(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Pysania"

^л^. 



к»*. 




Р! 


Ш^Ш 


-« 


^^ 


вв^ 


Щ 


^ж 


К 


Щ 


^й 


^М 


^|(ч^^ 


щ^ 


^^ 


^^^^1 


ш 


1^^ 


ті ^3 


^ 


^^ 


^ 


й^ 


><4 


^ 


^р 


ш 


^^ 


^ 


щ 


^^ 



І Ч.0021 ! 




Юрій Федькович. 




іУЄГГ7^1 о с)-і 



77/^^ 



л-.^. 



гг'/іуг^^ои^ £4 



.-< ' ' — І — 



^ ± 



^^■ 



В 



Сі- ах __ і-і^ 



Тіх - /^'^ ^и^^- /1. 



ЛІ Сі 



^_ЛЬ р 



у/а >г^</ _ /і сс — *«/: 



ПОДОбИЗНЕ 






5' 



^У/ 






'V. 



^^'^ 






^^ 



9 



^С^^ «^ 






Подоб 







/,і /^^_/»_^„/ .,;■ ...._ „.-.....!_%„,/;, /і- 4-"'. 



Подобизна автоґраФу Федьковича з р. 1862 















«. ^е- сі:- ^^у^ 






Подобизна автографу Федьковича з р. 1862. 



<У/і і,г у ау уеУ> (і^г-г^у 7і^ . ^ 
У^ ^у ^ґа^ -г^-уо^^^^Уу 



0<^ <^г- -г і? -^/ 'Чг 'і^ 







^-^ ^яг-'-^у'.^/іі 



язна автографу Федьковича з р. 1862. 

(зл(?іішеніій і|юрмат). 



УКРАЇНСЬКО -РУСЬКА БІБЛІОТЕКА 



ТОМ перший. 



УКРАЇНСЬКО-РУСЬКА БІБЛІОТЕКА 

ВИДАЄ ФІЛЬОЛЬОҐІЧНА СЄКІЩЯ 

НАУКОВОГО ТОВАРПСТВА ПІЕНИ ШЕВЧЕНКА 
ТОМ І. 



ПИСАНЯ 



Ь 



III іі:,м 



111 



ПЕРШЕ ПОВНЕ І КРИТИЧНЕ ВИДАНЄ. 



ТОМ ПЕРШИЙ. 






^^^Й^Г^ 



ПОЕЗИІ 

11 ІРИ ІІМІІІ 



'^ (]'н^:УГ) 



ПЕРШЕ ПОВНЕ ВИДАНЄ. 

З перводрукгв і аетоґрафів зібрав, упорядкував 
і поясненя додав 

Др. Іван Франко. 



ЙЬ 



у ЛЬВОВІ, 1902. 



з ДРУКАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ЇМ. ШКВЧЕНКА 
під зарядом К. Бедиарского. 








«84614 



ПЕРЕД/М05Л. 



Щоб зарадити иочуванодіу від давна недостат- 
кови повних і критичних видань наших чільних пись- 
менників, Наукове товариство івіени Шевченка по- 
становило приступити до внданя „Українсько- руської 
бібліотеки". Ся „Бібліотека", появляючись неперіо- 
дично томами ріжноіо обему, в Форматі такім, як 
видані Наук, товариством твори Шевченка, повинна 
не тілько служити для ширшої грозіади жерелом 
докладного познайомленя з творчістю головних ра- 
таїв нашого слова, але також основою для дальших 
наукових студій над нндіи. В тій цїли повинна вона 
подавати текст їх творів по змозї автентичний, пов- 
ний, провірений по рукописам, з доданєм усего того, 
що потрібне для його зрозуміня яко прояви духа 
автора і певного часу. 

Умова, яку Наукове товариство ім. Шевченка 
в осени 1900 року заключило з товариством „Руська 
Бесіда" в Чернівцях що до виданя творів Федько- 
вича, дала змогу Наук, товариству приступити без 
відволоки до виданя творів буковинського поета. 
Богата збірка автоґрафів і иньших матеріялів, що 
були доси в посїданю „Руської Бесіди" в Чернів- 
цях, якій сам Федькович полишив свою рукописну 
спадщину, була взята за основу отсего виданя. Ся 
збірка збогатила ся ще деякими автоґраФами, що 
збереглись у архіві тов. „Просьвіта" у Львові, а та- 
кож деякими паперами, що доси находили ся в по- 



VI 



сіданю приватних людий, а тепер були ласкаво чи 
то даровані бібліотеці' Наукового тов. ім. Шевченка, 
чи доставлені редакторам Федьковичевих творів 
у докладних відписах. За цінні причинки, що умо- 
жливили доконане сего виданя в такій Формі і в та- 
кій повноті, як отеє бачимо, належить ся прилюдна 
подяка поперед усего хвальним виділам товариств 
„Руська Бесіда'' в Чернівцях і „Просьвіта" у Львові, 
далі панам : проФ. Ст. Смаль Стоцкому в Чернівцях, 
дру В. Галїповп тамже, дру М. Бучпнському в Ста- 
ніславові, д. Р. Заклпнсікому тамже, послови Ол. 
Барвінському у Львові, дру А. Кобилянському 
у Львові, послови проФ. Ю. Романчукови у Львові, 
проФ. К. Горбалеви в Перемишлі, о. СтеФановичеви 
у Львові, проФ. Дм. Левкевичеви в Перемишлі і д. 
Павлови Кирчову в Струтині. 

Доконане виданя поручив виділ Наук. тов. ім. 
Шевченка ФІльольоґічній секциї, яка на кількох 
засіданях обговорЕОвала плян і методу виданя. Роз- 
дививши ся в матеріялі підписаний референт подав 
плян видати твори Федьковича в чотирьох томах, 
а то в першім томі поезиї, в другім повісти, в тре- 
тім драматичні твори, а в четвертім усе те, що не 
війшло би до трьох перших, надто листи поетові, 
документи та матеріяли до його біоґраФІі, бібліо- 
ґрафію ного писань, словарець рідких слів, що тра- 
пляють ся в його творах, і в кінці вступну студиіо, 
яка була би пробою синтези всего біоґраФІчного та 
історично-літературного матеріалу та пробою повної 
і всесторонної характеристики нашого поета на т.іі 
його часу і окруженя. 

Секція згодила ся на сен плян. ПДо-ж до ме- 
тоди виданя, то ухвалено порядкувати твори в кож- 
дім томі по змозі хроно.іьоґічно, з захованезі та- 
ких їруп, у які складав їх сам автор. Текст кож- 
дого твору повинен був бути провірений по руко- 
пису, а де його нема, в основу мав класти ся пер- 
водрук. Варіянти перводрука від автоґрафу або ин- 
ших друків від перводрука повинні бути зазначені 
в нотах ; розумієть ся, п;о передруки в шкільних 



ти 



читанках були виключені, оо тут звичайно препа- 
ровано текст поета для педаґоґічнпх цілей ; тілько 
в однім-однїсїнькім випадку текст шкільного друку 
репродуковано в отсьому виданю (стор. 509—510), 
бо сей твір тілько раз у тім виданю був друкова- 
ний, очевидно з автоірафу, а автоґраФ не дійшов 
до нас. 

Специяльно що до впорядкованя першого тому 
підписаний референт предложив секцаї до порішеня 
ще одно питане : як поступити з тими поезиями та 
віршами Федьковича, що ріжними часами були пи- 
сані для педаґоґічного, моралізацийного або якого 
иньшого вжитку, та з тими, що були писані по нї- 
мецькиУ Чи втягати їх у загальну хронольоґічну 
чергу, чи вилучити в окремі ґрупи, щоб вони, роз- 
сипані з хронольоґічного порядку між иньшизін по- 
езиями, не псували їх вражіня тай самі не тратили 
свойого окремого, педаїоґічного характеру. Секция 
рішила всі ті вірші виділити окремо і печатати 
в окремій ґрупі чи ґрупах, держачи ся в рамах 
кождої з тих їруп хронольоґічного порядку. От ти»! 
то й вийшло, що в двох відділах отсего тома, а власне 
в „Співанниках'' і в „Німецьких поезиях" усе зачи- 
нає ся від найдавнїйших Федьковичевих писань, 
належних до даної катеґорії. Хоча се може видати 
ся відступленем від хронольоґічної методи а приня- 
тєм методи видаваня поезнй по катеґоріям, то проте 
надіємось, що се не буде вважатись хибою сего ви- 
даня, бо-ж тут сам відмінний характер а подекуди 
й язик домагав ся такого видїленя, тан сам Федь- 
кович дав тут недвозначний провід, ґрупуючи ті свої 
писаня в певні більше-менше заокруглені і орґа- 
нїчні цїлости (Співанник для господарских дїточок, 
Проскура, Жовнярські піснї, Лірник і т. д.). 

До вимогів критичного внданн належить також 
заховане мови і диялєктових відтінків автора, осо- 
бливо важне там, де маезіо перед собою автора та- 
кого як Федькович, нерозлучно звязаного з Гуцуль- 
щпною і її характерним днялектом. І хоча не можна 
сказати, щоб Федькович писав днялектом, хоча його 



VII! 



мова являєть ся українською літературною мовою, 
тою самою, якою писали Квітка, Шевченко і піз- 
нїйші красші наші письменники, то все таки те за- 
гально-українське язикове тло у Федьковича підма- 
льоване в досить значній мірі прикметами галиць- 
кого, специяльно гуцулського диялбкту, яких не за- 
ховати значило би не в однім разі сфальшувати 
язикову фізіономію твору. 

Що до правописї висловлено в секциї одно- 
душну думку, щоб держати ся в основі загально 
принятої тепер і уживаної в виданих Наук, товари- 
ства ім. Шевченка шкільної Фонетичної правописї, 
але завсїди в таких межах, щоб нею не затирано 
чи то диялектові, чп деякі инші правописні особли- 
вости автора (прим, ного сіаі. Геш. добрі зам. добрій, 
його спосіб іінсаня раз ходить, роблять, то знов хо- 
дит, роблят, його мягченв або немягченє в таких 
словах, як рускиіі і руський, гуцулский і гуцул - 
ський і т. и.). 

Редакцию взяли на себе члени секциї проФ. 
др. Олександер Колесса і др. Іван Франко і поді- 
лили між собою працю так, що др. Франко обняв 
редакцию першого тому, проФ. Колесса другого і тре- 
тього части першої (оріґінальних драматичних тво- 
рів Федьковича). Друга часть третього тому, тоб то 
Федьковичеві переклади „Макбета" і „Гамлета" 
Шекспіра та „Мазепи" Руд. Ґотшаля, а також чет- 
вертий том вийде під редакциєю дра їв. Франка. 
Зрештою в часї друкованя першого тому проФ. Ол. 
Колесса читав одну коректу кождого аркуша і не- 
раз робив свої уваги ; так само і при видаваню даль- 
ших томів оба редактори вестимуть роботу в нена- 
станному порозуміню. Задля надзвичайної трудноети 
в стягненю, впорядкованю та зредаґованю матеріалу 
вміщеного в першім томі а також задля надзви- 
чайно утяжливої корректи (через неконсеквенцнї 
ііисовнї в автоґраФях, які редакция силкувала ся по 
змозї шанувати, див. напр. Слово о полку Игоре- 
вім першу і другу половину) друк отсего тозіа про- 
тяг ся без малого 10 місяців. Маємо надїю, що друк 



їх 



дальших томів піде швидше і що до кінця 1902 р. 
українеько-руська громада буде мати в руках бо- 
дай три перші тоїмп повного виданя творів Федь- 
ковича в руках. 

Щоб для наГіширших кругів зробити доступ- 
ними найкращі Федьковичеві твори, постановив ви- 
діл Наукового тов. ім. Шевченка на основі отсего 
повного виданя зробити менше видане вибраних 
творів Ф — ча для ужитку молодїжи і менше за- 
можних читачів. Се видане буде обійзіати тілько два 
томи і міститиме в першім томі вибір поезий, 
а в другім томі вибір повістей Федьковича. Редак- 
циєю сего скороченого виданя з порученя виділу 
Наукового тов. ім. Шевченка зайоїав ся проФ. Ілля 
Кокорудз. 

Хоча над корректоіо отсего тома слїпали оба 
редактори, бажаючи і з ссго боку зробити се ви- 
дане гідним памяти найбільшого поети зеленої Бу- 
ковини, хоча деякі аркуші переходили 4 й ,о, а ні 
один не переходив менше як 8 корректи, то все 
таки на жаль лишили ся в тексті деякі позпілки, 
чи то не добачені в корректї, чи зроблені припад- 
ково при монтованю складу на машині. Тим то про- 
симо уклінно Ш. Читачів перед читанем отсего тома 
справити в пїйі хоч оті помилки, які мн завважили : 



Стор. 


Ряд. 


Надруковано : 


Має бути: 


65 


1 3 горп 


Як я братя 


Як я, братя, 


» 


5 » 


Ви мня братя 


Ви мня, брати. 


171 


16 » 


усякім 


в усякім 


183 


в титулі 


До Дмира 


До Дмитра 


288 


1 3 гори 


устав треба 


устав, треба 


304 


15 


подів серце 


подів, серце 


324 


16 3 низу 


Я не учв 


Я не учив 


419 


12 » 


1 скітіїли вічні 


І СКИПІЛИ нічні 


695 


9 3 гори 


28 


26 



Передаючи до рук нашої громади отсей пер- 
ший том писань Федьковича редакцня потішає себе 
думкою, що сповнила совісно вложену на неї Наук, 
товариства ім. Шевченка задачу і не вронила анї 
одного листочка з доступної їй письменської спадщини 



незабутнього поета. На жаль, дечого з його поетичних 
творів редакторам таки не вдалось роздобути. Зга- 
даємо тут поперед усего „ІІосланіє", що було напи- 
сане мабуть 1867 р. (див. нота на стор. 307) і ще 
по смерти Вол. Навроцького знаходило ся між його 
паперами, та тепер затратило ся діабуть безпово- 
ротно. Ще деякі автоґраФп Федьковичевих поезий, 
знайдені між посвіертними паперами пок. В. На- 
вроцького, знаходять ся в приватних руках, та на 
жаль лишились редакторам недоступні. 

Отсей том оздоблений портретом Федьковича 
в Офіцерськім мупдурі і Фотоґрафованою подобиз- 
ною найстаршого автоґрафу його руської поезиї, 
підложеної ним самим під ноти. 

У Львові д. 7 лютого 1902 р. 

Др. Іван. Ф ранко. 



з /П І с т. 



СТОР. 

ПЕРЕДМОВА V— X 

ДУМИ 1 СПІВАНКИ 1-06 

Шчлїг З 

На день добрий 4 

Днїстер 5 

Оскресни Бонне 5 

Пісня за цісаря 7 

Віправа в поле 8 

>' Веронї 10 

Під Мад/кентов 11 

Співацка доля 12 

Сонні марп 13 

Думи мої 18 

До руского Боянства 19 

Поклін 20 

Вечером 21 

При відході 22 

Коляда 23 

Пісні ладовниї І — II 25 

Дптина 26 

Загадка 27 

.Квітки 27 

^Гуцулка 28 

Вечір на Підгірю 28 

Пречиста Діво радуїі ся Маріє ЗО 

Молитва 32 

Україна 33 

Оскресни Бояне 35 

Співацка добраніч на скін Тараса Шевченка ... 36 

До нашого батька Могильницкого 38 

Мій образ 38 

До неї 39 

В церкві 39 



XII 



СТОР. 

На дорогу 40 

Співацка доля 41 

Рекрут 41 

Святий вечер 42 

Дезертер 43 

В арешті 44 

Ой нічка то тиха 45 

Ой вийду я з хати 46 

Співанка 48 

Марш на Італію 49 

Під Кастенедолев 50 

У Вероні 51 

Кельнер-марш 52 

Товариші 52 

Ніч в Яссах 55 

Трупарня 56 

Козак 57 

Чему? 57 

У поли, гей у поли 59 

Неділя завтра 61 

На могилі мого брата А 63 

» В 64 

Як я братя раз сконаю 65 

Конец 66 

БЛЛЯДИ і ОПОВІДАНЯ 67-102 

Як то співак проклинає: 69 

Стрілец (з ПІїлєра) 71 

Порука (з Шілєра) 73 

Трафунок 77 

Стрілецка пригода 78 

Воля не бранка 80 

Добуш 84 

Юрій Гінда 89 

Еиртчалї 94 

Празник у Такові 99 

ПОЕЗИЇ 1862^1867 р 1(13—207 

Нічліг 105 

Думка 106 

Сироти 106 

Бервінок 107 

Шельвах 107 

Зїлє 108 

Лист 110 

Хто ся Богу молит ? -112 

Золотий лев 113 

Хустка 116 

, Гуцулка 117 

\ Гуцулки 117 

З думи »Циганка« І — П 118 



XIII 



(ТОЇ-. 

Не знаю 120 

З поеми «Квіти- діти « 121 

Сему-тому, хто цураєсь свого дому 122 

Думки 1— V '24 

Пуга, поема 127 

До Михайла Дучака 136 

Новобранчик, поема 140 

Нива 151 

До мого брата Олекси Чернявського 153 

Мій еардак 154 

Иисавкн, повірє народне 154 

До керманича 156 

Дарма 157 

Не можу 157 

Чекайте! 158 

Однако 15В 

Зіронько моя 158 

Шипітскі березп 159 

Лукьян Кобилиця 16^> 

Буковина 171 

Сам 172 

Дві ніснї рожеві І — II 175 

Думи мої 1^0 

До Дмитра Лелика, цуґфіра 183 

В день скону батька нашого Тараса Шевченка . . . 18-"» 

Ом. Партиііькому 190 

У море! . / 190 

Думи мої, діти мої! 191 

Пісня о походї Игоря на Половців 193 

Плач Ярославни • 205 

ПОЕЗИЇ ВИД. В КОЛОМИЇ 1867-68 р 209-306 

Мертвець 211 

На могилі званого брата Мих. Дучака 225 

Сині пюрця 286 

Городенчук 28*^ 

Рожа 240 

Циганка .... 244 

Дезертир 261 

ПОЕЗИЇ 1в68-1876 р 307—396 

Душко моя розмаіта .... 309 

Старий жовнярь ЗіО 

Співак (за Шіллєром) , . 311 

Сей світ однакий був і буде 312 

Віра . 313 

До Данила Млакн 314 

Прощі (за Гайнем) 317 

Флояра 318 

До М. Д. 320 

Зіройька моя 325 



XIV 



ІТГОР. 

Одних виучл'ють шісарить 322 

Ст[зілець (за Шіллєром) 323 

З окрушків (І— XII) 324 

Кріль Ероль 330 

Свекруха . . 332 

Здоров чесному субору Просвіти у Львові . . . 342 

Оьмші поменник Тарасові Шевченкові на вічну память 345 

З окрушків (ХПІ-ХУ) 348 

Гуляли ... 350 

Ілем 351 

Сонце 451 

На зеленій млаковинї . 352 

Куда? 353 

Дезертирь . . 354 

Йому й її . . .... 355 

З окрушків (Х\"І— ХХ\") 356 

Рожа . . • 359 

Бельзацар . ... 360 

Савл і Давид 631 

До неї . . 363 

Страж на Руси (А) 364 

Баркароли 365 

Присягав ся 366 

Страж на Руси (Б) 366 

\ Боги Сагари 368 

^ У горах 369 

Сон . 370 

Явір 370 

О чом Дунай! 371 

Де доля? . 372 

Волошин . 373 

Лайдака 390 

Я гадав 390 

Чи хто зміркує ?...... . . . • 391 

У ледїня ........ ... 392 

Богачева 392 

Як ліпше ..... 393 

Проходан . 394 

Гой видів бо я ^ . 394 

Гой зійшла зоря 395 

Чи є де крашіе? 396 

ДИКІ ДУЮІ, думав Гуцул-Невір 397—462 

Дикі думи , 399 

""^^ Гудул-Невір ... 4-00 

Не дуг. Довбуш 401 

Дзвінка 403 

Доля ... 404 

і'уцул-кобзарь 406 

До маймурового ангеля ..... 409 



XV 



Вісків . . . . 

Ліпше! Сокілсісші 

До рожі .... 

Рожа, іранська казочка 

Під вікни . . . 

Рпмска княгиня 

Шішіцкі берези . 
. Циганка 
^ Керманич 

Здоров. Тарас 

До черленого 

Желїзннй двір 

Чорний косарь 

Сочава .... 

У світ! У світ! . 

Сербскі ваї 

С під юга 

Туркпня 

У гори ! 

Домів! Богач 

.. Король Гуцул . 

-.^Де Черемшу . 

Черемска цариця , 

Кидра -княгиня 

Під міро в. Вудь здорова 

Царска рожа . 

Кобзарска зірниця 

Зоря 

Тай оттаке! 

Сокілска їхнягпня 

Урода . . 

Хорий стрілеці. 

На кафталуцї . 

Відправа . 
ПОЕЗРІЇ 1ь85— 1886 р 
До ліри 

Король Гуцул . 

Агасвер 
~" ■' Убогий леґінь . 
-^ ■ Вже двацять рік . 

Шнпіцкі берези . 

На новий рііс . 

Я не дпврз ся 

Старий господарь умерає і 

До наших ром^'нізаторів 
Наші »Старі« 
Піду я у Львів . 
Хіба доли яке діло? . 



сипа на\ча< 



463 



(А) 
(Б) 



І ТОР. 

ПО 

411 
413 
414 
420 
421 
421 
423 
424 
426 
427 
І28 
430 
431 
433 
434 
437 
437 
439 
440 
440 
447 
448 
450 
454? 
455 
457 
457 
457 
458 
459 
460 
460 
461 
-496 
465 
465 
469 
471 
472 
477 
482 
484 
486 
488 
489 
491 
492 
494 



XVI 



СТОР. 

Кресак ... 494; 

У Еожусї ':.... 495 

Правда 495 

Криноліна 496 

Удова 496 

СПІВАННИКІІ 497—700 

I. Співанник дїля ґосподарских дїточок .... 499 - 515 

1. О Боже милий світе 499 

2. Білшиіі соків яі: лелиіс 500 

3. Гой на ІІвана вилітали рої 500 

4. Біла береза на ярі 501 

5. Нема ліпше в світі жптіг 502 

6. Пішов голос по грому 502 

7. Боже з неба високого . 503 

8. Ласті вочко-піебетюшко 504 

9. Рідний край 505 

10. Зазу.іька 505 

11. Женцї 505 

11. Вороний 506 

13. Вечер 506 

14. До школи! . . 507 

15. Коби в мене ! 508 

16. Мир вам 508 

17. Спочинок по праїш 509 

18. Піснь плугатаря . . 510 

19. Очень . ' 511 

20. Лютий . . .... 511 

21. Марот 512 

22. Гераклїй 513 

28. Що я люблю, в що вірую . . 514 

24. У що турати V 514 

25. ("лава хлібороба . . 514 

II. Проскура . . 516—528 

Дитинко Божя ! . . . ....... 516 

1. Проскурка 517 

2. Я твій, Ісусеї 517 

8. Матінка Христова моя . . 518 

4. .\нгелнку мій! 518 

5. Дитина на Господа уповає . 519 

6. Де дитині добре? . . 520 

7. Нашя хатка ... 520 

8. Святий Нпколай 521 

9. У(ггаватн ! 521 

10. Рано 522 

11. Учіт ся! 523 

12. Примівка до обіду 523 

13. Хто що має 524 

14. У млинівцї 524 

15. Коли дитина не слухає 524 



XVII 



МІІ. 



16. Піснь утренпа 

17. Молитва 

18. Отче наш 1 

19. Неділя 

20. Дзвони 
Байки . . . 

1. 



Коник каже . 

2. Волик каже . 

3. Песик кансе 
і. Медвідь у пасіці 

5. Ког^т і кравець . 

6. Кінь і батіг 

7. Лев і єго міністри 

8. Кіт і лис 

9. Жаби . 

10. Гривко і Сивко 

11. Заяць 

12. Заяць і лев 

13. Кінь 
'IV. ПІСНІ жовнярскі 

Рускі вояки! . 

1. Молитва руского жовняра 

2. Наша Буковина 

3. Наша Галичина . 

4. Наша фана .... 

5. Наш цїсарь . 

6. Рекрути 

7. Жовняр 

8. Що жовняру треба 

9. Гоя, пане ти наш! 

10. Ударили тамборики 

11. Марш . . 

12. Папісті аіїх 

13. Пусти хлопців! 

14. До бою! 
А^. Співанки ... 

1. А я собі стрілец . 

2. Братя опришки . 

3. (ім, братя, за чаі)у 

4. Жемчуг маєгн 
•">. На рокиті тримбітарь 

6. Не вірь ти, дівчино, ледїневп 

7. Нема в світі на окола 

8. Чи чули ви, ледїники ? 

9. Як засяду, братя, коло чари 

10. ІІіснь до иива 

11. Страж на Руси (В) 

12. Нова Січа . . 
Ш. Руский лїрник . 



стор. 

. 525 

525 

. 526 

. 527 

528 

529-588 
529 
529 
530 
530 
531 
531 
532 
533 
534 
534 
536 
536 
537 

5.39-549 
539 
540 
541 
541 
542 
542 
543 
544 
545 
645 
546 
547 
547 
548 
549 

550—561 
550 
552 
553 
553 
554 
555 
555 
556 
5.57 
559 
559 
561 

562—603 



XVIII 



до гріха 



А. Дваїїііцять пісень про сиятого Ннколая 
Православні хрпстіяне! . . ... 

1. Молодий вік сн. ЇІпколая . . . . 

2. Як оден біднпіі чоловік загадав свої доні.ки 

довести і ЯК' св. Николай єго ратує 

3. Як св. Нпколай лагодить ся в дорогу 

4. Як їхав св. Николай до Єрусалима 
■"). Як приїхав св. Нпколай до Єрусалима 

6. Як їхав св. Николай у місто Міру 

7. Як приїхав св. Николай у місто Міру 

8. Як СИДІВ св. Нпколай у неволи 

9. Як св. Николай край Ликійский від голоду спасаі; 

10. Арій і св. Николай . 

11. Як ратує св. Николай трох граждан від смертп 

12. Як ратує св. Ніиюлай трох воєвод від смерти 
Похвала 

Б. Три пісни в честь св. Юрія 

Перша піснь ... 

Друга піснь . . .... 

І'ретя піснь . . . . . 

В. Свята великомучениця Катерина 

Г. ЗІ а р і я " . 

Д. Св. в. м. Іван Новий .... 

Е. Св. в. м. Юрій 

Ж. Св. о. Николай Чудотворець 
З. Св, муч. Никифір .... 
ї. Св. апостол Петро 
К Св. муч. Параскева . 
Л. Св. в. муч. Варвара 
М. Піснь про чудо св. Михайла 
П. Сирітка ... 
О. Л у чи пер (1- Н) .... 
VII. Колядник 

< ліліо до колядників .... 
А. Колядп старовіцкі 

Переднє слово ... 

Наука для Пережи .... 
а) Коляди під вікном . 

Відомість 

1. Священикови (І— Н) 

2. Панови 

3. Паничеви 

4. Пани . 

5. Паннї 

6. Господареви (МІ — XI) . 

7. Господпни ... . . 

8. Удові 

9. Новоженцям 

10. Дитині 



563 



СТОР. 

-578 
562 
564 

565 
566 
567 
568 
569 
570 
571 
572 
573 

. 575 

. 576 

577 

578-586 

. 578 
583 

. 585 

. 587 
588 
589 
591 

. 592 
594 

. 595 

. 596 
597 
599 
600 

. 601 
654 
604 
641 

. 606 
606 
608-629 
609 
611 
612 
612 
613 
613 
618 
618 
618 
619 
620 



604- 
606- 



XIX 









(ТОР. 


П. Парубкови (XVI- XXI) 620 


12. Дїіщї (XXII— XXV) 






625 


15. Жартівлива .... 






629 


б) Поколядь 






630—633 


ІІоколядь у загал 






631 


Поколядь свяиі,енику. 






631 


ІІоколя.чі, гооаодареви 




• 


631 


Поколядь парубкові! 






632 


Повіншованг: 






632 


в) Пляшованец . 






633 


г) Коляди за столом 






735-641 


1. дай Боїке \,А) 






635 


2. )» » (Б) . . . 






636 


3. і^апитьна .... 






637 


4. ('идит Хрпстос на ирестолі 






638 


5. і"'ой сїв Хрпстос до вечері 






639 


6. Гоіі сїв Хрпстос вечеряти 






639 


7. /Тсная зоря з неба впала 






640 


8. Пречиста Хриета породила 






640 


К. Коляди церковні . 






641-643 


Відомість 






641 


1. Небо і зелля 






641 


2. Бог предвічний 






642 


;•}. Новая радості. 






643 


В. Коляди під польскі голоси 






643-649 


Відомість 






643 


1. На гол. \¥ 2ІоЬіе Іегу . 






644 


2. На гол. А \ус20га т. дуіесгога 






645 


8. На гол. Разіі райіегге \уоІу . 






645 


4. На гол. Не,і \у (ігіеіі паго(І2епіа 






646 


5. На гол. Апіоі ])а5Іег2от пі6\\'і1 






647 


6. На гол. ^'о\уу гок Ьіегу 






6І-9 


Г. Коляди іор.іанскі. 






649—654 


Відомість . . 






649 


1. Там по ріці по Йордані 






650 


2. Гой на ріці на Йордані 






651 


3. Пойордаиовець 






653 


VIII. Маланка 






655—700 


Л. Наша Малаїїка Дністровая 






655-676 


Переднє слово 






655 


Маланка (1—24) 






661 


Вінчованє до Малайки 






672 


В. Ти місяцю, ти королю! 






676-700 


1. Гой в суборі 






676 


2. Як Дух божпй 






677 


3. Ирабоже .... 






677 


4. ІЦе й 3 Любойов 






678 


5. Гой учуй нас ! . . . 






679 


6. У началі .... 






680 



XX 











СГОР. 


7. Гий бре мор#. ....... 681 


8. У неділю .... 








681 


9. Гой королю! 








682 


10. Ладо п Ладо! 








683 


11. Гой ви стрі.іьцї ! . 








684 


12. Лелій зоре! .... 

13. Гой ти Леле: 








684 








685 


14. Гой та рано ! . . . 








686 


15. Гой ти доле! 








687 


16. Ой та горе! .... 








687 


17. Гой під морем! 








688 


18. Гой у мачку 








689 


19. У гереміх .... 








690 


20. Гой та море! 








690 


21. Гой та рано 








691 


22. Гой ви тури! 








602 


23. Гой та дари 








698 


24. Гой медочком 








694 


25. Гой до плуга 








694 


.26. Гой та Зельман 








695 


27. У васильку .... 








696 


28. Гой ти зоре! 








696 


29. Гой та рано 








697 


ЗО. Гой мечами .... 








698 


31. У бояріх 








699 


32. Гой у сріблі 








699 


Поправки і доповненя ... 






7 


01—707 


Пишка ріс! Ма^епіоу 








701 


Сонні мари .... 








702 


Пречиста Діво радуй ся Марів . 








703 


Ой вийду я 3 хати 








703 


ІІК я, братя, раз сконаю . 








704 


•На могилі мого брата 








704 


Добуш 








704 


Три поезиі: На честь цітаря 








705 


На честь Евгенїя Гакмана 








706 


В самборі 








706 


Страяс Австрії .... 








707 


6.М, братя, за чару 








707 


НІМЕЦЬКІ ПОЕЗИІ .' . 






( 


09-783 


1)іе Ігеие Ьіе1»е 








711 


Ап Ешіїіе 








716 


Віє Но8Є ип(і (Іег ЗсЬйІг 








716 


Віє Каїіопаїроезіеп (Зег КиШепепеп 








717 


1. Уегкаппіе І.,іеЬе . 








718 


2. Вег ЬіеЬе Йсіііскзаі 








719 


3. Вег Ни2и1еп-Вег^8сЬйІ2 








719 


4. Вег Козак .... 








720 


5. Кгіееегз Той 








721 



XXI 



6. Оег Ье\\л1іііе ПаІІі . 

7. ІііеЬе 

8. иПСІ ЛУЄПП ІСІ1 еіп>( 

Еіп Иип(1і<еяапо- . 

к-Ь .... 

Тага? .... 

1)оі)и?^<'1і 

Огп'іпка 

Ні<коґ .... 

Оіе КаІ8еіто8е 

Орг Категасі 

Оіе Ї8сЬеіетіі';с1іпіхе . 

Йи1,!5СІіа\уа (А) 

Аиі Вош 

.];іі,'ЄГІіе(І 

А(1апі ип(і Е\а 

ІЯе Тйсіїеіетийгіпііаііі 

Ат ТьсИегетіїйсІї 

8;"ІПдЄГ5 ІіОО:? 

1)ег ІІ2ііІеп.«ка1гІе . 

2ит Маїпіоіеп^оІ 

Йокії.^кі .... 

І)іе Ко.^е, ігппі*г-1іе 8аіі:е 

1)ег Ііптеї^^ее 

^^Іаіик-Ііеп 

Міе Хіе^еипегіи 

1)еі- КеїтапіІвгЬ 

Оіе бсЬіроіЬігкеп 

Ва?; ЕійР.п^еіпж Ь . 

\Уа8 \\'І1І8 ііи'? 

Оег йс1і\\аг2Є ДУаїкІег.'^тапп 

8ііІ.>?г-1іалуа (В) 

Г)ау Ра1піепГе8І ги Такоу 

Уоїн 8іі(1сп .... 

Оіе (-тгіесіїіп Ви1і;агі.<;с1іе.« Уоік.чііеі]) 

Хигііск ! . 

'ГгоІ8І1 (К1еіпіи88І8сіісй Уоікьіісмі) 

Неііегй Іі'гі'аіігі (КІеіпіин5І.«сЬе8 Уоікйііссії 

Оей ВиЬІеп Неііакеїіг (КІеіигивйізсЬез Уоікві 

Оіе \Уі(:№е (К1еіпгиз8І8с1іе8 Уо'.к^ііесі) 

Оег кгапке йоЬп (Кіеіпги^^і.^сііе ВаІІасІе) 

Меіп ГгЬііа 

Магко (Оіе ВаІІасІе „Оег кгапке 8о1т ііі аИпоп 
6СІ1ЄГ Га85ип^) 

Ап 8окіІ8кі 

Оег Пгиіепкопі^- (еіпе ІТгиІеи.8а^е) 

\Уа8 І5І"з? 

Оіе ТзсЬегетийсіші.ке . 



XXI! 



Віє Б'ісЬіепГйгбІіп 
ЬеЬ' луоЬІ! 
Ат Ро8Іеп 
Віє КаІ8егго?е 
Оег кгапке ^а^е1■ 
Оіе ЬоЬе \УасЬі 
АЬйс-ІііесІ 
Огиіепїіапсісіїеп 
ЗесЬз Пгиіепііесіег 
МЕ.1Ь0ДИЇ . 



СГОР. 

775 

777 
778 
778 
779 
780 
781 
781 
782 
785—806 



ДІ?^И і СПІВАНКИ.) 



*) Такий титул лає перша ча<'шна поезій Федьковичевих 
у впдашо 1862 р. Даймо під сим титулом крім тих поезій, які обняті 
ним у тому впданіо, також ті, що^іулп поміщені в брошурі „81оуо 
па 8Іоуо гІо Кесіакіога „Зісуа-'. Сегпіусі 1861". 



Н і ч л ї г. 

Звізди по небеснім граді 
І по одній і в грозіадї 
Як то любо засниялн, 
Де жовняре спочивали. 

Но як зблїднут тихо зорі, 
Світле сонце зійде д горі. 
Хто тогди нам бідним скаже, 
Де котрий з нас нинї ляже ? 

Де хто ляже. Божа воля, — 
в де спати, много поля, 
Є де голов приклонити, 
А зірниці ймут світити. 

Друковано у нерве в ІІоезіях<. вид. 1862 р. етор. 48. 
Прс' сю думку писав Федькович Дїднцькоііу. що познайомпвіші ся 
1859 р. в Чернівцях з А. КоГнілянськпм, коли сей налягав на него, 
щобп писав по руськії, відповів йому : »Хотя я по ^іускп не тішу, 
то претцї я славянску. а особливо руско - на^юдну поезшо дуже 
високо ціню, а аби ви зналн, шо я і по руски вже шось написав, 
то дивіт ся озде в мій дневнпк з походу тогорічного, шо й я якоїсь 
буйної години, в таборі під Касано і на одну руску дрючку ся 
зважив«. І показавєм ему мою думку »Нічлїг«. Сеся думочка, за- 
певне без усего поетичного варту нку. єсть моя перша руска поезия» 
(тамже стор. ХП'). Виходить із того, іцо вона написана літом 1858 р. 



— 4 — 



На день добрий. 

Летїв прилетів сивий голубко 

А з гори, Чорногори ; 
На день добрнп ти, честний ґосподар, 

Тай ти славний суборе. 
На день добрий ти, честний ґосподар, 

На щасливу годину, 
Лиш ни гнівай ся за то на мене, 

ПІом пригостив в гостину. 
Бо я ни прийшов того до тебе, 

Мід-вино віпивати, 
Алем приїхав того до тебе 

Співаночку співати. 
Бо мене віати бай породила 

Де вірли воду нили, 
Навчила мене бай співаночок 

Сто дватцїть і чотири. 
Бо мене мати бай породила 

У поли край Дунаю, 
Та й казала ми : співай синочку 

Та як соловій в гаю. 
А я лїтаю, а я блукаю, 

Бай від хати до хати ; 
Ой позволь, позволь, честний Господар, 

І в тебе заспівати. 
Бо я ни прийшов до твого дому 

Длї славного обіду : 
Лиш заспіваю, кілько сам знаю, 

Відспіваю тай піду. 
Ой піду-ж бо я, поїду-ж бо я 

Тай назад в Чорногори ; 
Ой прощай, прощай, честний їосподар, 

Тай ти славний суборе ! 

Друк. »8І0У0 па еіоуо сіо Кесіакіога „Зіоуа". СеґпІVСі 186Ь, 
стор. 7 — 8. 



^ 



Дністер. 

Ци дружина люба дшла з краю загостила, 

Ци пташина білокрила з краю заблудила, 

Ци буркун то синоііюрий байраком гукак, 

Ци Дністер то буйнобурий на Подоли грає ? 

На чиїм то поберіжю збіжя золотїют, 

І покоси шовковії колом зеленїют, 

І шумя ту темні луги, гай там шелевіє, 

Там хатина у садочку, ту ся двір білїє, 

Ту соколи підлїтают, ту вірли сковпчут, 

А по борах соловії сум на сум щебечут? — 

Чуєш, десь мала хлоіічина на сопівцї грає, 

Дївче квапит до керницї. думку си співає, 

І вівчар там молоденький білі вівцї кличе, 

Чути — рже десь ворон коник, сїрий волик рйче. 

Всюда любо, всюда красно, всюда лиш би бути - 

О днїстерські береженькп, віожна вас забути V 

Друк. „81о\'о па -ііоуо" стор. 8—?. 



Оснресни Бояне! 

Оскресни Бонне, іірисвітлий співаче! 

Та де-ж ти так довго ночуєш ? 
Давно вже по Тобі Славянщина плаче, 

А Ти нас, Бонне, ни чуєш ? — 
Оскресни, оскресни, вже лїто надходит. 

Вже зоря нам ясна свитає, 
Лиш сонце на небі без Тебе ни сходит, 

Бо сонце на Тебе чикає. 

Оскресни Бояне, оскресни, — ци чуєш. 
Як пташка гаями голосит, 

А Ти дес в могилі, у темні ночуєш... 
Ни чуєш, зазуля Тя просит ? ! — 



— 6 



Оскресни, оскресни в щасливу годину, 
Оскреснп Бояне. наш друже, 

Прибуди з могили у нашу гостину, 
Нехай*) так пташина нп тужит. 

Оскресни Бояне, нп бій ся нічого, 

Ни бін ся зіосковской окови ; 
Славяне жиют ще, Руснаків є аіного, 

Шо взіерти за Тебе готови. 
Оскреснп, оскресни. заграй нам до бою. 

Заграй нам як грозш небесні, 
Грай пісню правдиву, гран пісню нам свою^ 

А згинут крикливці безчесні ! 

Коби-ж то ЛІН знали, коби-ж ліп видали, 

Де Твоя, співаче, могила, 
То ми би найглїбшу могилу закляли, 

Она би Тя певно пустила ! 
А так ми ни знаєм, в котрі Ти країні, 

В котрізі то Ти гробі ся клониш: 
Ци Ти на Подолю. цн Ти на Вкраїні, 

Ци Ти на Иідгірю ся слониш. 

Країно щаслива, країно кохана, 

Пусти нам Бояна з могили ; 
Пусти, ах пусти назі співака Бояна, 

Бо наші поділя зацвили. 
Най пташка ни тужпт, зазуля ни кує, 

Най так соловії нп плачут, 
Най руская земля Бояна учув, 

Най рускі сини го зобачут. 

Друк. ,,81оуо па 5Іо\о^ г-тор. 9—10. В ^Поезіях» 1862 р. 
находить (^я друга редакцпя сеі пісні, значно відмінна від отсеї 
тим то й друкуємо її далї в повні. 



*) В перводруку КасЬа]. 



Пісної за іі^їсаря- 

Зклав по нїмецкіі: І. в, йеійі. 
Перевів на руске: Ю. Федькович. 

Сохранн нам моцний Боже 

Цїсаря з цілим рфаєм, 
Най му Господь доііоіможе 

Ласков свойов на взаєзі ! 
Присвітлу Єго корону 

Від напасти боронім, 
І до Габсбурґского трону 

Вік на віки си горнїзі. 

Де за правдов стати треба, 

Станьмо братя всїзі а всїді, 
А єсли би було треба, 

Воювати враз підім ! 
Славу свою ни забувше, 

І войсковип обичай, 
За Цїсаря кров і душу, 

За Цїсаря, за наш край ! 

ТТТо цивільний запрацує, 

Вояк вірне стереже, 
А наука поверхує*), 

ІІризіисл весіль принесе. 
Благослови Боже з раю 

Щистем, славов на взаєм ! 
Світле сонце заснияє 

В згодї, мирі над краєм ! 

Нехай**) всі з нас згоду мают. 

Бо нам згода силу даст ; 
Де всї разом си тримают, 

То найтяжше їм си вдаст. 



*) Чи не помилка залі, поверпіує ? 
**) В перводруку: NасI^а^. 



Разом братя пара в парі 

На оден тбгнїм си тік : 

Слава Царю, слава царі. 

Дай їм Боже вічний вік ! 



Цїсарівня всім надібна 

На столици враз сиднт, 
І Цареви всїді подібна, 

З Царезі разом край рєдит. 
Шо найбілше щистє світу, 

їм Господи Боже дай : 
Франц ИозеФа, Лїсабету, 

Всю дружину Боже май ! 

Друїі. в окремім, непаґінованім додатку до бротури ,81оуо 
па віоуо' , к. 1. Про сей додаток писав Федьковпч до Дїдпцького : 
»При СІЙ оказпї (знач, давиш Кобилянськолу для його брошури 
висше наведені вірші) перевів я і нїмецкий гшш народний на 
просто-руске, а " додавпіе до него ще з-пару співанок мною утворе- 
них, казавем то все друкувати і меже мої рускі молодцї-воякп ро.з- 
дати, котрим я тілько щасливих годин мого житя винен єм«. (По- 
езій. Льв. 1862, гтор. XIV). 



>^ 



5іправа в поле.' 



Ой брате зіій, ой коханнй, 
Чо ти ходиш заплаканий ? 
Гай, гай ни думай, поїдем за Дунай, 
Гей поїдем, коханий ! 

Ой рад-би я, милий брате, 
Гей рад-би я ни плакати. 
Але-ж тяженько на моє серденько, 
Гадає розпукати. 



*) Отся і далі.ніі ТІНІ поезиї мають у згаданііі уже додатку 
до брошуїж „81оуо па йіоуо" спільний титул „2оVпіа^8кі^і Оиту 
^. Ге(1,ікоууса". 



- 9 — 

Ци може ти брате плачиш, 
ТТТ о родини бай ни бачиш? 
Цїсарска Фана дружина кохана^ 
Чого-ж білше ти хочнш ? 

Вбери Фану в буковину, 
Все ни стане за дружину. 
Гей, горе, горе, поведе за зіоре ! 
Там відай я загину. 

Ни тра брате нарікати, 
Хоть підемо воювати ; 
Ой гоя, гоя, така-ж наша доля. 
Ти думай, шо гуляти. 

Он гуляти, бай гуляти, 
Таві де грают на гармати... 
Гой, гоя, гоя, ти долечко-ж аіоя, 
Гей мати ж моя, мати!! 

Ой мати-ж ти моя, мати. 
Пішов твій сип погуляти : 
Гей, гаю, гаю, то пю. то гуляю. 
Гей то пю, то гуляю І 

Ой пив-же я, тай напив си, 
Як лвг спати, ни будив си... 
Гей, гаю. гаю, кврвавпй Дунаю, 
Вжем на віки упив си ! ! 



Друк, в додатку до „81оуа па і?1оуо", к. 2. 



♦ 



10 — 



V ^ г р о н ї. 

У Веронї, гей на брайіі казієнії, 
Там стояли три жовняре зіолодії. 
Оден спер си на иоручу, задумав си, 
Дрібненькими слозочкамн заплакав си ; 
Другий вго до серденька пригортає, 
Таіі до него із тихенька промовляє : 
„Ей нп тужи, брате милий, ни жури си ! 
Красно, мило в Італії, подиви си ! 
Зезілю трави шовковії укрнвают. 
Соловії голоснії ни втихают". 

„Добре тобі, любий брате, говорити, 
Коли-ж впшї в чужім краю горе жити. 
Горе-ж минї в чужім краю пробувати, 
Прийде з жалю великого погибати. 
Бо хоть красно в Італії, лиш би бути, 
Таки годї краю свого бай забути. 
Бо хоть у нас виногради ни зацвили, 
Коли-ж бо в нас нарід любий, нарід милий; 
А тут люди нн є люди, але звіри, 
Нї в них Бога, нї в них Царя, нї в них віри'' 

У Веронї, гей на бразіі казієнії, 

Там стояли три жовняре молодії. 

Оден спер си на п(і{)учу, задумав си. 

Дрібненькими слозочкааїн заплакав си ; 

Другий єго до серденька пригортає, 

Слози єму дрібненькії обтерає ; 

Обтерає дрібні слози тай голубит : 

„Ни жури си, брате милий, брате любий! 

Бо єсли ми в Італії ни пімремо. 

То ще зіи си в наші краї повернемо". 

Друк. )5 додатку до 81оуа па зіоуо", к. 2 — 3. 



# 



11 — 



Під /У1ад>і<ентов.*) 

Геп у гіолн, у поли 
Там лїтают соколи : 
Летя, лїтают, судіненько гукают, 
Аж зіене серце болит. 

Оіі серденько, серденько, 
Чого-ж тобі тяженько V 
Канони грают, кулї заспівают, 
Най ти буде радненько. 

Буде, буде радненько: 
Буде рано раненько 
Сонце сходити, перестанеш жити — 
Гуляй, гуляй серденько ! 

Ой сонечко сходило, 
Тудіанами си вкрило ; 
Канони грали, кронйов розливали, 
Аби си ни дпвило. 

ІІодиви-ж ти си, мати, 
Та на наші кабати : 
Вся кабатіша то кров то калина, — 
Цп-с зіня годпа пізнати У 

Ой пізнаю, пізнаю : 
Лиш одного тя маю — 
Одного сина, красний як калина. 
Та як калина в гаю. 

Ой бо в гаю калина 
Ни длї него зацвила ; 
Гей цвпла, цвила вісока могила — 
Твому сину дружина. 



*) В перво друку Рііі Ма^епіоу. 



- 12 



Ой дружина-ж то, ненько ! 
Завтра рано, раненько 
В шовкові траві, зелені мураві 
ІІоклоню си низенько. 

Поклоню си до свого 
Гетмана молодого : 
Гетмане пане, звінчай -же ти мене 
Козака молодого. 

Буду тебе вінчати 
Там де дзвоня гармати. 
Он буду, сину... — Гину пане, гину! 
Ген ни плач, моя мати 1 ! 

Друк, в додатку до „Зіола па 5Іо\о'-' к. З — 4. Строфп 5—10 
<?еї поезпї бу.тп потім з деякими відмінали позіііцені в збірці Федь- 
ковпчевпх поезиі'і, вщанпх Дїдпцькші. етир. 48 — 50 пз. Подь Касте- 
еедодевг, співанка : дпв. сю другу і)едакцпю даїї під спм титулом. 



Співадца дол>і. 

В місті Гумани на золоті бани 

Сидит сокіл сивесенькнії : 
Куда-ж ти їдеш, поручнику пане, 

Федьковичу молоденький? 
їду я, їду з гори Чорногорн 

За бистрії за річеньки : 
Гей на день добрий, жовнярский суборе. 

Ви с.іавнії козаченьки ! 
Бог дай здорове, поручнику пане, 

Федьковичу молоденький ; 
ІІросизіо тебе, ой просим тя з нами, 

Сїдай на мід солоденький. 
Ой ни прийшов я до вашего двору 

На меду си напивати, 



13 



Але-зі приїхав славному субору 

Співаночку заспівати. 
Бо зіоя іматн мене породила 

Та де вірлц воду пили. 
Таіі співаночок мене научила 

Бісїмдесєт і чотири. 
Бо моя мати мене породила 

В чистім поли при Дунаю : 
„Співай, дііп сину, — так ми говорила — 

Як соловій в тезінім гаю". 
А я літаю по гаю-діброві, 

Та ще буду бай літати : 
Ой позвольте ми, сини соколові, 

Межи вами заспівати. 
Бо я ни їхав з гуцульского краю 

До вас, братя, до обіду ; 
.ІИШ заспіваю, за кілько сам знаю. 

Відспіваю тай поїду. 
Іду, поїду, братя СОКОЛОВИ, 

Та де би ми добре бути ; 
А за сим словом бувайте здорови, 

Пр(>шу мене нн забути. 

Друк, в додатку до „8Іоуа па зіоуо", к. 4. Пізшйше в пере- 
робленій формі було поміщене також у ;>ІІоезіях« 186"2 р. Сей дру- 
гий варіянт друкуємо далі в повні. 



Л4^ 



Сонні мари. 

У сине діоре сонце вже потало, 

І всюди мирно, всюди тихо стало, 

Лиш з Дойїу Марка звони в складних струнах 

Пустили голос срібний по .іяґунах, 

І так сердечне до зюлнтви прося, 

Шо аж рибки ся з глубини піднося 

Пречистій Дїві „Радуй ся" сказати... 



14 



Пішла і рибка під каміне спати, 
І тихо стало. 

Повиж моря краю 
Зачав ся місяць в туманах блукати, 
А недалеко в ципрпсовім гаю 
Десь соловіє стало щебетати ; 
І так то щире, щире заводило, 
Як сиротятко, шо не зіав роду, — 
Хто знав, вітки бідне заблудило 
До сего краю на солену воду... 
Умовкло, бачу, вже го не чувати. 

Дозіами стало світло погасати, 
В ляґунах тихо, — часом десь ґітара 
Поплаче трохи, часом милих пара 
В закритій барцї стане гоготіти, — 
Пропали таки в срібній ночи сіти, — 
І нич-ничого більше вже не чути. 
А люди? — мали десь давно заснути. 
Стружені, бідні ; -- милого спочинку ! 

А я де склоню голов на годинку, 
Де я до завтра буду спочивати? 
Ци треба й бідним віісця ще шукати? 
От палац Дожин з ясного мармуру: 
Я тут ся склоню тихо коло муру. 
Тай буду спати, спати до раненька, 
У сего слупа, дріжуч' го обтулю 
Як свого брата, ліпше ще як брата — 
Ци-ж не оба ми бідні, сиротята? — 

О, як ту добре ! Плита холодненька, 
До неї груди трошечки притулю, 
Чей перестане серденько боліти. — — 
0-північ звоня, — А\е, Божа Мати ! 
Приклоню го.лов, буду трохи спати, 
Бо сон мя ломит 



15 — 



Голос то трипібіти? 



Так, так, тримбіта десь гіриповідає... 
І чо-ж так дуже миленька жалів, 

ТТТо чагір вяне, скалам серце млібУ 

Відай мене так бідного витає 

За десять років, — як-же жалібненько! 

Гей мати рідна, син як повертає, 

А вна лиш сплаче, а відтак питає: 

„Де-сь був, мій синку?" 



Ненько віоя, ненько, 

Де-м був, питаєш ? 

Лбо-ж я вже знаю 
За тілько років, по котрім то краю, 
Котрим замірєм нещаслпвиіі блужу, 
Ци де не нанду рідну, братну душу, 
Ци не здибаю, словом, чоловіка ! — 
І вже-м на ноги, ненечко, каліка, — 
Тай не найшов-єм, — нпнї повертаю 
Назад в Підгірє, знов до свого краю. 

Ой як гаразд то було тутки жити, 
Нїм я пішов був царами блудити! 
О, добре було, добре, памятаю, 
Богато ліпше як у Бога в раю : 
Бо в Бога в раю ні тримбіти нути, 
Ані Флояри на тугу не чути. 
А на Підгірю пісня не втихає. 
Бо тут і камінь заспівати знає. 
Бо тут і пуга свою думку піє. 
Як нічов в лїтї місяць їй пригріє, 
Або як ворон смертп де заьружит, 
А вна то видпт, тай з жалю затужит, 
ПІо вже комусь би тутки не тревати. 

Кобп хоть тілько щастя в Бога мати. 
Би можна було — вже ми доста жити, — 



— 16 — 



Сю бідну голов туткн де СКЛОНІІТИ 
На супочннок, тут коби застила, 
Аби по мені з раз хоть затужила 
Триаібіта мила ! 



Де -ж їй любі ну ти, 
ТТТ о їй лиш трошки, вже лиш трошки чути? 
Нїби зазулька. бачиш, заковала 
По конець світа, так ся відозвала, 
І сумно, сумно знов приповідав. 
Гей тая лебідь, шо на скін співає, 
Ци, як на Риві казкарі*) казали, 
Так в'на співаб — де? 



У Чорногорі. 



Так, так тота гора ся називає, 

Шо онде пишно в небо сн ззіогае, 

І князї-скранї в золотії зорі 

Нїби в коруну ясну укривав, 

А буйні вітри білими снїгами 

Закрили главу нїби рантухами. 

6й шати — квіти і шовкові бори, 

Єн слово — грозпі, груди в неї — скали. 

Поклоном гори околоді припали... 

Несїт податки, ви боярскі двори, 

А ви, загіря, карзіазини, кири. 

Бо то цариця наша на Підгір'ї, 

То Чорногора. 

Онде на обочи, — 
О, о ! — не плачте, сиві .мої очи, 
Бо вже не вернут тії милі хвилї ! — 
Дивіт, в обочи онде дві могилї ; 
Ци пізнаєте? Ще і нинї в купці, 
Нїби голубчик сивий при голубці, — 
Все як бувало, нич ся не зміни.тіи. 
А понад ннзіи, гей би дві сестрицї 
Прпповідали, красні дві ялицї, — 



*) В пі^рводрук-у ло. через помилку Казкар-Ь. 



— 17 — 

О, як червоно дуже в'ни зацвили, 
Бн-сь думав, кровйов. 

Онде трошки далі" 
Кнрничка чиста як колп з хрусталї, 
Докола зїлє сльозалін вливає, 
А тазікп в лїсї дрозда десь співає, 
Як то бувало, тям 10, тими днязш, 
Коли-м в неділю Божу з лсґінями 
Сюди ходили Добушеви ірати .. 
Так, так, — тепер си можу нагадати : 
У сій могилі озде зараз з краю 
Капітан Добуш славний спочиває, — 
Підгірский мститель. 

Друга та могила 
Івана брата голуба прикрила, 
Тому в'на горне д тій ся так близенько. 
Ніби серденько миле до серденька; 
Ніби вже Божі судия судили. 
Би спочивали так як разові жили, 
Оден при другім. — 

Дуже добре тязію, 
Як я бувало явору нала.мю, 
Відтак бервінку дикого намичу, 
Тай сї хрести два ялібно затичу ; 
Відтак сп сяду кобзу настроїти, 
Тай зачну пісню Добушеви піти, 
Аж плачу часом, і сазпїй не знаю, 
Чого і по-іцо, — тілько си гадаю, 
ТТТо моїх братів ся могила криє. — 
Чого-ж ту сльоза личенько ми миє? — 

Вспокій ся, серце, — таже ти казало, 
ТТТо як-бись братну душу де здибало, 
То вже нї раз бпсь більпіе не боліло, 
То вже бись тілько сьвітозі не гуділо, 
Як та зазулька, шо на весні кує : 
Де кукул братчик, шо зіено не чує!? — 
Будь тихо, серце, будь, най нагадаю 

2 



18 



Ту думку красну, нутн тії віилі 
О Добушеви, а як відспіваю. 
Загинем разом на єго могилі, 
Як ті лебеді, шо лиш раз їх чути, 
Потому гпнут, бо не можут бути. 

друк, в «Поезіях* Льв. 1862. В .ііістї до Дїдіїцького Федь- 
ковпч писав, що зпмою 1861 р. його разом з його полком перене- 
сено з Черновець до Семпгорода, до міста Ардаліо, де поет занеду- 
жав і в часі недуги списав найоі.дьшу часть поезнй, які вііішли 
в видане 1862 р. (воно друкува.іі^ ся протягом 1861 р., передмова 
Дїдпцького датована днем сьв. Миколи Чудотворця 1861 р.)- »Не 
можу Вам сказати, — додає поет — котрими дни я тоті думи пи- 
сав, тшлсо знаю, шо перша моя поезія, котру-м тутки ппеав, були 
»Сонні марп«. (Поезій, XV). 



Д\?і\іи мої. 

Думи-ж мої, дудіи рускі, відкп ви ся взели? 
Ци ви може в моїм раю квіточказіи цвили, 
Ци БИ може в моїм небі ангелом літали. 
Шо ви М06 бідне серце доси колисали ? 
Так як мати воробятко вечером колише, 
А над НИЗІ і коло него хрестик Божий пише, 
Би уроки, би злі духи тазі не приступали, — 
Так і йює бідне серце ви-сте колисали. 

Нї родини, нї дружини, — бо сестричка взіерла, 

Шо тііі бідніїї сиротииї сльози часом втерла. — 

Так пішов я в світ широкіїіі за кавалкозі х.іїба, — 

Ах, нераз я мусів чути : цїба, хлопче, цїба ! 

А хоть хто кавалок хліба часом дати рачив. 

То аби ся надивити, як хлопчина плаче. 

І ци можна дивувати тозіу тулачеви, 

Шо продав ся до жовнярства за три срібні леви? 

Не дивуйте, люде добрі, доля так судила. 
А як часом з черевика кров казіінєзі плила, 
І під букозі під капральским плечі ся кроїли, 
То ся мої синцї, рани дузіами гоїли. 



— 19 — 



Бо хоть часом і за дурно бранця хто набив ся, 
То не йшов він до Дунаю, з ґвера не стрілев ся, 
Лиш узяв кобзину Б руки, тай зачав співати, 
А вкоївши своє серце, ляг з кобзинов спати. 

Псіезиі 1862, стсір. З — 4. 



До рушеного Бо^інства. 

До Вашого престолу, Іііщуни. прихожу, 
Три рази по три рази Вам ся поклонити, 
Три рази по три рази волї в Вас просити, 
Почувше Б моїх грудсх пісни силу Божу. 

Тож думну мою скрлню Вам під ноги ложу: 
Веліте віщі руки на ту скрапь вложити, 
А будут срібні струни на шездарі жити, 
А в світлім Вашім крузї так/ке стати ззюжу. 

І буду Вам співати, що ІІідгірє дїб. 

Як тамки сонце світит, як там місяць гріє, 

Як тамки раз бувало, як колись там буде ; 

І буду Вам співати, як жиют там люде, 
Як там Флояра грає, як тримбіта тужпт, 
Як там ся щасте, доля, слава, радість дружит. 



Поезіп 1861. стор. 4 — 5. 



* 



Поклін. 

Співанка. 

Гей по горі, по високій тройзїль постелив ся ; 
З України до дївчини козак поклонив ся. 
Поклонив ся козаченько з коня вороного : 
Нагадай си моя мила мене молодого. 



— 20 - 

А в неділю рано, рано дівча ся взшвало, 
Тай русою та косою личенько втерало, 
Утерало біле личко, утерало брови : 
Незіа-ж зіого миленького, незіа вже розмови. 

Не плач мила, не плач серце, не плач чорні очн, 
Ой зіаю-ж я розмовоньку аж до пізна з-ночи, 
Ой зіаю-ж я роззіовоньку, ой маю-ж я зіилу: 
Висипано надо мною високу зіогилу. 

Поезій 1862, стор. 5 — 6. 



5 Є Ч Є р О ЛІ. 

Пою конї при Дунаю, 
Тай думаю, тай дувіаю : 
Конї карі, конї сиві, — 
А я зіолод нещасливий, 

І чезіу-ж бо я нещасний V 
Цп-м не козак, ци-зі не красний? 
Ци зш палаш не острений, 
ІПо світок віій засмучений ? — 

Світ хороший, сонце гріє, — 
От, заходнт, вечеріє, 
Нічка тезіна, не видати, 
А я з кіньвш зіушу спати. 

Спав я нічку, спав я другу^ 
Годї знести серцу тугу ; 
Гоя конї, гоя сиві, 
Будьте ви зіи хоть зичливі, 

Гок конї-виногради. 
Буду в винах вас купати, 



21 



Буду медозі вас поїти. 
Лиш несїт діня, понесіте. 

Занесїт мня, де я знаю : 
У калині в тедінім гаю, 
Там хатпна малесенька, 
Там дівчина милесенька. 

Вийди, вийди моя заре ! 
Коню сивий, коню карий, 
Коню білий, коню гривни, 
Ци я и нинї нещасливий? 

Поезій 1862. стоіі. 6 — 7. 



Сестра. 

(Співанка з украінекої думки). 

Нї зазуля в лузї затужила. 

Ні пташина в тузі голосила, 

То сестричка лист писала, 
На сторону посилала, 

Тай до брата слезно промовляла : 

Брате милий, брате соколоньку, 
Ти-сь покенув сестру сиротоньку, 
А я ходжу, накликаю, 
Як зазулька в темнім гаю : 
Верни, верни з далекого краю ! 

Сестро моя, сестро віоя руто, 
Як я можу до тебе вернути у 
Через лїси темнесенькі. 
Через ріки бистресенькі. 
Через степи рівні, рівнесенькі? 



22 



Габзі-зіавлі, лебедеві Дунаєзі, 
А степами бистрим горностаєм, 
А на віоє подвіренько 
Пади бистрим соколеньком, 
А голубом на мов серденько. 

Он летів я сїаі день тай годину, 
Прилетів я до сестри в гостину, 
Прилетів я тай гукаю, 
А сестрички не видаю, — 
_А.х відай я сестри вже не діаю. 

Сестро-ж моя, лелївнько біла, 
Уповіж дш, де ти ся поділа ? 

В гаю, брате, в гаю, в гаю, 
Під могилов пробуваю, 
Все о тобі розмовоньку зіаю. 

Поезіїї 1862, ст'ір. 7 — 9. 



При відході. 

Співанка. 

Чо ти плачеш, дівчино єдина, 
Вшак ти видиш, не зюя причина. 
Не рад би я від'їзджати, 
Гонит Цісарь воювати; 
Не тра серцу туги завдавати. 

Рада-ж би я, дпілий, не тужити, 
Но без тебе горе в світі жити, — 
Ти поїдеш на Вкраїну, 
Я ся пташков перекину, 
Тай полечу милому ковати. 



23 



Ой ковала зазульков, кивала, 
Тай ДНІЛОГО нигде не іиїдала. 

Де-ж ти діилип пробуваеш, 
ТТТо ти віене не чуваеш, 
Ци ти голос уже діій не знаєш? - 

Знаю, знаю зінлий*) голосочок І 
Прикрив зіене клиновий листочок; 

Під могилов нич не чути. 

Ах як тяжко під нев бути, 
А ще тяжче миленьку забути. 



Поезіїг 1862, стор. 9—10. 



Колядо- 

Ой тури, тури, буйні ви звірі — 

Ладо, .'Іадо ! 
Ой шо там чути в нашізі Підгір'ї? 

Ладо Боже ! 
Ой брате, брате, добре чунати ! 

Ладо, Ладо ! 
Ходит світлнцев старая мати, 

Ладо Боже ! 
Ой ходит, ходит, столи вкриває, 

Ладо, Ладо ! 
Зелені вина в кубки зливає. 

Ладо Боже ! 
Ой гоя, гоя, золоті куби І 

Ладо, Ладо ! 
Буде з вас пити синок ліій любий, 

Ладо Боже ! 



*) В перводруку мабуть через полплку: милой; можна (;у- 
мнїваїи ся, чи Федьковітч ужив тут таку форму. 



24 



Ой буде, буде, але не нинї, 

Ладо, Ладо ! 
Бо він сегодне в царя в гостині, 

Ладо Боже ! 
Ой гостнт, гостиї, в погарі звонит, 

Ладо, Ладо ! 
'Д царскому столу кучерем клонпт 

Ладо Боже ! 
Ой Царю, Царю, нїзіецкий княже ! 

Ладо, Ладо ! 
Пусти віене ти в Підгіре наше ! 

Ладо Боже '. 
„Ой підеш, нідеш. підеш дружино, 

Ладо, Ладо 1 
Але аж внпезі червоне вино". 

Ладо Боже! 
А на сї слова : бувай здорова. 

Ладо, Ладо ! 
Бувай здорова, ти пене моя, 

Ладо Боже ! 
Тай не журн ся за твого сина, 

Ладо, Ладо ! 
Твій син ся зіає, як гай -калина, 

Ладо Боже ! 
А гай-калина сїм рік не цвнла, 

Ладо, Ладо ! 
В шовкові трави гиле клонила, 

Ладо Боже! 
Гилє клонила, а все низенько, 

Ладо, Ладо ! 
А все до тебе, ти моя ненько, 

Ладо Боже ! 

Поезій 1862. отор. 10—12. 



^4 



— 25 — 

ПІСНІ ладовниї (весільні). 

ІІрії вечерп. 

І. 

Цвії лугами, пшениця ланами, 

Ладо, Ладо ! 
Братеньку мін мнлнп. вечеран ти з нами, 

Милий Боже ! 
Цвіт в віночки, пшениця в сноночки, 

Ладо ! Ладо ! 
Ненько-ж моя ненько, вечерай ти з нами, 

Милий Боже ! 
Цвіт на яри, пшениця на дари, 

Ладо ! Ладо ! 
Братчику мій любий, вечеран ти з наїмн. 

Милий Боже ! 
Цвіт на поли, а дари на столи, 

Ладо : Ладо ! 
Сестрички кохани, вечерайте з нами, 

Милий Боже ! 
Цвіт калина, за столом родина, 

Ладо ! Ладо ! 
Роде мій величний, вечераіі ти з надій, 

Милий Боже! 

II. 

Мід з медами, погарі столами, 

Ладо ! Ладо ! 
Роде мій величний, пропивай ти з нами, 

Милий Боже ! 
Батьку голубочку, пропивай ти дочку. 

Ладо ! Ладо ! 
Роде мій величний, пропивай ти з нами. 

Милий Боже ! 
Ненько-ж моя ненько, пропивай серденько, 

Ладо ! Ладо ! 
Роде мій величний, пропивай ти з назіи, 

Милий Боже ! 



26 



Братя як соколи, за кедрові столи ! 

Ладо 1 Ладо ! 
Роде зіій величний, пропивай тп з нами, 

Милий Боже І 
Сестри-ж імої любі, за золоті куби! 

Ладо 1 Ладо ! 
Роде зіій величний, пропивай ти з назіи, 

Милий Бо'жс ! 

Поезій 1862, стор. 12—14. Про ті піенї писав автор до Ді- 
дицького: -Не кажу я, шоби сї дві пісні ладовніїї великого вар- 
тунку мали бутп, а я їх тому писав, абп, по періпе, свої сплп на 
так дуже для співака труднім полп старославянскої поезпї спробо- 
вати, а по друге: славне руске міщанство заохотити, при своїх ве- 
сільних об]іядах наніі красні гтаросвітскі поведінки, а ще краснїйші 
право-рускі пісні запровадити, бо ручу, иіо хто раз солодкі голоси 
ладовіпіі чув, а ще не зовсім серце закаменіле має, той певне при 
жалісливЬі »Ладо! Ладо!« сльози обітре, бо єго душу обгорне ціла 
краса старославянского духа і тих часів, коли на світі ще гаразд 
було. Єслп руска молодїж би собі жнчпла, то з радостію напишу 
піснї з мельодпями для руского восїля і поклонк» їх нашим >шлпм 
красавипям і соколам-парубкам, моїм братязі, а як бп собі жичили, 
то щїиточу тим пісням докладно усі обряди і поведінки звичайні 
при певних руеких весілях, не уймаючп чести ані ^весілю" в. г. 
Лозинеького, анї в. г. Гальки". В другім листі до Дідицького Федь- 
кович сповіщав його, що пильно займає ся здоженем повнїйшої збі- 
рочки такпх ладоіиигх пісень разом з мельодиями (Поезій 1862, стор. 
136 — 137). Розумієть ся, се був тілько один із многпх Федьковичо- 
вих плянів, ніколи не виконашіх. 



•» «^ 



Д и т II н а. 

.,Чого-ж бо ти плачені, дитинонько інила?" 
„А ненечко утко, котюга вкусила!" 
„Коли від котюги такий тобі жас, 
То ще ти на світі заплачеш не раз". 

Поезій 1862, стор. 14. 



- 27 



Загадка. 

Скажіт ЛІН братя, шо тото за рівня : 
Нї в'на цариця, ні она царівня, 
А претцї ік'їгдн сїді корунів носить, 
Таи ще гадав, шо еї не досить. 

Як їй родили, то їй шовком звали, 

Як їй хрестили, то ізія не дали, 

А по хрестинах зараз подружили, 

Сїзі сот молодців разозі слюб з нев взели. 

Але по слюбі дївча си гадало : 
Сїзі сот зюлодцїв, то зіенї за мало ; 
Коби хоть тисяч, то діенї би зіило, 
Коби хоть тисяч їх за мнов ходило ! 

А ще вазі скажу, шо тота цариця 
В недїлю ходпт гола нїбн спиця, 
Шо па головцї золочена коса. 
Одна лиш ніжка, і тота їй боса. 

ІІоезіїї 1862, стор. 15. 



^ 



К В І Т І< и. 

Шо кажут, душко, квіточки ті зіилі, 

Шо он так красно на траві цвнтут 
Зривай ті квіти, доки ще зацвнли, 

І доки другі квіточок си рвут; 
Бо прийде осінь, зїленько зівяне, 

Де снїг упаде, квіточок вже нїт, 
Тогди як око за квітказш гляне, 

То липі заплаче на студений світ. 



— 28 — 

І ЯК ті квіти, шо їх ярь сплітає, 

Не вскреснут більше, як їх зітре лід, 
То так і людска молодість минає, 

А шо минуло, вже не верне в слід ; 
Тодіу зривай си яром твої квіти, 

Коли в личку ти калиновиіі гай, 
Коли в душі ще тепле серце світнт, 

Бо як Загасне, то загас і рай. 

Поезіп 1862, стор. 16. 



:**»■ 

VV^ 



Де кресак мін, порошниці, піду погуляти, 
Ци би свою давну вроду де не відшукати ; 
Ой тотуж-то давну вроду з чорнпзпі очима, 
Шо дівчата, молодиці з розуму зводила. 

Ой гуляю я, гуляю, аж позіости гнут ся, 
По-під стелю топірчики вибивгші вют ся, 
Але давну свою вроду все я не находжу, 
Хиба піду до ворожки, тай си поворожу. 

Ой ворожг:о, ворожечко, на усі Цигани, 
Ворожи ми жовтим воском зараз на кресани, 
Де румяне моє личко, мальовані брови? 
Як дівчата святкували на весні Покрови. 

Друк. Слово 1861, ч. 46. потім Поезіп 1862. с-тор. 16 — 17. 



З^чір на Підгірю. 

Славне Підгіре, шо ся маєм крило, 
В шовкові трави спати ся клонило, 
Бо світле сонце в гори ся сховало. 
Би десь у мори личенько скупало, 



— 29 — 

А завтра рано знов назі засвітило, 
І знов ся щастю нашому днвнло, 
І знов в вечірнпх зороньках нозіалу 
Підгірб красне спати колисало, 
Як нннї в вечір. 

О, як тут весело ! 
Усе в одну ся ніснь щасливу сплело: 
Тазі в стаї ватаг на Флояру грає, 
Там гет за лїсоїм череда десь блїв, 
По воду йдучи дївчпна співав, 
Пташинка в гаю щаств своє; піб ; 
А гей би пісня ЛІ милим второвали, 
Цпгани в лузї в два клевцї конали. 
І всюда співи, всюда лиш свавіля, 
ТТТ о хтось би думав — тутки все весїля. 
І чо-'лс би тутки заспівати годї, 
Де кожде вільне, кожде на свободі, 
Де навіть щазник пробувати любит, 
Як доста світом душий си нагубит; 
Відтак би трошки рад де відпочити, 
Аби за раєм хвильку затужити, 
Би нагадати, як колись талі було, 
Нїм Боже слово з СВІТЛОСТІ! го пхнуло, 
Аби казити, терти мимо волї. 
Проклявше Бога і проклявше долю. 

По Госдодь знав і єзіу годинку 

До прохолоди, любого спочинку, 

І не боронит місця му глядіти, 

Де люде чисті, як ті Божі діти, 

І ще ся в школах того не навчили, 

Як би і біса перепередилп, — 

А де ж він найде місце си жичливе, 

Як не в Підгір'ї, де ще все щасливе? — 

Лиш той леґінь там в лузї над потоком. 
Гей брат на брата спер ся на ялицу*), 



*) В друку „ялицю", та ^лш вшіагає ,. ялину" до дальшого- 
„рушнищ'"; таких форм уживають Гуцули звичайно, і вживав їх. 
також Федькович. 



— зо — 

Відважним, чорним, гей би в орла оком 
Похмурно дивит в крпцяну рушницу, 
Гей би в тій цївцї, що енно енпялії, 
вго вся доля добра пробувала, 
Гей вже би нигде, иигде більше в світі", 
Як лиш в рушници щастя мав глядіти. 

І чо-ж ти стрільче імолодий та іижпн 
До пізна нічов в лузі сам сумуєш, 
Коли-сь гей рицар пишний та урочий, 
І в гарних грудех чисте серце чуьш, 
Коли-сь моторний як козак турецкиіі. 
Вус, око чорне, і кресак стрі.іецкпй, 
А всі иушкаре на підгірскім краю 
Тя капітаном свої.м називают 1 
Чого-ж, леї'іню, мабш ти тужити. 
Ріоли тобі би лиш на світі жити? — 

Він тихо, бачу, не відповідає, 

В рушницу дивит, тай собі думає. — 

Пое:^ііі 1862. стор. 17 — 19. 



^^ 



Пречиста Дїво радуй с^ /Уіаріе ! 

У сине море сонце ясне тоне, 

І своє світло ніби кров червоне 

По ВСІЙ країні дооко.та сіє, — 

А тазі зазульку в гаю десь чувати, 

А тааі звіночок став селом ковати. 

Там в борі вітер листьозі шелевіє : 
Пречиста Дїво радуй ся Маріє... 

Пречиста Діво радуй ся Маріє ! 
Он молод жовняр ляг си на мураві, 
Личко студене, шати му кроваві. 

Розстрілен нині, бо — самиіі не взііє. 



— 31 — 

Кашратя яму тезіну му вкопали, 
І на спочинок бідного в ню склали ; 
Уже не скаже, як звінок запіе : 
Пречиста Діво радуй ся Марія .. 

Пречиста Діво радуіі ся Маріє! 
Під нлотозі сїла од(івиця мати, 
До себе тулит бідне сиротяти, 

І плаче ревне, серденько їй млїє, — 
Ба вже не плаче, вже і не голосит, 
Склонпла голов, більше не підноснт. 

Зірниці плачут. а звінок нїміе... 

Пречиста Діво радуй ся Маріб. 

Пречиста Дїво радуй ся Марів ! 
Там онде блудит сплакана дитина, 
Без тата, мами, бідна сиротина. 

Нїчо не їло, душечка му вілїр., — 
І хоче в хату бідня навернути. 
Господар псами тровит єго, чути : 

Берескло, впало, кров ся з ніжки лїе. 

Пречиста Дїво радуй ся Маріє. 

Пречиста Дїво радуй ся Маріє, 
Бо я не можу... Біпак я маю душу, 
І чути мушу, і дивити мушу, 

Шо тут на світї, ах тутки ся дїє ! 
Да як до гробу зложут моє тїло. 
Де темно, тїсно, студено. зотліло. 

Де нич не плаче, де усе нїіЗііє, — 

Пречиста Дїво радуй ся Маріє ! 

Поезіп 1862. отор. 20—21. 



— 32 — 

ІУІ О л и т В а. 

як то тихо вечерозі иа яри ! 

Де сонце було, там кроваві смуги, 

1 ніби склали світ на чорні мари. 

Так все утихло, ні плачу, нї руги, 
Геїі би всі люде привалили віком, 
Шо криб сльози, сльози з чоловіком. 

І всі печалн, шо мня в день кроїли, 
Шо моє серце на кавалки дерли, 

Угризки. троски, всі ся укоїли. 

Ген ніби з світом і людьми замерли, 

І зіоя душа знов свобідна стала, 

Як тими днями, нїоі свій рай страдала. 

Тож склоню голов в засльожені квіти, 
І яко нужден, яко СИН топ болю, 

Найнещаслнвший на всі людскі дїти, 
Тобі ся Боже, Боже імін, позіолю, 

Як тими днями, як я ще молив ся, 

І ще-м не думав, ще-м не печалив ся. 

Но шо-ж я, Святе, буду тя благати, 
Коли тебе я тілько напросив ся, 

А ти не іможеш того мені дати ? 

Відь моїй просьбі Бог ще не родив ся І 

А так не буду вже ничо просити. 

Лиш склоню голов, тай — зачну тужити. 

Поезій 1862, етор. 22—23. 

Р \? С Ь. 

(По Мі^поп Ґет(іто). 

Цп знаєш, де країна тая зпіла, 
Де явір ріс і де калина цвила. 
Де Дністер грав, де Галич печалїе, 
Де руский край, де руске серце млїє? 



33 



Ци знаєш де, ци знаєш, зіоа доле? 
Туда, туда піду з тобов, соколе. 

Ци знаєш, де там Левова палата, 
А в їй мурах вибивана кімната, 
Де образи по стінах золочені, 
„Де Лев наш, де?" питают засмучені. 
Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? 
Туда, туда піду з тобов, соколе ! — 

Ци знаєш, де ті синї наші гори, 
Де Черемшу, де буйного ізвори*), 
Де рутин цвіт з бервінр:ом зеленіє, 
Де Божий Дух на землю з неба віє ? 
Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? 
Туда, туда підемо, мій соколе. 

Друк. Слово 1861. ч. 86. потім Поезій 1862, етор. 23—24. 
В книжковім впданю побічнпіі титул пропущено. 



«^ 



5? Н Р Я ї и ^• 

Україно, Запороже, годї вас забути. 
Ах, бо мило тамкн жити, мило тамки бути, 
Де ті трави шовковії славні степи криют, 
Де ся квіти поза квіти в зимних росах миют, 
Де стада ржут, де соколи, де вірли співают, 
З буйним вітром у заліжку козаки лїтают. 

Хто-ж то може знов забути могили, р:ургани, 

Де козацтво українске, славні атамани 

Свою славу сном провадят, славов серце гріют, 

А ті думи богатирскі так то гарно піют, 

Шо аж тут ся відзивают, шо аж тут їх чути, - 

Україно, Запороже, можна вас забути? — 



*; В перводруку утопійна форма »іісворьі« 
Писання Федьковича. 



34 



Онде грає жвавий хлопец у*) торбан весело ; 
Онде дївча йде по воду, дузіку й'кус завело; 
Там сопівка приграває нїбп соловіє, 
Шо там в гаю калиновім піе «се та піє ; 
А там бжілка злотокрила думно си співає, 
Обмучилась медівницев. ледви шо вертає. 

Он колишесь тихий Днїпер, вечір, він дрімає, 

А по синій єго Фалї човенце плаває, 

В ньо си сіло гарне дївче, красне як малина, 

А хороший кермаченько**) ляг їй на коліна, 

Обзирає сороківці, шо в коралі вяжут, 

А потому — а потому, — далі вже не сьсажу; 

А хоть рад-бим і сказати, але наші милі 

Вже пропали в синій мраці, що Дніпер укрила. 

Далі видко білий хутор, пасіки, ставочок, 
Знов байрак там яворовий, вишневий садочок, 
А в садочку мила хатка ; тамки на порозі 
Сіло дївче русо-косе, — ах, які-ж там нозі! 
Тай іголков тояесеньков шиє в хустку квіти. 
Де ти бавиш, біловусе, де мій ясний світе ! 

Тихо, тихо, любе дївче, видиш он сокола? 
А дівчина — чорні очи — г.типла доокола : 
То не сокіл, то мій милий вороним літає ! 
Тай схопилась красавичка, лїску відчиняє, 
А сокіл вже на подвірі, дівчину любує, 
В'на го хоче посварити, годі, бо — цюлює. 

Глянь тазі далі на прикмету: думаш, там соколи? 
Ні, там славні чумаченьки возя з Кризіу соли. 
От диви ся, вже і стали, вже й воли пустили, 
Вже і ватра запалена, вже ся роз.южили. 
Той готовит ситу кашу, ті вози знов мажут. 
Хлопці шумки заспівали, старші казку кажут. 



*) В перводруку во — форма у Федьковнча не уживана, мб. 
поправка Дїдицького. 

) В перводруку певно через помилку: кормаченько. 



— 35 — 

Далі, далі, онде небо багром румянїє ; 
Слухай добре, як то мило десь звіночок піе ! 
То в тій церкві там за лісом з девятьма верхами, 
Всї покриті срібнов бляхов, злотннзін хрестами, 
А священник старец ходит по святій континї, 
Молит слави Запорожу. щастя Україні". 

Поезії! 1862. стор. 24—26. 

Оскресни Бо)їн. 

Оскресни Боян, світлий наш співаче ! 

Чому так довго в потедіку ночуєш ? 
Дармо по тобі руска слава плаче, 

А ти їй, руский Бояне, не чуєш? 
Калина наша більше вже не і)одит, 

Бервінки наші в гаю уснхают, 
А ясна зоря все а все не сходнт. 

Бо наші зорі все тебе чекают. 

Оскресни Ббян з рускої могили, — 

Ци в'на на віки вже тебе присіла? 
А яворові лози в нас не цвили, 

А наша пташка в борі занїлііла; 
Бо наші-сь бори лпш тогди кохали, 

Коли соколи ними ще ленули ; 
А наші пташки ліпп тогди співали, 

Коли ще Твою віщу пії'ню чули. 

Оскресни Боян з кедрової труни. 

Де нинї клониш світлу главу твою. 
Кени пальцями зо.тотиї струни, 

А грай нам пісні, о заграй до бою І 
А як ті снове, шо*) вітри розвіют, 

Як ті димове, шо на сонци гинут, 
Так**) ті пропадут, шо кайдан нам гріют. 

О грай нам Боян, грай нам Божий сину 



*) В перводруку очевидно через полплку : то. 
**) в перводруку через помилку Як-ь. 



— 36 — 

о грай нам Бонн, а пусти соколи, 

Де Кибв світнт, де наш Лев дрімає, 
А найдеш друже дружину по воли : 

Там Тарас Козак, Богдан тут саівав 
О ділах славних Бун-Тур Всеволода, 

О красній Ксени, Чабраевій силі", 
О нашій правді', о правді народа, 

А Ти лиш, Бонн, Ти лиш спиш в могилі. 

Поезіл 1862, стор. 26 — 28. Перерібка твору під таким сангам 
титулом друкованого в „Йіоуі па зіоуо". див. висше стор. 5 — 6. Осно- 
вою перерібки була зміна наголосу Боян (у першій ред.) на Ббіш 
(у дізугіГі); з сего й виіііпла зміна розміру амфібрахового (в першій 
ред.) на тібовпй. Перерібка доконана була під очевидним впливом 
Дїдищзкого; відгомін сего впливу полишив поет і в тексті ОТСЄі 
кіріпі, де поставив Дїдипького яко поета обік Шевченка. 

Співадн^ добра^ніч. 

на скін Тараса Шевченка. 

Світит місяць світлесенько 

в молоденькім маю, 
Би ся було виднесенько 

На козацкіді краю ; 
Би ся було виднесенько 

В калиновім лузі, 
Як вкраїньский співаченько 

На Вкраїні тужит. 

1 сів си бідний пічков на кургані", 

Докола степом сльозами провів, 
Склонив на руки мармурові екрані", 

Зітхнув до Бога, далі занізіів ; 
І думав довго в яснім світлі луни, 

І плакав много, — пак*) ся повтерав, 
І взяв кобзину, ткнув кроваві струни, 

Тай та?: сарака лугом заспівав : 



*) Б друк, очевидно через помилку „так", та се не дає до- 
б])ого змислу. 



Цн я не туткн раз родив ся, 
Не туки живше, не нажив ся, 
Не тут в желїзо мня ковали, , 
Би мої думи повтихали V — 
Ой тутки, тутки, 31ИЛИН Боже! 

Україно, Заііороже, 

Ци співаковн та лиш доля : 
Кайдан, Сибір і вся неволя? — 

р 

1 циж подоба в світї бути, 
Навчившесь орлом поленути, 
Навчившесь степом погуляти, 
І з козаками пробувати V — 
О Україно, рач простити, - 
Не можна серцу тутки жити, 
То най на віки тя покине, 

Най тутки трісне, тутки гине! — 

І склав кобзину бідний на кургані, 

Докола степом сльозами провів, 
Склонив на руки мармурові скранї, 

Зітхнув до Бога, далї занїмів ; 
І тихо було ніченьков у зіаю, 

Зірниці плачут на шовковий луг, 
А соловіє в калиновім гаю 

Заголосило степом на округ : 

На добра-ніч ти, віщуне 

На козацкі діти ! 
Ляг єсь спати в світлї луни 

В засльожені квіти. — 
Спи-ж ти, руский соловію, 

Я за тебе тужу, 
А як тутки зазоріє, 

Я тебе пробужу. 

Друк. С'лоьо 1861, ч. УЗ, потіл Поеліп 1862, стор. 28 — ЗО. 



До нашого батька /У1огильниді<ого. 

Пресвітлий Бонн Галнцкої Рати, 
Я не прихожу, би з Тобов посполу 
Засісти в раду до царского столу 
Або соколи на доти: пускати, — 

На то шня моя не родила мати. — 
Я лиш прихожу з братями посполу 
Поклін віддати Твоєму престолу, 
І по козацки піснев привптати. 

Но відки возьму я такої чести, 

Би Твоїй славі варту пісню сплести. 

Коли Бояном я ся не родив '^ 

Але не дума, шо мінї бракуь. 
То твоя ласка чей не подивує, — 
Коби лиш Батько Могильницкий жив ! 

Друк. Слово 1861, ч. 66, потім Поезіп 1862, етор. ЗО — 31. 



^ ї и образ. 

Як, ти дивпш так смутно ? то соколї очи ? — 
Так, небоже, не дивнт сокіл на Підгір'ї. — 
А твій кучер як Дунай, як орлове пірб? 
Так го Нїмцї остригли і рости не хоче. 

А личко ти 40 зблідло V — шо сльоза полоче ? — 
Не кажи то нїкому, бо не найдеш віри. 
„Родив ся на Підгір'ї, ба і ріс в Підгір'ї". — 
Скажут люде, — „в Підгір'ї смутку ся не хоче". 

А яка-ж бо то шата, шо ти груди криє ? — 
Така, як моя доля, шо лице ми миє : 
Тїена на моє серце і тїсна на душу ; 



— 39 — 

Бо моє серце, братя, сардаком ся крило. 
Під бланев ся кохало, під ременезі било... 
Даруйте, жаль мня ломит, — перестати мушу. 

Поезій 1862. гтор. 31—32. 



До не ї. 

„Ти плачеш, моя душко V чейже не на мене ? 
Вшак знаєш, красавице, шо люба не воля. 
Як я не винен тому, так і твоя доля 
Невинна, шо у мінї серце ти студене". 

„„І чо-ж ти мня не любиш, ти козацкин сине? 
Ци моя може гадка также не соколя. 
Або не красшин край тут може як Подоля, 
Шо твоє думне серце коло мого стине?"" 

„Утри ся, моя рибко, далі снїг загине, 
Ледви потоки пустя. небо стане сине, 
А ти мене забудеш підливавше квіти". 

„„А ти підеш до дозіу другої глядіти? — 
Гляди си, а як найдеш, як ся ййіеш вінчати. 
Прийди собі бервінку на зіій гріб нарвати"''. 

Поезій 1862, стор. 32 — 33. 



^ 



5 д є р к в і. 

Сумно, тихо в Божізі дому, в сумрацї всьо тоне. 
Лиш священник старесенький в книжці шось читає, 
А там свічка одинока в попіл догорає, 
А зо стїн ся позерают золоті ікони. 



— 40 — 

А на плиті', на студеній, — чо-ж ми око тоне ? — 
Молод жовнярь в ДОМОВИНІ мертвий спочиває ; 
Нп сестричка не голоспт, ненька не вмліває, 
Лиш там свічка воском плаче, а за нев ікони. 

А священник вийшов з книжков, над мерцем голосит, 

1 послїдне цїлобзанб сиротині просит, 

Но нихто го не цюлює, і — нихто не буде. 

Прибпвают чорне віко, свічка спала, клїв... 

Нї сестричка не голосит, ненечка не млїє, 

Вшак то жовнярь, сиротина, — хто тужити буде ? 

Поезіїї 1862. (Тир. 33—34. 



На дорогх?. 

Ти їдеш, милнн брате, де би добре жити? 
їдь, соколе мін ясний, дорогий мій друже ; 
Постели ся дорогов, ти стокротна руже, 
Аби му на терновий світ любо ступити. 

А хоть стане на терне, не коли го дуже, 
Бо то серце ще Боже, може затужити, 
А тобі би за него Бог не міг простити... 
Не вколи го І Не вколеш, красна хмоя руже ? 

А хоть вколе коли тя, то не плач, соколе : 

Світ великий, усе ся загоїт поволи ; 

Вшак назі доля судила на земли страдати. 

Но як доля глогова пораннт тя, горе. 

То верни ся, мій брате, хоть би через море, 

А не пущу тя більше світом ся блукати. 

Поезіп 1862. стор. 34. 

ІІ5 



— 4:1 — 

Співадная дол>і. 

Співанка 

В піістї Умани на книжницкій бани 

Сидит сокіл сивесенький. 
„Куда-ж ти їдеш, співацкий ти пане 

Співаче наш піолоденький ?" — 
„їду я, їду з гори Чорногори, 

За бистрії за річеньки ; 
Гей на день добрий, козацкий соборе, 

Ви славнії козаченьки!" 
„Бог дай здорове, співацкнй ти пане, 

Співаче наш молоденький ! 
Просизіо тебе, ой просизі тя з нами, 

Сїдай на піід солоденький". 
„Ой не прийшов я до вашого двору 

На меду ся напивати, 
Але-м приїхав славнодіу собору 

Мою долю заспівати. 
Бо моя доля як в сокола воля, 

Як ластівка в новім дворі : 
Рано в Подоле, на вечер з Подоля, 

О пів-ночи в Чорногорі. 
Бо зіої думи - раз дунайскі шуми, 

Зазулї раз в лузї в тузї, — 
А на сїм слові бувайте здорові 

Всї козаки в рускійі крузї". 

Поезін 1862. стор. 35 — 36. Перша редакщш сеї пк-нї пула 
друкована в „81о\'і па віоуо", диви впсіїїе стор. 12 — 13. 



^і? 



Рекрут. 

Стояв же він на шельваху 
В цїсарскім дворі. 

Вмивав ся він, втерав ся він 
Як гусь по водї; 



42 



Умив ся він да сльозами, 

Нихто го не чув, 
Стулив ся він на баґнетї, 

На хвильку заснув. 

Ой спит же він на баґнетї 

В цїсарскім дворі, 
Тай снит ся му, шо ходит десь 

По синїй горі, 
Тай кучері зачісує, 

Тай кучері вє... 
Чом ненька мн не писує? 

Ци в'на ще жие ?... 

Ой рада-бим, мій синоньку, 

Листок написать, 
Насипали могилоньку. 

Не можу я встать ; 
Не можу я, соколоньку, 

Глубоко на дні. 
Насипали на рученьки 

Сирої землі. 

І був би він в царскім дворі 

Богато ще снив, 
Гукнув бо з він на СтеФанї, 

А він ся збудив ; 
Утер собі і личенько, 

Утер си і ґвер... 
Кров точит ся по мармурі, 

А жовнярь умер. 

Поезій 1862, стор. 86 — 37. 



Св)їтий вечср. 

Звіночок звонит, звонит, звонит, 
Все місто в світлі, в раю тоне, 
Аж до касарнї бє ся ехо. 
Бо в тій касарни темно, тихо. 



— 43 — 

Лиш онде жовнярь в світлі* луни 
На слуп припер ся гей до труни, 
Сльозаве око в небо зносит, 
І нїби звізди о шось просит. 

А звізди так діу світя ясно, 
А по доліах весело, красно... 
Чого-ж ему так серце зілїб, 
Коли ннхго не печалїє ? 

Га, відкнж я то і\іожу знати? — 
Єго не сзіію запитати. 
Не видиш, як він брови хмурит ? 
Хто знав, 40 ся жовнярь журит. 

Поезій 1862, стор. 37—38. 



Дезсртср. 

Ой сїв же він тіри столику, 
При світлі' думав, 

Писанечко дрібнесеньке, 
А він го читав. 

Писанр.чко дрібнесеньке, 
Листочок як снїг ; 

Склоннв же він головоньку 
К столови на ріг. 

,0й ненечка старенькая 
Ми пише в-одно, 

Шо там зима тяженькая, 
А їй студено; 

„Нема, нема єї кому 

Врубати дрівец, 
Бо їй синок, оден в дому — 

Цїсарский стрілец". 



44 



І СХОПИВ ся як поломінь, 

Полетів як птак, 
А вітер з ним не йде в догінь, 

Бо годї му так ; 

Бо він летит до матоньки 

Старої домів, 
Дрівец вї врубатоньки, 

Би хатку нагрів. 

Поезій 1862. стор. 38-39. 

'в' 



5 арешті. 

І опівніч вже минає, 
Вже і лямиа догорак, 
І камратя заніміли, 
Коло столу сном присіли. 

Спочивайте, милі братя, 

Бо вам добре сиочиватп, 

Але я, — о ні, ніколи, 

Бо-зі в кайданах, бо-м в неволц. 

І за шо мене вковали ? 
Шо риштунки ржев запали ! 
Я би-м думав, шо від піти 
Зброя мусит червоніти. 

Шо-ж бо збройов ся клопочу ? 
Най куют мня кілько хочут ! 
На вікні, он коло ґрати, 
Там шездара сиротяти. 

А я втворю си віконце, — 
Ясний віісяць — МОР. сонце ! 
Ох, як зачну грати, грати, 
Муся струни ся пірнати. 



45 



Так, най струни ся ііоколют, 
Бо я всю жовнярску долю, 
Бо я всьо, шо в войску знаю, 
На шездарі заспіваю. 

Так, усьо я заголошу. 
А кайдан, шо озде ношу, 
Завторуе в срібні нуги, 
Аж го звізди муся чути. 

Але то би було лихо! 
Ліпше грати тихо, тихо. 
Аби братів не скорняти, 
Бо в'ни любя ся сміяти. 

Сміх — дурниця ми не буде, 
Але в войску всякі люде, — 
Скажут, шо я їх клопочу. 
А я ласки їх не хочу. 

То-ж тихонько, серце, струни ! 
ІІри зірницях, в світлі' луни 
Можна трошки потужити, 
Лиш би братя не збудити. 

ІІоезіїї 1862, стор. 40 — 41. 



ОЙ нічца то тиха. 

Ду.мка. 

Ой нічка то тиха, ой нічка то мила !. 
Зорниця в зорницю по небі світила, 
А я си при мурі на лавочку сїв, 
Тай оком сльозавим докола повів. 



46 



І хто- Ж мені' того на світї закаже, 
Як сонце загасне, як нічка наляже, 
Аби я по тиху на лаві не сїв, 
Тай оком сльозавим докола не вів? 

Ой сижу я, сижу, на палаш припер ся, 
Манта ми широка, полами утер ся; 
Аж вижу, при мінї хтось близенько став, 
Тай плакав зо мною, зо мною думав. 

То брат мій товариш — о. щире мня любит, 
Тай каже до мене — не каже, голубнт : 
„Чогож ти, мій друже, на лавици сїв, 
Тай оком сльозавим докола повів?" 

„О брате мій, брате, як можеш питати, 

Чого ми боліти, чого ми думати ? 

Вшак знаєш, шо-м козак, вшак знаєш, шо-м пан, 

А люде всадили на мене кайдан". — 

І брат не говорит, і місяць не гріє, 
І серденько тужит, і серденько млїе... 
о бідна головко, де дїну біду !... 
Хиба я поволи до хати піду. 

Поезій 1862. стор. 42—43. 



ОЙ вийд\? ^ї з хати. 

Думка. 

Ой вийду я з хати, тай стану гадати : 
Коби то не зброя, не білі кабати, 
Ой то-ж би-м полетів як куля, як кріс, 
Де-м орлом родив ся, де-м соколом ріс. 



47 



Виходит із хати рідненькая мати : 
„І слпхом слихати, і видом видати ! — 
А де- ж бо ти, синку, а де-ж бо ти був, 
Шо моїх ти сльозий ніколи не чув?" — 

„Ой ненечко-утко, не жалуй, не думай : 
Летів я за море, летїв я за Дунай : 
Ходив я далеко, далеко у світ, 
Підгіря шукати, Підгіря там нїт". 

Приходя до мене молодцї-соколи : 
„Леґіню, на танец, леґіню, на поле!" — 
„Ой піду я, братя, ой піду я 'д вам, 
Лиш сеетрам-голубкайї даруночки дазі". 

Ой клоню я сестрам кармазин, то квіти, 
А в'ни ііоленули ЧИЛІ борше до клїти, 
Винося одежу, винося кресак : 
Убрав ся, уклав ся, як пава, як мак. 

Сорочка в три цирки, хустина шовкова, 
Топірчик з Сиготу, а черес з Кракова, 
Обі порошниці в Ростоках набив, 
А ретязи мої би й Добош носив. 

Приходжу на поле, де братя гуляют, — 
Цимбалоньки ріжут, скрипічники грают, 
А дівчина моя то ружа, то сніг. 
Як я ї зобачив, аж падаю з ніг. 

Товариш мій давнин заводит з нев танец, 
Тай шепче до неї: „Диви ся, коханец!" 
А в'на як узріла — то в регіт, то в плач; 
Згадала си любка зелений бокач. 

Тай право до мене, хорошо, моторне, 
За шию вбіймає, до себе мя горне : 
„Ой любчику любий, ой де-ж бо ти був, 
Шо-сь співанки мої николи не чув?" 



48 — 



І була би більше небога казала, 
Коби мня громада не була обстала. — 
Той клонит горівку, той пиво, той мід.. 
Над наше Підгірє на світі вже нїт ! 

Поезій 1862, сг(^р. 43 — 45. 



^ 



Співанца. 

Зашуміли темні лози 
Козакови при дорозі. 
По дорозі блудові ходит, 
Вороного свого водит, 
Золотую чашу носит 
Капітана слезно просит: 

„Гей ти пане, капітане, 

Ти козацкий атамане, 

Дам ти меду, дам ти чашу. 

Лиш пусти мня в землю нашу, 

Лиш пусти до роду мого 

Дам коня ще вороного". 

„Дурно, козак, дурно тужиш, 
Бо не підеш, аж дослужиш ; 
А як будеш шо казати. 
То тя скажу приковати 
До коня, до вороного 
Козаченька молодого". 

Друк. Слово ІЬ61, ч. 84, потім ТТоезін 1862, стор. 45—46. 



^ 



— 49 — 

/Уіарш на Італїю. 

Співанка. 

Засвіти ПНІ ясна зоре, 
Засвіти ти на всі" гори ; 

Гей їду, їду, 

Поїду за Дунай, 
Гей поїду за море ! 

Ци за море, ци за Дунай, 
Коли-сь жовнярь, то не думай ! 

Ой гоя, гоя, 

Така твоя доля, 
Гей гуляй, хлопче, гуляй І 

Ой буду я ще гуляти, 
Як заграют на гармати: 

Гей гоя, гоя, 

Ти доле, ти моя, — 
Ой мати-ж моя мати ! ! 

Ой ненечко, моя мати, 
Пішов твій сіін погуляти; 

Гей гаю, гаю, 

І пю і гуляю, — 
Гей то пю, то гуляю ! 

Ой пив же я, тай напнв ся. 
Пішов спати, не будив ся ; — 

Гей гаю, гаю, 

Кровавий Дунаю, 
Як я дуже упив ся ! 

Поезіп 1862, стор. 46 — 47. Отся пісня — перерібка пісиї^по- 
міщеної в „біоуі па зіоуо* і у нас стор. 8 — 9 пз. Віправа в поло 
Три остатні куплєтп тої пісні повторено тут з неве.тп'шнми злінаші . 
два перші куплєтп отсеї пісні не мають анальоґії в давнїйпіій. 

Писання Федьковнча. 4 



— 50 — 

ПІД Кастенсдолсв. 

Співанка. 

Подиви-ж ти ся. аіати, 
На жовнярскі кабати : 

Вся кабатина 

Кров і калина, — 
Ти мня годна пізнати? 

Ой пізнаю, пізнаю : 
Но одного тя маю — 

Одного сина, 

Молод як калина, — 
Ой тааі калина в гаю ! 

Ой та, ненько, калина 
Не для мене зацвила, — 

Ой цвнла, цвила 

Висока могила, 
Твому сину дружина. 

Ой дружина то, ненько ! 
Завтра рано, раненько 

В шовкові трави, 

Зелені мурави, 
Поклоню ся низенько. 

Поклоню ся до свого 
Гетмана молодого : 

Гей пане, пане, 

Вінчай же ти мене. 
Козака молодого ! 

Буду, буду вінчати, 
Там де звоня гармати : 

Ой буду сину — 

Гину, пане, гину ! ! 
Вже не плач, моя мати. 

Поезій 1862, стор. 4:^ — 50. Се сііорочена перерібка піспї дру- 
кованої в додатку до „Йіоуа па віоуо'" пз. Рій Ма^епіоу. Обі ті 
})едакциї мають біографічне значіис: перша потверджус, иіо Федь- 



— 51 — 



кович брав участь у кровавін і для австрійського війська нещасли- 
вій битві під Маджентою д. 4. червня 1859 р., а друга посьвідчуе 
участі» Федьковича в битві відділу генерала Урбана з охотниками 
Ґарібальді під Кастенедоле д. 15. червня. Війна закінчила ея пере- 
мирєм у Вілляфранйа заклкічени.м д. 11. липни: в осени 1859 р. 
Федьковпч був уже в Чернівцях. 



