Prohrama komunistiv (bolshevykiv)

У>^У-? - ^'~*х

шш

Р/І!І7»ШІІІІ\ЧУИІІІІІІІ*

КІЧ 1^|Рж|і]

і

ШСЬКОї ФЕДЕРАЦІЇ . . |

:тс ■ ■:■. г.ошялїсти*?ної партії* м

Шшш

/г£^

ОідШгесІ Ьу ІНе Іпїегпеї Агсіііує

іп 2011 міііп Типсііпд їгот

Ііпіуегзіїу ої Тогопіо

Иир://\л/^\л/.агсІііУе.огд/сІеІаіІ5/ргоИгатакотипізЮ0ЬикИ

Пролетарі всіх країн єднайте ся!

Н. БУХАРІН

Програма Комуністів

(БОЛЬШЕВИКІВ).

Переклав з російського ^Й?

М. АНДРЕЙЧУК Ч!0^

V*

<Р

ВИДАНЄ УКРАЇНСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ АМЕРИ-
КАНСЬКОЇ СОЦІЯЛЇСТИЧНОЇ ПАРТІЇ.

1919

З друкарні "Робітника"
Еазі 5-іН 8іг. — Мею Уогк, N. У.

/

ЗАГАЛЬНИЙ ПОДІЛ, ЧИ ТОВАРИШСЬКО
МУНЇСТИЧНИй ВИТВІР?

ко-

О Р І Н Ь зла грабитель-
ських воєн, поневоленя
робітничої кляси, всіх
звірств капіталізму сто-
їть в тім, що сьвіт під-
чинили собі кілька дер-
жавно - організованих
буржуазних шайок, кот-
рі мають своєю власно-
стію всі блага землі.
Власність кляси капіталістів на средства витвору
товару, от в чім "причина всіх причин", котра
обяснює нам варварства теперішного устрою. Від-
няти в богатих силу, відняти від них силою їх
богацтва — от найперша задача, котру ставить
собі робоча кляса і робітнича партія, — партія
комуністів.

Декотрі думають, що відняте в богатих треба
" по-божому", по справедливости, по рівні ПОДІ-
ЛИТИ поміж всіх і тоді все буде добре. Кождий,
мовляв, буде мати тілько, скілько всякий другий,

— 4 —

всї будуть рівні і всі будуть тоді освободжсні від
нерівности, гнету, експльоатації. Всякий буде кло-
потати ся про себе, маючи всьо під рукою, і власть
чоловіка над чоловіком щезне завдяки того рів-
ного поділу, завдяки загального поділу і роз-
ділу богацтв між бідними.

Не так дпвить ся на се партія комуністів. Во-
на уважає, що такий рівний поділ нї дочого доб-
рого не привівби, що, кромі путанини і повороту
до старого порядку, нічого би з того не вийшло.

І дуже ясно. По-перше, цілого ряду річей і
поділити просто не можливо. Як, напримір, поді-
лити желїзні дороги? Адже-ж, если оден пічне бра-
ти рельси, другий — швилї, третий — труби, чет-
вертий — розбирати вагони, щоби ними палити в
печи, пятий — бити зеркало, щоби голити ся
перед його кавалком, і так дальше, то всякому
зрозуміло, що такий поділ і не рівний, і веде тіль-
ко до ідіотського зрабованя корисних річей, ни-
щить те, що могло би ще придати ся. Так само
не мож поділити ані одної машини, бо если оден
возьме колесо, другий — підойми, иньші знов —
позіставші части, то вся машина перестане бути
машиною, а піде в нішо. І так майже зі всїми скла-
довими знарядами, котрі є потрібними до даль-
шої праці. Вистарчить згадати тілько про телег-
рафічні або телефонічні апарати, апарати в хи-
мічних заведенях і прочі. Ясно, що лише зовсім
не розуміючий чоловік або прямо ворог робочої
і- ляси, може радити такий поділ.

Такий поділ, однак, шкідливий не тілько тому.
Представмо собі, що вдалось яким небудь чудом

— 5 —

поділити більше або меньше по рівні, всьо відня-
те в богатих. І тоді би в кінци кінців, нічого доб-
рого не вийшло. Бо що-ж значить поділ? Він
означує, що на місце немногих великих власників
стало богато малих. Він означує не знищене при-
ватної власности, а єї роздроблене; на місце вели-
кої власності! появить ся мала. Такі часи були
вже в минувшині'. Ми добре се знаємо що капі-
талізм і великі капіталісти виросли з боротьби
малих господарів одного з другим. Єсли-би ми
своїм поділом наплодили малих властителів, то
стало би ся слідуюче: Часть з них (і досить знач-
на) на другий-же день стратила би одержане на
якій небудь тандитї, і їх власність попала би та-
ким способом в руки більше заможнїйших влас-
тителів; між оставшими почала би ся боротьба
за покупця, в тій боротьбі більше заможнїйші
стали би поконувати меньше заможнїйших; мень-
ше заможнїйші бідніли би і переходили би в про-
летарів, а їх щасливі суперники побільшували би
свої богацтва, принимали би робітників і мало-
помало переходили би в такий спосіб в верховод-
них капіталістів- І так ми вернули би ся за якийсь
час, до того самого устрою, котрий ми що йно
знищили. Ми знову опинили би ся перед старим
коритом капіталістичного розбою.

Поділ на приватну (малу) власність — се не
ідеал робітника або наймита. Се — мрія малого
підприємця, котрого гнете великий підприємець.
Як самому вийти "в люди", і більше забрати в
кріпкі руки, — от про що думає підприємець.
Думати про других, про те, що з того всього ста-

иеть ся, — се підприємцю не в голові; коби лиш
злишний пятак дзвонив в кишени. Його й не на-
страхаєш тим, що всьо знову вернеть ся до капі-
талізму; адже, в него буде гріти ся надїя, що то
він, який небудь Сидір Петрович, буде капіталіс-
том. А невже-ж се зле?

Зовсім по другій дорозі повинна йти і йде
робітнича кляса. Робітнича кляса заінтересована
в такім переустрою суспільства, щоби поворот
капіталізму був неможливийч При поділі виженеш
капіталізм в передні двері, а він за якийсь час
пройде в задні. Звідси одиноким виходом явля-
єть ся товаришський трудовий (комуністичний)
устрій.

При комуністичнім устрою всі богацтва на-
лежать не віддільним особам і не віддільним кля-
сам, а всьому суспільству. Тут все суспільство —
як громадна працююча артеля. Пана нема над нею
ніякого. Всі — рівні товариші. Нема ніяких кляс:
ані капіталістів, котрі наймають робітників, анї
робітників, котрі наймають ся у капіталістів.
Роблять загально, після виробленого і вирахова-
ного пляну праці. Нараховує центральне статис-
тичне (рахункове) бюро, що в рік треба витво-
рити стільки-то а стільки-то чобіт, штанів, ков-
баси, вакси, пшениці, полотна, і так дальше; ви-
раховує воно, що для того повинно робити на
поли така-то скількість товаришів, на ковбасних
заведенях така-то, в великих кравецьких суспіль-
них заведених така-то, — і от таким способом
роздїлюють ся робочі руки. Увесь витвір ведеть
ся по строго вирахованім, зваженім плянї, на ос-

нові точно дискастованя всіх машин і знарядів,
сирого матеріялу і всіх робітничих рук суспіль-
ства. Вираховують точно щорічні потреби сус-
пільства. Витворений продукт складаєть ся в сус-
пільних магазинах звідки роздїлюєть ся поміж
товаришів - робітників. Працюють тілько в най-
більших фабриках, на найліпших машинах, так як
вони ощаджують працю. Управа витвором —
найекономічкійша: всяких злишних затрат уни-
каєть ся, а шоби їх не було, то тій справі пома-
гає оден загальний плян всього витвору. Тут не-
ма такого порядку, щоби в однім місци вели діло
по одному, а в другім — по другому; не знаючи
р однім що робить ся в другім. Тут наоборот
майже що не увесь сьвіт зважений і вирахований:
бавовна упраЕляєть ся тілько там, де для того най-
ліпший ґрунт; витвір угля концентрує ся в най-
богатших копальнях; желїзні фабрики стоять
близько угля і руди; де ґрунт надасть ся на пше-
ницю його не заставляєть ся містовими великими
будинками а густо засівають. Словом все, ділить
ся так, щоби кождий витвір находив для себе най
ліпше місце, деби робота велась ліпше, деби то
всьо лекше вдавалось, деби людська праця була
найвидатнїйшою. Всего того можна добити ся і
діпняти тілько при однім плянї, при повнім обєд-
шіню всього суспільства в одну громадну пра-
цюючу спільноту — артелю.

Люди в тім комуністичнім устрою не сидять
на шиї оден у другого. Тут нема богатих і дороб-
кевичів, нема начальників і підчинених, тут сус-
пільство не ділить ся на кляси, з котрих одна па-

— 8 —

нує над другою. А раз нема кляс, то значить, що
нема людей кілька сортів (бідних і богатих), з
котрих оден точить зуби против других, визиску-
вачі проти визискуваних, визискувані проти ви-
зискувачів. Для того й нема такої організації як
держава; бо нема пануючої кляси, котра потребу-
вала би осібної організації для держаня в їжо-
вих рукавицях свого клясового противника. Нема
правлїня над людьми і власти чоловіка над чоло-
віком' є тілько правлїнє над річами, машинами,
власть людського суспільства над природою. Рід
людський не розбитий на ворожі табори: він
обєднаний тут спільною працею і спільною бо-
ротьбою із внїшними силами природи. Погранич-
ні стовпи знищені. Віддільні держави знищені.
Всьо людство без ріжницї національної, звязане
у всіх своїх частях і організоване в одну одиноку
цілість. Всі народи тут — одна велика дружня, пра
цююча родина.

АНАРХКТИЧНИй, ЧИ КОМУНІСТИЧНИЙ
УСТРІЙ.

люди, котрі називають себе анар-
хістами, то є, сторонниками без-
властя. Вони твердять, що боль-
шевики - комуністи йдуть по хиб-
ній дорозі, що вони хотять за-
держати власть, а всяка власть
і всяка держава є гнет і насиль-
ство. Такий погляд на комунізм
— не правдивий. Комуністичний
устрій житя — то такий устрій,
де нема ані робітників ані капі-
талістів, де нема держави. І не в тім ріжниця між
анархістичним устроєм, а устроєм комуністичним,
шо в однім є держава, а в другім нема; нема
держави ані ту, ані там. Правдива ріжниця зак-
лючаєть ся от в чім:

Анархісти думають, що найліпше всего, що
найсвобіднїйше буде жити ся людям тоді, коли
вони розібють увесь витвір, по маленьких пра-
цюючих суспільствах — комунах. Зібралась ком-
панія, артеля з десятьох людий по добровільній
згоді — прекрасно. Тих десять людий починає ро-
роту на своє ризико і відвічальність. В другім міс-

— 10 —

ци виринула друга така артеля, в третім — третя.
А потім ті артелї починають входити між собою
в переговори і згоду: одній бракує одного, другій
— другого. По трохи вони зговорують ся поміж
собою, заключають "свобідні договори".

І от увесь витвір кружить в тих маленьких
комунах. Кождому вільно вийти коли схоче з ко-
муни, кожда комуна може вийти з добровільного
союза (федерації) тих маленьких комун (працю-
ючих артель).

Чи правильно розсуджують анархісти? Кот-
рий небудь робітник, котрий знає теперішний фаб
ричний, машиновий витвір, побачить що не пра-
вильно. Зараз роскажемо чому.

Будучі порядки повинні спасти працюючий
люд від двох напастей і бід. По-перше від поне-
воленя чоловіка чоловіком, від експльоатації, від
того, щоби оден сидів на шиї другого. Се доко-
нюєть ся тим що скидаєть ся ярмо капіталу, і в
капіталістів відбираєть ся їх богацтва. Та є ще
одна задача. Вона заключаєть ся в тім, щоби
збавити ся від ярма природи, щоби підчинити ту
природу собі, щоби повести витвір самим най-
ліпшим і найсовершеннїйшим способом. Тілько
тоді буде можливо кождому чоловікови на виріб
поживи, обувя, одежі, домів і т. д. тратити мало ча
су, а оставший час використати на свій духовий
розвиток: на науку, на штуку, на все те, що кра-
сить людське житє. Предки теперішного чоловіка,
котрі жили як пів-малпячі стада, були рівні межи
собою. Але вони вели скотарський спосіб житя то-
му, що не вони підчинили собі природу, а приро-

— 11 —

да підчинила в цїлости їх собі. На оборот, при
капіталістичнім великім витворі людство научило
ся підчиняти природу, але робітнича кляса жиє,
як робоча скотина, тому що на його шиї сидить
капіталіст, тому що панує економічна нерівність.
Який-же звідси вислїд? От вислїд з відси той,
що економічна рівність повинна зєднати ся з ве-
ликим витвором. Мало того, щоби капіталісти
щезли. Треба, щоби витвір був поставлений на
найширшу скалю. Всї маленькі, некудїшні пред-
принятя повинні вимерти. Вся робота повинна
бути сконцентрована в найбільших фабриках, за-
водах, землях. І не так, щоби Сидір не знав що
робить Петро, а Петро би не знав що робить
Сидір. Такі порядки нікуди не годять ся. Треба,
щоби був оден плян роботи. Чим більше місце-
востей огорнув би ти одинокий плян, тим лїпше.
В кінці кінців, увесь сьвіт повинен бути одним пра-
цюючим предпринятєм, де всьо людство по однім
строго виробленім плянї робить на себе, без вся-
ких панів і капіталістів, на найліпших машинах
на найліпших заводах. Длятого щоби двигнути
витвір вперед, треба не тілько не роздробити того
великого витвору, котрий вже оставляє в наслїд-
ство капіталізм. Наоборот, його ще більше треба
побільшити. Чим ширший і більший буде загаль-
ний плян, чим в більше великих розмірах буде
зорганізований увесь витвір, чим більше він буде
діставати вказівок з одного статистичного центра*
иньшими словами, чим більше буде він централі-
зований, тим ліпше- Бо чим меньше припаде пра-
ці на долю кождого, тим свобіднїйший буде кож-

— 12 —

дий, им більше буде діставати людська суспіль-
ність простору, для свого духового розвитку.

Та як рая тому і противорічить будуче сус-
пільство, котре оборонюють анархісти. Анархіс-
тичний устрій заміть того, щоби збільшувати, цен-
тралізувати, упорядковувати витвір, дробить його,
а вслід за тим, зменьшує панованє чоловіка над
природою. Тут нема загального пляну, нема вели-
кої організації. При анархістичнім устрою буде
неможливо використати навіть великих машин,
проводити по однім плянї зелїзні дороги, преднри-
нимати великі оросительні або осушительні робо-
ти. Приведемо тільки оден примір. Тепер богато
говорять про заміну парових двигателїв електри-
кою і про використуванє для електричного дви-
гателя сили водопадів і т. п. Щоби правильно
розділити здобуту електричну енергію, треба,
конечно вирахувати, виміряти і зважити, кілько
і куда тої енергії пустити, так щоби від всього
була найбільша користь. А що то значить? Коли
се можливе? Се можливе тілько тоді', коли вит-
вір зорганізований в великім масштабі (розмірі),
коли він сконцентрований в однім-двох великих
центрах дисконта і управи. Наоборот, се неможли
ве при анархістичнім устрою маленьких, розпоро-
шених, слабо друг друга звязаних комунах. Таким
способом, ми бачимо що в практиці, при анархіс-
тичнім устрою, витвору орґанїзувати як слід не
можливо. А те потягає за собою великий робочий
день, т. є великий ступінь зависимости від приро-
ди. Анархістичний устрій був би гальмою, котра
заваджає людству іти вперед. От чому ми, кому-

— 13 —

нїсти, боремо ся проти тої науки, котру поширю-
ють анархісти.

Тепер буде зрозумілим, чому анархістична
проповідь приводить до поділу заміть правильно-
го комуністичного устрою суспільства. Адже анар-
хістична комуна — то не громадне співробітницт-
во людий, а купка, котра може нараховувати на-
віть двох людий. От в Петербурзі була така груп-
ка: "Союз пять угнетених". Після анархістичної
науки може бути і "союз двох угнетених". Пред-
ставте тепер собі, що вийде, если кожда пятка
людий або кожда двійка пічне самостійно рекві-
зірувати, конфіскувати і робити потім на свою
відвічальність і своє ризико. В Росії найдеть ся о-
коло сто мілїонів працюючого населеня. Єслиби
воно утворило "союзи пяти угнетених", то в Росії
показало-би ся двайцять мілїонів (а кождий мілїон
— то тисяча тисяч) таких комун. Можна собі пред-
ставити, яке вавилонське стовпо-творенє стало би,
єсли би ті двайцять тисяч комун почали само-
стійно дїлати! Зробив би ся такий хаос, така
"анархія", що не приведи Боже! Не розумно і
те, що як би такі ґрупи стали самостійно забирати
богацтва богатих, то кромі поділу, нічого би не
вийшло. А поділ приводить знову до царства ка-
піталу, до поневоленя і насильства над працюю-
чими масами-

ДО КОМУНІЗМУ ЧЕРЕЗ ДИКТАТУРУ ПРОЛЄТА-
РІЯТУ.

КЖЕЖ запевнити комуністичний
устрій? Як прийти до него? На
се партія комуністів відповідає:
через диктатуру пролєтаріяту.

Диктатура — то значить зе-
лїзна власть, власть, котра не ща-
дить своїх ворогів. Диктатура ро-
бочої кляси — то значить дер-
жавна власть робочої кляси, кот-
ра душить буржуазию і поміщи-
ків. Та власть робітників може
вирости лишень з соціялїстичної революції робіт-
ничої кляси, котра розвалює буржуазну державу
і буржуазну власть і на єї відломках строїть но-
ву власть — власть самого пролєтаріяту і під-
держуючої його бідноти.

От тут, дійсно, ми стоїмо за робітничою дер-
жавою, а анархісти — против неї. Значить, ми,
комуністи за робітничим правительством котре
потрібне до пори, до часу, поки робітнича кляса
не видержить в їжових рукавицях своїх противни-
ків, поки вона не вимуштрує всьої буржуазні, по-
ки вона не вибє з неї всьої пихи, поки вона не

— 15 —

знищить в буржуазні всякої надії підняти ся зно-
ву до власти.

Значить, ви комуністи, за насильством? —
спитають нас. Конечно, — ми відповідаємо на се.
Але ми стоїмо за революційним насильством. Пер-
ше всего, ми думаємо що уговсрами капіталістів,
робітнича кляса ніколи нічого не дістане. На до-
розі згоди, як учать меньшевики і есери, добра
ніякого не найдем. Робітнича кляса не може доби-
ти ся освободженя інакше як через революцію,
то є через скинене власти капіталу, через пова-
лене буржуазної держави. А всяка революція є
насильством над попередними панами. Мартова
революція в Росії була насильством над насильни-
ками - поміщиками і царем; жовтнева революція
була насильством робітників, селян і жовнірів над
буржуазією. І таке насильство, насильство проти
тих, хто гнете мілїонові маси працюючих, таке
насильство не тілько не погане — але й сьвяте.

Робітничій клясї приходить ся вживати на-
сильства проти буржуазні і після того, як вона
єї звалила в відкритій революційній боротьбі. Й
зрозуміло. Адже, навіть тоді, коли робітнича кля-
са розвалила державу, буржуазія не перестає ще
істнувати, як кляса. Вона зовсім не щезає зразу.
Вона продовжує ще годувати надїю на поєорот
старого устрою і тому готова піти на союз з ким
би то не було проти побідившої робітничої кляси.

Досьвід російської революції 1917. року ціл-
ком се потверджує. В вересню робітнича кляса від-
кинула буржуазію від власти. І, тим не меньше,
буржуазія зовсім не успокоїлась: вона дїлала про-

— 16 —

ти робітників, мобілїзуючи всі свої сили, стрем-
лячи розбити пролєтаріят знову і добити ся сво-
го як не пранєм, так магльовансм. Вона організу-
вала саботаж, то є контр - революційний вихід з
постів чиновників і служачих, не схотівших підчи-
няти ся робітникам і селянам; вона організувала
вооружені сили Дутова, Калєдіна, Корнїлова; во-
на організує шайки осаула Семенова; наконець,
вона кличе собі на поміч війска чужосторонної
буржуазії: німецькі, японські і т. д. Значить, дось-
від російської жовтневої революції показує нам
що робітнича кляса навіть після своєї побіди зму-
шена мати дїло з могучими зовнїшними ворогами
(розбійничими державами капіталу), котрі йдуть
на поміч скиненій вже домашній буржуазії.

Єсли тверезо поглянути тепер на увесь сьвіт,
то ми побачимо, що тілько в одній Росії удало ся
пролєтаріяту перевернути власть буржуазної дер-
жави. Увесь оставший сьвіт належить ще розбій-
никам великого капіталу. Совітська Росія, з єї
робітничо - селянським правительством, — то ма-
ленький остров серед бушуючого капіталістично-
го моря. Але, навіть єсли за побідою російських
робітників послїдує побіда робітників в Австрії і
Німеччині, остануть ся ще великі драпіжні держа-
ви капіталу. Єсли вся капіталістична Европа по-
терпить крах і впаде під ударами робітничої кля-
си, остаєть ся ще капіталістичний сьвіт Азиї на
чолї з драпіжниками Японії; капітал Америки на
чолї з дивоглядним розбійничим союзом «капіта-
лістів. Всі ті капіталістичні держави без боротьби
своїх позицій не уступлять. Вони будуть бороти ся

— 17 —

всїми силами, щоби не дати пролєтаріяту оволо-
діти сьвітом Чим сильнїйший напір пролєтаріяту,
чим небезпечнїйше положене буржуазні, тим не-
обхіднїйше робить ся для буржуазні напружувати
свої сили в боротьбі проти пролєтаріяту. Пролєта-
ріят, побідивший в одній, двох, трох державах,
буде неминучо спотикати ся з оставшим буржуаз-
ним сьвітом, котрий кровію і зелїзом, буде стара-
ти ся розбити зусиля освободжуючої ся кляси.

Що звідси виходить? Звідси виходить, що до
комуністичного устрою і після комуністичного уст-
рою в посередині між капіталізмом а комунізмом,
навіть після соціялїстичної революції в декотрих
краях робітничій іклясї прийдеть ся видержати жор
стоку боротьбу зі своїми зовнїшними і внутрішними
ворогами. А для такої боротьби потрібна органі-
зація, кріпка, широка, добре збита, маюча в своїм
розпорядженю всі* средства боротьби. Такою ор-
ганізацією кляси являєть ся пролетарська держа-
ва, власть робітників. Пролетарська держава як і
всяка держава, являєть ся організацією пануючої
кляси (а пануючою клясою являєть ся тут кляса
робітнича) і організацією насильства, але насиль-
ства над буржуазією, средством відбити ся від
буржуазії і добити єї.

