Skip to main content

Full text of "Narodnyi︠a︡ i︠u︡zhnorusskīi︠a︡ skazki"

See other formats 


Соо^іе 



ТЬік ік а (Зі§і[а1 сору оґ а Ьоок іЬаі вдак ргсксгуоіЗ ґог §спсга[іопк оп ІіЬгагу кЬсІуск Ьсґогс іі вдак сагсґиііу ксаппоіЗ Ьу Соо§1с ак рагі оґ а ргоіссі 

Іо таке (1іе адогШ'к Ьоокв иіксоуегаЬІс опііпс. 

її Ьав вигуіуеи \ощ епои^ Іот Ше соругі^Ьі іо схрігс аікЗ іЬс Ьоок Іо спісг іЬс риЬИс иотаіп. А риЬИс иотаіп Ьоок ів опе Іііаі адав пєуєг виЬ]сс[ 

Іо соругі^Ьі ог адЬове 1е§а1 соругі^Ьі Іегт Ьав ехрігаЗ. \\'ЬсіЬсг а Ьоок ів іп іЬс риЬІіс иотаіп тау уагу соипігу Іо соипігу. РиЬИс иотаіп Ьоокк 

аге оиг §аіе'А'аув Іо Іііе раві, гергевепііп§ а адеаНЬ оҐ Ьівіогу, сиішге ап»! кпо'Л'Іеи^е ІІіаГв оґіеп иійісиїї іо иівсоусг. 

Магкв, поіаііопв ап»! оіііег таі§іпа1іа ргевепі іп Іііе огі§іпа1 уоїите 'Л'іИ арреаг іп Іііів йіе - а гетіпйег оҐ іЬів Ьоок'к ]оп§ іоигпсу ґгот іЬс 

риЬІікЬсг Іо а ІіЬгагу аікЗ Гтаїїу Іо уои. 

ІІ8а§е §иМе1іпе8 

Соо§1с ів ргоиіЗ Іо рагіпсг вдіїЬ ІіЬгагіев Іо йщійте риЬІіс иотаіп таїегіаїв апй таке Іііет щійеіу ассеввіЬІе. РиЬІіс иотаіп Ьоокв Ье1оп§ іо іЬс 
риЬІіс апб \ус агс тсгсіу іЬсіг сивЮйіапв. КєуєШієієвв, Оіів адогк ів ехрепвіуе, во іп ог»Зег Іо кеер ргоУІШп^ іШв гевоигсе, 'А'є ішує Іакеп вісрв іо 
ргсуспі аЬивс Ьу соттсгсіаі рагіісв, іпс1и(3іп§ р1асіп§ ІссЬпісаІ гсвігісііопв он аиІотаІаЗ ^исгуІ11§. 
\\'с аіво авк іЬаі уои: 

+ Маке поп-соттегсіаі и5е о/іке_(іІе5 \\'с (Зсві^паі Соо§Іс Воок ЗсагсЬ Гог ивс Ьу іпіЗІУІіЗиаІв, аікЗ \ус гс^исвI іЬаІ уои ивс іЬсвс Гіісв Гог 
регвопаї, поп-соттегсіаі ршровев. 

+ Ііе/гаіпрГ)т ашотаїей ^иегуіп§ IX) поі вепи аиЮтаїаЗ ^исгісв оГ апу вогі Іо Соо§1с'в вувіст: ІГ уои агс соіі(ЗисІііі§ гсвсагсЬ оп тасЬіпс 
Ігапвіайоп, оріісаі сЬагасІег гесо^пійоп ог оіііег агеав адіїеге ассевв Іо а 1аі§е атоипі оГ ІсхІ ів ЬсІрГиІ, рісавс сопіасі ив. \\'с сіісоига§с іЬс 
иве ОҐ риЬІіс иотаіп таїегіаїв Ґог іііеве ригровев ап»! тау Ье аЬІе Іо Ьеір. 

+ Маіпіаіп аіігіЬиіюпТЬе Ооо§,\е "адаїегтагк" уои вее оп еасЬ йіе ів еввепііаі Гог іпґогтіп§рсорІсаЬоиі іЬів ргоіссі апи ЬсІріп§ іЬст Гши 
аииіііопаї таїегіаїв ІІтгои^Ь Ооо§1е Воок ЗеагсЬ. Ріеаве йо поі гетоуе іі. 

+ Кеер І! Іе^аі \\'ЬаІсусг уоиг ивс, гстетЬег Іііаі уои аге гевропвіЬІе Ґог епвигіп§ іЬаІ вдЬаІ уои аге иоіп§ ів 1е§а1. IX) поі аввите ІІіаІ ]ивІ 
Ьссаивс \ус Ьсіісус а Ьоок ів іп іЬс риЬІіс иотаіп Ґог ивегв іп іЬе Шііе»! Зіаіев, Іііаі іііе адогк ів аіво іп іЬе риЬІіс (Іотаіп Ґог ивегв іп оіііег 
соипігісв. \\'ЬсіЬсг а Ьоок ів вІіИ іп соругі^Ьі уагіев Ґгот соипігу Іо соипігу, апіЗ адс сап'І ег §иі(1апсе оп шііеіііег апу вресійс ивс оҐ 
апу вресійс Ьоок ів аІІо'А'еи. Ріеаве йо поі аввите Іііаі а Ьоок'в арреагапсс іп Соо§1с Воок ЗсагсЬ тсапв іі сап Ьс ивоЗ іп апу таппсг 
апу'А'Ііеге іп іЬе адогШ. Соругі^Ьі іпґгіп§етепі ІіаЬіІі^ сап Ье ^иі^е вєуєгє. 

АЬои( Ооо^е Воок ^агсЬ 

Соо§1с'в тіввіоп ів іо ог§апі^:с іЬс №Огіи'в іпґогтаїіоп аікі іо такс іі ипіусгваїїу асссввіЬІс аікі ивсґиі. Соо§1с Воок ЗсагсЬ Ьсірв гса^сгв 
(Зівсоусг іЬс вдогИ'в Ьоокв вдЬіІс 1іс1ріп§ аиіЬогв йпй риЬІівЬсгв гсасЬ пс№ аи^іспссв. Уои сап всагсЬ іЬгои§Ь іЬс ґиіі ісхі оґ іЬів Ьоок оп іЬс №сЬ 

аі |іі1і1ір: //Ьоокв .доодіе.сош/і 



?яаь< (Х^ 




^ 



■■ 



НАРОДНЬІЯ 




1. 



^. 



// 















южнорїсскіа (кізкі 



-N5252^ 



ВЬІПУСКЇ 1. 



Издаль И. Рудченко. 






КІКВІ. 
Ві Тнвографія Е< ФвДврввв' 

1869. 






Дозволено цензурою. Г.-Петербургь, 10 Іюля, 1868 г. 



ИРЕДМУОВІЕ. 



Ві настоящее время обращается довольно боль- 
шов вниманіе на изучеяіе русскаго народа, его бнта, 
П093ІИ и живаго язмБа, а потозіу такіе памятниБи на- 
родной словесностїї, какь ск^зки, долучили весьма боль- 
піое значеніе вг глазахг ученнхг и образованннхг 
людей вообще. Вь довольно короткое время явилось 
восени внпусБОВ'ь руссБихі народЕнхі сЕазоБФ г. Аеа- 
насьева, три випуска сказокі г. Худякова, сказки, 
собраннщ сельсБими учителями, и проч. СказБИ зти 
иослужили уже между прочимф богатшм'ь матвріалом% 
для уясненіа не тольбо руссБоі народной: жизни, но 
и Бульіурних% вопросовх, им'ЬющихФ зшічеше в% 
изученіи міра славянсБаго и даже первобнтнаго соє- 
тоянія индоевродейСБихі пародові вообще,— БаБг то 
можно вид'Ьть напр. хоть изг сочиненія г. Аеанасьева 
«ІІ09ТИЧЄСБІЯ воззр'і^нія славянф на природу. > 

Во всЬхі таБихі трудах^ чуветвителенх недоста- 
тоБЬ ш, народньїх'ь СБазБахі Южно£ Руси, Боторнхі 
до сихі норь издано бнло чрезвнчайно мало. Недо* 



VI. 

статокї втота тіжь боліє чувствителетг, что памят- 
няБи народнаго южноруеекаго творчеетва, и в'ь том'ь 
члалі^ немногія напечатанння СБазки, оказались как^ь 

нельзя бол'бе вахЕниЕ для руССЕОЙ Е СЛаВЯНСБОЙ 9Т- 

нографіи, — какі ато мохно тоже видіЬть изі назван- 
наго внше сочиненія г. Аеанасьева, или пзх сочине- 
ній г. Буслаева ж др. 

Нельзя одцаБО сшзать, чтобм иаиароднмя южно- 
руссБІ^і еБазБи не обращали^ вовсе вниманія: южно- 
русеМя еБазБИ обратили на себя вннманіе лнтерато- 
ровь гораздо раньше и в% ніБОторнхі отношеніях'ь 
больше, чіжь даже велиБорусскія; нотольео, почтидо 

послідняго времени, литераторн ОТНОСИЛИСЬ БІ БОЖНО- 
руссЕні^ії СБазкамг или сь чисто художественннми воз- 
зр'Ьніями, или сь каБими-нибудь другими, и весьма 
р*дБО— сх научиими: южноруссБІя СБазБИ издавна явля- 
лись вг печати записанннмп не прямо изх усті на- 
рода, а вх переводах^ и переділБахі. Вх таБомь ви- 
ді ИХХ находимо БаБХ ВХ ПОЛЬСБОб, таБх ивіруссБОй 

литературі; 

ПольсБІе ученне и литераторн, поміщая вь сво- 
ихг изданіяхі южноруссБія сБазБи,— БаБЬ вообще при 
изданіи цамитниБОвх народной словесности Н)жно& 
Руси, — руБоводствовались почти всегда своими поли- 
тичесБими тенденціями. При 9Т0МІ всегда имілось вь 
виду доБазась, или хотя дать почувствовать читате- 
лн), что издаваемня произведенія народнаго творче- 
ства (большев) частію ві переводах^ и переділБахь 

на ПОЛЬСБІЙ ЯЗНКХ — вг АЛепаеит 1841—1850 г., вь 
Ьий Пкгаіпйкі, В7> Оріз рошаїи ^Уазуїко^зкіе^о, Рш кору ка- 
20к 08Іа82Є\У8кіе§о, И ПрОЧ.) ПриНаДЛбХаті НарОДУ, БОТО- 



тп. 

ряй еоетавляеті тольбо разновидноеть іодБСваго. — 
ІТоЕятно, что исБаженння тавим% образою народоня 
произведенії, и при ТОМІ оевіЬщенння подобнмні еві- 
тоїгь, ОБазнвались далево нвпригодннии для изучвнія 
южноруесваго народа. 

Вь русской же литературі кь южнорусскимі сказ- 
камх существовало преимущественно художественное 
отношеніе: иміла сказка зстетическія достоинства— и 
ее переводалй йди перед Ьлнвали иногда на литера- 
турннй язьїкі, (напр: Степння сказки (1852 г.) и Ук- 
раинскія сказки (1863 г.) г. Данилевскаго, сказки вх 
соч. Еарпеека и т. п.) а иногда и на южнорусскій 
(наські українські казки, Іська Материнки, нікоторне 
нзь народннх'ь разсказові Марка Вовчка и Сторожен- 
ка и проч.). Ири втомг часто то, что ві> сказк* почему- 
либо не правилось, казалось лишнимь,— отбраснвали, 
кадь нічто совершенно негодное; недостающее, по мні- 
нію автора,— замінялось отрнвками изь другой сказ- 
ки, шш хе Дополнялось авторскою фантазією; нер']^дко 
изг двухг сказокі составлялась одна, и щюч.— Во 
Бсі^хх подобннх'Б переводахь и переді^ьах'ь сказки, ес- 
ли бн даже и внигривали (далеко не всегда) віху- 
дожестБвннон'ь оіношеніи, то во всякоігь случаі^ те- 
ради научно-зтнографическій интересі. 

Бшло, правда, издано, н'І^сколько сказокї Южной 
Ру(Яі чисто вх ТОМІ вид'бу в% шкожь оні^ записанн 
ихБ народннхі усті; по сказки 9ти такі разбросавн 
по различньші изданіямі, изі которнхі нікоторьш 
уже еді^лались библіографическою рідкостьи), что поч- 
ти недоступнн не только для публики, по и для уче- 



I 



тш. 

ннх'ь (*). Да и вообще доджно сказать, Еакь и вбшє 
било замічено, что хожЕорусекія народння сБазки об- 
народованн ві довольно. ограниченноігь боличєстві. 
А между тімі народі южноруссвШ сказками богать 
на етодьЕо хе, каїп. и всякій другой славянскій. 

Жедая сколько-нибудь поночь ділу всеетороннято 
изученія русской народной жизни изданіемг словее- 
инхнь памятниБові народнаго творчества Южной Руси, 
я, благодаря содійствію ніЕОторіїх'ь землякові, и пред- 
принялі настоящее изданіе Маро&нліось южпоруаких» 
сказокі. — ^Такь какі внЬшняя Блассифякація намятнн- 
Бові словесности вообще, а особенно народЕнхі, вось- 
ма сбивчива, то подь именем'ь сказокь ві мов изда- 
ніе войдут'ь не одні только казки вх тісном'ь значе- 
ній 9Т0Г0 слова, но также (!айки, оповідання и т. ш 



П Воті> боліЬе изв'ІЬстньїя изданія, вь которихг пом'Ьщени на- 
родний южнррусскія сказки: а) Записки о Южной Руси И. А. Ку- 
лиша — БО З-мь том*, сказки собранія г. Жемчужникова и самого 
издателя; ь) Малорусскій литературньїй сборникт» г. Мордовцева — 
четьіре варіанта малорусскихт» сказокт»; с) Бьігь Подолян-ь г. Шей- 
ковскаго — три сказки; ^) Ніфодньш русскія сказки г. Аеанасьева: 
кром'Ь «Малороссійских'ь анекдотов-ь» (вьіп. Ш, 90 — 107), одинадцать 
сказокг: є) Памятники старинной русской литературьі II. И. Кос^ 
томарова — одна сказка и дв* легендьі; і) Молодикь 1843 г., ч. % 
дв* сказки его-же; 8) Основа за 1861 и 1862 г„ особенно в'ь отд-Ьл* 
«Зг народних!» устт»» Ь) Черниговскій листокт» за 1861 и 1862 г., 
і) Черниговскія губернскія відомости. 

Можетт. бьіть сказки Южной Руси печатались и еще гд-Ь-либо , 
но мьі не можемо указать на них-ь: живя вдали отії центрові» на- 
шей литературьі, не легко пользовагься изданіями и боліє изв'Ьст* 
ньіми, ч-Ьмг т'Ь^ В'Ь которихі помііщеньїнародньїя южнорусскія про* 
изведенія! 



IX. 

( 

Вь Еаетошцемі внпуекА я поиі^щаю сказки в ихі 
варіанти почти есблюшіієдьно запиеанння з народ- 
них ^і^тинигд'Ь тнап^апшншля.Ж(ШМ!)ЧідША кь атомі 

ДОвЛ^БДНеМІ ОТНОШеНІИ допущено мною ТОЛЬБО ДІЯ СЕО' 

зохь, напечатанннхі ві ЧерниговсБИХі губернсБНХі 
ВІДОМОСТЯХ!, Бакь своєю рода бибдіографической рід- 
кости. Впрочем'ь, Б'ь сожалінію, долхені СБазать, что 
и ві нихі поміщенннми СБазЕами я нользовался толь- 
ко отчасти, — такі БаБ^ не иміл'ь поді руБою пол* 
них І зБземпляров'ь и дтихі відомостей. Что хе Еа- 
сается другихх нзданШ, ві Боторнхі нане^атащі ва- 
ріанти народнихі СБазоБх, поміщеннихі и у меня, 
то я, гді ТОЛЬБО могі, ділалі уБазанія на зти варі- 
анти. Тоже самое сділано и относительно варіантові, 
находящихся ві собетвенномі нзданіи. 

ІІри редаБЦіи сБазоБі, я старался, не говоря уже 
о подномі сохраненіЕ тсЕста нхі, не пропустить ни- 
чего, что можеть служить натеріаломі и для изуче- 
дія южноруссЕихі нарічій вь ихь фонетЕчесБОмь и 
лєбсичєсбомь отношеніи; а потому, я писаль слова 
такі, БаБь их'ь виговаривають вь той міетности, гді 
сказка записана. Вь ніБоторихь свазБахь попадаются 
внотда слова и даже цілня фрази, вь язикі ишно* 
руесовь совершенно не употребительния, надр: будьто^ 
єясели, лошадЬй, пуражт (фуражБа) €то нічиго, н$т, 
папииька: то не оні победили и т. п. їакія слова и фра* 
зн вь сказБахь встрічаются тогда, когда говорить 
или царь, или паю*, или солдать: свазочники, вір 

ДНе ХуДОЖеСТВеННОМу ЧуТЬЮ, — что всякая рЬчЬ ^'0- 

жеть бить внолніі пер'^дана только на мл: . і гщ '• 



X. 

ворщаго, — етарются даже по дді^ даться под'ь атоть 
язнкі, и конечно подд'ІЬяиваются не всегда удатао. 
Всі^ подобння слова и рі^чн, не смотря на ихі урод< 
ливость, тоже сохраненн в'ь сБазБак'ь, каБі онізапи* 
еанн от'ь народа. 

На ряду СІ полународншін, довольно уродливії- 
ми, отдільнБШи внраженіями, читатель на&дет% ві 
моені сборниБІ и ціілия сказки, им'і^ющія такой же 
характер'ь, напр. ві настоящем'ь випуск* № 83— і7о- 
пїтш. — Сказки такого рода не составляютг нроизведе- 
ній чисто народной средн— и не могутг нозтому ха- 
рактеризовать чисто народной жизни. Он* созданн 
нолуграмотной, лакейской или солдатской жизньв), во- 
обще жизнью нромежуточнихі слоеві общества. Но 
какі зти слон все таки связанн сословно сі народомі 
и даже, ві еожалШи), вліяюті на народі, ноказнва-, 
ясь ему ві блеск* яко-бн внсшей и образованной жиз- 
ни,— то я не счелі себя В'Ь прав* исключить изі ево- 
его сборника и произведеній подобной средн. я но- 
дагаю между прочимі, не лишено интереса вид*ть, 
что становится сб народннм'ь язшкомі, позтическпми 
образами и самими правами, когда они оті одного 
отстаюті, а кг другому не пристаюті. 

В'Ь закдюченіе должешь сказать н*скодько словь 
о раздідепіи сказокь, или лучше— о порядк*, вь ко- 
торомі он* ном*щен£і вь моем'ь изданіи. я не д*лаю 
ни какого строго'Научнаго разд*ленія свазкамь (сказки 
миеическаго, героическаго неріода, сказки бнта пас- 
іушескаго, зооморфическаго. антропоморфическаго ха- 
рактера и і. п.). Вс* такія разд*денія им*югь очень 



XI. 

часто полное значеніе ві классификаціи отді^ннх'ь 
терть и понятій, переданннхг ві памятницахі народ- 
Еой сдовесноети, но яв.тяются совершенно нскуствен- 
ші, при Едассифиваціи ц^нх'ь памятников'ь,— потому 
что очень часто ві одномі памятниБІ встрічаются 
черги разннх'ь періодові бита и міровоззрШя. Толь- 
БО всего, что однохарактерния свазки я разміЬстЕді 
одну за другою. Ві атомі отношеніи м'Ьриломі одно- 
характерноети служило мні скоріше пародное діленіе 
евазоБі, чімі научное. Тавх: свазкн що звірів, про 
птиць и т. п., я поміщаю всі вмісті; потомі идун 
одна за другою свазБИ про нечтту силу; даліе — про 
змійів, богатирів п тону подобную диковину, н, па- 
Бопеці, чисто біітовня — про (клицю, бувальщину. — 
Втого порядна я памі^рені дерхаться и при слЬдую- 
щихі внпускахі.— Впрочемі, главное, по моєму, при 
изданіи зтнографичесБих'ь матеріалові, н особенно 
евазоБі,— не ві томі нлиже иномі порядків п разді^- 
леніи нхі, а ві возможно-большемі и добросов'Ьстномі 
изданіи 9ТИХІ драгоці^нннхі памятниБові народнаго 
творчеетва, Бані источниеові для изученія народной 
жизни. 9то и составляеті мою настоящую ц'Ьль и 
желаніе. 

И Р-ко. 



ОтВІІЕНІБ. 



Предисловіе .... 

1. Бідний вовк .... 

2. Кравець и вовк 

3. Марко убогий и вовк 

4. Собака и вовк 

5. Сірко 

6. Старий собака 

7. Лисичка-сестричка . 

8. Лисиця, медвідь и мужик 

9. Лисичка та курочка 

0. Медвідь, вовк, лисиця й заєць 

1 . Лисиця й вовк . . 

2. Лисичка, кіт, вовк, медвідь и кабан 

3. Пан~Коцький 

4. Лисиця та ніт 
б. Лисичка, котик и швник 

6. Зайчик, лисичка и- пітушок 

7. Журавель и лисичка 

8. Бідний чоловік и лисиця 

9. Бідний чоловік 

20. Півник . • . 

21. Півник . . 



Стран 

І— XI. 

1. 

5. 

6. 

9. 
11. 
13. 
13. 
17. 
19. 
20. 
21. 
22. 
ІЗ. 
ІЬ. 
І7. 
І9. 

32. 
^3. 
35. 
87. 



ОГеїАВІЕНІЕ. 



Предисловіе 

1. Бідний вовк . 

2. Кравець и вовк 

3. Марко убогий и вовк 

4. Сїобака и вовк 

5. Сірко .... 

6. Старий собака 

7. Лисичка-сестричка , 

8. Лисиця, медвідь и мужик 
д. Лисичка та курочка 
0. Медвідь, вовк, лисиця й заєць 
і . Лисиця й вовк 

2. Лисичка, кіт, вовк, медвідь и кабан 

3. Пан— Коцький 

4. Лисиця та кіт 

5. Лисичка, котик и півник 

6. Зайчик, лисичка и пітушок 

7. Журавель и лисичка 

8. Бідний чоловік и лисиця 
&• Бідний чоловік 

20. Пїиіін к 
21, 



Страи 

І— XI. 

1, 

У. 

6. 

9. 
11. 
13. 
13. 
17. 
19. 
20. 
21. 
22. 
ІЗ. 
Й5. 
І7. 
І9. 

82. 

Зз. 

35. 
87. 



1. 

БІДНИЙ ВОВК. О 

Офо, був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з го- 
лоду; ніде нічого не пійма. От, тай пішов вій до Бога про- 
сидь ішщі. — ^Приходить до Бога, та приставився таким: бідним, 
такті бідапад,— що ще гірший, ніж був. — » Боже, каже, мило- 
стивий! дай чого йісти, а то пропаду з голоду. « — ^А *їого тобі 
Шсти? — ^каже Бог. — «Чого дай, то дай.* — Отам на лугах па- 
сецьця попова кобила, — вона ніяк не підбіжить, — отту й ззіж! — 

От вовк мерщій од Бога — трюх-трюх, — ^так біжить! — Та 
до кобили: «здорова була, кобило! казав Бог, щоб я тебе ззів. » — 
Що ж ти та«е, що ти будеш мене йісти? — «Вовк!» каже. — Та 
брешеш — собака! — «Йій-Богу, каже, вовк.» — ^Ну, коли ж ти 
вовк,— з чого ж ти починатимеш мене йісти? — «А з голови!» 
каже. — ^Б, вовчику, каже, вовчику! коли вже ти наважив мене 
ззіети, то почидай мене з хвоста; то поки дойіси до середини, — 
а я все буду пастись, — тай доситішаю: тоді ти й закусиш 
ситеньким. — «Чи так, то й так!» каже вовк, — та зараз до з^вос- 
та.... Як потягне за хвіст, як вихоне та кобила задом, як дасть 
«иштами в ниву... вовк не зна вже чи на сім, чи иц тім 



'Кравеї^і 



~ 2 — 

світі... А кобила — яв дремене! — ^аж курява встала. — От вовй 
сидить собі, та й дума: «чи я недурний, чи я не скажений, — 
чому було не хватати за горло?!» 

От, він упьять потяг до Бога просить пищі. «Боже, каже, 
милостивий! дай чого хоч трохи попойісти, а то опухну з го- 
лоду.» — Хіба, каже, тобі кобили трохи? — Лає: «хай, каже, з 
неі шкуру живцем на гамани злуплять! не то не найівся, та 
трохи пики не розбила...» — Ну коли ж так, каже Бог, то піди, 
отам над яром, такий ситий баран пасецьця, — то ти його й ззіж. — 
Пішов вовк. Баран пасецьця над яром. — «Здоров, баране!» — 
Здоров. — «Казав Бог, щоб я тебе ззів.» — ^А щ6 ти таке, шо 
ти будеш мене йісти? — Каже: «Вовк!» — Та брешеш — собака! — 
«Ні, йій-Богу, каже, — вовк!» — ^А коли ж ти вовк, то як ти ме- 
не йістимеш? — «А як йістиму?!.. з голови почну, тай увесь мій — 
не як!» — Е, вовчику, каже, вовчику! коли вже наважив мене 
йісти, то стань краще от-над оцим яром'ь и рот роззяв, а я сам 
так туди й ускочу. — «Ставай», — ^каже. От, став він як-раз над 
кручею— ^ака круча! — роззявив рот — ^так тая пасть аж зяє: 
от-би проковтнув! А баран, як розженецьця, як вчистить у 
лоб, — ^він — беркиць у яр... (Добре найівся!) — Тоді сів, сердега, 
тай плаче: «чи я не дурний, чи я не скажений... Чи то ви- 
дано, щоб живе мнясо та само у роть ускочило?!» 

Думав-думав... От пішов знов до Бога іфосить пищі «Бо- 
же, каже, милостивий. Боже милосердний! чого дай, то дай 
попойісти, а то пропаду з голоду.» Бог каже: — «Такий з тебе 
йідець! тобі як-би само у рот ускочило.... Та вже, що з тобою 
казать: піди, там чоловік на дорозі загубив сало — то й твоє: 
воно нікуди не втече. — Послухав; прийшов на місце — аж ле- 
жить сало. Бін сів, тай дума: «добре, каже: ззім я його, а 
воно ж солоне — пити захочецьця... Піду спершу напьюся, а 
тоді вже.... Пішов. — Поки там до річки та од річки, а чоло- 
вік оглядицьця, що нема сала, — повернувся — коли лежить. 
Узяв теє сало. — Приходить вовк — нема сала. От він сів, тай 



— з — 

плаче: «чи я не дурний, чи я не еважений! Хто таки не 
іівпш, пьв?» 

Сидів-сидів, — так йісти-аж-аж-аж!.. Йде знову до Бога про- 
сить пипц. — «Боже, каже, милостивий, Боже милосердний! чого 
дай, то дай попойісти, а то віку не доживу...» — Тай обрид вже 
ти, каже, з тією йіжею! — Та що вже з тобою казать: піди, там 
недалечко села, пасецьця «свиня, — оту й ззіж! — Пішов. — «Здо- 
рова, свине!» Здоров. — «Казав Бог, щоб я тебе ззів.» — ^А що 
ти таке, шо ти будеш мене йісти? — ^Каже: «Вовк!» — Брешеш 
— собака! — «Ні каже, вовк!» — Хіба ж, каже, вовкові йісти нічо- 
го? — «Нічого», каже. — Боли ж, каже, нічого, то сідай на мене: 
я тебе повезу ка село. У нас тепер виберають усяке началь- 
ство, — може й тебе виберуть. — «Чи таік, то й так! — ^ВезиІ» 
Сів на свиню, Прибіга в село; вона як закувіка — ^аж вовк пере- 
лякався: «Чого се ти, каже, кричиш? Та це ж я, каже, скли- 
каю громаду, щоб тебе швидче вибрали за начальство. — Коли це 
люде як сунуть з хат, з кочергями, з рогачами, з лопатами... 
Хто що запопав... У вовка аж дух сперло, так перелякався 
(не переливки вже йому!), — потихеньку до свині: «скажи-чого 
це такого народу біжить?» — Та це ж, каже, для тебе. — ^От на- 
род як зсадив вовка, як почав пірчить, — то вже йому й не хо- 
чецьця: на силу живий вирвався! 

Як дерне — та прямо до Бога. «Боже, каже, милостивий, 

Боже милосердний! дай чого-небудь хоч кришечку попойісти^ а 

« 

то от-от віку кінець. «Бог каже: — піди, там-он йде кравець, — 
нападеш, та й поживишся. — Ледве потопав. Перестріва на до- 
розі. «Здоров, чоловіче!» — Здоров. — «Казав Бог, щоб я тебе 
ззів» — А ти що таке, шо станеш мене йісти? — Каже: «Вовк!» — 
Брешеш -собака! — «Ні, каже, йій-Богу вовк. » — Тай малий же, 
каже, з биса; а ну, я тебе поміряю.» — Та як укрутить у хвіст 
руку — ^давай мірять! Міряв його, міряв — ^вже тому вовкові й ди- 
хать не хочецьця, а вин усе його міри. — Аршин! и вздовш! — По- 
ти міряв, що аж хвіст у руці зостався... Вовк як чкурне! та 



_ -4 — 

і№іе 'Щі 'ДО Бога, 'і!& тбіг до всШив. «В№чй№-%)а*гіки! іи^е 
й таке лихо!» Вони давай гнацьца, давай гнацьця ва Фим 1^*8- 
тіїШ.. Що тут у свйі робити? Бачить — біда! Аж стоіть дерево; 
він на те дерево: заліз аж на саму верховину. А вовки так 
те дерево й оступили, таТк зубами й клацають... Вовк и каїйе: 
*йі, «аже, ^рацця — нічого з цього не буде! От-як 'зробим: я стану 
На землі, а ви усе на мене, усе ніа-мене — 'дин зверх одного;- 
аж поки досягнем скурвого сина...» 

Стали 'дид зверх одного — ^така драбина! Тоді верхній: «А 
ну! злізай, скурвий сину, будемо тебе йістй!» — А-а! кіаже: вов- 
чикй-б|>атіки, помилуйте мене — ^не йіжте! — '^Ні, каже, не можна: 
влізай!» — ^Постойте ^, каже, я на сход душі хоч табаки поню- 
хаю. — ^Тільки що нюхнув, та — ачхи! А спідньому вчулось, що він 
верхнього міря, та каже: аршин/ та як присяде — так усі й по- 
котились... Оттайий ворох! А він тоді — дра.іа... Вони за ним; 
піймали — ^и розірвали. А чо.іойік тоді зліз з дерева. «СпаСйбі, 
каже, Богу, що не попущено душі христяиськоі лютому звіру! » 
Та й піщов собі безпешно до-дому, — та й живе собі з моло- 
дицею, та ість книші з паляницею. И я там був, мед-вино пив, — 
по борода бігло, а в роті нічого не було. 

От вам 'казівіа-^мині бубликів вьязка; мині колосок, а 
вам — грошей мішок. 

(Записана ь% Гадячскоіеіь уЬ^д* ІІолтйіЛкой губ.) 



л - % - 

4. 
КРАВЕЦЬ И В№К. О 

Лк був у попа кравець и шшов на село робити, а в той 
час бе9хцасноиу вовкови не послав Биг корму. Він зліз на гору, 
дай лросе Бога: «Дай, Господа,- йісти, а то вмру!» — Ох, йди 
ж, каже, вовче, що нападеш попове, той йісти тобі готове. 

От, йде вовк; ходе кобила: «здорова була, кобило, а чия 
ти єсть?» — «Ох всжче, я попова!» — «Ти ж мені йісти готова!»-^ 
«Ох, подивися ж, каже, вовче, я була в городі, принесла бу- 
маги. — Ставг вовк дивицьця вь бумаги, кобила як стрибнула, — 
оглянулась, так и вовка не взирила. От, йде вовк, та й думав: 
«який дурень єсть: чи я пан, чи я письменний, що ще мені в 
бумаги дивицьця?» 

Йде вовк, аж ходить баран: «здоров був, баране, а чий 
ти єсть?» — «Поповни.» — «Ти ж мені йісти готовий!» — «Ой стань 
же ти, вовче, в долині, а я піду на гору; роззяв рит, так я 
сам тобі вскочу. » — ^Як розогнавсь баран, як дав йому в лоб, — 
дак трохи не заснув-ь вовк. От, йде вовк, тай думає: «який я 
дурень: чи я пан, чи що, піо ще захотів легкого хліба.» 

Стрів вовк свині: «здорови були, свині, а чиі ви єсть?» — 
Попови! — «Ви ж мені йісти готови!» — Ох, вовче, братіку. зволь- 
же нам хоч пісню заспівать. Поти свині вовка манили, поки 
люди взгляділЬ вовка, да й прогнали. 

От, йде вовк и стрічає кравця: «здоров був, кравче, а 
чий ти єсть?» — Поповни! — «Ти ж, мені йісти готовий!» — Ох, 
вовче, братику, дозволь же мені хоч умицьця на послідній до- 
розі, — от, дай же ще и хвоста втертись. — От, кравець у хвіст 
руки як умотав, як отпустив три аршини, — так вовк там тро- 



{*) См, Пар. русскід СКА8ХН, Афанасьева; внп. УШ, стр. 273—374.— 
ВомП'дурекь. 



_ 6 - ^ 

хи й не різнув... От, кравець як одумавсь, як побіг, та на І 

дуба й сховавсь. 

Став вовк думати-гадати, як би того кравця здогнати. 
Зибрав собі молодців и підийшов як-раз під того дуба. «Он-де, 
братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його 
достати...* От, ліг безхвостий на споді, а ті всі на його зверху, — 
оть уже одному вовку стати и кравця достати. Той кравець 
каже: * понюхаю хоч на послідній дорозі табаки.» Понюхавши: 
ачхи! А вовк думав, шо кричить: артии! Як пирсне видтиля, 
як посиплюцьця вовки, як ухопили того вовка, — ^розирвали и 
пропав бідний! 

(Записана вь хуторі Нйколаев* Борзенскаго уЬзда; пере- 
печатана изі Черниговских-ь губ. Відомостей 1860 г; №2 1-й.) 



З 

и 

ВОВК. 

.... у цього Марка було пара муреньких бичків; він з ними по- 
йїхавг у ліс. Коли це — приходить вовк, тай питає його: «що то у те- 
бе таке?» показуенабичкі.АМарко каже ему: — *томуренькі би- 
чкі. — Вовк не вчув, що він сказав: «то муренькі блпкі^^ та думав, 
що — муровапенші^ — каже: «змуруй и мене, щоб и я такій 
був!» Марко: — «добре, я на це майстирь. — Пішов, вирубав два- 
надцять бичів, завьязав вовка у мііпку и начав муровать, та 
все примовляв: «аршин! та вздовш! та вшир!» Домуровавсь до 
того, що побив бичі, а тоді и випустив його из мішка. Той вовк,' 
як вирвецьця — и не оглянувсь. 

Марко знав, що вовк йому цього дурно не пропустить,— 



— 7 — 

пустив своі во^Шки до-дому, а сам остався у лісі. Коли це — 
веде той мурований вов& за собою таку силу вовків; Марко и 
виліз на дерево. Приводить він до то(го) дерева вовків, и то, 
щоб як*небудь достати його, став мурований під тим деревом, 
потім на мурованому став вовк, а на тому тож; так, що пос- 
тавало іх багато: колиб ще два стало, то й достяглиб' його. А 
він каже: «Ей, братіки! подожді(ть) хоть табаки понюхаю» — 
вони и подождали; а він, чи нюхав, чи ні, а потім каже: 
«ачхи!» Мурований вовк, самий спідній, думав, що той чоло- 
вік знов мурує, — ^та каже: «аршин, та вздовш, та вшир», — та 
тоді з-під того дерева: вовки и попадали... Ті вовки хотіли дог- 
нать его, — ^коли він^ґак подрав, що вони не могли догнать. 

Цей вовк як утік, то й думає: «я хоч не йому зло зробив, 
то його скотині зроблю. » Ото йде — аж пасецьця кобила; так він 
іі питаецця: «Чия ти, кобило?» А вона каже:— «Маркова. » — Вовк: 
«отепер же я тебе 'зім, кобило!» — «Ей, вовчику, голубчику, не йіж 
мене, хоч поки я книги одвезу. » — ^А він каже: « де ж твоі книги? * А 
вона каже: — «ось, під хвостом. — Він зайшов из заду, та так 
дивицця — наче читає; а потім лапою — дряп по тих книгах, — 
вона його як хвицне! так, що йому и свічки у очах показались. 
Тоді він каже: «якій сучого сина Марко розумний, така його 
и худоба! > Ото и пішов од неі. 

Йде він далі — аж гуси пасуцьця. Він питає іх: •чиі ви, 
гуси?» Вони кажуть: — «Маркови.» — Тоді він каже: • отепер я 
вас пойім.» — Вони стали його просить: — «вовчику-братіку, не йіж 
нас тут, а лучче йди з нами до води, — там ми понапуваємся 
води, — тоді нас и зйіси, то нам не так буде боліть. » — Він пос- 
лухав іх: йде за ними. Приходить до ставка и сів коло гусей — 
дожидає, поки вони напьюцця. Вони напились, а потім поплили 
на середину. Вовк дожидав-дожидав, та бачить, що не дож- 
децца, та й каже: «якій сучого сина Марко розумний, такії 
його и худоба!» Й пішов из-відтіль. 



^ 8 — 
Иде далі — ^ая: насуі^ця' Фри бщ^яятаян; Вівтик баріпгаїь 

ЇЮ ПИТ£№ «ЧИІВИ?» А вони ВАЗКуФЬ:— »М{фВОВ№^ — Ході) він 99г 

яее: «07ен^ я вас іюШж.» Вони його щоеяпі^-^шятв^^тсщА-^ 
здку, не й^ нас та», — луте сядь під^ горою^ а нн юбк свят 
ускочим у рот. — ^Він и послухав іх^ д сів під ічфою. Ото СОг 
мий більший баран як роіжяюнецьця, таш^ удартіх его^ — ^аівш 
и покотивсь на низ. А другий* бтр&я ка^же: ««але ж ти^ явнйін 
дурний: б^еш вовка безн^^гао! > А іштіМ' до вовка каже: «оі^ 
даІЕ, я вже тобі ускочу.» В^ шслухав, тай сів; и цейбц^ 
те саме зробив. — Ото ще и третй підмант вовка, але цей 
лучче ударив, як ті. Тоді вовк каже: «Якій сучого сина Марко 
розумний, така його и худоба!» • 

Ото знов він иде — ^чи не знайде де далі дурнійшоі скотини 
Марковоі. Боли дивицьця — аж ходить свцня з поросяталщ. Він 
ту свиню питає: «^чия ти, свине?» Вона каже: — «Маркова.» — 
Вовк: «Тепер же я тебе зйім.» Вона стала просить його: — «не йіж 
мене, вовчику-братіку тут, — ^лучче сідай на мене, то я тобі 
кужілки заспіваю, та привезу до берези, то там мше и айіси. — 
Вовк сів на неі, тай йіде; а вона йому кужілки ошвав: 

Колиб швидче до дірки.» 

Ото привезла його до тину, а в тім тину та була дір- 
ка,--^вона у ту дірку, тай завіязла з тіш вовком; придавила 
його до тину, щоб він не вирвавсь, а потім стала кричать. 
Свині позбігались и розірвали того вовка, а свиня жива ос- 
талась. 

(Записано вь Уманскомі уізд'Ь Кіевской губ.; передал* А. 
Петруняка.) 



4. 

Був собі чоловік, мав він собаку. От, як стала вона уже 
дуже стара, він и каже до неі: <Иди собі в світа, коли ти та- 
ка стара.» Пішла вона, та дивицця-^иде вовк, тай каже йій: 
«Куди ти, собако стара, йдеш?» А вона: — ся йду в світи.» — 
іНу, я тобі назичу хліба, але, гляди, щоб и ти мині послі на- 
зичила.» Вона каже: — «добре, назичу.» — ^От він каже: «Отут по- 
пові жнуть, то йди: я возьму дитину, тай побіжу, а ти будеш 
на мене гавкати; а вони побачать, та відберуть від мене ди- 
тину, а тебе возьмуть до себе.» — От вони так и зробили: вовк 
узяв дитину, да й побіг, а собака за ним — гав, гав, гав! От 
люде побачили, відняли дитину, а собаку взяли до себе и на- 
годували. 

У них був бал на другий день, — так-так гуляють! людей 
понасходилось... А вовкь прийшов до теі собаки, а вона каже: 
«Лізь під штандари!* Вовк вліз, тай сидить. Собака узяв з 
стола буханець хліба, тай несе до вовка. Люде побачили, тай 
кажуть: «Он собака несе хліб!:^ Ахозяін каже: «нехай несе, 
то нам.* Взявь собака той буханець, тай віддав вовкові; він 
узяв, тай и зів. Потім вона узяла пляшку з горілкою, тай 
несе знов вовкові. Люде побачили, дай кажуть знову: «Он 
собака доніс горілку.» А він каже: «нехай, нехай несе, то 
наш собака.» А він изнов поніс вовкові. А ті попові підслі- 
дній его — куди-то він несе, а він вовкові; — вони взяли, да за 
кій, да й вигнали вовка. 

Він узяв, пішов у поле; дивицьця — свиня пасецьця. Він 
прийшов до неі, та каже: «чия ти?* А вона каже: — попова. — 
«А він каже: зачекай, я тебе йзім.» А вона каже: — сідай на 



(♦) См. № Ь^Сирко и № 6— Старий собака. 



— 10 — 

мене, я тебе приведу до свого дому, то там мене и зіси. — 
Узяв він, сів на ню, — вона взяла, привезла його до свого до- 
му. Узяла вона, шарнулась об хлів, а він и внав з неі. Ото 
він хоче вже йійі Мсти,— вона кричить, — ^люде попові вибігли, 
дай знов його вигнали. 

От він изнов пішов у поле. Йде він, та дивицьця — аж 
коняка пасецьця. Він каже до неі: с чия ти? > — «Попова!» — «По- 
чекай, я тебе йзім.» А вона каже: — сне йіж, а сидайлуччена 
мене, та пойідемо до -мого дому, — там иззіси.» — Він сів, да й 
пойіхав. Прийізжають в двір, — вона прнйіхала до стані, шурну- 
лась у станю — він упав. Ото він хоче йійі йісти, — ^вона начинае 
гіржать. Попові вискочили, та й прогнали его. 

Изнов той вовк побіг у поле. Йде він по-над ставком, 
дивицьця — гуси на березі сидять. Він питає йіх: «чиі ви, гуси?» — 
Попові. — «Я вас пойім.» — Ой не йіж, нехай ми попливем, да 
поги пополощем, — тоді нас чистенькіх изйіси. — Узяли вони да 
й поплили, а він остався, як дурний. 

Постоявши, бачить, що вони не випливають, узяв, да й 
пішов далі. Дивицьця він — йде паробок. Він питає: *чий ти?» — 
Поповни. — *Я тебе йзім.» Він каже: — * зачекай, я перше піду 
обмиюсь». — Він узяв, виліз на ііляку, вирізав здорового дручва, 
потім зліз, тай каже до вовка: ««Дай мині чим втертися.» Він 
каже: — « не цШ чим*» — ^Він каже: ^дай я твоім хвостом втрусь. * 
Вовк дав йому хвоста* Він взяв, обмотав його добре за руку. 
Вовк каже: — ^пуотиі— А він його дубвом раз удари», другий, а 
за третім и убив його. 

(Записана вь с. Збаражі Бердичевскаго уізда Кіевсвой 
губ; передаль И. П. Новицкій.) 



11 



5. 



СІРКО» 



^ в одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Ло- 

зшнь бачить, що з його нічого не буде, що він до хозяйства 

І неспособний, и прогнав його оть себе. Цей Сірко никає по 

! полю; воли це — ^приходить до його вовк, тай питає його: «Чого 
ти тут ходиш?> Сірко ему отвіча: — «Що-ж, брате, — ^прогнав 
мене хозяін, а я ихожутут.> — ^Тоді вовк йому каже: «а зробить 

■ так, щоб тебе хозяін изнов прийняв до себе?»' Сірко каже: — 
•Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тебе одблагодарю. » — Вовк 
каже: «ну, гляди: як вийде твій хозя(і)н из жінкою жать, и 
вона дитину положить під копою, то ги будеш близько ходить 
коло того поля, — ^щоб я знав, де те поле, — то я візьму дити- 
ну, а ти будеш однімать одь мене ту дитину, — тоді будьто я 
тебе налякавсь, та й пущу дитину «. 

У жнива той чоловік и жінка вийшли у поле жать. Жін- 
ка положила свою маленьку дитину під копою, а сама и жне 
коло чоловіка. Коли це — вовк біжить житом, та за ту дитину — 
и несе йійі полем. Сірко за тим вовком, — ^доганяє його; а чоло- 
вік кричить: <гидж-га. Сірко! > Сірко якось догнав того вовка 
и отняв дитину, приніс до того чоловіка, тай отдав ему. Тоді 
то(й) чоловік вийняв из торби хліб и кусок сала, тай каже: 
«на, Сірко, Мж,— за те, що не дав вовкові дитини изйісти!»— Ото 
у вечері йдуть из поля, беруть и Сірка. Прийшли до-дому, чо- 
ловік и каже) «жінко, вари лишень гречані галушки, та сито 
Шх из салом затовчи. Тілки шо вони изварилися, він садовить 
Сірка за стії, тай сів сам коло його, тай каже: «а сип, жін- 
ко, галушки, та будем вечерять.» Жінка и насипала. Віп Сір- 
кові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він не був 
голодний, щоб він часом гарячим не опікся! 

Ото Сірко и думав: * Треба мийі поблагодарить вовков', 



— 12 — 

що він нині таку вигоду изродав.> А той чоловік, діждавши 
м^ясниць, отдае свою дочку заміж. — Сірко пішов у поле, знай- 
шов там вовка, тай каже йому: •прийди у неділю, у вечері, до 
города мого хозяіна, а я тебе узву у хату, та одблагодарю то- 
бі за те, що ти мині добро зробив.» 

Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди ему 
Сірко казав; — ^а в той самий день у того чоловіка було весілля. 
Сірко вийшов до його, тай увів його у хату и посадовив його 
під столом. Ото Сірко на столі узявь плашку горілки, мтлса 
доволі - и поніс під стіл; а люде хотіли ту собаку бить. Чоло- 
вік каже: ^пе бийте Сірка: він мені добро зробив, то я и йому 
добро буду робить, поки його й віку. * 

Сірко, що саме лучче на столі лежить, бере, та подає 
вовкові; обгодував и упоів так, що вовк не витерпить, та каже; 
*буду співать!» Сірко каже: — сне співай, бо тут тобі буде лихої 
лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тілки мовчи.»- — 
Вовк, як випив ту пляшку горіаки, та каже: «отепер уже буду 
співать!* Та як зави€ під столом... Тоді де-які люде повтікали 
з хати, а де-які хотіли бить вовка; а Сірко и ліг на вовкові, 
наче хоче задушити. Хозяін каже: « не бийте вовка, бо ви мині 
Сірка убьете! Він и сам из ним розправицьця добре.* Ото. 
Сірко вивів вовка аж на поле, та п каже: <* Ти мені добро из- 
робив, а я тобі!» Та й розпрощались. 

(Записана вь Уманскомг уізді, Кіевской губ; поредадь 
А. Петрунява). 



— 15 — 

Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його 
и жаловав, як изстарівсь, дак він ш)го проганяє. Він лежить 
під тинком, а вовк прийшов до його, каже: «чого ти так про- 
падаєш?» А він каже: «покіль я був молодим, так мене йжа- 
ловалд, а тепер я старий, так мене й бьють.» Вовк каже 
ему: — «як вийде твій хозяін в поле, так йди за ним.* — «Дак 
мене, каже, бьють, да не пускають в поле. «Вовк каже:^ — «да 
я зроблю так, шо тобі добре буде: хозяйка положе під возом 
дитину, а я прийду, дай ухвачу, а ти біжи за мною, да й 
кричп, да хоч у тебе й нема зубів, до ти мен^ сіпай як-не- 
будь, щоб хозяйка почула.» — 

Вовк ухватив дитину и несе, а собака біжить за ним, да 
п сіпає його, а хозяйка почула — біжить з граблями, дай кри- 
чить: «чоловіче, вовк дитину ухопив! Гаврило, Гаврило! чи ти 
не бачив, — вовк дитину ухопив!..» Чоловік догнав вовка, да й 
одняв дитину. Чоловік каже: «бач'ь сукиного сина дочка: не 
годовала собаки, занехаяла, а він хоть и старий, а все таки 
поміч дає!» Дак жінка и дала собаці кришку хліба. 

(Занисана вь Пирятинскомг уід^і ІІолтавской губ.) 



7. 

Л й Іл й '"ї К іі'^'СІ Ж "б 1РРЗЙ '"ЇЖ А« 

Була собі лисичка. От, піньт вона у лісок, аж бачить, 
там рубають люде яворці царові на дверці. От, вона прийшла 
до них, да й каже: «здорові будьте, ремеснички-побережничкн! * 
Ті: — ^дай, Бож€ здоровм! — «Що ви рубаєте?» — Яворці. — «Явор- 



— 14 -^ 

ці, —на що?* — ^П^арові на дворці. — «Вирубайте й мені яворець, 
я й собі построю дворець.* От, вони вирубали Шйі яворець, да 
й кажуть йій: «на ж тобі яворець.» От вона взяла той яво- 
рець, — ^несе да й несе, несе да й несе; аж став йійі вечір... Вона 
дивицця — аж сгоіть хатка. От вона заходить в ту хатку, дай 
каже: • вечер добрий, добрі люде! » — ^Дай, Боже, здоровьячко. — 
* Пустіть на ніч.» — ►У нас хатка маленька-тісненька, ніде буде 
тобі спочить. — ' Нічого, я під лавкою зігнуся, хвостикомь одяг- 
нуся и переночую.» Вони кажуть:-- -добре, ночуй.— «А де-ж я 
свого яворця діну?» -Поклади його під піччю. — От вона так и 
зробила. 

На другий день' встала раненько, умилась біленько^ гос- 
подару на добридень дала. «Ой де ж мій яворець? «> —Погляди 
під піччю. — Погляділа вона-- аж немає його; сіла, да й плаче. 
Аж йде хазяін: «Чого лисице-сестрице, плачеш?» -Ой, як мені 
не плакати: нема мого явірця! — «Отут десь біленька курочка 
бігала, то мабуть загрібла.» — «Крути-не верти, хозяіне, а дай 
мені курку!»— Взяла курку, да й пішла. • 

Ото вона взяла ту курку, несе дай несе... аж застигла йійі 
на дорозі ніч. От, вона дивицця - аж стоить хатка. Вона зашла 
в ту хатку, да й каже: «здорові будьте, люде добрі!» Ті: - 
дай, Боже, здоровья! —« Пустіть на ніч!»— Не можна, лисичко- 
сестричко: у нас хатка тісненька, нігде буде тобі спочить. — 
«Нічого, я під лавкою зогнуся, хвостиком вкриюся, да й пе- 
реночую. » —Ну, добре, -ночуй. — «А де ж я свою курочку по- 
діну?» г- Пусти йійі під піч... От вона так и зробила. — Встала 
раненько, умилась біленько, хозяіну на добридень дала. «А де 
ж моя курочка?»— Отут в печі дірочка, — ^мабудь заV1Ізла в ді- 
рочку.— «Теперички, крути-не верти, хозяіне, а дай мені піч!-. 
Ваяла піч у мішок^ь, да й пішла. 

Ог йде, да йде;.., а настає знов вечір. От вона бачить, 
що стоіть хатка,— взяла да й зашла в ню, да й каже: «Пус-- 
тіть іиі піп!* - Ие можна, лисичко-сестричко: у нас хатка тіс- 



— 15 — 

иоьш, ііаленьва, нігде буде тобі спочить. --«Нічого, я під лав- 
вою зігнуся, хвостиком вкриюся, — тав переночую.» Вони ка- 
дуть:- ну, добре, — ночуй,— «А де ж я свою піч подіну?* — 
Постав на подвірьйі. — От вона так и зробила. - На другий день 
устала раненько, вмилась біленько, хозяіну на добридень дала; 
дивицця,— аж нема йійі печі. От вона стала, да й каже хозяінові: 
«де я була, то була, а такоі біди мені ще не траплялось, щоб 
у мене що вкрали!* Хозяін и каже:— <^ то може, воли, що були 
ня подвірьйі, розвалили йійі. - От лисичка изнов каже йому:» кру- 
ти не верти, хозяіне, а оддай мені воли. * От взяла ті шість волів. 

Йде да й йде, йде да й йде. Зустрічає йійі знов ніч. От 
вона, побачивши хатку, стала просицьця в ню на ніч: изнов 
давай казать: «пустіть, люде добрі, на ніч!» Ті: —не можна, 
лисичко-сестричко; у нас хатка тісненька, маленька, нігде буде 
тобі и спочить. — «Нічого, я під лавкою зігнуся, хвостикомь 
вкриюся,— да й переночую.» -Добре, ночуй. — «А де ж я своі 
воли подіну?»— Пусти в загороду. -От вона так изробила. — 
На другий день, встала раненько, уми.іась біленько, хозяіну 
на добридень дала. А далі оглядкась — нема йійі волів. От вона 
сіла, да й давай знову плакати, — каже: «Де я бува.іа, то бу- 
вала, а такоі приґоденьки не трапляла: нема моіх волів!..» 
Хозяін и каже:— Ото невістка гнала, то, може й випусти.їа.— 
От вона и каже йому: «Крути-неверти, хозаіне, а віддай мені 
невістку». Свекор плаче, свекруха плаче, син плаче, діти пла- 
чуть. А лисичка взяла невістку в торбу, да й пішла. 

От несе вона ту невістку в торбі, несе, да й несе, несе 
да Й несе... аж застигла йійі нічка на дорозі. От вона бачить — 
стоіть хатка,— взяла да й просицця туди на ніч. — Не можна: 
у нас хатка низенька, маленька, нігде буде тобі спочити. — 
«Нічого, я під давкою зігнуся, хвостиком вкриюся, да Й пере- 
ночую». — ^Добре, ночуй.— «А де ж я свою невістку діну?» — 
Пощади Йійі під піч. — От вона такь и зробила. — На другий день, 
устала ранеїіько, умилась біленько^ хазяіну на добридень дала. 



— 16 — 

«А де ж хол невіопБа?» -^Шд птю. — Вош дшиццх — в. сОшюбі 
вам'ь, що моя невиства тут ціла осталась! Подождіть, я по^жу 
в лісок да вирубаю даучов, да посБачу вамкоровода.> От вона 
пішла в лісов'ь, вирубала ^фучка. А син узяв виві^язав звідтвля 
невістку, а уввдзав сутау. 

Прлшовшїї, вона ваяляь ту торбу з сучкою, --підкщке щні 
до гори дручком, да й приговоруе: «За яворця — курочку, за 
шість волів — невістку-сучку!..* Да ще як ігідкїне до гори, до 
тая сучка: «авурр!* - А, чортова невіства-<;учка, пособачилась! — 
Да візьме, да й знов підкине, до' тая гарчить. От вона підки- 
дала, підкидала ту сучку, а далі взяла, да й розвязала. Як 
тільки розвязала, до тая сучка зараз за нею... Вона навтікача, 
сучка за нею; вона далі, да в нору, да й заховалась. 

Сівши тут, от вона и давай питатись зараз ушей: «Що 
тільки ви думали-гадали, як од того проклятого хортища вті- 
кали?* -Те ми, сестрице, думали-гадали, щоб хорт не догнав, 
золотоі шуби не подрав. — «Підождіть же, моі ушечки, я вам 
сережки куплю.* Потім каже: «що ви, ніженьки, думали-га- 
дали, як од того проклятого хортища втікали?»— Те ми, сест- 
рице- лисице, думали-гадали и своі ніженьки насторожали, щоб 
хорть не догнав, золотоі шуби не подрав. — «Підождіть, моі 
любі-милі ніжечки, я вам куплю червоненькі черевички з золо- 
тенькими шдБовками.»--«Що ви, оченьки моі милі да любі ду- 
мали-гадали, як од того проклятого хортища втікали?* — Те ми, 
сестричко-лисичко, думали гадали, як од того проклятого хор- 
тища втікали, щобь він не догнав, золотоі шубоньки не зди- 
няв.^ — * Добре; підождіть же, моі оченьки, я вам золоті окулара 
куплю.» — *А що ти, хвостище-помелище, думало-гада^-іо, ^ікод 
того проклятого хортища втікало?» — Те я думав-гадав, й по- 
між ногами плутав, щоб хорт догнав, золотую шубу знав. — 
«На то(3, хортице^собачцце хвоста, хвоста, да ие кусай до 
ждатому, да кусай по білому. > А хорт як укусив, так щж 
самій репиці откусив. 



— 17 — ' 

От вжа пішла між зайці; Ті, побачивши, що воііа без- 
хвоста, давай з йеі сміяцьця. Вона каже: *Е, нічого що я без — 
хвоста, але за те я вмію воровода скакать.» Пішла в ллеор^ 
да вирубала дручов, да стала на горбі, а йім тим часом позвя- 
зувала хвости до купи, дай каже: «тікайте, бо йде вовчища- 
помелшце!» Вони як сунуть во всі сторони, — ^так хвости й по- 
обривали. — Послі того, як посходились до купи заііці, бачать — 
всі без хвостів,— от и давай питатись один одного: «Ти був в 
лисички?» — Був. -От вони змовились, щоб як-небуть віддячить 
ЙІМ. Узяли, зібрались всі, пішли до неі, підперли двері,- щоб 
вона не вилізла,— да й там спалили йійі. 

(Записана в^ь с. Великой Снитцнк'і^ Васильковскаго уізда, 
КіевсЕой губ; передалг И. П. Новицкій.) 



8. 
ЛІСИЦЯ, ВЕДМІДЬ И МУЖІК. 

Пуйшов раз чоловік у поле орать. Орав-орав, коли ж ви- 
ходить з лісу ведмідь; прийшов до його: «давай, каже, я твого 
борозенного вола зьім.* Той чоловік плаче: — *чим же я орать 
буду!» — Став просицьця: «дай же, каже, хоч борозни дойти!» — 
«Ну, добре, ДОХОДЬ- » -Ліг собі ведмідь на возі, дай лежить. От, 

той доходить борозни, аж з лісу лисиця. «Що се в тебе, 40- 

.ювіче, на возі лежить?» «А ведмідь,» каже: — «Скажи, що колода,» 
— «Колода,» каже. — «Е, як-би колода, дак вона б будаприв'ья- 
:іава,»-'та й побігла. А ведмідь каже: «прив'ьяжи мене.» Той 
узяв, обмотав его, притяг добре до воза. Біжить лисиця знов, ^ 
*Що се в тебе, чоловіче, на возі лежить?»--— Колода. — «Е, як- 
би колода, до б сокира була встромлена.» Ведмідь и важе:т— 
«встроми в мене сокиру.» —Той йому як устромив,- зарубав. 

З 



— 20 — 

и впьять украла; принесла до дому, заперла в кучу; а сама 
пішла Будись и сіней забула замкнуть. А Йван прийшов, 
очинив сіни , узяв курочку а кучі и поніс до дому. Приніс до 
дому, а дід и каже: ♦Посади тепер у кучу: хай тепер у кучі.» 

А .іисичка прийшла у свою хатку; коли дивицьця— нема 
курочки. Лисшіка пішла до Йвана до того, стала під вікном, 
тай начала вить: «Йване! Йване! отдай курочку!» Йван слу- 
хав, слухав, — узяв пішов, прогнав йіиі. Вона приходить и в дру- 
гий раз и начала вить: • Йване, Йване! отдай курочку!» Йван 
каже: - Иостой проклята, я тебе вбью! А вона все кричить: 
* Йване, Йване! отдай курочку! • Він вийшов, узяв йійі и убив. 
А курочку взали зарізали тай изьіли. 

<)т там, у тім гоїюді, виходить така вість: хто на яблуні 
йзобге десять яблук заразом, то за того царь дочку отдасть. 
От Йван согласився и збив десять яблук. От царь отдав дочку 
за Йвана. От вони собі начали жить, та поживать, та добро 
наживать . 

(Записана вь г. Миргород*, Полтавской губ; Аеан. Руд- 
ігенкомі.) 



10. 

МЕДВІДЬ, ВОВК, еІЙСїїЦЯ ж ЗАЄЦЬ. 

Викопав чоловік вовковину, дай укинуві туди медведя, 
вовка, лисицю и зайця. От, вони и сидять там суткн, сидять 
и другі; а далі на треті й кажуть: «Ну, треба ж нам самого 
менипого помиж нами йісти,— бо ми пропадем.»— От, заєць 
зна вже, що він наймеяьшій од усіх, дай каже: «Мкні висім- 
десят год.» А лисиця каже: «А миви сорок.» А вовк каже: 
«А мвш ірвдьцать.* А медвідь каже: сА я місяць, я» родивсь. 



- 21 - 

місяць, як христивсь,— а це з вами попавсь,— да ба! > От, вони 
вже й сами добре бачать, що медвідя не возьмуть, да, пора- 
дившись, все таки зайця з^ілн,— бо він був самий плохшій и 
ниБого не подужав. 

(Записана вь Пирятинскомг у^^д'І^ Полтавсвой губ.) 



II. 
лисиця й вовк. 

Десь назнала лисиця у лісі пастку (вовковню), и 
там мьясо було положене. От вона як там уже не хитру- 
вала, да не могла узять те мьясо. От и пишла собі— коли 
зустріда вовка: •Вовчику-братику! я назнала мьясо, там-то 
десь; та мені гріх, каже, сегодні, бо тепер пьятниця. » От вов- 
чика вона и привела туда; а вовк зараз морду туди и всунув, 
а тут. дуб и потяг його в гору (а воно так и вхватило його 
за шию.). — От вовк уже й висить, а мьясо -впало. Тоді лисиця 
за мьясо тай йість. — сЛисичко-сестричко! ти казала, що тобі 
гріх тепер, бо пьятаиця,» вовк каже.— «Е-еге! то тобі тепер 
пьятниця, бо ти пьятами не достанеш землі!»— « 

От пртйшов чоловік до вовка; лусь! лусь! кийком. А ли- 

« 

сиця оддалік стоіть, дай каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, 
головою, щоб не поцілив сучий син булавою.» 

(Записана вь с. Черняхові, Кіевскаго уЬзда, В. Пан- 
ченкомь.) 



— 24 — 

за чововіка, а я тобі за жінку буду.» А він и согласивсь. — 
Ото веде його лисичка до своеі хати, — так уже йому служить: 
уловить де курочку, то сама не йість, а йому принесе. 

Ото колись зайчик побачив лисичку, тай каже йШі: «Ли- 
сичко-сестричко, прійду я до тебе на досвітки.» А вона йому 
каже: — «бсть у мене тепер пан-Коцькій, то він тебе и ро- 
зірве. « — И цей заіць розсказав за пана-Боцького вовкові, 
медведеві, дикому кабанові. Ці зійшлись умісті, стали думать: 
як-би тут побачить пана-Коцького, — та кажуть: «А приготовимо 
обід!» Тут и взяли рощитувать, кому за чіім йти. — Вовк каже: — 
«Я пійду за мгясом, щоб було що у борщ» — А дикій кабан 
каже: — «А я піду за буряками, за картоплею.» — Медвідь: — 
*А я меду принесу на закуску.» — Заіць: — «А я — капусти.» 

Ото подоставали усього, начали обід варить и, як звари- 
ли, начали совітувацьця: кому йти кликать на обід пана- 
Коцького. Медвідь каже: «Я не підбіжу, як ^50ведецьця утікать.» 
А кабан: *А я тож невортний.» Вовк: «Ястярийуже, и трохи 
не бачу.» Тилки зайчикові и приходицьця. — Пробіг зайчяк до 
лисиччиноі нори; коли це — ^лисичка вибігає тай дивицьця, що 
зайчик стоіть на двох ладіках коло хати, тай питав його: «А 
чого ти прийшов?/ Він каже: — «Просив вовк, медвідь, дикій 
кабан и я прошу, щоб ти прийшла с своім пан-Коцьким до 
нас на обід!» — ^А вона каже йому:> Я з нимь прийду, але ви 
поховайтесь, бо він вас и розірве. » Зайчик прибігає до йіх тай 
хвалицьця:— ^«Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, 
тай подушить нас* — ^Вони и начали ховацьця: медвідь лізе на 
дерево, вовк сідає за кущем, кабан риецьця у хамло, а зай- 
чик лізе у кущ. 

Коли це — ^веде лисичка свого пана-Коцького; доводить 
до стола, а він побачив, що на столі мхяса багато, тай каже: 
«Ма-ло!.. Ма-ло!.. Ма-ло!..> А ті думають: — От, сучого сина 
син, йще йому мало! — Коли він, як наівсь, так и простягсь 
на столі; а кабан лежав близько коло стола у хамлі, та якось 



— 25 — 

його Бонар и укусцв за хвіст, а він так хвостом и поввркр; 
віт же думав, що то миш, та туди... Кабан злякавсь його, та 
начав утікать; пан-Коцький злякавсь кабаца, скоч^вь на те 
дерево, де медвідь седів; медвідь як побачить, що кіт дізе до 
його, начав вище .іізти по дереві, — та до такого додіз,^ що и 
дерево не здержало — так він до долу упав; вовк побачив, ща 
таке робицьця з ними — так подрав, що тилки видно; ^ заіць 
тоді-ж забіг чор-зна-куди... А послі посходидись, тай кажуть: 
*0т, який малий, та чуть-чуть нас усіх не і^ойів!* 

(Записана в'ь Уманскомг уйзді; Кіевской г^^б; передало^ 
А. Петруняка.) 



14. 

лисиця ТА КІТ. 

у лісі да жила лисиця, а пиля того ліса да жив собі чо- 
ловік! у того чоловіка да був кіт, — він "колись добре мишей 
ловив, а далі, як осліп, дак и перестав: а хозяін його жаловав: 
він нехотів його убивать, да завіз його в ліс, да там и поки- 
нув. Коли — йде лисица, дай каже: «Здоров був, Котохвей Мат- 
віічії! а чого ти пришов? >^ От, він и каже: — «А що-ж каже, 
мене да мий хозяін любив, покіль я бачивь, а як я пере- 

• 

став бачить, дак и перестав и мишей ловить, — а колись 
здорово довив, — дак він пожалів мене вбить, дай одвіз в ліс, — 
мені тепер и прийшлось пропадать.» — А лисиця дай каже: 
«Стережи мене, Котохвей Матвіічь! дак я тебе буду хлібом го- 
дувать.» От, він и каже: — «Добре, сестричко-дисичко! > — Вона 
йому построіїа котовку и городець чималий дала. 

От, одного дня, дай приходить заіць, да у ту капусточку — 
хрим-хрим! А кіт в вікно, да на зайця, — ^да хвіст задрав, да — 

4 



— 26 — 

Фррр!.. Заіць злявавсь, дай побіг росказовать медвідю, вовку и 
дикому кабану. А медвідь и каже: «знаєте що — зробім гремі- 
данській (*) обід, да позовім и йіх, — дак ми, каже, йому дамо 
капут! — Я, каже, украду у чоловіка меду, а ти, вовче, украдь 
сала, а ти, кабане, накопай коріння, а ти, зайче, позовеш йіх 
обідать. > 

От, вони наготовили всього, як медвідь казав, а заіць по- 
біг звать. Підошов під вікно, дай каже: «Просимо вашоі ми- 
лости, лисичко-сестричко з Котохвіем Матвіічем, до нас — ^на 
обід,^ — дай маха! А медвідь и каже: «чи тиж казав, щоб своі 
ложки побрали?* — «Ох, мині лишечко, каже заіць, я й за- 
бувсь! >► — Дай побіг знов. Підошов під вікно, дай каже: «Дай 
берить ложки!» — Добре, добре, — каже лисица. 

От вони йдуть. Кіт задрав хвіст, да зараз до сала: «Мя-у! 
мя-у!..» А вони злякались кота, да поховались в кущі, дай 
думали, що він каже: Ма-ло, ма-ло! дай кажуть: «А, бісів сину! 
ми усім наготовили, а тепер — він один, да ще ка: ♦мало!» 
Медвідь же да седів на дубі, а ті по кущах. От, кабан (ска- 
зано — свиня!) не уседів, дай повернувсь, — кіт думав, що там 
миш, — да туди: Фррр!.. Він з під куща, да па другій кущ, — 
вовк изляшвсь — ^да відїиль, — да тоді під дуба; — медвідь з ду- 
ба — да на кущ, — заіць — відтиль — да на-втьоки! 

А кіт зоставсь: сидить да сало йість, а лисиця — мед. 
Пойіли гарненько собі, дай пішли до дому. 

(Записана вь Пирятинскомі» уЬзд'Ь, Полтавской губ.) 



С^) Гроиадднський. 



— 27 — 

15. 

ЛИСИЧКА, КОТИК. 

и 
ПІВНИК. 

Був собі котик та півнргк, да спряглися жить. Поставили 
собі хатку на курячій ніжці. Тепер півник сидить дома, а ко- 
тик ходить за ковбасами на здобиткп. 

От лисичка прибіжить та до півника: «Півнику-братіку, 
одчини!» — «Лисичко-сестричко, котик ^не велів.* — *Ну бо, пив- 
нику-бі)атіку, одчини!* — «.Іпспчко-сестричко, котик не велів.» — 
Такі випрохала: він взяв п одчинив. С)т вона вогню набрала 
й його украла. Так він, вже біжучи: 

«Котику-братіку, несе мене лиска 

По каменю — мосту 
На своєму хвосту, — 
ІІорятуй мені !* 

Так той котик як почув, да догнав лисичку и півника 
одняв. Та приніс додому пі^зника, та попобив його добре, — 
дай сказав: * Не давай же вогню, бо битиму ще!» 

Дак він (котик) пішов упхять на здобитки за пшеницею: 
ото-ж півнику харч. — От лисичка знов прибігла: «Півнику-бра- 
тіку, одчини!» — «Лисичко-сестричко , котик не велів.» — Такі 
випрохала: він йійі пустив. Бона вогню набрала, його украла 
и побигла. Дак він вже: 

«Котику — братіку, несе мене лиска 
По каменю — мосту 
На своєму хвосту, — 
Порятуй мене!» 
Дак він його догнав и упьять одняв, а лисичку попобив. 
«Тепер же, півнику, — цриказав: не давай вогню, бо вона тебе 
ззість!» 



— 28 — 

Вона прибіга знов. «ІІівнику-братіку, очини!» — сЛисичко- 
сестричко, ЕотиЕ НЄ вєлів.^ — Просила-просиля — ^ні! такі не 
впустив. От, вона віконце одчини.іа, його украла и побігла. 
Дак він: 

* Еотику-братіку ; несе мене лиска 
По каменю — мосту 
На своєму хвосту, — 
Порятуіі мене!» 

От котик як почув, як погнавсь. .. Гнавсь, гнавсь — не дог- 
нав. Прийшов до дому, тай плаче, що вже нема товариша. 

От, зробив собі скрипочку й молоточок и писану кайстру (*). 
Прийшов до нори — як загра: 

«Ой тили-ли-чки, 
Та було у лисички 
Чотирі дочки, 
Піятий синко, 
Ще й Пилинко; 
Вийди, лисе, 
Подивися — 
Чи хороше граю?» 

Дак лисиччина дочка й каже: «ІМамо! Піду я подивлюся: 
хто там так грає?* От вона й пішла; — а він йійі — цок да^ в 
лобок, да в писану кайстру. — Да впгять грає: 

«Ой тили-ли-чки, 
Та було у лисички 
Чотирі дочки, 
Пгятий синко, 
Ще й Пилипко; 
Вийди, лисе. 



(♦) Торбу. 



— 39 — 

Подивися — 

Чи хороше граю?» 

Тепер и друга дочка пішла. Він и ту — цок, да в лобок, 
да в писану кайстру. — Дай знов грає.... Потім всі перейшли. 

От, стара лисиця жде-жде — нема! От тоді й каже: *Пійду 
заган'іть, бо півник упрів и молошна каша упріла, — пора обі- 
дати.» Дак він и стару лисицю убив. Та тоді прийшов, борщ 
виняв, кашу пойів. От, тоді звів півника па таріїьці, дай каже: 
«Швнику-братіку, стрепенись!- Дак він стрепенувся. — От того 
півника забрав и лисиці по^в. — Приносить туди до дому, де 
вони жили, та пообдирали кожухи, — дай живуть и хліб жують. 

Иім сміх та рядно, а нам — сміх та добро! 

(Записана вь Біев^.) 



16. 

ЗАЙЧИК, ЛШСИЧКА Й ПІТУШОК. 

Як був собі зайчик та лисичка. Прийшов до зайчика пі- 
тушок, та побраталися. От, зайчик и каже пітушку: * Я кби 
лисичку, каже, приманить до себе?» От зайчик узяв тай вирив 
ямку на бурті, а потім того пішов у лисичкину хатку, тай 
каже: * Лисичко! сестричка тебе кличе.» Вона пішла, тай сіла 
на бурті, а заєць йійі за плечі ухватив, тай перевернув. — От 
тоді зайчик та пітушок нахваляюцьця: як би йійі взять до дому. 
Вони йійі вхваїтьіи в двох и потягли, та пустили в хату и 
*^аперли. 

От зайчик пішов за йіжою, а півник забувся зачинить 
хати — ^лисичка вибігла, тай пішла. Прийшов зайчик: ^Де ли- 
сичка?» Каже пітушок: — *Я не знаю, де вона.» — От зайчик ро- 



— зо — 

сердився на пітушка и прогнав його. Пітушок проект зайчика: 
*Я не буду так робить.» А зайчик и каже: — *Ні, не треба тебе 
мені * — 

Пітушок пішов до лисички в хату, а лисичка сидить на 
камені, а- пітушок узяв кочергу, тай став на дверіх, а лисичка 
зроби.їась кішкою — та з хати, та на гору, — пітушок за нею, а 
лисичка в верх.... Піймав йійі, тай приніс до зайчика. Упьять 
лриняв його зайчик из лисичкою. 

('Т тоді зайчик каже на пітушка: «Давай різать йійі!» 
Стали йійі різать, — вона й вирвалась. Тоді впі»ять каже зай- 
чик на пітушка:» Йди ти, каже, Ядь під хлівцем, а я буду 
йійі манить; то вона як сяде на приспі, то ти тоді йійі й пій- 
маєш. «От вона сіла на приспі, а півник до неі — вона й 
утекла. 

От, на другий раз, пітушок и каже зайцеві: «Сідай, каже, 
ти під хлівцем, а я буду йійі виговорювать. > От півник и при- 
кликав йійі до приспи; — як зайчик йійі насів — ухватив, понесли 
до дому, тай зарізали. Обідрали, переділилися у двох: зайцеві 
голова и половина, а пітушкові зад и половина, — изжарили и 
пойілії: той голову и ноловігау, той — зад и половину. Стали 
житьі та поживать, та добро наживать. 

(Записана вг г. Миргороді, Полтавской губ. Аоан. Руд- 
ченком'ь.) 



17. 

ЖУРАВЕЛЬ И ЛИСИЧКА. 

Зострілпся журавель з лисичкою у лісі. Журавель каясе: 
•Прийми мене, лисичко, на зімівлю, то я тебе научу .іетати.» 
— «^ Добре, — каже лисичка.'* — Приняла його лисичка; от и жи- 
ють вони у лисиччиній норі. 



• — 31 — 

Аж дознались стрельці, що в норі жиють журавель з 
лисичкою; — стали вони розкопувати тую нору. Лисичка йкаже 
до журавля: «Кильки в тебе думок?* — «Десять, — журавель 
каже. — ^А у тебе кильки?» — «Йідна.» — А далій знов каже ли- 
сичка до журавля: «Бильки в тебе думок?» — «Девьять. А у 
тебе кильки? ♦—• Йідна. » — Послі знов лисичка каже: •Кильки 
в тебе думок?*— «Вісім. А у тебе кильки?» — *Йідна.> — Датак 
усе лисичка питав журавля, а той усе по йідній зменьшув. А 
далій лисичка каже, — ^коли вже стрельці ближше почали ко- 
пати: * Кильки, каже, у тебе думок?* — «Йдна,* — одказав жу- 
раваїь. — «А у тебе?*-^«Йідна... Яка ж у тебе думка?» А жу- 
равель каже так: — *Я ляжу поперед у норі и притаюсь — буду 
наче не живий, — вони мене й візьмуть у руку, почнуть роз- 
дивлятись, то ти утікай; вони кинуцьця до тебе- тоді й я по- 
лечу.» — 

Докопалися сіізельці до журавля, узяли ного в рукн, тай 
кажуть: -От тобі и на! Лисиця задушила жураізля... кікьмо 
його, то вже наш; докопаймося ще до лисиці.» Тпльки вони 
це кажуть, а лисичка з нори -фіть! -пішла у ліс... А жура- 
вель— пррх!.. полетів. 

Отто й почали вони скликатися до купи, журавель з ли- 
сичкою. Лисиця каже: «Куме!* А журавель: — •Кумо!» — .Лисиця 
каже: Куме! •• А журавель: — *Кумо! » —Лисичка й їсаже: *Гов! » 

1Іоск.іикались вони до купи. Лисичка каже: «Научи ж 
мене летати за те, що я тебе перезімувала, — як у нас по уго- 
вору » — • Добре, каже журавель: — сідай на мене. • — Лисичка 
сіла на журавля, журавель піднявся в гору, так як з хату, 
пустив лисичку на землю, дай каже: ^А що д »бре летати?» — 
'Добре!* — ^Журавель спустився до неі, тай каже: * Сідай на мене 
знов. * Вилетів журавель так як з хату, пустив йійі й пита^цьця: 
«А добре летати?* — «Добре.» — 'Сідай же ще на мене.» — Ли- 
сичка сиа, а журавель піднявся з нею високо — ^високо, так що 



— 3.2 — 

й ОКОМ це бачити, — ^знов пустив лисичку, тай питавцьця: «А 
добре детати?»... Дивицьця — аж тильки кісточки лисиччини ле- 
жать. Журавель покинув лисицю, дай полетів собі. 

(Записана вь с. Романовкі, Звягельского (Новоградволнн- 
скаго) уЬзда, Волннской губ. Ст. Лоначевскимь.) 



18. 

Від ний ЧОЛОВІК 

•ч 

И 

ЛИСИЦЯ. 

в вдним городі в цара була лисиця, котра вміла гово- 
рити* В един раз вибігла за город погуляти, — зостричае едного 
бідною чоловіка молодого и говорить: «Я тебе висватаю за 
царську дочку.» Він говорить: — «Як ти мене висватаєш, коли 
я такій бідний?* — Лисиця питазцьця: *Як ти називаєшся?» — 
«Грицько Причугоненко. * — «Тепер ти будеш називацьця ксензь- 
Клинський,'^ 

Як вона. йшла до дому, то зострів еі вовк и питаецьця: 
Куди це ти идеш?> Вона говорить: — *До цара.» — Вовк питаецця: 
«Чого до цара?> Вона каже йому: — *Що пропаде: чи гиндики, 
чи гуски, то все, говорить, ищу.* — «Лисице, и я йду до цара, 
каже вовк, — ^и що пропаде — чи кінь, чи віл, — то все, говорять, що 

вовки пойіли «Лисиця говорить: — «Е, то треба хоч з тисячу^ 

бо я живу у цара, то я вже там знаю всі порадки. — ^Вовк яв 
рикнув — збіглось вовків щось и з тисячу. «Ходім тепер! > Прий- 
шли до цара. Вона говорить: «Постійте тут на дворі, а я піду 
в хату.» Прийшла и сказала цару: «От, я вам найшла затя: 
От він вам прислав щось и з тисячу вовків. » Цар зараз ска- 



_ 33 — 

зав, щоб зараз йіх постреляли; так вона и другий раз іфнмш 
звірив до цара. 

Послі того вона сказала цару, — говорить: «Він мені ка« 
зав, щоб ви вистроілн міст, — щоб птиці золоті на золотих кіл- 
ках співали.» Цар построів це все. Бона взяла пороху, лоша- 
дей, хвалвтора и пойіхала до його. Прийіхала, дала йому чисті 
сорочки, и обмила його, и пойіхалії з ним. Як йіхали вони через 
той міст, йшли салдати на войну — ввезли ружжа. Лисиця попе- 
рекидала вози и ружжа в воду; оставила його в вдним домі. 
Прийіхала до цара и сказала — ^каже: «поправте міст, бо по- 
топились солдати його.> Цар поправив шст и вона пойіхала 
из ним до цара. Зараз повінчались, йшли чай пити. Послі того 
він и начав оглядуватись на всі сторони; цар лисицю визвав 
у другу хату и каже: «Лисице, скажи йому: не оглядайся, бо 
так погано!» 

Вони пойіхали за город, — ^що построіли царський дом. 
Лисичка побігла собі вперед — аж біжить змій и говорить: «Ли- 
сичко, куди ти йдеш?/ — 'Я йду, бо мене хочуть убити. » — От 
йіде цар из войною протів змія. Як цар прийіхав на те місто, 
узяли там посіли. Лисиця каже: «Вистреліть у цей дом.» Як 
вистрелили — там и убили змія, а сами стали жить у тім домі. — 

(Записана ві Васильковскомь у^д'Ь, Біевской губ.) 



19. 

БІДНИЙ ЧОЛОВІК. 

Як був собі чоловік та жінка, та не було в них ні дітеі^ 
ні добра. От він — ^що робить? зробив соломгяну сопілочку, пі- 
шов на мопигу, тай гра, — а зайці поназбігались. «Чого ти, 
чоіошче добрий, плачеш?»— «Як мені, каже, не ллахать^^ов 



^- и -^ 

зали): «На той год буде собака!» Він зрадів и піщ^о? до дому. — 
Щнк^ |рг9 іщтаві^хц: «Що ти, ка^і^е, чоловіче, виграв?» - 
Ц^ІР^: «грав! цощ^^^щь до мене зайці, — ^казали, що на три 
т* бУДГ у час собаку.- 

От врци «вдуть; ДОЯШ.Щ— год пережили, — цоди яцляецьця 
їв^рй сдавццй, србака до йіхі От він на другий год узяв и пі- 
щОїі-— ^040?ік. Став на могилі тай грає. Прийшла лисичка-се- 
й-їщчр,: «Ч^оро, чоловіче добрий, плачеш?» — «Як мені, каже, не 
і^к^гТ^, що в мене немає щ добра, ні дітей. » - От лисичка 
Сйв-зада: •Через год буде у тебе ттушок.>>— Дожили вони, — 
и^Р[Є#или той год, — коли став у йіх яітушок. 

Упьять він пішов на могилу, тай гра, тай гра. Прихо- 
дцть упаять л^ісиця: «Чого ти, чоловіче добрий, плачеш?* — 
«Як мені, каже, пе плакать, коли у мене пемае нічого.» — 
Лцрпщ йому и сказг^ла — ^каже: ♦Через'ь год буде у вас син.* 
Држилр вони той год, — коли син у йіх такий!.. 

От виріс син год до девхятнадьцяти, тай послали вони 
Ш^Р? «П|ди, кажуть, из Хорола возьми води!» Він пішов, тай 
црбачр у тій воді солянку — ^такд солянка, що сіль у ній аж 
золох^і^. Він щшов до ;^ом.у, сказав. Батько-м2^ти прийпод и 
взяли ту сіль. От и каже чоловік жінці: ♦Вже в нас д и со- 
бака, и пітушок и сіль, — деб нам достать ще грошей?* 

Він пішов на долину; гра, гра — нема нічого. Брязне оце, 
то він дивицця, дивицця — нема нічого. Розсердивсь, тай пішов 
до дому. — Пішов через год упьять на долину. Узяв та вико- 
пав собі пічку, тай топить... Аигель прилетів, та питав: «На 
віщо ти топиш?» К^к^щеі: — «Тацлю, чи не сіщже Бог спасибі, 
та чи не дасть гроші. — Ангель йому сказав: «Убий за день де- 
сять чортів, то я дам тобі грошей.» Він пішов, та убив десять 
чортів; приніс до тийі пічки. Ангель и сказав: « Возьмиж Ш? 
та подріби, тай закопай в ямку.. Він так и зробив: Шкін 
каже: «А ну, заграю».... Так грошей купа навилась. Вшцаб- 



- ^5 - 

рав йх у пазуху — скрізь, тай пішов до доку. Вйстроів ссЯЙ 
хату, та зробив собі шнур такий, що од заход-сонця та аж до 
восход-сонця. 

Царь у йому (його?) и попросив: *Дай я на йому тро)^й 
погуляю, то тоді за твого сина отдам свою дочку.* Потім гу- 
ляв, тай отдав той шнур, тай оженпв сина на тій царівні, та 
стали вони жить, та поживать, та добро наживать. 

(Записана вг г. Миргороді, Полтавской губ. Аван. Руд- 
ченкомь.) 



20. 
п І в н и к. Г) 

> 

Був собі дід та баба, а в йіх було жорно и півничок; от 
баба молола муку, и блиньці пекла, и курей годувала. От раз 
прийшов пан якийсь и каже діду (а півничок усе це слухає): 
•Продай мені жорно.* — *А скільки даси?* — каже дід. •На сто 
рублів.» Дід каже: — 'Давай.* — От пан дав йому сто рублів; а 
жорно взяв и пішов. От, поки в діда були гроші* той блиньці 
були, и пивник ситий був, а як грошей не стало, той блинь- 
ців нема, и півник голодний. От раз півень каже: «Піду я 
жорно однімать од пана, бо тут я голодний буду, - а жорно 
буде, той я буду ситий.* 

От и пішов. Йде, йде, зустрічаєцьця йому вовк. *Еуйи 
йдіеш?» пита. — ^їа до пана; жс^іпо однімать. * — «ВозьмиЙмвве 
з собою.' — *Лізь....» От вовк и поліз. — Йде вії даті) зустріаде 
(цця) він з медведем. «Куди ти йдеш?» питамедвідь. — «Та йду 
до шш жорно однімать. » — іВізьке меве з собою.» — «Лізь в г...» 



(♦) См. Л ІХ^-Ш^'П^иі 



— 36 — 

— От медвідь поліз. — Йде він далі, йде на встрічйому лисиця. 
«Куди йдеш, цівнику?» — «Та до папа за жорном.» — «Візьми й 
мене з собою.» — «ЛІЗІ....* — От п лисица полізла. — Йде він далі, 
ще зустрічавцьця йому гуска: «Куди йдеш, півнику?* — «Та до 
пана за жорном. ^^ — «Візьми й мене з собою.» — сЛізь....» От 
и гуска ііолізла. 

Прийшов він до пана, злетів на кришу йзасьпивав: с Ку- 
куріку! пане, одцай моє жорно.» От пан и каже: — <Який-то 
півень? возьми його кінь між коні.» — От .іакей взяв його й 
Шнув між коні, щоб його затоптали. — Півень и каже вовку: 
«Вилазь, вовче, йіж коні.» От вовк виліз, пойів, подякував и 
побіг. — Півник знов злетив и кричить: * Кукуріку! пан(е), оддай 
мов жорно!» Пан почув, покликав лакея, кажучи, щоб вики-- 
нув його між корови, щоб затоптали його. Лакей и викинув 
його між корови; зараз півник крикнув: «Медвідь, вилазь, йіж 
корови!» Тут зараз медвідь вискочив, висмоктав кров, подяку- 
вав півнику и пішов собі. — Тут зараз півник вискочив з хліва, 
н вилетів на хатку, и заспівав: ^Кукурику! пане, оддай моє 
жорно..> Пан почув и сказав лакею, щоб він викинув його між 
кури' «Нехай, каже, буде там між курми.* От лакей викинув 
його. Тут зараз півник крикнув на лисицю: «Вилазь, каже, та 
йіж курей.» Зараз лисиця вилізла, пойіла всі курі, подякувала 
півнику к пішла. — Півник зараз злетів на кришу и заспівав: 
«Кукуріку! пане, оддай моє жорно!» Пан почув и сказав лакею, 
щоб лакей викинув його в колодязь. .Іаксй кинув його. От 
півник крикнув на гуску: * Гуска, пий воду! гуска, пий воду!» 
От гуска випила всю воду и винесла його на верх. — Півник 
злетів на кришу, співаючи: «Кукуріку! пане, оддай мов жорно!» 
Пан звелів зарізать півника. Зарізавши півника, він покликав 
гостей. ()т, усім гостям прийшлася лапша. а йому один пів- 
ник. Як зйів він того пішнка, то в його з г и виткнулась 

пцоті, спиваючи: «Кукуріку! пане, оддай мов жорно.» Пан 
ЩІ9 іфмчать аа лакея, що еомри не подає скоро. От лакен 



— 37 — 

взяв сокиру та не по голові, та? по заду, тай обрубав пану зад. 
А швник вискочив, тай заспівав: < Кукуріку! пане, оддай моє 
жорно! • Пан сказав, щоб оддав! лакей оддав; тепер півник по- 
живає, мед — вино попиває. 

(Записана ві Шев*]^ Ол. Шапченкомь.) 



гі- 
дів НИК. 

Як бр собі дід та баба, та був у них півник, та прий- 
шов до йіх пан жорен позичать. От вони йому й не позичили. 
Він узяв, прийшов у ночі и украв ті жорна. От, півник узяв^ 
тай пішов виправлять жорен. Прийшов під вікно, тай став спі- 
вать: «Кукуріку! отдай, пане, жорна! Кукуріку! отдай, пане^ 
жорна!» — *А, штоб-ь ті здох! Поди, наймичко, проклятого пій- 
май його, та вкинь в колодязь. « — Вона пішла, піймала, та 
вкинула в колодязь. А той півень каже: «Бери пузо воду, — 
бери пузо воду!* Вибрав усю чисто воду, та впьять прийшов 
під вікно, дай каже: «Кукуріку! дай, пане, жорна.» А пан лав 
його: — «А бодай ті сказився! Пойди піймай, та вкинь його у 
піч: нехай згорить.» — Він, як укинули його, тай каже: *Лий 
пузо воду, — лий пузо воду!» — Залив чисто ввесь огонь,— виле- 
тів, тай каже: «Кукуріку! отдай, пане, жорна! ♦ — •А, бодай ти 
здох!— піди його піймай, та у мілоч у гроші укинь, тай при- 
души.* — ^Він узяв тай каже: — «Бери пузо гроші,— бери пузо 
гроши!'» Та вибрав чисто всі гроші. 

Прийшов до дому, тай каже: «Стели, бабо рядна в мене 
с . . . . ладна. » От, послала баба рядна, а він як став класти — 
та повні рядна наклав кізяків...: перешло в гроші! От баба, 
як узяла носить, — ^носить,* тай носить, та на силу виносила. 
«А, бодай ти здох, сучого сина швшші» 



— 38 — 

А півник пішов упі^ять и начав співать: -Кукуріку, от- 
дай, пане, жорна!» От він узяв та виносить йому проклятому 
Жорйа. Винесли йому, він узяв,— тай пішов, тай поставив у 
сінях у баби. Пан прийшов та вкрав упьять. Півник упьять 
пішов править жорна: «Кукуріку! отдай, пане, жорна.» Він 
узяв: — «Підіть його, каже, піймайте та вкиньте в просо.» - Він 
ш узяв те просо йісти: йість, тай йіст, тай йість, тай йість, тай 
Йість.... Вийів мсто все просо з бочки. Вилетів, тай каже: 
сКукуріку! Отдай, пане, жорна.* Пан каже: — «Підіт його, 
піймайте, та хай він у нас у хаті поседить.* — ^Як злетів він 
на полицю, — от пан прийшов, да задрав голову подивицьця: 
він як посипоне просом— и його засипав и чисто всіх поза- 
душував просом. Сам вилетів, тай пішов до баби, узявши жорна. 

Прийшов — й, баба спить, и діда нема дома: пішов риби 
ловить. От приходить дід: «Одченіт! півнику! бабусю!* От півник по- 
чув, що гукають, прийшов, тайк.іюнув бабу в око, та виклював око. 
Баба тоді встала, пішла й одченила йому. Дід увійшов; баба кри- 
чить без ока: «О, дідусю! каже:, бодай тобі здох той півень: — 
викусив око! й так сліпа була, а тепер уже й зовсім не бачу.* 
Півень каже: — *Не журись, бабо, я тобі завтра достану око,* 
— От взяв він на другу ніч та дідові викусив око, а бабі вста- 
вив. От дід росердивсь — ^убив його; викопав йому лмігу — захо- 
вав його в ямку. Баба сказала дідові після того: «Гляди, діду, 
як я умру, та щоб ти рядом из півником положив.* От, як 
умерла баба, дід взяв, викопав яму коло півня и положив йійі, 
а сам став жить, та поживаї^, та добро наживать. 

(Записана вг город. Миргороді, Полтавской губ. Аеан. 
Рудченкомг.) 



- ^ гг 

і 

22. 
л У п л Е нб; теля. 

Був собі чоловік да жунка, да нічого Ь йіх не було, 
тудьБи одно телятко. Ото вонб так жнло, як слід, а то я&ось 
щось воно й спортилося. Був у йіх стожок сіна; то це чоловік 

пудкине, то воно й ззість Той чоловш 

увуйшов снідать, да й каже! «Жунко! Що мені робить оцьому 
теляті: шо вже скульки сіна було, да й пойіло. Чи його зарі- 
зать, чи що?» — <Ні, каже: облупи, да на улицю випусти, нехай 
йде, жїїве.» — Вун облупив да й пустив. 

Йде, да й йде теє теля, аж бежить кабан, дай каже: 
«<Куди йдеш, луплене теля?» — «Світ за очима, а смерть за 
плечима; ходім за товариша». — Дак кабан каже: ♦Ходім». — 
Йдуть! да йдуть, бежить баран, да й каже: «Куди йдеш, луп- 
лене теля?- — «Світ за очима, а смерть за плечима; ходім за 
товариша.» — «Ходім.» — Йдуть, да йдуть, бежить селех, да й 
каже: «Куди йдешт», луплене теля?» — «Світ за очима, смерть 
за плечима; ходім за товариша.» — ^Идуть да й йдуть, аж бе- 
жить півень: «Куди йдеш, луплене теля?» «Світ за очима, смерть 
за плечима: ходім за товариша.» 

От, йдуть, да йдуть собі, аж така хуртовина! Постали, 
да й радяцьця. Кабан каже: «я побежу в болото, да в мух 
уриюсь». А баран каже: «Я полечу на вербу, одно крило про- 
стелю, а одним укриюсь». Селех каже: «я полечу на вербу, 
одно крило простелю, а одним укриюсь». Півень каже:» Й я 
полечу на вербу, одно крило постелю, а одним укриюсь». А 
теля стало, каля, да й каля, да й каля. Да таку купу накаля- 
до здорову, як хата. Да зробило хату собі з калу; изробило 
сінці и комору, прикомурок.... там усячина в: жито, и мука^ 
усе, — и щч и^ррбщр собі в хаті. Пішло дровець назбирало, да 
іфотопцло хі^ту, да й лягло на печі. 



— 40 - 

От бежить кабан, да й каже: «Одчини, луплене теля!» — 
»Не дчиню!* — «Ну, носом прорию». — Треба одчинять. Одчинило. 
Вун увуйшов, да на пул и луг, а воно на піч. — От бежить 
баран: «Мекеке, мекеке! Одчини, луплене теля!» — «Не дчи- 
ню!» — «Лобом пробью». Воно встало, одчинило. Вун увуйшов, 
да пуд пул, а воно на піч таки все дерецьця. — ^От бежить гу- 
сак: іОдчини, луплене теля!» — «Не дчиню!» — «Ну, носом про- 
клюю». Воно встало, дчинило. Вун пуд покуть, тай сів. — От 
бежить селех, да й каже: «Одчини, луплене теля!»т-«Не дчи- 
ню!* — «Ну, поігом проклюю». Воно одчинило. — ^Вун пуд піч у 
куточок. — От бежить півень, каже: «Одчинн луплене теля!» — 
«Не- дчиню!» — «Носом проклюю». Воно одчинило. Вун, — перед 
коменом жердочка, — вун и сів на туй жердоцці. — От ото вже 
ночувать йім треба. 

Вовк прийшов да в комурку, вивв муку, иоМв жито, все 
сало ззів, да тоді й увуйшовг у хату, да на піч — зирік! а теля 
з печи зирк! Тай каже: «Ей, брате! вставайте вовка бить». Вони 
повставали, дай його молосовать там, бить. А півень на жер- 
доцці сидить, давсе . . . . , все . . . . , да купу таку нава- 
ляв, таку здорову.... От вони й вбили вовка, да й витягли на 
улицю, да й повходили в хату. Дак півень и каже: «Як би 
були подали сюда, дак и облупилиб!» 

(Записано в'ь с. Рудьковкі^, Козелецкаго у^зда, Чернигов- 
ской губ. И П. Новицкимь.) 



23. 

ОВЕЧВА & В08ДИВ. 

Яв був собі чоловік та жінва, та була у них овечка. От, 
тай пішла вона собі пастись, та& завіязла у хкелі. ГІрий 



— 41 — 

шові коздиБ,~вона його й просить: «Витягни мене відціля!» 
Козлик іюслухав йійі — пішов^ та поперед неі став, тай дерец- 
ця й дерецця, а вона за ним,~поеи й вибрались. 

Тоді біжать: козлик через ямку— й вона через ямку; коз- 
лик через^ тин-и вона через тин; ко:^лйК ускочив у капусту — 
н вона у капусту. Чоловік як узяв хворостину, як узяв лу- 
пити по бокам... Вона вже стала не свойім гласом ревти. Чо- 
ловік подумав... Узяв ворота одчинив ~ та на шлях, на пИях 
вигнав, та ще бив. 

Вона послі и йде до козлика, тай каже «отак мене за 
капусту попобив!» А він йійі и каже:- «А чого ти задиви- 
лась?» — ^Тоді вони стали поміж собою балакать. А овечка й 
каже: «то ж то треба пастуха слухать, як пасе!» От побрата- 
лись вони, та сті'ли жить, та поживать, та добро наживать. 

(Записана вь Миргороді, Полтавской губ. Аоан. Рудчен- 
Бомг.) 



24. 

КОЗЕЛ И ВАРАН. О 

Був собі чоловік та жінка, мали вони козла й барана. 
«Ох, жінко, каже чоловік, проженемо ми цього барана ц ко- 
зла, а то вже вони у нас дурно хліб йідять.>-^~«А вбирайсь, 
козел и баран, собі з Богом, щоб ви не були у мене и в дворі.» 
^-Пошили вони собі торбу, тай цішли. 

Йдуть, тай йдуть. По серед поля лежить вовча голова. 
От, баран дужий, та не сміливий; а козел сміливий, та не ду- 



{*) См. Нар. русс&ія ск., Афанасьена, вин. УШ, стр. 263— 264«*-*,,Аиі«і 
иі^ро «ома и ба^рамО'*^ . 

6 



лЕяй. «Бери, б^ше, голову, бо ти дужий.* — «Ох, бери ти, 
«озле, бо ти сміливий.» — Узяли в двух и вкинули в торбу. — 
Йдуть, та йдуть, коли горить вогонь.* Ходімо й ми туди, там 
лереночуємо, щоб нас вовки не зйіли. Приходять туда, аж то 
зовки кашу варят*. ♦А, здорови, молодці!» — «А, драстуйте, 
братці, драстуйте!.. Ще каша не кипить, мясо буде з вас...» 
—Ох, там баран уже злякавсь, а "втел давно уже злякавсь. 
Коїол и одумавсь: «А подай лишень, баране, отую вовчу го- 
лову.» От баран и приніс. «Та не цю, а подай більшу,» — 
каже козел. Баран знов цупить туж саму. «Та подай ще биль- 
шу.» Ох, тут уже вовки злякались; стали вони думйти-гадати, 
як би відціля удрати. 

«Славная, братці, кумпапія и каша гарна кипить, та ні- 
чим долить; піду я по воду.» Як пішов вовк по воду: «Хай 
вам аби-що з вашою кумпаніею!> Як зачав другий того дожи- 
дати, став думати-гадати, як би й собі * відтіля удрати. «Е, 
вражий син: пішов, тай сидить, нічим каши долить; ось візьму 
я ломаку, та прижену його, як собаку.» Як побіг, так и той 
не вернувся. А третій сидів-сидів: ^^Ось піду лишень я, так я 
йіх прижену.» Як побіг, так и той рад, що втік. 

«Ох, нум, брате, скорійше хватацьця, щоб нам оцю кашу 
пойісти, та з ісуреня убрацьця.» Ох, як одумавсь вовк: «Е, 
щобь нам тройім та козла и барана бояцьця? ось ходім, ми йіх 
пойімо вражих синів.* Прийшли, аж ти добре шатались, уже 
з куреня убрались, — ^як побігли, тай на дуба зибрались. Стали 
вовки думати-гадати, як би козла та барана нагнати. Як стали 
йти и найшли йіх на дубі. Козел смілійшяй — ^изліз на самий 
верх, а баран не сміливий — так нижче, 

«Ох, лягай, кажуть вовки ковтуноватому вовкови: ти стар- 
ший, тай ворожи, чи не побачимо йіх.» Як ліг вовк до гори 
и зачав ворожити. Баран сидить на голлі, та так дрижить; як 
упаде, да на вовка. Козел сміливий не став зівати, а як зак- 



- 43 - 



ричить: «Подай мені ворожбита!* Вовки яе схватились, та на 
силу відтиля убрались. — 

(Записана вь X. Николаевкі, Борзенскаго уЬзда, Черни- 
говской губ; перепечатана тт> Черниговскихг губ. Відомостей 
1860 г. № 21-й.) 



25. 

КОЗА — ДЕРЕЗА. О 

Як був собі чоловік та жінка, та пойіхав чоловік на яр- 
марок, тай купив козу. Привіз він до дому, тай послав він 
свого старшого сина пасти козу. От, став той хлопець гнать 
козу. Тільки що до воріт став догонить, а вже стоіть той дід 
на воротях из кійком, и питазцця: « Козочко моя мила, козочко 
моя ліоба! чи ти пила, чи ти йіла?-» — «Ні дідусю: яйне пила, 
я й не йііа:— тільки бігла через місточок, та вхватила клено- 
вий листочок, тільки бігла через гребельку, та вхватила во- 
дички капельку,— тільки пила, тілько й йіла!»--От він взяв того 
сипай убив,— тай зарив під корито. 

На другий день посилає другого сина— меньшого. И тильки 
став до воріт догонить той син — то дід став на воротях в чер- 
воних чоботях из кийкомь. От він и питаецця: «Кізочко моя 
люба! ЧИТИ пила, чи ти йіла?» — «Ні, дідусю: я не пила, я й 
не йіла: тільки бігла через місточок, та вхватила кленовий 
листочок, бігла через гребельку, та вхопила водички капельку, 
—тільки пила, тілько й йііа!* — От віп взяв и того сина вбив 
и зарив під корито. 



С^) См. варьянгь 9Т0Й сказки в% Маїорусскоігь іитературномі сборникі. 
Мордовцева, поді Л; 9, стр ЯвІ—Віаву-^Коза-дерева, 



— 44 — 

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу 
и в вечері стала догонить до двору, а дід уже. стоіть на во- 
ротях в червоних чоботях из кійком, и питаєцця: «Кізочко 
моя люба, кізочко моя мила! чи ти пила, чи ти йіла?*— «Ні, 
дідусю: я не пила, я й не йіла:— бігла через місточ>к, вхва- 
тила кленовий листочок, бігла через гребельку вхопила водички 
капельку , ~ тільки пила, тільки й йілаІ'^-От той дід убив и 
бабу, тай зарив під корито. 

На четвертий день погнав він уже козу, и тіль- 
ки надігнав на дорогу, а сам на простець пішов, та взяв 
тай став на воротях у красних чоботях, — тай питаєцця: «Кі- 
зочко моя люба, кізочко моя мила чи ти пила, чи ти йіла?> 
— *Ні, дідусю: я не пила, я й не йіла: — бігла через місто- 
чок, вхватила кленовий листочок-ь, бігла через гребельку вхо- 
пила водички капельку, - тільки пила, тільки й йіла! • — От, тоді 
він розсердився, пішов до коваля, висталив ніж и став йійі 
різать, а ніж переломився. Він пішов упьять до коваля ніж 
насталювать. От коза зндлась, тай убігла у лисичкину хату. 

От лисичка примітила... А вона сидить на печі, тай каже: 

«Я коза — ^дереза. 
За три копи куплена, 
Пів-бока луплена... 
Тупу-тупу ногами, 
^ Зколю тебе рогами, 

Хвостом замету. 
Лапками затопчу:* . 

От лисичка злякалась, вибігла з хати, тай сіла під дуб- 
комі. — От и дивицця: йде вовк. А вона и плаче и просить — 
каже: ^Вовчику-братику! вижени мені звіря неслихапого й 
невиданого. «От, не вигнав тийі кози— изля^авсь, тай вибіг 
т хати. 

От упгять пішла вона, та сіла під дубом— и плаче. Коли 



— 45 - 

ще лев. От вона йому и каже: «Левику-братіву! вижени мені 
звіря неслиханого. * От лев пішов у хату, тай став питаті: — 
А хто тут у лисиччиній хатці?— 

Я коза— дереза, 
За три копи куплена, 
Пів-бока луплена... 
Тупу-тупу ногами, 
Зколю тебе рогами. 
Хвостом замату, 
Лапками затопчу!* 

От и лев злякався. — *Ні каже, сестричко-лисичко, не ви- 
жену — боюсь!* — 

Лисичка упьять пішла, сіла під дубом и плаче. Коли йде 

півень. Вона й каже: «Швнику-братику! йди вижени мені звіря 

« 

неслиханого й невиданого. * — От, прийшов півень и каже: 
* Кукуріку! ИдуГна ногахі» 

В красних сапогах, - 
Несу-несу косу. 
Тобі голову знесу 
По самі плечі... 
Полізай-ка з печі!» 

Коза впала на піл, тай убилась; а лисичка тоді вже з 
півником живуть та поживають и добро наживають. 

(Записана вь Миргород*, Полтавской губ. Аван. Руд- 

« 

ЧеНБОМг.) 



~ 48^ — 

2в. 

*вгюнищукА. 

Колись щука застукала вгюна у такім куточку, що не 
було куди йому утікати. Ото він бачить це горе, тай каже: 
«чи ви, паніматінько, сповідались?» А вона каже:— «Ні.» — То- 
ді він каже йійі: «Йдіть же я вас висповідаю, а тоді мене и 
'зісте.» Вона його питає: — «А деж ти мене висповідаєш?» — 
Він: «Тут єсть и церковця.» — Ото вона и послухала його, тай 
йдуть у двох до теі церковці. Він йійі привів до ятера, тай 
каже: «Йдіть за мною.» Вони улізли у ятір, ^- та вже и не 
вилізе, вьюнові сімнадцятеро дверей у тім ятері^ то він зараз 
и млів, —то тоді бігає кругом ятера, тай каже йійі: «Сиди, 
святоша, поки прийде рибалка міхоноша. 

(Записана вг Уманскомь уЬзд'Ь, Еіевской губ., передалг 
А. Петруняка.) 



27. 

ГОРОБЕЦЬ ТА БИЛИНА. 

Злетів горобець на билину, каже: «Поколиши горобця- 
доброго молодця!» Каже: — «Не хочу!* — с Підіть, каже, по козу: 
нехай коза йде билини гризти, бо билина не хоче поколихати 
горобця-доброго молодця.» Каже й коза: — ^Не хочу! »7- «Йдіть 
по звіра: йди, звір, козу йісти, — коза не хоче билини гризти, а 
билина не хоче поколихати горобця-доброго молодця. «(*) Звір 
каже: — «Не хочу!» — «Пійдітг, люде, вовка бить, — ^вовкне хоче 



(*) Прииічаніе разказчика: „Все за горобця позов. '^ 



— 47 — 

КОЗИ ^щ а кодй — бтавт гризти, а бшшка ве&о^е цолизса^ 
горобічя-добраго молодця.» Люде кажуть: — *Йе хочемо!»-— ♦Йдіт*^ 
же, каже, ш Татар. — ^Татари, Татари! йдіть людей рубать, — 
люде не хочуть вовків бить, а вовк не хоче кози 1ІСТИ, а 
коза — билинки гризти, а билина — ^поколихать г(фо(к](я-доброго 
молодця.» Дак и Татари кажуть: — сНе хочемо людей рубать;» 
а люде кажуть: — «Не хочемо вовка бить;» а вовк каже: — «не 
хочу кози Шсти;» а коза каже: — «не хочу я билини гризФв;» 
а билина каже: — ♦не хочу я колихать горобця-доброро мо- 
лодця!» — «Ступай, каже, по огонь, — бо Татари не хочуть лю- 
дей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози 
йісти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче ноімь 
лихать горобця-доброго могодця.» Дак и огонь каже: — «не 
хочу!* — ^А він каже: (Бачте, присудникам вже свойім.) «Йди 
по воду. — Йди, вода, огню тушить, — бо огонь не хоче Татаф 
палить, а Татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть 
вовка бить, а вовк не хоче кози йісти, а доза не хоче билину 
гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця.» 
Дак и вода каже:— «Не хочу!» — «Йди по волів. — Воли, цолз^іі 
йдіть, воли, води пить, — бо вода не хоче огню тушить, а огодь 
не хоче Татар палить, а Татари не хочуть людей рубати», ^ 
люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози йісти, а коза 
не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця- 
доброго молодця!» Дак и воли не хочуть. — Дак він каже 
(горобець): * Йдіть по довбню, — нехай йде волів побить,— бо 
не хочуть води попить, а вода не хоче огню тушить, а огонь 
не хоче Татар палить, а Татари не хочуть людей рубать, а 
люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози йісти, а коза 
не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця- 
доброго молодця!* Довбня каже: — «не хочу!» — Йдіть, черви, 
довбню точить, — бо довбня не хоче волів побить^ а воли не 
хочуть води пить, а вода не хоче огню тушить, а огонь не 
хоче Татар палить, а Татари не хочуть людей рубать, а люде 



— 48 -- 

.не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози йісти, а коза не 
хоче билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго 
молодця! > Черви не хочуть. — «Йдіть, каже, по курей. — ^Идіть — 
йдіть, кури, червей йісти, — бо черви не хочуть довбні точить, 
а довбня не хоче волш бить, а воли не хочуть води пить, а 
вода не хоче огню тушить, а огонь не хоче Татар палить, а 
Татари не хохуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, 
а вовк не хоче кози йісти, а коза не хоче билини гризти, а 
билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!» Дак и 
кури кажуть: — «Не хочем!» — «ІІідиж, каже, до шуляка: йди, 
щуляче, курей хватать, — бо 'кури не хочуть червей йісти, а 
черви не хочуть довбні точить, а довбня не хоче волів .бить, 
а воли не хочуть води пить, а вода не хоче огню тушить, а 
огонь не хоче Татар палить, а Татари не хочуть людей рубать, 
а люде не хочуть вовків бить, а вовк не хоче кози йісти, а 
коза не хоче билини гризти, а билина не хоче покі)лихать го- 
робця-доброго молодця!» 

Шуляк до курей, а кури до червей, а черви до довбні, 
а довбня до волів, а воли до води, а вода до огню, а огонь до 
Татар, а Татари до людей, а люде до вовка, а вовк до кози, а 
коза до билини, а билина тоді: 

<Ко-о-о-лих, ко-о-о-лих. 

Батьку його ст-о-о-о лих!> 

(Записана ві г. ІІолтав']^, по Кобищанах'ь.) 



— 49 — 

28. 

хозайство. 

Не знав добрий чоловІЕ 
Та из чого жити, 
Мусив собі курочку купити. 
А курочка по сінечках — 
Та-ра-ра-ра-рі! 

Не знав добрий чоловік 
Та из чого жити, 
Мусив собі «^качечку купити. 
А в качечки— носки плоски, 
А курочка по сінечках — (*) 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Не знав добрий чоловік 
Та из чого жити, 
Мусив собі гусочку купити. 
А гусочка — ее-бе-§е, 
А в качечки — носки плоски, 
А курочка по сінечках — 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Не знав' добрий чоловік 
Та из чого жити, 
Мусив собі овечку купити. 
Овечечка — бе-бе-бе, 
А гусочка — 8в-8в-ве, 
А в качечки — зноски плоски, 
А курочка по синечках-^ 
Та-ра-ра-ра-ра! 



Р) Во второіі разі: по смітнгаїїх* 



— бо- 
не знав добрий чоловік 
Та из чого жити,. 
Мусив собі кізочку купити. 
А кізочка — стрику-брику, 
Овечечка — ме-ме-ме, 
А гусочка — §е-де-ве, 
А в качечки — носки плоски, 
А курочка до сінечках — 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Не знав добрий чоловік 
Та из чого жпти, 
Мусив собі корову купити. 
Корівонька — рику-рику, 
А кізонька — стрику-брику, 
Овечечка^ — ме-ме-ме, 
А гусочка — ре-де-^е, 
А в качечки — носки плоски, 
А курочка по сінечках — 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Не знав добрий чоловік 
Та из чого жити, 
Мусив собі собаку купити. 
А собака — гав-гав-гав, 
Корівонька — ^рику-рику, 
А кізонька — стрику-брику, 
Овечечка — ме-ме-ме, 
А гусочка — ^ее-ое-де, 
А в качечки — носки плоски, 
А курочка по сінечках — 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Не знав добрий чоловік 
Та из чого жити, 



— 51 — 

Мусив собі іитіка купити. 
А котичоч — няв-няв-няв, 
А собака; — гав-гав-гав, 
Корівонька — рику-рику, 
А кізонька — стрику-брику, 
Овечечка — ^ме-ме-ме, 
А гусочка — ре-^е-^е, 
А в качечки — носки плоски, 
А курочка по сінечках— 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Незнав добрий чоловік 
Та из чого жити, 
Мусив собі волика купити. 
А воличок — ^лапу-лапу, 
Корівонька — ^рику-рику, 
А кізонька — стрику-брику, 
А котичок— няв-няв-няв, 
А собака — гав-гав-гав, 
Овечечка-^ме-ме-ме, 
А гусочка — ^ее-де-5е, 
А в качечки — носки плоски, 
А курочка по сінечках — 
Та-ра-ра-ра-ра! 

Не знав добрий чоловік 
Та из чого жити, 
Мусив собі возика купити. 
А возичок — скрипу-рипу, 
А воличок — лапу-лапу, 
Корівонька — рику-рику. 
А кізонька — стрику-брику, 
А котичок — няв-няв-няв, 
А собаїса — гав-гав-гав, 



— 62 — 

Овечешва — ^ме-ме-ме, 
А гусочка — бв-ее-^е, 
А в вачечБи — ^носки плоски, 
А курочка по сінечках — 

Та-ра-ра-ра-ра! 

(Записана вь с. Боярк*, Кіевскаго у*зда, Сем. Войтком'ь,) 



29. 

ЧОРТ И БАВА. 

Колись чорт зострів бабу, тай каже йій : «У тебе, бабо, 
є городина, а я достану чого-небудь — тай посіємо на-спіл.» 
Баба каже: — «добре, посіймо.» — Чорт питаецця йійі: «чого ж 
ми ПОСІЄМ?» баба каже: — «посадім картоплі.» — чорт достав десь 
картоплі, тай посадили. Та картопля поросла — така велика- 
ото пора уже йійі вибірать т землі. Баба й каже чорту: «що 
ж твоє буде: чи те, що на версі, чи то, що в землі?» чорт 
каже: — «моє буде те, що па версі.» — баба каже: «а мені не- 
хай останецця те, що в землі. » Ото вони викопали картоплю, 
а йому оставили саме бадидля. Чорт забрав те бадилля на пле- 
чі, хотів, щоб хто купив, — аж ніякий чоловік нічого и не дає. 
От, вій собі дума: «от, сучого сина'^баба и одурила! ну, по- 
стой — одурю и я йійі.» 

На другий ^год він знов каже^бабі: «посіймо йще чого- 
небудь.» А баба каже: — «хиба маку посіймо.» -Ото и посіяли. 
Чорт воду носить на плечах, та поливав, його рано й вечір; 
він такій поріс головатий? от, як прийшла пора його ламать, 
а баба и каже чорту: «ну,, що тепер тобі буде: чи те, що 
в землі, чи те, що з-верху?» чорт каже: — « мені те буде, що в 
землі.» — Баба: ^а меиі те, що з-верху; п то я тилка вершки 



- й^ - 

позрізую, а то тобі буде все.* Чорт зрадів и думає: о тепер я 
^У одурю! Баба головки з маку позрізувала, а чорт за- 
брав те, що зверху пооставлялось, и те, що у землі було — 
коріння; він його навязав на віровку, узяв на плечі, - носить 
по під хатами, думав, що кому небудь продасть його, — аж 
ніякій чорт не хоче и дурно брать. Тоді він носив-^носив, уже 
аж плечі помуляв віровкою, — ^та й каже: *ото^ сучого сина баба, 
изнов одурил^І» 

Приходить до нейі, та й каже йійі> ну, ще ходім, бабо, 
воювацця.» А баба каже: — «ходім, але я свою орудію возь- 
му.*— Чорт каже: «добре. • Баба привела його до тину, та й 
каже: — на ж тобі вида, а я возьму щтиля, та ставай ти по тім 
боці тину, а я— по цім, та й будем воювацця.» Ото баба, як 
штрикне його штилем, то так рана и є; а він вилами що хоче 
Шйі ударить, то вила застрянуть у тину, та й не вдарить. Ото 
бачить чорт, шо нічого не вдіє, та й каже йій: «буде вже!* 
тай ка: *але ти мене и поранила дуже!* а баба каже:— « а ти 

мене хиба ні? » А чорт тоді покрутив головою и каже: 

«таки и я тебе покалічив!* 

Потім чорт каже: «Ну, ^и мене, бабо, будеш возить, а 
я тебе,— -але так: ти мене будеш возить доти, поки я не пере- 
співаю пісень усіх. «Баба каже:— «Ну-ну! я знаю однизі пу- 
ганенькоі, то будеш возить, поки я проспіваю. •- Ото чорт ду- 
має, собі: «я килки-то йіх знаю, а вона одну!* Сідас на ба- 
бу — и співав, яка тилки прийде йому на мисль. Переспівав 
уже всі за двоє суток, тай каже:— «А ну, бабо, я тебе буду 
возить*. Вона сіла на його, загнуздала його— и начала співать 
оціві: «Трада-трада-трада-й-дом!* Та все так співає: «Трада- 
трада-трада-й-дом!* Йіздить по йому и неспочиває; а він слу- 
хав-слухав, тай каже: - «Чи ще багато йійі співать?* — А вона 
каже йому: «Еге, ище и третьі части немає!* А вже, мабудь, 
днів пгять возив йіЙі. То бачить, шо довга вона — давай но- 
сить йійі по очеретам, та по болотам, шоб як-небуть скцнуть 



— 54 — 

йійі. Ш, не скине ніяк сучоро сина баби! Так він у терен; ду- 
має: там хоть подряпаіцця. Тилки що прибіг до терну, а вона 
и скочила з його, тай каже йому: *Дурни (й), сучій сину! уаке 
трошки осталось и співать, а ти и не довозив » . Той побіг у 
терен. «Біжи-ж к бісовому батькові!» Та такі чорта баба оду- 
рила. 