5? 5 ^ Р О н ї. 

(Співанка). 

У Веронї ген на бразіі камяннін, 
Тазі стояли три жовняри молоді ; 
Як стояли, так стояли, говорили : 
Богдан би ся ясні імури розвалили ! 
Не так йіури камяннії, як ті брами, — 
Заплакала стара ненька сльозоньками. 

Не плач мати, не плач моя, не жури ся, 
Маю-ж бо я що убрати, подиви ся : 
Маю кабат, маю зброю, в чім ходити, 
Тече кровця річеньками, є шо пити. 
Не так пити пропивати, як гуляти, — 
Чисте поле романове, моя мати. 

Ходит жовнярь молоденький на патроли, 
Аж там летя, підлїтают три соколи. 
Ой соколи, ой бистрії, де бували? 
В чистім поли романовіїм попасали ; 
Попасали білі руки, чорні очи, 
А все тото буковиньскі парубочі. 

Пое;>,ін 1862. стор. 50 — 51. Се друга редакция пісні під та- 
ким саміві титулом, друкованої в „81оуі па аіоуо" (див. висше 
•стор. 10). Мі'ж тими редакциями значна ріжниця, бо коли периіа ви- 
оловляє тілько тугу вояка-Гуцлла, що стоіть постоєм у Іта.лїі, за 
рідним краєм, значить, писана перед червневою війною 1859 р., то 
друга редакция зладжена очевидно під сьвіжиіч вражінєм кровавих 
лодій, яких автор був сввідком. ,. 



52 



К^льнер-марш. 

Ой кує, кує зазулечка, кує, 
А славний барон Кельнер в поле машеруе. 
Машерує в чисте поле ворожень?:ів бити ; 
Прошу, прошу, паняночки, пропіу подивити ! 

Ой дивя паняночки, дивя ся в віконце, 
А таш каша світла Фана світит ся як сонце : 
Ой світит Фана, світит, світит Фана, світит, 
А у неї на вершічку мальовані квіти. 

Ой квіти-ж діої квіти. Фана-ж моя Фана! 
Не одна то Файна любка ходит заплакана; 
Заплакала чорні очи, заплакала брови ; 
А на нашій ясній Фанї кутаси шовкові. 

Ой кутас, йіпла, кутас, золоті запони. 
А пан майор молоденький на воронілі кони; 
Ворон-конем виграває тай комендерує, 
Не одна то Файна любка в Буковину чує. 

Ой слухай йіила, слухай, кілько ти ся хоче, 
Тото мені' молододіу голов' не клопоче ; 
Не клопоче, тай не буде, тай нема з-за чого: 
Стан солдацкий, вус козацкий, карабін до того. 

Ой кріс то, любко моя, карабін то зброя ! 

Ой дана-ж моя, дана, гоя-ж моя, гоя ! 

Ой гоя-ж моя, гоя, дана-ж моя, дана ! 

Не жаль же то послужити в цїсарского пана ! І 

Поезій 1862, стор. 51 — 52. 



Товариші. 

Гей брате діилпіі, гей, цн чуєш, 
Чого ти ходиш тай сумуєш, 
Чого сумуєш тай думаєш, 
Коня Футруєш, не співаєш ? — 



— 53 — 



От так мій друже, так, соколе:: :-[ :-: ;:.'; пД 

Поїдем рано в чисте поле г: ■', (у: ції 

З Французом, Сардозі воювати, : /г,:.-г :.у'і 

Чей перестану вже думати. ; .Сіі її 

Ци то в полп над Маджентов три вірлове вюг" 6й,'\ 
Ци то в поли під Маджентов три царове бют ся?-^ 
Ой не бют ся, але ріжут цїлїсїньку днинку; --'/Л 
Дайте, дайте відпочати най би на годинку! ■і'> ■'^'і'У 

Ой не бій ся. красний улан, — ой не бій ся молод: 
Під Маджентов виногради, в винограді холод ; 
Там ти будеш спочивати, брате мій Іване, 
Аж старенька твоя неня плакати не стане. 

Ой нене-ж моя, горе, горе ! 

Ци в грудех моїх чорне діоре, 

ТТТ о тілько крови з рани плине, 

А серце М06 ще не стнне? — 

Ой то-ж то коле, то-лс то крає, 7 

Аж душу з тіла впперае !... 

Водицї, люде, хоть дробину, — 

Водицї — йой — мій Боже - гину!.. .•: 

Ци то в поли під Маджентов явір повалений. ;[ 

Ци то в поли під Маджентов улан заколений? л) 

Поклонив ся головою на горячий камінь, '.) 

А канони загукали по Маджентї: амінь! — .1 

Гей скажи ми, красний улан, ци не тут канони 
Лїпше знают зазвонити, як у дома звони ? — 
Тай скажи ми, милий брате, цн не тутки круки 
Лїпше знают нарядити, як наймильші звуки V 

Гей брате милий, гей, ци чуєш, 
Чого ти тутки так сумуєш 
На кабатинї, на зеленій, 
В кровавій красці закрашеній? — 
Він тихо, бачу, він не чує. 
Та як сумує, так сумує, — 
Струджений бідний, іцо-ж робити, — 
Хиба му постїль постелити. 



54 



Цп ся в поли під Маджентов хЛіісяцг. кровйов миє, 
Ци то в поли під Маджентов улан яму риє? 
Риє яму шабелькою пізно з-опівночи ; 
В Італії глина — камінь, він сльозами мочит. 

Докопав ся бідний улан на чотири пяди ; 
Борше, борпіе, побратиме, далі' ме свнтати ! 
Докопав ся улан в пояс, більше не змогає. 
Сів си бідний коло брата тан собі думає. 

Гей брате милий, гей, ци чуєш, 
Ци ти на мене морокуєш, 
Ци ти мене уже не любиш, 
Шо не промовиш, приголубиш, 
Як доси завше, як бувало. 
Коли ся нічков балакало ? 
Він тихо, бачу, він не чує. 
Та як сумує, так сумує. 

Ци зірниця над Маджентов сльозами ся миє, 
Ци то улан під Маджентов гріб могилов криє ? 
І могилу вже усипав, вже і хрестик тиче, 
А пташина на березі все собі щебече. 

Шугу з лугу, пташенятко, шугу в луги піти, 
Он-де плачут всі зірниці, онде мліют квіти, 
Он-де тужит молод улан, серце му ся крає, 
Клонит голов в білі поли, тай собі гадає : 

Гей брате милий, гей, ци чуєш, 

І з ким ти нічку сю ночуєш. 

Із- ким ти будеш розмовляти 

о твоїй нени, о дівчати ? 

Не думай, брате мій, соколе : 

Поїду рано в чисте поле 

З Французом-Сардом воювати, — 

Мем вечер в гробі балакати. 

У-перве друковано в Слові 1861 р. ч. 48, потім Поезій 1862 
стор. 52 — 57. 



'Й! 



55 — 



НІЧ в Яссах. 

Гостинці" тихо, ринки не гомоня, 
ІІри світлі луни сріблені побої, 
Би-сь думав : діти рідні неньцї своїй, 
Святій Голії*) низенько ся клоня. 

А в'на під злотом аж ся поколола, — 
Каміне ясне, світичі ярії 
Перед іконом світят ся Марії, 
Черцї читают день і ніч в престола. 

Там далі видко книжницку палату, — 

Сумує бідна нїби одовиця, 

Роса змочила мармурові лиця, 

І плаче ревне, — на котру то страту ? 

Он плач, небого, ци-ж нема по чому? 
Диви, по стінах ті кроваві стїки ! 
То кров боярска з під головосїкн, — 
А шо зародит коло того дому ? 

Тото в городі, в ясминовізі гаю 
Пряде дівчатко тонесенькі нити ; 
Зачило**) пісню жалібно тужити, — 
Чун-чуй, шездара десь ся відзиває. — 

От близко озде в каміній касарни 
Сидит при слупі козак в світлі луни, 
І свої тоски звів на срібні струни. 
Хороший, молод, лиш личко му марне. 

Співає, тужит, аж го чути годі, — 
Якіж то красні співанки в Молдаві 
О Бісурзіанах, о боярскій славі... 
Утих і козак — з дівчинов в городі. 



") Голїя — головна церков' св. Дївн в Яссах. 

"*) Так у перводруку, мончЄ в рукоп. було: зачєло? 



56 



І вже дрімає, нї вітрец не віє, 
А хмурка лунї личенько закрила, 
Бо зблідло бідній, бачиш, ся стужила... 
Ничо не видно, як верхи Голії. 

Друк. Поезій 1862, сгор. 64 — 65. 

ТрА^парн^ї. 

Осїнна нічка зивіна, бо знліа надходит ; 
В шпитали на подвірю жовнярь варту ходит. 
Шо ступит, казіінь понкне, більше нич не чути, 
Хиба в кутку в трупарни розиачливі нути. 

В трупарни світич світит, але вже конає, 
При нїм кровавнй жовнярь на смерть спочиває ; 
Під головов му цегла, і одна і друга, — 
Не люба-ж, любі братя, в цісаря заслуга ? 

Лежит покойний жовнярь, світич коло него, 
А шельвах став під вікни, дивит ся на него, 
І дивнт і гадає, шо то може бути, 
ПІо ніби плач голубки по трупарни чути ? 

Не видиш, милий брате, он-де на підлозі', 
Де кров вмерлому з груди капле в дві дорозі ? 
Сидят діточок двоє, видко сиротиш', 
Головков бют до лави, аж ослони сині. 

А з тими діточками повдовіла мати 

Хиляє бідну голов, н'іби хоче спати ; 

Нї плаче, нї голосит, бо — відай не може ; 

Лиш часом, часом йойкне: „Боже милий. Боже!' 

Но Господь їй не чув, ни голодні д'їти ; 

їх батько спочиває, свічка аіу ся світит. 

А кров чему підлогов? — брате милий, брате, 

Чему та кров підлогов? — не тобі то знати. 

Друк. Поеліп 1862, стор, 66 — 67. 



^ 



57 ^ 



К О З а і(. . 

■ <■■ 

Куда-ж ти козаче на карім на кони? 
Ци з орли в заліжку, ци з вітром в погони ? 
Ни з орли на дотїк, ни з вітром в погінь, 
Я їду де хочу, я їду — де кінь. 

А де ж бо ти хочеш, ти бистрий соколе? 
Ци хочеш на степи, ци хочеш на поле '? - 
На поле ? за вузко, на степп ? на яр. 
Ну-ж далі, мій коню, ну-ж далі, мій кар ! 

Там хутор прн лузї, там білі ворота, 
Там дівча калина, яснїйша від злота, 
Там козак прилетів, з р:оня вже зленув, 
І сїв си при дївцї, і дівку стиснув. 

А дівка як рожа з калннов на весні, 
А брови їй чОрнї, а очи небесні... 
О Боже мій милий, мені коби так, 
Коби я не жовнярь, коби я козак ! 

Друк. Поезіїї 1862, сгор. 67—68. 



* 



Ч Є м \?? 

Коби я був Дунаєм, 
Не плив би я на море, 
Но плив би-м руским краєм 
Помежи синї іюри. 

Чему, ти мня питаєш? 
Як можна так питати, 
Либонь же ти не знаєш, 
Як мило там трівати ? — 



— 58 - 

Бервінок там ся стелит, 
Ялиця зеленіє. 
А Господь ся веселит, 
А сонце з неба гріє. 

Чему, ти хочеш знати, 
Чему там сонце світи г? 
Як можна так питати ! - 
На бервінкові квіти. 



Коби я був бервінком, 
Не цвив бо я у гаю, 
Но цвнв би я, де знаю. 
Не знаєш У за зарінком. 

Чему? ти мня питаєш. 
Або ти ще дитина ? — 
Не знаєш, там хатина 
Під явором, не знаєш? 

Там дівка ходит в зїлю, 
Тай зїлесенько поле, — 
Он доле-ж моя, доле, 
За ню я ся застрілю. 

Чему, чему, небоже ? 
Або-ж я, братя, знаю, 
Чему я їй кохаю, 
А в'на мене не хоче? 

Друк. Поезій 1862, («гор. 68—69. 



59 



5? поли, гей у поли! 

У поли, гей у поли 

Літа ют три соколи, 

А я собі думаю, 

Чему я крил не маю ? — 

Коби-ж то крила, крила, 
Полетів би-м, де зіила, 
Полетів на Підгірє, 
Де милої подвірб. 

Шо робиш, ти мій маю? 
Васильчик підливаю, 
Баеиленьчик тай руту. 
Відтак бервінок буду. 

Ой мила ти мій світе, 
Даруй мені дві квіти, 
Дві квіти за кресаню. 
По нашому коханю. 



У поли, гей у поли 
Лїтают три соколи. 
Соколи не голуби, — 
А любчик мені любий. 

Ой любчику мій красний, 
Як соколонько ясний, 
Чему ти мня покинув? ; 
Чему ? скажи, бо гину. 

Загинеш любко моя? 
Ой гоя, дана, гоя, 
Ой дана, гоя, дана! . ,, 
Не міню ся за пана! , 'і 

За пана, вражий сину ? 
На збитки не загину ! 



— 60 — 

-Ой ні", нї, нї, голубе! 
Який же ти йіи любип ! 



У поли, гей у поли 
Лїтают три соколи^ 
А я собі думаю ; 
Чему я не літаю ? — 

Коби я міг летіти, — — 
Ци знабш, тайї де квіти ! 
Ци знаєш, там де бори 
Ружеві по над море ! — 

Там Виля*), там світлиця, 
Там ясна як зорниця, 
Як зірка серед ночи, 
Там мила, чорні очи. 

А я бп-м сів на ґанку, 
Сидів би-м без устанку, 
Сидїа би-м чтири літа, 
Сидів би-м кілько світа. 



У поли, гей у поли 
Літают си соколи, 
Лїтают пара в пару, — 
Подайте ми шездару. 

Подайте, най щебечу. 
Миленького прикличу, 
Миленького з Иідгіря 
До моєго подвіря. — 

Прийди, прийди коханку, 
Далеко ще до ранку! 



' ) Так у друку. Чи не має бути : білля ? 



— 61 — . 

Далеко ще до зорі, — 
Прийди, прийди, я в борі 

До бору — нї, ніколи, 
Бо скорпіон мня вколе, 
Бо скорпіон йшя вкусиТу 
А милий вмерти мусит. 



Ой як-же я загину. 
Де мила мня сховабш ? 
Сховаю тя в калину. 
Бо ти мене кохаєш. 

Калина — білі квіти, 
В калині вітер віє, 
Тайї буду я сидіти, 
Зо мною соловіє ; 

В'но буде си співати 
На усілякі нути, 
Я буду пригравати, 
Д-ілеко буде чути. 

Далеко ? нї близенько, 
До тебе у могилу : 
Не чуєш ти, серденька, 
Не чуєш твою милу ? 

Друк. Поезіп 1862, стор. 70 — 73. 



Неділя завтра. 

Неділя завтра, на вечерню звоня, — - 
О як ті нути жалостливо піют. 
Аж годї чути!... Иойкли, вже нїміют^ 
А людем Фрашки, з радощі голюня. 



— 62 — 

О люде, люде, гірші від огидів, 
Ци-ж вазі за тяжко голову склонити, 
Або хоть шапку з голови здоймиїи ? — 

люде ! піду, бих вас вже не видів. — 

А де ж я піду, де то той притулок 
На світа крузї, би людий не було? 
На сине море, ци на білі гори ? — 

1 вздовж і на-хрест люде все спороли, 
І все лиш люде, люде все та люде ! 
Коли, коли вже раз конец вам буде ? — 

Но відки можу я то право мати, 
Аби всім людем пропасти бажати, 
І всему миру на конец судити? 
Чему? шо серцу горе 3 ними жити? — 
о серце, серце, ти не варта того ! 
Коли-ж ти в свігї жити вже не блого, 
То йди чим борше світа си глядіти. 
Аби ся було де тобі подіти. 
Вшак добре знаєш : як єсь ся родило, 
То ти Господнє право присудило 
Пять стопів глини, більше нич-ничого, 
Лиш тілько, серце, тілько в світі твого, 
А більше най тя не кортит хотіти, — 
Вже доста того, шо ти мож боліти. — 

о доста, доста, вже і за богато, — — 
Славити Бога, шо ми хоть не взято 
То миле право на пять стопів глини ! 
Ци-ж треба більше ще для сиротини? — 

доста, доста, ще, Біг-ме, за діного ! — 

1 чо-ж думаю, 40, чого, до чого ? 
Не ліпше буде, ніж в тузі сидіти, 
На цвинтарищу місця си глядіти ? — 

І цвинтар озде. Як го впарканили, 
Циприсом, лявролі, зільоді насадили ; 
Хрести злочені, написи, лязури, 
В прештучні Форми різані мармури 



— 63 — 

в великих грошех, зеркалом снияют ; 
Каплиця красна, в ній лямпн палают, 
А люде ходя, пишно ся ззерают : 
Не наша слава ? — так тебе питают. 
1 водя ради по цілій трупарни, 
Аби-сь ти видів, шо ті люде гарні, 
Аби-сь ти видів, шо за срібні гроші 
Богатим людсйі і гроби хороші. 

Богаті люде, — не пі єні тут бути, 
Бо тут богаті, лиш богаті люде, 
А я є бідний, я ничо не таю, 
Не М06-Ж діісце в циприсовіді гаю, 
Не моя яма в тесанім мармурі, 
Не моя слава в злоті і в лязурі, 
О ні, не моя ! Піду хиба далі, 
Бо як би люде мою думку взнали, 
Або вмерлі би мою гадку вчули, 
То в'ни би зараз відси мене пхнули. 
За мнов замкнувше золочені ґрати ; 
На гріб тра инде місця си шукати. 

Поезій 1862, стор. 74 — 76. Отся іюемка написана д. 3. сер- 
пня 1860 р., в день похорону вірного слуги Федьковичевого. „Той 
слуга — писав поет до В. ДїдицькОго — утопив ся 1. августа 1860 р. 
при неосторожнім купаніо. На 3. августа т. є. в суботу єго похо- 
вали: усї ся ро:5Іґііпли, лиш я ся лишив на гробі, в котрім одна 
душа, дуже вірне серце мені утопу.іо. Я виплакав ся, аби нихто не 
видів, таіі заспівав сю смутну ,, Неділю". (Поезій, 137 — 8). 



На могилї мого брата. 



Весна ся вернула, всі пташки щебечут, 

Всі квіти зацвили доко.їїа, 
То-ж піду на цвпнтарь — не піду, полечу 

До мого брата сокола ; 



— 64 — 

І озму шездару, і пісеньку зложу 

О красних дівчатах, о маю, 
І братчику мому на цвинтарнім ложу 

На струнах шовкових заграю. 

Добрий вечер, брате, шо дїеш, небоже, 

Як тутки тобі ся зіай діє ? 
Ничо не говориш ? сумуєш ? чого-же ? 

Шо сонце в могилі не гріб? — 
То сонце ! Не думай, вшак я тя кохаю, 

Міні тебе можна любити ; 
Я прийду до тебе шо року, шо маю, 

Тай буду з тобою тужити. 

Друк. Слово 1861 ч. 76, потім Поезій 1862, стор. 76 — 77. 

Б. 

Весною пташки щебечут. 
Квіти зацвили докола ; 
Піду на цвинтар, полечу 
До мого брата сокола. 

І пісеньку єму зложу 
О дівчатах і о маю. 
На цвинтарнім ему ложу 
В струни шовкові заграю. 

Добрий вечер, мій небоже ! 
Як тобі ся тутка діє ? 
Ти сумуєш ? І чого же ? 
Що тебе сонце не гріє? 

Не сумуй ! Я тя кохаю, 
Мені вільно тя любити. 
Прийду іцо весни, що маю, 
Буду з тобою тужити. 

В тій скороченій ((юрмі оя думка перейшла в уста народа, 
а відси в співанникп, див. Рускій Спііванник'ь, уложив Кооть Пань- 
ковскій. Накладомь тов. ..Просв'Ьта". у Львові. 1888, стор. 239 — 
240. Чи і коли Федькович доконав сеї псрерібки, не знаємо. 



65 



Як я братя раз сцонаю. 

Думка. 

Як я (фатя раз сконаю, 
Занесїт мня де я знаю, 
Тай просїт талі трошки глини, 
Як для зіене сиротини. 

Ви мня братя закопали, 
Тай до дому повертали, 
Аж приходит моя мила, 
Дивіїт, дивит, то могила. 

А она си подумав : 
Хто ту бідний спочнваб? — 
Анї плити, апї рути, — 
Тутки >іусит жовнярь бути. 

І помалу, помаленьку 
Ніде слеза по личеньку ; 
Улозшла яворини, 
Як для мене сиротини. 

Явір виріс, зеленіє, 
Сонце світит. сонце гріє ; 
Люди ходя зїлє рвати, 
Миленької не видати. 

Аж прилетит соловіє, — 
Місяць світит, місяць мріє, — 
А оно сп заковало. — 
Так она лиш, так бувало. 

У могилі добре бути ; 
Нііч не видко, нич не чути. 
Ні пташини, ні дівчати, — 
От як жовнярь сиротяти. 

Друк. Пое.зіп 1862, стор. 77 — 78. 



*$► 



Писання Федьковича. 



— 66 — 

К о н ^ Д' 

Молодїж*) йіонула, 

Як ружевий цвіт ; 
Де утїха була, 

Там і смутку нїт, 
Бо там серце стпле, 

Нїбп чорна кров, 
З серцем всьо, що миле, 

З серцем вся любов. 

А де красна дума 

Золотила дни, 
Там не чути й глума. 

Лїру крпют сни ; — 
Два гроби, дві лози, 

Над гробами знак : 
Озде думи, сльози, 

Онде — їх співак. 

Друк. Поезій ]862, стор. 79. 



^) Мабуть полшлка, зам. молодість. 



БЯЛЯДИ і 0П05ІДЛНЯ*) 



*, Під Г1Ш спільним заголовком поміщено в впданю 186.' р. 
десять епічних стпхотворів і річеві уваги до деяких поезііі та язи- 
кові уваги про гуцульскпй диялєкт і поясненя поодиноких елів — 
працю самого Дїдіщького. Поясненшш користл'ємось у прпігітках до 
відповідних поезій: язиковими увагами покористуємось при кінці 
виданя в пояснеив;" менше зрозумілих слів ужптих у творах Федь- 
ковича. 



Як то співак проклинає. 

з нїмецкого Л. Улянда. 

Стояв давно десь замок величний на весь край, 
Далеко го було видко аж по за море в гай ; 
Докола замку цвили городи по двору, 
В городах грали води в долину то в гору. 

Сидів у тім палаці король ци царь відий, 
Сидів він на столици похмурний та блідий, 
Бо шо робив, то страх був, вражда, шо розказав, 
Недоля, шо подумав, а кров, шо написав. 

Два славні співаченькн прийшли раз у той край, 
О ден як сокіл сивий, а другий саме май, — 
Старенький з гарфов іхав на коню воронім, 
А молод співаченько йшов пішки по при нїм. 

Старенький так му каже: „Нуж синку, памятай, 
Найкрашші наші піснн тепер си нагадай, . 
Добудь усеї сили, утіхи тай жалю, 
Бо маємо співати лихому королю". 

Вже стали у світлнци старий із молодим. 
Король сів на столици, цариця сіла з ним, — 
Король, страшний, прибраний гей полозіінь в печи. 
Цариця, люба, мила, гей зоронька в ночи. 

Тот сивий співаченько на струнах як заграв, 
То срібний 6Г0 голос все висше ся змогав, 
З ним пісня молодого запіла в любий звук, 
А в ній ся відзиває старого мутен гук. 



— 70 — 

Співают о коханю, сиівают о гаразді', 

вірі і о чести, о славі, о слаждї, 
Співают усе красне шо в людех людских є, 
Співают усе любе, шо в серци людскім бе. 

Забув ся кепкувати дворяп безличний трут, 
Зухвалі жовняриска поклонп Богу бют, 
Цариця не могла вже зневолити чувствам. 
Узяла квітку з грудей, тан дала співакам. 

„Звели-сте мої люди, тепер ще й дружину?!" 
Так крикнув царь остеклий, гей змий ся лиш здрігнув, 
Тай шпурив острий палаш молодцевп у грудь, 
Мість пісний з них посокп кроваві 'д горі бють. 

1 гей би буря -мела, так кождий утікав, 
На рученьках старого співак уже сконав. 
Плащем єго вгортає, виносит го на двір, 
Садит на ворон-коня, лишає дикий двір. 

Но перед пишнов брамов співак старенький став, 
І вхопив свою гарфу, шо славов доси грав, 
Тай тріснув нев до слупа камінного оклік, 
Тай крикнув, аж ся голос по всіх мурах промік : 

„О горе, ясні мури, на віки най-же тут 
Ні струна не зазвонит, ні пісни не звучут, 
Нї, плач лиш та неволя най вами гомонит. 
Аж кара вас Господня на грузь не розвалит. 

„О горе вам, городи, тобі, зіаєвий цвіт! 
Дивіт, яке се личко, дивіт ся ой дивіт ! 
Аби-сте повсихали кирниці, жерела, 
Камінем поставали, без кіти, без зела ! 

„О горе, чорний збую, пібе тя наша кров, 
Аби-сь ти більше стави на світі не найшов! 
Імя твоє най піде у пропасгь та у ніч. 
Як дух той, шо сконає, вітрами піде пріч!" 



— 71 



Старий прорік се слово, а Господь єго чув. 
Де замок став бувало, то як би і не був, 
Лиш слуп оден голосит, який тут раз був збит, 
І той уже попу кав, тун-тун ся повалит. 

А де городи були, пустиня на оклїк, 
Не видко стебелинки, водиці анї пік, — 
Царя ніхто нї в піснп, нї в книзі' не згадав — 
Западок і Забуток! — Співак го так прокляв. 

У-перве друковано в Слові 1862 р. ч. 43 п;з. Сгг{>вацкаи кля- 
тва, потім Поезіїї 1302, стор. 83 — 86. 



Стріл Є д. 

з ньмецкого Ф. Шілєра. 

„Не волів бн-сь, йіилий синку, 
йти з ягняткоді на толоку ? 

В'но пасе ся божу днинку 
Берегами прн потоку". 

„Ні, пусти мня, моя зіати, 

В сині гори полювати!" 

„Не волів би-сь, зіій соколе, 
Пасти стадо до тримбіти? 

Лісом піют колоколи, 

Пташка буде з ними піти". 

„Гей пусти мня. моя мати, 

В чорні гори погуляти!" 

„Не волів би-сь тп звоздики 

Поливати у городі ? 
Гори темні, гори дикі ; 

Ннч у скалах ся не родит!" 
„Дай ми спокій, не бороню ! 
Мати, зіати, в гори гоню!" 



— 12 — 

Тай полетів син на лови, 

Далі', далі, все лиш далі, 
Від діброви до діброви, 

Аж залетів в темні скали; 
Перед ним як дика птиця 
Перепужена кізлиця. 

Де скалища, де урови, 

Легким скоком ними точит ; 

Де заломи, де засови, 

Шби вітер перескочит ; 

Але хоть нап як втікає, 

Він їй з луком настигає. 

На найвисшін стромовині, 

На найвисшім стала розї, 
Де земля вже в пропасть гине, 

Де ні звір прийти не може ; 
Перед нев безодні скали, 
З заду воріг подуфалпй. 

В'на до него очи зносит, 

Чей житє їй подарує ; 
Вже на дармо, най не просит, 

Вже бо з лука в ню простує : 
Аж — скала ся розмикає, 
Дух Господній виступає. 

1 здоймає світлі руки, 

Обгортає сиротяти. 
„Хто ти каже смерть і муки 

Аж у мої гори слати ? 
Світ великий, все му радо ; 
Чо ти гониш моє стадо?" 

Поезій 1862, стор. 87 — 89. Федькович по кількох роках вер- 
нув :шов до сеї теми, яку переробив зовсім свобідно і пз. „Стрілець 
(яа Шіллєром)" надрукував у „Правді" 1868 р. ч. 31, див. далі. 



73 



з нїмецкого Ф. Шілєра. 

Дамон до лихого царя був влїз 
З остреннім пробобді зо стпли ; 
На тім 10 сїпаки спінімали. 
„На шо ти ховаєш при собі ніж?^ 
Питає похмурно цар Діоніз. 
„Тебе ним, опирю, пробити !" 
„На хрест ми го зараз прибити!" 

„Не буду", рік Дамон, „о душу просив 

Я, царю, готовий не-жити ; 

Но хочеш йіи ласку вчинити, 

Лиши мня на три дни, аби я жив, 

І свою сестру ще подружив ; 

Я лишу ти брата в поруку, — 

Не верну, то дай го на зіуку". 

На то Діоніз ся усміхнув, 
Тай каже до него потому : 
„Іди си на три дни до дому ; 
Но знай ! як речинец лише минув, 
То брата ти кажу розняти, — 
Ти будеш потому тривати". 

Приходні до друга : „Так царь судив, 

ПІоби я за свою провину 

Лукаву — розпятий загинув ; 

Но він ми позволив, три дни би-м жив, 

І свою сестричку ще подружив : 

Лиши ся за мене в поруку, 

Аж доки не верну на муку". 

А брат єго щиро поцюлював, 
Тай дав ся в темницу потому; 
Товариш вернув ся до дому. 
А заки ще третий був день настав, 
Він свою сестричку уже ізвінчав, 



74 



По тому чизі борше вертає, 
Бо нині речинец зшнав. 

Іде він, аж люнув страшенний сплав, 
Ріка ніби йіоре шудііе, 
А повінь все гірше бутнїє : 
Приходит на місце, де міст стояв, 
А навал і вязи і міст урвав, 
Би-сь дузіав, шо ріжут ся громи, 
Так страшне склепінє ся ломит. 

Він ходит без себе над бистрий стік, 

Він кличе, він просит, гукає, 

Нихто-ж бо на тоє не дбає ; 

А хто-ж би ся важив в такіськнй клїк 

Човнозі ся пускати на другий бік? — 

Ніхто ще тонути не хоче, 

А повінь ще гірше клекоче. 

Він видит, ратунку ні звідки нїт. 
Заплакав по нуждї по своїй : 
«Ой Боже мій, стризіай погої! 
Бо сонце в полуднє уже стоїт, 
А скоро в'но зайде на другий світ, 
А я ще в місті не буду, 
То свого ся брата позбуду". 

За дармо, бо повінь ся все ззіогав, 

Все гірше змогают ся води, 

Година з годинов уходнт ; 

Тут годі чекати, і як стояв, 

Так скочив на дунай, та далі в плав. 

Добувши остатної сили. 

Аж Богу ся жалко зробило. 

Преплив він щасливо зрадливий погій, 

І дякує милозіу Богу, 

І далі чим борше в дорогу ; 

Аж тутки з під лїса опришків рій, 

Застали дорогу: „Куда йдеш, стій!" — 



75 



І звплп бзіу вже над главов 
Важкою желї.шов булавов. 

„Шо хочете, вражий, злодїнскнн тлук? 

Нїчо як жпте я лиш маю, 

А то я цареви ховаю!" 

І вирвав однозіу булаву з рук : 

„Для ЙЮ6Г0 брата невинних тук ! " 

Як свисне, три збуї упали, 

А другі де- котрий втїкали. 

Ту сонце впікає як остріїй лук. 

Як літом звичайно ся діє ; 

Він бідний від спеки аж вілїє : 

„Ох Боже, ти спас :мя з злодійских рук, 

Не дав ми тонути в дупайский гук, — 

Як озде мня сила покине. 

То любий товариш загине". 

На право ся тягне широкий мур, 

А в мурі шось, чути, шепоче : 

Вандрівник звертає там очи, 

Аж тутки в закдлї геіі срібний шнур, 

Збігают ся нори в студсний чур ; 

Він радісний зараз напив ся, 

Тай ноги кроваїіі обмив еи. 

Вже сонце небавом кінчає путь, 
У*) сине, глибокоє море 
Дрімаючи тоне поволи. 
Аж тутки два люде гостинцем йдут; 
Він хоче чим борше іх поминуть. 
Аж чує, як люде сї кажут : 
«Тепер го на діуки десь вяжут". 

Зачув то, тай далі" за вітрозі в слід, 
А сонце західне так мило 
На Сиракус місто світило ; 



*; В перводр. через помилку II. 



— 76 — 

Дааіона зливає кровавнй піт, 
Аж туткн приходні дорогов в стріть 
Слуга єго вірний, тап каже : 
„Верни ся, верни ся. тій княже !" 

„Верни ся, това])пш уже пропав, 
Тобі би на себе гадати, 
Єго вже узяли ковати ; 
Година в годину тебе чекав. 
Як ти му ідучи речинец дав, — 
І кілько ся з него накиили, 
З надії го прецї не збили'". 

„Не дііг я вернути, як я хотів ; 

А піусит житє він страдати. 

Не хочу і я вже тривати ; 

Аби ся Діоиіз і того довів, 

Шо брат побратиліа ніколи не звів, — 

Най він і мене з ним загладит, 

А знає, шо дружба не зрадіїт . 

Вже сонце заходит, на бр.імі став, 

А хрест уже в землю забитий, 

А нарід докола набитий, 

Шнур брата му 'д горі уже здойдіав ; 

Він борше скрізь люде ся перетяв : 

„Мене, гей катове, на муку, 

За мене він ставив поруку". 

А в народі диво і пострах скрізь ; 
Они си до серця припали. 
То з радости плачут, то з жали ; 
Нихто там не міг постримати сліз, 
А хтось і цареви ті вісти доніс, 
Здрогнуло ся серце в нїм враже. 
До себе привести їх каже. 

Дививсь він на братин так довгий час, 
Тай так до них каже по хвилн : 
„В грудех 'сте ми серце вбернулн. 



77 



А вірність не є то ііоро/кний глас ; 
О тілько лиш, оратя. благаю вас, 
Нехай я від нинїіинон діінни 
Належу до вашон дружини". 

Поезій 1862, ртор, 89-96. 



ТраФунок. 

Якось тому було — цить, місяця мая, — 
Пішов я рубати бучину до гаю, 
Бо дїдько оногда, — чекайте, шо-м віз? 
Коноплі, здає ся, — зФармачив ми віз. 

Приходжу до гаю, осмотрюю дуби, 
Аж тутки на крацї сидя си голуби, 
А я си гадаю : от-то-ж би то див. 
Аби я з одного припай мнїн не вбив. — 

ПІпуряю сокіров, — от-то-ж зін ся вдало 
З цілої гиляки нї листа не впало, 
А голуби мої Фур-Фур собі в день, 
Я вивалив очи, тай стою як пень. 

Тфі, пек ему, лихо, подумав я далї, 
Аби вже й голуби за дурня мня мали ? — 
Ви того, пся-пари, не діждете цей ! — 
Хапаю сокіру, за птахами дей. 

Забіг я у хащу, у хащп калина, 
Я дивлю ся близше, а тамки дівчина 
Шириньку си шила, ци шо там за шмат, 
Тай ше і співати заставив їй кат. 

„Заткай-Яуе си, дївко, на продаж ті зуби ! 
Не видиш ти світа, шо пудиш голуби?" 
А дівка ще дужше в калині гуде, 
Голубчики мої хто знаб вже де. 



78 



То-то-ж тобі, дівко, раз буде наука ! 
Гей Боже, як затну барднчрсу до бука, 
Та далі до дівки, та в личенько : цям 1 
Рцїт самі : не треба огрози дівкам ? 

Цюлюю. цюлюїо, аж луппт ся шкіра, 
А дівка — міркуйте, шо може зла віра ! 
Узяла свій пояс, бордаіі-же ся встїк, — 
Звязала мня з дубозі, а я ни в той бік. 

Та як мня звязала, та в ноги до ката ; 
Я хочу ловити — гуп ! лежу як лата, 
А вна зо сміху ся качав травов : 
„Голубів ти треба? озь маєш, ііся-кров!" 

Так був я поаацив, — а ви си міркуйте, 
Тай з тими дївкадіи собі не жартуйте. 
Дівчата то напасть ти приязно д' них, 
А в'ни тя ще важут, тай і)обля си сдііх. 

Поезій 1862, стор. 96—98. 



Стрілец,і<а пригода. 

Нинї ранесенько, гет ще до зірниці 
Встав я по тнхоньки, швидко ся зібрав. 
Кинув через плечі кріс тай порошниці, 
Домовим день-добрий навіть не сказав. 
Лиш пішов потоком за селом до хащі, 
Там ся за смеречку чайом приховав, 
Ци медвідь не прийде на малини натще, 
Бих му по стрілецки на день-добрий дав. 

Сижу в гаю, сижу, сонце далі сходит, 
Мій то медведиско нинї гей заспав, 
Аж ту красне дівча на потік виходит, 
Як я їй обачу, мало-м аж не впав. 



— 79 — 

Ах, яки-ж там врода, ах які-ж там очи, 
Ах, який то ііозір, ах який то зріст ! 
Був би-м МИМОВОЛІ з-за смеречки скочив. 
Але моє серце обгорнула млість. 

І нїм стало дївча зи:>іну воду брати, 
То поклало горчпк з краю на моріг, 
А сама си взяла ножечки вмивати, — 
Ци хто видів з роду білих таких нігУ 
Серце мов бідне трохи не здуріло, 
я забув за себе, я забув за все. 
В оченьках ми стало нї чорно ні" біло, — 
Аж і медведиска сотона несе. — 

Песя віра, бачиш, скоро таки з гаю. 
До дівчини чвалом, тай зубами : клам ! 
Так ти, вражий сину V — я собі думаю. 
Зараз я ти, зараз паруна додам. — 
Господи ! як зшірю кріс на правім оці, 
БаФ ! а медведиско тілько ся скрутив, 
Тай лиш по маленьку озде на обочи, 
Вмивше ся посоков, в потік ся скотив. 

Дївча аж умерло. — „Бог з тобою, мила ! 

Як би не сі груди, а не ясний кріс, 

То би-сь, Файна любко, більше вже не жила, 

Сей бо медведиско на всі гори біс". 

В'на лиш відповіла: „Здячит вам ся мати* — 

Тай ся усміхнула як рожевий цвіт, 

Взяла горчик в руки, тай пішла до хати, 

А я озде стою, гіренький мій світ ! 

Поезіп 1862, (тор. 98—100. 



^ 



— 80 — 



5оля не бранца: 

Панна тай Циганка. 

Світит місяць, світит, ясно як у днину, 

Пугачеве пискля в лузі" голосит, 
А Циганка-дївка сїла під калину, 

Своє русе личко сльозами росит; 
Раз ся в місяць дивит, раз на крайну хатку, 

Гет там у садочку*) по конец села ; 
Втерла чорні очи писанов манатков, 

Тай таку си пісню в голос завела : 

„Гей коби-ж я була та вельможна паня, 
Я би-м ся вберала з вечера до раня. 
Я би-м ся прибрала як калина в гаю, 
Тай би-м му сказала, шо вго кохаю — 
ТТТ о за ним загину, — бо міні би можна, 
Ах коби-ж я була де-яка вельможна! — 

„Я. з вечера питала мати : 

„„Коли не можна нам кохати, 

Коли не можна нам любити, 

На шо Циганам в світі" жити'?"" — 

А моя ненька кужіль пряла, 

Та як мовчала, так мовчала, 

А я їй більше не питала. 

Лиш пави брала, тай співала: 

„„Хто ми може збороннтн 

На Підгірскім краю, 
Би по тиху не любити. 

Як сама си знаю? 
Бо коли я нещаслива. 

То-»і на то Циганка ; 
Коли доля не зичлива, 

Воля хоть не бранка"". 



*) В перводруку: в садочку, але розмір вимагає: у. 



— 81 — 

„Я з вечера питала мати, 
Ци в"на не вдіів чарувати, 
Ци в'на не знає зїлесенько, 
Аби ся змити білесенько, 
Аби ся так хороше змити, 
Би було можна 'го любити ? 
А моя ненька кужіль пряла, 
Та як мовчала, так мовчала. 

„Хто ми може зборонити 

На ІІідгірскім краю, 
Як я піду личко вмити 

Най би до Дунаю? 
Але най я ся вмиваю 

Як тота Маланка, 
Ах, усе я добре знаю, 

Шо-м таки Циганка. 

„Я з вечера питала мати, 
Ци би не можна ся убрати 
То в шовки -шовки, кармазини, 
То в ясні пави, то в калину ? — 
А моя ненька кужіль пряла, 
Та як мовчала, так мовчала. 
А я по тиху, по тихоньку 
Під сю калину ягодоньку. 

„Хто-ж ми може зборонити 

На Підгірскім краю, 
Би калини наломити, 

Най би навіть в раю ? 
Ой най я ся прибераю 

Як весїнна днинка, 
Все таки я добре знаю, 

Шо я не калинка. 

„Я. з вечера питала мати, 

Ци можна в гаю ночувати, 

Аби ся трошки подивити, 

Як він там буде чось тужити ? — 

Писання Федьковпча. 



— 82 — 

А моя мати кужіль пряла, 
Та все мовчала, та мовчала, 
А я тут в чагір ся сховала, 
Тай з ниаі тужила, з ним думала. 

„Хто-ж ми може зборонитн 

На Підгірскім краю, 
Би хоть з ним не затужити, 

Як береза в гаю ? 
Най я тужу, як ті мари 

З вечера до ранка, 
Він капітан над пушкаре, 

Я усе Циганка". 

Світит місяць, світнт, ясно як у днину, 

Нуга десь у лїсї сумно голосит, 
А Циганка дівка сїла під калину, 

Чеше русу косу, сльозами росит. 
Скоро їй зчесала, затичок нарвала, 

Потім із барвінком китицї сплела. 
Китицями пави-косн обтикала, 

А відтак обічов оком повела : 

„Подиви ся, мій уроче. 
Хоть до дому йдучи, 

Ци не в мене чорні очи, 
Ци не коси кручі. 

я я ся мила цілу днинку, 

Нічков ся чесала, 
В зїле, пави тай калинку 

Голов затикала. 

„В норах вода чистесенька, 

В ню я ся дивила, 
Щем питала місяченька, 

Ци ти буду мила. 

„Подиви ся, молодецкий, 
Хоть аби з наблуду, 



- 83 — 

Все ти будеш пан стрілецкий, 
Я Циганка буду''. 

Світит місяць, світнт, нїб» друге сонце, 

Пугачеве пискля в лузї десь тужит, 
А вельможна панна сіла си в віконце, 

Тонесеньку хустку злотом мережит; 
Злотом мережила, сріблолі квіти шила, 

Усіма шовками листєчко плела, 
Квіти тай листочки сльозами росила, 

Тай таку си пісню з тиха провела : 

„Ой коби-ж я вільна була як Циганка, 
То-ж би я ходила з вечера до ранка. 
А від ранїсенька аж до пізна з ночи, 
Все бих ся дивила в ті соколі очи, — 
Все бих ся дивила, бо мені' би можна, 
Гей, коби-м Циганка, але не вельможна ! 

„Нераз мамуні я питала, 
Ци в'на мені би не сказала, 
Шо то значит то закохане, 
Шо не зважав стан, убране, 
Шо лиш за серце серце хоче, 
А за маєтки сиві очи? — 
А матусенька в картах грала... 
Я взяла кобзу тай співала : 

„„Ой коби-ж я вільна була як Циганка, 
Зараз би-ві сказала, шом єго коханка, 
Зараз би-м 'го взяла в церков до престолу, 
Там би нам пан-отец руки сплів у столу. 
„Любю" би-м сказала, бо мені би можна, — 
Була би-м щаслива, бо би-м — не вельможна"". 

Світит місяць, світит, ніби друге сонце, 
Пугачеве пискля в лузі десь тужит, 

А вельможна панна сіла си в віконце, 

Тонесеньку хустку сріблом мережит; 

Та як змережила, сльозами зросила, 

В мальовану скриню склала на саді спід, 



84 



А відтак до скрцнї личко притулила, 

Тан собі думала аж до рана в світ 

„Ой коби-ж я крильця міла, 

Як у пташки гадка, 
Ей тото-ж би-м полетіла, 

Там де крайна хатка : 
Сїла би-м си у садочку 

З верха на калинку, 
Тай співала на листочку 

Цілу божу днинку. 
А в хатині стара мати 

Очка би жмурила. 
Не давала би-м їй спати, 

В'на би ся жалила. 
А він вийде з пистолєтком, 

Тай мене застрілит, — 
Най узіру хоть пташенятком 

На єго подвір'ї. 
Може озме мня в рученьку, 

Тай промовит мило : 
„На шо-сь мою сиву неньку 

З спанєчка будило?" 
Пташє буде умерати. 

Буде му казало : 
„Не співало-м твоїй мати, 

Я тобі співало". 

Поезій 1862, стор. 100—107. 



й« 



Д О б \? ш. 

Гей ци чули, люде добрі, 

перед кім то звіри стинут, 

А за кім то МОЛОДИЦІ, 

а за кім дівчата гинут? 



85 



То наш Добуш, наша слава, 
то капітан на Підгір'ї, 

Красний, красний як царевич, 
двадцять років і чотири. 

Хлопців тисяч ему служит, — 

поклони ся пред ним крале! 
На той топір его ясний 

клали Нїмцї много стали, 
А на тії порошниці 

били Угри злота много, 
А той ремінь більше вартий, 

як у двоє царства твого. 

Ясна нічка в Чорногорі, 

місяць світит, місяць мріє, 
А капітан ходит сумно. 

чось му серце в грудех мліє 
Нї топірчик вже не пестит, 

нї кресак не обзерає, 
Ходит ходит по долині, 

Клонит голо в тай думає. 

„Гей капітан, ти наш пане, 

не яло ти сумувати ! 
Я співак є на Підгірю, 

не розкажеш заспівати ? 
Я умію пісней много, 

ай потрафлю затужити ; 
Капітане, ци не кажеш ? 

Може хлопців побудити?" 

Онде хлопцїв тисяч двісті 

полягали по убочи... 
Гей які-ж бо буйні, жваві, 

а які в них бистрі очи ! 
Бо води ще в'ни не пили, 

хиба кров та буйні вина ; 
Хлїб їх білий не годує, 

лиш жуброва солонина. 



А капітан став над ними, 

рве пистоля. зводит скали ; 
Грим ! ! а збуїв тисяч двісті" 

на ногах вже поставали : 
„Шо розкажеш, пан капітан ? 

Ци палити, цп рубати, 
Ци якому королеви 

кажеш голов з вязів зняти?" 

„Вража голов не пропаде, 

заки руска не застила. 
Але красна, красна Дзвінка 

на вечірки запросила. 
Ви підете враз зі зіною''. — 

„Як розкажеш, і до грани ! 
Ти капітан в Чорні^горі, 

а ми твої, капітане". 

Ясна нічр:а в Чорногорі, 

світпт місяць з звіздочками ; 
З леґінями тисяч двісті 

квапкт Добуш облазамн. 
А сова десь затужила, 

шо аж серце в грудех млїє, — - 
В Чорногорі нічка ясна, 

місяць світит, місяць мріє. 

„Капітане, заверни ся! 

Птаха нужду нам ворожит". 
„Хто то каже?" крикнув Добуш, — 

„Головою най наложиті" 
Тай ухопив за пистоля. 

„Озде стою, пане брате, 
ГЦе раз кажу : заверни ся ! 

Озде груди, — мож стріляти". 

Так казав Іванчик любчик. 

Ви не чули о Івані ? 
Ей, леґінь то був хороший, 

перший він по капітані ; 



— 87 — 

А капітан его любит, 

ліпше май ніж топір з стали. 
Як поглянув на Івана, 

аж му руки білі ввили. 

„Тобі сором, славниіі Добуш ? 

Маєш в землю шо днвити : 
За-длї Дзвінки хабалицї 

свого брата хочеш вбити ? 
Як, ти думаш, добра душе, 

Шо та сука тебе любит V 
Базаринки твої любит ! 

Заверни ся, бо тя згубит". 

„Аби-сь дав зш тілько злота, 

шо наповню сю долину, 
Аби-сь дав ми в двоє більше, 

то я Дзвінку не покину. 
А не хочеш ти зо мною 

йти до Дзвінки, — в твоїй воли ; 
Заверни ся з леґінями, 

але Добуш — нї, николи!" 

„Я тебе бих мав лишити? 

Я, твій брат, тебе самого ? 
Того люде не діждали, 

тай не діждут люде того. — 
Гай, на перед, гайдамахи ! 

Де капітан, таді і люде. 
Дай ми руку, пане брате, 

чей гнїву вже в нас не буде". 



„Добрий вечер, красна Дзвінко, 
отвори, пусти до хати ! 

Сїм сот хлопців є зо зіною, 
а вже час би вечерати. 



Ми принесли срібла, злота, 

ми принесли меду много, 

Будем їсти, будем пити, 

отвори нам лиш небого". 

„Ци то ви там, славний Добуш ? 

(Ти ся хочеш напинати ! 
Я ти пива наварила, 

буде світ ся дивувати) — 
Ей даруйте, любку любий, 

шо не можу вас пустити, 
СтеФана ся от надію, 

як узнав би, міг би бити". 

„Шо ти з твоїм чоловіком ! — 

СтеФанови я не ражу 
Тебе й пальцем докинути. 

Отвори ми. я ти кажу". — 
„Я бо кажу, славний Добуш, 

шо сегодне не отворю". 
„А я піду на підсїне, 

таи з дверми ся сааі поборю" 

„В мене двері тисовії, 

не злодіям до розлому !" 
„Шо ти кажеш, гей гадюко?!" 

кликнув Добуш гірше грому, 
Тай ухопив за одвірки : 

як солома все ся крушит. 
Двері гримли серед хати, — 

аж набій тут в уха глушит. 



Ей набою-ж ти зрадливий, 

ей набою голосненький ! 
З капітана кров ся лїе, 

впав капітан молоденький. 
Впав, конає на мураві. 

кров кнпяча трави росит, 
А капітан кличе хлопців, 

тай конає, тай їх просит: 



— 89 — 

„Як я, братя, вже загину, 

то зложіт мня на топори, 
Занесїт мня, де найкрасше, 

занееїт мня в синї горн. 
Там де люде не заходи, 

там де пташки не епівают, 
Там мене ви поховайте, 

най Ляхи мій гріб не знают. 

„А мій топір золочений 

в Днїстер-Дунай затопіте, 
Нехай знают рускі люде, 

нехай знают рускі дїти : 
Шо хто жінці' в світі вірит, 

мусит марне загибити, 
Як ваш Добуш, ваш капітан... 

Пой! про-сти мня — Божа — Мати !" 

В Чорногорі сонце сходит, 

Чорногора в світлі тоне, 
А в скалі там десь глибоко, 

там сова десь плаче, стоне. 
Але Добуш їй не чує, 

бо в могилі вже не чути 
Ані пісню Добушову, 

ні Флояри слезні нути. 

Поезій 1862, стор. 108—115. 



Юрій Рінда. 

в Буковині добре бути, 

бо і Шипіт в Буковині. 

Там гуляют сто опришків 

з топірцяйш при долині. 



— 90 — 

А горівка в перебоях, 

і Цигани аж з Мольдови; 

На опришках срібло, злото, 
на дівчатах чорні брови. 

А там далі при убочи, 

там стояли три побої, 
А в побоях не маьтки, 

не світлиці", не покої !... 
Але шо-ж то вам казати, 

коли годі уповіотн. 
ТТТ о столів там, шо коверів, 

шо там пити, шо там їсти ! 

Гей то славна Буковина, 

сіль і хліб їч не бракує, 
А пан двірник, Русин з роду, 

свої гості не рахує ; 
У хоромах путн меду, 

коновками пют ся вина, 
А в світлиці тілько світла, 

шо би-сь думав: тамка днина. 

На підсїню також ясно, 

там підклади настелені : 
Там засіли три Боянн, 

шо май славні в Буковині, 
Тай на лїрах пригравают, 

піют піснї давній славі : 
О Ничаю, о Морозі, 

о Хмельницкім і о Саві. 

У світлиці за столами 

пан капітан гайдамацкиіі : 
Червінь-злото в очи ловнт, 

молод, красний, стан козацкий. 
За столом ся розлягае, 

ясний топір коло него, 
Дві му дівці на колінах — 

я міркую, буде з него. 



— 91 — 

Буде, буде, пане Гін до, 

бо дївкп то ніби ружі, 
ТТТо то красні, чорноброві, 

шо то рослі, шо то дужі : 
А веселі ти, веселі, 

ніби рнбка шо гуляє, 
Бо пан двірник, то їх батько, 

жартувати не сперае. 

Шо в'нп Гінду полюбили, 

то нема вже шо й казати, — 
Зрештов люде не дивуйте, 

як же Гінду не кохати, 
Коли гойний, коли буйний, 

коли красний і хороший, ■: 
Коли хлопцїіі діав дністї, 

а три бодні повні гроший. 

Иє, емієт ся Юрій Гінда, 

з дївочкадпі ся голубнт... 
Уповіжте. люде добрі, 

з них обох котру він любит ? 
Ци Марію, ци Аксеню? 

Хто то годен зпіірковати І — 
Він і сапі уже не знає, 

з них котру 'му май кохати. 

Бо обидві красавицї : 

не іначей, але страта ; 
Шо там очи за цигирні, 

шо за коси, шо за шата ! 
А не лиці" там, не лиці, 

і не брови там, не брови ! 
А смішок такий не найдеш, 

би-сь ти з'їхав чтири Львови. 

„Гей пустїт мня, мої пави, 
і на двір ся подивити, 

Шо там хлопцї мої дїют, 

тай — собі ся покрутити". — 



92 



„А я також йду гуляти", 

каже Мица до опришка, — 

„А ти Сеню будь у хатї, 

он ііорожна, бачиш, Флєшка". 

„Почекан-же, подла дївко, 

тілько ти вже з нилї гуляла ! 
Я ти Фляшку вже доповню, 

будеш їн їй памятала ! 
Дві, три капцї - буде доста, 

так пш баба ворожила ; 
Вже не пусто я Циганці" 

три червоні заплатила". 

„Гей Маріє, гей ци чуєш ! 

А ходи-ж бо вже до хати ! 
Чей і я така як люде, 

і зіенї пюж погуляти". 
„Аксенїя добре каже : 

йди Маріко до світлиці'. 
Я там также зараз прийду, 

лиш вина всип до шкляницї". 

„Почекай-же, Сеню суко, 

ти вже тілько з ним гуляла ! 
ІІогулянє ти сегодне 

будеш довго памятала. 
Дві три каплї буде доста, 

так ми баба наповіла ; 
Вже не дурно та Циганка, 

три червоні в мене з'їла". 

„Гей до дому, Аксенїе ! 

Гей до хати капітане ! 
Я вина вам наточила, 

ану борше, бо зоряне. 
То вино, шо ти приніс нам ! 

Гайда борше лиш, борзенько, 
Бо у хатї гей задуха, 

а в'но добре холодненько". 



— 93 — 

„Я вже й озде, Файна любко. 

Нуж, дівчата, скло ми в руку ! 
Аксенїе : пуку-стуку ! 

Ну Маріє, стуку-пуку ! 
Але пийте мені жваво, 

би ничо ся не остало, 
Бо вино се Токай родит, 

таких вин є дуже мало". 

Стакан звонит, вино тече, 

анї пік ся не лишило ; 
Сестри глиііли ся як змиї, 

а відтак на Гінду мило. 
Не дивіт ся, бідні сестри, 

бо стовпом вже оі:о стмне... 
Сеня крикла : ,,Гину, гину І" 

А Марія впала, гине. 

А капітан став тай думав 

на вибиванім тоїіори, 
Тай покинув своїх хлопців, 

тай покинув сині гори. 
Ходит світом без розуму, 

ходит, плаче та питає ; 
Ци Марію ци Аксеню 

він май дужше-дї кохає? — 

В Буковині добре бути. 

бо і Шппіт в Буковині, 
А там церков при потоці, 

далі цвинтарь при долині ; 
Там сумуют дві берези, 

ніби кожда сльози ронит : 
Одна в сей бік ся нагнула, 

друга в той бік голов' к.іонит. 

Поезій 1862, стор. 116—122. Дїдіщкіїй, певно на основі ли- 
стів Федьковпчевих, додає ось яке пояснене до сего твору: >Юрііі 
або Іордакій Гінда був то в своїм часі (коли?) ославлений розбій- 
ник, що жив у буковинських горах. Переказ про него, оповіданий 
тут, жиє в устах народа, і ще й доси стоять у куті на цвинтарі 



— 94 — 



в Шипотї згадані и тім оповіданю дві берези, яких рисунок та- 
мошня і^зомада приняла навіть як емблему на свою печатку*. Чи 
Федькович сам чув отеє оповідане з уст народа, чп позичив його 
у Найбауера. який обробив сю тему в прозї, лишаємо непорішеним. 
Сам Федькович швидко по виданю Поезій 1862 р. ще раз вернув 
до сеї темп і обробив її в поемцї »Шипітські березиг, яку друку- 
вав у -:Метї': 1863 р. стор. 99 — 105, див. далї. 



-^ 



К и р т ч а л ї. 

І ви бн-сте, йіої братя, 

мої рускі, раді знати, 
Шо у тім болгарссім краю 

за Дунаєм зіан чувати ? - 
Шо-ж би більше там чувати? 

Все як давними часами : 
Шабельками Турки звоня, 

а Болгаре кайданами. 

Славне місто Ісмаілов, 

темна нічка 'го присіла, 
Але в замку над Дунаєм 

днина ясна, днина біла, 
Бо у баші Мегемета 

та ся слава обходила, 
Шо пятнадцят років тому, 

як му дочка ся родила. 

В гордім замку на подвір'ї 

смолоскипи запалали"^'), 
При кровавім світлі дегтю 

музик-банди пригравали. 
Арнаути, Яничари 

не гул я ют — аж ся їжут, 
А гармати, пістолета 

раз-у-раз на віват ріжут. 



'") В пі'рводруку мб. через помилку: запалили. 



— 95 — 

Так си, братя мої любі, 

може кожднй змірковатп, 
Як то Мегемет Кіяя 

знає свято святк^'вати. 
Бо то свято єґо дочки ! — 

Як же він їн дуже любит ! 
Як за ню он, за Сел'шу, 

то ся Турчин баша губит. 

Так любив він, молод бувше, 

свою Міхаелю бранку, 
Шо з Іеорґії привели 

'му купці раз були в дамку. 
Але бідна Міхаеля. 

скоро дочку породила, 
То і Турка молодого 

і сиріточку лишила. 

1 від того, братя, часу 

молод баша не женив ся, 
І від того, кажу, часу 

він на жінку не дивив ся. 
Він лиш бідне сиротятко, 

лиш Селїму свою любит: 
Як она би похотїла, 

то ся Турчин зараз губит. 

У світлици світла більше, 

як у Бога небесами, 
А димове ружні-ружні 

криют кіри запахами. 
А ті кіри злототкані 

всю світлицю укривают, 
Одаліски молоденькі 

бандурками пригравают. 

В подушечках, у шовкових 

сиднт баша з-над Дунаю, 

А Селіма коло него 

красна як та ружа з раю, 



— 96 — 

Мила як той йіісяченько, 

шо тепер лиш в мори змив ся 
Сам би Господь чудував ся, 

як би був їй придивив ся. 

„Пері моя з-понад раю, 

світе ясннй, дочко мила, 
Ци ти любиш звук шездари ? 

Твоя мати го любила". — 
Тай му сльози ніби перла 

по лицу ся покотили, 
Тай ті красні русі коси 

єі'о дочки примочили. 

„Татку любий, татку милий, 

як ти можеш так питати ? 
Шо тобі на світі мило, 

як віенї би не кохати?" — 
Так Селїма говорила, 

так словами пригортала, 
Тай хустинов тонесеньков 

личенько му утерала. 

Баша плеснув у долоні" : 

„Най Киртчалї тут приходит !" 
Бо най хто всіма р;раями, 

усіма раями сходит. 
То не годен нигде в світі 

того мужа надибати, 
Би так красно як Киртчалї 

на шездарі знав заграти. 

До світлиці уступає 

молодець хороший, жвавий : 
Вус маленький, око каре, 

волос красний, кучерявий ; 
А личенько таки лудит, 

хоть 'го трошки снадь присіла 
Доста того, козак гожий. 

аж Туркиня ся здузііла. 



- 97 - 

Тан хотіла шовк-заслону 

на личенько заверечи, 
Але батько ймив за ручку : 

„Нї, не треба, душко, претцї ! 
То невільник, моя руже, 

то є жовнярь моїй роти ; 
Як лиш хочеш, моя душко, 

я 'го скажу заколоти !" — 

А в Киртчалїм не иначій, 

але кров окропом грає, 
Тай вхопив ся під катанку. 

там острений ніж тримає ; 
Гей, коби лиш на подвірю 

мої братя знак ми дали, 
То уже я вам покажу, 

як кого ви називали І — 

Бо то знайте, любі братя, 

так з Киртчалїм річ ся мала : 
ТТТ о він буде в баші грати, 

то й дитина кожда знала ; 
А Болгаре, мавше змову 

з кайданів ся увільнити, — 
То Кпртчалї дав їм слово 

нинї вечер башу вбити. 

Уклонив ся Альбанезец, — 

не яло ти ся кланяти ! — 
„Ци розкажеш, славний башо, 

на шездарі ти заграти ?" — 
„Грай нам, сину", каже Турок, — 

„тай співай і іііснь до того ; 
Красних співанок болгарских 

ти умієш, знаю, много". 

Ой як став Кпртчалї козак 
на шездарі пригравати, 

Ой як став Кпртчалї козак 
красні співанки співати, 

Писання Федьковіїча. 



І« 



То Туркинї чорне око 

мало в него не втонуло, 

Але бо й ї:озацке серце 

мало, мало не минуло. 

Ой співає він, співає, 

аж ту чутп три набої ; 
На подвірю зашуміли 

кервин ріки в три погої. 
„Турки, дайте ся в неволю, 

бо ваш багиа не тревае !" 
А Киртчалі все то чує, 

все співає, пригравав. 

„Башо, пане", крикла варта, 

„ах, ратуй же житя твого 
Турчин скочив. — „Ах, Киртчалі, 

ах, ратуй же батька мого !" 
Вічний Боже, шо робити ? 

ратувати, ци колоти ? '.-' — 
А она би шо казала? 

Бороню 'го на всі роти І ! — 

Вибіг баша з голов шаблев 

на подрірє, та рубає, 
А Киртчалі" коло него 

братий косит, витинає. 
Страшно було ся дивити : 

нім годині дві минули, 
Всі Болгаре хрестияне 

у погоях потонули. 

в гордім замку над Дунаєм 

смолоскипи погоріли ; 
В гордім замку над Дунаєм 

музик- банди заніміли. 
Труп болгарский у посоках 

спит на віки, спочиває. 
Лиш Киртчалі ходит блудом, 

чорні очи проклинає : 



■ - . 99 - 

„Чорні очи, в:и ДІВОЧІ, ..іК'";:*! 

ци ви в раю ся родили? — : .С 
Нї, ви в пеклі" у безоднім іТ 

у ночи ся виводили, ^ і,;.,, 

Шо я братий моїх зрадив, . ■> уГ, 

шо їх шабля моя їли, Л 

Шо-м безчесний, нещасливий І . і 

Коли в'на-ж бо так хотіла". — 

Поезіїї 1862, стор. 122 — 120. Дїдицький поясшос. то Кіір- 
гчалї був проводпрел одного- болгарсьііого бунту і що се опові- 
дане основане на болгарськім нар. переказі. Се пояснень^ о стілько 
хибне, що Кіртчалї, властиво Кірджалї — не було імя власне одного 
чоловіка, але прозвниіе розбійницьких ватаг, які при кінці Х\'1ІІ 
і з початком XIX в. грабували Болгарікі та Македонію. Ті ватаги 
складали ся з Дезертерів та відпущенцїв турецького війсі,ка, та до 
них приставали й иньші люде всяких вір і народностей. • Вони по- 
руйнували важні турецькі міста Копривищщо та Панаґюршце, а 17. 4 
з.тучпли ся під проводом ІІасван-( )ґлі>иа, який здобувпиі укріпленіні 
Віддпн держав ся тут як незалежний князь аж до р. 1804 і кілька 
разів побив турецькі війська. Я1,о Кірджалї далекі були від усякої 
думки про болгарську свободу, доказує факт, що 1804 р. більша 
часть їх пішла знов під турецьку коменду і рушила до Сербії по- 
борювати сербське повстане (див. Ьа ^гапсіе Епсусіоресііе, і,. Х.ЧІ. 
стор. 548). Чи оповідане, оброблене Федьковпчем, основане справді 
на болгарськім народнім переказі, можна дуже сумніватп ся : да- 
леко імовірнїйше те, що воно основане на голосній свого часу, але 
з історичного погляду зовсім баламутнії"! польській повісти М. Чай- 
ковского „Кіг(1га1і". 

^^ 



Празник у Тонові. 

У сербскім краю вже давно не чути 
Ані Боянів, нї шездари нути, 
Як то бувало, доки Біеурмани 
Принесли Сербам диби та кайдани ; 
А ясна Фана з краю десь пропала, 
Казав би-сь, брате, шо під землю впала, 
Або зо славов у могилу сїла, — ;^ , 

Нї слиху, брате, де она ся дїла. г 

У давнім місті, у Такбві таки, 
Де три Бояни давну славу піли, 



— 100 — 

Бояни, пісни, нут0 заніміли, 

Лиш Яничаре ходя як собаки, 

Тай все на збитки Сербів ся питают : 

„Ци ті Сербяне, славні раз, не знают, 

Де-сь Марко ясен, Кара Дьордїй дїли ?" 

А Серби тихо, гей-бн заніміли. 

І нич не чути. — 

Як то, нич не чути? — 
В які-ж то дивні, жалостлпві нути 
Узяли звони на звінници грати ? 
Би-сь думав, брате, шо то рідна мати 
Над сином своїм умерлим голосит, 
І сиву голов бє о домовину, 
І зломит руки, тай до Бога зносит. 
Нарешті зітхне : „Гину, — йойкне, ~ гину !" 
І на могилу свіжу повалит ся, 
І вже не плаче, вже не нечалит ся. 

І чо-ж ті звони нині так заводя ? 

Не знаю, братя, того вам сказати, 

Але там Серби пара в парі ходя, 

Ци би не можна їх ся запитати ? — 

Бігме не смію ! — Як- же в'ни прибрані 

У красні шати, у чимборн брані. 

При боці шабля у Дамашку бита, 

На грудех світя срібні пістолета, 

А в око бистре годї аж глянути. 

Так квапя чвалом, де всі звони грают. — 

„Скажіт, панове, шо то має бути'?" — 

„В нас празник нині", — так оповідают 

І чвалом далі. 

А у монастири 
Воскових світич сім сот заснияло ; 
Черцї, черниці моля ся з псалтири, 
І кожде серце ревне заплакало, 
Бо вже неволі стерпіти не може. 
Допойїожи їм Спасе Христе Боже, 
Тай Ти Пречиста ! — 

Перед образами, 
Шо сріблом, злотом, каменем убрані, 



- 101 — 

Старий владика миє ся сльозами. 

І ци-ж не має ? — Серби заплакані, — 

То Серби, братя. Серби, вго дїти ! 

А батька має серце не боліти 

По сиротятах ? ! 

Вже 'го не видати, 
Вклонив ся Спасу тай Пречистій Мати, 
І зник у вівтарь. Нарід 'го чекає, 
Ци він не вийде лозу посвятити ; 
За тиждень прецї паска наступає, 
А Серби любя давнин звичай чтити. — 
Нарешті вийшов. 

Шо ся людем стало? 
Ци блискавиця в Божім дому блисла, 
Ци відки може кров турецка брисла, 
ТТТ о кажде око гранев запалало? 
А сім сот світне, перед образами 
Світили разом з сербскими сльозами. 
І тихо було, бо то сербска Фана, 
Хто може знати, де, коли ще ткана, 
На райских дверех миру засвітила 
І срібну свою скатерть розповила 
Як орлї крила. 

А Сербяне плачут. 
Як ті, шо неньку умерлу зобачут. 
А звони — звони на звінницї ричут, 
Гей люті зі>шї, шо ся в купу кличут, 
Аби зухвалцу на камуз розпасти, 
Котрий ся важив писклята украсти, — 
Так звони ричут. А у Божім дворі 
Садит ся ладан туманами 'д горі, 
Священні піют: „Христе, Боже святе, 
Безсмертний, кріпкий, змилуй ся над нами!" 
А Серби кажут : „Нині мем вмирати, 
Або розібем Турка кайданами. 
Най хто веде нас!!" 

Як-же, тихо стало? — 
Ци в сербскім краю рицарів так мало, 
ТТТ о никт не важит голову піднести, 
Би братйй Сербів на різник повести. 



102: 



І сербску Фану на шелозі двиї-иути, 
А нї, то з нею враз у гріб втонути - 
На віки вічні? 

О, не думай, брате, 
Шо в сербскім ліирі може де-хто буде, 
Котрий не рад би сїйі раз умирати. 
Лиш най хто скаже, хто ті ревні люде, 
Де кождий рицарь, кождвй з левом рідний, 
На бойовиско днееь иовести гідний? 
Нихто не хїкаже? — . г-Т ^/.- 

Обренович красний •'- 
Ступив наперед, клонит на всі чести ■ 
І касйсе : „Братя, най я буду щасний 
До оою з Туркозі нині вас повести г.^ ;і^іі 
І по славянски празник посвятити. -'-• ігі.- 
Бо в вечер зіусим кровйов ся упити' 
При грі шездари, при боянскій хвалі/- ^^ 
А ні",. їо будем разові спочивали .іліпча'» 
На дні могили, а верх нас мурава **хл.т \ 
Уся кровава". > і - . . ' - - '«"^'с «Х 
ґ; ^>-; ;^Мндоіи, твоя слава! :^'і 
Провадь нас з; Богом враз на веселиско !>^ 
Так зіир гукав. і-мї; :=,К 

Він ся клонит низко, — 
Ци людем моя€Є ? — нї, перед Святками, 
Відтак владиці, прощі в Н€го просит ^ - :- 
А він хрестнт 'го мощими руками, ■ '- 
Сльозов веселов главу сина росит, 
Тай дав 'му Фану. 

Сонце нїм потало. 
То в бісурманских кровях ся купало, 
А славні Серби при боянскій чели, 
Прй грі шезддри празник закінчили. 

Друковано в Слові 1861 ч. 84. потім Поезій 1862! стор. 
130 — 13-5. Дїдішькіїй .тодає пояененє. що сей твір ^оспівує народне 
повстане Сербів, яке вііпато в ці.вітну неділю 1815 р.- Відкп взяв 
Федьковпч ею тему; годі знати, правдоподібно з німецької кнпжки 
Ранке ;>6е8с1іісЬі;е сіег =егЬі«с1іеп Неуо1ииоп«. 



^ 



п о є з И І 

1Є62— 1867 рр.*) 



*) Подаємо тут разом поезиї друковані в Галпчанинї, Вечер- 
ницях, Нпві, Меті', а також ті недруковані, що булл написані перед 
(л'їнк) 1867 року, яка в дїяльности Федьковича зазначує ся коло- 
міійі-ькіїм вііданєм його поезіїй. 



НІЧЛІГ. 

Гадка в гадку, гадку*) гоню .. 
Ах, паси ся, мили» коню, 
Маєш трави, маєш квіти, 
Поведу тя напоїти. 

Сходит місяць, сходя зорі, 
Ввезде тихо як в поморі : 
Коню, брате, ляж спочити, 
А я зброю йму острити. 

Га, дивіт ся, як снияє, 
Аж ми серце розпукає! 
Поклади ся также в квіти, — 
Доки час тя напоїти. 

А я ляжу трошки спати... 
Нї, волїю плащ узяти, 
На мураві го роздїти, 
Тай шездару настроїти. 

Як ся струни відознали ! 
Га, а щож би-м заспівали ? 
Ци за долю, ци за милу ? — 
Ш, співаймо за могилу. 

Друковано у-перве Слово 1862, ч. 13 з д. 13 лютого, потім 
Галичаниіп> 1862, стор. 13. 



*) В 1"аличанігаі : гадков. 



— 106 — 

Д V ^ Н а- 

Ой лишіт піня, най думаю, 
Доки світла, доки маю, 
Бо як зложут в домовину, 
Тазі думати вже покину. 

А хоть в гробі задумаю, 
То нї в світлі', анї в маю, 
Біла черва точлт груди, 
Вся то моя думка буде. 

Друк. Галіічаніїїгь 1862, етор. Ш/' . 



• • С и роти. 

На зарінок сонце гріє, 
Де ся хлопчик з щенєм грає; 
Ци мороз, ци вітер віє, 
Щенє, хлопчик не питає. 

Ба і сонця ще не видко. 
З-поза світа, з-поза хати, 
Хлопчик кличе на песєтко, 
Тай ідут обоє грати. 

А хоть сонце не світило. 
Хлопчик мусит з щенєм грати, 
Бо хоть грати їм не мило, 
То їх гонит — добра мати. 

І так грают Божа-днина, 
Ци мело, ци сонце гріло, 
Бо і хлопчик сиротина, 
Бо і щенє осаміло. 

Друк. Галичаниігь 1862, стор. 13. 



107 



Бсрвіної(. 

Хтось посіяв 'го на ринку, 
Підливав 'го Божу днинку : 
Але зїлв ся не рушит, 
А він бідний 1 олов сушит : 
Молодецький ти мій раю, 
Що робити вже я маю, 
Відки глини доносити, 
Де водицї запросити, 
Ци у Дону, ци в Дунаю? - 
Молодецький ти мій раю І 

Не нужду й ся, нї, небоже, '^' уЛ 



•>■<! 



Твоя щирість не поможе, 
Анї глина, би з Загіря, 
Нї водиця, би з Заміря. 
Але тулсиш, милий друже, 
За бервіиколі ти так дуже, 
Не на міські ринки три ти : 
В гори, в гори 'го шукати ! 



г: 'і'Т 



Друк. ВечерницЬ 1862 ч. б, стор. 41. 



* 






Ш Є л ь 6 а X. 

Ой та нікому так, нікому, 
Та як жовнярю молодому 
У кабатинцї, у реміню 
Ходити шельвах по каміпю, 
Ой та по зимнім, зимнесенькім 
У кабатиню тонесенькім. 

Ой ходит шельвах по морозі, 
А камінь тріснув на підлозі; 



— 108 — 

Ой камінь тріснув, жовнярь свиснув, 

До себе цїпко ґвер притиснув, 

Тай білі руки ломле, грів, 

Що аж 'му серце в грудех млїє... 

Ой серце мов кремянов. 

Чому не тріснеш іі ти на двоє ? 

Укрив ся місяць зороньками, 
Заплакав жовнярь слозоньками ; 
Заплакав жовнярь синї очи, 
А під ногами снїг скрегоче. 
А жовнярь ноги підоймає, 
До місяченька промовляє : 
„Ти місяченьку, перекрою, 
Не дай ти Боже долю мою І" 

Друк. Вечерннц-Ь 1862 ч. 7, етор. 53. 



С$ 1 Л Є. 

Ой ворон коник, та вороненький, 

Та молод улан, молоденький, 

Та повалив ся до сїделця, 

А кров заграла право з серця, 

По улану молодому, 

По конику вороному. 

ПІпурив палаш, шпурив піку" 

На шовкові трави; 

Тілько долї, тілько віку. 

Тілько ТВ06Й слави ! 

Ой світит шабляч світнт дуже, 
А коло шаблї піка тужпт ; 
А молод улан подивнв ся, 
Тай на мураву повалив ся ; 
Покотив ся тай конав, 
До камратів промовляє : 



— 109 — 

„Моя зброя онде світнт — 
Вам ю, братя даю, 
Лиш добийте, доколіте, 
Най ся не караю". 

„А як я, братя, вже засгину, 
То загребіт 31Я під калину. 
Тай затужіт, коли би воля, 

Одну ПІН пісню із ІІОДОЛЯ, 

Другу думку з Чорногори, 
Щоби чути аж за море ; 

Трету прошу заспівати 
При зеленілі гаю, 
Щоби вчули всі дівчата 
На козацькім краю. 

„А як дівчата будут чути, 
То накопают діяти, рути, 
Але барвінку много, много. 
Бо то для мене молодого, 
Тай насїют доокола, 
Коло улана- сокола, 

Щоби цвили, процвитали 
Як зимі, так лїтї. 
Щоби пташки щебетали 
В бервінковілі квіті. 

„А я се, братя, як учую 

Аж під могилу глибокую, 

Тай вийду нічков, нічков в маю, 

Тай ся подивю, погадаю : 

Були братя, не видати. 

Гули пісні, не чувати ; 

Лиш то зїлє по могилі, 
Вє ся без розлуки .. 
О дівчата красні, милі, 
Нїт як ваші руки!"... 

Друк. ВечернпігЬ 1862 ч. 8, стор. 57. 



- 110 - 

Лист. 

Он два жовнярі молоденькі 

Та як два братчики ріднесенькі 

Сиділи нічков тая в маю, 

В ВеронТ-містї, в волоськім краю ;, • 

Сиділи нічков тап тужили, 

Ані словечка не говорили, 

Ані словечка половину. 

А місяць світит як у днину. 

Сховав ся місяць в ясні зі'рі, 

Один ся'жовнярь дпвит 'д горі, 

Другий клонит головочку 

Як та пташка до листочку, 

Як та пташка-соловіб, 

Коли серденько в нему мліє. 

Тап промовив тихо, тихо : 

„Камрате- брате, як ми лихо І 

Не додержу". 

„Ой брате милий, 
Ти мій сокілку білокрилий, 
Зіпри ся, душко, ми на груди, 
Та чен ти зараз легше буде, 
Та і головка перестане, 
Та і серденько відовяне. 
Лише не плач ти, мій соколе^ 
Бо моє серце ся розколе ; 
Не плач, Васильку, збудь ся жалю, 
Я тя не пущу до шпилалю". 

„Ой пустиш, брате, що робити, 
Ко.ли ми ні би вже не жити. 
Але коби хоть написати, 
Та написати, защебетати, 
Як соловійко в тезінім гаю 
До моїй ненечки, що їй маю. 
До моїй неньки рідненької, . 
Та як зазульки сивенької ! — 
Ой брате милий, милесенький. 



— 111 — 

Та як мій рідний, ріднесенький, — 

Маю озьде два рсрайцарі 

На голоді наскладані : 

Озьзіп їх, брате мій. любчику. 

Ти щнрпй, щирий мій голубчику, 

Та пійди рано до крамниці, 

До крамниці як світлиці, 

Тай купи собі два листочки 

Б купецької дочки, Волошочки ; 

Оба листочки паровані, 

Позолочені, намальовані 

Серединов як калинов, 

Беріжками меріжками, 

А по кінцях як звоздичкн, 

А все дрібненькі, невеличкі. — 

А як я, братчику, вже загину, 

Битеши ми труїмну-дозіовину. 

Та повіалюй доокола. 

Зложи в ню брата як сокола. 

Тай сядь собі темпов нічко в 

По конець віка, перед свічков, 

Тай озьми листи намальовані, 

Б купецької дочки покуповані. 

Та озьмеш перо білесенькою, 

Таіі озьмеш писати, порошити, 

Словечками ворошити, 

А слозами посипати, 

Лїпнти обручков. 

Щоби знала моя мати, 

ТПо твоєв то ручков. 

Щоби знала моя ненька. 

Що легше конати, 

Як є ручка вірнесенька 

Листок написати. — 

Друк. Вечершщ-Ь ІЬ62, ч. 9, стор. 65. 



* 



— 112 — 

Хто ся Богу молит? 

(Повість.) 

Потало ііраведае вже було в Чорногорі, 
Накинувши на ню багрові свої зорі ; 
А дзвони на округ просили люди вірні 
У світлі церкови волоські до вечірні'; 
Як я, трудний ходбм, не чувши собі ніг, 
Тягнув ся до села гостинцем на нічліг. — 
Іду я, що іду, аж тутки на горбочку 
Стояла ніби то вечерная зірничка, 
У позолоченім барвінковім віночку, 
У яворі-маю Пречистої капличка 
Під золотим дашком, а коло неї чур 
Студеної води, як срібнесенький шнур. 
І не одна душа здихала тут глубоко : 
Бо не лиш явори та квіточки шовкові 
Клонили ся низенько Матїнцї Христовій, 
Але і многий мир поклони тутки бив, 
По грошику метав, по Сі.пчечцї лїіпів, 
Тай говорив собі сердешно Отче наш, 
Як наші пан-отцї малими учут нас. 

От повернув і я на хвильку до каплички 

Сказати, що-м умів, напнти ся водички ; 

А припочивши тут при чуркалї м й-зіай, 

Пустив-єм ся далі" гостинцем по під гай. 

Що так маїв на праворуч долину 

То в ялину, то в бук, то в явір, то в калину. 

Аж дивю по під гай : рубає чоловік 

У піч так квапно дров, що вндиш нї в той бік, 

Що „помагай Біг вааі!' до него ся честуе, — 

Але в одно, в одно усе лиш дров пилує. 

„Га, думаю собі, що може вражий спи ! 
По Божих церковах*) не перестав ще дзвін, 
А він собі ба й ба, і каманак не скине. 
Але пилує дров, ~ ци нїбн світ вже гине ? 



*) В перводі^уку »церквах' . та роз.мір вимагає »церковах« ана- 
льоґічно до »церковіі< в рядку 4. 



— 113 — 

Оіі Божечку святий, кобн-»і так не трудний — 

Гадаю я собі минаючи — а чий 

Би ти*) попазіятав, коли ся в лїс ходило ! 

Таких би ся тобі, небоже, приліпило". 

От так сердитий я ідучи си гадав ; 

Аж тут -- ой Госпідку, небесна твоя воля ! 

Як дуже ся я зляк, — утни мене неволя, 

Коли не перший раз ! — бо видиш, ангел став 

Перед очима ми, над головов зірниця, 

В обидвоїх ручках горіла му витиця, 

А личенько вго сніяло мило-мнло. 

Аж мало серце ми в грудех ся не стопило. 

І яр: він так стоїт, тай так до мя говорит : 

„Скажи ми, як гадаш, хто з них ся молит тут : 

Ци люде тамтоті. що он поклони бют, 

Ци той там чоловік, що онде бардов творит?" — 

„Ей, де-ж би — кажу я, — тот чоловік в діброві? 
Гій завтра вже не день, пилує дров у піч". - 
„Так, дров пилув він до печи бідній вдові!'' — 
Ирозіовив Херувим, тай десь подів ся пріч. 

Друк. ВечернпцЬ 1862, ч. 10, етор. 76. 



^& 



Золотий лев.**) 

Он леліяла 'го, колисала, 
В шовкове піре спати клала, 
Волоськов піснев 'го коїла, 
Росов дунайськов 'го поїла. 
А як поїла, говорила : 
„Ой синку діій, дитинко мила, 



'*') В ііорводр. Біі-о, та ро;змір віі.магас повної ([юрми. 
**) Левом назіївакіть в ко.кмшГіськлх і буковііИ(;ькііх горах 
золотий реньекпй. Поясн. в первоОруку. 

Писання Федьковнча. о 



— 114 — 

Рости !ми буйний, як то спне море, 

Рости зіп іірасннп, як ті чорні гори, 

Рости хороший та гойний 

Як Сокіл, батько твій поконний". 

Ой так казала бідна їздова, 

Та зашузііла як дуброва, 

Та все шуіміла, щебетала 

Над своізі сином, що одного мала, 

Аж виріс козак Соколович 

Хороший, красний як попович. 

Гой ріже тамбор в три набати : 
Задумав цїсарь бранку брати, 
Ой та не мало, тай не много, 
Лиш триста тисяч без одного, 
А все хлопці", а все руські, 
Під канони, під Французькі, 
А під кулі спижевії. 
Під гранати вижевії, 
Що де грене — 
Триста гине, 
А де гукне, 
Серце пукне. 

З'їхали ся да капітани, 
Та майори, та гетзіани 
Та до славної до тої 
Вербецирки Чернівської, 
Та стали писати, малювати, 
Ба папери затягати 
Соколї очи і чорні брови, 
Якого роду, якої мови ; 
Тай писали, порошили. 
Того взяли, того лишили. 
Аж Соколовнч, вдовин син. 
Під цісарський став аршин. 
А вероецнрник не може вдати, 
Козацьку вроду написати. 
А гетзіан крикнув на жовніри. 
Що стояли коло міри, 



— 115 — 

Аби за хвильку, за годину 

З цісарського замку-діаґазнну 

Принесли три шаблї, три рушниці", 

Сто набоїв, порошниці, 

А три кабати з премудерними 

Ґузнчкугни а сріберннлш, 

З вилогами як калина, 

А все для Сокола, Соколового сина. 

Гой та ріжут тарабанчики. 
Машеруют новобранчикн, 
Новобранчики соколи, — 
Заизіив Цїсарь в чисте поле, 
На лукаву Італію, 
На кроваву баталію. 
Ой та не мало, тай не много, 
Лиш триста тисяч без одного, 
А все хлопці, а все руські, 
Під канони, під Французькі. 
Круто-руто поверчені... 
Новобранчикн засмучені : 
Бо де грбне, — 
Триста гине, 
А де гукне — 
Серце пукне. 

А вдова- мати так казала, 

Не казала — щебетала : 

„Ой синку мій, единчику мій, соколе, 

ІІігнав тя Цїсарь за кордун у поле; 

Але я пійду хата від хати, 

Тай буду прясти, запрядати. 

Ой буду прясти темненької нічки, 

Тай буду прясти не ївши, без свічки, 

Аби лиш грошики збити, 

За тебе, синку, заплатити 

У Цїсаря молодого, 

Чи схоче мало, чи схоче много. 

А ви кроваві вюї пальчики, 

Розпадайте ся на кавальчики, 



116 



А кождин кавальчик на три части, 

Аби то богато, богато впрясти, 

А впрясти тоненьку як шовк прєжу, 

Бо тото, ой тото за мого, 

За мого сина молодого ! — 

Хоть очи плачут, я ще добре вижу". 

Так казала бідна вдова, 
Та зашуміла як дуброва, 
Тай приклонила бідну голов 
Під куделев, під мозолов. 
Приклонила, не здіймала, 
Кроваві ручки на хрест клала. 
А у ждіени тулит мати 
Золотого лева, 
Щоби сина викупити, 
Сина Соколева. 

Друк. Бечерипці 1862, ч. 11, стор. 85. 



X \? с т і< а. 

У кроваве море сонце ся топило ; 
Молоденьке дївча золотом ї шило. 

Золотом ї шило, мудро заберало, 
А личко-лелїю слизами вмивало. 

А як ї ушило, к серденьку тулило, 
З буйними вітрами соколом пусти.іо. 

Буйні ви витрове, буйні як дунаї, 
Занесїт хустину, де серденько знає. 

Де серденько знає, де серденька тужит,. 
Де кохане моє осударю служит. 

Осударю служит в уланськім наборі — 
Гоя золотая, гоя з вітром 'д горі ! 



117 — 



А як ти ся здане, шо голубчик гуде, 
Станеш золотая, то мій любчик буде. 

В него коник карий, зброя як позлітка, — 
Падь му на серденько, як рожева квітка. 

А як спнт він може, прошу не збудити ; 
А як вбили, — Боже ! — личенько накрити. 

Друк. Вечернпціі 186?, ч. 15. гтор. 116. 

Р \? ц, \? л н а. 

Он на снїгу, на морозі бриндушечка сина ; 
Оттак і я, люде добрі, собі сиротина. 
Та коби-ж то сиротина без роду, без роду, — 
Але-ж бо то ґвер цісарський сушит мою вроду. 

Ой ґвере-ж ти, карабіне! та як я бідую! 
Хиба озьму три набої, тай тя наладую : 
Та як набю, наладую, тай стрілю, тай стрілю, 
Щоби кулі засвистали на славнім Підгірю ! 

Ой свиснули карабіни, ой свиснули ясні, 
Аж учули в місті .Іьвові леґінкії красні. 
Он слухайте, леґінки, я гину, ой гину ! 
Не дайте ми загибати, — я вас не покину. 

Друк. Веч^^рішц•|•> 1862, ч. 18, сто]і. 142. 



Р У ц, У л к и. 

Ой гуляю, паппваю. — нїчо я не знаю, 
А міні ся бучкп тешуть з зеленого гаю ; 
А міні ся бучки тешуть з крутої лїщинн, 
Щоби більше не ходити до своїй дівчини. 



•1 1 о 
АхО 

Ой гуляю, напиваю, — нїчо я не чую, 
А мінї ся зелїзячка як кують так кують : 
Кують мп ся зелїзячка з угорської крицї, 
Щоби більше не ходити на ті вечерницї. 

Куйте ми ся зелїзячка, гартуйте ся в броду, — 
А у мене побратидш з богацького роду ; 
Не дадуть мя поховати в угорськую ямку, 
Але скажуть поховати у Львові на замку. 

Та зітніте, леґінкн, зітніте кедрину, 
Та витешіть шабелькаліи зіінї домовину. 
Та витешіть шабельказіи з турецької стали. 
Бо то мінї співакови, щоби люде знали. 

Та щоби то люде знали, дївки ся дивпли, 

Та кедрову домовину коверцезі накрили ; 

Ой коверцСіМ волочковим, з бервіночку цвітом. 

Та щобп ми так не банно за снм пншним світом. 

Друк. ВечерніщЬ 1862, ч. 20, ітор. 167. 



З д\?ліи ,,Дигані<а**' 



.-.Але не спиняй ти серденько дївоче, 

Коли залелїе як маковий цвіт, 

Коли покохає де знає і хоче. 

Коли процвитар. лелїев 'му світ. 

А раз нам сужено на сьітї тривати — 

А кілько триває на макови цвіт ? 

Від нинї до завтра — сли можна вгадати. 

Любіть ся сердешні любіть ся, любіть ! 

Бо прийде, кохані, нещасна година, 

Упадуть морози, упаде й зивіа. 



119 



Змарніє лелія, обсунесь калина ; 

Ти хочеш гуляти, а світа нема. 

Тогди ся обізриш як сонечко літне, 

Що в мори ся топить, бо літо мина; 

Тогди лиш заплачеш: „Ох серденько бідне, 

Чому не гуляло ? йе аіоя внна. 

1 місяць світив ти, і сонце ти гріло, 

Діброва співала, гудїв тобі гай. 

Чом ти не співало, чом ти не гуділо? 

Чом ти не гуляло?"... Гуляй-же, гуляй! 

Друк. ВечерніїцЬ 1862 ч. 24, отор. 209. 



II. 

Леґінь до Циганки : 

Будь здорова, Файна любко, 

Лечу в гайдамахи ! 

Та буду, та буду гуляти-гуляти 

Зеленов лїщинов, як сивий сокіл. 

Най тратит-ця двдя, най топит-ця мати, 

А я собі паном на руский окі.т. 

Сардак з кармазину на плече закину, 

Красаня у павах, під злотом реліінь ; 

Сто хлопців за мнойов, - ни дбаю, хай гину. 

Хай згину опришком, аби як леґінь ! 

Хай буде й без світла в зелені діброві, 

Хай гину, де Господь присудит ми сам. 

Аби лиш ни в ляцкі безчестні окові, 

Аби ни підданий проклятим Жидам. 

А люде що скажут, я тому байдуже : 

Я Руспн, я Гуцул, я знаю, що я ! 

Загран-же ми вітре, зашум-же ми луже, 

Бо я вже опришок! — Гий. думо моя! 

Друковано в ;Зорі'< 1889, ч. 10, лб. з копії яроб.іеної д. К. 
Горбал<чм (тепер власність тов. ІІросьвіта у Львові). Ми користу- 
ємось крім сеї копії ще копією, зробленою д. В. Сїмовіїчем у Чер- 
нівцях. Автограф був до недавна в п<Х'їданю проф. Горбаля в Пе- 
ремишлі, та ми не могли його дістати. Уривок написаний автором 



— 120 — 



при кінцї зшитка, в якому містить ся автоґраф >;Новобранчнка&. Про 
■поему »Цпганка« писав Федькович К. Горбалевп 25 жовтня 1862 р. : 
»Меіи питати, піо я теперь робю: от пишу » Циганку «. Сеї ;{ими 
може буде готова: гадаю єї руским академпкам у Львові поклонити. 
Ся поема буде у шестеро більша, як »Новобран»шк« — міркую, ш,о 
і гірша ни буде*. Федькович мабуть не сповнив свойого наміру : 
окрім двох уривків, із яких один був друкованиіі у Вечерницях«, 
а другий долучений до Горбалевого екзеїшляра »Новобранчика«, — 
ми не маємо з сеї поеми нічого більше. Судячи з сих відривків, 
поема мала зовсім иньиіу тему, ніж поемка -Циганка», надруко- 
вана 1867 р. в коломийськім нпданю »Поезий«. 



Не знаю. 

Вернула ся весна красна 
До нас у гостину, 
Принесла нам від Боженька 
І ружу й калину ; 
Вернула ся й зазуленька, 
Вернули й соколи. 
Лиш братчик мій не верне ся 
Ніколи, ніколи. 

Не верне ся товариш мін, — 

В глибокій могилі ! 

Ох дайте-ж ми камратчики. 

Подайте ми, милі. 

Подайте ми з-за лужечка 

Флояру кручену, 

Най піду я на кладбище. 

До брата в гостину. 

Ой піду я на кладбище 

Де братчика маю, 

Тай стану му у зголовах. 

Заграю, заграю ; 

Заграю му я Добушя, 

Заграю і рути. 

Заграю все, що де любив, — 

Ци буде він чути ? 



— 121 — 

Не чує він, не чує він ! 
Най з Богом спочине, 
А я єму граиати-му 
Ш,о днини, іцо днини. 
А чо'ж бо я граватоньки 
Не маю, не маю? 
А хто минї гравати-ме ? — 
Не знаю, не знаю. 

Друк. Вечернпці. 1862, ч. 26, стоіі. 225. 

З поеми „Квіти=дїти**. 

Ох Боже мій милий, і ти єго бачиш. 

Як він ся низенько на квіти склонив. — 

Тай з ним не затужиш, за ним не заплачеш ? 

Хиба то не ти 'му сю долю судив ? — 

Хиба то не твої кохали 'іо гори, 

Ті гуцулські гори, бервінковин кран? — 

Хиба то не твоє занесло 'го море, 

Де люде не руські, не руський ручай ? 

Де сонце тя топить, а прецї не гріє, 

Де вітер тя сушить, а прецї не віє, 

Де й камінь співає, лиш Русин мовчить? — 

Ох Боже віій милий, там Русину жить ? 

На добраніч, серце, на ніч, 

Доки зорі зійдуть, 

Доки білі квіти-дїти 

Погуляти вийдуть. 

Друк. Вечернпціі ч. 27. стор. 232. 



122 — 



Ссм\?=толіу, 
хто д\?раєсь свого дому. 

Та чого-ж ти так раненько 

Коника сідлаєш ? — 

Вже-ж не інак, пане брате, 

їхати гадаєш. 

їдь си, брате, їдь си, милий, 

Знаю твою гадку : 

Ти гадаєш покидати 

Ріднесеньку матку, 

А сайшму требу вати 

На сторонські люде ; 

Лиш не знаю, пане брате, 

Чи ти жаль не буде. 

Бо то в нас лиш подорожний 

Просит ся до хати. 

В нас лиш ходя за ворота 

Гостя зустрічати. 

А на тії то стороні 

Хиба тя зустрічут? 

Лиш йіене би запитати. 

Як они калїчут. 

А ніхто тебе не вийде 

І оборонити ; 

Ти би плакав, а тут ні з ким 

Навіть затужити. — 

Бо то в нас лиш на Вкраїні 

НДе зазулькн чути ; 

На стороні, пане брате. 

Вже еї не буде... 

Бо то в нас лиш на Вкраїні 

Тепле сонце гріє. 

Де нї станеш, де нї глянеш, 

Всьо щебече, піе. 

Ох та піє, брате, піє, 

Серця добуває, — 

А хто хоче заспівати 

Тазі нехай співає. 



— 123 — 

А хто хоче говорити, - 

Могпл много-много : 

Говори си, пане брате, 

Чи-ж незіа до кого?! — 

6 з ким, брате, говорити 

Завтра як сегодне, 

6 ЧИНІ серце наситити 

Молоде, безодне ; 

6 чим віки наповати 

Молодецьку гадку, — 

Чо'ж кидаєш, руський сину^ 

Україну зіатку? 

Чо'ж кидавш, недовірку. 

Рідне Запороже, 

А сам ідеш — у калюгу? 

Жаль ся моцнип Боже ! ! 

Гайда, брати, на аренду, 

Та вам куплю пива. 

Лиш розрадьте нашу неньку, 

Щоб ся не журила! — 

Бо в'на думов 'го поїла, 

Славов 'го плекала, 

Свого серця му кроїла 

Та — чого-сь діждала? 

Трохи Нї»іця, троха Ляха, 

Решту Татарчати... 

Ох не плач лиш, не жури ся, 

Україно мати ! 

Хто наважив до калюги. 

Помагай му Боже ; 

А ми, братя, не покинем 

Наше Запороже. 

Бо на тіїм Запорожі 

Хата на помості", 

В панї матки-України 

Будемо за гостї. 

Друк. Вечерніїніі 1862, ч. 29, стор. 253. 



— 124 



Д \? м к и. 

І. 

Болит мене головонька, 
Від чого — не знаю ; 
Звязав би я китайкою. 
Китайки не маю. 
Пустив свою китаєчку 
На море, на зіоре : 
Плини, моя кнтаечко, 
У гори, у гори. 
Вийде мати воду брати, 
Тай тебе спінмая, 
Стане тебе ба й питати : 
„З которого краю?" 
А ти кажи, шовковая : 
„Від сина гостина!'^ — 
А як тебе питатн-ме : 
„Чо' кровю крашена?" 
А ти кажи китавчко : 
„Цісарськая слава 
Краснт наші китаєчки 
Кроваво, кроваво". 

Друк. Вечерніщі; 1862. ч. 25. етор. 217. 

II. 

Межи двома гороньками 
Сходит місяць зоронькапш. 

Лишіт мене, товариші. 

Соколики сиві, 

Лишіт віене, — ви сьогодне 

Днували щасливо, 

А я тужив, я журив ся 

Цїлїсїньку днинку, — 

Лишіт мене, голубчики, 

Одну лиш годинку 



— 125 — 

Проспати ся на діісяци, — 
Нан ми хоть іірисннт ся, 
Що я дома розвернув ся 
В запашній травици : 
Милий вітер провіває, 
Кучерями носит, 
Та росою холодною 
Личко моє росит. 

Затропотїв тарабанчик, 

Горністи*) зарули, - 

Я схопив ся до кучерів, — 

Би-с дудіав : не були. — 

Лиш росиця, як бувало, 

Личенько полоче, — 

А хоть трави не полочут, 

То полочут — очи. 

Друк. Вечерішціі 1862, ч. 26, ггор. 241. 

ПІ. 

Злетів сокіл понад окіл, 

Я його не бачу : 

Сльози ми ся закрутили, — 

Та чого-ж я плачу ? 

Тихо, серце, тихо моз ! 

6 і в мене крила, 

Лиш що мокрі, мокресенькі : 

Сльозонька зросила. 

Але завтра рано в ранці 

Вже відсидів репгту, — 

Прийде капраль молоденький, 

Випустит з арешту ; 

А я стану против сонця, 

Висхнут мої крила, — 

Боже милпй ! як полечу !... 

Лиш кобн не били. — 

Друк. ВечерніїїгЬ 1862, ч. ЗО, стор. 263-264. 



*) Горнїстп (Ноті^іеп) — сурмачі, трубачі військові. Прип^ 
в перводруку. 



— 126 — 

IV. 

Ой жовнїрь я, леґінпки, 
Оп жовнїрь я, жовнїрь ! 
Коли мені не вірите, 
Дивіт ся на Еовнїрь. 
Який же він віальований, 
Який же він красний, — 
Яр:ий же він окований... 
Світок тій нещасний ! 
Цн може ти. моя ненько 
Не била поклони. 
Ци колачі не віддала 
Кумаві по закону, 
Що в'ни зіинї таку долю 
Зелїзну судили ? — 
Бодай же вас, батьки-матки, 
Та злидні' побили І 

Попід гору високую 
Крутії дороги ; 
Не знаєте, батьки-матки, 
Як то боля ноги, 
Блукаючи з зелїзнойов 
Од краю до краю. 
Гой піду я, батьки-матки 
З конем до Дунаю, 
Тай тручу я зелїзную 
В дунайську долину, 
А сам собі на коника. 
До неньки полину. 
А в ненечки старенької 
Хати на помості : 
Коли з долев не утону, 
То буду за гостї... 

Друк. ВечерниігЬ 1862. ч. 34, стор. 292. 

V. 

Ходжу — блуджу по дорозі, 

Серденько ми МЛЇ6, 



— 127 — 
Оберну ся к Буковині, 

Чи вітер не ВІ6. — — 

Анї вітер не повіє, 

Відкн серце хоче ; 

Заплакав би на доленьку, 

Не служать вже очи. 

Повій вітре, повій буйний, 

Відки тя чекаю, 

Та прнвій ми хогь листочок 

З козацького краю, 

А з нашої Буковини 

Мальовану квітку, 

А від тої .миленької 

Китайку-позлітку І 

Нехай очи повтераю, 

Головоньку звяжу ; 

Неіма кому поскаржитись — 

Я квітоньці скажу. 

Вона скаже другим чічкам, 

А другі знов далї — — 

Будуть моє тяжке горе 

Усї чічки знали. 

Друк. Вечернпці-. 1862. ч. 43. стор. 365. 



П \; г а. 

Поема. 

Мому брату Семенові 
(В Новосїлцї) Костюкові 

На поклін. 
Аби згадав часи тії, 
Коли були в Італїї 

Я і він. 
Коли в одну неділеньку 
Ранесенько з ранку 



— 128 — 

Відшукав товариша 
На високім зазіку. 
Молили ся. журили ся 
Та і ще журились : 
„Брате милий, товаришу, 
Ми ще не нажились ! 
У нас думка козацькая, 
Козацькая воля, 
А прийдеть ся погибати 
Вовкам в чистім полі'"... 
Не погибли, вернули ся, 
А прецї бідуєм ; 
Через біду, через тяжї:у 
За себе не чуєзі... 
Нїчо тото. Ми биймо лиш 
Що днини поклони. 
Аби нашій тяжкій бідї 
Задзвонили в дзвони, — 
Задзвонили, видзвонили, 
Ще й переклепали, 
А зіи собі молоденькі 
Таки погуляли. 

Чи 6 ще в вас, товаришу, 
Мій образ на клинці, 
Що-сь ми видер силоміцю, 
Як був раз в гостинці' ? 
Чи просиш 'іо ще і тепер 
Щодень до вечері ?... 
Спасибі г ти, товаришу 
Мій милий та щирий ! 

