Politychni pisni ukrajinsʹkoho narodu XVIII-XIX st. = Chansons politiques du peuple ukraïnirn XVIII-XIX ss.

ТІ1І8 І8 а сіі^ііаі сору оґ а Ьоок іЬаІ \¥а8 рге8егуе(1 ґог §епегаІіоп8 оп ИЬгагу 8ІіеІУЄ8 Ье^оге іі \¥а8 сагеґиііу 8саппесі Ьу Соо^іе а8 рагі о^ а рго]есІ
Іо таке іИе \¥0г1сі'8 Ьоок8 (іІ8соуегаЬ1е опИпе.

И 1іа8 8игуіуесі 1оп§ епои^Ь £ог Іііе соругі^ііі Іо ехріге апсі іЬе Ьоок Іо епіег іЬе риЬИс сіотаіп. А риЬИс сіотаіп Ьоок І8 опе іЬаІ \уа8 пєуєг 8иЬ]есІ
Іо соругі^Ьі ог \уЬо8е Іе^аі соругі^Ьі Іегш Ьа8 ехрігесі. \¥ЬеіЬег а Ьоок І8 іп Йіе риЬИс сіотаіп тау уагу соипігу Іо соипігу. РиЬИс сіотаіп Ьоок8
аге оиг §а1е\уау8 Іо Йіе ра8І, герге8еп1іп§ а \уеаШі о^ 1іІ8Іогу, сиІШге апсі кпо\у1есі§е Іііа1'8 ойеп сііШсиІІ Іо сіІ8соуег.

Магк8, поІаІіоп8 апсі оіЬег таг^іпаііа рге8епІ іп Йіе огі^іпаі уоїите \уі11 арреаг іп 11іІ8 йіе - а гетіпсіег оґ 11іІ8 Ьоок' 8 1оп§ ]оигпеу ґгот іЬе
риЬ1І8Ііег Іо а ІіЬгагу апсі йпаїїу Іо уои.

ІІ8а§е §иійе1іпе8

Соо^іе І8 ргоисі Іо рагШег \уі11і 1іЬгагіе8 Іо сіі§іІІ2е риЬІіс сіотаіп таІегіаІ8 апсі таке Йіет \уісіе1у ассе88ІЬ1е. РиЬІіс сіотаіп Ьоок8 Ье1оп§ Іо іЬе
риЬІіс апсі \уе аге тегеїу Йіеіг си8Іосііап8. Меуег11іе1е88, 11іІ8 \уогк І8 ехреп8іуе, 80 іп огсіег Іо кеер ргоуісііп§ 11іІ8 ге8оигсе, \уе Ьауе Іакеп 8Іер8 Іо
ргеуепі аЬи8е Ьу соттегсіаі раг1іе8, іпс1исііп§ р1асіп§ ІесЬпісаІ ге8ІгісІіоп8 оп аиіотаїесі ^ие^уіп§.

\¥е аІ80 а8к Йіаі уои:

+ Маке поп-соттегсіаі ше о/ґке^Іе5 \¥е сіе8І§песі Соо^іе Воок ЗеагсЬ ґог и8е Ьу іпсііуісіиаІ8, апсі \уе ^е^ие8^ іЬаІ уои и8е Іііе8е Й1е8 ґог
рег80па1, поп-соттегсіаі ригро8Є8.

+ Ке/гаіп/гот аШотШесі диегуіщ Оо поі 8епсі аиіотаїесі ^ие^іе8 о^ апу 80ГІ Іо Соо§1е'8 8у8Іет: И уои аге сопсіисііп^ ге8еагс1і оп тасЬіпе
Ігап8ІаІіоп, оріісаі сЬагасІег гесо^піііоп ог оіЬег агеа8 \у1іеге ассе88 Іо а іаг^е атоипі о£ Іехі І8 Ьеір^иі, р1еа8е сопіасі и8. \¥е епсоига^е іЬе
и8е о£ риЬІіс сіотаіп таІегіаІ8 £ог Іііе8е ригро8Є8 апсі тау Ье аЬІе Іо Ьеір.

+ МаіпШіп аПгіЬийоп ТЬе Соо^іе "\уа1егтагк" уои 8ее оп еасЬ йіе І8 Є88еп1іа1 їог іп£огтіп§ реоріе аЬоиІ 11іІ8 рго]есІ апсі Ьеіріп^ іЬет йпсі
асісііііопаї таІегіаІ8 Нігои^Ь Соо^іе Воок ЗеагсЬ. Р1еа8е сіо поі гетоуе іі.

+ Кеер и Іе§аІ \¥1іа1еуег уоиг и8е, гететЬег іЬаІ уои аге ге8роп8ІЬ1е £ог еп8игіп§ іЬаІ \уЬаІ уои аге сіоіп§ І8 1е§а1. Оо поі а88ите іЬаІ ]и8І
Ьесаи8е \уе Ьєіієує а Ьоок І8 іп іЬе риЬІіс сіотаіп ґог и8ег8 іп іЬе Ііпііесі 8іа1е8, іЬаІ іЬе \уогк І8 аІ80 іп іЬе риЬІіс сіотаіп ґог и8ег8 іп оіЬег
соипІгіе8. \¥1іе11іег а Ьоок І8 8ІІ11 іп соругі^Ьі уагіе8 ^гот соипігу Іо соипігу, апсі \уе сап 'І о£Гег ^иісіапсе оп \у1іе11іег апу 8ресійс и8е ої
апу 8ресійс Ьоок І8 а11о\уесі. Р1еа8е сіо поі а88ите іЬаІ а Ьоок'8 арреагапсе іп Соо§1е Воок ЗеагсЬ теап8 іі сап Ье и8есі іп апу таппег
апу\у1іеге іп іЬе \уог1сі. Соругі^Ьі іпМп^етеШ ІіаЬіІіІу сап Ье ^иі^е 8еуеге.

АЬоиІ Соо§1е Воок 8еагсЬ

Соо§1е'8 тІ88Іоп І8 Іо ог§апІ2е іЬе \уог1сі'8 іпґогтаїіоп апсі Іо таке іі ипіуег8а11у ассе88ІЬ1е апсі и8еґи1. Соо^іе Воок ЗеагсЬ 1іе1р8 геасіег8
СІІ8С0УЄГ іЬе \уог1сі'8 Ьоок8 \у1іі1е Ьеіріп^ аи11іог8 апсі риЬ1І8Ііег8 геасЬ пе\у аисііепсе8. Уои сап 8еагс1і іЬгои^Іі іЬе ^и11 Іехі о£ 11іІ8 Ьоок оп іЬе \уеЬ

аі Іі^^р : //Ьоокз . доодіе . сот/|

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

і

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

МОЖНА ДІСТАТИ ЧЕРЕЗ:
Н. СЕОНаї, Соггаіегів, 10, Оєпєує

ГРОМАДА, Укразінська збірка впорьадкована М. Драгомановим.
^§ 1. Л«реднье слово. Женева, 1873, 2 Фр.

Межі нашо^і мужїЕЦька)і Укра^іни в Рбссіді д* Австрізі. — Наші сусіди-
мужики. — Чуже начальство ^ панство на нащі^ землі.— Змаганьньа наших
простих льуде^ до волі ^ спільності на всі^ наші] Украііні в козацькі часи
ХТ1Х ст.— Остатні^ "поділ: наших льудед: Невольа в XV III ст. — Змаганьньа
наших льудф до волі ^ спільности з XIX ст.: іїисьмерство укра^інське у
наука про Украз*іну в Россіді; змаганьньа мужиків до волі ^ землі. —^ Зма-
ганьньа наших льуде^ до волі духовноді в XVI— ІХУІІ ст. д попівська не-
вольа в ХУПІ— ХЇХ ст.: братства мішчансікі в XVI ст. д сельанські в
XIX от., (льуде божі з штувди).-— Змаганьньа наших льуде] до волі ^ землі
в Австріп. — Марність надізі на нарство д поїгівство.— Сво^а вольа на свозіз
землі.— Можливі<5гь і вартість овоіеді укра^інсько^і де|їжави. — Укргдінська
козацька держава XVII ст. ^.нрардйва свс^а вольа:- — • товариство д безна-
чальсгво. — Товариство в Січі Запорожські^. —^Товариські д громадівські
змаганьньа і наука в Европі ^ Америці:— соціалізм.— Одна|Ковість укра^ін-
ських і соціальних змаганьнь. '

Конечна ціль громадсько^і ираці. — Зміни половинні ^ посередні станці^і:
державні зміни.-^Служба льудез з теперішнього панства мужицьким грома-
дам. -7- Проби тако^і служби на Укразіні: укразіцські, польські ^ всероссіз-
ськГ ^— Потреба З асно одмежованного укра^інства в ті] слузїібі. — Всевітньа
Наука і Кракова працьа. — «Всесвітяьа спілка робітників» і товариства по
краіінам і породам. — Укра^інські потреби громадівсьісозі праці: політичні
вільности, осіяость по. кра^інам і громадам і. спеціальність праці; живі пов-
станьньа громадських льуде]; потреба праи^ь не шлітичних і зріст нових
иорьадків в громадах; лрацьа противушшівська ] наукову, — Укра]інськи|
соціалізм— не парті]а, а громада.^

Шчо тепер може зробити украіінсмса лечать? — Украдінці в чужі] пе-
чаті.-^ Яаиц думки про чужих льуде] на Укразіні. ^- Наші супротивники ]
спільники — Федеральна спілка в Россі]і ] в Австрі]і. — Спідка демократі]!
в недержавних цородах в Бврояі. — Користь з нег|і дльа державних пород.—
Спілка укра^інців з західніми славіааами. Порьадок виданьньа „Громади.''

ГРОМАДА, Л£ 2. Женева. 1878, 8 Фр.

Звістки про Укра]іну 1876 — 1877. Од впе^ьадчвка М, Драгоманова; Жить-
тьа по селам: І. € Здирство» ; А)_ Богатирі ] бідні: 1, Поділ «вмлі. 2, У ца.у
мах. З, ^Мошеиства панів і підпанків. Б) Начальство: 1, Ерестьанське на-
чальство. 2, Царське начальство. З, Зшство. Ц «Темнота»: Народні школи
иа Укра]іні серед житьтьа ] письменства в Россі]!. М. Драгоманова; Щчо
нового по газетах? І— V. б— ого. Укра]іна ] центри І. — III. М. Драгома-
нова. Одповіді впорьадчика; Прилога. іБчба „Общества пособія политиче-
кимь изгнанника^'ь изь Россіи*'.

ГРОМАДА, Л 3. Женева. 1878. 2 Фр.

«Яихі льуде», один листочок з житьтьа. Цовість.

ГРОМАДА, ]^ 4. Женева. 1879. 6 Фр.

Бфжове мошенство та запродана печать. І,— -ПІ. П. М.; Добавка од впо-
рьадчика. (Хиба россі]сіко]і ] укра]інсько]і |пбчати про мужицьке житьтьа);
Т. Г. Шевченко ] ]ого думки про громадське житьтьа» С^а.; Уваги впо-
рьадчика; Шевченко укра]ноФІли ] соціалізм І, II, ІП. М. Драгомацова

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

СН«И$ОІІ$ РОІІТідЦЕЗ ОЦ реуріе цккаіиіеи
ХУШ— XIX 88.

ТеХТЕЗ АММОТІ5 РАК М. ОкАСОМЛМОУ

Ргетібге рагііе. 8ес(іоп І.

ПОІІТЖЧНІ ПІСНІ

УКРАІШСЬКОГО НАРОДУ

ХУШ-ХІХ ст.

з УВАГАМИ

М. ДРАГОМАНОВА.

ЧАСТИНА ПЕРША

РОЗДІЛ ПЕРШИ!

ЖЕНЕВА

ПЕЧАТНЬА < ГРОМАДИ»

1883

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

ПОСВЬАШЧАІЕТЬСЬА

МОІП ЛЬУБШ ДРУЖИШ

ІЬУДМЇЇЛ ДРАГОМАНОВП

І ^ацварьа 1883 року.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

л

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ ^

П( ІІТИЧНІ ПІСНІ

УКРА]ШСЬКОГО НАРОДУ

ХУШ-ХІХ СТ.

з УВАГАМИ
М. ДРАГОМАНОВА.

ЧАСТИНА ПЕРША

РОЗДІЛ ПЕРШШ

ЖЕНЕВА

ПЕЧАТНЬА < ГРОМАДИ :

1883

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

г

ОДВІДІБІШІ

в 1874 р. вийшла в світ перша книжка „Историческія
П^сни Малорусскаго Народа сь примі^чаїїіями Вл. Анто-
новича и М. Драгоманова". То був початок виданьньа^
в котрому му^.или буть зведені і подаси єні украіінські
народні (мужицькі) пісні, в которих видно зміни громадсь-
кого окитьтьа на Укра^іні од па^давнінічих часів аж до-
сн. в те виданьньа задумано було зібрати всі подібні пісні,
^акі де були доси папечатані, ^ поповнити ^іх з рукопи-
сів, котрі різні особи з Россііськоіі і Австрі^ськоіі Укразінн
отдали в руки видавців, — поставити всі варіанти (одмі-
ки) кожно^і пісні один коло одного, провірити ^іх один
одним, а на решті зрівньати те, шчо кажуть про іаки]
случаі, особу, чи порьадок пісні, з тим, шчо про те звісно
з других свідоцтв: літописів, грамат, актів і т. д. Таким
робом получилась би історЦа громадського оюитьтьа на
Укра^Ш, по пісньам теперішнього іііі льуду.

Перегльанувши всьу ту купу печатних і рукописних
пісень, іака була в нас, ми поділили іі^і ось на ^акі ча-
стини:

/. Пісні доби друоюинно^г ;' кньаоїсесько^і (з IX сто-
лгтьтьа по ХП-те).

II. Пісні доби козацькоіі:

1. Пісні про вііну з татарами ] турками (до полови-
ни XVI ст.)

2. Пісні про боротьбу з польаками (до половини XVII
в., або до смерти Богдана Хмельпицкого в 1657 р.)

3. Пісні про Гетьманшчину до 1709 р. (до поражки геть-
мана Мазепи ] рубіни Старощі Січі).

4. Пісні про кінець козацтва: в Гетьманшчині Малорос-
сі^ськіі до 1764 р., в Слобідчині до 1765 р., па За-

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

II

порожьжі до 1775 р. Так прибавка, сьуди належать

пісні про Запорозі^ів в Туречині з 1775 р. до 1828,

З про Чорноморців па Дніпрі ^ на К)^бані аж доси.

5. Піспі козацькі без ^аспого показу часу, коли вони

зкладись.
///. Піснг доби гщдамацьщі {X УШ ст., а надто

1768 р.)
IV. Пісні доби рекрутсько^ у крепацько,і, — котра
наступила тоді, іак скасовані були козацькі порьадки
на Украііні і іак частина ^і^і поступила прьамо під
державу Россуську ^ Австрійську : в Подпіпрьанських
украііііах в 1764 — 1775 рр.; в Галичині з 1773 р.
в Буковині з 1774 р.
Г. Пісні про вольу, — в Австроугорпгиніз 1848 — 1849 рр.
а в Россііі з 1861 — 1863 рр.; ці пісні звіазуіутьсьа
з пісньамн про повстаньпьа угрів і польаків (на Ук-
раііні панів та шльахти) проти цісарства Австрійсь-
кого і царства Россі^ського.
З цих усих пісень ми з проФ. Антоновичем вспіли ви-
дати в Россі^і в 1874 і 1875 р. тільки першу частину,
а другові тільки перші два розділи, — всього значи'іь піспі
про громадські справи на Укра^інг з IX ст. до смерти
Богдана Хмельницького в 1657 р.

В 1876 р. ми мусили ви^іхати з Россііі ^ поділили з
д. Антоновичем — зведенені до купи спільному працеіу списки
пісень так, шчо д. Антоновичу зостались:

Пісні про Гетьманшчину з 1657 до 1709 року.
Пісні доби га]дамацько/іу
а решта зосталась нам. В 1876 ж році поновились утиски
на украіінські виданьньа в Россііі, — так шчо, нам покра^-
ніз мірі, по можна було ^ думати про те, нічоб видавати
там нашу дольу пісень, аж поки в Россііі не настане пов-
на вольа кпигопечатаньньа. Навіть тапів-вольа, котра часами
да^етьсьа печаті в Россі]і, не мобла б дати нам можливости на-
печатати там наші пісні, ^ак через те, шчо россі^ська цензура
задоржуіе наші самі смирні праці (так була вирізана іь <Рус-
ской Стариньі> 1876, Ноябрь, паша статьтьа про укра^інські
казки, з поводу писаного дд. Костомаровим і Веселовським
про наш зпод «Малорусскія народньїя преданія и расказьі»)
а поліцііа захопльузе в льудез наші виданьньа, зроблені в
свіз час за дозволом цензури, іак напр. згадапи^ вишче звод.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

ш

Виданьаьа ж і сама обробка таких річе], ]ак укра^інські на-
родні пісні, за границе^у, та шче і па не-славзапські^ землі,
діло таке важке, шчо про трудність такого видапьньа не
можна з гадати тому, хто не попробував робити ^ого сам.
Через це і наше виданьньа задержалось на кілька років, — і
тільки тепер ми можемо випустити в світ ^ого початок.

Огльадаіучи ті пісні, шчо зостались па нашу дольу, ми
вбачціемо, шчо вони показу^уть ма^же повну картину гро-
мадського житьтьа народу укра^інського в ХУІП і XIX
столітьтьах з того часу, ^ак післьа рубіни Старощі Січі ^
поражки Мазепи та запорозців під Полтавоіу в 1709 р.,
та вольа, іака шче зоставалась дльа укра^іпців на земльах
під козацьким урьадом, видимо стала конати. Не достане
тільки пісень про гайдамацтво (власних га)дамак в по-
дніпрьанські] Украііні і опришків в Укра^іні карпатські]).
Звісно то важни] недостаток, — бо картина житьтьа укра-
Іінського в XVIII ст. не повна, без показу того руху,
котри] продавивсь між кінцем козацтва ^ настаньньам по
всі] наші] землі крепацтва і рекрутчини, коли на поміч
усьакому панству (найбільш польському) прийшли державні
сиди, царська Россііська і цісарська Австрійська з великим
військом і впорьадковамим чиновництвом. Самі козацькі
пісні, а надто запорозські, XVIII ст. часто потрібу^уть,
навіть дльа того шчоб були вони ^асні, погльаду на пісні
гайдамацькі, — з навіть пісні часу крепацького XIX ст.
не раз , нагадуіуть про пісні гайдамацькі XVIII ст., бо ]
XIX ст. на Украііні не обійшлось без сво^іх гайдамак, —
котрих тепер звали в ^оо.(я]і розбі}никамиу котрі найбільш
виходили з льудеі, зкривджених крепацтвом і втекшнх од
нього та од рекрутчини в степи та в ліси. Та ми поки
не можемо і не вважаіемо навіть себе в праві братись
за виданьньа пісень доби га^дамацько^і XVIII ст. і тим
більше, шчо наврьад хто не будь тепер міг би зробить це
так, ^ак видавець «Актовхо Гайдамаках^.. 1700 — 1768».
(Архив'ь Югозападной Руси, ч. ПІ, т. III). Ми тільки там,
де буде конче треба, вказуватимемо читатам нашого ви-
даньньа на га]дамацькі пісні, котрі позасньа^уть то^ ма-
терзал, заки] входить в наше виданьньа.

За цим по]асненьньам, ми все таки вважа]вмо можливим
вдержати за нашим новим виданьньам иміа Українських
Пісень про Громадські Справи, або Політичних Пісень

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

IV

Укра]інського Народу XVIII — ХГХ ст. Сьуди входьать
пісні 4-го ї 5-го з ІІ-^і частини задуманного виданьньа
«Исторических'ь Шсень Малорусскаго Народа», а далі
пісні частини IV-] і ^ V-^і того ж виданьньа. Нові надійшов-
ші до пас списки пісень, — на котрих видно слід уже но-
вішчих часів, — г післьа волі од крепацтва, — часів беззе-
мельльа, иа)мів і заводів, примусили нас трохи змінити
показані вишче поділи наших пісень і додати в остатні]
частині нові заголовки.

Ми ділим тепер наше нове виданьньа на дві частини:

Частина перша:
Кінець козацтва:
Розділ 1) Запорозці в 1709—1739 рр.

„ 2) Гетьманшчина з Слобідчина в 1709 — 1765 рр.

„ 3) Запорозці в 1740—1775 рр.

„ 4) Козацтво по рубіні Ново]і Січі: Запорозці в

Туреччині (1775—1828) ] Чорноморці.
„ 5) З козаків в салдати (Сьуди мусьать увійти
пісні 5-го поділу ІІ-їі частини «Исторических-ь
Шсент. Малорусскаго Народа*, — котрі в своііх
варзантах переходьать часто з доби козацько^і
в рекрутську).
Частина друга:
Украііна під урьадом Россііським і Австроугорським :
Розділ 1) Держава ] воіепна служба.

„ 2) Крепацтво ] вольа (в Австрііі в 1848 — 49
в Россііі в 1861 — 1863); на]ми і здирство.
Прилога: Чужинці на Укра]іііі ] навколо (польаки, мо-
сквини, волохи, німці, угри, жиди, цигане, турки ] т. д.)
Все виданьньа могло б виходити без перериву. Перша
частина зовсім готова дльа почати. Дльа другові всьа працьа
впорьадкуваньньа зроблена була вже, коли ми видавали
книжку Нові украіінські пісні про громадські справи,
котра даїе звод пісень і уваг частини другові. Скорость
видаваньньа пашо^і збірки, значить, залежитиме на]голов-
нішче од грошових засоб, котрими ми будемо володіти.
Може бути, шчо ми не будемо випускати усі розділи в
тім порьадку, в іакім вони показані вишче, а по ііх важ-
ности; так яапр. може бути, шчо ми одложимо на ]акизсь
час печатаньньа 5-го розділу першозі части з видамо пісні
2-го розділу Щі частини ранішче 1-го.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ

г

в кінці мусимо зарані повинитись перед читачами за
аіабости з хиби, котрі безпремінно мусьать бути в нашому
виданьньу. На чужині, без ради од звисних сво]ім знань-
ньам Укра]іни, ]і]і ді^еписів і житьтьау—земльаків^ навіть
без усіх потрібних дльа нашо^і праці книжок, ми не
моглга зробити нашу працьу так, зак би слід. Головне діло,
об котрім ми турбовались, — це шчоб не згинули серед
случа]них пригод особистого житьтьа ті списки пісень,
котрі дістались нам од сотні земльаків наших, — живих і
вже померших. На добавлені ж нами до списків пісень
уваги ми дивимось не з'ак на шчо набудь рішуче, а тільки,
дак на догадки, котрі можуть навести других на думки і
досліди, більш счасливі ] вірні^ ніж наші.

М. Драгоманов.
Женева

15 Декабрьа 1882 р.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

ПОІИТЇЇЧНІ ПІСНІ

УКРАЛНСЬКОГО НАРОДУ

ХУШ-ХІХ ст.

ЧАСТИНА ПЕРША

КІНЕЦЬ КОЗАЦТВА

Оз, летіла бомба з московського польа,
Та посеред Січі впала, —
Оз, хоч пропало славне Запорожьжьа,
Та не пропала слава!

Шсньа 1709 р.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

ПЕРБДНЬБ СЛОВО.

Шсні укра]інського народу про громадські справи XVIII
от. хоч і іавно зв^азані з пісньами про такі ж справи в
ранішчі часи ^ часто подібні до них, — та все таки дуже
одміпні од них і по тим річам, про котрі вони росказузуть,
і по самі] сво^і^ будівлі. Вийшло це ^ак через те, шчо
справи, котрими пеклувавсьа народ укра^інськи] в ХУІІІ ст.
були не зовсім такі, ]ак ті, шчо ]ого турбували в ранішчі
часи : в IX — XV, і навіть в XVI — XVII ст., (з котрих зо-
стались нам, мабуть, чи не найліпші украіінські піспі), так
на]більш через те, шчо в XVIII ст. земльа укра.іінська
була зовсім в иншому державному стані, ніж в XVI —
XVII ст. і шче більш в иншому, ніж ранішче.

Доба, коли нашим кра^інам вправльали городські громади
(віча) з кпьазьами та зіх меншими товаришами-во^аками,
бо]арами, (шчо звались в купі дружиноіу шіЬ2ьжо]у) дуже
далека од нас, шчоб з того часу зосталось багато пісень
у наших неписьменних мужиків. Та все таки ми набрали,
найбільш проміж коль&дками чимало пісень, в котрих ]авно
видно слід кньажого і бо^арськкгс житьтьа X — XIV ст. ^)
Дуже важно, шчо пісні ті розширені по всі] Укра]іні на-
віть більше шче, ніж ми думали в 1874 р. вида]учи І т.
«Истор. Пісень Малор. народа>, — бо з того часу такі
піспі ми здобули не тільки з Полтавшчини, а ] з Донсь-
ко] і Украііни. ^)

*) Тих вчених, напр. дд. іагича, Веселовського, Ор. Міллера ] др.,
котрі нг> згожу]утьсьа признати пісні, напсчетані в 1 частині 1-го
тома Историч. Шсен'ь Малор. Народа за дружинно-кньажі, ми про-
симо инакше по^аснити ті нісні: вони завно воіацькі, і зовсім не
козацькі, а часами завно панські. З ]акого ж вони часу??

*) Так ми ма)вмо з Мурахви, богодух. повіту, харьк. губ. (зап.
д. Манджура) варіанти до напечатаних віт. «Истор. П. М. Н.»
)1№-ів: до в-ого (Повдинок'ь сь турскимх царемії), до 44-ого (Княжескіи

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— ІУ —

XVI ст. маіже ізсьа Украііпа, окрім закарпатсько]!, котра
здавна (з X ст.) стала частиііоіу держави Угорсько^!, та
Буковини, котра з Молдавшчппоіу т(»ді була піддана дер-
жаві Турецькі], — була вкупі, і хоч не на повні] волі, та
все таки в досить вільні] тоді державі Литовсько-Польські].
Наібільше лихо, котре тоді турбувало украіінців, були
татарські та турецькі набіги, котрі ру] повали збіжьжьа
краіове і виводили з краііни тисьачні полони льудські в
невольу. Лихо це дотикало рівно всі части Украііііи ] усіх
дьуде] українських, котрі шче тоді не були поділені так,
їак пізнішче, на ріжпі класи (стани) віри ] мови. Всі, пись-
менні і не письменні, духовні і світські, рицарі-пани ]
рицарі-козаки, мішчаие, ] сільське поспільство, вкупі тер-
піли од набігів бусурманських і вкупі боронились од них, —
однаково згадували про лихо набігу бусурманського, про
неволь)'-, про радість визволіньньа з тиіеіі неволі, побіди

Тіунт.) до 16-го (Боярскоо сватанье). Дуже цікава кольадка, котру ми
односимо до часів рицарства за кньазів литовських. Ці] є] і кольадки шче
иема напечатаних вар]аіітів, і через те ми мусимо подати іі^і тут, —
і тим більшо, шчо вона ] сама по собі прегарна:

Павлечко коника сідлане, Та поііду до царьа,

Павлечко з дворпка зіізжаіе; Добиватись лицарсьтва

ІІавлечка батенько питане: Хоч лицарсьтва не добіусь,

— «Шчо ти, сину, гадаіеш, Так іа ума наберусь,

На шчо коньа сідла^еш? Таточку мі]. —

Куди з двора зіізжаіеш, — Павлечко коника сідлане,

Синочку мі] ? » Павлечко з дворика зіізжа]е,

— Таточку мі]! Павлечка матінка питане:

Шо тобі до сього? і т. д. братік, сестрицьа, ми-

Осідлаіу коньа вороного, ленька.

(Зап. їв. Мапджура, в Льубатині, валк. пов. харьк. губ.).

Такі кольадки, іак оцьа, певно, дуже рідкосні, та ми вже казали, шчо
пісні боіарські з віку литовського дуже рідкосні. Шчо ж до кольадок бо-
Зарських, котрі ми вважаіемо за старішчі, до-литовські, — то за те, шчо
вони справди дуже старі, говорить, і те, шчо подібні іім пісні зди-
буіутьсьа не тільки в Білі] Русі (між Волочебними, шчо співа^уть
на Паску) ^ак це вже було ^ показано віт. Ист. П. М. Н., а з
у Великі], — між весільними пісньами (напр. див. у Кохановсько^і —
Боярскія П-Ьсни, Русская Бесіда, 1860 II, на стор. 74 — порівн. вх
Истор. П. М. Н. І, №^& 5, 14. на стор. 75 — порівн. вх Истор.
П. № 16 (Боярское сватанье) на стор. 76, 100 — порівн. вх Ист.
П. ^& 4 (Осада города — вивід дівчини). І в тих боіарських пісньах
Кохановськоіі, котрі мало подібні до наших, часто все таки здиба-
Зутьсьа однакові образи: олень (79), золотиіі кльучі (85), пава, шчо
терем освітила (77, 78, 113).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— V —

над бусурманами з т. д. Ті всі спомини ] думки вилива-
лись у піспьах, однаково зрозумілих всім льудім укра-
Іінським, — і піспі ті сісоро росходились по всіз Укра^іпі ]
так твердо зальагали в льудськіз пам^ати, шчо зостались в
ні] і доси ма]же без переміни.

Так ^ак піспі ті часом складались ліудьми бувалими по
світу, заможними ^ навіть письменними, то кони мусили
бути часами дуже обробленними, довшими, коли не крашчи-
ми, ніж звичайні пісні простого льз^'ду; ці незвичаіні піспі
в XVI ст. назвали (^^^лсалеіг або во/ацькими псальмами; до
них прибрана була д осібна музика на бандурах , чи кобзах.
В словах і в музиці цих дум можна вбачати навіть слід
впливу сусідніх з укра^інцьами, або однакових з ними до-
лежу народів, — сербів, греків і навіть італьуанців, котрі
тоді сиділ» в колоні^ах (виселках) по Чорному Морьу, а
мепьшими купами в городах украіінських (в Киііві, Львові
І др. ^). Дльа співаньньа цих дум, чи псальм виробивсь
мов осібни] цех кобзарів, котрі розносили ці співи по всі]
Украііпі.

Звісно, багато з часом мусило згинути цих псальм, —
але чимало зосталосьа в пам^атн кобзарів (тепер неписьмен-
них) навіть і до сього часу і зосталось в усіх доволі од-
наково: хиба шчо остатніми часами ті псальми почали
вкорочатись перед тим, іак іім забутись. ^) Не меньше
однакові по всі] Укра^іні і прості пісні про турецький і
татарськи^ полон і про рицарів, котрі бились з татарами

^) 06 цім див. в «Историч. Шсн. Малор. Народа», І і переднье
слово до II тому, а також статьтьу пр. іагпча «Отачбині» 1875 р.
^ 12, «Св^едочанства на прошлости о српским народним п^есама»
579 і з'ого ж статьтьу в Еай ^и§081аV. Акайеті^е кн. ХХХУІІ,
1876, переложену з на московську мову в Славянск. Ежегодникі,
Н. Задерацкаго, 1878, Историч. свидітельства о піній и пісняхг
Слав, народов-ь, 230 — 231, 246; а також Куліша, Исторія Возсоед.
Руси, І, 119. На скільки ми можемо судити об цім, ноти, на котрі
співа^уть наші кобзарі сво^і думи, подібні до нот італь^анських де-
кламаторів.

^) іак на примір, можемо вказати на два печатні варіанти псальми
про Самі^ка Кішку, — дуже довгі, — один записанни] Ломиковськм
шчо в 1805 р. (у Костомарова, в Вістн. Европьі 1874, ^^ 12) і
други^, напечатаниз Лукашевичем в 1836 р. (у Антонов. и Драгом.,
І, Л? 45), — і два дуже короткі, записані в Полтавшчині д. Марти-
новичем в 1876 р. (у нас в рукописі).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— VI ~

І турками. 1) І до наших часів, коли стали печатати му-
жицькі пісні, — найбільш збереглись на Укра^іні з пісень про
громадськи справи, — власне ті пісні, котрі говорьать про
турків і татар і котрі зложені були шче в XVI і в по-
чатку XVII ст., коли шче не раніщче. ^)

В XVII ст. стан Укра^іни дуже змінивсьа. Післьа 1569 р.
коли Украііну всьу прилучено просто до Корони Польсь-
ко]!, а надто післка 1596 р., коли архизере^і укра^інсьіа
приступили в уні^у (спілку) з церквозу римському, укра-
ЗІнське панство і велика частина письменних льудеі зпо-
льачились, з чого вийшла візна між ук^)а^інцьами з цими

*) іак на примір вкажемо на пісньу про Ба^ду, котру можна по-
чути скрізь од Карпатів до Дону (у Антонов и Драгом. І, № 40 на-
печатано 11 варіантів; в нас шче з*есть 6). Так же розширена ^
пісньа про полон Коваленка (Апт. и Др., І, ?& 25).

*) До тих пісень і псальмів, котрі напечатані віт. «Истор. П*сен.
Малор. Нарола>, треба прибавити шче: а) псальму про сокола в
неволі І Івана Богословцьау варіанти котрозі напечатані д. Костома-
ровим в «Бесіді» 1872, № XI, 14 — 16 і в Зап. Югозап. Отд. Руск.
Географ. Общсства І, (Думьі и Шсни кобзаря Остапа Вересая, 16 —
18); у нас ^есть два варіанти, зап. в лохв. повіті полт. губ. Ь) Другу
про Вдовичеика-Коновченка, напечат. в Максимовича, Укр. Нар.
Нісни, 1834, 51—57 (2 вар.) іает. 1849, № 19. ІПашкев., Русалка
Дністровая, 1834. 11. Раиіі, Ріезпі Ьийи Еизкіе^о V Оаіігуі І,
155. Лукашевича, Малор. и Червонор. пісни и думьі. 1836, 36-— 47
Метлинск. Нар. Южнор. Пісни, 413 — 424 (2 вар.); Головацк. Нар,
Пісни Галицкой и Угорской Руси, І, 9 — 12; в Кіевск. Телегр. 1873,
№ 59, в Руліковського, 2Ьібг ЛУ^іайотозсі йо Аіі*горо1о§:. кгаіо^.,
тууй. Акай. Кгак- III, 136 — 139. Д. Костомаров, в статьті «Истор.
козач. вх памятникахі. нар. іожноруск. піс. творчес гва», Русск. Мьісль
1880, Февр., 18 — 29 приводить частини шче варіантів: Котльаревського
(власне Домиковського) 1805, свіз*, запис, в Харькові в 1840 р. і Д. Моро-
ва; у нас^есть 2 ненапечатаних варіанти з лохв. повіту. Д. Костомаров
(ІОС. сії.) з більшим резоном односить цьу псальму до часів ранішчв
Хмельницького, ніж Максимович до 1684 р., хоч на теперешніх вар^ан-
тах у^і ^авно нальагли одміни 2-зі половини ХУІІ ст. В усьакім разі до
кошового Микити Вдовиченка, котриз в 1672 р. намірьавсь взьати в
Царьгороді Золоті Ворота ^ вернути ^іх в Ки^ів (Соловбєв-ь, Истор.
Россіи, XII, 123 — 126) цьа псальма не підходить. — Може бути, шчо
в старі ж часи, в ХУІ — ХУП зложена була з* розширена по всід
Украііні пісньа про Мі^озенка (у Максимовича 1834, 74 — 76; му-
сить бути підправлена; в Рус. Дністр. 18, у Раиіі, І, 146, у Метл.
408 — 412; 10 варіантів; у Косгомар. — Мордовц. 193 — 197; 2 вар.,
8 котрих 2-из, мусить бути Фальшовани]; у Головцк. І, 5 — 6; у нас
десть 12 варзантів), та в більш:^ части сво^іх варзантів вона прила-
годжена вже до пізнішчих часів, найбільш до часів спілки шведів з
турками, в 1711 р.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— VII

недольашк($ми. Цьа ві]на стала дужчозу, коли з спольаче-
ченим панством, шльахтозуу засварились укразінсккі козаки,
котрі ХОТІЛИ' сами бути шльахтозу, ] поспільство, котре
не хотіло бути крепаками в шльахти, та в зізі підручників
о/сидів-арендарів. Цьа візна довела до того, шчо укразінці
зважились одступити од Польшчі з пристати до Москви.
Та цього не всі похвальали, — ^ на решті це з не вда-
лось. Вибилась було з під Польшчі тільки Подніпрьаншчи-
на по Случ (в 1648 — 49 рр.), та з та потім опинилась
поділеннозу між Польшчезу з Москвозу (в 1667 р.) а
післьа 1669 р. частина зір одушла з до Туречини.

Пісні першозі половини XVII ст. (власне до 1657 р.) котрі
говорьать назбільш про візну укразінців з польаками мусили
стати вже не так всельудними д повсьудними, з^-к попе-
редні пісні про візну з татарами з турками. Назбільше з
них — пісень, котрі зложились в часи повстаньїіьа Богдана
Хмельницького. Та з з них назбільше записано коло Дніпра,
а напр. в Галичині зіх здибано дуже мало, — з галицькі
варзанти зіх часом дуже поплутані з не засні.

Післьа 1667 — 1669 рр. Укразіна зосталась на довго
поділенозу, з дольа кожнозі частини, — завше доволі не-
счасна, — стала инакша, зак инакші стали в кожніз і гро-
мадські порьадки. На лівім боці Дніпра зоставалась ко-
зацька Гетьманшчина, — па схід од незі — Слобідські
полки, на низу Дніпра товариство Запорозське; — всі ці три
землі тче задержували, хоч і не однаково, козацькі порьад-
ки, з народові тут було вільнішче. В західніз Україіні, за
Случьчу^ все більше вкоріньалась невольа під польськими
панами. Подільльа з правобічне Дніпрове побережьжьа було
спустошено турками (1672 — 1778); турки навіть вкрепи-
лись в Камзанці (1672 — 1699) а Правобічна Подніпрьан-
шчина, од р. Стугни до р. Тьасмина, одступлена Польшчезу
туркам в 1672 р. була засуджена умовами між Москвозу, Ту-
речинозу з Польшчезу (в Бахчисаразі в 1681 р. і в Москві в
1686 р.) зоставатись пустелезу. Правда, тут все таки про-
держалось і коло 1686 р. почало розростатись козацтво, котре,
за приводом Паліза, почало знову напирати на польську шльах-
ту з державу д добиватись спілки з лівобічнозу Гетьман-
шчинозу з Запорожьжьам. Та це правобічне козацтво му-
сило видержувати не легку боротьбу з Польшчезу з та-
тарами, а на решті з з самозу Москвозу, котра требувала.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— УПІ —

шчоб воно перестало сперечатись з Польшчеіу, — а далі
Зому приішлось видержати ііапор і самого лівобічного геть-
мана Мазепи, котри^ опасувавсь, шчоб Палцева мужицька
козачина не знесла, вкупі з запорозцьами ] лівобічнозу
черньньу, напівпанських порьадків, котрі вже вкоріньа-
лись на лівобічні^ Гетьманшчині. В 1704 р. Мазепа,
за згодозу московського царьа, арештував Паліла, котрого
потім царь звелів заслати в Сібір, — і з того часу на пра-
вім боці Дніпра забезпечена була перевага польського
панства над укра]інським народом. Тим часом шче за ча-
сів Б. Хмельницького почало складатись і на Гетьманшчині
нове панство з остатків старощі шльахти (православно^і)
І з козацькоіі старщини. Воно всилилось, захопивши собі
чимало громадських земель, од смерти Б. Хмельницького
(1657) до 1663 р., коли підпьалась на нього чернь і за-
порозці. Те нове панство перше думало боронити козацькі
вольности од царів московських та ^іх урьадників, а на
решті, коли зого придавили, за помічьньу черні } запороз-
розців, то воно само стало піддаватись Москві, забезпечу-
Зучи тільки собі силу над черньньу і перевагу над Запо-
рожьжьам.

Серед таких лихих обставин та незгоди між украіін-
цьами складались новішчі пісні шче менш повсьудними,
ніж пісні часів Б. Хмельницького. Не гльадьучи на те,
шчо і тепер укра^інці мусили воіуватись з татарами з тур-
ками з навіть витерпіли страшні напади турецького вііська
аж па Подніпрьаншчину, нових пісепь про те зложено
зложено мало і вони не дуже розширені: так пісньа про
напад турок на Ведмедівку в 1678 (див. в ці] книзці на
стор. 130) звісна доси в одному тільки правдивому вар-
Занті з правого берега Дніпра; так само ^ пісньа про Вед-
міедівську попівну (Зап. Югозап. Отд. Р. Географ. Общ.
І, 299 — 300). Біяьше звісно варзантів пісні про підступ
турок під Почазів і чудо Божо^і Матері (звичайно кажуть,
шчо в 1675 р.), — та це пісньа-вірша більш церковна, ніж
світська; співа^уть ді^і тільки лирники та сліпці, і на лівім
боці Дніпра вона звісна мало ^). З пісень часів Гетьман-

*) Печатні варзанти в Костомарова (Малор. литер. сборникх Мор-
довцева, 188; далі друга, зовсім уже книжна) 8ііескі, Л^^оїуй, І, 109
— НІ. Безсонов-ь, Каліки Перехожіе, Ч. І, вид. З, 68(^—690; тамож

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— IX —

шчини післьа Б. Хмельницького найбільш розширена по
обидва боки Дніпра пісньа про те, ^ак юлота побила
дука, котриз з не]і насміха]етьсьа. ^) Видно, шчо народ
укра]інськ^ в ті часи на]більш заинтересовавсь супереч-
крзу з своііми ж таки старшими, дуками, котрих чернь і
запорозці побили в часи Чорнозі Ради в Ніжені в 1663 р.

і другі зовсім книжні пісні про Почазів) Лисенко, Збірник Укр.
Пісень, І № 1).

*) Печатні варіанти в Метлинського, 449; в Основі 1861, Авг.
100; у Чубинського, Трудьі Зкспедиц. вг Югозап. краі 955—957;
у нас з'есть чотирі рукописних варзанта. Ми дума^емо, шчо буде не
злишнім привести тут два з наших варз антів з правого боку Дніпра,
з котрих другиз вже прилагодивсь до бурлацького побиту:
1) Оз, у лузі, при березі Іде багач, іде дукач,

Калина цвіте, — Насміхазетьсьа :

О], десь же наш пан отаман — За шчо ж та^а голотонька

З козаками піе.

А чорна хмара наступазе,

Став дошчик іти.

— «Позволь, батьку-отамане,

Та і намети сп^асти.» —

0^, котори^і багатирі

У наметі сіли,

А біднн^і да козаченьки

На дошчі сіли (2)

Напива^етьсьа ? — (2)
— «А позволь, брате-отамане,
За чуба взьати.» —
Один бере да з за чуба
Другиз б^е дула (в груди)
Оз, вирвавсьа вражи^ дука
Пішов не огльадавсьа,
Десьатому заказував,
Шчо б не смізавсьа. (2)

(Зап. в с. Булаках, акерманськ. пов. бесарабськ. губ., од рибалки
ХристоФора Курочки, М. Ганіцьки^ в 1874 р.).

2) О], у лузі, при березі
Калина цвіте, —
0^, де-же наш пан отаман
З козаками п^е.
0^, п^е же він горілочку
ІПче з солодки^ мед, —
Мандру^е він з козаками
Та з на сам перед.
Стала хмара наступати,
Став дошчик іти.
— «Благослови, отамане.
Намет напзасти.» —
Ізопзали бурлачіда
Червони] намет, —
Посідали круг намета,
Ціуть горілку-мед.
Котори]і богатирі,
У наметі сіли,
Сердечни^і серм]ажниді

Та ] не посміли,

Взьали кварту меду з жарту,

На дошчі сіли.

Прн|шов до ]іх отаман ]іх

Та з жалуз'е ііх: —

Скинув з себе зелен жупан,

Напзав намет ^ім

— «О], шчоб же ти, отамане.
По вік панував,

Шчо над нами серм^ажними
Це] намет иап]ав.» —
Іде козак, іде дукач
Насміхазетьсьа: —

— За шчо ж та] а голотонька
Напива]етьсьа? —

Ліден бере за чуприну
Други] дулом б]в —
Не ]ди, не ]ди, вражи] сину.
Де голота п]в!»

(Запис, в Романовці, в сквирськ. пов. ки]івськ. губ. в 1875 р).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— X —

До цього ж побиваньньа голото^у дуків належить і дума
про гетьмана запорооюського, котрп] з товаришами по-
йива дуків'Сребльаників в шинку, приговорьузучи:

Е^, дуки ви, — дуки,

За вами луги ] луки;

Нігде нашому брату козаку-нетьазі і коньа попасти. ^)
Гетьман тоз зветьсьа в варіантах думи: Ганджо^у Анди-
бером або Дендебером, то б то таким именем, котре не
звісне ні з ^аких записів, — не то шчо имена козаків біль-
шо^і части старішчих дум. До того дума цьа не здибана
дальше лівобічио^і ] Слобідсько^і Укра]ііш.

Доволі розширена пісньа, в котрі^ згадузетьсьа Дорошенко,
(Оз, на горі та женці жнуть), та про цього, стільки на-
робившого колотнечі на Украііні, гетьмана, тільки ^ ска-
зано в пісні, — шчо він «веде сво]е вусько хорошенько ^).
з усізезі ві]ни укразінського народу ^ козаків з Польшчеду
на правім боці Дніпра за часів Паліла зосталась доси тіль-
ки одна пісньа про Абазина, котрого «не вспів козак

В третім варзанті з Полтави (зап. Ганенко в 1874 р.) кінець таки^:

Оз, дак же крикне наш пан отаман
Та на свіз обоз:

— «0^, візьміть дуку за чуб, за руку,
Та виведіть вон І »

— 0^, прошу ж ^а вас, милене братьтьа,
Прошу, не би^теї

Оз, купльу ]в. вам за цебер меду:
Нахильцьа пиіте! —

— 0^, шчо ж нам, братцьа, із ^ого меду,
Шчо ми напз'емось?

О), тільки з слави та голотськозі,
Шчо дука набдемось! —

Один за руку, другиз за другу,
Третіз в спину 6^6 :

— Не зди, багачу, не зди, дукачу,
Де голота ще\ —

*) Варзацти напечатані в Метлинсьього (Южноруск. Нар. піЬсн.
сіар. 377 — 385) і в Куліша (Записки о Южной Руси, І. 200—209,
319 — 321). іак жалкували на старшину городову запорозці в 1657 —
1662 рр. див. в Акт. Югозап. и Зап. Россіи, УП, 187, 334, 349. У. 100.

') Печатні варз'анти: в Максимов., Укр, Нар. Писни, 1834, 105 —
106, у Закревск. Старосві&тскій Бандуриста. 65; у Гатцука, Ужи-
нок Рідного Поля. 266; у Головацкаго, Нар. Шсни Галицкой н
Угорской Руси, І, 26, у нас з єсть чотирі рукописних варіанта, в
хім числі один з ІІідгірза Карпатського, з Гринівців.

.ш^:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XI —

Паїазвнко ратувати в Ладижиш в лісі>, (1702) і). Про
Паліла багато співазетьсьа варіантів пісень, та тільки про
остатні пригоди іого житьтьа, про те, ^ак з'ого обманом
взьав Мазепа (1704 р.) та зак Паліз під Полтавозу (1709 р.)
побив Шведів. Ті пісні сточать на грьаниці між Гетьман-
ш^инозу ХУП ст. і XVIII ст. — і через те ми мусити-
мемо взьати зіх, іак початок до пісень П-го розділу це^і
нашозі частини; тепер же скажемо два слова про зіх дух,
добавивши в примітці, па з^вагу вченим україінцьам, дум-
ку нашу про напечатані доси варіанти тих пісень. ^)

В пісньах про Паліза з Мазепу видно велику пошану
до першого з ненависть до другого, котрого пісні звуть

*) Напечатана в Головацького. Нар. Шсни Галицкой и Угорской
Руси. І, 12 — 13. У нас засть шче два варзанти.

*) З напечатанними доси пісьньами про Паліза з Мазепу треба
обертатись дуже бережно, а надто з тими, шчо напечатаиі в Макси-
мовичовіз збірці 1834 р. та в Полтавских-ь Губернских-ь Відомостях-ь
1860 р., ^^^^ 14, 15. (по більшіз части Максимовичеві з малими змі-
нами) бо одні з них мусьать бути цілком Фальшиві, а другі підправ-
лені. Ми радимо брати за основу досліду про ці пісні ті варз'анти, котрі
напечатані в остатні роки збірачами більш певними з котрі менш
мудрували, ніж збірачі 30-х років, — і такі варз'анти, котрі шче
можно здибати часто в наших мужиків і лирників. Такими зовсім
певними варзантами ми вважаземо з печатних : ] ) А. Пригари — про по-
лон Паліза з битву під Полтавозу, в «Основі», 1862, УШ. 26—27. 2)
д. Манджури — три варзанти про полон і розмови Паліза з Мазепозу,
в Кіевск. Старині 1882, Маргь, 612—615. 3} Руліковського, ор. сіі.
139 — 140. Цих пісень ми маземо (іільш десьатка варз'ангів рукописних.
Скілько небудь певними з инших напечатанихми вважаземо тільки: Мак-
симовича, в вид. 1834 р. Дума XI, на стор. 58 — 60 «О3, ти гадазеш, Ма-
зепо, ти гадазеш ізміньати», і т. д. на рукопису котроз'і сам Максимович
надписав : €сводная* і котра, завно, зведена з правдивих варіантів, хоч
може підправлена. Замітимо, шчо це зовсім не дума. Зовсім не певними
ми вважаземо: у Максимовича в вид. 1834 р. № 33 (про Паліла в
Сібіру: С. «Високо сонце зходить...» Теж у Карпенка. Ііасильковск.
Соловей, 53) у Максимовича ж, 1834, ^& 31 (про Мазепу, Кочубез'а,
Искру: «Мазепо, гетьмане, ізрадливиЗ пане»... Подібна ж у Карпенка
— Васильковскій Соловей, 21) — у Максимовича ж в вид, 1849 р.
}^ 20 («Шведського року несчасливого літа...» з зовсім неподобними
річами про закихсь царів і кньазів в Лебедині і т. й.) — Жаль, шчо
д. Костомаров (не мазучи досить певних рукописних варзантів) без
розбору довіривсь печатним пісньам про Паліза з Мазепу в споз'із
праці «Псторія козачества вг камятниках'ь іожнорусскаго нар. пі-
сеннаго творчеста», в «Русской Мьтслп» 1880 г. Впрочім в загалі
цьа працьа, починазучи од Уз ХУП в. не ма^е велнкоз'і вартости,
або через недостаток критики (розбору) списків пісень, або через
неповноту, або через цензуру.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— хп —

<прокдьамим>. Сталось це перш усього через те, шчо Па-
лі], — на ділі, коли не по имені, гетьман Правобічнозі Ук-
ра]іни (1686 — 1704) був власне отаман і льубимець чернї,
голоти, тоді зак Мшепа був гетьман дуків* До ці^езі не-
нависти до Мазепи в укразінсько^і черні могла легко при-
стати кльатьба, котру наложила на нього церков за <із-
міну> православному цареві. Царь то] сам зрозумів це д
вернув з Сібіру Паліла, шчоб виставити цього льубимцьа
черні проти Мазепи. Народ на Гетьманшчвні з не пішов за
Мазепозу, а зоставсь при цареві, — коло котрого був Па-
лі], та з усьу побіду над Мазепо^у з Шведами, накинув
в СВ03ІХ оповіданьньах і пісньах Палізеві, а не цареві, —
додавши, шчо ЇІаліз помагав Петрові не з самозі вірности
Восточному, православному цареві, а вмовившись з ним
про вільність украіінців од податків і рекрутчини.

Так говоритьсьа з У назцікавішчіз з пісень про Паліза д
Мазепу, котра записана в Лубешчині. Між инчим цьа
пісньа иозасньа *ЛЇ-р П 1-го розділа ЦІ3Є3І частини, (Госу-
дарські листи до укразінців) і через те, поки шчо, ми при-
ведемо тут другу 3І3І половину:

Тоді крикнув велик '5ВІТ государь
На СВ03І москалі:

— «Возьміть ВИ сього плута Мазепу
Та закузте в каздани,

Та посадіть плута Мазепу

У превеликіз темниці,

Та приставте ви Паліза Семена

Та до мене на столицьу....

Оз чи можеш ти, Палізу Семене,

Та Мазепу звозупати?

Будеш ти з мене, Палізу Семене.

Велику плату брати >.

— Оз, не хочу за, велик світ государь,
Великозі плати брати.

Тільки не подозвольазте із Укразіни

До віку некрутів брати,

А ні некрутів, а ні подушного,

А нізакозі плати.

То можу за плута Мазепу

Зараз звозувати. —

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— хш —

О], уже ж хмель, тонка хмелина.
Коло дерева в^етьсьа:

Уже ж шведський король с Палуем Семеном
Під Полтаво^у б^етьсьа.
О], уже ж хміль, топка^а хмельнина,
З тичини похиливсьа:
Уже ж шведський король Палілу Семену
У іііженьки поклонивсьа.

(Зап. од Сави Бовкуна, в лубенськім повіті, на річці Сліпороді, в
селі П. І. Б*удаловського, 17 аягуста 1860 р., Андрі^ем Пригаро^у. ^)

Тільки Ж поражка Мазепи а з ним і запорозців під
Полтаво^у (1709) не послужила на користь Укра^іні. Доба,
котра почалась післьа того, — і пісні котроіі ми тепер
мусимо подати на увагу громадську, — була де в чому
шче несчастливішча дльа Украііни, ніж попередньа. Укра-
вша по правому берегу Дніпра, од котроіі шче раз одсту-
пилась Москва д котро^і побережьжьа навіть вона помо-
гала зпустошити (в^1711 — 1715 рр.) тепер дісталась зовсім
в руки польському панству. Письменство укра^інське
тут ма^же зовсім замерло; письменні льуде тут маіже зов-
сім зпольачились. Запорожьжьа було теж зпустошено, а
січовики загнані аж на Лиман Дніпрови] під протекцііу Хана
Кримського. Гетьмапшчина скоштувала вже зовсім безносе*
редно господарьуваньньа московських урьадпиків. Письмен-
ні льуде па Гетьманшчині і Слобідчипі почали одходити в
Московшчину та ] дома помалу московитись і переробльува-
тись в московських панів, котрі де далі, все більше нальагали
на чернь посполіту, (крестьан), а то ^ козацьку, аж поки
зовсім не була скасована Гетьманшчина (1764), Слобідська
козачина (1765), Січ Запорожська (1775), а далі не заве-

*) Поріви. з прозазічними (простомовними) оповіданьньами про Па-
лі^а в Куліша, Зап. о Ю. Руси, І, 115—128, в Основі, 1861, Но-
ябрь — Декабрь, ХІУ, у Антонов. Посл. врем. козач. на прав. бер.
Дніпра. 60—63, в Зап. Югозап. отд. Р. Геогр. Общ. І, 298, у Дра-
гоманова, Малор. Нар. Пред. и Расказьі, 84, 201 — 207. в Кіевск.
Старині 1882, Марть, 611—612. Сент. 579— 581. — Дуже цікаво
порівньати укра^інські оповід. про Паліла 8 уральськими про Рьі-
жечку, котри] би то побив шведського велетньа під Полтаво] у ^ здо-
був од царьа «обществу — владінную на р. Яик'ь, крест-ь, бороду и
Бьіход'ь вннньїй», а собі право пити ціти] рік по всім шинкам з 12
їоваришами. (Желізновх. ІІред. и пісни уральокихг козаков-ь. Русск.
Вістникх, 1859, Апр., 411—433).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XIV —

дено було по всім цим козацьким кра]інам крепацтво^ таке,
Зак в Московшчииі (1783 — 93), при чому багато земель
козацьких з льудьми урьад московський роздав усьаким панам.
Так розірвалась в кінець в 1709 — 1775 рр. державна спіль-
ність між частинами Укразіни, так разбилась тепер і спільність
між ними в пісньах. ^) В західні^ части Укра]іни, од Карпат
до Дніпра народ співа: в Галичині про опришків у а в По-
дніпрьаншчині про щдамак, котрі, окрім розбору, вели,
по сво^ому стару боротьбу проти польського панства з
держави, — та пісні ті маіже не переходьать за грьаниці
тих кращій. В зхідпі] Украііні, шчо була під Москвоіу, та
в Запорожьжі, котре з 1709 до 1733 рр. було під рукоіу
Хана Кримського, складались сво^і пісні, — на]більш про
лихо, ^аке терпіли козаки од московських царів і урьаду, —
та пісні ті теж мало виходили за грьаниці тих крабів, — а
коли виходили, слідом за льудьми, котрі тікали часами з
Гетьманшчини в степи з лівого боку Дніпра на прави^, —
то в пові^ кра^іні, при зовсім других порьадках житьтьа, ті
пісні губились, або перемішувались так, шчо часом тратили
змисл. Зоставлені на самих неписьменних і де далі все
більш збіднілих і пригнічених мужиків пісні, замісць того,
шчоб рости ^ ліпшати, вкорочувались ^ марніли. Думи
нові ма]же зовсім не складалисьа в ті часи. Та ] пісні про нові
справи тепер складалисьа часом не зовсім не наново, а так,
шчо старі пісні переробльувалисьа прикладно до нових справ,
або до старих пісень приточувалисьа вірші з споминами про
нові справи. Можна догадатись, ^ак мусили поплутатись і за-
темнитись такі пісні в різних своііх варіантах, а надто
не в тих самих кра]інах, в котрих зложені були спершу
такі нові пісні, або такі нові варіанти. Так побачимо далі, —
часом тільки мажучи дуже велике число варіантів законі
пісні цізезі доби, можна, та і то з великому труднотозу, добра-
тись, коли, де і по закому случа^у зложена була цьа пісньа.
^ Признаіемось, шчо коли б не певность наша, шчо укра-
ЗІнськиз народ не склада пісень так собі, тільки дльа співу,
7 , чи дльа забавки, а склада ^іх, мазучи на думці дізсне жить-

тьа, — шчо даїе укра^інським пісньамшчиро реальни] (ді]С-
новиі) характер, — то ми б не мали нноді зовсім терпіньньа

^) Цьа спільність потім знов -внаішлась в пісньах про спільне горе
паншчини з рекрутчини в XIX ст. в Россіз'і з в Австрізі.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— XV —

добиватись змислу иншого варзанта, вривка, а то з цілоді %,
пісні з тих^ котрі здуть далі в ці] частині нашого виданьньа.

Тільки ж вс« таки з між пісньами ЦІ3Є3І несчасливозі
доби зесть прехороші пісні по складу з по думкам, — а
назголовнішче : коли зібрати зіх до купи та з великим чис-
лом варзантів, (зак це таки посчастило зробити з нам, дьа-
кузучи праці стількнх наших земльаків), — то з ці пісні
стазуть дуже вартим матерзалом дльа науки про житьтьа
З думки укразінського народу в XVIII ст. Ці пісні^ уже
доповньазуть, аде в чому примушузуть і зовсім перемів'
нити ті думки, "котрі звичайно говорьать в ^оссуському
письменстві про змнсл укразінськозі історіді.^

Звісно, шчо цьа історіза росказузетьсьа звичазно не стільки
з думкозу про самиз народ укразінськиз, скілько з думкозу
про користь россізськозі держави, або навіть просто царів
россізських. Через те звичазно увесь змисл історізі Укра-
Зіни з XVI до XVIII ст. зводитьсьа на те, шчо, ось, мов-
льав, укразінці стілько то терпіли од татар, турків і льа-
хів, так то бились з ними, аж поки не пристали (або зак
частішче кажуть: — вернулись) до природніх свозіх царів,
московських, — під державозу котрих всі нужди укразінсь-
кого народу були задовольнені; коли ж були закі недо-
вольні на Украііні, то, мовльав, то були або нечесні змін-
ники, або безпоправні гультьазі, котрі нудились порьадком,
Закого требувала порьадна держава московська, або запа-
нілі, зопсовані польським шльахотством, льуде, котрі бажа-
ли собі волі, шчо б гнітити простиз народ, котриз би то
не тільки не втратив нічого, а шче завно виграв з того,
шчо зникли осібні козацькі порьадки на Украііні та шчо
вона підізшла під мірку, спільну з усіма другими кразінами
московського царства. Таку ману про народ укразінськ^
пушчено було шче в XVIП ст., тоді саме, зак царі московські
в кінець ламали у кразінські виборні порьадки. Так царицьа Ка-
терина II, скасовавши ці порьадки, наказувала гр. Петру
Румьанцеву, назначенному предсідателем Малороссізськозі
К0ЛЛЄГІ3І: «Осталось еще у поминуть об'ь одномг пункті,
которьій, особливо при учрежденіи нинішняго в'ь Мало-
россіи новаго правленія заслуживает'ь нікотораго полити-
тическаго примічанія. Состонтг оньїй вг упомянутой со-
кровенной ненависти тамошняго народа против^ здішняго,
которьш опятЬу с^ своей сторони, пріобик^ь оказьівать не-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XVI —

примітное (?) к'ь малороссіянам'ь презрініе. її как'ь та
ненависть особливо примі^чается в'ь старшинах'ь тамош-
ПйхгЬу кой» опасаясь видать когда нибудь пред^^ли безза-
конному и корнстолюбивому их'ь своевольству, боліє впе-
ряютть оную в'ь простой народі», стращая его сперва не-
чувствительною, а современемгь и совершенною утратою
правг ихх и вольности, то нітть сомнінія, чтобть они,
при настоящей правленія ихіь перемін^ т^мх паче не
усугубйяи тайно коварство своє, что пресіченіе прежних'ь
безпорядковг и устаиовленіе лучтихг учрежденій не бу-
деть согласоваться сгь ихт. прихотями и собствепною ко-
рьістью. В'Ь семг пе оставите* ви наблюдать прилежно,
но безх явнаго виду и огласки іюведенія тамошних'ь стар-
шина, особливо же тіхх, кой хотя мало подозрительньїми
себя окажутг, дабьі иногда умьішляемое зло заблаговре-
менно свідано и предупреждено бьіть могло. її хотя время
само собою откроет'ь глаза народу и докажеть, коль много
онх облерченх и благоденствовать будетг, когда устрое-
ніемх луїшихть во всемг порядкові увидитх себя избав-
ленньїмт. отть мучившихт» его вдругь многихг маленьких'ь
тиранові, однакожт. и вть ньшіішнее время разньїе спо-
собьі поспішествовать вамт. могуть праводушіемть, без-
корьістливостію, снисхожденіемг и ласкою истребить пе-
основательньїя его опасенія и пріобрість юь себі любовь
его и довіренность>. ^) Це писала та ж сама царицьа, котра
трохи вишче в тому ж самому наказі радила «всіми удобо-
возможньїми способами привести народі» малороссійскій,
чтобьі переходь! (крестьянть) вовсе пресіченьї бьіли», 2)
котра незабаром таки ] зовсім завела на Укра^іні «лучшее
учрежденіе» — крепацтво, по московському праву, (1783) при
чому роздала сотні тисьач крестьан і козаків укра]інських
в крепацтво всьакого рода великим і малим «тіранам», —
котра так оберегала власть цих тіранів над крестьанами,
шчо саме в часи свого назбільшого вольнодумства сама
казала в сенаті, шчо по дорозі з Москви в Казань і
назад зу подано було кілька сотень челобитень од крестьаи
на панів, — та вона звеліла ті челобитні звернути з під-
твердити, шчоб наперед таких не подавали. ^)

*) Соловьев'ь. Исторія Россіи сь древн. временх. ХХУІ. 47 — 48.
*) Соловьевх. тамож, 46—47.
») Сол., ХХУП, 64.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХУП —

Тільки ж і Катерина П шче тільки сподівалась, шчо народ
украіінськид буде колись довольни^ < лучшими учрежденіями»,
котрі заведуть дльа нього царські чиновники замісць ви-
борних козацьких. ^Тсторики ж россі^ські, взьавши з слов ца-
риці, шчо недовольноіу скасувапьньам козацьких порьадків
на Украі'ні була найбільш своіекористпа старшина, впевни-
лись вже, шчо народ україінськи^, — котри], звісно, мав резо-
ни бути педовольним старшипо^у. — 'був уже завше до-
вольни] царськими порьадкамиГ^^а таких думках напр.
збудовані всі ті частини <Истбртїгоссіи> Соловіова, котрі ^и?
говорьать про Украііну, при чому шче Соловков кілька разів, -^
навіть в однім розділі, переміньа сві] погльад і на стар-
шину, з на народ, по тому, ^ак чи та, чи други] держали
себе проти московськвго царського урьаду : коли старшина
противилась цьому урьаду, а чернь (з запорозцьами) по-
магала всмирьати старшину, сподіва^ учись шчо царі на
завше зоставльать на Украііпі рівність і вільність, — тоді
в Соловкова старшина іавльаіетьсьа сво^екористними «кра-
иольниками>; ^ак же старшина смирьалась, а чернь і
запорозці не піддавались ні старшині, ні царським урьад-
никам, і повставали, хоч би ^ против старшини тілько, —
так уже чернь і запорозці іавльа^утьсьа в московського
історіка <крамолозу>, розбііницькоіу. Думка ж про те, шчо
народ укразінськид мав резони бути недовольпим і царсь-
ким урьадом, на стільки противна московському істо})Ику,
шчо навіть, росказузучи про часи, коли вже, післьа поражки
Мазепи, зоставалась тільки тіпь гетьманшчипи, коли геть-
ман і полковники стали зовсім уже тільки прикашчиками
московського урьаду, котри] почав без вибору козаків на-
значати полковників із чужих льуде^, коли москаль Мен-
шчиков, получивши од царьа маіеток на Украііпі, повертав
козаків собі в крепаки і т. и., — Соловь^ов пише: «Мало-
россійекій народі» дійствительно терпіл'ь много, только р л
не от^ московскаго тиранства»^ — а от свозе^і ж козаць-
ко^і старшини. ^) ^ ,

*) Истор. Россіи, ХУІ, 376. Далі Соловков показуз'е прішіри утис-
ку народу од старшини ^ каже, шчо урьад мусив перемінити полков-
ників полтавського ^ гадьацького, — та не каже, ^аки^ був поставле-
щі] тоді без вибора гадьацьким полковником сербин, купець Мило-
радович, а це був один із найгірших дльа народа тіранів. Дивись про
це у Ал. Лазаревського, Малоросе, посполитьіе крестьяне. 1648 —
1783, 44—45, 53 — 66. Там між инчим показано, з'ак шче зросло під

0іді1і2есі Ьу СлОО^ІЄ

*.

— XVIII —

Укра]інські історики, мимо свозе]і волі, підперли таке обер-
тапьньа московських вчених з історізе]у Украііии. Воня
показали багато хиб укразінсько^і козацько]і старшини, не
жалі^учи таких оборонців вольности козацькоїі, ^ак Іван
Виговськи], Іван Мазепа, Павло Полуботок (Куліш — в
*3аписк. о Южнон Руси», II, де напечатана з похвало]у
написана проти гетьманшчини записка Теплова «О непе-
рядкахть, которне происходятт» ньіні (1763) отть злоупот-
ребленія правгь и обязанностей, грамотами подтвержден-
нихт» Малороссіи>, Костомаров — в цілому рьаді творів од
«Гетманства Виговскаго>, Лазаревськи] — в «Малорос.
Посполит. Крестьяие* и «Очерки малор. двор. Фамилін».
Антонович — «Послідніе времеїіа козачества на прав,
берегу Дніпра», і др.). Цими дослідами істориків укра]інсь-
ких добре користузутьсьа вороги козацьких порьадків і
прихильники царських. А показати всьу шкоду дльа укра-
ЗІнського народу оцих царських порьадків україінські істо-
рики не вспіли (бо докладно історі^а Укразіни власне в
ХУІП ст. шче ніким з нових укразінських істориків не
написана) а то з не могли, дьакузучи царськіз цензурі ^).
Так всьа історіза громадського житьтьа на Укразіні, а та-
кож погльаду укразінського народу на ті держави, під кот-
рими він був і зе, — Польську, Московську, — з Д^<5и "^
показана в правдивому світлі. ^)

московським урьадом здирство з козаків і посполітих крестьан, на
котре жалізетьсьа Соловьз'ов, слідом за царським урьадником Про-
тасьзевим ; напр. посполіті в Комишні жалілись гетьм. Апостолу, шчо
перше до замку гадьацького платили по З р., а бувппд полковник
Черниш звелів платити по 5 р., а п. Милорадович звелів насильно
брати по 7 р. 20 к. та шовку, сапзану, масла з т. д., та при цьому
поковничка (с двора князя Менщикова служителька») била льудо},
примушовала робити на нез'і зіхніх жінок і дочок, веліла бити {іх
«тиранско по спині и по череву, по срамному уду» і т. д. Інте-
ресно, шчо Соловьз'ов приводить, зак народ жалівсь на стародубського
полковника Журавку (укразінцьа) а ні слова не каже про здирства
З тіранства Милорадовича з зо^У подібних. — Шче докладнішче про
Милорадовичів див. Лазаревського в «Кіевск. Старині» 1882, март'ь,
479 і далі. Про початок старшинуваньньа Милорадовичів див. у
Солов. ХУІ, 383—884.

') Де шчо про Теплова, котрому дуже вже довіривсь д. Куліш, і
за Гетьманшчину вспір сказати стариз і смирниз перед урьадом Мак-
симович (О Григ. Ник. Теплові и его записні «о непорядках'ь вх Мало-
россіи». Руск. Бесіда, 1857, IV. 61 — 78. Собр. Сочиненій, 1, 545—564).

') Д. Костомаров напр. в свозіз праці про укр. пісні в аРусской

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XIX —

Між инчим цьому причина з те, шчо доси не були, ^ак
слід, зібрані з позаснені укразінські пісні ХУШ ст. і пмо
навіть на ті пісні цього столітьтьа, котрі були вже на-
пвчатані, не звернуто було потрібноїі уваги од вчених
льуде], котрим засліпльали очі ліпше оброблені, довші пі(ш
та кобзарськи псальми XVI — ХУП ст. про ві^ну укра]ін-
ців з < невірними > турками, з льахами з жидами, — пісні
з славними іменами Кішки, Хмельницького ] т. и. А пісень
ХУІІІ ст., котрі передадуть думки укра]інського народу
про свозе житьтьа під московським урьадом, зовсім не мало
шче з доси, — і коли зіх зложити до купи, то вони, хоч
і назвуть нам мало «історичних имен>, та все таки пока-
жуть досить повні картини тодішнього житьтьа нашого
народу, а також те, шчо він думав про ті порьадки, котрі
заводила на ^ого землі московська держава.

Перегльанувши в нашому виданьньу пісні, зложені ук-
разінцьами в остатньу добу козачини, іакі тілько в XIX ст.
— найбільш в остатні 40 років, — зібрані були письмен-
ними льудьми од неписьменного мужицтва-, кожни] побачить:

1) З пісень І'Ю розділи:

шчо, не гльадьучи на те, шчо в часи повстаньньа Ма-
зепи против царьа московського народ украіінськиз став
проти Мазепи (котрого не льубив по свозім резонам, а не
потому тільки, шчо він змінив щреві православному з при-
ступив до спілки з льахом Ст. Лешчинським та з шведом
Еарлом ХП), — народ то] все таки жалкував па руііну
Січі царем Штром і не залишив прихильности до прокльа-
то^І царем бунтовськозі Січі, шчо була в Кримські^* про-
текці^і, з задержав пам^ать про ту противну московському
царству Січ і доси.

2) З пісень ІІ-го розділа:

шчо народ укразінськи] ііісльа Мазепи зовсім на був
довольниз московськими царськими порьадками не Геть-
маншчині з Слобідчипі ХТІП ст.: салдатськими станцізами,

Мьісли» 1880, ділить політичні пісні укразінські тільки ось на закі
три частини: 1) «борьба козаковх сх магометанскимх міромх, 2)
борьба южнорусскаго народа сх Польшею и 3) Внутреннія, общест-
венньїя отношенія, возникшія всдідствіе борьбьі сх Польшею». Так
мов би то всі лиха, на котрі жалівсь украіінськиз народ і в пісньах
післьа 1654 р., котрі пісні хоч дуже не повно, показав д. Костома-
ров, ви]шлн тільки свслідствіе борьбьі сх Польшею»!

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XX —

канальному роботозу, тьажкоіу службову на лині]ах, дале-
кими походами.

3) З пісень Ш-іО розділа:

Шчо народ памзата^е Запорожьжьа зовсім незак розби-
шацьке гніздо, навіть не тільки, ^ак во^ацьку громаду, а ]
Зак товариство господарське, а па]більш ^ак громаду вільну,
— шчо народ і доси ма^же по вед Укра^іні добре пам^ата,
хто (царицьа з пани сенатори ] генерали) з за дльа чого
(дльа свозеіі користи, дльа забраньньа земель і роскошів)
зру^новали славне Запорожьжьа.

Вмісті з тим з пісень усіх трьох розділів видно: а) шчо
народ украіінськи] і в ХУПІ ст. дуже ^асно розумів сво]у
осібність од Москви, — і ^ак осібно^і породи, і ^ак осіб-
нозі громади, — ма^же так само, іак він розумів в XVII
ст. осібність Украііни од Польшні, хоч з Москвоіу з не
ділила зого віра так, зак ділила вона Укразіну од Польшчі,
і б) шчо думка про цьу осібність і од Польшчі, з од
Москви не зчезла з XVIII ст. в укразінському мужицтві
У/ ) з доси, не гльадьучи на те, шчо вона не підпиралась осіб-
ними державними порьадками з не розвивалась письменством
на власніз народніз* мові

^

^;

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

РОЗДІЛ І.

ЗАПОРОЗЦІ З 1709 ДО 1739 Р.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС ■

УВОД.

Шспі, котрі печатазутьсьа далі, в цьому першому розділі,
тісно счепльузутьсьа одна з одному з усі вкупі склада]уть
одно ціле, мальузучи дольу Товариства Запорожського од
1709 до 1739 р.: рубіну Старощі Січі москальами, пере-
ход запорозців до шведів (1709) пробуваньньа січовиків на Ту-
речииі(1709 — 17 10) з під кримському протекці^езу, в Олеш-
ках (1711 — 1733) потім поворот ]іх під руку царства
Россі^ського і перші по тому походи па послузі тому царству
(1734 — 1739). Пісні ці, коли не всі ц'лком, то в великі] части
варіантів, котрі по^асньазуть один одного, печатазутьсьа в
перши] раз ^) і через те проливазуть нове світло на жить-
тьа запорозців того часу ] па ^ого вагу дльа всього на-
роду укра^іпського ] примушуй уть перемінити більшу ча-
стину думок, закі звичайно вжива^утьсьа про те в пись-
менстві.

Ці звичайні думки про т. зв. Олешковських січовиків
не далеко оді^шли од тих, котрі написали самі ті січовики
в тих грамотах, шчо вони послали в 1733 — 34 рр. до ца-
риці Ганни ] до давнього свого гетьмана Пилипа Орлика.
В цих листах запорозці називали сві] розбрат з Москвозу
«преступленіями, якій, будучи 3% препростого свого ко-
зацкого ума и невіжества, за поводомт» и указом^ покой-
наго Мазепьі, сотворили», — а своіу нову згоду з московсь-
ким урьадом називали «покутоіу давнього гріха:» ^).

*) Всього в цьому розділі напсчатаних досі варзаіітів 18, а нових 43.

*) П. Орлика вибрали в гетьмани в 1710 р., по смерти Мазепи,
противні Міскві козаки, котрі прибували в Туречині. Орлик думав
одхилити січовиків од повертаньньа під Московську державу, — і на
це ^ому 2 одповіли січовики листом, копі^у з котрого, з*ак і з листу
Орлика, вони послали генералу Веісбаху, котри^ взьавсь влагодити
8году запорозців з Московському державо^у. Ось цілком слова одпо-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXIV —

Такі слова, котрі зовсім звичазні в листі до московсь-
ко]і цариці, або в листі до чоловіка, з котрим запорозці
не хотіли вже мати діла, — підійшли до смаку вірнопіддан-
ним вченим в Россі^і, і на них ті вчені збудовали ввесь
огльад такого діла, іак розбрат Товариства Запорозського
з Царством Московським, а потім згоду між ними: мов-
льав, перше согрішили, а потім показались. Одвітно до
цього погльаду, історик Ново^і Січі, д. Скальковськи^, зве
часи того розбрату на^стиднішчими часами з усі^е^і історі^і
запорозсько^і. Цііезу причинову украдінські вчені позаспьалії
таку дивну річ, шчо про цьу добу запорозсько^і історізі
звісно так мало пісень; мовльав, самі запорозці жалкували
на сво^у незгоду з Москвоїу і устидались сво^^x вчинків,
ТО] не співали про них, —а народ на Вкра^іні теж і собі,
проклина^учи Мазепу, не шанував і зого товаришів в із-
міні проти царьа Восточного, православного. Недостача
народніх пісень про запорозців цього часу так уражала
вчених укра^інців, шчо вони зважились поправити ^і^і піс-
ньами власного злогу, котрі вони печатали, іак мов би то
зіужицькі. (Див. Прилогу II, на стор. 129 — 130).

відного запорозського листу, з котрого можна бачити, шчо тоді сі<

човики писали ^ до цариці: «саміо мьі, по изволенію нашемх

войсковом'ь, челобитніо писма до Б. И, В. уносили и просили:
жебьі давнихг нашихг прсступленій, якій, будучи з-ь препростого
нашсго козацкаго ума и невіжества, за поводомт» и указом'ь покой-
наго Мазвпьі, сотворили и о принятіи до псрвой ласки о милость
просилисьмо. Аже, слава Богу найвьісшему, и получили и в'ь том'ь
не вонтпимо; воля Е. И. В. да будете нась войско казнить, или
животомт. дарить, то гді же собьістся гріх-ь, тамо нехай буде и
покута». (Скальковскій, Исторія Новой Січи. 1846. II, 62. Ціиг|
лист, порьад з другими такими ж, напечатано в статьті д. Скаль-
ковського ж «Филиппх Орлик-ь и Запорожцьі», Кіевская Старина,
1882, ІУ, 119 — 121). Таки^ способ говорити про тих, хто одсту-
пивсь з Мазепо]у од царьа, показани] був шче самим царем Петром І,
коли він спервоначалу (7 но^абрьа 1708 р.) обіцьав помилувати тих
хто аот'ь него, Мазепьі, измінника обманомх заведеньї» и хто вер-
нетьсьа до царьа. (Бантьіш'ь Камснскій; Источники Малороссійской
Исторіи. II, 185). В 1710 р. Петро І писав в маніфесті про тих,
хто ^ому не покоривсь: «протчіе измінники н ворьі Запорозцьі, по
прелести его, Мазепиной» (там же, 263). В амністізі (прошченьньу),
данні^ в 1715 р. Горленкові 1 другим з старшини, котрі пристали
було до Мазепи, — сказано : «просили бьівшіе во время изміньї пре-
лестьми его Мазепьі заведенньїе» і т. д. (Де Пуле. Малоросе. Змнгр.
при Петрі В. Вістн. Евр. 1872, № 5, 70).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХХУ —

А про те, перш усього, пісні про зацорозців цього часу
таки льубісіпько були ^ ^есть в народі шче ^ доси, та
тільки або не були досі ні зібрані, пі зведені до купи, або
не були виіаснепі через те, шчо ^іх не вірно порахавано
між пісні пізнішчого часу, — то б то пісні про рубіну
Січі в 1709 р. ^ про переход запорозців в Туречину в
1709—1711 рр. пораховано було між пісні про руііну Січі
в 1775 р. з про тодішньу ^іх виходньу (]ак кажуть по-
томки запорозців на Дуна^у) в Ту^ зчину ж. Остатнье слу-
чилось через те, шчо в теперішніх варіантах де^акі пісні
про запорозців 1709 і 1775 р. переплутались, або вірші
старішхгах пісень пішли на будівльу пісень новішчих. Коли
тепер виходить, шчо пісень про запорозців у часи розбрату
ЗІхзМоскво^у в 1709 — 1733 рр. можна ^ доси шче набра-
ти чимало, — то це вже одно наводить на думку, шчо
доба цьа зовсім не така бридка дльа нашого народу з не
така стидка сама по собі, ^ак думали порше вчені льуде.
Приложивши зїс ці пісні до того, шчо нам звісно з пись-
менних показів про житьтьа Товариства Запорозського
перед 1709 р. і опісльа, мусимо признати, шчо ^ причи-
ни розбрату і потім згоди січовиків з Москвоіу були да-
леко вважливішчі з глибчі, ніж гріх та каіатьтьа.

<Ізміна> запорозців московському царству в 1709 р.
вкупі з Мазепозу настала післьа довготі ііх суперечки з
тим царством і самим Мазепо^у, котри^ довго не тільки
держав руку того царства, а шче ^ сам підбивав зого
проти запорозців, котрі з свого боку дуже не терпіли
Мазепу. Цьа суперечка запорозців з Москвоіу, котра по-
чалась шче з 1667 р., діло тим вважливішче, шчо вона
наступила післьа доволі довготі доби, коли запорозці сто-
їали за царство московське проти ізмінників, подібних
Мазепі. Причини цього, мов би безтолкового, з препрос-
того розуму, перебіганьньа запорозців з одного боку на
Други^ добре позасньа^утьсьа ]іх листами од самого при-
ступу Укра^іни до Москви (1654) та тільки, на жаль, на
ті листи мало зве]ртазуть уваги історики, іак через те,
пІЧО войи 'звича^но більш вважаіуть па воіацкі діла, а над-
та в справах козацьких^ — ніж па думки громадські, так
і через те, шчо звичаіно історі^у Запорожьжьа росказу^уть
по шматкам, коли іі^і нагадаіуть справи Гетьманшчини,
або Городово^і Укра^іни, не вважа^учи на те, шчо Запо-

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXVI —

рожьжьа, або Низ, була кра^іна, хоч і зрідненна ^ прив^а-
зана до Городово]! Украііни, та все таки осібна по свв-
Зому господарству, по своіім порьадкам і потребам, а че-
рез те з заслугу^е осібнозі історі]!.

Звісно, ми не можемо тут широко розмовльати про ті
запорозські листи, — та все таки нагадаземо назголовнішче,
шчоб ліпше можна було зрозуміти пісні з вірші цього
розділу.

в 1657 р., старшина на Городовіз Укразіни запримітила,
шчо московськиз урьад тьагие до того, шчоб знишчити, хоч
помалу, ті вольности укразінські, на котрих, умовились ко-
заки з царем в 1654 р. за Богдана Хмельницького, з по-
чала дбати об тім, шчоб по^миритись з Польшчозу, вимо-
вивши дльа Укразіни більші вольности. ^) Запорозці не
похвальали такозі думки з писали так до гетьмана Виговсь-
кого: <ІЦо ежели такт, учинити міете непремінно, то ві-
дайте зачасу, ижт» ми войско Низовое Запорожское вг
трмг волі Вашой послідовати не будемо, и титулу из-
міннического на славное имя наше наволікати не хощем'ь.
Да и самть Вашг-Мость Мосці Папті изволигь тилко раз-
смотріти и совершенно уважити, подт» которимі. Монар-
хою лутшого себі впередт. можемо надіятися пожитія?
чи под'ь единовірнимт. Православним'ь Государемті Ца-
ремх Московским'Ь, котрого еще пи вх чемх не оскорби-
ли, чили ПОД'Ь ииовірною, Римской отступнической релі-
гій и заблужденія сущею, короною Полскою, отх нась
зіло раздраженпою и оскорбленною, міемг безт» вонтпли-
вости свои прошлого благополучія опреділяти и записо-
вати терміни. Товариство наше Низовое охотницкое, на
службі его Монаршой военной впь Ллтві и ві» Инфлян-
тахт. бнвшос, и отх толх до Січи повернувшеє, великою
отг Великоросіяновх себі явленною хвалятся ласкою н
любовію; лкой ми и впередг огь нихг, а барзій огь
добронравного и благосердного отца и добродія нашого,
Его Царского пресвітлого Величества, чаемх и несумін-
но надіємся, готови будучи и сами за его привисокую

^) Нагада]мо, шчо тоді московськи^ царь вмовльавсь з польськими
панами, шчо дого виберуть на корольа в Польшчі, — з повііж коза-
ками пішов страх, шчо все одно Укразіну привернуть до Польшчі,
тільки без усьаких умов про вольности, Літоп Велична, І, 866. Ак-
тьі относящ. кх Южн. и Зап. Россіи, VII, 338.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХХУЇІ —

Моиаршую честь и Православное Государство, против^
всякого пепріятеля его зостановлятися, и здоровья нашого
не щадити. Ежели теди Ваша Мость Мосці Пан'ь усмот-
рілі» що зт. сторони Его Величества ку собі и ку отчуз-
ні иашой неполезное, то можеш^ безг преміненія своей
вірности, чрезт. послові своикх и тое кт. Его ПресвіЬт-
лому Величеству зо всімт» войскомг Запорожским'Ь и на-
родоміь Малоросійскимі» супл^ковати и просити, и надіємся
же не тилко вт> великом'ь^ но и в'ь найме ншом'ь желаніи
и прошеній Вашомт», Его Царское Пресвітлое Величество
благодати своея Монаршія отректи не изволитх; аиле ува-
жаючи тое, же и отг нась, всего войска Запорожского,
крапка и издавна вожделенная Его богохранимой Право-
алавной державі, отт. враговх креста Господня Туркові»
и Татаровть, станула защита и охрана; и не возможегь
уже отселе тотг общій непріятель Христіянскій, своими
многочисленними силами, вг Его Царскую державу (ят»
нред'ь сшгь бьівало) безпечне вкрочати, и своихг бісур-
манских'ь подт» самою столицею корогвей развівати. Що
все уваживши и разсмотрівши, изволь Вашт»-Мость Мосці
Панх, подлугь своей листовной кт» намг писаніїой ассе-
курація, путемт. Хмелпицкого ходити, вірности своей
Его Царскому Пресвітлому Величеству не отміняти, а
при помощи всесилной Божественпой, сполне зг Его Мо-
наршими силами, противу непріятелей своихі» Полякові»,
за древніе волности наши застановлятися, и иго их'ь отг
отчизни нашой Малоросійской на віки отсікти». ^)

З слов цих ^асію, зак розуміли тоді запорозці спіль-
ність сво^іх і московського народу інтересів і зак вони,
хотьучи держатись за Москву, все таки не думали зріка-
тись сво]іх во.тьностів і вірили, шчо з царь не хоче підні-
мати на ті вольности рук сво^іх. В цьому завірьав ііх і
царь грамотами до них і до всього льуду укра]інського,
шчо він буде украііпців <содержать ію их'ь правами и воль-
ностям'ь, и наше царскаго величества слово преміно не
будегь», ^) — хоч справді царь думав зовсім иііакше, бо ве-
лів своіім посланцьан підводити украііпців, шчоб прохали

^) ЛітопЕсь Сам. Велична, І, 311 — 312.

') ЛіЬг. Велична, І* 387, 390. Актьі относ. кт. Истор. Южн. и Зап.
Россіи ГП. 190—191. 231 232.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXVIII —

заміни виборного козацького урьаду царськими возіводами ^).

Так за московського царьа сто^али запорозці в смутні
часи гетьманшчини Виговського, їурасьа Хмельницького,
Сомка (1657 — 1663),— але все таки не зрікаіучись ні сво-
ЗІх вільностів, ні навіть вільностів городовоіі Украііни ^)

Круто перемінились думки запорозців про царьа мос-
ковського з 1667 року, — ^і тому на]головііішчі причини бу-
ли : 1) поступованьньа в городову Украііні воіівод москов-
ських, котрих згодивсь впустити гетьман Бруховецьки],
— (пічо перши^ назвавсь холопом царським, а царь іого
зробив своіім бо^арином) поступованьньа, котре підньа-
ло проти себе не одну вже старшину, а ] чернь козацьку
З мішчанську, 2) поділ Украііни між Польшчеіу ^ Москво-
Зу. З тоіі пори запорозці „зашатались", ^ак казали московські
урьадники з царь, — хоч все таки не зважувались зов-
сім одірватись од царьа, бо все таки думали, пічо з усіх
сосідніх держав і монархів (царів) скорше всього можна
забезпечити цілость Украііни під «царем православним». Ми

^) Актьі Ю. и 3. у. XI. 787. Наказх стольнику Василію Кикину
11 авг. 1657: «Да Василію ж-Ь, ідучи дорогою вх Шжинй ц вь
ивБіхі» городах^ поговорить сх войтами и бурмистрами и сь мй-
щане на одинг : .... а буде учну гх говорить : добро бт. де и то бьі-
ло, чтобх великій государь для всякихх непріятельских'ь ііриходовь
и расіїравньїх'ь діЬлт. изволил-ь бьіть у них-ь вх городахх своимх
царскаго величества воеводомх.... А буде про воеводх не взочнутх,
и Василью и самому о темх всчать и говорить, чтобх государевьімх
воеводамх бьіти вх черкаскихх знатньїхх городіхх, для того, чтобх
имх тутошнимх жильцемх отх полковниковх и иньїхх людей обидх
и налоговх не бьіло». — Післьа того, з'ак стало відомо, чого хо-
четьсьа цареві, — то, звісно, знаішлись такі, котрі ^ стали прохати
того, про шчо ^ім натьакали царські посланці. Першиз* виступив ні-
женськи^ піп Филимонов, далі деіакі мішчанс ^ навіть почасти і
запорозці. А. Ю. и 3. Р. ІУ, 31, УІІ, 227—228, 247. 285, 286, 334,
187—188. 350. У, 101.

2) Хоч, зак вказано в повишчіз* примітці, з між запорозцьами були
льуде, котрі, то з злости на городову старшину, (в часи Виговсь-
кого) то ма]уч« на меті сво^і особисті користи (^ак кошови] гетьман
Іван Брьуховецькиз) казали, шчо раді бачити воз'івод царських в го-
родах, та все таки ціли] Кош і в часи Виговського бажав од царьа
«чтобх войску Запорожскому бьіти по прежнимх правамх и приви-
ліямх». (Актьі Ю. и 3. Р., VII, 192), В 1663 р. Кош писав «не-
смачний лист» до іур. Хмельниченка, в котрому виговорьував ^ому
«неулечимое шаленство, же одступив Православного Монарха», а та-
кож і те, шчо він перше, вмовльаучись з тим монархом, а неслушне
мовчав про пакти (статьті про вольности) свого батька з Москво] у».
(Літ. Величка, II, 30—35).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXIX -

не можемо тут росказувати про ці шатости запорозські,
та вони ^ росказані докладно в Костомарова з Соловьзова
(у цього з усім, шчо тілько можпа сказати проти запо-
розців і укра]інців у загалі). Ми пе будемо в усьому бо-
ронити січовиків. Переміни січово^і льудности, котра то
приходила то одходила, то вимерала на ві^ні, — звісно,
не давала міцно^і пості^нооти в поступованьньу і усього
товариства запорозського ; січові звичаіі, по котрим угьа-
киі „добри] рицарь" — іноді проідисвіт, — міг набрати
собі військо охотпеіе та і колотити з ним по сусідніх
світах (іак папр. Сухові^енко, котри] хотів паслідовати
Брьуховецькому, або Петрик) — родили чимало вчинків
не хвальних дльа всього Товариства Запорозського ^ шкод-
ливих дльа всізеіі Украііни. Коли додати до цього тодіш-
ньу грубость характерів і пизацтво, — звичаіне не в од-
ні] Січі, — то побачимо багато джерел, з відки мусило
вилитись чимало вчинків, котрі на суді історі^і можна по-
ставити проти Товариства Запорозського.

Тільки ж з другого боку можпа налічити пе менше
„шатостів" навмисних, також з боку Москви, котра в
справах, шчо доторкались до Укразіпи ] Запорожьжьа, ма-
ла на оці сво^і корнети і крутила Укра^іпозу дльа тих
корнетів і перед Польшчеіу, з перед Кримом, не кажучи
вже про вчинки В03ІВОД московських, ні навіть про під-
копи царськаго урьаду проти нельубих зому виборних по-
рьадків на Укразіні. Далі звісна дольа „шатостів" січових
виходила з того чудного стану, в котриз поставила січо-
виків сама Москва в свозіх умовах з Польшчезу в 1667
р., по котрим було признано, шчо запорозці „мазуть бути
в послушенстві під оборонозу з иід високозу рукозу обох
великих господарів" — польського з московського^) А більш
усього з „шатости", з усьакі негарні боки запорзського
характеру мусили вбільшитись через те, шчо запорозці,
стративши віру в шчирість царства московського, з не чу-
Зучи за собозу ^^ли продержатись самим і свозіми власними
натугами встрозіти Укразіну так, зак би зім було мило,
— иноді тратили голову з давали себе потьагти туди, ку-
ди зіх пхала хвилева пристрасть або нужда.

Тільки ж коли огльанути назбільшу частину вчинків, а

^) Авдрусовська умова, 1667. Літоп. Велична, II, 107.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXX —

надто думок, котрі виходили од усього товариства запо-
розського, а пе од ^ако]! небудь хвилеводі купки, то зов-
сім не по правді буде вбачити в запорозцьах, навіть в
часи паібільшо^і „шатости" на Украііпі (з 1667 до 1676
р.) тільки безсовісних розбишак, поставивши іім, в докір^
— Іак це робить Соловіов, — слова, котрі вьірвались (в
1674 р.) в славного кошового Івана Сірка, дужо роздо-
саджеііого нешчиростьу московського врьаду: „ха^ собі
царі (польський, турецький, московськи]) проміж себе спра-
вльауться, — а ми собі місце знаідемо ; котри] буде дуж-
ЧИ], то^ нам з государь буде !" ^) Перегльанувши вчинки
цілого кошу запорозського і перечитавши іого листи од
1637 до самого1709 р., ми впевнемось, шчо ^ шатости запороз-
ці показали далеко мепьше, ніж з першого разу показу-
Зетьсьа, і шчо Запорожьжьа ніколи не забувало думки:
перше про цілість усіеіі Украііни, — вдруге про воль-
ность зі^і, втретье — про рівність і добро черні. І це не
диво, — бо запорозці були виходці с усіх сторін Укра-
діни, од Карпат до Слобідчини, ] були найбільше льуде з
черні, при тому льуде наігарьачші, звичні до волі, — а до
того на Січі не переводились льудо ] письменні, котрі
вміли зрозуміти почутьтьа серцьа козацького товариства
З виложити ііх на папері. Ось через шчо листи запороз-
ців з часів Богдана Хмельницького до 16.67 р„ а звідти
до самозі руііни Січі в 1709 р. показуіуть нам справди
на^вишш думки, до котрих тоді підньались укра^іпські
льуде, — і то далеко не думки диких розбишак.

Ми вже сказали, коли ] через шчо засварилпсь запороз-
ці з Москвоіу. По весні 1667 р. деіакі запорозці, виходці
з правобічноіі Украііни, про котру вже пішла чутка, шчо
царь відступа іііі до Польшчі, зірвали своіу злість на
Москву тим, шчо обібрали ^ потім убили царського пос-
ланцьа Ладиженського, шчо ііхав з татарами до Криму,
Зак казали самі татари, з замірами вмовитись з ханом на
некористь запорозцьам ^). На Січі далеко не всі похвальа-

*) Солов., Ист. Р. XII, 147 — 148. Соловьов'ь каже: «приговорх
Заііорожью бьілі» подписан'ь зїими словами, ибо кто осилил-ь окон-
чатсльно, тотт не захоїі^л'ь боліс терпі^ть людей, шатающнхся между
государсхвами».

') Актьі Ю. и 3. Р. УІ, 187, 200. Брьуховоцьки] показував потім
наказ царськи)\ шчо взьато в Ладнженсьяого, некористи^ дльа з&по^
розців. Актьі Ю. и 3. Р. IX, 49.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXXI —

ли ТО] вчинок ^), — та увесь кош був недовольни] і царь-
ським урьадом. 21 маїу 1657 р. кошови] з товариством
писав до гетьмана в городи : „Есть намг зіло весна ньі-
пішпяя кх великой печали и кручині належащая, когда
не видим'ь, чтобьі до цілости всего кгь народу нашого
Малороссійскаго малая помочь огь кого бьіла ^) ; только
подобно по изволеніго Божію, за гр^хи паши то нась до-
ходите, что и тотт» которьій намт. хл^бг преж'ь сего да-

валх, ньіпі камень вмісте оного уммслиле подать ми

увиділи •в'ь статьях'ь его пресвітлаго величества таково
нам-ь непожиточное діло, что пасть какті дітей яблоками
тішит'ь и увіщаетт», чтобх мьі при его царскомт. пре-
світлом-ь величестві бьіли и вірно служили, не склоня-
ясь пи на какіе прелести. И мьі того гораздо остерега-
лись; по пьіні уже удивився такому превротному умис-
лу, печальпьі есмьі, когда взявті брацкое желательство сь
королемть, его милостіго, тотчась же и к'ь хану отзнва-
ется и что обіщает'ь : буде (хан'ь) сь пріятствомт» обея-

витея, то и намт» всего умалити обіщает-ь Токмо

да изволитТ) того милосердіе, Ему же небо и земля в'Ь
услужепіи ходит-ь, отть такого ига горькаго, которое прож-
де сахарно бьіло, обороняти ; понеже паче мьіоли нашея
такова нам'ь немилость обтьявилась ; понеже на тотт. слід'ь
предковть своих'ь йдучи работали есьмьі. А какт> человіїсь
для роду своего ниву хочетт. устроити, прожде трудов'ь
приложит'ь, терніе из'ь нее вимечетх, тако и предки па-
ши приліжно о томт» радіиіе чинили, не щадя здоровья

своего, по паче ПОНеСШИ, ГДІ ПОТребнО бьіЛО, терніе ИЗ'Ь

•) Тамаж, УІ, 200, 201.

*) Пригадаймо, шчо од часів Б. Хмельницького, укра]інці бажали
вибавити од Польшчі, чи з*ак иебудь поставити на волі, цілу Укра-
^іну, з Волиньньу, Полісьсьам і Покутьтьам Галицьким. (Костомар.
Б. Хмельн., Ист. Моногр. XI. 256). Биговськи^ нагадував цареві,
котри^ питав з'ого ради про рубежі з ІІольшчоз'у, про льуде] право-
сиавних на Волині коло Льублина ^ инде, котрі обертаз'утьсьа до з'ого,
гетьмана. (А. Ю. и 3. Р. У II. 190). Дорошенко, вмовльу^учись і з
турками, думав про вольу народу укразінського (руского, одмінного
од Польшчі і Москви) по Сочаву в Буковині, Вислу, Минск, Сівск
і Путивль, (А. Ю. и 3. IX, 219) а запорозцьам писав про увіль-
неньньа од Польшчі Подільльа, Волині, Полісьсьа з* Литви. (Вол. II,
393). Порівн. лист Само^ловича до царьа. Руина. 1880, Сент, 41,
прим. 2.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXXII —

отчизньї внметьівали, чтобт» ііам'ь вольности уродила, ко-
торие им^емі> за дражайшую лещь, что, каїгь видимх,
рибамт. птицамт», также и звірям^ и всякому создаїїію
єсть мила. Чого ж ради и сердца наши скорботи не
ймуть, что пась одержати за наши заслуги хотят^, и
вольности, чрезт. кровавьіе трудм иміючи, искореіїити ?
Только намі» мнитца, что р^ка великая много иньїх'ь р^-
чекть преодоліет'ь, такт> всемогущаго Бога помощь тоже
егда кому подаетг оп-ь всі ті замнслн земпьгх'ь монар-
хов-ь (царів) преодоліетг"^), Обертазучись до природи з Ла-
дижипським, кошови] писав далі : „ВІмті убо, не от'ь чего
иного и столникті безті відома нашего смерть пріял^,

ТОЛКО ОТТОГО, что ВХ ГОрОД^ХТ, ВеЛИКІЯ обиДЬІ ОТЬ НИХ'Ь

(москалів) люди териятт.. Однак-ь все то оставя, жедаем'ь :
изволь вельможность твоя, по прежнему своєму желатель-
ству, вг любви сь нами жити и о всемг о томх его
царскозіу пресвітлому величеству извістно учинити, чтобг
изволилт. своим'ь ратньїмт» людамг приказать, чтобт» вх
городіхт. перестали всякихть вьімьісловт. чинить... а буде
не пере стану тті, храни Боже, чтобг большой огонь не
возсталті. Доколі живихг нась станет-ь, того будемт. ос-
терегати, чтобь наши права и вольности не умалялись.
А о томг онії (москалі) напрасно головьі свои трудят'ь;
вімті бо, какх сліпому вт. приміту (в ціль) убити не
мочно, такт» даромт. о том'ь и промишляють. Такт» и мо-
нархи пусть на то усматриваютт», что наше (льудське)
єсть начинати, а Божіе совершати ^)".

Не гльадьучи на недовольство проти монарха московського
З Іого урьаду, котре підбивало запорозців на де^акі вчинки
проти царьа, (напр. де шчо з наробленого бувшим кошо-
вим Сухові^енком) все товариство січове цілком, бажаіучн
спільности всеіі Украііни ^ не довірьаіучи польакам і тур-
кам, все таки сто^ало за со^уз Украііни з Москво^у в тьаж-
кі часи Рубіни, котра настала післьа того, зак по вн-

') Актьі Ю. и 3. Р., УІ. 203—204.

') Порівн. .також, 188, другиз лист того ж кошового, в котрому
він пише до гетьмаиа, шчо запороеці раді вдержати ласку царську,
— «а ежели ни, то юже мусимх яко солемандра (зашчурка, шчо, зак
кажуть, в огні не горить) в огні зоставать; сіти под'ь часх паукх
8'ь внутренпостеи своихх наставляегь, вх котрьіе хиба муха ввязне,
але шершень бьі на мней ся оное не боитх».

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— хххш —

борі Брьуховецького наступили різні гетьмани на правім
і лівим боці Дніпра, а надто коли один з правобічних
гетьманів, Дорошенко, аби правобічпьа Украііпа, одступ-
лена царем до Польшчі, не доставалась польакам, при-
ступив до султана турецького, котри^ і приньав ^ого
в підданство в 1669 р. ^). Кош запорозськи] виступав
завше проти многогетьманства і писав напр. Дорошенко-
ві, шчо „подобно діявол-ь, всегда погибели человіческой
ищущій, насіял'ь намг вась, такихт» гетмановх, яко ку-
колю вь пшепицу, же для своих-ь приватт» и иіітересовт»
бинаймпій не поболите о крайпемх упадку отчизпьі на-
шея" ^). Шче гірше ображались вони підданством Доро-
шенковим туркам, називав у чи іого за те іудиним товари-
шчем^), — і з усіх сил клопотались, шчоб звести до ку-
пи обидві Украііни під руко^у царьа московського, тільки
зо всіма вольностьами, вмовленними Б. Хмельницьким в
1654 р. За ці клопоти запорозці дістали навіть догану од
царьа, шчо, моьльав, не за сво^е діло берутьсья, — шчо,
мовльав, на те іесть царськи^ воіевода, та поставленні
царем гетьман*).

Ці довели діло до того, шчо такн правобічпьа Украііна

*) Умови наїїеч. в А. Ю. и 3. Р. IX, 219

«) Літоп. Сам. Величка, II, 224—226, лист 18 Окт. 1069. Порівн.
вишче, 98 — 100, лист Латів. ЗО, р. 1666, і далі, 395—396, лист
Апр. 2, 1676.

8) Літоп. С. Величка. II, 343—346; лист Окт. 26, 1673 р.

*) Післьа того, зак на раді в Пере^аслові, (17 марта 1674) козаки
правобічні ^ лівобічні поклали вибрати лівобічного гетьмана Само]-
ловича гетьманом обох боків, а посланець Дорошенка об^авив, шчо
^ого гетьман і собі пристале до царьа, — згода все ж таки не на-
ставала зак через те, шчо Дорошенко не хотів зрікатись гетьманст-
ва, так і через те, шчо козацтво не льубило {гетьмана Само^ловича,
поставленного в гетьмани більш московськими бозарами, ніж козаць-
коіу радому. Тоді (1675 р.) запорозці піщли нараду до Дорошенка в
Чигирин, покликавши туди ж і донських козаків, — і там Дорошен-
ко присьаг на підданств(і цареві. Кошовиз Сірко обдавив об цім ли-
стами до всіх городових полковників, именузучи Дорошенка гетьма-
ном, а цереві писали, шчо вони заприсьагли Дорошенкові, шчо царь
Зого зоставить непорушно в городі ^ буде обороньати сво]ім військом
«од всіх непри^ателів, татар, турок і льахів», — і тоді «всі міста за-
пустілі на правобічні^ Украз'іні впхать льудьми насельатьсьа ^ будуть
тішитись сво^іми вольностьами і розживатись також, зак і задніпрьансь-
ка сторона». (Солов. Ист. Р. XII. 182 — 183, Костомарова. Руина,
Вістн. Европьі, 1880, Авг. 406—407).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXXIV —

була одлучена од лівобічно]! ] спустошена так, іпчо укра]-
інці, а надто запорозці не могли без сліз здумати про те і).
За то на лівим боці Дніпра, котори] зоставсь за Москво]у,
за часів гетьманства Самоіловича (1672 — 1687) ] Мазепи
все зростала перевага царського урьаду над вольностьами
козацькими, а вкупі з тим зростала ^ перевага козацько^і
де далі, все більше канцільарсько^і, старшини над черньу,
— так шчо та мусила втікати навіть на прави] бік Дніп-
ра «).

Втікали недовольні ^ Москвозу, і козацькими дуками ]
на Запорожьжьа — і тут радились з січовиками, ^ак би
повернути инакше справи па Гетьманшчині. Звідсі вихо-
дило безпереривне недовольство проміж городовими геть-
манами і запорозцьами, ] безпереривне жаліньпьа гетьманів
царьам на „круто голових", іак казав Само^лович, січови-
ків. І царськи] урьад, і гетьмани раді були поставити
ово]е військо на грьаниці запорозськ]і, — шчоб вдержува-
ти чернь од утеків на Січ, а січовиків од помочи черпе-
вим бунтам, та шчоб держать в сво^іх руках привоз хлі-
ба на Січ; без которого важко було обійтись рибалкам і
скотарьам — запорозцьам ^).

Так колись польаки вкріпльали дльа тако^і ж цілі Кодак,
так тепер московський урьад, за згодоіу покірних і ому
гетьманів, почав закладати своіі кріпости на рр. Орелі ^
Самарі, на дорозі з Слобідчини і Гетьмапшчипи до Запо-
рожьжьа.

4 Апр. 1684 р. кошови] Іван Гусак докорьав гетьма-
ну Самуіловичу, шчо од нього, гетьмана па запорозців
за ііх «щоденную працю и зичливость холодній вітерт»
віет'ь>. — <Нами ся войскомт. запорожским-ь титулуєте, —
писав кошови^, — а нась за нізащо маєте, не тилко нечи-

*) Див. Величка вип. І, 5. і II, 394, з'ак запорозці плакали, слу-
ха^учи в 1676 р. лист об «упадлой отчизни своей Малороссійской
тогобочиой», 467 — 472, лист кошового Сірка до гетьмана Само^ло-
вича, Сент. 25, 1678 р. про «запустіньньа ^ упадок отчизни Мало-
россуськоз'і», зак через «непостоз'анних гетьманів», так і «черезг не-
зичливі сосідственньіх"ь монархові Факціи» (хитрошчі).

2) Це] зріст старшинського натиску на чернь добре иоказани^ в
Лазаревського, Малор. Посполит. Крестьяне. 1648 — 1783, і в Анто-
новича, ІІосл. времена козач. на прав. бер. Дніпра, 25 — ЗО.

^) ІІерша заборона царська возити хліб на Запорожьжьа, в 1671 р.
А. Ю. и 3. Россіи, IX, 615.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXXV —

нлчи жаданю ііашему слушному досить; а падг то и зт»
старшини городовой и одх легких^ и незаслужоних'ь особг
поносятх товари'гтво наше войсковое тяжкій прикрости и
поносили ; которих'ь зневагь и нечести виповідитп трудно:
мусим!» тое все скромностю нашею зноспти и на себе по-
кладати. Донеслося нам-ь запевне відати зх рознихт» сто-
рон-ь, и отт> певних'ь людей заходятт» нась слухи, же до-
конечне ихть Милость бояре и воєводи и всі начальніе
полководци такіь в-ь себе усовітовали и постановили: же-
бьі стягнувшися зт» войсками силами Монаршими на Са-
мар-ь, и городи осадивши, а прикоротивши паших'ь вол-
ностей, взяти власть нашу вт» свои руки, и нась зх ріки
Дніпра викоренити; чого нікогда доказать того не мо-
гуть. И так'ь разуміемт., же Велможвость Ваша, яко
ласкавій наш-ь рейментарх и войска Запорожокого роди-
мецт». до того призволити не зхочет-ь, жебьі славу и по-
вагу войсковую загубити на віки, и Украйну Малоросій-
скую подати вч> подданство; чого каждій добрій и цнот-
ливій зх продков-ь Украй нскихт. и войска Запорожокого
молодец'ь, и вся отчизпа наша Малая Украйна Малоро-
сійская на тое призволити не хочегь. Бо самх Ваша Пап-
ская лшлость відаеш'ь тое добре, же пегдись славній па-
мати Богдані. Хмельницкій Зіповій, котрій отх килко
літх кончачи войпою презкривавую працю свою її старане,
оть отчизпих'ь пановх своихт» вибился зть подданства и
освободив-ь отчизну нашу всю Украйну Малоросійскую ; и
поддаючися події вьісокодержавную руку кх Богу зей-
шлому блаженія памятн Царю Алексію Михайловичу на
постановлепю мирнихі» договорові), па якій чась многіе
тамі» високородіїіс голови знайдовалися, и при многихх
чужоземскихт» послапних'ь п народу посполитого, всякій
Козацкіи вольности войсковіе и права зх обьілними прися-
гами и записами моцно закропили, и утвердили вічними
волностями войско Запорожское; котрихх волностей и по
присяжному кріпости и запису трудно кому розривати;
хиба хто схочетх на свою шкоду. А тій всі волпости и
права и записи, и наданій намх войску Запорожскому
В[изовому постановленіе пункта и привилея отх многихг
и давнихх антецесооровх маемх, и до сего часу вх спря-
тахх нашихх войсковихх знайдуются, и до смерти будемх
ихх держатись, нимися щитити. И дай Боже намх воімх,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— хххп —

войску Запорожскому, во всі віки здобитися тими була-
вами, бунчуками, корогвами, привилеями и арматами и буб-
нами, котрій дойшли по пем'ь небощику Хмельницкому
рукт» пашихт»; и при тихт» хочемт. стояти до смерти на-
шой, при знаменитих'ь що вх наеь єсть и слави их'ь зна-
ках-ь; з'ь якими певне при помочи Божой войско Знпо-
рожское перед-ь всімт» світомт. не постидается. А прето
ежели бьі міла бути то истотная правда, жебьі тое міли
звишспеціФікованую річь непотребпую вщипати — чего
пожался Боже! — а ми войско Запорожское Низовое и
намній вті тниг- не вонтпим-ь; маем-ь зтолко по милости
Божой способу; силна єсть и моцна чернь Дніпровая сво-
ими помочними потугами и плодна єсть матка Козацкая> ^).

Два роки з годом кошови] Григору Сага^дачпи], з усім
старшим і меньшим війська Низового Запорозського това-
риством докорьав Самуіловичу, шчо в ]ого <лучшую честь
иміютті похлібци (іого), плути і шалвіри, нежели войско
цілое запорожское > и казав гетьману: <не заступати, але
розоряти войско Низовое самх Ваш-Мость свои реймен-
тарскіе винаходиш'ь способьі, поневаж на витискане нась
З'Ь луговт. и вітокть Дніпрових-ь, старовічнихг паших'ь
жилищ'ь козацких'ь усовітовалесь сь боярами Московски-
ми, а найбарзій подобпо зт. сватомт. своим^ Шереметомг,
построили городи низше Самари по наді. Дніпромт», чого
нігдисмося не сподівали.... Якое наміреніє Ваше у постро-
енню по над-ь Дніпром'ь низжє Самари городові, и виті-
сненню нась З'Ь луговг наших'ь Дніпровихті, аби цале
отмінепо и оставлено по трете и по десяте пилно про-
сим-ь» ^).

Скоро потім Москва, в кінець поділивши (1686) з Польшче^у
Укра]іну, здумала вотувати Крим, і хоч поход москалів з коза-
ками на Крим (1687) був неочастливи], та дав пригоду перше
поставити військо московське ] гетьманське на Самарі ] низше
коло Каміаного Затону під самому Січову з)^ а скоро післьа
того, по скинутьтьу Само^ловича ] поставліньньу, по волі мос-
совського воііводи Голицина, в гетьмани Мазепи, московсь-
ки] урьад таки ] справди звелів збудовати тут кріпости.

1) Літ. Величка, II, 539—543.

«) Літ. Величка, II, 557—561. Апр. 26, р. 1686.

«) Літоп, Величка, III, 12— іа

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— ІКХХУІІ —

в 1688 р. 20,000 гетьманців збудовали город Новобого-
родицьки] на устьу р. Самарі (москалі стоіади тут же,
та нічого не робили) і там стали жити возеводи московські,
а через кілька рккій (1701) збудовано город в Камзанім
Затоні, в котрому сіли московські стрільці і, ]ак каже Ве-
личко, — <не безг частих^ зг Запорожцами утісн^емими
зссорх и драк'ь обр^талися>. Запорозці жалілись, шчо по
р. Самарі були ііх ліси з пасіки, — та Мазепа зіх заспо-
коіував, шчо кріпость буду^етьсьа на час візни; в решті
звиньавсь ти;», шчо робитьсьа це не через нього, а по
волі царськіз ^). Гетьман брахав, — бо сам він не раз пи-
сав в Москву, шчо треба будовати кріпости коло Січі з
осажувати в них московське візсько, або коли прохав
Закого городка (Новобогородського) дльа себе, то обіцьав
тче ліпше москалів догльадати за запорозцьами з не пускати
до них льудез з городів ^).

В 1701 р. призшло московське з гетьманське візсько до
Микитина Рога з почало будувати кріпость коло Камзаного
Затону. Запорозці жалілілись цареві, шчо вже з тепер вони
«терпльать шкоду з неправди в вольностьах, здобичах і
промислах >, —і казали, шчо «вони на візру с бусурма-
нами по царському указу іти завсегда готові, а города
будувати не позвольаіуть» ^).

Тільки ж проти царськозі з гетьманськозі сили вкупі
запорозці не могли нічого вдізати, — з мусили піддатись
і тіїьки заховали в собі велику ненависть до урьадів
царського з гетьмантького. ^ак завше, запорозці ненави-
діли ці урьади не тільки за себе, а з за всьу чернь ук-
разінську. Щ черні, де далі, становилось все тьажче, — і
вона сама могла побачити за гетьманства Мазепи, шчо тьаж-
ке дльа незі панство зростало за помічьчьу царства. Мазепа
був поставлениз гетьманом по волі урьаду московського,
мазже без вибору козацького, — і державсь силоз'у стріль-
ців московських, шчо коли зого зоставлено було *), козацька
служба Москві, ставала де далі, все важчозу, начальство
московське все льутішче. — «Полно вам'ь, бл — ньі діти,

*) Беличка, Ш, 60 — 03. Костомауов'ь. Мавепа. Русск. Мьісль
1882, Янв. 20—21.
*) Костомаров, тамож, Февр. 56, 96, Марті. 119.
') Костомаров-ь, Мартг, 123.
*) Костомарові, Янв. 17, 22, 28, 45, 60.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХХХУІІГ —

хохльї свои вверх'ь поднимать! Улсь вьі у пась в-ь міш-
к$!* казав (в 1702 р.) один московськи] начальник (Ле-
вашов) ^).

З самого початку гетьмануваньньа Мазепи і післьа пер-
шого подорожьжьа іого в Москву дукам пороздавано багато
земель в селах украіінських ^) ; порьад з тим зростали ареи-
ди па млинп, горілку ^ т. и. та іпдукти (податки ^армаркові)^).
Чернь роптала, шчо царі по просьбі гетьмана ] старшини,
отдаіуть народ панам в певольу, жалілась, шчо в Геть-
маншчині <нас згубльать москалі», тікала па прави] бік
Дніпра з на Запорожьжьа ^ талі ламала панів і царів і роз-
мовльала з січовиками, іак би перевернути тьажкі порьад-
ки на Гетьманшчині *).

Кош запорозськи] обертавсь до гетьмана, требуіучи
переміни в тих поркадках. Кошови] Гусак писав Мазепі
(1692), щчо іак Хмельницьки] «піддавсь пресвітлим мо-
нархам (московським), то в посполіті] раді така вмова
була, шчоб не було досад па Украііні; а тепер бачимо,
шчо біднім льудім великі утиски чипьатьсьа. Ваша вель-
можность правду пишете, шчо при льахах великі утіс-
неньньа військовим (козацьким) вольностьам були, за те ж
Богдан Хмельницьки] і вуну проти них (льахів) підньав,
шчоб із підданства висоободитись. Тоді ми думали, шчо
во віки віків народ христиіанськи] не буде в підданстві,
а тепер бачимо, шчо біднім льудім гірше, ніж було при
льахах, бо і кому не слід держати піддапних, — і то]
держить, шчоб іому сіно або дрова возили, груби топили,
ставні чистили. Правда, коли хто по милости ві^ськові^
зиаходитьсьа в старшині генеральні^, такиму можна і под-
данних мати, нікому не досадно, так і при небіжчику
Хмельницькому було; а тепер чу]*емо про таких, у і:от-
рих і батьки підданних пе держали, а вони держать, і не
знаіуть вже, шчо з сво^іми бідними підданними і творить.
Таким льудім не слід держати підданних, — а зак батьки
ЗІх працьували, хліб зіли, так і вони нехаз зїдьать> ^).

*) Костом., Мартг, 127.
2) Костом. Янв. 24, 39—40 і лалі,
8) Костом., Февр. 59, 84—85.
*) Костом., 59; 87. Апр. 100.

*) Солов. Ист. Россіи, ХІУ, 180. Костом., Мазепа, Февр. 68. Дуже
жаль, шчо ввесь лист Гусака доси пе напечатаниз.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XXXIX —

Тоді ж таки кошони] Гусак словами переказував Мазепу
шчо б то ТО] звернув увагу на те, шчо па городову Укра-
вші не хотьать ні аренд, ні гетманських панів- старост
по селам, — та прохав гетьмана, шчоб < Москва милости-
вішча була до украіінців, — бо льуде, шчо при^іздвать з
Гетьманшчини (чумаки і т. и.) жалііутьсьа, шчо зіоскалі льу-
Дв] біуть, крадуть, грабуіуть, хапаіуть діте] і завозьать
в невольу в Московшчину» ^).

Не були недовольні запорозці царським урьадом і через
Іого поступованьньа в дуже важних дльа них і дльа всі-
^е^і Укра^іни справах з Кримом і з Польшчеіу.

Крим і Низова Запорозська Укра]іна поставлені самому
природо^у так, пгю іім не можна прожити одні] без дру-
гого, — так шчо держави, котрі володіли тими краіінами,
мусили або бути в мирні] спілці проміж себе, або мусили
воіуватись доти, поки одна забере собі обидві краііни.
Льуде на Низові] Украііні в старовину могли жити тільки
з скотарства та з рибальства. Степи ж і луги на низово-
му Дніпру незамітно злива] утьсьа з степами і лугами
кримськими, так шчо ні татари кримські, пі козаки запо-
розські не знали твердо грьаииць своііх випасів, а в часи
суші мусили міньатись своііми випасами. Далі Крим маіе
солоні озера, з котрих запорозц] діставали сіль на сво]у
рибу і на вивіз в городову Украііну, дльа чумаків котроіі
Січ була безпремінно] у станцііеіу ] перевозом. В XV ст.,
коли украіінські виселки діішли було до Чорного Морьа між
Дніпром і Дністром, було влагодились доволі мирні стосунки
між русинами Дніпровими ] Кримом, — в котрому тоді навіть
проживало чимало украіінського льуду ^). З кінцьа ХУ ст.,
коли турки одбили в украіінців берег Чорного Морьа ]"
заво] ували Крим, татари кримські повернулись в хортів,
котрі мусили заганьати дльа Туречини украіінських по-
доньапнків, — і через те мир між укра]інцьами ] Кримом
(до котрого тоді належав і Буджак) став не можливим^).
Вже через одно те, шчо ] Московшчина так само терпіла

*) Соловбєв-ь, ХІУ, 181.

') Див. про це в Историч. Пісн. Малор. Народа, І, 103 — 106, а
також Хартахая, Истор. судьба Кримскихг Татарх. БЬстн. Евр.
1867, І— П.

