м
• ^ "^ е/О
-::?'
/
//.^^^^^^^^-^
і^^ѵаи ж
^^
г^
^^/^^^
-ФСУ^'/^ I
^^Ѵр ^Ы'' (>Уу2^-^-<^'
у^<х^ ^л.{Л^<у^^''^с^ ^^^ ^
0ідіІІ2есІ Ьу ІІпе Іпіегпеі Агсіііѵе
іп 2013 ѵѵіііп Іипсііпд Ігот
Ііпіѵегзііу о! МогІІі Сагоііпа аХ СІіареІ НіІІ
Ііир://агсІііѵе.огд/сІегаіІз/зосІііпепііа008800
I л. МЕЯ.
ТОМЪ ПЕРВЫІІ.
ДРДМДТПЧЕСКІЯ 1ІР0ПЗВЕДИ11Я
И-ЗДАІ11К п'ЛФл г. л. КѵШК.ИѵВА-БеЗБОРСіДКО.
с. ПЕТЕРСУРГЪ.
Нь т НПО 14' л 'МП РюмпііА іі комн.
1862,
ПЕЧАТАТЬ ПОЗВОЛЯЕТСЯ,
сі, ті;м),. 'іт(»б),і, )іо отпечатапіи, представлено было въ Цепсур-
ііый Коштепі узаконенное число экземаляровъ. С. ГІетербургъ,
ТІ января, 18В 2 года.
Ценооръ Е. Волкова.
НИСІІАІІ НІВІСГА
ДРАМА
Бъ ііпт дъштмх'ь
ДЪІІСіВУЮШДЯ ЛИЦА:
Влг.п.піі (Іткплііоііпчъ Г.оіиіпіігь, ііоііго])()Д(;кііі куивці, .
Ііллпстъ, ^
\ его дѣти.
Млрол , I
.Гі'[ігоі'ііі Гріігогьевпчъ ]'і'Я?,тні,
НКЛІЛІІІ ГрПГОЗ'ЬКВПЧЪ 1>ЯПИ!)ІІ,
Кия:іГ. МіІХЛП.ІЪ ТеМП'ЮКОВПЧЪ, , ОПріІЧГІІІКЙ.
М \.тіотл Грштл'ьквичъ Скуратов!.,
Кігязь Ивлиъ ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКІІІ,
Нпярпиъ Млтвкіі .Тыковъ, нарвскііі воевод;і.
Коярлііъ ІІвлііъ Скргг.квіічі) .'Тыков'ь, е.го шитяиитп, .
.ІІОБЛПИ.
ЕлпсЕІі БомЕЛііі, царскііі леклрь.
Долил Ивановна Сабурова, купеческая жсн.ч.
ДуняшА, ея дочь.
Иьтрові[\, }іаоотітца ('.обакшіыѵъ.
ІІУАІЪ Савелііі.
Кгчъ ПЛРѲЁНЪ.
Гк'.топинкъ.
ііыіііля д'ввувиа.
і)пппчігіікп, и-ксеиітки, ііл!іг..>ііыі, ел^іч!, проѵо.чѵіс, ооя])(", ('і*;т-
рыии.
Дѣіігтвіе происходить въ Александровской слО'1од,ѣ, );і. ]'.)~'2г. ')
ШІРУІ1ІКА.
Ьо.імікіи го[Ш11и,л вч. домѣ Грпгорія Гризпого. На :^алі:о,^]ъ іі.іанѣ яизеи!.-
ьаіі дверь, II ііодлѣ иея поставецъ, уставленный кубками, чаркам.і и ков-
шами. На правой сторопѣ сцены три краепі.іи оііна и протііві) нііхъ длин-
ный гтолъ, иаіірыгый скатертью; на столѣ свЬчіі въ высоі.ихъ ссребри-
ііыхь подсвѣчпикахъ, солонка и судокъ. Па лѣвоіі стороиѣ сцены дверь н
широкая лавка съ узорнымъ полавочніікомъ; къ стѣнѣ приставлена роіа-
тпна; на стѣпѣ виентъ самострѣлъ, большой вожъ, разное платье н .мед-
вѣ.іа.іі іпк\ра. По сіѣііамъ и по обѣнмъ сторопамъ стола — ■ лавки, і,рі.:-
тыя краснымъ с}кномъ.
СЦІ-НА іііам!\и.
ЛВ.ІЕІІ ІЕ [.
Гічпоіміі Гі-язігоіі II і;ия.зь |[г,ліп, Гвозд клъ-Рог.тонскііі
сіідніно .1(1 (ійо.иімо ()іічго ііротнво дрі/пі; передо іпі.мч доа
кцбка и стопа.
Км. Кллііъ Гвозді':въ-1'ист(>вскчіі.
Такъ х(і|і(іііі.і?... Л кто она такая?
Гр. 1^1'Язипіі.
СоЛакпма, ],-\ Ш'ческая Д(ічь...
— 6 —
Кн. Г в о :і д ѵ.ьъ-Ро с. т о в с к I 1і .
Ііостоіі, постоіі ! Да яс ся ль отецъ
Пзъ Новгорода вт^ (Слободу иріѣхалъ
І;і, ;іаиорсі;ііАт товарами?
І'в. І^ВЯЗЛОІІ.
Оііъ самый.
Кіг. Гво;;дквъ-Ростовс)піі.
Дочь на углу, у церкви? Знаю, з]іаю:
У старіша-то я вчера кулп.гь
Себѣ парчи узорчатоіі на а^ерязь...
Лачѣчъ окъ дочь сюда н]ііівёзъ съ собою?
І"і'. І'і'Я:)Н()іі.
оачѣчъ?... Ты злаініь. Государь велТ.лъ
(іо всѣѵъ концовъ II іородовъкііасавііц-ь
(ліезтіі сюда, и л\чіную тіъ ініѵь
ГебТ. ііъ сун|іуіі( выбрат[, ѵометъ?...
Кн. Гвоздквъ-Ростові; і.чіі.
Глыіпалі,.
І'г. Гвязноіі.
II вьріііні. ли, чоіі Д|»чъ любезныіі Ііаіія?
Мнѣ ьаа.ется. что лучше Мароы нѣтъ.
Что на роду еіі суждено царііцеіі.
\ не ііростоіі боярынею бьггь.
К н . I' в о 3 д к в ъ-І ' о с т о в г, к 1 іі .
Тебѣ во всё.чъ Н0БР.1Л0 я, Гріігорііі !
Л вотъ своіпп, глаза ѵпз такт, я не вТ.рю...
Гр. Грязноіі.
Л что?
_ 7 —
Кп. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКІЙ.
,1а такъ... Гляжу я иа теоя:
Куда ты іізмѣні'лся, 1'ртііа!... право!
Вывало мы, чуть дѣвііца по сердцу,
Нагрянемъ ночью, дверь съ крюка сорвали.
Красавицу на троііку — п пошёлъ !
Л — ныньче мы болтаемъ, словно бабы...
Что тутъ дремать? Друзья — какъ разъ — помогутъ.
Гр. Грязной.
Нвтъ, князь I Къ чему наснліе?.,. Не прихоть,
Любовь крушить мнѣ душу, да п Марѳа
Скорѣй наложить руки на себя,
Мѣмъ дасть себя въ обиду... Слушай, князь:
Я честію хотѣлъ покончить дѣло :
Къ Собакпну я сватовъ засылалъ.
Кн. ГвоздЕвъ-Ростовскій.
Ну, что-жь?
Гр. Грязноіі.
Велѣлъ сказать мнѣ наотрѣзь:
« Влагодаримь боярина за ласку,
.\ дочь свою я оГіручилъ другому. »
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКІІІ.
Ко.му-жь другому?
Гр. Грязной.
Лыкову Ивану.
Кн. ГвоздЕвь-Ростовскіи.
Да ты бы самъ сь отцоиъ поговорпль.
Гр. Грязной.
Я говорімъ, такъ онъ поёть другое:
Мы съ дядеіі наречёниаго, Мпхаіілой
Матвѣевіічемъ, }жь дѣло порѣшііліі.
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСЮЙ.
А ыолодоіі-то Лыковъ — хоть куда!
Такоіі краспвый, говорить такъ складно:
Не даромъ былъ оиъ два года у нѣмцевъ.
Гр. Грязно іі.
Не говори мнѣ нро него... Сегодня,
('крѣпіівшп сердце, звалъ его я съ дядей
Откушать хлѣба-соліт : погляжу,
Какоіі онъ басурмапщпны набрался?
Чаіі то-то опъ невѣстѣ нагородить,
ІІроклятьні !
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКІІІ.
Эй. ііослушаііся меня:
Возьмёшь сплкомъ — п помпнаіі, какъ звали!
Гр. Грязной.
Нѣтъ. не хочу...
А .'Тыкову Ивашкѣ
Не обходить іфугомъ налоя сь Марѳоіі !
Кн. ГВОЗДЕВЬ-РОСТОВСКІЙ.
Да что-жь тіл хочешь дѣлать?
Гр. Грязно и.
Самь не знаю...
А жаль мнѣ, что ты Марѳы не вндалъ:
Ты знаешь толкь...
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКПІ.
Да КТО его не знаетъ?
На что лжь нЬмецъ — Елпсей Бомелііі —
[Встаёта.
II тот7> смекаетъ! Встрѣтііліісь ііаиедніг.
Олъ п даваіі хвалить твою Любаиіу.
«У твоего пріятель шлявпа дѣвка!...»
Да, къ слову молвить. Развѣ ты Любашу
Ужь разлюбіілъ?... Л кажется, что дѣвки
Такой искать — пс скоро п отыщешь :
Поётъ, что птичка; брови колссомъ,
1'лаза, какъ искры, и коса до пятокъ!
Гр. Гі'язііоМ.
Она мігь ііадоѣла...
Кн. Гвоздквъ-Ростовскій.
Мтс — такъ скоро?
II полгода, кажпся, ие пропіло,
Какъ мы её въ Коипірѣ подцѣпиліі...
Гг. Грязно іі.
Я не люблю ея.
Іін. І^ііозд квг-Ростовскііі.
Напрасно, братъ !
А впрочсмъ, какъ проіідетъ угаръ, полюбишь...
Даваіі-ка — выньемъ !
{ІІа.иівпсто кубки ; .за дверью слы
шено іацмъ.)
Ц\ ! нпкакъ и гости
Идутъ?.. Кого ты звалъ къ себѣ сегодня?
Гр. Грязпоіі.
Всё пашихъ же... Ну, Лыковы прііідутъ,
Хотѣлъ быть Калпстъ, Марѳинъ братъ, гуляка
II балагуръ, хоть тотчасъ въ скоморохи...
ІІрійдеть Бомелій...
Іі н . Г в о 3 д Е в ъ-Р о с т о в с к 1 й .
Онъ зачѣмъ ?
— 10 —
г р. Грязной.
МнѢ НУЖНО.
СЦЕНА ВТОРАЯ.
ЯВ.ІЕНІЕ I.
Тѣ же, Ма.іютл Скур.ітовъ, киязь Мпхаііло Темгрюко-
вичъ, вб богатомо кафтанѣ, сп кинжаломъ за поясомп; слуги.
Гр. Грязной.
Лобро ііои;аловать I
МЛЛЮТА.
Здорово, Грішіа!
И я лрішіелъ къ тебѣ попировать,
На старости медку хлебнуть немножко...
Гъ собой взялъ князя...
Г р. Грязнбіі.
Мнлостн прошу !
, (а что же ты ко мнѣ сегодня въ рясѣ ? ^
М А л ЮТА.
Нельзя же, братъ! Я — нараклпсіархъ.
У васъ одно мірское на умѣ,
А чы съ велнкнмъ нашимъ Государемъ
Вечерню слушали... Теперь, пожалуй.
Разоблачусь и я...
[Сиимаетб тафио ; слуги скидают^ сб не-
го рясу, и оно остается вгг кафташъ, ши-
томп золото.мо, сг, собольей опушкою . Го-
стями подносят?; кубки.]
Ноіъ это дІ;.іо !
,Мі.і п, ^,•^|;1.!г:ч'I. иі.ік къ тебѣ. да п п|'ОД|іиг.іи.
||\ . йуді, .ідороіп, 1
[Иіісіііо и к.кпиіічікя Гряліоліу .
Ѵѵ. І"і'я;!Н''ііі, [оши\і(Ппівая(іі.)
Н.іа!()д,,фю. Мл.ііота I
ЯВЛЕН 1Е II.
Ті; ;і;о, Нлсилііі Грязноіі, Кллпстъ, Клііскіі Бомклііі п
иѣсколі.но опркѵпаково. На Бо.ѵел'іь длинная черная мантія,
на Каліістѣ полукафтанье; па прочихъ кафтаны. Мііѵіііло
М \ Т П !. к в II Ч Ъ II П I! л II Ъ (' Е I' г в К В II Ч Ъ Л Ы К О І! ы .
Гря:иіоіі [идёт о на встртчц го-
ст я мь.)
І1)іиііі_\ іі()і,(»|)іі(). іостп доропе !
[Цглчетія го нами по очереди.)
[.ІЫКОвЫМо.)
Бояре!
[В. Г р явном ч.)
Братъ, здорово!
[К а ли с ту.)
Здравствуй, Каліістъ !
[Бомелію.)
Благодарю тебя за честь, Болелііі 1
(Спасибо вачъ. что вспомнили лепя,
[Слуггі подносято каждому изо гостей по
кубку ; гости пыотб и кланяются хозяи-
ну, которы'и опл;ланив(іепи:я.)
— 12 —
Ну, дорогіе гости ! за трапезу
Прошу садиться... Только не взыщите:
Чѣмъ Богъ іюслалъ...
М. Лыковъ.
Мы ласкоіі будсзіъ сыты.
Л старая присловица гласить,
Чт(» слаще мёду ласковое слово.
Гг. Ггязпоіі.
Другая поговорка есть, болріпіъ,
Что баснями ле коі)Мятъ соловья...
Ироіпу покорно !
[Гости садятся за спикіо : (-.(цги н/ічи-
паюто ставить кушанья.)
М л .1 ю т л ( М. . Іыиовц . )
Разскажп-ка намъ,
Какъ і!Ъ Парвѣ коеводствуепіь, бояріиіъ?
М. .Іыковъ.
Да. слава Богу, у меня все тихо:
Магистръ II пѣмцы, словно барсуки,
Сидятъ въ порахъ и выглянуть не смѣютъ.
31 л л ю т .А .
За умъ взялись, а то куда свар.іпвы !
(//е. Лыков]).)
Ты, молодецъ, на нѣмцевъ насмотрѣлся:
Что, какъ у нпхъ тамъ за моремъ ;кпвутъ?
ІІв. Лыковъ.
Какъ и вездѣ : ]'дѣ хоіюшо, гдѣ худо.
БОМЕЛІІІ.
Пенраг.да ! Очень, очень хорошо!
_ 13 —
Км. г к о ;! д к, в ъ-Р о с т о п с к ьі .
.1;ічѣліъ гкв вы къ ипмъ жа.і} етс въ гости ?
Ты :)ііаешь : отъ добра добра не ііщутъ !
БОМЕ лііі.
ои иачіі ііі.іі'ть ііс.іііі.ііі 1'огударь
Чтобь васъ }чііп.,
КіІ. І'іііГІД к ВЬ-!' ост 01! СК'1 !І.
Н\ да! Р>ы каучн.іи,
Ііакъ са]л\ ;кі. братьго ііул.-цо і;о.іогііть :
{'.и;\спв<> и иа томъ !
Ь о V 1'- -т I іі ■
1«ак(, научили?
I і II . Г в о ;; д к г, ъ-Ѵ ост о в с и і іі .
Наслали ііа:»;ъ ліпп.алсіі п сііарядовъ,
і! путкарсіі. Л то вѣдь иаіші дт.ды,
Нывало, ватихъ ))ыцареіі бпваліі
Ііростымъ дубьёчъ: оіго вѣдь іі усталешь!
Нотъ ііамъ отъ ііасъ ла это и спасибо !
М л л ю т .1 .
Л трстіс спасіібо — ла явно.
К А л и с т ъ .
II подлиііііо : какъ иѣмды вина ічиілтъ,
Такі. русскммъ пхч. ііавѣрио ііе іоіілть !
[Гост к елиыоіінл.
Т?. Грялцоіі.
Четвёртое сііаснбо ! Лі;-да Кгллстъ !
Люблю за то, что Ві)-врсмя п кстати
— Іі —
Ііворпу.гь словцо!
(Слі/іамб.і
Эіі, -кряжскаго сюда!
Ив. Лыковъ.
Л я скажу, что многое отъ нѣмцевъ
Не худо бы іілмъ, русскпмъ, перенять.
Кн. Гволдквъ-Р ос товскііі.
Л что-такое?
Ив. Лыковъ.
Первое — порядокъ
Нездѣ, во всёііъ, въ домахъ, и городаѵъ,
Терпѣніе, досужество въ работахъ
И рвенье неусыпное къ трудазіъ.
У пѣмцевъ иѣту росписи мвстамъ.
У нихъ одинъ другоічу не укащпкъ,
Л всякой са;ъ блюдстъ ссбѣ п мѣсто.
За то у нихъ холопъ ужь не полѣзетъ
Въ бояре, и боярпнъ не поіідётъ
Въ холопья, а живутъ ссбѣ счііренно,
Какъ — та.чъ кому прппілося, п за тѣмъ
У пихъ повсюду, — смотрипіь, — тпіиь да гладь.
Да Божья благодать!
Млл:отл.
И дѣло: всякой
(іворчокъ зкаіі своіі піестокъ!
БОМЕЛІЙ.
Да: свой віестокъ!
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКІІІ [Бікме^ію )
Иѣтъ, ты молчи: тебѣ мы не повѣрпмъ!
— 15 —
Малюта памъ пословицу сказал-ъ,
А я тебѣ скажу другую: всякоі
Куликъ свое болото хвалить! Поиялъ? '
(Бомелг:і отворачивается отп ни. Гно.і-
дева-Ростовскаю . Слут вносят-, вино и
начинают^ наливать кцбки.)
Ив. Лыковъ.
Кіцс скажу: хвалеііье Государю,
Запе онъ, какъ отецъ, о иасъ печётся
И хочетъ, чтобы мы у ииозсмцсвъ
Поііаучплись доброіу!
Гр. Грязпбіі.
Ампиь!
(Иоднимаешб кі/бокб .)
За здравіе Отца п І^осудаіія!
Да здравствуетъ па вѣкп Государь!
(Всѣ встсиотй и осуіиаюто иі]бки )
Да здравствуетъ па вѣкп Государь!
Кн. Мпхлііло Ткигрюковлчъ.
Хозяипъ! приказалъ бы ты позвать
Сюда твопхъ гусляровъ, да заставплъ
Ихъ Бѣлаго Царя повеличать.
Гр. Грязной.
Они готовы.
(Слуг(ім5.)
Пѣсенпш.овъ! ;кішо!
Кн. МИХАІІЛО Ткчгрюковичъ.
И пѣсенницъ! Онѣ потозіъ похтш^тъ,
А — мы іга нихъ съ Малютою иосзіотріімъ.
— 16 —
Малюта.
Смотри, <'і '*піг. га.ігъ что-то плдоѣло.
Кн. МплАІіло Ткмгрю);овіт>.
Ис ііріітворяііся : знаю я тебя!
ЯВЛЕН ІЕ II).
Ть жі;, ГУСЛЯРЫ, и і.сЕіініікп іі плясуньи. ВоііОя во іоріиаі,!/,
они кланяются іостямо и становятся около поставца.
Гг. Грязи о іі.
і'сбята! Дорогпхъ гостей потѣшьте
Моеіі ліобпяоіі и завѣтноіі Ньсисіі —
і!о главу православиаго Царя !
Малюта.
И .41.1 нодгянемъ. ' ■/^■
(Гусляры настроиваютъ ѵнстру.ѵенты.)
Гр. Грязноіі.
Ну, дружиѣіі ребята!
Хоръ.
Слава иа лебѣ солнцу высокому.
Глава! ■ -
Иа землг. Государю Се.нікому
Слава !
Его борзые копп не ѣздятся. —
Слава !
Его платья цвѣтиыя не носятся, —
Слава !
— 17 —
л бояро II слупі не старятся. —
Слава !
(При посльдііемо сливѣ гости встаіоті
и подііи.ѵаютб кубки.)
Мал ЮТА.
І^дВ старѣті.ся — ]іа^іъ только молодиться!
II то сказать, бояре, что невольно
(ѵь такимъ Царёмъ, какъ ііаіііъ, иомолодЬеть,
Его еще на свѣтт, іір бывало,
Л у;кь о пёмъ пророки провТлцалп!
В. ГРЯ.ЗИОІІ.
Л что-;кь они вѣи(али !
Мал ЮТА.
Л ль ПС знаешь?..
Былъ юродивьііі старсцъ Домснтьяпъ...
Когда его покоііиая княгиня
О дѣтпщѣ, зачатомъ еіі, спросила :
«Что пмаиъ я роднтп?» Оііъ сказалъ:
— «Родится Титъ — шіірокін умъ! в — И точно:
Не мимо шли правдивый слова —
ГІ вѣіцсе сбылося нредсказаііье!
В. Гряз.нбіі.
ІІІіірокШ угь — но царству! Чаіі, его
II басурмаиы хвалятъ?
Ив. .Іыковъ.
Не вездѣ.
Малюта.
Такъ: НС вездѣ!.. Хулителеіі пе мало!
Ио кто они? Прсзрѣнные рабы:
— 18 —
Природному владыкѣ пзмѣнііли,
И, совѣсть прокаженную продавши,
Согласііпкаші стали сатаны...
Князь Курбскііі и другіе! А за иіпт
Стрекочутъ пноземцы, какъ сорокп...
Ну, чѣмъ они корятъ Царя Ивана ?
Ив. Лыковъ.
Прискорбии ловторять шіѣ злыя речи,
Л говорятъ, что Царь нашъ грозенъ...
М-4Л ЮТА.
Грозенъ;
Да, грозенъ онъ, какъ Божія гроза:
Безъ устали караетъ лиходѣевъ,
Л нраведиычъ — вѣиіаетъ благодать!
Нѣтъ! Это скудоузшые павѣты
Предателей, злословящііхъ Царя.
За что? За то: зачѣмъ, дескать, опъ иоиялъ,
Что Царь казнить и ;і;аловать волёнъ,
П что ему, вѣнчаиііозіу владыкѣ.
Негоже подъ прпставникаші быть?
Онъ грозенъ!.. Охъ! Гроза-то — милость Божья!
Гроза гнилую сосну пзломаетъ.
Да цѣлыіі боръ дрезіучііі оліивитъ!
В. Грязноіі.
Вотъ речь, такъречь! Ужь подлинно; не дарочъ
Ты носпиіъ шубу съ царскаго плеча !
Малюта.
И, вамъ бояре, тоже вѣдь не даромъ
За сѣдлами Царь метлы привязалъ:
— I') —
Мы і!і,п(('Т(.'*іъ іі:!ъ Ри'п іі|);и!()С,і;іііііоіі
ііегь г-оръ!
В. Гі'г'і:!іГ(МІ.
Ьѣстіімо! Гиіідл!
(Лодии.ѵаето кі]6око .)
Опричники [подпилкиото ю)бки.)
Гоііда! 1'оііда!
В. І> я 311 о И.
Тсш'рь ^ЧI|,І^ одііпъ засголыіыіі кубоі.ъ —
И копчена смиренная трапеза; .
Пропгу вагъ не прогпѣьаться, бояре!
(С.ици ікі.иіваюіиг, кцСыи.)
1»п. Мііхлііли Ті; чп'юковпч'ь.
ВлаіодаріііНі., ѵизяппъ. за хлѣбъ — :і;І соль!
[Гости іиіюпіо к и.іаііліотсл Гр. Гр/і.і-
пому.)
Гг. Грязибіі, [откланиваясь.)
Хозяіпіу гостей благодарить !
(Иные изо гостеп встаюта изо-за стола
и рсісходятся по горітцѣ : другге оста-
кітсл за сто.ю.ѵ^. Слуги снимаютп пу-
сты я блюда.)
В. 1>язп6іі (подходите кь /'//.
Грязно.му .)
Братъ! Что твои гусляры пріуныли?
Не худо бы гостеіі повеселить !
Гр. Грязной.
Да чѣмъ велите...
— 20 —
М л л 10 т л .
Ну-ка, плясовую!
Кн. МПХАЙЛО ТКМП'ЮКОВПЧЪ.
Нить, вишь! Л говор илъ что надоѣло!
М А л ЮТА.
л ты II радъ накинуться па слово!
Гр. Грязпоіі [іиьссниика.мо.)
Гсбята, пой, а дѣвушкіі попляшутъ...
Хоръ пАчпнлктъ:
"За рѣчепькоіі яръ-хмѣль
Ві.ругъ кустика вьется...»
