
Турецькі та Татарські сили; за його часу Правобічна Україна 
чисто обезлюдніла. 

Султан мав надію, що Хмельниченко, як син любого коза- 
кам Богдана, матиме вплив на Україні. Але його нікчемність 
виявлялася і тепер, як і тоді, коли він був у-перше Гетьманом; 
народ його не любив, бо й не було за-що. Турки та Татари, 
що були із Юрієм, пустошили країну. Самойлович теж руйну- 
вав городи і села і жителів силком виселяв у Лівобережну 
Україну. Сам Юрій своїми здирствами та лютістью наробив те, 
що турецькі власті, котрі з ним правували в Правобічній Укра- 
їні, самі випровадили його під караулом у Константинополь^ а 
на його місце посадили Молдавського Господаря Дуку. 

Про смерть Юрася не маємо певних звісток. Оповідають, що 
смерть йому сталася у Камянці, і от через що. Зробившись Геть- 
маном, Юрась звелів, щоб усякий, хто жениться, платив йому за 
те мито. Одного разу мав оженитись син дуже заможнього туреіц>- 
кого підрядчика. Жида Оруна, котрого добре знали усі турецькі 
власті; він і не думав, що мусить теж питатись дозволу Геть- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 250 — 

мана. Коли прочув про той непослух Хмельниченко, то ускочив в 
будинок і, заставши тільки жінку Оруна, звелів з неї живої дерти 
шкуру. Орун кинувся жалітись Паші. Хмельниченка судили у 
Каменці, і суд присудив: задушити його вірьовкою і кинути у 
річку. Инші ж джерела кажуть, що Хмельниченко кончив життя 
у Константинополі і перед смертью побусурменився. 

Поки усе це діялося на Україні, у сусідніх державах теж 
настали поважні зміни. У Польпі;і після смерті короля Михайла 
Вишневецького у 1673 році став королем Ян Собеський, 
справжній лицарь, ш;о вкрив Річ Посполиту в-останне військо- 
вою славою. Коли Турки з 200.000 армією у 1683 році облягли 

Відень, він із 50.000 
спільного польського та 
австрійського війська,— 
а між ним були й Укра- 
їнці тих країн, що підля- 
гали Польщі, — у-прах 
розбив і вигнав Турків 
і визволив Відень. За 
королювання Собесько- 
го унія стала швидко 
міцніти у Галичині і 
польській Україні, — 
одна по одній еписко- 
пії: /Перемишльська, 
Львівська, Луцька, а 
наостанці й Львівська 
ставропігія, перейшли 
під зверхність Папи 
Римського; тільки Мо- 
гилівська епископія та 
манастирь „Скит* у 
КОРОЛЬ польський лиш совеський. Галичині держалися 

православія. 
У Москві 30-го січня (января) 1676 року помер царь Оле- 
ксій Михайлович, і царем став син його Хведір Олексійович. 
Боротьба за Україну із Турками та Татарами надокучила і вто- 
мила вже Москву. Самойлович у 1679 році писав туди, ш;о спо- 
дівається, пцо Турки нападуть на Київ. Військо українське і мо- 
сковське справді зібралося у великому числі під Київом, щоб 
дати од січ ворогові, як пі.о він прийде, але Турків не було. Тим 
часом поблизу Січі на пасіці помер 1-го серпня (августа) 1680 
року кошовий Сірко. Могила його й досі стоїть у Катерино- 
славській губернії, того ж повіту, у селі Капулівці, що над 
річкою Чортомлик, де була колись Чортомлицька Січ Запо- 
рожська. На камені висічений хрест і написано: „Року Бо 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 251 — 

жого 1680-го Мая 4-го приставися Рабь Вож Івань С'Ьрько Дни- 
прови атамань кошовий війська Запорожського, а за його ц. п. в, 
(царського пресвітлого Величества) Феодора АлексЬевіча, Па- 
мять праведного, со похвалами**. Місяць і день смерти на камені 
неправдиві через те, що після Полтавської побіди Царь Петро І 
за те, що Запорожці помагали Мазепі, звелів чисто розкопати 
і зрівняти із землею усе те місце, де була Січ, Як прийшло 
московське військо, 
Запорожці так завзя- 
то держалися у Січі, 
давали таку одсіч, що 
Москалі страшенно 
розлютувались і, як 
каже самовидець, дій- 
шли до того, що 
викопували з могил 
мерців, викидали їх з 
домовин і розкидали, 
ламали памятники; 
певно, таке сталося і 
з памятником Сірка. 
Той памятник, що за- 
раз стоїть, поставлено 
у- друге, пізніще, по 
згадках старих Запо- 
рожців, а через те на 
камені зроблено по- 
милку. Про смерть 
Сірка писав Гетьма- 
нові новий кошовий 
Іван Стягайло і спо- 
віщав, що турецькі 
бранці запевняють, 
ніби Турки на Украї- 
ну не прийдуть, бо 
завелися воюватися 

із Французьким коро- памятник кошовому Іванові сп>ку. 

лем. Про це Самой- 

лович сповістив Московський уряд. Москва, маючу нагоду, по- 
чала перемовлятися про згоду, і от у 1681 році між Москвою і 
Турціею, а з нею й Кримським ханом, 4-го березоля (марта) у 
Бахчисараї була ствержена згода на таких умовах, щоб Дніпро 
був границею Московських земель, а край між долішнім Дніпром 
і Бугом, теперішня Херсонщина і полуденна Київщина, оставав- 
ся б нічий, — незаселена пустиня. Скоро після того у 1682 році 
помер царь Хведір Олексійович, і на царство ступили його брати 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 252 — 

Іван та Петро Олексійовичі, а за їх мололітством правителькою 
стала незаміжня сестра їх Софія Олексійовна; найпершим по- 
радником і найблизчим человіком у неї був молодий князь Ва- 
силій Голіцин. 

Тим часом Польща задумала заселити спустошену Право- 
бічну Україну. Замість Ханенка вона настановила якогось шлях- 
тича Степана Куницького, котрого скоро — у грудні (декабрі) 
1683 року — вбито, і козаки, ті, що признали були зверхність 
Польського короля, обрали замість його козака Андрія Моги- 

ленка. Самойловиче- 
ві не хотілося, щоб 
заселялася та країна, 
бо він не хотів, щоб 
Татари мали до нього 
претензію, чому він 
не додержує Бахчи- 
сарайської згоди. Він 
написав Переяслав- 
ському полковникові 
ЛеонтіюПолуботкові, 
щоб він усякими спо- 
собами переманював 
козаків з правого бо~ 
ку Дніпра на лівий» 
Полуботок за-для то- 
го послав на право- 
бічну Україну двох 
братів Яковенків, ко- 
трі й зуміли підмо- 
вити там полковни- 
ків Палія, Дрібязку і 
Кришталя із 4.000 ко- 
заків, щоб вони пе- 
рейшли на лівий бік. 
ЦАРІВНА СОФІЯ ОЛЕКСІЙОВНА. Частина їх, із Палієм 

на чолі, перейшла на 
Запорожжя, а частина — пішла у Трахтимирів, а тоді й на лівий 
бік Дніпра. 