') Див. далі, в увагах до пісні № IX, а в «Истор. пісняхх» І, 74—99.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— хь —

колись од татар Кримських і Астраханських, ^ак Украііна
од Кримських і через те, шчо татари кримські (аж до
ХУІП ст.) набігали і на південну Московшчипу, укра]інці
мусили ді^ти до думки про спілку з Московшчинозу проти
татар ^). Шче в ^/д XVI ст., коли царь московськи^ взьав
Казань і послав військо проти кримців, 300 украіінців
пристали до того війська (1556) і зараз потім староста
Канівський і осадчик першо]і Січі на о. Хортиці, кн. Дм.
Вишневецьки], котрого наші пісні звуть Баідо^у ^), обер-
нувсь до Москви і водив з свозіми козаками (1558) мос-
ковське військо Дніпром проти татар, а потім (1559) на
Дон і під Азов, коли московський во^івода про]шов аж в
Чорне Море. Тільки ж і тоді ви]авилось, шчо, при спіль-
иости інтересів між москальами ^ укра]інцьами, ^есть і ріж-
ницьа інтересів у царства московського з Украііноіу: царь
московськи] побоіавсь затьагуватись в вііну з турками за
Чорне Море, — котре так потрібне було дльа Украііни, —
і волів ліпше вотувати з Швецізе^у ] Німецькими рица-
рьами за Балтизське море^). Так думка про со^уз Укразіни
з Москвоіу проти кримців і турок і заглухла на іаки^сь
час, хоч вона ^ піднімалась не раз післьа Дм. Вииіневець-
кого. Думка цьа між инчим помогала тому соіузу, котрвд
накінець зложивсь між Укра]іноіу і Москвозу в 1654 р. *)
Ми бачили вишче, шчо говорили запорозці Виговському
об тім, заку користь вони приносьать Москві, прикрива-
Зучи ]ііі од татар. На Січі сподівались, шчо колись таки
І Москва поможе Укра^іні навіки втихомирити Кримського
Хана і навіть Турецького Султана.

Ось через шчо січовики так не хвалили підданства До-
рошенкового Туречипі і усиловались звести іого з Москвозу.
Ми бачили, іак Москва одповіла січовикам на ііх клопоти
І шчо з того виішло. Коли накінець Москва стала мири-

^) Це один з резонів, котри^ тьаг укра]інців більш до спілки 8
Московшчинозу, ніж з Польшчезу, — котра далеиа од татар.

2) Историч. пЬсни Малор. Нар. т, І, )& 40.

^) По всьому украіінці мабуть найбільш спільносте з москальами
південними, котрих тьагно до Чорного Морьа, а далеко менше з се-
редніми з* північішми, котрі тьагнутьсьа до морьа Балти]ського.

*) Лак про це думали письменні льуде на Укра^іні, див. в розмові,
котру «Исторія о презілой брани» вклада Б. Хмельницькому ^ Хану
в 1655 р. (Ист. о през. брани, 138 — 144).

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— ХЬІ —

тись з Кримом і Султаном, то січовики бажали, шчоб хоч
за ними зостались ^іx степи до р. Бога, — «бо тотх увесь
степ'ь отт» Богу ріки и Дніпрови лежачій его царскаго
величества державі вельці єсть потребний, потому что
з того степу многіе у Дніпр'ь пливуть річки, якие здав-
на войску запорожскому належали, без-ь которихг якх
ньіні, так-ь и впредь войско запорожское жити не мо-
жете > ^). Москва помирилась з бусурманами в Бахчисаразі
(1681) на тому, шчо грьаницьа Запорожьжьа з Туречино^у
буде тільки на р. Дніпрі, — і хоч гетьм. Самозлович було
вимовив дльа запорозців право па 20 років ловити рибу ^
на низу Дніпріа,— та коли та Бахчисараіська вмова була
зтвержена між царем і султаном в Константинополі, то
це право запорозське було пропушчено ^).

Звісно, січовики не могли вдовольнитись таким миром
з бусурманами, і коли вотувати цих взьалась Польшча, то
стали повертати своіу думку до неіі ^ помагати корольу
Собьеському в ^ого славні^ ві^ні з турками ^). Аж ось
Москва помирилась з Польшчозу, між инчим на тому, шчо
Запорожьжьа (все таки без давніх іого осель по р. Собі,
Каменках і Богу) зостанетьсьа вже підданним тільки ца-
реві ^ шчо царь пристане до корольа польського на спільну
візпу з Туречииоіу *). Бі^на мусила початись з московсь-
кого боку походом па Крим. Гетьман Самоілович жалівсь
од имені запорозців па те, шчо Січ збавлена старих ^і^і
земель на правім боці Дніпра, а про поход па Крим ре-
зонно радив або не починати діла, або почати іого з ве-
ликому силозу так, шчоб зразу повоіувати Крим *). Сталось
инакше, і перши] та] други] поход (1687 і 1689 р.) москалів
з украіінцьами проти Криму були невдачні, через невмілость
і неохоту, начальників і не принесли Запорожьжьу нічого,
окрім московських залог по р. Самарі і Дніпру на земльах

*) Костомаров-ь, Руина, Вістн. Евр. 1880, Сент., 19. Гетьман Са-
мо] лович думав навіть, шчо грьаницьа з Туречино^у мусила б бути
на р. Дністрі, ^ак була колись грьаницьа Литовсько-Украіінськоз'і
держави (тамо ж).

2) Тамо ж 27, 34.

3) Тамо ж, 37, 38. Велично, П, 599—602.

*) Інтересно, шчо таку ві]ну наражував москальам Дорошенко,
котри] за часи свого підданства султанові спізнавсь з підтурецькими
христіданамя, а то ^ з бусурманами, та тільки не турками. Чт. ві
Моск. Общ. Истор. 1858, І, 260.

'^) Костом., тамо ж, 58, 60.

ГV

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХЬІІ —

запорозських ^). А тим часом, скидаіучи гетьмана Само^-
ловича і наставльазучи нового, Мазепу, теж нельубого
запорозцьам і без ііх ради, московський великн] во^івода
поставив умову, шчоб «миру Запорожцеві з-ь Кримом'ь и
городками (татарськими) никогда не йміть и остерегать
того накріпко, чтоби шгь Малороссійских'ь городов'ь в*ь
Ерим'ь за товарами и згь запасами и зо всякою живпостію
не їздили и лошадей іагь Ерим'ь не продавали> ^).

Це значило зовсім зру]новати все запорозське госпо-
дарство, а по части і на всі] Укра^іні, бо погрьаничне
начальство стало не пускати чумаків і на саме Запорожьжьа,
звідки дорога була в Крим ^). Звісно, щчо січовики, та і
усі укра^інці, котрі раді були, шчоб Москва зовсім заво-
Зувала Крим, не раді були такому стану, котри] можна
назвати : пі туди, ні сьуди, — ] почали мізкувати об тім,
^ак би зім самим влагодитись з Кримом, коли вже не ві]-
но^у, то миром *).

В 1691 р. запорозці запитали гетьмана Мазепу: коли ж
Зім звельать виступати в поход проти Криму? — на шчо
гетьман одповів зім, шчо питатись так не присто^но, а
треба з терпеливостьу ждати царського указуй). Такого ука-
зу все таки не було, — з запорозці, правда, шче не всім
кошем, а вільними купами, почали вмовльатись (1692) з
Ханом про мир і промисли рибальські і чумацькі ®). В
1692 — 94 р. січовики на радах кричали, шчо з бусурма-
нами ліпше бути в миру, шчо ліпше ходити (в Крим і
на лимани) за звірем, рибо]у ] сільльу, ніж, догоджаїучи
Москві, ворогувати з Кримом і здобувати в нагороду царсь-
ке сукно, котрого присилазуть по аршину на чоловіка, або
гроше] по два злотих '). Аж ось в 1695 р. обдавлено було
од царьа поход проти турок і татар під Азов на Дону
д під Кизикермень (тепер Борислав) на Дніпровому лиману.
Запорозці радо пішли на ті походи, сподівазучись присво-

^) Про городки див. вишче. Про «роптаніе и клятву на Галицина,
же без-ь жаднаго надть Кримомх промислу низад-ь повернули» див.
у Величка, Ш, 73.

2) ВеличкоШ, 38—39. Статьті Коломацькі, 1687 р.

3) Костомаровх, Мазепа. Р. М., 1882, Янв. 42.
*) Костом., тамож.

^) Костом, Мазепа, Февр. 55.

«) Тамож. 63, 68, 75.

') Костом.. Мазепа, Февр. 83, 87—88.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ЬХІІІ —

^'іти собі низ Дні ара. Скоро вони з козакам и-гетьманцьами,
або і з москальами, взьали турецькі городки по Дніпру, —
одйі зру^новали, другі, напр. Таванскабо Мустріт-Кермень,
котри] здавсьа ^ім, запорозцьам, присво^іли до Січі ^). На
други^ рік запорозці, пе дождавшись царських ча^ок, котрі
иусили причти до них із під Брьанська, сами випливли в
Чорне Море і стали вотувати коло Очакова ^ навіть коло
Козлова (Евпаторі]і). Певно, шчо вони вотували б тут вдач-
нішче, ^ак би зроблено було по ^іxньому, з зім би дали
самим гроші, шчо назначив царь на будівльу чазок ^). Під
Азовом січовики вкупі з гетьманцьами дуже допомогли взьати
це важне місто дльа Московського царства ^). Укра^інці вже
почали марити про те, шчо підуть в Буджак, піднімуть проти
турок молдаван і очистьать од турок лимани Дпіпрови], Дніст-
роїш] і діждуть до гірлів Дуназських *). Але царь московсь-

^) Велично, Ш. 280—285. Костом., тамож, 88—91.

2) Костом., Маз., Февр., 96—98, 102—103.

«) Тамож, 96—101.

*) Теж, Март, 112 — 113. Довго б при^шлось розмовльати, шчоб
показати доладно всьу спільність інтересів в укра^інців з народами
подуназськими ^ задунаіськими, котрі були тоді (а по части ^ доси)
в зармі турецькому, а також і те, шчо тільки приступ Укра^іни до
Московшчини притьаг і московських царів до дізства проти турок,
до котрого закликали з'іх, — ^ак наслідпиків грецьких царів, пово^о-
вані турками православні христи^ане вкупі з загроженими Туречи-
Щу державами католицькими (Венеціза ^ Німецьке Цісарство), — а
шче і те, на скільки самі укра^інці попрацьували до того, шчоб
пришчепити в Московшчині думку про потребу ві^ни з турками дльа
ввільненьньа од них народів христиз'анських. (Див. про це напр.
слова П. Дорошенка, в 1674 р. в Источн. Малорос. Истор., собр.
Бант. Каменск., І, 259—260, Чт. Моск. Общ. Истор., 1858, І).
Ми нагадаземо тут тільки один лист до царьа московського Хведора
од ДосиФе^а, патріарха іерусалимського (18 марта 1691 р.) з котрого
видно, ^ак думали самі підтурецькі христи^ане про потребу нале-
жаньньа Укра^іїш до Московшчини: «Тепер вигодниз час; возьміть
перше Укра^іну (правобічну) а потім требу^те Молдавшчини ^ Во-
лошчини, а там іерусалим.... вам не користно, коли турки зоста-
нутьсьа на північ од Дунаіу, або на Подільльу, або на Укра^іні, або
коли іеру салим зоставите в ^іх руках: погани^ то буде мир!.. Коли
будуть от давать вам увесь іеру салим, а од Укра^іни не одступьать
і з Подільльа не вийдуть, — не мирітьсьа». (Солов. Ист. Р. ХІУ,
219—220. Порівн. у нього ж, X, 229). З самого 1666 р. аж до 1709 р.
московськи^ урьад робив усе, шчоб отдалити од себе ^ зруйнувати
правобічньу Укра^іну ^ тісно злучене з не^у Запорожьжьа, — ^ потім,
коли таки довелось московському цареві (Петру І) пітти ві^ноіу Д^
Дукату, (1711 р.) то він був покарани^ тьажко^у поражко^у од тур-
ків, післьа котро^і мусив зріктись не тілько правобічно^і Укра^іни

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХЬІУ —

ки] вже задумавсь про море Балти]ське, котре треба було
однімати в Шведа, ] поспішивсь помиритись з Турком. Лі-
том 1700 р. в Карловці підписали москалі з турками за-
миреньньа па ЗО років, зовсім не користне дльа запорозців
і всі^езі Укразіни. Турки одступили цареві Азов і городи
коло зого, а за те царь обіцьав зру]нувати всі отньаті в
турок Дніпрові городи з не позвольати нікому (укра]іицьам)
— осельатись по Дніпру пизче Січі, а тільки осадити
один городок коло Січі дльа перевозу; також порожнім му-
сив зостатись степ од Перекопа до Міуського городка ^).

В 1701 р. прідшло до Січі московське ві^сько ^ розва-
лило низові городки по Дніпру, котрі одвоіували козаки
од турок, а замість того заложило коло Січі то^ Кам^апо-
Затонськи] городок, котри^ був таки] противник запороз-
цьам 2) В ТО] же рік почалась не менше противна запо-
розцьам, та ] усім укра]інцьам, далека ] тьажка вііна царьа
з шведами. В 1705 р., коли з]іхались царські ] султанські
комисари робити грьаницьу, то запорозці домогались, шчоб
грьапицьа була по р. Богу ^ шчоб Дніпро був ^іхні^ ^), —
та москалі, неприхильні до Січі ] заклопотані шведському
вомно^у, того не піддержали.

Між инчим шведська вім'на оддалила московське царство
шче од одні^і справи, котру вважали украіінці за спільну дльа
Украііни з Московшчини з котрому на^гарьачішче пеклува-
лись запорозці. Ми не раз уже говорили про те, ^ак по-
бивались у Січі об тім, шчоб отньати в Польшчі право-
бічну Укразіну з привернути зуі ДО спілки з собозу з лі-
вобічнозу Укразінозу. В остатні роки *ХУП з у початку
XVIII ст. впзать показалось можливим зробити оце. Шчоб
мати поміч у віз ні проти турок, польськиз король Собьесь-
киз став скликати козаків па правиз берег Дніпра (1684);
пішло туди з кілько запорозців і між ними Семен Паліз,
котрого дуже поважали в Січі, так шчо хотіли поставити

З степів запорозських, а з самого Азова. Трохи не увесь ХУІІІ в. по-
трачени] був моск. лержавозу, шчоб здобути те, шчо само давалось з у в
руки в XVII ст., коли було приступила до незі ціла козацька Украз'іиа.
іак отдальала задуназських христизан од Москви чутка про невольу
під московськозу державозу, див. слова Крижанича в Чт. Моск. Общ.
Ист. 1876, ПІ, 115.

*) Тамож, 114.

2) Тамож, 114, 120—123.

^) Костом., Мазепа, Іюнь, 77.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХЬУ —

кошовим ^). Шсльа візни з турками козаки правобічні зов-
сім не думали росходитись, ^ак бажав польськи] урьад, а
осельали до далі більш земель новими прибульцьами з лі-
вого боку, почали отнімати села в шльахти, бунтовати
^із'і «хлопів» і казати навіть, шчо треба прогнати льахів
за Вислу. Вже в 1688 р. Палі] писав до Мазепи, шчо
хотів би приступити з сво^езу краііноіу (котру потім Ма-
зепа звав <державо]у>), Білоцерківшчинозу з Хвастовшчи-
нозу, — під царьа Московського, до купи з Гетьманшчино]у
^ Запорожьжьам. Потім кілька разів Палі] писав такеж саме.
Та царь, почавши ві]ну з Шведом, потрібував соіузу з
Польшче^у з на всі прозьби Паліла велів одповідати, шчоб
він здав свозі замки польакам, а сам, коли хоче служити
цереві, то ^шов би на Гетьманшчину, або на Запорожьжьа.
Звісно, Паліз на те не приставав, — бо саме тоді, ^ак
царь клопотавсь коло свого Петербурга (1702 — 1704)
хлопи і мішчане на правобічні] Укра^іні повстали проти
Польшчі, трохи не так само, зак за часи Б. Хмельниць-
кого. Польський король жалівсь московському цареві, а
царь напирав на Мазепу, шчоб то] примусив Паліла здати
Білу Церкву польакам. В початку 1704 р. один з правобіч-
них полковників (Искра) приііхав у Пере^аслів і казав:
<ми з польаками не можемо жити; не зназ'емо, де нам і
подітись, коли пас не прийме царь православпи] і гетьман»,
— а царь писав Палі^еві, шчо «коли то] не оддасть Білоні
Церкви созузникові царському, королеві польському, то зізі
візьме московське з гетьманське військо з усе одно од-
дасть польакам. >

Мазепа сперше ради] був пршіьати Паліла під своі] ре^-
мент (урьад), а потім перемінив думки : Палііа дуже льу-
била чернь і;Запорозці, — котрі де далі все більше не-
навиділи Мазепу. От Мазепа з став опасуватись, шчо коли
Палізева держава пристане до Гетьмаишчини, то чернь з
запорозцьами можуть зкинути зого з гетьманства з повалити
всі зого панські порьадки. Мазепа став сам писати цареві не-
добре на Паліз'а з між инчим наговорьував, шчо Паліз сам хоче
погодитись з польаками та підиьати проти царьа чернь і
запорозців. Мазепа, певно, прибріхував, — та в цьому могло
бути трохи з правди. Коли шведи увізшли в Польшч}'',

^) Костомаров-ь, Руина, В. Евр. 1880, Сені. 37 (1684).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХЬТІ —

там частина панів вибрала другого кородьа, Ст. Лешчипсь-
кого, котри] во]увавсь проти першого (німцьа Августа II)
] проти царьа. Між инчим пани з гурту Ст. Лешчиись-
кого стали пускати ^ між укра]інцьами думку, шчоб злу-
чити вп^ать усьу Укра^іну з Польшчезу на правах рівних
з польськими ^ литовськими. Могло бути, шчо про таке роз-
мовльали ]акі польаки ^ з Палі^ем і шчо то], бачу чи, шчо все
одно царь ]ого не хоче, та шчо ^ лівобічним укразінцьам^
де далі, все важче жити під царем, не одхильав зовсім
такоіі думки. Зкінчилось це все тим, шчо Мазепа, по згоді
з царем, заманив до себе Паліза, арештував зого, — а царь
З'ого заслав в Томск, на Сібір. Запорозців арештувань-
ньа Паліза мусило дуже вразити, — бо Паліла вони завше
льубили, а тепер саме коло Паліза, були помішники запо-
розці. Саме тоді на Січі знову набралось, багато втікачів
з городово^і Украііни і там заговорили знову, зак писав
Мазепа, шчоб «арендаров-ь и папов'ь бити и грабити и зо-
всімть розбити : кгдьі жг праві памг не докьі бути, терл-Ь-
лисьмо же отцов'ь и братова и кревньїхт» нашихг держали
вт> неволі и ВТ) конецт. хотять закабалити, а ми за воль-
ность козацкую идемть на такихг противннх'ь нам'ь во-
евати», — а на Укра^іні «зіло отпадало сердце отт. вели-
каго государя», — і там говорили, шчо «не буде у пась
на Украйні добра, поки сей гетманг живьій буде, бо сей
гетманг одно зі царемг розумієте; царь на Москві сво-
ихт. губитть и ВТ) ссьілку засьілаетт,, а гетмант» разньїми
способами до умаленія Украйну приводите,.... для того он-ь
часто па Москву бігає, щобт. тамть науку брать, якиит»
то способом!) сей народі» сгубити». Палі] перед самим за-
арештованьньам своіім намовльав сотників полтавського
полку, — шчо «добра не буде, поки ви не збудете ваших
панів і орандарів>. В таки] то час заарештовано Паліла ^).

^) Всьа цьа Палі^івська справа добре росказана в Антоновича:
Посліди, врем. козач. на прав, берегу Дніпра, і в Костомарова,
Мазепа, Апріль, Іюнь. Арештуваньньа ^ висилка Палуа нагадузе
ту ж САму пригоду з Іваном Сірком, славним кошовим запорозським.
Обидва ці славні рицарі, льубимці народу, на^здольнішчі козацькі
проводирі, післьа Богдана Хмельницького, — могли б бути гетьма-
наїіін, — з обидва опинились в Сібіру в саму рішучу хвильу. Обох
потім Москва випустила на Укра^іну, шчоб виставити ^іх, одного
проти Дорошенка, другого проти Мазепи ^ січовиків, — та все таки
не дала зім ходу. Здумаз'мо собі на місті Многогріщного, Самозло-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХЬУП —

Так ми бачимо, шчо на Запорожьжі досить було недо-
вольства на Москву з ^уі царем і без <прелести» Мазепи,
— шчо напротив того самого Мазепу там не терпіли, ^ак
слугу московського врьаду. Післьа всього того, шчо ми
росказали, не дивно буде, шчо запорозці раді були случа^у
повстати проти Москви ^ шчо в Січі були льуде, котрі
готові були ^ти проти Москви хоч би з з татарами, або ^
з польаками, коли б ті приобіцьали украіінцьам вважити
на зіх права і інтереси. Коли шчо дивно, так те, шчо за-
порозці так довго терпіли з не повставали цілим кошем
проти Москви та проти прихильного до незі гетьвїана. З цього
боку дуже інтересна справа канцільариста полтавського
полку Петра Тваненка, або Петрика ^). Цез Петрик втік
на Запорожьжьа в 1692 р. і там жалівсь на гетьмана
Мазепу, котрого <душа в Москві, а тут тілько тінь>, на
<сердьуків (гетьманську гвардііу), арендарів, та тих ду-
ків, шчо царі зі^ вольности понадавали, шчо мало живими
не зідьать простих льудез > . Думазучи зти робом Б. Хмель-
ницького, Петрик погодивсь з татарами, вимовивши од ішх
вольу дльа укразінців промишльати рибозу І сільльу, — з
кликав запорозців, шчоб вони, признавши зого гетьманом,
ішли з ним і з татарами па городову Укразіну, — визво-
льати 3І3І од «москалів 33ІХ монархами та од немилостивих,
драпежпих панів та арендарів». Кош запорозськиз дозво-
лив охотникам пристати до Петрика, — та ввесь не при-
став до зого, — з ^оли татаре вказували на вмову Петри-
ківців з ханом, то Кош одповів, шчо запорозці «хотьать
без опаски од татар промишльати звіриними, сольаними з
рибними добичами, а од походу возацького на московську
державу зріказутьсьа*. Очевидно, Кошові противна була
спілка з татарами, навіть проти дізсного ворога, котра,
Зак показували приміри часів Б. Хмельницького з Доро-
шенка, кінчалась тим, шчо татаре забирали в невольу па-

вича, Мазепи, — гетьманами Сірка, а потім Паліза з других подібних
З'ім запорозців, про котрих писали січовики Самозловичеві, шчо вони
мазуть у себе сполучпшх, — ніж Самозлович, — товаришчів заслу-
жених и в рицарських справах досвідчених кавалеров, которізі во
усьому тому урьаду гетьманському, з лучшим отчизни нашоз Ма-
лоросі^скозі житьтьем могли би здолати». Певно, багато стидких
пригод в історізі Укразіни ХУП — ХУПІ ст. було б менше.
^) Цьа справа добре росказана в Костомарова, Мазепа, Февраль.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ХЬУШ —

род укразінськи]. Так ие огидла була запорозцьам московська
держава, а коли вона суріозно взьалась за вуну з тата-
рами з турками, в 1695 р. — то запорозці забули недо-
вольство з з усуезі сили во^увались проти бусурман; на-
віть охотники покинули Петрика, при котрому, не гльа-
дьучи на ^ого таки добрі листи проти Москви ^ панів, —
зосталось тільки 15 чоловіка укра^інців. *

Зовсім друге діло була ві^на з шведами, з котро^і укра-
ЗІнці не могли вбачити дльа себе нізакого інтересу, котра
була страшенно тьажка з навіть вважалась козаками не
зовсім за праведну, бо про шведів у них зоставсь добри^
спомин шче з часів Б. Хмельницького, іак про созузни-
ків ^). При тьагости це^і вііни з при ненависти до мос-
ковськозі держави з порьадків, котрі вона піддержувала на
Укразіні, дуже легко мусила зворушитись в запорозців дум-
ка злучитись з шведами проти Москви, а надто тоді, ко-
ли шведи з СВ03ІМ славним возаком королем, наближались
до Укразіни. Коли шчо могло спинити цьу думку, то власне
те, шчо здавна ненависниз запорозцьам гетьман Мазепа сам
перезшов до шведів. Але незабаром цез поход до шведів і
ізміна Мазепи (чоловіка вже старого з недовговічного) му-
сила вдатись січовикам, — а надто зіх розумному, твер-
дому з досить вченому проводареві. Кості Гордізенкові, —
за добру нагоду, шчоб сповнити всі давні змаганьньа з
надізі, котрі ми бачили в тих листах і розмовах, шчо ви-
ложено вишче.

Дуже жаль, шчо досі не напечатано цілком навіть листів
запорозських часу зіхньозі ізміни з Мазепозу. Навіть в пре-
важпіз праці д. Костомарова «Мазепа», ці листи часом
шче більше вкорочені, ніж у самого Соловьзова. Тільки ж,
зводьачи до купи все, шчо знаходимо в цих двох нових
істориків ізміни Мазепинозі, можно впевнитись, шчо запо-
розці того часу, не тільки не з шли з препростого розуму
за прелестьами цього проздисвіта, — а сами всилувались
вести зого з змагались внести світлу думку з твердість в
ту колотнечу з шатість, котру він зкозів, і в котріз сам
хотів керувати всіма, вважаіучи себе за пазрозумнішчого
над усіх на Укразіні.

*) Порівн Костомар., Б, Хмельн., Ш, 264, з умовозу запорозців з
Орликом, в Чт. Моск. Общ. Истор. и Др., 1859, І, 242.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— ХЬІХ —

Власне Мазепа з ненавистьу до нього простого льуду
на Укразіні, з ]ого повсечасно]у брехпезу на всі боки, з
Зого думкозу тільки про себе, — (бо цез укразінськиз геть-
ман, піднімазучи Укразіну проти царьа, шчо зневажав 3131
вольність, сам вимовльав собі в польського корольа — кньа-
жество на Біліз Русі') — власне Мазепа з потерьав спра-
ву вольности з добра Укразіни, про котру він ніколи шчиро
з' не думав. Напроти того, запорозці в тоз час більш усього
З думали тільки про Укразіну.

Так тільки Мазепа звістив січовиків, шчо він одступив
од московського царьа, — дльа закого кінцьа, він це нікому
Засно не росказував, — запорозці зараз одписализому: <хо-
чемнь знати, отдалившися отг царя московскаго, под'ь кимь
будемт» жити и кого себ* за зверхнішаго пана міти> ^).
Далі запорозці потребозали, шчоб прислані були до Січі
посли од шведського корольа з од Ст. Лешчинського з геть-
мана, шчоб вмовитись, зак бути січовикам із корольами-).
Коли царь обернувсь до запорозців, зазивазучи зіх не помога-
ти Мазепі, котриз', мовльав, сам наговорьував цареві на них,
— коли царь обіцьав запорозцьам милость і посилав гроші, —
запорозці поставили цареві умови: за себе : шчо б не було
московськозі кріпости в Кам. Затоні, шчоб млини понизо-
вому Пслу з Ворсклі з Переволочапськиз перевоз були
січові, — а за городову Укразіну: шчоб там не було пол-
ковників (ставлених од гетьмана з царьа), а був вольниз
вибор, зак у Січі отаманів ^).

^) Арх. Иностр. Діл-ь, 1708, Л? 91, у Костом. Мазепа, Ноябрь,
86. Солов. ХУ, 363.

*) Скальковск. Истор. Новой Січи П, 17. Чи це не Т03 самиз лист,
про котриз говорить д. Костомаров? — Подібно до цього, коли Б.
^^ельннцькиз поклав одізти од Польшчі до Москви з звістив об
тім запорозців, то вони, похвальазучи цьу думку, радили: «Як^ бу-
дете писати пакта, то изволитв Ваша Гетманская Моць сами при-
ліжно досмотриваться, жебьі не бьіло вх них-ь чего лишнего и от-
чнзні нашвн шкодливого, а предковічньїм'ь правами» и вольностямг
нашим'ь противнаго и нсполезнаго». (З генвар. 1654), — а потім, ко-
ли гетьман звістив товариство, гачо вже приступив він до Москви, з
посилав у Січ списки з грамот царських, то січовики писали: «для
досконалшого видінія, желаем'ь и самих'ь пактові иміти вг себе
присланніе огь Твоеи Гетманскои Ясной Мосци списки». (Літ. Ве-
лична, І, 167—170; 183—185).

^) Солов. XV, 343 — 344, 363, Жаль, шчо цез лист запорозськиз
доси не напечатани].

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

Прибувши під Будишча, до Мазепи ] Карла, запорозсь-
ки^ кошови] отаман К. Гордуепко зараз же придьудно
сказав Мазепі, шчо запорозці «дьакузуть гетьмана, шчо
він, ^ак слід проводареві украіінського народу, підньавсь
ослобонити отчизну од московськоїі неволі, шчо вони певні,
шчо гетьман не з заких небудь приватних (сво^іх особистих)
інтересів перейшов в проте кці]у шведського корольа>; сі-
чови] отаман казав, шчо «запорозці готові присьагти на
вірность і послушенство гетьману», але шчоб і то^ «об-
в^азав себе присьагоіу чинити за одно з ними з помагати
ЗІм в справі спасіньньа батьковшчини> ^). Скоро післьа
того написали умову між козаками гетьманцьами з січови-
ками, шчоб стозати за одно, — з Мазепа присьагнув на ті]
умові вкупі з запорозцьами. Потім написана була умова з
шведським королем, шчо король не помиритьсьа з Москвозу,
поки Укразіпа з Запорожьжьа не будуть на віки вільні од
Москви зо всіма давніми правами з привілізами, а до того ко-
роль обіцьав, шчо візсько зого не буде шкодити на Укразіні
З шчо він вибачить тим сельанам, котрі доси ворогували з
шведами. Король підписавсь на те все ^)

Так звісно, увільнити Укразіпу од Москви не вдалось
ні Мазепі, ні запорозцьам з шведами, та з не могло вда-
тись, бо справа не була зарані приготовлена, не було
тоді згоди між украіію^ьами, та не було досить і просві-
ти. ^) Сам Мазепа до посліднього часу плутав, старши-
на поділилась, — а потім, побачивши, шчо діло не ви-
гора, навіть ті, хто приступив до шведів, почали одхо-
дити назад до царьа; чернь хоч не льубила Москви,
та ненавиділа з Мазепу, а хто бозавсь шведів, зак невір-
них. Були, правда, таки з з черні, шчо приставали до шве-
дів, але були з такі, шчо з били зіх, а більше сторони-
лись од них. Були з такі, шчо не хтіли ні шведів, ні
москалів: так купа мужиків засіла в Зінькові з не хотіла

*) Костомар., Мазепа, Ноябрь. 111 — 112.

^) Тамож, 114 — 115. Не дурно цьа вмова була підписана тільки
тоді, коли прибули до Мазепи січовики ; доти тільки старшина доби-
валась од Мазепи, шчоб знати, до чого він веде діло, — та Мазепа
крутив і плутав; старшина ж дбала тільки про СВ03І права, а не
про чернь.

^) Це все було на велику дольу послідком того, шчо робив з Ук-
разінозу московськиз' урьад з самого 1657 р. з просто з через таких
слуг, з'ак Мазепа.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ЬІ —

впускати ні шведів, пі москалів, — та мужики ті ма]Жв завше
були пзані, — ], звісно, города не вдержали. На решті,
шчоб привернути до себе чернь, царь звернув з Сібіру ^
поставив у ово^ему війську Паліла, < понеже онт>, — з^к
писав цареві кн. Гр. Долгоруки], котри], прислухавсь до
розмов між україінцьами в Ніжені, — вт» таких'ь легко-
ммсленньссь иміет'ь любовь и не малий кредит'ь* ^).

Пробуваньньа Паліла коло царьа запевпьало укра]інців в
тому, шчо царь писав до них у прильудних листах, —
именио, шчо все лихо, ^аке вони терпіли доси, (арен-
да, тьажкі побори, постові і др.) було пе од волі царьа, а
од Мазепи, а шчо наперед укра^інцьам буде всьаке добро
І вольа без тьажарів і салдатчипи ^ т. и. 2). Ці всі листи
царські чернь па Гетьманшчипі звела до купи в словах:
«живіть, живіть, укразінці, ^ не бійтесь нікого ! > (див. далі,
Л?-р П) і спершу не пожаліла навіть, коли почула, шчо
зруйновано було миле дльа не]! Запорожьжьа.

Запорозці, очевидно, шче зарані з сами зрозуміли, шчо
паврьад вони здола]уть побідити московського царьа навіть
і за помічьчьу Шведа ^), — та вже не хотіли назад вер-
татись. Ми бачили вишче в листах запорозських похвалки,
шчо вони не отдадуть милові волі ^ за саме житьтьа. Ці
похвалки справдили січовики тим, іак вони чесно, з звісному
украіінсько.іу впертостьу, додержали себе в часи полтавсь-
коіі облоги з утіканьньа шведського корольа до Очакова:
на переправах і в степу, де ]іх стільки погинуло од мос-
ковського війська ^). Видно по всьому, шчо слова пісні
того часу:

О], хоч пропали запорозці.
Та і не пропала слава!

^) Костом., Мазепа, Ноябрь 76—79, 86, 94, 96, 1С8.

^) МаниФ. Петра 1, 1708 р. Окт. 28 Нодабр. 1-го, в Чтен. Моск. Общ.
Ист. иДревн. 1859,1, 175 і далі; трету Но^абрьа 9, (тамож 187), чет-
вертну Генв. 21 1709, (томже. 194), п^ати^ З Февр. 1709, тамже 215,
шости^ по зруз'нованьнау Січі, 26 ма^у 1709 р. тамож, 221, — а та-
кож універсал (всельудниз лист) нового, поставленного по волі царсь-
кі] гетьмана, Скоропадськото, — писани^, звісно, по волі царські]
Декабрьа 8, 1708 р. — тамож, 197 і далі; порівн. на стор. 199 про
«неспособность народу малороссі^скаго до^ драгунськоіі ] солдацькоїі
службис з пісне] у про Паліла, вишче.

^ Костомар., Мазепа, Ноябрь, 117.

*) Костом., Мазепа, Дек., 38 і далі.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ЬІІ -

були остатпьоіу лумкоіу гинувших запорозців. Січові
братчики могли погибати або терпіти гірку дольу на чу-
жині тим з бІіьшо]і твердостьу, шчо могли по правді
сказати, шчо вони повстали проти Москви не тільки за
все сво^е Товариство Низове, а з за всьу Украііиу з за
всьу чернь укра]іпську. Чого бажали тоді запорозці з ^іх
отаманом Горді^енком, можна побачити з умови, котру
зложили вони незабаром з Пил. Орликом, котрого по смер-
ти Мазепи вибрали гетьманом втеклі з шведами з під Пол-
тави козаки. На цьу вмову ^) доси мало звертали ввагу
вчені льуде, певно через те, шчо складали ^і^і вигнанці з
шчо з незі нічого не сповнилось. Тільки ж вона дуже важна
тим, шчо вопа зводить до купи всі бажаиьньа запорозців,
котрі вони викладали почастно од часів Виговського в
СВ03ІХ листах, — і показузе запорозську думку, зак порі-
шити всі суперечки, закі мали запорозці, з того часу до
зміни Мазепи, — з начальством московським і з гетьманами.
Певно, в надізі справдити ту думку на ділі,* січовики з
повстали проти Москви в 1708 — 1709 рр.

Далі, з поводу варзантів пісні сЛ5-ра ІУ-го, котрі споми-
назуть льубзазно кошового, — по нашіз думці, Гордізенка,
— ми говоримо про цьу вмову, котру, певно, продиктував
тоз Гордізенко, (див. стор. 40—41). По ціз вмові: това-
риство січове мусило здобути дльа себе СВ03І природні
землі по Дніпру з річкам, з^го помічницьам, од Перево-
лочноз'і аж по Очаків, з Терехтомировим, шпиталем возаць-
ким, — (§ 4 — 5). Правобічна Укразіна по Случ (грьаницьу
Б. Хмельницького) мусила впзать вернутись до козаків, дльа
«цілости грьаниць отчнзни Малороссізськозі> (§ 2). В ціз
отчизпі мусила бути навіки скасована «самодержава владга»,
котру «ирежньїи Гетманьї, зостаючи под'ь Самодержцами
Московскими привлащити себі дерзали, над-ь слушность и
право и котрою бьіли значне надвередили давньїе порадки,
права и вольности войсковьіе, не без'ь всенародной тя-
жести >. Дуже інтересним пунктом (§ 6) згаданозі вмови
постановлено було скасувати гетьманську «самодержав-
ную владгу», котра «самовластіем'ь узаконила такое пра-
во: Такт, хочу, такг повеліваю». Дльа того було вмов-

^) Договор'ь и постановленіе между Гетманом'ь Орликомі п вой-
скомх запорожским'ь вх 1710 году. Чтен. М. Общ. 1859. 1, 242 — 254.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ІЛІ —

лено: сабм в-ь отчизні нашой первенствующими бьі-
ди сов^тпиками Енеральпая Старшина, такі» респектом'ь
урядові» ихть первоначальнихті, яко и уставичной при
Гетманахі» резиденцій; по них'ь, зась обиклимх поряд-
коміь послідуючіи Полковники городовіе, подобним'ь же
публичнихт, совітииков'ь характером^ почтеньї нехай бу-
дуть; над^ то з каждого полку по едипой значной старин-
ной. бдагоразумной и знслужоной особі міюгь бити до
общей ради Енеральніи Совітники, за согдасіем'ь Гет-
ианским'ь избрани, з котрими всіми Енеральними особами,
Полковпиками и Енеральними Совітниками долженг бу-
дете» теперешній Яснсвельможньш Гетман'ь и его сукцес-
сорове о цілости отчизпьі, о добрі опой посполйтомгь и о
ВСЯКИХ!» діліх'ь публичних-ь радитися, ничого, без-ь их-ь
соизволенія и совіту, приватною своєю владгою, не зачи-
нати, не установляти и вт» скутокт» не приводити. Для
чего теперь, при елекціи Гетмапской, единогласпо всіх'ь
ебрадою и }гхвалою, назначаются три Енеральние в'ь каж-
домт, року Ради, міючіеся вт» резиденцій Гетманской от-
правовати : первая о Рождестві Христовом'ь, другая о
Воскресепіи Христовом'ь, третія о Покрові Пресвятой Бо-
городицьі, па которое не тилко Панове Полковники з
Старшиною своєю и Сотниками, не тьілко зо всіхт, пол-
ков'ь Енеральньїи Совітники, лечь и отт» войска Запорож-
ского Низового, для прислухованья ся и совітованья,
Посльї міютт» и повинни будутт», за присланьемг К'ь
себі отг Гетмана ордипансу, прибувати.... > ^) <И если

^) Так думали запорозці влагодити ту справу, котра турбовала
^іх од самоті смерти Богдана Хмельницького, — справу: з*ак ^ім бути
з гетьманами Городово^і Укра^іни? Запорожьжьа мало сво]! осібні
державні порьадки: шчирочни^ вибір старшини, почина^учи од ота-
мана, — і вибір гетьмана на часи походу. Тим часом Б. Хмельниць-
ки], котриз виішов з Січі проти Польнічі, зак гетьман війська Запо-
розського, — пово^увавши польаків, став дійсним гетьманом усі^езі
Укра^іни Малороссі^ськозі, не перестававши зватись: Гетьман Війська
Запорозського, — ^ак потім звались і всі укра^інські гетьмани. Коли
вмер Богдан, підньалось питанньа : ^ак і де треба вибірати гетьмана
з таким имснем? Рада городових козаків без запорозців вибрала
наслідника Богданові, — ^ так чинилось мазже завше з опісльа, з
то]*у шче новинозу, шчо такого гетьмана наперед вказузали старши-
ні врьадники царські. Запорозці перше требовали, шчоб вибірали
гетьмана в Січі, потім згожувались на спільну з гетьманцьами раду,
черневу, — далі, післьа вибору Само^ловича, — без діх, — думали

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ЬІГ —

бьі что противного, здоровпого, правами и вольностям'ь
войсковьім'ь вредительного и отчизпі неполезного усмот-
рено бьіло в^ Ясповельможном'ь Гетман^у теди таяж'ь
Старшина Енеральпая, Полковники и Енеральньїе Сові-
тники, моцньї будуть волннми голосами, чили то при-
ватне, чили, когда пужная и неотволочвая потреба ука-
жет'ь, публичне. не Раді Его Вельможпости вьіговорити
и о нарушенье правгь и вольпостей отчистьіх'ь упомина-
тися, без-ь уближенья и найменшого поврежденья висо-
кого рейментарского гонору; о яків вмговори не міетть
Ясновельможний Гетмант, уражатися и помсти чинити,
овшем'ь развращенная исправити старатимется>. Енераль-
ну старшину, совітннків і полковників гетьман мусив
вважати за товариство, а не за <слугь и предстоятелей
работнихг» ^). По пункту 10, полковники ] старшина в
полках, а сотники ] инші врьадники в сотньах мусьать
вибиратись вольними голосами. Пункти 12, 14, 15, 16
дбаїуть про добро ^ полегкость простим льудьам: постав-
льаіуть ревізі]у ма]етків, захоплених державцьами, ^ по-
винностів і послушенства посполитих льуде] державцьам^)

зовсім виділитись з під гетьманського рвз'менту (свьати^ Бернардине,
писали січовики Само^ловичу, — ми тобі ие молимось, ти нас не
помилуй). Умово^у 1710 р. діло ставилось так, піпо з Запорожьжьа
вдержувало сво]і порьадки дома,^ спільно з Гетьманшчино^у порьад-
кувало б спільні всі^ Україіні справи.

^) Інтересно пригадати вірші на скинутьтьа Само^ловича з геть-
манства, в котрих ^ому доріка^уть, самодер>§авство, противне давнім
звича^ам війська Запорозського :

Не уважав-ь давной в-ь войску вольности,

И всім'ь станом'ь налсжитой годности.

Себе тилко почиталось такг бьіти,

Же твой рожай з'ь давнихі давен'ь сталх жити.

Забувь еси, жо тя з'ь любвп избрано,

И старшими себі панемх названо.

Ради тебі отнюдь стало не треба,

И мис.іил'ь есь, аки бн изшел'ь з'ь неба.

А ві войску Запорозском'ь то здавна

Рада силна и всімі> явна, (р^^^^^^ щ^ і^).
Інтересно, шчо сам царь Петро І страхав укра^інців, шчо Мазепа
змовивсь з Карлом ХП 1 Лешчинським, — шчоб стати ссамовластньїм'ь
князем^ в-ь Украйні» (Чтен. М. О., 1859, І, 187). Теж за царем
говорив і Скоропадськи^ : — «жебьі бил-ь самовластцемг надг наро-
дом'ь нашим'ь Малороссійским'ь» (теж 197).

^) По бідности кра^іни грішми, тоді жалуваньньа за службу стар-
шина получала ма^етками.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ьт —

і податків з пемошчпих і убогих, охорону посполітих
льудез од на]іздів і забору підвод урьадниками ^ слугами
гетьманськими ] козаками не по військовим потребам, ска-
суваньньа станці] (постозу) компанійських і сердьуцьких
полків гетьманських по дворам, і аренд на ^іх вдержувань-
ньа, а також сдирства індукторів (збіршчиків і откуіапчи-
ків зборів зармаркових і базарних) і ^іх Факторів. Пункт
13 підтверджуіе права ] прівілі^і магистратів города сто-
личного Киііва з инших укра^інських городів.

Січовики, котрі складали оці вмови були вже замало-
сильні, шчоб довести ^іх до скутку, — та все таки вони
мали право сказати в початку ^іх: «нехай стапется на
вікопомную войска Запорожского и всего народа Малорос-
сійского славу и памятку>. Ці вмови — на^виніче, до чого
додумались укра^інські льуде про громадські справи в
ХУП — ХУПІ ст., — і вони ^асно показу^уть, на скілько
ті січовики, котрі виступили в 1709 р. проти московського
царьа стозали далеко од «препростого розуму и нев4-
жества>.

Так же само ] поворот січовиків до Московського царст-
ва в 1733 р. ставсь далеко не з одного казатьтьа в гріху
ізміни православному цареві. В увагах до варз'антів піс-
ні ДЗ-ра IX з X ] до віршів про поворот запороз-
ців до Москви з про сл-ужбу ]іх московському царству в
1734 — 39 рр. ми показуіемо, — шчо то^ поворот і та служба
були викликані цілим рьадом причин і між ними вступка-
ми і обіцьанками царського урьаду геїьманцьам і запо-
розцьам, котрих тоз урьад хотів ужити проти турок і
Польшчі, а також наділами украіінців, — і між ними най-
більш запорозців, — шчо сповнитьсьа ]іх повсегдашньа думка
про ввільненьньа од льахїв Правобі^гаозі Укра^іни ] про
прилученьньа іізі до Лівсбічно^і Гетьмапшчини і Запо-
рожьжьа з усіма козацькими правами ^ воле^у.

ЖЕНЕВА
зо Декабрьа 1882 р.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

№1.

РУТША СТАРОЛ СІЧІ 1 ГАЛАГАН.
(11—14 маїу 1709 р.)

1. У Кі]іві на риночку
Пили льахи 1) горілочку.
Пили ж вони, пили та гульали,
Собі порадоньку мали:
5. ^- «Порадьмосьа ми, милиці братьтьа,
їак Січі достати.

Ми пошлемо а по пана Галагана,
По прилуцького пана;
Тоз у Січі добре знаіе,
10. Тоз нам Січі достане.» —

Казав зеси, пане Галагане,

Шчо у Січі Орди *) не маіе,

Коли гльапу: поміж куріньами,

Лак золото сьа]е.
15. Казав іеси, пане Галагане,

Шчо у Січі Москви не ма^е,

Коли гльану: поміж куріньами,

Так мак процвітаіе.

Сто]іть Москва кінець моста
20. Та з дивитьсьа в воду

А на сво]у хорошузу вроду,

Шчо сама себе та з одвозувала,

*) Певно, замісць! пзуть москалі. *) Певно, замість: Москви.
♦ 1

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

Кров сво^у проливала,

Червоними храбростьами ^)
25. Базар красовала.

У недільу рано пораненько

Обманонька стала:

Виманили наших козаченьків

А у чисте поле;
ЗО. Виманивши, взьали повіазали

По два до купочки;

Вони скликазутьсьа та озиваіутьсьа,

Іак сиви]і голубочки

(М. Богачка, миргородськ. пов., полт. губ., зап. в 1862 р.
Дм. Лавренко).

Пісньа цьа записана од чоловіка, котри] де-іпчо в нід
переплутав. Тільки все ж таки вона ]авно говорить про
руііну Старощі Січі, шчо була коло горла р. Чортомдика
над Дніпром, в ма^у 1709 р. Зруйнували тоді ^ізі москалі
за полк. Іаковлевим з вірними цареві Петрові козаками-
гетьманцьами за полковником Ґалаґаном. Укра^інці пам]а-
тали на]більше, шчо руінував Січ Галаган, так шчо ^ доси
звуть те місце, де була та Січ, Галагансько^у Січьчьу.
(Скальковскій. ІІсторія Новой Січи. 1846, ПІ, 276). Не
диво, шчо ^ у пісні говоритьсьа тільки про самого Ґала-
ґана, котри^ «достав Січі>.

Сталась цьа рубіна ось іак: Коли гетьман Мазепа од-
ступив од московського царьа, то запорозці, з ненависти
до царського урьаду, забули сво^і суперечки з гетьманом
і стали за нього. 24 ноіабрьа 1708 р. запорозці написали
до гетьмана, просьачи ^ого прислати до Кошу послів од
шведського корольа, од Ст. Лешчінського, котрого шведсь-
кий король хотів поставити королем в Польшчі, ] од са-
мого гетьмана, шчоб умовитись, на чому мусьать бути
запорозці з гетьманом і корольами. А в 1709 р. кошови]
Горді^енко з 8000 запорозців пристав до шведів у м. Бу-
дишчах (тепер полтавського повіту). Царь Петро думав
перше влагодитись з запорозцьами так, шчоб одвести їіх
од Мазепи, з послав до Січі од себе грамоту, а при ні]
12.000 рублів на військо, 500 червінців кошовому, 2000 р.

^) Певно, замісць: прапорами.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— з —

•старшині; з москальами послано од гетьмана Скоропадсь-
кого лубенського сотника Савича, а од митрополита— ]еро-
лонаха Іродіона Жураковського вмовльати січовиків. Та
<^ічовики, нзьавши гроші, почали безчестити посланців; геть-
манського посланцьа хотіли посадити в воду, а монаха
^валн шпігом^ь і похвалялись спалити в смолові^ бочці ^).
В одповідні] грамоті до царьа вони дуже ііго докорьали ] тре-
•бовали, шчоб в «малороссуських городах», на Гетьманшчині
не було полковників, а була вольа, ]ак у Січі, шчоб по.
ріках Пслу і Ворсклі (на низу) млини і Переволоченськи]
перевоз належали до Запорожьжьа, — і шчоб царських
городків по Самарці та Каміаного Затону не було. (Со-
ловьев'ь. ІІсторія Россіи XV, 1865, стор. 363). Царь дуже
бозавсь запорозців, бо вони ^ кошовиз ]іх Горді^енко мали
велику пошану в черні — і через те царь писав Меншчи-
кову, шчоб старавсь підкупити січовиків: «хотя би и не
малое что дать>, — і велів поставити в Каміани] Затон
< командира изь бригадиров'ь кто по умніе, ибо тамь не
все шпагою, но и ртом'ь дійствовать надлежить; пунктьі
{умови з запорозцьами) посилаю при сем^, токмо єдина
матерія суть, чтобт» смотріть и учинить Запорожцев'ь
доброму по самой крайней возможности; буде же оние
явно себя покажуть противними и добром^ сладить бу-
дет'ь невозможно, то долать сь оньїми яко сь измінника-
зга>. (СолоньевгуХУ. 364, 365).

Бачучи, шчо Січ ні^ак не пристале на мир з ним, царь
звелів Меншчикову послати проти Січі військо з Кизіва
три полки. В царські] грамоті до гетьмана, старшини ^
усього народа малороссііського про поход цього війська
росказуіетьсьа, шчо вже під Переволочнозу сельане ^ ко-
заки стали проти царського візська, так шчо ^аковлев му-
сив брати Переволочну, а потім обидва Кодаки штурмом.
В самі] Січі сталось так само. Січовики послали свого ко-
шового, — котрого вибрано тоді, коли Горді^енко вийшов
у поход, — Сорочинського, в Крим прохати помочі в Орди.
Царь росказу^е в маніфесті: «Когда же полковник'ь явился
у самой Січи, то послала вірнаго чоловіка для увіщанія

*) Царь Петро самь писав Меншчикову: «здісь нужно черезі
добрьигь шпиговг (к-ь чему лучше нігь поповх) прові^дать, намі-
ряють ли непріятели маршировать?» Соловьевх. Исторія Россіи.
ХУ. 358.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 4 —

наказнаго атамана и бивших'ь там^ Запорожцев'ь, (гь
царскимг указом'ь, дабм они принесли повинную и послу-
іпавпь Височайшаго повел^нія новаго кошеваґо вибрали и
поклялась служить впредь вірно, но они яко древніе и
непокорнив бунтовщики, все то презирая, не только того
напоминанія и увіщаеія не послушались, но и посланца
в'ь воду бросили, а по россійским'ь войскам'ь изг пушект^
и изт» ружей сильно стріляли и одного полковника, ніс-
колько оФищеровт» и до 400 чел. салдатг убили, — а плін-
ньіх'ь срамно и тирански умертвили». Но в то^ же день
запорозці побачили, шчо їде іакесь вусько, і ду мажучи, шчо
то Орда за котрому пішов Сорочинськи], — вийшли з сво-
Зе^і кріпости. Аж то були московські драгуни з Ґалаґа-
ном. Запорозці замішались, — тут москалі напали на них^
вбігли за ними в Січ і заволоділи незу. Козаків більшу
частину побито, чоловіка з 300 взьато в полон, і з ними
більш 100 пушок і всьакоіі амуніцііі. Меньшчиков писав
писав цареві: <3натнійших'ь воров'ь веліл'ь я удержать,
а прочихг казнить, и над'ь Січею прежній указів испол-
нить, также и всі их'ь міста разорить, дабьі оное измін-
ническое гніздо восьма вьїкоренить». Царь одповів їому:
<Сегодня (23 ма]у) получили мьі отгь вась письмо о разо-
реніи проклятаго міста, которое корень злу и надежда
непріятелю бьіла, что мьі сь превеликою радостію усльї-
шав^ь. Господу, отмстителю зльїмх, благодарили сь стріль-
бою, и вамг за оное прЄх>іного благодарствуемт», ибо сіє
діло из^ первьіхх єсть, котораго спасаться надлежало
бьіло>. Далі царь наказав поставити більше візська в Кам^а-
ному Затоні, <дабм того смотріли, чтобх опять то місто
(Січ) оть такихх же не населилось, такожг которме вь
степь ушли, паки не возвратились, или гді ипді не по-
чали собираться». (Ригельман-ь, Літописное повіствовапіе
о Малой Россіи Ш 56-— 57, 78. Скальковскій Исторія
Новой Січи. II, 18—19. Соловьевг, XV, 366—367; гра-
мота Петра І до гетьмана, старшини ^ народа малорос-
сііського у Бант. Каменськ. Источники, П, 226 — 227,
Маркевича, Истор. Мал. Россіи, IV, 289 — 299).

Іак бачите, пісньа доволі вірно росказу^е пригоду руїіни
Січі в 1709 р., — хоть де в чому наш примір, котри] —
на жаль, — доси тільки один і і єсть записаний, — і пере-
плутани]. Так в 2 віршу замісць : «пили .іьаогїі горілочку»,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 5 —

певно мусить бути: «пила Москва>, або «щуть жосісаді»;
в віршах 11—12 теж переплутано: спершу там мусило
шчось говоритись про те, шчо Орда пріуде до Січі, а за-
місць неіі прийшла Москва з Ґалаґаном. Могло бути ]
просто двічі повторено: шчо у Січі Москви не ма^е. В вір-
шу 24 замісць < червоними храбростьамиу (?) мусило б
стоїатя: «червоними прапорампу, або таке шчось.

В віршах 26 — ЗО діло^росказано так, шчо мов би то січо-
виків виманено в поле обманом, а не так, шчо вони сами
помилились, при^ньавши драгунів і гетманців за Орду, —
з, вірші 11 — 16 мов би натьаказуть на те, шчо Галаган
обманив січовиків, сказавши зім закусь неправду про Орду
^ Москву. Може бути, шчо спервоначальна, не попсована
в слабі^ паміати, пісньа, заснішче винуватила Галагана,
вказуіучи на те, шчо він підослав сказати запорозцьам,
шчо з де Орда, коли зшла Москва. То] Галаган був такщ
чоловік, котри] міг спуститись на все, — та і послано іого
•було до Січі з москальами власне дльа того, шчо він, ^ак
колишні] січовик і навіть (по Рігельмапу) кошови], міг і
вмовити, одурити січовиків, — бо < він у Січі добре зназе»,
^ак каже пісньа. Цікаво, шчо П. Орлик, пишучи до запо-
розців лист в 1734 р., нагадував ]т про ^аки^сь обман^
котрим взьата була стара Січ: «Авжежь вигасло тое
вапімостем'ь, добрьімі» молодцемт, зь памяти, якх Москва
при добьіваню С^чи, звабивши прелестним^ ласки царсь-
кой у повнене мх старшину войсковую и товариство до
присяги, утинала имг вгь таборі своемт» голови?» (Кіев-
ская Старина 1882, Апр. 111, Скальковскаго, Орлика ц
Запорожцьі).

Ігнат Галаган родом з Омельника (тепер в полт. губ.
кременчуцького повіту), син простого козака і неписьмен-
ни], оді^шов у Січ. В 1706 іого поставлено посковником
того охочого полку, котриз послано з Січі під Ки^ів до
царьа на ві^ну з Шведом. (Матерьяли для исторіи Мало-
россіи собр. Бантьіш'ь-Камепским'ь. II, 55). ^В грамоті сі-
чові] Галагана названо < знатним товаришем». Далі Га-
лаган був полковником «охочекомонного, або «компаніісь-
кого> полку при М&зепі (полковників в такі полки ставив
гетьман) і був при Мазепі, коли то^ приступив до Шведа.
Побачивши ж, шчо за Мазеподу велико]і сили не ма, Га-
лаган покинув ]ого ] перв^шов до московського царьа»

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 6 —

привівшу ^оту шче ^ заполонених шведів. Він сам роска-
зав Рігельмапу сво^у розмову при цу пригоді з царем. —
Галаган наговорив цареві, шчо він не по волі пристав
до Шведа, а шчо, бувши при Мазепі, не мав шчо иншого
вибирати, але, при першому случа]у, думав покинути Шве-
да ^ Мазепу і дльа того на треті^ день випрохав в ко-
рольа шведського через Мазепу, шчо б козакам вільна
було, — мов би шчоб пасти коні, — стоїати сво^ім кошем
не в лагері, а за лагерем і робити розіізди, — і тоді, вхо*
пивши 60 шведів, котрі не бозались козаків, ^ак сво^іх,
втік до царьа. Царь призньав Галагана, сказавши: «не
сділай тьі и со мною такой штуки, какую сділал'ь Кар-
лу ! > — і звелів іому робити роз^ізди з «доставати їазики>,,
шчо Галаган робив дуже зручно. Раз він здобув велику
казну, котру царі, отдав ^ому ^ на полк, і) (Ригельман. Літоп..
Пов. о М. Р. III, 52 — 53). По Рігельмапу, ]ак і по на-
шіз пісні, Галаган був послани^ з Іаковлевим до Січі <во-
жакомт», яко знающій тамошніе міста» (там же, 78). За
свозу послугу цареві з зого гетьманові, Скоропадському,
Галаган получив шче в марці 1709 р. полк Чигиринськи],
а в августі 1709 чотирі села на правім боці Дніпра, а
далі шче село (Липове) на лівім боці. В 1711 р., коли царь од-
сту пивсь од правого боку Дніпра, Галаган получив до Липо-
вого шче багате село Веремізевку в Чигирин- Дубровські] сотні)
та остававсь без урьаду до 1715 р., коли ^ому дано полк
Прилуцький- Цим полком він правив до 1740 р., коли, за
старістьу, передав іого синові, Григоріїу. Будучи полков-
ником, Ігнат Галаган дуже догожав московському начальст-
ву та всьакими неправдами вбільшував сво^і ма]етки, от-
бираїучи в землі сусідів з записуіучи цих в підданні. Од.
нього пішли одні з па^багатших панів на Укра^іні. (А. Ла-
заревскій. Очерки Малороссійских'ь Фамилій. 5. Галаганм^
Русскій Архивт,. 1875, І, 318—325).

В наші] пісні Галаган зветьзьа < прилуцьким паном >^ —
бо таким зого знали на Укразіні 25 років.

Початок: <У Кизіві на рипочку>^ і т. д. здибу]емо і а
других пісньах: про Баіду (Историч. пісни малорусск.

^) З листів гр. Головкина і миргор. полковника Апостола до Ма-
зепи видно, шчо Галаган переказав цареві од Мазепи умови, на
котрих гетьман впзать ради^ був би помиритись з царем. (Бант. Кам.,.
Источники, П, 12—13). Див. далі при №-рі 2-му.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 7 —

народа ель прим^ч. Антоновича и Драгоманова. І, ^I(і 40,
Е, А (В Цареграді) і др.), про брата та сестру (Руд-
ченко. Чумацкія Шсни. 110 — 111) і в др.

Москва = москалі, москвини і т. н. часто вживалось в
укразінському письменстві; напр. в Боркулабовські] хро-
ниці (1563 — 1608): < Москва Могилевг вижгла вт» Пет-
ровгь Пост^» (1580); <одна Москва приймовала его (Дмит-
ра Ивановича) за царя, а другая не приймовала > (Куліигь.
Матер. для истор. возсоединенія Руси. І, 50, 84); порівн.
тамож 85: <Якожх того року (1)606 бьіло весельв на
Москве н било при том'ь веселью литви, руси и поля-
ковд'вольїицовб, поведали, яко сем'ь тьіеещей вибранов^ьі....

Деіакі вірші, подібні до тих, шчо ми бачили вишче в
піені про рубіну Старозі Січі здибуіемо в пісньах про
атакуваньньа Ново^і Січі 1775 р.

1. Із за гори, з-за Лиману вітер повіва^е,

Да вже ж Москва Запорожьжьа кругом обступазе. (2)
Оз, обльагла, обступила, да в город вступила.
Московськими знаменами город закрасила. (2)

5. Пішло Москва по куріньам запасу збирати,
Іак би Січу розорила, начала гадати: (2)
Взьали сотньу, Кошового і писарьа полкового:
— Шчо б не було Запорожьжьа поки світа того ! (2)
О], покрилось Запоррожьжьа густими лозами,
10. Не повернем шчастьа-долі, гіркими сльозами.

(Запис. І. Дзвоник од діда, 70 р., Оврама Рудкевича в с. Конончі,
черк. пов. кідівськозі губ. в 1852 р.).

Порівн. у Максимовича, Укр. Нар. Пісни. 1834, 127.
Подібна пісньа потім була перероблена на взьатьтьа
Москалем Варшави:

1. Оз, із за гори, із за Кубані

Усе вітер повіваіе:

Кругом Москаль вражу Польшчу

О], уже він обнімаіе.
5. О], ^ак обньав же він вражу Польшчу

Він у город уступане,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 8 —

0^, червоними та знаменами

Він город оке украшаіе.
Та полковнички, охвицерики
10. По полкам (?) гудьаіуть,

А бідни]і та салдатики

^ак орди літаіуть.

0^, вилитів із Аршави

Не ворон, не шуліка;
15. — <А не буде з ти]і Польшчі

Вже добра до віку!»

(Запис. Манджура, в слоб. Багату, новомоск. пов. катериносл.
губ. в 1874 р.)

Вірші 9 — 12 в менше попсованих пісньах про рубіну
Січі в 1875 р. ось ]акі:

Прокльаті драгуни запас одбірали,
Запорозці в чистім поли ^ак орли литали,
А россізські генерали церков грабували.

(Запис. Лавренко в м. Багачці в 1862 р.).

Вірші 13 — 16 в пісні про Січ, записані^ д. Манджуро^у ж,
в слод. Багатіз, ось закі:

Та летить крьачок та по то^ бочок.
Де взьавсьа шуліка:
— <А не буде в Січі города
От нині до віку!> ^)

Подібні слова могли скластись післьа рубіни Січі 1709 р,
з поводу заказу царського одбудовувати Січ, ^аки^ ми при-
вели вишче.

Так коли не цілком, то по шматкам, пісні про рубіну
Січі в 1709 р. пішли на будівльу нових пісень про ата-

*) В одну пісні про атаку ваньньа Січі 1775 р. подібні вірші по-
<ітавлені 8 початку і ось ^ак :

О], летів ворон да через Січ-город,
О], да литьачи крьаче;
Ох, і не мазе, і во вік не буде,
Оз, а над Січ-город крашче.
(Запис, кр. Пант. Петренко в с. Братанах, борзенськ. пов. черн.
губ. 1864 р.).

Опис города Січі в 1672 р. див. в Акт. Зап. и Южн. Россіи, XI. 12.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 9 -

куваньньа Новозі Січі в 1775 р. і навіть на взьатьтьа
Москаїем Варшави.

Так же само прилагожени^* був до пригод 1775 року з
шматок пісні, подібни] до віршів 11 — 18 повишчо]і пісні
про Галагана:

1. Та казав ]еси, Калниш кошови], шчо у Січі мудро;

О], дак вийшли із Січеньки, на серденьку нудно,

Та казав ^еси, Калниш кошови^, шчо у Січі грече;

О], зак вийшли із Січеньки, оббив ворог плечі.
Ь. О], у Січі на базарі побито колочки;

Ідуть наші запорозці та і без сорочки.

Та у Січі на базарі загачена гребльа;

О], зак вийшли із Січеньки, побив ворог ребра.

(Метлинскій, Нар. Южнор. Шсни. 1854. 428).

Слова ці не можуть зовсім підходити до атакуваньньа Січі
6 1775 р. Кошови] Еальниш власне не обманьував запо-
розців, — хиба шчо подавав наді]у, шчо влагодить суперечки
^іх з царице^у Катериноіу П; але ні сам Калниш не ви-
водив тоді запорозців з Січі, ні вони не виходили з не^і
проти ворога, ні бо^у тоді ні^акого під Січьчьу не було.
Тоді січовики сами впустили москалів у Січ, а вже потім
велика купа запорозців на човнах утекли до Дуна]у.
(Скальк. Исторія Новой Січи. Ш, 183 — 201). Коли ви-
кинуть им^а Калниша з повишчо^і пісні^ то вона зовсім
ііідізде до бозу під Січьчьу в 1709 р. Замісць имени Кални-
ша могло перше в піз стоз'ати имда Галагана, котри] закось
та мусив підманити тоді запорозців.

Подібно до віршів 19 — 23 пісні про рубіну Січі і Гала-
гана почина^етьсьа пісньа, котру ми зназшли в паперах
Максимовича. Зда]етьсьа, шчо названі вірші з причепились
до пісні про рубіну Січі з Галагана з цуе^і пісні, котра,
^ак ми думазем, сама склалась за довго перед тим. Ось вона:

1. 0^, сто^г^ла Мбсква да ^ у кінець мбста,
Да дививиласьа в воду на своіу уроду,
Сама себе возовала, і кров сво^у проливала,
Нашім козаченькам, нашім молоденьким

5. Белики] жаль завдавала.

Наші козаченьки, наші молоденькі
Нігде в страху не бували;

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 10 —

Сорок тисьач Москви, виборного вуська
У пень вибивали.

10. Наші козаченьки, наші молоденькі

Да не весели стали,

Ге^, оступила вража драгунііа

Да всіма сторонами.

[О], іак крикнув Калбнич кошбвиз
15. Да на хлопцьа малого:

— <Біжи, хлопче, біжи, мализ
Сідла] коньа вороного,

Да біжи до царьа нового,
Гє], почуіеш, хлопче, ГЄ] почу^еш мали],
20. Шчо царь буде говорити].

Ге], оступила вража драгуиііа,
Хоче розорити.

Ге], ^ак крикнув Каленич кошови^,
Да стежачи серед церкви:
25. — <Гез, прибирайтесь, славні запорозці,
Так іак ік смерти».
Ге], іак крикнув Каленич кошови],
Да стоїачи на дзвіниці:

— <Ге], одкидаіте, славні запорозці,
ЗО. Спіси і рушниці».

(З паперів Максимовича; надписано з'ого власнозу рукозу: В-ь Чигрин§).

Вірші 1 — 5 ці)і пісні говорьать про Москву, котра була
в запорозців, котра сама себе вотувала і котро^і січовикам
було жаль. Потім вірші 6 — 9 росказуіуть, іак козаки по-
бивали московське візсько, а далі в^рші 10 — 13 про те,
їак стало важко ] самим козакам од драгунів. Це все
підходить до історі^і донських козаків, москвинів, котрі за
приводом Кіндрата Булавина бунтовались проти московсь-
кого царьа з котрим помагала частина запорзців.

В 1707 р. коли московськи] царь послав візсько свозе
на Дін, шчоб розшукати там втікачів (од податків і некрут-
чини) з середньозі Мооковшчини, — то бахмутськиз отаман
Кіндрат Булавин, зібравши охотників, побив царське візсько,
вбив зого начальника, кн. ^урза Долгорукого, на котрого
Булавин жалівсь потім в грамоті до Січі так: «городки
паши многіе разорили и пожгли, а нашу братію козаков'ь

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

! - 11 -

многихт. пнтали, и кнутомг били, и носьі, и губн різали
напрасно, и жені» и дїтей брали на постели насильно и
чинили наді» ними всякое ругательство, а дітей нашихг,
младенцевх, по деревьям'ь вішали за ноги>. (Бантьпц.'ь
Камепскій. ІІсточиики Малороссійской Исторіи II, 169.)
Булавина з зого кравчинозу побив було наказни^ ота-
ман Луїдан Максимов, котри] писав цареві про те, |атс
І він з СВ03ІМИ козаками булавинців <били и переимавії
многихх рядовьіх'ь, наказаніе чинили, носи різали больше
ста человікамх, а иньїх'ь плітьми били и вт» русскіе го-
роди вислали, а пущих'ь заводчикові», близь 10 человікі»,
повісили по деревьямх за ноіи, а ипихт» перестріляли
вт» смерть, а 12 человікть послалт. к^ тебі, великому го-
сударю >. (Соловьев'ь, XV, 242). Булавин втік в Запо-
рожьжьа, де зімував в Кодаку. По весні прийшло до ^ога
40 донців звістити, шчо можна знов почати бунт. Була-
вин був з цими козаками москвинами в Січі з прохав в то-
вариства помочі. Кошови] був проти того, та товариства
І ^'ого скинуло ^ вибрало Гордіше нка; тільки ж і то] радив
, тільки позволити ^ти з Булавиним, хто хоче, а не всім
кошем. Булавин переправивсь через Дніпро ^ став своїім
табором на р. Боронівці, куди скликав охотників. Між. ни-
ми були з запорозці *). Спершу булавинське візсько побивало
І царських прихильників; Булавин взьав Черкаск, — ала
І царське ві]Сько, з новим Долгоруким (братом убитого, Ва-
і силем) стало тіснити бунтовників. З Січі шче прийшло 1500^
І охотників запорозців до булавинців, (кош вдержали ки^івські
монахи з кошови] Гордііенко) — та ііх, вкупі з 5000 донцін
за отаманом Драним, обступило військо московське на уро-
чишчі Крива Лука, коло річки Тора 1 зуньа 1708 р. Дра-
ного вбито. Запорозці з решто^у донців увійшли в Бахмут.
Московськиз бригадир Шидловськи^ писав до Долгорукогої
«ньгаі доношу: конклюзію (кінець) учинил'ь: Бахмут'ь
вижгли и разорили. Бх томх воровском'ь собраніи бьіло
Запорожцеві» 1500 человікт.; єсть тамг что и не без'ь^
гріха: сдавались они намт», еднакт. вх томт» гаму намт»
не донесено, воспріяли по начинанію своєму». (Соловьев'ь.
XV, 242—248).

*) Царь Петро докорьав потім запорозцьам, шчо вони дали Була-
вину 3000 своз'їх товаришів (Б. Кам. Источн. II, 222), — не звісно^
І чи за раз, чи за два рази.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 12 —

Нам зда^етьсьа, шчо з кінець пісні, од 21 вірша підхо-
дить до погибелі тих 1500 запорозців в Бахмуті, — так
шчо всьа цьа піспьа мусить бути пісньв^у про пробувань-
ньа московських козаків за Булавиним в Запорожьжі ] про
поход запорозців з булавинцьами. Вірші 14 — 20 трохи
темні через слова про царьа нового; та може колись в
них говорилось про во^еводу нового, з котрим думали по-
миритись запорозці; а може це наліт на пісньу з тих ча«
сівд коли запорозці, по смерти Петра І, думали миритись
з новим царем, Петром П. (Див. далі, при Л? IX). Жщл
Каленич кошови] нагаду] є Калниша, остатнього кошового
в Січі 1775 р., та воно могло втертись в пісньу замісць
другого. Можливо, шчо Каленич було им]а незвісного нам
отамана запорозців, котри^ пропав у Бахмуті в 1708 р. В усьа-
кім разі пісньа ні в чому не підходить до атакуваньньа Січі в
1775 р. за Калниша: Москва тоді сво.їезі крови не проливала
^ запорозці москалів не били з до смерти не готовились. А
шчо пісньа цьа могла скластись в часи Булавиншчини, це
доволі віроньатно. Так от з початку цеіі пісні про пробу-
Баньньа московських льуде^ в запорозців і про вііну про-
між тими льудьми, і взьато було кілька віршів на пісньу
яро руііну Січі, шчо настала через рік потім.

Шче одна пісньа мусить мати в собі частини пісні про
рубіну Січі в 1709 р. Ось вона:

1. О], із за гори, із за круто^і вітер повівазе;

Та хитри] москаль запорозьки] кра] кругом обніма}е,
О], обньавши та запорозький кра], в куріні вступа]е;
О], уступивши та у куріні, запас одбира^е.
5. О], по тім боці та у Підпільльі широка^а гребльа;

Оз, не одному же запорозцьу оббив Москаль ребра.
О], по тім боці та у Підвальні залізнезе кручьчьа;
О], заплачуть славні запорозці, із Січі ідучи.

(Зап. в Мурахві, Богод. пов., от діда Манджура в 1874 р.).

Початок це]і пісні спільний кільком пісньам про рубіну
Сітароїі Січі 1709 р. — і про атакуваньньа Повозі Січі в
1775 р., а кінець (од вірша 6-го) мусить належать до
1709 р., бо в 1775 р. ні^акого бо^у проміж січовикими з
москальами не було.

- 13 —

№11.

ГОСУДАРСЬКІ листи до УКРАЛНЦІВ
І МАЗЕПА В ТУРЕЧИНІ.

(1708 — 1709)

1.

1. 0^, заліта^е орел сизи^

По високі] могилі, —

Засила]в государ листи

По всі] Україіні:
5. — «Живіть, живіть ви, укра]інці.

І не бійтесь нікого.

Зво^ував же государ шведів,

І запорозців мпого».

О], по туркам, по кавулкам
10. Часто весельатьсьа.

Король шведськи] з Мазепоіу

Собі радьатьсьа.

(О]), Мазепа (та) королеві

Вірно присьага^е,
15. Король шведськи] да Мазепу

(Стариз співак забув, зак пісньа співаіетьсьа далі, а казав,,
шчо король шведськи] питав у Мазепи: <чи не зрадиш
ти мене з козаками ] з усім військом сво^ім?)

(22 льутого 1862 р., Березне, од Остапа. З паперів д. Ст. Носа).

Пісньа цьа ^асно говорить про часи післьа рубіни Січі
Полтавського бозу 27 ^уньа 1709 р.; — тільки складачі
ЗІІі мали на думці не самі тільки ті листи, котрі писав
тоді царь Петро, а писані трохи ранішче, — з 1708 р., з
зараз, коли Мазепа одступив до Шведа.

Тоді царь бо^авсь, шчоб увесь народ на Україіні не
пішов за Мазепоіу ^ запорозцьами, ^ одповідав на листи,.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 14 —

котрі сам Мазепа писав до народу про неправду царську;
тоді царь вневпевньав укразінців, шчо вони житимуть за
^ого рукозу на волі ] в усьакому добрі. Так в листі од 9
ноїабрьа 1708 р. царь між инчим писав:

<Сей же коварственньїй непріятель наші» (Мазепа)
хощегь вт» тіхт» же своихг прельстительньїх'ь письмах'ь
внушить народу Малороссійскому, будтобт» онаго прежпіе
права и вольности оть Нась, Великаго Государя, ущерб-
ленм и городьі их'ь етх воевод'ь и войскт» нашихг за-
владеньї, напоминая имі», дабьі мислили о своих'ь преж-
них'ь и старьіхг вольностяхг, и то можеть каждой разум-
ной из^ь Малороссійскаго народу признать, что то самая
явная ложь и токмо, ради возмущенія, всіенньїя непрія-
тельскія плевельї, ибо как% с^ начала Отець Напіх, бла-
женньїя памяти Великій Государь, Царь и Великій Князь
Алексій Михайловича, Самодержецт» Всероссійскій, по прі-
ятіи под^ь Вьісокодержавную свою Царскаго Ведичества
руку Малороссійскаго народу, по постановленньїм'ь пак-
там'ь, оному привиліи и вольности позволил-ь и утвердил-ь,
такс онне и донині от'ь Насі., Великаго Государя, кмг
безовсякаго нарушенія и ущербу свято содержаньї бива-
ютгь, и ни одно місто, сверх-ь онаго постановленія, войски
нашими Великороссійскими до сего военнаго случая не оса-
жено; а которьіе для оборони отгь непріятеля осажени,
изі» тіхгь, по изгнаніи непріятельском'ь и отдаленіи она-
го, паки люди Великороссійскіе вьіведепьі будуть, какт. то
изь Почепа и Погара уже учинено; а вт» которьіх'ь ни-
ні и єсть, изь тіхь такожт», по отдаленіи оть онихг не-
пріятельскомь, Великороссійскій гарнизонь виведень бу-
деть, и можемь непостидно рещи, что ни которий народь
подь солнцемь такими свободами, и привиліями и легко-
стію похвалитися не можеть, какь по Нашей, Царскаго
Величества, милости Малороссійскій, ибо ни единаго пеня-
зя вь казну нашу во всемь Малороссійскомь краю сь
нихь брать ми не повеліваемь; но милостиво ихь при-
зираемь, сь Своими войски и иждивеніи Малороссійскій
край, святьія провославньїя церкви и монастири, и городи
и жилища ихь оть бусурманскаго и еретическаго наступ-

ленія обороняемь» <Чтоже принадлежить о той Фаль-

шивой укоризні непріятельской, будто по Указу Нашену,
Малороссійскаго народа доми и пожитки попаленьї и ра-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 15 — .

зорени; и то все подлоги непріятельскіе, ісь возмущенін)
народа Малороссійскаго от^ь него вимишленние; ибо мьі
войскам'ь Своим'ь Великороссійским-ь, поді» смертною каз-
нію, запретили Малороссіискому народу никаного разоренія
и обиді» отнюдь не чинить, за что уже нікоторие само-
вольньїе лреступники при Почепі и смертію казнени; а
ежели что мало от'ь жилищ'ь их'ь или хліба пожечь при-
нуждени бьіли, по крайней нужді, дабн непріятелю к'ь
пропитанію то не досталось, и дабн онт» тімгь принужденг
билгьу не имія жилища и пищи, погибать, что уже и учи-
нилося при Стародубі, ежелиб'ь тоть измінниісь Мазепа
даліе его не потянул'ь, о чемг више просгранніе из-ьян-
лено. И то все Ми, Великій Государь, тімг, кто такой
убмтокх претерпілії, обіщаем'ь, по изгнаніи непріятель-
скомь из^ь земель Наших'ь, милостію Своєю наградить, н
чтобпь тім^ потерпінньїм'ь СВОИМ'Ь убьіткамгь писали они
и подавали росписи, и такобх видя, вірньїе Наши поддан-
нне Малороссійскаго народу, сій лжи непріятельскіе, а
Нашу К'Ь себі Государскую милость и оборону отчизньї
€воей, ОТ'Ь всіх'ь прелестей непріятельскихх уши затьшали
и не внимали>. (Б. Каменскій, Источвики, II, 187 — 193.
Порівн. други] лист од З Фввр. 1809 р. тамож 215 — 221). —
Теж у Маркевича, Истор. Мал. Россіи, IV, 241—244, 283).
Про шведського ж корольа писав царь в тому листі до на-
роду украдінського, шчо король хоче <в'ь Малороссійскій
край, по признву и присьикі из^нника Мазепи вошедши,
оньш завоевать, и городи знатнійшіе взяв'ь, в'ь оньїе за-
сість, и потоми сію землю тяжкими податьми, налогами
и пліненіем'ь людей, даже до конечнаго разоренія при-
весть.... и дабьі потомг сію Малороссійскую землю, по
истощенію оной, отдать под'ь иго Польское.... а измінни-
ка Мазепу т» Украйні самовласним% князем'ь над'ь ваїш
учинить... и (вась) оть віри Православной и церквей Христі-
анских'ь отлучить, обращая оньїя вт» кирхи свои Лютер-
скіе и Уніяцкіе, как'ь то онг в'ь Королевстві Польскомть
и Велик. Княжестві Литовском'ь чинил'ь и церкви Пра-
вославний грабить и осквернять допущал'ь>. (Дальше царь
списуіе тому приміри) (Б. Кам., Псточники, назване місце)
Про запорозців царь писав до нового гетьмана Скоропадсь-
кого, післьа рузіни Січі, шчо він зіх завше держав, шану-
^учи зіх вольности, а вони не слухались гетьманів, ^ак

0\д\\\2е6-Ьу СлОО^ІЄ

— 16 —

■ґреба було слухати, ні царських указів, підньавши Орду,
Укра]іну часто руйнували, ізакби не царське візсько, (шчо
пово^увало Петрика) «то край Малороссійскій вг конечное
разореніе привелибть>, — а тепер пристали до Мазепи, котри^
хоче -«весь народів Малороссійскій отдать Шведам'ь и подх»
нго Польокое и привесть огь благочестія вт. Римскую и
Уніатскую в^ру>. (Бант. Кам., ІІсточники, II, 222 — 223).

Так страхав царь укра^інців шведами ] запорозцьами і
так спершу давав укра^інцьам обіцьанки, рівньаіучи себе
до шведів і Мазепи з запорозцьами. Тілько вже в тих
листах, котрими він звішчав про ру]іну Січі і про піаражку
шведів (Б. Кам., Источники, П, 221—227, 231) і в тих
одповідьах, котрі царь дав на прошеньньа козаків-гетман-
ців, (тамож, 231 — 232; Маркев., IV, 301. Ригельман'ь^
III, 89 і далі) післьа того ]ак уже він «зношував шведів
і запороиців много>, вже ні^аких обіцьанок царь не да^е^
а багато з тих прошені], котрі зовсім підходили до того,,
шчо виписано више з царського листу, царь тепер одки-
дав. (Про це скажемо далі, в розділі пісень про тодішньу
Гетьманшчину). Певно, шчо по селах украіінських всі
листи царські 1708 — 1709 рр. читали заразом і зрозуміли
Ііх так, шчо тепер, коли <%осудар звоіував шведів і запо-^
розців^у — то укра^інці можуть о/ситп, окати, не беру-
чись нікого^ у — без ворогів і на волі, котру обіцьав царь.

Про переход запорозців з Мазепоіу ^ королем шведсь«
ким з під Полтави в Туречину ] про житьтьа ^іх <по тур-
кам, по кавулкам> росказу]етьсяа в сучасних літописьах
далеко не веселе. Переправившись з лихом через Дніпра
коло Переволочноіі, Мазепа з королем і козаками прибігли
до р. Богу коло Очакова, де турецький паша не зразу
дав зім дозвол переправитись через річку ] де в силу їіх не
нагнали москалі. З Очакова вони потім пішли до Бендер;
тут по дорозі пристали до зіх шче більше козаків і иншо-
го льуду. Б Бендерах Мазепа скоро з умер 22, сент 1709 р.
Перед смертьу ]ого царь прохав видачи іого в султана, аба
розміньати ]ого в корольа. Король не одповідав на цьу
просьбу, а Мазепа перед смертьу позичив корольу гроші.
(Ригельманг, Літоп. Пов. о М. Р. III, 88, 96. Бант. Кам-
Истор. М. Р. Ш, прим. 157. Соловьевт,, XVI, 42. Герье,.
Послідній Баряг-ь, Древн. и Нов. Россія, 1876, VI, 114)-
Такі розмови, іакі, пи спомину співца, були між королем

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 17 —

шведським і Мазепо^у, в Бендерах наврьад чи були, —
хоч перед Полтавським бозем Мазепа переговорьувавсь з
царем через полковників Галагана, Д. Апостола ^ др.
об тім, шчоб вернутись знову під ^ого державу, коли царь
верне зому гетьманство за поруко]у європейських держав.
На цьу поруку царь не згодивсь. (Бант. Кам., Источники,
П, 12—13, Соловьев'ь. ХУ. 260—361). А в Бендерах
про таке вже було говорити пізно. Царь тоді обертавсь
не до Мазепи, а до запорозців, отбиваїучи зіх од Мазепи
І Горді]енка. (Бант. Кам. Истор. М. Р. III, 134).

По всьому видно, шчо пісньа цьа зложилась не між за-
порозцьами, а в Гетьманшчині і зараз післьа Полтавського
бо^у, поки шче тамошні укразінці не зкоштували тих по-
рьадків, котрі завів незабаром дльа них царь і котрі ми
побачимо в пісньах дальшого розділу: про драгунську
станці)Уу канальну роботу і т. д.

2.

1. О], вплітане сизокрили] орел

0^. по широкі] долині;

Засилане государь укази

О], по всі] Украііні:
5. — «0^, живи, живи ти, стара^а царина,

А], та не бізсьа нічого....

Зво^ував государь Шведа

Шче і Туреччини (?) много.* —

О], от Баранчаку до Колончаку
10. Да ] тумани нальага^уть;

О], уже Гиатко с кравчино^у (хлопцьами, — увага

Коники сідлазуть. [співцьа)

О], осідлавши коні ворониїі,

О], сіли горілки пити;
15. Стали льашки, зеретичі сипи,

Із мушкетів палити.

О], іак ударить да і два льашеньки

А нахрест шабельками, —

Тікав Гнатко да і з кравчино] у
20. Да попід рученьками....

(Зап. в с. Будаках, акерм. пов., бесараб губ. от Гараська Росльа
ченка в 1874 р. М. Ганіцку)

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

п

— 18 —

Початок це]! одміни — таки] же сами^, ^ак і першо^і, —
тільки листи в ні] названи укази так зак звав зіх і сам
царь, — та в 8 віршу, замісць запорозців поставлено по-
милкозу Туреччини. Тільки ж все далі од 9-го віршу не
З'де до цього початку. То шматок зовсім друго]! пісні про
запорозцьа Гната, гайдамаку, котри^ вбив звісного Саву Ча-
лого в 1741 р. (Порівн. Скальковск. Истор. Нов. Січи, П,
133 — 135. Антонович^,. Акти о Гайдамакахть. 1700 — 1768.
Предисл. 116—122).

Може бути, щчо дальше пісньа про государські укази
говорила про рубіну Січі Гнатом Ґалаґаном, через шчо до
не^і з причепилась потім пісньа про Гнатка га]дамаку.

Дльа порівньаньньа, да^емо тут ненапечатанв[] примір
пісні про Гнатка гайдамаку:

1. Та шче не світ, та шче з не світ
Та шче і не світаїе,
А вже Гнатко с кравчиноіу
Коники сідлаїе.
5. Осідлавши кониченьки,
Став горілку пити.
На^іхали вражі льашки,
Так шчо нігде з ступити
Ударило два льашеньки
10. Навхрест шабельками

— <Тіка], Гнате, тіка], брате
Да по під рученьками. > —

Да біжить Гнатко ] по-над Росьсьу,
Аж зімньа^а ^ роса;
15. Одна нога з у сацз'анцьах,
Ох, а друта^а боса.

— «Почка], Гнате, почка], брате.
Порадь же ти мене

Скинь і с себе чорни] сацзан
20. Та надінь на мене>.

Біжить Гнатко по-над Росьсьу,

Чорни] ворон крьаче,

Огльанувсьа назад себе,

Т аж кравчина плаче:
25. — «Почка], Гнате, почка^, брате.

Порадь же ти мене

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 19 —

Скинь іс себе голуб жупан,
Та надінь на мене.>

Побіг Гнатко до матусі:
ЗО. — «Сховаз мене пене,
Бо з у місті Прилубасьці
Дві пригоді на мене.» —

— О], не буду, дитьа мо^е,
Іа тебе ховати;

35. Будуть мене через тебе

Та по тьурмах тьагати.> —

— «А бач, Гнате, а бач, брате,
Не сховане ] мати,

Було ж тобі жидів різать,
40. А льашків не займати.

Льадьська віра хороша]а, —
За зізі бог каране,
А жидівська іірокльата]а, —
Марно пропадаіо

(Зал. в с. Дударьах, канівськ. пов. киїівськ. губ. і. Шевченко).

Остатні] спомин цього про Гнатка, іаки^ доси звісно в па-
перах, це показ ки^івського погрьаничного суду польського,
шчо в 1743 р. він набігав на Уманьшчину з у Дзвіного-
родку; тут він був з 14 гайдамаками, котрі безчоловічно
мучили трьох жидівок (в тім числі дівчину 13 літ) і по-
грабували в них коні з гроші (в арендарки 700 р., в вин-
нички 36). (Антонов. Акти о гайдамакахть. Лі СЬХХІ).
В других звісних варіантах <бабусьа> не вида] є Гната
льахам і вони вбива]уть і ^і^і. (Молодикгь, укр. литер. сбор-
ншсь, 1843, 141 — 142, Закревскій, Старосв. Бандуриста,
72, ^& 100, Лисеяко. Збірник укр. пісень. І, Лі 7), Пісні
про Саву Чалого з спомином і про «Гнатка з кравчинозу>
див. Скальк. Наіздн Гайдамакт», 159. Максимов. Укр.
Нар. Пісни, 1834, 90, Мордовцев'ь, Малор. литерат.
сборншгь, 197 — 198. Закревск. Старост. Бандур, стор.
13, Лі 5).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 20 —

№111.

РУТША СТАРОЛ СІШ І ЗАПОРОЗЦІ ЗА ТУРЧИНОМ.
(1709—1712)

1.

1- О], ^ак дійшли ж славні запорозці до превеликого жальу:
О], не знали, кому прихилитьсьа, та которому царьу.
О], прихилились та до Турчина, бо за ним добре жити,
0^, тільки ^ідно да непридатно, шчо на сво^у віру бити.

5. Пише цар листи та до кошового: — «та ідіть до ме-
не жити;
Оддам земльу та по прежньому, та по Дністер границьу.»

— О], либонь ти,.... і) ти хочеш та нас обманити;

А ]ак підем у твозе царство, то будеш нам лоби брити.—

— <0], ви, запорозці, ви, добрі молодці, — та не бі^тесьа

нічого;
10. О], шче ж бо да в сводім царстві та не ізрадив нікого. —

0]у зашуюли густі лози та шче д крути^і кручі.
Заплакали славні запорозці, та із Січі ддучи.
Та ударив Павльука з високоіг бійниці,
Посинились запорозці, ^ак зімні)і кислиці.

(З збірки Л. Ільницького ; зап. коло Снітенки, ки]івськ. повіту).

Вірші 13 — 14 цеді пісні говорьать про бод під Січьчьу,
котрого не було в 1775 р. д котрид був в 1709 р. Вже
з цього видно, шчо основа пісні цеді мусила скластись
післьа рудіни Староді Січи в 1709 р. Тоді ж таки запо-
розці було «прихилились до Турчина», од котрого діх вси-
лувавсь одхилити царь московський. В основі сводід пісньа
цьа підходить до справ запорозьких в 1709 — 1712 рр.

') Тут пропушчені слова, — мабуть: « превражид Москальу»,
дак далі.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 21 —

Шсльа ГалаганськоЗі рузіни Січі, запорозці, котрі зоста-
лись цілі, зібрались в землі хана кримського, підлого про-
текці]езу. (Солоньев-ь, XV. 355, 356; Ригельманх, Літ.
Пов. о Мал. Россіи, III, 96) а потім підньавшись по Дніпру,
пробували (в 1710) заложити Січ в тому місці, де р.
Еаміанка втіка в Дніпро, а потім, коли ііх звідти вигнав
гетьман Скоропадський з москальами (з генер. Бутурлиним)
то заклали Січ «на лугу, зовемому Олешки» (Скальк. Ист.
Н. Січи. 21, Записк. Одесск. Общ. Истор. ПІ, 577, Го-
родскія поселенія ВТ) Росе, импер. IV. 661 — 662) Ті Січі
вважались зостаіучими «під протекцій е^у ханськозу> ^ зна-
чить турецькому (так писав і Орлик в 1719 р. Баптьшгь
Каменск., Источники, II 291). Тим часом запорозці, котрі
були з Гордііенком під Полтавоіу, післьа Полтавського
боіу втекли з Мазепоіу ] ^ого гетьманцьами та шведами
під Очаков, а далі під Бендери, і тут вибрали, по смерти
Мазепи (1709 р.), гетьманом іого писарьа Пилипа Орлика
^ зложили умови з королем шведським, шчоб бути Укра-
ЗІні з запорозцьам в вічні] протекці^і шведські^, а з «пан-
ством кримським шчоб бути «в братерстві, коллегаці]! ^
вічні] при^азні» (Бант. Кам. Источники, П, 242 — 256.
Договоре и постановленіе между гетм. Орликомть и Бой-
ском'ь Запорожским'ь 1710 г. Апр. 5. Теж у Маркевича,
Ист. М. Р., IV, 315 і далі). Тим часом, коли сам король
шведські] був в землі турецькі], то на ділі запорозці були
в протекці]! турецькі], а надто тоді, коли почалась вііна
між Туреччино]у ] Москво]у (в 1711 р.) і потім коли до-
говором між царем і турками (1711 р. 12 іульа) царь
одступивсь од запорозців і ]іх краііни. В 1712 р. запорозці
(кошови] Горді]енко) вже хотіли забирати од Польшчі на
им]а султана землі ] на Правобічні] Украііні, (Умань Бо-
гуслав і т. и.), од котрих теж одступивсь царь. (В. Ан-
тоновичі». Актьі о козаках'ь, II, 193 — 194; Судіенко, Матер.
для отеч. исторіи, II, 50, 52). В 1810 р., іак побачимо
далі, ] царь московськц] обертавсь до каміанських запо-
розців, зазива]учи ]іх вернутись під іого.

Таким робом вірші 1 — З пісні доволі вірно передаіуть
стан запорозців в 1709 — 1712 рр., — <шчо не знали при-
хилитись которому царьу, — та прихилились до Турчина».

Вірші 5 — 10 теж підходьать до справ запорозських

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 22 —

власне в к. 1709 і у 1710 рр., — окрім спомина про Дні-
стер в 6-му віршу.

Бантиш Каменськиі, вказу^учи на «Малороссійскія Діла
Коллежскаго Архива> в Москві (1709, ^(і 34, і 1710
Лі 12) говорить, шчо коли частина запорозців з кошовим
Горді^енком була коло Карла ХП під Бендерами, а друга
закладала Січ при устьу р. Каменки в Дніпро, — «Обла-
датель Россізскіз» обертавсь до запорозців, (певно, каменсь-
ких), шчоб повернути зіх до себе, обіцьазучи ^іх простити
(певно, вернути старовину), коли вони виберуть другого
кошового, замісць Горді^енка. (Б. Кам. Истор. Малой Рос-
сіи, ПІ, 134). З грамоти Карла ХП, писано^і з під Бен-
дер 10 маіу 1710 р. до кошового отамана (Каменськозі
Січі) Такима Богуша видно, шчо каменські січовики, за-
місць того, шчоб послухатись царьа, обернулись до шведсь-
кого корольа, пита^учи зого, — зак писав король, — «як^
о здоровью нашемг, такг и о намореній зачатой войни
теперешней з Москалями >. — <Сіе то намг, писав король,
особливо поправилось, что не только о персоні Нашей
Королевской сердечо оскорбленн, но такг-же и до скорій-
шей над'ь Нашими» и вашгшз непріятелембу Москалемб,
слідующему отмщенію охочими отзьіваетесь*. (Источн.
Малор. Истор. собранние Д. Н. Бантьші. Каменскимх. П,.
241, — в <Чтен. вгь Моск. Общ. Ист. и Древн. Рос. при
Моск. Универс. 1859. І).

Певно, Богуш і був тод кошови^, до котрого по словам
пісні, <царь пише листи >. і) Та переписка доси, скілько
нам відомо, не напечатана, — але шчо запорозці могли власне,
коли не написати, то говорити проміж себе ті слова^
котрі ]ш вклада^уть 7 — 8 вірші пісні, видно з того, шча
за царьа Петра проміж козаками укра^інськими державсь
страх, шчо царь поверне ^іx в салдати. Вже перед ізмі-
нозу Мазепи ходила по Укра]іні чутка, шчо царь хоче так
зробити ї шчо навіть він поскуб раз гетьмана за вуси і
крикнув: <к^ть, пора уже мні за вась приняться^о, коли
гетьман говорив проти того (Бант. Кам. Истор. Малой
Россіи. ПІ. 53). Намови Меньшчикова з похвалка ^ого бути
колись гетьманом на Укразіні (Листи Орлика до Степана

^) Богуш і опісльа посилав прелестні листи проти царьа на Укра-
вшу. Скальк. Ист. Нов. Січи, II, 41.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

™ 23 —

Таворського. Основа, 1762. Окт., Соловьев'ь. ХУ. 294, 289)
піддержували такі чутки ^ страхи. Коли в 1705 р. Мазепа
сто^ав з козаками на Волині^ то полк. Черниш, бувши^
під Гродном, прислав зому навіть указ царськи], по кот-
рому мов би то треба було вислати дца козацькі полки в
Прусізу на муштру, шчоб з них поробити драгунів. (Лист
Орлика до Степ. їаворського, Соловьев'ь ХУ, 291). Пе-
рейшовши вже до Шведа, Мазепа писав украіінцьам, шчо
«враждебная намть издавна московская потенція.... хотятть....
имя войска Запорожскаго огладити, а козакокь вг дракго-
нію и солдата повернути, народт» зась Малороссійскіи віч-
не себі поработати*. (Байт. Кам., Источники, П, 173 —
174). На городові] Украііні були льуде, котрі ждали дльа
запорозців шче гіршого, коли вони прихильатьсьау — або,
Зак співаіетьсьа в дальших одмінах, уклоньатьсьа Московсь-
кому царьу : так в 1714 р. був донос на полтавського
полковника Черниша, шчо він послав сказати К. Гордііен-
ку: «не кланьаітесь цареві: шче московські шибениці не
наповнились, а коли поклонитесь, то, певно, наповньатьсьа
вами» (Соловьев'ь, ХУІ, 376). ^)

Слова віршів 3—4: шчо «за Турчином добре жити, тільки
їідно не призатно, шчо на сво^у віру бити> ^) теж зовсім
підходьать до станув думок запорозських в 1709 — 1711р.
Запорозці тоді набігали з Орликом і татарами на Украііну,
в котрі] стоїало московське військо і мусили і сами бити
на своііх і терпіти, іак ііх били ] полонили татаре.
В 1711 р. Орлик з запорозцьами і татарами підступив аж
під Білу Церкву ; Богуслав і Корсунь сами іому отдались;
та татари, покинувши козаків і пограбувавши льуде^, оді]-
шли на низ до Дніпра. Тоді ж ходили запорозці з ханом
в слободи під Немиров. (Н. Білозерск., Южнорусск. ЛЬтоп.

*) Слово приосилитисьа вільнішче з старішче; порівн. в «Кратк.
описаніе Малой Россіи» під 1650 р.: «Тогож-ь року Хмельницкій
началх соглашатись сь россійским'ь государемі», царвмі» ...и великій
государ-ь рад-ь бьілг козакам-ь, что приклонится кт. московскому
государству хотят-ь сь так-ь многонародною землею.» (Кр. описан.
при 2-м вид. Самовидца, 227).

^ В других одмівах (далі) і в тих, котрі увійшли в пісні 1775 р.:
«Шчо на брата треба бити». (Запис. Хв. Рильски^, в Маковишчах,
киз'івськ. пов.), або: «шчо за невіру служити». Костом. (Исторія Ко-
зічества в-ь памятн. южнорусск. народнаго пісеннаго творчества.
Русск. Мьісль. 1880. Авг. 29).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 24 —

І, 91. Краткое описаніе Малой Роосіи, в 2-му вид. Літоп.
Самовидца, 301 — 302, Антонов. Актьі о Козаках'ь, II, 187).
Запорозці потім згадували Ордику ті поход під Білу Цер-
ков і слободи зак гірке ^ стидке дльа них діло (див. далі
при сЛЗ ІХ-му). ^

Слова 6-го вірша: «отдам земльу.... по Дністер грьани-
цьу >, — котрі бачимо також і в дальших одмінах, — налетіли
на пісньу з часів війська Чорноморського 1783 — 1791 р.,
коки тому війську дані були землі між Богом, Чорним мо-
рем і Дністром (Скальк., Ист. Н. С, III, 225) і коли ту-
ди з московського боку переманьували тих запорозців,
шчо втекли в 1775 р. до Турка на Дуна]. Слово: «по
преоюньому>'у — в прикладі до Дністра-грьаниці, — не вір-
не: ніколи стара грьаницьа запорозська не доходила до
Дністра, а ішла по Богу од р. Кодинки до р. Ташлика і
звідти повертала поз Тьасьмин до Дніпра (див. виписку з
вічного миру між ІІольшчеіу і Москво] у в 1686 р. у Бант.
Кам. Источники, І, 296 — 297; грьаницьу з Туреччино^у,
признану в 1705 р., див. у Замисловск., Учебн. Атлась
Русск. Исторіи, йзд. 2-е, 18). Слово: по прежньому могло
належать тільки до Дніпра ] мусило увійти в пісньу післьа
1709 р., а не післьа 1775 р.

На кого вказуіе иміа: Павльука^ в віршу 13-му, не
вгадаіемо. Таковлев, котри^ був з Москвоіу в Січі в 1709 р.
звавсь Петром. (Б. Кам., Источн. II, 226).

2.

1. О], ішли наші славні запорозці по над Богом рікозу,
О], широкому та глибокому, та по під лиманами.
О], вже наші славні запорозці у великому жальу:
Та не знали та поклопитьсьа та которому царьу.

5. О], уклонилисьа тому турецькому, а шчо під ^ім добре

жити;
Тілько за одно непридатно, шчо на свого брата бати.

О], пише Москаль листи до кошового: «о], ідіть до

нас жити,
Шчо оддам земльу да по прежньому, по Дністер грьі-

нииьу:»

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

— 25 —

— О], брешеш, брешеш, превражи] Москальу; се ж

ти хочеш обманити;
10, 0], зак підемо в тво^у земльу, (то) будеш лоби голити.

— «О], не бі.ітесьа, славні запорозці, та цього нічого,
Шче ж ^а в сво^ому білому царстві та не зрадив

нікого.» —

О]*, уже ж то славні запорозці та ^ не веселі стали
О], обльагли ііх, обльагли москалі всіма сторонами.
15. [ — Уклонились тому Москалеві, а шче ми іого не знали.
Кругом церкви, церкви січово^і та і калавуром стали,
О], свьашченику, отцьу Владимиру служити не дали.]
Вражі пани, руські генерали — ^еретичі сини,
Краз весели], степ широкий та ^ занапастили.»

20. Тече річка не величка, та підмиване кручі.
Заплакали запорзці, та в Туреччину ідучи.

О], летіла бомба з московського польа та посеред

Січі впала;
О], хоч пропало славне Запорожьжьа, та і не пропа-
ла слава!

(З збірки д. їв. Новицького).

Цьа пісньа так подібна до повишчоіі, шчо все, сказане
про ту, прикладаіетьсьа і до иеіі. Тільки в цьу пісньу
вставлено вірші, котрі іавно говорьать про атаку ваньньа
Новозі Січі в 1775 р. (Вірші 15 — 16. Отець Владимир —
архимандрит Владимир Сокальськи^, свьашченник січовоіі
Покрови; див. Скальковск. Истор. Н. С^чи, III, 191). Не
важко замітить, шчо ці вірші причепа до пісні.

Початок і кінець, котрі в ці] пісні неподібні до повишчозі,
шче більше впевньаіуть, шчо вона належить до часів ру-
біни Старощі Січі, а не атакуваньньа Ново^і:

О], ішли наші славні запорозці та по над Богом рікоіу, —
О], широкому та глибокому та по над лиманами,

ці слова зовсім не підходьать до 1775 р., коли запорозці
втекли в Туреччину не суходолом, а човнами, і не Богом,
а просто Дніпром. Замісць того ці слова зовсім підходьать
до 1709 р., коли, післьа Полтавського боіу, запорозці з
шведами переправились через Дніпро під Переволочно]у,
прибігли степом до Богу, шчоб ітти під Очаков, — власне

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 26 —

над лиманами, а звідти впхать над лиманами в Бендери
на Дністрі. Власне через Бог була козакам з шведами
трудна переправа, — коли вспіла догнати ііх московська
конницьа. (Герье, ПослЬдній Варярь, Древн. и Нов. Россія,
1876, VI, 114). Може на це і нагадузуть слова віршів 13 — 14.
Так само ^ у кінці (вірш 22) слова:

<0]у летить бомба з московського польа та посеред Січі впала >

не підходьать до справ 1775 р., коли нізаких бомб в Січ
москалі не кидали, а підходьать власне до того, шчо було
в 1709 р. ч

Дуже цікаві вірші 18 — 19:

Вражі пани, руські генерали, — зеретичі сини,
Краі весели^, степ широкий та і занапастили.

В XVIII ст. вже ] на Украііні, слідом за Москвозу
почали звати руським — московське, в одміну од свого;
напр. в Кратком Описані]і М. Р. «Вг томг 1729 году,
для переводу на русскій язьікт» праві» малороссійскахб,...
опреділеин к% тому угодньїе персоньї» (Кр. Опис, при
2-му вид. Самовидцьа, 314). А перше рускгй значило пе-
реважно украрнськиіі папр. в Бакулабовські^ хроніці 1563
— 1608 рр.: <Яко жг по томть веселью москва вся... гроз-
но вдарили на палаці» самого царя Ивановича (Дмитра)
и на весь почетт» его, такт» литву, русь и поляки.» Тільки
тут-же церкви в Москві звутьсьа <рустшиу (Куліпгь.
Матер. для Истор. Возсоедин. Руси, І, 85). В Москві ж
руським звали сво^е, а украіінське звали малороссі]ським,
або ^ укра]інським, (а письмо — білоруським), — напр. в
актах про самозванцьа Ахі^у з 1626 р. читаїемо, шчо царь
велів своіім дозірцьам одписати: «каким'ь язьїкомі» Алек-
сандрт» Ахия ст» ними говорила: польским'ь ли, или по
рускщ или по украинскщ какі» говорятть вг Литві и на
Украйні ?> — а на це дозорці одповідали; «Ал. Ахия
сь нами холопи твоими говорил'ь по польски, а иния какь
бьі по сербски, а иньїя немногия слова и по руски впрямь^
а не такі» какг говорять на Украйно, и не такь какь
говориті. киевской ПОПІ, билині». > (Куліпгь, Матерьяли
для истор. возсоед. Руси, І, 272).

Ми побачимо далі, — в пісньах Лі VПI цього розділу,
а шче далі в пісньах про атакуваньпьа Ново^і Січі, зак

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 27 —

ці вірши (18 — 19) перевертались кілька разів, — ]в.к докір: «за-
напастили кра^ ! > повертавсь потім і на самих запорозців^
— потім на царицьу, на р^і панів-генералів, — потім, коли
завелись було Чорноморці, покірні цариці, — вщать на за-
порозців, — не покірних, шчо втекли до Турка ^).

^) Ось з'ак переміньались ті слова з годом в різних пісньах про
січові справи:

1. А вже наші славні запорозці та жальу наробили,
Шчо степ добриз*, краі весели^ та Москальу вручили.

(Запорозці в 1709—1710 рр.)
(Запис, в с. Селезнівці, Олександр, пов. катеринославськ. губ.)

2. Скурві сини, запорозці, не гаразд вчинили,
Шчо степ добри], кра^ весели^ да занапастили.

(Гетьманці в 1720-ті р.).
8. 0^, царице, мати наша, шчо ти наробила,

Шчо кра] добриз, краз* веселид та з занапастила 1

(Запорозці в 1775 р.).
(Од Савгусьа, полт. губ.; подібне Основа, 1862, Окт. отд. УП, 1).

4. Ти царице, ворог льути^, — шчо великий напуст напустила,
Та шчо все військо запорозське та з занапастила.

(Запорозці в 1775 р.).
(Зап. Мороз в с. Калиті, Остерськ. пов. Черн. губ.)

5. 0^, ви хлопці, запорозці, не гаразд зробили,
Шчо кра] тихи], степ весели^ та ^ занапастили.

(Украіінці післьа 1775 р.).
(З збірки д. їв. Новицького).

6. Дурні льуде — запорозці, а шчо земльу пустили,
0|, кра] добри] і веселиз та ^ занапастили. —

(Чорноморці в 1784—1791 рр.).
— «Не ми зого напастили, зесть в нас генерали,
Оі, степ добри], кра] весели^ та з подарували (дім)!...

(Непокірні запорозці тоді ж).
(Запис. Андр. Шевченко в Керелівці, звенигор. пов. кидівськ. губ.)

7. ^, крад добри], кра] веселид, — забісовані льуде:
Шчо не знали де поклонитись, а которому царьу,

Од, поклонились та московському, — ми ж дого не знали!

(Запорозці в 1775 р.).
(Запис. Хв. Рильски) в с. Маковишчах, кидівськ. пов.).
На решті дедакі новішчі (з XIX ст.) одміни пісьні про атакуваньньа
Січі заставльадуть саму царицьу на слова запорозців :
— «Ох, ти наша пані, світла судариньа,
Да будь же ти над нами ласкава» —
говорити*. 8. — «Ох, і рада б же да, да моді діточки,
0|], да ласкавод'у ходити,
За тими панами, за генералами
Од, да не можу далі жити.
Бо наші пани, наші генерали
Да д не гаразд спочинили :

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 28 —

Слова, котрі сточать тут мусьать бути назстаріпічі з му-
оьать нагадувати те, ]ак перше Таковлев з Ґалаґаном
зруінували Січ і спустошили зімовники коло не]і, а потім
в 1710 р. теж саме зроблено було гетьм. Скоропадським
з генералом Бутурлиним над Січьчьу Каменсько]у, а далі,
^ак післьа прутського договору 1711 р. царь зріксьа од
<їтарого країу запорозьського за Орельльу, то гетьманці по
указу царьа поруйнували городки Кам]аниі Затон, Самарь
і Кодак. (Записка Полуботка, в прилозі до Маркевича,
Дневн. Записки, І, 459. Черниг. Літопись під 1711 р.
у Н. Бі&лозерск. Южнор. Жітоп, І, 90).

Шче в 1731 р. гетьман Данило Апостол писав універ-
сал, в котрому, по указу з Государственно^і Коллегі^і
Іностранних Дід, велів полковникам і старшині не пускати
льудеі з Гетьманшчини до Кодака, — «котрій Запорожци,
за позволенемт, Хана Кримского, против'Ь Самари населя-
готть прихожими людьми», та гльадіти — «чтобть никто идгь
жителей сегобочньїхт, туда на житіє и на поселеніе ни
подг каким'ь видом-ь тайно не прокрались и не уходили,
и подтвердить о сем-ь письменними универсалами, что
ежели изт) таких'ь бі&т'лвцов% будугь пойманьї, ті будуть
казненьї смертію». (Судіенко. Матер. Отечеотв. Исторіи,
І, Универсальї. 134). Дивись шче уваги до Лі УП-го.

Московських начальників на Укра]іні вже давно нази-
вали генералами ; так шче гетьман Само^лович називав
Косагова, котри^ проводив лині] у валів і городків по пів-
денні^ грьаниці Слобідсько]! ^ Гетьмансько^і Украііни <ене-
ралх и воєвода Косаговх.» (Костомарові). Руина. Вістн.
Европьі. 1880, Сент. 31, прим. 2).

1. О], ішли наші славні запорозці та по над Богом ріко^у,
О], широкому та глибокому, та по над лиманами.
О], шчо наші славні запорозці та з у великому жальу,
Шчо не знали уклонитьсьа, а которому царьу.

5. О], і уклони.іись тому Турасові, а шчо під ним доб-
ре жити.

І всі степи добрі, і кра] весели],
0^, да на віки занапастили. —

(З збірки д. їв. Новицького).

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

' — 29 —

Тільки за одно тому не приватно, шчо на свого брата бити.
[0], уклонились тому Москалеві, а шчо ми ^ого не знали;
О], кругом церкви, церкви січово^і, О], да караули стали,
О], свьашченнику, отцьу Владимирьу а служити не дали.]

10. 0^, і пише, Москаль та ^ до кошового: — <а ідіте

до мене жити;
О], за дам земльу та по прежньому а по Дністер грьа-

ницьу. —

— О], і брешеш, ти вражи] Москальу, а ти хочеш

обманити,
0^, ^ак підем ми з у тво^у земльу, ти будеш лоби

голити. —

— «О], шчо ви хлопці, славні запорозці, а не бі^тесьа

нічого ;
15. О], шче ж, бачитьсьа, іа у своїім царстві а не зрадив

нікого. —

— «О], шчо ваші пани, їаритичі сини а не гаразд зробили,
О], шчо степ добриі, а шче кра] весели^ та] занапастили.»

0], і течрть річка та бистренька^а, та попідмивала

кручі,
О], заплакали славні запорозці а із Січі ]дучи.

20. О], і летить боньба та з од Москальа, та посеред

Січі впала,
О], хоть пропало славне Запорожьжьа, так не пропа-
ла слава!

(Запис, в с. Сергуевці, гадьацького пов., полтавськ. губ. од к.
Шелеста С. Метлинським; з паперів Д. Носа.)

1. О], ішли наші славні запорозці

Та по над Богом-рікоіу,

О], широкозу та глибокозу,

Гє], та по над лиманами.
5. О], уже ж наші славні запорозці

Та з не веселі стали:

Оз, обльагли зіх, обльагли москалі

Та всіма сторонами.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— зо —

[О], кругом церкви, церкви СІЧОВО]!

10. О], караули стали,

О], свьапгаеннику, отцьу Владимеру

А служити не дали.]

О], летить бомба з московського польа,

Та посеред Січі впала;
15. О], хоть пропали славні запорозці,

Та не пропала зіх слава.

(Записки о Южной Руси. Кулиша, П, 256).

5.

1. Пішли наші славні запорозці

По над Буг-ріко^у,

Широкими та низами,

По над лиманами.
5. Тепер наші запорозці

У великому жальу:

ПІчо не знали кому підклонитьсьа, —

А ше которому царьу.

Вони підклонились тому Дурасеві; і)
10. Шо під ним добре жити;

За все добре, — одно не призатно,

Шо на свого брата бити.

[Та сточать же нові церкви^ —

Свічи восковиіі,
15. А калонтирі(?) ^ак стали,

Свьашченнику — отцьу Ладимиру —

Служити не дали.]

О], летіла бомба та все по над морем (!) —

Посеред Січі впала;
20. Хоч пропали наші запорозці, —

Так не пропала слава.

(Зал. в Мурахві, богод. пов. от діда, Манджура в 1874 р.)

*) Замісць: Турасові.

0\д\ї\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 31 —

ЗРАБОВАШ ЗАПОРОЗЦІ І КОШОВШ ГОРДЦЕНКО
(1709—1730)

1. Наорали, о], да насі]али, та нікому жати:

Пішли наші славні запорозці та в Молдаву ^) лежати...

— «Гє]. запорозці, ви, славні молодці, та де ваші коні?> —

— Наші коні в царьа *) на припоні, запорозці в неволі. —
5. — <Гез, запорозці, ви, славні молодці, та де ваші руш-
ниці ? > —

— Напгі рушниці, в царьа на столиці, запорозці в тем-

ниці. —

— «Ге^, запорозці, ви, славні молодці, та де ваші жу-

пани? » —

— Наші жупани поносили пани, запорозці пропали.

— Гє], ти, Катерино, ти царице наша, та шчо ж ти

починила,
10. Шчо ти свозіх славних запорозців на поталу пустила?

— «Почім же ти та Мозиру знаіеш, а шчо жовти]і

піски?» —

— Туди ішли з сірими волами, а назад ^пришли пішки. —

— «Почім же ти та Бобру]ску знаіеш, а шчо різанизі

ФОСИ? > —

— Туди ішли в червоних чоботьах, а назад пришли босі. —

(Зап. Оп. Маркович в каневськ. пов., ки^івськ. губ.)

Очевидно, шчо перші 8 віршів говорьать про запорозців
за царьа (Петра) в часи пробуваньньа ^іх під Бендерами,
(в тодішні] Молдаві), -*- а шчо вірші 9 — 10 приробились
післьа другові рузіни Січі в 1775 р. Вірші ж 11—14 спо-

*) Могло бути з «в Полтаву»; слово: лежати підходить до осади.
^ Б рукопису замісць цього написано : в — ; ^асно, шчо Маркевич
бо^авсь написати: царьа.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 32 —

минаіуть про службу погонців, чи грабарів у кріпостьах
Мозирі ] Бобрузску, може теж за Катерину П, а може ^
пізнішче.

1. — <0з, де ж ваші, славні запорозці,
Золоті пістолі? —

— Наші пістолі в царьа на престолі,
А ми з у неволі! —

5. — «Оі, де ж ваші, славні запорозці
Золоті рушниці?» —

— Наші рушниці в царьа у столиці,
А ми з у темниці ! —

— «Оі, де ж ваше, славні запорозці,
10. Хоробре лицарство ?> —

— Наше лицарство пропало дльа царства

— «О], де ж ваша, славні запорозці
Та вольназа вольа? —

— Нашаіа вольа по тім боці морьа

15. Така наша дольа? —

(Запис, в Млинах, ахтирського повіту, харьковськ. губ. і в ко-
бвльацькому пов. полтавськ. губ. Шиманов (?).

3.

1. — <0з, ви, козаченьки, о], ви молоденькі,
А де ваші списи? > —

— Наші списи в батьушки в зависі.
Ми сами у лісі. —

5. — <0з, ви козаченьки, о], ви, молоденькі,
О], де ваші коні?> —

— Наші коні в батьушки в припоні,
Ми сами в неволі. —

(Чубинськи], Труди зтногр. зкспед. і проч т. V. 967)

1. О], полети, галко, о], полети, чорна,
Да на Січ рибу зісти;

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

г

— 33 —

О], принеси, галко, о^, принеси, чорна.
Від кошового вісти.
5. 0^, да уже ж гальці, о^, да уже ж чорю^,
Да на Січ не літати,

О], да уже ж гальці, о], да уже ж чорні],
Вісте] не слихати.

— <Геі, ви, запорозці, ге], ви, молодилі,
10. Де ж ваші жупани? > —

— О], наші жупани, поносили пани,
Сами ми пропали ! —

— *Гв], ви, запорозці, ге] ви, молоди]і,
О], та де ж ваші списи ?> —

15. — Ох, і наші списи у пана у стрісі,
Сами ми у лісі.

— «Гє], ви, запорозці, гв], ви молодилі,
Та де ж ваші рушниці ? —

— О], наші рушниці в пана у світлиці,
20. Сами ми в темниці!

— О], полети, галко, о], полети, чорна,
Да ] на Січ риби ]істи;

О], принеси, галко, о], принеси, чорна.
Від кошового вісти.
25. О], да уже ж гальці, о], да уже ж чорні],
Да на Січ не літати,

О], да уже ж гальці, о], да уже ж чорні].
Вісте] не слихати.

(М. Лисенка. Збірник укра]інських пісень, ПІ, № 1. Од кого ]* де
записано, — не показано).

5.

1. О], полети, полети, да чорна]а галко, да на Дін і)

риби ]істи,
О], принеси, принеси, да чорна]а галко, од кошового

вісти.
— «Да вже ж мені не літати на Дін риби ]істи
Да вжеж мені не носити од кошового вісти !> —

^) В одміні в на Дніпр; так і мусить бути.

з

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 34 —

5. «О], ви, запорозці, о], ви, молодилі!

Повдавались один в одного, ^ак братьтьа рідніші.

О], ви, запорозці, о], ви, молодилі, — де ж ваші коні?»

— Наші коні в пана на пригоні, сами ж ми в неволі! —

— «Оз, ви, запорозці, О], ви, молодилі, — де ж ваші

узди? > —
10. — Наші узди в коне^ на занузді, сами ж ми у нужді! —

— <0], ви, запорозці, о], ви, молодизі, — де ж ваші

списи ?> —

— Наші списи у пана у стрісі, сами ж ми у лісі! —

— <0], ви, запорозці, о], ви, молодилі, — де ж ваші

ручниці? > —

— Наші ручниці у пана в світлиці, сами ж ми в

темниці ! —
15. — <0з, ви, запорозці, о^, ви, молодилі, де ж ваші жу-
пани? > —

— Наші жупани поносили пани, сами ж ми пропали! —

О], полети, полети, да чорна^а галко, да на Дій ри-
би зісти,
О], принеси, принеси, да чорна]а галко, од кошового вісти.

— <Да вже мені не літати на Дін риби ]істи;
20. Да вже ж мені не носити од кошового вісти!

(Максимович, Украиеск. Народи. Шсни, 1834 г., 128 — 129. Пере-
печатана в Киріевскаго-Безсонова, IX, 374 — 377)

Максимович каже, шчо чув цьу пісньу на Супоіу з на
Сулі (в Полтавшчині).

Перепечатуіучи цьу пісньу в статьті «Об'ьясненіе н§-
которьось украинскихть пісень* (Русская Бесіда, 1857,
кн. І, 49 — 64), Максимович додав против повишчого опис-
ка між 14 і 15 віршами:

О], ви запорозці, о^, ви молодці, — де ж ваші луки?
— Наші луки побрали га]дуки, сами ж ми в розлукі!

(Собран. Сочин. І, 608—609).

6.

1. Ої, полети, полети, да чорна^а галко,
Да на Дніпр рибу іісти;
Да принеси, принеси, да чорназа галко.
От кошового вісти.

0іді1І2есІ

ьуСоодІе І

— 35 —

5. — Да вже ж міні не літати,
Куди за літала, і)
Да вже ж міні не носити
От кошового вісти! —

— «О], ви, запорозці, о], ви, молодилі,
10. Де ваші рушниці?» —

— Наші рушниці в панів у світлиці,
А ми сами у темниці! —

— «О], ви, запорозці, оі, ви молоділі.
Де ваші коні?» —

15. — Наші коні в панів на приколі,
А ми сами в неволі.

(З старого листка в папсрахі Максимовича)

Цьа пісньа, очевидно, говорить про руїіну Січі за ца-
рьа Петра. В 1 — 2 і спомина]етьсьа царь, котри] в З
зветьсьа батьушка (ігопісе!), в 3—4 вже пан, а в 6
пани, А ]есть ^ак раз подібна^ записана в Саратовшчині,
московська пісньа, ]авно перероблена з укра^інсько^і ^ по-
вернута на сміх над запорозцьами, в котрі] ]авно спомина]еть-
сьа поход запорозців під Полтаву в 1709 р. Ось вона:

1. Похвалялись славньї запорожцьі
Платав город взяти

3-ххе!
Поутру опи рано вставали,
5. Добрихть коней своихть сідлали;

3-ххе!
А К'ь вечору славньї запорожцьі
Всі вх полоне попали;

3-ххе!
10. — Славньї, славньї вьі запорожцьі, —
А гді ваши МІТКИ ружья?

3-ххе !