(Записана вь Уманскомг уЬзді Кіевской губ; передаль 
А. Петруняка). 



зо. 

ЧОЛОВІК и чо'рт. 

Один чоловік посіяв просо, а через неділь три пішов до 
проса подивицьця,. чи гарне. Приходить на своє поле, дивиц- 

ч 

ця— аж воно таке малесеньке, та ще до того и сонце припа- 
лило його. Так він бачить, що з його нічого не буде, тай ка- 
же: «Нехай, тебе чорт візьме, бо я тебе не надіюсь косить!» 
Ото и пішов до-дому. 

Чорт зараз заходивсь коло того проса: поливав його каж- 
дий ранок и вечір, а потім виполов його га-рно. — От, люде 
своє уже косять, а цей чоловік до свого и не навідуецця. При- 
ходить один чоловік з поля, тай каже йому: «Чом ти не ко- 
сиш свого проса?* Таке просо чисте та велике, таке як очерет, 
и уже пора його косить». 

Він на другій день раненько наклепав косу и пішов до 
проса. Приходить туди, и тілки що хотів косить — ^аж чорт йде 
из других гоней, тай гукає на його: «А подожди, чоловіче, не 
коси!» Цей и подождав. Чорт приходить до його, каже йому: 
«На що ти косиш просо? хто тобі велів?* Чоловік каже: 
— *бо це моє просо, то я його буду косить» — Тоді чорт 
каже: «Хиба ти забувсь, як ти мені його подарував? Тепер 
тобі його не дам, бо раз же дарують; коли подарував, то 



— 55 — 

не надійся одібрать^. А потім подумав, тай каже: «Хиба ябь 
вийідеш протів мене завтра таким, щоб я не узнав, то твоє 
буде просо; а я протів тебе таким вийіду, щоб ти узнав. Ото 
и розійшлись вони: чорт пішов у свою сторону, а чоловік ще 
до дому, тай думає: «яким би тут у бісового батька вийіхать, 
щоб він не узнав?» Приходить до дому, тай хвалицця жінці: 
«Отак, жінко: подарував просо чортові, а тепер не отберу! — 
Сказав так: як вийідеш протів мене таким, щоб я не узнав, 
то твоє буде просо.» Жінка каже: — «Не журись, чоловіче: 
вяйідем! > — 

Ото, на другій день йдуть до поля, — осталось ще дойіх 
поля двоє гоней. Жінка каже: «сідай на мене, чоловіче!^ Потім 

БОСИ спустила через голову чоловік сів на йійі и йіде до 

поля. Доізжав до поля, а чорт против його йіде еозою. При- 
йіхали до того поля, — той з тіеі сторони, а чоловік з ціеі. Чорт 
и питав в його: «А що вгадав, чим явийіхав?» Чоловік каже: 
— «Козою.* — Потім каже:— «А вгадай, чим явийіхав?» — Чорт 
тоді дивицця-'Дивицця, обьйіжаа кругом його, а потім каже: 
«Та тут и чорт не розбере!» Потім питав: «Оце хвіст?» пока- 
зує на коси. «А це голова?» показує Чоловік сидить на 

йійі, та каже:— «Тож!» --Ото чорт морочивсь-морочивсь — ^не 
розбере; а потім каже: «твов просо, ти виграв!» Потім чорт 
пойіхав у свій край, а чоловік пойіхав до дому. 

Жінка знала, що чорт другій раз прийде за просом, та 
взяла, убралась за чоловіка: наділа штани, шапку на голову, 
підперезалась червоним поясом. Той каже: «зцоров, чоловіче! Як- 
бо тебе звуть?» А він каже: «я сам.» Потім чорт каже: «шкода 
проса, — не подарую тобі.» А та жінка, що вбралась за чоло- 
віка, каже: — «знавш що: ти мені загадував одно діло, щоб я 
протів тебе вийіхав таким, щоб ти не узнав, — ^тепер же я тобі 
загадаю: ну, хто лучче ударить ціпом, то того буде просо/» — 
Чорт каже: «добре.* «Ото и начав чорт уперед молотить. Той 
чоловік положив снопа на голому току, то чорт що вдарить 



— 66 — 

цо сноду, то все — ^лясь! и не вдарить здорово.» Аж ну я!» Ото 
взяв ціпа у чорта, нагорнув проса під сніп, — то як стане мо- 
лотить, то все ЦІЛОМУ — гуп — гуп! Чорт питав його:— < Що ада- 
чить,"*що ти лутае за мене удариш?» — Чоловік каже: «Бо я 

вц^олоштаний. Чорт важе: — ^Правда, що вихолошта- 

шЛ; а вихолоштай й мене, та тоді будем молотить. 

Ото, ця жінка, що у^гралась за чоловіка, приводить його 
до жлукта, та й кааве; сОгавай раком у жлукто. • Чорт уліз у 

аклукто Тоді чорт тяг жлукто ступнів десять, поки 

виліз из його,— біжить у болото та кричить: Ай-ай-ай!» Чорти 
до його посходились, тай питають його: «Хто тобі таке наро- 
бив?» Він каже: -«Я сам.» -> Вони йому кажуть: «То на бісо- 
вого батька вирізав сам собі?» Він каже:— «Та ні — ^я сам!» 
Вони: «На щож ти сам собі наробив?» Він все таки каже: — 
«Я сам.»— А потім вони и догадались, що то хтось друтй 
зробив, тай кажуть йому: «А ходім, хто тебе знівечив?» Ото 
він приводить до того чоловіка у клуню -аж саме жінка мо- 
лотить. Вони тоді кажуть ті(й) жінці: «На що ти нам Цчорта 
избавив? щоб зараз його вилічив?» 



Не вилічили, тай вернулись до дому. 
(Записана там'ь же.)^ 



— 57 — 

31. 

ЗЛАХИМКАИЧОРТ. о 

В одного чоловіка була жінка Химка, и така була про- 
кдіта, що все його бів: оце він піде зароблять, прийде из 
заробітків, то вона його и нападе бить та лаять, а він йій 
НІЧОГО и не каже. Ото він колись пішов од нейі,— ходив по 
ліеі, тай наглядів яму, а в тій ямі було дванадцять чортів. 
Він думав собі: *Осюди як-би свою Химку запровадить, то тодіб 
жив добре без нейі «Ото приходить до дому, а вона його и 
напала: «Де ти, сякій сину, ходиш?» А він каже йій: — «Цить, 
жінко, я гроші найшов!» Вона питав його: «Деж ти найшов?» 
—«Ходим, тай візьмеш. > — Привів він ^ійі до- тіейіями: — «Так 
лізь сюди, жінко, тут вони єсть.»— Та Химка полізла туди, а 
назад уже и не вилізе.— 

Він через три неділі каже:, «А довідаюсь до Химки,— чи 
жива вона?» Прийшов до нори та питав: «Химко! чи ти ще 
жива?- Вона каже йому:— «Витягни мене, голубчику, я тебе 
вже не буду бить.» — А чорт там сидів, та каже: — «Не вірь 
йій: вона таки тебе буде бить, — ^коли вона нас не боіцця: тут 
нас було дванадцять; а вона як узяла гризти нас, то ти му- 
сіли утікать,— то вони повискакували, а я— кривий, тай не 
вискочу, але вона мене загризе. » --А потім каже: «Як витягнеш 
мене то я тобі у великій пригоді стану.»— Цей чоловік виру- 
бав дручка, тай подав чортові в яму, щоб його як небудь ви- 
тягти. То що стане чорт чепляцьця за дручок, то Химка за 
його чиплявцьця, а чоловік нехоче витягать— каже: «Двох не 
можна витягти.» А потім каже Химці: «ти пидожди, поки я 
чорта витягну, а тоді и тебе витягну.» Ото Химка и послу- 
хала його. Він же чорта витяг, а Шйі ні. 



(^ См. )6 38— ЛІ№са окінка и чортг. 

8 



— Ьв — . 

Чорт тоді каже тому чоіб^ікові: «зате, що ти мене ви- 
тяг, треба тобі отблагодарить:. ти зробись лікарем, а я буду 
панів душить, — то ти прийідеіп дичить: пошепчеш кодо того 
ц^а, поробиш що небудь, то я тоді отойду от то(го) пана, — 
той пан зараз виздоровів и він тобі заплатить багато грошей. » 
А потім каже: *Я двох бу^^ душить, то будеш ти лічить, а 
третього як буду, то не йди, бо я тебе задушу.» 

Ото чорт начав душить в однім селі пана богатого; цей 
чоловік почув це, зараз и пишов до того пана, тай каже йому: 
Пане! я чув, що ви слабі.» Пан каже: — «Слабить сердце; — ^не 
мог би ти мене вилічить?* —А чоловік щось поробив, пошеп- 
тав коло того пана,— тому панові зараз и полегшало; той пан 
йому богато грошей дав. Цей чоловік так само и другого пана 
вилічив, и той йому заплатив добре. 

Ото чорт и третього пана начав душить. — ^Цей пан по- 
силає за тим чоловіком^, щоб його вилічив, бо він чув от тих 
панів, що йім така сама болізнь була, и той чоловік вилічив 
йіх. Цей же чоловік став отказувацьця, що «я не вмію лічить 

уже.» А козаки ті, що пан послав йіх за тим чоловіком, ка- 
ч 
жуть: «Йди: він тобі багато грошей дасть!» Він прийшов до 

того села. Прийшов до шинку и там застав бабів піяннх, 

тай каже йім: — «Я вам заплачу, тільки йдіть за мною, у до- 

лоні плещіть и спивайте ціві 

«Тут и Хшпса вде, 
Тут и чорта знайде!» 

Ці баби за ним йдуть, у долоні плещуть и цієі спі- 
вають. — 

Він прийшов до того пана, хотів лічить його а чорт йому 
каже: «А яж тобі казав, щоб ти не йшов до третього!» Коли 
чув, — аж баби кричать: 

<Тут и Химка йде. 
Тут и чорта знайде!» 



- 55^ - 

Та тоді питавцця його: «Хіба ти з Хинкою йдеш?» Л 
він каже: — сА вжеж: я йійі витяг. »— Тоді чорт йому каже: 
«Чортового батька мене найдеш уже и з Химкою!* Та тоді от 
того пана,— и стріху зірвив з хати, так утікав.— Той пантоа^у^ 
чоловікові заплатив богато грошей за те, що його вилічив. 

(Записана тамть-же.) 



-М. ! 



39. 

ЛИХА ЖІНКА Ж ЧОРТ. 

Давняя давнина. Була собі така баба, да "Така сердита 
що и в світі такоі баби не було. Раз чоловік на еі росердився, 
та знайшов він таку яму глибоку, — Господи! що и кінця нема, 
а він и впхнув (еі) у ту (яму). 

На третій день пійшов наглядать. Як подившщя у ту 
яму, аж там кривий чорт виліз на половину ями, да вже далі 
не вилізе, дай кричить на того чоловіка: «Виратуй мене! до 
наставлю тебе паном; пусти мене, голубчику, до я по віровці 
вилізу.» От, той чорт виліз из ями, дай каже: «Тепер я піду 
да буду пана давить, а ти прийдеш, да будеш ворожить, до там 
тобі заплатять; да знову піду, другого буду давить, а ти одхо- 
диш, дай той пан заплатить; а третього як буду давить, до 
вже не йди до його, -хоч як будуть, просить, до не й^Щу бо 
вже як прийдеш, до й т^бе .задавлю.» 

От він прийшов до одного пана дай став давить^ а той 
чоловік и одігнав його. А чорт знову пішов другого давить, 
коли й там одігнав його чоловік. Він знову и до третього пій- 
шов давить; а того чоловіка став знову просить пан той. Чо- 
ловік нажалювався, (взяв) ту саму баб^^, да прийщов до того 
ланаї тай доставив еі у будинку того шша| а' п£р^ов^д|^ 



— со- 
став ворожить тому панові. А чорт, як угледів, та як зачав 
того чоловіка давить, та скрегоче зубами.... А відкаже: «Чого 
ти так скрегочеш? — Он баба стоіть! > А він як побачив, да 
в вікно. 

(Записана вь с. Черняхові, Кіевскаго у4зда, В. Панчен- 

КОМ'Ь.) 



33. 

І 

ВРЕП АВ Ж ЧОРТ. 

Колись, ЯК ще були люде паньскі, и в одного пана слу- 
жив чоловік, и того чоловіка пан дуже любив за те, що він 
був исправний. Ото пан йому каже: «Дай мені дві жмені сребла, 
або вижини изь того болота чортив, то я тебе на волю випущу. » 
Цей чоловік думає собі:— «Срібла трудно достать, а чортив 
можна вижить.» 

Потім пішов .до коваля, щоб йому коваль изробив дротя- 
ну нагайку. Коваль йому це и зробив. Він з цією нагайкою 
пішов до того озера. Прийшов сюди и начав тут из грязі лі- 
пить стовпчики. Коли це — чорт виходить из озера, тай питає 
його: «Що це ти, чоловіче, робиш?* Чоловік каже йому :—€ Оце 
думаю строіть на цім озері манастирь: ото, бач, и стовпи по- 
положив;» — показує на ті стовпчики, що из грязі лішш. Чорт 
йому каже: «Не построіш ти тут святині, бо ми тебе и заду- 
шим.» И як сказав це, та зараз и побіг у озеро и похваливсь 
самому главному чорту; а цей^ главний, посилає дотого чоло- 
віка високого чорта, тай каже йому: «Скажи так тому чодові- 
іові, що дума^ на ціїг місці святиню строіть: як що подужає 
тебе, то МИ' Ьйступим* из цього озера, а як що тй його паду- 
акАша/Ю вів должеи остушщца от сьоі^о озера. ^ 



— 61 — 

Чорт цей виходить из озера, тай каже йому: «Казав так 
наш начальник: хто кого поборе, той тому оце озеро отпус- 
тить.» Цей ноловік каже: — *Я знаю, що ти мене не подужаєш, 
а лучче поборись из моїм дідом, и він такій уже старий, що 
увесь мохом обріс, — ^він тут у лісі и лежить.» — А там, коло 
того озера, буц близько ліс. От, чорт и послухав; приходять 
у ліс — ^аж там під кущем лежить медвідь. Чоловік йому каже: 
— «Оце той дід лежить, — ^иди ти з ним поборись; як що його 
побореш, тоді и зо мною будем бороцьця.» — ^Чорт приходить 
до його и торкає його лапою: «Чуєш, уставай, — будем бороцця!» 
Той медвідь як схватицця, як візьме його у лапи, та давай 
його кусать та мьять, — ^на силу чорт вирвавсь. Прибігає у 
озеро та каже главному чортові: »Шкода! не можна його по- 
бить: коли я з його дідом боровсь, тай то не поборов, — ^що 
його дід такій старий аж мохом обріс увесь, — ^а тож то як би 
з ним поборовсь, то він — би мене и живого не пустив!» 

Ото цей посилає другого чорта, уже горбатого, до того 
чоловіка. Виходить цей горбатий, тай каже йому: «А ну, хто 
свісне, то того буде озеро.» Чоловік каже йому: — «Добре; — 
тілви свисни ти вперед, а потим я свисну. » — Чорт же як сви- 
снув, то и лисця на дереві поопадало; тоді чоловік каже: — 
«А ну, я свисну,— тілки ти очи завіяжи платком, — бо як сви- 
сну, той повискакують.»— Чорт и зав^ьязав платком очи. Цей 
як свиснув його нагайкою по шиі, — так він и покотивсь у 
озеро; та тоді каже тому чортові: «Нічого ми не зробим з ним: 
бо я як свиснув, то йому нічого не стало, а як він свиснув, 
то чуть-чуть мені очи не повилазили.» 

Ото він посилає третього чорта, такого гладкого, як го- 
дований кабан, и дає йому свою патирицю, таку, що може пуд 
піятнадцять, и сказав йому; «Нехай, хто вище викине.» Ви- 
носить ту булаву до того чоловіка и каже йому: «Ото так ка- 
зав наш началник: хто вище підкине оцю булаву, то того буде 
озеро.» Чорт же^ той главний, як дав ту патирицю, та казав: 



- «й - 

«Гляди, щоб ти ййі нігде не дів, бо тілви ти Шй де набудь 
дінеш, то тоді усі ми пропащі.» — Ото чорт як підкинув йійі у 
гору ще из ранку, то аж у вечері упала до долу; а цей чоло- 
вік шйі тілки из одного боку и підніме, а щоб усю йійі під- 
нать, то цього и немог. Ото він узяв за один бік, тай дивицця 
на небо; а чорт його питає: «Чого ти дивишся у гору?* Чо- 
ловік каже: — «Дожидаю поки хмарка набіжить, то хочу йійі 
закинуть, щоб ти ніколи йійі и не бачив.» — ^Тоді чорт за ту 
патирицю, та в озеро и побіг; а потім каже чорту самому глав- 
• ному: «Та то хотів закинуть патирицю на небо, а я и не дав!» 

Началник Шх посилає изнов одного чорта до того чоло- 
віка^ щоб спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, 
аби тілки він йіх не вигонив. Чорт приходить до його, тай каже 
йому: «Щоб тобі дать, тілки не вигонь нас из цього озера? бо 
це озеро наших ище прадідив.», Чоловік йому каже:— «Я з 
тебе ба(га)то не хочу, тілки дай мені оцей бриль повен сребла, 
— показує на свій бриль повстяний. Чорт йому каже: «зараз 
тобі дать гроші? Він каже: — ^Ні, принесеш мені у ночі у 
клуню.» — Ото чорт и каже: «Ну-ну, добре— принесу, тілки не 
безпокой нас!» 

Цей чоловік прийшов до дому, викопав у клуні велику 
яму и зверху пропустив таку • дірку, аби бриль помістивсь у 
яАу, а потім прорізав дно у тім брилі тай поставив його на 
тій дірці. Еоли це— у ночі, чорт несе йому мішок срібла. При- 
ніс, висипав у. той бриль, та дивицця— аж він порожній; по- 
тім він приніс три мішки срібла, — та таки ще не повний бриль. 
А чорт и не оглядицця, що під тим брилем єсть яма, тай но- 
сить гроші, поки не наносив повний бриль. Тоді той чоло- 
вік забрав ти гроші и дав дві жмені панові срібла, тай вику- 
пивсь от панщини. 

(Записана вь Уманскомь уйзді, Кіевской губ, передаль 
А, Петруняка.) 



- 83 - 
34. 

б'сТАІІ Й ЧОРТ. 

Був собі Чоловік— - Остапом звабся, 
Боялися його черЙ, що всім похвалявся.... 
Говорили йому миряне, щоб тін постерігся: 
Щоб не ехав в лес и з чортом не стрівся. 
«Хибаж він мене вхопить? 
Він мене сірою не подкурить — 
Лопоне він од мене щей сврі роги збудить!* ^ 
Так Остап храбрує, 
Що прийде вечор про бісив толкує. 
ІГритРяг Остап у гайок к чортовому болоту близенько, — 
И породила в том болоті трава висока й низенька, 
И наплодилось в том болоті чортяк до врага— 
Не багацько йіх— ціла ватага: 
Були голиє, волохатие, були з ногами, 
Були на собачих лапах из рогами, — 
Вони там инколами (?), скавами и жуками літали, 
И, Що в светі робімось, все те беси знали. 
Начав Остап у свойму гайку дуба рубаїи. — 
Гульк на зад — аж стойіть поруч чортяка. 
Малож він сокири не впустив: злякавсь Остап не- 
борака! 
«А що ти, пане Остапе, злякавсь?* 
« — Ет! кажи: трохи злякайсь; але таких чортів не 

став бояцьця. » — 
«Я чув, пане Остапе, що ти за восьмох умний.» 
« — ^Як до якого дєла: вмію орать и сіять, хати строіть 

и лесиїиести.» — 
«А зайцяж ти, пане Остапе, пеймавш?» 
< — "Ні, пане чорте: не йойму, бо я не собака. А деж 

його взяти?! 



— 64 — 

«Оту буде навнана стрибати^» 
Де у чорта и заец узявся, — бежить вроз Остапа, 
А Остап: — «Ката!> — крикнув, 
А чорт за зайца-вон и не никнув. 
«А свіснеш ти, пане Остапе, так щоб аж лвс похи- 
лився — 
Из дубов лист увесь извалився?» 

— Я, каже, в болши заклад пойду: я як свісну, то 

ніхто на ногах не встоіть... 
«Од мене ти шапку грошоГі маєш.» 
« — А в мене всю домовку забираєш.* — 
«Свіщи, пане Остапе!» 

— Свіщіть, каже, ви, пане чорте, бо ви старти 

од мене.» — 
Чорт як розставив губи да попер, то аж лвс похилився, 
Из дерева увес лист извалився. 
— «Завяжіт же, каже, пане чорте, хоч собі очиці, 
Бо я як свісну, то неначе хто лясне по пиці.» — 
Так Остап до чорта промовив, 
И докуль чорт очи завязав, то Остап дубину приго- 
товив. 
Да як перехристився, 

Да як трісне под висок— так чортяка и покотився.,. 
Поорав землю, неначе плугом, рогами, 
А загув — ^аж сумно слухать — не наче бугай у болоті; 
А Остап йому квіачем у горло, щоб не сохло у роті. 
< Подай, каже, пане Остапе, хоч води уста промочити!» 
И з велЕкоі больності. 
Так и встав до Остапа по вольності. 
«Не ^аяв же я, пане Остапе, що ти з чашями 

ходиш, — 
Сам же ти не учений, та ще й чортов переводиш!» 
(Заііи(іааа вь Овручскомі у^д%, Вольгаской губ.) 



~ 65 — 

35. 

КОВАЛЬ И ЧОРТ. 

Був собі коваль, да дуже великій п'ьяница, так що вже 
все против, що тілко в його було. Бачить, що вже нема за що 
жгь, — от він йде нечистому записувать свою душу. От, не- 
чистий и каже: •Добре; щож ти хоч за свою душу?* А від и 
каже: — *Я хочу, щоб у мене була повна гладищечка грошей 
и щоб цілий рік не убували, скількоб я йіх не брав,- — От, 
лукавий каж: «Добре: будеш мат гроши, а за рік я пршду по 
твою душу.* 

От коваль приніс повну гладишку грошей, заховав в свою 
бодню, а трохі взяв в кешеню, да далі —до корчми. Нье день 
и ніч, вже и кузню забув, коли аж и виходить рік. От коваль 
йде раз до корчми, аж лукавий — скік до його на плечи, дай 
каже: *А! тепер ти мій!* А він каже: — «Твій, але пожди до 
хати, я дещо жінці роскажу.*-~Ото він каже: «Добре.* Ко- 
валь війшов в хату, дай посадив лукавого на лаві, да ніхто 
його не бачить, а ні він сам, дай вийшов з хати в сіни, а 
далі — ^до корчми, дай пьв своім порадко)с. От лукавий ждав- 
ждав, а далі хотів встати з лави, да йти за ним. Боли він 
смикнецьця — ^аж не можна встати. От він давай рвацця од 
лави, термусув, аж глина летить, мало хата не розвалицця. От 
жінка злякалась, та біжить до коршми по чоловіка, дай каже: 
«Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне? 
Йди, да прийми його звіти.* От він прийшов, дай каже: — <А 
що, будуть знов цілий рік гроши в гладишці,— то пущу! • — От, 
лукавий каже: «Будуть.* Він взяв дай його пустив. От знов 
грош^ доволі: знов коваль пьв да гулас; коли аж знов рік 
виходить. 

От коваиь йде дорогою, а лукавий— скік йому на плечі, 
дай каже: «тепер ти мій!» — сА твій, — ^каже коваль: але пож- 

9 



— 66 — 

ди — поседь отут в моім городі на груші, а я но на час войду 
в хату да возьму ножа.» — «Ну йди, да не барись.» От коваль 
як посадив га груші, то сам и пішов в корчму пить. Коли — 
аж біжить жинка, дай знов каже: *ПІ,осетіі посадив в городі 
на груші? сдна були така сла^чіа* гру піка, а тепер зовсім про- 
паде/ так щось єі трусить: вже грушкрі обсипались, и лисця 
облетіло, и гилле поломалось, в:ке а;к коріння вивертає!» — 
От він прийшов, дай каже: ^Л .Ц), буі;уть знов цілий рік 
гроши? то пущ;у.* — От лукагий каже: 'Г>уі;уть, будуть, тілко 
пусти.* (.)т він взйв дай пустігз. Знов є гроши — знов ковал 
пьс — гуляс; коли аж знов виходіїті. рік. 

От лукавий знов явіївся, д..п знов каже: «Тепер ти мій!* 
— * А твій, — каже коваль. » — « Ку , ходім в дорогу. >■ — * Ходім * 
— каже. Йдуть вони на гроб.:тю, а 5у : уже вечер, да дуже мі- 
сячно, — от, од коваля тінь ц видно і:а зоцй*,- а біс и питає: 
• Хто се с тобою йде?* — А се мій біат,» — каже коваль.» То 
він візьме меае?'^ — ♦ А візіме, ^ - оді:азув. <- Ну, зми іуйся — 
сховай мене!* — ^^Да куди я тебе сховаю?- - А от хоць в ка- 
литку.» — *Ну, добре: лізь в калитку, > — да и розшморгнув ка- 
литку. От біс туди и сховався, а коваль міцпо завьязав, дай 
кинув в воду. От він и тепер т:.м (!едить, а коваль вернувся 
да живе и досі. 

(Записана в% окреспостн НЬлой-церкви, Васнліліовскаго 
уЬзда, Кіевской губ, передалт. 11. ГІ. Новицкій.) 



— 67 — 

36. 

КЛИМЕЦЬ її ЧОРТ. 

Був собі чоловік та жінка, був у йіх син, — ^звали його 
Климцем. Купили вони йому червг' ' чоботи. Пішли вони на 
ярмарок у зустрілись вони с чоловіком, а той чоловік вів козу. 
Кїимець каке: «Я, тату, вкраду в його ксзу.* Батькзйогоне 
пускав. Він оставсь на двор», . каїяв чсііт, обвів кругом його 
и поставив на дорос* той чобіт. Той чоловік веде козу; ди- 
вицця — чобіт. «Ач, сучого сина /^лтина, яка де^гікатна: чобіт ц 
покинуло!* Узяв чобіт, пішов обмивать до ставка; а Климець 
за ту козу, та в ярмарок. Продав йійі, сів ув очерзті, тай кри- 
ЧИІЛ по козиніЧ'Ч. Той ЧС10ЕІК думав, що то його коза, та в 
той очерзт; а він дальше залазе. Той плюнув, тай пішов. 

А да.іі зустрів його на дорозі, питає: «Де ти мою козу 

дів?» —Продав, — отБІтуе Кліг^іедь «За віщо ти продав?* питає 

.чоловік.» — *3а віщо продав, то продав; за віщо пропив, то 

пропив, — не питай, де я дів, ище 'x^а копійки на тютюн є!— 

«Ходім до пана!» — *Ход*\[.> — Пішли до пана. — Чоловік 

росківав панові, що Климець украз в його козу; пан начав 
кричать на того Климця, а да /іі кажз Климцеві: «Як зумієш 
украсти в мене с стайні коня, то прощу.» Климець каже: — 
«Украду!» — 

Пян приказав кучерям, щоб стерегли того коня. Він 
прийшов у ночі; ти сидять; він подавав кожному в руки хто 
за віщо держав: хто держав за ноги, тому дав цурупалок в 
руки; хто держав за хвист, тому дав прядчва в руки; а хто 
седів верхом, того росадив на трямо*с; а хто держав за поводи, 
тому дав в руки шматок прядива. Тоді взяв коня, тай повів. 
На другий день приходе пап до конюшні, кричить на кучерів, — 
пита. «Де кінь?» Ти посхоплювались — ^дивляцця: у кажного в 



— 68 — 

руці то по цурупалкові, то по шматку прядіва, а той що се- 
дів на, трямку, як увірвецця с того трямка! 

Потім призвав пан Климця: ♦Ну, брат, як украдеш у мене 
шкатулку з грішми, то знов твоя буде.» Климець каже: — 
♦Добре, вкраду.» — Пан приставив сторожу коло дому и гор- 
ниці, и коло шкатулки, и сам держить руками. Блимець прий- 
шов у ночі; усі спали и пан спав над шкатулкою. Він панові 
підложив дерниву, а сам за шкатулку, тай драла. 

Потім пан знову каже Климцеві: *Як украдеш у мене 
жінку, то твоя буде.* Той каже: — «Добре, вкраду.^ — Пан зно- 
ву скрізь поставив сторожу, а сам паню держе. Климець 
прийшов, положив панові під руку куль соломи, а паню взяв, 
тай продав чортам. От пан питає: '^Де ти дів паню?» — «Про- 
пив.» — «За віщо?» питає пан. — * За віщо пропив, то пропив, 
— не питай де я дів, — ^ище три копийки на тютюн осталось.» 
Пан давай просить Климця, щоб той вернув йому паню: дає 
йому грошей цілу шкатулку. Климець каже: -•Добре, давай 
гроші, той достану.» 

Пішов, сів над берегом, набрав лози — городе там. Вилізає ' 
чорт: «Що ти робиш Климець?» каже чорт.— «Манастирь!» — 
*Возьми, братіку що хоч, тільки не строй манастиря.» — «Вер- 
ніть паню, той не буду робить.»— Чорт: «Постой, піду дідові 
скажу.» Вилазе и дід:» — Що ти робиш? Климець!» — «Хіба по- 
вилазило? не бач, що роблю!» — «То на тобі мішок грошей, 
тільки не роби ціеі капості для нас.» — «Не хочу: верни паню!» 
— «Е, ні! пані не дам: за паню будем міряцьця, хто кого пе- 
ресвище.» Климець каже: — «Давай.» — Чортяк свиснув, то аж 
листя посипалось. — «Ну, чорте, 'Каже Климець, завьяжи очі, а 
то як свисну, то у тебе й очі повилазяїь!*— Чорт завгязав 
очі. Він узяв дручок, та як різне його по голові, що трохи 
очі не повилазили. «Ай! тай свиснув!» каже чорт. 

*Ну, тепер, каже чорт: хто кого випереде, того буде пані.* 
-т-«Куди тобі протів мене сбігти: у мене ось один брат м<знь- 



- 6д - 

ший, та ти його не випередиш! »-^--Цу^ давай.» Клинець пус- 
тив зайця. Чорт погнався за ним и недогнав,^ здм и вернувсь 
Дивицця, а той держе зайця, бо у його два було. 

*Ну, тепер; хто кого пересміе, того буде пані.*— «Та у^ 
мене он там лежить стара мати, то ти й йійі не переспієш.» 
--А то була здохла кобила— и зуби висіаійла- Чорт пішов смі- 
явсь — ^и не пересміав. 

Чорт: сНу, тепер, хто сіру оту далі піднесе на собі, того 
буде пані.* — *Та я поміж ногами йійі понесу.* — Чорт пішов, 
ніс ту кобилу, — мо, ступнів два проніс, та запінивсь и поки- 
нув. Клинець сів верхи, пробіг скільки там. Чорт дувуецця. 

сНу, тепер, хто вище кине мою палицю, того буде пані.» 
Чорт кинув, — та так, що не можна сказати! Потім Клинець 
бзяв, тай носить, та у гору дивицця. Чорт: «Чого ти в гору 
дивисся?- — * Дожидаю, поки хмара найде, та закину за хмару, 
щоб у тебе йійі не було.* «Е, братіку, не закидай! розьми 
собі и паню,»— Той узяв ц одніс панові. 

(Записана в:ь Кіеві; передаль А. Петруняна.) 



37, 

ЧОРТИ у ЧОЛОВІЧОМУ ТУЛУБІ- 

Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Да 
як батько увшрав, той каже д'урневі: «Сядь зя осиковою бо- 
роною, то побачиш мою смерть. * Дурень узяв, сів за бороною, 
Дивицця: йдуть чорти з гакалш, — ^роздирають Дупіа виле- 
тіла, а чорти повлазили в т.улуп, тай сидять. 

На другий день мати плаче й братії плачуть за батьком, 
а дурень сміецця. А мати лаже: сЧого ти, дурню, сміесся. 
вовьми, поцілуй батька хд^ раз уже на дорогу.» А дурень ка- 



- 70 — 

же:— «Пождіть, поцілую.* — ^^в булаву, як тріснув батька по 
лобу, то батко ялг в/д стелю вискочив: то тільки йіден тулуп 
упав на аемлю, а чорти вискочили. — *0т, який то, каже, бать- 
ко! — то не батько, а то чорти роздерли батька, та влізли, а 
душа полетила!* — 

(Записана там-ь-же, А. Пертунякою.) 



38. 

МОСКАЛЬ У ПЕКЛІ. 

* 

Був собі одставний москаль и піглов він на той світ. Хо- 
дить-ходить - нігде йому нема пристапяя. Аж приходить він 
до пекла, — аж там чортів такого багацькі. Він зараз по мос- 
ковській кричить: «Тху, пропасть! не^ -стий дух как смердіть!» 
Чорти на його кричать: — «Идт собі.... Чого тл хочеш? тут пе 
можна бути тобі!» — Моска.^^ каже: «пождіть, дайте мені тут 
у вас пороскладатись.» Забиває він кілочки по стинах, тай 
каже: «Це на рамець, це на муяіцію, а це на шінель, а це 
на ружжо!» 

Ну, повішав він усе, тай питаецця: «Що це таке?» А 
чорти кажуть: — «Пекло.* — «Ну, хорошо, що тепло.*— «А що 
то, говорить, кіпить?* — «Д)]ііІ.» — «Ну, слава Богу, що є га- 
луши. Дайте ложку. «Дали йому ложку, а він іііс почав йіх 
трощити. Чорти розсердились, та давай на його кричать: «що 
ти робиш? йди собі звідсі!» А він каже: — «Ну, ходім на двір: 
перш покажете мені, в яку дорогу йти.* — Чорти повиходили 
всі з пекла; він узяв, тай зачинивсь, тай не пускав йіх. 

Чорти змерзли, та так кричать — плачуть; а йде баба та 
питаецця йіх: «Чого ви плачите?* — Москаль прий лов у пекло, 
зачинився, тай нас не пускає. — «А, дурні! не знаєте, що зро- 



— 71 — 

бити. Осьде є гобака: візьміт здеріть шкуру, зробіть барабан, 
та забарабаньте, то він вийде!* Чорти зраділи, та за собаку. 
Облупили його, зробили барабан, — трррр!... Москаль кричить: 
сОх, у поход пора! * Взяв убрався, тай пішов; чорти убігли, тай 
зачинились. 

Москаль вийшов на двір; дивлицця — нема нічого: іО, під- 
дурили бісові сини!» Тай пішов собі дальше, лучче шукати. 

(Записана тамь же.) 



39. 

ПАРУБОК И ЧОРТ. 

Пас парубок у ночі скот не далеко од ставу. Коло ставу 
лежав чоловік; а воно не чоловік, а лукавий перекинувсь чо- 
.ювіком. А вовк крадецця, хочеть його сонного зьиісти. Той 
парубок думає, що' то чоловік — ж крикнув: «Отот, дядьку, вовк 
изійість!» Він як схопицця — да в воду. А той каже: «Колиб 
я знав: я б не казав; я думав, що чоловік. « Вовк побіг. Боли 
він и виходить, кая^е: — «Йу, спасибі, дядьку, що ти мене 'д 
смерти одборонив; — одбороню и я тебе. Заберуть тебе в сол- 
дати, поймають тебе людоіди, будуть годовать на сало....* — 

Забрали його в солдати, поймали його песиголовці (тийі 
що людей йіі(ять), годують на ' сало. Уже вгодовали, уже й 
пучки врізали --хотіли різать. Він и здумав про того. Коли той 
у ночі й біжш^ь. Там замки такі здоровн,-*- лукавий як. добіг, 
до так и одчиняюцця. Він прийшов до {^ого: «А іцо ти^ дядь*- 
*у, живеш тут?» Каже: — «Живу.» — «Поведи мене, де тутгро- 
шн є.» Каже: — «Боюсь; хотя мене одсіл як Бог виніс!» — Він 
каже: «Постой, не кажи так: що Бог виніе: Бог тебе не пес* 



— 72 — 

Тиме, а ще я буду нести:» Він пішов, де в гроши, три шшви 
набрав, виніс на двір, — він поскладав на себе. Той парубок 
сів, — не вгадав, воли й до дому довіз. Привіз до ставу, да туди, 
де вони живуть. Дав він: «Ну, воторий одвезе чоловіка до 
дому? Л вже видви віз. » Дав всі не хочуть: один вривий важе: 

* 

— «Я довезу.» — 

Повлали на вривого гроши. «Глядиж, важе, тілві замі- 
тиш свою сторону, — ^дав и важи: «тпру!» Вонибіжять; вуражва 
спала, — він важе: «тпру!» Дав він: — «чого ти?» — Каже: 
«вуражва спала!» — «Далево, важе, вертадьця: п'ьятьсот верст 
убігли, яв свазав: тпру.»— Він привіз його до дому, під хатою 
положив и гроши тийі. — «Гледиж, важе, живи; ми до тебе 
прийідем яв раз у год довідаємось, яв ти живеш. > Дав він жив 
год. Вони з год яв раз и пришли довідацьця.* Походили, дай 
пошли, ба більше вже йіх не бачив той парубов. 

Правда волись була, да давно, мабуть! 

(Записана вь Пирятинсвомь у^^зд*]^, Полтавсвой губ.) 



40. 

СТРІЛЕЦЬ И ЧОРТ. • 

Був собі йіден чоловів, стрілець. Пішов він раз з руш- 
шщек> зайців стрілять. Днвицця він-^стоіть у лісі на пеньку 
явийсь соловів, а вругом того пеньва вовв^ тав сваче, так ска- 
че, хот його ззістн. Той стрілець вистрелив, убив вовка. Той 
чоловії^ тав Й01ЦГ дякує: - «Спасибі тобі, важе, що визволив 
мене з: біді; приходь тоді й тоді, на таку й таку могилку и 
жди 2([ене там: я тобі багацьво грошей принесу. И яв будеш 
туди й'.ги, то бери з собою що в в тебе найвірніще.»— А то 



— 73 — 

був чорт. Йіх вовки йідять: та йіх би такого росплодилося, що 
й світуб не було, як бц йіх трім не бив, та вовки не 
вийідали!) 

Прийшов той стрілець до дому; вже пора йому йти на ту 
могилку. Думає він, що в його є найвірніще. «Щож в мене 
е?т— тілкі жінка: вона в мене найвірніща! * Йде він и бере жинку 
з собою, а за ними побігла собачка Ь дому, але він йійі за- 
вернув назад. Приходять вони на те місце - нема чорта. «Пось- 
кай мене, каже той чоловік жінці: я трошки засну, поки він 
прийде. » — Ліг той чоловік спать, жинка почала його ськати — 
аж приходить чорт и несе мішок грошей. — «Це, каже, твій 
чоловік?* — до тойі жінки. — * Чоловік.» — Знаєш, що я тобі ска- 
жу: заріж свого чоловіка та будем зо мною жить: бач,' якого 

в мене грошей!» — «Коли нема пожа » — «Ось я тобі дам.* - 

Дає він йій ножа; може, він йій тріску дав, а йій вже так 
видалося, що то ніж. Вона бере й хоче різати свого чоловіка. 
Тоді чорт будить його и каже: «бач, чоловіче, що твоя жінка 
хоче робить! Тепер вже я тобі грошей пе дам, бо ми роспла- 
тилися; ти мене вибавив од смерти, а я— тебе. А я ж тобі 
казав: бери з собою, що в тебе є найвірніще! > — «Та щож в 
мене таке є?* — «А за тобою бігло, та ти завернув: бач, як би 
ти прийшов з собакою и заснув, то вона, як тількоб побачила 
мене — зараз би й сунулась до мене, а тиб и прокинувся!» 

(Записана вь с. Неторожії, Звенигородскаго уЬзда, Кіев- 
ской губ. Ив. П. Новицким'ь) 



10 



— 74 — 

41. 

МУЗИКА — ОХРІМ. 

Бувало пакойни Охрем як стане расказувать, -царство 
йому небесне, — дак волос ртбом становицця. — *Який це Ок- 
рім? — Як екій? — хиба ви не знаєте Охрєма? — отто!... Охрем- 
музика, що жив, колись, у Сухоп -Вербі.... хто його не зна!... 
Там такій був человік, на все вродливий! чи вуз було, чи ла- 
пату, чи що друге -дак оццюди дивись! Було ідо не заздрить, 
дак п вчеше. А вже на весилли, або так в екуй кумпаніи, — 
тульки його й слухай. Як начне було вигаварувать. Господи, 
твоя воля! де що берецце, неначе з рукава сипле.... Да ще к 
тому не те, що паш брат, айв носи такій кручок мав. Йому 
сіні ведьми пловане діло! - вун н(і йіх, каже, не раз и до дому 
верхом йіздив, а то дак, — не при хати споминаючи, — и з чор- 
тяками ни раз куннанию водив. 

У молодиках вун и геть :- такі любив склепного бога, а 
пуд старость сливе и в рот не брав. Дак бувало, як пуд хміль- 
ком, дак такого нарасказуе, що наш брат смерком и носа ви- 
садить через поруг баіцце; а йому й байдуже,— пуйде, куди 
хочь у нувноч, — вже, звісна, музика: що музика, да мирошник, 
неначе родичи, прости, Господи! — кугшну. 

Раз, каже, йшов з веси.іля, уже пуд нувноч, коли чує — 
тарахтить щось з заду з дзвонками, да з брезкульками;, тульки 
що хотів звернуть, коли кони й стали коло його.... Дивицце — 
пани на возі. — «Здрастуй, кажуть, Охрем!* — «Здрастуйте, па- 
нове,» — «Садись, кажуть, скорій з нами, поідем.» — «Куди?»- — 
«Ик нам весилля грать. Ми вже були в тебе, дак сказали що 
ти на весиллі; ми сюди — кажуть: зараз вишов,— на силу 
догнали!... Садись, будь — ласкав!... От табє й задаток.» — 
Охрем узяв: калитка,, намацав: чимало манячить! — вун на 



— 75 — 

Ч 

вуз.... а спитать, - хто, да ще, з пахмілля, да з радощи, Що 
калитЕа в кешені,— и забув. 

Коли пріежають — будинки такі, що Боже твоя воля!... А 
в йіх панр, панув, панув, а на сталах питення и едення — 
наче на сто душ. Де це я? дума Охрему. Охрем: таких панув близько 
нема! •А вани, знай, чарка за чаркою Охрем, не довга ду- 
мавши, за скрипку, да як утне грепака, а пани ну гарцявать, 
да хто, каже, навприсядки, хто на сталах, хто на стенах, а 
їїншіе одно на другому.... Дивицце Охрем, да дивуецце, що 
панота за дуранляси такіе виробляє. А далі пасели, каже, за 
студ — вечерать бачь, и йому дали шматок чогось то, Охрем 
пакаштував — смашне.... «Нехай же, каже, дитям на гасти- 
нець,:& — дай за пазуху; а тут півень — какарику! — все й зата- 
рахтило, й загуркатило. Охрем н« наче прашнрсь.... Дивицця 
— темно; разглядицце — у балоти стаіть; став вилазить — вилез, 
да вітти не можна, - страениє екесь кругом, а нучь — хочь ока 
виколи!... Дав Бог світ; раздивицце Охрем — аж вун у пустий 
виаилці, що була колис против волости. Охрем переврестивсь, 
да витти!.,. да дорогою й дума: «дарма, що завели бвсови чор- 
тяки у пусту винницю, а все таки добре заплатили!... Да не, 
набуть, не на такіх наскочив, не накурить!... До кашени,— 
аік там анучка якась, а в юй у галле; за пазуху — аж там — з 
позволения сказать — чортвить що!.. 

А то в друге, расказував: грав тут — такі, у нас, у когось 
то весилля, да пуд пувпачь, як уси вже пудпили — чимсь то 
не вдоволнили Охрема; вун за шапку— дай був такій... Йде - 
коли будинкі, а в йіх людей — видима — ^невидима!.. Свєчки зя- 
ють, пани бегають, и музика чепеляе, — да так, каже, нешпет- 
ііа!...«Лиха годипаб тебе грала, — ^дума Охрем: не так би цюю 
ші заграли!... Дай зайду, тут видна весилля, а музика на ве- 
си.ии не буде липшій!..* Тульки що задумав — аж вибегаготь 
пани, до Охрему в пояс, <Х<да, будь ласкав, кажуть, до 



— 76 — 

нас!» Охрем сюди, да зараз — клим, клим!... наладив скрипку, 
да як удере, — пани як наруках не носять його... 

Коли, трохи згодом, дзвонокь - дзелень! дзелень! — «О, ка- 
жуть, ще гости єдуть до нас,— грай Охрем лучше: пан, що еде, 
на горелку дасть.» Колиж справди пан, шо з двонком, и став 
тут. Охрем скульки мога грає....»Хто там грає?» питає пан. 
А Охрем дума: — приди побачить! — да шішаі, да веселійшаі!.. 
Еолпж чує, два чалавски цупять його, дай привели до пана. 
*Що ти за чалавек?» питає пан. — ^Охрєм-музика!» -*3ачіш 
ти ну чи тутсчка граєш?»- «У панив па весилли,» каже.— 
*Ти пьяші!* — 'Та ще не, каже Охрем: а як ваша милость 
дасть на горил ку, — тади може й буду.»- «Садись же, одвича 
пан: на вуз, я тоби пойграю!» Привезли, положили Охрем 
заснув. А то пан, да станови, йіхав нучи, а Охрем грає у 
пустуй хаті, край дороги. От його привезли — дай у халодну! 
А на завтра так, казав, найграли, що вун скакав, скакав, ле- 
жечи, трепака... 

А то знав - чудасєя була...да що й гомонить!., и за день 
не роскажешь усього, що,' було, Охрем разсказує.., Отто яки 
були з йім дива, дак и Господи, Твоя воля!... що ппшому дак 
и васне таке не присницця!... Добре вун казав, що як би не 
один злучай, дак не вмертиб йому своєю смертию... 

.... Годув за десять, чи що, до його смсрти, пришла каже 
з Хлапеиикув баба на весилле договарувать: — дочку, чи що, 
аддавала... «Як не два з копою, каже Схрем, дак и балакать 
нечого!» — «Грошей у мене нема, адвича баба, а я табе де що 
друге дам, що дучче буде ад двох з копою!»— да щось и взя- 
ла ему на уха шептат. — Охрем и магарич свуй наставив, и 
весилля грав без грошей. А баба тая, зволте знать, була зна- 
харка, дак прасля того весилля Охрем зовсім не тей чалавек 
зробився, и у двуре, и у поли, и сам, и скатинка, все зроби- 
лось — глянуть любо!— Брало на весилли... вєстимо, Охрім- 



~ 77 — 

музика — оццюди дивись! На видумки, да на приказкн- и ррни 
не було; а на весилли, звисна, всякі бувають люде, усяке очи 
н всяка думка.... йому не едне весилле не минулось без уро- 
кив. Було вичваруе, да видумує, а пасля, недсль зо две, и 
справляє сердеха ухи да охи! А тож дак ні! Охрема ад уся- 
кого наваждення неначе замарочпло що. — «А горілку усе таки 
пив Охрім?» — «Отто-то й діла, юо и горілки вже сливе не 
вживав; десь вража 'баба и од сього зелля нараєла.» — -А чи 
не росказував коли пебудь Охрім, що йому знахарка казала?» 
— «Да не— таки, спасибу ііому, добрші на старости був, не 
зхотєв усього нести в домовину. Я, бачь, и родичь йому трохи 
Доводивсь: свекруха моя в його сина бабила, да бувало чи у 
Рихле йдеш, або у Коран, - завернеш и до його на дорози. — 
Раз так зайшов я, а вун був не дужій; гамоннял про се, да 
про те, а далі я такі й кажу: «Охрєм, тиможевмрзш: скажи, 
— нехай би я й діти моі поминали тебе: раскажи мени, що 
табе дав Буг на разум ад лихоі гадини да ад злах людей.» 
•Вун, правда, довга не хотив, а да.іе-то, - нехай над йім зем- 
ля пером! - и мене де що разказав. — Спершу я думав, що там 
Во-зна що таке, аж не!.., 

(Записана вт» м. Понорницяхь, Кролевецкаго уЬзда, Чер- 
ниговской губ., перенечатана изь Черниговскихг губ. Відомо- 
стей 1854 г., ЛІ 17-й.) 



— 78 — 

42. 

ВІДЬМА. 

Був собі парубоЕ и влюбився він в дівчику, Два годи лю- 
бились вони дуже; - тим часом найшовся другий парубок Йван — 
и відбив. Він собі затоснив той Василь, — ходить що вечеря, 
але ніхто не знає, де він ходить. Разу йідного хлопці сельскі 
зговорилися меж собою: «де тото він ходить, шко,ш з нами 
не бувает в- компаній,— треба його постерегти?* 

Колись йде Василь- до горяльні, — була то в селі стара 
горяльня з давніх пор пустая; приходить він дотеі горяльні — 
аж там свігицця. Тим часом йде Василь до горяльні, — виска- 
киваюті до його дві пани и витаюцця з ним. Хлопці дивляцця 
під вікном, що він робить. А він пі>е собі вино; сіла у нього 
панна на руках и собі цілуюцця! Хлопці, як то побачили 
Пійдем — же до його батька сказати, що то з ним діецця.» 

Прийшли до хати. «Добривечер тобі, дяді>ку Трохиме! а 
дома ваш Василь? >^ - ^ Нема. >-« А гдсж він?» --А Хто його 
знає: псявіра десь тягаєцця — не почув дома.» — *А вийдіт-ну 
сюди, дядьку Трохиме, — ходіть-ну з нами: ми вас :{аведем, - 
побачите, що то він робить.» — Приходят вони до той горяль- 
ні, - стоіть сторож. Вони у нього шітаюцця: «А чий то дом?» Він 
йім отказуе: — «Господина Окомона. » — * Пустиж нас туди в 
середину.» А він каже: — «Нельзя, буде мене пан ругати.* — 
Ні жадним способом не можно було преступити. Стояли вони 
під окиом, тай пішли вони до дому «Ми вже на другу ніч не 
пустим. » 

Приходе Василь рано до дому. Питаецця його батько: 
♦А де ти, сину, був?* — «Я, тату, ходив до Гапки на дос- 
виткі.* — Лі]й, сину, сину! не у Гапкі ти був, а ти був в ста- 
ррй горяльні,! — «Ні, тату: не був я в горя.іьні, а був я в 



— 79 -^ 

ГОСТЯХ у окомона; вони мене щиро аапросивают, що — бипі хо- 
див до них гуляти.* — «Вжеж ти, сину, більше туди не пійдеш. » 

Прийшов вечер, — кортить його идти до горяльні, а за ним 
батьЕО слідвомь ходе — стереже його; але явось втік він. Як 
побіг він, — батько за ним, - не догнав його: вскочив в горяль- 
ню. А еторожа сейчас заперли и не дустили батька в горяль- 
ню. «Ей, сину, що ти робиш? вони тебе замучат.* А вони 
(пани) відзиваюцця до нього: — «пошол вон, зачвм крічіш під 
окошками!* — 

Вернувся до дому и плаче сіарий: ділу ніч ходить- тос- 
ву€,— жалко йому сина, що він з відьмами зішовся, и говорить 
до сво€і жінкі: «Що ми будем, стара, робити? треба нам ста- 
ратись людей, щоби спна визволити!*— Иитаюцця вони всіх 
людей — ^піхто не знає. Приходит до нього бабка бідна милос- 
тюшу просити. Патаюцця вони той бабкі: «чи не знаєте, бабко, 
що нам зробити, у нас така біда? — Пристав до нашого сипа 
злий дух.* А баба каже:— «Возміт, люде добрі, найдить тако- 
го ножа, що сім год святицця (с) паскою, и очкура такого, 
що сім год паробок носить на собі, и дайте йому, як він вже 
буде идти туди. — (Як) ляже з нею ~ и нехай обчертить три рази 
іфугом себе и нехай повернецця так, щоби ю обвязати около 
себе и, тоді, як півні заспівають, вона не втече від нього.» — 
Так и зробили. 

Лежать вони наземлі и до світа. Як побачили чорти, що 
юна коло нього, хтіли його роздерти и вирвати(з), — ^але жад- 
них способом не було моаша, для того що обчерчено свяченим 
ножем. Лежать вони до світа, — приходят до них с процесією 
и беруть йіх у церков и охрестили обох, тай звінчали йіх. 

Тепер вона йому каже: «Я такого то села; я христіянка, 
така як и ти, и сім год була з злим духом: мати моя прокляла 
мене. Еолись вона вечером готовила вечеряти, а я була малою— 
год мені було четирі; я стала докучати своій матері, щоби дала 
ШстИу — ^Бона розгнівалась и викінула в сіні и сказала: «Не 



-■ви- 
хай тебе возьме чорт!> Він мене и взяв. Виходить мати піз- 
нійше и питає свого чоловіка: «Де-то наша детияа?Ой пропа- 
ла моя детина!» 

Тепер вони собі повінчалися з Василем, живуть собі доб- 
ре, кохакщця. И діждали вони літа, пійшли сіно громадити. 
Ходить Василева жінка и плаче; він йійі питає: «Чого ти, жінко, 
плачиїп?» — «Ех, чоловіче, — чого я плачу! А зробиш мені те, 
що я тебе буду просити.* «Зроблю. — «А справді >,робиш?> — 
«Далебі зроблю.» — «Приіхав мій брат просити мене на ве- 
СІЛ.ІЯ.* — «А деж він?» — «Он де стоіть,— Шдьмо.» — «Пойідемо.- 
— ^Посідали. Вона його учить: «Прийідем ми до брата на ве- 
сіл.ія, — ^він тобі буде давати чарку горілки, так ти не пий, 
поки він сам не випхє; а як він випье тоді ти випий другу. 
И він тебе поведе в льохг и буде давати сребіїо, золото и 
крам, —так ти не бери: скажеш, що у мене єсть. Він тебе 
поведе в другій льох, там вуголля и лика, - той ти скажи: я 
те возьму, мені те знадобицця: вуголь возьму и віддам ковалю, 
а він мені швидко зробить роботу — и то в хозяйстві добре; а 
лика мені здадуцця— поплету собі постолики и мені добре буде 
косити сіно, громадити, жати.» 

Так вій и зробив. Той сказав йому: «тримай полу!» Він 
силу насипав уголля в полу и навішав на плече лик. Війшов 
Г.ІН з льоху, глянув в полу — аж то у нього зодото; гляне собі 
па плече — аж то у нього матерія дорогая. Запрягли коні, тай 
відвезли йіх туди, де взяли. 

Вони прийізжают на сіножать— аж конячка пасецця. 
«Запрягай ну, жінко, та пойідем до дому!» Приізжають вони 
дому; як взяли вони собі жити добре,— забогатіли пі з того 
ні з сього,— накупили собі волів и коней,— посилають в дорогу 
по сіль. Вийізжае по сіль Василь и каже жінці: « роспорадись, 
жінко, щоби ти зобрала хліб.> — «Добре, чоловіче! вона відка- 
зала. — ^І'лядиж, чоловіче, не називай непе прок.іятою,— будем 
жити и у ]Зога здоровля просити!» — * Добре, жінко, не буду.» 



— 81 — 

Йойкав щн ^ Крим, набрав солі и Ііде назад. Иа^іі^зжаб 
иа ті грунт — аж дшицеці— ?стоігь Іого .^то. «Ах, фн іфрк- 
дятац тиж іюні занапастила :р^.* Прийіжав він до дому, вн- 
іавцця: «Де Марія?» «Нема^ — каже його маФи. «А деж?»-^ 
«Хто йШ жав —так як вода умила!? — Ах, Боже! на щож я 
Ш ругав?» — Подивився він у свойім обийсті — ^аж у нього всіє 
оцте в засівах. А він собі затужив.., Збувся жінкі, — яв взн- 
іо йому нещастя: нршіало вже його все добро! 

(Записана вь ІІодольской гу^. И. Лозинсвимг.) 



43. 

УЖ— ЦАРЕВИЧ И ВІРНА ЖОНА. 

Була собі цариця и в йійі не було дітей из щщ. Ска- 
аади йій знахарі: «Болиб ноловнднщуву велщьу. Взоти зварити 
щучину голову, саму голову, м щоб рона з'ьйіла:— Изварїфь ту 
голову, из^йіжте, то ви зайдете. » Вава тш и зробила: зайшла— 
І цілий гОд ходила. Бончнвся год — вродила ужа. 

Той уж на роду заговорив— своро родився заговорнв: 
«Татву, говорить, и мамво! извел^ть мені зробити ваміяну 
штву, « щоб ліжечко там <було, и воміночов, и огонь щоб :сам 
горів - и щоб у місяць мене оженити. » Зробили тав: запікші 
Його у вам'ьяну хатву,- у дві неділі виріс ^еливий уж — ^на 
вое ліжво. 

От, водить вже до його из нростах дівчат: «ого вже він 
подюбять. Водили вже йіх там, водили, — н^р^одиди зо всеі 
«кружцоети: яе доберуть! А у одциі баба да було дв^вадціть 
дояов^^н хіх вбрали, да тільво де брали рдниі— тііецщої От 
ленша і*обершь*: «дурні ан, дурш! яв би мене заали, тоб я і;а^ 
раз їбуда невісзвбію. 

11 



— 82 — 

До цйра. те дойшлось — ^и прийіхали зарагі, и взям йііі. 
Привели йійі до цара; цар говорить: «Чи будеш мені невісткою, 
чи ні? »А вона каже: — ^Буду!^ — ^Давайтеж мені зараз дванад- 
цять платтів, дванадцять панчіх, дванадцать сорочок, дванад- 
цать черевик и всего по дванадцать.» Убралась и пишла до 
його. Ті дівчата прийдуть: сунецця до них, хоче вставати— -во- 
ни на втіки, що уж; а та прийшла да стоіть у порога. «Здра- 
стуйте!» — Здрастуй! чи будеш мені жоною? — «Буду,»— Скідай 
же одно птатте. — Вона каже:- Скідайтеж и ви одне.» Він 
скінув: скінув він шкуру одну, а вона — ^платте. 'Ґепер знову 
каже: — Скідай друге платте! — А вона каже: «Скідайте и ви.» 
Дай трете так, и четверте — аж до дванадцятого: осталась вона 
у одній сукні, а він — тільки чоловіком. — Уже поскідав шкур- 
кі, — ^летить, а огонь на комінку горить. Вона, взявши, да за 
тиі шкуркі, да на огонь скінула, дай спалила. — Спалила — ^дак 
він и став уже царем. Повинчались, да и живуть; а батько 
не пішли. 

Кличуть йіх через кількі времія, а він не йде. Вона 
каже: «Пустіть мене, сердце, до батька до вашого, піду погу- 
ляю, а то будуть гнивацьця: як же так можна на пійти!» От, 
він йійі пустив. Пішла; гуляла там, гуляла; и йіла, и пцда. 
А він йій приказав:» Иднж гуляти, та тілько батьку да матері 
правду скажеш, до ти мене не застанеш. » Щоб не знали вони, 
що він из ужа да став чоловік. А вона призналася. Погуляла 
там, приходить до дому, — аж його нема: пішов уже на друге 
государство, край світа. 

Вона сиділа-сиділа, плакала-плакала, дай пішла у світ 
шукати чоловіка. Приходить у село. Підошла, просицця на ніч 
до бабки, до вітровоі матері. Та не пускав: «Боже сохрани! 
тут прилетить мій син, зараз почує руську кость, зараз тебе 
уб'ье, роздув!» Просилась, поки упросилась: та баба й заховала 
у скриню. А він як прилетів, до зараз и пбчув, — ^кааке: «що 
теє таке, матко: у нас руська кость смердить?» А та мати и 



— 83 — 

не каже: «Та приходила жінка проситися, — каже, що толовік 
покинув. — Дайтеж, мамо, йій яблучко сребране,' да нехай вона 
ще, бо вже йійі чоловік да на другом государстві. — Пішла. 

Йде, да йде, — обнімає іі то ніч уже; обнімає ніч, — про- 
сиздя вона на ніч — ^так у бабусі. Не пускає и ця: *Тут як 
прилетить мій син, до тебе спалить!» — ^Ні, я вже ночувала у 
таких: ночувала я у вітровоі матері. — Дак вона тож заховала 
йійі. Вона була місяцева мати. Аж прилітає місяць: «Що це 
таке, мамко, руська кость смердить!» А вона каже:— Ото, мій 
синочку, приходила жінка якась, — та, що йійі муж покинув за 
те, що батькові-матері правду сказала. — Він каже: * Добре, що 
ви упустили; дайтеж ій золоте яблучко, — ^нехай вона скоріше 
посшшавцця, бо вже йій| муж женицця на другій жоні.» От 
вона переночувала, дали йійі те яблучко золоте; вона пішла. 

Йде, да. йде, — обнімає знов йійі ніч, — вечор-то. Просицця 
знов на ніч в сонцевоі матері. Та знов бабуся говорить йій: «Не 
пущу я тебе: мій син по світу літає, до як прилетить — спалить 
тебе.» Вона каже: — Я у такіх ночувала уже; мені, слава Богу, 
дали уже двоє яблучок. Вона там заночувала. Прилітає той 
син, солнце те, и говорить: «Що це таке, матусю, що руська 
кость смердить!» А вона говорить: — ^приходила женщина такая- 
то (не каже правди сину, що йійі муж покинув), — просицьця 
наніч. — Дак він каже: йійі муж оженився уже на другій жоні, — 
и нехай вона йде туди, и дайте йій діямед: (яблучко таке вже 
саме дорогше, саме лучче), и скажить ій, щоб вона пришла у 
той дом, де йійі муж, — ^дак йійі не допустять туди, да то щоб 
вона изробилась старчихою, и сіла там коло двора, и прослала 
платочка, и положила одне яблучко сребране: дак донесуть 
люде, що прибула якась старчиха и продає сребрані яблучка. » 

Йій схотілось купити — тій государині, то вона пошла ку- 
повати. «Що тобі за те яблучко?» А вона говорить: — Мені не 
треба нічого, панійко, чи там, государинько: я хочу, щоб ви 
мене пустили до свого мужа переночувати. — Тепер же вона 



— 84 — 

ШйШ к вблучш>*^и врийшлосн тода уиусшїи туди йочувати,- 
да» вона., свого жужа упоМла чието, щоб він нічдго не зшкіВу 
щоб-то і ею нічого не говорив, щоб не пізнала одразу^ іщг 
Мйі чоловік. Тепер жа вона йійі внустида у коннаїи, мужа 
бШ)го упойіла. То вона вже будила його, будила^ тайпшіла. 

Він на завтра устає - пробужаецця, говорить — сам собі 
думає: «Що теє таке: так як начеб то пахнуть первоі жони 
слйози коло мене — и я увесь мокрий?> Нікому того не роска- 
зав, и жінці своей не признавсй. «Почекай же, на завтрапшю 
ніч я не буду спати: буду замічати, примічати,» 

На завтрішній день розстилає вона знов платочок, и по- 
лб^ила вже яблучко золоте. Приходить вона знов — ^государнн»^ 
приходить и говорить: «Продай же мені яблучко, я тобі скиль- 
ки хочеііі грошей дам.» А вона: — Ні, не хочу, панійко: мені 
не треба нічого, тільки пустіть мене ище одну ніч переночу- 
вати. — Вона взяза и пустила. Так вона знов, як взяла його 
будити, як взяла його качати, цілувати, а та знов його упойіла. 
Так вона знов поплакала, облила його слезами, дай пішла. 

Одне вже яблучко зосталося — дітментове, саме найдорог- 
ше: се вже йій на одну тільки ніч. Каже: «Пустіть же, паній- 
ко, ще й на тсю ніч, дай годі вже. » Тепер же він вже ту ніч 
не спить. Вона приіпла, зараз стала цілувати його у голову — 
жінка перва; вія мовчить. Тепер же він прокинувся, проснувся: 
вона його цілує. Каже: «.Хто ти такій?* — «Я перва ваша жона!* 
—Яким же ти родом сюди зайшла? — «Я була там и там, за- 
ходила ночувати, дали мені яблучка, а дала твоій жоні яб- 
лучко, а вона мене упустила до вас переночувати: я вже тре- 
тю ніч тут ночую- > 

Так він роздумався, — крякнув, щоб свічки засвітили. Вояа 
зовсім старчиха. Він роздумався: «Боже мій! що то таке: що 
хкрвая жоші свого мужа край світа, найшла, а другая, ярмс- 



-^ лл _ 
•^ а& ^* 

ш»^ №огЬ ЩЖі т Ябі^^ШИ (углдМй* Велів і((Ші д»!і{Гіт^ 
сіь офі ^ суяяі) у ВС6 Що треба,—* гу—ртше&т ійіьіій а* 



44. 

ЙВАНИВАНОВИЧ 

царевич. • 

Лк бр собі чоловік да жінка, да було в йіх три дочки. 
рт той дід пойіхав у ліс дров збірать. Коли—як схопицця 
бура, да йороз, да вітер, да соцце припекло, — тому діду мі- 
шок грошей кинуло на віз, а дочку забрало. — Дак він пойіхав. 
до дому, привіз тиі гроши, поклав; пойіхав з другою. Дак воно 
знов як схопилося — ^мішок грошей кинуло на віз, а дочку й 
забрало. Дак він привіз; пойіхав ис третвю. Дак и знов и третю 
забрало. Дак він уже тілко з сином оставсь. 

И в его один син. Пішов на охоту. Йде, да йде, да знай- 
шов аж у чужу землю. Коли — хата стойіть, автийхаті — його 
сестра. А вона його заховала пид ночви. Коли пришов Вітер: 
*пхе, пхе, миленька, |)уська кость всшяв!* Вона каже: — То ти 
по чужих степах находився, руської кости напахався, — то вона 
коло тебе й пахне. — ^Да каже: — не рад биб ти моєму братіку, 
як би в гості пришов? — А вин каже: * чому б не рад? дурна!» 
Иошла, його ввела. — Він там уніс горілки и меду и вина; там 
усе пили й йіли. Він и пошов. — Йде —коли друга хата стоіть, 
а в тий хаті друга сестра сидить. Заховала його пид ночви. 
Пришов Мороз: *Пхе, йхе, миленька, руська ^кость воняе!» 
Вона каже: — ^то ти, мій миленький, по чужих степах находив- 



-- 86 — 

ск, руської коети напахався, — ^то вона коло тебе й пахне. — 
Не рад биб ти моєму братіку, як би в гості пришов? — ^А Мо- 
роз каже: «чомуб не рад? дурна! * Вона пошла, ввела його; то 
там пили, Шли и гуляли. Він пошов меду вніс; там погуляли; 
він пошов. — Йде, да йде, — коли третя хата стоіть, а в тій хаті 
сама меньша сестра сидить. — Заховала його під ночви. Коли 
прийшло Сонце: «пхе, пхе, миленька, руська кость воняе!> — 
То ти, мій миленькій, по чужих степах находився, руської 
кости напахався, — то вона коло тебе пахне. — Не рад жеб ти 
моєму братіку, як би в гості пришов? — Сонце каже: «чомуб 
ие рад?> Вона ввела. Сонце пошло, покликало Вітра и Мороза, 
та пили усі ВМІСТІ: ти три сестри, и Мороз, и Сонце, и Вітер 
и той. 

Пошли. «Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шу- 
ряка оженить? Ходім до цара.» — Цар умер и царица царивнзс 
зосталась. «Посватасм!» Пошли. Він пристав до царівни. Вона 
поїхала на ярмарок, а він зоставсь, и у водну комнату не 
пускали його. Він каже: «Що я за цар, що я в цю комнату 
не пойду?» Да взяв, да пошов. Пришов— аж там змій, каме- 
нем навернений. Він узяв просить уже того царевича: «Йван 
Иванович, руський царевич, поможи мині хоч одним мезинь- 
цем оцйого каменя піднять, — я тобі два віка їірибавлю.» Він 
взяв и поміг одвалить. 

Як прийіде царівна, як нападе його, що 'двернув, — він 
взяв и пошов у блудяги. Да пришов у ночі, хотів у змія ца- 
рівну вкрасти; а змій йійі зсушив так як дощечку. Він мірку 
гороху посипав голубу; голуб сюди туди, а він царівну вкрав, 
да й утік. Голуб: вава-вурр! вава-вурр! Змій як прокинецця, 
як пошов у догонь; нагнав, одняв. «Оцеж, каже, тобі один вік!» 
Не бив; дак він забрав царівну и пошов. — Він и надругу ніч 
пошов — украв; змій снов и нагнав його, — нагнав, одняв, «От 
сеж, каше, тобі другий вік! а в третє як поймаю, дак уб-ью. • 



^ 87 — 

Він пошов й в трете. Поймав він у трете, взяв—убий, цере- 
падив, попелець иа море пустив. 

Яв почув Вітер, да Мороз, да Сонце, що' нема його на 
світі, — ^вони пошли. Сонце пригріло, Вітер подунув. Мороз ис- 
чепив,— попелець той зобрали, цілющою водою вомазали, а 
живущою напойіли; він устав, пошов. Йде, да йде — коли ле- 
тить комар, а він крикнув: «Ей, комар, стерво, бережись, бо 
зіШм! Я три дні не йів, до тебе зійім.» Комар просицця:— 
Йван Иванович, руській царевич, не йіж мене: я тобі в вели- 
кій приводі стану. —Йде, да йде —коли летить муха. Він крик- 
нув: «Е, муха, стерво, бережись, бо згйім: три дні не йів!» 
Вона просицця: — ^Иван Иванович, руський царевич, не йіж 
мене,— шо схочеш, те й дам. — ^Він пустив. — Йде, да йде — коли 
депіть овод. «Ей, овод, стерво, бережись, бо зійім!» Овод про- 
сицця: — Йван Иванович, а, руський царевич, не йіж мене: я 
тобі в великій пригоді етану! -Він и пустив. Боли йде, да 
йде, — ^коли — лежить щука на березі. Він крикнув: «щука, 
стерво, бережись, бо зьйім! > Вона просицця: — ^Иван Иванович, 
руський царевич, не йіж мене, — я тобі в великій пригоді 
стану! 

Йде, да йде, — ^коли — стоіть хата, и втийхатібаба:— юга — за- 
лізна нога. Він нанявся в еі на год, не на . год на три дні три 
кобилиці пасти. «Як випасеш, дак я тобі самого лучого коня 
дам; а не випасеш, дак тебе з світа згублю. * — ^Дак він погнав; 
дала йому хліба осушечок, да щоб на день було. —Він зараз 
изійів, дай сидить голодний, а вони (тиі три кобилиці) побіг- 
ли (а то не кобилиці: то йійі дочки) у прогноі (*) нохова^іись. . 
Він йде, дай плачеть.— Коли — летить комар: «Йван Иванович, 
руській царевич, чого ти плачеш? "> — Як же мені не плакать: 
нанявся на три дні три кобилиці пасти, дак вони повтікали. — 



(*) Зваздгь, вода загяиась. 



88 



Дак вія каже: «не плач!» Зобрав комар свов вийсько, шбшоб. 
Як заняв йіх, — вигнав з води, — ^дак він заняв, погнав до дому: 
одпа^ день. - Гонить на другий день. Дала йому заоушечок 
хліба; ФІН азгШв, «сидить; еони Ш побігли. Він йде, дай плаче. 
Летаї^ «вод: «Йван Иваікюич, руський ц^евич, чого ти нла- 
чеш?>~Як 4Бе кеш, каже, не плакать: нандвш на три дні 
т!ря кобилиці пасти, щи «(ши й утекли. — ^Дак овод ваяіе!» «не 
плачі» — 'Ял ^ФрЗі» своє вийсько, як нЯшов, як заняв, — пови- 
гонив з «оди. Тоді той пошав до дому: одпас два дні. — Шт- 
нав на треШ день, дак изеов утекли Сидить, дай плачіе. Ш- 
ходиі^ь щуіка: »йваи іИванович, руський царевич, чого ти пла- 
чеш?»— Як же мені 'Не плакать: нанявся яа-три дні три ко- 
билиці насти, дак вони й побігли,— л бачив, оцюди и бігли,— 
десь у нрогиоі поховались. — Бін узяв, вона пошла. Лк заб- 
рала своє вийсько, як заняла ти коні, як узяла шф^и,— виг- 
нала ^ води; він 'Занив іИ іюгнав: одпас три дні. 

Вона вивела йому самого луччого ж^ебца; шл ,не с^оті^: 
говорить: «не хочу— великий! зін жеце и уб'ьв на Д(фОзі« |І 
пошов и сказав йій, що: «дайте мені маленьке стрижвдті£0.* 
(котрому три літі, коли — ^дві.) Вона й вивела. Він ведр його, 
уже нич обняла. Воно просицця: «Йван Иванович, руський 
царевич, пусти мене до матінки п^ночовать, — ^я до тебе й 
само прибіжу!* Він пустив. Воно переночовало, — так яд світ, 
уже й біжить. Прибіжить, по хунту землі кидає с пид копита.*— 
Він йде, да йде, — уже нич обняла. Воно просицця: ♦ Йван Ива- 
нович, ,русьіцй царевич, пусти мене ще на сю нич: завтра в 
ранці бігтиму, буде по пивтора пуда землі с пид йапита ле- 
тіть!» Він пустив. Коли —на другий день біжить, по 'пн^тора 
с пид копита п^гда землі летить. £ін сів, дай Шде. 

Пойіхав до цара, до царівни,— дай украв царівну. Про- 
кинувся змій. Як пошов у договір;—- догнав, хотів розірвать. 



-^ 89 — 

Він- крикнув: >і!^оню мий^ миіиб, іеюіш.і^ий іаію^цй:,;і;іБ]ідай;і<ію 

ПИВЮра ПуХа* С'ПИД «ОІШТа : ^еНЛІ!» Вій, ЯК:^ЗЯВ .';ЩЦІ1?Ь,-Н^И 

змія в^. ' '.' .••■\:..і .г.\ІІ \ип}и 

- А< сани стали* > на шсті'ашхь! ..-.'і-іім.и:' ««і'^пт л ^ 



(Записана в* Пирянййском'ь уЬзд^Ь/ЇІодтаіскОй ґуб.)" 



і.'КІ 



' ".,... , . ; . •..-.■... ..:.' . '//'і ]Г' ГіП 






... / •. • 'у. 

45. 



,. ■' . / 
■ '■« ' . ..; /'['І 

БЕЗЩАСНИЙ ЙВАН. 

Бр собі безщасний Йван, да такій безщасний^ що^ нема 

' і * » 

нічого: нема ніякого пристановища йому нігде, даже й рдещ 
ніякоі нема в його — в драній свиті був. От вір и ціціов слу- 
жить. Думає собі: «може, де наймусь.! — Йде, та йдр дорогою, 
коди й йде чоловік навпроти його. * Здоров був,^ безщасний 
Йван!*— Дай, Боже, здоровье, дядьку! — «А куди ти йдеш?» — 
Пойду: чи не наймусь де: колиб хто найняв, то яб найнявсь, 
а то ніде жить. — «Наймись у мене,»— чоловік каже. Ну:^ дрбре: 
наймусь, — «А що тобі на год?* — А щож мені на год?— дасте 
день цроса (четвертину проса викосить): може, я хоть тром 
розживусь як небудь.— Ото той чоловік каже: «Ну,, добре; сіг 
дай же та йідьмо.» -Ото дрийіхали до дому. Служить він ці- 
днй год. Як вислужив год, хазяін йому посіяв день прорд, ЩСІ^ 
він ним покористував. Коли — як стало просо спіть, а Грробхй9? 
узяв та горобців наслав, а вони и випили просо; д< тоді ві;^ 
тілько заплакав, дай пішов с тім, що нема щастя, — анічого й 
не брав більш в того хозяіпа, що служив: він йому й, дава]в 
щось там грошей, казав: «на тобі хоч грошей трохи на^ доро- 
гу;» а він и не взяв, — сказав:— не хочу я брать и грошей: 
коли безщасіаиЕЙ, то в мене и гроші пропадуть! • 

Попов изнов наймацьця. Йде собі,— коли й зостртс ЙбгЬ 

12 



— т — 

авов 10Л0ВІК др5^й, — йде навпроти його. «Здоров був, безщас- 
ни Ивіше!*— Дай, Боже, здоровье, дядьку! — ^А куди ти 
йдеш?» — Піду, каже, чи не найняв би хто, бо це служив год 
у в одного чоловіка за день іфоса, дай пропало— горобці ви- 
пили.—Л той ісаже ноловїк: * наймись у мене, — я тобі заплачу, 
що ти схочеш.»— Щож? — я грошей не хочу, а дайте мені на 
год день гречки.— ♦Ну, добре: дам. і Ото поіхали туда до того 
чоловіка. Живе він там, и добре йому жить, — ще краще, як 
у того, що вперед був. Ото став году доживать, — посіяли день 
гречки. Ото гречка розцвілась саме, а Мороз узяв дай зморо- 
зив так, що не іґоросла — ^^й пропало, що він год служив! Тиль- 
ки подививсь, дай так пішов со плачем. 

Ото пішов знов служить паймацьця. Йде, та йде, коли п 
йіде на впроти його чоловік конячкою и лошятко біжить ма- 
леньке за возом. Зострілись, поздоровкались; а потім и питає 
чоловік Йвана: «куди це ти йдеш?> — Піду, каже, щоб де пай- 
няцьця. Да це служив год одному чоловіку за день гречки, 
тай дурно — ^Як дурно?» — Мороз поморозив. — «Наймись у мене 
й я тобі дам те саме на год.» — Е, ні: я вже не хочу того. — 
«А щож тобі дать?» — Я не хочу нічого: дайте мені оце лошя, 
як вибуду год, — то, може, чи не лучче покористую лошям: хоч 
буду йіздить на конику!— *Ну, добре,» сказав йому той чоловік. — 
Ото він давай там служить, в того" хозяіна, цілий год. Як 
вийшов год, до тоді хозяін дав йому того лошачка, а він и 
пойіхав собі. Йіхав благополучно зразу. А Юрій як наслав вов- 
ків на Того лошака, а вони прибігли, да отняли, тай иззіїи 
уочивидячки лошака. От тоді, хоч и жалько було йому свого 
лошачка, да нічого робить — уже не вернецця, ~ заплакав, дай 
так минулось. 

Пішов изнову, чи не наймецця де. Йде тай йде, — коли й 
зострічае чоловіка — йде кудись: чи на охоту, чи з охоти, бо и 
^ружже було на возі. Ото той чоловік и каже: «Здоров був, 



^ 9І - 

безщасний ИБан!» — Дай, Боже, здоровьв! — «А куди ти йдвш?» 
— Е, куди я йду: куди Бог дасть! Піду найму<;ь... АліЄ> хто 
його знає, як и даймацьця: бо це служив три годи добіжім люг 
дам, тай дурно! — «Як дурно?* — Так: що одному служив за 
день проса цілий год, та горобці винили; а другому за день 
гречки год служив, та мороз поморозив, а третему служив год 
за лошака, та вовки ззіли. -«Ну, то наймись у мене. Що тобі 
на год?* — А щож мені на год? — тепер я не хочу нічого: дасте 
свитку да рушницю, бо в мепе нічого не вдержицьця, — «Ну, 
добре: дам.^ Ото пойіхали вони до дому. Давай він служить- 
Служив цілий год у його, а потім як вислужив год, до тоді 
став одходить од хазяіна, а хазяін дав йому свиту и рушницю • 
От він узяв, удягся в свиту, рушницю на іілече, тай пойшов 
собі на охоту. 

Ото, як зачав йти, прийшов до моря, та по над морем 
йде тай йде, — коли дивицця — аж плавають три качки на березі. 
От він и давай крастись до йіх, щоб побить. Кравсь, кравсь, — 
до того докравсь, що вже дві знялись, тай полетіли, а одна 
сидить такі; а він усе такі крадецця, щоб убить. Коли чув — ^аж 
говорить вона йому:* Не бий мене, чоловіче добрий! я тобі в 
великій пригоді стану. Йди, каже, сюди, ближче, да роспитае- 
мось: як я старша, то я буду над тобою матірью, а як ти 
старшій, то буду тобі жінкою.» Ото він прийшов ближче за- 
чали там роспитувацьця. Роспитались — аж він за неі годаміи 
старший. От вона сказала йому: «Ну, буду я тобі жінкою.» 

Тоді вони собі пішли, під тином переночували, поки що 
(бо ніде було: ні хати нема ще, нічого), а на другій день взя- 
ла вопа шовковий платочок. да пішла до лісу, махнула на- 
вхрест тім платочком, та сказатя: «рубайсь, дерево, возись, 
дерево, й кладись, дерево!» От, як сісазала вона, — так тут як 
зачало рубацьця, котицьця, складацьця, — така купа накотилась, 
що крий Боже, яка велика! От тоді вона послала його за май- 
страми. А він пішов, найняв майстрів, ирював до дому. Тоді 



— 92 — 

зар^' )зой^ Ііібтілн йти робить хату, а вода каже:» Підождіть^ 
йй йдк* 'робить: нбхай піде позве лвдей на завладиви.'» Ото 
вій'гііпюй, йокликав людей, и посходились. И до дядька свого 
лїойш<№, Да став' кликать на закладини. А він каже: «куди а 
гіойДу'до т^бе на закладини: чи в тебеж є дерево на хату?*— * 
^с!ть.-^«Та брешеш: де тобі, грішному, набрать! (А тут того 
не ' зййе, що вже все готове.) Пошов воп из моеі хати, не 
бі^еіИи!*^ Тут взяв, тай вигнав його. Ото він заплакав, тай ш- 
пібв так— бе^ дядька. 

Прийшов до дому, тай каже: «^Не хоче дядько йти, та ще 
Й 'віри не йме, що в мене єсть дерево на хату, — ^взяв та мене 
в йОтиіїйїцо вйгніЕ|,в— каже: пошов, не бреши тут!* Ото вона 
каж€!:-^Ну, нічого: обійдемось и без його! — От, тоді люди ка- 
жуть: «ходим же, де ваші майстрі? ходім закладать.* А вона 
кажег-Та не йдіт, підождіт! по переду випить да пообідать 
треба^—^Ото пообідали; да тоді хотіли йти, а вона сказала: — 
Полйгайте, та оддиште " трохи. — Ото вони полягали, а вона 
мйшла на двір, та. махнула навхрест платочком, та покіль 
0ддихали люди та майстрі— аж уже й построівсь такий дом, 
Що"ну!-і^ііотіорий стоіть... Тілько вийшли на двір, та подиви- 
лись' на той дом. От, тоді вони одправили майстрів, а сами 
йошаи 'ДО йота -призвать, щоб посвятить хату. Піп прийшов, 
пОсвя№в йім кату. Тоді вони зачали жить добре-щасливо: дуже 
бд(раті^—»-'!іакі багаті, що багатіші за дядька того, що не хо- 
тів йти до його на закладини. 

''' 'А ідядь'ку да стало дуже завидно, що в йіх більш добра, 
йіш у його; та взяв, пойшов до папа, да напросив пана так, 
щоб йстребить Йвана из світу. -Як же його перевести з світу, 
щоб не було на світі? Ото надумавсь, — як: так сказав: послать 
його туди, де сонце заходить! (на край світу.) — Ото й послав 
дай! од себе чоловіка, щоб приказав так Йвану: «Підц туди— 
довідайсь, де сойце заходить.* От той пойшов, загадав Иваку: 
'*НЬйди;*туди, де :С0ібце зазводить - довідайсь, що там дібцьцк; а 



— щ — 

як не дійдеш, так, цад казав, що тобі голову ОіЦруіба^!>. Ото 
він переслухав це, заплакав, — гпішов до жінки; ^ну, що тут, 
Еаже> робить, що пан загадав туди дойти, де сонце заходить; 
а. як. не піду, то казав, що голову мені одрубає.» Ото вона 
сказала: -Треба йти. — Взяда дала йому три проскурі и клу- 
бочок золотенькій,— сказала:— на тобі оцей клубочок, да куди 
він буде котицьцз, дой ти туди йди: чи через воду, той чере;^ 
воду, чц ^ерез огонь, той через огонь, — то він прикотицця до 
самих дверей. А проскуру одну ззіш, як туди йтимеш, а одну 
там на столі положиш, а третю як до дому йтимеш, то ззіш! — 
(А то — сада Сонцева дочка — його жінка: тим то вона й зап- 
равляла таїс Божіми силами, як хату робила; а то, як він хо- 
тів стрилять на воді, йощ показалось, що то качки — аж то 
сестри собі.) 

От, тоді він пустив клубочок по перед себе. Куди він 
котицця, туди він йде за ним: чи через воду, той через воду, 
чи через огонь, той через огонь. Коли й прикотивсь до дверей, 

а він очинив, поздоровкавсь, а вони його й познали, що це 

< 

зять. йіх;.а він цього не знає. А вони и питають його: *чи по 
волі, чи по неволи?» — По неволі, — каже. «Ну, сідай жеж у 
нас* Ото він там сів. Тоді давай роспитувать його за все: як 
оженивсь и як сюди зайшов, по якому ділу. Коли так: роспи; 
тадись — аж воно так — як-раз, що він йіх зять... И там ті 
сеікгри, а Сонця цема: пойшло по світу світить.— Ото він як 
роспитавсь — трохи оговтавсь и не боіцця вже нічого: стало 
йому веселіше якось и радосно. Коли — трохи з годом — прико- 
тилось Сонце, — то вже його теща. От тоді давай там гостю- 
вать. Догуляли трохи, а тоді наварили молока, да туди Йвану 
й загадали вскочить. Він ускочив у те молоко (у цебер), а з 
молока як вискочив, да такій став ясний, неначе сонце. От 
тоді сонце и. загадало на дзиґлику йому пойіхать, подивицьця 
на виноград, да погулять. От він и пойіхав. 

Йіде — коли й сидить Горобг^оц на дорозі; а вія иаи;е: 



~ м - 

І 

*А чого ти тут сидиш? забув, як я служив год за просо, а ти 
наслав горобців, а вони й попили, — тепер я тобі оддячу! > Як 
зачав його бить — чисто побив Горобгйова! Тоді покинув, да 
пойіхав далі. — Коли пройіде трохи — аж спдить Мороз. А він 
и до того каже: * забув, як ти поморозрів мені гречку, — оце за 
те я тебе побив!* — Пойіхав ище далі. Прийіде — аж сидить 
Юрій. Він и того давай бить за те, що наслав, вовків на його 
лошака, а вони и ззіли. А тоді прийіхав аж у виноград. Зай- 
іхав у виноград так, ш,о не можно було вийіхать; а він узяв 
тай запалив виноград, а тоді вийіхав и прийіхав туди знов 
до йіх. — А тоді Сонце и собі знов пойіхало у вшіоград. Коли 
дивицця — ?іж сидить на дорозі побитий Горобьсв; а Сонце и 
питає: *хто тебе побив?* — Праведне Сонце, — одказує Горобьев. 
А Сонце и догадалось, що це Йван, зять: бо й він такій був, 
як сонце. А Сонце й каже: «Ну, прости, то я вчора п-ьяний 
був!* — Коли йіде дальше — ая; сидить побитий Мороз; а Сонце 
питає:* хто тебе побив?* — Праведне Сонце. — *Ну, прости; то 
я вчора пьяний був!* — Коли йіде далі — аж сидить побитий 
Юрій; а Сонце й питає: * хто тебе побив?» — Правсдпе Сонце.— 
*Ну, прости: то я вчора ньяний був!^ — Коли прийіде в виног- 
рад аж мало не половина випаленого винограду. От тоді воно 
подивилось, тай вернулось до дому. 

Прийіхало до дому, тай давай тоді питать Йвана: сНу, 
каже, за що ти побив Горобьйова?» — Еге, каже, за що! я слу- 
жив год за день проса, а він послав горобців, а вопп й ви- 
пили. ->« Ну, не виноват. А Мороза — за що?*— А Мороза за 
те, ІДО я саужив у хазяіна за день гречки год, а він и змо- 
розив. — *Ну, не виноват. А Юрія— за що?* — За те, що я за- 
служив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав 
вовків, а вони й ззіли. — ^Ну, и за це не виноват. А виног- 
раду на що стілько випалив?* — Зайіхав туди в середину, а 
назад по можна було вийіхать,— дак я побо'лш^ь, що(б) дзи^- 



— 95 — 

лшя не толамать, да взяв, тай запалив. — «Ну, невиноват ні- 
за-що.* От тоді випровадили його до дому. 

ПриШшов він до дому в благополучні. Тоді пішов до пана, 
росказав пану: що там ц де воно те місце. А пан каже Йвану: 
♦Тепер же піди— довідайсь на той світ (у пекло); а не пійдеш, 
ДЕ я тебе зарубаю. > А тому знов дяіьку приказав, щоб наб- 
рав хліба и запріг пару коней, та йіхав за ним, повирав, щоб— 
чи правда, чи буде він на тім світі.— Ото той Йван пошов 
знов, так як тоді, а дядько його йде за ним по заду. Ото 
прийшов Йван до дверей, очинив двері, увійшов туди з дядь- 
ком, а його питають: «чи по волі, чи по неволі?»— По неволі, 
одказав Йван. - Коли дивицдя: аж покойний пан старий, того 
пана батько, дрова возить у пекло; а вони, пекельники, кажуть: 
-«А ну лишень, випрягай пана, да запрягай дядька: нехай 
трохи иап оддише. » Тоді як запріг Йван дядька, да як при- 
віз разів 3-30 три. дров, — так що дядько вже заклявсь: більше 
не буду нікуди РІвана посилати! ^ От тоді випрягли дядька, тай 
знов пана запрягли.— А вони тоді пошли з пекуіа: Йван по- 
шов у перед, дядько йде по заду. Той уже й прийшов, а дядьку 
хліба не стало, да на силу дойіхав. 

От тоді давай цей Йван росказувать, що там було. Як 
став росказувать про дядька да про пана, дак йім це не під 
ніс: бо дядьку стидно, що він у пеклі ще ним и дров привіз 
триче, а пан сердицця, що він каже, що його батько в пеклі 
дрова возить. Дак от вони й намовились: взять, да назбирать 
молока й з усякоі скотини, та наварить, а тоді туди Йвана,— 
то він и зварицця в молоці— Ото взяли тай назбирали цілий 
цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер, тай загадали 
ІІвану скакать. А Ивдн як подмухнув своїм духом, до воно й 
прохолонуло. А він тоді скочив, дай став такій ясний, як сонце. 
А пан дивицця на його, що він такій гарний, тай собі туди... 

Тіїьво що вскочив та зараз и опаривсь — и скипів у 

модсор. 



— «6 — 

Оїакім-то побитом переста.іи вони його 5 йбі^у ігстї>еб- 
ляти. Там, не забаром, и дядько його вмер^ а він такй ос- 
тавсь, та жив довго з своеір жінкою: аж поки померли, 

. ' . . . . 

(Записана вь с. Буддаивк'Ь, Еіевскаго уЬзда, Дави- 
денкомх.) 



' . ' 



'і 4 • ' 



» І ■ 1 І І і « І ■ 



46. 

■ , 1 і ■ . . ' ' ' 

л 

ЙВАН ЦАРЕВИЧ, 

В однім царстві, в однім государстві був жив царь и мав 
він собі дуже гарного сина— Йвана царевича. От той син 
Йван царевич, та здумав оженицьця. Батько подарував йому 
свого койя. От царевич сказав кучеру коня осідлати. Кучер 
осідлав коня; царевич попрощався з батьком, з матір'ьво,' сів 
на своіго коня и пойіхав женицьця. 

Йіде, та йіде; пройіхав уже сім царств— и не женивсь; 
пряйізжає у восьме царство —аж дивицця: стоіть хатка близько 
лісу. Він прийіхав до хати, поставив свого коня, —пішов в хату 
и побачив там діда такоґо старого: борода —оттака! Каже: 
«здоров, діду!* Дід каже: --^здоров, царевичу! Сідай у мойій 
хаті. — Царевич сів. От дід тай начав говорити с царевшмі:: 
ічого ти, каже, царевичу, прийіхав: чи по волі, чи по неволі?> 
Царевич каже:— По волі.— Дід каже: «ні, ти скажи мені: чого 
таки ти сюди прийіхав?» От царевйч и давай росказувати ді- 
дові, чого він прийіхав. Дід и каже царевичу: «лягай же ска- 
ти!» Царевич ліг спати; дід одвявав коня- завів у стани), тай 
сам ліг спати-. Чи спав, чи не спав той дід — устав рано', збу- 
див царевича и діавай йому казати: «Йди, каже, царевичу Хо 
синего моря, т:й будеш дивитись під терновий кущ— ^и там по- 
бачиш плаття силу — и розове и усяке; то ти не бери ніШБОґб, 



— 97 — 

ТІЛЬКИ бери розове, та як возьмеш, то прямо неси до мові 
хати, тильки не оглядайся, бо там буде тобі й смерть.» 

Царевич пийішов до синего моря. Йде та йде, — ^коли ди- 
вшщя — ^терновий кущ; він під той кущ — ^аж там такого плат- 
тя! От він не бере ніякого, тільки розове,— узяв його и побіг 
до хати. Не вспів добігти до хати, — ^почала змієва дочка кри- 
чати: «Йван царевич, Йван царевич, подивися на мене, яка я 
гарш^!> Царевич не витерпів и оглянувсь — и зробивсь великим 
зеленим дубом. Вона підбігла, взяла те розове плаття и по- 
летіла до дому. 

Дід устав рано, тай дожидав царевича; ждав-ждав — нема; 
так н не дождався царевича. От він взяв сокиру и пішов ру- 
бати дров. Вийшов з хати, дивицця — аж стоіть такий великий 
зелений дуб! Дід підійшов до дуба и вже заміривсь, щоб його 
рубати; дивицця — став царевич. Дід тоді и каже царевичу: «я 
тобі говорив, щоб ти не оглядався, а ти таки не послухав,— 
оглянувся!» От, дід каже знову ' царевичу: «Йди знову, та — 
гляди— не оглядайся! « 

Пішов царевич знову до синего моря, узяв те плаття с 
під тернового куща, тай побіг до хати — и не оглядався. При- 
біг до хати, заперся в хаті, сів собі коло вікна, тай сидить. 
Прибігає й вона до вікна, — сіла на присьпі — и давай пла- 
кати! Так плаче, так плаче И давай висчати Йвана царе- 
вича: «я каже, буду тобі сестрою!» Так, ні: Йван царевич не 
впуска йійі; а вона, як дитина, плаче та просить. Потім того 
каже:, «пусти мене, Йван царевич, я тобі жінкою буду!» От 
Йван царевич и согласився — ^и впустив йійі в хату; вона в 
хаті поклялась перед образом, що буде жінкою. Тоді царевич 
осідлав ского коня, сів з нею и пойіхав в своє царство. 

От, прийіхав Йван царевич до дому, звінчався з нею — и 
почали жити. — От, одного разу, пойіхав царевич на охоту, та 
там и 'забарився аж три дні; а жинка його ходить по оселах, 
тіЛ плаче» Батько царевича почав говорити до нейі: «Чого 

^ 13 



— 98 — 

тн плачеш?» Вона й каже батькові:— як же мені не плакати, 
що мій чоловік не дає мені того плаття, що я женилася в 
йому. —Тоді батько призвав слисаря и сказав, щоб він одбив 
замка от сундука. Той слисарь одбив замок біля сундука, бать- 
ко виняв те плаття и дав йій. Тоді вона така стала весела: 
Як наділа те розове плаття, почала проситись у матері: с Поз- 
вольте, каже, мамо, у садочку прогулятись!* Мати и позволи- 
ла. Вона пішла в садок и каже через вікно царю и цариці: 
«Скажіть, каже, тату, царевичу: нехай шука мене на золотих 
горахь, на шовковнх травах! > Тай полетіла. 

Скоро після того, прийіжае ^ царевич и начав питацця 
у батька, у матері: «Де моя жінка?* Батько и мати кажуть: — 
ми дали йій плаття, а вона попросила, щоб ми позволили йій 
проходитись у садочку,— ми й позволили; а вона вийшла в са- 
док и сказала нам через вікно: скажить, каже, царевичу, не- 
хай мене шука на золотих, горах на шовковнх травах! Та зня- 
лась — ^и полетила. 

Тоді царевич приказав осідлати коня. Осідлали царедвор- 
ці коня царевичу; він сівь на коня, тай пойіхав у восьме цар- 
ство, у инше государство — уп'ьять таки до того діда. Прийіжае 
царевич до діда и начав плакати и росказувати, що вона втек- 
ла. И давай тоді знову питати діда: * Скажи мені, діду, де 
вона живе?* Тоді дід сказавь царевичу: - живе вона, каже, ца- 
ревичу, в лісі, на золотих горах, на шовковнх травах. — От, 
тоді царевич на коня, тай пойіхав на золоті гори, на шовкові 
трави. А як йіхав, то взяв міч самосіч и бриль — невидим. 

Прийізжае він туди на золоті гори, на шовкові трави — 
аж стоіть дом. Він підхйіхав до вікна и побачив там свою 
жінку. От, він він підняв бриль-невидим и почав доглядатись 
до ней. От, а його й побачила менша йійі сестра, да й каже 
йй: «От твій чоловік прийіхав!* Та не йме віри. Побачила й 
середульша сестра, тай каже: «От твій чоловік прийіхав!* Та 
усе таки не вірить. Потім того сама побачила, його жінка, и 



— 99 — 

вийшла на двір, и взяла царевича в хату, а коня одвела у ста- 
шо, и начали вони собі житц-гуляти и веселитись. 

Коли це-слухають-аж ліс трімтить, и искри сиплюцця. 
Тоді вона: «Ой лихо! летить мій батько... де б я тебе захова- 
ла?> И виляла з голови шпильку и каже: «Лізь сюди!» Його 
й не стало. Тут влетів батько и закричав сердитим голосом: — 
їве, хве! Руська кость пахне! -Вона каже: «То ви, тату, 
по світу налітались, руськоі кості напахались, - то вона и вам 
и пахне.» От батько йійі й питає: — А твій чоловік не прийіхав? — 
Вона каже: Ні, не прийіхав».— Потім того каже: «Тату! а що б 
ви робили, як-би мій чоловік прийіхав?» — ^Я тобі, каже, раз 
сказав, що я йому сказав-би одно діло зробити. — Так и на 
другий раз сказав змій. А дочка його й каже: «буде мій чоло- 
вік завтра.» 

От, змій собі и полетів. Вона й сказала йому знов: «Ви- 
лізай з шпильки!» Вій виліз и начали пить и гулять. Вона 
його и научила, що робить, як прилетить, батько. Тут при- 
літає и батько; царевич поздоровкався.... От, и прожив він 
двісті год, а йому здаецця, що один місяць. Тоді батько й ка- 
же царевичу, щоб він вийшов на двір и зняв чотирьом царям 
голови. Царевич перехрестився, вийшов на двір, виняв міч-са- 
мосіч, махнув на-вхрест чотирі рази, — ^тут явились чотирі го- 
лови на столі. Тоді и сказав йому дід, батько йійі; «йідь в 
своє царство, бо там нема вже ні одного чоловіка, щоб був 
при тобі. > Тоді царевич осідлав . коня и пойіхав в своє царство. 

ІІрийізжае царевич у те царство, дивицця: на дорозі, в 
болоті, сидить баба, и просить царевича, щоб він йійі витяг 
з болота. Що стане царевич підьйізжати, то кінь так хара- 
пудицця: хропе, та сопе, та ніздрями наше. Царевич начав 
бити свого коня; кінь прищурив уха, пішов. Царевич витяг 
ту бабу з болота. От баба та и каже царевичу: «Я не баба — 
я смерть!» Тоді царевич начав прохати йійі. Смерть и каже 
царевичу: «Не просись! прощайся з юш хххчеш: вже тобі не 



— 100 — 

животіти!» Цйрепич: просив-просив — ^яі! От^ він зліз з воня, 
впав перед ним на коліна; вінь и собі впав на коліна— и по- 
чали обоє плавати; обіймались и цілувались довго... Тоді смерть 
крикнула: «А годі вже вам плакати: царевку вже час го^іову 
зняти! « Царевич давай йійі просити, щоб вона позволила йому 
поговорити з своім конем. Смерть як крикне на царевича, щоб 
уже швидче говорив що-там. Царевич знову впав на коліна и 
кінь звову став на коліна — и давай царевич прохати: «Коню 
мій милий, коню мій любий, прости мене! и поховай труп 
мій...» Кінь побожився, що поховає труп його. Довго щось 
вони собі говоршіи... Тоді заплакали обоє, гірко... Смерть зня- 
ла голову царевичу; кінь взяв труп його и оддав жінці и ро- 
сказав усе, що говорив йому царевич. Тоді вона заплакала... 
Та так зажурилася за ним, що й умерла. От, и вся казка. 

(Записана вь г. Гадячі, Полтавской губ.) 



47. 

ЙВАН ИВАНОВИЧ. (*) 

Був собі купец Йван Иванович; він усе йіздив по морі. 
Ото набрав харчі на сім год и отправивсь (з) своіми робітни- 
ками на море. Шавав він по тому морю довго, и заплів у 
таке море, що не видно ні світа, ні неба. То він узяв харчі 
на сім год, а то вже й не стало. Робітники на його кричить: 
< давай нам хліба, а то ми тебе тут утопим!» Він ім каже: — 
пливім далі, — може, кого таки побачим. 

Ото пливуть, тай пливуть; коли дивляцця — аж шось го- 



(*) См. ^« ^-^Еезнайко. 



— 101 — ^ 

рять. Так він тоді каже: «пливім туди.» Допливають до того 
огню, так, може, як на сажиней десять: аж то змій з дванад- 
цятю головами, — тай каже Шм:— А хто то такій? — Йван Ива- 
нович каже йому: я — Йван Иванович:* Змій: — знаю я тебе 
добре. А чогож ти тут? — ^Иванович: «заблудив, не попаду на 
свою дорогу.» Тоді змій йому каже: — А що мині даси, як я 
виведу тебе из ційві темноти?-- Йван Иванович важе йому: 
•а що тобі дать?» Змій: — а даси те, що в тебе дома без тебе 
стало. — Йван Иванович: щож там таке? може, пара волив чу- 
хацких....>» Змій:— я не скажу, бо ти не даси. — А Йван Ива- 
нович подумав: чи луче тут пропасти, чи луче отдать йому те? 
«Отдам!»— Ото змій каже йім: — пливіть за мню. — Він же так 
по воді біжить, наче по землі, а вони за ним пливуть. Вивів 
йіх на таке море, де вже видно, тай каже йім: — отож туди 
пливіть! — ^показав рукою. 

Вони допливають до берега — аж там салдати воююцця; 
Йван Иванович написав пісьмо, привіязав на лотці и поп- 
хнув ту лотку до берега. Москалі побачили пісьмо на лотці — 
перестали воювать. Там хтось прочитав пісьмо, — аж у тім 
пісьмі пишецця, щоб вони перестали воювать, поки він пройіде. 
Вони тож одписали йому, щоб йіхав: вони перестануть. 

Він из-відтіль прийізжав до дому — аж йому син,— той щб 
як його не було дома, то він родився,— каже: «Ви мене, тату, 
отдали чортові.» Тоді батько так зажуривсь, а син йому: «Ні- 
чого, тату; якось будем жить!» — Цей же син та звавсь Йва- 
ном. Ото вони радяцця: як би тут достацця туда. Так син 
йому каже: с глядіть, тату, достаньте таку віровку, щоб була 
сорок сажень.» Приготовивши уже усе, стали йіхать, а мати 
йіх питайіцця: — куди ви йідете?» — (Бо вона не знала, що він 
отдав його чорту). Так син каже: «прокатаємось.» А потім: 
«сідайте и ви з нами, пойідете.» 

ПриШхали до глибокого колодязя, позлазили з воза, — 
Цй) син каже: «спускайте мене сюди.» А мати— так плачеі 



— І02 — 

Він каже: «Не журіцця, мамо: я, може, коли до вас прийду.» 
А потім каже: <як пустите мене у колодязь, то не пускайте 
віровки; то як я стрепену віровку, то тоді потягните мене. * — 
Як пускали його в колодязь, то вода в гору пі^рсодить; як 
став він на дні, а вода так через верх лльецця! Потім він стре- 
пенув віровкою, — вони його витягли. Він тут роспрощався, тай 
каже йім: <»^ оце як упустите мене у колодязь, то держіть ві- 
ровку доти, поки я три рази не махну віровкою, а тоді и пу- 
стите.'^ Ото його пускають туди в низ, а вода' в гору підхо- 
дить. Він став на дні, потім стрепенув канатом три разіг, — 
вони и пустили віровку до долу — батько и мати. 

Йде син, Йван Иванович, уже аж на тім світі. Ото йде 
їаким садом великим, коли приходить — аж стоіть дом огромний; 
він приходить у той дом — аж там на дверях лежить той звяій 
с дванадцятю головами, — тай каже йому: *слихом слихати, 
Йвана Ивановича у вічи видати!* Потім; «чого так забаривсь?* 
А Йван Иванович йому каже: — щож, — поки приготовили справу 

ту, щоб сюди отправицця Змій йому: «сідай, та отпочивай,* 

Йван Иванович: - я не натомивсь.— ^Змій дає йому книжку, гай 
каже: «наж оцю книжку, та прочитай за десять днів; а як 
прочитаішь и за день, то будеш ходить скрізь по цім саду, 
кільки не йди туди, де ликом завьязано, а калом замазано; а 
я ляжу спать на десять днів.» 

Йван Иванович прочитав ту книжку за день, пішов хо- 
дить там по тім саду. Иість там усякі плоди — ^и от цего зро- 
бивсь сильний; а туди не йде, куди йому змій казав не йти. 
Пройшло десять днів,— приходить Йван Иванович у той дом. 
Змій йому каже: -а що не був тщ?» Йван Иванович: — ^ні. — 
Змій: *ну, гляди: бо кільки підеш, то я тебе иззім.* Иотим 
каже: «наж тобі книжку на двадцять днів, а як прочитаіш за 
два дні, то будеш ходить знов по саду, — ^кілки приказую тобі: 
не йди туди, де ликом зав'ьязано, а калом% замазано; а я 
шйіду гулять на двадцять днів. 



— 101 — 

Йван Иванови? прочитав йійі аа два дні, и пішов знов 
у сад. Ходив-ходив там, а потім прийшов'Б туди, де ликом завья- 
зано, а валом замазано; та послі думав: — ^ну, щож, що я силь- 
ний? а там, може, дванадцять таких, то вони мене розірвуть... 
луче не піду. — Пройшов срок; він приходить у дом. Змій уже 
прийіхав из гостей, тай питав його: с а що не бр там?» А 
він каже: — ^ні. — Змій дав йому ще книжку на тридцять днів: 
«а як прочитаіш йійі за три дні, то будеш ходить скрізь, де 
тобі угодно, — кілки нейди туди, де ликом завязано, а калом 
замазано; а я ляжу спать на тридцять днів. 

Йван Иванович прочитав йійі за три дні. Ходив по тім 
саду— изробивсь такій сильний, що йому сорок пуд нічого и в 
руки брать; а все таки туди не пішов. Уже як вийшло трид- 
цять днів, приходить у той дом. Той змій все його питає: «чи 
не ходив туди?* Дає йому знов книжку на сорок днів, тай 
каже: «як прочитаіш за чотирі дні, то будеш скрізь по саду 
ходить, кілки не йди туди, де ликом завьязано, а калом зама- 
зано.» Він сам пойіхав на сорок днів гулять. 

Йван Иванович прочитав йій за чотирі дні, — ^пішов у сад. 
Ходив там, може, и днів три, а потім думає собі: — піду туди, 
куди мині казав не йти, - Приходить, де ликом завьязане... 
Він узяв те лико розирвав; коли дивицця — аж там за деревом 
стоіть дом великій, и замкнутий замком таким, що, може, пуд 
сто. Він . той замок рукою одирвав, — одчиняє двері. А там сто- 
іть кінь ~ мідна грива, коло мідного стовпа привьязаний мідя- 
ною уздечкою, и по коліна у міді стоіть, — ^и лежить коло його 
кусок мьяса, и перед ним — ^втіязочка сіна.— Той кінь йому 
лаже: «слихом слихати, Йвана Ивановича у вічн видати! чи 
по волі, чи по неволі?» Йван Иванович каже йому: — ^добрий 
молодець усе по волі ходить. — ^Потім Йван Иванович приймав 
с перед того коня те сіно, а м'ьясо ложить перед ним. Кінь. 
Й(Аіу каже: «ні, Йван Иванович: ти його не ложив— и не 
приймай; а луче стромляй сюди ноги, де я в міді стою!» 



— 104 — 

Йван Иванович кіЕике: — ^ну, щож, як я не сильний буду? — Кінь 
йому: »не бійсь: будеш сильніший.» Вія устромив — и зараз 
мідни ноги стали. Тоді йому кінь: «йди туди!» показує на сті- 
ну. — Йван Иванович ударив кулаком у стіну — ^так стіна и про- 
валилась, дарма що була така завтовшки, як у мужи&а хата. 

Приходить туди — аж там стоіть кінь з срібною головою, 
срібна уздечка, коло срібного стовпа привьязаний, ипо коліна 
у сріблі стоіть. Той йому кінь каже: «с лихом слихатн, Йвана 
Ивановича у вічи видати! чи по волі, чи по неволі?» А він 
йому каже: — ^добрий молодець усе по волі ходить. — Потім прий- 
мав од його сіно, а ложить мьясо. Кінь йому каже: «ти його, 
Йван Иванович, не ложив-и не приймай, а луче стромляй 
сюди, де я стою ногами, своі руки.» А він йому каже: — ^ну 
щож, як не буду сильнийР-Кінь йому каже: «шце будеш силь- 
ніший, як був.» Він як уложив, — коли виймає — ^аж руки, по- 
срібнені. Тоді йому той кінь каже: «йди туда!* указує на 
стіну. 

Він приходить до стіни, ударив йійі кулаком, — ^вона про- 
валилась: коли там стоіть кінь з золотою гривою, золота на 
йому уздечка, коло золотого стовпа привьязаний, по коліна у 
золоті стоіть, и лежить коло його булава сорок пуд. Той йому 
кінь каже: «слихом слихати, Йвана Ивановича у вічи видати! 
чи по волі, чи поневолі?» А він йому каже: — ^добрий молодець 
усе по неволі ходить. — Тоді приймає с перед його сіно, а ло- 
жить мья€о; а кінь йому говорить: «ні, Йван РІванович! ти 
його не ложив — и не приймай. Стромляй сюди голову.» Він 
устромив коли вийме — аж позолочувана голова. Тоді йому кінь 
каже: «идиж до того першого коня, він тобі чогось дасть 
випить. > 

Йван Иванович приходить до коня, що з мідною головою; 
той вінь йому дає бутилку води, щоб він випив; а Йван Ива- 
нович каже: «ну щож, як я не буду сильний?» А кінь йому: 
^«-не бійсь, кільки випий. — Ото він як випив, — так сили и не 



— 105 — 

стало. Тоді Нвал ..Иванович злишавсь, . дума: оце вже прощдуі 
Кійь йому адже: «йди до другого коня, то там поцрависсч.» 
Він пішов — и той йому дав бутилку води випить. Він як ви- 
пив^ то таку силу мав, як от чоловік мав. Цей кінь йому каже: 
♦йди ще д^ третього.» Він бачить, що немає чого робить, — ду- 
має собі: піду, хоть сильніший зроблюсь, хоть уже мині смерть 
тут буде.— Пішов до того коня, що золота грива. Той йому 
дав бутадку води, та каже: *на оцір бутилку, — ^як випьйіш пов- 
ну, то будеш сильніший, як був. *Він як випив, то вже не 
знайти против його сильнішого. Тоді йому кінь каже: «сидай 
теперь на мене, бери ти коні, виривай стовпи, бери цю булаву, 
що кодо мене лежить — и ну втікать. > 

Йван Иванович собравсь зусім, сів на цього коня, попривь- 
язував ти до цього и узяв булаву в руки. Той йому кінь каже: 
• як тебе нести: чи повище комишу, чи повище дерева, чи па 
під небесами?» Він: — неси мене по під небесами. - Коні так и 
винесли його на цей світ; прибігають до царевого дома л оста- 
новились, так— -може — верстоЬ за пьять. А там був, на тім 
кісті, де вони остановились, камінь, такий завбілшкн, як де в 
хата велика. Коні йому говорять: «ти вирви из* кажного з нас 
по три волосині, и як треба буде тобі котрого з нас, то прйс- 
магаш ту волосину, которого тобі треба; а уздечку, стовпи и 
булаву положи під камінь, а нас попускай у степ пастись; а 
ти поший из ременю таке, щоб надіть на голову, а на руки 
особе и на ноги поший, — щоб там у царя не бачили, ■ що в 
тебе золота голова, срібні руки, мідні ноги. Ти прийди до царя, 
та як будуть тебе що питать, то ти все кажи: не знаю! Щоб 
тебе не питали, ти все кажи: не знаю!» 

Він все це поробив, як йому сказано було. Приходить до 
царз в хату, тай каже: — * не знаю!» Ти його стали питацця: — 
що ти таке? — ^Він каже: *не знаю!» Потім доложили царю. Царь 
призвав його до себе, став його роспитувацця: — що ти таке и 

14 



— 106 — 

звіткіль ти? — Він «аже: *не знаю!" Тоді царь приказав, щоб 
його на кухні держали: думає, — може, що небудь из його буде. 

Він живе собі на кухні; царські слуги прозвали його 
Незнайком. — Оце часом посилають його за дровами, — кажуть: 
«піди, Незнайку, та принесеш нам дров!» То він каже: — не 
знаю. —То вони йому там укажуть, де вони лежать; то він піде. 
То як принесе часом три хури, то вони питаюцця його: «що 
ти нам, Незнайку, наробив?* То він каже:— не знаю. —Або 
пошлють за водою; то він хоть скаже: «не знаю,» а таки при- 
несе цілий колодязь та поставить перед піччю. 

Колись поварь варив борщ царю; то він варив йому не 
солоний, а Незнайко узяв, тай посолив той борщ, — так поварь 
и не бачив. Приносить його царю. Царь став обідать; коштує 
його — аж він солоненький и лучпй, як тоді був, та за це по- 
варові дав десять карбованців. Тоді поварь такій радий, а Не- 
знайко собі думає: — підожди, підожди, я тобі не те изроблю! — 
Ото другий раз Незнайко посолив уже білш трохи. Царь из- 
нов тому повару дав двадцять карбованців. Поварь ще луче 
радіє. И третій раз Незнайко посолив уже так, як треба. Тоді 
царь дав повару тридцять карбованців за те, що борщ добрий 
варить. А на четвертий раз Незнайко місто того, щоб соли 
укинуть у борщ, то він укинув попілу жменю. Поварь підно- 
сить обід царю. Царь як покуштує борщ — аж він такій пога- 
ний! Тоді царь так лає повара, а поварь каже: «то Незнайко 
таке зробив! >> 

Царь звелів Незнайку дать особу келію и там його году- 
вать.— Коли це— царь з другоі землі хоче завоювать у цього 
царя старшу дочку. (Бо в цього царя було три дочки.) Царь 
отправляє дочку на войну и військо. Незнайко це узнав, — 
присмалює мідну волосину там коло того каміня: прибігає до 
його кінь з мідною гривою; він сідає на його, бере булаву. 
Той кінь його питаіцця: «як тебе нести: чи повище комишу, 
чи повище дерева, чи по під небесами?» Він каже: — неси мене 



— 107 — 

повище комшпу. — Кінь його несе повшце комишу, так що до 
землі не доторкаецця. 

Прибігає він туди, де воююцця, — аж дивицця: а тих и 
немає нікого — главнокомапдующих. Коли дивицця — аж вони за 
могилою гуляють у карти. Так він тоді до йіх: «ах, ви подліці! 
так ви так государю служите?!* Узяв та* в каждого и одрізав 
мизиний палець на нозі и сховав у карман; а потім своеж) бу- 
лавою побив усе військо другого царя. А потім, як кончив 
войну, той пойіхав уп'ьять на своє місце. Прийіхав до цього 
каменя, пустив коня у степ, булаву, уздечку и свою одежу 
положив під камінь, а те кожане понадівав на голову, на руки 
и на ноги, и пішов ушьять у свою хату. А ти приходять з 
войни, а царь йіх питаіцця: «а що, рибята, завоювали?» Вони 
кажуть: — завоювали! — Ото и похвалив йіх царь. 