З нас ся люде дивували. 

Собі говорили, 

Що ми гроші викопали. 

Та ті нас здружили. 

А в нас гроші — чисті душі, 

Усї то маєтки... 

Що 'ізі в голов' не містить ся 

Мерщій у калитку. — 



— 129 — 



І. 



Мати сина леліяла, 

Та утіхи сподівалась. — 

Сподїван ся, удовонько, 

Синок виростає ! 

Як той явір над водою 

У волоськім краю, 

Так твій Семен молоденький 

Росте, виростає. 

Дав Бог і святий вечер миру. 
Увезде радість ; Господь сам 
Сїдае з домом до вечері, 
Сам просить прощі ворогам. 
І топить ся у серці пізьма 
Як лід на сонці. — За столом 
Ведеть ся бесіда утішна. 
Увезде рай. — А вздовж селом, 
Де дівчина яка лелїє, 
Де син у батенька ґуля, 
Увезде коляда і піесь... 
Як не була ! — 

Прийшли нарешті і мясницї. 
По всім селї гуде, 
з дівок стали молодиці, 
А з парубків — люде. 
І-гу ! - 

Лежить собі та на постели 
Вдова, як паня, в подушках ; 
В печи огонь пала веселий. 
Та гріє хату. — З ґонти дах; 
А що за хата ! яь: воскова ; 
А образи вам, образи І — 
По лавичу на пядь покрова, 
Подекуди і в три рази... 
А на ослоні, против печи. 
Сидить леґінь, мов кріля син. 

Писання Федьковича. 



— 130 — 

Тай на сопілці" сн щебече ; 

А вдова дивит ся з перин. 

Та з радощів аж Богу-сь молить, 

А їй Семен собі соколить. — 

Не вигравай, леґінику! 
Далеко тя ЧУТИ : 
А ту прийшли охвицери 
Та возьмуть в рекрути. 

Нехай беруть, кілько хочуть. 
А я не бою ся : 
Кінь вороний, сам молодий, — 
Я ще вислужу ся. 

Добре тобі, мій Семене, 
На воронім кони : 
А ненечка старенькая 
У слізоньках тоне. — 



II. 



На кровавій Італії темна ніч ; 
Утікають жовнїроньки з міста пріч. 
Знемогли ся небожата ; 
Треба конче спочивати 
У гаю 
На краю. 

Попід гаєм зе.тененьким чорний дуб, 
Що високий, що широкий, а що груб ! 
Там жовнїри ватру склали, 
Наоколо посідали : 
Дехто впав, 
Там і спав 

А пугонька на дубі : пугу ! — 



— 131 — 

Капраль : 

Колд біда, то 6 і друга. 

(Пуга кричить ще раз). 

Один жовнїр : 

На зуб ! 

Капраль : 

А ціла би тодіу — 
Лиш я міркую вже, кошу. 

Другий жовнїр : 

Ану, полізу та злапаю? 

Капралі, : 

Та лїзь. 

Жсвнїр : 
(виліз на дл'ба тай пугу іімив). 
А-га! 

Третій жовнір : 

А маєш ? 

Жовнїр (з гори): 

Маю. 

Усг : 
Ану давай ї лиш сюда. 

Четвертий жовнїр : 

Яка-ж велика та руда; 
Агі! 

Пятий жовнїр : 

А що би з нев робити ? 

ЛСовнїр -Поляк : 

А о§іеп па со ? Мезі палити. 



— 132 — 

Кадет (надбігає): 
\Уа5 і ЗІ ? (Вздрів пугу, вириває). 

біеЬ Ьег ! — Ви аггаез Мізіуіеіі ! 
Спечу собі, та буду їсти. 

Оден молодий жовнїр : 
Агі на тя ! — хто їсть сю птаху ? 

Кадет : 
\¥а8 ^VеІ88^ сіепп сій, сій рекрутяго ! 

Молодий жовнїр : 

А знаєш, що ? коли хоч їсти, 
От байда хлїба ти май-віан! 
Ще й солонина є в тайпїстрі. 
Бігме, що дам, лиш не карай 
Єї ! — Диви, яка в'на бідна ! 

Кадет : 
Але, що даш? 

Молодий жовнїр : 

Ну, дам, і бігме! 

Кадет : 

Ва ЬаЗІ ! (жовнїр взяв пугу тай пустив). 

І5І (іаз еіп — дурний хам ! 

Капралі (д]:)іііав: схватуєть ся): 
А цитьте- ж хлопці! (Лісом крик): 

Аиі"! АІІагт!!! 



ПІ. 

У море сонечко заходить. 
Щоби гарненько ся скупать, 
Бо цілий день у крови бродить. 
У чиїй ? — на що вам питать ? 



— 133 — 

Не доста знати вам, що бродить ? 
От лучше, братя, ся спитать, 
Чого таке червоне сходить, 
Коли ходило ся купать У — 
Не треба много тут розправи : 
Волоське море все кроваве, 
А праведне як впало в кров, 
Так сходить знов. 

А над Маджентою горов 
Стоять гармати : 
Муть стріляти ! 

Леліяла, колисала, 
Та утїхи сподівалась... 
А чи-ж тобі не утіха, 
Удовонько-серце V 
Заревіли в оден голос ! 
Як цвіт на коверцї 
Посипались червоні ріки... 
Замовкли на віки, — 
Та не они ; 
Ваші сини, 
Сини ваші милі ! 
А прокляті 
В одно тратять, 
Карію розбили ; 
Лягло як рій : 
Лежить і твій... 
Лежить собі молоденький. 
Замок чорні очи. 
Під тим дубом зелененьким, 
Де спав сеї ночи. 



IV. 



Угу! - 
Крадеть ся діісяць з-за цвинтарей, 
Такий черленин як опир, 



— 134 — 

З-за лїса сунуть чорні хмари, 
Гадав би : суне манастир, 
Та хоче умерлих покрити, 
Що он біліють як зима, 
Бо йде опир кровцю їм пити, 
А в їх кровцї уже пема. 
А він розідре білі груди, 
Ті руські груди, що як спіж, 
Та серце, серце гризти буде. 
А що самиі'і си не доїш, 
То дїти твої будуть ссати : 
Вовки, куницї, пси прокляті ; 
А що і сим бісам не гоже, 
То вороня їм допоможе. 
Угу! 

Серед кровавого лугу 
Лежить си жовнїр під дубцем, 
Накрив си очи рукавцем, 
Накрив личко собі козаче, — 

Плаче. 
Рад би ся на бік обернуть, — 
Не годен ; бо кровцї чимало 
Стекло з его, — в пісок потало. 
Французькі тунн лихо бють, — 
Чому не трапили від-разу У... 

Дивіть, вовків яких там лазить! 

Там борше ґранатира рвуть ; 

Не стало, — капрал я вже друть ; 

Не стало, — вже летять до того 
Жовнїрика молодого. 
Що 'го мати лелїяла, 
Та потїхи сподівалась... 

Простибіг, мамко, за услугу ; 

Прийми хоть душу. Боже... 

Угу! 
Тай пустилась сіроманцям 
Прямесенько в очи : 



— 135 — 

Не будете розтягати, 

Кого вам ся хоче ! 

Об'їдалась, кровавилась, 

Що сили ставало ; 

Він ї не дав Німцям, — вона 

Вовкам 'го не дала. — 

Угу! 



V. 



Дав Господь свят-вечер і другий, 
Дав радість, дав, дав благодать. 
В хатах сідають вечерать, — 
Сідають, щиро-сь Богу молють 
За его дар, за его волю. 
Що між царями святий лад, 
Що їх сини прийшли назад, 
Що вздріли їх при своїм столї;, - 
Але не всі оттак ся молять. 
Не всі, не всі. — 

Де-хто в тузї 
Сидить та сина споминає, 
Що десь тепер в далекім краю, - 
Хто знає, може і не їв. — 
Дехто вечерять і не сїв, — 
Не сїв, бо серденько ся коле 
На-поли. — Не діждесь ніколи, - 
Ніколи не діждесь ! 
Сидить не ївши, серце рвесь... 
То свят-вечер ! Бодай тому 
Такий, — я знаю лиш, кому ! 

А як у вдовинім дойїу? 

З вікон палає як з палати, 

В медах купаєть ся вся хата, 

А удова си за столом 

Радіє своїм соколом. 

Що повернув ся з того краю. 

Де наших трутов напувають, 



— 136 — 

ІІопи не ховають, — 

Вовки розтягають. — 
Вдова собі так розважає : 
А хто ся лучить там здоров, 
Той мусе випить зо старов. — 
І я там був із колядов, 
Тай — ніде правду діти — 
Гей підхмелив ся ; бо — адїте — 
Удовонька, як та голубка, 
Все кубочок мені по кубку, — 
Все гай ! 
Нехай 
Здоровенька і відповість, 
Коли не ладна моя піснь. — 

Лиш та пуга там не була : 
Она в Італії 
. Сидить собі на дереві, 
Та з голоду МЛЇ6. 
Угу! 

Друк. Вечерниц-Ь 1862. ч. 37 і 38, стор. 313—314 і 321—322. 
2^ 



Д^о /Уіихайла Дучаца 

у славній Заставній. 

Аби ТОГО нагадав, 

Кого братом колись звав, 

Кому казав: „Ріднесенький!" 

Кому казав : „Друже ! 

Не жури ся, бо й я журюсь". 

Та я вже не тужу... 

Або-ж та береза на цвинтарі тужить? 
Мовчить та біліє як яра зима. 



137 



От так і той жовнїрь, що в цїсаря служить : 
Хоть серденько млїь', а віри нема 

Нї від Бога, нї від людей — 

Листок серед моря : 

Одна Филя прибє до дна, 

А друга рве 'д горі. 

Ох Филї ви, Филї, чорні та студені, 

Коби-ж то до вас я ііримівки хоть знав ! — 

Сказав би я нестись до рідної ненї 

Як лебідь той білий на вдвіря би впав, 

Тай заспівав, заголосив усіх співанок. — 

Ненька би ся здогадала, що то їй синок, 

Тай вибігла з хати. „День добрий ти, мати ! 

Із далеку гості, чи є чим вітать?" 

„6, сину єдиний, меди є, 6 вина". - 

„А врода, здоровля?" - „О вже — дякувать!" 

Частуй собі, моя нене, 

Милїйшії гостї, 

А я піду, тай напю ся — 

З високого мосту... 

Нї чарочкою пити-му, 

Нї мід солоденький, 

А напеть ся на намулї 

Твій син молоденький. 

Попід воду блукатй-му, 
Свою вроду шукати-му... 

Вродо моя мальована. 
Вродо моя красна ! 
Лїта мої молодії. 
Доле моя щасна ! 
В мене дома меди- вина, 
Хата на помостї — 
Верніте ся коханії 
Хоть на днину в гостї ! 

Моя мати ткаля 
Та шваля — 



— 138 — 

Моя мати дбала, 
Та дбала, 

Посправляла кардіазини, 
Все казала: „Мому сину". 
А тут ему нема кому 
І личко накрити. 

Чому-сь мене, ненько моя, 
Люба моя, 
Сиза моя. 

Не навчила хоть тужити ? 

Притулив я личко до калини. 
Та тужив я з вечера годину. 

Ніхто мене не розважить, 

Слізоньки обітре. 

Повій мені з Буковини 

Чорноґірськпй вітре, 

Та привій ми від братчика 

Щирую пораду : 

Де я бідний пригорну ся. 

Голову пог:ладу? 

Хто мя буде поминати. 

Як марне загину ? 

Хто посадить у головах 

Червону калину ? 

Хто заплаче надо мною, 

Мисочку покладе ? — 

Не забудь мя, товаришу, 

Названий мій брате ! 

Нї ! ти мене не забудеш : 

Не так мн-сь любили, 

Щоби ми ся забували. 

Товаришу милий ! 

Як ти сядеш у суботу 

Вечероньку їсти, 

Як принесе поштаренько 

Невеселі вісти, — 



— 139 -- 

Не лс}'ри ся, сизокрилий, 

Така уже доля! 

А в неділю скоро з церкви, 

Чини-ж :>іою волю : 

Збери наших леґініїків, 

Що їх буде сила, 

Та висипте при дорозі' 

Високу могилу, 

Та насадіть ня могилі 

Бервінку та рути : 

Будуть іти дорогою 

Сердешні рекрути, 

Нарвуть собі, затичуть ся, 

Слізоньки обітруть — 

Порозносять наші квітки 

У всі чтири вітри, 

Тай розкажуть, - не про мене, 

Не про мою долю, 

А про тебе казати-муть, 

Брате мій соколе ! 

Все про тебе казати-муть, 

Сизий мій та ясний ! 

Як ти твого товариша 

Споминаєш красно. — 

„Ляхи єго замучили, 
Німці 'го добили, 
А ті руські леґіники 
Бервінкозі накрили". 

Друк. Вечерниціі 1862, ч. 41, сто]). .345—346. 



140 — 



Новобранчик 

ПОЕМЛ. 

Костю Горбалеви на поклін, 

аби згадував 2-го нїмецкого приенлця 1852 рику, коли 
мене обетрпглп. 



Пролоґ. 

Братїку мій, ни цураіі ся 

Хоть ти оден цего бранця ; 

Ни цурай ся его сліз, 

Що в ПОКЛОНІ ти приніс. 

Бо 'го люде на кеп від себе прогоня, 

Ніби коли в латю, то він вже ни їх, — 

Де кури ни піют, де дзвони ни дзвоня : 

„От там ти — та там ти 1" справляют на сміх. 

„В нас хліб ни вродив ся, нїчо' не зібрали" — 

Так люде до ного, тай замкнут ся в кліть. 

Бодай ви святого таки ни діждали, 

Коли співакови кавалка вже нїт ! 

Абож я 'го, люде, за дармо в вас хочу ? 

Я буду співати, му серце топить, 

Я буду робити, аж вилізут очи, 

Лиш дайте прожити, між вами прожить, 

Гарненько-мирненько, як в вас то жнвет ся, 

Де Пречиста Божа за столом сидит, 

За тисовизі столом із вами посполом. 

Ох братя панове ! аж серце ся бєт, 

Аж душечка в мені крильми собі збила — 

Зриват ся летіти, залізячко дзур ! І 

Богдай ворогам ти, ни нам ти дзвеніло ! 

Співав бих — так годі, ведут в калавур... 

А другий раз ни му вже вас 

Морочить в сїзі ділі : 

Коли Німці ни застріля, 

Самий ся застрілю .. 



— 141 — 

Темна нічка, невидненька, - 
Сидит вдова старесенька. 
Сидит вдова коло стола, 
Тяжко, важко плаче, 
За дрібними слізоньками 
Світонька нн бачит. — 
„Синку ти тій, щирість моя, 
Серденько вже знає, 
Що я тебе послїднип раз 
Отце виряжаю, — 
Послїдний раз, мій синочку ! 
Ни своя дитина, 
Ни ти мене ховати меш, 
Як з голоду згину, 
Ни ти синку, ох ні, ни ти". 
Тай лиш повалилась 
Кінец стола тисового. — 

А дочка Малана 

Сидит собі у запічку, — 

Оттак сидит цілу нічку. 

Білі ручки ни ломала, 

Анї голосила, 

Лиш у стіну до протесу 

Головоньку била. 

А за ким-то, співаченьку ? — 
Мете мня питати. 
Нима 'го тут, от що вийшов 
На подвіря з хати. 
Потикнув ся, сїв на приспі, 
На ручки склонив ся, 
Тай дрібними слізоньками 
Гей водов умив ся. — 

Мий ся, брате молоденький, 
Най ти жаль ни буде, 
Що-сь ся доста ни наплакав, 
Бо нїмецкі люде 



— 142 — 

Ни дают нам заплакати, 
Нї заголосити, — 
Братя мої, рускі мої, 
Чо' нам в світі" жити ! — 

Чого нам тривати, панове зіолодцї, 

Коли нашя воля в иоганнх руках ! — 

Ведут нас під міру у мокрі сорочцї, 

В кроваві пускают по десїть роках, 

По десїть найкращих, — пожаль же ся Боже ! 

Заплакав бих, братя, та слїз уже нїт. 

За тими роками, гадаьте може, 

Бих плакав, що всохли, як маковий цвіт ? — 

Нї. братя, що впало, на віки пропало, — 

Абих ціле стадо цїсарске всїдлав. 

Уже ни здогоню, — та й на щоб ся здало ? — 

Цн я вже ни доста в сих десїть страдав ? — 

Нї, братя молодці", про 'їх ни заплачу, 

Про вас я заплачу, про руский талан 

Та рускую волю, ту рідну, козачу. . 

Заплачмо панове, най трісне кайдан ! 

А доки тріс, — богдаи 'му біс! — 

Ходімо до хати 

Подивитись, що тазі робит 

Стара темна мати. 

„Ни нуждуй ся, моя доню. 

Моє ти кохане. 

Готов твому братчикови 

Ранішнє снїданє. 

Зготов добре енїданєчко 

Братчикови свозіу. 

Або хочеш, аби пішов 

Ни снідавши з дому? — 

Ох буде він, синку, доста 

Голодом ще млїти. 

Та й ти будеш, та й я буду... 

Дїти-ж мої, діти, 

На що я вас таких бідних 

На світ породила? 

Як би знала, до схід сонця 



— 143 — 

Була-б утопила, 

Абих була ни бачила, 

Як нині вас бачу ! 

Ни плач доню хоть ти уже, 

Нап я сама плачу, 

Най виплачу моє серце, 

Мої темні очи, — 

Най виплачу, доню моя, 

Чий борше загину ! — 

А хто-ж минї вималюБ 

Красну домовину '? — 

Уже ни він — мій синочку!... 

Чужі чужпницї 

Тесати зіут домовину 

Бідні одовици". 

От так собі гей-бп крізь сон 

Одова проводит, 

А донечка на ватерцї 

Снїданя готовит. - 

Заплакали всі зіроньки, 

Зарулп всі півні. — 

Снїданячко вже готове... 

Нїмецка царівне, 

Ци снідала коли ти так, 

Або твої діти ? 

Ци буде й вам на слізоньках 

Снїданя-сь варити У — 

Що дня, що дня, — лиш ни сестра 

Неволя., вельможна!... 

Співав бих ще, та бою ся, 

Що відай нн можна. 

Бо я правду лиш співаю, 

Та й за правдов гину, 

А ви правду ни любите... 

Прощай же, княгине ! — 

Ходит братчик по дворови 
Тяжко, важко плаче, 
Умиває слізоньками 



- 144 - 

Личенько козаче. 

Умивай ся, молоденький, 

Як лебідь на мори, 

Може втопиш горячими 

Красні наші гори, 

Аби на них ни дивитись. 

Від разу забути. 

Зеленої смеречини 

У Нїзщя ни буде. — 

Бо в нїмецкім, брате, краю 

Росте лиш ліщина : 

Ни одному біле тіло 

Гей заполоч сине; 

Ни одні козачі плечі 

Як ножем би скраїв. — 

А найдуще тих леґінів, 

Клятих тих гильтаїв, 

Що ни хочут панувати 

Та за домом плачут... 

А я чого?... Коли-сь зачав, 

Кінчай же, співаче! 

Вийшла сестра за братчиком, 

До снїданя просит, 

Тай китайку дорогую 

Слізоньками росит ; 

А де слізка лишень кане, 

Зараз кровйов стане... 

„Вже готове ти снїданя. 

Брате мій Іване !" 

Ввійшов Іван до світлиці. 

Оплаканий, аж хворий. 

бго ненька старенькая 

На силу говорит : 

„Сідай, синку! Сідай, душко^ 

Та будеш снідати". ' 

А як они вже снідали, 

Ни мете питати ; 

Ни мете, ні, товариші, 

Бо я вам ни скажу... 



— 145 — 

Хиба н свою головоньку 

Китайкойов звяжу... 

Але-ж бо я, леґіннки, 

Китайки ни маю, — 

Пустив свою китаєчку 

Долів по Дунаю — 

Кровавую, слозавую 

До ненечки в гості. 

Бо і в мене, пани брати, 

Хата на помості — 

Була... була, соколики, 

Та Ляхи розбили ; 

Все забрали, а сироті 

Нічо ни лишили. 

Нічо?... Брешу! Лишили ми 

Неньку як голубку, 

Дрібні слїзки збіраючи 

До срібного кубка. 

Доки верну в Буковину, 

В гори у гостину... 

Ци я верну, ци ни верну, 

я післав хустину, 

Аби мала моя ненька 

По мині поману : 

Мою хустку крівавую 

Та в слізоньках прану. 

Устав Іван від сніданя 

Тай молит-ця Богу, 

А сестричка вже лагодит 

І харч на дорогу. 

Ох мала то, ни велика 

Вдовина тертїла... 

А одова як сиділа. 

Так і обімліла. 

А він припав до ножечок, 

Вклонив ся низенько : 

„Оставайте здоровенькі, 

Рідна моя неньгго, 

Тай ни плачте ! Я чий верну, 

ІІпсаиня Федьковіїча, І. 10 



— 146 — 

А коли загину — — " 

Ни доказав. Вийшов потич... 

Братчику єдиний, 

І я тобі ни докажу, 

Бо серце ся тоїіит, 

А дрібненьке писанбчко 

Нїбії кровйов кропнт... 

Дивне, дивне, пане брате, 

Серденько співаче : 

Чуже горе виспівує, 

А про своє плаче. 
Та як же ни плакать, та як же ни рути, 
Минї молодому V.., Молодці, скажіт !.., 
Продали мня Ляхи в німецькі некрути, 
Втопили ми долю, втопили мій світ ; 
Пропав як тот камінь в глубокому віори, — 
Ніхто ни добуде ! Ніхто ни спита, 
Як тяжко я мокну у сльозах та в горю; 
Ніхто ни спитає... бо я сирота. 
От хожу та хожу, як дух на покуті, 
Що пустков блукав, а прощі*) 'му нїт. 
„Ходи! — кажут лютри — бо пута вже куті!" 
Ходи, аж ни впадеш здихати під пліт. 
Ходи, аж ни здохнеш в нечистім дес краю. 
Де дзвони ни дзвоня, ни піє когут. 
Де руські молодці на гуслех ни грают. 
Де русьр:і дівчата співати ни мут. 
Соломяна виля — цісарська симбриля, 
В кутї дес за плотойї — там руський співак... 
Слідочки по світі, слізочки по цвіті, — 
От тілько помани!... Молодцї-ж, ни так?... 
О, так, пани братя і Душя ми віщує, 
І думка говорит, і серденько чує. 
Яка моя доля і чо' минї ждать. 
А доки діжду ся, тра далі співать. 

От викрав ся і місяць з раю. 
Щоби ся добре придивить. 



*) Б моїм кі)Гіії: ироїций. 



— 147 — 

Який гаразд на руськім краю, 
Як там живут, та як таві жить ; 
Як Україна, як Подоле, 
Як Галич, мов почесний стів, 
Стоя та щиро Богу моля-сь 
За князів своїх, за батьків, 
За козаків, за руську волю. 
Що в могилах глїбоких опит... 
„Ци вже нн встанете ніколи ?" 
Спитавт-ця, тан знов ся молит, 
А Бог нн чує, Бог наш спит... 
Коли він встане, Галичани ? .. 
Лиш ни журіт-ця, встане гнет ! 
Але тепер лишіт, най спит. 
Аж церкови церквами стануг... 
Відтак молітесь. Галичани ! 

А тепер спіт, 

А Бог даст світ. 

А в Італії цвіт та цвіт 
Укрив гору, укрив долину 
То у бервінки то в калину. 
Бо де руська ніжка ходит, 
Там бервінчик родит ; 
А де руська кров ця кане, 
Калинойов стане. 
А кілько то козацької 
Кровцї тутки ллбт-ця!... 

Козакови у серденька 
Гей гадина вєт-ця... 

Он блуднт гаєзі, — віи 'го знаєм. 
Блїдий-блїдии, як та стіна, 
Шовковов хустков утераєсь ; 
Мовчит як ніч, та ніч нїма. 
Що гей пропасниця приспала 
Італію ; — богдай ни встала ! 
Богдай тогди піднялась 'д горі. 
Коли камінь в морі !.,. 



— 148 — 

МІСЯЦЬ сияе, він чптає. 
„Позіерлн — пишут. — Нї вже 'д кому 
Вертатись сироті до додіу... 
От мовчало би-с, соловіє !..." 
Так він собі. А шісяць піріє, 
А кабат так ся і біліє — 
Перед — а плечі як калина 
Червона та сина. 

„Як тарабани страшно грают, 
Братя плачут, Нїмцї лают, 
ІПабельками підганяют... 
Триста прутя зашуаііло 
Коло мого тїла ! 

Але Бог видит, ліпше знає"... 
Сплакав... карабін обзирає... 
Він спотикнув ся, впав, здихає... 
Тяжко зітхнув... Як би н нп було І 
Лиш зорі сплакнули. 

Ох Боже мій зіилий ! А Тп ного бачиш, 

Як він ся низенько у квіти склонив ; 

Тай з яснойов зорев за ним ни заплачеш ?,►, 

Хиба то ни Ти 'віу так долю судив ? 

Хиба-ж то ни Твої плекали 'го гори, 

Ті гуцулські горн, бервінковий край? 

Хиба-ж то ни Твоє занесло 'го море, 

Де люди ни руські, ни руський звичай ? 

Де сонце тя топит а претцї ни гріє... 

Де місяць аж гріє, а світла нима... 

Де вітер аж сушит, а претцї ни віє... 

Весна ни минає, а претцї зима 

Для руського серця... Ох Боже наш, Боже!.., 

Прости !... Забуваю, що Господь наш спит... 

Добраніч!... А ти як, небоже?... Небоже! 

Хто прийде заплакать? Хто буде тужить?... 

Нї батька, нї мами, нї трунви, нї ями... 

Собаки волоські кусати ся мут 

Над тілом козацьким !... А й ми-ж козаками ?.. 

Козаки за свій край та волю ся бют, — 



149 



А ми^за що ббмось? Ох братя, ни скажу. 

Бо мушу ще жити, ще мушу співать, 

Аж ту Чорногору собов ни підважу 

Та Добуша найду... Вже доста 'му спать 

В могилі", вже доста тяжкої поі:утп 

За малу причину, молоду дівчину... 

Встань, друже ! Ми дужі, ми вже ни рекрути... 

А мусимо гинуть, то будемо гинуть — 

Але ни під лозовинов 

в німецькі неволи, — 

За руський край загинемо, 

За руськую волю 

Світи, місяцю, красно. 

Би вже ясно та ясно ! 

Аби зіи ся надивили. 

Як наш новобранчик 

Спочиває в Італії 

В зеленім байраці. 
Ни хоче молодий світити... 
Морочит-ця мов у дйіліу 
По темні мрі, неначе вбитий, 
Неначе хтось помер ему. 
А він звязав головку, рідню 
Іде на похорон просить ; 
А в'на цураєт-ця, бо бідний, - 
У бідного нима що пить. 
Оттак і він собі сарака 
Блукає небом, мов селом. 
Та просит — відповідь однака ; 
„Нима коли". 

' А байракозі 
Так сумно-сумно, мов в неволи ; 
Лиш новобранчик там лежит ; 
Ручки 'му навхрест, мов ся молит, 
А Господь наш як спит так сппт... 
Коли устане, Галичане ?... 
Хто зна, коли... А серце вяне, 
Так дивячись на руські рани, 
Так дивячись на руську кров, 



— 150 — 

Що МИ6 землю мов водов, 
Погану землю.^ 

Вічнпії Пане! 
Ци вже і в тебе грошин нїт, 
Що-с ЗЛОДІЯМ запродав світ, 
Аби робили, як їм гоже? 
Хрнста ран ради, вічний Боже, 
Дбай викупить твій мир назад, 
Ще доки лютри го ззїдят ! 

Лиш новобранчик ни голоснт... 
Єго кровця долину роснт, 
А він як спав, так собі спит. 
Ми уздримо, а він ни вздрит. 

Як Галичан поклонит-ця 

Урфаїнї мати, — 

Як руський син у кармазин 

Вбере ся, ни в лати; — 

Як отаман з гробу встане, 

На козаків свисне ; 

Як бунчуки залелїют, 

А булави блиснут. 

Як поганці в однім ранцї 

В болоті утону т, 

А у Львові на церкові 

По Ляхах задзвонють ; 

А церкови-сь одцурают 

Анцихриста з Ридіу, 

Та помоля-сь Господеві 

До Єрусалиму 

Гарнесенько, вірнесенько 

Про долю козачу, 

Про руський край, про руський мир... 

А він ни побачит. . 

Друковано у-перве одну частпну (От викрав ся і місяць з раіо« 
аях до »Кровцї тутка ллєт-іі,я«) у Вечерницях'ь 1862 р. ч. 36, 
стор. 308 — 309, потім цїлісті. з деякнлн пропусками в »Зорі« 1889 р. 
ч. 8 і 9. Тут дізукуєть ся з автографу (власність проф. К. Горбаля 
в Перемишлі) по двом копіям, одна Б. С'їмовнча у Чернівцях, а друга 
самого д. К. Горбаля, власність тов. Просьвіта. Крім сего в нас 



151 — 



у руках є ще дві копії сеї поели, зроблені ще в 60-их })Оках, декуди 
повнійші від Горбалевого автоґра(1)у, в якім, здаеть ся, пропала 
перша картка (посьвята), котру д. Горбаль і списав потім із памяти 
не зовеш докладно. Так само в тексті Горбалевого автоґі)а(|)у деякі 
місця впкропкувані, а в моїй копії повні. Поему прис.лав Федьковігі 
Горбалевп разом з листом 25 жовтня 1862 р. і з фотоґра(|)ією. »0т 
клоню тобі мій образ і мого «Новобранця^ — писав він у тім 
листі. — Образ без рамця, а »Новобранчик<' без оправи, а>ле будь 
ласкав, брате, приймай уже як в, бо у нашім славні.м місті (Ардалї ?), 
богдагі ся запало, нпма навіті, оправнпка, ни так аби рамцїв мож 
де дістати*. Федьковпч бажав бачити поему надруковану в Вечер- 
шщях, «коли міркувш, що ни буду ікати якого кабалику з по- 
лїцийов; слііж би се так мало бути, то волієш мого »Новобранця« 
на Україну шслатп. Зрештов роби, як сам здоров міркуєш, лиш 
аби добре було«. 

Нива. 

Доки діаю світом нудить, 
Доки маю люде гудить, 
Доки маю дожидати, 
Заки Галич ззіоже встати ? — 
Ліпше сам я рано встану, 
А сповівшись щиро Богу, 
Займу плуги круторогі, 
З'орю гори тай долину, 
З'орю свою Буковину, 
Як наш Тарас, як мій тато 
Научив мене орати ; 
І віру, любов, надїю 
Буковпнов скрізь посїю. 

Виростай же, руський Боже, 

Пшеницю, як лаву ! 

Хай зародить моя нива 

На співацьку славу, 

Хай вяжеть ся колос в колос 

Від верха до долу, 

Хан сїєть ся Буковинов 

Правда, віра, воля! 

А я піду — як палата. 

Так і бідна хата. 

Піду руськов Українов 



- 152 — 

Женчиків збірати. 

Жнїт, вжинайтесь женцї мої, 

Та й дякуйте Богу, 

Що поміг нам жито жати 

На своєму ПОЛІ. 

Що не підем зажинати, 

Мов крепак мізерний, 

У чужий край, чужі люде. 

На коробку зерна. 

Вже не будеді, женцї мої ! — 

Безсмертний наш Батько 

Научив нас свою землю 

Питозіу орати. 

Тепер уже знаезі... 

Жнїт, вжинайтесь, женцї мої. 

А я заспіваю. 
А я заспіваю по руському краю, 
Щоб було далеко, далеко мя чути ; 
Від Чорної-гори до Днїпра-дунаю 
Розсип ся ми, пісне, бервінком та рутов ! 
Най руські молодці затичуть кресаню. 
Най руські дївчата вінки собі шиють. 
Най люде не кажуть, що ми безталанні, 
Най сльози кроваві личко нам не миють... 
Розсип ся ми, пісне, як сонечко лїтї, 
Хай наші кроваві на віки обсушить... 
Розсип ся, розбий ся, як гріді по Рокиті, 
Хай шваркіт німецький нас більше не глушить. 

Розсип ся же, пісне моя. 

Та й не схаменн ся ! 

Де попадеш руське серце. 

От там пригорни ся ! 

Як той голуб до голубки 

На новім острішку 

Пригортай ся, пісне моя ! 



Друк. Вечернпц'Ь 1863, ч, 9. П}юпусків, пороб.іешіх ре- 
дакштєю. на жаль, мп не малп змоги подоповнюватн. 



153 



До мого брата Олекси Черн^всьцого, 

що збудував міст на Черемші у Ростоках. 

Мостив мій братїк мостн 
З білої риби кости, 
З каменя дорогого, 
З перстеня золотого. 

Мости, брате Олексику. 

Мости ти, мій друже, 

Єднай нашу Буковину 

З Червоною Русев. 

Най Черемош запінений 

І Чорний і Білий 

Із братію, із руською 

Нас більше не ділить. 

Най возьмем ся однов снлов 

До одної справи : 

Добувати батьківської 

І волї і слави. 

Най загостить з того боку 

На наше подвіря 

Руська щирість, а від нас знов 

Православна віра 

Най вернет-ця в Галичину, 

Най засвітить ясно, 

Щоб римського Анцихриста 

Тузіанища згасли, 

І знов правда повернула 

На тамтой бік в гостї — 

Все по твоїм, пане брате, 

По тисовім мостї. 

Друк. Вечерниціз 1863, ч. 14. З моста на Черемші в Росто- 
ках нема тепер анї слїду, тай звістки про нього я не міг допи- 
тати ся. 



154 — 



/уіій сардац. 

Я-ж бо тебе 1111 звержу ся. 

Руський мій сардаче ! 

Тепер аж я заспіваю, 

Тепер аж заплачу, 

Бо імаю ся в що утерти : 

Широрлї поли. — 

Нп скину тя, мій сардаче, 

Ніколи, ніколи ! 

Писано 12 червня 1863, в .тіістї до Д. Танячкевпча, друко- 
ванім у »Зорі« 1892, етор. 258. 



Писанки. 

ІІові])Є народне. 

А з четверга, темної нічки. 

Без місяця і без свічки 

Оливная гора сияє : 

Бо там син Божий у слізоньках потапає. 

К землі" припадає, 
Господа благає : 
„Не дай мене. Боже, 
На ті муки тяженькії. . 
А може, — йой Боже ! — 
Може така мені доля 
Від тебе судилась?... 
Нехай буде твоя воля 
І царство і сила. — — 
А може -б мож тую чашу 
Від мене узяти?..." 

Не мож було. — Замучили. — 
А Божая мати, 



— 155 — 

Та бідна, нещаслива мати 

За Русалимом, в крайній хаті* 

Снднть собі коло печи, 

Восчпк крає, в череп мече, 

І в новенькім черепочку 

Топить його на жарочку. 

І восчику натопила, 

І золоту кпсточку купила, 

І покладків свіженьких, біленьких узяла, 

Воском уписала. 

Ще й намалювала, 

Вітак в кошелик поскладала, 

Тай до Пилата поспішала, 

За Пилатом на-вколїшки ходила, 

ГІпсаночкп носила, 

І курочку в даруночку, 

Та все благала-просила : 

„Пилатію, воєводо. 

Славний государю. 

Пусти мені" мого сина .. 

Одного і маю. 

Лиш одного, мій папочку, 

їй Богу, одного ! 

Я ще краСчих понапишу, 

Ще красчих, — їй Богу, 

Що я красчих понапишу... 

Одного і маю..." 

„Не плач, не плач, Пречистая! 

Його вже не має : 

Уже Жиди замучили." — 

К землі повалилась. 
Мов убита — а писанки 
У світ розкотились. 

Друк. Мета 1863, ч. 1, гтор. 13—15. 



.Я- 



156 



До керманича. 

„Керманичу молоденький, 

Серденько-соболіо ! 

Возьми йіене, ксрзіаничу, 

На воду з собою, 

Та занеси конець- світа І 

Конець-світа, брате, 

Занеси долів водою, 

Щоб тут не бувати. 

Бо й тут люде — такі люде. 

Як і другі люде... 

Керманичу, бери мене ! 

Жалю хоть не буде, 

Коли стане чужиниця 

На хрест розпинати. 

Коли буде моє серце 

На шматочки драти, 

Коли буде... Керманичу! 

Чи віриш ти в Бога? — — 

Коли видре минї й віру, 

1 Бога святого, 

Та і пустить в світ широкий, 

Нїбй тую мушку, 

Що їй крильця обірвали... 

Керманичу, душко ! 

Возьми мене із собою, 

Возьми, возьзш, брате, — 

Або втопи в Дунаєві, 

Щоби не каратись!" — 

Реве, гуде наш Черемош — 
Керманич не чує ; 
Усе далі" та все далі' 
Дарабу кочує. 
А уповень виринає 
Зо синього моря, — 
Коло його, мов надїя, 
Вечірняя зоря. 

Друк. Мета 1863, ч. 1, сгор. І-")— 16. 



— 157 — 

Дарма. 

Голубко-серце, надїб, 
Куда ти знов ся зриваєш? 
Куда летіти гадаєш ? 
Не видиш, буря як віє? 
Голубко-серце, надїє, 
Лиши ся дома, небого ; 
Вже не дібеш ся до того 
Небесного твого покою, 
Де сонечко милостю гріє, 
Де серце плакать не вміє, 
Де світ сміять-ця не сміє... 
Вже дарма, серце надїє ! 

Друк. Мета 1863, ч. 1, стор. 16. 



Не МОЖУ?. 

По небі блудять голуби 
Все висче, висче, та висче. 
Все близче к Богу та близче. 
І я-б... та годі. — О любі, 
Я вже до неба не можу ! 
Принесіть, дузї, галузу, 
Тую оливну, зелену, 
Що вже ніколи не вяне, 
Що і так довго чекаю, — 
Принесіть, дузіньки, з раю ; 
А як я доти загину, 
Заткніть на мою могилу. 

Друк. Мета 1865, ч. 1, стор. 16—17. 



* 



158 



Чекайте. 

Тримбіта? — Бігме, тримбіта ! 
Чи вже не з того-то світа 
Кличуть співати небесні '? — 
Чекайте, любі, — по веснї І 

Друк. Мета 1863, ч. 1, сто]». 17. 

О д н а і< О. 

Сонце заходить. — Про мене, 
І не сходи вже ніколи ! 
Однако житп в неволі' : 
Чи небо чорне, чи синє... 
Я і без сонця загину..: 

Друк. Мета 1863, ч. І, стор. 17. 



Зіронько МОЯ- 

Зіронько віоя маленька. 
Зіронько моя, сирітко 1 
Ледви що трошки тя видко 
з помежи других на небі. 
Вони ся дивлять на тебе, 
Сдііют-ця, скачуть, гуляють. 
Пальцем на тебе справляють, 
Зіронько моя смутная, 
Зіронько моя маленька ! 

Друк. Мета 1863, ч. 1. (Тйр. 17. 



— 159 — 

Шипітсьці берези. 

Балляда. 

За Шипотом гра Сочава, 

Розбива пороги ; 

Над Шішотом шісяць сходить, 

Ясний, срібнорогий. 

А в Шипотї на цвинтарі 

Дві могилі близько ; 

Понад нидій похилились 

Дві березі низько. 

Одна в сей бік хитает-ця, 

Друга в тон бік тихо. 

Стане місяць серед неба — 

Лихо-ж минї лихо ! — 

Перекинут-ця дівками 

Та ну собі в коси ! 

Упилют-ця, шатают-ця, 

Рвуть собі В0Л02Я. 

„Ой не діждеш, суко дівко !" 

„Не діждеш, погана!" 

Перший півень : кукуріку ! 

Березами стануть. 

Знов віют-ця край могили 

То сюди, то туди. 

Та цур же їм ! — Так стійте лиш 

Що далі ще буде. 

Давно колись у Шипотї 
Тривала удова, 
Багатирка не все село : 
В запасках шовкових 
Та в намистах все ходила ; 
В коморі, в пивниці 
Кармазини, медп, вина ; 
А що вже в світлиці. 
Так золото аж капає ! 
Що- ж далі казати ? 



— 160 — 

ІІОДИВІТ-ЦЯ, братя дінлі, 

Самі у кімнату : 

Таїм дві дївцї, як Вірмінцї, 

Шовкойї собі шиють, 

Кароокі, чорноброві. 

Леґінї дуріють, 

А ніхто вже зіолоденький 

Так не пропадав, 

Як тон ватаг Добущуків, 

Іван кучерявий. 

Куда збував, туда збував 

З опришками днинку, 

А у-ночи вже топірчик 

У вдови на клинку 

Заночував, а ватажко — — 

Да це вже не скажу. 

А богдай ті чорні очи 

Пропали від разу ! 

Ходить ватаг до удови, 

А та ще і рада, 

Що є кому її дочкам 

В сопілку заграти. 

„Вони в мене молоденькі, 

Нехай погуляють ; 

А що люде собі шепчуть, — 

Анї забуваюсь ! 

У зимнику скриня грошей, 

У коморі скриня : 

Коли схочуть віддаватись, 

Віддадут-ця й нинї. 

А тимчасом нехай собі 

В мене нажпют-ця, 

Доки їм ще по головцї 

Кучерики вют-ця". 

Сходить місяць над Рокиту, 
Зіронька лелїе ; 
Квапить ватаг на вечірки, 
У листочок піє. 



— 161 — 

ПІ6 собі, висвистує, 

Аж гай ся вгинає, 

А ті гарні вдови дочки 

В саду дожидають, 

Обнїліуть і приголублять : 

„Милесенький, світе ! 

Де-ж ти нинї так забавивсь?" 

„В Радівцях, мій цвіте, 

Напивав ся на ратуші 

На зеленім винї". 

„А мн так вже визираєм 

Цїлу днинку нинї, 

Чи не йде вже наш кучерик!" 

„А він уже й озде!" 

„Ану заграй, Іваночку, 

Лишень по волоськи ! 

Що-ж я люблю ! А ти любиш, 

Сестричко Мітрано?"*) 

„І я люблю, да час спати ; 

Вже, бачиш, не-рано. 

Чи так, душко Іванчику?" 

„А вже-ж, ти мій раю!" 

„Ох лишенько! у кімнаті' 

Свічка догаряє ! 

Ходім лишень, Іванчпку ! 

Я вже постелила". 

„Ходім, зоре ! А Оксана 

Чо' так зажурилась? 

Не жури ся, хвиялочко! 

Таже я з тобою !" 

Пішли. Світло погасили 

У нових покоях. 

Ходить уже пан ватажко 

Два роки ніврок}*, 

А котру-ж він вірне любить : 

Чи ту карооку 

Аксенію як лелію, 



*) В перводруку. Мітранко, але рим вимагає: Мітрано. 

Поезиї Федьковнча, І. 11 



— 162 — 

Чи може Мітрану, 

Що гуляє 110 світлиці 

Як намальована '? 

І Мітрана не погана, 

Гарна і Оксана ; 

Да й в опришка серце жваве, 

Ще-б і третій стало. 

Бо опришок, мов отаман 

На козацькім краю, 

Кожду дівку щиро любить, 

Але — для звичаю ; 

А козацьку свою долю 

Не утопить в дївцї. 

Пан отазіан слави хоче, 

Ватаг — сороківців. 

Той за віру православну 

Накладає груди, 

Сей знов Бога не чекає — 

Сам карає люде. 

Що мов пявки ті неситі 

Кровцю людську тягнуть. 

Най-же в його лиш кохання 

Вірного не багнуть. 

Бо він жиє як сьогодня, 

Неначе на жарти, 

А завтра вже програв життя, 

Казав би, у карти. 

Чи так, мої чорнобриві. 

Чи правду говорю ? 

Не кохайтесь з опришказіи, 

Бо здаст-ця на горе. 

Не слухали удовині 
Моєї поради, 
Та кохали ватаженька, 
Як сердечку ладо. 
Но сердечко те дівоче 
Не так любить хоче, 
Щоб з другою ділити ся. 
Темненької ночп 



— 163 — 

Пішли нишком до Циганок . 

„Зозулечко, ненько! 

Полюбила я ватажка, 

Як ваііло серденько. 

А ти коли чи любила V" 

„Ні, піаковий цвіте!* 

„Отже-ж мабуть і не знаєш, 

Як тяжко на світі, 

Коли душка миленького 

Над життя полюбить, 

А він собі у куточку 

Другу, бач, голубить, 

Другу, сиза!... Або зроби, 

Най її покине. 

Або зроби, нехай вона, 

Або я най гину ! 

А так жити, голубонько, 

€ерцю не подобно. . 

Дій, що знаєш, я заплачу". 

„Та добре-ж бо, добре ! 

А про душу-ж не гадаєш, 

Про Бога святого?" 

„Ох, тетечко, його втерять, 

То гірше ніж Бога ! 

Роби лишень та не питай : 

Я душі не дбаю ; 

Без милого на що душі, 

Нащо минї раю ? 

Без милого нема раю. 

Ні сонця, ні світа, 

А з імнленьким мабуть любо 

І в пеклі горіти !*' 

Пішла Чора, плящиночку 

Найшла десь в рубочку : 

,Ось на тобі! Дві капельці 

Піддай їй в медочку, 

А минет-ця, моя зоре. 

Пекучеє горе. 

Та не забудь : дві капельцї І 



^ 164 — 

А лшнї за мою 
Порадоньку треба, душко, 
Червінчика дати". 

Заплатили — повертали. 

А дома в кімнаті' 

Дожида вже пан ватажко, 

Ігра на Флояру. 

,,А де-ж ви так забарились, 

Пишні зіої лелі?" 

„Та я — була — десь по селу — 

ІУІамі за ліками"... 

„А я була — у Циганок 

По примову мамі". 

„А я так уже занудив ! 

Головки не зведу ; 

Підіть хиба до пивниці" 

Та й уточіть меду." 

„Зараз, милий!" — „Біжу, душко !'^ 

«Отся, бачиш, чарка, 

То для тебе, мій соколе ! 

А ця друга чарка, 

То для тебе, Мітраночко, — 

А на-ж, сизокрила !" 

.,А отсю я. Аксенїйко, 

Тобі наточила ; 

Ану возьзіи, моя рибко ! 

Ану, милесенький ! 

Ану, випвм за здоровя!"... 

„Ох, вайльо ! серденько І"... 

„Серце моє вогнем пече!" - 

„Рятуй мене, милий!!" — 

Мов ті чічки підкошені 
На діл повалились, 
Клубком вились по помості. 
„Ти суко!" — „Погана!" — 
Та й сконали тяжко-важко, 
А личко румяне 
Посиніло мов те сукно. 



165 



А де-ж пан ватажко ? 

Іде плаєаі співаючи, 

Та бб собі Фрапіки. 

Ох кохайтесь, мої сизі, 

Кілько серцю воля, 

Лиш з опришкойї не кохайтесь 

Ніколи, ніколи ! 

Ходить стара по дворові, 

Рве собі волосся, 

А за нею челядочка 

Ходить та й голосить ; 

Позбігались сусідоньки. 

Дали попам знати, 

Да не прийшли батьки сизі 

Грішних поховати, — 

Самі люде поховали 

Прегрішнек тіло, 

А на гробах посадили 

Дві берези білі. 

Прнймнли ся ті берези, 

Стоять ще і досі" 

у Шипоті на цвинтарі 

Та рвуть собі коси. 

Друк. Мета 1863, ч. 2, стор. 99—10"). Вільна перерібка 
темп, обробленої Федьковіїчел вчаснїйше п;?. Юрій Гінда. дпв. виспіє 
стор. 89 — 94. Ще й пізнїйше вертав Федьковнч до сеї теми. 

Л\?і<ь)ін Кобилид^і. 

Було колись в Буковині 

Добре було жити, 
Ни знали ми, то то біда. 

Та шо то тужити. 
При кобзинї зійшла днина, 

При скрипочці нічка ; 
А в'на собі молоденька, 

Як у траві чічка, 



— 166 — 

у батенька у СтеФана, 

В Волощини ненькп 
Пробувала. Нп спиняли, — 

ТТТ о багло серденько, 
ТТТ о хотіла, те й робила : 

Гуляти — гуляла, 
А хотіла рано встати, 

То рано нставала. 
А хотіла попіспати 

В шовкових перинах, 
То ненечка старенькая 

На пальцьох ходила, 
Журила ся, молила ся, 

Двері підливала .. 
На острішку вють голуби, — 

Вона їх вмавляла : 
„Ни гудіте голубочки 

На побиті хаті. 
Ни будіте мою дочку 

В тисові кімнаті, 
Бо я знаю, коли маю 

Донечку будити"... 
Ни плач, серце Буковино ! 

Шо-ж мусиш робити, 
Коли така уже доля 

Твоя на сім світі... 
Батько помер, неньку вбили, 

А сироти-дїти 
Розібрали добрі люде 

Ніби то за своє: : 
Одну Турчин, другу Москаль, 

Тебе, серце моє 
Буковино, на аркані 

Повів Нїімець з Відня 
В свою глуху Нїмецчііну, 

Головонько бідна І 
Тай запродав Ляшкам-панкам 

У другу неволю... 
Буковино, серце мов. 

Лишенько з тобою ! 



— 167 — 

Шузіпть, летить наш Черезіуш 

Кровавиіі у море, 
А зіогпли берегами 

Чорніють як горн : 
Кого Ляхи замучили, 

Кого утонпли, 
А хто не ждав, поки втопя, 

Сам скочив у фнлю. 
Сумно зарув наш Сокілеький, 

Голосить Сучава: 
„Сини мої нещасливі, 

На шо ваша слава, 
На шо думка козацькая, 

Батьківськая воля. 
Коли усї погинете 

У ляцькі неволі'!... 
Сперли лїси, сперли пашу, 

Дров нї хворостини, 
Ваші жінки, ваші діти 

Від студени гинуть. 
А з під вас ся поточили 

Кровавії ріки - 
Сини мої, сини мої 

Пропали на віки ! 
На вікн-сте запродані 

У панську неволю, 
А нїкойїу уступитись 

За праведну волю." 
Уступав ся Юрій Гінда — 

Нема 'го на світі ; 
Уступав ся Иоколїя — 

Пішов в землю гнити*). 
Обізвав ся Кобилиця : 

„Гори мої синї, 
Або я вас виратую. 

Або за вас згину!" 

Стоїть місяць серед неба, 
Нікому ни світить ; 



") В рукоп. мб. через ііішіілку: лліти. 



— 168 — 

Русалоньки нн внходя 

На берег ся грітії ; 
Тілько сови посідали 

Собі на коморі. 
Та хто-зна-шо імежн собов 

По тихо говоря. 
Може собі нагадують. 

Як колись то було 
На волоській Буковині ? 

Було та минуло І 
А може в'нн говорили 

Про руські соколи : 
Ци муть в'ни ще гнізда вити 

На тім Довгійі поли? 
Святий знає, — я ни знаю... 

Сердечко шось млїє... 
Ходім ліпше подивитись, 

Шо в Плоскім ся дів. 

Сидить Лукьян конець стола, 

На руки схилив ся ; 
Сидя кругом депутати. 

Кождий зажурив ся. 
Вернули ся сеі ночи 

Від цїсаря з Відні, — 
І там нема порадоньки 
Головоньці бідні... 
Цісарь сїднть на стільчику 
Та в картах ся грає. 
А ті гори буковинські 

Нихай пропадають!... 
Нихай пропадають, нихай погибають ! 
Коби таки вигиб увесь руський рід ! 
Так Нїмцї си нишком у Відні гадають 
Та риють великий, великий нам гріб. 
Копайте, панове ! Копайте здорові ! 
Хто яму г;опає, собі їй копає. 
Ни тому могила, кому їй зробили, 
А тому, кого в ню вітак поховають. 



- 169 — 

А ми пійдем з топірцяйш 
в зелену діброву, 
Та витешем домовину 
Велику, кедрову, 
Та пішлемо до цїсаря 
В німецьку столицю... 
А самі ся подивимо, 
Шо наш Кобилиця 
Молоденький порабляє. 
Та шо вго гостї 
Депутати собі діють 
В хатї на помості? 

Скочив Лукьян із за стола : 

„А сором бо, братя, 

А сором бо журити ся 

У гуцулські хатї ! 

Наші батьки ни журились, 

Тай нам ще нн конче 

Журити ся ! Наша правда 

Велика як сонце !... 

Ми ни платим цїсарщину, 

ПІоб Німці з за того 

Справляли нам кайданячко 

На руки, на ноги. 

Ми ни даєм до прийому 

Сини наші бідні, 

Шоби цісарь бенкетував 

За них собі в Відні. 

Ни так, братя депутати І 

Він цісарь длі того, 

Аби правду святу беріг 

Як Бога святого. 

Аби нарід ущасливить, 

А ни закопати ! 

Ану хлопці, ану живо 

Коня осідлати 

Мені мого вороного ! 

Шо буде, те й буде, 

А я іду в Угорщину 



— 170 — 

До міста до Буди. 

Угре волю добувають, 

Поможуть і нашу. 

А вн стада воронії 

Женіте на пашу. 

А як прийдуть з Угорщини 

Від мене вам вісти, 

Тогди треба, пани братя, 

На коники сісти... 

А де тепер наш Черемуш 

Глибокий ся точить. 

Там мусить кров поточитись, 

Панове молодці ! 

А тепер ми з карим стадом 

В зелені діброви ! 

Поки верну з Угорщини*), 

Бувайте здорови !" 



г- 

Пасе стадо воронеє 

Шовкову отаву, 
А пасучи заирзало 

За гуцул ськов славов, 
Бо втя.милось дожидати 

З Угорщини вісти, 
Цп ще ни час леґіникам 

На коники сісти. 
Ци час, ци ні — а хто се зна ? 

Святий може знати ! 
Ходім ми лиш, пани братя, 

Стада допасати. ^ 

Отея поема заховалась у идииокіґі копії, зробленій невідомо 
ким і коли, і припадково знайденій мною у Львові в р. 1878. 
Копія зроблена, видно, з оріґіналу, хоч і не зовсім старанно ; в пи- 
совнї є неконсеквенциї : раз »не«, то знов »ни«, як звичайно писав 
Федьковпч, раз »Лукьян«, то знов »Лукян<., раз »шо«, то знов 
»що« ; кілька разів маємо ^на Довгим» зам. »на Довгім«, »в Пло- 
ским* зам. »в П.лоскім« — знак, пю копіст був родом десь із Пере- 



*) В рукоп. з Буковіїпі. 



171 



мищіїнп, де систематично злішують б відм. зі 7 : так само копісг 
ішше часто »порадонькі«, >Русалоеькі«, хбатг.кі<:, »конпкі« ; є й такі 
<[юрміі, як »у хатіі« зам. »у хатї«, »ущасліівіть« зам. » ущасливить «, 
•■женііте« зам. »женїте«. Всї ті недбальства копіста мп посправляли, 
привертаючи по змозі текстовп таку форму, в якій міг він вийти 
з під пера Федьковпча. Із сеі копії поема була друкована в ;>Зорі« 
1891, ч. 1, стор. 9 — 10, хоч і з деякпапі перемінами в тексті та з досить 
значними пропусками, подіктованидш оглядом на цензуру. Варіянтів 
того друкованого тексту, роблених редакциєїо, йпі тут не виписуємо. 
Що до чг^су написаня Лукьяна Кобилиці не маємо певної опори. 
В моїй копії за сею поемкоіо йде »Новобрапчик«, написанші, як 
звісно, 1862 р., та се ще не значить, що тодї-ж мусїв бути напи- 
саний і Лукьян Кобилиця. Др. Остап Терлецький запевняє, що обі 
поеми, якими характеризуєть ся сильний антииїмецькпй і антнмі- 
лїтарнпй настрій Федьковпча, були написані майже рівночасно; 
усякім разї в початку ІВб-"» року поемка була вже загально звісна. 



Буковино, Волощино, 

Мавіко моя, ненько, 

Як на тебе ііодивю ся — 

Гуляє серденько... 

Там ті гори, наше море, 

Поля золотіють... 

Гуцул косу несе в росу, 

Волох просо сїе. 

А Вкраїнець чорнобровий 

Упряг круторогі, 

Оре-плужить та співає 

Та молить ся Боїу, 

Та осени дожидає, 

Женчиків наймає... 

А Угринчук молоденький 

Коника сідлає. 

Та сапянцї узуває, 

Та срібні остроги, 

А вусочок підкрутивши 

Махнув до небоги, 



— 172 — 

До шинкарки слобідської 

На зелене вино. 

Там знов сїлля як весілля 

Стоять по долині; 

У їх щаетє розгостилось, 

Мов у своїм дому, 

Доля поли закасала 

Та мастить хороми, 

Та віконця утерае, 

Кватирочку нову ; 

А багацтво взяло хвартух 

Та доїть корови. 

Та в коморах припрятує, 

Та пасїку рядить. 

А дітвора на улицї 

Обступила дїда, 

Та дорогов пе пускає, 

В хату затягає, 

Старі ноги умиває, 

Медом напуває. 

А він усїх на коліна — 

То хрестить, то плаче... 

Кому бублик, кому шажок, 

А кому колачик, 

А кому знов образочок 

З святої Су чави... 

Буковино, і>іамко моя, 

Во вік тобі слава І 

Друк. Нива 1865, ч. 1, стор. 8 — 9. 



Сам. 

Сидить стрілець на рокиті, 
На руки схилив ся, 
Не дивит-ця на світ Божий, 
Тяжко зажурив ся. 



— 173 — 

Зажурив ся їмолоденькин : 

Поза шклянні гори, 

Поза море шукаїі долї 

Та не иайшов долю. 

А без долї як в неволи, 

І камінь збуває, 

Без доленьки люде лають, 

Родина цураєсь 

Без доленьки !... 

Боже, а де-ж їй шукати 
Єаіу молодому? — А він сирота, 
Нї рідного батька, нї рідної мати, 
У кого йме ради, кого запита? 
До тебе високо, під море глибоко ; 
Питав би в пророках, минули й пророки. 
А люде — о Боже, богдай їх не звать, 
Богдан і поради у їх не прохать ! 

А тимчасом із Загіря 
Місяць виринає. 
Устав стрілець, повтерав ся, 
Пішов горі плаєм. 
Іде собі, не говорить, 
Аж на Чорногорі 
Зупинив ся, подивив ся — . 
Як згойдане море 
Залеліли кругом гори... 
А там знов могила ! 
Високая та могила — 
А кого покрила? — 
Добу щука молодого 
Гуцзмського князя !... 
Кинув стрілець ясну зброю, 
А сам, бачте, кражем 
На могилу як вдарит-ця ! 

„Пане ти мій, світе! 

Анї щастя, анї долї — 

Де минї подїтись 

В сьому світї широкому ? — 



— 174 — 

А годі так жити ! 
Хіба піду до Черезішу 
Та душу лишити. 
А так уже не верну ся 
Мижи тоти люде, — 
Вони йіене цурают-ця !" 

„Царем над нї будеш!''... 

Обізвалось з під віогили, 

Аж горн лунають. 

„Добущурсу, ти нане наш, 

Лучше пропадаю 

Серед світа безталанним, 

А ковать не буду 

У кайдани святу волю:"... 

„То Добушем будеш!!" 

Гукнуло знов з під моги.іи, - 

„І катів проклятих 

У живици карати-меш, 

На вогнї карати, 

І кров за кров правити-меш, 

І муки за муки". 

„Отамане, стрівай, стрівай І 

Тебе вбила сука ! 

Ти зарізав свого брата, 

Ще й званого брата ! 

Перед тобов люди млїли..." 

„То ііди-ж їм співати !" 

Загриміло страшно, сумно.... 

Вітак тихо стало.... 

Пішов стрілець потич з гаю 

А зорі згасали. 

Ді^ук. Нива 186Г), ч. 18, (тор. 277—279. 



— 17-> — 

Дві піснї рожеві. 

(^Моєму коханій на поклін). 

І. 

„Чи він пишний, чи нещасливий?' 
Усї жовняри говорили. 
„Чи він студений як зима, 
Чи серця у грудех нема, 
ТТТ о все віовчнт як та могила. 
Нікого й словом не займа?" 
Жовняри своє говори.'їн, 
А він як думав так дума. 

За Віднею в царских садах, 

У Красні Кирници 

Стоїї стрілец на шельваху 

В павах-порошницях 

Перед рожев найкращою — 

Король-місяць світит, 

А він стоїт та дивит ся 

На рожеві квіти, 

Тай засміявсь. — „Оже, оже, 

ти роже моя, 
Цїсарскими стрільниками 

вартованая ! 
Вартую тя, пантрую тя 

нї місяць, нї день, 
Вартую тя, препишная, 

вже рік і оден. 
Хіба тебе і на третий 

маю вартувать, 
Рожевої твої квітки 

собі не вломать ? 
О, не буду, рожевая 

ти доле моя ; 
Обломлю тя, учахну тя 

в неділю до дня. 
НДе й затичу за кресаню 

стрілецку мою, 



— 176 — 

Молодому царевичу 

тобов поФалюсь. 
Ще й на базарь понесу тя — 

на панський базарь, 
А як з тобов нагуляюсь — 

панам тя продам І " 

Тай посягнув за рожею 

Стрілец зюлоденький. 

Згинала ся, хиляла ся 

До самої землі', — 

Хиляла ся, згинала ся — 

Віти по лома ла, 

А нарешті — такі речи 

В ночи промовляла : 

„О ти стрільче — самовільче, 

колючий ти гліг. 
Ходи-ж тепер вінчати ся 

зо зпіов під моріг ! 
Рожевії зіої квіти 

не гордилґ') стрільцям, 
Рожевую свою волю 

опришку не дам. 
Рожевую свою красу 

не пущу водов. 
Рожевая моя слава 

загине з тобов. 
Не будеш ти красувать ся, 

як той райський птах, 
На кресацї мої квіти — 

в цісарських садах ! 
Не будеш ти молодоаіу 

царю ся Фалить, 
На базари з гільтаявш 

коханя ділить. 
Ізвійте ся два-три вітри, 

ви мої брати, 
Позвівайте із-за моря 

зіакові цвіти ! 



*) В перводруку мб. через поішлку : ісрдіїл. 



— 177 — 

Постеліте, нарядіте 

оболі нам посаг, 
Щоб Фудулнин тон людзкий син 

ЗІЯГОНЬКО Дії ляг. 

А я з ножем дві Маланцї 
в дружби да сирошу, 

Невінчану СВОЮ постіль 
кровю да зрошу". — 

Отта.лі 'го рано і застали. — 
Кровю удіитая мурава, 
А він убитий в ні лежит ; 
Лівою ручкою держит 
Кресаню в павах, а у праві 
Рожева квіточка кровава — 
Притис до серденька, хай спит. 



II 

„Чого мовчиш ти як могила ?'■* 
Плакала мати, говорила, — 
,,Чого не спиш ти у ночи, 
Чо' за вівцями ходячи 
Взіивавш ся слезов як филєв?" 
„А деж я плачу, ненько дшла?" 
І слези стали у очех. — 

На найвищі полонині 

В зе.теному гаю 

Стоїт вівчарь з тримбітою, 

Стоїт тай думає 

Перед рожев рокитою. — 

Ясна зоря світит, 

А він стоїт та дивит ся 

На рожеві квіти. 
Тай заплакав. — ,Боже, Боже, 

Ти роже моя, 
Вартую тя, пантрую тя 
не рік, а вже два. 

Писання Федьковпчл. І. 12 



— 178 — 

Ще буду тя пантрувати 

нї два анї рік, 
А буду тя пантрувати 

рожевий мій вік. 
Буду тебе від зіорозу 

душею вкривать. 
При місяцю да при зорях 

пісень ти співать. 
Таких пісень співати-му, 

як твій пишний квіт, 
Нехай піде твоя слава 

рожевая в світ. 
Тілько цвити, роже моя, 

цвити-процвитай, — 
А ти луже не шум дуже, 

кидровий ти гай ! 
Може буде задрімати 

рожевий мій квіт... 
А на дубі два голуби — 

тихо, не гудїт. — 
Тихо-тихо, не гудїте ! 

Стамбул уже сііит, 
Молодая султаночка 

в віконци сидит. 
А під вікном молод джавур — 

спіт голуби, спіт ! — 
Приспівує, приграває — 

тихо, не гудїт ! 
„Хто співає — приграває? — 

О, сміливий джавр ! — 
А я єму молодому 

рожу-квітку дам". — 
Тай кинула роже-квітку — 

він ЄЇ здоймив, 
Лиш попахав — спотикнув ся, 

упав тай не жив. 
А зза плечий Турчин баша 

узяв ся сміять : 
„Не джаврови турецкую 

роже-квітку брать. 



— 179 — 

Бо в Турчнна роже-квітку 

отрутов іїоют — 
Молодую султаночі:у 

в Дунаю втоіілют". 

І слухала пишна рожа 
Пісні 6Г0 любі, 
Тай схилилась дрімаючи 
На вівчарські груди. 
Хилили ся, тулили ся, 
Мліли-умлівали, 
А як рано пробудилась 
Оттак заспівала : 
„Ти вівчарю-золотарю — 

не Романів брат, 
Хто ти казав при місяцю 
цих пісень співать ? 
Хто ти казав молодую 

мене усипать, 
Рожевую мою славу 

на віки терять? — 
Хто ти казав — рожевая 

ти славо моя !... 
Ви ловите роже-квіти 
в неділю до дня. 
Ви ловите плоху серну 

у срібную сіть. 
Ви ловите білу рибку 

в шовковин невід : 
Ви вабите сину пташку 
золотиаі пшоноім... 
Чого в тебе вівчарику 

на вбох полах кров У... 
За Віднею в царских садах - 

недоле моя !... 
Вінчает ся стрілец з рожев 

в неділю до дня. 
Старий Господь книжки чита, 
а той молодий 



— 180 — 

Кровавою ширинькою 

пристолец укрив. 
На при столі василькові 

два-три да хрести, 
Прийшли його пишні маки 

до слюбу вести. 
Прийшли з ножем дві Маланцї 

світло 'ту тризіать, 
А у батьках святий Іван, 

молодший мій брат. 
А я білі дві лелії 

в дружки да спрошу, 
Кровавую свою постіль 

ш;е й амвров зрошу". 

Оттам їх рано і застали. — 
Амров зрошеная мурава. 
А він як крига в нї лежит, 
Лївою ручкою держит 
Білу трийібіту, а у праві 
Рожева квіточка кровава ; 
Притис до серденька, тай спит. 

Друковано окреііою брошуркою в 1'2-цї, рожева обгортка і 12: 
сторін, на першиі стор. титул: >Дві пісні рожеві. К>. Федьковіїча.. 
Чернпвчіі (5ІС. І) Печетніу Рудолфа Екхардга«. 1865. На другііі стор.. 
»Мо€му коханю на поклінь". 



Д \? м и мої. 

Дузіи зюї, думи мої, 
.ІИХ0 мені з вами : 
Куда ви мня затулили, 
Куда зіене взяли, 
Ще й такого молодого?.. 
Гріх вам за се буде ! 



— 181 - 

А я гадав попожити 

В старих, даііних людех 

Так як они проживают — 

Нї, не довело ся ! 

Налетіли з Чорногіря 

Як квіточки в росах, 

Тай узяли нерозудші 

Мене яіеяси себе, 

Як ті дїти, тай понеслись 

Зо ПІНОЮ на небо — 

Не на небо, а так кудись... 

І саді я не знаю, 

Куди взяли — й не до раю, 

І нїби до раю, 
І нїби десь... Боже, пожаль ти діене ся ! 
Чого мусів зіірять я сині діоря, 
Чого побиватись я по під небеса, 
Чого блудить блудозі по твоїх зорях 
Неперелічених '?... Тебе називают 
І благиаі і добрим, і кажут : „отец"... 
Чого мене взяв ти з кедрового гаю. 
Чого мня закликав від моїх овец 
Та дав оттизі думам?.. Не ліпше би було 
Іти під могилу сірими орать V 
Не знали би в світі', люде би не чули, 
Пішов би тихонько на цвинтаря спать 
Без людзкої слави, без людзкого суду. 
Без людзкої кари, без людзких обзіов !... 
Ци вкрили-б, не вкрили замучені груди, 
Сама би мня вкрила земличка-покров. 
А може н прийшла би та моя єдина, 
Та пюя незвана, кохання моє. 
Та ще- б посадила червону калину 
На мої могилї — серденько моє ! 
А так довело ся... О Ноже зіій, Боже ! 
Чо' так довели ся? Чо' казав мінять 
Сей світ такий красний, такий прехороший, 
За другий якис-там менї замінять? 
Не ліпше би було гуляти та пити, 
Як другі гуляют?... Тепер не топив 



— 1^2 ^ 

Я долю би свою в дрібних-дрібннх сльозах. 
Море не позіоже н думи не поможут, 
І зіронька в небі личко не утре — 
Хіба зіое серце до решти утне !... 

Відчепіт ся ж мене, думи, 

Люте моє горе ! 

Може я би ще вигоїв, 

Може углагоїв 

Мов серце зворушене, 

Да ще й иожнв в людех 

Без лишенька, без свіцкої 

Тяжкої осуди, 

Так як батьки вюї жили 

У домашні славі. : ( 

Лїпше менї баранчики /■.' 

Пасти кучеряві, іи!/ 

Як ті зорі випасати , )\' 

На чунсому поли! ,,; 

Лїпше ходить за' вівцями, ,, ? 

Як за спно-морезі 

Тов Фнлею гребенистов, 

Золоточубатов ! 

Лїпше волом круторогим 

У поли орати, 

Як кнпжечки виорювать — 

Да не борозною, 

А дрібними слїзоньками... 

Лишенько зо мною ! 
Вдічепіт ся, думи, люте моє горе ! 
Не моргайте, зорі, я не заговорю 
До вас уже білше, я йду собі в світ 
Далеко-далеко, щоб ви і не знали, 
На чужому поли де ми я закопали... 
Вас хмари укриют, мене сазіиіі цвіт 

Під зеленов йіуравою... 

Тихо, душко, тихо ! 

Нехай прпсию, приглагою 

То нїмецке лихо, 



— 183 — 

Що дес в світі* очеиилось. 

Щож робити буду ? 

Кутати- ту, може его 

Внр:утаю в люде. 

А коли ні" — та цур є му ! 

Богу помолю ся 

І за Німця і за себе 

1 за свою душу. 

Досі! Н(^ друковано. Друкуємо з авїоґ])а(1іу Фодьковпча (піваркуш 
звич. паперу, зложений у дві картки 4^^, записані з усїх чотирьох 
сторін, в низу підппс ->ФедьковичДї«, власн. ,,Про(;-ьвітп"). Судїгш 
по почерку, по натяках на ., німецьке лихо" і на мужицьке жптє 
суперечне з поетичною творчістю, поемка написана 1865 р., коли 
Федькович остаточно осів на селі і втягнув ся там у громадську 
діяльність, яка — так думалось йому — на кілька літ відтягне його 
від літературної праці. 



До Дмира Лгліща (и,\}ґФІра). 

Не в гарячі Італії, 

В дуіиннх казаматах, 

А у свої рідні хатї 

Зійшли ми ся, брате. 

Да що з того, това})ншу. 

Коли наша доля, 

Та ружева наша доля 

За голубим морем 

Лишила ся, не здужала 

Білиліи ногами 

За брнґадов шкандибати — 

і\[оже вже н пропала І 

Може вже їй не побачиш. 

Друже мій єдиний ? 

Вернули би пошукати, 

Та вже незіа сили 

Мірять царські дорожечки ! 

Тан чи-ж знати, брате, 



— 184 — 

Де за нею повертати, 

Де їй пошукати ? — 

Може вона з недїленьков 

Купаєт ся в зіори? 

Може вона з Маланкапш 

По тих шклянних горах 

Швицарійских гойдаєт ся ? 

І там добрі люде. 

Пішли би й ши, пане брате, - 

Боля чогось груди... 

А в вишнику іюуз хати 

Дівчата глагол ят. 

Подивім ся, пане брате, 

Чи не наша доля 

Стоїт оттам, заквітчана, 

Сині оченята? 

Пане моя, Ладо моя, 

Урочисте свято !... 

А я думав, моя зоре, 

ПІо ти дес за морем 

Пишавш ся, а ти собі 

В паннянськім суборі 

Красуєш ся, любуєш ся, 

Знай — в образі свято !... 

Ходімо їй при витати, 

Товаришу-брате ! 

Досп не друковано. Друкуємо ;? автографу, власн. „Руської 
Бесїди" в Чернівцях. Рукоппі* — картка паперу, звпч. 4", запи- 
сана з обох боків. У низу підпис „Федьковп'п,". Датп нема, та 
з характеру ппсьііа і з натяку на Федьковнчеву любовну історію 
догадуємо ся, що вірша писана 1865 — 66 рр. 



— 185 — 
В ДЕНЬ СКОНУ БАТЬКА НАШОГО 

ТАРЛСЛ ШЕВЧЕНКА! 

КОБЗАРЯ РУСЇ, 

Мартп]іа >'іхраїни, предіїтечії нашої волі і слави ! 



Что и\\ііті жнкаго со мїрткьі.ин? 
— Шістк зд-кі 

Лбка 

Чого прийшли ви во святиню? 
В святому храші що шукать 
Прийиїли, сини ви України? 
її пророка поминать, 

Мов би ВіерЦЯ у Д0Д10ВИНЇ? — 

Хиба-ж пророки правди гинуть? 
Хиба Всеправедноп) Син 
Всіх праведних не воскресив, 
І не поставив на престолї 
Судить насадників неволі, 
Судить огненними язчки 
Неправди гордиї владики? — 
О нерозумні, горе вам ! 
Немає на пророків я.м. 
На Боже слово домовини, 
Анї могили Україні ! 
На правду ще не збив кайдан 
Нї Лях, нї гордий Царь-тиран, 
Анї його погані дїти. 
Усі варварп сеіо світа, 
Хоч як було би їх богато, 
Не годні волю окувать! — — 
А ви прийшли сюди тужить? 
Ликуйте ! — спас наш не лежить 
В вузкій, тісній та чорній ямі ! 
Вже відвалений з гробу казіінь ; 
Живого між мерцями нїт. 
Він межи нами ! — Аллнлуя ! — 
О „аллилуя" ізрекнїть. 



— 186 — 

Брати тої, ви вірні душі ! 
Нехай на всій почують Русі, 
Нехай почує й камінь в пущі, 
Нехай на ввесь почують світ 
І книжники і Фарисеї 
І вся московськая Юдея — — 
Рцїть Аллилуя! 

Новий псалом воспоємо 

В новому суборі, 

Яко Господь прослави ся, 

В пророках говорить, 

1 ісцїля живим словом 

Убитиї люди, 

Дає нищчм у десницю 

Мечі обоюді 

На побіду мучителїв. 

На кяру тиранам, 

І лагодить діалнх дїтий 

На велетів брани, 

І шле благих учителїв 

В науку народам... 

І виросте добре слово, 

Як дебрн на водах, 

А учителі народа, 

Як сонце у світї, 

Світитн-муть його людям 

Во віки і віки ! 

І судцями над язики 

Святий їх поставить, 

І буде їм ііо вік слава — 

Нова, добра слава ! — 

Чогож прийшли ви во святиню ? 
В Святого храмі що шукать, 
Апостоли ви України? 
Останки сльозів виливать? — 
О неподоба ! — в нас немає ! 
Ми висипали їх до краю. 
До краю вилляли ! до дна 



— 187 — 

Іспіїли горе ! і одна, 

Одна сльоза наді не остала ! 

Питайте лиш московських царів, 

Ляхів спитайте, чи не так? 

Лях правду скаже, бо се брат ! 

І тих Іскаріотів нових, 

Що за московскії карбові 

В неволю хочуть нас продать — 

І в тих питайте, чи не так! 

Чоіож прийшли ви у святиню? - 
На Русь брати, на Україну, 
Убогий народ научать ! 
По всій, всій Русі" розіллять, 
Як драгоцїнне, добре миро. 
Як благовоннеє кадило, 
Пророчеські святиї речи 
Нашої волї предитечи, 
Тараса батька ! — - 

О Святий ! 
Ти своїм духом освяти 
Цї молоді, цї вірні душі, 
Апостоли святої Русі — 
І освяти, і освіти ! 
Щоб на українськії ниви 
Здорове зерно розсадили ; 
ПІ^об теє добре посходило, 
І добрий дало нам полон ! 
Щоб вкрило рідний наш хором, 
І рідним словом в волю, силу 
Всї рідні душі укріпило ! — — 
Приятелище сиротам, 

мати правди і надїї ! 
Нагрій Ти душі молодії, 
Щоб так огненно, як він сам, 
Твій син святий — заговорили, 
І, як той грім по небесам, 
Господню правду ісповіли 

Не давним, а новим Жидам ! 

1 заснували правді, волї 



— 188 — 

Нові храми, нові престоли ! — — 

О вої, мартирі святі, 

Поборники святої волїі 

ІІИ впсиаали море крови, 

Ви не бояли ся катів, 

Не ізлякали ся тиранів І 

О станьте, станьте разом з нами 

За святу правду, волю в брані'! 

Не з'їв одну Єрусалим, 

Не вбив другу поганий Рим; 

Да чей і Москва прелукава 

Карбованцями не задавить ! — — 

О Москво, мати ти всіх лпх ! 

Москво, ти несита крови ! 
Кровіі пророків і святих, 

1 праведних святої крови 
]іже переповненая чара! 
Уже небесний велій Царь 
]\Істіі ангелу подав погар, 
Розсипать над тобою кару ! 

І буде ще п до каплї править 
Кров праведних, іірор<іків кров. 
Усю їх кров, усї їх душі ! 
Як гадину тебе задушить. 
Як червака ногою здавить, 
І твої ангели лукаві ! — — 

І воспоють усї люди 

Господнюю славу. 

І возрадують ся зїло 

На суд його правий, 

Яко всуднв неситую 

\ дав нагороду, 

І відсіпіав рівну мірку 

За кривду народів ! 

1 заплачуть, засмутять ся 

Неправди владики, 

А праведні звеселять ся 

Ііо віки і віки. 

1 засядуть в златих вінцях 



— Д89 — 

Иа нових престолах 

Всї любящі правду й світло, 

Поборники волї І 

І судити-аіуть тиранів 

Страшнилі, правиш судом, 

І восхвалять ілія Боже 

Убитиї люде. 

І кров йіартирів одмстить ся 

По божпзі глаголазі, 

І буде їм во вік віки 

Блага, добра доля ! — — 

Чогож прийшли ви во святиню? 
В святодіу храмі що шукать, 
Ви вої пової Вк[)аїни ? — — 
Не мертвих напіих поминать, 
Не в сльозах виливати горе ; 
А на віща святі глаголи 
Іі сьвятім сім храімі присягать ! 
До сполу, братія, до сполу ! 
За живу Русь, живеє слово, 
За живу правду, разом в лад, 
Нові завіти прочитать, 
Присягу положити нову ! — — 
Вкраїна і її та воля, 
І Русь жива, живее слово : 
Се знак, се зпамя нам усїм ! 
Амінь, душе моя, і'міньї 

Отся вірша була друкована окремою броіігі'ркою (8-ка, 
4 картки, на стор. 1 титул під трираменнпм хрестом у сьяєві, на 
стор. 2 епіграф : 

Світлий "му покойї 

Бічная 'му память! 

І будет жилпще його, 

Де святі упокоівають ся 

Сама вірша займає далї стор. З — 7 (нумеровані лише 4 — 7 ,. 
а на остатній стороні в низу під дереворнтшім орнаментом : „ЛьвОвь. 
Зт. печатні Пнстптута Ставроппгпйського, 1866. Завідатель печатні 
Ст. Гучковськпй" Таких „Поменників" писав Федькович більше. 
З листів до Станіславі вської ученицької громади 1868 р. ми знаємо, 
що він написав і вислав до Львова „Поменнпк" на р. 1867, який 
одначе не був друкований і^/Китє і Слово І, 119). Про сей самігй 



— 190 — 



Погіеншік допитував ся Федьковпч у листі ді_> редакції! „Правди" 
з 18 мая 1867, а д. 4 лппня тогож року пік-ав до Паїяііцького : 
,,У сегорічні роковини смерти нашего великого Кобзаря заслав я 
у Львів два поменшікп (поминальні поелиї). Знаєте, що Львівце 
на се сказали? Нела гроиіеіі!" В 1868 р. Федьковпч писав до ста- 
нїславівської молодїжі про сей самий „Поменник" : „Поспитайте 
у Львові, а коли впдрете 'го Львівянам з лаб. то можете 'го на рік 
1868 друкувати" (Ж. і Сл. 1, 119). На скілько знавмо, і в 1868 р. 
„Поменнпк" не був друкований. 



Ом. Партидьцом\?, 

посилаючи йо.му і1ютоґ])афіііі свовї хати й загороди. 

Отут я, брате мій, родив ся, 
Отут дїточий вік згуляв, 
Отут і плакав і молив ся 
І під могилу поховав, 
Що було серцю до вподоби !... 
Отут і сам в студенім гробі 
Покладу бідну голов спать, 
І тут му Бога з неба ждать ! 

Написано на обороті фотографічного знимка, під яким ру- 
кою ІІартицького підписано : „Загорода Федьковича". Під віршем під- 
пис ,. Федьковпч", а з правого боку: ,,Напіему дорогому, неоцїне- 
ному О. Партиикому на днілую памятьі" Дати нема, та що захо- 
хована найдавнійша часть перепискп Федьковича з Партпцькпм по- 
ходить із 1867 р., а в листах із того часу Федьковіи пише до Пар- 
тпцького як до давнього знаі'іомого, . про посплку фотоґрафіії загороди 
не згадує нічого, і рукопис на тій ([ютоґраіііії виглядає старшим від 
листів, то й вірипік правдоподібно зложений вчасншиїе, 1865 — 66 р. 



# 



У море! 

Чи журитись лихом-горем ? 
в море, друже, в море !... 
Наймемо ся випасати 
Біле стадо в горах. 



— 191 — 

Наймем 'го ся випасати 
У Чим'ліка пана, — 
Будем ми 'го вигонити 
Рано, друже, рано. 
Будем ми 'го вигонити 
В склянні гори в мори, 
Там про суженую долю 
З визов поговорим. 
Або в сонця запитаєм, 
Де вона ся діла ? 
В'но майне лиш на лебеді' 
Білі, друже, білі, 
І иідошле їх на сей світ 
Гребенистов Филев. 
Щоб принесли мою милу 
На біленьких крилах 
Аж у тридевяту землю, 
В діоре, друже, в море ! 
Доки стадо напасет ся. 
Ми ся наговорим. 

Автоґраф — власністі. дра М. Бучігаського в Станіславові: 
друкуємо з копії зробленої д. Р. Заклпнськнм (пор. Літературно-на- 
уковий Вістнігк 1901, ки. З, стор. 321). Вірша датована 15 серпня 
1867. Др. М. Бучнпськітй оповідає : .,Федькович умістив сей автоґраі|) 
на памятку в кннжцї, де я записував народні піснї. Море у него не 
уікпте в властивім значініо, а буде значити, здаєть ся, верхи'". Се 
остатнє пояснене хибне : Федьковпч говорить про казочне море і ка- 
зочне стадо, загалом про казочнпй сі.віт поезиї, в якому знаходить 
лїк на буденне лихо-горе. 



Д\?ліи мої, ДІТИ мої! 

Думи мої, дїти мої, 
Лихо минї з вами І 
Поклав би вас як жовняре 
Пишними рядами, 



— 192 — 

Та бою ся, що вас займут 

За голубе пюре... 

Думи зіої, дїтп мої, 

Лихо зіоє. горе І 
За море б занмили, як мене гонили, 
Гонили та били... чому не втопили? 
Не знали би люде, як серденьку жаль ! 
Не знали би люде, як темної ночи 
Крівавов кітайков втерают ся очи, 
Як з тихов зорею говорнт стойкарь ; 
Не знали би були... 

Думи вюї, думи, 
Теперь довело ся за вас відвічать, 
Бо вни аіене лают, минї дорікают : 
яЛедащо ти, кажут, іди в поле жать, 

А не втеран дрібні сльози 

Тихими ночазіи !'■ 

Думи мої, дїти мої, 

Лихо минї з вами ! 

Думи мої, дїти мої, 

Що з вазін учиню? 

Посїю вас барвінками 

Ііо всїй Україні, 

І буду вас виростати 

Слїзьзіи ізрошати, — 

Процвітете, як то море — 

Хто-ж вас буде рвати ? 

Не я вже вас зривати-му, 

Зривати-мут люде 

Га дівчата до вінчання, 

А мене — забудут. 

Нехай і так, що-ж робити ? 

На все Божа воля. 

А я за вас у Сучаві 

Свято.му ПОЗІОІЮСЬ. 

Доси не друковано. Друкуємо з автоґііафу (картка звичайного 
паперу 4-0. записана з обох боків, з підписом .,Федькович"). Рукопис 
без дати. З манери писаня (парафразоване Шевченка) і з натяку 
на лайку за посзпї ви.\одіггь, що вірша написана літом 1867 р. під 



— 193 — 



вріикінем тої скептичної оцінки Федьковнчевих творів, яка була на- 
Л}»укована в 17 ч. „Русії'" ;5 д. 26 иая 1867 (не 1868, як подано 
в Літ. наук. Вістніїку 1901, кн. II, стор. 102 — 104, де й передру- 
кована ся критика). 



^ 



Пісн)! О ПОХОДІ Игоря на Половц,їв. 

Не яло он війні, по старовіцких узорах 
Повістбвань р:рутих, і свою пбвість начати, 
О, ВИ братя зюї, о пбходї ІІгоря князя, 
Святославича сина: тиму зачинаю я ліпше 
Так, як діло вело ся зза нас, а не так, як Ббян 
Пісні твбрював свбї. — Бо Ббян віщий, о братя, 
Як кошу їх складав, буяв лісами як дузіа, 
Як тон вовк по землй, орев той шіібкйй на небісю ! 
Та !>іинула-ж бо вже часів тих дгівних сваволя, 
Як пускало ще ся по десять сокблів на стадо 
Лебедине, а чий розбив 'го перший, то тодіу 
Перша й піла ся піснь, от хбть би і тому старбму 
Ярославу, або й Мстиславу, що він то зарізав 
Тбго Редедю оперед очима казбцкого війська, 
Або- ж хоть — най кажім — і Роману красному тому. 
Ббян, братя-ж, бо не по десять сокблів на стадо 
Лебедине пускав, а клав свої віщії персти 
Лиш на струни живі, а княжеска слава гриміла. 
Зачинаймо-ж, о братя, ту пбвість мою, приточив' до 
Владимірских времен і Игоря нашего время, 
ПДо він, душу свою напрягше сйлов, і серце 
Наострйвше відвагов, набравше в ся ратного духа, 
Полки свбї веде на край половецкий за руский. 

Глянув Игорь тогдй-ж на світле сонце, й уздрівше 
Війско свбє усе укрите тьмою від него. 
Каже: „Дружбо! брати! бояри ви мбї! — о ліпше 
Бути стятому в пень, ніж впастись в погану неволю ! 
Сядьмо-ж, братя мої, на кбмонї бистрі, поїдезі 
Знати Дон голубий!" — Душа палахн;^ла до бою 

Писання ФедькоБича, І. 13 



— 194 — 

В нш, бо згага іірагнуща напйти ся з Дону, застала 
Очи князю, абп не видів знаки ті зловіщі. 
^Хочу, каже він, я у край половецкого пбля 
Ратище своє вкопати з вааіи посполу. Руснаки ! 
Хоть най зараз і гблов' наложу свбю. а хбчу 
З Дону шел(Зліо.м я пить І" — О Ббяне, ти соловію 
Старовіцких вреліен, ти ! ти абе-с був опівав їх, 
Ти ! буяючи и сазі, літаючи пташков співбчов 
По мисливих лісах, гуляючи думов по небі ! 
О, тобі лиш і піти би було ті полки, як рупія 
Траянбвим шляхом в'ни, пблЄхМ у ібри, єднати 
Славу давних времен з сегбднїшних славов у вброх ! 
О, тобі лиш і піти 'го було, ІІгоря того. 
Того внука Траяна, Траянского славного роду ! 

Не соколів несе, й не буря степами як море, 
Але хмара вірлів жене до широкого Дону ! 
Мож їх в пісни й опіть, о Ббяне. Велесів внуче У — 
Кбмонї ржуть вже за Сулов, й дзвинйть уже в Кі- 

[єві слава, 
Труби грають на гир у Нбвогорбдї, в Путивлю 
Корогви вже здоймйли, і Игорь жде милого брата, 
Всеволода він жде, а Буй-тур Всеволод каже : 
„Брате єдиний ти мій. оден мій світе, о світ.лий 
ІІгорю мій тн : оба. оба Святославнчі єсзіо ! 
О, сїдлай ти лиш твої ті комонї бистрі, а мої 
Вже готові стоя, осідлані, в Курску тебе ждуть ! 
А Куряни ти мбї ко.мбнннки чвалі, хоть де їх : 
Бо під трубами всі онії в сповиті, в шелбзіах 
II ви.лелїяні ВСІ, й згодовані ратищ зелїзом ! 
їм свідбзіі шляхи, яри їм знакбмі. в них луки 
Напряжені в одно, отвбрені тули, шаблї їм 
Наострені в одно, а сами гуляють по полю. 
Як вовки, і шукають си чести а князеви славп". 

Се сказавше й ступив у зблот стримінь князь Игорь, 
І у поле рунув, а сонечко все таки тьзіов ще 
Укривало 'му путь. У пбтемку птаха пищить, а 
Звірь у лїсї реве, верх дерева Диво голбсить, 
Знати ббрше дає усюди по-всюду, по Вблзї. 



195 



По Поморю й Посулю. і Сурожу і по Корсуню, 
А на решті н тобі, тн Тпіутороканьске божище. 
А Половці уже біжуть віанівцямн до Дону, 
їх телїги скрипя в опівночн, рци ті лебеді' 
Порозпугувані; князь Игорь веде свон військо 
К' Д(3ну. — Птаха пасе біди его, вовк сїроманчнк 
По ярах верещить, вірлй уже кликом скликають 
Другу звірь на кісткії, а лиси брешуть-в'їдають 
На ті щити червбнні. — О, руска зезіле, уже по 
Шеломянах тих твоїх ! — Стало сватати, і заря 
Запалала на встоцї, імгла розлягла ся, і щебіт 
Соловіїв умовк, кавкй тнхолійритись стали, 
А Руснаки поля перегородили все щитом, 
Все багр6ви:\г, во честь собі, а князям же во славу ! 

В пятипцю рано онй н побили поганськії полки, 

І розсїявше ся по полю як стріли, забрали 

Половецькі дївкй ті красні, й зблото з ними; 

І аксамет прецїннин, а бртьми, і шуби й жупани, 

В'нп боліте гатили, і ними мости в'ни мостили. 

Корогва же бовва, у краску багрова і біла, 

І багрові чівкй, і державно срібне — садіому-ж 

€вятославичеви. Дрімав у чйстозіу поли 

Олегбве гнїздб ; далеко онб залетїло ! 

Не родилось онб нї дбли, нї тому соколу, 

Ні кругавію, нї тобі, о ти вброне чорний. 

Половчине поганий! — Біжить Гзак вовком, а Кбнчак 

'Му справлье дорогу до того широкого Дону. 

Вельми рано, на другий се день, криваво зоряє, 
Тучі з моря женуть, чотири сонця укрити 
Загадали, а в них молня ся звиває, громове 
Грають, доиі як стріла гикак з великого Дону. 
Тут ся пікам ломить, шаблям ся терти, щербити 

шелбзіи тверді тотй половецькі, от тутки 
На Каялї ріцї, на Донї ширбкіді ! — О, Гусе, 
Руска земле : уже по шеломянах тих твбїх !... 
Віють з моря вітри, Стрий-ббга внуки, як стріли 
На ті бойні війська Игоря князя в'ни віють, 

1 земля стугонить, бриня каламутні погбї. 



— 196 — 

Кбвпіт поле укріів, в вітру ьгорогвй шелевіютЬ; 
А ІІолбвцї женуть від Дону і моря, і ввезьде, 
Руске військо онй усе обступили, і пбле 
Стонкарем обгорнули бісові дїти, а жваві 
Руснакй обіклали егб червбнними щити. 

Всеволбде, ярий ти туре, стоїш на передї. 
Сієш сїйно стрільмй, гремйш о шелбми мечааіи 
Плавовйми, а де гулькнеш ти туром, де блисне 
Золотий твій шелбм : сипнесь половецька погана 
Голівня, і шелбми аварські скіпають ся, ти їх 
Сїкма скіпабш, ярий ти туре, клепанов шаблев ! — 
Братя мої : комуж не б дорогі в'ни, ті рани. 
Того вбя, гцо він не дбає нї віком, нї світлом 
Достоятельства свого, та нї Чернїхбвом, нї златим 
Тим престолом отецким, та нї Глїбовнев препиш- 

[нбйов ! 

Був то й Траяна вік, бували часи й Ярослава, 
Були й Олега бучі, Святславича Олега, — в нї вій 
Кблот йіечами коярив, і стріли сїяв по земли. 
В зблот стримінь ступав у Тмутороканю бувало, 
Чує дзвін Ярослав, пресвітлий той син Всеволбжин^ 
Владимір же на то в Черннхові знов собі уха 
Затикає. — Така й Вячеслава-ж Ббрнса слава 
На погнбіль звела, і жвавому князеви тому 
Постелила посаг на грббнім коверци зеленім, 
Все з'за Олега кривди. — Отіов же Каялов й Свя- 

[тбполк 
Кочував си вітця угорсков ватагов у Кієв, 
У Софію святу. — Тогди й прп Горпславскім Олзї 
Сїялись і росли свавільства. — Оттак пропадало 
Даждбог-внука добрб. — Отт^к то у кблотах княжих 
Людзкий вік коротавсь ! — Тогди то плугатаря гуку 
Рідко чути було по рускі земли. а часто 
Каркітню вороні, як трупом ділила ся людзкиді, 
Абож клекіт кавбк, що звались летїта на здобич. 
Так у давних то бучах, та в давних походах бувало^ 
Але того, що ниш, не було чувати на світі. 



197 



З рана аж до у-вечер, а з вечера аж до на-збрі 
З плаву стріли шумя, гримя шаблї о шелбгни, 
Труть ся ратища в прах на поли чужім та не своїм 
В пбловецкі землй. Земля-ж від копит почорніла, 
Білов кбстев уся засіяна, крбвйов полита, 
І зійшла в'на тугбв, зійшла аж у рускозіу краю. 
Дзвиньк і шум, але що за шум від давіки рано 
Зашумів перед зірь? — Князь Игорь це пблки шикує, 
Жаль бо брата ьму, Всеволода милого жаль 'му. 
День і другий ся біоть, на третий к' полудню упали 
ІІгоря корогви ; на березі тбі-ж Каялп 
Розлучили братів. Кровавих тут вин вже не стякло ; 
Тут скінчили пропій, сватів попоівше Руснаки, 
Положйвиїе житем в несвбі земли за свбю. 

Вянуть трави з жалю, ліси під тугбв похилились, 
Не весела, брати, уже-ж бо настала година, 
Завела-ж бо біда з усего пустиню, устала 
На даждббжего внука війська, і дивом зленула 
На троянськую землю, крильми лебедйнихмн збила 
На морях голубих, на Доні в'на збила, й збудила 
Давних сварів часи. — Не стало князям уже сили 
На поганців. — Бо було — брат братови каже: „Се мбе, 
А се також моє!" Оттак виходило з малого 
На велике усе, і сами на себе в'ни лихо 
Накоярювали, тим часом поганці з увезде 
Нападали на Русь І О ! сбкіл займе далеко 
Пташку 'д морю бючй... да й Игоря чвале то військо 
Не завернеть ся вже, а Жля і Карна поганий 
В слід за ним ся женеть по рускі земли і з криком 
Мечуть нейов сйіагу з вогневого рога дугами. 
Руска челядь рує по рускі земли, голбсить : 
„Милих наших гой лад уже нам ні гадков згадати, 
Ні іх здумати думов, ні іх вже очима уздріти, 
І чимало ще срібла наїи висипать прийде та злата!" 
Застогнав же і Кіев, о братя, тогдй, і Чернйхів 
З туску й напасти, і розсипались туги по Руси, 
А пекуча печаль рине серед рускої землі. 

Сам-на-себе князі кують було свар, а поганці 
За тим часом як чнрь на руску землю ся сипють, 



198 



І беруть собі в дань по білн від кождої хати. 
Святослава сини, оден з них ІІгорь, а другий 
Всеволод, цему лі'їху усему виннії онп-ж бо 
Іскорізмали "го, і 'го скорнялн, то лихо, 
Що отец їх приспав, тоіі кієвсісин Святслав пре- 

[світлий. 
Він загрожував 'го : бувало як тріснеть ся с полки 
Та з шечезі крицяніЬі на ту половецькую землю, 
Взіісить гори і доли, скол()тить озера і ріки, 
Потоки н болота усушить, тбго-ж поганця 
Кобяка як той внхорь наїїрасний ухопить з собою 
З лукомбря, від тих зелїзних полків огрбмних^ ^ 
Половецких, й попадесь Кббяк у Кієв бувало, 
В Святослава двірствб. — Тут Нїзіцї, Волохи і Греки 
І Моравці поють Святславову славу, ьклинають 
Князя ІІгоря, що втопив наш жир у Каялї. 
В половецкі ріці, іі засипав і золотом рускизі. 
Тут бо ІІгорь устав з стіл ця золотого, тут сїв він 
У рабівський столець. Єгб молодого всадили 
У тіснії мури; пропала вже веселість наша. 

Святославичеви-ж дивніїіі тогди сон це присннв ся. 

„В замку кієвськіді-сте, розказує, цеї мя ночи 

Укривали ніби на тисові лаві коверцезі 

Чорним ніби-бн десь, і черпали зелїнь-впнб зіи 

Затровне би-нїби, і охабленизш тули 

Череп сипали десь в полу ми, нїби жемчуг би, 

Ніби що, і 'сте кпили десь з мене, казали, що стеля 

Вже без сволока в зібїм терезіі зблотокрбві.-м. 

І крізь-у-ніч десь ніби ворони кракали дїтьчі 

Ніби в ІІлесеньску десь, у Кйсаново.му лісі, 

1 не дііг я ту чирь прігнатн до синого моря". 

А бояри-ж на се рекли до князя: „О княже, 

Се туга так твій уаі у туск обгорнула; зленулп-ж 

Два соколи бо се з отецкого свого престбла 

Золотого, добуть хоть гордого Тмутороканя, 

А хоть синого Дону наїїити ся своїм шелбзіо.м. 

Крйлця вже-ж бо соколам притяті поганців шаблями, 

І сидя вже онй забиті в зелїзнії пута. 



— 199 — 

А що пітьма три днп, значить : два сонця загасли ; 
Два багрсЗві стовпи — два піісяцї се зіолодїї, 
Олег се й Святослав ; оба они оболоклй ся 
Тьмов. А що на ріцї Каялі тьма світлість укрпла : 
Се по рускі зезілй простерлись ІІоловцї, як нори 
Борсукові ; а що онй у зіорп загризли, 
То значить: що широка теперь вже ханови воля. 
Вже-ж бо ганьба устала на славу, упала неволя 
На ту волю, і Дііво присіло рускую землю. 
Поберіжєм же моря ті ґоцкі дівчата співають, 
Мбря сйного се, і руским золотом дзвбня, 
Величають часи в'ни Буса, і мсту Шарокана 
В'ни ле.іїють, а ми-ж жадні в веселой години". 

Святослав же-ж тогдй зрече золоте одно слово, 
Ще й з слїзми 'і'о заіішавше. тай каже : „О, мої непбти, 
Игорь і Всеволод ! Ви скоро вже, каже, зачали 
Половецку землю мечазш учити, і слави 
Добувати собі. Та з нечестев вдіяли діло, 
1 без слави єсте розсйпа.іи і:риви поганців ! 
Ваші- ж серця хоть дужі іі з твердої ковані крйцї, 
А відмякли они від буйиости ! Так ви зробили 
Срібні цї сїдинї І... О, де ти поділа ся. сило 
Брата мбего, ти, богатого того у військо 
Ярослава ти сило, і з тилі Чернїхбвським рицарствозі, 
І з Могути іі Татряни, і з Шельбірязпі, і з тими 
Топчаказіи, і з тими Ревугами, і з Олберями, 
Що без щитів онй, з ноже.м лиш голим, та з криком 
В брань ся мечуть, і дзвонять у прадідівськую славу. 
„Нащо-ж ми?" — зирчите ! — „Або-ж ми уже не 

[мущйне ? 
Вдало назі ся добути передної слави — про віщо-ж 
Ми послїднойов би не мали отце поділитись?" 
Чи-ж на речі такі дивниця би була старому 
Відмолбднути ще ? — Але-ж бо сокіл на ловах. 
Хоть висбко буяє, й далеко пускавсь на здобич, 
Претцї-ж свбє гніздо й тогди він не дасть на поталу. 
А недбля-ж князів не є-ж це с причини свавільства? 
Не онй-ж це пустили ту давну славу в неславу? 
І не з їх це причини стогне то Гбмно сегодне 



200 



ПІД шаблязш Половців, під ранами- ж князь Воло- 

[дйаіір ? 
Тяжко Глїба є сііну, росіїучно, та тяжко, та тоскно!" 

Всеволоде, великий ти княже, чиму не згадаєш 
Прилетіти сюда з далеких сторін, та вступитись 
За отецкий той зблот престол, бо ти отце можеш 
Вблгу весли розбити, і вичерпать Дон шеломами І 
О, як ти би ще був, то булаб раба по ногаті, 
А по резани рабі — Ти дііг бе-сь по сусї стріляти 
Шерешери живнзш, дволіа се Глїбовичами. — 
Буйний Рюриче, й ти Давиде: не плавали-ж ваші 
Золочені шелбми по крйвіх? Не ваша-ж та жвава 
Дружина, то рикала по чистому полю як тури 
Загартбваними ранені шаблязіи ? — Ступіте, 

пресьвітлі князі, у зблот стрпзіінь за кривду 
Игореві отце, Святславича буйного рани ! 

Осмомйсле, ти галицкий княже, і ти. Ярославе, 
Що висбко сидиш ти на своїм зблот-престблї: 
Ти угбрскіі гори підпер-ес зелізними полки, 
Королеви- єс путь заклав, і запер- єс ворота 
На Дунаю, магами по-через бблаки мечеш, 
Суди судиш по Дунай, і грозу стелиш по зезіли, 
Від воріт Кібвских ключі тримаєш, стріляєш 
З золотбго престбла отецкого аж у султанску 
Землю за землями : застріль же -ж, пане, і того 
Кончака, поганина- поганця, за рускую землю, 

1 за Игоря рани, за Святославича рани ! 