— <Наши ружья заряжвньі(!)
А мьі вх острог'ь посаженьї.»

15. Зххе!

^) Перше мусило бути: €да вже ж мені ие літати на Дніпр риби
^істи»; тут переробилось на лад звісних слов в других пісньах (ді-
воцьких): <да вже ж мені не ходити, куди да ходила» і т. д.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 36 —

— Славньї; славньї ви. запорожці;
А гді ваши добриє кони?

9-ххе!

— Наши кони на пригоні,
20. А мьі козаченьки во неволі. >

9-ххе І

— Славньїу славньї вьі запорожцьі,
А гді ваши острьія копья?

3-ххе!
25. — «Наши копья отобрали,
В'ь Дунай ріку побросали.й*

З-ххе!

(Русскія Нар. пісни, собранньїя вг Саратовской губ. А. Н. Мор-
довцевой и Н. И Костомаровьім'ь. Літои. Русск. Литер. и Древности.
изд. Тихонравовьшт», т. IV, 38—39).

Шсльа це^і пісні не може бути спору об тім, шчо вар. 1 — 6
повишчозі пісні говорьать про рубіну Січі 1709 р. Коли
в них згаду^етьсьа про заграбоване в запорозців добро,
то це зак раз зходитьсьа з тим, шчо росказузе за самим
Ігнатом Ґалаґаном Рігельмап:

«Галаган'ь... людей, сколько в'ь ней (в Січі) застать бьіло
можно, всіх'ь побилт», начальникові, яко главньїх'ь измінни-
ковх, казнилгь, артиллерію их'ь, коей состояло разнькть
пушекь до 100, всі также снаряди, оружіе, а паче их'ь
козачьи знаки, как'ь-то: знамена, бунчукт>, булава, перна-
чи, литаврьі и прочее все взялт», город'ь разорилт» и ви-
жегь» і т. д.

В вар. З — 6 згадуіетьсьа кошовщ, котри] сидить далеко в
Січі, на Дніпрі, ^ од котрого льуде просьать галку при-
нести вісти. Максимович, ^) а за ним д. Скальковськи] і
д. Лисенко бачуть в цьому кошовому Калнишевського,
при котрому була зруйнована Нова Січ, в 1775 р. ^ кот-
рого вивезено в північну Московшчину ^ посаджено в Со-
ловецьки^ манастир ^). Придивившись добре до пісні, а

') Народи. Укр. Шсни. 1834, 128, а подрібно в статьтьі «Обх-
ясненів иікоторьіх'ь украинскихі) пісев'ь» (Русск. Бесіда 1857, І,
49 — 64; перепечат. вг Собраніи Сочиненій, т. І.

^) Максимов. Собраиіе сочиненій, т. І, 612, по Зарульскому, Опи-
санів о Малой Россіи, в'ь Чтеніях'ь Моск. Общ. Истор. и Древн.,
1848, 24. — П. Бфименка, Кальньшіевскій, посл. кошевой Зап. Січн.
Р. Отар. 1875, № 11. Ід. Ссьільньїе малороссіяне ві Арх. губ. 1708
—1802. Кіевск. Стар. 1882, № 9.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 37 - .

надто в усіх ]ф одмінах, можна вневнитись, шчо пісньа
цьа ні]ак не підходить до Каднишевського. В З Л8 ко-
шови] сидить у Січі, а 5 .ЛЗ на Дніпрі, — а зовсім не на
вигнаньпьу в Московшчині. Тільки в Лі А кошови] сидить
наДону,— таце^авна помилка замисць Дніпра, тим більше,
шчо не тілько С.чі, а і кошового на вигнаньньу ніколи
на Дону не було. В пісні іавно говоритьсьа про кошового
в Січі, па Дніпрі, — тілько далеко, куди льудім важко
дістатись. Це ] іесть Січ в Олешках, — до чого підходить
і те, шчо запорозці кажуть, шчо вони <в лісі>. (Лі З,
в. 15, Лі 4, в. 12). А кошови], значить, ви^де Костьантин
Горді]енко, — або Гординськи]. чи Городецьки] (з Волинсь-
коіі шльахти) або Гордііевич (зак він названи] на могиль-
ному камньу, шчо бачив д. Скальковськи^). В Черниговсь-
кі] літописі він прозвани] Кротом, (Южнор. Літописи, изд.
Бі&лозерск. І, 90). Це, певно, було зого прозвишче товариське.
Все, шчо ми зна^вмо про січовиків післьа рубіни 1709 р. ]
про кошового Горді]енка, ]ак раз підходить до це^і пісні.
В примітці до І пісні було вже сказано, шчо післьа рубіни
Старощі Січі царь Петро звелів стерегти, шчоб запорозці
де не поновили Січі на старих місцьах. 26 ма^а 1709 р.
царь заборонив пускати запорозців в підданні іому землі,
окрім тих, котрі по одному ] безоружні приїдуть повинив-
шись і згодьатьсьа жити в Гетьманшчині, ]ак сельане;
инших же, коли пі]мазутьсьа, казпити. 17 Іульа гетьман
Скоропадськи] в Решетиловці передложив цареві «проситель-
ні пункта>, в котрих між инчим писав і про січову округу:
«Любо то Запорожци проклятьіе, через-ь явную свою измі-
ну и противность утратили Січь, однак^ понеже весь Ма-
лороссійскій народі» оттоль рьібами и солью питался и на
всякомть звіру иміл^ добичь, абьі и теперь, по ускромле-
нію поменених'ь проклятьіхь запорозцовг, милостивимх
Вашого Царскаго Величе ства указомх вольньїй туда сь
Украйни бБіль путь для помянутой добьічи и яко отх
господина воеводьі Камянозатонскаго, такг и оть людей,
кгварнизону тому будучих^, таковимі» промьішленникам'ь
жадная не чинилася обида и препятствіе>. На це царь
(31 зульа в Кщіві) одповів: «Сіє позволеніе Малороссійско-
му народу, по милости Царскаго Величества, даотся и о
томь совершепное опреділеніе, какт» тому порядочньїмг
образом^ чинится, учинено будегь вскорі, а пока то со-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 38 —

стоится, ньіні того позволить не возможно, ибо опасно,
чтобьі под'ь такими предлогозкгь бунтовщики Запорожці»! вгь
тіхі. містах'ь паки не возгн^дились и собиранія бунтов-
скія не учинили. (РигельманТ), Ш, 90, 94).

Запорозці ж, закі зостались післьа рубіни Січі і полтавсь-
кого бо] у, оді]шли, іак ми бачили (див. уваги до Лі III)
на земльу, підданпу кримському хапу.

Післьа песчастливого походу в Молдавшчину в 1711 р.
царь Петро мусив зреісгись права на старі зеаїлі запорозські,
на південь од р. Самарі, по умові з турками на Пруті,
12 зульа 1711 р. і в Константинополі 2 апр. 1712 р.
Землі ті підступили під руку Туреччини з Кримом, (Скаль-
ковськи], П, 23) — та запорозці зоставались кошем'ь в
Олешках'ь, — а царі московські забороньали ] ]ім ііздити
на Україіну, з укра]інським і московським піддаиним ]ізди-
ти до Січі. Так, окрім згаданих вишче указів Петра І,
він шче в 1720 р. приказував коменданту в Полтаві ^
Переволочпі] гльадіти, шчоб «Малороссіяне на Запорожье
сь товарами и ни сь чіЬм'ь не іздили, а Крнмцьі Запо-
рожцевг сь собою не возили; Запорожцеві» ни для чего
не пропускать, кромі т^х'ь, которьіе будут'ь приходить
сь царю>. (Соловьевт.. Ист. Россіи, XVI, 384). Зараз по
смерти Петра, за Катерини І, дано указ Азовському губер-
натору: «§ 7 котрьіе будут'ь іздить вт. Крнм'ь, тімт» об'ь-
являть, чтобьі кь запорожцамт» отпюдь не заізжали, и о
томт» учинить заказт» кріпкій подт. жестоким'ь наказаніемх
и отнятіем'ь всего того, сь чімг кто туда дерзнеть пої-
хать; а из'ь Кримцевт», которьіе в'ь губериію его пріЬз-
жать будуть, дать знать, чтобьі онп при себ-Ь измінни-
ковт» Запорожцев'ь и козакові» не иміли. § 8. Козаковх
измЬнников'ь Запорожцеві, и прочихі. ни сь товарьі ни
для каких'ь ділг ві» губерній и никуда ві» Великороссійскіе
городьі, также и из'ь той губерній, и ни откуда чрезі» ту
губернію туда на Запорожье сь товари, пи за добьічею
и ни сь чїмг отнюдь не пропускать >. Навіть, коли в
Олешковські] Січі стало багато недовольних кримському, про-
текці]езу з вони хотіли гуртом вернутись під московського ца-
рьа, то і тоді (1 1 їуньа, 1728 р.) «Государственная Коллегія
Иностранньїх'ь Ділі»> писала: <па кріпко подтвердить
всімг пограничньїмі» Русским'ь и Украинским'ь начальни-
ками, чтобьі опи ТІХ1» запорожцеві», ежели они кь кото-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— 39 —

риє міста, хотя под'ь протекцію Е. И. В. придут'ь, а
многолюдствомі» и сь ружьем'Ьу таких'ь би не прияимали
и вт» граници Русскія не впускали ни подх какимі» ви-
дом'ь и никакой имх протекцій и защищенія нигді не да-
вать и отт> границ'ь отбивать их-ь оружіемт» ; а подх рукою
словесно кть ним-ь приказомт. отзиваться и обнадеживать
ихт секретно, что при способномт» времени приняти они
запорожци будут'ь>. Тих тільки, шчо по малу будуть при-
ЗІздити <з повинному толовому >, тих велено було, ]ак і за
Петра І, при^мати і осельати в середині Украііни. (Скаль-
ковскій, И. Н. С, 42—44).

Така відокромлениість Олешковськозі Січі од Украііни
поіасньа слова пісні, шчо з ча^ка вже не літа на Січ (на
Дніпр) риби ^істи. А тим часом на Укразіні не забували
січовиків і ііх льубимого кошового, Горді^енка, — і чим
тьажче ставало укразінцьам під царськозу рукоіу, тим біль-
ше звертались думки зіх до того кошового, котрого дуже
поважали в Січі шче ^ у Старі], ^ак потім в Олешковські].
В Старі] Січі іого маіже раз у раз вибирали кошовим од
1702 р., коли він зараз же потребував, шчоб царь не бу-
дував города коло Кам^аного Затона: «Об]авльаземо Ва-
шему Царському Величеству всі ми одноголосно, писав
Горді^енко, шчо зовсім не хочемо мати того города на
Дніпрі і каміньу брати на іого будішсьу не дозволимо.
Шче і города не збудували, а ми вже терпимо шкоду ^
неправди в вольностьах наших; чого наперед того ні од
кого, по данним нам монархами грамотам не виділи, те-
пер же дізнались напустного утісненьньа товариству на-
шому, котре ходить дльа своііх здобич і промислів. Ми
на бо] проти бусурман по Вашому царському указу зти
завсегда готові, а города ставити не позвольа]емо>. (Косто-
маров^і» Мазепа. Русская Мисль, 1882, Ш, 123). Так
держав себе Гордііенко завше перед царем, — і, звісно,
шче вільнішче перед гетьманом Мазепоіу, котрого вкупі
не льубили прості льуде в Гетьманшчині, Іак і запорозці.
<Не такі страшні запорозці і татари, — писав Мазепа в
1702 р. в Москву, страшнішчиі нам малороссіїськи] поспо-
літи] народ: увесь він своіевільним духоаі диха а пол-
тавський полковник пише мені, шчо всі ]ого полчапе по-
чнуть помагать запорозцьам в ^іх злому замірі», — а далі:
<і козаки і посельане всі злі на мене, всі кричьать в одно:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 40 —

пропадать нам до кінцьа і згубльать нас москалі! У всіх
одна думка: тікати за Дніпр (в Січ) і може статись не-
сподіване лихо. Трохи з годом Мазепа писав у Москву:
«все лихо од цього пса Горді]енка. Він підбивав запороз-
ців, шчоб не присьагали (хаі знесуть городки, — московські
на Дніпрі з на Самарі, — тоді ^ присьагнемо цареві, — ка-
зали запорозці); поки цього нрокльатого пса не зничтожать,
доти не можна сподіватись од запорозців покірства*. (Ко-
стомаровх, тамож, 125 — 131).

Вже в увагах до Дї І було сказано, їак царь Петро
велів не жаліти гроше], аби скинути Горді^енка з місцьа ко-
шового. Трохи з годом царь уже писав: «Запорожцьі а паче
дьявол'ь кошовой уже явньїй ворх». В увагах до Лї Ш-го
ми бачили, шчо вже післьа того, ]ак запорозці були під
Полтавозу і утекли з шведським королем під Бендери,
царь згожувавсь приньати ]іх до себе, тільки шчоб вони
зкинули Гордіз'енка, та запорозці того не зхотіли. (Бантьіш'ь
Каменскій, Истор. Мал. -Россіи, III, 134).

Післьа смерти Мазепи, коли під Бендерами бувші ко-
заки, втеклі гетьманці і запорозці, вибрали гетьманом Пи-
липа Орлика, то Горді]еико зложив з ним і з корол:ем
шведським умови, котрі, звісно, трудно було тоді зробити
дійсними і упорьадкувати по ним Укра^іну, але по думкам
дуже користні дльа Січі ^ дльа всього народу украіінського.
Так, по цим умовам па правім боці Дніпра козацтво мусило
бути в старих грьаницьах Б. Хмельницького, по Случ; з
боку Гетьманшчини запорозьські землі положено було вер-
нути по старому ж з городками по Дніпру і по Ворсклі
(Переволочна, Кереберда, Трахтемиров); гетьманське са-
модержавство мусило бути впинене через генеральних со-
вітникгв, котрі мусили бути генеральна старшина, і) пол-
ковники ] по одному виборному з полку; — гетьман му-
сив з цими совітниками <о всьаких ділах публичних ра-
дитисьа>. Окрім того мусила три рази на рік збиратись
генеральна рада з полковників і полково^і старшини з сот-
ників, з генеральних совітників і з послів з Запорожьжьа;
гетьман не мусив самовольно без суду нікого карати, не
мусив сам забирати ні роздавати землі, ні грошв] ; також і

*) Гетьман, генеральни] обозни^, ген. судья, ген. підскарбу, ген.
вускови^ писарь, ген. вуск. хорунжид, ген. вуск. бунчужни].

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

^

— 41 —

полковники в полках. По цим же умовам, простому (поспо-
литому) народу мусила бути велика вільга: ревізуа за-
хоплених старшинозу ма]етків і скасуваньньа наложених
на посполитих льуде] тьагарів і послушенства, заборона
старигані і візську брати в льуде] підводи не на військові
справи^ скасуваньньа станці^і (постолів) компанійських і сер-
дьуцьких полків, скасуваньньа оренд і індуктів (откупів)
Іармаркових податків і т. и. (Бантьшгь Каменск. Источн.,
П, 242 — 254. Теж у Маркевича, Истор. Мал. Россіи,
IV, 315 — 338). В цих умовах зведено було до купи все,
про шчо говорили запорозці в сво^іх старих грамотах і
чого бажала з чернь укразінська. Через те чернь цьа, хоча
І страхалась Орлика через зого прщательство з нельубим
Мазепозу, а потім з ^іужинцьами: шведами, а надто з та-
тарами, та все таки прихильалась до Гордізенка ] запорозців.

Царськи] міністер кн. Гр. Долгоруки^, бувши] коло геть-
мана Скоропадського, писав цареві про Гордііенка: «Борт»
кошевой ядт. свой злой еще продолжаегь : па другую сто-
ронк за Дніпрі, непрестанно прелестно пишегь, дабьі по-
бивали . свою старшину, а сами бт» до иего за Діі^ирг пе-
реходили, что уже такая каналія за Дніпром купами- со-
бирается и разбиваетх пасіки». (Соловьев-ь, XV. 365 —
366). Чигирипськи] сотник Невінчаниі шче рапішче вбив
посланного до нього од гетьмана Скоропадського ] пішов
до запорозців. (Соловьевть, XV. 363) В 1714 р. з лівого
боку, з Полтавського полку посилались льуде з при^азними
словами до кошового Горді] енка. Це було саме тоді, колИ;
Зак каже Соловков, по паперам кабинета Петра І, прости^
народ па Укразіпі був дуже недовольни^ порьадками на
Гетьмапшчині. (Солов. Ист. Р. XVI, 375—376).

В 1716 р. царь писав гетьману, шчоб полковники ди-
вились за козаками, котрі ходьать на степові річки за здо-
бичьчьу з стика^утьсьа з запорозцьами. Гетьман прочитав
полковникам царськи] лист, потребував, шчоб вони підпи-
сали -^ассекурацііу» (поруку), шчо будуть робити по царсь-
кі] волі, — та полковники не хотіли писати поруки, а ка-
зали, шчо вони не можуть вдержати козаків. На решті
три полковники підписались, а другі позіхали по домам,
обіцьазучи прислать ассекурацізу, підписану ними ] сотни-
ками. Царськи] дозорець за Гетьманшчинозу, Протасьїев,
писав, — шчо <хотя гетманх ихг и принуждалт», чтобх

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 42 —

прислали ассекурацію немедленно, однакі» они на его
принужденіе обращаюгь немного впиманія и, конечно^
у нихт» до того не исправится*. (Солов. Ист. Россіи,
XVI, 381).

Так потроху піддержувалась і па Гетьманшчині пам^ать
про кошового Горді] енка, шчо сидить далеко па Дніпрі, в
Січі. Умер то^ кошови^ 1730 р. і похованщ на кладовишчі
на місці Каменсько^і Січі. (Скальк. Ист. Н. Січи, II, 23).
Див. також' в дальшому Лі-і^і

Треба прибавить про Гордіз'енка, шчо він був чоловік
доволі вчени^, — бо говорив перед шведським королем
промову по латинському. (АсІІегМсІ. НізГоіге МіИиіге (іе
СЬагІез XII. і, III, 249 — 430) Доволі цікаво, шчо в ті
часи не тількі Запорожьжьа, а з киіівська академіка міс-
тила в собі на^гарьачших противників московського цар-
ства. В ТО] же час, ]ак виступила проти царьа Січ з
Горді^енком, царськи] канцлер Головкин писав киіевському
губернатору Дм. М. Голицину, шчоб вислав з Кііева
всіх студентів, родом з ІІольсько.іі стороньї і шчоб відпи-
сав: скільки зостанеться студентів з малороссііан (з ліво-
бічнозі Укразіни), скількі монахів з польаків (то б то з
правобічноіі Укразіни ] Білоіі Русі, котра належала до
Литви) і чи не ма в них законі ненависти. Голи-
цин відповідав, шчо «вислав усіх студентів родом з Поль-
ші і Литви, шчо студентів малоросі^ан осталось 161 ч.;
монахів у Братському ЗО ч., а з них малоросііан тільки
5 ч., а то всі з польськоіі сторони, хоч живуть з малку в
Ки^іві, — шчо довідатись певности в монахів трудно, бо
всі монахи, нас (москвинів) чуждаіутьсьа; в усьому Кизіеві
Іа знайшов тілько одного чоловіка, именно префекта Брат-
ського монастирьа (Прокоповича), котори] до нас прихіль-
низ>. (Соловьев'ь, Ист. Р., XV, 368) Гордііенко був з та-
ких вивчених укразінців, котрі не терпіли ні царськоіі
своіеволі, ни гетьмансько^і пихи ^ котрих бозались царські
урьадники. В кизіевськіз академі^і з потім не забували Сі-
чі (Див. прилогу II.) А в умовах, котрі зложив Гордіз'енко
з Орликом не була забута з наука: в 1-му пункті було
вмовлено, шчоб гетьман повинен був «старатися и крап-
ко застановлятися . . . чтобьі . . . в^ра православная ....
в^чне утверждена била и з'ь помноженіем'ь хвальї Божой,
церквей святьнсь, а зі» цвїьченьемд вб наукахь вглаволіо-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

- 43 —

Н№Хб сілновд Малороссійскпхб, і^еізтні^ялдіся (Б. Кам.^ Ис-
точники, П 245). ^)

В Дї І одміні 2 в-о]! віршу 10-му запорожці звуться
<лицарством>. Це звича^нв им]а — рицарство, або ри-
церство> в тодішньому письменстві про запорожців. (Див.
напр. ЛЬтоп. Самуила Величка Ш, 173 і др.) На Укра]-
іні і у Литві шче в XIV ст. (1359 р.) бажали, шчоб на-
віть німецькі рицарі перебрались у степи, шчоб боронити
Русь од татар, замісць того шчоб рузновати Литву, Польшчу
] Русь. (Антоновича, Оч. ист. В. Кн. Литовскаго до ^/^
XV ст., І, 105).

Три варіанта, котрі печатаїемо далі, по иашііі думці,
не шчо инше, зак таж пісньа, шчо ми оце зараз розібрали,
тільки вона іірилагоджена до Швачки і в вар. 8 з 9
прилагоджена не зовсім зручно. Ми печатаемо ці одміни,
взьавши слова про Швачку в знаки: [ ] Коли пропустити
ці слова, то ті одміни стануть рівнішчими ] заспішчими і
Зак раз подібними до тих, шчо сточать зараз вишче. Звіс-
но, треба змінити дезакі слова, котрі му сіли в цих одмі-
нах проскочити замісць старих. Ми поставили внизу сло-
ва, котрі, по нашіз думці, мусили стозати в старших одмінах.

7.

1. Оз, па козаченьків, 03, на запорозців та пригодонь-
ка стала:
Оз, у середу та з У обідніз час зіх Москва забрала.
[Крикнув Швачка та на осаулу: «із конез до
дому!

') По тому ж пункту положено було, «жебьі жадное иновіріе вг
Малую Россію, ни оть кого не бьіло впроважено. .. инов'і^рцам'ь
сожитія на Украйні^, а найбардзій злов^рію жидовскому не позво-
ляти» (тамож). Шчоб зрозуміти цьу вмову, треба пригадати не тілько
давні вуни укразіиські з Польшчезу черев унізу, — котрі спомина-
Зутьсьа з в початку цього пункта, а з те, шчо власне царь московсь-
киз докорьав Мазепі з приставшим до зого козакам те, шчо буцім то
воші хотьать знишчити на Украііні віру православну. — Цікаво,
шчо Соловьз'ов з докором говорить про цьу умову, шчо «козаки по-
становили нетерпимость никакой чуждой религіи» (ХУІ, 42) а нічого
такого не говорить з поводу «нетерпимиx^ думок Петра І в з'ого
листах, на котрі з одповідали противні з<>^У козаки свозезу нетер-
пимо стьу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 44 —

Ох, не да^мосьа, панове молодці, ми москальам у не-

вольу!»
5. Москаликі умні, москалики розумні, розому добрали :
О], наперед Швачку із осауло^у до-купи зв^азали.
Ох, ізвіазали і попаровали і на вози поклали,
Із Богослав^а до Білоні Церкви ]іх у невольу заб-
рали.]

— Ох, і де ж ваші, панове молодці, ворони]і коні ? —
10. — «О], наші коні в пана на припоні, а самі ми в

неволі ї

— О], і де ж ваші, панове молодці, а срібниїі узди?

— О], наші узди в коиьах на занузді, а самі ми у

нужді !

— Ох, а де ж ваші, панове молодці, ^асненькізі

списи ?

— «0^, наші списи вже в пана у стрісі, а сами ми

у лісі!
15. — Ох, а де ж ваші, панове молодці, громкііі руш-
ниці ?

— «О], наші рушниці в пана у світлиці, а сами ми

в темниці 1

— Ох, а де ж ваші, панове молодці, голубині жу-

пани?

— О], наши жупани поносили пани, а сами ми про-

пали ! »

— Ох, де ж ваші, панове молодці, чоботи сапїанці?
20. — «О], наші сап^анці позабіралй ра]ці і) у неділеньку

в ранці!
Ох, пошлімо галку, ох, пошлімо чорну, а до Сі-
чі рибу іісти.
Ох, неха] донесе, ох, неха^ донесе до кошового вісти.

— «Ох, уже ж гальці, ох, уже чорні] та назад не

вертатьсьа.
О], уже ж нам, панове молодці, із кошовим не ви-

датьсьа!*

(Записки о Южной Руси, Кулпша, т. І, 135—136).

*) Мусило бути: «забрали гатманці», -*- іак і стоііть в 18 віршу
дальшо]і одміни.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 45 —

8.

1. [0], ви^іхав із Гуманьа козаченько Швачка,
Ох, сталасьа в тім Гуманьу та з - велика драчка.

— «О], ну-те хлопці, славни^і запорожці, с коней та

до-долу!
Но, не да^те ви сьа вражим льахам на велику під-
мову. >
5. А вражі льашкі розумні були, та з способу дібрали,
Злапали Швачку та і самото^у, та і до Львова від-
дали.]
Ах (ох?) лети, лети, ти, чорнаїа галко, та з на

Січ рибу зісти:
[0], вже Швачки не ма, вже го осадили в самім ри-
ночку в місті]
Ах (ох?) лети, лети, ти, чорна^а галко, та на Січ

рибку і^сти:
10. [О], пише Швачка до кошового та дрібненькоіе

листье:]

— «А де ж ваші, славні запорожці, та воронизі коні?>

— О], наші коні в льахів^) на припоні, сами ж ми в

окові. —

— «А де ж ваші, славні запорожці, козацькі руш-

ниці ? > —

— Наші рушниці й льахів у світлиці, сами ж ми в

темниці.
15. — «А де ж ваші, хлопці, славниіі запорозці, дорогщі

сукмани ?

— О], наші сукмани ватаги забрали ^), сами ж ми

пропали, > —

— <^А де ж ваші, хлопці, славйі запорожці, чоботи

саФІанці?> —

— Наші саФзанці забрали гетьманці, та ] сами ж бо

ми в замці. —
0], лети, лети, чорназа галко, та з на на Січ рибу

ЗІсти !
20. Оз, принеси, принеси, чорна^а галко, від кошового

вісти !

*) Мусило бути: «в панів».

') Мусило бути: «наші сукмани забрали пани».

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 46 —

— Та вже ж мені не літати на Січ рибу ^істн,
О], вже ж мені не приносити від кошового вісти! —

(Головацького, Нар. Шсни Галицкой и Угорской Руси. ч. І, 17 — 18).

З поводу вар. 8 ви^шов спор між д. Кудішем і Ма-
ксимовичем. Д. Куліш (Зап. о Южн. Руси І, 136) одніс
усьу пісньу цьу до Швачки, гаідамаки, спільника Жа-
лізньакового, 1768 р., та переніс до того часу ] Максі-
мовічів варьїант: <0], полети, галко, > (у нас вар. 5), ко-
триз Максимович односить до полону кошового Калниша
в 1775 р. Максимович ^е став на тому, шчо співак, од
которого записав д. Куліш сво^у пісньу, приточив до
не^і кінець з другові пісні, про кошового, все таки Кал-
ниша (Собр. Сочиеній, І, 605). Максимович вказуіе, шчо
гайдамаки, котрим по споминам льудським, Жалізньак ка-
зав : «бачте, пани в ^акіх хороших жупанах модьать, а ви,
біда, часом і сорочки не мазете,> — не могли говорити
про свозі жупани (Собр. сочин. І, 610). Тількі ж в самі]
пісні д. Куліша, а надто коли порівньати ^і^і з піспеіу
д. Головацького, іесть ^аснінічі резони, по котрим вона не
підходить до Швачки 1768 р. Гаідамаці Швачці нема
ні]акого резону писати листи до кошового в Січі, а
шче менше питати: «а де ваші ворони^і коні?> коли їого са-
мого взьато в полон, а кошови^ на волі, зак було в 1768
році. (Замітимо, шчо в вар. 7 сам Швачка чита од кошо-
вого листи) Не могли гайдамаки в 1768 р. споминати д
козаків гетьманців (зак в 18 віршу вар. 9-го), бо вже в
1764 р. козаки гетьманці були скасовані і у загалі ні]а-
кі гетьманці тоді не забирали нічого в га]дамак та запо-
розців, — не так зак в 1709 р. за Галагана. В вар. 9
Куліша гетьмапьців замінено раіцьамщ та незрушно, бо
раїці — мішчане те ж в 1768 р. га]дамак не рабували; —
тоді, зак звісно, все добро гайдамак забрали москалі (А Ефи-
менкова. Изт» исторіи борьбьі малоруссовь сь поляками.
Слово. 1879. Ноябрь, 211 і др.) Ра]ці — задержались
тільки в пам^ати співцьа з часів лиудебургі}іу про котру
він говорив д. Кулішеві. — Та з в усьому, — післьа порів-
ньаньа всіх варзантів, котрих не було в руках Максимо-
вича з Куліша, не може бути спору проти того, шчо
увесь матерз'ал пісні цезі склавсь зараз післьа ру]іни Січі

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 47 —

1709 р. з шчо кошови], про которого згадузетьсьа в де-
^акіх іуі варіантах, з'есть К. Гордієнко. Все діло тілько
в тім, зак пісньа цьа прилагодилась до Швачки, та до та-
кого Швачки, і чи до одного, чи до двох. Об цім див.
далі, в Лі У-му.

Розмова подібна до ті^е^і, шчо в цих всіх одмінах: «А
де ваши коні?» і т. д., ^есть і в других піспьах: про
смерть Дай. Неча^а в 1650 р. — (у Антонов. ^ Драгом.
Историч. пісни Малор. Народа., т. П, в. І, 67, 79 далі);

— про поражку Б. Хмельницького під Берестечком в
1651 р. (тамож, 108); про полон льахами Абазина, під-
ручника Палуевого в мужицькому повстаньньу на право-
бочні] Украііні в 1709 р. (Костомаров, Р. Мисль 1880,
Іюнь, 40 — 42, Головацкій. Народния пісни Галицкой и
Угорской Руси. І, 13), а також в де^акіх наших руко-
писних одмінах пісні про полон запорозцьа Супруна. Тільки
ж в кожні^ пісні цьа розмова трошки инаїшіа, прилагод-
жена до того случазу, про котри] росказузе пісньа.

Подібну ж розмову здибуземо в одні] з одмін пісні про
козацьку роботу на липі^і ^ канавах (1718 і 1720 рр. і
послі), котру пісньу знайдете в дальшім розділі:

— <0^, ви, хлопці, прекрасні молодці,

— Та де ваші рушниці ? —

— А наші рушниці в пана на столиці, — ми молодці си-

димо в темниці!

— «О], ви, хлопці, прекрасні молодпі, та де ваши жу-

пани ? —

— А наші жупани поносили пани, нас молодих забрали

в каздани.
О], дали хлопцьам широкі лопати
Да послали хлопцьа молодого да канави копати і т. д.

(Зап. Гашщькії], в акерм. пов., бесарабськ. губ. в 1874 р.)

Цє] початок в пісні про канальну роботу післьа Пол-
тавського бозу шче раз показузе, шчо вишче напечатана
пісньа належить зак раз до рузінн Січі того часу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 48 —

№ V.
ПРИЛОГА ДО №№ І і ІУ.

ПОЛОН ЗАПОРОЗЦІВ.

БАТЬКО ШВАЧКА.

(1709—1713)

Ми дума^ваю, шчо шче одна пісньа про Швачку не шчо
иише, іак пісньа про рубіну Січі в часи осади Полтави,
тільки перероблена на Швачку. Ось вона в двох одмінах:

1.

1. О], хваливсьа та козак Швачка під Біду Церкву

Ідучи:

— <Геі, будем, брате, та китайки драти та в онучах

топтати! »
Ге], казав ^еси, козак Бондаренко, а пгіо славонька

буде:

— *Гез, будемо, брате, та поли драти та плечі ла-

тати >. —
5. Гез, на козаченьків, ге^, на молоденьких та приго-
донька стала:
Гє], шчо в середу та в вечері та усіх Москва побрала.
О], побрали та ^ поіїарували усіх по два до купочки.
Загльадаіуть один на другого, ^ак ензимі голубочки.
О], побрали та і попарували, та ^ повезли возами:
10. — <0і, огльанемсьа на туіу Укра^іну, та і обілцем-

сьа сльозами! >
О], забрали та ^ попарували, ^ак голубоньків у парі:
Геі, засмутидасьа усьа Укра]іна, та ^ак сонечко в хмарі

(В наших паперах з помітко]у: од Лирника під Кіі]івом).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 49 —

1. 0], хвалиливсьа да козак Швачка, під Білу Церкву

Ідучи:

— «Гє], будем, брати, да китайки драти та в онучах

топтати». —
[ — О], казав іеси, козак Бондаренко, шчо славонька буде:

— «Ге^ будем, брати, да поли драти, да в онучах

топтати >. — ]

5. О], на козаків та і на молоденьких безневинна слава

впала :
Гє], у недільу, в обідньу годину, да і усіх Москва забрала.
О], забрала та і повіазала, іак голубців до пари.
Гє], отамана із осаулоіу та ^ до купи зв^азали.
О], забрали та і пов^азали та і повезли возами:
10. • — «Ге^, огльанемсьа на туіу Вкра^іпу, обільльемось

сльозами».

(З збірки д. їв. Новицького. Заіі. в черкаськ. пов. кідівськ. губ.).

В одмінах пісні про канальну роботу, — шчо буде па-
печатаиа в дальшім розділі, — здибуй емо таки слова:

1) О], хвалилисьа славні запорозці, та із Січі ]дучи,
Шчо будем носити сукні та жупани, а з китайки онучі, —

або:

2) Говорили славні запорозці із Уманьа ідучи,

Шчо будем носити чоботи сапіанці, а з кита]ки онучі.

В цьому остатньому примірі слово Умань вставлено че-
рез споаіип про уманську різньу, зроблему гайдамаками в
1768 р., про котру в пісньах гайдамацьких співаіетьсьа так :

3) Хвалилисьа гайдамаки на Умань ідучи:

— «Будем драти, пане брате, з китайки онучи:^ ^).

О Див. між инчим у Шевченка еіііграФ до «Гонта в Умані» д
да.іі вар. 4-из. В варіанті звісно^! пісні про Нечаіа, (Антонович і
Драгоман. т. II, № XII) записаноліу X. В. в Добруджі, в Тульчі,
од Остапа Дончука, — подібні сдова приклада] утьсьа до льахів:
Хвалилисьа льашки панки
До Уманьа з'дучи:
— «Будем драги, паии-братп^
З китайки онучі ! »
* 4

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 50 —

Порівіїьаімо оці слова з початком зараз папечатаннозі
ліспі та з початком московсько^і пісні, шчо напечатаїїа
вшпче, па стор. 35 — 36:

4) Похвалялись славньї запорожцьі
Платавт» городі» взяти,

а також з словами пісні, котра напечатана далі (Олеш-
ківські січовики з Прутськи] поход):

5) Хвалилисьа запорозці Полтави достати.

Можна з цього порівпьаньньа вивести, шчо зараз по рубіні
Ст. Січі і післьа боіу під Полтаво]у мусила скластись
пісньа з таким' початком:

Похвальались славні запорозці, та із Січі ідучи,
Шчо будем носити сукні та жупани, а з китайки онучі,

або в другі] одміпі:

Хвалилисьа запорозці Полтави достати:

— << Будем, брати, да китайки драти да в онз^чах

топтати ^).
Далі мало бути, (а надто в перші] одміні)

— Ге] казав іеси та козак Горді^енко, а шчо сла-

вонька буде
і т. д., подібно до зараз папечатанноіі пісні.

З часом пісньа цьа переробилась на Швачку і з Гор-
діІенка зробивсь Бондаренко. Це^ Бондаренко дцсно ходив
під Біду Церкву в 1768 р. і ^ого взьали коло Макарова,
тільки не Москва, а льахи, — котрі і казнили іого в Чор-
нобилі. (Кіевская Старина 1882, Мартт>, 530. Сказаніе о
Бондаренки).

Іесть шче третьа одміна пісні про Швачку, котра дуже
подібна до тих двох, шчо вишче, тільки без ііх початку,
— а кінець іііі зоставсьа цілішчи] :

^) Слова Бондаренка в 2-му варіанті: «гс] будем, брати, да поіи
драти, да в оиучах топтати» — говорьать не про сподівану роскіш,
а про нужду, з узвались в це] вар^ант з пісень про нужду козаків
на канальніз роботі, шчо будуть напечатані в дальшому випуску.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 51 —

3.

1. О], ііа козаченьків, о], на запорозців та пригодонь-
ка стала;
Шчо у середу, да в у обіді зіх Москва забрала.
[О], іак крикнув батько Швачка: <геі, із коне] до долу!
Геі, не да]мосьа, панове молодці, да у тьажкуіу ї^^"

вольу ! > ]
5. А москалики, да не дурніші, да розуму добрали:
О], насамперед батька Швачку із осауло^у до купи

звіазали.
Ох, ізв^азали, да попарували, да па вози поклали,
[Із Богуслав^а до Білоні Церкви] ііх у певольу забрали.
Ох, ізв^азали та попарували, о], іак голубців у парці, —
10. О], засмутилась уеьа Укра^іна, а іак сонечко в хмарці.
О], повезли да батька Швачку да густими лозами;
0^, огльанувсьа батько Швачка да і умивсьа сльозами.
О], вивезли да ] батька Швачку да і у чистеіе поле;
0^, огльанувсьа батько Швачка: «оттут мені горо!»

(З паперів Максимовича).

Таку саму пісньу Максимович папечатав в згадані] вишче
статьті, тільки в 1-му віршу замість запорозців поставле-
но молоденьких. (Собр. Сочин. І, 614).

Коли викинути тут вірші з — 4, котрі не так підходьать
до приступу москалів на Січ^ іак до бо^у в степу па ко-
ніх, — та коли замінити тут скрізь слова «^батько Швач-
ка> па слова: «батько отаман», а також, звісно, викинути
имена Богуслава з Білоні Церкви, замісць котрих могли
стенати инші місцьа, — то всьа пісньа може зо]х?ім підійти
до полону січовиків в 1709 р. ^ добре поповнити пісньу
«Рубіна Старощі Січі ^ Галаган», до кінцьа котроіі вона
просто прив]азу]етьсьа, а надто з віршів 6-7. Найбільш
остатні чотирі вірша підходьать до полону запорозців
скорше коло Січі, ніж коло Білоні Церкви, чи Богуслава : тут
говоритьсьа про те, ^ак умивсьа сльозами батько (отаман),
коли везли ^ого густими лозами, то б то по Великому Лугу,
шчо коло Січі, — і ]ак він зовсім загорьував, коли вивезли
Іого вже в поле, то б то дальше од Дніпра і од татар, —
од помочі.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 52 —

Могло бути, шчо зараз по рубіні Старощі Січі, коли шче
Горді]енко сто^ав з частикову січовиків під Полтаво^у, —
зклалась, порьад з пісіїе^у про Галаганськи] поход, і ось
така напр. пісньа:

1. [О], хвалилисьа славні запорозці та із Січі ^дучи;

Шчо будем носити сукпі та жупани, а з китайки онучі.]

О], казав іеси та козак Горді^енко, а шчо славонька буде

( ? ? ? ? ????)!)

5. О], на козаченьків, о^, на запорозців, та пригодонь-
ка стала.

Шчо у середу да у обіді діх Москва забрала.

0^, побрала та ^ попарувала усіх по два до купочка;

Загльадаіуть один на другого, ]ак сизи^і голубочки.

О], забрала, та і попарувала, ^ак голубів у парці:
10. О], засмутиласьа Укра^іна, та ^ак сонечко в хмарці.

О], отамана з осауло^у та і докупи звіазали,

О], забрали та пов^азали та і повезли возами.

О], повезли батька отамана да густими лозами;

О], огльапувсьа та батько отаман да ] умивсьа сльозами.
15. О], вивезли да батька отамана да ] у чисте^е поле;

О], огльапувсьа да батько отазіан: «оттут мені горе! >

Можна також думать, шчо перші два вірші приложились
уже післьа полтавського бозу до пісні, котра зложилась
зараз післьа рубіни Старощі Січі. Оттака то пісньа по
малу зросталась з повишчо^у піонеру про зраб у ваньньа за-
порозців, — а потізі коли іі,іі одміни прилагодились до
Швачки, то шматки таких нових одмін знову тим легче
причепились до тих вкладних пісень про зрабовапих за-
порозців, закі папечатапі вишче.

В паперах Максизіовича ми знайшли шче одну пісіїьу
про Швачку, писану руко] у Ніговського, в сві] час звіс-
ного збірача. Максимович поробив на ніз своіі поправки ^
добавки, очевидно, з других варіантів, ^ак це він робив
маіже завше. Ми иереписуіемо іі^і тут, одкинувши всі
приписки М — ча (]ак це ми звичазно робимо з піспьами,
на]деними в зого паперах).

М Ні в одному з трьох одмін, шчо вишче, не ма слов, котрі б ріф-
мовали з буде. Треба шукати підходного віршу по одміїїам пісень,
вапр. гаддамацьких.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 53

1. «0^, пе буде крашче та не буде ліпше, ]ак па ті]

Укра]іпі:
Шчо це буде жидів, шчо пе буде льахів, а третьо^і упі^і!
0], пе звіть мене та Швачкозу, а звіть мене Кі^ло:
Позагапьав жидів, позаганьав льахів, в Білу Церкву

на стійло!*
5. О], уже ж та^а та Білана Церква та обита^а ки-
тайками;
О], тепер вона та завоЗована та славними та козаками!
О], хваливсьа батько Швачка, та до Хвастова ]дучи:
— «О], будем драти, панове молодці, китаіеви опучи :>> —
Та ходить Швачка та по Хвастові та у жовтих чо-

ботьах ;
10. О], вивішав жидів, О], вивішав льахів та на папських

воротьах !
Та ходить Швачка та по Хвастові, та ^ став собі в

кутку:
— - «О], не ма^е жидів, О], пе маіе льахів; ох, мі]

тьажки] смутку»"

Та пішли старці-торбишники та стали льашків бити.
— <0і, не подоба^е, панове молодці, з неживого тлу-
мити ! >
15. Та на козаків, та на молоденьких пригодонька стала:
О], у середу у обіді зіх Москва забрала.
0^, іак крикнув батько Швачка: «та із коне] до долу!
О], не да^мосьа, панове зіолодці, та у тьажку невольу!
А москалики та не дурнисі, та розуму добрали:
20. О], на сами] перед батька Швачку з осауло]у зв^азали.
О], ізвзазавши, попарували, о], іак голубців в парці.
О], засмутилась усьа Украііна, от іак сонечко в хмарці!

О], повезли батька Швачку та густими лозами;
О], огльанувсьа батько Швачка та ] умивсьа сльозами!
25. О], вивезли батька Швачку та в чнстеіе поле:
Огльанувсьа батько Швачка: о], тут мені горе!
Та летить галка, та летить чорна та на Дін риби

Іісти
О], пише батько, (о]), пише Швачка та до кошового

листи.
О], уже ж галці, о]\ уже ж чорні] та на Дону не бувати,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 54 —

ЗО. О], уже ж Швачці та од кошового та листів не читати.

— «0^, де ж Баші панове молодці, та воропи^і коні?

— Воропиіі копі в льахів у виборі, ми молодці в неволі.

— «О], де ж ваші, панове молодці, та ^аспи^і рушниці? —

— Тасиі рушниці в льахів у світлиці, ми зіолодці в

темниці.
35. — «0^, де ж ваші, панове молодці, та чоботи сап^апці?

— Чоботи сапіанці поносили дранці, ми молодці у іамці.

— «О], де ж ваші панове молодці, дорогі жупани ?>

— Дорогі жупани, поносили пани, зіи молодці пропали.

Максимович поставив післьа 14 го вірша ] післьа 22-го
знаки: = і поділив піспьу на три части, з котрих дві ]
напечатав в згадапіЗ статьті. (Ообр. Сочипеній, І^ 613 —
615) ^ак дві осібні пісні. Навіть залишивши те, шчо Ш-
говськи] був збирач совісни^, — зовсім нозможно, шчо пісньа
цьа співалась цілком так, іак вона тут дана, — хоч усе
таки вона, очевидно, зложилась не од разу. Середина іі]!
на^близча до тих двох, шчо подані вишче в цім же ^¥-рі,
І мусить брати собі початок шче в пісні про полон запо-
розців, котра мусила скластись в 1709 р. Кінець, од 31
вірша, подібни] до розмов попереднього, ІУ-го, сЛ^-ра, та
трохи і осібни], далеко осібнішчиі од 1 — 6-го варіантів
ІУ-го Д?-ра, ніж варіанти 7 і 8 цього сЛ^-ра з именезі
Швачки. Видио таки, шчо вони на ново зложені були по
новому поводу, іаким був случаі нового полону запорозців
з отаманом Швачкоіу. Початок пісні, вірші 1 — 14, іасно
говорить про вііну з льахами, уні^атами і жидами, — при
чому вірші 1 — 2 іесть пісенька, котру завше співа козак
в. різдвьанські] кум(здііі (Вертеп). Так в різдвьанськіі ку-
медііі, котру ми маіемо в рукопису:

Да не буде лучше, да не буде краще.
Якт. у нас7> да на Украйни,
Ш,о не має жида, що не має ляха,
Да не буде измини.

В списку Вертепа, напечатаному в Маркевича (Обм-
чаи, повірья и пр. Малороссіянт., 51) остатні слова папе-
чатані ось іак:

Не ма не ма

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 55 —

У Максимовича (Укр. Н. П. 1834 р.)

Да не буде лучче, да не буде красче ^ак у пас па Вкра]іпі,
Да ііезіа жида, да немале льаха, немале упуі.

У Костомарова: (Б. Хмельпицкін, III, 852 — 353) папеча-
тано в одну одміні:

1) Та пемаіе лучче, та немале крашче, ^ак в пас на

Вкраііпі,
Та немале льаха, та немале жида, пезіаіе упі]!.

а в другі]:

2) Та пемаіе льаха, та немале папа, пе буде ізміпи.

Д. Косто-маров одпосить цьу пісеньку до часів Б. Хмель-
ницького, певно, зверта^учи найбільше уваги па слово:
унііі. За д. Костомаровим помістили цьу піспьу в часи Б.
Хмельницького і ми з д. Антоновичем (ІІсторич. Шспи
Малор. Нар. II, 49). Тільки, здаіетьсьа, цьа пісенька трохи
новішча. Ми знаходимо ,іі]і в «Йсторіи Русовг», при роз-
мові об тім, зак післьа Б. Хмельпицьиого чернь перебила
шльахтичів, шчо пристали до козаків, а потім колотили ]
проти черні, ] против Москйп. «Народі», каже Исторія Рус-
сов-ь, узнал-ь виновпьіх'ь, піЬскольких'ь истребил-ь (це було
в 1663 р.) и восп'Ьл'ь, паконецт», сію утЬшительпую для
себя пісенку, зпачащую болі&е, чіЬмт. ея простота:

Да пе буде лучьче,
Да пе буде краще,
Як-ь у пась на Вкрайни:

Нема панивт».

Нема Ляхив'ь,
Не буде й измипьі.

(Ист. Руссов-ь, 120).

На це] раз ми да]емо віру «ІІсторіи Руссовт.», — котора
писалась все ж таки по споминам старих льуде^, — бо
слова: «пе буде гзміни» ліпше ріфму^уть з словом: «на
ВкрацкЬ, ніж слова: «пе буде уні/і», — і мусьать бути
старішчими. Про (зміну, про котру був резон говорити в
1663 р., післьа Виговшчини, не було поводу говорити в
1648 р.

Тільки в усьакім разі пісенька цьа старішча 1768 р.,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 56 —

коли по ходу тодішніх справ, могло вставитись в пісньу
слово: уні^і, і коли могла справди скластись пісньа, подіб-
на до І — 14 віршів піспі, котру ми розбираіемо. Треба
тільки замітить, шчо в 1768 р. гайдамаки не завоіували
Біло^і Церкви, а тільки сто^али під не^у. Шсльа Хмель-
ницького (1651 р.) козаки завоіувалп Біду Церкву од
польаків, — котрі було впхать заньали це] город — тільки
в 1702 р., в часи крестьаиського повстаньпьа. (Ки-
1іко\У8кі, ОрІ8 ро>УІаіи ЛУазіІкоуузкіедо, 105 — 106. Антоноб.
Посліди, врем. козачества па прав, берегу Дніпра, 134).
В 1704 вступила в Білу Церков залога Мазепина, а в
1708 р. залога московська, послана киіівським генер. губ.
кн. Дм. Голнциним, котра і держала Б. Церков до 1715 р.,
коли город отдапо польакам. В іулі 1768 р. Швачка під-
ступив під Б. Церков і, іак каже близький до часу чоло-
лік ^), заньав передмістьа Б. Церкви; коли ж з замку на
нього стрельапо, то одступив до ближнього села, але вже
тоді в Б. Церков прийшла звістка, шчо Ґонту ^ ^ого то-
варишів забрали коло Уманьа москалі. (В.и1іко\У8кі, 107 —
108. Гопту взьато 6 іульа).

То, шчо ми зиа^ем про пробуваньпьа Швачки 1768 р.
в Хвастові підходить до слов про те в пісні. Руліковськи].
вказузучи на Кидег РеіегзЬиг^зкі - \у ЛУагзгаше 1791 г.,
говорить, шчо в 1768 р. доводці гайдамаків Швачка ^ Бон-
даренко (ідучи до Б. Церкви) вчинили в Хвастові іарма-
рок на шльахту ] жидів, назначивши ціпу по 7 злотих
за шльахтнча і по З зл. 15 шагів (^гозгеі) за жида. Так
приводили кого, то один отаман бив іого обухом, а потім
отдавав катам, прозювльаіучи: погульа^те з невірним! За
кілько днів зрабовано косцьол, шльахту вимордовано, а
містечко з замком спалено. Тепер на кладбишчі католиць-
кому в Хвастові коло дому економичного ]есть могила, в
котрі] сховано до 600 чоловіка, замордованних тоді». (Ки-
1іко>У8Іа, 75—77).

Підходить до пісні, — за виіімками тих ріжниць, на
котрі вказано вишче, при вар. 3-му, ^ те, шчо ми зназемо

*) 8ег\уасу Ргиз 8осЬаг2Є\У8кі. ЕсЬо вти^пз^Ш: икгаіпвкіе] гге-
С2І, рг2Є2 2Ьип1о\уапусЬ ко2ак6лу і сЬІорб\у, па роїакасії і гуііасЬ
гоки 1768 зреШопез і і. <і. Рукопісь ; — уривки в Еиіікот^зкі,
Оріз рошаїи ЛУ'авіколувкіе^о.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

— 57 —

про полон Швачки. На счастьа мн мажемо два акта про
це діло. *)

Максимович (Собр. Сочшіепій, І. 615—616) приводить
рельацуу тодішнього правительа россусько^і Укра^іни гр.
Р)гміапцева: «Отт» 9-го числа текущаго місяца, тотх пол-
ковникгь Протасьевт» прислалт» ко миіЬ репоргь, что онг,
вступя в-ь Польшу, раз віддавши, что собранія таковихт.
разбойниковх, одно в'ь чнслі& трехг сотг человік'ь, вх
селі Блощинцахт», вг разстояніи от-ь Білой Цертви в-ь
пятнадцати верстах-ь, а другое близь містечка Богуславля,
тоже В'Ь нісколькихі» стахі» человікт», и руководствуют'ь
оними атаманьї, в-ь первомг Журба, во второмі» Швачка,
— учинилть на ихт» нанаденіе в-ь обоихг містечках-ь и
разбилх сій обі партій. Бі» помянутомт» селі Блощинцахт,
хотя сій разбойники покусились бьіло воспротивляться обо-
ронительно, однако ж-ь не иміли вт» том-ь успіха и ни
одного не повредили чоловіка; на місті ихх (убито до
30-ти, да поймано 64 чоловіка, прочіе же разбіжались;
при чемть взято четьіре знамя, дві згЬдньїх'ь пушки и од-
ну чугунную, да гаковниц-ь желізіїьіх-ь пять. Тоже, не
доізжая містечка Богуславля, настигнутьіх-ь другой пар-
тій ЗЛОДІЄВІ» взято 68 чоловіка сь двумя знаменами, при
упоиянутомг атамапі Швачкі, которьій, послі допросов-ь,
показалт», что они будто от-ь Запорожскаго полковника
Максима Желізняка, сь атаманом-ь Неживьім'ь, посланьї
по всей Польской Украйні для истребленія Полякові, и
Жидов'ь, которьіхт, они во многихті містахі, и истребили.» ■^)
Генерал Боіе^ков писав тодіж (16 іульа) до Січі: «Глав-
ний начальник-ь всіхт. разбойииковт, Максимі» Желізпяк'ь
и товарищи ело Швачка и Неживий, а сь ними назьіва-
ющихся Запорозцами человікт, до 250, разосланньїми коман-
дами уже пойманьї, сюда (в-ь Кіевт>) приведеньї и здісь
подх караулом'ь содержатся». (Скальк. Исторія Нов. Січи,

*) Ми мусимо замітити, шчо поки но будуть видані акти про
Колуівшчину, котрі мусьать закінчити видані д. Антоновичем «Актьі
о гаидамакахх», т, І, (Кіевт. 1870), доти не можна буде зважитись
точно говорити про гайдамацтво 1778 р. ^ про ^ого довідців. Те, шчо
росказу^уть звичайно (у Скальковського, Мордовцева) за споминами
про Колі^івпічину польаків, — не повне ^ противурічиве.

*) Це вже печаталось, коли «Кіевская Старина» (1882. Сентябрь)
почала видавати частину з актів., зібраних д. Антоновичем. Між ин •
чим там напечатана з рельаці^а Румьанцева.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 58 —

III, 360). По більшу части полонених заіюрозців і украііп-
ців з россусько^і сторони вислано па Сібір, — польських
же підданних (Во^еіков каже більш 1000 чолов.) отдано
польському генералу гр. Браницькому, котри] ііх і пере-
мордував сам і через регіментара Стемковского, а з ними
] багато «хлоповх». (Йовішчі звістки див. за Вг. Апіопі ^.
«Хо\УЄ оро\уіа(іапіе НІ8іегус2пе» в -< Слово» 1879, Ноябрь,
212—213).

Так ми бачим, шчо це] четвертні варіант пісні про
ПІва^шу доволі близько підходить до справ 1768 р. і в
усьакім разі багато віршів в ньому зіусили і зложить з
поводу тих справ. Тільки ж окрім вказаних вже в прі-
мітці до 3-го варіанту незгод, — чудним зостаіетісьа ли-
стованьньа Швач!ки з кошовьім, бо, па скількі доси звісно,
ні кош запорожськиі, пі кошовиі не мав прьамоіі части
в Колііївшчині. ^)

') З актів, напечатаних в «К. СтариніЬ» (Сент, 1882) видно віірочім,
шчо кош не так то вже був не причастни) до справ 1768 р., — та
все таки ні з відкії не видно, шчоб він прьамо керував в тих спра-
вах, іак це виводили між инчим і опира^ учись на пісні про полон
Швачки. (Порівн. примітку д. Куліша, Зап. о Ю. Руси, І, 136). Тут
до місцьа буде додати де шчо до того, шчо сказали ми вишче, на
стор. 46. Коли печаталась та сторона, ми шче не мали згаданих
актів «К. Стариньї». Тенерь з тих актів видно, нічо при московсь-
кому війську, котре зааренітовало гаідамаку Швачку в 1768 р. було
І 150 «малороссііських козаків», котрих запорозці могли шче звати
по старому «гетьманцьами» ; тільки ж все таки ні звідки не видно,
шчоб ті гетьііанці забрали збіжьжьа гайдамаків ; вони далеко не були
головними льудьми в московському війську, а окрім того з листу
гр. Руміанцева до цариці видно, шчо здобич гайдамацьку в 1768 р.
задержав Протасов, тоді іак збіжьжьа запорозців в 1709 р. забрав
гетьманець — Галаган. Це все не перечить тому, шчо в пісні про
Швачку, іакі напечатані при .¥ ІУ-му, так і тут, ввіішло де-шчо
з пригод 1768 р. Так між инчнм слова 7 вар. Л? І\^-го: «Моска.іикн
умні, москалики розумні, розуму добрали», підходьать до наказу гр.
Руміанцева Протасову, шчоб старатись забрати гайдамак обманом
(«способами искуств-ь», з'ак писав він до цариці). «При сем-ь случаі,
— писав гр. Рум^аицев Протасову, — вьі изволите отправленному
ОФИцеру прсдписать вх постановленій, чтобт, сь командою пришед-ь
кь тощ місту, гдіЬ будутх об-ьявленньїе запорожцьі, показалг имг
такої! видг, якобьі он-ь прислань на вспоможсніе, по просьбі ка-
невскихг козаков-ь и жителеіі, и старался-бьі непримітньїм'ь обра-
зомг овладіть имп, и тогда требовать у нихг того указу, которьш
они тамх об-ьявляют-ь о присьілкі своей; а когда-б-ь таковое сход-
ственное письмо віроятно бьі они пред-ьянили, то оное подлшіное
заразь отправилх бьі, при своемг рапорті, чрезг полковую канце-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 59 —

Був другіу Швачка, раїїішче Швачки - гайдамаки з
1768 року, і листованька цього Швачки з кошовим ие
таке чудне, зак це. То] Швачка був один з запороз-
ских ватагів) котрих послав кошовщ Гордієнко з Січі
в Олешках, шчоб займати правобічну Украііну, од ко-
троіі одступиксьа царь московськи], по вмові з турками,
пісдьа несчасного дльа царьа походу на Прут в 1711 р.

Тоді царь видав 23 Септ. 1711 р. указ, в котрому
говорив: «Понеже, по учипепьім-ь сь поляками вічпаго
мира трактатами), тогобочную задніпровскую Украйну сь
ея рубежи, именно вг трактатах^ь написапними, надле-
жигь оставить поляками, тамошним-ь же полковникам'ь
сг полковою, сотеніїою и рядоваго козацкою старшиїпіою
козаки и протчими, в'ь подданств-Ь пашемт» бьіть же-
лающими, сь женами и дітьми, сь ихт» движимьіми ужит-
казіи, на жилище перейти в'ь Малую Россію, т> тамош-
ніе полки, гді кто пожелает'ь, да сь той же стороньї
от-ь аіістечка Терехтемирова вниз^ь на Дніпрі^ даже до
устья ріки Тясмина, со всіхт, містечек-ь, селі) п дере-
вень обьівателей перевесть в'ь Малую Россію и тімт»
землям'ь бьіть впустї на всегда и на оньїхТ) поляказіт»
никакихт, селг по селить^. Тепер царь велів, взгльадно
до того, всім козакам з ті] і правобічпо^і Украііні, кто хо-
че бути в іого підданстві, перебиратись за Дніпр. (Ап-
тоиовичт), Актьі о козакахТ), II, 755 — 757).

Тим часом з польсько^і сторони вступив в цьу Украі-
іну краковськи] воіівода ^ур. Льубомирськи], котри] вже
в 1702 р. всилувавсь туж вдержатись то вуськом, то
коли не вдалось, дружбоіу з ІІалі]ем (Солов. XV, 41) і видав
універсал (всельудниі лист), приіма^учицьу краііну па иміа
Польшчі. Запорозці, котрі шче післьа Апдрусовського зами-
реньпьа 1667 р. не хотіли признавати польсько^і власти
над правобічному Украііноіу ] котрі тілько шчо вмовились з

лярію штаФотом-ь ко мн-Ь по почті, держа до резолюцій подті рукою
запорожцевь. А когда таковаго письмепнаго вида не покажуть, или
явнтся сомнительиьш'ь, илп видимо ложньїіг, то ихт. вс^хг запорож-
Девт, токмо иерехватавт., возвратиться сь оньїми, пріемля кг тому
способи, чтоб-ь безх Бсякаго кровопролитія обоіїтиться, а буде бьі
они не сдались и что дерзкое предприняли противх посланной коман-
ди, В'Ь таком-ь уже случаЬ брать ихг силою». (К. Стар. 1882 Сент.
^^іО). іак справди захвачени^ був Швачка, 1768 р. чи силову, чи
обманом, доси з актів ^асно не видно.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

— 60 —

Орликом і шведським королем, шчоб ту Украііну по
Случ звернутії козацтву, не хотіли ^ тепер отступити
^і]! Польшчі.

Проти Льубомірського виступив запорожськи] полков-
ник Перебиіпіс, котри^ випустив протест на універсал
Льубомірського, — кажучи, шчо «коли москалі, па тре-
буваиьпьа турок, очистили цьу Украііну, то не за тим, шчоб
]іІі забрали польаки.» Перебиініс об^авльав, шчо запорозці
за^нкали ту Украііну именем Султана ] тре бо вав, шчоб
Яьубомірськи] вибиравсь з ііеіі (Антонович'ь, Актьі о ко-
закахТ), II предисловіе, 193). Порьад з Переби^ носом були в
ті,і Укра^іні ]• другі запорозські ватаги: Попович, Горлепко
І Швачка.

Про цих звісні листи од киіевського губернатора кн.
Дм. Голицина до гетьмана Скоропадського, з 23 Но^абрьа
171 2 і з З Апр. 1713 рр. В першому чита^емо:

<Им'Ьіо вЬдомость, хотя за подлинно бьіти тому не чаю,
однако по должности обтіявить не опускаю, якобьі огь
кошоваго Гордієнка присланьї па полковничество Умап-
ское пікоторьій Поновичт, и другіе в-ь Кальни Болотах'ь
и в-ь Городищі подт> Корсуном-ь и пабирают-ь нікакое гу.їь-
тайство, которьіх'ь будто уже набрано ст. 200 человік*!.,
И данг-де тому Уманскому полковнику Поповичу пзд
сїьчи пернач ь, и разосланьї отб нихд кошоваго лисгшлу
чтоб-ь им-ь жадной шкодьі оті» гультайства и ни от-ь ко-
го не наносилось». В другому між инчим століть: «Да
відомосте» иміемт», што Швачка сь запорооюцами стоптт.
около Богуславльа и наміревается переправиться па ту
сторону Дніпра, а прежпій Прилуцкій полковнаїсь Гор-
ленко стоитт» вт. Береславлі и при немх запорожцеві
250 человик-ь». (Судіенко, Матеріальї для Отечсств. Ис-
торін, II, 50; 52).

Про Швачку того часу зіа^емо шче один спомпп в ли-
сті гетьмана Скоропадського до киііовського козацького

полковника Танського з 1 Маіу 1713 р. « шчо

зась пишешь Ваша милость, же получилі» извістіе изг
Триполья, пжх атамант) Синявскій перестерегаетт. людей,
тамт» будучпхТ), дабьі бьіли осторожньїми бо Швайка у
сто конейу переправивши Рось, ціле хочет-ь па пихг
ударити, теди пе тьілько треба намт. осторожности, але
же бьі, при помощи Божой, бьіли готовими вх наступле-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— .61 —

ній ііхту чинити отпорх. Понеоаж'ь мьі надіезіся, же тамт»,
вг Триііоллі, болшт. дгЬеті. бьіть людій и лучиїихт, ие-
жели Шпачка у сто коней >. (Аптопович-ь, Актьі о каза-
ках-ь, II, 770).

Шчо сталось далі з цнзі Шсачкоіу І, не зпіспо. Тіль-
ки ж чому б зого тоді не зіогли иі^матії козаки гетьман-
ці полку Танського, або москалі, котрі шче до 1715 р.
вдержували за^іогу в Білі] Церкві. (Киїіколу^кі 89)?^) В
усьакім разі листуваньньа з кошовим, здобпч маіетків
Швачки козаками гетьманцьамщ накіпець вловліпьпьа^ого
з запорозііьамн (справжппми січовіїнками, а не га^дамака-
ками, про котріх писав Во^е^ков: «назьіватощихся запо-
рожцами>) і имза батька більш підходить до цього Швачкі
І, і/іж до Швачки II, захопленого москальами в 1768 р.

Ми дума^смо, шчо йіуспла бути пісньа про цього Швач-
ку І, з 1713 р., в котру нісньу увійшло багато віршів з
пісні про недавни] полон запорозців в 1709 р., — і шчо
вже потім цьа пісньа прплагодилась до Швачки П і
шматки з це^і, вже прилагоженоіі пісні, причинились до
пісні про зрабованних запорозців, так шчо з того вироби-
лись варіанти 7 і 8 V1^-ра 4 го. Коли так, то ^ вірші в
Л'-рі 4-му, в варіантах 4 — 6-хМу, про посиланьньа галки
до кошовсго мусили перше взьатись з пісні про полон
Швачки І. Посилапьньа ж птиці до кошового, на Січ з
ЗВІСТКО] у про полон (звичайне в наших невільннцких піс-
пьах; Антоиов. і Драгоман. Истор. П. Мр. Налор. т. І,
93, 95) мало тим більше смислу тепер, бо Швачка І му-
сив бути посланець од кошового, іак і Попович, на шчо
вказуіуть і слова остатнього варіанту об тім, шчо Швач-
ка чгіта от кошового листи.

Шчо зіусіла бути пісньа про Швачку І, 1713 р., цьа думка
піднера^етьсьа шче ^ тим, шчо ми мажемо чудни] варіант
другові пісні (у пас далі сЛ'2-ра 9-го — 10-го, в котрі]

^) Коли спомина^еми] в Скоропадського атаман Синьавськи] ^ссть,
^ак мц дума]*емо, тодішну польськи] коронни^ гетьман Синьавськи],
то Швачка міг попастись також і льахам, ^ак і москальам, котрі
тоді сховали в правобічні^ Укра^іні за одно проти запорозців; козаки
гетманці робили, шчо веліли москалі. В пісньах про Швачку, ^ак ми
бачили, запорозці показузутьсьа перемінно в полоні то в Москви, то
в льахів. Так, правда було^ з газдаліаками ^ у < 1768 р., та тоді запо-
розців Москва не о гдавала льахам, і тоді не було вже власне козаків-
гстманців.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 62 —

звича]ііо споміша]етьсі>а Голицин, ^ак ми побачим, перше
Дмитро, а потім Михайло) В цьому варіанті вставлено
иміа Швачки. Ось то] варіант:

1. Зажурилась Украііпа, шчо нігде прожити, —
Витоптала Орда кіньки маленькіїі діти.
Да не так вона витоптала, а іак вирубала,
(А) котрих не рубала, тих в полон забрала...

5. О] не ^есть то казак Швачка, шчо загнав льахів
В Білу Церкву в стіілоі...
Ступив льашок па порожок, шаблеіу стискане:
Козак льаха не боіітьсьа, шапки не знімане.
Кинувсь льашок до канчука, а козак до дрьука:
10. — «От се тобі сину вражи^, з душену розлука! >

(Лукашсвич'ь. Малорусск. н Червонорусск. думьі ц пісни. 1836
47—48).

Далі, при Лі'\п 9 і 10-му ми розберемо докладно, звід-
ки взьалась частина цеіі пісні: вірші 1 — 4 і 7 — 10, і чо-
му вони вживались в пісньах про справи укра^інські
1709 — 1739 рр. Тепер скажем, шчо ці вірші мусили з.іо-
житись шче в XVII ст. і шчо воци мусили часто нагаду-
ватись украіінцьам на правім боці Дніпра в 1709 — 1713
рр. через те, шчо тоді 1) сьуди набігали татаре, 2) коза-
ки, котрі проходили із Орликом через цьу країну свари-
лись с польаками, 3) запорозці, послані, ^ак бачили ми,
забирати правобічну Укра^іну теж мусили битись з льа-
хами. В цьу пісньу вбрались вірші про Швачку певне не
случаіно. То мусить бути обривок пісні про ві^ну зано-
розців з польаками за часи ІІІвачки І, про котрого пи-
сав кн. Дм. Голицин і тим скорішче, шчо, — ^ак побачим
далі з ^(і^[і 9—10. в других варіантах і і] і звичайно іе] ил^а
Голицина і шчо в ті часи (в 1711 р.) запорозці з Орли-
ком підступили і до Білоні Церкви.

В кінці всього ми мусимо звернути увагу па те, шчо
в трьох з чоторьех варьантів (1-му, З ^ 4-му) говорить-
сьа, шчо москалі забрали козаків Швачки в середу і тіль-
ко в однозіу, в 2-му, — в недільу. Може з годом, ко-
ли знаідутьсьа докладні акти, це послужить до по^аспіньна
оцих пісень.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

г ■ -

' -- 63 -

І ^ак слова наших пісень про рубіну Ст. Січі, (М І) з

про полон запорозців і Швачки (оце^ Лі) пішли па будівльу
шче пізнішчо]і пісні, рекрутсько^і, — видно з двох дальших
варіантів котрі, мусили зкластись коло 1800 р., післьа
другого поділу Польшчі, 1792 р. і прилученьньа до Рос-
сі] ІІравобічно]і Украііни.

А.

1. Добре ж було жити,

Доки не писали пани комисари

Хлопців у некрути.

Оі, іак списали
5. Та і попарували,

Так голуби в парці,

Зас з іу т и ласьа Польпгаа з Ук^^а^іна,

Так сонечко в хмарці.

Оі, іак списали, то і попарували
10. Шче і до віазду дали,

Засмутиласьа Польшча ] Украііна,

Так сонечко в хмарці.

0], красне місто, де Білана Церков,

Мальовані шанці, —
15. Туда ж вели та до прийому

Молодилі новобранці

0^, ,іак вели та попарували

Так голубів в парці,

О], засзіутиласьа Польшча ^ Украііна,
20. Так сонечко с хмарці.

0], краснеіе місто, де Білана Церков,

Мальовані квіти, —

О], заплакали та ^ отець мати

Шче і дрібпенькііі діти.

(З иаперів д. Ст. Носа. Помічено : «Григорснко. Билоусовка, Брац-
лавскаго уізда»)*

Б.

Добре було да за Польшчі жити,
Добре ж було бути.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 64 —

Поки не писали пани комисари

Хлопців у некрути;
5. А тепера пани комисари

Хлопців пописали.

А в пзатпицьу рано дев^атого числа

В некрути забрали.

О], забрали да ^ спарували,
10. Так голубів в парі;

Ходить з'ого ненька да засмутиласьа,

Так сонечко в хмарі.

О], у місті, в місті Богославі,

Пороблені шанці;
15. О], туда повезли хлопці молодилі

Да в неділоньку вранці.

О]; повезли хлопці битими шльахами,

А за ними ]ого некьк» умиш^^тьсьа дрібними сльозами.

— «Лучче ж було, да стара] а непе,
20. Мене в купелі залити;

Ніж тепер ма^еш за зіно^у

Дрібні сльози лити.

Згада] мене, серце миленька,

В неділеньку вранці;
25. А іа тебе згадану,

Так на ві]ну стану

В турецькі] границі >. —

(З паперів ^Максимовича. Зап. П. Чу^кевпч, в Ки^іві).

Вар. 2-и] ліпше зедержав початок старощі пісні, та далі
оді]шов од не^і, — тоді .]ак вар. 1 в цілому до не]і зоставсь
ближчим. Початок обох ]порівн. з піонеру в Чубинського,
т. У, сгор. 969, М 57.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

™ 65 —

№ VI.

поклик УКРАЛНИ до ЗАПОРОЗЦІВ І ПРУТСЬКШ

поход.

ДІУІ. Л МИХ. ГО.ШЦИШІ.
(1711)

1.

1. — Запорозьці, небожата, — пшеницьа не жата!
Рі, дудіте, огльадіте, — пшеющьу зажніте ! —

— «О], хоч піздемо огльадати, не будемо жати!» —
Хвалилисьа запорожці Полтави достати,

5. Шче Полтави не достали, а вже Швед іздавсьа.
На біднузу головоньку кошови] зоставсьа.

О], умерла в кошового стареньказа мати,
О], нікому кошовому порадоньки дати.

Восточни] царь на Вкра^іні не діімаіе віри
10. Посилазе Голицина, шчоб не було зміни:

— «О], іди ж ти, Голицину, іди ж ти городу,
А ]а Щ)ду з москальами услід за тобо^у.» —

(Максимович-ь. Украинскія'Народньїя Пісни. 1834, 109 — ПО),

Пісньа цьа, певно, тільки вривок повнішчо]і пісні ^ че-
рез те вона не так то ^ ^асна. Вона тим більше затемни-
лась, шчо кінець зі]і причинивсь до другозі пісні і через
те варіанти (одміни) ^ого перемішались з Щ]езу (див. далі,
ЛіЛі 9 — 10) а других варіантів цілих не знайдено. Та
все таки, ми думаземо, шчо можна вгадати напевно, в
Іаки] час склалась цьа пісньа:

Початок зі^і нагадузе початок 1 варзанта Л5-ра IV:

Наорали та насізали, та нікому жати :

Пішли наші славні запорозці в Молдаву лежати.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 66 —

в 4-му віршу згадуіетьсьа Полтава. Шсньа, значить,
мусила зкластись незабаром післьа полтавського боЗу. За-
порозці, котрих пісньа кличе зажати пшеницьу, мусьать
бути січовики в кримські^ протекцііі, котрих, значить,
укра]інці кличуть помагати ^ім — зкинути московське
Зармо. Кошовщ 6-го віршу мусить бути К. Горді^енко.
Шчо таке мати ^ого, шчо вмерла, — важко сказати. ^)
Слова про Голицина здибу]омо в другі] пісні (ЛіЛі 9 —
10) так:

— «Та бери ж ти, Галичино, льашськоіу стороно^у,
А ^а піду із Москво] у слідом за тобо^у.
Ти становись, Галичино, все на крутих горах,
А іа стану із Москво^у по вельможньїх панах» і т. п. *)

або:

Востоцьки] царь... не діімаіе віри,
Засила]е Галичерів, шчоб не було зміни.
— «Та іди ж ти, Галичерьу, донському стороноіу»
А ]а піду із Москвоіу слідом за тобо^у.
Становисьа, Галицину, во вельможних панах,
А іа стану із Москвозу на широких дворах*. —

або:

«Іди ж ти, Галицину, польськозу грьадоіу,
А ]а піду із Москвозу услід за тобозу.
«Становисьа, Галичерьу, по купеческих дворах,
А за стану із Москвоіу по багатих льудьах>.

Слова: «іди, Галицине*, і т. д. говорить, очевидно, во-
сточни], московськиз царь.

Зваживши це все, можна з левностьу сказати, шчо
пісньа цьа склалась в 1711 р., в часи походу Петра І
проти турок на Прут, коли на Укразіні могли ждати,
шчо запорозці виступльать сильно проти царьа, і коли при
царьу, справди, було два Голициних: один кн. Дмитро
Михазлович Голицин, тодішніз кизіевськиз губернатор, ко-
три] в часи походу мусив догльадати за запорозцьами, а

*) Д. Костомаров-ь (Русская Мьісль. 1880. Авг., 21) дума, шчо
мати кошового — це Укразіна, котра вже вслабла післьа Полтави ^
не може ввільнитись од Москви.

*) В других одмінах слова ці більш сплутані, або прилагожені до
теперішнього постозу салдат по квартирах.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 67 —

други], кн. Михайло Михайлович, шчо командовав москов-
ським військом на Украііні, ішов до Молдавсько^і границі
через правобічну Украііну, котра тоді була < польському
сгоронозу». Сам цар ^іхав з Катериноіу Скавронськозу
(потім царицьа Катерина І) з Москви на Бііу Русь, а
далі через Волинь (Луцк), ІІодільльа (Таворів). По дорозі
польські «вельможні пани* давали царьу з Катерино^у ба-
ли: <Мьі здісь, — писала Катерина Меншчикову з Та-
ворова, — часто бьіваем'ь на банкетах^» и на вечеринках'ь,
а именно четвертаго дни (9 мая) бнли у гетмана корон-
наго, польського, Синявскаго, а вчерашояго дни бьіли у
князя Радивила и довольно танцовали>. (Соловьевт». Ист.
Р. XVI, 73 — 75). Значить нангі одміни пісні хоч і по-
плутали де шчо, — та все таки довольно вірно вдержали
сушчину того, шчо дівалось в часи походу московського
війська через Украііну на Прут. Слова про станці^у Пет-
ра з Галичина, здаіетьсьа нам, па^вірнішче вдержались
в одміні:

«Та бери ж ти, Галичино, льашськ^у

(або льадськозу, польському) стороному,

А за піду із Москво]у слідом за тобоіу.

Ти становись, Галичино, все на крутих горах,

А за стану із Москвоїу по вельможних панах».

Доволі цікаво з те, шчо в одні] одміні споминазутьсьа
не один Голицин, — а царь ііосилаїе «Галичерів», хоть
дальше зде розмова тільки з одним.

Так кінець нашого уривку з пісні вірно вдержав обста-
вини походу до Прута, так початок зого вірно передаіе тоз
дух, — ті ваганьньа з смуток, закі були тоді в укразін-
ців, котрим (зак побачими даті) прикро було стозати з
татарами з турками, та важко було з зоставатись під Мо-
^квозу, — ^ також надізі гетьманців на запорозців. Ось
шчо писав Дм. Мих. Голицин до Головкипа в 1710 р.

«Сказьівлт» мні бьівшій Чигиринскій сотиикх Невін-
чаними: когда іхалт. онх изт. Минска, то на дорогі
встрітил'Ь гетманскаго посланца, отвозившаго К'ь государю
дичину. Зтотг посланець спрашивалг его: На Москві
что ділается? а у нась на Украйні сльїшно, что госу-
дарь хочетТ) ВСІХ!» людей перевесть за Москву и на Ук-
райні поселить русскихТ) людей. Москва лучшіе паши го-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 68 —

рода хочетТ) себі& побрать. Что наши и за вольности?
МинистрТ), которьш при гетмані всякое письмо осматри-
ваетг. Дурно сд^а^^ь гетманг Мазепа, что не об'ьявил'ь
о своемт» ділі всей старшині И ПОСПОЛИТЬІМ'Ь людямнь.
Теперь гетмант» просилт» всю старшину, чтоб-ь потерпіли,
какія ни єсть тягости отт» русскихт. людей до весньї, по-
ка вьійдутт» вгь поле, а какт» вт» поле вьшдут'ь, тогда бу-
дуть писать государю, чтобть их'ь вольности по прежнему
бьіли ; а если государь ихг тімт. не пожалуетт., то иное бу-
дуть думать. Невінчапньїй спросилть у того же посланца, не
пришли ли запорожцьі сь невинною кт» государю ? а тотгь от-
вічал-ь : «разві будутт» ду раки, то пойдут'ь ; они хорошо діла-
ютт», что орду поднимают'ь ; а каїсь орду поднимутгь, то вся
Украйна свободна будетх, а то отт» Москвьі вся Украйна
пропала. Тотг же Невінчаними об'ьявил'ь, что встріти-
лись сь НИМ!, два запорожца, шедпііе сь повинною кг
государю и сказьівали: <всі запорожцм для того не
идутт» сь повинною кг государю, что из-ь Украинн дали
имі» знать: если вьі пойдете, то всі пропадете; заклю чай-
те союзг сь татарами и освобождайте нась, потому что
мьі всі отг Москвьі пропали». (Соловьевт». XVI, 39 — 40.)
Так Восточни] царь з Голиципими сдиньали укра^іиців,
«шчоб не було ізміни», видно з листу царьа до Мешчико-
кова З Ма^а, 1711 р.: «Наши войска будз^тт, на Дніпрі,
кончая сь 15 сего місяца. Здісь Задніпровская Украйна
вся бьіло Орлику и воєводі Кіевскому (польскому) при-
стала, кромі Танскаго и Галагана, но оную изрядно на-
ши вичистили и онихт» скотовт. инихг за Дніпр-ь кь
гетману, а прочихТ), чаю, вх подарокть милости вашей
вх губернію па пустьія міста пришлемо». (Соловьевг,
XVI, 75). Треба пригадать, шчо правобічна Укра^іна,
про котру вмовилась Москва з Польшо^у, шчо вона буде
порожньа, заселилась козаками за приводом Паліла, котри]
сам було добивавсь пристати до царьа, аби забезпечитись
од Польші, та аби обидві Укра^іни були вкупі, — та сам царь
того не хотів і згодивсь з Мазепо^у, шчоб Палі]а вислати
в Сібір. Коли Мазепа ізмінив, царь випустив Паліла, кот-
ри] післьа полтавского бо^у ^ вернувсь у правобічну Ук-
ра^іну, де скоро з умер. Царь же згожувавсь отдати за-
дніпровську Укра^іну до Польшчі, — а льуде^ виселити на
ліви] бік Дніпра. Через те найбільше правобічане з при-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 69 —

ставали до Орлика, та далеко не всі. Післьа Прутського
походу і «очистки* задніпрьансько]! Укра^іни од козаків,
царь таки з одступив ^ііі до Польшчі. (АнтоновшіТ). Послід-
нія времепа козачества на прав. стор. Дніпра», наібільш
181-197).

Так думав Дм. Голицин про способи викоріньати «ізмі-
ну> на Украііні, видно з ^ого ж листу до Головкина. В
листі тому московські во]евода каже: «Для нашей безо-
пасіїости на Украйні падобно прожде всего посіять не-
согласіе между полковниками и гетманом'ь: не надобно
исполііять всякія просьбьі гетмана.... Еогда народе узна-
етг, что гетманх такой власти не будете йміть какг
Мазепа, то надіюсь, что будетт» приходить сь доносами.
При зтом'ь доносчикамТ) не надо показьшать суровости:
вели двоє придутг сь ложью, а суровости имт. не будете
показано, то третій и сь правдою придетг, а гетмант» и
старшина будуть спасаться... Какт. прожде я вамх писалт»,
такг и теперь повторяю: пообходимо, чтобьі во всіхт»
порубежньїхх городахТ) бьіли полковники несогласньїе сь
гетмаиомг, если будуть не согласньї, то діла их'ь всі
будутТ) намг открьітьі». (Соловьев'ь, XVI, 40 — 41)

Спомин про поход Голицина міг підновитись на Укра]-
іні в 1723 р., коли козаки- гетмапці ходили до тодішніх
границь татарсько - запорожськнх, — ^ак каже об тім
Краткое Опис. Малороссіи: «Того же 1723 года под'ь
осень ходили 12.000 войска россійскаго з старшиною и
бунчуковим!» товариствомт. на Коломакть, при князі Ми-
хайлі Михайловичі Голицині там'ь же бившсмх, а ко-
мандиромг козацкимт. бьіл'ь полковпикТ) Миргород скій Апо-
стола». (Літ. Сам., 2 изд. 308). Це] поход мусів поплутати
варіанти повишчоіі пісні. З іого часів мусили :юстатись
слова: «оз,іди ти, Галиципе, донському стороноіу». — Див.
также далі ^(2 IX.

Иміа царьу московському — царь восточнці вийшло
од церковних льудеі, котрі, післьа ^звоіувапьньа грецько-
го царства турками, стали дивитись на царів московсь-
ких, іак па ^єдиних царів церкви греко-восточноіі. На
Украііні стали звати царів московсьих восточними післьа
того, іак в часи унііі, в 1622 р. еп. Ісаіа Копинськиі
обернувсь в Москву за милостинеіу. В грамоті своііі він
писав: «Благочестивому и Христолюбивому великому кня-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 70 —

зю и великому царю восточному, самодержцу Велиш
Росии, Москви и инвіхт» земель многихт» государю царю,
великому светилу росийскому (Росия — тоді в киіовських
попів значила ки^евська митрополіза, переважно Укразіна),

Михайлу Федоровичу, содержащему скиеер-ь царствія

Исаия Копинский милостию Божею епискупх и екзарха
Малой Росии земли киевской (дальше він пише: тесшшо-
ся на Украйні вт» земли Киевской) рабх твой и богомо-
лецт», тебі державному великому государю, царю вас-
точному московскому, ниско до земли челомт. бью и еь
умиленіемт» молю твоє благородіє, просячи о жалованье,
о святую милостьіню: сотвори намх убогиит» и зело ос-
кудньїмт. богомольцам'ь своимт», понеже не имамо кг ко-
му прибігнути: царей и князей и бояр'ь благочестивмх'ь
не имами. Всі отсуппицьі оті» благочестивьіе вірьі нашей.
Единьї ляхи, вторьш унеятьі, третиі синове еретиче-
стиі. Отовсюду обстоятт. ньі скорби и гоненіе на благо-
честие наше и церковь сионскую восточную, матку нашу,
хотяще ньі растерзати аки звіри дивні и аки льви
рьїкают'ь на христоименитьіх'ь людей, хотяще поглоти-
ти>, (Кулішт», Матер. для исторіи возсоединенія Руси, І,
130—131).

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 71 —

МОСКАЛЬ НА ЗАПОРОЖЬЖІ І КРОЛЬ (КАРЛ ХП)
(1710 — 1711 рр.)

1. Та ше не світ, та ше не світ,
Та ше не світа^е.

Та хитри] Москаль запорозьську земльу
А кругом об^ізджазе.
5. О], об^іхавши запорозьську земльу.
Та з став степ межувати,
Оз, став городи, панські слободи.
По річках сажати.
О], обсадивши панські слободи,
10. Та не будуть владіти;

Оз, отасте кроль 1) сьузу Укравшу,
А по саму линізу.

[Та летить крьачок та по тоз бічок,
Та летьачи, крьаче;
15. Та усе візсько запорожське
Та на Калниша плаче].
Та летить крьачок та по тоз бочок, —
Де взьавсьа шульпіка:
— Оз, не буде в Січі города.
20. От нині з до віку!
(Запис, в сл. Багатіз, новомоск. повіту, катериносл. ^Р^^^^^'
пасішникаДв. Манджурав 1874 р. Напечатана в .Кіевскои Старині»,
1882, Февр., 435-436, - чомусь без остатніх віршів, п-^и;.

Цьа пісньа напечатана в <Кіевской Старині^- з^к т-
сньа з 1775 р. За таку признали 3І3І <5уло з ми в книзці
<Нові укразінські пісні про громадські справи:^ (стор. ^и>

О Кроль, хоть і не так часто, зак троль, а '^'^"'^^^^^^ ^^^^, ^^^
му 'письменстві на Укразіні, -^ напр. «Бьілг за «і>2^^' ^^"*Хопи^^^
раго, Иван'ь Подкова» і т. д. (Повість о Подкові; при «Літописи
Грабянка». 293.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 72 -

З справди, не тільке ищзі Кальниша, а і вірші про ме-
жу ваньньа степу запорозського, — підходьать до 1775 р.
Та за те віригі 9 — 12 ні^ак пе підходьать до того часу,
Вбача]учи в словах: «о^, очисте кроль сьу]у Украііну по
саму дині^у», нагадку про польського корольа, ми, в на-
звані] книзці (22) дивувались ці] думці про корольа, ко-
трого державу вже почали ділити, ^ думали, чи нема тут
законі помилки. «Кіевская Старина» теж бачить тут на-
гадку на корольа польського і бачить в цих словах «без-
сильну наділу на корольа Польшчі, котра сама доживала
сві] остатні] час».

Слова ці стануть зовсім щасними, коли перенести ^іх з
1775-го в 1709—1711 рр. Кроль буде Карл XII, на ко-
торого справди мали тоді надіїу запорозці, і цьа наділа
по части сповнилась хоч не просто через самого Карла, а
через турок, до котрих він вдавсь і котрі таки примуси-
ли, прутським миром 17 11 р., царьа московського одступи-
тись од Запорожьжьа. По трактату (мирову згоді), стверж-
деному в Константинополі 2/13 апр, 1712 р. на основі
Прутсько]і умови 11 Іуньа 1711 р. в III статьтьі сказано:
«Его Царское Величество восьма руку отнимаетт» отть
козаков'ь сь древними их'ь рубежами, которьіе обрітают-
ся по ею сторону Дніпра и отт» сихт. міст^ь и земель
и Фортец'ь и містечек'ь и отТ) полуострова С'Ьчи, кото-
рий сообіцент. на сей сторон'Ь (праві]) вьішеупомянутой
ріки» (Скальк. Истор. Нов. Січи, II, 23, приміч. 2).

Виходить, шчо цьа пісньа, — в основі, котра лежить
в словах: «Москаль запорожську земльу об]ізжа]е ^) та ие
буде володіти», зложена була шче зараз по рубіні старощі
Січі в 1709 р. і потім уже прилагодилась до часу по
1775 р. Перші вірші ]і]і нагадузуть не тільки рубіну
Ст. Січі 1709 р., а ] поход проти Кам]анськоіі Січі ген.
Бутурлина з Скоропадським в 1711 р. (Ригельм. Ш, 96).
Післьа того землі січові, ближчі до Гетьманшчини, по
річках Самарі, Дніпру ] нижні] Ворсклі прилучені були
до миргородського полку. (Скальк., Ист. Н. Січи, П, 41,
приміч.) Певно, на них почали осідати ] слободи, котрі

^ *) або обніма^бі ]ак століть в пісні, напечатані^ вишче на скф. 12,
а також в перероблені] на Лольшчу, на стор 7 ; слово — обзізжа]е--
нагаду]в на те, шчо москалі з Камзаного Затону догльадали, шчоб
запорозці не вертались на старі оселі.

У\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— 73 —

січовики вважали за панські слободи ^) Городи же: Кайда-
ни] Затон, Самарь і Кодак булі заньаті москальами, са-
мими, або з підданими ^ім козаками гетманцьами. (Ераткое
Описаніе Малор. під 1711 р.) Запорозці в умовах з Орликом
насто^'ували, шчоб ^ім вернути всьу ііхньу стару кра^іну по
Самарі з Дніпру. Ось А-щ пункт цих умов, просто до цього
]дучиі, котри^ цікаво порівньати з віршами 5 — 11 цісні.

<Войско Запорожское Низовое, яко несмертельную се*
61 славу многими рьіцерскими отвагами на морі и на
земля заслужило, такт» и не меншими наданнями обогащено
било для общого своего пожитку и промислові», лечь кгдм
Государство Московское, винаходячи разнихт, способові
до утисненія и знищенья оного, построило на власньлхь
войсковьіхз кгрунтахб и угодіяхб, то городи Самарскіе,
то Фортецьі па Дніпрі, чимх, хотячи вт» промислахт»
рибпьіх'ь и звіриньїх'ь томужх войску Запорожскому Ни-
зовому перешкоду учинити, незносную шкоду, праволом-
ство и утеменженье учинило. На остатскх гніздо вой-
сковое, Січь Запорожскую, военньші» наступленіем'ь ро-
зорило. Прето, по скончанью, дай Боже, счастливомт»,
войнм (естьли теперь помянутое войско Запорожское тихт»
кгрунтовт» своихх и Дніпра от'ь насильства Московскаго
не очпститд и не удовольнит'ь), повинен'ь будет'ь Ясне-
вельможньїй Гетмант. при трактовапью Наяснійшого Ко-
рея, Его Милости, Шведского, з'ь Государствозіт. Мос-
ковскимт. о покою, о то є старатися, жебьі Дпіпрг отт»
городкові» и Фортецт» Московскихт», тако жт» и кгрунта
войсковьіе отт» поссе ссіи Московской очищенш и до перво-
бьітной области войска войска Запорржского привержени
били, гді впредь никому а ни Фортецт» строти, а ни го-
родковд Фундовати, а ни слободд осажувати, а ни якимт»
же колвскт» способом'ь тьіхт» войсковьіхт» угодій пустошити,
не тьілько но міет'ь Ясневольможньїй Гетмант» позволя-
ти, лечь и до оборони опьіхт» обовязан'ь будет'ь войску
Запорожскому Низовому всякую помочь чинити». (Бант.
Кам., Источники, II, 247).

«Гасно, шчо пісньа по своіому говорить те ж саме, шчо
сказано в цих словах умови, писано^і кошовим Горді^ен-
ком з гетьманом Орликом.

*) Про ма^етки гетьм. Апостола в Переволочну і навколо по Дніпру
див. Судіенко, Матер. Отеч. Истор. І, 34—38.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 74 —

^ак сказано вишче, Прутська умова турків з царем по-
части сповнила бажапьньа січовиків, — по крайні] мірі иічо
до очишченьпьа зіх краііни од царьа. Грьаницьа між сі-
човизїи земльами ] царськими (Гетьмаичиноіу) положена
була ма^же там саме, де проводилась стара лині^а, — вали,
шчо робили шче за гетьмана Самоіловича. (Костомарова,
Руина, Вісти. Европьі 1880. Сент. 31 — 32; од г. Валок
по р. Коломаку до Ворскли, а далі по рр. Берестові^ і
Орелі до Нехвороичі) замісць котрозі з 1731 р. проводили
московські генерали староукрщінську \лині'у. (Скальк., Ист.
Н. Січи, II, 45) про котру побачимо пісні в дальшому розділі.

Ми бачили з уваги при сЛЗ-рі ПІ-му, шчо сам Карл ХП
писав до Січі, подаіучи запорозцьам наділу вибавити ііх земльу
од Москадьа. Потім Орлик листом свозім піддержував в Січі
паміать про Крольа Карла. На решті ж, коли Карла ХП
вбито на в^^ні. Орлик писав 18 Окт. 1719 р. у Січ, шчо
королева шведська помирилась вже з корольами польським,
англійським, пруським і всіх ,їіх «в-ь союз^ воепньїй про-
тивт» Москвьі потягнула, до котрихт» вх той же воинскій
связокть прилучился и соединился и король, Его Милость,
Французскій, наді) то и Цесарь, Его Милость, Христіян-
скій, и Голландія, декляруются помоществовати... Той же
сами монархи . . . побуждаютт» и Порту Оттоманскую на
войну проти Москви. > (Бант. Кам., Йсточники, II, 290 —
292). Посланнні од Орлика Нахимович шче словами до-
бавив, шчо незабаром прийдуть послані з Швецііі кдезноди,
гроші з грамота, в котрі] «будуть просить запорозців до
шведського корольа, котрому будуть помагати чотирі ко-
рольа та пьати^ цісарь». На це кошови] запорозськи] одпо-
вів: «панове молодці! ось бачите, шчо про нас і другі го-
сударі старазутьса; тільки з^ вам обзавльазу, шчо хоч
клезноди з будуть, та хто хоче, хаз ідуть, куди вгодно, а за
З з місцьа не ворухнусь, хаз ^^^^ бьутьсьа чи мирьатьсьа;
нам до того діла не ма; нам треба сидіти тихо; а кому нас
треба буде, ті нас зназдуть*. (Солов., XVI, 384 — 385).

На решті замітим, шчо коли така важна з стара піс-
ньа, котроз'і доси зовсім не знали вчені льуде, записана
так недавно (в 1874 р.), то це показузе, зак шче свіжа
в нашого народа памзать про січову старину з скільки
шче можна зназти слідів 3І3І, коли взьатись за це пилно.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

г

— 75 —

№ УШ.

ОЛЕШКОВСЬКІ ЗАПОРОЗЦІ - ЗАТЬ АЖЧИКИ.

(1709 — 1782)

1.

1. Несчастливи^ козаченько без долі вродивсьа;

Взьали ^ого в неволеньку, він слізами вмивсьа.

А узьавши в неволеньку, забили в кайдани,

А забивши у каідани ведуть перед пани.
5. Да летить орел сизи], да сів на бучині,

Плаче, плаче козаченько по сво^і причині.

Чом калині в воду не хилитись, коли вітер ві^е ?

0^, ^ак козаку тому не журитисьа шчо серденько ни^е.

Погоріли степи польа, пусті балки стали.
10. А вже наші затьажчики в зімовниках стали.

— «Скурві сини, затьажчики, не гаразд вчинили,
Шчо степ добри], краї весели^ да занапастили!» —
Не багато уступили: по Льадські^і Шанці,

Та вже нам стали доганьати козаки-гетьманці:
15. — Ташлик ^) річка не величка, — тече вона зтиха;
О], хто не був у Полтаві, то^ не зпаіе лиха. —
О], ідеть же гусарі^а заблистала стиха (списа, 81іс1і)

— «Утікайте, затьажчики, бо буде вам лихо!»
Утікали затьяжчики да ^ стали гадати:

20. — О], не могли, пани молодці, москалів рубати! ^)

(Од Гогольа. З паперів Максимовича).

^) Може бутт, замість: Ворскла.

') Пісньа цьа з'есть у нас в рукопису Максимовича; на листку
Зого ж руко^у написано оливком: Гоголь. Остатні^ вірш написани]
так: «Ой, не могли паньї молодий тйхг ляхбвг рубати», — та над
словами «тих льахів» надписано пливком «москалОв-ь». Чи було в
рукопису Гогольа слово: ^москалів», та Максимович замінив ^ого,
дльа цензури, словами «тих льахівУУу чи так і співали перед тим,
хто дав пісньу Гогольу, — (бо таки в йашпх пісньах частенько став-
ль&ть замісць москалів — льахів), — напевне сказати не можна. Слово

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 76 —

Пісньа цьа мусила зкластись власне в часи Олешков-
ськоіі Січі: в пі] сточать одні на проти одних козаки-
гетьманці ^ затьаоючикг\ або льуде, котрі вско'шли в
кра^, КУДИ ]ім ходити не вільно ^). Козаки -гетьманці доко-
рьаіут затьажчиків тим, шчо вони допустили до того, шчо
краі занапастивсьа (пусті балки стали). Слова ж: «скурві
сини затьажчики», і т. д. (вірші 11 — 12) звичайно співа-
Зутьсьа про запорожців (див. далі, варіант Ригельмана), —
так, шчо замісць слова: затьаоючики століть завше: за-
поразці. З цього всього виходить, шчо цьа пісньа в вір-
шах 9 — 20 росказуіе, іак Олешковські запорозці зайшли в
старі своіі степи — польа, балки і зімовники^) ] іак зди-
бались там з козаками гетьманцьами, а* далі з московськими
гусарами; козаки гетьманці перше докорьаіуть запороз-
ців, а потім остерігаіуть ііх од московськоіі гусарііі. З
цього можна думати, шчо гетьманці докорьаіуть запорож-
ців за те, шчо вони не вміли одстоіати степ добри^, кра]
весели] од москалів. Вірші 15 — 16 мусьатв бути одповідь
запорожців, котрі оправдуіутьсьа тим, што під Полтаво]у
було іім трудно воіуватись з москальами. Вірші ж 1 — 8,
очевидно, розсказуіз^ть про те, ]о,к попавсь в невольу один
з таких олешковських козаків, которим, іак ми бачили, за-
боронено були од московського урьаду наближатись до геть-
манськоіі Украііни. Запорозці писали кримському хану шчо,
коли навіть «безоружні товаришчі ііх іавльались під Орельсь-
кими городами, то московські і гетьманські команди ііх
зараз предавали смерті*. (Скальк., Истор. Н. Січи, II, 33).
Так вони робили, сповньаіучи указ, даний] Петром І шче
зараз по рубіні Січі в 1709 р., шчоб запорозців «в грьа-
ниці Россііі не пускати, а тих, котрі втекли, ловити і
казнити» (Скальковск., Ист. Н. Січи, П, 20). Шче в 1727 р.,

*тих» коло «льахів» не додаду, бо вишче ні про ^акнх льахів не
говорилось, — і через те ми дума]емо, шчо таку заміну зробив сам
Максимович, дльа цензури, а не пісньа. В усьакім разі в пісні ^де
мова про москалів, а не про льахів.

') В листі ки^івського ген. губ. Ве^сбаха до Коша в 1733 р. чи-
та^емо : послань «вамг (вами) войсковой до гардового вашого войско-
вого полковника указг; дабьі онг польских-ь воровских-ь затящи-
ковг, до ріки Богу проходящих'ь, престерегалх» и т. д. (Кіевская
Старипа. 1882, ^ ІУ, 126).

*) Шчо таке Льадсьщі Шанці, — нехад дослідить Други^, більше
нас знакомиз з топограФІде^у (описом місцевим) степів запорожських.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— 77 —

коли вже царськи] урьад став мньакшиз до запорозців,
котрі вже переговорьувались з ним об тізі, шчо б запо-
розцьам вернутись під царську руку, гетьман Апостол
писав до полковників: «извЬстио намг учинилось, что ко-
заки запорожскіе, проходячи вт. Малую Роосію отт» Січи
до отцовть, матерей, а янне рьібу и другіе товари при-
возятт», котрькк!» старшина принимать усумнівается, ипьтхгь
же за караулі» берут'ь>. (Судіенко, І, 21 — 22). Кра^іна,
в котрі] мусили «взьати в невольу козаченька* нашозі
пісні, це і була власне кразіна між Орельльу ] Самаро]у
І на південь Самари. Степ по Орелі запорозці вважали
своіім і до 1709 р. мали тут сво^і зімовники. По рубіні
Січі в 1709 р. землі ті до Самари приписано до мирго-
родського полку, — та потім післьа Прутського походу,
по Царереградському договору З апр. 1712 р., грьаницьа між
підмосковсько^у Гетьманш'ганоіу ] підтурецьким запорожсь-
ким крадем була проведена над Орельльу. Там поз грьяпицьу
провело московське начальство в 1731 р. старо-укра^інську
лінщ. Коло ти^е^і ліпіді здавна осідали виселенці з Геть-
маншчини, котрі не раз мусили сперечатись з запорозцьами,
шчо вважали Орельськи^ степ за сві] ; тут же натикались
запорозці на московську гусарііу ^). Так видно і з пісні, ко-
заки гетьманці були все таки прихильнішчі до запорозців,
ніж до гусарі^і. (Дальше побачимо пісні, в котрих геть-
манці жалі^уть на московський урьад за службу на ліпіді).
В 1723 р. коли, по смерти Скоропадського, Гетьманшчи-
ноіу правив уже не гетьман, а московський бригадир
Вельзаминов з Малороссііськоду Коллегідеду, в цьу сторону
ходило великоду куподу військо московське з козаками-
гетьманцьами, дак раз тоді, дак обдавилось в Гетьманшчині
недовольство проти московського урьаду. В «Краткому
Опи'іапіи Малороссіи> про це записано так: «1723 р. подг
осень ходили (нагльдати за татарами д запорозцьами)
12.000 войска россійскаго з старшиною и бунчуковивт» то-
вариствомх на Коломакт», при князі Михайлі Михайло-
вичі Голицині, там-ь же бившом'ь, а командиром-ь козац-
кимт» буиць полковникь миргородскій Апостолт». Того же
года дерзновениьіми запросами полковника черниговскій
Полуботокь сь товарищи вт. Санкгь-Петербургі прогні-

*) Власне, драгунуу.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 78 —

вали его императорское величество и за то взятм таїть
подт» арестт», а вх МалойРоссіи домьі ихт», также и остав-
шихся послідних'ь, асаула генера.іьнаго Василія Жураков-
скаго да бунчужнаго Якова Лизогуба, — отписано па его
величество и пожитки попечатано, а самих-ь их-ь взято
туда же вт» Петербургт. ^). И вх то время полковники
великороссійскіе вт. полкахх малороссійских-ь — вт» старо-
дубскомть Леонтій Кокошкинх, а вх Черніговском'ь Ми-
хайло Богданові — поставленні (вже ранішче були —
Толсто] в піженському, а сербин Милорадович в гадьаць-

кому) < и тогда жх нікоторіи отт» старшині» полко-

ВБіхт» и сотниковх побраньї подх арестх до Глухова, гді
сиділи годт» сь залишкомть... в 1724 р. послі Коломац-
каго похода позванх вх Санкті. Петербургь Даніилг
Апостолх полковника миргородскій и тамх взятх подх
ареетхі. (Кр. Опис, при Літоп Самовидца, 2 изд., 308—
310). Ці заарештуваньпьа мусили придавити ту сторону
між козаками гетьманцьами, котра сподівалась, шчо коли
вибрано буде гетьманом Полуботка, то Укра^іні буде
лекше ] вільнішче. Наділі ці шче в 1715 р. вимовив По-
луботків присвужтшк Стичинськи] в розмові в Сосниці, коли
там празнували роковини Полтавського боіу: <Чого ви
празнували, за шчо бога благодарили? питав Стичинськи]:
— За те, шчо царь побідив Шведа ] прокльатого Іуду
Мазепу. — Не Мазепа прокльати^ Іуда, од повів Стичинсь-
ки], а теперешні] гетьман прокльати^ Іуда, бо не століть
за Укра^іну ^ москалі зі] і розорьаіуть; а іак буде наш пол-
ковник гетьманом, не так буде за Укра^іну сто^ати ^ не
будуть москалі їі]і розорьать». Подібне казали і другі,
вказузучи^ шчо в полку Полуботка москалі без іого указу
нічого не беруть». (Соловьев'ь, XVI, 377 — 378).

От, певно, в часи більа Коломацького походу ^ аресту
Полуботка ] зложени] був кінець повишчоіі пісні.

^) По Ригеньману, Полуботок, наказни^ гетьмам ^з товаришчами,—
«в-ь С. Петербург'ь отбьілн сь тімх, чтоб-ь при том-ь їїспроснть
огь Его Величества о подтвержденіи и пожалованій, по прежндмг,
данньїм'ь Хмельницкому, статьям-ь и жалованньїм'ь Вьісокомонаршшгь
грамотами, о вольностн козацкой и о избнраніи вольньїми голосазіи
собі готмана, по, по смільтм'ь и отважпьім'ь обх ономг представле-
ніям-ь, привели вх гнів-ь Его Импер. Величество, за что, Ноября
10 числа, арестовать Полуботка п товарищев-ь его».... (Ліг. Шв.,
Ш, 119).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

г

79

В середині нашоіі одміни мусить бути переставлено де-
Іакі вірпіі, зак це инколи буваде з тими пісньами, котрі
вже починану ть забуватись. Ми дума^ем, шчо порьадок вір-
шів тут мусить бути ось заки]:

1. Нешчасливи] козаченько без долі вродивсьа
Бзьали ]ого в неволеньку, він сльозами вмивсьа.
А узьавши в неволеньку, забили в ка]дани^
А забивши у кайдани, ведуть перед пани.
5. Да летить орел сизи^ да ^ сів на бучині;
Плаче, плаче козаченько по сво^і] причині.

Чом калині в воду не хилитьсьа, коли вітер візе?
О], ^ак козаку тому не журитьсьа, шчо серденько ни^е?
Погоріли степи-польа, пусті балки стали.
10. А вже наші затьажчики в зімовниках стали.

Не багато уступили: по Льадськизі Шанці,
Вже нас стали доганьати козаки-гетьманці :

— <Скурві сини, затьажчики, не гаразд вчинили,
Шчо степ добриз, краі весели] да] занапастили!»^) —

15. — Ворскла річка не величка, — тече вона зтиха.
О], хто не був у Полтаві, то] не знаіе лиха. ^) —
О], ідеть же гусарі^а, заблистала стиха:

— «Утікайте, затьажчики, бо буде ван лихо!» ^) —
Утікали затьажчики да ] стали гадати:

20. — О], не могли ми, пани молодці, москалів рубати! *) —

2.

Рігельман, росказавши про руііну Яово^і Січі, в 1775 р.,
виписузе ]ак мов би то тоді ж зложену пісньу, подібну
до витчо^і.

<По разрушеніи ж'ь того общества, каже він, возчувст-
вовало оно своє совершенное пизложеніе и всю тяжесть
паденія огь діл-ь своихх, изх чего, возстужавшись ніко-
торьіе о бившемг свободномть жительствІ и любезномть
попелищі СВОЄМУ, что, вмісто всего самовольства и всякой
свободн, принудило их'ь обращаться между людей, вт» по-
рядочной жизни и благородной службі находящихся, и

*) Докір гетьманців. ^) Слова запорозців. ^) Пересторога геть-
манців. *) Слова запорозців.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 80 —

состоять, отть сего времени, подт» святьім-ь законом^ и
дисциплиною, для пихть непривьічной, о всемг сезугь, сложа
стихи, воспіли ниже слідующее:

1. Несчасливьій козаченько безт. доли вродьівся,
Взяли его вт» неволю, а вонть зажурився,
А взявши ві» неволю, забили в^ кайданьї,
Забивщи в'ь кайданьї, ведуть передт» паньї.

5. Скурвьіи сьіньї Запорожцьі, не гаразді» зробили,
Що степт» добрьій, край весельїй да й занапастьии.
Да встань, Зенче*) сь того світа; просятт» тебя люде.
Упади Цариці вт» ноги, а ось по старому буде.

*) Т. в. Зиновій, или Богдан Хмельницкій. ІІр. Рігельмана.

(Літоп. ПовЬств., ІЛ", 35).

Вірші 1 — 6 Рігельманово]і пісні очевидно тільки
з першого вар. Шчо цьа пісньа зложена ранішче 1775 р.
видно (навіть, коли не звертати уваги на перши^ вар.) з
того, шчо шче до ру]іни Січі 1775 р. початок цеіі пісні
співавсьа в пісньах про козака-запорозцьа (гайдамаку), кот-
рого піймали пани-льахи. (Див. далі). Виходить, шчо оці
-«стихи» в Рігельмана — стара пісньа, котру прилагодили
(чорноморці, котрих набрано післьа рубіни Січі 1775 і котрі
сперечались з тими запорозцьт?ми, шчо втекли в Туреччину)
до часів 1777—1780 рр.

1. Століть завір над водо^у,
В воду похиливсьа,
Молоденьки] козаченько
Сильно зажуривсьа.

5. Не хилисьа іавороньку,
Шче ж ти зелененьки^;
Не журисьа, козаченьку,
Шче ж ти молоденьки].
Не рад з'авір хилитисьа, —
10. Вода корінь МИ] є;

Не рад козак журитисьа,
Так серденько низе.
Уродивсьа козаченько,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 81 —

Уродивсьа, — вдавсьа,
15. А у степу, при дорозі,

В невольу попавсьа.

Шчо узьали козаченька

В велику невольу;

Зак узьали в неволеньку,
20. Забили в кайдани.

Шчо в недільу до схід сонцьа

Усі дзвони дзвоньать;

Молодого козаченька

У кайданах водьать.
25. Так забили у кайдани,

Ведуть перед пани;

Так привели перед пани,

Еа^дани опали:

Ударились вражі пани
ЗО. Об поли руками:

— «Десь у тебе, козаченьку,
Отець-мати жива,

А шчо тобі, молодому,
Хвортуна служила.» —
35. — О], хоч жива, хоч не жива,
У бога просила: —
О], тим мені молодому,
Хвортуна служила. —

— «Десь то тебе, козаченьку,
40. Уродила мати,

Шчо іак станеш на камені.
То і підкови знати. > —

Десь взьалисьа молодиці,
Хазьаіські^і жони:
45. — Визволь, боже, сіромаху
Із сі.іі неволі. —
(Зал. Манджура, в Вербівці, александр. пов., катвриносл. губ.,
од баб» в 1873 р.).

Цьа пісньа — початок вар. 1-го, котри^ розріссьа в осібну
пісньу. Вірші 15 — 16 (а у степу, при дорозі в невольу
попавсьа) просто приводьать думку в степи запорожсікі.
Козак в ці] пісні — вдачливи], навіть характерник, їак
Сіід запорозцеві. В усі] пісні видно велику льубов і по-
шшу народу до полоньанина-запорозцьа.

6

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 82 — '

Вірші 1 — 12 входьать також в пісньу про смерть ко-
зака в поході в Московшчині. (Максимовича, Укр. Нар.
Шсни, 1834, 147).

4.

1. Століть іавір над водріу

Та на воду схиливсьа;

А сидить козак у неволі

Та з сильно зажуривсьа.
5. _^ О], не хились, іавороньку, —

Шче-ж ти зелененьки]';

Не журисьа, козаченьку, —

ІПче ж ти молоденьки].

— «О], іак же-ж мені не хилитисьа:
10. Вода корінь ми^е;

О], іак мені не журитисьа:
Саме серце млі] є.» —

О], на воді два лебеді

Проти води дмутьсьа,
15. А па козака, да на сіромаху

Кайдани куіутьсьа.

О]; привели да козаченька

Да перед сво^і пани,

А на козаку, да на сіромасі
20. Та з каїдани опали.

Та здивувалисьа усі пани,

ІПче з панськізі діти:

— «Десь у тебе, козаченьку,
Отець і мати живи, —

25. Шчо на сез час, та на сьу годину

Хвортуна служила.

А десь у тебе, да козаченьку,

Та шче з сестрицьа рідненька, —

Та шчо у тебе та шчо неділі
ЗО. Та шче з сорочка біленька.

А десь у тебе, да козаченьку,

Дівчина-коханка, —

Та шчо у тебе, та через плечі

Дротьана нагайка. > —

(Зал. од Остапа Дончука в Тульчі. 1881. X В).

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

І

— 83 —

5.

1. Зелененьки] ^аворочок

На ^ар похиливсьа;

На козака пригодонька, —

Козак зажуривсьа.
5. Не рад завір хилитисаь, —

Вода корні миіе;

Не рад козак журитисьа,

Так серденько млі^е.

Взьали, взьали козаченька,
10.' Забили в каідани,

А забивши у ка]дани,

Ведуть перед пани.

Так привели перед пани,

Каідани опали.
15. Ударились вражі пани

Об поли руками.

— «Десь у тебе, козаченьку,
Отець-мати жива!» —

— А хоч жива, хоч не жива,
20 Хортуна служила.

Послужила хортунонька
Модему отцеві, —
Послужила ти, хортунонька.
Мені молодцеві. —

(Запис. Манджура, од парубка в Алексівці, алексндр. пов. кате-
ринославськоді губ. в 1873 р.).

Теж вкорочено ] услаблено.

1. О], в Суботу із вечора

Козак розгульавсьа,

А в недільу, зак світ біли^,

В невольу попавсьа.
5. 0^, ^ак попавсьа молодчик

У ті]і каздани;

Та повезли ^ого в Харьків, —

Там же ті]і пани.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 84 —

Так приведи перед пани,
10. Каздани опали.

Питазутьсьа молодчика:

— <Чи зе отець-мати?» —

— Оз> їв в мене отець-мати,
Шче рідних два брати;

15. О], нікому та з неволі
Мене визвольати. —
(Запис. Манджура, в Вільшану, харьк. пов., од чоловіка, в 1873 р.)
Шче коротче з слабішче.

7.

1. Століть завір над водозу,
В воду похиливсьа;
На козака пригодонька,
Козак зажуривсьа.
5. [Одна ж зому пригодонька —
Матусьа стараза;
А другаза пригодонька —
Кониченько пристазе, ^)
А третьаза пригодонька -^
10. Дівчиноньку втерьав. *)
На козака три пригоді, —
Козак зажуривсьа.]

Не хилисьа, завороньку,
Шче ти зелененькиз;
15. Не журисьа, козаченьку,
Шче ти молоденькиз-

Не рад завір хилитисьа,
Вода корні мизе;
Не рад козак журититьа,
20. Дак серденько низе.

Та взьали, взьали козаченька
Забили в каздани,
А забивши у каздани,
Ведуть перед пани,

*) Певно, замісць: «коничок пристаз'е»,
') Певно, замісць: «дівчину терьаз*в».

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— 85 —

25. А привівши перед пани,

Кайдани опали.

Оз, там зого усі пани

Дивом здивували:

— «Ох, десь тебе, козаченьку,
ЗО. Матусьа родила,

Шчо тобі, молодому,

Фортуна служила.

Ох, десь в тебе, козаченьку.

Та не 1) рідна]а мати,
35. А ^ак станеш на камені

То з підкови знати*.

(Чуб. Трудм, V. 958. Зап в с. Дударьах, канівськ. п. кизівськ. губ.)
Вірші 5—12 наріст, котри] затемньа перши] смисл пісні.

8.

1. Козаченько без шчастьа; без долі вродивсьа,
Взьали зого в неволеньку, — сильно зажуривсьа.
Взьали іого в неволеньку, забили в кайдани,
А забивши у каздани, ведуть перед пани.

5. А привели перед пани, каздани ізньали,
А вдарилисьа льахи-пани об поли руками:

— «Бачте, вражі сини, шчо не в ночі взьали !> —

— Та десь тобі, козаченьку, отець-мати живі,
А шчо тобі, козаченьку, Фортуна служила.

10. Десь у. тебе, козаченьку, з^сть рідназа мати,
А зак станеш на каміньу, то підкови знати.
Десь у тебе, козаченьку, сестрицьа рідненька,
Шчо у тебе, козаченьку, сорочка біленька! —

Да стозіть завір над водозу, у воду схиливсьа,
15. Сидить козак у неволі, сильно зажуривсьа.

Не хилисьа, завороньку, шче ж ти зелененьки].
Не журисьа, козаченьку, шче ж ти молоденьки].

Не рад завір хилитисьа, — ^вода корень мизе.
Не рад козак журитисьа, так серденько низе.

(Чубинськ., Трудьі, V. 1018. Тамже друтвг) подібни] варзант, з Жа-
ботина, идівськ. губ., — тільки кінець поставлено зак початок).

') Певно, зашісць: та ^

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 86 —

Пісньа про полон олешківського запорозцьа в москалЬ
придагожузутьсьа тут до запорозцьа в полоні в дьахів.
Такі случаіі бували вже в часи олешковськоіі Січі. Січо-
вики набігали в підпольську Украііну, оправдузучись тими
кривдами, шчо колись терпіли од Польшчі; польаки, звісно,
ловили зіх і карали, требували через хана плати з усього
Коша, а раз захопили в Брацлавськім возіводстві кілька
сот січовиків, шчо позіхали туди дльа торгу рибозу, ] пе-
ревішали зіх на базарах. (Скальк. Истор. Н. Січи. П, 35.
Кіевск. Старина 1882, IV. 120. Ф. Орликт» и Запорожцм).
З 1733 до 1750 р. польаками було захоплено, повішено з
замучено на колу 202 запорозцьа, а мазетків в них зра-
бовано на 27-000 рубл. (Скальк. Истор. Н. Сфчи, П, 121)
Инші приміри див. у Антоновича, Акти о'гайдамакахть, І,
Предислов. 96 — 97. Про запорозців-газдамак з 1713 р. див.
у Антоновича ж, тамож, 7, 8 і далі. Тамож приміри, зак
і прості крестьане складали з себе свозевольні купи з зва-
лись козаками, з 3^^ ^® слухались польського начальства,
кажучи: ^шче нам ль(іхи не пани>, втікали на Запорожь-
жьа з вертались звідти газдамаками і т, д. — Порівц. далі
в вар. 9-му, в З — 4 і подібне в других.

9.

1. Чи на біду, чи на горе сірома вродивсьа,

Шчо в чистім полі кра] дороги льахам сподобивсьа.

— «Чи ви пани, чи ви льахи, а ми запорозці!

Памзатазте, вражі сини, шчо ми вам не хлопці! » —
5. У суботу із вечера з льахами зазнавсьа,

А в недільу до схід сонцьа в невольу попавсьа.
У недільу до схід сонцьа в усі дзвони дзвоньать.

Та вже ж мозу сіромаху у кайданах водьать.

Шчо на руках каздани, на ногах скрипиці,
10. За ним ішло дві дівчини, а три молодиці.

-^ «Визволь, брате, сіромаху з темнозі темниці!...

(Чубинськ., Трудьі, т. У. 954 мабуть по паперам у Носа, запису
С. Метлинського в Оробз'ах).

Те ж саме.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

г

— 87 —
10.

1. А вродивсьа сіромаха, вдавсьа,

В чистім полі краі дороги льашкам сподобавсьа.

— «О], ви, льашки-панки, іа меж вами (зіс!) хлопець, —
Памзата]те, сини вражі, шчо ^а запорожець! > —

5. А в недільу рано сьа славонька стада,
Взьали, взьали козаченька забили в кайдани.
О], на ноги диби, на руки скрипиці:

— Визволь, боже, козаченька з темно]і темниці! >
О], на горі жито, там козака вбито,

10. Червоному китаікоіу личенько закрито:

Прийшла к ]ому Гальа, чорньава]*а, брава,

Одікрила китаіечку та ^ поціловала.

Прийшла к іому мила, чорна-чорнобрива,

Одікрила кита^ечку та і заголосила:
15. — «Чи ти, МИЛИ], впивсьа,

Чи з розуму зшибсьа?

Чи з инпіоіу закохавсьа,

Мене одцуравсьа?> —

— Та, мила не впивсьа,
20. Ні з розуму зшибсьа.

Ні з иншо]у не кохавсьа,
В невольу попавсьа! —

(Запис, в канівськ. пов. Моркович).

Те ж саме, — тільки з 9 вірша причепилась звісна пісньа
про вбитого козака, котри] кохав двох, чи трьох милих.
Интересно дивитись, іак оце^ і дальші вар]анти нашо^і
піені про запорозцьа-затьажчика справльа^утьсьа з цеїу
цричепоіу, ш^об прилагодити ]ііі до себе. Печатні варіанти
цеіі пісні про вбитого козака див. у Метлинського, Народи.
Южнор. Шсни, К. 1854, ст. 102 — 104; Костомар. у
Мордовц. Малор. Сборникх, 1859, 223; Чубинск., Трудьг
Зкспедиц. 1874, т. V, 375 — 376; ми мажемо три непеча-
танних вар]анта. — Шчоб влегчити порівньаньньа, при-
ведемо тут один варіант з Чубинського (375—376, А, в.
13 і далі):

А.

О], на горі просо, на долині жито
Під білозу березозу козаченька вбито;

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 88 —

О], убито, вбито, затьагнено в жито,
Червонозу китазко]у личенько покрито.
О^у вийшла дівчина з чорними очима,
Шдізньала китазечку та ^ заголосила.
Оз, вийшла друга^'а, друга не такала,
О], підньала кита]ечку та ] поцілувала, ^)
О], виішла третьа]а та з ново]і хати:
— <Було ж тобі, козаченьку, нас трьох не кохати !>

(В уішщькому повіті 1869 р.)

і Другиі рукописни]:

Б.