Коли це — через півгода, а може и через білш, другий 
царь йде войною на цього самого царя, щоб одвоювать у його 
другу дочку. Царь изнов виряжае войсько на войну. Незнайко 
почув це, — убіраіцця и він на войну. Приходить до того ка- 
меня, присмалює срібну волосинку; коли це-^прибігає до його 
кінь з срібною гривою. Він виймає с під каменя срібну уз- 
дечку, булаву, скидає з себе те кожане, що надіває на руки, 
на голову и на ноги, и сідає на того коня. Той кінь його пи- 
таіцця: «як тебе нести: чи повище комишу, чи повище дерева, 
чи по під небесами?* А він каже: — неси мене повище дерева. — 
Як сказав це — так кінь и поніс його повище дерева. 

. Приносить туди — аж дивицця: сами кількя салдати вою- 
юцця, а тих, що командують, и немає; — так він за могилу — 
аж вони там у карти гуляють. Він тоді до йіх: ія, так ви 
так государю служите!* Узяв знов ііоодрізрав мезинці-пальці 
усякого на лівій руці; а тоді сам тиєю булавою завоював не- 
приятеля. Після- войни знов так зробив, як після першой. Во- 
ни приходять з войни. Царь йіх питає: *а що, благополучно?» 



— 108 — 

А вони кажуть: — Все хорошо! — А царівна, що то йіздила з 
ними, говорить: — «нєт, папінка! то не оні победили, а то — 
Незнайко.*— Та царь не повірив. 

Кільки що война утихла, — коли це — третій царь нападає 
на цього царя, хоче одвоювать меншу царівну — саму найлучу. 
Так ця почула, що то Незнайко усе завоевуе, пішла його про- * 
сить, щоб він поміг йій. Кільки що приходить до. вікна, — ^ди- 
виця: аж щось, блещить у його хаті. А він так як прийіхав 
из другоі войои, той не надівав на руки, на голову и на ноги 
того ремінного. Вона кільки що увійшла у хату, а він и про- 
кинувсь. Так царівна зараз стала и просить його, щоб йій 
поміг на войні. Він сказав йій: *у той день, що буде война, 
прийдеш раненько та розбудеш мене,— и будеш будить так: 
уколеш голкою у щоку. 

Вона в той саме день так и зробила, як він йій казав. 
Царь отправив войсько на войну, и царівна пойіхала; а Нез- 
найко прийшов до стовпа, присмалив там золоту волосину, — 
тут прибігає кінь з золотою гривою. Він бере булаву, уздечку 
золоту, нагнуздуе- нею коня— и йіде на войну. Той кінь несе 
його по під небесами. Доганяють царівну, — спускаіцця цей 
кінь до долу, — ^він злазить с коня и сідає с царівною на бритці. 
Вона начала йому у голову дивицця, та любуіцця, що в його 
золоте волосся на голові. 

Приіжають туди— аж чуть-чуть войсько неприятеля не за- 
воює це войсько, а ти собі не думають: нічого... Так Незнайко 
зараз побідив сьоею булавою неприятелів, а до тих, що в карти 
гуляли, прийіхав, поодрізував йім ліві уші. — Приходять вони до 
царя; так царівна росказала, що то не вони завоювали, а то — 
Незнайко. — Царь посилає за Незнайком слуг, а потім прис^ 
лав и карету залізну. Незнайко кільки що сів, -вона так и 
вгнулась. Так він тоді каже: ♦нехай я своіми лошатками при- 
йду.» 



— 109 — 

Як присмалив усіх трох коней по волосині, — п]рибігають 
ти три коні. Він бере стовпи: одного повісив на плечіх вмісто 
ружжя, а другого повісив коло боку місто шаблі, а третього — 
так як піку, узяв булаву у руки, сів на золотогривого коня, 
поскидав из себе ремінне и прийіхав до царя. Поставив коні 
К0.10 крильця, а сам и пішов по каменних сходах с царем у 
дом. Уходять у прихожу — аж там ти гуляють у карти. Тоді 
Незнайко до йіх каже: *то ви и тепер гуляіте!» А потім пи- 
таіцця: *де ваші мизинці-пальці и ліві уші?» Потім показав 
йін, попритуляв всякого до руки, до ноги и уха до голови, 
—рони знов поприростали. ~ Тоді царь велів йіх рострелять, 
а Незнайко женивсь на меньши дочці царя. И він тоді ска- 
зав, що він не Незнайко, а Йван Иванович. 

И я на йіх свадьбі був, мед-вино пив, по бороді текло, 

а в роті не було, и там дали мині соломьяний ціпочок, — я на 
той ціпочок як изоперсь, то ціпок переломивсь, а я аж тут 
ояенивсь. 

(Записана в-ь Уманскомг уЬзді, Кіевской губ., передалі. 
А. Ломака.) 



48. 

НЕЗНАЙКО. 

В однім городі жив купець; він пе мав собі дітей. Ото і; 
Ч'пця не стало товарів; купець сказав, щоб нагрузили корабля. 
Слуї'и нагрузили. Купець сів на корабель и отправився за то- 
варами через сине море, тай заблудив. Дивицця - посеред мо- 
ря горить огонь. Куіїець підьйіхав до вогню; дивщця—лежиті. 
змій. Побачив його и став питатись купця: «чого ти сюда, ба- 



— по — ' 

гатирь, прийіхав?> Багатарь отвічає йому: — я заблудив и збився 
з дороги. — Змій каяїе: «от, и добре: буде що поснідати! > Ба- 
гатирь став плакати и просити, щоб він не • дів. Змій каже: 
«добре, — тільки подаруй мені те, що в тебе дома є. «Багатирь 
думав довго, що в його є дома, а потом каже: -добре, тііькп 
завези мене в моє царство, — Змій каже: «добре, тільки гляди, 
щоб дав те, що в тебе є дома.» — Добре,— каже багатирь. 

Ото змій взяв, зачепив карабель мотузком и потащив — ^и 
так скоро привіз його в його царство! Багатирь пішов до дому. 
Тільки він прийшов, то син його привитавсь дома. Так батько 
питаецця своеі жінки: «чий це хлопець?» Жінка каже, що: — 
це наш син.— «Неправді?* питаецця багатирь. Жінка каже:— 
я тобі ка^у, що це наш син!— Тоді багатирь став плакати, 
що продав свого сина змієві, тай зажурився. — Питаецця син 
багатиря: «чого ви так зажурились и все плачете?» Багатирь 
каже:— тікай собі, сину, голубчику: тобіне^треба знати цего. — 
Син каже: «та скажіть, тату!» Батько став казати сину:— от, 
я тебе йродав.— Син каже до батька: «кому, тату?* — Змію, 
сину.— Син каже: «ну, нічого: якось воно буде!» Тоді каже 
батько сину:- от скоро буде тобі пора йти до змія. — Син каже: 
«добре, тату: я завтра піду из вами до його — ^покажите мені 
хату його.» 

Ото, на другий день, син каже батькові: «пора, тату, вже 

йти мені; йдіть, то хоч проведете мене.» Багатирь одягнувся, 

. взяв мутузка и пішов из сином до змія. Ото вони прийшли в 

ліс до одноі дири; син каже: «тату! спускайте мене у цюдиру* 

Батько заплакав, тай спустив сина, а сам пішов до дому. 

Багатнря син прийшов до змія. Змій сказав: *а, ти прий- 
шов тепер до мене!» Багатиря син сказав: — прийшов.— «Ну, 
то добре. От, на тобі книжку, щоб ти прочитав за неділю.»— 
Добре, — каже син багатиря. А змій сам пойіхав до жінки, а 
син багатиря остався на хозяйстві. И нанав читати книжку— 
и прочитав син багатиря за три дні с половиною, а то став 



~ 111 — 

сам гуляти в золотом саду. Через неділю змій прийіхав до 
дому и начав питатись: «чи ти прочитав книжку, чи ні?» — 
Прочитав, — сказав йому син багатиря. «Ну, то добре. От, на 
тобі изнов книжку, — щоб ти прочитав за дві неділі!» А сам 
пойіхав до жінки, а син багатиря изнов остався на хозяйстві. 
От, книжку прочитав за неділю, а то ходив в сад золотий гу- 
лять. И такий став сильний, що торкнецця пальцем, той по- 
ва.іицця: и такий став сильний, що нема в світі сильнішого^ 
за него! Ото ище сказав йому змій: «скрізь .ходи, тільки не 
ходи туди, де ликом зав'ьязано и болотом замазано. > ~ Добре, — 
сказав син багатиря. Тут прилітає изнов змій, питаецця його: 
•а що прочитав книжку?» Син багатиря каже йому: — прочи- 
тав,— «Ну, то добре.» 

От изнов:, «на тобі книжку на цілий місяць,— щоб ти 
прочитаві» И сказав изнов йому, щоб він не йшов, де ликом 
йавмзано, а болотом замазано. Він^каже: «добре.» А змій по- 
йіхав уже женитися. Ото син багатиря прочитав за дві неділі, 
а сам пішов изнов гуляти в золотий ліс, тай задумав собі: «що 
то там є, де казав мені змій, щоб я туди. не йшов, де ликом 
завьязано?» А там було три його брата: один стоіть по коліна 
в міді, а другий — по кодіна в сребрі, а третій — по коліна в 
30.10ТІ. Ото син багатиря каже сам до себе: «щоб я був за 
ихиця, щоб не пішов туди!» 

Прийшов він до хліва, тільки ,торкнувся - так двері и 
оченились. Син багатиря злякався. «Ну, нічого!» каже сам до 
себе. Вдарив кулаком у стіну — так стіна и вилитіла. А там 
стояв мідний кінь, и каже:» здоров, багатирський син! добре, 
що ти сюда зайшов. Бий стіну другу. «Син багатирський роз- 
бив другу стіну, — там побачив другого коня, що стояв по ко- 
ліна в срібрі, и перед ним лежить кусок ммса. Син багатиря 
хотів приняти та положить сіна, а кінь каже: «не займай: ти 
не положив!» Той каже *ому: «бий двері далі» Син багатиря 
розбив двері: там побачив коня, що стоіті» по коліна в золоті. 



— 112 — 

Кінь и каже йшсу: «біжи до першого коня, вія тобі дасть води.» 
Син багатиря пішов до первого коня и каже, що:— дай мені 
тщ казв той кінь що стоіть по коліна в золоті. - Кінь дав 
йому води. Він такий став сильний, як средній чоловік. А той 
сказав: «Йди до другого коня, тай скажеш йому, щоб и він 
дав тобі води.» Син багатиря пішов до другого коня щоб вій 
дав йому води. Срібний кінь як дав йому води, то він став 
тажій— не то, хоч зуби вибери! Кінь срібний каже: «біжи до 
золотого^ він тобі дасть води. » Багатирський син став плакати, 
що^ — ^він думае:-г-пропав! И послухав срібного коня — и пішов 
до золотого коня. Золотий кінь виняв пузирка из водою и дав 
йому напитись. Він напився— и почуствував, що його сила 
вернулась, и кріпкий став, як був перш.-7-Каже йому золотий 
кінь: «стромляй своі руки в це золото.* Син багатиря встро- 
мив р)і&и своі в золото и по золотив йіх. Послі того кінь каже: * 
біжи до срібного коня. «Він пішов до срібного коня. Кінь и 
каже Оому: «ставай у цім сріблі, ставай по пояо Сріблом 
посрібрився весь син. 

Тоді кажуть йому коні: «сидай на нас та будем втікати. » 
Син багатиря сів на золотого коня и пойіхали, и пойіхали в 
той город, де його батько жив — багатирь. Прийіхали вони до 
одноі башні и там стали. Золотий кінь каже синові багатирсь- 
кому: «От, ти йди собі до царя и там наймися; а як треба 
буде тобі нас, то вийдеш на це місто и свиснеш,— то ми тобі 
явимось, и ще на тобі цего кужушка и ніколи його не скидай. 
И як будуть тебе пшгатись: «як тебе зовуть?» то ти кажи:— • 
«Незнайко, а більш нічого не кажи.> Син багатиря сказав: — 
добре. — ^А коні, не знати, де подівались; а син багатиря пошов 
до царя, и став просицця найняти. Царь приняв його, ради 
Христа. И стали його питатись: «як твоя хвамилія?» Син ба- 
гатиря каже: — ^Незнайко: а більше нічого. — 

Ото царь приказав свому повару, щоб він його учив по- 
варувати. Поварь його ущіть, як варити. А в тіій стороні соли 



— 113 — 

не водилося, и не знали, що це за сіль. Ото, одного разу, ро- 
сердився Незнайко на поваря и достав соли, и пішов до ку- 
бошБи ніби-то, та и ввинув соли в страву. Поварь поніс до 
царя; царь поЕоштував* и питавцця його: «ахто це варив борщу: 
чи Незнайко, чи. ні?» Поварь и каже, що:— це я, царь. — ^Царь 
виняв сто рублів и дав поварю. Ото, на другий день, поварь 
мав подавати царю кушання. А Незнайко взяв поліз до ву- 
бошви, и набрав попелу и вкинр в страву. Принесли до царя. 
Царь поснотрів на страву и куштує: скто ето варив?» Поварь 
кике:— я; тільки не знаю, хто це насипав попелу. — ^Царь при- 
вазав своім царидворцям, щоб вони дали йому сто нагаів. 
Незнайію став сміятись с поваря, а поварь сказав царю, що 
то Незнайко так зробив. Царь приказав дать йому особену 
комнату. Царидворці дали Незнайку особу хатку. 

А в ті стороні жив змій и йому що ранку виводять чо- 
ловіка на пожіранне. Ото прийшла очередь царські дочки ви- 
возить. — Незнайко скинр свого кужушка — и так в хаті зася- 
ло, що ніби свічки горіли. А тодг саме ходила сама старша 
дочка царя и побачила, що в його хаті щось горить, и стала 
собі думати: що йому свічок казав батько не давати, а в його 
горить! — ^Вона пішла подивитись, що в його так славно сві- 
тшщя. Очинила двері и начала дивитися; він побачив и начав 
извиняцця перед нею. Вона говорить: «Єто нічигої» Тоді син 
багатиря начав говорити, щоб вона не боялась: вінйійі спасе. 
Вона дуже стала, дуже рада. То син багатиря прохав йійі 
дуже, щоб вона не казала нікому; вона пообіщалась не ка- 
зати НІБОМу. 

На другий день ВІН побіг на те місто, де йому казали 
його любимі коні. Свиснув син багатиря: тут явились всі його 
коні. Він взяв мідного коня, скинув свого кужушка, взяв свою 
одежу н надів, и мідну булаву, ту що йому приніс мідний 
кінь. Син багатиря прийіхав на те місце, де вони строілисьи' 
змієм; а царська дочка сиділа на верху башні. Тут син бага- 

15 



— 114 - 

щдл іфї(&іхав,— ВО09 всі пшяБалдсь, и змій злявавеь. Сен 
багатиря вискотав своїм конем на башню^ де сиділа царська 
'дочка» начав из нею розговаривать. А цотом посмотрив, де 
полковники. Диашщя — а вони гуляють в карти. Син багатиря 
ИС90ЧИВ з башні и почав йіх колотить. Поколотивши йіх слав- 
Ш), и поодріврав йім пальці и поклав в кармани, а сам по- 
Шдав до змія. Змій побачив його — излякавсь; а він —ні. А вони 
взяли царську дочку и повезли до царя. А син багатиря по- 
йіхав на те місто, де взяв коня и поскидав свою одежу, а сам 
надів кушушка, тай пішов сам до дому. Царь дуже зрадувався, 
що так добре полковники уіфавляли. 

На другий день треба середужчі йти на пожиранне. Ста- 
ла вона плакати. А старша каже: «не П4ач, я тобі скажу, 
хто тебе спасе.» Бона каже:— а ну, скажи, хто спасе. — ^Вона 
каже: «іебе спасе Незнайко, що и мене спас.» Вона каже: — 
такий дурний мене може спасти!? — Вона каже: «нічого, що 
дурень, а мене спас. Тільки не кажи батькові, що він мене 
спас, то він и тебе спасе; а тільки скажеш, то він не схоче 
спасати тебе.» -Ну, добре. — Середужча каже старшій: «як же 
щві до його приступити?» Вона расказала, як приступила вона, 
— щоб и ти приступила! — Так вона и зробила, як казала сама 
старша сестра. А син багатщ)я спас, так як и саму старшу, 
тільки сребраним кешем. — ^А саму меншу — таким же родом, 
тілью золотим конем. 

Послі того всего, царь приказав всіх полковників прик- 
дишіхи до себе, и хотів Шх вгостити и прибавити Мм жалу- 
вання. От, тільки царь йіх прикликав до себе, то дочки царя 
стали просити, щоб Незнайка покликать. Царь не хотів — ^каже: 
<яа що такого дурня посадим за стіл меж такиі гоопода!» Дочки 
каавуть батькові: —хоч добре посміємся. «Хіба що посміємся. > — 
Тут дочш сказали йому. 

Син багатиря побіг скорійше, взяв свого любимаго коня 
зоштого, надів гарну ода^у и приМхав до царя. Тут всі вис- 



— 115 — 

кочЕли на встрічу йому. Царь незнає, хто це такий; а полвов- 
ниБи поіякались и Мжайіх не бере. Тут царь начав питатись 
своіх дочок: «хто це такій? > Дочки сказали батькові, що це 
Незнайко. Царь здивувавсь, що не було у його нічого, а він 
тепер увесь у золоті. Тут почав пить да гулять; а полковники 
все таки сидять в перчатках — и не скидають. Син багатиря 
попросив царя, щоб вони искинули перчатки. Вони поскидалиі 
перчатки. Син багатиря спросив: «що це таке у йіх на паль- 
цях, що намав пальців?» Вони ні слова не промовили. Тоді 
син багатиря виняв пальці и показав. «От, я йім поодризував 
пальці за то, што вони так гарно управляли!» И росказав, як 
він спас його дочок. 

От полковники місто того, щоб погулять, лишилис сво 
жизні; а син багатиря оженився на самій меншій дочці царя. 

(Записана в-ь Полтаві, на Кабищанахі.) 



49. 

ЦАРЕНКО НАВІШНІЙ. (*) 

Десь, у якомусь-то царстві, у якомусь государстві був жив 
собі такий-то царьі; не мав о'д рода той царь до своіх старих 
літ дітей. Пойіхав він на базар, — от як би и у нас у Корсуні; 
поторгував він, що йому треба було. И мав той царь собі му- 
жицьку натуру: купив собі рибу солону и пойіхав з базару до 
дому. И, йідучи, він захотів пить дуже. Вийіхав він на таку 
гору, що віл пе знав и його батько, щоб на тій горі та була 
кршшця и щоб в тій криниці та була вода. Він захотів дуже 



(*) Си. № № 50 в 61— дліід. 



— 116 — 

пить и він зараз припав до тіві криниці, не перехристившись. 

и його зараз узяв за бороду проклятий, той що в воду ну, 

знатацця, той бісурка. Він тоді — ^назад, и каже: « пусти! ♦ А 
він каже — ^тоб то біс:— ні, не пущу!— А царь його пита: *чом 
же ти не пустиш?* Подаруй, каже чорт, мині те, що в тебе 
дома єсть, — ^то тоді пущу. — ^А царь одповіда йому: «щож у мене 
дома єсть? — всть у мене, каже царь, восмеро коней, таких ко- 
торими я и не йізжу, а тільки загадаю кучерові, то він приведе 
до крильця — я полюбуюсь ними, тай назад він заведе у ко- 
нюшню, — то возьми йіх!* — ні, — каже чорт, а за бороду все 
таки держить. Єсть у мене вісім волів, — вони у мене не хо- 
дять орати и нічого не роблять, а тільки приведуть до мене, 
полюбуюсь я, та назад у степ опьять велю гнати, — Ні! — опь- 
ять каже чорт. — Вже царь переказав все, що було в його най- 
кращого, а чорт все каже: — ні! — а за бороду все таки держить. 
Бачить царь, що чорт нічого не бере, тай каже: « Єсть у мене 
жінка таки красавиця що й на світі такоі нема, — ^той візьми 
йійі тільки пусти.» — Ні! — одповіда чорт. — Думав-думав царь; 
♦щоб то такого, коли й жінку не бере, котру я зоставив на 
останок, — а вонаж у мене найкраща за все!» Нічого ро- 
бити: «бери, каже царь, те, що знаєш.* — Росписався, що од- 
дасть непремінно. Тоді чорт пустив його. Сів собі царь на к 
ня, тай пойіхав. 

А без його, як його не було дома, народились царенко 
царівна, и ростуть вони не по дням, и не по часам, а ростуть 
по вошутам: уже таки бігунці гарні! И, може, його за верстов 
дві угляділа жінка и зрадовалась йому дуже, и вибігла на 
супроти його з дітьми. Ну, тепер він, як углядів, зараз изом- 
лів. Вона його питає: «друже мій любий! чого ти изомлив? чи 
то ти так израдувався, що не було од рода дітей, — ^так ти те- 
пер, як углядів, той изомлів, що говорити не можеш?* А він 
йій одказує: — жінко моя любая! Шхав я з ярмарку и захотів 
дуже пить, и на таку вийіхав гору, що мій батько и а — от 




— 117 - 

уже й постарівся — а не зазнаємо там води; а мині показалось 
криниця и води — ^хоч изчерни. (Така то повна.) Побачивши ту 
криницю: дай, думаю, напоюсь! От, нахилився, а він, лихий- 
необачний (тоб то чорт), взяв мене за бороду, тай не пуска. 
Я й просився и молився, а він таки не пуска: «дай мині, каже, 
те, що в тебе дома єсть, бо, як не даси, той не пущу.» От и 
кажу я йому:» єсть у мене такі коні; він каже: ні;— єсть у 
мене такі воли, кажу йому; и того не захотів; — ^я йому казав: 
єсть у мене красавиця, така, що й кращоі нема нігде, — бери! 
кажу йому, аби пустив; и того не бере; а я й не подумав, що 
дав мині Бог таку благодать!.. Деж ми тепер Шх поховаємо, 
жінко моя люба, щоб Шх не дати йому? — «А щож, каже, чо- 
ловіче: требг^ якось сховати. Викопаймо ми яісу під хатою, 
під причілком! >» (Тоді ще не було панських домів, а були хати 
мужицькі). Викопали яму під причілком, поставили води и 
йісти всего, и йіх туда повпускали. И тепер взяли зверху зак- 
рили й замазали, а самі вийіхали з дому. 

Прилітає змій: (чорт та зробився змієм). От, прилітає 
змій за тими дітьми, шатнувсь він по всій хаті — ^нема нікого. 
Він зараз, на самий перед, до кочерги: «кочерга, кочерга, де 
царь діти подівав?» Кочерга йому одговарюе:— в мене царь 
добрий чоловік був: мною огонь загребе, то я собі й стою.— 
Не допитавшись у кочерги, він до помела: «помело, помело де царь 
діти подівав?» А помело сказало: — ^в мене царь добрий чоловік 
був: вимете мною піч, то я собі и стою. — ^И помела не допи- 
тався. — ^Він тоді до сокири: «сокиро, сокиро, де царь діти по- 
дівав?» Сокира говорить:— в мене царь добрий чоловік був: 
мною дрова наруба, положить мене, то я собі й спочиваю. — 
Він знов каже: «долото, долото, де царь діти подівав?» А до- 
лото каже: — у мене царь добрий чоловік був: мною дірку про- 
довба, та положить мене, то я собі й лежу, — ^А змій йому го- 
ворить: «чиж то добрий чоловік був у тебе царь: дивись, як 
він тобі голову добив! а ти кажеш, що' він до(^ий чоловіц 



— І18 — 

був.» — ^И то правда! каже долото. — ^Возьмиж мене, та винеси 
на кшець хати, на причілок, та кинь через себе, — ^то де я 
упаду та загрузну, то там и копай. — 

От змій так и зробив, и там, де загрузло долото, почав 
копать — ^и викопав. И так-то уже вони не діти, а вже стали 
парубок и дівчина гарненькі — ^великі вже поросли. Забрав йіх 
змій, тай несе. От и притомився він, и сів собі спочивати. Те- 
пер він заснув, царівна скае йому в голові, а царевич сидить; — 
аж біжить кінь. Добігає и каже: «здрастуй, Навіпшій царенко! 
чи по волі, чи по неволи?» А царенко одказує:— ей, конику- 
братіку, не по волі, а по неволі. — «Сідайте на мене, каже 
кінь, — я вас винесу.» Вони взяли и сіли, а змій спить. Ну, 
він як узяв— та так біжить, так біжить; а змій, як пробудив- 
ся — побачив, що нема,— як сунув поверх комишу, тоб то в 
погоню. От вони сидять на тому коню, а Навішній царенко и 
каже: «ей, конику-братіку, уже припіка: пропадеш йти и ми!* 
Уже на коневі и хвіст отгорів: такий-то палючий той змій! 
Баріть кінь, що невидержка, узяв хвицнув,— сам побіг а вони, 
бідні, зостались. Як прилетить до йіх змій: «А! каже: кого ви 
слухаєте? яж вам и батько, и царь, то яж вас ззім!» — Ой, 
таточку! не будем вже слухати нікого. — «Ну, цей раз вам про- 
щаю, та тільки не слухайте нікого,» — каже змій. 

Опгять забрав йіх змій, тай поніс. Шс-ніс він и прито- 
мився, - и знову сів спочивати. Заснув змій; царівна в толові 
йому скае, а царетко сидить; — аж летить чмелик. Приліта, тай 
каже: * здрастуй, Навішній царенко!* — Здоров, чмелику! — ^каже 
царенко. «А що брате, чи по во.іі, чи по неволі?* каже чме- 
лик.— Ей, чмелику-братіку сюдаб я не зайшов по волі, а вже 
видно, що по неволі.— А чмелик каже: «сідайте, я вас винесу.* 
— Ей, чмелику-братіку, коли кінь та не. виніс, а тоб то ти 
винесеш! — «Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, — 
одначе вам пропадать.*— А щож, каже царенко: нам все одно 
пропадать, а він — ^може — ^вшесе. — ^От© взяли вониу пфпроща- 



— 119 — 

лиеь, собі сіли на того чмелика, — ^він йіх и пстс — Змій як 
пробудився, як уздрів, що йіх нема, — ^та як сунр поверх ко- 
іишу доганяти, — ^та так біжить, так біжить; а Навішній ца- 
ренко и каже: «Ой, чмелику-братіку, уже пршгіка: пропадемо й 
ми!» Той чмелик перевернув крильця, скинув йіх; вони попа- 
дали, а він полетів. — ^От приліта змій — упав, тай рот розявив: 
«ага, попались! каже, оддихавши: — ^иззхйім вас тепер.... яж 
казав вам, щоб ви нікого не слухали, опріч мене.» Ото вони 
як почали проситись та плакать: — тебе одного будем слухати, 
а біі(ьш нікого!— та як узяли плакати та молити, тай отпро- 
сились. 

От він забрав йіх и несе зн(№у. Сів він одпочивати; ца- 
рівна ска€ в його голові, а царенко сидить; — ^аж йде волик, 
такий поганенький собі, та каже: «здрастуй, Навішній царенко! 
чи по волі, чи по неволі?* — Ей болику-братіку, сюдаб я по 
ваді не зайшов, а мабрь що по неволі. — «Сідайте, каже той 
водмк: я вас винесу!» А вони кажуть:— є, вже: коли кинь та 
чміль не виніс, а то вжеб ти виніс!— «Нічого, каже волик: 
сідайте, то винесу.» Ото вони попрощалися з ним, разом ка- 
жуть собі: «пропали ми!» взяли, тай сіли. Ото той волик несе 
йіх— и так несе, що хвилька, той милька, а як спо'тикнецця, 
той дві. — Ото змій як пробудився, росердився дуже, -та як 
кинувсь вже аж поверх дерева, та так летить, так летить! Ото 
царенко и каже: «ой, волику-братіку, пршгіка: пропадеш и ти, 
пропадемо й ми!» Ото волик и каже: — заглянь мені, царенчу, 
в ліве ухо, и вийми гребінку и махай назад, себе. — ^Він виияв 
гребінку, маха назад себе — ^и став ліс, такий густий, як и 
і^юбінка. А волик все таки своє робить: що хвилька, то миль- 
ка, а як спотикнецця, той дві. — Той змій як прогризся скрізь 
той ліс — ^и знов летить за ними. Ото царенко и каже: «ой, 
волику-братіку, вже опхять припіка: пропадеш и ти, пропадемо 
й ііи!> А волик каже:— заглянь мені в праве ухо, вийме щіт- 
ку? та махай назад себе.— Ото він махнув— и став ліс, як 



— 120 — 

щітка. Ото зиій як прилетів, та так гризе той ліс, так грязе; 
а той волик: що хвилька, той милька, а як спотикнецця, той 
дві. Зиій опьять прогризся, опьять йін припіка. А *царенво й 
каже: «ой,, волику-братіку, от-от припіка, — от-от пропадем!» А 
той волик уясе прибіга до моря. — ^Заглядай, каже волик, мені у 
праве ухо — виймай хусточку, та махай на перед мене.— Він 
витяг, махнув — и поперед його став міст. Ото збігли вони на 
той міст, а змій добіга до моря; а той волик каже до царенка: 
— махай назад себе тією хусточкою! — Він махнув назад — аж 
ламабцця міст, а поперед етановицця. Змій добіга до море, тай 
став, бо вже йому нема по чому бігти. 

От переправились вони через цеє море на свою сторону, 
а змій зостався на цій стороні. Тепер же той волик каже до 
йіх: «повезуж я вас до хатки, и тут, у цій хатці, будете ви 
жить недалеко од моря, а мене возьміть та заріжте. » Ото вони 
так плачуть: як ми тебе будгмо різать: тож ти одзволив нас 
од смерти, тиж наш батько! -~*Ну, вжеж то заріжте и возь- 
міть одно плечко повісьте на печі, друге на полу в кутку, 
трете на покуті, а четверте — коло порога; на всіх чотирех 
кутках.» Вони взяли и зарізали перед порогом, коло тівіхати. 
Ото взяли повішали вони ті плічка, як ім сказано, по всіх чо- 
тирех кутках,— сами полягали спочивати. — ^Тепер царевич про- 
будився в ночі, дивицця на покутя — аж там стоіть кінь в та- 
кім славнім уборі, що тільки сісти та йіхати; а, коло порога в 
кутку — ^меч-само-січ; а на полу в кутку собака Протиус^ а на 
печі собака Недвига. Він тепер будить йійі: ^ вставай, сестро: 
нам тепер Бог дав благодать; вставай, та будем Богу моли- 
тись. » Встали вони, помолились Богу, и стало світати. Ото він 
сідав на того коня, тай поіде з тими собаками, то що вловить, 
то тим и живляцця. 

Ну, тепер вони так як живуть близько над морен, то 
вона ходить туда ложички та одежину мити. И змій говорить 
до неі: «як то ви перебралися?» А вона говорить:— ось як ми 



— 121 — 

першЕл: єсть у мого брата така хустотеа, що ав нею мах- 
нуть, то зробшщя міст. — А він каже: < знаєш що: попроси ти 
у його ту хусточку, неначеб то шить, та возьми махни, то и 
до тебе переправлюсь и буду с тобою жить, а брата твого 
струемо.'^ — Ото вона пришла до дому и просить його: *дай, 
братіку, мені ту хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі. > 
Він узяв повірив йій, тай дав: він то думав, що справді вона 
буде добра. Вона взяла ту хустку, прийшла до моря, махнула — 
став міст. Він, тоб то змій, переправився на цей бік. Тепер- 
то вже вони гуляють вдвох дома и радяццн, як би то його 
згубити з світа. А віп мав такий звичай, що як тільки настав 
ранок, то зараз сГда на коня'и йіде на полюва!іпи, бо кохався 
у полюванні. Ото змій каже: «ти возьми та занедужай, тай 
скажи: снилось мені, братіку, и виділ ось, що як би ти пойіхав, 
братіку, та достав мені вовчого молока. То він тоді як пойіде, 
то вовки розірвуть його собак, тоді ми и його возьмем: а то 
в собаках сама сила.» 

Ото прийізжав він до дому, з полювання до дому; змій 
сховався, а вона йому каже: « снилось мені, братіку, що як-би 
пойіхав та достав мені вовчого молока, то я б напилася, то, 
можеб, и одужала, бо я така слаба, що не дай Господи!» — 
Тай достану, каже брат, — Сів він на свого коня и пойіхав. 
Прийізжав у чагарець; зараз тут вовчиця л схопилась; ІІротиус 
догнав, Недвига продержав, — царенко зараз здойів молока, и 
пускають тоді йійі. А та вовчиця оглядавцця, тай каже: •спа- 
сибі тобі^ Навішній царенку, що ти мене пускаєш: я думала, 
що ти мене живоі не пустеш. Дарую тобі, Навішній царенку, 
аа те, що ти мене пускаєш, вовчиня. » И приказує тому вов- 
чаті: «сдужиж ти цьому царенкові, так як батькові.» Ото вія 
и йце. То було у його двоє собак, а й третє вовчиня біжить 
^ ним. 

Вгляділи сестра з змієм ще здалека, що ва ншсь біжить 
троє собак. Ото змій и каже Ш: «ото, лихий-необачний, щей 

16 



-Ш- 

тр»іьбї& СТВОЛА собі дббув! Візьмиїк № і^е гірйе зк 'Щу- 
ж&й й попроси, молока медвежого, — то там його розірвуть к^- 
йрейінйо.» Ото змій перекинувся голкою, вона взяла застро- 
йікла його в стіні. — ^Ото він як зліз с йоня, а собаки та вовк 
до іатй, та так и пнуцця на стіну до тіеі голки. А вона тоді 
кайве: «сйажить: на що ти тих собак держиш, — ^вонй мені спо- 
кою недають!* Він крикнув — собаки й посидали. А вона й 
каз&е: «снилосі^ мені, братику, що колиб ти достав мені ищб 
медвежого мошка, то яб напилась, тай одужала.» — Той дос- 
тййу,— ^йаже він. 

Ото лягає він спать; Недвиса лягає в. його в головах, 

* 

Протиус у ногах, а Вовчок з боку. Переночував він, сів собі 
на коня, тай пойіхап. Прийізжав знов в чагарець: тут зараз 
схопилась медведиця. Протиус догнав. Недвига продержав,— 
здойів йійі царенко и пускає. Ото медведиха и каже: «спасибі 
тобі, Навішній царенку; за те, що ти мене пустив, — дарую 
тобі ведмедча.» А до ведмедчати каже: «слухай його, як свого 
батька. > — ЙіДе він до дому и вгляділи сестра з змієм, що вже 
четверо біжить за ним. От каже. *уже четверо біжить: ніяк 
його не згубеш! — Знаєш що, каже змій: «попроси в його ще 
заячаго, — він як пойіде, то звірі його, може, таки надибаиуть, 
то ззідять.» А сам перевернувся в голку; вона Його й застро- 
мила в стіну ще вище, щоб собаки не достали. — Зліз царенко 
з коня, а собаки як сунули в хату, та пнуцця на стіну, та 
виють до тіеі голїіи; а брат не знає про те нічого. А вона 
так розплакалась: «на що ти так багато собак держиш? От 
доведецця піти світ за очі ^ерез ту псярьню!» Він крикнув— 
вони й посідали. А вона й каже: «снилось мені, братіку, що 
як би я напилась заячого молока, то яб одужала. Пойідь, та 
достань мені.»— Той достану,— каже царенйо. 

И лягає він спать; Недвига лягає, в його в головах, Про- 
тиус в ногах, а Вовчоі( и Медзедик по боках. Переночувала він, 



- т — 

сів яа свого коня, забрав свою охоту и пойіхав. Ррвйізжае 
знов до чагарцд: вибіга зайчиха. Протиус догнав, Недвига пре* 
деркав, --тут здойіли йійі и і^ускають. Ото зайчиха н каже: 
«спасибі тобі, Навішній царенку, що ти мене так пускаєш: я 
думала^ що ти мене розірвеш своіми собаками. Дарую тобі за 
те зайченя.» А зайченятові каже: «слухай Лого, як рідного 
батька».— Йіде вже він до дому—и угляділи вони знов, и ка- 
жуть: «Ото який лихий: вжей піятого достав, и тут не пропав! > 
А змій каже: «попроси в його іце лисичого молока; то він як 
по^е, то звірі його зьйідять.» А сам перекинувсь голкою,— 
вона його й застромила в стіну ще вище, щоб собаки не дос- 
тали. Царенко зліз с коня, собаки знов кинулись до хати — так 
н пнуїщя на стіну. Вона росплакалась: «На що ти так багато 
собак держнш!.%.» Він крикнув — вони посідали. А вона знов 
каже: «снилось мені, братіку, що .як-би ти достав мені ще ли- 
сичого молока, то яб одужала. >— Той достану, - каже брат. 

От, лягав він спаТіЬ; Недвига лягає в його в головах, 
Протиус в ногах, а Вовчок, Медведик и зайчик по боках. Пе- 
реночував царенко, сів на коня, забрав свою охоту — ^и пойі- 
хав« ПриМзжав до чагарця: вибіга лисиця. Протиус догнав. 
Недвига предержав,— царенко здойів Шйі и пускають. А лисиця 
й каже: «спасибі тобі, Навішній царенку, що ти мене пускаєш 
2 думала, що ти мене розірвеш своіми собаками. За те дарую 
тобі дисичевя.» А лисиченяті каа^: «слухай його, як рідного 
батька.» — Йіде він до дому; угляділи вони, що він собі добув 
ще шостого сторожа, а сам ще не пропав: «нічого, мабуть, ми 
не змрудувмо! Возьми, занедужай ще гірше, и скажи: снилось 
мені, братіку, що десь у иншім царстві єсть такий кабан, що 
носом оре, а ушима сіє, а хвостом волочить, — и єсть там та- 
кий млин и дванадцять каміней, що само и мелецця и само 
насицаєцця, само одгортаєцця, и само в мішки набиваєцця, — 
н як би ти достач з під тих дванадцяти каміней борошна, то 
іб сіі^екла ефі щщ з тогр^ бщщ^пгщ^ РДЇ»»лв^-*— ^ брії 



— М4 — 

каже: -Не ссть ти мені сестра, а єсть ти меиівсфог!— А вона 
каже: «чи яж можу тобі бути ворогом, коди нас тір»ки двоє 
на чужині?» — ^Ну, той достану!— ^Бо він повірив' онхять йій. 

Сів собі на свого коня, забрав свою сторожу и пойіхав. 
Прийізжае туда, до того кабана и до того мліша, що казала. 
Прийізжае він до того млина, прнвтьязуб свого коня и пішов у 

той млин. И там — дванадцять каміней и дванадцять дверей, и 
так ті двері самі одчиняюцця, и сами зачїшяюцця. Він взяв з 
під першого камня борошна, пішов у другі двері, — и собаки 
його зачинились тими дверима. Ото як пройшов він через всі 
ти двері, вийшов на двір, — бачить; собак нема. Він свистав- 
свистав — и чує, що собаки десь вшоть, але не вибігають. Зап- 
лакав він собі, та сів на свого коня и пойіхав до дому. Прийіз- 
жае він до дому, — сестра його ґуля з змієм. Тиьки вдо брат 
входить у хат^% а змій и каже: «Ну, журився за мьясом, а 
мьясо само йде!» 

А там, де вони зарізали того волика, та на тому місці 
виріс явір, та такий високий, що й'не здумать, и не згадать, 
а тільки в казці сказать. А царенко, як углядів, тай каже- 
«Ой, зятю мій коханій! позволь мені вилізти на цей явір,— та 
хоч надивитись, бо його так любпв дуже.» А сестра каже до 
змія: — друже мій любезний! нехай же він наставляє окропу на 
себе, та обмиємо його, -бо запачканого то^іж йе випадає 
йісіґй.л — «Ну, той — справді — нагрівай окропу!» А царенкові ве- 
ліли рубати дрова и наставлять окріп. От він рубає дрова, а 
сорока приліта, тай каже:» загайся, загайся, Навішній царен- 
ку, — загайся, як можна: бо вже твоі собаки прогризлись крізь 
двоє дверей!* 

От царенко поналивав в казани води и розтоплює. А 
^5»ов нарубав гнилих, та вони підсохнуть трохи, тай займуцця; 
а він возьме, тай прихлюпне, тай прихлюпне водою, щоб не 
пв горіли; а сам вийде на двір, то сорока й каже: «ей^ за- 



— т — 

пЛся, загайся, Навіїшгій царенку, — бо вже твоі собаки прог- 
ршдись кріз четверо дверей!» От, як війде він до хати, то 
сестра й каже: — ей, не вгоден тай окропу нагріти! — та сама 
визьме кочергу, тай поштовха,— то вони займуцця, то він возь- 
ле таі^шихлюоа знов, як вона одійде, то дрова опьдть по 
зсалу г^ть. — ^Вийшов він знов на двір^ ніби за дровами, то 
сорока й каже йому: «ей, загайся, царенку, — як можна, загай- 
ся, бо вже твоі собаки крізь шестеро дверей прогризлись!» И 
знов він у хату, то сестра оп'ьять за кочергу, та давай штур- 
хати дрова; то вони опіять так займуцця, то він возьме, тай 
прихяюпас А сам все виходить на двір: сказано, нудить сві- 
том. А сорока й каже йому: «ей, загайся, загайся, Навішній 
царенку, бо вже твоі собаки крізь десятеро дверей прогризлись!» 
А царенко набере як-найгнилійших дров, тай вкине в піч, щоб 
не так горіли. От уже й казани начинають закипати. Опьять 
вийшов він на двір, ніби-то по дрова, а сорока й каже: «ей, 
загайся, царенку, загайся, бо вже твоі собаки прогризли усі 
двзрі и спочивають. От вже закіпіли ти окропи, а сестра біга, 
та: «ну, обливайся швидче, доки тебе будемо ждати!» Він, сі- 
рома, обливасцця; а ^вона приготовила стіл, накрила його, щоб 
то на тім столі та змій пожирав брата. 

Ото вже він, сірома, обливався, тай каже: <ой, зятю мій 
коханий! позволь таки м^ні вилізти на цього явора, — бо я його 
так любив, — ^хоч подивлюсь: чи далеко з його видно.» А вона 
до змія:— не позволяй йому, друже любий: він там ще буде 
гайітись, та час тратити! — А з^іій каже: — с нічого, нічого: не- 
хай собі вилізе.»— От царінко вийшов до того явору, тай по- 
чав лізти, и ні одноі гільки не пропуска: все на кожну ступас, 
щоб тільки загайітись хоч трохи. И виліз аж у самий верх. И 
вмів той царенко грати на сопілку. Прилітає сорока: «ей, за- 
гайся, загайся, Навішній царенку: от-от-от прибіжать твоі со- 
баки!» А сестра вибігла, та: — А ну, зачав ще грати там! хіба 
л забувся, що тут тебе ждуть? — От и почав він назад лізти, 



та 9се на важну гілщ ступав; а сестра все його хадгаше, 
щрб пшидте йшов. — ^От дрдліз він на дослідню гільку, — ^то так 
тільки на посдідр) гільку ступать, та до долу скочить— и ду- 
мав собі: «от коли я продав!» Коли це так його собаки, не- 
щче що за гуло, — ^прибігли и стали круг його. А він тш пе- 
рехрестився, тай каже; «слава тобі, Господи! От, ішве, щ/д 
трохи поживу.» И гукав на змія: «а йди лиш, любий зятю, 
уоже, я вже й готовий!» Змій виходить, а він до собак: «Вов- 
чук! Медведчук! Протиус! Недвига! беріть його!..» Собаки як 
кинулись— так и розірвали його в шматки. 

Зараз він взяв, труп склав, спалив, а лисичка хвостом 
змеда, забрала, вднесла на поле, тай розвіяла. А тоді, «кзмія 
розірвали, то сестра вхопила зуб його, тай сховала. От ца- 
ренко и каже: «коли ти, сзстро, такий мені пріятель, то зос- 
тавайся собі тут, а я пойіду в другий край.> Взяв ^обив два 
цебра и повісив на тім яворі и сказав йій: «оце, сестро, як 
$удеш плакать по мені, то оцей буде повен сліз; а як будеш 
плакать до змієві, то оцей буде повзн крові.» А вона так плаче 
т^ просить: «не кидай мене, брате: коли йідеш сам, той мене 
возьми'»— А він каже: «нехочу! Боли ти мені такий приятель, 
то нехочу: зоставайся!» Сіда собі на свого коня, забіра собак 
ц йіде в инще цргрство ц в инше государство. 

Прийіхав у такий-то город, и на, ввесь город той одна 
криниця, и в тій крцниці сид&ть змій з дванадьцятьма голо- 
вами. И то так: як йдуть всі по воду и ведуть йому одну ду- 
шу, то він ззість йійі, а вони наберуть собі води, — а инакше 
не можна. От приШзжав той царенко в той город и став собі 
у зайізді. Там, знаєте, люде зібрались, тай балакають: «От 
приходить очередь — ^кажуть— нашому цареві вести свою дочку!» 
А він слухав. И то балакають вони: «каже царь, що ко.іиб 
хто побідив того змія, то він би оддав свою дочку за його и 
половину царства. ^ А він каже: — «я можу побідити отого змія.» 
ТГі люде зараз д шрл^л* до царя 9.«їіз.а'?и, ідч «тарцй-ліо »»вд- 



Діер^, и бе^еїщя таб&іть того змія.» Он п^^ тііі Іоґо 
взяти під караул. 

Ведуть ту царівну, а за нею и його вйдутв, а за яим 
йдуі% його собаки и кінь. От привели вони ту царіюу, таку 
убрану,— та так всі плачуть. Тут зиіій тільки і^о виткнувск, 
щоб іззійісти ту царівну, а царейко зараз юч-само-січ: гру- 
Ш Його!» А До собак: «Протиус! Ведмедик! Вов^ук! Йбдвйга! 
беріть його!..» Тут той міч-самосіч січе, а собаї^и рвуть. Й 
розірвали його зовсім. — Ото як розірвали його, зараз взяв труя 
склав, спалив, а лисичка змела хвостиком попіл-^и розвша^ — 
Тепер вже то він взяв ту царівну и йдуть до того царя; а люде 
дякують за те що вода стала свободна. А царівни дала йому 
перстіяь. і 

Ото вони шли-шли,— бо, може, до того царя було далеко, 
—він притомився, ліг на траві, а царівна скае Йому в голові. 
А лакей прийшов, одвязіав той меч-самосіч од тороків, прий- 
шов до царенка, тай каже: смеч само-січ, січи його! » Той ме^- 
сямо-січ и посік його на маленькі шматочки, и собаки Його, 
як на те, поснули по трудах, и нічого не знають. А лїікейдо 
царівни: сА скажеш, що я тебе од смерти оДвоювЛв? Бо як не 
скажеш, то буде тобі те, що й йому. Заприсягни, що скажеш. » 
Вона злякалась, тай каже: — Заприсягну, що ти мене одвоював 
од смерти. — Ну, тепер вони приходять до дому, царь вже та- 
кий радий: зараз одежу гарну надів на його и почали гуляти. 

Як пробудився Недвига, -—побачив, що йема хазяіна йіх: 
от побудив всіх, и як почали думать та гадать. Що хто-то най- 
ороворнійший з них. От, як почали гадать, той присудили, що 
заєць найпроворнійший, и що нехай заєць біжить и достане 
води живушоі и цілющоі и нехай достане молодого яб- 
лучка. — От и побіг заєць доставати тіеі води и того яб- 
лука, и прибіг він у таіку-то землю, и бачить той заєць, що 
там криниця, а біля криниці росте яблуня з молодими яблука- 
»,— и що ту криницю и яблуню та стереже москаль, такий 



_ ш — 

здоровий, таввй здоровий, и нахае раз-у-раз шаблею, тав що 
й мусі пролетіти не можна, над тією криницею. Що тут ро- 
бить? От и пустився зайчик нахитрощі: и зробився ніби-то 
кривим, и біжить поз ту криницю, та все шкандибав. Москаль 
як побачив, та за ним: «дай поймаю стого звірка: я ще тако- 
го не відав!» 'а зайчик од його, та все далі, все далі. От, як 
одвів вже далеко того москаля, та як чкурне до тіві криниці. 
Москаль став, тай очі випучив; а зайчик до криниці, та наб- 
рав у пляшівчки води и зірвав яблучко, тай поминай як звали. 

От прибіг до Навішнего царенка; зараз Протиус взяв ту 
воду, помазав нею шматкн царенка: вони й сцілнлись; влив 
йому в рот живущоі води — він и ожив; дав йому ззісти моло- 
дого яблучка— він помолодів и зробився ще кращий, ніж був. — 
Встав царенко на ноги, тай ісаже: «ох, як же я довго спав!* 
— Добреб ти спав, як-би ми не достали води живущоі и цЬію- 
щоі! каже Протиус. «Щож тепер будем робити? « кажуть всі. 
От як почали раду радить и порішили: щоб царенко перебрав- 
ся за старця и йшов-би в царський дім. 

От передягнувся царенко Навішній за старця и пішов в 
царський дім. И прийшовши туда, просить, щоб його пустили 
подивитись на молодих. Лакеі його не пускають. От він як 
почав проситись, а царівна й почула и звеліла його впустити. 
От як ввійшов він в покоі и почав скидати шайку, а кільце, 
то п^о йому подарувала царівна, як він убив змія, так и за-^ 
сяяло! царівна и пізнала його, та ще невірцть собі - от и 
каже: *ходи сюда, старче божий, я тебе почастую!* Підійшов 
царенко до стола, а царівна наліла йому чарку вина, тай дає, 
а він бере лівою рукою. Побачила, що він бере не тою рукою, 
на которій перстінь, тай випила сама ту чарку. Палива другу, 
а він бере правою, — вона зараз и пізнала своє кільце и каже 
до батька: *Оце цій муж: він мене одволив од смерти; а цей — 
показує на того лакея — цей пройдисвіт, лакуза, убив його и 
заставив мене, щоб я сказала, що він мені муж!» — Ціфь так 



— 129 — 

и закипів: «а! то тн такий!» каже до того лакея. Зараз вве- 
лів вивести: з конюшні такого неука, що на його ще ніхто й 
ве сідав, и звелів привьязатя його до хвоста и пустить по 
полю! А царенка Навішнього посадив за стіл н зараз одгуляли 
весізля. 

От живуть вони собі. Одного раїзу царівна спитала його: 
«чи нема в його якоі-нибудь рідні?» Він тоді и згадав про свою 
сестру. Зараз велів осідлати коня и, забравши своіх собак, 
пойіхав до неі. Прийіхавши, и бачить, що той цебер, що наз- 
начепий для змія, повнісенький крові, а його цебер розсохся 
я розсипався. Бачить він, що вона акалкув ще й досі за змівм, 
тай каже: «Бог з тобою: більше тебе и знати не хочу: сіди тут, 
я й не навідаюсь бііі>ше до тебе!» А вона як почала проси- 
тись та благати, тай упросила його, щоб він и йійі взяв з 
собою. — Змилувався брат над сестрою — ^и взяв йійі з собою. 

От, як прийіхали вони до дому, вона взяла та під ту по- 
душку, що він спить, и підкинула змієвого зуба, що колись 
сховала. От прийшлось царенкові лягати спать. Ліг він, а той 
зуб н убив його. Жінка думав, що він сердицця, та не гово- 
рить через те до неі,— ^та так просить, щоб він не сердився; 
а далі як взяла його за руку, — аж рука— холодна, як лід... як 
закричить вона! А Протиус в двері, та — ^цмок його! — ^Царенко 
ожив, а Протиус вмер. Далі Недвига — цмок Протиуса! — ^Прот- 
иус ожив, а Недвига вмер. От царенко до Ведмедчука: «цілуй, 
каже. Недвигу.» — Недвига ожив, а Ведмедчук вмер. От як по- 
чали цілувать один одаого, менший старшого,— дошла черга й 
до зайчика. Зайчик цмок, Вовчук ожив, а зайчик вмер. От 
прийшлось до лисиці. Як вона вмре, то йійі поцілувати ніко- 
му. Що тут робить? «Цілуй, каже царенко до нейі,— цілуй зай- 
чика!» А лисиця хитра: взяла зайчика на плечі, тай понесла 
в ліс. Принесла його до зрубаного дуба з двома гіллями, одна 
вад другою, поклала на нижню гільку зайчика, а сама по^йзла 
шд гільку, та цмок зайчика! а сама під гільку. А зуб як вже- 

17 



— ш — 

ййийь, і'а в верхню гільку, тай застряв там. —От біжать вони 
з ійеу х)бое. Йж побачили йіх що вони живі, то здивувались — 
Й тай раді, Нїо ніхто йе погиб од того зуба!— А сестру взяли, 
йривіішалїг до неука до хвоста, і!ай пустили в поле. . 

Саміж вони тепер живуть — споживають и добро царське 
проживають. Я там був, мед и вино пив, — по бороді текло, в 
рот не попало. — Оце вам и казва вся. 

(Записана вь Борсун'Ь, Каневскаго уЬзда, Біевской губ., 
Б. Шевченком^.) 



.50 

ЗМІЙ. 

« 

Ціх казок так багацько б, що, йій Богу, йіх и не збагнеш 
усіх. Одну почнеш, а десять в мізки лізе. Було ще за молода, 
оце як зберемось до куля— душ десять, або й більш, дак нас- 
лухаесся вже всього. Що-то, справді, як-то воно зволано у Бога 
святого, що з починчу світа було якось инак, зовсіи не так, 
ШБ на н^ім віку, звичайно, робицця: чуєш у казках — то звсійі, 
то ірічки були жи^оробки, то цілюща та мвртвяща вода, дай 
чого не було, крий Боже! Було, як почне хто казать казку, 
звичайно, про змія, то так його наче и вважаю перед себе, 
тіа,к Шкче от він и стоіть, або седить перед мене — жовти, як 
гарбуза печена, крила — наче у доброму млині, а хвіст — сказав 
би у ящерки. Так усе було и думаєш — ось вилізе з під печи, 
або що. От зплила ж моя річ да змія, то и я почну вам, доб- 
родію, казку іфо змія. Слухайте ж — як здаватимецця вона вам. 

Ото був собі чоловік та зйінка, так уже собі не дуже 
тШщ — ^під старость підпливали, да не було у йіх цілий вік Ді- 



• 

юк.— Госяоіхь то вже так судить. От вени к щч^ші щкщіфь 
у Боїа СЄ6ЙІ благодаті. Родилось у Ш скоро двойко діток -^ 
близнят: иг сщ и до^ка. Дали вовн Шм их^щщ: сину — Ивав, 
а дочці— Ганна. Раділи ж вовн йщи, як водицца, да лцз^о, щ 
смерть старші црисшла швидко. Померли, а сирот позостав- 
ляли. Да так-яв жили вони в чужій хаті, та сироти й побачили 
швидко, що Шм треба другеє місце знаходити, щоб поцреков 
людских не терпіти — и ото, порадивпшсь брат из сестрою, 
пішди вони у ліс, щоб знайти собі там угаду, щоб осісти. 
Прийшли в ліс, тилвож звісно, що и в лісі не ростуть хати 
саш-по-собі, як ті опеньки,— и там треба йіх будовати. От 
вони подумали — подумали: «чим його будовать? у нас а щ со- 
кири, а нічого! Вириєм, кажут, землянку; виведем сяку-таку 
оселю, тай будемо жить!» Подумали так, дай зробили. 

Живуть собі там год, чи другий, усе у йіх йде як по ни- 
точци; завели собі де яку городину, — ^вона и на двс^і гарво, 
ді(овоі2іьно, и В господі согласно, примірно; твердо сказать — 
хиіи вони собі як брат из сестрою. Ну, от же й параділа не 
добра сила йому щасцю сирицькому: приключилося йім горе, 
а так нидно уже навожденіе Господнє... Треба вам сказать, 
що Ганна, (себ то сестра Иванова), та була дуже чоцурвф: 
було, чи дівчата оце з сусідніх сіл за бабками ходять, чи хмізь 
збирають молодиці, чи парубки гиллв рубають, и (ще часом як 
зустрінуцця с Ганною, то так баньки повитрещають, дай див- 
ляіща на йійі, неначе по весні на сонце ясне. Вонаж така 
пивнодика, білолиця та румяна, що тілко в казці сказать, чи 
то у сні побачать. Було оце дівчата дивляцця-дивляїщя, згля- 
нуцця одна ва другу, страхнуть головоньками од жаху, далі 
знов на Галю дквляцця, и любукщщ[, и радіють, и уеміхаюцця. 
Про парубків вже нічого й казати! Отож досееШГали да вна- 
дився змій. 

Було, як тільфо ^рат вийде на зщ^ яцого, чи то п^^нцю 



— 132 — 

ішдстрелить на юшку собі, чи печеню^— от зиій той зараз и 
прилетить до Ганни, снустицця у бовдур, да оце сяде биля 
нейі, дай ну ціловать, да шстить, да любощи иоіть. Галя спер- 
шу асахалася його, а далі звивлась, бачучи, що змій усйого 
йій понаносить, — ^чого тілько душа забажав, — ^и сашк його—ну 
любити. Вжей братови не каже, бо змій сказав йій, щоб вона 
мовчала. От же довгенько так велося. Далі Йван став собі на 
розум брать, — що то воно значить, що як тілько він зоставцця 
дома, то сестра и нудить його з хати: «йди, та йди на охоту!» 
Йван було помнецця-помнецця, помовчить-помовчить, тай пий- 
де собі. А дорогою було йде и думає сам собі: — ^Ні, сестро, 
тут щось да є! потривай— я таки дойду сліда. Уже то не да- 
ром тобі так солодко самій седіти ^ома! — 

Пройшло, бач, ще днів з десять. Галя усе однакова; хоче 
седіти одна дай одна дома. От Йвану тут уже не в терпіжку 
стало. «Послухай, сестро, — каже: за що я тобі огид так? чого 
тобі так нудно седіти зо мною дома? за щож такая зневага? 

■ 

чи вжеж я не радію тобі, та добра не дбаю? Гріх, сестро! 
гріх тоді буде, Галю! Нетребаб мене так зневаа&атп.» — ^Сестра 
поглянула на брата, обняла його, поціловала, дай каже: — Ні,, 
брате, я люблю тебе, як братіка; яб сказала тобі усе, як бра- 
тові, як би тілько що було у мене на серці! Не гнівайсд на 
мене, Иваие!— Брат и віри поняв. А того не знав, сердега, що 
жіноче племя лукаве, що тілько з ким знюхавцця, то вже певно 
готове збрехать перед самим ридним чоловіком, не глядить 
боно — чи то брат, чи то батько, чи то мати. Усякого продать 
воно готове за своі любощи, за свого коханого, хочь-би то и 
сам чорт був. Євинє кодло-^сказано! пидлицявцця. Отож так 

и Йван поняв віри сестриній мові, дай пийшов знова на 
охоту. 

Аж-ось прилітав змій; наніс йій усякаго добра, чого тілько 

душа бажав. Сестра Иванова давай лицятись до його, да при- 

гортацця, а далі и каже змійеві: «щось нам, змію мій, треба 



— 133 — 

думать! шдстерегае мій братуха, ща у мене на думці щось 
криецця и що я не даром його з дому виправляю од себе. Тре- 
ба якось одвернути оці його догадки'^. — ^А щож, Гвлю: з сві- 
ту його треба звести, бо з йім не буде тм упокою у нашім 
коханні. — ♦Як же його звести з світу? Хибаж тобі не видно, 
що він такий силковий, що його все боіцця?» — ^Да се дарма, 
каже змій: занедужай тілько — ^и як брат вернецця до дому, то 
ти йому и скажи, щоб він тобі добув лисичого молока. Як він 
шйде туда, дак там його лисиці и згризуть на смерть. — 

• 

Так и сталось. Прийшов Йван до дому, аж дивицця— 
його сестра лежить на печі и охає. Йван и ну падать коло 
ней: и того подасть, и другеє піднесе; шатаецця, як Марко 
по пеклу; чого вже він не робив коло недужоі. От сестра и 
каже тут братові: * достань мині, брате, лисичого молока; як 
поШм я його, то, здаецця, зараз и очуняю. * ~ Добре, каже 
Йван: достану! — 

На завтре пришов він в ліс, аж дивицця:— из еамоі страш- 
ної гущини да байраків вибігав лисиця. От він хотів вже йійі 
устрелить, — тілько лисиця и каже йому: *Иван Иванович, чи 
по волі, чи по неволі ти битемеш мене?* — Більш того, що по 
охоті! одвичае він йій. — «Не стреляй же мене, — каже лисиця: 
єсть у мене дітки маленькі, треба мині йіх вигодовать; а коли 
хочеш — ^дам я тобі старшого сина на послугу.» — Дай мині, 
каже, сина да дай и молока свого, бо моя сестра не здужав 
и молока лисичого бажав. — Лисиця надоіла йому свого молока, 
дала йому ще й сина свого старшого в послугу, дай побігла 
собі в ліс, кажучи: «тепер прощай, Йван Иванович!» 

Прийшов Йван Иванович до дому, оддав тев молоко сестрі, 
а лисиччука запер під лавку, и Мсти дав йому. А далі, по- 
кормишпи свого хорта, взяв його з собою дай пішов на охоту. 
А«-ось пріиітае змій, знов присів до Гаани, дай каже: Ліу, 



— 134 — 

вяшА яе ти себ шшхво на жрівь, да звов свааш, іцоб він 
приніс вовчого молока,» Вона тав и зробила. Вертавцця Йван 
до доку,— от Галля н почни кректать да охать. «ПіКди, каже, 
брате, достань нині ще вовчого молока, бо од лисичого не 
помоглося. » 

Брат пійшов. Приходить на залісок — аж вовчиця на сон- 
ці з вовченятами гравцця. Йван хотів рке ШМ стрелять, — аж 
тут вона йому и каже: «а що, Йван Йваиович, чи по волі чи 
по неволі?» — ^Більш того, що по охоті. Забажала моя сестра 
вашого покорму. — «Добре, дам я тобі покорму дай ще и стар- 
шого сина на послугу; він тобі колись нригодицця за те, що 
ти мене к животу зволив. » 

Отож узяв Йван те молоко и вовченя собі на послугу, 
дай приходить до дому. Оддаі він молоко сестрі; а хортів сво- 
йіх запер під лаву, нагодовав йіх добре, да знов и пішов, по- 
йівши собі, на охоту. Змій и собі швидко прилетів. Да як по- 
чув, що Ивая жив, то аж зубами скрегоче, а далі й каже 
сестрі Ивановій: «пошлиж його ще медвежого достать молока: 
там певно вже ведмеді укландають його.» 

Так и зробилось. Пійшов Ивап, як тілько сказала йому 
сестра, добувать и ведмежого молока. Прийшов у ліс у такий 
густий, що й пучки, здаецця, просунуть не можна;— аж чує — 
трещать дуби, сокори, вильха и всяке дерево, а далі висуну- 
лась из самої пущи и сама ведмедиха — здорова-прездоровезна, 
ламле та вивертає все круг себе; — потім глядь — стоіть Йван и 
уже стрілу думає пустить; от тут ведмедиха йому икаже: «Ге, 
ти Йван Иванович, — ^чи по волі, чи по неволі?» —Більш того, 
що по охоті! Дай мині свого покорму, щоб сестра моя оду- 
жала. — «Дам, — ^каже ведмедиха, — тобі свого й покорму, дам 
ще ведмежого сина тобі на послугу,, да тілько не губи мене 
з світу.» 

От Йван узяв теє молоко, взяв и ведмедчука и приносить 



— ш — 

до дону. Оддав молоко сестрі; а вона взяла дай вилила знов 
на черінь* — На завтра змій знов навчив Галю дослать брата 
левового молока достать. Галя послала. 

Пійшов Йван, узявши хортів своїх,— (він усе ходив с 
хортами тими, що добув собі, молока для сестри достаючи), — 
аж дивицця перед йім левиха стоіть и своіх дітей езиком об- 
лизує. Тілько що хотів Йван йійі устрелить, — аж вона йому и 

» 

каже: <ей, Йван Иванович, чи по волі ти, чи по неволі?» — 
Більш того, що по охоті! Дай, каже, міні покорму свого, а не 
даси, дак стрілу пущу у тебе. — *Не бий мене, Йване, дам 
тобі покорму, щей сииа свого на послугу.» 

От узяв Йван покорм и сина и прійшов до дому. Сестра 
и себ молоко на черінь вилила. — ^На другай день знов прилітав 
шй: «£й, каже, Ганно, на здужать нам голів своіх на пле- 
чах за твоім братом. Пошли його досталіь ще цілющоі води. 
Там водами тіма орудує баба*яга, костяна нога, волосяний 
бзик; вона в ступі їздить, товкачем поганяв, метл(ш слід заме^ 
тав... Як не зведе вона його з світу, то ще одно іілько місце 
зоставцця, де його погибель учиницця.» Росказав це Галі, 
іюседів ще, дай вилетів у бовдур. Аж вернувся з полевання . 
Йван. Страх йому істи захотілось, — в. сестра швидче до його 
з річчю: «непомоглося мині, Йване, од левого молока, пійди 
ще достань мині цілющоі води, що стереже йіМ баба-яга, кос- 
тяна нога, волосяний єзик. Тогді вже я очуняю.» 

На завтре, пойів Йван як слц, забрав свойіх хортів и 
піВшов достать цілющоі води. Йшов він день, йшов він другий, 
на третій день побачив він колодезь; коло колодвзя дванадцять 
стовпів загнано в землю; коло тих стовпів дванадцять змійів на 
ланцюгах приковано, а на колодвзі сорока-білобока седить да . 
хвостом пісок из цебрин зметав, щоб вода не порушилась. От 
тііько що хотів Йван до колодезя пидступить — аж тут як за- 
чхали зміі, то з носів йіх аж дим пійшов, а Йван упав замер- 
тво, дай лежить. Оттут-би вже йому й капут був, хорти ж його 



— 136 — 

не дармо при йому,— зараз вони и ну йо^о качати да вертіти, 
поки аж прочунявся він. Устав ото від, — ^аж кволи трохи, — 
тай хотів уже сороку пидстрелити,~-аж вона тут и скрекече 
йому: «ей, Йван, Йван, не бій мене, я. тобі в великій пригоді 
стану: вихвачу тобі води цілющм и проведу дорогою невидю- 
щою, а баба-яга уже скоро сюда пристигне — не буде тогді ні тобі, 
ні хортам твоім шаноби. » От Йван и годі йійі стреляти. Сорока- 
^ білобока тогді злетіла в колодвзь, зачеряпила там води, дай 
винесла Йванові. « Идиж, каже, оціми пісками глибокими, да 
річками самотоками, а то — якими другими дорогами не пій- 
деш— живим не буддш.» 

Отож и прийшов Йван до дому, приніс сестрі води ці- 
лющоі, — ^ні! не помогаецця: охав сестра, дай охає. — Минає день, 
минає й другий— Галі все ґирше, дай гирше. — ^Аж ось раз 
прилітає змій, спустився він до Галі, дай ну ій казать, щоб 
вона послала брата ще на море млинця достать. «Поки будуть 
у його оці хорти, поти Йвана ми не зведемо з світа,— каже 
змій. От-же слухай: є на морі така машина, що сама меле, 
сама місить, сама пече, сама й викидає той млинець; у ма- 
шині тій дванадцятеро дверей, що самі очиняюцця, самі й за- 
чиняюцця, — одтуда хоч и вийде брат твій, дак хорти його не 
вийдуть; тогді ми його улагодим, як сами знаєм.» 

Вертаєцця Йван. Сестра пиднялася, кволючись, обчепи- 
рила його руками и ну просити да молити його, щоб він дій- 
шов достав йій млинця, що на морі десь сам и мелецця, сам 
и місицця, сам и печецця, сам и викидаєцця,— Подивовався 
Йван такій жадобі сестриній, да назавтре, як тільки розвидні- 
ло, - узяв свойіх хортів и пійшов навпростець до моря. Не день, 
дай не, два він йшов — йшов він, може, з тиждень; аж ось гле- 
дить — поперед його щось засиніло, широке да гладесеньке хочь 
покотись, да так и сяє на сонці, як скло теє. А се то було 
теє море, що на Йому машина стоіть. Колиж дивицця — так: 



— 137 — ■ 

серед моря стоіть здоровезний млин, а врила в йому ^ак швиді^о 
крутяцця* що аж у вочу мигтить. От Йван знайшов собі чо- 
вен коло берегу, посажав в його усіх хортів своіх и сам сів — 
и поШхав до млина. Уходить, —аж там дванадцятеро дверей и 
всі очинені; в середини — аж бачить— млинець той сам и ме- 
лецця, сам и вчиняєцця, сам и місицця, сам нечецця, сам к 
виБидавцця. Довго стояв Йван да все дивовався, а далі як 
ТІЛЬКО млинець викинувся,— він за млинець, дай був такий. 
Біжите неоглядки; вибіг з млина, сів у човен и пливе, а хор- 
ти його позоставались у млині, бо не мусили втікти, як двери 
всі позачинялися й позамикалися. Йван уже рад, що йому не 
пришлось седіти там, да півидче ну поспішать до дому, бо и 
сам раду що такую справу учинив. 

Отож він йде день^ йде другий, — нема його хортів. Сум- 
но стало йому, що він один тепер на світі^ як пучка. Хотів 
вже вертацця до того млина, щоб визволить хортів своіх,— аж 
ось летить сорока-білобока, дай скрекоче йому: «ей, огинайся, 
Йван Иванович, уже твоі хорти шестеро дверей прогризли.» 
Йван повесаіів, хочь и охляв уже, не йівши три дні, а приба- 
вив шагу, да швидче до дому поспішає. — Приходить ще два 
дні— нема дай нема хортів; аж ось сорока-білобока знов летить 
дай скрекоче: «ей, огштйся, Йван Иванович, уже твоі хорти 
девятеро дверей прогризли.» Йван, як не вибився из моці, а 
поспішає: думка — порадує сестру млинцем. Аж ось изнов ле- 
тить сорока: * огинайся, Йван Иванович, уже твоі хорти оди- 
надцяті двери гризуть!» 

Йван пиднявсь на гору, уже побачив и свій ліс, уже 
близько й хати; уходить у хату, — аж сестра, заховавши змія 
під пил, зустрічає брата та радіє сама собі в думці, що при 
Йванові нема хортів. Зараз погодовала Йвана, загадала йому 
ножі гострить да окропи гріть. Вештаєцця Йван то сюди, то 
туди, — пидпалив у печі, гріє окропи, гострить ножі. А сестра 
уже й поздоровіла, уже й по хаті сновигає... Аж ось летить 

18 



— 138 — 

сорока-білобока, дай скрекоче Йванові: « клади, Йван Иванович, 
. мокрец усе, та дубину: уже твоі хорти дванадцяті двери скоро 
прогризуть:» Йван зовсім тогді повеселів, хочь сестра и зби- 
ралась його різать. 

<с Пусти мене, сестро, — ^каж^ Йван: злізу на дуба да хоч 
свисну по світу, щоб знали, що вмирає Иван-удалець.»— От и 
вишов він, зліз на дуба да як свисне — дак хорти його зараз 
и позбірались. Він тогді з дуба да в хату: а ну, хорти мЬі, 
беріть змія!* Левко да ведмідь як хватили змія, да так и ро- 
зодрали на куски. Тогді Йван узяв сестру, сковав йійі ланцю- 
гом, засадив йійі у погреб, поставив цебер коло йійі да и 
каже: «ну, сестро, — радів я тобі, да ти зненавиділа мене; на- 
плачь же тепер оцей цебер сліз, дак тогді я одзволю тебе.» — 
Сестра почала плакать, а він узяв дай замкнув погреб. 

Прошло вже с того часу не сто и не тисячу літ, а сест- 
. ра Иванова усе собі під землею десь плаче дай плаче. Вона 
вже не один цебер наплакала, так що слезп йійі аж на сей 
світ сходять. Аже-ж оце чого, як тілько сонечко зажевріє, — то 
> по всякому дереву и по всякій билині роса и виступає? Оце-ж 
не що, які тийі сле^зи Галіни, — ^да тілько вони такі грішні, що 
й дераво йіх не приймає —усе до долу скапують дай скапу- 
ють. Галя може, струхла там у землі по сей час, а слід йійі 
усе таки на землі зостаєцця. — ^А Ивап писля того взяв хортів 
свойіх, дак пішов собі світ за очима.... 

(Сказку 9ту записалг г. Шишацкій — И.іличг неизв-Ьсно 
гд4. Мьі перепсчатаемх ее, кака варьянть кт» пред'ьидущей, 
изь Черниговскихь губ. В'Ьдомостей 1858 г. № 21-й.) 



— 139 — 

51. 

ЗМІЙ. 

Як був собі дід та баба, дождали вони собі дочку и сина; 
умер батько и мати, довелося йім — нігде жить. От вони взяли 
н пішли з свого дому: «ходім, сестро, на зоробитки! » Йдуть та. 
йдуть, коли стоіїь хата у гайі; вони там стали жить. Живуть 
тай живуть, дак до тоьі сестри и парубка унадився змій. 

Тепер вони живуть тай живуть, хочуть брата з змієм з 
світа згубить. «От як його, каже змій, з світа згубить?» — 
Сестра и каже: «лослать його заячого молока достать, так його 
зайці з'ьйідять.'^ — Прийшов до луяска, став лучок направлять, 
стала зайчиця вибігать:— чого, Йван Иванович: чи по волі, чи 
по НЄВ0.1І? — «Більш того, що по охоті!» — Дам тобі молока, а 
старшага сипа па послугу!.. Прпніс те молоко, оддав сестрі, 
вона взя.іа па черінь висипа.іа, тай каже: «непомогаецця! йди, 
каже, лисичого молока достань.» 

Прийшов до лужка, став лучок направлять, стала лисиця 
вибігать: — чого, Ивап Иванович: чи по волі?— «Бііьш того, що 
по охоті! Забажала сстра вашого покорму!»— Дам я тобі по- 
корму, а старшого сипа на послугу! — Вин прийшов, загнав ту 
лисицю з зайцем у хлів, припис малоко; вона вилила па че- 
ріш>, — каже: не помоглося! пійди, каже, вовчого принеси! » 

Він прійшов до луд;ка, став лучок направлять, ста.іа во- 
вчиця вибії^ать: — чого, Йван Иваповіпі, требуєш? чи по во.іі, 
чи по певолі? — > Більш того, що по охоті! Забаяеалось сестрі 
вашого покорму!» Дам я тобі покорму, а старшого сина на 
послугу! - Він узяв, приніс те молоко, вовка загнав в х.іів; ви- 
лила вона й тс па черінь. «Не помоглось! пійди, каже, ведме- 
жого достань!* 

Прийшов до лужка, став лучок направлять, стала ведме- 



— 140 — 

диха вибігать: — ^чого, Йван Иванович, требуеш? чи по волі, чи 
по неволі? — «Більш того, що по охоті!* — Дам я тобі покорму 
и старшого сина на послугу! — Він приніс те молоко, оддав, за- 
гнав ведмедя в хлів. Вона вилила на черінь, каад; «Пійди де^ 
вового достань молока! > 

Прийшов до лужка, став лучок направлять, стала левчиха 
вибігать: — чого, Йван Иванович? чи по волі, чи по неволі? — 
«Більш того, що по охоті! Забажала сестра вашого покорму! > 
— Дам я тсібі покорму, старшого сина на послугу! — Приніс, 
оддав йій, вона вилила на черінь: *не помоглося! пійди, каже, 
достань млинця того, що на морі машина стоіть, що сам и 
мелецця, и сам викидаецця, и в тій машині дванадцятеро 
дверей. > 

Він пішов з тими ускочив у машину, ухватив млинець,— 
оглянецця— аж хорти остались там у тіій машині.... Ото йде, 
а сорока-білобока летить: «огинайсь, огинайсь, Йван Иванович, 
уже твоі хорти двоє дверей прогризли! Огинайсь, огинайсь, 
Йван Иванович, уже твоі хорти четверо дверей прогризли.... 
Огинайсь, огинайсь, Йван Иванович, уже твоі хорти шестеро 
дверей прогризли!.. Огинайсь, огинайсь, Нван Иванович, вже 
твоі хорти восьмеро дворей прогризли!.. > Летить, тай летить 
сорока: «Огинайсь, огинайсь, Йван Иванович, уже твоі хорти 
десятеро дверей прогризли^...»* Изнову летить сорока-білобока. 
«Огинайсь, огинайсь, Йван Иванович, уже твоі хорти одинад- 
цяті двері прогризли!» 

Прцйшов до дому, приніс млинця. Загадала йому сестра 
окропи гріть, ножи гострить. Сорока-білобока каже: «к.іадй, 
Йван Иванович, мокрець (мокриі дрова, щоб не швидко горіло)! * 
Знову каже: «клади, Йван Иванович сухиі дрова (що хорти 
біжать)!..' Киплять окропи. Ото вже його зовсім різать. «Пож- 
діть,каже, пійду на дуба свисну!» Він свиснув, — біжать хорти; 
хорти прибігли — изліз из дуба, увійшов у хату; хорти за ним 
повбигали и полягали під лавою. От-от ваке зовсім його рубать; 



^ _ 141 — 

каже на хортів «бери, левко!» Той як уігватить змія, дак 
так и розніс його. Тиі кинулись, дак и нічого.' Так він узяв 
сестру у погреб запер и сказав йійі: < наплачь бочку сліз, тогді 
випущу!* Вона плакала-плакала, да там и зотрухла. Той брат 
узяв ружья, да з тими хортами и пішов у ліс, 

«(ІІереоечатан^ щ% того же№ Черниговскихі» відомостей). 



52. 

ЯЙЦЕ-РАЙЦЕ. 

Кодись-то була птиця— жайворонок царем, а царицею— 
миш, и мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. 
Як уродила йім та пшениця — давай вони зерном ділицця, От, 
одно зерно зайве було! Миш каже: * нехай мені буде!* А жай- 
воронок каже: — нехай мені. — Думають вони: що тут робить? 
пішлиб позивацця, да немає старших йіх: немає до кого Ми 
позивацця. Потім миш каже: «ну, я луче перекушу.* Царь на 
це діло согласивсь. Миш кілки що узяла у зуби, та в нору и 
побігла. Тут царь-жайворонок збірае усіх птиць, щоб завою- 
вать царицю-миш; а цариця скликає всіх звірив, — и начала 
войну. Як вийшли у ліс, — то що звіри хотять яку нибудь пти- 
цю розірвать, то вона на дерево; або птиця як возьме, літа- 
ючи, бить звірив... Так бились цілий день, а потім у вечері 
осіли усі опочивати. Коли цариця огляділась— аж немає на 
войні комашні. Тоді вона приказа.іа, щоб непремінно були на 
вечір и комашня. Коли це приходить и комапшя. Царица й за- 
гадала йій, щоб вона у ночі полізла на дерево и за одну ніч 
поодкусувала пірія коло крил. 



— 144 — 

Летять, тай летять, тай прилітають до його брата, — тай 
гут те саме говорив, що и в його дядька;— тави не долучив 
яйця-райця, Прилітають до його батька, а орел йому каже: 
♦йди у хату, та як будуть цитацця за мене, то скажеш, що 
бачив и на вічи приведу.» Уходить він у хату, а вони йому 
кажуть:— слихом слихати, царевича у вічи видати! чи по волі, 
чи по неволі?— Він ім каже: ♦добрий молодець усе по неволі 
ходить.* Вони його стали питацця:— чи н6 бачив нашого сина? 
бо вже як немає — четверте літо: десь пішов на войну та, ма- 
буть, убили його там. — ^А він йім каже: *я бачив, але як да- 
сте яйце-райце, той н^. очи приведу.» Батько орла каже йомл: 
—на щож воно тобі? луче ми тобі дамо багато грошей. — Він 
каже: «я не хочу грошей, мені дайте яйце- райце.» — Підиж 
приводь,— зараз тобі и дамо. — Він уводить його у хату. Тоді 
його* батьки так зраділи, а тому дали яйце-райце и сказали: — 
кілки не розбивай нігде на дорозі; а як прийдеш до дому, то 
погороди загороди великі, а тоді його и розіб'ьещ. — 

Він йде, та йде, та так схотілось пить йому... Коли це 
найшов криничку. Кілки що став пить воду, та якось об цеб- 
рину и розбив те яйце-райце. Як узяв же скот вернуть из 
того яйця... верне, тай верне. Гоницця він за тим скотом; то 
що с того боку піджене, то цей з цього боку розійдецця... 
кричить бідняка: нічого сам не зробить! Коли це— йде до його 
змія, та и каже йому: «що ти мені даш, чодовіче, як я тобі 
скот цей изжену в те яйце?» А він йій каже: — А що тобі 
дать? — ^Вона йому каже; «даси те, що без тебе стало дома.» 
А він каже: — «дам.> — Ото вона йому гарненько загнала той скот 
у яйце, зліпила славно яМ^е и дала йому у руки. — Він при- 
ходить до дому, — а син йому каже (той, що без його родився, 
як його дома не було): «це ви мене, тату, отдали змійі? — Ну, 
нічого, тату: якось будем жить!» Батько хоч трохи и зажу* 
ривсь, то щож робить?— Того сина звали . Йваном. 



— 145 — 

От він 8а.різіз и пішов до змійі. Приходить до неШ, а вона 
йому каже: «^оби мені троє дід, тай підеш собі до дому; а 
ЯЕ не зробиш, то я тебе и зь&ім! А коло йіШ хати був веди- 
кий луг — швл оком зглянуть! Так вона йому каїке: «щоб ти 
за одну дід отой луг викорчував и щоб там изорав и пшениці 
насіяв, потім зобрав йійі, в скирти поклав и щоб таки в ту 
ш с тиі самоі пшениці мені булку спік: поки я встану, щоб 
вона на столі лежала.» 

Він йде до ставка, тай зажуривсь. А там близько був 
л(фовавдй стовп, и в тім стовпі була йійі дочка заморована. 
Він приходить сюда, тай плаче. Вона його питаецця: • чого ти 
плачеш?» А він каже: — ^як-же мені не плакать, коли змія за- 
гада рраке, що я ніколи його не зроблю, а вона сказала: щоб — 
за одну ніч.— Вона його спиталась; «що там таке?» Він йій и 
росказав. Вона йому каже: «це кілки цвіт, а ягід и ніт!» А 
потім каже йому: «Як візьмеш мене за жінку, то я тобі усе 
зроблю, так як вона казала.» Він каже: — добре. — ^Вона йому 
каже:» лягай же тепер спать, а завтра рано, щоб устав, та 
понесеш йій паляницю. > — Ото пішла до того лугу, та як свисне: 
той луг тріщить, лущить,— на тім лгісці орецця, пшениця сіец- 
іщ, — ^и до світа спекла булку, дала йому; він цриніс до неі у 
хату и положів на столі. 

Вона прокидаецця, — вийшла на двір, тай дивицця на той 
луг, що кілки сама стерня, та скирти стоять. Тоді йому каже: 
«ну, справивсь! Глядиж, шоб и друге діло зробив.» Та зараз 
йому и загадала: сшоб ти оту гору роскопав и шоб тудою 
Дніпр йшов, а коло того Дніпра построй магазин, шоб бай- 
дави туди приставали и шоб ти туди пшеницю продавав на 
байдаки, н як я встану рано, то шоб це все було готове.» — 
Він изнов (и)де до того стовпа, тай плаче. Та дівка його пи- 
таецця: «чого ти плачеш?» Він йій росказав те все, п^о йому 
змія загадала. Так вона йому каже: «це кілки цвіт, а ягід и 
ніт! лягай спать тут, я це все пороблю.» А сама як свисне: 

19 



— 146 — 

так та гора роскопувцця, Дніпр туди йде, коло його магазин 
строіцця; кілки прийшЛа та збудила його, щоб він пшеницю 
видавав купцям на байдаки из того магазина.— Змія встав тай 
дивицця, що все так изроблено, як вона йому загадала. 

Тоді загадує йому третій раз: «щоб ти сю ніч уловив зо- 
лотого зайця и раненько приніс мені у хату.і Він изнов йде 
до того стовпа, тай плаче. Та дівка питаецця його: «що зага- 
дала?» Він каже: — загадала піймать золотого зайця. — ^Тоді во- 
на каже: «оце вже ягоди настигли: тепер чорти його ^батька 
знає, як його и вловить! Одначе, ходім до одниі скали^ — там, 
може, уловим.» Ото прийшли до ТИ6І скали. Вона каже йому: 
і стань же ти над норою; ти будеш ловить, а я піду та буду 
гонить из нори, и глядиж: що кілки буде виходить из нори 
бери його: то золотий заіць! 

Ото вона пішла, та гонить. Коли це — вилазить гадюка, 
тай сичить. Він йійі и пропустив. Вона виходить из нори, тай 
питаецця його: <а що, нічого ие вилазило?* А він каже:— Ба, 
ні! — лізла гадюка, а я побоявся йійі, щоб не вкусила, тай про- 
пустив. — А вона йому каже: «а, щоб тебе: ото самий зайіць! — 
Ну, глядиж, — ^я ще піду; та як буде хто виходить и буде тобі 
казать, що тут немає золотого зайця, то ти не вірь, а держи 
його. » Полізла, тай гонить. Коли це — ^виходить така стара баба, . 
тай питаєцця того парубка: «чого ти, шину, тут шукаіш?» А# 
він йій каже: — золотого зайця. -Вона йому каже: «де тут він 
ужавша: тут його нема!» Сказала це, тай пішла од його. Ко- 
ли це виходить та дівка, тай питаецця його: са що, немає 
зайця? и ні що не виходило?* Він: —ба, ні: виходила баба стара, 
та спиталася мене: чого я тут піукаю; а я сказав, що золото- 
го зайця, а вона каже: тут його немає; то я йійі и пропус- 
тив.— Тоді вона каже: «чом ти не держав: ото самий зайіць! — 
Ну, тепер білш нігде ти його не піймаєш, хіба я перекинусь 
зайцем, а ти мене принесеш и положиш на стільці, — кілки не 



— 147 — 

« 

отдавай йій в руви, бо як отдаси, то вона пізнав и розірве 
тебе и мене.» 

Він приніс того зайця, положив його на стільці, тай ка- 
же Шй: «натеж вам зайця, а я піду уже од вас.» Вона каже: 
—добре — ^иди. — Ото він ис тиею дівкою давай утікать. Біжать, 
тай біжать. Боли це — вона оглядицця, що то не зайіць бр, а 
йіМ дочка, — ^давай доганять, щоб йіх истребить. Та сама не 
побігла змія, та послала свого чоловіка. Він біжить за . ними; 
коли вони чують — аж стугонить земля... Тоді вона каже: «оце 
вже за нами біжить! Я перекинусь пшеницею, а ти дідом, та 
будеш стерегти мене; та як буде питацця тебе: чи не бачив 
парубка и дівки— -чи не йшли сюдою? то ти скажеш, що тоді 
шпли, як ця пшениця сіялась.» 

Коли це — він летить, тай питаецця того діда: «чи не 
бачив тут — ^не йшли сюдою парубок с дівкою?» А він каже: — 
ба, йшли. — Той питаецця: «давнож вони йшли?» Дід: — тоді^к 
оця пшениця сіялась. — ^Змій каже: «цю вже пшеницю пора 
косить, а йіх учора не стало.» тай вернувсь назад. — Змійіпа 
дочка зробилась изнов людиною, а той дід парубком, та давай 
утікати. — Прилітає змій до дому; змія його питаецця: «а що, 
не догнав? и нікого не стрічав на дорозі?» А він каже: — ба, 
ні! зострічав: дід стеріг пшеницю, а я його питавсь: чи не ба- 
чив — ^ту(т) не йшли парубок из дівкою? а він каже: иш.іитоді, 
як оця пшениця сія.іась; алеж та пшениця така, що пора ко- 
сить; — ^так я и вернувсь. — Тоді змія йому каже: «чом ти того 
діда и ту пшеницю не розірвав? то вони *самі! Біжи другий 
раз за ними, та щоб непреміпно розірвав.» 

Летить змій. Коли ті чують, що летить изнов змій — аж 
земля реве, — так вона каикі: «си, летить изнов! зроблюся я 
манастиром таким старим, що чуть-чуть не розвалицця, а ти — 
чинцем; та як буде він тебе питацця: «чине бачив таких-то?» 
то скажеш; «бачив тоді, як оце(й) манастирь стройівсь. » — Коли 



— 148 — 

і^ летить змій, тай питає цього чинця: — ^чи небачив~не пйй 
тут парубок и дівка? — ^А він каже: *я бачив тоді, ів. оцей 
канастирь робили. > А змій каже йому: йіх учора не стало, а 
цей манастирь уже годів сто, як він стройівсь. — Сказав це, тай 
вернувся назад. Приходить до дому, тай росказуе змійі:— бачив 
одного чинця, коло манастиря ходив; але я його питавсь, то 
він сказав, що бігли тоді, як оцей манастирь стройівсь; але то- 
му манастирові уже годів сто, а йіх учора не стало. — Тоді 
вона йому каже: «чом ти не ростерзав того чинця и манас- 
тиря не розвалив: то вони самі! Тепер я самапобижу: ти ні- 
куди не годисся.» 

Ото так біжить, так біжить... Коли ті чують— аж земш 
реве и гаряча, — так. тоді вона каже йому: «ей, отепер мияро- 
пащі: уже сама біжить! Ну, я тебе зроблю річкою, а сама на- 
роблюсь рибою— окунем,* — Ото прибігає вона, дай каже до 
тв^ річки: — д що, утекли! — Перекинулась зараз щукою— давай 
гоницця за ТИ6Ю рибою: що хоче ухватить, то він повернецця 
своім пір^ьям гострим до неі, то вона не візьме його. Гонилась, 
гонилась,— так таки не вловила, та подумала воду випить. Ста- 
ла пить; напилась багато, тай лопнула. 

Ото тоді ;га дівка, що була рибою, каже тому парубку, 
що був річкою: «тепер ми уже не біймось! ходім до твоєї гос- 
поди, то ти підеш у хату, та гляди: усіх поцілузш, кілйи дагдь- 
ковоі дитини не цілуй, бо як поцілуєш ту дитину, то забудеш 
за мене; — а я наймусь у цім селі у кого небудь.>— Ото він 
прийшов у хату, зо всіма поздрастувавсь, та думає собі: «як 
же мені не поздрастувацця з дядьковою дитиною? та же вони 
подумають щось погане обо мні.» Поцілував и дитину дядь- 
кову. Як поцілував— так и забр за ту дівку. 

Ото побув пів года та задумав женицця. Ему посовітува- 
ли одну гарну дівку, щоб він йійі брав; а він за цю и забув, 
що його спасла от змійі - змійіна дочка, що була заморЬіїййа у 



— 149 - 

стоБшг Сто на ті и закутавсь він. От, перед весіллєм, так у в% • |^ 
чері, кличуть на шшшш молодиць. Прикликали и ту дівку, що 
він з нею утікав,— хоть йіШ ніхто и не знав, що воно за дів- 
ка. Стали бгать шишки; та дЬка зліпила з тіста голуба и го- 
лубку и пустила до долу,— вони стали живі. Голубка и начала 
говорить до голуба: «а ти забувсь, як я за тебе луг викорчу- 
вала, и там пшеницю сіяла, и с тиі пшениці паляницю спекла, 
щоб ти до змійі одніс? • А голуб каже: — Забув, забув!— Оотім 
шов вона каже: «й ти забувсь, як я за тебе гору роскопувала 
и туди Дніпр пустила, щоб байдакки ходили до магазина и іцоб 
пщшицю ти продавав на байдаки?"^ А він каже: — забув, забув! — 
Потім зндв голубка каже: са ти забув, як ми ходши у двох 
за золотим зайцем? ти за мене и забув?» А голуб каже: — 
забр, забув!— Тоді той парубок й згадав за ту давку, — ^за цю 
тки саму, що голуби поробила, — та ту покинув, а на ці оже- 
нивсь. И тепер так живе добре! 

(Записана в'ь Ума&ЄйоМ% у№я$, Бі^всвой і^б.; передаа^ 
А. Петруняка.) 



53. 

ЗАЛІЗНИЙ ВОІВіе. 

Був собі Шден піп, и служив у його йаймит; довго слу- 
жив— год, може, з дванадцять. Ото їфиходитьвін {іаз'до попа, 
тай каже: «рошчитайте мене, каже, батюшка, — та заплатіть 
мені: буде вже мені, каже, наймитувати, — ^може, каже, своє ха- 
зяйствечко заведу.* — ^Добре, каже піп. — ^Ну, знаєш же, каже, 
що я тобі за тівою слудббу запдаї^? йа тобі, каже, оіі^е яйі^е^ 



— 150 — 

,и як прийдеш до дому, то зроби собі обору здорову, та в тойі 
оборі й рощини його; тільбиж, каже, глядш не рощиняй де 
дорогою, а то все твоє добро пропаде. — 

Ну, пішов ото той наймит. Йде, тай йде — колиж думає 
собі: «а ну, дай подивлюся, що там у тому яйці єсть.* Колиж, 
як рощинит, а звіттіля усякоі скотини такого висипало, — так 
просто, наче ярмарок на степу. Став; тай вже тоді стоіт, та: 
•біднаж моя головочко! що його в світі божому й робити те- 
пер: як його тую екотопу назад зібрати?» — ^Колиж, де не взявся 
залізний вовк — біжит, тай каже: — ^я тобі, каже, оцю всю ско- 
тину назад у яйце зберу, и яйце стулю, так що воно изнов 
ціле буде; а за те, каже, як будеш ти на посаді сидіти, то я 
тоді прийду та тебе зхйм. — *Що же, думає собі той поки то 
ще прийдецця мені на посаді сидіти — та ще чи й прийдепця 
коли, — а тепер, думає, худоба буде!— «Добре,* * каже.— Ото той 
залізний вовк зараз зібрав йому усю ту скотину назад у яйце, 
и яйце стулив: знов ціле, так як и було. 

Пішов той наймит до дому, десь там у село яке, чи що, 
поставив собі на сам перед обору здорову прездорову, увій- 
шов туди, та як розбив те яйце: такого з його худоби — пов- 
нісінька обора! Ну, став він собі хазяйінувати, та такий став 
з його хазяїн, такий багатир, щой на всім світі, мабуть, ба- 
гатшого за його нема. Живе собі, та все в його добра більше 
та більпю, та тільки не женитьця він: боіцця. — Колиж бр там 
собі йіден генерал, а в його була дочка, тай улюбилась вона у 
того чоловіка. От той генерал и каже йому: «чом ти, каже, 
не женишся? — бери, каже, мою дочку, я тобі й грошей багато 
за нею дам.» — Як мені, каже, можна женитися, коли оттак 
и так, каже! — як сяду я на посаді, то залізний вовк прийде, 
тай зьйість мене. — И росказав йому усе, як було. — «Нічого то, 
каже генерал,— не бійся: в мене каже, війська багато, то яв 
прийде вже пора тобі на посаді сісти, то ми обставимо хату 



— 151 — 

у три рядн військом, — то вони його не донустят.» Ну, вже 
говорили там вони, говорили — радились, а далі ото вже й до 
весілля стали споряжацьця. Ото вже й весілля у йіх, одправи- 
ли все, як слід, —пора вже молодим сідати на посад. А той 
генорал узяв, та хату своім військом у три ради навкруги об- 
ставив, щоб то того вовка не допустити. Колиж, тільки' що 
посідали молоді на посаді — аж біжит залізний вовк. Побачив, 
що військо стоіт, так він узяв, тай перескочив через усі три 
ради, та до хати. А той чоловік, скоро тільки побачив його, 
зараз у вікно, та сів на коня, тай навтікача; а вовк собі до- 
ганяти. 

Біжит він, тай біжит, вовк за ним та за ним, та все ні- 
як його не дожене. Так уже над вечір, дойіжжав той^ чоловік, 
дивицця — аж у лісі хатка. Увійшов він у ту хатку, аж там си- 
дить дід из бабою; він до йіх: «пустіт, каже, ліюде добрі, трохи 
в вас одпочити!*— Можно, кажут вони,— «Тільки, каже, так и 
так: як мені, каже, встерегтися, щоб мене залізний вовк не 
догнав, поки я буду в вас сидіти?»— Нічого, кажут, не бійся: 
в нас є собачка, Чутко, то він за сім миль вовка почує, той 
деть знати. — ^Ег він спать, заснув трохи,— колиж Чутко й гар- 
чит. От ті люде зараз його й разбудили: — тікай, кажут, бо вже 
залізний вовк біжит. —И *дали йому того собачку и пшенишну 
проскурку на дорогу. От він тую іфоскурку изхйів, сів, тай 
пойіхав. 

Йде, тай йде, и собачка за ним біжит. Аж ^ так почало 
вже смеркати,— бачить він: у лісі хатка. Він до хатки— й тут 
дід и баба сидять. Просицця він до йіх переночувати: «тильки, 
як мені, важе^ встерегтися, щоб мене залізций вовк не нагнав?» 
Не бійся, кажут вони, в нас є собачка Важко,, то він за дер'ь- 
ять миль вовка почує. - Ліг він, тай спить. Болиж, так уже 
перед світом, аж Важко гарчит. Ото вони зараз його розбу- 
дили: — тікай, кажут, бо вже залізний вовк нцбігав.— И дали 



— 152 — 

вони йшу того собачку и яшну проевурву на дорогу. Иаьйів 
він ігую іфоскурку, сів, та& пойіхав, л даоб собав за ^ 
-біжит. 

Йде він, тай йде, — ^аж, над вечір, знов бачить: хатка у 
лісі. Він у хату — ^и тут дід и баба- свдят. «Пустіт, каже він 
до йіх, люде добрі, переночувати; тільки як мені встерегтися, 
щоб мене залізний ''вовк не догнав?» — ^Не бійся, кажут: у нас 
є собачка Барій, то той його за дванадцять миль почує. — Ліг 
він спати— аж над ранком, уже Барій и дав знати, що заліз- 
ний вовк біжит. От вони зараз його разбудили! — ^Пора вазв^е, 
кажут, тобі тікати. — ^И дали йому й цього собачку и дали гре- 
чану проскурку на дорогу. Изійів він ту проскурку, сів, тай 
хюйіхав. От вже він мав собі троє собак и всі вони за йіи 
біжат. 

Йде він, тай йде — аж у вечері бачить: хатка. Він у ту 
хатку— нема нікого. Він и ліг сббі спати, и собаки полягали: 
Чуткд на сінному порозі, Важко на хатнему, а Барій у хаті 
коло його. Колиж надбігав залізний вовк. От Чуткб зараз и 
дав знати, що він біжит, а Важко кинувся на його, а Барій 
як скочив, — так того вовка и розірвали. 

От, тоді вже :він забрав своіх*собак, сів, ! тай пойіхав. собі 
до дому. 

(Записана вх х^. Лкимовк^, Таращанскаго у^да, Еіевской 
г.у И. П. Новицкин'ь.) 






— 153 — 

І 

54. 

ТРИ БРАТИ: ДВА РОЗУМНИХ, А ТРЕТІЙ 

ДУРНИЙ. 

В одного чоловіка було три сина, два розумних, а третій 
дурний. И той чоловік був силно багатий, и мав великого 
садва, а в той садок до яблук занадився сокіл и каждоі ночі 
обіійіда яблука. 

Старший син каже: «я піду на нич у сад — може, піймаю 
сокола. > Батько каже: — ^иди, може, справді піймаіш. — ^Ото прий- 
шов, сів під деревом; дожидав-дожидав, тай заснув; а сокіл 
прилетів^ найівсь добре, тай знов политів. Він устає рано, при- 
ходить до дому, а дурень його питає: «а що чи піймав со- 
кола?» А він каже йому: — ще и тобі видно, дурню, питать: чи 
піймав я сокола! — Потім каже батькові: — щож?— спать схотів, 
заснув— и нечув коли сокіл прилітав. — Менший брат каже: *на 
цю ніч уже я піду,» Але и той так само заснув и не вловив 
сокола. 

Ото дурень каже: «аж ну я піду, то я вловлю.» А ті 
йому кажуть: - коли ми не вловили, а то, щоб ти— дурень — 
уловив! — Ото він не послухав йіх — таки пішов. Прийшов у 
садок, помостив на дериві колючбк и сів на йіх; то це що 
стане дримать, то похилецьця — то його колючки и уколять,— 
він и прокинецця.— Коли це глупоі ночі прилітав сокіл: таки 
засіяв! та на те дерево, де він сидів. Кілки, що хотів изйісти 
яблуко, а дурень його и вловив та в пазуху; а пазуха була 
дірава, — то сокіл и вилитів из пазухи. Тоді дурень прийшов 
до дому, а ті його питаюцця: «а що піймав сокола?» А він 
каже: — ^як-би дали чого-небудь доброго йісти, то показав би 
вам. — ^А вони його питаюцця: «чогож тобі дать?» А він каже: — 
дайте гречаних галушок. — Вони йому насипали у миску,— він 

20 



— 154 — 

найівсь, та тоді виймав из пазухи перо из сокола, та каже йім: 
«оце був пі&няв сокола та вилитів из пазухи, але я його піду 
шукать.»— А ті його брати кажуть: — ^куди тобі, дурню, його 
зловить! — ^А він каже: «ба, зловлю!» 

На другий день раненько пішов шукать. Йде, та йде, — 
кбли уходить у ліс. Пройшов лісом трохи, дивицця — ^аж стоіть 
хатка; він у ту хатку — аж там баба сидить, тай каже йому 
«слихом слихати, козака у вічі видати! Чи по волі, чи по ниво лі? - 
А він каже: «добрий молодець усе по неволі ходить.» Ото вона 
його питає: «а чого шукаіш?» Він каже: — сокола, — тай вий- 
має пірину из пазухи — показує йійі. А вона йому каже: «ото 
й мій син! А він мині казав, що то йому хлопці вирвали.» Коли 
це він прилітає, а вона йому каже: «бач: ти, сину, казав, що 
тобі хлопці вирвали хвоста, а то 'тобі у садку!» А той пару- 
бок каже: — й його візьму. — ^А баба каже йому: «тоді, сиву, 
візьмиш сокола, як принесеш мині таку скрипочку, що скри- 
почка грає, а смичок танцює; а та скрипочка там лежить в 
одного пана, за дванадцятю дверями, и кілки як будеш брать, 
то дивись — як дивляцця, то тоді бери; а як позатуляли очи, то 
не бери, бо вони не сплять. > 

Ото він приходить до того пана у хату, дивицця — скрип- 
іла висить на кілочку, а вони лежать и дивляцця. Білки що 
став брать ту скрипочку, та якось и забренькав струнами, а 
пан и прокийрсь, тай каже йому: <а чого ти?» Він росказав 
йому, як було діло. Тоді пан йому: <*^ІІідиж, достань мині у 
'одного пана коня с срібною гривою, и срібна на йому уздечка, 
и він стоіть у стані, и там коло його пан спить; як уві(й)деш, 
то будеш дивицця: як спить та дивицця, то бери коня, а як 
не дивицця, то тоді не бери.> 

Він приходить у станю до того пана аж пан спить и ди- 
вицця; він тоді того коня став брать, а уздечка забрязчала. 
•Тоді пан прокинувсь та поспитав його, чого-то він прийшов, — 



— 155,— 

так каже йощ: «підиж достань з неба звізду, то як яринесеш 
мвні йійі, то тоді я тобі отдам ЕОна.> 

Він перекинувся горобцем и политів на небо; умотав звіз- 
ді у коси руки, тай изніс йійі на землю,— отдав тому панові, 
а собі узяв коня, а того коня отдав тому панові, що хотів 
скрипку йоЛ взять. Той пал узяв коня, а йому отдав скрипку; 
він скрипку приніс до баби,а у баби узяв сокола. 

От и йдуть у двох; коли огляницця ![він— аж біжить и 
кінь; ото вже йдуть у трох. Пройшли трохи — ^коли це доганя 
йіх скрипочка; — скрипочка грає, а смичок танцює. Ото йдуть 
уже у чотирох,— колиж доганяє йіх и звізда: от уже йіх пья- 
теро. Йдуть вони, коли лежить собачка здохла. Звізда каже: 
кянь ці собацці кусочок хліба, то и вона буде за нами йти!» 
Він Е кинув йійі; вона устала и йде за ними. Боли йдуть, тай 
йдуть — аж лежить котик не живий. Він тому котикові кинув 
кусочок хліба; той котик изьйів той хліб и біжить за ним. 

Брати його почули, що він йде до дому, — ^вийшли йому 
на встрічу, тай убили його, а собі забрали звізду, коня, скри- 
почку и смичка, а собачку и котика покинули тут коло його: 
котик и собачка плачуть над ним. Ото котик поліз на дерево, 
видрав там ятлинята, зліз з дерева, подушив йіх и положив 
коло себе. Ятіл прилитів, та так плаче над ними! А котик: 
Полити у колодязь, достать там цілющоі и жйвущоі води, — то 
а тоді йіх оживлю!*. Ятіл йому достав тіеі води; а він як по- 
мазав ятлинята цілющою водою — вони и пооживали. Потім ко- 
тік домазав тією водою дурня — він и ожив. 

Приходить с собачкою и котиком до дому; коли дивицця 
—аж старшій брат и засватавсь на ті звізді. Цей дурень рос- 
казав батькові, як бу-ио діло — ^що вони його убили. Тоді бать- 
ко вилів йіх прив^з(]^ть коневі до хвоста и пустить і^рнд в 



— 156 — 

степ. Той кінь йіх повбивав; а цей, що вловив сокола, ояи- 
нивсь на звізді, — держить коло себе сокола, скрипочку и смич- 
ка, собачку и котика — и хозяінуе прибагато. 

(Записана в'ь Уманском-ь уЬзд-Ь, Кіевской губ., передана 
А. Петрунякомть.) 



55. 

ТРИ БРАТИ. (*) 

Був-то собі чоловік и мав він трех синів: два розумних, 
а третій дурень. И в того чоловіка був сад, а в той сад за- 
надивсь дикий кабан. Той кабан прийде у ночі, пойість яб- 
луки під яблунію, и ще до того и пориє. — От, старшій син 
того чоловіка каже: «піду у сад, може, убью кабана.» Ото пі- 
шов, сів під яблунію; сидів-сидів, тай заснув; кабан прийшов, 
пойів яблука під яблунію и порив по садку, а потім и пішов. 
Той прокидаєцця - аж сліди є, що кабан був. Тоді він прихо- 
дить до дому, тай хвалицця; •невстеріг!» 

На другу ніч пішов меньший його брат: хотів итой пре- 
стерегти, та таки не встеріг. На третю н:ч пішов дурень. При- 
ходить у сад, намостив колючок під яблунію, узяв доброго ма- 
когона и сів на колючках під яблунію. То* це що задрімає, та 
похилицця, то його колючки и уколять, - то він и прокинецця, 
— то так и не засне. Коли це — ^у ночі приходить дикий кабан, 
тай йде під ту яблуню, де дурень сидить. Дуреаь тоді тихень- 



(♦) См. № 66— тоже Три братщ—Зліи о Юж. Руси, П. Куіиішц т. 2. 
стр. 20— 28,=ска9«а обг убгтой сеетрл и калтоеой ду^к». 



— 157 — 

ко закравсь, та, кілки що кабан прийшов під яблуню, дурень 
як ударить його макогоном по голові раз, потім другий раз.... 
Ото як узяв бить, поки и убив. Потім приходить до хати, тай 
каже: «брати! а запрягайте воли у віз, пойідем, та візьмем у 
саду кабана.» А ті кажуть:— ищеб и ти, дурню, убив! — А він 
каже: «та ну-ну, що ви будете сміяцця з мене!..» А потім сам 
запрягав воли и Шде; подім и брати за иимь пішли. 

Прийіжають у сад — аж він такий здоровий лежить під 
яблунею. Тоді ті два хотіли удвох скотить на віз того кабана, 
— тай не зворушать з місця. Ото дурень йім каже: «аж пос- 
тійте перед волами, а я його сам скочу.» Ото як ухватив під 
черево -так и витаскав на віз. Ті два бачать, що він такий 
сильний, та ще до того и кабана убив, — стали завидувать йому, 
а потім кажуть: «ну щож, як ми привезем цього кабана до 
дому, батько побачить цього кабана, то тоді буде його жалу- 
вать, а нас и ні; лучче убиймо його, та скажім дома що він 
пішов шукать ище одного. Потім и убили його, тай закопали 
під яблунію. 

Привозять того кабана до дому, а батько питав йіх: «а 
дурень де?» Вони кажуть:— пішов шукати другого кабана: він 
казав нам, що приходило йіх два, та одного він убив, а дру- 
гий утік, — ^то це пішов, — ^каже: я таки його убью! Ото вони 
заходились коло того кабана, осмалили його, сало посолили, — 
одним словом, приготовили його так, як не треба лучче. 

На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила; 
пастух пас там скот и вирізав ту бугилу и зробив з неі дудку. 
Ото як стане грать, то та дудочка и грає: 

«По малу-малу, пастушку, грай. 
Не врази серденька в край: 
Мене братіки вбили, 
З світа згубили, 



— Г5в — 

За того вабана, 
Що в саду рив!» 

Ходить коло скоту, тай грає. Коли це йіде козак. Почув, 
що він так славно грав, тай каже йому: «йродай, малий, оцю 
дудочку. * Той пастух и продав. — Козак йіде дорогою, тай грає: 

«По малу-малу, козаче, грай, 
Не врази серденька в край: 
Мене брати убили, 
З світа згубили, 
За того кабана, 
Що в саду рив!* 

Ото цей козак ярийіжае у село и упросивсь до тих лю* 
дей ва ніч, що того чоловіка сини убили свого брата. Ото там 
став грать; попім каже: «а нате ви заграйте!» дає хозяінові. 
Він начав грать, а дудочка и грає: 

«По малу-малу, батечку, грай, 
Не врази серденька в край: 
Мене брати убили, 
З світа згубили, 
За того кабана. 
Що в саду рив!* 

Тоді той чоловік спитавсь, де він йійі узяв; той казак 
сказав, що «я у хлопця купив, а той хлопець, каже, вирізав 
у вашім саду.* Ті парубки мусіли признацця, що води убили 
свого брата, Зарас йіх батько звелів отдать у арештанти, а 
того дурня викопали, та поховали на кладовищі. Батько того 
дурня справив обід за його. 

(Записана тамі*же.) 



199 



16. 

ТРИ !В Р А Т И. 

♦ 

Було собі три брати: два розумних, а третій дурень; а 
у Их в садку були золотиі яблука, и занадився до тих яблук 
кабан. Посилав батько своіх синів на сторожу. Старший пі- 
шов; сидів-сидів, ждав-ждав — не дождався: заснув. Аж прихо- 
дить кабан, порив-порив, ззьйів яблуко, тай пішов.— Встає бать- 
ко, лічить яблука — немає йідного. Посилав батько середульшо- 
го. Ждав-ждав, и той заснув. Прийшов кабан, порив, ззьйів яб- 
луко, тай пішов. — ^Встає батько, лічить яблука— знов нема 
йідного. -Дурний каже: «нехай-но я пійду!> А батько каже: — 
Ой, дурню, дурню! куди ти пійдеш? розумні брати стерегли, 
тай не встерегли, а то ти встережеш!— А дурень каже: ой-ой- 
ой! давайте-но мені рушницм.» Батько не хотів дати, а дурень 
сам взяв, тай пішов вартовать. Взяв наламав колюхів, обти- 
ійвся, тай сидить. Сидить-сидить - немає, дай немає; здрімаец- 
ця — що хоче похилитись, то як його заколе, то він знов схо- 
шщця, тай сидить. Аж чує — йде кабан. Тилько хотів рити, а 
він одвів курка, тай— бах! Брати почули, пришли. Дивляцця — 
аж лежить кабан, тай кажуть: «Оттепер буде нам!» Старший 
каже: «забиймо його та зариймо в яму, тай скажемо, що то 
ми забили кабана.» Взяли забили, зарили його в яму, а сами 
взяли кабана, тай йдуть и будять батька— кажуть: «ми собі 
сіла на порозі— аж йде кабан, той забили його.» 

Аш йіхав йіден пан, тай дивицця, що виросла на гор- 
бочку така гарна калина. Він изліз, пішов, вирізав, зробив ду- 
дочку, тай грає. А вона сама грає и приспивує: 

*Грай, пане, грай, 
Тилько мого серця не край! 
Брат мене вбив, 



— 160 — 

/ 

Брат мене схоронив, 
А за того кабана, 
Що в садочку рив. (*) 

Потім прийіхав до корчми — аж там батько його. Той пан 
каже: ^я йіхав, вирізав дудку, а вона сама грав.» Взяв батько 
грав, а вона каже: 

*Грай, тату, грай, 
Тилько мого серця не край! 
Брат мене вбив. 
Брат мене схоронив, 
А за того кабана. 
Що в саду рив!» 

Батько поніс до дому, дав матері грати: 

«Грай, мамо, грай, 
Тилько мого серця не край! 
Брат мене вбив, 
Брат мене схоронив, 
А за того кабана. 
Що в саду рив!» 

Дає батько братам грати; брати не хочуть. «Да грайте!» 
Бере меньший, грав: 

*Грай, брате, грай, 
Тилько мого серця не край! 
Брат мене вбив, 



(*) в Черниговсісой губ., припіваюті: 

„По малу-наду, шіноньку, грай, 
Не врази мого серденька в край: 
'Мене братічок той убив. 
Ніж у серденько тай устромив 
За того ееп']дикау що в саду риві** 

Прим» Сем. Войтокь. 



- 161 - 

Брат мене схоронив, 
А за того кабана, 
Що в саду рив!* 
Дав батько старшому грати, котрий його вбив, а він не 
хоче, Батько крикнув на йоіч): «грай!» А він взяв, тай грав: 

•Грай, брате, грай, 
Тилько мого серця не край! 
Ти мене вбив, 
Ти мене схоронив, 
А за того кабана, 
Що в саду рив!» 
Зараз батько каже: *Веди^ де ти його вбив.* Брат — ^ні- 
чого робити — повів. Откопують, взяли мертвого поховали на 
цвинтарі, а старшаго брата прив^язали до жеребця, то той 
його и кости побив'. 

И я там був, мед-вино пив, по бороді текло, а в роті 
нічого, не. було. 

(Записана ві с. Романовк^, Звягельскаго Новградволіїн- 
скаго уЬзда, Волмнской г., Сг. Лоначевскимь.) 



57. 

ВАГАЧ ТА БІДА, 

Був собі чоловік дуже багатий: мав собі багато найметів 
и наймечок, що сіяли йому, орали. И він вийшов > любовав 
тим, що він такий багатирь, що всі сіють, а він тілько дивиц- 
дя— любує, що йому орають. — Ото біжить Біда и каже: «чо- 
яовіче, що ти робиш?» А він каже:— сидю, дивлюся, що ора- 
ють, сіють, тіпають. — Біда каже: «чого ти хочеш, чод(тче: чи 
за молоду міасо йісти, чи настарість кісткі гризти?» А він ва- 

21 



— 162 — 

же:— нехай я піду жінки спитаюсь. — Уходить до жінки и каже 
жінці: «вискочив якийсь чоловік и каже мені: що ти робиш, 
чоловіче? А я кажу, дивлюсь, що в мене люде орають, сіють, 
. т-і^о я дивлюсь. А він мені каже: .чи ти хочеш за молоду 
мо^со йісти, чи настарість кісткі гризти?* Жінка каже: — ^я 
лучче за молоду кістки гризти, а настарість мьясо йісти. — 

То він уже устає — ^зараз у його нема нічого, ні товару: 

уже став бідний. Бере жінку, рескаль, и лопату, и сокиру, и 

свердел — йдуть заробляти. Идуть-идуть, здибають пана. Пан 

йому каже: * продай свою жінку, чоловіче!* А він каже: — як-же 

я, пане, продам жінку; а я сам буду, старий, що робити? — А 

*вона йому каже: «продай мене, чоловіче: п^ож, ми такі бідні, 

-що будем робити!* А пан йому каже: «що. ти хочеш?* А він 

•каже:— нічого я нехочу, тільки насипте мені, мопій жінці пов- 

ний вишиваний рукав грошей. • Насипав . уже йому пан ви- 

• шиваний рукав грошей, а він каже жінці: — дай мені, серце, 

хоча обручку. — Вона йому дала. 

Взяв він и пішов; випив колишок горілки и ліг у лісі 
спати під липою. Заснув, а ті гроші в липу влізли. Як улізли, 
він уже йстае — ^нема грошей! нема жінки!.. Він и каже: <»^Боже 
мій! що теє я зробив? продав жінку — и грошей нема, и мого 
вишиваного рукава нема! Сидить и плаче, — плаче дуже, Потім, 
на другий день приходить до тиєі липи и каже: «давай мені 
гроші, бо я буду тебе рубати!* Зачав йійі ту липу рубати— и 
найшов вишиваний рукавець из грішми. Взяв гроші. Богу по- 
. моливсь, йде вже собі служби шукать. 

Прийшов; а там йідна пані — ^вдова и хоче пасічника. Ну, 
той дід и згодився, тай сидить собі в пасіці, пересипає гроші — 
сушить. Снуги и кажуть: «Який се, пані, пасішник багатий: 
сушить гроші!* А вона йім неповірила; закликала його до себе 
•и просить: «позич мені грошей!* А він каже йій: — деж я, 
пані, маю гроші? Еолиб я мав гроші, то яб не йшов до вас 



— 163 — 

сіужить. — Запрягає коні и йіде до пасіки, а дід перегортуе 
гроші: «тиж казав, діду, що у тебе нема грошей?!* — ^Бо, пані 
серце, се моі трудні гроші.... а позбувся жінки своєї... — Вона 
каже: «идиж, діду, до мене: я твоя, ^^ ти мій!» А він йій ка^ 
же:— яким способом? ви пані, а я мужик... — ^А вона йому ка- 
же: «нічого, нічого, що я пані, а ти мужик! Знавш, як вий- 
шов чоловік и сказав: що ти робищ? чи хочеш за молоду мья- 
со йісти, чи на старість кісткі гризти? А теперичкі же ми за 
молоду кісткі гризли, а настарість будем мьясо йісти... Ну, 
покажи мені вашиваний рукавець и обручку, що я тобі дала: 
ти мій чоловік, а я твоя жінка, що ти мене продав. 