Той зовсім не революціонер, хто боїть ся та-
кого насильства. Питане про насильство не можна
ставити так, що всяке насильство шкідливе. То
нісенітниця. Насильство, котре практикуєть ся бо-
гатими проти бідних, капіталістами проти робіт-
ників, те насильство іде проти працюючих мас,
і єго цілею являють ся піддержка і укріплене ка-

— 18 —

пітал їстичного розбою. Наоборот, насильство зі
сторони робітників проти буржуазні має своєю
шлею освободженє від рабства мілїони працюю-
чих людий, вибавлене від толуба капіталу, від
грабительських воєн, від дикого здирства і зни-
щеня всего того що людство строїло і набувало
віками і тисячо-лїтями. От чому необхідним для
справи революції і збудованя комуністичного уст-
рою зелїзний апарат робітничої диктатури.

Всякому повинно бути ясно, що в той пере-
хідний час робітничій клясї прийдеть ся (і прихо-
дить ся вже тепер) напружувати всю свою енер-
іію, щоби вийти побідителем з боротьби з мно-
гочисленними ворогами, і що ніяка иньша орга-
нізація не зможе подавити ворогів робітничої кля-
си, кромі тої, котра огортає робітничу клясу і
селянську бідноту всего краю. Бо чиж можна да-
ти відпір чужосторонним імперіялїстам, єсли не
мати в своїх руках державної власти і армії? Ко-
нечно, що нї. А чи можна бороти ся з контр - ре-
волюцією, єсли не мати в руках оружія ( а то є
средство насильства), тюрем, щоби саджати туди
контр - революціонерів і мародерів (а се є також
средство насильства) і других средств примусу і
загнуздуваня? Як можна заставити капіталістів
підчиняти ся робітничій контролі', всяким конфіс-
каціям, і так дальше, єсли у робітничої кляси не
буде средстз заставити слухати себе? Можна, ко-
нечно сказати,, що для того достаточно кількох
«союзів пять угнетених", пари боєвих дружин. Се
пустяки. Коли буржуазія виставляє проти нас цїлі
полки, і ми маємо можливість організувати проти

— 19 —

неї також полки, то ми були би послїдними дура-
ками, если би не приложили всіх сил, щоби такі
революційні червоні полки зорганізувати, виу-
чити, просьвітити. А те може зробити тілько така
робітнича сила або робітничо - селянська орга-
нізація, котра огортає увесь край. Тою організа-
цією і являєть ся робітнича держава, пролетарсь-
ка диктатура.

З властивостей перехідного часу витікає необ-
хідність робітничої держави. Адже, навіть коли
буржуазія буде поконана на всім сьвітї, вона, при
викша ледарству, ворчуча проти робітників, буде
відтягатись від роботи і все і всяко шкодити про-
лєтаріятови. Єї треба заставити служити народо-
ви. Се можуть зробити тілько власть і держака.

В відсталих краях (а таким відсталим краєм
являєть ся Росія) істнує ще маса малих і середних
господарів • властителів, деришкірів, лихварів і
глитаїв. Всі вони проти селянської бідноти, а ще
більше проти містових робітників. Вони йдуть за
великим капіталом і за бувшими поміщиками.
Зрозуміло, шо робітники і селянська біднота по-
винні їх загнуздати, если вони виступають проти
революції. Робітники повинні думати, як би зро-
бити правильний порядок, організувати віднятий
у фабрикантів витвір, помочи зладити селянам
селянське господарство, організувати правильний
поділ хлїба, мануфакіури, зелїзних прдуктів, і
так дальше. А деришкір - глитай, розживший ся
під час війни, норовить ся, не хоче робити по-
загальному: "я сам собі господар" — говорить
він. Робітники і селянська біднота повинні при-

— 20 —

силувати їх до послуху так само як они при-
силують до послуху великих капіталїсітв, бувших
поміщиків, бувших генералів і офіцерів.

Чим грізнїйше положене робітничої револю-
ції, чим більше ворогів окружає єї, тим безпощад-
нїйша повинна бути робітнича власть, тим тверд-
ша повинна бути революційна рука робітників і
селянської бідноти, тим енергічнїйша повинна бу-
ти диктатура. В руках робітничої кляси держав-
на власть — се топір котрий він держить напо-
готові проти буржуазні*. В комуністичнім устрою,
коли буржуазія не буде вже істнувати, коли кляс
не буде, коли анї внїшної анї внутрішної
небезпеки також не буде, тоді той топір ні до чо-
го. Але в посередний час, коли ворог скалить зу-
би і приготовляєть ся втопити в крові всю робіт-
ничу клясу (варто згадати тілько розстріли фін-
ських робітників, розстріли в Києві, розстріли ро-
бітників і селян по всій Україні', розстріли в Лит-
ві), виходити безоружним, виходити без того то-
пора державної власти може тілько той, хто нічо-
го не розуміє.

Проти диктатури робітичої кляси кричать з
двох сторін. З одної сторони — анархісти. Вони,
бачите, проти всякої власти, а тому і проти влас-
ти робітників і селян. їм ми можемо сказати:
"Вступайте з жіночий монастир, єсли ви кричите
проти того, щоби у робітників було средство на-
сильства проти буржуазії"!

З другої сторони, проти робітничої диктату-
ри виступають (хоть вони самі раньше про те
писали) меньшевики і праві есери.

— 21 —

Вони, бачите, проти того щоби нарушувались
свободи... для буржуазії. Вони за тим, щоби
буржуазні проходимцї дістали знову те що мали,
і зі спокійною душею розгулювали по Невськім,
Тверськім і прочих. Вони припускають, що робіт-
нича кляса "не дозріла" до своєї диктатури. їм ми
можемо сказати: "Ідіть до буржуазії, котру ви
так любите, панове заступники. Але оставте в спо-
кою робітничу клясу, оставте в спокою бідноту".

Комуністична партія, якраз тому, що вона
являєть ся сторонницею зелїзної диктатури робіт-
ників над капіталістами, деришкірами, бувшими
поміщиками і всїми другими принадами старого
буржуазного устрою, являєть ся й найкрайнїй-
шою, найреволюційнїйшою зі всіх істнуючих груп
і партій. Через безпощадну тверду власть робіт-
ників, через пролетарську диктатуру — до кому-
нізму — такий клич нашої партії: І програма на-
шої партії є програма пролетарської диктатури.

СВОБОДА ДЛЯ РОБІТНИЧОЇ КЛЯСИ І СЕЛЯН-
СЬКОЇ БІДНОТИ; ГНУЗДА ДЛЯ БУРЖУАЗІЇ

(Свобода слова, преси, союзів, зібрань і т. д. в
совітській републицї).

АЗ у нас — диктатура робітників
і селян, котра має на цїли доду-
шити буржуазію, відбити в бур-
жуазії всяку охоту робити спро-
би установленя буржуазної вла-
сти, то зрозуміло, ЩО О НІЯКИХ
широких свободах для буржуазії
не може бути й мови, так само,
як не може бути мови про засте-
режене буржуазії виборчих прав
і про перехід совітської власти
до буржуазно - републиканського парляменту.

На партію комуністів (большевиків) сиплють
ся зі всіх сторін негодуючі голоси, а часом і грізь-
би' "Ви закриваєте газети, ви арештуєте, ви зака-
зуєте зібраня, ви топчете свободу слова і преси,
ви установлюєте самодержавіє, ви — насильники
і убійцї" — і богато иньшого. От се питане про
"свободи" в совітській республицї треба розіб-
рати найдокладнїйшим способом.

Наведемо, перше всего оден примір. Коли —

— 23 —

ще в мартї 1917. року — вибухла революція, і
були арештовані царські міністри (Штюомер,
Протопопов і др), — чи хто небудь був проти
того? Ніхто. А, мимо того, ті арешти, як і зсякі
иньші арешти, були нарушенєм особистої свободи.
Чомуж се нарушенє одобрювалось всїми? І чо-
му ми тепер кажемо: " Та се так й треба було
зробити!" Дуже просто чому: тому що то був
арешт шкідливих контр - революціонерів. Л в
революції, більше чим коли небудь треба тямити
одинайцяту заповідь: не позївай! Єсли не дивити
ся в обі, єслк розпустити всіх ворогів народа і не
стиснути їх то з революції остануть ся ріжки та
ніжки.

Ще примір. В той час, коли арештували
Штюрмерів і Горемкіних, закривали чорнсотен-
ну пресу. Се було явним нарушенєм свободи пре-
си. А чи ретельне було таке нарушенє тої сво-
боди преси? Конечно що ретельне. І анї оден
розумний чоловік не буде заперечувати того, що
чак треба було поступити. Чому? Знову — таки
тому, що в революційний час, коли іде боротьба
не на житє, а на смерть, у ворога треба відбирати
його оружіє. А таким його оружієм являєть ся і
преса. Єще до жовтневої революції в Києві були
закриті чорносотенні товариства — "Двоголовий
Орел" і ще декотрі. Се було нарушенє свободи
союзів. Але се було зроблено ретельно, тому що
революція не може терпіти свободи для організа-
ції союзів проти революції .

Коли Корнїлов йшов на Петербург, тодї ряд
генералів застрайкував, відказуючись повинувати

— 24 —

ся розпорядженям тимчасового правительства.
Вони заявили, що цілком піддержують Корнїлова.
Чи мож було піддержувати таку свободу гене-
ральских страйків? Річ ясна: за такі страйки тих
генералів - чорносотенців треба було піддати най-
жорстокійшій карі.

В чім же дїло? Ми бачимо тепер, що нару-
шенє всяких свобід необхідне у відношеню до
противників революції. Не може бути свобід в
революційний час для ворогів народа і революції,
— от ясний, незбитий вихід.

Після марта і до жовтня анї меньшевики, анї
праві есери анї буржуазія не кричали, що в мар-
тї пройшло "насильне захоплене" що топталась
свобода (чорносотенної) преси, свобода (чорно-
сотенного) слова і т. д. Вони не кричали проте
тому, що все те робила, забравша в мартї власть
буржуазія: Гучкові, Мілюкові, Родзянки, Тере-
щенки і їх вірні слуги — Керенські і Церателї.

В жовтню справа змінилась. В жовтню висту-
пили робітники проти буржуазії, котра в мартї
стала їм на шию. В жовтню селяни піддержали
робітників. Зрозуміло, що буржуазія стала ска-
женим ненависником робітничої революції і по
своїй скаженій ненависти нічим не уступає помі-
щикам. Всі великі властителі зєднались тепер
проти робітничої кляси і селянської бідноти. Всї
стали кругом так званої партії народної свободи
(а в дїйсности — партії народної зради) проти
народа. І зрозуміле також, що ксли народ починає
притискати тих своїх ворогів, то вони в безсиль-

— 25 —

ній злобі кричать: "заборчики", "насильники4, і
так дальше.

Для робітника і селянина тепер ясне сліду-
юче: Партія комуністів не тілько не домагаєсь ні-
яких свсбід (преси, слова, зібрань союзів і т. д.)
для буржуазних ворогів народа. Противно. Вона
вимагає, щоби все бути на поготові і закривати
буржуазну пресу, розганяти зібраня ворогів на-
рода, заказувати їм брехати, клеветати і сягати
паніку; здавлювати найбезпощаднїйшим спосо-
бом всі проби повороту до власти. В тім як раз
й заключаєть ся диктатура пролєтаріяту.

Значить, коли йде мова про пресу, мій, перше
всего питаємо про яку пресу говорять — про бур-
жуазїйну чи робітничу; коли йде мова про зібра-
ня, ми питаемо, про які зібраня йде діло — про
робітничі чи про контр - революційні; коли ПІД-
нимаєть ся питане про страйки, для нас насампе-
ред важне, чи той страйк робітників проти капіта-
лістів, чи саботаж буржуазії або буржуазної ін-
телігенції проти пролєтаріяту. Хто не розріжнює
тих річей, той нічого не розуміє. Преса, зібраня,
союзи і так дальше суть оружієм клясової бо-
ротьби, а в революційну епоху, в революційний
час вони суть оружієм горожанської війни, нарів-
ні зі складами оружія, арматами, порохом, бом-
бами. І всьо питане заключаєть ся в тім, яким
клясам проти якої другої кляси вони направля-
ють ся. Робітнича революція не може оставити
свобід для організації повстаня Корнїлових, Ду-
тових, Мілкжових проти працюючих мас. Так
само не може лишити повної свободи організацій,

— 26 —

слова, преси, зібрань для контр - революційних
шайок ведучих з великим упертєм свою політику
і. Тдлько ожидаючим случаю як би кинути ся на
робітників і селян.

Коли праві есери і меньшевики виставляють
гасло (боєвий клич) Установчого Зібраня, то во-
ни клопочуть ся про голоси для буржуазії. Так
само коли вони кричать про знищене всяких
свобід, вони клопочуть ся про свободи для бур-
жуазії. Невільно рушати буржуазної преси,
буржуазних проводирів, контр - революційні
буржуазні організації — от на дїлї позиція тих
панків.

Та, — скажуть нам, — ви-ж закривали і мень-
шевицькі і есеровські газети; партія комуністів
не раз посягала і на особистости почетних оди-
ниць, сидівших свого часу — за царя — в тюр-
мах. Як же се може бути? На се питане мож від-
повісти другим питанєм: коли правий есер Гоц
організував повстане юнкрів і офіцирів проти
жовнїрів і робітників, то що, по голові його за се
гладити? Коли правий есер Руднев разом з пра-
вим есером полковником Рябцевим вооружили в
жовтню московську білу гвардію, буржуазних
синків, домоволодїтелїв і прочих панків, золоту
молодїж разом з офіцирами і юнкрами пробува-
ли здавити арматами і заляти кровію жовтневе
повстане робітників і жовнїрів, — то що, пові-
сити їм за те медаль на груди? Коли меньшевиць-
ка ґазета «Вперед" (в дїйсности "Назад") і есе-
ровська "Труд" брехали московським робітникам
в найгорячійший і найбоєвійший момент, що Ке-

— 27 —

ренський взяв Петербург (а вони се робили на
те щоби розбити волю робітників), — то чи-ж
за такі провокаторські жарти хвалить?

Що виходить з того всего? З того виходить
те, що єсли соціял - запроданчі діячі і соціял -
запроданчі органи починають служити буржуазії
аж надто гарячо, єсли вони перестають відріж-
няти ся на дїлї в своїх виступах від чорносо-
тенно-кадетських погромщиків, тоді і до них тре-
ба і повинно ся прибрати тії-ж міри, що й до їх
возлюбленних хозяїв - благодателїв. Тепер богато
таких панів, котрі боролись проти царя і поміщи-
ка але котрі кричат^ втомленим голосом, коли
робітники посягають на богацтва буржуазії. За
минувше, — спасибіг їм. Ну, а єсли вони в тєпе-
рішности нічим не відріжняють ся від чорносотен-
ців, — так вже хай не вимгають богато.

Єсли для буржуазії і всіх ворогів пролєтарі-
яту і селянської бідноти необходима гнузда, то
для самого пролєтаріяту і селянства повна свобо-
да слова, союзів, преси і проче, обезпеченє і то
не тілько на словах але й на дїлї. Ніколи, при
ніякім устрою не було тілько робітничих і селян-
ських організацій, як тепер при совітській влас-
ти. Ніколи ніяка держава не помагала так много-
численним організаціям, як в наші дні, при совіт-
ській власти. Се виходить з тої простої причини,
що совітська власть є єласть самих робітників і
селян, і не дивно що така власть поімагає другим
організаціям робітничої кляси, оскільки се мож-
ливо, і на скільки на се є средства і сили. І —
повторяєм — комуністи уводять на дїлї ті свобо-

— 28 —

ди, а не тілько проголошують їх сьвітови. От ма-
лий примір: свобода робітничої преси. Під напо-
ром зі сторони робітничої кляси і буржуй міг би
згодити ся на більшу або меньшу свободу для
робітничої преси. Але у робітників нема средств,
друкарні всі в руках капіталістів. Папір — в ру-
ках капіталістів, котрі все скупили. Робітник хо-
дить зі свог.ю свободою преси, а здійснити тої
свободи не може: нї за що, нї на чім. Комунїсти-ж
підбирають ся до панів володїтелїв друкарень і
паперу і кажуть їм: пролетарська держава кон-
фіскує ваші друкарні, обявляє їх власнїстію ро-
бітничої і селянської держави і віддаєм їх до
розпорядимости товаришам робітникам — хай здій-
сняють вони на дїлї своє право на пресу. Зрозу-
міло, що панове капіталісти скавулять від того.
Але тілько так можна добити ся дійсної свободи
робітничої преси.

Ще одно питане можна нам завдати: чому
большевики раньше не говорили про знищене
повної свободи для буржуазії? Чому вони раньше
самі були за буржуазно - демократичною респуб-
ликою? Чому они раньше самі були за Установ-
чим Зібранем і не говорили про відобране від
буржуазії виборчих прав? Чому, словом, они пе-
ремінили тепер свою програму відносно тих пи-
тань?

Дуже просто, чому. Робітнича /кляса не мала
раньше настільки сил, щоби йти на прямий
штурм буржуазної кріпости. Єї потрібні були при-
готованя, скуплене сил, осьвідомленє мас, орга-
нізація.

— 29 —

Она, напримір, погребувала свободи робітни-
чої преси, своєї а не хазяйської. Але она не могла
прийти до капіталістів і їх державної власти і вис-
тавити домаганє: закрийте, панове капіталісти,
свої газети а відкрийте наші, робітничі. Над нею
би тілько насьміялись, тому що таке домаганє
сьмішш представляти капїталїстови: те значить,
домагатись від него щоби він себе різав власними
руками. Такі домаганя виставляють тілько тодї,
коли ідуть на штурм. А раньше не було такого
часу. От чому робітник говорив (і наша партія
говорила): хай живе свобода преси (всьої преси,
і буржуазної)! Або другий примір. Ясно, що ро-
бітничій клясї хазяйські союзи, — ті котрі вики-
дають робітників на вулицю, ведуть чорні списки
і проте, — дуже шкідливі. Але робітнича кляса
не могла сказати: закрийте свої союзи, відкрий-
те наші Для того треба було би зломити капіта-
лістичну власть. А на се не було сил. От тому
тодї і наша партія говорила: ми домагаємось
свободи союзів (взагалї, не тілько робітничих).

Тепер часи змінили ся. Тепер йде вже мова
не про повільне підготовлене до бою; тепер ми
живем в часї послїдного штурму, після першої
великої побіди над буружазією. Тепер перед ро-
бітничою клясою стоїть друга задача: доломити
опір буржуазії .

Тому тепер робітнича кляса, котра дїлас во
імя освободженя всего людства від звірств і стра-
хіть капіталізму, повинна з неуклонною рішучіс-

— зо —

тію довести ту задачу до кінця: ніяких поту-
рань буржуазії, — повна свобода і можливість
ту свободу здійснити для робітничої кляси і се-
лянської бідноти.

НАЦЮНАЛЇЗАЦІЯ БАНКІВ.

Банки спільна власність працюючих.

РИЧИНОЮ всего горя в капіта-
лістичнім суспільстві являють ся
ті обставини, що всі' средства
витвору належать клясї поміщи-
ків і капіталістів.

Вибавитись від того можна
тілько одним шляхом — шляхом відобраня тих
средств витвору з рук капіталістичної кляси (будь
то віддільна капіталістів або хазяйських союзів,
або буржуазної держави) і шляхом відданя тих
средств витвору в руки працюючих кляс.

Се мож зробити і се робить ся, як у робіт-
ників і селян є в руках таке сильне оружіє, як їх
працююча совітська власть.

Зрозуміло, що тут треба іти таким шляхом
щоби перше всего відняти в капітала найголов-
нїйші і найважнїйші области, взяти головні еко-
номічні кріпости капіталу. По друге, необхідно
почати з того, що найлекше не тілько взяти, але
й організувати, поставити під свою контролю і
дисконто і пустити діло так щоби воно йшло як
найгладше. Ми-ж знаємо вже, що задача робіт-
ничої кляси і селянської бідноти заключаєть ся

— 32 —

зовсім не в тім щоби відняти всьо в богатих і
віднявши розложити по своїх кишенях, зрабувати
і поділити, а в тім, щоби устроїти працююче сус-
пільство, працююче і організуюче витвір про-
дуктів і його поділ після пляну. А звідси вихо-
дить, що робітничій клясї насамперед треба
злапати ся за ті організації котрі і раньше істну-
вали, але тілько для користи капіталістів, і ті
організації переробляти на свій лад, поставити
їх на другу ногу так, щоби они служили не капі-
талістам і поміщикам, не пройдисьвітам, а працю-
ючому народу.

Тому, як раз наша партія виставляє домага-
ня (се домаганє проведено вже в житє) націоналі-
зації банків, то є, передачі банків в руки проле-
тарсько - селянської держави.

Звичайно думають, що всьо значінє банків
стоїть в тім. що в банкових льохах лежать купи
золота і маси паперових грошей і вартостей,
і що іменно через те комуністи дивлять ся на бан-
ки. Та в самій сути річи, се не так.

Теперішні банки — то не тілько грошеві
мішки. Се — щось богато більше. А іменно: бан-
ки являють ся організаційною головою, вершеч-
ком капіталістичної організації, котра управляє
промислом. Як се робить ся? А от як. Капіталіс-
ти - промисловці наживають сеої доходи непе-
реривно, і капітали течуть до них як неперерив-
ний потік. Де дїває капіталіст одержані прихо-
ди? Часть він проїдає, пропиває, промарновує.
Другу значно більшу часть він відкладає для роз-
ширеня свого "діла". Але розширити те своє дїло

— 33 —

він може не кождого часу, а тоді, коли в него
накопичить ся "надбуток", досить велика
сума, достаточна, скажемо, для того, щоби устро-
їти новий фабричний будинок, або «упити нові
машини. До того часу, доки того нема, він, щоби
грошевий капітал не лежав "даром", віддає його
до банку і дістає з банку певний процент.

Насуваєсь тепер питане, чи лежить той ка-
пітал в банку і побільшуєть ся там сам собою?
Цілком ні. Банк пускає той капітал в рух. Він
або сновує свої підпринятя і дістає з них знач-
ний прихід, або купує часть паїв (акцій) уже
істнуючих підпринять, або купує часть акцій та-
ких підпринять, 'Котрі тілько що повстають. На
свої паї (акції) він дістає процент (дивіденди),
значно більше високий, як ті суми, котрі він вип-
лачує вкладчикам.

Ріжниця зістаєть ся в банку. Та ріжниця по-
більшуєть ся, знова пускаєть ся в рух, і таким
способом росте власний капітал банку. Чим даль-
ше, тим банки становлять ся більше правдивими
хазяїнами промислових підприємств: одними під-
принятями вони володіють цілком; другими

лише частію. Досьвід показав, що вистарчить
володіти ЗО - 40 процентами всіх паїв, щоби по
сути річи всім розпоряджати ся. І в дійсносте так
воно і робить ся. В Америці, напримір, два бан-
ки розпоряджають і управляють всім промислом.
В Нїмечичнї чотири банки держать в руках гос-
подарське житє краю. Те саме було до звісної
степени і в Росії. Значна більшість великих під-

— 34 —

принять в Росії — то акційні компанії (товарист-
ва на паях).