{На середин]) выход яти двѣ дѣвушкн и
начппаютп п.іяску. Гости составляюто
іюлукруіо. Іхалистб придвтастся ближе,
и ближе к-5 плясуньям-, и наконецо ирн-
плясываето и припѣнает^.)
Малюта.
Спасибо! Лихо! Что твоп лебёдки!
(Указывая на Іиілиста.)
Гляди: и молодца расшевелили,
Л — то сидитъ себѣ такой понурый...
(Іх а листу.)
'Іто. ьосточки пебоіісь заговорили?
Калпстъ.
Люблю, бояріпіъ, піісіію плясовую!
На сердце легче, какъ её заслышшпь :
Такъ по тебѣ муражки п поидутъ,
А подъ ногами словно кто подсыпалъ
І'орячих7э у^ольевъ — такъ вотъ и ходятъ!
— іМ —
Бомк.іііі.
Не ііѣсеіікіі, а дѣвушсігь оііъ любіітъ !
Мужчина молодой: жениться хочетъ...
К л .1 п с т ъ .
'.Кенюся, у другого не сщюшугя
II 1111 къ кону гъ нок.юнолъ не іі])ііід\...
БОЧЕ.ІІІІ.
Ко ігнѣ нрШдеть.
Кллистъ,
За снадооьяііл что — ли?
БОМЕЛІІІ
Ла снадобьями, да. Ты любніиь дѣвку,
Л дѣвка — пЪтъ. Вотъ ты ндёінъ ко зінѣ
Л я тебѣ травы даю...
Кллпстъ.
Морбчпшь.
Нудь у тебя, братъ, корень приворотный,
Гк)рѣже-бъ ты развя-зыкалъ кигу!
.\ то я знаю...
БОМЕЛІН.
Что ты .знаешь?
Кл.і истъ.
ІІТ.снюІ
Б о 31 Е .1 1 іі .
Каі.-ую нѣсню знаеніь?
Кллнг.тъ.
А такую.
Каі.ъ парни приворалліваютъ дѣвоьъ.
— ^22 —
ІІроаѣ.іъ бы я тсб'Ь сё, да жалко —
Не про тобя её сложили! Вопэ что:
Ііі, толкт^ яе возьмеіяь!
Гі'. Ггязяоіі.
А что л;с? спой-ка, Калпстъ!
Мы въ толкт, бы взяля...
Кллястъ.
БогТ) съ тобоіі, боярппъ !
Ііуда мпѣ пѣть!
(Указывая на Бомс.и'л.)
Н съ нпмъ — вотъ лоіііутплъ.
Малюта.
Лобро, добро! Отпѣкііваться поздно:
(^амъ посулплъ, таі.ъ волеіі, аль неволен,
Л поіі. любезяыііі
і»"алястъ.
Нечего уя;ь дт.лать:
Л.іііаіітс балалаііку.
(Одіиіо и.і5 гусллровб подастб ему Ьа.іа-
лаику: Ііа.інсто перебирасшо пѣсколъко
ладовп.)
Л о с то.
Ты — кііаса ля моя дѣвпчья,
Ты — коса-ль коп трубчатая.
Не і/а радость ты мяѣ, дѣвпцѣ,
Не въ утѣ\у доставалася :
^Іто тебт. ля, русоіі кбсыяькѣ,
Людн добрые завпдуютъ,
За тебя ли, косу русую,
— 23
Извс.тіі меня, мллдёшеньку,
Опоили, горемычную,
Зельемъ — лютою отравою...
0\ъ, ле зельемъ извели меня,
Опопліі ке отравою,
Л извёлъ меня соколііі глазъ,
Опоила речь медовая!
31 А л ЮТА.
Ліі, Калпстъ! Вотъ угѣипілъ, такъ утѣнпілъ!
Да какъ-;ке ты на пѣсии-то гораздъ!
Ив. Лыковъ.
Благодарю тебя, любезпыіі Калпстъ!
Мпѣ з?і :>[оремъ всё сердце пстомплп
Нѣмецкія докучлнвыя пѣспп;
Ты русской пѣспей дуиіу мпѣ отвёлъ!
Гр Грязпоіі.
Спасибо, братъ!
Не пздѣваіітеся!
Ка л и с т ъ , (к.тнллсь .)
,Да смилуйтесь, бояре:
Мал ЮТА.
Ну, полно, полно!
Что хороию, — то хорошо!
{Треп.тетб сю по плечу.)
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКІИ.
Съ .Тюбашей
Ему бы спѣть: ужь вотъ была бы пара!
Малюта.
Лль память у меня вппомъ отшибло?
— 24. —
{Гр. Грязному.)
Грпгорііі! і\гЬ ;ко крестница моя?
Нпкакъ ты, братъ, свою гулубку деряіишь
На запорти? Иебоіісь — не улетіітъ!
Гр. Грязной.
Не знаю, что она иейдетъ?
(Глугя.і(5.)
Скажите
Игнатьевнѣ, чтобъ кликнула Любашу.
Калнстъ.
Давно бы так'і. !
М. Лыковъ [тихо Ма.штиь.)
А кто это... Любаша?
Малюта [тиосо.)
Любовница Грязного, чудо-дѣвка'
Мы изъ Кошнры увезли её...
{Вслцхъ.)
Я крестницей зову её затѣмъ,
Что за неё порядкомъ шестопёромъ
Я окрестилъ коширскпхъ горожанъ:
Такіе злые — лѣзутъ, да п только!
Кн. Гвозд квъ-Ростовскііі [отводшпо
вб сторону Калѵста.)
Послушай, подразни маленько пѣмца...
Вишь ОПТ), какъ сычъ, насунплся...
Калистъ.
Пожалуй.
{Подходите ко Боліс.іію.)
Что нріуиылъ? .\ль н'Ьспя не по сердцу?
Бомк.іііі.
Я ваііпі ііѣсші плохо попішлю.
Кл.пісті ъ.
А сказки понимаешь, что ли?
Бочклііі.
Ска-пси?
Я сказокъ ПС слыхалъ еще...
Калпстъ.
Я пріісказку скажу?
ТаіѵЪ хочешь,
БОМЕЛІІІ.
Скажи.
Калистъ.
Ну, слушай.
[Кн. Гво.ідсво-Рогтовскіи и лѣноторые
нзо юсте'п нод.годлто ближе.)
«Я малеиькій былъ смѣлъ: жеребёночка съѣлъ, ст.лъ да п по-
ѣхалъ... »
Что, хорошо?
[Бомеліа кііваетб головой ; іоѵпт
слиыотся.)
.V дальше лучше будетъ !
«Ботъ Т.ду я, ѣду, я самъ пи — гугу! Вижу — на рѣчкѣ, пето
па лугу, плаваютъ три утки, а — можетъ — три галки... вотъ я
себѣ и вылозіплъ трп палки: ік'рвую-то бросплъ, да не добро-
сплъ, вторую-то кппулъ да не докпнулъ, а третьеИ п такъ мё-
тилъ да пе попалъ! Дѣлать нечего: надо ловить рукачи...»
[Бомсліп слуіиаеіпо со внилшнгсмб.)
— 26 —
ЯВЛКНІЕ ]\\
Тб жк и Люблша выосодчтб гізб боковой двери; на ней
у^вптиая тп.кпртя ; волосы ея заплетены во двѣ косы.
Увидя её, Каліістъ останавливается.
Ну?
БОМЕЛІІІ.
Каліістъ.
Улегѣлн!
[Отворачивается отп Бомси'я.)
КОМЕЛІІІ.
Какъ же улстѣли?..
[Оборачивается и не доювариваетп .)
Мал ют А.
А ііташечка-ііі;и\ ііья іі|ііілІітола!
[,Ііобаіиѣ.)
Здо])ово, крестница!
ЛюгіАША, [кланяясь гостямо, ко-
торые птвѣчаюта на ея
. ІЮКЛОНб.)
Здорово, крёстный !
Мал ЮТА.
Что позасВшкалась? Ыебоись съ постели?
ІѴіазёкки словно заспаны...
ЛюБАША, [взглядывая на Грязного.)
АхъІ что ты!
}[ не спала, а голона болѣла
Ие'утного.
Мл ЛЮТА,
Вздоръ! Вотъ ты ііамъ сііоіі-і;а иѣсііи),
Такъ боль всю каі;ъ руі.ою сипметъ!
Гр.Ггязііоіі.
Что лее —
(^ухая ложі;а ротъ дерётт., болрс'
Прикажите по чарочкѣ медку?
За кубками и ііѣсііп слушать лучше.
Кіі. Мпхлііло ТКМГРЮКОВІІЧЪ.
Хозяііпъ! мёдъ-твоіі не въ мЬру хмѣленъ!
Гр. Грязной.
Какой у;кь есть: пзъ царскпхъ погребовъ.
Ки. Мпхлііло ТкмггюковпчТ).
Пиъ — іірііі;а;ки по чарочкѣ...
Грязно іі {слугамб.)
Эіі, мёду!
ЛюБАИі.і {Маліотѣ.)
Послуіиай! я просить тебя хотѣ.іа...
М А л ЮТА.
Что, иѣиочка?
Л Ю БАША.
Какъ Царь жениться будетъ,
Ты наряди меня тогда на свадьбу —
Хоть сѣнноіі дѣвушкои къ певѣстѣ. Слыиппиь?
Мал ют А.
Изволь. Л ты намъ пѣсню затяип.
ЛЮБАША.
Какую же?
М л л ю т л .
Да знаешь... по гіротяжііѣй,
Чтобъ -з;і сердце хватала!
ЛіОБЛША.
ГІогодп:
Гейчасъ спою.,.
[Гусллрамп.)
Л вы чпѣ подыграііте.
[Садится Ко столу. Слуги обносятб юстеп нариами.)
Мал ЮТА [бсрёпіб парку и садится
воз.пь .Іюбаиш.)
Хозяину веселье !
[Иъётп; Грязной кланяется.)
]|у, бояре !
ТІрошу п]»ііслушать: крестница поётъ!
[Гусляры подстроиваютб инструменты.)
.'ІІОБАША.
Ты крестплцу самъ къ пѣснѣ пршіеволплъ,
Такъ за неё ужь самъ п отвѣчаіі.
[Гости окружспотъ Любашу.)
Поёт о.
Снаряжаіі скоііѣіі, матушка родпмая,
Подъ вѣнецъ своё дптятко любимое!
Я гііѣвііть тебя пыньче зарекалася:
Отъ сердечпаго друга отказалася :
Расплетаіі же мііѣ косыньку шелковую,
Уложп меня на кровать тесовую;
Пелену набрось м[іѣ па груди бѣлыя
И скрести подъ ней руки иомертвѣлыя,
Въ головахъ зажги свѣчп воску ярова
И зовп ко мнѣ жеиііха-то старова:
Пусть воіідетъ старіікъ, смотріітъ — да дивуется
На красу-ль мою дт.вичыо любуется'.
Гости.
Б.іагодаримъ! Спасибо! Славно! ('лавііо!
М. .Іыковъ.
Отчѣиио!
Кп. Мпхлпло Те^ігріогопіічъ.
Знатная пѣвііца!
БО.ЧЕЛІІІ.
Да!
[.Ііобаша кланяется.)
Кп. ГВОЗДЕВЪ-РОСОВСКІІІ.
Что: да? Иебоіісь теперь ты попялъ? '
БОіЧЕЛІІІ.
Попялъ.
Малют .V [встас)По.)
Ну, );|іО(тіііііі,а, позволь поцеловать!
[Це.іуешо .Іубашу.)
Нотъ — каі;ъ поётъ, что сердце за.чпраетъ...
Эхъ! ііремя-то поздпепько, а не то
Я безъ .ціугоіі бы пѣспп и не вьшіелъ...
Гг. Грязной.
Ты соб[і,ілс;[ ппкакъ домоіі?
М.і. ЛЮТА.
Да время:
Пора г'ил'ячъ н со двора, хозяпнъ!
— 30 —
Гг. Грязной.
Да ііодо;і;діі.
М А л 10 т .1 .
А ты гі позабылъ,
Что мігі; пора идти ла колокольню?
Чан, Государь пзволилъ ііробу;иіться;
(Іиотрн — какъ разъ къ заутреиѣ ударю
1[ ваоъ въ расплохъ застану всѣхъ. Пропиій.
[Гости встают^ и бсрутел за шапка.)
Гр. Грязноіі.
II вы, бояре? Иѣтъ, ужь извините,
Л такт, я васъ домой не отпущу!..
[Сл]гамо:)
Жіівѣіі, вина !
{Гост/іліб:)
По чаркѣ, па проніанье !
М .і л ЮТА.
Ну, будь по твоему.
{Гостей обносятп 'чарками; они пьютб и
раскланиваются сг> Грязным^,)
Теперь — у;кь, братъ, нрощаіі.
{.Тнібашгі, подходитб К5 дверями.)
Гр. Грязной.
Ну, прощай, Малюта!
[Гости пргщаются сб Грязными .)
Кн. Михаил о Теііррюковпчъ.
Нора хозяину покой дать.
М. Лыковъ.
За-хлТ,бъ — за-соль !
— 31 —
Гр. Грязноіі.
Прошу вііерёдъ ігь ііачъ и;алов;ш,, бояре!
ІІв. Лілковъ.
Прошу тебя II ласъ не забывать.
[Бомеліи во это время смотрите на
.[іобашу; она раскланивается гостями.)
Гі'. Грятпоіі [Калисті] .)
Отцу съ еестроіо іюклоіпіся, Ііалистъ !
[,Ііобаша отступает о.)
Кн. ]'во;5 ДЕВЪ-Ростовг.кііі {Грязному, не
видя .Тюбагии.)
Мы въ церкви вѣдь увидияся съ тобой?
Я радъ, что ты ііовеселѣ.іъ п Марѳу
Васильевну Собакііпу забылъ.
[Лю5аша вздраіиваетп .)
Ѵѵ. Грязноіі.
Забылъ! (Ікажіі: забылся... До свиданья.
{Бомелг'й хочёто упдти; Грязной, удер-
живая его, слугамо и пѣсснникамо:)
Ступайте! Мнѣ не иуиаю васъ...
[Слуги, пѣсснники и плясуньи уходяшо-
Любаша прячется за медвѣжъю шкуру.)
Я В Л Е II I І^] ^'
Г)'. 1"рязной, Бомклііі ЛюБАШл за мсдвіьжьеН шкурой.
Гр. Грязной.
Бо.ііелій I
— 32 —
М;чѣ ванеиос есть дѣ,ю до тебя.
[Указывая на скамью.
Садися здѣсь II выслуліай, Бомелій!
[Бомеліи садится.)
Сегодня ты съ гостями молодыми
Про дѣвушекъ про краспыхъ говорилъ,
И, помнишь речь о корпѣ прііворотпомъ
>' васъ заиіла, п ты піутіілъ, Бомелій?
БОМЕЛІЙ.
Мѣтъ, не шутіілъ.
Гг. Ггяізпбй.
Какъ? Ты II вправду знаешь,
Чѣмъ дѣвушку іеъ себѣ приворожить?
Б о М Е л I іі .
Да.
Ты смѣёшься?
Гр. Грязной.
БОМЕЛІІІ,
Нѣтъ
Гр. Ггязиоіі.
А можешь
Приворожить къ другому?
БОМЕЛЙІ.
Всё ровно.
- Гр. Грязноіі.
Такъ я тебѣ, Бомелііі, поклоніося;
Есть у меня пріятель... зазнобила
Ему сердечко красная дѣвица ..
Нельзя ли какъ помочь бѣднягѣ?
~ п —
БоАік.иіі.
Мо;кно .
Гі'. 1'іл;піиіі.
Да вотъ бѣда: случилось, что лііого
Она взлгобила, а его ле любіітъ...
Бомклііі.
Его іюлюбитъ.
Гр. Грязноіі.
Ты не л;і;еіііь "?
Бомклііі.
Не лгу.
Гг. Гглзноіі.
Бомклій.
Да повѣрь, боя])і[иъ!
Гр. Гря:5н6іі.
Иослуіпаіі! Я... иріятель лоіі богатъ,
|[ дочъ его, по лііілостіі царёвоіі,
Какъ чата, полоііъ; в'ь кладовыѵъ дово.іьно
И золота. II качііеіі самоцвѣтпілхъ,
И жемчугу, и іісякого добра:
Берн .іюбое, сослужи лишь службу :
Приворожи къ нему ту лиходѣііку,
Что и сама его приворожила!
БОМЕЛІІІ.
Изволь. И дамъ ему лихого зелья:
Какъ выпить дастъ, такъ дѣвка п полюбить.
11і;тъ — поклянись миѣ.
— Зі —
Гр. 1>я:ін6й.
Мто леь, это зелье, стало быть, наіііітокъ?
Бомклііі.
Иѣтъ, ііорошокъ. Насыпать сіі въ вино.
Пусть сыплетъ самъ, а то и не полюбптъ.
Гг. Грязноіі.
Ну, всыплетъ... А поточъ что ііуяліо дѣлать?
К о ;ч Е л I іі .
Поговорить., сказать, что много любитъ...
Гр. Грязной.
О! Я скажу!... Я знаю, что онъ скажетъ...
Когда жь ты это зелье приготовишь'
НОМЕЛІЙ.
Дня черрзъ три.
{Встаете.)
Пока прощаіі, бояринъ!
Спокоепъ будь.
Гр. Грязной [цдерживад е(о).
А ес.іи не полюбить?
Комклііі.
Кчсму мнѣ .(гать?
Гг. Грязноіг.
Такъ я къ тебѣ зайду.
И, если ты пріятелю поможеіпь,
Озолочу тебя.
Бомк.іій.
Прониій!.. Полюбптъ!
— 35 —
Гг. Грязной.
іогцаіі! ІІостоіі: я нровоису тебя.
[Провожаете Бомелія за дверь. Любаша
выходите изб-за гикуры и прокрадывает-
ся вп боковую дверь.)
ЯВЛКНІК ДІ.
Грязной, потолів .іюбліна.
Грязной [идета потупя голову).
И вѣрю, II не вѣрю... Мудрено,
А модгетъ быть: сильна его наука!
Что, если не солгалъ онъ?...
ЛюБ.іШ-і [ти.то растворяя дверь
и подходя лтг Грязному).
Ты одинъ?
Грязной.
.^юбаша !
ЛЮБАША.
Ну? чего ты испугался?
Грязной.
Зачѣ^гь ты?
ЛЮБАША.
Я спросить тебя хотѣла :
Иойдепіь ли ты къ заутренѣ?
1'рязнбй.
Пойду.
[Садится К5 сто.іу и закрываете лицо
руками. Молча ніе).
— 36 —
л ю БАША [подходчтб кп Грязном])).
(!];<п;кіі: за что ты нп меня ссрдптъ?
[Грязной не отвѣиаетб.)
Чѣмъ, глупая, тебя я пропіѣвпла,
Что ты словечка вылюлвгіть не хочешь?
Грязиоіі [не поднимая головы).
Отстань.
ЛЮБАШЛ.
Охъ, надоѣла я тебѣ !
Давно пора! Чего ты хочешь, дѣвка?
Тобою поііатѣшились довольно,
II выбросятъ, какъ старую тряпицу!
Ты надоѣла: есть другая, — лучше,
Привѣтливѣіі...
Г р я 3 н о іі [оборачиваяп,).
Ложпся спать. ./Іюбаіпа!
ЛЮБАНІА.
1\0]да бы ты .іюбп.іъ еще Любаніу,
Ты зналъ бы, — спитъ она иль пѣтъ! Спасибо !
Ты нозабылъ, какъ дверп отворять
Ко мнѣ въ свѣтёлку... Господи! давно ли
Я думала, что любнтъ онъ меня,
Давно ли онъ любплъ? Отъ поцелуевъ
Его II ні:екн дал.'е не простыли...
[Бросается Кб Грзяному.)
Иѣтъ, быть пе можетъ!... Ты меня не кинешь!
і\ прогнѣвпла чѣмъ-ніібудь тебя,
Ты вѣрно полюбплъ съ сердцовъ другую?
Оставь её! Она тебя не любптъ,
я, я одна тебя люблю! Ты вспомни:
Я для тебя дѣвіічііі стыдъ забыла,
Забыла мать, отца, и родъ іі племя,
Объ нііхъ слезы не вьфонпла я —
Всё для тебя, а ты меня покинешь!
{ІІадаето на колѣни.)
Не погуби души моеіі, Григорііі!
[Слышен^ ударо колокола.)
Гря.зпбіі [встаепіо).
Заутреня...
[Ндетб во уголо, надѣваеіпо рясу и тафью.
ЛЮБЛШЛ.
Постой, не уходи !
Скажи мнѣ, что я брежу, что ты любишь
Меня, а не ее, не эту... Да скаяпі же
Мнѣ что нибудь!
[Второй ударп.)
Грязноіі {.тодитг,.)
Проіцаіі !
ЛюБАША [бѣжито за ни.мб).
Постои, куда ты!
ЯВЛЕНІЕ ѴП.
Л ю Б Аш А [возвращался) ,
Уиіёлъ!.. II даже не взглянулъ пи разу!
[Трстг'й удара.)
— 38 —
Не боіісь, на ту глядптъ, не наглядится!
И зелья для нея просилъ у нѣица,
И золота сулилъ ему за зелье...
Она его приворожила, видишь!...
[Ещё ударб.)
Охъ!... Отыщу же я твою ко.ідунью —
И отъ тебя её отворожу!
[За сценой бятовѣстб.
— ЗУ —
ДЪИСТВІЕ ИТОРОЕ.
ПРИВОРОТНОЕ ЗЕЛЬЕ.
Улица въ Александропскоіі Слободѣ. На лѣво церковь съ обгащшымъ мо-
поетыремъ, обнесёнвымъ оградой; иодлѣ пея, на углу , домъ вт. три окна
на улпцу, ворога и заборъ; у яоротъ, подъ оі;вами, деревянпаи лавка. На-
право— длинный рядъ домовъ; изъ-за заборовъ выглядываютъ коіі-гдѣ г,о-
лыя деревья.. На заднемъ планѣ, вдяли, хоромы царя Іоанна п часть Сло-
боды. На авапсцеііѣ расі;іідпстое дерево и подъ нимъ болыпоіі камень.
Улица идёіъ пѣсколько въ гору. Осеннііі вечеръ.
ЯВЛЕНІЕ [.
ІІктровнл, потомб Млрѳа.
[Петровна выходитб изо кгиитки п і:мо-
тритб изо-подб руки на улицц.)
МЛРѲА [за сценой.)
Что? не вндгіть, Петровна?
П к Т 14) в II л.
Не видать,
Родііімал! . . . Иикѣмъ — кого. . .
[Изб-за монастыря вы.годншб жснік^ііна.)
— 40 —
Постоіі-ка :
У цг])!,'!!!! коііъ идётъ купоцъ... Дііватко,
Не тятонька?... Взгляни са.мл, родная!
Г.іазіміілі у тебя моложе.
Млрѳл [выглядывал пзп ка.іитъчі .)
Что ты ,
Петровна? Это — женщина.
[Жетщина еходніио во одиііо изо домовг.)
ІІКТРОВИ.Ѵ.
Ахтп !
А мііѣ вѣдь покажись купецъ... Оарепька.
Старенька я, родная: плохо вижу.
Млрѳл [гмотрита егцё іііьско.ѣко
времени па улип^у гі по-
томокргіѵито впкалппюі .)
Дуняіііа !
Д.ѴНЯНІЛ [за 01,0110 іі.)
Что ты?
Млво \.
Выііде.мь за ііорота,
Да носндігчъ на лавочкТ,. ч
Д.ѵняніл.
1Іо;і,-а.[}іі.
Я то.іьк(і вотъ <ііату сеігі; ]!озьі\л .
31лро.\.
Возьми и мнѣ.
[Садится па лавоѵку.)
^ ІІКТГОВНЛ.
Э\ъ, старость-то не радость!
— 11 —
Г)Ыіі;і.і(>, іі(іч)>іп, глор.ііо коіііі;;і, віідіііііі.,
Л ігмііьчо... ])Оі!ііо і;го песку иагып.і.гь
ТеГ)Т. пі, глгіяа...
ЯВЛЕИІЕ II.
Ти ;кк II ДміяиіА выходнто изъ каліткн.
Да какъ тепло и тихо !
{ІІодасп)5 Марѳѣ фату.)
Г.итъ II Фата тебѣ.
Млрѳл [накидывая фату.)
Прпсядемъ , Дуня !
ІІет|іовііа ііачъ про старику разскажетъ.
[Дуияша садится во.іль Марѳы. ІІстров-
ші стоитп у калітки, подпершись рукой
обо щеку.)
ДУИЯІІІА.
ііетіювка! Чаіі, тебТ. годовт, у;кі. много?
ПКТ1'0ВІИ.
Многонько, моя матушка, миоголько...