0^, на горі іачмінь
А в долині жити,
Мабуть мого миленького
Десь на возні вбито.
О], убито, вбито,
Затьагнуто в жито.
Червоному кита^козу
Личенько прикрито.
Прилетіла мила,
Голубонька сива,
Та підньала кита^ечку.
Та 2 заголосила:

— «Чи ти МИЛИ] спивсьа,
Чи з дороги збивсьа,

А чи з друт'о^у зазнавсьа,
Мене одцуравсьа?> —

— О], за не спивсьа,
І з коньа не вбнвсьа,
Та з другому зазнавсьа.
Тебе одцуравсьа. —

(Запис, іак. Новицькиз, в с. Вознесенці, александр. пов., катериносл.
губ. од Пріськи Нахоренково^і, в 1874 р.) *)

*) У Чубинськ. в цьому варзанті це^ вірш пропушчено ; ми берем
Зого з других вар^антів, напр. Мета. 102. У Метлинського з грама-
хично ліпше записані вірші це^і цісні.

') Другі наші варіанти, записані Су^довш^иковим в пирьат. повіті,
полт. губ., подібні один до варіанта д. іак. Новицького, друпг) до
2-го вар^анта Метлинського.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

~ 89 —

В третьому віршу слова: €]д, між вами хлопець» сплутані;
мусило бути: «а ^а вам не хлопець! >

Вірш 7-ид здибуїемо потім в крепацькі] пісні: Лисенко.
Збірн. Укр. Пісень, І. <0], джиґуне >.

11.

1. У недільу в ранці пригодонька стала:
Бзьали льашки сіромаху забили в кайдани.
Шчо на ноги кайдани, на руки скрипиці,
Посадили сіромаху в темнілі темниці.

5. Де взьалисьа льуде, славні молодиці:

— «Визволь, боже, сіромаху з темноті темниці!»
Де взьаласьа Гальа, чорнобрива^а гарна,

Да ^ обньала сіромаху, да і плакати стала.
Да і плакати стала, да стала питати:
10. — «Чи ^е в тебе, сіромахо, отець — рідна мати? —

— Так би в мене отець, або рідна мати.
Було б кому із неволі мене визвольати!
О], зів же за сласно, ходив ^а прекрасно:
Довелосьа сіромасі пропасти напрасно!

15. 0^, ]ів же за сласно, ішче к тому буду,

О], (]а) льашкам, вражім синкам, повік не забуду! —

(З паперів Максимовича).

Максимович звичазно зводив до купи одміни пісень і
підіїравльав ^іх до печаті. Цьа одміна, шчо ми зараз по-
дали, написана рукоіу М — ча чернилом, а по ні] приписані
оливком поправки, певно, по другі] одміні:
Перед 1 віршом:

Чи на горе, чи на біду козак уродивсьа:
В чистім полі при дорозі льашкам знадобивсь а.
В віршу замісць : надписано :

1 «пригогонька» «там славонька»

5 «Де взьалисьа > «Да прийшли к ^ому»

7 «Де взьаласьа» «Да призшла к ^ому»

— «гарна» «брава>

8 і 9 «плакати стала» «поціловала»

12 «із неволі мене» «сіромаху відсіль»

14 «Доведетьсьа сіромасі» «О], попавсьа сучим льахам»
Те ж саме, тільки причіпка про молодиць більше зрос-
лась з пГснезу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

90 —

12.

1. Та на біду, (та) на горе козак уродивсьа:
В чистім полі краі дороги льашкам знадобивсьа.

У неділеньку вранці та^а славонька стала:
Взьали льашки сіромаху, забили в кайдани.
5. О], на руки каздани, на ноги скрипиці,
Та вкинули сіромаху у темну темницьу.
О], на руки кайдани, а на ноги диби,
Хотьать льашки сіромаху зо світа згубити.
Та приіізжазе жовнір, став зого питати:
10. — «Чи іе в тебе, козаченьку, отець — рідна мати?>

— О], ^е в мене родина, усьа Украііна, —
Доведетьсьа сіромасі без виручки згинуть.
0^, Велики] Луг батько, а Січ мо^а мати, —
О], доведетьсьа сіромасі у неволі погибати!

15. Ге^, ви мені не пани, а за вам не хлопець:
, Догадайтесь вражі сини, шчо за запорожець!.... —

Оз, збіралисьа льуде, молоді молодиці:

— «Визволь, боже, сіромаху з темнозі темниці! >
Прилетіла Гальа з чорними бровами,

20. Обіньала козаченька, та з поцілувала.
Та приленула друга, сьа вже не таказа,
Цьа обньала козаченька, та з плакати стала.

— Оз, та зів же за сласно, ходив з'а прекрасно,
Доведетьсьа мені молодому погибать напрасно.

25. Оз, та зів же за сласно, — та піче з }істпіі буду,
Таки льахам, вражим синам, поки вік, не забуду 1—

(Зап. Бор. Познанськиз, в с. Дударьах, канівськ. пов. кизівськ.
губ. в 1861 р.)

Те ж саме, дальше розрослось і чудесно зложено.

На лад цезі пісні зложена ось зака бурлацька пісньа:

Нешчасливиз козаченько
Без долі вродивсьа,
Бо в недільу, до схід сонцьа

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 91 —

Горілки напивсьа,

Лдну чарку наливаіе,

Другу випивазе,

Так хто прийде у жупані,

Братом називаів.

Да брати ж мо^і, братими»

Горілки напзутьсьа,

О], ]ак прийдуть жиди грабить,

То з зого смізутьсьа.

Да беруть жиди грабузуть,
Цінузуть ні за шчо,
Кажуть льуди і говорьать:
«Сучиз син, ледашчо>.
Та пішов козак по над морем,
Синье море граз'е;
О], рад козак утопитьсьа,
Море не призма] є.

— Та призми ж мене, синье море, —
Жить у світі горе!
Горе жити на чужині
Бідніз сиротині.
Да гори із горами,
Береги з берегами.
Горе жити на чужині
Поміж ворогами.

(З с. Боз'арки, киз'івськ. пов. Чубинськ., Трудьі, V. 1019).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 92 —

№ІЇ.
ПОВОРОТ ЗАПОРОЗЩВ до ЦАРЬА ВОСТОЧНОГО.

мих. го^шцин.

( 1711 — 1729 )

1.

1. Зажурилась Укра]іна, шчо нігде прожити:
Витоптала орда-вісько маленькі^ діти.
Маленькііі витоптала, старі вирубала^
Молодуїу чельадоньку у полон заньала.

5. Да служили ж ми Камихарьу (пану Хану?), тому

Бусурману,
Тепер же ми послужим Востоцькому царьу.
Востоцьки] царь (на Вкра^іні) не доніма віри^
Засилаїе Галичерів, шчоб не було зміни:

— «Та зди ж, та зди ж, Галичерьу, донськоіу сто-

ронозу,
10 А за піду із Москвозу услід за тобоіу.

Становисьа, Галичерьу, по купеческих дворах,
А за стану із Москвозу по багатих льудьах.» —

(Запис, в Гадьачі, полтавськ. губ. Сем. Метлинськід).

2.

1. Зажурилась Укразіна, шчо нізак прожити:
Витоптала Орда кіньми малеиькізі діти;
Шчо мализі потоптала, старих позазмала,
Молодузу чельадоньку у полон забрала.

5. Рз, послужили ми пану Хану, пану Бусурману,
А тепера досталисьа Восточному царьу.
Восточни] царь на Вкразіні не дозмазе віри,
Засилазе Галицина, шчоб не було зміни:

— «Іди, іди, Галицину, польському грьадо)у,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

- 93 —

10. А ]в. по^ду із Москво^у слідом за тобо^у.

Становисьа, Галицину, во вельможньїх панах,
А ^а стану із Москвоїу на широких дворах." —

(Зап. в золотоношському побережьжі, Оп. В. Маркович).

Обидва повишчі варіанти, іавно зложені з двох пісень.
Початкі зіх ходьать, ^ак окрема пісенька, ^ мальуїуть зви-
чайну в старовину картину татарсього набігу, так шчо
пісенька цьа мусить бути давнішча од ХУПІ ст. (Дивись
Историч. пісни Малорусскаго народа, Антоновича и Дра-
гоманова, т. І, Л5 21, стор. 73.) Слова про перехід ко-
заків од службн Ханові до Восточного Царьа, — власне
через те шчо козаки ображались татарскими набігами, —
могли приробитись до це^і пісеньки шче за часи Дорошен-
ка, коли шче за не самого Богдана Хмельницького, котри^,
правда, був скорше в со^узі з Ханом, ніж в протекцій в
Зого, або в службі, — але султанові турецькому вважавсь
поданим. ^) В усьакім разі ось ^акі одміни подібно^і до на-
шозі пісні могли зкластись шче з за часи Богдана Хмель-
ницького, коло 1654 р., коли він приступив з козацтвом
укра^інським в со^уз і протекці^у до царьа Восточного:

3.

1- Зажурилась Укра^іна, шчо нігде сьа діти:
Витоптала орда кіньми малвнькі]і діти;
Малих потоптала, старих порубала,
А молодих середульших у полон забрала.

*) Під грамотоіу до Султана, в сент. 1653 р. Б. Хмельницьквг)
підписавсь: «Вашого імператорського Величвства вірнн] і нIIжа^пш^
підданнігі Богдан Хмвльницьки] гетьман», і в ні] каже за себе з за
козаків, шчо «хочемо бути вірними підданними В. И. В. і доброже-
лательними друзьзьами Хана». В грамоті, писані] в сент. 1655 р.
Султан каже гетьману, — шчо він «оповістив по всім земльам сво-
Іім, шчо ві]сько запорозське століть під зого рукоду, називазучи зого,
паче всіх других, вірними і доброжелательними слугами». Під лис-
том до Хана, пис. 16 апр. 1654 р. Хмельницький підписавсь: «Ва-
шоді царськозі миЛости доброжелательни^ слуга», — та тілько тут
слово «слуга», здаіетьсьа, поставлено з учтивства. (Костомаров-ь. Б.
Хмельницькій данникт. Оттоманской Портьі. Вісти. Европьі, 1878.
ХП. 810—815)

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

-94- і

5. О], служив же ^а, служив, пану Католику,
А тепер ]ему служити не стану до віку!
0^, служив же ^а, служив, пану Бусурману,
А тепер служити стану Восточному царьу!

Ходить льашок по риночку, шабельку стискаіе:
10. Козак льаха не бо^ітьсьа — шапки не знімане.
Ось льашок до канчука, а козак до друка:
— «От-тут тобі, сучиз сипу, з душову розлука!»

(Запяс. М. І. Костомаров. Богдан'ь Хмвльницкій, 1870, Ш, 352).

4.

1. Зажурилась Україна, шо нігди сьа діти:
Витоптала Орда кіньми усі малі діти.
Малих потоптала, старих порубала,
А середні^і забрала, у полон погнала.

5. О], служив ^а тому пану, пану Бусурману,
А теперь служити стану Восточному царьу!

Ходить льашок по риночку, шабельку виіма]е:
Козак зого не боіітьсьа шапки не знімане!
Ось льашок до шабельки, а козак до дрьука:
10. — «Тепер тобі, вражи] сину, з душову розлука!>—
(Максимовича, Урк. Нар. Шсни, 1834 г. 108).

Вірші 8 — 12 Д2 IV і 7 — 10 ^есть і іак окрема пісень-
ка, котра могла скластись і ранішче 1654 р.:

Ходить льашок по риночку, — шабельку стисказе;
За ним іде козаченько, — шапки не знімане.
Кинувсь льашок до шабельки, — а козак до друка:
— «Отто тепер, вражі льахи, — з душами розлука»*)

(Зап. в Золотоношському побережьжі Оп. В. Маркович).

*) Порівн. в псальмі (думі) про Корсунськігі бо] (Антонов. я Драгом.
П, ст. 33, вв. 19—20, ст. 36, вв. 13—14) в псальмі про польську
станцізу післьа Білоцерк. миру (тамож, ст. 144, вв* 54 — 26).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

г

— 95 —

Цьа пісенька певно, причепилась до 1 — 7 віршів
вар. 3-го і 1 — 6 вв. вар. 4 і злилась з ними в одну пісньу.

Таким родом зложена шче в XVII ст. пісньа (чи в
часи Б. Хмельніцького, чи в часи Дорошенка) ходила^
звісно, в народі ^ у часи, коли запорозці стали під протекці-
І^ІУ кримського хана. Та протекцііа була ^ім доволі при-
кра, впхать через те, шчо татари набігали на Укра]іну ^
виводили з не^і полон. Це вони робили з тоді, коли ви-
ступали і в купі з запорожцьами проти московського вій-
ська, шчо сто^ало на Укра^іні. Так робили татари в похо-
дах з запорожцьами з Орликом — в 1709 і 1711, зак про
це росказу^е «Краткое описаніе Малороссіи> 1709 року.
„Какь не стало Мазепи, то Филипит» Орликт», писарь ге-
неральний, кь Бендерах!» отг короля ІПпедскаго и запо-
рожцевх учинена гетманомі», которьій писмами своими
лестними не только полки малороссійскіе, но и слободскіе
ігь изміні до себя подводил'ь, и задніпрскіе полки, ово
прельщая, ово иние войною и разореніемх нападая сь
татарами и запорожцами, себ^ покорялі» и долго Украйною
колотил-ь, пока, ничего неуспівши, какт» состоял'ь между
Россіею и Турчином^, послідовательно же и татарамИі
мирно, рушила прочь вть німецкіе край за королемт» швед-
ским'ь... 1711 года перед'ь прутовской войною ханх Де-
влетт» Гирей сь ордою под'ь Немеровом'ь вть слободах'ь би-
ли". (Літопись Самовидца, 2 изд. 301 — 302). В Черии-
говськіз літописі під 1711 р. записано: «того ж (року) Фп-
липп'ь Орлик'ь измінникт» и согласникт. Мазепинт», сь та-
тарами Украйну руйновалг и многих-ь людей вг полонх
побрала. В-ь Слободах'ь два города — Старьіо и Новьіе Во-
долази Татари зруиновали и людей вг плін'ь побрали".
Н. Білоз. Южнор. Літ. 91). У Ригельмана про поход за-
порожців з татарами того часу записано:

„Вь 1711 г. до замиренія, по наущенію Карла Швед-
скаго Ханх Крьімскій, Девлегь Гирей сь Ордою и сь
Запорожцами козаками, коихг било 7.000, под^ь предво-
дительствомгь польскаго воєводи Кіевскаго Потоцкаго в'ь
Украйну до Немирова и до слободі» тамошнихт», разоряю-
чи доходила, но войсками Россійскими разбити и до 5000
ЧОЛОВІКІВ побито, и с 10.000 уіздньїх'ь пліннньїх'ь Мало-
россіян-ь возвращено, генерал'ь-поручиком'ь Реном%, (Літ.
Пов. Ш, 112)

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 96 —

Сповгана^учи сво^і походи з татарами олешківські запо-
рожці писали самому Ханові, шчо вони ними набули до-
вічно сорому на все візоько. (Скальковск., Истор. Н. Січи,
П, 36. ^) Через те січовики почали по одному кидати та-
тарську протекцізу шче в 1710 — 1711 р. ^ переходити
під царьа Восточного з перейшли б усім товариством, зак
би в зого вільнішче було жити украіінцьам (див. вишче
лист Голицина до Головкина). Певно, шчо шче тоді, коло
прутського походу, почали прикладувати до нових часів
стару пісньу про переход козаків од Хана до царьа Вос-
точного і тоді шче такі нові одміни це^і пісні почали
зчепльатись з піснеіу про поход царьа Восточного з Голи-
циним, — так шчо ] виробились одміни, подібні до на-
ших 1 і 2. Ті одміни мусили піддержатись в часи походу
козаків гетманців з Голициним на Коломак в 1723 р.
(див. примітку до пісні Лі VI). Им^а же Голицина, — а за
ним і врйвок з пісні . про поход зого з царем Восточним,
тим скорше могли причепитись до цих одмін, шчо в 1728
р. олешківські січовики обертатись до царського урьаду
через гетьмана Данила Апостола з того ж Мих. Мих. Го-
лицина, котриз тоді був Фельдмаршалом над московським
військом на Укразіні, шчоб ті влагодили зім переход усім то-
вариством під иротекціезу царьа Восточного.

Причин до недовольства кримськозу протекціє] у набралось
у запорозців багато; тепер зіх, зак каже пісньа, шчо да-
лі, — „не шановали:" з^^ ^^ вільно було селитись на
Кодаку; там і на Самарі татари, зак колись Польща ]
Москва, заклали свозі кріпости з гарнизонами (залогами),
саму Січ олешковську не давали татари вкріпльати, ні

^) В усіх случазах, коли укразінці здружувались з татарами та
турками, дружба цьа не могла встозати через те, шчо татарам по-
трібно було набігати на Укразіну за невільнаками. Через це Само-
видець вірно сказав, — оповідазучи про спілку Б. Хмельницького з
Ханом (р. 1651): «аже нестатечная пріязнь вовку зх бараномь» (2-е
вид. 24). І Дорошенка запорозпі не льубили назбільше за зого спілку
з турками в рузнуваньньу Укразіни. (Самовид. р. 1675, 128). Татарв
пе могли вдержуватись, шчоб не полонити, коли трапилась пригода,
навіть своз'іх. Так Маркович росказу^е, шчо в 1739 р. в часи походу
россі^сского під Хотин, «приключилась Туркамг, — ^ак каже Мар-
кович,— трагедія, достойная см^ха: Татар ьі, раз драженньїе Турками,
уходянінхі. изг Хотина турецкихт. жент. и дітей довольно набравши,
какх будто вт. плінх послі викторіи, пошли до своихт. кочевнщг».
(Дневн. Записки, II, 85).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

ш^^^

— 91 —

держати запорожцьам гармати, далі не позвольали січови-
кам брати без гроше^ сіль на озерах, (бо з запорожцьами
приходили брати ^ инші укра^інці) і т. д. (Скальковск., Ист.
Н. Січи. 32 — 36). Сами запорожці так отписували в 1734
році Орлику про причини, по котрим вони оді^шли од Ха-
на: *первое, ижь нужди ради такой отх Ганскаго вели-
чества мн мусили отдалитися, же превеликую кривду от'ь
татарг за утікающіе ихть крьімскіе и нагайскіе невольни-
ки иаем^, албо рачей за кони, товаре а овцьі, не віст-ь
гдЬ погибающіе, по суду их-ь татарскому, напастне пла-
тячи и снашби нашей дале не стало; другое, Ногайци,
взявши ОТ'Ь Лиману великаго горі по саміе пороги, увесь
Дніпра и степь отняли, же мало єсть 3% чого намг вой-
ску контентоватися ; третье, яко може сами вельмож-
ность ваша олишали, нашихнь козаков'ь на полторьі тьіся-
чи за Бегли-Герей-Гана (Менгли-Гарей II, 1724) у Біл-
городчиньї на каторги запродали, якимт» не по волі, но
усиловні теразнійшій Адиль Герей, Кама Султані», под-
нимаючи Білгородскую Орду на Крим-ь, зт. Богу ріки
н до себе затягал%; и восьма тогда помилованія огь нихнь
не иміли, опрочей тихт» еще нашихг козаковпь, что Паши
Очаковскіе много попродали, а подт» Азовомг, за звірин-
ною добичею коло Камніуса ріки ходячихі», на килко
десяті» вт> невольу забрали; далей мовивши и ляхам'ь Б.
М. Ган'ь вт» драчу насх допустила, а нашихть козаков'ь,
которьіх'ь вт> Брацлави и по иньїхх городкахі» украин-
ских'ь за торгом!» зг рьібами ходящихт», ляхи, невинне
позабиравши, повішали и худобами завладіли, а и зьіску
жаднаго иамі» Войску (хан) не достоял'ь; а на оста-
токь, горше всіьхб тихб причина уваоюаючи себгь тоЄу
вели бьісмо пошли за нимз Ганомб и за вами Гетма-
Н0М5 вб помощь проти воііска Е. Я. В., то яко Орда
не звикла городковб добілвать, токмо людей нашихб
христіянскихб набрали б», якб минувшихб годовб подб
Біьлою Церквою и подб слободами и вапупивши вб
Крьімб сб собою вб вїьчную неволю запроваокали, то
певне воює біл тогда сугубое [неблословенство отб Бога
за плачь христіянскій и за пролитіе крови невинной и
проклятіе віьчное одероюали ! ! ...^ (Кіевск. Старина, 1882.
IV. 120.)

От по таким і подібним причинам запорожці ради були
• 7

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 98 —

вирватись з під ханськоіі протекцці ^ помиритись з Моє-
квоіу...

Об цім писав вже кошови] Мадашевич в 1716, 1717
до миргородського полковника Дай. Апостола, которому
тоді дано било вправльати погрьаничним з Запорожьжьам
крадем. (Скальк. Истор. Н. Січи, П,*41). Та за царьа Пе-
тра І важко було влагодитись запорозцьам з Москво^у,
а надто тоді, коли Петро І скасував Гетманьшчину (1722).
Коли ж помер царь Петро І (1725), а потім і жінка іо-
го Катерина І, на котру правив Меншчиков, завзьатід
ворог укразінців, а не забаром і самого Меншчнкова за-
слали на Сібір вельможі, котрі правили за молодого ца-
рьа Петра П, і московськи] урьад згодивсь вщать на ві-
бор гетьмана па городові] Украііні (1727 р.), то запорожське
товариство стало цілком думати, ^ак би повернутись до царьа
Восточного. В кінці 1727 р. вибрано гетьмамом Данила
Апостола, — а в Січі пронеслась чутка, шчо Сапігу, ]
січовики прислали лист до нього, шчо, мовльав, хотьать
вони перейти з „ Агарьанськозі землі і поклонившись ^ого
імператорському величеству, під ^ого властьу жити."^) На
це з Москви звелено було гетьману] московському урьад-
нику Наумову, шчо мусив догльадати за ним, одповісти
січовникам: <Мьі не безнадежньт, что милосердний монарха
склонится на желаніе запорожцеві»; вини жхгь простить
и при удобпомт. случаі в^ державу свою по прежнему
принять укажегь, какг и Малую Россію вт» прежнее со-
стояніе возстаповил'ь и гетману бить повеліл'ь; но для
зтаго запорожцамть нужно показать непоколебимую в*р-
йость, в% знаків которой должни сноситься со*мною (На-
умовим) и сь гетманомгь, увідомляя иасх о тамошяигь
происшествіях-ь", (Солоньевт. XIX, 198 — 199)

З Запорожьжьа хотіли од гетмана більше рішучого, —
помочі возськовоіі, — шчоб було „іавио і засяо", і обішча-
лись тоді „служити монаршому ма]естату і ^ого вельмож-
пости", а поки шчо писали, шчо все відсько низове сбя-

^) В «Источникагь» Ваатьіта (П, 270) на^ечатаяя коПі)» з жшс^^
кошоммго (і«^ого?) до гетьи, Скоропадського шче з 1712 ^.; « жиоп
тому сказаво, шчо Кош гатови] «^о чоклоненія л ^расть ііервобіьіх-
ную принести до Пресв^тлійшаго Маєстату £го Царскаго Величвел-
ва, ежслн на ваь ихг войсковьм права и вольности грамотою под-
^врждено и укріплено будеггг». -

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г-

— 99 —

раіетьсьа на Стару Оіч і од Кримськозі сторони одступазе".
До нас до^шов у двох списках указ московського Верхов-
ного Тарного Совіту 5 зуньа 1728 р., з которого видно,
шчо запорожці писали до гетьмана з до Фельдмаршала, існ.
М. М. Голицииа, шчо „хотятт», забрав^ из-ь Новой С^
чи войсковьіе клейнотн, перейтить вт» Старую Січь ц
отзьіваются, что опи под'ь протекцією Его Император-
ского Величества бить желаютт»". На це одписано було
од имени царьа (Перта II): < на крапко подтвердитьвсімі
пограничним-ь Русскимх и Украинским'ь начальниками,
чтобьі они тікгь изх запорожцевт», ежели они в-ь котория
міста, хотя ПОД'Ь протекцією Е. И. В. бьіть, придутг, а много-
людстом-ь и сь ружьемт», такихт» бьі они не принимали и
вть грапицьі Русскія не впускали ни подг какимт» видом"^
и никакой им'ь протекцій нигді не давать и отх границ-ь
отбивать их-ь оружіемт.; а подт. рукою словесно кт» ним-ь
отзнватца и обнадеживать ихі» секретно, что при способ-
номь времени принятьі они запорожцьі будутт»". Но „изг
Монаршея милости" прибавлено було, шчо тих з козаків,
котрі невеличкими купами і „сі> повинною головою" ПрИ'
будуть і зхотьать жити в Малі^ Россііі (Гетьманшчіші),
тих приймать і осельать в середині Украіііпі. (Скальк. Ист.
Н. Січи. П, 43— 44>

„Зто, постановив Верховий] Та^низ Совіт, (5 зуньа 1728)
об'ьявить имт» при случаЬ тайно черезт. важпмх-ь людей
а от'ь других!» содержать в'ь иайвисшем'ь секреті; пола"
гается на разсуждеіііе Фельдмаршала, ігь кому изт» запо-
рожцевті и подарки посилать, чтоб'ь пх-ь содержать склон-
ними кг стороні его императорскаго величества". (Со-
ловьев'ь. Ист. Россіи, XIX, 200). Цікаво, шчо тоді ж таки
В. Т. С. поклав'ь: „вт> Царьградх кт» резиденту Иепліоеву
писать, чтоб'ь ои'ь прпнес-ь Порті на запорожцевт. жадо-
бу, что они изт» всїхт. містт», гді аоселеньї по тракта-
тами», хотят'ь прибдижаться кх русскимт» грапицам'ь, пе-
реходить В'Ь Старую Січь и в'ь другія міста, гді по до-
говорамі», строепію бьіть не слідуетт»: такт» чтоб'ь Порта
не допускала их-ь до зт*го, ибо оть зтих'ь безпокойних'ь
п нвдостояпньїх'ь людей II без'ь того купеч^стзу русско
жу происходя'тгь обиди". (Солоівьевт», там ж<е.)

Саме тоді полтавськиз полковник діщоеив, щчо т 1 зурьа
1738 р. нридшло до Ґетьмаиш^вдін д^ житьтьа 201 заііои-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 100 —

рожець і шчо в остатні] час приходьать ватагами чоло-
віка по десьать і скот приганьазуть; більш усього хо-
тьать жити по р. Самарі з нижче. Голицину написали з
Москви, шчо цього забагато, — з шчо не зіожна зашчи-
шчати запорожців на р. Самарі, — бо вона в стороні ту-
рецькі]. (Соловьев'ь, там ^е.)

Поки це так переписувались Голицин з Москво] у, за-
порозці, зньавшись Кошем, цере^шли на Стару Січ і на-
писали (ЗО маіа 1728) на иміа царьа грамоту, в котрі]
між инчим казали: „Осмотр^лись мьі, что в^р^ святой
праБославной, церкви восточной и вашому императорско-
му достойно и праведно надлежигь намх служити, а не
подх бусурманомб магометакски погибати". Тільки ж ско-
ро за тим при]іхав до ген. Веісбаха (котри] тоді був під
командозу кн. Голицина на грьаниці Гетьманшчини) ко-
шови] Іван Петрович Гусак і росказав, шчо розсердив-
шись на Хана з поводу тих 2000 козаків, котрих затьаг
був в 1727 р. Калга-Салтан од Бога з собору проти Ха-
на в Білгородчину і котрих хан, побивши Калгу, послав
на каторгу ] роспродав, — запорозці перейшли на Стару
Січ, шчоб там стати „під державоіу ]ого импер. велич,
в своіі] православно]і вірі, ніжу бусурмана терпіти нево-
льу і руїіну". Коли запорожці забирали клеіноти і пра-
пор, шчоб іти на Стару Січ, то стари] кошови], котори]
„ізмінник", К. Гордієнко з Карпом Сидоренком і другими
стали казати: „чого нам іти з Ново]! на Стару Січ? нам
і тут добре!" Та ііх взьали з собозу під калавуром; до-
везли до Старощі Січи, а там, набивши палками, пустили
на вольу. Післьа того писали в Глухов до гетьмана, —
коли ж посланці вернулись ні з чим і сказали, шчо геть-
мана в Глухові не ма, а шчо він позіхав у Москву, — то
візсько стало неспокозітись і казати, шчо коли од імпера-
торського величества не получимо милости, то кошового]
старшину, шчо перевели нас сьуди, побземо до смертн".
Зльакавши^.ь, кошовиз Гусак утік.

Мн бачили вишче одповідь з Москви. Голицин держав
себе, зак іому звелено було. Таки] же приказ послано бу-
ло ] на слобідсько-укра]інську грьаницьу (в Воронеж). В
Марті 1729 р. М. Голицин написав до царьа, шчо, ]ак
чутко, турки хотьать во]увати Россі]у, — ] шчо треба б
тепер прицьати Зіапорозців. Тому. ] тепер одписав В. Т.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 101 —

Совіт, шчоб він „в-ь обнадеживаїїіи запорожцев'ь на счот^
принятія ихт. при способном-ь и удобном-ь случаі посту-
плаг по своєму мнінію и по прожним-ь указамт», потому
что теперь еще нітх удобпаго времени, пока не обнару-
жится явпая противность сть турецкой сторони". (Соловь-
евг. XIX, 200—201).

Так власне в це] час, в 1728 — 1729 р. мусили виро-
битись конечне варіанти пісні з именем Голицина про пе-
реход козаків з під Хана до царьа Восточпого і про те,
Зак Восточни^ царь не ді^ма^е віри. Ті варіанти ми ^
маземо тепер трохи поплутаними через устне переховань-
ньа, — в примірах 1 — 2 цього *ЛЗра.

В першому варіанті говоритьсьа шче: „послуоюим Вос-
точному царьу", а в 2-му вже „дісталмсьа^^ , Варіанти
дальшого Л?-ра власне пешчо ипше, іак одміни цих са-
мих, — шчо напечатані тут; тільки на них ^асно видно,
шчо запорозці вже не тільки перейшли під царьа Восточ-
ного, а з служать їому на ві]пі проти льахів і турків.
В основі сворз і ці варзанти тільки одміни тих, котрі му-
сили скластись за часи Б. Хмельніцккого, — та вони
мусшли підновитись в ча(5и походів козацьких в Польшу
(1734—1735) з проти татар і турок (1734—1739 р.)
зараз по тому, ^ак олешківських січовиків приньато зно-
ву під протеці^у московську (12 Февральа 1734 р.) Им^а
Голицина перейшло од старих до цих новішчих варіантів
і дуже поплутало ііх. В часи переходу олешківських сі-
човиків під московський урьад і походів 1734 — 1739 рр.
вже не було ні^аких Голициних на Украііні (М. М. Го-
лицин вмер в кінці 1730 р. в Петербурзі), — а комапдо-
вали там генерали Веісбах, Мініх і Лессі, которих имена,
певне, і закрило в дальших варіантах имза Голицина.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 102 —

№ І

ТЕЖ І ПОХОД ЗАПОРОЗЦІВ
НА ПОЛЬШЧУ 1 ТУРЕЧИНУ.
(1734—1739)

6,

1. Зажурилась Укра]іна, шчо нуак прожити:
Витоптала Орда кіньми маленькиді діти.
О], маленьких потоптала, а старих позаймала,
Назад руки повіазавши, до Хана погнала.

5. Служили ми Льаху, служили Бусурману,
Тепер же ми служить стали Восточному царьу
Царь Восточни] пе дума^е віри,
Посилазе Галицина, шчо б не було зміни.

— «Оі, іди ти, Галиципе, льадсько^у стороно]у,
10. А за піду за тобоіу у слід із Москво^у*. —

Ходить льшок по базару, шабелько^у ма^е,
Козак льашка не бо]ітьсьа, шапки пе здізма^е.
Так кинетьсьа льах до шаблі, а козак до дрьука:

— Оттут тобі, вражи] льаше, з душену розлука!—

(Запис, в г. Лебедині, харьк. губ. Оп. В. Маркевич).

Вірші 1 — 4 цього варзапту мусили часто нагадуватись
укразінцьам власне в роки 1733—1739. Тоді з перед ви-
ходом запорозців з під хапсьсьозі протекцізі, з послі, тата-
ри часто набігали на Гетьманшчину, — на південні села пол-
тавського з миргородського полку, а такс ж і на Украііну
Слобідську з на правиз берег Дніпра, — напр. коло Вед-
медівки. (Див. Соловьева, Ист. Россіи XX, 76, 116 і др.
Скальк. Ист. Н. С^хіи, П, 81, 100, 104 і др.; Марковича,
Дневньїя записки, рр. 1733 — 1739 раззіт; Черниговская
дотопись у Білозерскаго, Южнорусск. літописи, І, 94 — 95).

В 1737 р. Маркевич записав в «Дневпих'ь запискахг>:
<18 Февр. Відомость подлинная пришла, что Татари мно-

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

— 103 —

гим'ь числом'ь между Переволочною и Еелибердою впали
внутрь Малороссіи и много разоренія людядгь учинили.
ІІриход'ь ихг послідовалх Февраля 12. — 19 Февр. Ві-
домость о нападвіїіи татарском-ь сь разньссь зііст'ь поно-
вилась. За Говтвою вг Остаповской сотні село Шиловку
совсім'Ь разорили и сожгли; людей виру били и плінили.
20. Сегодня еще поновилась відомость о Татарах-ь, что
Гадяча заперся... 24 Марта. Виділ'ь вт, канцелярій рапорт-ь
полтавскаго полковника Кочу бея, что Татари во время
бившаго набіга увели в'ь плінт» людей полка полтавскаго
430, убили 106, хуторовть разорили слишком-ь 500, хліба
В'Ь зерні сожгли боліє 4 тисяча четвертей, а немолоче-
наго боліє 20 тьісяч'ь копі», увели рогатаго скота боліє
20 тис, а овецт» около 60 тисячі.» (Дн. Зап. II, 18; 22.)
Черниговська Літопись так описуіе набіг 1738 р. <Часть
армій россійской, при Фельдмаршалі Минихі и козаков'ь
Малороссійскихт., Донских-ь, Запорожскихг и Калмикові
ходили за ріку Дніпрх и многіе сь Турками и Татарами
сражепія иміли. Другая часть при Фельдмаршалі Лессіи,
ходили В'Ь Кримт», где перешедши чрезт» Сиваші, вт. Пе-
рекоп'ь, по мпогихт. містахі» Татарами и их'ь селамх ра-
зореніе ділали. По берегі жт» Дніпра стоящіе, великорос-
сінскіе и малороссійскіе полки и мужики леді, на рікі
полонили от-ь Кіева до Переволочной (в 1737 р. до Кре-
менчука) одпакіь Татаре, перешедши вьіше Чигриндуброви,
а ниже Городища, людей по хуторах'ь, вх Миргородском-ь
полку, живших'ь, немалое число порубили. II тогда Татар'Ь
не малое число Лубенского полку козаки да компанійци
Часньїковаго полку побили и многихі» в-ь плін'ь побрали,
а другихі. нагнавши на полонх, ві. Дніпрі потопили >.
В 1739 р. татари впхать набігли ма]же ти^еіу ж дорогому, —
З гетьманці вспіли отбити в них тільки коне^ ; московське
військо гналось за татарами, — та ^ не догнало. (Маркевич,
П, 58.) Черниговська літопись так описуїе то] набіг 1739 р.
<1739. Противо Переволочной, на урочищі Мишурином'ь
Рогу, генерала Лессія» на тое время случившагось, якх
Татаре чрез-ь Дніпра переходили, которьій ві. небольшом'ь
числі драгуна и козакові, хотіл'ь не пустить их'ь чрез'ь
Дніпра перебиратись, то оньїе Татаре и турецкіе янича-
ри, спишившися, сами будучи вх панцірах'ь, пошли прямо
грудью на генерала. Ві. якомь случаі конанерть, захва-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 104 —

тавшись, пушку ітрядилт» ігь запасу дробомх и не могл'ь
випалить; вт> тое время напавши на генерала, самого по-
рубили и много драгунг и козакові» и командующого ко-
заками сотника решетиловского Гаевского убили, а еьіна
Лесіевого ві» полон-ь взяли. її такт» чрез'ь Дніпр'ь пере-
бравшись, всі хуторьі Переволочанскіе и Решетиловскіе,
ажт» до сам ой Голтвьі, разорили, людей и скот'ь побрали
и мпогіе села по рікі Ворсклу пограбили и людей плі-
нили>. (Южнор. Л-Ьтоп. Білоз. 95 — 96).

Запорозці звичайно давали звістку в Гетьманшчину, шчо
татарьі ідуть, — а також доганьали ііх в степу. В 1736 р.,
коли россуське вусько верталось з нешчастливого походу
на Крим, татари набігли на Укра]іііську Ліні^у; тоді <3а-
порожскія партій пе мальїя татаргь сильї смерти предали,
четьіре прапорьі и 4-х'ь мурзх плінили, изт» которьіх-ь
З-мурзт» кь Фельдмаршалу Миниху, а прапори в'ь Кош'ь
отправлено». (Скальк., їїст. Н. С, II, 100).

Перши] поход, іаки] зробили запорозці (звісно, частина)
зараз по тому, іак вони повернулись під россцськи] урьад,
був поход на грьаницьу польську. (Бантьіш'ь Каменск.,
їїстор. Малой Россіи, III, 180). То був поход проти тих
польаків, котрі стоіали за корольа Стаиислава Лешчинсь-
кого, котрого не хотів урьад россі^ськм^. (Див. далі). Шче
перед тим, іак запорозці ^авно перейшли в россііську про-
текцііу, Ве^сбах писав до кошового (21 дек. 1733 р.):
«Поиеже вашому благородію и всему войску запорожско-
му довольно извістно, что вт» Польші войска є. и. в. не
малое число уже отт. весни иміетца, а ньіні еще по все-
милостивМшему є. и. в. указу отправленьї отт» меня в^
польскую область кх Браславлю и в-ь Вольїнію, для по-
иску вишеозпаченнаго региментаря (польсько^і Украіінсь-
коіі Ліні^і) Свидзинского и для разоренія противничьих'ь
маетностей и деревень, кой держати сторону Станислава
Лещинскаго (Кіевск. Старина 1882, IV, 127),. Туди ж
Ве^сбах памірьавсь послати 1000 запорозців (тамже, 131).
І справди, туди пішов в 1734 р. стариі кошови] Іван Бі-
лицьки^ з полком охотників запорозців. Козаки гетьманці
д запорозці проішли тоді воііводства Врацлавське ^ По-
дільське аж до Станіславова під Карпатами з зрузновали
чимало мазетків панів сторони Лешчинського : Синьавських,
Потоцьких, Свідзінських, Красинських і др. (Скальк. Истор.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 105 —

І Нов. Січи, II, 66, 120. Антоновичть, Акти о Гайдамакахть,

' І, Хі ХЬІУ).

Все, шчо дівалось тоді на правобічніз Украііні; вело до
того, шчоб поновити в укразінців спомини про ві]ну з Поль-
шчеіу за гетьм. Б. Хмельницького з тодішні пісні, а також
збудити охоту слуоюити Восточному царьу, під руко^у
которого Укра^іна могла б вибавитись од «льахів, ксьонд-
зів і жидів >, Так тілько увійшло в правобічну Укра^іну
московське ві'ісько з козаками гетьманцьами з запорозцьа-
ми, зараз там скризь (в во^іводствах їси^івському, подільсь-
кому, брацлавському, волинському) підньавсь бунт крестьан
проти панів. (Антоновичть, Актьі о Гайдамаках'ь. І, 105 —
107). Крестьане почали складати з себе козацькі купи;
знов народ заговорив про стару козацьку грьаницьу по
Сіуч, і навіть про те, шчо <усьа Украііпа по Збруч і по
Случ», а хто казав просто «усьа Укра^інаї, одуде од Поль-
шчі до царства россі]оького, до котрого б то вона належить, —
шчо вільно (од цариці) грабувать і забивать льахів і жи-
дів, а инші казали, шчо льахів вільно тільки грабувати^
а жидів і забивати. Такі чутки піддержували москалі,
навіть де^акі з командирів московських; папр. полков-
ник Польаиськи] під Уманем, — мабуть чи не укра-
Іінець зроду, — при^ньав до себе вожака з надвірного пана Льу-
бомірського війська, Верлана з другими і дав ^ім ^аки^сь указ
збирати козацькиз полк, «з волохів (під волохами, очевид-
но, розуміти тоді з буковинських гуцулів) козаків і сербів,
шчоб служити Тізі Імператорському Величеству до смерти>.
Верлан став писати листи, підписуіучись, ^ак козацькі пол-
ковники, — <полковпикг войск^ охотньїхт» конньктії, прий-
мав, зак росказували зого « козаки >, полонені польаками,
од полку присьагу «возувати на иноземців, то з єсть на
іьахів>, — а зого козаки, окрім справжньозі ві^ни, страшно
руйнували з убивали льахів і жидів. Один з тих Верлано-
вих козаків росказував, шчо коли зого купа била жидів
(тридцьать) в однім селі, в котрому вже було козацьке
візсько, то товаришчі говорили проміж себе: «шчо то за
козаки, шчо по них знаходьатьсьа шче льахи^ жиди з ксьонд-
зи; — післьа нас нічого не зостанетьсьа, ніодного льаха,
а ні жида, бо всіх виколемо. Другиз з тих козаків роска-
зував, шчо зак при]шла зого купа до Ольгидазова, Татариск
і Сніткова, то «не зназшли вже ніодного жида^ бо попе-

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 106 —

реду там були запорозці з убили трьох жидів, а шесте-
рьох охрестили з були сами кумами». Між тими купами,
шчо получили од Польанського право впорьадкуватись, ]ак
полки, була одна, котрому керував запорожець Грива. (Ан-
тоновичт., Актн о гайдамаках'ь, І, Предисл. 103 — 104,
107—108; акти МЛІ ХХХУПІ, ХЬГУ, СІУ).

Скоро мрі]! козаків і правобічних украіінців розбились.
Так тільки россііське військо вправилось з Ст. Лешчинсь-
ким, взьавши Гданск, а польські пани признали королем
Августа III, зараз россізські генерали (в тім числі і Везс-
бах) всмирили повстаньньа уіфаіінське, кара^учи на смерть
крестьан і козаків і давши вольу польакам арештовувати
З убивати козаків, котрі ходили без дозволу од начальства
(Антоновича, тамже, Предисл., 109 — 110, Акти, М ЬХ).
Де^акі з козаків, порьадкувавших бунти крестьан в 1734 р.
(в тім числі запорозці Медвідь і Грива) довго шче (1735—
1738) наганьали страх на льахів, іак і нові ватажки (в
тім числі запорожець Харько), — аж поки впхать не всту-
пило ві]Сько московське в правобічну Украііну. Сталось
це в часи походу Мініха в Молдавшчину в 1739. Мініх
перейшов тоді од Василькова аж до Константинова з Ме-
жибожа, а переднье візсько зого аж до Станіславова. (Со-
ловьевть, Ист. Россіи, XX, 156. Я. Маркевича, Диевнш
Записки, II, 64 — 69). В цьому поході, окрім більш десяти
тисьач козаків гетьманців і слобожан (Б. Кам., ПІ, прим.
233) були з запорозці. Мініх писав з Еизіва^ шчо при зому
500 лучших запорозців (Солов. Ист. Р. XX, 156). 2 зула
1500 укр. козаків і між ними 400 запорозців ходили в
турецьку сторону за Дпістр і зрузіїували Сороку з Ноги-
лев (Марк. Дп. Зап. II, 60). Укразінці, а надто запорозці,
не обходились без сварок з льахавіи: 31 ЗУ-^^ Маркевич
пише: «Паши партій, отсюда посьілаемьія вверх'ь Дністра,
городоюь польскій, именуемьш Городенка, держави Потоц-
каго, старостьі каневскаго, раззорили своевольно. Вг сеігь
участвовали особенно запорозцьі, которих'ь и Танскіи, поі-
ковникть кіевскій, сь своимх полкомг не удержала». А 11
августа Маркович записав: «Козака запорожскаго Медв^я,
за раззореніе, Полякам'ь починенное, а наиболіе за разграб-
леніе городка Городенка, повішено, а другого кнутом-ь бито,
ноздри вьірваньї и на каторгу вічно отправлено. Тожеисі
третьимх компаненцем'ь учинено. (Дн. Зап., П, 77, 80 — 81).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 107 —

7.

1. Зажурилась Укра]іна,

Шчо ніде прожити:

Витоптала Орда кіньми

Маленьки^і діти.
5. Малі діти витоптала,

Старих порубала, "

Молодуїу чельадоньку

У полон забрала.

— «О], служив же ^а сьому пану,
10. Пану Басурмену;

Тепер піду, служить буду
Восточному царьу>. —
І Восточни] царь добре знаіе,

І Віри не дозмаіе:

! 15. Не засила ^) Галесина,

1 Шчоб не було зміни.

І — О], піди ж ти, Галесипо,

По над Бог ріко^у,
А ]а піду із Ордоіу «)
20. У слід за тобоіу>. —

Та іде козак дорогоіу,

А льах же другозу;

Козак льаху, — не бо^ітьсьа, —

С шльаху не звертане.
25. О], він с шльаху не звертане,

Шапки не скидане:

Оз, з^к кинувсь льах до лука,

А козак до дрьука;

— <Бережисьа, вражиз льаше, —
ЗО. З душезу розлука! >

(Запис. Манджура в с. Вербовіз, алекс. пов., катериносл. губ. од
баби в 1874 р.).

Слова в 9-му віршу «03, служив же з'а сьому пану>
показузуть, шчо подібниз до цього варзант співавсь в на-

^) Замісць: та засила.
') Заміспь: із Москвозу.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 108 —

бігах і походах запорозців 1734 — 1739 р. в кразінах, під-
даних самому Хапу: в Криму і у степах Ногайських і
Бідгородських : вже в 1734 р. запорозці вскочили в Крим,
зрузновали одно татарське село, з котрого вивели полону
400 сімє]. (Соловьев'ь, XX, 73). В 1735 р. дві тисьачі
запоррзців, при шести тисьачах козаків гетьманців були в
поході (несчасливому) ген. Леонтьіева па Крим. В 1736 р.
три тисьачі запорозців, при чотирьох тисьачах козаків
гетьманців, були в поході Мініха в Крим і помогали брати
Перекоп, Козлов, Бакчисара] і Кинбурн. В 1737 р. запо-
розці уїздили в човнах по Чорному морьу і ру^новали та-
тарські береги до Бендер. В 1738 і 1739 рр. запорозці
перевели Лессі через Сиваш і помогли взьати кріпость
Арабатську. (Скальк., Ист. Нов. Січи, II, 109).

Так по всьому видно, наш варіант зведепи] (устно) з
кількох; возможно, шчо він вбрав в себе слова з вірші,
котрі зложені в ріжні часи. Може бути, шчо в имені «Го-
лесино» заховалось ищв. ген. Леосі, в котрого вепську в
Польшчі були і козаки гетьманці в польських походах
1733 — 1734 рр. з котрого в'^сько перейшло потім через
Польський краз до Дніпра, — а звідти, ]В.к бачили ми, хо-
дило на Крим.

Вірші 15 — 20 дуже попсовані в цьому варзанті. Та иміа
ріки Бога все таки мусить бути в них не случазем, а
мусило зостатись з варіантів, котрі склались в часи похо-
дів Лессі з Мініха (1757 — 1739) коли московське візсько
з укразінцьами не раз ходило над Богом і коло з^го.
(Скальк. Ист. Нов. Січи, II, 104, Соловьевг, Ист. Россіи,
XX, 121, 139, 156). Найбільш було проходу над Богом
в 1739 р. (див. вишче).

8.

1. Наварили льахи пива, та не зшумували,
Мали вони собі візсько, та не шанували.

А велика наша Вкразіна, та нігде прожити:
Витоптала Орда кіньми маленькизі діти.
5. Витоптала малі діти, а старих порубала,
Молодузу чельадоньку у полон забрала.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

109 —

Ми служили пану Хану, тому Бусурману
А тепер шче послужим Восточному царьу.
Шчо Восточни] царь милостиви] не доімазе віри,
і 10. Посилазе Галичина, шчоб не було зміни.
} — <Та бери ж ти, Галичино, льашськоіу сторонозу,

! А іа піду із Москвозу слідом за тобозу.

І Ти становись, Галичино, все на крутих горах,

і А да стану із Москвозу по вельможних панах >. —

15. Шле мене пан до Дуназу, а за ] сам не зназу;
Козак льаха зострічазе, шапки не здізмаз'е.
і Кинувсь льах до канчука, а козак до дрьука:

— «А тепер же, вражиз дьаше, с тобозу розлука !>

(Запис, в с Вознесенці, над Дніпром, в алвксандр. повіті, катери-
нославськозі губ. іак. Новицьки^ в 1874 р.)

Може бути, шчо 1 — 2 вірші цього варзанта зклались
шче за часи Б. Хмельницького, — бо вони добре підходьать
до тих слов, котрі в Літопису Величка вложені Б. Хмель-
ницькому, зак він одпускав у 1653 р. викуплених у татар
польаків: «Панове Поляки, здаетмися же уже от'ь сего
часу вічне з-ь собою разлучимся, ми будемо не ваши, а
ви не наши; якои шкоди никогда ви себі нагородити не
возможете, а ни ми ку награжденію вам'ь оной явим'ь
склонность нашу, поневаж не от'ь насть до того станухь
початокь, але от-ь вась власньїх'ь; не міете тоди ви того
жаловати, що з-ь доброй своей воли, албо неразумія и лег-
комнслія утеряли и погубили. > (Літ. Сам. Величка, І, 160).

Возможно, шчо післьа того, з^к в цьу пісньу вставлено
було имза Голицина, і коли вона прилагодилась до пригод
з часів переходу олешковських січовиків під урьад мос-
ковськиз в XVIII ст., то зуі співали з так, шчо замісць
слов льохи, льсису — казали туркщ турок, — шчо потім
в неписьменному народі забулось. Цьа підстава льаха за-
місць турка з.иа виворот могла робитись тим легче власне
в поході 1739 р.

В часи того ж походу поновилось і те, шчо було в по-
ході 1711 р., коли теж московське візсько зпіло на Турка
через земльу держави польськозі. Так тоді царь Петро І,
так тепер московські генерали (Мініх, Румзанцов і др.)
ббнькетували з польськими цапами (Маркович'ь, Дневн. Зап.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 112 —

тись, шчо іу можна буде взьати під себе всі степи вад
Азовським і Чорним Морем, од котрих вона мусила зовсім
одректись пісдьа Прутського походу 1711 р., а також і
Правобічну Украііну, котра шче ранішче була одступлепа
до Польшчі, або під пустиньу між трьома державами:, Рос-
сі]еіу, ІІольшче]у з Туречино^у ^). Тоді шче за Россііе]у
зостававсь Дербент , за Кавказом , а перед Кавказом
військо россі]ське насувалось на Кабарду з степи Кубан-
ські, котрі вважались підданими Ханові. Тим часом шах
перськи] возував з султаном турецьким, — шчо було на ру-
ку врьадові россі^ському. В Европіж тоді збирались усі держа-
ви возувати за спадчину Цісарьа, котри] хотів передати всьу
свозу державу в Італі], Шмечині з Австрізі з Венграми, —
СВ03І3 дочці. ІІорьад з тим в Польшчі ждали смерти коро-
льа Августа II з вибору нового корольа. Між польаками
багато хотіло мати королем Станіслава Лешчинського, ко-
трого вже перед тим вибирали проти Августа II (німцьа,
елеткора саксонського) з з* котрого стоз'ав і шведськиз
король Карл XII. До Стан. Лешчинського тоді пристав був і
Мазепа, з Орлик, а на час і запорозці. Тепер можна бу-
ло ждати, шчо післьа смерти Августа II шведськиз урьад
впзать стане за Лешчинского, а за тим пустить в ходу
впзать і Орлика, котриз безпремінно обернетьсьа до за-
порозців. За Ст. ж Лешчинського, з значить за Орлика» сто-
Зав і урьад турецькиз, — а далі з Французськиз- От че-
рез це все россізському урьаду було вигодно одвернути
запорожців од Хана з од турків, — та шче мати зіх за
собозу на случаз походу в Польшчу через правобічну Ук-
разіну, в котріз здавна льубили з слухали запорожців. На
тоз же час в урьаді россізському в Петербурзі д на Ук-
разіпі керували не москвини родом, — котрі з часів Пет-
ра і Мазепи булі злі на укразнців, а німці, — котрі, до-
бивазучись сили державнозі з слави, раді були вжити діьа

^) В 1732 р. фєльдм Мініх казав Французському послу Мавь]аіу:
«Нам важко переносити, шчо Азов у турок; може, мж підемо внрі-
вати ^ого з оружьжьам в руках, коли не вдастьсьа добути ^ого мік-
ром, проміньавціи на Дербент. Окрім Туречини — Польшча; польаки
не вдовольньаїуть нас: коло Кизіва лежить кразіна, котра, по вло-
вам, мусить зоставатись порожнезу, — а польаки осельвіуть 3131, —
і ким же? бігунами з Россізі, котрих призмазуть радо і котрі ку-
пами пересельазутьсьа в Польшчу». (Солов. XIX. 351).

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 113 -

того і украіінців з запорожцьами. На]гарьачішче до того
бравсь впорьадчик Укразінскоїі Лінуі, ген. гр. Ве^сбах, з
Цісаріпчини, котри] побув і в Польшчі ^ упевнивсь, іаку
послугу можна вжити з запорожців і в польських спра-
вах, і в турецьких. Він то^узьавсь влагодити переход сі-
човиїйв з під ханськозі протекцізі під царську. В усьому
цьому ділі Веісбах обертавсь до запорожців з іак назбіль-
шо]у пошанріу, іак до льуде] зовсім вільних.

4 Апр. 1734 р. Везсбах писав у Кош, шчоб одповідали
Ханові про сві] одход з під Олешків так: „что ви люди
вольньїв. по что до зтого м^ста надлежит'ь, гд^ вьі ньіні
селитесь и по своєму обьїкновенію Копі'ь свой стройте, ато
все тіе міста ваши собственния, котрими ви черезь ніс-
соїх літ'ь безпрекословно со всіх'ь сторона владіете, и
и что вт> ония міста, яко вам'ь принадлежащія, ни Рос-
сія, ни Порта, ни Хант» Крьімскій и никто вступать пе
может'ь и не иміегь и что для того зтимі» містам'ь меж-
ду обійми имперіями разграниченія не бьіло, понеже оньїя
вам'ь принадлежагь. Что сгь россійской сторояи никакой
кріпости ктЕ» вамт. не строится и изг россійскаго войска
при васх не обрітается, а стройте Копі'ь свой, по своєму
древнему обьпшовенію и то на собственнихт» своих'Ь
землях'ь... а себя до прслідней капли крови своей, в'ь
тіх'ь древних'ь и праведно принадлежащих'ь землях^, за-
щищать й оборонять станете". (Скальк., Ист. Н. Січи, П,
74—75). Опісльа того, — коли січовики не здались на
«прелестні письма > од Орлика ^ Хапа] одіслали їіх Везс-
бахові, — ТО] посилав запорозьськи] лист до цариці, — в
котрому січовики прохали, шчоб в усіх умовах Россізі
з Туречиноіу <упоминалось, пічо та сторона, де стозіть
Кеш, з давніх часів Війську Низовому належить і ніким п«
розграничена>, — то б то вільна; — Ве]сбах хвалив горду
думку січовиків служити, по указам цариці, — «всьому ве-
ликороссііському ] малороссііському народу стражниками >
(Лист Ве^сбаха в <Шевск. Старині>, 1882^ IV, 130—131).

Не забаром московська залога таки ""увійшла в Січ
(в 1735 р.) післьа спільного походу на Крим, а далі
З осіла під самому Січьчьу, в Новосіченському Ретраше-
менті, (в 1736 р.) — а наставшиз післьа Веїсбаха на-
чальник візська на Півдньу Россізі гр. Мініх опасував-
сьа запорожців, — та все таки з він спершу не виступав

8

І

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 114 —

давно проти воді запорожськозі з досить потурав січовикам.
В 1737 р. Мініх писав в Петербург, взьавши Очаков, —
шчо тод город „пересікаегь всякеє сухопутное сообщеніе
можду турками и татарами ипри томг держит'ь вть уздЬ
дикихг запорожцев'ь". (Сол. Ист. Р. XX, 119) Скоро ііі-
сдьа того Мініх звелів збудовати верФь вишче Січі і пи-
сав з цього поводу: ^Поступками запорожскихг козаковг
я очень доволент»; всі мои предписанія они исполняюгь,
жалованіем'ь и провьянтом'ь удовольствованм, — кром4
того получили большую добьічу вт. ньінішнюю и прошло-
годнюю компанію, и потому очень довольньї, прислали ко
мні депутатов'ь сь благодарпостью. Хотя они люди ди-
кіе, но своевольньїх'ь теперь между ними не миого, и
нельзя думать, чтобьі они могли затіять что нибудь про-
тивное; строеніе верфи не можеть ихт» раздражать, по-
тому что она внше ихх Сі'ш и не в'ь близкомг разсто-
яніи : однако за поступками ихх я прилежно наблюдаю.»
(Там же, 124 — 125) В 1739 р., коли Хан і Орлик писали
листи до запорожців, одверта]учи діх од „протекці]і не-
призазноді Москви", а Орлик страхав запорожців, шчо во-
ньі „Москву собі в Січу допустили, все рівно зак би змі-
ЗУ коло грудед свозіх пригріли і тим отчизну свозу і себе
згубили", — Мініх вислав запорожцьам хліб і гроші і
писав в Петербург: „При ньінішнем'ь поході запорож-
цев'ь на судах'ь сь генераломт. Фон'ь-Штофєлєм'ь и су-
химть путем'ь и при надежной команді в'ь Січи, никакой
опасности бьіть не может'ь, и к'ь Татарам'ь пристать имг
не для чего> потому что Татарьі сами голодньї и кромі
того здісь при мні (в Ки^еві) до 500 человік'ь из'ь луч-
ших'ь запорожцев'ь". Мініх думав ліпше приманити ко-
шову старшину ], посила]учи в Січ 6150 рублів жалу-
ваньньа, велів 4000 роздати прильудно козакам, — а ре-
шту, 2150 р., поділити потаїно кошовому і старшині.
Так і зроблено; — звісно, проти товариського січового
звичазу. Та зараз же кошови^ Тукала одписав Мініху, шчо
товариство, почувши про ту та^емну подачу, напалось не-
сподівано на старшину, побило ]іх і пограбовало і те, шчо
в них було ранішче. А післьа того при] шов други] ра-
порт до Мініха, шчо Тукалу скинули ] шчо він вмер, —
а вибрано нового кошового. Мініх писав: „хотя таковш
ихь запорожских'ь козаковх поступки восьма не пристой-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ І

— 115 —

ни и волі^ ея величества противньї: однако при ньін^ш-
них'ь обстотельствах'ь ничім'ь огорчать ихг нельзя, тімх
боліє, что новий атаман^ человіїгь добрий и кь службі
ревностний". (Соловьев'ь, Ист. Р. XX, 153 — 156)

Такі намови, ^ак Ве^сбахови, ] таке потураньньа, хоч
би ^ак Мініхове, одвертало запорожців в кінець од татар
і ііх спільника Орлика, — котрого листи вони одсилали,
не читавши, до московського урьаду, — або одписували
на них гостро; — теж саме прибавльало запорожцьам охоти
служити „Восточному царьу" і піддержувало в них то]
дух, котри] видно в наші] пісні.

Тільки в 15-му віршу варіанта 8-го:

Шле мене нан до Дуназу, а ^а ] сам не зпа^у, —

видно слід того, іак запорожцьам. почала таки докучати
^іх служба. Ві^на з Туречиноіу затьаглась, — походи бу-
ли далекі і найбільш несчастливі, — а тим часом через
ві^ну торг запорожців з Кримом перестав. В 1738 р., ко-
ли кошови] Білицьки] був з Мініхом в Дністровому похо-
ді, — під Аккерман і Бендери (можна сказати: „до Ду-
наіу") то з Січі ]ому написали великі докори за ^ого „те-
перішні^ песлушни] поход": — «Чего не можетх из-ь ста-
рикові, войска нашого запорожскаго сего и сказати: даби
кошовьій сь бунчукомг и прочими клейнотами по пус-
тихт, містахт, или по редутахь кріпости могг чинити,
але повинент» Коша смотріти. А то еще к^ намх пишете
разії^дьі чинити и прочіс походьі показуєте водою и су-
химть путемт., не располагаючи, якое теперешняго часу
стоитт, время и о томг не разсуждаете, что вперед^ мо-
жете чиниться, иж'ь непріятель около нась навісомт., наві-
сошь ходите... чего боже сохратти ! и послідней кучки (Січі)
не утратили бг и чести отт, старьіх'ь годовт, заслуженной
такожх и клейнотов'ь войсковьіх'ь дабьі не утратить...
За що и теперь сего часу пишемо кт. вамт, пане кошо-
вий и вась пановх атамановт. просимо и всего товарист-
ва старшаго и меньшаго, дабьі все отложивши, папрасно
не пишучи еден'ь кг другому, до Коша марші, свой пока-
зовать могли... О що просимо милостей вашихт, добива-
тись отпуску до Коша... Можпо бт, и по всякі, часі, до-
биватись, бо „кто торкає тому отчипяютт,". (Скальк. Ист.
Н. С, II, 106—107).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 116 —

в кінці чотирьох років ві^ни, запорозці дуже знишчи-
лись. в 1735 р. в поход на Крим запорозці виставили в
робочу пору (рибальства) 8.000 війська, (Скальк. Ист. Н.
Січи, П, 91). Б 1736 р. Мініх писав, шчо запорозці на
кожного чоловіка мабуть по дво^е по троіе добрих коне],
самі льуде добрі з бадьорі, добре зоружені, так шчо з
3—4000 таких льуде] можно побити усе вусько (16000)
гетманців, — обідраних урьадом. (Сол. Ист. Р. XX, 98)
Післьа Хотинського походу 1739 р. запорожці жалілись,
— і по правді, — шчо втратили половину товариства, а
друга половина вернулась „голодна, боса і гола" до ко-
ша, де не було шче ні церкви, ні валу, ні хліба, ^ де
зоста^учі товаришчі або померли од чумьі, або [годува-
лись хлібом^ шчо іім з милости давали з московских ма-
газинів, заложених на Дніпрі (Скальк. И. Н. Січи, П,
110). Тільки тим і могли запорожці поміанути ці чотири
роки служби Восточному царьу, котри] іім все таки не
доїмав віри, — шчо зірвали злість сво^у на Туркові з на Льа-
хові!

Ми бачили, шчо це не справдило повсегдашніх наді] за-
порожців і всіх укразіпнів вирвати правобічну Укразіну із
льашських рук, — і шчо стан тозі Укразіни пісньа двох
походів московсько-укразінського візська через незі не
ні в чому не змінивсь. За те значно змінивсь стан За-
порожьжьа післьа візни Россізі з Туречинозу. Перш усьо-
го в самі] Січі сіла з зосталась московська залога, діьа
котрозі незабаром зроблено кріпость. — „Новосіьченскій ре-
траншементд^^ . Потім по мировим умовам аііж держава-
ми Турецькозу з Воссізськозу (в Білграді сербському 18
Сент. 1739 р., і в Шссі З Окт., ствержденому в Кон-
стантинополі 28 Дек. 1739 р.) і по погрьаничниз згоді
(інструмент) між комисарами турецькими з московськими
(на Інгулі 4 їїозабрьа 1740 р.) стверждениз в Констан-
тинополі 26 августа 1771 р., і по другому інструменту
на р. Великіз Берді 12 Окт. 1742 р.) всі землі запорозські,
котрі, з^к ми бачили, гр. Везсбах признавав власними за-
порозськими, на котрі не мазуть права ні Россіза, ні Ту-
речина, признано було земльами власними Россізі (Скальк.
Ист. Н. Січи, П, 110 — 111. Замьісловскій, Атлась, 18)
Царськиз урьад, значить, дістав право зробити з ними, шчо
вгодно. Він незабаром і став роздавати зіх другим висе-

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

— 117 —

ленцьам, папр. сербам, а далі ^ зрузновав Запорожьжьа.
Тоді то склались слова пісні, в котрих запорозці жалкува-
ли, шчо поклонились Москалеві, — або Восточномму царьу,

Ми ж іого не знали, — (див. вишче на стор. 25).

а далі, коли запорозці знов мусили тікати до Турка, то
в пісньах почали називати „Восточним (прихильним до
них) царем" самого султана турецького:

Тепер же ми, славні запорозці, в великому жальу,
Шчо не вміли склонитисьа Восточному царьу:
Склонилисьа ж ми Москальу — з великого жальу ;^)
Тепер же ми, славні запорозці, трохи не пропали.

(Запис. Дм. Лавренко в м. Багачці, миргородськ. пов., полі. губ.
в 1862 р.).

') Замісць: Ми ж зого не знали.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 118 —

ПРИЛОГЙ.
І.

ПИСЬМЕНСЬКІ ВІРШІ ПРО ЗАПОРОЗЦІВ
того ЧАСУ.

Вишче (стор. 42) була згадка про спільність січовиків з
пісьменними льудьми па городові] Укразіні, осередком котрих
була ки^евська академіка. Цьа спільність не переривалась і
в часи Олешковськозі Січі. Звісно, тоді украінскі письменні
льуде, вивчені в духовних школах в повази до царів, а над-
то старші духовні, котрих московський урьад за царьа
Петра І і зараз післьа того дуже шанував, зак більш
пісьменних, ніж москвини, — дуже не похвальали того,
шчо запорожці одступили од „царьа Восточного" до Бу-
сурмана. ^) Тільки ж вони більш жалкували за те на запо-
рожців, ніж проклинали зіх, і раді були повернути знов до
царьа Восточного і у спілку з городовому Украііиоіу,
славне рицарство низове. А коли це ] сталось, то пісь-
менні льуде в Киіїві показали тому велику радість, кот-
ра з вилилась у віршах. Ті вірші, певно, не були не звісні
З у Січі з мусили показати примір де в чому і дльа пі-
сень запорожських, де дакі слова в котрих подібні сло-
вам в віршах письменських.

Старішчі з таких віршів — ФеоФана Прокоповича, архи-
Зепископа новгородскаго, котри] був колись проФессором

1

*) Про те з духовні не були довольні московськими порьадками на
Украз'іні. По країну мірі Орлик писав до Січі, шчо об тім «часто
чернци зх маиастьірей кіевскихх и нньїхх украинских'ь, чрезі Со-
лоникх купами до горьі святой Афонской переходячи и розніи купцм
, упевняли и плачь людской обхявляли». (К. Стар., 1882, IV, 117).
Порів'н. в «Трудахх Кіевск. Дух. Академій, 1877 г., Дек., 806, звістку
про «собственноручное письмо б^городскаго єпископа ІоасаФа Гор-
ленка кх какому то полтавцу, отх 16 Іюня, 1763 года, междупро-
чимх сх жалобами на тогдашнее презр^віс кх малороссіянамх і
пребідное отечесіва состояніе».

0іді1І2есІ

ьуСоо^Іе і

~ 119 —

в киіівськіі академії!. Названа вона : «Каіушчиїсьа Запо-
рожець».

1. Что мні д^ать, я не знаю,

А без вістно погибаю.

Забрідт» в-ь ліси не проходни,

В'ь страни гладни и безводни.
5. Атамани и гетмани!

Попалпь я в'ь ваши обмани:

Пропадіть ви за пороги,

Липіь би не сбиться сгь дороги,

Не впасть би мні в'ь сильни руки,
10. Не принять би страшной муки.

Йду же я на путь преждній

Под-ь кров-ь мні зіло надеждній

Прогнівалть я самодержца

З малоразсуднаго сердца.
15. Да мой же В'Ь том'ь разум'ь твердій,

Что Бог'ь и Царь милосердній:

Го'зударь гнів'ь свой отставигь

И Борь меня не оставит'ь.

(Н. Петрова. Очерки изх исторіи украинскоіі лнтературьі ХУШ
вЬка. Кіев-ь. 1880, 18).

В віршу 3-му нагад на ліс порівн. ^ словами: сами ци
у лісі в Лі II. Ци вірши мусив написати Прокопович
коло 1728 р., коли січовики почали часто писати об тім,
шчо б вернутись до царьа Восточного і коли вони
частішче перебігали в Гетьманшчипу. Наврьад, шчоб во-
на написана була за Петра І, а таке ж, певно, ] не при
цариці. — бо в пі] говоритьсьа про государьа. Скорше
всього вона писана за Петра II. Вірші 5 — 10 показу^уть
каіушчогосьа запорозцьа в дорозі, покинувшого отама-
нів за порогами ; він" боіітьсьа, іак би зого не замучено.
(Порівн. ^(2 УШ).

Час царьуваньньа Петра II, післьа того, іак зкинуто
Меншчикова і поновлено було на Украііні гетьманшчипу
Іак раз збудив було наділу в пісьмепних україінців, шчо
Украііна може жити під царем Восточним на волі, „по
яунктам Богдана Хмельницького". Цьа думка вилилась
Іасно в ді]і, писаніз виршами, дльа театру, — „Милость

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 120 —

Божія Укра]їну свободивша^а", зложену мабудь ФеоФаном
ТроФимовичем в 1728 р. ^) Так в кінці дізі „Смотрі&нів"
(Ргоуі^епііо) каже Україіні, шчо

Непобідиміи на земли и на морЬ
Монархи Россійскіи, поборники суще
Иже благочестія, злов^рньїх'ь бодуще:
Тебе вгь твоей потщатся пособляти нуждї;
Не лишат'ь тя помощи своей, аки чуждн...

Далі „Смотрініе" каже, шчо

Петр'ь теб§ будеть камень, огь Бога поданими,
И за величество діл-ь, Великій названнни і т. д.

А коли Укра^іна жахаіетьсьа з скрикузе :

Увн мні окаянной, убо мя порушить!

То „СмотрФніе" вспоко^узе зізі, кажучи:

Стой не бойсь, за камень первий сокрушеннни,
Камень другій, не меньшій, будет'ь положенньш;
Петр'ь, глаголю, имени Бторьій таковаго,
Монарха Всероссійскій, Бога всеблагаго
Милостію увінчан'ь, не дасгь ти упасти,
Не дасть и славі твоей всячески пропасти і т.д.*)

Кінчаіетьсьа діза :^алозу Богдану Хмельницькому, <вож-
дьу візськ запорожських трепету мерзьким унізатам, древ-
нез" козацькиз слави собльудательу", — шчо „прогнав
льахов за Віслу" і т. д.

Коли знов позавивсь коло Укразіни Орлик, а в Польшчі
Ст. Лешчинськиз, тоді письменні прихильники московськоїі
протекцізі на Укразіні нальагли на спомини старозі візни
з Польшчозу. Прокопович, котриз саме перед тим піддер-
жав царицьу Анну проти московського панства (Гоїици-
лих і инших) і котриз був дуже призазниз з правитадьа-
ми німцьами, послав на Укразіну вірпгі проти Ст. Лвш-

^) Петрова. Оч. изх ист. укр. лит. XVIII в. 51. Другі вважаіуть
цьу дізу за працьу ФвОФана Прокоповича. Перепечатку зуі див. у
Антоновича з Драгоманова, Истор. П. Малор. Народа. П.

*) Ант. и Драгом. II, 161—162. Славозу — звалась на Укразіні ї
вольа; дальше «Смотрініе» говорить про гетьмана Данила Апостола
^ про Академізу, з котрозі пророкузе віту, тонких фелосо*ов, бо-
гословов і т. д.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 121 —

чинського.^) Коли саме тоді запорозці перезшли в мос-
ковську протекцуу, то в кизевськиі академуі дуже тому
зраділи. Тоді архизепископом в Еизіві був підручник Фе-
оФана РаФазіл Зборовськи], котриз добре захожувавсь і ко-
ло академііі. ^) Він прислав запорожцьам через Ве]сбаха
лист, в котрому благословльав будувати церкву в Нові] Сі-
чі на Підпільні] і дуже хвалив „Воска Запорожського
Православньїя Святьія Восточньїя церкви смновт» кь цер-
кви божіей горливость" і т. д. ^) ПроФессори ки^івські
писали вірші, в котрих славили згоду січовиків з царством
россі]ським і виступали проти Ст. Лешчинського з бунту,
котриз всильувавсь внести на Укразіну Орлик. Вірші ті
вставльались в театральні дізі, котрі преставльались сту-
дентами з городьанами в Кизіві прильудно з котрі, певно,
бачили з запорожці, шчо пробували там.

Так саме в тоз рік (1739), коли по весні Орлик написав
шче один лист до Січі, котриз кошовиз не роспечатавши
послав Мініхові, шчо тоді був коло Кизіва, мазу^га при
собі 500 чоловіка запорозців *), — преставльалась в Кизіві
театральна діза «Образ'ь страстей міра сего>, в котрі] ви-
ведено Россізу, — з^к Беллону, Запорожьжьа, зак Марса,
а Орлика, зак Бунт, *) Ось 5-та сцена 2-го акту, в котрі]
виводьатьсьа всі оці лицедізі:

<Исходитд Беллона хваляся кргьпостію своєю и при-
зілваетд т себп> воинствующихь.

КрФпость моя и сила толь многа повсюду

Коль отг начатка міра не бяше отнюду.
Сильна и славна вх світі предзрюся єдина,

Всякаго взираю нища и лицарска сина,
Коль многи градн и царства, коль преславни бяху,

ІІже кріпости своей лігь многих'ь желаху.
Азг вся сія премінихг вть ЄДИНІ) чась, воскорї,

Всяк^ вождь: аще на земли, аще и на морі.

^) Петров-ь, 71 — 72, примітка. ') ТІетров-ь, 67 — 86.

8) Скальковскій, Ист. Н. С, П 64. -*) Соловьев-ь, XX, 154—156.

*) «Образг страстей» напечатаниз д. Голубевим в Трудах Кіевс.
Дух. Академій, 1877, № 9: д. Голубів дума, шчо дізу цьу не грали
в Кідіві, а шчо вона писана була кідівським вченииом дльа Смо-
лввнськозі новоз'і школи (тамо ж, 577). Д. Петров, здазетьсьа нам,
віршшче дума, шчо ді^Ч була писана дльа нового будинку ки^івсько^і
акадвмі^і 1739 р. Оч«рки, 87—88).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 122 —

Мною царів свою розшириша славу,

Их-ь же ві&нцем'ь приодіх'ь и украсих'ь главу.
Моимх щитомг таковмй славен'ь будете всюду,

Ему же азі» повсегда помощница буду.
Кто храбрьій во войнех-ь или славенть вт» бою,

Прійдеть и поклопится, да живегь со мною.
Да прійдете оть востока, запада, юга,

Аще мене кто хощетх пріяти за друга:
Сего вознесу, вЬнцьі увінчаю главьі

И укріпляя буду во моей державі, вся дающе

слави.

Пргіходить кз ней Марсд сд воинами.

Сльїшап^ь твою державу и силу, госпоже,

Яко никто противу тебе стать не може;
Всяка тебе не можеть бьіти соравненна

Честь, власть, сила и кріпость во всіх'ь мужест-

венна.
Сильї твоей трепещутт» градьі утвержденнн,

Сей бо и мьі да будем-ь во віки причтенньї.
Беллона отвгьщаетд т нему.
Владьічицу почтосте мя ньіні вдину,

Всяческими достоинствм владущую вину.
Никто же бо кріпчайшій мене изхявися

її мужеству моєму всяісь не соревньїся:
Никто во брани можете без'ь мене творити,

Кромі кто со мною можетт. побідити.
Марсь.
Аще мя славна дільї воински мнятг бнти,

Обаче нісмь иміяй, чимг я украсити,
Того ради ко тебі притекаю яві,

Да пріймеши мя мужа ко твоей державі.

Беллона.

Подб моє владгьніе прійму тя свободна,
Егда моя заповідь будет'ь ти угодна.

її ничтоже отті тебе храбра потребую

Токмо вірности твоей ко себі взьіскую.
Марсб.

Всего себе, госпоже, тебі полицаю,

Сердцемт» служити тебі всегда обіщаю,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

_^яй^

г

— 123 —

К яко по всіх'ь вещех'Ь добрі услужити

Желающе, пре буду иезнаючи льстити.
Беллопа даетд даріл,
Аще тако благо, что хощете бнти

Вірни даже до смерти и со мною жити, —
Прійміте зпамепіе служби сей толико,

Обладайте носяще иаія превелико.
Аз^ь памятствуяй всегда буду о вась знати,

Попеже соизволихт. ко себе приняти,
Вм же ко мне сердечну службу приносіті

її что вам-ь єсть вручено добрі сохраніте.
Марсд со воипьл. своими блаюдаритв за дари.
Когда твоей милости сподобих'ь ся бьіти

Участникомт,, и благій дарг себі иміти,
Коим'ь и тебі приобращу славу,

Свою же увінчанну во честь тебі главу,
Поклоняяй пребуду прием'ьше побіду,

Во бранехть се первій вт» честь тебі изниду.
Воинд первілй.
Не вімг како за сей дарх честь тебі воздати;

Аще и недостоип'ь біхт» сій воспріяти,
Но во твою честь вт» брапи бияйся явлюся,

Побіду воспріемше, тебі поклонюся.
Воит вторілй.
Се сим^ себі прибуду защищаяй благо,

Тебі во хвалу діло приносящ'ь предраго.
Никто же нась отх твоей да превратитт. славьі,

Доиелі же смерть паша непостигцет-ь глави.

Бунтз оюелаетд отвращенія Марсова,
Что с^ слншу тощно и весьма ужасно.

Яко Марсь поработися Беллоні папрасно?
Но невім'ь сего, аще не хитрі вловленньїй

Или изволепіем'ь власнимнь преклоненньїй.
Кто ему сія на мьісль наведе совіти,

Что Беллоні восхоті себе покорити.
И кую славу имать сіє сотворивьій,

Вт» чести ли премногой бьіти восхотівий?
Азт» вся готов'ь бвіх^ за тя умертвити сили,

Каковьі в'ь Беллоні оті» рода не бьіли.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 124 —

Се скорблю и сітую сего неутолпі,

Яко в'ь Россію внійде тщета самоволні:

Но нехощу, нехощу им'ь причастник'ь бити,
Се сія вскорі потщуся разорити

Дотодь имамт» тщательні бунтьі составляти,
Донесліже силу их'ь потщуся отьяти.

Являєшся сему обїьщаніе, претя смертію.
Аще такс сотвориш'ь, яко речешь нипі

Се вскорі будеши В'Ь смертной пад'ь долині.
Аз'ь тя вскорі злого сотвору страждати,

Донелі не престанеш'ь сія помьішляти.
Хощеши ли всец^зьім'ь от'ь сей казни бьіти^

Да не будетть ти сіє діло сотворити.
Аще же и сотвориш'ь, се меч'ь твой на главу

Обратится вскорі, испраздняяй славу.

Бунтз отвїьщаешб на сіє:
Ниже мало твоея смерти убі&гаю,

Ниже будущой казни горці устрашаю.
Хощеши мученіемт» тьі мя престрашити,

Ничим'ь мя возможеши во сем'ь запретити.

Кб нему приходите отмщеніе,
Что глаголеши дерзко кь себі, о трекляте,

Душепагубньїй всіма росскій супостате?
Гді еси таковую своеи держави

Воспріял'ь кріпость, яко претишь наша славн?
Небоишилися сій иротивящ'ь ся власти?

За сіє ти треби єсть воскорі препасти.
Всяюь противяйся власти, противится Богу;

Вижду, яко ОТ'Ь него казнь примеши многу.

Обїьщаніе.
Истинпа се речеся; ибо вознесенний.
Силою Божіею будеши сотренний.

Бунтз,
Не невім'ь, како дерзнеш'ь ко мні приступити,
Вскорі под'ь меч'ь главу неліть покорити.-

Отмщеніе.

Ти ли на нась восхощеш'ь меч'ь нині под'ьяти?

Се ти казнь такова изволь воспріяти;

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— 125 —

Меч'ь твой на твою главу обратится нині,
Тебе же в'ь темной земля затворитх яскині.
Бунт5.
Помилуйте мя: мало от'ьселі небуду
Вашему Грозному противиться суду.

Отмщеніе.

Гряди, враже міра! пріймеши по ділом'ь:

Насіялх еси вражду по всімг преділом'ь.

Обїьщаніе.
Добрі связяти, да не избігнегь отт» руку,
Но да прійметх казнь, и горькую муку.
Буитб.
О горе мні, горе люті! ослабу дадіте
Или воскорі мене мечемх посіціте. >

Далеко зрозумілішча льудьам друга ді^а того часу, —
„Комическое дійствіе" церомонаха МитроФапа Довгалев-
ського, проФессора, написана в 1736 р. В ту дуі проміж
показами Рождества Христова, вставлені смішні покази, —
інтерльуді^і, — і третьа інтерльуді^а всьа написана навмис-
не про згоду Січі з Москво^у проти льаха Стан. Лешчин-
ського.

Ось та інтерльудіза так, ^ак вона напечатана в Трудах^
Кевской Духовной Академіи> (1865, Февр.) жаль, шчо не
цшсомть.

<Виходигь козак'ь, до которого виходить лях'ь на влови,
козакг схоронится; потомт» виходятть кг томужг ляху под-
даніи сь поклоном'ь.

ІІнтерлюдія начинается думкою козака, которую при-
водимо всю вполп^^:

1. Мати моя старенькая, чи тьімні раденкая.

Моей молодости. 2.
Вувг у турка подг руками, а в'ь татаров'ь з кайданами
У самой жалости. 2.
5. Да вже правда теперь нема добра всюди.
Дармо працюємо, виставляємо груди.
Богь вьіручиво мя оттуда, а теперь місця не найду.
Во дому не сидіть.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 126 —

Ліси, поля спустошений, луга, сЬпа покошений,
10. ІІороспускав'ь діти 2.

Только жх правда що треба взиратьі на Бога,
Той всім'ь єсть вг добичи простая дорога,
Пойду знову на січь, матьі! Пойду долі внизг

шукати
Козацкая доле! 2.
15. А че и буду потугою а вг москаля заслугою.

Мати ж'ь моя Олее! 2.
Спитаю, чи не буде хочь на низу добра.
Чи не трапится де поймати лиса або бобра.
Буду турков'ь воевати, мечем'ь славьі добувати
20. Буду во^евати. 2.

Кармазини з луданами, шатьі драти з султанами,
Совсімт, буду брати, з очей не спускати. 2.
Егей колибг впять якх була козацькая слава,
Щобх роспустилась всюди якт. перьями пава
25. І щобг зацвіла знову якг рожа у літі

Якт. Бог'ь позволит-ь побрать турецкіи дітн
Або льаховг на той-чась трапится поймати
І сімг кіемг козацкимг по ребе самії дати.

«Кт» концу атого монолога вьіходигь ляхх на полеванье
и разсуждаетть самг сть собою : «вогь теперь время к-ь моєму
подеванью и єсть много перепелок% пестрьіх'ь для охоти.
Хоть я имію пестраго ястреба, охочаго до перепелочеісь,
не очень ліниваго, однако желалг бьі отт. подданства
своего, чтобьі принесли ястреба другаго, которьій бн могь
поймать дві или три или больше хоть до двухсот'ь пар'Ь>,
В'ь отвітх на его желаніе являются литвипьі, его под-
данньїе, на поклон'ь своєму господипу. Старшій из-ь пих-ь
предварительно учитт» младшихг, как'ь привітствовать
пана: «ото такт» буду гавариць: на здоровье табе пане,
нехай и паней стане і всімг дзьеткам-ь вашимть, нехай
станіе се гето тутг приходомт, нашимі,». Но пану не
поправилось такое привітствіе: «что такеє, хлопьі, теперь
ВВІ мні говорите? — а панскаго гніву пе знаєте?*

Нігь, моспапе, ми к'ь тебі сь поклоном'ь припьй
И соколю маць да твоей милосці принієслі.
Ляхд. Какой же то поклон'ь ужт» теперь биваетг.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

г

— 127 —

Когда хлошл в-ь глаза мн§ сміются:

Возми-ка хлопче, проволочимо веревки.
Хлоп. УЖ'Ь готовьі.
Ляхз, Возьми-ка, хлопче, сацаго войта, какг старшаго.

Бей, тузь, валяй, паляй, бей хорошенько, также и

другаго.

Что за диво мн§ и какая біда — хлопа забить,
убить какт» негоднаго сьіна!
Лит, Нужть моспане и меніе еще прохварасці,

А прохварасцівши тай до дому пусці.
Ляхд, Хорошо; идиж'ь хлопче, дай же и тому,

Сто кіев'ь отміряй также и другому.

іРасправипшись еь подданиьіми, — ляхг дивится хлопской
отвагі: «знать москаль либо козакт. ему помогаегь». Имя
козака визьтваетг у него воспоминаніе о прежией славі
Польши, когда у него «подданство вг Кіеві бьіло, гді
онТ) бьілть губернаторомь>, и он'ь стройте завоевательнме
планьї наочетт» Украиньї, что поляки могут-ь отобрать не
только Кіев'ь, по и села, припадлежащія кт» містечку Глу-
хову: «то все мечемг, огнемг можемт, завоевать, а Ле-
щинскаго короля снова изберемт»; тотчась привлечемг
могуществепнаго Гектора, и на помощь пришлет'ь нам-ь
огь своего двора король Фрапцузскій тьісячу другую —
третью ; мьі сами соединимся вмісті до ста тьісячь слиш-
ком-ь; будем'ь воевать до самой Полтави, чтобьі возвра-
тить прежній гонор-ь нашей славьі>. Затімх призьівает'ь
друтих'ь панов'ь сь своими войсками и убіждаетг ихх
стоять против'ь натискові козаковг и не жаліть своих-ь
голові,: «когда бьі пришли козаки, — мьі бьі канчуками
прогнали ихг вт, ліс-ь*. Но рот^ яізляется козакть, при-
зиваеть на помощь москаля, — и сцена переміпяется.

Козакб. А до кижг вьі бестелюгьі будете звегатьі?
Чи то ми вась не зможемо кіямьі прогнатьі?!
Земку, о Земку! швидко давай поратунку
Ось тутт, добичи озмешг пе одну вже сунку,
Тутто від-злота ляхи да від-срібла сіяють.

Моск. Што они тебя господи пь пант» казакт» не руга-

югь ли?

Козакб. Деж'ь-пак'ь не лают-ь, от-такх лаю'^'ь, що ажт» лихо.

І. ^.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 128 —

Моск. Добро тьі казак'ь! вазми убіер^м^ ихі» тихо.

Полят Ну же братья, беритесь за своє оружіе,
Чтобьі не потерять ни одного жоднера.

Моск, ЕозаісЬу пріймайся, не бойся, бери сь шеєчєй двоихі,
А я тогь чась уберу долгопольїх'ь от'ь тих-ь.
А што здісь о рубежахт» они споминали,
Будто ляшонки Украйну в'ь областях'ь держали,
Добро ветх, — покажемт» рубежи кнутами на спипЬ!

Козакд. І добре, земльачку, щобг другій паиятовав-ь,
Да и дідчей своей дитині заказав.» ^)

Всьа оцьа інтерльуді^а дуже підходить не тільки ду-
хом сво^ім, а ^ словами до повишчих пісень, а на]більш
до Л5 9 — 10. Порівн. вірш 9 думки козака в іитерльудііі
з віршем 9-м в пісні Лі 8-го, далі увесь початок і кінець
думки з початком і кінцем Л5-ра 9 — 10. Підходить також
до пісень і те, шчо польак збираіетьсьа бити козаків кан-
чуками, а козак польаків куами* (Див. напр. на стор. 94:
Ось льашок до канчука, а козак до друка).

Видно, шчо тоді ^ козацькі пісні були звісні проФессо-
рові, шчо писав інтерльуді^у, і інтерльудііа була звісна
козакам. Такі намови письменних льуде] з Ки^ева мусили
піддержувати в Січі то^ дух, ^аки^ видно в пісньах Лі-^з,
9 — 10-го. Проте інтересно, шчо } Довгалевськи], показу^учн
вже в 1736 р. запорожцьа, шчо повернувсь тільки недавно з
під Турка, вклада ^ому слова, в котрих козак не дуже то
ради] тому, шчо знаішов на матері старенькі], Укра]-
іні, — і навіть слова, шчо „вже тепер нема добра всьу-
ди!" Так і пісньа Л?-ра 9 — 10 не змінила старих слов:
„зажурилась Украііна, шчо нігде прожити! „

Тількі ж зак в пісні козацькі^, так і в проФессорські]
інтерльудііі журба за долежу матері Укра^іні не доводила
до думки про те, іак би поправити ту дольу, — а повер-
талась тільки на те, шчоб зірвати злість на Туркові, а
шче більше на Льахові, — котрому з у пісні, з в інтерльу-
ді]і запорожець ради^ „кіз'ем козацьким по ребесам дати!"
Це послідок того, шчо на Укра^іні тоді не було ма^ же дру-
гові науки, окрім науки церкви Восточно]і, Православноіі!

*) Трудьі Кіевск. Духовной Академій. 1865. Февраль, 354 — 328.
(Мистеріи и комедід учителя піитики вь Кіевской Академій, ієромонаха
МитроФана Довгалевскаго. 1736 — 1737). Петров-ь, Очерки, 70—72,

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

-- 129 —

II

ПРО ФАЛЬШИВІ шсш про; одешківську Січ

. І ПИЛИПА ОРЛИКА

у д. Скальковського, з <Исторіи Новой С4чи>, напеча-
тано кілько пісень про Олешкбвську Січ : в II т. на стор.
21, 40, в Ш т. на ст. 294. Це одні з тих пісень^ про котрі
д. Скальковськи] говорить: <мьі собрали миого таких'ь пі-
сенг, и хотя по Формі оні^ не похожи на простонарод-

I ньія, по так'ь любопмтньї, что йікрторьія мм поміщаемт»
вг приличньїх'ь главах'ь>. (Ист. Н. С, І, 119). Придив-
іьа^учись пильно до тих пісень, вбачазеш, шчо- на проти
того, вони часто навмисне хотьать бути ««^подібними по
Формі до простонародтх>, — та все таки по кові ^ по
складу вида^утьсьа ^авно СФальшоваиими.

і Така ж сама з пісньа про Орлика, початок '^ котро]і д^іе
д. Скальковськи], перше ^ак мов би то «зна]денозі зім в
бандуриста» (І, 118 — 119) з котру він почата всьу в кііщі
Іт. (350 — Зб2). ^) Окрім мови, дуже перівно]і, іак і стідь,

— тут переплутано часи Мазецини (1709) з 1734 р., а
щ цьому показано письменне знатьтьа запорозських і
державних пригод в ті часи, ^акого не бува ні в.муяшць-
ких, ні в кобзарських пісньах. Та і склад це^і пірні зовсім
не кобзар.ськиз.

Руліковськи^ в сво]!] книзі «Орів рошаіи Д^азіїко^бкіе^о»
(118) напечатав пісньу про Орлика і двох іого товаришів^»

— в котрі} він вбача поход Батида з двома ханами на
Ки^ів. Шсньу цьу перепичатав д. Куліш в хЗапцскахт» о
Южпой Руси>, І, 315—316, ]ак «Отрнвок^. изг піеди о;.
разореніи Еіева Батьіем'ь>. Д. Костомаров не признане в
ці] пісні підакого Батиіа, та все таки вважа ]ііі за пісньу
про поход Орлика на правобічну Украііну в 1711 р.
(Русск. Мьісль. 1880 г. Іюнь, 53 — 54). У нас ^есть ось
Іака пісньа:

*) Тепер д. Ск — щ перепвчатав з'уі з добавками в Кіевск. Стар.
1882, ]^ IX.

• 9

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 130 —

1. Та славни] город Ведмедівка

Всіма сторонами.

Та не прожили добрі льуде^

Та за ворогами.
5. Тече річка з Ведмедівки,

Тече вона з тиха,

О], хто не був в Ведмедівці,

То] не зна]е лиха.

О], чи був хто в Ведмедівціу
10. Іак церкву грабовали,

(Свьашченника?) отцьа Івана

В річці утопили,

До пристола (до) свьатого

Копиків вказали
15. Восковими . ставииками

Еоне] поганьали,
• І ризами, патрахильами

Еонє] накривали.

(Запис. Авдр. Шевченко в с. Карелівці, звенигор. пов. ки]івськ. гу(^.)

Прирівньавши оцьу пісньу до тще]і, котру напечатав
Руліковски^, можна побачити, ^ак незручно хтось переро-
бив оцьу пісньу, вставивши в незі Орлика з товаришами
З припутавши Еи^ів до Ведмедовки. Це проста ] засва
шсньа про поход турків на Украз'іну за часи Дорошенка
в 1677 р. і в 1678 р., коли (в 1677 р.) була взьата
турками з Ведмедівка. (Літопись Гр. Грабянки, 224).

До першо^і половини пісні, записанозі д. Шевченкоіі,
подібна з пісньа про Ведмедівську попівну, напечата-
на д. Чубинським, в Запискахі» Югозападн. Отд. И. Р. Ге-
ограФИческаго Общества, т. І, 299 — 300). Чи не підправ-
лено другу половину пісні, напечатанозі д. Чубинським?

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 131 —

ШСШ, ЗДОБУТІ, ПОКИ КНИГА ПЕЧАТАЛАОЬ

ДО М ІІ-го

Слова про государські листи знайшли ми шче в початку
варіанта пісні про Морозенка.

1. Та літа]е ворон, літа^е чорпи]

Та по глибокі^ долині;

Засилане государь часті листи

По всі] сво^і] Україіш:
5. — «О], живіть, живіть, славні укра]інці,

Та но бі^тесь нікого;

0І> зво^ував же государь Шведа,

Шче з Запорозцьа много!> —

О], у неділеньку рано пораненьку,
10. Вирьажала стара мати

Свого сина в новобранці.

О], іак вирьажала та все проклинала

А гіркими словами:

— О], не проклина^, стара матусенько
15. А гіркими словами:

Завтрашні] день по ^утру раненько
Та вми^ешсьа сльозами. —

Плаче, плаче стара Морозиха
Та базаром ідуче
20. Іак почули славні занорожжа,
Мед-горілку п^уче:

— Годі, годі, стара Морозихо,
По Морозу тужити,

Сіда] з нами, з нами — козаками
25. Мед-горілку пити
і т. д. і т. д.

(Зап. в Мурахві, (Іогодух. ■ пов., харьк. губ., од чоловіка їв. Манд-
жура в 1874 р.;

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

]

— 132 — '

Виходить, шчо вривки з пісні про государські лист
вловлено тепер в трьох місцьаху — далеких одно од дру- і
гого: в Черниговшчині, Бесарабшчині ] у Харьковшчині. ^
Це показузе, шчо пісньа цьа була росширена по велю]
крцзіні. Звертаіемо на це увагу збірачів, шчоб пошукували
за цезу важному піонеру.

ДО М Ш-го
6.

1. 0^, наробили та славні запорозці

Та великого жальу:

Шчо не знали, кому приклонитисьа

Та которому царьу.
5. 0^, приклонились та турецькому,

Під ним добре жити.

А за усе добре, — за одно не добре,

Шчо брат на брата бити.

О], летить бомба та до кошового,
10. Та посеред Січі впала.

О], пропало славне Запорожьжьа
Та не пронала слава!...

(Зад. од Остапа Дончука в Тульчі в Добруджі в 1881 р. X.

7.

1. 0.І, Москальу, О], Москальу

0^, шчо так худо робиш,

А шчо наше славне Запорожьжье

Уже в кінець переводиш?
5. — О], не жалу^те, запорозці,

Ви на московські генерали,

А жалуйте, запорозці,

Да на сво]і вражі пани;

Бо вони папи, — пребісови сини,
10. А все вони поробили;

Шчо всі степи, усі плавні

Москалеві уручили... —

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 133 —

А тепер наші запорожці

У великому жальу
15. Шчо не знали, кому поклонитьсьа,

Да которому царьу?

Поклонилисьа-б ми Босточному, —

Та ТО] нас не призмазе.

Ходім служить ми до Турчина, —
20. Турчин нас добре знаіе.

— „Ти, турецький царьу, ти, турецьки] царьу,
Змилу^сьа над нами:

Приіми нас у своіу земльу куріньами.» —

— О] рад же ж іа, запорозці,
25. Вашу вольу вчинити

Коли ж ви будете, славні запорозці,
Мені зміну робити. —

— «Ми не будем, — ти, турецьки] царьу,
Тобі зміни робити, —

зо. Бо нас присьага]е усіх сорок тисьач
Тобі вірно служити. > —

(Зап. од Анануа їв. Коломиз'цьа в Добруджі, у Катирлезі 1881 р. X. В.)

Дуже гарни^ варїант. Матеріал, котри] ^есть в других,
тут склавсь зовсім инакше, так, шчо виробилась ма]же
осібна пісньа. Інтересні особливо вірші 5 — 18. Бони показу-
Іуть, шчо варіант це^ зложивсь післьа 1711 — 1712 рр., коли
запорозці, післьа походу Скоропадського проти Кам^ансько^і
Січі, жалілись на панів, гетьманську старшину, навіть
більш, ніж на самого Москальа, ^ коли в них, коло 1718 р.
пробивалась думка помиритись з Москалем.

МІЖ III 1 ІУ-м ЛгЛЇРАми.

РАДА в СІЧІ ПРО РУСЬ І ТУРЕЧИНУ

1. Закричала ластівочка,
Зо дна морьа виринаїучи.
Говорили запорозці,
Та по Січі похожаіучи :

5. — <А шчо будем, брати, робити

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 134 —

А шчо будем ми починати: •

А чи будемо на Русь іти,
Чи будемо у Турчина проживати?"
— „А чим же нам па Русь іти,
10. Лучче будем оставатисьа;

Вже нам, братьтьа, з родино^у
Та і до віку не видатисьа!"

(Зап. од Лнтоні]а Коломи^цьа у Катирлезі. На)абра 1881 р. X. В.)

Цьа интересна пісньа могла скластись ^ак в Олешків-
ські] Січі, між 1718 і 1728 р., так і в ІІридуна]ськіі,
післьа 1784 р., коли задунаіських січовиків переманьува-
ли в Чорноморці. Проте ж ми думаіемо, шчо вона скла-
лась скорше в Олешківску Січі, ніж в Дунаїськи], — ось
по чому:

Початок це^і пісні переророблеііо в другі^, дуже спіу-
тані] пісні, шчо напечатана в д. Лисенка, II, ^й 9:

1. О], крикнула лебедонька, із за хвилі виринаіучи,
Заспівали козаченьки, з за Лиману виступаіучи.
(або: та^ у поход виступа^учи)

— „Чи ж нам, братьтьа, на Січ іти, о], чи тут зі-

моватисьа?
Навчилисьа батьки наші та і без нас пробу ватсьа".—
5. Іде козак дорогому, копі^е^у упира^етьсьа.

За ним іде дівчинонька слізоньками умива^етьсьа.

— 0^, у полі могилонька: пі обійти, ні об]іхати;—
Молись богу, дівчинонько, шчо б у війську не за-
гинути. —

Вірші 1 — 4 іавно говорьать про запорозців, шчо за-
пізнились на промьіслах; батьки мусьать бути курінні
атамани. Вірші ж 5 — 8 одповідузуть ті] переробці почат-
кових віршів, в котрі^ вставлено слова: та і у поход
виступаіучи (в таким случаіу вірші З — 4 лишні.) Така
переробка мусила бути зроблена в Гетьманшчині. З цьо-
го всього виходить, шчо ці переробки, а тим паче нісньа
І у повишчому варїанті мусила скластись ранішче не
тільки 1775р., а і 1764 р. Значить, і добруджанська пісньа
мусила скластись в часи Олешковсько^і Січі.

1

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 135 —

ДОДАТКОВІ ВВАГИ

До №-ра 1-го. Книжка цьа вже зкінчалась в печатні, коли
поїавивсь кінець праці д. Костомарова «Мазепа» (Русская
Мисль, 1882, XI— XII). Там росказана рубіна Січі 1809 р.
по незвісним доси джерелам, між инчим по листу кошового
СтеФапенка до гетьм. Скоропадського в 1710 р. Це] лист
позасньа ті вірші пісні Лї-ра 1-го, котрі натьака^уть на
обманство Галагапа.

Коли запорозці, побачивши військо Галаганове, подумали,
шчо то зде поміч од татар, і вийшли з Сіш, а потім, вба-
чивши помилку, заметушились, — а царське військо вско-
чило в город, — Галагап кричав «кладіть оружьжьа, сда-
ваітесь, всім буде помилуваньпьа ! » і присьагав на тому.

Вийшло ж ииакше. СтеФаненко писав: « тое учинилося

у нась вг Січи, где по присязіЬ Кгалагановои и мос-
ковськои товариству нашему голови луплено, шію до
плахи рубано, вішано и ипьіе тиранскіе смерти задавано,
а надто що и вх поганстві за древних-ь мучителей не
поводилося мертвих^ изт. гробові, мпогихт. не тилко това-
риства, но и ченцовт. откопувано, голови опьімт» утинано,
шкурьі луплено и вішано». Про дальші поступки Галагана
на степах січових то^ лист росказуіе: «....не наситившися
таковогодушепагубпого прибьітку, азаостривши сердце своє
жаломг сатанинскимть, чатами едиііомьішленньїхт, людей вт,
Тернувці и до иньїх'ь годностяхт, и урочищахт. працею
кровавою па добьічахт, звіриньїх'ь козакові невинньїх'ь
вг московскіе тиранньїе безцінно запродалті руки. И тот'ь
своего безчеловічія не престаючи, посьілаетт, своих'ь к'ь
ним-ь шпіговг и коні займати злодіев'ь и всякіе подступки
чинити легкомьісленньїх'ь людей, яко теди всякіе утиски,
кривдьі и неволи людем-ь украинскимі, за поводомт, и при-
чиною его помянутого безбожника Кгалагана нанеслося».
(Р* М. 1882, XI, 127). Знов не можемо не пожалкувати,
шчо це] лист не напечатани] цілком.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 136 —

До №-ра ІУ-го, вар. 5-го.

Слова до галки здибу^утьсьа ] у дівоцькі] пісні:

О], полети, полети, чорнаіа галко, на Дін риби зісти,
Та принеси, принеси, чорнаіа галко, од милого вісти.
(Костотар., Историч. знач, южнорусск. нар. пісеннаго творчества,
Бесіда 1872, ]^ XI, 9).

До №-ра У\-го. «Восточпим царем» звали в украдіяських
степах шче за Александра І. (Историч. Вйстншгь. 1880.
Май, 208).

До №-ра VIII, вар. 9—10, В збірці Руліковського, шчо на-
в III т. 2Ьі6г іуіасіотобсі йо Апігороіо^іі кгаіоугбі щі
Акайетіі ІІтіеі^Ізіобсі ^ Кгакоше> іесть пісньа про вби-
того сіромаху, шчо по зому плачуть три дівчини, здаіеть-
сьа, на]близча к старі] пісні, звідки пішли причепи до
пісні про козака-сіромаху, вловленого панами:
' 1- О], у місті, в місті, у місті Волині,
О], там жила удовонька, удова Марина.
Удова Марина породила сина.
Хорошого сіромаху, хорошого сина.
5. Оі, породила, та і ізгодовала.

Тілько зому, молодому, шчастьа не згадала.

Молоди] сіромаха по риночку ходить,
Молодилі молодиці по під боки водить.

— «О], шпнкаре, шинкаре, да] пива і меду:
10. Не одну за дівчиноньку із розуму зведу». —

О], сів сіромаха того меду пити,
Чоловіки засідаіуть, шчоб сіромаху вбити.

О), на горі жито і в долині жито.
Під біло]у березо] у сіромаху вбито.
15. О], іак убито, затьагпуто в жито,
Червоно]у кита]ко]у оченьки накрито.
При]шла дівчина з чорними бровима,
Підньала кита]ечку, та ] заголосила;
Приішла другаїа, та вже не така]а,
20. Підньала кита]ечку, та ] поціловала;
При]шла третьа]а та з новоіі хати:

— Було б тобі, сіромахо, нас трьох не кохати! —

(2Ьі6г еіс. Ш, Ш, 148—149).

0\д\\\2е6 Ьу СлО"05 ІС

ЗАГОЛОВКИ

Од видавцьа І — V

Політичні пісні укра)інського народу ХУШ — ХГХ ст. Частина

перша. Кінець козацтва І

Переднье слово Ш

Розділ першнд: Запорозці з 1709 до 1739 р XXI

Увод ХХШ

№ І. Ру^іна Старозі Січі д Галаган 1

П. Государські листи до укра]інців і Мазепа в Туречині . 13

Ш. Рузіна Староді Січі з запорозці за Турчином. ... 20

IV. Зрабовані запорозці з кошови] Гордізенко ..... ЗІ

V. Прилога до № IV: Полон запорозців. Батько Швачка. 48

VI. Поклик Укразіни до запорозців і Прутськи] поход. . 65
УИ. Москаль на Запорожьжьі д Кроль (Карл ХП) ... 71
УШ. Олешківські запорозці-затьажчики ....... 75

IX. Поворот запорозців до царьа Восточного. Мих. Голицин. 92

X. Теж і поход запорозців на Польшчу з Туречину . . 102
Прилоги :

I. Письменські вірші про запорозців того часу . . 118

II. Про Фальшиві пісні про Олешківську Січ і Пи-

липа Орлика , 129

Добавки :

Пісні, здобуті, поки книга печаталась 131

Додаткові вваги 135

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

ПОІІТИЧНІ ПІСНІ

УКРАЛНСЬКОГО НАРОДУ

ХУШ-ХІХ СТ.

з УВАГАМИ

М. ДРАГОМАНОВА.

ЧАСТИНА ПЕРША

РОЗДІЛ ДРУГШ

ЖЕНЕВА

ПЕЧАТНЬА «ГРОМАДИ»

1885

Оідіїііей Ьу СлОО*5ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

роздал п.

ГЕТЬМАНШЧИНА І СІОБІДЧИНА

1709—1765

Оідіїііей Ьу СлОО*5І6

1

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

в цім розділі ми зводимо пісні про житьтьа нашого
народу в остатні часи осібного врьаду в двох козацько-
укра^інських земльах: Гетьманшчинг (тепер Полтавська ^
Черниговська губернііі) ] Слобідчині, або Слобідсько- У кра-
ЗІнськпх полках (тепер губернііа Харьківскка в укра^інськи-
ми частинами губерній Курськові з Воронежсько^і). То були
часи, коли виборно-громадські козацькі порьадки по части
сами замирали, виробльузучи з себе чиновників і панів, а
більш задавльувались урьадом царським, котри] помагав і
самому зросту чиновників і панства над громадами козаць-
кими і посполітими.

Рішуч^ нагніт царського врьаду на козацькі порьадки
почина^етьсьа післьа побіди царьа над Мазепоіу і запороз-
цьами в 1709 р.

З того часу Гетьманшчина вдержу^е тільки тінь ста-^
ро^і вільно^і вправи: коло гетьманів (Скоропадськи] 1708
-1722, Апостол 1727—1734, гр. Розумовськи] 1750—
1764) ставльатьсьа царські дозорьці і опекуни (міністри,
коллегі]і), а двічі (1722—1727 і 1734—1750) «Малорос-
сііа* вправльаіетьсьа зовсім без гетьманів, поки в 1764 р.
вона не поставлена була конечне під урьад царських чи-
новників, на рівні з московськими намісництвами і губер-
нііами. Подібно ж підводилась під чиновницьки] урьад і
Украііна Слобідська, хоч у ні] не було нііакого Мазепи,
поки в 1765 р. конечне не обернута була в губернізу.

Ми споминали в Переднім слові до цеіі частини (І вип.
XV — ХУШ) шчо царі ХУПІ ст. і навіть деіакі вчені
XIX ст. виставльаіуть ці переміни, ^ак користні простому
народу на Укра]іні, котри] терпів од козацько^і старшини.
От же пісні, котрі співа то] прости^ йарод про т*і часи,
показуїуть, ^ак жилось дому під тодішнім царським на-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— VI —

чальством. Це пісні теперішнього розділу нашого ви-
даньньа.

Ми мусили поставити в початку тих пісень варіанти
пісні про Палуа ^ Мазепу {06 І), хоч вони говорьать
шче про пригоди 1704 р., ^ак через те, шчо в тих варіан-
тах маіже завше говоритьсьа ] про справи 1709 р., так
і через те, шчо з них видно, зак народ украіінськи] гльа-
дів на Мазепу ^ на царьа, а в де^аких з тих варіантів
(найбільш в 6-му) задержались спомини того, чого бажав
народ укра]інськн| в часи Мазепи з шчо обішчав дому царь
за поміч проти Мазепи. Варіанти пісні про Паліла ^ Ма-
зепу, зак і пісньа Лі II по переднього розділу ^) найліпше
бдтіньа^уть пісні, в котрих мальуз'етьсьа дальша дольана-
рсІІцу укразінського } подьака, ^аку дістав він од царьа.

То пісні ОаМ П і III (Робота на линці) Лі IV (Еа-
пальна робота) у Лі V (Смерть козака в Московшчит;
в неволі)- Страшенно тьажкі роботи з походи, про котрі
зоставсь спомин в оцих пісньах, виморили силу льуде^ на
Украііні і збіднили ^ізі. Бачучи послідки тих робот і по-
ходів, у кразі далекі з за справди неінтересні ддьа Украіінн,
(зак напр. Закавказські походи) можна цілком повірити
свідку чужинцьу, котриз казав, шчо післьа ізміни Мазепи
царськиз урьад навмисне хотів зрузнувати Укразіну, шчоб
в кінець поработити 3131- ^)

Скоро післьа Петра царськиз урьад знов повернув до
старозі, важнозі дльа всіх руських народів справи, — до
боротьби з татарами з турками за степи з береги Чорно-
морські. Тут згодилась би з сила Укразіни, котра б мусила
з радістьу взьатись до тізеіі боротьби. Тільки ж силакозацька
була втрачена в попередніх роботах і походах і через те
україінці, гетьманці з слобожане, служили в візні з тата-
рами з турками, в 1735 — 1739 рр., не стільки зак во-
]аки, скільки зак підводчики. Од тих часів зостались пісні
ЛіЛі VШ— XV. З них Лі VIП (Кримський поход 1735 р,)
Лі IX (Лихо в Криму. — Смерть Жадченка) 06 X (По-
гонці в Кримських походах) Лі XI (Погибель у степах)
Лі ХІП (Погонці в Молдавському поході) не говорьать
ні про шчо, з^-к тілько про нужду з погибель народу в

*) Стор. 13 і далі^ Государськь листи до украушців; тамох див.
виписки з маніфестів; див. тако ж додаток на стор. 131.

») Записки Вебера. Русскій Архивь, 1872, № 6, 111—1114, ІПУ

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

походах, а Лі ХІУ (Москалики і волики) про рубіну са-
ио]і Украііни од московського війська. Тільки одна пісиьа, —
та з то в одному варіанті, — говорить про побіду Россі]!
над Туречииоіу, (Лі XII, Москаль і Турок під Хо-
тином) але зовсім холодно, об]ективно, так мов про
справу зовсім далеку од інтересів украіінських. А друга
пісньа того ж часу {Лі ХУ, Козаченько і льашенько) го-
ворить про другого старого ворога, Льаха, навіть з жалем. ^)
Не багато зупиньаіетьсьа над татарському справо^у ] пісньа
Лі ХУІ (Над річко^у Синьухоіу: Полон Омельченка; Слуою-
ба без переміни) котра, по наші] думці, мусила скластись
між двома війнами з Туречиноіу (1735 — 1739 і 1768 —
1774). Не вспівши росказати про полон свого чоловіка
татарами, пісньа вже жалізетьсьа на службу без переміни.

Післьа повишчих пісень про вііпу з татарами ] турками
зовсім пе дивно, шчо пісні з часів вііни Россііі з далекими
од Украііни прусаками (в т. зв. Семілітніз вііні) показуіуть
тільки жаль козака за домом і родино] у (Лі ХУІІІ Ко-
зацьки/ набор) і плач матері о пропавшому синові (Лі XXI»
Погонці в Пруському походО- Одну тільки почастну при-
году з то^і ві^ни вдержали пісні: битви під Кистрином
(ЛіЛі XIX і XX) та і то перша пісньа тільки плаче о
погибших і пе похованих трупах, а друга о самому на-
борі на вііну. В добавок варіанти першоіі пісні навіть
стратили пам^ать про те, з .]аким власне народом «бивсьа
Москаль під Кисчрином.»

Так говорьать укра]інські пісні того часу про во^ацьку
слуо/сбу під царським россііським урьадом. Без усьакозі
прихильности говорьать вони і про осередні порьадки на
Гетьманшчині: в Л2-рі УІ-му (Паншчина на Гетьман-
шчит) бачимо докір панським порьадкам, котрі дуже вже
закорінились там, а в %Л5-рі УІІ-м (Сулимова худоба)
оповіданьньа про насильства панські. Про самиз кінець
Гетьманшчини не знаходимо ніодноіі пісні.

Тільки дуже б помилились ми, колиб послідовали за біль-
шому частинозу россізських істориків (не викльуча^учи з мно-
гих укразінців) котрі з тоіі неприхильности простого па-

^) 6 цін холоді до ві^ни з Турком і в цім жальу до Льаха пісні
городовоз'і Украз'їни того часу не зходьатьсьа з йісньами запорозців,
котрі тоді тільки шчо вернулись з під татарсько^і протекцій і з сві-
жими надЦами на царьа Восточиого (Див. в 1-му розд. №№ IX — X).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— УІІІ -

роду в ХУШ ст. до Гетьманшчини і баїдужісти до і^і
скаоуваньньа виводьать, шчо народ україінськи] був при-
хидьнішчиі до тих порьадків, котрі замінили Гетьманшчину,
або шчо ті порьадки були дльа нього польготнішчі. Най-
ліпшим доказом напроти таких думок може бути не тільки
те, шчо царськи^ урьад власне не спиньав зросту панства на
Гетьманшчині, а тільки ламав противенство того панства
проти себе, а шче з те, шчо таке ж саме, на шчо жалівсь
народ на Гетьманшчині^ зак напр. паншчина на старшину,
привлашчуваньньа ^е^у грунтів і т. п., — робилось на
Слобідчині ] начальниками царськими, московськоіі породи ^)
Коли конечне скаоуваньньа Гетьманшчини в 1764 р. не
дуже вразило прости] народ, то це сталіось між инчим і
через те, шчо воіацька козацька служба шче зоставалась
на іаки] час (до 1784 р.) поки бувших гетьманських ко-
заків не повернули в салдацькі полки карабинерні. На
Слобідчині ж, де козаків зразу повернули (в 1765 р.) в
гусари, народ був видимо недовольни^ переміноіу, ^ Ч®
иедовольство зоставило по собі слід і в пісні Л5-ру ХХП
^Слобідські козаки в гусарсіх).

Так в усіх доси споміанутих пісньах не тільки нема ]
сліду прихильности до царського урьаду, а навіть видно
досить подрібни] показ усього лиха, котре виходило од
нього дльа тодішньоіі Украііни, - тільки то] показ нігде
не доходить до коріньа діла: до суті державних порьадків
Россііського царства і до підлеглости іому Украііни. Видно,
шчо вже в ХУІІІ ст. иедовольство украіінського народу
проти московськоіі неволі було тільки аналітичне, — полі-
тичного ою сгнтезу народ то^ не мав уже / тоді. Од
того, вилічуіучи своіі лиха в пісньах, навіть в таких, іак
Лі XXIII (Нема в світі правди) народ то] не добиравсь
до причини тих лих, ні не задумувавсь, ^акими ж спо-

') Горбель, Изюмскій Слободскій козацкій полкь. СПБ. 1852,
90 — 91 (Жалоба на Канцелярію комиссіи учрежденія Слободскихь
полкові на офицерів Слобідського драгунського полку, — «которнігь,
противь ранговь, данн вь подмогу містечки, села и деревни сі
грунтами, изь казачьихь братьавь и изь свойственников'ь и изі
подпомощниковь пожиточння и лучшія люди довольное число, кой
прин^жденн бнть вь ихь подданстві и вслкія работн, по приніру
крестьянь, песть сь немалнн'ь отягошеніем'ь, а дійснвительной ко-
зацкой службн лишенн). Про привлашчуваньньа грунтів див. напр. в
Кіевск. Старий*, 1885, Сент. 26—28.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— IX -

собами усунути ті лиха, — а звертав наді] у, шчо ^акось
«сам Господь сумирить неправду >, — коли не оповідав пра
ту неправду з то^у чудному обзективностьу, навіть пе-мов
веселозу од горьа, з іако]у оповіда пісньа ЛЗ-ра УІІ-го
про те зак пан забира мужицьку худобу.

Огльадаіучи пісні цього розділу, в котрому мальу^етьсьа
стан козацько^і Укра]іни під царством Россііським, пріїга-
дуІеш собі, навіть мимоволі, пісні про ту ж козацьку
Украдіну під - пану в агпьньам польським, котрі напечатані в
П-м^томі ^з^сторическихть Пісен'ь Малорусскаго Народа».
Аналітичнй]" показ лиха, "котре терпіла Украііна під рос-
сііським царством в пісньах XVIII ст. навіть подрібнішчиі^
ніж в пісньах часу польського пануваньньа, — тільки ж
сінтезу тут шче меньше, ніж в тих. І в теперішніх пісньах,
Зак і в тодішніх, звернута увага викльучно на лиха со.-
ціально-економичні (громадсько-господарські), — державні ж
порьадки обминуті; натомісць в пісньах польського часу
споминались справи церковні, — ] вони ж то і будили думку
про ді]сне противенство польські] державі, так шчо думка
про церковну незгоду з Польшчеіу була дльа укразінсько-
го народу почасти проводом до політичного сінтезу. Між
Россіїськоіу державоїу І козацькому Укра^інозу такоіі цер-
ковноіі незгоди не було, — а іак до того світська наука
була дуже невелика на Украііні ХУПІ ст., навіть чи не
менша, ніж в XVII ст., — то через те ] недовольство
россізськими порьадками в укразінського народу XVIII ст.
не підньалось до політичного сінтезу навіть па стільки,
на скільки воно було підньалось проти Польшчі.

Тільки ж, зваживши всьу тьажку дольу Укра]іни з дав-
ніх часів, можна побачити велике достозінство укразінсько]і
черні, котра склала і зберегла в своііз неписьменні] паміати
наші. пісні, вже і у тому, шчо вона не впала ^ак многі
другі (в тім числі польська і московська) цілком під на-
гнітом неволі, а вміла хоть аналітично вилічити ^ізі прозави.
Шче нагадаземо, поки коротенько, шчо в пісньах запо-.
розських цього- ж і близького часу, (котрі ввіз дуть ^ даль-
ши] розділ) — видно хоч трохи, та все більше смілости з
політичного розуму.

Шчоб закінчити огльад осереднього характеру пісень
цього розділу, ми звернемо увагу шче на дезакі точки.

Інтересно, шчо післьа Паліда з Мазепи, царьа Петра

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— X —

(котрого впрочім деіакі варіанти Лї-ра 1У ііереробльуіуть
на Павла або і иа Костьантина) і цариці Катерини, пісні
ті не знаіуть имен ніодігоді особи з писаноіі історі^і Россі]!
^ Укра]іни, — окрім Еапниста (Лі XVII). Та і то, іак
видно з самоті пісні, він спомииаіетьсьа не стільки іак на-
чальник козацьки], скільки ]ак ворог газдамакам, без чого
він наврьад чи з попавсь би в пісньу. До того пісиьа та
записана тільки в одному варіанті, котриі певно вже тепер
зовсім забувсь. В ці] пісні про Капниста ми бачимо примір
таких, котрі зарожузутьсьа в почасних кутках, та не
росходьатьсьа да.іеко, а счезаіуть, бо говорьать про при-
годи і особи мало інтересні дльа загалу народа.

Коли цьа недостача історичних імен в піспьах того часу,
може бути ознако] у того, шчо між тодішніми дііачами мало
<5уло льуде], достоіних паміати народньоіі, то друга подібнг^
ціха тих пісень: — недостача (хоч і далеко менша) імен
геограФичних, або переплутуваньньа ііх, — навіть проти
пісень XVII ст., — показуіе невеликість освіти народиьо]і
вже в ті часи, коли складались пісні, а шче більше опісльа,
коли вони вдержувались в неписьменні] паміати в черні.
Через це, вкупі з недостачеіу імен особистих, часом бува
дуже трудно витвиїкувати ці пісні і поставити ііх в звіс-
ни] точни] час. Такі особливо пісні ^(і^(і XI, XV, XVIII,
XXI, цілком уже безименні, — в котрих ледви можна
запримітити ознаки звісного часу ] пригод, з. поводу кот-
рих вот'и були зложені. Може бути, шчо не всі згодьатьсьа
з нашим витолкуваньньам тих пісень, — та ми думали,
шчо в такі] справі, ^ак вибір з темноті купи безименних
пісень таких, котрі можна поставити в звісни] історични]
час, ліпше пересолити, ніж не досолити: дальши] уважни]
розбір пісень, на котрі ми тепер звертаїем увагу, і подібних
Іім, поправить хиби нашого пересолу, коли він зесть.