З 1684-го року Московський уряд почав підмовляти Самой- 
ловича, щоб новий митрополит, котрого мали обірати тоді у 
Київі, був залежний од Московського патріарха, а не од Кон- 
стантинопольського, а з ним і усе українське духовенство щоб 
перейшло під владу Москви. Кандидатом на митрополита Київ- 
ського був архимандрит Київо-Печерський Інокентій Гизель, 
чоловік дуже освічений, але він умер, і Самойлович виставив 
мандидатом Луцького єпископа Гедеона, князя Святополка Чет- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 253 — 

вертинського. Лазарь Баранович, яко заступник митрополита, 
ізкликав на Петра і Павла 1685 р. у Київі собор (з'їзд) укра- 
їнського духовенства, щоб обрати митрополита. Од світських 
людей Гетьман послав на той собор генерального осаула Івана 
Мазепу і чотирьох полковників. Дуже було обурене усе укра- 
їнське духовенство тим, що його віддано під зверхність Мос- 
ковського патріарха, але Московський уряд наліг на великого 
візіря у Константинополі, котрий тепер догоджав Москві, і той 
присилував Царьгородського та инших вселенських патріархів, 
щоб вони зреклися своїх прав на Київську митрополію. Таким 
побитом Гедеон був по- 
свячений на митропо- 
лита у Москві і зро- 
бивсь підлеглим Мос- 
ковському патріархові 
з усим духовенством 
українським. Митропо- 
литові Київському і 
українській церкві були 
зоставлені старі золь- 
ності і привілеї; як і за 
патріархів Царьгород- 
ських, митрополит Київ- 
ський мав право носити 
на митрі хрест і підпи- 
суватись Митрополитом 
Малої Росії. 

Тим часом Ян Со- 
беський задумав спіль- 
ний похід на Турків, але 
для того йому треба бу- 
ло, щоб згодилася до- 
помогти Москва. Все- ^ 
<.нльний тоді князь Го- ^»«^ь «^™й ^^^'«™- 
ліцин, чоловік з загрянишною освітою, що тоді рідко трапля- 
лося по-між московськими боярами, пішов на те, і у 1686 році 
у Москві була складена згода на віки між Польщею і Росією. 
Цією умовою потверджено й Андрусівську згоду. Обидві держави 
умовились разом воювати проти Турків та Татар. 

Самойлович дуже був невдоволений цією згодою, а ще дужче 
розгнівався, коли йому наказано було збіратись в поход проти 
Татар. „Хоче дурна Москва підбити царство Кримське, а сама 
себе оборонити не може", — казав він серед своїх близьких. Ве- 
лике московське військо, 100.000 чоловіка, під проводом князя 
Голіцина, і 50.000 українських козаків під проводом Гетьмана 
Самойловича у травні (маї) 1687 року виступили у Крим. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 354 — 

Спільний похід такого великого війська по степах був дуже тяж- 
кий. Літо було посушне, спека знесилювала московське, непризви- 
чаєне до неї, військо, а тут ще Татари запалили степ, — не стало 
чим годувати коні; люде терпіли від згаги та недостачі харчів, 
і Голіцин мусів був повернутись до-дому. У всій цій лихій при- 
годі обвинувачено Гетьмана, буцім то він сам намовляв Татар, 
щоб вони запалили степ, бо не хотів воювати з Ханом; до 
того ж і Голіцин не любив Самойловича, а йому треба було на 
когось звернути невдачу з походом. То він схопив Гетьмана і 

сина його Якова і 
спровадив їх у Мос- 
кву. Там їх катували, 
допитуючи за те, у 
чому вони були не 
винні, а тоді заслали 
на Сібір. Там вони у 
1690 році повмірали. 
Другого сина, Гриць- 
ка, скарано на смерть, 
а усе їх та жінок їх 
добро, маєтки і ґрун- 
ти забрано — полови- 
ну на Царя, а другу — 
до військового скар- 
бу. Гетьманом після 
Самойловича обрано 
Генерального осаула 
Івана Мазепу. 



УСТРІЙ І ВІДНО- 
СИНИ. 

МИТРОПОЛИТ київський ГЕДЕОН, князь Ми бачимо у цьому 

святополк ЧЕТВБРТИНСЬКИй. періоді безнастанну 

боротьбу трьох су- 
межніх держав за те, щоб орудовати Україною. Польща, Тур- 
ція і Москва без найменшого жалю шматують, руйнують і ни- 
щать її у-нівець. Річ Посполита і Турція не мають ніякої яс- 
ної думки, ніякого плану, що з Україною зробити. Полякам 
потрібна тільки земля та робітники, а про те, яке життя, яка 
доля буде тих робітників, їм байдуже, — на них вони дивляться, 
як на бидло, не вважають на його та навіть не бажають і знати, 
чого вони прагнуть, до чого пориваються; будучи иншої віри вони 
взивали Українців „схизматами", і найбільше пеклувалися про 
те, щоб як найбільшу користь узяти з тих земель, котрі 



0іді!і2есі Ьу СлОО^ІЄ 



— 255 — 

впали до їх рук» Народ Український не любив „ Ляхів **, і ми 
бачили, що поки його ворогом були одт Поляки, він одби- 
вався і був визволився од них. А тепер ворогів було вже троє, 
одбитися стало важче. 

Турки, із своїми підручниками Татарами, були спокон- 
вічними ворогами козацтва. їх кріваві наскоки на Україну, 
їх неволя, їх ясир, — усе це не дозволяло покладатися на них. 
Звоювати ж Україну, як вони звоювали собі Сербію, Болгарію, 
Грецію і Волощину, була не сила їх, і хоч Гетьман Дорошенко і 
замислив був оддати Україну під опіку султана, щоб він 
обороняв самостійність і вольності України, та Турки ви-, 
явили, що вони нездатні до того; до того й народ не вірив 
їм і не любив їх. 

Москва ж, ще од ^асів Богдана, назначила собі ясну ціль: 
потрохи все більш і більш прибрати до своїх рук Україну, то 
попускаючи, то знов притискуючи її; не проминала вона ні- 
якого случаю, ніякої приключки, щоб міцніще придавити той 
народ, що у тяжку годину кинувся до неї шукати захисту під 
її рукою. Привчивши українську старшину до тієї отрути— до- 
носів. Московський уряд пильно сіяв сварки та чвари по-між 
вищою верствою Українців. Старшині було тепер не до долі 
рідного краю, — кожен шукав вигоди для себе, а як що й тра- 
плялись по-декуди люде, що для них дорога була рідна країна, 
то вони боролися без надії і гинули марно, як от Дорошенко, 
або терпіли, сціпивши зуби, бо бачили свою несилу. 

Московський уряд кожен раз, коли обірали нового Геть- 
мана, ствержував Переяславські умови, і кожен раз намагався 
при тому обмежити їх або втиснути нові статті, корисні за- 
для того, щоб ще тісніще звязати Україну з Москвою. Так, ми 
бачили, вирвано було українське духовенства з-під Царьгород- 
ського патріарха і оддано під Московського, обмежено було 
гетьманське право та навіть зовсім заборонено зноситися 
з чужоземними державцями, дано волю кожному, хто хоче, просто 
вдаватися до уряду Московського, минаючи Гетьмана; в бага- 
тьох містах поставлено постоянне московське військо з воєво- 
дами та стрільцями. Тих постоїв страшенно не любили Ук- 
раїнці, — це був справді дуже важкий одбуток. 

За цей період змінилося аж три царі у Московському Царь і ко- 
царстві: після Олексія Михайловича, що вмер у 1676 році, на роль, 
короткий час (од 1676 до 1682 р.) царював молодий син його 
Хведір Олексійович, а після його смерті — сестра його Софія 
Оле^ссійовна. Ми бачили, що їх політика що до України за 
увесь час була однакова. 

На Польському королівстві теж змінилося три королі: Ян- 
Казімир вмер у 1668 році; після його настановлено королем, 
з роду Українця, Михайла Вишневецького, сина Яреми Виш- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 256 — 

невецького, того, що стільки лиха завдавав свойому рідному; 
краєві за Богдана. Коли Вишневецький помер у 1673 році, ко- 
ролем став Ян Собеський. Він більш і^ислив про війни з 
Турками, а на українські справи мало звертав уваги. 