(Записана в'ь Немирові, Брацлавскаго у*зда, ІІодольской 
губ., передаль Петруняка.) . 



58. 

П Т И Ч К А. 

Як був собі чоловік та жінка, — от та не було в иіх ні- 
чого: ні дітей, ні хліба, ні грошей. От, чоловік — ^що робить?. 
у:іяв косу, тай пішов на поле косить пшениці— и викосив птичку 
таку гарну, що аж виблискуецця. От він взяв ту птичку, по- 
ніс до царя. От царь и каже: «Возьми, каже, йійі та понеси, 

■ 

та пусти у море.» От він узяв, пішов од царя — и дійшов до 
моря. Жаль тиі птички пускать... А рибалки рибу ловили. От 
він и каже: «проміняймось: дайте мені таку рибу золЬту й 
срібну, а я вам птичку, — бачте, аж виблискуецця!* От вони 
взяли и проміняли. От той чоловік узяв ту птичку, пустив и 
^ка:іав йій: «я, каже, прийду на той год до тебе,— та проміняю 
на коня. • От він узяв и пішов до дому. 



~ 164 — 

Кош жінка вже и хату строіть. От він каже: «достроюй, 
жінко, хату, а піду зараз за тівю птичдою.» Він пішов, узяв, 
приніс до жінки; жінка така рада тій птитці. Узяли й промі- 
няли за коня. Жінка рос.ердилась, що чоловік проміняв ту 
птичку за коня — начала плакать. «Не плач! изробим санчата,' 
запряжемо коня, та будем катацьця.» От вона взяла й перес- 
тала плакать. А чоловік привів коня до дому, запрягли, и на- 
чали катацьця. От жінка й каже чоловікові: — це кінь лучче 
тиі птнчки, а я дурна плакала.— От, покаталися, привели до 
дому того коня. От чоловік и сказав тій жінці: «глядиж тепер, 
а я піду на заробітки. • 

Пішов він на заробітки, заробив грошей рублей, мабуть, 
из сто, — приніс до дому. А вже жінці, що(сь) сказало,— що 
•буде в вас син.» Вона взяла йому н сказала. Він такий став 
ра^(! «Боли так, каже, Господи, — послалиб у дорогу його!» От, 
так як годів через три, родився у них син. От став рости він. 
Вони накупили гусей и свиней и послали його пасти. 

Він пас, пас — пришов до дому. От батько и каже: «же- 
ниж, сину, каже ще, та будем гуси різать.» От він так як 
неділь пьіять попас — гуси такі стали здорові! От батько и каже: 
«будем, сину, тепер різать.» Порізали й.пойіли ті гуси. 

От батько и каже: «куплю я воли тепер, та піду в до- 
рогу. От купив батько воли и послав його у дорогу. Він пі- 
шов. Привіз риби; батько взяв ту рибу попродав за день: на 
другий день вже й не стало. От батько я каже: «Йідь же 
вдруге. • Він взяв и пойіхав. Привозить упьять риби. От бать- 
ко тоді рибу попродав, а його оженив; вистроів йім хату, вони 
стали собі жить та поживать, та добро наживать. 

(Записана вг Миргород'Ь, Полтавской губерній, А. Руд- 
ченкомі.) 



— 165 — 

59. 

ТРИЖІНКИ, 

Було-то таких три жінки, и такі були подруги, що одна 
от другоі нікуди ні піде: чи на ярмарок, чи на заробітки, то 
все у трьох йдуть. Колись вони пішли у манастир говіть и на 
дорозі изнайшли золотого персня, и ніяк ним не поділяцця. 
Одна каже: •нехай мині буде, бо я побачила;» друга каже: 
•нехай мині, бо я взяла;» а т]ретя каже: «знаєте, що изробім, 
щоб знати чий буде перстень? — Хто лучче свого чоловіка під- 
дурить, то того буде перстень.* Ті дві и согласились. 

Пришли до дому. Одна лагодицця дурить чоловіка. На 
другай день був маленький празничок, — вона и напала на чо- 
ловіка: «а ти, сякий та такий сину, сидиш дома та празника 
глядиш! люде уже сіють, а в тебе ще немає и рілиі готовоі... 
Та-же ж тиб не глядів празника та пойіхав би у поле орать! > 
Ото він мусив пойіхати. — Вона наварила обідати, уловила у 
ставку десяток линів и понесла обідать — и ті лини. Приходить 
на поле, та в ту борозну, де вони орали, и покинула лини 
живі, а сама пішла до воза. Той чоловік из хлопцем випрягли 
воли, та йідуть борозною до воза, — коли дивляцця — аж лежить 
риба— линок такий здоровий! та тоді до хлопця каже: «дивись, 
бра! первий раз на свойім віку бачу, а то ніколи и не чув, 
щоб хто росказував, що в полі виорують лина.* Коли йдуть 
далі — найшли и другого; потім — и третего, и четвертого и де- 
сятого. Прийшов до воза, тай хвалицця жінці: «от дивись, 
жінко, які лини познаходив у ріллі!* А жінка каже: — ото та- 
кий ти, чоловіче, щасливий. — Потім він каже: * гляди, жінко^ 
щоб изварила нам йіх на вечерю.» Послі обіда жінка забрала 
ті ливи и пішла до дому. 

Бін поорав, може, до вечірнього опрога, прийізжао до 



— 166 - 

дому. Уходить у хату, тай питає жінки: «а що, готова вечеря?» 
Вона каже: — готова.— Потім насипала. Ото вони посідали ве- 
черяти, — коли він дивицця— аж немає у тій юсці линив, та 
тоді питає жінки: «а де лини? ти йіх варила, чи ні?* Вона 
каже: — які лини? — Чоловік: са тіж, що я виорав.* Жінка: — 
якіж ти виорав? перехрестись! деж ти бачив, щоб хто у землі 
виорав лини?!— Чоловік: -Що ти, сучаго сина дочко, кажеііі, 
що я не виорав! А яж тобі дав, щоб ти зварила,— хіба ти за- 
була? ^^ Жінка: -що тобі таке, чоловіче! то ти подумай: чи риба 
буде жить без води? — Чоловік; «що ти мині. сучого сина дочко, 
кажеш!» та давай йійі бить. Вона побігла до соцького, привела 
соцького, росказала: — каже чоловік, що він виорав у землі ли- 
ни. — Соцький каже: «то він;^сукин син, здурів, — ^звязать його!* 
Ото л звязали; лежить він звязаний у хаті, а вона побігла до 
попа, щоб висповідав його. Прийшов піп, начав його сповідать, 
а він каже: *батюпша, повірьте мині, що я виорав! > Коли во- 
ни и захлюпотали у воді у горшку під лавою. А він каже: 
«батюшка, он ще и досі живі!» Піп його тоді книжкою як 
узяв бить — и голову пробив йому. Потім як висповідав, тай 
пішов до дому. Послі того мужик обдумався, тай каже: «може, 
справді то мині так здалось!» 

Ото друга жінка начала дурить чоловіка: вийшла с чоло- 
віком у поле жать п такою притворилась слабою, що чуть-чуть 
не вмре: Чоловік захлопотавсь — питає йійі: «що тобі таке, 
цанко?» Вона каже: — ой, мабуть я вмру, чоловіче! вези мене 
швидче до дому, кілки самогужки вези мене,— може, я виду- 
;каю. — Чоловік прив'ьязав воли коло воза, а сам везе йійі. 
*Люде Дїївляцця, тай сміюцця з його. Привіз йійі до дому, а 
вона каже:~-ей, чоловіче: перенеси мене у хату, бо мабуть 
умру; мабуть я сяду на шию тобі, а ти мене перенесеш у 
хату.— Він йійі посадив на шиі у себе, уніс йійі у хату. Вона 
полеяїала на полу, потім заснула; на друпіії день почала уже 
видужувать, а к вечері и виздоровіла. 



— иі — 

Третя жінка сказала своєму чоловікові: «йідь у млин, — 
хоч ти панщини ище и ее одбув, то завтра одбудеш, - бо не- 
має чого йісти.» Він и послухав йійі — пойіхав.у млун. Коли 
це приходить досятник, питав жінки: «а де чоловік твій?» 
Вона каже: — ^пойіхав у млин. — ^Десятник тоді каже:» чом же 
він панщини не одбув? та-же я його и.убію, як він прийіде. 
«Коли це, трохи з годом, присилав яконом за ним чоловіка, и 
яконом похваливсь бить його. — Ото, у вечері уже, прийізжав 
чоловік из млина, а жінка йому каже: «ей, чоловіче, скрутиц- 
ця тобі! от яконом буде бить..: Хіба притворись мертвим.* 
Ото він наче умер; вона його убрала, положила на лаві, тай 
плаче коло його. Коли це приходить десятник, та побачив, що 
він лежить мертвий па лаві, та до пана — ^росказав панові: — 
•той. пане, чоловік умер, що ви хотіли його бить. Як-би були 
попобили, то це вам би, пане, булаб пипя: ну, и добре, пане, 
я зробив, що не пішов за ним у м.шп. * — Та жінка позвала 
попа, щоб то його ховать. Піп видав цех из церкви; тут зро- 
били труну на його. Ото прийшли сюди його ховать; положили 
його у труну, винесли на двір, а піп каже:» а що, люде доб- 
рі, куди понесем його: чи через город, чи на вкруги? мабуть, 
несім' через город. «Л той мертвець устає из домовини та за 
тим попом: — ось я тобі покажу, як через город носить! що тобі 
ішіяху немає, що ти будепі через город нести мене?— Люде 
порозбігались, а попа він загнав аж у хату. 

Потім ті ягіпки посходились, та одна один и хвалицця: 
•я так одурила чоловіїса;* а друга каже: «а я лучче;» а третя 
каже: *ні, я лучче.» Ото кажуть: «ходім до пана, — ^нехай нас 
пан розсудить.» Прийшли вони до пана, росказйли — як було 
діло и як одурила чоловіка. Тоді пан каже: — подать розок! — 
Потім до тиеі, що линами обманула чоловіка, каже: — через 
тебе та чоловікові піп голову пробив,— вибить йійі! Ото и 
дали йій пьятьдесят розок. — Потім до тиеі, що йійі віз чоло- 
вік самогужки из поля, каже: — ^из твого чоловіка люде смія- 



— 168 — 

дйсь, що він тебе віз из поля, — и цю вибить! — Положили й 
цю, дали кілки. А до треті каже: «ти нічого обканула чоло- 
віка: ніякого вреда йому не зробила, — ^хоч за попом він трохи 
и погнавсь, то то нічого. Тепер же твій буде перстень. 

(Записана вь Уманскомь уЬзд'Ь, Кіевской губ., Передаль 
А. Петруняка.) 



60. 

СЛАБА ЖІНКА. О 

Був собі чоловік и все його жінка слабовала; а вона лю- 
билася с попом, а свого чоловіка не любила: все казала, що 
все слаба, а як піде чоловік на панщину, то вона наварить, 
напече и с попом зьйість и вип-ье; а прийде чоловік, то вона 
така слаба седить. — И вона каже: «йди, тут був дід якісь и 
сказав, щоб ти мені достав чемериці.* Пішов він, та пе най- 
шов, и йде, тай прийшов до дому: «не найшов чемериці.* — 
То йди, нальоду коржик мені спечи. — А він запалив: пече — 
пече — не може спекти, бо запалить, то ростане лід— и загасне. 
Прийшов и каже йій так: «я не міг спекти!» А вона йому 
каже:— йди, йди, серце: тут чоловік був и казав, щоб ти діс- 
тав корінця татарського зілля. — А він йде й плаче; а здибав 
його другий чоловік, — а він: «чого ти плачеш, Йване?» А він 
йому каже: — Як же, жінка все слаба, все слаба — не маю я 
ложки страви изйісти; а все ходю, все ходю — шукаю лікарст- 
ва — и не можу^ вилічити,— А він каже: '^е у тебе околот на 



(*) См. Лі 61 -Яш. 



— т — 

току?* А він каже: — є. — і-Лізь ти, каже, в околот и скоро 
вилічимо твою жінку.* -Ну, вліз він в околот, в солому; він 
завмзав його и вносить до хати до його власноі. 

Приходить до вікна він, той чоловік другій, чужий,— 
каже: «добривечір! пустіть мене до хати переночувати: я чу- 
жистранний чоловік.* Як увійшов до хати, просицця: «чи не 
можна мого скла до хати внести?* А вона каже йому:— а вже 
ж можна. — Приходить той чоловік до хати стіл застеляний, 
ліп седить, горілка стоіть, порося печене.... А вона дала йому 
чарку горілки, тому чоловікові чужому, тай каже: «чи не вмієте 
заспівати якойі пісні?* А він каже: — Та я умію йіднойі: там ^^ 
шпов, пастушки співали, то я заспіваю,— тай каже: 

«Дивися, соломо, 
Що робицця в дома; 
Возьми ти макогін 
Та за попом на-здогін!» 
А вона каже:— ой не співай сейі, бо я не хочу: я твос 
скло побью. — Дала йому щ,е другу чарку горілки, тай каже: — 
спивайте, шце співайте! — А він каже: «коли ядругоі не вмію, 
шки буду тсю саму: 

«Дивися, соломо, 
Що робицця в дома; 
Возьми ти макогін 
Та за попом на-здогін!* 
А вона взяла макогін, да по соломі — тарах! А Йван и 
встав з соломи. А вона каже:— оттак, каже, и Йван прийшли!— 
Ну, давай попа бити,, давай попа бити, — дай стала жінка здо- 
рова. То й він йому дав за то, дав йому кожух, чоботи, сви- 
ту, шапку, пояс и рукавпці, — що вилічив жінку його. 

(Записана вь Немпрові, Брацлавскаго уЬзда, Подольской 
губ., передаль А. Петруняка.) 



22 



— 170 — 



61. 



ПІП. 

Був собі чоловік да жінка, такі, що не було у йіх дітей. 
И тепер йім треба було наймита. Він пойшов наймать найми- 
та, и найшов собі хлопця и наймає його. Наймає того хлоп- 
ця, а той хлопець каже: «як мені наняцця у вас, дак ви мені 
врем^я дайте, — так як випрягать на обід воли, дак щоб мені 
на два часа було времья бігать, бо я такий, як під обіди сон- 
це, до я буду бігать, поки с пів дня зверне.» — Ну, добре, хо- 
зяйін каже: дарма— нехай и так буде. 

Пойіхали вони на поле орать. Поора.іи там до пів-дня; 
а той хлопець такий, шо знає, що дієцця дома без хазяйіна. 
Дома хазяйка взяла, як пойіхали вони на поле, а вона попіла 
до попа, с попом забеседовала и позвала його до дому; а той 
хлопець, шо на полі, дай знає, шо дома піп беседуе. От те- 
пер хазяїн не знає, шо він думає до дому бігти, а він думає, 
що справді в пів-дня йому треба бігати. Ну, тепер повипря- 
гали вони, а той хлопець и каже: «ну, дядьку, пора мені бі- 
гать*» Ну, біжи, — каже. — Той хлопець взяв іістика дай біжить 
до дому:' знає, що там піп, да хоче його нишком застуї^ать и 
зловить. 

Тепер прибіг він до }іати, став в двері гуркать ~ замкне- 
на; а вона в хаті не знає где діцця с попом. -Ей, батюшіса, 
не знаю, де я ^вас діну, бо прибіг хлопець! > Сказала попу: 
*лізь під піч.* Він підліз під піч и сидить там; а хлопець 
ввійшов в хату, дай каже: — тітко! казав дядько, шоб я оті су- 
хі дрова переносив в хату, бо дощ помочить. А він нарошне, 
шоб попа трохи під піччю поколотить. А вона каже: «да ну, 
синочку, я й сама переношу. На тобі пирожочок, да йди собі. » 
А він каже:- не поможецця: дядько казав, шоб я непремінно 



— 171 — 

переносив.— Як пошов він за дровами, набрав дров, — раз вніс 
в хату, да як зачав під піч кидать, да все попа поціляв; вніс 
н другий раз, дай ті все на попа під піч кидає, а піп під піч- 
чю аж зуби сціпив, да сидить, зогнувсь в три погибелі, да 
терпить. Пошов ще разів зо. два вніс дров, дай ті на попа ви- 
кидав. А тоді махнув с хати аж наполе до дядька. Прибіг: 
«а що, дядьку, чи довго я був?..» — Ні, недовго.— Тепер оруть 
до полудня. Прийіхали до дому, переночували, — на другий день 
изнову треба йіхати орать. Орали до пів-дня, випрягли воли 
на обід, а той х.юпець знов каже: «я побіжу,» бо знав добре, 
що піп там. 

Тепер як побіг він знов до дому, прибігпш да хати, став 
двері оччинять=— замкнено знов; він тогді кричить: «Оччиніть!» 
А хазяйка каже: — ^лвзьте, батюшка, сюди в діжку, я вовноіа 
прикладу, до він не пізнав, - бо нігде більше діцьця, — ^да швіц- 
че лізьте! — Тогді одимкнула, хлонець вбіг в хату и кричить: 
•єсть, тітко, вода?* — На що тобі? — ^Да мені треба.» — Да на- 
щож? — «Окропи гріть.» — На щож тійі окропи? — Да казав дядь- 
ко, шоб я вовну попарив, бо воли позамулювались, да треба 
тую сірку брать, шо з вовни, да волам шиі парить,щоб погоШ- 
лись.» А топа вже каже:— да не треба, синочку, я и саме 
попарю. — А він каже: «не. поможецця: мені треба це зроботі^ 
що дядько загадукав.» Як нагрів окріп да другий, як линув 
туди в діжку в. ту, де піп сидить під вовною, — опарив попа, 
що и к бісу не годицця. 

(Записана вг с. Буддайівкі, Кіевскаго уЬзда, г. Давиденкомг.) 



— т — 



62. 



ПРО ТУ ЖІНКУ, що котом 

ЧОЛОВІК ДРАВ. 

Був собі молодий парінь, тай оженивсь, та взяв собі жін- 
ку т^аку, що його не любила. А він и не знав, що вона його 
не любить, та до других ходить — та все таки довіряв йій: ду- 
мав, що й вона його любить так, як він йій і. А далі й доз- 
навсь, що вже щось не переливки з жінкою, ~да таки хтось 
йому и сказав, що «твоя жінка любить отого-то, а тебе хоче 

д світу згубить.» 

■ 

Ото він як ліг спать, тай думає: *ну, підожди: я тебе 
пристережу, як ти підеш.» Це він сам собі думає, лежачи, а 
вона біля його лежить. Ото він нібеб то заснув; а вона взяла 
віровочку, та зачепила за шию, да -в вікно на двір протягла 
віровку, а тоді й сама вийшла теж на двір, щоб його тягти 
пруз окно, та задушить. Вонаж думала, що він спав, а він то 
не спав, да покіль вона вийшла на двір, то він узяв, та ві- 
ровку из шиі зняв, та зачепив за подушку, а сам тільки ди- 
вивсь— що-то буде з того. Ото вона за віровку та давай тягти, 
(Вона думає, що чоловік). Да тягла, тягла, та ще й приказує: 
♦ага! отут тобі смерть: більш не будеш жить!» Думала, що 
вже задушила, а тоді и побігла до полюбовника, да там з ве- 
селости и давай балясувать, да хвалицця, що вже чоловіка 
кема на світі — *задушила!> 

А він то, той самий чоловік йійі, що вона каже задуши- 
ла, та, недовго думаючи, хутенько з дому, та за нею зараз и 
пойшов на-глядом: куди вона піде. Да прийшов під ту хату, 
дай сів під окном, дай слухає, що там робицця. Сидів-сидів, 
а тоді як увійшов у хату да сказав: «добривечір!» А жінка 
тоді дознала, що чоловік, та тоді вже ні жива, ні мертва: бо 



— т — 

Ш вазалось, що вона його задупгада.... Тоді він йійі зараз, 
не довго думаючи, взяв гарненько за коси, да аж до самого 
дому тяг та бив. А як до дому вже приволік^ да тоді привья- 
зав голу до стола, та гарно нагайкою; як зачав бить, — та бив 
до самого світа! Аж поки втомивсь... до чисто шкуру на йій 
побив. А тоді оддихав, та як узяв кота, та як зачав котом 
по тілі дерти — чисто подер тіло, з мьясом повиривав, так що 
вона була перше притайілась нібеб то не жива, а потім не 
витерпіла кари, та давай просицця... Заприсягла перед чоло- 
віком, що не буде більш так робить. От, тоді він йійі вигоів, 
— да була така жінка, що й не треба лучойі: як шовкова! И 
тоді добре йім жилось. 

(Записана вь Біев^, г. Давщенкомі.) 



63. 

ШВЕЦЬ И ЙОГО ЖІНКА. С) 

Був собі швець и мав жінку, да таку ледачу! До це в 
жнива швець шив, а вона ходить на поле жать; до у вечорі 
як прийде жінка, до чоловік и питас; скільки нажала? то вона 
все хвалицця, шо багацько нажала. От бачить чоловік, що 
вона багацько нажала, да так довго ^не, — та взяв дай пішов 
так над вечор на поле подивицця, що вона там уробила. Боли 
прийде — ^аж вона спить, так аж хропе, а очіпок геть де ле- 



(*) Ом. № Ш—Лремй и ^Яремила 



- т - 

жить. Він що робить? узяв очіпок сховав да насмолив коси 
шевскою смолою, дай пішов. 

, Коли вона як проснулась (уже в ночі) — аж нема очіпка; 
до голови— аж на голові ріг виріс. «Ох! чи я, чи не я?* Коли 
прийде до дому — аж нема нікого; вона в двір - ник! А чоло- 
вік перебрався уже: очіпок надів, и дойіть корову. А вона й 
не познала, дай каже: «здорова була, молодице! >> Чоловік як 
глянув на йійі «тю!* каже. Вона — сюди, туди, и заховалась. 
«Ох, Боже мій! чи яж це, чи не я? Цеж не наша хата...* 
Вийшла и давай лічить хати: •оце, каже, попова хата, це — 
Трохимова, а це - Кушова, а це - сусідина, а це — наша. » Та 
знову — й ник у двір! Чоловік як... да: «тю!* каже: «побий 
тебе сила ІЗожа, — ^що ти таке?* Вона тоді — що робить? «Ох 
же — каже — цеж не я! ♦ Що робить! взяла, до в попа там десь 
у ріпі и заховалась. Ото вже наймички и хваляцця попу, що 
*щось, кажуть, у нас у ріпі єсть, и все у вечері лякає.» Ко- 
ли якось, у ночі, десь парубки вкрали, чи що — де там вони 
його взяли — барана, тай балакають. Один каже: «хто його 
знає — чи воно баран, чи сніп?* Вона тоді на лісу, да— чи сніп, 
чи баран, будем різать дай йісти. — ^Вони тоді кинули й бара- 
на того, та, на-вдери, а баран тож за ними. 

От уже поголоска пішла по всьому селу, шо «побий його 
сила Божа,— кажуть,— у попа в ріпі сидить!» От піп уже 
изобрав усю громаду виганять того чорта з ріпи. Піп и почав 
з кадильницею кругом ріпи ходить (молебствія, чи щось по- 
чали править), та все співає: с Святий Боже, святий кріпкий, — 
не копай, чорте, ріпки!*» Да все ходить та молить. Вона тоді 
на лісу, да: «чи сніп, "чи баран, — будем варить, да йісти!* 
Люде тоді од неі, а піп собі: — «побий тебе сила Божа!> ка- 
жуть.— От уже и сам піп став бояцця, и хотів, шоб хто та- 
кий знайшовся да вигнав його. Коли тут знайшовсь один чо- 
ловік: «я його, каже, вижену.» Да прийшов, гарненько взяв 



— 175 — 

йШі за той ріг, да ціпом, да ціпом, —да надів очипок; дай 
зробив йійі жінкою, а то вже хотіла (вона) чортом изробицця. 
Та вже й до діла почала краще брацця.—А то— да йійі був 
чоловік, котрий йійі вогнав. 

(Записана в-ь с. Черняхові, Кіевскаго уЬзда, В. Пан- 
ченкомг.) 



64. 

ЯРЕМА И ЯРЕМИХА. 

То— Ярема, да заробляв хліб из Яремихою, — дак він за- 
робляє, а вона нєт: пийде да пид грушею ляже, дай сппть. 
До він оце и питає: «чи далеко вже?* (жать) до вона: — трош- 
ки, не багато: до грушки не далеко. — Лягла пид грушею, дай 
спить. А Ярема пришов, узяв йійі й остриг, по коліна сороч- 
ку пидрізав, а вона й не чула. Прокинулася, глянула, да ка- 
же: ~ « чи Яремиха я, чи не Яр'/миха? — Голова острижена, со- 
рочка пвдрізана, — пойду я до яремених коров - чи не колоти- 
муть мене?* — Пошла, до острижена и сорочка подрізана, до 
корови як заревуть— да за нею. Вона й побижить, дай диву- 
«цця: <счи Яремиха я, чи не Яремиха? и сама не знаю: голова 
острижена, сорочка пидрізана.... Пойду ядояреминихь собак — 
чи не рватимуть мене?* До це шо прийде, до собаки за нею— 
до вона на-втіки. Пошла вже в блудяги. 

Йде, да йде — зостріла двох злодійів, да кричить на йіх: 
*пойду й я з вами!> Пошли. * Ходім, каже, до попа, да наїі- 
радем оріхив. * Дай пошли. Пришли, набрали мішок, ~ дак вона 
кричить. Пошди красти, дак не вмовчить. Набрала мішок орі- 



— 176 — 

хив, вони й одвили йійі, під дзвіницю посадили: «глядиж, каже, 
а ми ще пийдим барана вкрадем.* Да пошли вони, шоб йійі 
покинуть, — шо вона кричить, як пидуть чого красти. 

Стало на світ благословляцця. А там и ]^ерков; кривий 
піп ходить, — дак його ведуть дяк и паламар попид руки, а 
вона думала, шо барана ведуть. «Чи сит баран?* Вони попа 
покинули, да на-втіки; а вона собі на-втіки и мішок оріхив 
покинула. Дак вона пошла до Яреми. 

(Записана вь ІІирятинскомь уізд'Ь, Полтавской губ.) 



65. 

НБПРЯХА Й НЕДБАХА. (*) 

Була собі Непряха й Недбаха, да, що матка дала, поно- 
сила усе чисто и придбать нічого не придбала. Доносилась до 
того, ні,о звязуе рубець до рубця. Чоловік йде на ярмарок, а 
вона каже: «чоловіче, купи мені сорочку!» Дак він пойіхав, да 
купив гуску. А діти виглядають батька, а вона хату топить, — 
да убіґ.ли, дай кажуть: «мамо, мамо, батько везе гуску.* А 
вона каже: — ^да кат йійі бери, що вона узька, я й таку носи- 
тему. - Да ту из себе, да в піч, да стала в кочерижнику ' гола. 
Коли — він несе гуску в хату. Вона каже:— давай, чоловіче, 
хоть узьку, /бо уже проклятиі воши даже рубець пойіли! — 

(Записана тамх же.) 



(♦) Сім. № вв—Явдоха-святоха. 



-г* 



— 177 



66. 



Я В Д О X А — С В Я Т О X А. 

Був собі чоловік та жінка. Ото жінку звади Явдохою. От 
вона й каже чоловікові: -Знайім що, чоловіче.?» — ^А що? — ^від- 
казав чоловік. «Ти уже роби, а я не буду.» — Чому?— відказав 
чоловік.» А тим, сказала жінка, що я Йовдоха-святаха, — так 
міш гріх буде и сміятимуцця люде.» Той не роби! — відказав 
чоловік. 

Ото робигь сердешній чоловік, а жінка усе сидить на 
іііні,.и до того досиділась, що й сорочки на хребті нема ні в 
нейі, ні в чоловіка. Ото покликав брат його молотити. От чоло- 
вік н каже жінці: «Кликав мене брат молотити до себе, тай 
не знаю що й робити — чи йти?»— Тай йди! — відказала Йовдоха- 
святоха, — та тілько скажи своєму братові: нехай він не дає 
грошей, а дасть* сорочку міні, бо, бач, саме рубгя. — «Добре!» 
сказав чодовш и піпіов. 

Ото іфийшов до брата, став молотити, и стільки разів 
хотів сказати, тай посоромивсь брата. Ото домолотив до ве- 

* • 

чора, а у вечері брат порадився из жінкою — що дати братові 
за те, що молотив: «даймо ему гуску — ^нехай поживляця вони, 
а то €ідні — у йіх нічого й нема.> — То й даймо! -► сказав чоло- 
вік. От повечеряв бідний брат и подякував. Ото багатий брат 
каже: «наж тобі гуску за те^ що молотив; ^пасибі, що послу- 
хав, братіку,— прийди ище й завтра.» — Добре— сказав убогий 
брат, и попрощався и пішов до дому. А жінка дожидалась під 
вікном, поки чоловік прийде и принесе сорочку. 

Ото йде чоловік. Побачила жінка, що чоловік щось несе 
•-вона думала, що сорочку; от Йовдоха-святоха скоренько усе 
ІЗ себе поскидала та у піч, а сама сидить. А чоловік приніс 
У сіни и етав годувати гуску. А Йовдоха ждада*ждала, тай 

23 



— 178 — 

каже: «та неси вже, чоловіче, чого так довго там?> — Та це 
%уска! — сказав чоловік. «Та нічого що узька^ — я надіну!» ска- 
зала жінка.— Та це гуска!— крикнув чоловік. «Та нічого, що 
вузька, — я надіну, бо я те усе попалила, іт—сказала Йовдоха- 
святоха. — Ото дуже чоловік росердивсь, тай кинув гуску у ха- 
ту. *Тю, дурний!» сказала Йовдоха: тиб так би й сказав, що 
гуска, а то дурить!» 

Ото на другий день йде чоловік изнову до брата, а жінка 
приказує : ^глядиж, чоловіче, роскажи • братові усе, — може, 
дасть.» — Добре, — відказав чоловік и пішов. От росказав чоло- 
вік братові своєму усе, а брат и каже: ^ як же ти кажеш, як 
прийдеш до дому, братіку?— А так кажу: «жінко, відчини!» 
— Ну, добре, — сказав багатий брат: йдиж молотить, брат ;ку. 

Ото пішов Йовдоший чоловік на тік, а його брат убрав- 
ся, узяв сорочку и пішов до Йовдохи-святохи. От прийшов, тай 
каже: «жінко, відчини!» А вона думала, що чоловік, —пішла 
тай відчинила; дивиця — аж ні, — вона у хату, та . на піч. «Не 
тікай, жінко!» каже чоловіків брат: «мене сам Бог прислав. Як 
тебе звуть?» Хто я, Йовдоха-святоха, ^ сказала жінка. А чоловік и 
каже: «бач,, як! куди Бог посилає! а я Йван Хреститель — 
гріхам одпуститель. » Та як узяв йійі за руку, як зачав хрес- 
тити: «а роби! не лежи! не гуляй! сам Бог сказав!..» Ото бив- 
бив, тай каже: «глядиж— пряди и усе робц, бо другий раз як 
прийду, то убью!» 

Ото пішов Йван Хреститель до дому, тілько дав Йовдосі- 
святосі сорочку. Дуже Йовдоха зрадіїа, наділа сорочку, побіг- 
ла до сусіди, позичила веретено, гребінь, днище, прийшла до 
дому — и давай прясти, аж веретено, хурчить.— От приходить 
чоловік, тай каже: «жінко, однини!» А Йовдоха: — ^та відчиняй 
и сам! — От одчинив чоловік, увийшов у хату, тай каже: — що 
це с тобою, жінко, сталось? — «Е, мовчи, чоловіче, відказала 
Йовдоха: бач, Бог дознавсь, що я нічого не роблю та прис- 



_ 179 -^ 

лав Йвана Хрестителя, а той як зачав мене хрестити, то чуть 
живу пустив, и казав: як не буду робити, то другій раз як 
прийду, то вбью.» 

Ото до вечера напряла два починки, тайкаже чоловікові: 
«давай я тобі осную за зуб та за палець...* И такою хазяй- 
•кою изробилась невсипущою — на все село! От вони собі жи- 
вуть и багатіють — оберемком воду носять, коромеслом дрова 

возять. 

(Записала Маруся Нечипоренкова, из'ь Канева.) 



67. 



ДОГАДЛИВИЙ зять.с*) 

Були собі дід да баба, и мали вони дочку, й вона була 
в иіх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона 
невміїа діла робить. — От пойшов один парубок ейі сватать, 
а батько єйі и каже, шо «вона в нас діла не вмів робить.» 
А вони кажуть: — у нас є такий кіт, шо буде ейі слухать. — . 

Ото вони вже ейі посватали. Вона и гарика кота у погреб по 
картоплю, а кіт ворчить -не хоче. От прийшов вечор, а вона 
и не варила вечерать, дай каже: «оттак, чоловіче: такий кіт не 
слухняний, шо я гарикала-гарикала його в погреб по картоп- 
лю, а він тілько ворчить!» А віц ейі каже:— ось потривай^ 



(♦) См. 3^ ^-Зять 



— 180 — 

жінко, я його провчу! — ^Укинув у мішок кота, тай дав віі на 
плечі, щоб вона деракала, а сам кота батогом, батогом... От бив, 
бив, тай пустив. 

От на другий день, в неділю, вона знов кота посилає: 
піди, каже, коте по воду.» А кіт знов на припечку сидить, да 
ворчить все. А вона и каже: «И-и-и! вже мабуть тобі треба 
швидче, як тебе посилать, бо тобі чи буде, чині, а мені буде.» 
Пошла сама вже по воду; принесла води, наварила обідать, и 
хліба напекла, такого молодого, шо як посйджала, а він увесь 
и слівся в печі: А йім да треба було йти. в гості до батька. 
Чоловік узяв колок, підважив трохи,, виложив с печі хліба, в 
рядно ввертів, на сани — и пойіхали до батька. — ^Прийіхали, 
він вивертів из рядна и поклав на стілі. От батько приймав 
йіх за гостей, посадив за стіл. Чоловік посидів трохи, попойів 
и пойшов на двір прохожувацця. Батько тоді дочку — ^раз, а 
матір — два, дочку раз, а матір два, — бив, бив - аж тут зять у 
хату; вони швидче повтирались, буцім-то и не плакали. 

От злагожуецця зять, на весні вже, чи коли там, йти 
орать. Тесць дав йому пару волів, а свойіх пара, — дай пошов 
четвериком орать. Коли тут прибігає теща. -Де батько?» пи- 
тає вона дітей. — Да цішли орать, казали, шо ще и матір бу- 
дуть підпрягать, як де буде на волів важко. -Вона так й мах- 
нула на поле; прибігла, аж вони саме годують воли. Вона 
каже: «оттут же погодуйте, то й я трохи поможу, > Погодували 
воли. От він узяв, нарвав війце и підпріг ейі, а жінку поста- 
вив за погонича. До це вона поганяє воли, а як прийде до 
матері, до каже: *гей, мамо, бо вдарю!» 

То вже мати мучилась-мучилась, да насилу дождалась ве- 
чора; так сильно утомилась, що аж....... От йіде селом, а свині 

так и біжать за плугом; він одбивався, да прийіхав у двір до 
себе, тай каже: «покину я його свинем, нехай свині лучче 
його обгризуть.» — От та теща як прибігла до дому — уже й 



— т — 

хрястпщ я модицця, шо^ вкфвалась из рув зятевих, дай каже 
свойму чоловікові, шо-^ваае: *дай йому ще пару волів, бо 
він мене запрягав, та я мучйлась-мучилась — думала, шо про- 
паду до венера; а то він ще и дочку замучить * От и оре 

уяе зять шестериком. 

(Записана вь 0. Черняхов-Ь, Кіевскаго уЬзда, В. Пан- 
тенкомг.) 



68. 

зять. 

Побрались собі молоді люде двоє. «Хтож, каже, буде кого 
слухать? • Вона каже: «ти мене слухай..!» Він йійі слухав три 
годи. Вийшло три годи, каже:- ти, жінко, вже мене слухай, 
але так слухай: не дожидай третього слова. 

Діждали вони великодних свят. Йідьмо, каже, жінко, до 
твого батька в гості!— Не дойізжають до тиі деревні, каже: — 
стій, лкііако! випрягай, жінко, кобилу!— Вона каже: *та нум 
їїіхать, чоловіче: недалеко уже.* — Випрягай, каже, матері тво- 
йій чорт,— не дожидай третього слова! — Та жінка випрягла, 
сідає полуднувать; полуднують — собачка лізе до йіх. Каже: — 
пішла* вон, не дожидай третього слова! — Вона таки лізе. Він 
узяв — убив. — ІІополудновавши: — запрягай, жінко, кобилу, — за- 
прягай, жінко, кобилу! — Туди де треба хвостом, то вона голо- 
вою. Чоловік дивицця, мовчить. Каже: — сідай, жінко!— Сіли; 
каже: «но!» А та кобила и пха персами назад віз. «Но!» каже: 
не дожйдай * третього слова, бо вбью. » Узяв роспріг, та ду- 
і^ю и' вбив. — ^Ну, каже, тепер, жінко, запрягайся ти. Вона 



— 182 — 

каже: *не хочу! >— Не дожидайсь третього члова, каже, а за- 
прягайсь — ^матері твойій чорт! — Накдав хомут и запріг. Йіде 
— бачить — батько йійі одчиня ворота: «ох, моі гості, каже, лю- 
бі та милі!.. Йди, каже, мій зятю, у хату.» — Стоїте, каже, 
тату: у мене єсть скотина, треба випрягти, — ^Узяв йійі випряг, 
веде у хомуті у хату. — «Ну, каже, сідай, зятю мій, полудну- 
вать.* — Постойте, каже, тату, горілки принесу: — посилає він 
жінку ище по горілву. Иійі мати морга на старого, щоб він 
послав зятя: «а я з дочкою поговорю.» 

От мати йійі н питає: «од чого-то воно зайшлось, що ти 
його везла?» — Ото так, каже, мамо: як я пішла за його, то 
він питав: хто кого буде слухать; а я кажу: де вже я тебе, — 
ти мене. — Слухав мене три годи, а це — ^щоб я його три годи. 
Так-так: що скаже, то не дожидай третього слова, бо «вбгю!* 
— А він вийшов на. двір, дав пляшку тестевому наймитові, — 
каже: «принеси горілки, та мені и оддаси оттут.» А сам одіт- 
кнув верх, устромив туди пику— и чує, що мати роздобарює з 
дочкою. А тесть каже: «нехай учить не на лихе, а на добре! 
Хоть він убив кобилу, то я ще йому пару дам.» Приносить 
наймит горілку, оддав йому; пьють та гуляють (в гостях,. зна- 
чить). 

Тесть каже: «возьми, сину, матір до себе в гості,- й уго- 
стиш йійі, як сам знатимеш. • Дав йому пару коней; прийізжа- 
ють до дому. * Сідай, жінко, полудновать! » А мати сидить на 
припічку, и не кличе йійі. * Поприймай, жінко! * каже чоловік, 
як вона пополуднувала. На наймита: *гопи во.іи, та возьми 
шостого вола зостав, а пхять приженеш.» Той так и зробив. 
— Нерано пригонить. «Де ти, каже, був так?»— Та щож, ка- 
же, хазяйін, нещастя. - «^Яке, каже, несщастя?^ — Десь віл чи 
зайшов, чи щось украло.— «Запрягай, каже, пьять.» Запріг 
він пі>ять — нема шостого колішенного, борозного. «Запрягай, 
каже^ жінко^ матір!,. Запрягай, каже' це дожидай третього 



— 183 — 

слова!»— Та йдіт, каже, мамо: бо суча дочка, коли не вб^ье. — 
Бере матір, запряга. — Ший, каже, мамо! — «Поганяй до поля!» 

Обійшов раз, обійшов два. Стой, каже, жінко! * А він уже 
знає, що вона втече. «Ходім| каже, жінко, обдивимось: я тобі 
скажу - де на цибулю, де на моркву, де на петрушку! • А вона 
(теща) ридає на . голову... Дивицця — вже зять покривсь, як 
вииряжицця, та борозною рачки... Прибігає до дому: — -ото, 
мій старенький!» — «Що ' там, стара?» кіже. — «Собача віра, 
каже, орала-орала и йісти не давала. » — А той уже зять при- 
щить до ^п.іуга: «ото, жінко, каже: де наша корова, шо нема?* 
каже: — мабуть, утекла.-^ «Поганяй же, каже, до дому.» 

Посилає зять свого наймита по тестя. «Просив, каже, 
дядько, щоб ви в гості прийіхали.» —Можна, каже, сину.— А 
стара каже: «не йідь, мій старенькші, бо мною тіко на пет- 
рушку виорав, а тобою все поле з'ьоре.»— Та сількось, каже: 
я старий, мені однаково тягать той год! — Іїрийізжає він до 
зятя; зять його' вгощає добре,— за тим, що він йому поступив 
пару коней, и за ним руч тягне. Угостив його добре; він креп- 
ко пьяний спав ... Запріг пару коней, намостив соломи на віз, 
и поклав його и привіз його аж до його дому, посадив на 
црисьпі. Виходить його баба рано; а він, що то пьяний креп- 
ко, то шия в його червона, а вона дума, що спортив, — ^нако- 
лотила сажі, тай маже йому шию, та взяла тай збудила його. 
А він кинувсь, тай каже: «де це я?» А вона каже: — Отак 
орали, що не знаєм и де ти!.. — Лапнецця за шию, та каже: 
*що це таке?» А вона каже:- — то я тобі намазала, бо як я, 
каже, орала, то три неділі шия боліла, — ^то я знаю цю нужду, 
тай тобі намазала. — «А, матері твойій, та твоєму батькові!... 
Я, каже, пив та гуляв, а орать не орав.» 

(Записана в'ь Жаботин*]^, Чигиринскаго уі^да, Біевской 
губ., студентомь ПІтангеймомі.) 



- Ш - 



69. 



СВЕКОР И НЕВІСТКА. 

От невістка поскидала пелюшки в куток, а свекор бе- 
рецця за хліб, дак вона каже: «за хліб берешся, а пелюшок и 
не бачиш, ш,о лежать!» Дак він виляє. А син пішов на пан- 
щину; а він до самого обіда ходив, да все каже: «пойти-б-то!* 
Син пришов из панщини, а він при йому и каже: «да пойти- 
б-то!» А син питає: — куди? — «Да пелюшок,- каже, посилає ме- 
не невістка прать.» Дак син каже:— дак тобі хіба важко, 
чи що? — 

(Записана вь Пирятинскомг уізд*, Полтавской губ.) 



70. 

ПАРУБОК И ДІВЧАТА. 

Ой — як улюблявся парень на дві дівки, да вибирав - ко- 
тора вірнійша буде? У його пучка й не боліла, а він завья- 
зав йійі да вишов на улицю, дай каже: «ой, дівчаточки, пучку 
рве! чи не має у вас из — за нигтей тіста? мині люде совітувади: 
як найдете, дак загойіцця пучка. Дак одна шукала, шукала, 
и за нигтями шарила — дак немає; а друга каже: «ось, постой, 
я пошукаю.» Дай шарнула за ликоть, да так жменю и витяг- 
ла. Дак він узяв, дай каже: «А, спасибо тобі — ^дай Боже тобі 
здоровьечко, що ти мене порятовала!» да тогді годі тейі, да давай 
ту сватать. 

(Записана тамі-же.) 



— 185 — 



71. 



ЧОЯОВШ И ЛИХА ЖШВА. (*) 

* 

Був собі чоловів и жінка, та піїпов чоловік орати, тай' 
найшов гроши. От він йіх забрав, тай привіз до дому, та ка- 
ге до жінкі: «от, бач, дав нам Бог щасця: я найшов гроши! 
деб то нам йіх сховати добре?* — Справді найшов? -*Ажеж не 
дуру.» — ^Ну, то закопаймо в хаті під полом, то ніхто не вкра- 
де. —* Добре,» чолозї:: каже. От вони и закопали гроши під 
полом. А далі чоловік- и думає: *моя жінка не гитерпить, щоб 
кому не сказати, — тра щось придумати.» От він бачить, що 
аинка взяла відра та пішла по воду, а він за гроши з під йо- 
ду, тай закопав на, току під стожком, а під полом и землю 
загладив, ниби и не чеігав. Бо.іи він вийде за ворота, а його 
жінка и стойіть вже з кумою коло криниці, та вже и просить, 
щоб кума нікому не росказуваїа; а кума и божицця, що не 
скаже. Чоловік як це зачув, тай думає; «добре, що я гроши 
переховав, а то за того все село буде знати: в теШ куми язик 
довгій!» От прийшла жінка до дому, а чоловік и каже: «підем 
в завтра в ліс, та назбіраемо риби: кажуть, що притхнувся 
ліс.» — ^Що ти це говориш? каже жінка: хиба риба буде Б лісі без 
води? — «А вжеж буде: сама побачиш, як підемо.» -Добре, доб- 
ре,— побачу, бо ще цього з роду не бачила. — 

От чоловік в досвіта встав та витрусив коша, що в ве- 
чері зоставив, та забрав рибу, та купив в корчмі у жидівок 
калачів, та ще, ідучи в ліс, надибав, що спав заяць, — ^він його 
вбив тай взяв з собою. Трохі побр в лісі, тай раненько вер- 



С^. І& 79-^Хііоі|>м6 чолові»* 

24 



— 186 — 

нувся, щоб жінка и не знала, щи він ходив. От вони пообі- 
дали, а жінка и каже: «А що, чоловіче, ходім в ліс* — ^Хо- 
дім. — От вони взяли коровкі, тай пішли. Коли вони війшли в 
ліс, стали шукати по лісу мов грибів — аж жінка и найшла 
щуку, «чи ти бач, чоловіче, — ажеж це щука!> — ^Ну, а вжеж 
щука! шукай більш, десь притхнулась. — От жінка найшла и 
другу, й третю, и окуня, п пліток, и гарноі риби набрала, а 
все думає, що вона цього з роду не знала. А чоловік мовчить 
та сміецця з нейі. — От вони виходять з ліса- аж на полі не 
величка груша росте. Коли глянуть - аж на єйі такого калачів, 
що страх! От аднка и закричала: «чи ти бачиш — ^калачі рос- 
тут на груші! ходім та нарвем до дому. і А чоловіки каже: — 
От и дурна: хиба ти не знавш, що на груші тілько груші рос- 
туть, а не калачі! — «А глянь же, а подивись: чи це не ка- 
лачі» — Та калачі, але вони не ростуть на груїпі, а то, видно, 
сюдою йшла калачова туча, то и калачі зосталися. Ну, то все 
такі поберім йіх.* От чоловік струснув груші, жінка позбира- 
ла, тай прийшли до села. От чоловік став коло річкі, тай ка- 
же: «стій-но, жінко! я побачу, чи не впало що в кіш, що 
рано розтавив.*— Ну, йди, гляди, — жінка каже. От він поба- 
чив, тай витягає зайця. «А це що за чудо? заєць у воді,» — 
жінка каже, — ^От и дурна! аже зайці бувають и в воді и в полі. 
— «Справді? а я й не знала...» 

От вони прийшли до дому; жінка наварила вечерати, по- 
порала коло печі, тай пішла по воду до сусіда, та таки дов- 
генько забарилась: видно, все росказовала, що того дня бачи- 
ла. Коли через тиждень стало все село говорить, що він знай- 
шов гропш: то цей, то тої питає його, а все кажуть: «я чув, 
що ти гроши найшов?* Він божицця, що— ні,— не вірать, тай 
годі. Аж прибігає жінка, тай каже: «чогось, чоловіче, по селу 
люде громадою ходять, та когось, мабуть, бхють, бо дуже кри- 
чить.»— От не дивись, та не слухай поганого;— каже чоловік. 



-- 187 — 

А жінка и пристала до його: с скажи та скажи— що то?» От 
чоловік, щоб одчешщця и каже: — ото наш пан та покрав в 
гуменного ковбаси, то тепер його по селу водять та ковбасами 
біють, щоб більш не крав. -сОтож добре: нехай його'б'ьють, 
коли так!» 

Коли через неділь дві — ^аж кличуть мужика до двора, та 
пан и питав: «чи правда, що він найшов гроши?> Мужик не 
признався; пан не вірить,— мужик божицця; а далі пан и каже: 
*ти не бреши, бо твоя жінка мені все росказала.» — Ей, вель- 
можний пане! моя жінка несповна розуму, то вона чого и на 
світі нема нагородить. — «Так-то?! > Пан каже: «закликать жін- 
ку! і От вона и прийшла, а пан и питає: *ну, тепер скажи 
йому в очи: коли-то він найшов гроши? Тілько кажи правду, 
бо буду бить: от вже, бач. и різкі принесли, а як все роска- 
жеш за ладом, той волос тобі не спаде.» От жінка злякалась, 
тай каже: — правда, пане: найшов та закопав під полом у ха- 
ті. — »Колиж то теє було?» обізвався чоловік. Аж вона и каже: 
ото саме тоді, як ми в ліс ходили по рибу. — «Ще що далі 
скажеш?» — ^Еге, що! саме тоді, як йшла калачов^і туча, та ми 
назбірали цілу коробку калачів,— та ще як йшли до, дому, то 
він витягнув з коша и зайця здорового... Що, неправд;а? — 
«Так в тебе все така правда? то є чого вірить! От нехай вель- 
можний пан йійі не слухає: вона чорзнає-гщо плутає... Але, 
іюдумай-но добре та роскажеш ти ще: як то було и коли?» — 
А то, милостивий пане, як-то ви ходили з людьми по селу..— 
*А я чого ходив по селу?» — Коли — ^вибачайте, пане! але коли 
питаєте, то мушу сказати: ото тоді, як вас били ковбасами, 
що ви в гуменного в ночі покрали....— «Ах, ти шельмо!, як ти 
смієш теє говорить— на що брешеш? возьміть еМ та дайте зо 
двайцять: нехай чор-знає чого не бовтає!» Тут чоловік . засту- 
пився: став пана просити, що його жінка не сповна розума. 
От шц таки и сам подумав, що чор-знає-що говорють, тай 



— 188 — 

д^тив віх до дому. Ллє цілу хату сконаля- -шукали грошейг, 
та 9І^оге не найшли. 



^ щ. л 



(Записана не подалеку Б%лой Церкви, Васильковскаго 
у&зда, ЕїевсЕОй губ., передал-ь И. П. Новицкій.) 



72. 

ХИТРИЙ ЧОЛОВІК. 

Один чоловік найшов гроши, дай хитрує, яв би посту- 
пить из жінкою, щоб вона кому не сказала, бо він знав, що 
жінки дуже не терпьячи, — зараз розбрешуть, як тилько що 
почують. От він пойшов на двир, да з надвору и уносить ейце 
у хату. * Жінко! каже чоловік, увийшовши у хату,— отде як 
бачиш, я ейце изніс.» Жінка його, аж об себе ляпає — ^дивуецця, 
що чоловік ейце изніс. Послі того пойшов чоловік на базар, 
накупив там бубликив, розвішав йіх у ночі перед викнами на 
лісі— на колках, дай каже жінці у ранці: «Жінко! ти нечула, 
що сю нцч було?* — Ні, не чула! каже жінка; а щож там? — 
«Бублишна туча летіла; я тебе будив, да ти не чула. Ось хо- 
дим липхень на двир да подивимось, чи не зачепилась вотора 
вязка*» Пошли. Дивлдцця. Жінка диву^цця, що на лісі заче- 
пились бублики, — ^думае, що се йійі сницця, <■ Збирай, жінко, 
щоб хто не побачив, да не сказав па&у сотнику; бо йому як 
скаже хто про сі бублики, дак він звелить йіх до себе при- 
нести, . 

Порлі сего чоловіїк; явось.и каже жинці: «ось, Збійко, шцб' 
буде куряіа туна^детітв,. дав ти зхошйоя у погреб,^ — я пбе 



— 189 — 

там накрию, а сам сховавсь, куда сам знаю. «/От, узяв зачи- 
нив жінку у погреб, да там и накрив йійі лубкомь: на лубок 
посипав гречки, напускав туда курей; вони й давай клювать 
собі тую гречку; жінкаж седить там, дай не поворухнецця вже. 
Пойіли кури гречку, а чоловік и питає жинку: «чи ти, жінко, 
тут?*— Тут, да излякалась дуже. Що, пролетіла куряча туча? 
—«Пролетіла!» — Що ж, багато курей наловив? — «Еге! насилу 

своі вдержав!» 

» 

Не довго послі сего, чоловік ходив кудись, да, прийшовши 
до дому, и каже жінці: — отце, жінко, був я на базарі и шось 
там бачив, да боюсь тобі казать, щоб ти не сказала Ісому. * 
— Ш, не бойсь, не скажу.^« Бачив я, жінко як пана сотника 
водили по базару, начеплявши Йому на шию потрохив за те, 
що у кражи поймали.* — Отце! чи можнаж то було сподівацця 
сего од його! Дивно! — 

Наробивши таких штук, чоловік на що хотів на те й тра- 
тив гропш тийі, що изнайшов, А жінка бачить, що чоловік йійі 
набрав десь, багато грошей, дай питає його: — ^де се ти гро- 
шей набрав, Ивано?— « Мовчи, жінко, да не кажи никому: се 
я изнайшов йіх.»— Болиж се ти йіх изнайшов? чомуж ти мині 
й досі не сказав? — «Да за клопотами не вспів.» — Да колижти 
таки изнайшов, скажи мині теє время^-»А тоді, як ейце из- 
ніс, да тобі уніс; да тоді як бублиіина туча летіла; датоді, як 
летіла куряча туча, да ще й тоді, як пана сотника водили по 
базару. » 

Жінка й мовчала, да не довго. Чоловік якось побив йійі, 
~ от вона й побігла до сотника жаловацця. — Пане сотнику! 
я тобі щось хочу сказать. — «Кажи, кажи, молодичко!» одказує 
сотник.— Оттак, пане сотнику, мий чоловік изнайшов гроши, 
просив мене, щоб я никому не казала, да тепер ище бить мене 
начав,— дав я отце пришла тобі сказать. — «А! дак ось як,— 



— 190 — 

кал&б сотниБ. Ну, погуляй же тут, подожди; ось я за йім за- 
раз пошлю кого небудь. 

Скоро прийшов и чоловік. Сотник и питає його: «чому се 
ти не кажеш мині, що гроши изнайшов? га?* — Ні, ісаже чо- 
ловік, грошей я нияких не находив. А ось я прийшов сказать, 
що моя жінка щось не при собі, мов. — «Еге! дак ось як за- 
кричала жінка: ти изнаходиш гроши, а жінка твоя дуріє!* — Да 
колиж я гроши изнайшов?— -•А тоді, як єйце изніс, — забув?» 
—Ну, диви?яж сам, пане сотнику, що се вона каже? — Чи 
можнаж таки чоловіку єйце знести? я тобі казав, що вона щось 
не теє. - «Е, сякий — такий! А як куряча туча да вублшпна 
летіли; ище й се може скажеш, що неправда?* — ^Вона, як сам, 
пане, бачиш, не при собі. — «Не, при собі? А те забув, що ти 
ище и то./ід гроши изнайшов, як пана сотника водили по ба- 
зару, навишавши на шшо потрохив йому? Ага! попавсь!» — 
Ну, пане, воля твоя — вона* зовсім издуріла.— А сотник, почр- 
ши, що каже на його жінка, вилів йійі добре вибить, щоб не 
давала язику воли. — «Бач, жінко, що то значить не держать 
дурного свого язика на привязі, — сказав чоловік, як вернулись 

до дому. • 

«• 

(Записана вь м. Батурин^Ь, Конотопскаго уізда, Черпи- 
говской губ., перепечатана изь Черниговскихг губ. Віїдомо- 
стей 1860 г., .^і 15-й.) 



- 191 -. 



73. 



ТРИ алодії: 

КОНга, АНТШ И ОПАНАС. (*) 

Був-то такий Конін, та ходив красти коней; Антін знав 
об цім, а Опанас и той пристав до нас. Крали вони год и 
три, а може й білш, тай нагляділи у водного пана дорогу шубу 
в скриню грошей. Конін йім каже: «хлопці! а вкрадьмо оту 
шубу, що висить за дверима, и гроші, що під нею, закопдни.» 
•Хлопці кажуть: — добре. — И украли. Конін каже: Ну, тепер 
дЬицця. » Грішмиж вони поділились, а шубою ні. Конін каже: 
•нехай мені буде шуба, а вщ по рукаву и комирь, — бо так 
як я вкрав.» А вони кажуть: — нехай лучче тобі буде комир и 
рукава. — Конін каже: «я так не хочу; а знаєте що: ходім 
лучче до того пана, що ми в його украли, — він нас розсудить. * 
Ті йому кажуть:— як же ми підем, коли ми в його и украли? 
—♦То що?» Конін каже: •от-же, ходім.» 

Ото прийшли до пановоі хати. Конін йім каже: «станьте 
ви під вікном, тай слухайте, що пан буде казати, а я піду до 
його у хату та буду просить -нехай він нас розсудить.» А в 
того пана та. був малчик, що як пан лягає спать, то він йому 
каже байки доти, поки пап не засне. — Ото Конін увійшов 
у хату, зопхнув малчика з ліжка, а сам сів на його місті. Ко- 
.їй це -пан прокидаецця, тай торкає того Конона, тай каже: 
*мальчик, бай байки!* Конін — про себе, як-то вони крали ко- 
ні: ♦ тай нагляділи, пане, що в одного пана висіла шуба и гро- 
ші були закопані під шубою, — так як-би от и у вас, пане, 
Ото украли вони ту шубу и гроші; грішми вони поділились, а 



См, 16 7І—Три брати: Конін, Антін и Улас. 



- т - 

шубою— ні. Конін каже: «нехай мені буде шуба, а ваїс поод- 
різую рукави и комирь;» а вони так не хотять — кажуть: — ^не- 
хай лучче тобі буде комирь и рукави, а нам шуба. — ^Еге, пане: 
нехай тому буде шуба, хто взяв? «А пан каже:— Авжеж так. 
— Ото Боніц молов язиком, поки пан заснув, - послі вийшов 
на двір до йіх, тай каже: «чули, що пан казав, що шуба тому 
буде, хто украв?* А вони кажуть: — ^Ну, то бери собі шубу, а 
нам давай рукави и комирь. 

Кощн ще довго послі того крав з ними, а послі каже: 
♦уже мені очортіло красти, піду лучче хазяйінувати.* Оженивсь 
собі гарненько и хазяйінуе. — ^Антін и Опанас ще послі того 
довго Ерали, а послі кажуть: — а ходім побачим, як товариш 
наш хазяйінуе; як шо добре, той ми будем хазяйінувать. — ^Прий- 
шли до його господи, тай не застали його дома, кілки застали 
його жінку, тай питаюцця єйі: <а де Еоніп?» Вона Шм каже: 
—немає, пішов зароблять грошей. — Там стали роспитувацця 
жінки: як йому живбцця, та розглядають по хаті— чи багатий 
він. Послі того, вийшли у сіни, тай там роздивляюця. ^Один 
задер голову у гору, тай каже йому: «свербить, брате, борода 
у мене!> показує на бороду. А він наглядів, там сало висіло 
на бантині зашите у здору. А той йому каже:— нехай прийдем 
у вечері, та підголим.— Та вже як виходили из сіней, тай ка- 
жуть його жінці: «скажиж, жінео, Боеонові, як прийде, шо 
були його товариші, и— може -ще коли небудь прийдуть.» Це 
сказали, тай піщш. 

Приходить у вечері Бенін из заробітків; жінка йому рос- 
казала, шо були його товариші й бідкувались, що незаетали 
його дома. Він вйі питаецця: «то вони нічого не говорили са- 
ми до себе?»— Ба, ні! жінка каже: —вони* у сінях роздивлялись 
довго, а послі задрав голову та чухав бороду, тай каже до ;фу- 
гого:— ото свербить борода! А той йому каже:— прийдем у ве- 
чорі, та підголим. —Тоді Кошн йШ н каже:-— «изціми, сучого 



— 193 — 

сина дочко, сало, вони його підголять, а там повісь сито, білки 

обкутай у тряпку.» Ото вона так и зробила. 

...» 

Коли це, в ночі приходять вони, та один и лізе на хату: 
продер стріху та и лапає в те місце, де сало висіло. Коли 
налапав сито, та -дума — ^що, може, там далі воно висить; наг 
чав шукать... А той йому каже: «кидай його уже до долу.» 
А цей, що на хаті, каже йому:— це сито!— А той з долу кри- 
чить; *та чорт його бери, шо сите будем по-трошку у кашу 

кидать.» Цей йому знов каже: — та це, брате, сито.— А той, 

^ < «і 

шо на землі, каже: *ото який ти дурний?! де ти бачив, шоб 
сало та не було сите! кидай лишень — будем по трошку йісти. 
— Той йому знов каже: ♦та це — сито!* А цеп: — та чорт його 
бери, шо сите, — кидай! — Той кинув йому межи очі. Оцей обг- 
Г.1ЯДІВ, тай каже: — ото сукин син догадався! Ну, злазь, брате, 
ми в його таки украдем.— Пішли тихенько у хату, тай нюха- 
ють: чи не смердить де небудь. Стали лапать на лаві и послі 
на полу, — не найдуть,-- Ото Антін питаецця жіночим голосом 
Конона: «чоловіче, чоловіче! де сало?* А Еонін каже: — отам- 
же у головах. — Той за те сало, та с хати — и пішли на своє 
місце. 

Коли це — ^прокидаецця Конін: лап-лап — ^нема сала, тай 
питаецця жінки: «жінко, де ти діла сало?» А вона йому каже: 
— ^яж не брала.— *Аже ти, питалась мене — де сало?» А вона 
каже:— ні! — *Еге, то це украли ті сало! Ну, сидиж, жінко, 
дома, а я піду Их дожену и одніму сало.» Приходить у те 
місце, де вони часто збирались; там, на тім місці, було кладо- 
вшце и коло того місця ліс не далечко стояв. Приходить він 
сюда,-^коли чує — аж вони тут заходюцця топить: один начав 

огонь кресать. Конін лізе задом до них. Той крріпе 

огонь,' тай каже!" «тут десь наші дядько та дядина.» То як 
кресне, то цей' все ближче підлазить. Коли той дивицця— аж 
ш(іЬь'гоі^ до його' лізе,— тай каавіе друґому: '«Ось на ти, бра- 

25 



— 194 — 

те, креши.» Цей узяв кресало, начав кресать. Коли дивицця — 
аж шось голе лізе; він же не пізнав, шо то Конін лізе, тай 
каже цьому: «це шось лякає — утікаймо!* Кидають усе— и да- 
вай утікать. Прибігли аж у місто, та Антін йому каже: — ото 
нас, брате, Конін лякав, — пропало уже сало! — Коли прійшли 
на те місце — аж уже сала и немає; бо тоді Конін за сало, та 
драла до дому, як вони побігли у ліс. 

А ці тут рядяцця: «ходім брате, — ми його доженем.» 
« Один побіг у перед, зав^язав хусткою голову, випустив коно- 
нів скот из загороди; скот пішов у город, а цей, гао зав-ьязав 
голову хусткою, так гонпцця за скотом, — та аж кріз плач го- 
ворить жіночим голосом: «гей! шоб ти йому видохла, сучого 
сина худобо!- Колп це нагодився из салом Конін, тай питаєц- 
ця його:— шо це ти, жінко, за скотом гописся?— А вона йому 
каже: «де тебе чорт носить! він пішов за са.іом.... мені горо- 
дини жальніше, як твого сала!* А Копін йому каже: — цить, 
жінко, я скот зажену, а ти па сало неси у хату. — Той сало 
у руки, та од його. Коли це, Копіп загнав скот, тай приходить 
у хату — питаєцця жінки: «жінко, а де сало?* А жінка з про- 
соння каже: — яке сало? хибаж ти мені дав?! — «О! а як ти скот 
вигонила из города...* — Одчепись, я спала, — я цього ничого и 
не знаю,— жінка йому сказала. Тоді Конін подумав: — оце вони 
знов, сукини сини, украли! та за ними.— Коли чує— аж вони 
у гарбузах плутаюцця, шукають дороги, та один одному гово- 
рить: «я тут посижу з салом, а ти пошукай дороги.* Коли це, 
Конін приходить до того, шо з салом сидить, тай каже йому: 
— а йди ще ти шукать дороги, а я постережу сала. — Той йому 
и отдав сало, а сам пішов шукать шляху. (Він и не знав, шо 
то Конін йому говорив — дай сало). Конін за сало, тай пішов 
у хату, тай думає: вони изнов прийдуть за салом,— тай поло- 
жив його коло вікна, а сам узяв качалку, ту шо сорочки ка- 
чають, тай сів коло сала: дожидає поки вони прийдуть. 

А ці ходили-ходили по гарбузах, а послі як зійшлись до 



— 195 — 

купи — так и вдарились лобами, тоді один одному каже: «о! що 
це ти шукаєш дороги, а сало в тебе?» — Ба, ні! яж тобі отдав, 
— ^каже Опанас. «О! колиж ти мені отдав?» каже Антін. — То 
цеж знов Еонін узяв; ходім изнов до його, до хати, може, та- 
ки украдем. — Прийшли до хати, тай нюхають по під вікнами: 
чи не смердить де небудь сало; тай нанюхали, ш,о коло вікна 
близько лежить. Ото Опанас каже: «то то знать тут коло вік- 
на близько лежить.» Тай одчиняє кватирку. Устромив руку, 
тай намацав; а потім каже Антону: «а дай ножа, то можна 
буде урізать трохи.» Кілки шо начав різать, — той як ударить 
його качалкою по руці! цей так тихенько приймає руку, тай 
каже цьому, шо стоіть коло його: *я трохи урізав, на ще ти 
ножа, тай ти уріж собі, та тоді підем уже.» Цей за ніж, та 
туди — так рукою достягас сала. Конін и цьому урізав так, шо 
чуть руки не перебив. Тоді Антін каже Опанасу: «ти, сучій 
сину, не признаєсся, шо тебе удрав по руці добре! та хотів, 
щоб таки и мене удрав. Ну, тай удрав вражій син!> А Конін 
так сміецця за вікном у хаті, тай каже йім: «И-и, сучі сини! 
хотіли їй у мене украсти... Йдіть у хату, я вам дам попойіс- 
ти, та с цим и підете.» Потім жінку збудив, загадав йій нап- 
рягти сала йім; вони найілись добре; дав йім ище и надорогу 
трохи, тай каже: «йдіть же, та білш не крадьте у злодія! Вони 
роспрощалися з ним, тай пішли у світа, 

(.'<;тисана в'ь Уманском'ь уйзді, Кіевской губ., передаль 
х\. Иетруняка.) 



74. 



ТРИ БРАТИ: 
КОНІН, АНТІН И УДАС. 

Як було собі три брати: один Конон, — тай пішов красти 
коней; другий Антін — и той пошов за тим; третій брат Улас 
— піятий день як шукає вас (да то братив тих.) Изишлися, 

пойшли до одного поміщика коней красти. Узяли пару коней 
с конюшні и вивели в ярманок продавать. Тут и сказали пану 
тому, шо' такиі-то злодійі єсть. Він пойіхав на ярманок и 
поймав йіх: *іпо ви, говорить, лошаді вкрали?» — Украли, го- 
ворять. *Як-же так украли, дай *— Ми, говорать, можем 

украсти, дак и вкрали. — сСе в мене, говорить, єсть у вамбарі 
платте празникове, дак ви, можете покрасти?» каже: — покра- 
дем,— Як узяв: «Єжели ви покрадете, дак вам будуть и лоша- 
ді^ а ежели не покрадете, дак вам и голова долой!* 

Наставляв той пан сторожів дванадьцять у двері— и при- 
казав строго, шо «будуть красти из анбарів Конін, и Антін и 
Улас.» Вони пришли. Перед двором горох у копицях. Конін 
пидліз йод копицю, и приніс тую копицю на собі аж у двир 
у самий и людей потуманив, так шо поснули усі; а сам одті- 
кнув имбар и повиносив сало. — У його дванадьцять пар собак 
(у того поміщика), він понагодовував салом усіх, повиносив 
йочви и поналивав из инбару и из бочок водки у ночви. Со- 
байй, писля сала, давай пить водку (сало солоне). Качались, 
іеачались — поснули собаки. Вин узяв, пощипляв за хвости и 
через баркани поперекидав усіх, сам забрав тийі плаття и по- 
ніс до тих, до братив до свойіх, и стали ділицця ним, и заве- 
ли(сь) спорицця: той хоче, шоб тому більше, а той — шоб тому. 
— ^Вин и сказав (Конін) пойти до пана: ♦нехай виннасрозсу- 



-^.197 — 

дить: цому воно впаде більше— чи тому впаде більше, шо ко- 
торий украв, чи тому, шо которі сиділи перед двором?» 

Прийшов у двир Конін; сторожі сплять: туму наслав на 
йіх; собаки на баркані висять; вин увишов у комнати— свіча 
горить и пан спить! Той и мальчик у головах у пана сидить 
байки бав. Ивин на Нальчика на того сон накинр; вин маль-; 
чика переніс; положив у другім місті; сам сів у п|іна в голо- 
вах. Пан прокинувся, не взнав, шо мальчик, — загадує йому: 
<«чом байок не баеш?> Вин каже: «да я немножко ^задрімав — 
ото, говорить, и приснилось мині, шо: було собі три брати — 
Конін, и Улас и Антін, и вони в одного поміщика украли три 
жупани, и, говорить, радяцця прийти до того пана: кому вони 
принаддежать: тій сиділи під двором, — а в того пана горох у 
кодицях деред двором...» Пан каже: — так як у мене? — *Каже: 
— так, як у вас, а можеть и в вас. — Конои подлізь під ко- 
пицю и ввийшов під тиею копицею аж у двир и на людей сон 
накинув. Ти люде поснули, из имбара сало повиносив, собак 
понагодовував, — ^и в його дванадьцять пар собак, у того пана... » 
Той пан каже:— так, як и в мене? — ^Каже: «так, як и в вас, 
а можеть и в вас."» И повиносив и понапоював собак водкою, 
и в того пана, говорить, двір дошками обгорожений. Собаки 
понапивались, —качались, поснули; вин узяв пощ,иплював за 
хвости, поперекидав через баркан усіх. Вин забрав тиі жупани 
з инбара, и завелись спорицця тиі злодії, шо кому більше впа- 
дає: чи тим, котрі сиділи перед двором, чи — которий украв?* 
Пан судить так: -шо більше тому упадає, которий крав. 

Оглядицця пан, уранці вставши, аж вин судив, у його й 
цркрали. Вин вийіхав до йіх изнов. «ти, говорить, Конін, пок- 
рав жупади?» К^же:— я, пане!— *Дак се в мене и кольце таке, 
шо стойіть пьятьсот рубдей, дак ти можеш украсти?» — Мо- 
жу. — ^►Іягають спать, а вин перебрався дівкою (Коиоп). Пан 
сщщв кольце те и оїдав девею схоронить; а той и підглядів. 



— 198 - 

Полягли спать. Вин ніччю пидійшов, увишов у комнати, одим- 
кнув шкатулку, забрав те кольце, — ^пошов. 

Вийіжае пан, по утру оглядівся, шо нема кольця. — вийі- 
хав до його: «ти, Конон, кольце вкрав?*— Я, говорить, пане! 
— «Ти, говорить, вор такий, шо можеш у мене и бариню вкра- 
сти?* Каже: — можу.— «Єжели ти вкрадеш бариню, дак я тобі 
подарую все теє, ежелиб ти бариню тильки вернув.» Иросни- 
сались так. — Прийшла ноч; лягає пан спать и бариню кладе 
коло себе и привьязав йійі чим — там — ^чи рушником яким, чи... 
до себе. Вин пидгіхав ноччю. Тут сторожі усюди сторожать: и 
на воротях усюди сторожі, и биля комнат сторожі. Вин сон 
накинув на йіх, — поснули всі; вин колодку найшов, войшов у 
комнати: спить пан и бариня. Вин не чув, як Конон бариню 
одв^язав, биля пана колодку положив и привіязав, а бариню 
забрав: бариня и спала и нечула. Вин забрав бариню, вийіхав 
куди-то в свій ліс, положив спать; вона там спала . до світа. 
Пан прокинувся — аж украв Конон бариню, — дак скільки коней 
покрав у його, так той подарував усьо, тільки бариню забрав. 

(Записана вь Пирятинскомг уЬзді, Полтавской губ.) 



75. 

БАСАРАБСЬКИЙ РАЗБОЙНИК. 

Ото в єден раз, три парубки пішли на Басарабію зароб- 
лять, и там робили цілу зіму благополучно. Настало літо. Вони 
зрадувались, що Боже літечко настало: лекше буде робити. 
Ото, щось послі того, пройшло місяць, а може й ще більше. 

Ото в єден день, послі роботи, взяли вони по куску хлі- 






— 199 — 

ба, тай пігади до кирниці полудно(ва)ти, бо в йіх був чарст- 
вий хліб, — ^через то, що вони були на свойі харчі. Як прий- 
шли вони туди до кирниці, стали полудновати — и хліб умоча- 
ти у воду. Аж тут вони дивляцця: щось шелестить тросником; 
а в йі!х и в душі похололо — т хліб не лізе в пельку. Тут див- 
ляцця вони в тросник — щось ище гірше шелестить, — вони ще 
гірше полякались. Тут дивляцця — аж виходить кацап и за ним 
ведикий-превеличайший собака. Тут вони и незнають що ро- 
бити. Той кацап йде прамо до йіх. Як прийшов він до йіх и 
крикнув: «здрастуйте, ребята!» — здоров, здоров, - крикнули хлоп- 
ці. Просим подудноїи! - сказали вони, Та як ісазали, то так 
наче через сон. Розбойник сказав: «полудноти? нехай Бог бла- 
гословить вам.> Вони сказали: — спасибі, спасибі, добрий дя- 
дюшка! — Той розбойник сказав йім едно слово-хлопцям: «ну 
хлопці, полуднойти, то, може, трохи погуляємо в тісноі баби! 
— ^Добре, крикнули хлопці: — ^добре! — тай стали скоріще полуд- 
ноти. Пополудноли вони, стали гуляти в тісноі баби. Розбой- 
ник сів протів йіх, а вони коло верби — и операюцця об вер- 
бу и гуляють в тісноі баби. От разбойник став, так став пиль- 
но дивитись на йіх, тай той не досидів коло верби. Той не 
промах: став дивитися па його... Коли став луче приглядатися 
до його: коли тут— він виймає два ножі. Він злякався так, що 
и слова не промовить. Розбойник виняв ножі, тай едного и 
другого ударив під бік ножем, — так вони и захарчали. А той 
став у його проситися, щоб він його хоч пустив на світ. А 
розбойник сказав земляку: «не бійся, ти будеш мойім, братом 
за те, що ти не погубив мене и(з) світа: як ти дививсь 
на мене, як я виймав ножа, то ти не взяв мене за руки; 
а то як-би ти мене тоді взяв за руки, то я був-би про- 
пав; а так — ти будеш мойім рідним братом.* — Ну, добре, 
— сказав земляк. Розбойник взяв едного парубка, а земляк 
взяв другого парубка, тай потягнули в тросник, а сами 
шшди до хати розбойнива, 



— 200 — 

Ото вони убивали ліодей, обдирали й різали. Ото, такий 
вірний став земляк розбойпику, що немає десь найвірніщого в 
городі и в світі. Ото розбойник полюбив його за те и роска- 
зав, де в його гроші лежать— именне все. Ото вони прошля- 
лись цілих п-Бять років. Ото настав шостий рік. Розбойник 
открив йому, котрого числа його именини. Ото вони пишли в 
містечко и почали все куп.іяти, що треба на имепини йім. И 
покупали вони всього: горілки, вина, вишняку, пива, меду, и 
там всего. 

От розбойник и сказав йому, що «як отпразнуємо, то 
підем До мене до дому, и там будем у мене гулять п ппть, и 
будеш щитатися моім братом, и там у мене ище є два брати. » 
А мужик — смик собі: — що як піду до ного до дому, то він 
мене заріже? — Накупували вони вина всякого, и стали пити 
да гуляти. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки: 
випив тільки першу чарку, а то все в рукав виливає, — так, 
що не замітить розбойник. Ото розбойник упився и розіклався, 
тай заснр. Той земляк довго думав: чи зарізати, чи ні? А по- 
тім роздумав: взяв свого ножа, тай зарізав його — він так и за- 
харчав... Тай сказав, ще: «маєш ти щастя: догадався, що ро- 
бити!* Мужик той послі заволік його в тросник, а сам наб- 
рав грошей, тай пішов до дому, и там оженився, и росказав 
в селі: хто буде ходити на Басарабик), той буде проклят три- 
жди анахтима! 

(Записана в'ь Васильковскомг уЬзд'Ь, Кіевской губ.) 



201 — 



76. 



о 



ПДНСЬВИИ МУЖИК 



РОЗБОИНИВ. 

і 

г 

в един раз, мужиЕ пойіхав в Кийів з гусьми и з курча- 
тами. Прийіхав він, до копитана и оддав кури и гуси копита- 
ну. Як йіхав назад він из Кийіва, в лісі коло берези став по- 
лудновати. Коли дивицця - йде розбойник из собакою. Прийшов 
до нього, и каже йому: «здоров!* -Здоров. — «Полуднуй скорі- 
ще, — полуднуй, та поборимося.> — Добре, — каже грицько. Гриць- 
кові и в пельку хліб не лізе. Ото Грицько отдав собаці; собака 
изйів хліб. Кацап став кричати на Грицька: «на що ти даєш 
йому хліб? ти знаєш — він в тебе не просить хліба, а він дол- 
жен знати свого хазяена.» А Грицько каже кацапові: — а як 
мені в пельку не подіз, то я и о(д)дав собаці. -ї»Ну, нічого,* 
сказав кацап Грицьку: — «давай поборимось.»— Давай, — ^крик- 
нр Грицько. Тай стали боротися. — ^Грицько перший раз по- 
дався кадапові, а другий раз не подався. Кацап каже: «давай 
«ще раз поборимося!* — ^Давай, каже Грицько, поборимося. — 
Сталп боротися с кацапом. Грицько подаецця. Як Грицько 
под;і:;ся, ТОДІ кацап давай из халяви ножа виймати. Як Гриць- 
іьо побачив, що кацап виймав ножа, тай викрутився. Кацап 
став кричати на собаку: «возьми, рабчик, його!» Ра^чик не 
бере. Грицько став собі кричати: — ^Рабчик! возьми кацапа. — 
Рабчик взяв кацапа, тай задушив. Грицько тоді взяр за коні, 
тай пойіхав до дому. 

Прийіхав в едно село, дивицця— кацапка кричить: «Раб- 
чик, пойди сюди! Рабчик!.. певне кацап пропав... Отож хтось 
накивецца!» Тоді Грицько сшікнув в чом діло, тай вернувся, 

26 



— 202 — 

та по за селом, тай прийіхав до кацапа: обшукав його, тай 
найшов пгятсот тисяч, тай, послі того, попіхав до дому, а со- 
бака за ним. И той собака в його був пьятдесят год, поки 
хазяен и умер; а як умер хазяен, то собака не зцати де по- 
ділася. • 

(Записана тамь-же.) 



77. 

РОЗБОЙНИКИ. 

в еднім хуторі жив дуже богатий чоловік; він мав собі 
дочку дуже гарну. В еден раз, на самі заговіни, батько и мати 
пойіхали в гос»і до родичів, а дочка осталась в дома на ха- 
зяйстві. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати, 
и пішла в село, щоб собі закликати дівчат, для смілости, и 
привела собі десять дівок, щоб не боятись. А в тім лісі жили 
розбойники и давго нахвалялись батька йійі обкрасти, та не 
можна було. Здумали вони саме на заговіни піти до його, тай 
над вечір пішли. (Иіх було всіх сім). Так як увечері на заго- 
віни, то йім не було часу в хаті сидіти: една дівка пішла ко- 
рови дойіти, а друга за дровами, — ^так и* поросходились всі. 
А розбойники пішли в хату: шість сіло на горі, а еден сів 
під полом.. 

Дівчата наварили вечерати, принесли горілки, тай хотіли 
сідати вечерати. От, една дівка заглянула під піч за коцюбою, 
тай побачила розбойника, тай злякалась, и начала говорити 
свойім дівчатам. Дівчата полякались и кажуть една до другоі: 



— 203 — , 

«тра нам щось думати!* И начали говорити хазяйці. А ха- 
зяйка каже: — то щось так тобі! сідаймо вечерати. — Тай сіли 
вечеряти: чужі дівчата сіли с краю, а хазяйку посадили на 
покуті, тай вечерають. А разбойник вилізає с під полу. Як 
побачили дідчота, що він вилізає с під полу, до давай втікати 
до дому. А хазяйка не вспіла втекти з нрми. Тоді розбойник 
почав Еликатй своіїіх товаришів.' Вони позлазили з гори, посі- 
дали за стіл и почали вечерати. Бечерали, що Бог приказав. 
йім. Стала дівка подавати йім вареники, тай без масла. Дівка 
каже: «почикайте, хлопці, а піду візьму масла до вареників.^ 
Разбойники кажуть:-^не треба, ми й так иззімо, — Дівка поча- 
ла говорити: «як таки можна — заговіни, а йісти вареники без 
масла! так таки нам не приходицця. » Довго вони не пускали 
ейі, щоб вона не втекла. Вона каже: «я не втечу, не бійтесь!» 
Взяла ложку, миску и свічку, и пішла в комору, тай за- 
перлась. 

Свічка горить в коморі, а вона взяла косу и стала на 
дверах с косою. Розбойники чикають, тай чикають єйі, покіль 
вона принесе масло. И пойіли розбойники вареники — ^немае 
дівки з маслом. Пішли вони дівки шукати до комори, дивляц- 
ця — свічка горить в коморі. Самий главний, атаман йіх, — (в 
дверах була дірка, де ключа сажати),— отаман хотів отперти 
комору пальцем, а дівка одрубала йому пальця. Росердидись 
^розбойники на. нейі— давай підкопуватись. Підкопались розбой- 
ники під комору, отаман и каже розбойникам: «лізьте* в ко- 
мору! > Поліз сден розбойник — вона йому оттяла голову и ви- 
тягнула його до себе; а це и другий — вона так и другому зро- 
била — и всім. Отаман йіх остався, и побоявся лізти в комору, 
и пойіхав до дому, и росказав батькові, що сини його побиті; 
батько дуже росердився на багача. « 

Прийіхав багач на третій день до дому, дивицця — двері 
одчинені, комора підкопана, дочки немає... Батько заплакав и 



— 204 — 

ПІШОВ до вокори обдивитись, що вкрали. Став двері, одбивати, 
дочка начала кричати: «хто такий?» Батько обізвався: — то я, 
дочко.— Дочка очинйла комору й стала росказувати, як було; 
батько заплакав, тай так пройшло. 

Через год найіхали розбойники сватати дочку багача. 
Дочка пізнала розбийників и начала батьку говорити: . ««це ті 
розбойники, которі хотіли убити. > Батько невірить дочці — як 
таки моана що це вони! бачиш, дочко, як вони багато прийі- 
хали — ^шестеркою, хвайітоном. — Невірить батько, каже до дочки: 
— йди за його. — ^Дочка пішла за його: тут вони повінчались, 
беруцця хати. Тут разбойники запрягли своі коні, сіли, взяли 
жінку и поШхали, а батько так остався в дома. 

Розбойники гїрийіхали до дому, прикували дівку и кажуть: 
«ти та дочка, що нашу братню погубила, — почикай, ми тобі 
дамо в завтра! ^ Сказали разбойники наймички свойі, щоб вона 
носила воду в казан. Наймичка сказала, «пустіть мені дівку, 
бо мені дуже тяжко тягнути воду.» Розбойники пустили дівку. 
Наймичка начала говорити дівці: «знаєш на віщо ми будем 
носити воду?» Дівка каже:— не знаю. — Тоді наймичка каже: 
«ото тебе будуть варити; коли хочеш жити, то отстойіть коло 
колодязя пеньок, то вбери його за себе, а сама тікай до дому.» 
Вона так и зробила, а сама стала втікати, и догнала чумаків 
— ^из рибою йшли — ^и заховалась під рибу. 

Розбойник ііитабцця наймички: «де дівка?» Наймичка ка- 

« 

же:— он, стойіть коло юирниці. — Розбойник начав кричати: 
«йди до хати!» А пеньок не слуха розбойника. Розбойник при- 
біг до пенька, вхватив за хустку, дивицця — пеньок а ні слова! 
Тоді розбойник сів на коня и почав доганяти дівку. Догнав 
чумаків и начав питатись: «чи не бачили дівки? » Чумаки ка- 
жуть: — не бачили.— Розбойник вернувся до дому, а дочка таки 
заховалась. 

Розбойиик став під вдним дубом и начав стреляти наду* 



— 205 — 

би: духав, що вона де седить на дубові, — тай як раз попав 
вйі в ногу. Кров стала капати, а разбойник каже сам до себ^^: 
«от, Божа роса падав!» тай пойіхав до дому. А дочка втекла 
до дому, тай сіла на горі. Тут незабаром йдуть |розбойники н 
стукають у вікно: ♦очини, тату!» Батько очинив. «Здрастуйте!» 
— ^А чого, моШ. діти, прийіхали? — Розбойник каже: «дочка, та- 
ту, втекла вчора в вечері. » Батько нічого не каже, став прий- 
мати сина. Мати чогоіСь вийшла до комори; дочка обзивавцця: 
•мамо! я — ось!» Мати обзиваецця: -то ти, дочко? — «я, мамо.» 
— ^Де ти взялась, дочко?— Дочка росказала матері, як из нею 
було, а мати - батькові. — Батько каже свойі жінці «ти угощай 
йіх, а я побіжу в село, візьму козаків.» Жінка:— добре! Бать- 
ко побіг у село, взяв полк козаків и привів до себе. Козаки 
оступили хату. Батько каже до свові дочки: «злізай дочко йди 
до хати!» Тільки війшла до хати, а розбойник до нейі — схо- 
тів убити. Тут побачили козаки, взяли розбойника и отправи- 
ли в тюрму, а дочка осталась у дома. 

(Записана тамь же.) * 



78. 

9. 

МОРСЬКИЙ РОЗБОЙНИК. 

Було собі два брати: один звався Хведір, а другий Яким. 
И то того Якима в москалі брали, а він утік из дому, щоб 
як у москалі не взяли. (Бо тоді ще можна було ховацця. Ка- 
жуть так було: як утіка та не знайшли, той прав: вже на в 
послі не возьмуть). От він як пішов, хто його знав куди, так 



--. 206 — 

іцо й брат його Хведір не знає, де він. Вже й набор минув и 
вже скілько годів пройшло, а його все не чутно того Якима. 

Ото цей Хведір жив-жив дома сам, да вже як дуже ску- 
чив, то тоді надумавсь пойти пошукать брата, щоб хоть поба- 
чицця да взнать— чи він є хоть на світі живий, чи немр.? ^^а 
як зачав йти, та пішов аж у Кримську область, бо він знав, 
що все туди найбільш ^уло втікають. От він як прийшов туди, 
зачав там шукать, да якось скоро и найшов. Ото вони там 
собі поздоровкались, — зрадіють, що' побачились, говорять про 
все: як которий хазяйінуе. Цей Хведір росказуе, що «паріа во- 
ликів єсть и овечят трохи.* А потім давай Якима роспитувать, 
як живе. А Яким каже: «а я, брате, так — як бач! Оце тобі 
все хазяйство, що на мені. Тут не тілько я один, а тут нас 
єсть чоловіка більш як двадцять, — такі собі бурлаки! *— Дак як 
же ви живете: чим же ви живитесь? — поспитав його Хведір. А 
він и каже: « ось ходім, брате, я тобі покажу. » їай пишли до 
моря, бо він жив над самим морем. — Ото прийшли до моря, — 
там човен на «березі стояв,-— а Яким каже: * сідай в човен.* 
.От він сів з ним и пойіхали скрізь морем. 

Одьйіхали од берега так як верстов з десять; коли дивиц- 
ця той Хяедір — аж навпроти так гребе^ так гребе, що страх, 
човном,— и прямо до них. Скоро зрівнявсь из ними, зараз поз- 
доровкавсь из тимь братом Явимом, и говорить не понашому, 
а брат Яким говорить из ним теж не понашому. (бо вже го- 
дів скілько, як він живе там, то наловчивсь чужоі мови). Ото 
брат поговорив-поговорив з ним, а потім той виймає гроші, 
одщитує таки чимало грошей и дає брату Якиму; після того 
подає тому брату віревку и перелазить сам у човен; а тоді 
боруть того Хведора у двох из братом, вьяжрь. Извьязали 
його, так що йому неможна й поворухнуцця, — перекинули в 
той човен, попрощались и розьйіхались: брат поШхав назад, а 
цей и собі из відтіля пойіхав. 



— 207 — 

От лежить той Хведір, тай думає: «щож теиер я буду 
робить у світі Божому, що це мене брат продав .якомусь чу- 
жоземцю? >» А той везе його скрізь морем, хто його зна й ку- 
ди, та ще и швидко. Коли так як через півгодини — щось из 
ружжя як трахнуло, тай убило того чужоземця — так и пере- 
вернувсь у човні! лежить він не живий. Аж ось-дивицця: 
прийіжає той брат Яким; взяв зараз свого брата розвіязав шви- 
денько, а тоді того вбитого як зачав обшукувать — ^до іцось 
пятьдесят тисяч найшов карбованців; а тоді посидали у свій 
човен и пойіхали назад. Да тоді брат и питаб у брата: «А що, 
брате, бачив, як я живу? и с чого я хліб йім? Оцеж я, каже, 
тобі показав: бач, тебе взяв продав, а потім сам заМхав из 
друтото боку та його вбив из ружжя, а гроші він забрав. Наж 
тобі, каже, пьятьдесят'ь тисяч, та йди до дому хазяйінуй из 
жінкою, а я вже тут буду бурлакувать.* Тоді той взяв гроші, 
попрощавсь из братом свойім Якимом, тай до дому пішов. 
Прийшов до дому, да так розжився из тих грошей, що у до- 
рогу посилає. 

(Записана ві» Полтави, на Бабишанахі). 



79. 

V 

ПЕРЕКОТИПОЛЕ. 

Два парубки ходили на Басарабію заробляти грошей, и 
одного літа заробили по двадцять карбованьців, тай йдуть уже 
до дому. А один був дужчий од того другого тай думає собі: 



— 208 — 

«А ну, убхю його и візьму отті двадцять карбованьців, то бу- 
де уже сорок.» Дай каже свому товаришові: •ходім, брате, 
осюдою: ту є слоботва, а в тій слободці єсть люде мені зна- 
йомі» Той и послухав його. Зайшли вони в один яр, такій що 
кілки небо та земля. Так тоді цей парубок и каже: «оттепер 
я тебе зарижу,*— тай почав душить. А той каже: — подожди, 
пане брате, хоч попрощаюсь. — ^А цей каже: *с ким же ти, 
прескурвий сину, будеш прощацця, — ^що тут нікого и немає?» 
А той таки просить його: — ^не ріж, я на час поіїрощаюсь. — 
Ото цей дав йому підвестись; він підводицця, — ^коли це — ко- 
тйцця перекотиполе; так він тоді каже: «прощай, перекотипо- 
ле! та гляди: будеш мені свідок. » Ото и сказав це, тай ліг на 
землі; а той наче трошки злякавсь, а потім думає собі: «чого 
мені бояцця? він до бурьянини говорив... И вже вона кому 
скаже!» Ото и зарізав; узяв у його ті двадцять карбованьців 
и йде до дому. 

Прихоїдть до дому; тут стали його питацця: са той же 
де парубок, що с тобою туди ходив?» Він каже: — остався там 
— каже: немаю чого до дому спішить, — ^лучче останусь, тр мо- 
же, ще що зароблю.— Ото це сказав, а вони йому и повірили. 
Ото цей парубок у мьяснйці оженивсь ; потім на святках 
пойіхав из жінкою до йійі батька. Йідуть вони полем, аж ко- 
тицця перекотиполе! Бін побачив його, зараз и здумав те, що 
той прощавсь из перекотилополем, тай засміявсь; а жінка и 
начала його допитувацця: «чого ти засміявсь, чоловіче?» Він 
каже: — так собі.— Ото вона як, пречипилась до його: «Скажи 
таки, чоловіче! хіба я кому скажу...» Він собі думає: хіба жін- 
ка кому небудь скаже? тай росказав, що то він зарізав того 
парубка. А жінка и начала бояцця його— думає: «як заріже и 
мене коли небудь!» - Прийіхали до йійі батька, тамприняли йіх 
так, яв треба. Ото цей чоловік тут и упивсь добре, тай іпчав 
жінку бить; а жінка и пс вимовчала, тай кажо: а, сякик-та- 



— 209 — 

БИЙ сину! ти зарізав того парубка, що с тобою ходив зараб- 
лять,— то ти хочеш и мене зарізать!» А батько зараз став пи- 
тать йіиі, — як це було, дочко?— Вона и росказала, що так и 
так було: «він зарізав парубка за двадцять карбованців.» То- 
ді зараз його звязали, та об'ьявили у стан, а там уже иотда- 
ли на Сібір. 

(Записана вь Уманскомь у^зді, Кіевской губ., передал:ь 
А. Петруняка.) 



80. 



ЗАРІЗАНА аіНКА. 

Була собі жінка, та оддала дочку на чуже село. Така ба- 
гата та дочка, та йде полями та житами до матері в гості. А 
вона була вагітна; йійі в дома не пускали — ^казали: *не йди 
одна, бо далеко, —сама не виривайся!» Аж вона йде— аж зди- 
бає дпа діди: йіден сліпий, а другий видющий. От узяли та 
щ^опустили йійі від себе трохи, тай стали, тай радяцця обидва 
діди — ^кажуть: «Візьмім ми йійі заріжем у житі и подивімся — 
як у неі дитина лежить: чи до гори ногами, чи головою?» 
Догнали йійі тай зарізали ту молодицю и поздирали з неі до- 
рогі коралі, и бекешу, и все гарне убранье: и чоботи червоні, 
и спідницю, и хустку, да взяли да роспороли йій живота геть 
— ^и дивились: як у неі дитина лежить. Подивились, тай покі- 
нуди, а те все забрали. (До низу головкою, а до гори ніжка- 
ки). Тай прийшли у те село саме, що вона пішла до свого 

27 



— 210 — 

батька в гості, —та там походили у тім селі, тай потрапили 
як-раз на ейі батька, — ^даи попросились ночувати: *ми пе бу- 
дем у хаті ночувати, підем на двір: аби в облеці.* 

От вони переночували у ейі батька у клуні. Ті діди и 
говоруть: «закопаймо ми сю одежу у сій клуні, — ^нехай вона 
закопана буде.» Та закопали на тій порі у тій клуні під со- 
хою. А тут вже розрух зробився: шукають тиі молодиці: по- 
розбігалися скрізь^ якою вона дорогою йшла, тай найшли йійі 
у житі. Привезли до дому, нарадили уже ховати. Плаче мати: 
«доню моя. голубко моя! Яку тобі Бог смерть дав на дорозі...» 
Аж приходить знахарка на похорон. Зачали йійі просити, щоб 
вона ворожила: хто йійі таку смерть зробив? От вона роски- 
нула карти, тай каже: *є у вас люде ті, що ночували? .И в 
вас ті люде ночували: отті-то люде вашу дочку зарізали, — ^яке 
було на нейі убрання, то йдіть до клуні и шукайте його під 
сохою, и як знайдете, заставте тих людей, щоб откопали.* 

Привели тіх дідив, та кажуть: «откопайте нам, дідусю, 
то, що тут у землі закопано.* 'Як сказали откопувати тим ді- 
дам — так и полилась з них кров ротом и носом: бо вже гріх! 
Забили йіх у диби, — як зачали питати, як завали питати; а 
вони кажуть: «ми зарізали йійі — дивились: .як у нейі дитина ле- 
жить. • (Вже старі, зостарілися — и свойі, може, були, а не зва- 
ли, як дитина в жінці лежить!) Взяли тіх дідив тай спалили 
в бочках, а дочку поховали. 

(Записана вь НемировЬ, Брацлавск&го уЬзда, Подольской 
губ., передаль А. Петруняка.) 



— 211 — 

81. 

« 

ВІРНИЙ КРЕП А». 

Був собі нан такий багатий, — не який же він багатий — 
мав собі шість волів, семого золоторогого. И був у його крі- 
посний Йван. Йван на степу воли пасе^ и що неділі йде до 
його на приказ, и він панові усе правду каже — не вміє бре- 
хать. От прийізжае до його пан багатий — и він має село. В 
його не найдецця ні один чоловік такий правдивий, як у 
того один. *чи єсть у вас,— питає пан пана: Іоть один чоло- 
вік, бо у вас багато людой, которий би ка^^ав правду?» — Ссть, 
— каже. — «як він тобі правду скаже, я тобі даю своє село.» 
— А як не скаже, то я од свого добра одійду и кріпосний 
буде твій. 

Той пан, що прийіхав, на увірення посилає свою дочку 
до кріпосного на степ. —«Здрастуйте, дядьку! чи далеко тут ді> 
села?* — Недалеко — сім верст. — «На вечір сонце повернуло, 
поночі йти — буду коло вас ночувать:» Він каже: — ^ночуй!— - 
Стала вона ночувать коло його, —він давай з нею жартувать. 
•^Ні, дядьку, не жартуйте: як хочете жартувать зо мною, то 
заріжте вола золоторогого, наваріть м-ьяса з його.» — Ии, дідь- 
ко його матері! не куди той віл йшов —заріжу. — Зарізав йій 
того вола, наварив міяса, золоті роги позбивав у голови пок- 
лав. Переночував він— и став думать об тому волові. 

Обійшов воли, настромив шапку —буцім то він приходить 
до пана. «Здрастуйте, пане!» — Доброго здоровхя, Йване. А що, 
воли у добрім здоровьі? — «Гаразд, пане.» — А золоторогій? — 
«Нема, пане.»— А деж, Йване? ♦Украдено, пане.» Він упгять 
до тиеі шапки: — брешеш, сукин сину?.. — Та ту шапку по по- 
тилиці. «Не приходицця мені так брехать.» — Застромив шапку 
и обійшов знову воли. Прийшов до шапки: «здрастуйте, пане!» 



— 215 — 

— Доброго здоровія, Изане. А як воли? — «В добрім здоровьі, 
пане. » — А зол оторогий?— « Неміа. » — А деж він? — « Вовки ззіли. * 
— А золоті роги? — «Занесли.»— Брешеш, сукин .син!— та під 
шапку по потилиці таки. * Обійду я третій раз,— як не вдасця 
збрехать, треба панові правду казать.* От він, обійшов воли, 
приходить до шапки: «здрастуйте, пане!» — Доброго здоровая, 
Йване. — ^А що воли, Йване? — *В добрім здоровіі, пане.» — ^А 
золоторогий, Цване? — «Немає, пане.» — ^А деж? — «Зарізав...» 

— А золоті роги? — За золоті роги пожартував трохи » Тоді 

сам собі взяв засміявся до тиєі шапки: «так треба панові ска- 
зать!» 

Приходить же він до пана, — сидить пан ис паном у сто- 
лі, а таж панна — у комнаті в другій. «Здрастуйте, пане!»-:— 
Доброго здоровья, Йване.— А що ' воли, Йване?— «В добрім 
здоровьі, пане.» — ^А золоторогий, Йване? — «Немає, пане. »— А 
деж, Йване?— «Та зарізав, пане.і- А золоті роги? — «За золо- 
ті роги пожартував трохи......... — Правда, Йване, правда! — 

Той пан стиснув плечима, глянув карими очима, сів на коні, 
пойіхов відтіля. А той пан узяв поставив Йвана за самого глав- 
нійшого управляющого. 

(Записана вь Жаботин-Ь, Чигиринскаго уізда, Кіевской 
губ., студентом^ Штангеймомь.) 



\ 



— 213 — 



82. 



ЧОБОТИ. 

Був собі чоловік . багатий и мав тільки одного сина. От 
він як умірав, то призвав до себе сина, тай коже йому: «гля- 
диж, синку, щоб у тебе, як я и вмру, було так, як и в мене 
— ^що - субботи були чобітки новенькі.» Син и каже: — добре, 
тату.— 

Ото, як умер батько, син, дождавши пьятниці, йде. до 
торгу в місто, — купив собі чоботи и приходить в неділю в цер- 
ков в нових чоботях. Дождали другойі п^ятниці, — він знов йде 
в місто, — купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да нагору 
закину]^. И. так він робив кожнойі неділі, поки все, що в його 
було: и воли, и коні, и клуня, и повітки, и огород, и все по- 
продав на чоботи. 

От як не стало вже нічого й продавати, вій сів собі дай 
давай журицця — думає собі: «що це батько мені наробив? на 
що він сказав, щоб у мене що неділі був новенькиіі чоботок? 
а тепер мені цим зробив так, що я не маю нічого — зовсім бід- 
ний став!> А батько йому не сказав, а він сам еє розшоло- 
пав, що батько не купував що неділі чоботи, а тілько йіх 
кожнойі, суббгіти вимаже гарненько дегтем,~от вони й стануть 
новенькі. Потім він надумався: «А що, ажеж в мене в ба- 
гато чобіт, що я позакидав на гору, —полізу, поздіймаю, да 
буду носить. * От він носив ті чоботи, носив, аж поки не ста- 
ло; а далі й каже: «ажеж на горі в мене в ще батьковські 
шкарбани, — достану йіх, до ще, може, яку годину похожу.» 
Коли до тих шкарбанів, аж там гроші заховав батько. Він за 
ті гроші, да купив собі знов и волів, и все хазяйство,— дай 
став таким харяйіном, яким був батько; а чоботи вже не ку- 



1 



— 214 — 

» 

пував що неділі, а латав йіх, як часом подеруцця, а в неді- 
лю, або^свято казав йіх дегтем. — От як-то біда його навчила 
хозяйінувать да чоботи носить. 

(Записана ві Васильковскомі уїзд^, Кіевской губ., пе- 
редалг И. П. Новицкій.) 



83. 

ПОПІВНА. 

В єднім містечку жив прогейирей, він мав собі дочку ду- 
же гарну. В єден раз найіхав охвицер на именини батька, и 
полюбив дочку його. От, батько пойіхав кудись у гості. Охви- 
цер почув, що батько ейі пойіхав в гості, — пішов до нейі. Тіль- 
ки він прийшов до нейі — тут йіде батько. Йому нікуди хова- 
тись. Батько прийшов в хату и побачив його, тай сказав сво- 
йім слугам вигнати його со двора. Слуги вигнали його; охвицер 
заплакав и пішов на кватиру. 

В бдин раз Прогейирей поШхав до Благочинного. Дочка 
його сказала свойім слугам, щоб вони покликали охвицера; слу- 
ги покликали. Охвицер начав гулять з нею в карти. Тут йі- 
дуть батько и мати. Дочка злякалась и каже: «деб я тебе за- 
ховала? лізь в сундук!» Він поліз в сундук. Батько и мати 
сіли на той саме сундук, де він був заховатий, и седіли вони 
довго на сундуку. Потім и знов сказали кучеру, щоб він зап- 
ріг коні. Кучер запріг, батько н мати сіли — и пойіхали на 
ярмарок. Дочка кинулась до охвицера - дивицця а він мерт- 



- 215 — 

вий. Вона злякалась и не знав що из ним робити. А в його 
бр дуже любимий лакей; вона начала просить лакея, щоб він 
де заховав його: «я тобі дам, що ти хочеш.» Він согласився, 
взяв охвицера и заховав його в гною. 

Послі смерти батька и матері, вона осталась сама една. 
Лакей раз пішов на дешеву, тай гуляв, тай каже мужикам: 
«"от я буду танцювати з дочкою покойника ІІротейирея. * Му- 
Ж(іки заклалися, .що не прийде вона на сто рублів; взяли гро- 
ші, оддали на руки щинкару. А він пішов до баришні и по- 
чав говорити йій: «йди, коли хоч, зо мною на дешеву гуляти, 
а то скажу, що ти вдушила охвицера.* Вона взяла сто руб- 
лей и пійшла на дешеву, и начала з ним танцювати. Мужики 
цивова.іись, що така бариня с таким саVІдатом танцює. По- 
танцювавши з ним, вона сказала шинкару: «от, на тобі сто 
рублей, давай тільки цьому народові йісти и пити.» Та стала 
варити йісти. Наварила йісти и пити, и начали гуляти до ці- 
доШ півночі. Пройшла півноч, всі поснули; тоді вона взяла сір- 
ник, вийшла на двір, двері заперла, вікониці изнов заперла, 
сама обдивилась, що нема нікого, запалила корчму, а сама 
пішла до дому, заказала чорне плаття и почала ходити в йому, 
и молитись Богу, щоб Бог простив ейі гріхи. 

От, одного разу, вона начала просити попа, щоб він нак- 
лав покуту ейі за те, що вона задушила охвицера. Піп виспо- 
відав 6ЙІ и приказав, щоб вона на день три рази молилась 
Богу и раз йіла. Вона так и робила. Батюшка прийшов с цер- 
кви и говорить до матушки: «чи знаєш ти, хто ту коршму 
спалив?» Вона каже: — не знаю. — Батюшка каже: •я знаю, хто 
такий.» Матушка стала просити його, шоб він сказав. Ба- 
тюшка каже: «я тобі не скажу через те, що ти скажеш кому- 
небудь, — і я через тебе піду на Сібір.* Матушка стала божи- 
тись, що нікому не скаже; він повірив и сказав, хто такий. 

Скоро послі того був храм. На храмі позійіздилось ба- 



— 216 ^ 

гатО знакомих. Слово по слову, попаді сами межи собою, тай 
зговорились за ту корчму, що хтось підпалив. Матушка каже: 
«А я знаю, хто підпалив.» Попаді начали просити попадю, 
щоб вона сказала. Вона довго не хоті.іа казати, а потим раз- 
думалась — и росказада. Через год донеслося до самого ЬІитро- 
політа. — ^Бачить дивушіа, що ейі Сібір скоро буде, — роздума- 
лась вона, тай написала сама на себе прошение до Цара, що(1 
Цар простив ейі гріхи, — ^ще написала в прощенні, що вона 
в те времья була . молода и дурна, н просить: коли ейі буде 
іфощено, то вона піде в монашки. Вийшло рішення: ейі про- 
щено, а священника и жінку на Сібір. 

(Запвсана кь Еіеві, оть уроженца, Васильковскаго у^^да.) 

Б о н є ц І. 



0ПЕЧАТК1. 



Страшща. 


Отрока. 


Напечатано. 


Слідує гь читать. 


1. 


6. 


на лугах 


яа лукахь 


3. 


17. 


3 кочергамя 


3 кочергами 




26, 


иотооав 


потюпав 


— 


с:. 


я вздовші 


я вздовш! я вшяр! 


5. 


10 


який дурень 


який я дурень 


7. 


15. 


и 


йійі 


9- 


18. 


нам 


наш 


12, 


9. 


плашку 


ядяшку 


23. 


2 снязу. 


таке 


таке 


24. 


17. 


старий 


старий 


— 


18. 


пробіг 


ирибіг 


25. 


Існизу. 


хрнм— хрям 


хрум-хрум 


29. 


11 снизу. 


я кби 


Як— би 


:>0. 


1. 


просит 


просить 


32. 


1.4сиизу. 


и 3 тисячу 


И8 тисячу 


34. 


і 2 снниу. 


в нае є 


в нас в 


36. 


9. 


кінь 


кинь 


о 9. 


8,9 снизу „я полечу на вербу, одно крило 


„Я нобеаву да в дупхо 




простилю, а одним укриюсь^. 


влізу." 


40. 


11. 


одчинні 


одчини 


— 


17. 


брате! 


браттв! 


4і. 


2. 


в двух 


в двох 


46. 


9. 


вилізе, віюяові 


вилізе... Віюяові 


48. 


7. 


хох>ть 


хочуть 
на Коб 


— 


24. 


во Коб . • . 


53. 


22. 


одииеі 


однивйі 


55. 


7 снизу. 


„я сам." 


«Ясам« 


56. 


12, 13, 14 


.я сам** 

к 3 


«Ясам« 


57. 


Прииі^чаніе. 


9& 32 


58. 


10. 


Слабить 


Слабий * 


59. 


ві огдавлевін 


39. 


32 • 


61, 


5 сниау. 


дає 


дав 


63. 


5. 


тій 


він 


— 


і в. 


скакамя 


скакали 


65. 


1. 


оіяняца 


игявнця 


— 


7. 


мат 


мать 


67. 


3. 


у зусфиись 


и зострілясь 


— 


17. 


роскавав 


росказав 


69. 


1і. 


дувуєцця 


дявувцця 


— 


Н. 


бзяв 


взяв 


69. 


ві загдавія. 


у ЧОЛОВІЧОМУ 


у чоловічім 


70. 


2 


баті.о 


батько 


72. 


15 


ба більпіе 


да більше 


75. 


18 


винилці, 


винниці) 



раняі^а. 


Отрока. 


Напечатано. 


Слідуеть читать. 


77. 


7 


юо и горілки 


що и горілки 


78. 


1 


дівчику, 


дівчину. 


79. 


9 снизу. 


и вирвати (з) 


и вирвати 


— 


3 сншу. 


готовила. 


готовила 


82. 


44. 


летить 


лежить 


83. 


13. 


йій 


йійі 


— 


14. 


йійі 


йій 


84. 


^8. 


слйози 


сльози 


86. 


41 снизу. 


оцйого 


оцього 




4 снизу. 


каше 


каже 


9І 


5. 


вомазали 


помазали 


7 снизу. 


лаиросив 


попросив 


94. 


12» 13 


Гаробгев 


Горобьнов 


96. 


2 снизу. 


синего 


синього 


97. 


23. 


висчати 


влещати 


98. 


10,16,24 


на шовкових 


на шовкових 


— 


5 снизу. 


він він 


вія 


99. 


8. 


и вам 


вам 


100. 


9. 


любнй 


любий 


102. 


5. 


лльєцця 


ллецця 


— 


9 снизу. 


от цего 


от цього 


103. 


45. 


Дає 


Дає 


і 08. 


6. 


завоевуе 


завойовує 


— 


9. 


войои 


войни 


1^0. 


16. 


цего 


цього 


НІ. 


9. 


за него! 


за нього 


113. 


16. ( 
12.1 


^ • 




114. 


(на пожіранне 


на пожираннб 




б снизу. 


Гоопода 


Господа 


— 


2 снизу. 


любймаго 


любимого 


— 


1 снизу. 


одіжу 


одежу 


Пб. 


4??. 


сво 


свовйі 


Я9. 


7. 


иззійім 


изйім 


Ч г^ « 


4. 


п|)ипіка: пропадемо 


» припіка: проїїадеш 
и ти, пропадемо й 


121. 


3. 


шить 


мить 


123. 


4 снизу. 


и дванадцять 


на дванадцять 


125. 


5. 


тай окропу 


те й окропу 


126. 


44. 


сзстро 


сестро 


^— 


18. 


повен 


повен 


131. 


19. 


йому щасцю 


цьому щасцю 


182. 


4. 


усйого 


усього 


134, 


9. 


чого 


того 


135. 


7,3 снизу. 


колодезь,— зя 


колодезь,— зя 


136. 


41. 


живит не буддш. 


живим не будеш. 


— 


15. 


• о 

ш 


йій 


438. 


20. 


які ТИЙ) слббзи 


як тийі сльози 


459. 


42 снизу. 


сетра 


сестра 


145. 


2. 


троє 


троє 


451. 


4 снизу. 


в нас є 


в нас 6 


156. 


3. 


хозяінує 


хазяйінуе 




8. 


трех 


трьох 


459. 


5. 


ззьйів 


ззів 




6 снизу. 


Аш 


Аж 


165. 


42. 


и рілні готової 


и ріллі готовойі 



Сірашща. 


Строка. 


Напечатано. 


Слідуегь читать 


167. 


8. 


у мдун 


у млин 


171. 


21. 


тона 


вона 


— 


28. 


загадукав 


загадував 


174. 


11. 


Кушова 


кумова 


174. 


28. 


вигонять 


виронить 


180. 


2 свизу. 


свинем 


свиням 


482. 


8. 


по горіїву. 


по горілку. 


189. 


19. 


Ивано? 


Йване? 


191. 


о 


год и 


годів 


192. 


18. 


"роздивляюця 


роздивдяюцця 


196. 


7 снизу. 


из бочак 


из бочок 


201. 


9: 


грицвко 


Грицько 


208. 


10. 


а яіду 


я піду 


208. 


8. 


слоботка 


слобоїка 


209. 


5 снизу. 


убранье 


убранне 


210. 


8. 


облеці 


оплеці 


211. 


9. 


людой 


людей 


212- 


4 снизу. 


пойіхов 


ііоГііхав 


215. 


15. 


Та стала 


Ті стали 


— 


16. 


Наварила 


Наварили 






ЮЖНОРКСКІЯ СК13ЕІ 



ВБІПУСКГЬ 2. 



Издалі И. Рудченво. 



ВІЕВ'Ь. 
Вь їлюгряфіи Е. Я. ФвдфровА. 

1870. 



Додволено цензурою. Віть 5 Сентября 1869 г. 





^ 



мткш тт 



2. 



ОГІАВІЕНІЕ. 



1. Рукавичка . 

2. Колобок * • • 
І 3. Еотик и Півник • 
І 1 Лисичка-сестричка и Вовк-пане 
І 5. Лисичка-сваха. . 

6. Котик .... 

7. Соломіяний бичоЕ . 

8. Два товариші 

9. Волохаті люде. . 
0. Піяниця и чорт . 
1- Убогий чоловік и Чорт 

2. Упирь и Миколай 

3. Кривенька уточка 
і Голуб .... 
^< Телесик 
6> Золотий черевичок 

7. Мачуха 

8. Рнсь-нати . 
9> Дідова дочка и бабина дочка 

^^- Дідова дочка и бабина дочка 

21. Кобиляча голова . 

22. Брат и сестра в лісі . 

23. Попович Ясат ... 



брат 



Стрм. 

1. 

2. 
3. 
6. 



12. 
13. 
16. 
19. 



21. 
25. 
27. 
32. 
35. 
38. 



43. 
49. 



51. 



54. 
65. 



67. 
71. 



— п — 



чортову дочку 



24. ЛбвЕ . 

25. Летючий корабель 

26. Горіцшце>к9Силище 

27. Богатирь з бочки 

28. Царівнапжаба 
2». Ох . . . 

30. Про царенка Йвана и 

31. Вітер . 

32. Торба. 

33. Убогий та Багатий, и дівка-чорнявка 

34. Безщасний Данило и розумна жона 
95. Праевда та Неправда 

36. Гордий цар. 

37. Москаль-товкач . 

38. Чоловік з маслом и москалі. 

39. Москаль н чумак. 

40. Москаль-рибалка . 

41. Москаль-шкапа . 

42. Москаль н смерть 

43. Москаль 

44. Циган-дурник 

45. Циган-великовойін 

46. Циган и змій 

47. Циган и Юрій . 

48. Про цигана: а и Ь 

49. Про жидів: І, П н ПІ 

50. Про литву: І, П, Ш и IV 

51. Про попів: І, П, . 

52. Про ченця 

53. Про панів-ляхів: І, П, Ш, ІУ, У, 

54. Павська політика 



75. 

78. 

85. 

89. 

99. 
107. 
114. 
125. 
136. 
139. 
153. 
156. 
159. 
Ш. 
167- 
169. 
170. 
173. 
177. 
179. 
182. 
185. 
187. 
190. 

191. 

192. І 

194. 

198. 

200. 

202. 

207. 



Богда я приетупалі кь изданш сборника южно- 
русскихі сказоБь, я Еаміревалея ограничяватьея 
сказхажи нитді ненапечатаянии, и тодьбо, вї виді 
іСЕлюченія, допуетилгь перепечатку ніЕоторнхі ска- 
зокі изі <бибдіографичееЕОй рідБОСти >— Чернигов* 
екихі губернсБих'Б ВІДОКОЄТЄЙ. СЕазоБі, поміщен- 
шк.'ь ві другихі изданіяхі, увазанянх^ь иною ві 
предисдовіи БЬ 1-иу внпусБу, Я НЄ считалі себя ВІ 
праві перепечатать безі согласія собирателей. Но ві 
наетоящее вреия, бдагодаря обязательному сотдасію 
Н. И. Костомарова и М. Т. Номиса, я перепечатнваю 
запЕсанння иии СБазБи изь МододиБа и Чернигов- 
екаїо ЛиетБа, БаБі тохе изданій, сдішавптахся бодь- 

ШОЮ рІДБОбТЬЮ. 

И. Г-ко. 



1. 

РУКАВИЧКА. 

Був собі ДІД; та загубив рукавичку. ' От біжить мишка, 
улізла в ту рукавичку та, й сидить. 

А це скаче жаба, та й каже: «Хто, хто у цій руказиц- 
ці?* — «Мюпка-скряботушка, А ти хто?- - «Жабка-скрекотушка. 
Пусти и мене.» — *Иди.* 

От бі:кить оайчик, та й каже: *Хто, хто у ційрукавицці?^ — 
«Мишка-скряботушиа й жабка-скрекотушка. А ти хтоР^^— «Зай* 
чик-даланчик. Пустіть и мене.*- «Йди.* 

Коли це біжить лисичка: «Хто, хто у цій руказицці?* — 
«Мишка скряботушка, жабка-скрекотушка и зайчик-лапанчик. 
А ти хто?*— «Лисичка-сестричка. Пустіть и мене.» «Идн.» 