Да вотъ мнѣ съ Госііо;і;ітоктэ-то пошёлъ
Геділіоіі, ііе то у;і;ь и осьмоіі десятокъ.
ДУНЯША.
Ну, ііо;кііла же ты на бѣломъ свѣтѣ!
Петровна.
Давно живу, чужоіі вѣкъ заживаю:
Пора і.чістячъ II на нокоіі, родная!
[Вздыхаете.)
— 42 —
Вѣкъ изжила, а вёдра не впдала...
Ненастья съ горемъ вдоволь иасмотііѣлась '
Марѳл.
А говорятъ, что встарь все лучніе было!
Пктровил.
ІЗѣстичо лучвіе! Ныньче всё пе то:
И люди-то, и время-то... Бывало
О-сю-пору саѣжокъ ужь порошптТ).
ІІришелъ братъ Божііі Яковъ — и крупица
Новыпадстъ, водица освѣжится,
Грязь закуётъ, а тутъ, глядишь, и зника:
Егорііі съ мостомъ, да Микола съ гвоздемъ.
Л ныньче вотъ и Яковъ, Божііі братъ,
Л вишь — какая непогодь! Поутру
И крыши не бѣлѣютъ: всё туманы...
Теплынь какую Господи даетъ !
Л.ѴНЯШЛ.
Что-жь? Паръ костеіі не ломитъ вѣдь, Петровна?
Петровна.
Тепло-то не ко времени, родная!
ЯВЛЕНГК ІП.
Тѣ же, кумъ СлвЕЛііі и кумъ Плгоёнъ выходятп и.іп ира-
тивоположиаю дома.
^ь Кумъ Савелій.
щ
Слышь, баитъ, пить игнадо, кумъ Парѳёнъ!
_ 43 ~
Кумъ Гіарѳёнъ.
Но надо, кумъ, вотъ — віідіггъ Богъ — не надо!
Что жь? Человѣкъ недужиыіі... гдѣ тутъ нить?...
Петровна {тихо.)
Знать къ нѣмцу за лекарствами ходили.
Куічъ Савелііі [останавливаясь.)
(л> чего оно иріікннулось? зігать съ вѣтру!
Кумъ Парѳёнъ.
А кто ихъ знаетъ! Можетъ, гдѣ продрогъ!
Вздохнуть не дастъ: вотъ грудь всю заложило!
Смерть да и только! Я ужь п бодягоіі,
И солью тёръ, и въ баіію-то ходилъ:
Всё нѣтъ отдышки — рѣжетъ, какъ ножами.
Даіі, молъ, схожу я къ нѣмцу. Вотъ спасибо,
Какоіі-то далъ травы :
[ІІоказываето свёртоко.)
Авось — поможетъ?
[Вздыяаетъ.)
Л про вино заказывалъ на-строго:
«Не ней: умрёшь, коль будешь нить! Смотри же,
« Не пей вина ! »
Кумъ Савелііі [покачавб ю.ювои.)
Оіі, врётъ же оиъ, собака,
Чтобъ такъ съ вина и умеръ человѣкъ?
,^а вонъ ко мнѣ какая лихоманка
О ѳоминой недѣлѣ привязалась :
Чего-чего не дѣлалъ — всё трясётъ.
А какъ съ сердцовъ я тяпну лъ красоулю.
Слышь, і;акъ рукоіі всё сняло! Еіі-же Богу!
. — 4- (-
Куиъ Парѳёнъ.
^Іто-жь ііѣчрцъ баіттъ?..
Куііъ Сляелііі.
Эва! что за знахарь,
Олъ нашего вина чаіі и пе нюхалъ:
>' нихъ другое за моремъ-то гоиятъ !
Кумъ ІТлрѳёнъ.
Другое?
Кумъ Слвелііі.
Да. Ну, ихнее вино —
Пожалуй — что въ недуги не годится,
А наше... иѣтъ! ]налшиь, поджарый нехрпсть,
Оно — тово!
Кумъ Парѳёнъ.
И въ правду, кумъ Савелііі!
Ужь будто съ чарки что и приключится?
Кумъ Савелііі.
Чеяу тутъ быть! І!оіідсч'ь-ка, кузіъ, въ кружало,
Да випьемъ на алтіліПз-другоіі !
Ку:чъ ГІ.\рѳёнъ
Не-што !
[Идут!).
Кумъ Савклііі.
А травку-то зачѣмъ несёшь съ собою?
Брось — ну ее? Какая тамъ она?
,1ихая, можетъ! Брось подъ подворотню!
Кумъ Парѳёнъ.
II то! Почемъ ѵзнаешь: мо;кстъ. зелье!
'10
Вишь, пѣ.мсцт^, сііадобьсвъ какпхъ даешь !
На! подавись своеіі травоіі погаііоіі !
{Бросасто свёртоко и у.годюко, обиматась
Со КІ].ѴО.Ѵо.)
ЛВЛЕНІЕ П\
Тѣ л;к, кромѣ ку.мовьсво.
Дуііяшл.
Нотъ і\іуііыіі-то пародъ: во:5Ьі\іётъ лекарство,
А послѣ самъ же бросптъ на дорогѣ I
Уи.'ь не ходплъ бы къ ііѣмцу, коль не ві;ріт'П^
ІТктровнл.
Оборони Господь пмъ вѣрнть!
ДУНЯША.
Что же?
ІІ?:тровпА.
II, матушка! Гіовѣрь-ка басурмапу,
Такъ оиъ тебя сеіічасъ и пзведётъ.
[Плоеіпб.)
Гл'рясись надъ нимъ! отъ слова пе случится.
{Марѳіь.
Ну, ясочка! Ты тятеньки дождёшься,
А я ііоііду коіі-что поприберу.
{У осади то.)
— 46 —
ЯВЛЕН ІЕ V.
Тѣ ;ке, кроміь Петровны.
Дуняінл.
рсдоорая старуха:
Млі'ѳѵ [разаьянно.)
Да.
[Помолиавп .
Д\ няша !
Ты не видала Вани?
Дун ЯШ л.
Гдіі же видѣть?
Я у тебя гоіцл вторые сутки.
М л р о .1 .
Да, я забыла: онъ вчера вѣдь не былъ.
Сегодня вотъ увидишь: онъ прійдетъ!
Д.ѴНЯША.
Вотъ говорятъ-то правду, что невѣоту
Сеіічасъ узнаешь : только п речеіі.
Что про милова друга!
Марѳ.і.
С.чѣііся, счѣііся !
[Ірііідетъ твоя пора — са:ма но.іюбпиіь.
А мнѣ Ванюиіу — грѣхъ и не любить ;
Мы съизчала другь къ другу привыкали.
Дяіяіи л.
Такъ, стало, вм давно знакомы?
— 'і/ —
.М V I' о л .
Съ дѣтсгва.
Ііотъ іііідішь ліг, мы въ Ноыородѣ жили
Дворъ-объ дворъ съ Лыковьмъ, съ отцёчъ Ванюшіг
ІІокоііникъ съ батюшкой друзьями были,
И насъ, дѣтей, сдружили межь гобоіі,
И назрлвали женихомъ съ нсвѣстоіі.
У .Іыковыхъ былъ садъ, такоіі тѣнистыіі,
II ягодъ въ немъ бывало много... Мы
Туда съ утра позаберёмся съ браточъ
И рѣзвнмся до суиерекъ съ Ваиюиіеіі.
Обѣдать кличутъ — кличутъ — не идёчъ :
Запрячемся, куда нибудь въ малину,
II притаимся, словно насъ и нѣтъ!
Начнё.мъ играть п бѣгать до упаду.
Что хватитъ силъ... А я тогда была
Прерѣзвая: отъ мальчиковъ, бывало,
Не отстаю!... Мы эдакъ проиграли
•Іѣтъ пять, иль шесть. Тутъ Ваню заса.дили
За грамоту, и насъ учить ужь стали ;
Тутъ померъ старыіі Лыковъ, а Ванюіиу
Къ себѣ взя.іъ дядя, Нарвскііі воевода:
Такъ мы и не впда.іпсь долго, долго...
Тутъ слухь ирошё.іъ, что Царь услалъ Ванюшу
Въ чужія земли... Какъ мнѣ бы.ю горько!
Наплакалась я вдоволь... Слава Богу,
Что понапрасну! Ныпѣіпнеіі весною
Мы въ слободу пріѣхаліі, и съ Ванел
Опять свё.іъ Богъ...
Л у н я иі .^ .
То), чаі, и не } знала?
— 48 —
МЛРѲА.
Куда узнать ! Какъ мнѣ тогда сказали,
Что Ваня здѣсь іі къ намъ заіідтп хотѣ.гь,
Л всё и Нч'ду : вбѣяеіітъ кудрявыіі мл.іьчкігь
Ко >інѣ въ свѣтёлку — II даваіі рѣзвііться!
Да думаю: чай, вьфосъ вѣдь Ванюша?
Вотъ ])азъ сижу за пяльцами поутру,
ІІетіювна входнтъ: — '(Тятенька зовётъ,
Велѣлъ сказать: "прншелъ, дескать, старинііыіі
Знакомецъ иангь. ІІванъ Сергѣнчъ Лыковъ. »
Я, какъ была, сбѣгаю вніізъ, смотрю:
Стоить какоіі-то молодецъ, высокііі,
Прнгожііі. статныіі — я п обомлѣла.
Отсцъ смѣётся : « что ІІванъ Оргѣіічъ !
Узналъ Марѳуліу?» Я стою, какъ дура:
Не то уіідтіі, не то остаться? Стыдно,
Такъ стыдно, хоть сквозь землю прова.інться!
Дуняніл.
Л онъ?
Марѳа.
Да я не помню. Говор плъ онъ
Мнѣ что-то : ничего не поняла !
Такъ и уиіёлъ... ІТотомъ бывалъ онъ часто:
1[у, тутъ ужь я осмѣлплась п стала
Глядѣть II говорить, а болыпе — слушать.
Чего-чего онъ памъ не разсказалъ
Про сторону заморскую, Дуняша!
,1 у н я ш л .
^Іаіі, за моремъ дііковннокъ не мало?
МЛРѲА.
Иное все — и люди, и зем.ія.
— ід —
Зима у инхъ не долго, а морозовъ
Нолыіінхъ II не слыхать; за то ужь лѣто
Тамъ хорошо! А горы тамъ такія
Высокія, что глазомъ не окпноінь:
« Такъ въ небо п уходятъ » говорить!
Л города большіе — преболыпіе,
И всё пзъ камня сложено: и церквп,
И башнп, п хоромы; а мосты
Предлинные, и тоже всё пзъ камня.
Въ домахъ убранство чудное : и стёкла
Цвѣтныя всё, и комнаты обиты
Цвѣтнымъ сукномъ. А сами нѣмцы ходятъ
Богато, да и жёнъ нарядно "водятъ,
II въ запертіі не держатъ, какъ у насъ,
Ноярынь п боярышень, а ѣздятъ
Всё въ золочонныхъ колымагахъ, гусемъ,
И кони всѣ въ узорныхъ чанракахъ,/'/"'
ГІ въ длиниыхъ перьяхъ...
ЯВЛЕНІЕ VI.
Тѣ же, В. СоБАкпиъ и Ив. Лыковъ показываются на кои-
цѣ улицы.
Дуняшл.
Вонъ п твоіі отецъ,
И съ ніімъ еще каі;оіі-то...
Млгол [быстро оборачивается.)
Это Ваня!
{На сцеть иачипаето тслтѣть .)
4.
~ 50 —
ДУИЯША.
Какоіі же онъ дородиыіі и ііріігои;ііі :
Не диво, что его тгя полюбила!...
Марѳл.
Поіідёмъ па встрѣчу.
[Хочешо встать. По у.пщѣ идёшо про-
хожііі.)
ДуняшА, {^удерживал ее.)
Полно; Богъ съ тобою!
Увпдитъ кто — пожллуіі и осудить:
«Вонъ, » ска;[;стъ, «дѣвки бѣгаютъ однѣ ! »
хМароа.
Я пошутила; мнѣ и лдпгь-то стілдко:
Уіідёмъ домой?
ДУПЯИІА.
Зачѣмъ же уходить?
Мароа.
Дупяша! сердце что-то заиираеіъ...
Что, смотритъ онъ?
ДУІІЯИІА.
Е!п,ё бы пе с.чотрѣлъ!
Мароа.
А близко?
Д у И я Ш А .
Близко.
Мароа [вскакнваст^.)
Я поііду па встрѣчу !
— 51 —
В. Соі;лкііігь.
/1 говоріі.іъ тебѣ, Иваиъ Сергѣіічъ,
Что будетъ дожидаться!
ІІв. Лыковъ [кланяясь дѣвки/імб.
Здравствуй, Марѳа
Васп.іьрвка!
М АР о л [отк.іаіі нваясь . ]
ІІваііъ Сергѣіічъ !
{Отцу.)
Что ты
Заі[ѣшкался?
В. (ІОБЛКІІНЪ.
Воіъ къ жслііѵу завіс.іъ.
Марѳа [не смотря па Лыкпва.)
іТіекііхъ свою псвЬсту забываетъ:
Вчера II глазъ пс показалъ...
Ив. Лыковъ.
Напрасно!
/Кешіхъ зашслъ по утру, такъ иевѣста
Ушла съ своей подругою куда-то,
А вечеромъ прііідтіі нельзя мнѣ бы.то :
Насъ въ гости звалп съ дядею...
В. СОБАКННЪ.
Къ кому?
Ив. Лыковъ.
Къ боярину Грязному. На шірушкѣ
И Калпстъ былъ, да какъ же всѣхъ нотѣіпилъ:
.Іихую ііѣсіио спѣлъ!
— 32 —
В. СОБАКІІНЪ.
На что другое -
На пѣсніі умудрплъ его Господь!
[Марѳѣ.)
Что, дома онъ?
Млрѳл.
Не знаю.
В. СОБАКЛНЪ.
Гдѣ быть дома !
Ему бы всё шататься по кружаламъ,
Да въ зсрпь играть съ боярскими дѣтьми,
А дома пе сидится, да и только!
ЯВЛЕНІЕ VII.
Тѣ ЖЕ И Калистъ выходить гізп калитки во красном р%)-
бахѣ и кафтанѣ па одно плечо.
Калистъ.
Анъ, вотъ же дома!
{Всѣ смѣются. Калистп кланяется Са-
буровой.)
Здравствуйте, Авдотья
Богдановна !
[Лыкову.)
Здороііо, братъ Пвапъ!
В. СОБАКИНЪ.
Ну, диво, что ты дома.
— 53 —
Калпстъ.
Эко дішо!
Вотъ диво, если ты куда уіідешь.
В. СОБАКППЪ.
Да что мы у воротъ разговорились:
Поіідёмъ въ избу.
{.Тыкову.)
Какая есть вишнёвка!
Калпстъ.
Изрядная. . .
.\ столъ пакрытъ?
В. СОБАКПИЪ.
Вотъ — Калиста спроси!
[К а листу .)
Калпстъ.
Накрытъ.
В. С о г, А к ПН ъ {.Тыков у и друіи.ѵб.)
Покорно проспмъ.
[Улодяіпб. На сценѣ почти темно. Вп кѣкоторыхб дома.Ѵб
иачинаютг, мелькать оюньки. Сцена нѣсколъко времени
пуста.)
ЯВЛЕНІЕ VIII.
И.іб-за гщжовноН ограды выходите Любаша, вг, шубкіь и
фатѣ, и останавливается противп дома Собсікинызсг,, гдѣ
зажигаіотг, огонь.
Развѣдала!... Такъ вотъ гнѣздо голубки?...
Посмотримъ на красавицу твою!
[Подходито къ дому и смотрите вб окно.)
— э+ —
ІІс разглядишь нпкакъ... Л? ва?ку, вп;ку...
Да... иодурпа... Румяна и бѣ.та,
II глазки гъ поволокой... Это — Марѳа?
І\1ііѣ про неё другое говорили...
[От.тодыто отп окна.)
Отъ сердца отлегло : разлюбптъ скоро
Грпгорій эту дѣвочку! И чѣмъ
Его плѣнить умѣла? Просто прпхоть.
Взгляну ещё...
[Подходишо опять Ко окну.)
А!... Это кто?., лхъ двѣ!
[Отскакиваето ото окна.)
Иотъ, вотъ она, Ліобавгана злодѣііка, —
Черноволосая, съ собо.іьсіі бровью!
{Закрываепіо лице рукалш . )
Охъ, хо-ро-ша!
[Помолпав!;.)
Не чудптся ли аінѢ?
{Иодходитй кб окну.)
Не чудится... Какая красота!
Что за плеча, какія косы, косы...
Д.піннѣіі імоихъ!... Нѣтъ: этоіі не разлюбить!...
Да ужь II я её не попдажу!
[Пд'ппб на другую сторону улицы.)
Ііакъ душно мнѣ!.. Кровь къ сердцу прпливаетъ
[1 голова горитъ...
{Сбрасывастб фату и осліатривастб дома.)
Гдѣ этотъ псхрпсть?
Да вонъ его лачуга... Постучимъ.
{1Іод.тодитб Кб одному изб до.иовб и
стумитп вб окно.)
Кто та^іъ стучптъ':
Любаша !
— ізо —
БомЕЛііі [за сцеиоН.)
Любаша.
Откроіі окно — увидишь!
[Черсзи нисколько времени окно под-
нимается, и на лицо Любаши па-
даетг; свіыпо отп фонаря.)
БомЕЛіГі [за сценой.)
Любаша.
]}ыходіі ко мпѣ скорѣе.
[Слыгиенб стцко запора.)
ЯВЛЕН ІЕ IX.
Любаша іі Бочелііі выбтаеть изб калитки со фонаремо.
БОМЕЛІІІ.
Прошу воіідтл въ покои!
Любаша.
Не кричи!
(іосѣдеіі всѣхъ персполоиіишь, пѣмецъ!
БомЕлііі [тихо.)
Воіідсмъ ко мпѣ: здѣсь холодно и сыро.
[Берётб Любсѵш]) за руку.)
Любаша, [вырывая руку.)
Да не поііду къ тебѣ я ни за что!
Вотъ отойдёмъ подальше...
[Отходито подо дерево; Бомеліи гідёто за нею.)
— 56 —
Да закрой же
Фонарь полой: народъ къ себѣ приманишь!
БомЕЛіп, {закрывая фонарь.)
Зачѣмъ пришла? Я радъ служить...
ЛЮБАША.
Увидимъ.
Ты дашь мнѣ то, чего я попрошу?
БОМЕЛІЙ.
Для дѣвушки пригожеіі всё готово!
ЛюБАША [грозить ему.) «
Смотри же: чуръ потомъ не отпираться!
А я тебѣ ужь буду благодарна...
БОМЕЛІІІ.
Всё сдѣлаіо
ЛЮБАША.
Послушай же, Бомелій!...
Я слышала, что ты досужій знахарь,
Что вѣдаешь недуги и лекарства,
II снадобья отвсюду добываешь...
На травы, на волшебные коренья
Тебя нечистый, можетъ, натыкаетъ...
Скажи же мнѣ: ты можешь ли составить
Своими чарами такое зелье,
Чтобъ не совсѣмъ сгубило человѣка,
А извело бы только красоту..
И то не вдругъ, а понемногу... Понялъ?
[Бомеліи киваете готовой и смотритъ
пристально на Любашу.)
— 57 —
Такое зелье, чтобъ глаза потускли,
Чтобы сбѣжалъ съ лица румяиецъ алыіг,
Чтобъ волосокъ по волоску повыпалъ,
И высохла вся наливная грудь!
БОМЕЛІІІ.
Такое зелье я могу составить
Сеіічасъ пожалуй.
Какое?
Какъ сахаръ.
ЛЮБАША.
Что же, это зелье
БОМЕЛІЙ.
Просто бѣлыіі порошокъ,
ЛЮБАНІА.
Ну, а еслибъ я хотѣла
Приворожить къ себѣ иилова друга.
Ты что бы далъ?
БОМЕЛІЙ.
Такой же порошокъ. ,
Тебѣ его не надобно.
Дай мнѣ другой.
ЛЮБАША,
Не надо.
БОМЕЛІЙ.
Зачѣііъ тебѣ ?
ЛЮБАША.
Не хочешь ?
БОМЕЛІЙ.
Пожалуй дамъ, но порошокъ мой дорогъ!
— 58 —
Его давать опасно: і;акъ узітаютъ,
Меня казнятъ...
Л ю Б .А ш А .
На ііыткѣ не скажу-
()тк\да я взяла его !
БомЕЛіп, [продолжал пристально
смотрѣть на Любашх).)
А ну;кно ?
ЛЮБЛША.
Дай только, а пото:*іъ проси съ меня,
Что хочешь!
Б о м Е л I іі .
Дорогъ, очень дорогъ!
Люб инл, [поднимая рукц ко огню.)
Гляди сюда — вотъ перстень нзумііудяыіі :
Ііго Дева\ъ за дорогую цѣну
Воярнну ]"рязноігу устуніілъ...
Ікізьзін его за зелье...
[Бомслг'й качасшб головой.)
Мало ?
БОЧЕЛІІІ.
Мало.
ЛЮБАША.
Ну, у меня есть о;керелье: ;кемчугъ
Такъ радугоіі и отлнваетъ... Хочешь —
Возьми его?
[Бомеліи опять качаетп головоіі .)
Всё мало?
— 5'^ —
БОІЕЛІІІ.
ІІС ііродаікиыіі
Моіі іюроіііокъ !
ЛЮБАИІЛ.
Завѣтныіі что ли?
ІЗ о >І к л I ІІ .
Да!
Л то Б л 111 л {смѣется.)
Л что же ты завѣту хочспи^ ?
БОІІЕЛІІІ.
Что н;е?
С.ъ тебя? Съ тебя ііс много...
[Сяватываето ее за руку.)
Поцелуіі !
ЛіОБлиіл, {вырывал руку.)
Что-о, піѵчецъ? Ты рѣхпулся!
БОМЕЛІЙ.
Поцелуй.
Ты дѣвуіпка ирпголгая I Не ладо
Миѣ отъ тебя іпі жемчугу, ип камиеіі:
Я самъ богатъ, оамъ подарю тебя.
Боишься? ткоіі боярііиъ не узиаетъ!
Узналъ, такъ что яге? Приходи ко мнѣ:
Мы заживемъ съ тобой, Ліобаша, знатно:
Я запщіать не стану, какъ собаку...
{.Іюбаша слпьется.)
Чему же ты смѣешься? Я люблю
Тебя, какъ увидалъ... Не вѣрпшь?
Люблю, люблю и много разъ люблю!
— 00 —
ЛЮБАША.
Бомелій, полно! Что — это за шутки?...
БОГІІЕЛІІІ.
Я не шучу, а правду говорю...
Попдёмъ ко мнѣ: я зелье приготовлю,
И надарю тебѣ серёгъ и колецъ...
Въ накладѣ не останешься!
{Берета её за руку.)
ЛюБАША {вырываетб руку.)
Отстань же,
Не то скажу боярину!
БомЕЛііі, {возвышая голосб.)
И я
Скажу, что ты за зельемъ приходила.
ЛюБАША (во с.ѵущеніи.)
Тебѣ онъ не повѣрптъ...
БОіМЕЛІІІ.
Нѣтъ, повѣритъ.
Я видѣлъ перстень, разскажу какой,
Я знаю, гдѣ ОНЪ купленъ былъ, я знаю,
Какое ожерелье у тебя. . .
Почёмъ я зналъ?
ЛювАША, [смущаясь еще болье.)
Что жь?... Говори, пожалуй:
Мнѣ пошутить хотѣлось надъ тобоіі...
БОМЕЛІІІ.
И я шутплъ: я зелья дать не смѣю.
— С1 —
ЛЮБЛША.
Проіцаіі, коли пе смѣешь! Я ііаііду
Другого, посговорчіівѣй...
[Псуебѣгаетп на дрі/іую сторону
улицы; Бомелгй бѣжито за йен.)
Ие трогаіі:
Я закричу!
Бомклііі.
Не трону, только завтра
Всё раскажу боярину Грязному:
Онъ за тобой гірпсматрпвать начііётъ.
Запреть тебя!
[Любаша вздрагнваето и останавливаете л.)
Скажу: зачѣмъ еіі зелье?
Кого она имъ хочетъ извести!
Л 10 БАШ л [тихо.)
Самъ бѣсъ тебя, проклятый, паущаетъ!
[Вслухо.)
Тебѣ я вѣрно мало носулпла...
Скажи: чег,о ты хочешь отъ меня?
Возьми съ меня послѣднюю тряпицу,
Самъ положи цѣну твоей заслугѣ:
Я выплачу, я въ кабалу пойду...
Ну, говори!
БОМЕЛІІІ.
Люби меня, Любаіиа!
[Во это время сквозь окна дома Со-
бакиныхг, слышны весёлые голоса и
окенскпі смѣхб.)