Ти знов, Романе буйний, і ти знов, Мстиславе другий : 
Герда носит вас дума за дїлозі великим, високо 
Ви за славов претесь у буйноті, так як той соків 
У вітрах ся несе, що хоче в буйности птаху 
Имити. Є бо у ваших латинских шелозіах зелізні 
Підбородя : від них земля потерпала й не мало 
Тих хиновских сторон, Литва, Ятвязи, Дрезіелі, 
І Половці тому сулиці свбі повергли, 

И ПОКЛОНИЛИ тому ті голови СВОІ під ТІЇ 

П.іавовіі мечі. Та вже, о Пгорю княже 



— 201 - 

Сонце світло втеряло ! — не дурно і дерево лпсте 

Поронило : по Реї, по Сулї міста поділили, 

А ті Игореві війска вже ніхто не оскресит!... 

Дон тя кличе, о княже, взивав князів на відомсту, 

Жваві Ольґовнчі князі, ви вже рослі до войни, 

Инґвар і Всеволод, всі три Мстиславичі жваві, 

Шестокрилцї, усі не простого ложу-путері ! 

Жеребцями отеє добро 'сте добули!... на віщо 

Ті шеломи у вас є златі, і сулнцї ляцкі, 

1 щити? — Закладїт ворота в поли стрілами 

За ту руску землю, за Святславича Игоря рани ! — 

Сула вже не тече сріберно до Переяславя, 
Двіна каламітна тече Половчанам сердитим 
Під поганців криком. — Оден Васильків же Тзяслав 
Подзвонив був колись то остризіи свими мечами 

шеломи Литвян : затратив там Всеслава славу. 
Діда свого, тай сам під тими черленими щити 
На кроваві траві литовскими страчен мечами. 

1 як ліг він на ні, то й каже : „Дружину, о княже. 
Птиця вкрила крильми, і звірн їм кров похлептали". 
І не було тогди ні брата єго Брячислава, 

Ані Всеволода : сам душу жемчужну спустив він 
З тіла лицарского церез (зіс І) золоте ожерелє. 
Вмовкло все, хляла радість, ревут городенскіі труби. 
Ярославе, і ви усі Всеславові внуки, 
Вже прнйшлось понехать славні свої стяги, сховати 
Пощирблені мечі : уже не в діда ви славі ! 
Ви бо, князи, начали провадить своїми свари 
Погань кляту на Русь, на житіє давне Всеслава. 
Бо чи мала яку путерю земля половецка ? 

В семім віку Трояна метав жеребец князь Ізяслав 
О ту діву 'му любу : як в стрименях він напрутив ся. 
Так і в Кієв уштрик, добув острогами в нему 
Золотий той престів, а відти знов лютим звірем 
У опівніч як бризне з Білагорода в йіглі сині, 
Так вже рано розбив стрнкушами новогороцкі 
Ворота, і розшибше стару Ярославову славу, 
Скочив вовком сірим з Дудуток до Немну-дунаю, 



202 



А над низі не снопи, а голови людзкі ся стелют, 

І молбтя тазі цїпи сазіі плавовії ; на тік там 

Лиш все тріівки кладут, віолотя душі від тїла. 

Над Незшбзі береги не є засіяні піски. 

А засіяні в'нн кістьаіи синів руских. Князь Всеслав 

Людезі суди судив і князязі зпста врядкував він ; 

Сазі вганяв же як вовк. Дігнавше до Тзіутороканя, 

Ще нїзі кури запіли, і там він великодіу товіу 

Херсови путь як вовк перебіг. То єзіу то 

У Софії святі у Полоцку рано дзвонили 

В дзвони, він же їх чув у Кіеві, каже, їх голос. 

Та хоть віща душя у краснозіу тїлї ся била, 

То однаково він богато бід перепацив. 

Тому-ж і віщий тон Ббян ще переже приповідав 'зіу : 

„Хптриіі нї, нї богач, нї навіть та птаха щаслива 

Не втече ся, о нї, господного суду нїколи!"... 

Якже, о, не стогнать ті рускі зезіли згадавше 

Давні свої часи, і давних князів ! Владиміра 

Того давного бо не діож приковати би було 

До тих Кіевских гір ; в-після его стяги попались 

Рюрпкови одні, а другі Давиду, теперь же 

їх рогазш товар розносит хащазш, зіричазіи (?), 

А їх ратища пют теперь у Дунаю втоплені''^). 

Яросланну се чути, як досвіта рано зазульков 

Заховавшесь кує: „По-течу я, каже, зазулев 

По Дунаю собі, узіочу бобровий рукав свій 

У Каялї ріцї, й утру я низі князеві рани 

Ті кроваві 6Г0, на лицарскізі тїлї утру я!" — 

Ярославна отеє голосит в Путивлю ще н рано 

На оборі собі, і приповідае : „О вітре. 

Буйний вітре: чозіу у стріть, господине, ти вієш. 

Чо" несеш, о ти пане, хановскії стріли погані 

Своїзі легкпзі рсрилозі на з'оєго лади се вої? 



*) А ось первіснпії тоьч-т перекладу, писаний чіі]іітліім і ш 
тім перечеркненпГі рукою Федьковиїа: 

Рюрпкови одні, а другі Давиду, і де їх 

Т]>уои грали колись, теперь лпіп товар там пасет ся, 

Тагі і зорої не чуть, пю раз над Дунапм і'реиїла. 



— 203 — 

Се ще мало тобі під облаки віяти кидки? 
Мало ще кораблі" леліять по енному іморю V 
За щож радість ту дібю розвіяв степаїмп, о пане ".•"' 
Ярославна отеє голосит в Путивлю ще й рано 
На оборі собі й приповідає : „О Дніпре, 
Славатарю тн пііп, пробив капіяні єеи гори 
Половецков землев, леліяв Святславскі байдаки 
На кобяцкі війека : злелїй, господине, і мого 
Ладу-друга сюда, абих я не слала так рано 
Сльози зіоі на зіоре до него, до мого сопруга !" 
Ярославна отеє голосит в Путивлю у місті 
Ба оборі собі і приповідає: „Присвітле, 
Світле сонце мов: всім тепле і красне бси ти! 
О, за віщо-ж бо ти так пражнш гарячими лучп 
Лади вої? за що у поли пустім на безвідю 
Ти їм луки спрягло, і тули їзі спрагов затяло?" 

Пирсло чорное море, бридут плавоморчики мглами, 
Бог показує путь князю з половецкої землі 
В руску зезілю назад до златого свого престола. — 
Згасла зоря вечерна. Игорю спит і не спит ся, 
Мпслев мірит поля від синого Дону до Донця. 
Комонь князів стоїт в-опівночи сідлан, готовий. 
Свиснув Влур за ріков, дає се він князеви дбтло. 
Князя й доси нема; він гукнув, земля задрижила, 
Трави шумом шудія, вежі половецкі здвигнулись ; 
Князь тогди в очерет як кинесь хибкиді горностаєм, 
Ґоґолем у ріку, на комоня борзого духом, 
Босим вовком з коня, вітак до донецкого лугу, 
Соколом в туманіі, сполошивше гуси й лебеді 
У три світа угли : на схід, на полуднє, на запад. 
І як Пгорь летів полями як бистрим соколозі, 
Овлур вовкоаі шумів, собов оббиваючи роси 
Ті студені, й своі ті комонї бистрі втомивше. 
Донец князю рече: „Велика ти, Игорю, слава, 
Кончаку знов досада, а радість рускі земли єс". 
Игорь 'му відповів: Л твоя, о Донче. велика, 
Що-сь леліяв ти князя на фнлях своіх, стелив 'му 
Шовк — зелену траву на березіх своіх сріберних, 
Одівав єси діглов 'го теплов від холоду ліса, 



— 204 — 

І стеріг єси 'го гоголем на водах, чаЙЕ:а]>ш 

На струнках, чернадьіми на буйних вітрах, а не так, як 

Та нетеча Стугна, пожерше не-свої потоки, 

А потрошнт силави на голім коріню. Чи князю 

Ростиславу колись Днїпер свої темпі не-ясні 

Не запер береги? — Голосит Ростислава віатп 

По князю молодім, а ьснязя як мати вкривают 

Жалістлнві цвіти, притаюють щирі ліси 'го." 

Сорочня ні чнчирк ! Так іі Игоря слїдойі женуть ся 
Гзак і Кбнчак за ним : ворона не каркне ні галка, 
Ні сорока скригне, лиш ящури повзають тихо, 
Та прекметний деркач 'д ріці 'шу дорогу справляє, 
Соловій же співочий 'му близкії зорі віщує. 
Каже 'д Кончаку Гзак : „Коли наш соків утікає, 
Соколовича ми убвм золоченими стріли". 
Каже Кончак до Гза : „Коли наш соків утікає, 
Соколовича ми опутаєм краснопов дївков". 
Каже 'д Кончаку Гзак : „Як ми 'го запутаєм дївков, 
Не натішимо ся нї соколом ми анї дївков, 
І нас буде ще птаха довбати на нашему поли". — 
Так то Бонн раз рік Коганеві жінці — се того 
Піснетворці старого времен Ярослава й Олеґа, 
Про походи Святслава : „Як тяжко без плїч голові є, 
Тілу без голови зпов, так Руси без Игоря тяжко". 

Сонце світит на небі, ІІгорь у рускому краю. 
Челїдь піснї піє, Кієвом гомони вют ся 
Аж зза моря. Наш князь їде в Боричів на прощн, 
В Богородичин храм к' святі Иигорощеві Дїві. 
Села ради й міста, веселі співаючи піснї 
Князям нашим старим, потому молодшим ! І ми рцїм : 
Слава, слава тобі Святславичу Игорю. слава 
Буй-тур Всеволоде! Владимерю, Игорів сину! 
Здрави князи, і ваше усе товариство дружинне, 
ІЦо боролось за нас, за нас хрестіянів з погани ! 
Слава князям усїм, і моєму дружеству ! — Амінь ! 

Доси недруковано. Друкуємо з автографу, що складаг. ся 
з двох частин, властиво двох редакціїй перекладу. Федьковпч займав 
ся перекладом у 1866 р. О. Терлецькіїй бувши у Фодьковича в р. 1867. 
бачив у него переклад готовий. Се Г>ув тілі.ко перппій брулїон : 



205 



в початку 1868 р. Федьковіїч писав до Остапа Терлещ:.кого : >Перевід 
пісни ІІгоревої уже давно готовий, да ще не кореґованиіі«. Із того пер- 
вісного тексту лпш 5 піва]жушів маєііо тепер перед собою. Вони міс^гять 
другу ПОЛОВИН}' поемп починаючи від вірпіа: »Герда носпт вас дума« 
аж до кінця. В тім рукоппсї богато місць поперечеркувано олівцем, 
а між рядками, також олівцем, пописано поправки, які ми переваяшо 
приймали в текст, лишаючи без уваги те, що перечеркнув сам автор. 
Другий автоґ}іа((і, що містить початок поеми аж до вірша »їи знов, 
Романе буйний» — се зошит із 10 карток ііі ґоііо, в обгортці з зеленого 
паперу. Записано лише 6 карток, тай то перпіу займає ось який 
титул: »Пісня о поході ІІгоря на Половців. Перевів К). Федькович*. 
Се очевидно пізнійший, недокшчений щіс-топис поеми. Щоб зазна- 
чити гексаметри, над словами подавано скрізь наголоси, які й ми 
заховуємо в друку. Правопись у тім другім автографі подекуди від- 
мінна віл старшоп-», головно-ж Федькович уживає тут к-онсеквентна 
україяьских ({'орм >ходить, роблять* і т. и.; ми також у друку за- 
ховуємо сю ріжнищо між першим і другим автографом. При кінцї 
старшого автоґра(|)а находить ся ось яка увага, написана олівцем^ 
отже очевидно в пору, ко.ли Федькович забажав прилагодити свій 
переклад до друку і задля сього взяв ся ще раз переробити його: 
» Переводів Слова о полку ІІгоря є тілько, пю без мого могло би ся. 
зовсім обійти. Я же перевожу єго дїля цїкавости, аби учені знали,^ 
як неук Гуцул, не вмівше ні старовіцких, ні книжних язиків, але 
за того свій у старовіцкі форіш так богатиіі гуцулскпй язик як 
найліпше, то Слово собі толкував. З тої причіши не мало мет ся 
мій перевід від других л учити, але я не міг шіак ; вірьте, що рад би 
і я був за други.^пI триматись, але читавше матку*), і знавше, що- 
творця не в ученім, але у народнім язиці діло своє писав, передав- 
і я ся зо всім духови народного язика. І вів він мене свойов дорогов ; 
може бути, що звів він мене і блущом — тогди прощайте*. Та ма- 
буть не дунч-е вірив Федькович у вдатність свойого переігладу, коли 
не докінчив переписувати його на чисто, а зрозумівши непридат- 
ність гексаметра для передачі сього наскрізь лїрично-суб'єтивного твору, 
пробував пізнїйпіе переспівати »Плач Яроалавни» зовсім иньшпм 
ладом. 

Плач Ярославни. 

Рано до дня ! 
Рано в неділю, годйнов до днини, 
Сіізов зазульков злену я, полену, 

Де собі серденько знає ! 

Краєм Дунаєм !... 

*) Оріґінал. РеО. 



206 



Дунаю мій ! 
Бріістра, ширбка, глїббка Кайло, 
В твбїх я водах, у твоїх я Фалях 

З бббру рукав свій умочу, 

В слізоньках бчн... 

Тим рукавцем — 
Не рукавцем, а пюрцем я павбвим 
Князевії рани утру це багрові 

З білого, ясного тіла, 

Би не болїли. 

Вітре! Вітри! 
Ще не довблї леліять на мори 
Ті кораблі вам і іскорить збрі ? 

Мусїли й стріли ще вражі 

Нести на князя '?... 

Гбсподе мій ! 
Ще ти не дбста по бблаках віять ? 
Мусів степами розбити, розвіять 

Мбего Лада тн вбі 

В жир і поббї':' 

Дажбог с тоббв І 
Пави ти пюрцем повій, господине, 
Мбвму Ладу ! — О, мій ти єдиний ! 

Князю мій ! Де ся скитар.ш V 

Дон випиваєш ! 

Славутарю І 
Дніпре, як Дунай, як сине ти мбре ! 
Ти єс рострутпв ті мрайіорні г(іри, 

Ти байдаки єсн княжі 

Правив на вражі ! 

Ти же злелій 
К' серденьку мбму і мбєго пана, 
Бих я не слала так дбсвіта рано 

Слізоньки мбї на мбре ! 

Гбре ми, гбре ! 



207 — 



Прабога син ! 
Сонечко сізітле ! пресвітлий наш святе ! 
На щож так вої ти діобго Лада 

Скнариш у чистому поли 

На суходблю ? 

Світлий наш світ ! 
На що спрягло-'сь так їх срібнії тули? 
На Половчан! в аби не добули 

Ясних срілбчок иеренпх ! 

О, Господине ! 

Доси недруковано. Друкуємо з автоґ])афу (^пінаркуш сірого 
каицелярпіїного паперу, записанпй з обох боків, боз дати, власнкть 
>Руекої Бееїдіі'< в Чернівцях). При титулі а при слові »Каяло<; дсі- 
дано цифри 1 і 2, знак, що автор бажав пододавати до них иояс- 
неня. але не зробив сього. Судячи по почерку, що дуже подібний 
до почерку автогра(|»а » Диких дум«, отея перерібка зладжена була 
десь при кінпл 70-нх років, та ми друкуємо її тут укупі з повним 
перекладом »ІІіснї о походї ІІгоря« як доказ, що Федькович довге» 
і пильно займав ся сею памяткокі староруської поезиї і силкував 
ся новочастімп способами попасти в топ її і передати її новпм по- 
колїням. 



т 



ПОЕЗИІ 

видані в Коломиї 

1867—68 р. (томики І— ПІ)*). 



*) Перший випуск тих поезиіі виданші був у осени 1867 р. 
коштом станїславівськоі ученицької громади (див. .дист Остапа Тер- 
лецького до Федьковпча з д. З жовтня 1867 р., виписки з нього 
Житє і Слово І. 117). Якусь збірку поезш! злагодив був Федько- 
вич ще в маю 1866 р. і післав до Відня, де мали їх друкувати та- 
мошні Русини (див. листи Федьковпча до Партпцького з д. 4,7 і 6/5 
(?) 1867 р.); із еего пляну не вийшло нічого і Федькович був сим 
дуже ображений та велів ті поезиї переслати Партицькому, який і на- 
друкував дальші два томики своїм коштом. Збірка, опублїкована 
в Коломиї, була готова вже в початку 1867 року, але мала пер- 
вісно троха иньший зміст. Ко.ло Ве.іикодня 1867 р. писав Федь- 
кович до Партпцького: :>Мій свояк Георг Ганїцкпй, православшііі 
богослов у Чернівцях, збірає грошики поміж добрі люде і хоче датп 
печатати усї мої ще непечатанї поезиї: »Дезертирь<-, »Мертвець«, 
»Циганка«, ;>Рожа«, ■>Кріль Ероль«, »Могила«, »Неприкаянний«, 
»Окрушки' . Із вийменуванпх т^Т" поезпй війшли в колоїшйське 
видане чотири перші і мабуть шеста, коли вважати »Могилу« то- 
тожною з ;> Тугою на могилї Михайла Дучака«. »Кріль Ероль? 
і »Окрушки« були друковані пізнїпше в » Правді « ; що таке »Неири- 
каяшшй — ми не знаємо; вірші під таким титулом Федькович не 
опублікував. Чи не буде се поемка :>Горденчук«, поміщена в дру- 
гім випуску коломийського впданя? 

ІІпсання Федьковпча, І. 14 



Віє ТО(ІІЄП ГеІІеП 8СІ1ПЄІ1. 

§й,гд-ег. 

Кохайте ся, чорнобриві, 

Да не з умерлими. 

Бо коханя вже не має 

В глибокій могилі". 

Инші ряди на сім світі, 

Инші ряди в ямі ; 

Не пукайте-ж, мої сизі, 

У ту чорну браму, 

Щоб і вам так не довелось 

Затратити душу, 

Як тій моїй безталанній 

Сердешній Марусі, 

Що вам хочу розказувать... 

А мушу сказати, 

Хоть не дуже і цікаве, — 

Слухайте- ж, дївчата ! 

Полюбила чорнобрива 

Леґіня*) дівчина ; 

Пішов з війском в Італїю, 

Там 6Г0 убили. 

А в'на блудить, світозі нудить, 

У богів питає. 



*) В перводруку ледїня, та се тілько чеі>е:! непорозумінє кор- 
ректорів, які латинське к в Федьковіїчевім рукоппсі читали як 
руське д: на се нарікав Федьковпч V листї до С>. Терлецького з 18 
марта 1868 р. (Ж. і Сл. І, 119). 



— 21-2 — 

Чи побачить того ще раз, 

Що вірне кохає? — 

На що здались чорні очи, 

Мальовані брови, 

Коли нї з КИЛІ поділити 

Серце на роззіові ? — 

Без зішлого світ як скеля 

Сгудена нїміє, 

А зіилого щире слово 

Як сонце загріє, 

І то серце схороване 

Як медом напоїть ! 

Одно слово з усток любих - 

Все лихо загоїть. 

Оден погляд з очей милих - 

Чого-ж більше й треба ? — 

Без милого світ як пекло, 

А з милим як небо. 

Зййде було тихий місяць, 

Вечірная зоря, 

А в'нп собі вже в садочку 

На любій розмові. 

По садочку собі ходя. 

За ручки ся водя ; 

Він диви-ця на імилої 

Рожеву уроду, 

А в'на ягідки збірає, 

Милого годує, 

Та обоє розмовляють. 

Як жить вони будуть, 

Як вороги засмутя-ця — 

Як будуть щасливі 1 

А та доля нежичлива 

Уже й за плечима 

Гострить свої чорні ножі... 

Що-ж робити мусизі ! 

О Боже наш поправедний, 

Не прав у нас душу. 

Коли її затратимо 

З великого горя ! 



2\і 



Доле наша нещаслива — 
Доле наша доле ! — 

Вже Маруся заручена 

Дружки прибірае, 

У барвінку собі ходить, 

З ненькою ся радить, — 

Аж тут впала вербецирка 

Як та стріла з неба ! — 

Мабіть тобі, Марусечко, 

Дружок вже не треба ! 

Бо йде Василь твій білявий, 

Да не кучерявий, 

А вже іде острижений, 

У цісарській барві, 

У долманї гусарському, 

У срібних острогах ! — 

Як уздріла чорнобрива, 

Так пала до долу. 

А на дворі уже й коннк 

Під срібним сїделцем. 

Здоймив милу, поцїлював — 

„Здорова будь, серце. 

Та у тугу не вдавай ся І 

Все в Бога надія ! 

Коли вийду — звінчаємось, 

А коли не вийду" — 

Не доказав, серце стялось, 

Серденько ломилось !... 

Вибіг з хати — коник тупнув 

Курява здоймилась... 

Тілько долї козакови. 

Що широке поле, 

Да сльозами зрошеная 

Цісарська дорога ! 



Минув і рік, минув другий 
Не вертає милий, 



— -214 — 

А ТІ люде недобрії 

Усяко судили. 

Оден каже, що убили, 

А другий вже знає, 

Що він з другов цокохав ся, 

Там і повінчаєсь. 

А Маруся пропадає! — 

Коби вона знала. 

Що покинув ЄЇ милий, — 

В'на-б зїлля достала, 

Щоб і собі забувати !... 

,Він мя не покинув! 

А загинув мін миленький, 

То і я загину !". . 

Доки стало людям суду, 

Доки стало злости, 

А тиаі часом з Італії 

Прийшов лист на поштї, 

Що убили під Новарров!... 

О Боже наш світе, 

Ти нас создав на сїм світі, 

Ми ВСЇ твої ДІТИ, — 

За віщо-ж нас так карати?... 

Марусю ! Марусю ! 

Не вбивай ся так гореньком, 

Бо загубиш душу, 

Тай милого не достанеш ! — 

Що впало — пропало ! 

Ш кохання, нї ридання, 

Нї дівочі жалї 

Не видеруть із могили... 

„Василю, Василю, 

Коби-сь мннї хоть приснив ся, 

Ти мій чорнобривий, 

Хоть на хвильку, на годинку ! 

Я би не скучала ! 

Я би сонним твоїм видом 

Душу напувала! 

Прийди, прийди, ти мін світе, 

З широкого поля!... 



— 215 



Доле моя нещаслива — 
Доле зіоя, доле !" — 

Тане моя Марусечка, 

Як свічечка тане. 

А та стара еї ненька — 

Що на ню погляне, 

Так заплаче! — „Доню, доню, 

вдина дитино, 

Не гнївн ти небесного ! 

Загинув, — загинув. 

Не верне-ця уже більше.. 

Не коротай віку ! 

Може тобі другу долю 

Держить Бог на світі" 

вще кращу ! Марусечко, 

Тп-ж одна у зіене ! 

Коли схочеш — звінчаю тя 

Із лицарськизі сином. 

Забуде-ця свіже горе — 

Серденько загоїть". — 

„Непе моя, пене моя, 

Ріднесенька моя, 

Без Василя нема долі 

В широкому світі, 

Без Василя світ могила, 

Де сонце не світить. 

Без Василя нема й Бога!" 

„Дитино, дитино, 

Не зазивай его кари, 

Він святий, єдиний, 

Він лиш оден у нас добрий!" — 

„Хто, він добрий, мамо? • 

Чи я ему не молилась, 

Чи служби не клала. 

Чи скривдила кого в світі? — 

Василю, Василю, 

За що-ж тебе, серце моб, 

Трутив у могилу 

Той неситий ?... Серце моє 



— 216 — 

Убитий ІНІЙ квіте, 

Що ми єму завинили 

На білому світі, 

Недоброзіу тому Богу, 

Крівавому кату ! ? .. 

За що двоє душ на світі 

Так страшно карати, 

Так несказанно карати?... 

Непе моя, нене, 

Чо' мя таку нещасливу 

На сьвіт народила, 

На світ такий неправедний?. 

Пішла-б ся втопити, — 

А за ним же хто заплаче ? 

Хто буде тужити 

За спротов безталанним, 

Як мене не стане ?... 

Лиш я йго на сїм сьвітї — 

Я одна кохала, 

І одна я тужпти-му І — 

О Боже ти. Боже, 

Хоть віку ми не вкоротай !... 

Не можу, не іможу!"... 

Оттак моя Марусе чка 

Воркує, сумує: 

Що їй люде розважають, — 

Мов їх і не чує. 

Бо ті люде — от як люде! 

Своєї говоря 

Та ще гірше разя серце 

Та колотя горе, 

Та душечку убивають, — 

А сами не знають, 

Що коханю у розлуці 

Поради не має. 

У коханю одна рада : 

Із милим розмова. 

А ті люде — я їх знаю, 

Знаю їх здорових : 



— 217 — 

Бонн не йдуть порадити, 

А йдуть надивить ця, 

Як то серденько убите 

Під гореньком бет ця. 

Оттак, моя Марусечко, 

Оттак, моя зоре ! - 

Чомуж, серце, не заплачеш, 

Чому не даш волю 

Тим слізонькам дрібнесеньким ? 

Тобі- б лехше було ! — 

Мале лихо, мале горе 

І сльози утуля, 

А велике — за велике! 

Серце запікат ця 

Як у вогни, як на грани 

Треба 'му карать ця. — 

Процвитають у садочку 

Черешні та впшнї; 

Як і вперед виходила, 

Марусечка вийшла, 

Да вже не до Василечка 

На любу розмову ! 

Як стояла, так упала, 

Дала горю волю ! 

„Васйлечку, голубочку, 

Що ти. серце, дієш, 

Що до свої Марусечки 

Вже раз не приїдеш? 

Нагнївав ся ! — Василечку ! 

Кохання, Василю ! 

Оттут, серце, ми стояли, 

Оттут говорили, 

Оттут сто раз присягав ся, 

Що вірне кохаєш ! 

Чому-ж тепер свою милу 

Нараз забуваєш ?... 

Хіба така з того світа 

Далека дорога? 

Хіба би ми не змістились 



— 218 — 

В могилі" обоє? 
Возьми мене, Василечку — 
Возьми мене, серце І 
Укриєм ся в домовині 
Преданним коверцем... 
Возьми мене, мій соколе ! 
А може нагнівавсь, 
Що я така схорована. 
Що я так змарніла ? 
Василечку, я процвиту 
Як рожа у маю !... 
Василечку, де ти, сизий ? 
Немає — немає !"... 



Оттак моя Марусечка 
Тужила, скучала ; 
А у ночи в опівночи, 
Щоб мати не знала. 
Пішла нишком до ворожки 
Поради прохати. 
„Бабусечко, голубочко, 
Давай мені раду ! 
Давай, сиза ! Не витерпю ! 
Зроби, нехай гину — 
Або зроби, нехай прийде 
Хоть лиш на годину 
Мій єдиний з того світа. 
Все лихо загоїть ! 
Бабусечко : як би знала 
Ти горенько моє, 
Ти-б плакала надо зіною 
Старими очима ! 
Бабусечко, серце моє, 
Чини що вже чиниш, 
Нехай прийде мій миленький. 
Нехай 'го побачу .' 
Нехай ему, серце, скажу, 
Як я за ним плачу, 



— 219 — 

Як я світом 6ІЛ113І нужу, 

Як спіію-ця люде, 

Як вороги радую-ця ! 

Бабусечко люба, 

Я 'го хочу побачити!" 

„Доню моя, доню, 

Я це можу учинити — 

Але що потому, 

Що потому з того буде — 

я сама не знаю!* — 

„Нехай вітак Бог карає, 

Як сам собі знає ! 

Я не дбаю !... Бабусечко, 

Я хочу побачить 

Басилечка, житя моє 

Уроду козачу". 

Пішла баба та дзерькало 

Унесла з комори, 

А Марусю посадила 

За стів на ослоні. — 

, Подиви ся, моя доню ! 

Що буде — не знаю, 

А я піду та дружечок 

Тобі позбіраю, 

Аби тебе нарядили 

В зеленіш віночку ! 

Да ще тобі отце кажу : 

Розміркуй ся, дочко, 

Бо він прийде у гостину 

З глухої могили. 

Але потім" — „Де він, де він, 

Де мій сизокрилий ? 

Василечку !... бабусечко!" — 

„Не квап ся так, доню. 

Ще буде час набути ся! — 

Чини-ж мою волю : 

Подиви ся у дзерькало!" 

„Ох, темне, бабусю! " 

„А як дружки повиходя — 



— 220 — 

Слухай-же, Марусю, 

Нїчо-ж у їх не питай ся І 

Чи чуєш, небого?" 

Пішла стара, тузнн свічок 

Унесла воскових 

На ліхтарях. „Світить, дочко?" 

„Світи, сизокрила! 

Що Господь дасть, тото й буде І" 

Стара засвітила 

Перший, другий, третин світич... 

Що бачити мушу ! 

Виступили три дружечки 

Чесати Марусю 

З біленькими гребіньцяйіи - - 

Студені, студені. 

Аж ліогилов від їх дише!... 

А моя єдина 

Марусечка нї пари з уст ! 

„Бабусечко, утко, 

Чом до краю не доводиш? — 

Хутко, сиза, хутко ! 

На що тілько короводів ?" — 

„Бо так, доню, треба!" — 

Знов три світичі воскові 

Стара засвітила, 

І знов стали три дружечки, 

Принесли сорочку 

Вишивану Марусеццї, 

І блюдо з віночком. — 

Наложили на голівку ! — 

„Бабусю кохана, 

На що цеї комедії? — 

Доводи до краю ! — 

Ох бабусю, бабусечко. 

Чому вже мій милий 

Не приходить, серце моє?... 

О, я нещаслива, 

Мабіть єго не діжду ся!"... 

„Будеш, синку, будеш! 

За маленьку хвилиночку 



— 221 — 

Він до тя прибуде. 

Тільки стривай, моя доню, 

Додай серцю сили!"... 

Знов три світичі воскові 

Стара засвітила, 

1 знов стали три дружечки 

З весільним деревцем 

Та з пшеничним короваєві. 

„Бабусенько, серце, 

А це на що? це весілля?" 

„Весілля, голубко!" 

„З моїм милим? — Василичку ! 

Бабусечко утко, 

З Василечком повінчаюсь ? 

Покою мій, раю !... 

Бабусечко, чо'ж вижидаш ? 

Доводи до краю !... 

А я Бога проклинала. 

Та тебе гнівила !... 

Бабусечко, а красна я ? 

А я так тужи.іа! 

Мабіть зблідла на личеньку?" — 

„Нї, моя єдина. 

Ти як рожа процвітаєш !" 

І знов засвітила 

Три світичі чарівниця. — 

Три дружечки стали 

Із шлюбними коверцями, 

з білпзіп мантами. 

„Бабусечко, а деж Василь ? 

Чогож мня так нудиш ? 

Коли дружки позбирались, 

Чому не прибуде 

Мій молодий, мій князь любий ? 

Чи довго ще ждати ?... 

За що-ж мене, бабусечко, 

Так довго карати 

Дожиданням, коли мене 

Вже й так покарала 

Божа воля... Бабусечко, 



Чо-сь трути не дала 

Напити ся!... бабусечко! 

Без часу загину !... 

Прийди милий, прийди серце. 

Прийди, сизокрилий, 

Хоче мене чарівниця 

Убить дожиданням 1 .. 

Як би ти був, Василечку, 

Ти моє кохання, 

Ти би не дав поругать-ця 

Вад твойов Марусев!"... 

„Тихо доню, тихо серце, 

Це так бути мусить". 

Тай дзерькалом тарах в землю 

Із усеї сили !... 

Тупнув поїзд на подвірю — 

Нічниця завила, 

Шклянки в вікнах зазвенїли — 

Відскочили двері — 

Тай уходить — Боже, Боже ! 

Списать на папері 

Таку красу несказанну ! 

„Василю, Василю ! 

А деж ти ся так забарив. 

Ти мій сизокрилий ?... 

А я плачу, літа трачу!... 

Ш, я вже не плачу, 

Василечку, серце моє. 

Любий мій козаче !... 

Чого-ж мовчиш, не говориш? 

Я твоя Маруся !... 

Не пігнаєш ?... Василечку ! — 

Що-ж робити мушу!... 

Соколе мій, придивн ся !... 

Я мабіть змарніла ? — 

О Боже мій!... Василечку, 

Я порумянїю, 

Я знов стану яка була ! 

Васильку мій любий, 

Ти не вйдиш, що я в вінку? 



- 223 — 

Підемо до шлюбу, 

Мій ти орле сизокрилий, — 

Піп нас повінчає! — 

А чо' в тебе, тій миленький, 

Катанка крівава — 

Ще н на грудех прострілена ? — 

Я, милий, загою. — 

О милий мій, я вигою. 

Кохання ти моє, 

Тільки, серце, заговори !... 

Не хоче, не хоче !... 

То хоч, любий, подиви ся 

Марусеццї в очи ! 

Ох, як страшно ! .. Василечку, 

Бояти ся буду ! .. 

Вже готові дружки мої ? — 

О буде вже, буде, 

Лишіть уже ! Милий гнівний. 

Що так забарилась!... 

Ходім, серце Василечку, 

Ходім, сизокрилий І"... 

Встала моя Марусечка 

До шлюбу убрана, 

А дружечки по переду 

З ярими свічками ; 

Марусечка у іюслїди 

Ступає поволи, 

Василь іде з Марусею, 

Дивит-ця до долу, 

Наче сонний ! — „Василечку, 

Говори зо мною — 

З твойов милов ! — Василечку, 

Я тебе ся бою — 

Чо' ти страшно так дивиш ся?... 

Бабусю І — — — Не має !... 

А отто хто, мій голубе. 

Так страшно співає? 

Це бояри ? — Ох лишенько, 

Якіж бо погані !"... 



— 224 — 

А бояри таку пісню 

В ночи заспівали : 

„Палай, палап, яре світло, 

До сазіого долу, 

Бо ми ведем нову пару 

До нового дому, 

У гибльовану р:ватирю" — 

„Василю, Василю, 

ІЦо вони отце співають ?" 

„В глубоку могилу. 

Там є щастє, там є доля, 

Там горя не має; 

А що в світі вам остало?... 

Те, що закопають. 

Тиран ходить у корунах, 

Та пє кров як воду; 

Пан з непана дере шкуру 

Та чванит-ця родозі ; 

Піп продає кров Христову 

Та купує села, — 

А де вони поділи ся? — 

Могила покрила. 

А там рівно, а там вільно, 

Там кождий за брата : 

Як і цісарь в едазіашках, 

Так старець у латах. 

Народит-ця дитя у світ 

Умите сльозою. 

Толочить*) 'го лиха доля 

Тяжкою ногою. 

А де серденько загоїть? 

Там, де закопають ! 

По перший раз у могилі' 

Сльози обсихають ; 

По перший раз утомлене 

Серденько спочине ; 

По перший раз народиш ся, 

Як. ляжеш в могилу. 



*') В первидруку ч»'р(';і иомії.іку: Полочіггь. 



• ^_ 225 - 

НІ" розлуки, НІ розпуки * 

Ш горя, нї болю... 
Гори, гори, яре світло, 
До самого долу ! " — 

Оттак чорні боярини 

Ідучи співали, 

А тут разом і сперли ся, 

Як чорная хмара, 

Над ядіою страшнов, страшнов !... 

„Бабусю, бабусю ! 

Василечку, що ти робиш?... 

Прости, Боже, душу, 

НДо коханя я не знала 

Престрашної долї!".,. 

Не кохайтесь, мої сизі, 
З мерцями ніколи ! 

Друк. Поезпї, Коломия 1867, впп. І, (тор. З — 25. 

На МОГИЛІ* 

званого мого брата Михайла Дучака у Заставні*'). 



„Чого зіовчит він як могила? 
Усї камратя-) говорили, — 
„Чого він плаче у ночн, 
Чого на стойцї^) стоячи 
Скитаєт-ця як морска филя? 
Хиба зій неї ему не зшлі ? 
Нехай же сам собі мовчит!" 

І скеля висока, і море глібоке, 
І гордий Венедпк — всьо спит, 



^) В перводруку : Туга на .могилі і т. д. -) Перводр. жовнярн 
^) стойш. 

Писанпя Федьіговлча, І. 15 



226 



Лиііі бранец в касарни високо - високо, 

Високо в віконци сидит. 

І як то човенце без китви*). веселця 

Та буря туряє, мете, 

Так думка полоха зарізане^) серце, 

Терновий вінец 'му плете. 

„Чиж перебриду я то солоне море, 

Чи тут мене срібними вбют? — 

Бувайте здорові, ви гуцулскі гори — 

Тут глинов присинлют^), ох тут ! — 

А шовком голівку ніхто тут не звяже^), 

Нї грудині не прийде укрить ! 

Хто ревне заплаче, хто серце покаже? 

Хиба®) лиш орев засипит ! 

Коби то хоть зіати товаришя свого"), 

Щоб душу студену нагріть І — 

Людий без рахуби, а серця й одного 

Немає між ними, ох нїт І ^ 

І ревне заплакав некрут молоденький. 

На руку голівку склонив ; 

Як габа по мори^), так билось серденько, 

Князь-місяць за турозі гонивсь, 
Поховз ся, тай упав у море. 
А ти так пишно як та воля 
Перед касарнев") у ночи, 
Касарску стойку стоячи*") 
Слухав есн отцї глаголи'^) 
І знов'^) похожував поволи — 
І тихо плакав ходячи. 

„Ходім, брате новобранче,^^) 
В сербский^^) манастирь, 

Да наййіімо двох чинчиків 
Читати псалтирь. 



^) Перводр. без .'юрі -) покраяне ") гробом засиплють *) Аіііои- 
ком ча хто тут голівоньку зняже, ") Чи пршіде хто груди ^) Одон 
') Чи віки не мати товарииіа того ") Як море по скелях ") Стояк 
на стойнї '") Друк. уас. ^') І вислухавши всі глаголі[ -'^) Собі 
*') Гордентлку ") іговий. 



— 227 — 

1 будут наді два чіінчнкп 

Псалтирю читать, 
І будут нас на утренп 

В брати постригать^). 
І будут нас на утрени') 

Перстеневі лодшть-), 
І будемо во вік віка') 

Як рідні два :кить^). 
Ти у минї, я у тобі^) 

Так будем тривать М, 
А що-б люде не казали'), 

Не будем казать *;. 
І буде нам одна слава 

1 доля одна, 
І підем їй пошукати 

В неділю до дня. 
Б неділеньку ранесенько 

Доля вставала, 
А як стало на всеночне, 

Вона купалась. 
Купала ся вона в мори 

Да на камени, 
А ми оба закрали ся, 

Сукні" забрали^). 
А в'на за мнов загнала ся, 

А я утікав, 
А як убіг у церькову. 

Піп нас повінчав. 
У пятницю з райских дверей 

Кровця да текла, 
А в суботу наша доля 

Проскури пек.іа. 
А проскура покотилась, 

Ми за нею йшли. 
Та до зорі вечірної 

На на-ніч зайшли. 



^) В'перводр. \ас. -) лопать ■') (_)тсї дні еірофи в перво " 
друку виглядають так: В неділеньку ранесенько, як стало свіггать, 
Наша доля аж на море пішла ся купать : І пок.дала свій віночок 
там на калеші, А .\ш оба закралп ся. віночок взяли. 



— '^28 - 

А зіронька про місяця 

У нас питала ; 
Ми не вміли оповісти — 

Вона плакала^). 
А 2) шаблї нам поржавіли 

Від еї сльози... 
А ти святий за райскими^)^ 
Ти нам поможи!" 
І як казали, так і сталось : 
Псалтирь і утреню наняли, 
По таляру ПОПОВИ дали, 
Аби їх перетнем розломав*). 
А як домів поодпущали, 
Вони гарненько попрощались, 
І тричи на рік обіцялись^) 
Оден у одного бувать. 

„Чогос минї тяжко, чогос минї важко-, 

Чогос в мене серце болит ; 

В одно минї, любко-голубко, нанашко, 

В одно минї братїк*^) ся снит! 

І снит він минї ся в дворах на помості",. 

Новая світлиця, столи, 

А по за столами весільнії гостї — 

Ох вайльо, як в серцї') болит ! — 

А перед столами чотири бояри 

У чорних кіреях стоя, — 

Ох стали в'ни, стали, як чорнії хмари, 

Нанашечко, утко моя !... 

А він мід не носит, а він їх не просит, — 

Нї оком не моргнут, нїмі... 

„Збірай ся!" гукнули, аж стіни здрігнулись. 

Ох, дайте*) водицї минї ! 



^) В перводр. ридала -) А ^) ти Іване ■*) Замісь сих трьох 
рядків у автоі^афіі: 

Свяченим перетнем розломалпсь 
1 жпли, як із братом брат. 

■'') В перводр. І вірне свбі слово дали °) брат мій '^ В пер- 
водр. Ох як в мене серце "; Нанашко. 



229 



А другі під стїньйш все рижими') кіньми, 

Собі знов: „Рушаймо, вже ніч!" — 

„Ще писану хвильку, одну ще годинку!" -=- 

„Не можна, не можна, пріч, пріч!" — 

І вхопили кляті на силу 'го з хати, 

Помчались хто знає куди ; 

Лиш чуть як просив ся, як плакав, як бив ся^)... 

Водицї, нанашко, води !" 

Нанашка мовчала, слівця не казала. 

„Не плач, ти мій милий, не плач ! 

Я дам щось напит-ця, не буде вже снпт-ця, 

Я куплю ти в місті" колач. 

Лишень не плач, ти мій леґіню!" 

А він о півночи в неділю 

Без свічки коника сідлав, 

Без свічки кармазин вбірав. 

При зори*) з двору виїжджав. 

Пішов товариша відвідать, 

Нанашцї й слова не сказав. 

„Вийди, вийди, товаришу, 

До мене на двір, 
А що люде говорили. 

Ти людем не вірь. 
Бо ті люде говорили. 

Що зоря німа, 
Да що у нас в Чорногорі, 

Бервінку нема. 
А учора в Чорногорі 

Як місяць сходив. 
Наш отаман молоденький 

У зброї ходив. 
До місяця крівавії 

Ручки обзерав, 
А як зийшли косарики, 

Він їх умивав. 
І не міг він молоденький*) 

Кріваві умить^). 



^) В перводр. біліїші -) молив ся. ^) в автоґр. Без свічки 
*) крівавії ^) Ручки да обмпть. 



230 



А як зоря придивилась, 
Забула світить. 
. У КІ6ВІ*) під Лаврою, 
Тазі лірник еидїв, 
Да аж вісім же він пісень 

На лїру завів. 
А як же він вісім пісень 

На лїру заграв, 
З найстаршої імаковпцї'-^) 

Калііпь ся зірвав : 
Упав ему перед ногп, 
Упав тай просив, 
НДо-б не співав вісїм пісень, - 

Урве манастнрь^}. 
Три жовняри молоденькі 

З обозу да йшли, 
Да й**) дівчину заручену 
На лаві найшли. — 
„Ох Боже і>іій милосерний, 

Коби в'на жива, 
Я би з нею покохав ся 

Хоть рочок, хоть два". 
„Ох Боже мій милосерний, 

Коби в'на жива, 
Я би з нею повінчав ся 
В неділю до дня". 
Лиш той третий молоденький 

Сказать не з'умів, 
Поцїлював в біле личко — 
Упав тай умлів. 
У купцї-ж їх і поховали : 
Єї у мирсї да в рукавах, 
Золотий перстїнь на руцї : 
бго в препишнім кресацї, 
У кармазинах да у павах ! — 
Оттак обох і поховали 
У калиновім байрацї. — 



^) В перводр. А в Кіі:ві -") В перв^др. мб. через помилку: 
маковницї ^) Звалпт монастир *) А й. 



•28 і 



А я так щебечу, як пташка в калині", 

Як ласте у йіаю кую, — 

Чиму-ж не виходиш, мій друже єдиний, 

Чого я вже добу стою?^) 

Чи може на мене нагнївав ся, брате, 

Що я не в реченец прийшов? 

Старая канашка самая у хаті, — 

Я, брате, рубав єї дров 2). 

А може ти думаш, що я без гостинців 

Заїхав у твої двори? — 

Усїм твоїм сестрам по павлянім пюрци, 

А братям топори^) в дари ; 

Для тебе-ж самого коня вороного 

Із морського стада привів 

Під срібним коверцем, турецьким сїделцем^), 

Поїдемо, брате, на Львів. 

Лиш вийди стрічати^), мій друже єдиний, 

Єдина порадо моя ! — 

Мій коник убив ся в моріг^) по колїна 

У твоїх воротїх стоя. — 

Все тихо, все глухо, з покоїв нї слова') — 

Великий на мене це гнїв ; 

Коли-ж ти не ласкав*), бувай-ми^) здоровий, 

А я собі їду домів, 

Тай білше в тебе вже не буду. — 

„Аж на страшнім Христовім судї — 

Стала зазуленька кувать, — 

„Аж там він ме тебе вітать, 

Твій щирий брат, той брат єдиний, 

Бо довело ся в домовинї 

З царскої муштри спочивать'"'*). 



^) В перводр. Не вишлеш сестру хоть твою '? ''^) Отсї 4 рядіш 
в перводр. \ас. '•") топірдї ') в турецкім сїдельщі ^) Лши ставь про- 
тив мене *) В автоґр. в землю '] В автоґр. нї одного слова ") В пер- 
водр. Коліі-ж так нагнівавсь '■') бувай-же "V Замісь сих сімох ряд- 
ків у перводруку чигаємо: 

Та в;ке аж на-рік в тебе буду. 

»Ба, ні, аж на Хрестовім суді — 

Стала зазуленька кувать — 

З ло.манпм перстенем вптать 

Тебе твій званий братчик буде, — 

Тим часом ляг у землто спать«. 



232 

Земле моя, нене моя. 

Голубко моя, 
Пахучими васильказш 

Майованая; 
Крівавими річеньказш 

Мальованая, 
ДрібненьЕИіми слізоньками 

Поливаная ! 
Ти вірного товариша 

Узяла еси, — 
Від вірного товариша 

Поклін понеси. 
І красно 'му уклони ся, 

Добрий вечер дай, 
Я як схоче серце спати, 

Ти 'го не займай. — 
Із чнрчиків та з ромену 

Кубелечко*) звий, 
Зазулинизі синим пюрцем 

Як мати укрий, 
А з перстеня золотого 

Забавочку дай, 
Лебединим щебетанням 

До сну 'му співай. 
Співай ему. серце моє, 

Про соняшний світ, 
Та як в садах красу єт-ця-) 

Той^^) маковий цвіт, 
Да*) як рожа стрільця кляла^) 

Ти доле моя І 
Як плакали товариші 

В неділю до дня. 
І як дівча на Пречисту 

По воду ішло. 
І як воно вертаючи 

^"^-й Зол от хрест найшло. 
І як воно рано-рано 

Личко вмивало. 



1) Впеі)вод]). Кубелце '.му -) иишнї красують цн ^) Ще й 
*) І ^) В автоґіі. }і(>зшівалась. 



— 233 — 

Ще й русою да косою 
Єго втерало. 

Да як воно чесало ся 
Білим гребінцем, 

Да') як воно вінчало ся 
З цвинтаря^) вінцем; 

І як воно голівоньку 
Клонило на стін, 

І як місяць молоденький 
За хмарою вмлїв^). 
Оттак ему співати меш, 
Рідна пюя мати ! 
Оттак врешті довело ся, 
вдиний мій брате, 
Заспівати! — Боже, Боже, 
Да що вже й казати ! 
Доводит-ця поволеньки 
Усьо поховати, 
Що у світі любе, миле... 
Нехай і так буде ! 
Може й мене на сім світі" 
Нечуй не забуде ! 
Не бари-ж ся, чорний друже ! 
Доста світом нудить, 
Доста уже насміялись 
Письменнії люде 
З моїх сльозий віршованих 
І кровю умитих... 
Веди-ж мене, тихий друже, 
Туди, де би жити : 
У могилу глїбокую ! 
У могилі може, 
Як у тих аравських ночах, 
Усьо понахожу. 
Що у світі було любе : 
І добрії люде, 
І ненечку ріднесеньку, 
І батька голуба. 



^) В перводр. І '•*) З нелюГиїм ^) Край моря зс>млїв. 



— 284 — 

І ті лїт<а зіолодії, 

Маковії квіти, 

І ті сестри іцебітливі — 

Невиннії ДІТИ, 

1 тебе, ти моя зоре. 

Чорнявая Цоре, 

Що-сь зоряла надо мною, 

Як ранїшна зоря') 

Місяцеви молодому — 

Зоряла — зомліла... 

Тазі ми, серце, звінчаємось: 

Досвіта в неділю 

На всеночній повінчають... 

Доле моя, доле !... 

А тн, брате Міхайлику, 

Брате мій соколе, 

В дружби підеш молодому. 

Боже мій ми.тий І .. 
А може нас попи твої 
Так тільки дурили. 

Що другий вік у могилі 

1 лучшая доля ? — 
Може й нема, хто те знає ! 
А правда-ж, а воля, 

А надія наша вічна? — 

Нї, Боже ти світе. 

Ти праведний, ти живущий 

Во віки і віки, 

А ми твої рідні дїти ! 

Хіба сиротинї 

Вже не буде краща доля, 

Як плакать під тином? 

Друк. ІІоезиї, Коломия 1867, вііп. І, стор. 27 — 40. В основу 
отсего передруку ми поклали автоґ])а(|» самого Федьковпча (власність 
тов. Руська Бесіда в Чернівцях), •") окремих карток подовжної 8-ки, 
сірого паперу, записаних дрібним письмом. Сей автоґраф подає 
поезию з значними відмінами супроти перводрук'у. З виємком двох 
чи трьох випадків, де текст перводруку нам видав ся кращим, ми 
знесли варіянти перводруку в нотку, а )іадто поправили з авто- 



^) В перводр. роса — очевидна помилка. 



235 



графу (не зазначуіочії сього и нотах) праиопнсь, яка в перводруку 
редакторами була підігнана до уїкивано'і тоді в певних кругах схеми 
тзв. Кулїніівки. Яка рсдакцпя поеми нчаснійша — чи друкована, 
'ш та, яку подає автограф — не можемо сказати на певно, бо авто- 
ґра((> без дати ; та здаеть ся, що він таїіи пізпїйшпн і краще обро- 
бленпіі від друкованого тексту. Закінчене поеми (від слів »3а хма- 
рою вмлїв«) у автоґ]^афі зовсім відмінне від друкованого і ми по- 
даємо його тут в повні: 

От так ему співатн-піеш, 

Утко моя, ненько, 
Часом сумно, як лебеді, 

Часом веселенько ; . 
Часом голосно та пишно, 

Як золота лїра, 
Часом тихо, тихо-тихо, 

Як вбиті жовнїри, — 
Аж доки й я не ляжу спати. 
А як я, братїки, умру, 
То дайте минї в руки йгру, 
А мене в кармазин убрати 
І біля брата поховати 
У трунві тесані, кедрові. 
На тиху, щирую розмову. 

Пісня коротка, але память тобі довга, брате 
віій Міханле : бо вічна! Але чи тямиш, як ти минї 
не раз бувало кажеш, що як би ти переже помер^ 
то би мене .в той час до себе покликав ? Чиму-ж 
не кличеш, друже ? Я вже готовий ! Федькович. 

Доклад. Заставна є село надднїстерского околу 
на Буковині. Яанашка називаєт-ця на Буковині матка 
від хресту (що до хресту тримала). 



236 — 



Синї ПЮрДЯ' 

:]Иоїм побратимкам на поклін. 



Пюрця аіої, синї мої, 

Лихо йіинї з вашн ! 

Назбірав вас з війска йдучи 

Темнити лугадш, 

Назбірав вас, поховав вас — 
. Де минї вас дїти ? 

Поклав би вас за кресаню — 

Та будуть судити : 

Фудулит-ця, от що скажуть ! 

Така моя доля!... 

Пюрця мої, синї мої, 

Пишнї та шовкові, 

Хиба сховать в нову скриню, 

Щоб не знали люде ? 

Не знати муть — не посміють, 

Минї легше буде ! 
Бо люде не знають, як серденьку горе, 
Бо люди не вірять, як душка болить, 
Лк бранець на стоіїцї з зорею говорить.. 
Убнв би я серце — ще хочеть ця жить, 

ПДе хочеть-ця пополювать 

Пишними лугами ! 

Пюрця мої, синї віої. 

Лихо діинї з вами !... 

Пюрця мої, синї мої, 

Не так я учиню : 

Я вас пущу з тихим вітром 

По всій Буковині 

Товариству на вподобу, 

А собі на славу ! 

Затичуть вас за кресаки 

Б неділеньку рано, 

Да ще й підуть до церковп — 

Я більше не хочу !... 

Пюрця мої, любі мої, 



— 237 — 



А як тихий схоче, 

Та понесе у хатинку 

В новую кватирку, 

Де то моє пишне свято 

Мережить ширинку... 

А в'на здонме, задумат-ця, 

Ще іі почервонів ! 

Подивит-ця в оконечко, 

Де луг зеленів, 

Тан покладе під подушку — 

З царем не міняюсь !... 

Пюрця мої, сннї мої, 

Добре минї з вазіи ! — 

Ідїть же вп, синї пюрця, 

По всій Буковині, 

Та не кажіть добрим людьом^ 

Від кого гостинець. 

От гостинець — та і тількі ! 

На що їм це знати? 

Один собі най думає, 

Що з крайної хати 

Від дівчини Катерини. . 

А другий — з-за моря... 

А той третий най не дума — 

Лиш най приговорить, 

Тай сховає у папері 

До нової скрині ! — 

Розлітайтесь, пюрця мої, 

По всій Буковині ! 

Друк. Поезпї, Коломия 1867, віш. II, стер. 43—47' 






— 238 



Ророденч\?і(. 

А в іншого сїролахп 
Ні хати ні поля, 
Тільки торба, а :з торбпші 
Виглядає доля. 

Шевченко. 
ГорденчуКН МОЛОДОГО — 

Хто его не знає ? 

Сидить собі конець стола, 

Та на гусльох граб. 

Кругом єго жовнярикн 

Утирають сльози І 

Вони-б раді не плакати, 

А й впинить не ліожуть. 

Бо хто грає, хто співає, 

Душею владає. 

Струна струні, дума думі 

Правду вповідає. 

Серце серцю признаєт-ця — 

Така Божа воля ! 

Пісня-дума, пани браття, 

Від самого Бога: 

Нї купити, ні продати, 

Нї шваров посіять, 

Нї у Жида заложити, — 

Така чародія !... 

Оттакнн і Городенуук 

Межи жовнярами] 

В єго пі сни, в єго дудш . 

Для кождого стане. 

Бо він знає кожду душу 

В широкому світі, 

Знає люде, знає хто в"ни, 

І чиї в'ни діти. 

Знає гарно заспівати. 

Що кому до ладу : 

Цему Серби на та У гра, 

Тому на пораду 

Волошина та Циганки. 

Третому Діброви, 



— 289 — 

А як вшкварить Добущука, 

То ВСІ аж до зброї 

Ізірвут-ця !... кров запахне! 

Таке тото диво ! 

А нарешті Чабарашки 

З усеї. знай, силн 

Як відодре... жужмом підуть 

І люде і хата ! 

І на сльози і на жарти — 

На все він багатий, 

Хоть і сам не засміет-ця 

Анї ся зажурить ! 

Другі скачуть, другі плачуть, 

Він — образ з маймуру. 

І чо'ж ему плакать, чого ликувати, 

Коли він не відци, коли він чужий, 

Коли его люде не хочуть за брата ?... 

„Куда — кажуть — блудиш, там — кажуть — і жий 

Береш — кажуть — з неба місяця за роги, 

В вечірньої зорі тримаєш нічліг, 

Служби ти ся служать у самого Бога — 

Іди — кажуть — брате, туда де твій Біг!" — — 

А він си як піде та в гусли заграє !... 

То зайде до замку, де царь рудий спить, 

То там, де Маланка на скели співає. 

То там знов, де Добуш руки ходив мить, 

То знов, де лицари у срібних панцерах 

У шолмах крилатих сокотять Санґрал І""') 

Крівавую ланчу по хатї носили 

І золоте блюдо — він їх не зайімав ! 

Бо він усе знає, бо він усе чує, 

І чо' вони тужать, і царь чо' хворує, 

І хто 'му поможе... А цей голий світ 

Беріть собі, люде, беріть 'го, беріть ! — 

Добре, брате Горденчуку, 
Добре, друже, робиш, 



*) В перводруку. Сандрал — очевидно коррекюр не поро- 
зумів значіня і поклав русі.ке д ^ зам. латинського §г. яке стояло 
в автографі. Санґі)ил — сі.вятші Ґраль. 



— 240 — ■ * 

Що до зорі вечірньої 

Ти на на-ніч ходиш! 

Бо тут тяжко пробувати, 

Аж морозом віє ! 

Да ще й люде тя прогнали — 

Що ти будеш діять V. . 

Хиба зо всім понехати ?... 

Не нехай, небоже ! 

Твоя доля — твоя й воля, 

Але пісня — божа. 

Не неси їй у могилу, 

А пусти по світі! 

Хоть ті люде — всїгди люде, 

А все божі дїтп ! 

А хоть часом і полають, 

Не против ся, брате, 

І ти роду не ліпшого — 

Треба вибачати. 

Чи як кажеш, як міркуєш, 

Серце Горденчуку ? 

Помоли ся вперед Богу, 

Та на гусли в руку. 

Друк. Поезиї, Коломия 1867, вип. II, сюр. 49 — 54'. 



Р О >н а. 

Ілашеви Хрестикови з великого Кучурова на поклік. 

Той клонит-ця сріблові, злотом — 

Той пишним сонетом, 

А у мене сіромахи 

Гарно поклонитись 

Немає, чого би треба'''). 

Така моя доля ! 



*) В перводруку замісь спх двох рядків надруковано лише 
»Нужденька обдерта», та на сюр. 54 в друкарських похибках справ- 
лено так, як у натнім тексті. 



— 241 — 

Та цур же їм з їх золотозі ! 

А я, бач, поволи 

Ізмайструю два три вірші — 

Усе гаразд буде ! 

Мій товариш, мін друг перший, 

Єдиний та любий 

І те прийме за золото, 

Коли 'го не маю ! 

ІІривітай-же отцю думку 

З рожевого гаю, 

Та спомянн Горденчука, 

Як ріднього брата ! 

Боже, Боже, як то легко 

Горе забувати, 

Коли було з ким ділити ! 

Поділиш — забудеш !... 

О брате мій незабутий, 

Військовий мій друже ! 

Минї банно за тим горем, 

За тим старим лихом, 

Що ми разом 'го приймали — 

Хоть лихо, та тихо ! 

Минї банно за ним, друже ! 

Як би прийшло в гостї. 

За стіл би 'го я посадив 

В хатах на помостї. 

Ще й вишником почастував — 

Тебе ради, брате ! 

Бо ми єго нераз вчили. 

То лихо клапате, 

Таки й гарно попівчили... 

Така наша доля ! — 

Біда бідї, а гарному 

Гаразд до окола ! 



ДУагит зіікі сіепп сііе Козеп зо Ьіазз, 
О зргісії, теіп ЬіеЬ, \уагит? 

Шеіпе. 

Три чверти року в'ни кохались, 
її з старим царем звінчали' 

Писання Федьковича, І. 1Ь 



— 242 — 

А він не міг так ііонехать — 

Прийшов у гай ся попращать 

З свойов голубков сизокрилов. 

А в'нй го в гаю і убили, 

У гаю і вірлам лишили - 

Чогож вам, браття, більше й знать ! 

Не калина в темнім гаю 

Землю укриває, 

А цариця княнею 

Могилу копає 

І могилу укопала, 

Й китайку здоймила: 

„Прощай, друже несуджений, 

Прощай, ти мій милий ! 

Не судилось в парі жити — 

Така наша доля !... 

Я не плачу, я не тужу. 

Серце, за тобою, — 

За велика моя страта, 

Щоб виллять сльозами!... 

Цїлип мій світ, ціле життя 

Оттут я ховаю 

В отцю язіу!... і не плачу!... 

Я борзо забуду ! 

Своє горе, свою долю 

Не покажу людьозі. 

Щоб і вони не утерли 

Поганії очи !... 

Сама тебе я любила, 

Сама тужить хочу. 

Життя моє, за тобою... 

Прощай, мій козаче !... 

Я не прийду відвідати, 

Аж в неділю в ранці, 

Щоб цвітами обсипати 

Кріваву могилу !... 

Спочивай-же мій ти друже, 

Доки й я спочину!" 



— 243 — 

І цариця муравою 

Могилу укрила, 

І дві божі недїленцї 

Вквітчати ходила. 

А у третю — як і пішла, 

Так і не вертала ! 

Сумна сумна, нїби пяна 

В гаю промовляла : 

^Зеленая, студеная 

могило моя ! 
Не дрібними слізоньками 

поливаная ! 
Не тугами-жалощайіи 

вжалованая, 
А стрілецьков серця кровю 

зіальованая ! 
Усю мою щастя-долю 

укрила єси ! 
Тепер же мня, студеная, 

під землю пусти, 
Або зрости мене рожев 

в його головах ! 
А щоб люде не ходили, 

де милий мій ляг, 
Зроби мені, студеная, 

колючі глоги, 
Най не топчуть мого пана 

тяжкі вороги !" — 

І як просила, так і сталось. — 
Зза гаю сонечко здоймалось, 
У гаю явір ся хитав, 
А в'на вже рожев процвітала, 
Могилу глогом укривала — 
А царь цвітам ся дивував... 

.Друк. Посзпї. Коломия 18Гі7, віш. II, стор. 55—62. 



І/А 



244 — 



Д и г а н і< а. 

Николаєви Иочеранюкови з Великого села на поклін. 

Оба і в попелі ми грались, 

Оба ходили й гнізда драть, 

Обом і чупер обрубали, 

Оба ходили й Франка знать, 

І солоного моря пити. 

Обом нам дали і абшити. 

Оба, чи в діло чи гулять, 

Як рідний брат із рідним братом ; 

І в парі, брате, ми мабіть 

На той помашеруєм світ, 

Як ті два близнюки на небі ! — 

Да там мабіть нас ще не треба, — 

Пожиймо, брате, лутше тут, 

Де ще гуляють, грають, пють ! 

Волїє Циган нам заграти, 

Ніж ті попи товсті, пузаті 

Нам вічну память віають гути. 

Да що вже буде, то вже буде, 

А ми до діла, побрати' ! 

Коли незіає що робити, 

Анї за що біду пропити, 

Коли слота сїче — а ти 

В сегельбі, друже, в жменю дуєш, — 

То я сїдаю та віршую — 

(Не так то я, як вражий нуд !) 

От сяду си та що небудь 

Таке утешу, що аж диво ! 

А щоб віршоване те мливо 

Борте мололось, а я взяв, 

І кому ннбудь 'го завдав — 

От як би се тобі, мій брате! — — 



Чи ще нагадуєш ту хату, 
Тоту хатиночку в гаю 
Геть аж за містом на краю 
У кучерявій черемшині ? 



— 245 — 

До нинї, братїку, до нинї 

Не може серденько забуть... 

.Дурне те серце !. . ану в кут, 

Ви давні" думи — бо заплачу І... 

Пішло то серденько козаче 

До Циган в найми !... Що-ж робить ! 

Що серцю любе — лиш любить. 

Чи як тн кажеш, друже-брате ? 

Ти добре радив, коли-ж кляте 

Годі навчити було!... Гляв! — 

І як у той крутіж упав, 

У ті прокляті чорні очи!... 

І хочет-ця і ще ся хоче — 

Хоть серце зна, що пропадає — 

У ту хатиночку у гаю !... 

^а щож я маю нарікать ? -^ 
Хіба не вірне в'на любила? 

Боже правий, Боже милий. 
Один, один я виноват,Д 

^Одного серця було мало !..і 
А як коханого не стало. 
Тоді я догадавсь, коли 
Вже пізно було!... О! болить 
Той гострий ніж — бо затроєний 
Таков отрутою, що й гинуть 

1 жити годї!... А ти знав, 

І все казав, — а я не слухав... 
Де вже в кохання того уха! — 
І ю втопив — і сам пропав ! — 

Прийми -ж, брате Ннколаю, 

Отцю мою думу, 

Да ще й другим дай читати, 

Най вчут-ця розуму. 

Та з коханнязі не жартують — 

Кохання не жерти !*) 



*) В перводр. жартп, та ріш домагаєть ся уживаного в гу- 
цульськім диялєктї »жерти<«. 



•246 



Ге 



, Серце наше невеличке, 
Не тяжко роздерти, 
А загоїть єго тяжко — 
Кріваве і згине .... 
То не болить, пане-брате, 
Що підеш в могилу 
З неубитим цїлнзі серцем — 
А болить з убитийіЦ 
Ліпше на сім білім світі 
Душу загубити, 
Як серденько зарізати ! 
Убєш ся — спочинеш, 
А так — годі в світі жити, 
І гинуть не згинеш. 
Чи як кажеш, Николаю ? — 
Хта зна, може й брешу І 
Да що робить : коли зачав, 
Нехаіі вже допишу. 



Ви Ьіаипез Кіпй. \уа5 8Іагг8І йи зо 
Ніпеіп іп (Ііе 5І1Ьегпеп ^Уеііеп? 

]'<[еиЬаиег. 

Пролог. 



у неділю в ранці рано 
Вьють залізо два Цигани; 
А у лісі в Матридуні 
Сидить собі пишно-думно 
Циганочка молодая, 
Матридуну обриває 
Тай словами промовляє : 

„Матридуно, Матридуно, 

Крівавії квіти ! 

Чо я така нещаслива 

В широкому світі ? 

Чого зіене убивають 

Як теє залізо? 

Чо" він зіене не зарізав,^ 

Ножем не зарізав 



— 247 — 

На неділю в опівночи?... 

Була-б я не знала, 

Як ВІЕ1 з друїов кохаєт-ця, 

Мене забуває, — 

Той невірний багацький син. 

А я 'го кохала, 

Я 'му волю учинила, 

Я все єму дала, 

Усьо, усьо !... Матрпдуно, 

вдина ти моя, 

Я 'го вірне полюбила... 

Гоя... гоя... гоя... 

Горе моє несповіте ! 

Я вірне любила !,.. 

А вік лишив свою Цору, 

Він зіене покинув, 

Нї ту квітку серед степу 

Здоптану ногою ! 

О !... я єго нагодую, 

Я єго напою — 

Да де віедом, не ситою 

Як досі поїла !... 

Матридуно, Матрпдуно, 

Крівава та біла, — 

Я тобою 'го напою... 

Гоя... гоя... гоя ! .. 

Доле моя нещаслива 

Доле моя, доле І"... 

Пішла лісом ридаючи, 

Під березов сїла, 

То сміялась-реготалась. 

То плакала-млїла, 

То знов коси розплітала. 

То знов заплітала. 

А Цигани Нестерюка 

У шатрі співали : 

Під білою березою — 
недоле моя ! — 



— 248 — 

Пє Нестерюк з Циганочков 

в неділю до дня. 
„Циганочко-Волошечко, 

ану-мо здоров !" 
„Чого в тебе, Нестерюку, 

на полах да кров?" 
„Циганочко-Волошечко, 

я кругавя вбив, 
А він мені рантух-полу 

кровю да збрудив ! " — 
„Гой-гой, ти тій Нестерюку, 

не з піаха це кров!" 
яЦить-цить, душко Циганочко ! 

Ану-мо здоров !" 
„Здоров, білий Нестерюку, 

пий, серце до дна!"... 
Поховали Нестерюка 

в вівторок до дня. 
А Циганка чесала ся 

да коси плела... 
Засміялась та у воду — 

Долів поплила. 



І. 



Кохайте ся, пани браття, 

Коли серцю воля, 

Тількі з серцем не жартуйте 

З дівочим ніколи ! 

Бо 'го легко розкохати, 

А тяжко впинити : 

Кого вірне полюбило, 

З тим хоче і жити. 

А не зможе — чого жити? 

Краще у могилу, 

Аби тільки не самому. 

Аби тільки з милим. 

Аби тільки без розлуки ! 

Оттак, пани браття ! 



— 249 — 

Коли годї кохати ся, 
На віщо займати ! — 

Помер старий козак Соколїй, 

І ввесь маєток, бач, остав 

По Соколїеви удові : 

Лани, степи, одая, став, 

Стайні, побої прехороші ; 

Скриней чи три чи штирн грошин, — 

А що вже син ! — так що леґінь ! 

Щоб добрим людем хоч усім 

Такого козака діждатись І 

Чи до роботи, чи гуляти — 

Він перший на цілий окіл ! 

Не дурно звали го й Сокіл, 

Бо був раз парубок за себе ! 

Да лиш одна 'му була хиба : 

З Циганков покохавсь, тай ну ! — 

Да я не дуже і вину 

Даю ему, бо раз Циганка ! 

І в Таліянина і в Франка 

Таке я диво не видав ! 

Уздрів наш Марко — тай пропав 

Як той метеличок у цвітї ! — 

Коби на сім веселім світі 

Очий лиш чорних не видать ! — 

Побачив — вже й вдавив ся кат 

І серцем і душев і волев ! 

Чи будь вірлом, чи будь соколом — 

Вони приборкають на час ! — 

Так, бачите, і Марко наш 

Гостив у світі ! Бідний Марко І 

Так бєт-ця, вєт-ця за Циганков, 

Аж пропадає! Щож робить? 

На те ми люде, щоб любить 

Дівоче серце... Не іначе ! — 

А мати журит-ця та плаче, 

Аж в стїни головов товче, 

Та аж на колінках*) 'го молить . 



*) В перводруку через помилку : колінах, що псує ритм. 



— 250 - 

„Покинь, покинь ту дику долю! 
Люде стикают-ця ! покинь І — 
Згадай, хто ти і чий ти син, 
І що у парі вам не бути ! 
Не діждала-б я була чути 
Такові речи І.... Онде ніж : 
Возьми 'го, сину, та доріж 
Нещасну матїрь !... Поховаєш, 
А на гробу ся повінчаєш 
З Циганкою !"... 

„Боже, Боже ! 
Чо' плачете, мамо ? 
Дузіаєте, що я справді 
Циганку кохаю, 
Чи там з дівок яку небудь ?..► 
Не мав би-м роботи ! — 
Я їх діного перелюбив — 
Людем на охоту. 
На що ліпше і кохати ? — 
А я вже сам, мазіо, 
Хотів її покидати, 
Як учув, що слава 
Пішла селом недобрая... 
Я не люблю слави ; 
А хоть тоту дурити-му, 
Котру загадаю, 
А вженити ся вже мушу, 
Щоб мовчали люде. 
Я женю ся І а дівками 
Потому хоть воду 
Гатити-му — тількі буде І — 
Хорошов уродов 
І в край світа їх загулпш ! 
Ледачі тай тількі. 
Пошукайте-ж минї, мамо, 
Хорошої дівки, 
А.іе з грішми, чи чуєте? — 
Тай будемо сватать. 
А як підезі — то перший ра» 



— 2о1 - 

Я, зіазіо, у хаті 

І не гляну на дівчину — 

Бона одуріє 1 

— я іх налогу знаю І 
Так, мамо, що вмію 

Я вгадувать ті зазулі ? — 
Оттак, паніматко!" — 

Вийми в люльку, зажог губку 
Тай вийшов із хати 
Сміючи ся. — А удова 
На сто коньох їде! 
Ухопила цїпок в руки, 
Пішла до сусіди, 
Щоб гарненько порадитись, 
Як дальше робити, 

1 де би то невісточку 
Багату добити ! — 

І такі то часом люде 
Бувають на світі ! — 
Не все золото та срібло, 
ПДо в очи ся світить. 
Не всім треба дати віру, 
Хто каже, що любить... 
Да нехай це ; побачизіо. 
Що далі ще буде. — 



П. 



Хто шукає, той і найде. 
Як то люди кажуть. 
І Маркови вишукали 
Таку, що й за князя 
Не сором би, таке чудо ! — 
Що красна, що врода'), 
А що віно !... Лиш гай один 
За днину не сходиш, — 



*) В периіа]»уку через помилку: врггжа. 



— 252 — 

Л про решту і не кажи І — 

От взялись за діло : 

Зговорили, злагодились, 

А в другу неділю 

Вже й ручники Катерина 

З кидрової ср:рпнї 

Подавала — кращий Марку... 

А сама аж гине, 

Що погляне на леґіня ! 

Да леґінь не конче 

Нев журит ся ! Сидить собі 

Веселий як сонце, 

Та з ґаздами роззіовляб, 

Торги якісь ладить. 

А Орлиха (се би теща), 

Така уже рада, 

Що аж ґуля! „От господарь ! 

Значно, що господарь І" 

-Соколиха собі рада, 

Що з багативі родозі 

ГІосвахалась. Лиш Катруся 

Думає — гадає, 

Як то вона жити буде І 

Чому-ж не займає 

Той царевич мальований ?... 

І сльози люнули ! 

А Орлиха: „Що ти робиш? — 

Щоб я і не чула 

Твоїх плачів!... Він — господарь; 

Єму иньше діло, 

Моя доню, у голові. 

Як за ручку білу 

Істискати ! — Утрись, дочко І" 

Оттакі то люде ! — 
Вони судять як нас видять, 
Не заздрівшн в груди, 
Чим то серце потайливе 
У нас нишком грає ! — 
А що Марко мій розумний 



— 253 — 

За столом гадає ? — 

Не хороше він гадає : 

Серце одурити, 

Свіже серденько дївоче ! 

Неситий, неситий, 

Нерозумний мій леґіню І... 

Тп, друже, не знаєш. 

Що то серце хоть маленьке, 

А світ підбиває, 

Цїлнії цей світ незмірений..^ 

Така Божа воля ! 

Не Бог — серце орудує 

Усев нашов долев. 

А де розум хоче вершить, 

Пропав єсь на віки !... 

Серце першим, серце старшим- 

Паном чоловіка ! — 

Уже зорі погасають, 

Ранок наступає. 

Устав Марко із за стола 

Домів ся збирає. 

„А що, мамо, хіба підем?" — 

„Посидь ще, соколе !" 

Просить теща — „Та я- б сидїв — 

Так робота в поли. 

Паніматко! Тепер весна!" 

„Ніч о, ніч о сину ! 

Й я так люблю ! — От господарь ! 

Но де Катерина, 

Де в'на ділась?!" — „Лишіть, нене,- 

Може пішла спати, 

Протомилась! — лишіть єї!" 

„Золотий мій зятю ! 

Як жалує свою рибку !... 

Гозузіннй тай годї ! — — 

Та як кажеш, мій соколе : 

Остає при згодї? 

На Пречисту?" — „На Пречисту; 

Щ,о слово то слово!" 

„Нїчо, синку !" — „Добраніч же !" — 



— 254 — 

„Ідїте здоровії, 

Та приходїть до нас з часта, 

Аби обізнатись 

З Катрусечков ! Чи як кажеш ?" 

„За то вже не знаю, 

Паншатко ; тепер весна — 

Чи нам часу стане. — 

Да я буду приходити... 

Ходім!" — Попращались. 

Марко пішов. А Орлиха 

Ґуля по господі", 

Та аж свище, така рада ! 

„Господарь тай годї!" 

І оттакі часом люде 
Бувають на світі ! 
У них срібло, у них злото 
Усе що ся світить, 
Як в тих дітей нерозумних ! 
А такі щасливі 
В широкому сему світі ! 
Таки своє мливо 
Молоти-муть, сїяти-муть 
До самого гробу, 
А ще може і в гріб возьмуть ! 
„Господарь тай годі!" 
Лиш та Катря безталанна 
Не ликуе з мамов, 
Лежить собі у кізінатї — 
Умита сльозами. 

— „Колись прийду !... нема коли І" 
Він діене не любить ! — 
Боже, Боже І себе й мене 
Він марне загубить !... 
Так, не любить ! я видїла !... 
Чогож бо я плачу, 
Коли ми ще не вінчані?... 
О — єго побачить 
Гірше шлюбу... що то шлюби ? — 
,Що буде, те н буде — 



— 255 — 

Я без него жить не можу !... 
Чомуж він не любить?"... 

III. 

Сяють зорі, місяць оре, 

Люде спочивають, 

Серед шатра циганського 

Вогник погорає, 

То палахне, то потахне ! 

Л дівка Циганка 

Сидить собі підперши ся. 

А деж гордий Марко, 

Що то личко не цїлює 

Та ті чорні коси 

Не розплете, не граєт-ця, 

Як бувало доси ? — 

Нема Марка, заручений ! 

Десь у свої рибки 

Сю темную ніч ночує !... 

1 Циганка швидко 

Втерла сльози — бо хтось іде ! — 

Хіба кучерявий 

6Ї Марко '? Нї, не Марко, 

Не доля кохана !... 

„Чи спиш, душко Циганочко? — 

Втвори, сизокрила ! 

Побила мня на сім світі 

.їїихая година 

Та нещасна!" — „А ти- ж відкн?" 

„Та я зза Кидриня". 

„Там де вдова Соколиха 

Посватала сина 

З багачкою?" — „Се-ж я сама! 

Сама я, голубко !... 

А він мене не кохає, 

Він мене не любить, 

Він не любить мене, сиза ! 

Я се добре знаю !... 

А єго вірне любю, 



— 256 — 

Гину, пропадаю 

За невірним!... Боже, БожеГ 

Боже наш, Бсіже ! 

Ти сам знаєш, що без нього 

Я жити не можу... 

Нї. не можу я так жити!..» 

Чозіу-ж він не любить ? — 

Чи я в СВІТІ не хороша? 

Чи чув через люде 

Недобрую яку славу ?... 

Нї, моя ти зоре, 

Я не хочу щоб він любив, 

.Іиш най заговорить 

Яке слово до вподоби !... 

Лиш най хоть подурить, 

Що мня любить, — я повірю!..^ 

Чож тп так похмуро 

Подивила ся на віене ? — 

Може й ти любила ? 

Тож вір мені', моя пташко, 

Повір, сизокрила. 

Як то болить !... Може тебе 

Оттак не боліло ?... 

Циганочко! Циганочко, 

Ти не знаєш зілля, 

Що-б він любив мене одну? 

Що хочеш, даю ти, 

Лиш зроби так, аби любив !... 

Або дай отрути 

Напити ся, нехай гину ! 

Я не можу жити!"..- 

„„Цить, сердечко, цить рибочко І 

Щось будем робити, 

Аби єго приборкати ! 

1 я таке знаю... 

Я ще й гірше в світі знаю... 

Не те : не кохає, — 

А кохає та покине!... 

О, моя ти зоре — 

Тп ще цего не зазнала... 



— 257 — 

Да щоб і ніколи 

Не зазнала цего горя ! 

А я його знаю І 

Минуло ся !... Коли хочеш, 

Я тебе нараю. 

Ось на тобі цю плящннку: 

Дай це у напою 

бзіу випить по шлюбови — 

Від разу загоїть 

Твоє горе, моя зоре... 

Полюбить від разу !... 

Та не забудь, моя пташко, 

Що це тобі кажу : 

По шлюбови у напитку!" 

„Нїчо, моя кришко". — 

Заплатила, вийшла з шатра, 

А Циганка нишкозі 

Засміялась, аж зайшла ся ! 

І горячі сльози 

Посипались з очпй чорних... 

„Боже, Боже, Боже... 

Боже, Боже!"... Як стояла, 

Так упала в спузу ! — 

А Катруся вертаючи 

По зеленім лузї 

Чобана си виспівує : 

Ой у поли, у гаю 
Чобан хлопців корняє : 
„Гой ви хлопці', молодці, 
Скажіть моїй дівочцї, 
Нехай мене не любить 
Марне літа не губить". 
А дівчина учула, 
До ворожки майнула : 
„Що, бабусю, робити? 
Лишив чобан любити І" — 
„Ой на, доню, коріня 
З під білого каміня, 
Та звари 'го у пиві 
Всему світу на диво!" 

Писання Федьковича, І. і 7 



— 258 — 

Став ся корінь варити ; 
Став ся чобан журити. 
А ще корінь не вкіпів, 
А вже чобан прилетів 
До дівчини дуиіки — 
У білі подушки ! 



IV, 



Після Пречистої в неділю 
Да після першої зляг мир : 
У Орлихи вдови весілля ! 
Сутки, гостинець, хата, двір — 
Набито народу, аж гнет-ця І 
А у мальованій світлнци 
Позолочена молода 
Поза кидровими столами 
Сидить собі між дружечками, 
Як тая тихая вода, 
Гордого князя дожпдае. 
А тут нараз як не заграють 
Єго музики в воротах ! 
І молодий, як райский птах, 
Своїм буланим в сріблї-злотї 
Перелетів нові ворота — 
Боярів пів сотця за ним ! 
Стрільба гукнула, звів ся дим, 
А доки браття ще успіли, — 
Уже й в світлицю улетіли. 
І молодий, як той сокіл, 
Коло Катрусечки вже й сів, 
Тай цьмок в личко тото рожеве ! 
А сам охіч, а сазі веселий, 
Аж сам дивует-ця ! 

„Брати ! 
А много прийде заплатить 
Вам за сестру, мою царицю?" 
„По келепу, по порошницях!" 
Крикнули браття ! — 



— 259 — 

„Прибивай!'* 
яШ, не бемо ще ! ще додай 
Двісті червінців!" 

„Триста буде 1" 
А в'на як той листок на грудц 
Єму і впала І... 

„Марку мій !... 
Марку — життя моє єдине !... 
Що я наплакалась... і нинї... 
Я думала... О друже мій, 
Прости минї — я вже не буду!... 
Марку, о Марку, ти вже любиш, 
Ти любиш вже мене ?... А я, 
Я думала, що ти не любиш!"... 
І знов прилипла *му на грудьох. 
„О доле щасная моя ! 

Боже ти мій, раю ти мій ! 

Я з щастя загину!... 

Марочку мій, життя моє ! 

Ану, мій ти милий, 

Сього мідку солодкого, 
* Що я наточила !" 

„Для чого-б нї, серце моє? - 

Здоров, моя мила ! 

Здоров, серце ! Будем жити 

Бо вік без розлуки ! 

Я вже забув давну... пиху І 

Дай, сердечко, руку — 

Ще й ті губки !... Здоров, мила І 

На наше кохання !... 

Видиш, рибко, як я випив ? — 

Нї каплї не стало 

У пугари ! Який добрий І... 

Щоб наші пробутки 

Такі добрі та солодкі!"... 

„Непе, де ви? — Люди! — 

Як посинів... Марку, що ти ?" — 

„Ратуй, душко, — гину ! 

Ох, як пече у сердечка !... 

Лк горячов шинов 



260 



Жже, душрсо, мя !!!"... „Умер, узіер І 
Марку, за що?... Марку!"... 
Під вікном хтось зареготавсь: 
.,3а бідну Циганку !".... 

Кохайте ся, пани браття, 

З ким серденьку воля, 

Лиш з Циганков не кохайтесь, 

Єдині, ніколи ! 

Бо Циганка вміє кохать, 

А впинить не ввііє ! 

У їй серце не то сонце, 

Що на весні гріє, 

А залізо в грани гріте — 

Спече тя, небоже ! 

Може думаш відсунут-ця? 

Не можеш, не можеш!... 

Як до шини гарячої 

Прикипиш — загинеш ! 

Браття мої войськовії, 

Братїкп єдині ! — 

Епільог. 

Зеленіє на цвинтари 

Висока могила, — 

А кого в ню поховали. 

Кого в'на покрила? 

Препишного того Марка ! — 

Така його доля. 

А та моя Катрусечка, 

Та моя небога, 

Тото дитя безталанне 

З чаркою ся грає ! 

„А так, мамо, що він любить? 

Він мене кохає, 

Мій Марочко ! О — він любить !... 

Внесіть минї меду ! 

Внесіть, внесіть!"... „Нащо, доню?* 

„Внесіть, віинї треба! 



— 261 — 

Циганочка так казала ! 

Я його напою, 

Він полюбить мене, мамо, 

Все лихо загоїть ! — 

А так, мамо — він полюбить? 

О, він мня кохає!".. 

А під пиіпнов жеребинов 

В зеленому гаю 

Сидит собі Циганочка, 

Плете чорні коси, 

То засміесь, аж зайдет-ця, 

То знов заголосить : . 

„Жже, душко, мя!" — „Умер, умер! 

Марку, за що?... Марку!" — — 

А під стїнов засміялось : 

яЗа бідну Циганку!" — 

Друк. ІІоезпї, Коломия 1867, вип. П, стор. 68 — 96. 



Дезертир. 

Іванови Юрчишиному в Валяві на поклін. 

А я так мало, не СІагато 
Благав у Бога — тілько хату, 
Одну хатиночку в гаю. 

Шевченко. 
Не цареви мостивому, 
Не пану в палаті', 
А тобі, єдиний друже, 
Хочу одспівати 
Мою думу замучену, 
Кріваву, убиту. 
Така, брате, наша доля — 
Що-ж мусим робити ! 
А від долї нї за море, 
Ш у сине море 



— 26-2 — 

Не утечеш, не вкриєш ся — 

Увезде здогонить, 

Як половик пташиночку. 

Оттак, пане брате ! — 

Чи у перед заспівати, 

Чи в перед заплакать? 

її мене шати колисала, 

В папір завивала, 

Служби, утрені наймала — 

Нї, не ублагала 

У доленьки !... Приїхали, 

Розкотили Фану, 

Прочитали Артикули 

В неділеньку рано, 

Тай займили у чужину, 

Як камінь у море !... 

Боже милий. Боже милий, 

Доле моя, доле ! 

А ти мене ще питаєш, 

Чого проклинаю ? 

Прокляну тя, невірная. 

Кілько нагадаю 

Мою долю безталанну. 

Ті недобрі люде, 

Ті дороги неміряні... 

Ох, як болять груди !... 

А в'ни кажуть, щоб не плакать 

Та славу козачу 

Не теряти !... Не плакав би — 

Само серце плаче ! 

А що далі, Іваночку, 

Ти й сам здоров знаєш : 

Муштрували, катували, 

Ланцами карала. 

Славу добру відберали — 

Що-ж робити мушу? 

Я вже думав, Іваночку, 

Занапастить душу. 

Я так думав : одна кулька — 

Позбудет-ця горе, 



— 263 — 

А ті люде нехай вітак 

Що хотя говорять ! 

Не в'ни мене судити-діуть, 

Бог буде судити. 

Я так думав. — А ти, брате, 

Як ангіль хранитель 

Стояв тихо надо мною, 

Дїлив ся зо мною 

Муштрованим моїм горем, 

Замученов долев. 

Тп все казав : „Товаришу, 

Ще будемо жити!" 

Чи-ж не життя? Боже, Боже!. 

Да що вже робити ! 

Минуло ся, не вернет-ця, 

Треба забувати. 

Нехай і так, я забуду... 

Брате мій, Іване, 

Згадаю тя до схід сонця 

В неділеньку рано. 

Згадаю тя на полуднє 

До обіду йдучи, 

Згадаю тя на базари 

Токай-вино пючи, 

І в вечері по вечерн 

На порозї стоя... 

Як з місяцем розмовляю, 

Так було з тобою. — 

Кілько місяць йіолоденький 

Край моря зомлїе, 

Кілько серце нагадає 

Літа молодії, 

Спомяне тя душа моя, 

Брате мій, Іване 1 

Доки світа, доки віку. 

Доки сонця стане, 

Спомяне тя душа пюя, 

Думов приголубить ! 

А в'ни кажуть проклинати 

Та лаяти люде !... 



— 264 - 

Любити-му, тулити-му, 

Барвінком да рутов, 

Та вітами вишневими 

Стежки та дороги 

Стелити-му тебе ради ! 

Тебе ради, Йване, 

Забуваю свої літа, 

Гарештн. кайдани. 

Бо я найшов, що ви може 

І не находили : 

Одну душу на всім світі,. 

Одно серце щире, 

Що вітало — не богача 

З побитої хати, 

Не в ридвані вельможного, 

Не рідного брата, 

А чужого чуженицю 

В залїзю да в горю ! 

Доле моя невірная, 

Єднаюсь з тобою !... 

Привітай-же, товаришу, 

І мого Івана 

Не в порфірах, не в золоті, 

А в таких кайданах, 

Як і ми колись носили ! 

Привітай 'го, друже; 

Я ліпшого не придбаю. 

НІ,о-ж робити мушу. 

Коли така моя доля V 

Других учать в школах. 

Як співати, віршувати, 

А я у певоли 

Тількі й вчив ся, от-що, брате ! 

Да мені байдуже. 

Я не панам співати йду, — 

До вірного друга 

Іду з моїм віршуванням 

Та з моїм Іванойї. 

Привітай 'го, товаришу, 

Як мене бувало 



— 265 — 

Вітав еси на стороні, 

Вітав, не цурав ся ! 

Оттак, брате товаришу, 

Й єго розіїнтап ся 

Про доленьку, недоленьку — 

Души легше буде ! 

Розтоішт-ця люте горе, 

Подобріють люде, 

І надїя нова, красна, 

Як та ясна зоря, 

Що вирине рано з моря 

Умита росою, 

Зазоряб нещасному, 

Зведе хвору душу 

Новов силов, новим ЖИТТЯЗІ ! 

А Я собі, друже, 

Не в Сочаву до Святого 

Богу иомолит-ця, 

А в кресаку да у павах 

Да у порошницях 

Погуляти на Вижницю, 

Погуляти просто, 

А на на-ніч до Аксани 

В двори на помостах : 
„Дівчино моя, 
Втвори ворота!" — 
„Не отворю, серце моє, 
Бо ще-м не твоя !" 

На білому камінчику 

В неділю до дня 
Сндїв жовняр з Маланкою — 

Ти доле моя ! 
Жовняр каже : „Ходім, серце, 

У мій новий двір, 
В мене ґанки мальовані. 

Садами самбір". 
Вона каже : „Вітер пражить — 

Мені" студено! 



— -266 — 

Ходім, милий, ходїм, друже, 

у море на дно !" 
Кохали ся, хиляли ся. 

Аж місяць зійшов, 
Маланочку із жовнярем 

Уже не найшов. 
Лиш ширинька білесенька 

Поплила долів, — 
А як місяць придавив ся, 

Край моря зомлів. 



Наймит. 

Добре тому в £вітї жити, 

В кого доля дбає : 

Хоть латана сардачина — 

Люди поважають. 

Бо у його дві кошарі, 

Кодіора набита... 

А від кого відцуралась. 

Що тому робити ? 

До схід сонця пошукати 

Під водою долї. 

Або в ночи закопатись 

В степу серед поля, 

Аби люде і не знали — 

Бо скажуть : ледащо ! 

Люде судять як нас видять, 

Не питавши, за що 

Та доленька відцуралась ! 

„Не хоче робити 1" 

Втопив би ся, пани браття, 

Жаль душу губити. 

А так одно остало ся : 

Бороти ся з долев, 

Ув-останне бороти ся ! 

Чи ми переборем, 

Чи в'на трутить у могилу - 

Наша слава буде. 



— 267 — 

Переборем — занїдііють 
Недобрії люде, 
А загинем — поховають ! 
Боже добрий, Боже, 
Серце вміє заспівати, 
А впинить не може ! 

Нема в мого Іванчнка 

Ні" батька нї неньки, 

Самин-самий серед світа, 

Не має серденько 

З ким поділить .молоденький, 

Як билина в поли ! 

А він собі не журит-ця, 

Не лає на долю. 

А щоб серце не скучало 

Тихими ночааіи. 

Вийде собі за ворота, 

Вмиєтця сльозавій, 

Запитає в нічних зорей 

Про завтрішню долю, 

Подивит-ця на місяця, 

Помолит-ця Богу, 

Тай знов собі у господу, 

НДоб в хаті й не чули ; 

Бо то чужі, лихі люде, 

Питати ся будуть, 

Де марнував цїлнй вечер ? 

Що буде казати? 

То не батько, то не рідний 

Вийде виглядати 

Свого сина, а господарь ! 

Що буде робити ? 

Нема свого рідненького — 

Чужому коритись 

Треба в світі", а то скажуть : 

^От якесь ледащо \" 

Сиротіін"і" треба гнут-ця ! 

А то, браття, й краще. 

Бо так і Бог завидує, 



— 268 — 

І ВСІ" добрі люде. 

Батько, неня з того світа 

Молити 'му будуть 

Щастя-долї, — чи вимолять ? 

Побачимо, брате, — 

А тимчасом треба в світі 

Самому придбати. 

Служить Іван в господаря 

Уже вісім років, 

Поважає його добро, 

Як в голові око ; 

Поважає, доглядає, 

Ночи не всипає, — 

Бо хто чуже не шанує, 

І свого не має. 

Так сказано у законі, 

Так треба й робити. 

А газдї ще й недогода ! 

Фалит-ця, неситий. 

Що й сембрилю не виплатить... 

Оттакі то люди ! 

Боже правий. Боже добрий, 

Коли вже з їх буде 

Того злота крівавого. 

Крівавого поту ! 

Що в їх кара, що в їх муки ? 

Злота, злота, злота !... 

Іде славне парубоцтво 

В неділю гуляти 

У кресаках да у павах, — 

Звичайно, багаті ! 

А мін Іван сидить дома; 

Чи вроди не має? 

Як той явір кучерявий 

Над водою мая. 

Як той ангіль мальований 

В Бога на престолї ! 

Знала мати вмалювати. 



— 269 — 

А не дала долї 

Золотовіу топіу сину, 

вдиній дитині ! — 

Виріс в наймах, у неволи, 

Мабіть і загине 

У неволи... Не питайте-ж, 

Чого серце плаче ! — 

Пішов би він погуляти. 

Так люде побачуть 

Дрібні сльози., а на віщо? — 

Вони не потожуть, 

Не поможуть, а осудять ! 

Боже добрий, Боже, 

От які то на сім світі 

Повели ся люде ! 

Не жури ся, Іваночку : 

І ти ще добудеш 

у Господа того щастя І 

А тим часом, брате, 

Хіба в ночи попоплакать. 

А в день дбати, дбати, 

Та збірати колосочки 

На чужозіу поли ! 

А що далі зустрінет-ця? — 

Може сине море 

Доведет-ця побачити ? 

Сердешний Іване! 

Стане моря, стане муки^ 

Китайки не стане 

Утерати дрібні сльози 

Тихими ночами... 

Доле наша, доле наша, 

Що ти робиш з нами ! 

Уже в мого Іванчика 
І своя хатина 
Кінець села біліет-ця. 
Червона калина 
Аж у вікна упустила 
Широкії віти ; 



— 270 — 

На припічку Еогонь горить 

Та далеко світить. 

А молода хазявчка 

Вештает-ця в хаті" — 

І не сказать, яка гарна ! 

Іваночку, брате, 

А ти журивсь про доленьку ! 

От, видпш, і доля! 

А хоть треба заробити 

На чужому поли, — 

Коли є з кийі поділити, 

Серце не питає ! 

А як мале ангелятко 

В хату завітає, 

Та принесе з собов раю — 

Що тогди аж буде? 

А ми долю проклинаєм 

Та Господа судим, — 

А за віщо? — що сліпії! — 

Шукаєаіо долі, 

Де їй з роду і не було : 

То в церкві, то в школі, 

То у шиньку під лавою... 

Не зіае, не має ! 

А край села в новій хатці 

Сина забавляє, 

Да лагодить до вечері, 

Вигляда в кватирю', 

Чи не йде ще мужик з поля. 

Оттам, мої милі, 
Оттам їй шукати, славні пани браття, 
Оттам вона дома, оттам вона є ! 
Калпнов на літо укриє ти хату, 
Кубелечко тепле на зиму зове. 
А хоть і поверне у гості трівога, 
Вона їй одурить, словами впоїть, 
Вона перезювить і самого Бога, 
А лиха заставить г:орови доїть. 
Оттака то, браття, доля в своїй хаті, 
І своя семія і питомий кут. 



— 271 



Про віщо-ж томитись, за морем шукати, 
Коли вона осьде, коли вона тут ! 

Чи хороше, Іваночку 

Отце я говорю ■? 

І не чує ! — Свище собі, 

Повертає з поля, 

Да вже не до господаря, 

А у свою хату ! 

А молода хазяєчка 

Вийшла зустрічати. 

Веселенька та моторна ! 

На руках дитина. 

„А то хто там, Василечку ? 

Ану кричи : неню ! 

Ну-ну, неню, дам я тобі ! 

Де так забарив ся ? 

Бити неня! — а-а, неню!" 

Тількі подивнв ся : 

Серце плаче радіючи !... 

А то бите горе, 

А то сонце, а та спрага V 

Здаєт-ця, ніколи 

І не було того дива ! 

„А куку, Василю ! — 

Йди до неня ! — Чекай, мамо ! 

Ти била дитину? — 

Так, що била ? Дамо-ж ми ій ! 

Ходім бити маму ! 

ПДераз? ще раз!" — „Вайльо! ванльо ! 

Чекан-же, поганий, 

Не дам циці!" — „Овва, кажи, 

Будем обходитись ! 

Я йду собі завтра рано 

Із неньом косити. 

А ти рушай!" — Хазяєчка 

Стрібнула в хатину. 

Щоб вечерю лагодити. 

А Іван із сином 

Ґуля собі по дворови, 



— 272 — 

Сааі не зна як носить. 
А в'но собі перебіра 
В золотім волосю 
Маленькипш ручечками 
Та за вусок миче, 
А хазяйка в кватирочку 
Вечеряти кличе. 

Некрут. 

Є на світі доля, 
А де їй шукати ? 
Чи в пана в палаті, 
Чи в мужицькій хаті? 
Чи у чорних горах, 
Чи за синим морем 
У гарячім краю, 
В гаю-снкозіорі ? 
В гаю-сикозіорі 
Змиї ся виводять, 
А в горячім краю 
.Іев лабою оре ; 
А в горах копають 
Днямент та злато, 
На рідного брата 
Гострий ніж нанятп. 
А за синиді морем 
Маланка співав, 
На крівавій скели 
Стада випасає. 
Я же, брате, волю 
Морське стадо пасти, 
Як маю шукати 
У палатах щастя. 
За золотов брамов, 
За писаним мурозі, 
Здаєт-ця, пурпури, - 
Аж — ящура шкура. 
Лиш в мужицькій хаті 
Бог рай розсіває, — 



Про віщо-ж 'го люде 
Шукати не знають ! 

І так добре, панн браття : 

Нехай не шукають ; 

Легше серцю світом нудиіь, 

Як долї не знає. 

Не знати -ме - не заплаче, 

Так ляже в могилу. 

Але кого та доленька 

По раю водила, 

А потому в пекло впхала — 

НДо має робити '? — 

Доле, доле, ліпше спалить, 

Чи клевцем убити, 

Як так карать ! — І нас, брате, — 

Боже добрий Боже ! 

Заплакав би як береза, 

Та висипав сльози 

У Чернівцях !... Не остало, 

Лиш серденько бєт-ця!... 

Ходїм, брате товаришу, 

Ходїм подивит-ця. 

Де ті пани нас карали, — 

Мені' легше буде ! 

Може горе запечене 

Розтопит-ця в грудех. 

Як побачу ті майдани ! 

Мет-ця ми здавати, 

Що ті літа молодії 

Вийшли муштруватись 

Перед паном єдноралоді... 

Або на полуднє 

Пішли варту люзувати !... 

Боже зіій пречудний !... 

Ходїм, брате, ходїзі, сизий, 

Доки ще до гробу, — 

Подивит-ця на Чернівці', 

Що там лихо робить'? ! — 

Писання Федьковпча, І. 1о 



— 274 — 

У Чернівцях серед ринку 

0-перед одваху 

Стоїть сімсот новобранців — 

Стоять сіромахи 

У кабатах да у чаках, 

В чорних порошницях, 

Через плечі реміннячко, 

На плечу ручниця. 

Оттак стоять, ні кинут-ця 

Сердешніі дїти ! 

А хто оттам межи ними 

Аж у третім ґлїтї 

Стоїть бідний, заплаканий? — 

Іване, Іване, 

А долечка, а діточки У — 

„Василю! ШтеФане!" 

Аж закричав безталанний 

За серденько вхопивсь ! — 

А капітан за плечима: 

„Будеш мовчать, хлопе?" — 

„Я-ж не мовчу, пане любий?" 

„Що? — ти відрікаєш ? 

Капраль : буки ! Дватцять і пять ! 

Я тобі покажу, 

Як то мовчать та корит-ця !... 

Дивіт-ця, пся віра ! 

Чого ждете, капраль Близьнюк?" 

І капраль відмірив 

Поганую, страшну кару... 

„Устань!" Поклонив ся... 

Як я щурка, як собака 

Німець подивив ся, 

Тай повелів іти у ґлїт. 

Іване, Іване, 

А ти казав що є доля, 

Що ти їй достанеш. 

Що вимолиш, вигорюєш. 

Лихо перебореш? — 

Іди-ж тепер бороти ся 

Аж за сине море ! 



— 275 — 

Може там тя привітає? 

Буде, брате, буде ! 

Привітає друге сонце, 

Другі, чужі люде, 

Лиш та доля не стрінет-ця 

І не привітає. 

Хто без неї уродив ся, 

Того й закопають 

Безталанним ! Оттаке то ! 

Що маєм робити? 

Доки зможем, а ми терпім, 

А не сила — вбитись. 

От і копець. Ліпше серцю 

В домовині бути, 

Як так жити. Боже, Боже ! - 

А наші некрути 

Де сердешні скитают-ця 

В широкому світі. 

Замучені, заплакані?... 

Ходім подивитись. 

За Кіцманем да за Дністром 

При битій дорозі 

Стали наші вибранчики 

Широким обозом 

На полуднє спочивати — 

Сердешнії діти ! — 

Ясна зброя в переметах*) 

На сонїчку світить, 

А в'ни лежать замучені... 

Боже милий, Боже, 

Ліпше лежать у могилі, 

Як тут при дорозі ! 

У могилу поховають — 

Перестануть бити, 

А тут вет-ця з гарапником 

Капітан сердитий, 



*) В перводр. через помплку: перемотах. Перем і гц — • лю до- 
вші словотвір ;зам. піраміди. 



— 276 — 

Щоб і води не напитись ! 

Оттаке то, брате ! — 

Як бп став ваді розказ^-вать... 

Ні, буду мовчати, 

Бо однако не ймуть віри, 

А скажуть: „Морока!" 

А так ліпше : закопають 

У яму глїбоко 

З усїм горем муйштруваним, — 

Мені" легше буде ; 

Не учують, не знати-муть, 

От і не осудять. 

А що Іван мій сердешний 

Робить у обозі ? — 

Не здужає сіромаха. 

Лежить при дорозі. 

Коло його побратимко 

Стоя зажурив ся : 

„Іваночку, товаришу, 

Може- б ти напив ся 

Горівочки добренької? — 

Я ще маю з дому ! — 

Ану коштуй, яка добра!" — 

„Най, трошка потому". — 

„А потому всьо потому ! 

Ану-ко, Іване, 

Ану-ко пий ! Хоть на силу ! — 

Що робити маю? — 

Може дуже нездужаєш? — 

Я йду — заме.дьдую. 

Аби пішли за дохторем ? — 

Чи чуєш?" — „Я? — чую". 

„А що? я йду!" — „Куда ідеш?* 

„Таже до опасу, 

Аби пішов за дохторем". 

„За дохторем? — на що?" 

„Таже тобі ! — він порошки 

Напише ти може. 