От вони сидять; біжить вовчик и питав: ^Хщ хто у цій 
рукавицці?«~«Мишка-скрд;Іотушка, жабка-срекотушка, зайчик* 
лапанчик, та сестричка-лнсичка. А ти хто?» — сВовчик-братік. 
Пустіть и мене.» — «йди.» 

Коли йде ведмідь, гуде и питаецця: «Хто, хто в цій ру- 
кавицці?* — «Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчив- 
лз^панчик, лисцчва-сестричка и вовчив-братік. А ти хто?» — 
•Ведмідь-набрідь. Пустіть и мене в рукавичку. >—* Йди.» От, 
и той уліз. 

Біжиіь кабан: «Хро-хро-хро! хто, хто в цій рукавицці?» — 
« Мвшва-свряботушка, жабка-сврекотушва, зайчик-лапанчив, 

1 



— 2 — . 

лисичва-сестричка, вовчив-братік и ведмідь-набрідь. А ти 
хто?« — «Кабан-неклаи. Пустіть в рукавичку и мене.» — *Иди.» 
От и три уліз, тай сидять. 

Коли це йде стрілець; бачить, що рукавичка ворушиц- 
( ця, — він як стрельне — аж там от-скількп шкур! 

(Записана в-ь г. Миргороді Полтавекой губ., А. Я. Руд- 

ЧеНБОМІ.) 



2. 

КОЛОБОК. 

Жив собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в лях 
н^ша. От раз дожились вже до того, що нестало у них и хлі- 
ба— ^и Ністи нічого. Дід и каже: ^Бабусю! піди у хяжву та 
назмітай у засіці борошеньця, та спечи мині колобок.» От 
баба так и зробила: витопила в печі, замісила яйцями боро- 
шно, що нашітала, спекла колобок и положила на вікні, щоб 
простиг. А він з вікна — та на присну, а зприспи— та на зем- 
лю, та й побіг дорогого. 

Біяшть та й біжить, а ва зустріч йому зайчик. «Коло- 
бок, ісаже, колобок, я тебе ззім!'» А він каже: «Нейіжмене, 
вайчиву-^побігайчяву, я тобі пісні заспіваю « — «А ну, якойі?» 
»Л по керобу метений, 
На іЕйцях спечений,— 
Як од баби та од діда втік. 
Так и од тебе втечу!» 
Та і фобіг. 

БіяситБ та й біжить, — зустрічав його вошвс. «Колобок, 
'колобс», я тебе звім!» — «Не Шж мене, вовчику-братіку, я тобі 
пісні заспіваю.» — <А ну, якойі?» 
<Л по коробу метений, 
Иа яйцях спечений,— 



~ з — 

Як од баби та од діда втік, 

Так и од тебе втечу!* 
Та й побіг. 

Знову біжить тай біжить,- зустрічає його ведмідь. ^Коло- 
бок, колобок, я тсбеазім!* — *Не йіж мене, ведмедику-братіку, 
я тобі пісні ласпілаи).» — < А ну!«> 

«я по коробу метений, 

На яйцях спечений — , 

Як од баби та од діда втік. 

Так и од тебе втечу!» 
^а. й маху... 

Біжить тай біжить, зз^'стрічаецця з лпсичкою.» Колобок, 
колобок, я тебе ззім!» — «Не йіж мене, лисичко-сестричко, я 
тобі пісні заспіваю. » — « А ну, якойі?». 

Я по коробу метений. 
На яйцях спечений,— 
Як од баби та од діда втік, 
Так и од тебе втечу! « 

«А ну-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мині 
чутніше буіо.« От він и сів, та й давай саіваФи: 

«Я по коробу метений, 

На яйцях спечений » 

А лисичка його — гам! та й проковтнула. 

(Записана там'ь же.) 



3. 

КОТИК и ПІВНИК. *) 

Був собі К'Ліік и Півник, та й побратайсь. От котикові 
треба йти по дрова, він и каже півникові: -СяД же ти, пій- 



*) См. вви. І, с. 27—29, № 15: Лисичка^ ^^отик и Півник, 



— 4 — 

нику, на печі, та йіж калачі, а я піду по дрова, та як прийде 
лисичка, то не озивайсь! >^ Пішов. 

Коли ж біжить .Іисичка. ЛІівнику, братіку, одчини! Пів- 
нику, братіку, одчини! як не <>дчпнош, оісонце видеру, борщик 
вийіаї и тебе возьму.» А иівник калсе:* Тоток-тоток, не велів 
коток! тоток-тоток, не велів коток!* От .шсичіса оконце видрала, 
борщик вийіла и півника взяла. Несе його, а він кличе коти- 
ка—спиває: 

♦Мій котику, 

Мій братіку! 

Несе мене .тиса 

За клинові ліса, 

За крутийі гори, 

За бистрийі води..* 
От котик почув, прибіг, одняв півника и поніс до дс»му, 
та й каже знов: *Гляди ж, півнику, як прийде лисичка, не 
одкликайся, бо тепер я піду дальше!* Піпіои. 

А лисичка вже й біжить. Стук-стук в віконце: «Півнику, 
братіку, одчини! як не одчинеш, оконце видеру, борщик вийім 
и тебе возьму!* А півник усе: «Тоток-тоток, не велів коток!* 
От вона оконце видрала, борщик вийіла и його взяла. 
Несе, а півник знову: 

сМій котику, 

Мій братіку! 

Несе мене лиса 

За клинові ліса, 

За крутийі гори, 

За бистрийі води...» 
Раз проспівав — не чує котик; він вдруге голосніше — 
котик прибіг, одняв його и поніс до лому , та й каже: 
> Тепер же я піду далеко-далеко, и хоч як уже будеш кричать — 
не почую; то вже мовчи, не озивайся до лисички! « 

Коли ж изнов лисичка: «Швйику, братіку, каже, одчиян! 



5 



півнику, братіку, одчини! як не одчинеш, оконце видеру, бор- 
щик вийім и тебе возьму!» А півник: <Тоток-тоток, не велів 
коток!* От лисичка оконце видрала, борщик вийіла и його 
взяла. Несе, а півник співав — раз, вдруге, втрете... Котик не 
почув, а лисичка й понесла півника до дому. , 

У вечері приходить котик до дому— нема півника; він 
зажуривсь, а далі зробив собі бандурку, узяв міпіок и молоток, 
и пішов до лисиччинойі хатки, — став и заграв: 

«А в лиски-лиски новий двір, 
Чотирі дочки— на вибір, 
ІТьятий Пилинко, 
Та й той мій! 

Пилипко-липко, вийди на ринку — посмотри; 

Як' бубни бубнять, як сурми сурмять — погляди!* 

А лисичка саме пект палянички. От старша дочка ли- 
сиччина и каже: «Мамо, піду я подивлюсь: хто се так гарно 
грає, и паляничку возьму.* А лисичка каже: «Йди!* И дала 
йій паляничку. Дочка пішла, а котик йійі— цок, та в лобок, 
та в мішок, та й знов став грать. 

От и друга дочка каже лисицці: «Піду и я, мамо!> Ли- 
сичка каже: «Йди, доню!* И йій дала паляничку, й ся пішла. 
А він и ту — цок, та в лобок.... А після и третя дочка, и че- 
тверта. А Пилинко ждав-ждав и каже: «Піду я, мамо, зажену 
йіх,^ — ^чого вони так забарились!* Пішов. А котик и його — ^цок, 
та в лобок, та в мішок. А послі в хату до лисички — и йійі 
убив, та тоді дивицця, що півник уже без стегенця, — витяг 
борщик, достав стегенце, притулив до півника, та й поніс його 
до дому. От вони живуть, и хліб жують, и постолом добро 
возять. 

(Записана вг х. Мотроновкі Борзенскаго у., Чернигов- 
ской г.) 



— 6 — 

І 

4. 

ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА и ВОВК-ПАНЕБРАТ. *) 

Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й яшве. А 
це приходять холоди. От лисичка змерзла, та й побігла в село 
вогню добувать, щоб витопить. Прибігає до однийі баби, та й 
каже: ^Здорови були, бабусю! з неділею.... Позичти мині огню, 
я вам од служу.» ♦Добре, каже, лисичко-сестричко. Сідай, по- 
грійся трохи, поки я пиріжечки повибіраю з печі! » А баба ма- 
кові пиріжки пекла. Отбаба вибїра пиріжки, та на столі кіаде, 
щоб прохололи; а лисичка підгляділа, та за пиріг, та з хати... 
Вийіла мачок з середини, а туди напхала сміттячка, — стулила, 
та й біжить. 

От, біжить, а хлопці товар женуть до води. «Здорови 
були, хлопці! * — - ЗдороБа, лисичко-сестричко! * — «Проміняйте 
мині бичка-третячка за маковий пиріжок! > — * Добре, кажуть * 
«Тільки, каже, тепер не иіжте, а як я вибіжу з села, то тоді.* 
От помінялись. Лисичка за бичка — та в ліс... А хлопці до пи- 
ріжка — аж там сміттячко... 

От, прибігла лисичка до своепі хатки, вирубала дерево, 
зробила санки, запрягла бичка — п йіде. Аж біжіггь вовк: «Здо- 
рова, лисичко-сестричко!» — »Здоров, вовчику-братіку!* — «Де ти 
взяла бичка-третячка та санки?» — • Зробила собі!» «Підвези ж, 
каже, мене, лисичко-сестричко!* — Е, куди я тебе візму? ти мині 
її санки поламаєш!* — «Ні, каже, я тільки одну ніжку поло- 
жу.»- «Ну, клади!» От, одйіхали трохи, вовки каже: «Положу 
я, лисичко-сестричко, й другу ніжку!» — «Е, вовчику-братіву, 
ти мині й санки поламавшії — «Ні, каже, не поламаю!» <Ну 
влади» Вовк и П0.10ЖИВ. Йідуть, йідуть, коди це щось— трісь 



*) См. Нар. русскія сЕазки, г. Аешасьева, внп. IV, стр. 11—14: в) Жи- 



л 



ичка-оес тричка. 



— 7 — 

♦Е, вовчЕву-братіку, ти нині вже й санки ламаєш!» — Ні, лисич- 
ко-сестричко, то я орішок роскусив.* — сНу, гляди!» От йідуть... 
«Положу я^ лисичко-сестричво, й третю ніжку!» каже вовк. 
*Куди ти положиш? ти мині санки поламаєш!.. Чим я тоді 
дровець привезу?» — «Ні, каже, не поламаю.» — «Ну, клади.» 
Вовк положив и третю ногу. Коли це — трісь! «Ой лихо! каже 
лисичка: йди собі геть, вовчику, — ти мині зовсім санки пола- 
маєш!» — «Ні, то я орішок роскусив!» — «Дай же й мині!» — 
«Нема, каже, — останній!...» Йідуть собі, тай йідуть; вовчик и 
каже:» Сядуя зовсім, лисичко!» — «Куди ти сядеш, вовчику-братіку? 
и санки розламаєш!^ — «Я помаленьку», каже. ♦Ну, гляди!* 
От вовчик тільки що сів, а санки так и роспались... Лисичка 
тоді давай йото лаять! Лаяла-лаяла, та й каже: «Піди ж, сякий- 
такий сину, дровецг нарубай, п на санки вирубай, и приволо- 
чи!* — «Як же я, каже вовчик, вирубаю, коли я незнаю якого 
дерева?'— «Е, сякий-такий сину! як санчата ламать, так и 
знав, а дровець вирубать, тойні!> Каришувала його, кариш)'- 
вала... «Як увійдеді, каже, в ліс, то кажи: рубайся, дерево, й 
пряме й криве! рубайся, дерево, й пряме й криве!* Вовк и 
пішов. 

От, приходить в ліс, тай каже: сРубайся, дерево, криве 
й криве! рубайся, дерево, криве и криве!» Дерево й наруба- 
лось. Таке корячковате, що й на палицю не вибереш — не то 
на полозок! Приносить вовчик до лисички те дерево. Вона як 
подивилась, давай його знов батькувати...» Ти, каже, сякий- 
такий сину не так, казав, як я тобі виліза!» «Ні, лисичко-се- 
стричко: я, каже, стояв та все казав: Рубайся, дерево, криве й 
криве! >« — «Е, бісів сину, и того недотепний! Ну, сиди ж ти 
тут, — я сама піду нарубаю.» Та й""пішла. 

От, сидить вовк сам собі — так йісти хочецця! Обшукав 
він скрізь лисиччину хатку — нема нічого. Він думав-думав: 
«Давай, каже, ззім бичка, та й утечу!» От взяв, пройів дірку 
у бичка, з середини все вийів, а туди горобців напустив и со- 



— 8 — 

домою заткнув, а сам— драла... Приходить дисияка, зробила 
санчата, сіла: ^^Гей, бичок-третячок! *> Аж бичок не везе, Вон^ 
його батогом... Як ударила, а віхоть содоми й випав; а го- 
робці — хрррр!.. «А, сучого сина вовчик!... Постой же, каже, я 
тобі^згадаю! * Та й пішла. 

Лягла на шляху, та й лежить. Йідуть чумаки з рибою; 
вона . притайілась, — мов не жива. Чумаки дивляцця—аж ли- 
сиця: Візьмім, каж)^ть, брацця, та продамо, — буде за щб хоч 
ногріцьця!'' Скинули йійі на останній віз, та й нойіхали. 
Йідуть, та й йідуть. А лисичка сестричка бачить, що вони не 
дивляцця, та все кида по рибці на дорогу, все кида... От, як 
накидала вже багато, тоді нишком и сама злізла. Чумаки 
ж нойіхали собі далі, а вона позбірала ри^ку, сіла, тай^ 
йість. 

Коди це біжить вовчик: «Здорова була, лисичко-сестрич- 
ко!» — «Здоров, вовчику-братіку! * — «Що ти робиш, лисичко- 
сестричко?*— «Рибу, каже, йім.* «Дай же й мині!» — «Піди 
собі налови.» -«Так як же я наловлю, коли я не вмію?» — 
<Ну, як знайш,» а я не дам и кісточки!*— «Так хоч навчи 
мене, — як наловить.* А лисичка й дума: «Постой же! ти мого 
бичка-третячка ззів,~я тепер тобі оддячу!» —«А так, каже, 
піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст, та потихеньку 
води и приказуй: — Ловись, рибко, мала й велика! ловись, рибко, 
мала й велика! то вона й наловицця.*— «Ну, спасибі за наувуі« 
каже вовчик. 

От, прибігає вовчик до ополонки, устромив в ополонку 
хвіст: «Ловись, каже, рибко, мала й велика!» А лисичка з оче- 
тету: «Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!* А мороз на дворі такий, 
що аж шкварчить!... Вовчик усе хвостиком воде, та: «Ловись, 
рибко, мала й велика!'* А лисичка: «Мерзни, мерзни, вовчий 
хвіст!» Поти ловив вовчик рибу, поки хвіст так и прикипів в 
ополонці!.. Тоди лисичка в село: «Рідіть, люді, вовка бить!» 
Люди як вискочать — ^з кочергами^ з рогачами, з сокирами... 



— в — 

Вбили того вовка — и іфопав бідшій! А дисЕ^ка і досі жюіе у 

свойій хатці. 

(ЗапЕсана вь г. Полтаві, на Кобищанахь.) 



5. 

ЛЙСЙЧКА-СВАХА. *) 

У нвимсь-то царстві; у якимсь государстві, жив собі 
дуже багатий пан. От, треба тому панові наймита — нікому 
свиней пасти. Посилав пан прикащика шукать свинаря: «Тіль- 
ки, каже^ з такою умовою, щоб, як вибуде год, — день поля 
на год, а не вибуде, то нічого не плачу.» Пішов прикащйк 
по селу, роспитуе: чя нема де якого нетяги? «А там и там, 
кажуть, живе дуже убогий парубок, — він іііде.* Ото й наняли 
того п^убка. Вибув, — він гОд, и дали йому день поля на год. 

От %ІЕ йде од пана^ та й дума: «Слуя^ив я, дума, год — 
вислужив день Ш)ля на год,— що мині з ним робить?» Думав- 
Яунав: «Посію баштан... ш не розбагатію?» Думав-думав: «А 
чин же я, каже^ те поле вшр№, що у мене ні волів, ні плу- 
га?..» А далі й надумавсь: «Піду до па&а.» Приходить. «Пане 
каже, любий, пане, каже, мйлий! служив я у вас год, вислужив 
день поля на год, та иічии мй&і зюрать його... Чи не зюрали 
б вм нині? і б уаю бак одробйв.» Пан бгляиувсь на його 
«Добре^, каже, «зіорю!» 

Зюрали ту нивку, ііосі^в він баштан. И як уродив же 
тдй баї№ан! То кавуняччя— Ьттаке! а дині — оттакі!.. ПарубЬк 
так радів, та Бога хвалить, та пгінові дякуіз! Пострбйів собі 
курінь серед баштану, там и живе— баштану стереже. Тільки, як 
стйли пристигать дині, помічав він, що оце у день леїкялв. та- 
кі гарна динька, а наракок устане: одна шкйрулющина! «Ну, 



*) Єй. вш. І, Ік 16^—92 стр. 88г ИдмиО чолооШ и Лмстя. 

2 



— 10 - • 

дума: «я таки престережу, хто койі дині переводить,— я &оі£у 
дам!» 

От, настала ніч. Сів він у куріні, стереже. Коли чує— . 
хрум-хрум! Він потихеньку туди,— аж там лисичка; він під- 
крався та — хіп йійі за хвіст! та й піймав. «Аг&!* каже, «я 
тобі дам динь!» Та як замахнецця... «Ой, чоловіче-голубчику» 
каже лисичка: не бий мене, я тобі у великій пригоді стану?» — 
«А дині йістимеш?» каже. Та Шйі ціпком... А вона просшщя: 
«Хоть живу, каже, пусти мене, — я й то тобі у великій пригоді 
стану!» Бив-бив, тільки дух йійі чуть; а далі й питає: «У якій 
же ти мині пригоді станеш?» — «Я, каже, тобі висватаю 
царівну!» — «Ну, гляди!» Та й пустив: «Ото хитра! дума: за 
царівну свата...» 

От, лисичка до царя. Там йійі не пускають, виганяють.. 
«Треба мині самій царя бачити,— пустіть! я щось йому скажу.» 
Йійі гонять, а вона у дворець прецця. Царь и почув. «Що там за 
лемент?» питав. «Та тут, кажуть, волоцюга припленталась...»— 
«Упустить,» каже царь. От йійі й пропустили. Вона цареві в 
ноги: сЦарю^государю! каже, змилуйся, що я до тебе з недо- 
брою вістю прийшла! » — « З якою недоброю вістю?» пита царь. «Так 
и так^ каже: була я у змія, хвалився він мині, що буде твоє 
царство воювати— дочку твою возьме за себе... Так я оце 
прийшла тобі.росказати...«-«0х, мині лихо!» ухопився царь 
за голову: «а у мене ж и військо не готове!..» Та на царедвор- 
ців: «Ге, сякі-таліі!.. мене хочуть воювати, а ви нічого не 
знаєте!..» Лаяв йіх, лаяв... Нічого робити: «Кличте раду!» 
гукнув. Тут де не взялись: генерали, сенатбри, панства уся- 
каго поназбігалось,— радяцця: як йім того змія довоювати? 
Радились-радились-- нічого не врадять: нема війська! А лисичка 
знов цареві в ноги:» Царю-государю! змилуйся, - каже, що я 
тобі поражу: в у мене царь-Бурінний, — як оддаси за його 
дочку, він того змія повоює!» Царь и сюди кинувсь, и ^ди 
кинувсь — нічого робити: «Як повоює, каже, то вже оддам! « 



— її — 

Прибігав лисичка до вуріня: «Здоров, Курінний-царюїі-- 
«Здорова була, лисичкоч;естричко!» — «Я тобі добру вість при- 
несла.* — «Скажеш», каже.— «Була я у царя, за тебе царівну 
сватала; так царь сказав: яв повоює, каже, змія, то оддам.... 
Ходім воювати]!— «Тю-тю, дурна! каже парубок: яв же мині 
його звоювати, п](о я не знаю?..* — «Нічого, звоюєш: мене 
слухай, все гаразд буде! Одягайся, ходім.» — «А баштан, важе 
на кого покину?..» Вона як почала його вмовляти, — ^шпіли. 

Йдуть та йдуть: лисичка попереду біжить, парубок позаду 
йде. Болп на зустріч йіде змій: тав и сипле искри, так и сяє! 
«То, важе лисичка, змій йіде. Ти, каже, постій тут під копицею 
(на луці були), а я побіжу вперед до його. » Став той парубок 
під вопицею, дума: «Пропав же я!» А лисичка побігла до 
змія.* Здоров, змібку-братіку!»— «Здорова, лисичко-сестричко!» — 
«Що я тобі скажу, зміеку-братіку! каже лисичка: біжу я оце 
до тебе з недоброю вістю: йде на тебе царь войною: хоче тебе 
звоювати и все твоє багаство одняти!* — «Де ж він? далеко?* 
пита змій» Як-би, каже, далеко, ато — близько!» — «Що ж мині 
тепер робить з собою?» пита. «А що робить? каже лисичка: он, 
під копіцею, стойіть чоловік, оддай йому усе своє — ^и коні, и 
холясу и одежу, а сам уберись у його одежу, та й йди собі до 
дому: царь тебе не пізнає... а то— пропав!» Змій мерщій одежу 
з себе, а свиту на себе, — ^та далі! «Спасибі лисицці, одсмерти 
збавила!..» 

Тоді той баштанник убрався у золоту одежу— и такий 
став гарний, що хоч не схочеш, то полюбиш! Сів у колясу, 
пойіхали.» Бач, каже, ти боявся! > Прийіхали до царя. Лизичка 
цареві в логи: «Царю-государю! каже, кланяєцця тобі царь 
Курінний и шле подарунки: він повоював змія, просить дочку 
твою за себе!» Царь зрадів, царица зрадила, царівна.... Пови- 
скакували, беруть його, ведуть... А через тиждень и весілля 
справили. И я там був, мед-вино пив, в роті не було, а по 
бороді текло. 

(Записана в'ь Мвргородсвомь у. Полт. г.) 



— 12 — 
6. 

г 
• * 'І 

КОТИК. 

Не знаю в явимсь-то царстці, а&ив собі чодовів, а у 
його було три сини* От, як умер батько, зосталась Шм худо- 
ба: млин, ихлів, и, кіт. «Нум, кажуть, ділицьця.*— «Ну¥.» От 
и поділились. Старший же собі узяв млин, середульший — хлів, 
а найменшому кота дали: «Ти, кажуть, малий, тобі не багато 
треба!» 

От він— нічого вже робить— лежить на печі, та давай ' 
плакать.. А кіт лежить на комені, та ^ каже: «Пане мій.милий, 
пане мій любий! чого ти плачеш?* -* Як же каже мині не 
плакать, що тільки один ти мині доставсії... А що мині з тебе?» 
А кіт и каже: «Не плач, дай мині мішок, — я піду хліба до- 
стану тобі и собі. 

Узяв кіт мішок, набрав капустяного листя, пішов у хлів, 
та й положив, де кролі водились; а сам сів, стереаке. То це 
прийде кролик, улізе в мішок, а кіт тоді зза куща, та мішок 
завьязав и прніс до цард. «Кланявцця, каже, пан Запічаньс- 
кий,— прислав подарунок!» То царь подякує гарно и звелить 
насипать у мішок хліба, и грошей дасть. От котик принесе 
зерно, змелють у братовім млині— и є йім що йісти. 

Середульший брат якось и довідався, що котик у його 
хліві кролів ловцть, та йкаже: «Слухай, брате, не пускай свого 
кота в хлів, а то— тільїьи його и бачда! Сучого сина звіррьа, 
половину кролів видавив...» Цан Запіч^іньс^шй лежить надеяі, 
та й цлаче; а котик и підглядів: «Пане мій дірбий,.щщ^ мій 
милий, чого ти п^аїзіеш?» — «Як же щшХ не плакать, щщ^.щ 
так и так: казав брат, що він тебе уб:ьб, щоб кролів це довиз 
у його хліві.» — «Неплач! каже: усе гаразд оуде,» 

От, котик и довідався, що царь з дочкою гулятиме біля 
ріШі. Прибігає др-дому, та й каже. «Пане мій милий, пане 



— 13 — 

ір9 добий, ходім до річки!*— *Чого?»— «Та ходім! тобі В9 
знать чого, а ходім! Та роби, каже, те, що я тобі скажу: буде 
добре тобі д мині.» 

От и пішли. Ходять по-над річкою; коли дивицця и і;арь 
улсе йде з дочкою. Котик и каже: «Пане мій милий, пане 
мій любий, скидай сорочку, та скакай у воду и кричи: рятуй- 
те, хто в Бога вірує!* Він сорочку з себе, та в воду... 
«Рятуйте!» кричить, «рятуйте, хто в Бога вірує!» Царьи почув. 
А кіт підбі'^ає, та й каже: «То пана Запічаньскаго розбойники 
обідрали иу воду вкинули... Недай йому загинути!»- «Ой ли- 
шенько! каже царівна: це того пана Запічаньскаго, що нам кроли- 
ків присилав?»— «Того самого», каже кіт. Ц?рь зараз гукнув... 
Тут назбігалось народу, рибалок, невід закинули и витягли 

Царіша й просить у батька: сВозьміть, каже, тату, пана 
Запічаньскаго у дворець, однак він такий добрий — и кроликів 
нам присилав!» Царь и взяв його; одягли причепурили... От, 
царівні він так уподобався, що й поженили йіх через кільки 
там часу. И панові добре, и коту добре! 

(Записана в'ь г. Мщ)городі, А. Я. Рудченкомі.) 



7. 

СОЛОМ'ЬЯНИЙ БИЧОК. 

Жив собі дід та баба; дід служив на майдані майданчи- 
ком, а баба сиділа дома, мички пряла. И такі вони бідні— 
нічого не мають: що зароблять, то пройідять, та й нема. — От! 
баба и напалась на діда: «Зробі та й зроби мині, діду, соломі* 
яного бичкам осмоли його смолою.» — »Щ5 ти, дурна, говориш 
на ігі-^що тобі той бичок, здався?^ — «Зроби ,я вже знаю на 
віщо.^ Дід— нічого робить --взяв зробив соломіяного бичка и 
осмолив його смолою. 

. П^юночували. От, на ранок баба набрала мцчок и погнала 
еодомьяяого битаа дасіи;^ сама сіш шд могилою, — дрдд9 



^ 14 — 

куаиль и приказує: «Пасись, — пасись, бичку, на травиці, поки 
я мички попряду! пасись-пасись, бичку, на травиці, поки а 
мички попряду! > Поти пряла, поки й задрімала. Коли це з тем- 
ного лісу, з великого бору, біжить ведмідь; наскочив на бичка: 
«Хто ти такий? питає, скажи мині!» — А бичок и каже: «Я 
бичок-третячок, з соломи зробл енний, смолою засмолинний. » — 
Медвідь каже: «Еоли ти солом^яний, смолою засмолиний, то 
дай мині смоли, обідраний бік, залатати! » — Бичокнічдго, — мов- 
чить; медвідь тоді його зараз за бік, давай смолу оддерати. Од- 
дерав-оддерав, та й зав'ьяз зубами, та ніяк и невжрве. Сіпав» 
сіпав— ні! затяг того бичкабб'зна-куди,— От баба прокидаецца, 
аж бичка и нема. «Ох, мині лихо велике! де це мій бичок 
дівся? мабуть, він уже до-дому пішов.» Та мерщій днище та 
гребінь на плечі, та до дому. Коли дивицця, — ведмідь у бору 
бичка тягає; вона до діда: «Діду, діду, бичок наш ведмедя при- 
вів, — ^иди його вбий!> Дід вискочив, оддер ведмедя, взяв и за- 
кинув його у погріб. 

От, на другий день, ще ні світ, ні зоря, баба уже набрала 
кужілю и погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла під мо- 
гилою, пряде кужіль и приказує: «Пасись-пасись, бичку, на 
травиці, поки я мички попряду! пасись-пасись, бичку, на 
травиці, поки я мички попряду! > Поти пряла, поки й задрімала. 
Коли це з темнаго лісу, з великого бору, вибігав сірий вовк, 
та до бичка: «Хто ти такий? скажи мині!» — «Я бичок-третячок, 
з соломи зроблений, смолою засмолиний.» — «Боли ти смолою 
еасмолиний каже вовк, то дай и мині смоли засмолити бік, а то 
сучого сина собаки обідрали.— Б^и! — Вовк зразу до боку, 
хотів смолу оддерти. Драв-драв, та зубами й застряв, що ніяк 
уже и не оддере: що хоче назад, то ніяк.. Він так вовтузаецця 
з тим бичком! Прокидаєцця бабаг-аж бичка уже й невидно. 
Вона подумала: «мабуть, мій бичок до дому побрів,» та й 
пішла. Коли дившщя: вовк бичка тягає; вона побігла, дідові 
сказала. Дід и вовчика у погріб укинув. 



— 16 - 

Погнала баба и на третій день бичка пастись; сіла під 
могилою, та й заснула. Біжить лисичка: «Хто ти такий?« пи- 
тає бичка. — «Я бичок-третячок, з солоїш зроблений, смолою 
засиолиний.« — «Дай нині смоли, голубчику, прилоашти до боку: 
сучого сина хорти трохи шкури не зняли!» — Бери! — Увьязла 
и лисиця зубами, ніяк не вирвецця. Баба дідові сказала, дід 
укинув у погріб и лисичку.— А далі й зайчика-побігайчика 
піймали. 

От, як назбиралось йіх, дід сів над лядою у погребі, давай 
гострить ніж. Ведмідь його й питає: «Діду, на ві-що ти ніж 
гостриш?* — «Щоб с тебе шкуру знять, та зробить з тізйі шку- 
ри и собі й бабі кожухи.»— «Ох, не ріж мене, дідусю, пусти 
лучче на волю: я тобі багато меду принесу.» — сНу, гляди!» — 
Взяв и випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. 
Вовк його й питає: •Діду, на ві-що ти ножа гостриш?» — 
«Щоб с тебе шкуру знять, та на зівіу теплу шапку пошить. » — 
«Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за те цілу отару овечок при- 
жену.» — «Гляди!» И вовка випустив. Сидить, та ще ножа го- 
стрить. Лисичка виткнула мордочку, питаб: «Скажи мині, будь 
гаскав, дідусю, на ві-що ти ножа гостриш?» — «У. лисички, 
каже, гарна шкурка на опушку й на комірець, хочу знять.» — «Ой, 
не вді&май з мене, дідусю, пшури, я тобі и гусей и курей принесу!» 
—Ну, гляди! — И лисичку пустив. Остався один зайчик; дід инато- 
ю ножа гострить. Зайчшкь його питає, а він и каже: «У зай- 
чиха іпкура мьякенька, тепленька — будуть мині на зіму рукавички 
и капелюхи.»— «Ох, не ріж, мене, дідусю, — л тобі стьожок, серьоГі 
намиста доброго нанесу, тільки пусти на волію!» Пустив и того. 

От, переночували ту ніч, коли, на ранок, п;е ні світ, ні 
зоря, аж — дер-дер! щось до діда в двері. Баба прокинулась: 
«Діду, діду! щось до нас у двері шкряботи^.ь; піди, подивись.» — 
Дід вийшов, коли то ведмідь цілий улік ііеду припер. Дід узяв 
мед, та тільки що ліг, аж у двері знову— дер-дер! Коли вий- 
де — аж повен двір овець вовк понагони в.— От, не забарі0М| 



— 16 — 

лцситаа принесла гусей, курей — ^усякойі п'ґиї^і; зайт пона- 
носив стьожок^ серьог, намиста доброго... И дід рад, й б^ба 
рада. Взяли, попродали овечки, та накупили волів, та став 
дад ходить тими волами у дорогу, та так разбогатіли, що не 
треба луч^. — ^А бичов, як не стало вже треба, поти стою на 
сонці, поки й ростав. 

(Записана Vь Зеньковскомі^ у. Полтавской г.) 



8. 

ДВА ТОВАРИШІ. 

От, кажуть люде, щоб до ІОрья було сіно и у дурня; а 
як до Благовіщення дозімував скотину, а на Благовіщення — хоч 
на лубочку вивези на луг:ь, то вже не здохне. 

Ото я вамь скажу: 

У одного бідного Чоловіка конячка одним одна була, та й 
ту у велику силу до Благовіщення до зімуваві, й на Благовищення 
чуть-живу вивіз на лугь. — ^Ото як зачала та конячка гризти 
траву, той трошки подужчала. Чуть на ноги підвелась, и 
пішла дальш, од витру валяюта(сь). — 

Ото йде, - коли зострічав його Прало такий кінь вели- 
кій та дужий, що ніякого звіря не бойііщя,—тай каже: «Здоров 
був, товаришу!»— Глянув кінь на товариша, та й подумав:— 
Це не мині товариш, — та й одказав: — ^Добре здорсшші — Отой 
дита ситний худого: *А куди ти йдеш?» — ^Та йду світ-^очи. — 
«Та й я туди ж, так нум товариші.» — То й щ^! - сказав 
худий кінь.- Ото й пішій у двох. 

Ото йдуть, та й балакають; а ситі^ и каже: «Скажи мгаі, 
як тебе звуть?» А ?удий одказав:— Пікщь.—«'А я Цр&іо», 
сказав ситий. «Ходім же т^ер на залізний тік цробушти 
сили,— хто дужчий.»— Ходім!— сказав тоненьким голосшщь Ш- 
шнь,— бо він х^вітові раї.— Ото Пр&ло каже: «Бий, Шконю! 



-- 17 ~ 

А той: —Бий ти! — От Прало яв ударвть, то аж тік гнецця, 
а Пакінь як ударив, то огонь креше. Ото Прало и задумався: 
•Який він силний, — не мій товариші я як ударю, то Пскри не 
скпляцця, а тільки тік гнецця, а од його свпляцця иекри!» 
А і;ого и не анав Прало, що Пакінь підкований: хозяйін 
на зіму підкував, та й забув вирвати підкови, як на луг 
витяг. 

От Прало й каже до Паконя: «Ходім, каже, товаришу, 
ище до моря:— хто білше води видме?»— Ходім,- сказав Па- 
кінь. Ото пішли. Огь Прало якдухн^, то чуть риби за^хвости 
не хватить — аж до сухого. А Пакінь повісив голову уводу, 
язик висолопив, бо чугь-живий, а щука думала, що міясо,— 
хіп його за язик, а Пакінь — к.іац йійі зубами, та й каже до 
Прала: «А що, товаришу, чи ти що пійісав?» — Ні, сказав Пра- 
ло. — «А я піймав!» Ото глянув Прало ' на Паконя, та аж 
злякавсь, що таку щуку велику дерясав Пакінь у зубах, та й 
каже: — Ходім варити, товаришу,— тепер є щ6!~А сам тільки, 
галову почухує та погляда на Паконя, та й дума: — Оце знай- 
шов чорта не за свойі гроші! 

Ото розіклали вогню, щоб варить ту рибу. Ото Прало й 
кааке: «Сиди ти, товаришу, тут біля вогню, «я дров прине- 
су. • — Ну, й добре! сказав Пакінь, та й сів и голову повісив: ска- 
зано — три часниці до смерти; а сорока думала, що не живий, та 
хіп його за язик, а Пакінь — ^клац зубами, та й держить у ро- 
ті. — От Прало приходить, а Пакінь пита: А що, товаришу, 
чи діймав щд? — «Ні,» сказав Прало. — А я піймав! — одказав 
Пакінь. Дивицця Прало— аж справді держить сороку у зубах 
Пакінь. Здивувавсь Прало, та й каже: «А де це ти, товаришу: 
узяв сороку?» — Б, товаришу, сказав Пакінь, я під небесами 
дітав, та й піймав!— Дуже зажуривсь Прало, та й каже: «Б, 
це ве мій товариш: коли він у морі рибу ловить и птицю по- 
під небесами, так куди мині зривнятися! хоч я дужий и дуби 
с коріням ламаю, так я птиці й риби у морі не піймаю!» 

З 



— 18 — 

^І№ МЩ9 Щ^^М пр» себе и мі}Лг) вав: яким би побитом од ІІа< 

Р^ 9а^ додумавши, Прало: «Вари, каже, товаришу, 

а.і^ ИЩ^и Ийя» , ищ^ дров принесу.»- Добре,— сказав Щ- 

в№»'^1{ ШІІІ9 Прало, та навкруги, та навтікача,— бижить та 

^^МібЩя, та І каже: «Нехаб тобі не чистий батько! ти не 

по мойій силі, хоч-би утікти од тебе.» — От біжить Прало, ко- 

щ зрсф||ічр.в йовка,. Вовк и каже: - Здоров будь, Прало! - 

«Зцоррц, ^овте.!'^ сказав Прало бо'знаяким голосом, — «та мов- 

^^и--^Та д6 тан таке, росі^ажи! — сказав вовк Пралові. «Ось 

«рірі ста^ Драло роввазуваФи: я зострівся с товарищом и хотів 

из 9Щ побратйіТ0са; ото и пішли сили спр бувати — хто дужчий. 

Т!о як тя фяаш&ш: я як ударю, то заліаняй тік гнецця, а він 

ад? ідафві^і то вогонь креше! Ото пішли води дуть до моря; - 

Т4 Ч И ДУИу, те аж до сухого, а він и рибу піймав. От 

цщія щ^^'іь ТІЙ! риби, то як на твою думку?- -я поки дров 

щр^ніс, £^ він у^^іє й осфов^ піймав! Так я о^;е подививсь, що 

щ по щЩ (їцді, ш й давай тік&ти від його.» — Так як же 

його звуть? — спитався вовк Прала. «ІТакіиь», сказав Прало. — 

^„ ТАі^ я їіккид уі^ііо підгодювати, сказав вовк: тільки покажи, 

д^ ВІЧ ---«її, скадав Прало, я тебе туди не поведу, а полізмо 

9% ДУ^ ^9 црісшжу: гевгхам на долині, під могилою, огонь 

цалі^ — то ^соварщц цій Пакін]^ росвладав.>— Ото подививсь 

]ц^^ и ли^ь з|і'Ф$гсдась и сказав: --Сиди ж ти, Прало, тади- 

ццсь, 9( я щу и тобі шкуру вриивсу на чоботи, щоб нікого 

це бор(% (^ Н9^м вірц няв, що ми таких братчиків уміймо 

іадголірв^іЯ^! 

0:гц ціріі^ ^щ щ Щк«н^ , ш ухватив в^ квіст — я до 

годо^іі обдар шкуиг.-- * Цр&лові прдарував.— Осі?авсь Прало 

еам, 4^ Пащн> пр/^р^ щ ?« цотаву Дуту. 

Рі^ щщ щ^^^ а мцці бубликів вшзха. 

(Зі^і^ис^лц М. 8««іщорерка»а , «зь Ванева, передала 
М. Г. ІЦерб^.х> 



— 19 - 

9. 

ВОЛОХАТІ ЛЮДЕ. 

Йіхали ЛЮДО кораблем по ксірі , й ^збйлк буря Йіх ко- 
рабель, и усі люде потопились — тільки один чоловиІБ й не вто- 
пивск ріів плавать. Приплів до Ддшійг, ^ й сій Й& нЬ^і вер- 
xом^ думав: як будуть кораблі, -^ йізьмуі^ь й Його І обШо. 

Пливе він день, пливе й ^фугий, — йе Вйдйо гій одйісейі- 
кого корабля. Сидить він на досці, та В^гу мблйі^ї^я, іц6& Вог 
понидував його. Еоли зачав його вітер приноситі ДЬ когось 
берега, а над берегом була дуя№ здорова п^щі. Ш іМ Пливе 
понад берегом и просить Бога: < Коли б у цьому лісі іо^ Ьдйа 
душа найшлась така, щоб мене виратувала!"» Кблй дйййцця — 
а» стойіть ва березі якась людийа, цііа в шф!:їі. Лй ШШ- 
чцла йоі\), то с ершу запищала, а далі як йко^Йть у ййду: 
вхопЕла руками за дошку ту, що він на йій ейдів -^ гі йитягла 
його на берег, та та» ппщить коло йбго тк і^Ьздйвійвд4і( А 
далі поошнула його, а сама інгобіґла в ліс. 

Той чюлавік дуяге нлайайсії, бо з-роду ке б&4и^ ^акиі 
лодей страшнЕх; а далі й Д;умав: «Що Бог діаісі^й б^д^ (^тфі: 
все одию десь прийдецьця тут ир^яйЛтй... сКолйдивицця— ік 
біАнтв (вена) знов и несе !^ри ко|Іій^і](і. Прйіпіла до Його, саііа 
перше равів зо два вкусила, ^ йіеля тикав к Йбм^г в зуби. 
Вів не бере, та дивицця на нейіі Вош бачить, що він йе 
хоче брать, — знов сама кусає и тикає йому в зубк. ЧолОйік 
догадашсь ^ и нзяв цей коріненЕі^, й за^в йіети; вкусив'ь раз — 
яж еіфавді добре;— вій иззів його аовеїііі. Вони оддалгі й ті 
два; він и ті* л^ів, — бо', звісно, мголодАвсь доб|)е. 

Бона пищала-пищала коло його, а ділі йвяла його за 
ріуку и навела в ліе а;£і^ до свосйІ йо^. Ліве сайа перше в 
нор]{ я за еобою чолюіка тягне. Чб^Ф^ік й^€І й гірше зллкався,^— 
зараз и прийшло на думку, і^ взНе й<іму довгб^ на евгті не 
«мц я^ футь йому Шба й И^іЩіМ д$с№... ^Ці ^н^ Шйе 



— 20 - 

за-для того и привела, щоб иззісти у свойій норі.»— Йде й 
він у нору: нема що робить! Дивицця: нора здорова, неначе 
справді хата; закісь полу помощена велика вупа комишу. Во- 
на його пустила, а він сів и вже дожидав смерти... Аж ні: 
не зачіпає! 

Пройшов день и другий,— не вайма, тільки яв сама куди 
виходить из нори, то його запірае, щоб не виліз та не втік. 
Прожив він там з год; вже й дитинка в йіх найшлась, — тільки 
не таке, як слід: одна половина в шерсті, а друга гола! От 
вже вона стала йому більш волі давать: вже не запірае, 
як куди йде з дому, вже йому можна вийти з нори и похо- 
дить по лісі цьому, що навкруг нори. 

Раз якось лучилось так, що йійі дома не було, а він 
вийшов з нори, та й пішов скрізь лісом аж до моря. Коли 
дивицця — аж корабель пливе не дуже далеко від берега. И 
дуже він зрадів, що побачив, людей такіх, як юам, та й 
зачав просить,' щоб вони приШхали до берега и взяли його з собою. 
Карабель приплив до берега, и стали питать його люде 
ті, що були на кораблі: хто він такий, и звидвіля він, и яв 
він сюди попав? Бін йім сказав, що «ми йіхали на кораблі, 
але хвиля розбила наш корабель — и всі люде, що були на йому, 
потоцились, що тільки я один не втопився: умів плавать, при- 
плив до дошки, виліз на нейі, и мене вітер з дошкою заніс 
аж у цей ліс. > Корабельщики його и взяли з собою, и стали 
вже йіхать. 

Боли дивляцця— аж прибігла ця людина, що в шерсті, 
над берег, и побачила того чоловіка, що жив з нею, уже на ко- 
раблі... Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс. Взяла 
дитину и прибігла знову до моря: положила дитину на землі, 
на одну ногу наступила, а за другу потягла.... так и роздер- 
ла дитину на дві половині: білу половину вкинула в море, а 
ту, шо в шерсті була, закопала в землю. 
(Запис, вь с. Дударях'ь Баневсваго у. Кіевсвой г. І. Шевченвомі). 



— 21 — 

10. 

ПТіЯНИЦЯ и ЧОРТ. *) 

Був собі один чоловік, та тави& ігьянвця — день и ніч 
без просяну те! От, та й донивса вже до того, що усю чи- 
СТО худобу пропив: одна тільки хатка зосталась.... От, раз^ 
йде він а шинку до дому, та й журицця: «Чим то я завтра 
похмелюсь, що я всі свойі гроші пропив? а тут ще немає чо- 
го шинкарці и в заставу отдать!.. «Коли це перебіга йому 
дорогу чорт: — * Здоров, чоловіче! * — < Здоров, чорте! » — « Чого 
ти, чоловіче, такий сумний та невеселий?»— «ЕІі, каже, я ні- 
чого...» — «Та де вже, каже чорт, нічбго: я бачу: ти чогось 
журисся!» — Як пристав до того чоловіка: '^ Скажи та й ска- 
жи!» — «Що ж? каже чоловік: пропив я усі гроші — завтра ні- 
чим буде й похмелицьця... нічого и в заставу отдать, — то я й 
журюсь!»— «Не журись, я тобі поможу!» — «Де вже ти мині 
поможеш, що у мене немає нічого?!..» А чорть н калб^е: «А 
щ6 ти, каже, мині, чоловіче, даси, як я тобі дам багацько гро- 
шей?» — «А що я тобі дам, каже,— коли я немаю нічого?» — 
«А отдаси душу?» пита чортг. — «Тю, дурний! каже: чи вже ж 
таки свою душу отдать?! Адже як я дам тобі душу, то тоді 
кині не тільки грошей, та й нічого не треба....» А чорт Йому 
й каже: «Ти, каже, не зараз отдаси, а через девіять рік.» — 
Чолфік и задумавсь: чи давать, чи ні? А потім подумав: «Чи 
возьие він душу, чи не возьме, а як дасть грошей, то буде 
чим похмелицьця! А за девьять років я наживусь на світі...» 
Та й каже: «Дам.» — «Напиши ж, каже чорт:ь, міні рбсписку, 
що ти оддаєш свою душу, а то я так не повірю!» — -Як я, 
чоловік каже, буду писать -я не вмію! та й чим його налн- 
сать?» — ^А чоргь и каже: •Уріж мизинного пальця, та що не- 
будь наредуй на ці бумазі: я вже буду знать!..» От чоловік 



*) Сх. вміїуск'Ь ], стр. ^-^ЬІ^Жківам^ в 



- ?8 - 

урізав мизшшого пальця, написав отдав ту росписЕу, «Гляди ж, 
каже, чорте, щоб гроші були!» ~*Добре, каже, добре!»- От 
чорт ковтнув ту росписку, попрощались и пішли своєю до- 
рогою. 

Приходить чоловік до-дому, - жінка й напустилась: *Щ6 
ти робиш, сякий такий сину! Чи в тебе Бога в животі нема. 
Що то ж таки чужі люде, як люде, а ти все по тих шинках 
тягаесся, — ньянице, ледащо!..» Лає його, лає! — * Не лайся, каже, 
дурна! постой трохи...» Так жінка аж під стелю -таку бучу 
збила! Лаяла-лаяла, а потім— усе таки жаль чоловіка — вече- 
рять дала. От , чи вечеряв він, чи ні, — полягали спать. 
Коли так, у-північ, прибігає чорт — гроші приносить. Ви- 
сипав ті гроші по серед хати — вони й забрязчали, а 
жінка й подумала... «Чоловіче , каже: чи ти не знаєш, 
що воно забрязчало?* - А чоловік и каже: «Мовчи, то гроші!» — 
От чорт 2^ наносив за ніч аж пів хати грошей. Повставали 
в-ранці - аж вони такі багаті! — Тоді взяли ті гроші закопали 
під полом, та по трошку беруть, та й живуть собі, як не тре- 
ба лучче. 

От, як розжився той чоловік, то покинув и пить, - и та- 
кий побожний зробився: ні празника, ні неділі не пропустить: 
усе Бога молить, щоб Бог його помилував, що він чорту ду- 
шу... От Бог бачить, що він такий став, — ^та й змилувався 
над ним. И каже янголю: «Жаль мині того чоловіка, що чор- 
тові отдав свою душу. Треба його спасти!» Та й каже: «Йди 
ти, каже, до того чоловіка, та просись на ніч: як пустить, то ти 
йому роскажи, що робить, щоб чорт у його душі не одіб- 
рав.» 

От янголь зробився старцем, та й пішов. Так уже над- 
вечір приходить до тих людей. «Добривечір ^ каже, люде 
добрі» — «Здоров, старче Божий!» -Він проси дця: «Пустіть, 
каже, люде добрі, переночувать: дорога далека з неба на зем- 
лю, я підбився...» ~-«Идц,. кажуть,. ста|)че, д^реночувші»— От 



- йі - 

ш пустми тогб старця. Жінка заходилась— наварила галушок; 
давай вони вечерять. Вечеряють вони, та й розбалаї^ались: 
старець йім розсказуе... А потім того чоловік и каже: *Ви, 
каже, старче Божий, по світах бували, усякого дива видали, 
а такого, мабудь, не бачили.» И почав розсказувать, як віц 
%ртоБІ душу оддав. Тільки він каже не на себе, а на друго- 
го чоловіка...» Чи ви, пита, старче Божий, не знаєте, що йоі^у 
робить?' — «Як, каже, не знать? знаю!* И давай навчать: «Ска- 
жіть, важе, тому чоловікові, щоб як прийде по душу чорт, 
та буде тягти його за собою, то щоб він попросив того чор- 
та посидіть на лавці: то він як сяде, то зараз и прикитггь до 
ланей. Тоді хай його не пускає аж поки чортнеотдасть тийі роспи- 
си, що взяв.»— От, переночували, — старець подякував и пішов. 
От виходить уже девхять рік. Чорт прибігає до чоловіка, 
будить: « Уставай! каже: доки ти спатимеш? Пора уже тобі йти 
до мене! і «Ох, каже, чорте, постой ще хоч трохи!» — «Уста- 
вак, уставай! гонить: ніколи ждать. * — «Посидьте, каже чоловік, 
у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попро- 
щаюсь!» — «Ет, ще вигадав прощацьця! ходім!« — «Постой же, 
вйже чоловік, хоч я убирусь... посидь на лаві.» — От и став 
чоловік убірацьця, а чорт и сів на лаві - та так зразу и при- 
кидав.— Чоловік убіався: ♦Ходім, каже, чорте! • А чорт тоді — 
сщив-смик, - ніяЕ не одірвицця од лави... Чоловік и каже: 
«Тепер ти мищ піймався!» Чорт— аж лава тріщить - смикаєц- 
ця, таї плює, та лає, та нахваляєцця . . . А потім — смикався- 
скниався-та давай просить: «Пусти, каже, мене, чоловіче,— 
я «же тей ніколи не займу!» — «Як отдаси, каже чоловік, ту 
рвсш|ску, ще взяв з мене, то пущу; а не отдаси -то як хо- 
чвші* 'Чорт иресйцця: «Дав-би, каже, та немає з собою!» - 
«Ну, то заприсягни, що ти більше не будеш одбирати у мене 
Кршу.» — Чорт так клярецця та божицця, що, мов, •ніколи, 
п й тодаи^«Ну, гляди ж!» каже чоловік, та й звів його з 
ЛІЮ&. Чорт лв рвоне дц£ — тільки пил схватився... 



— н — 

Коли це, на другу ніч, шумить, гуде - чорт чорта несе. 
♦Уставай, гонить, сякий-тавий сину! Ти думав, що я тобі по- 
дарую? «--«Отепер же ми, каже чоловік, пропали, жівхо!» А 
чорт репетує та гонить: уставай, та й уставай! «Ох, каже, 
чорте, постой же, хоч я уберуся та з дітками попрощаюся!» 
А чорт його гопить, як в потилицю не штовхає.— От, чоловік 
убрйвся, попрощався з жінкою, з дітками - плачу такого! 
пГшли. 

; ^и довго вони собі ЙШЛИ, ЧИ НЄ ДОВГО, — ЧОЛОВІКОВІ й за- 
бакалося пить. От и зійшли вони на такий нустирь, що бурт^ян 
ак у чоловіка, и на тім пустирі сгоіііть дика груша, а на 
йій груші — та такі терпкі та кислі, що й не можна! От вони 
йдуть через той пустирь, а чоловік и каже: «Ох, чорте! коли б 
ти знав, як мині пить хочецця... де б його, хоч би капель- 
ку?.,» -«От, невидав я тебе!* каже чорт: •уже ж я нестаиу 
просить води для тебе! та де його тут и випросиш?*— Йдуть 
та й йдуть, г- чоловік аж валявцця, так пить хоче. Аж грушка. 
Чоловік и каже: «Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вир- 
ву, буде чим душу проквасить!» «От, невидав я тебе! Поки 
ти злізеш та нарвеш, то й півень заспівав!» А чоловік так 
просить: «Вирви хоч ти сам, хоч одну!» — Чорт -нічого робить— 
зжалився: поліз на грушу, нарвав грушок, та іільки що хотів 
злазить --коли ні! Він смикаецця, кричить, верещить — аж гру- 
шу вивертав з коріння, так сіпавцця - ні! А тут уже швидко 
начне й на світ благословицьця. Він бачить, що нічого, та да- 
вай просить: «Пусти, каже, мене, чоловіче-голубчику: я вже 
ніколи, — тільки пусти!» -«'Як оїдаси, каже чоловік, росшюку, 
то пущу, а не отдаси, то тут и зогнівш на дереві!» — ^Чорт аж 
плаче та просить; а чоловік у^е йому і»дно. Коли де вівень иа 
селі: «Кукуріку!»— «Ой, пусти мене, пусти, голубчику: я вже 
ніколи!..»^— «Давай росписку, то пущу!» - «Я тобі душею кля* 
нуся, каже чорт, що нічого ніколи!..» — «Е, каже чоловік: знаю 
вже я тебе!*— А це півень на селі вдруге: «Кукурінуї^-^^рт 



Мн нЄ'с*й... *0й, пропий же я, каже: пусти мене, пусти!» 
А Ч{Шйік усе одно... Тоді чорт— нічого ро()ить взяв та й 
йШШШіі рЬспйску. Чолоііік тоді його зсадив з груші; чорт— 
іік зкіу^іів... И вже ні олй не приходив за душею. 

(Запйсайа вь Кіейі.) 

11. 

УБОГИЙ ЧОЛОВІК и ЧОРТ. 

Давно колись те діялось. Як ходив Бог, и Петро и Павло 
110 земіГі, а йшов бідний чоловік у Степанці па ярмарок, а 
може к^'ди инше. От доганяє його чорт— жене девьять каба- 
йів на ярмарок, та й каже: і Здоров був, чоловіче!» — Добре 
здоровій, — одказав чоловік. А чорт и пита: «Куди так про(с) 
тягйувіїея, небораче? «А чоловік каже:— У ярмарок схотілось 
яітЛ, та й не знаю- чи що застану, що уже так нерано.— 
•Е, каже чорт, и я оце опізнився, а може якого шага утур- 
гував-бй, та й було б на обихіДку.» 

0*6 йду^ь, та й балакають идуч^. А чорти каже: «Знаєш 
аОб ти гі<6, чолрвіче? на тобі оці девгять кабанів, а мині од- 
^д)а^ через піять років з баришем!»- Добре, — сказав чоловік. 
Бо чорт би и не одав, та - нй лихо йому - досвіток захватив. А 
убогойу чоловікові инкруку ковінька: роспрощався из чортом и за- 
№рн^с^ до дому из тими кабанами; а чорт у свов місто пішов. 

Ото жене чоловік ті кабани, а жінка й побачила, та й 
каже: «Чого ц6 ти, чоловіїче, так швидко з ярмарку, и чийі 
і!(^ т0 тйкі великі кабани гонйш?> — Та мовчи, жінко, 
каМе чоловік : чййі б я гнав , як не свойй — «А деж 
ти угйб?» пита жінка. — Вог нам дав, що ми такі бідні -то 
цй ніш щастя, -каже чоловік. — «Е! щастя, каже жінка. А 
хіііі^\і іф скажуть? Знають, що у нас нема и копійки грошей — 
то й буде ще нещастя.»- Та яке кому діло до того? — кажи 
чековіА^. А ти уже и злякалась! хіба ти подумала, що я украв, — 
шйШЯ м^в І^^сподь соїранить!--€Як на твою думку?.. «Я не 

4 



— 26 — 

анаю, каже жінкп, де ти йіх увяв.'^-Б, голубонько! . як не 
знаєш, то й мовчи,— каже чоловік. Л мині дав один чоловік 
оці кабани на ньять років, а через ш^ять год, щоб од(д)ать 
йому из процентом: — він прийде до нас. Ото ми ці кабани 
нокодим та попродаєм, то буде у нас хліб и сало; а поки 
еуд та ДІЛО; то ігьять років мене, то, може, заботатібм, та 
погодудм другі кабани -и одамо тому чоловікові. — Отак пора- 
дивши, и зробили: покололи кабани и сала понакладали дуже 
багато. Аж прийшла пора из чортом рощитувацьця. 

От, приходить чорт: «Здоров будь, чоловіче!» — ^Добре здо- 
ровая,— одказав чоловік, і А давай ГіроцентІ* каже чорт. — Е. 
чорте, будь ласкав, пидожди хоть трохи, — каже чоловік: може, 
н зароблю, або кабани погодую, то й од(д)ячу тобі.— «Е, ка- 
же чорт, як я другий раз при і у, то не те скажу!» та й пі- 
шов чорт у своє місце. А бідний чоловік задумався: щб-то 
він буде казати? 

От через тиждень йшов Бог, и Петро и Павло через те се- 
ло, де жив той чоловік, и упросились вони на ніч до того чоло- 
віка. — Ото усі полягали спать, а Бог сів біля вікна за сті- 
ною.(?) Коли приходить и чорт, та й каже під вікном: «А що 
один дуб на степу?* — *То не ліс!» одказав Бог:- «А що 
два?»— Двоє очей у лобі — то, здаецця, не каліка!» — «А що 
три?» -Бог, и Петро и Павло— то й три!- одказав Бог. «А 
що чотирі?» —Четверо коліс— то й віз!— «А пілть?»— Пмть 
пальців на руці, то, здаецця, не каліка! -♦ А. що шість?* — 
Шість волів у плузі: йди, та й ори! - «А сім?» — Сімйк ло- 
шак— сідай, та йідь!— «А що вісім?* —Вісім дівок— то й 
танець. — «А що девіять?» — Гнав чорт дев-ьять кабанів— я 
од(д)ав бідному чоловікові на процент.... — «іНу, правда твоя, 
сказав чорт, -твойі кабани!» А сам пішов, куди йому тре- 
ба було. 

Ото усі повставали — и той чоловік. А Бог каже: «Ну, 
доживай здоров ті кабани- ніхто не прийде править процен- 



— 27 — 

ту!* та й попрощались из чоловіком и пішли, куди йім треба 
було. А чоловік и досі живе—и багатів. 

(Записана М. Нечипоренковою, изь Канева; пер^дап 
М. Г. Щербакг.) 



12. 

уІіирь и миколай. 

у однім селі щио собі два сусіди: один жебагатирь— 
дука, а другий такий убогий — анічого невіав, тільки одна хат- 
ка, тай та валицця. — От, та й дожився той убогий до того, 
що вже и йісти нічого и заробить нігде. Він журшщя — щд 
його робить? Думав-думав, та й каже: *Піду я, жінко, до ба- 
гатиря: може, він якого шфбованця позичить,— буде хоч за 
щ6 хліба купить. > От и пішов: 

Приходить до багатиря. сЗдорови, паноче!» — «Здорові -« 
«Я до вас, паноче. за ділом...» — «Кажи — яке там діло? «пита 
багатирь. — «Ох , бодай його , каже , не казать! Та то -^ 
дожився оце до того, що ні ріски хліба, ні шага грошей.... 
Так оце я прийшов до вас, паноче: чи не позичили б ви, 
спасибі вам, хоч карбованця? Я розстараюсь, то оддам!» -«А 
хто ж, пита багатирь, за тебе поручицця?»-*«Хто ж би, каже, 
за мене поручився, що я такий бідний?! Хіба поручицця за 
мене Бог святий та святий Миколай...» Позазув на покутя... 
А святий Миколай з божничка: «Позич, каже, позич на мене: 
Бог тобі оддасть!» — «Ну, гляди, багатирь каже, щоб оддав!» — 
Та й позичив. Убогий подякував, и пішов до-дому радіючи. 

От, багатирь тоґо й нерощитув, що йому Бог оддасть— 
чи в скотині, чи в дітях, чи в своєму здоровію, чи в хлібі свя- 
тому... Таждав-ждав— ненесе убогий грошей,— він до його. «Де, 
каже, такий и такий сучий син? чому він не несе мині грошей? 



^ 



- |і§ - 

Як позичать, так и ^нав, а оддаватц то й зі£М9ув...> Жівто 
1*010 убогого плаче, та й каже: *Де вже йому одд^іхї», ісолв він 
на тім світі!» Бо, бач, той убогий пожив трохи, та й умер... 
Ііайгатврь лає... Приходить до дому, та до ббраза: і^Тав ти, 
каже, так ручисся?!* Та зняв Миколая з божничка, та пови- 
довбував йому очі, та давай бить. 

Бив-бив, нехтував нехтував, а далі й викинув у калюжу, 
та й топче: «Я тобі, каже, дам ручицьця!... * Аж йде хло- 
пець — так годів, може, дванадцять. Банійть, що він так свято- 
го Миколая нехтує, та й каже: «Що ти, дядьку, робиш?» — 

•Бгю, каже, оцього , щоб ввщ ш ручацьця за ледащо! А 

то взяв на себе кдрбовавця, а т№©р-— з «ого я возьму, що 
той скурвий син умедр? Т^ я оце б-ью. * — * Не бий, ва^^, дядь^ 
ку, я тобі ]?ерру карбованця, а ти меті оддай дбраз.'»-^«Бе- 
рИ; каже, бери,— тільки гляди принесц карбованця!» 

Ру той хд.рцед{. пррйга,е до дому, та до бмБьва: ♦^т^у», 
каже, дайте мині карбованця!» — «Щ щд тобі, сину?«-гТак « 
тщ^ цр^е: "іі^плю о%із.» И роеіииі»«, як той ^р$вір б%б 
{ір^хогр М|иіфд|ід.— *Де щц^ каже, сщу, тих »а|ібо»анців н»б^ 
раті^сі^,— цу) щ сщщ бідаі, ато багат«рь...> - «Ні, дай]»і»і8в 
узяв I)^рр^с;и'ц^^-^рш|роа^|^. Цобіг м^ерщій, заплатив тішу башпнг 
рю карб(№а,і(Ц9, а обра^ (^ взщ^; обіїи» його гаїшевБВО, ііо- 
ставив мі^ в^с^цц^щ... От и стад9 іонії жить. 

А в тр^9 З^-^ОЩ? Щ ^Т'Щ Шкьт — багАті куіщс уеявиі 
товар продЕіють— у чщу ^мдір ца баЦдаках возять,— тан свій 
тоіЩір спродають, ц собі ій?кбй?уть, — От, я йідуть дадьки ш ? 
чу»х ^вмлю, а він и собі тіроещщда: «Возьміть и мене!* — «Ку- 
ди ти пойідеш?! Ми, йій^щть, т<і^р аовегчемо, а ти жш)?*— ^ 
♦И я,, щщ^у повезу.* — «Що щ у9 щоаезіеда?* — «Я, каа», іа»- 
ків чаро^ліо, та й повезу!* Дядййр сміїрцця з його, яким він 
т;0]Віі|?і?]№ ДУІ» ]фацарюв$^іііь а, вда іда9рщі,ця, та й м». *%, 
щчдго із трбрю робить, -^! таді*и це ібйігато свош хомру 

4щ, б9 у вде у стр. шт ^кШт^^ От зрюїичіймж ла- 



- Од — 

яаки, пошбф^ми таюк^9 и вій ломишв сюМ вальки, взяв Ми« 
кодая 8 собою — пойіжади. 

Йідуть та йідуть. Чи довго там йіхали, чи недовго — 
приїздять у инше царство, у инше государство. А в тім цар- 
стві, у царя була одним одна дочка, да така гарна, що Й 
Боже-світе! щ здущ^ть, ні згадать, -^хіба доброму молодцю в 
ІК19Щ сказать. От, царівна та пішла якось на річку купатись, 
та брівши у воду й и» перехрестилась, а нечиста сила й під* 
схочвда.,. Вийшла царівна з води, та й занедужала, да так 
зададуя;ал9, що-г-дух святий ври хаті! и казать страшно... 
Сівіазіано— ш^і^ста сила убралась... Що вже неро<^и, стільки 
знахарок не кликалн — нічого... Помаялась щось кільки день, 
та й уперла!.. От царь збірав громаду — хто б йійі одчитав: 
«Хто, кажо, одчита йійі, дам тому швцарства, півпанства.» 

От (щльки тщ вбралось-* не одчитакигь, та й годі. Оо^ 
8 9ечер4 фде, а па ранок тільки кісточзеи викинуп с церкви... 
Цйі'РЬ {ювг№9а ду«№: «Сюди, каже, усяка сволоч найшдифь, -^ 
щвл це їар^ и ооробиліііи И дав приказ, щоб найіжжі купці 
Пішли ^ійі щчщувахд: «Л ніе одчитають, я йіх из свого 
щвіт» зце пущу!» 

От, ходять купці... То. 9ак: з веяера піде, а яд ранок 
тіуьір ^иств«кр ШЕОюрь... Лж ось пршЕшдЕїть черра и до дядь- 
ків- ящ о^ічи^увазд. Воцк журяцця: «Проапши ми!» А далі й 
в^щ^идцсіі^* «Дацай ріебожа шддурнм!»^-Покликалі[ його. Сфар- 
даі дн^(ько и ш^е: «Слухай, небоже! іфийшла оце мині чер^ 
іа ^цїф|виу одчтаувати... Піди ти аа в№не: як переночуєш, то 
я трі^і с^Щ бдгіідак подаї^ушІ^ — ^Б, каже небож^ щоб и мене 
ро^фріи^.., не хочу!» А святай Школай и каже: «Идн, ж не 
бі^^ Ст£^^, к^же серед цері^вц, обложжь вальками и возьми 
з собою торбинку груш. То вона як буде сікацн^я до тебе,-— 
Т(^ тц щ>?ьщі «гр^щі р(№€Щ9', 70- вона грдшш лоти з биратиме, 
яо^Іі^ Д щі^ень ^аа^юцв; а т все читай>-ни не оглядаіов, щоб 



— зо — 

От настала ніч; він набрав вальків, узяв торбинку іфуш — 
пішов. Обложився кругом себе вальками,— став, та й чита. 
Коли так як у глупу ніч — як зашумить, як загуде, Господи! 
Коли це обручі у труні — дусь-лусь! а царівна й підводицця з 
труни, та прямо до його... То це: що хоче його взяти, та при- 
скочить до вальків -та й назад; прискочить— та й назад... А 
він торбинку за гузирець— та й висипав груші; вонийроско- 
тилися скрізь по церкві. Бона давай збірать... Аж-ось півень: 
«Кукуріку!» Вона й лягла у труну.— Стало на світ благосло- 
вицьця; одмикають люде церкву, думають, що там тільки його 
кісточки... Коли одчиняїот'ь церкву — аж він чита. В<»ни тав 
и поторопіли. 

От на другу ніч другому дядькові йти. Він и просить: 
«Йди ти, небоже, за мене, — однаково ти вже одну ніч пере- 
ночував, то й ще переночуєш; а я тобі за те свого байдака 
подарю.» А він каже: «Не хочу, боюсь.» А той Миколай и 
знов йому каже: «Не бійся, йди! обложись кругом вальками, 
возьми, каже, торбинку оріхів: вона як буде до тебе сіваць- 
ця, то ти торбинку розвяжи и оріхи роскоїи по церкві, — то 
вона поти збіратиме, поки й півень заспіває. А ти собі читай, 
та й годі, щоб там не робилося...» 

Він так и зробив: обложивсь вальками, чита. Боли так 
як у-північ— як зашумить, як зареве, аж церква тріщить... А 
обручі у труні— лусь-лусь! а вона з труни, та й до його..- 
Сікалась- сікалась — ніяк не переступить через вальки! Вонайас 
вищить, аж огнем на його приска - та нічого! А він одно чи- 
та, одно чита — и негляне на нейі... А далі й розсипав оріхи, 
вона й давай збірать... Коли півень: ♦ Кукуріку!» А вона у 
труну ускочила, кришка закрилась... Приходять у ранці люде — 
аж він живий. 

Ну, ото вже йому треба на третю ніч йти: за себе. Він 
и перелякавсь — сидить, та й плаче: «Боже мій. Боже! що я 
собі наробив? лучче б було не йіхать... «А Миколай и знов 






— 31 — 

І 

йому каже: *Не плач, усе гаразд буде! Возьми, каже, обло- 
жись вальками, обсійся маком свяченим, обкурись ладаном, и 
возьми мене з собоїр:— вода тебе не займе! А як вона уста- 
не з труни, то ти мерщій у труну... И щоб вона тобі не ка- 
зала, як би вона тебе не просила— не пускай йійі, аж поки 
вона не скаже тобі: «дружино моя!» 

От він и пішов. Став посеред церкви, обложився валька- 
мд, обсіявся маком свяченим, обкурився ладаном, став, та й 
Чита. Коли так як у глупу ніч — як піднявся вих р, як зашу- 
мить, як загуде ~ плач та зик— аж церква тріщить, — ставники 
падають, образи падають... Господи, яке лихо! А труна тіль- 
ки — ^лусь-лусь! И знов вона піднимаецця... Устала з труни 
та як шугнб по церкві... То це що прискочить до вальків— 
хоче його вхопить, то й одскочить; що прискочить— то одско- 
чить...А полум'ья так з рота й п&ше, так и пише. . Металась 
вона, металась по церкві — скрізь по кутках; а він тоді у тру- 
ну, та й образ Миколая положив на себе. Вона біга по цер- 
кві, шукає його, та: «Тут був— та нема!» Біга, та: «Тут був — 
та нема!» Коли прискакує до труни — аж він там. Вона тоді 
як узяла його просить: устань, та й устань! «Я тебе, каже, 
не займу більше, тільки устань!» А він мовчить, та нишком 
Богу моляцця. Вона біга біля труни та аж плаче, та про- 
сить: «Устань, голубчику! устань!» А він усе мовчить та ниш- 
ком Богу молицця... А півень: «Кукуріку!»— «Ой, устань же, 
каже, дружино моя!» Він и встав.— Тоді вони попадали обоє 
на вколюшки, та давай Бої у молицьця: аж плачуть, та моляц- 
ця, та Богові дякують, що помилував... 

Аж-ось, на ранок, зійшлися люде, царь пркійшов— йдуть 
у церкву: чи одчитав, чи, може, тільки кісточки?.. Одмикають 
церкву —думають: >де вже йому животіти?- аж вони обоє 
стоять на вколюшках—та так прикро Богу моляцця! Царь 
зра;ив, давай обнімати йійі, його... Почали водику одправу 
іфаввти. От, дали йій усього святого — то так з нейі нечиста 



- §§ - 

еіглк й вийшла, — мсій охрестиіш йійі за-йово.—О'ґ, Царь дав 
іону гавцарсгва, нівіїанібтба; пойііївіли вони (йувці) йа байдаках 
у єною землю. 

От, живуть во«и, та й живуть— уже вій й Парубком 
ста^в. И такий ґіркЩ яв нй^шсаний! А царв й собі живе 
з дочкою. Тільки вона все журйцця т сама( на сєібс не схожа 
етала^^ таш журба йійі бере. Царь допитуйвдя: «Чоґо ти, доч- 
во, журв€сй?^ — *Ні, їаточку, я йе журюсь!» А царь бачитг, 
що вона журицї(я, та й годі. Уже допитуї^івся, Може, вона 
чим хвора. *Ні, каже, тату,- я сама не знаю чого.. » 

От, раз и приснився тому царю сон: так и так: «того 
твоя дочка журицця, що вона дуяіе любить того парубка, що 
одчитав йійі.> Царь прокидаецця, пита...* Люблю, каже та- 
точку! >— «Чом же и.і мйні, дитино моя, раніш не сказала!» 
Та прикликав гайдуків: «Йідьте, каже, зараз у таке й таке 
царство^ тли € парубок ^ щО идрівну оДчитав, — щоб ви 
його привезли домейеі* Ті пойіхаЛи, привозять. А вінйібрав 
усе їаки свойіх валькій— прийіхав. Царь йде до його вйільків 
куновать. Коли розібі»ють ті вальки — ^^аж там каміння дорого- 
цінне.— Тоді царь взяв його до себе-и оддав за Йоіо свою 
дочку. Та» й жи^ь гарно. 

(Записана вт. г. Гадйчі, Полтавской г.) 



ІЗ. 

КРИВЕНЬКА УТОЧКА. 

Був собі дід и баба^ та не було у йк дітей. О» юйй 
собі суммують; а далі дід и каже байі: «ХодЬг^ бабо, в діс 
по грибки.» От шшли. Бере баба грибки^,' кохи дпиіщя — у 
кущику гниздечко, а в уиіадечку уточка сидій%. От вма 
дідові: «Дивись^ діду, яка гарна уточка!» Адід кажеі «Біввшімо 



- 33 — 

іНйі до дому, нахай вона у нас живе. «Ста.ш йійі брать, ко- 
ли дивляцця — аж у нейі ніжка переломлена. Вони взяли Йійі 
тихеньЕО, принесли до дому, зробили йій гніздечко, обложили 
його пір'ьдтаом и посадили туди уточку, а сами знов пішли 
по грибки. 

Вертаюцця-аж дивляцця, що у йіх так прибрано, хліба 
напетено, бортцик зварений... От вони до сусід: «Хто се, хто 
се?» Ніхто нічого не знає. 

На другий день изнов пішли дід и баба по грибки. При* 
ходят^ь до дому - аж у йіх и варенички зварені, и починочок 
стойіть на віконці. Вони знову до сусід: «Чи не бачили кою?* 
Кажуть: «Бачили якусь дівчину, од криниці водицю несла. 
Така,» кажуть, гарна! — тільки трошки кривенька.» 

От дід и баба думали-думали: «хто б се був?* ніяк не 
згадають... А далі баба дідові каже: «Знаєш що діду? Зробим 
от-як: скажем, що йдемо по грибки, а сами заховаємося, та й 
будемо виглядать — хто до нас понесе воду.> Так и зробили. 

Стоять вони за коморою, коли дивляцця — аж из Йіх ха- 
ти виходить дівчина с коромислом: така гарна, така гарна! 
тільки що кривенька трошки... Пішла вона до крини£^і, а дід 
и баба тоді в хату; дивляцця— аж у гніздечку нема уточкй, 
тільки повне піріячка. Вони тоді взяли гніздечко, та й уки- 
нули в піч, воно там и згоріло. 

Коли ж йде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила 
ща и бабу и зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. Вона 
тоді як заплаче!... Дід и баба до нейі, кажуть: «Не плач, га- 
лочко! ти будеш у нас за дочку; ми будемо любить тебе и 
жаловать, як рідну дитину.* А дівчина каже: «Я до віку жи- 
да б у вас, як би ви не спалили мого гніздечка та не підглядали 
за мною; а тепер, каже, не хочу! Зробіть мені, дід}', кужілоч- 
ку и веретенце -я піду од вас. «Дід и баба плачуть, просять 
йійі зостацьця; вона не схотіла. 

От дід тоді зробив йій кужілочку и веретенце; нона взя- 

5 



— 84 — ' ^ 

іГа, сіла на дворі й прйде. Коли ж летить стадо утят; побачи- 
ли йійі и співають: 

<Оя-де наша діва, 
Он-де наша Йіва: 
На метеному дворці, 
На тесаному стовбці, 
Кужілочка шумить, 
Веретенце дзвенить... 
Скиньмо по піречку, 
Нехай летить з нами!»» 

А дівчина йім одказує: 

«Не полечу з вами: 
Як була я в лужку 
Виломила ніжку, 
А ви полинули — 
Мене покинули!» 

От вони йій скинули по піречку, а сами полетіли далі. 
Коли летить друге стадо — ^ц сі те ж: 

* Он-де наша діва, 
Он-де наша Йіва: 
На метеному дворці. 
На тесаному стовбці, 
Кужілочка шумцть, 
Веретенце дзвенить... 
Скиньмо по піречку, 
Нехай летить з нами!» 

Дівчина и йім те ж одказала, и вони полетіли, скинувши 
йій по піречку. 

Коли ж летить трете стадо; побачили дівчину и зараз: 

* Он-де наша діва, 
Он-де паша. Йіва: 



о 



5 



На метеному дворці, 
На тесаному стовбці, 
Кушлочка шумить, 
Веретенце дзвенить... 
Скиньмо по ніричку, 
Нехай летить з нами!» 

Скин^'лн вій по піречку, дівчина увертілась в пірьячко, зро- 
билась уточкою и полетіла з стадом. ^ А дід и баба извов оста- 
лись сами собі. 

От вам вазочка и бубличків вьлзочка. 
(Записана вь х. Мотроновк^, Борзенскаго у., Черниговской 

губерній.) 



І я І І ■■^ТСГЧМІ^'-^ 



14. 

ГОЛУБ. 

Лв був собі дід та баба а у них було двоє діток: син 
и дочка. Дочву ж вони любили, а сина то й ні. Аж-ось настав 
голод, у а них ні вришечки хліба, ні пилини боропша... Вони — 
що робить? «Заріжимо, важугь, сина, однак він у нас леда- 
що!« Взяли та й зарізали, а міясо поставили у хижву, щоб 
дочка не бачила. 

А вони— син той та дочка— дуже любилися: одно без 
одного ні ззість нічого, ні піде нікуди: усе вкупі, усе вкупі! 
Сказано вже— як брат та сестра. Як зарізали, дочка й пи- 
таецця: «Тату! де це мій братів?» А дід и каже: «Бт! пішов 
десь грацьця...» От вона жде-жде— нема, та й питає в мате- 
рі: «Мамо, мамо! де це мій братік, що так довго нема? Відко- 
ли пішов, та й нема!..» — < Хіба я хожу за ним. — одчепись!» 
Дочка вже й постерегла — сама не своя... От, у-вечері дід з 
бабою кудись одвихнулись, а вона й давай шувать. Шувалаг 



— 36 - 

шукала, всі вуточви облазила... Боли загляне в хижу— аж він 
там .. Як узяла сльозами вмиватись!.. 

На другий день баба заходилась, наварила обідать, на- 
пекла м'ьяса... От посідали; баба й кличе дочку: «Йди, доню, 
обідати! «А та постерегла— не йде: «Обідайте, я не голодна, 
каже, —не хочу!» — Та йди, кажуть, хоч трошки міясця ззі- 
си.» — «Ні, нехочу!» Так и не пішла. 

Як пообідали, вона взяла ложечки поперемивала^ а ві- 
сточки зібрала та під столом и закопала, та й полила водою. 
И так кажен ранок и вечір, візьме та й полива водою... 

• От, чи довго вони жили, чи ні,— ад з тих кісточок 
та вилетів голуб — и такий голубок гарний, сизий та волоха- 
тий! Баба й питавцця: «Де це в нас такий голуб узявся? Вид- 
но — приблуда: десь од гурту одбився...*~«А може, каже, ма- 
мо, од ястріба ховався!..* А того й не признаецця... 

Коли сіли обідать, а той голуб злетів на жертку, та й 
кр ичить: 

«Батенько ріже. 

Душе моя! 
Матінка пече, 
Душе моя! 
Сестриця-приберниця 
Мойі вісточки прибірала 
И ш'д столом закопала, 
Рано й вечір поливала,— 
Бурву-ву, бурву-ву! 
Ті, яв почули, тав и охололи, що й слова не вимовлять... 
От, пообідали. (Де вже йім той обід на думці !?)• А що ста- 
ра, тепер робитимем?» пита дід. «А що? важе: заріжем!..» 
Дочка підслухала... Та яв полягали спать^ вона взяла того го- 
луїба и випустила. 

Проі(идаш:(ця баба, та хотіла того голуба зарізать—аж 
у«е й аемам. «Дочво, де це наш голуб?«— «Не зраю, каже, 



- 37 - 

хдио: вів був у кучі між курьми.» —«Тепер же, каже, нема 
набуть, сучого сина діти підгляділи та вкрали!» А та & не 
признавцця, що то вона... 

От, тільки що посідали обідать— аж той голуб так и за- 
бився у шибку, сів над вікном, та кричить: 

«Батенько ріже. 

Душе моя! 
Матінка пече, 
Душе моя! 
Сестриця-приберниця 
МоШ кісточки прибірала 
И під столом закопала. 
Рано й вечір поливала,— 
Бурку-ку, бурку-ку! 

Дід и баба т&к полякались!.. «Як-би нам того голуба 
піймать?» — «Зроби, діду, сільцб— ти його, каторяшого, піймаєш!* 
каже баба. Дід и зробив сільце; насипав принади^ поставив 
те сільце. То оце той голуб біля, сільця ходить, а в сільце и 
не йде... И все на хаті сидить, усе на хаті: що зженуть, то 
він знов сяде. Л як обід, він и прилетить до вікна та давай: 

«Батенько ріже. 

Душе моя! 
Матінка пече, 

Душе мояі 

Сестриця -приберншїя 
Мойі кісточки прибірала 
И під столом закопала 
Рано й вечір поливала, — 
Бурку-ку, бурку-ку! 

От , стали й люде помічать : «Що воно за голубу 
що все на хаті сидить?* • Дід уже и груддям * кидав 
и палицею: що зжене, то він знов сяде... От раз. у сусі-» 



^ дв ^ 

ди молотять на тову. Коли так, у обідню цору, чують: щось 
сціза^: 

«Батенько ріже, 

Душе моя! 
Матінка дече, 
Душе мод! 
Сестриця —приберниця 
Мойі кісточки прибірада 
И під столом закопала, 
Рано й вечір поливала,— 
Бурку-ку бурку'Ку! 

Молотники, ті туди— аж голуб... Тоді до діда в хату. А 
дід уже ні в сих, ні в тих: нікуди діцьця— признався... От 
його тоді взяли прив:ьязали до хвоста коневі, а бабу до дру- 
гого коня— та в поле.... Там йіх я рознесли. А дочка заміж 
гарно вийшла та живе и хлиб жув. 

(Записана в% Полтав'Ь, на Бобищанахь.) 



15. 

Т Е Л Б С И К. *) 

Буб собі дід та баба, а в йіх не було дітей. И дід жу- 
рицця и баба журицця: «Що ми під старість робитимем, що 
нам Бог ДІТ6Й не дає?>—От раз баба й каже дідові: «Пойідь, 
та й пойідь, діду, у ліс,— вирубай мині деревинку та зроби 
колисочку; то я положу деревинку в колисочку та буду коли- 
хати: буде мині з&бавка! «Дід и пойіхав; вирубав деревинку, 
зробив колисочку... Баба положила ту деревинку в колисочку,— 
колише й пісні співає: 



♦) См: Зао. о Южной Руси, т. 2» с. І7 —20= Сказка обг Ивасиь и Видь* 
міь; Р|ескія вар. св., Леавасьевад в. 6 с. ІОд^Иі— Влдьма. 



- и ^ 

* Люлі-люлі, телесику, 
Наварила кулешику,— 
Из віжками, из ручками 
Буде тебе накормить!» 
Усе колише— та й співає, колише — та й сігівас.,.. 
От, полягали вони у-вечері спать; коли встають у-ранці — 
аж с тийі деревини та став син. Вони так зраділи, що Боже! — 
И назвали того сина Телесиком. От росте той син, та й ро- 
сте - и такий став гарний, що ні здумать ні згадать — тільки 
в казці сказать! 

От, як підріс він, то й каже: «Зроби, каже, мині, тату, золо- 
тий тевник, а срібнее веселечко: «пойідуярибки ловить.* От дід 
я зробив золотий човник и срібнее веселечко, спустили на річку — 
він и пойіхав. То оце він йіздить по ріцці, ловить рибку, та го, 
дус и діда и бабу: наловить та оддасть — и знову пойіде ..Там 
и живе на ріцці, туди йому й йісти носять... А мати йому й 
каже: «Гляди-ж, сину, не помились: як я кликатиму, то пливи 
до бережка, а як хто чужий, то пливи дальш!» Він и пойіхав... 
От* мати наварила йому снідать, принесла до берега, та й 
клшге: 

«Телесику, Телесику, 
Наварила кулешику,— 
РІЗ ніжками, из ручками 
Буде тебе накормить!» 
Телесик почув: «Це ж моя матінка снідать принесла!» 
пливе... Пристав до бережка, найівся, напився, одіпхнр золо- 
тий човник срібним весельцем -и поплив далі рибки ловить... 
А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, — та 
прийшла до берега и давай ревти: 

«Телесику, Телесику, 
Наварила кулешику, — 
Из ніжками, из ручками 
Буде тебе накормить!» 



— 40 — 

А віїг чує... *То-ж не мо€йі катінкй голос!» Та махнув 
весельцем: «Пливи, пливи, каже, човнику, далі! пливи, пливи, 
човнику, далі!» Човник и поплив. А змія стояла-стояла, та й 
пішла од бережка. 

От, мати Телесикова наварила йощ обідать, понесла до 
бережка, та й кличе: 

«Телееику, Телесику, 
Наварила кулешику,— 
Из ніжками, из ручками 
Буде тебе накормить!. 
Він почув: '^Це ж моя матінка мині обідать принесла! 
€ Приплив до бережка, найівся, напився, отдав матері рибку, 
що наловив, - одіпхнув човник и поплив знову... 

А змія приходить до бережка та вптьять кличе товстим 
голосом: 

«Телесику, Телесику, 
Наварила кулешику, — 
Из ніжками, из ручками 
Буде тебе накормить!» • 

А він почув, що не материн голос, та махнув весель- 
цем: «Пливи, пливи, човнику, далі! пливи, пливи, човнику, да- 
лі! > Човник и поплив далі. 

От, так и скільки раз: як мати принесе йісти та кличе, 
то він и пристане до бережка, а як змія кличе, то він махне 
весельцем— човник и попливе далі. 

Змія бачить, що нічого не вдіб, та пішла до кова^ш: 
«Ковалю, ковалю, искуй мині такий тоненький голос, як у 
Телесиковойі матері!» Коваль и скував. Вона пішла до береж- 
ка, та й стала кликать: 

«Телесику, Телесику, 
Наварила кулешику,— 
Из ніжками, из ручками 
Буде тебе накормить! • 



~ 41 — 

А ВІН дуиаВу що то У№ітя: «То ж иига моя матінка йісти 
принесла!» та й приалив до бережка; а амія воро мерщій 
ухопила з човна, та й поін^сла до рвовШ хаш. 

Приносить до ха^и: «Оленко, Оденіво, одчини!» Оленка й 
одчинила; вона ввійпі^а у хату. •Олевщ Оленко, натопи ми- 
ні піч тав, щоб а» камши іюроснадалиоь!» Оленка заходилась, 
натопила ніч, що аж камеїіи падают'ь... «Оленко, Оленко, спе- 
чи мині Телесика, поки я з гостей повернуся! «Та й полеті- 
ла.... Оленк^ й каже: «Телесику, Телесику, сідай на лопатку, 
я тебе повожу- чи важкий, чи ні!» А він икаже: «Такяк-же 
сідать, що я не вмію?»— «Сідай!» каже Оленка. От він взяв 
та й положив голову. «Е, ні: сядь зовсім! »Він взяв та поло- 
жив одну руку: «Так?» каже. — «Е, ні: сядь таки зовсим!» — 
Він взяв та положив и другу руку', та й каже: «Отак хіба?» — 
«Та ні, каже, ні!» «А як-же? хіба - так?» Та й положив 
ногу. — «Та ні бо, каже,— ні! не так!» - «Ну, так покажи-ж, 
каже Телесив, — бо я не знаю як.» — Вона взяла та тільки що 
сіла— а він за яопату, та й укинув йійі в піч, и заслонив; а 
сам запер хату, зліз па явора, та й сидить. 

От, змія прийшла: «Оленко, Оленко, одчини!» Мовчить 
Оленка. «Оленко, Оленко, однини!» Не чуть Оленки. «От, су- 
чого сина Оленка— нішла десь с хлопцями грацьця!» Та взя- 
ла сима й одчепила хату; одслонила заслінку, виняла с печі 
та дуііала, що то Телесив -и пойіла. 

От, як найілась, вийшла, та 4 вачавцця по двору: «По- 
кочуся, повалюся, Телееивового мнясця найівпшсь!» А Теле- 
сив з ;&вора: «Покотися, іаовалися, Оленчиного мдясфі найів- 
шясі!» Вона слухає... та вп?ьять: «Поточуся, повалюся, Теле- 
еивового мнясця найівпшсь!» Авін и собі: «Повотися, повалися, 
Ояеячиного мнясцянайівшись!» Вона- зирвг! аж Телесив... Вона 
давай явора гризти. Гризда-гризда, аж зуби поламала - иіяв 
не перегризе... Пішла до коваля. «Ковалю, вовалю, исвуй ми- 
ні таві вуби, щоб того явора дерегриати д Телесира ззісти!» 

6 



— 42 - 

Коваль скував. Вона яв почала .. От-от уже перегризе... 
Кода летить стадо гусей: Телесик йіх просить: 

«Гуси-гуси, гусинята, 
Возьміть мене на вриляї'а, 
Та понесіть до батенька, - 
А в батенька Йісти й пити 
И хороше походити!» 

А гуси й кажуть: «Нехай тебе середні возьмуть!» 

А змія гризе, гризе... Телесик сидить та плаче— аж ле- 
тить знову стадо гусей. Він и просить: 

«Гуси-гуси, гусинята, 
Возьміть мене на крилята^ 
Та понесіть до батенька,— 
А в батенька йісти й пити 
И хороше походити!» 

И ті йому кажуть: «Нехай тебе задці возмуть!» ' 

Телесик знову плаче... А явір аж тріщить... Аж змія 
втомилась: пішла напилась води и впхять гризе того явира — 
уже не забаромі... Аж летить ище стадо гусей. Телесик зра- 
дів, просить: 

«Гуси-гуси, гусинята, 

Возьміть мене на крилята 

Та понесіть до батенька,— 

А в батенька йісти й пити 

И хороше походити!» 
— «Нехай, кажуть, тебе заднє возьме!» та й полетіли. 

Телесик дума: «Пропав же я тепер на віки!» та тав гірко 
плачС; так плаче— аж до долу сльози!.. А змія от-от-от вже 
повалить явора, от-от повалить... Еоли летить собі одним одно 
гусиня: одбилось— ^на силу летить. Телесик до його: 

^Гуся, гуся, гусинятко, 

Возьми мене на крилятко. 



— 43 — 

Та понеси до батенька,— 
А в батенька йісти в пити 
И хороше походити!» 

Воно й каже: •Сідай!» Він сів. Воно його взяло до батенька 
и посадило на причілку з-надпору, а само й полетіло. 

От, сидить Те^іесик на причілку; а баба напекла пи- 
ріжків, та виймав з печі и каже: «Се тобі, діду, пиріжок, 
а се мині пиріжок!» А Телесик з-надвору: *А мині?> — То це 
вона вийма пиріжки, та: «Се тобі, діду, пиріжок, а се мині 
пиріжок!» А Телесик знову: <А мині?»— От вони дивуюцця. 
«Чи ти не знаєш, діду, що воно гукає «а мині?» — ^Ні, каже, 
не знаю. — «То мабуть, діду, так мині учува€цця.> Та пиріжки 
з печі виймає, та: «Се тобі, діду, пиріжок, а це мені пирі- 
жок!» А Телесик сидить на причілку, та: «А мині?» Дід и 
виглянув у вікно- аж то Телесик! Вони тоді побігли, увели 
іого в хату, -- радіють... Баба нагодувала його, напоШла, и 
голову йому змила й поськала, и білу сорочечку далаї^.. Та й 
живуть, н хліб жують, постолом добро носять, коромислом во- 
ду возять. И я там була, мед-вино пила: по бороді текло, а 
в роті не було! 

(Записана вь г. Гадячі.) 



16. 

золотий ЧЕРЕВИЧОК. 

Був собі дід та баба. И у діда дочка и у баби дочка. 
От баба й напалась на діда: -Купи, та й купи,- діду, бичка, 
щоб було що мойім дочкам пасти!» Дід пойіхав на ярмарок, 
та й купив бичка. 

От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає; 
а ^дова дочка така роботяща дитн&а, а що бабина— то така 



— 44 — 

мазуха: все б тільки сиділа, згорнувши ручки. Ог баба на 
дідову дочку: «Жени, сучого сина дочко, бичва пасїи! Та на 
тобі на дві мички прядіва, щоб ти и зомьяла, и спряла, й по- 
мотала, й поткала, й побілила и додому принесла!* Вона взя- 
ла прядіво, погнала бичка пастись. 

От бичок пасецця, а вона сидить та й плаче. Бичок и 
каже: «Скажи мині, дівонько, чого ти плачеш?» — «Як-же,. ка- 
же, мині не плакать, що так и так: загадала мині моя мачу- 
ха , щоб я оці мички спряла , и змотала, й поткала, й 
побілила, и до дому полотно принесла!* — «Не журись, каже, 
дівко, все гаразд буде. Лягай, та спи!'' Вона лягла и заснула. 
Коли так: прокидаецця, а ті мички й п.іпрялиск, шсукались, 
и полотно виткане и побілене — тільки иа сорочку!.. От вона 
приганяє у вечері до дому би іка, оддає бабі полотенце. Баба 
взяла и заховала, щоб ніхто й небачив, що дідова дочка при- 
несла. , 

От,^вдруґе на свою дочку: «Гони, доню, бичка пасти!. та* 
ні й тобі мичечку,- спрядеш— спрядеш, а неспрядеш— то й 

« 

так принесеш!» Та й погнала бичка, та вклалася, та цілий 
день спала— и за холодну воду не приймалася. А ввечері при- 
ганяв бичка с поля, та й оддав бабі мичку: '«Так у мене, ма- 
мо, голова боліла цілий день, що я й за веретено неприйна- 
лася: так сонце напекло.» — «Ну, пічоїо: ляж та засни— вона 
перестане!» 

На другий день знову на дідову дочку: «Вставай, сучого 
сина дочко, бичка пасти! Та ні тобі круг прядіва: щоб ти 
його поміяла, потіпала и в мички помилала, и щоб попряла, 
домотала, оснувала, й поткала й побілила, а в вечері полотно 
принесла!» — От вона погнала в поле бичка пастись. — От, би- 
чок пасецця, а вона під вербою стала та мне те прядіво, та 
так гірко плаче, яв горох.... А бичок приходить, та й питає: 
Скажи мині, дівонько, чого ти пда<іещ?> — «Як же, каа^е, мині 
не пдакять, що так и так» Розсказала. - сДе Фурись^ важе 



— 4в ^ 

бячоку зс€ гаразд буде. Лягай та сяй!» Вова й орвдягла- Та 
де вже у нейі и сон той вовьмицця! — Колц так: до вечера той 
]фуг орадіва и поминаний, и попрядений, и основсяний и пои- 
лотво виткане и побилене, хоч зараз сорочки вдий! — Пригаше 
у-вечері бичка, отдае бабі полотенце. 

Ото баба сама собі: *Отто, сучого сина дочка,— як вона 
все діло поробила! Це все йій бичок поробив... «От, п роспа-» 
лилась на нейі баба: «Постой, сучого сина дочко, я таки тобі 
дам!» Та на діда: «Заріж, та й заріж, діду, бичка, а то Сі 
твовШ дочки нема ніякойі роботи: що пожеїш бичка пасти, то 
цілий день проспить и нічого не зробить!*— «То й заріжу!» 
Л вона й підслухала, та йде в загороду, та так гірко плаче, 
так плаче! Бичсж йійі и питав: «Скажи мині, дівонько, чого 
ти плачеш?* -- «Як же, каже, мині не плакать, що хотять те^ 
бе зарізать!»— с Не журись, каже: все горазд буде! Як мете, 
к^жв, заріжуть, то ти проси у баби, щоб дала тобі «ипшн 
щіть— и там ти знайдеш зернятко, то ти те зеріятко посади, 
то виросте з його верба яра, и, як що тобі треба, вдидоті#і 
вербн— усе тобі буде!* 

От дід и зарізав того бичка. Воца й просицця у мачухи: 
«Піду я, каже, мамо, кищок прать!»— А мачуха й каже: «А 
вже ие хто йіх попере, як не ти, гдаді^^-^Воца й ціщда* 
Аж так: найшла у кишках зернятко, посадила перед порогам 
— щютдаль тр6:(и — и полила. Коли і^ другий дець провз^шсщ- 
Ц9— аж з того зернятка така верба виросла, а під вербою 
криничка — и така вода хороша, що на все село! Холодна та 
чиста ще сльоза. 

От, вони діждали неділі. Баба свою дочку убрала гарно 
н поведа до церкви, а на дідову: «Топи, нетіпахо! Щоб ти й 
витодща и обідать наварила, и поприбірала, и ще и& тобі 
пцлотшЯу щоб — поки я прийду з церкв^і^и сорочі^у пошидіЦ 
Л ш не аробиш, то я т^е й ^^войі не остмлю.'» 

Ох, баба з свошо Аоч««а щпщ у цдавду, а і» Щ9идвнік- 



— 46 - 

ко витопила и обідать наварила, и піиїла до верби яройі, та й 
каже: «Вербо яраи! одчинись, одтворись - Ганна-панна йде!» 
От верба й одчинилась, а відтіля баришні так и висипали: 
«Панно наша люба, панно наша мила, який нам приказ буде?» 
От вона й росказала: так и так Та й каже: «Давайте мині 
швидче одягацьця и хай запрягають коні — пойіду я до божого 
дому!» — Ті зараз кинулись: одягли йійі у шовкове плаття, у 
золоті черевички обули,-~підйіхала карета - пойіха.іа вона до 
церкви. 

Як прийшла вона у церкву так всі й поторопіли..,, тіль- 
ки: шу-шу-шу! «Що воно? чи воно яка князівна, чи королівна, 
що ніколи ще такойі не бачили!»— А під той час та царенко 
у церкві був. Так його за серце и вхопило!... Стойіть, та й 
очей не зведе з нейі. А тут генерали, царедворці — усі ди- 
вуюцця та любуюцця... Тільки не знають: «Що воно таке?» 
От, кончилась одправа, вона сіла — пойіхала. Поскидала з себе 
шовкове убрання, наділа знову своє рамгя, сіла край віконця 
— виглядає з церкви. 

От приходить баба з церкви. « А що обід наварила?» — 
«Наварила», каже. «А сорочку пошила?»— «И сорочку, каже, 
пошила.» — От посідали обідать, розсказують: яку то вони хо- 
рошу панночку бачили в церкві, що «царенко, каже баба, не 
Богу молицця, та все на нейі дивицця — та така хороша!» — 
А на дідову дочку каже: *«А ти, нетіпахо, хоч-би була сороч- 
ку білу наділа та вмилась, а то як та грубниця! — ледащиця!» 

От діждали й другойі неділі. Баба знову убрала свою 
дочку и знову до церкви... А на дідову: «Топи, нетіпахо!» И 
знову якусь там роботу дала. — Дідова дочка попоралась трохи, 
йде до верби яройі: * Одчинися, одтворися, вербо ярая, - Ганна- 
панна йде!» Берба одчинилася, а з нейі ще бііьше бариш^нь: 
«Панно наша люба, панно наша мила, який нам приказ буде?» 
Вона йім там загадала, що треба, — ^убралася, в золоті чере- 
вички убулася— пойіхала до церкви. А царенко упгять там: 



— 47 — 

стойіть, 1І0В прикований — н очей не зведе!.. Тут почали роспя* 
тувати людей: чи не знають? Ні, ніхто не знав, що воно за 
панночка така гарна. Почали радицьця: як-би його узнать? 
Царенко каже: <Хто війні узнав, що воно за панночка, я то- 
му мішок золотих грошей дяю!» От, допитувались-допитува- 
лись, радились-радились — нічого. А у царевича був собі такий 
щут: він усе було з царевичем: оце чого зажурицця, — а звісно, 
щоб царьская дитина не журилася, — зараз на шута: «Гуляй!» 
То він н розсмішить царенка. От, шут и каже царенкові: «А 
я, каже, знаю, як йійі пізнать можна?* — «А як?» каже ца- 
ренко: -кажи! — «А так, каже шут: туди, де вона стойіть під- 
лиймо смоли, то черевичок и пристане; а вона буде поспіша- 
ти з церкви до-дому, то й не замітить, що черевички зоста- 
лись у церкві.» - От, царедворці кинулись - туж мить и зробили. 
Кончилась одправа, вона пішла з церкви, а черевичок золотий 
и остався. ( іла и пойіхала; дороге убрання поскидала, а свов 
рам'ья наділа, сіла -дожидав з церкви. 

От поприходили з церкви, росказують; як царенко поби- 
ваецця за панночкою — та не знають, як його довідацьця: 
що воно за панночка така гарна. — А баба ще дужче зненави- 
діла дідову дочку, що вона й ту роботу поробила. 

От, царенко так журицця, так журицця: що воно таке? 
Уже роспитуюцця по всьому царстві: хто золотий черевичок 
загубив?— Ніхто нічого незнае. От и посилає царь свойіх со- 
вітчиків скрізь по царству, щоб найшли йійі, та й годі, <а не 
найдете, каже, то ви мою дитину погубите, то!І й вам не 
животіть» 

От ті царедворці ходять скрізь по городах, по селах — 

приміряють той золотий черевичок: на кого він прийдецця, ти 
царенкові за жінку буде. Уже й по князях ходили, и попанах, 
и по купцях— ні, та й годі: або малий, або великий! -От вони 
давай ще по мужиках... 

Раз, ходили вони, ходили, приміряли - приміряли, — та так 



— -48 — 

ПОТОМИЛИСЯ, що на силу ноги волочуть, і Де б, кажуп^, ійЛс 
одпочить у холодку. • — Коли глянуть - аж така хороша верба 
коло хати стойіть, а під вербою и криничка; вони туди. — ^Вий- 
шла й баба с хати. Вони йійі роспитують: «Чи є б тебе, ба- 
бусю, дочка?* -•е> каже, е!^ — «Одна, чи дві?» питають. — *Та 
є, каже, й друга - не моя, а дідова, так то така нетіпаха, що 
гидко й глянуть! • — «Ну, кажуть, ми примірятимем золотий 
черевичок.»— «Добре,* каже. Та на свою: «Піди, доню, вмийся, 
одійся и ніжки помий!» А дідову загнала аж на піч и не вми- 
ту и не одягнену: Сиди там, суко!* От вони повходили в ха- 
ту, давай примірять. А баба й каже на свою дочку: «Давай, 
доцю ніжку!» Вони приміряють — не приходицЦя. Тоді и ка- 
жуть: «А деж бабусю, ваша друга дочка?»— «Та то, каже, 
така нетіпаха, нечепура, — куди йій!» — ♦Нічого, кажуть, давай- 
те: яка вона єсть! ♦—От вона злізла с печі, баба йійі турляє: 
«Хоч-би ти причепурилась, суко!» — Приміряють той черевичок — 
а він так и улип: як там був!— Царедворці ті так зраділи, що 
Господи! 

«Ну, кажуть, бабо, ми оцю дочку возьмемо з собою.» — 
«Куди ви йійі братимете, — таке цвілля? там з вас люде будуть 
сміяцьця» — «Оже возьмемо, кажуть. — Баба лящить, не пускає: 
«Як та&и можна, щоб така нетіпаха та стала дружиною царсь- 
кій дитині?!» А йій не те, а те що не йійі дочка... «Ні, ка- 
:куть, — Одягайся, дівко!» — «Постойте ж, каже, трохи, я піду 
уберусь.— От прийшла до верби яройі — одяглась, убулась... и 
така стала гарна, що ніздумать, ні згадать — тільки в казці 
сказать! Лк увійшла в хату — так и осіяла! А баба вж^й слова 
невимовить... 

От, посідали у корети— пойіхали... Як побачив царенко— 
*ам НІЙ свій! «ПІвидче, каже, благословіть, тату!»— От Шх по- 
благословили и одружили, и таке весілли справили, що ввесь 
Шф був. От вони й живуть и хліб жують. 

(Запивша кь г. Мц)город']&.) 



~ 49 — 

п. 

.М А. Ч У X А, *) 

То^-був собі чоловік и жінка. От жінка рішила одну дів- 
чинку, іа й умерла; а чоловік и остався. — Чи довго він жив 
сам, чи ні, та оженився с другою жінкою. Тільки и в нейі 
дочка и в його дочка. Йійі ж дочка як маківочка, а. його — 
замучина-замучипа: сказано — мачуха!.. 

** От, а під той час святий Петро и Павло и Господь хо- 
днли по землі. Приходять вони у село,. та й стали на ніч до 
них проситись. Йіх и пустили. Та ж дівчина (його) и нагоду- 
вала йіх, и надойіла, и постелю постелила, а тй—и рукою не 
повела..." От вони там переночували, та й питають йійі: *Щд 
тобі дать, дівчино, що ти біля нас поралась?» — А вона каже: 
•Нічбго!* — «Ну, каже Господь, дарую ж. я тобі мужа-царя!» 
А Петро каже: «А я дарую тобі, що на Великдень саі,ки бу- 
дуть йі^цвітати. » А Павло: «А я дарую: як будеш плакати, то 
буде срібло капати!» Подарували, та й пішли. 

От, раз, царевич довго був на охоті, та й заблудив. И 
прийіхав уже в ночі в те село, та до них: щоб пустили. От 
царевич йійі и побачив. Побачив, та й закохався.— Прийіздить 
до-дому, просить у матері, щоб женицьця на тій дівчині. «Як 
таки ножна; каже мати, щоб ти взяв собі просту жінку! > Він 
оросить. Випросив. 

От послався до нейі --вона й рушники подавала. И то— 
взяли в нейі рушники и пойіхали, а швидко й весілля. — Йідуть 
вони уже до шлюбу — и вона, и мачуха и дочка мачушина на 
Йіднім возі,— и йідуть вони через ліс. А йій так лити забажа- 
лось! «Мамо, каже, я так пити хочу!» А мачуха й каже: 
>Дай ґочи повиймати, то дам пити!» А вона й дала йій гочи 



♦) (їм. вг Зад. о Юхной Руси, т. 2, с 10—12: Отака о красаімцл и о 
Шй бабл. 



^ 50 — 

повиймати, а їа тоді води^йій дала, та свою дочку вбрала, 
та й повезла до шлюбу, а йійі'у лісі покинула. 

От вона сидить у лісі, та й нлаче » То де плакала, там 
срібло капало. Ватажник пас вівці, зайшов у ліс— и надибав 
йійі. И ща вона плакала — то купа срібла стойіть; а сама слі- 
па. Він взяв прийіхав, забрав йійі до-дому, и живе вона в його. 
От дочекали Великодня. «Вийдіть, тату (того вже діда, що йійі 
взяв, татом зве), щд там на дворі? « Він вийшов, та й каже: 
*Садки, дочко, зацвіли.» А вона каже: *Г.озьміть гЬілячку ви- 
рубайте, та понесіть на ярмарок, та продайте; та не продавай- 
те ні за що, а тільки за гочи » 

От він узяв, пойс ту гіллячку на ярмарок; а та йійі ма- 
ти йде и купує у того діда гіллячку. *Що тобі занейі, діду?» 
— А дід йій и каже: *Як дасте гочи, то дам гіллячку! *Вона 
виймав з пузирчика ті гочи дівочи и дас йому; а він йій дав 
гіллячку. * • * • 

Ну, приніс він ті гочи до-дому, віддав. Вона ті гочи по- 
святила, поприкладала — и бачить. «Прощайте! каже: спасибі 
вам! піду я.» От и пішла вона від того діда в світи, и пішла 
до того царевича. А він уже й царем став. 

Прийшла туди у палац царській — на кухні пішла, и упро- 
силась там за служку.— От, у-ранці, льокай набирає у таз во- 
ди умиватись цару, а вона взяла та перстінь с пальця и уки- 
нула у воду. От цар уливаецця, та й побачив перстень— Аж 
то перстень його, що він йій ще молодиком дав. Він питає: 
«Де цей перстень узявся?» — «Не знаю», каже льокай. Цар 
питає: «Хто там б}в?»— «Нікого нема», каже: — «дівка!»— «При- 
вести йійі.» Тут йійі зараз взяли, пречепурили, ведуть. Цар 
як гляне — пізнав йійі ! . . Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав, 
и маму йійі, обох, учепив коням у хвости и пз^стив у світи; 

а с тою став жити. — Та й нема уже більше. 

(Записана ві м. Немирові, Брацлавск. у., Подольской губер* 

ній; передалі А. Петруняка.) 



~ *1 — 

18, 

РИСЬ-МАТИ. *) 

Був собі зд и баба. У діда дочка и в баби дочка. Так 
вони ходили на вечіркі. 

От баба дала дідовій дочці повісмо конопель, щоб вона 
заніч спряла. То. вона ііде и плаче, а теличка побачила, та й 
питає: «Чого ти, дівко, плачеш?* — «А що ж?* каже: дала ми- 
ні мачуха повісмо конопель, щоб я за ніч спряла.* — •Не 
плач! лізь в мов ліве ухо, а в праве вилізь: так тобі там и 
попрядеццяй потчецця и*в скриню покладецця!«— От, вонаи 
снряла те повісмо. , 

На другу ніч баба й друге дала. А вона знов йде и 
плаче • до тиШ телички. А теличка й каже: сЧого ти, дівко, 
плачеш?» — бона росказала: так и так. «Лізь, каже, у мов ліве 
ухо, .а в праве вилізь! > Вона й полізла; тяк йій там и спря- 
лось и змоталось. 

А баба стойіть и все те бачить, да приходить до діда, 
та й каже: «Заріж, діду, ту теличку!*^ Л дід и каже: «Жаль, 
бо славненька теличка,— нічим буде и дров привезти.» А ба- 
ба й каяке: «Я й сама притягну,— заріж!» 

Дідова дочка* почула, що ту теличку хочуть зарізати, та 
прибігав и каже: «Теличко-сестричко, хочуть тебе різати!* — 
«Дарма! «каже:> нехай ріжуть, а ти мого м(н)яса не йіж. 
А як підеш на річку мойіх кишечок полоскати, то буде в мойіх 
кишечках двов зерндток,— так ти візьми, та й посади тийі зер- 
нятка, то побачиш, що тобі буде.* 

От зарізав дід теличку. Вона пішла кишечок пізлоскать 
н найшла там двов зерняток, взяла н посадила. Так за ніч 
виросла яблонька — листя золоте, а яблочки . срібні! 



*) Си. Заи о Южной Руся, т. 2, с. '23-^2в=:ска^ха о ійненіяхь мо** 



- 52 - 

Аж-ось на завтра цар йіде, та й каже: «Що се за дерево 
таке славне?* Та й послав свого кучера: «Біжи, каже, хоч 
один листок вирви! «Кучер тільки що до нейі, хотів листок 
вирвать, а яблонька в гору и пішлй-^не достав! 

Вийшли всі с хати: и баба, А бабина дочка и дідова доч- 
ка, та й дивляцця. Дак той цар и каже: «Хто достане з оційі 
яблоньки хоч один листок, так я с тим повінчаюся.» — Ої ба- 

9 

ба свою дочйу так убрала: думала— достане листок. Вона тіль- 
ки що шдо(й)шла, а яблоня так • в гору и пішла. Уже чого 
вона не робила та баба:— и підмощувала, и сама доставала, - 
так яблонька все вгору, все вгору... не достала! — А дідова 
дочка стойіть — така чорна, измучена (так баба йійі замучи- 
ла), а той цар и.каже: «А пухи, дівчинко, чи не достанеш?» 
—Вона як підощла під яблоню, так та яблоня на йійі сама 
й гілля поклала.* * 

От цар тоді взяв ту дівку, посадив на щ и ш)віз з со- 
бою. То вони йідуть, а яблонька за ними з города слідом бі- 
жить. А цаф так любусцця! Прийіхали, а яблонька під вікном 
стала, та й стойіть. 

« 

От, вони повінчалися, та й живуть^ може, годів. уже зо 
два. И стало у них маленьке дитятво. - От, а бабина дочка 
прийіхала рав до них у гості. Госі^е у ййх, а цар и каже 
свойій жінці: «Неходи, каже, з бабиною дочкою нікуди!» А 
сам и поШхаСв кудись. 

От бабина дочка .и просить: «Душно, каже, сестро, на 
дворі, 'ХОДІМ покупаємось!» — «Нехочу!* каже та; — «Ні, ходім 
та й ходім!» Як стала просить, і*ак таки підманила: пішли 
купацьця.— Ото вони собі порозбіралась, бабина дочка й ка.- 
же на царицю: <Ну, каже, сестро, бреди ти попереду в воду, 
бо я тут місця яе знаю!» —Тії й ікх^ела по переду, а бабина 
дочка за йійі плаття,- убралась, та й пішла в цару А та 
вошша щукою.(?) 



— 53 ~ 

От, кинулась вона до дитини дак детя не йде: плаче. 
Мамка за детя, та й пішла к Десні, де вони купалися, та й 
каже: 

*Рисю, рисю! молодюк плаче, 
• Молодюк плаче ~ йісти хоче! » 

От во^а приплила щукою, погодувала, та й знов поплила. 

От, що уже не робили— плаче дитина, та й годі! Цар 
сердецця: «Що це з ^дитиною сталося, що то було таке любе, 
а тепер все плаче, все плаче?»— А воно плаче, бо голодне 
То мамка возьме його на руки, та й понесе туди, де вони 
купались, та й кличе: 

*Рисю, рисю! молодюк плаче, 
Молодюк плаче - йісти хоче! » 

То вона припливе, погодув, та й знову попливе. Як уже мам- 
ка не проси.іа йійі, щоб вона не одпливала: «Ні, каже, йв 
молу!*— Так Йій бабина дочка заподіяла. 

От мамка крепилась-крепилась, а далі приходить, т^ й 
каже цару: * Йдіть, каже, до річки, да вловіть ту щуку, -^-їй 
поггіль бить, покіль 'га щучина кожа облізе! * — От и пішли во- 
ни до річки, и дитину взяли. Мамка й кличе: 

«Рисю, рисю! молодюк плаче, 
Молодюк плаче — йісти хоче! 

От вона й приплила. Цар и піймав йійі, та став бить; так та 
шкура злізла, а вона стала знову жінкою. Він йійі взяв, при- 
вів до дому^ а бабину дочку привьязав коню до хвоста, та й 
пустив у поле. Так йійі скатовали! 

(Заїшсана вь Остерском^ у. Черниговской г., передаді^ А. Пет^ 

руняка.) 



- 54 — 

19. 

ДІДОВА ДОЧКА и БАБИНА ДОЧКА. *) 

Був собі дід та баба и мали собі дочку. Ото чи довго 
пожила баба, чи ні, та й адумала уиерти; а як ;^мірала, то 
своєму чоловікові казала: <Як я умру, чоловіче, а ти будеш 
женицьця, то - гляди — не бери тойі удови, що біля нас живе 
з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а* наші дитині не буде 
матірью » — Добре відказав чоловік, не буду брать не то йіШ, 
та й ніякойі — и жинитися не буду. 

От, заховав дід бабу и похорон одправив, та йшов з мо- 
гилок до дому, та й зайшов до тійі удови, що жінка не веліла 
йійі брать. То чоловік казав: не буду и женицьця ш на яві;» 
а як заховав свою бабу,. то й забув, що казав, и забіг, на 
часиючку до удови; забіг, переговорив и удову до себе просив. 
Тоді удова з великих радощив сказала: «Я уже давно* цього 
адала!» От усю худобу забрала и до діда жити з дочкою по- 
і^дррала. 

Ото живуть усі у купі — дідова дочка и бабина. Дуже 
баба не любила дідовойі дочки: сказано, як мачуха,^— усе гре- 
зе голову; та й діти між собою часто бьюцця— надто бабина 
дочка: звичайно як зведеннята,— у йіх ніколи ласки нема. 

Оце було як підуть на досвітки, то дідова дочка пряде, 
а бабина знай цілу ніч гуляв с хлопцями, та крутицця, и не 
раз так бувало, що, гарцюючи, и мички понадить. А йдуть до- 
дому, у ранці, та дійдуть до перелазу, — ото и каже бабина 
дочка до дідовойі дочки: *Дай, каже, мині починки, сестрице, 
я подержу, поки ти перелізеш. ♦—Добре, каже, сестрице, 
ні.— От поки дідова дочка, перелазить, а бабина дочка, узяв- 
ши починки, побіжить до-дому и матері набреше, що дідова 
дочка из хлопцями цілу ніч гуляла и мички попалила, «а я 

'^) См. № 20. 



— 56 — 

Пряла и до-дому поспішала. Бачте, ианочво, яка вона ле. 
дача!» 

От дідова дочка прийде до-дому, то мачуха и почне йійі 
бить и дідові виказувать, «що твоя дитина ледащо не хоче 
робить, а ти не хочеш учить!* То й дід, послухавши баби, и 
зачне дочку, бить, хто його зна и за що. Отак и стільки разів 
було: усе били ту сердешну дівчину. 

От що уже "не робили, як з нейі не знущались, що дідові 
не навогорювали, а йій усе байдуже: робить собі мовчки. — Дуже 
було бабі досадно из дочкою дивицьця на вій, що дід йійі жа- 
лує - и почали у-двох радицьця, що як-би дідову дочку ви- 
турити из дому, щоб йійі не було! 

Ото и почала баба дідові гризти голову, що: *Твоя ди- 
тина ледащо -не х(*че нічого робить, тільки усе ґуля та спить 
товстим сном, а ти лще и жалуєш: ти б луч(ч)е чи(м) мав-бц 
акалувать йійі, то б наняв де-небудь, то, може, що й було б 
з нейі!*~Де я найму йійі? — сказав дід. «Так веди, куди хо- 
чеш/ а щоб вона дома пе була.» 