І от русскі банки являлись еолодїтєлями ду-
же великої скількости акцій (паїв) тих підпри-
нять, так що акційні компанії знаходились в найтіс-
нї'йшій звязи і в повній зависимости від банків,
були у них "під початком". Гак як оден банк
розпоряджуєть ся судьбами многих промислових
підпринять, то зрозуміло, що ряд більших бан-
ків являєть ся по сути річи головною управою
промислу, центром, де сходять ся нитки від ріж-
ного рода підпринять. От чому забране банків,
виймленє їх з приватних рук, передача їх в руки
робітничо - селянської держави, або як говорять,
їх націоналізація, повинна була стати першою
необхідностію для робітничої кляси. Конечно, бур-
жуазія, єї преса і єї півголовки підняли з тої
причини дикий крик: "Большевики — грабителї!
Большевики — злодії! Не дайте грабити народно-
го богацтва і народних ощадностей!" Але увесь
той крик, був вповні зрозумілим: буржуазія чу-
ла, що націоналізація банків є перехід до пра-
цюючих кляс головної кріпости, головної твер-
дині капіталістичного суспільства, і за тим, що те
— перший і найрішучійший крок до розваленя
сьвіта наживи і експльоатації. Раз пролєтаріят
наложив свою руку на теперішні банки — то
значить що він в значній степени держить вже
віжки від промислу.

З другої сторони, не тяжко зрозуміти, що без
націоналізації банків було би не. можливо відіп-
хати капіталіста з фабрик і заводів. Теперішна

— 35 —

фабрика зависить від банку: або банк нею прос-
то напросто володіє, або він володіє частию ак-
цій, або він дає єї кредит в яких небудь иньших
формах, в другий спосіб. Представимо собі те-
пер, що робітники взяли, яку небуть фабрику
під свою контролю. Єсли банк в приват-
них руках, б руках буржуазії, тоді такому під-
принятю — кріза: йому банк заявляє що відмов-
ляє ся від всякого кредиту. А се все одно, що
відтяти обсаджену кріпость від довозу. Тоді'
робітники неминучо повинні були би піддати ся
і кланяти ся до ніг панови. Значить, при націона-
лізації банків совітським правительством робіт-
ничо - селянська власть дістає можливість роз-
поряджати і управляти грошевими средствами і
все можливими паперами, котрі ті грошеві сред-
ства заміняють, длятого щоби не тілько не пере-
шкаджати переходу промислу в руки працюючих
(кляс, але наоборот щоби тому переходу помага-
ти. Сила, котра в руках банкирів була направле-
на проти робітників, робить ся в такім случаю
силою помагаючою робітничій клясї і направле-
ною проти капіталістів.

Найголовнїйша задача стоїть в тім, шоби
ріжні, перше приватні банки зілляти в оден на-
родний банк, зєднати діяльність банків або, як
говорять, централізувати банкове діло. Тоді, при
переході" промислу в руки робітничої кляси, на-
родний банк перемінивби ся в головну рахункову
касу, в заведене, котре творить взаїмні "розпла-
ти" між віддільними предпринятями і віддільни-
ми галузями витвору. Сама суть річи. Припус-

— 36 —

тім, що від центрального банку зависить уголь-
ный, сталевий і желїзно-дорожний промисл. Кож-
дий з них повинен споживати продукти другого:
сталеві заводи повинні дістати уголь з копалень,
заводи обробляючі сталь повинні дістати ту сталь
у сталево-виливарних заводах і так дальше. Зро-
зуміло, що раз всі* ті підпринятя зависять цілком
від банку то всякі "розплати" можуть робити ся
розрахунковою канцелярією, центральною бух-
гальтерію, де видні відносини між ріжними під-
принятями і ріжними витворами. В зависимости
від тих відносин банок піддержує ("фінансує")
промисл доставляючи йому грошевої підмоги

В кінці кінців, єсли-би вдало ся як слід зор-
ганізувати все діло (а до того і стремить наша
партія і совітська власть на чолі котрої наша
партія стоїть), то витворила-бись така картина:
всї галузи витвору належать трз'довій, робітничій
державі; они обєднані центральним народним
банком; тут сходять ся всї нитки від віддільних
підпринять, зєднаних по галузям витвору; в бан-
ку ведеть ся точне вирахованє тих підпринять і
всіх умов між ними, котрі взаїмно спомагають ся,
так як одна галузь витвору доставляє продукти
для другої; в банку, в тій рахунковости спільного
витвору, відбиваєть ся таким способом загальне
положене витвору, а також відношене між ріж-
ними частями того витвору. Централізоване і на-
ціоналізоване (т. є обєднане і знаходяче ся в ру-
ках робітничо - селянської держави) банкове дї-
ло перемінюєть ся в загальну бухгальтерію со-
ціялїстичного товаришського витвору.

ВЕЛИКИЙ ПРОМИСЛ— РОБОЧОМУ НАРОДОВИ.

(Націоналізація промислу.)

ІЛЬШИМ кроком на дорозі виймленя
средств витвору з рук експлуатато-
рів являєть ся пролетарська націона-
лізація банків. Алеж все-ж если би
на місцях, на самих фабриках і за-
водах, заховалаби ся власть капіта-
лістів, їх право власности хотяй би на ту
часть великого витвору, котра не належить
банкам безпосередно, то доброго вийшло - би
дуже мало. Ті підпринятя тягнули би гроше-
ві средства з банку, а панове капіталісти прес-
покійно експльоатували би своїх робітників і ще
діставали би субсидії тратячи їх незнати на
що. Длятого, перехід до комуністичного устрою,
котрий неможливий без націоналізації банків
неможливий в той же час без пролетарської на-
ціоналізації великої продукції.

І тут наша робітнича кляса і наша партія
ідуть таким шляхом щоби не тілько зломити ста-
ре, вирвати у капіталістів розпорядженє над про-
дукцією, але щоби зробити нові відносини. От
чому націоналізація промислу повинна робити ся,

— 38 —

починаючи з великої продукції і перше всего
з так званих синдикатованих галузей.

Що таке синдикатований (обєднаний в син-
дикати) промисл? Синдикати — то великі хозяй-
ські союзи; коли капіталісти кількох підпринять
видять, що їм не потрібно відбивати оден від
другого купця, а богато вигіднїйше заключити
тісний союз для того, щоби спільно обдирати
публику, тоді они організують синдикати або ще
більш тїснїйший союз фабрикантів, трост. Коли
підприємці не обєднані в такі союзи, то кождий
з них збиває ціну другому: всякому хочеть ся
відбити купця у свого противника - конкурента,
а се мож зробити тілько так, що приходить ся
продавати дешевше як він: він тоді не видержить,
починає нищити ся. Така боротьба межи самими
підприємцями - хазяїнами приводить до того, що
дрібнота не видержує і гине; побіджають великі
жируни капіталу, богатші підприємці. Припустім
тепер, що остаєть ся в якій небудь галузі про-
дукції (скажем в метальництві) три-чотири вели-
кі фірми. Єсли котра небудь з них сильнїйша від
других, тоді она веде боротьбу до того часу, поки
не знищить оставших. А єсли сили в них приб-
лижно однакові? Тоді ясно, що взаїмна боротьба
безплідна: она буде нищити суперників в рівній
мірі. Ось тут то й появляєть ся у них стремлїнє
заключити межи собою угоду: они організують
союз тих підпринять і договорюють ся, що бу-
дуть продавати свій товар не низше від таких
то а таких цін; они ділять ся між собою замов-
ленями або назначують одній фірмі оден район,

— 39 —

другій фірмі другий район словом, добровільно
ділять між собою ринки. Так як увійшовші в
синдикат фірми витворюють переважно богато
більше як половину всего продукту даної галузи,
то се значить, що синдикат панує над ринком, що
синдикати можуть установляти досить високі ці-
ни на продукт, обдирати своїх земляків ,як
липу. Та раз они входять в союз, то більш як
правдиво, що їм приходить ся творити загальну
управу для передше розділених підпринять, вес-
ти спільний строгий рахунок витворених продук-
тів, наложувати поділ замовлень, словом, органі-
зувати продукцію. Не для народа, не для того
щоби народ дістав більше, а для приходів і бари-
шів капіталістів, для того, щоби з робітників
більше дерти, купця обдирати, — от для чого ор-
ганізують ся капіталісти в свої союзи.

Тепер зрозуміло, чому робітнича кляса по-
винна найсамперед націоналізувати ті галузи про-
дукції, котрі були синдикатовані. Се — тому,
що самі капіталсти їх зорганізували. А з органі-
зованою продукцією — хотяй би єї перше орга-
нізували панове капіталісти — легше справити ся.
Треба, конечно, переробити капіталістичні орга-
нізації на зовсім иньший манєр; треба викинути
з відти застарілих ворогів робітничої кляси; треба
забезпечити трівку позицію для робітників так,
щоби все було підчинене робітникам; де-що тре-
ба знищити зовсім. Тут і для малої дитини зрозу-
міло, що такими галузями продукції легше ово-
лодіти. Тут все одно, що з державними желїзни-
ми дорогами: они були організовані буржуазною

— 40 —

державою. Але все-таки, як раз тому, що тут
була централізована управа, була організація, і
робітничій державі лекше взяти їх в свої руки.

В Західній Европі (а особливо в Німеччині
і в Злучених Державах Америки), майже вся про-
дукція під час війни, перейшла до буржуазної
держави. Буржуазія там рішала, що єї не діж-
датись побіди, єсли заборча війна не буде пос-
тавлена після послїдного слова науки. А теперішна
війна вимагає, щоби на ню не тілько тратили
гроші, але щоби і вся продукція була для війни
зорганізована, щоби був строгий розрахунок всьо-
го, щоби нічого злишнього не тратилось, щоби
всі сили були правильно розділені. А се можливе
тілько тоді коли с централізована, зорганізована
управа. Буржуазія Европи зробила се, передаючи
майже всю продукцію своїй розбійничій державі.
Зрозуміло, що тут ся зорганізована продукція
не для того організована, щоби приносити корис-
ти робітничій клясї, а для того, щоби еєсти забор-
чу війну і давати на ній нажити ся буржуазії.
Недивно, що на чолі тої зорганізованої каторги
стоять генерали, банкирі, найбільші експльоата-
тори. Не дивно також, що там робітнича кляса
подавлена, перероблена в білого раба, в кріпака.
Але, з другої сторони, єсли робітнича кляса розібє
там буржуазну державу машину, тодї єї буде
дуже легко оволодіти продукцією і поставити єї
на новий лад; єї прийдеть ся вигнати генералів
з банків і поставили всюди своїх людей; але она
зможе використати той апарат розрахунку, конт-
ролі управи котрий був вже зроблений пажер-

— 41 —

ливцями капіталістами. От чому західно європей-
ському робіткикови в тисячу раз трудкїйше по-
чати (зруйнувати сильну буржуазну державу),
але буде лекше кінчати, маючи під рукою зорга-
нізовану буржуазією продукцію.

Російська буржуазія, котра видїла що єї
власть не трівка, що пролєтаріят близький до по-
біди, боялась ступити рішаючо на той шлях, по
котрім пішла західно європейська буржуазія. Она
розуміла, що разом з державною властию перей-
де тоді до робітничої кляси і упорядкована про-
дукція. От чому она не тілько не старалась про
організацію, але, наоборот, стреміла до роздроб-
леня і навіть при Керенськім ще саботажувала
(псувала) продукцію.

Однак, треба замітити, що в Росії ще до вій-
ни, почасти завдяки чужосторонному капіталу,
важнїйші галузи промислу були вже синдикато-
вані. Особливо се треба сказати про так-званий
тяжкий промисл (камінний уголь, металева про-
дукція і т. д.). Всім звісні такі великі синдикати,
як "Продамета", "Продуголь", "Продвагон",
"Кровля" і прочі. От отсю то тяжку індустрію
треба необхідно націоналізувати перше всего (се
вже робить ся; напр., уральська продукція націо-
налізована майже скрізь), а потім націоналізу-
вати загально увесь великий промисл. Разом з
переходом в руки робітничої держави великого
промислу і малий буде поставлений від неї в за-
висимість. Адже-ж богато, малих продукцій зави-
сить зовсім від великих і від всяких націо-
налізацій. Буває так, що они являють ся прости-

— 42 —

ми початковими майстернями при великих під-
принятях; в другім случаю они зависять від него,
як купця сирого матеріялу; в четвертім они за-
висять від банків, і так дальше. Разом з націона-
лізацією банків і великого промислу они зразу
становлять ся в свого рода підчиненє націоналі-
зованій продукції. Конечно, остаєть ся ще маса
маленьких хазяйчиків, чагарників і т. д. їх в Росії
дуже а дуже, богато. Але все-ж основа нашого
промислу — то зовсім не чагарники, а велика про-
дукція і націоналізація робітничою державою тої
продукції наносить непоправний удар. Банки і
великий промисл — се дві головні 'кріпости ка-
піталу, їх експропріяція, то є захват робітничою
клясою, робітничою властію, то є конець капі-
талізму і початок соціалізму. Средства продукції

— та найголовнїйша опора людського істнованя

— віднимаьть ся тут у купки експльоататорів і
передаєть ся в руки робітничої кляси, в руки ро-
бітничо - селянської власти.

Меньшевики і праві ессери, 'котрі анї кроку
не хотять відступити від капіталізму і йдуть рука
в руку з буржуазією, прекрасно почувають, що
тут наносить ся великий удар в саме серце капі-
талістичного устрою, котрий їм так милий і при-
ємний. При тім они морочать голови робітникам,
розказуючи, що ми "не дозріли" до соціялїзму,
що в нас такий відсталий промисл, що організу-
вати його абсолютно не можливо, і так дальше.
Ми вже виділи, що все те далеко не так. Відста-
лість Росії заключаєть ся зовсім не в тім, що в
нашім промислі мало великих підпринять, — нао-

— '43 —

борот ,у нас їх дуже богато. Відсталість наша
заключаєть ся в тім що увесь наш промисл занад-
то мало занимає місця в порівнаню з селом. Але
і тут не можна зменьшувати значіня нашого про-
мислу: адже недаром робітнича кляса веде за
собою всі* живі сили революції.

Цікаві ще от які обставини. Панове меньше-
вики і праві есери виставляли свого часу, коли
власть була в буржуазії і у них, програму держав-
ного регульованя промислом. Тоді они не пла-
кали над нашою відсталістію. Тоді они ува-
жали можливим організувати промисл. В чім же
діло? А в дуже простій річи. Меньшевики і есери
уважають потрібним, щоби буржуазна держава
організувала продукцію (в Західній Европі з сим
згодить ся і Вільгельм, і Юрій, і президент Віль-
сон); партія комуністів, хоче наоборот, щоби про-
дукція була зорганізована пролетарською дер-
жавою. От так просто відкриваєть ся ящик. Тут
все-ж та стара історія: меньшевики і есери ідуть
назад до капіталізму, комуністи — вперед, до
соціялїзму і до комунізму. І найбільшим кроком
на тім шляху комуністи уважають націоналізацію
банків і націоналізацію великої продукції.

СПІЛЬНЕ ОБРОБЛЮВАНЄ НАРОДНОЇ ЗЕМЛЇ.

ОВТНЕВА революція зро-
била те, чого добива-
лись російські селяни
протягом століть: она
відобрала в дідичів зем-
лю і передала єї в руки
селян. Питане заключа-
єть ся тепер в тім,як з
тою землею тепер рос-
порядити ся. І тут ми,
комуністи, повинні заняти таку саму позицію як
в питаню про поділ промислової продукції. Ко-
нечно, землю мож поділити не так як фабрику.
Але щоби вийшло з поділу землі на приватну
власність з поділу землі поміж поодинокими се-
лянами? Вийшло би те, що той у коло були за-
пасені сякі-такі гроші, хто силькійший та богат-
ший, вийшов би скоро "влюди", з лихваря, з де-
ришкіра ліз би ще висіле починав би скуплювати
землю у тих, які булиб біднїйші. Дивиш ся, через
якийсь час а село поділило ся на великих воло-
дїтелїв землі — дїдичів і бідняків, котрим остало
би ся одно: або іти в місто, або найняти ся у се-
лянського богача. Правда, ті нові дїдичі були би

— 45 —

не з дворян, а з богатих мужиків, але ся ріжииця
не велика. Деришкір - поміщик — се правдивий
павук "жох", котрий буде сидїти на шиї у бід-
ноти ще більш кріпко, чим вироджу ючий ся
дворянчик, миршавий і до нічого не спосібний.

Значить, на дорозі поділу нема ніякого вихо-
ду. Вихід той тілько в суспільній, народній власнос-
ти на землю, в тім, що земля являєть ся спіль-
ним достоїньством працюючих. Совітська власть
увела закон про соціялїзацію землі; поміщики
відіпхані від неї. Земля стала спільною власніс-
тію працюючого народа.

Але сего мало. Треба стреміти до такого уст-
рою, щоби землею не тілько спільно володіти,
але щоби еї спільно і управляти. Єсли нема тої
спільної товаришської управи, то тоді, що не
проголошуй, які закони про соціялїзацію не. ви-
давай, все одно з того нічого не вийде. Оден буде
колупати на своїй части, другий на своїй і, осли
будуть так ріжно жити без взаїмної помочи, і без
спільної роботи, то мало по малу приучать ся ди-
вити ся на землю, як на свою приватну власність.
І ніякі закони зверха тут нічого не поможуть.
Загальне оброблюване землї — от до чого треба
стреміти, от чого треба добивати ся.

В селянськім господарстві, так само як в про-
мислі найліпше вести продукцію в великім розмі-
рі. При великій продукції можна примінювати
добрі селянсько - господарські машини, можна
ощаджувати всякий матеріял, а саму роботу пос-
тавити на оден плян, кождого робітника поставити
на його міце, вести над всім строгий розрахунок,

— 46 —

щоби не розходувати анї матеріялїв, анї сил. Тому
то задача ї-аключаєть ся зовсім не в тім, щоби
кождий селянин порпав ся на маленькій пайцї,
як гнійний вуж в своїй кучі, а в тім, щоби селяни-
бідняки переходили до спільної праці по можли-
восте в самім найбільшім розмірі.

Як-же се зробити? Се можливо і повиннось
робити двома дорогами: по перше товаришським
оброблюванєм передше великих дїдичівських ма-
єтків; по друге, організацією працюючих селян-
сько - господарчих комун.

В передших дїдичівських маєтках, де земля не
цілком давалась в аренду селянам, а де велось
своє власне господарство, те господарство велось
конечно, в десять раз ліпше, як у селян, вся біда
була тілько в тім, що доходи з того йшли в руки
дїдичів, які сиділи на селянській шиї. І от
тут для комуністів ясно одно: так само як робіт-
ники не повинні розбирати фабричний інвентар,
ділити його між собою і псувати фабрику, точно
так само повинні поступити і селяне. В дїдичівсь-
ких маєтках буває тепер богато добра: тут і коні,
і рогатий скот, і всякі плуги, і запаси насїня, инь-
шим разом і машини - жниварки, косарнї, сиро-
варні, цілі заводи понапаковувані. І от було би
дурним все тс розібрати і рознести по віддільних
дворах. В тім заінтересовані деришкіри: они зна-
ють, що раньше чи пізнїйше все в їх руки попа-
де, що они відкуплять від бідного мужика його
долю. Деришкір ріжно розуміє, що на тій дорозі
поділу, буде йому в кінцї кінців, користь. Нао-
борот, зовсім иньші інтереси в бідних селян, у

— 47 —

пів-пролєтарів, у тих хто сам ледво - ледво пхав,
;: то і в найми ходив. Для селянської бідноти в
тисячу раз вигіднїйше поступити з великими ма-
єтками так, як робітники поступають з фабри-
ками: взяти їх під свій розрахунок, контролю і
управу; спільно оброблювати бувший дїдичівсь-
кий маєток; не розбирати по віддільних дво-
рах, а сильно користувати ся всїми машинами і
інвентарем, котрі раньше були у дїдича, а те-
пер перейшли в руки селян; на спільний рахунок
прикликуватн собі агрономів, знаних людий, і
оброблювати землю, не по дурацьки а так, щоби
земля родила не меньше від того як она родила
в дїдича, а більше. Взяти землю не тяжко.
Ь$зяти маєток також показалось не тяжко. Се і
треба було зробити. Як не відговорювали ессери
і меньшевики мужиків (беззаконїє, мовляв, і ні-
чого з того доброго не вийде і одна кровава лаз-
ня через те в селї витворить ся, і се і те), але
селяне землю взяли, а совітська власть помогла
їм в тім. Богато труднїйше, вдержати ту землю в
руках працюючих, зберечи єї від деришкірів, в
котрих вже на те розгорілись очи. І от тут-то
селянській біднотї треба тямити, що она пильно
повинна дшзитись за цїлістію суспільного добра.
Адже, тепер бувше дїдичівське добро — доб-
ром суспільним. Єго треба хоронити і берегти як
зіницю в оці Його треба розмножувати в користь
всіх працюючих. Тут треба, в дїйсности, зоргані-
зувати діло так, щоби виборні селянської бідно-
ти і робітників повітові совіти і їх земельні від-
діли за всім слідили, не давали, нічому пропадати і

— 48 —

помагали би суспільному оброблюваню бувших
дїдичівських маєтків. Чим більше буде наладжена
суспільна продукція в таких маєтках, тим лучше.
Се значить, що і хлїб буде лучше родити ся і
деришкіри не добють ся свого і що селяни будуть
все більше і більше учити ся спільного, загаль-
ного оброблюваня — найважнїйшої в комунізмі
річи.

Але, не тілько треба хоронити старі дїдичів-
ські маєтки, щоби їх оброблювати на нових
основах. Треба стреміти до зорганїзованя з ма-
леньких працюючих пайок загальних великих
селсько - господарчих працюючих комун. Тепер,
власть в руках самих робітників і селян. А се
значить, що она буде, — наскілько се можливе —
помагати всякому доброму початку! Треба ли-
шень, щоби самі біднїйші селяне і пів-пролєтарі,
а також бувші батраки проявили більше само-
дїяльности, свого власного початку. Слабосильні
селяне-бідняки в одинці нічого не зможуть зро-
бити, будуть заледво в можливосте як-небудь
держати ся. Але они зможуть богато добити ся,
сели пічнуть свої працюючі лайки зєднювати,
спільно доставляти собі знаряди — при помочи
міських робітників — і таким способом, спільно
оброблювати землю на товаришських засадах.
Міські совіти і господарські організації робітни-
ків, будуть таким працюючим селянсько-госпо-
дарчим комунам помагати, доставляти їм желїз-
ні і манюфакторні продукти; они будуть помо-
тати їм в доставі агрономів і дорадчих людий.
Мало помалу, таким способом передший замарга-

— 49 —

ний мужичок, котрий дальше від свого міста ні-
чого не видів пічне переробляти ся в товариша,
котрий разом з другими товаришами, нога в
ногу, рука в руку буде йти по дорозі спільної
роботи в великім розмірі.