Обертаіучись до Форми пісень цього розділу, ми мусимо
сказати, шчо варіанти ііх, по більші] части, дуже покалі-
чені: обірвані, переплутані з варіантами других пісень,
иноді про справи зовсім инакші і т. п. Це калічьчьа іак
раз одповіда калічьчьу самоіі тодішньоіі Украііни. Дивне,
на першиі погльад, діло! Старішчі пісні, XVI ст., про бо-
ротьбу нашого народа з татарами і турками, задержались
до наіновішчих часів далеко цілішчими, ніж пісні близчого
до нас XVШ ст. Це виходить з того, шчо хоч і багато

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— XI -

приіньала горьа Украііна в ХЛП ст., та тоді вона була
наіцілішча: маіже всьа вона була іпд однііезу державозу»
— та з народ іуі тоді назменше був поділену на стани,
бо шльахта шче не була спольачена, з иішчане були шче
одноіі мови з сельанами з козаками. Усьака історична при*
года, а особливо така, ^ак боротьба з татарами ^ турками^
інтересовала тоді подніпрьаиина, ^ак і подольанина, під-
гірцьа карпатського дак і лісовика волинського, — і навіть
седьанина, козака, мішчанина^ попа з шльахтича, письмен-
ного з неписьменного, — то з пісні про таку пригоду, (котрі
иноді складались і письменними) розходились по всім кра-
]інам і між усіма станами нашого народу, глибоко зальа-
гали в зого пам^ать і дожили там доволі цілими ^ доси.
Вже в пісньах ХУП ст., — на]більше про боротьбу хло-
пів і козаків з шльахто]у і польаками, — менше ти]еЗі ці-
іости. А шче менше зііі стало в пісньах, зложених післьа
того часу, зак в другі] половині ХУП от. Украііна поді-
лена була між Москво^у, Польшо^у з Туречиноіу, а в се-
редині між трьома частинами іііі зроблено було пустельу,—
коли письменні стани на Правобічні] Укра^іні ма^же в
кінець спольачились, а міста наповнились жидами з зовсім
отділилиьь от сельанства, а на Лівобічні] письменні почали
хосковвтись. Всі ці лиха вбільшились, коли післьа ізміни
Мазепи старе Запорожьжьа було зру]новано, ] Січ пере-
неслась до Криму, а Правобічна Подніпрьаншчина, котра
було почала зальудньатись за Палііа ^ знов вказати Захід-
ньу Украдіну з Зхідньоіу, знову була спустошена, по вмові
держави Россі]Ськозі з Польшчеду. Не тільки волинець, чи
галичанин, а з гетьманець і запорожець, а то з слобідчик,
жили під иншими, по більшіз части тьажкими дльа них
порьадками, не завше знали про справи инших укразінців,
не завше розуміли зіх, — то з пісні не могли вільно росхо-
дитись по всіз Укразіні, засно розумітись і твердо зальагати
в памзать, до того мазже цілком уже неписьменного льуду.
Ці пісні останьньозі доби козацтва, ХУШ ст., зак наібіль-
ше покалічені, з назтруднішчі до витолкуваньньа з усих
пісень укразінських, бо з пізнішчі пісні, з кінпьа ХУШ в.
впіать становльатьсьа цільнішчими через те, шчо, хоч
Укразіна впзать стазе поділенозу між двома державами
(Австрізськозу з Россізськозу) і народ 3І3І підпада під тьажке
лихо крепацтва з рекрутчини, — та саме це лихо однакове

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— XII —

скрізь і дуже вже не складне, а просте, — то з пісні про
нього, хоч стазуть біднішчі на пригоди, та цільнішчі з
однаковішчі на всі] Укразіні.

Під кінець цього уводного перегльаду пісень цього
розділу ми споміанемо, шчо з тут, іак у попередньому роз-
ділі і ранішче в <Истор. Шсняхт. Малор. Народа», ми
мусили не тільки розбирати пісні, а шче ^ вичишчати доси
звісни^ матеріал од Фальшованих пісень, котрих найбільш
усього було випушчено старими видавцьами про часи Ма-
зепи. Ми мусили зупинитись над цими Фальшованими пісньа-
ми довше, ніж в попередньому розділі, бо тут нам при]-
шлось виступати навіть проти суду покііного М. І. Косто-
марова, котри] ранішче сам помогав вичишчати пісенни]
матеріал од Фальші, а потім чомусь не зваживсь признати за
Фальшовані — пісні, випушчені старими видавцьами про Па-
ліла, Мазепу і Полтавськи] бо]. З удвііноіу радістьу бачимо
ми, шчо післьа наістрогшозі чистки нашого матерзаіу, іак в
1-му, так і в цьому розділі, багацтво пісень украдінських
навіть про смутну добу 1708 — 1765 рр. не вменшилось,
навіть по кількости:

В першому розділі в нас напечатанних доси 15 варіан-
тів, — ненапечатаннпх 38.

В цьому другому напечатанних — 37, ненапечатак-
них — 67, навіть не лічачи не тільки пісень з других
часів, шчо ми мусили приводити тут дльа ліпшого витоі-
кувапьньа наших, а і таких, іак напр. пісні про Палуа-
канчука в цьому розділі. До того в обох розділах іесть
цілі ^(2-ра зовсім нові. ^) Отдаіучи именем усіх заинтересо-
ваних льуде] подьаку тим земльакам, котрі зібрали увесь
цеі матеріал, ми сподіваіемось шчо публікацііа іого вбіль-
шить охоту до одшуканьньа шче нового, котрого, іак по-
казуіуть і деіакі приміри цього розділу, шче не зовсім
пізно збирати навіть тепер.

Женева.
23 Сент. 1885 р.

^) В 1-му №№ І, II, УІІ, а також оснівні варіанти ІІІ-г.., ІУ-го
З УІІІ-го; в ІІ-му №№ IV, УИ, XV, XVII, XXII.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

№ 1.

СЕМЕН ПАЛИ ТА МАЗЕПА.
(1704 — 1709)

1.

1. О], із лісу, да із дуброви, там орел воду носить,
Уже ж прокльати] пес Мазепа Паліла та на бенкет

просить: (2)

— *Прошу ж тебе, Семене Палііу, да к собі на по-

раду,
Да прошу ж за тебе, да не зрадь мене на Велику^у

Раду.> - (2)
5. Скоро, скоро прокльати] Мазепа став намет розби-
вати,
Да все ж вином, солодким медом став кубочки на-

повньати, (2)
ОІ; кубочки да наповньавши, став Паліла вітати

Скоро, скоро Семен Палі] меду ] вина упивсьа,
Да упивсьа меду і вина, на скам]у там зваливсьа. (2)
10. О'], іак крикне пес, пес Мазепа та на сво^і га^дари:

— «Возьміте Семена Паліла закуйте в кайдани, (2)
Да посадіте Семена Палііа в темнуіу темницьу;
Сам же за ^іду-отіізжазу к государьу в столицьу». (2)

(Запис, в Винниці в 1846 р. Лак. Ковалевськиз).

ПОЛІТ, шсні ч. І р. п.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

_ 2 —

2.

1. Пили козаки, пили бурлаки
Мед вино кружали,
Вони до себе Семена ІІаліза
На бенкет зазивали:
5. — «Оі, прибудь, прибудь, [Семене ІІал]іу]
Та на бенкет до мене,
0^, не буде, Семене Палі]у,
Тобі кривди у мене.> —

Ох, і скоро (2?) Семен Палу
10. Та у двір взіжджа]е

Ох, і зараз, зараз прокльата Мазепа
Медом, вином напова^е.
Ох, і скоро, скоро Семен Палі]
Та меду-вина напивсьа,
15. Ох, і зараз (2?) Семен Палі^
Та з на гриву коньа схиливсьа.

Ох, і крикнула (2?) прокльата Мазепа
Та на сво^іх га^дуків:

— <0^, візьміть (2?) Семена Паліла,
20. Та звіажіть назад руки!>

0^, і крикнув (2?) прокльата Мазепа:

— «О], візьміть Семена Палі]а,
Та закузте в темницьу,

А іого зброї у заховаїте в скамницьу,
25. А їа сам по]іду до цара на г.толицьу>

(Запис, в Васильківшчині. Едт7. Впіікоі^вкі, 2ар. еіпорті^. х
Цкгаіпу. 2Ьі6г шайотозсі йо Апігорої кгаіо^еі д^уйап. Акаі.
ТГт. V Кгако^е, ПІ, 139 — 140. Не гарно записано!).

1. Ої, не знав, не знав прокльати Мазепа, їак Пш]а

зазвати,
Е], став же прокльати Мазепа на банкет запрошатн:
— <Еі, при^ідь, Палі]у Семене, да на банкет до мене.>
Е^, скоро Палі^енко Семен з сво]ім ві]ськои прн-

Зізжа]е,
5. Е^, так скоро прокльати Мазепа чашу меду висмаів

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— з —

Е]. скоро Палііенко Семен з чаші меду цапивсьа,
Е], так скоро Палуенко Семен по конику ііохиливсьа.
Е]. как крикнув прокльати Мазепа па сво^і га]дуки:

— <Е^, возьміте Семена Палуа да в тісні]і руки! »
10. Е], как крикнув прокльати Мазепа на сво^і ра]тани:

— «Возьмите Семена Паліза^ закудте в кайдани. >

Е], Іак крикнув прокльати Мазепа на свого візницьу:

— «Возьміте Пажііа Семена да вкиньте в темпицьу.>
А вкинули Паліла Семена в темну темницьу,

15. А сам скочив прокльати Мазепа пред царьа в столицьу.
Е], обізвавсьа Палііенко Семенко в темні] темниці:

— О], бреше, бреше прокльати] Мазепа пред царем

у столиці ! —

(З паперів Максимови іа. Запи*. Адам Чарноцьки^, звавши^ себе
в письменству 3. Ходаковськпм. Чарноцькід збірав пісні па право-
бічні] Украз'іні на]більш між 1812 і 1819 рр. Вмер в 1825 р.).

4.

1 Із низу, та з Лиману

Тихи] вітер повіваів;

Б], там Паліза прокльати] Мазепа

Та на бенькет зазиваіе:
5. — «Е] приіідь, при]ідь, Палізу Семене,

Та на бенькет до мене.

Е], та не буде, Палізу Семене,

Тобі кривди од мене». —

Е], скоро Палі], та скоро Семен
10. На подвірна зіізжазе,

Е], зараз зого прокльатиз Мазепа

Медом напувазе.

Ез, зак крикне прокльатиз Мазепа

Та на СВ03ІХ служалих:
15. — «Ез, возьміть, возьмить Паліза Семена

Та забизте в каздани!> —

Щу взьали, взьали Паліза Семена

Та вкинули в темницьу.

Ез, сам позіхав, прокльатиз Мазепа
20. До царьа на столицьу.

— <Ез> чолом, чолом, назаснізшиз царьу,

Шчось мазу казати:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 4 —

Хоче Палі], та хоче Семен
У пень Москву вирубати!» —
25. Е], та сидить Палі],

Та сидить Семен у темниці,
А бреше прокльатиз Мазепа
У царьа на столиці.

(Зал. в с. Мосчанівці, сквирськ. пов., кідівськ. губ., од діда Оіе-
пана Матві]чика в 1876 р. З паперів Кід'івського геогр. тевариства).

1. 0^, і с під річки та і с під Лиману та вітер повіва]е
Там Мазепа Палі^а Семена на охоту визива]е. ^)

— <0^, прибудь, прибудь, Палілу Семене, на охоту

до мене;

0^, не буде, Палцу Семене, тобі кривди од мене.»

5. О], скоро, скоро Семен Палі^енко на подвір]а зіізжа]е

0^, так зараз прокльати] Мазепа медом-вином наповаіе.

О], скоро скоро Семен Палііенко меду-вина папивсьа

0^, так зараз вороному коньу та на гриву склопивсьа.

0^, іак крикнув прокльатиі Мазепа та на своіі улани

10. Возьміть, возьміть Палі^а Семена та забийте в ка]дани,

О], забили Паліла Семена, та вкинули в темннцьу..

Сам позіхав прокльати^ Мазепа аж до царьа на сто-

лицьу.

— «0|], чолом, чолом наз^аснііши] царьу, ^) превеликаіа

сило,
Хоче Палі] на (зіс!) Шведа підньати, а Москву в пень

зрубати.!
15. О], обізвавсьа Семен Палі]енко та сидьачи в темниці:

— Брешеш, брешеш, прокльати] Мазепо, та у царьа

на столиці. ~

— «Дозвольазусь, наізасні^ши^ царьу, — іому з плече]

голову зньати?» —

^) Начииаіуть і так:

О], не знав, не знав прокльати] Мазепа дазакво|ну сточіп,
Та позіхав IIалі^а Семена на банкет просити.

(Приписано Максимовичем з боку)
') З'ак сьа ти ма]еш.

Вже на тебе Семен Палденко руки піднима^е.

(Приписано Максимовичем).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 5 —

— Не вельу ж ^а ^ому з плечв^ голову зньати, вельу

в Сібір ізослати. —
О], ти хмельу, 0^, ти зеленвнькиі, та на тички не

вивсьа,
20. А вже Семен, Семен Палуенко у Сібірі опинивсьа.
0], ти хмельу, О], ти зелеиеньки], та в головки не

в]ешсьа,
А вже Семен, Семен Палізенко та з Мазепо^у бїетсьа.
О], ^ак крикнув прокльати] Мазепа: «та у купу, у

купу, —
Бо наробить Семен Палуепко превеликого трупу !>
25. — О] не в купу, прокльатиз Мазепо, та не в купу,

не вкупу,
О] терпів же іа ііа Сібірі превелику^у муку! —

(З паперів Максимовича).

Може хто небудь здиву^етьсьа, не побачивши на чолі
нашого збору пісень про Паліла ] Мазепу варіантів, на-
друкованих пазетарішчими видавцьами украіінських пісень:
Цертелевим (1819), Срезневським (1833—1838) і Макси-
мовичем (1834, 1849). Ми мусили обминути ті варіанти,
бо вважаіемо ^іx не тільки за непевні, — вже через те,
шчо більша частина ііх, навіть, ^ак призна]утьсьа сами
видавці, зведені з кількох. — але просто за Фальшовані,
викльучаіучн хиба одного. Це рте ленського, хоч теж не зовсім
певного в початку. Дальше, в прилогах до цього Лї-ру,
ми говоримо иажнішчі з раці], по котрим ми так дума]Ємо
про ті вар]анти, — а тепер скажемо тільки про спосіб, іа-
ки] ми вибрали, шчоб розплутати цьу делікатну справу.

Ми поклали в основу дльа нашого досліду пісень про
Паліла з Мазепу (^ак і в иншкх подібних пригодах) вар-
іанти, записані дійсно <з пародніх уст>, збірачами певни-
ми, — такими, котрі ] у старовину записували не мудру-
Іучи, або котрі вже виховались при повішчі] науці, шчо
велить подаї ати всьаки^ матеріал таким, ^аки^ він ]есть
по природі, або такими, шчо навіть не могли, хоч би] хо-
тіли, підмінити ТО] матеріал. Більш двадцьати таких вар-
іантів, — по більші] части шче доси не надрукованих, —
зібраних двома десьатками осіб, котрі не знали один одно-
го, — легко провірьа]утьсьа проміж себе і вкупі склада]уть

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

правдиву мірку, котро^у иожна провірити ] вар^анти не-
певні.

З цих напевне не Фальшованих вар^ антів ми одді^и>а^еио
пзатеро: варзанти, котрі подачі вишче, бо вони здаіутьсьа
нам на]мвнше зміненими через довгочаснні устни^ переказ.
Між ними вар. 1, 2, З і 4 ми вважа^емо на]старішчиии, бо
в них росказузетьсьа тільки про арештуваньньа Палііа в
1704 р. з нема навіть спомину про зміну Мазепи в 1708 р.
З візіїу Паліла з Шведом під Полтаво^у в 1709 р. Подібні
варзанти мусили^ зложитись зараз же післьа арештуваньньа
Паліза. Дальші пішли вже од цих післьа ізміни Мазепи ]
полтавтькоіі битви. Всі вкупі вони показузуть, іак думав
в сві] час народ украііиськи^ про ці дні значні особи в
в історі)і Украііііи, а при тому доволі вірно мальуіу ть нам
справдешни] ход тодішніх поді].

Семен Іванович Гурко, іірозвапиз в Січі Запорозські]
Паліїем, родом з Борзни, коли не з Батурина, пробув
кілька часу на Запорожьжі, де ^ого хотіли поставити ко
шовим. З звідти Палі] прийшов до польського короіьа
Іана Собьеського в часи іого походу під Відень проти
турок в 1688 р. Післьа походу Палі] пе роспустив своііх
козаків, а сів з ними на земльах колишнього Білоцерковеь-
кого полку, в Хвастовшчипі, вигапьаіучи шльахту, та скіи-
каіучи до себе народ на слободи, в козаки. Чернь охоче
набігала туди пе тільки з укра^інських земель, шчо були
під Польшчоіу, але навіть і з козацькоіі лівобічно]і Геть-
маншчипи, де тоді вже почало заводитись панство. Паді]
задумав отбити од Польшчі всьу козацьку земльу часів
Б. Хмельницького, по р. Случ, — а черпь украііпська на-
віть похвальаласЬ; шчо заженуть льахів аж за ВиЩ
В 1702 р. Палі^ захопив тоді вже королевську кріпость
Білу Церкву. Вважазучи себе «вибраним проводирем свого
народа> і <xазьа^іном вільно^і козацькозі Укразіпи», до
котроіі б то «Польшча не ма^е ні]акого діла», Палі] хо-
тів знов злучити Правобічну Укра^іну з Лівобічнозу і обер-
тавсь до лівобічного гетьмана Мазепи ] до царьа, згожу-
Зучись приступити під реімент Мазепи і піддержану царьа.
Поки шчо Палі^ дружив з запорозцьами, ходив з ними, а
то і з московським візськом в поход проти татар та ту-
рок, шчоб здобути украіінцьам вільпи^ вихід в Ч^орие Мо-
ре. Тільки ж царь московськи] Петро І не хотів брати

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 7 —

під свозу державу Паліла, шчоб не сваритись з Польшчезу,
бо він бажав помочі од Польшчі проти шведів,, од котрих
хотів одібрати собі берег Балтицького морьа. Царь навіть
обовзазавеь перед Польшчеіу примусити Паліла одступитись
од Білоні Церкви. Мазепа ж бозавсь Паліза, бо з^го льу-
била чернь і запорозці, котрі не терпіли снмогозМазепу"за
панство з прислугу Москві, — з міг оііасуватись, шчоб
коли пебудь, на ВеликЦ Раді, не скинули зого з геть-
ианства та пе посадили гетьманом ІІаліза. В 1804 р. виз-
шов Мазепі приказ од царьа ри в правобічні землі проти
шведів і польаків гурту Ст. Лешчинського, котрого швед-
ськиз король Карл XII поставив королем польським. Ма-
зепа прикликав до тебе всіх правобічних козацьких пол-
ковників, між котрими прибув до обозу Мазепиного в Па-
волочі з Паліз- Скрізь на Правобічні] Укразіиі народ став
підніматись: правобічане думали, шчо сповнитьсьа зіх жа-
даньиьа — сполучитись з .чівобічанами з вибавитись з під
Польшчі з панів. Мазепа ж наговорьував в Москву на Па-
ліза, шчо буцім то він століть за шведів і тих польських
панів, шчо були за Лешчинського, та хоче підньати проти
царьа чернь і запорозців, — і випрохав дозиол викликати
Паліза в Москву, або з арештувати зого. 10 зульа Ма-
зепа прикликав ІІаліза в свіз обоз, - перезіхав з ним до
Бердичева, а 1-го августа арештував зого, з поводивши
за собозу до Льубара, вислав зого в Багурин, а далі, в
марті 1705 р. в Москву, звідки Паліза заслано на Сібір,
в Томск. Там зого велено було «д«фжать за кр^пким'ь
карауломт», даная ему изь тамошнихь доходовті и какг
пристойно по рублю в-ь день*. (Соловьев'ь, Исторія Россіи,
XV, 40—43, Антонович'ь, Посліди, нремена казачества
на пр. бер. Дніпра 166 — 174 і др. Костомарові», Мазепа,
Русская Ммсль 1882, Іюнь, 65—74) і).

Коли Мазепа перезшов до шведів, і до з^го пристали
З запорозці, тоді кн. Гр. Долгорукиз порадив Петрові ви-
ставити проти Мазепи льубезного січовикам і черні Па-
ліза «Не изволите ли на такое время вт» Сівскт», или

^) В «Росписи дрисланннмь оть гетмана (Мазепн) пожитками и
деньгамь Полковника Палія» 18 Генв. 1705 р. читаЗемо, шчо з них
велено було послати 363 золотих в Томск, (Чтен. вь И. Обід. Ист.
и древя. росо. 1859, І, отд. И, 6\) так шчо, певно, ІІаліЗа держали
в Сібірі на ^ого ж гроші.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 8 —

в-ь иньїя міста приказать привезть ближе кі» Москві Па-
лія, понеже оні» вг таких'ь легкомьісленннх'ь (січовиках)
имівті> любовь и не мальїй кредит'ь, однако изволите
приказать изг онаго виразуміть, — какимі. себя признаегь
ііріятелем-ь богоотступника Маезпьі, зпаегь, что все его
несчастіе и ссіллка огь онаго измінника> (Письмо Додго-
рукаго оті» 3-го Марта 1709 г. у Костомарова. Р. М.
1882, Ноябрь, 108, прим.) 31-го Марта Палца вже ви-
правльали з Вороніжа на Укра]іпу (Судіенко. Матеріали
для отечественной исторіи. К. 1855, П, 118). Про це]
поворот Паліла з Сібіру і про участь ^ого в Цолтавські]
битві Граб^анка, сучасник ^ого, росказуіе так: «по зміні
Мазепиной Государі, Царі. Петрт, Алексіевичт, изволил'ь
Палія зискати зі> Сибіра, ему же милость свою Монар-
шую премногую ЯВИЛ1.; даже Палій удостоился видіти
Царскаго Велочества побіду над'ь Шведами подт» Полта-
вою, — где бьівши уже немощньїм'ь, обаче на коні, аще
и поддерживаніемі., їздячи, понуждалх войско, даби непрі-
ятелю зломанному не дали обозрітися и убивали би Шве-
дові> (и его партезаптові.) допелі во всемі. ослабіют-ь и
начнуті» у Россіянх милости просити». (Літопись Гр. Гра-
бянки, К. 1854, 242), З цього видно, шчо участь Па-
ліла в ві^ні з шведами була хоч і не зовсім така, іак
росказузуть пісні, та все таки одно вже те, шчо Палі^
був при царьу проти Мазепи, мусило отбивати багато
черні з козаків од гетьмана ^ розстро)увати навіть ^ого
прихільників.

Тільки ж Палі] не діждавсь, шчоб царь приіньав оста-
точне до себе Правобічну Укра]іну. З Сент. 1709 р. царь
признав Паліла полковником, та не Білоцерковським, а
тільки охотпицьким, — а в Но^абрі того року Гр. Долго-
руки] писав уже гетьману Скоропадському, шчо «неспо-
ко^ни^ Палі]* не довго зостанетьсьа в льубі] дльа нього
краііпі, — «понеже та Задніпрская Украйна Его Вьісоко-
монаршим'ь указом'ь отдается по прежнему во владініе
Полякамі>>. Не забаром післьа того, в початку 1710 р.
неспоко^ни] Палі^ успокоіівсьа на віки; поховано ]ого, певно,
в Межигорськім мапастирі. (Антоновичі), Посл. времеїіа ка-
зачества, 184 — 185, Максимовичі., Сочиненія, II, 278 — 9).

Переходимо тепер до поодиноких частин наших варіантів.

В усіх варіантах говоритьсьа, шчо Паліла арештовано

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

- 9 —

не тільки обманом, а шчо ] п]аного. Це остатнье зходить-
сьа з тим, шчо писав сам Мазепа в Москву Головииу:
«ось уже шостиі день сидить Палі] у мене в таборі: він
безпросипно п^аниз, здаіетьсьа пропив уже послідніз розум,
^аки] в ^ого зоставсь... Сам Палі] навіть не памзата, шчо
говорить: за з<>му загадав зіхати в Москву, він не схо-
тів; — з* через кілька днів докорьав зому за те, та він
сказав, шчо не памзатазе того, бо був тоді піаниз». (Косто-
маровТ) ор. сіі., 67). Треба впрочім замітити, шчо Мазепа
дуже вже прибавльав, коли виставльав Паліза пзаницезу,
стратившим розум. Паліз пив, по тоздішпьому поганому
звичазу в східиіз Европі. а навіть і в Німеччині, — та ро-
зуму далеко не тратив; напроти: прикидуватись пзаним
був у нього спосіб хитрости. Так прикидавсь він праним,
коли призіхав до нього ливопськиз* діпломат Паткуль тре-
бувати именем царьа, шчоб він отдав ііольакам Білу
Церкву. Паткуль писав перше, шчо Паліз < чоловік безта-
іантовиз, не вмізучиз навіть думати, день і ніч пзаниз», —
а через кілька днів уже писав, шчо «Паліз з^диниз чоло-
вік, котриз шче був би здібен оживити западші сили Поль-
шчз> (Антоновичі», ор сіі 163 — 164). Подібно держав себе
ЇІадіз ^ ^ таборі Мазепи, до він то одмовльавсь свозім безпамзат-
ством з пзапу, — то намовльав полтавських сотників на
своіу звичазну думку, — кажучи зім, шчо «добра не буде,
поки ви не збудете ваших панів і араіідарів>. (Костомар.,
тамож). Та нарешті Мазепа таки перехитрив Паліза під

Ч^нузу руку.

Також в усіх варзантах стозать слова про дорогу Ма-
зепи «до царьа на столицьу>. В словах цих зоставсь спо-
мин про пробувапьньа Мазепи в Москві в початку 1705 р.,
де гетьман наговорив цареві, шчо Паліза не можна дер-
жать па Укразіні, шчоб не було бунту, — «поноже, казав
Мазепа, порозумілем, з^-ко многізі 3010 жалізуть і перего-
ворьузуть>. (Костомаров., 74). Варзапти 1 і 2, котрі кінча-
Зутьсьа па самому тому, зак Мазеца одзізжазе <к іосу-
дарьу в столицьу,> — зложені були, зпачитьсьа, шчс в
кінці 1704 р.

В 1-м варзанті дуже важні слова Мазепи Палізу:

Да прошу ж тебе, да не зрадь мене на Велику ]у Раду*
З доног:ів Мазепи видно, шчо Паліз збирав перед зого не-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 10 —

реходом за Дніпро раду за Білону Церкво^у, а післьа
цього переходу в Кошовату в теперішньому тарашчансь-
кому повіті. (Солоньевт», ор. сіі;. 41, Костомар. ор. сіі.
65 — 66). По словам Мазепи, за Самусем, — Палі] би то
на раді в Кошоваті] говорив промови, котрі, ^ак пише
д. Костомаров, — «показьівали худой умьісел'ь противт»
Мазепьі и его войска>. Докладнішчого про ті ради ми не
Зііаіемо. Можна думати, шчо Палі] хотів скликати -сВе.іи-
ку Раду >, іакі скликались в XVII в., — тоб то з коза-
ків і черні обох боків Укра^іни і з запорозців, — раду,
^ако^і завше бажали запорозці. Прихід лівобічного війська
на прави^ бік Дніпра ^ сполученьньа правобічних полків
з лівобічними давали пригоду до скликаньньа гакові ради,
когра б мусила ствердити поновліпьньа снільпосги обобіч-
иих УкраЗіп, Зака була за чиси Б. Хмоль»сицького ^). Мазепа
міг опасуватись. шчоб при такі] пригоді пе підньалась справа
вибору ноіюго гетьмана і тим скорше, шчо самого Мазіміу
колись поставила гетьманом мала рада в поході. Мазепа
ж певно і в 1704 р. не забув тоїо, шчо ^ому доносили
посланці іого в Січ в 1693 р. Тоді в Занорожьжі говорили: <ха]
гетьман жде нас на зіму в гості; побачить він, шчо буде.
Іому, зого панам, арендарьам та дозорцьам (погрьаничіїим,
котрі не пускали льуде] на прави] берег та в Запорожь-
жьа). Поки Мазепа буде гетьманом, нічого нам добра жда-
ти, бо він всього доброго зичить Москві і на Москву
огльадаіетьсь-і, а нам добра не зичить; тільки то] гетьман
буде, нам на руку, кот()ого поставимо на Чорну Раді..-
Дамо гетьманство Палі^еві; ^ому дамо всіклеіноти; Палі]
піде не Петриково^у дорогому; він зна, ^ак панів прибрати
до рук ^) (Соловьев-ь, ХІУ, 209. 208). Слова пісні про

^) Мазепа сам, збувшись Паліла, все таки не згожув всь вертаті
Польакам правобічну Укра^іиу, а радив московському урьаду зоста-
вити зуі за собору з насипав спом^ацу могилу над Случьчьу. на
старі] грьанпці козацькі] часів Б. Хмельницького. (Антонович'ь,
ор. сії;. 173—174).

-) Чи не про Палуа думав запорозськи] кошови] Горді]енко, коіи
писав Маїепі в 1702 р. (в часи великого повстаньньа черні] ко-
заків на правім боці Дніпра) «еще такого нежелательного гетьмана
(]ак ІІИ) у нась не було. Був-ь еси намг перше батькомг, а теперь
ставь витчимомг. Змайш.іисьмо і/ же се'^гь интою паяа'^* (Костом.
Р. Мнсль, Марть, 129;.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 11 —

страх Мазепи, шчоб Палі] не зрадив іого на Великі).
Раді, задержали нам слід важного плану Паліла ^ їого
прихильників, про котри] нема спомину в паперах і літо-
письах того часу, але котри^ дуже можливий по всім то-
дішнім обставинам.

В початку 2-го вар^аиту (вірш. 1) причепилось слово
бурлаки, на })ИФму: козаки, доволі не до ладу. Порівн. далі^
в вар. 17 ому: Чорноморці.

Віршики 24 — 25 ва]). 4 го і в. 14 вар. 5-го об тім^
шчо С. Палі] хоче Москву (то б то москалів) в пень ру-
бати, наїаду^уть ге, шчо Мазепа писав цареві перед ареш-
тував ьньам Паліла, шчо в укра]іпців «з-Ьло отпадаеть сер-
це к'ь великому го( ударю > і шчо чериь і занорозці заду^
муіуть «москалів, ареп дарів і панів бити і зовсім розбити».
(Костом. ор. сіі. 64, 70. Жаль шчо ті листи Мазепи не^
надруковані цілком).

Віршики 16 — 18 вар. 5-го вірно переда]уть ріжницьу
ногльаду на Паліла Мазони ] урьаду московського, — кот-
рий, замісць того, шчоб вбивати ІІалда, волів держати
Іого в Сібіру па всьакиз случа], іак перед тим Сірка, кот-
рого випушчено з Сібіру проти Дорошенка.

Про прирівньаньньа Паліла до хмельу и вірш. 19 — 22
вар. 5-го див. далі при вар. 7-ому.

Початок 1 варіанту подібни] до іі«)чатку льубовних
пісень :

Через гору та в долину (або: високуіу) орел воду

носить,
Там дівчина Василечка (або чорньаваіа-більаваіа) ве-^

черьати просить,
(Чубинск. Трудьі Зкспсд., V. 316, 371).

Подібні до початку 4-го і 5-го вар. іесть в пісньах зви-
чайних (напр. у Чуб. V, 1033) і в псальні про Хмель-
ницького (Антон. —Драгоман., II, 99, 103, 104) і в.
пісні про Супруна (Метлинск., 429).

6.

1. Оі- і під ругоіу, під Саборезу,
О], під вишневим садом,
Там Мазепа намет напинане,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 12 —

Все кубочки сповньаіе.
Ь, 0^, ісповньаіе та туі кубочки

Бсе зеленим ВИІІОМу

Витати Палуа Семена.

0^, ішче ж Палі^, о^, ішче ж Семен
Меду і вина сього не напивсьа;
10. А уже ж Палі], а уже ж Семен
Із сво^іх ніг зваливсьа.
Оз, і крикнув прокльатиз Мазепа
На сво^і лантани (зіс! зам. ле^тари):

— <Возьміть« Палі]а Семена,
15. Та забизте у ка]дани,

А на руки скрипиці,

Та посадіть Паліза Семена

У превиликі] темниці;

А сам же іа по^ду, сам же іа по^іду
20. До государьа на столицьу.> —
Так озвавсьа та Паліз Семен,

Та сидьачи у темниці,

То стало ж чутно, то сталось чутенько

У государьа на столиці:
*25. — О], бреша, бреше прокльати] Мазепа,

^ак пес на столиці!

Тоді крикнув велик світ государь

На свої і москалі:

— «Возьміть ви сього плута Мазепу
ЗО. Та закуйте .в кайдани,

Та посадіть плута Мазепу
У превеликі] темниці.
Та приставте ви Паліла Семена
Та до мене па столицьу....
35. <0], чи можеш ти Палілу Семене,

Та Мазепу зношувати?
Будеш ти з мене, Палііу Семене,
Велику плату брати.» —

— О], не хочу іа, велик світ государьу,
40. Велико^і плати брати,

Тільки пе подозвольаіте із Украііни
До віку некрутів брати,
А ні некрутів, а ні подушного,
А ні іако^і плати,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 13 —

45. То можу за іілута Мазепу

Зараз звозупати.>

Оз, уже ж хміль, тоїіказа хмелина,

Коло дерева в^етьсБа:

Уже ж шведзькиз король с Палуем Семеном
50. Під Полтавозу бз'етьсьа.

0^, уже ж хмілц тонка^а хмелина,

З тичини похиливсьа:

Уже ж шведзьки^ король ІІалііу Семену

У ніженьки поклонивсьа.

(Запис, в Лубенськім повіті, Полт. губ. на р. Сліпороді, в свлї
Рудановсі.кого, в 1860 р Андр. Пригароіу. «Основа», 1862, VIII,
26—27).

Варіант 6 мусив бути колись дуже гарни], — та діставсь
до записача вже доволі попсовани]. — Впочатку ]ого: «о],
під ругоіу, під Са6оре]у» дізство перенеспно на Аіви] бік
Дніпра. Саборау — певно, Самбуру село прилуцького пол-
ку, тепер конотопського повіту, черн. губ., — котре з во-
лостііу, ^У-"^^ 3^ Мазепи гетьманським маїетком. Возможно,
шчо Паліла завозили в 1704 р. в це^ Самбу р, ^ак везли а
Льубара в Батурин, — або шчо Мазепа витав там Паліла
в 1694 р., коли тоі приііздив до нього в гості. Середина
варіанта, — вірш. 21 — 34, попсована дуже: висилка Палііа
на Сібір пропушчена, а слова Мазепи про Палііа знову
тут говорьатьсьа царем про Мазепу, післьа чого чудним
здаіетьсьа те, шчо царь каже далі в вірш. 35—36. Кінець,
вірш. 53 — 54, вбільшу]е поражку шведів Палііем, ]а.к про-
за]ічні (простомовні) казки, про котрі сказано буде далі.

Інтересна в 6-му варіанті розмова Паліза з царем. Царь
обіцьа]е ІІалііеві «велику плату:», зак то^ звоіузе Мазепу.
ІІаліз не хоче плати дльа себе. З тодішних паперів видно,
шчо Палі] в Воронежі «зіло изрядно принят'ь и награж-
ден'ь Его Царскаго Величества особливою милостію>, (іак
писав Меншиков гетьману Скоропадському; Судіє нко, ор.
сії. 280). Тілько ні з відки не видно, шчоб ]ому була ]ака
грошева плата, навіть, шчоб звернуто було ]ого цінне
добро і скарби, заграбовані післьа іого арешту ^ (обернуті
в казну гетьманську та московську ^). Звісно тільки, шчо

^) Ре^естр того добра з скарбів див. при Літол. Сам. Ведичка,.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 14 —

Палі] «предкладав жалостне Скоропадському, — котрому по-
ру чеко було од царьа <имі*ги его (Палу а) во всей любитель-
нійшей пріязни» (Судіенко, тамож) — «чго мпого стадпиньї
и бьідла, одобраниБіхт. (в нього) Мазепою, разжаковано и у
людей знайдуется>; гетьман звелів, «абм послапному его,
пана Семена Пал'іія, у кого тилько зг розжаїшванпой стад-
нини и бьідла можете, что обьіскатися, безг жадной спречки
я отмовьі отдавали». (Упиверсал-ь З Іюня, року 1709, вт»
юбозі подт. Богачкою. Архивт. Юго-Зап. Россіи, ч. III, т. II,
711 — 712). Цьа вказівка підходить до народиього спомину
про те, ^ак Палі] розшукував перед полтавським боіем
свого льубимого коньа. (КулишТ), Записки о Ю. Руси. І,
126, Драгомапов-ь. Малор. Нар. Пред. и разсказьі, 203 —
204, Кіевск. Стар. 1882, Мартг, 580). На]інтереепішщ в
пісньані] розмові Паліла з царем слова:

V <0і, не хочу ]а, велик світ государьу,
Велико^і плати брати,
Тільки не подозвольа]те із Украііни
До віку некрутів брати,
А ні некрутів, а пі подушного,
А ні ]акозі плати >.

Олова ціі конечне, склались тільки післьа скасувапьньа
Гетьмапшчини, коли на Укра^іиі запровадено рекрутчи-
чину ^ подушне, ]ак і в Московшчині. Тільки основа ]іі
мусила зкластись тче ранішче, певно, шче за житьтьа
«самого Паліла. Слова ці підходьать до того, чого бажав
народ на Укра^іні за часи Мазепи ^ Паліла і шчо обіцьав
дарь в маніфестах перед Полтавському битво]у, хоч не так
прьамо, іак сказано в пісні. Укразінськи] народ тоді дуже
жалковав на < плати >, котрі вбільшились за часи гетьма-
нів Самумловича ^ Мазепи : оренди па млинн з горілку
(збір арендови] був на откупу) ^ индукти (зармаркове і
ііазарнв, — теж на откупу) — на котрі мусили вдержува-

IV, 111 — 132, а також в Чтен. вь М. Общ. Истор. и древн. росс.
Тфи Моск. унив. 1859, І, отд. П, 43, 52—64. Інтересно, пио Па-
лі] вві гроші, одісдані в Москву, пішли на всьакі казенні нетреби,
•а також і «на житіє бд. окольничого Матв:1ева вь Голдандіи 1000
червонннхь золотнхь и для обученія свободннхь наукь за иоремі
и вь Европейскіе христіянскіе государства ІІосникову и Курба-
ірову — 300 и 250 червонннхь».

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

- 15 —

тиоь охочі козацькі полки. (Костомарова, Мазепа. Р. М.
1882, Янв. 24 39 — 40 і далі), ^ак уже казали ми, (див.
в І розділі ХХХУІІІ — XXXIX) запорозці навіть перека-
зували в Гетьмашчину, шчоб там звернули увагу на те,
шчо народ плачетьсьа на аренди, — бо инакше буде на
Укріфні бунт, до котрого пристануть і січовики. Нальа-
кани] бунтом Петрика, московськи^ урьад і Мазепа навіть
обіцьа.ііи зробити полегкости в арендах, а на раді стар-
шини козацько^і ] городово^і, зо значним товариством в
1693 р. навіть положено було скасовати аренду та тільки
на один рік (Соловьевт», ХІУ, 192, 206). Та далі впхать
пішло по старому, — так шчо в остатні роки гетьманства
Мазепи, чернь, запорозці і, ^ак бачили ми, з Палі] впхать
збирались бити арендарів. Також козаки з народ бо]ались,
шчоб царь не завів на Гетьманшчині сво^іх салдатських
порьадків і рекрутчини, бо^ались тим більш, шчо до того
вже почались підступи в Слобідські] Укра]іні. (Див. лист
Орлика в Основі 1862, Окт., З, 11). Чернь і запорозці
думали, шчо сам Мазепа прихільни] усім цім московскким
порьадкам, — іак це на] ліпше сказано в словах сотника
Мандрики, котрого покарав па смерть Мазепа незабаром
післьа висилки Паліла : «не буде в нас на Украіін добра,
поки це] гетьман живи] б^'де, бо це] гетьман одно з ца-
рем розумііуть: царь на Москві Сб0]іх вигубльа ] засила,
а гетьман усьакими способами до вмаленьньа Укра]іну
провадить... дльа тоїю він часто на Москву бігаіе, шчоб
там науку брати, іаким способом ц«] народ вигубити >.
(Костом., Р. М. 1882, Іюнь, 76). Та ]есть вказівка на те,
шчо особисто Мазепа не був противеи салдатським порьад-
кам на Украііні, (Бант. Каменскій, Истор. Малой Россіи,
1830, III прим 89). Переішовши ж до Карла XII, Ма-
зепа сам писав до украіінців, шчо царь хоче «козаків в
дракгоні]у ] солдати перевернути, народ же малоросі] ськи]
вічне собі пороботити>. (Чтен. вт» Моск. Общ. 1859, І, отд.
П, 174). Царь же виставльав проти Мазепи, шчо буцім то
^ому тільки тепер <изв^ио учинилось >, шчо «Гетманг,
хитростію своєю, безт» Нашего указу, арендьі и многіе
иние побори наложилі» на Малороссійскій народе, будто
на плату войску, а ві» самом'ь діЬлі ради обогащенія сво-
его» и прибавльав, шчо «ті тягости повеліваємо мьі ни-
ні оставить». (МанЕФест-ь Октября 28, 1708 года. Чтенія,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 16 —

тамож, 172 — 173). Зараз потім царь видав други^ мані-
фест, в котрім патьакаіучи на недовольство украіінців за
здирсто, казав, шчо буцім то в казну царську <ни єдиною
пенязл брати не повелено*, — в чім царь мав раці]у тільки
Формально, бо, окрім того, шчо велика дольа арендових
грошез все ж таки ^шла на полки, котрі царь посилав
по сврііі волі і потребі на службу в дальні сторони, Ма-
зепа не раз давав цареві подарунки чистими грішми.

Наріканьньа па те, шчо царь дума наложити на укра-
іінців салдатську службу, царь од би вав тим, шчо обіцьав
вдержувати «права и вольности>, закі вмовлені були між
^ого батьком і Богданом Хмельницьким. (Чтенія, тамож,
176, 192). Шче докладнішче росказував теж саме нови],
вибрани] по царському показу, гетьман Скоропадськи], —
котри] писав в універсалі проти Мазепиних листів, — шчо
украіінці «при своихт, вольностяхт» и свободах'ь, безь вся-
кихб тяоюарівб и податкова заховати, если б'ь не его
ненасьічоньїм-ь Мазепиньїм'ь лакомстном'ь збирапя грошей,
через-ь нігдьі передт) симТ) небьівальїе тажкіе побори на-
роді» нашт. не бьіл'ь отяженг, безт» воли и відома Его
Царскаго Величества, для приватного его убогачепя».
Об^авльаіучи за *іавпу неправду* і «плевели вражізі>
слова Мазепи, буцім то. царь хоче «козаковт, вх драгуни
и солдати устроити, народі» зась посполитий поработити>,
нови] геа.ьман казав, шчо царь сам віда]е, «же нашь на-
родд Малоросїйекгй до драгунской и солдацкой служб»
неспособнийу окромт» своего обьіклого порядку козацкого».
(Чтенія, тамож, 199). Порівн. тамож 215, лист кн. Дм.
Голицина до пирьатинців про «аренди и побори».

Ось такі то запевніньпьа царьа ^ показаняого ним геть-
мана народ укра^інськи^ і зрозумів, зак обіцьапку *до віку
не брати а ні некрутів^ а ні іакоіі плати>^

(ГІорівн. в І розділі, М II).

Можливе діло, — шчо, коли царь і, з ^ого намови, геть-
ман Скоропадськи] писали подібні маніфести, — то царь
казав шчось подібне ^ на словах Палііеві, — котри] тим
паче міг заговорити з царем про здирство податкоие ^ про
страх салдатчипи, котрі одвертали «серце укра^іпців од
Царського Величества>. Не менш возможно, шчо Палі]
росказував сво^ім заспокоіа^учі обіцьанки царські, піельа
того ^ак царь «зіло изрядно принялт>> Палі]а

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 17 —

Ці розмови мусив пригадати народ, коли царь Петро
зламав сво^і обіцьанкя, наложивши в 1723 р. на гетьман-
ців тьажкі індуїсти : з млинів, пасік, табаку, горілки, дьог-
тьу, ^армаркові і т. д. (Бант. Кам. ор. сіі., 155 — 156,
Я. Маркевича. Дневньїя Записки. 1859, І, 319—320).
Про стаці]і московського війська ^ датки на нього, а також
про грабарську роботу козаків на каналах і на ліні^ах,
шче тьажчу, ніж салдатська служба, див далі.

7.

1. Оз, тууть козаки, та ] п^уть Чорноморці

Ез, п]уть вони та ^ гульа]уть,

Б], вони, ж собі Паліла Семена

На зохоту і зазиваіуть.
5. — «Ох, і прибудь, прибудь, Палі]у Семене,

На іохоту з до мене;

Е], та з не буде, Палілу Семене,

Тобі кривдоньки і од мене.» —
Е], і зачав Палі], та зачав Семен
10. На іохоту і прибувати

Е], зачав іого превражи] Мазепа

Медом вином напувати.

Е], уже Палі^ та ^ уже Семен

Меду ] горілки напивсь,
15. Ез, та і уже він на панське^е ліжко

Да спатоньки положивсь.

Ох, і їак крикне превражиз Мазепа

А на своіі і жандари:

— «Е], озьміть, озьміть Палііа Семена
20. Та залиште ]ого в ка]дани!...

Е]. ]ак узьали Паліла Семена

Та вкинули і у темницьу

Е^, сам позіхав превражи^ Мазепа

Аж до царьа на столицьу.
25. 0^, і хмільу-хмільу, хмільу зелененьки]

Чом ти ] по тиччу не в]вшсьа?

Е], О], чом же ти, Палііу Семене,

1с Шведом, с Турком не біешсьа?

А вже ТО] хміль зелененьки]
ЗО. А вже ] по тиччу повивсь
ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. II. 2

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 18 —

А вже Пал^, та ^ уже Семен
Іс Шведом, с Турком бивсь.

О], іак обізветьсьа та Палд Семен
А сидьачи з у темниці:
35. — <Щу бреше, бреше превражи] Мазепа
Аж у царьа і на столиці.»

(Зап. в м. Взазівці. Черкаси, пов., юдівскк. губ. І. Новицькід.)

Вар]ант в основі дуже стари^ (Мазепа зветьсьа шче не
прокльати^, а превраоющ), хоч з новими причепами. Така
причепа в 1' віршику — « Чорноморці*, подібно іак в 2
варіанті < бурлаки >. Може колись було — і. Гетьманці
В в. 18 — замість старих реітарів поставлено нових жан-
дарів. Причепа про вііну з Шведом (вв. 25 — 32) постав-
лена зовсім не до місцьа.

Все це перів ньаньньа Палі] а з хмелем, — котре здибу
^емо в більші] части варіантів, — взьато од пісень про Бог-
дана Хмельницького. (Антоновича и Драгомапова — Истор.
Шсни Малор. Народа, II, 18 — 19; тамож, 117 — Хмел
Хмельницьки]). Богдана Хмельницького, певно, в народі
часто звали просто Хмелем, — бо сучаснщ жид, котри]
списав ві^ну Хмельницького, зве іого Гаміль, (Антоновичг,
Четьіре года войньї полякові» сь русскими и татарами,
1648 — 16Р>2, или пресхЬдованіе польских'ь израильтянг.
Кіевт», 1868. Б. Хмельницкій. Разсказ'ь єврея современ-
ника-очевидца. Русская Бібліотека, ХХХХІУ. Лейпцигь,
1883. Подібне ж в сучасні] украіінськіі вірші про битву
під Берестечком, в ІаЬгЬисЬ і. (і. зІауіясЬе РМІоІо^іе, П,
297 — 307). Це порівньаньньа вожака до хмельу повернуто
було на Нечаіа (Антон. и Драгом., ор. сії., М 12) і на-
робило тут чимало плутанини, без котре] і не обійшлось і
в пісньах про Паліла.

В вар. 7-му 'в ці] причепі Палі] біетьсьа не тільки з
Шведом, а з з Турком. Це спомин походів Паліла під ту
рецькі городи в 1691 — 92 рр. Певно, вже тоді почая
прикладати до Палі] а пісньу, шчо співалась про Б. Хмел-
ннцького.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 19 —

8.

1. Пише, пише та гетьман Мазепа
Та до Паліла листи:

— «О], прибудь, прибудь, Палі]у Семене,
Та на бенкет до мене.

-5. О], будемо, Палуу Семене,
Будем пити, шче і гульати.
О], будем пити та будем гульати
На Москальа позувати >. —

— О], бодаі же ти, гетьмане Мазепо,
10. Оі, да сього не діждав,

Шчоб ^а сво^у православнузу віру
Та і під ноги підтоптав.

Пише, пише та гетьман Мазепа
Да до Семена листи
15. С^, при^ідь, при^ідь. Палілу Семене,
Та не бенкет до мене.

Оз, вже Семен, оі, вже Палізенко
На подвірна ви]ізжаіе
А там ^ого вельможнид Мазепа
20. Вином з медом напувазе.

О], вже Семен, 0^ вже Палі^енко
Меду вина та ^ напивсьа.
Та свозому вороному коньу
Та з на гриву похиливсьа.
25. 0], іак крикнув вельможни] Мазепа
Ге], на сво^і сердьуки:

— «0], візьміть, візьміть Паліла Семена
Та закуйте ^ому руки*.

(Запис, коло Ніжена, черниг. губ., од поповича М. Лисвнко, Збір-
ник укр. пісень, II, М 1).

Варіант це подві^ни], — та шче таки^, шчо друга їого
половина, — од віршика 13-го, — старішча од перво^і з
зложена, певно, в 1704 р. бо в пі] навіть нема одіізду
Мазепи до царьа на столицьу. В перші] же, — котра зло-
жилась, запевне, післьа 1708 р. Мазепа вже сам заохочуіе
Паліла до вііни з Москалем. Одповідь Паліла одлуновуїе
церковні намови проти шведів і Мазепи ^ слова маніфесту
царського з Скоропадського, шчо царь би то почав ві^ну з шве-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 20 —

дами за православні церкви (в землі Ижорські^ і Корельсь*
кі]), шчо шведи в поході зиеважа^уть < церкви благочести-
вьія>, а Мазепа <и Шведа для того в'ь Украйну призвать^
даби поработить сей Малоросійскій народь паки под'ь древ-
нє ярмо Польское и церкви божій лишить благочестія и
привесть В'Ь Ун4ю>. (Чтенія, ор. сіі. 190, 191, 194; пор.
універс. Скороп. 197 — 204 '} архи^ерезів, 183). Ці слова
одповіді Паліїа взьаті з старощі псальми про Самі^ла Кішку.
(Антон. и Драгом., І, 211—212, в. 109—120), Там по-
турчени] козак каже Кішці:

— «Добро ти учини:

Віру христизанську під нозі підтопчи.
Хрест на собі поламни!

Ашче будеш віру христйзанську під нозі топтати,
Будеш у нашого молодого пана за рідного брата

пробувати >.
А Кішка одповіда]е:

— Бода] же ти того не діждав,

Шчоб за віру христйзанську під нозі топтав.

Таю слова з часом менше освічени] народ зрозумів бук-
вально, — з чого з зложилось чудне оповіданьньа, записане
д. Манджурсзу в сл. Багаті], Новомоск. пов., Катерино-
славсько]і губ.

<Ото ]ак став швецьки^ король підмовльать Мазепу,
шчоб ТО] ішов Петра Первого во]увать, Мазепа з каже:
]ак же за піднімусь на дого, то він мені хрешчениз батько?
(то, бач, зна, шчо гріх!) А ти, каже шведський король,
піди в церкву, та на царських вратах потопчи зеванге-
ЛІЗУ, — будеш тоді прокльатиз, — тоді тобі не гріх. Мазепа
послухавсь, та з потоптав зввапгелізу; за те ж тепер зого
З звуть прокльатим».

(Кіевская Старина. 1882, Маргь, 612).

9.

Пише, пише, вельможниз Мазепа
Та до Семена листи:
— <Гвз, призідь, призідь, Палізу Семен ,
Призідь на баї до мене.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 21 —

5. Ге], да будемо, Палілу Семене,
Будем пити да ] гульати,
Ге^, да будем, Палілу Семене,
На Москальа вотувати». »

— Гє], да шчоб же ти, вельможни] Мазепо,
10. Ох, да ] того не діждав;

О], да шчоб же іа православну віру

Да д під ноги потоптав. —

Пише, пише вельможни] Мазепа

Та до Семена листи:
15. — *Гез, при^ідь, приіідь Паліду Семене,

При^ідь на бал до мене,

Геі, да будемо, Палізу Семене,

Будем пити да гульати;

Гез, да не будем, Палілу Семене,
20. На Москальа возувати.> —

Ге], уже ж Семен, уже Палі^енко

На подвірна уіізжаде,

Ге], да виходить вельможни] Мазепа,

Бином з чаші напувазе.
25. Ге], зак же ж Семен, іак же Палі]енко

Бина з чаші напивсьа.

Ге], да вже з свому вороному коньу

Да по гриві покотивсьа.

Ге], ох, іак крикнув вельможни] Мазепа
ЗО. Да на сво]і сердьуки:

— Ге], возьміть, возьміть Паліла Семена,
Да і у добри]і руки.>

Ге], ]ак узьали Палііа Семена
Да в темну темницьу,
35. Ге], сам сіда]е на гетьманську дрожку
Та і у Москву на столицьу!

— *Ге], годі, годі, царьу-государьу,
Да на кріслі сидіти:

Ге], бо час-пора, царьу-государьу,
40. Іти ві]ськом обладіти.

Гє], годі, годі, царьу-государьу,

Дрібні листи писати:

Ге], бо вже ж Семен, да вже ІІалі]енко

Іде на тебе во]увати.
45. Ге], чи порадиш, царьу-государьу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 22 -

Да с плеч голову зііьати,
Гв], чи порадиш Палуа Семена
Да на Сібір заслати? —
— Ге], пе порадьу, вельможни] Мазепо,
50. Да о плеч голову зпьати,

Ге], лиш порадьу Паліла Семена
Да на Сібір заслати. —

(Запис, в с. Низьким Ташлику, га^синськ. пов. З паперів їв. Но-
вицького 1863 — 64 рр.).

Варіант подібни] до повишчого, — тільки шче розріссьа.
То, шчо Мазепа тут зветьсьа вельмооіснщ, — іак і в 8-му,
— та спомин сердьуків показуй є, шчо більша ]ого частина,
окрім віршиків 7 — 20, старшого складу, до 1708 р., — не
вважазучи на зовсім нові слова: баЛу дрооюка.

Сердьуки — ллатьньа гетьманська гвардда, набрана не
з самих козаків. В перши] раз споминаіетьсьа при Доро-
шенку в 1674 р. Мазепа, — котрого діїсні козаки не льу-
били, — держав три полки сердьуків (Бант. Кам. ор. сії;.
П, 148, Ш, 233) і набирав ііх, дак і охотницькі чи ком-
пащ]ські полки, на скільки можна, з чужих льуде]. Киіівсь-
ки] во^івода кн. Барьатинськи] писав навіть (в 1697 р.),
шчо «Гетмант» держит'ь у себя вт» милости и призрініи
только полки охотпицкіе, компанейскіе и сердюцкіе, наді-
ясь на их'ь в^рноссь н вь зтих'ь полках'ь ні^т'ь ни одного
чоловіка природпаго козака, все поляки». (Соловьев'ь, ХІТ^
217). Порівн., шчо казав московськи] піп Лук]анов:< Только
он'ь (Батуринскій замокт») кріпокт» стрільз^ами московски-
ми; и гетман-ь онт» єсть стр4льцами-то и кріпокь, а то
бн его хохльї давно уходили, да стр^ьцовг боятоя> і т. Д.
(у Антоновича, Посл. врем. козач., 70).

10.

1. 0^, зза гаіу, гаїу зеленого

Іа орел вилітаіе ; —

От-там же прокльатиі Мазепа

Та намет розбивазе,
5. Шовковими та килимами

Та столи застельа^е,

Та Семена, Семена Паліла

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 23 —

Та в гості зазиване:

— «Просьу ж тебе, Семене Падііу,
10. Та на бенкет до себе». —

— ОІ» бо]усьа, прокльати^ Мазепа,
А шчоб ти мене не зрадив. —

— <0і, далебі, Семене Палілу,
А далебі не зрадьу;

15. О], іа тебе, Семене Палілу,

Та на добре порадьу.

О], ти будешь, Семоне Палі]у,

Еорольом корольувати,

А ]а буду, Семене Палілу,
20. Та царем царьувати.» —

— Не достоїін ти, прокльатиі Мазепа,
Та царем царьувати;

Ти достоіін, прокльатиі Мазепа,

В ката в стовпа посто^ати. —
25. О] садовить ^а своді гайдуки —

Та ] усе по за стільіу,

А Семена, Семена Паліла —

Та ^ усе по ослонах.

О], напуване та сво^і гайдуки
ЗО. Все медом солоденьким,

А Семена, Семена Паліла —

Все вином зелененьким.

О], немного та Семен Палі],

]в. немного випивши, —
35. А бу]ненькоЇу та головочко^у

Та на скалньу схиливсьа.

0^, }в,к крикне, прокльати] Мазепа

Та на своіі гайдуки:

— «Беріть, беріть Семена Паліла
40. Та все стиха під руки.

О], узьавши істиха під руки, —
Заливайте в кайдани,
А заливши та в кріпкі кардан», —
Закидайте в темпицьу,
45. А іа ж хочу с королем швецьким
До царьа на скалницьу>. —

О], змовив та Семен Палі],
А сидьачи в темниці:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 24 —

— Брешеш брешеш прокльати^ Мазепа,
50. Та в царьа на скалниці. —

(Зап. в 1872 в с. Богатіз, новомоск. пов., од діда пасішника 90
років і. Манджура. Кісвск. Старина, 1882, Марсь, 612—614).

Цв] варзант шче далі одушов од старших. Думка, котру
пускали в народ царь і Скоропадськи], шчо Мазепа <ізш-
нив> не <для общей пользьі народа Малороссі^'скаго и со-
держанія вольностей их'ь», ]ак писав він в універсалах. —
а «для собственіїой своей тщетной славьі и властолюбія
своего>, — шчоб «учиниться кь Украйні самосластним'ь
княземі»... жебьі бьілі» самовластцем'ь над'ь народом^ нашивгь
Малороссійски»гь> (Чтенія, ор еіі., 187, 194, 197) або
стати кньазем Сьеверським (тамож 195) отголосилась в
15 — 20 віршиках цього варіанта так, шчо Мазепа вже
хоче бути царем, а Палілу даіе королевство. — Справди
Мазепа вимовльав собі в Ст. Лешчинського иміа кньазьа
д обладаиьньа во]іводствами Полоцьким і Вітебським. (Арм-
фєльд, у Костомарова; Р. М., 1882, Сент., 204).

В вірш. 45 причепились слова з «королем швецьким>
до оддізду Мазепи в Москву в 1705 р.

11.

1. О], під дубом, Стародубом

Там льахи суд збірали.

Того Семена, того Паліда

На баль зазивали:
5. — «Придідь Семене, придідь Паліду,

В гості до мене;

Зготузу вечеру, дорогіді напитки

Та і умисне дльа тебе 1 >

Од, да скоро Семен, од, да скоро Палі]
10. На подвірде здізжав, —

Зараз дому прокльатид Мазепа

Чашу вина виношав.

Ох, да скоро Семен, да скоро Палід

Та вина напивсьа, —
15. Свому коньу, коньу вороному

На гриву похиливсьа.

Ох, скрикне прокльатид Мазепа

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

~ 25 —

Та з на сво^іх жандарів;

«Возьміт Семена, возьміт Палі] а
20. Да закузте у каідаїїи!

Сам коньа сідла] у, з двора ви]ізжа]у,

До цара на столицьу, —

Ох, возьміт Семена возьміт Паліла,

Да закиньте у чугунну темницьу...
25. — 'Здоров цару, ііазасніішн] цару,

Превелики] дару!

Хотів Семен, хотів Палі]

Світа звозувати, половину одібрати.

Од міста, до міста (до Сібіру, — прим, співака)
ЗО. Вороними кіньми заньати.>

Ох, обізвавсьа Семен Палі]

У чугунні темниці:

— Е], бреше, бреше прокльати] Мазепа

У цара на столиці!
35. О], у недільу, рано по рапеньку,

Так місьаць добре в гору підбивсьа.

Вже Семен, вже добри] хлопець

Із Сібіру свободивсьа.

(Зап. в Сквирськім повіті, Кизівськ. губ. З паперів їв. Рудченка,
60-х рр.).

Початок сплутани] : Стародуб попавсь в оповіданьньа про
арештуваньньа Палі]а з історі^і походу Мазепи в 1708 р.
Тоді багато було розмови про Стародуб, — бо шведи уві]-
шли в Укразіну через земльу Стародубського полку; царь
звелів Мазепі виступити до Стародубу; в с. Горках, Ста-
родубського полку. Мазепа зійшовсь з шведським королем.
(Костомар. Р. Мисль, 1882, 0кг. 210—229). Вороги Па-
«за повернуті вже просто в льахів, — бо така вже звичка
неписьменних укра^інців всьаких ворогів обертати в льа-
хів: так в однім варіанті про рубіну Січі в 1709 р. Ґа-
лаґанові козаки ] москалі повернути в льахи (див. в І роз-
ділі, стор. 1). Тесть варіант пісні про рубіну Січі в 1775,
в котрому і тут винні льахи, — а в однім галицькім вар-
іанті пісні про Саву Чалого і цього слугу льашського
вбиваіуть не запорозпі, а «льахи-га]даііахи». Так між Ма-
зепиними сердьуками було багато льахів, — або коли ареш-
туваньньа Паліла було на руку польакам, то навіть Гра-

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 26 —

бьанка писав, шчо «Мазепа, по намовіь Лядскощ о Па-
лій начал% прон^ишляти. И по миогихі» дому обидах'ь
змислид'ь (на него) зміну, и вземши его, дал'ь подг мос-
ковскій караулі», и потом'ь на Сибірі» заслалі»». Ор. сіі., 242).
В віршику 26-ому видно охоту говорити з висока, — а далі
донос Мазепи на Паліза росказузетьсьа Фантастично, іакв
казках говоритьсьа про ізміну самого Мазепи. Також ма-
дьуіетьсьа далі і те, їак Палі] із Сбіру свободивсьа.

12.

1. Солодким медом, да солодким вином кубки исповньалИу
^ І У '^(^І ^і^^ Семена Йалі^а на бенкет зазвали.
О], іак крикне пес Мазепа на своіі леїтари:

— «Возьміть, возьміть Семена Паліла да забийте в

каздапи!» —
5. О], забив же у кайдани да вкинув в темницьу,
А сам ііде, пес Мазепа , к осудару на столицьу:

— «Не ]а ж тобі, велик осудару, не іа тобі змьенау
Змьена ж тобі, велик осудару, од Паліла Семена. —

О], ]ак зійшов Палі] Семен на високу могилу:
10. — Стуте ж, молодці, не льакаітесь, шче ж ^а не

загинув! —
О], іак крикнув да велики] судар, сидьа на столиці:

— «Бежіть, бежіть випускайте Палі]а з темниці,
Нехаі бежить не пускаіе Шведа на столицьу !>

О], ішче хміль зелененьки] з землі витикавсьа,
15. А уже Палі] Семен з Шведом во]овавсьа.
О], уже хміль зелененькиз з тичини до долу.
Не пускаіе Самен Палу а Шведа до дому.

(З паперів Максимовича. Помічено з'ого рукозу: «Около Межігор-
скаго моиаст.»).

Сібір пропушчена. Палі і чудесно увільньа]етьтьа, по
казковому.

13.

1. О], з Міфьа та до Перекопу
Та вітрець повівніе
Е], а вже, а ижо ирокльати^ Мазепа

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 27 ~

Паліла Семена та на баль назива]е:
5. — «О], прибудь, прибудь, Палііу Семене^

На бенькет до мано,

0^, то ж не буде, Палізу Семене,

Тобі зміни од мене>. —
О], тілько Палі] Семон
10. С добра прибуваіе

Е], а вже, а вже прокльати] Мазепа

Чашу вина наливане.

О], тілько Палі] Семен

З чаші вина напивсьа,
15. Е], вороному та коникові

Да на гриву схиливсьа.

Оі, іак крикнув прокльати^ Мазепа

А на СВ03І латнани:

— «Оз, візміт, візміт Паліла Семена
20. Та забизте в кайдани.

Е], а забивши і у кайдани

Та укиньте в темницьу >

Е], сам по]іхав прокльати] Мазепа
Та до царьа на столицьу.
25. — €Щ, здоров, здоров ти, Восточни] царьу,.
Шчось маіу казати.
О], хоче, хоче Палі] Семен
Да ї на царьа вотувати». —

— О], брешеш, брешеш, прокльати] Мазепа,
ЗО. О] у того царьа на столиці:

Е], а вже ж, а вже ж Палі^ Семен

Да вже не в темниці.

О], брешеш, брешеш, прокльати] Мазепа,

Не правду говориш:
35. О], не воіував Палі] Семен

Та либонь і не буде.

Рі тілько ж мені Палі] Семен

Чужу земльу здобуде. —

О], пішов, пішов Палі] Семен
40. Та у степ гульати,

О] їак став, їак став Палі] Семен

Іак став на Мазепу во]увати.

— <0і позволь, позволь, ти Восточни] царьу,.
С плеч голову зньати!

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 28 —

45. — О! не позвольу, Палі]у Семене,

С плеч головки зді]мати

Од-но позвольу, Палуу Семене,

Під обахту узьати.

Ех, как посмотрить прокльари] Мазепа
50. Так у степу будем гульати,

Е], то посмотрить прокльати] Мазепа,

Так будемо з ним вотувати.

Е], по тім гульаньні-возуваньні позвольу

С плеч головку зньати!

(Зап. в с. Кашперовці, тарашч. ііов., ки^івськ. губ., ад діда Лог-
вина, в 1867 р. Л. Маці^евич).

Ца] варіант задержав отарну вираз <Восточни) царьу>
(дав. у нас в 1-му розділі, стор. 68 — 70, 136) та тільки
увесь він перейшов через салдатську виправку: леітари
юбернулись в іакнхсь латпанів, розмови переплутались і
во]на Паліла з Мазспо]у ^ услуги Паліла цареві стратили
дійсні, — історичні. Форми і стала Фантастично]у.

14.

1. Із за га^у зеленого бу^нид вітер повіва^е,

Там прокльати] Мазепа ІІалі]а Семена на бенкет за-

зива]о:

— <0з, прибудь, Палііу, о] прибудь, Семене, та і на

бенкет до мене,
5. Ге], да не буде, Палііу Семене, тобі кривди від мене.
А зак тільки Палі], а іак тільки Семен в нову бра-
му уіізжаіе,
Гє], зараз, зараз, прокльати^ Мазепа медом-вином на-

повазе.
О]^ зак тільки Паліз, 03, з^к тільки Семен меду-вина

напивсьа,
Гез, зараз, зараз вороному коньу на гривоньку з по-

хиливсьа.
10* О], з&к крикнув-гукнув прокльатиз Мазепа та на

СВ03І газдуки:

— «Ге], ізвзажіте Палізу Семену та з назад руки.!»
Гез, ізвзазали Паліза Семена, закинули у темницьу.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 29 —

А сам позіхав прокльатиі Мазепа аж до царьа на.

столицьу.

— <Гез, здрастуй, здрастуі, а ти біли] царьу,
15. Уже Палі] Семен у темниці». —

— Гє], брешеш, брешеш, прокльати] Мазепа.
Іесть він даже на столиці. —

(З ііиііо|іів Іо. Новицького).
Інтересно, ]ак примір того, ]ак вриваіетьсьа пісньа.

15.

1. З низу, з низу, з низу та з Лиману.

Та вітер повіва]е,

Ге], там Мазепа Паліза Семена,

На охоту визива^е.
5. — «Геі, прибудь, прибудь. Палілу Семене^

На охоту до мене, —

Ге], не буде, Палду Семене,

Тобі кривди од менв!>

Ге], скоро Семен, О], скоро Палі]
10. Та на двір приіізжазе,

О], зараз, зараз, прокльати] Мазепа

Медом-вином напува]е;

Гє], скоро Семен, ГЄ], скоро Палі]

Меду- вина напивсьа,
15. О], він сво]ому коньу вороному

Та і на гриву похиливсьа.

О], да крикнув прокльати] Мазепа

Та на своііх уланів:

«Гє], возьміте Палііа Семена
20. Та забийте в кайдани !>

Е], узьали Паліла Семена

Та вкинули у темницьу,

А сам по]іхав прокльати] Мазепа

Аж до царьа на столицьу.
25. — «Ге], чолом-чолом наіасні]шн] царьу^

Превеликаза сила!

О], хоче Палі] Швенда уловити^ (віс!)

Моска.іьа вирубати.»

0]у обізвавсьа та Палі] Семен,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- зо -

зо. Та сидьучи у темниці:

— <0], бреше, бреше, іірокльатиз Мазепа
О], у царьа га столиці. —

(З паперів їв. Рудчвнка, ваіі. в с. Ромаиовці, сквирськиго вов.
ісідівськ. губ.).

Віршик 26 служить дльа провірки віршика 13-го вар-
іанта 4-го з шчирости всього того варіанта. Віршик 26
яоказу^е початок темноти історичного спомину.

16.

1. ОІу г низу, з низу, з вюрського лиману
Бу^ни] вітер повівало —
Прокльата Мазепа Паліза Семена
На бенкет зазива]е.
5. — <0і прибудь, прибудь, Палііу Семене,
На бенкет до мене;
Не буде тобі, Палізу Семене,
Тобі кривди од мене ! > —
0^, а вже Семен, а вже Палі]
10. І а до двору не дозізжа]е,

Прокльати] Мазепа Палі] а Семена
Медом-вином вита] є.

О], а вже Семен, а вже Палі]
Меду-вина папввсьа,
.15. О], а вже Семен, а вже Палі]
На конику похил ивсьа.

О], а крикнула прокльата Мазепа
І на сво^і га^да^і:

«О], візміт Семена, о^ візміт Палі^а,
20. А забийте в каідани.»

О], узьали Семена, ] а взьали Паліза
І а вкинули ] а в томницьу
] а сам сів на коньа, по]іхав до царьа,
До царьа на столицьу.
25. — «Од, здоров, царьу, од, здоров, государьу!
1 а шчо в тебе чувати?
З О], беретьсьа Семен, о], беретьсьа Палі]
О], на царьа з вотувати». —

Оі, і вже хміль, і а хміль зелененьки]

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 31 —

зо. Тав головочки віецьа.

О], прокдьата Мазепа да і з государем
Да ] на столиці бзоцьа.

(Заи. в с. Будяках, аккврманського пов., бесарабськозі губ. на
Шабалацьку косі од рибаїки Гараська Росдьаченка в 1874 р. М.
Ганіцькиз').

Мазепа обернути] в жіночу Форму. Слова про хміль пе-
ренесено на Мазепу; во^на ^ого — в столицьу.

17.

Був колись у цара Петра дуже храбри] вожака, Семен
Палі], і був у цього цара повіреннид спершу Мазепа. Ма-
зепа став завидовать Семену, шчо цар став шчиро льубить
^ого. А Мазепа був чоловік з неправдо.іу дльа царьа,
тільки держав те до пори в собі. Дін забачив, шчо Семен
Палі] дуже шчасливо б]етьсьа з ворогами царськими. Так
хотіла зачинатьсьа во^на з Шведом, то иавісни] Мазепа
задумав вбить Семена:

— «Прибудь, Семене Палілу, на охоту до мене,
То не буде, Семене Палілу, тобі кривди од мене>. —

Скоро Семен, скоро Палі] на поріг ступаіе,
Прокльати] Мазепа з карабина забиване.
А забивши Семена Паліла, та кинув і у темницьу;
Сам позіхав, прокльати] Мазепа аж до царьа на столицьу.

Не слишить Восточни] цар Мазепи на столиці,
Тільки слишить Семена Палі]а, сидьачого в темниці.
А Мазепа думав, шчо Семен Палі] уже не живе, та ]
став кепковать над ним:

— Чом, зелени] хмельу, по тичині но віешсьа?
Чом, Семене Палі]у, із Шведом не б]ешсьа?

Еге! кажи здоров!

— Хміль зелененьки] уже викидало.

Уже Семен, уже Палі] в чужі стороні гульаіе !

(Запис, в м. Коростишеві, радомишльського пов., киіівськ. губ.,
И. Ганіцьки]. «Кіевлянинь» 1866 г. М 111).

Показ, ]ак пісньа вже забува]етьсьа ] заміньазетьсьа про-
за]ічно]у (простомовно]у) казкову, з образами Фантастичними,
а не історичними.

0іді1і2есі Ьу СлОО^ІЄ

— 32 —

18.

1. — *Геі, прибудь, прибудь, Семене Палілу,
На охоту до мене,
Е], та з не буде, Семене Палуу,
Тобі кривди од мепе>.
5. Е^, скоро, скоро Семен Палуенко
Та і у двір уіізжазе,
Е], зараз, зараз, превражиз Мазепа
Чашу вина наливане.
Е], о], іак випив Семен Палуенко,
10. Та з на коньа иохиливсьа.

— «Е], чи не будеш, Семене Палу у
А на царьа воіувати?> —

— Е], за не буду, прокльата Мазепо,
Та на царьа рук здумати. —

15. Е^, іак крикнула, прокльата Мазепа,
Та з па свозі ^еднорали:

— «Е], возьміт, возьміт Семена Палуа
Та забийте в кайдани».

Так узьали Семена Палуа
20. Та і у темну темницьу

Е], а сам бреше^ прокльата Мазепа
Та з у царьа на столиці.

Е], іак проспавсьа Семен Палуенко
Та і у те ЛІНІ] темниці,
25. Щ, розбив, розбив прокльату Мазепі
Всі поко]і і світлиці.
(Зап. в с. Краснім Куті, тарашч. пов., кизівськ. губ. їв. Новіцькі])»

Хоч шче пісньа, — а вже по характеру казка: Мазепа—
^акась мара, жіночого роду*; сам Паліі характерник, шїо
розбив стіни.

19.

1. О], п]уть, та ] п]уть та два козаченьки.

Вони п]уть та гульа^уть.

Та вони с собо]у Семена Паді]а

На охоту підмовльаїуть.
5. — «Та по]ідьмо, Семене Палізу,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 33 -

На охоту із памп.

Бо вже не буде, Семене Палі] у,

Тобі зрізіїопьки над нами».

Та не вспів же та Семен Палі]
10. Та меду-випа папитьсьа,

0^, носпішивеьа прокльати^ Мазепа
До Паліла примоститьсьа:

— «Оі, та беріте, хлопці Харшавці,
Семена Паліла під руки,

15. Та забийте Семена Палда —

Та у кріпкі заліза,

О], посадіте Семена Паліла —

Та у темну темницьу.

Та в залізну клітку,
20. За залізниці двері >.

А зак огльаділась та наша царицьа

Та не з печера, в ранці:

— «О], десь немале Семена Паліла
В модему білому царстві.» —

25. — О], даі же нам, та наша царицьа,

Та і двоіноіе жалуваньньа

І ше і красну одежу:

Тоді можем знати, можем розіськати

Та з Семена Паліла, —
ЗО. 0^, Семена, Семена ГІаліза, —

Превеликого лицарьа.

(Зап. їв. Манджура в 1872 р, в слоб. Стара Водолага, валковськ»
пов., харьк. губ. Співав чоловік в шийку. «Може», казав, «де шчо
^е, а за більш не чув», і називав Семена Паліза гетьманом. Пер..
Кіевск. Отар. 1882 Март-ь).

Початок зовсім уже оді^шов од історично^і правди. Вік
склавсь на спосіб початку пісні про обман дівчини, — напр.

Два козаки та в корчмочці пили,
Жидівочку Хі]авочку з собов підмовили.
(Головацк., Нар. Піснії Галицк. и Угорскоіі Руси, І, 205).
або: У Ки]іві на риночку

П]уть льашеньки горілочку
Пили ж вони да гульали,
Гальу ііхать підмовльали.
(Закревскііі, Старосвітскій Бандуриста, 1801. І, 79).

ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І Р. II. З

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 34 —

В середині, котра більш вбереглась, льахи-сердьуки оберну-
лись в <^хлопЦів Харшавців*. Кінець теж не історичшуі
збива па казку, з московсько-салдатсько^у барвоіу (особл.
вв. 23—27).

20.

1. О] ти Семене, Семене Палілу,

Ти преславпи] козаче,

За тобоіу, Семене Палілу,

Та всьа Укра]іна плаче.
5. О], не так же таіа Украііна,

А іак город Полтава, —

Там торгу^е прокльати] Мазепа

А вином зелененьким,

Та частуіе Семена Паліла
10. А кубочком повненьким.

Баче, баче прокльатиі Мазепа,

Шчо Семен Палі] спивсьа:

Він свому коньу вороному

Та на гривочку схиливсьа.
15. 0^, ^ак крикне прокльати] Мазепа

Та і па своііх га] дарів:

— «Беріть ]ого, превражого сина,

Заливаїте в каїдани!

О], заливши ]ого у кайдани,
20. Закидайте в темницьу,

А закинувши іого у темницьу

Би^те з ружжів, пістолетів,

Шчоб Семена, Семена Палііа —

Шчоб на світі було ньету>.

(Заіі. їв. Мап джура в 1872 р. в сло5. БаніїЦ, ізьумськ. поз. \'арьк
губ. «Кіевск. Старина», Мартх, 1882 г.).

Початок (віршики 1 — 5) з пісні про Морозенка (порівн.
напр. у Метлинського, Пар. Южнорусск. Шсни, 408 — 412).
Дальше зовсім не історично.

Інтересно, шчо в остатнім віршику Мазепа завльаіатьсьа
москалем.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 35 —
21.

1. То], під під городом, та під Козловим, о^, там пани

сто^али,
Т там пани стоїалн, кубочки сповньалн, Семена ча-
стували.
О], не скоро іеден, Семен Палд впизсьа,
1 та на конику, па буланенькому похиливсьа.
5. О], у Полтаві прокльатиз Мазепа ^ крикнув же він

па свозі ле]тари:
— «То], беріть, беріть Семена Паліла в кайдани!
А заливши ]ого в ка]дани, кидайте в темниці...

О], гльанув, О], Семен Палі] на праву] у руку, — г-
Того кінь булапеньки] а не вискочить із шведського

трупу.
10* О] гдьанув а Семен Палі^ на лівере плече, —

Аж позад ^ого кониченька буланого^ кроваваїа річка

тече.
(Зап. од чорноморців)

Забуваіучись, пісньа про Палі]а перевернулась з вір-
шика 8-го в пісньу про їв. Неча]а. (Порівн. у Антопов.
] Драгоман. II, Лі 12). А все ж зоставсь спомин, шчо
Паліла арештували пани.

22.

Д. Костомаров, в сво^і] праці «Исторія казачества вт,
памятниках'ь нар. южнорусск. пісеннаго творчества> на-
ііечатав виписки з вар]анта Цертелева по сПолтавскимх
Губерпским'ь В4домостям'ь> (1860, Лі 14 — 15) добавивши
до них частини свого вар]анту, записанного вт» Суботові,
чигир, пов., киїівськ. губ. (коли? ким?). Дльа повности ми
дамо тут з цього зводу одміни проти Цертелевського варіан-
ту, котрі мусьать бути частинами з Суботовського.

1) — іО], приіідь, приіідь, Семене Па.тііу, "^ охоту

до мене,
О], не буде тобі, Семене Палііу, кривди от мепе!>
О], приііхав Палі^ Семен да став з коньа вставати^
Став іого пес Мазепа медом-вином частовати...

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 36 —

2) О], шчо ж мовить да Палі] Семен, еидьачи в темниці:
— < Бреше, бреше пес прокльати] Мазепа в листах

па столиці*. —

О], хмельу ж мі], хмельу зелененьки], чом головок

не склада]еш?
О], либонь же ти, прокльатиі Мазепо, із Шведом

наклада]еш?
О], хмельу ж мі], хмельу зелененьки], час із тичини

до долу!
Не пуска], Семене Палілу, тих Шведів до дому!

(Русская Мьісль, 1880, УІ. 46—47)

В перші] частині інтересно, шчо Мазепа зветьсьа пес
(теж в вар. 12-ому), а не прокльатщ (в вар. 1-ому про-
кльатці пес; в вар. 7-ому ] 18-ому превраоюц); в 9-ому
вельможнщ, в 8-ому вельмооюни/ гетьман). Певно, псом
прозвала Мазепу чернь україіііська шче до ]ого зміни.

Перегльадціучи тепер усі варїанти пісні про Паліла і
Мазепу, ми бачимо, шчо з 21.го (один, 21-иі, ми викльу-
ча]емо, бо в нім кінець з другові піспі) тільки шестеро
з них кінчаіутьсьа ві]ііо]у Паліїа з шведами (5, 6, 17, 20)
або з Мазепоіу без шведів (12, 16); сьуди ;к треба при-
рахувати і першу половину 7-го. Десьатеро варіантів
і{інча]етьсьа арештуваньньам Палі]а (8) або одііздом Ма-
зепи на столицьу (1, 2, З, 4, 7, 10, 14, 15, 18), один-^
(18) висилкоїу Паліїа (9), один приказом вбити Паліла
(20) три увільненьам ІІалі]а (11, 14, 19). Це] розсчот
показу]е шче раз, шчо лісньа склалась не про вііну 1708
— 1709 рр. і ізміну Мазепи, — а про арештуваньньа Па-
ліла, в 1704 — 1705 р., — і шчо спомин провівну ] ізвііну
Мазепи причепивсь вже послі.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

37 —

прилоги ДО Лі и

1. Казки про Палі] а ) Мазепу.

1.

Так підступив БІвед під Полтаву, то царь і став ду-
мать та совітуватьсьа з пачалпиками: іакби ]ого побідить?
А один ото з каже: <зна]етв, Ваше Величество, за вам
наіду одного чоловіка, шчо пепремінно побідить ]ого. Ма-
зепа і духу іого боіітьсьа; ви іого по Мазепиним навітам
та прозьбам на Сібір заслали». — А хто ж се? — «Па-
лі] Сезіеп ! » — Так же б же ]ого сьуди прис-тавить до
битви? — <А хочте, за ]ого привезу до битви. > — Добре.
Велику за се ііаграду получиш. — Та і дав ]ому бумагу, а
ТО] і помчавсь по Паліла... Палі] підспів зак раз на битву.
Тавивсь до царьа таки^ стари], та обросши], борода по по-
^ас, а ізмучени] у каторзі, — Боже ! . . . Царь з ним поздо-
ровкавсь, та і став просити прошчепьньа. Каже: «Прости
мене, Палііу! Та тебе обідив не знавши твоїе]і вірпости.> —
—Бог тебе, царьу, простить, а іа прошчаїу, — каже Палі].
Та поговоривши з царем і пі^шов до козаків. А козаки ^ого
]ак побачили, — Боже! ]ак зраділи, а він ііх дава^ цілувать...
Далі ] каже : « А де, хлопці, моіа чугупна Стеха (се ^ого
льубима пушка була), та шчо іа з пеіу під турка у Азов
ходив, та вбив з пеЗі башу?» ^) А хлопці зараз і кинулись
ІІІІ шукать, та таки ^ зааішлїі. — Боже! іак кинувсьа він
ІіІі цілувать, то так сльози ] полились з оче^. Поплакавши
над пушко]у, взьав прозорну трубу, та і дивитьсьа на
манастирську дзвіннцьу. Роздивившись і каже: <Ишь вра-
жі сини! обіда^уть!» — Хто, батьку, обіда? — питазуть
козаки. — «Мазепа с Карлом і пушку сьуди виставили.
Ось да^те, лишень, хлопці, іа сііО]у Стеху зарьажу>. Та

^) На скільки звісно, Паліз під Азовом не був, а ходив не раз
під Очаков.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 38 —

]ак зарьадив, ^ак випалив, то так отьутьаита, шчо ку-
шаньньа подавав, па двозе ^ перервало. Мазепа, зак поба-
чив се, ]ак схватитьсьа, іак сплесне руками: — «От тепер»,
каже Карлові, «ваше величество, пропали ми! » — «Шчо?
Лак?» — «Палі] при^іхав: ]Я ]ото пушку почув >. — <Не
бо^усьа твого Палуа», каже Карл, (він таки хвабри] був).
— «Отже ж іак хочте, а пропали> каже знов Мазепа
Карлові.

На други] день Палі] їак узьав із свозе^і Стехи палити^
то шчо наведе па ^аки] шведський рьад, то вони іак по-
лова і сипльутасьа.

(Росказувано в Полтаві 1857 р. З паперів Од. Маркевича)

Подібні казки надруковано також у Куліша, Записки о
Южной Руси, І. 115—128; в Основі, 1861, Лі 11—12,
XIV, в «Кіеьляпипі* 1870, Лї 57; у Драгоманова, Ма-
лорусскія Народпня Преданія и разскази, 201—207; в
Кіевской Старині, 1882, Мартт», 6і1— 612, Сент., 579—
581; окрім того витьаги з подібних оповіданьпь у Анто-
новича, Посл. времена козачества, 60 — 63, 73, і в Чубинсь-
010; в Запискахт» Югоз. Отд. Русск. Геогр. Общества, І,
298. — У нас нема місцьа, шчоб звести тут усі ці казки,
і ми скажемо тільки об тім, в чому вони зходьатьсьа а
пісньами, або в чому ріжньатьсьа од пісепь.

В пісньсис наіголовнішча річ — полон Їіалі}а Мазепо]уу
в казках — ві)на з Шведом, Цьа вііна змальована в каз-
ках не тільки не історично, а навіть зовсім Фантастично.
Шче наш варіант наіменще Фантастичниз і найбільш істо-
ричний. В других часто навіть затемнено знатьтьа, хто
саме були Палі] і Мазепа: де коли напр. Мазепа зветьсьа
корольком, а Палі] — іого генералом ; Мазепа зроблепи]
хрешчеником царьа ] т. д. В одні] казці С. Палі] навіть
зветьсьа Степан Плаха. Мало того, шчо в кількох казках
Палі] і царь перед битво^у вимовльазуть собі в Мазепи ']
шведів передих па кілика днів, — ^ак в московських Л-
линах (див. напр. 4:Шсни, собр. П. В. Кир^евским'ь>, вип.
І, 58, вьіп. II, 58 і др., — де Иль]а Муромець просить
строку аж на три місьаці). Маіже в усіх казках Палі] воіуів
чудоді]но, < ангельському силову >«►: поставить ратишче, то
Мазепа видить ціло військо, — перекида]етьсьа собакоіу,
або літа під небо ] т. и. В двох казках навіть і Мазепа

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 39 —

змальований їак волшебіїик. До того чудодуїіість Паліїа
мальу^етьсьа не в осібних (індівідуальних) образах, а в
загад]»пих, котрі часто здибуй утьсьа в казках про всьаких
других Фантастичних лицарів, і котрі по більші] части
не осібно укра|іпські, а належать до тих, шчо переходьать
од народу до народу і здибзїутьсьа в казках усьаких на-
родів Азі^і і Европи. Коли одна казка росказу]е, ]ак
Палу перекидавсь собако] у і так бігав у табор Мазепи, —
то це нагадуіе, ^ак в Слові о Полку Ігореві Всеслав По-
лоцький перекида^етьсьа вовком. В більшу части казок про
Паліла він кида здалека чудесну кульу, або стрілу (в XVIII
ст.!) в страву Мазепі; подібне ж росказузетьсьа про ли-
царьа Михаілика ('Зан. о Южн. Руси, І, 3; Антонов. и
Драгом. І, 50). 1і варіанті Чубипського стріла Палііева
случа <в лусту зуасаі в Мазепи ] Карла. Це вже іак раз
підходить до того, шчо здибуземо в III голові монгольсь-
ких казок (на індійські] основі) Шідді-Кур, — котрі не раз
звзазуіуть наші (зак і инчі европезські) казки з східно-
азізатськими. Там чудниз чоловік Масанг, котрого товариші
зрадозу покинули в провальлі, вибавившись звідти, зак по-
бачив, шчо товариші здуть з польуваньпьа з несуть кож-
низ по шматку мзаса, пуска, шчоб нальакати зіх, стрілу.
Ті по стрілі взпа.іи, чиза вона, з усі в один голос закри-
чали: ми винуваті з т. д. (Шидди Кург. Перев. ст» мон-
гольскаго на русск. яз. ламьі Галсапа Гомбоева, 26; Зтногр.
Сборникті, VI. Усьа казка про Масеапга дуже подібна до
наших про Покотигорошка з ^вапа Богодавцьа у Чубинсь-
кого, Трудьі, II, 231—235, 239-250). Порівн. в Мос-
кепських билинах, з^к Васька Пзаницьа пуска стрілу в
татарського царьа Калина, влуча в зого зьатьа (Кир., І,
72, II, 72 і др).

В одіїіз казці (у Куліша, Лі 2) Паліз вбивши волшеб-
ника Мазепу, палить зого з пуска попіл по вітру, так зак
це робльать усьакі другі казкові лицарі з змізами, напр.
у нас Кирило Кожемзака (Зап. о Ю. Руси, II, ЗО).

Окрім усього иншого, тут сазю имза Паліла притьагло
на цього и сторичного лицарьа звісниз казковиз образ. По-
дібне ж сталось і в другіз казці, — в котріз Паліла за те б
то з прозвали Палізем, шчо він влучив змда Полоза, котрого
не міг вбити сам архангел Гаврізіл; зміз потік смолозу.
(Основа, 1. сіі.; у Антоновича натьаказетьсьа на други]

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 40 —

^асіїішчиз варіант казки про те, іак Палу чорта зпалив). Але
Іак раз таке росказудетьсьа і без имени Паліла (у Драгом.
Малор. Нар. Предзнія и расказьі^ 42, у Чубиііськ. Трудм,
І^ 19. МоскоБСькиі вар. див. у Садовникова, Сказки и пре-
Данія Самарск. края, М 83. Илья пророка и стріледх).

Б одні] казці навіть зародиііи Пал!]а случились чу-
дізсно, од спалепоіі голови: Раз чоловік би то виорав
льудську голову і приніс їііі до дому, шчоб поховати. Та
жінка іого сказала: «оцьа голова на своіому віку багацько
рсліба пересіла». — Буде вона шче ]істи! — одказала го-
лова. Чоловік зльакавсь, — та ] спалив голову, та тільки
попіл з неіі приніс «бог зна дльа чого» додому. Таміого
лизнула, замісць соли, дочка хазьаїіна, — та і завагоніла
нашим лицарем. Дуже подібне зднбуіемо в сербські] казці
про збудованьньа стіни Царіградськоіі. Тут імператор иа-
Ііхав на мертву голову, котра каже іому: «на шчо ти ме-
не топчеш; іа тобі можу пошкодити, хоча і мертва>. Ім-
ператор робить з і'оловоіу, іак чоловік в украііпськіз казці;
імператорська дочка, встромившії палець в попіл, коштуіе
Іого — і потім родить сина, котри] далі будуіе Царьград
(Караджича, Српски Ріечник, 1852, 808, Цариград). Цьа
сербська казка, котра мабуть прийшла до сербів з Визан-
ті] і (див. дослід д. Весело всьісого Ье Вії (іе Гетрегеиг
Сотшіапі, в Котапіа 1877) сазіа зіабуть прийшла в Визан-
тізу з Азііі, бо там іесть {персидсько-турецька казка
<:про голову, через котру погинуло 80 чоловіка». В ці]
казці один купець в Арабі]і наткну всьа раз на голову,
на котрі] написапо було: «оцьа голова, іак була жива, то
причинила смерть 80 чоловікам, і через довги] час післьа сво-
го погину вона шче мусить потерьати 80 душ». Купець
товче голову па порошок, — але } це] порошок ожив в
дочці купцеві], котра родила од нього <сината]ни». Потім
ТО] син одкрива веізирьу обман іого 40 невільниць і ]іх
польубовників. (Тии-Nаше11. Еіпе Ватшіип^ огіеиіаІізсЬеи
ЕггаМип^еп. Хасії (іег ШгкізсЬеп ВеагЬеііипд ііЬегз. V. С.
Ковеи. Ь. 1858, В. II, 85—92).

Обидва оповіданьпьа, сербське і турецьке, іак бачимо, на-
лежать до старого кругу казок про льуде] з нвзмінпо^у долежу
(фатальних) ]ак Кир, Моїсе^, Едіп, Ро.мул, Вікрамадіті^а і т. и.
Очевидно, шчо шматок з цих казок зайшов до нас і при-
чепивсь до имени Паліла. Звідки зайшов він до нас, чи од

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

.-.. 41 —

греків, чи од турок, напевно не беремось сказати, — а тільки
слова жінки про голову ^ одповідь голови в нанід казці
більш нагадузуть Туті-Намег, ніж сербську казку.

Післьа цього немазс дивного, шчо в одпі^ з наших ка-
зок про Паліла і Мазепу росказузетьсьа іак раз таке, ]акв
бачимо в десьатках казок усьаких народів про Фатальних
льуде^, — чоловіків і жінок, имеїчіо, буцім то Мазепа зве-
лів вбити Паліла ^ принести ]ого серце, — та царь велів
салдатам тільки замуроиати Палуа в стовп, а салдати
принесли Мазепі серце собаче, замісць Паліїевого (Записки
ІОгозап. Отд. Р. Геогр. Общ., І, 298). Подібне роска-
зу^етьсьа напр. у Чубинського, II, 304 — про сЛева, ку-
пецького сина», котрого велить зарізать батько, — у Ье-
6иЬетаіІ8, Погіїе^о (іеііе поуєШпє ророіаге, ЗО, про По-
пельушку (Ьа Сепегепіоіа) котру велить зарізать батько, —
про дівчину з мачуху, напр. у Афанасьева, Р. Нар. Сказ-
ки, Дї 121 (Волшебное ".зеркальце, — білоруський і вели-
коруський варіант; в примітках, в т. IV, 269 вказуїетьсьа
украдінськи] варіант Новосельського, Ьи(і Пкгаііпвкі, І, 245
і Гребінки <Мачиха и панночка, малороссійское предаїїіо.
В подібні] німецькі] казці у Сггітт, І). Кіпсіег ипй Наи8-
шагсЬеп, Лі 53, замісць серцьа звелено принести легке ]
печінку, — а про серце знаходимо в другі] казці, ^А 76)
Подібне ж в казках про Соломоііа ] іого матір (див у
Тихоправова, Літоп. р. литерат. т. IV, 112, у Драгом.
Малор. Нар. Пр. и раск. 100). Про азіатські первообрази
таких оповідань див. у Веп£еу, РапізсЬаІапІга, І, 175.

В другі] казці (Антон., ор сіі., 175; жаль, шчо не ціл-
ком напечатана) Мазепа, замкнувши Палііа в темницьу,
кида в море кльуч, котри] потім тільки чудом знаідено.
Таке саме росказуістьсьа в казках по в^ьаким краіінам,
напр. в казках про великого грішника (З купи примірів
доволі буде вказати: старофраицузську історііу папи св.
Григорі]а, Уіе (іи раре Оге^огіе 1е Огапсі, есі. ЬигагсЬе,
1857, і іііі переробки, в тім числі ] ту, шчо напечатана
в Костозіарова, Памятн. стар. р. литер. II, 415 — 442;
Ьпгеї, Ьевеп(іе8 сЬгеІіеппез йе 1а Ваззе Вгсіа^пе, І, 83,
262 і Драгоманова, Малор. Нар. Преданія, 131).

Цьа загальність і Фантастичність образів, в котрих ма-
льуіетьсьа Палі] в простомовних казках, проти особистих,
індівідуальних, і дііспих, реально-історичних образів, такими

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 42 -

зіальу]утьсьа зого суперечка з Мазепозу в старішчпх пар-
їантах пісні, — дуже інтересна, ^ак і те, шчо з годом,
пісньа, зак почала забуватись, то вар]анти ^ііі зблизились
до казок. Можна думати, шчо піспі зразу склались серед
льуде], котрі знали ^ Паліла, ^ Мазепу ] розуміли дійсні
тодішні громадські, політичні, справи, — скоріш усього се-
ред козацтва з, певно, попереду па правобічні] Укразіпі.
Простомовні ж казки, певно, склались уже післьа Пол-
тавського бозу З' мабуть, серед льудез, котрі стозали даль-
ллє од і'ромадських справ і котрих тільк'о вразило те, шчо
царь раптом повернув Паліза на вольу, та шчо скоро по-
тім шведи з Мазепозу втекли з Укразіии. Те, шчо з годом
і варзапти піспі про Паліза почали зближатись, — сказать
би: принижатись, — до казок, показузе, зак з годом, через
втрату волі з пониженьпьа освіти в Укразіпі, понизилось
серед у кразі нського народу розуміпьпьа громадських справ
і СВ03Є3І старовини.

Тільки все таки з простомовні казки про Паліза мазуть
свозу вартість поетичну і псіхологичпу, а де закі з істо-
ричну. Вони, хоч і по свозому, а все таки передазуть
спомин про пригоди того часу, котрі не вдержались в
пісньах. Так ми вже вказували, шчо в казці про те, зак
Паліз шуказе свого копьа (котрого знаходить у водово-
за, — те ж €В неволі >) вдержавсь спомин про те, з^ік
Паліз одшукував свозі «стаднипи з бидла»; і спомин то]
псіхологйчно позасньа тс одшукуваньньа. Іт ересннз ^ Д^^^
казках спомин, зак привезли Паліза з Сібіру на Украііпу.
В вар. Чубинського царь би то сказав: <не везіть з^ї"^
ні возом, ні верхи, а зробіть між пару конез колиску,
шчоб не струсивсьа*. (Зап. Югозап. отд. Р. Геогр. Общ.
І, 298; в вар. Драгом., Мал. Нар. Предапія, 203, теж
Фантастично: <зак зого везти?... Коли прибії'азуть читирі
копі; кладовльать зого в рьадно, і чотирьох верхів кож-
ному по кінцеві, і так зого шчоб везти, шчоб пігде і не
здрігпути»). ПІчось подібне мусило бути справді, бо Паліза
страшенно скоро справіїлн з Сібіру па Укразіну: З марта
писав про і'ого цареві Гр. Долгоруков з Ніжена, а вже
ЗО марта він був у царьа в Воронежі! Але шче іптсрес-
нішчиз спомин про поступованьпьа московського начальст-
ва з візська на Укразіпі післьа ізміни Мазепи. Так в ПІ
вар. казки у Куліша говоритьсьа: «Так хотів царь за

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 43 —

Мазепу усьу Гетьманшчипу вигубить, да ото з каже Па-
лііу, улк уже побили Мазепу: «ну, тепер, Падуу Семене,,
чого ти од мене хочеш? чи великого папства, чи злата^
чи шчо?> — А він каже: шчо ж, царьу, ^а буду просити
в тебе одну річ: подаруй мені! — «Шчо ж таке? кажи>.
— Не пльундруі, каже, Гетьмаїїшчипи. — Ну, каже, добре;
дльа тебе дарузу* (Кул., ор. сі*., 128). В другому варіанті
Куліша теж саме росказапо Фантастичіп'шче, — хоть,
зда^етьсьа нам, тут характерно передаіесьа царське само-
дурство і ошоломліпьньа народу укра]іпського післьа ізміни
Мазепи: «От за того-то вражого Мазепенка розгнівавсьа ду-
же царь Петро па Вкра^іну. Зараз шле ука:і, шчоб ру-
бали в пень увесь народ. Уже ^ шаблі повиімали, шчоб
рубать. А тут усьуди в труби та в жоломі]Ки смутно та
жалібно виграваіуть, а по церквах молебні правльать,
шчоб одвернув Господь гнів царськи]. Аж ось шле Петро
други] указ: велить всім голови здіймать. То вже і шаблі
поодпускали, та шче таки голів не здіімаіуть. А тут усьу-
ди в труби та в жоломі]ки смутно та жалібно виграваіуть,
а по церквах молебні правльать, шчоб помилував Господь
невинні душі. Коли ж шле Петро треті] указ: прошча^е
ввесь народ. Тогді вже всьуди скоки та музик». Звеселив-
сьа ввесь льуд хрнсти^анськи]».

В варіанті, г^аписанпому д. Хи. Вовком в 1881 р. в
Тульчі (в Добруджі) Це росказапо так: <ну вже, каже
царь, коли ти зво^уіеш Мазепу, проси в мене шчо-
завгодно, хоч півцарсьва!> — Нічого мені, каже (Палі])
Ваше Царськозе Величсство, не треба, а звеліть тільки,,
шчоб дітє] більше лавами по иіібивалп». (А то, бачте,
царь зак розсердивсь на Мазепу, то дав нриказ вигуб*
льати малоросізанських младенців: одсунуть було лаву,
та по під стіноіу і поставльать дітед рьадком, а тоді ла-
ЩУ І придавльать до стіни; — так по всі] Украііпі роби-
лосьа!) Царь зараз же видав указ, шчоб ніхто пе смів
младенців вигубльати*. (Кіевск. Старина, 1882, Сент., 580.
Порівн. тамож 1884, VI, 543—545).

Такі оповіданьпьа близько підходьать до того, шчо запи-
сано історика 5ІИ про посту повапьпьа москвипів в Батурині.
Царь написав Мепшчикову, шчо отда]е «город па іого
вольу». Тоді, іак росказуіе Фрикоель: «всіх городьан, беа
розбору пола, чи віку, перерізано; це в звичаіах безчоло-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 44 —

вічних московитів ^). Замок і ЗО млипів обернуто в купи
угльу і камїньньа. Меишчиков велів прив^азать до дошок
трупи старшин козацьких і пустити по р. Се] му, шчоб
вони подали ] другим звістку про погибель Батурина» -).
^Костомарова, Р. М. 1882, Окт. 240). Таке саме роска-
зуЗе не тільки з други] шведськи] історик АдлерФвльд,—
а з московський Ригельман: «Меншиковті... повел4л'ь..._не
іцадить ни одного челов^ка, кромі^ начальников'ь ихі и
двух'ь полковников'ь сердюцких'ь, яко главних'ь бунтов-
1ЦИК0В1» и изм^нников'ь, представить кт^ нему для достав-
ленія Государю, к'ь учиненію им'ь достойной казни, а
прочее все, исключая орудія, предать в'ь добичу солда-
тами, что В'Ь самое короткое время и исполнено: городг
одержана, люди всі& мечу преданьї, какг в'ь кріЬпости, так'ь
и В'Ь предміЬстьі, без'ь остатку, не щадя пиже младенцев'ь,
не только старьіх'ь». (Літописпое повіЬств. о Малой Рос-
лій, III, 40).

Зоставсь по місцьам про Паліла і таки] спомин, котриз*
^аспо показуіе, чому в свд час народ льубив Паліз'а ^ чому
полон ]ого Мазепо]у так вразив народ, шчо зараз же про те
склалась піспьа. Так в Васильковшчині ^ Хвастовшчині льуде,
котрі росказували казку про Палуа, прибавльали, шчо < Ма-
зепа за те хотів стратити Паліла, шчо народ звав іого ко-
зацьким батьком, а шчо народ звав Паліла козацьким бать-
ком і дуже льубип, за те шчо він обороньав народ од
ланів і од усіх, хто хотів ^ого зобидити» ^).

2.

Мазепа, іак хотів шчс вотувать, да і питаіетьсьа Палііа
Семена :

«О], ти, Палі] у, Палізу Семене,
Шчо і а дума] У; гадану?
Хочу іа царьа звоіувати,
А сам царем стати».

*) Подібне робилось і в Ливоні^і ^ у Доншчині.
■^) Подібне ж робились в 1707—1708 р. в Доншчині. Див. в 1-му
розді.іі. 10—11.

^) Основа І. сії;. Антоновичь, ор. сії. 73.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 45 —

А Палі] Семен на Мазепу каже:

— Ох, Мазепо, прокльатиі Мазепо, ^)
Шчо ти думаіеш, гада]еш?! *)
Будеш приковани]
В царьа государьа
Кріз залізного стовпа.

Кочубе^ да Искра
Пише листи знишка
До царьа государьа,
Шчо тошно хоче Мазепа
Царьа звозувати
Да і сам царем стати.

Тоді Мазепа закинув
ІІаліза Семена в темницьу,
А сам скочив до царьа в столицьу.

— ^«От же тобі, царьу-государьу,
Па.!!] Семен зрада:

Хоче тебе звої у вати,
А сам царем стати». ^)

О], озветьсьа Палі] Семен,
Да сидьачи у темниці :

— Брешиш, брешиш, прокльати] Мазепо,
Перед царем в (на) столиці. —

ІІалі]а царь визволив с темниці, да ] визвав до себе ^
просить дого: «чи не можно мо^е ві]сько ослобонити, бо
не анаїу, ^'^^ ^® ^^^"^^ Палі] Семен просив, шчоб зому
дали вигоду на сутки, бо перетрусивсьа за дорогу. Визшов
Палі] туди, де б^утьсьа, да ] встромив ратишче (копіє сво^е)
у земльу, — і військо Мазепино стало само себе бити. Прид-
шов хлоп до Мазепи да ] каже ]ому:

* Туман по землі котитьсьа
Палі] Семен на світ народивсьа».

Почувши се]е, Мазепа прокльати] зльакавсьа да ^ побіг да
дому, да так біг, шчо в Батуриііі в церкву з конем забіг *}.

(Зап. Вікт. Забіла, в с. Петрівці, прилуцмс. пов. полт. губ. в 1873 р.>

М Перед цим рьадком століть зачерпнуто: Шчо будеш проти
^) Післьа цього рьадка зачерпнуто: на царьа государьа
**) Це каже царьу Мазепа. Прим, розсказшчика. В- Заб.
*) Післьа цього перечеркнуто : «^ого там і піймали».

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 46 —

Цьу казку знайшли »іи в досланому нам шче в Киііві
зшитку, котри] па першому листку надписани] так: <Ма-
лоросійскія п*сни, записаппьія Бикторомт» Забілоп. Село
Петровка. 1873 года 6-го Августа». В початку другого
листа надписано: «Шсни, записаппмя изт» усть старика
сеаіидесяти . восьми лігь Тьімоша Колошьі, по прозвапію
Перешивайла>. Тут між І Лі-ом; — Пісня про Платова
Козакам (московська: «Ой, да тьіРасея, тьі Расея>, поріші.
у Киріевскаго, X, 33 — 82) і Лі ІІІ-им: Сава Запоро-
4ИСЄЦ5 перебіщит на сторону ляхів ^ поставлено Лі II,
над котрим було надписано: «Пісня про Мазепу*, а потім
поправлено: «Разсказі» про Мазепу». І дійсно цього опо-
віданьньа не можна співати. Це шчось середи ье між про-
зову і віршами, — котре тіль'пі місцьами зближаіетьсьа
до пісні, найбільш впрочім до пізнішчого вар]анту, ІО-іо,
(вв. 19 — 24) Слова ж: «03, озоветьсьа Палі] Семен > і т. д.,
взьаті просто з пісні.

На]більш одрізньа]етьсьа віршовна частина це] і казки
юд пісень своіім спомином про Кочубе^а та Пскру. Це]
спомин, певно, взьато з осібноіі вірші, — котра могла бути
^ У руках Максимовича (див. далі), — так шчо ми можемо
вважати всьу казку старого Колоши за ру^іпу вірші, котру
<їклав іаки^сь на пів письмепніу чоловік, певно, пізпішче
пісні, коли вже почала затемньатись пам^ать про дізспу
історіЗу Паліла ^ Мазепи і уже склались про них Фанта-
стичні казки. Чи ТО] віршарь дльа сво^езі вірші вжив та-
кож частини пісні про Палі] а ] Мазепу, чи частини пісні
перемішались з частинами вірші вже в головах таких опо-
відачів, зак Колоша, не зважу^емось сказати, поки не буде
в нас в руках шче других подібних варіантів.

Кінець казки Колоши, — про те ]ак Мазепа забіг з ко-
нем в церкву в Батурині, переда]е по свозому нарікань-
пьа царьа Петра па те, шчо буцім то <войска шведскіе,
вт» поругапіе Православію, в'т» церкви благочестивий ло-
шадей своих-ь ставят'ь». (МаниФ. кт» малорусск. паїю-
ду, Ноября 9, 1708, Чтенія вт. Моск. Общ. 1859, І,
Отд. II, 190). •

Порівньаньньа наших казок про Паліла з уральськизга
про Рижечку (Русск. Вістиик^, 1859, IV, 411-433) див.
в І вип. ХПІ, прим.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

47 --

2. Перегльад віршів про ізміну ІМазели.

По плану видапьпьа «Исторических'ь Шсеиь Малор.
Народа»'^ ми мусили б прикласти тут і всі старииііі вірші
про ті пригоди, про іакі говорьать наші народні пісні.
Та тепер ми мусимо берегти місце в нашому виданьньу,
а через те тільки коротко перегльанемо вірші про ізміну
Мазепину і зпинимось тілько на важнішчпх з них, най-
більш на тих, котрі по чому пебудь близче тичатьсьа до
справи пародпіх пісень з тих часів.

І. Вірша самого Мазепи, котру приложив в 1708 р.
до свого доносу Вас. Кочубе],— позначивши іі]і так: <Дума
пана гетмана Мазепи, вг которой зпачпое противт. дер-
жави Великаго Государа оказуется противленіе>. Ми по-
да^емо тут усьу цьу «думу», вже через те, шчо вона з
усіх инших написана мово]у, на]близчо]у до народньо^і.
Окрім того вона передане одну з тодішніх думок усіх
шчирих укра^інців, — думку про потребу згоди проміж
себе дльа того, шчоб вернути цілість і вільність «роз-
шарнанозі матки Укра^іни». Мазепа впрочім настоіував,
шчо дльа тако]і згоди потрібно слухати одного, — звісно
Іого. Він забував, шчо вже ]ого попередника Саму^ловича
украіінці докорьали за іого «самодержавіе> (Див. віршу
проти Саму]ловича у Велпчка, Літопись, III, 15 — 17, і
§ б-и] договору Орлика а запорожцьами в Чтен. Моск.
Общ. 1859. І, отд. 1і, 248). Ми пода]емо тут віршу Ма-
зепи по рукопису Кочубе^а без поправок Бантиша Ка-
мепського, — котрі зносимо в низ.

Всі покою щире прагнуть,
А не в'ь едепть гуж'ь тягнуть.
Той ііа право, той па ліво,
А все брати, тото диво!
Не маш'ь любви, не маші) згодьі
Отт» Жовтои взявши Водьі;
През-ь незгоду всі пропали,
Сами себе звоевали.
Ей, братища, пора знати,
Що не всімг нам'ь пановати.
Не всімг дано всее знати,
И річами керовати !

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 48 —

На корабель поглядимо,

И ЯКІ, мпого полічимо:

Люд}^, однакт» самі, керуеть,

Стирпик'ь и самі» управуеть; ^)

Пчулка бідца матку маеть,

И оное послухаегь.

Жалься, Боже, Украипьі,

Що не вкупі маеть сьши!

Едепг живеть ись поганьї,

Кличеть: «Сюда Атаманьї!

Идізіх матки ратовати,

Не даймо ей погибати!>

Друї'ой Льхомт. за гроші» служить,

По Вкраипі и той тужить:

«Мати моя старенькая!

Чомх тьі вельми слабенькая?

Розно тебе розшарпали,

Когдьі ажт» по самть Туркамт» дали,

Все то Фортель щобт» не міла,

И ажх вть копець зослабіла!» ^)

Третій Москві юж'ь голдуеть,

И ей вірні услугуеть;

Той па матку нарікаеть,

}І неволю проклинаеть:

«^ Ліпше було не родити,

Нежли їуь таких-ь бідах-ь жити!

Отт. всіхх стороні» воругують,

Огпомт», мечемі» руйнують,

От'ь всіхі» не маш'ь зьічливости,

А ни слушной учтивости:

Мужиками називають,

А подданствомт. дорікають.

Чомі» тьі братові, не учила,

Чом'ь ОТ'Ь себе ИХ1» пустила?

Ліпше було пробувати,

Много людей полічимо:

Однакь стирникь самь керуеть,

Бесь корабель управуеть;

Когдьі ажь по Дніпрі» Туркамх дали,

Все то фортель щобь слабіла,

И ажь ві конець силь не міла!»

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 49 —

Вкупі лихо отбувати! >
Я самі» бідіїьій по здолаю,
Хиба тилко заволаю:
«Гей, Панове Енерали,
Чому жть есте так-ь оспали?
II вьі, Панство Полковники,
Безх жаднои поліЬтики,
Озм'Ьтеся всі за руки,
Не допустіть горкой аіуки
Матці своей болшт» терпіти!
Нуте рраговт», нуте бьіти!
Самопали набувайте,
Острьіхть сабель добувайте,
А за віру хочт» умріте,
И вольпостей бороніте;
Нехай вічна будеть слава,
Же през'ь шабли маемг права ! >

(Чтеніа-вг Моск. Общ. и пр. 1359. І, отд. П, 109—110. Напе-
чатаяа також у Соловьева, Истор. Россіи, XV, 317—319, і в Ко-
стомарова, Мазепа, Р. М. 1882, Сент. 190—192).

II. Вірша Ст. Таворського, митрополіта Рьазанського,
котру він видав зараз же, ^ак стала звісна ізміна Мазепи, —
напечатана в Ригельмана, (Літописи. Повіствованіе о Ма-
лой Россіи, III, 54 — 55), а потім у Кирье^евського, (Пісни,
УШ, 245 — 249). Мова цезі вірші далеко більш церковна,
иіж народньа. Всьа вірша — школьарсько-попівська лазка од
имени <Росіи> (Укра^іни) на «біса>, сволка», <Каина>,
*Іуду* — Мазепу, — до котрого перше буцім то «бьість
матерняя любьі> од тизі Украііни. Між инчим тут зди-
буіемо з слова про зневагу церков:

«Божія храмьі бьіша, днесь же вертепи
Отт, Шведскаго льва п волка Мазепьі>.

III. * Псалма новозданна, Трубо}у названна», напеча-
тана в «Источникахт» Малоросе. Исторіи, собран. Д. II.
Бантьішем'ь Камей ским-ь* (Чтепія ігь Моск. Общ. 1859,
І, отд. II, 238 — 241) зложена теж зараз по ізміні Мазепи
украіінцем, котри] сховав им^а свозе в «іючатковихг дик-
ціяхт»» СВ03Є3І псальми і бравсь «измінниковх Царскаго

ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. II. 4

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 50 —

ІІресвітлаго Велпчества, ащо будетть ьт. томт» державная
воля, ВСІХ!) овіршеписати по изіеііи, па вічную ихг огь
всего парода злую память п пагубу >. Післьа довгого
вступу, в котрому поіаспьаіетьсьа, па шчо <псаль>іа> наз-
вана *трубо]у>, — віршарь обсртаіетьсьа до Мазепи:

АхТї зрадливий Яне, Мазепо Гетмапе!

Чемт» зрадилось Царя, Царя- Госудаі)я?
На чемт, Тії сходило, чего недовліто:

Гонору, чи слаиіл, чи злагой булавьі?
Що в-ь земли и вт, »юрі, ТО с вт» твоем-ь дворі,

Все ся зпайдовало, чи еще жт» ти мало? і т. д.

і проходить до того, шчо

Обаче все тое сеі)це твоє злое
Не таїть услаждало и увеселяло,
Яігь сами вісти и Лядцкіе листьі.

Дальше ^де властниз осередок вірші, — котри^ увесь дихаіе
непавистьу до льахів. Сам Мазепа дльа віршаріф <Льах
родимиз>. Ціль Мазепи тут, іак і в маніфестах царських,—
піддати Укра^іиу льахам, благочестиіе перевернути па
Уні]у. Но того, сподіва^етьсьа віршарь, не буде.

Ахх, незбожньїй Ляше, на віно ти наше
Чигаеш'ь, и здоровье, тобі безголовье.

Постарому будетг, які» Богь ся змилуетг,
Наді> Украйною, волною, милою.

Костеле ихх проклятий; Церковт. наша мата,
Бьі искоренеина бьіла, превращенна

В-ь Лядзскую унію, лечь маймо надію.

Же Богті не попустит'ь, и Царь не допустить;

Царь наші» камень твердий^), Лях'ь з натурьі гордий,
Про те камень Ляху, причина єсть страху, і т. д.

Царь Православний, знакі» любве преславний,
Покажи намі» ньіяі, в^ злой пашей рунні!

Ускори потщися, кривд'ь наших'ь пометися

Надх Шведом'ь певірньїмт. мужествозгь безмірнимг,

*) Нагад на им]а Петра, — по грецьЕому камінь.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

^- 51 —

Бьі ся кавалерства розніп Кролевства

Твоего бьілп, тебі ся клапяли,
Бьі твой двоеглавньїй, б^ьій Оралх славний

Вт. Польской с^х Коропі, па кролевскомг ероп-Ь,
Не жалій па Ляха сірчистого праха:

Далій ихт» за Вислу зажени зумислу!
Нехг Ляхть зпаетг пашу силу и отвагу

Непреодоліппу, всегда ііеизміпну,
Великоросейску п Малоросейску,

Страшпл', пеприступпу, двухб Росей сукупну!

Трохи далі віршарь згадуіе Кочубе^а з Искру:

Ах'ь зльїй, необачний Гстмапт» ЛяхТ), враг^ значний,

Хтіл'ь дать Украйну Ляху злому сину.
Кочубей па оний совітг, злихг радт> полний,

Же не соизволилті, смерть му за нь зготовилт..
Пане Кочу бею, тьі сь бьіл'ь судією,

Предть судію Бога сталть гді та мзда зпюга.
Квптнучая рожа, жался тобі, Боже,

Увяднула сь нині вть Кіеві невинні.
Вкупі также Искра забить єсть отг мистра.

Кінчаіетьсьа вірша довгенькоіу прозювозу віршарьа об тім,
шчо він сам

Псалму изложивьій, заяць єсть лякливий.

Бо єсть престрашопьін, сродзе поношоний
От^ Панові., злихг синовть, за.здросньїх'ь Каиновть,
Люті разграбленпьій и уничтоженньїй і т. д.

Письменська ціна ці] вірші не дуже велика, зак мораль-
на високість самого автора. Та все таки інтересно, шчо,
принада^учп перед царем, він не зрікавсьа, шчо бажа]е,
шчоб Украііна зосталась вольному, та шчо, навіть підбивазу-
чи царьа вотувати льахів, він нагадував старе бажаньньа
укра^інського народу, забавлене в часи Б. Хмельницького
З поновлене в часи Паліла, — «загнати льахів за Вислу >,
то б то в земльу справди польськ)'', ^ значить увільнити од них
усьу Правобічну Украііну з Волиньньу, котрі прилучені
були напроти бажаньньа народу до «Корони Польськозі>. ^)

*) Порівн. в «Историч. Пісн. Малор. Народа» П, № 6: Пісні
про Перебиз'носа.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 52 —

Ми вже згадували, — шчо ц^рь Петро зовсім не те мав
та думці: він поклав і тепер, зак перед полоном Паліла,—
вернути Правобічну Украііну Польшчі.

IV. V. VI. VП: вірші украіінців досить уже по-
московлених і, певно, проживавших в ТО] час в Москов*
шчипі, напечатані в Кирьезевського (Шсни, Л''Ш, 236—245)
а також і VIII вірша, приложена по польському з по русь-
кому до книги Ф. Прокоповича «Панегирікос или слово
похвал ьное о преславной наді, войнами свіскими побіді>,—
(частина в Пекарського: Наука и Литература вт» Россіи
при Петрі Великому, II, 197 — 200; також у Кир. УІП.
252 — 253) — нічого не можуть збудити в душі читача,
окрім скуки. Інтересно хиба в вірші і у Кир — го, в на-
ріканьні Шведа на Мазепу:

Мазепа дурак^ь, зт» деревин казак'ь

Сюду мя призвавх,
Видя же гибель, свою погибель

Отх мсня збіжавх (?)

IX. Вірша Мазепїь изміьннику Задніьпрннскому и Вкра-
инскому, напечатана ^ак пісньа в Головацького, Народпия
пісни Галицкой и Угорекой Руси, І, 35 — 36, без показу,
звідки взьата, — з переиечатана в Кирье^евського, УПІ.
249—251. Післьа епіграфа з псалтира, — віршарь пита:

Мазепина слава, безумная глава, що'сь ти у«ганила?
Царя оставляеш'ь, кт» Шведом^ забігаешТ), войско

засмутиог,
Церкви изміпивх есь, Бога образив'ь есь і т. д.

Далі віршарь радить Мазепі «склепитись цареви> ] докорьа
^ого тим, шчо

Батуринг славний се дпесь зоставть шпатньїй, а черезг

его зраду,
Души погубив'ь есь, и градт. розорив'ь есь, самг пи-

деш'ь ко аду.

Друга половина вірші видимо попсована переписчикамя.
На]інтереспішче в ні] запитаньньа

Ци битися маешх, шчо туть Шведа припевг Сіверг

разорити?

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 53 —

З цього видно, шчо віршарь був сам сьеверьании, чи сів-
рьук, і писав шче в 1708 р., коли Шведи шче не посу-
нулись в Полтавшчину. Так видно з заголовку вірші, цез
сіврьук докорьав Мазепу ] зого задіїіпрьанським родом!