Ото як докучила баба свойіми речами дідові, аж до жи- 
вих печінок допекла, бо що дня одно товкла: *Веди, та й го- 
ді!»— ото нічого було робить дідові: треба вести, хрч и жалко. 

От зібрались й пішли, и зайшли у великий ліс. Ото доч- 
ка дідові й каже: «Заверніцця, тату, до дому, — я й сама пі- 
ду.-— * Добре,— каже дід. Попрощався, и завернувсь; а дівчина 
пішла собі. 

Ото йде, та йде дуже великим лісом, — ^коли стойіть яблунь-» 
ка, така зарочина бур'ьяном, що й не видно, — ^та й каже: «Ді- 
вонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, -я тобі у ве- 
ликій пригоді стану!* -От дідова дочка закотила рукава, обпо- 
лола, обхонючила и пісочком обсипала;— яблунька подякувала^ 
дівчина пішла своєю дорогою. 

Ото схотілось йій пить. Вона зайшла до криниці, а кри- 
ничка и говорить: «Дівонько-голубонько, обчисть мене^ об&анюч 



— 86 — 

ііейб, — А 'Гобі у велІЕгісій пригоді стану!» — О* дівчнна -об^нспі- 
ла, обханючила и пісочком обсипала; - кринична йій подякува- 
ла, вона пішла дальпіе. 

Коли біжить така червива та погана собака, та й каже: 
* Дівойько-голубонько, обчисть мейе, обхянюч мене — я тобі у 
великій пригоді стану!*— От дівчина заходилась, обчистиа, 
обханючила, черви повикидала;- собака сказала:— Спасибі, ді- 
войькоІ-Вона пішла далі. 

Коли стойіть піч - и така облупана а біля нейі глина лежить; 
ото и каже: «Дівонько-голубонько, обчисть мене, обмаж мене,— я 
тобі у Великій пригоді стану!» — От дівчина замісила глину, полізла у 
піч обчистила, обмазала, піч йій подякувала, дівчина піпі.та дальше. 

Ото йде та й и^е,— зострічае йійі жінка, та й каже: 
«Йомагайбі, тобі, дівчино! «Дівчина відказала йій: - Добре здг)- 
ров-ья. — «Куди ти йдеш, дівчино? спиталась жінка. Адівчина 
и каже: -Йду, тіточко, щоб де наняцьця. - «Наймись у мене,» 
сказала жінка —Добре, відказала дівчина: наймусь.— «У мене, 
каже жінка, не велике діло,- аби ти уміла зробить те, ^о а 
скажу.»— А чому ж не зумію,— каже дівчина: -раз мині по- 
кажите, паніматко, а другий и сама знатиму 

Ото прийшли до-дому, де та жінка жила. От жінка и 
каже: «Ось що, дівчино: оце тобі казани, то ти рано й вечір 
нагрій окропи, и вилить у коріто, и борошенця туди усипать, 
и замішать,— тільки, гляди мині, щоб не гаряче було—^ЧГ^ь 
тепленьке, —тільки не бійся, *щд б ни бачила, щб ни п<№^а, — 
стань на порозі, двічі свисни, то до тебе позлізаюццл гадюки, 
ящурки, акаби и всякій звір; то ти нагодуй йіх, то ^^онм по« 
розлазАцця, куди якому треба.»— Дібчина сказала: - Добре^ па- 
німатіо, так буду робить, як ви мене навчили. 

Й так цілий рік дідова дочка там служила в робила те, 
що йій хазяйка казала; а як кінчивсь рік, то та жінка и ка- 
же дійчийі: «Ось що, дівчини: оце уже сьоґодня тобі рік, як 
ти у мене; коли хочеш, то й другий будь, а не хочеш, то як 



— 57 ~ 

хочш: тн мипі добре ])обила, спасибі тобі, нехай тобі Бог по- 
мага на усе добре!* • 

Дівчина подякувала хазяйці за хліб, сіль и за усе іт ска- 
зала, що і: хочу до дому» — спасибі вам, паніматко!* Хазяйка 
каже йій: — Піди ж, виГіери якого хочеш коня ивоза. -А сама 
наготовила йій повнісеньку скриню усякойі худоби и дала ігій, 
и випровадила у ліс ту дівчину; тоді попрощалася, - сама вер- 
нулась до дому, а дівчина пойіхала собі, хвалячи Бога. 

Ото йіде дідова дочка пуз ту піч, що вона хутрувала; 
коли гляне— аж повнісінька піч проскур. От піч и каже: «Ді- 
вонька-голубонько, на тобі оці проскури за те, що ти мене 
прибрала— спасибі тобі!* Дівчина подякувала, и тільки що 
нрийіхала, а проскури так и поросіїули у візок; піч заслони- 
лась, а дівчина пойіхала дальш. 

Ото йіде та й йіде, коли дивицця — аж біжить собака и 
несе намисто добре, товсте та гарне, та ще й шлюховане. Ото 
тільки що прибігла до возика, та й каже: <Ш тобі, дівонько- 
голубонько, за те, що ти мині у великій пригоді стала!»— Дів- 
чина узяла и подякувала, и пойіхала далі, радіючи. 

От йіде— и так йій схотілось пить, що Господи! От по- 
думала: «зайіду до тійі кринички, що я чистила, то— може— 
там напгюсь.» Ото зайіхала; дивицця— аж повнісінька кринич- 
ка води, аж через верх ллвцця, а біля нейі стойіть золоте ба- 
рильце и кухлик. Стала та дівчина цить — аж не вода, а вино, 
и таке добре, що й з-роду такого не пила. От набрала пов- 
нісіньке барильце до дому, та й кухлика не забула. Ото пойі- 
хала дальше. 

Коли стойіть яблунька- и така хороша, що не можна й 
сказать: на йій яблучка срібні та золоті, и рясно-рясно! Ото 
яблунька и каже: «Дівонько-голубонько, нй тобі ці яблучка за 
те, що ти мене обчистила, обханючила.> Дівчина сказала:— 
Спасибі! — та підйіхала під яблуньку, а- яблучка так и поросну- 
ли у візок. 

а 



-^ 88 - 

Ото прийіхала та дівчина до-дому, та й гука: < Йдіть, та- 
ту, вабірайте худобу! «От вийшов дід п:] хати, дивицця — аж 
дочка його; він зрадів, побіг до нейі, та й каже: — Де ж ти, 
дочко, була? «Служила, тату,» каже дочка: «Зносьте худобу!* 
А добра ж-то — повнісінький віз, ище й намисто товсте. Стали 
зносить -то то гарне, а то ще краще! 

Ото побачила баба, що стілько дідова дочка навезла уся- 
койі усячини, и калала на діда: *Веди, та й веди, и мою ди- 
тину, куди свою водив!* — Ото як докучила дідові, що-дня це 
кажучи, - сказано, зависть бабу узяла, то він сказав: — Нехай 
убіраецця, поведу. 

Ото попрощались п пігали дід з баоиного дочкою. Зайшли 
у .тііс, дід и каже: *Иди ти, дочко, а я .завернусь до-дому.» — 
Добре, -відказала бабина дочка, и розійшлися: дівчина у ліс 
пішла, а батько до-дому. 

Ото йде бабина дочка великим лісої^і , — коли стойіть яблунь- 
ка, та й каже: сДівонько-голубонько, оочисть мене, обханюч 
мене, то я тобі у великій пригоді стану! > Дівчина відказала: — 
Оце, чорт не видав, буду руки калять. Ніколи мині! 

От йде бабина дочка дальше, — коли стойіть криничка, 
така зарощина, та й каже: *Дівонько-голубонько, обчисть 
мене, обханюч мене, — я тобі у великій пригоді стану!» — Оце 
лиха ходина розносила вас свойім чистінням! Мині треба йти 
скоренько, — сказала та дівчина, и пішла дальше. 

Ото йде пуз ту піч, а піч и каже: «Дівонько-голубоньво, 
обмаж мене, обханюч мене,— -я тобі у великій пригоді стану! * — 
Та не:^ай тебе лиха година маже, не я буду пачкацьця! — 
ск^-зала бабина дочка и дуже росердилась, и пішла дальша 

Боли біжить собака- така погана, червива, що гидко 
и. зглянуть, та: «Дівонько голубонько, обчисть мене, обханюч 
иевв;— я тобі у великій пригоді стану!» Дівчина поглянула, 
та й каже:— ОцЄ; бісів батько тебе не видав, така погана, а 



— 59 — 

щоб а кодо тебе руки каляш... А, щоб ти не діждала!» и піш- 
ла бабина дочка дальше, лаючи. 

Ото зострічав йіГіі та сама жінка, що дідова дочкаунейі 
служила, та й каже: < Здорова була, дівчино!*— Дівчина відказа- 
ла:— Добрездоровья, тіточко. — «Куди ти йдеш?* спиталась жінка* 
А бабина дочка и каже:— Та йду^ тіточко, щоб де наняцьця,— А 
жінка каже: «Наймись у мене, дівчино.* —Добре, тітко, — каже дів- 
чина. А яке ж у вас діло?» — «Та у мене діло невелике, дочко, аби 
ти зуміла робить,» сказала жінка. — А чому не зумі*), відказа- 
ла дівчина:— ви мині раз роскажите, а на другий сама мати- 
му,— «Ось що, дівчино, каже жінка,- яка твоя робота: оце то- 
бі казани, —рано и вечір нагрій окропи, та не гарячі, щоб 
чуть тепленькі; , вилий у корито, замішай борошном, тоді стань 
на порозі, двічі свисни,— тільки не бійся, — та до тебе нозлі- 
заюцця усякі звіри, и гадини и жаби, та найідяцця и п ^розіїа- 
зяцця, куди .якій треба; А що зумієш так зробить, дівчино?* — 
Зумію, відказала дівчина. 

Ото поторгувались, а у веч^)і бабина дочка затопила ігіч 
приставила окропи, а як закипіли казани у ключ, мов грім за- 
гримів, — бо казани великі були, — тоді дівчина на(^ала борош- 
на мірку и усипала туди, та й замішала не піло, а лимішку, 
та й висипали, у корито, сама стала на порозі, свиснула дві- 
чі... От прилізли гадюки, жаби, ящурки и усякий звір. Ото 
кожна до корита,— та ухватить, та й вивернецця. И так усі 
чисто попеклись! 

Тоді бабина дочка бачить, що усі понаШдались и по- 
вивертались, та й не встають, та -пішла до^хозяйки, та й 
каже: «Що це у вас, паніматко, така чудна ско4?ина, що 
найілись та полягали , та й не встають!» — Як не вста- 
ють? — крикнула хозяйча з ляку, та стрімголов на двір.., 
Побачила, що не живі, — ухватилась за голову та у крив:— ^^5 
Боже МІЙІ пц) ти наробила?— ти ііх попекла!— От лаяла й пла- 
вада, та нічого не помогдось; ^потім поскд^даїа ямешо и^Шк" 



'— 60 -^- 

кнула; а як кінчився бабвні дочці рік, то вона ганчірками 
прв гнітила, и дала коня шолудивого, во;іа иаіаманогі», поста- 
вила скриню з гадюками печеними, и випровадила у ліс. 

От пойіха.іа бабина дочка до-дому,— отак як кажуть: за- 
робила Гапка бісового батька, то так вона: не знає, що мате- 
рі везе! • Ото йіде бабина дочка, радіючи, и\о у нейі буде те, 
що у дідовойі дочки є. 

Ото дойіжас до тисйі кринички, и дуже йій схотілось піть. 
Днвицця — як на те ж криничка - вода так и ллецця; вона туди 
стрімголов кинулась, а криничка закрилась, та й каже: «£, 
діь'онько-голубонько, не хотіла в пригоді стати —мене причепу- 
рити— то не будеш и води пити!» Заплакала дівчина, та й пойі- 
хала далі. 

Ото дойіжав до яблуньки, а на йій так рясно яблук, що 
нігде курці клюнуть, та такі гарні— срібні та золоті. От вона 
каже собі:— Піду хоч яблучок струшу, матері гостиньця пове- 
зу. Ото. тільки що підійшла, а яблучка— скік у гору, на са- 
мий вершечок, а яблунька и каже: *Е, дівонько^голубонько, 
не хотіла мене прибрать -не будеш з мене яблучок зривати!» 

Заплакала бабина дочка и пойіхала дальше. 

« 

Коли дивицця — аж біжить собака и несе на шийі низку 
намиста доброго, ищей шлюхованого. Кинулась дівчина за тію 
собакою, щоб однять намисто, а собака и каже: «Е, дівонько- 
голубонько, не хотіла мипі у пригоді стати— не будеш од ме- 
не намиста брати!» та й псЗбігла собі. А бабина дочка зашіа- 
кала, та й пойіхала до дому. 

. Ото прийі^ала у двір до батьки, та йгука: «Йдіть, тату, 
заберіть худобу!» -Дід и баба вибігли с хати, дивляцця-аж 
дочка прийіхала; дуже обоє зраділи, ухватили йійі у хату, 
унесли и скриню. — Ото як одчинять , подивлюцця — аж 
там самі жаби, гадюки! -Вони у крик: «Дочко, що це та- 
ке?* бо й полякались обоє. -^ Тоді бабина дочка стала роска- 
зувать, що йій сл училось, а баба а дідом слухають; а як росва*- 



— 61 ~ 

зала вона все те, то баба сказала, асалуючи: «Мабуть твоя 
така доля, що куди не відеш, то золоті верби ростуть! си- 
ди луч(ч)е дома, п не рипайся: бо та добра прпвез.іа, а ти 
гадюк прїівсома! ище слава Богу, що хоч леива прийшла.* 

Отак воші собі яшвуть и хліб жують, а л там була, мед- 
вино пила, по бороді текло, а у роті не було,— коромислом 
сіно возять, оберемком воду носять, — а хазяйіни на усю губу! 
Дідова дочка пішла заміж, а бабина и досі дівує, та і ор- 
дує. 

(Записана М. Ничипоренковою изь Канева; передалг М. Г. 

Щербакг.) * 



20. 

ДІДОВА ДОЧКА, п БАБИНА ДОЧКА. 

Був собі дід и баба, та іі було у них дві дочки: сдна дідова 
друга бабина, та ходили вони на досвиткі в чужу хату прясти- 
Дідова дочіса праде, а бабина все с хлопцями гуляє От як 
прийдецця йти до дому, то вона як стане просити, то сестра 
п дасть йііі вден починок, то вона и принесе матері, — (а) та 
все йіх таки ви.іае, що мало напряли. 

. От вони чогось посварились, а таки пішли на вечерниці. 
Дідова дочка прадс, да думає: — сНедамКатріижадпого почин- 
ка, — нехай мати добре вмлає!^— От йдуть вони до світа" до 
дому: дідова несе повне решето починків и кужіль под рукою, 
да тра йім було псрЛіазити через перелаз. — От дідова поста- 
вила решето на землі коло перелазу, а сама перелізла, та й 
хотіла взяти решето, наї'нувшись через перелаз ; аж Катря 
подбігла, вхопила решето с починками, да перелізла через 
пліт, та й понесла хвалитися матері кілько вона, як схотіла, 
напрала, а на Оляну ш,е и набрехала, що вона тілько с хлоп- 



~ 62 - 

цями гуляє! От баба^ як заходилась коло Оляни,— била, била, 
а далі каже до діда: «Завези йійі де, щоб я йійі не бачила 
більше!* -Дід каже:— Добре, добре, — да все не везе, думає: 
баба цересердицця, да й так буде. Аж баба и ке перестав 
сердицця, да все-діда, щоб перевів дочку.... бо як пі, то вона 
переведе йіх обойіх. Бачить дід, що біда, запрягає коні, бере 
Оляну, та й везе в ліс. 

Йідуть вони, йідуть— вже и коні потомили изгододьніли 
сами. От дід стає, щоб напасти коні да самим пополуднати. 
От Оляна и нейість — плаче, да Богу нишком молицця. Бодв 
дивиф^я — аж криниця, та так дуже зіллєм заросла, та й про- 
сить йійі: «Очисть мене, дівонько, я тобі колись в пригоді 
стану! > От вона рукава закачала, та йійі обчистила, обполо- 
ла, та й одійшла од нейі— Аж стойіть груша, да й знов про- 
сить: «Дівонько, обчисть мене, бо зовсім пропаду! » Войа взяла, 
да й дерево обчистила: сухе гілє обломала, та й пішла даль- 
ше. — Коли, аж лежить собака ^старий собака, да вже ледві 
живий з голоду, да й просить: «Дівонько-голубонько, ратуй 
мене, а я тобі колись в великі пригоді стану! > От вона обчи- 
стила йому рани, смолою позаліплювала, щоб не сідала муха, 
д8І(Ла йому кусок хліба, що собі взяла, та й йде далі. 

Коли, аж батько йійі доганяє, що вже пополуднав, да й 
запріг коней. От вона сіла на віз, та й йідуть. От стало смер- 
кати, дід звернув з дороги в ліс, та(й по)йіхав без дороги, — 
йіхав, аж приіхав до маленькойі хатки, що стояла на вурачі 
нозі, в лісі. — От дід и каже: сТут будемо ночовати, дочко, а 
завтра, як Бог освіне, пойідемо дальш в дорогу, а тепер запа- 
ли в печі, назбирай ломачок, а я коні випражу, нагодую, та 
нарубаю дров.»— От ііона россвітила; війшов батько, привів 
хліб и кусок сала, що взяли на дорогу. От вони попойілн, да 
дід и каже: «Седи ж в хаті, а я піду дров рубати.»— От вона 
и зосталася сама, взяла півника розвязала, да й посадила на 
комині ночовати, а сама и стала Богу молицця. А дід вийшов 



— 63 — 

є хати, да колодку вирубав, да й привязав до дерева, щоб 
од вітру стукала, а сам нишком коні запріг, та й далі утік 
з ліса, доки не настала нівно?. 

От, що колодка стукне, то Оляна и думає: ♦Такий вітер, 
а мій бідний тато дрова рубає!» хі далі и думає: «На-що це 
вони на єдну ніч так багато дров рубають, ~ пой^у кликать 
в Хату. » — Коли вона на двір, аж тілько колодка стукає, а і а- 
та и сліду нема— як вода вмила! — От вона и догадалась, що 
(він) єйі покинув саму, війшла в хату, да давай плакать да 
Богу молицця. 

Аж приходить до нейі німець, такий убраний, и в чорно- 
му капелюші, да й каже: «Добри-в^чір, дівко! Що маєш ску- 
чать, то лучче ходи зо мною танцювать.* От вона з ляку, 
да й каже: — ^Як-же я з вами буду танцювать, коли в мене со- 
рочки нема білойі: бачте, яка замазана! — А він и каже: «То 
я зараз принесу," — да с хати. Коли, аж и несе сорочку, дай 
каже: *Гець-гець, ходи, дівко, в танець!» А вона йому и ка- 
же: -Ще нема гарнойі сукні, підіть та принесіть, — От він 
—пішов да приніс хорошую шовкову сукню, да й знов каже: 
*Гець-гець, ходи, дівко, в танець!» Л вона йому знов каже: — 
Нема ще хустки. ~ Він в хустку приніс, а далі черевики, пан- 
чохи, гіерсьні дорогийі , намиста , и всячину, — сказано на 
убранне! А далі ще йому загадала, щоб привів кариту да і оні, 
да дав ейі(?)гроши. От він цілу ніч бігав, доки все поприно- 
сив. От вона вже вбралась, да стала така дуже хороша; а він 
и каже: -^Гець-гець, тепер ходи в танець!»— та до нейі; аж 
тут півник на комині: «кукуріку!» -От він смолою серед хати 
и розлився, а теє все и досталося єйі. 

От вона, дождавши дня, сіла в кариту да й пойілала в 
світ,— Йіде да йіде, не раз и блудила, вже стала плакати, що 
не може вийіхати з ліса, — коли аж біжить собака, да й каже: 
«Я тебе виведу на дорогу, да яаведу аж др-дому, бо ти мене 
виратовала од смерті.» 



— .64 — 

От, собачка біжить по переду, да й показує дорогу. От 
вона за йім йіде, да так дуже хоче йісти, що страх. Коли чує — 
аж запахли груши. От вона стала дивицця- аж то тая груша, 
що вона сйі обчищала. От вона як підійшла, щоб вирвати гру- 
шок, аж вони сами всі и обсипались, сами перед ^н>, - так 
що вона найілась, ще й на гостинець вляла багато до-дому.— 
От вони пойіхали аж до криниці, там :інову стали, да вона 
напилась води; а та вода да була така солодка, як мед. 

От вона прийіжджае в с<мо, а собачка наперед прибіг 
під вікно, да й каже: «Гав-гав, сучка, дідова дочка, як пан- 
ночка, а бабина, як сучечка!* Баба вибігла с кпсм, щоб бить 
сучку аж тут— йіде карптого пані, да просто до міх в двір. 
Коли вони познають, аж то йіх Оляна. От дід зрадій, да прий- 
має дочку; вже и баба рада, бо Оляна привезла іостішьця: 
дорогою й ідучи, купила золотого кийовського чіпця, та груш, 
та булок 

Але (баба) пристала до діда, щоб и Катру туди завиз в 
ліс, щоб и вона така була.— От дід знов запраг коиі^ взяв 
Катру, да й повіз. От и стали вони попасать, як и перше, в 
тому самому місьці. От Катра найілася з батьком, та й піш- 
ла пошукать води, — аж и найшла маленьку копаночяуу—але 
зовсім занесло піском. От криничка и каже: «Вичсети мене, 
дівонько, то колись води напьесся. > А вона и каже:— От ище, 
(и) заходиласа (б) ляпацьця кодо тебе, - дойідемо до села, то й 
води нап'ьюся! От надибала вона яблоню на дорозі. От вона 
ейі и просить: «Обчисть мене, дівонько, колись тобі в пригоді 
стану. »—* Оце! не мала б щ5 робити, та с тобою порацьця!» 
— та й не схотіла. — Вертасцця до воза, аж лежить на дорозі 
слабая сучка, да й просить: «Дівонько, ратуй мене, стану то- 
бі в пригоді.» — Оце, сказала, смердить повітром, а я будува- 
ло ейі паскудицьця! не хочу!— та й піїпла -От сіла на віз, 
та й прийіхала з дідом аж в ліс. От дід «йі покинув в хаті, 
а сам и утік, як од Оляни. — А ще вона найшла и півню» 



— 69 — 

на дарові, та' взяла іі^ого зарізала^ та ^ зважила юшку на 
вечеру. 

Коли, аж приходить до вйі німець, да й важе: *Добри- 
ветер, дівчино! що мавш скучати, лучче ходи зо мною танцю- 
вати!» Аж вота йому и каже: — «Яіс же я с тобіою піду тащю- 
ватн> коли в мене нема паньсьвого убраня, а ні карита, а ш 
воней, а ні* грсшіен? ІЬ'рше мені* все принееи.» 0т він пішов, 
та и заразом вее приніс, так яв вона йому казала, да Яг каже: — 
Ну, тепер убирайся, да будемо танцювать! - От вона убрала- 
си, да й' пішла а йім танцювать. Та він доти з ею танцював 
аж й вістечки роепалися з вйі, а потім все забрав, та й 

ИЩеЗ; 

А баба ждада- дочки, ждала, та. й, не дождавшися, сама 
по вю пойіхала» Боли прййіжджав аж кісточки лежать. От 
воиа голоеила, полосила, а дочка про те не вернулась. А ді- 
дову поаватав пан з йіх таки села, да й зробили весіллв. Я 
там була, мед^-вино пила: по бороді тек.ю, а в роті сухо було. 
(Зїишаша в'ь с. Нилиповичахі, Радомьісльскаго уЬзда, Біев- 

ской г. г-жею Мегерг) 



21. 

КОБИЛЯЧА ГОЛОВА,*) 

Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки не смію; 
сказала б небелиці — так багато плутаниці. Ну, казки, хоч не 
вміючи, а треба сказать. 

Був собі дід та баба. От и в діда дочка и в баби дочка. 
От баба пускає йіх йа досвітки прясти. Дідова ж дочка пряде, 
а бабина все нічого не робить, тільки с хлопцями граецця; а 
як прийдуть до дому, то ще й набреше на ту... 

■ І ■ ■ ■ —■■■ ■ ■ ■ ■«Фііі ■■ ^ * ■»■ 

*) См Русскія нар. скііпки Аванасьева, в. IV. с. \2\ — \2^^ Кобиляча 



-г 66 -. 

Ну, баба й незнавиділа дідову дочку, та й каже на діда: 
сПоведи свою дочЕу, де хоч, там йійі и дінь, щоб вона у нас 
даром хліба не перейідала!» От дід- нічого робить— и повів. 
Веде та й веде, та завів йійі в ліс- аж іам етойіть хатка 
цуста. Він йійі у ту хату й увів, «Ну, сиди ж ти, дочко, тут, 
а я піду дровець нарубаю!» Та й цішов. Привіязав колодочку 
до віконечка, а. сам н пішов до-дому. То оце вітер повійне, 
а колодочка— ^стук-стук! а вона: •Се ж мій батенько дрівця 
рубав!» От вона сидить собі, шив, та й не вийде йодивицьця, 
що воно скука. Аж уже стала й иіч. .Коли се - стукотить, 
грімотить- кобиляча голова біжить. «Дівко, дівко, пересади че- 
рез поріг! «Вона й пересадила. «Дівко, дівко, дай вечерять! > 
Вона й вечерять дала. «Дівко, дівко, постели!» Вона й посла- 
ла. «Дівко, дівко, положи мене спать!» Вона й положи- 
ла. «Дівко, дівко, заглянь мині в ліве ухо, а в праве 
виглянь!» Вона й заглянула, а там: и лавки, и двори, и бу- 
динки великі, и всяка всячина. От як виглянула в праве ухо — 
й така стала панночка гарна! То була так як роботниця (от 
як-би й я, грішна), а то стала вже панночкою. 

От вийшла вона заміж за такого багатоіч) панича— и 
живуть собі гарно. Діждали святок; вона й каже на свого чо- 
ловіка: «ІІойідьмо, та й пойідьмо до мого батенька в гості!» — 
«То й пойідьмо,» каже чоловік. От и пойіхали. От як прийі- 
хали, а мачуха аж перелякалась, як побачила, що вона така 
стала,-- та й каже дідові: «Иоведя, та й поведи и мою дочку, 
куди свою водив!» — «Що ж що я поведу? може вона не так 
робитиме, то ти й скажеш, що я або втопив, або задавив 
йійі.»— А вона: «Шведи, та й поведи! <0т він взяв та й 
повів. % 

Повів.. Веде та й веде, -коли ліс, а в лісі пуста хатка 
етойіть. Він взяв та туди йійі й завів. «Отут тобі, дочко^. 
жить! »^ А сам и пішов: <Сиди ж ти, дочко, а я піду дровець 
урубаю.» Та й пішов собі. — От вона сидить. А він привгьязав 



— 67 — 

колодочку до віконечка, тощо вітер повійне, а колодочка стук, 
стук! «Вона: «Се ж мій батенько дрівця рубає!*— Так вона 
досиділа аж до вечера. Коли се: стукотить, гряхотить— коби- 
ляча голова біжить. «Дівко , дівко, одчини!» Вона ска- 
зала: «Не велика пані й сама одчинеш!»— «Дівйо, дівко, пе- 
ресади! > — сНе велика пані й сама перелізеш!* — Вона й пере- 
лізла. «Дівко, дівко, дай ве^іерять!»— -^^Не велика пш й са- 
ма возвмеш!» Вона й повечеряла. «Дівко, дівко, достели 
спать!* — «Не велика пані й сама постелеш!» --«Дівко, дівко, 
затлянь нині в ліве у\о, а в праве виглянь!» Вона і загля- 
пула. Тут де взялися — розірвали йійі, розметрдл ік вісточки в 
солом'ьяничок склали. 

От, а у діда була собачка маленька. То оцег~собачва 
лежить на приспів та: «Дзяв, дзяв! дідова дочка, як патіочка^ 
а бабинойі дочки тільки кісточки в солом^яничку брязчать!» 
То баба: «А, сучого сина собака, як бреше!» Таніде и про- 
жене собачку с приспи, и поб^е. То баба в хату,: а собачка 
знову на приспу, та: *Дзяв, дзяв! дідова дочка, як панночка, 
а бабинойі дочки тільки кісточки в солом-ьяничку брязчатьі» 

От баба и каже дідові: «Піди та піди, діду, довідайся: 
що воно за знак, що твоя дочка прийіздила в гості, а мовйі 
м слуху не чуть?* Дід и пішов довідацьця. Коли приходить 
туди -аж тільки кісточки в соломіяничку брязчать. 

(Записана оті дівчини изг с. Сарі Гадячскаго уЬзда, Полтав- 

ской губерній.) 



22. 



БРАТ и СЕСТРА В ЛІСІ. 



Був собі йіден чоловік, та виерла в його жінка, а в його 
двоє дітей зосталося — ^хлопчик и дівчинка. От, трохі згодом, 



— ^8 — 

той чоловік оженився- узан собі другу жінку. Ошая б то вже 
ма%уха та так незлюбиш* ціх дітей, що страх: усе до «свого 
адловіка пристав*: ^Або вщнй йіх кшіу небудь, або в ліс заве 
зи та повісь, або де хоч подінь, аби Гііх тут не було.» Тер 
пів той чоловік, тврпІБ, а далі й каже: «Ну, відвезу вже, Бог 
с тобою! ось пожди тілько до ?автрього, то вже відвезу.» А 
діти цей гпочули. 

От на другий день вія и везе йіх у ліс, а 'Вони оіонабі- 
рали за пазуху 'иоиелу. та все дорогою той попіл Шідаіот по- 
трохи(у). От як батько йіх покинув у лісі, а сам лоШхав до- 
дішу, то й вони но тому попелі П1НІЙШЛИ знов до-доМу. 

От тая мачуха за в до чоловіка: « Відвеви -Пік, іа ^й ^від- 
^ве^ знов!» Узяв він йіх панов, т я повіз; а вони % тепер 
попелу набрали, та й кидают. по дорозі; та Філшо світлі тігейер 
був, то й попіл той розвіяв. От вони вже й не зпаіоїь, ав 
до-до^ вернудьця, та там и вісталися в лісі. Ходили вони, 
ходили, аж той хлопець якось п знайшов собі ірушйнцю. Ют 
став він пташок усяких стршітп, та тим 'воаи й ^нвгшися. 
Так -вони й стали собі в лісі жихи,*и хатку собі аро<&іли.— 
От ще він раз лісом- аж шбігаб вовчиця; він котів Шві встре- 
лити, а вона йому й каже: «Не стріляй мене, то я тобі'вов- 
чя дам,— 'ВОНО колись тобі в пі)ОТ0ді стане?* Він не стріляв; 
от вона й дала йому вовченя. Так він собі добув ище всяких 
звірів: зайця, ведмедя й лиса,— цілий звнринець у себе аавів; 
а вони так як собаки: як покличе, то за йім и идут. 

От пішов він раз на полювання. Йде та й йде, йде та й 
йде; коли ж дивицця: стойіть над річкою такий палац прездо- 
ровий, тілько нігде в йому дверей изіиіуу нема, а на другому 
итажі — чутно — собачка бреше. От він ходив ходив, округ- не 
знайшов дверей, та взяв, та й виліз якось туди на Юру. Ди- 
вицця- нема нідого, тілько баба стара сидить; він и питає йіШ: 
^Хїо фут, каже, живе?=«^ А вона йому й каже: «Тут, каже, 
.^роз^ішіш жюуТу 1» (філнкогйіх тепер в дома нена; от ^^ 



--69 — 

хвч, то втівай швігдче, п<ти йіх Жїма, бо як вериуццй, тово- 
ни тебе вбгют.» - * Нічого, каже, я йіх не боюся.» 

Коли ж чує ічн- аж щось гуде; аж то тійі розбойники 
йдут. Иртішли, та й шітают його: * А ти чого сюди зайшов? ► — 
-Я, каже, так нтак, ходив иа полювання, та п сюди зайшов.- 
Та п почали вони з ним бицьця; то він усіх йіх побив, и ба- 
бу ту вбив,— тілько найстаршого йідного лишив, тай роспгяв 
його на стіні у коморі, гвіздками поприбивав... І Йшов ііното, 

забрав скою сестру и звірів, та й перебрався у той палац. 

• 

От йде він у ліс, та й говорит до сестри: «Піду ж я оце, 
каже, звіра стріїяти, а ти тут сиди, пюяуй, ^сюди собі хо - 
ди, птко не ходи от у той хдівець^* — де то вій того розбой- 
ни£а роспіал. 

От лцс його сестра Цілий день,— нема брата; от уже й 
ніч, -нема. А то його якийсь розбойник, чи що, стрів, та й 
голову йому відрубав.— От на другий день взяла вона випустп- 
ла звірів щоб його шукали. От вони й побігли. Прибігають- 
аж він без голови лежит. От вовк зараз вловив десь кобилу, 
роздер ІІІЙІ, а заеіць уліз в середину, та й сидит. Прилітают 
ворони на теє стерво, а заєць пі д пу и вхопив: —«Принесеш ці- 
лющойі води?* — «Пршіесу*, каже. От він пустив ту ворону, 
вона й пі»инесла йім цілющойі води. От вони сцілили його, 
та й пішов він до дому. 

А тим часом сеїЗїра його пішла у ту комору, » що брат 
«азав пій не ходити туди; дивиїщя, - ]а5к там той розбойник 
'р(юп*ят«й, й живий ще; 'та й дросит він у иейі води. От во- 
Ш дала 'йому водп так, може, з ^арнець, чи що, випив він 
та -зар^з дапаїї одриватись ол стіни: йідну 'руку одірвав. 'потім 
друїт, аійихі нО' у йідиу. ^'ілько за йідну ногу прибитий зоставсь, 
Иросит у «ейі Ще водп. Тілько що вона -хтіла... — ^аж — бачит — 
и^б|№т 'йде. От вона півгидче замкнуліа, та 'й піїнла. Приходит 



— 70 - 

брат та й питає йійі: « А що, каже, не ходша ти у тую к ♦- 
мору?* — «Ні, каже, не ходи.іа.* 

От, на другий день йде він знов на полювання, а сестра 
зараз до того розбойника — води йому принесла: він, як напивсь, 
зараз и одірвавсь зовсим, тай говорит до нейі «убиймо, каже, 
твого брата, та зо мною житимиш» А вона й каже: «А як 
же його вбити?* —«Замкни, каже, куди його звірів, та питай 
його чи сильний він; та так, наче б то, щоб спробувати, изв'ья- 
жи йому пальці-мизинці шовком, та тоді скажи мені, то я 
його вбью.* 

От прийшов йійі брат; вона звірів зачинила у льох за 
дванадцятеро дверей, за двадццять замків, та й питає тоді бра- 
та: *Чи дуже ти, каже, брате, сильний?* — «Або-що?» каже 
той. «А дай, каже, я тобі мизинці шовком позвьязую,— чи ти 
розірвеш? ♦ Узяла шовку, так ниток у двадцять, чи в стілько 
там, а він так тілько— лусь! та й розірвав. А вона тоді: «А 
ну, дай, каже, ще.» Та взяла вже тепер шовку у тридцяте- 
ро, чи що, та й обмотала знов. От він потяг, а воно так йому 
в тіло и вйілось. «Ну, годі, Каже, розвьяжи; не жартуй, бо 
болит.» А вона тоді до того разбойника: »А вилазь!* каже. 
Той виліз —«От тепер ми тебе, каже, вбьемо^з-до йійі бра- 
та. А той просицця: «Позвольте ж мені, каже, перед смертю 
хоч на свою сопілку заграть» А то в його така сопілка була, 
що він нею звірів своіііх скликав. Сестра каже: «Не треба, 
обійдецця!* А розбойник тай: «Нехай собі, каже, заграє.» — 
От він грав-грав, — нема звірів: вони то вже почули, та 
ще ніяк не виламаюцця. А той розбойник и говорит: «Ну, 
годі, буде вже тобі грати!< — * Дайте ж мпні, каже, хоч Богу 
помолицьця!* — «Ну, молись, кажут, тахучче.» Молицдя він,— 
аж ось и звірі вже вибились, прибігли. Заєць зараз до його, - 
той шовк перекусив; От він и вбив тото разбойника. А сестрі 
свойій дав залізну палицю, залізні черевики и віязку сіна, та і 



— 71 - 

юше: *Як оце сіно ззіси, и ці черевики й цю палицю сходиш, 
то тоді до мене прийдеш.» 

(Записана вг с. Нкгжнемь Ташлик'Ь, Крацлавскаго у. Пододь^ 

ской г , А. П. Св'Ьдницким'ь.) 



23. 

попович ЯСАТ. 

Ото, десь та був собі піп и мав три сини; два розумних, 
а третій називався Ясат-дурень; -- значить, він був собі лицар, . 
да вже 'іяк подурманивсь. 

От обізвавсь по всьому государству цар, що «хто мені 
достане коня, що буде одна шерстина золота, друї а срібна, 
то за того оддам дочку и дам йіму половину царства.» От 
Ясат а каже попові: «Я, каже, папенька, зможу такого коня 
достать. > От и написали до царя, а цар одписув и кличе до 
себе, а Ясат одказує, що «як йому треба, то нехай сам до 
мене прийіде.» 

Прийіхав цар и каже: «чи це ти похвалявсь достать мо* 
ні такого и такого коня?» - «Я, каже; приженіть мені конімі, я 
собі виберу и за для братів». 

Пригнали такий табун, такий.. « От Ясат вибрав що-пай* 
иіцнійшого коня, узяв його мизинцем під перста, під іс, ик 
пустив -г такть кінь по коліна и вгруз в землю. *Ну, каже, це 
буде мому найстаршому братові: давайте ще ис чого віібірать^. 
Пригнали ще табун, ще кращих коней. Отг він вибрав, що- 
найміцнійшого, торкнр мизинцем під перста — так той кінь и 
загруз в землю по коліна. «Ну, це буде за-для підстаршого 
брата. Давайте ще мені на вибір». А тут уже нема, лишивсь 
тільки той, що воду возить. Привели й того; взяв його мизин- 



— 72 — 

цем під перста, страснув ~ни вкопавсь, «йу, каже, нехай ц^ 
кінь три роси обібге *), вилиняє, то й пойідем^. 

От пойіха-іи всі три брати. Йідуть та й йідуть, аж стойіть 
хлівець; дивляцця — аж там приковані три зиійіхи. Підйіжжае 
Ясат, питає: «Чого це ви тут поприковувані? «От одна й каже- 
«Я тут прикована, и як тільки п^о так, що нема половини но- 
чі то до мене прилітає змій стрема головами». Друга каже: 
«А до мене, так як сама глупа північ, прилітає змій ис ші- 
стьма головами». — '^А до мене, каже третя, саме як є поло- 
ловини ночі зверне, прилітає з д&надцятьма головами змій*. 
От вони так роспитались, та й пойіхали. 

Прийіжжають, аж такий двір: покойі и стайні— все шклян- 
•не. От старші брати кажуть: » Щось се непевне, не зайіжжай- 
мо>. А Ясат як став вговорять, таки зайіхали. Брати поляга- 
ли спать коло коней, а попович Ясат каже: «Щось я нездо- 
ров, ляжу серед двора, може, чи не поздоровшаю на вітрі*. 
Брати поснули, а він пішов під мосток. — Коли тав ще нема 
половини ночи, аж земля стугонить— йіде на конізвііб с трь-ома 
головами: кінь спотикаєцця, хорт виє, сокіл об землю б'ьвцця. — 
«Стой^ кінь, не спотикайсь, стой, хорт, на вий; отой, еОкк, об 
землю не бийсь: тут и нема такого, п^об з нами пограв; єсть 
За тридесять земель попович Ясат, той би з нами иограві, да 
його тут ворон и кости не занесе». Тоді ви.іазить попович Ясат 
с ііид мостка, бере меча, закладає йому за плече — «Ні, 
каже змій, ходім бицьця он на ту гору! Дмухни, каже змій, 
на цю гору, щоб вона стала каменна.*— «Дмухни, ти, клятий, 
коли ти таку міць маєш, » — отвічае Ясат. От, як клятий дмр- 
нув, так гора и стала камінна. От бились, бились, а далі Ясат 
змія убив, спалив и на вітер пустив, щоб и в попелі не при- 
тайівсь, нечиста сила; а коня взяв и до стайні завів, а сам знов 
сів під мостком. 



*) Три ранки ііопасецця. Іірчш. ра.'іска.ччпко. 



— 73 — 

Ті^ІБ; еаме у глупу швтч, зенігя стугене (ить):--Шдв на 
$оні ще кращому уже шостоголовяй з^ій, кінь спотивабцця, 
хорт вив^ ієшбіл об з^мжю бьвдця. <сСтой; кінь, не спотикайсь; 
етоі, корт^ !Ее вий; сокіл, об землю не бийсь: тут нема, хто б 
8 П.1Ш пограв; шзть за тридесять земель попович Ясат, той 
бп зшкщ пограв, дав фого н ворон кости сюди не занесе.^ 
От Ясат вилазить спід мостка, закладав йому меча за плече. 
«гХодім на ту гору бицьца.» Пійшли. От и каже змій: «Дмухни 
на цю гору, щоб стала залізна.» — «Дмухни ти, клятий, коли 
ти таку міць маєш.» Дмухн\в клятий,— стала гора залізна. 
От, як почали бицьця, и цього попович Ясат убив, спалив и 
ра вітер розвіяв, щоб и в попелі не притайівсь нечиста сила; 
КОШІ взяз и повів до братів— ще кращого. 

Взяв повісив до сволока ціпок, цодставив тарілку и ка- 
же братам: *Як що почне кров капать с ціпка, то біжіть на 
ту Й на ту гору мені на поміч.'» Сказав це, а сам и пішов 
під міетшс. 

Звернуло с півночі, шк земля стугонить: — йіде на такому 
взке гарному коні змій з дванадцятьма головами: кінь споти- 
кавцця, хорт виє, сокіл об землю б^ецци. «Стой, кінь, не спо- 
тш^айсь; стой, хорт, не вий; стой, сокіл, об землю не бийсь: 
тут неші такого, щоб з нами пограв; єсть за тридесять земель 
непович Ясат, той 0т з нами пограв,— да й той врад,— іа 
йоготут и ворон кости не занесе*. От вилазить попович Ясат 
сшд иостка, закладав йому меч за плече. «Ходім бицьця! »> — 
«Ходім лиш он на ту гору.»— Прийшли, а змій икаже: «Дмух- 
ни на щ> гору, щоб вона стала олив'ьяна.^ — «Дмухни ти, 
клятий, коли ти таку міць маєш». От клятий дмухнув, - стала 
гора оливгяна. Стали вони бицьця; біюцця да й бгюцця; да- 
лі-^ як вдарить Ясат попович змія, так той и загруз у ошво 
по кожна; як вдарать змій Ясата, так той загруз у оливо аж 
00 самі росохі. Став тоді просицьця Яеат на одпочинок на 
тра часа. — ^Жде та й жде Ясат братів,— нема. От він зняв з 

10 



- 74 ~ 

І 

ЙОГИ красйий саиоГу як пустив йогр^ так іграмо іфобпв ко* 
нюпіню. Брати як прокинулись, дивляцця- аж у те не то що 
капа кров с ціпка, а вже н тарілка в крові плавав, 

Л тім часом на Ясата так мухи та комашня сідають! 
♦Чого це вони на мене сідають?» питає змія. «Це, каже, 
кров твою пить.'^ А па клятого так сідає галіч, воронняча; а 
він питає Ясата: «Чого це вони сідають?* — • Це, каже Ясат, 
вони твоє мьясо йістикуть.» Дпвляцця-аж біжить два чоло- 
віки; тоді даваК бицьця. То прибігли брати, дали помочі, н 
змія вбили^ спалили, и на втер розвіяли, щоб п в попелі не 
Притайівсь нечиста сил і. Тоді взяли и цього коня, такого вже 
гарного, що й неможна! Вяйіхали. От н каже Ясат: «Забув 
хустину, що шию завгязував, * — сОсь на тобі нашу,» кажуть 
брати, <та не вертайсь. < — *Ні, вже вернусь; йідьте понало (у), 
то я вас нажену.'» 

Вернувсь до двору аж уже тийі три змійихи, що були 
в хліві, уже там. ()т він перекинувсь півником, таким ч^[)во- 
неньким, да й сів на штахетках перед замками. Виходять усі 
три амійихи; аж та, що до нейі йіадив з трома головамя, 
каже: «Боли б я знала, хто мого вбив, яб перекинулась йом}' 
на дорозі такою вже то гарною чистою криницею, -от він 
напився б води, та й лопнув.»— «А я, каже вже та, що до 
нейі йіздив не шостьма головами, ~ перехннудась би аблинею 
с такими яблучками, то він яв-бн зйів, то й лопнув би.»— 
«А я, — ^важе та, що до нейі прнйіздив дванадцатиголодовий,'- 
стада б огнем, то я б його спалила.»— '«А дивіцця, який сдав- 
ний півник, тра його спіймать.» А тоді Ясат — хррр! доганяв 
братів. 

Йідуть та іі йідуть, коли тйк перед ними така славна 
криниця --Г вода така чиста. От брати й кажуть: *Нум, напге- 
мосьі» А Ясат як став, як став одговорувать, - так одговорив, 
н не напились. — гйідуть да^іі, аж стойіть над шляхом таке сла- 
ще дерево з яблучками, та такими прекрасними! От брати й 



-^ 75 - 

шкуть: «А ну, зірвем по десятку: не вже це нас тут хто би- 
тиме або лаятиме?» Л Ясат зяов як став уговорковать, -таки 
не да^епвлн яблук.- Й ідуть та й йідуть, аж тут на степу де 
яе вїзьмецця огонь — увесь шлях заступив. (А то змійиха вже 
третя так перекинулась ) От брати тийі пішли, а Ясатів кінь 
ногою зачепиесь за огонь: стало буть, виноватиВ! От тоді 
зиШиха давай за ним гнацьця: він не втече, вона не дожене^ 
він не втече, вона не дожене. А далі стойіть так кузня, к 
так коваль, Василь; Ясат у ту кузню, й зачинивсь. А двер 
так як на лодоню— товсті, ковані залізом. «ОддаВ нені, кажЬ 
Василеві, Я<ата!*~ «Пролижи двері, то я тобі його на язик 
посажу.» Лизнула раа, за другим разом уже дірку пролизала. 
«Веажай яшіка, я тобі його оддам! «А він тім часом кліщі 
роснік. Тілько що вона всунула --аж він йійі за язик кліщами, 
да й вбнлн. 

Тоді попович Ясат оддав коня цареві, а той дав дочку 
за Й0ГО и одділив половину царства. — То й тепер живуть, 
прожтаають, и я там був, мед-вино пив, по бороді тек.іо, в 
роті не було. Вам казка, а мені бубликів вьязка. 

(Записана вті с. Дударяхь, Каневскаго у.,Кіевской губ., Б. Поз- 

нанским^ь.) 



24. 

л о в и. 

« 

Раз у осени Иіїн пойіхав на лови: з ним багато було 
охотників Полювали вони, полювали цілий день и нічого не 
виполювалд. И застала йіх темная нічка. Холодно, а до того 
ще й дощик крапле. Пан промок, та й змерз. Тре собі руки, 
та й каже: «От як-би нам тепер хата тепла, постіль біла, 
іМ- мьакий, квас кислий, — нічого б и журицьця: казали ^ 



— 76 — 

казку, баяли б байку до самого світа. >' Коли зн^ж — щос сві- 
тицця; вони гуди: —хата; вони у хаїу: на столі хліб лежить, 
н. квасу глек стопіть, и хата тепла, и постіль біла; усе я« 
хотів пан, так и в! От увійшли усі у хату, ломолидись, пове- 
черяли, та й полягали. 

Уеі сплять— один не спить: йому щось не сіпіцця. От 
як опівночі, чув: приходить шось до вікна, та і каже: ^От 
розсучоїч} ст&\ казали: як-би нам хата тепла, постіль біліа, 
хліб мьякий, квас кислий — нічого б и журвцьця: машк б 
казку, баяли б байку до самого світа; а тепер* ж влО^МІ 
Йіхатиме ж пан до дому, буде йому на дорозі яблуня з ябяу^ 
ками; захоче він йіх покоштувать; як покоштуе,~там ш ря^ 
лонаецця! а хто по^ує, та скаже, — той по коліна камімя стгі- 
не!» Він чув, та й дума: лихо! 

Упьять так, об других півнях, приходить щось да вііиіу 
та й каже: «От розсучого сина! казали: як-би нам шЛ теп- 
ла, постіль біла, хліб мьякий, квас кислий. — каааля б кбкв^у^ 
баяли б байку до самого світа; а тепе]> и забули! Шхавтав ж 
пан до*дому, буде йому на дорозі криниця - чиста иодііца' 
заходе він з нейі напицьця; як нап'ьвцця, так и розлопаецця. 
А хто почує, та скаже, той по груди камінем стане!* Він 
чус, та й дума: от лихо! 

Упьять так, об третіх півнях, приходить щось до вікна, 
та й каже: «От розсучої о сина! казали: як-би нам хата тепла, 
постіль біла, хліб мьякий, квас кислий — ^нічого б а журицьця: 
казали б казку баяли б байку до самого світа, а тепер и 
забули! Йіхатиме ж пан до-дому, буде йому на дорозі кровать 
с периною: захоче він на йій опочити: як ляже, ~ так я роз- 
лопаецця! А хто почув, та скаже. — лш по шию камінем ста- 
не!» Він чує, та побудив усіх, «Пора йіхать», каже. ІІан каже: 
*Пора, пойідемої* 

От йідуть вони— як-раз: біля дороги росте яблуня я на 
іій такі красні) такі гарні яблука^ що й сказати не моаш»! 



— 77 - 

Панові смерть захотілось йіх покоштуяати. А той як підекме, 
та черконе по яблуні: вона так попсшл и взялась! Л він у- 
перед забіг, та й утік. 

Дальш-трошки, уиьать: ііідуть— біля дороги криниця, та 
вода така чиста та хороша, що й сказати не можна! Панові 
смерть захотілось г нейі води напицьця. А той як лідскоче, 
та червоне по йій шаблею— вона іак кровью ж ваялас&І ИхА 
розсердився, кричить: «Бийте його сучого сина!» А він у пе- 
ред забіг, та й утік. 

Ище дальше йідуть: біля дороги вровать золотая, а на 
йій перина біла, та дгьяка, та така гарнаі що й сказати не 
можна! Панові смерть захотілось на йій полежати. А той яв 
підовоче, та черконе шаблею-- вона тав углем и взялась! Пан 
росердився, кричить: «Стріляйте його, сучого сина!» А він у 
дцред забіг, та й уїк 

Прийя&ліі вони до дому. Пан и приказує привести д(г 
себе того охотника. Той й при11ш(ув< « Що се ти, каже, наїМі'- 
бивф? зрубить йі<иго, бісового Сина » «А той каже: Веліть, п№е, 
преяжія до рундука погану ш»ану.-> Привели.— Він сів, та .6 
ваом: «півночі, пане, пришло до пас іі^оеь до вікна, тай к^- 
же: ^От роасучого сянаї казали^ їв би нам і^ьа^й тепм, 
поспіль бііа, хліб ньякнй, квас ш^м% нічото^б й журиці^ця: 
аааалінб казку, ^ііяли-б байву до самоі'о світлі, а тепер и за- 
булИі Йіхатиме пан до дому: буде йому йа до^і яблуня з 
аблумяі; захоче ті йіх покуштувати; як иовуштусі, - так и 
рімтавіщя!— а хто почув, та сважєі, той по коліна камінеіі 
стане! ^ Шнь так по воліла вамійем и стаб. А він каже: 
уньятв тав об других півнях приходить, та упаять і^еж кажб, 
та й проговорює: «буде йому иа дорозі врипиця^-- чиста вск 
і(нцй ; захоче вів з нейі напицьщ; як наигвцца^ «— тав и 
розлопабцця! а хто почув , та скаже , той по груди ва- 
ніяем стане!» -Шоь тав по груди ваиімем и став. А він 
каавв: уньять. так, о третіх півнях дрнх9Дит& та теж таки 



~ 78 — 

каже й прцговорюв: •Йіхатиме пан до дому; ^удейомува до- 
розі постіль біла; захоче він на ній оиочнтн; як ляже, так я 
розлопавцьця; а хто почує, та скаже, тон по шцю камінем 
стане!' 

Та заразом скік з коня!.... а кінь так ио шию каиінен и 
став! «От, каже, на що я так робив. Простіть, пане!» 

(Напечатана Н. И. Костомаровині вг Молодиків на 1843 г., 

ч. II.) 



25. 
ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ. 

Був собі дід н баба, а у них було три сини: два розум- 
них, а третій дурний. Розумних же вони й жалукуть, баба йім 
що-неділі бііі сорочки дав, а дурника усі лають, сміюцця а 
його — и він знай на печі в просі у чорній сороцці, без штан«* 
щв... Як дадуть, то й йість; а ні^ — то — ^він и голодує. —Аж-от 
пришла чутка, що так и так: прилетів такий царський указ, 
щоб збіралися до царя на обід, и хто постройіть такий корабель, 
щоб літав, й прийіде на тік кораблі, за того царь дочку оддав» 

От розумні брати й радяцця: «Піти -б то: може, тан 
де наше щастя закотилося! >» Порадились, нросяцця у батька 
та в матері: «Підем ми, кажуть, до царя на обід: утаять — 
нічого не втерявмо, а може там де наше щастя закотилося!» 
Батько йіх умовляв , мати йіх умовляв. . ні! «Підем, та 
й годі! Благословіть нас на дорогу.* -Старі, — ^нічого робить, — 
взяли поблагословили йіхі на дорогу, баба надавала йім бі- 
лих паляниць, спек^іа порося, пляшку горілки да^іа, — пішли 

вони. 

А дурень сидиі'ь на печі, та й собі проснцця: <Піду, ка- 
же, и я туди, куди брати пішли!* -^ Куди, ти, дурню, підеш? 



— 19 ^ 

каже мати: «тамг тебе и вовки ззідять!* — •Ні, каже, не ззі- 
ддть: піду!* Старі з його сперту сміялись, а то давай лаять. 
Так ні! Вони бачать, що, — що, моаіяв, з дурнем зробипі, — 
та й кажуть: «Ну, йди, та щоб ти вже й не вертався и 
щоб не признавався, що ти наш и син.» От баба да.іа йо- 
му торбу, наклала туди чорного чарствого хліба, пляшку вр- 
ди дала, и випровадила Пого з дому. Він и пішов. 

Йде та йде, — коли зустрічає на дорозі діда. Такий' сивий 
дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса! «Здоров, діду!* — 
«Здоров, . сину!»— * Куди йдеш, діду?» — А той каже: •Ходжу 
по світу: з біди людей виручаю. А ти куди?» — * До царя на 
обід.* — «Хіба ти, пита дід, умієш зробить такий корабель, 
щоб сам літав?* — «Ні, каже, пе вмію!*— «Той чого ж ти 
йдеш?*— «А Бог його знає, каже, чого! утерять — не втеряю, 
а моясе там де мов щастя закотилося.» — «Сідай же, каже, та 
спочинеш трохи, пополуднуєм. — Виймай, що там у тебе в 
торбі!*— ♦ Е, дідусю, нема тут нічого, --самий чарствий хліб, 
що ви й не вкусите.» — «Нічого,— виймай!*— От дурень виймає— 
аж 8 того чорного хліба та такі стали паляниці білі, що вія 
з-роду и не йів таких: сказано, — як у панів.— «Ну, що ж,— 
каже дід: як його, не пивши, полуднувать? Чи немає там у 
тебе в торбі горілки?*— «Де б то вона у мене взялась! ^ тіль- 
ки води пляшка!* —«Виймай!* каже. Він виняв, покоштував- 
аж ТІМ така горілка стала! — *0т, бач, каже дід: як Бог дур- 
нів жалує!* 

От вони розіслали свитки на траві, посідали— давай по- 
луднувать. Попол)дпували гарненько, подякував дід дурневі за 
хліб, за горілку, та й каже: «Ну, с^лухай, каже, сяну: йди п 
тепер ти в ліс, та підійди до дерева, та перехрестись тричі и 
вда^іь сокирою в дерево, а сам мерщій падай няць и лежи — 
аж поти тебе хто не розсудить;— т«ді, каже, тобі корабель по- 
стройіцця, а ти сідай на його и лети, куди тобі треба, а по- 
дорозі бери, кого б там не стрів.» Дурень подякував дідові и 



— 80 — 

рооцфоща^шся: дід пішов «своєю дорогою, а дурень пішов у ліс. 

От уш^ов в ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокиркою, 
удав н»ць— те й заснув. Спав-спав... Коли це за явий там 
час-^чу€: хтось Лоро будить: «Уставай, вже твоє щастя поспі- 
т, — ^уставайї» Дурень прокинувсь; «оли гливе— аік стойітько- 
рабеяь: сам аодотпй, щоглі срібні, а паруси шовкові тале и по- 
надимались... тільки летіть! — ^От він, не довго думавши, сів 
на корабель,- той корабель «нявса и полетів... Лк полетів, 
та й полетів: нижче неба, вище землі, — и оком незглянеш! 

Летів-летів, каїн дивицця: припав чоловік на шляху до 
землі уком, та й слуха. Він и гукнув: «Здоров, дядьку! >— 
^Здаров, небоже!»— «Що ти робиш?» — «Слухаю, каже, чи вже 
позбирались до царя на обід люде.» — «А хіба ти туди 
І|д^ш?-> -<^Туди.»— «Сідай зо мною, я тебе підвезу.» Той и 
еів. Цолетіли. 

Летії^детідщ, коли ДИВЛЯЦЦ0: (іде «ловік шляхом —одна 
івюга аа уш врію^язана, а на одній скаче.— «Здоров, дядьку! »— 
«Здоров, небоже!»— ^Чого ти на одній нозі скачеш?» — «Того, 
ва»^, що коли б я одвязав другу, то за одним ступлем увесь 
би оріт дореступив... А я каже, не хочу...» — «Кудаїж ти 
йідвш?»,'^-^«До царя на обід«^-^«Сідай з нами.» — «Добре.» Той 
сів; знов штетіш. 

Детши-летіли, коди дивляцця: стойіть на дорозі стрілець 
и пряціадецця з лука, а нігде не видно ні лтиці, нічоїю. Він 
крикнув: «Здоров, дядьку! Куди ти цілисся, що не видно яі 
птиці, нічого?»'— «То що що не видно?., т© вам не видно, а 
нині щднк^!..»— «Де ж ти йійі бачиш?* — «Ет! каже: там, за 
сто ми», сщить на сухій грусці!»--^ «Сідай з нї^мии— Він и 
сів, и полетіли, 

Летіли-летіди, коли дивляцця: йде іюлоюк н несе за епв- 
ною повен мішок хліба. «Здоров, дядьку!»— *Здоров» — «Куди 
ти йдеш?»— «Йду, говорить, добувать на обід хліба.^*— *Та у 
тебе й так повен мішок!»— «Що тут цього хліба! мині ида 



— 81 — 

* 

ОДИН раз поснідать не стане.* — «Сідай з нами!» -* Добре.» - 
Сів и той;— полетіли. 

Летіли-летіли, коли дивляцця: ходить чоловік коло озера, 
мов чогось тукаеі. «Здоров, дядьку!^ — * Здоров! > -* «Чого ти 
тут Юдиш?* — -^Пйть, каже, хочецця, та ніяк води не найду. ♦ — 
<Та йеред тобою ж цілісеньке озеро, — чому ти не и%еш?« — 
*Ет, що тут ційі води! мині и на один ковток нестане.,.» — 
*Так сідай з нами! >—<: Добре.*— Він сив, — полетіли. 

Л(зтіли-летіли, коли глянуть — аж йде чоловік у село и 
несе куль соломи. «Здоров, дядьку! куди ти несеш солому?* — 
«у село,* каже. «Отто! хіба в селі нема соломи?* — «9, гово- 
рить, та не така!* — «А хіба це яка?* -«А така, каже, ш;> 
яке б душнб літо не було, а тільки роскидай цю солому,— то 
зараз, де не возьмецця, и мороз исніг.> — « Сідай з нами!* — От 
той ств, и полетіли дали. 

Летіли-летіли, коли подивляццця: йде чоловік у ліс и не- 
се в'ьязку дров за плечима. «Здоров, дядьку!» — <3доров!* — 
*Еудй ти дрова несеш?* — «У ліс.* — «Отто! хіба в лісі нема 
дров?* — «Чому нема? — о, говорить, та не такі.» — «А які ж?* 
— «Там, каже, прості, а це такі, що як тільки роскіїдав йіх,— 
так зараз, де не возмецця, військо перед тобою. « — «Сідай з на- 
ми!* И той згодився -сів, та й полетіли. 

Чи довго вони летіли, чи не довго, та й прилітають до 
царя на обід. А там серед двору столи понаставляпі, пона- 
кривані, бочкі меду та горілки повикочувані: пий, душа, йіш, 
душа, чого забажайіш! А людей -сказано— півцарства зійшлось: 
и старі, й малі, и пані, и багаті, и старці убогі, як на яр- 
марку.— От він прилетів з товариством на тім кораблі, спустив- 
ся у царя перед вікнамі, — повиходили вони з корабля и пішли 
обідать. 

Царь дивицця в вікно — аж щось прилетіло на золотім ко- 
раблі. Він лакеєві й каже: «Піди, спитай — хто там золотим 
кораблем прилетів?* — Лакей пішов, подивився, — приходить до 

11 



— 82 — 

даря: «ЯЕась, каже, мужв^ обідрана!» Царь не вірить: сЯк, 
важе, можна, щоб мужики на золотім кораблі прилетіли! Ти, 
мабудь, не допитався. «Взяв та й пішов сам між люде. — *Хто, 
пита, тут на цім кораблі прилетів?» Дурень виступив: «Я, ка- 
же, ваше величество!» - Царь як подивився, що у його свиточ- 
ка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, —то аж за 
голову взявся: «Як таки,^ щоб я свою дитину та за такого 
хблопа видав! « — От він -що робить? и давай йому загадки 
загадувать. 

«Піди, кайге на лакея, скажи йому, що хоч він и на 
кораблі прилетів, а як не добуде годи живучойі и цілючойі, 
покі люде пообідають,- то не то царівни не 'ддам, а оце меч - 
а йому голова с плеч!* — Лакей и пішов. А Слухало *) и під- 
слухав, щ6 царь казав, та й росказав дурневі. От дурень си- 
дить на лаві (такі лави кругом столів пороблено), та й жу- 
рицця: ні йість, ні пье. Скороход побачив: <'Чому ти, пита, 
не ііси?»— «Де вже мені йісти!.. и в пельку не йде...» И роз- 
сказав — так и так: «загадав мині царь, щоб я, поки люде по- 
обідають, добув води живучойі и цілючойі... Як я йійі добуду?» 
— •Не журись! я тобі достану.» - *Ну, гляди.» 

Приходить лакей, дає йому царсьский прикяз; а він уже 
давно знає: як и щ6. «Скажи, говорить, що принесу! >-^ От 
лакей и пішов. А ско|Юход одвязав ногу од уха, та як махнув 
- так у одну мить и набрав води живучойі и цілючойі. Наб- 
рав, утомивсь.... «Ще, дума, поки обід вернуся, а тепер сяду 
під млином — одпочину трохи.* — Сів, та й заснув. Люде уже 
обід кінчають, а його нема. Дурень сидить ні живий, ні мертвий, 
«Пропав!* думав. Слухало взяв приставив до землі ухо— давай 
слухать. Слухав-слухав: «Не журись! каже: під млином спить 



♦) Па мой вопроет»: «Хто ж то такий Слухало? * разсказчпкг 
еказалі: <Той самий, що слухав, припавши до .землі ухом: чивяе 
люде позбірались до цлря на обід.> 



-- 83 - 

сучий син!* — *Що ж ми будем тепер робить? каже дурень: як-би 
його збудить?» А СшрЬгиь каже: «Не бійся: я збуджу!* — 
От, як напгяв лук, як стрельне ~ як торохне стріла в млин 
аж тріски полетіли... Скороход прокинувсь — та мерщій туди, 
люде обід тільки що кінчають, а він приносить ту воду. *) 

Царь — що робить? ну загадувать другу загадку: *ІІіди, 
каже на лакея, скажи йому: як ззість з свойім товариством за 
'дним разом шість пар волів жариних и сорок печей хліба, — 
тоді, каже, оддам мою дитину за його; а не ззість— то от: мій 
меч-- а йому голова с плсч!*— Слухало й підслухав, та й роз- 
сказав дурневі. «Що ж мині тепер робить? я и одного хліба 
не ззім!* каже дурень, та й знову зажуривсь — аж плаче. А 
Обшідало й каже: — «Не плач! я за вас всіх пойім, ище буде 
й трохи.* — Приходить лакей: так и так. «Добре, каже, нехай 
дають!* --От нажарили дванадцать биків, напекли сорок печей 
хліба; Обьйідало як зачав йісти— усе до чиста пойів, ще й про- 
сить: «Ех, говорить, ма.їо! хоч би ще трошки дали...» 

Царь бачить, що він такий -знову загадав загадку: щоб 
сорок сороковьіхь бочок води випили за одним духом, и сорок 
сорокових бочек вина, — «а не винге:- мій меч— йому голова 
с плеч!» — Слухало підслухав— росказав; дурень плаче. «Не 



*) Варіанть, «Царь загадав загадку: > Як, каже, устрелиш 
мині птидю-хвазана, то тоді й дочку мою бери за себе, а ні — то 
голову здійму! «Дурень сидить та й плаче.— Стрілець підходить: 
«Пане мій милий, пане мій любий, чого ти плачеш?> — <Як же мй- 
ві не плакать, що так п так: загадав миві царь птицю-хвазана 
встрелить... А як я ного встрелю, що він и в нашій земли не 
плодицця!..> — «Не плач! хіба ти про мене й забув? Скажи: устре- 
лю!» — От лакей загадує. «Скажи: устрелю!* каже дурень. — Як 
напне Стрілець тетівку, як бебехне — устрелив. — Як же б йійі до- 
стать? «Біжп, кажуть, скороходе, ти ще справисся до світа! > Той 
побіг — приносить хвазана. На ранок и оддали цареві. (Миргороді^ 
Полт., г.) 



— 84 - 

плач!» каже Обпивало: «я, каже, сам вингк-, ще й трод^и бу- 
де. •-От викотили йім по сорок сороківок води и вива; Обпи- 
вало як узяв пить — усі до каплі видув, п^- й підсміюе: *Ех, 
говорить, мало! хоч би ще трохи — ще б випив!» 

Потім того, царь бачить, що нічого з ним не вдіє, та 
дума: <« треба його, скурвого сипа, з світа звести, ато він мою 
дптипу запакує!* — От и посилає до дурня лакея: «Піди ска- 
жи, що казав царь, щоб перед вінцем у баню сходив.» А дру- 
гому лакеєві загадує, щоб пішов сказав, щоб баню чугунну 
напалили: *там він сякий— такий здгарицця!» Грубник ніато- 
пив баню - аж роскалина - так и пале: самого чорта, мовляв, 
можна зжарить! — Сказали дурневі. От він йде в бапю, а за 
ним слідком йде Морозкд з соломою. Тілько що ввійшли вони 
в баню — аж такий жар, що не можна! Морозко роскинув 
солому — и одразу так стало холодно, що дурень на силу об- 
мився, та швидче на піч, та там и заснув,— бо намерзся таки 
добре! — От, в-ранці одчиняють баню, думають— тильки з його 
попілець зостався, — аж він лелаггь па печі; вони його и збу- 
дили: «Оце, каже, як я міцко спав!» та й пішов з бані. 

От, доложили царю, що так, мов, и так: на печі спав, и 
в бані так холодно, паче цілу зіму не топлено. Царь засму- 
тився дуже: що його робить? Думав-думав, думав-думав.... «Ну, 
каже, як достане мині на ранку полк війська, то вже дам свою 
дочку за його, а не достане, то от: мій меч— йому голова с 
плеч!» А сам дума:* Де таки простому мулоікові полк війська 
добуть? Я царь, то й то!..* От и оддав прикав. Слухадо н під- 
слухав— и розсказав дурневі. Дурень знову сидить та й плаче: 
*Що мині тепер робить на світі? де я того війска достану?..* 
Йде на корабель, та до товариства: «Ой, виручить, брацця! 
виручали не 'дин раз з біди, — и тепер виручить! А то — про- 
пав я на світі!..» — «Не плач! каже той, що ніс дрови: я тебе 
виручу. »— Приходить слуга: «Казав, каже, царь, як поставиш 
йа завтре, на ранок, цілий полк війська, — тоді твоя царівна!»— 



- 85 — 

«Добре, зроблю! « каясе дурень. «Тільки, кмсе, сішки цяріо 
ш не оддасть ще й тепер, то я його во&аою повоюю и сшкіш 
царівну возьму. 

От, у ночі довів товариш дурня в поле и лювіс з собою 
вмзку дров. Як став 'ті дрова розскидать, як сїав роскидать, 
— то що кине - то й чоловік, що кине - то й чоловік, — и та- 
кого війська набралось, Господи! На ранок прокидавцця царь - 
аж чує: грають. Він аита: «Що там так рано грає? ^ — ^ То, 
кажуть, той своє військо моштрує, що на золотім корабді 
прилетів»— Царь тоді бачить, що нікого, — та звелів його док- 
ликать до себе. 

Приходить лакей, просить. Л дурень такий став, що його в 
не пізнаєш: одежа на йому так и С/іЄ, шапочка рогата золота, 
а сам тит гарі^ий, що Боже!— Веде він своє військо, сам 
на воронім коню попереду, за ним старшина... Підступив Під 
дворець: ♦Стой!* крикнув. Військо у лаву стало — як перемите! 
Він пішов у дворець; царь його обнімає, цілує: «Сідай, мій 
зятю, Аюбшйі» Вийшла б царівна; як побачила— аж засміялась: 
який у нейі гарний млоїте буде!— Ог йіх швидко й повінчали, 
такий бенкет задали, що а№ до неба дим пішов, і^а ьа імарі й 
зужививсь; а я з того бенкету йшсА, та якось на ту імару к 
задививсь -- та ф упав; як ^ищ то аж тут став; а ви просите 
кажи,- так я оце й скАвав, ні довґойі, ні короткойі: як од 
меме та до вас. Ще б свавав, та м вмію. 

(Записана ві г. Гадяч']^ Полтавской г.) 



26. 

ГОРЩИЩЕ-КИСІЛИЩЕ 

У однийі хівки був СЕН парубок, и він раз у раз одів 
на пеяі; лати йому прцготув яа фиА день горіцок'в шоіхю ш. 



— 86 — 

бухан хліоа, то він там собі пойість, та іі сидить. Ото вже 
йійй остило його годувати свойім хлібом, вона достала йому 
удку, та й каже: «На тобі удву, та піди собі риби влови, а 
то вже не дам тобі кисілю.* Ото він и пішов. 

От, прийшов до річки, закинув удочку у ріку, а сам ліг 
спать. Коли прокицаецця, так як над вечір,— аж така риба 
заплуталась здорова! Віп йійі витяг па берег, а вопа його ста- 
ла просить: «Пусти мене, я тобі у великі пригоді стану!» 
Він и пустив йійі, а сам пришов до-дому, виліз на піч, та й 
сидить. А мати його питає: <А що, синку, чи вловив що-не- 
будь?» Він каже: «Не ловицця ніяк риба, то я взяв та й удку 
порвав.» — «Ну, то тим и здобрій!» каже мати. 

От сидить він голодний день, сидить и другий — не дає 
йому мати йісти. Сидів-сидів, а потім и згадав, що йому риба 
казала: *я тобі у великі пригоді стану.* Потім того й каже 
«За ['осподським дозволінняМ} за рибьячим привазанням, щоб 
мині було горщище-кисілище и бухап хліба!» Так од-разу и 
стало усе це, що сказав, перед ним на печі. Він найівся, а 
далі й каже: «Мамо, подайте води!» А вона йому й каже: с Не 
великий пан, устанеш сам, та й нап'ьєсся.» От він знов важ^: 
«За Господським дозволінням, за рибі>ячим приказаннян, щоб 
ця ніч стала коло криниці!» Тільки сказав— воно тав од разу 
и стало. Напивсь води, а потім знов каже: «Стань, піч, де й 
була!> Піч и стала на своєму місці. 

От, тоді, як він йіхав од води, йіхала царівна до-дому: 
побачила, що він йіде на печі, та й стала сміяцьця з його. А 
він бачить, ш,о з його сміецця царівна, та й каже: «За Го- 
сподським . дозволінням, за рибьячим приказанням, щоб та ца- 
рівна, як прийіде до- дому, приве.іа дитпну!* От та царівна 
прийіхала до-дому, а через год и привела дитину. Цар илаче, 
цариця плаче, - де ж такий сором на батькову та на матире- 
яу голову! И стали йійі допитувацься: *С ким ти, сяка- така, 



— 87 — 

зналась, що в тебе дитина?- А бона кллнецця, що «нівого и 
не знаю и не відаю.» 

От царь — що робить? скликає раду: сенаторів, совітчиків 
— порадчиків усяких: «Що будемо робить?* — Ті думали-думали 
радились-радились, а потім и кажуть:* Що ж, кажуть, царю: 
вже нічого робить: нехай ця дитина підросте трохи, а тоді 
збери усяких людей до себе и витусти цю дитину між люде з 
яблуком: до кого воно заговорить и дасть яблучко, то то його 
батько!* Царь и згодивсь. 

Ото чере^ кільки там год, царь постройів багатий обід, и 
посилав приказ по всьому світу, щоб усяких чоловиїсів, н жи 
дів, и циганів, и всяких невірів, скликать до його на обід. От, 
то й лежить почув, що царь кличе на обід до себе, та й каже: 
•оа Господськпм д(»зволінням, за риб^ячим приказанпям, щоб 
оця піч стала у царя на обіді!» Летить ця піч. Оце кого-не- 
будь дожене на дорозі, що коретею йіде, — кричить: «Звертай!» 
То той и мусить звертати. 

Прийізжав до царя , а там у-ряд стають колясками 
бричками, простими возами, — коляски окроми, брички— те ж 
окромиу а прості вози— собі окроми стоять. Він прийіхав, взяв 
и став з своєю піччю у -ряд з коляскйми. Коли це, як уже зіб- 
рались усі, царь дав яблучко тому хлопчикові, що од тіейі ца- 
рівни, и йускає його по між людьми: кому то він дасть те 
яблучко, а, може, хоч до кого заговорить. А тому хлопчикові 
було уже, може, годів три. От ВІН' біжить поміж каляоами, та 
Побачив піч, — підбігає, та й каже до його: «Здрастуйте, тату!» 
И кінув йому яблучко на піч. Тоді царь побачив, що він та- 
кої о назвав батьком, та зараз звелів зробить таку скриню, на 
дві половині перегорожепу, и осмолить тую скриню кругом, 
щоб вода не протікала, и звелів наготовить хліба на сім год, 
и посадить у ту скриню: у одну половину царівну, а того, що на 
печі прийіхав, у другу,— и пустить йіх на море. — '^ттак и зробили: 
посадили йіх у ту скриню, наложили до царівни хліба, а тому 



-= й» - 

нічого Ш іі(Ш)яйШГ, П й біґф^сґйяй туйу сврйігіЬ кй йор^ Ьо- 
най поплила. 

О'р йлаіНМі» д(інМ, і?а й плавають пЬ шфю: праж^Лй уже 
шііьїіі ґод, й зЬ шість год бдйй одноіму в слойа не сі^азалй. — 
ПоФіН тбґб^ м ве (!!т^ло вже іарчі у нейі, вона тоді й обтя- 
мт до йдао: *Чи *и ще *ивйй?* А він каже: •Ще». — То 
вона йожу й каже: «Яй ^е ти прожив ці шість год, що тобі 
ніхто й іфихїй хліба не положив? У мене от-уже три дні не 
стало хліба, и то я не знаю, як' буду далі жить ♦ Д він и 
вяже: «^МйШ! ще як би годів пьятьдесят, жить, то в мене бу- 
ло б що Йісти тут!* Вона Його й питає: *Щ6 ж ти йіси? дай 
и ІГИНІ того.» Він каже: сДобре!-— та зараз: «гЗа Господьський 
дозволінням за рйб^я^ий прйкязанням, щоб оті царівні було 
ґ.фщище-кисілище и бухан хліба! * Ото, як сказав, так од разу 
и стадо. Вона найілась^ а потіїс в каже: «Не моґ би ти тик 
из^вть, щоб оір стіна вивалилась, то мй б у купі жили?* А 
він и каже: •Можу.» Ото сказав ті слова,- та стіна й вивй- 
дилаеь. Потіл бона Й йаже: «Не моґ би ти так йзробить, щоб 
оця скриня прйсталд до берега й Щоб мй вийшли из нейі?» 
Вга зараз сказав ті слона, - так у одну мить и зробилось усе. 
— Вона знов йому кіжв: ♦Не мог бн ти так зробить, щоб тут 
ші острог ппстройівся дом іібликйб?» Він сказав уп'ьять: «За 
Госиодсьсаїїм дозволінням, за рибгячйзіг приказашіяМу щоб 
на цім остроі^і гіостройівся дом!» От той дом так стройіц- 
ци— и за один день йостройівсь От вони и стіли жить у тім 
декіі. 

Оі*о>, чя довго войн там жили, чи не довго вона раз йому 
й каже: « Чи № мог би тй так зробить, щоб ігаевмо та лежало 
у »ого батьйа на столі?» — «Чо*у б, каже, не мої? можу.» От 
вояа напталга листа до баті^ііа, одДдла; він зіра^: «За Гос- 
тдсЕСкшг дідзволіннямг, £йі "раб^чла нрійіеіі^а№іяк, щоб оц<^ 
шісь'йо стало зараз у цйрі м «іМлі!» Вобо так од ра^ тан 
я» стало. 



^ 



- 89 — 

Царь йро^и'^ав те пйсьйо, ззиває сйое військо, СіДае у 
Щ&ґу и йіде до своейі дочйи. От дойіхав до мори, та дАлї й 
шк: йї ЬіШу^ нічого немає. От бін и отабдрився нйД йорйіі, 
ду«авї п(& Його робй-ґЬ? А вОйА 5; той чйс саМе ходила по о6*^о- 
Ц Ди№ф(Я - іійс косікалі на;^ берегом ходять; войа тоді д6 Ш^го: 
♦ПрйМмй мій батько до же&е в гйсті, та стойіть йад мО^еЛ: 
иі»к 0а острів не достанецця... Чи не мог би ти' зрббйть 
мосту 8 берега сюди?* —«Чому б,, каже, не мог? можу.» Та 
зараз: «За Господським дозволінням, за риб'ьячим нриказанням? 
щоб зараз був міст з берега аж сюди!* Тут — де той и міст 
В8ЯВЄЯІ Царь йіде по тому мосту, а за ним усе війско йіде. 
От, прйій^али на той острів— царь зрадів, царівна зраділа.» 
ніють, гуліяють!. 

От гостювали там цілий місяць; а йотім царь и каже: 
«Ну, і'о я гостював у вас, діти, а тепер нум йіхать ще до 
кт\^ Коли кййулись — аж мосту вже й нема. От тіой зараз: 
«За Господським дозволінням, за риб'ьячим приказанням, щоб 
став міст аж досамого царського дому!» — От мосту й немає; 
він и вдруге сказав— знов немає; він сказав и в трете —не- 
» жесту, та й годі! уже риба перестала його слухать. 
Тоді вони кажуть: «Ну, оставайтесь, таточку, у нас; хоч ви 
най хотіли лихо зробить, то Бог вам простить!* Той царь — 
нічого робить— и зостався, та живуть и хліб жують. 

(Записана в-ь уманскомь у. Кіевской г,; передаль А. И. Пет- 

руняка.) 



27. 

ВОГАТИРЬ З БОЧКИ. 

йуяб тв шгокусь йняжестві три княжецькі дочки — зоста- 
їись од баїька, од матері, а в другому вняжестві був княЗь 

12 



— 90 — 

удовець. От, да той князг та до тіх трьох сестер йіздив гу- 
лять и думав котору-сь из них сватать за себе. И то раз ори- 
йіхав він до них, да не пішов у комнати, да сів під окном, 
щоб послухать, що вони будуть говорить про його. А вони 
тоді саме вели про його мо^у ниж собою. Сама старша каже: 
«Як би мене взяв за себе, то було б одіте все військо из ні- 
чого. > (Не знать-де й наберецця одежа!) А середужча каже: 
*Як мене візьме за себе, то будуть усі из нічого ситі и пм- 
ні раз-у раз.» А сама вже менша каже: «А мене як візьме, 
от я буду родить вісім синів-соколів и девьятого багатира, и 
всі вісім будуть однакові: волос у голос, голос у голос, по 
локті золоті руки и по коліна золоті ноги, на голові золоті 
чуби, и в кажного на лобі буде місяць, а по краях зірки.»— 
А він це як подслухав, та того вже вечора не йшов до йіх 
у хату, а вернувсь назад. Пойіхав зараз до дому, а дома со- 
бі обрадивсь, щоб саму меншу сватать, для того саме, що во- 
на говорила: «буду родить вісим синів-соколів, а девмтого 
багатира.» Да вже вона и сама краща була. 

На другий день князь пойіхав и посватав саму меншу. 
(Добре, що й не говорив старшойі або середужчойі; бо вони 
були волшебниці.) Ото посватавши, повінчались; зараз він узяв 
йійі до себе до дому, и живуть собі. И вона йому саїїому 
теж так говорила, що * буду родить вісім синів-соколів, а девм- 
того багатира,— таких: волос у волос, голос у голос, по локті 
золоті руки, по коліна золоті ноги, на голові золоті чуби, на 
ло5і місяць и по краях зорі.» 

От вона вже як заваготніла, що от-от скоро родини бу- 
дуть,— тоді князь, всіх чисто царів и князив зобрав'до себе 
на те саме; и в нейі була бабою старша сестра— сама 
волшебниця (тільки вони не знали, що вона волшебница). 
Да як обродилася вона, то найшлось троє діток — хлопці такі 
самі, як вона говорила. От сестра зараз взяла йіх, та й од- 
правила аж за море далеко до змійів годувать, а самому бать- 



— 91 — 

ху и царам и внязвм взяла та положила на блюдо троє 
кошенят, та й унесла на поваз; показує: «Ось, каже, яві 
діти:» Ну, .ті всі, звісно, здивувались, и батьво не знав, щоб 
Ш зробив, що то тав говорила, а яв всть! Ну, дарма: нічого 
робить, мовчать: думають, може, й справді вошенята йійі діти. 
А вона вже яв очувствовалась трохи, то й йій повазали, а во- 
на те ж думав, що, може й справді це таві діти. 

От вони собі и знов живуть, а вошенята ті годують: тав 
иіх кохають, що куди! Дождалися знов того времія, що от-от 
родини своро будуть, и внязь позвивав изнов тіх усіх на таве 
чудо. А сестра изнов трьох синів одправила за море до змійів 
(бо вона все по тров родила дітей), а на поваз батьвові та 
царям та внязям положила на блюдо вже тров цуцинат. Тут 
всі здивувались: «що це таве за знав!» Подумали, що й справ- 
ді тав. От вони почудувались, почудувались, та й розйіха- 
лись. 

А на третій раз, дожидаючи того случаю, внязь изнов 
позвивав тіх усіх, що й ті рази були. А сестра изнов узяла 
та вже тільки два сини одправила до змійів, а самого дев'ято- 
го, багатира, зоставила на показ, да ще положила двов ведме- 
денят на блюдо воло багатиря, и тоді внесла на ііоваз. От 
внесла на поваз* От внесла и повазув всім чисто, и самому 
вже батьку, тіх двоє медведенят, а третього сина: «Оце, каже, 
вам девмтий багатир!» повазув, це говорячи: «самойі кня- 

ГИШ..'."» 

От тоді всі царі й князі зача.іи совітувацьця из цім 
князем, щоб зробить княгині: яку кару дать? И князь, то й 
самий йійі чоловік, дав волю: «Нехай що хотять, те й зроб- 
лять йій»; а більше сам хотів, як би що-найгирше зробить 
йій; да ще й сестра йійі хотіла стребить из світа, а князю 
піддобрувалась, щоб вийти за його заміж. Ото вони, як собо- 
рувались(?), так и зробили: взяв князь та звелів, щоб йійі за- 
*биди из тім сином багатирем у смоляну бочку, та пустили на 



~ Й4 - 

була),— та й каже: «Кшзю! не йідьмо ми туди, бо я не хочу; 
а луч(ф ми пойідьмо у краще місці^.* — •Яе-то?* каже. — ♦За 
морями, каже, єсть золотий сад и золотою оградою огороже- 
ний, и там стойіть золотий стовн, а на тому стовпі кіт 
сидить: у гору йде - гарні пісні співає, а вниз йде — дуже гар- 
ні казки каже; то туди пойідьмо!'^ 

А цей баатир, що перекинувсь мухою, да сидів у купця 
на голові, це все вислухав, що його тітка говорила, та швид- 
ке звідти перекинувсь орлом и полетів аж туди, де тітка ка- 
зала— до того золотого саду. Прилетів туди, зробивсь багати^ 
ром, тай каже: с Господи! чи на мов щастя, чи на матирине, 
приврати це все у горохове зерно, то зроблюсь орлом, візьму 
Його и понесу до свовйі матері*» Ото так як він сказав, так 
и зробилось: превратилось усе чисто у горохове зерно, а він 
перекинувсь орлом, узяв те зерно и полетів на білий остров 
до свобйі матері. 

ІІрилетів туди, зробивсь багатирем, узяв ту горошинку, 
сказав: «Нехай ростелецця!> Знов так воно розіслалось там, 
біля його хати. Він тоді прийшов до матері у хату, та й ка- 
же: «А що, мамо: я приніс вам дуже великий гостинець! 9и 
показать вам його, чи ні?» А вона каже: «Лк же можна, щоб 
меві не показать? а кому ж більше, як не мені?! аже ж ти 
в мене один син, а я в тебе одна мати, а бііьше нікого не 
мав. Комуж більше, як не мені, и показать?!» Ото вони вий- 
шли с хати- аж тут таке стойіть, що крий Боже! СтоШть, 
мось-пане, собі золотий сад и золотш барканом обгорожений, 
а в саду золотий стовп, на тому стовпі кіт сидять, и в гору 
йіде—^ гарні пісні співав, а в низ йде — дуже гарні казки каже, 
и тав любо та гарно, що куди! в тому саду... так— що вже 
луч(ч)е не треба!— Тоді він розсказав усе чисто, як треба. 
Мати так уже втішавцця, що незнав вже, щ5 й робить! 

Ото живуть вони там собі, та й ашвуть; аж зайізжав 
98Н0В якийсь купець чужооторощй. Зайіхав до них, вона и 



- 96 - 

з цим росшіталисЬу— аж він шк раз йіде в йіхне кяяжество 
От вони тоді дали и тому вунцю дорогих шкур и просили, 
щс^ непремінио одвіз на гостинець до того князя. Ото він на- 
обіщав и пойіхав собі. А цей знов багатир перекинувся мухою, 
прилетів тоді до батька у комнати, сів на стіні,— яв той саме 
став шкури приносить до князя, — ^и слухав, що там буде ва 
розговори. Ото, як той П|іиніс шкури ті до князя, князь за- 
чав роспитувать: звідкіля це, и щ5, таке, и хто це? А він од- 
вічав, що: «це на морі, на білому острові, каже, живе собі 
не то царок, не то князьок, и з самих ціх шкур палати по- 
строєні, и там у його ес'їь золотий сад, золотім барканом об- 
горожений, и в саду стойіть золотий стовп, а на тому стовпі 
кіт сидить, и той кіт вгору йде— пісні співав, а вниз йде — 
дуже гарні казки каже.» А князь тоді на свою жінку й кажі^: 
«Пойідьмо туди, побачим!» А вона каже:» Не хочу я туди 
йіхать, а луч(ч)е мп пойідьмо у друге місце: там и там через 
хоре лежить золотий міст, а на тому мосту різни дереві стоять, 
н там стойіть церков, и в ній що-дня правиц(ц)я, йти до цеір- 
кви, то дерева цвітуть, а як вийти из церкви п<і службі, то 
вже поспіють різні хрукти, так що можна рвать да й йісти, — 
и ще там за ц^жвою стойіть млин и на дванаццять камішв 
меяец(ц)я, и як мелецця, то с-під камінів гаряче молоко бі- 
жить: то туди иойідьмо--каже княгиня, — ^прогулявмось и по- 
бачимої» 

А це й багатир усе чисто вислухав, сидячи на стіні, т^ 
тоді, як можна швидче, полетів туди, на море до тівйі штуки, 
куди тітка підмовляла його батька йіхать. Прилетів туди ор- 
лом—аж там так, як раз, як іюна казала. Тоді сказав: «Г6- 
енодві чи на мов щастя, чи на матирине, приврати це все у 
горохове зерно, то я візьму, та й понесу до матері.» Як ска- 
зав, так и зробилось. Він тоді взяв горохове зерно и поніс до 
дому до матері. 

Приніс до дому, викинув иа рота— воно вже розіслалось, 



- 96 ^ 

жи слідує бу^ь, -^ «а* як *Мі (»уло. Тоді вія увіййб» до *»гері 
й хвмицця: «От я, Еайке, ййно, ійтуну іфійіс — не таку, як 
то! ось йДіть^ педюнцця!* Вийшла мати - а^ так и ^стЬ. Хо- 
дять вони тоді, любуюцця всім чисто. И вія матері розск^ав, 
як це він достав, и щд - все чисто роскйзав: скрізь, де був, и 
як добув. 

Ото всшн живуть собі любо и гарно, -так іцо вже й № 
треба лучче и краще! Ото, там через кілько времія, изноіз 
зайіхав до йіх якийсь купець; роспитались - аж, як раз, у йіх 
квяжество він йіде. Ото вони изиов дали й тому купцю скіль- 
ко там шкур дорогих и попросили, щоб непрібмінно приставив 
до того князя; а пю то його батько, а матері - чоловік, — ^то 
цього нікому не кажуть. Ото той купець сказав, що «непре- 
мінно привезу ці шкури тому князю», а потік попрощався, 
та зараз в пойіхав. 

А цей багатир извов парекинувсь мухою, прилетів туди, 
еів у кімнатах на стіні, и слухав. А той купець приносить 
шкури и клянявцця: «Це, каясе, вам гостинець присланий. 
Там на бііому острові, живе якийсь собі князьок,— то це він 
прмсліав ці шкури,— н в його там так гарно, що страйк там— 
к просто сказать -> рай, та й годі! У його из самих чисто ціх 
шкур будинок, и таж стойіть золотцй сад^ золотим барваном 
обгорошеннй^ а в саду стойіть золотий стови, и на тшу стов- 
пі кіт сидить,— у гору йде— пісні співає, а вниз йде— івазки 
ка^е; а потік ва морі лежить золотий шсТу а на тому мосту 
|ввта деревії етооггв, ж сшйіть тон церква^ в Ш щб-дйя врк- 
віщ(ц)іііі— л я» др охрМі йти, то цвкгутБ деревії^ а як йз <^»уаі- 
бв йтА^ то &шв поспіють різні хрувтм,— тав що шшка ршт, 
д» і йісш:~« стойіть там млин, н& двкнадццять квісівів' ІІв- 
Ящця"^. н 6^ від камінів пфя^іе молоко біжить!» А №яіь і^оді'й 
іаАе яшщ «Пойцьжо, та й годі тудиі^ А воіга кааве: «Ие 
хочу я туди йіхать (.-звісно -вже знає, хто там живег), а^'пвКдь- 
щ цщр важе^ дуі(ч)е туди^ де^ за морями, т; острові, де^в двір, 



- 97 - 

а в тему дворі, живе баба % и в нейі єсть вісім синів-соко* 
лів, таких: волос у волос, голос у голос, по ловті золоті 
руїш и по коліна золоті ноги, золоті чуби, на лобі в кожного 
місяць и по краях зорі: всі однакові вісім!» 

А цей багатир вислухав це, да й догадавсь: Оце ж, на- 
дісь, самі мойі брати, воли так!» Бо йому його мати роска- 
зувала все чисто, як воно робилось. Тоді швндче туди, взяв и 
полетів орлом. Лк прилетів туди, то зараз перелетів через бар- 
кан у той двір, перекинувсь багатирем, ходить там по саду; 
води дивицця — аж там якісь хлопці гуляють, бігають посаду. 
Роздивився— аж як раз ті самі, що говорило: так, точ-в-точ, 
як казано. Ото він приближивсь трохи до йіх, щоб вони угля- 
діли його, та й стойіть. А вони якось угляділи його, прибігли, 
та й кажуть: «Чого це ти, чоловіче, сюди зайшов, да й як 
ище ти сюди уіайшов? От ти вже назад не вийдеш, бо піку- 
дою; а сховацьця ніде не можна, бо наша баба така, що за- 
раз иззість, и ніде не сховабсся, бо вона и дух почує.» Ото 
давай там говорить; роспитались, що брати його... А потім, як 
пороворили, так и зробили: багатир перекинувсь орлом, забрав 
вісім братів на себе и полетів тоді до матері. 

Яв узяв летіть — ^летить, та й летить Коли оглянецця са - 
ме посеред моря, а за ним змія летить попід облавами. Ну, 
що тут робить? а тут важко так, що не можна втекти. Коли 
дивдяцця— аж стойіть маленький островок; тоді брати й ка- 
жуть: «Кидай нас на цьому острові, а сам тікай, як мога!» 
Він йіх покинув на тому острові, а сам далі полетів. Він же 
летить низом над водою, а змія летить горою; та як зрівня- 
лись просто, так що вже над ним стала летіть,— та тоді ро- 
зігналась саме на його, щоб його вбить; а він на бік шмигнув, 
а змія тоді в море — тав и затопилась. Він тоді скоріше звер 



*) Вона обманювала, бо то— змія, ііірим. разск. 

13 



- ^^ - 

^У^, Щ ^ ШШ?^ ^Ш^' Тоді взяв, ^^бра? братіц ц прде^іч ^^о 

Яу прретів до-дому, та показав матері,— тоді мдгти так 
зраділа,— зараз и ц^знала, що сини. От вони давай тоді собі 
з^^ь ще дутеє, веселіше й багатіше,- так, що, може, нігде 
^е. І^^уло такогр багатства, як у йіх. 

Отд якось цц зцрв кудці йіхали тудою, та й до йіх за- 
^^Р^^^^ ^ ]^се чцсхо ^^чі\щ щц. |?ори тоді теж дали и тим 
Ч5уі<ї),я2^ дороги:!^ шкур на гостинець своєму батькові, роспитав- 
Ц}Щу щр і^оцлі як раз йідуть у йіх княжество. Купці ті по- 
Щщц От, прийі:^али вони до князя и оддали шкури,' да як 
щ^сц^щли ^ре чис'^о, - що там и як там на тому острові, звід- 
](у^^ 3^1 шщр,-~то ррязь сказав свойіц княгині, що *непре- 
|^ін|[о ро^|;^ьм9!,» Д ^й уже цема іруди казать: нідаго робить - 
та^д ^х%т^; т^ і пойіхали. 

Цр|ій|ха;^и туди на білий остров, дивляцця— азр як раз 
у^щ сщ^^ ^к вдзгро; побачивсь князь из тими хлопцями— аж як 
р^з так са^іі, яр казаної побачивсь из йіх :!иатір'ьі(), ррспитавсь — 
:^а тоді щ ^кр4^щки перед'ь нею... А вона тоді його увірила, 
що він невиноват, а сестра йійі виновата. Тоді від, попросив- 
щ цтщі^і^ у своейі першрйі жінки, присяг н^ ново буть 
чц^о^ІЇ^Р? ? доставсь там жить; а сврвму синові багатиреві 
с^ьд^^^в: *ІЦо хоч, те й зроби тітці волше^ниції* Дак він узяв 
^^ р^^ І^овцколювар, та й тоді й пустив, та й сказав: «Йди 
СО[бі ^ сріт! ртраждав я з матер'ью тридцять год через тебе,— 
.-уі) оі](,Я ж 7Рібі за те!* 

;ан^ щ с. Боярк^ Кіевскаго уЗ^зда Биріяі^^ііг Мвдьрн- 

^енкомх.) 




26. 



ЦАРІВНА -ЖАБА. 



Десь-не-десь, в де-якімсь царстві, в де якімсь госудкр 
стві, жив собі царь та цариця; а у них - три сини, як соколи. 
От, дійшли вже ті сини до зросту— такі парубки стали, що 
ні здумать, ні згадать, хіба в казці сказать! Дійшли до літ, — 
час йім женитися. Царь, порадіївшйсь гарненько з стіа^юю, 
прикликав синів и каже: «Сини мойі, соколи мойі! Дійшли ви 
до літ,— час уме вам подружжя шукать.» — «Час, кажуть, та- 
точку, час.» — «Забірайте ж, каже, діти, сагайдаки срібні, на- 
кладайте стрілочки мідні и пускайтіе у чужі землі, далекі: хто 
до кого попаде в двір, там тому й молоду бГрать.» 

От вони вийшли на двір, по'натяґали сагайдаки— даваб 
стрелять. Старшій стрельнув —загула стріла під небесами, їа А 
упала аж у иншому царстві, у царя в садочку. Царівна, на 

той час, по саду проходжралась, підняла стрілку, любує. ІҐрйи- 

... І' 

шла до батька, хвалицця: *Яку я, таточку, гарну стрілку 
найшла!»— * Не ддавай же, каже і^арь, йійі нікому - тііккй од- 
дай тому, хі-о тебе дружиною візьме. »— Коли так: через як^ 
там пору, прийіздить старпіий царевич, просить у іаейі стрілку. 
«Не дам я, каке, дійі стрілки нік'омУ— тільки оддам тбму, хто 
мене дружиною візьме.» — *Я, каже цареви*, тебе візьму.» Ш- 
мо'вились. Пойіхав він. , 

Другий царевич стрельнув — звиласі стріла йкак^Ів хк&ри, 
вШ,е ліса, та й упала у княжецький двір. Князівна, Іаа тої 

\ ' ' ' і ! і' 

час, на рундучку сиділа, побачила, пі;їняла стрілку и ййнесла 
до батьйа: *Яку я, таточку, гарну стрілку найшла!» — «Ш од- 
давай же йійі, каже князь, нікому, — тільки хіба оддай тому, 
хі'д теб'е Дружиною візьйе.»— От йрийійкб й другий д'арІ^вМ, 
просить стрілку. Вона сказали так, як і^ 1^. Й ^е^ важ^: «Я 
тебЬ ві^к^.» ІїоЬдились; койіі&к. 



— 100 — 

Приходицця третьому стрелять. Йван -царевич, — його зва- 
ли Иваном-царевичем,~як стрельне — загула стріла ні високо, 
н низько - вище хат, — та й упала ні далеко, ні близько— ко- 
ло села в болоті. На купині сиділа жаба и взяла ту стрілку. 
Приходить Иван-царевич, просить: «Верни мою стрілку!»- «Не 
дам я, каже жаба, ційі стрілки нікому — тільки оддам тону, 
хто мене дружиною візьме.» Иван-царевич подумав: «як таки 
його зелену жабу за дружину брати?» Постояв над болотом, 
пожурився, — пішов до дому, плачучи. 

От уже йім час до батька йти, казать: хто яку собі мо- 
лоду найшов. Ті ж два— старший и підстарший— таки раді, 
що Господи! а Йван — царевичь йде, тай плаче. Батько питає 
йіх: «Ну, роскажіть же, сини мойі, соколи мойі, якихь ви ми- 
ні невісток понаходили?*— От старший каже: «я, тату, най- 
шов царівну»; підстарший: «я — князівну»; а Йван — царевич 
стойіть, та й слова не вимовить: так плаче, так плаче!.. Батько 
його питає: «А ти чого, Иван-ь — царевич, плачеш?* — »Якже, 
каже, мині не плакать, що у братив жінки, як жінки, а мині 
доведедця з болота зелену жабу брать... чи вона мині рівня?> 
'~»Бери! каже царь: нічого робить: така вже, видно, твоя 
доля!* — От и одружилися царевичі: старший взяв царівну, 
середульший - князівну, а Иван-царевич — зелену жабу з болота. 

От вони одружилися, . та й живуть собі. А це якось царь 
забажав: яка з невісток умів краще рушники ткать. Отдае 
приказ: «Щоб на завтре, на ранок, рушники виї.кали и при- 
несли показать: яка з них лучча ткаля? >— Иван-царевич йде 
до дому, вона вилізла назустріч, питає: «Йван царевич, чого 
ти плачеш?* — »Та як же мині не плакать, що так и так: 
загадав наш батько, щоб на завтре, на ранок, кожна невістка 
йому рушники виткала...* — »Не плач! усе гаразд буде; лягай 
та спи!» Він ліг, заснув. Вона взяла, кожушок з себе скинула, 
ввйшла на двір, крикнула, гукнула, свиснула— тут де яевзя- 
лись дівиці прислужниці, виткали рушники, гарно орлів дона* 



^.^А 



— 101 — 

шивали, отдали Шй. Вона взяла, положЕла коло Йвана- царе- 
вича, знову кужушок надьіа - и стала такою жабою, як и бу- 
ла. Прокидаеця Иван-царсвич, аж такі рушники, що він 
ще й не бачив таких зроду! Він зрадів, поніс до царя. Бать-^ 
ко йому дякує за рушники дуже. Тих же рушники так собі, 
простенькі - царь на кухні поодавав, а жабини у себе на 
образи понавішував. *) 

От батько дає знов приказ, щоб невістки напекли греча- 
ників и принесли йому: хто лучче пече? Пван-царевич йде 
до-дому, та й знову плаче. Вона вилізла проти його, квакав: 
іИван-царевич, чого ти плачеш?« — »Як же мині не плакать, 
що загаїав батько гречаники пекти, а ти не вмібщ!.. «Не 
плач — справимся! лягай та спи!* Він ліг, заснув. А ті, другі 
невістки, пішли під вікно піддивляцьця — як вона буде робить. 
От вона взяла ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й 
замісила; потім того, полізла на піч, пробила дірку, вилила 
туди --гречаники так и роспливлись по черіні... ті невістки 
швидче до дому, та давай и собі так робить. Напекли таких 
гречаників, що хиба тільки собакам повикидать. А вона, як 
ті ШШ.Ш, кожушок з себе, вийшла на двір, крикнула, гукнула, 
свиснула, — тут де невзялись дівиці-прислужниці. Вона йім 
приказала, щоб до світа були гречаникі. Ті незабаром прине- 
сли йій гречаники — як сонце, такі гарні! Вона взяла, положи- 
ла коло Ивана-царевича, сама кожушок на себе — и знов ста- 
да такою зеленою жабою, як и бу.іа. — Йван царевич прокн- 



(*) Варіантгі царь даеть ссорочЕИ шнть.> Иван-царевич «де у двір, та 
К іиаче. Бона внлівіл на стрічу н пнтаб: <Иван Иваяовнч., руський ааревнч, 
чого ти вхачел?» — <Та яв же шіиі не охакать, що отець загадав сорочка 
швть, а ти яевіііеш1> — • сИван Иванов^, руській царевич: лягай та спиі» Він 
•ііг« з досади заснув. Вина взяла полотно, порізала на дрібненькі шматочки, та й 
викинула за вікно; сама вийшла на двір, крикнула, гукнула, свиснула,— увийвиа 
>і хату и лягла спать. До світ4 йій принесли сорочку, як з воску злиту. Вона 
розбудила Ивана-царевича^ дала; той поніс. Так батько йому такий радий: 
«Оце, каже, сорочка, хоч на Велиі; день, то не в стид!» 



дйЬці^я, бачить— біля його гречаники, як перемиті; він зрадив, 
поніс до царя. Батько йому дуже вдячен. Тих же, невісток? 
гречаники собакам гіооддавав, а ційі звелив до столу подавать. 
От знов царь загадав свойім сипам: щоб у такій, у та- 
кій, день, «були до мене з жінками на бенькет.» Ті йь, стар- 
ий брати, радіють, а Иван-царевич йде до-дому, повісивши 
голову, та й плаче. Жаба вилізла на зустріч, питає: «Иван-ца- 
ревач, чого ти плачеш?« — * Як же, каже, не п.іака'гь, що 
батько загадав нам з жінками па бень&ет прийіхать... Як я 
тебе повезу?* — »Не плач, кг^же, лягай та спи: якось пойідемо!» 
Він ліг, заснув.— От діжда.іи того дня, що бенькет,— Иван- 
царевич знов зажуривсь. «Не журись, каже, Иван-царевич, 
йідь попереду сам! А як стане дощик накрапати, то знай, що 
Твоя жона дощовою росою вмиваєцця; а як блискавка заблй- 
ще— знай, що твоя жона у дороге убранья прибіраецця; а яв 

4 

ґ^ к загремить — то вже йіде. » Иван-царевич убрався, сів й 
йбйіхав. 

Прййіздить, аж старші брати з свойіми жінками вже і'ам; 
сами повбирані гарно, а жінки у золоті, у саеті, у намистах 
дуже дорогих... Брати стали з його сміяцьця: *Що ж ти, 
брате, сам прийіхав? ти б йійі хоч у хустку завьязав, та при- 
віз...* — » Не смійтесь, каже: потім прийіде.* Коли це став 
дощик накрапати; Иван-царевич и каже: «Це моя жіночка 
люба дощовою росою умиваецця!» Брати сміюцця з його: *Ч[и 
ти, кажуть, здурів, що таке торочиш?» Боли це блискавка 
блиснула, Иван-царевич и каже: «Це моя жіночка у дороге 
убрання прибіраецця!» Брати тільки плечима здвигують: був 
брат такий, як и треба, а ти й здурів! Коли цс Як зашумить, 
як йаг^ій'отить г^іім— аік дворець затрясся; а цаї)еійч й вААе. 
♦Оце вже моя голубочка йіде!** Йоли так: прийіїал а під криль- 
це карета шестьоркою коней, як змійів, -- вийшла вона з ка- 
|№Тй... Алі поторопіли всі — така гарна! 

От посідали '((біі^Ав) й ді,^І, й !ца^йДя, і ЙЩйі 'сп0^ 



б^р^ти и ^^щив;уі^цц5| на нейі: сказано -та^^ щрр, та|к 
г^рна, Щ9 й не мої^на} 0,бідають; то вона рДР Щ¥2'Трчор у 
рот, шматочок у рукав,— ложку в рот, дожку ц рук%в. -^ '^і 
невіст]|]^{ дивлядця Н4 нейі, тд, й собі: ложку в ^0*5, ДОЖ9.У Р 
рукав,— шматочо? в рот, а шматочок в рукд^в. 

От пообідали; вийіпли на двір; стали музики гра.ть, — бать- 
ко став запрохувать у танок. Ті невістки нехочут?ь: «Н^- 
хай вона танцює!» От вона як пішла з Ив^кр^-царевичеі^, 
як зачала таньцювать то й до землі і^е черкнецц?— лег- 
ко та гарно! А це: махнула правим рукд,вце?і, що шматоч- 
ки кидала — став сад, у тому саду стовп, и по тому стовцу кіу 
ходить: у гору йде -пісні співа, а в низ йде — казки каже. 
Тандіовала-танцювал^, — далі махнула и лівим рукд-вцем - у тім 
саду стала річка, а на ріцці лебеді плавають. Усі так дивуюц- 
ця гим ди^о^, як малі діти. От потанцюв^ца вона, сіла спочи- 
вать. А і^е й другі невістки пішли у танок. Танцюють, т^ ^к 
махнули правим рукавцем — кістки вилетіли та прямо цареві 
у лоб; махнули лівим— цареві очи позабризкували. Царь на 
них: «Годі, годі, сучого сина дочки! ви мині Очи повибиваєте...* 
Вони й перестали. Посідали щ црисьпі усі; музика грає, а 
і\аредв№^ці вже танцюють. 

А Цв{!.н-царевич дивицця на даінду, та й собі рвуєцця: 
як таки, з такойі зеленой жаби, та зробилась така Щ]^Щ мо- 
лодичка, що й очей не одірвиш! Далі сказав собі пода;гь коця, 
махнув до до]рїу довидацьця: де вона усе те понабірал^? Црийі- 
зжає, пішов у кімнату, де йона спить,— -аж там лежить жа- 
бьячий тулубець. У комені топилося, — він той уулу^і^і» у 
огонь— тільки ди^ок пішов.... Він тоді знову вертаецця до цад>ч — 
са^іе цосдів щ вечерю. Довго вони ще дам гуляли,— пе^ред світд)! 
вже порозйіз^лись. Пойіхав иИван царевич з своє,ір ;;е4ц?о>ю. 

Црд^здаггь до до^іу, вона вві|іцгла у кімцату, дглад^ася — 
щ дірд^уіЕпра й нема... Шукала-щукалд... «Чи ти, щ^, Редч- 
адЛЙ^вич, н^ бачив мрбйі одежі?» — «Якойі?»— «Тут ^^^ 9 ?.«- 



- 164 — 

жушок скинула. .»—« я, каже Иван-царевич, спалив!» — «Ох, 
щ5 ж ти наробив мині, Иван-царевич? Як би ти не займав, 
то б я вічно була твоя, а тепер прийдецця нам розлучицьця, 
може, й на віки...» ІТлакала-плакала, кревавими сльозами пла- 
кала; а далі: «Прощай! каже, шукай мене в тридесятім цар- 
стві, в тридесятім государстві, у баби-яги, костянойі ноги.» 
Махнула рученьками^ перекинулась зозулею; вікно було одчи- 
нене — ^полинула. . . 

Довго Иван-царевич побивався за жінкою, довго плакав 
гірко,— роспитувався: що йому робить? Ніхто нічого н»» врадив. 
От він взяв сагайдачок срібний, набрав у торбану хліба, тик- 
ву повісив череіз плече, — пішов шукать. 

Йде, та й йде— коли зустрічає його дід, такий як молоко 
сивий, и питає: * Здоров, Иван-царевич! куди тебе Бог несе?*— 
«Йду, каже, дідусю, світ за очі— шукать своейі жінки: вона 
десь у тридесятім царстві, у тридесятім государстві, у баби-яги, 
костянойі ноги... йду, та й не знаю куди... Чи ви, дідусю, не 
знаєте: де вона живе?» — «Чому, каже, не знать? знаю.» — 
«Скажіть, будласка, дідусю, и мині.» — «Е, що тобі, сину, ка- 
зать: кажи-не кажи— не потрапиш!» — «Потраплю-не потраплю, 
скажіть: я за вас бу;іу цілий вік Бога молить.»— «Ну, коли 
вже, каже, тобі так треба, — то от тобі клубочок: пусти його — 
куди він буде котицьця, туди й ти йди за ним: як-раз дійдеш 
аж до баби-яги, костянойі ноги. Иван-царевич подякував дідо- 
ві за клубочок, взяв, пустив: клубочок покотився, а він пішов. 

Йде, тай йде таким густим лісом, що аж темно. Зустрі- 
чаєцця йому ведмідь. Він наложив мідну стрілу на срібний са- 
гайдан,— хотів стрелять. Ведмідь йому й каже: «Иван-царевич, 
не бий мене: я тобі в великій пригоді стану!» Він пожалував 
його не бив. От, так и сокола пожалував — не вбив. 

Йде, та йде: клубочок попереду котицця, а він по заду 
йде за ним; та й дійшов аж до синього моря. И бачить: на березі 
лежить щука зубата, без води, пропадає на сонці. Він хотів 



-^ 105 — 

йійі взять та ззісти, а іюна й просить: сИвая-царевич, не йш 
мене: кинь дуччс мене в море, я тобі за те в великій нршюді 
стану!» Бін йійі вкинув в море; пішов далі. 

Ог, та й зайшов уже аж у тридесяте ціфство, в триде- 
сяте государство,— аж стойіть хатка на куряви нізці, очере- 
том, нідонерта, а то б розвалилася... Він увійшов у ту хату— 
аж на ие^ лежить баба-яга костяна нога, ногп па ігіл один* 
дала, голову на комін положила. «Здоров бр, Йван царевич! 
чи по волі, чи по неволі прийшов сюди?» — *й по волі, каже, 
и по неволі.* - »Чи сам од кого ховаєсся, чи кого шукаєш?»— 
«Ні каже, бабусю, не ховаюся, а шукаю я свою жінку любу— 
жабу зелену.» — «Знаю, знаю! каже баба-яга: вона у мене в 
голові нужу шукає, як прийде в гості.»— «Де ж вона, бабусю, 
скажіть мині!»- «У мого братіка за наймичку служить.» — От 
він як узяв просить, щоб сказала, де йійі брат живе; вона й 

_ • 

каже: «Там на морі є остров-там його й хата. Тількі, гляг 
дя, щоб тобі лишенька там не було: ти йійі як побачиш, то 
хватай швид%, та й тікай з нею, не оглядаючись.» От він 
подякував бабу-ягу, пішов. 

Йде та йде, дійшов до моря; глянув— море и кінная йому 
не шдііо... и де той острів, хто його ^а. От він ходить по 
над морем, голову повісивши, журицця. А це випливав щука: 
«Иваи-царевич, чого ти журисся?» — «Так, каже, и так: на мо- 
рі є острів, так ніяк не можу туди достатись.»— < Не журись!» 
каже. Ударила хвостом об воду —став такий міст, що й у цаг- 
ря нема такого: иалі срібні, перила золоті, а поміст шклом на* 
стеляний,--як мдаш, так, мов, у дзерііалі. Иван-царевич и пі- 
шов по тому мосту, та й дійшов аж на острів. 

Дійшов на острів - аж там такий ліс, такий густий, що 
ні пройти 9 ні просунуцьця, та темний-темпнй... ИраіФ-ціР»- 
іевич ходить понад тим лісом, та й плаче, ходить, та й 
плаче... А тут уже й хліба не стало — нічого й йісти. От він 
сів на піску, та й зажурився: «пропав!» дума. Коли це біжить 

14 



- 106 -- 

за^ь мино його; тут де не взявся сокіл ударив того зайця, 
убив; Иван-царевич узяв того зайця, оббілував, витер огню де- 
рево об дерево, спік на шашлшсу, ззів. 

От, найівся, та й став думать: як його до дворця доби- 
тись? Знову ходить понад лісом; а ліс — сказано— и просу- 
нуцьця не можна. Ходив-ходив, коли— зирк! йде ведмідь. «Здо- 
ров, Иван-царевич! чого ти тут ходиш?» — «Хочу, каже, як не- 
будь у дворець достатись, та не можна за лісом.»— ♦Я тобі 
поможу. * Як узяв той ведмідь дуб-ья трощить: такі дуби вер- 
га, що по півтора обіймища! Вергав, вбргав — аж утомився; 
пішов напився води, як зачав знову ламать... От-от стежечку 
проламав! Знову пішов води напився, знову ламав. Проламав 
стежку аж до дворця, пішов Йван царевич. 

От пішов Иван-царевич по тій стезці— аж серед лісу та- 
ка гарна долина, а на тій долині шкіянний дворець стойіть. 
Він туди пішов у той дворець. Одчинив одні двері, залізні— 
нема нікого, одчинив другі, срібні — ц там нема нікого, яц од- 
чинив треті, золоті-^аж там, за золотими дверима, сидить його 
жінка, мички личе, — и така зажурина, що й дивицьця на нейі 
страшно... Як побачила Ивана-царевича, так и впала йому 
на шию: «Ти ж мій голубе сизий, як я за тобою скучила! як 
би ще трохи — не багато, — може б, ти мене більше й не по- 
бачив ніколи!..* Аж, плаче з радощів! А він — то вже не знав: 
чи на сім, чи на тім світі... Обнялися, гарно поцілувалися; 
вона знову перекинулась зозулею, взяла його під крила,— по- 
летіли. 

От прилетіли у його царство, вона перекинулась оп^ьять 
людиною и каже: «Це мій батенько мене прокляв и зміяці 
завдав аж на три годи на послуги; а тепер уже я свою поку- 
ту одбула!» Прийшли до дому, та стали гарно собі жити и 
Бога хвалити, що йім поміг. 

(Записана ві г. Гадячі Полтавской г.) 



— 107 '■ 

29. 

о X, *) 

Колись було не тав, яе тепер: колись усякі дивй робили- 
ся на світі; колись и самий світ не той був, що тепер... Те- 
пер НІЧОГО того нема... Гозскажу вам казку про лісового ца- 
ря Оха, який він був. 

Колись-то давно, не за нашойі паміяти,— мабудь ще й 
бать&ів и дідив наших не було на світі, жив собі убогий чо- 
ловік з жінкою, а у них був одним один син, та й той не та- 
кий, як треба: таке ледащо предалось той одинчик, що Госпо- 
ди! Нічого— и за холодну воду не возмецця, а все тільки на 
печі сидить та прісцем пересипасцця. Уже йому, може, годів 
з двадцать, а він усе без штанців на печі сидить — ніколи й 
не злазить: як подадуть йісти, то й ііість, а не подадуть, то й 
так обходицця... Батько й мати журяцця: «ща нам з тобою, 
сину, робить, що ти ні до чого недотепний? Чужі діти сво- 
йім батькам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб пере- 
водиш!* Так йому не до того: сидить, та прісцем пересипаец- 
ця... Тепер, — от-як там пьять або шість год хлопіяті, — вже 
воно й у штанцях, вже воно батькові й поміч; а тоді — то та- 
ке жинило, що аж під стелю, а все без штанів ходить 

Журились-журились батько з матірію, а далі мати й ка, 
же: «Що ти таки, старий, думаєш з ним,-що вже він до зро- 
сту дійшов, а така недотепа г- нічого робить не вміє? Ти б 
його куди оддав, то оддав, куди наняв, то наняв, може б- 
його чужі люде чому вивчили. > Порадились, батько и оддав 
його у кравці вчитись. От він там побув день зо три, та й 
утік; зліз на піч — знов прісцем пеі;есипавцця. Батько його 
* вибив добре, вилаяв, оддав до шевця шевству вчитись. Так 



*) Си. МалорусскіЙ ^гат. сборннкь Морловцевч, с. .^69 — ^61. 