Зрозуміло, що для такої будівлі всього діла
потрібна добра організація селянської бідноти.
Та організація повинна мати перед собою дві
головні задачі: по перше, боротьбу з селянськими
деришкірами з глитаями, передшими трахтирни-
ками, словом, з селянсько - господарчою буржу-
азією; по друге, наладжуване селянсько - госпо-
дарчого витвору, контроля над тим, як подїлю-
єть ся земля; організацію працюючих комун, ста-
раня про правильне використуванє перших дїди-
чівських маєтків; иньшими словами — громад-
ську роботу нового селянського устрою. Таку
організацію біднїйші селяне повинні строїти в ро-
ді повітових совітів, а при тих повітових совітах
заводити всякі спеціяльні відділи: напр., харчо-
вий, земельний і так дальше. Земельні відділи
селянських совітів повинні бути і помагачем се-
лянській біднотї в земельнім питаню. Для того
щоби діло було вірнїйше, то найліпше устрою-
вати організацію тих совітів так, щоби місцеві
або близько жиючі фабричні робітники також
мали там своїх представителїв; робітники — на-
род більше досьвідчений, як селяне, більш при-
викший до товаришського веденя діл, більше
досьвідчений також в тім, як бороти ся з буржу-
азією. Робітники все будуть піддержувати селян-
ську бідноту проти богачів, а тому в них селян-

— 50 —

ська біднота найде собі наилучших помічників.

Біднота не повинна дати себе звести. Бо-
ролись, боролись за землю, наконець, відобрали
єї в дідичів. Як би не стратити єї знова! Як би
не пустити ії зі своїх рук! Ся небезпека є, єсли
літи по дорозі роздробленя землі', і поділу в при-
ватну власність. Ся небезпека щезне, єсли селян-
ська біднота разом зі всею робітничою клясою
пійде по дорозі великого товаришського витвору
Тоді ми всею силою пійдем до комунізму.

А

&

РОБІТНИЧА УПРАВА ПРОМИСЛОМ.

К на землі головна роля в управі зем-
лею на місцях переходить постепенно
до організацій селянської бідноти —
все можливим селянським совітам з
іх відділами, так само і управа проми-
слом буде переходити і переходить (а наша партія
іменно сего домагавсь) до робітничих організацій
і до органів робітничо - селянської власти.

До жовтневої революції і першого часу після
неї робітнича кляса і наша партія виставляли
домаганя робітничої контролі', т. є робітничого
надзору за тим,, щоби у фабриках і заводах ка-
піталісти не скривали запасів палива і сирих
матеріялів, не мошенничили і не спекулювали, не
псували продукції і не сьміли відправляти робіт-
ників як попало. Над витвором, купном, прода-
жею продуктів і сирих матеріялів ,над їх бере-
женєм, над грошевими средствами підпринять
установлював ся робітничий надгляд. Однак, по-
казалось що самого надгляду замало. Особливо
недостаточним показав ся такий надгляд при
націоналізації витвору, коли всякі права панів
капіталістів знищуєть ся і коли підпринятя або
цілі галузи витвору переходять до держави ро-

— 52 —

бітничої кляси і селянської бідноти. Тут ясно,
що одним наглядом далеко не зайдеш, що необ-
хідна не тілько робітнича контроля, а і робітни-
ча управа промислом: робітничі організації, фаб-
рично - заводські комітети, професіональні, еко-
номічні відділи совітів робітничих депутатів, на-
конець, органи робітничо селянської власти (ріж-
ного рода спеціяльні комітети, совіти народного
господарства і т. д.) — от ті організації, котрі
повинні не тілько надзирати, але і управляти.
Тут треба відмінити от що.

Серед декотрих верств несьвідомих робітників
панує таке розумінь дїла= ми мовляв, берем нашу
фабрику в наші руки — і баста. Раньше, при-
пустимо, фабрика була власністію фабриканта
Сидорова, тепер она — власність робітників тої
фабрики. Гакий погляд, дуже не добрий. Він на-
гадує поділ. Єсли би виробилось таке положене,
коли кожда фабрика належить робітникам тілько
тої фабрики, тоді витворилобись те, що між
фабрикантами почала би ся конкуренція; одна
суконна фабрика стреміла би дїстати більше чим
друга, они стали би відбивати одна в другої куп-
ця; при тім робітники одних фабрик руйнувалиби
ся, других -- богатіли, принимаючи робітників з
зруйнованих. — словом, відома картина: як і при
подїлї, в скорім часї витворив би ся капіталізм.

Як бороти ся проти того? Очевидно, що треба
створити такий порядок робітничої управи під-
принятями, котрий прилучив би робітників до
погляду, що кожда фабрика є власністію не ро-
бітників тої фабрики, а всього робочого народа.

— 53 —

Діпняти сего можна слідуючим способом:

В кождіїї фабриці і в кождім заводі може
бути робітнича управа ,але треба єї творити так,
щоби більшість тої управи була не з робітників
тої фабрики, а складала би ся з робітників і слу-
жачих (робітникам повинна бути забезпечена
більшість, так як они — більше надійні сторон-
ники комунізму), а як більшість робітників буде не
з даної фабрики, то фабрика буде управляти ся
так, як сего вимагають інтереси всьої робітничої
кляси в цїлости.

Всякому робітникови зрозуміло, що фабри-
ки і заводи не можуть обходити ся без бухіаль-
терів, техніків, інжинєрів і прочих. Тому задачею
робітничої кляси являєть ся поставити собі ті
верстви на службу. Поки робітнича кляса ще не
могла виділити зі своїх рядів таких спеціялістів
(а она буде їх мати, если вдасть ся провести пля-
ни про загальне образованє і про доступність
спеціяльного висшого образованя для всякого),
до того часу єї волею - неволею прийдеть ся
приплачувати і переплачувати тим спеціялїстам.
Хай они послужать робітничій клясї так, як они
раньше служили буржуазії. Раньше они були під
гї контролен) і наглядом, тепер они будуть під
контролею і надзором робітників і наймитів.

Для того, щоби витвір йшов гладко, необ-
хідно, як ми вияснили вже раньше, щоби був
спільний обєднаний плян. Сего зовсім замало, як
б кождій великій фабриці буде своя управа. Адже
фабрик богато, істнують ріжні галузи витвору;
всі они звязані між собою, зависять одна від дру-

— 54 —

гої: дають камено-угольні копальні мало угля —
остановлююгь ся фабрики і желїзні дороги; не-
ма нафти — не можуть ходити пароходи; нема
бавовни — нема що робити ткальним фабрикам.
Тут значить, треба створити таку організацію,
котра огорнула би увесь витвір, мала би загаль-
ний плян і була би зєднана з робітничими упра-
вами віддільних фабрик і заводів, вела би зі всіх
запасів і зі всіх потреб точний рекорд, не для
одного міста і не для одної фабрики, а для всего
краю. Необходимість такого загального пляну
видна особливо, на примірі, желїзних доріг. Кож-
дий молодець тепер розуміє, що від желїзно -
дорожного знищеня приходять неімовірні нещас-
тя; в Сибірі, приміром, є лишній хліб, а в Петро-
граді мало що не голод. Чому? Тому що навіть
той хлїб котрий є, недоступний для жителів Пет-
рограду, — його не можуть перевезти як слідує.
Длятого, щоби був правильний рух, необхідно,
щоби всьо було вираховане і розділене. А се мож-
ливе лишень при однім плянї. Представмо собі,
що на одній верстві желїзної дороги управляють
по однім, а на другій — по другім, на третім по
третім, не уважаючи одні на других. Витворила би
ся страшна каша. Тої каші можна уникнути ли-
шень при централізованій, обєднаній управі. То-
му появляєть ся необхідність в таких робітничих
органах, в таких трудових організаціях, котрі
зєднали би цїлі галузи витвору між собою, котрі
наконець, зєднали би в одну цілість, зєднали би
діяльність ріжних округів краю: Сибіру, Уралу,
північних тубернїй, центра і так дальше. Такі ор-

— 55 —

гани творять ся: се — окружні, провінціональні
совіти народної господарки, за тим спеціяльні
комітети зєднюючі цілі галузи витвору, або тор-
говлї (напримір, Центротекстільний Головноцу-
корний і т. д.), а на самім верху, як цетральна
організація, — висший Совіт Народного Госпо-
дарства. Всі ті організації стоять в звязи з сові-
тами робітничих депутатів і роблять спільно з
совітскою властию. По своїм складі, они склада-
ють ся, головно з представителїв робітничих ор-
ганізацій і опирають ся на професіональні союзи,
фабрично - заводські комітети, союзи служачих
і так дальше.

Так мало - по - малу творить ся з верха до
споду робітнича управа промислом. На місцях —
фабрично - заводські комітети і робітнича упра-
ва; висше - окружні і провінціональні комітети і
совіти народної господарки і як вершок органі-
зації, Висший Совіт Народного Господарства. За-
дача робітничої кляси стоїть тепер в тім, щоби
розширити усяким способом укріпляти робітничу
управу промислом, виховуючи найширші маси
для тої справи. Клопіт пролєтаріяту, котрий бере
в свої руки витвір не на власність віддільних оди-
ниць або груп, а на власність всьої працюючої
кляси, сей клопіт повинен стояти в тім,, щоби по-
перти центральні і провінціональні робітничі ор-
ганізації тисячами своїх комірок, робітничих уп-
рав на місцях, у віддільних фабриках і заводах.
Єсли висші органи управи не будуть опирати ся
на місцеві, тоді они повиснуть у воздусї, перетво-
рять ся в чиновні або, як говорять, в бюрократич-

— 56 —

ні заведеня, від котрих відлетить живий рево-
люційний дух. Наоборот, они будуть в можли-
восте справити ся зі страшним знищенєм, если
зі всіх сторін они будуть піддержувані живими
силами робітничої кляси на місцях, і кожде роз-
порядженє центральних робітничих організацій
буде знаходити відклик й не зі страху, а з совісти
буде проводити ся в житє робітничими організаці-
ями і робітничими масами по місцевостях. Чим
більше маси будуть самі обсуджувати справи,
чим горячійше і чим дїяльнїйше будуть они від-
носити ся до виборів своїх управ, до роботи на
заводах і фабриках, до того, щоби всякі непоряд-
ки і халамідництво безпощадно виганяти, тим
скорійш робітнича кляса оволодіє в дійсносте, а
не тілько на словах всім промисловим витвором,
і буде здійснена не тілько політична, але й еконо-
мічна, господарча диктатура робіничої кляси,
т. є робітнича кляса стане дійсним господарем
не тілько в управі армією, судом, школою і про-
чими справами, але і в управі продукції. Тілько тоді
буде підорвана в корінї могучість капіталу, і уби-
та можливість того, що капітал знова зможе сїсти
на шию робітничої кляси.

г™іг?айггм[глігґ*\іг«гі^г^&8*іі?мгі^^

ХЛЇБ — ТІЛЬКО ПРАЦЮЮЧИМ.
(Працююча повинність для богатих).

ЕРЕХІД до комуністичного устро-
ю означає перехід до такого устро-
ю, де не буде ніяких кляс, ніяких
клясових ріжниць між людьми, а
де всі однаково будуть не наемны-
ми робітниками, а суспільними ро-
бітиками. До підготовленя такого
устрою треба брати ся безпрово-
лочно. 1 одним з перших кроків до того, рядом
з пролетарською націоналізацією банків і витво-
ру, являєть ся уведене працюючої повинности для
богатих кляс.

Тепер є богато людий, котрі нічого не ооб-
лять, не витворюють ніяких продуктів, а виключ-
но уживають, проїдають, знищують, тратять те,
що зробили другі. Більше того, — находять ся
люди котрі не тілько не роблять, але стремлять
всею своєю дїяльностію, всякими средствами по-
шкодити і напакостити совітській власти і ро-
бітничій клясї. У всіх робітників перед очима
стоїть примір саботажу, котрим занималась росій-
ська інтелігенція — учителі, інжінєри, доктори
і прочі "учені люди". Про більших птиць —

— 58 —

директорів фабрик і банків, бувших висших чи-
новників, і так дальше — і говорити не прихо-
дить ся. Всї они добирали зусиль, щоби дез-
організувати, розвалити в коріню роботу прлєва-
ріяту і совітської власти. Задача пролетаріяту
стоїть в тім, щоби заставити і панів буржуїв, і
панів бувших поміщиків, і много численних інте-
лігентів з заможних — заставити їх робити на
спільну користь. Як се зробити? Дорогою уведеня
робітничих бюджетових книжок і працюючої по-
винности. Кождий з таких горожан дістає осібну
книжку, в котрій ведеть ся рахунок його роботи
його обовязкової праці. Під записи в його робіт-
ничій книжці йому даєть ся право на куповане
або одержуване опредїлених продуктів, а голов-
но хліба. Єсли чоловік відказуеться від роботи
(припустім що він — саботажник з бувших чи-
новників або скажений бувший фабрикант або
бувший поміщик, котрий ніяк не може помирити
ся з тим, що від него уплила земля, на котрій
він сидів десятки літ); так от, если такий
чоловік відказуєть ся від праці, то в його робіт-
ничій книжцї нема відповідної записки; він йде
в крамницю, а йому кажуть: "Для вас нічого не-
ма; просимо записку вашої роботи"

При таких порядках маса волоцюг, котра за-
повняє Невський проспект і головні улицї вели-
ких міст, буде волею - неволею примушена взяти
ся за роботу. Само собою розумієть ся, що уве-
дене в житє подібної працюючої повинности зди-
баєть ся з великими трудностями. Богаті і се-
редні — заможні кляси і групи будуть всїми спо-

— 59 —

соба*ми униками від обовязку працї і будуть
всїми способами, з другої сторони, робити переш-
коди таким порядкам. Наладити діло так, щоби
декотрі продукти діставались тілько під записи в
робітничих книжках, щоб інакше ті продукти не
видавали ся, — справа не легка. В богатих, в кот-
рих, є гроші (а гроші тепер — то значки для
одержаня продукта), є в той час тисячі можли-
востей обманювати совітську власть, обманювати
робітників і селянську бідноту. Треба ті можли-
восте знищити правильною обдуманою організа-
цією.

Працююча повинність для богатих може вво-
дити ся, скажемо, таким способом: кожда одини-
ця, яка мас доходу звиш 500 - 600 рублів в мі-
сяць, кожда одиниця, яка занимає робітників,
кожда родина, яка має домашню прислугу і так
дальше дістає споживчо - робііничу книжку. По
таких, приміром, признаках може уводить ся пра-
цююча повинність для богатих.

Розумієть ся, працююча повинність для бо-
гатих повинна бути переходом до загальної пра-
цюючої повинности. Не тілько тому, що підняти
витворчість нашого промислу і селянського гос-
подарства можна лишень дорогою втягненя до
роботи всіх спосібних до працї членів суспіль-
ства, але й тому, що необхідний розрахунок ро-
бітничих рук і правильний поділ тих рук по ріж-
них галузях витвору і по віддільних підпринятях.
Так як у війт треба, з одної сторони, мобілізувати
всі сили, а з другої — правильно організувати,
так само у війні з господарським знищенєм треба

— 60 —

підтягати всї здібні для тої війни верстви насе-
сеня, їх вичесати і їх організувати в одну велику
працюючу армію з працюючою дисципліною і з
розумінєм своїх працюючих обовязків.

Тепер е нас в Росії, разом з господарським
зінепадом, недостатком топлива, і сировини (а ся
біда особливо збільшилась тому, що банди німець
кого імперіалізму заняли полудневу часть Ро-
сії і України) — великі безробітя. Тому то тво-
рить ся таке положене: з одної сторони, ясно, що
ми можемо виїхати лишень на живій робітничій
силі, на тім, що праця підвисшить витворчість
нашого промислу і селянського господарства, при
чім ся жива робітнича сила — робітничі руки
— є; з другої сторони без огляду на те, що тих
робітничих рук богато, їм нїкуда і нїгде не мож
приложити свої сили. І без того безробітє. Ку-
диж поставити ще більше людий, котрих робіт-
ничо - селянська власть обовязує працювати?
Правда, одною з найважнїйших задач являєть ся
організація суспільних робіт і все-можливих дер-
жавно - важних будов (проведене желїзних доріг,
добуване нових копалень, осушуючі і промока-
тельні роботи, розроблюване торфових облогів,
будова зернових складів, так званих шпіхлїрів і
так дальше). Але опять таки зрозуміло, що від-
разу ся робота не може огорнути тої великої скіль-
кости злишннх робітничих рук, котрі тепер є.

Для того, в перших порах нрийдеть ся огра-
ничити ся точним вирахованєм робітничих рук,
з відзначеним професії і спеціяльности і з введе-
нєм обовязкової служби після потреб совітської

г

— 61 —

власти або робітничих органів по управі вит-
вором. Пояснимо се приміром. Припустимо, що
для винаходу нових копалень в Сибіру потрібні
інжинєри - спеціялїсти. Металічний відділ або
гірничий відділ Совіта Народної Господарки за-4
являє таких потребу. Відділ розрахунку робітни-
чих сил дивить ся по професіональних записках,
находить там відповідних осіб, і они, як взяті
на рахунок, обовязані їхати туди, куда посилають
їх висше згадані відділи.

Зрозуміло, що в міру того, як буде налаго-
джувати ся організація витвору, і буде, таким спо
собом, творити ся можливість робити, постепен-
но буде вростати ся в житє працююча повинність,
т. є притягуване до обовязкової суспільної працї
всїх працюючих елементів.

Працююча повинність сама по собі — се не
нова річ. Тепер у всїх майже воюючих краях
імперіялїстичні правительства увели працюючу
повинність для населеня (головно для поневоле-
них кляс). Ллє та працююча повинність, котра
введена в Західній Европі далека як небо від
землі від тої, котру необхідно уводити нам. В
імперіялїстичних державах єї уведене означує пов-
не підданьство робітничої кляси, повне закріпо-
щене єї зі сторони фінансового капіталу і зі сто-
рони розбійничої держави. Чому? Та дуже прос-
то чому: тому, що робітники не самі управляють
собою, а ними управляють по своїм розпорядже-
ню генерали, банкирі, великі синдикатчики, бур-
жуазні пройдохи - міністри. Робітник тут —
простий попихач в їх руках. Він як кріпак, кот-

— 62 —

рим пан міг розпоряджати як сам хотів. Не див-
но, що працююча повинність на заході означує
тепер нове підданьство, панщизняну повинність,
воєнну каторгу. А вводить ся она там для гого,
щоби велась без кінця заборча війна, і щоби ро-
бітники набивали кишені' панів капіталістів.

У нас робітники самі, через свої власні орга-
нізації повинні вводити і уводять працюючу по-
винність на основі самоуправи робітників. Ніякі
буржуї над ними тут не стоять. Наоборот, робіт-
ники стоять над передними буржуями. Контроля,
розрахунок, поділ робітничих рук — все те яв-
ляєть ся в нас ділом робітничих організацій, і
наскільки працююча повинність буде переходити
в село, ділом селянських совггів, котрі будуть
стояти над сельською буржуазією і підчиняти єї
собі. Всї оріани, котрі будуть завідувати робіт-
ничими руками, будуть від споду до верха робіт-
ничими органами. Се вповні правдиве: єсли упра-
ва промислом буде робітничою управою, то і
завідуванє працею буде в руках робітників —
адже се тілько часть управи витвором.

Перед робітничою клясою котра хоче оволо-
діти (і оволодіває, мимо всяких перепон) еконо-
мічним, господарським житєм, перед робітничою
клясою котра становить ся господарем всіх бо-
гацтв — виринає основне питане про організацію
витвору. Організація витвору вимагає зі своєї сто-
рони, розрішеня двох головних задач організації
средств витвору (розрахунок, контроля, машин,
інструментів, насїня і т. д.) і організація праці'
(розрахунок, контроля, правильне розложенє ро-

— 63 —

бітничих рук). Для того, щоби всяким способом
використати всї сили суспільства, є необхідна
працююча повинність, котру робітнича кляса
раньше або пізнїйше заведе. Дармоїди тоді щез-
нуть — остануть ся корисні для суспільства ро-
бітники.

ПРАВИЛЬНИЙ ПОДЇЛ ПРОДУКТІВ; ЗНИЩЕНЄ

ТОРГОВЕЛЬНИХ ДОХОДІВ І СПЕКУЛЯЦІЇ;

СПОЖИВЧІ КОМУНИ.

ВОЛОДЇТИ витвором не можна
по-теперішньому без того, щоби
не оволодіти поділом продуктів.
Єсли витворений продукт роздї-
ляєть ся неправильно, тоді не мо
же творити ся і правильний вит-
вір. Припустім,що націоналізовані
есї більші галузи промислу. Як ми бачили висше
одна галузь витвору робить для другої. Щоби
витвір йшов правильно, треба, щоби для тої га-
лузи йшло тілько матеріялу, кілько необхідно для

неї, для одного підпринятя

одну СКІЛЬКІСТЬ,

для другого — другу. Значить, витворений про-
дукт необхідно правильно, після пляну, пристосо-
вуючись до потреб витвору, роздїлювати. Все
можливі оріани достави, то є, робітничі організа-
ції, котрі завідують роздїлюванєм продуктів, по-
винні бути звязані з органами, завідуючими вит-
вором продуктів. Тілько тоді може йти ЦІЛКОМ
гладко увесь витвір.

Але є такого рода продукти, котрі безпосе-

— 65 —

редно переходять до споживача в його особисту
користь, так само як хлїб. Такі, напримір, многі
споживчі продукти, велика часть тканини, богато
гумових витворів (напр., кальоші ніяка фабрика
не купує, они йдуть для особистого користованя
ся, тому який сего потребує) і проче. Тут пот-
рібний такий самий строгий розрахунок і спра-
ведливий поділ тих продуктів поміж населене. А
сей справедливий поділ зовсім не можливий без
уведеня в житє опредїленого пляну. З початку
треба зрахувати скількість продуктів, потім пот-
ребу в них, а потім, на основі такого рахунку,
роздїлювати. Дуже наглядний примір необхіднос-
те такого пляну, се — питане про поживу, питане
про хлїб. Тепер буржуазія, деришкіри, праві ессе-
ри, меньшевики, заможні мужики — всі кричать
про те, що треба хлібну монополію скасувати
і позволити спекулянтам, великим і малим, гур-
товникам і мішочникам робити як їм захочеть ся,
Зрозуміло, чому баришники заінтересовані в
скасованю монополії: як - ніяк, а та монополія
мішає їм дерти по сім шкір з споживача. З дру-
гої сторони ясно, що і тепер творить ся зле: бога-
ті преспокійно їдять білий хлїб. купуючи його з
під заслони, а вже про чорний то й говорити ні-
чого: они платять значно дорозше і все мають.
Хто їм в тім помагає? Та, конечно, панове спеку-
лянти. Адже у них г-глопіт не про те, як накормити
населене, а про тг як би дістати більше, як би
хапнути бхльше в иищеню. А звісно, що більше
може дати богатий, а не бідний. Тому спекулянти
звозять хлїб не в ті місця, де більше нужди, а б ті,

— 66 —

де добре можуть заплатити. І сему ще не вдало
ея положити границі. Звідси ясно видно, що для
того щоб наготовити правильний розділ хлїба, не
тілько не треба касувати хлібної монополії і ро-
боти споживчих комітетів і споживчих управ, а
зовсім наоборот — треба ту монополію уводити
найстрогійшим способом, розправляти ся з спе-
кулянтами безпощадно, на приватних торговців
накладати кару, щоби вони не сьміли наживати ся
на народній бідноті і розстроювати загальний
плян. Біда тепер заключаєть ся не в тім, що є
монополь, і нема приватної торговлї а в тім, що
монополь на хлїб уводить ся кепсько, а приватна
торговля процвитає з під заслони. І то в такий
час, коли хлїба мало, коли Німці забрали богат-
ші области, коли в многих місцях проїджений
хлїб, оставлений на насїнє, і поля остають ся не
засіяними, коли люди голодують! Дорогий кож-
дий кусок хлїба, неоцїнений тепер кождий фунт
муки, кождий фунт зерна. І як раз тому треба все
езяти під строгий рахунок, щоби нї кришка не
пропадала даром, щоби увесь хлїб розділяв ся
по рівні', щоби богаті не 'користувались нїякими
першеньствами. Се, повтаряєм, можна зробити,
і сего можна добити ся, єсли за діло озьмуть ся
дружно всі' робітники, єсли они будуть помагати
робітничим організаціям в тім ділі, єсли они бу-
дуть ловити спекулянтів і жуликів.