Гетьман. Гетьмани наші, котрих вже у цей період на Лівобічній 

Україні обірав не сам народ, а настановляє їх Москва, по- 
трохи втрачають свою самостійність і стають через те слух- 
няними прибічниками Московського уряду, бо бояться за свою 
долю, за своє становище. Та це й не диво, коли згадати, 
що через те, що вони одбилися од народу, їм немає на що й 
на кого надіятись: народ не любить їх, старшина, з честолюб- 
ства та инших причин, топить їх доносами, Московський уряд 
, не вірить їм; самі вони, через усе це, байдужим оком ди- 

вля*гься на справдешні потреби народні, та тільки й знають, 
що, поки їх панування, треба й самим нажитись і допомогти, 
щоб понаживалась і їх рідня та приятелі. Цим неможна доко- 
ряти тільки Дорошенкові, що все життя своє мріяв про само- 
стійність України. Становище Гетьмана було дуже тяжке. Опи- 
нившись на гетьманському уряді, мимохіть доводилось крути- 
тись на всі боки, щоб не встрянути в якусь справу та не 
позбутися через те уряду, а то й життя свого та своїх кревних. 
Проте, як не крутилися вони, як не вивертались, а й Доро- 
шенко, і Многогрішний, і Самойлович опинилися у московсь- 
кій неволі, — останні двоє і сконали у Сібіру. 

Старшина' Старшина, як ми бачили, не велико тоді важила: не така 

вона освічена була, щоб, одкинувши власні інтереси, глядіти і 
піклуватись про долю рідного краю. Вона, доскочивши якої 
посади, цупко держалася її і, щоб краще та більш покори- 
стуватись нею, не цуралася ніяких способів, аби скоріще за- 
багатіти, аби узяти все, що може дати їм їх становище, і не 
гидувала нічим: доноси з честолюбства, здирства, підкупства, 
обманство — усього цього було без краю; навіть такий патріот, як 
полковник Павло Полуботок, не був чистий від того. Москов- 
ському урядові це було з руки, — він бажав усе на московське 
перевернути, то й усякими способами потурав отакій поведінці. 
А старшина наша, як той сліпий за поводатарем, йшла по тій 
стежці, що привела їх рідний край до загину, а їх самих до 
того, що вони геть відцуралися своєї нацїї, свого народу. На 
жаль, таке ми бачимо не вперше у нашій історії: за панування 
Польщи багато людей з вищих верстов, та навіть і міщан у Подолії, 
Волині, Галичині та й у Київщині перемінили віру і мову свою, 
зреклися свого народу і своєї рідної землі, пообляшувались 
і досі почитують себе за кревних Поляків, хоч родом вони 
чисті Українці. Так починає робитись і в цю добу на Україні, 
тільки вже у московський бік, і справжні Українці, додавши 
„вь" до своїх прізвищ, почитують себе за кревних Роейн, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 267 — 

цураються та сміються над своїми земляками, своїм народом!, 
не знаючи своєї рідної мови, глузують з неї та гидують нею. 
Міцно ж, до якого часу, держаться і держались її та своїх 
звичаїв нижчі верстви української людности — прості люде. 

У цей період української історії ми бачимо, що Україн-* Землі 
ська людність ще не розмежувалася на осібні стани, чи „со- І лвдв. 
словія**; через постоянні війни — той, що сьогодні був міщани- 
ном, ремісником, хліборобом або й духовним, назавтра робив- 
ся козаком; хто був козаком— вертався і приставав туди, куди 
йому бажалося, або куди його доля поверне. Спустошені через 
колотнечу землі займав тоді, де хто хотів, по своїй уподобі: 
яка-небудь громада чи гурт людей оселиться на землі, поко- 
пає на межах конці або поробить на дереві у лісі карби, 
побудує собі село, хутір, і от вже є й хазяїн до тієї землі. Люде; 
котрі не належали до громади, так само займали землю, але вони 
ще поспішалися роздобути Од Гетьмана, полковників або Гене- 
ральної старшини, папір, (документ на те, що вони мають право 
держати землю. Козацька старшина, що мала якусь по- 
саду у війську, в волю користувалася тим правом займанщини; 
при кінці ХУП віку ми бачимо великі займища, що належать 
одновіу чоловікові; манастирі ж та церкви володіли й такими 
землями, де сиділи люде, і люде ті були вже залежні од них. 
Окрім цієї займанщини, старшина випрохувала у Гетьмана собі 
за труда маєтності, і таким побитом потроху виступає з того 
ж козацтва заможня верства велико-земельних власників (соб- 
ственників), котрі, як побачимо, за Мазепи поспішають викло- 
потати у Московського уряду грамоти (документи) на ті землі. 
Окрім цих земель, були ще „рангові землі *'; це такі, що на- 
лежали не людині якійсь, а придані були до посади, яку хто 
займав; такі землі одводили Гетьманові, суддям, обозному, 
полковникам і иншим урядовцям, — вони призначалися на те, 
щоб обе^печити того, хто був на тих посадах. За лихоліття 
часів руїни люде тікали з правого берега Дніпра на лівий у 
Гетьманщину; вони там оселювались на землях котрого-небудь 
з велико-земельних власників і робилися так званими ^підсу- 
сідками". Вони не були вже вільні хазяї, а умовлялися з ' 
хазяїном землі, на якому праві вони оселяються на його землі 
та будуть нею користуватися. 

Козаччині в ті часи не легко доводилось. Хоч козаки за- Козави* 
писані були у реєстри і мали свої землі, котрих ніхто не мав 
права од них одбірати, та проте старшина, часом навіть 
дрібна, як сотники або й такі, що тільки злегенька чимсь були 
причетні до старшини, бачучи, що комусь з козаків доводиться 
скрутно, скуповували їх зеьілі, часом проти їхньої волі, і 
таким побитом переводили їх з козаків у простих людей, 
у підсусідків, а за-для того виписували їх з реєстрів* Одні 

17 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 258 — 

скуповували, а другі випрошували собі у уряду маєтки, або 
самі забірали такі маєтки у слабших, а вже потім випрошу- 
вали у уряду, щоб він затвердив ту незаконну займанщину. 
Починається просто боротьба за левадки, нивки, гайки; кожен 
старається збити кругленький шматочок, оббіраючи потрохи то 
козаків цо-одинці, то цілі сільські громади. Так негарно поча- 
лося лівобережне дворянство. Такі нові порядки давалися в 
знаки поспільству, але через те, пцо земельного простору було 
доволі» а волю мав кожен, то народ не дуже ще почзгвав той 
гніт над ним, що пізніще довів його до кріпацтва. Під 
гнітом його давно вже стогнала частина нашої України — 
Галичина, де ще з 1520-го року люде робили на панів, і ро- 
бота та звалася панщиною; у Московському царстві кріпацтво 
і панщина заведені у 1597 році, а у нас на Вкраїні справжнє 
кріпацтво заведено багато пізніш — за часів цариці Катерини. 
Запорожжя. Запорожжя у цю добу пробуває по стародавньому, дер- 
житься своїх стародавніх звичаїв, маючи свої безкраї степи, 
так звані Запорожські вольності, що займали усю просторонь 
теперішньої Катеринославщини і Херсонщини. Кожен Запоро- 
жець, хто мав охоту, ними користувався, — земля, річки і ли- 
мани тих вольностей належали усьому товариству, і ніхто не 
мав свого власного грунту. Що-року роздавалися земля і рибні 
лови по жеребках тим Запорожцям, котрі хотіли орати, рибаль- 
чити або випасати гзфти та отари овець, і то тільки на один 
год. Власність мали тільки зімовчане, — так звалися жонаті Запорож- 
ці, що жили не у Січі (бо жінкам не можна було й за верству підхо- 
дити до Січи), а по зімовниках, та й у тих власність була те, що вони 
самі побудували, та ще їх худоба, а не ґрунт, на котррму стояла бу- 
дівля і випасалися вівці, товар та коні. Більшість Запорожців 
не любила господарювати, та й ніколи їм було коло хліборобства 
ходити; походи та війна — то було їх життя, то була їх слава, і з 
них мали вони доволі користи: не треба було братись за плуга, та 
й не по натурі їм була ця праця. Про їх рівноправство, про їх ві- 
льне життя мріяв увесь Український люд, усе поспільство, та не 
зуміло воно осягти того за-для себе. 
Оовіта. Через руїну сильно підупала освіта на Україні; вона зно- 

ву ховається по манастирях та келіях. Проте за цей час письмен- 
ство збагатилося такими творами, як ^Сінопсис" Інокентія Гізе- 
ля (збірка літописних та инших переказів про старовину), літопись 
Самійла Величка, канцеляриста Запорожського війська, Опис 
України Боплана, французького інженера, що служив у польсько- 
му війську і 1 7 год жив на Україні; Лазар Баранович, єпископ Чер- 
нигівський, засновує у Чернигові печатню; він же написав багато 
книжок, обороняючи православну віру; Дмитрій Ростовський, син 
Київського сотника Сави Туптала, написав „Четій Мінею", або 
Житія святих. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



ПЕРІОД восьмий. 