Або зілля дасть наппт-ця". 

-Мені не поможе". — 



Тан укрив ся ХУСТИНОЮ. — 

„Братїку Андрію, 

А сегодня що, субота?" — 

„Ні" брате, неділя. 

Або чому?" — „Оттак таки 

Я собі дудіаю, 

Як то нині в Буковині 

ГІразник зустрічають, 

А як ми тут ! Боже, Боже ! — 

Бувало в неділю 

Бозьму свої сини любі 

Тай піду на зілля 

У левади... А там красно ! 

А там сїножати 

Да діброви!... А Василько: 

— А це наше, тату? — 

— Нї, це чуже, мій голубе ! — 

— Шкода, що не наше ; 
Я би купив два волики, 
Та водив на пашу 

В отцю траву... Яка гарна ! — 

А отцей метелик — 

Чи і в його є ненечка, 

Що так пишно вшила 

Єму крилця ? — ще й мережка ! 

А так, що мережка? — 

Овва, й мені мама вшиє ! — 

Сину мій сердешний, 

Мабіть тобі вже не вшиє, 

Бо не буде з чого!"... 

Тай заплакав. А капітан 

За плечима стоя 

Гарапником! — „А ти плачеш?" 

„Ні, пане, не плачу". 

„Я вже дуже добре знаю. 

Що з тебе ледачий 

Буде жовняр. А де горнїст? 

Ану клич до купи ! 

Доста уже марнувати І" — 

Сердешні некрути 



— 278 - 

Як парені позривались, 
В рядц поставали. 
Ударили тарабанн, 
Курява устала 
Тай укрила безталанних, 
Мов тут і не було. 
А зза Дністра тарабани 
Глухо-глухо гули. 



Капраль. 

Музо йюя віршована, 

Невінчана доле, 

Понад тисяч тисячами 

До тебе ся моля, 

Гарячизіи тобі зіоля-сь 

Книжники, учені, 

А ти найшла необачна 

Мужицького сина, 

Ще й у чорних, темних горах, 

В крівавім кабатї ! 

Музо моя, свято моє, 

Люди муть сзііятись 

З тебе й з мене! „Ледащиця", 

Будуть говорити, 

„Що він мав? Одну душу, 

Да й ту неумиту 

В каладіарях ! хам тай годї ! 

А в нас паргаміни. 

А в нас школи!"... Музо, доле 

Велика, єдина, 

Оттак люди тебе всудять !... 

Понехай вітати 

В закурену мою хату ! 

Вітай у палатах ! 

В тебе імя золотоє... 

Нехай не сміют-ця 

Ті книжники препогані, 

Та нехай не бют-ця 



— 279 — 

Ще й ті львівскі віршомази ! 

Мені легше буде... 

Може би став забувати 

І ті чужі люде, 

І ті діуштри туштровані — 

Серденько спочине !... 

Ні, не хочеш покинути 

Мужицького сина, 

Ти не хочеш !... лиш ти одна, 

Бо всі понехалн !... 

Я сирота в сему світі", 

Мені не остало 

В людей долі, не остало, 

Бо їм було мало !... 

Беріть собі, а я зіаю, 

Ще й за много маю — 

Спасибі, зоре !... 

Холод віє, 
На моїм світі вечеріе. 
Новую скриню устеля 
Страшнов та чорнов свойов плахтов 
Та невсипуща Иарка^)-пряха ; 
Нечуя-ангіль вже хиля 
Закурену свою Факлїю, 
А я лиш дивлю ся та млію... 
Чи не збрехала та надія? 
Ясна зоре моя!... 
Лиш ти одна похилилась 
Тихо надо мною. 
Як береза нетвереза 
В неділеньку в ранці !... 
Скажи, моя єдиная : 
Чим свого коханця 
Виряжати меш на той-світ? 
Чи сріблом, чи златом ?.., 
Нехай срібло, нехай злато 
Сиротам багатим, 
А мені лиш одну славу 



'■) В перводр. ліаиутг, че])е.! помії.ісу : парна. 



- 280 — 

На вічну дорогу : 

Вінець мартира на голов 

Крівавиії. глоговіїй, 

Яр: та доля України... 

А й ми ЄЇ ДІТИ І... 

Зоре М06 вечірняя, 

Єдиний мін світе, — 

І ми сини України... 

Я пан над панами І — 

Як пропаде Україна, 

То укупі з надш ■ — 

Вінцї зіартирів на главах... 

Я білше не хочу І 

А ви, люде, вибачайте, 

Коли вас клопочу : 

Я кращої не умію ! 

Що-ж робити зіупіу !... 

Другі в Римі да в Атенах 

Напувають душу, 

А я тількі гарештами 

Та муков та горем 

Поїв свою безталанну... 

Така моя доля ! 

А де-ж наші вибранчики, 

Сердешнії дї'ти. 

То залізне горе борють 

В широкому світі? — 

О — далеко ! Аж у Мантві 

Під старим Кастельом 

Сидять собі ; вечер тихий, 

А в'нй не веселі. 

Зажурились молоденькі, 

Нишком серце мліє : 

Воно чує нове лихо, 

А сказать не взііє... 

Тай навіщо, пани-браття, 

Лихо в повідати ? 

Завтра рано в чистім поли 

Заревуть гармати ; 



— 281 — 

Завтра рано музикбанди 
До штурму задзвонять ; 
Завтра рано поточут-ця 
Червоні- червоні 
Три дунаї !... Одна кулька, 
Оден баґнет в груди — 
Щастя, доля, лихо, горе, 
Піски, тали, люде — 
Усьо, усьо закопають 
Ув одну піогилу ! — 
Довго щуки, довго кари, 
А життя — на хвилю. 

Лиш той капрал ь Бі лову сяк 

Нїчиді ся не журить : 

Сидить собі під касарнев. 

Гарну люльку курить. 

„Еге, хлопці, смотолока У 

Яке нове лихо 

Навіяло, що між вами 

Як в церкові тихо? 

Ану мені в вічи глянуть !... 

А ти що, Іване? 

Сюда ходи ! — Бігме, плаче ! — 

Стидай ся, погано 1 " — 

„Колияг мені так важенько !" 

„Він лист дістав з дому І" 

Обізвав ся Городенчук. — 

„А вітак, що з дому!" — 

„В його жона умірає, 

В його малі діти!" — 

„А той старий пан капітан 

Всіх держить на світі, 

Чи як кажеш, мій пишняку ? — 

Він бо зараз в сльози ! — 

Устид, хлопче ! Хтось би гадав, 

Що тим що поможе, 

Що заведе цідити ся? 

Ану мені тихо І — 



- 282 — 

Ти думаєш, що сльозами 

Позбудеш ся лиха V 

І [Т е 'го гірше розворушиш ! 

Така тото справа І 

То не штука добуть жалю, 

Але отто слава : 

Заховати своє горе 

У серци глїбоко, 

Так аби 'го не дозріло 

І найбистре око. 

Чи як кажеж, Фудулняку ? — 

Ти є що є в мене, — 

А отто всі старі баби І 

Ади, як у жменю 

Цідять своє аюкре лихо ! 

Не плачте-ж бо, кляті. 

Бо ще й мені доведет-ця 

Мість дурня заплакать ! 

Я-б вас убив !"... І дві жваві 

Пор:отились сльози... 

.,Вп го.лови капустяні, 

Дузіаете може, 

Що я плачу ? Та цур-же вам ! — 

Вража їіомашина 

Не мала де, але в око ! — 

Да хай лихо гине ! 

Де Горденчук?-' — „Я тут, пане!" 

„Ану мені швидко — 

Але швидко, чуєш, хлопче? — 

Вилагодить скрипку. 

Та" — „(:ій Богу, пане капраль, 

Всі струни порвані!"* — 

„Ти чув, чи ні? вдьо меґ-о!"... 

„Вірте Богу, пане !" 

„Чув ти, чи ні? Волошина!! 

Басуй, му, Максимяк! — 

Добре, хлопче ! — Нумо, діти ! — 

Нехай біда гине ! ! !•* 



— 283 — 

А я собі Волошин хороший, 
А я собі коваля напросив, 
Аби мені" чобітки підкував, 
Аби мені' око стали а наклав. — 

Гоп — чук-ши підкови ! 

Ла драґуца чорпі брови, 
Шн ла міне не руді, не руді — 
Давай хлопцям, не біді, не біді І 

І — гу ! — отак чини : 

Веди дївча в поточину ; 

Або таки у буйрян, у буйрян ! 

Кому схочу тому дам, тому дам ! 

„Та цур тобі з оттакими ! 
Єй Богу, погана!" — 
„Якоїж вам, пане капраль ? 
Хіба про поману?" — 

Коби мені паки і паки, 
Коби зіенї в кватирю вояки, 
Коби мені молоді, молоді, 
Зробила-бим ліжечко в холоді. 

А хто йде — не мине, 

І хами і пани. 
А я шовком вишиваю, 
Мене хлопці добре знають, 

Бо я грошей не беру, не беру, 

За повіану роздаю, роздаю. І — гу ! 
„Годі, годї! 
Ходїзі, хлопці, спати І " — 
„Ходім, батьку, вже цапістрах!" 
„А всі додіа, браття?" 
„Усї, орле, лиш Іван ще 
Дочитур. в листі". — 
„Нехай його ! А ви, братці, 
Помолїт-ця чисто 
Тому пану, що на небі, 
Бо завтра — хто знає, 
Чи котрого до рапорту 
З нас не заволає, — 



— 284 — 

Щоб не сварив ! Чи як кажеш, 

Друже Горденчуку? 

І — це хропе, що віабіть би 

І гарматним гуком 

Не добудивсь ! Нехай його ! 

Нехай, коли кажу! 

То молоде ! — А хто, хлопці', 

Мені казки скаже? — 

Усі вже сплють? Нівроку вас! 

О Боже наш, світе. 

Може завтра в чистім поли 

Спатимем на віки !"... 



Л и є т'). 

„Іваночку, голубочку, 
Друже мій єдиний, 
Покинув нас серед світа 
На лиху годину, 
Мене й діти !... Іваночку, 
Тобі не казали ? 
Отто люде ! А я їх, бач, 
Так щире благала, 
Аби тобі уповіли... 
Усьо") уповіли ! 
Іваночку... як казати ?... 
Вже три дни не їли 
Твої дїти... а ти мовчиш^) !. 
А може... а може*) 
Ти на мене нагнївав ся ? І.. 
Ирицягу^; положу — 
Іваночку : я прицягну^) ! 
ПЯ мліла-робила, 
Я в неділі заробляла... 
Що-ж, не стало сили, 



^) Починаючи від еего ікнідїлу и ог-нову иіщаня кладемо 
автоґраф поета, а відиінц ііерводруку подаємо в нотах. '■*) В пер- 
водр. усе '] не йдеш ■*) йой Боже ■') Прасягу ^*) присягну. 



— 285 — 

Нездужаю уже пів рік. .і 

А від тебе, Йване, 

Нї словечка, ні вісточки! 

О друже мій, пане, 

Господарю імій дорогий... 

Ні, серденько стине !... 

Може ти нас відцурав ся ? 

Забув нас, покинув? 

Боже, Боже, чи-ж так пюжна? 

Іваночку — діти ! 

Іваночку — сиротами 

Остают-ця в світі ! 

В старці підуть ! Іваночку !. . 

О !... у тебе серце 

Мабіть уже не те давне !... 

Дїти мої ! в старці ! 

Іваночку, ізмилун ся !... 

Хто годувать буде 

Мої сини безталанні ?... 

.Іюде! — Боже, — люде^)!..^ 

Уміраю, що згадаю. 

Без часу вміраю !... 

А ти мабіть між панами 

Уже н не гадаєш 

На сироти, голі, босі, 

Убиті, голодні І... 

Боже ти мій милосерний, 

Чиму-; я не годна 

Ціле серце висипати 

На отцїм папери !... 

Так як^) вижу свої сини 

Попід чужі двері 

Хліба прося... по під двері ! 

А собаки злії 

Розривають аіале тіло, 

То золоте тіло, 

Що кохала, сповивала !... 

Боже ти мій, Боже, 



') В перводр. Боже -) Чому ^^ Я вже. 



— 286 - 

Допиши Ти, напиши Ти, 

Бо я вже не можу.... 

О... не можу !... А ти вже чув, 

Що війт нашу хату 

Казав продать за податок? — 

А там не богато 

Уже було й^) доплачувать 

Громадзького біру : 

Дві баночцї чи півтора^)... 

Теперь на подвірю 

З діточками туляю ся... 

А де зимувати 

Будуть твої сини любі ?... 

ШтеФанко і „тату" 

Уже каже, а Василько 

Всьо пріч розуміє. 

„Мамо, каже, незіа хлібця?" 

(А само аж мліє). 

„Нема, — кажу. — Мовчи, синку, 

Завтра прийде тато. 

Та принесе тобі хлібця!" — 

„Багато?" — „Багато, 

Мій соколе^), тількі не плач!" — 

«Та я вже не буду ! — 

Я би й перше*) був не плакав, 

Коби попід груди 

Так мня було не боліло^) І... 

Та бо й ти... А бачиш : 

Мені кажеш не плакати, 

А сама все плачеш ! - 

Скажу я всьо ! — А таточко 

Чи рано приїде?" — 

„Рано, синку". — 

Не дочитав. 
„Дїти мої, дїти!"... 
Тай полетів !... „.Іиш раз, лиш раз 
Нехай погодую^) 



^) В перводії. уТ вже мала -) Вісім леиів ще й скілько там 
^) спиочку *) тепрр ''] Так не оуло заболіло "^ , погудуїо. 



— 287 — 

Дїток моїх, а потому 

Най ріжуть, мордують, 

Най клїщазіи розривають — 

Нїчнм не питаю !... 

А може вже поховали ?... 

Й мене поховають 

Разом з вами, сини мої !... 

А може під тином?... 

Боже, Боже, бери життя, 

Бери, милостивий ! 

Милостивий ■? — О горенько ! 

Пекельний') ти Боже!... 

Не витерплю 1 Бери душу ! 1 — 

Не можу — не можу!"... 

Тай вдарив ся об гостинец, 

Як гадина звив ся ! — 

„А я ще тут? — Сини вюї!" — 

Знов зірвав ся, збив ся, 
Тай полетів... Боже, за що-ж така кара 
Єму молодому, чим він виноват ? — 
Нас дома справляли за голубі хмари, 
Там Господь, казали, в його тра дуфать ! 
А ми-ж не дуфали? — не ждемо і досі 
Великої правди зза полових хмар ? — 
Лиш град та морози та студені роси 1... 
Мабіть, о тн Боже, ми ждемо в-задар ! 
Мабіть тількі правди у твоєму світї, 
Що в ворога купим за готову кров 
З саміського серця на хресті пролиту !... 
Мовчи, нерозумне, бо той добрий Бог 
Уміє н карати, о — добре карати !,.. 
Іваночку, друже! — Нема, полетів!... 
Перелетів море і Альпи рогаті, 
І Угри великі як сивий сокі.ті 

А на чорні Чорногорі 

Вже не несуть ноги — 

Крівавіські та розбиті ! 

Поваливсь небога. 



^) В періюдр. Небеешій. 



— 288 - 

Тай знов устав, треба далі", 

Бо й тут мабіть люде : 

Не спитають про доленьку, 

А питати будуть, 

Відкиля йде і куда йде? 

Що буде казати ? — 

Чи ймуть бпіу люде віри, 

Що йде годувати 

Дїток своїх зголодженнх? 

Не будуть, не будуть, 

А спитають авдитора, 

Чи много засудить 

Цісарської для їх') плати? 

Не бійте ся, кляті ! 

Будуть гроші, буде плата 

І крови багато ! 

Упбте ся як горівков, 

Пекельнії дїти !... 

Оттакі то, брате ^), люде 

На круглому^) світі : 

Лиш гро ший їм та кровп їді. 

Крови їм та гроший !... 

Нї — пекла їві, грани, джуми, 

Аршенир:у^), Боже, 

Та ящурів^) молоденьких, 

Гадячого терла, 

Може би раз наситились, 

В останнє нажерлись ! 

Минув Іван Чорні гори, 
Виходить на поле, 
Подивив ся на окола 
Та дав сльозам волю. 
„Боже, Боже, всюди щастя, 
Всюди рай на світі, 
Лиш я блуджу як той злодій ! 
Дїти мої, діти! 



') В первод)». Крінавої тої '-) тепер ") В широкому *) Трлтп' 
ісарії ^) Ящурі в їм. 



— 289 — 

Доле -МОЄ нещаслива ! 
Місяцю вівчарю !" 
Поднвив ся на ясного 
їан знов пішов далі', 
Доки людий присипає 
Та ніченька тнха. 
Чи обзіинеш, безталанний, 
Віщоване лихо? 
Обминеш ся, обійдеш ся 
І з лихом і з горем, 
Але з людьми, серце моє, 
Ніколи, ніколи 
Не дпінеш ся, не збудеш ся, 
На дні моря, світа ! 
Найдуть тебе, видобудуть 
Пекельніі діти, 
Видобудуть, привітають... 
А ЧИЛІ привітають? 
Побачимо, серце моє, 
Побачимо далі. 
Ходізі тілько в 1'алїцію 
Мижи руські люде, 
Нехай свої привітають, 
Доки чужі будуть. 

В Ґалїції да в унії 

Прн зеленім гаю 

Оре Бойко на пшеницю, 

Воли попасає, 

Та з наймитом полуднує. 

Нехай на здоровля ! 

А тим часом із діброви — 

Ледви несуть ноги — 

Шкандибає якийсь вояк 

Голодний та бідний. 

„Хрпста ради кришку хлїба! 

Тиждень^) не обідав"... 

„А ти з відки? — „З Буковини". 

чА що-ж тут шукаєш?" — 



^) В перводр. Трп ДНІ. 

Писання Федьковпча, І. 1--' 



— 290 — 

„В мене діти, а... я...'" — Умовк. 

„Еге, уже знаю. 

Сїдай та жри!" — А нищечком: 

„Михасю, в касарню!" 

Сїв сердешний, хоче їсти. 

Аж тут два жандарі 

Вже зза плечей і крадут-ця! 

„Уставай, небоже!" 

Обіздрів ся — „Ох Боже мій')!" 

„І Бог не поможе. 

Давай руки ! — Чого стоїш ?'^ 

„Панове кохані !" 

Обкрутили ланцюшкамн. 

Перед себе взяли 

Тай займили до коменди. 

А Бойко з охоти, 

Що достане тілько гроший, 

Лишив і роботу, 

А сам нобіг до господи 

Жінці поФалитись. 

Треба буде на ярмарку 

Коралі купити. 



Авдитор. 

У Чернівцех-) в камяници, 
В широкі кімнаті' 
Сидя штири оФІцири 
У білих кабатах : 
Сивий майор на передї. 
За столом авдитор, 
Штири шаржі, два ґемайні 
Всі будуть судити 
Арештанта молодого. 
Іване, Іване! — 
Задзвонили у хоромах 
Голосні кайдани. 



') В автоґр. С'у'кір.сі.кііґі -') В ііеі)Ноді>. Чернівцях. 



— 291 — 

Майор плюнув, ґемайнерн 

Повтерали сльози... 

Отворидись пишні двері, 

А поганий проФуз 

Пхнув рештанта^і в середину. 

Як та земля чорний! — 

А авдитор молоденький, 

Пишний та моторний, 

І за перо! — „Як зовеш ся?" 

„Я, ласкавий пане?" — 

„Тож-то нудний! Хтож, як не ти? 

„Іван, пишусь Званич.'* 

„Відки родом?" — „З Буковини. 

Нї батька, ні неньки. 

Я остав ся сиротою... 

Ще був я маленький — 

Сиротою, мій папочку... 

Болсе милий, Боже, 

Коби знали, як то гірко ! — 

Сказать вам не можу, 

Як то гірко !... Мене били. 

Мене катували, 

У плуг мене^) упрягали, — 

Не замордували, 

Бо й минї Бог тримав долю 

У своєму ^) світі... 

Катерино, Катерино, 

Рожевий мій квіте 1 

Як барвінок серед зими, 

Зоря серед ночи, 

Так ти минї була в світі'!... 

Да що я й клопочу 

Вас речами оттакими ! 

Ви не ймете віри ! — 

Я мав долю, пани хмої ! 

Прийшли тай остригли 

Цісарськими ножичками... 

Що-ж мушу робити! 



*) В перводр. рештанця ^) У ирем мня ^) В іішрокоігу. 



292 



А я думав, пан авдитор, 

Ще на світі" жити, 

Ще від тепер... Не судилось ! 

Така мабіть') доля! — 

О пане мій, авдпторю, 

Бодай то ніколи 

Лиш сироти без доленьки 

Не було на світі !... 

Духне^) веснов із за моря, 

Земля пустить квіти, 

Уберуть їй рястом-гаєм, 

Як у раю мая, — 

Синне хмара чорним градом — 

Ні цвіту нї раю. 

Тілько зимна леду крига. 

Така моя^) доля ! 

Одружив ся, доробив ся, 

Тай думаю : „Гоя ! 

Тепер жити!" — От нажив ся! — 

Тепер мабіть стане!"... 

„А чо-ж ти втік?" — ,Я не втїкав,^ 

А так пішов, пане. 

Прочитайте отце письмо ! — 

Що я мав робити ? 

Я просив ся в капітана — 

Не хотів пустити, 

Ще й набив ся ! А я пішов 

На Господню волю. — 

Я так думав : погодую 

Діточок голодних, 

Тай верну ся назад в військо ; 

Пани не полають 

За те, що я для діточок 

Хлібця устараю... 

А хто-ж для їх устарае?... 

Пане мій авдитор. 

Скажіть минї щиру правду^)! 

А у вас в діти ?" — 



}) В.перводр. моя 2) Дихне •'') й .моя '') мій соколе. 



— 293 — 

„В мене? Неаіа!" — „Ох, як шкода! 

Тогди би ви знали, 

Як то серце дуже болить!".., 

„Ти дурень!" — „О пане, 

Богдан вам так не довелось 

Ніколи у світі І... 

Діти віої нещасливі, 

Дїти йіої, діти !" 

Тан заплакав. А авдитор 

Дивлячись на него. 

По нїмецьки викривив ся. 

„А тобі, пся вего. 

Не читали артикули?" — 

„Які артикули?" — 

„Про олово та про порох?"*) 

„Та-) ми, пане, чули 

Ще й не оден, але про те, 

Як діти взіірають 

Із голоду, це ніколи 

В школї^) не читали. 

Але я*) знав, що так буде, 

Пане віій авдитор ! 

Доле моя нещаслива ! 

Діти мої, дїти І"... 

„А тепер-же що думаєш, 

Званичу Іване?" 

. Я думаю, що пустите 

Хоть тепер до дому. 

До діточок ! .. Пустіть, пани. 

Пустіть, мої сизі, 

Хоть на днину, хоть на пів дня. 

Хоть лиш на годину ! 

Я верну ся ! Бігме, вернусь ! ^) 

Не свііите ся, пане !"... 

Майор махнув, гарештанта 

Назад у кайдани 



*) В перводр. От хоть пи й про дезертирку ^) Де ") Ще нам 
■*) Кобп був ^) Єйл.е Богу. 



— 294 — 

Заковали таїї одвели 

У катуш вартові. 

А в справннци осталн ся 

Судцї з авдиторозі. 

„Яку кару судити мезі?" 

Питаєт-ця майор 

Авдитора. — „В шість вулицю. 

Що кажуть Гемайні?" 

„Ми просимо панів славних, 

Може подарують 

Страшну кару! Він молодан". 

„Вн може не чули, 

Сякі такі, що він утїк ? — 

Ще й то милостиня, 

Що не кажем розстрілити') І" — 

„Ліпше мабіть гинуть, 

Пане майори)!"... „Ііема коли! 

Що кажуть капралі ?^ — 

,Мп просимо хоть обменьшить 

Страшну, тяжку кару. 

Хоть на буки!" — „Що за дука І 

ФельФсбрн, а ви що?" 

„Ми так, як вн, пане майори). 

Ми у всьому нищі. 

Хай улнця". — ,,А що кажуть 

Пани ОФІцири?" — 

„]\Іи дузіаем, що за малу 

Кару засудили*). 

Розгніваєм єднорала, 

А вітак що буде? 

Ми кажемо розстрілЕтп^) !" 

„Нехай таки буде 

При вулиці" — каже майори), — 

„Бо много-б писати. 

Обершт просив^) не барит-ця, 

Прийти в карти грати". 



*) В перводр. заетриїитії -) Як у.тацю •') ^Ііі усьо так, як 
пан майор *) осудили ") панп мої ®; Нас просндп. 



•29: 



А другої днини о семій годині', 

Як стали тадіборн дрібний вірбіль грать... 

Будь проклята мати, проклята та днина, 

Коли породила цї вірші писать І 

Коли породила очима дивит-ця, 

Як будуть козаче то тїло кроїть, 

Як буде червонна не чорна кров лит-ця! 

Дивіт-ця, казіратн, дивіт-ця, дивіть, 

Як ті тихі^) очи кровю підкіпають, 

Як профуз вужищем ті руки скрутив. 

Як з під синих нігтів кров повиступала, 

Як він ся сердешний в небо подивив 

До того Святого, що люде казали — 

За хмаров не видко, за вірблем не чуть... 

Тазі білі ангелї Лелуйя^) співають, 

Не горем убитий сердешний рекрут^) ! — 

А майор гукає, щоб дуще карати : 

„З усїєї сили треба, каже, бить ! 

Вам жалко^), псї віри, тих білих кабатів, 

Да того ре.лііння, що кров ме росить? — 

Сто буків ! ! ! " — Ох Боже, аж серце замліло ! 

Зашуміли лози як звіяний луг... 

По білім реміню, по кабатах білих 

Пішла кров червонна, як дрібний^) жемчуг. 

А майор гукаб в одно лиш, щоб бити ! 

Тричи обміняли •") крутий верболоз ! 

Вже крови до ситу, і людям до ситу. 

ЗомлЇБ сїромаха — всадили на нош, 

Тай одвезли') до шпиталю. 

Нїмецькі дохторі 

Чи загоють наші*) рани? 

І Бог не загоїть, 

Бо глїбокі... о, глїбокі ! 

Чи як кажеш, друже? 

А в'ни мене питают-ця, 

Чого серце тужить !... 

Серце тужить, душа плаче, 

Бо в'ни знають, за иіо. 



*) В перводр. козачі ''') та святі ') некрут ••) важко '') ярий 
^) Вже в трете міняють ') однесли "; тілько. 



— 296 -^ 

Люде 15 серця не питають, 

А кажуть: „Ледащо". 

От що, брате ! Боже, Боже ! 

Він каже приймати !,.. 

Доки заткнуть в дозіовнну, 

Каже пропадати 

Та дожидать з того світа 

Гарнїщої долі! 

Може прийде, — а не прийде, 

І то Божа воля. 

Чи-ж нам доста не осталось 

В широкому світі, 

Коли дають попоплакать? 

Нерозуаіні діти 1 

А могила де осталась^) У 

Коротка дорога : 

На пів сажня-) під мураву — 

Ні світа, ні горя, 

Ні майорів, нї прийомів. 

Ні лютого лиха ! 

І холодно і широко. 

І любо і тихо. 

Як у раї, як у небі ! 

Да що нам гадати^) ! 

Ходім лучче*) подивит-ця, 

Як муть виберати 

Пруття з плечей ті дохторі '... 

Не можу, не можу... 

Ходім, брате, ХОДІМ прічкн^)!.. 

Боже ти наш, Боже!.. 

Стойкарь. 

Місяцю князю, 
Білий вівчарю. 
Вийди, голубе, 
З чорної хмари І 



*) В перводр. оста.:іа ") ся^ілш ") ІЦо иілі.піе й гадати *) брате 
^) Боже ТИ наш міілоол^]итй. 



— 297 — 

Бо я далеко 
Сю ніч імандрую ; 
Сю ніч імандрую. 
Де царь ночує, 
Той біли 11 цїсарь 
В золоті зброї. 
Що 'му три зорп 
Над голоиою, 
На княжих грудех 
Золоте руно... 
о моя думо ! 

Не плач, серце, не плач, моє ! 

Не буду з тобою, 

Між білими Нїмчика.ліи 

Найду свою долю. 

Буду з ними молодими 

Під Германозі бит-ця. 

Буду у їх пишних церьквах 

Богови молит ця. 

Буду тихим їх дівчатам 

Під вікни співати, 

На золоті бандуроньцї 

Всю ніч пригравати. 

А у днину прииочину 

На лебедїх грудех, 

Заплакану Україну, 

На віки забуду. 

Заплакану Україну 

Заплакані') діти... 

Забуду тя, серце моє. 

При місяця світї... 

Світн-ж, мій князю ! 

Хоть на годину, 

Хоть в домовину... 

Чого-ж я плачу?... 
Зійди, зійди, срібнорогий, 

в рожевім гаю, 



^) В перводр. І сироти. 



— 298 — 

Скажи 6Ї, серце моє, 

що їн продаю 
Молодому цїсареви 

в бервінковнй край 
За чарочку токай-внна, 

за меду покаль*). — 
В барвінковій Шмеччинї, 

як зіісяць сходпв, 
По ґаночку йіальованізі 

царь-цїсарь ходив, 
На золоті алеутї 

дві пісеньці-) грав, 
В його ЛИЧКО крівавое — 

він 'го утерав. 
На голові Залізная — 

він ЄЇ здоймив, 
Поцїлював тай заплакав 

тай переломив. 
,Одну — каже — половину 

буду дарувать, 
А з другої^) в злотарчика 

два перстнї ковать. 
Два перстенї насажені, 

а доля одна : 
Звінчаю ся з Чорним морем 

в неділю до дня. 
А що-б люди не казали, 

не буду тужить : 
У годину повінчаюсь, 

у вік будезі*) жить". 

А ви, люде, вибачайте, 

Коли вас клопочу ! 

Тілько серцю в світі волї^}, 

Що тепшої почн. 

Душа ломить свої замки, 

Ланци оловяні, 



*) В перводр. пугар ^) Дві іи>нї він ^) в другої ■•) буду 
°) Тілько волї епіваковії. 



— 299 
ГуЛЯ собі бІЛПхМ КОНЄіМ 

Мнжи віщунайііі, 

Та вгадує чужу долю. 

Така Божа воля ! 

Тількі свою не вгадає 

Школи, ніколи. 

Чи так, братя товариші, 

Чи добре я кажу? 

Співак правду заспіває, — 

Правду не покаже*). 

Світить місяць серед неба, 

Зіроньки сняють ; 

Спочивають бідні люде. 

Як хто собі знає. 

Де хто собі в едамашках 

Та в білих перинах. 

Де хто в шинку під лавою, 

А де хто й під тином 

Ізогнув ся — ніч приспала 

Як рідная мати. 

А Морфаіс молоденький, 

Той син їй багатий, 

Колядує з гостинцями : 

Цїсареви з Відня 

Віддав назад Малан-місто2), 

А удові бідні 

Привів сина з Італії, 

Де 'го поховали ; 

Поручникам молоденьким 

Грошиків чимало. 

Та патенти на майорів ; 

.,Матици" та „Слову" 

Карбованців та орденів^) — 

Що кому до того ! 

А що санів, а що слави, 

А слїз України... 

А проклону !... аж упились І 

А зіенї, єдиний, 



1) В перв.гф. А правди не скаже ^) Малангород ^) В пер- 
водр. через помилку орґелів. 



— НОО — 

Що осталось в твоїм розї V - 
Тількі дрібні сльози 
Та иевкрнта домовина... 
Боже імилнй, Боже! 

Де-ж ти пічку заночував, 
Сердешний Іване ? 
Чи у полп, чи у додіа, 
Чи на царські брамі 
Серед Відня на шсльваху? 
Заплакані очп... 
Поплач собі, Іваночку, 
Темненької ночи, 
Доки еще спочивають^; 
Недобрії люде ; 
Не почують, не побачуть, 
Тобі легше буде. 
Тількі'^) вважай, мі її соколе, 
На цісарську ^) плиту, 
Ш,об ті'*) сльози не капали І 
Бо ще будуть бити, 
Будуть бити, Іванчику^), — 
А у тебе дїти : 
Останут-ця сироталіи 
В широкому світі. 

Світить місяць серед неба, 

Зіроньки сияють ; 

Стоїть Іван на шельваху, 

Дрібний лист читає. 

Далекий лист, пани братя — 

З дому, з Буковини. 

Послухаймо, що там пише 

Иоі'о Катерина ! 

„Прощай мене, мій Іване, 

Друже мій, козаче, 

Тай не журись... бо ти мене 

Більше не побачиш. 



') В перводр. Докц іцг сплюті, иа і •ї.^^ сиітї -) Але *) На ту 
пишну ") Аби '') Іваночку. 



801 



Не побачиш, мій голубе ! 

Я іду до Бога, 

До дїточок своїх любих, 

До Василька того, 

До ШтеФанка ! — Іваночку, 

Як він тя багаго 

Нагадував часуючи ! — 

„А де, каже, тато? 

Де батечко мін єдиний У 

А ти все гулила, 

Що він хлібця нам принесе^ 

А мені знов брилю 

З шовковою полїтичков, 

ШтеФанкови шапку 

Таіі пишного соловейка, 

Що співає!.. Мамко, 

А ШтсФан де?., де ШтеФанко? 

Умер, не ждав тата?" — 

„Не ждав, синку, попа дождавсьЛ 

„От тон бородатий. 

Що так гарно йому співав?" 

„Тоіі, моє кохання!" — 

„А минї він заспіває? 

Та бо не плач, мамо! 

Кажи: минї заспіває?" 

„Заспіває, синку!" 

Тай заспівав... Іваночку... 

Друже мій єдиний, — 

А від тебе нї словечка ! 

Що я не ходила 

На ту пошту !... нема нїчо. 

О друже імій милий, 

Ти нас забув, відцурав ся? 

Як са;м собі знаєш. 

Будь щасливий в сему світі ї 

Я тебе прощаю 

Цїлизі серцем, Іваночку ! 

Я буду молити 

Гарнїщої долї-щастя 

Тобі з того світа. — 



302 



Та не журись, минуло ся ! 

Журба не поможе. — 

Така мабіть" — Не дочитав. 

„Боже милий, Боже ! ! !" 

Як не крикне! Загреміло... 

Всі" мури лунають ^)... 

Іваночку, Іваночку!... 

Немає, немає !... 
А ти спочиваєш, наш вінчаний пане ! 
Як серце вбиваєсь, до тебе не чуть ; 
Тебе зачинили за золоту браму, 
А нас твої Нїмцї катують та бють. 
Або щ,об нехати пекельної муки, 
Садіи ся вбиваєм, — незіа що робить... 
Щаслива та хвиля, щаслива розлука ! 
Який світ цей красний — не хочет-ця жить. 
/Нехай нажиют-ця ті пани неситі, 
Нехай нажиєт-ця, хто душу продав ! 
А ми глядім смерти, вш горем убиті и 
Усї в єго діти, лиш нас понехав ! 
А сам спочиває... Не славная с.іава, 
Великий наш князю ! Чи не віе давить 
Лицарськую скраню коруна крівава 
Сльозами убрана?... Не минї судить 

Христа твого, святий Боже ! 

Я білше не буду. 

Тай за віщо ? що він винен ? 

Люде, люде, люде^) ! 



Конец. 

Місяцю-князю, 
Срібний королю. 
Мила розмова, 
Друже, з тобою І 
Як сам з собою, 
Як брат з сестрою 



'^) В перводр. Палатов лунає '•') Оетагнїх 20 раїків у первс>- 
друку пропущено. 



— 303 - 

Так я з тобою ! — 

Місяцю-князю, 
Днїстерський царю, 
Чом ти сховав ся 
За чорну хмару, 
Коли ми тяжко, 
Коли ми важко, 
Коли сердечко^) 
Ббт-ця як пташка?... 
Ох важко, важко !... 

Три стрільчики молоденькі 

з стрілецтва да йшли, 
Убитого жовнярика 

край моря найшли. 
Тай стали в'ни віолоденькі 

над нилі банувать, 
Тай стали в'ни над жовняром 

три думцї думать. 
Оден каже: „Пани братя, 

личко як иапірь, — 
Мабіть же він молоденький 

з тнролських аж гір". 
Другий каже : „ Пани братя, 

урода як жир, 
Мабіть же він в Угорщині" 

токай-вино пив". 
Третий каже : „Панн братя, 

мальований стан, 
Мабіть же він в Буковині' 

пшениченьку жав". 
А я кажу, пани братя, 

що місяць зійшов, 
А в цісаря віденського 

на стільчику-) кров. 

Пішов Фрайтер молоденький 
Стойку люзувати, 



1) В перводр. сердрнько -) Під бралоіо 



— 304 — 

За ним іде облюзунок. 

„Чогось пшнї, братя. 

Так тяженько на серденьку !... 

Щось зіабіть не гарне 

Складает-ця!.., Ох лишенько! 

Іване !. . ліхтарні ! - 

Мой^), Іване!.. Чи так, серце?... 

Не ждав єси люзу ? — 

А я дудіав, що вернемо 

Оба дозіів, друже, 

Як і прийшли !... Не ждав єси ?... 

Іване. Іване, 

А як вийде Катерина, 

Та мене спитає, 

Де я тебе подів серце, — 

Що буду казати ?... 

Іваночку, соколе мій, 

Чом не глянеш, брате, 

Тизі поглядол] тихим, щирим 

На вірного друга?"*... 

Виймив хустку, накрив личко — 

„Послїдна послуга, 

Товаришу... Прощай мене-)!" 

На смерть зажурив ся. 

А тим часом дали знати, 

Що шельвах убив ся 

На цісарській таки брамі. 

Отто препоганий! 

Да не за те, що убив ся, 

А за те, що браму 

Ще й цісарську закрівав ! 

Мужицька натура ! 

Не уставай, Іванчику^), 

Бо покрають шкуру 

На ремені, серце моє І 

Чуєш? — на ремені!... 

Не журіт-ця, пани братя, 

Нї завтра нї нинї 



') В перводр. Ох -) д})уже ^) о не вставай Іваночку, 



— 305 — 

Вже не встану з домовини !.,. 

Святий супокою, 

Звінчаю ся, серце моє, 

На віки з тобою... 

Без корогвий і без попа 

Звінчаю ся, друже ! 

У новенькі доаіовинї 

Цареви дослужу ! — 

Позбігались ОФІцири 

Та спльовують*), лають; 

Позбігались товариші, 

Сльози утирають. 

Витесали домовину 

З сирої кпдрини, 

Поховали товариша 

За цвинтарь під тином. 

Без корогвий, без подзвону, 

Без доброї слави. 

Добув еси, брате, долї!... 

А ксьондзи^) лукаві 

Ще й у пекло записали — 

Пекельнії дїти І... 

От що, братя ! Лиш їм самим 

У раю сидіти 

З кухарками ! Та цур же ваді 

З тим турецьким раєм ! 

Держіть собі ! Цего раю 

Ми не дожидаєм. 

Правди, волї дожидаєм 

В тебе, Батьку світа ! 

Твоє царство, твоя слава^) 

Во віки і віки ! — 

У ш питали молод Фрайтер 
на смерть да лежав, 

Молодого товариша 
як Бога прохав : 



*) В перводр. То плюють, то лають ") се слово вик^юпкувано 
^) В перводр. сила. 

Пясаввя Федьковича, І. 'ьі) 



— 306 — 

„Подай, вірний товаришу, 

Флояру') минї, 
Най заведу, защебечу-) 

хоть пісню, хоть дві ! 
Одна пісня голосная, 

а друга німа : 
Розмовляли дві березі 

в неділю до дня". 
Гой став ФІрер^) молоденький 

до цуґу казать : 
„Треба, братя, товаришу 

кидрину тесать". 
А кидрина не калина, 

я сам їй тесав ; 
Що зарубав яснов бардов, 

як в серденько втяв !*) 
А в'ни кажуть минї его 

ще й в трунву зложить? 
Хіба й мене молодого 

У ню положіть !*) 

Друковано: Поезпї, Коломия 1868, вші. III, стор. 101 — 168. 
Остатш роздїлп (Лист, Авдптор, Стопкарь і Конец) заховалп ся в авто- 
графі поетовім (атасніеті) тов. ІТросі>віти, зшиток 4°, без початку, 19 
карток, з тих остатня порожня), який ми й поклали в основу на- 
шого друку і з якого доповнили передрук 24-ма рядками, пропуще- 
швш в коломпйськЬі виданю. Про сю поем^^ писав Федькович 
у Великодні сьвята 1867 р. до те])нопілі.ської громади: «Новобранцяс 
переробив я у обпіпрну поему »Дезертіфь«, та не маю коли вам єго 
переписати». Поема впйптла в початку 1868 р. як третій випуск ко- 
.домийського виданя, накладом Ом. Партицького, який мабуть у кор- 
ректї п поробив ті поправки та пропуски супротив оріґінала, що 
зазначені в наніЬі виданю і майже всюди являкіть ся його попсо- 
ваної та ослабленслг. 



т 



^) В первод]). Гой скрипку -) наїг заііію ■') капраль *) тяв 
^) Отсї 4 рядки в псрводр. пропущені. 



П о Е з И І 

1868—1876 рр.*) 
♦♦•♦♦ 



*) Зібрано тут поезпї друковані в »Правдї«, «Руській хатї« 
(була надрукована майже вся 1876 р.. але з незвіснпх мені при- 
чпн вийшла в сьвіт а^к 1877 р.) і окіїемо протягом девятплїтя від 
виходу коломийського виданя, аж до зложеня Федьковпчем збірки, 
присланої до редакцпї » Правди « у Львові в кінщ 1876 року пз. 
»Дикі думи«. До тих дртаованих поезий додаємо ще досить значне 
число недрукованих доси, та знаііденпх між паперами редакцпї тих 
видань або між паперами самого автора. Деяких поезпй із сеї доби, 
прим. »Посланія«, про яке часто згадує ся в лпс-тах Федьковича 
з р. 1868, нам так і не вдалось роздобути. 



Душко моя розмаїта. 

Душко моя розмайная, 
Душко розмаїта, 
Що з тобою учинити, 
Де тебе ііодїти ? 

Посаджу тя у садочку, — 
Буде рожа клясти, 
Що ю люде забувають, 
Тебе зовуть щастбм. 

Спишу твої чорні очи 
Віршем на папері, — 
Скаже цїсарь мене вбити, 
Що людей химерю. 

А як пущу тя в діброву 
ІІташков - щебетюшков, 
Буде плакать соловейко. 
Що-ж робити мушу? 

Хіба пущу тя до Бога, 
Бідки й ти ся взяла. 
Аби рожі з соловейком 
Мене не вклинали ! 

Друк. Правда 1868, ч. 4, сгор. 4.3—44. 



310 



Старий >і(овн)ірь. 

Світить місяць серед неба, 

Сяють ясні зорі ; 

Стоїть скеля серед моря, 

А на скелі" 'д горі 

Стоїть стойку старий жовнярь 

Схиливсь на ручницю. 

„Місяченьку, місяченьку 

Світлий, круголиций ! 

Ти у Бога проживаєш, 

З зіорем розаіовляєш. 

Ти з ясними зіроньками 

Землю оглядаєш. 

Чи не бачив мої літа, 

Рожевії квіти, 

Личко моє мальоване, 

Кучерики виті ? — 

Може вони в чистім полї 

Стали десь обозом, 

А може в'ни квіточками 

Цвітуть при дорозі — 

Прп цісарській дороженцї? 

Місяченьку-князю ! 

Чом не прийдуть чорнобриві, 

Чом не привітають 

Хоть годиночку у вечер, 

Хоть одну мінутку ?... 

Місяченьку, місяченьку, 

Друже мій, голубку ! 

Чом лишили сиротою 

Мене на СІМ світї'?... 

Місяченьку, місяченьку ! 

Літа мої, квіти!" — 

Виймив хустку, повтерав ся, 
Подивив ся 'д горі ; 
Виймив зеркальце, поглянув — 
Тарах ним у море ! 



- 811 — 

А сам за нилі !... Хвиля ревла, 
Хвиля заніміла ; 
Місяць утїк поза хмару, 
А зорі зомліли. 

Друк. Правда 18(58, ч. 5, стор. 53 — 54. 

Співак. 

(За Шіллєром »Оіе ТЬеіІип^ ііег Ег(іе«). 



„Ходіть, люде, ходіть, добрі, 

Ходіть, мої діти ! " — 

Каже Господь милосерний, — 

„Поділю вас світом. 

Що видите, то і ваше, 

Усьо вам дарую !" 

Ох лишенько : як мурашр:и 

Усі ворохнулись ! 

Гуцул вхопив полонину, 

Мужик хапнув поле, 

Циган клевец та ковало. 

Дяк сів серед школи ; 

Жид загарбав мішок гроший, 

Німець бочку пива, 

І так далі, і так далі — 

Усьо розФатили... 

Аж і співак шкандибає : 

„А минї що. Боже?" 

„Ох лишенько — а тиж-ж де був 

До тепер, небоже, 

Що не прийшов, коли другі?" 

„я був. Боже, в раю. 

Щоб на тебе надивит-ця, 

Послухать, як грають 



— 312 — 

ТІ ангели білокрилі — 

От де я був, Боже!" — 

„А що-ж робить, — каже Господь, 

Я вже не поможу. 

Да дві речи ми остались, 

І ті ти дарую : 

Мій рай світлий з ангелами 

І волю святую". 

Друк. Правда 1868, ч. 9, стор. 102. 



Сей світ однакий був і буде. 

Сей світ однакий був і буде : 

Святий та красний — давний рай ; 

Да не вдали ся в нього люде, 

І не удавсь їх обичай 

По світа Божого законі'. 

Пішли у свою грішну путь, 

Покинувши святого лона 

Святої матери — і йдуть 

Тепер до мети манівцями, 

Що мали на попереки !... 

Коли в'ни зайдуть? Вічний знає! 

А доки зайдуть в'ни, а ти 

Не вірь їм, брате, орле, друже ! 

З людей ангелів не роби І 

Тоді і серце не затужить, 

Тодї й нечасові гроби 

Не будуть землю укривати !... 

Не вірь їм орле, друже, брате, 

Лиш собі самому ! 

А собі ще менше усїх ! 

А найменше тому, 

Що тя хоче одурити 



— 313 — 

Та божит-ця, брате, 
Що він Бога нйіив за ноги, 
Що хоче шукати 
Щастя-долї всьому світу*)!. 
І премудрі і незіудрі — 
Всі Адама діти ! 

Друк. Правда 1868, ч. 10—11, стор. 116. 



5 1 р а. 

Що чоловік з утїхов, з горем, 
Всім своійі серцем — що він є? 
Один керманич серед моря, 
Що гадка-буря ним 'го бє!... 
Щасливий, як човен-надїю 
'Му не розібб на скалі: 
Тоді Фантазия завів 
бго хоть може по Фалі 
На тихий берег обман-краю, 
У той садочок, у вишник, 
Де хрест у хрестик виростає, 
І в той домочок-годинник 
Новий, кедровий, під побоєм. 
На білу постіль-зїльничок !... 
Там ся сердешне упокоїть : 
Люба ушив 'ліу вінок, 
А Музи-сестри позолотять, 
І на посаг 'го заведуть ; 
А та релїґія як мати 
Поблагословить, і покут 
Пообкладає хлібом-сіллю, 
І в храм вінчати поведе, 
І будуть грати 'му весілля 
Щ'лїський вік, ціле ЖИТб. 



Дал'і в перводр. пропущено очевидно один рядок. 



— 314 — 

Да надїя тая наша — 
Слабий човен, брате ! 
Хто, хто його переведе 
По Филях горлатих, 
Ащоби він не розбив ся 
На першому брусї? 
А ци мало таких брусів 
У морі тім злющім — 
Гадок наших, обурених 
Невіров поганов V... 
Нема числа, пане брате !... 
Лиш оден керманич 
Годен тебе перевести 
Крізь нї в лукоморе 
Батьківсього того краю !... 
О, лиш одна зоря 
Переведе тя щасливо 
Крізь скали і бруси 
Сього світа-океану, 
І ту твою душу 
Заполошену, убиту, 
Миром приглагоїть !... 
Она звет-ця, брате, віра, 
Она тя до Бога, 
Бітця твого, допровадить, 
І якором стане 
Серед світа широкого 
Життя-океану. 

Друк. Правда 1868, ч. 12—13, стор. 146. 

До Данила ;УІлаі<и. 

І ті зорі так сияють, 
Як давно сияли ; 
1 ті гори голубіють. 
Як колись бувало ; 



- 315 - 

І ТІ люде не змінялись, 

Однакі і ДОСІ, — 

Лиш я, батьку, не однакий... 

Боже добрий, Боже ! 

Лиш я оден не однакий, 

Чахну та марнію !... 

Літа свої в Італії 

На швару посіяв : 

Волю свою з торнїстрою 

Дав до маґазнну, 

А сам вернув в Буковину 

Тесать домовину. 

От що, батьку, і осталось 

Мені на сім світі!.. 

А я гадав в своїй хатї 

Ще помолодіти !... 

Не довелось, не судилось, — 

Що-ж робити мушу ! 

Треба оддать бідну душу, 

Нозччану душу, — 

А самому пошукати 

Під землею долї. 

Да це мабіть так і ліпше, 

Хоть і серце болить. 

Да нї про світ, ні про люде. 

Ні свою оселю, 

А про мою Буковину 

Щасливу, веселу. 

Що гадав їй звеличати. 

Славою опітп, 

І до людей привернути 

Добрі еі діти. 

Не довелось, батьку, орле, — 

Не моя це доля : 

Не я еї вінець вшию ! 

Така божа воля. 

А ти, батьку, його вшиєш, -- 

Серденько віщує. 

Нові часи, нову силу 

Душа моя чує. 



— 316 — 

Як згадаю, що лишаю, 

Да не сиротою. 

Буковино, ненько ЙІОЯ, 

Раю мій, покою ! 

Не сиротов останеш ти 

В широкому світі, 

Бо й в тебе гарні сини, 

Дужі, добрі дїти. 

Що гарно ся постарають 

Про гарну ти долю, 

І люде ся не насміють 

За Господню волю. 

Не насміють, не осудять, 

Пальцем не покажуть ! — 

Наша слава, права слава 

Во вік не поляже ! — 

От що, батьку, орле сизий, 

Думаю, гадаю, 

Да на тебе як на Бога 

Пою, уповаю. 

Світи, батьку, світи світло, 

Бо я вже не вспію ! 

Світи правду, світи віру, 

Любов і надїю 

По тій нашій Буковині, — 

Най люде побачуть ! 

Нам не треба німецьких див, 

Ні Фумів козачих, — 

Світла, світла, батьку, треба • 

От за що я гину ! 

Засвіти 'го, розішли 'го 

По всій Буковині ! 

Най як сонце запалає. 

Народ наш освітить. 

А я тебе благословлю. 

Батьку, з цего сьвіта, 

1 з того му благословить, 

І вимолю сили 



- 317 - 

Твоїй душі чистій, добрій, 

Щоб краю добила 

І сповнила України 

Великі завіти ! 

Амінь, амінь, душе моя, 

Во віки і віки. 

Друк. Правда 1868, ч. 14, сгор. 166—167, 

Прощі. 

(За Гайнем). 

Лежить козак молоденький 
Да на хорування ; 
Коло його стара мати : 
„Сину мін коханий, 
Тепер літечко на дворі, 
Ідуть люде в Київ, — 
Іди і ти помол ит -ця 
Пречистій Марії ! 
Вона тебе вихворює, 
Серденько загоїть!" — 

„Нїчо, мамо, нїчо, сиза, 
Ріднесенька моя, 
Ходїм в Київ помолить ця 
За мою Оксану !... 
Доле моя, доле моя... 
Мамо моя, мамо!"... 

У Києві, у святому 
Молебень ведеть ця ; 
У Києві, у святому 
Там благодать ллєть ця ! 
Хто на ноги нездужає, 
А подужать хоче, 



— 318 — 

Несе ніжки восковії, — 

Хто руки, хто очи... 

А мій Іван несе серце 

Із ярого воску. 

„о Пречиста, великая, 

Ти матінко Божа ! 

У сусіда було дівча — 

Укрили коверцем ! 

О Пречиста ти київська, 

Загой моє серце!"... 

Горить свічка на ліхтарі, 
Горить, догоряє ; 
Лежить Іван на постелі, 
У-перше дрімає, — 
Білу ручку на сердечку. 
Така його доля ! — 
А тим часом у кімнаті 
Поволи, поволп 
Тихі двері одчинились. 
Та й знов зачинились : 
Ввійшла в хату Божа мати, 
За нев два ангели, — 
Та й поклала білу ручку 
На сердечку Йвану... 
Серце стало... а та ненька 
Не знала, аж рано. 

Дізук. Правда 1868, ч. 17. стор. 198. 



Ф л О Я Р а. 

Горить вогонь серед печи, 
Горить-догоряб : 
Сидить батько кінець стола 
Та важко думай .. 



— 319 — 

Сидить мати у кімнаті 

Та молпт-ця Богу ; 

Серце чуб, прнчуває 

Велику трівогу, 

Та не знає уповісти. 

Нехай і не знає ! 

Сестри сидять у каганця, 

Шиття дошивають ; 

І брат сидить на ослонї, 

У Флояру тужить, 

У Флояру Іванову, 

Що в цісаря служить. 

Нараз і став ! — Ох лишенько ! 

Іване, Іване ! 

Чогось твоя замовчала^) 

Голосна Флояра. 

Де ти в світі пробуваєш ? 

Яка твоя доля '?.,. 

Повтерав ся. взяв Флояру 

Та заток за сволок, 

А сам вийшов нишком з хати, 

Пішов в стайню спати. 

Щоб з коником розмовляти 

Про ріднього брата. 

А в гарячій Італії 

В зеленому гаю 

Лежить жовняр застрілений, 

Смерти дожидає. 

Самий, самий, як билина ! 

Тільки місяць світить, 

Над ним пишна черемшина 

Розпустила віти. 

А він лежить та думає. 

Нагадує своїх, 

Прощаєт-ця з батьком, з ненев, 

З братїком, сестрою, 

Ще й з дівчинов Катеринов, 

Тим щирим кохапням, 



^) В перводі). мГі. через помилку: ламовіїла. 



— 320 — 

І з тов збробв') золотою, 
І з коником в стайни, 
Що 'го носив на гуляння, 
Як з названим другом ! 
Аж тут тихо, тихесенько 
У велику тугу 
Десь Флояра обізвалась, 
Тай знов заніміла... 
Жовнярь склонпв голівоньку, 
А зорі зомліли. 

Зійшлись побратндікй в неділю, 
Щоб побратима розважать. 
Що не робили — не з'уміли ! 
„А-нуте, браття, ще заграть 
В Іванову славну Флояру!" 
Що в'ни не діяли — а даром І 
Як і німа, так і нїзіа ! 
А пан в Італії дріма' 
Під кучерявов черемшинов. 
Що йому снит-ця, що дума' ? 
Чи про коня, чи про дівчину? 

Друк. Правда 1868, ч. 19, стор. 222. 



До ;уі. д. 

І я Гуцул і ти Гуцул, 
Оба носийі сердак куций, 
Оба в лїсї родили ся, 
У Черемши хрестили ся, 
З ведмедями жмурка грались^ 
Кресак волев обтикали, — 
Та не знали, котров доля 
Нас вирядить дорогою, 
Чи лихою, чи доброю. 



') В перводр. хибно: зброю. 



— 321 — 

А в нас доля добра була, 
За нас обох не забула, 
Та хотіла нас панами 
Постановити — та пяна 
Нас — що мала у покої 
Посадити — а в'на свої 
Баранчики під ножиці 
Ще н нїмецькі небожицї 
І всадила ! - Оттаке-то 
Наробила доля тота ! 
А хто винен ? — — 

Друк. Правда 1808, ч. 21, «тор. 246. 



Зіронька моя- 



Що лелїе-шелевіе ? 
Море, друже, море! 
Утонула сеї ночи 
В нему ясна зоря, — 
Та не знаю лиш чия : 
Чи чужая, чи моя ? 
А чи тої царівочки, 
Що берегом ходить. 
Молодого царевича 
За рученьку водить? — 
Нехай буде, чия буде — 
Ніхто вже їй не добуде!.. 

А Пречиста з Недїленьков 

купати ся йшли, 
Убитую да зіроньку 

"над морем найшли. 
Да й стали в'ни над зіроньков 

три думці думать, 

21 

Писання Федьковича, І. 



522 



Та й стали в'аи да й зіроньку 

сестрицев взивать. 
А я вбитій тій зіронцї 

ще й казку вповіді : 
Ходив Христос Оливною, 

три думцї він вів ; 
А як здумав першу думку, 

то рай ся втворив ; 
А як здумав другу думку. 

Старий ся збудив ; 
А як здумав третю думку, 

до Бога пішов .. 
Де плакали Ісус з мамков, 

васильчик зійшов. 

А решту оповім потому. 

Да поки се, да те, да оне, 

А мої зіроньки нема !... 

Я ждав їй з вечера та ждав, 

А в'на не те що — й не моргнула!. 

Чи в'на заспала, чи забула? — 

Друк. Правда 1868, ч. 24. стер. 282—283. 

Одних виуч\?ють писарить. 

Одних виучують ппсарить, 
А другі пнуть ся аж в попи; 
А я лиш співанки на швару 
Хотїв посіяти, да й те 
Мені не повелось, небого!... 
Да що робити ? бити з Богом 
Ніхто не буде ся !... Мабіть 
Така вже доля, або — світ. 

Діп-к. Правда 1868, ч. ЗО, сгор. 858. 



— В23 — 



Стрілець. 

(За Шілл^:ром). 

Збіраєт-ця козаченько 

Да на полювання, 

А та його рідна ненька 

Благає-ридая : 

„Не йди, сину, в чорні гори, 

Сидч, сину, дома! 

В чорних горах та цариця. 

Що смерече ломить... 

Лучше іди в полонину 

Білі вівцї пасти; 

Там, сину мій, гра тримбіта, 

Там доля, там щастя !" 

„Не хочу я того щастя, 

Іке хочу тримбіти, 

А у гори, в чорні гори 

Я там собі піду 

Погуляти з ясним кресом 

За полохов ланев! 

От де щастє, моє щасте ! 

Пустіть мене, мамо!" 

Тай полетів козаченько 

В гори-кременицї ! 

Летить скелсв, летить шпилев, 

А перед ним птицев 

Та иолоха серна-ланя... 

Боже ти мін, Боже! 

Уже впала на коліна, 

Вже далі не може: 

Втомила ся безталанна, 

На смерть утомилась. 

А він на те й не питає. 

Що вона так мило 

До його, знай, подивилась — 

Мірить-приміряє. 

Аж тим часом та цариця 

З скелі виступає 



— 324 — 

Та й нещасну обгортає 

Святою рукою. 

„О ти стрільче, самовільче, 

Ти сину рогбою ! 

Чи не воля в твоїм долі* 

Крови тобі пити, 

Що ти мусиш аж до мене 

За нею гонитись ? 

Аж до мене в мої гори 

Нести лиха, кари ! 

За що бєте-вбиваєте 

Ви мою отару ?" 

Друк. Правда 1868, ч. 81, стор, 367 — 368. Вільна перерібка 
Шітлєрової баляди, якої переклад, блпзішгй до оріґіналу, але да- 
леко менше вдатнип що до поетиіної стійностн, був друкований 
у виданю поезій з 1862 р., див впсше стор. 71 — 72. 



І. 

Я не учв ся в кобзу грати, 
В німецькі школи не ходив 
За книжков вірші віршувати, 
Я не видав волоських див — 
Неук неукий Чорногір'я ! — 
До топірця, а не до лїри 
Рука мозолова здалась ! 
У темний лїс, не на Парнас 
Іди гулять, опришр:ів сину ! 
Іди з ручницею гулять, 
Доки від неї не загинеш. 
Доки твій званий кресний брат 
Не забере кріваву зброю 
І не сховає враз з тобою ! 
Кріс ти був батько, воля мати,. 
Зелений гай і школа й хата, 



— 325 — 

І більше піснї ти не чув, 

Як ту, що чорний лїс ти гув !... 

II. 

А ти кажеш, наша Музо, 

Що будеш вітала? — 

Амінь, амінь, пречистая, 

Велика, святая. 

Витай у нас, як то сонце 

По великій ночи. 

Нехай утрем*) дрібні сльози, 

Заплакані очи, 

І на волю подивим ся ! 

Забудет-ця горе, 

І дух новий в нас заграє. 

Як голубе море... 

І воскреснемо на ново 

З тяжкої могили, 

Й нову пісню заспіваєм 

Новов добров силов. 

І вернет-ця наша воля, 

А може ще й слава, 

І за кривду поспитаєм 

У братів лукавих... 

Із дижмов нам вертати-муть 

Кров нашу пролиту. 

Нас карали, катували, 

І ми будем бити ; 

Всі котюзї по заслузі — 

Так ходить по світі. 

А Божий суд мусить бути 

Во віки і віки. 

III. 

Душе ти моя — схаменись ! 
До Бога не тобі літати 



*) В перводруку через помгілку: утнем. 



— 326 — 

Тим комонем прудкокрилатнм. 
Не стякнеш ти, не долетиш, 
А замордована упадеш, 
І серед загалу пропадеш. 
Як серед степу той мотиль. 
Як та хмариночка у горах, 
Піску зеренце серед моря, 
Стебло соліімки серед хвиль, 
Запорошпночка в безладі - 
Так ти, душе моя, пропадеш !... 

IV. 

Як то в світі докоротать 

Немилого віку?... 

Боже правий, Боже добрий, 

Великий наш світе ! 

Коли-сь дав ми иншу душу, 

І инші дав груди, 

Чому не дав иншу зезілю, 

Не дав другі люде? 

Щоб на мене... О, ні, Боже^ 

Ти нїчо не винен, 

А та душа сама винна, 

Коли вона гине. 

Чого пішла на облаки?... 

Душе нещаслива, 

Тут Бог казав пробувати, 

Тут наша могила, 

Не на небі !... 



Творці слава на небесїх 

Во віки і віки ! 

Він не водить як кішечку 

Стеблом чоловіка ; 

Він дав йому добрий розум, 

Він дав йому волю, 



— 327 — 

ВІН дав йому в живу душу 

Живущі глаголи, 

І здорове, кріпке серце 

у здоровій груди. 

Не ховайте скарби ваші^ 

Нерозумні люде, 

Не закопуйте у зєйілю. 

Бо буде карати, 

І виросте в ваших домах 

Буйрян серед хати. 



VI. 



Лети, думо, де думаєш, 

І не зупиняй ся, 

Нехай собі беруть тіло — 

Від душі їм засї ! 

Нехай собі беруть тіло, 

В кайдани окрутять, 

А дух Божиіі во вік волен, 

Во вік неокутий. 

І не всадять його в пута 

Московські Нерони, 

Не рознесуть копитами 

Всі татарські коні. 

А що срібло, а що злато ? 

Беріть собі злато, 

А ми будем і без срібла- 

Золота багаті ! 

Чисте серце, чиста совість 

От наші пурпури ; 

Ваша слава, ваша доля 

Мене не одурять, 
Як і Ного не одурили 
Ті помазанні брехачі 
Від юностн і до могили І 
В'ни наробили колачів — 
Не коровайних, а зелїзних, 
Та муть мабуть спіми їх їсти ! 



328 



VII. 



Молила ся заручена : 
„О Боже мій, Боже І 
Виростай же мою красу 
В червоную рожу ! 
Волію я роже-квітков 
В гаю процвітати, 
Шж я маю за нелюбом 
Свій вік коротати. 
Прийде весна недобрая, - 
На весні ожию, 
А як піду за нелюба, — 
На віки загину". 



УПІ. 

Коби червоную калину 

Зеленою да жеребинов 

Вже густо, густо обсадить, 

Щоб темно як в ночи в ній було, 

А жалібниці ті зазулї 

Туда злітались гнізда вить.... 

IX. 

Золоті зорі 
в облакоморі. 
Як білі вівці 
В голубих горах. 
Де той вівчарь ваш 
Хмаров мандрує, 
Де він сю темну 
Ніч заночує? 
Чи в самбіровізі 
Гаю-розмаю, 
Чи де дівчата 
В Зельмана грають, 
Чи де в царнцї 



_ 329 — 



Донечка тужить?... 
Вірний мій друже 



X. 

Хто так високо 
Хмаров мандрує, 
Золотов трубков 
Вівці гуртує, 
1 випасає, 
І завертає, 
Ще й у тримбіту 
Грає та грає?... 
Раю мій, раю!... 



XI. 

Обертаюсь, — а ті літа. 
Ті молоді мої 
Машерують за тамбором 
Цїсарськов дорогов. 
А я стою та дивлю ся, 
Та нищечком плачу, 
Та сивію як той голуб!.. 
Сам не знаю за що 
Вони мене покинули!... 



XII. 

Місяцю-князю, 
Білий вівчарю ! 
В золоту сурму 
По ночах граєш, 
Далеко видиш, 
Багато чуєш, — 
Де я цю нічку, 
Де заночую? 



- 330 — 

Чи в Тегерані' 
В рожевілі гаю, 
Де одаліска 
Перли збіраб ?... 
Я й сам не знаю ! 

Друк. Правда 1868, ч. 25 і 36, сшр. 414—415, 424—425. 
Якусь збірку своїх »Окрушків« лагодив Федькович друкувати шв 
весною 1867 р. в тій збірці', що ііотізі друкувала ся в Коломиї, 
див. лист Ф — та до Партицького, іщтованігіі висше сшр. 209. 



Кріль Ероль.'^ 

(За Ґетим)'-). 

Через ліси, через горн — 

Недоле моя ! — 
їде батько з своїм сином ^) 

В неділю до дня. 
„Чого-ж бо ти, мій синочку, 

Голівку сховав?" 
„Гой таточку, голубочку, 

Кріль Ероль там став !" 
„Нї синочку, дитя моє, 

Нїчо не стоїть !" 
„А тото що у коруні? 

Адїт^) о! — адїт І" 

„„Хлопчику, гоя! 
Гайда зо мною І 
Прекрасні гри му^) 
Грати з тобою ! 
Прекрасні квіти 
В моїм садочку ! 



*) У »Правдї« скрізь »Ироль« ^) В автоґра(1)і під головним 
титулом зразу написано »На волю з Ґетого«, а під сим згідно 
з »Правдою« : За Ґетим. '') Правда і поправка в автоґр. : з дитп- 
нок' *) Пр. і попр. : Оттал ^) Правда: йму. 



-^ 881 — 

Дасть тобі неня 
Білу сорочку !"" 

„Ой^) таточку, голубочку, 

Він мя зачинах^), 
Каже, що ласть сорочнчку^), 

Ще н будет-ця грать!" 
„Цить, сину мій манесенький*), 

Цить, соколе, цить : 
Тото вітер буйнесенький^) 

У листю шумить !" 

„„Хлопчику, гоя! 
Гапда зо йшою, 
Нозьпіуть тя доньки 
В таньчик з собою. 
Мої донечки 
В Зельмана грають, 
Ще й заколишуть, 
Ще й заспівають!"" 

„Гой таточку, голубочку, 

Дивіт-ця — о-я ! 
Кріль Ероля пишні дочки 

Мабіть то стоя?" 
„Нї, синку ^) мій, дитя моє. 

То кладений пліт, 
А то верба кучерява 

Під плотом^) стоїть !" 

., „Хлопчику, гоя ! 
Гайда зо мною, 
Я тебе возму 
Силов з собою ! 
Твоя урода — 
Моя подоба, 



^) Правда: Гой -) ІІр.: зачіпать ") Пр. : сорочечку ") Пр. : 
імалесенькіїй ■"') Пр. і попр. в автоґра(|іі: вітер іде з долу ®) ІІр.: сину 
') В автографі первісне »Під плотом« зачеркнено. а в нпзу нагаї- 
сано: Вздовж плоту; в Правді: За плотом. 



— 332 



Рушай зо мною 
В мою господу !"" 

„Вай, таточку, голубочку*)!" 

„Цнть, синку мій, цить!" 
„Хоче мене король Ероль, 

Таточку, убить !" 
„Нї, синку мій, дитя моє.. 

Недоле моя!",.. 
Не йдїт люде у дорогу 

в неділю до дня^) ! 

Мина гори, мина доли, 

Мина чорний ліс... 
Батько сина неживого 

До дому приніс^). 

Друк. Правда 1868 ч. 37, стор. 438 — 439. Друкуємо тут із 
автоґрафу поетового, що заховав ся у дра М. Бучлнського в Стані- 
славові і переданпй ним на власність Наукового тов. ім. Шевченка 
(зшиток звичайного паперу, 4 картки 4-о, записані з обох боків 
лшп дві картки. На стор. 5 лиш остатні 4 рядЕШ і підпис поета). 
Декуди в тексті рукою автора пороблено поправки більше згідні 
з текстом *Правдп«. Ті поправки і відміни перводруку супроти 
автографа подаємо в нотах. 



^ 



я би пропив молодого 
Віку половину. 
Або пішов на кладбище, 
Та ляг у могилу. 
Аби мене лиш лишили 
Ті думи крилаті, 



*) В Правді: не дай мене! -) Отсих двох рядків у »ІІрявдїс 
нема. *^ Пр.: привіз. 



— 333 — 

А найпаче, пани браття, 

Про того Ігната, 

Що вам хочу розказати. 

Да вже не змалюю 

Я ту вроду козацькую, 

Ту душу святую, 

Тото серце любоповне — 

Не вдам таки, браття ! 

Да що-ж робить? Як з'умію. 

Так буду й співати. 

Був мій Ігнат з Буковини. 

І гарного роду ; 

Та хоть мати знала дати 

І козацьку вроду, 

І гетьманські чорні брови, 

Та долю забула. 

А без долї, пани браття, 

Лиш одної кулі, 

Більш нічого і не треба. 

Я се добре знаю ! 

Добре знаю, бо без неї 

І сам пропадаю. 

Да нехай се, се не сюда \ 

Вернімо до речи. 

До Ігнатка ! — А Ігнатко 

Уже й вечерннчить, 

І гуляти уже ходить, 

І гарно моргає... 

А тим часом вербецирка 

Уже й заїжджає 

До старости на подвіря ! 

Уже тут і міра, 

І біленькі ОФицири... 

А Гнат ще не вірить. 

Що і йоаіу би стават-ця, 

Що се бранка буде. 

Вийшов Гнатко із кімнати, 

А сердешні. люде 



— 334 — 

Аж скричали, аж злякались ! 

Бо не кучерявий, 

А стрижений вийшов уже, 

У цісарській барві, 

І не в гарну хату крайну 

Люльку закурити, 

А в Чернівцьох з некрутами 

Муштруй ку учитись. 

Муштрует-ця козаченько 

Вже чотири роки, 

А тим часом ми де-які 

Довідались з боку, 

Що Ігнатко кохаєт ця, 

А то таки дуже, 

І то таки не-абіі з ким, 

А з тою Марусев. 

З тим препишним малюванням, 

Чорнобривим святом ! 

А в Марусі нема батька, 

Лиш та стара мати, 

Та й та бідна, не багата ! 

Да на віщо грошей. 

Коли в її на цілий світ 

Дочка прехороша, 

Ще й з ямкою на борідці... 

Оттаке то днво ! 

А як Господь доможе, 

То буде й щаслива : 

Бо у Гната дізі багатий 

І стара комора. 

Поберут-ця молоденькі, 

Забудет-ця горе, 

За одну ніч забудет-ця ! 

А що кажуть люде, 

Що з жовнярського кохання 

Гаразду не буде, — 

То так тілько вигадують ! 

Хіба-ж у жовнярей 



— 38.". — 

Нема доленьки на світі, 

Анї очей карих. 

Анї ііптнх кучериків ? 

Спитайте Ма])усї, 

Чи не отті кучерики 

Урвали їй душу? 

А що далі зустрінет-ця, 

Яка здибле доля ?,.. 

Стоя шоя Марусечка 

Дала сльозам волю. 

„Ігнаточку, голубе мій, 

Ти мене покинеш ! 

Тебе займуть хто зна куди, 

А я тут загину. 

І не знати-меш, мій милий. 

Коли поховають!"... 

„Що ти кажеш, моє серце, 

Серденько кохане, 

Що отеє ти знов говориш ? 

Не рви мою душу !" — 

Тай заплакав сіромаха... 

А моя Маруся 

Вже й жалує про сі речи, 

Да про свою мову. 

„Не жури ся, мій соколе, 

Я буду здорова, 

Я жити-му, Ігнаточку ! 

Я тільки жартую... 

Утрись, сизий, нехай тебе 

За се поцілую, 

Що тебе так налякала, 

Щирий мій козаче!"... 

„Та бо ти на мене лаєш, 

А сама, бач, плачеш!" 

„Хто, я плачу? Деж я плачу? 

Я, серце, смію ся !" 

Оттак собі, бачте, жили 

Той Гнат із Мару сен. 



— 336 — 

Оттак собі розмовляли, 

Оттак ся журили. 

Козак милу иоцїлує 

З усївї сили, 

А та журба де й діла ся! 

Де ті дрібні сльози! 

Боже ти наш милостивий, 

Боже ти наш, Боже ! 
Коли чоловіка 'Ги вигонив з раю, 
То Ти 'му гостинець на сю землю дав, — 
Гостинець великий, а звет-ця кохання ! 
Се слово солодке Ти сам мабуть склав, 
Бо в світі немає солодшого слова : 
„Мій голубе сизий!" — „Голубко ти моя!" 
Аж Ти засміяв ся, аж рай кращий став ! 
Хто знає, чи й сам Ти колись не кохавсь? 

Та даруйте, люде добрі, 

Що таке плету я ! 

Коли-ж бо й я через таке 

У світі бідую ! 

Душа-б рада не вповістп, 

Коли серце каже, 

А з тим серцем, пани браття, 

Хто в світі порадить ? 

Воно своє право має — 

Така його доля! 

З цілим світом даш си раду, 

А з серцеві — ніколи. 

Кому кохать довело ся, 

Той сам сього знає ; 

Добре було -б в світі жити^ 

Коли-б не кохання І 

Що в сьому світі не міняєсь І 
І зле і добре — в цвіті мак. 
Маруся маму поховала; 
Журивсь Ігнат мій неборак, 
Журив ся та й упав в недугу — 
В шпиталь сердегу оддали. 



337 



А та Маруся із туги 
Таки від вітру ся валить, — 
Тай облягла і в'на небога ! 
Молили ся обоє Богу, 
Щиро молили ся ! — І дав 
Той добрий Бог, чого благали : 
Ігнат з недуги вже піднявсь, 
І та Марусечка піднялась ; 
А щоб то Бога не судить, 
Дали Ігнатові абшит, 
Та і до дому одпустили. 
Хто годен радість моїх милих 
І хто їх щастя написать ! 
Знає той Бог старий карать, 
Але й помилувать бо знав. 
Ігнат з Марусев повертають 

До ріднього дому, 

А не знають безталанні. 

Що буде потойїу, 

Яким словом стара мати 

Вийде зустрічати ! 

Рада-б моя Марусечка 

У землю потати 

Дивлячи ся на Ігната. 

Тяжко зажурив ся : 

Недобрий сон, пани браття, 

В ночи 'му приснив ся... 

Серденько вже причувало, 

А сказать не вміло ! 

От слухайте, побратимки, 

Отеє сновидіння ! 

Може і вам доведет-ця — 

Не дай того Боже ! 

Сон не мара, мої сизі. 

Хто се знати може ; 

Сон, се янгіл з того світа, 

СераФського лику, 

І ходить він як ніч Божа 

З дзеркалом великим 

Показувать людям долю — 

Писання Федьковпча, І. "'^ 



— 338 — 

Лиху й добру долю ; 

1 стоїть в'на змальована 

Дивнизш сийіболи 

У дзеркал'] тім великім — 

Хто може читати ! 

А то-ж добре, панн браття, 

По переду знати. 

Чого завтра дожидати '.-' 

Сказать не зумію ! 

Подивлю ся на Ігната — 

Аж серденько млїє. 

Снит-ця мому Гнатикові 

Темненької ночи, 

Що він собі так як було 

Дома парубочить, 

А та стара десь ненечка 

В ЛІС 'го посилає, 

Шби в дрова, чи би щось те — 

(Вже не памятаю). 

І він нїби десь і пішов. 

Приходить до лїса 

(Нїби то із сокирою), 

Аж там на горісї 

Сидить сизая голубка, 

Сидить та воркує ; 

Він закрав ся поволеньки, 

Щоб вона не чула, 

Тай і спіймав ! Як їй спіймав. 

Так став розважати, 

Що з нев робить ? Е, думає, 

Понесу до хати, 

Тай пущу їй у світлицю — 

(Се 'му, бачте, снит-ця). 

От уже він десь і дома. 

Вже десь і в світлицї, 

Вже й голубку нїби пустив, — 

Аж тут, коли гляне, 

А на столї дві гадинї 

Чорні, препогані, 

У кочило позвивались, 



— 339 - 

Лиш очй блищуг-ця ! 

Як уздріли голубочку, — 

Боже ! як стрібнуть ця, 

Та за нею! Він за гадев... 

Гадя сбвма в очи. 

Він ширинков боронити — 

Вони заїсти хочуть ! 

5нов займплись за голубков, 

■Обняли небогу... 

Він одну їйіив за голов, 

А друга 'го в ногу 

Лк і утне 1 Він прокинувсь — 

Аж піт з него ллбт-ця ! 

Пропамятавсь, перехрестивсь, 

Та аж тогди сизий 

Догадав ся, що се лиш сон ! 

Помолив ся Богу 

І за себе і за свою 

Сердешну небогу. 

Прийшов Ігнат та до дому, 

Всю челядь витає 

Гарним словом, а Маруся 

Дарунки виймає : 

Кому хустку, кому люльку. 

Кому знов коралі, 

Кому гарне монистечко, 

А леґіням пави 

Та шовкові політики, 

Пишні кручаницї — 

Аж літають, аж загула 

Від радіщ світлиця ! 

А в світлиці — аж ялить ця ! 

На тисовім столі 

Стоїть хустка превелика, 

Дорога, шовкова, 

Махталь мирси золотої, 

Яські черевики 

Чистим сріблом підковані, 

І дукач великий 



— 340 — 

На ланцюжку золотому ! 

Нї їла, ні пила 

Та Маруся, а свекрусі" 

Отеє накупила ; 

Ще і душу була- б дала 

За 'дно добре слово ! 

Оттаке то. А свекрухи 

Нема, бачте, дома ; 

Да не в шинку, не у Шльоми, 

А в баби Стасихи : 

Як та гадя свої трої, 

Дують якесь лихо, 

Тяжке лихо та погане ! 

Да і не розкажу ! 

На що й казать, пани браття^ 

Коли не поражу. 
Коли не поражу я лихові тому, 
Чого вповідати, чо' світ турбувать ? 
Виводит-ця лихо і в рідньому дому Г 
Хто сїе отруту, отруту ме жать. 
Так люде говоря — а того не має ! 
Той гадяче жало в світі розсіває, 
А предсі панує — йому добре жить! 
От за що я тужу, 'чо серце болить І 

Чого в світі пропадаю, 

Чо' з Богом сварю ся! 

І не дбаю, пани браття, 

Хоть загублю душу. 

А може так таки треба? 

А може... О, може!,.. 

Боже ти наш, милосерний ! 

Боже ти наш, Боже ! 
Може твого царства не має на світі? 
Може ти нас до.ті у найми продав? 
Може ми крепацтва штемповані діти? 
Може Ти, мій Боже... може я вгадав ? 
Чого-ж рідний батько ріже свого сина. 
Чого мати тратить ту рідну дитину, 
Аби свою волю лукаву вволить? 
О Боже мій вічний, не хочу я жить. 



— 341 — 

Не хочу я в ТВОМу СВІТІ 

Маятись, страдати !... 
Хиба вернїпі, пани браття, 
До нашого Гната. 

Сидить Ігнат в своїм довіі, 

Да сидить за столом, 

А Маруся коло ного — 

Щасливі обоє, 

Бо ненечка обом рада : 

Марусю вбіймає, 

Медом-вином напуває, 

Невістков взивав. 

Дитям своїм, життям своїм ! 

А моя Маруся 

Ноги мне, та купіль пє 

Тій своїй свекрусі — 

Не свекрусї, а матусї, 

Ріднесенькііі мамі ! 

А та невістку частує 

Срібними чарками : 

„Марусечко, життя моє! 

Напий-же ся меду!" 

Напила ся... тай лиш впала, 

Як та крига леду 

Ігнаткові на колїна ! 

„Ігнате, я гину !..." 

А другий день і зложили 

В нову домовину ! 

Оттаке то дїесь на білому світї! 

Той сам пе отруту, а того трують ! 

А в'ни ще нам кажуть, що ми Божі дїти ! 

О ! ми Божі дїти, що жилом поють ! 

Донька кладе маму живу в домовину, 

А син душить батька, бо грошей нема 

В шинку гарцювати до білої днини ; 

А братїк тим часом отрути шука 

На рідного брата, бо батько загине, 

Та треба дїлит-ця і грішми і скринев — 

А на що дїлит-ця? най лучше минї! 

А братїка можна в червонім вннї ! 



— 342 — 

Але Гнатик, що той Гнатик? — 

Спитаєте браття. 

Нїчо, любі ! Госіїодарить 

У батьківській хатї, 

Та ненечку поважає, 

Та людей шанує, 

Сиротами опікуєсь, 

Голодних годує. 

І не вийшов з ного хати 

Бідннй-небагатпй ; 

А з челядков обходит-ця, 

Як з сестри і брати ; 

Кождому є своя правда 

І скриня набита, 

І грошиків чималий ґудзь, 

І сорочки шиті, 

І в неділю одпочинок, 

І своє гу.тяння ! 

Ті.тіьки він сам молоденький 

Ходить як в тумані, 

Анї смутний, нї веселий. 

Така його доля ! 

А Марусина могила 

Зеленіє в полі 

Чорнобрівцями укрита 

Та білов лелїєв, — 

А тополя справля 'д горі, 

Як вічна надія. 

Друк. Правда 1868, ч. 40 і 41, стор. 477-478, 486—489» 

Здоров 

чесному субору Просвіти у Львові ! 

Давно другі пробудились. 
Світло засвітили, 



348 



Давно вони вештають ся 
З усїеї сили 
Коло свого, не чужого : 
А ми спим і ДОСІ, 

І НеГОДНІ, і ГОЛОДНІ, 

І ГОЛІ і босі. 

А хто винен ? Самі винні, 

Що не встали рано ! 

А ті наші вороженьки 

Вже кують кайдани, 

Кують довго, кують добре : 

Заспаних окують, 

Тих що світла цурають ся, 

Що спють і не чують 

Дзвонів правди, дзвонів волї... 

Уставайте, браття ! 

Бо та темрява теменна, 

Непевна, проклята, 

Приспить як нечиста сила 

Усїх нас нас на віки, 

І будуть з нас згнущати ся 

Усї людзькі дїти. 

„Непотрібні!" — от що скажуть — 

„Жениха заспали 

Того з правдов, того з волев, — 

За теж і пропали. 

За те-ж скличе на весілля 

Він чужії гостї, 

І чужих він привітав 

В дворах на помостах!" 
А ми меві стояти в порога в хоромах, 
З рабами стояти і з ними дрімать, 
З чужими рабами у своєму дому !... 
Пожалувать ніжних не схочесь нікому : 
„Недбалому — скажуть — за дверми дрімать !". 

Отака то наша доля 

В широкому світі !... 

О, збірайтесь, о, злітайтесь 

Усї руські діти ! 



— 344 — 

О, збіранте ся, злітайте 

З усїего всюду : 

Дайте ради, дайте світла. — 

Ваша слава буде. 

Буде слава во вік віки, 

А буде велика, 

Що просвітите ніч темну 

І довгу і дику. 

Просвіщайте-ж, батьки сизі, 

Бо ворог лукавий 

Вже крадеть ся на каліку 

З ножем у халяві ! 

Вже крадеть ся й доконає, 

Як не буде впину ! 



Всі чатують, як ті коти І... 

О, просвіти, браття, 

Щоб каліку невидящу 

Не вигнали з хатн. 

Не вигнали і не вбили ! 

Бо доки суд буде, 

А нас люде гірше суду 

Страшного осудять ! ! 

Зберітеж, батьки, ся в щасливу годину, 
В велику семію усї ся зберіть ! 
Не дайте пропасти, не дайте загинуть, 
І нас научайте і самі ся вчіть ! 
В широкому світі пародій чимало. 
Народів великих, народів святих : 
Ви виділи, браття, як в'ни виростали, 
Як в'ни просвіщались, — дивіть ся на тих, 
Тай нас просвітїт так ! І буде вам слава ! 
Де гадка согласна, де хіть не лукава. 
Де правди, а не поклонів ся надіють, — 
Там Бог Голова — і та правда приспіє ! 

Друк. Правда 1868, ч. 45, стор. 539 — 560 і окремою від- 
биткою, дві картіш 8ч), п друк. Ставроііірійп.іаіі. 



— 345 — 

ОСЬМИЙ ПОМЕННИК ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКОВІ 
на вічную память! 

И слишії)^^ глдск сх нсбісс шко 
гллеті кодті лшогті, и ико гласк 
гроіиа вілика, н гласк сльїшаїск 
ГІ>ДЩ-К Г5д8фн)(1к к-к гйслн СК«А, 
Н ПОЮфН]^ ПІКО п'кснь нок$. 

ІІпокалнх^'нск. 

І Ти, Батьку, возопів нам 

Таку пісню нову 

Чистим серцезі, чистим духойї, 

Чистим рідним словом. 

І собрав нас свойов гуслев 

У собор великий, 

І здрігнулнсь на престолах 

Черлені владики, 

Бо почали попускати 

Ба зелїзних главах 

Ті сльозами насажені 

Корони кріваві. 

І почали валити ся 

Ті кату ш і люті, 

А на гробах поборників 

Зелена як рута 

Стала воля виростати, 

Здоймати ся 'д горі. 

Не здоймилась, затолочив 

Тяжкий її воріг. 

Затолочив ? — Всї тирани 

З усїйого світа 

Не годні їй затолочить, 

У землю убити. 

Бо в'на як озиме жито 

Корчем розростаесь, — 

А над ЖИТОВІ пісня піесь 

І день зустрічає. 

І що прийшло з того всього 
Багровому звіру? 



— 346 — 

Він Тя убив, тай задумав, 

Що і Твою лїру 

Розбив о стови своїй тюрми ! 

Не розбив-бсь, кате, 

Лиш ударив нев — і тілько ! 

А вона, проклятий, 

Задзвинїла тим сильнїще — 

Ввесь дух стрепенув ся ! 

А ти поблід, бо проверглись 

На всій святій Руси 

Зачаровані сини їй. 

Що закляті спали 

Під нечистов твойов лудов. 

Проверглись, устали, 

І до мечів своїх ясних 

Простягнули руки, 

І віддадуть кару в кару 

І муки за муки. 

І подеруть на онучі 

Ті ваші соболі, 

І посадять на престолі 

Не вовка, а волю. 

А Ти се все заподїяв, 

Великий наш святе ! 

О, не зійшлись ми сьогодня 

Мерців споминати, 

А прийшли ми спомянути 

Воставшу од гробу 

Нашу славу, наше слово 

І нашу свободу. 

І живого сповіянути 

Тебе в наших душах ! 

Жива 6 Русь і живі є 

Всї душі на Русі, 

І воспоють таку пісню, 

Як згойдане море, 

І поведуть Твої речі, 

Як вічнії зорі, 



— 347 — 

Нас у лиман той безпечний 
Просвіти і миру, 
А могили лиш кайдани 
Та ніч будуть крили. 

Достойно єсть, пани браття, 

Святих споминати; 

Достойно єсть їм молитись, 

Да ще краще, браття, 

Ті діла їх послїдувать 

І речі святії, 

І на їх гробах великих 

Садити на ДІЮ. 

І виросте та надїя 

Умита росою, — 

Не росою, а сльозою 

Тов чнстов, святою; 

І здойметь ся, як ті дебри, 

Годовані ріки, 

Не рікою, але кровю 

Бо віки і віки ; 

І здойметь ся і виросте, 

І зазеленіє, 

І зацвите, і уродить 

Велика надїя — 

Діла добрі, діла нові, 

Дїла не минуті, 

І розібє на шматочки 

Тиранськії пута. 

І почує нова душа 

Нову в собі силу, 

І посадить — не надїю 

На святих могилу. 

Але голови тиранів 

Посадить в'на, браття ! 

І віддасть в'на волю вол:-, 

А катові ката. 

її позбірає свої дїти 

В хатах на повіостї, 



348 



І приїде правда, воля 
На вік до їй в гостї. 

Спомянїмо-ж, пани браття, 

Святого ми нинї ! 

Не вмерлого, а живого, — 

Бо слово не гине. 

Форма в Форму міняеть ся 

Від віка до віка, — 

Да без краю і без міри 

Жив дух чоловіка. 

Отсей »Поменник« — мабуть той сам, що написав був Федь- 
ковпч іще на 1867 рік і якого не захотіла тоді, анї 1868 р. на- 
друкувати львівська громада. Однак цілковитої певности в тому не 
маємо, і для того друкуємо його тут, на чолї поезий 1869 р. »По- 
менник« був надрукований окремо (2 картки, 8", задруковані всі 
4 сторони, під текстом підпис »Федькович'ь«, а в низу: Зі. друкарні 
Ставропигийського Институту, 1869). Редактор » Правди» 1869 р., 
д. Н. Вахнянин, не міг нічого пригадати про надруковане, а навіть 
про істновавє сього вірша, — очевидно його опублікувала якась 
людина чи громадка, що стояла осторінь від тодішньої редакциї 
»І1равди<.. Кілька друкованих екземплярів »Помениика« віднайшлось 
у бібліотеці »Просьвіти« у Львові. 



^ 



ІЗ онр\?ші<ів. 

XIII. 

Лети, душе моя, небого, 
Куда направилась лїтать ; 
Лети ! щаслива ти дорога ! 
Та не збірай ся лиш ступать 
На мороги самі лаврові, 
Бо доведеть ся на глогові 
Сто раз за десяти ступать. 
Полинь не віід солодкий пить І 
Співать — не у танку гулять ! 



— 349 — 

Тепер не так як то бувало 
Коли КНЯЗІ нас величали, 
З лицарями сидїлн в лад ! 
Тепер — о доле ти змінчива ! — 
Нема і глнни на могилу 
Тому, що в раю лиш літає. . 

XIV. 

Понад славу нема добра 

В широкому світі ; 

Без славоньки світ як трунва 

Коверцем невкрита ; 

Без славоньки світ -- могила, 

Тяжко в ньому жити ; 

Без славоньки лице вяне, 

Серденько марнїб; 

Без славоньки сонце пече, 

Пече а не гріє !... 

XV. 

А тії пророки, а тії святії, 
ПДо мир розсажали як палмовий сад, 
Що сїяли правду, любов і надію — 
Чи н тим в часоморю во вік пропадать ? — 
Не дай того Боже, бо того й не має ! 
Поборники правди во віки муть жить. 
Владики неправди — ті попропадають ! 
Не*) Бог їх, а люди самі муть судить, 
І ймя їх прокляте задавлять в болото, 
Обкрутять проклоном, к нечистим пішлють,. 
А праведні вдягнуть порфири і злото, 
Правдати всю землю, розсуджувать муть 
Неправого з правим, тирана з рабами ! 
І буде заплата, і будуть платить 
Не пеклом, а кровю, гіркими сльозами ! 
Хто кілько розсипав, - ме тілько і пить І 



*» В перводруку: А, — та се псує змисл. 



350 



І ВСІМ буде кара, і всім надгорода ! 
Кріваві потоки не пусто ринуть! 
Не Бог ме судити, а в руки народам 
Віддасть він страшний свій і^) праведний суд. 

Дрлт{. Правда 1869, ч. 6, стор. 45. 



Р \? Л )І л и. 

Гуляли. Гусли розривались, 
Гули цимбали, бас ревів, 
Як вихор леґінї-) літали, 
Кружок дівчат як мак лелів. 
Й мене тягли в'ни до гуляня... 
я Не піду, братчики, я з вами !^). 

Бо у кутку на цвинтари — 

Ох братчики милі ! — 

Стоя*) свіжі, непорослі 

Дві чорні могилі ! 

А там попи поховали 

В неділеньку в ранці 

Тихесенько, без гомону 

В одну — новобранця, 

А У другу ту дівчину 

з чорними очима !... 

Ви знали і? Хатиночка 

В гаю при долині... 

Обійко іх і ховали 

Черцї як голуби! 

Ви гуляйте, а я більше 

Гуляти не буду !" 

Друк. Правда 1869, ч. 40, стор. 333 і Правда 1875, ч. 4, 
стор. 139. 

_____ >$^ 

^) Ті два слова в перводруку через помилку іі})оплтцст, та 
без них попсований розмір. '■') В порводр. ледїнї ') Кіадемо т\*т пізнїй- 
піий текст друкований у Правді 1875 р. ч. 4 : в первод|)уку сей рядок 
виглядає так: Я не пігаов, гуляли самі. *) Пр. 1875: стоять. 



351 — 



І л с м. 

Сонце низко, вечер близко - 

Куда я зайду? 
Де я, в кого добрий вечер, 

Привіт де найду? 
Є хатина при долині 

Мазана, нова, — 
Коли-ж у ній мого серця, 

Дівчини нема. 
Ох дівчино, моє серце, 

Де, душко, ти є? 
На зеленій млаковині 

Дуга воду не : 
Може й тебе, душко, взяла 

Вона до небіс?... 
На зеленій млаковинї 

Ілем собі зріс. 

Друк. Правда 1869 ч. 42, схор. 348. 



^ 



С О Н II, Є. 

Зійшло сонце, зійшло в рожах, 

Усе заквітчене, 
А я його питаю ся, 

Чого засмучене? 
А в'но мінї відповіло, 

Що місяця ждало, 
А той місяць із зіроньков 

У гаю пропали. 

Оттак і та удівонька 

Пишная, думна, 
Вквітчала ся, сподівалась 

В неділю до дня ; 



352 



А він собі із другойов 
До шлюбу пішов... 

В'на вмила ся слізоньками, 
А сонце росов. 

Друк. Правда 1869, ч. 43, стор. 355. 



На зеленій млаковинї. 

На зеленій шлаковині' 

Рокита ряхтить; 
З убогого леґіника 

Дівчина ся кпить. 

А він пішов тай висватав 

На в кірки її ; 
В'на на вкірки віддала ся — 

Весілля в двої. 

Пють у него, пюїь у неї, 

Пропій уже пють, — 
Пишний кресак з рантушочком 

Дунаєм пливуть. 

На другий день і поховали. 
Весїльнов бтця частували, 
Весїльнов брацтво і дяків ; 
А гарний дружба приобрів 
Таки із тої смеречини, 
Що деревце, то й домовину, 
А скрипник „вічная" завів. 

Друк. Правда 1869. ч. 44, стор. 364—365 і Правда 1875, 
ч. 4, стор. 130. 



— 353 — 



„Куда ти йдеш, єдиний мій?" 

„Я й сам не знаю, де ! 

Хіба-ж та доля вповіда, 

Куда в'на нас веде ? 

Одних веде у райский край, 

А других у Сибір, 

А тих в пани, а тих в попи, 

А тих знов до жовнір. 

Одних веде на битий*) шлях, 

А других манівцем... 

Але куда? — де мета їм-)? 

До кого ми ідем ? 

Не знаю, брате, ти сказать... 

Да^) вйдиш — одалік 

Яка висока та сумна 

Могила там стоїть ? 

А так як чистий діамант 

Та зіронька сния^) : 

Там також може хто живе? 

Коли') — то буду^) й я. 

Отсю поезию прислав Федькович на руки ІІартіїцького літом 
1869 р. з тпл, »абп-сте ласкавії булп намістптн в Правдї«, — та вона 
з деякимп редакцпйішмп відліна.мп була надрукована аж 1872 
у » Правді» ч. 9. стор. 409. Друкуємо тут із копії, що заховала ся 
в тов. «Руська Бесіда» в Чернівцях, зроблена невідомо кті і коли, 
але вже по смертії Федьковпча, як сі.відчіїть увага копіста на пе- 
редї: «Відпис лпста пок. Осіїїіа Федьковпча '. Сам лпст, до якого до- 
лучена була отся й с^іїдуюча поезпя »Дезерїпрь« — без дати, але 
зі змісту видно, що він був писаниіі перед приїздом Партицького 
до Львова (серпеїНї 1869 1 і був відповідіо на запросиші Партппького, 
щоб Федькович написав дещо для задуманої Партіїцькпм книжочкп 
»Просьвіти« пз. Зоря. Справді ІІартицький у осенп 1869 р. випу- 
стив у сьвіт перше число »Зорі«, в якому була поміщена Федько- 
вичева байка »Кінь і віл«. 



^) ІІр. у біітіні -) нам '■'') Та *) сіія ^') Кобп '^) пійду. 

Писання Федьковпча, І. ^й 



354 — 



Дезсртирь. 

Розстрілити мня ведете? 

Хто-б був такого знав ! 

Ох вечер той !.., А я самий 

На стойцї си стояв. 

Стояв, ничого не гадав — 

Коби-х був і не чув ! 

Сідало сонце спочивать, 

Світ поволеньки снув... 

Чого-ж оно обіздрілось 

Зза колоди ще раз? 

Зза колоди?... Ох Боже мій! 

Ти світе добрий наш ! 

Зза колоди ? Зза гір, зза гір, 

Зза наших синих гір ! 

Ви були там ? не були-сте ! 

Присягну на топір : 

Не були-сте ! А я там зріс, 

З вівцями там ходив 

Си з нашими й в тримбіту грав ! 

Коби-х лиш був не чув 

Тогди на стойцї стоячи 

Тримбіту я, — тепер 

Розстрілювать би не вели 

Мене !... А я козирь 

Був в наших горах. — Але най! 

Нехай уже ведут ! 

Але коби хоть тримбітарь 

Оден узяв ся тут, 

Та у тримбіту ми заграв, 

Як мете мя стрілять, — 

Мені, єй Богу, що не жаль 

Тоді' було-б вмирать! 

Доси не друковане. Друкуємо з копії, в якій містить ся лпст 
Федьковича, попередня вірша »Куда« і отся, пор. ноту до поперед- 
ньої][вірші. Отсні віршу Партнцьшій, як бачимо, не признав гідною 
ді^уку. Вона — досить немудра перерібка звісної нїмецької піснї: 
»2и ЗІгаззЬш'^ ап сіег ^гоззеп Вгііскес. 



йому і її. 

Дві зіронцї світили-лелїли ; 
Під явором двійко їх сиділо. 
Сидить леґінь як явір зелений, 
А дівчина як гай замаєний. 
Як сиділи, сидячи мовчали, 
По слізонцї одні утерали. 

Каже леґінь : „Мій гаю-розмаю, 
Нас батько твій обох розлучає, 
Заказує нам любу розмову ; 
Наймив злющу, сердиту удову. 
Аби ми ся з собов не сходили. 
Не вмовляли розмовоньку милу. 
Я-ж батькові уступлю ся твому, 
Най не платить він злющим удовам, 
Най не сипле проз мене він даром 
Нї червінці, ні биті талярі ! 
Бо талярі на зміни здадуть ся. 
За золото бояри упють ся". 

Зійшла зоря, зайшла зоря, 

А все невесела; 

Ходить богач по оселях, 

Мов закупив села ; 

У бояри запрошає, 

Батьків прибірає, 

І священого єднає... 

А тим часом з гаю 

Несуть ного убитого : 

Крівава сорочка, 

Ще н на грудех прострілена... 

А богацьку дочку 

Зачесують подружечки. 

До вінця співають ; 

Леґіневі за цвинтарем 

Могилу копають. 

Друк. Правда 1870, ч. 1, гтор. 18—19. 



— 356 



З онр\?ші<ів. 

Співучим пташкам на поклін. 

XVI. 

Чому тоті наші пани — 

Сам себе питаю — 

Хто зна куди гримають ся 

Та людей шукають : 

То в Парижу, то в Лондоні, 

То у святі Ромі ? 

Ліпше, брате, не рипать ся 

Та сидіти дома, 

Бо і тут їх до сто-біса, 

Ще більше як треба — 

І пузатих і тузатих, 

І таких, що небо 

На ґрейцарі розпродують!..,. 

XVII. 

У науці", у розраді 

України доля, 

А в залїзї да у криві 

України воля; 

А у пісни голоснії 

України слава ! 

Благословіть Україну, 

А я заспіваю. 

XVIII. 

Без милого нема в світї 

Ніякого діла ; 

Без милого світ як гарешт^ 

А хата як трунва ; 

Без милого життя гробом. 

Пурпури, коруни 



— 3.57 — 

На що здались без милого? 
Носіть їх здорові ! 
Одна в ночи розмовонька 
З милим на розмові, — 
Одна нічка петрівочка, — 
Беріть собі злато ! 
А кохання і без него 
Щасливе, багате ! 

XIX. 

Як та доля невірная 
Топче наші квіти 
Свойов ногов залізною !... 
Що-ж мусим робити ? — 
Ту доленьку нї всилувать, 
Анї умолити ! 

XX. 

Хто це летить із за моря 
Комоньом крилатим, 
Як біль билим ? Вона ! Вона 
О, моє ти свято ! 
Деж то горе поділо ся 
З широкого світа ? 
Деж ті зими студениї?... 
Лиш квіти та квіти ! 

XXI. 

О Боже мін, о Боже мій ! 
Рожевого світа 
Лиш на хвильку, а потемку 
На віки, на віки !... 

XXII. 

Довго — кажеш ? О, єдина. 
Ти лихо гадаєш ! 



358 



Не на довго! І я знаю, 
.• . І я, шила, знаю 

Ту дорогу, куда ти йдеш! 
Ти йдеш у могилу ! 

ххш. 

Оперед вікна я гадав 

Покласти два — лиш два, о Боже! — 

Лиш два рядочки стократь-рожі, 

А по двору щоб парка пав 

І пишна-горда, бач, ходила, 

Та срібне пірячко ронила. 

ХХУ. 

у кождого своя пара 

Тай своя порада. 

Зійшло сонце зо дна віоря, 

Чорногора рада ; 

Чорногорі буйний вітер, 

А вітрови луги ! 

Посумують, поворкують. 

Як знані два другп. 

А тим часові срібнорогий 

Квапить понад віоре 

До зіроньки вечірної 

На любу розмову. 

Відморгнулпсь, обгорнулись, 

Пропали у гаю. 

А там явір черевішину 

На ніч підмовляє ; 

Прихилились, притулились — 

Ніхто їх не чує ! 

Лиш я самий самісінький 

Сю нічку ночую. 

Уривкп означені у нас цифрами X^■ІІ, XIX, XXI, ХХТТІ 
і XXIV булії д])уковані у Правді 1870 р. ч. 5, стор. 200 — 202. 
Ми друкуємо з сучасного рукопису зладженого незвісно чийого ру- 
кою. Та про те, здаєть ся, сей рукопис (2 картки звич. паперу 4-о, 



359 



записано з З сторін, остатня порожня) був у редакщії »Правдп«, 
яка власне з нього, а не з авторового автографу, друкувала те, що 
було поміщене в »ІІравдї«. На се вказує те, що власне друковані 
уступи в рукописї іюпачеркувані олівцем і над шімп олівцем по- 
кладено римські шіфрп І — ^■. З якої більшої щлости повиривані ті 
>Окрушкп«, — годі доіадати ся. 