ЛюБЛШЛ [быстро овор([ѵивастсм .)
(Ьіѣётся... О! апіі.іатпшь ;і;е ты ііпѣ
За этотъ смѣѵъ !
[Бомел'ю.)
Ступай готовить зелье,
[Бомс.ѵіа стоитп во пе])Ѣшимоста.)
Н покупаю... сльппшпь? Я согласна..
Я... постараюсь полюбить тебя!
[Бомсл'іі опрометью бросается
домой.)
Я В Л Е И I Е X.
ЛюБАш.ѵ идето подо дерево и садится па камень.
Вотъ до чего п дожила... Грпгорііі,
Господь тебя осудить за меня.
Смѣялася! Еіі весело, сіі любо:
Ее честятъ, съ ися п глазъ пе сводятъ !
И па меня, бывало, любовались,
II я бывала тоже весела!
ІІу что же? Да, она меня красивѣіі...
Да любитъ ли она его, какъ я?
Сеіічасъ съ другпмъ смѣялася!... Не любитъ..
[На дворіь у Собакиныссп с^ышена
гиумб.)
— 63 —
я в л Е И I Е XI
ЛюБЛШД, Ив. Лыковъ II Каліістъ выходито и.іп калитки;
В. СоБАКПнъ держитп фонарь. Любаша какидываето фату
и прижимается Ко дереву.
В. СОБАКІІИЪ.
ІІроіцаіі, ІІваііъ Сергѣпчъ! заверни яге
Къ иамъ завтра іі Грязного приводи.
Ив. Лыковъ.
ІТрііідемъ, прііідсмъ
В. СОБАКППЪ.
А ты куда же, Каліістъ?
Калпстъ.
.V я его маленько нровол;у...
В. СОБАКППЪ.
Ну, добрый путь! Калитку я оставлю:
Прійдсшь — занри...
Калпстъ.
Небоіісь, никто не влѣзстъ !
[і^ходито Со Лыковымо; В. Соба-
кино притворлето ксиитку.)
ЯВЛЕНІЕ ХП.
Любаша, пото.ѵо Бомелііі.
Л ю Б а ш а .
Ушлп! Такъ здѣсь Грпгорііі завтра будетъ?
('прошу его: посмотрпиъ, что опъ скажетъ...
[Встасто.
— 64. —
Что-жь этотъ окаянный не іідётъ?
БомЕлііі [выходить изь дому и кра-
дется кп дереву.)
Ты здѣсь?
ЛЮБАША.
Ііріінёсъ ты зелье?
БОМЕЛІІІ.
На, готово.
ЛЮБАША.
Давай сюда.
[Бомеліи даетя си порошокп .)
Но, если ты обманешь,
Иль станешь гдѣ хвалиться, берется:
Самоіі себя тогда не пожалѣю,
Л ужь тебя, голубчпка, сгублю!
Бомклйі.
Нѣтъ, я тебя обманывать не стану...
А ты меня?
ЛЮБАША.
И я ПС обману?
[Оборачивается кг, дому Собакипыхь.)
Ты на меня, красавица, не сѣтуй:
Купила я красу твою, купила,
Но заплатила дорого... позоромъ!
[Бомслгю.)
Тащп меня въ свою конуру, нѣмецъ!
65 —
ДЫІСТВІК ТРЕТІЕ.
ДРУЖКО.
Горинца въ домѣ Собакина. Направо три красный окоа; налѣво, въ углу
изразцова» печь; подлѣ нея, ближе къ аваисцевѣ, сѣнная дверь. На зад-
пемъ планѣ, по середивѣ, дверь; на правоГі сторонѣ столъ передъ лавкою;
па лѣвой, у самоіі двери, поставецъ. Нодъ окнами широкая лавка.
ЯВЛЕН ІЕ I.
В. СоБАКііиъ, Ив. Лыковъ и Г р. Грязибіі сидяпіо на лавкѣ
у стола; на Спбакппіъ рцбаха, на прочих^ кафтаны.
В. Соізлкіінъ .
Что Господа гнѣвііть, Иваііъ Серіѣичъ!
Семейка ііасъ изрядная: здѣсь трое,
Да въ ІІовѣгородѣ ещё осталось
Съ ііо.тдюжііиы — побо.іьше молодцовъ.
Бывало, при покоіііііпі,ѣ хозяіікѣ.
Всегда за столъ садится саяъ-двѣпадцать.
Вотъ понгенп.іъ ребятъ, такъ стало меньше:
Своииъ домкомъ улгь зажили... ІІзвѣстио:
/Кепатыіі сыпъ — отрТ.затгыіі ломоть!
— 66 —
Ив. Лыковъ.
Вѣдь у тебя жснатыѵъ двое?
В. (^ОБАКИНЪ.
Двое:
Борпсъ съ Семёномъ. II у нііхъ ужь д1;ти!
Семёновы еще не велпкоііькіі,
А у Бориса старшему сыніішкѣ
Съ поста поіідётъ двѣнадцатый годокъ.
Пв. Лыковъ.
Когда же дочь-то прпстропшь къ мѣсту?
Пора бы намъ, названный тесть, весёльшъ
Пиркомъ — да и за свадебку!
В. СОБЛКПНЪ..
Пора бы,
Да вишь еще покамѣстъ не до свадьбы.
Ив. Лыковъ.
Что жь такъ?
В. СОБАКПНЪ.
Какъ ЧТО? Да развѣ ты не знаешь?..
Аль не слыхалъ?... И то вѣдь не слыхалъ!
Я II забылъ, что ты въ Москву-то ѣзднлъ...
Ив. .Іыковъ {безпоконно .)
Да что такое? І^овори скорѣе!
В. СОБАКІІНЪ.
Намедни Государь нриговоріілъ
(імотрѣть всѣхъ дѣііокъ, что сюда свезены...
Мою Марѳушу тоже прописали...
Ив. Лыковъ [вскаітваето.)
Её? зачѣмъ? Она моя невѣста!
— 07 —
1і. Соііікпііъ.
Лу, дружокіэ!
Ив. Лыковъ.
Ты шутишь что ль, І:{асі1ЛІРІ
Стсііакычъ? Я всего то былъ въ отлучкѣ
Дня три: когда жь усгіѣліі прописать?
В. СОБЛКИПЪ.
Успѣліі — вотъ! Не вѣрпшь, такъ спроси
1'ріігорія Грнгорыіча: онъ знаетъ.
Грязноіі.
Да... зпаю!
В. (ІОБ.ІКИЯЪ.
И Сабурову Дунишу
То;кь прописали! Мать её водила
Три раза ужь па Царскііі дворъ... Марѳуиіа
Поскажетъ; всѣ.\ъ-то дѣвокъ прежде было
Двѣ тысячи, а послѣ вишь осталось
Двѣ дюжипы, а ііыііьчс — вотъ пошло
На перемётъ двѣнадцать...
[Гря.тои встаето изп-за стола.)
Что съ тобою,
Боярпнъ?
Не поскупился?
Грязноіі.
Жарко... знать, ты на дрова
В. СОБАКПНЪ.
Бо.іьно тороватъ!
Да здѣсь и печь пс топлена сегодня...
Должно быть — такъ съ чего нибудь тебя
Въ жаръ кинуло?
— 68 —
Грязибіі.
Должно быть такъ... Проіідётъ.
{Ходита по горницѣ.)
В. СОБАКННЪ [трепля по плечу Лы-
кова.)
Иванъ Сергѣичъ! Полно, не кручинься!
Ты думаешь, что у тебя невѣсту
Съ руками оторвутъ? Есть п получше!
[Лыков?) качаето головой.)
Что головой трясешь? Небоіісь, она
Пригоже всѣхъ?
Ив. Лыковъ.
Пригоже всѣхъ, Василій
Стснанычъ!
В. СОБАКПНЪ.
Да... смазлива-то сзіазлнва...
П умница, п добрая такая...
[Помолчава .)
Какъ женишься, такъ можешь похвалиться.
Что «вотъ дескать, моеіі милоіі хозяйки
Изъ дюлѵины не выкинешь! »
Ив. Лыковъ.
Женюсь!
Богъ вѣсть — женюсь ли! Чуетъ ретивое
Недоброе...
В. СОБАКИНЪ.
И думать не моги!
Я такъ съ тобоіі про свадьбу говори. іъ.
Что радъ-бы радостью покончить дѣ.іо,
со
Да обождать приходится маленько...
Вотъ Государь всѣхъ дѣвокъ псресмотрптъ,
Тогда II мы свою сыграсмъ свадьбу.
Грязпоіі [подходя К5 столі].
А я ужь самъ іі въ дружки назвался!
В. СОБАКИІІЪ.
Ну! дружно есть, приданое готово,
За свахами у насъ не станетъ дѣло,
За короваемъ тоже...
Пв. .Іыковъ.
Будь, что будетъ!
Я болѣе души своеіі люблю
Мою невѣсту, II безъ неіі не долго
Промаяться мнѣ на бѣломъ свѣту...
Но... я — слуга Царю и Государю!
В. СОБ.ІКПНЪ.
Да кто же не слуга ему!... Ностоіі-ка,
Иванъ Сергѣіічъ! Семъ-ка я Петровнѣ
Велю медку изъ погреба достать:
По чарочкѣ, да но другоіі мы выпьемъ —
Тѣмъ временемъ Марѳуша подоіідётъ.
Грязной.
А съ кѣмъ она пошла туда?
В. СОБАКПНЪ.
Да съ Домной
Ивановной (Сабуровой.
[Лыкову.)
Нозволь-ка!
[Встаёіпб изо-за стола и уходите
вб сііеднюю дверь.)
я в л Е Н I ^] и.
Тт. ЖЕ , КрОМѢ Г. о Б л к II Н А
Ив. .Тыковъ.
о ярішъ! что ты скажешь?
Грязной.
Что сказать?
(Уегодпя всё узііаемъ.
Ив. .Іыковъ.
Ес.ііібь также,
Какъ я, ты былъ просватапъ, и невѣсту
Слою ліобплъ, какъ я, ты что бы сдѣлалъ?
Грязііоіі.
Да ничего. Во всёмъ будь воля Божья!
Не наложить же руки на себя!
Вотъ я и самъ взлюбіілъ твою невѣсту
И сватался, да получплъ отказъ,
Такъ что л;ь тутъ дѣлать? Развѣ дѣвокъ мало?
Не эта, такъ другая — всё равно!
Я самъ — еще къ вамъ въ дружкп набиваюсь,
И мнѣ же любо ваше милованье:
ІІоиіліі Господь совѣтъ — вамъ да любовь!
Ив. ^іыковъ.
Охъ, тяжело подумать...
— 71 —
ЯВ.І Е11 ІЕ ІП.
ТъжЕ п СоБЛКіпіъ несёт!! стопц мёда.
Грязной.
И не думай!
Самъ давича проиолвплъ: будь, что будетъ!
В. СоБАкинъ {Быкову.)
[Становитп стопу на столб.)
Постоіі-ка!
Тамъ въ поставцѣ есть чарочка... Авось- іп
Она тебя развеселить маленько!
{Пдёто Кб поставгі^у и наливаеть
двѣ чарки.)
Ну. цѣлыхъ двѣ!
( Наливаете чарки и подсіётц одну
Гря.зному.)
Прпкушай-ка, бояринъ!
[Подносите Лыкову.)
Иванъ Сергѣичъ! прихлебни, голубчіікъ!
Грязной [выітваетб чарку.)
Эхъ, знатный мёдъ!
В. СОБАКІІНЪ.
Забористый!
{Лыкову.)
Да пей же,
Иванъ Сергѣичъ! Что же ты не пьёшь!
[Наливаеть себѣ чарку.)
Дай — чокнемся! ■ . .■
[Чокаются.) '■' ■ ■ "і
— 72 —
Вотъ такъ-то — будь здоровъ!
{Пьюта.)
Такой-то мёдъ, что чарочки смѣются:
Одна другую — такъ и подзываютъ!
[Подходите кб окну).
Чай, скоро и Сабуровы съ Марѳушей
Вернутся... Вонъ и солнышко ужь сѣло...
Прикажете, бояре по другой?
Ив. Лыковъ.
Нѣтъ, подождёмъ ужь пхъ...
В. СоБАкинъ
Ну, подождёмъ.
[Садится.)
Да... что-то тамъ? Кого Господь поищетъ?..
Теперь бы хоть Сабурова Дуняша...
Такъ — ничего! купеческая жь дочь,
Какъ и моя, а кто узнаетъ?...
[ІІоліолчавб.)
Чу!
Никакъ онѣ? Калиткой кто-то х.іоппулъ.
{Прислушивается . )
Я В .1 Е II I Е П\
Т* ЖЕ И Домна Сабурова вь охобнѣ и шапкіь.
В. СОБАКППЪ.
Онѣ и есть! Легки же на поминѣ,
Легки! Добро пожаловать къ памъ, Домна
Ивановна! Ну что, каі;ія вѣсти?
-- 73 —
Д. СавуровА, [кланяясь гостямг. и
хозяину.)
Охъ, батюшка! даіі духъ перевести!
В. СоБАкпиъ.
А гдѣ же дѣвки?
Д. Сабурова.
Да пошли въ свѣтліщу
Снять охобни. Сейчасъ сюда прііідутъ.
Ив. Лыковъ [тихо Грязному .)
А я ужь думалъ...
Грязноіі [тихо.)
Говорплъ — не думай!
В. СоБАкіінъ [Сабуровой.)
А ты что жь не снимаешь! Аль прозябла?
Такъ вотъ медкомъ погрѣемъ!
Д. Сабурова.
Что ты, что ты!
Ужь стану я вино пить?
В. Собакииъ.
Не вино,
А мёдъ... Да что ужь тутъ? Садись-ка, Домна
Ивановна!
Д. Сабурова [снимаете Ьхобень.)
Присѣсть-то-я присяду.
Куды устала: всё вѣдь на ногахъ.
[Садится.)
В. Собакинъ.
Ну, какъ вы тамъ?
д. Сабурова.
Ахъ, батюшка Василііі
(лепаііовлчъ! Мні; радость-то какую
Послалъ Господь!
И. (ІОБІКІІНЪ.
А что такое, Домна
Ивановна?
Д. Сабурова.
Да какъ же, моіі кормилецъ!
Нѣдь Государь съ Дуняіііеіі говоріілъ!
В. СОБАКІПІЪ.
Нѣтъ! раскажн-ка... Только стоіі: ужь чаркоіі
Не обннгать хозяина?
Д. Сабурова.
Не пью.
В. (ІОБАКППЪ.
Мёдъ не иное что: не охмѣлѣеніь!
Ужотко мы п дѣвкамъ поднесемъ.
{Наливаетб чарку и подноситв Са-
буровой.)
Д. Сабурова.
Пу, развѣ ужь полчарочкп...
В. Собакпнъ.
Полчаркн?
Нѣтъ, пить, такъ шіть ужь цѣлую: у насъ
Таковъ обычаи!
[Сабурова берета цирку, кланяется
хозяину и пьётб.)
■ — /о —
То-то! на здоровье!
!1ора:!Г(;п;і;іі ;і;с камъ: какъ — что та>Пз было?
{Садится.)
Д. Сабурова [Ставите па^ту на стола
и откашливается .)
Вотъ, батюшка, пришли мы въ половину
Царицыну; впустили нагъ въ хорояы:
Въ хоромахъ прссвѣтло-свѣтло; иконы,
Какъ жаръ, горятъ, всѣ въ золотыхъ окладахъ,
А на полу-то постлана камка
Червлёная. Вотъ, супротнвъ камки.
Уставили Бсѣхъ дѣвокъ въ рядъ...
В. СОБАКИНЪ.
II пашихъ?
Д. Сабурова.
П паипіхъ тутъ же: Дупя-то стояла
Такъ съ красиіка, Марѳуиіенька подальше. .
Ну, — ужь и дѣвки! нечего сказать:
ВсТ> на подборъ, — одна другоіі красивѣй!
М какъ же всѣ разряжены, Васп.іііі
Степанычъ! Тутъ и бархатъ, и атласъ!
Что жемчугу! Когда бы весь осыпать,
Ну, право, наберется четверикъ!
На Колтовскоіі одноіі такъ даже страшно...
Ну вотъ, сгодя маленько, вѵодитъ нѣмецъ,
Знать лекарь, что ли?.. Обошелъ всѣхъ дѣвокъ,
Иную за ііуку возьмётъ, подержитъ —
ІІодержитъ и опустптъ, на другую
Такъ глянетъ мел{ь бровей и отоГідётъ...
Тутъ погляди.мъ еще — бѣгутъ бояре:
« Царь, Царь идётъ! » Мы па-земь повалились,
— 76 —
А какъ ужь встали, видимъ: Государь
И съ нимъ Царсвіічъ, а кругомъ бояре!
На Государѣ золотноіі кон^ухъ
На соболяхъ п поясъ золотоіі,
Весь кованный; Царевіічъ въ аксамптномъ
КаФтанѣ: такъ по золотому полю
И поразсыпалися алые цвѣточкп!
Ну — солнце красное п свѣтлыіі мѣсяцъ!
Какъ глянетъ Государь, что ясныіі соколъ,
Въ хоромахъ-то какъ словно посвѣтлѣетъ!
Вотъ мпмо дѣвокъ разъ прошелъ, другоіі
И третііі... Съ Колтовскоіі шутить пзволилъ,
Что жемчугъ ей чаіі руки оттяпулъ,
Спросилъ Дуняшу: чья она такая,
Откудова, который ей годокъ,
И грамотѣ смекаетъ ли? Да много
Разспрашивалъ, а самъ всё улыбался!
А на твою-то посмотрѣлъ такъ зорко...
Г. СОБАКИНЪ.
Что жь, говорилъ?
Д. Сабурова.
Нѣтъ, батюшка, ни слова.
Въ запрошлый разъ поговорилъ порядкомъ,
А ныпьче нѣтъ. Такъ... будто бы хотѣлъ
Сказать ей что-то, да нахмурилъ брови
И отвернулся... Тутъ они и вышли.
Грязной.
Такъ, стало быть, некопчены смотры?
Д. Сабурова.
Не знаю ужь, кормилецъ мой не знаю...
[Собакипу.)
Вотъ стр<і\ъ-то былъ, какъ Государь съ Дуняшеіі
Заговоріілъ! Ну, думаю, пропала
Моя головушка! Какъ зарябило
Въ глазахъ — почь-почыо, ничего пе вижу;
Л самое такъ сподыия п бьётъ!
Дуняша-то сначала заробѣла.
Да пошептомъ бормочетъ про себя...
А онъ всё съ лаской, такъ-это съ улыбі,-оіі,
И таково прокладпо говорптъ...
Гляжу — совсѣмъ оправплася дѣвка:
И говорптъ п, почитай, смѣётся,
Глазёнки такъ п свѣтятся, сама
Вся раскраснѣлась, ясочка моя, —
Ну, маковъ цвѣтъ алѣетъ, да іі полно.
А я-то, мой голубчпкъ, я-то плачу:
Вѣдь дочка, пе чужая кто, кормплецъ!
В. СОБАКПНЪ.
Вѣстпмо такъ... А что же? Вѣдь па милость
Нѣтъ образца! Ну, если такъ случится,
Что взыщстъ Богъ?
Д. Сабурова.
Куды ужь памъ, родимый!
Какія есть боярышіпі, кпяжпы!...
]"дк съ нпмп памъ тягаться, худороднымъ?
В. СоБпагнъ,
Всё такъ, всё такъ... А ежели бы. Домна
Ивановна?... Какъ знать? Ты вотъ у насъ,
А къ твоему хозяииу-то, можетъ,
Пришли боя]іе съ царскимъ словомъ! А?
Д. Сабурова.
И!... Полно батюшка! Какія рѣчп
— /« —
Негожія повёлъ? да къ намъ бояре
И въ избу не загляцутъ, а не то-что
Съ царевьніъ словомъ прііідутъ.
В. СОБАКПІІЪ.
Ну, смотри,
Не лрозѣван!
Д. СЛПУРОВА.
Нѣтъ, батюшка, зачѣмъ л;е?
По цѣлымъ днямъ сижу всё у окна.
Да всё гляжу: не идутъ ли бояре?
Глаза всѣ проглядѣла!
[Смѣётся.)
Ахъ ты, гтарыіі'
Шути, шути! А, еслибъ довслося,
Пришёлъ бы самъ съ поклономъ...
В. СоБАКППъ [кланяется.)
Не оставь
Своею лаской.
Д. Сабурова.
Полно же, Васіілііі
(лепанычъ! Грѣхъ съ тобою то.іько!
[Встаёто.)
Поіідти — пугнуть мнѣ дѣвокъ: заболтались:
А мнѣ съ Дуняшеіі время ко дворамъ.
В. СоБАКИнъ [встасто.)
Ступай — пугни, а я пугну Петровну:
Велѣлъ кой-что повыпуть — не несётъ.
{Уходят^ вб ііазпыя дверп.
— 79 —
ЯВЛЕН 1І-: V.
Тъ па, кромТ, С о п л к н іі а и С л із ур о в о іі .
['рязиой.
Напрасно тесть твоіі ііарсчсиііыіі іиутптъ
Съ Сабуровоіі... Я знаю Государя:
И слова онъ задаромъ не цромолвіітъ,
А тутъ съ Дунятеіі долго говори. тъ.
Ив. .Іыковъ.
Неужели — Дуняша?.. Быть не можетъ?
Грязиоіі.
А почему ;і;ь ты думаешь, что нѣтъ?
Вѣдь за свою невѣсту же боялся!
Ив. .'ІЫКОВЪ.
Ну, Мареа...
Грязноіі.
Что? красива? п .^уняши
Нельзя похапть: чѣмъ она не дѣвка?
Ив. Лыковъ.
Всё ужь не то!
Грязной.
Вотъ то-то же! Не надо
Зараиѣе тужпть и горевать...
Признаться, самъ я давеча потру снлъ,
Да видно по пустому...
Ив. Лыковъ.
Полно, такъ ли?
^ 80 —
Грязной.
Л такъ-то по нустозіу, что на свадьбѣ
Твоеіі мнѣ быть хмѣльному! Развѣ въ дружки
Но позовёшь?
Ив. Лыковъ.
Боярпііъ, въ этоіі чести
Ты не откажешь мнѣ!
Грязной.
И посмотри,
Иланъ Сергѣичъ, что за дружко буду!
Вотъ даіі воіідти сюда твоей невѣстѣ, —
Я пыньче ;ке поздравлю васъ, а кстати
II мёдъ здѣсь есть... Да что, п въ само.мъ дѣлѣ?
Иалью-ка я двѣ чаркл пополнѣе,
Да жениху съ невѣстоіі поднесу!
[Берета стопу,)
Ив. Лыковъ [встаето изв за-стола .)
Налей, палей.
Лшін^ какъ тешк).
II то!
Теперь певѣстѣ.
1 РЯЗНОП.
Да не пролей, пріятель!
Ив. Лыковъ [ходя по комнатѣ.)
Ты отойдп къ окну.
Грязной.
[Отходить кп окну и наміваето чарку.
Ну — вотъ, п жешіхова чарка.
[Ставить парку на стола.)
[Берётп другую чарку.)
Несётъ как'ь будто?
— 81 —
Что это: изъ двери
[Діьлпетп ша/а кп двери.'
Ив. .'Іыковъ.
Ты ужь иа.пшаіі:
Я дверь прихлопну
1''['ЯЗН0ІІ.
Потрудись, боярпііъ!
[,Іыковй идет!; ко двери; Грязной по-
спѣииіо вынимаето изо-за пазухи
порошоко и сыплет', во чаркі).)
Ив. .іыковъ. (затворяя дверь.)
И то — кѣдь дверь рлстворсііа.
Грязііоіі, [наливая чаркц.)
Готово!
Всё дѣло за ігевѣстою...
Ив. Лыковъ, [прислуитваяеь .)
Идутъ.
ЯВЛЕН п<: ^•I.
Тъ ЖЕ, В. Гов иліі 111, С5 двумя свѣчами,^ Пктровна сб двумя
тарелками.
В. СОБЛКІІНЪ.
Ужь не взыщите, гости дорогіе,
Что васъ въ ііотьмахъ оставилъ.
— 8^ —
Грязной.
Ничего :
Другъ друГ'Ч знаемъ.
[Собакино ставито ни столо свѣчи.)
В. Собаки II ъ {ІІетровніь.)
Ставь на столъ, Петровна !
[Петровна ставшпо тарелки и уходить. )
Для дѣвушекъ орѣшковъ, да постилки
Поприготовилъ — пусть ихъ поѣдятъ.
[Увидя налитыя чарки, Лыкову и Гряз-
ному.)
Л вы-то что же? Налили по чаркѣ,
А пить не пьёте !
Грязноіі,
Это я, хозяпнъ,
Для жениха съ иевѣстою прииасъ!
В. СОБАКИІІЪ.