Богато, до нещастя, у нас є і несьвідомих
бідняків, котрі самі, на свою шкоду і ризико,
роблять купна, помимо споживчих робітничих
орґанїзацій, і тим самим також розстроюють за-

— 67 —

гальний плян. Кождий з них думає: "Як ти там
не говори, а я сам за себе ліпше постою", і іде
купувати хлїб, а потім по дорозї случають ся
всякі потички через той хлїб, і починаєть ся нев-
доволенє: не дають, мовляв, про себе клопочуть
ся. Та в дїйсности дуже часто діло походить тут
от на що: Представмо собі що їде поїзд, бит-
ком - набитий людьми, котрі стоять і на входах
і лежать на підлозі', словом, нема де яблоку впас-
ти. І ось оден чує запах шмалятини, і кричить:
"Пожар!" і як озвірений, розпихаючи всіх кулака-
ми, пхаєть ся до виходу. Люди стративши па-
мять, пхають ся з разу в двері, творить ся дикий
тиск, люди кусають, бють одні других, перело-
млюють одні другим ребра, давлять дїтий. В ре-
зультаті' десятки убитих, ранених, покалічених.
Добре? А могло би бути зовсім не так. Єсли би
знайшли ся розумні люди, котрі остановили би
товту, успокоїли єї, — всї би вийшли по порядку
без найменьшого драпаня! Чому там так слу-
чилось? Тому що всякий думав: я сам за себе,
до других мені нема діла. А в кінці кінців дивиш
ся, а йому першому шию скрутили.

От такі самі історії творять ся з тими, які
самостійно купують їх хлїб, на перекір постано-
вам робітничих споживчих організацій. Кождий
думає що він поможе собі. А в результаті що
виходить? Виходить те, що тим купованєм тор-
мозить ся всякий правильний розрахунок того,
що є; що завдяки їм робить ся неможливим пра-
вильний розвіз хлїба; треба, припустимо, в одну
місцевість, де форемний голод, відпустити хлїб

— 68 —

на рахунок другої місцевости, де хоть сяк- так. а
все-ж перебувають. А тут приїхавши з тої другої
місцевости все розкуповують і розвозять. Перша
місцевість хоч з голоду здихай. А потім. Як роз-
строюють суспільні зорганізовані купна, тодї на
сцену появляєть ся мародер - спекулянт. Він зараз
починає грітр руки коло приватних покупок. Та-
ким способом, несьвідомі бідняки, самі того не
розуміючи, починають уможливлювати тут діяль-
ність павуків - спекулянтів, котрим місце на стов-
пах з бантиною. Тепер зрозуміло чому панове спе-
кулянти використовують проти совітської власти
невдоволенє голодних, і чому осьтії нездари, гли-
таї і деришкіри, показують ся на чолї бунтів про-
ти совітської власти, котрі часом появляють ся
в провінціональних місточках. Робітникам треба
раз на все зрозуміти, шо спасене не на дорогах
повороту до старого, а на дорогах, котрі ведуть
вперед, до знищеня спекуляції, до знищеня тор-
говлї, до сьпільного поділу продуктів робітничи-
ми організаціями.

Теж саме треба сказати відносно цілого ряду
других продуктів. Робітнича кляса зовсім не по-
винна терпіти, щоби богаті люди за додаткову
плату мали все; з другої сторони, робітнича кля-
са не повинна допускати байочної наживи для
спекулянтів, котрі як червоні ворони, злетїлись
зі всіх сторін і роблять свою грязну роботу. Пра-
вильний поділ продуктів на основі вирахованя
потреб і вирахованя запасів — така одна з ос-
новних задач, які стоять перед робітничою кля-
сою. Що се значить? Се означує націоналізацію

— 69 —

торговлї, т, с. в дїйсности, знищене торговлї, бо
перехід до суспільного поділу не мирить ся з
істнованєм баришників і посередників, котрі жи-
вуть, як паразіти, і розстроюють цілком все діло
достави. Не назад, до "свобідної приватної тор-
говлї", т. є. до "свобідної" грабежі, а вперед, до
точного, пляномірного поділу продуктів робіт-
ничими організаціями — такий клич повинен бути
сьвідомих робітників.

Для більш успішного уведеня в житє такого
пляну треба стреміти до примусового обєднаня
каселеня в споживчі комуни. Тілько тоді може
продукт правильно роздїлювати ся, если насе-
лене, котре той продукт дістає обєднане і зорга-
нізоване в великі групи, потреби котрих можна
точно вирахувати. Єсли населене не обєднане, не
зорганізоване, розпорошене, то надзвичайного
трудно поставити правильний розділ: незвісно,
скілько чого треба, куди і скілько післати як, і. є
через кого, роздїлювати. Представимо собі тепер,
що населене зєднане в споживчі комуни напр.,
по округах. Кождий містовий квартал, скажем,
обєднаний в одну кооперативу, в одну поживчу
комуну, котра має звязь з домовими комітетами.
Тоді продукт роздїлюєть ся перше по тих кому-
нах^ они раньше вираховують, кілько і чого їм
треба, і через своїх агентів роздїлюють продук-
ти дальше, між віддільні споживачі.

При обєднаню населеня в такі споживчі ко-
муни величезне значінє можуть відіграти уже іст-
нуючі споживчі товариства (кооперативи). Чим
ширша буде діяльність кооператив, чим більші

— 70 —

круги населєня они будуть обнимати тим більше
зорганізовано буде робити ся поділ продуктів,
тим більше ті кооперативи будуть переробляти
ся в органи достави всего населєня. Примусові
комуни кругом істнуючих вже кооператив — та-
ка, по всій правдоподібности, буде форма най-
більше вигідна для організації поділу, при помо-
чи котрої можна буде в кінцї вигнати торговлю
і вбити раз на все торговельні приходи.

Щоби ще більше улекшити задачу правиль-
ного поділу продуктів, треба стреміти і до заміни
домашнього господарства спільним. Тепер кожда
родина має свою кухню, сама, независимо від
других купує продукти, призначує женщину на
рабство, перероблює єї в вічну кухарку, котра з
раня до пізкої ночи не видить нічого, крім ку-
хонної посудини, щіток, ганчірок; і всяких відпад-
ків. При тім затрачуєть ся велика скількість пра-
ці і видаток видний. Єсли би домашнє господар-
ство, головно клопоти про поживу, обєднати і
сцентралїзувати (напримір, дорогою спільного
едержуваня продуктів, спільного варева їди, уст-
роюванєм великих взорово - поставлених їдаль-
нїв^ — Тоді легше було би вести рахунок потреб
і кромі економії, збереженя, справа правильного
поділу сильно двигнула-бись вперед.

Одним з важних питань для споживача, —
для працюючих в містах се надзвичайно боляче
місце, — являєть ся питане мешкань. Бідняки тут
експльоатують ся безпощадно. А з другої сто-
рони, домо-володїтелї, наживали на тім шалені
гроші. Експропріяція власности в сім видї, пере-

— 71 —

дача місдезим робітничим органам, органам со-
вітської власти, домів і ріжного рода поміщень,
їх розрахунок і правильний подїл кватир і кімнат
— трудна, але варта подяки задача. Напанувались
барони достаточно! Робітник, бідняк — працьов-
кик також має право дістати теплий кут і жити
по людськи.

Так постепенно повинно бути організоване
економічне житє. Робітнича кляса організує вит-
вір. Робітнича кляса організує поділ. Робітнича
кляса організує споживок: пожива, одежа, меш-
канє — всьо на розрахунку, все роздїлюсть ся
доцільним способом. Нема хозяїв, — є самоупра-
ва робітничої кляси.

ПРАЦЮЮЧА ДИСЦИПЛІНА РОБОЧОЇ КЛЯСИ
І СЕЛЯНСЬКОЇ БІДНОТИ.

АЛАДИТИ витвір так, щоби мож-
на було жити без хозяїв, на то-
варишських засадах, — річ гар-
на. Але одна річ сказати, а дру-
га зробити. Тут перешкод хоть
відбавляй: по перше, тепер у нас
наслідок тяжкої і нещасливої
війни, яка знищила край до кінця; робітничій
клясї приходить ся хлистати ту кашу котру на-
варив Николай Романов і єго слуги — Штюр-
мери, Сухомлїнові, Протопопові, котру по-
тім підмішували Гучков і Родзянко, зі свої-
ми слугами — Керенським, Церетелї, Даном
І прочою запроданчою компанією; по друге, ро-
бітничій клясї приходить ся організувати витвір,
відбиваючи удари лютих ворогів: одних, котрі
вискаливши зуби людоїдів, ідуть проти него доо-
кола; другі, котрі пробують розбити робітничу
власть з середини. При таких условинах, щоби по-

— 73 —

бідити, побідити кінцево і раз на все, робітничій
клясї треба побідити також свою власну розхи-
таність. Організуючи армію праці', треба створити
і революційну працюючу дисципліну тої армії.

Діло в тім, що ще є такі верстви робітників, котрі
як будь-то би не вірять що они самі становлять
ся сейчас хазяїнами житя. Адже тепер казна —
се народна земля: лїси, машини, копальні, інвен-
тар, доми, — адже все переходить до самого пра-
цюючого народа. Управа всім тим — се робітнича
управа. Тепер робітник або селянин не може від-
носити ся до такого добра як раньше: раньше се
було хозяйське, тепер — загально народне. Хазя-
їн витискав з робітника все що міг, поміщик - ба-
рон драв з селянина бідняка або з батрака по три
шкірі. І робітник і батрак були тому праві, коли
они не уважали себе обовязаними добре робити
на хазяїна, ради укріпленя могучости і власти
своїх мучителів. От чому то о ніякій працюючій
дисципліні тоді, коли над робітниками свище ба-
тіг капіталіста, а над селянимом і наймитом —
кнут поміщика, не може бути й бесіди. Зовсім
иньше тепер. Ті батоги знищені. Робочий народ
робить для себе, він робить не гріш для капі-
таліста, а загально - народне діло, діло працюю-
чого народа, котрий раньше був в неволи.

А тим не меньше, повторяю, є ще такі несьві-
домі робітники, котрі як будьто-би не вндять
всего того. Чому? А тому що они були за довго
рабами. Рабські і підданські думки лізуть їм
увесь час в голову. В душі они думають, що без
бога і хазяїна не обійтись. І от, они використову-

— 74 —

ють революцію так, що стремлять положити як
найбільше в свою власну кишеню, урвати, де мож
на, — і ніколи не думати, про свої обовязки при
роботі, про те, що недбальство і шахрайство при
роботі тепер є переступство проти самої робіт-
ничої кляси. Бож не на хозяїна йде тепер праця:
та праця піддержує робітників -— бідноту, котра
стала тепер коло суспільного стерна. Не директо-
рів і банкирів тепер обдурюють, а членів робіт-
ничих упрагі, робітничі союзи, робітничо - се-
лянську власть. Єсли не обережно обходять ся з
машинами, єсли ломять інструменти, єсли стрем-
лять в звичайний час нічого не робити з тим що-
би дотягнути до надміру і дістати в двоє, то тим
не обманюють хозяїна, тим не капіталістові! шко-
дять, а всій робітничій клясі. Те саме і на земли:
хто розбирає тепер інвентар, той краде в суспіль-
ства, а не в поміщика, котрого давно вже виг-
нали. Хто вирубує ліс, без огляду на заборону
селянськими організаціями, той краде в бідняків.
Хто, замість того, щоби працювати на взятій в
поміщика землі, занимаєть ся спекуляцією хлі-
бом або гонить гомогонку тайком, той мошенник
і переступите проти робітників і селян.

Тепер всякому видно, що для того, щоби пос-
тавити і зорганізувати витвір, треба робітникам
також організувати і самих себе, створити свій
власний працюючий порядок. По фабриках і за-
Еодах робітники повинні слідити самі за тим, що-
би кождий товариш виповняв тілько роботи, скіль
ко треба. Професіональні робітничі союзи, совіти
робітників, управляють витвором. Они можуть,

— 75 —

если можливо, скорочувати робочий день; і ми
будемо стреміти до такої організації витвору, що
би на долю робітників виходило не вісім а шість
годин. Але ті робітничі організації, а разом з ни-
ми робітнича власть, а разом з робітничою вла-
стию і уся робітнича кляса цілком, можуть і по-
винні домагатись від своїх членів найобережнїй-
шого відношеня ся до народного добра і най-
совістнїйшого відношеня ся до своєї роботи. Ро-
бітнича організація — професіональні союзи на-
самперед — установляють самі норму виробу, т.
є ту скількість продуктів, котру треба виробити
кождому в протягу дня. Хто (тут не зарахову-
єм ся хворість, або ненормальну слабість) не ви-
робить тої скількости, той саботажник, той зри-
ває діло стрсїня нових сво бідних соціялїстичних
порядків, той мішає робітничій клясї іти по до-
розі до повного комунізму.

Витвір — се велика машина, котрої всї части
повинні бути приложені одна до другої і ходити
однаково добре. Поганий інструмент при добрім
робітнику — дурниця, добрий інструмент при
поганім робітнику — тоже дурниця. Треба щоби
і інструмент був добрий і робітник при нім був
тоже добрий.

Тому ми повинні всїми силами організувати
достави топлива і сировини, налагоджувати транс-
порт, правильно роздїлювати се топливо і сиро-
вину, а з другої сторони, прибирати всї способи
до самодисціпліни, витревалости, добросовіст-
ности працюючих мас.

Зробити се в Росіїї труднїйше, як в якім би

— 76 —

то не було пньшім краю. Робітнича кляса (а ще
в меньшій степени селянська біднота) не прой-
шла тої організаційної школи, котру пройшов за-
хідно європейський і американський робітник. У
нас богато робітників, тілько що ставших робіт-
никами, тілько що привикаючих до спільної пра-
ці, тілько ще відвикаючих від думки, що "моя
хата з краю, нічого не знаю". Такі все тягнуть в
ріжні сторони. Чим більше таких, в котрих в голо-
ві бродить: чи не зробити ся самому хазяїном,
призбирати грошенят, та крамницю відкрити, —
тим труднійше завести правдиву працюючу дис-
ципліну. Але тим сильнїйші повинні бути стремлї-
ня сторожів революції, — робітничих передови-
ків, робітничих організацій, — таку дисципліну
установити, завести і скріпити. Єсли ся удасть ся,
тоді удасть ся зорганізувати все, і робітнича кля-
са вийде побідителем з трудностий, створених
війною, зруйнованєм, саботажем ,всїм варварст-
вом і звірством капіталістичного устрою.

іііііііііінііііііііііііиніїїііііііішііііііііііиііііиіііііініііінііііііипііішііііоііііііііііііпііііііііііііаііііііііііііаіііііііііі

І||||||||ІИІІІІІІІІІІІІИІІІІІ!ІІІІІІНІІІІІІІІІ1МИІІІІі:іІІІ!іиіІІІІІІІІІІІШІІ1ІШІІІИІІІІІІІІІІІІПІ!ІІ!ІІІІІІШІІІІІІІІІІІ!ПІІІІІІІІІІ

КОПЕЦЬ ГРОШЕВОЇ ВЛАСТИ.

("Державні фінанси" в Совітській републицї і
грошева господарка.)

РОШІ тепер — то знаки на
одержане товарів. Тому, в
кого богато грошей, той
може богато купити, той бо-
гатий. Як низько не упаде
цінність грошей, всеж, у
кого їх більше, тому живеть
ся ліпше. Богаті кляси, в
котрих тих грошей повно,
можуть тому навіть тепер жити собі присьпівую-
чи. В місті — торговці, купці, капіталісти, спе-
кулянти; в селі деришкіри, котрі протягом війни
розбогатїли до невіроятности, накопичили в се-
бе сотні тисяч ріжноцьвітних паперцїв. Діло дій-
шло до того, що они в баньках або банках зари-
вають гроші в землю, — так богато осіло в них
тих знаків.

А з другої сторони робітничо - селянська дер-
жава потребує грошей. Дальший випуск паперо-

— 78 —

вих грошей знижує їх цїну: чим більше їх випу-
скаєть ся, тим більше они дешевіють. Але під-
держувати ірошевими знаками фабрики і заводи
треба; виплачувати робітникам — треба; вдеожа-
ти всю упрару, платити службі — треба. Звідкиж
на се взяти грошей? Для того необхідно найсам-
перед обложити податками богаті кляси. Доходо-
вий і маєтковий податок, т. є, податок на великі
доходи і на великі маєтки, — такий повинен бути
основний податок, податок на богатих, на тих,
хто дістає зайві доходи.

Але тепер, коли всї переживають революційну
горячку, коли трудно від разу правильно нала-
дити збиране податку, допустимі доцільні всякі
иньші форми одержаня грошевих средств. Напри-
мір, доцільний і добрий такий спосіб: правитель-
ство заявляг., що до такого то а такого речинця,
всї гроші повинні бути замінені на нові, і що старі
гроші втратять свою силу. Се значить, що кож*
дий повинен випотрошити з своїх баньок, скринь
і шафів і принести все те до банку для обміни.
А тут можна зробити таку історію. Ощадности
малих людий не рушати: видати рубель за рубель,
міняти старий рубель за новий, а якусь часть су-
ми затримувати в користь держави; і чим біль-
ше нагромаджені суми грошей, тим більше зат-
римувати, — • скажем таким способом: до пять
тисяч міняти рубель за рубель; зі слідуючих пять
тисяч брати десяту часть; з третої пятитисячної
порції брати сему часть; з четвертої — четверту;
?. пятої — брати половину; з іпестої — три чет-

— 79 —

верті; а починаючи з опредїленої суми — кон-
фіскувати все.

Тоді була би досить сильно підорвана власть
богатих, можна було би дістати потрібні средства
для потреб робітничої держави, всї були би біль-
ше або меїч.ше зрівнані в доходах.

В революційний час допустимі і контрибуції
на буржуазію, то є, присилувані одночасні подат-
ки по постановленю совітських організацій. Ко-
нечно, се зовсім вже не так добре, коли оден совіт
обкладає буржуазію одним способом, другий —
другим, третий — третим; так само не добре, як
не добра ріжнородність податків, котрі накла-
дають на місцях.

Тому треба стреміти до обєднаня всьої подат-
кової машини, до опредїленого пляну, котрий би
годив ся для всьої совітської республики. Поки
що того нема, то допустимі і контрибуції. "На
безрибю і рак риба" — як говорить послоівиця.
Треба тілько памятати, що задача партії, задача
совітів, задача робітничої кляси і селянської бід-
ноти заключаєть ся як раз в тім, щоби обєднати
і зцентралїзувати дїло збираня податків, щоби
рнести порядок і сюди, щоби лляномірно виби-
вати буржуазію з р.ї окопаної лінії.

Однак, треба замітити, чим ліпше іде вперед
справа організації витвору на нових, робітничих
підставах, тим все більше і більше паде значінє
грошей взагалі. Раньше, коли було панованє при-
ватних підпринять, ті приватні підпринятя прода-
вали одні другим свої товари; тепер чим дальше,

— 80 —

тим більше ті витвори обєднують ся і переробля-
ють ся в ріжні відділи суспільного витвору; про-
дукт між ними може роздїлювати ся не через
посередництво вільного ринку, а по плянї, указа-
нім, розділеними робітничими організаціями. Тут
творить ся також історія, як у капіталістів і так
званих комбінованих предпринятях.

Комбінованими (зложеними) підпринятями
називають ся такі підпринятя, котрі обєднюють
собою ріжнородпі галузі витвору. В Америці, нап-
римір, є такі підпринятя, котрі володіють і мета-
левими заводами, і угольними копальнями, і ко-
пальнями желїзної руди, і корабельними това-
риствами. Одна часть предпринять доставляє для
другої сирий продукт або перевозить готовий
продукт. Але так як всі ті віддільні галузи є ли-
ше частиною одного предпринятя, то зрозу-
міло, що одна часть зовсім не продає другій части
свого продукту, але той продукт роздїлюєть ся по
розпоряджсню центрального, спільного для від-
дільних частий комбінованого предпринятя, бюра.
Або возьмем другий примір: на заводі з одного
відділу переходить півпродукт з другий, а мимо
того, в нутрі заводу ніякої куплї - продажі не ро-
бить ся. От такаж історія буде творити ся і у
всім витворі Коли головні галузи витвору будуть
зорганізовані, то значить, що они перероблять ся
в велике суспільне предпринятє з робітничою
управою, в котрім між всїми частями робить ся
правильний поділ необхідних средств витвору:
топлива, сиря, півпродуктіз, спомагаючих матері-
ялів і так дальше. А се значить, що гроші тра-

— 81 —

тять своє значінє. Они мають значінє тоді, коли
витвір не зорганізований; чим більше він зорга-
нізований, тим роля гроший робить ся все
меньшою та меньшою, а вслїд за тим, і їх потре-
ба відпадає.

А як-же спитають нас, платня робітникам?
Знову-ж таки і тут-же та сама музика. Чим біль-
ше організований буде в руках робітничої кляси
увесь витвір, тим меньше будуть виплачувати
суспільним робітникам грішми і тим більше при-
родно, т. є, продуктами. Ми вже говорили про
споживчі комуни і про робітничі книжки. Так от
по записках в робітничих книжках будуть вида-
вати ся з спільних складів продукти, які потрібні
будуть робітникам, без всяких грошей, просто за
посьвідченє про те, що такий то чоловік трудить
ся і працює. Конечно, така справа не може бути
наладженою зразу. Тут богато часу пройде, поки
все те змож буде зорганізувати, наладити, звяза-
ти кінцї з кінцями. Дїло се нове, нїгде в сьвітї
не бувале і тому особливо трудне. Але одно ясне:
чим більше будуть робітники оволодівати витво-
ром і подїлом продуктів, тим меньша буде потре-
ба в грошах, а потім они мало-по-малу і зовсім
відімруть.