Рожа. 

В неділеньку в ранцї 
Ідуть новобранці, 
А мій милий чорнобривий 
У білій катанці. 
„Чекай, милий хлопче, 
Най припну ти рожу!" 
„Не чекаю, серце моє. 
Чекати не можу. 
Бо ті твої рожі 
Сльозою зрошені !... 
Вповідав ми тарабанчик, 
Що ми розлучені. 
Але як убють мня, 
Коби посадили 
Ту червону твою рожу 
На моїй могилі. 
Та рожа прийметь ся, 
Мая розцвитеть ся, — 
Під зеленов муравою 
Серце стрепенеть ся". 

Друк. Правда 1872 п. 5, стор. 201. 



— зьо 



Бсльзадар. 

Опівніч іушнае і ніч іде, 

Град Вавиль недобрий це сон веде ; 

Але у царських там чертогах, там 'д горі 

Світлища палають, гуде, керекорить, 

Бо у теремах за златий стів 

Бельзацар з дружинов вечеряти сїв. 

І північ минає, і ніч іде, 
Розклали ся годи, свадьба гуде. 
Красують ся гостї пишними рядами, 
Ріков ринуть вина, дзвиня пугарями, 
Царя вихваляють, здоровя пють, 
Служалі літають то там то тут. 

А царь зухвалий реве як звір, 

Трясуть мури ся, трясеть ся двір, 

Лице 'му палає як шина черлена. 

Не тямить, чи ніч це, не тямить, чи днина, 

На Бога говорить зухвалу річ. 

Минула опівніч, минає й ніч. 

„Що Бог або Господь? Я світа царь! 
Я Бог усїм людем ! я ! Бельзацар ! 
ГЦо хочу, те й робю, кого убою ся ? 
Махну — і половов і глави і душі 
Летя-підлїтають ! — Боги ! — Я Біг ! — 
Рабами боги ви мені' до ніг !" 

І свис. Ворохнулось як в грани гад. 
Побігли служалі, біжуть назад. 
На главіх сосудів іскрущих чимного, 
Зрабованих в хразіі бгови святого. 
Як змий з поза столу зірвав ся царь, 
І вхопив у руки священний пугарь. 

„Єгова? В'ни кажуть, що ти святий. 
Я з тебе кпю ся, Єгово ти ! — 



— 361 - 

* 

Усі" мої трунки, усї мої впна 

Я з твої це чаші му пити від нині, 

А цев зачинаю ! — Вина ! ! Овва ! — 

Я з тебе смію ся, та бгова !" — 

Але ще й речі царь не дорік, 

І змовк, і змовкло, всї бризли в бік, 

Блїді як стїна, і душка не дише, 

А на стїнї пише, і пише, і пише 

Вогненна рука вогненний стих, 

І пише, і никне ; лиш стих не зник. 

Минула опівніч і ніч мина. 

Немає нї гостий, нема й вина. 

В востоцї поволи-поволи свитає, 

Царь Бельзацар вбитий ленсить на повалї, 

Єгови чаша ему в руцї 

Наллята кровиов... 

Друк. ІТравда 1872. ч. 6. стор. 256—257. Вільна ііерерібка 
поемкп Г. Гайне Веіьагаг, дпв. Н Неіпе. йЯттІІісЬе \Уегке, 
Ьегаиз^. уоп Е. Еізіег, 1, 4Ь. 



Савл і Давид. 

Сидить король на золотілі престолі. 
Сидить сумний, понурий як та скеля ; 
Махнув руков, щоб зараз 'му привели 
Ісаї сина. І вволена воля. 

„Ходи но хлопче з золотов органов. 
Ходи, розбий ми мої тоски, туги, 
Що чорниіУїи оповивають дуги 
Жите моє, мій ум кують в кайдани!" 

І сів Давид на підніж королевий. 
„Великий Господь!" — так він зачинає 
Гру; струна струнї правду вповідає. — 
„Великий Господь і без краю дивен ! 



— 362 — 

„І ЩО живе, Всевишньому ликує. 
На день свитає, ніч ся розступає, — 
А праведне, ідучи путь, співає, 
І як співає!... хто его не чує?!... 

„Здоймн, о князю, ту тяжку корону, 
Здоййіи її з схорованої екрани ! 
Та вийди, глянь на світлий божий ранок. 
На ті лелїї красні, піировонні ! 

„І глянь на тії байраки рожеві, 
На виноград, як пишно свої віти, 
Розчахнені від золотого цвіту, 
По всіх садах розкрасив маслиневих ! 

„І глянь на гори, як в'ни пишно зня.іись 
У сине небо, у вінках кедрових ! 
Які то співи в кедрах та дібровах, 
Які то гульки в водостоках взялись І 

„Коли-ж бо я, вівчарь, слуга твій пущий, 
Та серце моє так весело бєть ся, — 
Що-ж ти аж, князь, на золотій столици ! 

скілько-ж твоє битись мусить дужче ? ! 

„Про що же твоє око в сльозах тоне 

Та твою душу суморокові вяже? 

Який прекрасний світ !... О глянь бо, княже, 

1 знов ся мир до твоїх скрань приклонить ! 

„І знов вселить ся ясна, світла днина 
У твою душу, і сам Господь свят" — 
Але король, зірвавшись, вхопив рать, 
І верг за перепудженим хлопчинов. 

Друк. Правда 1878, ч. 2, стор. 49— оО. 



— 363 — 



До не ї. 

Єдина ти дібя ! Чи Господь так дав, 

Чи долї цариці' судили?*) 
Як вітер з горою, як риба з водою, 

Як рожа з весною ми жили ! 
Я в тобі, ти в імені, душа до душі, 

Голубко ти моя !... Та горе ! 
Що доля судила, що Господь судив, 

Що в небі писали нам зорі, 
Те люде розбили, спалили, зіжгли... 

Що люде не збавлять на світі"? 
І щастб і долю і душі і вік, 

І божі і світскі завіти!... 
І так наше щасте то марне пішло, 

Як лист калиновий водою. 
Не жити нам, серце, як вперед жилось, 

Не бути нам, мила, з собою! 
Ой будемо, сиза, ще в купі ми жить — 

Воскарочка так наді казала... 
Чому-ж та воскарка, голубка стара, 

Чого нам напитись не дала, 
Такого напитись, аби забувать, 

Як явір 'д калині хилились?.... 
Не дала нам пити!... що-ж було робить? 

Ми кровю, сльозою упились ! 
З під серденька кровю, з під серця сльозов 

Нехай не врікають нам люде.... 
Бо наші і сльози, бо наша і кров, 

І серденько вбите у грудях ! 

Друк. Правда 1873, ч. З, стор. 97—98. 



^ 



*) У нас є повірка в народі, що як дитина вродить ея, сходять 
ся три цариці аоо судїтщї і судять долю дитині. Одна цариця єсть 
біла, одна чорна, а третя на половину біла, а на половину чорна. 
Примітка в першодруку . 



364 



Стра>ї< на Р\?си (А). 

Як шум і грілі по небес<ях, 

Як гук і буря по лісах 

Розляг ся голос по Дунай : 

Хто осокотить рускпй край ? 

О, руский край, спокоєм будь, 

Бо твоя страж єсть руска грудь! 

Тя жог Татарин, бісуриан, 
Пив твої криви ляцкий пан, 
Та ще й до нині він не сит, 
Бо ще й до нині рад би пить ! 
О, руский.... 

А білий царь як змий стоїт. 
Та рад бп зжерти цілий світ. 
Та рад би разом всіх Славян 
Закути у оден кайдан. 
О, руский.... 

А Єзуіт ввес світ би рад 
Перестроїть на римскнй лад, 
Та й ту святую нашу Русь 
Заколотити в свою грузь. 

Святая Русе — без тривог ! 

Бо твоя страж сам Господь Бог ! 

Сторонец 2016 1874. 

Друкуєію з автографу поета ("піваркуш білого паперу, писано 
лшпе з одного боку, з підппсоіі »Федьковпч«, власність »Руської 
Бесїди« в Чернівцях). Се, на скілько знаємо, перший нарис пісш, 
яку Феді>ковпч переробляв скільки разів, бажакічи зробити з неї 
щось в роді нашого національного ги>шу. 



# 



— 365 — 



Баркарол)!. 

Сонце заходит, лїдо лелїе^), 
У сріблі' люни ляґуна мріє, 
А ґондолїре кращий Аполля 
Пустив ся барков долів на море... 

„О, деж ти правиш? о, де гадаєш? 
Дожів чертоги чого минаєш?" 
„Що мені" Дожі ? що їх коруна^) ? 
Поуз Ріяльти — там моя дума!" 

„О сенїора, чи ти не чуєш? 
Чи вбогим Марком уже гордуєш? 
Ах, сли гордуєш, то хоть спогляни,. 
Як вірний Марко в море потане !" 

Аж тут втворяєсь стиха віконце, 
А в нїм являесь красна як сонце : 
„О, саго тіо ! Деж так барив ся? 
Чи не на зорю де задивив ся?" 

„О не, Мадонна! Зорі сіяли. 
Доки у твої не заглядали, 
У твої^) очи кращі від зорі. 
Кращі*) жемчуга, глїбші дна моря". 

Місяць заходит, море лелїє, 
Порожнов барков по Фалях віє... 
Деж молод Марко, що нехав барку? 
Чи в сенїори, чи на днї моря?... 

Досії недруковане. Друкуємо з автографу, власність »Руської 
Бесїіщ« в Чернівцях (картка звич. паперу 4", подерта і посклею- 
вана). Нід текстом підпис автора і дата 20/12 1874. 



*) Первісно було: світ вечеріє. ^) Перв. палати ') Перв. 
Прекрасні *) Перв. І від. 



— 366 — 

присягав сд. 

Присягав ся на матїнку 

Хороший леґінь, 
Що як мила 'го покине, 

То піде за Дін ; 
Що там з другов покохавсь, 

Що там буде жить, 
Що там будуть у золоті' 

Обоє ходить. 

Та не пішов він сердешний 
Другої шукати, 
Найшла його умерлого 
Мати на кроватї. 
Нарядила, тай сусіду 
За милов післала ; 
А дівчина як учула, 
Вона — засміялась... 

Друк. Правда 1875 ч. 4, стор. 130. 



Страж на Р\?си (Б). 

{Піснь. Співаєть ея на голос,- що нїііецка *Оіе \\''асЬі 
ат КЬеіп«)^). 

Як шум, і грім, і гук, і гай 

Від Дону даже по Дунай 

Зарув по Руси руский лев : 

Хто Русь 'му буде-) сокотив? 

о, руский льве^), спокоєм будь. 
Бо руска страж єсть руска грудь. 



^) Отсей друпш титул лпше в автографі д. Барвінського. 
^) Барв. Русії буде ^} Барв. Тп рускпй льве; в автоґр. Р. Бес. 
первісно »льве«, ПОТІЛІ се слово перечеркиено і написано синім чор- 
нилом »лев«. 



367 — 



Хоть жог- палив нас бісурман, 
Хоть пив і кров нам ляцкий пан, 
Хоть і до нпнї він не сит, 
Бо ще і нинї рад би пить, — 
0^), руский.... 

Хоть Москви''^) царь як змий стоїт^), 
Та рад би зжерти цілий світ, 
Та рад би разом всіх Славян 
Закути у оден кайдан, — 
0^), руский... 

Хоть рад би всіх нас львівский Юр 
Обгородить у хінский мур, 
Та ще лиш думає над тим, 
Чи нас в Сібір, чи з нами в Рим? — 
О'), руский.... 

А хоть і римский Антіхріст 

Сїв вижше*) Бога, вижше*) звізд, 

Тай ту святую нашу Русь 

Рад задоптать^) би в свою грузь, — 

О, руский льве ти^), без тривог ! 

Бо руска^} страж сам Господь Бог ! 

191? 1875. 

Друкуємо з двох автографів поета, з яких один датованпй 
(піваркуш білого паперу, писано по однш боці, з підписом автора, 
власність »Руської Бесїди« в Чершвцяx^, а другий без дати (аркуш 
гарного листового паперу, мала 8-ка, писано на З сторінках, з ш'д- 
писом автора, власність д. О. Барвіньского). Варіянти сего щоугого 
автографа ми подаємо в нотах з внємком побічного титулу. В формі 
ідентичнііі з автографом д. Барвінського ся пісня вііішла в збірку 
»Дикі думи«, хоча своїм змістом вона мало там і надає ся; от тим 
то ми, друк^аощі її тут. де їіі місце з хронольоґі»шоі черги, пропу- 
скаємо її там. В остатнїх роках житя Федькович іще раз переробив 
сю пісню, див. варіянт В в відділі »Співанники«. 



^ 



^) Барв. Тп ^) Барв, білий •'') Барв, стоїть *) Барв, оба рази : 
впсше "; Барв, затопить ^) Барв, святая Русе ") Барв. твоя. 



368 — 



Боги Сагари. 

Жемчуг, порфір і злато до окола 
У СВІТЛІ амФор без чисел лелїє, 
А царь сидить високо на престолі", 
Та з думи сам аж над собов думіе. 

Бо що восток, що Азія богата, 
Що Індія найдражшим пишеть словом — 
У мраморних здюгилене палатах, 
Палати же під золотим покроводі. 

А син Сагари з напряженим луком 
І тиґра оком вічну страж тримає, 
І лиш князям та королязі та дуком 
Кйдрову дверь втворити приказ має. 

А часом, як сударь при добрі воли, 
То й для сазіого він Сагари сина 
Ласкаві найде два чи три глаголи, — 
Звичайно, лиш як против пущанина. 

„І що-ж, Амруд? Чи твої там еміри 
Хоть у казках такий гаразд видали? 
Чи ймили би на твоє слово віри, 
Аби боги люднй любить так мали?" 

„Любить? і так? О князю, в нас богове 

Лиш того, що провадя на погубу, 

У золоті заковують окови ! 

А своїх слуг вберають в бідства шубу". 

Досп нед^зуковане. Друкуємо з автографу, власність Наук, 
тов. ім. Шевченка (з паперів пок. Ом. Партацького). Автоґраф — 
піваркуш звичаґшого паперу, заппсашш з обох боків, з підписом 
автора під текстом, без дати. Слтіячи по ппсьмі, згіднім з ппсьмом 
остатніх лпстів Федьковіїча до Партпцького з р. 1875, і ся вірша 
походить мб. із того року і певно була призначена для Читанки, 
яку тоді укладав Партпцькнй і для якої проспв матеріялів у Федь- 
ковпча. 



369 



У горах. 

У нас у горах, панн братя, 
Раз виводились соколи ; 
Тепер ни зіають і колн 
Про теє люде й споминати... 
Минув наш давний, тихий рай, 
Минула давна наша воля... 
Але ще кажуть, як соколи 
Назад повернут~ця в наш край, 
То ще гаразд на світі' буде. 
Ни вірю я — най вірють люде ! 
Бо в нас було колись добро, 

І славно в нас було. 

Доки наші ни приймили 

За короля круля 

Краківського. Пропав і круль, 

І ми з ним пропали, — 

Єзуіцькі колегії 

Лиш повиростали, 

Як гадярки капанпсті 

Слотавого літа. 

А ми усе питаємо, 

Чо' лихо на світі? 

Покажімо бзуітам 

У Рим лиш дорогу, 

Відберімо чортам царство, 

Та віддаймо Богу, 

Тогди у нас і соколи 

Вестись назад стануть, 

А ті гори свою волю 

Соколю дістануть. 

Друк. Правда 1876, стор. 675. Друглточп осьтут справляймо 
по авіоґрафу, власністії тов. ііросьвітп у Львові (піваркуш звич. 
паперу, зашісашій з одного боку сіінїм чорішлол, в нпзу не 
Федьковичевою. а очевидно редакторсг.кокі рукою підггасано: >Т0. 
Федькович.'.). 



Вксання Федьковича, І. «ь-і 



— :^70 - 

Сон. 

в венецькій салї я ніби стояв. 

Дівчата гуляли, шаліли, 
Всїлякі-всілякі і з ріжних стран, 

Чорняві, русяві і білі. 

II мене займали іти гулять, 
А я стояв як та скеля, 

І все дивив ся, усе дивив 

На образ красний на стелї. 

На нїм були намальовані 

Удова з свойов донькою ; 

Донька трималась за серце руков, 
А мати їй ніби глагоїть. 

І нїби питає у неї все : 

„Що в тебе, єдина, болїе?" 
„Нїчо" — сказала так глухо, так. 

І знов як у перед німіє. 

А там десь з боку рицар стоїть, 
І з другов си нїби жартує ; 

Дівчина тяжко нїби зітхла, 
А рицар то ніби не чує. 

Друк. Правда 1876. сгор_. 684. 



"^ 



Явір. 

Стоїть явір над калннов — 
Широкий лист обпадає ; 

Під явором калиночка, 
А явір і укриває. 



— :-571 — 

На калині ягідочки, 

На яворі анічого ; 
Така доля, пани-братя, 

Чикає з нас ни одного. 
Лїтї криє від упалу, 

Зизіі листок розсипає, 
Нивгадану свою долю 

Широкими укриває. 
А та доля мальована 

К соловію в гніздо гнеть ся ; 
Коло серця молодого 

Як гашечка чорна вєть ся. 

Покинь, явір, иокннь, бідний, 

Пиху укривати, 

Та вчи ліпше своє серце 

Лишенько ховати. 

Навчиш — добре, а не навчиш — 

Усихай, небоже ! 

Хіба даром зеленіти V — 

Пожаль тя ся Боже! 

Друк. Руська хата, Льнів-Чернівцї 1877, стор. 1. Перша 
часті, тої збірки була надрукована у Львові вже 1876 ]). Слціавлено 
тут по автографу автора (власність тов. Просьвіта, піваркуш звич. 
паперу, ппсано лпше по однім боцї спнїм чорнилом, підпис автора 
червоним). 



О чом Дунай !... 

О чом Дунай, о чом тихий, 

О чом же ти ни рожевий ? 

Чо' пісочок ни перловий, 

Бережечки кришталеві ? 

Я би з пюрця павляного 

Зладив човен тай веселце. 



^ 372 — 

Я би поплив копець світа 

Найти серцю рівне серце. 
Сходив я світ, сходив другий, 

Тридевяту землю схожу, 
Усе вижу, усе чую, 

Усе знаю, все нахожу ; 
Лиш серденька не нахожу, 

Лиш серденька мому пару... 
Було серце як то сонце, — 

Люде вкрили чорнов хзіаров. 
Було серце як та рожа, — 

Люде взяли попід ноги : 
Було серце як Бог праве, — 

Юда продав свого Бога... 
Юда? — люде 'го продали!... 

Да коби хоть в добрі гроші ! 
А то в корчпіі за дві чарці... 

О, ти світе нехороший ! 

Друк. Руська хата, Львів і Чернівці 1877, сюр. 2. Справ- 
-тіено тут по автографу поета (власність тов. Просьвіта. піваркуш 
звіїч. паперу, запнсаппй з одного боку спнїм чортмпм. а підпис 

автора Ч^^рИ0НП5I). 

«^ 

Де доля? 

Ти дома молотив горох, 
А я ходив, мій милий брате, 
У Нїмцї доленьки шукати ; 
Ходив-ем навіть до Волох, 
І за шклянні тиролські гори ; 
Нарешті навіть і до зорі 
Ходив, ба хожу ще і досі, — 
А доля спала у горосі. 

Друк. Руська хата, 1877, стор. 2. Справлено тут по авто- 
графу поета (власність тов. Просьвіта, піваркуш звич. паперу, пи- 
«ано з одного бок-у спнїл чорнплол, підппс автора червонпл). 



— 373 — 

5 О Л О ш и н. 

Тяжко, браття, серце брати. 

Та на вірші розривати, 

А ще тяще днвити ся, 

Як на світі плиничить ся. 

Та як люде вбивають ся, 

Дупіапіи торгують, 

Як ні заповідей божих, 

Нї Бога ни чують, 

А у крові неповинні 

Руки умивають. 

То ни злодій, що шляхами 

Людий розбиває, 

А то злодій, що смиренно. 

Богобоязливо 

Та законно тебе ріже, — 

А ти нещасливий 

Ще гадаєш, що так треба. 

Оно так ни треба, 

Хоть ті люде тебе дуря, 

Що так прийшло з неба. 

Ні, братчику ! Господь добрий 

Кождому на світі, 

А ми самі несптіі 

Иродові діти : 

У нас одних ни найдеть ся, 

Нимае святого, 

Як лиш міщук') з талярами, 

А білш і нічого. 

За таляри в нас продають 

Народи і душі, 

Ба то навіть рідні діти !... 

Що-ж робити мусим? 

Серце тріскат-«траждаючи. 

А оно співає!... 

Вибачайте! — бо плакати 

Вже сльозів ни має 2). 



^) В перводр. мішул. ") в ц.рк.ар. ни (та.і<.>. 



— 374 — 

У хатині край селинн 

Волошка тривала, 

Та Господу молила ся, 

Та коверцї ткала, 

Та на сина дивила ся 

Сльозойов любойов. 

А він собі як той ангіл 

З божого пристола 

Чистов душев процвитає, 

Нічого ни знає, 

Що в сусіди Катерина 

Як мак процвитає, 

Як мак повний у городі... 

„Мамунечко, серце, 

Ану я йду до сусіди 

Обіздріть коверцї ! 

Які-ж краснії"... „Маріучко ! 

Голубко, нанашко, 

Коби і я такі вміла!" 

„Тобі -ж, доню, на що? 

Богатого батька дочка — 

Ни тобі робити, 

Тобі в буддень як в неділю 

В паФталях ходити, 

Та у салбі, та в дьордеях !... 

Чи як кажеш, душко?" 

„Нанашечко, Манолій де?" 

„Пішов збивать груші". 

„Ох нанашко, й війні грушок ! 

Голубко нанасю І"... 

„Іди в садок, моя рибко, 

Манолій най дасть ти. 

Та ни біжи так, бо впадеш!" 

А дівча й не чує, 

Уже й в садку ! — „Манолечку ! 

Манолій, чи чуєш ? 

Неня рекли грушок дати". 

„Еп. іп (Іаіа таге!" *) 



^) Ло<'ірр. я дам ;!ара:і. 



„Та бо ти все по волоськи !" 

..По волоськи? (іатае^). 

Я по руськи ни уміла!" 

„Я навчу, Манолцю ! 

Хочиш, серце Манолечку?" 

„Я ? Веи, сае хочиш ! ^) — 

Як си сіісе : Іе іиЬеасеи?" ^) 

„Я тебе кохаю !" 

„Я тебе 0І1 Вен*) кохаю!" 

,,А видиш, як знаєш!" 

„Як си гіісе : іп уєсі уєсі?" '") 

„Кажет ся: на віки!" 

„Я кохаю іп УЄСІ л'єсі!" 

„Та нї, ні, на віки! 

Ох лишенько, уже й забув!"... 

„Я вже ни забуду : 

Я люблю тебе на віки !" 

„Теиер, Маню, буде ! 

А прийди в садок у вечер, 

Мемо далі вчитись". 

„Віпе. Ьіпе, Веи сае, Ьіпе®) !" 

Оттак мої сизі 

Любили ся, кохали ся, 

І самі ни знали, 

Як они се пізнали ся, 

Як в'ни покохались, 

Як стояли що вечера 

В садку під вишненов, 

Як обоє ділили ся 

Святонов душейов, 

І як серце до сердечка 

Прилипло як з медові. 

А чого-ж їм молоденькизі 

Ще у світї треба? 

Може й треба, я не знаю... 

І они не знають. 

Чого в садку жартуючи 

Сльози утирають. 



^) Так -') Бііме, Що хочу. ") Як «-казіїти: я те<1е ."поб.тію *) Ніпіе 
^) во віки віков ®) Добр)!^, допрс. бігме, дооре. 



— 376 — 

Може вражі комашки ті ? 

І то ложе бути. 

„Манолечку, а ти плачеш?^ 

„Нї, моя голубко ! 

А ти, серце?" — „Ховай Боже! 

Я, сизий, весела!" 

А тут з хати стара мати 

Кличе до вечері. 

„Катерино, ходи їсти!" — 

„Я, мамо, ни хочу!'' 

І шириньков швидесенько 

Повтерала очи. 

.Ох лишенько! Манолечку, 

Коли будеш в мене?" 

„Завтра, душко". — „Ни забудь же! 

Ни забудеш, Маню? 

Та ни ходи такий смутний!" 

„Я, душко, ни хожу!"... 

„Ти думаєш, що мій батько ?... 

Боже діилпй, Боже ! 

Хіба в мого ба й бадечка 

Доньок є багато, 

Аби мене хотів втопить ?" 

„Твій батько богатий, 

А я бідний, Катре, серце 1 

Я пропав на віки!"... 

„Манолечку, що ти робиш? 

Єй Богу, з престріту !... 

Фе так робить, я насміюсь ! " 

„Ба й ти нн плач, люба!"... 

„А ти ни аіеш, Манолечку?" 

„Нї". — „Й я вже ни буду!" 

Тай заплакали обоє 

Як ті малі діти... 

Що-ж нам білше і осталось 

В широкозіу світі ! 
Що-ж білше осталось в широкому світі, 
Як дрібними сльози горе виливать?... 
Дїтн мої, діти, нещасливі діти, 
Не всїгди на батьі:а, на неню дуфать І 



— 377 — 

Бо і они люде, серцем ни питають, 

Свої рідні діти ріжуть, убивають 

Думі на оФІру ! Що ж мусим робить.'... 

Нам тілько осталось — плакать та люОїць ! 

А що далі' з того буде, 

Ни питайте люде ! 

Ідіть тихо на різницю, 

І ни кажіть людем, 

Бо они вас ще осудя 

Тай назвуть ледащо ! 

Серцу легше носить горе, 

Хоть ни знав, за що ; 

Лиш най люде ни сміють ся. 

Та ніхто ни знає. 

Да се стара, бачте, пісня, — 

Нової співаю. 

Світить місяць, розсипавсь, 
Селом світло погасили, 
Грає леґінь, приграває 
У дївчини під вікнпма. 
Грає леґінь, виграває, 
Тай словами примовляє : 
„Ох ДІВЧИНО моя мила. 
Ти богацька, я убогий ; 
Я о тебе НИ стараюсь, 
Присягаю пану Богу І 
Да і твого батька-неньку 
Подалїк му обходити, 
Аби твому батьку-неньцї 
Чим воленьку ни зломити. 
Да і тозіу богачеви 
Му з базарю уступатись, 
Аби ни мав вітак, серце, 
Тобі він чим вирікати. 
Лиш одної сеї нічки. 
Доки село ще ни чує, 
Позволь минї тутки грати ! 
З поза садів ни учуєсь. 
А по стежеццї, по вбиті 



Ни покмітя мого слїду, 
Відспіваю, відограю, 
Повтераюсь, да і піду. 

„Пішов леґінь до домочку... 

Рухло село, уставало, 

Про колачі вештало ся, 

На весіля убіралось. 

Лиш у вдови у хатині 

Лежить леґінь на ослонї, 

Сам убраний, ручки навхрест... 

А удови ннма дома. 

Пішла шукать Христа ради, 

Чи-б хто ни збив домовину. 

Найшла, чи нї — Святий знає, 

Бо весїля як покинуть?" 

До чого я люде добрі 

Таким ще морочу? 

Ліпше далі" доспіваю, 

Як втералн очн, 

І як далі кохали ся 

Наші голубята, 

Як раділи, як плакали... 

А батько і мати 

Ба-й-ба' собі, що Катруся 

З леґінем говорить. 

„Нихай собі наговоря-сь, 

Як та зоря з морем!" — 

Каже батько. — „Ще молоді. 

Звичайно : ще діти ! — 

А що, Катре ? Твій, бач, школярь 

У голов ни битий ! 

Борзо вивчив ся по руськи! 

А ти по волоськи 

Ще ни вмієш? Чо' встидаш ся?" 

.,Да я отце трошки 

І узіію!" — „Ач, казала, 

Що ти тої мови 

Ненавидиш ! А в'на гарна ! 

А в нашої вдови 



— 37У — 

Вже вивчилась ткать коверцї? 

Я тебе що днини 

В неї вижу... А гарно тче ! 

Ще н гарного ємна 

Собі має, ніщо й казать ! 

Лиш шкода, що вбогий ! 

Певно шкода ! Да що-ж робить ? 

Ми усї під Богові. 

Коли Господь допоможе, 

То буде й богатин. 

Чи як кажеш на се, стара?" — 

,.Да оно то — знати. 

Але доки ситий схудне — " 

„Мовчи собі, бабо ! 

Та от що пазь : нам старостів 

Сподіватись треба 

На неділю, а то гарних, 

Попівського роду ! 

А то й сам собі попович ! 

А з того виходить, 

Щоб то гарно зладити ся, 

Бо й весіля буде, 

А Катруся попадейов 

Вже верне від слюбу. 

От що, доню ! Той гарнїще 

Вивчить по волоськи, 

А вюже ще і читати 

І писати трошки. 

Будеш собі кругом паня ! 

Ще і криволїну, 

Казав, справить,'' — „Ох таточку! 

Таточку єдиний ! 

Ни вбивайте, ни карайте ! 

За него ни піду !"... 

„Ні, ни підеш, моя доню, 

Колясков поїдеш, 

Читвірнейов ! Аж закурить!"... 

„Ни хочу я, тату ! 

Нихай їде сам колясков, 

А я буду ждати 



— 380 — 

Свої рівні!" — „Бач, царівна! 

Кращого ти треба? 

Я два роки вже шукаю, 

А ни піір надибать 

Гарнішого собі зятя... 

Що гроші! що слава 1 

А що вясе рід, бач, великий ! .. 

Хоть у якім праві 

Доподюжут. заговоря, 

Хоть би і в владики І 

А ти знаєш, дурне дївча, 

Що то за велике 

Оно діло, той владика ? 

І сказать нн можу!" 

„Тату, мамо, ох таточку ! 

Боже ти мій. Боже!... 

Я ни хочу нї владики, 

Нї попа, нї пана І 

Віддайте мя, мій таточку, 

За моего Маня ! 

Я лїпшого і ни хочу!... 

О Боже мій, світе!''... 

„Що то, стара, з нашегз Катрен? 

Чи лиш нп з престріту, 

Або з очий отаке їй ? 

За бабов післати, 

Най примовить на чім ннбудь. 

Напнти ся дати-, 

Ще й обмити ! Чуєш, стара ? 

Бо я йду до Жида. 

Щоб горівки на весїля 

Доброї стокмпти", 

Ни знат Катерина, чи ніч се, чи днина, 
Чи люде говоря, чи сонце сия, 
Чи в'на на сім світі", чи у домовині?.. 
„Мамунечко, серце, голубко моя! 
Чого ти малонов мене нн приспала, 
Або як купала, чому ни залляла. 
Купелем залляла?... Тогди було вбить, 
Ніж нині як камінь у мори топить!"... 



— 381 — 

Отаке то, паии братя, 

Дїеть ся на світі ! 

Така доля судила ся 

Всїм богацьким дїтеді. 

А в бідного клан я дітей 

У безверьхі хатї, 

А кождоліу свою долю 

Дермсить Бог богатиГі. 

Бо то старий наш господарь. 

Той Господь на небі, 

Знає богача карати, 

І знає, що треба 

Убогойїу : свою волю, 

Серце иилукаве, 

Що кождому горю вірить... 

Він пан над панами ! 

Богач ляже спати — 

Всю ніч 'му ни спить ся ; 

Сидить над грошима — 

Серденько в нїм бєть ся. 

Сяде до вечері — 

Всі куснї рахує ; 

А вдавить ся дідько — 

Сннп прогайнують 

Лукавую працю, 

Да ще й насміють ся, 

За батькову душу 

Шаміїанамн впють ся. 

А бідний сердега 

Ляже тихо спати, — 

Доленька приспить ся,. 

Водицї напєть ся. 

От він- і щасливий. 

От він і богатии ! 

Бідуйте, пани ви, 

У златих палатах, 

А я в свої бухни 

Як царь буду жити, 



— 382 - 

І люде любити 
І Бога хвалити. 

Ни слухали батржо-мати, 

Робили, що знали. 

А Катруся безталанна 

Мліє умліває. 

Вийшла в садок подивитись, 

Чи ни уздрить того, 

За ким гине, пропадає 

Сердешна небога. 

Нима Маня, ни приходить ! 

Що-ж робити мусить? 

Побачила за парканом 

Удовину грушу, 

Тай згадала, як бувало... 

Бувало... Минуло ! 

Ни вернеть ся во вік віки 1... 

І сльози люнули 

З очий карих, як той дунай ! 

„Єдиний віій, йіилий 1... 

І ти мене вже покинув 

Прп лихі годині? — 

І ти мене вже понехав?.,. 

Нихай і так буде ! 

Озьму в батька два таляри, 

Та куплю отрути, 

Тай загину, мій єдиний, 

У твоі хатині І 

Легше буде минї лежать 

У ті домовині, 

Що ти мині вибудуєш, 

бдинеє серце !... 

А та твоя стара неня 

Укриє коверцем, 

Знай зазуля синим пюром — 

Все лихо загоіть. 

Буде мині здавати ся, 

Що я вже з тобойов 

Повінчана, мій Манолій !... 



— 383 — 

Де-ж ти забарив ся?... 
Нагнївав ся ! навіть в-ві снї 
Уже ни приснить ся!"... 

Місяць сходить. Пішла Катря 

З кінвами по воду, 

А Манолїй молоденький 

Вже нн переходить, 

Як то колись, як бувало, — 

Відай забуває ! 

Подумала, постояла. 

Да як заспіває !... 

Да вже ни про ті паФталї, 

Що доси співала, 

Коли свого Манолечка 

Отут дожидала, — 

А про того бай бадечка, 

Щ,о зарізав доню... 

„Чи -ж я тобі, мій бадечку, 

Ни вволила волю, 

Або тобі із дороги 

Ноги ни умила, 

Що ти мене молоденьку 

Втручаєш в могилу?... 

Та коби хоть разом з милим ! 

Манолї, Манолї!"... 

Як стояла, так упала, 

Дала сльозам волю!... 

„Забуває! Серце моє!... 

Мене забуває !"... 

Аж слухає безталанна — 

Пішов голос гаєм ; 

„Ггипсіа уєгсіє (іе ре Ьгайи^), 
Ти місяцю, ти королю ! 
Я з дївчинов розлучаюсь, 
Присягаю пану Богу ! 
Ті дівчата всі однакі : 
Відки вітер, туди гнуть ся, 



М Лпсг лелений на ялинї. 



— 384 — 

Як гадина коло серця, 
Так словадш обівють ся. 
Да піду я стадо пастп 
До Турчина до Стамбулу, 
Щоб дівчина і ни знала, 
Щоб дівчина і ни чула... 
Щоб дівчина ни глдала, 
Що я за нев умліваю!.. 
Цвите рожа над БосФором, 
А БосФор се і ни знає. 
Цвите рожа над БосФором. 
У білий шум похилилась ; 
У вечері розцвиталась, 
А до світа і відцвила. 
Несе БосФор рожевий квіт 
На голубі свої Фалі", 
Куди несе, куди заніс — 
Сам БосФор і се ни знає. 
Ггипгіа уегсіе (Зе ре Ьгагіп, 
А більший цвіт на лелїї; 
Питала ся султаночка, 
Чо' в БосФора серце млів?",.. 

Пішла Катря на підсаде 

Шптя вишивати ; 

Чо-ж Манолїй ни приходить 

У сопівку грати ? 

Хіба его нима дозіа V... 

О, Манолїй дома, 

З завязанов головойов 

Лежить на ОСЛОНІ. 

Коло єго стара неня : 

„Се Іе сіоге*), сииу?",.. 

„Нїчо, мамо, нічо, сиза, 

А так таки гину !... 

Я й без хори, мазіо, гину, — 

Що-ж робити мушу!... 

Підведіть мя до віконця, 

Нихай подив лю ся 



Що тебе болить? 



— 885 — 

До Катрусі' на подвіря... 
Чому ни приходить, 
Аби-х хоть раз у останнє. 
Дививсь на їй вроду ? 
Богатого батька дочка, 
Да ще й заручена!... 
Мазіо, мамо, чому наш двір 
Ни озолочений ? 
Чому і в нас нндіае так, 
Як 6 у сусіди ? 

ні", мамо, я зберу ся 
Та в Гуцули піду. 
Тазі ворожбити великі, 
Они мині, мамо, 
Анцихриста визвуть з пекла, 
Я гроші дістану, 

1 висипю гору срібла 
На нашізі подвірю ! 
Нене, пене, ви плачете? 
Ви ни ймете віри, 

Як то дуже серце болить 

Від того коханя !... 

Ідіть, мамо, за отрутов... 

Або ідіть, зіамо, 

За Катрусев. нихан на ню 

Хоч лиш подивлю ся 

Через поріг ! Ідїт, ідїт... 

О, серце Катрусю, 

Що ти зіинї се вчинила?... 

Так мамо : вчинила ! 

Она мабуть у Гуцули 

До баби ходила 

За чарами, та дала зіи 

У меду напитись ! 

А я хіба без Катрусі 

Можу в світі жити ?... 

Я — без неї в світі жити !... 

Вай моєму світу ! 

Але ни так, ни так, мамо : 

Я в опришки піду! 

Ввсаввя Федьковича, І. 



— 386 — 

Я украду її в батька : 
Я єго заріжу, 
Того злого поповича, — 
Чого він тут лїзе ? 
Чого в йіістї не вінчаєсь 
Та ни бере паню, 
А як ворон розбиває 
То наше кохане ? 
Хіба ему я що винен 
В широкому світі?... 
Мамо, мамо, чому мене 
Ни да.ди ви вчити 
На то, що він ? Тепер моя 
Була би Катруся, 
Тепер би я ни вбивав ся 
Та ни губив душу. 
Мамо моя !... Я затратю ! 
Єн Богу, затратю!... 
Тай на віщо минї душі ? 
Аби пропадати!"... 

Вийшов леґінь у садочок, 

Да вийшов на силу, 

А та груша біло-біло 

Як зима зацвила. 

„О, ти груше, моя груше. 

Ти білая груше, 

Ти лиш сама пожалуєш, 

Як загублю душу. 

Ти одна лиш, бо під тобов 

Ми двоє стояли, 

Бо під тобов я плакав ся, 

А в'на присягалась. 

На Господа присягалась, 

Що моєйов буде, 

Що на своїм цілім віку 

Мене ни забуде, 

Що ни піде за другого, 

Лиш мене одного!... 



— ЗЯ7 — 

Катре, Катре, що я тобі 

Завинив такого, 

Що ти мене зарізала, 

На віки убила?... 

Ося груша, що так біло 

Як зима зацвила, 

Заскаржить тя у Господа, 

У Бога святого ! 

Да й ти, святий місяченьку, 

Да н ти, срібнорогип, 

Слухав ЄЇ присягана, 

І ти Богу скажеш, 

Що стало ся, і їй двори 

Богови покажеш. 

Аби Господь і сам видів. 

Чи можу я жити 

Без Катрусі нивірної?... 

Що-ж буду робити!"... 

Сидить Катря на підсадю. 

Та шитячко шиє. 

Аж тут її дрібні сльози 

Так і обіллели І... 

Нихан ллють ся дівочії. 

Нихай серце рветь ся І 

„Пішов з садку пренидобрин, 

Щоб і ни дивить ся, 

І нищечком не дивить ся 

На ту єго вроду !... 

Хіба він мене нн бачив, 

Що я у городї?... 

І чого я отеє вийшла?... 

Єго я побачить 

Отеє вийшла !... Нирозумна ! 

Чого я се плач}^? 

Чого я се так журю ся ? 

Чого гублю душу? 

Хіба єго лиш одного 

Кохати я мушу ? 



— 388 — 

Лиш одного в сему світі? 

ні", йіііі единиіі : 

Я лиш нині, мій соколе, 
6й Богу, лиш нині 
Ще тя хочу покохати, 
Вітак вже ніколи!"... 

1 нехотя безталанна 
Дала сльозам волю. 
„Чо' я плачу нерозузіна? 

ні, я ни плачу, 
Я хотіла єго тілько 
В останнє побачить, 

А він утїк з городечка !... 

Хіба я дитина ? 

Він понехав йіене любить, 

1 я 'го покину ! 

Так : покину нивірного, 
На віки забуду 1 
Або умру !... В домовині 
Легше діені буде І"... 

Лежить Маньо на ослоні, 

Як хусточка білиії ; 

Сидить стара за кроснами, 

Трохи не умлїб. 

„Сину, сину]... Ходім, любий, 

До святого Йвана 

У Сочаву ! Я у черців 

Там зілля достану, 

І святого трунву вкрию 

Найкращим коверцем, — 

Він вислухат віене бідну. 

Він загоїть серце, 

І ще впросить тобі до.тї. 

Сину мій Манолій ! 

О сину мій!" „Нічо, мамо! 

Ходім до святого 

У Сочаву ! Люде кажуть. 

Що чуда ся діють 



— 389 — 

У Сочаві... Внесіть, мамо, 

Мою паларію, 

Тай сукману! Я помолюсь 

За моє кохане 

Нивірноє!... О Боже мій!... 

А правда то, мамо, 

Що леґінь раз помолив ся 

В Сочаві святому 

Про доленьку, і ни вернув 

Назад вже до дому? 

У Сочаві й поховали... 

Черцї поховали 

Молоденькі, а молебнів 

Аж вісім читали 

Там про его ?... Ох ненечко ! 

Смерть — єдина доля 

Для серденька так як моє 

Убитого горем !... 

А так, мамо '?.,. Да не плачте ! 

Підем до Сочави. 

Внесіть вбори .. А я хвильку 

Ляжу тут на лаві, 

Бо так мене сон і ломить, 

Давно вже ни спав я !... 

Дуже давно !... А так мамо. 

Що Сояавці славя, 

Що Іван Сочавський добрий V... 

О, він допоможе ! 

Ідіть у кліть... о мій Боже!... 

Боже добрий, Боже!"... 

Ввійшла стара да із комори, 
Внесла камешу рантухову, 
Унесла черес і кресак ; 
А він пишний як білий мак 
Лежав під вікни, ручка права 
На серденьку — і о Сочаві 
Матбути думав,.. 

Друк. Руська хатії. стор. ^*< — 96. 

У «в 



390 



Лайдаца. 

„Куда збіраєш ся, єдиний?" 
На силу мати говорила. 
„Куда ти хочііш мандрувати, 
На кого хату понехати, 
Батьківський хутір і оселю!" 
„О нене, світ ми тут нимилий ! 
В чужему хочу ся набуть ! 
В чужему доля, а ни тут". 

Пішов ледїнь, заріс лїсок. 
Хатина схилилась. 
Поховали стару неньку, 
Припало все пилом. 
Розібрали добро люде — 
Ні, добра ни було, 
Бо забрав піп за похорон... 
Тимчасом на кули 
Шкандибає в торбах старець, 
Тай став тай заплакав. 
А ті люде говорили : 
.,0т якийсь лайдака". 

Доеи не друковане. Друкуело з автографу (аіасність Про- 
сьвіти у Львові, гііваркуга звпч. паперу, писано з одного боку си- 
нім чорнилом). Очевидно рукопис присланий був ра.зом з поперед- 
німи для аРуської хати<', та забраковаппй редающєю ~- Вол. Ба^)- 
вінським. 



ф 



я гадав. 

я гадав, що лиш у Римі 
Торгують ся лихом, 
А то і в нас, в Цариградї 
Сумирно та тихо 
Підточують корінь воли 
Товсті та пузаті 



— 891 — 

Патріархи та кат зна що! 

Але чий прокляті 

Подавлят-ця, бо та правда 

Тверда як зелїзо : 

Масні книші лізуть в горло, 

Зелїзо ни лїзе, 

Хіба добре наострене 

І в мечі окуте, 

В діечі кацькі ! — А це правда 

Вічна, низабута. 

Досі! не друковане. Друкуело з автогі>афу (власністі Про- 
сьвіти, и1 вирга). 



Чи хто зміркує? 

Чи хто ззііркув, що є то в світі" зрада? 
Ніхто на світі ще ни зміркував того. 
Казали старі, що то від бога Лада, — 
Коли-ж то є так, то я ни вірю в Бога. 

Підпал я ти дім, ти другий побудуєш ; 
Возьмут тобі честь, ти другої дістанеш ; 
Затратя твій вік, по смерти ти ни чуєш, — 
А зрадя тебе — твердов тн скилев станеш. 

Та коби скилев, то ще би то нічого, 
Зробили би з тя кумира або плиту. 
Да в нї-ж бо серце !... О, ни вірю я в Бога ! 
Мене ме за гріх, я 'го за біль судити. 

Досії не друковане. Друкуємо з автографу (власність Про- 
сьвіти, иі .?ирга). 



392 



У ледїн^. 

у ледїня ворон коник : 
Кониковц гриву чешуть. 
А самому молодому 
Товариші трунву тешуть. 
Утесалй, змалювали, 
Бервінками устелили, 
Забераним^) коверчиком 
Домовину гарно вкрили, 
Тай винесли на кладбище — 
Така, хлопче, твоя доля І 
Зарзав коник вороненький, 
Заснияла ясна зброя — 
Тай білш нїчо' а нічого... 
Чого білше в світі й треба? 
Кажуть люде, що десь небо — 
Про віщо нам того й неба ?... 

Дос-.іі не д^іу коване. Друкуємо .з автоґра<)>у (в.'іасність Про- 
сьвітп, иі .-прга). 



■бг 



Богачсва. 

Музики тнуть, вінок шиють 

В богацькізі дому. 

Ох, як тяжко ледїневн 

Пишному тому ! 

Заплакав би молоденький — 

Сороміять ся ; 

Уздрить батько, уздрить маги, 

Питатимуть ся. 

А він що їм на це скаже 

І що відповість ? 

Мати сплаче, батько злає, 

Село ся довість. 



') Перечоркноно первісне: Мальованим. 



— Я93 — 

Тимчасом одчинявсь брама, 
І входить в контушях, як паня, 
Княгиня на пропій просить. 
Усїх витала, всіх просила, 
А на его лиш подивилась, 
От ніби : й так тобі досить. 

Доеи не друковано. Друкуг.мо ;! автографу (власність ІІро- 
сьвітіт. иі яирга). 



Як ліпше? 

Кобп я знав, пани братя. 

Що доля є в світі, 

Я би за ню поклонив ся 

І чортовим дїтепі. 

Але доленьки нимае 

Ш в чорта, ні в Бога. 

Ни йди, хлопче, манівцями, 

А іди дорогов 

Таки простов, тов дорогов, 

Що світ собі ходить, — 

Буде тобі в нему добре 

Без всего заходу. 

Будеш грошики збивати, 

З людий наругатись, 

А в вічи їм сміявше ся 

Братами взивати, 

Доси не ді)уковане. ^Ірукуено ;і автоґ}іафу і власність Про- 
«ьвіти, НІ ?иріа). 



Ф 



— 394 — 

Проходан. 

Уберу я, пани братя, 

Чирчевий сардак. — 
Скажуть люде : „От харцизник, 

От друк та лайдак І " 
А вберу я лудинину, 

Рубець на рубци, — 
То муть на зіня в'ни тровитн 

По хуторах пси. 
І як же їм догодити V 

Скажіте зіинї! 
Чи у меду, у горівцї, 

В зеленізі винї? 
Вино вппють, а мід возьвіуть 

До дому жінкам, 
А я усе у них буду 

Гільтян проходан. 

Досп не друковане. Друкуі;мо з автоГ[)афу (власнісгь Про- 
і'ьвітії. їй вирга). 

>5' 



Рой видїв бо ^. 

Гой видів бо я у Римі чуда много, 
А в Греків, кажуть, ще було єго білше; 
Да що ми по тім? Що минї з чуда того, 
Коли у горах, у наших горах вільше І 

У Римі чуда з маймуру та з порФІру, 
' Та в гордих церьквах та в припишних палатах ; 
А в горах ліси, а у лісах лиш звіри, 
А під екалойов бухнина, нї-же хати. 

А в ті бухнинї чорні, чорнії очн. 
Що би то я дав. аби в"ни сині бу.іи ! 



395 



Щоб ни світили зорями серед ночи, — 
Бо хтос підоздрів, всі" вже люде учули. 

Доси не друковане. Друкуємо з автографу (власність Про- 
♦■ьвіти, иі зирга). 



. ' Рой зійшла зор>ї. 

Гой зійшла зоря да при місяцю близько, 
Да зіолод місяць від зіроньки все боком ; 
Місяць високо, а зіронька все низько, 
Або він низько, а зіронька високо. 

Отар: то дїбсь і на білому світі : 

Любю дівчину, а в'на ся насзіівае. 

А в війта дочка, як кажуть, краща цвіту. 

Як мене уздрить, за мною пропадає. 

А вдовин Іван за нею аж хорує, — 
Богацька дочка з бідного хлопця кпит-ця ; 
А така доля любою тов кирдіує, 
Що й в казці ни чув і вві снї ни приснит-ця. 

Але бо чув я за чарівника в лїсї, 
Що ВДІІ6 серце з грудий він винимати : 
Коби по весні", та коби по обкісю, 
Гой піду-ж бо я старого в лісі" знати. 

А старий, чую, скочував ся до лугу, 
І ни до лугу, а там десь аж за море... 
О таке лихо ! Би збутись серця туги, 
Б"і туги серця!... Ох ти бідная зоре! 

Доси не друковане. Друкуємо з автоґііафу (власність Про- 
еьвітн, їй ?ирга). 



Ф 



396 



Чи є де краще? 

Чи є де краще, як то місяця мая. 
Коли в городах розцвитают-ця рожі, 
А в саду вишні", а калина у гаю? 
О, світ це красний ! Милостивий ти Боже ! 

Да що по тому, що по красному світі, 
Маках, леліях, що луги укривають? 
Гой прийде косарь — о нищастний тп цвіте ! 
Пахучий поліг на сонци усихає. 

Складуть тя у стіг, ниначе у могилу, 
То дурній вівци, то козам, то коровам ! 
Отака доля ни лиш цвітам судилась. 
Бо часом і вам, дівчата чорноброві ! 

Доси не друковане. Друїсусмо з автоґрафу, власність іюв. 
Руська Бесіда в Чернівцях (піваркуш звич. паперу, писано на 
однім боці синім чорнилом, псічерком таким як і попередні' по- 
езиї, але без підпису актора). 



ДИКІ ДІ?МИ, 



ДУМЛВ 

Гуцул - Невір*). 



*) З кінцем 1876 р. прислав Федькович у редакцию »Правди« 
зшиток своїх поезий під сим заголовком. Редакіщя почала друку- 
вати його у Правді 1877 р. (Сербські ваї в ч. 1, Дикі думи, Ґуцул- 
Невір, Довбуш, Дзвінка, Доля в ч. 4 — 5, Гуцул-кобзар, До мапму- 
рового ангела, Бісків. Сокілський, До рожі в ч. б, Рожа в ч. 9), 
а рівночасно окремим, дуже оздобним виданєм. Але незвісно чому 
друковане »Диких Дум < у :>Правдї:< перервало ся, а окреме видане, 
якого вже було надруковано 1 чи 2 аркуші, закинено. Тілько по 
Федьковичевій смерти значну часть збірки надруковано в ^ДІїлі* 
1886 та в ;>Зорі '^ 1887. Федьковпчів автоґра({) зберіг ся у мене і я 
передав його в бібліотеку Наук. тов. ім. Шевченка. Се зоишт звич. 
паперу 4-0, 95 карток, із яких дві кінцеві чисті, а инші паґіно- 
вані рукою Федьковпча, всіх сторінок 185. Вони містять: 1 титул, 
З — 167 поезиї (всіх 41), 183 — 185 Ізвід (себ-то змісті. Сей автоґраф 
ми кладемо в основу нашого впданя, друкуючи з него все крім пісні 
»Страж на Руси«, поданої внсе висше, та подаючи Федьковичеві по- 
яспеня не на кінці збіркті, а під текстом там, де яке належить, 
і пропускаючи »ізвід«. 



Диці д\^ми. 

Гой думи-ж ви мої ! Гой чорні-ж ви мої, 

Та де вас подію ? 
У край Чорногори, у край золотої^) 

На швару") посію. 
І муть Чорногоров леґіники^) трови*) 

На лови ходити^), 
І муть мої думи у травах шовкових 

Усї находити І 
І муть Чорногоров леґіники юни'^) 

На оленя пасти'), 
І муть мої думи за срібнії струни 

На гусли в'ни класти !... 
І муть Чорногоров леїіники юни 

На гуслех тих грати. 
І дума ме думі, а струна ме струнї 

Всю правду казати. 
І голос відобесь дїлами*)-долами, 

Плаєм^) по рокитї*^')... 
І підуть до церкви в неділеньку рано 

Сльозою умиті. 
А там запитають в самого владики, 

За віщо забули ?... 



') Чорногора — найвища гора у гуцулскім околї. ""і Шьара — 
■особлпвіішй рід дуже буйної трави, аеленіїй. лпекучий як барвінок. 
^) Леґінь або ледїнь — парубок. •*) Тровн — по.лілванє з псами. 
^) Лови — мисливство, польованв. "") Н)н — мо.лодец. ') Пасти — 
засісти на звірь. ^) Діл — ктпола іори. '*) Плай — дорога, сте.пка 
в лїсї. 1") Рокита — гора, на котрі голос відбиваєсь. 



400 



За віщо ті люде, ох, думи ви дикі, 

В кайдан вас закули ? 
І пустить вас, думи, небесний владика 

По полю на волю, — 
І найдете в світі', о зюї ви дикі, 

Ще н щаств і долю !... 
Розсипте- ж ся, думи, о мої ви юні, 

Як тії Татари !... 
І загомонїте, як дзвони та струни, 

Від хмари до хмари ! 

Друк. Правда 1877, ч. 4 — 5, стор. 121 — 122. 



^ 



Р\?іі,\?лгНевір. 

Гуцул-Невір, Половчанин*) — 
Хто на Руси 'го й не знає? 
Плужить долом Подолянин, 
Піт кровавин утерає, — 
Він же стоя на рокиті 
Вигравав у трімбіту ; ^) 
Хоть поруга всего світа, 
Він ругаєсь всему світу!.,. 
Ріж, розорюй, безталанний, 
Чорну свою скйбу-долю, 
Доки світ сей окаянний 
І тебе в ню не приоре !... 
І тебе !... Там що за гія ? ^) 
То куми с хрестин вертають : 
Віра, милість і надїя... 
О ! я тим затрімбітаю !... 
Бо їх тілько й видко буде, 
Що на гульках, на крестинах ! 



*) Половчанин — Гуцули иишут ся половецкого роду. -) Трім- 
біта — то, що у Тпролїв ЙсЬаІгпеі. ^) Гія — збіговнско, товпіт, 
баталія, мотлох. 



40І 



Обдурені бідні люде, 

Й ти^ дитинко, обдурена!... 

Там же — що знов буришкають^)? 

Домовину бідну, голу!... 

! я й ті заїрі мбітаю, 
Щоб їй чути аж до долу ! 
Бо їй тілько і осталось, 

Що с трімбітов та в могилу ! 
Де-ж надїя, що тримала'"^)?... 
Віра, милість, що крестили^) ? 
О, такий то Гуцул в світї: 
.ТІюде плачуть, він їм грає !... 
Втер си очи, втер трімбіту, 

1 нової зачинає. 

Друк. Правда 1877, ч. 4—5, стор. 122— 12-3. 



Недуг 

„Ти що се, Марку? що се, сину, 

Єдиная моя дитино?... 

Чого так, соколе, згорів^), 

Неначе той господний гнїв. 

Що вдарить громом в ясну днину?" 

„Не, мамо, не в днину, 

А в опівніч... ще й у глуху ! 

Ти-ж не видиш, непе. 

Як той місяць схорований 

Д' хмарі припадає, 

І як хустков шовковою^) 

Вяже-утискає 

Голівоньр:у ?... А втискає 



^) Буршпкатп — нести щось, але по неволп. ^) Що тршаала, 
т. є яко купа до хресту. ^^) Крестптп дптпну — за кума дптпнї 
бути. *) Довбуш — отавний гуцулскпй опришок. ^) Згоріти — 
з горячкп говорити. ®) Хустков шовковов — на знак ве.тпкого жаліо 
звязує собі Гуцул голов хустков. 

Пиряння Федьковича, І. 26 



— 40'2 - 

З усеї ю сили !... 

Ти не зигієпі, а я знаю... 

Бо там с під могили 

Встає блідий... блїдип-блїдий, 

Неначе з майзіуру, 

Той калФа^) наш чорногірский... 

Й насува похмуро 

Тон кресак^) свій у золоті... 

И кучері стрясає... 

І кроваві свої руки, 

Мамо, обзерає 

До місяця... а здоймив їх^) 

Він, мамо, на силу, 

Бо 'му груди прострілені... 

Так, непе ма"*) мила!... 

Прострілені !... А він духом^) 

Урвав дармовиси^), 

І сардаком'^) на мураву 

Тріпнув.... Не дпви ся! 

Бо на шиї 'му гашечка^) 

Аж чорно-черлена 

Оповилась... очн іскря... 

То-ж то десь студена !... 

Аж зодрег ся !... Гу !... І вхопив 

Він зе.тенооку, 

І пустив ю ранов в серце 

Глубоко-глубоко !... 

А она вже не звиваєсь !... 

Дай кріс^) мп, бо клята 

Се матбути загадала 

Душу з него ссати!" 

Друк. Правда 1877, ч. 4^5, стор. 123 — 124. 



^) Кал(})а — началнпк, го.іова. ") Кресак — сірілецкіій убра- 
нпй капелюх. •'') А здоймив їх, т. є з великого боліо. *) Ма — моя. 
^) Духом — дл"к'е борзо. ®) Дармовиси — кихіїцї у сайдака с пе- 
реду, як у угорского долмана тіпсіе-кеїіе. ') Сардак — гуцу.тска 
одїлс, на угорский долман похожа. ") Гашечка — гадина мала, але 
дуже їдовита. ") Кріс — Ла^і;1»е\уе1іг, ^а,^с^8^и^2еп. 



— 408 



Дзвінка.) 

„А як тобі?... Ох, божа мати! 
Давайте свічки І!!^) — Сину мій!... 
Не даром приснивсь мені' рій*) 
Тої ночи !... Біжіть та знати^) 
У ватер*) дайте !... Укопати 

У городі тої!"^) 

„Нб ! не хочу, мамо, тої 

Я білше вже твої... 

А унеси мені борше 

Убране ти с клїтц'') ! 

А сардак той чирчиковий*), 

Що вишиті квіти 

Та кучері на грідушках") !"... 

„Ох, сину мій!... Боже!"... 

„І не МО.ДИ его пусто, 

Бо й він не поможе !... 

Єму-ж Дзвінка та не снилась, 

Як менї се, непе!... 

В печи поломінь палає 

Черлена-черлена... 

А в'на вхопила крести два 

Тай стала топити 

У черепі... Подай, мамо, 

Водццї напитись !... 

Тай зсипала дві з них кули 

Червоні-червонні !... 

І набила у блнзницю^")... 

Ще і змийовони^^) 

Набила в ню враз с порохом, 

Та зрад-зїля*^), мамо !... 



*) Дзвінка — Довбушева коханка. ^) Давайте свічки, бо ріе- 
рає. '') Рій як ся снить, то мусить хтось в дому умерти. *) Знати 
давайте, щоб люде збігались. *) Ватра — гуцулский шатер, хата, 
мешканє. ") Тоя — асопііит, сіег Ьіаие Гіп^егЬиІ. '') Кліть — 
комора без вікон. *) Чирчпк — КовсІїепіИе; чирчиковпй — чер- 
воно закрашений, фарбований. ^) Грідушкп — перед у сардака 
(грій-душу). ^") Близнпця — Ворре]де\Уе1іг. ^') Змийовона — рід 
зїля, котре баби до чарів употребляють. ^^) Зрадзїль ^ также таке зїлє . 



404 



У ясени пугач загув*) 

Так глухо, як в ямі, 

Що аж дух ми заперало !... 

А у горні вило. 

Мов нечистий 2)... А в'на, мамо, 

Ручницю^) ладила... 

Аж тут пук-гук у віконце... 

„Се я ! з леґінязш ! 

Лесь*) твій! Довбупі!" Аж тут, мамо 

Не дай мене, мамо ! — 

Як і гряне двічи с креса, 

Неначе два громи !... 

А він тілько й повалив ся, 

Як кидрев^) на зломі ! 

А з грудий 'му дві косици^) 

Під стріху аж грають ! 

А в'на сперлась на ручницю, 

Та ся оцїряє ')..." 

Друк. Правда 1877, ч. 4—5, стор. 125—126. 



Доля. 

„А спиш ти, сину?„ — „Не вже, непе!' 
„Може водицї би подать?" 
„Не хочу! а зголовє зладь!... 

Високо, як д' домовині'!"... 

„Ти що се знов, сину ? 

Хочеш мене осиротить?"... 

„Нє, моя єдина ! 

Я не умру!... Бо ось мені 



^) Пугач загув — а се з-тші знак у Гуцулів. -) Нечистий — 
чорт, діявол. ^) Ручшщя — (Зів Рііпіе. *) Лесь — Олекса. ^) Кп- 
ді)ев — кидрове дерево, кидішна. ^) Косиця — еіп Ьо£;епЙгті§;ег 
8ігаЬ1. ') Оцїрятп ся — усьміхатп ся, кокеїіігеп". 



— 405 - 

Що снила ся доля... 

А се імабуть таки моя!" 

„Яка-ж в'на?" — ^Соколя!... 

Як у того леґіника, 

Що він мені' снив ся І"... 

„Уповіж мп!" — „Я уповім... 

Той місяць зарив ся 

Гет десь в хйіари... Аж оглухло !... 

Лиш молня десь граб, 

Та на Довбуша могилі 

Дуб с кидром дрімає. 

Аж тут леґінь набігає 

Обдертий, невбутий, 

Неначе він на сім світі 

Від долі забутий. 

Ноги кровйов закіпіли, 

І рз'ки кроваві... 

І верг*), непе, каманаком") 

В шовкову мураву, 

І впав лицем на могилу, 

Неначе без сили... 

І обіймив кровавими 

Кроваву могилу. 

„Довбу щуку І наш ватаже !^) 

Учуй мене з ями ! 

Нї я щастя, ні я долї... 

Ні батька, нї мами... 

Як журавель туманами 

По світі сїм бю ся !... 

Подай мені пншу долю, 

А не — возьми душу ! 

Хай не дражню вже тілько пси 

Чужими хатами!"... 

„Долї, х.їїопче? Царем будеш!" — 

Обізвалось з ями. — 

„І ме ти світ поклонятись, 

Як сонцю в проміню !... 



^) Верг — кпнув. -) Каманак — гуцулека шапочка, Вагеїі. 
^) Ватаг — началнпк. 



— 406 — 

Отак, друже ! так, Гуцуле ! 

Отак, мій леґіню!"... 

„Цареві, батьку? Я не хочу! 

Царем я не буду ! 

Я за ката не придав ся"... 

„То Довбушем будеш!" 

Обізвалось з під могили, 

Аж вжахли ся гори, — 

„І заграє та кров чорна, 

Уража як море !... 

І будеш нев всіх дукарів^) 

Поганих поїти !" 

„Я Довбушем? Не, калФо мій! 

Школи у світі ! 

Тебе-ж може не убила 

Та нешта^) лукава ? 

Та Гуцули не прокляли 

За свою неславу?" 

„То кобзарем мені будеш!'' 

Гукнуло у трете, 

Неначе грім, аж йойкнули 

Всі гори-рокити. 

„Коли не хоч в світі бути 

Ти людем за Бога, 

О ! то здихай псом голодним 

У їх ти порога !">.. 

„Тай тілько, ненечко моя ! 
Зза кичер^) червоно зоряло, 
Зза кичер сонечко вставало. 
Закерекорив^) ЛІС... а він 
Плаями в дблчни, та далі !... 
А в слід за ним та доля гнала 
С торбами, непе, на вздогінь І"... 

Друк. Правда 1877, ч. 4 — 5, стор. 126 — 128; потім з відмінами 
{редакщгіінпміі І ) в тексті' в Родпмім Листку 1879, стор. 154. Сю саму 
тему обробив Федьковпч уже давніГіше в вірші »Сам«, див. впсшо 
стор. 172 — 174; до неї він вернув ще раз 1886 р., див. далі. 



^) Дукарь — богач. '■') Нешта — курва. з) Кпчера — вер- 
шок гори. ■*) Керекорпти — гомоніти. 



— 407 — 

Р\?іі,ул=ї<обзарь. 

„Чо' задумавсь, мій леґіню? 
Нинї-ж предср. день не Марків*), 
Та нї Роз-игри-) сегодне, 
Щоб гуляли де Маявки'^) ! 
Радо, хлопче! Твій татарин*) 
Вже осідланий, готовий ! 
Кріс та в ліс! — а так до дївки, 
А на рано тут здоровий!" 

„Не, мій батьр:у ! Не, мій сизий 1 

Най вже братчик с креса бринька 

Та татарином гуляє, — 

Ти-ж подай ми кобзу^) с клинка!.. 

Бо в грудех ми зашуміло, 

Наче орли в крила дзвоня, 

Сли у сонце нагадають 

Сли в заліжку с хмаров гоня!" 

„Де ви, хлопці? До лікарий І 
По воскарьісу^) ! За призіівков')! 
Чи ти в папороть^) не вбрив лиш, 
Блудя лісом с тов сопівков ? 
Або тяр^) під княж-ялицев'") 
Тов проклятов ти не спав-есь ? !... 
Сину, сину нещасливий !... 
На ахтемні дни^^) пропав-єсь !" .. 

„Так, мій бадечку ! пропав я !... 
Хоть з ручницї та у груди !... 



*) Марків день — 25 апріля, котрому Гуцулп особлпвшу 
силу приписують. ^) Роз-пгри — четверь по Зелених светах, в ко- 
трий то день нечисті духи гуляють. ^) Маявкп — міфтпчні дівчата, 
котрі на Розигрп по лісах і лугах гуляють. ••) Татарпн — кінь. 
Гупулскі коні мають бути татарского сою. •') Кобза — музикальшііі 
інструмент. '^) Воскарька — що воском ворожить. ') Прпмівка — 
знахорські реті, слова, вірші, "^і Папороть — РаггепкгаШ. ^) Тяр — 
гуцулскпй впраз, котрого годї обясюїтп. Німець би сказав: Осіег 
Ііайї йи уіеІіеісЬі ^аг... ^езсЬІаІеп. '*) Княжялиця — у кождім 
лїсї має бути одно святе дерево, котре не можна рубати. У Тпро- 
лів, Шванцарів є такире ^еЬаппі,е ХУаМег, Ваите. ") На ахтемн 
дни • — на віки. 



— 408 — 

Не позюжуть нї лїкаре, 

Та нї Бог вже, та нї люде !... 

Де нї рушусь, нї обернусь, 

Все чолом ми, все ся клонить !... 

Нїби царь то я в соболях, 

Або кесарь у короні!... 

І усе, ох батьку милий, 

Все до мене промовляє !... 

Сонечко менї про Бога 

Та про люде вповідає !... 

Місяць знов про ту вечірну, 

Що 'му світить, а не гріє, — 

А казок він, батьку-світе! 

Ох, казок же тих він вміє ! 

А ті гори, батьку, наші, 

Ох ті чорні наші гори ! .. 

І про скелї. і про жедічуг, 

І про Дунай, і про море !... 

И на папери се не спишеш, 

Нї письменні се не чули, — 

Оттаке в'ни вповідають ! .. 

Мало кидри аж не рули !...^) 

А той Черемуш 2), о батьку ! 

І про плай той красноільскпй^)... 

І про камінь у Біскові*), 

І про гордий той Сокілскпй^)... 

І про Нїмчич^) той кровавий... 

Все, усе він, батьку, знає ! 

І де місяць вечерничить, 

І де сонце спать лягає ! .. 

А ті кидри чорногірскі — 

Ох. великий мій ти Боже !... 

І про зрад^їль, і про ключзїль'), 

Про горицвіт'^) і п])0 рожі !... 



^) Рустп — ЬгііИеп, голосно плакати. ^) Череііуш — головна 
ріка в гупулскім околї. ^) Красноіля — гуцулске село в Галичині. 
*) Бісків — велика скала в Устє-Путилові. *) Сокілский — велика 
скала над Черемшев. недалеко Кутів. "> Нїмчпч — гора лежи Ро- 
стоками а Вижницев. ') Ключзїль — гііе ГаЬеІІіаЙе Йргіп^\\'иг2ЄІ. 
*) Горицвіт — іііе Ас1опі<гозе. 



— 409 — 

І ЯК в'ни се, батьку, плачуть, 
І про те шовкове клубя^), 
Що княгиню в рай водило !... 
Ох, отті-ж піене аж губя !... 
І плаї ті чорні, батьку — 
Все лиш кров та поєдинки !... 
Все лиш бучі")... Але що я'?... 
Дай, подай ми кобзу с клинка, 
Най ти, батьку, заспіваю, 
Бо словами сего годї... 
Ріки, батьку, йдуть у море, 
А горі^) незіа їм ходу. 

Друк. Правда 1877, ч. 6. стор. 193—195. 



До маймурового ангеля» 

Ти що се моргаєш на мене, 
Крилатий, маймурний леїіню? — 
Чи знов по давньому співать ? 
То злїзь, та кобзу мою зладь 
На давний стрій, як то бувало, 
Коли небесні науча.іи 
Мене на кобзї ще !... Матбути 
Ви всі покаменїли ! Хай!... 
Душа, як кажуть, рада-б в рай, 
Та терном заросли вже пути !... 
Чи хто їх, друже, прорубає?... 
Маймур мовчить, та кожде знає !. 

Друк. Правда 1877, ч. 6, стор. 195. 



^) Шовкове к.тубя ^іає велику ролю в усїх пцулских каз- 
ках — Агіайпеїайеп.' -) Буча — баталія. = ) Горі — назад, «Ііот- 
яиГ\уагІ5. 



410 



Б І с н І В. 

„Що знов, Марку? Що знов, сизий? 

Яке нове горе?"... 

„Ох, ненечко... Чорний скрипник 

На Біскові 'д горі!.. 

Ти-ж не видиш?... Місяць світить, 

Аж ся розсипає, 

А та скеля, та бісківска 

У хмарах гуляв !... 

А ще краще від місяця 

На віршечку світить 

Чорний скрипник у жемчузї 

Та у аксамітах, 

Та на гуслех виграває, 

Аж скеля ся коле І... 

А там низом по під скелю 

Далеко у долї 

Йде прочанин у Сучаву^)... 

Став, слухає хвилю, 

Та неначе окаянний 

Подер ся на скелю !... 

„А там ся лиш зареготало!... 
Де-ж дївсь нещасний прочанин ? 
Не видиш ? В стромннї-) ген-ген^)... 
Аж красков^) вмились гострі скали. 
Неначе багор-кармазин !... 
А 'д горі грало все та грало"... 

Друк. Правда 1877, ч. 6, стор. 195—196. 



^ 



^) Сочава — місто на Буковині, давно столичне. ^) Стро- 
мпна — віеііе Ки^зс11^Vапс1, •'') Ген-ген — там даіеко. *) Краска — 
свіжа кров. 



411 



Лїпше ! 

Сокілсний. 

„Та гов*) ти! відки се, Василю?" 
„С пропою^), братчики, іду". 
„І-гу!... А то й пропій вам пили!"... 
„Та чули мою ви біду!?... 

„Ніч ясна вам як око в кара^)... 
А люта, аж тріщить вам лїді... 
А 'д горі на Сокілскім — Фара*) ! 
Не видиш, як він там стоїть 

„На скели, на сайііськіді скруті'''). 
Той біломаймурнин леґінь ?... 
І сам як з маймуру він кутий, 
І з маймуру на нїм одїнь^). 

„І гусли маймурні тримає 
У маймуровнх він руках... 
І грає він на них... а грає, 
Що сум збірає тя та жах !... 

„А вадь^) оскомина®) вам чути, 
Якої піснї він се пів ? 
Роскажу вам... та ча®) мн бути ! 
Бо я вже го.іови'*^) загрів... 

„Тож уха^М, х.іопцї! — Там десь в раю 
Хто був тазі, хлопці? де той рай? 
Бо я, ей Богу, що не знаю!... 
Мабуть десь в горах? — Та нехай! 

„Досить на тім, що в тому раю 
Боги два бесіду ведуть — 



^) Гов — стіп ! ^) Пропій — другий день по слюбі, кодл мо- 
лоду дарують. •'') Кар — карась, рпба. *) Фара — стережп ся, вступи 
ся з дороги! ^) Скрут — ипгиї^апі.'-ІісЬе Геїяепяріїге. '^) Одїнь — 
убране. ') Вадь — відь, а вжеж, матбути. **) Оскомпна — Німець 
каже: 1ап§:е 2аЬпе Ьекоштеп. ^) Ча — тігхо, мовчіть! *") Голови 
заірітп — підпити ся. ^^) Уха! — слухайте добре! 



— 412 — 

А я їх трохи чи й не знаю ? 
Одно Прабогом се зовуть, 

„Бо дощ пуска на сїнокошу, 
А біли-білий, що твій сир І 
А другий 'му за міхоношу, 
Сокирника*) якогось син. 

„І тількі став питать Старого, 
Аж тут вбігає вам леґінь, 
Тай геп старому Богу в ноги !... 
А сам блідий, як с крейди тінь ! 

„„Котрий з вас двох тут Господь зветь ся? 
Та чорт... хай буде хто небудь... 
А в мені" серце шкамом^) рветь ся!... 
Єй Богу, жили ся аж рвуть... 

„„Бо я любив отеє Марічку !... 
А дївка-ж то собі й кознрь^) !... 
Як полонинср:ая*) та чічка^), 
Що лїтї') зацвите на гир^). 

„„Така то дївка вам!... Та гляба*) 1 
Бо тількі стались ми й любить, 
Аж тут і гульк суха та баба, 
Що мир косов як півару жнеть. 

„„Тогди і згадуй лиш як звали! 
Аж тут загурдузала^) мнов !... 
Пустіть, бо рай вам ще запалю !... 
Пустіть мя до Марічки знов 1 

„„Бо в'на розсядеть ся від руму^*^')!... 
Пускаєте ? — бо палю світ 1 1 ! 



^) Сокирнпк — 2іттегпіап. -) Шкам — найтонпіа вовна. 
^) Козпрь — що кожи [йіс!] пасе, дуже відважапй. *) Полонина — 
6\е Аіт, де вівці випасають. ■') Чічка — квітка. ") Літі — замість: 
в лїтї. '') На гпр — на велику алаву, на диво. "") Г.ляба — годї. 
^) Загурдузатп — кимось, чимось тріпнути. ^^) Рум — великий 
лемент, плач; румати. 



413 



Розсядесь — я казав? З розума 

Ще зійде! — Се не жарт! Пустіть !""... 

„„У неї-ж, хлопче, днесь весїля!"* — 
Бовкнув Старий. — „„А щоб ти здох!... 
Чи ти отеє лиш не с похміля ? 
Та шкода тількі, що-сь ми Бог, 

„„А я-б ти зараз тут примовив^)!... 
Весїля — в неї?! Йди ти спать!... 
Пускаєш? — не? — бо — варе^) Богу ! 
На відмах^) мемо ся рубать!"" 

„„То руш же! заберапсь ми, друку*)!"" 
Старий як с креса се тарах !... 
„„Але у рай ми вже нї куку^) ! 
Чи чув-єсь? в рай він анї пах^)!"" 

„Такої, братчики ви мої, 
Леґінь сокілский се співав !... 
Я-ж від Марічкп йду с пропою... 
А в повницю червінця дав!" 

Друк. Правда 1877, ч. 6, стор. 196—198. 



До рожь 

Зацвила — світ увеселила ! 

Про віщо-ж ти — питаю я — 

Ох Боже, рожечко моя, 

Лиш свій цвіточок'^) терном вкрила ? 

О, красна моя ти та віила. 



^) Пршіовитп — когось впбптп. -) Варе — єй Богу ! Варе ? — 
чл можу тобі віртц? ^} На відмах рубатись — сіиеііігеп. *) Друк — 
Таи^епісЬіз. ^) Нї куку — абе-сь мені анї заглянув! ®) Анї пах! — 
аби тебе анї ч^тп не було. ') В автоґраї})! через помилку : світочок. 



414 



Я знаю, чоМ... Та що н казать!... 
Такий вже в сезіу світі лад, 
Щоб кожда рожа в терню цвпла, 
Та с терня світ сей веселила !... 

Друк. Правда 1877, ч. 6, стор. 198—199 і Зоря 1887, стор. 21. 



І? О >і< а. 

(Іраньска казочка] 



„Колп-ж така она нещасна, 
Чого-ж така собі прекрасна? 
Убрала яр, вкрасила двір, 
Неначе в княжескип порФІр, 
Сама же терном ся укрила?" 
Таке дівчата говорили 
В неділеньку та гуляючи, 
Ще й в сад царский златоколистий 
Та нищечком зазераючи... 

„Ох, щоб то я знала!... 

ІДоб хто вповів, я- б зараз 'му 

Віночок свій дала!" 

„Я-ж яблучко 1" — „Я хусточку!" 

„Я поцїлювала. 

Аби вповів !" — 

„Та цур же вам ! 

А слово — то й слово!" 

, Утікаймо, зазулечки! 

Се Гуцул с кидрова, 

Та ще й стрілець, царский таки... 

Тікаймо, сестриці ! 

А то справди подумає"... 

„Хай олень вам снить ся!^) 



^^ Як дївцї о.тїиь снпть СЯ, то відасть ся. 



415 



А що слово, то 6 слово... 

Котра-ж поцїлює?" 

„Та що се ти?! Ох, він справди!"... 

, Справди, не жартую... 

Отак... тай так... та ще й отак"... 

„6й Богу, вмираю !"... 

„Поховаю!... А тепер вже 

Слухайте, що знаю ! 

„То був давно колись вам царь, 

Та був такий вже лютий-лютий, 

Що ні" вам лев, ні левопар') 

Такий не може в світі" бути ! 

Та мав той царь одну дочку, 

А було на імя їй Рожа, 

Так^) звали ту царівочку. 

Але-ж бо й гожа була, гожа !... 

Та що с краси, коли-ж она 

Стрільця-гільтая полюбила, 

Ще й гуцулского леґіня !... 

Таке она отеє зробила !... 

Аж внишпорив^) царскнй се двір, 

Та ну цареви вповідатн І... 

А царь зве.іїв стрільця мов звірь 

Застрілити тай поховати. 

Гадаєте — на кладбищу ? 

Ага! Щоб ті царі здорові!... 

Не ласка на охаблищу*) 

Та на розпутю на шляхови ? 

А щоб той сміливий леґінь 

Ще не надумавсь нишком встати, 

Вел'їв що день ш.іяхом тим він 

Мірскі стада^) на пашу гнати. 

Та ще й державний дав завіт, 

Щоб^) хто Ш.ІЯХОМ минать тим буде, 

Верг на могилу терня віть, 

Та ще й вцідив ся') тричп в груди! 



^) Левопар — Ьеораг(1. ^) В автоґрафі через полшлку Таз. 
^) Бнпшаорптп — епісіескеп. ■*) Охаб.тгаце — 8сЬіпс1ап^ег. ^) Мір- 
ске стадо — замірене, буйне стадо. ") В орігіналї через позшлку: 
що. ') Вцїдптпсь — вдарптпсь. 



— 416 — 

Такий се видав він указ !... 

А в'на ? То рула-ж десь ? Ні* думай ! 

У них не так, як се у нас, 

Що хоть роспережись та рушай !... 

В них нї чичнрк ! Мовчи та диш ! 

А не, то підеш зорі пасти І^) 

Такий то в тих царів бариш! 2) 

Таке у тих царівень щастє ! 

Ви-ж чуєте? Та раз у ніч — 

Старі царі у гостях були^), 

А стойкарі та караули 

Усї иоусппали пріч. 

В'на нпщечкові і викралась 
У гай до бабусї... 
„Бабусечко, голубочко, 
Порай^), бо мину ся. 
Вони-ж его могплоньку 
Як день так ніч зневажають, 
Та стадом ю умішують, 
Та терном ю уїфивають !... 
Мірским стадом, єдиная, 
В шовкові 'го виганяючи^), 
І в полуднє, бабусечко, 
У мори 'го напуваючи!... 
Порадь, порадь, ох старесенька, 
Нї хвилечки не теряючи ! 
Ось чильця^) ти жемчужнії 
І чепраги') ще до того !... 
Ось і перстнї... сей оден лиш 
Варт пів царства батька мого!... 
Усе бери, єдиная, 
Лиш хай они-сь не збиткують!... 
Лиш хай єго кровавую 
Стадами в'ни не тратують!... 
Лиш хан в'ни 'го желїзними 
Копитами не толочуть !... 



') Зорі пасш — по смерти. Гуцул каже, що душа вмерлого 
ледїня зорі мов вівці пасе. ") Бариш — хосен. ^) В гостях бути — 
відгодптись від дому. ■*) Порай — порадь. ^) В шовкові (трави). 
"^) Чильця — йаз Віайет. '} Чепрага — сііе Врап^еп. 



417 



Я дам тобі, що бажатп-меш, 
Що серденько твоє схоче!" 

„Добре, доню ! Твою волю 

Вчинити я можу. 

Мін батько був архі-маґом... 

І я ти побожу, 

Що нї царскс дюрске стадо, 

Ні злющі ті люде 

Не наближуть .. Да що с тобов, 

Княгине, так буде ? 

Ти-ж одна у твого батька !... 

Кому-ж він корони, 

Койїу-ж багор та соболі, 

Скіпітри та трони 

Він оставить?... Не жаль буде?"... 

„Най собі тримає!... 

Моє царство під ліогилов 

Усе спочиває !... 

Копитами убитоє 

На биті дорозі" !... 

От де моє царство н доля !... 

Боже милий. Боже!"... 

„Не побивайсь, княгине Роже! 
Не побивайсь, царице, такі... 
Я навчу тя тай допоможу, 
А допоможу сяк чи так ! 
Да ще раз кажу: що вітак?" 
,іВітак най дїєсь воля Божа!" 

„Ходи-ж до комори ! 

Там ті книги первопсанні 

Цардуста отворим. 

Ти-ж читаєш Ценд- Авесту?" 

„ На память умію ! " 

„Ходи-ж, доню! Та га дверми 

Нехай вже надію... 

Бо вивчпвшесь підеш на шлях, 

А там що ся стане — 

Доню, доню!... Ще роздумайсь!"... 

„Я-ж Рожа Ірана! 

Писання Федьковича, І. 



27 



418 



Ходім!" 

Пішли... 

А там на роздорожу, 
На копитьмй убитому шляху — 
Ні в неї вже надїі ні жаху — 
Стоїть прекрасна та княгиня Рожа. 
Стоїть собі на тернові могилі, 
Що вбитого стрільця она покрила, 
Стоїть здоймнвше руки в зорі 'д горі, 
Хітаючись, як згойдане то море ; 
Стоїть, та мов сонная промовляє, 
Мов з Ценд-Авести вірші се читає... 

І каже : 

„О блаже !... 

Ти що на білих 

Комонях граєш, 

Гуляєш 

По лукомори. 

Зоря від зорі, 

І знаєш 

Прабога волю 

Й людзку ти долю ! 

Чому-же 

Мою дав вбити? 

Дав під копита 

Оружі ?... 

Ще і під глоги 

Лиховорогі — 

Для чого ?... 

Може для того, 

Хброше-боже, 

Що мя княгннев. 

Що мене Рожев 

Назвали ?... 

Що-м легіня я 

Кохала?.. 

Ох, господине !... 

Котру-ж я днину 

Твою святиню, 



419 



Твої престоли 

Паволоками 

Не слала?... 

Амвру-кадило 

Не клала?... 

В котру рядами 

С подружечками 

Пісень ти ранних 

Не піла?... 

З мірти') віночків 

Не плїла?... 

Твої комонї 

В багро-червоні 

Крови-ііокрови 

Не вбра.да ?.... 

Золотом узди 

Не брала?... 

На те, щоб нинї 

На сї могилі 

Тя проклинати 

Глогові ?... 

Хоропіе-Боже ! ! ! 

Богове, 
Що в кити та квітп ви китите світ, 
І Рожу нещасну скитїт І"...^) 

„І скітили вічнї ю Богове. 

На комонях золотопідкових 

Ясен Хорош з сонцем виїжджає... 

Море грає, кидрів гай співає... 

Де-ж ті люде? — Он^) на роздорожу !...'^) 

Терня мечуть ?... Не, прекрасні рожи 

В'нн дивують ся, що так і вкрила 

Ту стрілецку вбитую могилу".... 

Друковано: Правда 1877, ч. 9, стор. 313 — 318. Пор. віісше 
»Рожа«, стор. 240—243. 



^ 



^) В оріґіналї без потребі! : мірфтіт. "') Скіїтпти — благоело- 
вптп, помилувати. *) Он — онде, там. *) В оріґіналї : на рождорожу. 



— 420 — 

ПІД війни. 

Чи, мила, з голуби сю ніч де воркуєш, 
Що вібї ти гусли неначе не чуєш ? 
Що граю, співаю під вір:ни в-задар?...і) 
Хоть виглянь с кубелця, де нічку ночуєШу 
Під білим крилечком з голуби воркуєш ! 
я рожу приніс ти у дар ! 

А тая-ж то рожа, зрошеная рожа 
Віршечр:и віршує — ох, милий ти Боже !... 
А все то на твою рожеву красу ! 
А ти анї глянеш !... Ох мила, чого же 
Горячими сльози зрошаю я рожі 
І з місяцем^) зорі пасу?... 

Ти ч}їєш, невірна?... Я знаю, що чуєш! 
Три свічи воскові — ти вірші віршуєш 
Про сбігола в клїтцї, яблінковий сад... 
У днину з соколи в самборах полюєш... 
Пора відпочити, — а ти і не чуєш !... 
Хто ме ти соколів кортать^) ?... 

Я буду кортать їх як вірним слугою ! 
Отворь, ох отворь лиш кватиречку твою, 
Та нічку як*) сонцем освіть !. . 
Та білон, мягоньков, як лебідь, рукою 
За твоїм превірним, за твоїм слугою 
Махни, як рожевая віть !... 

Друковано: Д'кіо 1886, ч. 96. 



^) В-задар — дармо. '■') 1 з місяцем — у фантазиї Гуцула 
то місяць — вівчарь. ') Кортїтп — бажати. [Пояснене зовсім не 
відповідне до сього місця, бо т^тс нема слова: кортїтп, а кортатп — 
рііе^еп, ііЬепуасІїеп]. •*) В орігіналї через помилісу: я. 



421 — 

Римсна і<н>!гин)і. 

„Чого знов, спну мій єдиний, 
Так і гориш, як та княгиня?... 
Чого палаєш та дрожиш, 
Ручки на сердечку держиш? 
Чи лиш тобі не починено?" 

дТак, непе! Вчинила! 

А то рийіска та прекрасна 

Смаглява княгиня!... 

Та, що в Тибрі там купалась. 

Так, пене, купалась, 

Та ще й чорними бровазш 

В одно відморгалась!... 

Да ще брови ті їй чорні, 

То нїчо ще, непе!... 

Але груди ті їй, груди 

Білі, лебедині". 

Ті мя, ненечко, убили !... 

Щож робити мушу?... 

Дай кресак ми та топірчпк ! 

Зараз в Рим той рушу ! •' 

Досп не друковане. 



Шипідці берези. 

„Се що за новітна знов гія?... 
Таж завтра, сину мін, Илія*) !... 
Я с клїтп ти кресак подам, 
Та підеш в Шипіт-) се на храм 
До тети^) твої Аксенїї. 
Там дївцї дві як ті лелїї". 



^) День св. ІІлія Гуцули дуже поважають. -) ТТТппіт 
пулске село на Буковині. "') Тета — тїтка. 



— 422 — 

„Так, дві їх там, мамо ! 

Дві берези на цвинтарі... 

Неначе руками 

Та білими шприньками^) 

Махають на мене, 

Аж той місяць в хмарі втонув... 

А в'ни обі, пене, 

Перекинулись дівками... 

А білі вже, білі !... 

Знай то срібло, такі білі, 

Аж в очех мриїло-}!... 

І в кождої в білих руках 

Срібна, мамо, чара. 

І неначе в'ни се з Ґіндов^) 

Сидя при вечери 

Та моргають ся до него .. 

А він не веселий... 

А в'ни єго принушкують 

З усїєї сили. 

„Нумо, Юрку ! нумо, сизий ! 

Вино се з Сучави ! 

А ти, сестро Оленочко, 

Чого така стала, 

Наче сріблом подунена^) ?... 

А-нумо всі' троє!"... 

І випили... гет аж до дна... 

Ох, ненечко моя !... 

Гет аж до дна !... 1 стали се 

В'ни витись-звиватись^). 

Знай дві гашецці, дві срібні, 

І в діл повалятись, 

І вити ся... Так як нині'!... 

Тп-ж не видиш, н«не?... 

Як хиляють та хітають 

Ті срібнозелені 

Сво'і віти, свій стан гнучкий, 



') Шііріінька — хусточка віішіівана. -) Мрцїтп — Піттеїп. 
^1 Ґінда — славншї гуцулскіїй опришок. *) ІІодунутп — уег^оісіеп, 
уеі5І1Ьегп. ^) В орігіналї через помилку: звивати. 



423 



Неначе у столу? 

А той зіісяць утїк, пене, 

Далеко десь в доли !... 



Досії не друковано. 



Д и г а н і< а. 

„Чого-ж ТІЇ, Марку, чо', тій енну, 
Так почорнів, як та могила?... 
Чого голівоньку склонив, 
Неначе брата свого вбив. 
Та се 'му тешеш домовину?" 

„Так, пене єдина !... 

А він як жар розгорів ся 

Та сидить у Циган, 

Циганка-ж 'му на колінах... 

Ох, пене, Циганка !... 

І піоть віедок солоденький. 

Ще й з срібного збанка. 

І хорошу Циганочку 

До себе він тулить, 

І регочесь як навісний... 

А она похмура... 

А він їй все припнвае : 

„А-нумо, Циганко! 

А-нумо лиш, чорнявая! 

Пора ще до ранку ! 

Чого се так зажурилась? 

Що женитись хочу ? 

Нехай твою головочку 

Лиш се не клопоче ! 

Я у чинцї не стрижу ся, 

Нї в гріб не кладу ся, 

А с тобою меду-вина 

Не раз ще напю ся ! 



424 



Нумо-ж, душко Циганочко І 

Що нннї, те к наше І 

Та не журись ! Тілько й жури, 

Що ряски*) у чати!... 

Хай ся кури, серце, журя!"... 

„Та я-ж не журу ся !. . 

Нувіо-ж, милий!... Ще в останнє 

С тобою напю ся!"... 

Тай випили, непе мила, 

Випили до дна... 

А на кладбищу могила 

Стоїть не одна, 
А дві, ще й свіжі, моя пене І... 
Ох, тож то, пене, й домовину 
я утесав 'му, утесав 
З саміської таки кидринп!... 
А та старенька єго неня 
Весільним руки ми умила-), 
А стар Циганин, мамо, грав"... 

Доси не друковане. Тема та сама, що в поемі »Цпганка«, 
дпв. ВИСПІЄ стор. 244 — 261. 



„Ох, братїку-ж ти аіій. соколе, 
Чого-ж ти поломилась воля У 
Чого-ж голівоньку склонив 
На тисовий отеє ти стів, 
Ще п зашуміч*), як та тополя? 
Я побіжу за воскарков"... 
Так, моя сестричко, 
За воскарьков !... Нехай мені' 
В одно в'на не снить ся, 
Та дівчина божевільна ! 



^) Ряска — еіпе Агі \Уаз8егрОап2Є. ''') Тим, що тіло до гробу 
віднесуть, умпває Гуцул рукп зараз таші на гробі. ^) Керманич — 
йег ГІ685ЄГ, Маїгозе ■•) Шумітп — ;;еиҐ2еп. 



— 425 — 

Як ходить так ходить 

По над Черемуш глїбокип 

Та дивить ся в воду 

бго чорну та непевну... 

А сама як пава 

У віночку з горицвіту, 

Та з рути, та з блаву^)... 

Та все дивить ся у воду. . 

„Марку мій, соболю. 

Вийди, вийди вже до віене ! 

Що се в'ни говоря. 

Що ти втонув у Черемши?... 

Що-б в'ни не сплескали ! 

Та-ж той Чермуш ось як любо 

Голубить ті скали, — 

Та тебе-б мав утопити?... 

Не, Марку єдиний ! 

А я твоїм вже боярам 

И дари приладила : 

Кождїському по рантусї, 

Ще й по ручникови! 

А всім твоїм дружбам, Марку, 

По хустці шовкові ! .. 

Де-ж ти бариш 2)?,.. Може й справди 

Під білим камінєм ?... 

Я всїм роздам рибарчикам 

Все моє перстїне. 

Ще й монество^) їм розірву ! — 

Они відшукають ! 

Онн?... Тебе?.,. Не, Марочку! 

В'ни тебе не знають ! 

Ш то личко рудіяное, 

Нї твою уроду !... 

А я знаю... тай тя найду..." 

Тай бух, сестро, в воду ! 

В саме плесо*) І... 

„А за колоду^) 



^) Блав, блават — сііе КогпЬІите. ^) Баритись — піти 
і не вернутії борзо. ■') Монество — еіпе Лійп2еп:?с1іпиг ит йеп 
НаІ8. *) Плесо — тихе а дуже глубоке .лгістце у ріці. ^) Ко.іода — • 
еіпе ЬогІ20пІа1е ЛУо1кеп8с1іісііІе. 



— 426 — 

Лягало сонечко спочить... 
А як на другий день вставало, 
Горицвіти стрілою гнали 
Долів ріков... А се матбуть 
У Чорне море в'ни женуть 
Шукать керманича..." 

Друковано: Діло 1886 ч. 111 і Зоря 1837, ч. 1, стор. 4. 



Здоров. 
Тара с.) 

,,Тн що отеє? — куда. леґіню, 
У кармазиновім лудіню^)? 
Куда вбераєш ся як царь ? 
Та- ж нині предсє не базари) 
Та нї святого Маковія!" 
„Так, батьр;у єдиний ! 
Маковія на Вкраїні ! 
І будуть свячені 
Всім леїінязі роздавати !... 
Ти-ж, батьку, не чуєш, 
Що тон старий бородатий 
Кобзарь там віщує 
У Кієві під Лаврою ? 
Аж мур зодрегаєсь, 
І ті князї недонімки 
В трунвах-сь обертають, 
Таке отеє він співає!... 
А ти се не чуєш ? ! 
Се не в церкві закурені 
Старе Аллилуя ! 
А все нове, зовсім нове... 



^) Тарас — Шевченко. '^) Лудїнє — убране святочне. ^) Ба- 
;ар — торі', ярмарок. 



і2: 



Неначе корони 

Ті золоті царські труть ся^)... 

Або ті К0Й10НЇ 

В кошового на іірипонї 

В неділеньку рано 

Заржуть на кров та на саіси... 

Та всі отамани 

Бренькнуть руков по шаблюках... 

Такої то ДЇДО-) !... 

А я боюсь, що і з Лаври 

Не стане і слїду, 

Як він далі ме співати... 

Бо я видів, тату, 

Як ті старші і середні 

И малі ангелята 

С тих небіс там стрімголови 

У пекло летіли !... 

Та не то ще ! а н щазники, 

Що дось там горіли, 

З старим Богозі попліч сїлн, 

І в вічную славу 

Повінчали, мов у лавірь, 

Проклятиї глави 

Анахтемов закурені !... 

Таке він напіяв !... 

А я біжу попослухать : 

Завтра-ж Маковія !" 

Досп не друковане. Пор. впсше отор. 230, рядкп З - 14. За силі 
у автографі слідує »Страж на Русп'< (Б), див. висше стор. 366—367. 



До черленого... 

о, ти з черленими очима. 
Ти у черленізі жупані" ! 



^) Утерти — уломитп. ") Дїдо — отара, поважна особа. 



— 428 — 

Чо' став єси ми за плечима? 
Чого не дас^} спокій мені?! 

Чого шумиш над головою 
Мені, неначе той упирь? 
О, я-ж бо знаю думку твбю ! 
Да я ще не тобі на жир, 

Та ні тим кремельским каганам, 
Щоб-) мою душу їм продав, 
Неначе смоку на сніданя ! — 
Я свою душу в вас не вкрав ! 

Друк. »ДІУіо« 1886, ч. ПО. 



Ж^лізний двір. 

,.Які се примхи знов, леґіню? 
Чого гориш, як у пломіню? 
Чого палаєш, як топ ад V 
Та-ж предсе ще не їв тя гад, 
Та нї у чорта ще в гостині?" 

„Не, батьку єдиний !... 

А той двір там, той желїзний — 

Зза него я гпну!... 

Ти-ж не видїв?... А я видів! 

Желїзні кімнати 

Й двері й вікна, а в тих вікнах 

Желїзнії ґрати, 

Й стів желїзний, а на столї 

Великий, великий 

Крест желїзний, ще й сипаний... 

А там десь далеко, 

Хто знає де — опівнічна 



*) Чого не дас — не дат. -) В автоґр. через помплку: Щі; 



— 429 — 

Година гукнула. 

Ох, гукнула !... неначе то 

Десь в пеклї загуло !... 

А в тіш дворі наче блисло, 

Такі то посвіти 

Там вчинилось на-мглї-ока, 

Мов несашовиті !... 

А в світлицу тобі король 

Желїзний уходить, 

І сльозами умитую 

Царівню уводить... 

А уводить на ланцусї ! 

Ти-ж, батьку, й не бачив, 

Які красні ті царівнї, 

А ще коли плачуть !... 

А він, батьку, з нев уходить, 

А входить поволи, 

І каже їй присягати 

У того престола 

Желїзного, ще й перед тим 

Великим, великим 

Крестом чорним та желїзним..» 

А дивить так дико, 

Неначе пес с черленими 

Лихими очима !... 

І стоїть він, батьку-ж ти мій, 

6Ї за плечима, 

І каже їй присягати 

На желїзну книгу... 

А та книга ти студена, 

Студена як крига!... 

А він каже присягати .. 

Й она присягає — 

Що? — не скажу, мій батечку,. 

Бо й сам вже не знаю"... 



Досп не друковано. 



430 - 



Чорний косарь. 

„Ану-ко, сину, вже досить 
Ловити гав, лїтати в хмари ! 
Ану у стаю^) до кошари 2)! 
А не, то косу та у росу ! 
Сегодня пів згарця^) скосить!" 

,,Нб, батьку, пів світа! 

Як прочан там той поганин 

Та чорноодїтий І... 

Ти-ж не видиш, як тайї тяжко 

Та важко ступає?... 

Та який то крест великий 

В руках він тримає?... 

Та ще н р:ннгу!... а все чорне, 

Неначе ворони !... 

А він же з ним, ох батечку, 

По світї ся гонить !... 

А коса, коса у него !... 

Аж, батьку, бою ся !... 

А він нею, батьку, косить 

Не трави, а душі, 

Таки людзкі, добрі душі, 

І кладе валами... 

Ми й за літо те не встелиаі 

Й стома косарями, 

Що він, батьку, за годину !... 

Що казав я ? — коси ? — 

Він крестом так, батьку, стелить, 

І в кроваві роси 

Він 'го носить, у червоні !... 

А книгов громадить !... 

А мечами обертає, 

А все Христа ради !... 

А спісами ті по.тоги 



^) В автоґр. пояснено: Стадо — отара, та в тексті стоїть не 
»стадо«, а »стая« — стШло, де стоїть товар у полонині. '-') Копіара — 
загорода. •") Згарец — де вперед лїе був, то єго випалплп, аби трава 
була. 



— 431 — 

ВІН змітує в стоги !... 

А поліг той — душі людзкі !. 

Ох, МНОГО-Ж він, ЙІН0Г0 

їх і дзвинькае*) що літа !... 
6 чим зимувати 
І ті чорні і багрові 
Стада ті пузаті ! 
Й що златими обручами 
їм голови збиті !... 
Оттакий то косарь, батьку, 
Той у чорній свиті" !... 
Такого-б то і нам треба — 
Чи як кажеш, тату ? 
Коли-ж дуже дорожить ся : 
'Му"-) душу би дати!".,. 

Досп не друковано. 



С О ч а В а. 

„Ох, нуждочко моя с тобов !.. 
Ох, нуждо ма с тобов, леґїню ! 
Се відки кров у тя на бланах^) ?... 
А то така ще чорна кров, 
Неначе-б різав бісурманів !"... 

„Не, тату, Рузіуни ! 

Ти-ж не впдиш ? у Сочаві 

Як обсїли трунву 

Мученика великого, 

Нового Івана? 

А в'ни були колись люде, 

І то ще Славянеі... 



^) Як Гуц\'л жвавпй стіг сша зробить, то каіке: От то 
дзвшїькнув оденок! -) "Му — єлу. ') Бланд — РеІ2\'егЬгатип£г. 
В автографі первісно було: Се відкп кров в тя на лудїню, потЬі 
рукою автора поправлено як висіпе. 



— 432 — 

І махались не аби-як 
З тим поганим Римом ! 
І мусїли їм Цезарі 
Платити від дпму, 
Ще й битими золотими... 
Оттаке то було !... 

Аж доки їм ВОВЧЙНЮКИ 

Не пустили куру 

С тих мерзенних своїх амФор, 

Та з своїх остерін, 

Та с тих своїх — як се й сказать?. 

Хай буде : містерій 

Фартухових... Таке, батьку !... 

Таке отеє було!... 

Тогди славні ті Славяне 

Від разу забули, 

Що в'ни, й хто в'ни, і якої 

Матери се дїтп !... 

Але давай нїби з римська 

То цвірінькотїти, 

Що і нинї слухать смішно !... 

Оттаке то диво !... 

Аж великий той Декебаль, 

Князь їх нещасливий, 

На міч пробивсь, бо не з'умів 

Погани терпіти !... 

А в Сочаві єго дїти, 

Одурені ДІТИ 

Поклоняють ся і доси 

Святозіу Івану, 

А не знають, що то мабуть 

Святий той Славянин, 

1 що нинї-завтра встане — 

Та не в римські шубі. 

Але з мечем у кулацї ! 

А встане на згубу 

Тим славянским апостатам, 

Що єго убили, 

І ту славу батьківськую 

В Тибрі утопили. 



— 48-3 — 



Та у раби запродались 
Западнопіу кату !... 
І я там був, тай ще буду І. 
О, буду ще, тату!!!" 



Досн не друїгмианп 



^^^ 



У світ! 

V світ! 

„Тн що се знов? куда гадаєш? 
Куда татарского сїдлаєш ? 
Куда се остриш твій топір? 
І околі іскриш, наче звірь 

Потямив^) де, сину?" 