Ай, друженько! Ностоіі же, вѣдь не также
Имъ подавать! Честь-честью — па подносѣ!
[Ндетб Кб поставцу и вынимаетб подного.)
Грязпоіг.
Данаіі, дапаіі.
[Устанавливаето чарки на подносѣ.)
В. СОБАКИИЪ.
Вотъ такъ-то, понаряднѣй!
ЙЗ
ЯНЛК1ИН \ІІ.
Тѣ же, Слидговл. .Млрѳл к Дунятл.
(ІАБ> РОІІЛ.
Ну дТ.вкк, тутъ II угоіцеііЬ(? !
[Дѣвпщы раскланиваются сп Грлзнымо и
.Іыкпвымп.
13. (]оі;лкпіі'ь.
Просіпіъ
Ііоко]ілп: влсъ II )іод;ісіідл.т только!
ІІрпггідьтс. дл полакомьтесь чгіленько.
[Сабуровы усаживаются на ланку.)
.М.'і])ѳуіііа. іі()дч\іі дорогііхъ іостеіі !
Г 1- 'Л і п 6 іі .
Нвіь, ^;кь дозволь, хоаяііііъ, по порядку:
Я ие])р.о-ма-перво по чаркѣ обнесу.
В. СОБЛКІІНЪ.
П это речь. Какъ думаешь ты, Домна
ІІііаііовна! ГГоздраіінть пе мѣніаетъ ?
Сабурова.
Кого. рОДПМЫІІ ?
\). СоБлкпнъ, [указывал на Лыкова п
Марѳу.)
Женпха съ невѣстоіі.
Сабурова.
Святое дѣло, батюшка, святое!
в . (] о 15 Л К II II ъ {,1 1)1 нов у и Марѳіь . )
Что-;(.ь. становитесь рядомъ-то ?
{Лыково встастп; Мпрѳа не трогается
Со мѣста .)
ЗІароупіа !
Что локрасиѣ.іа? Нечего стыдиться :
Оуііаіі. ступаіі !
{МарѲіі становится воз.т Лыкова.)
Ну, подноси, Грпгорііі
Гртиііьевіічъ 1
Грязно іі [нодходігто Ко Лыкову са
подііосомо и кланяется.)
Побольше жениху.
{Лыково пшпо и клаилется. Гря.тЫі под-
аодито Кб Марѳѣ.)
ГІочепѣе — невѣстѣ!
{Марѳа прііхлсбывастб, ставите ѵаркіі
на подносб и кланяется.)
Нѣтъ ужь, Марѳа
Васильевна! изволь всю чарку выпить,
Какъ изстарн ведётся...
{Марѳа берёпіб чарку.)
Всю до дна,
Чтобъ нолнычъ дОаіочъ жить
[Марѳа дотіваепіб и кланяется.)
Грязпбіі.
Вотъ — такъ, до капли !
(Берета стопу, наливаете чарки и под-
носитб Собакину.)
'Генерь тебѣ, хозяинъ?
оотеіі ііоііодчун
— 85 —
I). (л)і;а кііігі
(Ьіис.і(і,
(Грпти'п ііоОііосііПіб чарки (лібі/ровііімо .
\. (!лг.Уі'опл, [принимал чарку и к.іа-
кяясь жеіінхі/ Со исвіь-
стоіі.)
'\;п\ вамъ Богъ соім.чсья !
Дуііяіил {бсрѵіпо чарку.)
И радости
(Иыотб. .Іыковб II Марѳа к.іаияютгл.
Грнлиоі подносит-, чаркц СоЬакину.)
\\. СОБЛКІПГЪ.
Теперь II іиоіі чередъ.
Ну, дѣтіі, гксідраи.ііііо к.чеъ !
(Пьічііо ; ,!ыковб и Марѳа. к.іаняютсп с.ж/
<іП II о я Сб.)
А Д})уи;кѣ
Пускай сана ііенііста ііодііесёП).
ЛІ\і'ОЛ, (Под.годя Кб Грязному .і
принимая опіб нею подііосп )
Дозко.іь тебя благодарить, боярііігь !
іПа.иівасіпб ^іарку и подносишб сб пок.т-
ІККМб Гря.иіомі/.)
Гі'я:)ііоіі [берёіпб чаркі/.)
Я говоріілъ улеь давеча Ивану
Сергѣпчу : совѣтъ вамъ да любовь !
[Иі.іііпб и кланяется; .Іыковб и Мароа отк.ц--
ниваіотся. Гря.ішшставитп чарки на столб .)
И. Совлкинъ.
И благодать Господия !
86
яіМЕИік ^■||[.
Ті. ;і;г, II Іі \ .шс.т'ь ((ібіыастп въ пппьктахб.)
Кллпстъ.
Н;т>ка, баті.іга !
[Гости вздрапіваютп ; Мароа роняете
гюдносо).
I). (І0ІІЛКПІГ7,.
Л. чтобъ тебя! Чг'го ты ]іасі;ріріплся ?
Ллі, з^орѣлъ?
К \ліістъ.
Какое угорѣліі !
ІІ!, тсбт. м,і,\ті, б();(])(' гъ ца|)скіі'>іъ гловомъ !
{ОбиііСс двіі.т-пііс ііс)іі]т.)
В. (^ОГіЛКІПІЪ.
1.4 чііѣ ?. . . ,]а тм |іѣѵііулся ?
Кллистъ.
11с рѣхкулся :
С.тміаіі і!СТ]іТ,чаті.. . . Чу! ііоііъ опя въ сѢпяхъ !
[Отходит-, во сторон>і.)
87 —
ЯВ.ТКПІЕ І\.
Тѣ же, М АЛЮ ТА и нисколько болі^п, во богаты гп кафтапахо
и высокихо соболтхо шапкахо. Воидл во комнату, они
становятся во два і^ яда, Собакинг; и прочіе кланяются имо
во ПОЯСо.
МллютА, (выходя впереди, Соба-
кгту:)
Василій ! Нашъ Велнкііі Государь,
Царь п Велпкііі Князь Иванъ Васплыічъ
Всея Руси, понеаловалъ тебя
Велѣлъ ска:!ать тебѣ :
{Собакино становит с я на ко.пьпи и кла
няется во землю.)
« Велѣньемъ Божыімт^.
Молитвами родптелеіі мопхъ,
Изболи Богъ мпѣ ііынѣ сочетаться
Закоиныиъ бракочъ, іі себѣ въ супруги
Понять твою, Васильеву, дочь Марѳу ! »
ДЫІСТВІЕ ЧЕТВЁРТОЕ.
НЕВБСТА.
Проходная палата въ Царскомъ іеремѣ. Налѣво дверь въ Царевнины по-
кои : направо дверь въ сѣни. На заднемъ планѣ три окна съ позолочен-
ными рѣшеткамн. Палата обита краснымъ сукномъ ; лавки съ узорными
полавочпиками. Па авансценѣ, съ.лѣвоіі стороны^ парчевое імѣсто» Ца-
ревны. Съ потолка, на позолоченной цѣпи, спускается хрустальное пани-
кадило; изъ двери въ дверь узкій коверъ.
ЯВЛЕН ІЕ Г.
В. СоБАКПнъ стоитб пеподалекі) ото Царевнина чмѣста,у>
Д. Сабурова выходито изо двери, что налѣво.
В. СоБАКПнъ {гиеиото.ѵо.)
Что. какъ она !
Д. Сабурова.
Изволила забыться :
Авось-лпбо тріюрь полегче будетъ.
[Покачаво головой.)
А то въ жару металась, да стонала,
Моя голубка, такъ-что вчужѣ жутко !
— 89 —
В. СОБАКППЪ.
Л лѣмоцъ былъ?
д. Сабурова.
Бы.Пэ... Говорить: лроіідстъ !
Не надо только трогать, а оставить
На волю Божью... Это влшь прішадокъ
Какой-то тамъ : проіідётъ и сат;, собою.
Чего тутъ трогать ! По-уапроііілоіІ ночью
Царевна встала, да пошла ходить
Но сѣннику, такъ мы, — нс-то-что троііуть
Забились въ уголъ п дохнуть не с.чѣемъ !
Такой-то страхъ !
В. СОБАКИНЪ.
Что-ягь, бреднтъ ?
Д. (Сабурова.
Всё-то бредптъ !
И говорить всё, сь кѣмъ-то, и смѣется...
А то навзрыдь заплачеть да застонетъ, —
Инда морозь но кожѣ подерётъ !
В. СОБАКННЪ.
Бѣда, бѣда !... Вѣдь воть какое горе
Наслалъ Господь мнѣ за мои грѣхп ! . . .
Не думалъ не гадалъ я : дочь — Царевна !
Я самь — бояринь, сыновья — бояре !
Чего еще ? Во снѣ-то даже счастье
Такое не приснится никому...
А тутъ поііди ты ! Гдѣ бы веселиться,
А ты горюіі...
Д. Сабурова.
І^рѣипю намъ горевать :
— 90 —
Ия старости ;ѵіы взысканы съ тобою !
Твою самъ Царь, а Дунюіику Царевіічъ
Ѵ>ъ невѣсты выбралъ...
В. СОБАКПИЪ.
Да тебѣ-то что !
Твоя княгиня не хвораетъ, Домна
Ивановна !
Д. Сабурова.
Богъ милостнвъ: Царевна
Оправится... Иу, дѣ.іо молодое:
Тлкъ — что )иібудь....
В. СОБАКПНЪ.
Нѣтъ, видно, что не такъ !
Еіі 110 съ чего, кажись бы, вдругъ свернуться...
Л люди добрые сыскались...
Д. Сабурова.
Кто же ?
і^. СОБАКПНЪ.
Да тотъ же Лыковъ ! Что ни говори,
Былъ женихомъ, ну н любилъ Марѳушу...
Д. Сабурова.
Іі, что ты ! Скромный эдакііі дѣтиііа,
Смиренникъ, да тпхонюиіка такоіі...
В. Собаки нъ.
Тихонюшка! Гля/^; ему въ глаза...
А знаешь : въ тихомъ омутѣ-то черти- !
Д. Сабурова.
И то сказать : чуи.ая-то дуиіа
Потёмки ! . . .
!)1
1]. Соі;и;ііігь.
На пего н модолрГ.мье
Иогда съ Марѳушеіі сдѣ.іался іірііпадокъ,
Рл'О тогда жь схватили и къ допросу
Водил к...
Д. Сабурова.
Не признался V
В. В. СОБАКІІИЪ.
Не признался...
Да вотъ розыщутъ : если что такое,
Не отвертится ! Только жаль — Царевна
Про что знаетъ...
Д. Сабурова.
Знаетъ ?
В. Сои А НИН ъ.
То-то знаетъ !
(іаяа іідтіг хотѣла къ Государю —
Просить за Лыкова.
Д. Сабурова.
Уговорили ?
В. Собаки нъ.
Да просто обманули — вотъ и все :
Сказали, что и такъ онъ оправдался.
.Ѵи,-ь тутъ и ложь во спасенье..
Д. (Сабурова.
Извѣстно...
А чт(і, про свадьбу не слыхать, Василій
Стеманычъ ?
— 92 —
В. СОБАКІІИЪ.
Какъ же ! Государь Маліоті;
Велѣлъ нарядъ вѣнечныіі снарядить.
Д. Сабурова.
Ну. кто-же дружки ?
В. СОБАКІІНЪ.
Годуновъ Борпсъ,
Моіі Калнстъ. твой Иванъ, да самъ Маліота.
Д. Сабурова.
А свахи кто-же?
В. Собакіінъ.
Годунова Марья,
Моя левѣстка, да твоя нсвѣстка...
Кто бпшь еще?... Игнатьева жена!...
Въ отцово мѣсто самъ Царевпчъ Ѳёдоръ
Ивановичъ, а въ тысяцкііхъ Царевпчъ
Иванъ Иванычъ... съ чарою да съ гребнемъ
Пондётъ Собакпнъ Дчптрііі, со свѣчачп...
Л влей іе и.
Т'Б жк, сѣнная д-бвувікл, и потомо, нстонннкъ.
Свиная дъвувіка. (Д. Сабхлюоои .)
Боярыня ! Ца])евиа пробудилась !
Д. Сабурова.
Сейчасъ, сеіічасъ...
{Сѣнная дѣвуиіка уосодшпо.)
— 93 —
Л въ материно мѣсто
1>()М\ -п.е ?
В. Собаки ііъ.
Да кому жь, ко.іь не тсбѣ?
Д. Сабурова.
Ну, у;к'ь и чііѣ !
В . С о Б А к 11 и ъ .
Да слышишь ты : Малюта
Мнѣ гопоріглъ.
{В^ счытыл двери восодито истоппикг, .)
II с Т о П и II к ъ .
Бояре съ царскимъ словомъ.
Д. Сабурова.
Иойдтіі гкорѣе, — дололепть Царевііѣ !
[Ѵходятті Со истопнакомо во разныя двери.
ЯВЛЕИІК III.
В. Собаки нъ, Гряапоіі п кн. Гвоздевъ-Ростовскііі. На
ГрязнЬмъ и кн. Ростозскомо пизенькія собольи шапки и
суконныя полукафтанья, стянутыя цвѣтнылт кушаками;
.?« кушаками воткнуты больии'с ножи во серсбряныхо опра-
вп.Го. Войдя во палату, бояре снимают^ иіапки, кланяются
Собакину и опять надѣваюти шапки.
Г р я 3 и 6 іі .
Нольиюіі иоклонъ бояііпііу Василыо
Степа ііычу !
Собаки іі ъ, {откланиваясь .)
ІІоклопъ и вамъ, бояре !
— У-і —
Гряз но іі.
Веліікііі Государь своихъ хо.топьевъ
Прислалъ съ поклономъ къ дочери твоей,
А нашей Госу.іарынѣ — Царевнѣ.
В. Соплкіінъ.
Иду сеіічагъ Царевнѣ доложить.
Она НС можетъ : цѣлыіі день тоскуетъ,
Л ночь не сшітъ.. всё печется да бреднтъ .
Сегодня легче . . .
Грязной.
Доложи Царевнѣ,
Что лнходѣй ея во всёмъ сознался,
И Госуда]>евъ чужеземный знахарь
Берётся излечить ея недугъ.
В. СОБЛКПНЪ.
Ты говоришь, что лнходѣй сознался...
А кто-же онъ ?
Грязной.
Мы говорпмъ тебѣ,
Что начъ сказать указано. Ступай же —
И доложи Царевнѣ.
[Соізакипб кланяется и і].годыто.
— 95
ЯВ.ІКНІК І\".
Тт. ЖК, КрО.МІЪ (] о Б л к и и .4 .
Грязііоіі [кладёшо і)і]кі] на плечо кн.
Гвоздева- Ростовскаго.)
Князь Иваііъ!
Слыхалъ .01 ты, что, если кто полюбптъ
Кого, такъ день н ночь по нёиъ тоскуетъ,
И плачетъ, и во слѣ-то да?ке видитъ
Мплова друга?
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСЮІІ.
Много разъ слыѵаль.
Тебѣ знать лучше: ты л самъ недавно
Такой-то былъ... Что, дурь твоя прошла?
Грязноіі.
А что? вѣдь Царь иашъ иа больноіі Царевнѣ
Ие женится... Какъ думаешь ты, князь?
Кн. ГВОЗ ДЕВЪ-РОСТОВСКІІІ.
Богъ вѣсть! Нарядъ вѣнечныіі спаряжаютъ,
.V впрочемъ самъ ты знаешь, что Царевна
Изведеііа .
Грязііоіі.
А... если излечится?
Кн. ГвоздЕВЪ-Ростовскій {взглядываетб на
него пристально.)
Ннкакъ ты всё-еще изволиінь бредить?
Грязной.
Иванъ! ты другъ миѣ и меня не выдашь .
96
Когда бт. ты ;!нал7>... Нѣтъ, лтого ие въ сіілахъ
Я вымолвить... Скажу тсбѣ одно:
Зато, чтобъ разъ еще взглянуть на Марѳу,
Я по локоть себѣ отсѣчь дамъ руку.
Ни. ГііОЗДЕВЪ-РоСТОВСКіІІ.
Оіюмтіся, Грпгорііі, пе ребячься...
[Во покояхб Царевны слышны шумб и
голого.)
Грязііоіі.
Поетоіі, иогтоіі. Что тамъ у чпѵь за иіумъ?
Мл гол [.іа сцепом.)
Пустите! и гама хочу іі.ѵь впдѣть!
ЯВЛІЛІІЕ V
Т'В же; Млгѳл, Н. Соблкіікъ, Слвуровл, ноярыпп, сьнныя
дъвушкп. Мароа б.иьдна и встревожена; лѣтпикб ел въ
бе.зпорядкѣ; волосы растрёпаны; на іолові] небрежно на-
ішнутп .)олотоп вѣнецп.
Д. (ІЛБ.ѵровА [біьжиіпб за Марѳоіі.)
Помилуй, Государыня Царевна!
Напрасно безноконться іьзволпіиь, —
Сама пдёнН) къ бояраічъ: пмъ не слёдъ бы
Увндѣть очн ясныя твои...
Мл гол.
Оставь чеіія.
[Садясь на мѣсто, Грязному и кн. Гвоз-
деву-Ростовскому.)
Бояре! подойдите —
Я слушаю.
— 97 -
Грязііоіі, [вы.годл в»ері;'дг,.)
Во.ііікііі Госудлрь,
1і;і|)Ь II Ие.іпкііі Кшш, ІІваііъ ИасплЫIЧ^^
І)Сея Руси по^іѵаловалъ тебя:
Іл тобѣ прислать пзволіілъ ііасъ съ іюклоіюиъ
II иаказа.іъ спросить иамъ о тііоогь
Здоровьѣ, Государыня Царевна!
Млрод [всшаппи.)
Да я :доі)ова, я совсѣ>гь :!доі)ова!...
Ііто говорить, что я была больна?
Я слышала — сказали Государю,
Что будто бы испортили АІСІІЯ...
Неё это — ложь! Вы слыіиитс. боя|)е?...
Всё это — лоил, и выдумка!
1'і'язн6іі,
Дозволь
Держать другую речь.
{Марѳа наклоняете голову во знако соіла-
сія и безпокоино взглядываете на Гряз-
ного.)
ГІваіііі;о .Іыковг
Покаялся въ иамѣреиьѣ бѣсовс];о:'п-
Тебя поганымъ зсльемъ извести,
А Государь велТ.лъ его казнить...
И самъ я недостойною рукою
Злодѣю пряло къ серд;тс угодплъ! . ..
Холопъ твол Грпі(п;а бьстъ тебѣ челозгь
И просптъ слу;кбу вѣрнуго пополнить!
[Кланяется во землю. Марѳа вскрикивает
п и а да сто Сезо чцвстнп .\
7
— У8 —
Гряз и о іі , {вгкакивая . )
Что съ ней?
В. СоБЛКііііъ, [ііодбѣкія Ко Марѳѣ.)
Опять приіімдокъ !
Сабуровл, [удерживал Собакипа.)
Полно, что ты!
Теперь её п.чбавп Бо;г;е тронуть!...
І^олубушка! бѣлсхонька, какъ платъ...
Вотъ такъ-то съ нею и намедни было:
Глаза закрыла, губы посинѣлп,
Дыханья нѣтъ — отходить, да и полно!
Кн. ГВОЗДЕВЪ-РОСТОВСКПІ.
Теперь Царевна видно ипіугалагь...
Г.АБУРОВЛ.
М есть съ чего! Хорошъ былъ женишокъ-то!
Ужь удружилъ иевестѣ... Да ему
И казпи мало! Кабы мнѣ да воля,
Разорвала бъ въ куски его, собаку!
Грязной [птосо.)
И такъ довольно: не просилъ прибавки!
( '. л г. у р о в л [Грлвному к кн . Р0С7Ѵ0в-
скомц.)
Кояре! В1.І бы ліли, а здѣсь не гоже
Вамъ оставаться. ..
1'рязной.
11Т)ТЪ, мы не пойдёмъ,
.V нодоікдсмь, ч Г.мъ кончится припадокъ,
Чтобъ было ігамъ о чі^мъ и долоніить.
\)1) —
!1 ил к III К \Ч.
Тіі ;іек, Мл. пот 1 и и ьско.п.ь'о і;ояі'Ъ. Пойдя нп иа.ипт/.
чип оппаікків.ічвтотсд ііевда.іеыіі) отг, Царсніиіпа « лиьспт . >•
1>. (л)і;лкііігь [С(іб!Л)овоі( .)
Не іісіі])і,ісіі\ гі, .111 іиідон)? Чт()-Т(» долго
.І(';(,'ііт'(, ор:;'!, 'і\ іістііъ.. .
Сапуробл.
ІІо Ві\іТ,ііо, Н;ігі!ЛІіі
(ітсііаііі.ічъі
В. (Іовлкпиъ.
II), :!а ііѣмцо^іь-то 110111.111 :
||('.(і.:!,'[ и.Ч' гаі.ь сё оставить.
('лиуровА.
Стоіі-ка !
Иикакъ она очиулася?
{Марѳа п(,диилшето ю.іову и протираешо
глаза.)
І^язпбіі, {подбѣіал кз Маріѳѣ.)
Очнулась !
Мароа.
Л\ъ!... что со ЧІІОЙІ
[Увидя Грязного, подбіьгаетб кб нему.)
Ты ;кіівъ, Иванъ Сергѣіічъ!...
Такі) это соні.?
{Гр)ЯЗН(яі дѣлаагпо шаіо нозадв: Марѳ/і
хватаегпо его за руку.)
— ІОО —
Г|і>іі,иі. )!ОІі,і,!і !;о чнк !
^ліі іі;і ісГ);! мііТ, н,і,()і',оль ііаг.і;ідѣться!...
Ты ;і,-;ігѵь, ті,і иппм. !
]'і';і:ліоіі, [<іы.рі>івпя іі^ікі] .)
\\Ц)і-\іІѴЛ, 0бр;і:5у;,;ьгя!
])Г.і;і,і,кгі, )л, М(:'.ігя: я — не Иваіп. Сорі^ѣпчъ.
31 1 р ѳ л .
Л VI,. Ваня, Наіія! Что г<\ сііы бі.іііаютъ! ...
1>го,|,||Л я яа ііяльігаміі в-л.ро^ппла
И ]!ііл,-у... Охъ! I! лсі]0"чі[ііть-т() такъ гт|іаііто!. ..
]1])іісіііілосі. -МігГ,, что будто я — Ца])РГ!і(а...
'Іго Государь меня ьъ певт,гті,і лмбралъ...
'Іто иагъ ст. тобоіі, Іпіііюніа , ]іа:ілучіілп...
ДІгил убрали ВТ. царсЕІя одежды,
П :;олото!І ііѣиецъ надѣлп будто...
[Хватается руками за юлову .)
1>()гь II теперь онъ голову мнѣ даііптъ!
Ггяз)іоіі.
Оііочіііігь , ]Ъсудаі)іііня Ца]ісвна!
Сабурова, [подходя пагі^ыпочкахо и
дергая Гря-жоіо за рукава.)
Оставь её, не нонеречь, боя]ипі'ь!
-іа ііѣпцемъ ужь послали...
В. (^сБАКіінъ, [ломая руки.)
Что съ ней будетъ?
С.4 1!.)'1'0ВА.
Оночнігітя, оио.инится, — не боііся!
М л р ѳ А .
И іоворятт, миѣ бу.цто бы: <'Царгв-іа
101
і')Т.,і,ь іі]і(';і,'ііііі іікііі ;і,тіііі\ъ-то — .іпході.і:
(ІПЪ Іі:;і!(Ч-ТІ1 тебя ІІіііаіІЫМЬ :ЛМІ,СЗГ!,
.Чі)т!;.іъ, — о.-і тГ.ііъ т;,і II ѵіилст, ил'. ».мііііі,. ..
|-;і'() :!а :)То сѵдатъ. . '■ Что т\ тъ оі.мо!
Іі )'|і)дь нігГ, а;г.іо, и ѵ.ъ голои} стх'/аао...
Ііаі;ь /I ѵъ тосі.к ли гиі; ім' х.чсрла!
Л тутъ іі[ііц-ііііліи-ь, что г,\, ііалаті; ца}л;іі0.і
(іидѣла я, а мто к-рчоч'ь стоила
(!абу|іоі!а, (ітсцъ, Ооаіллаа... і; ягно,
Таіп. ягко і;(і\ імі;ъ оудто ка япу !
![огтоіі!
(Бііімппііп Но '• .\ііі сип/ . п)
'лідт.ла а аа ;іточъ ч-ЬстЪ,
\\и\1, таі:ь... Она...
[(}Ьі>і>(Ічіів(ісііи-п Но і)і)ііі)амо II вам 111,111 іімг,.\
Да ііоть — оаа стоятъ!
[![іід'іыіісто 1,0 Гі>,ч. I ПОЛИ] іі .гчаыпегпг, е>,,
.иі рукі/.)