Московський 

(1687— І764). 

РІД Мазепи стрічаємо ще у 1544 році, коли українському Гетьман 
шляхтичеві Миколі Мазепі-Колединському король Жигимонт І Іван Сте- 
дав був село Мазепинці на р. Камянці, в теперішній Київській "^^вич 
губернії, за те, що він одбуватиме кінно-військову службу ири^оз7-1709. 
Брацлавському ста- 
рості (тоді, звичайно, 
давалися землі за 
службу у війську). Ро- 
ку 1578-го за сином 
Миколи — Михайлом 
стверджені ці грунтк. 
Михайло Мазепа мав 
двох синів: Хведора, 
котрий був отаманом 
у козацькому війську 
і ходив походами на 
Поляків з Косин- 
ським, Лободою і На- 
ливайком; з ними він 
попався до рук По- 
ляків, з ними його й 
скарано на смерть у 
Варшаві, — і другого, 
Миколу; син цього 

Миколи, Степан, мав, гетьман гоан мазепа. 

як тоді водилося, ще 

й друге імя — Адам. Так само Хмельницький мав два ім'я: Бо- 
гдан і Зіновій; князь Константин Острожський мав ще друге 
імя — Василь. Цей Адам — Степан Мазепа був чоловік освіче- 
ний, але дуже палкий; він за часів Виговського нале- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 260 — 

жав до партії, котра хотіла, щоб їх рідний край був самостій- 
ною державою; жінка його, Марина, з роду Мокіевських, пішла 
після у черниці і зробилася ігуменіею Фроло-Вознесенського 
манастиря у Київі. Як звичайно, імя їй у черніицях перемі- 
нили, і вона підписувались так: „Марія Магдалина Мазепина, 
Ігуменья манастиря Дівочо-Вознесенського Київо-Печерського 
Глуховського". Вона була добре освічена людина, мала чималий 
вплив на сина свого Івана, як він був Гетьманом, і вмерла у 
1707 році. У Степана і Марії був один син Іван і одна дочка, 
що вийшла за Войнаровського; вона покинула Войнаровського. 
через те, що він силував її перейти на католицтво, і пішла у 
манастирь. 

Якого саме року родився Іван, напевне не знаємо; по од- 
них джерелах, це було у 1629 році, по других — далеко пізніщ: 
у 1644, але, здається, близче буде до правди перше. 

До 1649-го року Іван Мазепа вчився у Київській Братській 
школі; після того батько вирядив його до двору короля Яна- 
Казімира, де він був покойовим. 

З 1654 по 1657 год Король бислав його, разом ще з двома 
молодими шляхтичами, за границю, щоб ще далі учився. У 1659 ро- 
ці Король посилає вже його послом до Гетьмана Виговського, 
а на другий год — до Юрка Хмельниченка. Це показує, що Ма- 
зепа вже тоді визначався розумом, бо инакше Король не дору- 
чав би був йому таку важну справу. У 1662 році він мав 
якусь сварку з шляхтичем Паском. Король помирив їх, але, 
здається, з того часу життя у Варшаві стало йому нелюбе і 
важке. На другий год Король послав Мазепу до Гетьмана Те- 
тері, щоб доручити йому гетьманські клейноди. У 1663 році, 
коли король Ян-Казімир пішов був походом на Україну, Ма- 
зепа був при ньому. Але коли польське військо стояло під 
Білою Церквою, він одержав звістку, що батько його дуже за- 
слаб. Мазепа подякував Королеві за ласку, покинув польський 
табор і поїхав до батька у Мазепинці. Батько його скоро по- 
мер, а Мазепа, поховавши його, зостався жити у своїй бать- 
ківщині. 

Тут трапилась з ним така оказія. Показний і гарний на 
вроду парубок, вирощений при королівському дворі, добре осві- 
чений. Мазепа визначався ще й у Варшаві по-між молодью і 
вражав не одне жіноче серце. То й не диво, що молода сусіда 
його, пані Фальбовська, котра жила із своїм старим чоловіком 
на хуторі свойому за кілька верстов од Мазепинець, покохала 
його. Вони часто бачились. Як тільки старий виїздив куди з 
дому — чи на полювання, чи до міста на ярмарок, або що,-г-вона 
зараз давала звістку свойому коханцеві, і той поспішав до неї. 
Але хатня челядь якось виказала старому^ панові, що до його 
жінки їздить молодий сусіда і що вони часто листуються одне 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 261 — 

з одним. Нічого не кажучи жінці, пан Фальбовський зібрався 
у дорогу і, прощаючись з жінкою, сказав тільки, що поїде десь 
далеко і не скоро повернеться до-дому. Тільки він з двору, а 
рані вже й послала листа до свого коханця. Цього тільки й 
дожидався старий. Перейнявши посланця, він узяв той лист, 
прочитав у ньому, що жінка його сповіщає Мазепу про те, що 
чоловік од'їзжае з дому, і кличе до себе. Старий пан оддав той 
лист посланцеві і наказав йому скоріще їхати до Мазепи, од- 
дати лист і переказати, що пані прохала не баритись з одпо- 
відью. Сам пан зостався у ліску дожидати посланця. Цей не- 
забаром повернувся із листом од Мазепи, де молодий сусіда 



СПІЙМАЛИ коня 8 ПРИВЯЗАНИМ МАЗЕПОЮ. 

писав пані, що зараз приїде. І справді, через якийсь час на 
шляху показався Мазепа на баскому коні, безпешне їдучи із 
своїми джзфами до своєї коханки. На зустріч йому виїхав і 
пан Фальбовський із своїми челядниками. Хоч Мазепа був дуже 
здивований, побачивши його, але не виявив він того, повітався з 
паном Фальбовським і, коли той спитав, куди це він простує, 
одказав, що їде по свойому ділі до міста. Тоді Фальбовський 
.показав йому листа і спитав: „А це що?" З його наказу че- 
лядь кинулась на Мазепу, стягли його з коня, розДягли його 
. до голого тіла, коня розсідлали і привязали Мазепу, головою до 
хвоста. Тоді почали бахкати коневі над вухом з ружжа, бити 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 262 — 

його нагаями, і счинили такий галас, що переляканий кінь, як 
несамовитий, вирвався з рук і стрілою помчав у степ з при-? 
вязаним до нього голим Мазепою. Чи довго носив він його по 
степу, -^не знати, але вкінці натрапив на вузьку стежку, що 
між тернами та шипшицою вела до - дому, і примчав бідо- 
лашнього до своїх воріт. Подряпаного колючками, закрівавле^ 
ного Мазепу зняли двірські козаки з коня. 