„Не, батечку-соколику ;... 

Нє. іуіій ти єдиний !... 

Мені" та звірь вже обридла, 

Як дикі сї гори ! 

А то пюре, батьку сизий. 

Студене то море 

Та голубе запахло ми !... 

У світ, батьку, лечу! 

Там широко, не так, як в нас, 

Що ніде і плечі 

Обернути !. . Там з Дунаю 

Коня я напою. 

Так, з Дунаю !... Що за слово ! 

Неначе чарою 

Мя чарує, наче в звіздах 

Звіздарь 'го читає !... 

А і звізди там матбути 

Іначе сияють... 

Правда, батьку ? А леґінї 

Не бють вже медведїв. 



^) Звірь ПОТІШИТИ — Ле І'ТіІігІе (]е8 \УіІс1ез. епкіескеп. 

ІІЕсанвя Федьковича, І. -'^ 



— 434 — 

Так як у нас, але Турків 

Та пншу огиду ! 

Тай я буду!... На Дунаю — 

Там, батьку, піатбути 

Й ті дівчата не такії, 

А в рожах та в рутах, 

У неділю як і р будьдень 

В таночках гуляють!... 

Там матбути й инших пісень 

Садками співають!... 

Все про славні богатирі, 

Та все про лицарство, 

Та про Марка царевича 

Та Савино царство, 

Та про поле, про Косове... 

Ох! батьку мій милий!... 

Оно мені раз в неділю 

Такой ся і снило !... 

А снилось ми, що-м десь бродив 

По саміські брови 

У турецких чорних тирбах^)... 

Будь, батьку, здоровий!"... 

Друї;. »Родшіьій Лпсток'ь« 1879. (тор. 68. з деякими відмі- 
нами, пороГаенпміі редакциєїо; друкуючи з автографу, ми полишили 
ті відміни без уваги. 



Сербсці ваї. 

„Слава!" — „В віки!" — „Відки?" — „З прощі!" 

„Від Сучави?" — „Зза Дунаю!" 

..Зза Дунаю?! Що-ж там чути 

У Бовгарий ? в сербскім краю У" 

„Що-ж би чути в сербскім краю ? 

Кобзарів та срібні струни, 



Тіірба — погана, чориа ісрої'.. 



4НГ. 



Та шаблюки дамашконі. 
Та рицарскі горді думи". 

„Де?! У Сербів! про рицарство?! 
Забереш ся. баладіуте?! 
Там лиш Турка-ііоганина 
Та капдан рабский лиш чути!... 
Думи, кажеш, богатнрскі V 
Хай они-сь їх і тримають І... 
Турчин свисне мов собаці, 
Сербин рацки^) вже й гуляє !... 

„Да нехай собі рацкують, 

Аж коліна не облізуть, 

Та їм уха чипелями^) 

Бісурмани не обріжуть, — 

Лиш хай .Іазоря та Марка 

Не нехлюя їх язики ! 

Лиш — а чуй-же!!! — що загумо?! 

Єй же Богу, дзвін великий!" 

.,Так, леґіню І дзвін то риче! 
Риче левом по Дунаю ! 
І всіх Сербів він у Таків^) 
Ще й на прощу покликав!... 
Завтра-ж праздник цвітоносний, 
В церкві Баї муть святити І... 
Видиш, як валить ся на|зід ? 
Ніде и голку пропустити І... 

„Так! валить ся сербскпй нарід, 
Що твій Дунай, що то море!... 
Аж базар ся, брате, ломить, 
Аж гостинцї керекоря !... 
Аж зезіля тн застогнала, 
Аж оглухли срібні дзвони!... 
Так ся товпить він до Спаса 
Чудотворної ікони!... 



^) Рацки — на лікгі.их і на імлїнкох. -) Чноіль — !>"- 
пий ніж. ^) Такім — містечко у Сербії, де 1815 Мілош Обренович- 
яовстанє проклялував. 



— 436 — 

„А той Спас, той чудотворний 
У жемчугах ти сіяє !... 
Світло яре, світло чисте 
Та воскове 'му палає !... 
Жемчуг іскрить та леліє, 
А жемчугом кожде око !... 
І жемчугом кожде серце, 
Кожда шабелька при боку І... 

„Що шаблі ті?! Преч з шаблями!; 
Нині ваї муть святити !.. 
Лик співає... нарід плаче... 
Спас ся дивить... меч рокитить... 
Де-ж владика білобрадий, 
Що і доси 'го немає ? — 
Онде йде вже честний старец ! 
Ладьте, Серби, ваші ваї І... 

„Да владика ні ся дивить 
1ІЇ на Сербів, ні на віти, 
А мов громи ті небесні 
Став сред храму рокотіти : 
„Що ви? ваї?! Шаблю в руки! 
Се хай будуть ваші ваї ! 
Для рабів, Д.ДЯ бісурманских 
В мене ваїв тут не має!!!" 

„Гой, що-ж храмом задзвинїло? 

Грім та дзвін та блискавиця ! 

Варід морем на подвірє, 

А с подвіря в град валить ся !... 

Та до ножів... та до Турків... 

Ще і місяць не минуло, 

А за гордим за Дунаєм 

Туркам й слиху вже не було!..." 

Друк. Правда 1877, ч. 1, стор. 1 — 2. Се, як бачпмо, пере- 
рібка давнійіііої Ф-чевої поемки »Празнпк у Такові«, пор. висше- 
стор. 99—102. 

?^?!^? 



437 



С під юга. 

„Якжеж ВІ6 ! наче пріє 

С під юга !... 
ВадЬ; що с хмари грозіом вдарить 

Потуга?... 
Та коли вже, о южанС; 
Він обсушить ваші рани У 

Коли то V 

Ще ти то, 

Южане?-' 

„ Ще я то ! 

Почато : 

До брани !..." 



Доеи не друковано. 



Туркиня- 

Чо' се ніж мій ржа ззїдає? 
Се кортить вас, Турки, знати? 
А щоб Іблїс') джуліов тяв вас. 
Ви поганці' препрокляті ! 
Щоб вас різав, доки ржі ще, 
Доки ножів та желїза !... 
Як прокляту ту Туркйню 
Я ножем отсим се різав !... 
Бо сей ніж мій винїс кляту 
І з гарезіу і з неволі, 
А она за те в заплату — 
О, ти чорна моя доле ! 
В'на се з Греком полюбилась, 
З препоганим гладкожусом !... 
Хто тут шепнув ? ! Тихо, жаври ! 
А то різать-му вас усом ! 



^) Іблїс — злиі'і дух у Маго.медаиів. 



— 438 — 

Так ! в"на з Греком областнлась 

Де вн, слуги ? — Вцн у чари !... 

А червоних, щоб шузііли. 

Щоб сипіли аж у хшарп — 

Так як з неї тої ночп 

Та з їй хабаля*) шуаіілаї... 

Га ! погана бісурманко І 

Ти живцем зіи серце з'їла !... 

Бо я вірне полюбив ю ! 

Та й она мене любила!... 

Так, любила, бо і Алов 

І пророком ся божила... 

І три листи аж писала, 

Щоб з гарему ю спасати... 

А я спас ю... Го, я спас ю ! 

Деж в'на ділась ? де ? у ката ! 

Бо-м зарізав !... го, зарізав !... 

Що ? ви може се не чули ? 

Нашим Богом вам ся божу ! ! ! 

Бо она мн люба була!... 

Ще любіща, як ся шабля, 

Як ся моя адамашка, 

Що під Варнов вас стинала, 

Мов червона с пекла гашка * 

Так она се мою душу !... 

Чо' ви, цвиги^), так зомліли?... 

Я-ж не той вже, що бувало ! 

О, прокляті ті весїля ! 

Тай товариш той мій вірний, 

Що на нї^) він запросив мя!... 

О, щоб лучше з пістоляти 

Як котюгу*) був убив мя!.. 

Але не ! — за віщо лаю ? 

В него вина, в него годи, 

В него хата на помостї 

Від музики жужмом"^) ходить. 



^) Хабаль — коханок .залуікноі жінкп. ^) Ивига — пес. 
■) На нї — на нпх. ■*) Коткна — ііее. '") Жу.кмом — іп Заиз ипЛ 
Вгаие. 



— 439 - 

Аж слуга Й1ІЙ убігає, 

Слово-двічи ЙИ1 ув ухо, 

І заграла по помості" 

Та пречорна вго юха !...') 

Я-ж в комонник, та у стрнзіінь, 

Та у замок, та в покої... 

Га ! а там... а там сиділо... 

Там сиділо їх аж двоє... 

А сиділи на посаді .. 

Ніж зіій блиснув, вже й по слюбі !... 

Кров шуміла... я сміяв ся... 

Він ще зірвавсь та став дуба... 

А я ще раз... ще раз... ще раз... 

О, про віщо-ж 'го немає, 

Щоб 'го різав... різав... різав, 

Аж зіерцї не повставають, 

Доти різав! Де-ж Туркиня?... 

Там під вікни грає Дунай... 

Чуєш, Турчин? Бре 'го море!^) 

То і їй і всіх вас трунва ! .. 

Досп не друковано. Се сильно переборшена ііерерібка звісної 
Пунікінової балядіт ;>^Іернаі[ шаль«, яку по польски в дуже мельо- 
драматпчнім стилю переробив Уєііскпй. Федькович іде далі пішов 
у ТІЛІ напрямі. 

Ь? гори! 

(Пісня). 

Там на сївер спнї гори, 
Сині гори, Гуцул -іфай ! 
Всі як Дунай, всі як море, 
Всі як мая Бога рай. 
А тут скварно^), а тут сумно, 
Прах та пил лиш в очи бє!... 

*) Юха, юиіка — (Не ?іііі))е [тут очевидно: кров]. "-') Врє го 
море! — турецка фрала. .матбути яке прокляте. •"•] Скварно — <с1і\\й1 



— 440 — 

Ах. ви гори і>іої дуімні, 
Гуцул-гори, де-ж ви в?.., 

в нас у роги як заграють, 
То аж в Бога голос чуть !... 
А як з ловів повертають, 
То всі" гори волев ржуть !... 
А тут Турки лиш та ножі, 
Та кандан лиш та роскіи'і... 
В гори, в гори! Гір ми-), Боже! 
Або в гори, або в гріб ! 



Доси не друковано. 



Домів! 

Б О г а ч. 

„Чого се в'ни ся покохали? 
(Кумки з свашками цокотали.) 
У неї й свої бухнї^) нїт, 
А він раз дукарь на ввес світ. 
Отто-ж то-б найї дари дістались^) 

Цур ! Се-б нам розбити ! 

Та старому ще сегодне 

Таке вповістити, 

Щоб отеє ще не пібралиеь, 

Не дай того Боже!" 

Тай в повіли єго батьку. 

„Що чую, небоже! 

З ким отеє ти роги чепісш?. 

З старецков княгинев ? 

Щоб я сего й не чув білше! 

Чи чуєш ти, сину '.-' 



■1\ І 



^) Роскіп або колода — іісг Віоск; іп (іеп Віоск ]етап(Іеп 
Іе^еп. .чраппеп, 5с1і]іеі?.?нгі. '^) В рукоп. через помилку: гір ти, 
Боже! ") Бухня — еіпе Нйііе, *) Як приїдуть від сліобу, то бать- 
ків і т. д. даруїірїь. а «-вапікіг при ті оказії їак-,ке до-що (еіс!) 
облюїсуть. 



— 441 — 
Не чув бІЛШе, бо ПОПОВИ 

Ще й в церкві роскажу. 

А тобі у вербицирку') 

Дорогу покажу І 

В'лїють твої кучерики 

Швабам попід ноги, 

Ніж маю я до старецтва 

Ще бити дороги !-) 

Чув-єсь. хлопче?" — »Чую, батьку". 

„Куда-ж ся збірабш, 

Та ще й с кресом?" — „ІІогайтую'*) 

Годинку по гаю... 

Убю може тетерича'*)!"... 

„Нехай і так буде. 

Лиш забудь ми стареччину ! 

Чи чуєш?!" — „Забуду!"... 

Такі отеє люде на світі постали !... 
Взря двоє щасливих, в їх серце болить : 
Чого в'ни так вірне отеє покохались ?... 
Се треба, а треба в сен час се розбить І 
На віщо нехать їм годиночки тої, 
Як зіронька зійде, як місяць сія, 
А в'ни обнімуть ся — щасливі обоє... 
яМін соколе ясний!" — „Голубко моя!"... 
Лишіть БИ їх, люде ! Світ кождому любий !... 
По кому-ж би мали єго й споминать ? 
По вас хіба? Горе!... Вам тілько щоб шуба, 
А лев хай здихає, бери єго кат. 

Аби тілько ваша взяла !... 

Оттаке то в світі !,.. 

Лучше мабуть до місяця 

Рз^чки мертві гріти, 

Як до вас їх благаючи 

Моляючи иідоймати 1... 

Скорше впрошу чорта с пекла. 

Скорше вмолю з бардов ката, 

Як вас отеє та гадючі 



^1 Вериііщірка — йег А5і?епІр1аІ7, -) До}іош піітіт — пуст» 
ходити. ^) Гаптувати — полювати, отрільчіїтіг. *) Тегеріїч — йег 
Вігкіїаїш. 



— 442 — 

ТІ ваші язнки ! 

В'ни однакі : який в старця, 

Такий і в владики!... 

Беї з вовчого лика^)!... 

Ідуть косаре с косовиці, 
Та заспівали попід гай 
Про Довбушеву молодицю'-^), 
Про срібну кулю, чорний плай, 
Та як ішли опришки з долу, 
Та як убив ся Нестерюк^) 
У облазї*) під Фудуґовом^), 
Та як 'му кров чуріла з рук... 
Коли в'ни глянуть, на мураві, 
На чирчиковім сардацї 
Лежить ледїнь увесь кровавий, 
бму ручниця у руцї.. 

Зібрали ся вівчарики, 
У зголовах грають^) ; 
Зібрали ся побратимкп 
Та яму копають ; 
Зібрали ся керманичі 
Та тешуть кидрину... 
Поховали ледїника 
В гаю під калинов 
Без корогвий і без попа, 
Без божего слова... 
Лиш могила сумна, сумна 
Стоїть у Кидровім. 

А де-ж той батько-богатирь ? 
Та де-ж би був? В богаті стаї 
Велике мішане збиває') 



*) Вовче лпко — сіег 8еі'1*'1Ьаі?1. еіпе зеЬг §'іШ^е РЯапге. 
-) Довбушева молодиця — Д:?ьіііка. ^) Нестерюк — оден ледїнь, 
пю через дівку застрілив си. і Тут і загалом у отсїй поезнї Ф — ч 
пише ледїнь, де инде леґінь]. ^^) Облаз — дорога по під гору. 
^) Фудуґовн — одна лісдевість у горах. •*) Як парубок уігре, то 
грають "му ледїнї на флоярах, спдячн у зголовах. 'і Міїнанс — веї 
ті ВІВЦЇ. ию властитїлі. полоітпи на нашу позберає. 



— 44о — 

Та ііряче скорозі\), і'ляджить сир-). 

У осінь ііамятна-ж субота^) !... 

Поназлїзаеть с.ч голота, 

То-ж треба що й за сина дать^ 

Позіерших треба сіюзіинать... 

Чп як ви кажете У... 

Досії не друковане. 



Король Г\?іі,\?л/) 

Що тіі кажеш, що ?:ороль наш 
В Бога зорі завертає?^) 
А король наш, кріль наш Гуцул 
Зорі пасти н не гадає, 
А в Сокілскім ти дріаіає. 
А дріпіа вже годів много ! 
Знаєш, брате мій, за віщо У 
Я ти скажу, задля чого. 

Десь давно-давно стояла 
На Сокілскому святиня, 
Лади-Дажбога святиня. 
Вся у рожах та в кндринї, 
Вся з кришталю дорогого, 
З йіаймуру та злата кута. 
Та в порфіри, та у парчі 
Мов княгиня одягнута. 

А в святині' в середині 
У просторі златі сали 
Два божки, два марімурові 
На посаднпіах стояли : 



*) Скором молоко, спр, масло і т. д. ') Ґляджити — зп'1; 
ХіяаЬ уегзеїгеп. гіатії (ііе Міїсіі §:нііппІ. ") 0-перед св. Димитрія. 
") Гуцули покликай ітг. ся нео на якогось короля та на Чорне море. 
'') Зорі завертати мон вівці, то с по і-мерш. 



— 444 — 

Першнії білиіі як тон лебідь 
в сино-золотому мори, 
Другий чорний як той ворон, 
Як тон чорний в Чорногорі. 

в сю святиню пре-прикрасну 
Тут сходили ся що літа 
в празник Куиала святого 
Гуцули з усего світа, 
Кріль же Гуцул перший з ними, 
Перший він на ВСІ Гуцули, 
У рицарстві, богатирстві 
Пари в світі' "ліу не було. 

Всі жертвенники палають 
Прасвятозіу Білобогу, 
І дванацять білих комонь 
Вводя леґінї в чертоги ; 
Кождий комонь у порфирах 
Та у золоті сіяє !... 
Лик довкола Білооога 
їх у піснях обвожає. 

І дванацять чорних кодіонь 

Вводить другий лик в святиню, 

Все в чорні в них, все чорно в них 

І зубела і стрименї ; 

Так обводить лик їх чорний 

До окола Чорнобога. 

Той співає, сей ся днвить 

Наче воріг, наче з рога. 

І як стали раз по сезшй 
Так божків в"ни об'ізджати. 
Аж нараз — о, хто-б се здумав, 
Хто-б не вжах ся, милі братя ! .. 
Оживають вам богове, 
Та до долу, та до зброї І... 
И сам князь Гуцул вазі не видів 
З роду бучі ще такоі І 



— 445 — 

Так лиш грізі у чорні хдіарі 
Бет ся, вєт ся блискавпцев... 
Видить Гуцул, видить нарід : 
Іскра сппле, міч казить ся... 
Аж тут — горе ! тричн горе ! 
Білобог став увявати, 
А здуфалий кріль той Гуцул 
Ну-ж ся з него наругати : 

„ІЦо ти, славний Білобоже? 
Ти вступаєш сему чорі?!^) 
Ха-ха-ха!... то-ж подиви ся, 
Як то Гуцул шаблев оре!"... 
І що оком ти кліпнути, 
Чорнобог вже 'д земли вєть ся.. 
„Впдиш, славний Білобоже! 
Так то в нас ув Уців бєть ся !" 

„И справді", Гуцуле, не згірше 
Топірцем се тп махаєш ! 
Та одну лиш правду в світі, 
Тп, небоже, ще не знаєш, 
ІЦо де Бог ея з Богом боре, 
Не мішатись чоловіку! 
І ся правда була правдов 
Спокон світа, спокон віку. 

„Задля того-ж у гору сю 
В середину будь заклятий, 
І „ Сокіл ский" йіе гора ся 
Бід сегодня-сь в світі зватп у 
Бо аж доти меш в ні спати 
Ти по мої божі воли, 
Аж на Купала одного, 
Пущу свої я соколи. 

„Пущу сімсот семпкрати 
З свої світлої палати, 



') Чора — чорніпі чолоьік. Ціігаиик. 



— 446 — 

І аж доки сю і'0])у внп 
Семикрать мут облітати. 
Провали ся в ніо, о князю ! 
І з садами і з святинев 
І з усев ватагов твойов, 
Що свііялась з мене нинї !" 

Бог промовив — і ся стала 
Та жасная божа воля : 
Князь з святинев і з ватагов 
Провалив ся аж до долу !.., 
Як і комонь так і всадник, 
Всі" желїзним сном дрімають, 
Та на Купала святого 
Тих соколів дожидають. 

А на Купала що сїм рік 

Він на хвиль сім з сну ся будить, 

А протягшесь сюди-туди 

Він гука на свої люде, 

А гука, що зодрегаесь 

1 святиня і палата : 

„Нути, У ЦІЇ ! годї спати ! 

Час матбуть би вже вставати ! 

„Ти же скорше, чуро-спюху, 

Подиви ся по надвірю, 

Чи соколів не зіслав ще, 

Що так гарно бесь на міру!^) 

А сли не, то... як си схоче. 

А ми мемо, хлопці, спати, 

Та до бою, та до рати 

З чортом сили доберати!"... 

И знов на сїм рік усипає, 
І рицарство і отроки... 
Доки, князю, спати будеш, 
І дрімати доки — доки ? !.,. 



^) На міру пігпісі. — (іиеіііген. 



— 44'; 



Не жури ся, рускин роде ! 
Коли встану, то вже встану, 
І поборю, о ! поборю 
Руеку долю ту погану ! 

Друк. Діло 1886. ч. 98 і ще перед тим кРодн.мьій Ліісток'г.« 
1879, стор. 52, але з чнсленнилп змінаші, поробленніми правдопо- 
дібно самою редакциєю і, як звичайно в гакпх разах — на гірше : 
от тим то ми й полншаєліо їх без увагії. Мотив закінченя взяв 
Ф — ч із Уляндової балядп >Кбпі^ НоіКЬагІ». 



До Черемш\?.'' 

Чого мене в одно ти лудиш, 
о Чорний Черемшу ти наш V 
У Чорне-) нести мя гадаєш? 
У Чорне нести мя не будеш, 
Аж не завяжемо ми Сїч 
На чорні наші Чорногорі ! 
Так говорили вічні зорі 
На Купала святого в ніч. 
А Сїч нову та дужу-дужу ! 
А доти годї. чорний друже... 



Друк. Д1-,ло 1886, ч. !)■; 



Ф 



Чсремсца ііарип^^. 

Хто по Черемши, по Чорні.л:, 
Та по буйнім, та по бісіч, 
Хто летить се наче сокіл, 
Наче бистрий по небісю ? 



'} Черелупі ділиться на Чорний і Білий. '; У Чорне (море). 



— 448 — 

Се керманич молоденький, 
Се дарабу') він кочує. 
Вітер ВІ6, буря сввще, 
Гордий Гуцул се й ні чує. 
„Що ті люде нерозумні 
Се плетуть за небилицю 
Про княгиню ту прекрасну, 
Про ту черезіску царицю, 
ГЦо керманич' женихливих 
У двори в'на свої гулить?! 
Хай ластить ся кілько хоче. 
А мене в'на не одурить!",.. 

„Чуєш, як бурить? 
Годї, ледїню ! 
Стань попасати 
Там на заріню... 
Не, там при лузі : 
Трави шовкові, 
Пристань спосібна, 
Мила розмова ! 
Я ти покажу 
Сома в су музі... 
Стань-же, прибий-лсе 
Зараз ири лузі 1 
В зюему плесі 
Рибка гуляє ! 
Годний керманич 
Нас не минає !" 

„Я-ж не з тих бо неминайлів! 
Сома, кажеш, у сумузї? 
Чи одна уже могила 
Там чорніє в чорнійі лузі ! 
Пріч ! щезай, маро, від мене ! 
Я не лин під твої ости^) !... 
Не біліли та й не будуть 
По зарінках мої кости !... 



^) Дараба — ііаз Кіойз. -) Ости — еіпе Аіі Нагрипе гиш 
ГійсЬГапіг. 



— 449 — 

„Кости, то трости ! 
їйі і бі іїти ! 
Думаєш жити 
Віки у світі?.. 
Глянь лиш на цвіти : 
Нині" сіяють, 
Завтра їх коси 
Гострі стинають!... 
В піене, мій друже, 
Вянуть не будеш !... 
Вадь ти не видиш 
Мої се груди -ж? 
Стан як лозовий 
Гнеть ся, вгинає... 
Хто притулив ся, 
Смертп не знає !" 

„Смерти, кажеш, він не знає? 
Підеш, лудо, ти від мене?! 
В тебе, кажеш... Забери ся!!! 
Я горячий, ти студена ! 
Ти вадь з леду криги кута, 
Я з пеколного, бач, жару... 
Ти матбуть ще н не віддана, 
Я вже-ж маю свою пару!"... 

„В згарь ю на швару!... 
Я-ж не віддана... 
Завтра до шлюбу, 
Милий мін, станем!... 
Відти в комору, 
В білі перини ! 
В нас там не має, 
Милий мій, днини ! 
В нас все по шлюбі, 
Шлюбна все ніч, 
Мила розмова... 
Нумо-же пріч !... 
Нумо зо мною, 
Нумо у клїть ! 

Писання Федьковича, І. "У 



— 450 — 

В мене відмови, 
Милий йіій, нїт !" 

Тай не було 'му відмови... 

Кров кіпить, що аж збігав... 

Бух, тай втихло!... Бриж за брижев') 

Чорне плесо укриває..,. 

Де-ж керманич молоденький ? 

У КНЯГИНІ на весїлях !... 

А зарінком білі кости 

Як біліли, так біліли... 

Досп не друковане. Тема та сама, що в Ґетевій балядї »Вег 
Гі?с1іег«. 

„Се куда з сокиров, сину?'- 
„Ще питаєш? А в кидрину І 
Халашеви') років с триста. 
Вже валить ся у долину. 
Хочу кидри нарубати 
Та в протеси^) утесати ; 
А я знаю кидер кілька, — 
Дзвинькну хату, як палату !* 

„ По що в кидрину ? 
Най їх, мій сину ! 
В кождім кидринци 
Бачиш — княгиня ! 
Вай, хто пресїолну 
Кидру їй рушить І — 
Свою він душу 
В плат дати мусить І 
А за- для того — 
Сину мій, сину, 



*) Брин; — як вітер по тпхі водї поні»;, то оиа мече брижі. 
Пег \Уіп(і кгііизеН сііе ОЬеіПасЬе сіез VVа58е^^;. [Бриж — крива 
пспеі>хня. фалда, хвиля.] -) Халат — хата. ") Протіс, протеси — 
к 'пбок рі'.ке Гупул вздов'.і,- на иоловпнї, гпаїїое, і звуть ся ті поли 
ПІ (тесп. 



— 4-51 — 

-Моя дитино, 
Не Гіди в кпдрину ! 
Наша іце-ж хата 
Добре тримає... 
Чуєш, як буря 
Ве, завиває ? ! 
Не нди-ж до гаю ! 
Най тя вблагаю !" 

„Що, старий, ти се говориш?! 

Я би байки мав боятись? 

То волїю лучше жусом'), 

А не Гуцулові се зватись ! 

У кидринци княж-кидрина?... 

Що ті люде ще не ввірят І 

Я-б хотїв отсю сокиру, 

Сю банску^), з нев попомірять І"... 

„Ей сину, сину, 
Дай собі пбкій ! 
Хоть-би й сам Гуцул, 
З Богом не в дроки^)!... 
Чуєш, як буря 
Свище та віє ? 
Твоя здуфалість, 
Сину, не гріє 
Батька старого... 
Дай-же си стрим ! 
Хто в Бога камінь, 
Бог в рсамінь ним ! 
А ти ще молод, 
Шкода-б тебе! 
Вів лиш на себе 
Глину гребе." 

Але син лиш моргнув усом 
Та в кидринец борше чемше^), 
Аж плаями загутїло. 
Наче вітер у черемсі... 



^) Жус — Геі^ііп^. '■^) Баня — сіаз Веі-£:;уегк, сіег НосЬс- 
Геп. Банска сокара — ве."шка, добра сокира. [Радше гарк'вана, 
сталена]. ^) Дрокп — дрочптпсь с кпм, Киг2№еі] тії Еіпет ІгеіЬеп. 
*) Чемсати - борзо йти. 



— 452 — 

Аж в кидрішци зупинив ся. 
„А котров з вас загруміти? 
Сев ? — Ба сев ! Такої справди 
Я й не бачив з роду в світї!" 

„Фара, леґіню ! 
Поли рубай, 
Відеи тікай ! 
Сяя-ж кидрина 
Тої княіиіії, 
Що їй се лїс, 
Що їй се гай... 
Тікай, тїкай ! 
Вірна ялиця 
Се тобі радить. 
Тая-ж цариця 
З світа тя згладить... 
В неї-ж бо, друлсе, 
Прощей нема, 
Хто на їй кпдри 
Руки знима !" 

Да він сего мов не чує... 

Барда блисла, аж загуло... 

яЩо? Ти стогнеш'^ Ей, стогни же, 

Щоб аж в дблинах заруло ! 

Щоб аж голос покотив ся !... 

Бо я мушу ти признати, 

Що такої-м ще не бачив. 

Від коли став бардов тяти!" 

„Чуєш ти, хлопче? 
Не руш сю кидру ! 
Даю ти волю 
В ВСІХ мої дебрах, — 
Дїй там, що хочеш... 
Відси ти Фара! 
Чуєш ? І Кровава-ж 
Моя бо кара! 
Я-ж не питаю 
Родич проклону, 
Нї-же трім біти, 
Нї-же подзвону І... 



— 453 — 

Руш же ти відсн, 
Доки ще час ! 
Доки за гордість 
Душу ти дас!« 

„Га ! то ти то, прелукава ? 
Я-ж тебе бо ся не бою ! 
Хоть клади піенї тут зараз 
І корону красну твою, 
А ся кидра, ся столична, 
Мойов, кажу, має бути ! 
Хоть отся сокира моя 
Мала-б в тобі утонути!" 

„Мон ти, ледїню ! — 
Лиш не сердито ! 
Твою тупицю') 
Б менї топити ? ! 
Ще за короткі 
Руки, небоже ! 
Се не в бвреях 
Купати ножі !... 
Дай-жеж си покій, 
Коли ти кажу, 
РСолн, як мати, 
Ще тобі ражу ! 
Глянь лиш докола : 
Доста кидрини ! 
Стане ти, сину, 
И на домовину... 
Для того-ж, хлопче. 
Шуми домів ! 
Щоб мііі тя вітер. 
Щоб мін тя гнїв 
Силов, небоже, 
Відси не мів, 
Та не втесав 
Ти домовину 
З мбї кидрини !" 



') Т>і"пици — еіпе вІапірГе. ііпЬгаиг-ЬЬаге Ахі. 



4о4 



„Що, маро, отеє ти кажеш? 

Чи ти з мене лиш не кпиш ся? 

Иреч діенї з перед очий ти ! 

Руш ! ти кажу, бо — диви ся ! 

В нас лиш в гульках жарти бють ся, 

А не в лїсї, горда крале ! 

А де Гуцул не жартує, 

Там нї гойса та нї чала"^). 

„Так ти? — Про мене-ж! 
Кождому воля ! 
Кождий бо теше 
Сам собі долю... 
Гуцул - не Гуцул, 
Все чоловік !... 
Гоя, вітрове — 
Як о поконвік!" 

І загуло, мов у пеклі", 
Мов у сїрцї, у Содомі!... 
Ліс тріщить, мов та со.іома. 
Валом, жужмом нося-сь ломи... 
Грають громи... Де-ж леґінь наш ? 
І не видко... під кидрннов !... 
А за три дни н поховали — 
Та порожну домовину^). 

Друк. Д1-.Л0 1886, ч. ПО. 



ПІД міров. 

Б\?дь здорова! 

Будь здорова, Чорногоро І 
Вже БО вік тя покидаю !... 
Муть в трімбіту братя грати, 
Я вже з ними не заграю. 



*) Гойса — на лїно, чала - на право. -) Данпо як хто %то- 
нув, а трупа; не иідигукаїїо, то хонаіп порожну домовину. 



— 455 — 

Бо заграють тарабани 
Ті царскі та голоснії, 
Та цїсарска музик-банда !... 
Місяць світит та не гріє... 

Та не жаль ми, братя, того 
Мого иерстня дорогого, 
Що у дар дам тарабанцям, — 
Але жаль ми лиш одного, 
А то кучера лиш того*), 
Що чесала рідна мати... 
Ножички цїсарскі срібні 
Гарно вміють підтинати ! 

Будь здорова-ж, Чорногоро ! 

І трімбіто ! і кидрино ! 

Що в'ни шепчуть? „Не загинеш?" 

Знаю іі сам, що не загину ! 

Гуцулови домовина 

Лиш с кндрини с поконвіку ! 

Будь здорова-ж, моя кидро, 

Шм горі ся вернуть ріки! 2) 

Друк. Зоря 1886, стор. 282. 

Не знаю, ох милий мій Боже, 
Чого зія так гблов болить ! 
А все та цїсарска та рожа 
Мені ся на думцї снуеть ! 

Уповень як золото ясний 
Розсипав садами посвіт, 
А стрільчик як місяць прекрасний 
В садах тих на варті стоїть. 



Ч В перводр. Жаль іпі ііучериків моїх. **) В перві^др. Буді, 
здорова-ж! Я ве[іну ся, як у гору вернуть рікіт. 



456 



На варті' — ох милий мій Боже! 
На стойцї стрільчик стояв 
Оперед прекраснонов рожев. 
І руки на грудех він склав. 

А рожа до него ся клонить... 
А місяць сияє гюсвіт... 
Раз виііде зза хмари, раз віоне, 
А рожа все клонить свій цвіт ! 

І в стрільчика серденько крає... 
Утер собі сльози як кров... 
„Ох роже, ти роже царскаи, 
Що робиш, роже, зо мнов!" 

А рожа вгинає все віти... 

„О стрільче мій. стрільче, не вянь! 

Бо я тя любила на світі... 

Утри мені з росиіі ти скрань !" 

1 стрільчик до рожі схилив ся... 
І рожа 'му впала на грудь... 
Він плакав, та все лиш дивив ся... 
„О роже, здорова ми будь!" 

Зза гаю пресвітле вставало, 
Неначе з рожевих се ткань... 
Садами стойки ся міняли, 
Сияла цісарская орань .. 

А там — ох, ти милий мій Боже і 
А там аіолод стрільчик лежить, 
Неначе уснув се під рожев, 
І вчахнену рожу держить... 

Держить ю кровавов рукою, 
Притис на кровавую грудь... 
Ох, роже царская ти моя, 
На віки здорова ми будь!... 

Друк. Д'ііло 187 (і ч. ПО. ']'е.\іа та сама, що і! ік>]тіій части 
»Днох пй'сиь рсн.Рішх-. Д11И. нііспіс і-тор. 17-") — 177. 



ф 



457 — 



Кобзарска зірниц,^. 

На неоесніаі лукомори — 
І не зміриш, кілько миль — 
Блудить бідна нїжна зоря, 
Як у мрацї журавель 

Позабут ! 
Мов прочан той вічноблуд... 
Сли не брешуть вічні д' горі, 
Се кобзарска муси' буть !... 

Друк. Д'кю 1886, ч. 96. Се мабуті. переклад німецької вірші 
Ф— ча пз. ЙііПігегз Зіеіп, друкованої в кнпнсцї Лін Т^^сІїегтиї^сЬ! 
(1882!, отор. 16, дпв. далї Німецькі поезпї. 



З О р Я- 

Лелїли зоря, що лелїла, 
Вітак розсипалась на мак, 
Тай маком у болоті" сїла 
Жабам на втїху!... 

Вилїз рак 
Тай свище: „Так ті зори й треба І 
Коли зоря, хай пазить неба!" 

Друк. Д'ііло 1886, ч. 111 і Зоря 1887, сго]). 100. 

Тай оттакс! 

Чи понесу як косу в росу, 
Чи понесу я кріс у ліс, — 
Однакин, побратиме, біс! 
У чорної немає впросу ! 



— 458 — 

Пішов косити — збавив косу ! 
Пішов у ліс — замовив кріс !*) 
Вернув домів — старий знов лає ! 
До дївки — дїтько в дутку грає !. 
Тай оттаке!... 

Друк. Діло 1886, ч. 111. 

Не знаю, о братя, чом нині 
Такий обгортає мя сум... 
А то та Сокіл ска княгиня 
В одно се не сходить ми з дум. 

І сонце за Діл вже сідає, 
І мракнуть всі" гори вже сном, 
Лиш тон ще Сокі.7іский сияє, 
Як з золота кутий шелоаі. 

А долом жасний та глубокий 
Той Черемуш днкий гутить, 
Як сокіл, як той бистроокий, 
Що сбвма на лови летить. 

А 'д гбрі княгиня прекрасна 
Як з май муру кута стоїть, 
І коси як золото ясні 
Пустила вітрам на росплїт. 

А долом хороший керманич 
Кидровов дарабов летить... 
О, вже-ж бо пора "му на на-ніч, 
О, вже-ж бо пора 'му прибить. 



О Замоиіш крі<- — сіаз Гіо\уе1іг ЬаІ уег8пі;1. 



— 459 



А тая ж княгиня там 'д горі 
Почала косу чесать, 
А чешучи косу, як море, 
Чудесних пісень співать. 

А той там керманич в долині 
Забув за дарабу й за світ; 
В однб ся лиш днвить 'д княгині". 
Що там на Оокілскім стоїть. 

А Черемуш, братя, глубокий, 
А Черемуш дикий як біс !... 
А Черемуш, братя, по скоках^) 
Розбиту дарабу поніс. 

Друк. Зоря 1886, стор. 282 з деякіши дрібними відмінаті, 
які ми справили по автографу, не зазнатуючц їх у нотах:. Лишаємо 
зовсїн без уваги той текст, що був поміщенпїі у Зорі 1888, ч. 2 
пз. Льореляй Гайногі^ перевід. Се не що, тілько напі теїсст, але 
переданий з памяти, з пропусками і самовільними змінами, що псу- 
ють розіп"р вірша. Тема взята з балядп Гайне *Віе Ьоге1еі«. 



^' 



V р О Я а- 

Ходить ледїнь та по над воду. 
Та дивить ся на свою вроду, 
Неначе в зерькало. Та ба, 
Війнуло, вдарила габа^), — 
От вже і по хороші вродї! 
Габи ті, брате, сперти годї. 

Досп не друковано. 



Скоки — (ііе ДУа^зегіаИе. ^) Габа — Ле Ургіпди-еііе. 



— 460 — 

Хорий стріледь. 

у Відни в цїсарскім шпитали 
Се стрільчик насмерть лежить, 
І ручку білу зовялу 
Яа серденьку держить. 

І кличе товариша 'д собі : 
„О, вірний товаришу віій. 
Мене тн на завтра до гробу 
Вже гарно та гарно настрій 1 

„А як меш тесать домовину, 
О, брате діін, ласкав же будь, 
Теши з заиашної кидрини І 
Тай се ще не забудь : 

„Зелену-зелену кидрову 
Затуль мені в руку ти віть... 
Й отсю ще шириньку шовкову, 
І з дикої рожечки ЦБІт!..." 

Друк. ДЬто 1886, ч. 96 і вчаснїйше Родильїй Лисгоігь 1879, 
(тор. 233 з деякими редакцпйними змінами, які ііи лишаємо (к-з 
уваги. 



На цаФТал^ц,!*.') 

О море, сине ти море !... 
О синии ти, місячний світ ! 
А на каФталуцї там 'д горі 
Керманич етойку стоїть. 

А море сине, оре, грає ! 
А він сп думку ведеть : 



*) Ііафталуи — сіег Миїїііаиіи. 



461 



Куда то море гадає ? 
Куда то море рииеть? 

На каФталуцї там 'д горі — 
І виняв він карманец, 
І зерькалце срібне як море, 
І срібний гребенец. 

І на каФталуцї там 'д горі 
Став кучері свої чесать, 
Ті кучері свої як море, 
І в срібне шкло зазерать. 

На каФталуцї там д' горі — 

1 срібні сльози утер, ■ 

І зерькалцем срібним — та в море ! 

І срібну зброю принер 

До каФталука там 'д горі... 
Й иішов 'го, срібне, шукать 
У сивозелїзе то море... 
А зорі забрали ся спать !... 

Доси не друковане. Тека та сама, що в вірші > Старий жов- 
ь'ярь<', див. ВИСПІЄ стор. 310 — З її. 



відправа. 

А як мені відправу дали, 
То я з радіщ вам аж зарув ! 
А й кобзу свою не заб^в!... 
А в'нн мене питати стали, 

Що видів я в світї? 

А я тої'ди як вже стану 

Та стану їм піти !... 

Чорногорі про Тироль-край 

Та шкляннії скелі, 



-462 



Та як Франків преиоганих 

Там стрільчики били ! 

А Черемшу непевному 

Про Дунай та віоре. 

Та як буря прелукава 

Збиває їх в гори ! 

Ледїникам про цїсаря 

В кровавих иорфірах, 

Та як з Франком та з Волохозі 

Ставав він на міру ! 

Гуцулам знов про ту зраду 

Та царя Максима, 

Що не міг наїстись слави, 

Та наїв ся дизіу^)... 

А дівчатам про те місто, 

Що в мори дрімає, 

Та про Марка та ляґунн ! 

І сааі вже не знаю, 
Про віщо ще я їм співав ! 
А в'ни-ж? А в'нн-ж !. . Оден дрімав, 
А другий хріп з усеї сили. 
Старі про кози говорили, 
Дївчата товпились в куток... 
А я с кобзпни струни змок. 
Та гай у клїть з нев!... На що н грати, 
Коли чорт ма' кому... 

Друк. Д'кю 1886, п. 96. ■ 



') Мова про Миксішіліяна, брата цісаря Фраші, ІІоспфа І. 
що був розстріляний у Мексиці'. 



П о Е з И І 

1885—1886 рр.*) 



*) Подаємо тут окремою і'руїікою ті поезіїї, що пу.ш написані 
Федьковпчем в часі його побуту в Чернівцях і д|>уковані в -Буко- 
внньскім Календарі» 1886 і 1887, в >'Буковпт« 1Ь86, 'Зернахе 
1887 і »Вагі)і« 1887, або заховались у рукописах, а не віншлії 
в ті ріжнородні співанники, яких складанем займав ся Ф — ч го- 
ловно в останніх роках 'лсптя. і які друкус^ло далі. 



До лїрії. 

Сидит леґінь, сидит зажурившесь- 
Головою на лїру схиливиіесь. 
„Чи-ж маю я на гуслех заграти, 
Чн до лїри як гай заспівати? 
Заспіваю я радше до лїрп. 
Бо на гуслех нема мені віри. 
А та лїра все серденько знає, 
Струна струні' правду вповідає." 

Доси цс друковано. Титул — наїїг. Віршик покладеніпі иіс 
еіііґра({) до збірки народіїїх і власних пісень, злада^еної Федькоки- 
чем пз. :>Найг;ращі співанки руского народа на Буковпнї. Зібрав 
К >. Федг,ковп'т«. Рукопис (власність тов. Руська Бесіда в Чернів- 
цях) без дати, та зладжений :\іабуть у остатніх роках житя поето- 
вого (титул писаннії тремтячою рукою). Майже всі нар. пісні помі- 
піені тут, ретупіоііані Федьковичом : вони будуть надруковані в че- 
твертім томі напіого впдапи. 



¥ 



Король Р\?и,\?л. 

По над Черезіуш, над білиіі 
І над чорниіі, і великий, 
Оселились славні 1'оти, 
Нарід храбрий, нарід диккй ; 

Писання Федьковича, І. ЬО 



— 466 - 

Бо аж там їх, бач, прогнала 
Та княгиня Ольга аіука 
З над Дністра і Чорнозіоря. 
Невсипуща та гадюка. 

Так зайшли в'ни безталанні 
У ті чорні рускі горн, 
ІІопрощавши білі скелі, 
ІІонрощавши сине море : 
Там приимили руске слово, 
Руску віру і звичаї, 
І розжились, і пробули, 
Як і нині пробувають. 

А король їх Гуцул звав ся, 
Як той місяць прехороший, 
Мав отроків, мав комонних, 
Леґінїв і всего досить : 
А як стане у шеломі, 
То як сонечко засвітить 
В празник Зельмана-Ваяна, 
Бога Лада серед літа. 

І мав Ладо- бог святиню 
На Сокілскім на груневн, 
Золотом була побита, 
Честь і слава ко])олеви І 
Леґінїв триста служило 
День і ніч святойїу Ладі, 
Всі в панцірах і порфнрах, 
Всі у зброї і в булаті. 

А одесную в святний 
Стояв образ того-ж бога, 
Ясний, красний, прехороший. 
Як то сонечко в чертогах, 
Коли в мори ся сргупає 
І на світ весело гляне ! — 
Слава ти, о Ладе-боже, 
Світлий Зельмане-Ваяне! — 



46; 



А по лівім боці храма 
•Стояв образ Чортовита, 
Того ворога тяжкого 
Всего миру, всего світа ; 
І стояв він чорний, тезіниіі. 
Онерезаннії гадюков, 
В лівім кулаці коса 'му, 
А меч вхопив в праву руку. 

І почав ся празник Лада. 
,їеґінї служащі в ділі 
Взяли комоня святого, 
Як той сніг, як .іебідь білиіі, 
І водили хороводом 
Доокола бога-Лада, 
Коляду святу поюще, 
А за низш вся громада. 

А діди собі знов взяли 
Чорного коня каліку, 
І водили хороводом 
Доокола Чорновита, 
Але пісень не співали, 
Лиш дивилн ся понуро. 
Як слота, як хмари леду, 
В літі град, зпзіою буря. 

А як тричи обійш.іи їх, 
Лики побіч поставали. 
Аж тут чудо сотворилось, 
Про яке ще не чували : 
Би оба боги ожили 
І ся схопили з престолів, 
Розярені аж до краю, 
Наче кождий збожеволів. 

І мечі булатні внмкли, 
І ся пустили на себе, 
Наче дві ті громовиці. 
Що роз'юшуть ся на небі ! 



— 468 — 

Іскри сипались довкола, 
Нарід млїв з переполоху. 
А боги оба рубались 
Аж до вбою, аж до здоху. 

Але горе, і ще горе ! 
Ваян-Ладо спотикнув ся, 
Хоче падати на землю... 
Король Гуцул усміхнув ся. 
„То такий ти бог, о Ладе?? 
Хочеш чортови піддатись?! 
Ха, ха, ха!... то тебе варта,. 
Вижу, Ваянойї і звати І".., 

І ухопив топорець свій, 
Пустив ся на Чортовита... 
Бучі, брани от-такої 
Ще не було поки світа! 
Чорновпт лиш повалив ся,. 
Ладо схопив ся на ноги... 
„Се ратунок був на вчасї ! 
Слава Господу ІІрабогу!... 

„Але ти, королю гордий, 
Як ти сдіівш ся мішати. 
Де боги два стануть в брани,. 
Два боги, а ще два братя ? — 
За тото тя проклинаю 
І всю дружину тут твою, 
Що дивилась модіу впаду 
І ругалась надо мною ! 

„В сю гору тя зазіикаю, 
В їй підземнії світлиці, 
І Сокілскиїм ме ся звати 
По імю се зюїй птицї. 
Бо аж доти меш там спати, 
Доки в лїтї на Купала 
Не зішлю соколів своїх, 
Щоб ти вість о прощи дали!"" 



— 469 — 

І ЯК Бог закляв предвічний, 
Так ся стало і так було : 
Спочиває король Гуцул, 
А з ним враз его Гуцули ; 
Опочиває, поклонившись 
На стів чорннн, шаймуровии, 
Все однакий як бувало, 
Молод, красний, чорнобровий ! 

А що року пробужаєсь 
Він на Йвана на Купала, 
Протягавсь. — „Де ти, чуро V 
Тож ми твердо, хлопче, спали ! 
Подиви ся на світ божий, 
Чи соколи не злетіли. 
Щоб наш стати в брань з пекольним 
Чортовитом ! Меч і стріли ! 

„А як в'ни ще не злетіли, 

То ще далі спати мз^шу ; 

А як в'ни уже злетіли, 

Тогди в брань з проклятим рушу, 

Добувати нашу славу. 

Добувати руску волю!" 

О, злетіть вже раз, злетіте, 

Ви сокілскії соколи !... 

Друк. Буковині.скій Калгндарь на рАк-і, 1886. сгор. 15. 



Д г а с В Є р. 

І засудили такий суд. 
Аби на хрест 6Г0 розняти. 
Вмиває руки пан ІІплатіїї, 
А в'ни на ту жасну Голгату 
Оперед себе 'го женут, — 
Та не Иилатія, а Спаса, 



— 470 — 

Госіюдного Сина !... 
Не здужав безталанний, 
Не стало вже сили ! 
І сїв хвильку іірипочитн 
На лаві під хатов... 
Шевлюга-ж прог:лятин 
Єго трутпв з свої лави. 
„Рушай, бунтівнирсу ! 
На Голгатї припочинеш, 
Уже не далеко ! " 

Тогди Син Божий 'йіу прорік : 
„Я йду, Агасвере, вмирати. 
А ти, ти жий, а жий проклятий. 
Ироклят екйтай ся ти по вік. 
Аж доки я во врезія оно 
Не зійду судієв закону І'' 

І ходить він скитаючись 

До нинї по світі", 

І звуть віо вічпнзі Жидозі... 

А ті єго діти 

Розложнли зіаґазинп, 

Шнньки, склепи, лави. 

Так і ловять наші душі 

У сїти лукаві. 

1 доки йіуть ще ловити 'і 

На Бога надія ! 

Завитае і в нас колись 

Нразипк Маковія. 

Д]>уі,-. Буковігаа 1886, ч. 9. <^(•татIи Я рядкп вірші в тім 
перводруку впглядакяь так: зДокії-сь не іі]Ю"удпм. Доки сонечка 
просвітп Ушікати иудем«. Та се концепт не Федглсовпча, а редактора 
»Буковнті«, як сьвідчлть ко})ректу)>на відбитка сеї вірші, захована 
в а}іхіві тов. »Руська Бесіда ; в Чсрнівіїях, д»' алол.-енс первісшііі 
текст Ф — ча, а остатні З рядки неречеркнено і ііі-дакторською рукок> 
дописано ті рядки, .з якігаи ся пое:{пя виГіпі.да в сьвіт. 



— 471 — 

^?богий леґінь. 

Убогий леґінь по горах ходив, 

По Чорногорі скнтав ся. 

Чи де на щасте 6п не набрив, 

Чи би де хлїб 'діу не дав ся. 

І так заблукав він на Довбушів гріб, 

Чи тут не найшов би насущний хлїб, 

Чи тут би талан 'зіу не дав ся... 

І скинув кріс він з широких ІІЛЇЧ, 

І зняв кресаню і пави, 

І верг далеко від себе пріч 

В зелену, шовкову мураву, 

І впав на могилу неначе пян : 

„Подай мені', калФо, з могили талан! 

Подай мені щасте і славу!" 

„Будь королем!" — розляг ся гук. — 

„ Красуй в золоті ся короні ! 

Сядь вище князів, сядь вище дук, 

На золотокованім тронї !" 

„Хто? я, о калФо?! Се хлїб не мій! 

У мене люде не на убій 1^) 

Не я судив ся в Нерони!"^) 

„То Довбушем будь!" — загуло знов. — 

„Не хочеш крілем ти бути. 

То лий цївказш їх^) чорну кров, 

За^) народ в кандан їх окутий!" 

„Не, калФО, не! Ти-ж кров їх пив, 

А твою Дзвінка усім на див. 

Убравши у твої^) тя сїти". 

„То- ж співаком будь!" — розляг ся глас. 

Аж Чорногора загула. — 

„Не хочеш бути ти калФа в нас. 



') Б. Кал.: .V мене хлоп не чужпіі, а свій. -') Рукоп. на 
Нпронп. ■') Н. К. Тп ппґі дівками тих" *) Б. К. Що. ^) Б. К. чті. 



— 472 



Якого в нас ще не було, 
То-ж співаком будь, з торбами будь, 
За прошений хлїб зривай свою грудь. 
А люди щоб тя і не чули!" 

І глухо стало і нїмо як ріг ; 
Леґінь зірвав ся як з лави, 
Й неначе пяннй лісом побіг 
Без креса, без иав і без слави. 
І ходить потич неначе пян, 
Ля ним недоля, як той кайдан, 
Недоля чорна, лукава ! 

І доки буде він ще блукать 

По сему білому світі? 

І жити би рад, й співати рад, 

І рад би в славу одітись, 

А тут вже на вічну смеркає ніч. . 

А що осталось?... О пріч з ним. пріч! 

Глогові, не лаврові віти !.... 

Чернівці 24 юнїп 1886. 

Друк. Букокпньскіп Календа}іі. І887 і Ватра 1887, стор. 138. 
оба рази з деякплп відмінами протиь оріґіиіиіу. Друкусмо тут із 
автоґрафу поета (аркуш звіїч. паперу, записано лише дві перпіі 
сторони, дузке невпразпп.м почерком, мабуті. в часі слабости, вла- 
сність тов. » Руська Бесїда« в Чернівцях). Над деякими словами 
в автографі понаписувано те саме олівцем, ині.шою рукою — оче- 
видно редактор Календарях силкував ся відчитати невпразшііі ру- 
копис. Ту саму тему сброблював Федькович у,і,-е нераз давн'иішг. 
пор. впсше стор. 172—174, 404 — іОб. 



1^ 



5ж^ двадять р'щ... 

Вже двацять рік і пятий пріч, 
Як я віршую і співаю 
І в повістех проповідаю 
Ту рідну, руску нашу річ. 



478 



До чого-ж доспівавсь, о братя V 
Богдай би було не діждати! 

Москалиско яр: вовчиско 
Лупає очима, 

І з кровавим своїм кнутом 
Грознт за плечима^}. 

Лях старий лицює контуш 
Та з Русина кпит ся, 
Що останна сардачина 
На сїромі дрет ся^). 

Римскими рабами пере- 
Иіхані Лай-Даки*) 
Страх задерше хвостик 'д горі 
Гарчут*) як собаки. 

А цівілізатор куций 
Бе байстрам поклони, 
Бо задумав їх хапнути 
В хитрі свої шпони^). 

] для того, як мисливец 
Стерво на капканї, 
В ерг на ласу нас понуку 
Лисам на снїданб^). 

За тото вадь, що 'го наші 
Закривали груди, 
Як тріщало 'му в хорбацї')... 
Але доста буде 



') Рукоп. А. сї два рядісп мас так: Лях у контуиіи дранти- 
вім Бс кпи за плечима. -) Рук. А. сеї строф» не мас. ") Рук. А. 
Рпмскіїмп байстрамп пере- Лицьовані Даки. Б перводр. взято веіісію 
з А, тілько зам. байстрами покладено: рабами. Слово »байстрамп« 
підчеркнене олівцем, а обік чу.ь'ою рукою дописано: »може-б леї.чие, 
їір. зайда '?« *) В перводр. Дві ля. ^) От отрофу беремо з рукоп. А. 
В рукоп. Б. і в зЗернахї вона перероблена значно слабше: 

А » цівілізатор « гровит 

Лаю ще скажену. 

Щоб нас гнала до утому, 

Гнала до загину. 
'^) В рукоп. В. сеї строфи нема. ') Ругсои. Б. і Зерна: Як 
за ним ся нужда гна.ла. 



— 474 — 

На сегодне того дива ! 
Чужина, тай годі ! 
Лучше, братя, іюдивім ся 
Ми до свого роду, 

І затляньмо в свою хату, 
Що у нас ся дїе, 
1 як ііорают ся наші 
Бідні гречкосії. 

Оден собі аж страх забаг 

У золоте улізти руно'), 

І нині Русином ще ляг, 

А завтра встав уже Румунові. 

І за тото від разу сів 

З желїзнизі жезлом на престів^) 

Христове стадо випасати. 

І 'го пасе, як вовк ягнята, 

А з руских цапів топит лій 

Для калугорів на олій, 

Щоб постили за всіх тих душу. 

Що зуб 8Г0 святий покрушит'). 

А другий знов як та свиня 
У Москалі' конечне прет ся. 
Бо там карбованці бриня 
І „батюшкова" водка ііет ся 
За наші запродані душі! 
У Москві і на вербі груші, 
А в нас їх і на груши ніт. 
О, безталанний той наш світ!*) 



^} Гуіюп. А: Покрити золотим ся руно.м. ") Рукои. А: І на 
владцческий престів Собі, нівроку 'му, засів. Слово »вліідический« 
ііідчеркнсне олівцем і на боці дописано таколс олівцем, чужою ру- 
кою: »Мо>ічЄ-б не так виразно!» ^) Замісі, сих іпісті,о\ рядків у рукоп. 
А. і І! »3ернах« лиш два : 

Тай панахиду вже співас. 

Але кому ? Лиш Господь зиас. 

*) В рукоп. Б. ся строфа виглядає ось пк: 
А другий знов здудуріїв гук, 
Та в Москіиї конечно пнет сіі. 
Бо там і »вотка« .цобра пст ся, 
Бо там без труду і без мук, 



— 475 — 

А третин знов на лоб надув 
Конфедератку, та піе й з павов. 
Та як чкурнув собі в Варшаву, 
То аж живіт загув 
Голодний, як порожна бочка ! 
А він, як та сердита квочка 
Роскукудакавсь : „Цо ? Я иан ! 
Я Русі зараз в д.... дам!"^) 

Четвертий, устроївшесь в Фраїс 
Та у великі окуляри, 
Старим богаїм на переляк 
Чкурнув аж у парнаскі хмари, 
Тан там сірома ся осів 
Всім воробцям на вдивовижу. 
Зареготались Нїлщї рижі, 
Тай дали окровіішний хлів 
Новозіу божкови, нівроку ! 
Так перемітубсь ию року 
Відстаїв чималий гарам... 
Що-ж Русп лишить ся? що намУ-) 



Неначе в настояним раю 

Карбованці ся посіїпаїот. 

А в нас іио? Нужда та лозілі., 

Та піт кровавин, як та сіль, 

Ті виплакані наші очн 

Ззїдают: хто--,ь- з такими хоче 

Ділить сухнії, разокий хліб? 

Лпиі в Москві рай! а в нас що? гріб! 
У »3ернах« поміщено з рукоп. Б. рядки 1, 2, 4, -5, б, а оетанн? 
4 рядки з рукоп. А. 

') В рукоп. Б. і в >3ернах« еи ст]юфа виглядає ось як: 

А третий на порожний лоб 

Надув кон(|)едератку с павов 

Тай кодкудаче як набоб, 

Що ч\'їи го аи: у Варшаву: 

^^Де Русь? Яка Русь? П^о'за Русь? 

/І Руси жадної не знак», 

1 з сего дтіва собі кіікрсь, 

По сего дива в нас не має. 

Б нас Польиіа тілг.ко є що є! 

Ржеч посполїта най -.кис!* 
-) В рукоп. А. ся' строфа виглядає ост. як : 

А той на »Шіфі« зніїв куппв 

За пятака иеліндер голий, 



— 476 — 

Саме дрантя, лихолацтво, 
Голота — тай годї ! 
А то каж^'ть : шкода ходу 
До ПУСТОГО роду. 

Бо як є де переспати, 
То нї'що стелити. 
А як є що постелити, 
То НІЧИМ ся вкрити!^) 

За вечерю і не згадуй! 2) 
Така наша доля : 
Салогуби у перинах, 
Ми- ж босі та голі.^) 

Але нїчо то, бо на них. 
На бідних наших гречкосіях 
Святої Руси вся надія, 
А не на апостатах тих, 
Що нас убогих ся зрікают. 
Тим я ні пишу, нї співаю. 
Але кладу на них проклін : 
Бог-дай яї: то пречисте море, 
Що трупів з себе викидає, 



Та ще і і|ірак де'"ь замозилнв — 
(Вадь той. то Штавфе в нїлі ходпв. 
Як на Парнас сірома драв ся, 
Та <)ірак у терни» 'му зістав ся) — 
Але до діла : наш. купив, 
Та ще й у него. братя, вбрав ся, 
Та ну давай у Німці драла ! 
А нам іію, Русп що зігтало? 
Рядки З — 6 зачеріснені олівцем і приписано чужою рукош: 
»С« надто льокальне і особисте, моіі;е-б загальнійіпе ! « 

^) В рукоп. А ся с'іро(1іа виглядає ось як: 
Бо там, братя, в де спати, 
А нїчпм ('гелпти : 
< )ден кулак під голову, 
А ді^угим ся вкрити. 

^) Рукоп. А: Погаспвиїи без вече])і. ^) В рукоп А мтсї два 
рядки виглядають так: 

Ті в пор(1іірах на пре<толах, 
А ми босі й го.іі. 



- 477 



Так вивергла їх Русь святая 
От свого імени ! Амінь. 

Чернівці 24 червня 1886. 

Ся вірша дійіпла до паг у т]іі>о\ рсдаь'ціііїх: к одній друкова- 
НІІ1 (Зерна, літературно-пауковьіґі додатоіл. до Буковиньї за роїгь 
1887, Чернбвц'к 1887. етор. 1 — 4) і двох руїсоппеніїх. і'укопис-ні ре- 
дакцп), се два автогіигфн Ф — ча (кождпП із них — аркуяі звич. 
паперу, заппсаннй з усїх чотирьох боків, з ііідшіг-ом автора і да- 
тою, оба власність тон. ;>Руеька 1)есїда« в Чернівцях'. Один із них 
(звемо його А), ее первіснпй брулїон, пнсаіпіП досить невиразно, 
але коротший і енерґі'їнїпіііий що до впсмову, таї; що видав ся де- 
куди занадти різким рі'даїпсрови >і-}ері'Н';. Наслїді.'ол сеї критики 
Ф — ч переробні', віршу і так повстав друїпй автоґра(|і — старанно 
писаний чисюпис, більиіе розширений, деклди менніе барвний від 
первісного нарису (звемо його К). А.те і1 ся нова і)елакция не най- 
шла ласки в очах редактора »3«,'рен« і він для друїсу зладив собі 
щось посереднє між ними, беручи основу з Б. але пропускаючи де- 
яісі уступи з сеї редак'циї, а беручі відповідні з А. Подібно посту- 
пили іиі в отсьому передруку, але вводили в тексг бі.тьше у('^уци^ 
ред. А. при чім підміни иньиіої редакциі пода.иі в нотах. 



Шипіи^КІ берези/) 

У Шипотї на цвинтари 
Дві білі березі 
Хиляют ся, хітают ся, 
Мов дві нетверезі 
Ледащицї-проііійннцї 
Цілу божу днину; 
А о півночн, дівчата, 
У глуху годину 
Иеремітуют обі ся 
Гарними дівкам п 
У монествах-) та у зііірсї^) 
Та у сафіянах, 



^1 Не казка, а.до іііаічт. ІІроііі. Найбавер путешествуючи у го- 
рах видів ще ті берези. Імена я пі.іпе])еміняв, бо і)0дина нещас.тн- 
вих дівчат ще ікне. '■') На ишурок насиляні срібні і золоті люнети, 
котрі дівчата на шиї нося. На Українї к'а-д.уть »иамисп'о«. '•') Зо- 
Литі нитки, убори золптп>иг питкйми пеііітпі;ані. 



— 478 — 

Та міняют ся чаркапш 

Двома золотими, 

Та до себе ііриііивают .. 

А о-ііеред днини 

Знов березами стают ся 

Такими як були, 

1 знов собі хітают ся, 

Щоб люде не чули. 

А ті люде усе знают, 

Та борше минают, 

А минувше цвинтарище 

Нишком віювідают, 

Яке диво наробилось 

Одної неділі 

У Шппоті на цвинтари, 

Де берези білі. 

Жив у Шипотї богач раз, 

Богач на всі гори, 

Та не тішивсь він ні грішми. 

Набитов коморов, 

Ні худобов без рахуби, 

Та нї по.іонинн, 

А тішив ся він доньками : 

Калина й Малина 

Звались обі. Що за кралі ! 

Матбуть і за пюрем 

Годі таких пошукати... 

Обі як ті зорі, 

Як ті ясні у погоду, 

Або як ті квіти 

Рожі мая, або мірти 

Дві пахучі віти. 

Але не даром хтось казав. 

Що де тобі краса ся вродит. 

Там чорт уже й з калитков ходит, 

Щоб десятину собі взяв. 

Що кажу я ? Лиш десятину V 

'Сто душ провадит до загину, 



479 



Стом розриває серце, грудь — 
Чи в Шипотї, чи де небудь ! 

Бо Калина і Малина 

Гуляли до волї 

в свого батька преблагого. 

Леґінї-ж соколи 

Онимались приступити 

До такого дива ; 

Лиш оден не, лиш Джоґоля 

Юрій чорнобривий 

Не бояв ся приступити. 

„Гоя — каже — братя ! 

Леґіневи воля дочку 

І у князя сватать, 

А не то що в Микитули ! • 

Тож би то і було ! 

Правду кажу я, дівчата? 

Але най зазулї 

Вперед жиру покоштуюіь'). 

А Пречиста божа 

В наші церкві на порозі 

Воском поворожити), 

То одна зо ПІНОЮ стане 

На слюбнім коверци. 

Вадь котра з вас ? Угадайте І 

Не віщує серце V 

Чи Калина, чи ? Тпдічасом 

Бувайте здорови ! 

Іду спати. Може прпсня-сь 

Мені чорні брови". 

Та і пішов собі домів. 
А що Калина і Малина? 
Так голови обом загрів, 
Що полюбили до загину. 



') Кажут, що зазуля а;к тогдп перестає конати, як буїсовего 
жиру наїсть ся, і що сліобп. брані у той час, докп зазуля кує, не 
щастят ся. ^) Кажут, що Пречиста у Вогородпчпн посток зспгіає 
віск у кожді церкві на порозі і тогди долю судпт. Для того мают 
бути сліобп брані по перпіі Богородшщ дул.г щасливі. 



— 480 — 

І нишкозі до Циганки Хиаіи 

ііівночн на раду їідут, 

1 то так хитро, що зіабуть 
Одна за другу і не знала. 

А чорт вже і з калитков тут, 
Щоб свою кадіату*) узяти. 
О, сокотїт ся 'го, дівчата І 

„Циганочр:о, Волошечко, 

Як рідна матусю, 

Давай раду, бо я гину, 

Трісну, утопю ся ! 

Бо я его полюбила, 

А він — хто се знає ? 

Він Малину може візьме, 

А я пропадаю. 

Не, пропала вже ! на вікп ! 

Серденько віщує : 

Він з Малинов лппа-листу-), 

А з мене кепкує. 

Давай раду, Циганочко !" 

„Та яка-ж тут радаУ 

Стрій Малину, то від разу 

Збудеш ся досади. 

Бо Джоґоля хлопец честнин, 

Не поло.мит слова". 

„То-ж давай!" — „Даш сто червонних?* 

„Двісті І Будь здорова!" 

„Стій ще, най тя навчу!" — »Годї, 

Бо завтра забава 

У нас буде, ще й з музнков, 

А по завтрю — Слава !" 

Таке-ж і Малині Циганка ка;зала, 
За двісті червонних отрою продала. 
Та щазник з калитов") велвков іде, 
Бо вже в Мнкитули й музика гуде. 



М Ліі-.і>-.\іп, процент. *) Пріїлішатії до кого, залицяти ся. "] Мі- 
шпк іпкіїїіптй па грпіт, карлан. 



481 



І іуляли ледїники 

Заирошені в гості 

На срібними колоколн 

Підбитім помості" '). 

Де-ж Джоґоля молоденький. 

Що перед не водит? 

у світлици регочет ся, 

Що ся аж заходит. 

„ Вам що, дівки ■? подуріли ? 

А вадь ви зіатбутп 

Коти дрете?^) Встиданте ся!" 

„Не! Не!" — ,,То-ж ану-те, 

Пийте одна до другої ! 

Де-ж чарочки ваші?" 

„Ми їх зараз унесемо, 

Та ще меду Фляшу! 

Ми внесемо повні куби." 

„То пинте-ж же, любі!" 

„Ми ся вперед поміняезі"^)... 

„Славно! Доказ буде, 

Що ви уже поєднались". 

„Здорова-ж, Малино!" 

„На здоровя, Калиночко!" 

„Не до половин», 

А до дна аж, Малиночко!" 

„До дна іі ти, сеструсю!" 

„Стійте! Що вам У Чо' так зблїдлн?" 

„Виперае душу !" 

„Серце в мене розривав! 

Нешта*) мя строїла 

Через тебе, мін тн зіилпп!"... 

Тай не доповіли, 

Але мертві повалились 

До самого долу, 

Щоб не встати уже білше 

Школи, ніколи. 



') Давно богачі прибивали зі споду ді> помосту срібні дзвінки 
(колоколи), котрі при танцях відзпвалпсь і дуже приємний гомін 
давали. '■') У незгоді жити, зсІїтоИеп. ■■) Знак еднанкп і великого 
приятельства. "*) Ледащиця, курва. 

Писання Федьковича, І. "•>і 



— 482 — 

На другий день і поховали. 
Попи над нилт не читали 
Нї панахід, нї парастае. 
Але — яі: ще не було в нас -•- 
На цвинтарц в самім куточку 
Славного Микитули дочки 
Сварливий паламарь загріб. 
Учера танцї, нпнї гріб. 

А на третин день — се було 

Одної неділі — 

Виросли з гробів на чудо 

Дві березі' білі. 

Хиляют ся. хітают ся, 

І неначе чари 

Подают собі затруті... 

Така божа кара ! 

Ви-ж чуєте, дівчаточка? 

О, слухайте, любі ! 

Не давайте серцу волю, 

Бо даст вас на згубу. 

14-го н. ст. повембра 1886. 

Друковано » Зерна. літературно-науконьїГі додатокт. до »Бу- 
ковиньк; за рок-ь 1887. Черновціі 1887, стор. 46 — 52. В основу отсего 
виданя покладено автиґііаф поета (два аркуші звич. паперу, та один 
]>оздертнй на 2 піварілші. заппсано 6 сторін, з поправкайіи фонетич- 
ної щ.)авошісї на етплтльоґічну. доконангоіи чл'жою рукою; та сама 
рука подописувала в низу під текстом примітки, які Ф — ч списав 
на окремім піварісуші пз. Прикмети. Під текстом поеми підпис автора 
і дата). Власність тов. »Руська Бесїда« в Чернівцях. 



На новий ріі<. 

І знов один наїЛі рік минув, 
Рік распри. брани, лиха, горя. 
У вічности безденне море 
Неначе камінь утонув, 



- 483 — 

А нас як сгарцїь загублених 
Лпшив і голих і студенпх, 
Неначе топ дїравин міх, 
ВсЇ5і другим народам на сміх. 

А хто винен? — „Яяхн вннні, 
Ляхи та Рузіуни !" 
Так скажете. О прехитрі 
Ви полурозуми! 

Що Ляхп нам удїяли, 

А що нам Волохи, 

Доки ми ще — ми ще були, 

Не переполохи ? 

Доки наша тиха, честиа 
Рідна руска хата 
Була церквов нам, святинев, 
Не корчзіов проклятов. 

Докп наших руских, рідних 
Учителів олова 
Ми слухали, не Євреїв 
Лукавих намовів. 

Доки паші ш ного цін ні 
І законні гласи 
Ми врагам не продавали 
За горівкн Фляшу. 

Доки ми о свої діти 
І^) о себе дбали, 
Та не корчми, а народні 
Доми будували. 

Доки корчмами скверними 
Не музика гула, 
А нам розривка, забава 
Л^пш читальня була. 



Ч Первіс-не >'Та« попраьлене автором на »Г«. 



484 



Доки ВІН ще не писались 
Ніжними нюнькапш, 
А твердими як той кремінь 
Були Русинами. 

Доти й вороги мовчали, 
Як ті цуценята. 
Задля того-ж схаменїт ся, 
Спамятайтесь, братя ! 

Пробудїт ся з сну твердого, 
ІІробудїт з похміля, 
Та без рукавиць озміт ся 
До святого діла. 

Щоб як рік отсей зіинет ся, 
А новий настане, 
Вас уже людьми застав він, 
Вас вже Русинами. 

Сего вам благо-бажае 
Ваш кобзарь-каліка, 
І в Святого з неба молнт 
Щастя вам во віки. 

16 н. ст. новембра 1880. 

Досії не друковане. Друкує-мо тут із автоґрнгЦіу поетового (ар- 
куш звич. паперу, ппсано на З стор., прн кіпці підпис автора і дата, 
над титулом пньшою рукою: 2и »Для наукп п забавьі • аії 1 Аііі- 
кеі]. адасніїть ;>Руської Бесїдп« в Чернівцях. 



<'»ЙЯ^ 



Я не див\?ю ся. 

я не дивую ся, що ми 
Нічого в світі не умієм 
(Звичайно, бідиі гречкосії) ; 
Але дивую ся, що ми 



— 485 — 

Нічого вуцтії ся не хочеаі, 
Хоть нам наука коле в очи, 
Хоть нааі при кождому лучаю 
І верби ю ііроповідают. 

Не цурайтесь, не цураймось 

Ми науки, братя ! 

Розднвіві ся по усюду, 

Заздрім в кожду хату, 

Щоб навчити ся з чужої, 

А не свої хиби. 

Що нам вчитись ще, а що нам 

Забувати треба, 

И до котрого поберіжя 

Нам би кермувати, 

Щоб до мети ся добити, 

В пристань ся дістати. 

Бо та руска наша мета 

Світла і велика. 

Але путь до неї строма. 

Прикра і далека. 

І ніхто ю нам не справит, 

Як свята наука : 

Задля того-ж, рускі братя*), 

Книжку, книжку в руки ! 

2--! п. ^П7. нов''м'/ра 1880. 

До(-и не друковано. Тут друкуемі; л аи'гоґра(|іу поетового (пів- 
аркуш звпч. паперу, ПІЗНЇПІ1І0 передертий уздовж на двоє, писано 
на обох сторонах, під текстом підпік- автори і дата , власність «Ру- 
ської Бесіди « в Чернівцях. 



!^ 



^> Первісно оу.і •: Роксолямн, та се слово перечеркнув і по- 
правив сам автор. 



486 



Старий господарь уліерае 
і сина навчає (А . 

Я уічераю, сину, лишаю вас, 
А ти ряди господов у добрий час, 
Але ряди нев так, о сину любий. 
Аби ти завидїв і Бог і люде\). 

Най перша буде челядь твоя печаль : 
Дїли з нев твою радість, діли твій жаль : 
Она тобі родина і дальша, п блнща: 
Нїчо варт топорец без топорища. 

Ти будеш мати, сину, богато слуг, 
Але лиш посидющий господі друг ; 
Такий тебе не лншит у пригоді- і: 
Найліпший той слуга, що зіало ходит. 

Людий богато в світї, найбілше злих. 
Але найгірший воріг тобі в грудех : 
Єму не дай лиш, сину, надто волю. 
А збічних ворогів не бійсь ніколи. 

Розумний друг, о сину, як добрий хлїб. 
Але з дурним не дружи, бо трутит в гріб, 
Або — що гірше гробу — у неславу ! 
Від неї не втечеш і під мураву. 

Що думаєш, не Фляворь на ввес світ ! 
Заперта кождому набита клїть: 
А на роствір стоїть пуста лиш хата. 
Язик за Юду май, а не за брата !... 

Не будь упертий, сину, повільний будь ! 
Бгачкі бо ребра лиш тримают грудь. 
Найліпша шабля, сину, та що гнет ся ; 
Тверде, крохкс желїзо зараз трет ся. 

') В друк, завпдїлп всї, всї .тк.дп — иосравка редаїггмра . 
-) В друк, в час пригоди — и. і¥. 



-187 — 



Плохим за надто бути не в гаразд, 
Але і гордість, сину, нїчо не даст ; 
Фудульного ніхто ся не страхав, 
А гордого і чмут за дурня зіав. 

В війні ііробуют, сину, шаб.тї гарт, 
Приятеля в нещастю, що він варт 
Коня під тягарезі, вола у плузї. 
А богобойного лиш у недузі. 

Вельможному шапку в піп і пан^ , 
Загал лиш днвіїт ся на чин і стан ; 
А ти до тих, що їх ся всі цурают, 
Горни ся — а докупиш, сппу, {)ак). 

Не вірь котюзі ти, як ся ластит, 
Ні гадині тогди, як ніби спит, 
А щастю й тілько не. як ти сприяє ! 
Лиш Бог святий оден не ошукає. 

Для того, сину діій, ему лиш вірь, 
Єму лиш уповай, ему ся кірь, 
А він не лишпт тя в тривозі, сину ! — 
Він зробпт з днини ніч, а з ночп днину. 

27 н. СІП. новембра 1''^8(к 

Друк. Біблїотекії для мо.юдЬ.ки. 1x^5. «-гор. 192. Друкуємо 
з автографу (^піваркуш звт. паперу, запіи-аніпі з обо.х боків, з щд- 
писо.м автора і датою, власн. »Руської Весідпі в Чернівцях), пода- 
ючи в нотках відмінп перводрука, пороолеиі на авторґрафі рукою 
редактора. Ся віріпа — вільна порерібка упі.мненя короля Беле да- 
ного синам, утворі шведського поета їоаіі їегнера »Ргі(Іііоґ'5-8а^-а < 
(розділ П). пор. Оіе Ріі11ііо(в-^?а,де уоп Е^аіа^; Те^пег. айв (Зет 
8сІі\уес1І8сЬеп йЬеі-Я!ЄІ.г1; уоп Атаїіе уоп Неіи-ід-, ^ІнНьгагІ 1861. 
стор. 9 — 11. Федьковім, свобідно поводячнсь зо зміетікм оріґінала, 
докладно задержав його незвіїчаГінпґі розмір. 



В друк, навіть пан — ^ и. ?. 



488 



Старий гссподарь х^мерає 
і сини на\?чає (Б). 

Я Уімераю, сину, лишаю вас, 
А ти ряди господов у добрий час, 
Але ряди нев так, о енну любий, 
Аби ти заводів і Бог і люде. 

За все нан буде челядь твоя печаль, 
Діли з нев твою радість, дїли твій жаль ; 
Бо близкип в сардак, сорочка-ж блища; 
Нїчо варт тоїюрец без топорища. 

Тп бз'деш мати, сину, богато слуг, 
Але лиш посидющий господі' друг; 
Найліпший той слуга, що зіало ходит, 
Той тя не ліішит, сину, у пригоді. 

Добрий сусід, о сину, як добрий хліб, 
А з.іии тобі копає під боком гріб ; 
Боі:уй від него, сину, як лиш можеш, 
Або посій траву вже на порозі. 

Прияте.ія як мабш, то 'го велич. 
Бо вірний друг, як в брани булатний меч. 
Або як добрий якорь, сину, в бури. 
Вірли лиш лозія хмари, а не кури. 

Громаду твою, сину, поважай, 
І на поталу .людем ю не дай, 
Бо у громаді', спну, своя сила. 
Дурна скубе лиш гуска сво'і крила. 

І церков твою вельми почитай, 
Але і те веегда на гадці май, 
Що й вовк вберает ся в овечу шубу 
Собі на жир. а жертві на погубу. 

За все найдуще, сину, тих ся бій. 
Що хочут в тебе взяти нарід твій. 



48У 



Сокровіїще твоє що напдороще. 

Не бій ся дебр, а бііісь в болоті трощи. 

А кілько Господь добриіі днів ти даст, 
І чи ти горе всудит, чи гаразд, 
Не прогніви лиш, енну, правду божу. 
А Бог святпії всегда тн допоможе. 

8 н. СІП, дскембра 188(>. 

Досії не друі;і)иаііи. Др\ клемо тут із автоґраі^у поетового 
(піваркуш звич. папору, записаного з обох Скисів, під текстом під- 
пис автора і дата, в теї.ттї рукччо редактора поправлено право- 
ппсь із фонетичної на ети.мольоґічну, так' с^імо як- і в иопереднїй 
редакіціі вірпгі), власністі. Русвкої Бесіди: в Черпівцях. І! нпзу 
під отснм текстохм дописав Феді.кович : Подіпиу дідаїпігшу поезію 
написав я для »ІІроскури- — було ("і ще іпосі. більше (всеї дописки 
4 рядки\ та не цілі З і>ядклі ]іук'ои> автора залазано так, пю годі 
їх відчіггати. В »ІІроску])иї<. ані в периііі'і, рук'оіиіспіп редакциї 
з 1873. анї в пізнїипіій. виданій 1887 р. подібімї вірші нема. 



До наших роліунїзиторів. 

У Тартарі сидит Сізіп 

Та камінь таскає, 

А той камінь з окаянним 

Жмурка собі грає: 

Бо той думає, що має 

Єго вже, де хоче, 

А тим часом сіромаха 

Лиш внвалит очи, 

Бо химерний камениско 

'Му тикне бач, дулю, 

Та ну собі у свояси 

Чгарнув як та куля, 

Многогрішнику старо.ліу 

На новую кар}', 



— 490 — 

Що задумав 'го доконче 
Затаскати в хмару. 

Тон казіінь кари, то є ми, 

А ви — Сізіпи ті модерні, 

Що загадали прештудерно 

Перекотити нас, сами 

Не знавши ще, чи и Букурешти, 

Чи на Тарией який нарешті', 

Аби перекотити лиш ! 

Бо хто не лакім на бариш ? 

Схаменїт ся, нерозумні, 

Та вдарте ся в груди. 

Аби й на вас не упали 

Жасні божі суди, 

Як на того лукавого 

В КорінФтах владику ! 

Бо ми — камінь, але камінь 

Твердий та великий, 

Сто раз білший, як той, що 'го 

Сізіп там таскає... 

Аби, як він розженег ся 

По свому звичаю, 

І та екай л а не розплескав, 

Як ту паляницю ! 

Бо вішав Гриць, аж доки не 

Повісили Гриця ! 

10 л. спі. докі'мпра 1880. 

Досії не ділкиїіаіім. /Іруїлемо з автографу поетового (пів- 
я]»і{уіі[ звіїч. паперу, лапігсаний з иСчж Гюків, з підписом поета і да- 
ток» під текстом), власпісті, ігц:. Гуськ-п Бе-сїім в Че)>иІВДЯХ. 






— 491 - 



Наші ,, Старі**. 

„Лиш пес старий", — так кажут люде, 

„А чоловік все молодий". 

Се може й правда у людпй, 

А в нас, у Русинів, на чудо 

Ще в пелїнках, а вже „Старий", 

І вже — о божа мати крий ! — 

Уже учит ся собака 

Нарід продавати, 

І за рускі, людзкі душі 

Карбованці" брати, 

Як за Христа невинного 

Ісхаріої Юда. 

А доки иіе й на них впадут 

Жасні божі суди. 

Як на того предателя, — 

А нас роспинают 

І терновими вінцяіми 

Що днини вінчают, 

І привалюют камінем 

У нові могилі", 

Бо болт ся, щоб не вскресла 

Божественна сила. 

Але та сила вже й ожила, 
От гроба камінь відвалила 
І засияла на ввес світ. 
Щез нечистивих скверн совіт. 
А Фарисе"і" невсипущі, 
Як пси на ярмарку де сущі, 
Пропали без вісти як тьма. 
Неправді жизни бо нема ! 

Оттаке то й ваше буде. 
Старі ви собаки ! 
Пес гавкає і на Бога, 
А Бог все однакий, 



— І92 — 

Не боїт ся ваших пащей 

Нї вашого зуба, 

Бо неправда сама себе 

Самов себе губнт : 

Як той шкорпій ЇДОВІІТНН 

Себе собов тратит, 

Засадивше своє жало 

В грудь свою прокляту. 

О, схаїменїт ся уже раз, 
Ви обскуранти, ідіоти ! 
Бо ми вже люде, а не скоти, 
Бо правда з нами і за нас, 
А з вами лож одна мерзенна, 
Та Абля кров свята, невинна 
На ваших каінских руках. 
І буде Каіна вас жах 
Всім на покай, у сім на диво. 
Гадюки гнати аж у Неву, 
А Фурії за вами в слід... 
Се божий суд і наш завіт. 

18 н. сьі. декембра 1881). 

Доси не друковано. Друі,у<;ііо з авіоґрафу поетового (иів- 
аркуш звнч. паперу, записанпй з обох боків, під текстові підпні- 
автора і дата', власність »Русі>кої Бесїдис в Чернівцях. 



* 



До руских наших д^ців. 

Так як Петро Христа ся зрік 
Та в лож як в рпзу-сь оболік, 
Так наші нас зреклись ереї 
І потягли у Фарісеї, 
Бо таги усяка благодать 
І благоденствів і слад, 



— 493 — 

І „пояси" й приходи ситі. 
А гроші в Букурештах биті 
Так еипют ся, як з міха рінь. 
А в нас ніо? Голод, нужда, тлїнь 
І непокрита з прутя хата, — 
То як же-ж нас ся не цуракі У 

Лиш ви одні не зреклись нас, 

ИонаФтани') нові, 

І плекаєте то рідне 

Руске наше слово, 

Як сокровище велике 

Наді Господом дане. 

Не боявшесь нї тих таїїннх 

Священно-тиранів. 

Ні тих явних апостатін 

В порфір оповитих 

Та мітразш увінчаних 

Та грішаїи набитих. 

За се вам слава і поклін. 
Поборники, герої нові 
Живого, истенного слова! 
Не дайте 'го врагазі у плінь, 
А Господь сам вам допоможе. 
Бо с правдов десниця є божа, 
А де є Бог, там є і світ. 
Боріт ся, братіє, боріт ! 

24 п. СІП. дскембра 1880, 

Доси не друковане. Друкуєлм з автоґі)афу поетового (пів- 
аркуш .звич. паперу, писано з обох боків, під токсТ'>м підіїмс авторп 
і дата), адасність «Руської Весїдп« в Чернівцях. 



') В рукоп. І'іиафглиіі. 



494 



Під\? ^ \? Львів. 

Піду я у Львів, там красний, кажуть, город, 

Високі церкви та припншні палати ; 

А все бо вищі золоті наші гори! 

Чужий ще нн став, не, за ріднього брата ! 

Да що ми с тих гір, коли п в горах є люде, 
А відь же від них і в Львові ни сховатись ! 
Гірькая біда нп мавше серця в грудех, 
А гірше бо є два аж їх в грудех мати ! 

Друк. Правда 188У, грудень, (дор. 147. 



Хіба доли ЯК^ ДІЛО ? 

Іду з шиньку, потикаюсь, 
З свойов долев зустрічаюсь; 
Хітаю ся, витаю ся, 
Про здоровя питаю ся. 
А в"на минї відповіла : 
„Коли хочеш, хлопче, жити, 
Треба дома спати вчитись". 
Хіба доли яке ДІЛО? 

Л]іук. Иі'авда 1889, грудень, стор. 147. 



^ 



К р Є с а н. 

У неділю дуже рано 
Ледінь кресак обшиває 
У золоті огальони, — 
Кому він ся ним поклонить ? 



495 



Чи цареві, чи дївчинї, 
Чи на нові домовиш 
ІІобратимкп 'го покладут 
Тан до церкви пишно зладят? 

Друк. Правда 1889. гі)удень. і-ім]). 147 — 14^. 



5!^ і(ож\?сї. 

„Єдиная, коханая 

Дівчино моя, 
Скажи минї вірну иравду, 

Чи будеш моя ?'• 
„Це лиш знає воскаречка 

Та той в небесїх, 
А може й той, що приходить 

В новім кожусі" 1 " 

Друк. ТТравда 1889. грудень, стор. 148. 



Правда. 

„Скажи мені, моя зшла, 

Де .місяць днуе, 
А я тобі скажу правду, 

Де правда та є." 
„Хіба в церкві на коверци ?• 
„Он нї, душко, моє серце ! 
Бо та правда сама в собі : 
Лиш в колисці та л^ гробі". 

Друк. ІТрякда 1889. грудені,, стор. 14У. 



4Уб 



Криноліна. 

Он май же я та довгий вік, 

Та проміняй за короткий? 

Лпхі були поворотки 

То в правий бік, то в лівий бік. 

Але усе якось жилось, 

На кулешу заробилось. 

А ти бери біду в хату 

І чубату і пірнату, 

Позбивану обручами !... 

Най держить ся, пани, з вами ! 

Друк. Правда 1889, грудень сгор. 148—149 

Удова. 

Ішла вдова дорогойов 
Ще й с пляшкойов здоровойов, 
Да так собі засміялась, 
Аж собаки дивувались. 
Ой собаки, [ой] собаки, 
Забили-сьте хлопцям баки. 
Бо хто іде, а ви „ґаву", 
Вчпнили-сьте в селї славу. 

Друїг. Правда 1889, і'рудень, стор. 149. Подав.чо тут отсих 
(•'ш вірпіпків, надрук<іватіх у з Правді* 1889 (в титулі виставлена 
1890 р.) без ніякої вказівки, ко.пі вони були написані. Правдопо- 
дібно вони походять іпіе з 70-их років, з доби перед «Дикими ду- 
.мамп*. П|)0 се ложна би сказати пюсь певнїйіпого тілько маючи 
и руках автоґі)а(|)п, та воіга мабуть зат])атилпсь. Бо хоча редакция 
»11равди« (стор. 147 у ноті) заявіі.ла, що друкує ті вірші з авто- 
ґраірів достарчених їй про(1». Ол. 1>арвінськпм, ти про те на наше 
;«ииітанє проф. Барвінський заявив, що ніяких автографів Ф — че- 
вііх поі'зпп (к"іп.м поданоі )иіспіе »Стра:ки па Гуси ) у нього нема. 



спі^лнники.) 



*) Під СШІ спільним ТІІїу.Ю.М ДрукуЄНи ВІИуЧеНІ з Х^ЮНіХІБО- 

ґічної черга ті педаґиґічно-дпдактпчні поезиї, які шісав Федьковіїч 
чц то для вжитку шкіл, чи для вжитку простого народа та ріжних 
ііого верстов (школярів, вояків, лїрніїків), або в яких снлкував ся 
популяризувати свої пог.юдп на староруську мітольоґік» та народні 
обряди, ба.і.акічп вкорінити їх серед народа. Удер'.кане хронолі.оґічної 
черги лоукливе тут в діьлеко мениіій іи'рі, нін; у попередніх поезиях, 
тай то хиба в рамах ко'.кдої поодинокої групи, яких маємм. іідучи 
за поділом самого Федьковича, 8, а то: 1) Співаннпк дЬія господар- 
скпх дїточок, 2) Проскура, 3) Баі"іки, 4) Жовнярскі ніснї, о) Спі- 
ванки, 6) Лірник, 7) Колядник, 8; Малайка. 

Писання Федьковича, І. о^ 



1. СШВАННИК ДЇЛЯ ҐОСПОДАРСКЙХ ДІТОЧОК/) 



1. о Боже, милий світе. 

о Боже, діилий світе, 
Який ти добрий дїтем : 
Ти дав їм голосочок 
До красних співаночок. 

А в'ни собі сиівают. 
Як соловейко в гаю, 
Як ластівятко в стрісі", 
Щиглятко на горісї. 



^) Перша частина сеї ;{бі})кіі вийшла у Відні 1869 р. пз. 
Співанник для господарських діточок. Зладив Ю. Г. Федькович. 
І. рік. Видали товаі)иші »Просвігц<; у Відни. Друком о. о. Мехдта- 
риегів 1869, 8-0, 6 карток, з яки.ч иерша містить титул, а остатня 
»Спис«. На стор. 1 — 8 иоміщено 8 співанок, кожда перша строфа 
під нотаіш. »Співанник<; видав своїм коштом М. Бучинський, див. щю 
се Лїтературно-науковпй Вістшік 1901, кн. 2, стор. 90 — 94. Швидко 
по надрукованю сеї книжечка Федьковіїч зладив другу частшіу та- 
кого самого обе.му, та вона не побачила сьвіта аж геть пізнїйше, 
тай то в розд^ііб, у Поповичевій «Бібліотеці для молодіжа« 1885 — 
86 р. Давній автограф сеї збірки заховав ся (зипггок звич. паперу, 
4-0, чотири ка]ітки, записані з усіх сторін, власність Руської Бесіди 
в Чершвцях). На першій сторонї ось який тіггул: Співанник'ь діля 
ґосподарскихь діточок-ь. Зладив Ю. Г. Федькович. Н. рікь. Тут по- 
міщено також 8 пісень (у нас чч. 9 — 16). Нот нема. Крім сих двох 
збірочок Федькович написав цілий ряд віршиків в такім самім родї, 
а може навіть думав зложити з них третій випуск, та не встиг. 
ЗІп додаємо їх до отсеї ґрупи під чч. 17 — 25. 



:.00 



А ми собі сиівар.м, 
Як пташка рано в маю, 
Тай ще співати будем, 
Доки послужя груди. 

О Боже, милий світе, 
Який ти добрий дїтем : 
Даєш їм голосочок 
До красних співаночок. 

Друк. Співаннпк 1869, стор. 1. 



2. Білший сбків як лелик. 

Білший соків як лелик, 

Білший соків, серденько, як лелик 

А я хлопчик невелик, 

А я хлопчик, серденько, невелик. 

Мене мати не била, 
Коло мене ходила. 

По всіх ночах не спала, 
Коло мене страждала. 

^Іене дядик згодував, 

А теперь мя в школу дав, 

Аби я ся добре вчив, 
Вітцю, мамцї віддячив. 

Бо так Господь повелів — 
Я слухаю божих слів. 

Друк. Співашгак 1869, сщ>. 2. 



3. Гой на Йвана вилітали рої. 

Гой на Йвана вилітали рої. 
Що є краще, школярики ви мої: 
Чи весна та, що плугами орютУ 
Чи то літо, коли ружі цвитут? 



501 



Гой чи осінь, коли женців збірать ? 
Чи зима та, що нїхто їй не рад? 

Красна весна — ластівочки ідут, 
ІІо під стріхи кубелечка си вют ; 
Красне й літо, бо вже жниво іде, 
Дядик женців на ланочки веде ; 
Красна й осінь, бо веселі двори, 
Господь-батько набиває комори ; 
Красна й зимка, бо коляднички ідут, 
По під вікни колядочки ведут. 

Красна й весна — плуг у поле іде, 
А погонич круторогі веде ; 
Красне й літо, бо бжівки ся роя, 
В полонинах овечки ся доя ; 
Красна й осінь, бо ситний цілий світ, 
Красна й осінь, а й зиму не гудіт. 
Бо під зимков спочиває земля. — 
Красне кожде, що Бог Господь создав. 

Друк. Співанніїк 18В9, ехор. 3. 



4. Біла береза на ярі ! 

Біла береза на ярі ; 

А мп собі бідні школярі. 

Мн оченашу не знаєм, 

Але з миски добре рубаєм. 

Ми й рахувати не вмієм, 

А я горнець каші сам виїм. 

Ми і писати не дуже, 

А як пустя с школи, — ми гужя І 

А за псалтирю не згадуй, 

А гандри бити — порадуй. 

Але то інак чей буде : 

ІЦе мают бути з нас люде. 

Ми ся навчим Богу молити, 

Буде нас Господь любити. 



— 502 — 

Ми ся навчим гарно читати, 
На втіху вітцю тай мати. 
А як уиишем-вмалюем, 
Аж ся пан проФесорь здивує. 
А як нам скажуть лічити, 
Ми можем і Жида навчити. 
Аби-сте знали, так буде, 
Бо ще мают бути з нас люде. 

Друк. Співаннпі»' 1869. 'тор. 4. 



5. Нема ліпше в світі жити. 

Нема ліпше в світі жити, 
Як на божий хліб робити. 
Гей ! Соб ! Геп га ! 
Ген, соб ! Хліб робити. 

Бо хто з Богом на-спів оре, 
Тот не знає, що є горе. 

А хто з Богом на-спів сіє, 
Голодами він не мліє. 

А хто з Богом на-спів косит. 
їсти в чужих він не просит. 

А хто Богу кусень дає, 
Від чужого не жадає. 

Друк. Співанштк 1869, етор. 5. 



6. ПІШОВ голос по грому. 

Пішов голос по грому : 
Підем, хлопці, до дому, 
Підем, хлопці, в добрий час. 
Аби слава була з нас. 



503 — 



Як нас ііустя до дому, 
Ми ся Богу помолим, 
І Богу ся ііомолим, 
Професорам поклоннм. 

А як рушим ми домів, 
Без пустоти, галасів, 
А хто йти-ме дорбіов, 
Ми ся низко поклоним. 

А як йти-мем по -при хрест, 
Ми віддамо Богу честь : 
Бо так Господь приказав, 
Аби мир 'го величав. 

Ми худібку не вдарим, 
Дорогов ся не барим ; 

Бо худібку хто Ю 06, 

Тот без неї бідує. 

А як прийду до дому, 
Образам ся поклоню, 
Тан таткови, тай мамцї, 
Тай всі' в хатї челядцї. 

Вітак піду у кутик, 
Тай книжечку у руки : 
Аби кождий в хатї знав, 
Що я не друк, а школярь. 

Друк. Спінапиїтк 18В9. гтор. 6. 



7. Боже з неба високого. 

Боже з неба високого, 
Глянь на мене молодого : 
Дай ми розузі до науки, 
До роботи чемні руки ! 



— 504 — 

Самі руки не згодуют, 
Хоть най р:ілько в'ни гаруют ; 
Ще й розуму до рук треба : 
Бог не вийде с плугом з неба. 

А де розум є з руками, 
Там з снопочка буде кланя; 
А де руки є з розумом, 
Там заробит крейцар суму. 

Боже з неба високого, 
Слухай ласкав слова мого : 
Дай ми руки до роботи. 
До науки дай охоти ! 

Друк. Співашшк 1869, стор. 7. 



8. Ластівочко, щебетюшко. 

Ластівочко, щебетюшко, 
Де ти від нас, душко, йдеш ? 
Що ти дїтем с того світа, 
С теплих країв принесеш ? 

Принесу вам весну їфасну, 
Принесу вам ружин цвіт. 
Лиш у чіт ся, діти любі. 
Лиш учіт ся — вчіт ! вчіт ! 

Гой учіт ся, дїти, світа ! 
Що наука, то в гаразд; 
Лан не даст вам хліба всїгди, 
А наука всїгди даст. 

Гой учіт ся, дїтп, світа, 
Бо що Господь, то і світ ; 
Що зіжнет ся, то минет ся, 
Що ся навчит — нїт ! ніт ! 

Друк. Спіиаіпіітк 1869, стор. 8. 



505 



9. Рідний край. 

Там, де я родив ся, там мій рідний крап; 
Слави, щастя, долі, Боже ему дай ! 
Слави, щастя, долї, веселу годину. 
Мир во віки вічні, мир на Буковину ! 

Там, де я родив ся, там мін рідний дім ; 
Слави, щастя, долї дай там, Боже, всім ! 
А найпаче нени і вітцеви мому, 
Мир во віки вічні, мир у ріднім дойїу. 

Спінаннпк II. ч. 1. Др\"к. Біб.іїоті'ка для молод'Ьжи 1886, кн. 
10, (тор. 149. 



10. Зазулька. 

У гаю зазулька кує, кує, 

А хлопчик зазульку чує, чує : 

Куку, куку ! Куку, куку ! 

Не чув я зазульки вже від року. 

А де-ж ти, зазулько, була, була? 
Яке-ж ти триване вела, вела? 
Куку, куку! Куку, куку! 
Я краще тривала, як ти, друку ! 

Я в лїсї зберала все жир та жир, 
А ти сн, паничу, лиш гандри бив. 
Куку, куку! Куку, куку! 
Злетіла зазулька : штуку-пуку ! 

Сііінаїїиіік И. ч. 2. Друк. Біолїот. для мол. 1886, кн. :-5. 



11. Женці". 

Серед літа, серед світа, серед годиночки 
Повів неник, повів милий женців на ланочки. 



— 506 



Гой жнїт, женці, гой жніт, мої, пшеницю тай жито, 
Бо то в Бога у святого до столу накрито. 

Гой жнїт, женці, гой жнїт, віої, срібними серпами, 
Станут кланї золотії пишними рядами. 

А в пшеницп блават цвите у голубі квіти. 
ІЦоб нищого, убогого хлїбом нагледіти. 

А в пшеници блават цвите, ще й мак поломистий, 
ГЦоб наш кусень справедливий, щоб наш кусень 

[чистий. 

А в пшеници блават цвите тай біла рокита, 
Аби серцем не.тіукавим Господа хвалити. 

Співанніїк II, ч. 3. Друк. Біб.і. для мол. 1885 р. кн. 7, 



12. Вороний. 

І шумит і гримит, дробен дощик іде ; 
А хто-ж мого вороного напоїти поведе ? 

Ой ніхто не веде, поведу я 'го сам, 

Що й мобдіу вороному за драбину сїнця дам. 

Ой сїнця я 'му дам, ще й солімки встелю, 
А яр: буду вже великий, осідлати повелю. 

Осідлати звелю та й поїду у зруб ; 
Вороненький мені милий, вороненький мені люб І 

С!гіінннник II, ч. 4. Друк. Бібл. для мол. 1886, кн. 9, ст. 133. 



13. Вечер. 

Гой, вечер, вечер, тиха погода, 
За голубі гори сонце заходит, 
А голубі гори нічка вкриває. 
Жене хлопец вівці, в сопівку грає. 



— 507 — 

А волики ричут з поля ідучи, 

При чистім ПОТОЦІ водпчку пючи. 

Над чистов водойов верба схилилась, 

Цілу божу днинку в воду дивилась, 

У чистій водици віти купала. 

Цілу божу днинку пташка співала, 

А теперь в гніздечку пташка ночує, 

А лиш соловейка сапіого чує. 

Де-ж ти бариш ся, зіісяць молодпн ? 

Ясний, срібнорогнй, сходи вже, сходи ! 

Сходи вже, ясний, зіроньки тя ждут, 

По голубім небі таночки ведут. 

А труднії люде ідут з Богом спать ; 

Гой, поможи Боже всім здоровизі встать ! 

Співаннпк II, ч. 5. Друк. Бібл. для мол. 1887, кн. 5. от. 83. 



14. До школи ! 

Руш, хлопці, до школи, 
Борзо, не поволи')! 
Уже доста'-) гандрн бити, 
Прийшла пора, щоб ся вчити. 

Святая наука, 
Легкі в неї руки^), 
Дає волї і путері; 
В неї жниво на папері. 

Жнїт, жнїт*) тото жнпво, 
Отто буде, хлопці, диво^), 
Та ще й яке диво буде, 
ПДо з мужика будут люде ! 

Саіваннпк 11, ч. 6. Друк. Бібл. для мол. 1885, кн. 8, стор. 
122, декудп перероблене редактором. Відміни, концепт самого ре- 
дактора, подаємо в нотах. 



^1 В перводр. До щастя отодолп. ^) В перводр. Доста вже 
вам. ^) В перводр. Не лїзе на бука. *) В перводр. Ой жнїт. ') В пер- 
водр. А буде те диво. 



508 — 



15. Коби в мене ! 

Коби я мав хатку 
Мальовану, гладку, 
А в ті хатї пічку, 
Вогник цілу нічку ! 
Я в хатцї сндїв би. 
Вогник мін горів би, 
А я собі пісні 
Присиівав би-х, пін би-х ! 

Коби я мав цару, 

Ще й воликів пару, 

До того плужочок, 

Ба ще й батіжочок ! 

Я волики пас би, 

А з батіжка трас бп, 

Ще й у пальчик свис би-х, 

Аж до дому час би ! 

Коби я діав ВІВЦІ, 
Небогато — ДВІСТІ, 
Та ще й полонинку, 
Сїна на ВСЮ зпмку ! 
Овечки доїв би-х, 
Сирец собі їв би-х, 
А в Флояру гравше 
У стаї сидів би-х. 

Співанніїк II. ч. 7. Друк. Г>і6.т. для мол. 188-3, кн. 12, ет. 177. 



16. Мир вам. 

Мир вам, братя, всї приносим, 
Мир великий, мир святий. 
Мир у Бога з неба просим : 
Боже світа, мир наш крнй ! 
Хоть добро є в світі, в краю, 
Хоть є воля, хоть є хлїб. 