Ты );;ідтаь и\ь, ты иііддіаіь аѵт,, Маа.'шаа'Л . .
Оѵъ страипіо! . . . Лучіао ао імядк т\д,а:
Тсбг, іі|ііісііатга таі;л,Ч' гоііъ тяааміліі '
{Отворачивается и занрывастг. лііі,!' /пг-
ка.міі .)
І'і'Я : а о іі [.;а<)ыхаіі.ііі,пмся /а.ииамо .]
ІІТ.тъ силъ гііі'сііі! Таі.т, вотъ ігед\гь л!оио.гі;(ыіі!...
Тіл сійиаііулъ чсаа, іі|и»і,латмл аТлюдъ!
.Мѵі'0.\, (опіііима/і (иио .іиы/і і.ч/иі:
и боя.і.піво а.иі ііа ЯП, нр!]-
голіо.)
[||іотло !. ..
( І[<>МІіЛЧ(І(іо \
102 —
Л я. до.іиліо быть, ііездороі!;) ;
Иъ ірудіі всё ;к;і.ч'тъ... Про что я гоікфііл;і ?
1І|і(» что Гіііпгь, даіі Богъ піічлть?... ,]а'. ...
1'|іііпііі.іогі, .чііт>. что будто бы іа, і]а.[ат\
Піі, І^осхдаря іірііѵодіі.іі. ]^ргі:ліоіі
II )чі!иі|ііі.іъ, что оігі, тебя :іарі,:!алъ !
[Смиіппгя.)
Ии.іДі — нотъ і!0 сііѣ-то глупости каі.ін
1]|і:ііііідятся... Грязиоіі сіцс хвалился,
II г.іу.кб.ѵ вѣрііуіп ііросилъ ІІОІІОЧІПІТЬ. .. ,^
Хпроіііъ ;ке дру;(;ко! Хвалятся ясвѣстТ.,
Что ;іг(чіііѵа зарѣ:)алъ... Ліі, Грязяоіі!
.^ і!і(;і;\ , — ра:!ска;ку ому до слова —
Іі';іІЛ, 0ІП> ЧСЯЯ Іі:!І!ОЛІІ.ГІ, ТТ.ЯІПТГ,. ..
[Сміьппсл .)
Гі'я;!ііоіі.
Оіі-ліі ! . . .
Гііаімоіі тебя ссіічасі, сіііу потШпптч, !
1)<і!ір('! (I... я — ]]»і;іііііііі;ъ о);а.'ітіы!і !
И .Іыі;оі!а оі,'Л(Чіоталъ ііаіі]іасііо :
І!і. іі,а|)свііііііо\сі. іісдуіг, 0Я1, іісм!!тіміъ. ..
И іюгѵбіі.іъ моіѣсту Госуд;і|ііі1
[Обіщсе і(.іі/м,п'іи'е.)
Мллютл.
іріц-орііі ! Чтп ті.і, что ты, ІіОП) съ тобок»!
1<|г. Гво ;!Ді'.]!Ъ-1*остовсі. ііі, {иодСѣиія кг,
]'і'ііго]іііі ! Ті.і сгбя ііог\біі]ііі, !
— 103 —
Гряз іі о іі .
Князь !
Мп.іют;і ! II — въ слоомъ умѣ, іі снова
Себя я обвиняю иередъ вами :
Я погубіі.іъ нсвЬсту Государя!
М л р ѳ л, [ее. і ушиваясь . )
Ты говоришь, что сиаиъ не надо вѣрпть:
Не вѣрю... Только сонъ-то не ііростоіі!
{ІІомо.ічив!;:)
Однако я съ тобоіі заговорилась ,
ГІ къ няльцамъ не притронулась сегодня,
А мнѣ еще іни])пни\ѵ надо ікиічить...
{Садится иа мѣсто и дѣлаетв руками
разпыя движеиія, будто принимаясь вы-
хаивать егг пялыі,ахп.]
Грязноіі.
Страдалица! и я тебя сгубилъ,
И самъ — еще поднёсъ тебѣ отраву ! . . .
Бояре ! я давно взлюбнлъ Царевну
И сватовъ засылалъ къ ея отцу,
Да опоздалъ — другоіі хватился прежде :
Она была ужь Лыкова певѣстоіі.
Тогда у нѣ.чца я промыслплъ зелье,
И съ женихомъ сдружился, какъ Іуда,
И назвался ему на свадьбу въ друяеки,
И самъ поднёсъ еіі зелья въ чаркѣ мёду!
В. СОБЛКИПЪ.
Разбоіінпкъ, душе]'убецъ!... Помню, помню...
Я самъ ему и чарку вынималъ!
— 104 —
СЛБУРОКЛ.
II я тигда была съ Дуняшеіі: точно
Онъ по,(,ііосіі.гь ЦарсвггВ чарку зіёда !
М л .1 ю т л .
Бе:5\лпиіі! Что ты сдѣла.іъ?
Гряз и 6 іі .
Да, (5сзумныіі:
Она меня давно свела съ узіа!...
Но впднтъ Богъ, что самъ я былъ облаііутъ :
Я зелья щ^пворотнаго проснлъ,
Приворолліть къ себѣ хотѣлъ Царевну,
ЗагЬмъ, что я любплъ её, люблю,
Люблю, какъ буііныіі ві;теръ любпт'і> волю!
В. (ІОН.АІПІНЪ.-
Молчи, злодѣіі! 'Ги слѣешь про Царевну
Такъ говорить! Бояре, уведите
Ьѵго отсюда! Инененъ Царя —
Я говорю т.амъ: уведите!
[Нѣкоторые изо Сояро подходято Ко
Грязному.)
^'[^^зноіі (ьолрамб.)
Стоііте !
[Собпь'киу. )
Болринъ! я въ вин'Ь своеіі сознался,
И гибну саѵп,, чтобъ дочь твою спасти!
(Дознался вольноіі волеіі. а неволен.
Ты пзъ меня не вьг.ь-меіиь ничего!
Тутъ )і"чег() кричать, а луч)ие слушать...
[]>ПЯр(І.Мб . )
— 105 —
Гіірпсптс у Бом.мія, каі;оі"0
Оиъ зелья да.іъ? Спросите ііодь іі<);к;іи!і :
Кокается ироклатыіі басурі!аіг'і, !
Мароа.
ІІѢтъ, полно шить! Нг.іа \ѵѵ\, іакъ валится..
Такая лѣиі) сегодня... да п ;і.-арко...
Кваііъ СоргІ^пчіі ! хочешь ігь садд, ипіідіміъ?
[Нгтаппо^ V, ѵроіідд піъскольпо иш-
іовг, , дѣ.тсто двкжек/'с рі/кою .
бі/дто отворясто дверь.)
Каковъ д,еііё.къ! Такъ ;)елі'ііьч) и (іаѵкетъ.
{Бі/д)піі ііспиіиавлиеае^іісл ісі иароиь.)
ІІванъ Сергѣпчъ ! помнишь — зил дѣтьміі
Р'Ёзвлл'юя II бѣгаліі съ тоооіо ?
ІІс хочешь лп теперь меня до)'ііать ?
Я побѣгу вотъ м|);гио по дорочПіГ....
[Оіллд'іівііппся.)
'.^, пе плутуіі! .яачѣігь ;ке ты ііод.ѵоддпіп. ?
Тьі отоіідп пода.іѣе, всггъ та.!;ъ,..
Ну !...
[Хлоппстп во ладоши.)
Разъ, два, три !
[Бѣжтпо: бояре и боярыни во ис-
пу/іь разстуікпопся передо нею. До-
біьжаво до копили синены, Марѳа обо-
рачивается.)
.\га, Гірагі,. не дпгнал'ь I
Что? каь'ово теперь я стала бКгать?
[І/()іч)іо ікі.иідо.)
— 106 —
л }!ѣ,і,ь гогісг.мъ :і;іді>ѵ.і;і(ь съ ноп])ивычкіі. ..
{/(ѣ.иіетб нѣсколько ишговп, потупя
іоАову, и вдрцт наклоняется, буд-
то срываетг, цвѣтокі;.)
Лхъ, посмотри — і;;и;оіі же колоі;ольчіікъ
Я сорвала! .'Іазоррвыіі, а ;кіілкіі,
Карсъ іііолковіііи;а аленькая... Правда.
Что онъ звеннтъ въ Ивановскую ночь?
[Иокачавб головою:)
Про эту ночь Петровна говорила
Мнѣ чудеса...
[Указывая рукою на.ѵьво:)
ВОТЪ ЭТОТЪ КуСТЪ 30})Н
МнТ) нод.аіиіла Дунюшкнна чать.
II славная ;:оря, чудесныіі запахъ!
[Будто срывасто аѣтку и мнппб
ее во рука.іГі.)
И ею мою р\кіі по утііамь.
(Пдётб дальше.)
А каь'ова счородііііа. Ванюша?
{Будто приподнимаете вѣтку.)
Такъ вѣткѵ яіоділ и к.гоиятъ іЛз зечіі...
И яблоковъ по лѣт} чного будетъ...
( Указываетг, направо . )
Воть — ::іта яіЗлоііі, вся была въ іі,вѣт\ :
Т;ікъ и бѣлѣла, словно одуванчвкъ...
Отецъ нодъ нею !Г скамью носгаинлъ,
Сачъ ско.іотіілк. . . Не хочешь л)і н)»псТ,сть?
[Садится па .мѣсто.)
— 107 —
Оѵъ, :»готъ гпііъ!
[ІІо.молпавг,:)
К;ікъ І10ГЛЯД11ІІИ. іі;і ііеоо,
Подумаешь — какъ Богъ его сотка.іъ!
Вогь ровпо спііііі бархатъ! Что, Ванюша,
Вездѣ такое небо, какъ у ііасъ?
II облака такія?... Погляди-ка —
Воігъ облочко — ші дать, ніг взять — вѣііецъ!
Па пасъ съ тобою такіе-то ііадѣнутъ...
[Зпдцмывоется.
Гряліоіі.
{Малютѣ.)
Пыъ, не стериѣть!
Веди меня, Малюта,
Вг',111 чоня па грозяыіі судъ! по прежде
ИоглТ.дпюю мпѣ службу сослужи:
,]аіі мііѣ себя потѣшить, даіі мпѣ съ пѣмцемъ
І'а.!)іТ,,і,атьсяІ
ЯВЛЕН ІЕ ѴП.
'Гь лл: II .ІЮБАША выбѣгаепіо изо толпы сѣнныхо діьвушенб
и а'ватаето Грязного за руку.
Л Ю Б л ш л .
Развѣдайся со мною !
Грязиоіі.
Лн)й;іііі;і!
л Ю Б л Ш А .
Да, опять-таки Любаіпа!...
— 108 —
Ты іі[)() чгіііі II ііо:і;іі)і,і.іъ, го.іубчіі.і;ъ?. . .
Забывчивъ стллъ!... Что, ііа тотъ свілъ сооралсп,
Такъ — Иа тебѣ! \к хочетъ и іірогтіш.гя
(л своею полюбовницей!... Л ;калко,
Куды тебя МііТ, .а;алко! 1!о паараспу
Сгубіілъ себя: ];і)асаі!іпі,\' твою
и нылсчатъ, да леі;арь-то чогііла!
Что? Ты шчт ПС ]>а:іумѣеіііі. ?... (/гоіі а;е.
Я всё тебт, но лальцамъ разска;і;у:
Ты помнишь, какъ проснлъ у ніигца :!елья?
Я слышала тогда весь ])а;іі'0В0|)75:
Да на другоіі же день сана я і;ь ііТ.ицу
Пошла н то;ке выііроси.іа :!елья...
Ты :іа свое отсыиалі. иііоіч» д.енегъ.
Я ла свое дсліевле заіі.іатііла...
Извѣстііо — что уаеь! Съ дѣвокъ взятьчі ^■ладкII;
А только зелье будетъ но.ѵптрѣе:
(л, пего какъ разъ зача.ѵиетъ че.ювѣкъ!
Грязи 6 іі.
Что ты сказала?
, I юг. \ III \.
ЧеловТ.къ зачаміеть,
Поточъ умрётъ... Тутъ нечечу дивиться!
Вотъ подивись: я зе.іье подчѣіпыа,
А ты его, па мѣсто своего,
І]одіі<'Съ чоеіі ііаз.іучііііцѣ...
{Грялпоп отіиатііівастся пазидп.)
Чаіі, то-то
Ііылъ радъ! А т\т'ь, какъ выбрали въ певТ.сты,
ІІ начала прихварывать она,
Трухнулъ было? Да скоро сноѵватился:
109 —
,];і!І .1ыі;оі!;і огово]іи), а, мо;і:('Т'і,.
!і;і|)і. !і;і оо.іыікіі не ;,';гіііітс;( ■ — • тоі'д;і
1І;і іі;іііісіі уліііі,Ь 11 о^л.ст'ь іі[)<'і:!,г,ітк'ь.
Ггязііоіі {.гіиіпкіеінгя .ік иом'о.)
І1]іО]ѵМят;іл!
.Тю і; \ III \.
Когтоіі, погтоіі: успТ.они,,
Даіі досі;а;!аті.... Тсиѣ бі>г нес браниться,
Л ігѣтъ того, чтоб'ь ііохгіа.іпть Лгобаніу!
Улг'Ь, і;а;кется, гіі)ііду_-\іа.іа я зііатііо:
II ты ('ііі.с )ііі'і; до.піітчіъ поклониться:
!І|іиво|іо;і."іілъ МО чи.юстп .:оеіі!
(Смѣпуил.)
М л р о л .
ІІіиіиъ (^ергт.іічъ? (/ь кйл'ь уго Д}і(яяіа
І'азговоіііг.тась?
Л го п л III \.
(;.іыитпіь-.ііі! зові-тъ!
(ітупаіі. ст\ііаіі гкор-ке, — нолюбуііся!
ІІ есть на что: что д.а.іьпіс — буд.етъ лучше I
{ГрмзніЛі ■іама..гив((стсп іиі нес ио-
ч жІ''мп.)
\\\ ., чт()-;і,-ь. убеіі! Тьі заі'убіілъ ііііт, дуліу,
Ни слёзт. ѵоікъ, іі'і ііпосьбъ ко пожалт.лт,. . .
Губи ;ке вдосталь!
{Бросаетсл кг^ 1'рязгіо.му .)
Рѣ;кь ;чс!ія, разбоіііпікъ !
1'рязі{о;і {^^д(^рлс}))^^ е'г нож'і''м~, .)
Так'ь на-:*-ь тебѣ !
— 110 —
л ю БАШ л, (падая.)
Спасибо: прямо въ сеі>дцс!
{Кн. Ростовскт, Сабурова, Ма.ію-
та и сіыіиыя д/ьвцити ікідіиыаюіхг,
кг, Любашѣ.)
Г А.БУРОВЛ.
Л\ъ, батюшки, :;арѣ:зг'і.гь !
Грязной.
Да, зарТізалъ!...
Гобакѣ II собачья смерть!
Малюта {иак.іоіілпсо кп .[тбаит,.)
Бѣдняжка!
{Бояре бросаются на Гріі.гито и
обе.іоруживаіопіб его.)
В. (ІОБАКИНЪ.
(:к]іугіігг ||>К)1, р\кіі-то скрутите.
Да отнимите )гои;ъ: всѣхъ перерѣікетъ!
Гряз л 6 іі.
Пустите! Я ле трону никого
II не уйду... Вы слышали, бояре,
Вы слыіналп, какого я еіі зелья
Поднёсъ?... Она умрётъ, у.мрёіъ: Пустите!
{В іірывается и подбѣіастб кг, Мар-
ѳѣ. Бояре его догоняюто и са'ва-
тываютй снова.)
В. СОСАКИНЪ.
Тащите вонь ето, скорѣіі тапціте!
Г I' я 3 н о и .
Не троньте, дайте мнѣ проститься съ ігею!
{Вырывается и бросается нередг,
Марѳоіі на кольни.)
— 111 —
Страда. ііііі;;і ііенііііііля. прости!
Млрол (впіиіппгі.)
|[ваііъ СергЫггь! Ты ужь и \ ходишь !
Куда же ты? Ссіічасъ отецъ іірііідётъ...
]"РЯЗІК)И.
Прости ічепя ! Коіда прііідёшь ты въ память
II про меня они тебѣ ра;!скажутъ,
Ты проклянешь кром$ніпика... Кляиіі,
Кляни его ! Но о душѣ проімятоіі
Хоть разъ одинъ усердно ножиііся!
Марѳа.
Не уходи. .. Какоіі ты нссгово]тыіі.
Ни мало не похожъ на ;і;енпха :
П])ііідетъ къ своеіі иевѣстѣ въ кон вѣкп
М только повернётся ! Будешь завтра ?
Гряз н 6 іі .
Просты меня! За каждую слезнику,
За каждый стонъ, за ка-ждыіі вздохъ твоіі, Марѳа,
Я щедрою рукою заплачу :
Самъ буду бить челомъ Царю Ивану
II вымолю себѣ такія муки,
К'акнхъ не будетъ грѣнпгнкамъ въ аду !
(Встаёте; его уводятб.)
!1рон(ай! прощай!
МлгѳА {щтнитп ему вс.иьд^;.)
Ирійдн же завтра, Ваня!...
ДРАМА
въ пяти ДЪЙСТВІЯХЪ.
ЕЯ ИИРЛТ()РГіКО.М ВЫЙОЧІСТВУ
ГОСУДАРЫНѢ
ВЕЛИКОЙ КНЯГИНѢ
. г 1 II и і'і і; о л А Е М II Ѣ.
иміилг счасііе исеп,)едаіінГ.шиі:' посіпішь трудъ свой
Л. Мей.
II I' і; -I II (1 л о в 1 1
Вѣкъ гіервыхъ іипіскііѵь і;сглроіі ооіііі.іастъ сооиго одну изъ са-
мыѵъ знаиенателыклхъ псторнчсскихъ эіюхъ : его чолаіо назвать
.'іаповѣдпою скрижалью, іга і.отороіі древііііі міръ качерта.іъ окон-
чательиые выводы своеіі рсліігіозііоіі и граждаігскоіі ;кііоігіі. Вс&
іі,\ховііыя и Фпзіічсскія сіі.іы древности, ігаііравлешгі.ія отъ чотм-
рехъ іісходныхъ пукктовъ : религіп, закона, науіпі и лсі.усства,
стрсилтся і;ъ одному центру, составляютъ четыре .гптеры, че-
тыре звука одного слова — Рамп. Скоро это слово достіігаетъ
полноты своего смысла п означаетъ вселенную ; по въ прав-
ственііомъ отиотенііі сіныслъ языческаго ІЛіма іі язычес];ая все-
ленная представляготъ іізорамъ наблюдателя плачевное зрѣлпнде.
Перенесёмся во вторую половину кесарскаго вѣка п броснчъ
бѣглыіі взглядъ па тогдаиіііііі Рямъ.
Сосредоточивъ все внпмаіііе па своеіі внутренней лаізніі, Ѵ\ть
сознаётъ повсеуѣстпое присутствіе внутреппяічі зла, таіінаго и
неуловпмаго недуга, который сушптъ его сердце и уноснтъ жиз-
ііепиыя силы. Тпі,етпо прпзываетъ опъ на поііощь релпгіго, фк-
лосоФІю п патріотнзчъ : релпіл'я отвѣчаетъ ечу сладострастнычъ
бредомъ позтовъ, 'іінлософія — схоластическими соФизчачп, на-
тріотизі№ — обвппительнымн рѣчамп покупныхъ д,оносчнковъ.
Семеііныіі быть, со\раніівііп"іі п[)е;кнія су]іовіля '('ормы . у;ке
— ІІЬ —
}тіі,ітп.іъ іірсжлоо :;іі.ічоніе, иРіі^іъ несь отдается быту оо.цестноіі-
ііі)Я\ , выражеіпіолу въ растлѣвающііхъ удовольствіяхь цирка и
терлъ. Паука находится въ младеычествЬ и доступна нечііопіиъ ;
искусство, хотя II доведено до идеала, во посвящено одиоа
•/увсівепіюстн іі только ослаблястъ немощноіі духъ Рима.
Для насъ, нравославныхъ іі вѣрпоноддаііныхъ христіалъ, ію-
ііятенъ безъпменньш недугъ языческаго міра: онъ заключался ігь
„тсутствіп святыни в'Вры II закона, охраняетіхъ дера.авііоіо дс-
гііпцею Помазанника Божія.
Но для Рн:ча, слѣпотствоваввіаго во тьлѣ іідолосл\;кеіііл, за-
коны сдѣлалпсв мёртвыми буквами, а новслптелп всссвѣтнпіі ич-
иеріп — орудіяміі всевышняго правосудія, к'араютцаго людеіі,
<)(! спасутся !
Поразптелыіыігк нримѣромъ небесноіі кары мон?етъ ііосл\жіпь
Калигула, съ котораго внезапно начинаются бѣдствія Рима, какъ-
бы ппсносланиыя свыіне, въ возмездіе за первое нрнтѣснепіе
ѵрнстіанъ.
Прішедёмъ слова грсческаго пнсателіі Фнлона, нзобра.каіпіцаги
начальные мѣсяцы правленія Калигулы золотымъ вѣкомъ ;
■' Римъ I! Пталія, Кврона и Лзія", говоритъ онъ. " казалось, іііі-
[)Оі!аліі на ненрерывііомъ нразднсст]!!".. По всѣчъ город.ачъ, у
всѣхъ алтареіі, совершалпск а.тртвопрііікііііеаія, виднѣліісь люди
въ бѣлылъ одеждахъ, увѣнчанные двѣтаміі ; новсіоду, подъ звуки
чѵзыки, учре кда.іись игры, пляски, коипыя рпстанія. Гісігатыіі и
оѣдныіі, нат])іін,ііі и плебеГі, іоснодіінъ и рабъ, заимодаиецъ и дола;-
никъ веселились вмѣстѣ, );акъ во времена Сатурна. >•
Черезъ годъ весь міръ тренеталъ персдъ безумны чъ Ііалпіѵлоіі,
<і тотъ со;калѣлъ, что л 1*]іча не одна голова н что онъ не иожг'тъ
отрубить ея однимъ взмахомъ сѣкнры.
Каліт\лу см'Кпили Клавдіи, Коммоды, Геліогобалы ..
Нескоро изчѣнплась горестная с\дьба Рима. Три вѣка пііед-
ставляютъ собою ночтіі-нен])ерывііую .іѣтонись своеволія, смутъ,
крачолъ, кровоііііолитія, ])азсчіітаннаго звѣрства, ]іоскоши, раз-
крата и бсз)!ѣ]и"я. 1}ъ духовмомъ оньяііЪііііі, ])астерзаі!Ъ па себѣ по-
слѣдиія ризы, древнііі міръ віёлъ быстрьпіи тагами ігь сиоеіі і и-
''ірліг, доколѣ лучезарныіі к])естъ Псі;_\іпітсл;г не о( ііТ.тилъ інпёч-
іігіі-і бс.зднм языческпхъ заблѵ;і,-дсііііі.
— НУ —
и мсжду-тѣмъ, 1ГГ, средѣ обіц;ио ігргіка, тяготѣйшаго яадъ Ри-
моАіъ, появлялись 1111ог;1,а проблески шлсокаго духа іі ,цобродѣ-
гсліі ; о'п> толпы ])аболѣтіы\:ъ ііоклоиііиковъ порока отделялись
люди самоотверженные, м\;кіі добран правды. Такъ представи-
тель неостопческоіі школы, .Му:^оіпі[ РуФЪ, пзгианпыіі Нерономъ
н;іъ Рима, удостоплся даже похвалы одного изъ отцовъ церкви *).
Такъ. при Неронѣ же, два другіе пеостоика, Тразёа н Сорапъ,
імасно протнводѣііствовали лживымъ доносамъ, губпвшнмъ пмени-
тыхъ гражданъ, порицали современную роскошь и развратъ и
служили Риму ііримѣромь нравственности, праводушія и строгоіі
;кпзіт. Несправедливо обвіпіепныо въ измѣнЬ противъ Рима и
осунаденные на смерть, они геройскою кончиною запечатлѣли не-
равную борьбу съ низкими льстецами окружавшими Нерона. Вмѣ-
стѣ съ Сораномъ, и также безвиішо, погибла двад,цатп-лѣтияя
дочь его, Сервилія...
Но здѣсь я должепъ переіідти къ моеіі драмт>.
Основное ея содержаніе заимствовано нзъ послѣдиихъ страницъ
тацитовой лѣтописи, которая прерывается на описаніи гибели
неостоиковъ. Историческія данпыя перемѣшаны въ драмѣ съ по-
силыіымъ вымысломъ, навѣяпнымъ общимъ характеромъ эпохи.