Одначе ця оказія не навчила Мазепи, і у 1669 році він 
знов став вчащати до якоїсь пані Олени Заворовської. Скоро 
після того ми бачимо його при Гетьманові Петрові Дорошен-^ 
кові, де він попереду був ротмистром гетьманш>кої надвірньої 
компанії, а далі Генеральним писарем. В той час Іван Степа- 
нович Мазепа одружився з удовою польського полковника 
Фридрикевича, донькою козацького полковника Половця, ро- 
дичкою Прилуцького полковника Горленка; весілля справляв 
він у Корсуні. Од неї, окрім пасинка, були у Мазепи свої 
діти, але, здається, вони повмірали. 

У 1674 році, іїробувши 5 літ коло Дорошенка, Мазепа 
побачив і впевнився, що з замірів Гетьмана нічого не вийде. Він 
заздалегідь, як і ще де-хто з инших прихильників Дорогаекка 
надумав одстати од його, але не знав ще, куди пристати, коли 
несподіваний случай допоміг йому в тому. Мазепа, надумавши 
покинути Дорошенка, став проситись в його, щоб він пустив 
його навідатись у Корсунь до жінки. Гетьман догадався, що 
він хоче покинути його, і не пустив його, але послав замість 
того у Крим клопотати про те, щоб Татари скоріще висилали 
йому підмогу. В дорозі Кошовий Сірко із Запорожцями пере- 
хопив Мазепу і, на прохання Гетьмана Самойловича, одпровадив 
його до нього. Таким побитом Мазепа, хоч і мимохіть, опиг 
пився крло Самойловича. Мазепа умів подобатись людям — ста- 
рим і молодим, чоловікам і жінкам, — то незабаром він стаб 
близький до Гетьмана чоловік. Самойлович посилає його із 
-Ніжинським полковником, Павлом Михаленком, у Москву і до* 
ручае сказати там усе, що він знав про Дорошенка, про його 
відносини до Хана, про Сірка та про справи на Україні. У 
Москві Мазепа, як і скрізь, всіх причарував і повернувся до 
Самойловича, котрий з того часу став доручати йому всякі 
важні державні справи. У 1685 році Мазепа був вже 
Генеральним осаулом; Гетьман посилав його тоді у Київ на 
вибори митрополита Гедеона, князя Четвертинського. У 1686 році 
Самойлович посилає його із сином своїм, полковником Черни- 
гівським Григорієм, знов у Москву — одговорити царівну Со- 
фію од походу, у Крим. Але поход той таки був і привів до 
того, що московське військо повернулося до-дому, зострівши у 
степу пожежу та голод, а Самойлович втеряв своє гетьманство. 
Звичайно, що тут це обійшлося без Мазепиних хитрощів. 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 263 — 



РАДА НА РІЧЩ КОЛОМАЩ У ПОЛТАВЩИНІ. МАЗЕПА 

РОБИТЬСЯ ГЕТЬМАНОМ. ПРАВА УКРАЇНИ ОБМЕЖУЮТЬ. 

ДРУГИЙ ПОХОД У КРИМ. ГЕТЬМАН У МОСКВІ. 

Боли військо українське і князя Голіцина вернулося з 
Криму і мало переходити річку Самару, Самойлович із коза- 
ками по містках, що були наведені через неї, як вони ще йшли 
у Крим, перейшов на другий бік, а тоді містки ті хтось підпа- 
лив і вони вгоріли, а московському військові довелося ставити 
нові. Це вагаїло його, і хоч не виявилося, хто саме спалив 
містки, проте князя Голіцина приключка ця у-край розлюту- 
вала, і він зараз, як перейшов Самару, послав у Москву донос 
на Гетьмана — винуватив його і за нещасливий поход, і за 
степові пожежі, і за те, що спалені були містки; до свого до- 
носу він додав ще й донос де-кого з української старшини, 
невдоволеної Гетьманом. Через 14 день він одібрав з Москви 
приказ, і 20-го липня (юля) 1687-го року Гетьмана Самойловича 
закували у кайдани і одпровадили до Москви, а 25-го при- 
значено було обрати нового Гетьмана. Військо козацьке стояло 
тоді над річкою Коломаком, де й зібралася рада. Здається, до 
Мазепи було прихильне козацтво. Вважаючи на його раніщу 
службу, на те, що він знався у тогочасних справах, на те, що 
був добре освічений і відомий по-між козаками, його й наста- 
новили Гетьманом після . Самойловича. Коли після молебну у 
походній церкві посвячені були гетьманські клейноди: бунчук, 
булава та корогва, і князь Голіцин промовив до козаків, що 
Царі волять на обрання, по давньому звичаю козацькому, нового 
Гетьмана вольними голосами, та спитав, кого вони бажають мати 
заГетьмана, усі загукали: „Бути Гетьманом Івану Мазепі!" Купка 
козаків вигукувала обозного Василя Борковського, але імя Ма- 
зепи лунало по всьому війську. З того, що Гетьманом обрали 
Мазепу, найкраще знати, чого сподівалася старшина та козаки 
тогочасної України од свого обранця. 

Після виборів вичитано було Переяславські пакти Бог- 
дана Хмельницького і до них додано ще 22 статті, котрими 
обмежувались права Гетьмана. У одній з них на Гетьмана і 
старшину накладався обов'язок найдужче пеклуватись про те, 
щоб чим дужч єднати Українців із Московськими людьми через 
шлюби та иншими способами. Усі статті було прийнято, і стар- 
шина та Гетьман присягли на євангелії у церкві. 

З-під Коломака Мазепа рушив через Гадяч у Батурин, де 
цогчалися бенкети та гулянки. З початку другого, 1 688-го, року 
почали будувати кріпості і городки (фортеці) по річці Орелі, 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 264 — 

Самарі та инших, бо й це по послідніх умовах мусіла робити 
Україна. 

При кінці літа у Москві знов почали збіратись до нового 
походу у Крим, і Мазепа раяв Московському урядові висту- 
пати у поход по весні. У березолі (марті) 1689 року 112.000 
московського війська, знов під проводом князя Голіцина,, ви- 
ступило у поход, а 20-го квітня (апріля) пристав до них і Геть- 
ман із козаками. 20-го травня (мая) дійшли до Перекопу, але 
останні дні були дуяесе важкі для московського війська через 
спеку і через те, що Татари покидали і попалили свої села, — 
ніде не було ніякого пристановища. Голіцин побачив, що стояти 
перед Перекопом дуже довго не зручно^ то й почав перемовлятися 
з Кримським ханом, але ні до чого вони не договорилися, і на 
другий день Голіцин повернув назад. Татари своїми наскокавш 
іззаду дуже турбували військо. 24-го червня (юня) дійшли так 
до берегів річки Коломака, і звідтіль Мазепа з своїм військом 
повернув на Гетьманпщну, а Голіцин пішов до Москви. 

Цей поход дуже пошкодив Голіцинові і царівні Софії, і 
партія царя Петра почала гостріще себе виявляти. 

Після того походу Мазепа захотів переговорити віч-на-віч 
із царівною Софією, вибрався до Москви і прибув туди у по- 
чатку серпня (августа). З ним були Генеральні старшини: обоз- 
ний — Василь Борковський, суддя — Сава Прокопович, писарь — 
Василь Кочубей, осаула — Андрій Гамалія і бунчужний — Юхим 
Лизогуб; окрім того полковники: Полтавський— Жученко, Ні- 
жинський — Забіла^ Чернигівський — Лизогуб, Миргородський — 
Апостол і Лубенський — Свічка; коло кожного з них — полковий 
писарь; окрім того ще 304 чоловіка козаків. 