X. Вірша а церкві в с. Жуках (полт. повіту, — мазеток
Кочубеіів) коло ікони, котру буцім то шведи розлииізували
Зак дошку, шчоб грати в дсшщ напечатана в Русск. Ар-
хив4, 1875, Ц, 28. Тут «Ивашко Мазепа» виводитьсьа
«отт» адскаго заклепа>, царь Петро зветьсьа «Господним'ь
Христомті Всероссійским'ь>, — а про Шведів говоритьсьа,
шчо ті

<Лютрьі церкви святьія вт. турми превращаху,
Подножія и дамьі сь иконх сочиїїяху,
Сг икопх подгніти ісотлам'ь и до груб'ь иконьї,
Сг иконх, увьі, подмостьі дЬлали подх кони.і

Звісно, тепер не можіїо провірити, скільки з© правди в
оповіданьньу про Жуківську ікону, — але загальне нарі-
каньньа жуківсько^і вірші, зак і других, па зневагу шведами
церков і свьатошчів па Укразіпі; страшенно вбільшане, на-
віть коли в ньому з зесть зерно правди. Першиз пустив по-
дібні наріканьньа царськиз маніфест при самому початку
походу шведів по Укразіпі, — та інтересно, шчо царь не
назвав піодного укразінського города, чи села, де б ста-
лась така зневага, — а каже темно: «Король шведскій
ві піскольких'ь деревняхт, мпогихт» поселять, не сопро-
тивляющихся ему, сь женами и ді&тьми порубить повелілх,
а вг церкви благочестивьіл войска шведскія, вт> поруганію
Православію, лошадей своихг ставятг». Назива ж царь
города литовські (білоруські) Мипск, Борисов, а особливо
Могилев, де б то «Шведи изх всіх'ь церквей потирьі и
оклади святих^ь икоііі) серебреннис обобрали и пограбили...
по церквам!» во время служби Божіей, ст> собаками ходили,
и что найвящшее всего п ужаспіе, вт» церкви соборной
Могилевской святійшій сакраменте, тіло Христово, на
землю виброся, и оньїй потирх похитя, вино из'ь онаго
пили». (Чтенія, 1859, І, отд. II, 190 — 191). Перше заві-
реньньа царьа, про мордуваньньа шведами жінок і дітез
мирних сельан, зовсім не правда: шведи держали себе на
Украііні далеко льудьанішче, ніж москвини, — з за ними не

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 54 —

було такого звірства, зак посту повапьпьа москвипів. в Ба-
туриііі; в Мазачці, Переводочпі з т. и. Не багато мусить
бути правди ї у другому завіреньпьу, вже через те одно,
шчо царь би назвав солці укразінські, де подібне случилось.
На зого слова про поступовапкньа шведів в Литві (Білі]
Русі) Карл одновідав: < зухвальство, — ижть церквей пре-
вращеніе памт» задает'Ь, гдьі святьть Божіикх всякое ііа-
силіе всегда возбрапялисмо, установивши каранье, если би
кто оное насіїльствовати дерзиул-ь. О церквах-ь Могилев-
скихг пичего намг не відомо, лечь ато паки явственній-
шое, єсть ли оньїе, по вьіході нашомть, безбожними мос-
ковскими руками ограбленьї и вт» пеполт» обращепьі> (Та-
мож, 209). В могилевські] літописі записано оповідапьпьа,
шчо шведські во]аки, без свідому корольа, зруїповали Бу]-
ницьки] манастир під Могилевом, а дерево з церкви вжили
на міст, — так король би то, здивувавшись, шчо кіпьіого
не хоче ступати на міст^ казав поперевертати дошки ],
побачивши на них ікони, — звелів однести в манастир, а
двох призвідчиків вчиику, звелів повісити, (іісторич. свіді-
нія о примічат. містахт» вт. Білоруссіи, ген. м. М. Безт»
Корниловича, 1855, 199). З другого боку звісно, шчо царь
Петро, проходом через Могилев післьа шведів в 1708 р.
звелів спорім татарам і калмикам запалить город, — шчо
ті і зробили, зграбувавши їого перед тим; тоді зг(»ріло ]
кілька церков. Це була помста зіогилевцьам за те, шчо
вони вибили московське військо в 1661 р., — коли по сло-
вам самого царьа «Москва дурна була» (Без'ьКорнилович'ь,
170, 167 — 8). Інтересно, шчо ні гетьман Скоропадськи],
ні сам царь в дальших сво]іх маніфестах, нічого не казали
вже про зневагу шведами православних свьатощчів.

XI. Вірша над гробом Кочубе^а ) Искри в ки^івськіі
Лаврі напечатана в вивіренні^ коні^і в Максимовича. Собр.
Сочиненій, II, 241.

Так бачимо, між віршами і пісньами про Мазепу іесть
велика ріжиицьа: перш усього в тім, шчо вірші не зпа-
^уть Паліла, — замісць котрого деіакі з них спомина]уть
Кочубе^а ^ Искру, — ^ нічого не зіаіуть проти папства
Мазепи; вони цілком сточать на погльаді царьа ^ архи]е-
реіів на всьу справу. Далі вірші зовсім не віальу^уть то-
дішнього житьтьа з інтересів народи іх, навіть козацьких.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 55 —

Тільки одна, — ІІІ-тьа, певно писана онітськпм чоловіком,
одлупуіе хоч національні змаганьньа укра]інців проти
Польшчі. Між іпічнм цез характер віршів, ^ак і склад ііх,
буде нам в пригоді при розборі непевних і Фа.тьшивих пі-
сень про Пал ^а ] Мазепу.

Дльа повности одмітимо, шчо в півнішчіз (половини ХУПІ
ст.).і ма^же московському мовоіу писані] довгі] вірші «Разго-
ворг Великороссіи ст> Малороссіей» з^^'ї'ь довгеньке опові-
даньпьа про ві^пу Паліла з турками ] польаками і про вход
Зого в Очаків. (Кіевск. Старина, 1882. Февр. 352 — 354).

3. Цертелевсьии] варіант пісні про їїам]л.

Цертелев помістив в своіі] збірці пісньу про Паліла,
котру потім втиснув в своіі утвори Срезневськи], обста-
вивши іііі ,іавно Фальшованими недоречними віршами про
Искру та Кочубеіа, та підправивши іііі по другим вар]ан-
там. Таку переробку персдруковав пр. Безсонов в збірку
Кирье]евськог.о. Зрівньавшн чистії] варіант Цертелева з
поипшчимн, безсіїорно народнімн, варіантами, ми думаіемо,
шчо і іого можна вважати за варіант пе Фальшованиі, по-
кр&ініі мірі в своііі більшіі части, починаіучи од віршика
14-го. От через цс ми передруковуіемо тут Цо])телевськиі
варіант, добавивши паші уваги паібільше до початку іого.

1. Оі, ти гадаіешь, Мазепо, ти гадаіешь изміпьати;

Оі, ти хочеш, ти хочеш царьа отступати,
В пень Москву рубати,

А • сам хочеш да на столиці царем царствовати.
5. Оі, шчо взмовит гетьмане Мазепо к ІІалііу Семену:

— ^Оі, Палііу, Палііу Семене,
Чи не зрадиш ти зіено? —

Оі іак же іа маіу, гетьмане Мазепо, тебе ізражати.
Коли ти будеш, гетьмане Мазепо, добре починати? —
10. — «Та думаіу, Палііу Семене, в пень Москву рубати;
ж\ сам хочу да па столиці царем царствовати =>. —

— Вперед же ти будеш, гетьмане Мазепо, у стовпа

стоіати,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 56 —
А ніж будеш да на столиці Дарем царствовати!

: : : .■::::: : ::.■::: ^)

О] п^е Палі^, О], п^е Семен да головоньку клонить
15. А Мазепиії чура Палілу Семену каздапи готовить.
О] пів Палі], 0^ пде Семен, і з піг ізваливсьа,
Барво тому гетьмане Мазепо стоза удививсьа,
О], покликне гетьман на сво] ле^тари,
Шчоб забивали, Паліла Семена в кріпки^і ка]дапи.
20. О], покрикпе гетьман на свозі тислиці

Шчоб забивали Паліза Семена в кріпкі скрипішці.
Не дав гетьман Палізу Семену ні пити, ні зі^ти,
Доки не виолав гетьмане Мазепо на столицьу листи,
А зак вислав гетьмане Мазепо листи на столицьу
25. Велів закинуть Палуа Семена в теміїузу темницьу.

— <0 теж тобі, промовльазе, царьу,зесть Паліз ізмінник.
Він тебе хоче уже отступати,

В пень Москву рубати;

А сам хоче да на столиці царем царствовати >.
ЗО. Озоветсьа Паліз, сидьачи в темниці :

— Бреше, бреше гетьмане Мазепо в царьа на столиці!
О теж тобі, да праведіїнз царьу, сам гетьман ізмішшк,
Він тебе хоче уже отступати,

В пень Москву рубати,
35. А сам хоче та на столиці царем царствовати І —
О], шчо взмовзать мосцівизі пани до праведна царьа:
Випуска] ти, да праведниз царьу, Паліза с темниці,
А то будуть бесурмепи Шведи па ТВ03І3 столиці! —

2^

Да шче хмельу да шче зелененькиз па тичину не

ізвивсьа,
40. А вже Паліз під Полтавозу і с Шведом побивсьа.
Да шче хмельу да шче зелененькиз головок не схилив,

^) Здісь какь видно изь сиьісла ііісни пропущено нісколько сти-
ховь. Прим. Цертелева.

^) Здісь^ также пропущено, кажется, нісколько стикові.

Прим. Цертелева.

По нашому, ніЗакого пропуску нема, — а зесть тільки скори] пе-
реход од одноЗі картини (рада в царьа) до другоЗі (битва під Поі-
тавозу). М. Д.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 57 —

А вже Палу під Полтаво^у і шведів побив,

О], кликне-покликие да корольу шводськи] па гарматі

сто^а,
— «Утіказмо скорі^, гетьвіане Мазепо, с Полтавського

польа! >
45. Тогді вони утікали усі с під Полтави;
Бода] вони пе дождали битьсьа з козаками!

Зрівньавши початкові віршики, 1 — 13, з дальшими, вба-
чимо, шчо вони не однакові по складу. Початок збива^еть-
сьа на думу^ а дальше зде проста пісньа, тільки і в ні]
пробиваіутьсьа именительні спадки на Форму звательних,
]ак часом бува в думах (бреш<з гетьмане Мазепо... кликне
король^^ шведськи]). Окрім того ці початкові віршики за-
кісь обірвані, противномовльачі (порівн. 1 — З з 8 — 9) і пе
шчільно приточені до дальшозі піспі, так шчо сам Церте-
лев подумав, шчо між 13 і 14 віршиками мусЛ бути
промуск.

Цертелев був шчс не мудрузушчи] (назівии]) збірач і
паврьад він навписпе сфальшував пісні. З другого боку
він не каже в переднім слові до свозе^і книжки, шчоб він
брав СВ03І пісні з чужих записів, — куди могли проскочити,
рьадозі з правдиво-народніми іііспьами, також і утвори вір-
шарів, — а каже, шчо записав свозі піспі од кобзарів. По-
клада]учись па це все, можна допустити, шчо Цертелеву
здибавсь ']2і,і{Щ небудь кобзарь, котриз співав і просту
пісньу про Паліза, та тільки всилувавсь переробити 3І3І
на думу, чи псальму, — хоч, зак видно, не дуже зручно.
Нйзбільше перероблені вірші 1 — 13, — хоча в усьакім
разі оопи подібні до 9 — 19 віршиків нашого варзапта 9-го,
записанного певним збірачем, а та^сож довіршів в 2-] казці
про Паліза. Дальше ж іде проста пісньа, подібна до шчи-
ро-пародніх, котрі надруковані в нас вишче.

В в. 38-ому не певне слово бесурмени в прикладі до
шведів. В усьакім разі воно пе може бути раннім. В вір-
шах 43—46 видно слід обробки, може, з кобзарськозі.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

58

4. Лерегльад фальшованих пісень про Палі|а ] Мазепу.

Пісні про Паліла ] Мазеііу,котрі ми не помістили її пашу
збірку, — напечатапі в виданьньах : Срезневського (Запо-
рожская Старина. Харьк,- 1833 — 38, т. І, кн. 1, 62—78,
т. II. 79 — 82 т. II, кн. III, 142) Максимовича (Украиііскія
народіїьш пісни, М. 1834, 57—60, 110—111, 113,—
Сборниісь украинских'ь пісень, Кісв'ь, 1849, 88—91, —
всі по Срезневському з малими одмінами; тільки 110 — 111
самостііпа, потім перепочатана ] у Срозневського) в ^Не-
офиціальная часть Полтавскихб губернскихб Віьдом-
стей, 1860; *Л? 14 и 15, — (по Срезневському ,] Макси-
мовичу) у С. Карпенка (Васильковскій Соловей, 21,—
по Срезневському ] Максимовичу, з прибавкоіу диох пір-
шів; 58, — так само, тільки з поправко] у дуже вже не-
зручного початку) у Безсонова (ІНісни, собранньїя Я. В.
Киріьевскиш, вьіп. VIII, М. 1870, 176— 205, — по Срез-
невському ] Максимовичу). З цих пісень хиба одна, та
шчо в Максимовича надрукована в збірці 1834 ]>., на
стор. 111 — 113 (Мазепо Гетьмане^ израдливии пане..)
може бути старому вірше^у ХУІІІ ст. хоч і то нанрьад.
Остатні ж чисто Фальшовані, або цілком, або підправлеиі
кількома віршиками з правдиво народніх пісень. Де ]акі
з тих Фальшованих пісень Срезневськи^ і Максимович про-
звали думами (кобзарськими псальмами), — тільки ж ті
віршу ваньні,а, правда, не подібні складом до простих укра-
^інських пісень, не подібні також і до кобзарських дум,
котрих тепер видано досить, шчоб ^іх характер виіасниссь.

Вже в переднім слові до першого тома «Историческія
Шсни Малорусскаго Народа ст. прнміічапіямн Вл. Анто-
новича и М. Драгоманова» ми сказали нашу думку про
Фальшуваньньа украіінських пісень в старих виданьпьах
^іх, а найбільш у Срезневського, котрому слідував Макси-
мович; потім про цьу ж сумну справу сказано було чи-
мало М. І. Костомаровим в ^ого статьті з поводу «Исгорич.
Пісень Малорусскаго Карода> в «Вістникі Европьі* 1874,
Декабрь (див. особливо стор. 611 і далі ^). Тепер у пас

^) Тільки ж д. Костомаров і пісіьа цез'і статьті знов довіривсь

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ

— 59 —

нема досить місцьа, шчой подрібію з^асупати Фальшивість
ііоісазапііих вишче пісень про Паліла з Мазепу. Ми ска-
жемо тільки по кілька слів про па^нажнішчі з пііх, в шчи-
рость котрих, іак видно з при міра д. Костомарова, піче^
може хто небудь вірити.

<Піспьа> про «Паліла в Сібіру>, — (<пре.іестная>, па
Срезпевському, «ноотическая>, по д. Костомарову) — на-
нечатапа буцім то *со слові) бандуриста сь поправками
по тремг другими спнскам'ь> (звідки?). Але вона перш
усього складом сво^ім зосвім не подібна ні до кобзарських
псальм, ні до пісень. Про кінець ^і^і сам Срезіїевськиі писав:
Максизіовичу : «послідпій куплет'ь едва ли старинньїй. Чта
то отзмваотся Сковородипским'ь духомг, сатиризмомт» конца
прошлаго віка*. (Рукопись у нас). По наші] думці, ^ цього
мало: це^ «куплеті зовсім не подібний до народніх пісень,,
вже потому, шчо в ньому пісньа, котру б то Паліз співа]е-
з бандурозу, — вставлена в нісньу, ^ак це робптьсьа тільки
в пнсьменських утворах, а ніколи в устних. Вже одного
такого куплета досить, шчоб кинути тінь на всьу < нісньу >.
Далі початок це] і «пісні*

Високо сонце зходить, низенько ложитьсьа

не по украіінському. Він, очевидно, узьатіу з звіснозі чу-
мацько^і пісні. Щі пісні звісно більш десьатка варзантіа
(у Рудченка, Чузіацкія пЬсни, VIII, у Чубипськрі о, Тру-
дьі оісспедиціи и пр. V. 1049 — 1052) і ні в одному иема^

Срсзневському ^ Максимовичу і завважав ^іх пісні про Палда ^ Ма-
зепу за шчиро-народні в сво^і^ праці «Исторія козачества вь па-^
мятникахь южнорусскаго пісеннаго творчества», Русск. Мисль, 1880,
Іюнь, 46—52, і в праці «Мазепа», тамож 1882, Іюнь, 74. — Замі-
тимо також, шчо д. Костомаров омильно вбачав в^ пісні «Крикнун^
на хлопців бурлака в ночі» спомин про втечку Паліла з Маріенбур-
га (Р. М. 1880, Іюнь 45—46), — годі ^ак цьа пісньа належить до за-
владіньньа козаками (донськими ^ запорозськими) Азовом в 1637 р.
(Див. іфо це в В-Ьстн. Европи 1877, Марть, 108) Кіевск. Стар,
1882, Сент. 413— -436 і Ноябрь, 230—241). ІІізиіщче д. Костомаров .
отетав от такого погльаду на цьу пісньу (К. Отар. 1882. Авг. 367).
Прибавимо дльа неспеціалістів, шчо ^ у праці д. Вол. Антоновича
«Посл-Ьдція времена козачества на прав, стіїроні Дн'ІЬпра», — котра
вийшла ранішче «Истор. Пісень Малор. Народа»,-- (73, 171 -172,
прим) віршуваньньа «Шведського року» вважаіетьсьа за шчиво-на-
роднье, а пісньа про полон Паді^а Мазено^у приводитьсьа по «Пол-
тавськимь 1'уб. Відомостямь».

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

- 60 -

слоіза ложитьсьа ^). Так само неможливо, шчоб укра]інець
сказав: «Палу по Сібіру бродить», бо бродити в укра-
^інців скорше: ходити по воді, ніж блукати. До того ж
в усіх шчироміародпіх ііісіїьах і казках про Паліла він
мальуіетьсьа замкнутим у темпицьу, а не блукаіучим (бо
ларод бачив, ^ак Палі] сидів замкнутим в Бердичеві, Льу-
<5арі, Батурипі). Усьа частина пісні, де Палі] мальу^етьсьа
з «вірним чурозу>, ^акимсь Стоусем (?!), — нагадуіе сен-
тіментальні вірші початку XIX ст., а не народні пісні.
А зовсім уже дивно, коли чита^еш, зак це^ Стоусь да]е
Палі^еві «заловузу віту>, — то б то «^алинну гільку>:
лівобережні степовики мусили б добре знати сібірську бо-
таніку, шчоб зложити таки] образ! Ніколи простонародні^
побожни^ чоловік не сказав би: «не то богові молитьсьа,
не то журитьсьа>. Нарешті ніколи шчиропародні пісні ^
казки не звуть Паліла паном : то ^ого ворог Мазепа —
•вельмооюниі пан (Див. вишче).

Шче більш незручно зроблена «дума про Полтавську
^итву»: «Шведського року, песчастливого літа» і г. д.
Перш усього шведських років, — коли вже згодитись, шчоб
це був укра]ізііськиі вираз, — було на Укра]іні два: 1708
і 1709 р. Далі всьа лцьа частина, — ]аіс «у городі
Лебедепі царі і кньазі (^акі??) великим дивом усі диво-
вали, один до єдиного (а не одного?!) словами нромов-
льали: про шчо (а не од чого?) то, панове, у землі хри-
сти^анськіз не стало порьадку ставати? у — Про то, па-
нове, шчо стали прокльаті бусурмани христизан братами
називати! — Хто ж теіс зачинав? — Начинав теє прокльа-
ТИ] Мазепа» — цс все запна нісенітницьа, по всьому, а не
тільки іпозтнческая прикраса», з*^'^ каже видавець. До того
бусурманами укразінці звало тільки мусульман, а ніколи
христизан — шведів, — так само, з^к в часи Паліза звали
каторгами тільки турецькі галери (касігі^а; порівп. в
правдивих кобзарських пса.ііьмах у^ Антонов. і Драгомап.,
І, МЛІ ЯО, 31, 45) з не могли зложити слоп: живьем
(а не — живцезї??) па вічну каторгу завдав». Слова це^і

*) Од того Карпгнко з поправив у себе початок : «низенько сідаіе..-
Паліз-.. прожива^е». Так само Максимович поправив у себе: Орел-
«евського: «таз сів маУкхмші» (^^^ папечатано, — такі в власному
рукопису Ср-ого, шчо в нас) на: «та з сів у наміті», — та тільки
забув про сібірськиз холод!

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 61 —

«думи> про те, ^ак Палу «прибув до білого царьа па сто-
лицьу великим постом», а під Полтаву «па свьатого отцьа
МиколаЗа», ]ак і про «панцирне» військо шведське, про те,
^ак шведи в «Батурині мужиків та жінок у пень сікли
да рубалиі і т. д. — анахронізми (помилки проти часу) з
невірности. — Звісно, в народніх піспьах часто буваіуть
історичні помилки, та не такі — і навіть менше, піж в Фаль-
шованих пісньах, де анахронізми або навмисні, або бувазуть
Зак раз у тому, чого пе знали вчені льуде в то^ час, коли
пускалась Фальшована пісньа. Такось чудно, шчоб «дума»,
котра навіть памзата^е имза «Шеремста Бориса Петрови-
ча», — чужого, — не пам^атала, коли з куди прибув свіз чо-
ловік, Палі], Діло в тім, шчо, коли приписував Срезневськи^
до цеіі «думи>, — то зому «не случалось читать вть лі-
тописях'ь о времени прибьітія Палія > ні з Сібірі в Россізу^
ні під Полтаву, — так зому вдались покази «думи» за
«Факть новьій». А тепер мп знаїемо, шчо Паліза приве-
зено до царьа в Вороніж ЗО марта і зараз же одіслано
до табору Скоропадського.

На] гірша ж з помилок в «думі» Срезпевського, — це
вірші об тім, зак би то шведськяз король з Мазепозу

<А у городі у Батурині мужиків і жінок у пень

сікли да рубали.
Церкви палили, свьаті да ікони під ноги топтаїи,

Пліти справльали.

На тоз бік Дніпра утікали».

Срезневськиз сам вка:)узе тут помилку з ДЗ'^ма, шчо ці вір-
ші пе на сво]ему місці, а мусьать бути перенесені в кі-
нець думи, з иі'їо тут замісць Батурина мусила бути Пе-
револочпа, до котрозі Карл утік з під Полтави з коло
котрозі він переправивсь через Дніпр, — бо звісно ж, шчо
Батурина шведи не рузновали (зрузнопав зого Меншиков)^
Але з Переволочни теж шведи не рузновали. «Думи> з тепер,
коли вже вони починазуть забуватись, пе робльать таких
помилок навіть там, де зде мова про пригоди XVI — XVII ст.
А пзатьдесьат років тому назад, коли кобзарі співали
такі псальми, зак про С. Кішку, коли вони мало помильа-
лись, перелічузучи навіть полковників при Б. Хмельниць-
кому, — незмовірно, шчоб кобзарь поробив такі страшенні
помилки! Придивльазучись близче до повишчих віршів чуд-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 62 —

ноїі це]! «думи», — ми побачимо, шчо вони ма]же цілком зро-
<$лвні з слов маніфесту царського про те, ]ак би то швед-
юьки] король поступовав в < піскольких'ь деревпях'ь*, (диу.
Бишче, па стор. 53). Така Фабрикацда замазана анахро-
нізмом і геограФичнозу помилкову, так буцім то звичайними
» народні] словесності!!

На решті порівньа^мо кінець це]! буцім то «думи* з
кінцьами правдивих кобзарських псальмів, на взгльад кот-
рих він зроблений:

1. Земле, земле христиіанська!

Іегда ти була смутками і печальами наиолнспа,
Не знала, де родина об родині промишльаіе (!)
Да^ бог честь і хвалу світ-праведному государьу,
Да ^ Семену Палілу, превеликому папу (зіс!)
Шчо не дав Шведу xристи^ан на пота.іу.
Щі да], божо, усім xристи^анам многі^а літа
Да счасливого прожиті^а у сім світі. (Срезневсьіш^)

^. Земле турецька, віро бусурманська,

Ти розлуко христи^анська!

Не одного ти розлучила з отцем, з матеріу,

Або брата з сестро^у,

Або мужа з вірному жопо^у....
{в другому вар. шче:

Альбо кровну родину з родиноіу,

Альбо близьку сосіду з сосідоіу:
» третьому шче:

Товариша із товаришем)

Да], Боже, миру царському

Народу xристи^анському

Славу (або здраві]е) па многі^а літа

(в другому варзанті

Услиши, Господи, у просьбах, у молитвах

Льуду царському

Народу христи]анському,

На многи^і літа,

До кіпцьа віка, —
або в давнішче записанпюіу:

Утверди, Боже, льуду царського,

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

- 63 —

Народу христизаііського,

Ві]ська Запорозського,

Донського,

З си^е^у черіїьньу Діііпровозу,

Низовому,

На м погана літа

До кііщьа ізіка.

(Див. у Антонов. з Драгом. І, 80—91. 124. 132. 219-220)

Дасіїість і ісоїікрстіїість (стислість) образів запевпо коб-
зарських пісень і темнота в словах <думи> Срезневського
видпі зразу, так само зак і ріжпицьа особистих побажань
першо^і цареві з Палііеві, «превеликому папу», з широка
загальність побажань остатніх. .

Пісньа ^про Полтавську битву >, надрукована в «Запор.
Старині», зак каже видавець, <по списку Н. Цертелева
ст» поправками по спискам'ь И. В. Росковшенкова и мо-
єму собственному», — - з^сть просто кінець Цертелевського
варзанта пісні про ІІаліза, (див. вишче) в девзать віршиків,
розвезениз на пісньу в 44 вірш, вставками ось заких ку-
плетів:

От-то вони тоді шибко (зіс!) утікали
З полтавського польа;
Зхаменулась (І!!), звеселилась
Козацьказа дольа, —

або шчс з таких:

От-то обізвавсьа пан Семен Паліз:

«Де ти, вірниз друже?»
— Оз, невіа вже твого друга —
Обізвисьа, луже. ^)

Доволі подібних «куплетів», — шчоб зпроневірити цілу
збірку того видавцьа, котриз запевньа, шчо він би то за-
писав такі «куплети» з народ ніх уст!

Також не зручно перероблено в Запор. Старині з поча-
ток Цертелевського варзанту в осібну пісньу про полон

^) Срезневськиз настозузе, шчоб читали таки: іиобізвисьа^ луже».
Хто ж не скаже, шчо лодібньа будівльа фрази, зак в цих двох
останніх віршиках, — личить більше романсам Карамзинського часу,
ніж народніз пісні?

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 64 -

Паліла. Між 4 і 5 віршиками прибавлено^ ^ак Мазепа гу-
льезе в Полтаві з Искрозу і Кочубе]ем і чогось «плаче ]
ридаіе>, ] т. и. післьа чого Мазепа вже опиньаіетьсьа в
полі і розмовльа з Пал'^ем, по варіанту Цертелева, тільки
серед цеіі розмови впхать приточена, — і дуже не до ла-
ду, — пересторога Палізеві од Искри. Цього Искру названо
чомусь Максимом, — коли Полтавськи] Искра був Іван, а
правобічний (имза котрого не було звісно в часи виходу
Зап. Старини) звавсь Захаром. ^)

Іак уже було сказано, Максимович передруковав в сво]і
збірки Фальшу вапьііьа «Запор. Старини > «про Паліла в
Сібірі* і «Шведськиго року», додавши до них од себе
вірші «Мазепо Гетьмане, ізрадливиз пане» ^ т. д.

Шчоб докладно розібрати цьу «пісню о Мазепі >, котру
Максимович перши^ напечатав в своіі] збірці 1834 р. (стор.
110— -111) ми мусимо подати зііі тут усьу буквально.

1. Мазепо Гетьмане, израдливий Пане!
Злее починаеші», сгь Шведомт» иакладаешт»
И па Царя Восточного руки подбймаешт».

ПоднявТ) еси Орду, изробив'ь тревогу! —
5. А при тбй измїні бувт. Кочу бей да Искра:

Пошли-ж'ь воііьі зіі-пбд^ Полтави да до Царя знишка.

А Царь вірьі не дбняв-ь, до Мазепьі одбславг:
Скоро-жт» йхть Мазепа взрів-ь — барзо звеселився;
А Кочу бей изт» Искрою слезами облився.

^) В Запор. Старині напечатана шче одна «аісньа» про Полтавсьіу
битву } друга про Паліла. Ми не будемо ба^о говорити про першу,
бо в ніз нема спомину про Паліла. Скажемо тільки, шчо перша
«пісньа» цьа («0^, трапилосьа прокльатому Мазепі та коржики дісти»)
котру Срезневськиз* давав буцім то «со словь бандуриста изг З спис-
ков'ь» нагадуз'е вірші слабішчих поегів школи Гулака-Артемовського,
напр. самого Срезневського. Другу ж («Охочиз'і ватаги козаками бага-
ті») котру видавець здобув од Бвецького,-— сам Срезневеькиз вважав за
фальшовану. В цьому «формульарному списку» Паліза здибу^емо навіть
куплет з «Наталки Полтавки» («Ворскла річка невеличка»...) а пр.
Безсонов обороньа цьу, ^ак каже сам видавець Зап. Стар. «малороссій-
скую дичь», од самого Срезневського з каже власне про це] куплет:
«Зто самое народное и лучшее місто вь Сгаринії : оно сходится сь
образами Московскихь Бнлинь, а ті вг семь случаі возвращаются кь
Сюву о полку іїгореві». (Пісни собр. ІТ. В. Киріевскимг,' Л'ІІІ, 211).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 65 —

10. УсіЬ Паїїьі Сенатори, усіЬ бепкет'ь мали;
Кочубея-жт» изт, Искрою барзо забували.
Тбльки ти ихТ) не забуит., Миргородскій Пане, ^)
Що Кочубец изг Искрою за Вкраину стали! —

У Кіеві на Подолі порубапи груши;
15. Погубив-ь-жо пес'ь Мазепа невинния души!

Ой вигорівть весь Бату ринг, збсталася хата; ^)
Да вже-жь твоя, "Тісе Мазепо, и душа проклята.

Бувг у тебе, псе Мазепо, одинт> хлопець Німець... ^)
Пбшло-жь твоє, псе Мазепо, усе добро нивець!

У Карпенка післьа 9-го віршика:

Охть, не одинь украипецт. по пихг зажурився, —

в 11-му віршику перемінено <барзо (!) забуїзалиі па «ду-
же (1) обвиняли>, — а в кінці прибавлено два віршика

А той німець (!) твій, Маззпо, нсбож'ь Войнаровскій,
Пропадає у Якуцьку вг опалі (!?) Московській».

Перш усього кида]етьсьа в очі в ці] «пісні» нерівність
ІіІі ладу: віршики 1 — 4 одного лад)", — а кінець, з в. 14-го,
Іде на други] лад; середина не підходить ні до початку, ні
до кінцьа з кільки раз переміньа лад. Початок ^авно на-
гадуіе старі вірші, а найбільш «Псальму повоздаину>, де
в чому навіть дословпо, — а також віршу «Мазепі изміїг-
нику>, — з котрому і у кінці «пісни> Максимовича ^е де
шчо спільного, хоч ТО] кінець ріжпитьсьа од незі ладом,
пісиьаним, а не віршовим. Можна б зовсім згодитись на те,
шчо віршики 1 — 4 зложено коло 1710 р., іак дума Макси-
мович про всьу своіу «пісню >, — коли б не слова про
Орду, неможливі дльа того часу, коли всі укра]іпці добре

*) Кажется, Мирг. Полковник-ь Апостоль, послі бнвшнй Гетьма-
номь. Прим. Максим.

'^) 1708 г. вь октябрі Князь Меншиковт. осадил-ь Батуринь, вели-
кодіпную резиденцію ЛІазепн, разорилі н сжеп его до основанія;
на місті онаго бнло только нісколько хатт., до 1750 г., когда из-
бранннй вь Гетьмани Каммергерт. Графь К. Г. Разумовскій захо-
тіль перевести Гетьман скую ре:іиденцію изг Глухова опять на преж-
нее місто. При.ч. Макси.ч.

Дізсно в 1709 р. і одну і хати не зосталось. М. Д.

^) Капнтань Сердюковь Кенигсен-ь. Прим. Максим.

політ. ПІСНІ Ч. І Р. II.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 66 —

знали, шчо то шведи, а шчо Орла (татаре). Віршики 5—6,
про Кочубе^а з Искру, ііідходьать до тих, шчо і<'сть вишче
в казці 2-1*3. Віршик 7-иі спомипаіетьсьа п казц', шчо в
Куліша, (Зап. о Ю. Р. І, 123) трошечки зміисии]:

«А царь віри пе доііьав, та назад ііх одіслав.>

Так, значить, матеріал по країну мірі першо^і половипи
«пісни» Максимовича зпаходигьсьа то в сгарі^ письмепхі],
то в устпі] народні] словеспооти. Тільки ж все таки в ці-
лому «нісня» цьа чудна, ^ у всьакім ])азі не можливо,
шчоб вона була народноіу піснеіу, навіть іі^і кінець, котри]
ма^е иіспьаниз лад. Б народні^ пісні пе можливо такс обер-
таньньа, ^ак в вір. 12-му: «тьі, Миргородський паие>. Таке
міг би написати хиба письменник віршарь в часи гетьма-
нуваньньа Дай. Апостола (1727 — 1734), та ] то] віршарь
мусив би забути, шчо Апостол власне нічого не зробив дльа
Кочубеіа з Искри ^). Прирівньньа «невинних душ» до «но-
рубаиих груш», ^ак і спомин про «одного хдопцьа кім-
цьа», — у народні,] пісні пе можливі. Післьа цьоі'о всього
найбільше, шчо можпо сказать на користь Максимовича з
Іого «пісней», — )^е те, шчо може хто в XVIII століть-
тьу, але наврьад близько до 1709 р., зліпив оцьу віршу
з частин других, — і шчо цьу ліпньу Максимович випра-
вив по своіому, ]ак він це робив ма^же завше навіть з
шчиро-народніми піспьами в часи виданьньа збірки 1834 р.
За таку нашу гадку, — в усьакім разі проти шчирости
це]і «п'Ьсни», — говорить і те^ шчо Максимович не помістив
^іІі в своіу збірку 1849 р., котру він видимо хотів очи-
стити од гріхів 1834 р.

Шчо Максимович навіть сам складав мов би то «народні
пісні», — на це ми знайшли іавни] доказ в іого паперах,

^) Миргородський полковник, потім гетьман, Данило Апостол ви-
прохав у Мазепи дозвол, шчоб ^ого сина, зьатьа Кочубеіевого, і
жінку зого не арештовували вкупі з Кочубез'ем. Послани^ Аповтола
вспів обігнати посланних Мазепи, д Кочубе^ вспів ви^іхати в Слобід-
чину. (Див. у Кортом., [Р. :м. 1882, Сент., 194 — 6] лист самого
Мазепи, котрид оступаїетьсьа за Ацостола перед царем). Взагалі
роль Апостола в усі^' Кочубе^івсько-Мазепинськіі справі була не
дуже то достоз'на. Ставши гетьманом. Апостол поставив Кочубе^енка
полковником, — об чім даремне прохала Кочубе^іxа царьа шче післьа
Полтавсько^! битви (Ригельм. III, 88). І нас хотьать впевнити, ппо
про такі пригоди може споминати народньа пісньа!!

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 67 -

де між И1ІЧИМ ]есть листок з повііченоіу дльа вкладу в
збірку піспе^у о Мазепіь, дуже подібпо]у по манері до
кінцьа повишчоіі, а також до *п4сііи о Пал44> (в Сібіру).
Ми дамо тут точну копі]у з цього <докузіепта>, котри]
може підперти те, шчо ми сказали вишче в справі Фаль-
шуваньньа пісень.

Посіявт. я пшениченьку,

Озимее жито ^)

А ^) вже жт» зіого козаченька

На Украйнї, убито; ^)

Од-ь Крюкова до Бубнова ^)

Не ббльніт», якт> дві мили, —

Лежать паши козаченьки —

По три по чотьіри:

В-ь кого руки, вь кого ноги,

Голови не має.

Иншьій лежить середі, поля,

Тбльки отдьіхае. ^)

Одинт» козакт. — помеж-ь других'ь,

Свонхті призьівае:

«Простіть, братця-товариши,

Я уже ®) умираю

Умираю занапрасно,

На сему я степу,

Кляніть братця сь правнуками —

Гетьмана Мазепу:
«Счобт» не було добра ему до віку одт. нмні,
Счобт. вопт. загувт» як'ь той вітерт», счо віяв'ь в'ь долині.
За те счо згрьізт» Украйну якь люта собака,
Счоб-ь вонт. дождавт. до щобт. его повісив'ь гицляка.> ')

^) З лівого боку обидва віршики обведені знаком (, шчоб потім
звести зіх в один. Таки^ же знак і далі коло каждо]і пари віршиків.

^) Було: Да, та зачеркнуто. ^) Зачеркнуто в (бито).

*) до Бубнова зачеркнуто оливцем і замісць того написано олив-
цем же: до Бужана^ і з боку написано: «N5. Бубновь другой, гді
ломаютг камни».

*) Остатні чотирі віршика всі перечеркнуті.

^) Зачеркнуто: вже жх.

') Остатні два віршики зачеркнуті ^ перечеркнуті. Окрім того
перед счобь вЬт зачеркнуто Бодай.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 68 —

Передивльазучись вкупі всі Фальшиві пісні про Палііа]
Мазепу, вбачаїемо в них оснівну цвіху: мазже всі вони
(окрім романса про Паліза в Сібіру) бзуть на те, шчоб го-
ворити, на рьаду з Палі^ем, про Кочубе^а з Искроіу та
про Полтавську битву. І в цім то ^ видно назбільш ^іх
неподобенство до правдиво народніх пісень. Народові не
було нііакоі'о діла до Кочубеза і Искри. Перш усього
цих панів за житьтьа ііх нічим було добрим спомзанути
народові. В полку Івана Искри, н Полтавському, народ
завше був недовольниз урьадом і через те навіть більше
стозав за шведів, ніж де побудь. Кочубезу ж запорозці
навіть радили зньати голову шче в 1692 р., зак одному
з назшкодливішчих панів (Соловьевг, XIV, 181). Суперечка
Кочубеза з Искри з Мазепо|у не могла інтересувати народ,
зак справа цілком особиста. Ипше діло незгода Паліла з
Мазепозу, — незгода двох строзів громадських, льубого
черні з противного 3І3! Од того народ і склав пісньу про
полон Палііа, — з "® ^"'^ скласти про Кочубеза з Искру,
ані вставити з^х в пісньу про Палі.іа. Не склав народ
осібнозі пісні з про Полтавськиз бо] і в загалі про візну з
шведами, — а тільки приточив до готовозі пісні про вра-
зившиз зого полон льубого зому Палі]а кілька віршиків з
старозі пісні, прилагодпвши з^х до повозі пригоди. І це
зовсім природно, — бо всьа справа Мазепинозі ізміни ошо-
ломонила народ, — котриз не льубив ні московських по-
рьадків з цпрем, ні Мазепи, власне за те, шчо він був
слугозу тих порьадків. При такому ж настрозу, піспі не
складазутьсьа. Шчо ж такиз справді був тоді пастрі] народу
украіінського, — це тепер видно з актів того часу. Актів цих
не знали за молоду Максимовича з Срезневського, — котрим
і могло бути дивно, чому нема народніх пісень про Кочубза
з Искрозу та про Полтавськиз 603, про котрих вони начи-
тували в літописьах та казенних історізах ХУШ ст. Ми
вже замітили в «Историч. Шсняхт. Мал. Народа>, шчо
Фальшовані пісні завше підходьать до зводпих Літописів
ХУІП ст., або до «Исторіи Русовг» і через те вкупі з
ними часто помильазутьсьа проти ДІ3СН03І історізі, з^к вона
визаснилась в остатні роки наукозу по актам. Народ пі ж
пісні звичазно .іходьатьсьа з актами, — з*'^ Ч® І зовсім на-
турально, бо народні пісні зкладаз'утьсьа прьамо під ура-
зозу Фактів на народпьу думку. Полон Паліза так і вразив

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 69 —

народ у саме серце, — і він склав про це пісіїьу ; — в
вдні ж московсько-шведські] народ не знав власне, на чи]
бік стати, — З цьа справа, велика в очах письменних льу-
дб] з церковно-казенними думками, дльа простого народу
була ділом побічним. Не будь сьуди примішани] то] же
Палі], то цьа справа не тільки б не зоставила післьа себе
ні^ако^і осібноіі пісні (іак і сталось) а навіть, певно, обі]-
шлась би з зовсім і без того спомину в вар]антах пісні про
полон Паліла, ^аки] ми бачимо в них тепер.

Цього нізак не могли зрозуміти в 30-ті роки наші вчені
льуди, — ^ак не могли зрозуміти тоді ^ того, од чого нема
народніх пісень про всьу козацьку з православну суперечку
укра]інців з польаками до Богдана Хмельницького, то б то
до спільного козацько-крестьанського повстаньньа проти
польсько^і пансько^і держави. От вчені льуде ^ надумались
поповнити з це], по ^іхньому, пробіл Фальшованими піоньами
про Палда, Кочубе^а, Искру та Мазепу, подібними до тих,
Закі вони зложили про Свірговських, .Налива]ОК і т. и.
Так то сФабриковавсь «Полтавскій кругь Малорусскаго
піснотворчества», їак зве всі згадані тут Фальшовані думи
І пісні пр. Безсонов!

5. Вар] анти осібно]! пісні з именем Семена Палі] а.

1.

1. --- «О], Семен Палі], чого в тебе білі ручки в крові?»
— Забив, забив сиву голубочку,
Шчоб не сиділа в лісі па дубочку,
Шчоб не сиділа, та не буркотала,
5. Мені молодому спати не давала. —
А в недільу рано дзвони задзвонили
А вже турки Палііа зловили.
Задзвонили дзвони, разом перестали,
А вже турки Паліла споімали.
10. Повели Паліла селом гулицеіу
А зпзазали назад руки сирицсзу.
Повели Паліла містом та базаром по над крамницеіу,
По над туїу турецьку грьапицьу та] на шибеницьу.
(Зап. в Селезнівці, сквирськ. пов., киіівськ. губ. в 60-т1 рр.).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 70 —

Цьа піспьа могла б дати багато поламати голови, ]ак би
на счастьа не втрапилио. другі, ііовнішчі, варіанти іуі, а
котрих видио, шчо це вривок пісні, котра не ма]е нііакога
стиченьньа з історичним Палііем, і шчо в це] вривок и)і]а
Палііа попало зовсім елучаіно. Пісньа цьа галицького по-
ходу, з опришківських (розбійницьких) і росказу]е нро кару
молодцьа, котри] убив невірну іому дівчину, чи жінку, а
потім одзіхав, та на решті іого піймало начальство,—
нмці. Пісньа цьа, певно, занесена в Ки]івшчину галиць-
кими заробітчанами — і тут скоро поплуталась і затемни-
лась, тим паче, коли замість німців, — котрі в Киіівшчині
не могли нікого полоньати, підставились турки, — і на
решті стала вриватись. Б один із вривків вскочило им]а
славного полоньанина Паліла. — Ось де варіанти цеіі пісні
без имепі Паліла, — один повнішчи] і іаспішчиі і другі два
ввірвані і заплутані.

а)

1. — «О], ти Іаііче, все зло зробив,
Шчо ти своіі ручки поіфівавив! — ] ^

— Бо з льубив же іа голубоньку,
Шчо сиділа на віконечку,

5. Шчо сиділа вуркувала, —

Молодому Іанчу спать не давала. —

— «Оі, ти Танче, чого на тебе німці встали,
Бо хотьать тебе уловити

І твоіу честь испразнити?> —
10. — Ох, іа німців не боіусьа, —

Сам на себе надііусьа

І на свого коньа вороного

І на сіделечко з під злота самого

На два підстолі борзе грімки^і,
15. На третьу рушничку, вистрільаночку. —
А встріч іого усі звони звопьать,

Молодого Іанча в чистім полі гопьать.

А встріч іого всі звони перезвониди,

Та ведуть Іанча, — вже уловили.
20. Та ведуть ^ого вулице^у

Із^азали руки сирицеву

Та ведуть іого до темниці

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

1

— 71 ~

А за ним іде дві дівиці, —
Одна каже: «ти рідни] брат>,
25. Друга каже: «хтів за жену взьать*.

— Та піди дівко, не будь лихо]у
Не буть тобі, б — ь, жепозу. —

Та ведуть Дапча п чисте^е поле па могилу:

— «Та і дивись, Тапчс, па всьу Укра^іну.
ЗО. Шчо забачиш, — то все твозе. >

— О], бачу за а два стовпи,
На тих стовпах сволок лежить,
На сволоці шнурок висить.

— «О], то ж, ^аиче, то смерть тво]а.>
35. — Так би З І знав, шчо смерть мо^а,

Іа б іііі звелів обмальувати —
І тальарамн пообивати.
Хтоб же ішов, — тальар знайшов,
Молодого Танча все спом]аиув>.

(З рукописи, збірки Штанге)а. Д. Штангсз записував в середніх
повітах киіівськоіі губернізі в 60-ті рр.).

Полон Танча, в віршиках 19 — 21, мальуіетьсьа тутдак
полон Коваленка турками, — в дуже розширені] на Укра-
Ііні пісні (Аптонов. і Драгомапов, І, Лі 25), — післьа
чого тим скорше німці галицькоіі пісні могли в Киїівшчині
замінитись турками.

б)

1- — -О], ти, Ланчуку,

О], ти вродливи],

Ох, ти вродливи],

Хорош, чорнобриви],
5. Ох, ти вродливи],

Хорош, чорпобриви]!

Чом у тебе, Танчук,

Ручки кровави^і?*

— Да убив за, убив
10. Сиву голубоньку,

0^, шчо сиділа

В лісі па дубоньку, —

О], сиділа вона,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 72 —

Бона туркотала, —
15. Миііі молодому

Спати не давала,

Правди не сказала. —
О], у Немирові
20. Усі дзвони дзвоиьать:

Турки з татарами

Там Танчука гоньать.

О], дзвонили дзвони,

Вони перестали:
25. Гонили Іапчука,

Та вже і споімали.

0^, повели іаром,

^аром, улице^у,

Та зв^азали ручки
ЗО. Назад сирицезу.

Та в недільу рано

Сонце припікаіе, —

Прокльата сирицьа

Руки ізтискаіе,
35. — <0^, чи бачиш, Танчук,

Туіу каміаиицьу,

Та шче на себе

Туіу шибеницьу?> —
О], казав Танчук
40. Та мур муроватп,

Та казав ^ого

Грішми обсипати,

-^ О], ^ак хто ті^і

Гроші буде брати,
45. 0^, то то^ мене

Буде споминати.

(З паперів З, Рудченка; запис, в с. Роианівці, сквирськ. иов.)

В пісні ці] прирівньапьньа вбито^і жінки до голубки
так розрослось, шчо навіть затемніло смисл діла; тільки
віршик 18 цього варзанта: * правди не сказала > поіаспьа
^ого, повертаіучи оповіданьпьа просто на льудипу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 73 —

в)

1. Ох, у лісі, в лісі завор кучерБави^...
Хорош Таїїко хлопець, хорош чорпьави]...
Хорошиі, чоріїьави], на личко бідьавиз. (2)
Ох, у лісі, в лісі, в лісі па дубочку
5. Ох, там забив ^аико сиву голубочку.
Ох, там взьали Лапка, Ланка зіспо^мали,
Назад іому руки, руки ізв^азали...
Ох, повели Ланка тісно] улицеіу,
Увіазали руки білону сирице]у.
10. Вітер повівала, сонце пригрівазе.
Білана сирицьа в ручки укипало.
Ох, вивели Лапка у чистезе поле.

— <Чи шчо заїльадиш, Лапку, то то буда.тво]е.> —

— Ох, бачу іа, бачу гору креміапузу,
15. А шче дальше бачу шибеницьу своіу. —

О], у полі, в полі береза сто^ала,
Береза стозала топка кучерьава (2)
Там жандари стоіали, гільлье поспускали,
Гільлье поспускали, копі годували (2)
20. Молодому Лапку ніжки ісковали —
Коники забрали у світ позіхали.

(Заіі. в м. Коростишеві, рядом, пов. ки^івськ. губ. М. Ганіцькиз
в 1874 р.)

Слова жандари в 18-му віршику знову показуіуть на
те, шчо цісньа цьа походу австрійського. В Укра^іпі ав-
стрі^ські^ сільська поліці]а зветьсьа жапдарами.

Вв. 16— -19 взьаті з пісні, котра зложилась шче за часів
турецьких набігів, а потім повернулась па льахів, некру-
тів і т. д. (Див. Апт. і Драгом. І, М 24).

г)

1- 03» у лісі, в лісі па дубочку

Там убив Тапчук сивуху іолубочку.

На *дубі сиділа, о^, та] воркотала,

Ланчукові спати не давала.
5. То ж не голубка, — турецького царьа дочка,

Вона ж там сиділа, та ^ письма писала

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 74 —

Ох, писа.іа — писала (2 ?)
^анчукові спати в ночі не давала.

— <0х. ти, Іанчук, шчо ж ти робиш:
10. Білими ручками в крові бродиш!»

Та в недільу рано, іак дзвоникі дзвопилк,

Вже за Танчуком турки гонили.

Дзвони дзвонили, разом перестали:

Вже Танчука в ручепькі спіЗмали.
15. Ведуть Танчука селом -вулице^у,

Зав]азали ручки назад сировице^у.

А в недільу рано сонце пригріва]е,

Вража сировинка в ручки сьа в]ідаіе.

Ведут Танчука селом коло корчми,
20. Там стозалн дві дівчині.

Ох, од па каже: — «то мі] брат.» —

А друга кдже: — «хотів мене взьать>.

^— Не правда, руда, ]а не тві^ брат.

Правда, чорньава, хотів тебе взьать. —
25. Ведуть їанчука іа в чистеіе поле.

— «Шчо загльанеш, Танчук, то всьо тво]е.'» —
Загльанув же Тапчук а в полі каплицьу:

На чотирьох слупах — шибеницьу !

— <0х, ^ак би іа знав, шчо моіа смерть,
ЗО. То бим за сказав би змальувати,

О], змальувати та ] тальарем побити.

Тальар, тальар зелененьки].
Тут поховани] канчук молодецький ! » —

(Зап. П. Поплавська, вс. іаланці, зампольськ. пов., подольськ. губ.
в 1882 р.).

Коли раз причепились в пісньу турки, то далі вже і
убита стала турецького царьа дочкоіу.

2.

1. Горько, і'орько в світі жити

А шче гірше, шчо братьтьа не вкупі:
Тіден у Синоді та за синодчика,
Други^ у губерні та за ма]орчика,

5. А за молодепьки] по над Дїіістром ходьу
Девз'атеро конез за собозу водьу....

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 75 —

Десьатого зіа]у, то сам проіізжазу,
Дністрового атамаїїа батьком ііазиваіу.

— «Батьку, батьку, батьку атамане,

10. Дака и тебе плата за твоіі перевози? > —

— В мене перевози пішчо дороги]!,
Від каждоіі валки по три золоти]і,
А котрі важчі, то по чотнрі....

В Семена Палі]а чого ручки в крові? —
15, — О], був іа в лісі у лісочку

Е], забив, забив сиву і олубочку. —

О], в педільу рано в усі дзвони дзвопьать

Семена Паліла улицв]у водьать....

Заковали ніжки в залізіїе^е путо,
20. А зв]азали ручки назад циріце^у.

— «Так був би за знав, шчо с сього смерть буде^

Сказав би кірппцьу копати,

Сріблом та злотом ^ізі обливати.

А хто з ьірпиці буде воду брати..
25. Семена Паліла буде вспоминати,

В ті юрппці хороша^а вода,

У Семена Паліла хороша^а врода>.

(Запне, в с. Кирі]1вці, о.іьгоп. іюв., подольськ. губ. в 1872 р.)

Перша половина (вв. 1 — 13) причепилась з друго]!^
досить розширеноіі, хоч теж поплутанозі, пісні, котро^і
два варіанти папечатано у Максимовича (Укр. Нар. П.,
1834, 148) і в Чубинського (Трудьі зксподиціи, V, 897)^
Ми мажемо шче вісім варзаптів, — котрі папечатаіемо в.
дальшому розділі. Пісньа цьа про переправи через запо-
розські річки. З часом вона перейшла в піспьу про втіка-
чів, бродьаг і розбізників. Певно через це вона ^ зчепилась
в повишчому варіанті з піснеіу про Танча-Палі^а, шчо^
вбивши милу; втіка од кари.

В кінці скажемо, шчо може хто инши] і инакше по-
Іаспить оці заплутані варіанти, котрі дльа того ми тут і
подаіемо вповні.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 76

№ П І ш.

РОБОТА НА ЛИНІЛ.
(1716—1735)

ли.

1. у Гл ухові, у городі во всі звони звоньать,
Да вже наших козаченьків на лині^у гоньать.
У Глухові, у городі стрельнули з гармати,
Не по одні&і козаченьку заплакала мати.
Ь. У Глухові, у городі стрільнули з рушниці,
Не по однім козаченьку плакали сестриці.
У Глухові, у городі поплетені сітки,
Не по однім козаченьку заплакали дітки.
На бистрому па озері геть, геть плавала качка,
10. Не по однім козаченьку плакала козачка.

У Грицькові огонь горить, а в Полтаві димно,
На могилі іетьмап століть, геть там ^ого видно.
— «Допевньаісьа, пан гетьману, допевньа^сьа плати,
Так не будеш допевньати, будем утікати >. —
15. — 0^, ідіте же, панове, до Петра до свата,
О], там буде вам, панове, велика заплата.
По заступу у рученьки да шче і лопата! —

Сидить козак на могилі, онучі латало,
0^, кипувсьа до черешка, — копійки пе маіе!
20. Тіхав козак на линііу, да і вельми обдувсьа,
Лде козак із лині^і, ^ак лихо зогнувсьа.

Знайдено нами в зшитку, шчо дістав Максимович од кн.
Цертелева. Певно, по цьому списку Максимович иапе-
чатав оцьу пісньу в сво^ ] книзі <«Украинскія народпмя
пісни*. 1834. 111 — 112. Тілько в Максимовича знахо-
димо дезакі одміни:

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 77 —

В віршику 9 му викинуто одно гетЬу справди, зазве.
„ 18-му замісць онучі поставлено: сорочку

Між віршиками 19-м і 20 прибаазено:

Сидить пугач па убочу, па вітер падувсьа,
Іде козак в Укра]іну, на лихо здобувсьа.

Б вірш. 20-му замість обдувсьа поставлено надувсьа.

Чи Максимович мав други] список пісні, чи сам попра-
вив Цертелівськіз (^ак це робив він, вида^учи збірку 1834 р.,.
в котрі^ багато Фальшованих пісень) не скажемо рішуче.
В рукописному зшитку Цертелева проти цього *Л5-ра над-
писано Максимовичем < сварить >. В паперах Максимовича
ми зна]шли листок, на котрому ]ого рукоіу написано так,
Зак папечатапо в збірці 1834 р., тілько кінець, починаіучи од
слоп: «Сидить козак па могилі», помічениі іак осібна пісньа
(101) од початку ] середини (100). По Максимовичу пе-
репечатапо у Кирье]евського-Безсоиова, IX, 358 — 360 з^
ПОМІТКО] у: «Поміщалось вт» старших'ь нашихг пісенни-
ках'ь>. (Іаких?)

У Закревського (Старосвітскій Бандуриста. 1861. 1, 77)
напечатапа третьа одміпа цііе]і пісні подібна до першоіі —
тільки

в 9-му віршику геть папечатапо раз;
в 14 ^ замісць допевньати иапеч. допевньатись;:

в 18 „ „ онучї „ сорочку^

в 19 п У) О), кинувсьа „ він кинувсьа;

„ „ „ немале „ чортмаое;

в 20 „ „ обдувсьа „ надувсьа.

Між 16 і 17 вв. Цертелева прибавлено в Закревського:
Оттака вже ласка буде — велика заплата.

Лі III.

Посііали, поорали,
Да нікому жати
Пішли наші козаченьки
Лииі^і копати.

(Напеч. в П. Головинскаго, Слободскіе Казачьи Полки. СПб
1864, 162).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— те-
ми бачили, шчо в часи ізміпи Мазепи, царь обішчав не
примушувати укразіїїських козаків до друго]! служби,
окрім *обиклоіі козацько^іі. Вправившись же з Мазеподу,
царь пе здержав цього обіцьаііку ] став шче більш, піж
попереду, примушувати укра^іпців до грабарськоіі роботи,
та шче ] по далеких сторонах. Між ппчим таку роботу
виносили украіінці па так званих лині/аХу то б то окопах
по тодішні} південні] грьапкці московського царства од
Царицина па Болзі до устьа р. Орелі в Дніпрі. От про
цьу роботу па лині]ах і говорьать повншчі пісні.

Перш усього начались роботи на далекім од Укра]іни
вхіднім кінці цезі лині]і. Про це чита^омо в Рпгольмапа:
«Вг Піб году... для пресіченія вх Россію Татарт> отт»
Кубапской и Черкесской сторони пабігов'ь, послано бьіло
еь генерадьньїм'ь хорунжим-ь, Ивапомт» Сулимоіо, к'ь Ца-
рицину не малое число войска, для д^анія Царицинской
липіи и капала по КамьішенкіЬ ріЬчкі, от'ь Волги до
Иловли ріки, для соединеція сь Доном'ь, чем}»- бьіл'ь мастерг
Перри>. (Ригельман'ь, Літ«>п. ПовЬствованіе о М. Р. III,
113). Про образ цього окопа (в шир 4 сажні, в глиб 2,
з чотирма городками) див. у Такова Маркевича, Дпевпия
Записки, М. 1859, І, 84.

В 1718 р. впзать ходили паші козаки в Терк і Цари-
цин робити далі ту ліпіду (Краткоо літоизобразительное
^зпаменитьіх'ь и памяти достойпьіх'ь дійсгих и слуадев'ь
юнисаніе, — У Н. БіЬ.тозерскаго. Южнорусскія літописи,
К. 1856. І, 91).

В 1722 р. гетьман Скоропадськи] писав, шчо з Укра^інн
пішло «подТ) Ладогу и до Царицина двадцать тьісячей
козакові», а домьі ихг отг кормлепія не свободіи>і суть>.
ІЧтеиія вг Моск. Общ. 1859, І, отд. П, 314). Значить
під Царицин було послано 10.000.

Це спомин наших літописців і актів про роботи на
липі^і за царьа Петра, за котрого, іак видно з 15 віршика,
перше зложилась наша пісньа Лі II. А шче більше укра-
^інців посилано на роботу на західнім кінці це^і липі^і, од
Донцьа до Дніпра, на 400 верстов, вже за цариці Апни в
1731 — 1733 рр. Ось зак росказу^е про те літописець, шчо
зложив «Краткое Описаніе Малороссіи>:

«В-ь року 1731 по весні, за возБращешем-ь гетманскизгь
з Москви вт» Глухов-ь, виправленпьіе на низ'ь подг Бе-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ І

— 79 —

ростовую, сь комаїїдіїромь Аіітопіем'ь Танскіїмт., полков-
ішкомь Кіевским'ь, козаков'ь 20.000, а мужиков'ь овобод-
пБіхт» и доржавских-ь 10.000 ходили робити лиіііи от границіЬ
татарской, пе без-ь уступки за лінію зомлі Малороссій-
ской; да тамт» же и городи или кріїюсти повіє па имя
тезоимеїіи'гьіх-ь ея величества іосударипьі императрицьі
Ашіьі, такожх сестриц-ь ея велнчества государини импе-
ратрицьі Аппьі, також'ь сестрицг ея величества, госуда-
ринь царовеп'ь Екатерипьі и Параскевіи, и иние поділапьі.

<Да в-ь іомті же году подт» осі(іь, по нікоторьіагь ві-
домостям-ь о виході кривіскьх'ь тагарт., прішолт» указ-ь
монаршій ступать іюйскамт» козацкимт. воипским'ь похо-
домті оружейно туда же к'ь границі, гді линія ділалась,
и потому ходили полки малороссійскіо всі порознь, на
которьіхт» ипьіе бьілп па місті указном-ь отт» генерала
Бейзбаха по ордеру и стояли сь отводомт» караулові» и прочая,
кант» то: полки полтавскій, лубенскій — подт» Нехворощею,
миргородскій и гадяцкій тамже недалеко; иньїе же полки
не приспіли и возвратилися во свояси, ію указу, понеже
татаре не па малороссійскій прай, по кудась ипде (на
Кубань) тогда виходили.

«1732. Для робленія начатой линіе вх року 1732 по-
силано козакові» 20.000, а мужикові» 10.000, сь комапди-
ромт. Галаганом'ь, полковником!» прилуцкіім-ь, паді» Орілью.

«Ві» 1733 году па лінійную работу ходилт» полковникт.
лубенскій Петро Даиплович'ь Аіюстол ь комапдиромі. іі^ідт»
10.000 козаков'ь, а посполитьіхі» 10.000 толко же, к-т» Оре-
лі>. (Літопись Самовидца и проч. К. 1878. 315 — 317).

Окрім гетьманців були в роботі па лині] і ^ слобід чане
(Н. Гербеля. Изюмскій Слободскій казачій полк'ь. СПб.
1852, 6. П. Головинскаго, Сл. К. Полки, 159—162).

Робітшпси мусили ]ти па ліні^у з оружьжьам і провіан-
том. Окрім того кожни] мусив мати по сокирі, лопаті,
заступу ^ мішку, шчоб носити земльу. Дльа кладі на
кожних десьать чоловіка мусили мати по коньу з повоз-
ко]у, або по парі волів з возом, а шчоб нарізувати лині^у,
на кожних 50 ройтників по плугу з волами, плугатирьа-
ми ^ погопцьамн. Дльа провіанту мусили бути осібні під-
води. Увесь цеі нарьад звелено було слобідчанам вистачить
«того же дня, подг опасеніемт» немалаго истязанія и от-
вітствія передт. Генералитетомт»». Робота була дуже тьаж-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— во-
на, — бо рову прокопано було всього па 1000 верстов ;
окрім того збудовано б^^ло 18 кріпостів, а в пих колодвазі
З канави дльа води ^ т. и. В тих кріпостьах посажено
було <Ляндмилипкіе полки >, з південпоіі Московшчини,
котрих звелено «удовольствовать всіагь потребпьімг>.
(Головинскій, 161 — 162, Маркевичі., Дпевп. Зап., І, 390,
395, 409. II, 59. Загпіски Мапштейпа о Россіи. СПб.
1875, 67).

Іаспо, шчо така робота ^ такі видатки мусили збіднити
укра^іпців. ]ак про це говорить кінець першозі пісні і
друга пісньа. Про рубіну слобідчан уже в 1732 р. гово-
рить навіть царськи] хМапіФест: «Слободскіе полки предкаагь
Нашиит» вірно и безпорочно служили и вт» такомт. посто-
янном'ь и непоколебимом'ь пробивали порядісі, что тіми
службами и особливою вірностію помяпутьіе Наніи предки
весьма бьіли довольньт, и по достоипству заслугг милостію
ихт» награждали; и в-ь такозіть добром'ь и порядочномг
состояніи оньїе полки находились, что на пихть извістная
всегда бьіла надежда. А ньіпі Намть извістно учинилось,
что оньїе обрітаются вт» не порядки, и єни же в-ь край-
нєє разореніе приходятт.; что многіе изх них'ь, оставя
воинскую службу и свои грунтьі, сь которьіх'ь они слу-
жили, принужденьї записьіваться за поміщиков'ь, и искать
своего пропитанія, отт. чого надіємся вт» тіхть полкахг
служильїх'ь козакові» умалилось». Сво^е « Всемилостивій-
шое изволеніе», шчоб поправити слобідські полки, царськи]
урьад показав тим, шчо послав ген. кн. Шаховского, <ко-
ему велено все то разсмотріть и в-ь какомт» пьпіі состо-
яніи и впредь содержаніи оньїе полки иміюгь бьіть». (Го-
ловинскій, 64 — 65). Таки^ з того визшов прок, побачимо
зараз з слов Фельдмаршала Мініха.

Це] Мініх, обдивившись украіінську липііу в 1735 р.
знайшов, шчо вона мало годитьсьа дльа того, дльа чого
робилась, і потребовав, шчоб туди вислано було з Геть-
маншчини, Слобідчини ^ Воронежськоіі губерній і 53.263
робітників. Кп. Шаховско], котри] тоді правив Гетьман-
шчино]у (між 1734 і 1750 рр. гетьмана вибирати царсь-
кий урьад не дозвольав) одписав в Петербург, шчо виста-
чити стільки ЛЬуде] з тих кращій не можливо, — хоч ВС'Є

таки глухівська Генеральна Канцельарі^а вирьадила з
Гетьманшчини 15.000, по одному на 8 дворів. (Маркевича,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 81 —

Дн. Зап. П, 8; 1736 р.). Розсердившись, Мініх написав у Пе-
тербург сво^у отверту думку про попередні порьадки на ли-
ні]! та з про ввесь царськи] урьад у Гетьманшчині і Слобід -
чині. По Мініху, линііу зроблено не там, де треба, — бо
сторона між Дніпром і Донцем і так прикрита річками ^
болотами, а надто по весні, тоді іак Бахмутська провін-
ці]а без захисту. Татари туди заходьать по волі ^ поло-
ньать народ. Та з там, де проведено лині]у, Мініх каже,
шчо нароблено кріпостів без пропорцізі ] редутів негід-
них; роботи велись без толку: в 1735 р. стільки народу
було нагнали, шчо можна було б зробити піать таких ли-
ну, та льуде без догльаду газали час, або робили так, шчо
тільки нівичили линізу, бо, замісць тачок, переносили земльу
кожухами та жупанами, з там, де слід бн рівньати грунт,
накопували без ліку зам. Мініх каже далі, шчо зрузнували
в кінець народ на Укразіні не линіза, а правителі, гене-
рали кн. Шаховскоз та Таракаїюв: «В-ь государствовапіе
великодушнійшей императрицьі, неусьппіо пекущейся о
благі подданпьіх'ь, козацкіе города опустошаїогся... а ко-
мандующіе вх Украйн-Ь генеральї заботятся только о при-
ращепіи повозаложенпьіх-ь слободх своихт.. Козаки мно-
гими тисячами в'ь Польшу, кг Запорожцамт.. Татарамт» и
Туркам-ь бігаютх и против-ь Россіи служать; а Украйна,
такая благословенная земля, опустошается. Наказ ньій пе-
реясловскій полковник-ь Тамара сегодня мні сказалт>, что
В'Ь ньінішнемті году до 1800 козаков-ь ш'ь его полку
сбіжали.. В'Ь прежнее время гетманскіе козаки могли ви-
ставить вгь поле до 100.000 человіл'ь; вч. 1733 году число
служащихт> убавлено до 30.000 и т> нин-Ьшнемт. году
до 20.000, из-ь коихт. теперь 16.000 челов-Ьк'ь паряженьї
В'Ь Крьімскій походч.; изі-ь велено вт> началі апріля бьіть
у Царицьпіки В'Ь нолном'ь числі, по мьі уже прошли 300
верств от'ь Царицьінки, а козаков'ь гетманскихь только
12.730 человікт., и половина ихТ) на телегахт» ідетч», и
отчасти плохолюдньї, отчасти худоконньї . . . Напротип'ь того
Запорожцьі (котрі тілько перед тим призшли з татарського
підданства) изч. тоїо же народа, біїльїе из-ь той же Укра-
йни, на каждаго чоловіка по 2 и по З хорошпхч> лошади
иміїотч., сами люди добрьіе и бодрьіе, хорошо пооружен-
ньіе... Изт» слободскихт» полков'ь паряженьї бьіли 4200
человікч.: изч> нихт» тепорь при армій только 2360 чело.

ПОЛІТ. ПІСНІ Ч. І Р. II. 6

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 82 —

вікг, отчасти плохіе люди, отчасти худоконіїьіе.... Ваше
величество, благоволите генерала Ушакова или другаго
какого нибудь вірнаго человіЬка, хотя па одинт» зіісяцг,
прислать вт» Бахмутскую провинцію и Изюмскіе города:
онт. на тамошнєє разореніе, также какь и я, безт» слезг
смотріть не будет'ь, каїсь не только дворьі, по ці&лия
улицьі и слободьі давно внусті лежатт» и тогда узнается,
что разореніе народное происходи гь от-ь чого нибудь дру-
гаго, а не огь работьі на линіи>. (Соловьев'ь, Истор. Россіи,
XX, 97—99).

Так писав Мініх, — але коли ми пригада^емо, шчо ігі-
хто ж, ^ак «что нибудь другеє >, керувало ] робото^у на
линііі, і шчо частина линуі пройшла власне по Изьумські]
кра^іні, — то побачимо, шчо ^ генеральські порьадки ] ли-
ні]а зводились на одно, і шчо ввесь лист Мііііха до ца-
риці добре поіасньа наші пісні, а особливо кінець М П
про злидні козацькі післьа служби на лині]і. В добавок
оцьа липііа, з ]ііі льандміліцііе^у, зовсім не здібна була
ратувати Україіну од татарських набігів (Див. у нас, в
першому випуску стор. 104, а також Записки Мапштей-
на, 68).

Про дальші виходи на лині]у в часи ві^ни з татарами і
турками в 1737 — 1739 рр. див. у Маркевича, Дневн. Зап.
П, 26, 35, 40, 53, 54, 57, 95.

Образи, подібні до тих, шчо в 1 — 2 вв., а також в
11 — 12 *ЛЇ II здибуіутьсьа в пісньах крепацьких і рекрутсь-
ких. (Дивись поки напр. Основу, 1862, II, 97, 99; Чуб.
V, 997).

Друга половина ^(і II ма^е багато спільного з варіан-
тами дальшого гХі IV.

Порівн. також в чумацьких пісньах у Рудченка, 91 —
92, 103 -104, 131.

Слова гЛз-ра III тим близче підходьать до ді] окости
того часу, шчо в 1731 р. на лині^у вирьадили льудеі
навіть не зразу, — а перше (в ма]у) 7000 козаків, потім
(в іуні) 5000, далі (в іулі) шче 8000, на решті (в ав-
густі) 10000 посполітих. Так шчо, тоді іак казав геть-
ман, шчо «обріЬтаючіеся при работі на линіи рейменту
нашого люде провіанту не им^и и претерпівали не ма-
лую нужду и ГОЛОДІ» > (бо провіанту звелено було брати

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 83 —

зразу тільки на З місьаці, а потім зоставили робітників
аж до кінцьа октьабрьа), на Укра]іні льуде мусили кида-
ти жнива, — а післьа того Украііна шче мусила посилати
І провіант на лннііу. (Судіенко. І, II, 76 — 133. Порівн.
Маркевича, Дн. Зап. І, 441—43, 1735 р.).

Початок Лі ПІ однаковий з початком ЛІТУ в першому
розділі (стор. 31). То] же початок вживаіетьсьа в пісньах
чумацьких, — напр.

Наорала, насівала, — нікому зберати ;
Жала-жала дівчинонька, зачала плакати:
Пішли наші чумаченьки в Крим-город гульати.

(Зал. Аі. Руданськи^, в с. Кучі, ушицьк. пов., под. губ., в 1872 р.
Порівн. у Рудченка, Чум. Н. П, 187, 225).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 84 —

ПРИЛОГА ДО №-РА ІІ-го.
Пісньа про кару Тарасенка.

Вв. 11 — 12 П-го .^-ра знаходьатьсьа в одні] пісні, дуже
не^асні^, але котра, може, теж належить до тих же ча-
сів, коли не до тих же пригод, — про котрі росказуіе і
•Лі-р П-иі. Ось цьа пісньа:

1. О], весна красна, о], весна красна,
Із стріх вода капле;
О], либонь тобі, Тарасенку,
Да мандрівонька пахне.
5. О], мандруй, мандруз, да Тарасенку,
Із Лубен до Прилуки.

О], проклинала да дівчинонька,
Здіімаіучи в гору руки.

О], супускавсьа да Тарасенко
10. А із муру по шнуру;

О], завдав, завдав отцьу-матці
Да велику^у^тугу.

О], либонь тебе, да Тарасенку,
Мати з малку не льубила,
15. О], шчо тебе, да Тарасенку,
Да з у Крим одружила.

0^, у Ки^еві да з огонь горить,
А в Василькові димно,
А в Білі^ Церкві да гетьман сто]іть,
20. Тільки наміт іого видно.
А Тарасенко, а Тарасенко
Крижем к землі припадало:
— «0^ гетьман, гетьман, да гетьманочку,
Ізмилу^сьа надо мно^у.
25. О], пуска] коньа в сріблі-золоті
За тілом за мнозу>.

(•'ап. в м. Воронежі, нуховськ. пов. черниг. губ.)

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 85 —

ГеограФичні имена тут так наплутані, шчо зовсім зби-
ваіуть усьаку могу позаснити пісньу. Найбільше забивні
тут вв. 15 — 16 з Кримом і одруоюіньньам. Тільки ж мо-
же бути, шчо в першому варіанті колись одружіньньа
значило фігурно — службу. Коли так, то втечка Тараоеика,
котра мальу^етьсьа в 9 — 10 вв. це]! пісні, вийшла б втеч-
ко]у од служби, — шчо віажетьсьа і з тим, шчо далі роска-
зуіетьсьа про кару, ^аку завдане зому гетьман. Таким ро-
бом Тарасеїіко це^і пісні міг бути один з тих козаків,
шчо втікали од дальніх походів та роботи на линііі, на
канавах. (Див. далі). Не мало прпказів, пагаду^учих кару
Тарасенка, здибу^емо в Дії. Записках Маркевича, напр.
6 Апр. 1723 р.: «в'ь листі правительском-ь предложено,
чтобьі козакові», не хотівших^ итти в'ь Ладогу, публично
кар?іть для постраху прочимт..» (І, 17; порівн. про втек-
ших і невишедших козаків: 1722 р. — стор. 10, 1723 —
ст. 10, 42, 53, 1735 р. — ст. 446) або 7 Окт. 1736, в
часи кримських походів: ^Предложеіііе кн. Борятинского
прежде одно прислано из-ь Лубеиь вт. ген. канцелярію,
чтобТ) в-ь самой скорости вьіслать З тьіс. доброконньїх'ь
козакові» вт» Кіевт»... А посл-Ь другеє, чтобт» всі, козац-
кимт» именем'ь кто только сльївет'ь, бьіли ЯТ, ПОХОДТЕ» т»
такой готовности, чтобт. могли нть 24 часа вьіступить,
когда придет'ь указ-ь и сіє подтверждепо подт» смертною
казнію.* (II, 13 — 14; порівн. 22, 52, 61).

В усьакім разі рішучу думку про цьу пісньу треба од-
класти, поки знаїдутьсьа другі варіанти.

Початок цеіі пісні (ьв. 1 — 6) знаходимо, тільки, звісно,
без имени Тарасенка, в весіїьанці, котра, певно, старішча
од цеіі пісні (Метлинскій, Нар. Южпор. Шсни, К. 1854,
300—301, Чубинск. Трудьі Зкспед. III, 111 — 112). По-
дібне ж в чумацькі] пісні, (Рудченко, 189—187). 'Далі перші
чотирі віршики цього початку ввійшли в пісньу рекрутську.
(Головацкій, Нар. П. Гал. и Уг. Р. III. 109).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 86 —

№ IV.

КАНАЛЬНА РОБОТА.
(1721—1729. 1743—1744)

1.

1. — «О], ви, хлопці, прекрасні молодці.
Та де ваші рушниці?»

— А наші рушниці в пана на столиці,
ІІи молоди^і сидимо в темниці.

5. — «О], ви, хлопці, прекрасні молодц',
Та де ваші жупани? >

— А наші жупани поносили пани,
Нас молодих забили в кайдани!

О]; дали хлопцьам широкі лопати,
10. Да послали хлопцьа молодого

Да канави копати.

О], летів ворон да із чужих сторон,

Да летьучи крьаче,

О], сидить хлопець та над канавоіу
15. Та жалосно плаче.

О], летів ворон та із чужих сторон,

Да летьучи в гору крикнув,

Шче ж бо ^а хлопець, хлопець молоденькид

О], тутечки не привикнув!
20. — «О], прода^ же, тату, да ворони^і коні.

Та викупи мене, хлопцьа молодого.

Із темноіі неволі.

— Ох, не буду, сину, коне] продавати,
0^, не буду тебе, хлопцьа молодого,

25. Із неволі викупльати . . .

Поздоров боже царьа Костьантина,
Судариньу Катерину —

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 87 -

І шче ж бо ]а, хлопець молоденьки]
1 тутечки не загину!
ЗО. О], сидів пугач да ] на могилі
Та все каже: пугу да пугу!...
Збиразтесьа, чумаки, прекрасні молодці,
Всі на піч до лугу.

(Зап. М. Ганіцкі^, в 1874 р. в акерманському повіті од рибалки).

Варїапти цього М \ів, дуже поплутані через те, шчо в
них перемішано пригоди грабарсько^і роботи укразінців
на канаві Ладожські] (1721 — 1722, за царьа Петра І) в
походах за Кавказом (1722 — 1729, за царьа Петра І, ца-
риці Катерини І ] царьа Петра II) і коло будовапьньа
кріпостів на липі]і по річці Синьусі (1743 — 1744 рр., за
цариці Елисавети) і навіть шче пізнішчі (1768 — 74).

Ми отдільа^емо на перше місце повишчи] варіант, бо в
ньому, — окрім кінцьа, од в. 26, — нема спомину про пізнішчі
пригоди, так шчо він мусить найбільш підходить до ра-
ПІШЧ03І роботи: на канаві Ладожські]. Раність ^ого видна
також і з того, шчо він почина^етьсьа, подібно піспьам про
руІіну запорозців в 1708 — 1709 р. (Див. в І-му розділі,
Лі ІУ).

Інтересно, шчо і досі знаходьатьсьа московські козацькі
І салдатські пісні, котрі можна з певпостьу вважати за
отголоски старих укра^інських варіантів пісні про роботу
на Ладожські] канаві, подібних до повишчого. Ці пісні, оче-
видно, іізьали в укра^інців козаки і салдати московські, іак
мучились з ними вмісті на канавах і линізах в XVIII ст.,
а найбільш в закавказському поході.

Ось пісньа, записана од козаків сібірських і прилагожена
до тамтошних обставин і почасти, особлиію в кінці, змі-
нена, одвітпо характеру московського народу.

А.

От-ь Корякова до Актава семисотим верстьі,
Прознобили козаченьки у рук'ь, у ногт» перстьі,
У рукх, у ног'ь перстьі, считаючи верстьі.

Мм кть Актаву подходили, на гору всходили.
Что на той ли па горі стояла па^іатка:
Какгь изт» зтой изть палатки вьіходилт» молодчик-ь,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 88 —

Вьіходилт> молодчикь, анжиперт. поручик'ь.
Вьідаетт» онт. расіїлату: керки и лопати.

Ужт» мьі керки іюлучали, сашеїіцьі копали,
Землю викидали, дерпомь устилали,
ДерномТ) устилали, житье проклинали:

— «Распроклятое житье, все казачья доля!*
Наді, рікою Мопакою виростало древо.

Виростало древо, березонька біла.
Как'ь па згой па березі сидитть птица пава,
Кричит'ь пава: — «запропала вся казачья слава!
Господа ви, казачеііьки, гді же ваши доми?>

— Наши доми — крути хол ми вт» широком-ь раздольї—

— «Господа ви, казаченьки, гді же ваши матки ?>—

— Наши матки — сосни гладки во сиромт» борочкі.

— «Господа ви, казеченьки, гді же ваши отцьі? >

— Наши отцьі, мореходцьі (!) — канави колодцьі. —

— «Господа ви, казаченьки, гді же ваши женьї?»

— Наши жени — заряженьї. в-ь штики прилажепьі.

— «Господа ви, казаченьки, гді же ваши братья?>

— Наши братья — пистолетьі на правомт» бедеркі.

— «Господа ви, казаченьки, гді то ваши сестри ?>

— Наши сестри — шашки острьі па лівомт» бедеркі.

— «Господа ви, казаченьки, гді то ваши дітки?»

— Наши діткн — пули мітки, вт, сумкахт» отдихаютТ).

(Запис, коло Семипалатинска Н. Поганин. Югозап. часть томсеой
губ., Зтногр. Сб. ЛІ, 114-115).

Початок це]! пісні порівн. з початком укра^інськоіі :

З Борислава до Перекопу все мальовані верстви

(Рудч., Чум. Н. П., 155 [іор. 139, Ж, Чубинск., Трудьі,
V. 1031, 1044>

Корьаков = Корьаковска^а станицьа, тепер Павлодар,
заштатні] город Оемипалатинськозі области, на р. Иртишу.
Актау посолок в Акмолинському окрузі, на }). Маиаці
(один з ночатків р. Сари Су).

А ось друга пісньа, котра перезшла знов через укра-
ЗІпські вуста ] знов трохи повкраїінилась в мові.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

89

О], у полі берьозушка топка, кучерьава,
іа на ^ето^ берьозушкі сидить птицьа пава;
Кричить пава: распропала еалдацька]а слава;
От тепер нам, салдатушкам поход ісказала,
От Куева до Казані, до ^ето] управи.
Ми зуправи ісходили, на льево смотріли;
Ми на льево посмотріли, к шатру приходили,
А с пид того шатьорка вилітав голубчик.
То не голуб, не голубчик, мол од 0^ поруччик.
Он виїїосит нам росплату: заступ, шче ^ лопату.
Приказуіе роботати, канави копати.
Ми каиавушку копали, службу проклинали:

— «Распрокльата]а такала, служба земльаиа^а!
А хто в службі не бувале, то] горьа не зна^е.»

— Господеви салдатушки, а де ваши доми?

— «Наши доми — круто-гори, широкі роздольлі.»

— Господеви салдатушки, а де ваші жони?

— «Наши жони паразюони (зіс!), в суми положони.>

— Господеви салдатушки, а де ваші дьеті?

— *«Наши дьеті у каїпілеті, пулі на разлеті. »

— Господеви салдатушки, а де ваші сьостри?

— «Наші сьостри —шаблі гостри по льево] сторонкі.»

(Запис. Судовшчиков од жінки в 1856 р. в х. Оржицькому, пир.
пов., ііолт, губ., а вона каже, шчо «вивчилась у драгунів, ,іак сховали
в Прилуках; дуже рідко співа^уть.»)

Порівн. вривок з салдацько^і пісні в Чуб., У, 1007:

О], хто, братцьа, не був за Дуна]ем,
То] горьа не зпаіе,
А ми, братцьа, були за Дуна^ем,
То все горе знайом.

О], Дупа^ річка, братцьа, не величка.
Переходу ніту,
О], тілько братцьа, переходу:
Виростало древо.

О], то же не древо, братцьа, не зелене,
Білаіа береза,
Шчо па ті] то (па) білі^ березі,

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— до-
сидить гітицьа пава;
О], кричить пава, братцьа: «запропала
Салдацькаіа слива ! . . . »

Вже при ^(2•]п II аіу сказано, шчо в 1716 р. укра^інці
робили, між ипчим, канаву (певозможпу) з Волги в Доп;
але шче більше попрацьували вони па канаві Ладожські]
і коло Сулака.

Про роботу украіінських козаків на канаві Ладожські] чи-
та^емо в літописі, назвапі] «Краткое описапіе Малороссіи»:

«В'ь 1721 году, по указу, послапьі били не

одпим'Ь трактомт» Полуботокт., полковпикт. черніЬговскій,
вт» командирах^», да Марко ви ч'ь, полковий кт. лубенск*ій, да
Ивант> Сулима, хоружій генеральний, сь 12.000 войска
козацкаго, до Ладоги па работу капала для обхода суд-
нами озера Ладожскаго канатами кт> Петербургу, где не
доходя, на пути С^^лима умерт., котораго т^ло привезено
до Переяславля вг Сулимовку...

«Тогда жх (1722 р.) на каїїалпуіо работу кть Ладозі
друг'ой разТї ходилтї полковпикт» полтавскій Иванх Черпніть
сь козаками (по Ригельману, 12.000) самт> черезт. Москву
трактомт, а прочое войско другими трактами. (Літбп. Само-
видца и пр. 306 — 307).

Про цьу грабарську службу козаків згадував Орлик
січовикам в листі, писапному в 1734 р.: «Наконецг хо-
тячи Москва Понско Запорожскос городовое не тилько
обезсилити, але и вигубити, винайшла бьіла на тое спо-
собі. — копанье якогось тамт,, вт> далекой своей сторопів,
каналу и Фундоваие в'ь Персіи Фортецт., на якіе мі&еца
такт» одлегліе по килькадесятт. тьісячей козаков'ь указами
своими спровадивши, сдпихт. тяжкими н незвичайними ра-
ботами помордовали, другихі^ голодомт. поморили, а ин-
ших-ь борошномт) гіпільїмті струхльімт>, зт. ящурками и зг

вапномт. пом'Ьшапним'ь, потруили Спод-Ьюся, не можегь

никто из'ь самих'ь непрпятелей лжи В'Ь томх давати, по-
неважі* все тое... ц-Ьлому свіЬту єсть віідомо и мпогіе
суть межь вашмостямп, добрими молодцами, от'ь мучитель-
ства московскаго избії шіи, котр'и сами того самовидца»га
будучи, могуть те, що теперь пишу, посвідчити и прааду
мн-Ь признати:«>. (Кіевск. Старина, 1882, Апр. 113).

Правду цих слов Орлика освідча^уть акти того часу,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 91 —

украіінські і чужі. Так про роботу канальну коло Ладоги
Іесть докладіїи.] спомин в < Доношеній Високо Правитель^
ствующому Сенату» з самоті канави 2 авг. 1722 р. пол-
ковника Чериьака. Він росказуіе, ]ак козаки мусили робити
по кілька раз ту ж саму роботу, через незручні роспорьад-
ки царського начальства, вимордопанними кіньми, іак му-
сили робити дільниці за больних і померших і наймати на
тих місце бурлак. Про болізні пише Черпьак: «Обаче сіє
токмо мене усумпіваегь и смущает'ь, же вт> команді^ мо-
ей, такт» при Кобоні обрітаїочойся, яко и при Ладозі у
каналной работи будучой, многое число козакові. ЧІолних'ь
и умершихт» пайдуется, и що разт. в'ь болізни тяжкой,.
якая бардзій гарачка да опух'ь ногт. вкоренилась, примно-
жаются и умираютт», якихт» відепіе явствуетт., однак^
на таковую бедігихт» козаковх нужду присташіне оФіцери
не взирая, безт> жадного бачеіія, З'ь повеления господина
брегадира Леонтиева, не милостиво бючи ихт» у роботи
палками, хочай опую не толко днемт» и ноччу, лечх и во
дни неділние і празничпие одправуют'ь, без-ь одпочивку
приганяют'ь. Огіасаяся теди я, чтобт» по прошлорочному
козаковть зде не погубити, якихт. разві третья часть ку
дому и вт. прошлемт» году повернулась, предваряю в-ь
сенатт> покорнійшимт. сим-ь моимь писаниемт» и рабска
прошу, благоволіте ваша світлость и сіятельство, іле по-
указу его імператорского величества високою своєю осо-
бою россійское правление содержите, не допустить команди
моеи вь конецт» при сей каналной роботі, не била-бь.
наді> чужое місто, які» господині, полковникт. Вітрові,
хощет'ь, за согласиемт. господина брегадира Леоптиева,^
которий кх ділним'ь козакамт. велми єсть недоброхстг и
немилостиві., учинить, — для зачинання другой работи
переведена, якой отнюд-ь нікимі. (Богу самому свідущу,.
бо всі козаки ві» сілі своей весма ослабіли и ели живи
обрітаются) ділать, лечь би не уводячи ві. глубокую осінь-
роскиса и плюскоти, одпущеньї зостали во свояси прина-
мній ЛІ. первихі. числах'ь септемврия, такі» для лучшога
и безбідного занроваженя болнихі., за которими иле мно-
ГИМ1» числом'ь и теперь не відаю, що чинити и куда их-ь
обернути, и до лікарей за лікарствами для помощи хочай
килка разі» о нрисилку онихт, и упоминалемся, не дано,.
яко и для вигоднішого такі» далечайшого пути здоровим-ь,

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 92 —

якие всі оиішали ходу. А понеже прошлого року, по ми-
лости его імператорского величества, для проходу одпу-
щених'ь з'ь каналу козакові» високо повелителанм'ь его ве-
личества указом'ь опред^енио било видавать провиянт'ь
и для копей Фуражт>, того ради да не лишени будуть и
ниві Т0СИЖ1» зіонаршой милости работаючие козаки, бла-
гоизволіте ваша свЬглость и сіятельство повеліть вьісоко-
почтеннійшим'ь своим'ь указом-ь видать о получении вг
пути козакоагь, когда отпущепи будут'ь изг каналу, про-
виянту и для коней, яких'ь неболшое число может'ь бити,
принамній самого сіпа, иби опи козаки тутть при каналі
не тилко позбули остатпий грошевий запась, и иние при
чівоей болезни для пропитания и одежду, якую иміли, по-
продали, албо вім'ь до сего часу, по указу его імператор-
•скаго величества, за виділку кубическими сажнями вг ка-
налу землі и за випошение з-ь немалою бідою и труд-
иостию за пять и шесть верстві» Фашині, и сваев^, надле-
жащихі» денегі. имі» не видано, а любо изволивг его кня-
жеское сіятелство, господип'ь Александері» Даниловича
Меншиков'ь, ФЄЛТ1. маршалі, и многих'ь орденові кавалера
на ЛИСТІ, мой в'ь отвітномі. своемі» почтенпійшимі» пи-
саний предлагать, что велено видать деііги, однакі. при
той дачи міют'ь вичитать данние опи мі. ві» прошломг
1721 году, за которие не заробили.! (Кіевск. Стар. 1884,
Май, 121—422).

Виписані слова <<Допошепія» Черпьака по^асньа^уть не
тільки приведений] вишче варіант, а ] слова про * плату >
^ про обідраність козаків в пісні Лі II, в котру, очевидно,
увізшло дешчо з пісень про канальну роботу, а також по-
дібні ж слова в дальших варіантах цього ^^-ру.

Вв. 20 — 25 про викуп з неволі взьаті з старих пісень
про полон турецький (див. у Антоіі.-Драгомап. І, Лі Зі, 34).
Вони тепер пригадались через те, шчо можна було па]*-
ліати за себе робітників на Ладожо>ьку канаву. Дальши]
лротьаг ]іх див. в вар. 9-му.

Вв. 23 — 29 зклались, іак ми думаіемо, не на Ладозі, а
"В Сулацькому поході; про них ми скажемо далі.

Вв. 32 — 33 причепились з чумацькоіі пісні (порівн. Руд-
чепка. Чум. Н. Піснп, 105, Чуб., Трудьі, V, 1046-47)
«про котру буде далі (Чумаки в Кримському поході).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

^

— 93 —

Вв. 16 — 19 входьать тепер в звичайні пісні (Метлинск.
58, Чуб. V, 383).

Другі пісні, в котрих сто^ать запити ] одповіді, подібні
до вв. 1 — 8 цього варіанту, показані в 1-му розділі, при
•Л5-рі IV му. Порівн. також в дівоцькі^ весньапці (Чуб.,.
Труди, III, 144).

А де ж тво^е, допьу, та білете личко? і т. д.

2.

1. — «0^, за городу, за крутому.

Там зродили вужини;

Да^ нам, батьку, переміну,

Бо на віки загину ! > —
5. — Іаку же вам, молодці,

Переміну дати?

Просіть собі, молодц',

У царьа заплати.

Візвавсьа жвави] хлопець
10. У царьа заплати;

Дали і ом у на ноги кайдани,

А в руки лопати,

Заслали ^ого в Черкеську гори

Канави копати.
15. 0^, сидить сирота над канаво^у,

Рубашку латане;

Огльадівсьа по сво^іх карманах,

Шчо і копійки не ма^е.

— «О], пом^апи, боже, царьа Павла,
20, Царицьу Катерину;

О], іак мьа Господь помилуй є,
В Сібірі не загину.»

— О], не сз'мліва^тесьа, панове молодці:
Мед-вино кружльаіте,

25. З тонкощі китайки

Портьанки латайте. —

(З паперів їв. П. Новицького бО'-х рр.).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

- 94 —

3.

(Вривок)

1. <0], даваз, соцьки^, дава^ переміни,

Бо лихача година!*

— О], не можу іа вам, славні запорозці,

Да переміни дати.
5. Просіть в царьа Костьантина

На^дорогшо^і плати. —

О], дали плату на ноги кайдани,

А у руки лопати.

0^, да послали па лехку роботу,
10. Да канави копати.

(Зап. І Шевченко, и с. Дударьах, канівськ. ііов. ки^івськ. губ.
в 60-ті рр-).

В в. 13-му 2-го варіанта зоставсь ^авни] знак, шчо вій
зложивсь в часи закавкнзських походів в 1722 — 1729 р.,
в ті] вііні, котру почав Петро І, «вступая вт» стези
Алексапдра Великаго», шчоб .забрати од Персііі береги
Каспізського морьа з одчинити })оссізапам дорогу в ІпдіІУ,
^ котра зкінчилась тим, шчо Персі^і отдали усі забрані
Россі^езу землі, миром 1732 р.

Про цьу візну записано в «Краткому Описанію Мало-
россіи> ось зак:

«Того жи» одного (1722) року его императорское вели*
чество весною 31. Москви иошол'ь к^ь Астрахані, а оттуда
за море кт» Терку на татар-ь горнихг каракалпацкихт» и
прочінх-ь, где при Сулакі — річкі кріпость Святаго Креста
заложил'ь, которую потомі, устроено. Оттуда же ходилг
кт» Дербені персидсі%аго владінія, покоряя везді владіль-
цові» тамошнихт., куда по указу и малороссійскаго войска
10.000 сь командиром-ь Даніилом'ь Павловичем!. Апосто-
ломт», полковником'ь миргородским-ь да ст. ПОЛКОВНИКОМ'Ь
прилуцкимх Игнатомг Галаганомт. и киевским'ь Антономг
Танским'ь ходили.

«В'ь томг же 1723 з весни другимт» разомт, 10.000
войска малороссійскаго еь командиром'ь Андреемт. Марко-
вичемг, ПОЛКОВНИКОМ'Ь лубенскимт> на Сулакт» пошли и

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 95 —

тамт» па той рекі плотику здіЬдали и Фортецу укріпили.

«1724 І ода вт> третій разі. 10.000 войска Мадоросей-
скаїо па Сулакт» вьшравлепиаго, ходило от» командиром^
Михайлом!» Милорадовичемт,, полковпиком'ь гадяцким'ь, на
переміну прошлогодной команди Андрея Марковича пол-
копника.

іВт» 1725 году командированьї бунчуковіе товарищи
вт» Гилянскій поході» за Дербепь и сгь ними козакові, ря-
довьіх'ь 2000, сь наказиимії Огроновичемт», обозивімт»
прилуцким-ь, а между бунчуковимт» товариством'ь коман-
дирі» бьілт» Кандиба, бьівшій полковника корсунскій, прежде
же сего Семеп'ь Лизогубт», котораго сь Андреемт» Гор-
ленкомт» изт» пути, по плутовскому пікоторого чернца
Зміевскаго допошепію, взято бьіло в-ь Петербургт», но
вскорі до домов^ь отпущено. Медліли ж-ь вт» томт. поході
бунчуковьіе при Кандьібі иісьіи до трохт», иньїи до пяти

ГОД'Ь.

«Вт» 1726 году указі» бьілі» ея велічества государиньї
імпвратрицьі и самодержицьі всероссійской Екатсрвньї Алек-
сіевньї: пли и'ь поході» Сулацкій висилать козакові», или
платежемі» за всякаго козака сколко пристойно отбуть
похода місто. И не согласясь полковники — ипьіи оті» ко-
зака по три рубли, ипии по четири, иніи по два рубли
дать сі» полковг, противт» опреділепія на всякій полкі» сь
генеральной войсковой канцелярій числа козакові., посту-
пились ; иніи же козакові» самих'ь указиое число виправить
усовітовали, а денгами оті. похода за стид'ь откуповати-
ся не похотіли. Однако, по дононіенію о том'ь в'ь сенаті»,
велено деньгами з полкові» малоросійскихі. за козакові.,

ЧТОбт» 0НИХ1, не посилать В1» поході», взять, И взято В'Ь

Коллегію Малороссійскую именно отг козака по 4 рубли. >
(Літ. Самовидца, 1878, 307—311).

У Бантиша Каменського (Исторія Малой Россіи, 1830,
Ш, 177) чита^емо, шчо «з малоросійських діл, схованих
в Квллежському архіві видно, шчо козаки гетьманці бу-
ли в Дербентському поході в 1729 р., та числа ^ х не
означено, а літопиіці об цім не спомина^уть». Це певно
ті козаки, про котрих говорить «Краткое Описаніе Мало-
россіи» під 1725 р., шчо пробували в поході з Кандибо^у
до п^ати год. (З того ж описані^а видно, шчо в 1729 р.
Кандиба вже був дома, певно, з більшо^у частино^у своіе^і

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

. — 96 —

команди, коли не з усе^у; порівн. Суді]енка, Матер. дія
отечественной Исторіи, Кіевті, 1853, І, II, 79), а також
ТО] компануськи] полк 500 чол., про котри^ записав Мар-
кович, 20 іупьа 1729 р., шчо він пішов у Сулак. (Дн.
Зап. І, 324).

Окрім того звісно, шчо в 1725 р. царицьа Катерина І
послала за Кавказ 1000 козаків з Слобідчини, котрих
вернув до дому указ царьа Петра II в 1727 р. (Голо-
винскій, 149. Гербель, 60. 62).

Про лихо З злидні наших козаків у цих походах і
тьажку грабарську роботу зіх досить докладно росказу]еть-
сьа в записках Такова Маркевича:

1725 р. 2 ма^а Маркевич записав: «вид^лті (у правителей)
письмо Милорадовича изт> Сулака, от'ь 10 Марта, в'ь кото-
ром'ь об'ьявляетг о непомьісльном'ь своемть там'ь пребива-
ніи> (Дн. Зап., І, 69). Далі сам бувши в поході (1725—26)
Маркевич згаду^е, ^ак шче коло Астрахані «подг чась
жарев'ь люди умирають», а в Гильані «воздухг нездеровьга>
(99, ІОЗ). Вже в Астрахані багато козаків і бунчзгкових
товаришчів «притверили себіЬ болізпи»; таких велено було
везти в колодках (99, 100). Тільки ж по дорозі і в Су-
лаку при^шлось лишати багато хорих бунчукових, обдив-
лених лікарьами (167, 188, 190). 12 апр. 1726 р. Мар-
кевич записав в сві] дневпик: «правіантская дача очень
уменьшается теперь, потому что мпого людей умираегь.
Вт, прошедшемт» Марті со всего корпуса умерло* около
508 человікт», а изт. комапдьі обознаго прилуцкаго через-ь
оньїй сей міЬсяц'ь 284 человіка.» (156)

До того всього походи були дуже важкі дльа льуде] і
скотини, котра часто не мала на степах і горах ні води,
ні попасу, (161—162, 168). На грабарські^ роботі, коло
кріпости св. Креста було, мабуть, шче тьажче. Тут паші
козаки мусили робити гребльу і копати канави, шчоб по-
вернути р. Сулак до кріпости. Ось шчо знаходимо про цьу
роботу в дневіїику Маркевича за один 1726 р.:

«Генварь. 10. Прерва отт. кріпости св. Креста отсто-
итт> вт. 20 вер. и гютему так'ь иазьівается, что Сулакг,
оставивши давнєє своє течепіе, вліво обрати лея и тазгь
впал'ь В'Ь зюре. В'ь 3-мт. часу по полудни прорва загачена
бьіла совсімт,, чеге ради ст» пушект» стріляли; Сулаїгь
пошелт» бьтло КТ) кріпости св. Креста давнимі. своим'Ь те-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 97 —

ченіем'ь. Козаки и прочіс вс^, при зажженньїхь н^сколь-
кихт» десятках'ь капатов'ь, работали около огней, гребли
всю ночь; ио посл^ полночи вода прорвала на нісколько
сажень берегь огь пріізда огь кріЬпости, и клітки, глу-
боко засмпапнмя, унесла па нісколько версгь.

«12. Когда прорву загатили, то вода, пошедшая до крі-
пости, прибьіла бьіло вчерашняго числа па аршинт,.

<26. Против-ь сегодня загачеппая на прорві плотина
снова прорвалась.

<Февраль. 25. Прорва отчасти запру жена, и Сулакх
обрати лея сюда; но не совсім'ь угачена для того, чтобьі
вода теченіе своє помалу сюда простирала и чтобьі про-
чищала то, что пескоагь засипано. Мастерт, у прорвьі
один-ь Новгородскій козаюь, сотий Стародубской.

«27. Новая прорва сділалась отг Сулака вт. озеро, отх
кріпости в-ь двухт> верстахті, однако еще не велика.

<Марта, 5. Прорва (стара) загачена соізсімт>.

«27. Еропкин-ь сказисалг, что два Фискала подали гене-
ралам'ь донось па Дебрипія, что сиг, при запруживапіи
прорвьі, апюго кошту государеоаго нотерялт., безг чего
можно бьтло обойтиться, и что в-ь послідній раз-ь прорву
не он'ь запрудила., но три малороссійскіе козаки.

«28. На прорви вода спова начала плотину портить,
почему посланьї туда три малоросійсків козаки, которме
сную заняли.

«Апріла 25. Рано гепералт» Кропотовт> и мьі оба и
прочіс бунчуковьіе, числом'ь 20, поїхали на прорву. Кон-
вся при генералі бьіло 200 драгун-ь и 280 Донскихт» ко-
закові. Для поправки плотиньї прибьіли 1000 козакові, сь
капитапозіт» Баїш іьімт».

«27. Возвратились отт. прорвьі; плотину поправили, п
вода внизу перестала течь.

«Май. 5. В'ь Сулаку великое наводненіе учинилось.

«8. Рука Сулакт» начала упадать.

«14. Об'ьявлен'ь походті на завтрашній день. (Дневн.
Зап. І, 143, 145, 149—150, 153, 158, 159, 160).

В ТО] же час Ф^дор Сулима писав матері з під Сулаку:
«борошна моего давно вже не стало,... пана швакгровимх
контептоватись зачав'ь. Депегг, сколько взялемт. отг ва-
шей родительской милости, только ссть третяя часть при
миі... О здешнемт» нашемт» поведеній не освідчаю, бо гидко
ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. II. 7

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 1)8 —

и осізідчати; толко ещо милостіїо Божіеіо по ііарушимо вт.
здороізю зостаезгь.» (Сулимовскій Архив-ь. Кіев'ь, 1884, 48).

Не ліпше було пашим і в других місцьах коло Черкесь-
ких гор. їак Маркович записав 25 марта: «Изт, Дербсн-
та пишутті ко мні атамаиьі Сміловскій и Черіїускій, сь
командою тамТ) обрітающіеся, что оскудіЬли опи вт. хар-
чахт) и 0ДЇ.ЯНІИ». (Дп. Зап. І, 153).

Порівп. універсал гетьмана з 1729 р. про позички ко-
заків, у Сулацькому поході з кра^пьо^і пужди, в Судіеика
(Матеріали для Отеч. Исторіи, Кіевь. 1853, І, II, 78) а
також лист кн. Вас. Влад. Долгорукого з Су лаку" ^ Гільапі
про «неспосіїьій воздухТ), язвительньїй зной и крайиюю
нищету песноснуїо, зіло скудное пропитаніе, работьі ве-
ликія, партій непрестанпьія» і т. п. у Соло]$ьева ('XIX,
10, 15—16).

Не диво, шчо паші козаки казали в пісні: сда] назі,
батьку, переміну, бо на віки заг»ну.>

З дневпика Маркевича бачимо, шчо паші козаки все
подавали прошені^а, шчоб ^іx одпустили до дому, або хоч
перемінили, та сподівались хоч плати, ^аку давано допцьам
в 1725 р. за поход в Гильань. (Ди. Зап. І, 83, 142, 159,
168, 184 і др.). їа 18 апр, 1726 р. Маркевич записав:
«Увідомился о получеішом'ь вчера вечорозіт. указі, їїь
которомт» прсдписшно не насг смінить, по ДОНСКПХТ) ко-
заков^ь и Калмикові,, когда на місто ихт, придутт, сь
полковпикомті Д'Ьтловским'ь 3000 Доіп^ов'ь и 500 Калми-
кові, около Черкаска кочующих^ь. Симт, указрмт, повеле-
но, чтобьі при отпускіЬ сихт. войскт», дать имі> за службу
жаловапье изт> губернскаго сбора: атаману 20, старшині
по 12, писарю 6, вс'Ьм-ь прочимх Донцам-ь по 5, а Кал-
іці ика:мь по З рубля. Также и гЬм'ь, кой пм-Ьютт. бьіть
вьіслани изт, Черкаска на смі&пу, видать пзт, нротніціи
Воронежской жаловапье против'ь сего » (Дн. Зап. І, 163).

Кінець вар. 2-го, — з 19 в., — мусив скластись шче
в 1722 р., коли царь Петро був сам в поході проти
Персі^і, зіаЗучи при собі ^ жінку сво^у Катерину. (Солоііь-
ев'ь, Ист. Россіи, ХУІІІ, 40). Кінець це], в котрому ко-
заки перше иропично (з гірким сміхом) поздоровльали
царьа Петра ,] царицьу Катерину, за часи котроіі козаки
знов ходили в Черкеські горьі канави копати, — з годом
затемиїпісь, ^ак побачимо особливо в дальших варіантах,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 99 —

окрім 4-го, п котрому кін вдержувавсь ліпше, ніж навіть
в 2-му.

Поздоров, боже, царьа Костьаитпна,

А царпцьу Катерину,

Шчо будем обдерті, та будем топтати

Із кіітаіки опучі, —
то б то вживати па онучі шматки з одежі. Им^а царьа
Павла або Костьаптипа, конечно, підставились замісць
Петра (в вар. Г)-му Петрович).

Початок 2-го варіанта, — про ожини може причепивсь
з пізніжчих варіантів, про котрі далі.

4.

1. — «О], за річко]у, та за Синьухо^у

Та зацвіли ожипи,

Ох, дава^, дава^, батьку, переміни,

Бо далебі .загину.» —
5. — О], не річ зіені, сяавні запорозці,

Переміну давати;

О], просіть собі, славні запорозці,'

У цариці заплати.

О], дала ж, дала славним занорозцьам
10. Та царицьа заплати.

О], понабивала на ноги каздани,

Дала в руки лопати,

Ох, да послала на легку роботу

Та канави копати.
15. О], летить ворон та із чужих сторон,

Да летьучи ж крьаче:

Ох, сидить козак да над канаво] у

Та жалібненько плаче.

О], летить ворон та із чунсих сторон,
20. Та іИ!і крилами маіе,

О], сидить козак та над канаво] у,

Сорочку латане.

— «Поздоров, боже, царьа Костьантина,

А царицьу Катерину,
25. Шчо будем обдерті, та будем топтати

Із китайки онучі.
(Зап. Хв. Гильськи) в с. Макоішшчах, кіуівськ. ііов., коло 1803 р.)

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ

— 100 —

Початок цього варіанта (вв. 1 — 10) склавсь за часи ро-
боти козаків коло кріпостів по р. Синьусі в 1743 — 44 рр.,
за цариці Телисаветн.

Указом Сенату ЗО окт. 1734 р. звелено було: «Вг за
Дніпрскихг міЬстах'ь отт» пепріятельскихт, незапньїх'ь на-
бігові» устроить кріпости вт» пристойпнх'ь містах'ь, по
тамошнему обьїкповепію, и то строеніе возложить на Мир-
городскаго полковника Капниста». В 1744 р. звелено бу-
ло вислати дльа оборони тих робот і кріпостів шче 1000
чол. козаків. Капніот вистроїів тоді по р. Синьусі . кріпости:
Ново-Архангельськи] шанець (тепер посад Новоархан-
гельск) і Орлик (тепер г. Ольвіополь) на устьу Сипьухи
в Бог. (Скальковскій, Исторія Нов. Січи, II, 162—165,
Шмидт'ь, Херсонская губернія, 1863, П, 802— 803. Го-
род скія поселенія вт» Росе. Имп. 1865, V, її, 325, 107).

Слова, про ооюину в другому віршику варіанта мусьать
значити показ на те, шчо вже кінчаіетьсьа літо ] почи-
на^етьсьа осінь, — пора вернутись до дому. Коли склались
ці слова, чи тілььи в часи роботи над Сипьухоіу, чи шче
рапішче, не беремось рішати. Нагадаіемо, шчо за Кавка-
,зом ожин нема, так шчо Маркович діставав ожипи, —
котрі, певно, потрібні були, ^ак кисле, проти ципги, — од
матері з Укра]іни (Дн. Зап., І, 193).

1. О], по над річкозу, по над Сипьухо^у

Та терни погоріли —

Ге], вже ж наші, наші сіромахи

Без харчів помарніли!
5. О], по над річкоіу, по над Сипьухоіу,

Та зацвіли і ожини, —

— <Гез пода^, батьку, пода^ переміну,
Бо ^а марно загину.*

— О], не мо^а вольа, та милезе братьтьа,
10. Переміну давати;

Ге^, просіть собі в пана во^еводи
Та дорожшо^і плати! —

О], обізвавсьа козак зіолоденьки^
Во]еводі за плату:
15. О], набили на ноги ісадданп,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 101 —

Дали в руки лопату.

О], набили на ноги каздапи,

Дали в руки лопату, —

О], послали на вішньу роботу
20. Та канави копати.

О], летить крьачок через Дупа^-річку,

А летьучи та і крьаче;

О], сидить сірома та над капаво^у,

Та жалібненько плаче:
25. — <0^, поздоров боже царьа Петровича,

Сударипьу Катерину,

Ге^, шче ж бо за, козак молоденьки^,

На Сібіру ] не загинув.» —

(Зап..од Остапа Данчука. в Тульчі в 1881 р. Г. Денисенко.)

1. — «0^, по над річкову, по над Синьухо^у,

Заросла ] ожина.

О], дава], батьку, дава^ переміну

Бо за марно загппу!> —
5. — Ох, не вольа ж мо]а, панн молодці,

Вам переміну дати

Ох, і просіть свого пана кошового

Шче і за волику зап.їату.

Ох, і обізвавсьа парень молоденький ,
10. Ох, і за плату обізвавсьа;

Набили ж ^ому на ноіи кайдани

Та ,і дали у рукп лопату.

0^, послали ж ^ого у сібірпу роботу,

Шче з канави копати.
15. Ох, і летів ворон та із чужих сторон,

Та летьучи крьаче.

Ох, і сидить сіромаха меж канавами

Та з жалібненько плаче:

— «Поздоров, боже, царьа Костьантина
20. І царицьу Катерину

Шчо нас, пешчастних сіромах,

На біли] світ пустила. >

(Зап, Денисенко в Тульчі в 1881 р.).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 102 -

Слова в. 5-го про пана кошового могли підставитись
тоді, коли січовики були коло кріпостів па р. Синьусі, в
часи вціш з турками в 1773 — 4 рр. (Див. далі, вар. 13).

1. — <3а річкову, таза Сипьухо^у^ там зацвіли ожини.
Ге^, дава], батьку, дива^ переміну, бо далебі загину.» —

— О], рад би ^а, молоділі хлопці, переміну вам дати,
Коли ж бо , ви хочете, молоділі хлопці, дорогу плату

взьати.
5. — 0^, ізвели, парень молодепькід, а ту плату взьати—
Дали плату, на ноги каідапя, а в руки лопати.
Дали плату па ноги кайдани, а в руки лопати,
Та погнали на легку роботу, та канави копати.
Летить ворон та із чужих стороп, та ^ крьаче летьачи.
10. Сидить парень та над канаво^у та жалібненько плаче:

— «Не дивуйте мені, МИЛІ братіїсн, шчо іа жалібно плачу,
Тесть у мене в кармані копійка, — іа ^ ту з вами потрачу.
Поздоров, боже, царьа Костьантипа, государнньу Ка-
терину,

А шчо позволили славппм запорозцьам погульать на

Вкра^іп)'.
15. А шчо позволили славним запорозцьам погульать на

Вкра^іпу.

Де ж ^а буду та бурлакувати, та ніде не згину.»

(Зап. Оп. Маркович в канівськ. ііов. 1ш^івськ. губ.}.

Спомин во)еводи в Н в. 5-го вар. показухо, шчо
вар. це^, окрім початку, старішчи] роботи на р. Си-
ньусі. Кінець же 6-го вар. (вв. 19 — 23) з іавно^у подьа-
ко^у цареві з цариці (]ак і в вв. 13 — 14 вар. 7-го; вв.
27 — 28 вар. 5-го новішчи^) даіе право думати, шчо він
зложени^ був за часи царьа Петра II і молодощі іого на-
реченно^і, кньажни Кат. Довгоруко^, (котру маніфестом
звелено було звати Императорськнм Височеством) коли на-
ших козаків, — перше слоболчан (1727), а потіїї і геть-
манців (1729 р.) пушчено було до дому.
В. 16 вар. 7-го причепа з бурлацько]і пісні.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— ПУЛ —
в.

1. — «По пал річкову, по над Сппьавко^у та зацвіла

ожипа,
Дава^, пане, переміну, бо лихача година.» —
— Не мусьу за, славні занорозці, перемінн дати,
Просіть собі у папа козіісарьа дорожшоіі плати. —
Г). — Не мусьу іа, славні занорозці, до;)ожшозі плати

давати ;
Надівайте па ноги кайдани, а в руки лопати! —
Посилало на легшу роботу, — канави копати.
Говорили славні занорозці із Умапьа ^дучи,
Шчо будем носити чоботи сапіанці, а с китайки онучі.
10. О], летів ворон та із чужих сторон, та летьучн крьаче,
О], сидить бурлак та над канаво^у, а сидьачн плаче.
О], летів ворон та із чужих сторон, крилечками маха^е;
О], сидить бурлака та над канаво^у, та сорочку латане.
Дере поли, дере і рукава, та плечиці латане,
15. Одним одну копііечку ма^е, та і ту марно терьа^е.

(Заіі. Штапгеі в м. Жаботині, черкаськ. пов. ки^івськ. губ. в 1861 р.)

В п. 4-му комисарьа замість царьа, цариці.

Вв. 8 — 9 — слова з пісні про рубіну запорозців під
По.ітавоіу (див. в 1-ому розділі, ст. 48 — 50) перероблені
в гайдамацькі] пісні про Уманську різньу 1768 р.; далі, в
вар. 12-му, доладнішче — «ез Січі ]дучи>, а в 10-зіу —
<*«а Лині)у ідучи». Про ці слова дпв. при вар. 13-му.

1. — «О], по над річкову, по над Снньухо^у

Та зацвіла ожина;

0^, дава^, батьку, дава^ пороміпу,

Бо далебі загину.
Г). — О], не буду, сину, 0^, не буду, і)ідііи],

Переміни давати;

О], проси собі в пана во^евого (во]еводи)

Да побольшо,іі плати. —

О], ]ак став парень, парень молоденьки^,
10. Да побольшу плату брати,

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 104 —

Та набили дому на поги кайдани,

Дали в руки лопати.

О], послали їого на легку роботу,

Канави копати.
15. О], дали над ним, дали калавури: .

Чотирі салдати.

О], копав парень, копав молодепькнз,

Да і сів спочивати,

0^, летить вороп аж із чужих сторон,
20. Да все летьачи крьаче;

О], сидить парень, сірома в неволі,

Да жалібненько плаче:

— <0з, продаі, батьку, о], прода], рідни],
Да сіріші корови;

25. 0^, визвольа^ же мене молодого

Із цііе^і неволі.

~ О], не буду, сину. О], не буду, рідни],

Сірих коров продавати,

О], ]ак заробив а ти, сину рідни],
ЗО. То так будеш і одвічати. —

— <0], прода^, мила, голубонько сива,
А сіріші телиці;

О], визвольа^ же мене молодого
Із цііеіі тезїниці.
35. Хоч би мала, мили], голубоньку сиви],
І сорочку продати,
А таки буду тебе молодого
Із неволі визвольати.

(Запис їв. Новицьки^ в г. Тарашчі, ки^івськ. губ. в 60-ті рр).

В цьому варіанті тільки початок пізні], з 1743 — 4 рр.,—
а ввесь він належить до вар. 1-го, про працьу на Ла-
дожські] канаві. Тільки вв. 29 — ЗО оберта]уть діло так,
мов би то парень копа]е канави за іаку провинність: при-
бавка пізнішча, іак і спомин Сібіру в вар. 2, 5 і бму.

Певно, од подібного варіанта пішла ось іака пісяьа,— в
котрі] стерсьа спомин про роботу на канавах, хоч зоставсь
нагад на невольу в чужі] стороні.

1. Летів ворон по над морем,
А летьачи крьаче;

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 105 -

Сидить козак в ііеволепьці,
Та сидьачи плаче.
5. Призшла к зему та дівчина,
Козака питане:

— «О], чого ж ти, козаченько.
Чого зажуривсьа?»

— О], зак мені, сиротині,
10. У неволі не журитьсьа,

Шчо у мене молодого

Тут роду немале.

О], тут мені, сиротині,

У неволі погибати.
15. Так пошльу іа до родопьку

Письмо це далеко,

До своіе^і неньки старощі:

Неха] мене молодого

Визвольа^е із неволі.
20. Шчо у мене молодого

Та долі немале.

(Заи. їв. Манджура в с. Мурахві, валківськ. пов.. харьк. губ. од
баби, в 1872 р.).

Слова цих вар^аптіо, іак і 1-го, не тільки про невольу
в загалі, а шче ] про кайдани, тгалавури з викуп, підходьать
до обставин, при котрих ішрьажались наші козаки на ро-
боту на Ладожську канаву, ^ак і до кр. св. Креста. Про
це зостались спомини в Дн. Записках Маркевича. Так в
1723 р. Маркевич записав:

Мартт> 7. Писали Глинчане, что командирі. Ингерман-
ландскаго полка, по ордеру полковника Шереметева, при-
нуждает'ь ихт» ігь репарацій города; вг доказательство и
ордері» полкоиника г. Шеревіетева прислали.

8. Отписали до Глинска и до Чернухт., что оправлять
теперь город-ь нельзя, а должно напереді, вигонять коза-
кові в'ь поход'ь до Ладоги.

11. Писала до сотникові. Чернускаго и Лохвицкаго,
чтобх до Ладоги шли. До атамапа Пирятинскаго писал-ь,
гопяя его, что вьісьілалт. людей безг указа на оправку
города. Прііхалт» вчерашняго дня из'ь Смілаго атамані», сь
жалобою, что пору чиїсь вьігоняет'ь всіх'ь на работу города.

14. От^ п. Сотника Чернускаго писано, что атаман'ь

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 106 —

тамошній вт. арестіЬ у капитаїїа Кораблипа за певБігонг
людей до работьі па городскоп валт,.

15. Подані. ЛИСТІ, до п. сотника Черпускаго о томг,
что кап. Караблинт., за то, что пе пьістачпл'ь до города
для рабстві 1500 человікт,, прислалт. в-ь его сотпичій доагь
для екзекуцій 25 драгут..

22. Вручепьі мні листьі отт. пх'і, милостей пановт. пра-
витслей изт. Глухова — о скорой вьісьтлкЬ казаковт. до
Ладоги. Тутт.-же и упи-версалт. прпложет., вт. которомг
правителя приказьіваюті, ослушпьіх'ь до помянутаго по-
ходу забивать вт. колодкп и отсьілать вт. Глуховт. для
наказанія.

ЗО. Получіїл^ь лнстьі отт. компссара нолковаго... пишетг,
что на листг мой до Шере.метева писанньш о тсмх, чтобг
попоровить мало сь работою городовою^ полковникт. ника-
кого подлиніїаго пе учпнплт. отвіта, а на Форпостьі коман-
дирущимся не по 6 зол., по по ПОЛІЇ 8 (7^/2) велілі, брать,
и когда вт, томт. обстанвалт. Чсрнускій коммиссарт», то за
то капитанг Караблинт. за карауломт. сго па морозЬ такт,
долго держал7., покамі^ст-ь онт, далі, по полт> 8 зол.

Апріль. 6. Вх листі правительстпенномт. предложено,
чтобьі козакові», не хотівших'ь пдтп вь Ладогу, публичпо
карать для постраху прочпм-ь.

11. Листі, принесені, от'ь п. сотника Городискаго, обг-
являїощій о ушедшвхі. казаках'ь оті. обоза, рушившаго
вт. низовьій поході, (на Сулакі.). Огписалі. до сотника,
чтобьі ТІХ1. утікачеві, по святках'ь, в-ь колодках^ь, сгода
ві» Ромені. присилать. (Дн. Зап. І, 10—18).

10.

1. — «О], над річкову, по над Синьухо^у там зацвіли

ожини,
Ге], дана], соцьки], даваі переміну, бо лихача година !>
":" 0^, ^ак же ^а мож}', панове молодці, ^а вам пере-
міну дати?
Ге], ідіть же ви в столпцьу к царпці, та просіть заплати.
5. Ге], та царицьа нас пожалувала, та дала нам за-
плату:
Ге], та звеліла славним занорозцьам та линііу конати.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 107 —

— ^Гє], оце ж вам, славні запорозці, усьа мо^а заплата,

О], та беріть ви в одну руку заступ, а в другу лопату!

О], та хвалились славні запорозці, та на липііу ідучи:

10. — Гє], будем носить з самоти жупани, а з китайки

опучі.
Гє], летіс орел по над синім морем, та все летьа-

чи крьаче;
О], сидить козак по над Спньухоіу, та жалібнесепько

плаче.
Ге^, летів орел по над сипім морем, о^, та летьачи

крикнув;
Геі, та шче козак на чужі] стороні та і доси не при-
викнув.
15. Оі, поздоров, боже, царьа Костьантина і царицьу

Катерину,
Геі, шчо пустили славних запорозців погульати на

Вкраііну.
Геі, та не довго ж вони погульали, тільки день три

години,
О], та течуть річки да льадзькоіі крови на чотирі

половини.