509 — 



А як мира в н'ьлі не має, 
Край свій рідний, як би й гріб. 

Чоловік хоть мучит в поті, 
Хоть кривавий ллет ся міх, 
Він не гине від роботи, 
Бог до праці дав 'го в світ ; 
Аж як мира 'му не стане, 
Аж тогди в нїм гинь, горуй І 
Мира, мира, вічний Пане! 
Мира світу подаруй ! 

Співанник II, ч. 8. Друк. Віол, для мол. 1886, кн. 1. 



17. Спочинок по праци. 

Сів си хлопчик над книжками 
У світлици при столі, — 
Куку сонце у віконце, 
Та до хлопця : „Хлопче мій, 

Покинь, каже, книжку, 

Та біжи ся грати!" 

„Нї, не піду, сонце любе, 

Маю ще читати". 

Сїв си хлопчик та читає 
У світлици при столї, — 
Куку пташка с під нанашка, 
Та до хлопця: „Штьпілї! 

Покинь, хлопче, книжку. 

Та біжи ся грати ! " 

„Нї, не піду, пташко люба. 

Маю ще писати". 

Як скінчив же він писати. 
Склав папери, помоливсь, 
Та тогди аж вийшов с хати 
Та на сонце подививсь. 



— 510 — 

„Гия — каже — гоя! 
Аж тепер є воля моя ! 
Аж тепер я грати буду, 
Мило випічну від труду". 

Друк. »Руска Читанка для треті-іі клясьі школь народньссь. 
Уложивь Ом. Партьщкій. У Льворі 1874«, стор. З — 4, без підоису 
автора. 

18. Піснь плугатаря'). 

Гни! Гий!^) 
Гий'-^) волики-ж^) мої рогаті ! 
. Підемо у поле орати ! 
Та гий же!*) 

Та виорем нивку дрібненько, 
Як радо руске') серденько. 

Та виорем нивку глібоко, 
Утішить ся боже аж*) око. 

Та посієм'') жито, пшеничку, 
Буде на люде й на птичку^), 

Й') перепелички крилаті, 
ІР) волики мої рогаті. 

А ти, Господи Отче наш, 

Дай нам насущний хлїбец наші"') 

А ти, Отче наш в небесїх. 
Погодуй щедро вся і всїх^^), 

Й благослови руску ти ниву^^), 
І нас в*') годину щасливу! 



Поправки Партацького: ' ) плугатора -) Гей ! гей ! ^) во- 
лики *^ Зам. сего: Гей! гей! ^і Урадуєсь в груди ^) божее '') Посі- 
ємо ®) Щоб було на люде і птичку ") На ^'^^ Сі два вірші переро- 
блено так: 

А ти, святий Господи Боже, 
Подай нам на хлібчик урожу. 
*') Сї два вірші перечеркнено '*) Поблагослови нашу ниву 
^з^ у. 



511 



Лрукуєлгі .і автоґра(І)у (іііваркуіи сірого паперу, писано по 
однім боці, без підпису автора, власність Наук. Тов. ім. Шевченка, 
з паперів Ом. Партацького), то прпсланпіі був Ом. Партпішкому 
десь у 1874 — 5 р. для якоїсь читанки. Партпцькпі'і поробив на авто- 
графі характерні поправки, які ми ппдасмо в нотах, та чи пісня 
була добудь друкована, не знавію. 



19. Січень. 

Теиерь, ХЛОПЦІ, не дивииця. 
Що на дворі метелиця, 
Бо се січень а не косень, 
Що бігали хлопці" босі. 

Тегіерь, хлопці; треба хуху. 
Бо на дворі заверюха, 
Треба кучми, кожушини, 
Бо без шуби цапок гине. 

Бо цап кричит : „Я вмираю. 
Так мя січень підтинає!" 
А собачий*) бараниско 
Бе з голого цапа кписко : 

„Гой, ти цапе з бородою, 
Чому я ся, бач, не бою 
Нї морозу, та ні січня ? — 
Бо ще шуба тогорічна!" 

21 н. от. декембра 1886. 

Друк. Бібл. для мол. 1887, кн. 2. гтор. 12. Т\т друкуємо 
з автографу поетового (піваркуш звич. паперу, ппсано по однім боці, 
в низу підпис автора і дата, в тексті поправки роблені руковз ре- 
дактора), власність Руської Бесіди в Чернівцях. 



20. Лютий. 

Хто того рака не знає, 

Що так крепко в уха щепає ? 



*) В перводр. богатиіі. 



)12 — 



Ще й у підошви скобиче : 
Кивай ся борше, паничу ! 

А як потисне за руку: 
Ну-но до ціпа, ти друку! 

Бо йіене „лютим" назвали, 
Та ще й „крутиФІст" додали. 

Бо я сидіти не можу ; 
Гайда до ліса, небоже І 

Бери сокиру тай сани, 
Бо далі дров ти не стане. 

Тогди меш дути в кулаки, 
Бо я вмію вчити бурлаки ! 

За тое мене ти не судь, 

А як не замерзнеш, здоров будь ! 

21 н. ст. декембра 1886. 

Друїс. Бібл. для .мол. 1887, кн. 3. стор. Тут друкуємо з авто- 
ґі)афу поетового (иі зирга). 



21. Марот. 

Гой та як то настав зіісяць марот, 
То увеселив ся увес народ: 

Юха! 

Вюха ! злюха ! 

Заверюха ! 

Лиш баба бвдоха невесела. 
Навіть лягла спати без вечері ; 

Навіть і снідати не хотіла, 
Бо малин доконче захотіла. 

Гой убрала-ж бо в'на сім кожухів : 
Тепер ся не бою заверюхи ! 



— 513 — 

Гой та ііішла-ж вона ба й до гаю : 
Що кожух лиш змокне — в'на скидає. 

А як всі" їх звергла до кожуха, 
Задушила бабу заверюха!... 

А всім бабам з того научене : 
Най не ходят марта у малини !... 

Д})ук. БіГіл. дліг мол. 1887, ки. "), стор. 33. 



22. Гераклїй. 

Пішов Гераклїй молодий, 
Щоб ззіірить божий світ, 
Пізнати люде і людий, 
Кушать полин і мід. 

І так зайшов він в темний гай 
Аж на саму розпуть, 
Де дві дорозї правят в край 
І чести і облуд. 

Дорога- ж чести бо узка, 
Заріс ю бод і гліг, 
Іти нев трудно, не пуска, 
Піллет ся кров ти з ніг !... 

Гости нец блуду же широк, 
Квітчастий, запашний, 
Роскіш п;о ступень, гир що крок 
Лиш їж, гуляй та пий !... 

Але Гераклїй молодий 
В путь чести навернув : 
За те-ж він славний у людий 
І милий Богу був. 

Друк. Віб.г. для мил. 1877, кіі. 17, стор. 135. 
Писаввя Федьковича, І. 



— г,і4 — 

23. Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь. 

Я люблю мою Русь Україну ; 

Я вірую в 6Ї буду чи ну ; 

В тій то надії я живу й умру. 

25. VIII. 1887. 

Друк. Кчлеидарь Буковпньекіїй 1891 р. стпр. 4. 



24. У що турати? 

У силу, сину, не турай, 
Бо сила, спну, є зрадлива ; 
Нев завоюєш нинї край, 
А завтра вбют тя незичливі. 

І в гроші, сину, ти не вірь, 
Бо гріш, як казуют, мамона : 
Сегодне в скрипи перебір, 
А завтра вітер нев ся гонит. 

Лиш в розум, сину, уповай. 
Бо сей не зрадит тя во віки ; 
Єму просвіти лиш додай. 
А будеш в світі чоловіком! 

21. IX. 1^87. 

Друк. Бібл. для мол. 1887, кн. 28, стор. 171. Друкуємо тут 
із автографу пеетопого, датованого (и1 зирга). 



25. Слава хлібороба. 

Нема краще, діти мої. 
Як у спілці з Богом 
Обробляти святу землю 
Волом круторогим. 



оі; 



Бо хто оре, а хто сіє, 

І гній в поле возит, 

В того свіп хліб, не куплений, 

Чужого не проспт. 

І на СТОЛІ застелепізі 

Свій імід в своїй чаши, 

А за столом Мати Божа 

У долошки пляше. 



Друк. Бібл. для мол. 1ї^89, існ. 1-"), стор. 113. 



Ж 



II. П Р о С К у Р АЛ 



Дитипко Вожя! 

Сї вірші не до співаня, а до читаня. Читай же 
їх собі 2) поволеньки, уважно і поважно, а будеш 
видїти, які онн ладні та вгадні^). 

Друк. Проскурка 1887. отор. 2. Друкуємо тут із автографу 
ред. 1, де отся передмова написана над першпм іііріппкоії. 



^) Під таки.м заголовком зладив був Федьковпч 1873 р. для 
»Т1росьвітп« у Львові збірку легкпх, набожно-навчаючіїх вірпіпкік 
для дїтеіі, але впдїл сього товариства не прішяв їх до друку. Б])у- 
.лїон сеї збірко, писаний рукою автора, з ііого поправками, .чбе])іг 
ся між його паперами. Се 8 аркупіі сірого паперу, лтожені І'оі.. колі- 
дпй окремо, остатній піварісуиі чистий. На перипй стор. титу.і: Іс 
Х'і- Нн. ка. Проскура для чемпих руских дїточок. Звіршував К ». 
Федьковпч. За росказом, коиїтом і заходом руского товариства » П ро- 
світа« у Львові 1873*. На другій стор. «Друковано 1000 таких кни- 
жечок (первісно було і перечеркпено рук-оііі автора: екземплярів) 
и коштує кожда 2 ь-рейнаїМ». В рукопнсї маємо 19 віршиків, в тім 
числі дві байки. З того рукопису, п]юпустпвтпи депі,о і додавпш 
депю нового, видав Ом. Поіпович 1887 р. в Чернівпях брошурку 
«Проскурка. Подаруичикт, чемиьімт. рускимі. .ді.точкам'ь йгі. 10. Федь- 
ііовича*. (Мала 8-ка, стор. 16. сторони 4, 6 і 10 заняті об]»азкамп^ 
на стор. 1") ноти, всіх віргапк'іи 14). Депю з периіої редакциї не 
иінпіло до сеї другої і було д])уковане иізнїйіне в Біблїотепї для 
мклодЬжи або лишило ся в і>укоппсї. Кладучи в основу нашого 
ипданя автограф першої рі^шкппі. ми подаємо відміни друкова- 
Н'У) другої ред. в нотах, даіочи в головнім тексті инколи й від- 
міни 11 ред., де В'Ши видають ся нам крайніми. При кіїнії подаємо- 
пі,д сим самим титулом )це .иміілька віріниісів, які написав Федько- 
впч у тім самім дусі в остатніх рок'ах свого житя вя;і' по вп,данк»- 
друкованої »1]росгсл"рки«. -) Ге.г И: смбі здорова, алі» пово.лоиьки.. 
•') Ред. II : складні. 



517 — 



1. Проскурка. 

Святая проскурко пшенична, 
Яка ти честна та велична ! 
Бо як мав Спас іти на муки, 
Він взяв тя в божі*) свої руки, 
І помолившесь благословив, 
Благословивше учням мовив : 
„Ся проскура є моє тїло, 
І всі церкви я нев обділю, 
І всіх нев вірних погодую, 
І кровйов своіїов'^; участую!" 
Тому дитинка в божізі дому 
Ісусу молит ся святому, 
Ручки свої до купки склавше, 
1 до Ісуса свого знявше^). 
Бо він є в церкві на пристолі : 
Він дасть їй розуму і долї*). 

Друк. Проскурка 1887. стор. 3. 



2. Я твій, Ісусе!^) 

Я твій, Ісусе, був і є, 
Ісусе мій святий ! 

Ти Твойов ручков дорогов 
Від злого мя укрий ! 

Бо Ти по світі як ходив, 
То дїточки кохав®), 

Казав до себе їх вести, 

Ручки на них складав. 

До кого-ж має і теперь 
Дитинка ся горнуть, 

Як не до Тебе, Спасе мій, 
Як не у Твою путь? 



^) Ред. ] : Тя брав в Пречисті. -) Ред. П : свосв кровіо. ■") Тик 
двох рядків у ред. II незіа. ■•) Ред. І: До него ся дитишса ло.шт. 
-"') Ред. І : сей віріїшк розпочішас збірку. ^) Ред. І : дїточок любяв. 



— 51>! — 

Хоть доокола тезіна ніч, 

Хоть вовк у лїсї*) вв, — 

Днтинка ся їх не боїт^) : 
Б Ісуса світлість є. 

А хоть закличе Бог колись 

Отця^) на другий світ, — 

Ісус солодкий та благий, 
Отец усїх сиріт. 

І Він дитятко сам веде 
Святов свонов руков, 

Тай каже: „Синку мій, не бійсь Г 
Я всігди є с тобов!" 

Друк. Проскурка 1887, стор. 5. 



3. Матінка Христова моя ! 

Яка Ти красна, Матінко Христова ! 
Як дуже любиш Ти Синка се твого*) І 
Як 'го до себе зіило Ти голубиш, 
Бо дїточки Ти добрі дуже любиш ! 

І я такий бо хочу чемний бути. 

Як Твій Синок, що так 'го любят люде ; 

І я ся хочу добре справувати, 

То Ти і зіоя добра будеш мати ! 

О будь-же, будь-же, я Тя красно прошу І 
Ручки маленькі все до Тебе зношу ! 
Бо Ти є мати всего сего^) світа, 
А ми усї послушні Твої діти. 

Друк. Проскурка 1887, етор. 7. 



4. Ангелику мій ! 

Ти у мене хранитель є благий І 
Сохрани мя від всякого злаго ! 

'} Ред. І. первісно: вовк недоорпй, та потім автор зам. не- 
добрий попізавцв: у леї. -) Род. І. перв. Дптпна люппт бо Хрпота, 
^) Ред. 1: татка. ■*) Ред. Л: ("пнка Гю свого. ') Ред. II: мира. 



— 519 — 

1 доведи, небесний мій друже, 
До мого мя і твого Ісуса. 
Бо на світї недобрі є люде, 
Що ііровадя дитину в облуду. 
О, відвертай облуду від шене, 
Ви не скорбив Ісус наш на мене! 

Друї,-. Ирос-курка 1887. сгор. 7. 

5. Дитина на Господа уповає. 

1 днн ідут і ночі йдут, 
Пригоди много в'ни ведут; 
Дитина-ж їх ся не боїт, 
Бо Господь добрий держит світ, 
А Господь Бог отец') наш є, 
Зза Него все, що е^), жиє. 

Дитина піде в лїс, у бір, 

У лїсї вовк, у лїсї звірь, 

Гадя сппуща у корчах, 

Чатує на дптинку — ах ! 

А в'но нїчо ся не боїт, 

Бо Господь добрий держит світ. 

Зійшли ся хмари, грім гримит, 
І блискавиця в них горит^), 
А добра, люба, мила мати*) 
Кладе дитинку свою спати. 
В'на нічого ся^) не боїт, 
Бо Господь добрий держит світ. 

Тйліу не бою ся нікого, 
Лиш Бога Господа одного, 
Він має рай^), Він має власть, 
Він і дитинї неба') дасть, 
Бо Він тримає все на світі*): 
На него уповают діти. 

Друї.-. Проскурка 1887, стор. 8. 



^) Ред. І: татко. '■*) Ред. II: росте. =*) Род. І: в шіх ся вст. 
*) Ред. І. первісно: А то дтітя лягає спати. ') Ред. І: 1 ся нічого; 
перв. Бо в" на нічого. *) Ред. І. перв. над. '') Ред. І. пери. благ*. 
®) Ред. 1. пери, лігр і світи. 



520 



6. Де дитині" добре? 

о, як дитятку добре є 
у свої матки на ручках, 
Як мнло з мамков в'но жиє, 
Не вість за нужду ні" за страх. 

А ще дитятку л'іііше є 

На рученьках святих Христових : 

Бо з Ним у небі в'но жиє, 

В святах садах, в святих покоях. 

Та з ангелятками ся ґрат 
1 з яблучки та с квіточкааіи, 
Та с пташказін собі лїтат — 
О, там "му л"піше, як у мами.') 

Л^руїч. ІІр:м-і.-у[іка 18^7, сгор. 0. 



7. Нашя хатка. ^) 

Нашя хатка невеличка, 
Липі хорімц'і та світличка, 
Над віконцем образочки, 
Щла хатка у садочку. 

Хоть незіа в н'ш^) срібла, злота, 
То є радість і охота, 
Татко любий, мамка мила. 
Нивка хл"їбец уродила. 

Буду іі я раз роботящий... 
Хлібороба світ найкращий : 
Як ся вивчу божу школу, 
Піду с плугом, воли в поле ! 



*) В друкованім (ж'ї остатньої строфи нема. '-') В ред. II сей 
віріиіііі стоїть по віріна.ч: Святий Николай і Учіх ся! ^) Ред. І: 
в на(і. 



521 - 



Буду поле я орати, 
Буду Богя я благати, 
Бог же добрий, мплостивпн, 
Благословит руску ниву. 

А як в свою добру добу 
Мя покличе Господь 'д собі, 
То весело 'д нему рушу 
1 віддам 'ліу чисту дупіу.^) 

Друк. ІІроі-к. 1887, сі-ор. 12. 



8. Святий Николай. 

Святий то Николай, як ще він жив на світї, 
То дуже, велико"-) любив він добрі дїтн. 

Тай все до них казав: „Ви мої дїточкн ! 
Найкращі у ручки дитинці книжечки. 

„Бо кілько діточки у книжечках^) читают, 
То тілько з радощів^) ангелики^) співают. 

„А кілько дїточки напишу т красний склад, 
То тілько і Ісус у небі тодіу рад. 

„У чіт ся-ж, дїточкн, бо треба ся учити ! 
Я буду дїточки за то благословити." ®; 

Друк. П2:»оск. 1887, стор. 11. 



9. Уставати ! ") 

Ану, дїти, уставати, 
Бо вже зорі, бо вже світ ! 
Ластівята вже на хатї, 
Посмітюшка каже, „фіть!" 



^) В друк. ред. II е«ї остатньої строііиі нема. -) Ред. І аоправлеяв 
оловцем: » дуже аж « і так ред. II. '') Ред. І первісно: кілько то дитя 
у кнпжеццї. ■*; Род. І. нерв.: ті.дько то ;•, радіп;. ^) Ред. І: і ані'елп. 
'') Ред. II: Ісуса мп.іого у не5і звеселити. ') В ред. II перед сим 
віриніко-м покладено чоти|ювірпі »Учіт ся!«. 



- 522 — 

А той волик на оборі 
Вже рикає, вже би пас, 
А коровка бурикае : 
Уставати, діти, час! 
Во хто рано, каже, встане 
І хто Богу даст поклін, 
І до Спаса мило гляне. 
Як ударит божий дзвін, 
Того Господь благословит 
І направит в добру путь^). 
А когутик : „Кукуріку ! 
У постели не грими !'-) 
Не проспати би пів віку, 
А вставати, як і пиі!"^) 

Друїс. Ироск. 1ЛЧ7. ср'р. ]:;. 



10. Ран о. 

Бог усе дав, дав і ніч і днинку, 
День до працї, нічку до спочинку, 
А дитинка, скоро рано встане, 
То до Бога на сам перед гляне.'') 

Тай промовит : „Добрий, любий Боже, 
Дай аін всего, що дитинці' гоже ! 
А в саді перед дай здоровя віаімцї 
І таткови, іман їх в своїй тятцї ! 



М Огсих 10 рядків у род. 1 ііоррчі']чсіісмо і и ред. II піюпу- 
щено. ^) Ред. Л: не .іожії. ■') К }і('Д. 1 іі^рнісиа. перечеркнона форма 



сеї строфи така : 



А когутик: "Кукуріьу ! 
Нуте, .члопцї, путе сус! 
Не пріспати би пів віїсу. 
Бо не любиї так ісус^. 



*] В ред. І. ііеречеркнено ОСІ. який текст пернкії п-}юфи: 
С^коро рано та дитппк-а встане. 
На сам перед в'їкі до Бога гляне. 
]іо то Бог дав ліодем ніч і днинку. 
Деіп. дп працї. иі'ік'у до гітчиїнсу. 



523 — 



„А дитинці, Боже, дай розушу 
До науки, дай ї, татку ^), ушу, 
А як вивчит ся она у иіколї, 
Дай, о Болсе, ти дитинці долі!" -) 

Друк. Проск. 1887, стор. 13. 



11. У ЧІТ ся! 

Учіте ся, дїти любі, читайте, гадайте, 

Як та іічілка йіідку с цвітку, розуму зберайте ! 

Бо зіудродіу і на ріни пшениця уродит, 

А дурному не вродпт ся нїчо і в городі". 

Бо мудрому і кропива іде на ужиток, 

А в дурного і пшениця обернет ся в збиток.^) 

Друк. Пролк. 1887. ('го]і. 11. 

12. Примівка до обіду.*) 

Отвори нам, татку-Боже, щедрі твої руки, 
Благослови люде твої і рук наїпнх муки ! 
І насити ласков свойов^) мале і велике, 
Звірь у лїсї, пташку в стрісі, небесний владико! 
Скити гори, скити поле"), дадут нам полони, 
Пшениченьку на проскури, вино до закону ; 
І мут наші вгинати ся столи під даразіи 
Ласки Твої небесної во вік вікон'). Амінь ! 

В ред. II сей вірілпіі проггл'іцено, а надруковано Кіпл. для 
мол. 1892, кн. 2, стор. 14. 



') Ред. II: дай І(7Ре. ") Ред. II: Дай Ісусе тій дитинщ делї. 
^) В ред. II сих двох рядків нема. В ред. 1 перечеркнено ось які 
первісні їх тексти: 

1) Бо мудрому і на вербі зарожуют груші, 
І знає він сокотити для Господа душу. 

2) Бо муд])ому і кропива до доброго діла, 
І знає він сокотити і дупіу і тї.до. 

А дурному і с ппіениці нїчо ся не зводпт. 

Бо Г. Б. ' 

*) В друку: Молитва перед обідом. ^) Так у друку і пе].> 
вісно в ред. ], та потім поправлено: піедротамп. '^) Ред. 1: Наші 
гори, наиіі поля, '] Г> друк. віка. 



— 524 — 

13. Хто що має. 

В равлика хатка є 
Кругла, крутенька, 
В мицї знов шубонька 
Гладка, тепленька^). 
Шубоньки в шицї, 
В павкн р:осицї, 
А в мене шапочка 
Краща від пав, 
Що мннї дядик тій 
Подарував ! 



Доен не друковано. В ред. І ік^речеркннні 



14. У млинівцї. 

У шлннівцї край села 
Рибонька''') гуляє ; 
РІахилпв ся верболіз, 
Галузки^) купає, 
А то сонечко святе 
Дивпт ся у воду, 
Та на тії діточки, 
Що до школи ходя. 

Друк. Пікх'к. 1887. (тор. 14. 



15. Коли дитина не слухає. 

Дитина з іскорков ся грала, 
Хоть лама се їй'^) заказала. 
А іскорка собі злетіла. 
Тай на подї у сажи сїла. 
А сажа ся від неї йдшла^), 
Тай хату зараз®) запалила. 



') В ред. 1. пери. 1)Н му Ні' студено,' би му тепленько. -) Ред. 
М: рпбка єн. ^) Ред. І. перв. Вітп в ні. *) Ред. І: .мама дптпнї. 
*) Ред. 1: А сажа від іскорки ея йміїла. **) Ред. 11: нидіїпг. 



- 52Л - 

Зроби» ся галас, збіг ся мир, 
Хата палала вздовж і в шир, 
Що и ради дати вже не вміли ; 
Все допіівство пожаром сіло. 
А дядпк з нужди аж умер, 
Сирітков бідноііов теперь 
Та непослушная дитина'). 
Що вседіу цезіу була винна. 

Друк. Проек. 1987, стор. 14. 



16. Піснь утренна. 

Як во утрех день зоряє, 
Все Тя. Боже, величає : 
Гори й море, скот і птиця. 
Все поет Ти : „Да святит ся 1** 

Задля чого-ж би лиш люди 
Не втворилп свої груди, 
Що їх любиш, їх тримаєш, 
їх дарами обсипаєш У 

Отворімо-ж ми їх, дїти, 
Прославімо Отця світа, 
Чистим серцем нелукавим : 
„Тобі, Боже, честь і слава!" 

Друїс. Проск. 1887, стор. 15. Ред. І \-асаі. Се вільна перо- 
рібка звісної польсьісої набожної піснї Ф. Карпіньокоіо : Кіесіу гаппе 
лузіаз'а гогге. 



17. Молитва. 

Ти ангеле хранителю, небесний мій друже^ 
Осокоти грішне тїло і доведи душу 



') Ред. І: Дитина та непослухенна. 



о26 



ВІД усего гріха, лиха, ьід ісождого злого 
До Господа небесного, до Бога святого, 
В його царстві безконечнім на вік-віки жити, 
З Херувими, СпраФи.ми святого хвалити. 

Лруї;. Бібл. для мол. 1890. стор. 176. Ся вірша нааиоаиа 
ще 1868 р. Друкуєло тут із автографу поетовош (піваркуш сірого 
паперу, заппоавпй з усіх боків, без дати і підигісу автора, власність 
Руської Бесіди в Чернівцях , якіп1 містить також бруліонп наіідав- 
нїйпшх Федьковпчевпх байок' : Конпк каже, Болте кал:е, Песпк 
каже і Медві,ть у пасіці. 



18. Отче наш! 

Ти, Отче наш, котрий вси на небі, 
І на земли, і під зем.іев, і всюди, 
Котрий сповняєш гори, скали, скиби, 
Зірниці', воздух, світ і наші груди ! 

Іаія святое Твоє да святнт ся 
Увезде, де Тя знают і не знают ! 
Увезде слава Твоя да поет ся, 
Як ангели у небі ю співают! 

Да прийде царство Твоє пресвятое 
1 на земли во віки запанує ! 
Втолнт ся плач, і кров, і брань, і бої, 
Жасні мечі в плуги ся перекуют! 

І будет воля Твоя преблагая 
По ВСІ земли людьми всіма владїти ! 
Всі катуші тогди порозмикают, 
1 перетворя їх в доми просвіти ! 

Твій хлїб святий насущний дай нам, Боже ! 
Та не на те, себе щоб лиш кормити. 
Але на те даруй нам хлїб Твій, Боже, 
Щоб з бідним своїм братом 'го ділити ! 

І нам прости проступки наші грішні, 
Так, яко й ми їх радо мем прощати ! 



— 527 — 

Бо лиш тогди сказати можем втїшно, 
Що Ти нам бсь отец, що Ти наш тато І 

І не вводи нас, Боже, у покусу ! 
Слаба-ж бо є і нїжна наша сила, 
Для того-ж від лукавства нашу душу 
Оборони, спаси, о Боже милий ! 

Бо Ти оден лиш І'осиодь сего світа, 

І лиш Тобі усї ся поклоняєм, 

Не як раби, а як вітцеви дїти : 

Учи нас І просвіщай ! полшлуй ! — Амінь ! 

, 111 VI І [ 1887. 

Друк. Бібл. для лол. 1887, стор. 113. Друкуємо :; аіітоґрафу 
(піваркуш звич. паперу, писано з обох боків, піт; текстом дата і під- 
пис автора), власність Русьісої Бесіди в Чернівцях. 



19. Неділя. 



Неділенько божа, 
Неділе владична, 
Яка-ж ти у світі' 
Свята та велична ! 

Бо рано в неділю 
Христос Боскрес з гробу, 
Страдавше за всіх нас 
І всю нашу злобу. 

Для того-ж всі дзвони 
Урочисто грают, 
До церкви святої 
Весь нарід скликают. 

А люд ся зберае 
До божого дому, 
Подякувать щиро 
Ісусу святому. 



— 528 — 

Услнши нас, Боже, 
У твоїй святини, 
Щоб твою неділю 
Ми гідно святили ! 

Не розпусто»! ДИКИіМ, 

Не корчмов лукаво в, 
А тим, що у честь нам, 
А Богу во славу ! 

71ІХ. Ш^7. 

Друк. Бібл. для мол. 1888, юі. 5, етор. 33. Друкуємо з авто- 
їрйфу (піваркуш звич. паперу, писано з обох боків, під текстом 
дата і підпис автора, в тексті редакторські поправки), власність Ру- 
ської Бесіди в Чернівцях. 



20. Дзвони. 

Дам ! дам ! — кажут дзвони, - 
Дам вам, дїти, благодать, 
Лиш в дім божий на поклони 
З часта, з густа прибігать ! 

Дам ! даді, що у Бога 
Щиро будеш ти молить, 
І тя вкрию від тривоги, 
І як в раю будеш жить ! 

Дам ! дам, ти просвіту ! 
Дам охоту до наук ! 
О, лиш слухайте нас, дїти, 
І сходїт ся на наш звук ! 

ІЗ'їІХ. 1887. . 

Друк. Піп. І. для мол. 1888, кн. З, етор. 17. 



III. Б А Й К И/) 



1. Коник каже:^) 

Я гуляю, я буяю, як вітер у гаю, 
Ношу свого господаря, де сам загадає : 
До родпни у гостину, до цісаря в Віднп, 
Де ту славу добувают жовнярпкії вгідні. 
Тиму мене він кохає, на стайни тримає, 
Вичесуе щіточками, в ріці напуває. 
Тиму би я і не хотів, лиш коникозі бути, 
Свому ґаздї молодому всю славу добути. 

Друк, у-перві^ »3иря, чіпаночі.чг для сельскпхі. людей, кнпжка 
перша. У Львор/Ь 1869. Коїіітол'ь и заходом'/, товариства »Просв'Ьта«, 
стор. 27 — 28. Друкуємо тут з автоґрафу-брулїону поетового (півар- 
куш звич. паперу, зашісаний :5 обох боків, з чпсленнимп поправ- 
ками, без підпису і'і датп, дрібним птісьмом 60-пх років), власність 
Руської Бесїдп и Чернівцях. 



2. Волик каже : 

Гуляй собі, товаришку, вербуй ґаздї славу ! 
Не оден вже свого пана лишив під муравов. 
А я буду на пшеницу у поли орати ; 
Звеселит ся мін ґосподарь в нові теплі хаті, 



^) Впдїлк^ємо в окрему ґрупку байкп, які Федьковпч писав 
ріжшімп часами від 1868 р., та не зібрав у одну цілість. '■') Отся 
байка разом з ч. 2 була друкована нераз під спільним, не Федько- 
вичевпм наголовком »Кінь і віл«. 



Писання Федьковича, І. 



34 



580 — 



І СТОЛИ ся повгинают під хлїбом-даронов, 
Він*) бідного иогодує, мрагнущих напоїть, 
І у Бога щастя, долї і царства добуде... 
Гуляй коню по облоню, л орати буду. 

Друк. Зоря П. І869. стор. 28. Друкуємо з автоґраіііу (иі,.'5ирга). 



3. Песик каже : 

Я стережу ґаздї хату, сокочу маржнну, 
Мене студінь утинає, надвірькааш гину. 
А кіт собі лиш на печи простирає лаби ! 
Хіба їаздї ліпше кота, як сторожа треба? 

(„Ледарю! — каже пес до кбта, — 
Під каглов лаби протягать, 
Тото ціла твоя робота!") 

„Ледарю ! — каже пес до кота, — 
(Я пантрю хати сам оден, 
А ти що робиш цілий день?) 

„Я студїнями сам оден 

Пантрую хату ніч і день, 

А с тебе ми яка робота? 

Як днина божа, печи пасти, 

Та де гарненько що украсти!",.. 

Догті не друковано. Федькович, як бачшю з сих уривків, 
думав дати цикль характеріктик долашнїх зьвірів в роді іюперед- 
шх, та прп характернртпцї пса перескочив у байковий тон і поки- 
нув первісний нлян, н(> викіичиїіппі сеї банки. 



4. Медвідь у пасїцї. 

„А хто там добрий?" — „Та я, медвідь! 
Тут^) мені зараз увес ваш мід! 
Бо я великий, а ви як полова!" — 
„А, просим, а просим, кушайте здорови!" 

*) В автографі через помилку : від. *) Друк. Сюда. 



■)31 



Упхав медвідь до улия душку'), 
А бжоли^) Ж6ЛЦЯДІИ то в носик, то в ушка 
Так і рубаюї — відбагло ся й меду ! 
„Медок, та не твіії, наш пане піедведю!"^) 

Друк. Бібл. для мол. 1891, кн. 2, стор. 18. Написано 186У р 
разом а попередніми. Друкуємо тут із антоґрафу (ні зиріа). 



5. Когут і кравець. 

„А ко-ко-ко!" — п^то тото?" — яЯ*), когут! 
Аби минї зараз Фрак, кравче, тут ! 
Аби минї'') камізелька та й штани, 
Бо я іду собі в місто, у пани!" 

Отак пішов кбкош у місто ; 

Не поміг 'му й фрачок із фісти^); 

Бо скоро 'го панский кухарь там уздрів, 

Зварив пану на обід 'го, а пан з'їв. 

Друк. Бібл. для мол. 1886, стор. 148. Наппсано 1873 і вмі- 
щено в першу редакцию »Проекурп«. Друкуємо тут і.з двох авто- 
графів поетових: 1) той, де містить ся »Проскура« (дпв. виеше 
■стор. 516) і 2) чвертка спвавого паперу, писано з одного боку, без 
дати і підпису автора, але таконс десь у 70-их ]х»ках. На обох авто- 
графах (власність Руської Бесіди в Чернівцях) поправки (право- 
писні) роблені иньиіоіо рукою. 



6. КІНЬ і батіг. 

Хтось їхав раз, тай став си') попасати. 
Як то звичайно у дорозї; 
Батіг лишив**) на возї, 
А сам пішов собі у хату. 



^) Друк, куіику. -) ^їрук. ичолп. ^) Друк. »Доб[)е ти, мед- 
ведю! Не пхаіі свого носд до чужого меду!« *) Автоґр. 1: Пан. 
^) Автоґр. 1 : А до того. ") Автоґр. 1 : і дїіа (|юсти, потім се пере- 
черкнено і поправлено : із фісти, а редакіор поправив : із ([іістєм. 
В автоґр. 2 : із фістєм, а редактор поправив ; із «Іястом. '') Автоґр. 
,1 уас. "} Автоґр. 2: заток вій. 



— 532 — 

А кінь як вчеііит ся батога : 
„Ай, ти непевний, каже, друку ! 
Таже ти вбив мя до живого !... 
Ти клочаний, ирядївний') тлуку !" 

„А знаєш, що? — батіг 'му мовит^), — 

Ану тягни-ко ти, як треба^), 

Чи будеш битиГі ? Нї, далебі*), 

Бо, бач, батіг лиш ся нетяги ловит"^). 

Як кінь уздрів, що тутка лихо 
І що батіг не знає жерту. 
Так тяг, так тяг, аж ся задихав... 
Так гостит кождий, хто упертий'^). 

Друк. Бібл. для иол. 1886, стор. 16"). Друкуємо з двих авто- 
графі и, иі ізирга. 

7, Лев і его міністри. 

„Королю!" — каже ґраФ медвідь, 
А вовк за ним: „Пресвітлий пане! 
Ми коло тебе окрест станем. 
Аби то дрантя, тая сміть, 
Нажльоґавшись по самі уха, 
Не ображали твої слухи 
То скаргами, то сим, то тим, 
Сегодне Гавло, завтра Клим". 

„О нї, — відповідає лев, — 
Лиш сего, панчики, не буде ! 
Бог дав ми в руки свої суди, 
І щоб корону я носив 
Покровом народа і права! 
В сім королів состоїт слава !" 



*) Автоґр. 1: прядївяний. '-) Автоґр. 1: каїке. ^) Так у обох 
автогр., у друку: лиш прудіїїе, поправка редактора. *) ні нирга, 
іюпр. ред. то ручу. ^0 Авшґр. І : Батіг бо ся лппі на нетяги шлім. 
") Ся остатня егроіііа лшп у автоґр. 1, перочеркнена рукою редаку 
тора, в автоґр. 2 і в друку її нема. 



533 



Щасливий нарід того краю. 
Де так король собі гадає !... 

Друк. Буковіша 1885, 'г. 18. Друкуємо з автографу (півар- 
куш білого паперу, ппоанп по однім боцї, л підппсом автора, бе:$ 
дати, власність Руської Бесіди в Чернівцях. 



8. Кіт і лис 

Раз кіт і лис пішли собі в дорогу. 

А у дорозі', бач, балакает ся много 

Пустого н чемного. — „От, — каже кіт, 

Лукавий нинї, брате, світ !... 

Куда нї рушиш ся — усе тривога ! 

Там пси, там пугачі, там дїтьчі сови. 

Що годї вийти й за поріг, 

Аби тебе хто будь не перебіг. 

Я лиш гадаю: от, на примір, ми, 

Ще й в літі, не серед зиаіп 

Мандруємо собі здорови, 

А може-ж знати хто, чи там з дїброви 

На нас вже не летит пів копи псів?" 

„Нехай летит, коби лиш я здорів ! — 

Сміет ся лис. — У моїй се головці' 

€ тілько ФІґлів, тілько штук, 

Що я не бою ся нї псисків, та нї ловців. 

Та нї стрілця поганих рук ! 

А ти, небоже коте?" — „Я одним 

Однісіньку лиш штучку знаю, 

Але за те у ню так уповаю, 

Неначе в мене в'на і єм і переем". 

„Ха-ха, ха-ха ! — зареготав ся лис, — 

Одну лиш штучку, коцуре небоже?! 

Що ся одна тобі поможе!... 

Від мене, небораче, вчись 

Усіх тих штук, що ними світ ся дурит ! 

Але з однов... се Хизшни лиш кури!"... 



,и 



Але ще сего лис не доповів, 
Як з лїса вибігає лая псів ! 
Кіт драла зараз дав па дуба, 
А з лиса вже й здопімают шубу. 

Не штука, хлопче, сто штук знати І 
А штука є : з одної корпстатн. 

Друк. Бібл. для мол. 1887. стор. 85. Друкусло з автографу 
поетоиого піваркуш звпч. паііе])у, писало по обох боїсах. під текстом 
підпис автора', власність Руської Ііесїдії в Чернівцях. 



9. Жаби. 

«Ох дай-же, Боже, та весноньки діждати, 
Як соловії вже будемо співати І" 
Так в ЗИ31І жаби під ледом ся молили. 
Дав Господь весну, і крига ся розбила, 
Вилїзлп жаби на береги ся гріти, — 
І що-ж вітак? Як думаєте, діти? 
Мабуть як соловії щебетали ? 

Помалу ! — 
Бо так закрікали, нївроку. 
Як і тогідного се року. 

Так не оден і чоловік 

В бідї ридає, зіолит Бога ; 

А як минула ся тривога, 

То він по давнозіу все: „крік!" 

Як жі жаби, що вилізли з під леду. 

Огида і умре огидов !... 

Друк. Бібл. для мол. 1887, стор. 105. Друкусмо з автографу 
(піваркуш звич. паперу, писано по одніл бі>цї, в низу підпис автора, 
без дати), власність Руської Бесіди в Чернівцях, ('є вілг.на перерібка 
віршика Ґете »Оіе Гго5сЬе«. див. Соеіііев \Уеіке (КйгзсЬпегз Аий- 
^аЬе) Л, 276. 

10. Гривко і Сивко. 

Оден господарь мав два сторожі при хатї^ 
А то такі, що пошукати ! 



Лиш що Гривко лінивий трохи оув, 
І в лїтнї дни, як від Снвка я чув. 
Любив гарненько иопіспати. 

Але прийшла зима. Мороз кресав. 
Сивко й Гривко в клубки ся звили... 
Гривко ж у плач : „О, Сивку, брате милий, 
Кобп вже Господь Бог то літечко ЛИПІ дав, 
Тогдн в сей час будую собі хату !" 

Дав Бог і літечка діждати. 

Гривко який за довгий був, 

Протяг ся в холодку, (за хату вже й забув) ; 

Але Сивко 'го буднт : „Брате! 

Вставай, мем хату будувати!" 

„Чи ти ослїп єси до. ката, 

Чи що тобі?! — гавкнув Гривко, 

Аж перепудив ся Сивко. — 

Не видиш, де мій ніс? де зіої лабп ? 

А ще й мій довгий хвіст? Хпба би 

Я одурів, таку велику хату 

Загадувати будувати!" 

„Таже-ж ти саді казав". — »Але коли? 
Ще у зимі ! Тепер-же-ж дав Бог .літо, 
А літо на тото, щоб спати та ся гріти, 
А не будинки тапі у біса будувати І 
Лиши мене! я хочу спати". 

Беріт собі на розум, діти : 
Таких Гривків богато є на світі ! 

717111, 1887. 

Друк. Бібл. для 110.1. 1887, стоіі. 107. Друкуемії з автографу 
поетового (піваркуш ;!віп. ііаш'ру, записаний з обох боків, та піз- 
нїйше поредеріпґі поперек на двоє, під текстом підпис автора і дата), 
кіасні<тті Руської Бесіди в Чернівцях. 



586 



11. Заяць. 

„О, Боже мій 1 — тяр: заяць раз ридав — 

Ти кождому якусь потугу дав : 

Дав чоловіку узі, дав іісовн зуби, 

Медвідь з корінєм вириває дуби, 

Мурашки навіть кождпії ся боїт ! 

Але мене?.. О, гіренький мій світі 

Шкода лиш, що я чизіось зву ся!... 

От лучше піду, утопю ся, 

Тай спокій голові.... Незіа мені чо' жить!" 

Пішов наш куций ся топить. 

Прнходит понад став (се діялось в неділю) : 

Жаби на березі' ся гріли, 

Тай керекорили, звичайно як жаби : 

Про смутчі бузьки, про Шваби, 

Як з булков їх собі у імаслї смажут, 

Вітак знов про ворони вражі... 

Аж тут з корчів наш заяць — гульк ! 

Жаби усї як раз у воду бульк 1 

А заяць зупинивсь тай каже : 

„Коли-ж мене хоть жаба ся боїт. 

То не гіренький ще 31ІЙ СВІТІ"... 

18 і VIII, 1887. 

^[\ліі. Бібд. для мол. 1887. і^гор. Г27. Друкуємо з автоґрафу 
поетового (піваркуш звпч. панору, писано по однім бонї,^ в низу 
підпш' автора і дата), влік-нісгі, І'усі.і.чії 15ееїдп в Чернівцях. 



12. Заяць і лев. 

„Чн правда то, — так заяць куций 

У лева-короля питав, — 

Що цап раз з книжки нам читав, 

ТЦ о всі звірскі князі і дуки буцїм 

Якоїсь примхи ся жахают, 

А то такої ніжної... V" — „Я знаю ! — 



оЗ< 



'Му перебив король, — на примір кажут; ' 

Що я ся бою когута, "■ 

Кінь верхоблюда, і так далі. Та 

Я сему, сину, не пораджу, 

Бо се є правда". — „Коли так, — 

Обізвавсь заяць неборак, — 

То не дивуюсь я на примху мою : 

Чого я псів тих так ся бою!"... 

Що може — вибачайте ми — дурак ! -4-, с^іі 
Що лев то лев, не заяць неборак !... ' ьоА 

20і[\\ 1887. ■ 

Друк. Бі'а. для мол. 1837. стор. 182. Друкуємо :{ анТоґрафу 
поетового (,иІ 8ирга). 



13. Кінь. 

Се діялось зза давннх ще давен, 

Коли ще чоловік не знав коня сідлати 

Та нї у віз его впрягати. 

Як раз прийшов до него кінь оден, 

Тан каже: „О, ратуй мя, друже. 

Бо олень в лісі там - та так доїв ми дуже, 

Що годі вже терпіть!" — „І ти наговорив! — 

'Му чоловік відповідає, — 

Таже-ж ти, друже, дуже добре знаєш, 

Що я за оленем не пущусь у погоню ! 

Не правду віоже я се кажу, коню?" 

„То-л<: осідлай мене! — 'му каже кінь, — 

Зроби мені зубела в зуби, 

До них дай поводи, хоть най лиш будут з луба, 

Тогди ся не жури, що олень тон не наш ! 

Ти будеш мати галдамаш, 

А я знов свою мсту!" — І так ся стало: 

Коня як стій в зубела вбрали, 

І сїв на него чоловік. 

Позбув свій олениско вік. 



— 538 — 

Коневи на души аж лекше стало ! 
„Пусти-ж мене теперь." — „Помалу! 
Добро, що ти мене навчив, 
Тебе як маю зубелати : 
Теперь ти мій вже, папе брате, 
І меш мене, де схочу сам, носив, 
І плуг мій тяг, і віз, і сани ! 
Не вчп мя другий раз, моспане!" 

Не дайте меті, о діти, волю, 

Аби і ви не так попались у неволю, 

Як той наш мстпвпй кінь ! Та й се ще памятай: 

Як зубелать себе, нікого не навчай ! 

Друк. Біи,[. ДЛЯ мол. 18ь7. стор. 1-5:*. 



IV. П1СНЇ ЖОВНЯРСКІ/) 



Рускі вояки ! 

Співайте ! А еслн вам ся книжечка буде до 
вподоби, то ми вам з радної душі і другу, і трету. 
і четверту постараемо. Лиш співайте, вояки І 

Аби наша піснь і слава 
По вік гомоніла, 
І нас далі' загрівала, 
Як досн нас гріла ! 

Руска громада у Черпівцпх. 

Друк. Пісні жовн. 1887, стор. 3. Друї.-уємо тут і:ї автографу, 
дпв. пота. 



') В р. 1887 віідалм товаі)іі(-тііо 1 усілаї 1).'('їда в Чернівцях 
книжечку пз. » Пісні жовиярскі з голосалиг. Склав К.). Федькович. 
Книжечка перніа« (мала і^-ка, числених сторін 31. а надто на ііередї 
дві карткп з портретами цісаря Франц Иосифа І. і цїсаревича Ру- 
до.дьфа; на стор. 1 титул, стор. 2 Звід, стор. З маленьїса передмова 
»Рускі вояки !« далі 13 пісень, усі крім «Наша Галичина» під 
нотами). Передруковуючи сю збірку ми кладемо в основу автоґі)аф по- 
ета (14 окремих піваркушів звич. паперу, ко'.кдіп"! (крім двох) пи- 
саний лиш з одного боку і має один вірний.-, до И1ІХ обложка ■ — 
аркуш такогож паперу. Стор. 1 титул: » Пісні жовня])скі з голосами. 
С'клав К>. Федькович. Книжечка перша. Стор. '2 Рускі вояки І 
Стор. З Звід. На перпіій его}). над титулові наїшсано пньиіою ру- 
кою: N8. Оіе ОгіЬо^гарІїіе йігеп^е \уіе ті Мапигкгірі еіпгиііаі- 
іеп. Віє егзіеп ЗІгорЬеп і'аііеп Ьіег \уеег, пасіїсіет .чеІЬе іт N0- 
Іепзаіг епШяІІеп рєіп шегсіеп В рукописї декуди пг.пранкп роблені 
чужою рукою. В »Зводї* зазначено пісень 14 (оь'рім того пісні 
»Наша Буковина* і »Наіпа Галичина» числено за одну). Та 14-ої 
пісні »Страж Австріі« ані в друку ані в ііукописі нема. 



— :)40 — 

1. Молитва руского жовняра. 

Сохрани, о світлий Боже, 
Цїсаря нам і наш край, 
Стань 'му перший па сторожи, 
Славу й силу ему дай І 
І святу єго корону 
Від напасти сохрани; 
Ти будь крігіость его трону'), 
Ти по вік 'го борони ! 

Що илугатарь запрацує, 
Ремісничий справит труд-), 
Що купецтво уторгує, — 
Оборонпт руска грудь ^). 
Наше право не пропаде, 
Наша правда всім горов 1 
Бо за правду Русин радо 
Даст і душу, даст і кров ! 

Нехай воріг зрадов грав, 

Хай нам броїт сто тривог, — 

Руский жовняр не тураб, 

Бо з КИЛІ цїсарь, бо з ним Бог І 

З низіи разом в брань він рушит, 

І поборе вражу власть. 

О ! за край свій кров і душу 

Руский жовняр радо дасть ! 

В нас Франц ііосєф*) імператор, 

Да святпт ся єго рід! 

Він нам буде проводатор, 

І за ним ми підем в слід ! 

За цїсаря радо рз'шим 

Хоть би й з пеклолі ми у брань : 

За цїсаря кров і душу ! 

Він наш гетман. він наш пан ! 



') В автоґр. фтропу. 2, в антоґр. первісно: Що :!аробпт ре- 
йісніїї;. потім се перочеркнічіо і поправлеїш рукою автора. •") Пери, 
воїв Лін;. *) В автоґр. тут і далі Іосеф. 



541 



З ним отрок єго хоробрий, 
Покровитель світлих Муз*), 
Кронпрінц Рудольф наш предобрий^ 
Благ обручник і союз'^). 
Сохрани 'го, вічний Пане ! 
Дай 'му щасте, много лїт ! 
Щаетє в мирі, славу в бранп, 
Величество на ввес світ ! 

Д]іук. Піснї іісовн. 1887, сгор. -і — б. 



2. Наша Буковина. 

Наша Буковина, наш зелений край : 
Боже его скити, Боже парть 'му дай. 

А наш вор.вода, наш Франц Йосєф царь : 
Славов, щастем, долев Боже его дарь 1 

Дай 'му, Боже, славу, дай 'му много лїт ! 
Най по вік панує світлий его рід ! 

За него розсиплем радо свою кров. 

Щоб нам був лиш славен, щоб нам був здоров І 

Друк. Піснї ікмвн. 1887 ітор. 7—8. 



3. Наша Галичина. 

Руска наша земле, Галицкий наш край : 
Боже єго скити. Боже парть 'му дай ! 

А король наш славний, наш Франц Иосиф царь 
Славов, щастєм, долев. Боже, єго дарь ! 

Дай 'му, Боже, славу, дай 'му много лїт ! 
Хай по вік панує світлий єго рід І 



^) Б друку: Світлих муз сіі.іі.на пшсрив. -; В друк. Всіх 
надія і ."побов. 



:Л2 



За него розсиплем радо свою ї:ров : 

Щоб нам був лиш славен, щоб нам був здоров ! 

Друг;. ІІіснї -.і.ивн. 1887 егор. 8. 

4. Наша фана. 

Австріяцка наша Фана, 
По цїсарски змалювана, 
Та ще й биндов украшена, 
Нехай воріг млїе, гине ! 

Гурра-га ! — наша Фана, 

С пречистого шовку ткана ! 

Гурра-га ! — а ю будут 

Боронити наші груди. 

Чорний орев двіглавнстий 
Простер крила свої бистрі, 
І гадає полетіти 
На ворога у край світа. 

Гурра-га ! — а ми з орлові 

Розібемо хмари чорні ! 

Гурра-га! — і з ним разом 

Рушиаі летом, а не лазом ! 

Бистрий орев не лукавит, 
Але просто в сонце правит, 
А вій за ниві залелїєві, 
Бо й вій орли йюлодії. 

Гурра-га! — бистрий орле, 

Ми до тебе всі ся горневі ! 

Гурра-га! — провадь далі! 

Твоя слава не пропала І 

Ді>ук. ІІі(^' жовн. 1887, стор. 10—11. 



5. Наш цїсарь. 

Наш цїсарь Франц Посєф най наві буде здоров, 
Як той бистрий воздух') по над Чорногоров ! 

') В друк. ИІТі'р. 



543 



Наш цїсарь Франц Йосєф най нам буде весел, 
Як то бистре море, що корабіль несе ! 

Наш цїсарь Франц Иосєф нехай нам панує, 
Як той бистрин орев, що в сонце прявіуе ! 

Наш цїсарь Франц Иосєф в золоті короні, 
В него ворожечки, як пси на приионї! 

Наш цїсарь Франц Иосєф в цїсарскім порФІрі 
Тлумит ворожечків, як лев тлумит звіри ! 

Наш цїсарь Франц Йосєф у цїсарскі зброї 
Кличе своє войско до славного бою : 

яГурра, мої орли! гурра, соколята! 
Гурра в чисте поле, слави добувати!" 

Друк. 11І0НЇ жовн. 1887. стор. І2 — 13. 



6. Рекрути. 

Цїсарь мусит старший бути : 
Бере хлопцї у рекрути, 
Білі, бурі, чорнобриві, 
А все годні, уродливі. 

Пан ґенерал став питати : 
„Чи будете утікати?" 
„Ми-ж бо хлопцї, а не жуси, 
За цісаря дамо й душу!" 

Тогди прийдут ОФІцири, 
І капралі і ФІрери, 
То гладонькі, то дзюбаті. 
Годних хлопців убератп. 

Дадут мундур, дадут зброю 
Головочко-ж бідна моя ! 
Що я буду тепер діяв? 
Хто з'їсть просо, що я сїяв? 



544 — 



Не жури ся, дурний хаме!*) 
Трохи тато, трохи мама-), 
Решту випют воробії, 
А на стерню хрін иосїют, 

А як вийдеш за три роки, 
Се хріниско — аж нівроку ! 
Беріт терки, мамо, тату ! 
А я біжу по дівчата.^) 

Друк. Пісні и;ивн. 1837, стир. 14 — 15. 



7. Жовняр. 

Красно у поли орати, 

Ще і снопи в копи складати. 

Красно й на лузї косити, 
Ще і косу в росу носити. 

Красно йти з воли у поле, 
Ще й звозити полон в стодолю. 

Але зза кого Бог дарив, 

Як не зза нас, бідних жовнярів ? 

Бо жовняр край свій боронит, 
Та ще й хлібороба хоронит ; 

Бо жовняр сипле свою кров, 
Аби господарь був здоров. 

Бо жовняр ставит свою грудь 
За мир, за правду, добробуть ; 



') Так первісно, потім два ветатнї слова переч еркнено чер- 
воним чорнилом і автор дописав: тов недолев, і се лшнпло ся 
і в Д})уку. -) Так первісно, потім автор зам. тато досисав черво- 
шш: Ляніок, а зам. мама — Волох, та редактор лишив у друку 
иервісниіі текг'г, хоч через те й попсував рим. ^) Остатні два і>ядки 
иервісно : 

Давай, мамо, терку скоііо. 

Бо хрін добі)ПЙ на запори ! 



545 



Бо жовняр радо й душу даст, 
Аби лиш людем був гаразд. 

Друк. Піснї жовн. 1887, стор. іб — 17. 



8. Що жовняру треба. 

Коби знав Бог з неба, 
Що жовняру треба, 
То бн дав 'му в руки 
Усї вражі круки : 

То-ж то врага бив би, 
То-ж то 'го учив би, 
То-ж то в его юсї 
По коліна брив би ! 

Коби знав царь з Відня, 
Що жовняру вгідно, 
То би здав 'му зараз 
Увес свій амбарас : 

То-ж то врага бив би. 
То-ж то 'го учив би, 
То-ж то по шматочку 
бго розносив би ! 

Коби знали люде, 
Як їх прут в облуду, 
Та як воріг з боку 
Дурпт їх — нївроку : 

То-ж то би 'го били, 
То-ж то бн 'го вчили, 
То-ж то як осотїй 
Косами косили ! 

Друк. Пісні жовн. 1887, стор. 18 — 19. 



9. Гоя, пане ти наш ! 

Гоя, иане ти наш, 
Капітане ти наш, 

Писання Федьковича, І. '•>0 



— 546 — 

Коли хлопцям иозволїнє 
На віід-вино піти даш V 

Гой та дам, хлопці, дам. 
Та ще піду і сам, 
Напбйіо ся на погибіль 
Усім нашим ворогам ! 

Гоя-ги ! вороги ! 
Виздихайте до ноги ! 
Ми бринькнемо чарочками, 
Щоб дзвннїлн округи ! 

Гой та бринь, чарки, бринь ! 
А ти, вороже, гинь ! 
А наш цїсарь, наш Франц Йосєф 
Най сіяє як той день ! 

Друк. Піепї жовн. 18^7, стор. 20 — 21. 



10. Ударили тамборики. 

Ударили тамборики темненької ночи ; 

Заплака дївчиночка свої чорні очи. 

Та не того заплакала, що тамбори грают, 

Але того заплакала, що марш припадає. 

Не плач, не плач, дївчиночко, не вдавай ся в тугу, 

Ти другого собі найдеш, а я найду другу. 

Ти си найдеш капралика з чорними очима, 

А я собі дївчиночку з срібними грошима.^) 

Ти сп найдеш капра.лика, аби був хороший, 

А я собі дївчиночку, щоб давала гроший. 

Давай, давай, дївчиночко, що день хоть дуката: 

Тут дорога горівочка-), богдай була в ката! 

Давай, давай, дївчиночко. що день хоть таляра: 

Тут дорогі коханочки, по дві дутцї пара! 



^^ Сих днох рядків у друку нема. "'') Так первігно, питім 
автор поправив: дїтьча брага, в друку и. в. 



547 



Давай, давай, дївчнночко, ти за свою душу, 
Бо як не даш, то я другу пошукати мушу 

Друк. Піоіії жовн. 1887, (тор. 22—23. 



11. Марш. 

Як ті жовнярн віашеруют. 

Всі молодиці бути куют : 

Гурра! Гурра ! Гурра!^) Бути куют! 

Бо у жовняра тілько й лиха, 
Аби здорова Василиха ! 

Бо жовняровн тілько й ліжно, 
Аби у млині не завізно. 

Бо жовняр тогди лиш в тривозі, 
Як чоловіки не в дорозі. 

А як хлопнска лихо взяло, 
Тогди й жовнярам лекше стало !... 

Друк. ПІСНІ жовн. 1887, ітор. 24 25. Рефрени по кождім 
двостнху. злонсені на нзір периюго, пропускаємо для ощадп ліс-ця. 



12. Цапістрайх. 

Час до дому час ! 
Тож ходім, хлопці, враз ! 
Бо ме ФІрер як кіт воркотіти, 
А Фельфебер стане своє піти, 
"Та ще скаже пити квас, та лиш квас^), 
Скаже пити лиш квас ! 

А той Сімутчий квас 
Для шевців, не для нас : 



*) Первісно: ГурраІ Еіпз, 2\уеі1 Чяпг ГіеіІ ШараоураІ 
*) В друк, сї три слова пропуніено. 



548 — 



Для нас мід лиш, мід та й горівочка, 
Та ще й пива одна й друга бочка, 
Щоб гуділи ХЛОПЦІ як той бас, бас, бас^), 
Щоб гуділи як бас ! 

Шинкаречко, дбай. 

Та по чарці" ще дай ! 

Ще по чарцї одні на відході : 

Буде с хлопців на сей вечер годї ! 

Щоб не був на завтра лай, лай, та ще лай^і, 

Щоб не був завтра лай. 

Друк. Шснї жовн. етор. 26 — 27. 



13. Пусти хлопців! 

Пусти хлопців до дозіочку, о пресвітлий наш царю ! 
Не мав би й я розумочку, милі діої жовнярп ! 

Що-ж розкажеш нам робити, о п. н. ц. ? 
Нині пити, завтра бити, м. м. ж. ! 

Чим нас будеш годувати, о п. н. ц. ? 
Раз булками, раз кульками, м. м. ж. І 

Чим нас будеш напувати, о п. н. ц. ? 
Раз медочком, раз бідочков, м. м. ж. ! 

Деж ми будем ночувати, о п. н. ц. ? 
Раз у злоті, раз в болоті, м. м. ж. ! 

Коли-ж підем погуляти, о п. н. ц. ? 
Як гармати будут грати, аі. м. ж. ! 

Куда-ж підем на гуляне, о п. н. ц. ? 
Одні в корчму, другі в яйіу, м. м. ж. ! 

Коли-ж вернем в Буковину, о п. н. ц. '? 
Як не в ночи, то у днину, м. м. ж. ! 

Друк. Піснї жовн. ст^р. 28 — 29. 



') в друк. СІ два слова пропущено. "] В друк, сї три слова 
пропущено. 



— 549 — 

14. До бою ! 

Ой гук, та ще гук ! 
Ану, ХЛОПЦІ, до рук! 
Ану, хлопці', до зброї, 
Бо вже час нам до бою, 
Вже розвив ся нам^) бук ! 

Гой, цїсарю наш, 
Чи на віід хлопцям даш ? 
Чи на мід, на горівку, 
Але повну бочівку ! 
Ми-ж твої, а ти наш ! 

А твоїх врагів 
Заженемо у хлїв : 
Нехай собі рохкочут, 
Коли веїстись не хочут, 
Коли чорт їх нагрів !... 

І-ги ! вороги ! 
Вигинете до ноги ! 
Не велир:а робота : 
Хлопцї вміют колоти ! 
Гура-га ! ураги !... 

Друк. Пісні жовн. 1887, стор. ЗО — о І. 



•^г'Ж^' 



') В автоґр. нам ся. 



V. С П І В А Н К И/) 



І. 



А я собі стрілец ! 
А я собі — та її ще іЛіенї ся хоче! 

А я собі стрілец ! 

Бю серни та п куннцї — 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

Бо зух си молодец 

З своїм кресом ! 

А в мене, братя, кріс ! 
А в мене, брє — та й ще мені ся хоче 

А в мене, братя, кріс, 

Як локоть віакогона ! 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

Так хожу в чорний ліс 

З своїм кресом ! 



^) Під заголовком »Співанкіі Федьковііча« знаходимо в руко- 
писній збірці нар. пісень, переписаній рукою нашого поета (опра- 
влена книжка іоі., 152 ненумерованпх карток, із того 40 чистих, 
власність Руської Бесіди в Чернівцях) при кінці 12 пісень зложе- 
них нашим автором. »Ізвід співанок» доданпіі при кінці, додає до сеї 
ґ];упи ще т^)и панщизняні співанки, але се пісні народні, не Федь- 
ковичеві. Далі під окреішмп титулами додано ще 8 співанок з драми 
»Керманпч« і 4 співанки з дра^ш «Сватане; на гостинци*. Друкуємо 
тут лише 12 співанок першої групи, лишаючи надруковане цілої 
збірки народнїх пісень (більше або менше ретушовашіх Федьковичем) 
до четвертого тому сього видана. Співашаї виняті з драм будуть 
наді^уковані в третім томі в тексті відікліідних драм. 



551 



Та йду я с пізна раз ! 
Та йду я раз — та и ще зіенї ся хоче ! 

Та йду я с пізна раз ! 

Та йду я, та й думаю — 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

Що ночувати час 

З своїм кресом ! 

Аж тут я нагадав — 
Аж тут я, бре — та й ще зіенї ся хоче І 

Аж тут я нагадав, 

Що там під лісом хатка — 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

А в хатцї як три пав — 

З своїм кресом ! 

А в хатцї як три пав, 
А в хатцї, бре — та й ще менї ся хоче ! 

А в хатцї як три пав 

Румяних, круглолицих ! 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

Там буду ночував 

З своїм кресозі ! 

Приходжу я до них ! 
Приходжу я — та й ще менї ся хоче 

Приходжу я до них, 

Та й пук-пук-пук в віконце: 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

„Пустїт до триста лих 

З моїм кресом !" 

А в'ни всї три на раз — 
А в'ни всї три — та й ще менї ся хоче ! 

А в'нп всї три на раз 

Устали, засвітили — 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

„А просимо -ж до нас 

З своїм кресозі !" 



я дуаіав, що дадут! 
Я думав, що — та й ще мені" ся хоче! 

Я думав, що дадут 

Стріл ецкую вечерю... 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

А в'ни мнов та у кут 

З моїм кресом ! 

Та вже тогди всі три - 
Та вже тогди — та вже ми ся не хоче! 

Та вже тогди всі три 

Як станут кочергайіи .. 
Свист як у лист ! як у гаю-гаю-гаю ! 

Не було жерту, брє. 

З моїм кресом ! 

Утерли — в сто їх душ ! 
Утерли в сто — та вже ми ся не хоче ! 

Утерли — в сто їх душ ! — 

І лож і крешелине... 
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю! 

Вже білше ані руш 

З моїм кресом! 



II. 

Братя оиришки, гайда за чару, 
Воля і вина в горах ростут ; 
Кара тіранам, кара їм, кара, 
Що місто пнва кров нашу пют ! 

Гостри ніж ! 

Ріж ката, ріж! 

А коло Жида 

Ляха повісь !... 

В бідної вдови одна корова^), 
Батько на лаві, дїти ревут ; 
Діти по світї. корова попова, 
Бог милосерннй даст дїтем путь ! 



В акгоґр. через помилку: имривіїїіа. 



— 553 — 

Гостри ніж І 
Ріж ката, ріж! 
А коло Жпда 
Попа повісь !... 

Плаче удова в війта в порога : 
„Вигнав мя, війте, с хати сусїд !" 
„Тихо, сердешна! тихо, небого! 
Як я зневажу свій таки рід?" 

Гостри ніж! 

Ріж ката, ріж ! 

А коло вовка 

Війта повісь і 

НІ. 

Є»і, братя, за чару : 

Во здраве, во честь господару ! — 

Во здраве ! во честь ! 

Весело 'му бисть ! 

Веселий 'му світ 

На многая літ !... 

І его сопруга ! 

Да ревне возлюбят^) друг друга! 

Да дружня любов, 

Госпоже, с тобов, 

Як райская віть 

На многая літ !... 

А ВСІ твої чада — 
Блаженна лоза винограда ! 

Як той виноград 

Будь весел, будь рад ! 

Як утренний світ 

На многая літ !... 

IV. 

Жемчуг маєш, злато мавш, 
Красна єсь як царска доч, — 



') В автоґ];». через помилку : возлюиііт. 



— 554 — 

Ах, що-ж ти білше ще бажаєш ? 
Що-ж ти, пшла, білше хоч ?... 

А на твої чорні очи 
Сім сот пісень я вже склав, — 
Ах, що-ж ти з мене білше хочеш ? 
Як би-х ще тя величав?... 

А ті твої чорні брови 

Крают серце як мечем... 

Ах ! ах ! ах, змилуйтесь, богове ! 

Чим я винен милі, чим ? 

Так ти мене убиваєш, 
Так мя з світа згониш проч ! 
Ах, що-ж ти білше ще бажаєш? 
Що-ж ти білше з діене хоч ?... 

Вільна перерібка звісної піснї Г. Гайне »Ви Ііазі Оіатап- 
Іеп ипсі Рег1еп«, дпв. Н. Неіпе, ХУеі'ке, Ііегаиз^. уоп К. ЕМег. 
т. І. стор. 123. 

V. 

На рокиті тримбітарь 

Іс тримбітою стоїт, 

І так з горда як сам царь 

Погляда на нижннн світ. 

А там спрага, а там порох, 

А там мука та кайдан... 

О, лиш Гуцул в своїх горах, 

О, лиш Гуцул в світі пан ! 

Що там товппт ся в долинї? 
То куми с христин ідут. 
А там далі домовину 
Неукритую несут. 
То-ж в них тілько тої волї. 
Що родить ся та взіірать ?... 
О, вмерайте ви там в долі, 
Я вам буду тримбітать! 

Вільна Ш'рі'рібка вірті » Гуцул - Ні'ііІ|і. дин. висінс стор. 
400—401. 



555 



VI. 



Не вірь ти, ДІВЧИНО, ледїневи з роду, 
Нї на стан р:озацкий, ні" гуцул ску вроду ! 
Бо в него лиш ФІі'лї на уаіу : 
Як би тебе звести з розуму ! 

Бо він тобі нинї одну обіймає, 

А нишком за другов очима стріляє, 

А завтра вже н другу чорт узяв. 
Бо вже собі трету сподобав. 

А й трета на довго місця не загріє, 
Бо уздрів четверту, за нев аж дуріє, 
А впала 'му пята на око, — 
Отся-ж за всі краща, нівроку !... 

На завтра вже шесту до серденька горне. 
Надійшла там седіа, — отся-ж то моторна ! 

А як скоро осму побачив, — 

Усї ті, що були, ледачі !... 

Для того-ж не вірь ти, дівча, ледіневи, 
Бо всі пусті трути, пусті буделеви : 

Бо у них лиш думка одная, 

Аби що неділі инная !... 



VII. 

Нема в світі на окола, 
Як у лісах, як у горах : 
Там нї раба, там ні пана, 
Та нї баші, та нї хана. 

Го-го-го ! доле моя ! 

Срібна чарка, ясна зброя, 

Го-го-го ! моя доле ! 

В горах щастє, в лісах воля ! 

Лях не любив Руса з роду. 
Точив з него кров як воду. 



— 556 — 

А що Ляшки не змогали, 
Жидки-вейки цлоком ссали. 

Го-го-го ! в руки ножі ! 

Рахуймо ся, Ляшку божпй І 

Го-го-го І ножі в руки ! 

Кров за кару І кров за зіукн ! 

Богач оре, богач сїє, 
Богач грішми чуда дів, 
А ледїнї не турают — 
Богач пряче, в'ни ховают. 

Го-го-го ! що за діло ! 

Чи втонуло, чи згоріло, — 

Го-го-го ! однаково : 

Чи стрімголов, чп с похова ! 

VIII. 

Чи чули-ж ви, ледїники, чи котрий з вас знає, 
Що в Сокілскім в середині' царь Гуцул дрімає? 

Дрімає-ж він конец стола, а стів маийіуровий, 
Повили ся кучерики понад чорні брови. 

Дрімає-ж він конец стола в великі роспуцї, 
Ще й склонивше головочку на ббі свої руцї. 

Дрімає-ж він конец стола, ледїнї до кола, 

Він в коронї, хлопцї в зброї, — така божа воля. 

А у сім рік, в кождах сім рік, на зільского Йвана, 
Як царь-огонь розложено, в тримбіти заграно. 

То й царь Гуцул пробужаєсь, та й головку зводит, 
А протерте чорні очи, до кола поводит. 

„А гоіі, хлопцї, ви молодці, чи ви не чуєте ?^) 
Дали знати ледїники в голосні трімбіти ! 

„Дали знати ледїники гуцулского роду. 

Та що ми вже продрімали штири і три годн! 



') Первісно було: дали знати и с-кітї. 



1.57 



„А ти чуро, вірний хлопче, подиви ся швидко, 
Чи на нашізі на Сокілскім соколів не видко ? 

„А як впдко ті соколи, давай борше знати, 
Нехай рушу у трьох царів Рус-край відбивати ! 

„А як в'ни ще не вернули, дрізіати ще мушу. 
Аж сокілскі соколочки назад не вернут ся". 

Вільна перерібка Улявдової балядп «Копір: КоІІіВагІ*, йор 
віісше »Король Гунлмк стор. 443 — 447 і 465 — 469. 



IX. 

Як засяду, братя, коло чари, 

Як засяду, братя, на меду, 

То хай їдут Туркп та й Татари, 

А я собі й ухозі не веду ! 
Бо що нпнї, то я знаю, 
А пси завтра марш заграют. 
А по завтрю р:ури загребут !...^) 

А як прийде, братя, костомаха, 
Та як прийде, братя, іс косов, 
А я крикну: „Як здорова, свахо? 
Нумо собі, свашко, із росов!" 

А як гарно закропимо душу. 
Та як вчистим, братя, аж по браіі, 
Тогди з свашков в три дорозі рушу, 
Тогди собі з свашков просто в рай ! 

А як прийду, братчики, до раю, 
Та кулаком в двері : пук-пук-пук ! 
Петро-ж з бучком : „Чого тут, бугаю? 
Та я тобі зараз сприщу гук!" 

А я вийму вареної Фляшу, 
Вийму і сивушки боклажок : 



^) В устній традіїцпї передаєть ся ще й пншпй рефрен: 
Кришталева чаша, і-рібна кршн, — 
Пити 'ш не пити, все умреиг. 



558 



,Нумо, куме, се за душу нашу! 
Нуімо, куме Петре, хоть разок!" 

А він візьме, братя, покоштує, 

Та за одним махом аж до дна! 

Та лиш цмокне: „Най ти-ж мать мордує! 

Се-ж то, куме, трунчик, на-на-на!" 

На той галас збігнут ся Святії : 
Сава, Тома, Дмитро, Николай, 
Та як хлиснут, братя, тої гії, 
То забудут, братя, і за рай !... 

Аж тут лїзе-шкульгає помалу 

На товсті кривули Бог-Отец : 

„Де-ж ти, Петре, так ся закрохмалив ? 

Та я тобі зараз дам ралец!" 

„Бий, о Боже, кілько лиш ся влїзе, 
А хоть і мечи нас через пліт, — 
Лиш сипушки дай наді хоть дві дїжо, 
Бо се тобі^) трунчик на ввес світ!" 

А Бог візьме, стане смакувати. 
Та лиш моргне усом : „Вопиз езі ! 
Де-ж таке вп роздобули в ката? 
Се не виливайте поза хрест!" 

За для того-ж пиймо, братя, пиймо, 

Бо так Господь з неба повелїв ; 

Доки віку, доти ся нажиймо, 

А не забуваймо божих слів ! 
Бо що нинї, то я знаю, 
А пси завтра марш заграют, 
А по завтрю кури загребут !... 

Пісня уложсна па голос німсіи>кої бу]>ііііі>с[,і;оі пІ'ііі »8іпсі 
\\чг г.ісіїї гиг НеігІісЬкеіІ, ^еЬоі-еп?" 



*) Оловцем гіопранлічіо рукою ангора: Сс-ж бо тобі. 



559 



X. Шснь до пива. 

Що-ж тою за диво, 
Що ми пемо пиво 
Ворогам на смуток, 
Нам на добрий скуток. 

Горівки не хочем. 
Бо пся кров морочит, 
Та дурного Йвана 
Крутит як барана. 

А чаю нї капи, 
Бо 'го пют кацапи, 
А ми рускі люде 
Пиво пити будем. 

Шаашани хороші, 
Та чорт має гроший, 
А на пива збанок 
І гільтая стане. 

Ґамбрінус великий. 
То не була тика, 
Але собі парень: 
Давав пива даром. 

Єму-ж ми ся клоним, 
Ще й в збаночки дзвоним 
На многая літа, 
Доки сонця й світа !... 

16 н, ст. декембра 1886. 



XI. Страж на Руси (В). 

(На голос нїмецкого: »Віе АУасЬі ат В1іеіп«). 

Як гровіу гук, як дзвін гармат, 
Від Дону даже до Карпат 
Зарув на Руси руский лев : 
Хто Руси буде сокотив? 



- :)60 — 

О, руский льве, спокоєзі будь, 

Бо руека страж єсть руска грудь ! 

Нас жог Татарин, бісурзіан, 
Пив наші криви ляцкий пан, 
Та ще й до нпнї він не сит, 
Бо ще і нинї рад би пить... 
О, рускпй льве... 

А білий царь як змий стоїт, 
Та рад би зжерти цілий світ, 
Та рад би разом всіх Славян 
Закути у оден кайдан ! 
О, руский льве... 

А римский папа, Єз}'іт 

їмив пів світа в свою сіть, 

Та рад би й руских хрестіян 

Імить на хитрий свій аркан ! 

Святая Русе, без тривог ! 

Бо твоя страж сам Господь Бог! 

А куций Нїйіец, як той Жид, 
З упадку твого днесь ся кпит^), 
І наче охаблений крам, 
Запрбдав своїм тя Жидам !... 
О, руский льве... 

А ривіский байстер би хотів 
Набити свій порожнпй хлів. 
Та й нашу буковинску Русь 
Заколотити в свою грузь. 
О, руский льве... 

Варіяппі А і Б дпи. вііспп' Л64 і о5Г)— 7. 



') Сей рядок- автор :зачеркнув чррвоиіім чорнилом, а поверх 
него написав: До вітер віє там біжіїт; потім тіім-,і>е чорнилом пере- 
черкнеио слова »де« і »він« і замісі, них написано: Як... так. 



— 061 — 
XII. Нова Сїча. 

(На голос »Ще не вмерла Україна»). 

ЗаруГі, туре, буйний туре, 

Буковинскнн туре, 

Най твій голос зарокоче, 

Як грому во бури ! 

Щоб розляг ся він от Дону 

Даже до Дунаю, 

Що ми Сїчу заложїїлп 

В буковинскім краю. 

Не за Дніпром заложили, 
Нї на Запорожу, 
А у граді чорних Уців, 
Руси на сторожу. 
Архістратиґ Міхаіло 
Вождом нашим буде, 
А покрова — руске слово 
Й щирі рускі груди. 

Була Січ на Україні, 
Чуди зруйнували, 
І козацку давну волю 
Вбити загадали. 
Не убєте руску волю, 
Вороги прокляті. 
Бо та Сїча України 
В кожді рускі хатї ! 

Бо та Сїча України 
В кожді рускі груди : 
Не зруйнуют нї Татари, 
Нї Ляхи, нї Чуди ! 
Бо та Сїча України 
По вік буде стати ; 
Стережіт ю, рускі дїти, 
Як рідную мати ! 

Друк. Ватра 1887, с-тор. 104. Тут справлено з автографу по- 
етового. 

Писання Федьковича, І. оЬ 



VI. РУСКЙЙ ЛЇРНЙГ) 



А. Дванацять пісень про святого Николая.") 

Православні христіяне І '^) 

Бували такі часи, що у нашім рускім краю 
навіть ніхто і не знав, що то є корчма або що то 



^) Під таким титулом .тагсаив мабуть Федькович видати 
збірку набожних лгґенд ві]зшованпх на лад лірницьких пісень і при- 
значених для співу в супроводі лїри. На се вказує те, що деякі 
з тих пісень були друковані в »Біблїотецї для молод'Ьжис та »Бу- 
ковинськім Календарі» під титулом »Із Руского лірника*. На жаль, 
автограф тої збірки (коли вона була зроблена, а не лиіиилась тільки 
плином) не діі'ішов до нас, як і загалом затратились автографи всіх 
віршів сеї ґруші крім трьох (сьв. Іван Новий, сьв. Параскева і Си- 
рітка). Ми подаємо під Федьковичевим титулом усі віршовані лє- 
ґенди, які він написав від 1873 р. 

''') В р. 1873 вийшла у Львові накладом тов- »Просьвіта« 
кнпже^ша «Дванацять пісней во честь п славу святого отця на- 
шого Николая, Мпрь-Лпкійского чудотворця, Руси и шкб.ть патрона. 
Зложивь Ю. Федьковпчь« (мала 8-ка, стор. 32, на обложці один, 
а на стор. 2 друпш образок сьв. Николая. Пісні на стор. 5 — 28, 
на стор. 29 — 31 прозова відозва пз. Православні христіяне! Друко- 
вано кирилицею в 3000 прим.). В 1874 р. передруковано сю кни- 
жочку другим виданєм у 8000 пріш. (мала 8-ка, з образком сьв. 
Николая на стор. З : пісні друковані кирилицею, займають ст. 5 — 
28, прозовий поклик проп^чцено). В р. 1899 вийшли сі пісні третім 
виданєм. під редакциєю Гр. Врецьони (Житє сьвятого Отця Нико- 
лая... до третого виданя приладив Гр. Врецьона), який до тексту 
пісень додав прозову переповідку поодинок-их лєґенд, та за те 
в Федьковичевім тексті поробив деякі пропуски й зміни. Кладучи 
в основу отс^го виданя перше й друге видане (згідні з собою майже 
до слова), лишаємо зовсім на боці перерібку Гр. Врецьони. 

^) Отсей поклик, у якому Федькович висловлює провідну 
думку, що ке[)мувала ним при укладаню пісень, які входять у сю 
збірку, був поміщений ті.лько в першім впданю пісень про сьв. Ни- 
колая при кінці (стор. 29—31). Кладемо його тут на чолї всеї збірки. 



— 568 - 

в горівка. У буддень працювали люде, що аж со- 
нечку весело було на руску землю подивитись, 
а у неділі та свята ходило ся до церкви святої, 
а прийшовши с служби божої читало ся священні 
і инші добрі книги. А коли навтямилось читане, то 
брало ся лїру в руки і співало ся побожні або инші 
честні пісни, бо давних давен була у кождій рускій 
хатї лїра, і у кождій рускій хатї співано, що аж 
Бог радував ся. А тепер ? Лїру можна побачити 
хиба лиш у якого сліпого старця, що голоден село 
від села плете ся, доки аж де під плотом не за- 
гине, бо побожні і инші честні пісни тепер уже 
нікому і не в голові. Тепер коби лиш у корчмі 
який Циган або який пянюга на скрипці затирли- 
ґав, аби було при чому дорогих чобіт дерти, або пя- 
ницям таке плюгавство приспівувати, що аж сором 
світу і рускій земли. 

Отак то, пожаль ся Боже І тепер заводить ся. 
Да то инак має бути, инак повинно бути. Корчмам 
має на нашій рускій земли слих пропасти, а старо- 
віцке честне жпте назад вернути ся. Замість кор- 
чемних скрипок має у кожду руску хату лїра за- 
гостити, а замість обридлих нісенітниць має бути 
чута честна руска пісня, чи то во славу божу і угод- 
ників Єго, чи то во честь руского народа і славних 
его віужів. А аби діло з Богом начати, подаємо тут 
дванацять пісень во честь святого Отця Николая, 
і співають ся они на такий самий голос, що зви- 
чайно співають дїди-лїрники свої набожні пісни, от 
на примір за святу Варвару. 

А при тій оказпї дуже радимо, аби собі пю- 
лодші люде кождий лїру справив, бо лїра є орган 
і не дорогий і дуже легко навчити ся на нїм грати, 
так що хто спосібний, то за одну неділю і навчит 
ся. А найліпший початок буде, як справить собі 
кожда громада для своєї школи лїру, бо можна 
надїяти ся, що кождий руский ревний і щирий учи- 
тель не пожалує того немногого труду, аби і сам 
навчив ся на тім органі грати, і цікавійших старших 
хлопців виучив. За пісни ми постараємо ся, а раду, 



— 564 — 



ЯК 1 де ои сооі можна доору і дешеву ліру спра- 
вити, дасть товариство „Просвіта" у Львові з охо- 
тов кождому, хто лиш листом запитає. 

Поможи Боже і святий Отче Николаю, аби ся 
наша гадка не впала на ялову землю, і аби діного- 
много честних руских громад, людей і учителів ла- 
скаві були нас своїми листами мило затруднити. 



І. Молодий вік святого Николая. 

Ой радуй ся місто, ти йіісто Патаро, 
У Ликійскій земли, а у грецкій царі.*) 
Бо грецкая цара нам славная стала, 
Святого Николу на світ сен создала. 
А у грецкій царі там жив царь поганий 
Валерій, мучитель, ворог християнів. 
А буде вже тому тисяч шість сот годів... 
Ох, ратун нас, Христе, від царів-негодів ! 
Траву потолочиш, трава ся направить ; 
Царь лукавий здопче і віку позбавить. 
А в МІСТІ в Патарі жило людей двоє, 
Народило-ж ся їм дитятко святоє ; 
Бо тоє дитятко в середи і в пятки 
Не хотіло перси материнскі ссати ; 
А лівії перси ніколи не ссало, 
До хресту святого на ніжки в'но стало. 
А вже у три рочки стало ся просити : 
„Позволь, отець-мати, до школи ходити!" 
Позволь, отець-мати, ходити до шко.іи : 
Дитина без школи — діяволске поле. 
Дитина без школи, що рільник без поля, 
Що ріля без плуга, що гола стодола. 
Дитина без школи — вівця без околу, 
А риба в безводю, а без цвіту пчоли. 
Отець та нї мати-ж 'му не боронили, 
Сина Николая у шйо.ту пустили. 



*) Цара значить край, держава. Прим, перводр. 



•■.65 



„ІДИ — кажуть, — сину, а з Богом до школи, 
Вчи ся — кажуть — правди тай божої волі!" 
А спн їх Николай до школи вчащає, 
Там учить ся правди, добрих обичаїв. 
Добрі-ж обичаї, то Руси корона, 
Спасеніе мира, світа оборона. 
Добрі-ж обичаї чинять Богу милим 
І людям приємним і в світі щасливим. 
Добрих обичаїв і Николай вчив ся. 
Святого престола слугов причастив ся/*) 



II. Як оден бідний чоловік загадав свої доньки 
до гріха довести, а святий Николай его ратує. 

Та жив у Патарі муж вельми убогий, 

Та мав він три доньки, а більше нічого, 

А він собі думат : „Нївідки ми жити, 

Хнба-ж пішлю доньки за гроші блудити. 

То був я богатий, тепер я убогий, 

А все мене корчми довели до того. 

о, богдай ті корчми зо шумом пропали ! 

Уже не одного до пек.та упхали. 

О, богдай тим корчмам вже н слиху не було. 

Як в'ни не одного вже царства позбули. 

Як я тепер мушу рідні свої чада 

Про хліба кавалок тручати до аду". 

Отак той нещасний отець нарікає, 

А святий Николай усе тое знає. 

А святий Николай усе тое чує. 

Та там поспішає, де муж той ночує. 

А муж той ночує та у своїй хатї; 

Святий ему вкинув пук злата в кімнату. 

Алеж бо вітцеви в кімнаті не спить ся. 

Він схопив ся з одра, за святим спішить ся, 

„О, ти Николаю, ти святий пастирю, 

Ти вибавив с пекла душей аж чотири !" 



^) То єсть: с-тян священиком. Щтлг. перводр. 



— 566 — 

А святиіі Николай оттак ему каже : 
«Вступи ся від мене, лукавий ти враже ! 
Бо дав ТИ Бог дїтн не в блуд продавати, 
А з ними по правді" на хліб заробляти. 
Бо хто свої діти лінивства лиш учить, 
Проклятіе вічне від Бога получить. 
Бо хто своі діти до гріха доводить, 
Той чортови пара, той пекло розводить. 
Бо хто хоче в світі гріхом хліба їсти, 
Той в пеклї на віки пропаде без вісти". 
Оттак муж Христовий учить вітця того, 
Й до Єрусалима ладить ся в дорогу, 

В впданю Врецьони сю піеніо пропущені >. 



III. Як святий Николай лагодить ся в дорогу 
і ему родичі померають. 

О, став ся Николай священиком божим, 
Тай думає морем пійти в подороже. 
Та не в подороже, би час марнувати, 
А в то подороже, би світа пізнати. 
Бо світа хто знає тай Господа славить, 
Блага научаєсь, свій вік не лукавить. 
Бо світ 6 широкий і зла в нїм богато, 
А доброго більше, що варт переймати. 
А зле хто минає, благе переймає, 
Той лиха ніколи на світі не має. 
О, лагодить же ся Николай в дорогу, 
Аж тут 'му ся стала від Бога тревога : 
Бо помер отець 'му, тай померла мати, 
Лишили 'му срібла і злата богато. 
Святий же-ж Николай всіх бідних скликає. 
Тай гойно-прегойно добром наділяє ; 
Тай так до них каже: „Не всі то убогі, 
Що в рубю, с торбами обсядуть дорогу: 
А в Бога убогі лиш влозіні, каліки, 
А празні нероби прокляті на віки. 



— 567 — 

А хто ся убогизі з лінивства лиш чинить, 

Той варт серед світа, би з голоду згинув. 

А хто ся убогим підступно лиш робить. 

Той варт, би живцем 'го присипати в гробі. 

Бо муки-роботи, то розказ господній, 

За праотець наших той гріх первородний". 

Оттак тих убогих Святий научає, 

До Єрусалиму в дорогу рушає ; 

До Єрусалиму, до божого гробу, 

За наші проступки, за грішників злобу. 



IV, Як їхав святий Николай до Єрусалима і як 
мертвого корабельника воскресив. 

О, їде-ж Николай до Єрусалиму, 

До божого гробу, нема ему стриму. 

Алеж бо діявол здув бурю на мори, 

Кораблеви тому великоє горе. 

Аж тут корабельник паде з карталука'). 

Вбиває ся на смерть, ломить ноги й руки. 

Святий Николай же над ним помолив ся, 

А мертвий сцїлнв ся, в живот воскресив ся. 

О, бо превелика господня є воля, 

І вірна молитва святого Николи. 

Бо святий Николай як Богу ся молить, 

То правдою ходить, а злого не творить. 

Бо Бога хто молить, а зла ся не кає, 

Той з Господа кпить ся, гнїв божий ззиває ; 

Гнїв божий ззиває, а гнїв то великий ! 

Болів би ся грішник на світ не родити. 

Болїв би ся грішник на світ не создати, 

Ніж мав би гнїв божий на себе ззивати. 

А гнїв же господній той кличе на себе, 

Хто ближнього кривдить, не робить як треба. 

А хто добре робить, а Господа молить, 

Тому не доскулить нї нужда нї голод. 



^) Карталук, то є головшій лашт корабля. Прим, перводр. 
(Може кафталук, пор. впсіїїе с-тор. 460). 



— ")68 — 

А хто добре творить, а рук докладає, 
А Господа просить, той царства ззиває. 
Той в Господа любий, як син єго рідний, 
У божого столу не буде послїднїй. 
Той в Господа Бога одесную стане, 
Небесну корону від Христа дістане. 
ЄхЛіу по молитві Христос, Бог наш. вручить, 
Так як Николаю в Єрусалим йдучи. 



V. Як приїхав святий Николай до Єрусалима, 
і як єму ся двері церковні самі створили. 

Приїхав Николай до Єрусалима, 

А двері церковні самі ся втворили. 

А святий Николай упав на коліна 

У гроба святого господнього сина. 

„Христе Боже, каже, господній ти сину. 

Позволь на покуту пійти у пустиню!" 

А Син божий каже : „Ти мій Николаю, 

Тобі на пустиню іти не зволяю. 

Тобі на пустиню іти не зволяю, 

А в місто, у Міру, тебе посилаю. 

Бо не лиш на пущи пюж царства добути, 

А жити у світі' — ще більша покута. 

Лиш треба по правді у світі тім жити, 

Та Бога просити та рук доложити. 

Та Бога просити, гріха уникати, 

З лукавим з.точинцем у спіл не ставати. 

Бо грішник лукавий — то брат є діявол. 

На то лиш гадає, би царства тя збавив. 

На то лиш гадає, на то засідає, 

Як лев той ричащнй людей пожерає. 

О, не жре він тіло, але жре він душу 

Діяволсков силов, сатансков покусов. 

О, люде, не йдіте в лукаві совіти. 

Бо збавлять вас неба і збавлять вас світа ! 

Бо грішнику горе і в світі тривати, 

Як пил той по поли, так мусить скитатись. 



— 569 — 

Бо грішнику горе і ніч перебути, 
Діявол як вихор душев єго крутить, 
Діявол ним крутить і серце пече "му, 
Нему ему мира, нема ему стриму. 
Нема ему мира, нема супокою, 
Діявол-мучитель пече 'го золою." 
Отак Николая Хрпстос научає, 
У місто у Міру его посилає. 



VI. Як їхав святий Николай з Єрусалима у місто 
Міру і що по дорозі" стало ся. 

О, їде Николай у місто у Міру, 

А їде на мори і сам не йме віри : 

Бо проклят діявол, враг людского роду, 

Корабель поправив в противную воду. 

Корабель поправив в блудну він дорогу, 

Всїм бувшим там странним^) в велику тревогу. 

О, була-ж тревога всїм странним велика: 

Діярол задумав пекельнії преки.-) 

Діявол задумав пекельнов облудов 

Завезти корабель в далеке безлюдє ; 

В далеке безлюдє, у пущі, у скали, 

Би ворони й кости не повиношали ; 

Не повиношали їм ворони и кости, — 

Вжахнули ся люде пекельної злости. 

А Николай каже: „Не бійте ся, люде, 

На Бога вповайте. Він поміч вам буде ! 

Бо тому діявол не здїлає злая, 

Хто в Господа вірить, ему уповає. 

Тому ся не бійте чарів ви нїколи, 

Бо людская доля у божій є воли ; 

І він свої вірні і праведні слуги 

Не дасть у чортівску нїколи поругу. 

А хто з вас гадає, що дужший від Бога 

Діявол проклятий, той участник злого : 



^) Странний то, іцо подорожнігп. І/)-), пере. '-') Перепоїш або 
збитки. Пр. пере. 



570 



І ТОЙ ііредаде ся діяволскій власти, 

Бо в него він вірить, єго-ж він участник ; 

І буде ему він у пекло ііреданий 

В мученіє вічне во вік віків, амінь!" 

Так святий Николай людей научає, 

Не вірити в чари усім іюручає. 

А сам Христу Богу вірно помолив ся^ 

Корабель від разу у Мірі вчинив ся. 

Отаке велике здїлав Господь чудо, 

А то задля того, би каялись люде. 

Та ні у ворожку, ні" в чари вповали, 

А Господу Богу свій вік предавали. 



VII. Як приїхав святий Николай у Міру і як 
єго там на владику вибрали. 

О, місто то Міра, місто вельми славне, 

І місто встике, місто правос.тавне. 

А там христіяне та дуже тужили, 

Бо свого владику в'нн похоронили. 

І з'їхали всі ся владики з ор:ола, 

Аби виберати владику нового. 

О, як бо владики у раді сиділи, 

Кого-ж би то вибрать, врадити не вміли. 

А ангел старшому у снї обвіщае : 

„Кладіть на владику — каже — Николая ! 

Бо Николай — каже — у Бога є вірний, 

Той буде на народ владика прибірний". 

А в.тадики кажуть: „Се воля господня! 

Творімо-ж, о братя, як Богу угодно. 

О так же-ж ми, братя, діло учинімо : 

У церков господню ми зараз пійдїмо ; 

А хто рано перший у дім божий вступить, 

На престол владичний той зараз наступить. 

Бо в церков господню хто рано вчащає, 

Той в Бога доступить, що в Бога благає". 

Та як се сказали, то так і вчинили : 

В дім божий зійшли ся тай там затворнлись. 



— 571 — 

Святий же-ж Николаіі о тоїму не знає. 
У церков господню найранше спішае. 
Тогдп ВСІ владики: „Се божа є воля! 
Ходи, Николаю, сїдай на престолі! 
Сідай на престолі владичествувати 
І стадо Христово вірно випасати!" 
Так зістав Николай владпков у Міру 
За свою побожність, за правую віру. 
Бо права побожність провадить до щастя, 
До всього, що добре, до всього, що красне. 
Бо права побожність провадить до Бога, 
Ратуб в нещастю, ратуе в тревогах. 



VIII. Як сидів святий Николаіі у неволи. 

Як настав Николаіі у Мірі владиков, 

Найшла на христіян тревога велика. 

О, та бо настали два царі погані : 

Се цар Діоклетій із Максиміяном. 

А сі два на церков наложили руки. 

Завдали христянам великої муки. 

Мечапш стинали, у огнях палили. 

Отця Николая в темніщю всадили. 

О, сидить Николай сім літ у неволи, 

Сїйі літ у неволИ; тай Богу ся молить : 

„Сине — каже — божий, будь на мене ласкав, 

Дозволь доступити мучеників щастя ! 

Сине — каже — божий, будь на мене влукий,і) 

Позволь, сине божий, страдать за тя муки!" 

А Христос, Син божий, оттак промовляв : 

„О, не лиш на муках царства докупають І 

Бо кождий, хто свої повинности творить, 

Такому ся двері до царства створять. 

Чи кметь-земледїлець, чи царь у палаті, — 

Хто творить по правді, той царство ме мати. 



') Ласкав. Лр. пере. 



— 572 — 

Хто творить по правді, з неправдов ся боре, 

Той в царстві небеснім зо мнов ся водворить. 

Бо тяжко за правду є муки страдати, 

А й тяжко з неправдов весь вік поборятись. 

Бо тяжко за правду під меч голов класти, 

А й тяжко боротись з діяволсков властев. 

Тодіу же ся, люде, ви з нею боріте, 

А будете царство від мене іміти!" 

Отак то Син божий учив Ннколая, 

А Николай каже: „Будь воля святая! 

За правду я хочу бороти ся в світі, 

І муки приймати, в неволи сидіти". 

О, вічна похвала тій правді да буде ! 

О, чтїть ю, народи ! держіть ся бй, люде ! 



IX. Як випустили святого Ннколая з неволі* і як 
він^) край Ликійский від голоду спасає. 

О, сидит Николай сім літ у неволи 

За наші проступки, — така божа воля ! 

Аж Господь ізнищив царів тих поганих, 

Тогди з Николая здоймили кайдани. 

А святий Николай Богу помолив ся. 

Цілий Мір Ликійский вельми звеселив ся. 

Да не веселив ся Мір Ликійский много : 

Зіслав Господь голод, — велика тревога. 

А Николай каже: „Ти люде лукавий, 

О, чим же зізвав есь той гнів божий правий ? 

О, знаю я, знаю, чим ти 'го зізвав-єсь : 

Я сидів в неволи, ти пив та гуляв-есь. 

Я сидів в неволи, в зелїзних кайданах, 

А ти потикав ся, як день божий, пяний. 

А Господь на тое на світ не создав нас, 

Би вік пропивати ; за то покарав вас. 

За то й покарав вас, ще н карати буде. 

Покайте ся, люде, вже раз, ви облуди ! 



^1 О слово тілько н 2 вид. 



— 573 - 

ІІокайте ся, люде, бо суд божий правий : 
За пянство карає страшною він каров. 
Бо ум чоловіка — найкрасший дар божий, 
На що-ж 'го топити в налозї безрожім?" 
Був купець богатий у далекім краю ; 
Хлїб везти на мори в Єгипет збнраєсь. 
В далекий Єгипет корабель кочув, 
Тай Богу ся молить, в корабли ночує. 
Як він серед моря в корабли ночує, 
І спить 'му й не спить ся, і чує й не чує. 
Святий ся Николай у снї показав 'йіу, 
У землю Ликійску їхать наказав 'му. 
„У тебе я — каже — купую весь статок ; 
Коли-ж ми не віриш, тут маєш завдаток". 
А купець проверг ся тай віри не ймае, 
Аж дивить : три златі в руцї він тримає. 
Тогди муж побожний у чудо увірив, 
Тай звернув кораблем у місто у Міру. 
Оттак святий божий спас місто від глада ! 
Спаси і нас, Христе, молптв єго ради ! 
Спаси і нас, Христе, дурного розума, 
Би не пропивали ми нашого ума ! 



X. Як проклятий Арій на церков божу встає і як 
через него святого Николая з владики змітують. 

О, святий Николай все зле відвертає, 

Аж тут вже діявол на друге гадає. 

На друге гадає тай так угадав він : 

На церков Христову Арія зіслав він. 

А був той -же Арій муж вельми лукавий, 

Задумав він, клятий, пекельную справу. 

Задумав розбити він церков Христову, 

Задумав спорчити господнєє слово. 

А був царь Константин, та царь православний, 

Царем в Цариграді, на світ цілий славний. 

Та як же учув він про Арія діло, 

Тогди засмутив ся царь Константин зїло. 



574 



Таіі скликав владики він всі' до собору, 

Напротив Арія тяжкого побору. 

Святий ся-ж Нпколай так вельми роз'ярив, 

Що того Арія у лице ударив. 

„О — каже — Аріє, діяволский сину, 

За твоє лукавство нема воли стриму. 

О — каже — Аріє, лукавий ти лгарю, 

За твою неправду жаль ваги не знає !" 

О, сталась в соборі тревога велика : 

Здоймили з Ннколи омоФор владики. 

Здоймилн оліоФор, взяли євангелье, 

Ще й бороду втяти святойїу веліли. 

А святий Николай приймив тую кару 

З великов покоров без всякого свару. 

„Бо — каже — так Господь велів же сам з неба, 

Що власти духовній корити ся треба. 

Бо — каже — так Господь велів у огрозї, 

Що отцї духовні — наставники божі." 

О, приснив-же сон ся соборним владицїм, 

О, приснив-же сон ся, тай так то їм снить ся : 

Що зійшов Христос сам і матерь Христова, 

Которим во віки віков амінь слава! 

А Син божий каже: „Николаю, слуго! 

Ти в мене є вірний, як мало хто другий. 

Ти в мене є вірний паче всіх ангелів : 

На-ж тобі від мене святе євангельє ! 

Бо ти в мене вірний є пастирь всім душем, 

Бо ти в віене будеш патроном на Руси. 

А хто ме там жити за честним прикладом, 

Той не буде знати нї біди, ні гладу. 

А хто ме там дбати просвітов, науков, 

Не буде той знати нї нужди, нї муки". 

А чиста Пречиста отак промовляє: 

„О слуго-ж ти вірний Христов, Николаю І 

На-ж — каже — на тебе омоФор священий, 

Та будеш патроном на школи учені. 

На-ж — каже — на тебе омоФор господній, 

Та будеш патроном на школи народні". 

На-ж — каже — на тебе омоФор одіти, 

Будь — каже — патроном на всі рускі дїти. 



Г)75 



А хто ме їм — каже — боронити школи, 
Нехай же той правди не узрить ніколи ! 
А хто йіе їпі — каже — боронить науки, 
Нехай ся попаде в діяволскі руки І 
А хто ліе їм — каже — боронить просвіти, 
Від моєго Сина проклят він на віки!" 
Такий то соборним владикам сон снив ся ; 
Тогди край Ликійский увесь звеселив ся : 
Бо в тон час поклали назад на владику 
Святого Николу во радість велику; 
Во радість велику усїм християном. 
Христу честь і слава во вік віков, амінь ! 



XI. Як ратує святий отець Николай трьох граж- 
дан від мечної неповинної смерти. 

О, пішов Николай та раз у дорогу, 
А в місті' у Мірі велика тревога. 
Велика тревога, бо в місті у Мірі 
Був градоначальник, муж злий і невірен. 
Велів він невинних граждан трьох узяти, 
Велів усїм трьом їм голови ізтяти. 
Велїв усїх трьох їх невинно губити... 
Граждане нещасні що мають робити? 
О, знали в'ни, знали, що робити мали : 
Отця Ннколая на поміч призвали. 
Тай кажуть : „Ратуй нас, святий Николаю, 
Бо марно, невинно всї три погибаєм!" 
А градоначальник розлютив ся дуже, 
І крикнув на ката: „Стинай глави уже!" 
О, звів же кат лютий свій голий меч горі, 
Аж тут ся і стала свята божа воля. 
Свята божа воля, то воля велика : 
Явив ся на місци господній владика. 
Господній владика, святий то Николай, 
Ухопив за меч він та голов рукою. 
Тай каже : „Не бійтесь, ви праведні люде ! 
Невинним Бог всїгди до помочи буде. 



— ОТб — 

А хто кого вводить в невпнну тревогу, 
Во вік віков амінь проклятий від Бога! 
А хто на невинних та напасть складає, 
То Бог 'го однако як вбійцю карає. 
Бо напасть Бог рівно як кров чужу судить. 
О, бійтесь страшного господнього суду! 
Та судом лукавим людей не судіте, 
Бо будете в пеклі на віки горіти !" 



XII. Як рахує святий Николай трьох воєвод від 
смерти. 

О, був царь Константин, та царь православний, 

Царем в Цариграді, на світ цілий славний. 

Служили-ж у нього та три воєводи, 

Та були цареви вірнії із роду. 

Але-ж бо найшли ся там люде лукаві, 

Тай наклеветали на чисту їх славу ; 

Тай наклеветали царю Константину 

На тих воєводів, тих мужів невинних. 

Тай кажуть: „О, царю! Ти яко послове 

їх слав по держа