Коли Гетьман прибув у Москву, він побачив, що тут на- 
готовляються велики зміни. Трохи не місяць він, як і инші чу- 
жинці, не знали, до кого звернутись, та й ніхто там не знав, що 
буде завтра і чого сподіватись. Аж 10-го жовтня (октября) 
Українців прийняв у Троїцькому посаді молодий 17-літній царь 
Петро, і тут Гетьман виявив себе дотепним і хитрим діячем і 
одразу з'умів вподобатися Цареві. 

БУДОВАННЯ КРПІОСТГВ. ЗАПОРОЖСЬКА ЗГОДА З ХА- 

НОМ. ГЕТЬМАН ДОПОМАГАЄ СПОРЯЖАТИ МОСКОВСЬКИЙ 

ФЛОТ. РЕМСТВО НА ГЕТЬМАНА. ПЕТРИК. 

Ще з початку свого гетьманування Мазепа, щоб утвердитись 
на своїй посаді, послухав наказу Московського правительства і 
заходився будувати фортеці по північно-західних Запорожських 
землях, наче б-то для того, щоб оборонити Україну від Татар. 
Проте тут про инше йшло: Московський уряд, так само як колись 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 265 — 

і Польський, хотів цим заступити шлях Україньському людові 
на Запорожжя, Почали будувати такі фортеці на річці Самарі, 
по Орелі, то що. 

Дуже не прихильним оком дивилися Запорожці на те бу- 
довання, бо добре розуміли, задля чого воно робиться. Проте 
кріпость на Самарі, на Запорожській землі, була збудована і най- 
менована Ново-Богородицькою. Сюди призначений був воєвода^ 
дяк (писарь) Московський і 4000 чоловіка московського війська^ 
посад, що був коло 
кріпості, заселено мо- 
сковськими людьми 
та потроху Україн- 
цями з усяких пол* 
ків. Поблизу тієї крі- 
пості був Самаро-Ми- 
колаївський Запорож^ 
ський манастирь^ кот- 
рий дуже поважали 
Запорожці. Ченці то- 
го манастиря, най- 
більше старі Запо- 
рожці, теж були нев- 
доволені таким сусі- 
дом, як московська 
кріпость, і почали під- 
бурювати проти неї 
Запорожців. Вертаю- 
чись з другого неща- 
сливого походу на 
Крим, Голіцин прові- 
дав про те ремство та 
намовляння ченців; 
він обложив мана- 
стирь і, не вважаючи 
на прохання Кошово- 
го Івана Гусака і За- самарський запорожський собор. 

порожців, захопив 

усіх ченців до своїх рук і тяжко покарав їх — катував та мучив. 
Після того на довгий час манастирь цей зробився пуст- 
кою, і не скоро повернулися до нього ченці. Цей вчинок ще 
більш обурив Запорожців проти Московського уряду та Геть- 
мана, котрого вони вважали за пособника йому. І справді, у 
1692 році він радить урядові збудовати кріпость у Камяному 
Затоні. „Гетьман хоче другу Січ заводити, — казали Запорожці, — 
щоб нас до рук прибрати.... Аби був здоров наш батько Дні- 
про, — ми собі другу Січ знайдемо!*" „Ще такого небажаного 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 266 — 

Гетьмана у нас і це було, — писав Кошовий Гордієнко. — Був- 
еси нам перще батькрм, а тепер став вітчимом**. Отаке рем- 
ство одчахнуло їх зовсім од Гетьмана, і вони почали листу- 
ватись із Кримським ханом та зробили з Татарами згоду. Це 
збентежило Мазепу, бо він саме тоді вже писав Московському 
урядові, що тепер як-раз час розпочати війну із Турками. 
Така рада було до душі молодому Цареві, і він справді почав 
готовитись до походу. Мазепа охоче допомагав йому у тому; 
він радив йти у поход не тільки суходолом, але й ріками, та 
для того присогласити Запорожців, добрих моряків, щоб вони 
помогли збудовати флот. Він посилав у Москву запорожських 
і українських майстрів і дуже пильно брався до цього діла, — 
з усього знати було, що він справді дуже цікавився ним. 

Мазепа, як розумний чоловік, бачив, що йому треба чим- 
небудь, до якого часу, одвернути увагу од внутрішніх розпо- 
рядків, що він почав у себе заводити. Про Царя і Московсь- 
кий уряд він не турбувався, але йому хотілося прихилити до 
себе усю старшину. Він хотів завести на Україні окромний 
шляхетний стан, як у Польщі та Москві, щоб можна було 
опертися на його; для того роздавав він у вічність землі стар- 
шині, завів осібний гурт аристократів і прозвав їх „Бунчуко- 
вими товаришами'*, а правительство зробило цю посаду на- 
слідственною. Мазепа хотів, щоб, ця верства люду Українського 
була освіченіща, а для того заводив усякі школи, поставив 
Київську Академію нарівні з загранишними університетами, з 
Чернигівської Колегії зробив Ліцей (вищу школу), заводив 
друкарні (печатні), листувався із чужоземними вченими. Він 
покладав надію на молоде покоління, бо добре бачив, що 
тогочасної зопсованої старшини вже не переробиш. Не надію- 
чись на козацтво, він, як і де-котрі Гетьмани перед ним, як і 
більшість старшини, держав найняте військо, так званих „ком- 
панійців** і „сердюків"^ із усякої наволочі; з них набіралося 
і прибічне гетьманське військо, немов би теперішня гвардія. 
Військо це держав він на те, щоб було на кого покластися 
тоді, коли б раптом піднялося де народне повстання, чи так 
заколот який, бо просте козацтво само було одного духу з 
народом, і покладатись на нього було небезпешно; крім того, 
по-всяк-час він міг обернутися за допомогою до Московського 
уряду, котрий охоче давав своє військо, як тільки прочує, що 
десь заворушився народ. Усе це було не до вподоби народові, 
і доноси на Гетьмана посилалися до Москви трохи не що- 
року, але там Мазепі вірили і шанували його, і доноси ті шко- 
дили самим доносчикам, а не Мазепі. 

У 1 692 році, після Водохреща, до Батурина привезено із 
Москви од Царя подарунки Гетьманові, старшині і полковни- 
кам. Хто з них був на той час у Гетьманській столиці, той 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 267 — 

сам узяв їх, а кого не було, тим посилали ті подарунки туди, 
де хто жив. В ті часи це було все одно, що теперішні хре- 
сти та ордени. Так і тепер послані були подарунки Полтав- 
ському полковникові Жуку, або Жученкові, в його родичем, 
через канцеляриста Петра Іваненка, або Петрика, як його взи- 
вали. Петрик цей був жонатий на Кочубейовій небозі, а Жук 
доводився свекром Кочубейові, котрий держав його дочку. Пет- 
рик одвіз ті подарунки, але до Батурина н^ вернувся; здаєть- 
ся, йому забажалося вільного життя, бо дома з жінкою він 
жив не у злагоді. Це знати з його листу до Кочубея, котрому 
він писав: „Тікаю від безсоромної лютости жінки своєї, котра 
не тільки що лихословить і ганьбить мене, а ще й наважаеть- 
ся позбавити мене життя'*. Щоб там не було, а військовий 
канцеляриста Петро Іваненко опинився на Запорожжі, і там скоро 
став на чолі Запорожців, котрі невдоволені були на Гетьмана та 
Московський уряд. А невдоволені вони були за те, що 
Москва будує кріаості та городки на землях Вольностів 
Запорожських і за те, що українська старшина здобувала собі 
через Гетьмана і Московський уряд грамоти на землі, та обер- 
тала їх у вічність, і людей, котрі жили на тих землях, обкла- 
дала усякими одбутками, — ^робила з них трохи не кріпаків, 
бо вже було визначено два дні на тиждень роботи на пана. 
Навіть і Кошовий Гусак пристав до невДоволених, і коли 
Гетьман прислав йому листа, у котрому він прохав віддати 
баламута Петрика, він одписав йому між иншим так: „Тепер 
починав заводитися те саме, за що ми билися за Богдана. 
Хай би вже Генеральна старшина содержувала собі підданих 
людей, а то вже й всяка дрібнота має своїх підданих!**. 