(Запис. Б. IIознанськи^^ в с. Дударьах, канівськ. ігов. іш^івськ губ.
коло 1863 р.).

Варіант дуже строкатий : початок з 1743 — 4; середина —
старішча ] зложена з пісень про лнні^у ^ ладожську канаву
(пер. вв. 11 — 14 з вв. 11 — 18 в вар. 1-му); вв. 15—16
з 1727 — 1729 рр., а кінець причепивсь з пісень гайдамаць-
ких, з 1750 — 1768 рр. Треба сказати, шчо шанці по р. Си-
пьусі мусили між инчим здержувати га]дамак, шчо набігали
з січових земель на польськ}^ державу, а також польаків,
котрі набігали на січові землі. (Скальк., Ист. Н. С. II,
153 — 165). Гайдамаки однакож часто проривались через
Сиіїьуху і «гульали» в польські] Украііні. На^страшнішча
з цих гульанок була т. зв. Уманьська різньа 1768 р.,
коли між січовиками пішла чутка, шчо сама царицьа Ка-
терина (ІІ-га; син ^і^і Павел Петрович) позвольаіе бити
льахів. В ті часи мусила серед гайдамак переробитись
піспьа про роботу коло кріпостів на р. Синьусі в ось
Іаку піспьу:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 108 —

1- О], у недільу, рано пораненьку,

Та всі дзвони дзвонили,

О], доумились славні запорозці: —

Взьали Узіань запалили.
5. О], горит Умань, о^, горит Умань,

Да з нікому рьатувати:

— '^Ох, було ж вам, превражі умапці,
Запорозців не займати.»

О], горит Умань, о^, горит Умань,
10. Да з нікому погасити:

— «Ох, було ж вам, превражі уманьці,
Запорозців не дрочитп ! >

О], там у полі, в полі па роздольлі,
Там зацвіли ожини,
15. Ох, там же, там же превражі умапці
Да з по в(іду ходили.

— <0х, і не ходіть, превражі уманці,
Та до броду по воду, —

Ох, ^ак займемо, то так заженемо,
20. Іак ту череду в воду!»

Поздоров, боже, Петра Павловича,

Судариньу Катерину,

0^, шчо позволили славно погульати

Та на всьу Украііну.
25. Ох, і не довго хлопці погульали:

О], за час, за годину

Та потекли річки, річки кровави]!,

На чотирі половини!

(З паперів їв. Рудченяа; зап. в с. Маковинцьах, ки^івсьБ. пов.
в 60-ті рр.).

Частини це^і пісні причепились ^ак до кіпцьа 10-го вар-
іанта, так і до вар. 11-го і 12-го.

11.

(ВрНБОК)

1. 0']у поздоров, боже, царьа Костьантина,
З а царицьу Катерину.
О], шчо пустила да нас погульати

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 109 —

Да і па пашу і Укра^іпу.
5. О], пе багато да ми погульалп,
Тільки всього три годипи;
О], текли річки, річки крівавііі
На чотирі половині.

О], хвалилисьа слаопі запорозці
10. Да з з Укра^іпи ^дучи,

Шчо будем носити сукні та жупани
І а с китайки ^ онучи.

(Запис ^. Шевченко в с. Дударьах, ісанівськ. пов. ки^івськ. губ.
в 60 рр.).

12.

1. — «О], по над річкоіу, по над Сииьухозу
Там зацвіла ожипа;
О], даваі, соцьки], дава] переміну
Бо лихача година ! > —
5. О], не можу (моіа) польа, славні запорозці,
Та переміни дати;
О], просіть собі царьа Костьантина
На^дорогшозі плати. —
О], дали плати па ноги кайдани,
10. А у друки (руки) лопати;

О], да послали на легку роботу
Та канави копати.

О], летить ворон та із чужих сторон,
А летьачи крьаче;
15. О], сидить козак та над канавоіу.
Та жалібненько плаче.

О], хвалилисьа славні запорозці,
Та із Січі ідучи,

Шчо будем носити сукні та жупани,
20. А з китайки онучі.

Оз, поздоров, боже, царьа Костьантина,
А царицьу Катерину,
О], шчо пустили та нас погульати
Та па славну Укра^іну.
25. О], пе багато та ми погульали,
Тільки три дні з години.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— по —

О], текли річки та з нас кроваоі
На чотирі половини.

(В наших паперах; рука подібна до руки д. Андруа Шевченка;
певно, записано з'им же).

В вірш. 27 замість <^льадсько;і кровп> нідставидось
з нас крові і через те піспьа отдалилась од гайдамацьких.

13.

1. — «Над річкову Сипьухозу
Трави погоріли:

А вже ж бо Й1И без харчів помарніли.
Та казав зеси, атамане,
5. Переміну дати,

А тепер велиш, атамане,
За Дупа] ступати. ^^

За Дупаіем, за бистреньким
Гармати рехту^уть,
10. Е, вже ж бо паш пап атаман
Козаків муштру]е.

— «Та биіте, хлопці, вражих льашків
Правову рукоіу,
Женіте ]іх, вражих льашків,
15. По над Синьухо]у.> —

Не звіть іі^і Синьухо^у,
А звіть ^і^і річка;
Е], розбіглись вражі льашкн,
Так собача тічка.

(Запис, в с. Молчановці, сквирськ. пов., ки^івськ. губ. от діда
Степана Матвіз'чука).

Це власне осібна пісньа, котра тільки початком нрив]а-
зуіетьсьа до цього ^2-ра. (На^близчи] цед початок до вар.
Ь-тбу в котрому власне два печатки). Пісньа цьа підходить
до пригод ві^нн 1768 — 1774 р., з польськими конфедера-
тами і турками, — коли запорозці плавали з лиману Дні-
прового в Дунаіські гирла ^ коли сто^али коло кріпостів
на р. Синьусі і ходили звідти в походи, між тим іак
россі]ська армііа переходила за Дуна], ~ куди, мабуть, за*
порозці ждали, шчо ї ^іх поіслнчуть. Запорозцьам па р. Си-

1

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 111 —

ііьусі приходплось ТОЛІ (найбільш в 1773 р.) ма^же також
гірко, ^ак колись гстьмапцьам на канальні] роботі. Скаль-
ковськи] кажо, шчо іі більші] части січевих паперів з того
часу гопоритьсьа «про Фураж, харчі та жалувапьньа, котрих
військо ніколи по могло получпти пі цілком, пі за годьа,
через шчо несчаспі козакїі, а надто на аванпостах, терпіли
всьаке лихо» (Ист. Нов. СЬчн, III, 130^131). В часи
ціІеіі ж ВІ.ІПИ мусили причепитись в вар. 12 і 10 цього
Л5-ра слова: хва.тлисьа запорозці та із Січі, або — на
лині)у ідучи і т. д., — бо тоді липу с] у звались і кріпости
по Синьусі; та окрім того (надто в 1769 р.) січовики
боронили ] частину с гарові лппі^і па лівім боці Дніпра
(Скальк.. ор. сії., 45—47).

14.

1. — «О], по над річкову, по над Сипьухоіу

Та зацвіли ожини;

О], дава], батьку, дава] переміну,

Бо навіки загинем!» —
5. — О], да іаку ж вам, славні запорозці,

Переміну давати?

О], накладуть вам па ноги кайдани.

Дадуть в руки лопати. (2)

О], поженуть вас па легку роботу —
10. Канави копати. —

О], да летів ворон та із чужих сторон,

О], да летьучн к^ізьаче;

О], сидить сі|)омаха по над канаво] у,

Да жалібненько плаче:
15. — «О], по:)доров, боже, царьа Петровича,

А царицьу Катерину,

Шчо пас випускала з тьажко]*і неволі

Та па цьу Украііну.»

Перніе випускала, перше випускала
20. Послі стала одбирати...

О], та звеліла молодих козаків

В москалі забрати.

— О], да бо ви, хлопці, славні запорозці.

Та молітесьа богу,
25. Шчоб нам бог показав (2)

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 112 -

Через море дорогу.

0.І, молоді хлопці, славні запорозці,
Та те^о слово вчули,
О], сіли на лотку, о], сіли па другу,
ЗО. Та з за море махпули!

(Запис, в 1862 р. в Киз'іві од салдата ТинЕа родон з сквирськ.
повіту Лев Мацізевич).

З 19-го віршика піспьа повертаіе на <виходііьу> запо*
розців в Туреччину післьа < атаку ваньпьа> Січі москальа-
ми в 1775 р.

15.

1. — іііо над річкову, по над Сипьухозу

Зацвіли ожини;

Дава], батьку, дава] переміну,

Бо далебі загинем.!
5. — Не річ мені, діти,

Вам переміну давати, —

Просіть собі у во^іводи

Заплати.

Дала судариньа
10. Три річки лиману:

— «Ловіть, молодці, рибу
Та купуйте собі жупани. > —

— О], уже ж жупанів
Либонь нам не носити,

1Г). Коли б хоць ці^і свити

Нам ізносити.

Дала судариньа,

Та ,і звеліла назад одібрати,

Нас, козаків Чорноморців,
20. ^ у рекрути забрати.

Козаки ж це^е почули,

Та з на Дуна^ махнули.

Стали вони тікати.

Стала судариньа на зіх гукати:
25. — <Не тікайте, козаки чорноморці,

Не вельу вас у рекрути брати. > —

— О], не можна себе спинити.
Було наших степів на тро^е не ділити.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 113 —

з вірш. 9-го пісньа поверта на часи другові виходні
козаків (сорноморців) у Туреччину, післьа того ^ак у них
одібрано земльу між Дністром та Богом (1792 р.). Див.
даіьшиз варіант, котри] ^есть вривок оцього.

16.

1. — «О], по над річкозу, ^^ над Синьухо^у

О], зацвіла ожина:

Ге], О], дава], батьку, о], да^ переміну,

Бо іа і марне загину.
5. — О], не мо' іа вам, панове молодці,

Переміни а з вам дати:

Гє], просіт собі папа кошового

З а цариці заплати...

О], поздоров, боже, царьа Костьантина
10. І царицьу Катерину:

Даровали землі от Дніпра до Богу,

По над грьаницеіу по Бендерську дорогу.

Даровали землі, шче і широкі лимани:

— Ловіть, хлопці, рибу да ^ справльа^те жупани !

(Не зкінчена).

(Зап. в 1874 р. в с. Будаках, акерманського пов. бесарабськ. губ.
на Шабалацькі) косі од рибалки Христ. Курочки М. Ганіцьки]).

Про всі надогади остатніх трьох варзантів на справи
1775 — 1792 рр. буде докладна розмова в дальших розді-
лах, при пісньах про кінець Січі ] про Чорноморців.
Поки порівн. кінець ціх варзаптів з пісньами в Скаль-
ковського, Ист. Нов. Січи, ПІ, 225 — 226, в Основі,
1862, Окт. VII, 2. в Зап. Югозап. Отд. Р. ГеограФ. 06-
щества, І, 301.

ПОЛІТ. ПІСНІ Ч. І Р. II.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 114

№ V.

СМЕРТЬ КОЗАКА В МОСКОВШЧИШ;
В НЕВОЛІ.

1.

1. Століть завір над водоіу, — в воду іюхиливсьа;
На козака пригодонька, — козак зажуривсьа.

Не хилисьа, ^авороньку, шче ти зелененьки]!
Не журисьа, козаченьку, шче ти молоденьки]!
5. Не рад іавір хилитисьа, — вода корні миіе;
Не рад козак журитисьа, да серденько ни]е!

О], позіхав в Московшчину козак молоденьки], —
Оріхове сіделечко і кінь вороненьки]. —
О], позіхав в Московшчину да там і загинув,
10. Сво]у рідну Укразіну на віки покинув. ^)
Казав собі насипати високу могилу.
Казав собі посадити в головах калину:
— < Будуть пташки прилітати калиноньку ^істи,
Будуть мені приносити од родоньку вісти. > —

(Максимовичь. Укр. Нар. Пісни. 1834. 147).

В рукопису Цертелева ми знайшли перші шість вірши-
ків, ^ак цілу пісньу. З цього початку пішла ^ак оцьа шсш»а,
так і та, шчо вже напечатана в 1-ому розділі, ст. 80—85,
про полон «сіромахи.*

2.

1. Сто]іть іавір над водозу, — в воду похиливсьа;
Козаченьку молоденьки^, чого зажуривсьа? —
Не рад іавір хилитисьа, — вода корні миіе;
Не рад козак журитисьа, дак серденько ни]е.

^) Це^ віршик в печатному виданьньу Максимовича пропушчени) (!!)
Ми знайшли ^ого в рукопису Максимовича, ^ак і в дальшому варіанті
Так, звичайно, співазуть в Полтавшчині. В зовсім подібному варіан-
ті, зал. д. Шимановим в охтирському повіті: милу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 115 —

5. НехаЗ ни^е, неха] низе, воно перестане,
До козака молодого журба не пристане.

О], позіхав в Московшчину козак молоденьки^. —
Горіхове сідельце, шче з кінь вороненьки]. —
0^, позіхав в Московшчину, та там і загинув,
10. Свозу рідну Украііну на віки покинув.
(Зап. в Кальужщі, миргор. пов., полт. губ. Чуб., Трудн Т, 319).

3.

1. Століть завор над водозу, — над воду схиливсьа,
Молод козак, мол од козак, та вже з зажуривсьа!
— «Іак же мені не хилитись? — вода корінь мизе!
Іак же мені не журитись, зак серденько млі^е?
5. Хожу — нужу, хожу—пужу, зак те сонце в крузі,
Чи за встазу, чи льагазу, завше серце в тузі.
Летить орел по над море, та з, летьучи, крикнув...
Оз, з^ї^ тьажко в цих сторонах, шчо за не привикнув!
0]у ']е в мене на Вкразіїїі рідненьказа мати,
10. Вона ж мене пбжалуіе, зак свого дитьати;
О], ']0 в мене па Вкразіні ріднесенькиз батько,
То він мене пожалузо, зак свозе дитьатко.

(Запис. Б. Магер, в с. Пилииовичах, радом. пов., киЗівськ. губ.
Чубинскій, Трудн, У. 454—455).

Вв. 7 — 8 варзанту 3-го бачили ми в пісньах про ка-
нальну роботу (вишче, стор. 86, 107).

Три оці варзанти могли скластись в часи походів наших
козаків у Московшчину дльа грабарськозі роботи, коли, зак
звісно, вони дуже журились на чужу стороні з дуже там
помирали. Про це говорить і виписка з «Донесепія> Чор-
ньака. Окрім того Бантиш Каменськиз зназшов відомость в
ділах малороссізських Іностраннозі Коллегізі, шчо в Ладож-
ськім поході 1721 р. померло козаків 2460 чол., та було
больних 244 чол., не счита] учи • полків Миргородського з
Стародубського, з котрих не прислано відомостів (Ист. М.
Россіи, III, Приміч. 189). В «Кіевск. Старин*> 1884,
Окт., 357 — 361, напечатана «Спец^Фикація полку гадяц-
каго> про померлих і больних в походах канальних 1721
— 1722 рр., з котрозі ми приведемо тут тільки початок:

«Року 1721 вх місяці ФевраліЬ З дня ві> походх ладозкьій
виходило вс^хх козакові сотн^ полковой гадяцкой Йвана

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 116 —

Шрятинского господарей и наемних'ь .... 122

Худа йдучи, всі ві» ц^ости доїшси на каналгь, ни
единх зх них^ь не умерх, а дошедши па озна-
ченное м^тце, на самой работі вх сей сотні
полковой гадяцкой померло самикх господарей
на містцу 25

Той-же сотні, повернувшися ку домамх, померло
самихг господарей Ю

Повернувшихся кх домамх той-же сотні коза-
ковх самихі) наемньїхі» на пути померло . . 11

Оставшіеся па пути болніе 6

и того 52 >

В усіх трьох варїантах рідна сторона козаків зветьсьа
Украііна. Коло того часу це им^а стало вже конечним
дльа нашоіі сторони. Украіінозу звуть ^і^і вже ^ сво]!, і
чужі. Див. напр. грамоту московського начальства 1720 р.
в Маркевича, Дн. Зап. І, 484; Пор. Сулим. Архив, 41,
лист Волинського в Соловьева, Ист. Россіи, XX, 469, лист
Мініха, вишче, ст. 81.

Початок, — в. 1-из, здибуіетьсьа в піспі про очарувань-
ньа дівчини козаком, у Чубинського, V, 421 і в середині
пісні, там. 305.

1. Століть завір над водо^у, — в воду похиливсьа.
Сидить козак у неволі, — гірко зажуривсьа.

Не хилисьа ^авороньку, бо ііїче і зелененьки^;
Не журисьа, козаченьку, бо шче ^ молоденькиз*.
5. — «Так же мені не хилитись? — корінь водамиіеї
Так же мені не журитись сидьачи в неволі?» —
[За тобозу, козаченько, отець-ненька тужить,
Бо шчось тобі молодому Фортуночка служить.
— <0з, хоть тужить, хоть не тужить, Фортуночка

служить:
10. Треба мені молодому служити самому.]

— «Оз, рад би іа не журитись, самі сльози льзутьсьа,
Бо на мене молодого ка]дани кузутьсьа.»
В неділеньку рано всі дзвони дзвонили,
То по тому козакові, шчо сидить в неволі.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 117 —

15. Тешуть ^авір, тешуть іавір, тешуть,
Молодому козакові чорні кудри чешуть.
Тешуть завір, тешуть ^авір, та ] вже обтесали,
Молодого козаченька па лавці поклали.
Тешуть іавір, тешуть ^авір, тешуть даворину,

20. Молодому козакові та ^ на домовину.

(Зап. в с. Жерденовці).

Вв. 7 — 9 причепились з варіантів пісні про полон сіро-
махи (див. в І розділі, ст. 81 з далі), котрі розвивались па-
раллельно оці] пісні з тим же самим початком; в. 10 по-
трібний був тут, шчоб звести оцьу причепу до теми про
смерть козака па чужі] стороні, па невільні^ службі.
Пісньа ж про невільну службу перейшла в цьому, зак і
в дальшому варіанті, в пісньу про прьаму невольу в кай-
данах, певно, одвітно ді]сііим пригодам років 1723 — 1725,
коли з поводу виступу Полуботка перед царем Петром
проти іого порьадкуваньньа з козаками па Гетьманшчині,
чимало украіінців бутс арештовано в Петербурзі та і у
Глухові. (8сЬегег, Аппаїез сіє 1а Реіііе Киззіе, Р. 1788, II,
211 — 212). Так в Петербурзі взьали в колодки черниг.
полковника Полуботка, ген. судьдьу Чорниша з двома си-
нами, ген. писарьа Савича, і з ними чимало простішчих
льуде^ (бунчукових товаришчів і козаків) і між ними ]
кобзарьа. (Костомаров'ь, Павел'ь Полуботокть. Р. Старина,
1876, Маргь, 516. Лазаревскій, Пав. Полуботок, Русск.
Архивть, 1880, І, 196, 201-202,204,206). З колодників
кілько чоловік, окрім самого Полуботка, померло в не-
волі. (Маркевича, Исторія Малороссіи, II, 581).

5.

1. Росте завір над водо^у, — в воду похиливсьа;
Сидить козак у неволі, — тьажко зажуривсьа.
Не хилисьа, заворочку, шче ти зелененьки];
Не журисьа, козаченьку, шче ти молоденьки].
5. — «Лакже ж мені не хилитись? — вода корні ми^е!
Так же ж мені не журитись? — само серце млііе!>

Тешуть завір, тешуть ^авір, тешуть ^аворину.
Молодому козакові та з на дубовину (зам. домовину)
Атаману коньа дано, а соцькому збрую;
10. Шчо позволили поховати козацьку голову.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 118 —

Козака несуть, коньа ведуть, кінь т^оловку клонить,

А дівчина за козаком білі ручки ломить.

Та ломить вона, ломить з мизипого пальцьа;

Нема, нема, та ^ не буде козака коханцьа.
15. Хилітисьа, густі лози, звідки вітер ві^е,

Дивітесьа, гарні очі, звідки мили^ ]іде.

Хилилисьа густі лози та і вже перестали,

Дивилисьа гарні очі, та і плакати стали.

Умер козак, умер козак та ^ тиха^а мова;
20. Лиш лишивсьа кінь ворони^, золотава збро^а.

(Зап. в ольгоп. пов., под. губ.)

Це] варзапт уже переішов у звичайну пісньу про смерть
козака. — Порівн. Метлинськ., 443, Лукашевича, Малорус-
скія и Червонорусскія нар. думьі и п^сни, 123 — 124. Го-
ловацьк., І, 94 — 95. Це] варіант, ^ак і зараз вказані пісні
в Лукашевича з Головацького, сближазутьсьа до пісні про
смерть полковника. — в Чубипського, V, 811, 316 — 317.
(Порівн. смерть чумака, Рудченко, Чум. Н. Шсни, 154).
Діьа порівньаньньа даіемо тут шче не напечатанни] варіанг.

Умер, умер пан полковник, шче ^ тихада мова;
Зоста^етьсьа кінь ворони^, золотава збро^а.
Зостазетьсьа кінь ворони], збро^а золотава,
Зостаіутьсьа діти малі, жінка молода]а.

Беруть коньа отамани, осаули збро^у.
Зброіу беруть, коньа ведуть, кінь голову клонить.
За зім іде полковниха, білі руки ломить.
Поламала білі руки до мизина пальцьа:

— «О], немале і небуде над мого коханцьа!»

(З паперів Ст. Носа).

В повишчому вар. вв. 9 — 10 не ріфмузутьсьа. В зараа
показані^ пісні в Лукашевича одвітни] уступ ось }В,щ:

— Сотникові коньа дати, гетьманові збро^у,
Шчоб позволив поховати козака з стрільбо^у.

у Чуб. (317):

Атаману коньа дали, сотникові зброіу,

Шчоб сховали полковника з большозу хвальбоіу.

В прекрасних варіантах Метлинського образи старішчі:
там козак умира в наметі, в Лузі Базавлузі, і каже джурі

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 119 —

— Та вручаіу (добро) отаману вуськовому,

Та сотнику полковому;

Тобі, джуро, кониченька,

Кониченька вороного,

А на в^уки шче ^ другого.

або: «Отаману даіу коньа,
Тобі, журо, вороного,
А під в^уки шче з другого,
І шабельку турецькузу,
Пистолети черкеськиіі
І всьу зброіу козацькуіу.»

В дальших двох варзантах, галицьких, 6 і 7, козацька
пісньа перейшла в рекрутську, захопивши в себе частини
параллельно^і пісні про сіромаху. В вар. ж 8-ому, теж га-
лицькому, так перероблена пісньа переходить в кінці в
розбійницьку. Вар 9-иі перейшов в пісньу бурлацьку.

6.

1. Сто^іт іавір над водо]у,

В воду похиливсьі;

Сидит жоьньар у штровгавзьі.

Дуже засмутивсьі.
5. Сто^іт іавір над водо^у.

Вітер ним колише:

Сидит жовпьар у штровгавзьі,

ФельФебель му пише.

Пишут пани, пишут пани,
10. Пишут ^атамани:

Молодого жовньаронька

Вковати в каідани.

Пишут пани, пишут пани,

Пишут панські дьіти:
15. Неподоба жовньарови

В кайданах сидьіти!

Так привели жовньаронька

На нове подвірьі,

Так заплакав шчире, ревне, —
20. Ка]дани злетьіли! —

(Зап. в с. Рожні, в Коломийських горах, в 1872 р. Константина
Бородазкевичева).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 120 —
7.

1. Стоііть завір над водо^у,
Дуже похиливсьа;
Століть жовнір на Бахцимбрі,
Дуже зажуривсьа.
5. Не хилисьа, ^авороньку,
Іешче с зелененькі^
Не журисьа, жовніроньку,
Іешче с молоденькі]!

— «Так не маіу хилитисьа? —
10. Вода корінь мніе!

Іак не маіу журитисьа? —
Само серце млуе!>

Судіть, пани, судіть, пани.
Судіть льудські діти:
15. Не подоба жовнірові
Б кайданах ходити!

О], ^ак виішов жовніропько
На повене підсіпье,
Іак си свиснув, ноговь тріснув,
20. Ка]дани злетіли!

(Зап. в Фредрополі, коло Перемишльа, П. Гостинськи]. Зоря,
1882, 263).

8.

1. Століть ^авір над водоіу, — в воду похиливсьа,
Сидит жовнір у штокгаузі, — барзо засмутивсьа.
— «Не хильа^сьі, їавороньку, бо шче с зелененькиі,
Не смути сьі, жовніроньку, бо шче с молоденьки]!)—
5. — О], ^ак ми сьа не хильати, миньі зеленому,
О], ^ак ми сьі не мутити, так же ^ молодому?
Судьать льахи, судьать пани, судьать капітани.
Осудили на жовніра зельізні ка]дани.

О]; ви^іхав молод жовнір на нове підсьіньа,
10. Руки зломав, ревне сплакав, — кайдани злетіли.

О], га], мати, о^, га], мати, о^, га] зелененьки], ^
Погиба^е ві штокгавзі жовнір молоденьки].
Погиба]Є, погибаіе з гадане вмирати.
Просить сво^іх камратченьків: <да]те з мамці знати,
15. Жоби з мати призіжджала, або з приходжала,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 121 —

Жоби з мене молодого красно ] поховала.» —

При^іхала з стара мати ^'а ^ого сестрицьа,
Обернули білим личком до засного сонцьа.

— «Видиш, сину, видиш, сину, видиш, дзьецко мозе,
20. Таке сь слухав во^цва з матку, — таке і жицьа твозе.»

(Зал. Осип Олеськів, в Скварьаві, Жовківське, в Галичині, 1882).

Початок (в. 1) і кінець (вв. 19 — 20) порівн. в Голо-
вацького, І, 94. Порівн. також Рудченка, Чум. Н. Шсни,
149—150. XXX.

9.

1. Да стозіть завір над водозу, — в воду похиливсьа,
Та сидить бурлак у неволі, та тьажко зажуривсьа.

— « Іак же мені сьа не хилити, — їак вода корінь мизе?
Іак же мені сьа не журити? —само серце млізе!»

5. Та сидить бурлак у неволі, та рубашку латане.
Та погльадазе скрізь ришотку, де родину мазе?

— <Та нема в мене родиноньки, но на Вкразіні дьадько:
Він мене приголубить, зак рід(неньк)из батько !>

Вчора була субботонька, а нипьки недільа, —
10. Чому в тебе, бурлачепьку, сорочка не біла?

— Іак би за мав сестру рідну, та неньку стареньку,
То дала б мені шчо-неділі сорочку біленьку. —

А в городі Перекопі вирви собі забка,
Та скажи, скажи, бурлачепьку, закого ж ти батька?
15. А в городі Перекопі вирви собі мьатки,

Та скажи, скажи, бурлачепьку, закозі ти матки?

А в городі Перекопі вирви собі бобу,

Та скажи, скажи, бурлнченьку, закого ти роду?

(Запис. Ал. Руданськиз, в 1870 р. в м. Кальусику, упгацьк. пов.
лодольськ. губ.)

До початку оцих всіх вар]антів порівн. паралельні об-
рази з пісень про тугу дівоцьку:

Із за гори вітер віз є, березоньку хилить.
Не хилисьа ж, березонько, шче ж ти зелененька.
Не журисьа ж, дівчинонько, шче ж ти молоденька... і т. д.

(Метлинск. 20).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 122 -

№ VI.

ПАНШЧИНА НА ГЕТЬМАНШЧИНІ.

1. О], горе, біда, — пе Гетьманшчина:
Надокучила вже вража паншчина!
Та на папшчину ]ду, — торбу хліба несу,
А із паишчиии ^ду, — дрібні сльози роньу.
5. Посилане мене нап в велику дорогу,
В велику дорогу: на степ, на сторожу;
Та і дазе міні пан коньа вороного, — неіізжалого.
Посилазе козака молодого, — небувалого.
Та з даіе ж міні пан три копійки гроше^,
10. Шчоб було ^ упитьсьа, та шче ^ похмілитьсьа,
Міні молодому ні в чім не журитьсьа,
О], сіна купити, коньа накормити.

Не зкінчена: післьа повишчого сторть: м. і», д.

(Запис. Л. Жемчужников, в прилуцьк. пов., полт. губ. Основа,
1862, П, 95—96).

1. О], горе, горе, не біда, — пе Гетьманшчина:
Вже ж мені надокучила вража паншчинаі
Та на паншчину ]ду, — торбу хліба несу,
А із паншчини ^ду, — спотиказусьа,
5. Дрібними слізоньками умива^усьа.

Посила]е мене пан в велику дорогу,
В далеку дорогу, не бувалого.
Та даіе мені коньа неіізджалого;
Та да]е мені пап три копійки гроше^,
10. І шчоб було впитьсьа, ішче похмилитьсьа,
Шчоб доброму молодцьу а ше не журитьсьа.
Так по]іхав же за долом-долино]у,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 123 —

Та позіхав же ]а до садочка,

Прив]азав же коньа та до іавора,
15. А сам ліг спати під могило]у.

А чи спав, чи не спав, та ^ прокинувсьа:

Бідна мо^а голова, — коньа дома нема!
Так пішов же іа долом-долоноіу,

Та у виділ ось мені, шчо огонь горить,
20. Коло того огньу татарин сидить,

— <Та татароньку мі], а певіронька твоза^
Чи не бачив же ти вороного коньа? > —

— А пішов же тві] кінь битими шьехами,
Битими шьехами та поміж льахами,

25. Та в чистім полі — траву виііда^е,
А з синього морьа — воду випиване.

(Зап. в Вербові^, александр. пов., катеринославськ. губ., од па-
робка їв. Манджура в 1874 р. В Кіевск. Стар. 1882. Май, 360 —
361, папечатаниз* це) варіант тілько без вв. 9—11).

Пісньа цьа в цілому не зовсім ]асна; па лихо шче назра^
ніпіче записаний] варіант (1 и]) не зкінчени]. Пізнішчі ж, —
Іак побачимо, — шче більше заплутані. В усьакім разі з двох
оцих варіантів видно, шчо тут іде діло про молодцьа,.
котрого посилаіе начальство в далеку дорогу, — в 1-му
в степ на сторооісу, — і шчо цьа посилка не подобаіеть-
сьа, здаіетьсьа іому паншчино]у, котроіі б не слід бути
на Гетьмангичині, — значить тут іде діло про розсильного^
козака. В кінці пісні цеі козак доволі зіирно розмовльа а
татарином, — значить пригода була в часи затишьшьа су-
перечок між козаками і татарами. Таке затишьшьа було
між 1712 і 1733 рр. В ті ж часи, іак звісно, старшина
козацька, стала все більше повертатись в панів, бо вже
не вибиралась вільноіу радоіу козацькоіу, а назначалась з
гори (полковники царськиуі урьадом, особливо в часи беа-
гетманьньа). Одвітно тому козаки стали повертатись в
підданних старшини, а надто ті, шчо посилались служита
при старшинському дворі, — <на стопку у, — а сама служба
Ііх в паншчину. А порьад з тим багато козаків поверта-
лись, по волі (шчоб увільнитись од тьажкоіі воіацько)!
служби) і по неволі в підданних, котрі робили правдиву
паншчииу, де далі все тьажчу.

По актам часів післьа Мазепинських, можна нагльадпо

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

~ 124 —

прослідити таки] зріст паншчини на Гетьманшчині, на шчо
іввгалі]етьсьа наша пісньа. Так напр. в універсалах гетьма-
на Д. Апостола говоритьсьа то про посилку з Глухова
до дому гадьацьких козаківкомпані^ців без «годовозі за-
плати! («понеже ніоткуду таких'ь денегь теперешнего
часу взяти >) і про те, шчоб па місце ]іх «девятьдесягь
чоловік-ь прислали в-ь скорости», — то про те, шчоб звісні
хіотні полкові <ежем4сячно на стойку вг Глуховг для по-
силок^ висилали по десяти двадцати чоловік'ь козаковг
перемінно, понеже сотні Глуховской козакамх, при рези-
денцій нашой обрітаючимся, за повседневними посилками
ле меншая чинится трудность> і т. п. (Судіенко, Мате-
ріальї, І, II, 9, 24; пор. 13). З опису ма]етностів гетьм.
Апостола видно, шчо, окрім ^ого резиденці^і, івселах^ого
<5ули козаки «для всякихх посмлокТ) дворцовьіх'ь» (тамо ж,
І, ПІ, 36). Подібних козаків мала ^ менша старшина. Про
-це дійшов цікави] універсал Апостола з 1727 р.

«Пану Полковникові Ніжинскому, пп. старшині поі-
1С0В0Й, а меновите Сотникові Веркіевскому и кождому,
кому о том'ь відати надлежатимет'ь, обявляем'ь, ижт» панг
ІосиФ'ь Тарасевичх, Знатньїй товариш'ь Войсковий презен-
товал'ь нам'ь при супліці своей антецессора нашого/ бив-
4П0Г0 Гетмана пана Скоропадского універсаль, вгь кото-
ромх опреділено ему курінчикові, вт> маетности его про-
-зиваемой Бритаков'ь жіючихх, на что и нашего соизволи-
телного просила універсалу. Теди ми, стосуючися до
універсалу антецессора нашого, а барзій заховуючи дав-
кий войсковий порядокТ) — что вт. войску Малороссійском'ь
^аслуженимть людям'ь и старшині куренчиков'ь потребное
число бивало опреділяется — позволяем'ь чрез'ь сей напгь
^ніверсал'ь, аби десять чоловіка козаковх, вх маетности
«го мешкаючіе, били ві. куреню его по прежнему и до
'<злужебх и походамх войсковимг, такожх для посилокь
зх писмами при немх присутствовали, толко-бх не бши
-вх подданской повинности и порабощеніи, упоминаемх; в'ь
чомх аби панх Полковникх Ніжинскій, старшина полко-
вая, а особливе панх Сотникх Веркіевскій зх куреня его
пана Тарасовича тихх козаковх не отривали и ніякихг
лмх налоговх не чинили.» (Тамож, 17 — 18).

Добрі бажаньпьа універсалу тим скорше зоставались без
чїкутків, шчо при нових, підпіранних од царського урьаду,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 125 —

порьадках на Гетьманшчипі, — над старшинозу мало була
страху ні з низу, од козацьких громад, ні з гори, од геть-
мана. Так напр. в 1729 р. козаки Дрозденки, з полкового
села Жабчичи, (городницькозі сотні, черниг. полку) писали
гетьману, шчо купили собі «козацкіе плеци для житя »
хотіли козацкую службу служить, такь якг и отецг паш'ь,
не понеже тое село бьіло за разними папами полковни-
ками Черніговсісими вть подданстві и нелзя било так^
силной власти противится (ибо не только пам'ь не воз-
можно бьіло, але в'ь нікоторьіхть маетностях'ь и зажилие
старьіе козаки подвзрпепи били иніе вх подданство, а
другів — В'Ь боярскую службу) того ради, мус^и усиловна
отбувать подданскую повинность... Когда же бившій сот-
ник'ь Седневскій Петро Войцехович'ь взял'ь за себе дочерь
покойнаго п. Полуботка, полковника Черніговскаго вт^
жену, оний Полуботокь, иміючи зуполную тогда власть^
отдалт. ему, Войціховичу, зятеви своєму, помянутое пол-
ковое село Жабчичи вт» приданих-ь; и за оньїм'ь будучи
мьі вт» подданстві, не только могли по прежнему вгь ко-
зацкомт. званій бьггь, але и других'ь того села всіхть
козаков'ь, которьіе уставично козацкую службу прожде его
владінія служили, подвернулх до своего двора, вт, приват-
ное боярское послушаніе, якьіе болше десяти рок'ь при его.
Войціховичевом'ь дворі, а не при сотні служили.» (Су-
лимовскій Архивт., 275 — 276).

Нагадаіемо, шчо < боярское послушаніе > і була власна
посильна служба, така, іака мальу^етьсьа в наші] пісьні.
Цьа «боіарська служба >, очевидно, була початком паншчини
дльа козаків, тоді іак піддапні з поспольства зразу робили
послушенство подібне до пізнішчо]і крепацько]і паншчини^

Наша пісньа мальу]е посилку кудись на степ на грьа-
ниці з татарами, — певно, за слободи, ]акі мали на тих
степах полки Полтавський, Миргородськи] та Лубенськи]..
Таку службу мусили справльати напр. згадані вишче по-
сильні козаки в гетьманському маіетку Апостола в сотііі
Переволочанськіз- Може перше цьа пісньа ] зклалась власне
в гетьманських селах, — (па це ^ нагаду^е початок вар»
3-го: О], горе нам на Гетьмапшчині) а потім перенесласк
па всьу Гетьманшчипу, то б то <Малуіу Россізу.>

В кінці пісні (од в. 18-го, вар. 2-го) переда^етьсьа до-
волі чудна розмова козака з татарином, котри] показуха

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 126 —

козакові втраченого коньа. Звича^низ читатель скорше б
ждав, шчо татарин сам отніме в козака їого коньа. Аіе
вза]емини нашнк козаків з татарами були чудно]у міша-
нинозу ворогуваньньа і сусідського приіательства, — і та-
тари, котрі не пропускали пригоди набігати на козацьку
земльу з пограбувати зі]і, часом встидались крадіжкоіу при-
<ївозіти козацьку худобу. Дуже характерну звістку про такі
вза]емини між татарами ] козаками чита^емо в Дііевіїих За-
писках Маркевича:

«10 Іюля 1728.... получена відомость о Запорожцахі,
котрие хотя самовольио отторгнулись отт» поддаїїства
ханского, отошли огь новой січи и осЬли по прежнему
на старой, однако сей ихь самовольньїй поступокТ) Та-
тар'ь не раздражилії, напротив-ь того, по уходіЬ Запорож-
цеві ОТ'Ь СВОеГО коша, ОИИ, ПрИШеДШИ МІІОГИМ-Ь ВОЙСКОМТ),

берегли то, чего ст» собою Запорожцьі забрать не могли,
а потом'ь всякому своє взять позволили, сь таковьізгь сво-
им'ь виговоремх : «була ваша у насх, спаси Богь; отошла
огь нась, спаси Богь; лоша одинт. у вась пропадетт»,
десять сь Криму дадамг.» (Дп. Зап. І, 284).

3.

1. О], горе нам на Гетьманшчині:
Надокучила нам вража папшчина,
Шчо ходьачи намісись, сидьачи виспишсьа!
Служив іа у пана три неділеньки,
5. Заслужив же іа гроше] три копдечки,

Шчоб за одну впитьсьа, за дві похмелитьсьа,
Шчоб до свого пана сміливо іавитьсьа,
А перед паном словом примінитьсьа.
Тоді дав мені пан коньа чалого,
10. Коньа чалого, неіізжалого,
Посадив сироту небувалого.

^ак позіхав сирота та в чисте^е поле,
Чистеіе поле, до долиночки,
Та прив]азав коньа до билиночки,
15. А сам ліг спати кра^ могилочки.

О], чи спав, чи не спав, та^ прокинувсьа сам:
Бідна мо^а голова, — нема чалого коньа!
Так пішов сирота у чисте] є поле,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

^

— 127 —

У чистеіе йоде, до темного лугу,
20. Там огонь горить; — і огонь горить,
І татарин сидить.

— «Татарину му, ти невіро мо^а.

Чи не бачив же ти мого чалого коньа? > —

— А чи ж то тву кінь, шчо по степу ходить,
25. Шчо по стопу ходить, — траву ви]ідаіе,

А з синього морьа — воду випиване?

(З паперів Ст. Носа; ма^же зовсім таке саме напечатано в Чуб.,
Трудн, У, 1064—1065).

4.

1. Шчо за горе, за біда, за Уланшчина:
Надокучила нам вража паншчина!
Шчо на паншчину ^ду.
Торбу хліба несу,
5. А с паншчини ]ду, — ні кришиночки!
Обмиваіуть мене дрібні слізочки.
Посилане мене пан
В велику дорогу
Да на сторожу;
10. Да^е мині пан
Коньа вороного,
• Коньа вороного, — неіізжалого,
Парньа молодого, — небувалого.
^ак позіхав ^а іаром- долино] у,
15. Таром-долиноіу, п'омиж купино] у.
Найшов же іа три татарочки,
Три татарочки ] татарську жінку:

— «Ти татарська жінка: ти невіро моіа.
Чи не бачала ти вороного коньа,

20. Коньа вороного, неіізжалого,

Парньа молодого, небувалого?» —

(Запис. Судовшчиков в 1866 р. в с. Гандзеровшчині, пирьат. пов.,
подтавсьБ. губ.).

В цьому варіанті, ^ак і в 5-му, замісць Гетьманшчина
поставлено Уланшчина. Паміатаіетьсьа нам, ми чули од
пок. Судовшчикова, шчо та сторона пирьатинського повіту,
де записана іім оцьа пісньа, зветьсьа, — по заки]сь при-
чині, — Уланшчиноіу.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 128

5.

1. О], горе, горе, — не Уланшчина:
Придокучила вража паншчина!
Так на паншчину ]ду, торбу хліба несу,
А з паншчини ]ду, дрібні слізи льльу.

5. Вирьажа мене пан в далеку дорогу,
У далеку дорогу, не бувалу^у.
Да]е мені коньа незізжаного.
О], да^е мені пан три копійки гроше],
О], шчоб було впитьсьа, шче ^ прохмілитьсьа,
10. Молодому козаку навік не журитьсьа.
Прив]ажу іа коньа та до ^авора,
А сам льажу спати та до полуд ньа. ^)
О], спав, чи не спав, — та ] прокинувсьа.

— Бідна ж мо]а голова, — коньа дома нема!
15. І іавора стьато, та ^ повезено,

І коника взьато, та ] поведено.

Ох, і ви^ду за та на могилку.
Ох, і гльану за та на долинку,
А в долині та огонь горить,
20. Коло того огньу та татарин сидить.

— «О], татарину мі], ти невіро мо^а,
Чи не бачив ти вороного коньа ? >

— А чи то тві] кінь, шчо золота грива,
Шчо золота грива перста покрила?

25. А чи то тві] кінь, шчо по польу ходить,
Шчо по польу ходить, траву пожиране,
Шчо з тихого Дунаіу воду випиване?

(Зап. С. Л. Метлинськи] в гадьацьк. пов., полт. губ.).

В вар. 4-му (вв. 7 — 9) задержались старішчи слова про
посилку на сторожу, — хоч в цілому це варзант пізшшчи]:
втратив кінець, наставив трьох татарочків і татарську
жінку. Варіанти ж З і 5 більше оддалились од козацько-
боіарського житьтьа до крепацького, ніж перші два. Видно,
шчо на них нальагла проба житьтьа підданського пізнішчих
часів, або під панами-старшиноіу, котрі вже зарані малн
спосіб обертати козаків в правдивих крепаків. Такі пани

^) То з він добре поступивсь з паном одначе! Прим, співи/ьа.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 129 —

були вже і зараз по Мазепі, з тих украіінців, котрі при-
служились цареві, — зак напр. Игнат Галагаи, прилуцький
полковник (1715 — 1740), або з чужих, котрих царь поста-
вив за старшину на Гетьмапшчипі, ]ак напр. сербин Ми-
хайло Милорадович, полковник гадьацьки] (1715—1726).
Про Галагана ми вже говорили в 1-му розділі (при 1-му
•Лї-рі) а тут ми нагадазем тільки де-шчо з житьтьа М.
Милорадовича, котрщ підходить до пана нашо]! пісні зне-
ваго^у козацько^і вольпости з сво^е^у скупостьтьу, хоч да-
леко випережа іого сво^езу злостьтьу. Це^ «великий полков-
ник і македонський кавалері, зак він себе звав, — получив
од царьа шче ранішче ма]етки на Укразіпі, а в 1715 р.
прохав царьа, шчоб зому «опреділить чин'ь по заслугами
его вт. малороссійских'ь городахх.» Царь велів ^ому <бьіть
нашего царского величества войска запорожскаго в-ь га-
дядком-ь полку полковаиком'ь>, — проти волі гадьацького
полкового урьаду і самого гетьмана. На цьому урьаді
Милорадович, обставивши себе сво^іми слугами, сербами,
зневажав полкову і сільську' старшину, навіть біучи зіх
кізами, — обертав козаків не то в прьамих собі підданних,
а навіть в азізацьких рабів. Миназучи докази на те, зак
сам полковник і жінка зого тиранско мордовали льудез, —
чоловіків і жінок, ми, — шчоб не одходити далеко од нашоз'і
пісьні, нагадазеко тількі. зак козаки полковозі сотні гадьаць-
К03І жалілись на те, шчо зіх «женуть по недільно на сто-
рожу в полковницькиз двір, чого перше ніколи не бувало,
і примушузуть топити груби, рубати дрова, напувати ко-
нез, носити воду. Вдов козачих теж загоньать до полков-
ника на всьаку роботу: прати білізпу, мити посуду, білити
хату з усьаке діло робити, зак назмички.* Козаки сотні
комишанськозі од себе жалілись, шчо Милорадович руба
зіх ліси, а зіх присилузе косити з ому сіно, орати, жати з
молотити з робити на рівні з посполітими, котрі сами жа-
лілись, шчо зіх «замучено шчоденнозу паншчинозу, так
шчо на СВ03Є власне хазьазство вже не зостазетьсьа ] часу.»
Милорадович до приходу в Россізу жив «купеческим'ь спо-
собомг» і, ставши козацьким полковником, крамарьував,
між инчим иакладазучи на свозіх підданних (посполітих і
повернутих з козаків) перепродувати зого крам і платити
Зому дорогше, ніж сами за те дістануть, і посилазучи зіх на
Ігх харчах (порівн. в пісні: з^ на паишчину зду торбу
ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. II. 9

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 130 —

хліба несу) в далекі дороги (Крим, Царицин, Шльонське,
Петербург) зо скотом і крамом на продаж. Подібно ж
поступовав і брат зого Гаврило, котри] теж получив од
царьа на Укра]іні села, котрого Меншчиков було поставив
післьа Михайла полковником в Гадьачі ж (1726 — 1728)
поки ^ого <неиміючого никаких'ь заслугь, ни способностей,
кромі что он-ь двора Меншикова служительку за собою
держить > (^ак писав гадьацькщ судьдьа, запорожець Шти-
шевськиз) — насилу зсадили з полковництва сво^іми жало-
бами гадьацькі козаки, тоді ^ак упав Меншиков і ^ак по-
зволено було знов вибрати гетьмана. (Сказаніе о роді
дворянть и граФовг Милорадовичей. Кіевх. 1884, 95 — 100.
Лазаревскій, Милорадовичи, Кіевская Стар. 1882, Марть,
479 — 498, Малороссійскіе Посполитьіе крестьяне, 63 — 66).
Оповіданьньа про ви^ізд козака па долину, сон ^ого і
про здибаньньа з татарином (вар. 2, вв. 9 — 17, вар. З,
вв. 12 — 21, вар. 5, вв. 11—20) дуже зближазутьсьа до опові-
даньнь в старішчих пісньах про сторожових козаків, у Антон.
і Драгоман. І, Лі*М 36 — 38 вКупчанка з Чуб. (див. далі).

6.

1. А в недільу да зараненько
Загадали мені в дороженьку,
У темни] ліс на стороженьку.
Привіажу коньа та до ^авора,
5 А сам льажу спать пуід (могилозу).
О], кажетьсьа, не багато спав:
На треті^ день у полудньа встав.
О], прокинувсь за, — аж коньа нема.
О], піду ж іа да гукаіучи,
10. Вороного коньа да шука^учи.
Не стрів коньа, да стрів жида:
— «Здоров, жиду, сучиз сину,
Ти не бачив коньа вороного
І сіделечка з пуід злота самого? >
15. — Чи не твуз то куінь по табору ходить,
І3]ів' трави на три милі,
Випив води пів Дупа^у? —

О], стану ж за, да подума^у,
Шо тепер мені по домоньку.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 131 —

20. Шо пропив сво^у всьу худобоньку,
Шо пропив ]а свого коньа вороного,
І сіделечко з-пуід злота самого...

(Зап. в с. Тризничевці, черниговського повіту. ЧубинскЕ. Трудн
і пр. т. у. 959).

Тут і початок (св. 1 — 3) сближаіетьсьа до другові, ста-
рішчо^і, пісні про сторожу під Чорним Лісом (див. Антонов.
і Драгоман., І, М 36). Далі татарин замінивсь жидом, —
тільки одповідь цього жида (вв. 15 — 17) паврьад чи не
старішча од слів татарина в попередніх варіантах: вона
менше Фантастична, бо не згаду^е морьа. Подібні слова
здибу^емо в буковинському варіанті пісні про сторожевого
козака з дівчину (Купчанко, в Зап. Югозап. Отд. Р. Геогр.
Общества, II, 548, Лі 307). і) Кінець, — вв. 21—22 при-
близивсь до пісні про те, ]ак козак, — а потім салдат, —
втратив коньа з сідло, зоставшись на піч в дівчини; тільки
тут замісць утратив підставилось пропив. (Порівн. Костома-
рова у Мордовцева, Малор. Сборникть, 243 — 244, Чубинск.
Трудьі, V, 59, 63, 150, 151, 951, 1198, Головацк., І,
108—109, II, 591—592, Купчанко, ор. сіі., ЛІ 334).

В рукописних варзантах, записаних д. Манджуро^у в
Харьковшчині, остатньа пісньа кінчаіетьсьа приміром так:

— Ти, дівчинонько, одрадницьа моіа,

Ти зрадила мене молодого,

Шо втерьав (або: украдено; пізнішчи] варіант)

да коньа вороного,
Сіделечко із (або: зпід) злота самого,
Поводочки з червоного шовку, —
А за козак Охтирського полку.

(Зап. в Мурахві, богодух. пов., од дівчини, в 1875 р.).

^) Тут пісньа починазетьсьа так:

Ге), міз милиз в тузі,

ТІасе Еоньа в лузі.

Випас трави пів долини,

Випив води пів Дуназ'у.
У Чубинського, У, 43, Е, в пісні, котра ^*авно зліплена з двох врив-
ків, дівчина говорить заснувшому козакові:

Зійшов коник да з могили,

Виз'ів трави три долини,

Випив води два Дуна^і.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 132 —

1. Так послав мене пан в велику дорогу>

В велику дорогу, в зелену діброву.

Тоді дав мені пан коньа вороного,

Коньа вороного, не^івжалого,
5. Посадив сироту небувалого.
Так позіхав ^а та дорогому,

Та дорогозу, да широкому,

Так при^іхав ^а та до гачечка,

Прив^азав же коньа та з до ^аворка,
10. А сам же пішов на могилу спать.

0|], чи спав, чи не спав, да з прокинувсьа сам:

І іаворка стьато, і коника взьато.

І коника взьато, за Дуназ загнато.

Так пішов 'у же за та дорогому,
15. Та дорогому, та широкому;

Показалось ми ні, шчо огонь горить.

Шчо з огонь горить, і татарин сидить.

— «Ти татарину мі], ти невіро моза!

Чи не бачив же ти вороного коньа? >
20. — Оз, чи то ж то твіз кінь, шчо по степу ходить,

Шчо по степу ходить, траву визідазе.

Із синього морьа воду випивазе?

(Зап. Оп. МарЕович в Баришполі, перезасд. пов. полт. губ.).

Тут теж нема початку про паншчину, звичазного в по-
передніх варзаптах, 1 — 5-му, — через шчо варіант це] шче
більше сближазетьсьа до згаданих вишче старих пісень про
сторожового козака. Чорпиз Ліс замінивсь зеленозу дібро-
ВОЗУ, ^ сторожа — простозу дорогозу. Можна думать, шчо і
зовсім пісньа цього Л?-ру з початку виросла з тих старих
пісень через вироб варзантів, подібних оцим 6- му (звісно,
в колишніз, не такіз попсованіз Формі, з^к та, шчо вже
дісталось нам) і 7-му, — котрі виросли з годом на лівім
боці Дніпра параллельно тим, шчо напечатані віт. <Истор.
Пісенх Малор. Народа.> До речі буде сказати, шчо напеча-
тані там варзапти переважно правобічні, і навіть назбільше
галицьісі, — а тепер ми маземо кілька рукописних варзантів,
записанних на лівім боці Дніпра, од Черниговшчини до
Дону, та два добруджанських, з Тульчі (1882 р.).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

і

— 133 —

Поза^ак шче довгиз час прожде, поки ми спроможемось
видати повні додатки до 1-го тому «Истор. Пісень Малор.
Народа> і позазак варіанти старих пісень про сторожових
козаків кида^уть світло на те, ^ак склались варзанти пісні
цього ^(5-ра, то ми скажемо тут кілько слів про наші вар-
іанти пісень про стороженого козака з дамо тут деїакі з
них, більш цікаві самі по собі, або пазблизчі до цього Лї-ра.

ММ 36 — 37 в 1-му томі «Ист. П. Малор. Народа> по-
казузуть нам молодцьа (в 37 Лі — козака), котриз іде до-
рогозу (в Лі 36-му <на сторожу, під Чорпи] Ліс на мо-
гилу >) і в котрого, коли він заснув, пропав кінь. Коли
молодець іде далі, то бачить, шчо па зого коні, серед
татар, сидить дівка-бранка з плачетьсьа, шчо вона (або
фігурно — коса іі^і) дісталась невірному турчину, чи та-
тарину, при чому кінець ^-ра 37 (За козака рушник дала,
за татара заміж пішла) натьакаіе па те, шчо дівка бранка —
мила козака, героіа пісні.

В Д5-рі 38-му дівка будить козака, шчо заснув у сте-
пу, — при чому в кількох варіантах у козака вже татаре,
чи турки взьали коньа, — а де^акі варіанти починав утьсьа
з розмови молодцьа з матірну про далеку дорогу, трохи
подібно до ^(?-ра 36-го.

До 38 Д?«ра належить і ва)»]ант, напечатани^ в Пам.
Нар. Творчества Сіверозап. Края, 22. Варіант ^Гг^ра 38-го
задшов і в Білу Русь, — (Зап. И. Р. ГеограФ. Общ. по отд.
Зтногр. V, 117 — 118; порівп. тамож, 255 слова дівки
про косу).

Післьа нас кілька варіантів напечатапо було в V. т.
<Трудів> Чубинського (947 — 948 — подібниі до Лі 36,
з додатком в кінці про порубаного козака; 19, 94 — 95,
1196—1197 і 43, Е, вв. 1—12, — подібні до ^й ра 38).

Окрім того шче три варіанта на стор. 873, середні
між Лі 38 і вар. 6 — 7 нашого ^ ра: тут іесть і сіделечко
і пр., і кінь неіізжалиі. Тільки початок вар. Б (з роменськ.
пов., полтавськ. губ.) осібниі, — він іавльаіетьсьа в Гали-
чині, іак самостоіача пісньа, тільки з двома віршиками
в кінці. (Голоь. І, 288—289).

Шче осібно в Чубинського іесть пісенька, зліплена з
частин ріжних пісень, — в котріі початок на другиі лад
робить середину між піснеіу про сторожу під Чорним
лісом і повишчоіу: про лихого пана:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 134 —

1. 0^^ кажуть, шчо наш пан лихи],

О], кажуть мені на варту ^тн

В Чорни] ліс на могилу,

О], кажуть, шчо ^а загину.
5. Припікав козак на могилу,

Пустив кониченька по-меж дубино^у.

Стало сідельце на конику купиноіу,

А нага^ечка гадино^у.

— «Біжи, коньу, під нови] двір...

Далі, ]ак у множестві пісень, козак велить коневі сказати
матері, шчо він оженивсьа, — фігурно : вмер. (Чуб. V, 945;
вишче варіанти про смерть — одружіньньа; вв. 7 — 8 з
пісні про те, ^ак козак, закльати] матірну, або жінкоіу,
став деревом або кушчем, — порівн. в Малор. Сборн. 232,
236, Метл. 287—288).

В наших рукописьах одна пісньа починав етьсьа, ^ак
4^5 Зб-и], тільки розмова сина з матірзу шче більше розвита,,
ніж там, — а кінець підходить до Лі-т^п, 38-го. Ось вона:

А.

1. — <Да вари, мати, вечерьати:
На сторожу загадали.»

— Кажи, синку : копьа нема.

— «Казав, мамцьу, не раз не два,
5. Шчо в козака коньа нема;

Да мені коньа в скарбу дадуть, —
На сторожу висилаіуть.

— «Да вари, мати, вечерьати:
На сторожу загадали. >

10. — Да кажи, синку: сідла нема.

— «Да казав, мамцьу, не раз не два,
Шчо в козака сідла нема;

Да мені сідло в скарбу дазуть, —
На сторожу висилазуть.»
15. — «Да вари, мати, вечерьати:
На сторожу загадали. >

— Да кажи, синку: нагайки нема.

— «Казав, мамцьу> не раз не два,
Шчо в козака нагайки нема;

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 135 -

20. Да мені нагазку в скарбу дадуть, —

На сторожу висилаїуть.»
Ох, заслали на сторожу,

В чисте поло па могилу. —

Пушчу копьа па долину,
25. А збро^еньку повішу па далину,

А нагаіечку на дубочок, —

Сам льажу спати па часочок.
Счасливаіа годинонька, —

Аж приходить дівчинонька;
ЗО. Виломала черешеньку,

Да вдарила по личеньку,

Да вдарила по білому, —

Затужила по милому:

— Встань, козаче, годі спати,
35. Турки ідуть, копьа займуть,

Копьа візьмуть до прилуки,

Тобі звзажуть назад руки.

Коньа візьмуть, — други] буде.

Тебе візьмуть, — вже ж не буде!...

(Запис, в м. Коростишеві, радомишльського пов., кизівськ. губ.,
М. Ганіцькиз, в 1874 р.).

В перші^ половині це]і пісні видно ]аснішче слід козаць-
кого часу, та до того — пізнішчого, ніж в ^{і 36-му «Истор.
Пісен'ь.> Цьу пісньу можна однести просто до часу,
котрим ми тепер заімаіемсьа, коли вже ^ козаки (а не
мішчане, зак в XVI ст.) не охоче ішли в сторожову служ-
бу, иноді справди не мажучи козацькоіі зброіі.

З других рукописних варіантів два тульчанські і один з
черниговського повіту — подібні до Д2-ра 37-го, тільки в
них козак, привіазавши коньа сна діброві», або «серед
польа», сам іде почувати до дівчини, «па білі перини >,
або в «нову хату», — а потім ранком бачить коньа свого
в турків, а на коньу дівча, котре

Чеше косу гребінкозу,

Приливане горілкоіу:

— «Коса моіа, чорньаваіа.

Кому будеш коханаіа.

Чи турчинові, чи татарину,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 136 —

А чи тому козакові,
Шчо з на ]ого коникові?

(В черниговському варіанті наплутано: «цигане огонь
кладуть, а на копьу турча сидить >).

Шче один варіант, котри] ми мажемо з паперів д. Ст.
Носа, теж підходить до ^ї-ра 37, тільки початок ^ого
обірвавсь, а в кінці дівка бранка цікавим способом обер-
нулась в мудру дівку- семилітку. ^)

1. Приплав коньа до пакола.

До пакола дубового,

До аркана шовкового.

Припіав коньа до лішчини,
5. А сам пошов до дівчини...

Ішов з аром дорогозу,
Аж у і ару огонь горить
Коло огньу турчин сидить,
А перед ним дівка сто]іть;
10. Дівка століть, косу чеше;
Косу чеше гребінкову.
Примочу] є горілкоіу:

— «О], ти коса, ти русака,
За кого ж ти заручена?

15. Заручена за турчина,
Засватана за татарина,
Записана за писара.» —

— О], ти, дівко семилітко,
Загадаіу тобі сім загадок:

20. Отгада^еш, — моіа будеш.

Не дгада^еш, — дурна будеш:
А шчо віетьсьа круг деревцьа,
А шчо росте без коренцьа,
А шчо цвіте без насіпьпьа,

^) Ма]'же таки] сажа^ варіант ми маз'емо з сл. ВознесенсьЕого,
александр. лов. катерин. губ., — з початком цілим, але дівка названа
не семилітко^у, а красавице^у^ і загадок тільки шість.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 137 —

25. А шчо біжить без прогон)%
А шчо груе без жарини,
А хто живе без дружини,
А шчо граде, — голос маде? —
— «Хміль в]етьсьа круг деревцьа,

ЗО. Камень росте без коренцьа,
Верба цвіте без пасіньпьа.
Вода біжить без прогону,
Сонце грі] є без жарини,
Холост парень ^) без дружини,

35. Скрипка гра] є голос ма}е.

Подібні, дак в вв. 18 — 35 му питаньньа ] одповіді десть в
осібних пісньах про дівку-семилітку або малолітку, або і
просто про козака і дівчину, напр. у Метлинського, 362 —
364, Чуб. V, 1190 (пор. 439— 440) V Головацьк. III, 181, у
Купчанка, ^(5 331 ^]; окрім того в кольадках, у Чуб. ПІ,
314—315, у Голов. П, 83, ІУ, 71—72,74—76. Ці пісні
паралельні подібнім же про мале пахольа (Метл., 360 —
362) замість котрого в других варіантах одповіда на пи-
таньньа зелена діброва (Чубинск. V, 485 — 487).

Великор. варіанти у Шеипа, Русск. Нар. Шсии, М. 1879,
233—236. З них два (ЛМ 87 і 89 од 20 в.) з дївкоду
семилітко]у, певно, зайшли з Украііпи, тоді, дак *Л5 88 а
також дві осібні {ММ 85, 86) папечатані вишче, подібні
до казок про мудру дівку, — більш орігінальиі.

Усі ці пісні, ііараллельп.і з казками про мудру дівку,
або хлолцьа (мужика, салдата), — дуже розширені в у«^іх на-
родів в Азі]і, Півн. Африці і Европі, — напр. у нас: Казка
про дівку-семилітку; — СПБ. 1860. Драгомановт», Малор.

^) В других варіантах: чернець, або козак, у Купчанка:
Жовнір жи^е без дружини,
В чужім краіу без родини.
*) У нас з єсть рукописний варіант, записанниз' д. Ст. Стрільбиць-
ким в с. ^азвинкаx, брацл. пов., под. губ., в 1874 р., — з дев^атьу
загадками: окрім повишчих:

Шльашок лежить, — нема кінцьа...
Сокіл плаче, — сліз не маіе,
і в кінці : Дурв^і козак, шчо питане.

Бишче дівка-семилітка каже:

Хиба б же і а дурна була,
Шчо б іа цього не дгадала?

ищ\Х\геб ьу СлОр^ІЄ

- 138 —

Нар. Пред. 347—349 (хитра дівка ] пан) Чубинскій,
Труди, П, 611—616 (розумна дівка) 102 — 103 (рьаба
Марусьа) 639 — 641 (царь і салдат).

Огльад європейських і азіацьких варїантів цих казок
див. у Веп£еу, Віє кіи^е Бігає. Віє іп(іІ8сЬеп МагсЬеп топ
деп кіи^еп Кйі1і8е11б8егп ипсі іЬге УегЬгеііип^ йЬег Азіеп
ипсі Еигора, (Аизіапй, 1859, N^N<> 20—23, 24 і 25) і в
примітках К. КоеЬІег'а до сербських казок, АгсЬіу І й.
8ІауІ8сЬе РЬіІоІодіе V, і, 47 — 60, — а також у ак. Весе-
довського, Новьія отношенія муромской легенди о Петрі
и Февропіи (Журн. Мин. Нар. Просв'§щ., 1870, IV) зого ж
Сказки обт) Йванів Грозпомт» (Древняя и Новая Россія,
1876, М 4) і Злизодх о южской цариці вт» Палеі, (За-
мітки по литературі и нар. словесности. 1883 І). Окрім
того: Костомарова, Чертьі Нар. Южиор. Исторіи. Ист.
Моногр. 1863, І, 125 — 126 (повість про Борзомисла і др.)
Шеина, Р. Н. П. 231 — 233 (дівка и дітипа) АФанасьева,
Р. Нар. сказки, ^(і^(2 185 — 189. Садовникова, Сказки и
преданія Самарск. края, Д5 63, КоІЬег^, Ьий, УШ, 206—
208, Ьа Вгиу^ге, Соп1;е8 рор. сіє 1а Огапсіе Вгеіадпе, 169,
Кіуі^гє, Кєсиєіі йє сопіе8 рор. сіє 1а КаЬуІіє, 159 — 164, ТЬ.
Вга^є, Сопіо8 і;га(іісіопоє8 сіо роуо рогіи^иєг, К^К^ 57, 105.

Ці всі казки, а також і повишчі пісні, привзазуіутьсьа
до індізських казок про мудрого міністра царьа Нанди та
про Балапандіт (=мудра дівка) дочку ц. Викрамадітііі,
і про самого Вікрамадіті^у та хлопцьа, шчо судить над
дого троном, од котрих пішли жидівсью і арабські казки
про Соломона, шчо за] шли ] до нас (див. Драгоманова,
Малор. Нар. Преданія и расказьі, 98 — 109; Ій1§, Мопдоі.
МйгсЬеп. ОєзсЬісІїіє сієз Агсізсіїі-Вогсізсіїі Сііап. ІшізЬгиск
1868, — найбільш 64 — 79. Ь. Гєєг. Ьєз ігєпіє-сієих гбсііз
<іи ігбпє ои Ієз шєгуєіПеих єхріоііз сіє Уісгатаііііуа. Р.
1883. Іпігосіисііоп. ВєпГеу, ор. сіі. а також РапІзсЬаіапіга,
І, раззіш. Веселовскій, Слав, сказанія о Соломоні и Кито-
врасі и западньїя легенди о МорольФі и Мерлині, і Но-
вьія данньїя кт» исторіи Соломоновских'ь сказаній, в Ра-
зьісканія вт» области р. дух. стиха, IV, раззіш. Наїблизчу
параллель (німецьку) нашоіі пісні про пахольа, — див. в
Сл. ск. о Сол. и Китовр. 251).

Окрім згаданих вишче, ми мажемо шче п^ать вардантів пісш
38-го *Л5-ра І т. «Истор. Шсент» Малор. Народа>, -^^

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 139 —

котрих три (з гадьацького пов., полт. губ., і з черниг^
губ. і з маріупольського пов., катериносл. губ.) дуже
подібні до папечатапих і інтересні тільки тим, шчо по-
казузуть, іак розширена цьа лісньа, од Буковини аж за.
Десну, і ]ака і єсть цілість в укра]іиськіі устні] поезііі,.
при всіх історичних поділах украіінського народу. ^)

Ми думаземо, іичо всі оці варзанти дадуть право сказати,,
шчо пісньа цього «Дї-ра виросла перше ]ак варзант стар-
ших пісень про сторожового козака і тілько при]ньала.
на себе кілька налітів з образів козацько]і паншчини на
Гетьманшчині XVIII в., котрим стара основа пісні не
дала зложитись в цільну ] повну картину.

У нас їесть шче один рукописни] варзант доволі розши-
ренноіі пісні (Чуб. 15, 492; д. їв. Новицьки] приводить в
<Кіевлянк4>,— 1884, 103, — частини з других вар]антів. Ми
маіемо чотирі варіанти з обох боків Дніпра), — в котрому
часто сімеіпа пісіїьа орігінальїіим робом переплелась, і до-
волі складно, з уривками пісень про сторожового козака^
Ось це] варіант, дуже иитересниі Д^ьа показу, іак ви^
ростаіуть инші народні пісні:

В.

1. О], піду іа по над лугом,

Шукаіучи свого друга;

Аж мі] МИЛИ] при далині

Пасо коїіьа па долині.
5. Виіів ^) трави на пів милі.

^) Два маріупольських варіанти мабуть в кінці не дуже до-
дадни] жарт, — котрий між инчим показуіе, на іаки^ лад теиер>
починаіуть переміньатьсьа старі пісні на Укра]іні.
Післьа того, іак дівчина розбудила козака і каже іому:
Бо вже турки коньа вкрали, —
прибавлено :

Не так турки, з'ак татари,
Взьали коньа з поводами,
Та з повели городами.
Та вдарили в барабани,
Шчо б почули городьане,
Своз'ім дочкам заказали,
Шчо б по ночам не гульали.
2) Кінь. Інтересниз еліпсі

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 140 —

Випив води пів Дунаіу.

А мі] МИЛИ] спочиваіе, —
А іа стану, подумаіу,
Шчо бідна]а чинить мазу?
10. О], піду ]а до садочку
Да виломльу терниночку,
Да поведу по видочку:

— «О], встань, милид! Татаре ]дуть,
Татаре здуть, тебе возьмуть.» —

15. — Десь ти мене вірно льубиш,
Шчо ти мене тута будиш! —

— <Колиб тебе не льубила,
Тоб ]а тебе не будила;
Кожда вдова слізки ронить,

20. А нас пеха] бог боронить !> —

Замітимо, шчо звичайно в варіантах це] і пісні розмова
Зде між жінко]у з чоловіком, котриз зуі не льубить, або
шче з льубить «чужу милу>.

Про иншу переробку цезі пісні (про те, зак «мили] оре
чуже поле>) — див. у нас в «Нові укр. пісні про громадські
<їправи», 106.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 141 —

№ УП.

СУЛИМОВА ХУДОБА.

1. В неділеньку рано

Сулимові коні гнали;

А Сулим, неборак,

По риночку похожа,
5. Горілочку попива: —

— Він у сво^ому та добрі пан!
Сулимова жінка,

Перезаслівка,
Перед паном упада,
10. Так та ластівка:

— <0з, пане, мі] пане,
Всьу худобу забери,

А Сулима не бери.
Бо в Сулима дітки
15. Остались сирітки. > —
В неділеньку рано
Су.тимові воли гнали;
А Сулим, неборак, і т. д.

31. В неділеньку рано
Сулимові вівці гнали;
А Сулим, неборак, і т. д.

(В наших паперах).

Пісньу цьу ми толкуіемо так:

Пан забира в Сулима коні, воли, вівці, ^ак звичазно за-
ганьаіуть скот^ шчо зайшов на чужу земльу; Сулим же
впиразетьсьа на тому, шчо він у своіему добрі пан, —

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 142 —

значить Сулим вважа земдьу, з котро]і заганьа]уть ^ого
скот, за сво]у, — а значить пан неправдо^у (по крайні] мірі
дльа Судима) привластив цьу земльу. Додамо, шчо пан
пісні може бути полковник, — бо в перші] чверти ХУПІ ст.
полковників звали назчастішче панами: пан миргородськи],
пан прилуцьки] і т. п. (Лазаревск., Полуботок^, 194, 196;
Порівп. у нас, в І розділі, Лі І, про Галагана, — «при-
луцького пана>).

Коли в ці] пісні Сулим но льакаіетьсьа пана, а мов
<іП0діва]етьсьа, шчо він зостанетьсьа і наперед па своіі]
землі паном, — то це нагадуіе, шчо пригода з Сулимом
^ула шче в нові, при самому початку панського привла-
шчіньньа грунтів у простішчих козаків і посполітих, —
коли шче прості льуде, паміатаіучи стару козацьку вольу,
могли думати, шчо вони спроможатьсьа вернути собі своіе
право.

Власне з цих ранішчих часів, зараз иісльа Мазепи,
ми мажемо багато звісток про насильство панів,, а надто
полковників, над ма]етками, худобоіу ] особами простих
льуде]. Такіми звістками повні надто виданьїіьа д. Лаза-
ревського, — так шчо не зна]еш, шчо наперед виставити
з тих звісток. На]більш привлашчали ] пасильствувалн
Галаган, А. Марковий, Милорадовичі, папи Кочубеіі, сини
засуженого Мазепо^у, з котрих старши] став полковником
(1727 — 1743) і т. п., звісні царському врьаду своіеіу <вір-
ностьу. > Од них не зоставались по заду навіть жінки ііх і
матері. На Ігната Галагана козаки жалілись, шчо він силуре
Ііх переходити в посполіті, сажа] учи ]іх в тьурму, — само-
вольно забиране грунти і т. д. Вже навіть коли він пе-
рестав бути полковником, — випрохавши то] урьад дльа
<зина, — то зому навіть з геперальпоіі канцельарі] писали
(в 1746 р.) шчо він отбіра в козаків польа, рибальські
тоні і т. и., «вибирапіемт» из'ь жильїх'ь хат'ь дверей и
окопі>у, — «отбира у козаков'ь скот'ь, арестуе ихь худобу
и бере подь караулі», принуждая их'ь записиваться вг
подданство. (Р. Арх. 1875, І, 322—324). Про А. Мар-
кевича скажемо при пісні про «Правду ] неправду>. Про
М. Милорадовича вже трохи говорено було вишче. Це] не це-
ремонивсь -навіть з полковому старшино^у, — знаіучи сво]у
силу в царьа: *<дам, казав він, старшині по триста ю]ів
і дак одіб^у шкуру од костер, тоді скажу ,ііхати до царьа

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 143 -

жалітись.* У козака Бальасного папр., він отньав два сі-
літрьаних заводи та шче і посадив па цеп до армати, а
потім в индичіїик і т. п. Жінка Милорадовича приказувала
свозому старості в слободі Бутовці (в чужому полку, коло
Городні) шчоб він грабував скот на землі, котру батько
дізі отньав у городпьан, — «коли городньане заграбу^уть у
бутовчап десьатеро копе^, посала вона, — ти пограбуі у
них двадцьатеро ! * На брата М. Милорадовича, Гаврила,
шче дак він не був і полковником, козаки с. Неха]івки
подали довгу супліку гетьманові (1715), з котроіі ми при-
ведемо тут тільки два уступа, котрі близче стосу^утьсьа
до нашо^і пісні. У одного козака Г. Милорадович отньав
ниву та шче держав ^ого в залізах, поки то] не одкупивсь та-
льаром; у другого він отньав ліс, страхаіучи, шчо повісить
^ого і заковуіучи ^ого в залізо (Кіевск. Стар. 1882, III,
485, 490, 495). Про Кочубеііху і сина ^ііі Хведора ко-
заки-сусіди говорили, іак про подорожних розбишак, так
вони грабували «статчину> сусідську та били козаків і
підданних і жінок і діте^ ^іх. Коли один козак подавсьа
до суду, то Кочубе^енко навіть перед судом похвальавсь:
«бив ]а іого і шче буду!> і трохи згодом помордував
свого старосту, бивши іого «смертно батогами по спині і
череву, поливаіучи вином і потираіучи сільльу, також по
тарним удам і по платам», — од чого то] через тиждень і
вмер. Жінка зого пожалілась в Малоросійську Коллегііу, —
котра виставльалась ^ак оборона простих льуде^ од стар-
шини, коли треба було давити вільні змаганьньа Полубот-
ка, — але тепер проти «вірного Кочубеіенка нічого не
зробила. (Русск. Арх. 1876, XII, 452—455).

При таких порьадках не диво, шчо коли в наші] пісні
Сулим заганьавсьа даремному думко^у, шчо він у своіому
добрі пан, більш практична жінка ^ого перед паном упа-
дала: <всьу худобу забери, а Сулима не бери, — бо в
Сулима дітки »

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 144 —

№ УШ.

КРИМСЬКИІ поход 1735 Р.

1.

1. Сидить пугач на могилі,
Та все: пугу! пугу!
Збіра]тесьа, славні чумаченьки,
Зімовати до Лугу!
5. Которі умні, розумні,
До Лугу припирали,
А которі нерозумні,
В Кримськім степу пропадали.
Лежить чумак межи возами,
10. На важницьу схиливсьа,

Рученькоіу лиш правенькозу
За серденько вхопивсьа:

— <Колиб же іа знав, шо тут міні померати,
Свому б роду уклонивсьа;

15. Ви]шов на ТО] бити] шльашок,
Слізоньками б обливсьа!> —

— О], ви чумаченьки, славні бурлаченьки.
Ви хлопці вгожі,

Робіть тому чумакові
20. Домовину з рогожі.

В суботоньку, протів неділеньки,

Цілу нічку не спали:

Через ТО] Лиман-річеньку

Переправу і мали.
25. Переправльали вози з волами,

ПІче ] казенні гармати...

Біжить Вингородськи] козак

Гренадера ратувати.

Ішди чумаки, славні бз'рлаки.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 145 —

ЗО. Та дивилисьа в воду:

— «Коли б нам побачити

Гренадера на вроду !>

Ішли чумаки, славні бурлаки,

На них жупани сині,
35. Поки приставали до вармі^і,

Нічого не осталось на спині.
Лежить чумак межи возами.

Та все дума]е, та гад^зв;

Дере поли, дере рукава,
40. Та все поли (зам. плечі) лата]е.

(Із збірки П. Куліша. Рудченко, Чумацк. Нар. Пісни, 105—106).

Цьа піоньа доволі засно передане пригоди походу рос-
сі]ськозі армі^і, з генер. Леонть^евим, в Крим в 1735 р.,
коли при ті] армііі було багато укра^інців, війська і по-
гонців (чумаків) з Гетьманшчини і Слобідчипи.

Манште]н розказу^е про то] поход, шчо іого почали дуже
пізно, — поки переписувались з Петербургом, — кому бути
командіром; виступили тільки в октьабрі. «Паші скоро не
стало; ночі, холодненькі в щд стороні ] літом, тепер по-
чались зовсім холодні; в візську поіавились хороби, коні
почали падать. Шчодньа налічували багато смертних при-
год. Хорих мусили возити за собору, бо в тих степах
нема городів, де б можна було поробити шпиталі ^ лишати
там хорих. Військо почало вже терпіти всьакі недостатки
(поход почавсь од Царичанки па р. Самарі) а воно мусило
шче зробити десьать переходів до кримських оборонних
линід. Леонтьзев зібрав во^енну раду, на котрі] поклали
вернутись. Тоді військо було коло Каміаиого Затону. В ночі
перед виходом назад випало снігу на ціли^ Фут, і більш
1000 коиез пало. Візсько вернулось на Укразіну і в кінці
нозабрьа стало по зімнім кватирам. Полки -були дуже роз-
строчені. Поход проглинув більш 9-тисьач льуде^ та стілки ж
конед, а корнети Россііа не винесла 'з того шзакоіі.» (За-
писки, 65 — 66). Так. Маркевич раху]е пропажу кіньми в
одних гетьманців на 12.000 (Дневії. Зап., І, 445). Ман-
щтезн лічить укразінських козаків в поході тільки на 9 ти-
сьач, — Маркевич же на 16 т. Певно, злишок проти Ман-
ште^на були чумаки-погонці, а не властиві вожаки, — бо
Манштезн каже, шчо в загалі украіінські козаки в вовнах

ПОЛІТ. ПІСНІ Ч. І Р. II. 10

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 146 —

1735 — 1739 рр. служили зак підводчики. Між инчим вони
перевозили на сво^іх волах з армати (Зап. 13, 119—123;
порівн. в записці В. В. Кочубе^а прп зого службу: * 1736 г.
обрітался іуь вьіснлкі изть Малой Россіи подвод'ь сь про-
віантом'ь, за всероссійскою армією в^ Кримскую область. >
(Р. Арх. 1876, XII, 448—449).

Луг, — т. ]. Велики] Луг запорозьськи], напроти Каміа-
ного Затону, — був тоді ^едине місце в ті] стороні, де
застигнуті холодом чумаки могли знайти собі захист. Ба-
гато мусило побігти туди самовольно, іак почавсь пере-
полох од холоду, — шчоб звідти пробратись до дому, бо
Маркевич записав 7 декабрьа: «Присланть сь Кабинета
указ-ь: всіх'ь полковникові», бьівшихть вгь ньшішнем'ь Крмм-
скомт» поході, допраишвать обт» ушедшихт» изт. похода
козакахт» вт» доми ; посему и Павла Апостола, полковника
Миргородскаго, допрашивали. » (Дн. Зап. І, 416). ^) Окрім
того звісна частина підводчиків мусила перевозити те віісь-
ко, котре стало післьа того походу залого] у в Новосіченсь-
кому ретрашементі і на місті Старощі Січі (Скальковск.,
Истор. Нов. Січи. П, 103 — 104)." Певно, це про переправу
цього війська через Лиман-річку говорьать 22—27 вв.
повишчоіі пісні.

В в. 28-му <Вингородськщ козак>, певно, століть замісць
Миргородський. Це] увесь уступ (вв. 28 — 29) мусить на-
гадувати на те, зак миргородські козаки, — все такі кінні
З з підводами, — перевозили московську піхоту, — гренадерів.
Про це ми не знаіемо з других джерел.

Вв. ЗО — 33 не зовсім засні; в них мусить бути насмішка
над гренадерами, котрі, ^ак військо мундирне, величались
перед нерегульарними укра^інцьами, сво^езу вродозу, —
котру видно було з у воді, зак в зеркалі, — а тепер, певно,
в стужі з калу, стратили всьу вроду свозіх мундирів, гід-
них більше дльа парадів, ніж дльа походів. Тільки ж в
словах цих віршиків шчось мусить бути пропушчено, або
перемінено. Порівн. в 1-му розділі, на стор. 9:

^) До речі буде нагадати, шчо ми стара^емсьа, коли можно, го-
ворити власними словами сучасних свідків тих пригод, про котрі
росказузуть наші пісні, з чарез те дословно виписуземо з оповідань-
ньа Марковича, з'ак вони напечатані. Тільки ж ми мусимо остерегти,
шчо видавці Дн. Записок Марковича поправили зого мову на тепе-
рішніз московськиз письменни] лад.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 147 —

О], стада Москва да і у кінець моста,
Да дивиласьа в воду на сво^у уроду.

Вв. подібні до 40 — 41 були вже в пісні про канал ьську
роботу (вншче, стор. 103). Туди ж причепились і вв. 1 — 4
(стор. 87),

Увесь кінець пісні, од 33 в. може, склавсь під споминами з
про походи армі]і Мініха ] Лаосі 1736 — 1739 рр. (див. далі).

Початок пашо^і пісні, (вв. 1 — 9) входить тепер в не-
політичні чумацькі пісні. Тамож приспособились до смерти
простого чумака ^ образи віршиків 10 — 21 нашозі пісні,
котрі і у ні], зда^етьсьа, вже трохи перероблені в духу
просторі чумацькоіі пісні. (Рудченко, Чум. Н. П., 141 — 147.
Чуб. V, 1046—1048, 1058).

В цих пісньах инколи затира^втьсьа спомин, про ^аки^
в.їасне Лу% казала колись пісньа, — (говоритьсьа вже про
темни] луг, зеленщ і т. и.), иноді чумаків кличуть тільки
ночувати в лузі, на шчо ті одмовльа^уть, шчо *раді б, так
один чумак занедужав*, — або навіть пропада^уть в степу
ті, котрі пили та гульали і т. д. Тільки ж дезакі варіанти
задержали в собі старі образи, ^авно нагадуіучи во]ацьки]
поход на Крим 1735 р., — напр:

1) 0^, ізлетів пугач та сів на могилі,
. Оі, та з пугу! пугу!

Збіра^тесьа, молоді чумаки,
Зімувати до Лугу.

Котрі та поспішалисьа,
То ті в Лузі зімували;
А которі воли отошчали,
То ті марно пропали. —

(З збірки II. Куліша, Чуб. У, 1058).

2) О], сидить пугач на Савур-могилі,
Та пугу! та пугу!

— Привертаіте, сдавні чумаченьки,
Зімовати до Лугу.

(Костом., Полт. губ.. Чуб. У, 1048).

3) 0^, вистигайте, молоді чумаки,

А на зімовльу до Лугу. (Тамо ж, 1046).

Між вказаними варіантами ^есть один, — перепечатаниз
д. Рудченком з «Ужитка Рідного Польа» Гатцука (255 —

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 148 —

256; Рудч. 144 — 145), — в котрому ]есть новішчі нано-
си, — але ж основа ]ого мусить бути одного ж часу з
основоіу повишчого варзанта; так шчо ми мусимо пере-
печатати зого тут.

1. О], сів пугач на могилі,

Да ]ак пугу! да пугу!

Од, поверта]тесь швидче, козаченьки,

Да до зеленого Лугу.
5. О], іакі ж швидче повернутись мали,

То ті в Лузі зімували;

А де закі, гаіучись, не дбали, —

То ті в степу загибали.

О], заслаб козак, та^ ліг кра] могили
10. І на шабельку схиливсьа;

Ге], либонь же він рученькозу счильне

За серденько ухопивсьа.

— іОд, ви брати М03І, славні товаришчі!

Оз, ви козаченьки гожі!
15. Гез, та зробіть-но труну козакові,

Помагаз же вам, боже!

Оз, ви брати М03І, славні товаришчі

Та зробіть-но тузу славу: ♦

Гез, викопазте ж міні молодому
20. Хоча шабельками заму!

ОЗ) винесьте мене, славні товаришчі.

Та на високу могилу,

Гез, иехаз лиш-бо а шче ж подивитьсьа ^)

Та на свозу милу Вкразіну!
25. Оз, ви други М03І, славні козаченьки,

Загину ж за на чужині, —

Гез, обільзетьсьа ж сльозами гіркими

Моза мила та з на Укразіні.»

Замітимо, шчо в «Ужинку > часто пісні підмальовані ви-
давцем, — тільки, здаїетьсьа, шчо повишчиз варзант цілком
натуральниз-

І в першому варзанті слово бурлаки, бурлаченькщ певно,
підставились пізнішче замісць: козаки, козаченьки.

^) Певно: подивльусьа.

ищ\Х\ге6 Ьу Сл005 ІС

.^

— 149 —

Вв. 21 — 24 входьать в пісньу про полон Супруна.
Метл., 462.

Вв. подібні до 9 — 20 вар. ' 1-го д 2-го складазуть осібну
пісньу в Чуб. V, 1031.

Початок це^і пісні, перш усього да^е поетични] образ —
пугача, котри] вішчу]е недобру пригоду ; окрім того в ці]
пісні він тим більше до ладу, — бо чумаки д козаки тут
ховаіутьсьа од холоду в Січовому Лугу, — а пугу! пугу! —
був крик — гасло січове. Послі це^ початок став ужива-
тись в других пісньах, ^ак чисто поетични] вираз, напр. в
дівоцько-чумацькід пісні про чумака.

О], сів пугач на могилі, і ]ак пугу да пугу!
Чи чу]еш ти, та дівонько, на себе потугу?

Дальше говоритьсьа про печаль дівчини, котрозі мили] чу-
мак поііхав у дорогу і т. д. (Рудченко, Чум. Н. П. 204 — 211).

Подібни] початок побачив Максимович в пісні, чи скорше
«стихотвореніду», занесенному кн. Цертелевим в присланіз
ЗІм М — чу зшиток -«МалороссУскія пісни» (рукопис у нас)

О], спав пугач на могилі, да крикнув він: пугу!
Чи не дасть бог козаченькам хоть тепер потугу?!

М — ч напечатав цьу пісньу під назвоіу Пугач в свозі]
збірці 1834 р. (129 — 130) в розділі <Бьілевьія пісни послі
Гетьманшчини*, — хоч в ніз нема нічого билевого. Пр.
Безсонов перепечатав зуі в «Пісни собр. Киріевским'ь»
(IX, 368 — 369) вже під титлозу <Пугач'ьІІугачев'ь>, і вба-
чив в піз «откликті на Украйні» звісного московського
самозванцьа Пугачова. Теж саме побачили тут пр. Аристов
(Обть истор. значеній русск. разбойническихть пісен'ь. Ворон.
1875. 84 — 55) і пр. Ор. Міллер (в Истор. Русской Сло-
весностй А. Галахова, 2 изд. 1880, І, 141) — хоч в пісні
ЦІЗ нема нічогісінько про Пугачівшчииу, а, післьа спомина
про Хмельницького, говоритьсьа про турків. — Так то, при
охоті мудровати, незнатьтьа других варзантів пісень з почат-
ком про пугача, — незнатьтьа, — не в докір Максимовичу в
1834 р., але трохи дивне післьа виходу чумацьких пісень
д. Рудченка (1874), — подарувало Украііні лишньу обіллє-
вую^ пісньу, та шче з про зовсім дльа незі чужого чоловіка.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

150 —

№ її.

ЛИХО в КРИМУ. — СМЕРТЬ ЖАДЧЕНКА.

(1738?)

1. О], хто в Криму не бував,
То] і дива не видав;
А ми в Криму бували,
Ми там диво видали.
5. Перекопськи] комендант,
Запорозцьам дазе зиать:
— «0^, годі ж вам, запорозці,
В Калантарі пробувать,
О], ходімо на Іали
10. Козаченьків рьатувать.» —
Запорозці ^ак пішли.
Вперед голову найшли;
А в Жадченка Степана
Облуплена голова,
15. В московського капитана
Спина обідрана.

Лежать наші козаченьки,
Так біленькі смички;
А в Жадченка у Степана
20. По за ногтьами спичіси.

(Максимовичь, Укр. Нар. П., 1834, 114)

Пісньа цьа напечатана в непевні] збірці Максимовича;
близьких до не^і варіантів з того часу не здибано. Окрім
того образ 17 — 18 вв. «Лежать наші козаченьки, іак біленькі
смички^ ^акщсь чудни^. Через це все можна думати, ііпо
пісньа цьа не народньа, а Фальшована, або підроблена.
Правда, іесть шчиро-народні варіанти, котрі підходьать
трохи до це]і пісні, — так вони належать до другозі при-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 151 —

годи, — погибелі чумаків од Орди за часів генерала кн.
Довгорукого Кримського (1771 р.)

Ось назблизчиз до ііовишчоіі пісні варзант:

1. О], хто в Криму не бував,
Перекопа не видав.

Перекопськи] комендант
Запорозцьам даіе знать:
5. — «Годі вам, запорозці,
У Калачах ^) сточать.
А біжіть до Салгирьу
Чумаченьків рьатувать.>
0^, прибігли до Салгирьу,
10. Аж лежьать наші чумаки,
О], лежьать наші чумаки
А де два, де чотирі.

А казав кньазь Довгорук,
ІПчо не здійме Орда рук,
15. А Орда руки ізньала,

(Та) Чумаченьків забрала.

0^, погнали чумака
На три битиіі шльаха.
На три битиіі шльаха,
20. Та в четверті озера.

(Основа. 1862, У, 98- -99. Запис, од баби в ізьумськ. пов., харьк.
губ., Вс. іСоховськиз).

Друїі варіанти, дальші див. у Рудченка, Чум. Н. П.
102—105, в Кіевск. Губ. Відом. 1870, Лді, у Чуб. V,
1052 — 1053. Нагада^емо між инчим, шчо в цих варіантах
образ польа з побитими чумаками мальу^етьсьа напр. так:

З Перекопу до Салгирі не мірьані милі,
Лежать наші чумаченьки де три, де чотирі; ^)

^) Калачі — город тв.кЩ, Прим, співачки.

2) Порівн. в білоруську пісні, котра зліплена з уривків з укра-
^інських пісень (окрім кінцьа про Костьушку)

А з Кракова до Ларкова шальонизе мілі,
Лежаць польску'е жовньари, па трі, па чатнрье.
(Зап. Р. Г. Общ. по отд. Зтногр. У, 668)
Шальонще^ певно, зроблено з мальовані\ (пор. у Рудч. 139, 156,
у Чуб. У. 1031 мальовані версти, хрести).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 152 —

0^, лежать наші чумаченьки^ дак в^ала^а риба,
На них платьтьа і одежа кровну обкипіла.

образи натуральнішчі, ніж «білілі смички> Максимовичевоіі
пісні.

За те початок це^і пісні ма]е собі подібні в других,
безспору народніх, пісньах, — напр.

0^, хто не був у Полтаві,
То] не знаіе лиха.

(У нас в 1-му розділі, 75)

0^, хто, братцьа, не був за Дуна^ем,
То] горьа не знаіе,
А ми, братцьа, були за Дуна]ем,
То все горе знайом.

(Чуб. У. 1007)

А хто в службі не бува]е,
То^ горьа не зна^е.
(Драгои. Нові укр. пісні про гром. справи. 86)

Післьа цього порівньаньньа можна згодитись, шчо Мак-
симовичева пісньа по крайні] мірі не зовсім Фальшива.
Діло тільки в тім, до ^ако^і пригоди вона належить?

Ні^акого Жадченка Степана з історичних документів ми,
покразні^ мірі, не зна]Ємо.

Максимович ставить цьу пісньу в 1736 р., пр. ЗВезсонов
(П. Кир. IX, 366) коло 1771 р. По нашому, піспьа скор-
ше підходить до 1738 р., коли Перекоп було взьали рос-
сі]ане (туди увушов ге !. м Бріньіі-меншиз з двома полка-
ми) — а татари дуже побили укра]інських козаків в се-
редині Криму.

Манште^н росказу^е про це так:

<20 зульа було гарьаче діло між татарами ^ частиноіу
армі^і Лассі. Кравчина в 20 т. ч. атаковала укра^інських
козаків, шчо ^піли в арзергарді (задньому полку) і с таким
імпетом, шчо зіміала ^іх і зробила переполох в азовськім
драгунськім полку, шчо хотів піддержати зіх. Тим часом
ген.-пор. Шпігель прибув на місце з чотирма драгунськими
полками з донськими козаками, шчоб здержати побіглих;
не вспіли ті оправитись, зак ворог знову вдарив на них
^аростно; бились довго гарьаче. Фельдмаршал звелів кільком

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 153 —

піхотним по^псам, шчо вже прийшли було в табор, іти на
поміч. Татари мусили оді^ти, лишивши на полі більш 1000
трупів. З руського боку втрачено 6 — 7 сотень, рахуїучи
^ козаків. Генер. Шпігельа ранено шаблону в лице. > (Зап.,
152—153).

Маркевич записав про це в Дневних Записках (II, 47)

«1738. Сентябрь. 18. Вт. походіЬ Кримскемх сего літа
поді. командою Ласси убитьі изт» Малороссіян'ь: бунчужний
генеральньїй Семені» Галецкій, полковникь гадяцкій Гра-
бянка, полка ніжинскаго сотника Кролевецкій, Шапова-
ловскій и Бертіевскій и еще 10 другихь ЧИНОВНИКОВ'Ь.»
(Може, шж цими зховуїетьсьа Степан Жадченко).

Калантаі пісні Максимовича, Калачі вар. « Основи > =
КолончаКу — річка коло Перекопа, на котрі^ було пригодне
місце дльа ві^ськового табора (Маншт., Зап., 75).

Іали, — по д. Безсонову, ^алта; по нашому, — скорше
Щлщ гори в Криму.

До друго]і половини пісні треба нагадати, шчо татари
д у ХУІП ст. не перестали калічити ворогів: так шче
в 1769 р. запорозськиз полковник Чорпи] писав до Коша,
шчо Орда <когда йшла вт» Россію, на бекеті 20 чел. пи-
кинеров'ь... живьіхх забрала подх Орель. А поворотясь
оттоль, уха и литки повирізовавт», на смерть помучила
на том^ міст^ гд^ она их'ь добувала, и покидала. > (Ист»
Нов. Січи, Ш, ЗО).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 154 —

№1

ПОГОНЦІ в КРИМСЬКИХ ПОХОДАХ.

(1736 — 1738)

1. 0^, по горах сніги лежать,
По долинах води сточать,
А по шльахах маки цвітуть;
То ж не маки червоненькі,
5. То Ч)гмаки молоденькі

Битим шльахом у Крим ідуть.

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покривазе,
Мати сина прикликане :
10. — «Вернись, сину, до-домоньку
Змиіу тобі головоньку!*
— Ізми], м^мо, сама собі,
Або моіу рідні] сестрі:
Мене зминуть дрібні дошчі,
15. А розчешуть густі терни,
А висушить засне сонце, '
А розкуздить бу^ни] вітер! —

Пішов чумак співаіучи.
Стара мати — ридазучи. . .

(Запис, в Миргороді; Рудченко, Чум. Н. П., ЬХІ).

Тамо ж другі, дуже близькі варіанти, — з котрих в
одному добавльа]етьсьа (післьа 17 в.)

А рознесуть кости чорні ворони; —

другі прилагожені до звичаіно]і чумацько^і дороги словами

З Криму ідуть, рибу везуть,

0іді1І2есІ

ьуСоодІе І

— 155 —

хоч ЦІ слова не в^ажутьсьа з усуе^у П1снв^у, в котру чу-
маки не верта^утьсьа, — а одходьать од дому.

Це пісньа властиво козацька^ бо звісно багато вар^антіа
ЗФ, в котрих замісць чумакщ сто]ать — козаки* (Ч!уб. У^
937, 952—953, 8іескі, Л^оіуп, 1864, І, 127). і)

Варіанти ці сами носьать на собі слід ріжних часів.
Ось напр. неііапечатаиоиі шче варіант, з паперів Макси^
мовича :

1. О], зажуривсьа сиви^ соколонько:

Бідна моіа, о^, да головонька,

О], шчо іа рано та^ із вирьіу виішов,

Нігде сісти, да гнізда звити,
5. Малих дітеі розплодити.

Шче і по горах сніги лежать,

По долинах. О], а води сточать,

А по шльахах маки цвітуть.

То-ж не маки, то-ж наші козаки;
10. Наші козаки, наші новобранці,

Побралисьа у недільу вранці.
У недільу рано, до схід сонцьа.

Сидить мати, плаче у віконцьа,

Кличе сина, сина запорозцьа:
15. — «Ох, іди, сину, іди до домочку,

Змиіу тобі твоіу головочку.» —

— Ох, ізми], мати, ти собі, не мені;

Мені зминуть іеіі дрібніші дошчі,

А розчешуть кольучі терни,
20. А пригладить зелена лішчина,

А пригорне молода дівчина!

По всьому видно, шчо цьа піспьа зліплена з двохг
А., — вірш. 1 — 11, і Б., — вв. 12 — 21. Остатньа старішча^
— бо в ' ні] показано бравого запорозцьа, котрому не жаль
кидати домівки і котри] не дума про смерть, а про дівчину.
Це очевидно трохи самостійник варіант звісно^і пісні «Го-

^) Бони перейшли в салдацькі пісні : Костом. у Мордовцева, Малор.
сборн. 263—254, Чуб. У, 1001—1002, День, 1864. № 6 (На Волнни).,
Пор. Лам. Нар. Творчества Сівер.-Зап. Края, 12.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— тп

— 156 —

мін, гоміи по діброві, . . . мати (або батько) сина прога-
ньазе> (Максим., 1834, 137 — 138, Закревск., Старосв. Банд.,
^4, Гулак Артем. Укр. Нар. пісні, 1868, К. 43, Баллина,
Укр. пісні, СІІБ. 1863, 39, Чуб. V, 890)— шче бравурнішчоіі,
котра, певно, зклалась в 2 и^ половині ХУІІ в., в часи Сірка ]
Дорошенка. Частина ж А мальузе нам козаків-новобранців, -
то б то неохочих, XVIII в., в паралле^ь котрим і в по-
чатку виводитьсьа журба соколонька.

Варзанти Чубинського, — шчо на 937 ст. ] на 952 — 953,
А, — шче пізнішчі. Вони довші, — бо в них прибавлено в
розмові матері з сином запорозцем:

— Ізми], мати, сама собі,
Або сво^із дочці коханочці;

^ дальше, — знову

— «Вернись, сипку до домоньку,
Іа постельу постелечку.> —

— Постели, мати, сама собі,
Або сво^і^ дочці коханочці;
А за постельу сірьачину, .
А в головах кулачину,
А вкризусьа калиновим листом,
Шчоб не розстатисьа з товариством.

Видно, шчо це] сип дійсно вже жалкузе за хатнім жить-
Т1ЛМ. — В варіанті Чубинського па от. 953, В. вже зовсім
нема запорозцьа, — і хоч він через те вкоротивсьа в ці-
лому, — та в ньому прибавлено

А висушать льуті морози,

нагад на такі походи, іакі були за часи Мініха, іак пог
бачимо далі. Вар. Чуб — ого, 937, і в перпгіз половині прн-
ЧІавльа післьа слов: <по горах сніги лежать > —

По долинах річки протіказуть.

По щльахах чумаки сточать.

То ж не чумаки, то козаки,

То козаки — новобранці,

Шчо забрали в неділеньку в ранці, —

1 цими словами століть по середині між козацькими і чу*
лацькими варіантами пашозі пісні.

Придивившись пильно до повишчого чумацького варіан-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 157 —

та, — побачимо, шчо він доволі одшняи] од звича]них чу-
мацьких пісень.

В пісні про звичазну чумацьку дорогу нема резону до*
такозі безнадіїнозі розмови між матірзу ] сином, іак у по-
вишчому варіанті, та шче коли прибавити до нього словаї
<а рознесуть кості чорні ворони.» Очевидно, це] варіант
виробивсь в часи чумацьких походів, невільних, та шче д
дуже тьажких і небезпечних.

Такими були походи україінських погонців, шчо ^шли за
росс. армі^ами Мініха ^ Лаосі до Криму з до Очакова, к
1736 — 1738 рр. і тих, котрі серед походів привозили до
війська пров]ант.

Докладні звістки про це знаходимо в записках Манштезна^
котри] хоч і зве себе «великим пошанівцем Мініха»^ але
не мовчить про ^ого помилки з про великі втрати арміях
Зого в льудьах і скоту, при малих користьах з того дльа
держави.

«Іа не вбільшу, кажучи, шчо арміза Мініха не висту-
пала в поход, инакше ]ак з обозом в 90 т. підвод, гово-
рить Маншчезн. Нема спору, шчо без такого страшенного
обозу походу Мініха не були б такі знеможазучі, і Россізі
було б з них більше користи.> (Зап. 98). ^)

В походах льуде мерли не стільки од ворогів, скільки
од хороб. Так, в поході 1736 р. погинула половина воза-
ків, — хоч вбито з полонено було тільки до 2000 (з 50 —
54.000); — погонців Мініх видимо не лічив. (Зап. 88, 96)»

Про поход Мініха 1737 р. Манштезн каже: цез поход
приніс багато хвали Фельдмаршалу Мініху з слави россізсь-
кому візську, — тільки ж дльа держави приніс мало ко-
рнети, а дльа армізі був дуже тьажкиз і побивниз : вона
стратила 11 т. чол. регульарного візська з 5000 козаків;
можна сказати, вдвозе проти того пропало деньшчиків і
мужиків, шчо везли підводи. (Зап. 121).

^) Нагада]Ємо, шчо велики] обоз треба було мати по части через
те, шчо в степах не було осель, окрім Січі. Шчо ж до лікарськоіі справи
в армізі, то Манштезн росказу^е : «При кожному полку зе по одному
старшому лікарьу з по одному меншому, і то не дуже зручних.
Ротні ж фершали ледви вмі]уть голить. Коли полковник робить огльад
рекрутам, то вибира одного з них на фершала, хоч би то] двадцьать
років земльу орав; тоз зріказетьсьа, але все даремне; з'ого приму-
шгіуть слухатись, а то пусказуть в діло палки. Також вибираз'уть і
Г0003ІСТІВ... (Зап. 122).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 158 —

Тут шче пе пораховано втрати кримсько]! армі^і Лассі,
в котрі] було до 40.000 чол. вожаків (з них 10 — 12.000
козаків з калмиками).

Скільки стратила тоді Украііпа на цих деньшчиках та
мужиках, па це кида^уть трохи світла ось іакі уступи з
Дн. Записок Так. Маркевича:

«1737 р. Марта 15. Кн. Барятинскій опред^ил'ь кь
слїдующій походх 12 тьісяч'ь козакові)...

<16. Отт» маіора гвардій Шипова прислані, вг сотню
глуховскую прапорщика» вибирать сь посполитьіх-ь вг по-
ході» ст» трех-ь дворові» безх четверти по чоловіку, кото-
рьімі» на два місяца провіанте сі» собою брать. Подобньїя
инструкціи посланьї во всі полки.

<17. По ипструкціи Шипова велено сь Малой Россіи
л слободских'ь полковх и слобода (за Дніпром), не обходя
никого, собрать до 50 тьісячі» человік'ь, козакові, коннихг
и мужикові» ПІШИХ1». Только войтх вх генеральной кан-
целярій сказьівалі», что онх козакові, вьіключаетт., а сь
одних-ь мужикові, тотх паборь учинить хочетх, а потому
<ігь трехт. дворова без^ четверти мужикх припадаетт».

«21. Помянутьій прапорщикі», вибравши сі. посполитмх'ь
города Глухова 170 человік'ь, поіхалі» для того же по
селамт», и вт» началі в% моє село Сварков'ь, гді сі. 37
дворові» требуеті. 13 человік%, полі» и четверть, и велить
Демьяну подписаться подг смертною казнью о висьшсі
оньїх'ь сего Марта 22 числа. >«►

(Дн. Зап. II, 20 — 22; тамож далі про набір волів і во-
лових; див. при «Д5-рі Х1У-му).

<1738 г. Февраль. Вх канцелярій сего года опреділепо вг
обі армій козакові, малороссійскихі. и слободскихг ] 5 тис.

«Мартг 10. Сльппно, что оті. Румянцова опреділеніе
учинено, что по прошлогоднему из'ь малороссійсиих'ь в
слободскихі. полков-ь вьісьілать посполитьіхі. В1. поході»
50 тнсяч-ь.

«0% вьшравленньїхі» моихг Сварковцевх ві» таковой
ПОХОДІ» прошлаго года, возвратился одинг Зайченокг, и у
того ноги отмороженьї; о трех-ь своихі» братьяхг (т. є.
товарищах'ь) не знает'ь, а о прочихг об-ьявдяегь, что всі
померли. > (Дн. Зап., II, 37 — 40).

От серед таких обставин переробилась стара смілива за-
порозська пісньа так, ^ак показано вишче.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 159 —

Порівпьаньа ві^ська до маку здибу^емо ^ у шсні про
Супруна.

О], там хлопці, славні запорозці,
Іак мак процвіта^е. (Метл., 430).

Це образ стари]. Велично, оповівши, іак козаки Б. Хмель-
ницького, взьали здобич по двох побідах над польаками,
говорить: <так% ижт» кгди войско тое по преречоньїх'Ь
двоих'ь битвахт» на конь вс^о, и вт» дальшій походгв З'ь
Хмельницним-ь рушило, увидіЬвши З'Ь сторони албо З'Ь го-
ри якой оное можно бьіло сказать, же то суть ниви, красно-
цвітущимх Голендерским'ь албо Волоским'ь маком'ь засіяний
и проквітнувшіи.» (Літоп. Сам. Величка, К. 1848, І, 72).

Инпіі переробки першо^і половини нащо^і пісні див. у
Рудченка, Ч. Н. П. ЬХИ (чумацька) ЬХІІІ (чумацька з
слідами походу до Дунаіу 1772 — 1773 рр).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 160 —

№ в.

ПОГИБЕЛЬ У СТЕПАХ.
(1735—1738)

!.♦ Кодо млина; млина

Червона калина;

0^, то йс, не калина —

Молода дівчина.
5. Молода дівчина

Козака льубила.

Польубивши парньа.

В ві]сько вирьажала.

Вирьажавши в ві]сько>
10. Коньа осідлала.

Осідлавши коньа,

В світленьку зазвала.

В світленьку зазвала,

Вечерьать давала.
15. Дала дому рибку

Та шче з хліба скибку:

— «Оце тобі, МИЛИ],

Ве5ерьа на швидку.

Вечерьа], вечерьаз,
20. Льага] спочивати,

Доведетьсьа, мили],

В степу ночувати,

Чорненькими кудрьами

Степи устилати;
25. Своіім білим тілом

Орлів годувати;

Червоному крівзу

Річки наповати,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 161 —

А жовтому кісткову
зо. Мости вимошчати.

(Запис, в Охтирці, харьк. губ. Шиманов, в 60-ті рр.^

Між пісньами про козацтво ^есть багато таких, котрі
доволі гарно мальуіуть ріжки боки і пригоди козацького
житьтьа, але на котрих нема досить щасних хронологич-
них і геограФичних ознак, по котрим можна б було з пев-
ностьу поставити ^іx в то], чи други] обмежовани] час.
Дльа таких пісень у нас положено осібни] розділ. Треба ж
на перед сказати, шчо по більші] части на цих пісньах
нальагли барви остатньо^і доби козаччини, — Гетьманшчи-
ни XVIII ст. і часів зараз післьа не^і, між 1764 і 1784 рр.,
коли козаки повернуті були в карабинерні полки, а потім
зеведена була на Вкра^іпі московська рекрутчина. Барви
ці дуже сумні, — і пісні ті по більшії части перейшли в
рекрутські. От через це по пісньам тим можна характе-
ризувати найбільше козаччину XVIII в., — а найбільше під-
невольні походи цього часу в загалі, — коли не виразно
]акиі небудь осібни] поход.

Поьишча пісньа одна з таких пісень, — тільки ж нам
зда^етьсьа, шчо вона виразнішче мальу^е походи час в Мі-
ніха і Лаосі, — ^ мусила скластись, коли не просто в ті
часи, то при початку во^ни з турками за часи Катерини П,
(1768 — 74) по споминам Мініховських походів. Ранішче вона
не могла зложитись, — і пізнішче теж, — бо вже в кінці
XVIII от. образи іізі перейшли в рекрутську пісиьу. — Ось
один з 13-ти наших рукописних варіантів тако^і пісні

1. Через сад зеленц]

Дорожка лежала.

Туди ж паша судариньа

Некрут вирьажала.
5. Вирьажала, спорьажала ^)

Вдовиного сина;

Хорош, хорош удовин син

На воронім конії

^) К других: назначила, намітила; або: існисала, змальувала.

ПОЛІТ. ПІСНІ Ч. І Р. II. 11

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 162 —

На воронім коні гра] є
10. В голубім жупані:

— іВи^дн, виіди, дівчинонько,
Ти ж мо^а пані.> ^)

О], не ви^шла дівчинонька,
Вийшла стара мати,
15. Взьала коньа за поводи,
Та з стала питати:

— Скажи мип', мі^ синочку,
Де тебе шукати?

— *Шука] мене, мо^а мати,
20. В степу кра^ дороги.

В степу, кра^ дороги.

На льутім морозі.

Там будемо, стара мати,

Зіму зімувати,
25. Сво^е^у кровлю горьачо^у

Море доповньати,

Свозіми жовтими кістками

Мости помошчати,

Сво^ім чубом кучерьавим
ЗО. Степи устилати. >

(Запис, в Полтаві ^ак. Демченко в 1859 р.)

Порівн. у Максим., 1834, 156 і Раиіі, П, 59; також у
Чуб. V, 991, 1004; у Купчанка, 562— 563, трохи инакше
З приложено до ві^ни з турками, — котро^і в Австрі^і не
було од часу самого забраньньа Буковини, — значить,
варіант склавсь в Россі]і.

Судариньа, — певно, Катерина П; (порівн. вишче, на
стор. 12) море доповньати — нагад на во]ну коло Чор-
ного морьа за часи Катерини II.

ПІчоб хто не подумав, шчо вв. 21 — ЗО 1-го варзанту
взьаіі з пісні рекруцькоіі, подібноіі до 2-го вар., і шчо
значить І-и^ варіант не старінічи^ рекрутчини, — ми ска-
жемо, шчо в нас ^есть сім одмін 2-го вар., в котрих по-
дібних віршиків нема. Один з них, здаіетьсьа, назотарішчн],
ми подаземо тут на доказ і дльа того, шчо в ньому за-
держалась ліпше стара Форма першо]і половини вар. 2-го.

^) В других — визди, моза лані.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 163 —

1. 0^, за газем, га]ем

Дорожка лежала,

Туда наша сударушка

Рекрут вирьажала.
5. Написали, на]меновали

Вдовиного сина.

Славен, славен вдовин син

На воронім коні.

На воронім коні ]іде,
10. В голубім жупані.

За ним іде зого мати

І слезно рндаіе.

Вона своііх близьких сосід

Сильне проклинаіе:
15. — <Бодаз же ви, сосідоньки,

Всі разом пропали,

Іак ви сьузу та^ну знали,

Да мні не сказали;

А сказали вже тоді,
20. Так руки звіазали!>

Пов^азавши білі руки

Везуть до Прилуки;

А с Прилуки до Полтави

До вічні] присьаги.
25. — <Присьаг царьу, присьаг богу,

Одріксьа від роду.

Прошча^, сину, мі] голубе,

Служи царьу вірно.* ^)

(Л маленькоіі збірки їв. Вас. Крамаренка, свьашченика соборно]
церкви в Переіаславі, полт. губ. Папир і рука 20-х років XIX ст.)

Параллельно тому, іак кінець 1-го варіанта виростав у
оісньу на образ 2-го, — початок іііі виріс в ось іаку пісньу:

1. Червонна калина, —
Молода дівчина,

*) Остатні] віршик не рифмуіе з попереднім — від роду. Чи це
поправка Крамаренка, чи так і було в першому приміру, котри] міг

бути ЗЛОЖеНИ] і письменним чоловіком, — не скажемо. В усіх ДРУ-
ГИХ подібних варїантах стоііть не дума) до дому.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 164 —

Улана ^) льубила.

Так польубила,

5. Та ] пригорнула,

Вивела коника, —

Сама осідлала.

Винесла рибку,

І ше хліба скибку:
10. — «Це тобі, серденько,

Вечерьа на швидку.

Вечерьаі, вечерьа].

Та молисьа богу;

Так немале жінки,
15. То льаж ізо мнозу.>

— Так мені, серденько,

С тобо] ночувати?

Те в мене, серденько,

Отець, рідна мати.
20. І отець, і ненька,

Жінка молоденька,

Дитина маленька.

Те в мене, серденько,

Ше малілі діти,
25. О], рад би за, серденько,

До них полетіти.

(Зал. в с. Мурахві, богод. пов., харьк. губ., од жінки Манджура
в 1874 р.)

Один з 12- ти подібних варіантів у Чуб. (V, 612, Б)
кінча]етьсьа одповідьдьу дівчини:

— <Вже ж тобі, серце, до ^іх не літати,
Вже ж тобі, серце, тут сві] вік коротати ^)
Кучерьавим чубом степи і устилати,
Сводім. білим тілом ворон годувати,
Жовтозу кістьу мостки вимошчати,
Червоному кровну морьа доповньати.
(Другі варзанти тамож 271 — 272, 611 — 614).

*) В других: козака.

') 6 двох других варз'антах:

1. Оттут тобі, серденько, в степу помирати.

2. Тут же нам, серденько, в степу помирати.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

165 —

№ ЇП.

МОСКАЛЬ І ТУРОК ПІД ХОТИНОМ.
(1739)

1. В славнім місті під Хотимом, ге]-ге] у потоку
Б^етьсьа Турок із Москалем більше іак пів-року.

Коди стали да москалі від рана до ночі:
Да не іеден турок-баша замкнув сво^і очі.
5. Коли стали та] москалі іако в половині:
Нехаі знаіе турок-баша, котори] день нині.

Коли крикне турок-баша да на своіі турки,
Голос іде: «досить буде! погинемо тутки!
Утіка]Мо в Волошчину, в волоськеіе місто,
10. А че^ би нас боронило від москалів міцно.»

Чорні кави, чорні вропи круглу гору вкрили;
А молодих турків-башів москалі побили.

Перш усього пісньа цьа була иапечатана у Л^ас1а\\г 2
Оіезка (Ріе^пі Іисіи ОгаІісу]8кіе§о. 1833, 481). Потім іі^і пе-
репечатав д. Головацьки^ (І, 21) з поправко]у в 8-Му
віршику «голос гуде», зам. іде. По Головацькому перепе-
чатано в «Шсняхт, собр. Киріевскпмі>> (IX, 365 — 366).
В паперах Максимовича ми знайшли копі] у з Вацлава, аЛб
з помітко^у: «вз овруцкомз уіьздіь.» Чи пе була вона в
паперах Ходаковського? Тількиж Вацлав з Олеска кайсе,
шчо з ому не звісні ті папери і нічого з писаньньа Хода-
ковського, окрім надруковаїїного в Кременці (2. СЬой. 2па-
пу ті Іуїко 2 6^іс2еіі паико\^ус1і \^ Кг2етіепси (1гико\^а-
пусЬ). У нас тих друків нема. Ха] ііровірить, хто може.

Окрім слов, шчо Турок з Москалем б^етьсьа під Хоти-
ном більше ]ак півроку у — оповіданьнье пісні підходить до
<5итви коло Ставучан в 1739 р. ^'/д^ августа. Мініх поло-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 166 —

жив увагу назбільш на артиллвруу, котра од самого світу
не давала ростаху туркам, — а післьа півдньа друга частина
россізськозі армуі обходом підступила під турецьки] табор,
отбила пушками конних ^аничар і так обстрільувала то]
табор (на горі) шчо турки (під командо] у сераскира Веіі-
Баші) запалили ]ого ] утікли так скоро в глиб Волошчини,
шчо в вечері россі^ане не найшли в таборі нікого] ледви
нагнали кількох бігунін, котрих і порубали. (Манштейн'ь^
Зап. 163 — 164). Через день Хотин сдавсьа Мініху.

У Максимовича (Укр. нар. п-Ьсни, 1834, 117) була на-
печатана шче одна пісньа з віршиком

А шче мого сина з Гостина не видно.

Максимович питав: чи Гостин не Хотин? Післьа того в
«Сборникі укр. пісен'ь> (1849, 107) сам Максимович
перепечатав цьу пісньу вже з словами:

А шче мого сина в гостину не видно,

]ак, очевидно, ] було в зого правдивому списку. Тільки ж
пр. Безсонов перепечатав цьу пісньу в збірку Кирье]евсь-
кого (IX, 363 — 364) під назво]у ^Гостинб-Хотиньу і
встозуіе, шчо в гостину — «скорше порча, проникшая вг
пісню историческую.» Але ж це пісньа звичайна козацька
про проводи брата сестрами в поход, — близька до коб-
зарсько^і думи про те ж (у Лукашевича, Малор. и Червонор.
нар. думи и пісни, 1836, 59 — 61, Метлинск., 434—436)
і по всьому старішча од ХУПІ ст. Старішчи] вар. ]і]і див.
Рай 11, РІЄ8ПІ Іисіи гивкіе^о >у Оаіісу], II, 1840, 53 — 54,
де говоритьсьа про поворот в гостиноньку і у іоонііму;
порівн. у Закревського, Старосв. Бандуриста, М. 1851, 108^
Морд., Малор. сб. 232, Чуб. V, 882, 976. У нас ^всть шче
три рукописних вар^анта: подльаськи] (,,, в гостину. .^1
підгірськи] С- . . в гостоньки . . .^ полтавськи] С. . . в гості . . .);
у Головацького в кольадках (II, 55 . , . гостем в тьа буду).
Післьа цього всього про < порчу» ^ про Гостин-Хотин тут
не може бути ^ мови.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 167 -

ПОГОНЦІ в МОЛДАВСЬКОМУ поход.

(1739)

1. [0^, да зшов чумак та дорогому,
Піспьу співаіе,
Други] сидить в Таганрозі
А мед горілку кружльаіе.]

5. Похилилисьа да густі трави,
Де чумаки воли гнали;
Пожурилисьа наші чумаченьки,
Іак хури набрали.

О], у неділеньку, рано-пораненьку
10. Усі дзвони дзвоньать:

О], там паші, наші чумаченьки
Вози ] воли гопьать.

— «0^, по чім та]а Молдава славна,
Шчо жовтилі піски?» —

15. — О], у Молдаву гнали по чотирі вози,
З Молдави пішки.

— «Оі, по чім таіа Молдава славна,
Шчо крутіші гори?» —

— О], у Молдаву ^шли чумаки в жупанах,
20. Назад да голі. —

О], сидить пугач на могилі,
Та на вітер надувсьа;
Не ііден чумак та в Молдославі,
На воші здобувсьа.
25. О], сидить чумак межи возами.
Та все думаіе-гадаіе, —

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

-^168 —

Дере поли, дере рукава,
Та все плечі латане.

(1^ збірки П. Куліша. Рудченко, Чум. Н. П-Ьсни, 91 — 92. В кінці
поставлено чотирі рьадки точок, на зоак, шчо піснь'в ввірвава).

Властиви] початок це^і пісні — з в. 5-го, або, може, ^ з
8-го. Вв. 1 — 4 — іавна причепа з повішчо^і неполітичноіі
пісні. — За тим усьа пісньа рооказуіе про дорогу чумаків
в Молдавііу з возами ^ волами — дльа армі]і Мініха в
1739 р. — Шолдослава в 23-му в. зроблено з Молдовла-
хііа, — ]ак шче не забули звати ту сторону украііпці в
часи Мініха (Марк., Дн. Зап., II, 74).

Дуже близький до це^і пісні І-и] варзант ІУ-го •Л^-ра в
першому розділі (ст. 31).

Ми мажемо шче один, — ненапечатани] доси, — варіант,
в котрому початок близьки] до повишчого, — та далі по-
вернуто на пригоду з чумаками на р. Савгирі за часи
Довгорукого, хоч він тут і не названи]. Ми мусимо тут
дати увесь цеі варіант, раз шчоб не розривати ^ого, а в
друге, бо він може иоіаснити пісиьу IX Лї-ра.

Альтань цього варіанта, певно, Мултьани=:Молд,ші^,

2.

1. Чи тим таіа Алтань славна,
Шчо жовтилі піски?
На Алтань вели по шість пар волів,
А з Алтані пішки.
5. Чи тим та^а Алтань славна,
Шчо густілі лози?
На Алтань ішли в сапсанах,
А з Алтані босі.
^ Чи тим та^а Алтань славна,
10. Шчо крутіші гори?

А у Алтань ішли в каптанах.
А з Алтані голі.