~ 10в — 

він и звідтиля втік. Батько знов його вибив и оддав ковальству 
вчитись. Так и там не побув довго— втік. Батько-що робить?* 
* Поведу, каже, сучого сина, ледащо у инче царство: де найму, 
то найму, — може, він відтіля не втече.» Взяв його й новів. 

Йдуть та йдуть, чи довго, чи недовго, аж увійшли у та- 
кий темний ліс,, що тільки' небо да земля. Увіходять у ліс, при- 
тошлися трохи; а так, над стежкою, стойіть обгорілий пеньок; 
батько й каже: «притомився я,— сяду, одпочину трохи.» От, 
(йдае на пеньок, та: «Ох! як же я втомився!» каже. Тільки 
це сказав— аж з того пенька— де невзявся— вилазить такий 
маленький дідок, сам зморщений, а борода зелена аж по колі- 
на. «Що тобі, пита, чоловіче, треба од мене?* Чоловік здиву- 
вався: де воно таке диво взялося? та й каже йому: «Хіба я те- 
бе кликав?, одчепись!» — «Як же не кликав, — каже дідок, — ко- 
ли кликав! — «Хто ж ти такий?» пита чоловік. «Я, каже дідок, 
лісовий царь Ох. Чого ти мене кликав?» - «Та цур тобі, я 
тебе и не думав кликать!» каже . чоловік. «Ні, кликав: тиска- 
заві Ох!» — «Та то я втомився, каже чоловік, та й сказав..»— 
«Куди ж ти йдеш?» пита Ох.— «Світ за очі! каже чоловік: ве- 
ду оцю прескурву дитину наймать,— може його чужі люде нав- 
чать розуму, бо у себе дома— що найму, то й утече.» -«Най- 
ми, каже Ох, у мене: я його вивчу. Тількі з такою умовою: 
як вибуде рік та прийдеш за ним, то як пізнаєш його— бери, 
а не пізнаєш — ^ще рік служитиме в мене!» «Добре», каже чо- 
ловік. От, ударили по руках, запили могорич гарненько,— чо- 
ловік и пішов собі до дому, а сина повів Ох до себе. 

От, як повів його Ох, та й повів, аж на той світ, під 
зеилкц та привів до зеленойі хатки, очеретом обтиканойі; а в 
тій хатці усе зелене: и стіни зелені, и лавки зелені, и Охова 
жіїї^а зелена, и діти, сказано— усе, все.. А за наймичок у 
Оха мазки — такі зелені, як рута!.. «Ну, сідай же, каже Ох, 
наймитку, та попойіси трохи!» Мавки подають йому страву— 
н страва зелена; він попойів. «Ну, каже Ох, піди ж найниТ' 






- і64 - 

ву дровець урубай та наноси.» Наймиток пішов Чи рубав, чи 
не рубав, та ліг на дрівця и заснув. Приходить Ох - аж він 
спить. Він йоі'о взяв —звелів наносить дров, положив на дрова 
звгязанного наймита, підпалив дрова... Згорів наймит! Ох тоді 
взяв, понілець по вітру розвіяв, а одна углина и випала з того 
попелу. Ох, тоді йійі сприснув живущою водою, — наймит знов 

став живий, тільки вже МОТОрНІШИЙ трохи. Ох уПЬЯТЬ ЗВЄ.1ІВ 

дрова рубать; той знов заснув. Ох підпалив дрова, наймита 
спалив, попілець по вітру розвіяв, углину сприснуп живущою 
водою -- наймит знов ожив и став такий гарний, що нема кра* 
щого! От Ох спалив його и в трете, та впьять сприснув уг- 
ливу живущою водою — и з того ледачого парубка та став та- 
кий моторний та гарний козак, що ні здумать, ні згадать, 
хіба в казці сказать. 

От, вибув той парубок год. Як вийшов год, батько ид^ 
за сином. Прийшов у той ліс, до того пенька обгорілого, сів, 
та: •Ох!* Ох и виліз з того пенька, та й каже: ♦Здоров був, 
чоловіче! 1 — «Здоров, Ох!>— *А чого тобі треба, чоловіче»? пи- 
та Ох. «Прийшов, каже, за сином.» — «Ну, йди: як пізнаєш — 
бери його з собою, а не пізнаєш — ще год служитиме. > Чоло- 
вік и пішов за Охом. Приходять до його хати; Ох взяв, виніс 
мірку проса, висипав -назбігалось такого до біса півнів! «Ну, 
піїшавай, каже Ох, де твій син?» — Чоловік дивився-дивився — 
все півні однакові: один у один— не пізнав. «Ну, каже Ох, 
йди ж собі, коли не пізнав: ще год твій син служитеме в ме- 
не > Чоловік и пішов до дому. 

От виходить и другий год; чоловік уп-ьять пде до Оха. 
Припюв до пенька: «Ох!» каже. Ох до його виліз ^Иди, ка- 
же, пізнавай! » Увів його у кошару— аж там самі барани, бдин 
у один. Чоловік пізнавав-пізиавав— не пізнав. «Йди собі, коли 
так, до дому: твій син ще год житиме у ме»о. » Чоловік и пі- 
шов журячись. 

Бижоїдить и і^етій іод; чоловЬ; пдо до Оха. Іід та йде-- 



— по - 

аж йому на зустріч йде дід, увесь, як молоко, бідЕЙ, и одежа 
на йому біла. «Здоров, чоловіче! ♦ — * Доброго здоровья, діду!» — 
*Куди тебе Бог несе?* - «Йду, каже, до Оха виручать сина.» — 
♦Як саме? > — «Так и так», каже чоловік. И росказав тому бі- 
лому дідові, як він Охові оддав у найми свого сина и з явою 
умовою.» Е! каже дід: погано, чоловіче! довго він тебе води- 
тиме. » — « Та я вже, каже чоловік, и сам бачу, що погано, та не 
знаю, що ЙV)го й робить тепер у світі... Чи ви, дідусю не знаєте: як 
мині мого сина вгадать?» -* Знаю!» каже дід. -Скажіть же й 
мині, дідусю-голубчику: я за вас цілий вік буду Бога молить! 
Бо все таки: який він не був, а мій син— своя кров!» - € Слу- 
хай же, каже дід: як прийдеш до Оха, він тобі вицустить го- 
лубів: то ти не бери ніякого голуба, тільки бери того, що не 
йістиме, а сам собі під грушею сидітиме та оскубатимецця: то 
твій син!' Подякував чоловік дідові и пішов. 

Приходить до пенька: «Ох!» каже. Ох и виліз до його и 
повів його у своє лісове царство. От висипав Ох мірку шле- 
ниці, наскликав голубів. Назліталось йіх така сила що Госпо- 
ди! и все один у оддин. «Пізнавай, каже Ох, де твій син! 
Пізнаєш — твій, а не пізнаєш— -мій!* От всі голуби йідять пше- 
ницю, а один сидить під грушею сам собі, надувся, та оску- 
баецця. Чоловік и каже: «Ось мій син!> — «Ну, вгадав! коли 
так— бери.» Взяв перекинув того голуба,— став з його такий 
гарний парубок, що кращого й на світі не мав. Батько зрадів 
дуже, обнімав його, цілув... Раді обидва! *Ходім же сину, до 
дому.> От и пішли. 

Ид>ть дорогою, та й розмовляють: батько роспитуе, як 
там у Оха було; син росказуе; то знову батько росказув, як 
він бідує, а син слухав. А далі батько й каже: «Що ж ми 
тепер, сину, робитимем? Я бідний и ти бідний... Служив ти 
три годи, та нічого не заробив!»— «Не журіцця, тату,— все 
гаразд буде. Глядіть, каже: тут полюватимуть за лисицями 
паничі, то я перекинусь хортом та піймаю лисицю, то паничі, 



-ІЦ- 

мене куповатинуть у вас; то ви мене продайте за триста руб- 
лів, — тількі продавайте без ретязя: от у нас и гроші будуть, 
розживемось!» 

Йдуть та йдуть,-- аж тав, на узлісь! собаки ганяють ли- 
сицю: тав ганяють, тав гоняють: лисиця не втече, хорт не до- 
жене. Син зараз перевивувся хортом, догнав ту лисицю, пій- 
мав. Паничі висвочили з ліса. *Се твій хорт?» — «Мій!» — < Доб- 
рий хорт! продай його нам.» — с Купіть.» — «Що тобі за його?» 
—«Триста рублів, без ретязя. >—« На що нам твій ретязь,— ми 
йому позолочуваний зробим. На сто!* — «Ні.» — «Ну, бери гро- 
ші, — давай хорта,» Одлічили гроші, взяли хорта,— давай полю- 
вать. Випустили того хорта знову на лисицю. Він яв погнав 
лисицю, та погнав аж у ліс, та перекинувсь парубвом и зно- 
ву прийшов до батьва. 

Йдуть та йдуть, батьво й важе: «Шо нам, сину, цих 
грошей,— тільви що хозяйством завестись, хату полагодить...» 
—«Не журіцця, таіту, буде ще.» Тут, важе, тату, паничі йіха- 
тимуть по перепелиці, з соволом; то я перевинусь соволом, то 
1ЮНИ мене вуповатимуть, то ви мене продайте знов за триста 
рублів, без шапочви.» 

От йдуть полем,— паничі випустили совола на перепила; 
тав совіл женецця, а перепел тіває: совіл не дожене, перепел 
не втече. Син перевинувсь соволом, -тав зразу и насів того 
перепила. Паничі побачили. «Це твій совіл?» Мій.» — «Продай 
і.ого нам.»— «Купіть.»— «Що тобі за його?»— *Яв дасте три- 
ста рублів, то беріть собі совола, тільви без шапочви.— Ми 
йому парчеву зробимо...» Поторгувались, продав за триста руб- 
лів. От паничі пустили того совола за перепелицею, а він яв 
полетів, та й полетів, та перевинувся парубвом и знову прий- 
шов до батьва. 

„Ну, тепер ми розжились трохи'^, важе батьво „постой- 
те, тату, ще буде. Яв будемо, важе, йти черезь ярмаров'ь, то 
я перевинусь вонем, а ви мене продавайте: дадуть вам за 



- 116 - 

ігене тисячу рублів; тільки продавайте без ведоужа^^ От до- 
ходять до містечка там, чи що,— аж ярмарок. Син перекивувсь 
конем^ — и такий кін, як змій, и приступить страшво! Батько 
веде того коня аа неуздок, а він так гарцюв, копитами зем- 
лю вубивав! Т}Т понаходилось купців— торгують. „Тисячу, ка- 
яке, безі недоузка, то й беріть!''~„Та на віщо нам цей не 
доуздокь, ми йому срібну позолочувану уздечку зробимо!" 
Дають піятьсот. „Ні!" А це підходить цигангь, сліпий на 
одно оііо: „Що тобі, чоловіче, за коня?" — „Тисячу, без-ь не- 
доузка/*— „Ге! дорого, батю: візьми пмітьсот з недоузком!" — 
„Ні, не рука", каже батько. — „Ну, шістьсот...бери!" Як узяв 
той циган торгувацця, як узяв, — так чоловік и шага невпус- 
кае, „Ну, бери, батю, тільки з недоузком." — ,.Е, ні, цигане: 
недоуздок мій!" „Чоловіче добрий! де ти видав, щоб коня про- 
давали без уздечки? и передать ніяк..." — ,,Як хочеш, а недо- 
уздок мій!" каже чоловік. „ Ну, батю: я тобі ще пьять руб- 
лів накину, — тільки з недоузком." Чоловік подумав: недоуздок 
якихх там три гривні стойіть, а циган дає пьать рублів! взяв 
и оддав. Запили могорич; пішов чоловік, взявши гроші, до до- 
му, а циган на коня, та й пойіхав. А то не циган — то Ох 
перекинувся циганом. 

Той кинь несе, та й несе Оха— вище дерева, нижче 
хмари... От спустились у ліс, прийіхали до Оха; він того коня 
поставив на стені, а сам пішов у хату. „Не втік таки мойіх 
рук сучий син!" каже жінці. — От, у обідню годину, бере Ох 
того коня за поводи, веде до водопою, до річки. Тільки що 
привів до річки, а той кінь нахилиі^ся нить, та й перекинув - 
ся окунем, та й поплів. Ох, недовго думавши, перекинувсь 
и собі щук(Ш), та давай ганяцьця за тим окунем Так оце— 
що нажене, то окунь одтобурчить пірця та хвостомгь довернец- 
ця, то щука й не візьме... От, оце вона дожене, та: „Ок)нець, 
окунець, повернись до мене головою, побалакаєм з тобою!" - 
„Коли ти, кумонько, хочеш балакати, К9,же окуноць щуці, то 



8 І т^а)^ яу*)1*- То цр-що щ^іщі щука р^уи* га: „Окігшції, 
«Жунев^д вйррріївдь до меде грдовоїр, цобадакаем з тойші" То 
ряуредь адтріїурмть дірдя, тр.: „^и ти, кумонько, |»чеш^ — 

то я ір УИ6 чуіо!" Дрвро гадядйрь вдува з» а^^уцеаі'^— та щ! А 

це випли?ар Т4^ №ївь на бер^еі:'— аа( тау цзііша ошаття пе- 
ре. Окунь перекинулся гранатовим перснем у золоті оправі, 
царівна й побачила, та й підняла той перстівь ;і водьі. При- 
носить до дому, хвалицця: „Який я, таточку, гарний перстінь 
найшла !^' Батько любувцця, а царівна не знав, на який його 
й палець надіть: такий гарний! 

Боли це, через який там час, доложили царю, що прий- 
шов якийсь купець. (А то Ох купцем перекинувся) Царь вий- 
шов: «Що тобі треба, старичок?* — «Так и так: йіхав я, і^аже 
Ох, кораблем по морю, візь у свою землю своєму царіеві пер- 
стінь гранатовий, та й упустив той перстінь у воду... щ ніх- 
то з вашихі не знайшов?» — «Ні, каже царь, — моя дочка знай- 
шла.» Покликали и йійі. Ох як узяв йійі просить, щоб оддала, 
«бо мини, каже, и на світі не жить, як це привезу того пер- 
сня!» Так вона не оддає, та й годі! Тут уже царь уступився: 
«Оддай, каже, дочко, а то через нас бу;^е несчастя чоловікові, 
—оддай!» А Ох так просить! «Що хочте, тей беріть у мене, — 
тільки оддайте мині перстінь!» — «Ну, коли так, каже царівца,— 
то щоб ні тобі, ні мині!» та й кинула той перстінь ца землю... 
той перстщь и розсипався пшоном — так и пороскочувалось по 
усій хаті. А Ох, недовго думавши, перекинувся півнем, та да- 
вай клювать те пшонр. Блював-кдював, все поклював... А одна 
пшонина закотилася під ноги царівні, — ^він тийі пшрниниинеззів. 
Як покл]рвав, — та в вікно й вилетів собі геть, та й полетів собі..^ 

А з тийі пшон^и та перекинувся парубок — и такий гар- 
ний, що царівну як побачила, так и закохалася од разу, — та 
так же то щиро просить царя й царицю, щоб йійі оддали за 
його: «Ні за ким, каже, я щаслива не буду, а за ним 
мов щасю!» Царь довго морщився— що то за иростого 

15 



-- 114 - 

бДдаїй сйою дочку; а далі порадився царЬ, та взяли Шх побла- 
гословили, та й подружили, та таке весілля справляли, що 
увесь мир скликали. И я там був, мед-вино пив: хоч в роті 
не було, а по бороді текло— тим вона в мене й побіліла! 
(Записана в% Гадлском-ь у. Полтавской г.) 



ЗО. 

ПРО ЦАРЕНКА ЙВАНА и ЧОРТОВУ ДОЧКУ. *) 

Був собі царь и цариця, та не було в йіх зроду дітей. 
Вони вже и Бога просили щоб хоть, мовляв, одна дитина— не 
дав Бог. 

От и пойіхав раз кудись царь, в гості, чи, може, по ді- 
лу, и загрузли в його коні в болоті. Вже він и сяк з ними 
тягався, вже и так —нічого не зробить, пе вирятуецця. Коли 
йде чорт и каже: «А чи даси, каже, що в тебе єсть найлюбій- 
шого и наймилішого? то вирятую!» — *ІЦо ж, каже царь, в 
мене єсть найлюбішого й наймилішого — жінка?*— Ні, каже, 
не жінка — я жінки не хочу! — «Так, мол;е, хату тобі подару- 
вать?»— Ні, и хати не хочу! ти мені подаруй, що в тебе най- 
миліше! Ти, каже, його не знаєш, що воно в тебе єсть. — 
«Ну, каже царь, коли и я не знаю його— бери!* — Та ще, ка- 
же чорт, мені не зараз його и оддай, а тільки через десять 
років! — «Та добре вже, добре— чом!» А того и не знає, що 
жінка в його давно вже заважніла, и що Бог ііому сина дав. — 
Так запиши ж, каже чорт, своєю кровью, що ти мені даєш. — 
♦Як же я, каже царь, запишу тобі?»— «А от як! каже: возьми 
та вріж мезин(н)ого пальця, то й запишеш.» От царь зробив, 



*) См, Аоанасьева, русскід нар. сказЕИ, вви. VI, с. 214—218. 



— 115 — 

як* чорт казав — и записав, а чорт и витяг його... «Йідь же, 
каже, тепер до дому!* 

Тоді царь и пойїхав собі до дому и ирийіхав благополуш- 
но. Коли вступає в хату,— йому назустріч всі: з синомг поз- 
доровляють. . Вій так и впав на порозі: •Сину мій, каже, 
орле мій, не мій же тепер ти!* — Чом же він не твій син? — 
пита цариця:— хвалить Бога, каже, що діждали! Як мій син,, 
так и твій! — «Ні, не мій він и не твій, каже царь: я вже 
його чортові оддав и записав. »-• От тоді цариця в плач, в 
крик... а за нею и царь — Боже, як почали вбивацьця! А далі 
плакали-плакали, вбивались-вбивались, та цариця й каже: «Я 
ще, каже, буду просить и молить Бога— може, ще и одмолю 
його.*— Ні, каже царь. не одмолиш вже, бо я своєю кровью 
записав, що через десять років чорт візме.— От тоді цариця 
бачить, що— що, мовляв, зробили! — нічого не сказала, а тіль- 
ки дуже, дуже почала журицьця. 

А син тим часом росте, як на той жаль: росте не по 
годам, а по часам, як з води йде. За п(ь)ять год так виріс — 
зовсім великий, и став всього вчицьця, и за рік всього вивчив- 
ся. И каже тоді своєму батькові, цареві: — «Постаівте, каже, 
мені хату особливе: я буду там жить и Богові молицьця; щоб 
освободив мене Бог, бо я вже, каже, и сам знаю, що я не 
ваш.* — Царь и цариця плачуть:— Боже ваш, кажуть. Боже, 
що ми наробили! Але хоч не йди од нас, сину: хоч ми 
будемо на тебе дивицьця — надивимось за чотирі роки. ~*Ні, 
каже, — аж розсердився: — коли вже ви так наробили , так 
постройте мені хату!» Так що царь мусив постройіть. И вже, 
як постройів, — все він, син той, там, все там: все чита и Бо- 
гу молицця, а до батька и до матері и не здума Прийдуть 
иноді ті плачучи: «Ти б, кажуть, хоть-би коли-небудь до нас, 
хоть-би навідався.* — Ні, каже, заразом, каже, при іду! - 

От він там живе, чита и Богу молицця, а тим часом и 
года вийшли... Чорт вороном перекинувся и прилетів до царя: 



- 116 - 

«А де ти, каже, свого сина дів? оддай, що пбдйруйій* — й 
стріху йому дере.— Та одчепись, каже, Чорте^ умене й(вка 
сина!— Чорт розсердився, налітав и хату валяє: «ОдДай, кри- 
чить, що подарував! » — А до сина не. йде. 

От царь бачить тоді, що треба, мовляв, -йде до сина и 
гіійю плаче: «Йди вже, каже, сину, бо чорт и хату мені ЙЯ^ 
ля.* -Добре, каже син,— піду; спитайте тільки, куди ж тЛш — 
вам прийду. — ^И почав одягацьця. А тут чорт и прилетів: *А 
що ж, каже, чи буде вій йти, чи ні?* — Куди ж йОм^ итй?^ 
ішта цірь и гірко плаче: він сам, каже, прпйде,-^«А прЬЙте 
і пекло нехай йде!» каже чорт. 

От син убрався, пііпов попрощався з усим^і и ігішбв еЬ- 
бі... ♦Коли ж, мій сину, ти верйесся?* пита цаіІицА, вбйвйец- 
ця. — *Нв питайте!» — каже^ тільки н сйавай...— Лучче б, кАЛб 
та^ було мені тебе закопати! — 

От и пішов той син, пішов, ше йде; й ввІйШйв у ліс-^А 
там стойіть хатка; ввійшов у катку—а їйМ сйдйть бабка. 
*Дї>бридень вам^ каже, бабусю!» — Здоров, ка«Ь, сийу! Куди 
тебе Бог несе? — «А куди,' каже, йейе Богь неЬе? й лиіу го- 
дину!»— Ні, синуі то не в лиху годину.— «А куди ж? ііора- 
дьте ж мене, бабусю, щоб не в лиХу годину.»— Шї)ажу, сину! 
Я ое вже давно знаю, що тобі буде. Идй, кажб, сийу ЬтДівю 
дорогою — там буде стоять кущ зіноваті над водою— та слуМай 
же, щоб ти так зробив, як я тобі буду казйть. — *ІІойд{ухйШ; 
кійье, бабусю, послухаю, — тільки, будьте лайкові, ій)р4Дьі*Й» 
—От ти візьмеш, каже дальше та бабуся^ та и сМеїіі під 
. тиею зіновйтвю, и сидитемеш, поки Щ() ш при^іеті№ь. ТШі 
юике^ прилетять по переду дві ;,івйці ІвуїхаЦьця,- а опісля й 
третйь От ті покупаюцця и будуть убірацьцй, їо ** Шм Ьічо- 
го не роби; а третю йокинуть, так ти візьмеш у іШкі тр&іьШ 
и украдеш одежу и ваховавщ и сам заховавсся — поба% Щ<( 
воиа то^ буде казать, та Фебе піорадить. Та Шькй, сину, ти 
йїйі слухай^ що вона тобі нн скаже, -то, мож^, вЬйі ^ 



висйббодйть.— ♦Добре, бабусю, каже той усе, зроблю, як ка- 
жеі^,*— и прощаєцця з нею. 

От тоді и пішов він лісом, тоєю дорогою, и все йде тА 
й йде -аж той кущ зіноваті над водою, як бабуся казала. 
«Се ж він, каже, той кущ зіноваті, що вона казала, се ж 
він!» и взяв, и сів, та й сидить. Боли прилітають дві дівні^і, 
й. опісля и третя, и стали всі три купацьця; и як ви.іізли 
старші, кличуть й третю: «Ходім, кажуть, сестро, разом.» — 
Не з в^ми, каже, прийшла, не з вами и піду! -От ті взяли, 
та и полетіли собі, а той и дума: «Коли б же мені, каже, 
вкрасти ту одежу и ті крильця»; а в йіх й крильця, щоб— 
звісйо — .гітати. А далі и дума: « Що б то я, каже, и за моло- 
дець був, щоб не вкрав!» И як задивилась та, взяв та и вкрав, 
та и сидить мовчки. 

Викуііалась и вона й вилазить з води; йоли подййицця - 
аж ні одежі, ні крилець... Як скочить вона знову в воду!... а 
далі й говорить: *ХтО взяв одежу— обізвись! Як що старий, 
каже, то біудеш за батька; як не дуже старий -будеш за бра- 
та; а як молЬдйй - будеш за рідноґо чоловіка!» — Я, йаже, 
взяв!— <Так кинь же!» каже. — А ти ж мейі слово справдиш?— 
*А справджу, тільки хто ж ти такий — ^и ти Хоч за батька, 
чи ти хоч за брата, чй за рідного чоловіка?» -^ Я хочу тільки 
за чйАбвіка! — одказує він: подобалась, бо дуже .гарна була.-^ 
*Йу, будь жй ме&і и за чоловіка.» И він кінув йійі одежу, а 
крйЛьЦя собі зоЬігавйв. «Чом же ти, каже, крилеі^ь мені не 
ккйув?і— О, яка ж бо тй розумйа! — сміецця вій: !гй хо^еШ ме- 
ЙЄ ІііДмануть!— «Ні, я тебе не підманю.* -Ну, так нехай же 
пбпереду побалакаекб и роснитаєкось -чй підманеш, чи ні, а 
тоді и крильця оддам. 

Ш войа тоді вилізла з води, роспиталась, балакали собі... 
А Ділі йойа и каж^е: «Куди ж ти, каже, йдей?» — Та йду!... 
хто Йоі*Ц вйа, каже, куДи, істй його зна й <іОґо! — «Та можи Ж 
*Ші, ШЛ, знієш куДн?»^Т!^ ліШ й таК— До Щщ каже, «ду 



— 118 — 

в пекла. --«о, каже, знаю ж, до якого чорта ти йдеш! То ж 
ти йдеш до мого батька. • - Та порадь же мене: куди мені 
йти. — * Добре; дай же попереду мені крильця!* — все ще не 
хотілось, ш,об був він йійі чоловіком.— «Ні, каже він, попере- 
ду забожись, що будеш мені жінкою, то тоді оддам. »— Бачить 
тоді вона, що нічого робить, -забожи.іась и каже: ♦ Слухай 
же, каже, тепер! Я тобі за жінку, то слухайся мене, то, мо- 
же, од батька одможесся; а не будеш слухацьця, то нічої о 
не поможецця, бо мій батько дуже сердитий. Там у мого бать- 
ка, каже, три хати в дворі, — моя крайня, то ти и йди 
туди просто, та так щоб сестри не бачили,» И розсказала 
йому все: як и що, куди йти, яка дорога: «Л мені, каже, дай 
крильця, то я полечу, буду тебе виглядати.* — Він оддав тоці 
крильця, вона полетіїа, а він пішов. 

Ну, пішов він, та й йде. Довго він там йшов, чи не дов- 
го, а далі й до двору приходить и зараз в крайню хату. А 
вона вже його и вигляда: *Ну, каже, добреж ти зробив, що 
прийшов, бо батько давно вже тебе жде. Йди ж ти до його и 
слухай, яку буде тобі загадувать роботу робить; тільки, каже, 
підходь до його з правого боку, щоб він тебе не зарубав.» 

От він и пішов и, як казала, з правого боку заходить. 
«Здоров, каже, був.» — Здоров, здоров! А чого ти, каже, так, 
довго до мене не приходив?— и побачивши, що той з правого 
боку заходить: — Бач, каже, я хитрий, а ти ще хитриший чор- 
та... Ну, гляди ж мені, чи зробиш те діло, що я тобі загадаю. 
Щоб ти мені за сю ніч серед двору викопав криницю, зруб 
зробив и вранці приніс з нейі мені умицьця. Як що зробиш, 
то ще поживеш, а не зробиш, то моя ніч, а твоя голова з 
пліч!— 

Як сказав се, той так и заплакав, одвернувшись: «Як 
же, дума, мені за одну ніч, та таку криницю зробить!» И пі- 
шов до нейі плачучи, хмурий та невеселий. А вона йому на- 
зустріч: «Йване, каже, серце мов кохане!» Йваном його нвали, 



— •чом ти такий смутний, невеселий?»— Як же, кайіе, мені 
не бут смутним та не веселим, коли твій батько таку мені 
роботу загадав!— «А яку ж він тобі роботу загадав?»— Оттак 
и так: щоб за одну ніч криницю викопав, зруб зробив и 
вранці завтра води приніс умицьця.— *Ит, не знать чого ти 
турбуесся! Я сю загадку знала, до тебе голубкою прилітала, 
як був у батька: боялась, що не усе поймеш, як скаже. Лягай 
лишень, каже, та спи— усе добре буде.» — И вже, каже, побу- 
де мені спацьця, бо знаю се не зробицця. — *Та зробицця ти 
вже не журися: я постараюсь. • 

От він и ліг тоді спать, и чи спить він, чи не спить, а 
там и погляда— чи то ж воно справді буде, як казала. Погля- 
да він так— аж от зайшов вечір, вийшли зорі... вийшла вона 
на двір. Вийшла, и як свисне— так и налетіли до нейі усі 
сімсот чортів! Вона и загадує йім сю загадку: ♦ Глядіть же, 
каже, мені, щоб оттут серед двору криницю за сю ніч вико- 
пали и зруб зробили, и щоб така була криниця, щоб як и на 
світі нема! и щоб вранці принесли мені води умицьця, » — Доб- 
ре, добре,— кажуть чорти - и зараз заходились: той копає, той 
рубає, той зруб складає, в криницю впускає. Покі півні заспі- 
вали, вже вродилась криниця, набрали води й принесли. «От, 
добре!» каже — взяла в йіх воду: «прийдете, каже, до мене 
ввечері * А до його: «Йване, каже, серце моє кохане,— возьми 
сокирку та хоч походи коло криниці, бо може батько в вікно 
вигляне. » — Та де там та криниця, коло чого я похожу?— каже 
той дежячи. «Та от, каже, и водиця єсть, ще поперед батька 
вмиессяі» Встав Йван, виглянув в вікно— справді криниця, 
умився, взяв сокирку и ходить коло криниці ~ постукує. Аж и 
той батько виглянув в кватирку. «Йди вже, Йване, серце моє 
кохане, каже жінка, побачивши батька,— неси воду: батько 
встав.» Той взяв воду, поніс а сама голубкою перекинулась,> 
слідком за ним. 

Прийшов Йван до батька: «Добридень каже, «вам!»— ^ 



- 12« — 

Д вдо, ц^ спр»вй¥ся?- Д вщ^-Ф сщ»^чв«;»,— от Р вдда.і— Ну, 
доОре ж, іБ%а№, л^гай ^ на де^ь, а на ніч, щсіб гот^р буя: 
адрву робота буде.— 

б^табцця Цв^кц, а та віі^ и дома, звову пиф^: «Цдане, 
адже, серце ліоє кояаде, а що батько адлаз?*— Д щр-ж іц^рі 
о^так и таЕ їздзвіВ. — Ну, добре ж, каже, щгвй, а веч^роУ ^9- 
ву підеш. ^-г-И я¥ ртадо вечоріть, — ♦йди!-- цаже. 

Пішов звову Йван. Нрявшов: «Здорови, іюке, «^удці^ 
Д той ведмідь (?): — < Здоров, здоров! — каже: - ча^ тл тал 
довго не приходив?— От-же, слухцй— щядц ^рбн, що я таі0і 
скажу. Он, додивись— ліс.» -То й дивицця в вівно-ліс: мо- 
же тої, що він через його йшов. — *От-же, каже, гляди, щоб 
ти мені вирубав, вищчував, зо&орав, пшениці насіяв, щоб вона 
^а ніч поросла, нажш, намолотив, щімолов, зпів и щоб на 
снідання мені булку приніс!» - наказав, аж зажурив того Йва- 
на.— «Дк-же, каже, не зробиш, то моя ніч, а твоя голова з 
пліч. » 

Приходить Йван дожінки, важко здиха. «Йване, каже, серце 
мос кохане, чого ти так здихабш?«— Лк-же, каже, мені не вдихніть; 
коли твій батько знову мені загадку загадав, та ще таку, що хто 
його зна, як йійі зробить! — «Та я вже сю загадку давно вж;е знала, 
я до тебе голубкою прилітала!» Не журись, та лягай спать, та спи, 
ая вже усе зроблю! «И як ліг той спать, вечір зайшов, вийшлизорі, 
вийшла на двір ияксвисне!... Чортів стільки налетіло, що и щоту 
цт% «Глядить же, каже, щоб ви мені зробили, щд я сішку: 
отіго ліс— щоб же вц мені вирубали його, вшсичували, а'ьоралн, 
і^цшниці насіяли, намолотили и булку до світа принесли!»— 
Добре!-гг|^жуть. «Глядіть же мені!» и пішла у хату. Д ті як 
укапядця: той руба, той деревцю вивозить, той кияув, той 
оре.... и поки півні заспівали, усе зробили и булку іфицевди.» 
Йване, с^це моє кохане, вставай— ка^е— та булку неслі»— 
Та чи вже-ж то вона єсть? — пита той. — «А вже^ж ветьі-^опон, 
подивись — ^де бр ліс...» 



— 121 — 

Ветав той, поднцивсь — скільки гляне: — пшєяеціі. *Оце!» 
дума, — ^и пішов до батька з булкою.— с А що, каже, а том ти 
так довго не приходив?» Як- же, каже, скоро було и прийти? 
ви и саии знаєте, що такого діла скоро не вхопиш! — «Та за 
се, що правда, то правда...» Ну, а зробив же, — єсть булка?» 
~А вже-ж зробив! от и вона.- * Ну, дума чорт: й се-ж не 
аби-який!> — И велів йому спать день, и ніч, и знову день: 
•Бо ти, каже, певно натомився, — се велике діло!» А велить 
прийти на другий день вечером. — * Добре, каже Йван, прий- 
ду! > А такий пішов до-дому сумний, сумний: •певно, дума, та- 
ке вже загада, що и зробить не можна!» 

«Йване, серце мов кохане,- зострича жінка, - чого ти 
такий сумний?» —Як-же, каже, мені не бути сумним, коли 
оттак и так батько, — певно вже таке загада, що и зробить не 
можна.— «Не сумуй, каже, я се вже давно знала, до тебе го- 
лубкою прилітала! От прийде ніч, то порадимось.» И так роз- 
важила його; и як прийшла ніч, порадились, що треба вті- 
кать. «Тільки», каже Йванові, <тр .чі плюньмо в оці х:аті, то 
слина йім одговорить.»— (Ото-б-то, як батько спита: «чом ти, 
Йване, до мене не йдеш?>— то слина скаже: «Зараз!» Той 
буде ждать, а потім знову — поки— то довідаюцця!) Так вони 
порадились — и втекли.! 

А батько ждав-ждав на другий день ввечері— не йде: «А 
чом ти, Йване, гука, не йдеш до мене?» А слина йому: 
«Зараз!» каже.— Той попождав, може, до півночі— знову гука 
— «Зараз!» знову йому слина, итакдовго його поповодила, аж 
розсердився. «Підіть», гука на других^ дочок, «та вбийте його 
сякого-такого и принесіть, то я його ззім!»—И, вже! — кажуть 
ті, збігавши: — нема й його, нема й йійі!— «Ну, дума чорт, аж 
здивувався; - я, каже, хитрий, а се ще хитриший од чорта! 
Підіть же, каже доженіть йіх, то я обойіх'ь ззім!> 

От ті дочки и побігли. Ті за сутки Бог-зна де стали, 
а вони таки почали доганять. От ті оглянуцця— коли женуцця, 

16 



— їм — 

*0» лишечно-ж, каже жіяка, женуцця, -що ж нам робить!* 
— А хто його зна, каСже, що робить! — * Ну, слухай-же, каже, 
я етану церковгю, а ти іі»пон, и ходи по церкві— тільки не 
ловертайся до йіх передом, щоб не пізнали.» 

От вона стала церковью -така стала церков аж порох- 
ня з нейі сипледця, а він попом, и ходить по церкві. От ті 
прибігли до тийі церкви, так йім не можна в церков ввійти, и 
стали коло порога. «Чи чуєш ти, питають, попе, чи ти не ба- 
чив оттавих и таких — молоді обоє?* -А той и обзиваєцця, а 
до йіх не оглядаег^ця.... «Бачив, каже, як оця церков стройі- 
лась, а мене попом наставляли, то бігли. > - « Еге-ге, кажуть, 
коли-то вже ця церков стройілась! вже и порохня з нейі сип- 
лецця! завернімось, бо не доженемо.» 

Ої и завернулись вони, а ті знову стали людьми и побіг- 
ли. Вернулись вони, а батько и пита: «А що каже догнали? > — ■- 
А віже-ж, кажуть, не догнали: — А нікого-ж, пита, не бачили?» 
— Чом не бачили? бачили, — кажуть: серед степу церков — така 
стара, аж порохня сиплецця, — и в ті церкви піп. Ми и питались 
так, так и так каже, — «Е, кажебатько, так то-ж сами вони, — 
чом № йіх не били? «Біжіть-же, каже, знову: Може, цер- 
кви не йобачите, то хоть шматочок принесіть, хоть порохні.» 
От ті побігли и прибігають на те місце,— коли нема ні 
церкви^ ні попа — чисто, мов там нічого и не було. «Мабуть- 
жето вони!» кажуть— ипобіглидальше, доганять. Аті вже — Бог-зна 
де стали! Коли оглянуцця знову —женуцця.* Ох, лишенько ж, 
каже, що ж тут робить? «А той знову: -^А хто його зна, каже, 
що його робить! - «Ну, слухай же, каже, я стану пшеницею, а ти 
етороавші, - ходи коло мене— та тільки передом не повертайся. > 
От и стала вона пшеницего— такою ж то хорошою, що 
як вітер'-повіне, аж полягає... а він дідом старим, ходить з кій- 
ком. Коли вони и прибігають: «Дідусю, голубе», кажуть, 
« чи не бачивч ти тут молоді люде бігли? > — Чому не 
бачиву— каже: бачив! як на оцю ншевицю дріали и яейе 



— 123 ~ 

сторожем наставляли.— «Еге,-ге! мжуть: коли-то в^о оралось, 
сіяли шпеницю, поросла -и яка ж то хороша! — пора и жать, 
а вони тоді бігли!. не доженемо^ вернімось!* И вернулись. 

А той вже сидить и рот роззявив, щоб зараз и ззісти, 
як принесуть. «А що ж, пита, догнали?» - Ні, кажуть, не дог- 
ли! — «А нікого ж не бачили?»— Ні, бачили. Серед степу, пше* 
ница — и така ж то хороша-хороша!.... и сторож. — «А не пи- 
тали ж у його?» каже батько.— Чом не питали?— питали! Так 
и тав каже. — -А то ж, каже, він и єсть,, а то вона, суча 
дочка,— хоть би було мені одін колосок принести!... Ну, каже 
до жінки:— стара, будемо ж ми сами бігти, то дамо йім гарту, 
а то сі нічого не зроблять.»— «Чи бігти, каже стара, то й 
бігти! > - И побігли. 

Побігли вони, и біжять та й біжать. Коли огляауцця ті: 
«Ой, каже, мабудь тепер вже пропадемо, — батько и мати же- 
нуцця... Щд нам робить?»— А що нам робить— хто його зна 
що! — «Ну, слухай-же, каже, я стану, водою, а ти селехом — 
и плавай, тільки не повертайся до йіх передом, а то пізнають!» 
И стала річкою — и такою ще, що не можна нікуди и обійти, 
а він селехом—и плава... ,и тільки: «ках, ках, ках!» От ті 
прибігли до річки и дивляцця, що ні перейти, ні обійти, — ні- 
куди дальше бігти.... Той и розсердився на дочку: «Будь же» 
ти не ладна! Боли ж ти така, каже, заляж на три годі камі- 
ном!» прокляв, и вернулись; а ті знову стали людьми и 
пішли. 

Пішли вони, и доходять до того города> де батько ж ма- 
ти Иванови, и каже вона йому: «Ну, гляди ж ти меиі, каж^, 
з ким хоч щилуйся, тільки нігде не цилуйся з меиьшою сест- 
рою, де вона в, бо забудеш мене. А я, каже, батьків и 
материн грих спокутую— на три годи каміном заляжу. И оце 
нк, візьми оцю подушечку, та гляди не роспорюй йійі, поки я 
не прийду: оце, каже, буде тобі на памС^Зятку: «к поріиеся 
на нейі, то й мене згадас^ш. А щоб^ більп^е і^хіі^ яе б^та 



- 124 — 

йійі-на хату закинь, на горище.» От, так попрощались во- 
ни, и він пішов до-дому. 

Пішов, и приходить — и Господи, як пораділи всі! Бать- 
ко, мати, рідня вся кинулась цилувацьця — так він ні з ким, 
бойіцця, щоб з меншою сестрою не поцилувацьця. А далі и 
подилувався таки, бо всі плакать стали: «Ти, кажуть, гордий 
став! «А менша дядькова сестра:» Чом-же ти, каже, зо мною 
не хочеш цилувацьця?! плаче.... «хіба, каже, ти мені не брат, 
або я не така, як другі?»— Так він неначе їого и не чує. От 
вона взяла, та нищечком тоді ззаду прикралась и поцилувала... 
Лк поцилузала, то то він говорив, а то й забув не тільки об 
свойій жінці — и де був, ийк утікали, а об чім и розсказував. 

От, ^тоді як забув він, батько и каже йому— вже год 
пройшов, два, або й білше: — Сину, каже, то й пора вже тобі 
женицьця.»--Як що пора, каже, то й по^. а, -шукайте! — за- 
був.... Батько й найшов йому— таку гарну! де пак, щоб за ца- 
ренка, та не гарну! -Стало весілля. 

А та вже одлежала своє, зробилась черницею и прийшла 
в город та и злізла на вербу над криницею — може, щоб по- 
дивицьця: а де, мов?... и йійі видно в криниці: така хороша- 
хороша! Боли и приходить жидівська наймичка по воду, и 
гульк в криницю— а там хороша-хороша! думала, що сама, та й 
каже: «Тьху, каже, біс його батькові оттака хороша, та жи- 
дам воду носила! Ні, білше не буду, — ^нехай не діждуть!» — и 
торох відра об землю, аж клепки забряжчали! так що та аж 
засміялась. «Ну, дума тут не дождусь! «И злізла, щоб піти 
роспитацьца. 

Пішла, коли и стрічаецця з дівчатами: сА що тут, пнта, 
у вас, дівчатка, чуть?»— Та що, кажуть, у нас чуть? царенко 
десь був далеко, мабуть аж у самого чорта, а тепер женицця, 
ВЄСІЛ.1Я.— «Женицця, весілля?» — Еге!— «А де ж вони живуть 
ті ваші царі?»- А оттам, кажуть, и там. -«Спасибі ж вам, ва- 
ЖЄ| прощавайте^ бо мені ніколи!» И хутенько туди.. 



— 125 - 

Прибігла, — ивесільні, гості, царенко ходить похаті— йійі 
не пізнає.. . Вона и стала ик стороні, піджида, поки молодих 
заведуть за стіл. А як завели: «Чи не можна-б, будьте ласка- 
ві, пита у цариці, зробить пару голубків и пустить у хату?> 
— Чом не можна? кажуть: можна! — От вона взяла та й зроби- 
.іа Шх, а вони и сіли над головою у молодих, на образах, и 
говорять. Каже голубка: «Агу! а ту забув, а другу здумав! 
агу. а ту забув, а другу здумав! А знаєш ти голубе, як ми 
вдвох втікали од батька?» — Знаю!— каже голуб: — «А знаєш ти, 
голубе, як нас сестри догнали?» - «А знаєш ти, голубе, як 
я стала церковцю-, а ти попом?* - Знаю! — «А знаєш ти, як я 
стала пшеницею, а ти сторожем? як я була водицею, а ти 
селехом? як мене батько прокляв, а я лягла на три годи 
камінем?» И так та голубка все пита голуба; и як дойшла: 
«А знаєш ти, каже, що я тобі казала, щоб ти не цилувався 
з меншою сестрою, бо забудеш мене?» Як почує тоді молодий 
и як вискочить зза столу — та до тийі черниці: усе згадав, піз- 
нав— обніма йійі, цілує... «Се ж, каже, моя жінка! се ж от- 
така и така!» Всі так зраділи, а ту молоду до батька випро- 
вадили...^ а подушечку роспороли — и відтіля всякого добра, 
скоту... Живуть и постолом добро возять. 
(Записана М. Т. Номисомг, вь С.-ПетербургЬ, «од дівчини з 
Каніва*; перепечатнвается изі Черниговскаго Листка 1862 г., 

№№ 33-34, стр. 259-264.) 



31 



ВІТЕР. 



У одному селі було собі два брати; один убогий, другий 
богатий. Ото у богатого то усього багацько, а у бідного то 
нічого нема, тільки дитей. купа. 



— П6 — 

От пішов бідний из жінкою на жннва и заробили мірку 

жита за літо. Ото пішли віять. Як схватився Вітер— и розт 

віяв те жито до зерна. От дуже розсердивсь чоловік, та й ка- 

, же: «Хиба ни я буду, щоб Вітра не знайшов,— я йомуроска- 

.жу, яке то жито було загорюване, а він розвіяв!» 

Ото став чоловік убірац(ьц)я, а жінка питав: «Буди ти, 
чоловіче,. збіраес(с)я?» Чоловік відказав: — Ось що, жінко; я 
хочу йти Вітра шукать. Як ти скажеш? — Жінка: *Я б сказа- 
ла, щоб ти нейшов, чоловіче, то б луч(ч)е було, бо чи ти 
знаєш, як кажуть люде: шукай Вітра у полі... Тобі одна до- 
рога, а йому десять: подумай ти сам, чоловіче, де ти його, най- 
деш!* — Найду, відказав чоловік, а то й до-дому не вернусь. — 
Ото попрощавсь из жінкою, из дітьми, та й пішов світ за очи- 
ма—шукать Вітра у полі... 

От, чи далеко йшов, чи ні, каїи гляне у ліс— аж там 
стойіть хатка на курячи нізці. Ото увійшов той чоловік у 
хатку, дивицця--аж там лежить привеликий дід, и сивий як 
молоко,— лежить росплатавшись, на покутя головою, а руки и 
ноги роскидав по кутках, чуприна задралась у-гору... То був 
самий ВітерІ— Ого як глянув той чоловік на того страшдого 
дідугана, та й злякавсь, — бо й з-роду такого не бачив,— та й 
каасе: «Помагайбі вам, дідусю!* — Добре здоровья, чоловіче 
добрий,— відказав то й дід, лежа. Тай питав подорожнього: — 
Куди тебе Бог несе, чоловіче добрий? — Чоловік відказав: «Та 
не вам кажучи, йду світ за очи: Вітра шукаю! Найду— вер- 
нусь, не найду — то буду довго ходить.» — «На що тобі Вітер?* 
— спитався дід, лежачи: — «и що він] тобі заподіяв, чоловіче 
добрий, що ти його шукаєш?* — ^ Як- же не заподіяв, ^-відказав 
подорожній: — ось слухайте, дідусю, яку він мині шкоду зро- 
бив! Пішли ми из жінкою на жнива и заробили мірку жита; 
от я став віять, а Вітер де узявсь, та як духнув, то так усе 
жито розвіяв, мов-би не було— ні однийі зернинки не оста- 
лось. От, бачте, дидусю! як йому це подарувать, — скажить ви- 



- т - 

іїені на милойть Божу?у людей є багато жита, то й яероз- 
віяв; а у мене мірка усього на всього, та ще яке те жито 
загорюване, а він и те розвіяв по світу так, що й не позбі- 
раеш... От я думав: що його робить? Та й кажу жінці: «Піду 
вітра шукать, щоб йому розсказать: нихай на другий раз знає, 
у кого мало жита, то нихай не розвіває, бо воно и так гірко 
ііриходец(ц)я!> — «Добре, синашу , каже той дід лежачи: — 
тепер буду знати, не буду розвівати. А ти чоловіче доб- 
рий, не шукай Вітра у полі, бо я самий Вітер!» — Ото по- 
дорожній и. каже: *А коли ти Вітер, то зерни моє жито!'» — 
*Нї вже, сказав дід, — мертвого з ями не вертають. А що я 
тобі таку шкоду зробив, то на тобі торбу оцю, чоловіче добрий, 
та й йди собі до-дому; а як схочеш йісти, то скажеш: торбо, 
йісти й пить!— -то так, де воно и наберец(ц)я: усього буде йісти 
и пить,— От буде чим жінку годувать и дітей. ^^ 

Ото подякував той чоловік Вітрові: «И, спасибі тобі. Віт- 
ре, ва твою ласку, що ти мині таку торбу дав, що я не буду 
робить и буде щ5 йісти й пить!»— «Для лидачого той дуже 
добре!*— відказав Вітер, — *Иди ж, та гляди мині, не заходь 
у шинок, бо я буду знати.»— «Ні, каже чоловік, не зайду.»— 
От попрощався в Вітром и пішов. 

Ото, йде біля шинку, и дуже закортіло дознац(ц)їт, чи 
правду Вітер казаI^, та й дума: «як таки можна минуть ші- 
нок? зайду,^ що Бог дасть: Вітер не буде знать, бо й не віє.» 
— От зайшов у шинок, повісив торбу на кілочку. Ото жид за- 
раз пита: «Чого тобі треба, чоловіче» -Та мовчи, нся віро! — 
сказав чоловік. Жид став лаять: «Так чуіш пак: чого и захо- 
дить, Ак нічого куповать!»— «Як не куповать?*— крикнув чо- 
ловік, и з серця на торбу:— «Торбо, йісти й пить!»— От та* 
стіл й вставило усякими напитками и найідками. От, аж пото- 
ропіли жиди, та й питають, дивуючи: «Що воно таке, чолові- 
че, що ми ніколи и не бачили такого дива?»— «Та не питай- 
те, прокляті жиди; та йіжтЄ; що є на столі»,— сказав чоловік 



- 128 - 

той. А жйДйнята жиди так и хватають, та йідяїіь аж вв. 
ушіма лящить; а чоловікові підносять горілки и усякого вива: 
*Пий, чоловіче, не бійся нічого; а як упхвсся, то в нас зано- 
чуєш: ми тобі постелем, та й спи собі с Богом, ніхто тебе не 
буде зачіпать; чуіш пак, йіж. що душі хочецця.» Такі ласка- 
ві чортові жиди стали, що силою горілку у рот л(л)ють. 

Не счувся сердешний чоловік, відкіля и лихо склалось: 
такий п'ьяний став, що й с того місця не встав —та заснув. 
Ото жиди торбу перемінили: свою повісили, а його узяли, и 
чоловіка збудили: •Чуіш, чоловіче, устань, каже жид, бо уже 
пора йти тобі до-дому , — уже, бач світ.> Нічого чоловікові ро- 
бить, треба слухать жида. *Ото, почухай потилицю, що не 
хочецця йти оце, та треба!*- От узяв торбу ту, що на кілоч- 
ку висіла, та й пішов сердега просто до-дому. 

Ото прийшов до господи, та й каже: «Одчини, жінко!» 
Ото жінка одчинила. Ото повісив торбу на кілочок, та й каже: 
< Сідай, жінко, и ви, діти, біля стола; тепер, слава Богу, буде 
що ністи й пить.» Жінка глянула на чоловіка, осміхнулась, 
та й сіла, а дітки коло нейі, та й дивляц(ц)я, що буде бать- 
ко робить. Ото чоловік и каже: «Торбо, йісти й пить!» 
Мовчить торба. От він изнову: «Торбо йісти й пить дітям дай!» 
як крикне той чоловік из серця: «У шинку давала, а тут не- 
наче заклало — не даєш и не чуєш!» Та як скочить, от ухва- 
тить макогінь. та давай бить торбу, та й стіну вибив и тор- 
бу на шматки побив, а сам изнову пішов до Бітра. А жінка 
усе поприбірала, клинучи чоловіка та нарікаючи. 

Ото прийшо.в той чоловік до вітра, тай каже: «Здоров 
будь, Вітре!» Вітре відказав: — Добре здоровья, чоловіче. » Та й 
питає Вітер чоловіка: — «Чого ти прийшов, чоловіче? я ж тобі 
дав торбу, то й чого ище треба?* — «Та бодай ту торбу чорт 
узяв^ — сказав той чоловік: я через нейі пшоди достав собі и 
усім!>— Якойі шкоди — крикнув Вітер - ти достав?— «Ось якоШ, 
відказав чоловік: бачте, дідусю;— вона мині недавала йісти и 



ЛИТЬ, то я став йійі бить— та стіну пробив... Ну, щ6 ж я те* 
пер буду робить у розвалині хаті? дай мині що-небудь, — каже 
той чоловік. А Вітер відказав: — *3, чоловіче, вибачай! Дурних 
ни сіють и ни оруть, сами родяцця; ти у шинок заходив?— 
Чоловік каже: «Ні, не загодив.» — ^Як не заходив? - крикнув Ві- 
тер:— хоч- би не брехав!- -♦Еге!» сказав подорожній: «Хто ж 
бреше? собі щкоди нароби, та й мовчи!.. Усе через вашу тор- 
бу - усе лихо скойілось: як-би дала йісти й пить, то б я до вас 
більше не пішов.* Ото почухав Вітер голову, та й каже: — 
На ж тобі, чоловіче, ище баранчика, а як треба буде тобі гро- 
шей, то ти так скажи: Баранчик, баранчик, струснись! то він 
струснец(ц)я и будуть тобі гроші; — тільки, гляди мині, не за- 
ходь у шинок, бо я буду знати. А як третій раз ти прийдеш, 
то будеш до нових віників пам'ьятати. — «Добре,» відказав 
чоловік: «не зайду.» — Та узяв баранчика, и подякував Віт о- 
ві, и пішов. 

Ото йде той чоловік ж баранчика веде на віровоці. От дой- 
шов до шинку, до того що й тоді був, — ото изнову закортіло 
чоловіка зайти, у шинок. От став біля його, подумав трошки: 
«чи йти, чи ні? и треба б правди дознацьця. Ні вже- зайду, 
тільві не буду упивац(ьц)я: випью чарку, та й до-дому піду.» 
Ото зайшов у оренду* избаранчиком: боявся покинуть. 

От як побачили жиди того баранчика, як зачали кричать 
на чоловіка: «Чуіш пак, чоловіче, каже жид: на що ти 
барана увів у хату? Хіба тобі нема сіней то там по- 
став.* — Та мовчіть , прокляті! — крикнув чоловік из сер- 
ця: чого вони заходились?., це не такий баранець, щоб вам 
капость яку зробив: стеліть рядно, то й побачите, коли ней- 
нете віри! — Жид відказав: «На що?» — Ище питасця прокля- 
тийі-г-крикнув чоловік сертито. — Баранчик, струснись! -Баран- 
чик струснувсь, а гроші так и пороснули, а жиди як іігили 
закричали: «Ай-вій, чоловіче! який це у тебе баран, що ми 
и^ду и не бачили такого! Продай нам його: ми тобі багаць- 

17 



і№ їрїЬ]^ дЬІІо.^-^к вЩтге гроші, іфовлМ №&д6, та «Є 
ір«ть, »6 й Іфбдайа^и «є ХГуду!— 

'Ото МгДй позібірали гроші, а йому понанося.Ігй йштЛ 
і^ііг уйігісойі усячййи — чого Душа забажа - и просять ласково: 
сУі^^б, жіідівсьва наї^а, - хоч-би не живий, то й той уийв- 
йі б,— бо знаюсь, як чоловіка избить с-ианталику! А чоловік 
ХШііі(^я на яіиДівБску щйііііеть, — *що вони тав просять, уки- 
І^Ьі№ тійі дурйиі^'і у гоЛбйу, про усе забувся: сйдіг№ сша 
та ме^-гфіііку попіїйа^, та. с жидами розмовляє, а об домшву 
'йів йЩай. А Л^ди його йіДйойілй и спати положили, а собі 
вІоірШчива обмінили: еобі узял^ Його, а йому свого по(3тан0№- 
йн, *ЙІвого самого. 

'©то чЬлОйік виспався, та й устав; узяв баранчика, попро- 
Чї^аьйь (с;Айда4іи и пішов до-дому. — Ото дойшов до своейі ха- 
■^, 'а Аіййа бу^їа на дворі, ^а яв побачила чоловіка, що ЙДе, 
— тав вона у хату, — яв накричить на дитей: *Ну таке діти, 
Хбйкіі^ ^йе, 8о батько йдб, йще й барана веДе, то, певно 
Ш^ік хуіі^ 'йідІЙіііґе... От лиха ґодина та непхаслйква мині з 
•Ійк, ^Дй йаїї^ЙйсІїя, )а уге д'о-Дбму йде!* 

ШЦ^Іібь чолоі^ік До і^фЯу *га й в^жс: «Жінво, «відчіг- 
Ьи^ ШійЙа 'Підказала; ~ •Не ^ьівлйкйй гіан, и сам одчйнеш! Чи 
тав напився, Шо й йе здужйМш іфі^инити? Лихо мині с тобою: 
'дітвй каЛбйьКі, а ти ище йгей!. » Відчинила жінва, увійшов 
■чолдійк уіату, тай кажг: «ЗДорова, жінво, була! «Ажійва: — 
*'На 'Цр тк ведеш ба'рана у Хату, сважи мині: хіба не можна 
"у сігі^ іїойі'абить?* - Іоловів: «Та мовчи, жінво, не вричи: 
•^Аеї> '^уде у шс усякого добра — буде чім дітйй годувать! > — 
1К:ійгіа:-^*Яй6Г0 там бісойого батька до^а від б&рана! Най- 
ійЛ ^Уо][гта за с^вікі гроші, п<6б *ха^Чі більше йшло; самім йі- 
"Ч0Ґ6 %іс*й, а ^^0 ИШ.Є ба^іану треба: щб видума, то півтора 
'5ік1І(й>ій)ґо!- 'Чоловік: Та мовчи жінво: це йе такий баіран, щоб 
щд^^ів.»-^А якій: сказала жійка. — *Та звге питай, ^ нідва^гав 
"ЧоІіМІк: М^їе^и МШень'шДйО/^ і№<к«ім>^П& Шо^ішії^л?-- 



— 181 — 

о^авада зкши.--«Як на що? в^рщсщув ююіщ «з окци^' б%ц^ 
ява! — ище й не слуха!» -А яшка: О? лиа мрііг^ірща, Щ- 
наче д(фоблено: де иапзвцця, та а арайдв ло-щщ^ вербувать, 
та ище й не сам-- з баранами та с т<^рба¥И> щрб ісату зйвЯг 
лить!— Дуже чоловік росердивсь,— як врикде на барша: ^Ра- 
ранчив, стряснись! »*-^Баранчив стоШт^ со(Ііу ница^^. ^ до |й$в. 
Ото чоловік и знову: «Баранчик, баранчик, етруонівьІ^'-іО^БідІІ^ 
баражчик, мов укопаїшй. Росердивсь чоловік— яв ухютиті» щ 
ЛІНО, яв трахне його... тільки сердешинй баран крнішу^) та й 
упав .. 

Дуже було чоловікові досадно, г- та й важ€>; *ІІщ иаддау 
до Вітра: я йоиу роскажу, доки від з і^еце буде (^іііяцСц)^!» 
Та узяв шапку и пішов, покинув уре. Так бідща жініт і^ц- 
бірав, та лає чоловіка, та виказує! 

Ото прийшов чоловік до Вітра т|№7І4 рМу т% й ка^: 
«Окажи тав нині, будь ласкав: чи ти Вітер, цц ні?»-^Щ що 
тобі?— відказав Вітер. «Як на що?* (вказав чрловік:— «-цо ^щ 
з мена еніесса та підманюбш, мов дурника якого?» — Як а с 
тебе сміюся? — гримнув дід лежа,— тілько ус цокрутдув;— я ж 
дав тобі, чоловіче, чом не глядів? Чому н^ посдрав^ яц я 
казав, щоб у шинок не заходцв? га? — «У явШ щицок?» ср»- 
зав чоловік згорда: «Та ти такого дав мині барара т» торбу, 
—тілько я собі шкоди наробив! Дай милі вдо-адбуда», - сріВ^в 
чолюів. — Що я тобі дам? — ^крикнув Вітер: а те будещ у щзді- 
ки заходить!...— Хлопці з бубйа!— крикнув Ві?ер; дійте цір 
ну проклятому піяниці, щоб знав, як горілку пи9?ь^ а ста(^д 
людей не слухать!— Ото як виекочії.іо дванадцятій хдрдців з 
бубна- так и хватили того чолові]!^ ца кудауя. Ті^ЛІ ^одр^^ік 
дивицця, що не переливки, та давай Цр9іі?і9ть: «Діц^^сю— голуб- 
чику, помилуйте, пустіть жгоого: до стр&дшоро суду до р^с 
не прийду и уеім закажу!»— Брцкнуз Цтір; Хлодді у «'^р 
боні — Хлопці поховались. — Ото Віті^ я каїве:— Щ ж ТЙ^Ь 
чшшче, ц$й бубон і; хдап|[\яіцк, та йди до ці^ щалувЦ^Я^'^ 



— 132 — 

діВу — нЕхай ЮНЕ тобі віддадуть горбу и барана; а яв не бу- 
дуть давать то й ти так скажеш.— 

От, подякував чоловік за науку и пішов. От прийшов 
чоловік до шинку. Побачили жиди, що іін йде и нічого не 
несе, та й кажуть: «Чуіш пак, чоловіче,- не йди, бо у нас 
нема горілки!»— Та чорт вас бери без горілки!— крикнув чо- 
ловік: нині вашойі горілки не треба. «То цого йти?» кажуть 
жиди. —А того, — сказав чоловік из серця: -відайте нині моє! 
— «Сцо твоє?» відказали жиди: <Бога бійся!» — ^Бійтесь уже ви 
Бога! гримнув чоловік,— а мині відайте баранчика и торбу. — 
«Яку торбу? якого баранцика?» завейкали жиди: «Ти від нас 
узяв. ♦ — Так ви перемінили, — крикнув чоловік — *Як пере- 
мінили, — завейкали жиди: сцо ти говориш? ми підем до 
станового... чуіш пак!» — • Та лиха вас година бери,— хоч 
за станового , гримнув чоловік, — а мині моє віддайте! - И 
дальше за стіл сунецця. Жиди його за плечі не пускають 
и кричать: §вут, рятуйте! куди цей чоловік лізе!., набудь зло- 
дій! > Од ціх слов дуже чоловік росердивсь, тай каже: «Хлоп- 
ці з бубна! дайте цім проклятим жидам, щоб вони знали, як 
нашіх обманювать!» Як вискочить дванадцять хлопців з бубна, 
то так и ухватили на кулаки жидів.— Жиди у крик: «Ой, вій! 
чоловіче— голубчику, що хоч(ш, ми тобі дамо, тілько перестань 
мучить, дай ище на світі пожить, ми тобі усе відамо.»— Доб- 
ре, каже чоловік,- щоб на другий раз знали, як переміню- 
вать.— От крикнув чоловік: •Хлоаці у бубоп!» Хлопці ускочи- 
ли, а жиди чуть живі осталиіЬ. — Ото відда.іи чоловікові торбу 
и баранчика и пішов чоловік собі до-дому, а жиди довго бу- 
деть памьятать тіх хлопців. 

От пришов чоловік, до своєй хати} побачила жінка з ді- 
точками, що чоловік йде; от воиа каже: «Батько и барана 
веде, — що будем робити?.. От лиха година: ніколи цього не 
було, що тепер сіалось!— Чи не(іі)божеволів він, боронь Бо- 
же! ховайте усе, діти.» От кинулись діти прибірать. А чоуіо- 



— 133 — 

вік каже: ♦Відчиніть.» Жінка відказала: — Очиняй и сам.— Чо- 
ловік ище раз сказав, жінка не слуха; дивицця чоловік, що 
не переливки, — ото як крикне на хлопців: «Хлопці з бубна! 
навчить ланку, щоб знала, як чоловіка шанувать.» Ото виско- 
чили хлоці, як ухватили жінку на кулаки, мов кпит душу, и за- 
чали лупить... От жінка у крик:— Чоловіче-голубчику, не буду 
до віку с тобою гризтись, буду по твоєму робить, як ти скажеш, 
тілько перестань бить! — Ото чоловік каже: «Ну ж, гляди, жінко, 
щоб слухала!*— Добре, чоловіче. — От крикнув чоловік: «Хлопці 
у бубон! « Хлопці повскакували, а жінка чуть жива осталась. 

От чоловік и каже: «Стели, жінко, рядно • Жінка посла- 
ла и, мов муха, біга перед чоловіком. Ото чоловік каже: «Ба- 
ранчик струснись!» Бін струснувсь - гроші так и посипались, 
«Збірайте, діти, и ти жінко*-, сказав чоловік. Ото кинулись 
збірать. — От чолові повісив торбу на кілочок , та й каже: 
«Торбо, йісти й пить!» Ото де воно узялось; повнісінький стіл 
усякії усячини— ^напитків и найідків — Ото чоловік и каже; * Сі- 
дайте, діти и ти жінко, обідать, - слава Богу, тепер у нас бу- 
де що йісти и пить до віку, хоть нічого не будем робить!» 

Ото дуже чоловік и жінка раді були и дякували Вітрові. 
Ото и не довго вони утішались баранчиком и торбою. От трош- 
ки розжилися^— чоловік и каже жінці: «Знайіпі що, жінко?» — 
А що? - відказала жінка: — Кажи, чоловіче! — «Поклцчмо брата 
мого,» сказав чоловік, — Добре, — сказала жінка,— той поклич- 
мо. Та я незнаю, чи він до нас прийде. - * А чбму ж? каже 
чоловік: тепер и у нас, слава тобі Господи, усе є! То він тим 
не приходив, що ми убоги були, а він багатий - то йому стид- 
но було и казать, що я йому брат; а тепер то й у його того 
нема, що у нас.» 

Ото порадились, и пішов чоловік просить. От прийшов 
бідний брат до багатого, та й каже: *ІТомагайбі, тобі, брате! 
Боже поможи!» А брат був на току жито забірав; от підняв 
голову, дивицця, що брат його, та й каже з горда:- Здоров,- 



— 134 — 

спасий! — Сідай у нас, брате, та роскажи: чого ти прийшов?— 
* Спасибі, братіку, сказав убогій брат: ніколи сідати. Я прий- 
шов тебе, братіку, прохати и жінку твою!* -На що?— сказав 
багатий брат. Бідний каже: «Просила моя жінка и я прошу, 
прийдіть до нас будьте ласкові, из жінкою па обід,* -Добре, - 
відказав багатий брат, осміхаючи(сь), - прийдем, - який там у 
вас обід буде. 

От прийшов багатий из жінкою до убогого, бо вони уже 
давно чули, шіо бідний брат забагатів. Ото дуже убогий брат 
израдів, як побачив брата свого у свойій хаті. Ото и став роз- 
мовляти и усе показувати— худобу, що у його було. Дуже ба- 
гатий брат дивусцця, як побачив, що у його добра, у брата, 
в! и питав багатий бідного, як це він розжився. А бідний и 
каже: «Е, не питайся, брате! у мене ище є.» Ото привів до 
мідних грошей, та й каже: •Оце у мене, брате, овесець!» А 
на срібні каже: «Оце у тіку, ячмінець!* А на золоті щике: 
*Оце у мене, браїіку, саме чоло!» - От багатий брат не раз 

голову почухав, дивлячись на таке добро, та й каже: — Де ти, 
брате, набрав його?— *Е, брате, сказав бідаий брат, у мене 
ище и не таке є!— тілько сідайте за стіл будьте ласкаві, то я 
вам роскажу и покажу усе.* 

Ото посідали. А торба висить на кілочку. От він каже: 
*Торбо, йісти й пить!) Так и стало повний стіл усього. От 
йідять аж за ушима лящить; а як найііись, напились, ото 
кринув бідний брат на сина, щоб увів у хату баранчика.— От 
увів хлопец, баранчика, а багатий брат и дивицця, що бу- 
дуть робить из ним. От бідний и каже: * Баранчик струснись!» 
А баран струснувсь, а гроші так и посипались. «Збірай!» ка- 
же бідний багатому. --Ото позбірали гроші и дивуюцця бага- 
тий брат из жінкою,- та й каже: Дуже оце у тебе гарна 
штука, брате, - як-би мині таке, то — Боже мій!— не треба б 
нічого. -Та й каже недовго думавши: -Продай мині, братіку. - 
А бідний б^)ат каже: «Ні, брате, я не продам.» — То проміняй, 



- ш — 

бііь&заіі ба^тйв: -Я 1*^61 дам шість иар воліа, я илуг, и рам. 
и берозіїу, ище, брате, дам жита шсіять: От у тебе буде жи- 
то, а ум^не торба и баранчик ~ Ото пстінадось: багатий увив 
торбу та барана, а убогШ забрав воли и пішов ^рати. 

Ото оре бідний брат день, ие годуючя, не шінуваючя во- 
лів. От, на другій день, пішов бідний брат до волів, а вони 
лежать боки повивертали. От тоді бідний брат став йіх зго- 
нать — вови не встають; юн друком став бить — ^вони мовчать. 
Ото чоловік дивицця, що ні що ае помагає, — він побіг до бра- 
та, та й бубона не забувся узяти из хлопцями. > 

От прийшов бідний брат до багатого, не вспів порога не- 
ресггупить, та й каже: «Здоров буть, брате! «Багатий відаазав:-^ 
Дофе здоровія!— Та й пита багатий бідного: «Чого це ти бра- 
тіку, пришов? може, плуг поламався або вол м пристали, -мо- 
же, ти йіх водеш шіпойів гарячих, так кров напала або пири- 
логи?* -«Та які там у чорта пирилоги, що й совсім не вста- 
ють!» відказав убогій. «Я це бив, бив— аж утомивсь, а вони 
не встають, мов на віки поснули; так я росердився та плю- 
нув и оце прибіг тобі сказать. Віддай мою торбину и барана, 
а ти свойі воли забірай, бо вони мене не хотять слухать.» — 
Як забірай? — гримнув багатий брат на бідного: хіба ти на 
один день мінявся? ти ж на віки дав, а тепер, бач, як росхо- 
дився, мов коза на ярмарку! Ти, мабуть, іге годував Шііс и не 
напував, що вони не встають? — «Бо й незвав, хяаеав бідн^ 
що волів *реба годувати або напувати,»— Як не знав?; — крик- 
нув багатий брат и дуже росердивсь, та ухватив бідного бра- 
та за руку, та й веде с хати:— Йди, каже, брате, та.й біль- 
ше не приходи! бо як прийдеш, то у потилицю виб%ю. — «Ег9, 
якій ти пан! віддай моє, та й прощай, » —-сказав бідний брат.— 
Ее діждем! кршснув багатій: Ро(з)старувавеь, иогаяий,.. Йди 
собі, покій не бив! --«Не тиб це сказав; відаавав біднкй,» « 
вже ж мддай торбу и барана, то я й сан піду. » — ^Дуя^с ро- 
€е]^дивсБ 'баттий и крикнув на жінку и вга дітей:— Чого дивін 



— 136 — 

тесь!? поможіть вигнать оце лядащо с хати! —Ухватвяясь усі 
за убогого брата, щоб випхать с хати.— Ото дивицця бідний 
брат, що не переливки, як крикне на свойіх хлопців: «^Хлопці 
з бубна! дайте цьому проклятому братові и його жінці, щоб 
знали, як бідного брата схати вигонити!» ^ Ото вискочили хлоп- 
ці,- як ухватять на кулаки усіх. Тоді брат багатий у крик 
и усі кричать: «Братіку ріднісінький, бери собі що хоч, тіль- 
ко пусти нас живих.» Ото крикнув на хлопців бідний брат: 
«Хлоці у бубон!» Хлопці ускочили. 

От узяв убогий брат торбу и баранчика, и попрощавсь 
з усіма, и пішов до дому. Та й досі живуть и багатіють: жи- 
та и пшениці не сіють, а хліб йідять. И я там була, мед вино 
пила; по бороді текло, а у роті не було.— Оце вам казка, а 
мині бубликів вхязка; як не пойім, то й вам дам. 
(Записана М. Ничипоренковою, из% Банева; передалі^ М* Г. 

Щербакг.) 



32. 

ТОРБА. 

Як був собі чоловік та жінка, та не було у них дітей... 
От той чоловік насіяв проса; и вродилось просо таке славне, 
що аж весело дивицьця. Де не взявся вітер — вибив те просо. 
Прійшов чоловік до-дому, та й голосить: «Будемо, каже, ми 
тепер жінко, без каші!» А жінка йому одвіча: «Йди, чоловіче, 
до вітрового батька суда просити: нехай тобі за побий запла- 
тить!» Чоловік и пішов. 

От приходить до вітрового батька, поклонився йому и 
каже: «Що я до тебе прійшов, паноче?» — «Скажеш.» — «Твій 
син вибив у мене просо, - так заплатіть мині за побой!» 
«Що ж тобі платить? Я не знаю, чим тобі платить!» От и 



сш йііфів батько думать; думав, да опісля й ікшке: «Дам й 
тобі торбу.» * А ІДО ж я с тією торбою робитиму?»— ** А що 
робитемеш! Як схотеш йісти, то зараз и скажеш: Торбі^^ тор-; 
бо, йоставляйсь! так от тобі буде и йісти, 8 пиж, сшмтш 
душ& забажає!» — «Ну, добре.» — *А як найіснсь, то Є8^іі№«і: 
торбо. Торбо, укладайсь! Вона й уложецця.» — ^Ну гА|)»ед.» 

Поніс чоловік торбу до дому и хвалидця жіиці: <аОі<, 
жіні^о, що я приніс?»— * А що ти, чоловиче, приніс?» — «Тор- 
бу.» — *А що ж, чоловіче, з тіейі торби?»— «А що, жінйо: с^ 
торба Т8жа, що тільки скажеш: поставляйсь! так '17*^ ^УД® '"^ 
койі страви, що й не пойіно.» 

Жінка схватила відра, пішла по воду, та й хваляср^я су- 
сідам: «Мій чоловік приніс таку торбу, що а.% скажеш: пос- 
тавляйсь, так буде такойі страви, що й не іїо&імо!-^ А кум 
йіх по^ув, щ6 говорить жінка, та й каже: «Я прійду до вас 
у неділю обідать.» 

От діждались неділі. Прійшов кум у гості; еадо^ять його 
обідать; нічого нема и піч не топлена! Кум и дивувцдя. «Що 
се, дума собі, за вража мати? що то вони мині воставлюті» 
йісти? > Боли хозяйін и знйма торбу з кілка; кум и душ: 
«чм се-б-то и справди жінка не збрехала?.,.» А ховяйін по- 
ложив торбу на стіл, та й приказує: «Торбо, торбо, поставляйсь!» 
Торба як поставилась, так де тійі й страви набралось! Паля- 
ниці, іінясо, борщ, гуска печена, пампушки з сметаною, кант 
нолош&а... усе таке, що назнваецця — усе! Йіли, йіли, та й 

не ВОЙІІИ. 

От -кум прійшов до господи, та й каже свойій жінці: 
«От, аіішю, у куда торба!» — «А щ6 там за торба така?» сА 
що? Посадив обідать, зняв з кілка торбу, та тільки усього, що 
сказав: торбо, торбо, поставляйсь! так такого добра набралось, 
що ТІЛЬКИ вигадать можна. > «От диво!» — «А то ж! не диво!» 
— «Де ж се він йіШ таку добр?»— «А ось піду спитаю. Де 
він ШМ справди таку добув! > От и прійшов. 

18 



— 138 — 

*Де їй, куме, торбу взяв?» — «А де взяв? Вітер дай*» 
«Продай, куме, мини сю торбу.> — «Ні, не продам.» — «Я то- 
бі пару волів дам за нейі.»— «Не хочу двох.»-*«Ш тобі 
три.»— «Не хочу.» — «От тобі чотирі.>-~«Хто його зна, що 
робить!»— А жінка каже: «Та бери, чодовіче; чотнрі пари — 
плуг волів. Буде чим орудовати.» Подумав чоловік, та й змо- 
вився. Взяв у кума чотирі пари волів, а йому торбу оддав. 

Сам же, взявши волів, оре та хліб сів. Насіяв проса; 
просо уродилось... Де не взявся вітер, та й побив те просо. 
Мужик прійшов до дому, та й голосить: «Побив вітер упьять 
наше просо, будемо тепер без каші!» А жінка говорить: «Ти 
б пішов упьять до вітрового батька: нехай дасть таку торбу, 
як давав!» Пішов чоловік. 

«Здоров був, паноче!» — «Здоров, чоловіче! » — « Чого я до 
тебе прійшов!» — «Скажеш.» — «Твій син упьять моє просо 
вибив. Заплати за побой!».— «Що ж я іобі заплачу?» — «Дай 
мині, паноче, таку торбу, як давав.» - «Добре, чоловіче! Ось 
на тобі сю торбу, та як вийдеш у поле, так тільки скажеш: 
торбо, торбо, поставляйсь! там побачиш, як воно тобі поста- 
внцця!» 

Чоловік узяв торбу, та й поніс. Вийшов у поле, та и 
сів оддихати. Захотилось йому йісти; виняв він торбу з пазу- 
хи, та й приказує «Торбо, торбо, поставляйсь! » Торба як пос- 
тавилась.... як вискочить з торби здоровенний молоток, як 
рачав він мужика... то в той висок, то в сей.... клена, кдепа... 
йому, сердечному, аж очі помутились, аж чмелів слуха, а той 
його клепає... трохи , сердега , річей не зостався: «Торбо, 
торбо... торбо... торбо... укладайсь! торбочко, торбонько! укла- 
дайсь!..» Молоток ускочив у торбу. Зав('ь)язав він свою тор- 
бу й несе до господи. 

«Ну що, чоловіче, приніс?»— «Приніс.»— Торбу?— «Та 
торбу ж.»— А покажи. — «Озьде.»— Така? — «Хіба повилазило?» 
--«Оу чоловіче, тепер упьять гарно будемо жити!» «Житимеш 



— 13& — 

• — матері-лиха!»— А що, чоловіче? — *А що, жінко, бачиш, які 
в мене виски?» — «А що се? Як пампушки! Що се таке, чо-, 
ловіче?» — «А що? скажи лиш ти торбі: поставляйсь, так и 
взнаєш!» — «Торбо, торбо, поставляйсь!* Молоток як вискочить 
з торби, як почав ту жінку по вискам клепати — то в сей, то 
в той, и очіпок к недобрий матері спав, а він Шйі жарить. 
«Торбо... торбо... торбо ж, та торбонько, укладайсь! > Моло- 
ток ускочив у торбу. Чоловік завхязав торбу, та й повісив на 
кілку. 

Сидить жінка ні жива, ні мертва. «А що, жінко, гарно 
будемо жити?» - Ну, тепер, чоловіче, не ходи вже до вітрово- 
го батька: хай йому цур! — 

Трохи згодя, побігла жінка до кума, та й хвалицця: 
•Мій чоловік упьять торбу добув. »— Таку? ~ Таку! Хай йій 
лиха година! Яя сказала: поставляйсь, а з нейі як вискочить 
молоток, та так почав мене у виски клепати, що я трохи ду- 
ба не дала! На силу вспіла сказати: укладайсь!»- Де ж та 
торба? — «А де? висить у хаті на кііку.»— На віщо ж ви Шй- 
держите? — « Для прихожого.» 

(Записана Н. И. Костомаровьім'ь; перепечатнвается изь Мо- 
лодика 1843 г., ч. 2 с.) 



33. 

УБОГИЙ ТА БАГАТИЙ, и ДІВКА-ЧОРНЯВКА. 

У иншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому 
селі, як Пикарі, и там жило два брати: один убогий, другий 
багатий.— От у багатого дуже багато усього було - тільки не 
було дітей; а у бідного — тілько парка воликів, а дітей купа. 

Ото заробив убогий брат десь грошенят и надумав собі, 
щ6 робить, щоб більше було: привьязав йіх до палички из 



— 140 — 

Ітіщу9»№ — и 0ІШОВ до багатого брата, до комор^і, ? втвшов* 
дірку хаісу, що удіз той вапшучов из грішми, а сам дцржить 
за палитеу, та й хитав, привазуючи: — «Йдіть, гроші, до гро- 
шей!» (Щоб, бачте, братові гроші йшли до його грошей, у 
к^іпшучов ) От, поки гойдав, поки ниточка розвязалась - и упав 
туди капшук из грішми у комору, до братових грошей, а віц 
виняв саму паличку. «Отак, каже, — братових ви достач, а 
Є90ЙІХ избувся.» И дуже заплакав, и пішов до дому, нарікаю- 
чи на свою долю. 

Ото, пришовши, и хвалицця жінці: *Та то — коли б ти 
зшла^ іжщко, що я зробив!..» — А що там таке?— пита ;кі|іка 
з ляку.— '«Е, каже чоловік, не знаю, чи тобі казать, ця ці: 
то й самому себе стидно, не тілько людям хвалицьця...* — Та 
що там?- каже!— пирцюе, жінка. «Уже, каже, нема тих гро- 
щ^й у нас, що були...»— А де ж ділись?- пита жінла. «Та 
ІДО щ,? » тобі по правді скажу; що я собі надумавсь, щоб у 
^с грошей побільшало, та узяв свойі гроші — цривьяздв до 
радо^яи с капшучком, и піщов до брата, — щоб, бач, братови 

гроші йшли до мойіх грошей... Як упустив йіх у дірку, та й 
зчитав, ц казав: дііть, гроші, до грошей! То. де ти бачила т^ 
убогому те було що богатому?! Як кажуть, що богатому чорт 
діти колнше, то й правда! То так и це: що у брата багато 
грошей, а у мене трошки, тай ті туди упали... и я (с) плачем 
до-дому прийшов...* — Бо братови дужчі,— каже жінка. А як-би 
ти розумний, та привязав віровкою, то б, може, було б и 
держалось.— іі'Т* роцо так,— каже чоловік,- та нічого не по- 
можецця!» - 

(>»р й^к, цанала його жщка, мов мокрим р^дном^: «Де 
9»0Ч9 ^ гроші Ііери, бо що ми робитимем без грошей?!* От 
іюл^^іік каже:— Мовчи, жінко ни лай! я запряжу волии цій- 
ду у ліс— и там йЗфубаю дров, продам, той будуть гроші. 

Ощо ід>йі<:ав чоловік у ліс-^д так зайіхав, що тілько не- 
4о п земля, а то и сам но зна, де він: бо тоді ліса душе 



— 141 - 

мляві були! От шн посїзввв волики під грабом, а сам поні* 
на граба високого, щоб подивицьця, кудою луч(ч)е вийіхать 
От чує - щось гомонить; він оглянуї^сь сюди- 1 уди - коли біля 
його не далеко людей дуже багато, и усе ієлйві люде, з вели-т 
шши усима и чубами, и - як один - у голубих жупанах, и сід- 
лають коні: кудись-то пойїдуть. Дивом дивусцця 90лойк, що 
ище таких и не бачив людей, и перелічив — аж сорок чоловіка* 
« Б, так це то ті гайдамаки, що у нас, у селі, кажвий^ рік 
обдирають пана: що пан розживецця — набере з людей — то 
вони прийдуть, та й обдируть до сорочки: вози понабірають, 
а пан и пані довтікають; вони так просто йдуть— людей не 
займають. Ну, так тепер я знаю, які гайдамаки! не дурно 
пан из трьох сіл избирав громаду и йіх шукав но всьому лісу, 
та й не найшов!... - Та як йіх найти, що вони так собі жи- 
вуть, Щ() й хати не знать -самі двері! *^ Ото усі посідали на 
кові, останній вийшов из дверець и сказав: «Двері, замнніщв! « 
И двері замкнулись, гайдамаки пойіхали 

От, як зайіхали вони — не стало видно, тоді чоловік излів 
вз дерева, та за - воли— и пойіхав туди, до йіх дверей. Оте 
поставив воли, сам роздивився скрізь— нема нігде нікого; — ^щи 
до дверей — двері замкнуті були; він и каже, як казав гдйда- 
мжка: «Двері, одсуньтесь!» Дверці одчинились,— увійшов він у 
халфу: и дуже там гарно було у середині г- а образів на всі|с 
тиах!— дуже гарної... Стіни були муровані, а вікна були по*- 
роблеві из такого ^скла, що не можна було и знати, що вкто 
таіве* — тільки видно и іарно; а лавки були кругом, а біля пе- 
чі стояли засіки, понакриваті білими скатертями. 

Ото він узяв роскрив один засік — там мідні гроші, рвСг 
«рив другий — там срібні гроші, роскрив третій -там золоті 
грош. Тоді чоловік аж за голову ^хвативсь: годі дивицьци на 
уіс:Є'^ давай шукать мішків! От найшов вибрав яких найж|кащик 
и найбільших три ладтуки и набрав: мідник і:рошві один лан^ 
тух, ісрібник — другий, а золртих-п-треій. Ото изклав усі три 



- 142 - 

нішБИ, изверху іфивлав дровами щоб не так видко було, 
засіки понакривав, вийшов с хати и двері зачинив, и сказав: 
«Двері засунтесь!* вони засунулись. От, він за батіг, та вс»ли- 
ків за налигач, та вийіхав на шлях, та сів на вози, та й: 
*Гей! соб! цабб, помаленьку!» Пойіхав собі з Богом, не поспі- 
шаючи: аби на вечір до дому, щоб ніхто не бачив. 

От прийіхав до дому, уже сонце зайшло— стало смеркать. 
Увійшов у хату — жінка побачила, та й каже: *0! хвалить 
Бога, що ти прийіхав, а то я тут турбувалась - чи не лучи- 
лась тобі изнову яка придибашка, що так довго не було!» — 
Ні, каже чоловік, дякувать Боїа, прийіхав благополучно ^ — йди 
тільки поможи скидати дров. - «Добре, каже жінка, —то й хо- 
дім.» Ото прийшли до воза, а чоловік и каже: — Оце, жінко, 
Господь нам дав щастя: я найшов гроші, та це привіз,— де 
ми йіх дінем, щоб ніхто йіх не бачив?— «У коморі стоять три 
жолобки, каже жінка, то туди хіба поссипаймо: у нас ніхто 
не ходить у комору, опріч тебе та мене, -г то ніхто не знати- 
ме.» — Ото, порадившись, так и зробили: один изсипа.)іи —мідні, 
а другий— срібні, а третій — золоті. От насипали три жолоби 
грошей, понакривали, та й жівуть собі по малу— не дуже ти- 
ми грішми шинкують, щоб ніхто не замітив. 

, Ото, порадивпшсь (с) жінкою, каже чоловік: «Еупім па- 
ру волів, та своя парка, то я наберу грошей и пойіду у Крим, 
и там літо побуду, то де-що куплю більше, то не так буде 
знать; а то, щоб люде не постерегли, то ище буде клопіт бо 
уже и так дуже на мене поглядають, як я піду у церков.» 
Ото так и зробили: пойіхав чоловік у дорогу, а жінка зоста- 
лась нз дітьми. 

То це брат баї^атий и пошле жінку свою, щоб роспиту- 
валася: де убогий узяв грошей, що купив пару волів и пішов 
у дорогу. То жінка, убогого брата и каже: «Які наші гроші! 
стяглис на ту скотинку у велику силу, та й Бог його знав, 
як буде: пішов у дорогу, а я тут з дітьми великого горя на- 



— 143 — 

4 

беруся... Коли б хоч благополучно прийіхав!» И так ятровки 
дві збируцця, побалакають, та й розійдуцця. 

Нічого багатий брат и не дознався — ^и тяжко йому! Аж 
тут прийіжає убогий брат из дороги и приганяв дванадцять 
пар волів: шість маж соли, а шість риби; а жінці турецкойі 
матерьйі набрав на спідницю, на хвартух, и на корест и на 
юпку, ище й турецку хустку, и дітям усього понавозив— уся- 
ких басаримків. — Ото попродав він воли, и сіль и рибу попро- 
даву и зробив собі лавочку, и накупив усякойі материйі, и став 
торгувати, и розживацьця, и став багатіть. А багатого брата 
дуже у серце коле: де бідний набрав грошей, що так роз* 
жився? 

Ото прийшов празник— чи Різдво, чи Великдень -а убо- 
гий брат и каже жінці:. «Знаєш ш^о, жінко: покличмо ми бра- 
та мого до себе у гості — може, він не погордує тепер нами! 
бо Бог дав на те людям праздник, що родина до родини йде; 
а я відколи женився, то не був у мене брат и за порогом, не 
то у гостях.» Ото, порадившись, тав и зробили: покликали 
брата. 

Прийшов брат багатий из жінкою — ^ище и радий був, 
що й<^го покликав убогий. Ото гуляють собі та бенкетують. 
Ото підпили трохи; а багатий и каже: «Скажи мині, буд ласкав, 
брате; як ти забагатів?» — З, брате, каже убогий: такминіБог 
дав! Ти ище, брате, не бачив мого зерна, та й кажеш, що я 
забагатів, — аж ходім у комору, усі ходім!» Ото увійшли у ко- 
мору, а бідний брат привів до мідних грошей, та й каже: «Оце 
у мене овесець!» А пришли до другого жолоба, а він каже 
на срібні гроші: «А це у мене пшиниця!» А як прийшли до 
золотих грошей, а він каже: «А це у мене саме чоло.» А ба- 
гатий брат аж за голову ухвативсь, та й каже: — Брате-голуб- 
чвку, скажи мині де ти йіх набрав, що я зроду багатий, а 
у мене стільки нема, як у тебе? — А убогий каже: «От, 
брате, я тобі скажу: не находив ти часом у себе як капшучка 



■— І44 - 

йз грйшми?* — Де ж то! найшла моя жінка, КАже багаї'ий,— й МИ 
його кочергою вигорнули из комори, думаючи, що то які чари; коли 
роздивимся — аж там гроші; то ми гроші забрали, а капшук вики- 
нули. * — «Ото ж мій капшук! * — каже 5 богий. — Пита багатий: — Як 
же він попав тудл? - «А так, каже, убогий: я заробив грошей трош- 
ки й хотів, їдоб побільшало, и прив-вязав до палички, и Казав, уігу- 
€тивши до тебе у комору: йдіть, гроші, до грошей! От нитка 
розвьязалась— и вони туди упали А як прийшов додому, та 
скозав жінці, то вона на мене як напалась, — ^то я пойіхав у 
ліс и надибав, де живуть розбойники: и як вони вийіхали на 
здобитки, то я пішов у йіх хату- и там так усього багато, 
що я не знав, що й брать,— и я побачив, що там стояло три 
кодовби, накриті білими скатертями; я подивився- аж там гро- 
ші, - от, я й набрав грошей — и це трохи розжився .. А це 
знову хотів йіхать, та ніяк не пре'ерусь. » — Ото багатий брат 
и каже: *Скажи мині, будьласка, братіку, де це той льох ЧА 
хата йіх, и як ти одчиняв, бо то у гайдамаків повинні бути 
добрі замки— и, мабуть, живуть, що йіх и не замітно, де ха- 
та: що стільки йіх шукали громадяне, та й пан сам скрізь 
йіздив, та й не найшов.* От бідний брат и каже: — Я тобі 
<;важу, братіку, тілько нікому не кажи и сам не йідь, а колись 
наіідем у-двох.— «До'^ре*, каже багатий брат. А убогий и ка- 
ле: — Зйавш же ти, брате, того граба, що скоро вий хать з 
Довгого яру,— и там стойіть дуже великий граб; а проти того 
граба, у ярку, єсть двері того льоху.— «А як ти відчинив?* 
пита багатий брат, — А так, каже убогий: я сказав: дверіу од- 
чййіцця! — то вони й одчинились; а сказав: зачиніццй! то вони й 
8а?№илиСіь. 

Ото, погулявши, побалакавши, роспрощавпш(й>), пішов 
<аі*йтий брат до-дому из жінкою, а убогий став убіраі](ьчя у 
ярмарок.— От, склався и пойіхав; а багатий брат цііу ніч не 
€йав--усб складався, та приготовлював вози, а вранці запріг 
дванадцать пар волЬ и пойіхав у ліс, де живуть гайдамаки 



— 146 — 

щоб усе забрати, а жінці сказав,— яв хто спитаб, тощобсва- 
зада, що цобіхав у ліс по дрова. 

Ото приВіхав туди, де брат казав-- аж воно тав н в усе, 
—тільки не було розбойнивів: кудись Шздили. От він позавер- 
тав вози, пішов до дверець, та й важе: «Дверці, одчиніццяі» — 
Дверці одчинились. Ото увійшов він туди и не знав, на щд 
уперед дишцьця и щд брать. От кинувсь багатир зараз до 
грошей и насипав йіх на шість віз, а на шість усявого збіжа 
— тільво йіхать, та й годі!— От подобалась бататщюві одна 
ивона— Богоматир, вотора стояла на повуті, у самому золоті, 
и дуже гарна — ти він став на лавву и взяв Шйі, а повернувсь 
до дверей, то дверці зачинились и він остався у хаті. Кинувсь 
одчинять — не одчинить; він уж>е усяв казав— не одчиняюцця; 
він и важе: «Це мене Богоматир навазала!» Ото поставив 
ивону, де вона стояла, сам став відчиняти — ^не одчине; шував 
сокири, щоб прорубати дірку и вилізти -та не найшов; хотів 
у вікно лізти— залізні вікна— не можна; уже він и плакав и 
кричав— нічого не помогалось.... 

Уже день минав, а вечір настав. Гайдамаки прийізжають 
до-дому, а отаман по п^реДу,— як побачив, воли и вози з до- 
бич(ч)ю, той аж крикнув: «Ей, брати, щось у шц; хазяйінуб! 
глядіть, щоб у вас були готові руж(ж)ай самопали, бо, може, 
тут и багато де-кого с!» Ото прийізжають до хатки - нема ні* 
кого, тілько воли та вози стоять наготовлені. Отаман скочив 
с коня— до дверей: двері були зачинені; він каже: «Скорій, 
хлрпці, кругом хати ставтесь! а дб-яю, нум йти у хату. — От 
и кажуть: «Дверці, одчиніцьця!» Дверці одчинились. А бага- 
тир прожогом — хотів утекти поміж ними, — так його и хватиди 
на списи, не дали йому й пирхнуть!— и закололи, тільки ос- 
міялись: «Отака ловись! один чоловік а нас сорок, та й пере- 
лякались!... Нум щукать по кутках, щоб де хто не зоставсь 
ище.... И як він цюди добився?!» Ото шукали скрізь --ніі?де 
не найшли нікого. 

19 



— ЇЖ - 

іОіг^ яосяцдши все, яв було^ поносили 8 возів, а ьош 
позагонили у далекі льохи. От отамай и каже: *ОрЄїіер, брати, 
вошдавно^ одютанем и псфадиися, щд, будем робить из чоло- 
щтш ощш'ь,— бо вій не одан, а — видно що в його сімія є, 
— ЙЛ-4Ш Я08наци|я?» — Ото порадили: за&онать на притині два 
Ш>щт в довіоить його за руки и за ноги: хто буде йти проз 
іргсі^^^в рідня, то заплаче, то тоді можна буде дознацьця. — 
0(г пав и аррбішії зшопади стовпи и повісили тіло, и два гаВ- 
яамаки стерегли, поки хто йтиме. 

Л тою багатира жінка ждала-ждала— нема чоловіка, во- 
ра до і^та побігла, та й братові: «Будьласкав, Охриме, йди 
щуїсац свого брата, бо уже, мабудь, нема його и на світі: з 
Ііолі^ші тоь иойіхав по ті гроші!» Брат з ляку аж за голову 
]щв№ивсь:г-г-Тепер же нема його живого! я йому казав, щоб 
ш сам ае Шхав!.... 

От запріг кшячку й пойіхав туди прямо; коли дивицця - 
біля критмни сто&іть два стовпи и висить його брат; він узяв 
пойіхав и пойіхав дальше — ^кругом об^йіхав и вернувсь до-дому. 
**Чйкі й важе ^товій: «От, я бачив брата, — піди, коли хоч, 
В- ти водиииеь: там на стовпах висить; тільки й не плач не 
ждаш: у ішне жінка плоха то ти будеш мині за жінку, та Й 
бріш собі ашть твхшьво- однаково можпа и по дві и по 
чри- шнви браФи. » 

Ото вона пішл^а, од(д)алики подивилась, тай вернулась: 
«І|е ватєфшю, каже, щоб не плакать! »--^0т він каже: — Коли 
т вйі^^шцп, то во№ми уберися, як панська наймичка, и на- 
йщ№і йжятт т віокп», з медом и з горілК(ш повний кошік, 
т Ь вдв шов ТІ стовпи, де висить брат, та й спуткнйся, та й 
уовдв вароцшв в вобйй ти шляшеи — и пла^^ стільки тобі хо- 
«їда. А яв я^ опитає: чого ти плачеш? то ти скажеш, що 
вошв од панів, несла оцього до(}ра до дря^их панів, и це не- 
щастя лучвлоев: упала и побила усе!» 

Ото вона такг и зробила. И як упала недазгево Шя свого 



зддовка^ #к ш^ила вляшш, ш етала іч)л(к№и^^-^то рскбойник 
вийшов и став йійі питати: «Чого ти плачеш?^» А вона й снаг 
зала: «Лв нині не плакать, воли оце уее цанеьве^- те ц^ 
мині буде, що побила ,усе!> От, виплакавшись добре. за сим 
чоловіком, и пішла до-дому. 

А у ночі посходились усі гафдашпш. «А іцо, миа^ггі^^ 
ніхто не був?» — Ні^ - одвавав гайдамака: тільки одиа (моло- 
щца?) од панів несла повний кошив бутильов ив медом *)№ ^ 
вишШі и упала, и побила, и дуже плавала.. ^ 

Ото вони увяли того багатира и донесли на сюв тш^ 
ще, дорізали його на шматки, почетвертували, и ооровскіада^ 
ли до кутвах, а на повута голову полоаеили; а самі пойікаїііі 
на здобитви« — А брат виліз на того граба и сидав, іюзш Шн^ 
дамаки виіймли; послі вліз, подививоя — ^нема нігде нііоого; ш 
пішов у йіх хату, подививсь, що брат пошмато]іаш(й)у ^9»ів 
свлав його у мішок, положив ва віз и шюів даидоіішу^ 

Прийвхав до дому, стали радицьця:— як би йога^ юпшю 
и заховать по важону? От усі радаїщя— н« ттщ що й ]^ 
бшпр^ От у йіх була дівваг-чорнавва^ служила. Ої вмй й ш- 
жуть: «Повливать йійі; чи не знав вона вого- такоі^сі, щоб' 
умпл ившить?« Ото запитали йійі, вона и важе:-^^ зшю тут 
недаибево тавого діда, що велись лш)хей лічив, а тепер* іідмк 
(е)пшвав; воли хочете, то я до його піду: яв що схоче, Щоб' 
й(нч)і привести, тав щ^^ ош завмвать, щоб не вяав, де віи^ ж 
був,-і— то я його приведу. 

От, порадившись, и пішла дівва-чорнявва: «Та& и тах^^ 
каже, дщсю!» А він и каже: «Добре;— яв даєте схо варбова»^ 
цю, то уже піду, хоть очи завфяжи* ^Ото оторгувадись, загая-^^- 
заоа очи ш повела. Ото прийшли у каїт;^ розвшвоіа оти, иіщав 
діді тоіо чоловім, заплатили йому, знову завіявали очи и ію^ 
вела дівва чорнявка до його хати. 

Оїо вшила сврівь чутва, що* багапф ве здужа^^ а діипб 
чермявв4 вожний: децф біт у одтеку-^береї ліварстіо; і^ яг 



— 14» — 

хто сїштаб: на що? то вона важе: «Хазяїн не здужа.» Оте 
новиливаихгь, а за другим йде. И так три дні полічили; а так 
сказали, що умер багатир. Його дуже гарно ховали — аж три 
попи було, а обід дуже великий зробили. — упослі багатарбва 
перебралась ув одну хату, и стали хузяінувати у купі и тро- 
зщ забувати цього клопоту. 

А гайдамаки прийіхали з добитків— аж нема того толо- 
віка;— дуже вони здиврадись. От посідали усі за стіл, а ота- 
ман на покуті, и застромили ножа у стіл, щоб усі мовчали и 
слухали, що отаман говоритиме. От отаман и каже: «Слухай- 
те, брати, мойі, що я буду казати! Це дуже погано, що хтось 
хозяинуб у нас, и як дознаюцця ляхи, де ми, то усі чисто 
пропадемо, не тілько наша здобич; бо вони на нас зуби гос- 
трять. А може між вами в такий, щоб яким-небудь побитом 
одшукав цього хозяйіна: — дуже йому хорошого коня даю за 
те; а як же підманить, то оцім ножем голову зрубайім. «От 
один каже:--Я найду.— Ото усі устали (з)за столаї и той гай- 
дамака став убірацьця: надів на себе рясу чернечу и шапку, 
и рощесав чуб, и попрощався и пішов у тород роспитувацьця, 
що у Шх чуть. 

От, прийшов у місто, и ходить и роспитубцця, що чуть. 
Ото якось попався гайдамака до того діда, що изшивав бага- 
тира. От и каже гайдамака: <Що у вас, дідусю,— чи скрізь 
тихо? чи не убралось яке лихо: не чуть у вас часом про гай- 
дамаків?»— «Б, паноче, нічого й казати про гайдамаків: то у 
нас свойі люде;— дякувати Бога, вони нас не зачіпають, а па- 
нів хоть обдирають, то йім так и треба, бо вони людей да- 
ру ть.»—( А йіх піддирають розбойники: за йіх не правду, сказав 
дід, тай задумався, повісивши голову.) Ото подумавши, помов- 
чавши, та й каже дід: — «Ось як мині лучилось, оце на тім 
Т9ЖНІ, то правда, що диво: то уже живу на світі дев'ьяносто 
років, тай. не чув такого, дива, як прийшлося самому робить!» 
— ^Що ж там таке за диво?--^идїаб гайдамака. *-А дід и каяе: 



— 14Й- 

«Ось послухайте, наносе, що було: прийшла до мене дівчина 
чи іюлодиця, та й каже, щоб я пішов чоловіка изшивать, и 
договорилась так, щоб мині очі завязать—и я пішов, чи вона 
мене вела, бо я нічого не бачив. От, як прийшли и як изшив 
я того порубаного та поколотого, и завязали мині очі и при- 
вели до моєї хати - та оце я й досі думаю, що воно за чоловік 
був так помучений?*— От гайдамака и каже:— А чи намож- 
на, дідусю, щоб ви мині показали: де це та хата, що вам та- 
ке трапилось?— «Чом не можна! тілко завяжіть мині, паноче, 
очи, — ^каже дід,— та я туди просто йтиму, куди вона мене ве- 
ла, тілько придержуйте, щоб де не спіткнувся та не впав.» 

От, як-раз дід довів гайдамаку до тійі хати. Там гайда- 
мака написав щось на воротях, попрощавсь из дідом и пішов 
до свойіх братів у ліс. От, росказав оце усе отаманові, щ5 
йому було. Отаман сказав, щоб усі готові були, бо у-вечері 
йіхать. 

А дівка-чорнявка вигонила до череди и побачила^ що 
щось у йіх на воротяхь написано, а на чужих— ні;- вона 
узяла и понаписувала на убіх воротях, котрі стояли під-ряд,— 
сама нікому нікому нічого не каже. 

Ото прийіжають розбойники у ночі саме до тийі хати, а 
атаман и пита: «Дкий же ти положив знак, щоб напрасно 
людей не обідить?»— А такій, каже гайдамака: —написав на 
воротях!— От стали дивицьця — аж на усіх воротях написано. 
От отаман и кричить: «Лк же це на усіх понаписував?: ти 
дурний, чи що: хиба усіх людей будем мучить? пропади ти 
луч(ч)е сам, що нас усіх підвів!» От и зрубав йому голову; 
той с коня упав; отаман сказав, щоб його узяли и у Дніпро 
укинули, а самі пойіхали на своє жилище. 

Ото на другий день убрався другий гайдамака купцем и 
пішов шукать того діда Ото знайщов, роспитався — ^дід и цього 
повів до тийі хати. От цей гайдаиака замітив яки хлівці 
стоять, як и хата стойіть, як и комора стопіть, як саж стойіть, 



и нідЦішав до вікиа^-а там ище топилось: дівка порадасц а 
їщЯцщ зііфізаБ козла и саме білував. — (издіймав щкуру.) От 
гавд^мака написав да врротях: «варицца козел,» и сам пода- 
кував дідові и попррщався и пішов у своє місце; а дід ообі 
пішов. 

От прцвшоВу усе росказав отаманові и усім, пц) як вів 
завдав, и як написав, м як його дід водив. 

Д дівка чорнявка вийшла корови дойіть, и скрвзь обди- 
вщаеь; коли дивицця— аж иа Шх воротях написано: «варвцця 
козел»; вова узяла из% свойіх воріт изстерда* а на усіх воро- 
тях понаписувала: «варицця козел.» 

От, у-ночі, црийізжають гайдамаки; на усіх воротях 
понаписувано, а на тіх — ^ні, що гайдамака сказав: що «оце 
та хата и це той двір,»*- тілько не написана на воротях; «а 
Ну ішм, вадисАВ.»— От отаман и каасе: «Е, брати, нум вер- 
тацьця до-дому: у2ке ж мині усіх вас не перебить и дхдай, 
Обцинцщ ради Хрест9> Д<^ мушть! А тут в якась цімецька 
штука, що усе оце робить; а ми якимсь инчим нобитом првій- 
дем.» И так дойіхали до свосі господи. 

Ото порадивши, що тут ро(^т,-- отаман и каже: «Що ось 
що, хлопці, ми зробім: запряжем ми усі коні и поцдадері боч« 
ш и ви уси повлазьте у бочки (из-легка позакривать, два), а 
в одну бочку насипмо оливи, и я зроблюсь купцем и буду^ ка- 
88ПЯ, що я оце доставляю оливу у Полтаву,'— а там « дуже 
великий купець, то це йому. И упрошусь я туди ночувать— 
ж там, М0ЖЄ, підгуляШм,— бо я (з) собою наберу (у)еяких на- 
дитвівз! -^От, так порадивши, и зачали робить. Сорок бочок 
нагот<>вили, а тілко у одну насипали оливи, та поваврага» 
коні, самі повлазили у бочки, а отаман поганяв коні и Шде. 

От^ прийіхав до того двора и став прохацьця на ніч, 
щоб позавозить бочки у двір и зачинити добре, бо у* його не 
було, щоб стерегти. От вийшов той хозяйііі^ та, й став рошя- 
туваїги: хто він таагїй. А. гайдамака » роюавуву-^двичайшч 



бреше. -^Ото чоловік, вислухай усе, що казав ґайдамака,— к 
казве: «Ви ж, будьласкав, добродію, роспрягайі*е коней й усе 
так и ссавляйте: тут вам шкоци ніякойі не буде; а я найми- 
тові прикажу, щоб поглядав за кіньми. А вас прошу щиро 
йдіть у хату! «Гайдамака звичайно подякував. 

От, як упорав, и приказав усім свойім хлопцям, щоб 
вони не спали: «И як, каже, усі поснуть, то я буду Сперва 
кидать мал№ьким кам]ті(н)ям, то ви приготовляйтесь; а як уже 
стану кидать великим камін(н)ям, то просто йдіть у хату и 
почнем хазяйінувати по своєму.» 

Ото увійшов отаман у хату, и ста.іи йім давать вечеряти. 
От отаман виняв пляшку горілки, а другу наливки, а третю 
меду--и тут такий бенкет підняли, що ну! и співи, и танці, 
и усе... 

А дівка-чорнявка пораецця у другі хаті— оджимае сороч- 
ки. От увіходить наймит Петро, а дівка и каже: «Будласкав, 
Петре, піди до хижі, пошукай: чи нема де у нас свічок? а "ґо 
мині ище багато прать.» От Петро и каже: — А ти, дурна, не 
знаєш що й робить: у нас у дворі є багато бочок з оливою — 
пішла та наточила, то й було б с тебе чим свігить и на зав- 
тра, не то на сьогодні— однаково біля йіх нікого нема. А хй- 
зяйій так загулявся, що й усі можна бочки повивозить, — то й 
не чутиме: такій куций бал підняли! -От дівка-чорнявка й 
каже: *Та й правда, — піду нато^їу цебер, то й буде з мене 
на цілу зіму. Посидь же, Петре, у хаті, а я побіжу та вто- 
чу.»— От и пішла дівка. " 

Тілько що узялась за ^шг, щоб одиткнуть, а га^дамака 
н каже: «А що, чи готово?» А дівка-чорнявка и охолола, та Й 
каике:— Ш, ще! — ^Прийшла до другоі бочки, та й застукала - 
и там йб^аецця: «А що, чи готово?* Вона до всіх бо^ок и 
щяа й Стукала, а йІйі усе гайдамаки питають: «чи уже гото- 
«во? а вона одказує, що «ище»; тільки пішла до крайньойі 
в(г*юІ--й еґукалй-сїукалй, й тал мбв чало,— Ч^о в тій бочці 



-152 — 

була олива. От вона наточила оливи и унесла у хату; нікоісу 
нічого не кажучи, затопила и поналивала у вазани оливи и 
понаставляла у піч. Як олива закипіла, а вона виносить на 
двір, — одтика воронку, и по два кухлі у кожну бочку, — и віісно 
закривала, щоб дух не виходив. И так дівка-чорнявка усіх 
гайдамаків подушила! Послі виходить - стука, та вони нічого 
вже не казали: мовчать... бо були не живі!.. 

От нагулялись и полягали спать усі, а гайдамака, хоть ліг, 
але не спав. Ото чус, що усі поснули, — він почав кидать ма- 
ленькі камінці— не чуть; він зачав и великі кидать камінці — 
усі мовчать, не вилазять из бочок. От він як росердицця, як 
побіжить сам до бочок, — розскрив одну— аж, лихо! не живий!... 
він до другоі — и там так... він до у сіх стукав— не чуть го- 
лосу... він через тин так и перескочив, та на втікача! Ото 
утік до своейі хати, та й сидить та, мов не живий. 

Ну, ото повставали усі, а хозяйка и каже наймицці, щоб 
готовила снідать за-для того купця. А вона и каже: ♦Огля- 
діцця, чи є той купець.» — А де ж? — каже хозяйка. «Е, каже 
дівка-чорнявка: поминайте як звали! уже він давно утік: и я 
цілу ніч не спала та його доглядала, та й доглянула: — побіг 
мов божевільний! А то ви думаєте, що олива?— ото ті сорок 
розбійників, що дядька зарізали; а тепер же и вони пропали: 
я йіх подупшла усіхи 

Ото хозяйка з ляку до чоловіка побігла, розбудила и ро- 
сказала; тай схватився-та туди, до тіх бочок; стали одби- 
вать, дивляцця — аж правда... Господи! хозяйін не «знав як 
и дякувать наймицці за це. И стали радицьця, де тіх гайда- 
маків діть. А дівка-чорнявка и каже: «викопать у саду велику 
яму и туди йіх поскладать усіх и закопать.» Ото так и зро- 
били: гайдамаків заховали, а бочки поскладали у повітки, и 
коні позачиняли, щоб ніхто не бачив,— та й живуть собі, осте- 
регаючи того одного, атамана. 

А той сердешний отаман сидів-сидів, а послі набрав оов- 



вний віз усявойі матерійі и усьрго, и поШхав у город, и вуїш 
лавку, и став торгувати. 

Ото и познакомився из того багатира сином. От син и 
кличе його до себе у гості, а гайдамака и каже: *Я тепер 
не піду, а піду у неділю; глядіть, щоб була гарна музика, 
щоб гарно погулять!* От він каже:— Добре.— Тай сказав 
батькові. Бони и приготовились гарненько и музику кликнули. 

Ото приходить и той купець у гості. От гуляли-гуляли, 
н танцювали, а потім купець и каже, «чи нема якойі дівчини 
щоб потанцювала?* От хазяйін и каже, що «у нас є дівка- 
чорнявка.» И вона увійшла и стала танцювать; и як окрутну- 
лась, та вихватила у його зза халяви ножа, и замахнула — й 
одрібала гайдамаці голову. Тоді усі наробили крику,— то вона 
сказала, що «це той гайдамака, що тоді утік!* Коли роздив- 
ляцця— аж правда. 

Тоді усе забрали, и його заховали, и пойіхали у ліс до 
тийі хати— и там усе позабирали; а дівку-чорнявку из сином 
извінчали. От, та й досі живуть и хліб жують, и багатіють. 

Оце казка! 

(Записана М. Нечипоренковою, изь Еанева; передал'ь М. Г. 

Щербакь.) 



34 

БЕЗЩАСНИЙ ДАНИЛО и РОЗУМНА ЖОНА. 

Як був собі безщасний Данило, да слудив, — служив год 
и другий... ПІ^о дослужить грошей, да де заховає, то огледиц- 
ця~аж уже й нема! Бін служив, може, год з десять, -да все: 
що заховав гроші, да пошука — то й нема. 

От він пішов. Йде та йде -аж у чоловіка камінець 
деашть перед порогом, щоб не грязько було, — ^половдна ка- 

20 



— 154 — 

ч 

хінця... Він каже: «Доров був, дядьку!» — Той каже: «Здоров!» 
«Чи не треба тобі наймита?» — сЧому б, каже, не треба? да 
нема грошей, — нічим платить.» «Я, каже, дядьку, наймуся в 
тебе за цей камінець— год буду: щоб я знав хоть, шо в мене 
камінець буде. «Баже:» Ну, як хоч: хоч и служи!» 

Він служить год. Вислужив год— и дав чоловік йому той 
каминець. Він тільки шо в руки взяв, — камінець упав и роз- 
сипавсь... А той чоловік дав йому злотого грошей. Він и пі- 
шов. Аж чоловік горшки віз, та й побив... Він купив ладану 
за цілого злотого, узяв там черепок, вийшов на могилу, нак- 
лав ладану, запалив.... Прилітав янголь: «Прислав Бог: чого 
ти, безщасний Данило, так Богу годиш?» А він и каже: «То- 
му, що— скільки служив, да нічого не маю... Бо що заслужу - 
аж уже й нема.> Бог присилав у другий раз. «Піди, скажи 
Данилу: чого він лучче бажав: чи здоровая, чи великого ба- 
гатства, чи умнойі жони?» Янголь прилетів, да й каже йому 
так. Дак він каже: «Я не знаю, що вам проти сього казати.» 
Янголь його посилав: «Піди, спитай: там три плуги оре. » Він 
пішов. Прийшов до первого; первий каже: «Я не знаю.» Він 
до другого; и другий каже: «Я не знаю.» Він до третього! тре- 
тій, каже: <А що ж? скажи, щоб умна жона була, то в. тебе и ха- 
зяйство будеть. В мене, — той чоловік говорить,— нерва жінка 
була такая що ховалася й худоби не було! «Він пішов, янголю 
сказав, шо говорцв той чоловік, що» умной жожни от він по- 
летів, той янголь, а Данило ліг на могилі и заснув. 

Приходить з неба святого Петра дочка йому за жінку. 
Прийшла вона и будить його: «уставай, Данило, ходім, де твій 
батьківсьскій друнт, да підем, да повінчаємось!» Він каже;» 
Нема в мене ^унту батьківського.» От пішли. От він н по- 
вів—аж батьківський ^унт: так Бог дав, шо стало. У бать- 
ківській хаті прибрато; хата вимазана; перини лежять... Вона 
на його каже: «ПІукай, Данило: де тийі гроші, що ти <щів.ввІ 
Де ти йіх ховав?» До то, було, походить, то немає; а то— Д€ 



- 155 — 

пошукав, де поховав, то й єсть; да всі познаходив. -Пойіхали, 
повінчалися, и живуть там па батьківськім грунті. 

Пан позавидовав, що в Данила жінка гарна,— хоче од- 
нять. От и сказав: ^Данило! щоб наробив пива, а як не на- 
робиш,— дак я скажу правду тобі, що я в тебе жінку заберу!» 
Данило зробив; одвіз тес пиво, оддав. И дав пан йому дере- 
во, щоб він зробив живі гусли,— каже: «Тіко не зробиш, дак 
заберу жінку!» Коли він привіз до дому тев дерево и плаче, 
шо: «Я зроду й не відав и не знаю, якийі там гусли живі!» 
Його жінка каже: «Не журись, Данило, — лягай спать! «Дани- 
ло ліг спочить. Устав— аж уже й гусли готові; він на повоз- 
ку, та й повіз до пана. Пан звелів, щоб повигонили кури й 
гуси, и воли й коні. Данило вийіхав у двір; пан каже: «Стой, 
Данило!» Тут повигонили те все.... Пан из баринею в комна- 
тах був. Данило як різнув на гусли,— так кури й гуси, воли 
й коні танцюють, а пан з панію и собі в комнатах танцюв... 
Уже втомивсь, кричить: «Годі, с. . . . с. . Данило!» То Да- 
нило як різн^ то пан аж місця не найде— танцюв! 

И звелів Данилу: «Біжи, Данило, на той світ до мого 
батька, да спроси: як умирав, де він гроші поховав? А тіки 
не справисся, так жінку заберу!» От Данило пішов. Прийшов 
до дому, та й плачеть, що: «Як мині на той світ дійти?» От 
вона: «Ляж, Данило, да оддиш! » Він ліг, оддихав, устав; вона 
дала йому клубочик, и каже: «На цей клубочок, да вийдеш 
за царину, да й пустиш оцей клубочок, то він тебе доведе 
аж на той світ. 

Він виняв клубочок, пустив,— клубочок покотився, да й 
покотивсь. От він дійшов аж на той світ. «Драстуйте, пане!» 
— «Драстуй, Данило!»— «Де ви, каже, як умирали,— де ви 
гроші поховали?» Каже: «Під зальним кри.іьцем листовим за- 
лізом закриті у казані.» 

Данило прийшов, да те й сказав. А пан не вірить, ка« 
же: «Як можна,— ти б дойшоз?!» А старий пан написав зіі- 



- 156 - 

писку Данилу,— дак він показав з^іписку. Пан узяв, да й ро- 
скидав крильце. Подивились— дак так! Дак він забрав тийі 
гроші, и Данилу третю часть оддав. 

і 

(Записана вт> Лохвицкомь у. Полтавской г,) 



35. 