Як тільки Запорожці обрали Петрика писарем, він поїхав 
у Крим до хана і прохав допомогти йому в його справі: він 
задумав визволити Україну з-під московської кормиги і від 
Мазепи, котрого Запорожці вважали пособником Московському 
урядові. Коли Петрик повернувся з Татарами, то ті Запорожці, 
що пристали до нього, проголосили його Гетьманом, і він пі- 
шов з ними попереду до Самарських кріпостів; звідтіль по- 
розсилав він універсали до усього Українського народу і опо- 
віщав в них, що його обрано Гетьманом і що з ним іде Калгаг 
Султан із Татарами визволити Україну від гнобительства Мос- 
кви і від хижих панів та орандарів. Петрик напав був одразу 
на Ново-Богородицьку кріпость, але його одбито, і він із Калгою- 
Султаном рушив на Україну. Але й тут був він не щасливіщий: 
Мазепа так жваво і розумно взявся проти нього, що куди він 
не поткнеться, скрізь його стрічали козацькі полки та давали 
йому одсіч. 

Три роки Петрик баламутив на Україні. Люде хоч і гомо- 
ніли і невдоволені були московськими розпорядками, але він не 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 268 — 

з'умів скупити їх коло себе, і коли у 1696 році якийсь козак 
Вечірка убив його, то про його скоро й забули,— тільки й того, 
що Татари скарали за це того Вечірку на. смерть, бо вони під- 
держувала Петрика і допомагали йому для того, щоб була їм 
причина постоянно грабувати та нападати на Україну. 

АЗОВСЬКІ ПОХОДИ. ПАШИ І ПРАВОБШНА УКРАША. 
ПОХОДИ КОЗАКІВ У ЛІВОНІЮ, ІНГРПО І ПОЛЬЩУ. 

У 1695 році молодий царь Петро І задумав завести 
свій флот у південних морях, себ-то в Азовському і Чорному, а 
для того по весні сам пішов із військом під Азов. Але похід 
цей був нещасливий, і Царь мусів був повернутися у Москву, 
нічого не заподіявши Туркам. Гетьман же Мазепа з боярином 
Шереметьевим тим часом щасливо воювали з Турками на низу 
Дніпра: узяли Кізікермен і другу фортецу, що була коло його і, 
зоставивши залогу у кріпості на острові Тавані (що на Дні- 
прі недалеко Берислава), самі подалися на Україну. Тільки 
Гетьман, а з ним і московське військо одійшли, як Запорож- 
ці заволоділи тим островом. 

Петрові не виходила з голови думка заволодіти морем, 
мати там свій флот і розпочати торговлю з ввропою, } от по 
ресні 1696 року він знов виступив проти Азова, ^ Мазепа 
вислав йому на підмогу 15.000 козаків. Наказним Гетьманом 
над ними насі'ановив він Чернигівського полковника Якова 
Лизогуба, а сам знов поєднався з Шереметьевим і, оборо- 
няючи українські південні границі, турбував Турків і Татар і 
не давав їм іти на підмогу до Азова. На цей раз Азов було 
взято, і Царь, вважаючи, що велику поміч у цьому ділі дали йому 
козаки, дякував Гетьманові Мазепі найбільш за те, що він при- 
значив такого дотепного, доброго знавця військової справи, на- 
казного Гетьмана, яким з'явив себе Лизогуб. 

Тим часом московське військо безнастанно переходило 
через Україну, погано поводилося з людьми; начальники мос- 
ковських команд та усякі офіцери московські часто-І'усто люто 
розправлялися з жителями, вимагали підвод, харчів, знущалися 
над звичаями і порядками українськими та ще почитували себе 
заважніщихта з більшими правами людей, ніж тубільці — Укра- 
їнці; до того ще був як раз і неврожай хліба у тому 1698 році, — 
то через все те на Україні дуже почали ремствувати на Мос- 
калів і Гетьмана; доносів на нього стало ще більше, але Царь 
так вірив Гетьманові і почитував його за розумного і кори- 
сного за-для себе порадника, що не йняв віри тим до- 
носам. Повернувшись у січні (январі) 1700 року з тих походів, 
він покликав Мазепу до Москви, і там так його ласкаво вітали, як 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 269 — 

ніколи. Щоб виявити свою ласку і подяку Гетьманові, Царь дав 
йому орден СВ5ГГ0Г0 Андрія Первозваного, що саме тоді тільки 
що встановлений був, і мали його тільки Царь та Головін. 



По Бахчисарайській умові 4-го березоля (марта) 168 1-го року 
Правобічна Україна мусіла зоставатись незаселеною пустинею. 
Але на таку чудову країну не могли не позаздрити сусіди, і 
от король Польський Ян Собеський, що тільки й мріяв про 

велику війну з Му- 

сульманами, приду- 
мав такого способу. 
Він добре відав, що 
козаки — найкращі 
вояки, і вже у 1685 р. 
видав таку сеймову 
ухвалу, що він при- 
ймав під свою бать- 
ківську опіку усіх ко- 
заків, котрі оселяться 
на землях давніщих 
полків Чигиринсько- 
го , Черкаського, Кор- 
сунського, Канівсь- 
кого, Білоцерківсько- 
го та Уманського та 
будуть узнавати за 
Гетьмана того, кого 
настановить Польсь- 
кий уряд. Люде з По- 
лісся, Волині та Че- 
рвоної Русі кидали 
свої оселі і панів і пос- 
пішали записуватись „ 

^ г.г.г.^г.г. а\- о гх^^ ЦАРЬ московський ПЕТРО І. 

у козаки. її з них, . 
котрі одержували од 

короля ^приповідні листи*" на те, щоб набірати це охоче військо, 
звалися полковниками; з них одразу визначилися полковники: 
Искра, що оселився у Корсуні, Самусь — у Богуславі, Абазин — 
у Брацлаві на Поділлю, а найбільш — Семен Пилипович Гурко, 
або „Палій**, як його прозвали Запорожці. Він оселився у 
Хвастові. 

Семен Палій, як його звичайно взивають, був родом з Борзни, 
з діда-з-прадіда козак, добре освічений чоловік (вчився у Київ- 
ській колегії). Слава про нього далеко сягала і на Лівобережній 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 270 — 

Україні; звідтіль до нього йшов йарод, невдоволений москов- 
ськими порядками і своєю старшиною, котра все більше й біль- 
ше переверталась на справжніх панів і, з допомогою Москов- 
ського і'ряду, все дужче гнобила та гнітила підлеглих і осілих 
по їх землях людей. 