Обніественная жизнь римлянъ въ эту эпоху, преданность кліен-
товъ патронамъ, зпачепіе отпущенниковъ въ семеііноіі п граж-
данской жизнп Рима, начинавшаяся эманципація **) женщпнъ,
разладъ философіи съ существовавшимъ порядкомъ и всепобѣдное
вліяпіе христіапскаго учепія — вотъ тѣ пемногія черты, которыми
мнѣ хотѣлось обвести мою драму, какъ слабый оче|»къ рп.мскаго
быта при Неронѣ.
*) См. Апологію св. Юстана.
**) Въ ріімскомъ .значеніи этого слова.
ДБІІСТВУЮЩІЯ ЛИЦА '').
Люцііі ТклЕзппъ I рігаскіе консу- Квр.сторъ.
КаІІ СвЕТОНШ ) ЛЫ. ОТГІУІЦЕІШИКЪ.
СоФОпій ТіігЕЛЛинъ, ііреФектъ Цкптурюнъ.
ііреторіи.
Преторъ.
Тразел ііетъ
СоРАііъ Вареа
Пакоіпіі Агрпппинъ
Гельвпдій Прпскъ
моитаііъ
сенаторы.
Преторіаііецъ .
гладіаторъ.
Мпмъ.
Вознпчііі.
Музыкантъ.
Первый, второй, третііі іі чктвер-
тыіі граждане.
(]еііцій Торкватъ , юрис-коп- Пкрвыіі, второй и третій глаша-
сулыъ.
Ва.іерііі Аруленъ Рустпкъ, народ-
ный трпбунтэ.
Осториі Саізііпъ, всадиіікъ.
ЭгнАтій, отну:цсіініікъ.
фульцишіі Аферъ
Авліий Гисно
ІІОСПДЕСЪ
' граждане.
Вёлоксъ
МеллА
Щстъ \
Деметрій, фіглософъ-ціінпкъ.
Жрецъ.
ТАИ .
Лпкторъ.
ііродавецъ полкнты.
Архнмагііръ.
Первый п второй рабы.
СТАРПКЪ.
Сервп.іія. ДОЧЬ сенатора Сораііа.
Снлія, вдова сенатора Антпстія.
Локуста.
.\нтоііія, коринлпца Сервпліи.
Неволн:я I невольницы Локу-
Форт.уиата I сты.
ДЪВОЧКА .
Сенаторы, трибуны жрецы, канеФоры, писцы, преторіапцы, нѣв-
](ы, музыканты, плясуньи, рабы, невольницы, прохожіе н ігародъ.
Дѣиствіс во Риміь, ев 67-лѣ юдц по Р. X.
Д Г) 11 с Т ІЛ Е II Е Р И О Е.
Римскій форумъЗ). — На заднемъ плапѣбазіілцка — Аргептарія, базилика —
Эмнлія п храмъ Минервы. Мимо вихъ проходить свящсииан дорога. Съ правой
стороны арка Фабія, храмъ Вулкііна съ священнымъ лотосомъ, храмъ
Ромула съ священнымъ кппарпсомЪ; и Грекостазъ. Съ лѣвоіі стороны
Капитолій, городская тюрьма, омбиликъ, храмы Согласія и Юантера Гро-
мовержца. Вокругъ форума идётъ троііпоіі портнкъ изъ коринѳскихъ колоннъ;
въ промежуткахъ колоннъ изваянія боговъ и героевъ. Посреди форума
«одомётъ Діаиы, украшенный статуею богини. — Въ глуби иѣ сцены, на
іорахъ Цалатпнской, Целіііской и Эксвилпнекой возвышаются золотые чер-
тоги Нерона, опоясаиные рощамп и садами. Вдали видснъ водонроводъ
Клавдія. — На первомъ планѣ сцены: справа домъ Сораяа, съ выступною
террассою п бесѣдкой; слѣва термонолііі ■*) и небольшой домъ, надъ
дверьми котораго написано: Ьоси8І:а •''). Эти зданія отдѣляются оіъ фо-
рума улицей. — Утро. — По форуму изрѣдка проходятъ воины, рабы,
торговцы плодами и съѣстными припасами. — На цервой стѵпепькѣ водоёма
двое граждапъ играютъ въ кости; '') покругъ іпроковъ группа зрителей.
ЯВЛЕН ГЕ Г.
Ф. Аферъ, Авидііі і^псііо, Поспдксъ Ме.іла, Велоксъ,
Цестъ,
-\. Гіісііо [высыпието и.іп рожка
кисти.)
Л! пакоііецъ... шесть дл четыре — десять:
Ударъ Фортуны!
— 1^22 —•
Ф. Афкръ.
Праведные бопі!
Какоіі счастлиііыіі счертыыіі этотъ Гіігііо!
Весь л;еііскііі ноль ему благоволить:
Не только моло;іая Фортуната,
(;а.>іа Фортуна!
А. Гиспо, {.ілобно поілядіьвб на
Афера.)
Прикуси языкъ.
я этлхъ шутокъ не люблю,. ФульцпиіГі!
Ф. Аферъ.
Не моигетт, быть' .. .
{Сміьётся.)
Ны знаете, друзья,
Прелестную невольницу .Токусты?
М ь: л л А .
І^оторую? і!\ъ много...
Ф. .\ФЕРЪ. •
<1>ортунату.
Мклл.\.
Я ін^ впдалъ.
ПОСЫДЕСЪ.
Л я недавно впдѣлъ.
{Гиспо собираете кости. )
Вклоксъ.
Чти, какова?
Носи дксъ.
1)(';]:!убая стар\ ка
И Ф\ріп!
— Ь>3 —
Ф. Лфк.1'1. {торжественно протл-
пиюстг, руку.)
і'л' іісііііі;і г.і;ісі!тъ
Пр.'П'.дпиыми уст.ччіі і[і)сіі,і,сг;(|
I іісио {встаетг, па.г.мурп'ш брови.)
Домо.іі.ііо: |іа:і'ічтк'!чся.
Ф. Лфкръ.
Какъ прикажешь.
Ті.( і!і.і:іг|іа.іъ ,і,і!а асга іі кодраитъ.. .
{Снимает!; сг, пояса кокіелекб ч считоетг) деньги.)
а ііаѵо:і.\, пто іпія \ старухи
ІІрПЛІІЧІІОІ'.
.М к .( л л .
Л 'гіп. она с.іѣііа?
.\ ФК.1' ь.
ІІпдг.іі-.ііоиага. ., ,]а не иі. этопъ дѣло.
;(, инд.иии. ліі, 111' ::ііа((і — у кого
(;есгі']іцііі ") ооліаие: у йопііііі счастья,
Или } ;>тоіі гаіііііп? іірііточъ .иг
Лм} р!, і'!г ііо,і:орііыіі ]іаі'іі)І
Л. ііісііо, {вспыли'15.)
Ас(1(-ри1! «^
Отдаіі сігорт.іі миѣ дсііыи. а ііс то...
'І>. Лм^Ю'ъ {медленно приподни-
мается.)
II.' то?..
{По().г(ідііпіо скрестив-, руки Кб Гиспо.)
Н.> то-'..
— 124 —
Л. г II с II о {отстіріастъ.
Я жа.іоваіься буду:
Отсюда до префекта не далеко'.
Отдай АПІІ; демыіі.
Ф. Аферъ.
ИОТЪ ОИѢ, ІіОЗЬЛЦІ...
{()тдает^ деньги.)
Я :іиаю, ты ла выіігрышъ сторгуешь
Вѣііокъ пзъ розъ для іііімФы безъ волосъ!
Л. Гпспо {гро.зитб ему ку.кікилч^.)
Нѣтъ, я па ііихъ куплю тебѣ веревку!
{Ѵ.тодигт.)
Ф. Аферъ, {смѣетсл и кричит б ему
всліьдо.)
ІІоскупишьсяІ.. л е;кслп и купишь,
Такъ вѣрпо самъ удавишься па пеГі!
ЯВ.ІЕП1Е Л.
Тъ л;е, кромѣ Гпспо.
Велоксъ. (Ф. Аферу.
За что ты такъ па і^іігпо иападлспіь?
Ф. Аферъ.
ІІомп.іуй, Велоксъ, опъ — исчадье лла!
і\ ужь давно слѣжу за ппчъ, а пыпьчс
— 1^^^ —
Нарочно аачтшлъ его играть,
Мтобъ ііомѣшать его нрсстуіліыліъ козни *гг>:
15ы знаете лп — что такое ]'ііспоѴ
Рабъ, низостью добіівшійся гра;кдаіістна,
(ліѵпецъ, кліептъ достоГтыіі Капитола,
Наушніікъ, трусъ іюстыдныіі іі предатель!..
Связался съ этой дряхлоіі Фортуііатоіі,
Рабыней отранительнпцы.. .
Мелл.ѵ {оілядываеіііся.)
Тише!
Ты позабылъ, что мы ііа площадп,
Ф. Аферъ.
Такъ что ;ке? ІІлп ты не знаешь, Мелла,
Что, кролѣ кесаря, трибуна и боговъ,
Я никого на свѣтѣ не боюся?
Я — рітілянііпъ!
М Е л л л .
Да мы п всѣ римляііе,
А все же осторожность не мѣшаетъ.
Ф. Аферъ.
Ты правъ: я горячуся понапрасну.
Пожалуй будемтз тише говорить...
( Мои и жа я г олпгГі .
Ты спрашпвалъ меня, .іюбезнын Пело^;с7^,
За что я такъ па Гпсно нападаю?
О, Аполлонъ! пош.пі мнѣ даръ вптійства!
Будь этотъ Гнсііо мытаря нродааенТ.іі,
іірезрѣннѣіі и гнусігЬе кароагенца,
Ііляпусь, я толькобъ пожа.,тѣлъ о немъ.
— 1І6 —
Но оиъ — оііъ ли.-сцъ іі ііо,!,лыіі гоіѵі.-ід.тіліі:
Онъ въ гі;а[К'Дііоіі душѣ слосй таптъ
;{лоіі умысс.іъ 11,1 іі;ііі!Г'го трибуна
Вале])ія?
Меллд.
На нашего любіпіца?
Велокс'ь.
Па ііаіпоіч) ;5аіи,іітітка-ііаг]іона «.)
Мел л л.
На отрасль дома Рустиковъ?
Посидксъ.
Н.ч друга
(лчіатора Тразои?
Ф. Аферъ.
На пего;
Н ло одпиъ трпбуігь Валсрій Рустіікі.,
А всѣ друзья народные: ІІакопій,
(іоранъ, Тразеа... всѣ они погиСнутъ
Невпниой нісртвоіі лживаго доноса.
М Е л л \ .
Юантеръ! ... Но оті;\да :)Гіі вѣстп?
Ф. ЛфГ-і''!..
Нослуіііаіітс...
127
Л ИЛЕІПК ІІІ.
Тѣ жк 11 II РОДА)! к цъ иол киты '") катчтв па двухко.іегиоіг
те.іемкѣ жаровню, на которой стогппо накрытой копи-—
лок^.
Иродавкцъ полеііты [кричито.)
Горячая полента!
Кому поленты?
{Останавливается преда разюви ринаюш^ими . )
Прямо съ очага
Вогпші Форнакоъ!
Велоксъ.
Мы ужь закуспліі.
[Полентовищко проходите далше.)
ЯВЛЕН ІЕ IV.
^ Тъ жк і[ Д-БвочкА Со корзинкою цвѣтовіі.
Купите, добрые граждане, анемоповъ.
М Е л л д .
Иеиадобио.
Дъвочкл.
Купите гіацпнтовъ;
Сама рвала сегодпя на .-іорѣ!
Ф. Аферъ [даёто еп мелкую ми-
нету.)
Ст.Ѵпаіі, дитя!
— 1:>8 —
ДѣВОЧКЛ.
(ліасп тебя Юііоіш!
{Отходишо, 'крича на раптвг,:)
Фіа.ікіі, паціпіты, аиемоііы!
Ф. Лфеі'ъ.
Однако здѣсь неловко... Отоіідёзп,
Къ дверялъ Сорапа: тамъ ііасъ пе ус.іышатъ
{Отходишо ко сораиові/ дому. Форумб
начипаетп покрываться кародоліо. Жен-
іцины и дѣти тѣспятся сп амфорами
около водомета . Вокруг^ продавца полен-
ты собирается полуоборванпая толпа.)
Ф. Лфеі-ъ [указываете на до.м5
Локусты.)
Иы впдпте вотъ тотъ вертспъ тигрицы?...
Она къ ссбѣ недавно ;)атащнла
Овечку...
Мелла, (улыбаясь.)
Съ бѣлокурою косой?
Велоксъ.
Съ лукавоіі бровью падъ лазурнымъ гла.^имъ?
ПОСПДЕСЪ.
(Іъ плечами Леіц.і?
Мелла.
Словомъ: Неволею!
Ф. Афегъ.
Ну, да... къ-чему скрываться нрсдъ ^^ру■!ьяч^г?
Отъ бѣдпоіі безпомощиоіі сироти
— 129 —
І)сТ. бог» II бопппі отступились,
II только благооклоіінля Кііпрпда
(Іііопхъ очоіі ещё ііс отіфатпла.
Кс .Іокуста держіітъ для приманки
Богатыхъ и развратпыхъ волокить
И никуда іізъ дома ис иускаотъ,
А на ночь чаппрастъ па замокь.
Мкллл.
у\ і;аі;ъ :ке иы вндаотсся?
Ф. Лфкръ [качает о юлово'И.)
МеллаІ
Ты посѣдѣлъ, а вес не понимает:.
Того, что дѣтп зпаютъ наизустъ:
Нѣтъ для Амура иіі замковъ, ни стражи.
Но слушаіі дальше . Хитрая Локуста
Скрываетъ очепь-ловко отъ невольницъ
Своп поступки гнусные и к'ознп:
Наперсница всѣмъ таііпамъ Фортуната.
Но молодымъ неволыіицамъ Юнитеръ
Лаётъ въ удѣлъ глаза и уіии рысьи...
}>онурка Неволей наверху,
Подъ до;кдііик6.мъ, и сквозь густые ставни
Бѣдня;іска видптъ только лоскутъ неба
,1а атріу.чъ... '') Нчера еіі не сналося,
А было поздно: у;кь вторая стража.
Ндругъ зазвеиѣлъ нрпдверныіі колокольчикъ ^'^),
Свт.тъ почпик'а імелы;ну.іъ сквозь щели ставня,
Послышались поспѣіипые іиаги
П шопотъ Фортунаты: «Ты лн, і^испо? »
оаиѣтьтс: Гпсоо ходптъ каждыіі день
Къ Локустѣ и, украдкоіі отъ ревннвоіі
- 130 —
Своеіі старухи, сильно докучаетъ
Любовью Неволеѣ...
Велоксъ.
Вотъ за что
Другъ друга вы пе любите!
[Ф. Аферб презрительно ]ілыбаетсл.)
Посіідэсъ.
Ахъ, Велоксъ,
Да не мѣшай же слушать!
Ф. Аферъ.
Певолея
Спрыгнзма съ ложа, подошла къ окну
II увидала въ щелку Фортупату
II съ нею Гііспо. Оба, какъ ехидны,
Прпнолзшія къ пастушьему огню,
У ночппка коробились, сверкали
Другъ на друга глазами и шипѣли.
Они сначала говорили тихо,
Такъ тихо, что преступный слова
Безъ звука на губахъ ихъ шевелились;
Потомъ ихъ рѣчи сдѣлались слышиѣе,
II иаконецъ старуха прошептала:
«Смотри, будь осторожнѣе, Авпдііі!
Локуста всё разскажетъ Мессалипѣ ");
Ио если доказатсльствъ не наіідется?...
Ты знаешь, это дѣло пе простое:
Въ пемъ Тіпсллипъ '■') участье нринимаетъ,
Л онъ шутить пе любитъ... берется!»
Л Гиспо еіі: Не боііся Фортуната:
Не только па философовъ безмозглыхъ,
Ио даже па красавчика-трибуна
— 131 —
и на ого оби;ор.ііілаго друга
>' насъ ііаіідутся вѣрііыя улики. »
«Ну, если такъ, » гкалала Фортуиата:
«Ііожіша будстъ славная! »... II оба
Захохотали громко, по тотчасъ ;ко,
Какъ-будто спохватившись, пог.іядѣли
Такъ пристально на ставень Неволей,
Что вся она со ст])аха :задро;кала
II ототла сі;о})ѣс отъ окна...
Ну, что теперь вы скажете о Гіісно?
.АІ к л л л .
Ужасно!
Посндэсъ.
Никакого нѣтъ солпѣнья:
Готовится доносъ, и па кого я;е?
На лучшихъ гра;кдапъ Рила!
Велоксъ.
Но Авндііі
Вѣдь никого но имени не назвалъ?
Посндэсъ.
Кчезіу? Вѣдь зіы нхъ сразу отгадали.
Валерііі чуть не названъ: въ цѣломъ Рнмв
Другого н-Ётъ ],-расавчика-трпбуна
Обжора другъ — конечно ужь — Наконііі!
<1->нлосоФЫ — Траз^! и Соранъ.
Велоксъ.
Да: это правда... Чтожь мм будсзіъ дТі.іать?
Посндэсъ.
Нредунредпмъ натроновъ носкорѣе.
— 132 —
1>клоксъ.
я. 1!1Ц10чечь. ;!а трибуна не боіося:
іікаипі онъ слово — римскія матроны
Тотчагъ же обратятся ьъ а:*іа:юііокъ
II }'і!мъ возьмутъ.
Ф. ЛфКРЪ.( Со упрёкп.Ѵо.)
Ну, что теперь за шутки?
Когда бѣда трибуну угрожастъ,
Его спасать не йгеплщпа^іъ, а триіЗу...
Но какі. спасти?
Цкстъ, імо.іч/іпі.тіі всё время.)
И '"ііспо задупіу.
Ф. Лфкръ.
Нѣтъ, Цестъ! Твое намѣреііье похвально,
і! Г'ііспо не мѣшаетъ задушить,
ІІС' тепе])ь; опъ будетъ ну;кенъ.
Цкстъ [киваетб, вь знакп согласіл,
головой .)
Послѣ...
ІІосидпсъ.
Пдпакожь іпѣшкать нечего! Ііоіідётте
Искать своихъ патроновъ: я иду
Къ Валерію, но гдѣ онъ — : въ базиликѣ '^),
Иль дома?
Ф. Лфеі'ъ.
Ты отправься въ базилику,
Л Мелла на доічъ.
Вклоксъ.
Я пойду къ Тразеѣ.
А кто изъ васъ къ Паконію пойдёгъ?
— ІХІ —
Ф \0'КІ'І,.
і(;і],оііііі сііпт'!, II іііи;<Л() не іі|ііііМ('Гі..
Мы съ Цестомъ л^чше і[иД(»;і;де.иь Сор.'та:
ГЬіь. ка;котся, отправился въ Соиать.
Иосіідмсъ.
Пора, ііораі ІІтакъ па насъ ксТ. сжпрятъ..
СоіідеАісл лдѣгь же, оавтра утромъ... Ѵаіе!
Л ВЛЕК I К \".
Ф. Лфк.ръ садится ікі калісіііп/іо ска.иыо у сора нови дама:
Цест'ь стоаіпо подліь , задіімаашись. То. та прнбыааетг, .
Граждане, отицщенники, і.іадіаторы, прсторіанцы и іхівы
иапо.іііяютг, (рорумг,. Вдоль иортииа спиіняіпп сыа.мі,іі.)
Ф. Л'М'.р'ь.
Цестъ, для чого гбпрастся пародъ!
Цкг.тъ.
Гла:!і.ть па ѵодъ ;і,|іеіі,оіл> п капг'Фороі;і..
<1>. Лфкгъ.
Я позабылъ: теперь папаѳенеп ^ '')...
Л скоро лп процессія начнётся?
Цксті,.
Дол;кпо-(')ыть, скоро.
— 134- —
ЯВЛЕНІЕ VI.
{По сцспіь проходнтп старика, покрытьйі рцбищемо. Опг,
очень усталь и сб трудомп псредвтастп нот, опираясь на
оюсоосо. Поравнявшись со скалѵ.сн, онп останавливается во
нсртиимости-)
Ф. Лфсръ [встсііітп со скамьи.)
Отдохни, старпкъ!
[старико медли7По.)
<;;ідпсь, садись: ты, вѣрпо іі:^да.іёка?
[Старико, во изнсможсніи, опускается на
скамью и .закрываете лице руками.)
Не хочешь ли съ дороги освѣжііться? .
Пойдемъ со вшой воиъ вТ) этотъ тормополііі.
[Старико отрицательно качаешо голо-
вон. Ф. Лферг, подастг, е.му коиіе.іёкг,.)
Оіотри: ты обропіьта своіі коіиелёкъ.
НОТТ) ОІІЪ...
(^тлрикъ [отводито руку Афера.)
Иепужгіо, добрыіі человѣкъ!
(Ф. Аферь, поілядѣво вп недоу.ѵѣніи на
старика, отходитп во сторону. Сльпиенг,
звукп труСы.)
135 —
ЯВЛЕН ІЕ Г II.
[На форумѣ появляется Гллтлтліі, одіьтыМ Меркургемо.
Вб рукахб у него серебряинал труба и кадуцеи.)
ГлАШАТЛІі, [протрубиво три раза.)
Божественный нашъ кесарь Неронъ-Лвгустъ
Послалъ меня къ вамъ, ріімскіе граждане,
Глашатаемъ своей священноіі волн!
Народъ.
Да здравствуетъ божественный нашъ кесарь!
ГЛАШАТАІІ
Внемлите мнѣ: но случаю тор?кествъ
И шествія въ честь праведноіі Мпнервы,
Божественный нашъ кесарь Неронъ-Лвгустъ,
Желая съ вамп радость раздѣлпть,
Велѣлъ открыть, для йгоръ н для зрѣлпщъ,
Театръ и цпркъ на всѣ панаоенен.
Пародъ.
Да здравствуетъ божественныіі нашъ кесарь!
[Глашатаи проходитб форумб го
скрывается.)
136
ЯІЗЛЕН1Е ѴІИ.
Т* же, Отпмцкніпікъ, ГладіАтогъ, 1-й, 2-й, 3-іі н,і-й
Граждапк, Музыкаігтъ, Возііпчііі, 3[имъ, Прктоі*іапецъ.
Ф. Аферъ II Цестъ стоягпб вб сторонѣ у гораиова дома.
Претор I а НЕ цъ.
Хвала ІІерону-Лвгусту, вождю
Непобѣдіімыхъ рлмскихъ легіоновъ!
Да здравствуетъ наііп> кесарь II- ронъ-Марсъ!
Гладіаторъ.
Онъ льва задушить голыми руками >')!
Да здравствуетъ иаійъ кссарь-Гсркулесъ!
Музыкантъ.
Онъ голосомъ божественнньпіъ и лііроіі
Вливаетъ жизнь въ бездушную природу
И камни въ трепетъ сладостный нриводитъ!
Да здравствуетъ наиіъ кесарь-Аноллонъ!
Вознпчііі.
Хвала ему! Когда онъ по арснѣ
Несётся па квадригѣ ^**) бѣлоснѣжпой.
Подумаешь — самъ Фебъ сошёлъ па землю.
Мпмъ.
Когда па сцену кесарь нашъ выходитъ.
Богиня краснорѣчія незримо
Вселяется во всѣ его слова, *
Во всѣ его движенія.
ОТНУЩЕІІННКЪ. "*)
Граждане !
— 137 —
Машъ кесарь Исронъ )?ыше всѣхъ боговъ .
Онъ весь Олимпъ въ ссбѣ еоедііііяепі !
Хвала ему !
Ф. Лажр'ь {тиха І^ссту.)
Иоті) утоть іюхпа.ііі.іъ !
Отіі.уіг(кіі ііііі;ъ.
Граждане ! Кто ііостроплъ иовыіі Ѵюіъ ?
Ф. Афі-:ръ (тихо.)
А старый гдѣ? 20^
ОТПУІЦЕІІКІІКЪ.
Кто ііасъ ііоіітъ II кормитъ ?
Кому земля нрсметііыя богатства,
Зарытыя царицею Діідоиоіі,
Нъ течеиіе столВтііі сохранила ?
Ві) чью пользу сновидѣііье указало
(Покрытый кладт> ?
ф. Лферъ (ткхп.)
.Іжётъ : ьлада не ііашлп
И самъ смовп/(сцъ съ горя удавился. ^ М
0ТПУЯІ,КІІ1І1І къ.
На всѣ мои вопросы отвѣчаю :
Онъ, онъ, ему, ему, въ его же пользу !...
Но предоставпмъ болѣе достоИпымъ
Исчислить всѣ достопиства его ;
Лабудемъ обо всѣхъ благодѣяпьяхъ,
Оказанныхъ имъ Риму, плн міру,
Л упомянемъ только объ одпомъ,
Что сами богп кесарю Нерону
Обязаны признательпымп быть.