ПРАВДА ТА НЕПРАВДА. , 

Раз Правда зустрілась из Неправдою «Здрастуй, сестри- 
це!* каже Правда Неправді. «Здорова була!» одказує Неправ- 
да. «Нам по одний дорозі йти, дак ходім, коли хочеш умісті. » 
— «Дак и ходім же.» — сДа он-ш;о, сестрице, я тобі скажу: 
ви будем умісті йти, дак зперва твоє будем йісти, а тоді 
моє.» — «Дай добре ж, сестрице>, каже Правда. , 

От йдуть вони, да й йдуть. У Правди и торба вже спо- 
рожнилась. Захотілось Правді йісти, да вже у йійі нема нічо- 
го. «Ну, сестрице, каже вона Неправді, моє пойіли, — нум же 
тепер твоє йісти. > — <Е, ні! вже сього не буде: я не люблю 
по правді робить, и ти дурна, що по правді робиш. Не дам, 
хоть из голоду умри.» Гірко стало Правді, да треба терпіть. 
Терпіла вона, терпіла, да ни як не втерпіла: попросила изнов 
у Неправди йісти. «Коли ти хочеш, щоб я дала тобі йістй 
даЬ дай одно око виколю. > Заплакала Правда.... дала око ви- 
колоть. «Лучче, думає вона, дам око виколоть, ніж умерти из 
голоду.» 

Прошли вони скильни там врем(%)я; Правді изнов захо- 
тілося Мсти, «Дай, сестро, йісти!» просить вона у Неправди. 
«Дай друге око виколю.» Дала П{)авда й друге око виколоть. 
Як виколола друге око, то й пошла собі Неправда од Прав- 
ди, і Прощай, сестро, каяіе в^іна Привді: тепер мині найти з 
тобою!» 



- 157 — 

Зосталась собі одна Правда, да тилько плаче гирко. Иде- 
иде, коли чує— ліс шумить. «Що ж тепер робить мині?» ду- 
має вона, бідненька, сама собі,. «Излізу на яке-небудь дерево, 
да переночую, щоб звірюка яка не напала на мене.* 

От, излізла вона на одно дерево, да й седить там. Коли- 
ось чує — йдуть дЬчата, паробки; співають, жартуюцця. Прий- 
шли вони до того дерева, шо седіла Правда. *А де, кажуть 
вони, будем гулять?*— «А хоть и пуд оцім деревом,» Одві- 
чають. *Да на сьому дереві, кажуть, така роса, що як пома- 
зать сліпому очи, дак вин и дивицьця стане 

Почула Правда сійі слова, да й дожидаєцця уже ранку, 
щоб попробовать роси. Дівчата ж из хлопцями начали гулять. 
Гуляли вони, пили, йіли усе добре, да й пошли собі назад, 
покидавши усе, що позоставалось— и питиме и йідпме. Як 
тилько пойшли вони. Правда излізла зараз из дерева, да й' 
стала йісти да пить, що позоставплось; а виголодалась уже 
була добре. Дождавшись ранку, помазала собі очи росою з то- 
го дерева, що седіла, и стала бачить. Тоді вона помолилась 
Богу, да й пошла собі у дорогу. 

Пуд вечор прийшла вона изнов у ліс. Так як и вчора, 
излізла на дерево гі чує изнов, що йдуть да співають хлой^і 
из дівчатами. «А де будем гулять?» гукають хлопці, прийшов- 
ши до того міста, де була Правда. <А хоть и пуд оцім дере- 
вом», одвічають другийі, указуючи на те дерево, де седіла 
П|)айда. «Да се ище й дерево не просте, обизвавсь хтось. Йа 
йому* роса така, що як-би помазать якому сліпому очи, цак 
він би і сьвіт Божій побачив. От як-би хто изнайшовсь такий,) 
щоб, набравши роси из сього дерева, пойшов у таке-то. цар- 
ство,— у тому царстві царь; а у царя, дочка, да сліпа. Казав 
царь, що як-би вилічив хто дочку його, даі^ ничого б непожа- 
лів для того из свого добра*» 

Правда се все чула. «Мині дав так Бог, що я стала ви- 
дющою», думає вона сама собі, «поможу ж я и тий царевні, 



- 158 — 

що сліпа.» — Парубки ж из лівтатами гуляли, пили, йіли, дай: 
пойшди назад, покидавши, що иозоста6а^кось. Правда изнов, 
такь як и вчора, излизла"" из дерева, да й пудкормилась трохи 
тим, що позоставалось од хлопців да дівчат. Послі сього, спо- 
рожнивши одну пляшку, да назбиравши в йійі у-ранці цілю- 
щоШ роси, пойшла у теє царство, де була сліпа царівна. 

Довго вона ийшла у той город, де жив сам царь из слі- 
пою дочкою. Тут зараз донесли царю, що у його город прий- 
шла така молодиця, що берецця виличить дочку його. Царь 
зараз велів позвать йійі. Прийшла у хату до царя, коли ди- 
вицця — тут и Неправда. «Се й ти тут, сестро?» питає Прав- 
да у Неправди. «Еге! коли б тн знала,— я уже . и світ увесь 
пройшла», одвічае Неправда, «А ти ж чого тут?»— «Того да 
того», каже Правда, да й росказала, чого вона прийшла и 
щ6 из нею було. Послі сього помазала вона цілющою росою 
очи царівні — и ся стала бачить усе так, як-би не була и 
сліпа. 

Царь же бачить, що Правда из Неправдою розсказув 
так, як давняшня знакома, да й питає у вйі: «Де ти из нею 
бачилась, и що, и як, и коли?» Привда и розсказала царю 
усе по правді: як вони йшли у двох, як Неправда йійі очи 
повиколювала, як вилічилась; сказано: усе росказала, як було. 
Царь, як кончила Правда росказувать, извелів узять Неправ- 
ду, прив('ь)язать йійі коню до хвоста, да й пустить його на 
волю, щоб розніс йійі. «Оттак, и с&азала Правда, прошла во- 
на сьвіт- назад не вернулась!» 

(Записана в:ь м. Батурині, Бонотопскаго у., Черниговской 
губ.; перепечатана изь Черниговскихі губ. Відомостей 1860 

года, № 15-й.) 



— 169 ^ 

36. 

ГОРДИЙ ЦАР. 

Десь-нідесь, в деякім царстві, в деявін-сь государстві, - 
не в нашій землі, не за нашойі лаігьяти, — жив собі цар, да 
такий гордий, такий гордий, що не превиди Господи! Хто б 
йому щд ни радив, щ5б ни казав — ^нікого не послухав, а ро- 
бить усе що тилки йому на думку упаде— и ніхто йому пере- 
чити не смій! Засумували усі министри да бояри, засумував 
и люд увесь. 

Раз пішов цар до церкви. Слухав — ^шп читав святе пись-. 
мо... Якесь там слово йому не вподобилось, ^ мині й казали, 
да на старість я й забувся. Після служби, йде цар до дому, 
и звелів попа привести. Приходить піп. «Як ти посмів чита- 
ти таке й таке місце?*— «Як же не читати, каже, коли напи- 
сано.»— «То щ6, що написано? Це буде написано не знать-щд, 
то ти й читатимеш? щоб ти те місце замазав— и більше чи- 
тати не смій!« — «Не я, ваше царське величество, писав ті 
слова, —каже піп,— не милі йіх и замазувати!» — «Як ти смівш 
мині перечити? Я цар -ти повеней мене слухати!»— «Усе, ка- 
же піп, буду слухати, а у церковнім ділі Бог постановив — ^а 
людям не смінити!»— іЯк-то не змінити?» крикнув цар. «Боли 
хочу змінити, то й зміню! Щоб ти мині зараз викинув слова 
ті и щоб ніколи не читав йіх у церкві,— чуйіш?» — «Не смію, 
дсаже: не моя воля.»— «Я тобі приказую!»— «Не смію!» каже. 
«Ну, так даю тобі три дні подумати, а четвертий день, у-ве- 
^ері, явись до мене, и не зносить тобі голови на плечах!» — 
Піп низенько уклонився и пішов до-дому. 

От уже третій день кінчавцця, а піп и сам не знае-^ 
що робити? Умерти б за віру не страшно— да жінка, дітки 
маленькі... Ходить да плаче... Горе!— Ліг він и спати— дак 
веспицця. Боли к світу заснув, заснув, и бачить во сні — сто- 



йіть в головах янгол, дай каже: «Не бійся нічого: Бог мене 
послав на землю боронити тебе!» Встав пін у ранці радий, 
наче допіро народився, и помолився щиро Богу. 

Прокидавцдя й цар у-ранці, та й гукнув, щоб скоріш 
мисливі збірались — ^на полювання пойіде. 

Полюють вони у лісі. Коли бачить цар: олень вискочив 
нз куща. 'Цар за^йім; так женец(ц)я: олень не втече, цар 
недожене. Роспалився цар, погнав коня: ось-ось-ось настигне... 
Боли річка на дорозі. Олень у воду; цар одежу з себе, да со- 
..бі у воду. Плавати умів добре, думав— настигне. От-от ще 
Кришечку— и за роги б ухопив... Л олень переплів на берега 
— и цар разом, да тилки хотів його за роги— аж оленя й 
нестало... (Бо то був янгол!) Цар здивувався— дивицця сюди, 
туди: де то олень подівся? Коли бачять: на тім боці хтось 
одягаец(ц)я у його одежу, сідає на його коня и рушав. Цар 
думав, що то злодій який, або що; а то був той самьій янгол. 
— Приняв він на себе обличча цара, догнав мисливих, да и 
нойіхав из йіми до-дому А цар зостався голий у лісі. 

Коли дивдцця-^аж далеко десь дим піднімаецця над 
лісом и неначе хмара стає по чистому небу. Бін подумав: 
«То мабуть мойі мисливі палять!» Пішов туди, на той дим. 
Приходить - аж то цегельня. Робітники повиходили — дивляц- 
ця; що воно за чоловік голий? А він у кущах ноги покалічив, 
тіло подряпане. . Люде змилувались над ним; дали йому стару 
завалящу свитмну, винесли йому йісти хліба чарствого да гур- 
вів... Питають: «Скажи, чоловіче, хто ти такий?» — «Дайте, 
каже, найімся, а то йісти хочу... «Нагодували його: може, 
він 8 роду не йів нічого з таким смаком, як той хліб чарсївнй 
та гурки.- От як найівся, то й каже: «Тепер скажу вам, хто 
я такий: я цар ваш! Лк достанусь у столицю, то я вас на 
горожду!»— «Ах, ти ледач! Щоб то старець* якись да смів се- 
бе царш величати?!... Подивись на його: ще й винагорожду- 
вати хоче!!..'»— «Ви, каже, не смійте мене лаяти, бо авелш 



— 161 — 

вак голови рубати!» (Забувся: думав, що дома).— «Хто? ти??!» 
Да давай його бити. Били-били, взяли, да й прогнали. — Пі- 
шов він, по лісі блукаючи. 

Йде да йде — аж бачить знову: дим піднімаецця над лісом 
Бін знов думав, що то мисливі, та и йде на них. Аж ие 
вечору вже знову приходить до другойі цегельні. Там над 
йім змилувались: нагодували його, напойіли, дали йому драні 
штанці да сорочку, бо й самі бідні були. Бони ж думали, що 
то - так собі якийсь бідний чоловік, може, од рекрут ховаец(ц)я, 
або що; а він як найівся таодягся, то и каже: «Л цар ваш!» 
Ті сміюцця над йім. Він знов посварився з. людьми. И ті його 
попобили добре, та й прогнали. Бін и пішов собі у ліс — аж 
уже й ніч. От він приліг під деревом, да й переночував; а в 
ранці вставши, и поплівся— куди очи глядять. 

Аж-ось приходить у третю цегельню; да уже й не приз- 
наец(ц)я, що він цар: усе думає .про те, що як- би йому у 
столицю достацьця. От, и там його нагодували робітники, да 
бачать, що у його боси покалічили ноги — да змилувались: да 
ли йому старенькі чоботи. Він йіх питає: «Чи не знаєте - 
куди тут шлях на столицю?»— Бони йому росказали. А вже 
далеко рійшов за цілий день... 

От, пішов він, тою дорогою, якою йому показано. Йде 
да йде, да приходить у якесь містечко. 'Аж-от перестріва його 
на дорозі становий: *Стой!» кричить. Бін став. сПрашпорт е?> 
— «Ні, нема.» — «Як же ти без прашпорта ходиш? ти блудя- 
га якийсь?., возмить його!» крикнув на соцьких. Тут де не- 
взялись— взяли його, да й посадили в холодну.— Через кільки 
часу питаюівдя: «А з-відки ти?» Бін и сказав: з такойі й та- 
койі, каже, столиці. Тоді його скували з злодіями, та й по- 
вели. 

От привели його у столицю, та й знову сажають у тур- 

му. Через який час приходить старший и роспитуецця: хто за 
що сидить. От, один каже: « Мене, каже, пан знай бив и жін- 

21 



— 182 — 

ву отняв у мене^— тав я терпів-терпів, та й посадив його на 
вила: то мене оце сюди й посадили!» — ^Підходить до другого: 
«А ти, пита, за що?*— «У москалях, каже, був, дак мене би- 
ли та нівичили, що не вмію на трубі грать, дак я и втік; а 
мене оце й піймали.?. »— «А ти за що?» пита далі,— «А я, 
каже, не мав що йісти, та й поліз до жида в, коморю, — так 
мене сюди завдали.'^ А там инший каже, що «з багачем у 
шинку побився*,— так багачеві й нічого, а він у турмі опи- 
нивсь... Ска;тно- хто за що. А це підходить старший до його: 
♦А ти, пита, за що, старичок?* -От він йому иросказав усю 
правду: «Був я царем», та таке йтаке приключилося зо мною... 
Тут на його дивляцця, що він зовсім не подобний до царя, 
А він, звісно, за довгий час змарнів, борода одросла... Куди 
там— зовсім не подобний!.. А таки запіраец(ц)я, що царь. Як 
уже його не запитували: «Царь, та й годі!» 

От и порішили всі, що він божевільний, та й вигнали 
його з турми: «На віщо, кажуть, дурного будем держати, тіль- 
ки хліб царський переводить*— И як випустили його, — то так 
бідує, тав бідує, що Господи! Як що знайде яку роботу (а до 
роботи не звичний), то ще й нічого; а часом — то тим тільки 
й живе, що випросить шматок хліба. Ночує— де Бог дасть: 
часом де в бурьяні, або так де під тином. До того дожився! 

А янгол, зробившись царем, пойіхав з мисливими до-дону. 
Прийіхав. Ніхто нічого й недогадуец(ц)я, що то не цар, а ян- 
гол. — Коли у вечері й приходить до його піп, да й каже: «Во 
ля твоя, царе, голову мрю зняти: не пристану я на те,- щоб 
викинути й слово з святого письма!» А цар йому: «Ну слава 
Богу! тепер я знаю, що у мойім царстві є такий піп, що міц- 
но стойіть за слово Боже. Роблю тебе найстарпшм архирейомл 
Піп подякував, уклонився до землі, тай пішов собі дивуючись: 
що це таке, що з гордого цара да зробився такий тихий да 
справедливий?— 'От, и всі, всі дивуюцця, що таке с царем ста- 
лося, та^Бий зробився тихий да поважний, по полюваннях не 



— 163 — 

розйіжджав, а все ходить, роспитуецця: де яка неправда, чя 
яка кому кривда, чи що; ва все сам увагу звертав: скрізь суд 
справедливий чинить, судців да розсудчиків справедливих наз- 
начав.... Як перш народ сумував, так тепер радів: и подат- 
ки не виликі и суд справедливий! . 

А цар той—так бідує, так бідує! — Коли через три рокш 
приходить такий царській указ: щоб на такий- то й на такні 
день усі сходились до цара обідати: й богати й убоги, и па^ 
ни й мужики! — От и посходились усі, прийшов и той цар нес- 
щаслший. А на царськім дворі: такого, такого столів понак* 
риваяо, піо Господи!— От сідають усі за столи, птьють та й- 
дять, а цар сам з министрами усякі напитки та найідки роа* 
ношув, кажного сам припрошує; а тому царьові нещасному 
удвоє проти инших накладає й наливає.— Усіх нагодували 
й напойли; а далі цар и почав роспитувацьца людей: чи не- 
ма кому якойі кривди або обіди? А як почали вже люде рос- 
ходицьця,— цар став у брамі з мішком грошей— и усім дає по 
гривні, а тому царьові нещасному дав аж три гривні. 

Через три роки знову цар зробив обід, и знову скликає 
усіх людей. От, нагодував, напоШв, роспитався про все> що в 
його царстві робицця, дав по гривні усім, а точу царьові не- 
щасному удвоє давав йісти й пити и на дорогу дав знову 
три гривні. 

От, через три роки знов робить обід,— «щоб були всі: и 
багаті й убогі, и пани й мужики!* От, посходились люде, по- 
найідались, понапивались, подякували — стали росходицьця. Той 
цар нещасливий и собі хоче йти, так він його зупинив. По- 
вів його до себе у палаци, да й каже: «Це тобі Бог прису- 
див, щоб ти девьять літ покутував свою гордость; а мене пос- 
лав, щоб я навчив тебе, якцарь повинен людей жаловати. Ну, 
тепер ти, бідуючи їа тиняючись по світу, набрався трохи ро- 
зуму, — то гляди, щоб добре народом, правив! Бо з цього часу 
та будеш знов цврем, а я полечу до Бога на небо! «сДа це 



— 164 — 

кажучи, звелів йому умитися й поголитися,— бо борода у його 
виросла, наче у пасішника,— да дав йому царську одежу, а 
далі й каже:* Йди тепер —там у покоях сидить царська чесна 
беседа йди туди, то там тебе ніхто й не пізнає, що ти той 
самий, що старцем тинявся! Нехай тобі Бог поможе у всім 
добрім!» Да як сказав з(е янгол, той не стало його - тілки оде- 
жа лишилася. « 

От цар перш усього помолився щиро Богу, а тоді й пі- 
шов до бесіди.— Од тийі пори правив уже він народом, як його 
янгол навчив. 

(Записана А. И. Петрунякою оть «діда Уласа з села Го- 
родищі - не далеко Білойі церкви» — Васильковскаго уЬзда 

Кіевской губерній.) 



37. 

МОСКАЛЬ-ТОВКАЧ. 

У одно село увійшли москалі на кватирі. От звісно — 
москаль: як убере цця у село, то так и метнецця по всіх усю- 
дах — нічого за ним не встережеш: там гуска у чоловіка про- 
пала, там поросяти не стало... Сказано: москаль як не вкраде, 
то йому и дихать важко! Що не запопав, те й його; бо звіс- 
но: годують йіх абияк по городах, то вже вони по селам од- 
п^ісуюцця. Як уберецця — наче все його: давай йому й те, да- 
вай йому й друге. На чужинку ласі! За ними часом и жінки 
не вдержиш... Ну, та й наш брат иноді не промах. 

От, один москаль наглядів якось гарну молодичку, — ^та 
все біга поз-двір, все біга, щоб як-не будь зачепить йійі. От 
раз біжіть до підхвебеля — аж молодичка сорочки розвіпіув на 
шнурі; він и кашлянув до нейі; а вона побачила, та нічого 
йому йне сказала. Дивицця--віи знов біжить та: и кахи!» Вона 



— 165 — 

глянула, да знову нічого йому не сказала. И тав він, моасе, 
в день разів десять пробіжить поздвір, та все, що побачить 
молодичку, та й кашляне. 

От вона и похвалилась чоловікові: так и так: «біжить 
москаль, та й кашлянув, а я нічого йому й не сказала; він 
и вдруге, и може разів десять...»— «Б, постой же, жінко: ми 
його провчимо кашлять! Лк він буде кашлять, то кашляни и 
ти до його.» От и навчив йійі, що казать москалеві. 

Еоли це, на ранок, знов біжить москаль поз двір, та: 
«Кахи!» А вона и собі: *Кахи!» А він тоді: *Поди сюди, мо- 
лодичко, я щось тобі маю сказать.» Вона надійшла до воріт, 
а він и каже: «Чи не можна прийти до тебе, молодичко, на 
досвітки?» - «Чому каже не можна? можна! От, сьогодня чо- 
ловіка не буде дома, у млин пойіде, и там ночуватиме, то й 
приходьте, служивий!» — ^Москаль зрадів: От! дума... «Наготов 
же, молодице, чого-небудь Шсти, а я горілки принесу.» 

От, так як надвечір, жінка зарізала курку, давай вечерю 
варить. Боли це біжить и москаль и несе горілки кварту. От 
вона топить у печі, а москаль скинув и шенелю, сидить нала- 
ві — дожидає. Наварила вона вечерять, поставила; москаль 
так тьопав... Повечеряв, давай жартувати з нею... Послала на 
полу жінка, москаль розібрався чисто; а вона тоді й кахикну- 
ла, а чоловік— не мов не знає нічого — у двері й затугонив... 
Ох, мині лихо! то ж мій прийіхав з млина...» А москаль тоді 
схопився з полу та питає: <Щ6 мині робить?»— А чоловік у 
двері: «Жінко, жінко! чи ти зачинила комору, чи ні? треба 
позносить борошно.* — «Ні, каже, не зачиняла. > Чоловік одчи- 
нив хижку, мов борошно зносить. А москаль скочив з полу 
до долу, та не знає вже, що й робить. «Хазяюшка, а хо- 
зяюшка, де мині заховацьця?«— «Лізь на піч.» Він и поліз; 
сів та й сидить — як мати народила, --тільки в одні сороцці. 

От чоловік увійшов у хату, поставила вона йому вечерю, 
зморгнулись одно на одно: є, мов! Чоловік повечеряв гарно, 



— І«б - 

горілки випнв, та й каже: «Не-нов я, жінко, нанерзса трохв, 
—ЧИ не попарицьця б на печі?» — <^То й попарся!» каже жін- 
ка. - Чоловік тоді й лізе на піч, а москаль усе до комина при- 
туля€цця, а комен гарячий... То це що притулицця, то й за- 
сичить... А чоловік лізе, а він до комена. Уже аж шкуру сер- 
дешний попік. Чоловік и питає: «Жінко, ш;о це в нас сичить, 
так мов гадюка?» — * Не знаю,* каже жінка. От чоловік лягав, 
а москаль усе ближче до комина... Чисто всі плечі обжарив... 
А чоловік и каже: *А присвіти, жінк^, шо воно сичить!» Жін- 
ка подала каганець .. «Е, се ти, голубчику?> каже чоловік: 
«а чого се ти?» Москаль тоді у ноги: «Пусти, дядьку, більше 
не буду! оддай мою муницію...» — сНі, стрівай, каже чоловік: 
тобі так цього не подарую...» Москаль просицця: «Я, каже, й 
так усі плечі попік...» — «Ну, каже чоловік, то я тебе прохо- 
ложу трохи: ходім зо мною та стовчеш мині мішок проса, — 
тоді я твоє тобі оддам. Взяв и повів його голого, — у одній 
тільки сороцці,-у комірчину, засипав у Ступу проса и заста- 
вив товкти мослаля, а сам сів з батогом. То це що москаль 
утомицця трохи, то він його батижком: «Ач! каже: як на чужу 
жинку, то й ласий, а хазяинові одробить, то й нема!» Та ба- 
тіжком цьвох йрго... Москаль підскочить; та так товче, так 
товче! От, стовк мішок проса тому чоловікові, він тоді оддав 
йому муницію и сказав: «Гляди, сучий сину, більше не кахи- 
кай!» та й пустив. 

От, на другий день, пораецця молодиця на дворі— аж 
біжить поз двір москаль; а вона: «Кахи!» -А москаль; «А, 
сучого сина дочка, хіба вже пшона не стало, що кашляєш!» 
та й пішов далі; а молодиця тільки засміялась. 

(Записана вх г. Гадячі Полтавской г.) 



— ІвТ 



38. 



ЧОЛОВІК з МАСЛОМ и МОСКАЛІ. 

Був собі один чоловік багатенький, мав собі корів 
доволі. От жінка його назбивала діжечку масла, та й ка- 
же: «Чоловіче, повези оце масло, продай, та купиш дітям го- 
стиньця, а мині очіпка; кілки гляди, щоб и в тебе москалі не 
вкрали, так як у нашого сусіди. *А він и каже:» У кого, у 
мене? украд^уть бісового батька!* От и пойіхав. 

Прийізжае на базар, випріг воли, привгязав йіх коло 
ярма, а масло зняв з воза, поставив на землі и сам сів на 
його. То це приходить хто-небудь и питає його: «Що ти, чо- 
ловіче, продаєш?» А він каже: «Масло.» То той, хто купує, 
и каже: «А покажи.» То він: «Еге, щоб украв! не покажу.» 
То той йому й каже: сЯкий же у тебе бісів батько купить, 
коли ти не показуєш?» — Ото сидів він, може, с півдня, и хто 
його спитає: «Шо продаєш?» То він скаже: «Масло», а пока- 
зать и не покаже, то ніхто й не купить. 

От, сидів вінг— вже сонце й з півдня звернуло: ніхто не 
купує у його масла. А два москалі ходять по базару, та и 
примітили, що він сидить на маслі, та й каже один другому: 
«Зайди ти з заду, а я підійду до його и начну з ним гово- 
рить. & От один москаль зайшов из заду, а той підходить до 
його, та все так наче пізнає його. Прийшов уже аж до його, 

« 

та тоді й каже: «Здоров, Йван!» Мужик каже: «Здоров!» А 
москаль йому й каже: «А що, брат, познав миня?» А він 
здвигнув плечима: «Ні», каже. А москаль: <А помніш, як у 
Кісільовки кватирював у тебя?» А мужик и полагодив: «То б 
то у Куликівці?»— «Да, да, у Куліковкі», каже москаль. А 
далі давай роспитувать: «А што твоя жінка и діти, ще жи^ 
вуть?» Мужик каже: «Ще, слава Богу, до которого часу.»-— 
«А братуха твой?» москаль питає. — «То б то Сергій?» — «Да, 



— 168 - 

да: Серьожва, Серьоа^!» каже москаль. Так розбаокакався а 
чоловіком, що мов справді його знав. А потім и каже: «Ну, 
брат: ти слишів,— прийшло од царя повелинив, щоб тебя у 
салдати взять, так я думаю, што ти не годисся: треба, щоб 
був такий, як оця палиця.» Показує йому ту палицю, що дер- 
жав у руках. От ну, брат, я тебе поміряю: як будеш таков, 
як оця палка, так пойдеш, а не будеш, то не пойдеш: тоді 
нужно взять твого братуху.» — «Та він же горбатий! каже чо- 
ловік.— «Чорт його побери, що горбатий: ми його виправим. 
Ну, а тепер тебя треба змірать: ус гань, помірсь!* Чоловік и 
забув про масло, що сидів на йому, та й підвівсь; а другий 
москаль тоді за масло, та й пішов собі. От той міряв його, 
міряв, то оце, що зміря, та: «Ех, ошибся!» та знов міря. По- 
ти міряв, аж поки товариш заніс масло тав, що уже його й 
не видно; а тоді й каже: «Ні, не підійшов під міру!» та й 
пішов геть собі. —А чоловік тоді оглянецця — й.ж нема масла, 
♦Москалю, пита, москалю! чи ти не бачив де моє масло?» — 
«А разві я знаю?» каже москаль.— «Та де ж воно ділось: тут 
більше нікого не було, окрім тебе »— «Ах ти, сякий-такий, ти 
бачиш, що у меня неї!» Ще й присікався до чоловіка, як не 
бге. Тоді чоловік— нічого робить —запрягає воли и йіде до- 
дому. 

От прийізжає до двору, а жінка вибігла с хати, та й 
питаецця його: «А що, чоловіче, купив дітям гостинця, а ми- 
йі очіпка?» А він и каже: «Чортового батька купив!» Жінка 
тоді й каже: «Бач^ я ж тобі казала, що у тебе украдуть ма- 
сло москалі!» — А чоловік и каже: »У кого, в мене? бісового 
батька!» Жінка: «Та ну, не дратуйсь; давай уже гостинця ді- 
тям, а мині очіпка!»— А він: «Бісового батька не хочеш? >— 
«То ж то, каже жінка, я казала, що москалі вкрадуть масло!» 
А він тоді й каже: «Та то сучого сина москва: приходили 
люди зранку— ціле було, приходили у обід— не продав и не 
показував — ціле було, а вони, сучого сина москалі, надійшли 



— 169 — 

пообідй — и масла не стало: хто його знй, де й ділось.» — «А 
бач, каже жінка: я тобі .ісазала, що у тебе москалі вкрадуть! 
Де ж? такий росторопа!* 

А москалі гарненько поділились у двох тим маслом, та й 
ні гадки. 

(Записана вь Уманскомь у. Кіевской губ.; передалх А. Й. 

Петруняка.) 



39. 



МОСКАЛЬ и ЧУМАК. 

Один чумакь продав свойі воли на ярмалку, а гроши ті, 
що за воли взяв, застромив за пазуху, та й носить. А москаль 
це й підглядів, та й думає соїі: «як би у того чумака гроши 
украсти?»— От підходить до його, та й каже: «Здоров, брат 
Йван!»— «Здраствуйте, господа-служба!» Москаль зараз до його 
й підсіцжуецця: «А що мой братуха ще жівьот?»— Чумак пи- 
тає: «Який?» — «Гу, не знаєш! Отець-Василій! » каже москаль. 
«Та ще, помаленьку.» — *Ну, а как його жена, діти?» — «Ні 
чого, дякувать Бога! каже чумак. Ивась уже швидко попом 
буде.» Москаль и каже:» Бач! а як я йшов у військо, 
він ще малий був, а тепер уже швидко попом буде. Як 
почав теревені править та коло чумака ввивацьця, так 
Господи! А далій каже: «Ну, ходім же, дядюшка, я гостинця 
передам своєму братусі!»— «Ходім. >— От и повів того чумака 
скрізь по лавках. 

Водить його по лавках та ніяк не придумає, щоб йго 
тут утворити таке, щоб у чумака гропіи украсти, або як ви- 
мантачить, то вимантачить. От йдуть поз ризницю,— він и на- 

22 



- 170 — 

дргав: іХодім, каже^ дадюшка, сюди, я куплю на гостиеєць 
ризй^ то буде и братусі гостинець и церкві.» Ото прийшли у 
лавку^ москаль зараз сказав, щоб подали увесь церковний убор; 
а потім и каже: «Як ще тав;, не помірявши куповати? Треба 
на кого небуть помірять... Надіньте хоч ви, дядюшка!'^ И да- 
вай убирати чумака, и вбрав його зовсім так, як піп убираец- 
ця на служение, — та все на ті гроши поглядає, що в чумака 
за свитою; а потім и каже: ♦Що це у вас, дядюшка, хлібець 
за пазухою?» показує на гроши: * вийміть його та положіть 
на столику; а то тим воно й ризи неприходятцця. * — Чумак — 
и не туди- то! взяв та й положив на столику гроши; а москаль 
тоді як пхне того чумака у куток, та за ті гроши, та драла... 
Чумак став догонйти, а приказчик його за руку: «Куди ти? 
у мене ризи дорогше стоять, яв твойі іфоші!» Той чумак по- 
ки поодвязував там на руках, поки скинув ризи, а москаля 
вжж> й) не видно. Шукав-шукав того москаля— и гроши пропа- 
ли и москаля не знайшов. 

(Записана вь Уманщині; передаль А. И. Петруняка.) 



40. 

МОСКАЛЬ-РИБАЛКА. 

Не дай, Господи, ев из москалем зчепитьць!— Не те щоб 
за цаяи брата з Шм стати, а так тулькі бесіду завести, чи 
етахь %і^ питати,:^ то так и зпутав, так и охандужить ^), або 
щд й капость бку зробить тобі. И чого б бацця так? Погля- 
диш на москаля, дак по корі неначе й добра чоловік, а що в 
Середині седить, — дак вража матирь його знав. Одного Бога 
люде, да поведенція не в кожного однака. Наш брат мужик 



— 171 — 

• 

усе запроста робить, а щоб у глум €кі пусгитьця, то й рб- 
зуму не прібере. 

Не далеко кажучі, — ось слухайте, коли хочьте, як москаль 
долотом рибу ловив, да чумакув дурив. Чумакі уже на щ6 &а- 
род ходячі, из краю в край снує, а й то москаль проклятя 
наглумився. 

Ото йіхали из Криму чумакі да везли рибу на мажд^ 
іфодавать, як— звісно -водитьця. Чумакув було тулькі два чо- 
лоБІкі, а маж из чотири. Воли собі крупние да круторогіе 
йшли не хутко по дорозі да знай хвостами нужу ^) проганяли; 
мажі скрипіли, неначе йісти прохали, а чумакі йшли собі біля 
возув. Звісно, що при волах, ходивші у дорозі, йізда не швід- 
ка: от, один чумак почав сало йісти, из лагаидя ^) досягіаі, & 
други люльку запалив да пісню почав співати. 

Так йіхали $они довгенько. Ек стали-ж вийізжати за ко- 
ворот ^) в однум лесі, та на зустріч попалися йім два моска- 
лі. Чумакі собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі 
тихенько, да один из йіх пошов на село, а други забіг у ха- 
ту, та городами и пошвендав до ставу, на поле. Чумакі вийі- 
халй собі из села и вже стали доежджати до греблі, що че- 
рев ставок изроблена була. Тут тому чумаку, що йів сало, 
захотілось води напитьця, — от, вун и зийшов у-низ, щоб ков- 
ткув изо три води ковтнуть, бо посолонцьовав неначе посля 
чарки. Уже чумак став було навколяшкі, аж глядь— недале- 
ко седить москаль на березі, коло його у хустці риба 
лежала, а вун сам прічепт долото на матузку, да й 
ловить рибу у воді. Чумак скулькі не ходив по світу, 
а ще такого дива нигде небачив, — покинув воду пить, 



') Нужа (о ?едовікі'Вшн)зд'Ьсь~дітнід иуів. 
') Лаіаиби*— родг дщика сь обручами, 

') іСоворот—ворота на внізді вь селеній, для того, чтобн скоть не ви- 
ходЕжь яа засілннва ноігя. 



— 172 — 

пудойшов до москаля , да й питає його: ♦Здраствуйте, 
господа-служба ! Бог на помоч! Що ви зволите тугенькі 
робити?»- «А што, — разві не видишь? Рибу ловлю!»— «Да 
я бачу, добродію, що рибу, да чім?»- «А чем!.. долотом!» 
♦Хіба-разві долотом можна рибу ловити?» — «Вестімо, можно! 
Ми как билі в Пітере, так там в Невє да в море чаАо так 
ловили рибу... Да вот, відно ти на глаза таковскій— ні что 
не йдет,, кактолько прішел.і — «Гляньтесь на ба, господа-служ- 
ба: наш брат не Литвін, відьмовать невміє.» — «Да, розсказивай 
~ не вмеет!...» Прі сюм слові москаль устав да й відийшов 
геть і^алеченько од дорогі и знова став ловить рибу. Чумак, 
щоб охотній було дивитьця, кликнув й другого чумака, щоб 
швидче й шов до його. А москаль усе дивитьця, да поглядав, 
то на долото то на село. 

Ек пришов други чумак, то москаль ще- далі одойшов, 
що аж маж не відно стало, а чумакі й собі за москалем... 
«Ах, братци, уже колі хотіте посмотреть, как я ловлю рибу 
долотом, так прилягте здеся, штоб риба непугалась.» Чумаки 
послухали москаля, да й полягли черевом на землю, а голови 
позадирали, да й диилятьця, и ждуть, як риба ловитьця буде. . 

Москаль, щоб мовчки не седіть, почав свойі тарабари 
вести з чумакамі, а чумакі, сказано, ек водитьця, стали про 
свою домувку москалю росказувать. і Москаль питав: *Што, 
братци, скоро лі в вашей стороні налавливают риби на целую 
мажу?» — «Як до часу, — чумакі одвічали: інколи закинешь не- 
вод, то тулькі и поймаешь~що в кашу для цілойі артілі, а 
инколи вицупить и на дві цілих мажі.»— «А какая риба ловіт- 
ся у І ас?» — «Да всяка: селедці, коропи, білуга, осетрі, а то й 
другойі ще чімало. .» Москаль посли сього став росказувать, 
як було вун рибу Зовіть, ек був у Пітері, да яка там чудная 
риба, тулькі— дак диво! Чумакі усе слухали дивовіжу москов- 
ську, да аж роти розявляли, а москаль нияк риби не поймав 
при чумаках. Уже мо з упруг пройшло, а вдачі немає, да й 



— 173 - 

тулькі— не ловітьця риба; тогді москаль устав, забрав хустку 
з рибою, да й пошов на-впрямець керез став, да поза селом, 
а чумакі подивовались Аіоскалю, дай собі до маж да до волув 
пошвендали. Прішли близенько, - стоять мажі шкурами повку- 
тувани, а воли скубуть траву по над дорогою. Чумакі запа- 
лили люлькі, да й далі пойіхали... 

Ек прийіхали у город,— де думка була рибу продавать, - 
то люде зараз и оступили, да й ну торговатьця, а далі — глядь, 
пуд шкури— у мажах ни однюсенькойі рибкі! Чумакі так изди- 
вовались, аж плач йіх забрав,- не наче та болячка йіх дави- 
ла... Думали чумакі, думали, скулькі не розгадували, де поді- 
лась риба: на силу уразумили, ш,о то москаль прокляти так 
зробив йім, да такую капость зкепкував. 

От-як се було: ек тулькі москалі ото в селі з собою по- 
шептались, дак один из ніх, щоб чумаку в одурить, пошов ри- 
би ловить долотом, а другий, зобравши москалюв душ пять, 
прийіхав пудводами, да й повиберав усю рибу... Чумакі ж то- 
го й не бачіли—як москаль забавляв йіх долотом, а рибу, чу- 
«іми руками, ловив из йіх маж. 

Посумували чумакі, посумували, може котри з йіх и по- 
плакав трохі — да що вже зробіш? Не вернеш риби: уже те 
пропало, що з воза впало! 

(Записана вь сіверной части Козелецкаго уізда, Черниговской 
губ.; перепечатана изь Черниговскихь губ. Відомостей 1863 

г. № 40-й.) 



41. 



МОСКАЛЬ -ШКАПА. 



Біда в світоньку, ек жінкі почнуть орудовать чоловіко- 
вим розумом; тоді не тількі, щоб до щастя в худобі чоловік 



- 174 ~ 

той добрався, а ще й посдідне, стало-бить мозольове, дарма 
да замарно пійде!.. Вони тількі и ворочають зовсім дурнісень- 
кіми чоловіками, у котрих кажуть — не всі клейкі дома, а над 
розумним — дак не встне, бо и цурь-дурня часом скаже. Не дай, 
Господи, ек ще лучицьця, що чоловік зовсім дурни, а жинка 
вередлива та вигадлива!.. Тоді вже округ горе та потрата.— 
У нас, бацця, казка про те *е. 

Жив колись, кажуть, чоловік оДин, звався він Хома, та 
знаєш, ще й не сам, а й жінку мав, сказать-би то: хазяйку. 
Собою вони були не дуже заміжні; худибку мали в себе не- 
величку: телицю трейтяку, птиці де-екойі чімаленько-такі: гу- 
сей язо три, курей пар дви; свінку, що вже на сало годували; 
и зодяглися таки, як спроможность йіх була. Усе воно було 
собі добряче, тількі що ж? Жінка сього чоловіка вередлива 
була... Воно-то нічогісенько, як вередованне та при багатстві, 
та ще и з розумом, а ек без того-вже, то треба б и адзус!.. 
Та ба! Така натура вже проклятуща удаеця... 

Ото жінка Хомова, ек побачить було, що хто-небудь 
йіздить на коняці, то так и заздрить очами, и ну корпать очі 
чоловікові своєму, неначе здрік йійі кусає, и все гірчить йому: 
«Купи та купи коняку, щоб я такі йіздила, а не ходила пішкі; 
такі ж ми хазайінами звемся! На що се похоже?* — *А за що 
я куплю?* Хома мовляє жінці. — «А заробити, сучій сину!» — 
«А годувати чім я буду? Тебе в заясле положу?*— * От бач, 
проклятий син, ще сварку став заводить, а жінка, ходячі зов- 
сім... хочь и опухни!.. Йому не жаль!.. Сказано, дурному, та 
нависному....» Хома було искоса на жінку подивицця,— а він 
боявся йійі трохі, — у зуби люльку пхне, на голову еломок на- 
суне, та й тягу с хати; походить було по надвірью, а об ко- 
няці й байдуже. 

Жінка Хонова бачить, що грізьбою нічого не візме, то 
стала до його лицятись га підгортацьця... Жінкі сі, прости 
Господи! дяволове навождшіб чоловікові на сім світоньку, «а 



— 175 - 

мо й на тім світі від ніх не відцуравсся!... Чоловік и не хотів 
би чого зробити, або добувати, — гледи жінка є... Гм!... Вони 
тав и знають, коли прохати об чім свойіх чоловіків, та так 
підгорнуцця, підлицяюцця, що справді й повірить, тай — бовть, 
€к, К0.3ЄЛ у воду!., помнесся, помнесся, та и вгодить жініц. 

Оттак же й Хома послухав, бідолага, своейі жінкі, достав 
грошенят карбованцьов из чотирі, та й пошов у город на яр- 
монку, щоб купити, шкапу, не так на хазяйство, ек дде жін- 
кі.— Ходив він сердега цілісенькіи день між народом та між 
табунами, — ніяк не найде конякі, щоб, мовляв по грошам ку- 
піти. Усе то сім, то десять карбованців, та й то не дуже доб- 
ри, та хороші: звісно вже— мужиче, роботяще коненя... Ходив 
Хома, ходив, витрещав банькі, витрещав, — ніяк не набачить 
шкапи; а далі, вже так як об третьому упрузі, назирив він 
коненя, мале, сухе, та таке пархате, що аж гречкою усипане; 
він до його, та й ну чоловіка питати: *А що, дядьку, про- 
сиш?» — «А що? шість карбованців!» — ♦Евва!.. Та батеньку! 
сей кінь шага не стойіть; купи лишь у мене оцього куцого, — 
підскочивши, став ціган казати:— Чі бачь вкі моторни тажва- 
ви, ще й дід мій на юм йіздив... купи, дядьку!» Хома до ци- 
гана, та й ну з ним торгувацьця, а далі и зишлись на цену. 
От дав Хома чотирі карбованці, накрили рукі полами, взяли- 
ся з циганом та й кажуть обидва: нехай же Бог помагас! 

Сміялися люде, що дурни Хома дав чотирі карбованці за 
таку шкапу, що здихать збіралась. Та що ж? Хомі й байду- 
же; узяв собі він йійі за повод, закінув повод за плечі та й 
цупіть, аж наперед увесь, увесь, сердега, видався, — мов у плу- 
зі цілину пахав пахав, — а шкапа вле-бле ногою поверне, та 
другою переступить. Хома йде собі, та знай радіє, як його 
жінка буде теперя на коні йіздити^ да йому голови не гриз- 
тиме.-. 

Аж де взялись два москалі; один увяв, видрізав шкапу 
від повода, передав Шйі другому москалеві, а сам узявся за 



- 176 - 

повод, та й тягнецця. Хома натужився, бідняга, та все за 
повод тягне москаля, неначе стерво теє, та в думці розмовляє: 
коли б швиденько за заставу, там верхи сісти б можно, а то 
боюсь, щоб людей не зтоптати. Далі ек дойшов Хома до за- 
стави, так там люде и начали його питати: «Хома! А що се 
ти робиш? На ві-що ти москаля так щіро цупиш на мотузці?» 
— «екого москаля? Господь при вас! Хіба у вас банькі поза- 
пливали?..» Хома йім відвічае. «А глянь же сам, коли не 
так.»— Хома єк глянув, то й схолонув.. Ище измалку він про 
перевертнів чув, як извертаюцця и чоловіком, и свинею, и кіш- 
кою и чім завгодно, та й ходять по усюдам и тількі капості 
людям роблять... Злякавсь Хома не сміючіся, та кинувши мос- 
скаля, єк дризне ^), — так тііькі й бачили Хому... 

Нескоро вже зустрів Хому кум його Омелько, та й ну 
питати: де був Хома? и куди так дуже поспішає? Хома и ска- 
зав би, так стидно ж бо, що в дурні так зашівся. Далі куму 
каже; «Оце йду на ярмарку, щоб шкапу де купити.» А про 
те й мовчить — ні пари з уст, що чотирі карбованці, мов ко- 
рова язиком злизала... Бо у Хоми и ляк на думці, що аж сер- 
денько теленькає, а то такі и стидно стало дуже, що він та- 
кі дурний та божевільний вдався... «Де вже, каже; изроду шка- 
пи не куповавші, та сам задумав куповати! Чі бачь и огудив- 
ся!» 2) Далі єк прішли из кумом на базар між гурт, де коні 
продаюцця, — глядь Хома: та шкапа, що в москаля перевер- 
нулась, знова на тім місці стойіть и мужік єкісь знова про- 
дає йійі. Хома знова и побледнів, неначе місєць в ночі, так 
хіндя ^) струснула його... А далі розчумавшісь гледить— кум 
його Омелько стойіть біля тоейі шкапн, та й торгує йійі у 
мужіка. Хома підийшов близенько до кума, штовх під бік ру- 
кою, а опісля й каже: «Омелько-дядьку! відчинись та від сеейі 



^) ДриздатиСО—уб'Ьтвть шибко (?); 

') Оіулицьця "Обсчитщьид остаться вь убіїтк-Ь; 



V Жндл— ихорадка. 



- 177 — 

шйапй: се не коняка, а москаль!» — 9 які москаль?» — «Такі 
москаль, що ек тількі купіш його коняку, то зараз в моска- 
ля и перевернецця...» — «Та що ти кажеш! Батеньку!.. Чи мож- 
но ж такечкі зробицьця?*— «Аже ж-то можно, бідно! Уже 
мойі чотири карбованці пропали на сій коняці; ек тількі я ку- 
пів, то зараз и перекінулась у москаля, та й цупітьця у ме- 
не з-заду... Я в силу тількі втік.» — «Так цур же йій!» Омель- 
ко каже: «Ходім я лучше собі другойі пошукаю, з відьомським 
кодлом не вжівесся^..» 

. Хома після сього ек пійшов до-дому, то жінка и напала 
на його, так и почала йому у вічі лізти, та дурнем докоряти, 
— так, що бідний Хома з того часу зарікся коней куповати, 
та жінчине вередованнб зповняти. *Цур йому! було каже: чу- 
жіх голів слухай, та свій розум май!» Та послі й не слухай 
жінкі ніколи. 

(Записана вь южной части Еозелецкаго уізда, Черниговской 
губ.; перепечатана ш% Черниг. Губ. Від. 1853 г. № 37.) 



42. 

МОСКАЛЬ и СМЕРТЬ, 

Був собі один москаль; служив він у царя двадцять пьять 
год, дя й нічого не заслужив; потім служив у пана десять 

год — и там нічого не заслужив,— та й каже сам собі: «Ах ! 

пойду до Бога служить.» 

От пішов він до Бога, коли дивицця, аж стойіть у Бога 

смерть на часах. От москаль и каже: «Чого ти тут, 

..., стойіш?» От вона й каже: «Мене тут Бог поставив, щоб 

я стерегла.» Він каже: «Ех, ! Давай сюда ружжо 

(а смерть стояла на часах з ружжом),— я сам буду стоять.» 

23 



От вія уз^р, іфвгаав смерть, та й став сам ца часах сте- 
регти. 

От, через неділь дві, прийізжае у кареті смерть до Бога пи- 
татися— яких людей душить. От москаль и каже: «На, подержи 
руя^жо, я дойду сам спрошусь.» Пришов до Бога, тай каже: 
Слищ, брат божок! прийшла до тебе смерть, каких людей 
душить?» Бог йому й каже: «Скажи, щоб йшла старих людей 
душить.*- Прийшов москаль до смерті, та й каже йій: «Слшп, 
смерть! казав тобі Бог, щоб йшла сем лет старих дубковгризть!=в^ 

От вона пішла и всі дубки старі, де які були, попере - 
гриза^ла. Далі, через сім год, упхять приходить до Бога. От 
москаль, іюбачивши йійі, питаецця знов: «Чаво тебе нужно?» 
Вона й каже: «Казав мині Бог, щоб я сім літ старі дуби гри- 
зла, - от я й гризла усі сім літ, 'а тепер прийшла знов до Бо- 
га за приказаннем. » От москаль и знов каже: «На, подержи 
ружжо, а я пойду сам роспрошу Бога.» От смерть стала на 
часах, а москаль пішов, дай каже: «Сліїш, брать божок! приш- 
ла до тебя смерть, спрошуе: каїшх людей гризти?» От Бог и 
каже: «Середніх.» Прийшов москаль, та й каже «Смерть! го- 
ворив Бог, щоб ти гризла середні дубки.» 

От смерть пішла и знов цілі сім літ гризла середні дуб- 
ки. Перегризши, вона знов приходить до Бога питатись: яких 
людей гризти? От москаль знов поставив смерть на каравулі, 
а сам пішов до Бога питатись. Прийшов до Бога, та й каже: 
«Слищ^ брат божок! пришла до тебя смерть, спрашивае: каких 
людей цісти?» От Боги каже: «Молодих.» Він прийшов икаже 
смерті; «Ка^зав Бог, щоб ти йшла молоденьких дубків гризти.* 

От вона пішла, вигризла всі молоденькі дубки,— та така 
зробилась од тих дубків худа, як щепка. От Бог побачив йійі, 
та й пита: «Чого це ти така худа стала?» - Вона й росказала: 
тар и так, каже: «с чого мині ситій буть, коли я дубки гриз- 
ла! «^-^^От Бог и звелів тому москалеві за те йійі півгода' на 
іі«іечАЗ( носити. 



_4 



- 1І9 — 

От він носить, та й носить Йійі; коли нагнувсь табйки по- 
нюхать, — і'она й побачила табакерку, та й каже: « Що це в те- 
бе, служивий?» ВІНК9ЖЄ: «Табака» — «Дай же й мині!» — Віни 
каже: *Лізь сюди г. табакерку, там и напюхаесся.» Вона й 
полізла, а москаль узяв, защипнув йійі там, та у карман и 
сховав. 

От, після, як смерть уже вирвалась звідтіль та розсказі- 
ла Богові, то Бог за це узяв та й вигнав москаля з неба. От 
москаль узяв, та й пішов з неба в рай. Приходить туди, по- 
бачив ангелів, та й став питацьця: *Тут водка єсть?* - «Ні, 
нема.*— «А трубка єсть?*— «Нема.» — «Ну, здєсь худо жить N 
Та й пішов у пекло. Побачивши чортів, и каже: «Трубка 
єсть?* — « єсть. * — «Водка єсть?* — «єсть. » ~ « Здєсь хор'^шо 
жить, —тут я останусь. — От и зостався, та взяв чортів попере- 
хрійщував, — "вощ й повтікали, а він сам стгів жить у пеклі. 

(Записа вг с. В. Снитинцахь Васильковскаго у. Кіевской г. 

Л. В. Ильницкимь.) 



43. 

МОСКАЛЬ. 

Колись служив москаль у службі, да отпустили його до 
дому по білету. От він йде, та й йде, а до дому ще далеко. 
От він и зайшов до одного чоловіка переночувать. Прийшов, 
попросивсь— пустили. От той чоловік цьому москалеві напітків 
и найідків, усього йому... От він найівсь там добре, а тоді 
його той чоловік и повів спать у другу хату; одвів у хату и 

покинув самого. 

От він полежав трохи, покурив люльки, та й думає: «Чи 

тут же ще хто є, чи нема нікого^ тількі я сам? дай устану— иодт;;' 



— 180 — 

люсь. > Ото встав, засвітив самопальний сірничок, пішов у другій 
прикалабок, коли гляне— аж висить чоловік нежевий, голий, дого- 
ри ногами повішений; дак він подививсь, а далій ліг знов спать. 

Ото заснув, коли вже и світ, — аж приходить вже и чо- 
ловік той будить його; очинив, збудив снідать. Посідали сні- 
дать — и знов усячини, так як и вчора... А москаль трохи під- 
пів, да й не витерпів, сказав: «Чого то в тебе, хозяйін, чо- 
ловік висить?» Як тількі це сказав йому, а той чоловік тоді 
давай просить москаля, щоб мовчав, да нікому не казав, що 
в його так,— да каже> Москалю, на тобі коня з возом та 
йідь до -дому , — тількі мовчи, нікому не калиі! «От він и пойі- 
хав до-дому, той москаль. 

Йіде та й йіде, коли оглянецця назад себе — аж біжить 
щось голе, та каже; «Підожди, бо не втечеш!» Ото прибігло, 
да не питавшись, и сіло на віз з переду за кучера. От пога- 
няє, да й каже: «Москалю! як прийдеш до дому, то ти довго 
не барись, а так— трохи погосцюй, та й знов йідь у службу; 
та тількі як прийідеш до-дому, то з жінкою своєю не цілуйсь, 
а через віщо - то ти сам взнаєш упослі; а як будеш вийізжать 
знов у поход, то то ж не прощайсь из жінкою и горілкі не 
пий од жінки, а на розпрощанні, як дасть вона тобі чарку, 
щоб ти випив, то ти ніби б то не хоч, да скажи: я цить не 
хочу, виллю луч(ч)е на копа —то все одно мій помочник.і Ото 
тому голому москаль дав плаття и шенелю, убравсь той голий 
— такій став, як и москаль. Йідуть собі. 

Прийіхали до дому, давай здоровкацьця из усіма, а з жін- 
кою — «Ні, каже, я поцілуюсь навпослі. «Ото давай гостювать; 
погостювали там довгенько, та й зачали вже у службу в би- 
рацьця. От, як узяли там горілку пить та розпрощувацьця, а 
жінка и давай частувать. Ото стала підносить чоловіку , 
він и каже: «Я горілки не хочу, лучче на коня виллю.» Тіль- 
кі що линув на коня, а кінь зараз и лопнув. — От вони там 
Сїоать, коди прилетіло дві вороні та зачади клювать -та й 



- 181 — 

подохди; а вони забрали йіх та зліпили шість пирогів, та спек- 
ли, та й пішли в поход собі. 

Ото йдуть та й йдуть, та й заблудили в лісі; коли при- 
ходять—аж хатка стопіть. Ото вони туди в ту хату — аж зам- 
кнена, а вони одбили, увійшли — аж нема нікого (:а то гайда- 
мацька хата.) Ото повечерали, та й оддихають. Коли чують: 
щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Йдуть у 
хату, та й кажуть: *Отто ще треба шукать, а то самі в ха- 
ту прийшли! Давайте гроші,- єсть, чи нема?»— «Нема кажуть; 
ось єсть шість пирогів, то нате, хоть по половині буде кож- 
ному.* Ото взяли, попере ламнювали, кожному по половині да- 
ли. От вони пойіли, та зараз и померли. Тоді вони зараз да- 
вай ходить там по усіх усюдах. Ото найшли конюшню, а в ті 
конюшні повно коней и возів, а в возах повно грошей. От 
вони позапрягали по парі коней, возів из дванадцать срібла 
та золота, та й пойіхали в свій полк. 

Прийіхали туди, та зараз один віз мундірохвицеру й да- 
ли,— от мундірохвицер зараз на йіх добрий став; а другій 
віз — поручику; а третій — копитану, а четвертий - ротьному ко- 
мандіру; а пьятий — підполковнику, а шостий— полковнику. От 
тоді пани на йіх такі стали добрі, що не треба вже лучіх: 
зараз и поставляли йіх панами — охвйцерами. 

А тоді охвицерам було погано жить, бо почередно цар 
загадував загадки: у тиждень одному, а тоді - другому, 
а тоді — третьому. Тільки так: загадає загадку и на тиж- 
день строку дасть думать, а як не одгадаеш за тиждень, 
^0 тоді Голову одрубае. Бо він та був масон той цар— чор- 
там вірував, то вже всякі загадки загадує, що не можна й 
одгадать. 

От прийшла вже й цім черга, що поставляні недавно на 
охвицери. От и призиває царь перше того, що був москалем, 
—давай йому загадки загадувать; а цей и каже: ♦Ніт, підож- 
діть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам 



загадать!* — * Ну, загадуй!* каже. (Бо цар падієцця, що одга- 
дае.) От той и загадав: *Одна, каже, да ззіла одну, а та одна 
та ззіла дві, а ті дві ззіли шестеро, а ті шестеро та ззіли 
дванадцятеро.» От загадав цю загадку и на тиждень сроку 
дав, и умовились: як не одгадае то цару голову здійме. 

От,, царь и шатнувсь по книгіах, - ніде не найшов. От 
той приходить через тиждень спрощувать: чи вже одгадав, чи 
ні? Дак цар и не одгадав; дак цей йому тоді росказав: *Що 
одна та ззіла одну,- то це чарка горілки — коняку; а та одна 
та ззіла дві - то то дві вороні найілись однийі коняки та й по- 
дохли; а ш,о ти дві та ззіло шестеро,— то то напекли шість 
пирогів; а що піість та ззіло дванадцятеро — то то ті пироги 
пойіли дванадцять гайдамак, та й померли.* Та тоді голову 
одрубав цару, а сам на цариці оженивсь, та жили аж поки 
померли. 

(Записана в-ь с. Буддаивкі Кіевскаго у. г. Давиденкомь.) 



44. 

ЦИҐАН-ДУРНИК. 

Пойіхав циган в ліс дрова рубати, да зліз на дерево, 
став на гіляці, дай рубає ту саму гілляку, на которі стойіть. 
Аж йде чоловік, да й каже: «Цигане! ти впадеш, як гіляку 
одрубаеш.* А циган каже: *Ні.*— «Упадеш!* — «Ні!» 

Чоловік собі пішов, а циган, як одрубав гіляку, так и 
гракнув об землю зо всійі сили, що на силу встав, — да встав, 
да й думав собі: «певне се йшов Бог, що він знав, що я впа- 
ду^ дожену його, да роспитаю: коли я вмру?» Біжить за чоло- 
віком, та якось догнав, да й питає: с Чоловіче! чи ти Біг?» - 
«Ш) важе, не біг,— я пеналу йшов. »іі-« Але! чи ти Біг, той 



--• 183 -^ 

що з неба? «А чоловік так навмисне,— що циган буде казатц, 
—да й каже: «Біг.» «Ну, коли ти Біг, то скажи мені: коли 
я вмру?» А чоловік и каже: *0т як твоя кобила три рази 
прихне, то ти и вмреш!» 

Вернувся циган, наклав дров, да й йіде дорогою -аж 
його кобили и щіихнула; а він и каже: «О, батеньку! вже не 
довго буду жить, бо вже раз прихнула моя кобила! *Коли аж 
кобила прихнула и другі раз. * Ой, Боже мій! вже ж мені тре- 
ба хутко вмерати, бо вже два рази прихнула моя кобила.. .» 
А далі кобила прихнула и треті раз, — а йіхав коло ліс]і над 
дорогою; циган зліз з ізоза, да ліг в лісі, да склав рукі, да й 
думає, що вже вмер. 

Аж йіде якісь пан штирома кіньми, з льокаями, А циган, 
скоро з ним пан порівнявся, хотів побачить, да й вилазить 
з ями... Як злякає коней, да понесуть того пана... насилу 
якось сдержали. От той пан и каже: «Дідить но, да побачте 
що то седить в рову?» От льокайі и прийшли до цигана, да й 
питають: *А чого ти лежиш тут в рові?» А він йім и каже: 
сБо я тут вмер!»— <сА як же ти вмер, коли ти дивишся?»- 
«Так! але я вмер... От бачте: в ночі прийшли вовір, да, й мою 
кобилу ззіли в вочі, а я все лежав... А коли б то чоловік 
жив, то б так дав свойі худобині пропасти?!» Дивлдцця льо- 
кайі — а и косці з кобили лежать коло воза; вони прийшли, 
да й росказали пану. От пан и каже: «Возьміть гарапники, 
да підіть його оживіть!» От вони прийшли да й кажуть му: 
*Тебе оживим, -у нас € живило!» —«Оживіть, батенькі!» А 
вони як стали цигана різать гарапниками: били, що аж при- 
конечник в едному одпав... От циган на силу одиросився; во- 
ни його покинуди, да й пішли; а циган сів, да й дивяцця. 
Побачив приконечник од гарапника, да схопився, взяв прико- 
нечник, да запазуху, да й каже: «О, добре, що найшов трохі 
живила: то й я когось оживлю!» 

Покинув вже воза, бо нема чим везти, сів на лотку; ни« 



— 184 -- 

би на коня, да й йіде дорогою; аж йде чоловік. %ловік ба- 
чить, що циган на лотці, да взяв, да навмисне очи й зажму- 
рив, а на плечі ніс серпи, що ходив робити. Аж циган його 
й питає: «Чи ти, чоловіче, бачиш?* *Ні, каже, я сліпий — не 
бачу нічого.»— ♦А ти ж не бачиш, які на мені дорогійі ша- 
ти?*— «Ні, не бачу.» — «А се що тинесеш,— чисе голюра?* — 
«Голюра*, каже. «А чи ти бачиш, яка в мене золота чупри- 
на?»— «Ні, каже, не бачу, бо я сліпий.» — «А ти ж голиш? 
підголи мене трохі.» — «Як же я тебе буду голить, коли я не 
бачу?!* — «Та як небудь, хоць трохі.* От мужик як схопить 
цигана за чуприну, да затне серпом по морді... На силу ци- 
ган вирвався, да й утік. 

Приходить в село — аж умер чоловік, а сини так голосять 
за йім! А циган и каже: «Не плачте! я вам його оживлю: в 
МЄН9 є живило.» — «Справді оживиш?* — Йій-бо оживлю, тільки 
повиходьте всі з хати.» От сини и дочкі повиходили всі с ха- 
ти, циган зачинивсь, да давай діда сцьобать приконечником. 
Бив-бив,— дід не оживає... От він схопив під піччю поліно, да 
давай діда жарить полином, що аж посинів... От сини ду- 
мають: «що циган так довго робить? ходім, побачмо » Коли 
вони войдуть в хату— аж він з поліном коло батька. Вони за 
кійі, да до цигана — давай його лупить. На силу циган втра- 
пив до дверей, та й втік; а вони ще за ним женуц(ц)я, щоб 
догнати. Циган на греблю— вони за ним; а протів нього йдуть 
старці сліпійі; циган злякався— ніде діцьця,— от він з ляку— 
скік у воду! да й втопився. 

От сини вернулись батька ховать, а цигана ніхто и не 
думав ратовати: так він, проклятий, и пропав! 

(Записана не подалеку Білой церкви, Васильковскаго уізда, 

Кіевской губ. г. Магерь.) 



-- 135 - 

45. 

ЦИГАН-ВЕЛИКОВОЙШ. 

То — був <5обі циган, да ігошов на могалки, ліг спать. Дай 
заснув, — мухи налетки, а вин махнув рукою— и сто мух убив 
зарвізом. Пошов до стбляра: «Зроби мині скажличЕу(?). » Вин ц 
зробив. Циган поніс до писара: «Напиши мині: Иван-Велико- 
воШнний за 'дним махом-побивахом сто душ побиває.» Писар 
написав; вин и пошов, и ліг на дорозі, да й лежить. 

Йіде цар: «Стой, невіже(нний), посторонись!» (а вин ле- 
івть — значить) Вин не встаеть. Вин послав лакея; лакей по- 
разивсь: «Се, каже, Иван-Великовойінний за 'дним махом-по- 
бтахом сто душ побиває» Цар його просить, шо «Иван-Ве- 
(Шковойгаиий, пожалуй до мене! до мене ззамора вийсько ходить 
чужев, — ^чи можеш ти його <5требить?» Дак вин каже: «Можу^ 
батю! -аби було сало варене й печене.» Цар каже: «Буде.» 

Привів його цар; наварили й напекли сала, — нагодовали 
цргана. Теє вийсько тико що вийшло, вин випросив повк сал- 
Даї; цар дав,— и на кожного салдата по кулю соломи. Те зза- 
мора БИйсво тико шо вишло, — салдати попалили кулі и йдуть 
прети його. Вони кажуть: «Се огненне вийсько!» Да як пошли 
вазад, ца в море, да й потопились. 

Цар йому жалованне дав, и ще каже: «До мене три пе- 
сиголовці ходить, — чи можеш ти йіх из рвіта стребить?» Вин 
каже: «Можу, аби було сало варене й печене.» Цар каже: «Бу- 
де.» Наварили й напекли. Вин наШвсь; ліг на хвиртоцці. Йдуть 
песиголовці. У хвирточку подививсь один, да й кричить; «Что 
же вона не творяецця?* Подививсь и другий, и той так. А ци- 
ган: «Хто мене трогае?» Тай усадив голову, подививсь: «Се, 
каже, Кван-Великовойінний, за дним махом-побивахом сто душ 
побиває.» Він устав. «Ходім, кажуть, 'з нами,— ті вже песиго- 
ловці в трьох шдмовляють,-^8а товариша.» А вин каже: Як 

24 



— 186 — 

би я старший був над вами...» Дак вони кажуть: «Будеш!> Піш- 
ли. Дійшли до річЕи; циган каже: «Завьязуйте очі, я скомандую, 
щоб річка перейшла через вас! « Вони зав'ьязали; скомандував, 
да взяв, да й порубав йі всіх трьох. 

• Пішов до царя; цар йому за те жаловання дав. «Ну, 
іде ж, каже, до мене змій ходить,— як би ти його 'дучив?* 
Вин каже: «Можу, аби. було сало варене й печене.» — «Буде!» 
Наварили й напекли. Вин найів, пішов и ліг, — лежить на хвир- 
тоцці. Змій йде: «Что же не 'творяецця?» А той говорить: 
«Хто ж мене трогае?» Змій усадив голову, подививсь— аж: 
«Иван-Великовойінний, за дним махом-побивахом сто душ по- 
бивао От вин: «Ходім зо мною за товариша.» — «Ходім!»— 
И пошли. «Ходим до мого батька», змій каже на його. Пош- 
ли. Змій питає: «Хто ти?* А циган каже: «А ти хто?» Змій 
каже: «Я Лютаї» (значить — нечиста сила) А циган каже: «Я 
І1ра-люта\> (значить: ще він здоровіший). 

Пошли до змійового батька. Батько посилав: «Йдіть на 
степ, — хто прудче побижить?* Циган же йде, да шукає зайця. 
«Ось йди ж, ось йди ж: у мене синок третій деньок, як уро- 
дивсь, — до ти й того не випередиш. » Змій и пишов. От и набачив 
— бижить заєць. «Бижи!> каже циган. Змій побіг; біг-^біг, дак 
невипередить — и не наздожене, не тико не випередить. Кри- 
чить на зайця: «Постой зрівняємось!» То заєць ще лучче би- 
жить— тікає. И не випередив, и не догнав. 

Пошли до змійового батька. Змій каже: с Нічого, тату,— 
не випередив! У його синок третій деньок, як уродився, да й 
того не випереджу!» — «Ну, йдіть же: хто лучче булавою кине, 
до той здоровіший. » Пошли. Змій поніс булаву на степ, а ци- 
ган пер-пер— ледві доніс. От змій кинув и на цигана каже: 
«Кидай и ти!» Змієвойі ж два часи не було, а циган каже: 
«Я як кину, до й невернецця!» А він^и не підійме. От вин 
берецця за ту булаву, а змій каже: *Не кидай, бо в мого 
батька тико рі булави, то ти одну й закинеш!» А вин каже: 



— 187 — 

•Ну, на, коли тобі жалько!> А вин йійі и так не піднесе, а 
то б ище йому кинуть! 

Пришли до батька. Батько каже: «Ну, гаразд, сину, шо 
не звелів!... Підіть же в ліс, — которий лучче свисне.» Вони 
пошли. Змій свиснув— на дубі листя поосипалось; а циган уже 
кйже: «Завіяжи очи, бо як свисну, до й очи повилазять! ^^ Змій 
узяв завхязав; як свиснув змія в лоб, дак и око вилізло. 
Пошли. 

От циган ліг під хатою, дай лежить. Пролежав трошки, 
,да й підслухав, що змій каже його вбить. Вин узяв, куль со- 
ломи положив пид хатою, свойім халй,том укрив, сам одишов, 
да в долинці и сів оддалік. А змій крадецця з тоею булавою, — 
дума, шо вин лежить, — да по кулю як бацне! А вин у долині 
сиди(ть), да: «Комар укусив!» Той змійок пришов до батька: 
*Отце, тату: як ударив, а вин каже: комар укусив!*— * Ну, 
треба його десь діть.» 

От набрав тому циганові в мішок грошей, посадив на 
себе и везе. Везе, коли біжять циганчята ис канчуками да й: 
і Тата, тата!» Пізнали батька. А змій дивицця, дана цигана й 
каже: Що це, Пра-люта?> А вин каже: «Се чорти по твою 
душу!» Вин тоді цигана як кине, а сам назад. От, и вже 
більш туди не літав змій; а цар циганові за те жалован- 
ня дав. 

(Записана вь Пирятинскомг у. Полтавской губерній.) 



46. 

» 

ЦИГАН и ЗМІЙ. 

Був собі циган дуже убогий. Немав як розжицьця, та й 
давай на вигадки пускацьг^я. От раз и здумав: «Піду, каже, 



в ліс, куди Бог дасть; йтиму, та йтиму,— та не найду, каже, 
чого.» От и пішов. 

Йде та йде, коли тут яр глябоквй-глибокий. Він у той 
яр спускаецця нижче, — усе нижче, усе нижче, — вже аж уто- 
мився, йдучи у низ. Коли побачив у тім яру хату; увійшов у 
хату, дивицця; лежить щось таке довге, що аж од порога, та 
аж до покутя, а од покутя та аж на иіі, - таке довге,— на- 
лаві. Циган подививсь, трохи злякавсь, та й питаецця його; 
«Хто ти такий?» Він каже: «Змій.» — «А я— Про-змій.» — «Ну, 
каже змій, поіфобуемося: хто кого побье, той буде над нами, 
верховодить. Коли я— Змій, а ти— Про-змій, так ти над нами 
будеш верховодить.» — «Добре,» каже циган. 

€ Ходім же, каже, у клуню бицьця, та бери ти дрючок 
довгий, а я возьму макогін.» От и пішли у клуню бицьця; 
циган узяв макогін, а змій дрючок. Почали вони бицьця. Змій 
поки повернецця з дрючком,— так циган його побоках лупить. 
От, таки циган побив. Пішли другий раз бицьця; але циган 
каже: «Бори ж ти тепер макогін, а я озьму дрючок.» Вийшли 
на тік бицьця. То що змій хоче вдз.рить того цигана, так ци- 
ган не допускає дрючком, — так шо й цей раз побив звіія. 

Пішли вони до дому. «Ну, каже змій, тепер— хто біль- 
ше з нас йістиме, так той над нами буде старшиновать.> 
Йдуть вони до-дому; змій вже бойіцця цигана, та й каже: 
«Коли ти дужчий, так візьми келеп, та піди на самий перед 
убий корову у тім стаді, — то будеш собі йісти варить.» Ци- 
ган узяв колеп— на силу підтягне, приходить до череди. Дід 
його й питає — пастух той: «Хто ти такий?> Циган каже: «Про- 
змій. Убивай, каже, скотину, бо мені, каже, мало однейі,— 
усі повбивай, усі повбивай,— усі пойім» Беро лошичку и бігає 
за скотом — зганя до купи всіх. 

Змій ждав ждав — нема цигана. Далі пішов сам. Прихо- 
дить—аж той увесь скот зганяв. «Що ти, Прозмію, робиш?» 
даже. « Оце, каже, увесь скот зганяю^ та побью, та йісти 



буду. > — « Та, ібуде 8 вас и одного, » зхШ бону ваяю. *Хіге\ ш щЛг' 
^сися, аайні.» От змій узяв келеп, убив корову, взав на плещ^ 
та й волоче. А циган каже: <Бге! бернж и мене, бо яв не візь- 
меш, то я тебе вбью.» Взяв змій и цигана, приніс азке. до доуу. 
«Тепер же, йди, Прозмію, та принеси дров: отам, каже» 
в лісі дуб сухий стоШть, то вирви його, та приЕЮси.» Пішов 
циган у ліс. Дививсь, дививсь на ду^^'? ^ Д^^^ давай ламатк. 
липу, и дерти лико, и плести верьовочку. Ждав-ждав змій— 
ие дождавсь цигана. Прибігає впхять, да й каже ццганощ; 
«Що ти, Прозмію, робиш?»— «Отце, каже, верьовочку плету 
буде увесь ліс зачеплять.*— «Та буде ж з нас и одного!* — 
*Еге! ти нагріесся, а я й ні,»— Узяв З]рй зломив дуба, взяв 
и цигана на плечі, приніс додому. 

«Біжи ж тепер, Прозмію, води принеси шкурою.» Пішов 
циган. На силу доволік шкуру до криниці; упустт у крини- 
цю, т вже й вевитяше. Л далі застругав лоиачву, та й ко- 
пав кругом кринищ. Ждав-ждав змій— не дождався; пркйшов 
ушьять, та й питаецця: «Щд ти, Прозмію, робиш- — «Оце, ка- 
же, усю криницю копаю, та возьму.» -«Та буде з нас и одг 
нібйі шкури,» каже. «Еге! ти напгвсся, каже, а я й ні.» Узяв 
змій, витяг шкуру води, приніс до дому,— заходавсь варить. 

Це вже, як наварили вони. Циган викопав яму за зда* 
легідь ще, сів над нею, та й кричить: «Подавай скорішії А 
він укусить раз, та й у яму,— укусить раз, та й у яму... «Що 
се, думав змій, не постачиш: уже й корови не став, та й п],е 
не нагодую!» Мало не всю корову ззів циган, та вже змилу- 
вався над вмівм, та трохи оставив. «Годі вже!» каже змій: <ти 
вже будеш старший.» — «Ото ж то!» каже циган. Ну, тепер дат 
вай мині грошей, бо я тебе ззім.» Дав змій мішок йому ірошеі, 
«Та ще й однеси до дому!» Узяв змій гроші, взяв и цигана,'^ 
несе, та й несе, вже добре чуба нагрів... А омган його ма*, 
стить: ♦Ої-от, от-от, каже, зараз домаї» Приносить до тадок^ 
поганойі хата; а циган и каже: «Постій ж ти туїїечка} а й 



— 190 — 

пійду поприв'ьязую Прозмієнята, бо як скочуть, то ще й тебе 
ззідять.* Пішов циган у хату, вивчив дітей, як скакать, як 
увійде ЗМІЙ, та й поприв'ьязував йіх до стовпчиків. Тут змій 
тілько шо в хату, а вони скакають та кавчать. Циган каже 
йому: «Мерщій, каже, кидай гроші, щоб часом не одірвались; 
бо як одірвепця которе, то й ти пропадеш! ♦ Змій кинув, та 
навтікача. І^т зараз циган и зажив: діти так уже поодягав, 
сам одягся, як пан!... 

(Записана вь с. Кереливкі, Звенигородскаго уЬзда Кіевской 

губерній, г. Бойком'ь.) 



47. 

ЦИГАН и ЮРІЙ. 

І 

Стойіть циган, а йіде святий Юрій. Циган и питавцця: 
«Куди ти йдеш?»- Юрій каже: «До Бога, питацьця: с чого ме- 
ні жить » А циган каже: Спитайсь, голубчику, й за мене: с 
чого мені жить?* — і Добре, каже Юрій, спитаюся. Але де ж 
ти мене знайдеш?» А циган каже: * Дай мені своє золоте стре- 
мено, та й прийіжай, такого -то дня, на це місце; то ти ме- 
ме застанеш тутечки. > Юрій пойіхав. 

Через скільки днів, приходить циган на те місце, де ба- 
чив. Юрія, и зострів його, й питаецця: «А що був у Бога?*— 
♦Був», каже. *А що: и с чого тобі жить?» — «Мені, каже, 
Бог казав, щоб, каже, скрізь ходив и зводив поганих людей.» 
— «А за мене, каже, питавсь?*— «Питавсь», каже Юрій. «А 
и с чого ж мині жить?» «Казав, каже. Бог: що вибреше, що 
вимота, то т6 й його. » Той циган одвернувся, подякрав: «Спа- 
сибі тобі!> каже, та й йде. А Юрій каже: «А стремено?» Ци- 
ган: «Яке стремено? Я кажу, що так: ще й за стремено пре- 
чепиццяЬ От потягалися вони довго там, а все ж таки циган 
не дав стремена. 



— 191 - 

ЇІішли до пана. Приходять перед ^аасок; циган и каже: 
♦Як же тобі не сором буде, що я йтиму до пана голий? Ис- 
кинь мині, каже, свій верхній жупан, — одначе в тебе два.» 
Юрій и скинув Пришли до пана. Почина Юрій казать, що 
от — так и так. А циган и каже: ♦От я й кажу, що так! Не 
слухайте, пане: він ще скаже, щой жупан його!» Потім вони 
ще довго там возились; але пан йіх вигнав, и в цигана жу- 
пан зостався вд;е. 

Як вийшли вони на двір, так Юрій йому почав за жу- 
пан: «Я ж тобі оддав, каже, жупан!...» А циган каже: «Ти ж 
казав; що вибреше, що вимота, то те й його!» 

(Записана тамі же.) 



48. 

ПРО ЦИГАНА. 

а) Наняв чоловік цигана сіно косить, й назначив йому 
ціну, яка вже там була, и харч. От той вийшов косить, да й 
пролежав цілий день в лісі. Над вечір прийшов: сУже скосив!» 
От повечеряв, узяв гроші, та ще просить сала; а чоловік не 
дав; він и каже: «Ну, не дав пан сала, щоб же твоя трава 
встала!» — Коли пійде хозяйін на другий день* — аж трава й 
стойіть. ♦Ото сучий циган, щоб було мині йому вже той шма- 
ток сала дать.» 



Ь) Якось-то циган дуже виголодався, та прийшов до ку- 
ми: ♦Дай. кумо, йісти!» Бума заходилась варить, а він пола- 
сувався на сироватку, да и давай бйі хдепать. так уже нах- 
лестався, що аж набубніло його! Далі кума дав йому варенв* 



ю, тш— м^ьяса... *Еге, кумо! п . . .ю твого батька: уміла го- 
дували, їа иевюла видавати,— тепер хоть з місця зведи мене!» 

(Записанн вь с. Дударяхь Каневскаго уЬзда Кієвсеой губерній 

Борисомь ПознаньсБим'ь.) 



49. 

ПРО ЖИДІВ. 

І. 

Йіде раз пан у місто на ярмарок и везе з собою свринь- 
Ку грошей, наздоганяє жида: «Здоров, Лейбо!»— «Здрастуйте, 
ііане!» — «Куди ти йдеш?»— *На ярмарок, пане.»— «Чого на 
ярмароЕ?>-'-«Иду, каже, пане, розумом торгувать.» Зарего- 
тався пан: «Щд ж ти виторгуєш?*— *Сцо виторгую, то ви- 
їургую!» От пан поглузував з того жида, та й поШхав собі 
далі; а оввд, балакаючи з паном, и на бачив скриньку на по- 
В08ЦІ, та й собі пішов на ярмарок. 

От, приходить на ярмарок, одшукав пана, підійшов ти- 
хенько з заду, та іштіг з кешені хустку и пішов собі до 
шньсБоМ поводки. Прийшов до панського кучера, показує 
йоиу оіаізову хустку и каже: «Цуєс: казав пан, сцоб ти дав 
свршьку з гросима,— ^він коня купив, так казав, сцоб я за 
грісми збігав.» Бучер, побачивши панську, хустку, дума: «справді 
пан велів», та й оддав гроші; а жид за скриньку — та далі! 
Шукай вітра в полі! 

Вертаецця пан до повозки. <Де скринька?» пита кучера. 
<Я, іеаже, вам оддав.* — «Як оддав, коли оддав.?»— «Адже ви, 
шже, присилали сюди Лейбу, що ми стрітили, щоб я оддав,— 
«<в ^ й одда^І.і»--«Як же ти смів без мене?»— «Лейба, важе^ 



показав мині вашу хустку и сказав, що ви веліли,— так я й 
оддав...» Пан —лап за шенелю! аж и хустки нема... ♦Оце, 
каже, так: шельма- Лейба поторгував розумом!» 

(Записана ві г. Полтав'Ь, на Кобищаиахг.) 

II. 

То був собі йіден гайдамака с хлопцем, та бачить раз — 
йідуть' жиди. От він и каже хлопцеві: * Візьми булаву, та пе- 
рейди тіх жидів и скажи, щоб гроші віддали. > Хлопець пішов, 
перейшов тіх жидів, став на шляху, та й каже: «А давайте 
гроші!* — *Гирсте, які гроші? > — «Мені, каже, приказано, щоб 
усі віддали.» А воно таке мале, хоч и з булавою на плечі,— 
то жиди й не дивляцця. 

А той гайдамака тим часом зайшов, та й став за дубом, 
та виглянув звідтіль, и булаву, свою от-таку здорову показує, 
та й каже: «Віддай, віддай йому гроші!» Тоді вже жиди: «Ну, 
оттакому козакові то й гроші віддати, а то — чорзнае кому!* 

(Записана ві г. Таращ^ Еіевской г. И. П. Новичкимі.) 

ПІ. 

Нанявся мужик довезти двох жидів у містечко на ярма- 
рок. А на дворі таке роспуття, таке болото, що крий Боже! 
Еоники поганенькі, що й по рівному насилу везуть, а як прий- 
шлось під гору, то й з сили вибиваюцця- стають. 

От мужик в просить жидів: Господи купці! будьте ласвд- 
ві, встаньте да зійдіть на гору по моріжку коло дороги: там 
сухо. А то, бачете: тут коні помучились.» — «Гирсте, трасця — 
ма! гросі узяв, то й вези!»— *Да як же його вбзти, каже му- 
жик, коли, бачете: бью-бью коней — а ні з містя?>— «А нам 
сцо за діло! Ми гросі дали, то з воза не встанемо.» 

25 



— 194 — 

Коли йіде козак. Підйізджае до мужика: «А! це ти Йва- 
не? стривай же!.. Памьятайіш, яв я віз жидків на ярмарок — 
от під цю саме гору ---а ти до йіх присікався гарма-дарма, да 
почав бити? Я не забув!..» Да це кажучи, як візме нагая в 
руки, як почте періщить жидів!... Жиди посхоплювались, да 
піднявши манатки— так и майнули під гору; а він йіх нагаем 
підгонить. Вигнав аж на саму гору, а там свиснув на коня-- 
та тільки його й бачили! 

Мужик зайіхав на гору, тай став. Жидки підходять: «А, 
бац! трастя твойій матері! Добре тобі так: пе ціпай цузих зид- 
ків, то й твойіх не будуть!» 

(Записано возлі Бердичева А. И. Петрунякою.) 



50. 

ПРО ЛИТВУ. 

І. 

у йіднім селі литвини стали міркувати: скильки-то вони 
платять чумакам за тую сіль! Міркували-міркували, а далі й 
кажуть: «Чи не можна як добути солі и без чумаків?» От и 
прираяли собі — посіяти сіль. «Адже сіють жито— родить; по- 
винна вродити и сіль, як посіяти!» 

Вибрали, що єсть найкраще поле^ з:ьорали, посіяли сіль, 
заскородили - и раденькі, що дурненькі: солі вже куповати не 
будуть! От, настає весна; хліба скрізь посходили, зазеленіло— 
така руна! (а рік урожайний був.) А сіль не сходить!... От 
вони— що робить? Ходять по полю, голови повісивши: «Не 
сходзіць, не сходзіць!» 

А на тій ниві, де сіль посіяли, вовки яму вирили, да й 
жиють собі. От, один литвин и назнав: «Брацця! каже: тепер 



— 195 — 

я знаю, чому сіль не сходить. >— «А чому?»— «Бо чорти заве- 
лись у нас на пиві?* — «Дзе?»'г— «На ниві, там, де сіль посія- 
ли » Литвини поияли віри, да зібралась громада — давай мір- 
кувать: що воно за нечиста сила завелась на ниві? Доходять 
тропу до тийі ями, да ніяк не догадаюця: «Пахадзіло - паб- 
радзіло и слвду не знаць: ці старая вурупаціца, ці маладой 
медзвєдзь» От и прирадили: освятить те поле: «то наша сіль 
зійде, яв чортяку виженемо.» 

Пішли за попом, покликали. Тоді забирають хрести, ко- 
рогви, образи— така процесія йде в поле! Приходять на ту 
ниву, аж над яму; піп йівангелію читав; дяки спивають: «Да 
воскресне Бог!» Співали-співали, читали-читали, вже й свяче- 
ною водою кропив піп, — так ні: не вилазить нечиста сила, та й 
годі! От громада й присудила комусь треба лізти у яму и по- 
дивитись, що там таке? Бсі вагаюцця... Громада й присудила: 
«Лізьте ви, батюшка, з хрестом в руках: нечиста сила вас не 
візьме!» 

Батюшка перехрестився: «Ви ж мене, каже, за ногі трі- 
майцв, а яв почну ногамі молоць — ^живо вицягайце!» От и по- 
ліз батюшка, а хрест поперед себе... Коли вліз у ту яму — 
тільки трошки ноги зверху, — ^да як задриґає ногами... а його 
чим-дуж, Скоріш и витягли. Витягли — а у батюшки й голови 
кат-ма!.. Вовки геть чисто одкусили!.. 

Литвини бачать, що батюшка без голови, да ніяк не при- 
гадають: чи він з головою був, як ліз у яму, чи без голови? 
Йідні кажуть: «з головою»; а другі: «Ні без голови!» Супере- 
чились-суперечились, та давай битись... А далі: «Хадзьом, ка- 
жуть, до матушки: вона мусиць памхатаць: чи була голова у 
батюшки?» От приходять, питаюцця: «Ви, матушка, мусите 
паміятать: чи була голова у батюшки?» Матушка думала «ду- 
мала, та й каже: «Ні, не згадаю! спитайте служанку: вона 
вчора, у вечері, мила ноги батюшці, то певне паміятав!»— Во- 
ни приходять до тойі служанки: «Ти, кажуть, вчора мила ба^ 



— 196 - 

тушці ноги, то чи ве згадаєш: була у батушви голова, а чл 
не було?* - «Кула,. каже, була: але дуже хиталася!..» — «То 
тт ФЄ РОна & зосталася! > присудила громада. 

П. 

Збудовали литвини церкву, да поприходили - аж нігде, й 
повернуцьця у тій церкві, така мала! Вони давай радицьця: як 
би ту церкву розширити? От и придумали— росперти. Посхо- 
дились у церкву, поставали по під стіною, да й роспірають... 
Так пруть, так пруть, наче в тіснойі баби граюцця! Аж йде 
чоловік: *Що ви, люде добрі, робите?» — * А хиба не бачиш? 
Малу церкву збудовали, дак хочемо йійі розширити,— то ро- 
спіраемо... Дак не піддаецця!*— сА що мині буде, як навчу 
вас— як йійі розширити?* ~*Е, братіку, навчи: десять карбо- 
ванців дамо!» — *Ну, добре; несіть гроші, да мішок гороху 
принесить.» Принесли. От чоловік звелів горох висипати на 
підлогу у церкві,— да й роспірати, як роспірали. Литвини ви- 
сипали горох, да й принялись за работу. То це: которий ста- 
не на горосі, да попре спиною у стіну, то ноги пойідуть на 
горосі, а він задом так и гепнецця об підлогу, да: «Ой, як 
же, кричить, швидко стіни розсуваюцця!.. Глядіть, щоб часом 
уже занадто великою не була!» То так: що стане, та попре 
спиною, у стіну, — то так и гримне... Аж сичать сердешні!.. А 
чоловік взяв гроші, да й потяг дальш, куди тому дорога була 

III. 

Побудовали литвини церкву, да наставили собі попа *), 
— ^да й пішли у неділлю до церкви. От, приходять у церкву, 



"*") У Лицві колись попи вибирались так, що, бувало, накла- 
дуть хуру хліба, л£ тількі може снасть винести, поки вийід^ть з 
двору, — и зачнуть возить ту хуру по селу поки снасть держить; 
а коло котораго хазлйіна вісь обломицца, то того хазяйіна беруть 
9а допа. (Радомисд{»сі^іІі у, Кі^вской г.) 



— 197 — 

да й не ватішацця: так-то вже хороше, да тав чудно! (А во* 
ни з роду тийі церкви не бачили ) Ходять' по церкві у мадер- 
ках, смольки курять, регочуцця... Сказано: не тямили, що во- 
но таке служба божа! Аж ось піп и каже: «Ну, будем службу 
служить! Стійте ви на йіднім місці, да що я робитиму, те й 
ви робіть; а як буду що казати чи читати, то ви слухайте, та 
так и собі тихенько за мною кажіть, що чуєте!» От литвини 
постановились, притихли трохи, — та що піп робить, те й вони 
роблять: піп шепче, то й вони шепчуть; піп кадить, то вони 
руками махають, мов кадилом... То так службу божу правлять! 
Коли це виходить піп серед церки та давай кадить, кадив-кадив 
(а вони руками так махають!), а це якось жарина з кадильниці 
й упала, да попові в халяву... Піп на землю -беркіць! да під- 
няв ноги, давай махати, щоб як жарину витрусити з халяви. 
А литвини дивляцця, та думають, що так треба, да й собі на 
землю, да давай ногами молоть... Піп тоді встає да й каже: 
«Ну, вже годі службу править: ходім до дому обідать!» 

(Собранн ві Новградвольшскомь у. Волннской г., А. И. Пет- 

рунякою.) 

IV. 

От литвини да знайшли чобіт. А в йіх дак немає ціх чо- 
біт, усе тийі лапті. От знайшли, та не знають, шо воно таке. 
Ну, що воно таке? «Ходзім до Хоми; Хома розбитной чоловік, 
—він не думавши вгадаєть!» *) 

От принесли той чобіт до Хоми, и питають: «що воно 
таке за чудасія?» - «Ах ви, каже Хома, голови безмозкийі! це 



*) З Литвинів наші сміюцдя — кажуть, що <в вас де Хома, 
той розумний чоловік, > то, як вони кажуть, раьбитпой^ и вже Хому 
в старшини оббірають. А вони з наших сміюцца — кажуть, що <ви 
волу півворця пашні дабте, щоб дав имхд Гриць. > В» П. 



І 

с топора ножка?* А вони й кажуть: «Ну, як же він (чоловік 
би-то) йіМ скинув?» - «Да с свічкою с . . . . с . . лазив!» ка- 
же Хома. 

V. 

« 

Хтось да 'зарізав в лісі литвина, та й серп там покинув; 
а вони знайшли, та й бояцця приступить до його. Зібрались 
громадою; от йіде козак, а вони й просять того козака; сЩо 
схочеш, козаче, як нам цього різуна завезеш?» А він каже: 
«Пьятдесят карбованців.» От, инші кажуть, шо ♦даймо», дру- 
гі -«ні», а Хома й каже,— : головатий, розбитной чоловік: «Дай- 
мо, хоч из душами останемось:» От на силу склались на пьят- 
десят. Козак тоді встав с коня, да взяв віровочку, да привг- 
язав серп оддаїік коняки, а тоді як коверне... Та біжить, а 
серп скаче по траві; а литвини бачать, та почали кричать: 
«Пропав козак с конем, пропав!» 

(Записанн вь с. Чернихові Кіевскаго у. В. Панченкомь.) 



51. 

ПРО ПОПІВ. 

І. 

І 

Якийсь-то піп ЦІЛИЙ тиждень пьянствовав, да забув, коли й 
неділя. Люде в неділю прийшли до церкви, а вин питає: «Чо- 
го ви, люде добри, пришли?»— -»^ До церкви, кажуть, батюшка!» 
— «Що ж у нас за день сьогодні?* — «Неділя, кажуть, батюш- 
ка!»— «Ох, мині ж лихо! а я й забувсь...» Та до попаді: «По- 
паде, де моя риза?> — «З горохом у хижі.»— «А патрйхіль» — 
«В садку теля пртп'ьяте. > — « А кадільнив[я?»— «Курям цить 



- 19Й — 

поставила.» Він тоді до людей: «Ви, люде добрі, знаєте боже 
слово?» — «Знаємо, батюшка!» «Дав вам и казать нічого! идить 
собі з Богом, да в ту неділю прийдете * 

Люде пошли, а вин изнов за своє: забув изнов, коли й 
неділя... Люде в неділю приходять. «А того ви, люде добрі, 
пришли?»— «До церкви, батіршка!» — «Щджсьогоднязадень?» 
— ♦Неділя, кажуть, батюшка!»— «От! я й кажу— так швидко?.. 
Попаде, що в нас за день сьогодня?» — «Постой, полічу», ка- 
же:— «У понеділок — наші орать збирались, авивторок — ^зобра- 
лись, а в середу— пошли; в четвер— воли погубили, у пьятни- 
цю— знайшли, а вчора була субота — назад ирийшли; а сього- 
дні-— справді неділя!...» — «Спорожни ж мою ризу, та дай 
патріхіль и кадильницу— буду службу служить*. 

(Записана ві Пирятинскомі у. Полт. г.) 



II. 

Був собі один піп удовець, тай , подобалась йому якась 
молодичка. То це— службу Божу править, та все на малодич- 
ку моргає.... От вона спершу того не помічала, а то вже й 
помітила — исобі моронула.... Ачоловик и побачив: »Ну,"стой, 
каже, я тебе піймаю! « 

От, раз кадить піп у церкві, та дійшовши до молодиці, 
и каже: »Маруси, я тебе люблю! « А вона удказує: »И я тебе, 
попоче!« та мерщій на вколюшки, щоб и люде не бачили й 
не чули.... А позаду стояв чоловик, та й почув, що піп щось 
сказав, а вона йому одказала: »И я тебе, поноче!« 

Після служби там, чи що, приходять до дому, той чоло- 
вік и жінка; посідали обідать, а чоловик и питає: Марусю, що 
тобі піп казав?» А вона і|аже: »Що б же він казав мині? 
нічого показав!» — «Як не казав? казав: я чув!- — «Ну, то 
щб ж він ^шні казав? оце, лиха година, причепився!»^- ^^Бре* 



Шеш, каже чоловік: казав! Я сам чув, лк ти одказувала: «ия 
тебе, паноче!» — А жінка тоді: «Бач згадала: то він мині ка- 
зав -Прийди, Марусю, до мене, принеси борошеньця на про- 
скурки!»— ♦А тиж йому що? пита чоловік. ♦А я йому сказа- 
зала: И я тебе, паноче!» — ♦£, брешеш, суча дочко, — бре- 
шеш: не доладу!» 

От як присікався до нейі: «Кажи, що казав?» - «Оце, моя 
матінко: не впокій мині з тобою!...» «Кажи а то битиму!» Та 
хотів уже йійі бить; а вона тоді: «О, згадала — казав: «Марусю, 
прийди мині лужу побий!» — «А ти ж йому що? ♦ — «А я йому 
и сказала: И я тебе паноче!»--*Ет, брешеш, суча дочко, бре- 
шеш—не до ладу!» Та як зачав йійі кресать то в той, то в 
другий... 

«Признавайсь, каже, а то буду бить, поки й дух чуть!» 
Вив йійі, бив... «Ой пусти мене, чоловіче, я вже скажу!» — «Ну, 
кажи!» От вона й призналась: «Казав мині батюшка: марусю, 
я тебе люблю! «—«А ти йому що?» — «А я, дурна, сказала: И 
я тебе, паноче!.. Бодай йому добра не було!..« — «Е, дурна, ка- 
же чоловік: чом було одразу не сказать, — я б' тебе й не бив!» 
Бо тепер уже знає чоловік, що батюшка не страшний - жінці 
остраріку дав... 

От, діждали неділі, йішли до Божого дому. Тільки піп ка- 
дить, та: «Марусю, я тебе люблю!» А вона: «хай тебе чертн 
люблять, а не я: и досі спина, як перебита!» 

(Записана ю> г. Годяч*]^ Полтавской г.) 



51 

ПРО ЧЕНЦЯ. 

Десь у одному манастнрі, — от-так як би в Лубнях, або 
що,— був собі чернець. И такий же то богомільний та пісніко* 



— 201 — 

ВИЙ ченець той, що Господи! тільки поклони бів, та Богу 
молицця... сказано: живий до Бога лізе... А товстий такий, як 
груба... 

От раз у піст, на першім там тижні, чи що, сидить він 
у себе в келійці, Чита Боже слово. От, чита — та й забажалось 
йому скоромини... Так заманулось, так —що пробі! А в піст- 
звісно — ^де ти в манастирі скоромини візмеш?.. От він нудився- 
нудився, а далі й дума: «Може од масниці що-небудь зоста- 
лось, — пошукаю.» Та й поліз у шаховку. (А в них у кожного, 
келійці в шаховка; там у них усього, чого душа забажа: и 
напитків, и найідків...) Коли туди — аж там яйце. Він так зра- 
дів, наче свяченойі паски ззів на Великдень! «Ну що ж? дума: 
як його сире яйце йісти?» А зварить нігде. Він и надумав: 
«Спечу на свіцці!» Взяв вирвав з голови волосинку, перепоясав 
те яйце, —давай, пекти... Ткьки що на свічку, - а двері — рип: 
входить игумен... (А гумен у них був чоловік дуже побожний). 
Лк побачив, що таке в піст чепець робить, то аж одскочив: 
своШм очам не' вірить! А далі: «Калугирю, каже: що це ти ро- 
биш?..» А той и не чує... «Калугирю, Калугирю!...» Той гля- 
нув—аж игумен...» Що це ти робиш?« — > Попутав, каже, оче 
гумен, лукавий попутав!.. « — »Щ6ж ти це робиш, богоотступ- 
ниче? каже гумен: признавайся!..*—» Яйце печу, святий оче: 
яйце... Він мене підвів,— бодай йому ні дна, л ні покришки.., 
він показав, як и Ііекти...» А чорт зза комена ріжки виткнув. 
«Та брешеш, каже, Калугирю: я оце сам учусь в тебе, як 
його пекти!» — «Ну, ну, мовчи, бісів сину! каже чорнец: коли 
тебе не питають...» 

(Записано вь г. Миргород'Ь ІІолтавской г*) 



^^е 



- ш 



53. 



ПРО ПАНІВ-ЛЯХІВ. 

І. 

Е, то був Потоцький — ^пан Каньовсвій! Багато про його 
розсказуютБ .. Він-то був мисливець; знай, було, на охоту йіз- 
днть. Та хіба він сам ' и йіде? За ним, було, ціла зграя людей: 
и ожоншіі, и псарі, и дойіжйчі... 

От, та був собі чумак. Поздихали у його воли— зьубо- 
жився тав, що нічого не мав... Прийшов до ворчми з йідним 
батогом. «Сип, шинварво, горілви!» свазав з горя. Вона вси- 
нала— свільви там; чумав сидить ипів. Входить Потоцьвий — 
пан Баньовсьвий у корчму; чумав побачив,^ а його вже всі 
знали,— зняв шапву, повлонився... Потоцьвий до його: «Ти 
вурець?» — «Курець, ясновельможний пане!»— «А є люльва й 
гаманець?! «є, ясновельможний пане.»— «Бреши огню! Яв од 
разу виврешеш— от тобі сто дуватів, а не виврешеш— стона- 
гайів!» Чумав— нічого робити, треба слухати — достав з веше- 
ні гаман, набив люльву тютюну, взяв губву та врицю, кре- 
снув— и вивресав. «Гей! одлічіть йому сто дуватів,» гувнув 
Потоцьвий. Одлічили. Чумав радий: триста рублів пав має! 
Жид уже тут біля його й трецця... 

От, а шляхтич и почув, що за віщо Потоцьвий дав чу- 
макові сто дуватів. Узяв вупив времінь, вресало,— може й не 
вурив ніколи, - перебрався за мужика, пішов, та й сів у кор- 
чмі, як буде Потоцький йіхать. Прийіздить Потоцьвий, увій- 
шов у корчму; той зняв шапку, поклонився. «Ти курець?» — 
«Еурець, ясновельможний пане!» — «А в люлька, кресало й 
гаманець?»— «є? ясновельможний пане. >— «Як викрешеш від 
разу — от тобі сто дукатів, а не викрешеш - сто батогів у^ шку- 
ру!» Той— такий рад (може^ не раз и примірявся вже) при- 



- 208 — 

ііожив губку: кресь! кресь!.. *Е, стой, стой!... Гей, •" хлопці! 
дайте йому сто батогів в шкуру!» Тут йога зараз положили — 
давай.... Той кричить: «Я шляхтич, ясновельможний пане!., 
шляхтич у свого круля!..» — «Гей, хлопці! прибав йому ще сто 
батогів: коли він шляхтич, - хай похлопську не ходить-* пан- 
ського гонору пе зводить!* Хлопці прибавили... 

п. 

Ще про Потоцького — пана Каньовскаго. То— у його був 
козак Ива,— от и тепер ще живуть у Немирові Ивки, — та 
Потоцький його дуже любив: куди, було, сам йіде, то вже й 
Ива з ним. 

Прийшли именини Потоцького. Ива приходить: «Моє оша- 
нованне, ясновельможний грапе!»— «Моє ошанованне, Иво!» — 
«Поздоровляю ясновельможного пана грапа з именднами!»— 
«Ну, спасибі, Иво, що не забув!» Виніс йому дуката (а то 
три рублі) и дав. «Ну, а твоК, Иво, коли именини? я до те- 
бе прийду.»— <И! що ви, ясновельможний пане, жартуєте!» — 
«Ні, Иво!.. А що ж ти мині даси, як прийду?>— «Та в мене, 
ясновельможний пане, нічого немає,— що я вам дам?»— сЕ, 
вже ж так: я тобі тепер, а прийду— ти мині винен дати...* 

От, Ива, собі думав, що Потоцький жартує; пішов собі, 
та й забув. Приходить той день, що сказав: Йвана там яко- 
гось... Потоцький приходе: «Здоров, Иво! з именинами будь 
здоров!»— «Спасибі, ясновельможний пане!» Сів Потоцький, ба- 
лакає... Сидів-сидів— не дає Йван... «Ну, що ж ти, Иво, мині 
нічого не даєш?> каже Потоцький. «Ти— мій козак— прийшов 
до мене, то я тобі дав три рублі; а я — грап, — ти повинен ми- 
ні дати піятнадцять рублі!...» — «Д^ ж я вам йіх, ясновель- 
можний лане, візьму?»— «Де хочеш, бери!..»— «Та в мене не- 
ма, мвмстивий пане!..» — «Е, лк&л^Щ ^ал^н! коли нема п^ьят- 
надцат» рублі— верни мойі три!...» Ива--нічого робить— вер- 
ну9. Помірний взяв, и шшов до дому. 



-.204 — 

Ш. 

Колись отут скрізь були комисари, от яв тепер исправ- 
ниви: тав и роспоряджались, и все... Тільви Потоцьвий * пан 
Баньовсьвий и йіх не менув: він йіх и бив, — було, ні зк що 
батожжам одшвварить^ — за те й жаловав: обіди, було, йім 
справля такі, яв у вруля! Жалував... 

От, раз призивав поваря: «Шоб був обід!» Виняв вільки 
дуватів, дає на *обід. От поварь узяв тийі дувати: «Добре, ва- 
же, ясновельможний пане,— буде!» А в Потоцьвого то всі бу- 
ли на жалованні: и поварі, и льовайі— то всі... А над усіма 
був найстарший маршалва: він уже всіма верховодив... И сва- 
зано— у пана: охвиціантів тих пбвно!.. И вожен брав: то та* 
ви— жаловання, а то тави: яв поварь— на обід, другі там — на 
инше.... От, поварь узяв дувати, и зготував обід на свільви там 
душ. 

Жде Потоцьвий гостей — вомисарів; жде-жде—нема... «А, 
лайд&ві, яв довго не йідуть!..» Уже б пора и випить и заву- 
сить— нема!.. «Гей! повливати мині охвиціантів.» Повливали- 
приходять. <Щ6 ясновельможному пану-грапу треба?» — * Сі- 
дайте обідати!..»— «Велива шаноба, ясновельможний пане!..> — 
«Кажу вам: сідайте, гунцволи!» Ті посідали, обідають: думають. 
— справді Потоцьвий йім шанобу повазув .. 

Пообідали, повставали. «Дзеньвувм яснивельможному пану 
за обід!»— *Ге! давай вожен по штирі рублі!..»— «Що таве, 
ясновельможний пане?! — «Кажу, дурні: давайте по штирі руб^ 
лі! хіба я вас даром годував? ^алдани!..» Бачать ті— нічого 
не вдієш: отдали по штирі рублі. 

IV. 

Приносить жид до (отоцьвого цетрини и померанці: «Ци 
не вупе ясновельможний пан?» Узяв Потоцьвий три штуви: «Що 
тобі за них, жиде?*— «По десять грошей, ясно^ельмоаннй пане;^» 



— 205 — 

« 

-- «Що?!»-~«По десять грошей дасть ясновельмозний пан...» 
—«Гей.» гукнув: «поведи його, покажи йому піиац!» Базачок 
повів по палацю жида. А там палац— то так як та церква! по 
Ьтінах патрети понаписувані.... 

Обводив казачок того жида по всьому палацу, вернувся. 
«А сцо зпейьонзи, ясновелмозний грапе?»— «Що?! дурню, жи- 
де!.. А за віщо ти, пся віро, дивився на палац?.. З тебе слідує 
пів рубля, а я з тебе тільки тридцать грошей взяв... пішов! Же- 
ни його!..» Так жида и прогнали. 

V. 

Потоцький був дуже справедливий: вже що зробить, то зро- 
бить яку там капость, а що справедливий, то так! не любив, 
шоб даром його пропадало, — бо й скупий таки був. От и дав 
він своєму льокайові кожен день рубля на вино: де хоч бери 
— бутилка шоб уже йому була до столу. 

Тілки раз обидав Потоцький, та й недопив півчарки: хотів 
вивірити льокая. Сідає Потоцький на другий день обідать; по- 
дав льокай йому знов цілу бутилку. Глянув на його Потоцький 
«А де вчорашнє вино?> — «Яке, ясновельможний пане?» — «Як 
—яке? що вчора не випив!»— «Не було, ясновельможний пане!..> 
— «Як-то не було?! А, лййдак, ^унцволь,— брешеш!» «Там тіль- 
ки на деньці, ясновельможний пане, гуща зосталася... півчар- 
ки...»— «Подавий мині гущу! щоб було півчарки... подавай 
^ал^ан!» Льокай— нічого робити — поставив йому засвойі гроші 
ще бутильку... Потоцький взяв, одлив собі півчарки, та й ка- 
же: «Нй — це твоє! мині твого, дурню, не треба!» И оддав йому 
назад цілу бутилку. «Та гляди, шоб ти мині вдруге не плутав, 
дурню— не займав панськаго добра, а то я тебе батогами одш- 
марую!» 

VI- 
У Потоцьвого то ліси є й тепер здорові^ а тодв ще білиш 



--206 — 

І 

були— за тогб... А у його були там и лісничі, и куренні, и всі 
там були. . То звісно: панський ліс — врадуть, та й продають. 

От довідався пан Потоцьбий, що тав його ліси переводять: 
«Стой же, я вам дам!» А льовгЛ, що з ним йіздив, и підслу-' 
хав, та тим: «Стережіцця, каже, брацця, бо Потоцьвий дочув- 
ся, що ліс продасте, то казав, що швидко прийіде ліса оглядати. 
Ті лісничі, як почули, мерщій позгромаджували свіже гілля, 
свижі пеньки снігом поприкривали— и ждуть уже Потоцького. 

Коли піднялася така худа: світа не видно— мете!... А в 
лісі— аж виє... Бачать: підйіздить якийсь чоловік до куріня, — 
кобеняком нашьявся, у простій одежині. Зліз з санок; а тіза-* 
раз и пізнали вже, що то сам пан Потоцький, та й нічого... 
*Здорови, люде добрі, пуіетіть коло вас погріцьця!» — «Сідай, 
грійся,» кажуть. 

От, посідали всі біля багаття, и пан Потоцький з ними, — 
балакають. Потоцький и каже: «Продайте, хлопці, мині дере- 
ва.»— «Що? як-то: панське добро, та щоб ми продавали?! та- 
кого доброго пана...»— «Я вам, каже, и могоричу постав.ію.» 
— «Могорич, кажуть, став— вшгьемо, а дерева не продамо: ми 
панського добра стережемо, як ока!» Виняв Потоцкяй з саней 
боклаг горілки — так, може, відрі вг дві, — поставив. Сидять, 
піють... То, бач, він хоч йіх підпойіти: сам там півчарки 
випьб, а йіх напував... Та мужика одуриш! 

Попили ту горілку; він усе таки лізе: «Продайте, хлопці!» 
-- «Та раз тобі, кажуть, сказали, невіро, що панського добра 
не продамо без пана!» Він знову: «А може б ви, хлопці, про- 
дали!...»— «Гей, хлопці!» гукнув отаман: «а візьміть лиш його, 
— чого воно, оця невіра, ручецця?» Хлопці так и розіп^яли 
Потоцького, та й давай шкварить... Ушкварили йому скріз 
штани, може, з півсотні: «Ото, щоб ти не підбивав добрих 
людей на зле діло!.. Йідь, та нікому й не кажи'..» Потоць- 
вий знявся— пойіхав, та вже нікому й не хвалицця, чого за- 



— 207 — 

Потім того збірав він усю свою службу. Зійшлися всі. От він 
велить позвать: «Позвіть мині такого-то отамана и тавих-то лісни- 
чих!» Тих кличуть, а у них уже й душа похолола... «Оце буде!..» 
думають. Прийшли, поздіймали шапки: «Здорови, ясновельможний 
пане! чего ясновельможному грану нас треба?» —«АПотоцький поз- 
доровкався з ними, та й каже:» «Кажуть— до вас щось прийіз- 
дидо дерева з мого ліса куповати.» — «Прийіздило, ясновель- 
можний пане, — прийіздило!» — «Що ж ви йому сказали?» — ♦А 
що ми йому сказали, ясновельможний гране? сказали: не про- 
дамо: ми панського добра стережемо, як ока!» — «А він вам— що?» 
— «А що, ясновельїіожний гране? горілкою хотів піднойіть...» — 
«А ви щ6?> - «А ми. . горілку випили, а його батагами виби- 
ли!» — «Ну, добре, добре! так и треба панського добра стерегти! 
От-же вам за те, хлопці, по дукату!» Ті подякували и пішли. 

(Записанії огь діда изі и. Немирова Брадлавскаго у. Подоль- 

СЕОй губерній.) 



54. 

ПАНСЬКА ПОЛІТИКА. 

У одному панському селі був собі піп. И такий же то 
убогий той піп, що— не то що — й шматка свого поля не має!.. 
Звісно: з селян що візьмеш? Як гривню, а як дві, то й доб- 
ре: з йіх й пан добре драв... Випросив той піп у пана нивку 
поля, засівав, та з того й живе: ні руги немає, нічого... Сказано: 
бідна церковця у панському селі! 

От, одного року, посіяв батюшка на тій нивці гречки —и 
вродила йому така гречка, що на все поле! Панську блискав- 
ка посмалила, а його рядом -та як перемита! Піп радів: «Спа- 
сибі Богу, буде що йісти; попаде!» Покдркав людей;— лще 



- 208 — 

послухали,— звісно, попа вже всяке послуха, — зібрали ту гре^- 
ку, перевезли и у стіжок на току склали. Піп не палюбув тию 
гречкою! 

Аж у вечері кличе пан попа до себе в гобті. Приходить 
піп до пана,— аж там такий зйізд— повен двір! Як увійшов у 
горниці — аж там панів, панів, що й греблю було б загатить! 
Пан того попа вітає: «Ну, що Батюшка, як ваш хліб?» рос- 
питув. «З вашойі, каже, пане, ласки, дякувати Богові Мило- 
сердному, гречечка уродила гарна!»— * Ну, слава Богу, слава 
Богу!» — Піднявся там бенкет: танцюють, у карти гуляють, 
пгють... Тільки піп чує: пани знай плещуть про якусь полі- 
тику. Слухав він, слухав— ніяк не догадаецця: щ6 воно таке?— 
Подали вечерю, посідали, повечеряли; піп подякував панові и 
и пішов до дому уже опівночі. 

Устав в ранці, та зараз на тік - аж дивицця: на току 
стойіть гречка така посмалина та плюскла, що й зерна пут- 
нього не вибереш, а його гречки й нема! Де, де гречка? не- 
ма!... Він до попаді:' «Оце так, попаде! хтось нашу гречку 
забрав, а нам привезено такойі, що— Боже мій! а ні, зерна*.. 
Що тепер його й робить на світі?..» Журились-журились, ду- 
малр-думали, а далі попадя й каже: «Піди панові пожалійся: 
вже не хто, як його люде забрали!» 

От піп и пішов. Йде по вулиці — та у кожен двір загля- 
дає: чи не наглядить де своєйі гречки. Так нема! От він до- 
ходить до пана-- зирк на панський тік! аж його гречка стойіть 
у стіжку зложена... Піп и задувавсь: «Що його робить? як 
його панові сказать, що він гречку покрав? ще й з прихода 
прожене!..» Думав-думав, стоячи під двором^ а потім махнув 
рукою: «Щ6 буде!...» та й пішов у горниці до пана. 

Приходить у горниці. «Здорови були, пане!» Уклонився. 
«А! здрастуйте, батюшка! садіцця...» «Не до сидні мит, па- 
не!» — <Щ6 ж вам треба?» пита пан. «Пришов, каже, до вас, 
ШШЄ) роспитацьі^і: чую я, кае, вчора-^шши знай поносять 



- 209 — 

якусь політику... Чи ви не знаєте, пане, що то воно таке — та полі- 
тика?..» — «Гм!» каже пан, здвигнувши плечами: «Знаю — як не 
знать!* —•Скажить же, пане, будласка, й мині!» — «Це, каже пан, 
як що обіщаеш дать там, або що, — бо одказать стидно, дать не хо- 
чецця,— то там видумаєш що небуть: от и політика!»— «То це б 
то пане, брехня — по нашему?!» ~«Ннет... обход такой!..> каже 
пан. «Обход?!. Це б то, пане, як дасть хто небуть нивц, то потім 
побачить, що на тій ниві Бог хліб уродив добрий, та він візь- 
ме, та той хороший хліб собі поперевозить, а тому перевезе 
аби якого?. . То це б то - - політика? » — « Політика! > — « Бач! . . . 
Оце спасибі, що сказали! тепер и я знаю, що то за панська 
політика...» Та й пішов собі з горниць. 

Приходить до дому; попадя питає: «Ну, що— не най- 
шов гречки?...» -«Найшов», каже. «А панові пожалівсь?,.» — 
«Як мині жаліцця, коли сам пан гречку забрав...» - «Оце ли- 
хо! не вже таки пан? чи вже йому зарно стало на той сіі- 
жок?..> — «А хто його зна!.. Тільки забрав...» Попадя як узя- 
ла плакать, як узяла лаять!.. «Ми, убогі, та того не зробим, 
а він пан, дука, та покрав нашу гречку!..» А піп йій каже: 
«Не плач, жінко! Ми убогі, та не зробим цього, бо ми не 
знаємо панськойі політики, а пани у йій кохаюцця!» 

Пожурились вони трохи, та й полягали спать. Боли на 
другий день прокидаюцця— глянуть на тій: аж знову йіх греч- 
ка стойіть, як и стояла, у стіжок зложена! «Оце, бач, по- 
паде—панська політика!» каже піп. 

(Записано вг г. Годяч*! Полтавсвой г.) 



^ї 



ТретіА вшітеві прЕГОтозляется Еі петаФв. 



--• ^ 



ОпечатБИ. 



Странща. 

6 

9 

14 



17 
21 
24 
27 
51 
53 
57 
61 
72 
74 
•75 
80 

87 

88 

98 

104 

ги 



Строка. 

1,2 снизу 
16 снизу 
6 

11 снизу 
2 снизт 
5 снизу 
8 снизу 

15 

15 
1 
8 

2 снизу 

3 снизу 
10 

19 
21 
13 

7 снизу 
18 

6,7 снизу 
10 снизу 



Напечатано. 



Слідуєте читать. 



Лиичка-Сестричка Лисичка-Сестричка 
Вибув,— він год, Вибув він год, 

зробленний.... засмолен- зроблений.... засмо^ 
ний лений 



часниці 
наредуй 

вівень 
Позазув 

тяв йій 
таже, но 
хочш: 
до свіа 

тайівсь, нечиста 
так одговорив, 
на лодоню 
ступлем 
йідеш 



чисниці 
наредуй 

півень 
Повазуб 
так йій 
каже, не— 
хочеш: 
у-досвіта 
тайівсь нечиста 
таки одговорив 
на долоню 
ступнем 
йдеш 



то й лежить почув той лежить на печі та 



чи не довго вона 
так самі, 
сагайдан 
на стелі 



почув, 

чи не довго, — вона 

такі самі, 

сагайдак 

на стані 



— П -т 



119 


3 сжизу 


пошс а сама 


поніс, а вона сама 


124 


7 


дядькова сестра 


дядькова дочка 


128 


6 сішзу 


Вітре 


' Вітер 


129 


5 


не загодив 


не заходив 


132 


6,7 снизу 


довго будеть 


довго будуть 


140 


14 


каже! — перцюз 


кажи! перцюс 


149 


20 


нікому нікому 


нікому 


152 


15 


та, мов 


та мов 


158 


10 снизу 


Принда 


Правда 


162 


15 


напойли 


напойіли 


169 


3 снузу 


йго 


його 


175 


5 


та и вгодить 


та и вгодиш 


186 . 


4 


йі 


йіх 


189 


1 


най-ісися 


найі-сися 


199 


12 снизу 


моронула 


моргнула 


— 


1 


попоче! 


паноче! 


209 


7 


иивц, 


ниву, 



— ■ИV^ЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛА***— 



V 



шйіііііііппі 

з вій 126 вОв 909 




бІапГогЛ ІТпітепіііу ЬіЬгагіез 
81ап£огЛ, СаМотіа 



Веіит іЬів Ьоок оп ог Ьеіоге Даіе Дпе. 



АРКГ8 1993 -и-^