Мирт'ородськиз капитан.
Він розумний чоловік,
15. Сидить же він, пише пісьма,
Та і у Крим посидціе:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 169 —

— «Годі ж вам там, чумаченьки,
Се^і соли лупати,
ПриганБа^те воли,

20. Запрьага^те в вози,

За башту тікайте.» —

Котруі же та чумаченьки

Сеіе зачували,

Приганьали воли,
25. І запрьагали в вози,

За башту тікали;

А котрі]! чумаченьки

Сего не чували,

То пропали воли,
ЗО. Пропали і вози,

Д паровишники сами.
Мирі ородськи] капитан,

Він розумний чоловік.

Сидить же він пише пісьма,
35. Та в Перекоп засилане :

— «О], годі вам, та москалики,
В Перекопі стоіати,

А біжіть, біжіть, до річки Савгирі,

Чумаченьків ратувати.> —
40. Не далеко до річки Савгирі,

Сорок миль ] чотирі,

А лежать наші славні чумаченьки.

Де піать, де з чотирі.

По над річкову, та Савгироіу,
45. Покопані шанці;

Сточать вози, та до гори іарма.

Та усе чумацькі.

(Яап в с. Воанесенці. александ. пов., катерин, губ. од крестьан.
Анисата Сидоренка-Деінн 27 апр. 1875 р. .Іак. Новицьки^).

Нагадаземо поки, шчо в других варіантах пісні про поги-
бель чумаків на р. Савгирі, замісць Миргородськи] комен-
дант, століть Перекопськи].

З Манштезпа видно, шчо ^ у поході Мініха в Молдаві^у в
1739 р., — поз Ки^ів до Хотина, через Буковину, і од
Хотина до ^асс і далі в Буджак, — а потім назад уже в
зіму, — обоз був велики], іак і в перших походах. Армііа

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— ГіО -

] обоз мусили переходити багато річок з болотами, пісками,
гори (Недоборськи) з вузькі суточки між горами (Пре-
копські ДЄФИЛЄІІ). До того часті дошчі шче більше втруд-
ньали дорогу, особливо дльа обозу. (Записки, 135 — 176).

В Дн. Записках Іак. Маркевича, котри] був у тому
поході в перші] іого половині, до Хотина, — часто чита-
Іемо такі пам^атки:

<Іюль. 11. По причині великаго жара и пьіли, а боліде
ради частмх'ь яров'ь и гор'ь и переправі», ушли верств 17
и полг и пришли уже при захожденіи солнца вт» лагерь,
а иньїе почью и на друтой день.

<20. Отх дождя многіе обозьі отстали и не могли до-
тянуть до лагеря и много скота пало.

«ЗО. Ростахт» бьіл'ь ради иескорой переправьі обозові.

«31, АвгустТ) 1, 2 — ростахт». Едва се годин армія паша
на сію сторону ріки (Дністра) перебралась.

«6. Чуть свігь армія рушила и переходила нісколько
переправі» вт» лісу Буковині. Ушли верстт» 7 и стаїи
поднявшись на гору (перед Чернівцьами).

«7. Прошли только верстьі 4 и стали лагеремг на горі.
Многія бьіли кт» походу препятствія: частмя переправи
черезт» річки и узкость пути, а сгь другой стороньї топкіе
от'ь Прута луга, также Перекопі» отт» горьі до низу, ко-
торьій в% нісколькихт» містахт» должпо бьіло раскапнвать.

«9. Пришедши сь обозомт» на прежній лагерь, стали таїть,
наджидаючи великій обозт., которьш на гору поднимался.

*10. Ростахт», наджидаючи обоза всего, покамість черезг
трудную переправу перебирался.

«11. Ушли только верстьі 2 дла переміни міста, ради
свіжаго корма, наджидаючи обоза. Перейрава била труд-
ная чрезт» болото.* (Дн. Зап. II, 71—80).

Вв. 25 — 28 1-го вар. були вже в Д?-рі УІІІ-му.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 171 —

№Ї1У.

МОСКАЛИКИ І ВОЛИКИ.
(1736—1739)

Москалики, соколики,
Посіли ви наші волики,
А коли вернетесь здорови,
Поіісте і останні корови.

Ці чотирі віршика знаходимо в «Исторіи Русовт. или
Мальїя Россіи» (М. 1846, 242) ^ак пісньу, в котрі] «укра-
инскіе народи воопівали своє гостепріимство московсько-
му війську в часи походів Мініха в 1736—1739 рр. Лх
можна нрикласти до переходів того війська через Укра^іну
] ранішче і пізнішче, — але справди найбільше вони під-
ходьать до пригод 1736 — 1739 рр.

Тоді забирали на Укра^іні страшенно багато волів на
провіант армііі, а тако ж під вози на всі сторони: па ли-
нііу, за армііеіу в Крим, під Очаков, Хотин і др, возити
дерево дльа кріпостів (иапр. в 1738 р. 20.000 підвод до
Очакова і Кинбурпа) і т. п., і т. п.

Шчоб хоть трохи показати, шчо терпіла тоді Укра]іна, ми
виберемо дешчо з Дн. Записок Маркевича, тільки те, шчо близ-
че тичитьска до воловоді тьаганини і до переходу москалів.

<1737. Апріїь 8. Князь (Барятинскій) привезе указь^
чтобьі для продовольствія армій вибрать сь Малой Россіи,.
со всЬхті, кто бьі ни бьі.і'ь, 44 тьіс. воловг, сь тімх обна-
деживаніемт», что впослідствіи будете произведена за оньїе
плата; а по заключеніи мира сг Портою окажутся ми-
лость и облегченіе.

«16. Прііхалт» вт» сотню Глуховскую бунчуковий то-
арищ-ь Лазаревичті, да прапорщикт>, вольї собирать; а в'ь
пструкціи написано, что велено купить волова 14.642
пари, а вх добавку кт» нимі> собрать со всіх'ь, не обходя
никого, 22.000 парт». На ні&жинскій полк'ь наложено 3100
нарт» Ко всякой парі по воловому возу. На сотню Глу-
ховскую 726 парт». Воли бьіли бт» здоровьіе, кріпкіе, ктк

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 172 —

возкі провіанта и тягости весьма годньїе, не старме и
не худме. На меня наложено 10 воловх.

«19. Со всіхх волдвті моих'ь, представленньїх'ь вт» на-
(^орх для армій поручикт» Ладожскаго п-Ьхотнаго полка
Фонх-Гавстенті вьібралть пару воловг, одного • ВТ) З, а
другого вг 4 рубля и далг квитанцію.

«20. Получилг оть старостві извістіе, что хуторТ) мой
криворудскій отг перехожих^ ПОЛКОВІ» разоренть, И ВОЛЬІ
не токмо старьіе, но и неуки подг запась забраньї и до
сих-ь порг не возвращепьі.

«22. Староста крисковскій пишетт,, что на 4 человік'ь,
которьіе при воловьіхт. возах^ будут'ь в'ь поході, вислал-ь
провіанта па 5 місяцев-ь: сухарей четвертей 4, муки 2,
круптї четверикова З, да депегт» 50 коп., мазниць 8, ба-
клагові» 6, веревокт» 7.

«26. Прислаит» указь, что ідетт» из-ь С.-Петербурга до
Фельдмаршала генералт>-ад'ьютант'ь пслковникт» Измайлов-
скаго полка гр. Бирон'ь, которому веліно поставить везді
до Переволочпой по 35 подводі».

Полки, переходящіе В'Ь хуторі моемі» (Лубен скаго пол-
ка); забрали у людеіК хлібт», пе только тогь что на верху
бьілТ), по и изт» ямт»; волові» увели, окольї и токт» спали-
ли и пол'ь З скирдьі сіна взяли.

У одного обивателя взято безденежно 188 пудов'ь сіна
на государевьіхт» под'ьемньїхт» лошадей, за что ему дана
квитанція ОТІ, подпоручика Суздальскаго полка Мельгунова.

«29. Староста мой пишетт,, что волові» пашихт» З взято
и ціна ИМ1, положена: двумь по З рубл., а одному З руб.
50 коп.; свврхт, взятьіхі» па лиііію 14 мужикові», взяли
еще В1, погонщики 4 чоловіка; для молотья провіанта вм-
слалт, ві» Соспицу 8 подводі»: да на работу города в'ь
Сосниці конпьіхт, 2 и пішихт, 5.

«26. Козелец ь. Сегодня прііхалт, сюда полпомочігьій по-
сол 'ь ШаФирові». Сей беретх 150 подвод'ь. Вольїиской еще не
іхал'ь; а Неплюсвт, бралт, по 120 подводі,, аза 60 платилт..

«1738. Февр;іль. Кн. Барятипскій предложилт» генераль-
ной канцелярій, чтобі» по имеїшому Е. Б. указу собрать
сх Малой Россіи кі» будущей сего года* кампаній волов-ь
23 тьісячи пар'ь, за которьіе такожт» и за прошлогодніе бу-
дете произведепа заплата по надлежащимі» цінамі»; а осталь-
ньіхі, ВОЛОВІ» (у хозяевт.) переписать. Для сего посланм

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 173 —

во всі полки войоковне товарищи и огь армій оФицерьі.

«27. Триста тьісячТ) рублей привезепи изт» С.-Петер-
бурга вт> Глуховт» для покупки волова и врученьї вх со-
держаніе бунчуковюм'ь товарищамх Скоропадскому, Валь-
кевичу и «Шираю. Из'ь сихг денегт» 100 тисячі, вт, сло-
бодскіе полки для того же отпущепьі.

«Мартт>. 22. Фельдмаршала Минихт. писалх ордеромх^
чтобьі по неизвістности, будетт, ли набрано вт» Малорос -
сій толикое число ВОЛОВІ,, какі, повелено, описать у всіхт,
старшина, у кого єсть заводн конскіе в-ь малороссійскихт*
и слободскихт» полкахх. О таковой описи посьілаются ука-
зи во всі полки.

«24. Изт, сотий Глуховской наряжено подт, армію для возки
провіанта возові, воловьіхі, 700, а погонщиковт, сі, посполи-
тьіхт, и подсосідкові, 350, сі, провіантомі, на 6 місяцеві, сі,
15 апріля по 15 октября, муки на 2, а сухарей на 4 місяца,
по 20 фунтові, толчи, а толокна по 15 Фунтові,. Ві, Глухов-

СКОЙ СОГНІ ПОСПОЛИТЬІХІ, 1606 (дВОрОВ'ь), ИХТ, П0ДС0СІДК0В1»

958; владільческихі, подсосідковт, 78, казачьихі, подсосід-
К0В1, 566. Всіхі» ПОСПОЛИТЬІХІ, и П0ДС0СІДК0В1, 3207.

«25. Ві, Глухові великая трудность ділается. Переізжа-
ющія великороссійскія разньїя персоньї, которьія И31, Москви
кі, армій простуюті,, забираюті, и захватьіваюті, коней.

«Апріль. 3. Два солдата гвардій Преображенскаго полка
нашли В1, день на домх мой и сі, шпагами галясовали, а
когда люди мои шпаги у нихі, отпяли, то солдати занеслц
жалобу своєму капитану, а сей Бирону, которьій присьі-
лалі, сво.его ординарца кі, Румянцову, а Румянцові, при-
сладі, того ординарца ко мні вмісті сі, Безбородькомі,^
требуя видачи моихь людей, которие били солдаті, ; посему
Віжевскій и їївані, Рябой генералу представлепьі и удер-
жаньї чрезі, ночь В1, генеральной канцелярій поді, карауломі,.

«4. Віжевскій и Йвані, представлени оті, Румянцова
Бирону, которьій приказалх посадить ихт, за карауломі,
на сгїзжей Преображенскаго полка.

«5. Отпущеньї Віжевсьій и Ивапі, изг йоді, караула;
и Йвана палкою бито за побои гвардій солдата.

«8, Сказалось, что погоньщикі, ві, сотні Глуховской
вьіправляемі, бьиі> сі, 15 дворові,; а на одипі, возі, сь
принадлежащимі, опреділено по 7 дворовх тяглихі,, а
подсідкові, по 10 дворовх.

0\д\\\2е6 Ьу.СлОО^ІЄ

— 174 —

«Декабрь. 4. Глуховт». По службі вт» церкві св. Вар-
варьі читали два об'ьявленія оть Румяицева, вт» коих'ь
обнадеживаютт» малороссійскій народі» милостію Е. В. и
чтобт» никто ньінішиихт» тягостей в'ь тягость не ста-
вилт», ибо за все не только заплата будете пр^изведена,
яо по окончапіи войнм ипьім'ь образом^ виоокое Е. В.
призрініе явлено будетт».

<5. Получеии отт» Румяицева предложеііія в'ь генераль-
ную канцелярію, В'Ь томт. числі одно о томт», чтобх всі
вольї описаньї бьіли, не ради дійствительпаго пзятія, но
на случай назначена будетт. кампанія, то чтобт, для пе-
ревозки бьіли оньїе готовьі. Для сего по всі полки бун-
чуковие товарищи отправленьї от» инструкціями.

<11. За воловт» моихт», взятьіхт» в'ь 1737 году, заплаче-
ньі мні деньги 7 рубл. (за пару).

<1739. Мартт». 20. Відомо учинилось, что изт» полков'ь
Стародубскаго и Черниговокаго вьісланьї до перевозки про-
віанта сх байдаков'ь, которьіхт. за мілководіемт» останови-
дось еще ст. осени до 500, по 4 чоловіка на каждьій бай-
дакт»; а ст. прочихт. полковт» воліно вислать тисячу подводт.
для подт.ема артилерій и брать провіанту на З місяца.

<Апріль. 27. Сими днями не мальїя трудности здісь.
Требуютх под'ь артилерію, идущую изт» Москви, на ран-
деву подводх до 800. Офицерт. гарнизона глуховскаїю
іЬздилт» для сего по селам'ь; вт. томт. числі заіхалть и вгь
Сварков'ь, требуя оть каждьіхт» двухт» дворовт» по надож-
ной подводі. — Другая трудность вт» томт», что по преж-
нему взьшаютт» вози и погонщиковт., да сверхт» того для
поправки кріпостей К'ева, Василькова и прочих^ь веліно
нарядить сх Малой Россіи 14 тьісячт> народа.

«28. Прііхалт» прапо[)Щикт» Погорільскій отт» подпол-
ковника Ярославскаго полка ст. об'ьявленіемт» указа о ви-
етупленіи вт. походт» и о сборі воловх ст» чиновниковг,
именно: ст» полковниковт» по ЗО, сь бунчукових-ь по 15,
сь значковьіхт» по 1. почему и от'ь меня требовалть, вг
чемт» я ему и росписку далт», что ежели сищутся, то
прислать ему должент». Сій вольї взимаются сверх'ь взя-
тьіхт» уже и собранпьіхт» ст» народа.

«Май. 2. Прііхал'ь вх хуторт» свой Гамаліевскій (вг
ЗО верстах'ь за Ромномт») и нашелт» пустиню, понеже
мало не всі люди разошлись.>

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 175 ~

Сам московський вельможа Волинський писав Бірону 26
^ульа 1737 р. з Немирова: <Я до самаго в'ьізда моего вт»
Украйну столько не зналг, что оная ііочти вся пуста и
какое множ^ство онаго народа пропало, а и пьіні столько
вигнано, что не осталось столько земледільцев'ь, сколько
хліба имг и для самихт» себя посіять надобно, и хотя и
причтено то вб ихб упрямство, что многія поля без'ь
пашни остались, но ежелк по совісти разсудить, то и ра-
ботать некому и не на чем-ь, понеже сколько вг прошломх
году волов'ь викуплено и кь подводахт» поморено, нині
сверх'ь того изх одного Нежипскаго полку взято в'ь ар-
мію 14.000 ВОЛОВ'Ь, а что изт, прочихт» полкова взято, о
томть совершенно донесть не могу.> (Соловьевх, Истор.
Россіи, т. XX, 469 — 470). А вже післьа того курцер од
Мініха в августі 1737 р. говорив, шчо під Очаковом про
пало коне] і волів коло 40.000. (Сол. XX, 130).

Аж в 1764 р. гетьман, шльахецтво ^ старшина мало-
росізські писали до цариці:

< . . . во время прошедшей турецкой войньї, не упоминая
того, что Малая Россія всю тяжесть оньїя чрезт» нісколько
літі» несла содержаніемг армій вешего императорскаго
величества на квартирах!,, поставкою провіанта и Фуража
дачею, а большо на^ильнимі, взятіемт, в'ь подводи лошадей
и биковт> не токмо мужйчихх, но козачих'ь, шляхетских'ь
и всякаго званія людей, взяти ст» нея многія и различньїя
побори, а именно биками и лошадьми до нісколькихь
сот-ь тьісячей, и прочими нужньїми ДІЯ армій взщами, и
сіє все взимаемо било на счет'ь заплати по квитанціям'ь
и безть квитанцій; таким'ь-же образом'ь взято и во время
ньінішней прусской войньї бьїков'ь и лошадей, сверх'ь того
как'ь вх прежніе годи содержались, такт> и нині содер-
жатся от'ь Малой Россіи провіантом 'ь и Фуражемг нікоторьіе
полки на щет-ь заплати. Но за все вьішеписанное, кромі
нікоторой суммьі, заплаченной за бьїки и лошади, взятьія
во время турецкой войньї, пикогда ращету и заплати не
бьіло, . . . огь чего какх всі генерально обьіватели малорос-
сійскіе почувствовали не малое истощеніе, так'ь особливо
козаки и мужики пришли вт> крайнєє изнеможеніе и бід-
ность...> (Кіевск. Стар. 1883, Іюнь, 336—337).

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 176 —

№ И.

КОЗАЧЕНЬКО І ЛЬАШЕНЬКО.
(1738—1739)

1. А Бже наші козаченькі

А вже попилисьа;

Посідлали кониченьків,

Б степи подалисьа.
5. Один козак, превражи^ син,.

Не пзе, не гульазе,

Під ним коник вороненькид

Іак мітіль літаіе.

А при^іхав до трахтиру,,
10. Горілки напивсьа,

В чистім полі на роздолі,.

Із льашком ізбігсьа.

Козак льашка доганьаде

На штих піднімане,
15. А льашенько козаченька

Сильно проклинане :

-— «Бодаі тобі, козаченьку^

Три літа боліти:

У сироти, у паніці),
20. Шче маленькі діти'.» ^) —

(Запис, в се. Каетанівці ^ Вербівці, звенигородськ. пов., кчівсье.
їуб. в 1875 р. іевг. Борисов.)

^) Чи не було перше:

Осиротив ти паніку
Шче ^ маленькі діти?

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 177 —

Д^ пісиьа одрізньаіетьсі^а од ^^аідама^ь^дх, — з кот^риа^
рощ ^блцщу^ущщ по пригоді, про ^отру росказу^е, —
тим, шчо в ні] видно жаль за ^ьащццьком ] осуда коза-
%еньщ, Щсні>а признане, щчо козаченько не м^-в права, ні
рез9ну крлоти льащеиька. По іц»ому піоцьа під?содцть ^^о
стану річе] в 1738 — 1739 рр., коли укра)інські козаку
]шли з россііськоіу армі^еіу через Правобічну Украз*іпу, —
тоді бувшу під Полї>ше]у, — на ві^ну з турками, в Мол-
даві^у, і вертались назад тоду ж дорогому. Тоді начальство
дуже наказувало не чипати польаків, котрі сами ставили
сторожу по дорозі, де прох,одида россаіоька армііа, —
та між козаками зривалась стара злість на льахів, і, іак
каже Манштезн «многого не могли вберегти. > (Зап. 156).

Іак. Іі^арі^ов^ч записав в 1739 р. в ^^евнику:

*Іюль. 31. Наши партій, отсюда посилаемьія вверхх
Дн^тра, городокгь иольскій, именуеда^^ай Городерк^,, держа-
ви Потодкаго, Сіі^роотіїї каневсіі^го, раззрриди св^е^о^ьнр.
Вх семг участвовали особливо запорозцьі, которьіх:ї> и
Танскій, полковник'ь кіевскій, сь своим'ь полкомт> не удер-
жал'ь.> (II, 77)..

«Авгута 11. Козака запорожскаго Медвідя, за разореніе,
полякамт» починенное, а най боліє за разграбленіе городка
Городенка, повішено, а другого кнутомг бито, ноздри
вьірвано и на каторгу вічно опреділено. То же и сь
третимг компанійцемх учинено.* (II, 81).

«Сентябя 10. ... ОТІЇ себя дали подписку о нечиненіи,
подт» смертною казнію, никому вт» Польші... обид'ь.> (II, 90).

По всьому видно, шчо случазі, коли козаки в тому по-
ході вбивали польаків, були не часті, — а діло кінчалось
найбільше пограбуваньньам. (Целевичі), Перехбд'ь козакбв'ь
черезт» Покуте до Молдавіи вт> р. 1739. Зоря. Львбвг.
1885, ^(ІЛ2 З, 5, 6). Найбільше потерпіли маіетки М. По-
тоцького, звісного дуріза, пана Каньовського, про насильст-
во котрого зложена пісньа Бондарівна, (Характеристичний
вар. в Малор. Сборн. Мордовц., 202 — 204).

Це посту пованьньа козаків з льахами не можна павіть
і з далека рівньати до поступованьньа в Хмельниччину,
або і у 1733 — 1734 рр., коли до козацького переходу
прибавилось повстаньньа кра]евого хлопства, ^ак і в 1769 р

ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. II. 12

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 178 —

Инакше говорить про льашенька ] пісньа цього мирнішчого
часу; — може бути, шчо ^і^і склали лівобереоюці, — котрі
вже одвикли од насильства льахів і жаліли ^іх.

Дуже близьки] до кінцьа повишчо^і пісні кінець про
сотника Харка, вбитого льахами (по приказу ре^ментарва
Воронича) в 1766 р.

Бода] тобі, пане резментарьу,
В світі три літі боліти,
Шчо посиротив бідну Харчиху
І маленькі з не^у діти.

(Метл., 426, Малор. Сб. 191).

(Про історичність Харка див. Максимов., Собр. Соч. І,
590—597, Арх. Югозап. Россіи, ч. І, т. II, СХХП).

Післьа цього кінцьа пісні про Харка, ми тим біль-
ше всто]уземо на тім, шчо повишча пісньа склалась в
1738—1739 рр.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 179 —

НАД РIЧко^у синьуxо^у.

полон ОМЕЛЬЧЕНКА; СЛУЖБА БЕЗ ПЕРЕМШИ.
(1743—1768)

1.

1. А в неділиу против понеділка шчука-риба грала,
А Омельчиха свого сина сильне проклинала.

— <Не проклина], матусенько, грізними словами,
Бо обільльешсьа да потім того дрібними сльозами! >

5. А в понеділок да проти вівторка сильне роздрімавсьа,
Та Омельченко татарьузі да і до рук упавсьа,
Татарьуга да Омельченку назад руки в]аже,
А Омельченко татарьузі усьу правду каже.

Пушкарь Хведор, пушкарь Хведор гармати решту]в,
10. А капитан Василевич салдати муштруіе,

О], ]ак крикне на салдати: «салдати, до строчку !>
Да забили льахи отамана да у дубову колодку.
Да побили льахи отамана по над Синьухозу...
(Тут, певно, пропушчено віршик).
Да нехаз же се не Сипьуха, неха] же се не річка,
15. Ізбіглисьа льахи до купочки, іак собак тічка!
Над річко^у Синьухо^у огнишча горіли,
От тепер наші, наші козаченьки без харчі змарніли.
Над річкову Синьухозу да великі кручі.
Поскучали наші козаченьки, переміни ждучи.

Дак позіхав наш пан наказни^ да з у ранці по за^ці...
(Тут, певно, пропушчено віршик).

— < Казав іеси, пан наказни], до дому одпускати,
А тепер іеси загаду^еш земльанки копати >.

(Запис, в м. Воронежі, глух, пов., черн. губ. П. Кумановськл]).
Зовсім подібне знайшли ми в паперах Максимовича.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 180 —

2.
(Вривок)

1. Омельченко татарьузі у руки попаБСьа.
Не велику Омельчейку кароньку давали:
Із живого Омельченка серденько виймали.
ПосадйЛи ОмелЕ^енка в темнйзі і-ейиішці:

5. — <Снди, сиди, Омельченку, -за красні дівиці^.

(Запис, в херсонському пов.)

Цьа пісньа, певно, вдержала спомин, — доволі не зас-
ни], — про ^акусь пригоду на грьаниці над р. Синьухо^у
коло Екатериненскаго укріьпленія (Орлик, тепер Ольвіо-
поль). Тут до ВІЗШІ 1768 — 1774 рр. зходились межі рос-
сізська, польська (Богополь) і татарсько-турецька (Голта,
заложена в 1762 р.), в котрі] сидів казкаман ханськи^. На
татарські], — або Ханські] стороні кочували в ^/з ХУШ в,
ногавці Едисаньськоіі орди. Через це] угол ішла дорсіга з
Запорожьжьа в Польську Украііну і з Польшчі до нага]-
ців, в Крим і до Хаджібе]а (Одесси) і Аккеряігіна. (А.
Скальковскій, Опьггь статистическаго описанія Новороіссій-
скаго края, 1850, І, 100—101). Тут часто бували Еа]да-
мацькі 'розборі, а також татари ] польаки ловили гвідамак
і других укра]інців. Шчось таке мусило подати повод до
першоіі половини ці}б]і пісні, в котрі] говоритьсьа про по-
лон іакогось Омельченка татарами ] отамана льахами.

Друга половина пісні ]авно говорить про сторожу, чи
роботу, козаків з салдатами над Синьухоіу ] про те, шчо
козаки ждали переміни, — ] привіазу]етьсьа до пісень про
роботу над Синьухо]у в 1743^ — 1744 рр. М ІУ-го.

Подібні жаліньньа на безперемінну службу розсїіані в
кількох пісньах,' коі*рі, на лихо, або записані в уривках,
або перемішались з другими пісньами. Так Еостомаров
записав ось іаки] вривок:

1. О], зацвіла калиновька в лузі, —
Тепер мо]а головонька в тузі.
О], зацвіла калинонька в]ала, —
Тепер мо]а головонька п]ана!

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

— 181 —

5. О], не так же піана, ^ак похмельна:
Усім козачец^кііі^м переміна даца»,
Мені мрдрдому — служити, самому;
Мені переміна — случ:ба непреацина^

(Чубвдсьл., Тр>удц, т. У, 960).
В збірку д. Куліща діставсі, друї^ид вривок:

Б.
1. І вітер не ві^е, і совд^ не грі] є...

Напротів сонечка віточка завдала.
Всім козаченькам переміна дана...

Оз, буду за, буду неділеньки ждатш,
5. Чи на прийде мати мене одвідати^

Недільа мина^е, -^ матінки не ма^е.
— «Треба мені, мати^ переміну д^ти:
Коньа вороного, брата молодого.
Иа коньа сідельце, братіку весельце^
10. На коньа попругу, салдацьку услугу...
Дівчино Ульано, збуди мене рано.
Так рано, шчо б шче з не світало...

(Чубинск., Трудн, т. У, 960).

Остатні два віршики — переход до пісні про те, ^ак
козак проспав у дівчини поход, — пісні, котроіі варіанти
ия вказали вишче на стор. 131.

Один варіант цеіі пісні у Чубинського V, 63, почи-
на|}етьсьа дуже близько до повишчого вривка А. Цьа пісньа
ма]е і ииші печатки ^ через те ма не беремось рішати,
чи згаданиі початок органично зв^азани^ з це]у піснеіу.
В уеьакім разі пам]анутн} варіант Чубя«**кого інтерв/они|
тим, шчо в ньому поставлено вкупі турки, шчо одмиказутк
браму, козаки ] москалі, — ^ак було коло річки Синьухи
в ^/з ХУПІ ст., значить ми можемо вбачати в цьому
варіанті картинку з тодішнього козацького житьтьа на
грьаницьах з Туречино]у. Ось це] варіант:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 182 —
В.

1. Зацвіла калинонька в лузі^ —

0^, чогось мо]а головонька в тузі,

Шче з до того п^ана.

А всім козакам переміна стала,
5. Но іедному нема переміни,

Тому, шчо ходить шчо дньа до дівчини.

— «0^, дівчино, переночуі мене.

Козака молодого і коньа вороного.

Мі] тобі коничок стаіні не просто^іть,
10. Мо^а тобі збро^а кілочка не вломить,

Іа сам молод ліжка не перележуг

О], дівчино, збуди мене рано,

Так рано, шчоб шче не світало,

Шчоб турки брами відтворали,
15. Шчоб козаки коне] не сідлали,

Шчоб москалі в поход не ступали. >
А дівчина твердо заснула,

Та з не чула, ]ак нічка минула.

Пробудавсьа козак, — вже день біленьки]!
20. Схвативсьа за голову: «пропав іа молоденький !

О], дівчино-зрадниченько, зрадила мене молодого.

Через тебе втратив за коньа вороного;

Втратив коньа вороного, втратив і сідельце.

Через тебе/ дівчинонько, льубезе серце,
25. Втратив за дротьану нагайку.

Через тебе, дівчину молоденьку.»

Початок вар. А (вв. 1 — 2) здибуіетьсьа в пісні проод-
ход козака (Чуб. V. 880), в дівоцькі] про розлуку з милим
(Голов. Ш, 295; пор. 163 про отруту), в жіноцькі] про
невірного чоловіка (Купчанко, 460). Початок вар. В. (вв.
1 — 2, 4 — 5) входить тепер в салдатські пісні, — з перв-
мінозу слова козакам на салдатам (рукопись у нас).
Див. також М XXII.

ищ\Х\ге6 Ьу СлОО^ІЄ

;^

— 183 —

№ Ш.

ВАС. ПЕТР. КАПНИСТ.
(1750—1751)

1. — «Коли ж ті]! гайдамаки та такезе чиньать,
Так послати Капнистого, неха] ііх припинить !
Коли ж туі гаїдамаки та такеїе робльать,
Так послати Капнистого, неха] ^іх половить !> —
5. О], наловив два острога, аж нігде дівати,
А сам позіхав пан Капнисти] до хана гульати.
О], піе Капнист, та гульаіе в хана на обіді.
Він не зна^е і не віда об своїі] о біді.
Так залили Капнистого в тьажкуі кайдани,
10. Та цариці у столицьу скоро знати дали,
їак забили Капнистого в туги]і скрипниці,
Пообрубували обідьдьа, повезли на спицьах.

О], повезли на столицьу, — усім дали знати:
О], шчоб знали Капнистого благодирем звати ;
15. О], повезли Капнистого драбичатим возом

А відтіль їіхав пан Капнисти^ великим обозом...

(З паперів Оп. МарЕевиїа).

Героз це^і пісні Василь Петрович Капнист, з греків,
або погречепих італь^анців, родивсь на о. Занте, і в 1711 р.
пристав до царьа Петра в Прутському поході. Діставши
од царьа маіетки в Слобідчині, Капнист служив там з
козаками в Ізьумському полку. В 1726 р. ^ого поставлено
там сотником. Потім він ходив на Крим з Міпіхом, котри] зро-
бив зого в 1737 р. полковником Миргородським. З того часу
Капнист бував з своіім полком в походах 1737 — 1739 рр.
і виставльавсь храбростьу і дотепностьу. В 1743 — 1745 рр.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 184 ^

він виводив кріпості на р. Синьуеі і робив з ипженером
Боскетом карту Задніпрьанськоіі Укра]іни. За всьу цьу
службу він дістав великі маіетки в Слобідчині ^ Геть-
маншчині. Тільки в 1750 р. іого арештовали через донос, —
але ь 1751 р. випустили ^ поставили бригадиром і коман-
диром пад усіма слобідськими козаками. З цими козаками
Капнист був в Пруські] ві^ні, де ]ого і убито під Гросс-
їегерсдорфом в 1757 р. (Гербель, Изюмск. Слоб. Каз.
Полкт>; 74, 75,. 78, 82, 99—107, Лазаревскій, Русскій
Архивт,, 1876, ХП, 137—138).

Так видно ] з повишчозі пісні, Капнист діставсь у неіі
найбільше за сво^і стосунки з газдамаками. Вже вишче
було сказано, шчо кріпости по р. Синьуеі, котрі виводив
в 1743 — 1744 рр. Вас. Капнист, мусили між ипчим здер-
жувати гайдамак, шчо виходили з Січових степів у польську
державу. Так Капнист мусив вдаватись гайдамакам і всім
тим укра^інцьам шчо іім спризали, за великого ворога гай-
дамак. Окрім того з другі кріпости, з котрих виходили
осібні роззізди, шчо мусили стерегти з ловити гаідамак, —
папр. Крилов і Кременчук, — сто^али на землі Миргород-
ського полку. В тих розііздах були московські драгуни, а
також і козаки-гетьманці. Зостались акти, з котрих видно,
шчо иноді в тих роз]іздах бував сам Капнист. Так гайдамака
Павло Возна (чи Возненко) росказував перед урьадом, шчо
в 1750 р. він з товаришчами грабував в Суботові, а по-
тім ховавсь під Чутому, коли «Капнистт» полковник'ь на-
іхал'ь и разогиалг всю нашу команду по л-Ьсу, толко че-
ловікт. с'ь десять іюймаль и побралт» ст> собою. > Другиз
тодіж оповів: «пришли к-ь Чорному Л'Ьсу кь Приворотію,
ГДІ& паст. ПОЛКОВНИК'Ь Каппистт> переловилт., и, забив'ь вг
колодки, отвелг в'ь ІСрмловг, и вкипулт» вгь острогт», и мьі
бьіли в-ь томть острогьі шесть пед-бль, и подрізали берно,
ййшій из'ь острога, (^-Ьжало паст» тімх врел«іі'емі> трид-
цаі'ь челобікь, а протчйхь караулть заФатилх . . > (Архнвг
ІОгозап. Россій, Ч. ІГІ, т. ПІ, 607, в08). З других актів
видно, шчо багато газдамак в 1^03 час, пі]*мавїпи, посла;Ли в
йанцельарізу миргородського полку (таїкож, 601, 625, 62б
—628, 630-631).

Д^ак раз серед такого нагону на газдамак, — в часі, коли
на правім боці Дніпра трохи не склалось повсі-аньньа,
подібне тому, заке вибухло в 1768 р., ^^ з особозу Кап-

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 185 —

ниста сталась пригода: арешт і потім надіорода, — котра
через це, певно, зайшла ^ у пісньу. Було це так:

Во]Ськовиз товаришч Звенигородський, підробивши з по-
пом м. Веремізевки Антоном, лист Капниста до старости
чигиринського, навів на Капниста, буцім то він хоче
струііти гетьмана (Кир. Розумовського), подруживсь з та-
тарами ] т. и. Секретнаіа Коммісі^а в Киііві знайшла, шчо
це брехньа, — з Капнисту звернули зого маіетки ] вишчи]
урьад (Бант. Кам., Ист. Малой Россіи, III, прим, 254).
Впрочім цьа справа доси не звісна подрібно ^ через те
не можна судити, па скільки вірно каже пісньа напр. про
обіди Капниста в хана.

Віршики, подібні до 7 — 8, зесть в пісні про Саву Ча-
лого, р. 1741 (див. напр. Малор. Сборн., 197. Чуб., V,
965 і др.).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 186 —

№ЇУЕ

К03АЦЬКИ^ НАБОР.
(1756?)

1.

1. О], із лісу, із темного

Вилітала голубонька,

Виносила от гетьмана

Листи-письма пописані.
5. — «Ходім, брате, у ліс темни^,

Вируба]ем три жереби

Та положим в три городи:

Кому, брате, припадетьсьа

Піч кидати, списи брати,
10. За кім буде плакать мати:

Чи за старшим, чи за меньшим,

Чи за середульшим? >

О], старшого батько хова,

А меньшого мати бере.
15. Середульши] коньа сідла,

Копьа сідла, промовльазе:

— «Прошча], батьку, прошча], мати,

Рідні сестри, рідні брати!

Тоді мене згада^ете,
20. Так із двора ізга^ете;

Тоді, батьку, заплачете,

Лак на коні побачите. >

(Зап. в ахтирськ. пов., харьк. губ. Шиианов; Чубинск. Трудн
і пр., V, 988—984).

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— .187 —

Пісньа цьа мусила скластись шче за гетьманів, тільки
не в XVII ст., бо тоді шче в козаків жив возацькиз дух^
Заки] видно напр. в пісньах про Коновченка, (котриз іде в
візсько навіть проти волі матері), про Гр. Сагаздачного, в
пісні «Гомін, гомін» і т. п. Так було, поки укразінці возу-
вались з природніми ворогами (татарами, турками, панами-
льахами) за свозу земдьу з вольности, поки возну покла-
дала рада козацька, а в походи виходили по волі. Инакше
сталось в XVIII ст., коли возпи обзавльались московським
урьадом і частішче всього велись в незнаіемих укразін-
цьам сторонах, за незвісні зім і далекі од них інтереси:
з шведами, персізанами, прусаками і т. и. Тоді, ]ак це
замітив Манштезн, «стариз возацькиз дух ісчез» в укра^
ЗІнцьах. (Зап., 13).

Споминазучи гетьмана, повишча пісньа мусила скластись,
або за Скоропадського (1708 — 1722), або за Розумовськога
(1750 — 1764), — скорше за цього остатнього, післьа того
Зак походи Міні^овські (в часи безгетьманства) зовсім до-
били возацькиз дух на Укразіні. Коли так, то пісньа цьа
склалась в наборе козаків перед походом в Прусізу, в т. зв..
Семилітньу візну, в 1756 р.

Про цез набор у Ригельмана (III, 18) записано:

«Вт. 1756 году, по пріу готовленій кт» войні Прусской
велено бнло и отть Малороссіи изготовить пять тмсяч-ь
козакові» сь приличною артилерією, кт. которммі» началь-
никомі» опред^ен'ь билі» генеральньїй асаулі» Яковх Да-
міянович'ь Якубович'ь, но сія команда осталась без'ь вьі-
сьілки, а только в'ь начали 1757 года посланьї бьіли ти-
сяча Компанійскихі» козакові», которьіе находились ві» діл^
при баталій ЕгерсдеФСкой и, по окончаніи компаній, от-
пущеньї вх Малороссію.>

2.

1. — «Ходім, брате, в вишневиз садок

Вирубазем калинових палочок.

Та будем сьа вимірьати,

Кому, братьтьа, припадетьсьа.» —
5. А старшого та шкода, та шкода:

В нього діти дрібнізі;

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 188 —

Середульшого та шкода, та шкода:
В нього жінка молода;
Молодшому собіратисьа,
• 10. Оґцьу, матці покланьатясьа.

(Зап. в ушицьк. пов., под. губ. Чуб., V. 984).

Тамо Ж напечатаяо шче три варіанти з того ж повіту, —
^а вони вже носьать на собі іавни] сшд рекрут^ши. По*
дібні ж в Австрі]ськіз Укразіні, — в Головацького, І, іЗв-.

Окрім того вирази, подібні ^ак у кіпці 1-го вар. ввізши
£^ ріжні рекруцькі пісні (поки вкажемо Максим., 1834, 159,
^б. У, 977—978, 981, 993, в Аветр. Укразіні: Купчанко
567—568; пор. Головацьк. І, 137; див. також даж пря
чЛ2-рі ХХ-му.)

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 189 —

лл Ш І її.

ПІД КИСТРИНОМ.
(17Б8)

М XIX.

1.

1. Оз^ на морі, на морі синенькім,
Там плавала біла лебедонька
Із маленькими лебедьатаїш.
Де сьа взьав сизопіри^ орел,
5. Став лебедку бити з забивати,

Стала леб^кв. до зого промовльати:
— «Оз, не биз мене, сизопіриі орлоньку,.
Скажу тобі всьу шчируіу правдоньку:
Лак у тім місці, у Киотрині,
10. Да б^етсьа Орда уже три дні,

Б]етоьа вона уже три дні з три години,
Розбиласьа вона на три половини.
Течуть річки та все кровави^і,
Через ті річки мостьать мости,
15. Мостьать мости, да все головками,
Головками, да все московськими.» —
(Максим. 1827. 183, 1884. 116, Закр. Стар. Баядур. І, 14).

2.

1. Оз, на морі, та на синьому

Плавала сива лебедонька

З малими та лебедоньками;

Гдесь сьа взьав сизокрилиз орел,
5. Зачав та лебедоньку бити

Та з малими лебедоньками.

— «Оз, не биз же. мене, сизиз орле,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 190 —

Та з малими діточками;

Скажу тобі всі припаси моді:
10. В городі Кіотричииі

Билась Орда сім день три години,

Текли річки кровавиді,

Козацькиді, вітьазькі]!,

В половині з татарськими.
15. В городі Кістричині

Все поле посідане

Головками козацькими, вітьазькими,

В половині з татарськими.

В городі Кістричині
20. Мости викладьані

Толубцьами козацькими, вітьазькими,

В половині з татарськими.!

Уже ж теде тіло, дак папір біле,

А вже ж теде тіло від сонцьа зчорніло.
25. Коли б мати те] є знала.

Мати б поховала.

А вже ж те]е тіло, дак папір біле,

А вже ж теде тіло від сонцьа зчорніло.

Од, коли б сестра знала,
ЗО. То пришла б поховала.

А вже ж теде тіло, дак папір біле,

А вже ж теде тіло від сонцьа зчорніло.

Коли б жініса знала,

Пришла б поховала.

(Запис. Б. Руликовськид, в Мотовиловці, васильк. пов., киїівськ.
губ. 2іЬі6г ІІУ'іайот. йо Апітороі. Кгад'о^. III, 146).

Таке ж саме знадшли ми в рукописнід збірці Костома-
рова. Чи Руліковськид перше був напечатав де сві] вар-
іант, чи Костомаров дістав дого список, — не скажемо.
Тільки ж варїант вда^етьсьа нам занадто кучерьавим і не
зовсім певним: мов би то підправленим.

3.

1. О] у городі, да ] у Костромині
Биласьа Орда три дні і три годині.
На третьуіу стала отдихати,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 191 —

Стала Орда ко мні (зіс!) промовльати.
5. Десь узьавсьа сизокрили] орле,

Да ^ узьав руку з козацького трупу,

Да поніс руку у чисте^е поле,

Да з став руку бити-побивати,

Стала рука к орлу промовльати:
10. — «Колиб сезе отець-мати знали,

Вони б се] є тіло поховали;

Колиб сезе рідні брати знали,

Вони б се]е тіло поминали;

Колиб сезе рідні сестри знали,
15. Вони б се^е тіло оплакали!»
(Запис, в с. Британках, борзенеьк. пов. Оп. Маркович).

Ці три варіанти мазуть в собі усі мотиви, котрі на
ріжні лади переробльуїуть дасьать дальших варіантів, та до
того задержали в собі иміа города, коло котрого була
битва^ шчо подала повод до складаньньа цеіі пісні: Кистрин,
або трохи змінено Кістричин, Костромин. Це — Кйзігіп
в Пруссііі. Під цим городом були великі битви в 1758 р.
між прусаками і москальами. Деіакі варіанти пісні задер-
жали спомин, шчо тут побиті були москалі (1, 5, 10, 11;
в 12 і 13 — салдати). В других попідставльались не тільки
козаки, а навіть льахи; ні в одному не вдержалось имени
прусаків, — а замість них скрізь підставилась Орда. Це
мабуть сталось через те, шчо під Кистрпиом власне мало
було украіінців. Козаки-гетьманці (1000) ] слобідчане
(5000) були в першому поході в Пруссііу в 1757 р., — а
потім в остатніх, в 1760—1762 рр. (2000 гетьманців).
А були власне в Кистринському поході 1758 р. тільки ті
з кільканадцьати тисьач посполітих гетьманців, котрих за-
брано погоншчиками, з хурами і волами. Більша частина
тих посполітих, зак побачими далі, (див. М XXI) погинула
в походах, - • так шчо на Укра^іну мало хто з них міг
донести докладну звістку про всьу ту возну, в тім числі
З про битву коло Кистрина. (Марков. Дн. Зап. П, 336,
338, 340—341, Ригельм. IV, 18, Голов. Слоб. К. Полки,
184, Сулим. Архинт», 245 — 247). В Исторіи Руссовті го-
воритьсьа, шчо з 8000 погонців, (котрих вислано в Пруссізу
в 1757 р.) багато було забрано в армізу деньшчиками з
навіть салдата*ми (248), — та не зназемо, чи слід вірити

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 192 —

ті] Исторуі, — хоч в других звісткатс про укра]інців в
семилітньу ві^ну, н^пр. про вибір гусарів з козаків, вона
каже правду. На лихо ми не мажемо під руко^у докладних
воіацьких історій того часу і через те не можемо, іак
слід, судити про дольу укра^інців в пруські^ ВІДНІ з почасті
в битві під Кистрщіом. з історіді Жоміні (^ошіш, Шзіоіге
сгііідие еі тЦііаіге ЙЄ8 ^иеггез (іеГгесІегіс II. 1818, Ц, 122)
видно, шчо в битні при Цорндорфі, під Кистрином, бую
14.000 козаків і між ними з чугуіевсьці козаки. То було
відсько мішане, з украдінців, москвинів і навіть калмиків.
(Хорошхин'ь, Казачьи войска, 31).

В усьакім разі украдінції* не мргло бути багато під
Кистрнном і через те, мабуть, пісньа про битву коло нього
З видніла не дуже докладна. Тільки ж і те шче добре>
шчо дрірактер і^радіни коло Кистрина, — на стоку рр. Варти
З Одера, з канавами, — пісньа передаде вірно, — а також
і те, шчо там побито багато московського війська. Звісно,
щчо ко^ї^ідир россі}Ськиз, ген. Фермер, встріував, шчо він
добідив у Кистрині з під Цорндорфом, і д^ір пехербург^ьрі
і опісльа хваливсь тими побідами. Тіль^ ж по правді
москалі пушками .зруйнували саме місто Кдстрі^п, а не
кріпость, і з польа битви коло ЦорндорФа (хоч па други]
день) оді^шли, — втративши 18.000 вбитих і 2.800 поло-
неників з 44.000, 103 пушки, 27 знамен, скарб і т. л.
ході іак прусаки втратили тільки 10.000 побитих, |500
полон., 26 пушок і т. д. (^ошіш, ор. сії., 141 — 142,
А. 8сЬае£^ег. &Є8сЬ. (Іез ^іеЬеп^аЬгідеп ]Кііе§8. р. 1867—74.
83 — 102). Пісньа, значить, правду говорить про велику
купу московського з козаїзіького трупу. Також до ладу
говорить пісньа ^ про те, шчо нікому з сво]іх по:?;овати
того трупу: Фермер прохав трдї дні пере^іиру, шчоб по-
хоцати тручій з підобрати поранедих, — та лруськиз король
де згодивсь, кзржучи, шчо коли поле битві^ ді,стцлось золу,
то він бере дд- себе ^ клопіт. Зараз дісльа того россііські
вріаки одізшли далі, — ^ зостались з думкоду, шчо вони
поііаї^нуди сво^іх 'і;оваришчір.

В ддль^цих :^рзаці:ах з^ісць Кистрі^на під^ааі|аІУ7*-
сьа другі городи — чужі : /Халсшцрь, З^іщііло^ і іа^и^оь
Щчебепшщ і своді Бащррн, Цогу,с4(Ш. Ццлцццрь — може
Кольберг в Померані^і, котри^ тричі обл^гади россідане а
семилітньу ві]ну.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 193 —

4.

1. Оз, по морьу да по тихому Дуназу,
Там плавала да біла лебедонька
С маленькими лебеденьатами.
Да де се узьавсьа сизокрилий орел:
5. Став лебідку бити-прибивати,
Стала лебідка ^ому промовльати:
— «Да не биз мене, сизокрилиз орле!
Скажу тобі всі жильності(?^ моіі:
Шо у городі у Калаворі,
10. Там б^етсьа Орда три дні, три годині, —
Текли річки все кровави^і,
Мостили мости все тулубами —
Козацькими все головами!»

(Лукаш. Малор. и чернорусск. нар. думн и пісни, 1836, 68 — 69),

1. Оз, по морьу, 0^, по синьому

Там плавала лебедьаночка

З маленькими лебедьатками.

Десь узьавсьа сизокрилиз орел
5. Та став к ^і] ближче прилітати

Стала вона к ^ому горко промовльати:

Лети, орле, біленькими шльахами

О], там бїутьсьа тзфки з льахами.

Б^уть вони нам та все головами,
10. Мостьать мости з московськоіі кості.

Течуть річки та все кроваві^і.

Десь узьавсьа сизокрали] орел

Ухватив руку з московського трупу

О], ніс поле, О] ніс і друге^е,
15. А на третім сів спо^швати;

Оз, став же він ту руку кльувати

Стала вона ^ому горько промовльати:

— «Та не кльуз мене, сизокрилиз орле,

Скажу тобі усьу шчиру правду:
20. Коби б мене отець-ненька знала

То вона б мене хороше одпоминала.

ПОЛІТ. ПІСНІ Ч. І Р. II- 13

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 194 —

^ак би мене брат-сестрицьа знала,
То вона с мене хороше оплакала. >

(З рукописноіі збірки д. їв. НОВИЦЬБОГО).

6.

1. О], по морьу, по тихі] воді,
Там плавали білі лебеді
З маленькими лебедьатами.

— «Оз> І^^ м^"^ м^Р® переплести,
5. Малих діток на то^ бік одвести?

О], зак мині думати ^ гадати,
О], зак мені зіх позабувати?» —
Де сьа взьавсьа сизокрили] орел,
Став лебедку бити і побивати;
10. Став він ]ізі бити ] побивати,
Стала вона к їому промовльати:

— <Не би] мене, сизокрилий орле,
Скажу тобі усьу правдоньку: .
Під городом та під Змаііловом,

15. О], там козак із Ордену б^етьсьа.

Аж по лицьу чорна крівцьа льзетьсьа.> —

— Колиб мене отець-мати знали,
Вони б мене хороше поховали.
Коли б мене М03І брати знали,

10. Вони б мені труну збудували.
Коли б мене мо^і сестри знали.
Вони б мене хороше з оплакали. —

(Запис. Д. Лавренко, в м. Багачці, миргор. пов., погг. губ.)

1. Шчо з по морьу, по тихому Дунаіу,
Да плавала біла лебідка
З маленькими лебеденьатами.
Десьа з узьавсьа сизокрилий орел,

5. Став лебідку бити-прибивати.

Стала лебідка к ^ому промовльати:
— «Да не биз мене, сизокрилнд орле,
Скажу тобі всі жалости свозі:
Шчо у городі, да ] у Батурині,
10. Да биласьа Орда три дні, три години^

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 195 -

Да мостили мости да все толобамн,
А козацькими, да все головами.»

Да летів орел через тузу трупу,
Вхопив орел кезацькуіу руку,
15. Да ніс поле, ніс і другезе,

На третьому сів орел спочивати,
Да став орел руку пожирати.
Стала рука іому промовльати:

— Да колиб мене отець-мати знали,
120. То вони б мене хороше одпоминали.

Да коли б мене моіі рідні сестри зАали,
Вони б мене, зак зозулі обкували.

(Запис, в с. Мохедовці, золотон. пов. полт. губ.)

В.

1. О], по морьу, 03, по морьу.

Та по тихому Дунаіу

Та плавала та біла лебедина

З малими лебеденьатами.
Ь. Десь узьавсьа орел сизокрилиз,

Став лебедку бити-побивати;

Стала лебедка ік орлу промовльати:

— <0з, не биз мене, орле сизокрилиз,
Оз, скажу тобі да три пригодоньки:

10* 'ІПчо у городі да з У Батурі (ипі)
Та билась Орда три дні з три годині.
Та на четверту стало повертати.
Козацького трупу та з конем не ззізжати.> —
О], до того трупу став орел налітати,

15. О], з того трупу виніс орел козацьку руку.
Та почав орел Тузу руку кльувати.
Почала рука ік орлу промовльати:

— Не кльуз мене, орле сизокрилиз!
^ак би ж мене отець-мати знали,

20. Вони б мене у візсько не давали;
Так би ж мене та братіки льубили.
Вони б мене з двора не пустили;
їак би ж мене та сестриці у дорогу вирьажали,
Вони б мене рано оплакали.

(Запис, в Полтаві. Чубинськ. Трудн, т. У. 967).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 196 —

1. Ох, на морі, на синьому морі>

Там плавала біла лебедонька

З маленькими лебедьатками.

Десь узьавсьа орел із за морьа,
5. Став лебідку бить-забивать.

— <Не би] мене, сизокрили] орле,
Да скажу іа тобі всьу шчиру правду^
Шчо у місті Богуславі,

Біетьсьа Орда три дні ^ три години,
10. Да мостьать мости да все трупови]і,
Да течуть річки да все кровави]і.
Да мостьать мости все оловїані
Ох, льадцькими да головами.» —
Десь узьавсьа орел із за морьа,
15. Да взьав руку із льадцького трупу
Да поніс у поле, да поніс у друге.
На третім да ^ став спочивать, )
Став до себе жалко поомовльать...

(Не зкінч'ена.)

(Запис, в м. Коростишеві, радомишльського поз., киїівсьх. губ.
М. Ганіцьки^ в 1874 р.)

10.

1. О], по морьу, 0], по синьому.

Там плавала лебединонька

З маленькими лебеденьатами.

Де узьавсьа сизокрили] орел,
5. Та став ік ]із ближче прилітати.

Стала вона к ^ому горко промовльати:

— «Лети орле битими шльахами,
О], там бзутьсьа турки з льахами;
Б^уть вони палі та все головами,

10. Мостьать мости з московськозі кости.
Течуть річки та все кровави^і.!

Десь узьавсьа сизотфили] орел,
Ухватив руку з московського трупу.
О], ніс поле 0], ніс і другеде.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 197 —

15. А на третім сів спочивати,

О], став же він ту руку кльувати,
Стала вона к ^ому горко промовльати:

— Та не кльуз мене, сизокрилні орле,
Скажу тобі усьу іпчиру правду:

20. Коли б мене отець-ненька знала,
То вона б мене хороше одпоминала;
Так би мене брат-сестрицьа знала,
То вона б мене хороше оплакала.

(Запис. X. Штангез в^с. Жаботині, в 1864 р.).

11.

1. О], на морі, та з на суходолі,

О], там пливла білана лебедка

З маленькими лебедьатками.

О], де взьавсьа сизокрили] орел,
б. Став лебідку бити-побивати.

— «Не биз мене, сизокрили] орле,
Оз, за тобі всьу правду скажу:
Шчо в городі та з у Шчебетині
Біетьсьа москаль три дні ] три годині,

10. На четвертім стали оддихати,
Стало теіе тіло промовльати:

— Коли б се^е отець-мати знали,
То б вони нас поминали;

Так би рідні брати знали,
15. То б нас давно поховали;
А зак би рідні сестри знали,
То б нас давно оплакали.

(З паперів Ст. Носа, 1874 р.)

12-

1. О], по морьу, по тихому Дунаїу,

Там плавала білана лебедушка.

Десь узьавсьа сизокрили] орел,

Став лебедку бити-побивати,
б. Стала лебедушка к ]ому промовльати:

— «Не би] мене, сизокрили] орле.
Скажу тобі всьу шчирузу правду:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 198 —

Шо у отамана та на огороді
Билась Орда три дні, три години^

10. Розбилась на три половини.!

Так полетів орел, оі, до того трупу,
Та взьав руку з салдацького трупу,
Та переніс поле, переніс і друге,
На третьому полі сів орел спочищіти,

15. Та і став ручку бити-побивата,
Стала ручка к зому промовдьа^и:

— Та коли б сеіе отець-мат^ знала,
Вона б мене в земльу прикопала,
Та шо субботоньки поминала,

20. Шо неділеньки панахиду наймала.
(Запис. їв. Манджура в Адексі^евці, александр. пов., од чоіовік&
в 1875 р.).

13.

1. О], по морьу, по синенькому,

Там плавав лебідь с лебідко^у^

Та ше з з малими лебедьатками.

О], летить орел, летить сизокрилий,
5. Хотів того та лебедьа вбити.

Малих діток та ] посиротити.

— <Не би^ мене, сизокрили] орле,
Скажу тобі три пригоді вкупі:
Шо там за горозу, там за крутому,

10. Там бзетьсьа Салдат із Ордену,

О], там тобі буде і пити, і ]Істи.ї^ —

Так полетір орел, полетів сизокрилщ,
Хватив руку з салдацького трупу.
Несе поле, несе і друге] є,

15. А на третім полі та сів спочивати,
О], став ту рученьку кльувати.
Стала зому рученька промовльати:

— Не кльуз мене, сизокрили] орле.
Скажу тобі всьу сво^у пригоду:

20. О], ^ак би ж мене отець мати знали.
То б мозе біле тіло поховали.
То б шо субботи обіди справльади,
То б шо цедш з^одебні наймали.
(Запне. їв. Манджура од дца в богодух пов. тоді ж.)

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 199 —

Окрім повишчозі ми мажемо шче одну пісньу, в котрі]
згадузетьсьа Кистрин. Ось вона:

№ XX.

1. О], ти зіма, ти зіма.

Ти холоднаіа була,

Завідала, замела

Решетовські ворота.
5. Ні про^іхать, ні пройти,

Ні коника провести.

А зак схочу, то ] прожду,

І коника проведу.
А до того, до двора,
10, Лежить стежка, дорожка;

Сидьать пани за столом.

Вони п^уть і зідьать,

Собі раду радьать:

Кого в салдати віддать.
15. А де пзать, там не брать,

Де чотирі, — не вельать,

А де три, тім не зти,

А де два, там нема.

А у вдови один син,
20. Та з то^ пішов під аршин.

І аршина не дізшов,

У салдатушки пішов.

— «Не плач, сестра, не ридаз.

Карих очез не тирьаз,
25. Тоді лучче заплачиш,

Іак у полку побачиш.

А з у полку, з у полку,

У червонім колпаку,

Ше з шабелька при боку.
ЗО. ^ак вийдемо на маздап,

Та вдаримо в барабан > . . . —
Били, били, вибивали.

Нас молодців визивали^

Головушки причесали,
35. І кудрьущкй завивали.

З геніералами гудьали.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 200 —

Сорок пушок зарьажали,
Костринь город розстрильали,
Костринь город не поволі,
40. Сорок пушок не доволі.

(Запис, ^ак. Новицькиз в с. Вознесенці, александр. пов., катерш*
туб., от Павіа Назаренка, в 1875 р.).

Тільки ж трудно добитись, чи цьа пісньа зложена в
часи Севшлітньозі ві]ни, чи послі.

Пісньа цьа з першого погльаду зда^етьсьа зложеному з
кількох частин не одного часу. Основа їі^і, вв. 9 — 31 зді-
буіетьсьа зак осібна рекруцька пісньа, — котро]'і наіста-
рішчи], (по наші] думці, по кразні] мірі) варзант напечатав
Максимович (1834, 157 — 158) по рукописі (у нас) піче з
перших років XIX ст. Це] варіант поповньа нашу пісньу
^ через те вій зого тут даземо.

1. До вдовиного двора
Лежить доріжка нова.
А в тім дворі столи тесані.
По-між тими столами
5. Сидьать пани рьадами,
Пишуть листи перами.
Пишуть, пишуть і рьадьать,
Кого в некрути оддать.
Де щать, — там не брать;
10. Де чотирі, — там (не) вельать ;
Де три, — там не іти ;
Де два, — там не-льзьа,
У вдови один син,
І ТО] пішов під аршин;
' 15. Під аршином не дізшов
І, заплакавши, пішов.
Пани іого пожаліли
І купили коника,
І коника і шабельку,
20. Пішов хлопець до повку.
Іде мати, ридаіе,
Всьу старшину збиране.
— <0з, старшина моіа мила.
Випускайте мого сина.>

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ І

— 201 —

25. Обізвавсьа одинець,

Уродливи] молодець:

— Не плач, мати, не рида^.

Карих очє] не зтира],

О], тогді ти заплачеш,
ЗО. Так у муштрі забачиш. —
А чи]і-же то лани

Позасівалії, пани?

А то того одинцьа,

Вродливого молодцьа.
35. А виїдемо на то^ лан,

А вдарімо в барабан.

От матері на жалость,

А старшині на радость.

Пішла мати плачучи,
40. А старшині радошчі.

(Порівн. Чуб., V, 977—982. Пам. Нар. Тв. Сіверозап.
Кр. 96; зайшло і в Білу Русь, Зап. по отд. зтногр. V,
977—982). Варзант це^, очевидно, склавсь шче в перші
часи рекрутчини, в к. XVIII ст. На других варіантах
це]і пісні (котрі вкладазутьсьа в два круги: а) син з матірну,
вдовозу, — і б) брат з сестрозу, — котри] переходить в пізнішчі
про рекрута, шчо ховаіетьсьа в дівчини) видно ^асно сліди
ХУЛІ ст. Так в деіаких варіантах (Чуб. V, 978—979,
Г. Е.) споминазетьсьа судариньа, або бариньа, котра

Дрібні листи писала,
По губерньам розсилала,
Кого в некрути взьати, —

то б то Катерина II.

На других видно слід шче козацького часу, — так
напр. в Чуб. (V, 981, І) здибу^еліо слова козака матері,
котрі ми вже бачили в Д5-рі ХУІП-му, виросші в такі:

Не плач, мати, не рида],
І сліз сво]іх не роньа^.
Тільки тоді заплачеш,
^ак мьа в полку забачеш.
На сивому конику,
І в жупані голубім,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 202 —

На черкеському сідлі,
У червонім ковпаці.
Шче і шабелька про боку, і т. д.

(Полтава)

Образ пє] підходить до козацьких мундирів, котрі були
заведені в Слобідчині в 1743 р. (Голов. 179, — сині жу-
пани, штани ріжних колірів по полкам), а в Гетьманшчині
в 1763 р. (ШаФонскій, О Чернеговскомт. намістничестві,
1786 г. 66, — сині жупани, шапки ріжних колірів по
полкам). В однім варіанті Чубинського (Ж) століть «і ко-
ничок у руках, і льулечка у зубах >, — образ, очевидно,
не салдацького віку.

Так по крайні] мірі частини нашо^і пісні склались шче
за козацькі часи, — тільки ж чи в ті ж часи склалась і
всьа основа пісні, — не беремось казати рішуче, — а через
те не скажемо такс ж, чи кінець пісні про Кистрин ор-
ганично звіазани] з пісне^у, чи причепивсь до рекруцького
ЗІ^і варіанта через те, шчо в московських салдацьких
піспьах частенько споминав етьсьа це^ город, зак в <Шсен-
никах'ь», так і в устних. (Шсни Кир., IX, 108, 109,
128, 131, 143 і др.). Тільки ж замітим, шчо московські
пісні завше хвальатьсьа, шчо'

«кМьі бомбу бросили, Кистринт» город'ь зажгли,
Как-ь Кистринскіе буватели заплакали — пошли,
або: Разобьем'ь Кистринкіи кріпости, —
тоді, іак в нашіз "^^"^ говоритьсьа;
Кистрин-город не поволі ^)
Сорок пушок не доволі.

Початок иашозі пісні, вв. 1 — 8, в усьаків разі пізнітчи]:
другі варіанти мазу^ь ріжні инші початку. Сам він з часу
рекруцькрго; звірно, шчо в Россіи звичаз'ні набори рекрут
завше були в Нозабрі з Декабрі.

*) Не легко.

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 203 -

ЩГОНЩ в ПРУСЬКОМУ ПОХОДІ.
(1757—1762) .

1. О], в недільу в ранці, рано-пораненьку
Виходила мати чумаків питати:

— «0^, ви, чумаченьки, о^, ви, новобранці,
Чи нема]е мого сина а у ваші] вальці? >•► —

5. — О], іе, стара мати, в полі разного цвіту^
О], зе нашого брата а по всьому світу! —

О], заплакала мати, ідучи до хати,
Шчо не можна за сина ] опита взьати.

— <0і, коли б за багата, або прежньа сила,
10. То б іа за свого сина обід постановила>.

(З збірки П. Куліша, Чубинск., Трудн, V, 1048).

Слово новобранці в 3-му в. показу]е, шчо тут іде діло
не про звичайних охотніх чумаків, а про підводчиків при
армі]і. Окрім того одповідь чумаків в 6-му в. <^е нашого^
брата по всьому світу у показуіе, шчо чумаки ці верну-
лись не з звичазно^і торгово^і дороги в одну ^аку сторо-
ну — а шчо вони довго ^іздили по різним сторонам, роз-
сізавши по ним кістки сво^іх товаришів. Так ^ак раз було
з укразінськими підводчиками при россізські] армі]і в часи
прусько]і ві^ни.

Про це записано в Рігельмана:

«В% 1757 году совершился наборг для начатой тогда
прусской войньї погонщиковг из'ь посполитаго малорос-
сізскаго наро^^ ві» числі 8000, из'ь которьгхть большая
часть ві) слідованіи похерли, а самая малая часть в'ь дома
возвратилась.» (Яітоп. поб. ІУ, 18).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 204 —

Вв. 9 — 10 інтересно мальуїуть збідненнц) через поход
двір.

Обертаіучись серед пізнішчих чумаків, пісні, в котрих
був спомин про пригоди з нашими підводчиками при рос-
сі^ських армізах ХУІІІ ст., мусили церемішатись з звичай-
ними чумацькими ] затертись. Ті^п>ки ж, ^ак було вже
сказано, дуже смутна барва, котру бачимо на инших чу-
мацьких пісньаху напр. часті розмови про смерть чумака, ^
безпремінно мусила нальагти на ті пісні в часи тих походів.
Иноді ж можна піймати в тих пісньах і ^асніпічі нагади
на ті походи. Так напр. в одніз дівоцько-чумацькіз пісні
здибу]емо такі слова:

Оз, позіхав та чумаченько,
Позіхав за Десну,
Обіцьавсьа та вернутисьа
Та на другу весну.
Ждала, ждала та чорньаваза,
Та з плакати стала.

(Рудч. Ч. Н. П.. 211; зап. в Сімферополі).

Звичазно чумаки не зіздьать на північ, за Десну, — і вер-
тазутьсьа (з Криму, з Дону) скорше, зак за рік, навіть,
коли б пристати на те, шчо слова ці склались на північ
од Десни. Значить слова ці можна однести до походу на
північ од Десни, — через Литву в ІІруссізу. ^)

В другіз пісні, про смерть чумака, — мати з'огО; 'я
мила, каже:

— <0з, з^^к би за сива зозульа.
То б за сизі крила мала, —
То б за тузу превражузу Польшчу
Кругом облітала,

^) Інтересно, зак оддунались повишче показані слова в галицькі
пісні з салдацького житьтьа:

Оз, нема, нема уланина

Та позіхав до Рьесньі:

— Оз, чеказ же нньа, иоз'а дівчинонько,

Аж до другозі весни.

(Головацк., І, 271).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 205 -

То б за свого* миленького

Могилу пізнала.

Прилетіла б ]а до ^ого гробу,

Та з сказала б: — куку !

Пода], пода] щ миленьки].

Хоч правузу руку! —

— 0^, рад би ^а, мо^а мати,

Обидві подати,

Насипано сиро]і землі,

Не могу * підньати.

(Рудченко, Ч. Н. П., 139; порівн. Чуб. У, 884. 950, 1044 *)

Звичайно чумаки не зіздьать на Польшчу. Туди зіздили
погоншчики за арміз'еу россі^ськозу, а надто в пруську
візну.

*) Подібне в звичазних льубовних у Чуб. V, 402, у Іавренка
Пісні про коханьньа, 127.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

206 —

іе пп.

СЛОБІДСЬКІ КОЗАКИ В ГУСАРАХ.
(176Б)

1.

1. Усіх хлопців в гусари забрали,
Мене молодого охвицером записали;
Та дали ж мені коньа вороного,
Та послали мене попереду ві]ська всього,
Ь. Та звеліли мені серед полку стати,
Та сказали мені у суремочки грати.

О], ви гразте^ суремки, ви, суремочки, гразте,
Мені молодому жальу не завдайте,
А завдайте тому а темному лугу,
10. Темному лугу, або коньу вороному,
А ніж мені, парньу молодому.

А не жаль мені а у дому нікого.
Тільки жаль же мені: матусьа стара]а,
Матусьа стара]а, сестрицьа малага.
15. Сестрицьа малага, а жона молодана.

(Запис. їв. Манджура, од чоловіка в сл. Олексі^івці, александр.
иов. катериносл. губ., в 1873 р.).

В регульарних військах ніколи не бува, шчо б в охвн-
цери кого записували проти волі, — а через те повишча
пісньа не може належати до звичайних пісень салдацького
часу, вона мусила скластись тоді, зак усіх козаків повер-
нули в гусари, а урьадників між ними — в охвицери. Це
чзталось в Слобідчині в 1765 р., — коли там скасували
козацтво, повернувши козацькі полки в гусарські. Слобід-
чане були дуже не раді такі] переміні.

Шче коли в 1738 р. звелено було набра*ґй Олобідськй]

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 207 —

драгунськи] полк, — то слобідчане дуже були проти того
^ у 1742 р. прохали «об'ь отрушеній введенньїх'ь княземх
Шаховскийгь новостей, о содержаніи ихт» полкова по преж-
нему и о небитій набраннаго из'ь козакові» Слободскаго
драгунскаго полка. > Чимало тоді покарано льуде], навіть
жінок, — за «разглашеніе о раскасированіи драгунскаго
полка. >

В тому ж 1742 р., при нові^ цариці (Елисаветі) слобід-
чане поновили сво^у просьбу, по котрі] на час і сталось.
Тільки ж в 1746 р. звелено було набрати з козаків Сло-
бідськи] гусарськи] полк. Багато з набраних, а такс ж і
кравців, шчо мусшли шити ^ім мундіри, повтікало, зосталих
поспольство слобідське, неприхильне до гусарства, часто
навіть било. Дізшло до того, шчо в кінці царьуваиьньа
Едисавети слобідчане знову прохали полекшити ^ім <на-
родиьія изнеможепія.» В 1762 р. нови] царь (Петро III)
звелів слобідчанам прислати в Петербург депутаці]у. По-
тім Катерина II назначила комиссііу, котра і придумала
нові порьадки дльа Слобідсько^і Укра^іни, заведені в 1765 р.
З Слобідських полків була зроблена Слободско-украинская
губернія, а козаки повернуті в гусари. Царицин маніфест
про це росказував так:

*Промьішляя во всіх'ь случаяхт» о пользі государствен-
ной и полное находя удовольствіе Наше в'ь благоденствіи
подданньїх'ь, не могли Мьі, между прочимт», оставить безх
примічанія и Слободскіе полки. Оь велик-имь сожалініем'ь
усмотр^и Мм, какь чрезг разнмя оттуда доиошенія, Намх
представленньїя, такт, чрез'ь изолідованіе нарочно устро-
енной потому Коммиссіи, о вкоренившихся там'ь многихг
неустройствах'ь смішаннаго правленія воинскаго от» граж-
данскимт,, о тягостном'ь содержаніи, безполезности тамош-
Н0Й козачей службьі и о прочихт» народу отх того при-
тісненіяхт». Мм не удовольствуясь однимх только вред-
ностей ихт. пресіченіемг, но желая изтїЯвить материнское
Наше кт» народу тамошнему милосердіе споспішествова-
ніем'ь, совокупно сь общею и собственною его пользою,
за нужное разсудили, — Слободских'ь полковг непрочную
службу превратить на основаній прочихт. благоустроен-
ньіхі» войск^ Нашихт» в'ь лучшую и государстау полез-
нійшую; В'Ь правленій же гражданскомт» на равні дру-
гшсь губерній положеній, но безх нарушенія указами не-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 208 —
отм^неннихі» привидегій^ учредить надлежащій порядок^^

И ТІМТ», СЛІДОВатеЛЬНО, не ТОЛЬКО утвердить Общее ВСІХ'Ь

тамошних'ь жителей благосостояніе^ но вьівесть их'ь симх
средством'ь иаі» прежняго закостн^нія, и дать иагь 000006%,
истиннивіи Наагь и отечеству заслугами, пріобрість себі,
равное сь другими ві^рноподданяьіми Нашими, удовольствіе
чинами и жалованьем'ь в% штатах'ь званію каждаго огь
Нась всемилостивійше опреділенним'ь. Пространніе изг-
яснено ві> ияструкціи, по Вьісочайшей конФирмаціи дан-
ной отт. Сената вгь новоучрежденной Слободской губерній
губернатору, губернскимгь и провинціальнмм'ь канцеля-
ріявгь, изг коихт» первой, т. є. губернской, бить вгь Харь-
кові, а провинціальньїм'ь — вт» Ахтиркі, Сумахт», Остро-
гожск^ и Изюмі, чего ради оную инструкцію для общаго
ВСІХ!» извістія и обнародовать повел^и. Впрочемть, наді-
ємся Ми, что всі тамошніе военние гражданскіе чини,
получа способ'ь новьіх'ь сихі» полознійших'ь учрежденій,
сщутительних'ь знакові всемилостивійшаго кт» ним'ь и
ко всему народу тамошнему благоволенія Нашего, а сей
особливо видя себя свободнмм^ от^ налогов'ь и тягостей,
коимт» доньїні подвержен'ь бьілт», потщатся соотвітствовать
должною благодарностью, по состоянію званія своего испол-
няя вірноподданническую должность, каїгь всіхт» вообщв
и каждаго особо обовязиваетт» долгь присяги и истинное
уоердіе ігь Намт. и отечеству. > (Головинскій, Слободскіе
козачьи полки, 201 — 202).

Тільки ж слобідчане не побачили себе «свояодними огь
тягостей > і не раділи. Набрані в гусари — тікали, а урьад
велів брати замісць втіклих родичів, або сусід «семейнихі»
и зажиточнихг людей, которьіх'ь отдавать на службу до
возврата біжавших'ь.> В Изьумському полку починавсь
навіть бунт, до котрого приставав сам полковник Красно-
кутськи]. Полковника заслано в Казань, других шче далі.
Урьад видав указ про те, шчоб <каждьій остерегался огь
зловредньїх'ь людей, которьіе, для собственной своей без>
путной и низкой користи, думають установленное благе)-
денствіе, тишину и спокойствіе нарушить вредньїми и не-
справедливими толками и введенния полезния учреждепія
стараются ниспровергнуть.> Навіть старшина козацька
не дуже рада бута «удовольствію чякокь^ і дезакі не
зхотіли навіть записатись в дворьане ^ попали в <подуш-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 209 —

шли окладі».» (Головинскій, 172 — 211. Про бунт в Изьум-
ському полку див. Памятн. Книжку Харьк. губ. на 1862 г.
котро^і ми тепер не маземо під рукозу).

Повишча пісньа, зда]етьоьа нам, доволі ^асно мальу]е
почутьтьа Слобідчини в часи, коли вводились там <полвз-
ньія учрежденія> 1765 р. Охвицер пісні не ради] «удо-
вольствізу свого чина.>

2.

1. О], зацвіла калинонька в лузі,

Тепер моіа головонька в тузі

Шо всіх хлопців в гусари забрали,

А мене в козаки записали,
5. Дали мені коньа вороного —

Випроважа]уть поперед війська всього;

Поперед ві]ська в суремочки гра]уть.

О], грайте суремки, грайте.

Та жальу не завдавайте,
10. Та завдайте жальу-тугу

Та темненькому лугу....

(Запис. їв. Манджура в с. Мурахві, богод. пов. харьковськ. губ.
в 1875 р. «од баби»).

Це] варіант записано од жінки, — котра шче менше,
ніж теперішні чоловіки, зна про старе во^ацьке житьтье
З увірвала і поплутала пісньу навіть проти попереднього
варіанта, з котрим це] видимо близьки]. Більш усього по-
псовавсь віршик 4-и], в котрому слово в козаки, очевидно,
підставилось замісць охвицером.

Між нашими во^ацькими пісньами зесть шче одна, котра
могла скластись в часи привертаньньа козаків в регульар-
но^і служби в середині ХУПІ ст. Але ми не певні в ці]
думці з пода]емо тут цьу пісньу з нашими замітками тільки,
шчоб звернути на не^і увагу других. Ось вона:

1. О], з за гори, з за чорнові хмари
Висту падуть молоді гусари;
По крилечкам пани генерали.
По переду все б]уть барабани.

ДОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. п. 14

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

~ 210 —

5. — <Не журітьоьа, молоді гуоари! > —
— 0^, ^ак же нам, братці, не журитьсьа?!
Молодими в гусари забрали,
В чужу земльу робити послали.
Не дадуть нам ні ]істи, ні пити,
10. Заставльаіуть роботу робити.
Штихами білиз камінь бити,
Камінь бити, а рови копати,
Киверьами земльу викидати.

(Запис. їв. Манджура од парубка в с*. Вербові^, александр. пов.,
катериносл. губ. в 1873 р.).

Може бути, шчо цьа пісньа склалась шче, коли слобідські
драгуни, а потім гусари посилались на стару линщ, — а
потім (післьа 1752 р.) під кр. Елисавети (Елисаветград), —
або коли в пруську ві^ну в 1760 р. звелено було набрати
з бувших там козаків гусар (Сулим. Архив'ь, 245 — 247;
з цим сходитьа ] оповіданьньа Исторіи Русовті, 248).

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

—.^11 —
№ ПШ.

НЕМА В СВІТІ ПРАВДИ!...

1.

1. Немаіе в світі правдя! правди не сискати!
Шчо тепер бо з неправди можеть правда стати.

Чи ти, правдо, вмерла, или закльученна,
Чи ти от нас, правдс, тепер отлучепна,
Ь. Чи ти, правдо, в царьа домі,
Или живеш у доброї волі?
Шчо свьатуїу правду йогами топтаіуть,
А все туїу неправду медом-вином наповазуть.
Нема в світі правди! правди не сискати!
10. Тилко в світі правди, шчо отець да рідна мати.
О горе тім діткам, шчо остачу тьсьа сиротами!
Вони плачуть завсегда і живуть межь бідами.
Не могуть вони родителів забивати. •

А де би могли вони їіх у видати,
15. Орлиними крилами раді б к ним літати. —
У суді стати, правди не сискати,
Тйлко оріблом-златом судьдьам очі засипати.

А вже ж конець світу к нам приближивсьа ;
Хотьа ж і родного брата тепер бережисьа.
"20. Хто в світі правду буде исполпьати,

Сошлеть ]ому Господь бог всьак день благодаті.
Сам Господь бог — правда і смирить гординьу,
Сокрушить Господь неправду вознесеть свьатиньу./

(Заіь в с. Локотках, глух, ііов., черниг. губ., свьашч. їв. Ханські^],
ч>д сліпого старцьа, шчо співав з ма.іенькими дочкавга. Зап. Черн.
Губ. Стат. Ком., 1866. І, 177—178).

2.

1. Нема в світі правди! правди не зііськати!
Уже тепер правда стала в неправді жити.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 212 ~

Уже тепер правда в панів у темниці!
А шчира неправда с панами в світлиці.
5. Уже тепер правда в панів у порога!
А шчира неправда сидить кінець стола.
Уже тепер правда у панів під ногами!
А шчира неправда сидить із панами.
Уже тепер правду ногами топтазуть.
10. А шчиру неправду медом-вином наповазуть.
Уже тепер правда у панів у долі!
А шчира неправда в добрі] волі.
Уже тепер правда, правда умира]е!...
А шчира неправда — весь світ пожира]е^ . . .
15. Уже тепер правда, правда вже померла!...
А шчира неправда — увесь світ пожерла!...

Нема в світі правди! правди не зі]ськати!...
Тільки в світі правди, — ^ак отець, рідна^а мати.
Були колись дітки, — (да) стали сирітки,
20. Не мазуть вони помочі собі ні відки.

Плачуть вони, плачуть, не можуть пробути,
Свозе^і ріднозі мати не можуть забути.
Де ж то ]ііі взьати? ^ізі увидіти ?!!..'.
Л^і ні купити, а ні заслужити!
25. Весь світ ісходити — правди не зо]шчити!...

О], орлице-мати!... Де ж нам тебе взьати?....
Тебе ні купити, а ні заслужити.
Весь світ ісходити — правди не зозшчити!!...
Хотьа б то ми мали ангельськізі крили,
ЗО. То ми б полетіли, тебе увиділи!

Бо вже кінець віку уже приближивсьа..;.
Хоч рідного брата тепер стережисьа.
Із ним в суду стати, правди не зізськати'
Тільки сріблом, златом панів насшичати...
35. Котри] би мог чоловік а шче правду сполньати,
То дасть зому Господь з небесов шчо день благодати.
Бо сам Господь свьатиз — правда, сомірьа неправду,
Сокрушить гординьу, возиесеть свьатиньу,
Отнині до віку, отнині до віку!

(дап. в с. Сокиренцьах, прилуцьк. пов., полт. губ. Л. Жемчужл-
ков, од кобзарьа Остапа Вересаза. Основа, 1861, Окт. 95—96).

В Зап. Югозап. Отд. И. Р. Геогр. Общества, І, прял.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 213 —

22 — 23, папечатано шче раз це^ варіант, ^ак співав іого

Вересаз в 1873 р., з дезакими одмінами. Місцьами пропу-

шчено уоюе, прибавлено шчо;

в в. 5 му зашсць сто/гть — в панів,
в „ 6-му „ з панами — сидить,
в „ 11-му „ у долі — у недолі.

Ів. 19—25 инакше розставлені, —

А де ж зі^і взьати? (пропушчено: зізі увидіти?)

Дізі не купити, а ні заслужити.

Увесь світ ізходити, правди не зошчити.

Були ж колись дітки, та стали сирітки.

Не мазуть вони собі помочи ні відки,

Плачуть вони ж, плачуть, не могуть пробути,

Свозезі ріднозі матері забути.

В в. 36-му замість з небесов — із неба; в в. 37-му
4$о сам Господь — свьата правда.

3.

1. Нема в світі правди! правди не зиськати!
Шчо тепер неправда стала правдувати.
Уже тепер правда стоііть у порога,
А таза неправда сидить кінець стола.
5. Уже тепер правду ногами топтазуть,
А тузу неправду медом наповазуть.
Уже тепер правда сидить у темниці,
А таза неправда с панами в світлиці.
А вже таза правда сльозами ридазе,
10. А таза неправда все пзе да гульазе.

Десь ти, правдо вмерла, чи ти закльучена,
Шчо тепер неправда увесь світ зажерла!
Тілько в світі правди, шчо рідназа мати...
Де б ми 3Є3Ї могли в світі одиськати?
15. Оз, орлице мати ! де ж нам тебе взьати?
Тебе не купити, а ні заслужити!

Коли б тебе, правдо, в світі увидіти,
Орловими крильми раді б ми летіти.

Ох, зак же тим діткам без матері бути?
20. Да шчо-дньа заплачуть , не можуть забути І
Вже ж бо кінець віку оце приближивсьа :

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 214 —

Хоть рідного брата тепер етережисьа.

Із ним па суд стати, — правди не зиськати.

Тілько сріблом-злотом панів насишчати.
25. Хто по правді судить, то того кара^уть,

А хто не по правді, того поважаїуть.
О], хто буде в світі -правду ісполньати,

Тому зошлеть Господь шчо-дньа благодаті;

Бо сам Господь — правда і смирить гординьу^
ЗО. Сокрушить неправду, вознесе свьатиньу!

(Заіг. о Южн. Руси. II, 101—102).

Це] варіант напечатани] в статьті д. Куліша «Сказки в
сказочники>, по «тетради д. Л. Жемчужникова», з названий
піснеіу кобзарьа Остапа (Вересаіа), іак і пісньа про Ки-
рика і попа з рогами, котра чомусь то названа Балдада
нзт» времен'ь уній. (Пор. казку в Трудах Чуб. П, 31 — 32).
Тільки ж Остап Бере саі не зна пісні про Кирика, і варіант
«Правди» в іого иншиі. Очевидно, д. Куліш сам прибавив
до записки д. Жемчужникова увесь кінець з пісньами од дру-
гих ^кобзарів. Повипічи] варіант підходить ^о дальшого, 4-го-

1. Нема в світі правди!... Правди не зіськати,
А звикла неправда тепер правдовати!...
Шчо вже тепер правду ногами топтаіуть,
А туіу неправду медом-вином наповаіуть.
5. Шчо вже тепер правда сльозами рида]е,
А таіа неправда з панами гульаіе.
Шчо вже тепер правда сидить у порога.
А таіа неправда сидить кінець стола.
Шо тепера правда у темні] темниці,
10. А таіа неправда з панами в світлиці.

Чи ти ж, свьата правда, умерла, чи ти закльучена^
А чи ти, мати рідна, од нас отреченна?
Уже ж давно правда, уже ж давно вмерла,
А таіа неправда увесь світ пожерла!...
15. Нема в світі правди! Правди не зіськати!

Тільки в світі правди, шчо рідни] отець та мати.
Горе малим діткам без отцьа, без матері, горе іііі

пробути,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 215 —

Шо заисегда плачуть і рида]уть, не могуть забути!
Колись були дітки, — остались сирітки,
20. А не ма]уть помочи собі пі звідки...

О], коли б нам бог дав орловиіі крила,
Ізньались ми б, полетіли аж на те]е місто,
Де нас отець-мати спородили.
Коли б то нам Господь дав соловііни очі,
25. Ізньались ми б, полетіли до отцьа-неньки хоть по-
серед ночі.
Бо вже ж кінець віку і к нам приближивсьа:
Хоть рідного брата тепер стережисьа.
Бо він хоч і рідни] брат, то правди не мі^е,
Він тільки устами ^ак перами ві]*е.
ЗО. Із ним у суд стати — правди не зіськати.
Тільки сріблом та злотом судьіу насишчати.

Котриз чоловік буде неправду хвалити.
То буде душа пеклом карана, а тіло горіти;
А котри] буде чоловік свьату правду сполньати,
35. То ^ому шлеть Господь милосердий] шчо день благодатні
Сам Господь зесть правда,
Сокрушить неправду,
Сумирить гординьу,
Вознесеть свьатиньу!...

(Запис, од лирника в ром. пов., лолт. губ. В. Горленко. Кіевская
Старина 1883, Авг. 769—770).

5.

1. Нема в світі правди! правди не зііськати!
Шо звикла неправда тепер правд оїу стати!
Шо тепера правду ногами топтаіуть,
А туіу неправду медом-вином напува]уть!
5. Шо тепера правда століть у порога,
А та]а неправда сидить кінець стола!
Шо тепера і правда сльозами рида^е,
А таза неправда з панами гульаіе!
Шо тепера ] правда у темні] темниці,
10. А таза неправда з панами в світлиці!

Та чи ти, правда, вмерла, чи ти заключенна,
Чи ти, мати рідна, од ііас одреченна?!
Уже давно правда, уже давно вмерла,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 216 —

А таза неправда увесь світ пожерла!
15. Та тілько ж у світі правди, шо рідни] отець та мати!
Де б ми могли в світі свого отцьа ^ матір одиськати?

О], орлице мати, де тебе з узьати?!
Шо тебе ж не купити, а ні заслужити! —
Шо колись були дітки, та стали сирітки,
20. Да не мабуть помочі собі от-не-відки...

Горе малим діткам без отцьа, без матки і горе

пробути І
Шо завсегда плачуть і рида^уть, не можуть забути.

Коли б то нам бог дав орлови^і крила,
То полетіли б ми на ту Укра^іну
25. Де нас отець і мати спородила...

Та ішче коли б явм. бог дав соловзіні очі,
Ізньались ми б полетіли до отцьа до неньки хош по-
серед ночі!
Бо вже кінець віку ік нам приближивсьа :
Хоч рідного брата тепер стережисьа!
ЗО. Бо він хоча рідину брат, та правди не мізе;
Він тілько устами зак перами візе.
Хоть із ним у суд стати, правди не зізськати,
Тілько сріблом -злотом панів насишчати! ,
Котриз чоловік буде цьу правду хвалити
35. То буде зого душа од бога пеклом карана, а тіло горіти.
А котриз чоловік може сьу свьатузу правду ісполньати,
То сошлеть зому Господь з неба благодаті!
Сам Господь правда;
І сокрушить гординьу,
40. І вознесеть свьатиньу.

Однині і до віка, і до концьа віка!

(Зап. П. Мартинович, в Лохвиці, од кобзарьа Івана Кравченка
Крьуковецького в 1876 р").

Це пісньа не мужицька., а кобзарська та лирницька і
вже через те вона мусить бути стара, не пізнішча ХУШ ст.
Окрім того кінець 3І3І підходить до старозаконних псальхів
і пророків і показуіе, шчо вона склалась між льудьми пись-
менними, — хоч усе таки простого стану, котрі не поки-
нули <простозі» мови дльа церковнозі. Такі письменні
льуде почали счезати на Украііні з другозі половини
ХУШ ст., — коли число школ там почало вменшуватись,

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 217 —

поки вони зовсім не счвзли в XIX от., ^) — і коли пись-
менні украіінці, навіть такі, ^ак Сковорода (1722 — 1794).
пачали складати свозі твори мовоіу вже дальшому од му-
жицько^і. Ми наврьад помилимось, коли скажемо, шчо цьа
пісньа склалась не пізпішче половини XVIII ст., — бо
окрім усього сказанного вишче, в ні] нема спомину ні про
рекрутчину, ні про крепацтво, ні подушне. Вона наібільше
зверта увагу на дві речі: судову неправду ] нерівність в
пошані між багатим і бідним. Бидно, шчо ці неправди
були шче в нові дльа льуде], котрі шче пам^атали про
инпіі порьадки, — а через це пісньа цьа мусила скластись
серед льудез стану трохи вишчого, козацького, і в перші^
половині ХУПІ ст.

По де^аким признакам можна думати, шчо основа пісні
цеді склалась на Гетьманшчині в 10 — 20-ті роки XVIII ст.
— коли з'ак раз на Украііиі і з низу, і з гори багато було
розмови про судову неправду ^ коли доволі різко виділи-
лось серед козацько^і громади панство.

Ми вже казали при других пісньах про те, закі завелись
порьадки по полках післьа скону Мазепи, ^ак старшину
стали поставльати згори, а не вільними голосами. Можна
наперед вгадати, іака була правда в судах при таких
полковниках, ^ак Милорадович з зого панізезу, котра з сама
робила суди. Така ж правда була з у верхньому генераль-
ному суді, де старшим сидів Черниш, — родич накинутого
Укразіні царем гетьмана Скоропадського.

Коли між народом підньалось велике незадовольїіеньньа
на судову з у загалі панську неправду, царь, задумавши
вжити це незадовольненьньа, шчоб скасувати останок ста-
рих порьадків на Гетьманшчині, поставив коло гетьмана
і власне над ним Малороссізську Коллегізу з писав в указі
свозему (22 Апр. 1722 р») словами дуже близькими до
«ашо]і пісні:

іПонеже оть Малороссійскаго народа о налогахі» и не-
порядкахт», как-ь от-ь Генеральнаго Суда и отт. Старшини,
такх и огь Полковникові», многіе жалобьі до нась дохо-
дять, а именно первое: вг Суді&хг Генерьльньїхть чинят-
ся, ради взятокгь и великихі» накладові», многія неправди,
от'ь чего б^дние козаки, кому больше наложить нечего

^) Дивись про це в нас в Громаді, т. II, 393—406.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 218 ->-

и сь пр&вдою обвиненьї биваютт». Второе: Полковники
ПОЛКОВІ» своихт», как'ь козакамт», такт» й посполитвімТ), чи-
нятт» оне тягости по тому жті неправьіми судами изт. ве-
лиьих^ же накладові,, отнятіем'ь грунтові) и лісов'ь, мель-
ницт» и иакиданіем'ь для продажи своихг, какт. питейних-ь,
так'ь и ст>і&стньіх'ь, припасові, кь тому же миогими рабо-
тами вт» строєній хуторові, мельничньїхх плотинт» И ТІМ'Ь
принуждают'ь козаковт» изг козацкой служби итти кь себЬ
вгь подданство, вг чем'ь и челобитье Стародубовскаго и
Переясловскаго полкодт. отт» бьівателей бьіло и єсть, что
по розьіску уже и явно сказалось.* (Чтен. в Моск. Общ.
1859, І, 316).

Малороссу ськала Коллегуа (бригадир Велцаминов і шість
штаб-оФІцерів з гварпизопів) мусила всунути ці неправди.
Вона і поправила де шчо прьамо і страхом на старшину,
на]більпі в часи, коли паказни] гетьман Полуботок висту-
пив за старі порьадки з проти висилки козаків на Ладогу
З клопотавсь і сам, шчоб втихомирити незадовольиеньньа
народу на старшину і панів і не дати Коллегізі приводу
вмішатись в сіло (Русскій Архивг, 1880, т. І 163 і далі,
1876, Лз 12, 453—454).

Тільки ж Коллегі^а не завела правди на Гетьманшчині,
не завів ^ііі і послани] од царьа гварді^і ма^ор Рум^анцев,
котри] мусив роспитувати народ про неправди старшини,
а надто Полуботка, ,] поарестовував багато старшини і
поставив сам багато полковників, наказуїучи ^ім напр.
таке, — шчоб «управлять всі діла по є. и. в. указам'Ь и
судьі полковьіе, какь вірному и доброму подданному є. и. в.
человіку надлежитт), не такь какпь прожде бьівало, что
для свойхг прихотей или смотря на лицо, что бідньїй на
богатаго никакого суда не найдете», но по самой христіян-
ской совісти и сущей правді, дабьі в% чемі» тьі не мог-ь
бьіть судимі) предт. Богомть и предт. є. и. в. А если бу-
дешь поступать противТ) є. и. в. указовть, что послабно
или кь судіхпь бідньш^ людемть чинить волокиту, то не
токмо сей и прежній чинт. можешть потерять, но и животь
свой.> (Р. Архивт,, 1880, І, 205—206).

Ми вже бачили, шчо Коллегі^а не втихомирила вірного
Кочубеіенка. Шче менше спинила вона московських гене-
ралів, котрі вже діставали ма^етки на Укра]іні з котрі
сами і зіх прикашчики нальагали па козаків не легше.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

-- 219 —

ніж найгірші з укразінських панів (Р. Арх., 1880, І, 18&
— 187, Соловьевт», XIX, 194). Коли через кілько рокіа
приііхав на Гетьманшчину нови^ царськи] посланець, На-
умові, — то почув па Коллегііу такі самі скарги, ^ак ко-
лись на старшину козацьку (Соловьевті, XIX, 194). Доволі
вірни] осуд Коллегііі, іак і тих порьадків, на ^акі вона
мусила бути ліком, зроблено в «пунктах», подапних геть-
маном Апостолом в Москві в 1728 р. Отіювідаіучи на
докір, шчо в судах на Гетьманшчині «хто больше даетг,.
того, хочай виповного. оправдаютті, а хто убогій, а не
иміегь чего дати, того, хочх в'ь невинности, чинятт» ви-
новньїм'ь*, — в першому пункті сказано: «тетх на судьи
порок'ь наведеи'ь при бившемх гетьмані, которого свойст-
венникг, Черньшп>, не по обьїкновеїіію праві» козацкихі».
и не изть вольньїхх голосов-ь, но приватними Фаворами
учинені, судією генеральньїм'ь и колико неправости в'ь
судахг и волокитьі онт», Черништ», ділалть, также что^
взятки огь многихт» бралх, публиковано сіє всенародна
печатньїм'ь блаженной памяти императорскаго величества
маниФестомі,, чего ради повелено бьіло учредити Малороо-
сійскую Коллегію, для чиненія В'Ь судахт) справедливости;
но опая Коллегія во всю бьітность свою никому жалоб-
ливому не учинила по правньїм'ь артикулами управьі^
токмо беручи взятки, волокитами продолжали справи, по-
камість обидві спорньїе сторони, крайнє убьіточившись,
мусять бьівало чрезх мировьіо письма погодиться. >^ (Діло
гадяцк. полк. М. Милорадовича ст, генер. суд. И. Чернн-
шемі», вгь Чтен. Моск. Общ. 1870, Сказ, о роді Милорад., 100).

Найліпше можна бачити неправду і при гетьманському
врьаді Скоропадського, і при царських коллегііах, з ііх
бригадирами, гвардііі майорами і т. п. з діла лубенського
полковника Маркевича з козаками, котре росказано докладно
в статьті д. Лазаревського, котри^ в своііх працьах, а надто
про Полуботка, ставить порьадки царські вишче козацьких.

Андріз Маркевич, син вихреста і арендарьа, перше же^
нивсь па дочці призательа Мазепи, але почувши про
ізміну Мазепи, прибіг до Меншчикова ] служив при ру^-
нуваньньу Батурина. За це зроблено іого сотником. Потім
Скоропадськиі, жонати] на ^ого сестрі, поставив ^ого пол-
ковником в Лубні (1714), — напроти тамошньо^і старшини
З козаків, котрих нови] полковник <бив нешчадно кі^ами,.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

- 220 -

урьади і мазетіїости з крайнім прочаго имінца разорені]ем
•отбирав і т. д. І по смерти Скоропадського Маркович
державсь дружбо^у з москальами Толстим і бригадиром
Веяь]аминовим, котри^ тоді правив Гетьманщіино]у. Тільки,
1С0ЛИ Меншиков звалив Толстих, — то видшов (1727 р.)
указ <^отлучить оті. полка полковника лубепскаго Андрея
Маркевича и освид^тельствовать о поступкакх его в'ь
<5ьітность его нри томі» полку и о тягостяхт» тому полку
огь него бнвшихі..» Новид правитель Гетьманшчини ]
потім догльадчик над гетьманом (миністр) Наумов, покли-
кав, — «дабьі всяк% на Маркевича жалобьі за обидьі, нм^
юказанньїя, зяносил-ь пе посягая и не закрьівая.>

Лубенці подали довгид випис неправд Маркевича, —
яриговорьуіучи, шчо з початку полку лубенського, на врьад
полковничий вибирались вільними голосами льуди достоіні
^ своііх полчап і ніколи народу не було тьагости; а коли
промоторством гетьмана Скоропадського поставлени] був
полковником чужид чоловік, шурин гетьмана, А. Маркович,
тоді почались пе тільки за теперішнид час нечувані тьа-
гости, але даіоіх і за держави льадсько]'і д тодішнього жи-
дівського арендарства наврьад шчоб творились і т. д.

Маркевичі, — батько ] син, — кинулись крутитись коло
московських панів і <ііасишчати діх сріблом-златом.* В За-
писках Так. Маркевича за тод час часто читадемо, дак вони
бігали до Наумова, до Курбатова, совітника Иностр. Кол-
легіді, ^ гр. Головкипа, д те, дак давали тому тридцьать,
тому сорок червоних, — навіть карликові царициному —
п^ать. Таким робом Маркевичі добились, шчо < неправда
стала правдувати.» Перше Наумов звелів «челобитнихт»
на родителя (Андр. М — ча) изі> другихі» полков'ь, кромі
лубепскаго не принимать>, — потім гр. Головкин дав лист
до Наумова «чтобі> наді» указі» трудностей не чинить. >
На решті в 1729 р. Иностр. Коллегіза рішила з 8-ііи
пунктів діла Маркевича 6 одкласти на далі, — а <о тя-
гостяхі», полчанамі» чинившихся ві» работах'ь и наборах'ь,
-буде оное било (!!), поелику по сказкам'ь старпшнским'ь
происходило то прежде запретительнаго указа, того ради
<зіе оставляется.» Тільки Засульльа напроти Ромна, велено
<іуло одібрать од Маркевича, бо воно належало до города
Ромна. (Дн. Зап., І, 315 — 316). Мало того, коли урьад
царськи^, скасувавши вибір генеральнозі старшини, зробле-

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 221 —

ии] радому у гетьмана, — назначив своііх кандідатів, — то ^
між ними назначено ] Андрі]а Маркевича генер. подскарбізем.
В 1735 р., — коли знову не стало гетьмана, — Маркович
дістав од «правителів > знову з Засульльа. К. Ст., 1884, Л? 1).

На таке повернулись на^гучніїлчі виступи царського
урьаду проти < неправди > панів козацьких на Гетьманшчині.
Післьа того не раз московські генерали ^ правителі (Мініх,.
Рум^анцов і др.) говорили про ту неправду; сама Кате-
рина П конечне скасувала козацькі порьадки, шчоб виба-
вити народ «)ть маленькихт» тирановт».» Тільки ж «прав-
ди*, ]ак усі добре зназуть, тим не заведено на Укра-^
^іні, вже хоч би через те одно, шчо напр. звісні сво^е^у
неправдозу пани Безбородьки, Кочубе]і ^ т. и. заправльали
Малороссііськозу Укра^інозу ^ при московських правительах,
і при остатньому гетьмані, ^ при новому безгетьманському
урьаді (Р. Арх., 1875,1,313-314, 1876,111,449—451).

Слова в. 5-го в 1-ому вар.: чп ти, правдо, в царьа є
домі? можна при]ньати за слід наді], ]акі збудили в черні
на Гетьманшчині царські заходи проти старшини в часи
Полуботка, — близько коло котрих, по нашому, мусила
скластись цьа пісньа, — та скоро чернь мусила побачити
даремність цих наді], — бо в усіх инших варзантах нема
вже подібних слов. На решті в новішчі часи, при повні^
силі царських порьадків, народ на Укра^іні вигадав мов
жартливі^ продовж повишчо^і пісні, — шчо буцім то на паміат-
иику дука Рішльіе в Одесі написано:

Так мазеш з дужим битьсьа
З багатим судитьсьа, —
Лучше перехристисьа.
Та зди в море утописьа.

(ТЬ. Куізкі, Аіепеит, 1884, Ш, І, 138).

6.

1. О], сє] світ, 03, сез світ великаза зрада,
Шчо по всьому світу настала неправда!

Чи ти, правдо, вмерла, чи ти закльученна,
Шчо таза неправда увесь світ зажерла?

5. Бо тепера правда стозіть у порога,
А таза неправда сидить кінець стола;

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 222 —

Бо тепера правду під нозі топта^уть,

А тузу неправду трунком наповаіуть;

Бо тепера правда сидить у темниці,
10. А таіа неправда с папами в світлиці;

Бо тепера правда сльозами вмива]'^,

А таза неправда с панами гульа^е.

Нема в світі правди, тільки рідна мати!

0^ де би іі^і могли в світі позиськати?
15. 0^, де б ^і^і могли в вічі увидіти,

Орловими крильми могли б ми летіти!
Бо тепера світу кінець приближивсьа,

Хоч рідного брата тепер стережисьа.

Він с тобозу ^ість-піе, а в раз бесіду^е,
20. А на серці злість ма^е, пеприіазпь готу^е.

Хто по правді судить, то того караіуть,

А хто не по правді, того поважаіуть.
О], хто буде правду в світі визначати,

Зошли іому Господь шчо день благодати!
25. Сам, Господи, правда, шчо хвалшу]е зраду!...

Перед страшним судом усі вбачим правду!...

(Запис, більа Біло]і Церкви, киз'івськ. губ., певно, до 1845 р.
З паперів Максимовича, рука д. Куліша).

Це наіцільнішчиі варіант і найбільш церковний духом
^воіім.

7.

1. Шо тепера в світі правди не зіськати,
А таза неправда звикла правдовати.
Тепер свьату правду під позі потоптали,
А туіу неправду медом-випом паповали.
5. Да тепер жо свьата правда да сидить у темниці,
А таіа неправда з панами в світлиці.

Століть правда у порога да слізно рида]е,
А та^а неправда з папами піе-гульа^е.
Століть правда у порога да та^ненько смі]етьсьа,
10. А та]а неправда за гроші беретьсьа.

Хоче правда царства, а неправда богатства!
Шо хочеть правда та судом стати,
Шчо б свьатим хлібом-сільльу панам суд розсудити.
А неправда та хочеть, шчо б і суду не знати,

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

^ 223 —

15. Аби сріблом-злотом судьдьам очі засипати.

Шо хоч правда маленька, — так вона важенька!...

Пішла правда нижче, а неправда повишче.

Шо хоч правда маленька, а неправда велика, —

Збавльа^е неправда усьакого чоловіка.
20. О], льудеі збавльа]е, а панів насишчаіе!...

Шо тепер у в правди та не мі^етцьа сили, —

Стережисьа отець-мати свого рідного сина!

Шо вже кінець віка, а кінець приближитьсьа,

Хоть рідного брата да тепер стережисьа.
25. Остаіутьсьа дітки, а без матері сирітки:

Немале іім помочі а ні здесь, а ні відки.

Шо горе баті і діточкам а без матері пробути:

Плачуть, гірко ридаіуть, не можуть забути!

Хто будеть на світі правду бережити,

ЗО. Тому шлеть Бог з неба довго на світі прожити.

А хто будеть на світі правду дознавати,

Тому шлеть Бог шчо в Бога день благодати.

Сам Господь Бог правда, да погубить неправду,

Сокрушить гордипьу, ,

35. Вознесе свьатиньу ! . . .

(Запис. В. Горленко од кобзарьа П. Братиці в с. Терешках,
ніжинськ. пов., черниг. губ. Братицьа родом з с. Мени. сосн. иов-
Кіевск. Отар. 1884, Янв., 48).

Це, певно, назпізнішчи^ варіант, бо віїї не таки] проотиз;
образи в ^ому не тільки множатьсьа, а ,] розроста^утьсьа.

Інтересни] в ^ому 9 вірш, де правда «та] ненько смі^еть^
сьа>, — мов провидить, шчо хоть поки-сь гору візьме не-
правда, — та колись усе инакше повернетьсьа.

Інтересні також вв. 16 — 17, котрі нагаду^уть оповідань-
ньа про Правду і Кривду в московських пісиьах про Кишу
Голубиную, — хоч здалека, бо все московське оповідажь-
ньа з почасти образи ^ого зовсім иншого характера. Ось
характеристични] варіант:

Что проговорит'ь Володумірт» царь:
— «А тьі гой еси, сударь, премудрьій царь.
Премудрий царь Давьідгь Евсеевичь!
Ночася мніБ мало спалося.
Мало спалося, много виді^лось:

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

— 224 —

Каби два зв^рья соходилися^

Промежду собой подиралися.

Каби бі^ой заец'Ь; каби сірой заец'ь,

Каби б^5й заец'ь одол^ть хочегь?» —

Что ОТЕРТІ» держала премудрий царь,

Премудрий царь Давид'ь Евсеевичь:

— А ти гой еси, Володумірг царь,

ВолодуміргБ царь, Володуміровичь !

И не два звірья соходилися,

Промежду собой подиралися:

И то бьіло у пас% на сьірой земли.

На сьірой земли, на святой Руси,

Соходилиоя Правда сь Еривдою;

Зто б^ий заеці», — то-то правда єсть,

А сірий заец^, — то-то Кривда єсть ;

Правда Кривду передалила.

Правда пошла кь Богу на небо,

Кт» самому Христу, царю небесному;

А Кривда осталась на сирой земли,

И пошла она по сьірой земли,

По всімт» четверьім'ь по сторонами.

(П. Безсонова, Каліки Перехожіе, ч. І, 273—274).

Чи наш кобзарь чув од ^акого московського «каліки»
пісньу про книгу Голубину, — чи ненароком приблизнсвь
до незі, тільки він повернув перевагу правди зовсім на
инши] лад. — чисто украіінськиї, — на гірку всвошку, —
шчо, мовльав, правда, зак важча, то з зосталась в низу.
Московських же олицетворені] Правди '] Кривди звірами,
чи зуношами, — укразінська пісньа не могла призньатн.

До кінцьа нашозі пісні підходьать в дезаких московських
варіантах такі напр. слова:

А кто станегь жить у наеь правдою,
Тотт» наслідуегь царство небесное,
По избавлені) злой муки превічньїя;
А кто станегь жить у нась кривдою,
Отріш^нть на муки на вічньїя.

(К. Пер. І, 274)

Тільки тут же само собозу видно з одміну цих слов од
украііпських. Ріжницьа в характері пісень двох руських

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІС

— 225 —

народів показузетьсьа шче більше в тих варіантах, в
котрих говоритьсьа, шчо «Правда пошла кь самому Христу,
а Кривда пошда по оему світу

За наше великое согрішеніе,
За блудное беззаконіе
От*ь нині и до віку.

(Тамо ж, 314—316)

або де прозави кривди вилічузутисьа так:

Селилась (Кривда) на сердца на тайния:

Кто ділает% діла тайньїя,

Огь того стали суди неправия.

Какгь би всим'ь гріхам'ь прощенья єсть:

Тремт» гріхамт» великое, тяжкое покаяніе:

Кто блудт» блудитт» ст» кумой крестовия,

Кто во чреви симяна затравливает^ь,

Кто бранитт» отца со матерью;

Хоть и єсть гріхам'ь тивгь покаяніе,

Приложить труди надо великій

Самому Христу, царю небесному.

Кто жь охулитт» Святаго Духа Божія,

Тому гріху нігь покаянія

Ни вт» семт» світи, ни вт» будущемт».

(Тамо ж, 298; порівн. 347).

На^близшче по духу підкодьать до укра]інськоіі пісні
от-такі напр. слова:

Пошла Кривда по бідньші» людямі»,
По сиротичкамх, по вдовичками.

(Тамо ж, 336)

Та нігде в варзантах московськозі пісні нема такого по-
дрібного виліку громадсько^і неправди через панів, ^ак в
укра^інськіз.

Порівньаньа укра]інськозі пісні про Правду з деїакими
стихами московських роскольників див. у нас «Нові укр.
пісні про громадські справи», 80. 1 в цих стихах говоритьсьа
більше про гріхи церковні, ніж про неправду громадську.

ПОЛІТ. ПІСНІ ч. І р. II. 15

0\д\\\2е6 Ьу Сл005 ІЄ

ДОДАТКИ.

До №-ра 1-го, стор. 49. Два списка вірші От. Іаворського
напечатані в «Кіевск. Старині >: один в 1883, Іюль, 597
— 598, по рукопису Синодально]! Бібліотеки, поміченому,
^ак подарунок самому Таворському, з невірнозу годиноіу:
СІ707 аппо»; другиі в 1885 р., Сент., 172 — 175; обидва
списки дуже вкорочені против показаних у нас вшпче.

До №-ра 1-го, стор. 67. Початок вірші Максимовича вироб-
лени] з слов пісні у Раиіі, II, 64, Закревськ., 60:
Посілу ^а пшениченьку і озиме жито;
Та вже ж скілько козаченьків на Вкра]іні вбито.
Од Красного (до) Бубнова невеликі милі.
Лежать наші козаченьки — по три по чотирі.

До №-ра ІІІ-го, стор. 83. Слова:

Насівано, наорано, та нікому жати
в пісні семезніз, у Чубинськ., Трудьі, V, 496.

До №-ра ІУ-го, стор. 105. Подібна просьба в пісні про не-
вольу в рекрутчині з у тьурмі, у Чуб. V, 499 — 502. і в
<Основі>, 1861, Окт., 82.

До №-ра У-го, стор. 115. Слова подібні до «хожу-нужу»
і т. д. в пісньах льубовних і т. п., у Чуб., V. 277, 315,
у Закревськ., 33.

До №-ра УІ-го, стор. 131. ІПче варіант пісні про втрату
коньа через дівчину у Чуб., V, 1009 — 1010.

До №-ра УІ-го, стор. 134. Варіант пісні про закльатьтьа

сина матіріу, у Головацьк., Ш, 100 — 101.

До №-ра УІ-го, стор. 137. Варіант кольадки з загадками, у
Волод. Навроцького, Твори, Львбвг, 1885, 117.

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІС

ЗАГОЛОВКИ.

Увод І— XII

№ І. Семен Палу та Мазепа. (1704—1709) 1

Прилоги до № 1-го;

1. Казки про Палгіа і Мазепу. 1—2. 37

2. Перегльад віршів про ізміну Мазепи 47

3. Цертелевсккиз вар^ант пісні про Палі^а і Мазепу . 55

4. Перегльад фальшованих пісень про ИмЦв. ] Мазепу 58

5. Варіанти осібно^і пісні з именем Паліза .... 69
№ II і III. Робота на линізі (1716—1739) 76

IV. Канальна робота (1721—1729; 1741—1744) .... 86

V. Смерть козака в Московшчині; в неволі 114

VI. Паншчина на Гетьманшчині. . 122

VII. Сулимова худоба 141

VIII. Кримський поход 1735 р 144

IX. Лихо в Криму. — Смерть Жадченка 150

X. Погонці в Кримських походах (1736 — 1738) .... 154

XI. Погибель у степах (1735—1738) 160

ХП. Москаль і Турок під Хотином (1739) 165

XIII. Погонці в Молдавському поході (1739) 167

XIV. Москалики і волики (1736—1739) 171

XV. Козаченько і льашенько (1738 — 1739) 176

XVI. Над річко] у Синьухоіу: Полон Омельченка; Служба

без переміни (1743—1768) 179

XVII. Вас. Петр. Капнист (1750-1751) 183

XVIII. Козацьки] набор (1756) 186

XIX і XX. Під Кистрином (1758) 189

XXI. Погонці в Пруському поході (1757—1762) .... 203,

XXII. Слобідські козаки в гусарах (1765) 206

XXIII. Нема в світі правди! 211

Додатки 226

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0іді1і2есі Ьу СлОО^ІЄ

Кілька слів про І. М. Ковальокого. Е. Ч. Грунт, книжка та €препятствія>
(Листи з уваги впорьадчика про новини на Укра]інІ): Спомин помершого
товаришча, Зубку-Кодреану. М. Д.*, Вільии^ земськи^ рух в Чврниговшчині;
Гвро^ська самооборона соціалістів в ІОу'іві. М. Д.; Кннгарські Звістки: Фе-
дералізм і соціалізм в Ондітані^і. Польський демократ про украЗінство з со-
ціалізм. Укра^іиСмсе письменство в «Исторіи славяНскихт. литературх» Пм-
пйна и Спасовича. М. Д.; Одповіді | замітки: Украдінська «Грома;^а» д «на-
ціонализированіе соціализма» по У т. сВпереда.» Де-шчо їіро львівських
народовців»^ і соціалізм в Галиччині. (З поводу брехні «Руского Сіона» ^
«Газети шкоЛьноді»). З універсітеі?ського житьтьа в Кид'іві. (Помилка бро-
шури «М^ртовское движеніе студентов-ь Кіевскаго университета н 1878 г.»
Брехньа генерала Антоновича). Шш і «Набать.» (Чому ^ з*ак ми говоримо
про «Набаті.. >*Д. Молчановь-Другь , в редакці^і « органа русских-ь револю-
ціонеров-ь.» Примір набатськозі нісенітниці. Доброльубов і Лирогов. Остатг
ньа рад^ йНабату»). М. Драгоманова; На увагу трваришчам і збмльакам
украдінськозі ^ польсько^і мови. Впорьадчика «Громади».

ГРОМАДА, № 5; Женева^ 1882. б Фр.

ГРОМАДА, Украіінська часопись впорьядкована М. Дрогомаяовим, М.
Павликом і 0. Подолиньеким. Рік V. И? 1 1 2. Женева 1881, по 2 Фр.

Нові укра)інські пісьні про громадські справи (1704 — 1880). М. Драго-
манова. (З Громади 1881 р.). Женева 1881, З Фр.

Політичні пісні укра^інського народу ХУИІ — XIX от. З увагами М.
Драгоманова. Ч Г. Розд. 1. 1883. З Фр. 50.

ЛИСТОК ГРОМАДИ № ї, 1878. Впдав М. Драгоманов. 1 Фр.

ВЕЛЬНА СПІЛКА — ВольнмГг Союзг — Ьа РШгаііоп. (Безетроковиі до-
даток до „Громади"). № 1 Женева 1881. 25 с.

Про багатство та бідність. 1876. 25 с.

Про те, як наша земльа стала це наша. Липській. 1877. 40 с.

Про хліборобство. Як де земля упорядкована і як би слід йійі держати.
Липській. 1877. 80 с.

Про багацтво да бьедносць. (На білоруські] мові. Переклад з украз*іиьс-
кого). Женева. 1881. 25 с.

ХІкгаіпо. (М. Ога^отапоу). Мо^ітепіо Іе^егагіо гиіепо іп Кпззіа є
0а11ісуіа. Мгепсе 1873. ЬоесЬег. 1 й*.

Література россійска, великорусска, украицска и галицка. Українця.
(М. Драгоманова). Львів. 1874.

Галицько-руське письменство. Лого ж. Львів. 1870. 12 кр. ав.

Народні школи на' Укра]іні серед житьтьа ] письменства ц Россі]і. З
ви даньньа «Громади», іого ж. Женева. 1877. З Фр.

По вопросу о малорусской литературЬ. (Панславизм'ь, панруссизм^ и
. панмалоруссизм'ь). Его же. ВЬна. 1876. 80 кр.

Турки внутренніе и вн^шиіе. Его же. Женева. 1876. ІФр.

Внутреннее рабство и война за освобожденіе. Его же. Женева. 1877. 1 фр.

До чего довоевались? Его же. Женева, 1878. 50 с.

За что старика обиділи и кто его обижаегь? (Размьішленіс по дЬлу Тре-
пова). Его же. Женева. 1878. 50 с.

ДІтоубійство, совершаемое русскимх правительствомг. Женпщньї процес-
са московск. соціалистовг. Его же. Женева. 1877. 25 с.

Соловья баснями не кормятг. Письмо кг генералу Лорису-Меликову
Его же. Женева. 1880. 25 с.

БьіЛО би болото, а черти будуть; Его же. Женева. 1880. 50 с^

Тсрроризмь и Свобода, Муравьи и Корова. Отві&тг на отв^гь «Голоса».
Его же. Женева. 1880. 50 с.

ОідШгей Ьу СлОО^ІС

ТіЯ ІіШгаіпге Оикгаїпіеіше ргозсгіів 'раг 1е §:оиуегпетепі лівзе.
Карі '^г* рге8епі6 аи соп^^гез Ііиегаіге Йе Рагіз 1878, раг Ж. Бга^отапоу.
Оепеуе. 1ЙТ8. 1 і'г. ... *

Ье Ьугаппісіїїе еп Кцязіе еі Гасіііод де ГЕигоре Осеійепіаіе. Раг
М" Ога^ошапоу. веп^те. 1881. 1 Фр.

Письмо В; Г.Білинскаго кт. Н. В. Гоголю сх предисдовіем-ь М. Драго-
манова. Жеиева. 1880. 1 Фрл ,

Письмо Н. Ж. Костомарова кь шздателю «Ролокода» сг предисловіемь
М. Драгоманова; Женева, 1885, 1 Фр.

РеФормьі и революція. Н. Жуковбкаго. Женева. 1878. 5Р 6.

Исторйческая Польща л велїгкорусскай демойратія., М: Драгомаиова.
(Отд.оттискг шг «Вольйаго Слова» №№3—20). Женева. 1881. З Фр, 50 с.

Діонизій Ш Санкт-іісторбурпкШ и Платоць її Московскій. Его же.
(Отд. оттиска, пз-ь «Вольн. Слова № 27) Женева 1882. 50 с.

«Народная Золя» о централнзацщ рсволгощокной Ьорьбм вг Россіиі
Его же. (Отд'ЬлЬньш оггисісь из*^ «Вольнаго Слова» і^}§ 37 п 38). Же-
нева. 1882. 50 с.

Кт. біограФІц А. И. Желя0ова. Его же. (Отд. ртшск'Ь нзг «Во.іьнаго
Слова» №№ 39 ц 40). Жеиева. 1882. .50 с.

Магуа таіу І8и8о\уа. 1і\^іг82І 82е^с2епка г и^аЬату М. І>га1іо-
шаио\уа. 188Й 50 с. ^ " ■

Марія. Позма Т. Гр. Шевченка сь яереднимь словомь и заміча-
ніями М. Драгомаиова/(Перевод'ь сь украинскаго). Женева. 1885. І Фр.

Записки іожно-русскаго соціалистаи ВьіЕуск'ь первий. Ж. 1877. 1 Фр.

Жнтьтьа ^ здоровз*а льуде^ ііа Украрні. Злоадв С. Лодолинськід.
1879. З фр. .*

Соціалистш украинцььв'ь Авотріи. С. Подоликскаго. Женева 1880, 50 с.

Ремесла ^ хвабрйки иа Украііні, С. По долінсьііогок, Женеві. 1880 2 фр.

Пан-ІІародольубеиь. Повість. Женева. 1879. І фр. -

Хпба ревуть воли, д'ак засла повні? Роман з «іфодньвгожитьтьа»
П. Мирпего та Ь Білика. 1880, бфр.

Вільна Спілка — Вольяьш Союз*ь. Опьіть украннской полигпко-со-
ніальной тірограммьі. Свохь ц обглсненія М- Драгомкнова. Женева,
1884 2 фр..; ' / -; Г ■

Исторнческія піснп Малорусскаго иарода сь прим^чаніДмй Вл. Аи-
тоновнча и ЛІ. Драго манова, тт. І — II. Кіевг. 1874— 75 (Паграждсио
прсмісй Петсрб. академій наунг). 10 Фр.

Малорусскія народньїя преданія н расказьі. Сводх М. Драгоманова.
Кіевхі 1876. 8 фр. • . •

Повісті Ост. Федьковича з переднім словом про галпцько-руське
нисьмснство М. Драгоманова. К. 1870. 2 Фр..

Святе Письмо Нового Завіту. Мовою русько -у краіиеько,н> переклали
вкупі П. А. Куліш п Др. И. ІІулюй. Відень. 1880; (в оправі) 4 Фр.

ИІекспирови твори. Перекладав П. А. Куліш. Том І. Львів. 1882. 7 Фр.

Хуторна поззія. П. А. Куліша. Львів. 1882. '2 фр. ,

Крашанка русинам п полякам. Львів. 1882. П. А. Куліяга. Вид.
друге. 1. фр.

«ВОЛЬНОЕ СЛОВО». 1881—1883 гг. Ц. 50 с. н 1 Фр. за ^^в.

,, ' ОідШгей Ьу Сл.005 ІС

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ

0\д\\\2е6 Ьу СлОО^ІЄ