Без грошей починає здійсняти ся і "обміна"
між селом і містом: містові промислові організа-
ції дають селу мануфектури, желїзні товари і
проче: наоборот, селянські організації дають міс-
товим хлїб. І тут значінє грошей буде тим мень-
ше, чим тїснїйше будуть звязані межи собою се-

. — 82 —

лянські і містові трудові організації робітників
і селянської бідноти.

Тепер у всю мінуту, гроші робітничій власти
потрібні, і навіть дуже потрібні. Тому, що орга-
нізація витвору і поділу тілько починає наладжу-
вати ся, і гроші грають ще дуже і дуже велику
ролю, фінанси — грошевий розхід і прихід дер-
жави — мають тепер велике значінє. Тому то так
остро стоїть і питане про податки; они потрібні
за що би то не стало; за що би то не стало пот-
рібні конфіскації грошевих надбутків в містової
і селянсько:' буржуазії; потрібні, час від часу
контрибуції.

Але в дальшім і податкова система відімре.
Вже й тепер, поскілько націоналїзуєть ся витвір,
постілько щезає прихід в руках капіталіста; по-
міщики знищені, — знищуєть ся обложене помі-
щицького доходу, так званої земельної ренти. До-
ми відбирають ся від їх володїтелів, — зшезає
жерело оподаткованя і тут. Конфіскація надбут-
ків богацтв, котрі тратять точку опору, і всі роб-
лять ся постепенно робітниками на службі проле-
тарської державної організації (потім, при пов-
нім комунізмі, коли відімре і держава, всі, як ми
бачимо, переробляють ся в рівних товаришів, і
всякі спомини про передний поділ на буржуазію
і робітників щезає).

А если ге так, то зрозуміло, що богато прос-
тїйше або зразу платити меньше нїж видавати
більшу платню, а потім з тої більшої платні ро-
бити витяг 'з видї податку. Не варта тратити нї

— 83 —

сил, нї средств на таку казку про білого бичка.

З другої сторони, ми бачили що коли витвір
і поділ зорганізований до кінця, то гроші ніякої
ролі не грають. То значить ніяких грошевих стя-
гань не вима"аєть ся від нікого. Гроші перестануть
бути потрібними взагалі. Значить, они перестануть
бути потрібними і державній власти. Фінансова
господарка відімре.

Повторяєм, до того ще далеко. В найблиз-
шій будучности, про те не може бути й мови.
Тепер ми повинні клопотати ся вишукуванєм
средств. Але вже і тепер ми робимо кроки, котрі
ведуть нас л о шляху до знищеня грошевої сис-
теми взагалі. Суспільство переробить ся в велику
працюючу ;)ртелю, котра творить і роздїлює вит-
ворене, без всякого витвору золотого металя або
паперових ''пошей. Власти прошей приходить ко-
не ць.

ніяких торговельних зносин з імперія-

ЛЇСТИЧНОШ ЗАГРАНИЦЕЮ ДЛЯ РОСІЙСЬКИХ
БУРЖУЇВ.

(Націоналізація внутрішної торговлї).

наші часи кождий край жиє се-
ред других країв і дуже від
них зависить. Без торговлї ме-
жи краями приходить ся ду-
же трудно: оден край витво-
рює більше одних продуктів,
другий, — других. Забльоко-
вана Німеччина видить на сво-
їй шкірі, як тяжко обійти ся без достави з других
країв. А єс ли-би, напримір, Анґлїл окружити таким
же тісним колесом, яким окружена Німеччина; то
она-би вже давним-давном погибла. Російському
націоналізованому робітничою клясою промислу,
також не обійти ся без одержуваня яких небудь
товарів із за. границі. А з другої сторони, загра-
ниця, особливо Німеччина страшно потребує си-
оя. Не треба забувати анї на мінуту, що ми жи-

— 85 —

вемо серед розбійничих капіталістичних держав.
І не дивно, що ті розбійничі держави будуть ста-
рати ся дістати все необхідне для них своїми роз-
бійничими дорогами. А з другої сторони, росій-
ська буржуазія, котрій поставлено тілько рогаток
в Росії, буде рада - раденька звязати ся з чужо-
сторонними імперіялїстами. Без сумніву, шо чужо
сторонні буржуї змогли би платити російським
спекулянтам ще більше, чим наші домашні бать-
ківські істинно - русскі. А спекулянт достарчує
тим хто більше платить. Дійсно, що если дати
тілько волю нашій буржуазії вивозити за грани-
цю всяке добро, і если дати волю чужосторонним
хижакам устроювати тут які-небудь турговельні
ґешефти, тс від того не поздоровило би ся со-
вітській соціялїстичній республицї.

Раньше, коли обговорювались питаня виут-
рішної торговлї, то бесїда йшла і спір йшов про
дві річи: чи потрібні високі цла на заграничні то-
вари, або, наоборот, чи ті цла тр?ба скасувати зов-
сім. За послїдні роки царюваня капіталу, проми-
словці насильно уводили політику високих плів.
Завдяки їм, синдикатчики діставали додаткові при
ходи. В самій державі они — монопольні володї-
телї ринком, ніяких конкурентів (суперників) у
них нема; а від чужосторонцїв загороджувала їх
митова стіна. Значить, при помочи високих цлів
синдикатчики, то є найбільші жеруни капіталу,
обдирали своїх земляків без всякого встиду. Сира
ва дїйшла до того, що, користуючись тим додат-
ковим обдиранєм своїх земляків, синдикатчики
стали вивозити за границю товар по дуже деше-

— 86 —

еих цінах, лише щоби ними викурити своїх про-
тивників, синдикатчиків з других країв. Натураль-
но, ті дешеві ціни були тілько до пори, до часу.
Як тілько сни своїх суперників викурили, так в
той час-же починали піднимати цїни і на завойо-
ваних ринках. Щоби таку тактику вести, їм і пот-
рібні були митові цла. Синдикатчики які кричать
про оборону промислу, кричать в дїйсности про
одно із средств нападу, про одно із средств еконо-
мічного завойованя заграничних ринків. І, як всег-
да буває в таких случаях,, они, професіональні
обманщики народа, прикривали свій грабіж обо-
роною, буцім то, народних інтересів.

Декотрі з соціялїстів, видячи се, виставляли
клич свобідіюї торговлї межи краями. Се озна-
чало би, що все оставляєть ся свобідній
економічній боротьбі ріжних буржуїв. Але сей
клич висів у воздусї, попросту нікуди не годив ся.
Тому що лкий-же синдикатчик відмовить ся
від доповняючих приходів? А раз той доповню-
ючий прихід він дістає завдяки тому, що відгоро-
джуєть ся високими митовими стінами від чужо-
сторонного суперництва, то як же він. той синди-
катчик відмозить ся від тих митових цлів? Перше
треба звалити синдикати, перше потрібна соція-
лїстична революція. От як відповідали на питаня
правдиві соціялїсти — по нашому комуністи боль-
шевики. А соціялїстична революція — то значить
установлене таких порядків, коли все находить
ся в руках зорганізованої в державу робітничої
кляси. Ми бачимо, яку шкоду приносить приватна
торговля в нутрі краю. Не меньшу шкоду при-

— 87 —

носить така торговля між краями. Значить, то —
збита дурниця: знищивши свобідну торговлю в
нутрі, установлювати єї з надвору. Такоюж дур-
ницею з точки погляду робітничої кляси являєть
ся система оподаткованя чужосторонних капіта-
лістів. Потрібний третий вихід, 1 той вихід стоїть
в націоналізації зовнїшної торговлї пролетарсь-
кою державою.

Що се значить? А се значить, що ніхто з жи-
вучих на російській земли не має права заключати
торговельних угод з чужосторонними капіталіс-
тами. Кого злапаєть ся на тім — штроф або тюр-
ма. Всю зовнїшну торговлю веде робітнпчо-
селянська держава. Она заключав всї угоди, від
случаю до случаю. Предкладають ся, скажем, А-
мериканцями машини в обміну за такий то товар
або за скілько-то золотих. А Німці предкладають
ті-їж машини по другій цїнї і иа других умови-
нах. Робітничі організації ( правите льственні совіт-
ські) дивлять ся, чи треба заключити таку куплю
і в кого вигіднїйше купити. У кого вигіднїйше у
того й купують. Куплені продукти даєть ся насе-
леню без т'іго, щоби наживити ся. Тому, що тут
згода робить ся не з капіталістами, котрі обди-
рають робітників, а з самими робітниками Таким
способом, нанованє капіталу повинно бути вибите
із тих окопів. А робітники повинні взяти (і беруть
і взяли) діло зовнішньої торговлї в свої руки і
організувати єї так, щоби анї оден халамідник, нї
оден спекулянт, нї оден мародер не зміг проска-
кувати через робітничі об'їзди.

— 88 —

Зрозуміло, що тут потрібна безпощадна роз-
права з капіталістами - контрабандистами. їх тре
ба відучити раз на все від всяких фокусів. Справа
господарського житя тепер є справою працюю-
чих мас. Тілько на дорозі дальшого укріпленя
подібного порядку зможе робітнича кляса діпня-
ти в кінці освободженя від всіх пережитків прок-
лятого капіталістичного устрою.

РАЗОМ З ЕКОНОМІЧНИМ - ДУХОВЕ ОСВО-
БОДЖЕНЄ.

(Церква і школа в совітській републицї).

ОБІТНИЧА кляса і єї партія,
партія комунїстіь-большевиків —
стремить не тілько до економіч-
ного освободженя, але разом з
ним і духового освободженя пра-
цюючих мас. Саме економічне ос-
вободженє буде іти тим успіш-
нїйше, чим скорше пролєтаріят
і наймит вивітрить зі своєї го-
лови всяке смітє, котрого напхали єму барони -
поміщики і фабриканти - буржуї. Ми вже раньше
бачили, як легко пануючі перше кляси окручу-
вали робітників зі всіх сторін своїми газетами,
журналами, листками, своїми попами, навіть шко-
лою, котру они зуміли переробити із знарядя
просьвіти в знарядє затемнюваня народної сьві-
домости.

Одним з знарядів затемнюваня народної сьві

— 90 —

домости являєть ся віра в бога і чорта, в злих і
добрих духів (ангелів і сьвятих), релігія. Маса
людий привикла вірити у все те, а мимо того, ес-
ли добренько розібрати і зрозуміти, звідки пов-
стала релігія і чому релігію так сильно піддержу-
ють пани - буржуї, тоді стане зрозумілим прав-
диве значінє релігії, як яду, котрим отроювали і
отроюють народ. Стане зрозумілим тоді і те, чому
партія комуністів — рішуча противниця релігії.

Теперішня наука доказала, що першою фор-
мою релігії було почитуване душ умерших пред-
ків. І що почалось те почитуване тоді, коли в
старшім людськім суспільстві стали йти в гору
так звані старші в роді старики, найбільше богаті
досьвідчені і мудрі, котрі мали вже власть над
остатними членами суспільства. В самім початку
історії, коли люди жили ще пів-малпячими ста-
дами, они були рівні. Лиш пізнїйше появились
старшини, котрі почали повелівати оставшими.
їх то і стали почитувати перших; почитуване
душ умерших богатих — от основа релігії; а ті
"сьвяті" божки, потім обернулись в грізного бо-
га, котрий карає і милує, судить і управляє.
Розберемо, чому у людий знайшлось таке об-
ясненє всего що творилось в сьвітї. Діло в тім,
що чоловік все оглядає річи, мало ему звісні,
прикладаючи їх до того, що єму добре звісне. Він
мірить їх на аршини близького і зрозумілого.
Оден учений наводить такий примір: дівчинка
вигодована в маєтках, де занимались куроЕод-
ством, повинна була мати постоянно діло з яй-

— 91 —

цями; і от, коли она побачила часом небо, засі-
яне звіздами, то она почала розказувати, що по
небі розсипано богато яєць. Таких примірів можна
навести без числа. От і тут теж саме. Чоловік
бачив що суть ті що повинують ся, і ті, що
повелівають; він постоянно спостерігав таку кар-
тину: старшина (а потім князь), окружений по-
мічниками, найбільше досьвідчений і мудрий,
найсильнїйший і найбогатший, розпоряджує і так
хоче він, так поступають остатні: они пови-
нують ся єму. От ті порядки, котрі можна спо-
стерігати кождого дня і кождого часу, і дали
товчок, щоби все що творить ся в сьвітї, поясню-
вати таким способом. На землі, мовляв, є пови-
литель і поьинуючі ся. Значить і увесь сьвіт так
устроєний. Над сьвітом є хазяїн, великий силь-
ний і грізний, від котрого всьо залежить і кот-
рий буде остро карати за непослух. От той ха-
зяїн над сьвітом і є бог. Так думка про бога на
небі появлясть ся тоді, коли на земли з перше
одинокого суспільства віддїлюють ся власть ста-
рих в родї.

Інтересна та справа, що всі назви бога гово-
рять про таке повстане релігії. Що значить слово
"бог"? Звідки оно повстало? Від того коріня, що
й слово "богатий". Бог — то сильний, кріпкий,
оогатий. Як ще величають бога? "Господь". Що
значить "господь"? Се значить — господин в
противолежність рабови. В молитвах так і го-
ворить ся: "Ми раби твої". Бог величаєть ся даль-
ше: "цар небесний". Всї другі назвиска бога ька-

— 92 —

зують на те саме: "повелитель", "владика'* і т. д.
І до річи. Слово "владика" означає таку особу,
котра многим володіє, у котрої *: порядний запас
добра. Отже, що-ж таке бог? Се — як би істну-
ючий богатий, сильний пан, рабоволодїтель, "цар
небесний", судія, — словом точна копія, знимка
з земської власти старшин, а потім князїв. Коли
жиди управлялись своїми князями, котрі кара-
ли їх і ріжно мучили їх, тоді появилась і наука про
грізного і злого бога. Такий бог старого завіту.
То — лютий старик, жорстоко караючий своїх
підданих. Поглянемо тепер на православного бо-
га. Наука про него виринула у Византії, в краю,
котрий дав образець самодержавного режіму. На
чолї стояв еамодержавець-монарх, кругом чего
міністри; потім висші чиновники, ще низше —
пїла сіть всяких чинш-обдиралів. Православна
релігія — точна скалка з того устрою. Наверха
сидить "цар небесний". Кругом него самі великі
сьвяті (напр. Миколай Чудотворець, Бого-матір
— щось в роді цариці, жена сьвятого духа), се —
міністри; ще низше ціла драбина ангелів і сьвя-
тих, розложених в такім порядку, як чиновники в
самодержавній державі. Се — так звані "чини ан-
гельські і архангельські": херувими, серафими,
престоли і єще иньші "чини". Саме слово "чин"
вже вказує, що ми маємо тут діло з чиновниками
("чин" і "чиновник" — слова, котрі виходять від
одного коріня). Ті "чини" виображують ся на і-
конах так, що хто рангою висше той одітий ліпше,
у того більше вінців, — значить, у того більше
"орденів" — знова таки як на грішній земли.

— 93 —

В самодержавнім устрою чиновник домагаєть ся
обовязкового "мазаня", — інакше він не дїлає;
тому і сьвятому треба ставити сьвічку — інакше
він розізлить ся і ніякої просьби висшому на-
чальству, богу не передасть. При самодержав-
нім устрою є осібні чиновники, котрі спеціяльно
виповняють — за хабара — ролю посередників.
І тут тоже і спеціяльні сьвяті — "посередники в
справах", а особливо женщини. Напримір, бого-
родиця — се так сказати, професіональна "заступ-
ниця". Впрочім, все те она не робить даром: єї
треба будувати більше чим другим всяких хра-
мів, купувати риз на єї ікони, вставляти туди
дорогоцїнні каміня і так дальше.

Отже віра в бога — се є вираз бридких зем-
ських відносин, се є віра в рабство, котре є, якби
не тілько на земли, але і на всій вселенній. Зро-
зуміло, що в дїйсности нічого подібного нема. І
також зрозуміло, що ті казки стоять на шляху
людського розвитку. Людство тілько тодї йде
вперед, коли оно до всякого явища прикладає
правдиве вияснене. Коли-ж, місто виясненя, ссила-
ють ся на бога або на сьвятих, тодї нічого доб-
рого не вийде і не може вийти. Наведемо пару
промірів. Декотрі релігійні люди вірять в те, що
коли грім гремить — то пророк Ілїя їде. Тому, по-
чувши грім, они знимають шапки і хрестять ся.
А в дїйсности, та сама сила електрики, котра
викликає грім, добре звісна науці, і при єї помо-
чи ми двигаємо трамваї, на котрих може пере-
возити ся все що потреба. І виходить що на Ілію-
пророцї ми можемо возити хотьби й гнїй, і наш

— 94 —

Ілія показують ся досить добрим візником. Пред
ставимо тепер собі що ми вірили би в Ілію про-
рока. Не виділи би ми тоді' своїх трамваїв як
своїх ух. Значить,, ми, завдяки релігії, застрягну-
ли-би в варварстві Другий примір. Розгорілась
війна. Люди гинуть мілїонами, проливаєть ся мо-
ре крови. Греба знайти вияснене сего. Ті, котрі
не вірять в бога, дивлять ся, як, що і чому; они
видять, що війна була викликана царями і пре-
зидентами, та великою буржуазією і поміщиками;
сни видять, що она ведеть ся задля заборчих,
брудних цілей. І тому они говорять робітникам
всіх країв: "беріть ся за оружіє проти своїх уяр-
мите лїв, скидайте капітал з його тронів". Зовсім
друге діло релігійний чоловік. Він розсуджує так
(і кракає при тім як стара баба): "Господь пока-
рав нас за гріхи наші. Ох, отче, царю небесний,
правно покарав ти нас грішних". І єсли він цуже
релігійний і при тім православний, тоді він на-
сильно починає жувати оден рід поживи місто
другого по опредїлених днях (се називаєть ся
постом), і бити лобом до камінно: підлоги (се нази
ваєть ся "бити поклони") і робити ще тисячу
дурниць. Такі дурницї робить релігійний жид, та-
тарин-магометанин, китаєць-будист, словом, вся-
кий віруючий в бога. Звідси видно, що дійсно
віруючі люди неспосібні до ніякої роботи. Релі-
гія, таким способом, не тілько оставляє народ в
варварстві, але і помагає держати єго в рабстві,
Релігійний чоловік скорше склонний до того, що
все треба переносити терпеливо (бо все, мовляв,
"від бога"),, що треба повинувати ся властям і

— 95 —

терпіти ("на тім сьвітї буде нагороджено сто-
рицею"). Не дивно тому, що пануючі при капі-
талізмі кляси. уважають релігію дуже корисним
орудієм для удурманюваня народа.

Ми бачили, що буржуазія держить ся не тіль
ко багнетами, але і тим, що она обмотує уми своїх
рабів. Ми бачили, з другої сторони, що буржуазія
затроює сьвідомість своїх підданих організацією
і після пляну. Такій цїли служить спеціяльна
організація, — а се церква, церковна організація
держави. Церква у всіх майже капіталістичних
краях є такеж саме державне заведене як поліція:
а піп є такий самий державний чиновник, як і
кат, і жандарм. Він дістає державну підмогу за
отрую, котру він розповсюднює поміж народні
маси. Властиво се і є найнебезпечнїйша сторона
справи. Єслн би не було такої дивоглядної, кріп-
кої і сильно-, організації, яка є тепер в роді' роз-
бійничої буржуазної держави, тоді попи самі би
не устояли. Они живо збанкротували- би. Але в
тім то й діло, що буржуазна держава зовсім і
всїми средствами піддержує свій церковний заряд
котрий за те з горячою щирістію піддержує бур-
жуазну власть. Російські попи при царі, не тілько
обманювали маси, они навіть сповідь використо-
вували для того, шоби вивідувати думки проти
правительства, они шпіонили при помочи своїх
"тайн". А правительство не тілько їх удержувало,
але і переслідувало тюрмою, висилкою і всякими
другими способами всіх так званих "хулителїв
православної церкви".

— 96 —

Із всего того виходить і програма комуністів
у відношеню до релігії і церкви 3 релігією треба
бороти ся, але не насильством, а переконанєм.
Церкву-ж треба відділити від держави. Се зна-
чить — хай попи остають ся, але хай їх удержу-
ють ті, котрі хочуть принимати від них яд, або
хто заінтересований в їх істнованю. Є такий яд
— опіюм. Коли єго курять, тодї видять солодкі
еновидїня: лежиш собі так як в раю. Але за те
його діяльність нищить здоровлє: чоловік мало-
помало робить ся ідійотом. Теж саме є з
релігією. Є люди, котрим хочеть ся курити
опіюм. Але було би не розумно, єсли би
держава на свій кошт, т. є, на кошт всего народа,
удержувала приюти для куреня опіюму і спеці яль-
них людий, котрі би прислугували при тім. Тому
і з церквою треба поступити (і поступили вже)
так: треба лишити попів, архиреїв, митрополи-
тів, патріярхів, ігуменів і прочу компанію всякої
піддержки зі сторони держави: най віруючі, єсли
бажають, кормлять їх за свої гроші.

З другої сторони, повинна бути забезпечена
свобода вірувань. З відси й виходить правило:
релігія є приватною справою. Се не значить, що
ми не повинні переконанєм бороти ся проти релі-
гії. Се значить, що держава не повинна піддержу-
вати нїякої церковної організації

Програма большевиків-комунїстів в сїй точцї
тепер в Росії здійснена. Попи всякої масти лишені
державної гайки. Тому они й показились до пів
смерти і двічи прокляли теперішну власть, т. є,

— 97 —

власть робітників, відлучивши всіх комуністів від
церкви. Занримітїть. При царі они твердо знали
текст письма: "нїсть бо власти, аще не от бога"
і "властям предержащим да повинуйтесь". Они
з охотою кропили катів сьвяченою водою. Але
чому они забули ті тексти коли при власти стоять
робітники? Чиж власть божа не роспростераєть
ся на комунїстів? В чім же діло? Та в дуже про-
стій річи. Совітське правительство, се — перше
правительство в Росії, котре злапало попів за
кишеню. А в попа се найчутливійше місце. Попи
тепер в таборі угнетеної буржуазії. Они роблять
в підполї і "надполї" проти робітничої кляси.
Тілько час вже тепер не той, і широкі маси пра-
цюючого народа на обман так легко не йдуть
як раньше. Таке велике просьвітне значінє рево-
люції. Она освободжує від економічного рабства.
Она освободжує і від духового рабства.

Є ще важне питане, яке тичить ся духової
ііросьвіти мас. Се — питане про школу.