З кожним годом Палій все дужче почав ворогувати з По- 
ляками. Він не раз прохав Мазепу поклопотатись у Царя, щоб 
його і його козаків прийнято було у підданство, але Петро не 
хотів сваритись із Польш;ою, то й не хотів пристати на те. 
Проте Хвастовськйй полковник із своїми козаками не раз до- 
помагав московському військові у війні з Кримом та Турками. 
Поляки тепер не раді були своїй вигадці, бо бачили, як 
жваво козаччина розвиваються, боялися її, бо через козаків 
скрізь були розрухи, ворохобня та непокірство по-між їх хло- 
пів; тим-то вони почали вже клопотатись про тв, щоб козач- 
чину скасувати* Тільки що помер Ян Собеський, як на його 
місце у 1699 році королем Польськиь^ став Август П. Він за- 
раз склав згоду з Турками, і коронний гетьман польський 
оповістив наказного Гетьмана підлеглих Польщі козаків, Са- 
муся, і полковників Палія, Искру, Абазина, Барабаша та усіх 
козаків про те, що сейм ухвалив розпустити козацьке військо, 
і що з цього часу козаки не мають права жити по маетностях 
королівських, духовних і шляхетських. Це було все одно, що 
зовсім скасувати козаччину в Правобічній Україні. Але Палій 
мало вважав на те, хоч Поляки були й напали на його Хва- 
стів. Правобічне козацтво почало лихим. духом дихати на По- 
ляків, а далі незабаром підняло повстання: почали вигонити 
шляхту та Жидів, котрі оселилися по містах. Лівобічні теж 
одгукнулися на те, і вже в Переяславському полку почали бити 
Жидів. Утікачів з лівого боку Дніпра на правий все більшало; 
перелякана шляхта Київського, Подьтьського і Волинського воє- 
водств проголосила „посполите рушення" на козаків, а наказний 
Гетьман Самусь вирушив під Білу Церкву. Звідтіль послав він 
до Мазепи лист і розіслав універсали до всіх старшин, а в 
них оповіщав, що він присягнув бути вірним Цареві і покір- 
ливим Мазепі та присоглашав усіх охочекомонних збіратися у 
сотні і полки і одностайне іти на Поляків. У Самуся було 
2.000 козаків. Під Білою Церквою Палій прийшов йов£у на по- 
міч із 1-500 своїх полчан. Поляки, під проводом пана Якова 
Потоцького і регіментаря Рущиця, із 2.000 війська рушили ви- 
зволяти Білоцерківську залогу, що зачинилася у замку. Під 
Бердичевом Самусь напав на них і розбив у-край. Потоцький 
і Рущиць ледве встигли утікти, — увесь їх табор достався ко- 
закам. Розбивши польське військо, Самусь вернувся до Білої 
Церкви, обложив її і, простоявши під нею сім тижнів, узяв. 
Після того козаки узяли Немирів. У Немирові Поляки стра- 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 271 — 

шенно лютували і тяжко карали людей зд те, що приставали 
до козаків; але як козаки взяли Немирів, то віддячили Поля- 
кам тим, що вирізали усю шляхту і усіх Жидів. Упоравшись 
тут, вони пішли на Бар, котрий теж узяли. Після того Палій 
подався із своїми на підмогу Подцістрянському полковникові 
Абазину, що орудував на Поділлю. Шляхта та Жиди звідтіля, 
рятуючись, утікали в Польщу. Польський король Август П послав 
універсал до Палія і докоряв його за те, що він накоїв, а 
царський намісник у Варшаві, князь Довгорукий, писав до 
Мазепи, щоб він поклопотався про те, щоб Українські люде не 
допомагали Самусеві, бо через цю козацьку ворохобню Поляки 
не можуть налагодитися в поход на Шведів, у поміч Москов- 
ському цареві. Шсля того Поляки гостріше взялись, щоб при- 
боркати козацьке повстання, і гетьман польський Сенявський 
рушив на Немирів та узяв його. Самусь утік до Богуслава, а 
козаки з Немирова подалися до Ладижина. Там полковник Аба- 
зин замкйувся у замку із 2.000 своїх козаків. Після завзятої 
оборони Ладижин узято; Абазина Поляки посадили на палю, 
а козаків та міщан, котрі осталися живі, люто замордували. 
„У Подністрянщині і Побужжю, —одписуе про це в Москву Ма- 
зепа, — Поляки страшенно катували підлеглих їм Українців: 
одних вішали, других на цвяхи кидали, або садовили на палі**. 
Тим, про кого думали, що він брав участь у тому повстанні, 
одрізували ліве вухо, — і таких значених, як свідчить сучасник, 
було більш 70.000 чоловік... Таке коїлося в Правобічній Укра- 
їні аж до 1703 року. За цей час Мазепа инший став до Палія. 
Мазепа бачив, як зростав любов народня до Палія; він боявся 
щоб це йому не завадило, і надумав якимсь побитом зіпхнути 
Палія з свого шляху; — він писав Московському урядові, що 
боїмся, коли б Палій не погодився із тими Поляками, котрі 
перейшли на бік Шведського короля. 

У початку 1704-го року Правобічний Гетьман Самусь, а з 
ним Корсунський полковник Искра прийшли у Переяслав і 
покірливо сказали: „Не можемо ми разом жити з Поляками і, 
коли нас не прийме православний Царь і Гетьман обох боків 
Дніпра, не знаємо, де й подітись**. 24-го січня (января) Мазепа, 
з дозволу Царя, у Шжині прийняв од Самуся гетьманські клей- 
ноди, котрі дав йому був Польський король. Таким побитом, 
на правому боці Дніпра остався один лишень борець за козацьке 
українське діло — Семен Палій. Це був справжній Запорожець, 
оборонець народніх прав, свободи і політичної автономії Укра- 
їни, ненависник і лютий ворог усякого рабства та самоправ- 
ства. Така вдача його одповідала тому, що було на серці й на 
мислі у кожного Українця, тим-то він без міри був любий на- 
родові. А це дуже турбовало Мазепу, бо він, схиляючись до 
шляхетства та потураючи старшині, не надіявся на народню 



0іді!І2есІ Ьу 



Соо^іе 



— 272 — 

любов... А без неї цравителеві, котрого обрав той самий на- 
род, не легко було вдержатись на своїй посаді. 

Довго Мазепа не міг нічого заподіяти Палієві, але те, 
що Палій завзято не хотів оддавати Білу Церкву Полякам, 
спільникам в той час Москви, допомогло Мазепі. Про 
це оповідатиметься далі, а поки що — вернемось трохи 
назад. 

У 1699 році царь Петро І і король Польський Август П 
умовились, через своїх уповажнених, разом стати проти моло- 
дого короля Шведського Карла ХП. Війну розпочав Август у 
Лівонії, куди у 1700 році Царь звелів Мазепі послати йоьіу на 
поміч козацьке військо. Гетьман вирядив один полк охочеко- 
монних, під проводом полковника Искри. Ледве вийшло це 
військо, як знов прийшов царський наказ послати ще 10.000 ко- 
заків; і ці виступили у Псков, під проводом наказного Геть- 
мана Обидовського, Мазепиного небожа. У нього було війська: 
4.000 Ніжинського та Чернигівського полків, 1.000 Стародубсь- 
кого і 4 полки охочекомонні. Але вони Шведів не бачили й 
у вічі, — бачили тільки московське військо, що тікало на всі 
боки після того,, як його розбили Шведи під Нарвою. Незаба- 
ром ті козаки, що ходили воювати своїм коштом, босі й го- 
лодні, обідрані і без коней вернулися до-дому, люті на Мо- 
сковське начальство, котре позабірало на війну їх із кіньми і 
не платило за те грошей. Замість них послано щіе 7.000 коза- 
ків, під проводом наказного Гетьмана, Гадяцького полковника 
Боруховича, а скоро за ним рушив із полками: Миргородським, 
Лубенським, Переяславським, Ніжинським і Полтавським наказ- 
ний отаман — Миргородський полковник Апостол. Це військо 
пущено до-дому у січні (январі) 1702 року, а 27-го липня (юля) 
того ж року послано у поміч Полякам инших 12.000 козаків, 
під проводом наказного Гетьмана, Стародубського полковника 
Миклашевського. 

Ще в лютому (февралі) 1701 року царь Петро бачився із 
королем Августом, і вони заздалегідь поділили по-між себе землі, 
що мали одвоювати од Шведів. Петро брав собі Інгрію і Коре- 
лію (коло теперішнього Петербурга), а Август назначив собі 
Остзейський край, та ще, з поради панів польських, намагався, 
щоб Московський царь зрікся своїх прав на Правобічну Україну. 
Але Мазепа, через присланого до нього в цій справі дяка мо- 
сковського Бориса Михайлова, одказав Цареві, що Україна на 
це ніколи не пристане: «Бо не дурно наші літописі п ишуть : 
поки світ стоїть світ