Школа при панованю буржуазії служить біль-
ше справі вихованя мас в дусї повинуваня ся бур-
жуазії, чим справі дійсного образованя. Всї під-
ручники були насичені духом рабства. Особливо
підручники історії: там тільки й робили, що бре-
хали, описуючи подвиги царів і всяких короно-
ваних негодяїв. А за тим велику ролю грали в
школах попи. Всьо зводило ся до одного: обро-
бити дитину так, щоби з неї вийшов послушний
— не горожанин, а підданий, раб, який би міг
при всякім случаю і убивати собі підданих, єсли

— 98 —

они повстануть проти власти капіталу. Самі шко-
ли були поділені на відділи: одні — для чорної,
другі — для білої кости. Для білої кости — гім-
назії і університети. Тут буржуазні синки виучу-
вались наук з тим вирахованєм, щоби уміти уп-
равляти і підчиняти кість чорну. Для чорної
кости — низші школи. Тут найбільше всего ро-
били попи. Задача тої школи, котра давала дуже
мало знаня, але зате богато вкулакувала попів-
ської брехнї заключалась в підготовленю людий,
щоби они уміли терпіти, слухати і підчиняти ся
без протесту білій кости. Доступ в середну, а
тим більше в висшу школу (т. є в університети,
спеціяльні висші технічні і всякі иньші заведеня)
простому народу був закритий. Таким способом,
творив ся монополь на образованє. Учити ся
більше або меньше, міг тілько богатий або під-
держуваний богатими. Тому інтелігенція хитро
використала своє положене. І зрозуміло, що в
жовтневу революцію она була проти робітників:
она занюхала своїм носом, що єї привілеї, маєт-
не положене щезне, если всї зможуть учити ся,
єсли і для чорної кости буде дана можливість
оволодіти знанєм.

Тому, перше всего, треба зробити образованє
загальним * обовязковим. Для будівлі житя на
нових початках, треба, щоби чоловік з молодости
приучив ся до корисної праці. В школах длятого
можна познакомити учеників з ріжного рода вит-
ворами. Двері висшої школи повинні бути від-
криті для всіх. Попи повинні бути вигнані зі
всіх шкіл — хай, єсли хотять морочать дітей де

— 99 —

небудь в себе, а не в державних заведенях; шко-
ла повинна бути світською, а не попівською. Ор-
гани місцевої робітничої власти мають контролю
над школою і повинні не скупити ся на справу
народного образованя обложеня дітей, молодців
і дівчат, всім необхідним для успішних занять.

Тепер в декотрих селах і провінціональних
містах дехто із дурнїйших учителів веде при по-
мочи деришкірів (а, вірні, деришкіри при помочи
тих дурнованих) пропаганду в такім дусї, що,
мовляв, большевики хотять знищити всю науку,
хотять усунути всяке образованє і проче. Се,
конечно, найбільша брехня. Комуністи большеви-
ки хотять зробити друге: они хотять освободити
саму науку від капіталістичного ярма, они хотять
зробити науку доступною до всего працюючого
народа, они хотять знищити монополь (виключ-
не право) на образованє зі сторони богатих. От
в чім діло. І цілком не дивно, що богаті боять ся
втратити одну зі своїх опор. Єсли кождий робіт-
ник буде володіти знанями інжінєра, тодї справа
капіталіста і богатого інжинєра — буде стояти
дуже погано; він не зможе тодї фиркатись: таких
як він, буде богато. Ніяке ушкоджене робітничої
справи, ніякий саботаж старих слуг капіталу не
буде тодї можливий. От чого боять ся поважані
буржуї.

— 100 —

Культура для богатих, духове поневолене
для бідних — от клич капіталу. Культура для
всіх, освобсдженє духа від капіталістичного гнету
— от клич партії робітничої кляси, партії кому-
ністів.

Ж,:ч: ,::;,' 7 '

ВООРУЖЕНИЙ НАРОД НА СТОРОЖІ СВОЇХ
ЗАВОЙОВАНЬ.

АЙЛЇПША гарантія, найліпше за-
безпечене свободи — се рушни-
ця в руках робітника'' — так
говорив оден з творців науково-
го комунізму, Фридрих Енгельс.
Тепер тільки видно, наскілько
правий той вираз. Він цілком
потверджуєть ся досьвідом великої революції
1917. року.

Ще кілька літ тому взад навіть декотрі ліві
товариші виставляли клич розоружеея. Они го-
ворили так: всюди буржуазія строїть кольосаль-
ну, чудовичку ф льоту: підводну, надводну, і воз-
душну; ростуть безумно-великі армії; будують ся
величаві кріпости; великі армаги і такі заряди
знищеня, як панцирники і теньки. Треба знищити
всю ту страшну систему насильства. Треба дома-
гати ся загального розоруженя.

Не так ставили питане ми, большевики. Ми
говорили: наш клич такий: розоруженє буржуазії,

— 102 —

вооруженє — загальне і безусловне, — робітни-
чої кляси. Сьмішно було би уговорювати буржу-
азію зломити свій найострійший вовчий клевак,
вооружену силу, (з одурманених нею робітників
і бідняків-селян), котра находить ся в неї в руках.
Ту смертоносну машину насильства можна розо-
ружити тілько насильством. Оружіє кладеть ся
тоді, коли того добиває ся друге оружіє. В тім й
заключаєть ся змисл оружного повстаня проти
буржуазії. Для буржуазії єї армія, то — знарядє
боротьби за поділ сьвіта — з одної сторони, зна-
рядє боротьби з робітничою клясою — з другої.
Цар і Керенський мріяли при помочи армії завою-
вати Константинополь, Дарданельський пролив,
Галичину і богато иньших лакомих кусків. В той-
же час і цар, і Керенський (значить і поміщики
і буржуазія) душили робітничу клясу і селянську
бідноту. Армія була знарядєм в руках великих
властителів для подїлу сьвіта і ионеволеня бідно-
ти. От що таке була стара армія.

Чому буржуазія могла зробити з робітників
і селян (адже, більшість в армії жовнїрів, скла-
дає ся з них) знарядє проти самих робітників і
селян? Чому те міг робити цар і Керенський?
Чому руками німецьких матросів були розстрілю-
вані нїмецью-ж матроси, повставши наконець,
проти насильників? Чому англійська буржуазія
давить руками англійських жовнїрів (а они також
з робітників) революцію в Ірляндії, в краю, кот-
рий поневолюють і топчуть ногами великі банки-
рі Англії?

На се питане треба дати туюж саму відповідь,

— 103 —

що на питане, як можуть панове буржуї удержу-
вати ся взагалі при власти. Ми бачили, що се
робить ся завдяки прекрасної органїзованости бур-
жуазної кляси. В армії власть буржуазії опираєть
ся на двох основах: по перше» на офіцерськім
корпусі з дворян і буржуїв; по друге, на муштрі
і духовім убійстві т. є, на буржуазнім обробленю
солдатських душ. Офіцерський корпус носить за
гально чисто — клясовий характер. Він виготов-
лений так, що прекрасно знає воєнне діло і діло
даваня в зуби, діло крутої росправи з солдатами.
Подивіть ся на якого небудь бравого офіцира-
гвардійця, або на пруського щоглика з фізіоно-
мією гонорового мопса. Зараз видно, що він як
цирковий поганяч, не жалує солдатам роздавати
на право й на ліво, що він научив ся, (і учив ся то-
го богато, довго і завзято), як держати в страху
і повинности людське стадо.

Зрозуміло що если такі панове вербують ся
з буржуїв і дворян, з синів поміщиків і капіталі-
стів, то они будуть вести армію по цілком опре-
дїленім шляху.

Подивіть ся тепер що таке жовнїри. Приїзджа-
ють они сірими людьми, не звязані друг з другом,
розпорошені, не могучі дати відпору, з душею,
вже порубаною попами, школою. їх зараз-же
розкладають по касарнях, і оброблюване почи-
наєть ся. Застрашуване, всилюване найпротина-
роднїйших думок, постоянна система страху і
наказів, обдїлюванє нагородами за переступства
(напримір за розстріл страйкарів), — все те ро-

— 104 —

бить з чоловіка пів-ідіота, >куклу, котра наслїпо
иовинуєть ся своїм смертельним ворогам.

Зрозуміло, що з революцією армія, яка стоя-
ла обома ногами на старих, царських основах,
армія котру І Керенський гнав на бій за Констан-
тинополь, неминуче повинна була розпасти ся.
Чому? Тому, що жовнїри побачили що їх орга-
нізують, муштрують і кидають в боротьбу ради
злочинної користи буржуазії. Они побачили, що
сни чуть не три роки сиділи в окопах, мерли, го-
голодували, убивали задля грошевого мішка. Ціл-
ком правдиво, що коли стару дисципліну вику-
рила революція, а нова ще не вспіла народити ся,
творив ся розпад старої армії, дезорганізація,
її погибіль. Ся болїзнь була неминучою. Мень-
шевицькі і есеровські дурачки обвинюють боль-
шевиків: ага, що мовляв, наробили, — царську
армію дезорганізували! Але меньшевицькі і есер-
ські дурачки не видять, що революція не могла
би побідити, если би в лютім армія оставалась
послушною царю і его генералам, а в жовтню —
буржуазії. Адже, жовнірське повстане проти царя
вже було розпадом царської армії. Кожда рево-
люція розбиває старе, і гниле; проходить з разу
якийсь (дуже трудний) час, нїм сотворить ся но-
ве, поки не пічнуть будувати гарного дому на
місци обломкїв старого свинячого хлїва.

Ми наведемо зараз оден примір з другої об-
ласти. Старі робітники знають, що свого часу,
коли селяне перероблялись в фабричних, йшли
до міста, то насамперед они перероблялись в

— 105 —

розпучливих хуліганів, "обідранців", в "майсте-
ровщину". Слово "майстер" або "фабричний" бу-
ло тоді майже лайливим словом. І дійсно, ті ро-
бітники були майстрами колотнеч, безсоромств,
лайок і марнотравства. На тій основі всі реак-
ціонери, які бояли ся всього нового, проповіду-
вали поворот до панщизняного права.

Они говорили: з огляду на те що місто мар-
нує ся, з огляду на те що в місті "ледащіють",
то потрібне село і спеціяльно палка отця-поміщи-
ка. Тут-то і буде процьвітати добродїтель. І они
злобно сьміялись над тими, які б робітничій клясї
виділи сіль землі. Они говорили нам, марксїстам,
ученикам великого комуніста Карла Маркса: "Ба-
чите ваших робітників?! Адже то — овинї, а не
люди, то — матюки! А ви говорите — сіль землі!
Добра система гарапник на конюшні — тоді знали
би они як сваволити"!

Все те многих "переконювало". А в дїйсности
от в чім була річ. Коли селяне входили в міста
і зривали з селом, то старі, селянські підпори,
тріскали. В селі живуть по старому: гляди в рот
старику і слухай його, хотяй би він вже давно
з ума зійшов, сиди спокійно на своїй загороді і
нікуди дальше від тої загороди ие сунь носа, бій-
ся всього нового гірше чим огня. От мудрість се-
ла. То була плоха мудрість, але она була гнуздою,
котра творила селянський порядок. Ся мудрість
в містах скоро щезла; тут все нове: нові люди,
нові відносини, маса нових, незбагнених прикла-
дів. Недивно, що стара селянська мораль щезла.

— 106 —

А щоои нова сотворилась, треба булч/ пройти
деякий час. От той-то посередок і є періодом
роспаду.

Але, в кінці кінців, на новій основі виринула
нова мудрість: солідарність пролєтаріяту. Фабри-
ка згортувала робітників, гнет 'капіталу приучив
їх до спільної боротьби, на місце старої, дідів-
ської, нікуди негідної мудрости виринула нова,
пролетарська, безконечно більше висока. Она то
й перетворює пролєтаріят в "сіль землі", в най-
передовійшу, найреволюційнїйшу, в найбільше
творчу клясу Правими показались ми, комуністи,
а не ианщизняники - поміщики.

Тепер по відношеню до армії місце панщизня-
ників, занимають меньшевики і есери. Они спі-
вають на всі лади про роспад армії і обвинюють
большевиків. І подібно тому, як панщизняники
кликали назад, в село, до поміщиків, під кнут,
подібно тому меньшевики і есери кличуть до
старої дисципліни, на службу до законодатних
зборів, на основі повороту до капіталізму і до
прочих гарних річей. А ми, комуністи, дивимо
ся вперед. Ми знаємо: старе зогнило, і оно неми-
нучо повинно було зогнити, і без того робітники
і бідняки-селяне не змогли би забрати власти в
державі в свої руки, але іде нове, більше високе,
на місци старої армії строїть ся червона армія
соціялїзму.

Поки при власти стоїть буржуазія, поки "віт-
чина" є вітчиною банкирів, торговців, спекулян-
тів, жандармів, королів і президентів, до того ча-

— 107 —

су робітнича кляса ніяким способом не заінтере-
сована в охороні тої грязної машини для наживи.

Для Росії той час вже минув. Революція ро-
бітників вже побідила. Час розпаду відійшов в
минувшину. Перед нами — час строїня нового.
Строїть ся червона армія не для грабежі, а для
оборони соціялїзму не для оборони панської віт-
чини, в котрій все було в руках капіталу і помі-
щика, а для оборони соціалістичної вітчини, в
котрій все переходить в руки робітників; не для
загарбуваня чужих країв, а для помочи міжнарод-
ній комуністичній революції.

Зрозуміло, що та армія повинна строїти ся на
иньших основах чим стара. Червона армія повин
на, — сказали ми — бути вооружении народом
при розоруженій буржуазії. Се повинна бути кля-
сова армія пролетарів і селянської бідноти. Адже,
она направлена проти сьвітової буржуазії, в тім
числі і своєї. Тому она не може включати в себе
вооружені буржуазні елементи. Впустити в ар-
мію буржуазію — то значить вооружити єї; то
значить „створити в нутрі червоної армії білу
гвардію, котра легко може розстроїти все діло,
і бути центром зради і повстань, перейти на
сторону ворожих імперіялїстичних війск і так
дальше. Не вооружувати буржуазію, а розоружу-
вати єї, віднявши від неї послїдний бравнінг, —
от наша задача.

Другою, не меньше важною 'задачею являєть
ся підготовлене офіцирського пролетарського кор

пусу. Робітничій клясї приходить відбивати ся від

— 108 —

ворогів, наступаючих зі всіх сторін. Війна навя-
зуєть ся єї імперіялїстичним падлом. А для тепе-
рішної війни потрібні спеціялїсти. Они були в ца-
ря і Керенського. їх не було в робітничої кляси і
в селянської бідноти. Тих спеціялїстів треба ство-
рити. Для тої цїли необхідно треба використати
старих спеціялїстів: хай они учать пролетарів.
Тоді в соціялїстичній совітській вітчинї будуть
свої офіцири, буде свій офіцирський корпус. І
подібно тому, як в революції робоча кляса, біль-
ше досьвідна і діяльна, веде за собою селянську
бідноту, подібно тому на війнї проти імперіялї-
стичних насильників робітники офіцири будуть
вести за собою масу селянської червоної армії.
Червона армія повинна творити ся на основі
загального внученя робітників і селянської бід-
ноти.

Се виучене — справа найуспішнїйша і найго-
рячійша. Тут не можна марнувати анї одної міну-
ти, нї одної секунди.

Кождий робітник і кождий селянин, повинен
бути виучений і він обовязаний учити *ся воло-
діти оружіем. Тілько глупі люди розсуджують
так: ну, до нас ще далеко, — поки ще до нас
прийдуть, то ми "успієм". Російські лїнтаї часто
так розсуджують. У всім сьвітї звісно, що яка
небудь поговірка російських — то "ачей". "Ачей
успієм". А потім, дивим ся клясовий ворог, котро
го кличуть бувші поміщики і капіталісти, тут
і бере голубчиків за ковнїр. І, бути може, коли
який небудь бравий пруський унтер (або анґлїй-

— 109 —

ський, — хто знає?) буде ставити до стіни на роз-
стріл, тоді добродушний земляк пошкробає ся в
голову і скаже: "Яким дураком я був раньше!"

Тут треба спішити ся. Хай Сидір не кивас на
Петра, а Петро на Сидора. Хай ніхто не жде, а
дружно бере ся за діло. Загальне виучене —
нагла і найважнїйша задача дня.

Стара армія була основана на отупленю жовні
рів. Се робилось тому, що там капіталісти і по-
міщики повинні були правити мілїонами жовнїрів-
селян і робітників, інтереси котрих противопо-
ложні інтересам капіталістів. Капіталістичне пра-
вительство повинно було тому робити жовніра
безмозґовим оружієм, дїлаючим проти своїх-же
інтересів. Наоборот, червона армія з робітників
і селян оборонює свою власну справу. Она може
бути основана лише на просьвітї і на сьвідомости
товаришів, котрі вступають в є'і ряди. З відси
необхідність в спеціяльних курсах, бібльотеках,
лекціях, мітікіах і зібранях. В свобідні часи чер-
воно-армійцї повинні брати участь разом з ро-
бітниками в політичнім житю, ходити на зібраня,
жити одним житєм з робітничою клясою.

Ся услсвина — одна з найважнїйших усло-
вии для того, щоби створилась тверда революцій-
на дисципліна, не дисципліна палки, а дисципліна
клясової сьзідомости революціонера. Єсли межи
армією а робітничою клясою губить ся звязь,
тоді армія скоро вироджуєть ся і легко може пе-
реробити ся в банду, котра буде служити тому,
хто більше платить. Тоді она пічне розпадати ся

— 110 —

з нїчо не спасе єї від того розпаду. Наоборот.
Єсли черБОію-армійцї будуть находити ся в жи-
вій звязи з робітниками, жити з ними одним жи-
тєм, — тоді они будуть лиш тим чим треба бути:
вооружении органом революційних мас.

Одним з найліпших средств для збереженя
звязи з масами, крім вже згаданих (лекцій, полі-
тичних зібрань і т. д.), являєть ся ви-
користовуване армійців для непереривного
виучуваня робітників стріляти з карабінів,
машинових крісів і проче. Замість лежаня, карт
і прочих "забавок", замість безмисленного сидже
ня по касарнях — тут творча робота, котра спо-
ює веїх в одну дружну революційну родину. Так
творить ся вооружений народ, вооружений пролє-
таріят і вооружена селянська біднота, котрі бу-
дуть стояти на сторожі великої робітничої ре-
волюції.

Жа№3№^^ЗЖЗ№^38638ЬЗЙ

ЧОМУ МИ КОМУНІСТИ?

АША партія називала ся до по-
слїдного з'їзду соціял-демокра-
тичною партією На всім сьвітї
партія робітничої кляси мала та-
ку назву. Але війна визвала не-
бувалий роскол в соціял-демо-
кратичних партіях. І тут відкри-
лись три основні течії серед тих партій: крайно
праве, центр і крайно лїеє крило.

Праві соціял-демократи показались дійсними
зрадниками робітничої кляси. Они лизали (і ли-
жуть до сего часу) черевики покритих робітни-
чою кровію генералів. Они піддержують велику
бридь і переступства своїх правительств. Варто
пригадати тільки, що німецький соціял-демократ
Шайдеман піддержує українську політику німець-
ких генералів. Се — прямі кати робітничої ре-
волюції.

Таких-же панів є значне число і у Франції,
і в Англії, і в других краях. Як-раз они надува-
ють робітників фразами про оборону вітчини
(буржуазної, вільгельмовської) і душать робіт-
ничу революцію в себе в дома і карають єї в Росії
багнетами своїх правительств, піддержкою тих
правительств.

Другою течією являєть ся центр. Ся течія
ворчить проти своїх правительств але она неспо-

— 112 —

сібна до ніякої революційної борби. Она не рі-
шаєть ся кликати робітників на улицю. Она бо-
їть ся як огню, вооруженого псвстаня, яке оди-
ноке може рішити питане.

Наконець, трета течія — се крайно лїва; в
Німеччині — Лїбкнехт і єго товариші. Се — заг-
раничні большевики. їх тактика, їх погляди — се
погляди большевйків.

Погляньте тепер, яка путанина творить ся,
єсли всі ті групи називають ся одним і тим-же
самим іменем. Соціял-демократ Лїбкнехт і соці-
ял-демократ Шейдеман. Що спільного межи ни-
ми? Кат революції, брудний зрадник, і мужний
борець робітничої кляси. — чи мож представити
собі більшу ріжницю?

В Росії, де революційна боротьба і розвиток
революції поставили в жовтню питане про соція-
лїзм і про скинене буржуазної власти ребром,
спір межи зрадниками соціялїзму і сторонниками
соціялїзму рішав ся з оружієм в руках. Праві ессе-
ри і почасти меньшевики були по одній стороні
барикади разом зі своєю контр-революційною
зволочію; большевики були з другої сторони, ра-
зом з робітниками і жовнірами. Кров провела
борозду межи ними. А се не забуваєть ся і не
забудеть ся ніколи.

От чому ми повинні були дати нашій партії
другу назву, котра відріжнювала би нас від зрад-
ників соціялїзму. Завеликий простір між нами а
ними. Занадто розбіжні наші дороги.

У відношеню до буржуазної держави ми, кому
нїсти, знаєм тілько оден обовязок — зірвати єї,

— 113 —

знищити той розбійничий союз. Соціял-демокра-
ти проповідують оборону свого союза підприєм-'
цїв під кличем оборони віттини.

За те після побіди робітничої кляси, у відно-
шеню до робітничої, совітської власти, ми стоїмо
в єї обороні проти заклятих ворогів, проти імпері-
ялїстів всего сьвіта. А они як дійсні запроданці
робітничих інтересів, ставлять своєю задачею по-
валити робітничу власть, повалити совіти. І в
стремлїню до виповненя тої задачі они йдуть нога
в ногу зі всею буржуазією.

Ми, комуністи, стремимо вперед, яких би то
трудностей не було, ми ідемо до комунізму через
диктатуру пролєтаріяту. Они подібно злобним
буржуям, ненавидять всею душею ту дуктатуру,
носячи єї по всіх перехрестях, підпирають клич:
"назад до капіталізму".

Ми, комуністи, говоримо робітничій клясї:
"Богато терня лежить на нашім шляху, але треба
йти, без замішаня, дальше і дальше. Велика ре-
волюція, котра ставить на голову увесь старий
сьвіт, не може пройти гладко, єї не можна зроби-
ти в білих рукавичках: она народжуєть ся в му-
ках. Ті муки треба перетерпіти, перестраждати,
пройти через їх огонь, щоби, наконець, вирвати
ся із зелїзних утисків капіталістичного рабства".

А меньшевики, ессери, соціял-демократи див-
лять ся зі сторони, замічують промахи, ошибки
і з того роблять вивід: пійдем назад, віддамо всьо
буржуазії, будем умірковано домагати ся умір-
кованих порцій в нашім капіталістичнім стійлі.

Нї! З ними нам не подорозї Ті нещасливці

— 114 —

пугають горожанською війною. Але нема рево-
люції без горожанської війни. Чи думають они,
що в других, більше розвинених краях, соціялїстич
на революція буде йти без горожанської війни?
Досьвід Фінляндії доказав друге. Тисячі розстрі-
лених фінляндських товаришів — найліпше сьві-
доцтво того, що горожанська війна в розвитих
капіталістичних краях буде ще більше завзятою,
що більше кровавою, ще більше жорстокою. Те-
пер можна предвидїти, що, напримір, в Німеччині
клясова війна буде надзвичайно остра. Тілько
через горожанську війну і зелїзну диктатуру ро-
бітників можна прийти до соціялїзму, можна йти
до комуністичного, товариського витвору.

Охорона буржуазної держави і анї кроку до
комунізму — от програма соціял-демократії.

Повалене буржуазної держави, робітнича дик
татура, експропріяція капіталістів, організація вит
вору робітничою клясою, широкий шлях до ко-
мунізму — от програма комуністичної партії.

Коли ми називаємо себе комуністами, то ми
не тілько ограничу єм себе від соціял-запроданцїв:
меньшевиків, есерів, Шейдеманів і прочих аген-
тів буржуазії. Ми вертаємо ся до старої назви
революційної партії, на чолї котрої стояв Карл
Маркс. То була Комуністична партія. І евангелїєм
теперішної революції до сего часу єще являєть
ся написаний Марксом і Енгельсом "Комуністич-
ний Маніфест". Старий Енгельс ще півтора року
до свої смерти протестував проти назви "соціял-
демократ". "Она — говорив він — зовсім не під-
ходить для партії, котра стремить до комунізму,

— 115 —

котра нищить, в кінци кінців, всяку державу,
в тім числі і демократичну". Щоби сказали великі
старики, котрі горіли ненавістію до буржуазної
державної машини, єслиби їм показали таких со-
ціял-демократів, як Дан, Церателї, Шейдеман?
Они напяткували би їх зневагою, як пятнували
все тих "демократів", котрі в трагічні, тяжкі мо-
менти революції, дуло револьвера направляли про
ти робітничої кляси.

Много перешкод стоїть на нашій дорозї. І
много недоброго є в нас тепер, в наших власних
рядах: бо много увійшло до нас посторонних лю-
дий, котрі продають себе за гроші кому треба,
лише щоби ловити рибу в каламутній водї. А ро-
бітнича кляса молода і недосьвідчена. І зі всїх
сторін злії вороги окружують молоду Совітську
республику. Але ми, комуністи, знаєм, що робіт-
нича кляса учить ся на власних ошибках. Ми зна-
ємо, що она вичистить свої ряди від всякої нечи-
сти, яка прокрала ся до неї; ми знаємо, що прий-
де до неї і вірний, бажаний союзник — сьвітовий
пролєтаріят. Нїякі старечі ляменти і істеричні
крики не трівожуть нашої партії. Она поставила
на своїм прапорі золоті слова, котрі були напи-
сані Марксом в "Комуністичнім Маніфесті":

"Хай пануючі кляси дрожать перед комуні-
стичною революцією. Пролетарі немають в ній
нічого до с грати, крім своїх кайдан. До здобу-
тя-ж мають цілий сьвіт. Пролетарі всїх країв,
єднайте ся".

АНАРХІЗМ І НАУКОВИЙ КОМУНІЗМ,

С ЛИ на тлї продукц: иного роз-
вою і неминуче звязаного з тим
розложеня пролетарської психо-
льоґії творить ся наклін в сто-
рону розчиненя пролетарських
домагань в спільній масі' стрем -
лінь "загально-народних", т. є,
по сути рі' и, селянських, то я другої сторони,
тіїж обставини люмпен-пролєтаризуючи пролєта-
ріят перероолюючи віддільні його части з про-
дукційних робітників в деклясированих (стратив-
ших звязь з клясою) "індівідуумів", не звязаних
з пролетарським колективізмом узлами спільної
масової поацї і магової боротьби, творять біль-
ше або меннпе сприяючий ґрунт для анархістич-
ного настрою. Декотрі трескучі виступи анархі-
стів, шум піднятий як ними так і буржуазними
газетами кругом славних московських "Смерчей"
"Ураганов" і прочих груп носячих настільки по-
етичну назьу, наскільки поетичний зміст "політи-
ки" тих т-руп, — все те заставляє нас провести
границю між науковим комунізмом Маркса і тео-
ріями анархістів. Се тим більше необходиме, що
соціял-демократи в корінї покалічили науку Марк-
ся, запродали єї буржуазії теорично так само, як

— 117 —

практично, они запродали пролєтаріят і запутали
питане про рнархізм наскілько основно, що нам
прийдеть ся мимоходом торкати ся і соціял-зап-
роданчих поглядів на анархізм, щоби прочисти-
ти науку Маркса від грязи, котрого єі забризгали
зі всіх сторін панове Плєханові, Ренпери, Гєди, і
прочі "державні уми*' імена-же їх, ти, господи віси.

І.

Ми пічпемо з "конечної цїли" нашої і анар-
хістичної. Звичайне представлене сеї точки зво-
дить ся до того, що комунізм і соціалізм пред-
кладають охорону держави, тоді як "анархія" та-
ку державу відкидає. "Державники" » "анти-дер-
жавники" — так опредїлюють ріжницю між мар-
ксїстами і анархістами.

Треба відмінити, що такому опредїленю "ріж-
ницї", помагали у високій степени не тілько а-
нархісти але і соціял- демократи. Базікань про дер-
жаву будучности про "народну державу" занима-
ло визначне місце в настрою соціял-демократії.
А декотрі соціял-демократичні партії все стремі-
ли підчеркн\ти осібно свій "державний" харак-
тер. "Ми правдиві носит елї державної ідеї" — ся
фраза була улюбленою фразою в устах австрій-
ської соціял-демократії. Такі погляди були широ-
ко розповсюднені, не тілько в кругах австрійської
партії; в своїм роді эни були (а почасти й про-
довжують бути, доки стара соціял-демократія не
зігнила ще до кінця) міжнародними.

І тим не меньше та "державна мудрість" ні-
чого загального з революційно-комунїстичною
наукою Маокса не має.

— 118 —

Науковий комунізм видить в державі органі-
зацію пануючих кляс, знарядє покеволеня і на-
сильства. Цілком правдиво, що він тому не може
говорити про державу будучности. Б тій будуч-
ности нем і ніяких кляс, нема клясового понево-
леня, а з тим нема і знарядя того покеволеня, —
державної власти. "Неклясова держава" — на
точку погляду котрого мішають ся соціял-демо-
крати — ь противорічіє в самім собі, без мисли-
мість, дурниця, "суха вода". І хотяй поллята тою
сухою водицею ідеольогічна каша творить духо-
вий корм соціял-депократії, то в тім зовсім не
винні великі революціонери Маркс і Еєнґєльс.

І так, комуністичний устрій є устрій бездер-
жавний. Але г.сли се так — а се безусловно так —
то в тім-и.е дійсна ріжниця між анархістами і
марксїстами-комунїстами? Чи не щезне та ріжни-
ця, в питаню про будуче суспільство, про "конеч-
ні цїли"?

Ні, ріжниця є. Але она проходить по зовсім
другім напрямі. Коротко єї можна опреділити як
ріжницю міу великою централізованою і малою
децентралізованою продукцією.

Ми, комуністи, говоримо що будуче суспіль-
ство повию с вибавити нас не тілько від понево-
леня чоловіка чоловіком, але Гі зробити людий
можливо більш независнмими від внутрішної при-
роди, довести до мшімума "необхідний робітни-
чий час", довівши до максімума суспільні витвор-
чі сили і би творчість суспільної праці.

Длятого наш ідеал — централізована і пля-
номірна зорганізована велика продукпія в межах

— 119 —

— організація всеї сьвітової гскшодарки. На обо-
рот, анархісти уподобують собі зовсім иньший
тип відносин: їх ідеалом являють ся маленькі
комуни, не могучі по самім своїм устрою вести
великої господарки вступаючі в "згоду" одні з
другими і .-<.вязані сітями, добровільно-умовлених
відносин. Зовсім ясно що така схема продукції
економічно реакційна. Она не дає і не може дати
простору для розвитку продук.чійних сил, она е-
кономічно більше похожа на середновічні грома-
ди, чим на устрій, який повинен замінити собою
капіталізм. Але ся схема не тілько реакційна, она
у високій степени і утопійна. будуче суспільство
не родить г 9. "з нічого" і його не приносить з
неба ангел. Оно виростає з нідрів старого сьвіта,
з відносин, створених гігантською машиною фі-
нансового капіталу. Зрозуміло, що дальший роз-
виток продукційних сил (а всякий будучий устрій
тілько тоді жизненно спосібний і можливий, ко-
ли він розвиває дальше продукційні сили віджив-
шого вже у .трою) може бути лише як продов-
жене тенденції до централізації нрсдукційного
процесу, як виймаюча ся організованість "управи
річами", котра зміняє пережившу "управу людь-
ми".

Але — ЕІдопругь нам анархісти — підстава
держави і стоїть в централізації; оставляючи цент-
ралізацію продукції, ви тим самим оставляєте і
державний апарат, власть, насильство, "авторі-
тетні відносини".

Такий підпір непрактичний, бо він представ-
ляє зовсім не науковий, а по правдї дїточий пог-

— 120 —

ляд на державу. Держава є, так само як і капі-
тал, не річ, а відношене між людьми, або точ-
нїйше скагати, відносини між клясамн. Се є кля-
сове відношене панованя і поневоленя. "Підстава"
держави як раз й млоїть в тім відношених І если
того послїлчого нема, то й нема ніякої держави.
Брати в державі за підставну признаку "центра-
лізацію" - - то все одно, що зидїти в капіталі
средства продукції. Средства продукції тілько то-
ді становлять ся капіталом, коли они монополі-
зують ся одною клнсою і служать для експльоа-
тації другої кляси на основі н. ємної праці, т. є,
коли ті средства продукції виражають суспільне
відношене клясового гнету і клясової економічної
експльоатації. Наоборот, они сами по собі — прек-
расна річ, знарядє борби чоловіка з природою.
Тому зрозуміло, що они не тілько не щезнуть в
будучім суспільстві, а вперве займуть там належ-
не місце.

Мимо ^ого, був період в русі' робітничої кля-
си, кли она ще не відріжнювала машини, як сред-
ства продукції, від машини як капіталу т. є, як
средства гнету. В той час думка робітника була
направлена яи на те, щоби знищити приватну вла-
сність на машини, але щоби знищити самі маши-
ни, і вернути ся до ручних варстатів.

Теж саме дїєть "я в "сьвідсмих" анархістів з
централізацією продукції. Они зидять що та цен-
тралізація р капіталістичнім устрою служить зна-
рядєм гнет^ і у своїй простоті протестують проти
централізації продукції взагалі, змішуючи по дї-

— 121 —

точому основу діла з його суспільною історич-
ною поволокою.

І так, у відношеню до будучого суспільства
ріжниця між нами, комуністами, і анархістами
стоїть зовсім не в тім, що ми — за, а они — про-
ти держави, а в тім, що — ми за централїзованєм
великої продукції розвиваючої до максімума про-
дукційні сі>ли, а они — замалою децентралізова-
ною прод\кнією, котра уровень тих продукційних
сил не поСільшує а зменьшує.

II.

Другим історичним питанєм. котре роздїлює
комуністів і анархістів, є питане про відношене
до пролетарської диктатури. Межи капіталізмом
а "будучий устроєм" лежить цілий період клясо-
вих битв, тріод викорінюваня останків буржуаз-
ного суспільства, період відпорів клясових атаків
зі сторони скиненої, але ще бунтуючої ся буржу-
азії. Практика жовтневої революції показала, що
буржуазія, котру "положили ка обі лопатки",
все-ж використовує остатки своїх сил для оруж-
ньої і всяко'.' иньшої боротьби проти робітників;
що в послі дш'м рахунку она опиоаєсь ся на міжна-
родну реакцію, і що остаточна побіда робочих
можлива тілько тоді, коли пролетаріат очистить
увесь сьвп від капіталістичної погані, коли він
"додушить" буржуазію по всіх усюдах.

Длятого то є надто правдивим, шо для такої
боротьби пролєтарія';у потрібна організація. Чим
ширша, чим сильнїйша, чим трівкійша та органі-
зація, тим скорійша кінцева побіда. Такою часо-
вою організацією являєть ся пролетарська дер-

— 122 —

жава, власть робітників, їх диктатура. Як всяка
власть, так і власть пролетарська є організацією
насильства Як всяка держава, гак і пролетарська
держава є знарядоы гнету. Алеж так формально
ставити питане про насильство неможливо Се бу
ла би точка погляду доброго христіянииа, тол-
стівця, але не революціонера. Питане про насиль-
ство рішаеть ся в додатнім або заперечнім змислї
зависимо від. того, проти кого те насильство при-
мінює ся. Революція і контр-революція є в однако-
вій степени акти насильства. Але відказувати ся
від революції на сій основі було би глупістію.

Зовсім так само стоїть питане про власть,
пролетаріату. Ся власть є средством гнету, але
она направлена проти буржуазії. Она допускає
систему речресій, але ті репресії направлені опять
— таки проти буржуазії В клясовій боротьбі, в
момент великого заостреня тої боротьби, перехо-
дячої в горожанськ}' війну, не бесіди про свободи
всякого індівідума повинні мати місце, а бесіди
про необхідність плячомірного подавленя екс-
пльоататорських кляс.

Що небудь одно з двох: або пролєтаріят по-
винен добивати скинену буржуазію і оборонятись
від міжнародних єї союзників або нї. Єсли він по-
винен се зробити, то він повинен вести таку ро-
боту організовано, пляномірно розповсюднюючи
єї всюди, де його сили достаточні до роботи. А
раз се так, то йому потрібна за що би то не ста-
ло організована сила Такою силою і являєть ся
державна власть пролєтаріяту.

КлясосіІ ріжницї не знищите ся одним почер-

— 123 —

ком пера. Буржуазія не щезне, як кляса пі-
сля того як она лишила ся політичної власти.
Так само -ж і пролєтаріят остав ся пролєтаріятом
після своєї побіди. Але він перейшов в положене
пануючої кляси. Чи повинен він держати ся того
стану, чи повинен відразу розплисти ся в остав-
шій, глубоко ворожій йому клясї? Гак історично
стоїть питанг. І на него не може бути двох відпо-
відей. Одинока відповідь говорить: пролєтаріят
обовязаний як рухома сила революції, держати ся
паном положеня до того часу, доки він не пере-
робить остамішх клче на свій образ і подобу. То-
ді — і тілько тодї — пролєтаріят розпускає свою
державну організацію і держава "завмерає".

У відьоіїїеню до того перехідного періода, а-
нархісти занимають иньшу позицію і тут ріжниця
між ними а нами, дійсно, іде по лїнї; за або про-
ти диктатури пролєтаріяту.

Всяка власть, власть при всіх і всяких обста-
винах, неприємна для анархістів тому що она гне-
те. Тому для них неприємна і власть робітників,
котра гнете буржуазію. Таким способом, на тій
стадії розвитку революції, анархісти кричать про-
ти власти і ролєтаріяту в один ; олос з буржуазі-
єю і угодовчими партіями. Протестуючи проти
власти робітників, сни не тілько не являють ся
більше "лівими", більше "крайними", як се пере-
важно принято говорити. Наоборот, они підлі ре-
волюціонери, які не хотять проголошувати зор-
ганізованої і пляномірної масової боротьби з бур-
жуазією. Відказуючись від диктатури пролєтарі-
яту, они опускають нансильнїйше средство бо-

— 124 —

ротьби; борючи ся з тою диктатурою, они дез-
організують сили пролєтаріяту, вибивають в про-
лєтаріята рушницю, обєктивно помагають буржу-
азії і соціял-гапроданцям агентам тої буржуазії.

Не тяжко прослідити загальну думку котра
звязує позицію анархістів в питаню про будуче
суспільство з позицією про питане о диктатурі
пролєтаріяту. Се їх. можна сказати, прінціпіяль-
но, нехіть до масових метод, пляномірних і зор-
ганізованих подій.

• В наших условинах анархістичне поставлене
питаня краіічо шкідливе. Сторонник анархістів
повинен бути проти совітської власти і повинен
стреміти до розваленя тої совітської власти. Прав-
да, з огляду на очи^идну недогадність такої точ-
ки для робітників і селян, дуже мало рішить ся
зробити то:": вивід з своїх власних випереджень і
дехто з анархістів прикрасно пссиджує в висшім
законодавці і виконавчім органі державної вла-
сти пролєтаріяту — в Центр. Вик. Комітеті Сові-
тів. Се яв: а нестопзнніть і здача чисто анархі-
стичної позиції. Однак цілком правдиво, шо анар-
хіст не може годувати особистої любови до сові-
тів і в лїпи'їм случаю, лише "використає" їх, бу-
дучи все готовим до їх дезорганізації. Цілком
правдиво тому, що тут повинна витворитись край-
но вирази і практична розбіжність, тому що ми
видимо теїг-ф свою основну задачу в розширюва-
нь» і скрішгованю, в організації власти масових
пролетарських союзів — Совітів робітничих де-
путатів, — тоді як анархісти повинні <.;ьвідомо мі-
шати тій будівлі.

\

— 125 —

Так саме виразно розходять ся наші дороги
і в области економічної практики в епоху проле-
тарської диктатури. Основні условики економіч-
ної перемоги капіталізму стоять, в тім, щоби "екс-
пропріяція експропріяторів" не вироджувалась
в подїл, хотяй би і в рівний поділ. Всякий подїл
плодить малих властителів, а з малої власности
виринає і велика капіталістична власність. Тому
подїл маєтхів богатих неминуче приводить зно-
ва до утвор'ня тої->^ кляси тих "богатих". Задача
робітничої кляси — не мало буржуазно — люм-
пеновськин подїл, а суспільно-товаришське пля-
номірне, зорганізоване використовуване експро-
прійованих средств продукції.

А се можливе, в свою чергу, лишень тоді', ко-
ли самий акт експропріяції творить ся організо-
ваним шляхом, при контролі зі сторони робітни-
чих заведень. В противнім случаю "експропрія-
ція" принил.ає характер явно дезорганізаторський
і легко вироджуєть ся в просте "присвоєне" при-
ватними особами того, що повинно бути суспіль-
ною власн'пію.

Російська господарство взагалі, російський
промисл і російське селянське господарство на-
ходить ся ь процесі страшного розвалу і розпаду.
Не тілько пряме роздроблене вктворчих сил, але
й кольосальга дезсоганізація всього господарчо-
го апарату являєть ся причиною мученичих тру-
дів. Длятого робітники тепер більше як коли не-
будь, повинні клопотати ся про строгий розраху-
нок і контролю над кеїми експропрійованими сред-
ствами продукції, домів, реквізированих спожив-

— 126 —

чих продуктів і т. д. Така контроля може бути ли-
шень тоді', ,\'оли експропріяція робить ся не при-
ватними особами і не приватними групами, а
органами робітничої власти.

III.

Ми не .маємо наміру полемізувати проти анар-
хістів, як проти шкідників, бандитів і т. д. Для
робітників важним с зрозуміти шкідливі сторони
їх науки, -• котрої випливає і шкідлива практика.

Центр аргументації повинен лежати не в та-
кій поверне впій полєміцї.

Але після всего висше сказаного зрозуміло,
чому як ра анархіетичні групи скоре вироджу-
ють ся в групи "експропріяторів" в свою власну
кишеню, чому до анархістів "прилизуєть ся зло-
чиньство. Все і всюди знайдуть ся грязні елемен-
ти, котрі зикористов-.ють революцію в цїли осо-
бистої наживи. Але там, де діло експроирїяції екс-
пропріяторів поставлене під масову контролю
орґанїзацн, там труднїйше "лоьити рибу в кала-
мутній водї"

Наоборот прінкіпіяльна відмова від масових
зорганізованих дїлакь і замітка їх виступами "сво-
бідних", самоопредїляючих ся", "автономних" і
"иезависимих" груп, творить наилучший захист
для таких "експропріяцій,", котрі анї теорично
анї практично не можливо відрізнити від подви-
гів героїв з великої дороги.

Шкідлизч сторона індивідулльних експропрі-
яцій, рекв.-зицій, і і. д. заключаєть ся не тілько
в тім, що такі акти розстроюють дїло каложуваня

— 127 —

пляномірного апара.у витвору, поділу і упр.чви;
она стоїть також і е тім, що ті акти в коріню де-
моралізують і дезорганізують самих людий, ті
акти викопуючих, відлучують їх від тг>варишсько-
го спільного діла, від виробленя колективної ВО-
ЛІ", ставляючи на єї місце самоволю віддільної
ґрупи або навіть віддільної "свобідної одиниці".

В робітничій революції є дві сторони: сторо-
на розвалююча і сторона творчо-будівельпа. Роз-
валююча сторона вироджує ся насам перед в ви-
буху буржуазної держави. Правда, соцяіл-демок-
ратичні от ртунїстн твердять, що завойоване вла-
сти пролєтаріятом ще не означує розваленя ка-
піталїстичк зї держави. Але таке "завойоване" іст-
нує лишен • в головах людий. Е самім ділі заво-
йоване власти робітниками їде через повалене
буржуазнеї власти.

От в тій розвалюючій роботі проти буржу-
азної держави анархісти можуть грати додатну
ролю. Але сни органічно не спо:ібні творити "но-
вий сьвіт" І після завойованя власти пролєтарія-
ятом, тоді коли центр тягару перекосить ся в
будову соціялїзму, они грають майже виключно
відпірну рс.7ю мішаючи тій будівлі своїми дики-
ми дезорганізаторськими виступами.

Комунізм і комуністична революція — се ді-
ло пролєтаріяту, внтворчої кляси, споєної меха-
нізмом великої продукції. Всі оставші верстви
бідноти можуть грати ролю агентів комуністич-
ної революції лиш настілько, наскількс они ідуть
за пролєтаріятом.

Анархізм — се не ідеальогія пролєтаріяту, а

— 128

ідеальогія деклясированих, нетворчих груп, які ві-
дорвали ся від всякої творчої роботи: люмпен-
пролєтаріят вербуючий ся з пролетарів, знище-
них малих буржуїв, опустивших ся інтелігентів,
вибивших г-; з всякої колїї і знищивших ся селян,
словом, голота, котра вже не може, вже неспосіб-
на творити що небудь нове, продукувати нові цен-
ности, а слосібна лишень споживати відняте до-
рогою "реквізиції", — така соціяльна основа а-
нархізму. Анархізм — се продукт розпаду капі-
талістичного суспільства. Характерною відзнакою
того розпаду являєть ся розпад соціяльних звяз-
ків, перерсбленя бувших членів якої небудь кля-
си в атомазо іаних "індівідуумів", независимих від
ніякої кляси, істнуючих "самі по собі", не працю-
ючих і не підвиняючих ся ніякій організації во
імя свого сепаратного істнованя. Се — людський
попіл, котрий творить варварський режім ка-
піталу.

Тому зцорова кляса, кляса пролетарів, не мо-
же бути заражена анархізмом. Лише в условинах
розпаду самої робітничої кляси на однім єї бі-
гуні появляєть ся анархізм як симптом хоро-
би. І робітничій клясї, котрій необхідно бороти
ся проти свого економічного розпаду, необходи-
мо бороти ся і проти свого ідеальогічного розпа-
ду, продуктом котрого являєть ся анархізм.

РІ.ЕА8Е йО ЫОТ ВЕМОУЕ
САН08 ОВ 8І.ІР8 РВОМ ТНІ8 РОСКЕТ

УМУЕВЗГГУ ОР ТОВОМТО ЫВВАВУ

О т-

^ у-

ш

>і

<л=
2І

!= о

СП

~ г-
О. т-

Ц-

о=

»- =
<=

Е ВАУ ЗШ
15 24

_|1

\- =

"О

Зі

а- Ш
О со

Ж