{Торжественно окыдывеется нругомо . Леи,
ліолчатб.)
— 138 —
Давно ли ііамъ (5с;ліѣріо грозгло ?
Давно ли ложное учоіііе съ Востока
Умы лгодеГі собою заражало?
На нашу почву пало злое сЪуя,
II дерсвозіъ вѣтвпстылъ разр осталось,
II тѣпь свою бросало на Олпмпъ;
По кесарь подііялті страшную сѣкпру
II древо ядовитое срубплъ
До корня...
ЯВЛЕНІЕ IX.
Ть ;кЕ п А. Гіісно {вызсодитп из5 толпы.) .
Гпспо.
А не вырвалъ съ і.ч)рнемъ вонъ !
Ф. Аферъ.
Опять закарка.іъ :потъ чёрныИ воронъ!
А. Гііспо (отпущеннику.)
Я речь твою . по долгу гражданина
II кесаря сл\гп, перебиваю.
Ты началъ говорить о христіанахъ --)...
А знаетъ ли боп.-ествеіпиліі нашъ кесарь,
Что христіане снова появились ?
{Общее изумленіс.)
0ТНУН(КНН]1КЪ.
Гдѣ? въ Римѣ?
— 130 —
л. Гкс.по.
ІІѣтъ, іюдъ Рпзіоліъ... ііъ і;атакомбахъ.
{Толпа взволновалась. Нзп нея раздаются
крики.)
Какъ ? Хріістіаііе !
. . . . Губители младеицсвъ !
Оші настали голодъ и болѣзміі !
Зажгли пашъ Ріімъ !
Своей исчіістоіі кровью
Преддверья иашііхъ храмовъ осквернили !
П к р в ы іі г р А ж д а II іпі ъ.
Не молестъ быть : ііхъ кесарь пстрсбіілъ.
Я віідѣлъ самъ, какъ ііхъ въ куски рубили...
Второй грлждаіііиіъ.
Я видТ.лъ, какъ ііхъ вѣшалп на крючьяхъ,
Какъ въ землю ихъ живыми зарывали.
Третій граждаиинъ.
Я видѣлъ, какъ, заиіішъ въ медвѣлаіі иікуры,
Ихъ псами пріучёнными травили.
Ч Е т в Ё р т ыіі г РА л; ДА н инъ.
Дѣйствителыіо, не можетъ это быть.
Мы помііпзіъ всѣ ту ночь, когда намъ кесарь
Для празднества открылъ свои сады
II освѣтплъ ихъ небывалымъ свѣтомъ ;
Мы помнимъ, какъ, на кольяхъ и цѣпяхъ,
Живые Факелы качались и горѣли :
То были нечестивцы — христіане !
Пхъ облекли въ туники смоляііыя,
Пропитанныя сѣрою горючей,
Пробили кольями имъ шеи съ тыла
— ІІО —
и, на нѣііяѵъ подмявши вкор.ѵь, ;!л,г;гліі...
Откуда же окі! опять явились ?
ГІКІ"ВЫІІ ГРЛЖДЛІІІІІІЪ.
Прибавь е/цё, что сами \]іистіане
Искали мукъ и къ плахт, собирались,
Какъ мотылыаі па свѣточъ.
А. Гііспо.
Каждыіі вечеръ
(ігарасть очень чиого лотыльковт^,
Но остаётся больше... Я не зиаіо, —
Откуда появились христіаііе —
С,ъ крестовъ, съ костра, изъ челюстеіі звіфеіі.
ІІзъ нѣдръ зоыи, а, лгожетъ быть, нзъ Рима ;
По хрнстіаис, пли тѣип ихъ,
Сбираются вседпевио въ катаі.омбахъ,
Н елчсли.. .
[Смомшетб и глядитъ па тгррассу сорано-
вадома . На тсррассѣ появляется Ссрви.ия,
ев сопровождспіи Лппюніи и двуссб певоль-
тщп. Вп ріікахб псво.іьпицо кошницы гі^вѣ-
товп. Покрывало Ссрвил'а откинуто на-
задг, ; во распуш^енные волосы вплетены
крупиыя нити жемчуга. Оби(,ая тишина.
За схі^енон начинается священная музыка.)
ЯВ.ТЕНІЕ X.
Ті> жк, (^крвплія, Аитоиія и Пкво.п.иицы.
' Отиуіцкииикъ («-5 Гиспо.)
Ты что же замолчалъ?
— 1І1 —
А. Гйсііо.
(Ук'і.і;і(і(і(!тг, двіпісеіііемб 'юлоеы пи тріірассу.)
Кто ото ?
От II у 111 к II II II ),••(>.
Дочь сенатора Сорапа,
Гервиліа.
Гііспо.
.Мо.и'.а по обчаііу.іа:
Красатіца !...
Отііу іц кип ІІКІ..
Да-. . скоро Гіімопеіі
Своіі плапспппкъ :!а;к;і;ётъ для лтоіі іпіѵм.ы
И для Трааоіі.
1^11 с но.
Что ты говоришь ?
Оиъ лъ дѣділ і'іі ГОДИТСЯ.
Отп Уід кл и и 1, ъ {пожимаепіо плечами.)
Это во.ія
Кя отца.
ЯВЛЕН ІЕ Хі.
Ть -.кг, іі ь'0і!.чь]!І гллшлт.ііі [во рукйссп у него знамя Минер-
вы Со бронзовой совой.)
Гл.иіі.ѵтАІі, [раздетая ѵюлпу.)
І'ра;і:дане, иѣста ! мГ.ста !
- 14.2 —
Священная процесгія іідетъ !
[Народа разстуиаетсл во всѣ стороігіі и
пёстрымо поясомо охватываемо форумо.
На священной дорогѣ пок(і.іывается шсст-
віе капефоровп. Впереди иді/піо маститые
старики со оливковыми вѣтвями, зсі ними
воины, вооруженнііс ѵі,и7пами и копьями;
за еоинами юноши идіьти. Дѣвицы негушо
на головахо священны я корзины; ихо со-
провождаюгпо невольницы, однѣ со опаха-
лами и складными сіьдалтщами, другія са
возлгяльниками , наполненными водою и мё-
домп. .За вссіі этоіі толпоіі слѣдуюгпо му-
зыканты, рапсоды и вооруоюенныя сь нтп
до головы плясуньи ; за плясуньями дни-
жетсл корабль, на которомп развѣваст-
сл легких парусо сь изображеніемь побѣды
Минервы надо титанами. Корабль окру-
жаютб жрецы. При появлеіии шсствія,
весь народо падастъ на колѣни ; только
старико попрежнему сидить неподвижно
на скамыъ. Гиспо указываетп на него от-
пущеннику, который утвердительно ки-
ваето юлово'й. НІествіе близится медлен-
но и об.тодитп форумо.)
Хоръ.
О, Аолпа-миродавпца,
Дщерь Зсвеса лѣпокудрая !
Благодарные народы
Про тебя сло;кплн оды
II поютъ іі\ъ ііъ честь твою.
— ІІЗ —
О.іішпіііская краслвицл,
Непорочная, премудрая I
Ты оливу прорастила,
Ты тптаповъ поразила
Въ сокруиіптелыіозіъ бою.
[Поравплвшисо сб домомб Сорана, шествге
останавливается. Плясуньи, подо звуки
флсіітб, лачіписотб впипствепную пляску,
прсдставляюш^ую битву Минервы сб ти-
танами. По окончаніи пляски, іаествіе на-
правляется Кб ограму Минервы, вб кото-
рый слѣдустб положить парусб священнаго
корабля. Сервилія, Антонія и невольни-
цы бросаютб Сб террассы и^вѣты.)
Хоръ.
іДІужп, старцы убѣлеипые,
Дѣвы, юношп стыдливые ,
Всѣ твоей опоры просятъ,
Всѣ па ;кертвеппіікъ прппосятъ
Тучныхъ агпцевъ п козлятъ.
Пріпмл дары сзіпреппые,
Нпспошлп пазіъ діпі счастливые :
Да па вѣкп, Тптаппда,
Насъ побѣдпая эгида
П копьё твое храпятъ !
[Шествіе входшпб вб хріамб Минервы.
Переждавб послѣдниосб жрсцовб, Отпу-
щеннгіко, Гиспо и нисколько человѣкб под-
ходятб Ко старику.)
— 144
ЯВ.1ЕИП'] XII.
(л'лг'икъ, л. Гіісііо, ОгііуідЕіііііікъ, 1ІЕі'Выіі, Второй,
Трг.тііі іг Чктнкі-тміі граждане, Ф. Аферъ і[ Цестъ, (іер-
р.илія, Ліітоіпя II ііЕво.іыіііцы. Народъ-
От ПУЩ Е11 ПИК'Ь.
ІІ0С»Г0Трі1>ГІ., что :і;і СТр,ііІ1Іы',І ЧС.ІОВЪКЪ?
{^'ка.!ывасто па старики.)
Иріірооъ къ скачьт., какь >іо\ъ сѣдоіі къ уті"су...
{Старику.)
Го! старыіі Ф.чвиь 1 ты у.:срI^, или жпвъ ?
{Старика ііс псре.ѵіыіяоий по.юженія.)
П крр, міі грѵ;кдліппгь.
Но глухъ ли оііъ ?
Второіі граікдаииііъ.
Не СЛѢПЪ Л(І ?
Третііі гра;і;да[і инъ.
Просто, дрсилеп>.
Л. Гіісііо.
Такъ ра;л5удать !,,.
[Под.гидишо кп старику.)
Эіі, полно соать : лросписл !
Эіі !
[Гкл'та старика по плечу).
С'тлрикъ {поднимаете іолову).
Я но сплю...
[1!омікіцаво:\
— 14.') —
Но ('Оііъ тяжслыіі іііі;і,-\ !
[Истчестветю встастъ со скамьи. Лпчр
сіп покры.іосі, руліяни^смг; ; глаза горлтд.)
Чк тикртыіі ірлигдлігіпіъ.
{/^ср/аето Гипю за одежду.)
Не тронь (МО ; ты ііпдишь : сумастедшііі 1
[Гііспо болз.тво отходитг;. Серви.іія,
иа.мѣревавпіаясл у'адти, останавливается.
Народа начинаете толпиться около ста
риі;(і. Молѵапіе.)
СтАРіікъ [подни.маешг, глаза кг,
небу.)
Плагодарю тебя, впмчмыгыіі Боже !
Моіі часъ паста.іъ...
[Ко народу.)
Зачт>м7> БЫ здѣсь, безумцы ?
[Указ ііваетг, поеохо.мо на удаляющееся
шествіе. )
Что это за ііотѣха Вельзевула ?
І^тороіі граи; ДАН 11)1 ъ.
Онъ бредитъ... Что такое онъ сказалъ?
Какого Вельзевула?
С ТАР II къ.
Сатаны !
От ПУЩЕН II ПК ъ.
Онъ вѣрио варьаръ : Скпеъ пли Парѳянпігь.
[Старику.)
(Іті?рикъ ! твои слова намъ непонятны :
Кто эти Вель^епулъ п гата.іа !
10
— 1І6 —
Стлімікъ.
о, чада тьчы!... Слѣпотствуя во чракѣ,
Рождажя [іоліденіе^іъ грѣховаымъ
И смертію грѣховноН узіирая,
Не знаете отца грѣха п смерти !
Ходя въ грѣхѣ II рабствуя грѣху,
Вы своего не знаете владыки !
0Т1ІУЩЕН/І ІІКЪ.
Да ЭТО просто сумасбродный рпторъ,
ІІлн ФіілосоФЪ-цігапкъ, какъ Деметрій.
{Гтарику.)
Старикъ, ступай-себѣ своеіі дорогой...
ФіілосО'ііОвъ-пр!!шелыі,РВъ начъ не нужно :
И отъ свогхъ приходится намъ тоиіно 1
Ф. Афкі''ь.
Зачѣмъ его тревожили ?
А, Гпсно.
Зачѣмъ ?
Онъ спптъ, і:огда проходятъ канеФоры.
Да п теперь зачѣмъ онъ говорить,
Что мы не знаемъ своего владыки ?
Мы кесаря владыкой пріізнаемъ !
Стлрикъ.
Владыка ваіиі. не кесарь — сатана,
Исконный враіъ добра и б.іагодати;
Вы — воинство позорное его !
Л. Гпсно.
Вы слышите, граждане? этотъ пищій
Поносить ііасъ н гласно улнчаеть
Въ измѣнѣ кесарю...
— 14.7 —
('ТЛ I' ІИГІ..
о, ;!.іос и.нмія !
[Идёт?; гміь.іыми ша/а.ии кг, вѵдомѵіиу
^ІІ(Чіы. Толпа псргдг, пк.мб ралтупапис^і )
ІІЕРВЫІІ ГРЛИ.-ДЛИіПІЪ (/.Ѵ7 І\і(ІІО.)
Оставь его ; оііъ точно суіиасшедшііі.
Никто въ ра:зсудкѣ ;ідравочъ лс посмѣетъ
На ФО])уімѣ такъ дерзко гово]іііть...
Не ііамъ судить, гдТ. боги осудили..
СтАічікъ [остаиа вливас тс и . )
Кто ос\діі.іъ V... Ііакіс богіГ?... Богп !
ПХЪ ІіѢТЪ, С.іТ.ІІЦІ)! !
Одіпіъ есть Богъ Всесплыіыіі,
Вселенную и іоріііп «ірь создавыи,
Ко вы его не знаете, безумцы !
]'дѣ ваінн боги ? гдѣ они ?
[Указываето на храмы.)
Въ куміірняхъ !
Въ нритонѣ любострастлыхъ, иресыщенііыхъ
Внночъ и мясомъ жертвенньогь ?крецовъ...
Что ванлі боги ? Срачіныя идеи
Разврата, лжи, убШства и корысти,
1)Оготворіімо-чтіі.чыя народоіиъ
Въ мѣд.ч и въ ];а;мнѣ, въ образахъ безстудныхъ,
Бозяпкшихъ нодъ рѣзцояъ п молоткозіъ
Наёмііаго ваятеля. . .
О, горе !
Вотъ до чего ирельщеньемъ сатанпяскимъ
Унизились и исказились люди.
Созданья, сотворепныя Всевышнимъ,
1 І8
Но образу Его и но подобью !
Ихъ вѣра грѣхъ ! — Пхъ боги — истуьаііы!
Прозрите ль вы дуиіоіі. іідо.южерцы.
Вотъ ваши боги !
[Разбивгк'тг, посоломг, н.іваяніе
^ Діаны).
Мрамора осколокъ...
[Народа, оцѣпенѣвшіп на лпновеніе, схва-
тываете каменья и са яростныліп воплема
устремляется на старика. ' Сервплія
вскрикиваетп и закрываете лицо руукамп.
За сиреной слышны голоса:)
1'рибуиъ ! Трибунъ Валерііі !
[На форумо влетаете колесница, окру-
жённая конными вогінами.
ЯВЛЕН ІЕ ХПІ.
Тт. жк, воины п Валерпі Рустикъ
Валерііі (соскакивастб се колесни-
цы и бросает ел ее т олпу . )
Что такое?
ЗіижиІ каменья!..
[указываете на старика]
Что за человѣкъ?
Трибунъ !
Скрвплія [подбіыаете ке периламе
террассы.)
[Валерііі быстро оборачивается. Взгля-
ну ее на Сервилг'ю, опе едва удерживаегпся
оте восклицанія и почтительно накло-
няете голову.)
— 14!) —
Спаси иесчастііаго бе;?} мца^
Но даіі пролиться крови у порога
(Сенатора Сорана!
Ва.ікі'ііі {кг, народу.}
>'сііокоіітесь ..
[іо.іосо его слегка дрожитг, .)
Не стыдно ли шумѣть, какъ-будто га.ілы,
Иль кпявры осадили Капитолііі?..
Что сдѣ.іалъ вамъ старнкъ?
Н\і'0 дъ [кричитг,:)
Оігъ свлтотатецъ !
Не иризпаетъ ксеиранедиыѵъ боіовъ!
Ііоіцунств^стъ!
Оіѣется илдъ ;крецаміі!
І'азбплъ кумііръ Діаиы свѣтозариоіі !
Гляди ! . .
{юьсколько рцко указываето на разбитую
статую.)
В ілкрііі [сои.іумлепіс.ѵс с.ѵотритг,
на старика, который всё'
время стояло недвижимо
и спокойно выжидалп свп-
ихб убгііцб.)
К'то ты, бсзумецъ дорзиовсмиыіі?
(/ГЛРПКЪ.
Я грѣіииыіі рабъ Спасителя Христа.
[Лб народѣ раздаются бѣшеные крики:)
Христіаиииъ !
Звѣрь !
— 150 —
Аспидъ ядовиты» !
Кгпиміьяміі !
Въ );.і()чкіі его!
[тьсколько че.ювѣко, во томп чис.ііь отпу-
ѵі,ениит и Гиспо, кидается па старика.)
Валерііі [громовыми голосом?;.)
11;)^адъ!
[Толпа останавливается: Лферп и Цсста
подходята кб Валергю и становятся сза-
ди его.)
оабіл.ііі і!Ы, что ііѣті^ саііоуправства?
Что только кесарь ііашъ іпіѣетъ право.
С.ъ согласія Сената и народа,
На '.ки.'^иь и смерть! [воинами] Возьмите старика!
[Воины исполняюшо его приказаніс и свя-
зываютп старпку руки. Лародны'п ро-
пота утихаета.)
В л л к р I и ( старику . )
ІІослииаіі, нечсстіівыіі нзувѣръ!
Тобою оскорбленная богпіія
ІІріяла образъ благородной дѣвы
И чистымъ словоічъ непорочпыхъ устъ
Спасла тебя на краткШ «лгъ отъ смерти ,
Чтобы ты МОП, раскаяться...
[Сервилія, красніья, опускает б покрывало
и медленно удаляется сб своими прово-
жатыми. Валерги бросаеть на неё долггН
взглядб.)
— 151 —
ЯВЛЕН ІЕ XIV.
Тъ ;кк, кролпь Сервіглііі, Лптоіпіі и певолыіицъ.
Валерін [продояжаетб.)
Но знай!
Юпитеръ самъ простить тебя не можетъ;
Тебя ждетъ казнь.
Народъ [кричито:)
На висѣліщу!
Въ циркъі
Подъ когти тпгра!.
Въ челюсти гіеныі
На крестъ!
На раскалённую рѣшётку.
СтАРИкъ {радостно.)
Идёмъ скорѣіі! Я жажду лютоіі смерти!
О, Господи! мнѣ, грѣшнику, дозволь
Сподобиться неслыханныхъ мученій,
Да видятъ эти ;ка.ткіе безумцы, —
Какъ сладко умирать христіаиину,
Твое святое кия прославляя!
152 —
ДЫІСТВІЕ ВТОРОЕ.
Термы Агрпппы ^^). — Мрамориая столовая о четырёхъ іоинческнхъ ко-
лоБвахъ. ІІото.юкъ сведёпъ въ ключъ, опускающіііся виыоградиою кистью;
бѣлыя стѣпы увѣнчавы рольефнымъ картізомъ^ Иа задней стѣпѣ ияша о
трехъ уетупахъ, по которымъ бѣжитъ вода; по обѣліѵіъ сторонамъ виши
статуи Гіігіи и Бахуса. Цравая п лѣван стіиіы столовой прорѣзаны вы-
сокими дверьми. Посрединѣ сцены мозанковыіі столъ ва металлической
ножкѣ, изображающей Сатира; вокруіъ стола трапезныя ложа, одѣтыя
пурпуровыми тканями. У лѣвой двери горка съ драгоцѣнпыми сосудами. —
Столовая освѣщается миожесівомъ лі.мпъ, привѣшонныхт. къ канделябрамъ.
На треножипкахъ курятся благовонія.
ЯВ.ІЕНІЕ I.
Плкиііііі, Скнцііі, МонтАнъ и Гельвидій.
Паконііі [указываете на столз.
Замѣтьте, иосъ пріцав.іенъ у Сатира ,
А сквозь во.юсъ просунулись рога:
Такое пзваяніе Сатира,
По ічнѣнію учеііыхъ -''). озиачаетъ,
Что этотъ коз.іоііогііі волокита ,
Напившись, неудачно подра.кл
И подтвердплъ собою іізречоньс
Горація въ какой-то одѣ: тііпіт
■ и ргаеііа іиегпіот ІгиіІіС
— 153 —
Гкльвігдій.
8іс!
>';кь тім бы ііс цитпроііа.П) по.ітоііъ :
Нлііѣриое всё сііутлешь...
ІІЛІлОИіІІ.
Не сиорю :
Ьыть-можвтъ, я ПС т;ікъ прочс.іъ стііхіг,
Но смыслъ остался всё одііпъ іі тотъ ;ке,
Что 11 добрякъ иолѣзстъ съ пьяна вті драку.
М ОПТАНТ).
Однако же, Иаконій, попытаіісл
Крзъ эшізодовъ продолжать разсказъ.
Паконііі.
Меня Гельвпдііі съ толку сбплъ стпхаян...
Я продолжаю... Мы остановились
На точъ, какъ я явился къ Мессаліінѣ,
Чтобъ разузнать подробнѣіі о доност, ,
Какъ у нея я встрѣтімъ Капптопа,
И какъ онъ мпѣ лицомъ свопчъ папомннлъ
Курносаго Сатира...
Скнцііі.
Это такъ.
Но растолкуіі панъ, почему Валерііі
Самъ не хотѣлъ навѣдать Мессалины?
Плконііі.
Съ педавпнхъ норъ Валсрііі самъ не своіі :
На Форумѣ ]і дпюетъ н ночуетъ,
Сталъ блѣдепъ, худъ, угрюмъ п молчалпвъ,
Какъ жрецъ Изиды... Но, прошу вниманья!
Я позабылъ сказать, что Мессалина
— 154 —
Насъ принимала въ перистіільномъ гротѣ.
Откуда, только гісрсдъ напп, вышелъ
Иаятель 1'лаикъ : онъ лѣііііП) съ Мессалины,
Для ]іесаря, статую Л^гФнтрпты...
Представьте гротъ пзъ накра и коралла,
Причудливо раскпиувиіаго вѣтви;
];ъ кѣтвяхъ дробятся струііки водозіётовъ
И впутались растенья водяныя ;
Полъ зернью мелкихъ раковппъ усьшанъ
И золотымъ пескомъ нзъ Хрпзорроя;
|[редставьте, въ благовонномъ полумракѣ,
Па ложѣ, ічхомъ искусственным!} поросіиемъ.
Обрызгаиномъ росинками жемчужпнъ ,
Въ вѣнкѣ пзъ влажнолпственныхъ нарцпсовъ,
Владычицу сѣдаго Океана.
Она на свѣ;кемъ ложѣ приподнялась
И выжпмаетъ воду пзъ волосъ,
Л волосы такъ мягки и во.ііпісты,
Что, кажется, прольются сквозь персты
И утскпъ съ водою по помосту.
Богиня улыбается. Одежда
Прозрачными струями об.іпваетъ
Погибы легкотрепетпаго стапа
И отбѣжала только отъ ноги,
Какъ пѣна бѣлоіі, смѣло-обпажёпнои,
Во всей ея скульптурной красотѣ.
До самаго колѣна... Обояпье!
Въ глазахъ темнѣетъ. . .
Вотъ вамъ Мессалина !
Моптлпъ.
Ого, ІІакоиій! что за краспорѣчье!
— ізЗ —
Не хочешь .ік ты г,іТ>л;ітьгя тріітоиоіъ
Богини пор л?
1ІАК0ІІ1ІІ.
И, трубя повсюду
о красотТ, оя, логііпъ муреііъ.
Дорадъ II вкус-ііыхъ устрпцъ?... Я гогласспъ!
Но, крошѣ иіутокъ, эта Мессалина
Такъ хороіпа, что сиѣло можетъ быть
Преемннцеіі Попііеи.
Скнцііі.
Не находка :
Рииъ женскаго владычества не любнтъ.
1ІАК0НІІІ.
Ты думаешь, что Мессалина можетъ
Наполнить сонменнпцу свою ^^)?
[Іѣтъ, ты ея не знаешь... Мессалина —
Дитя весны и солнца, какъ мимоза:
Коснись ея всё, чуждое цвѣтку,
Она свсі)нётъ печально лепесточки,
Н только... Но придирчивый Монтанъ
ІІросилъ меня не дѣлать отступленііі :
Я^'ностараюсь кончить поскорѣе,
И потому...
{Входишб Эгнатіи.
— 156 —
ЛВЛЕИІЕ П.
Т-в ;кк II Эгнлтііі.
Гк.іілиідііі.
А ! вотъ II і/аіііъ Эіііатііі !
М о II ТА и ъ.
Да будетъ твоіі црпходъ б.іаі ословсііъ !
Поторопи ГІаконія разсказомъ :
Онъ ііасъ морптъ хваламп Мессалііііѣ,
И до-сііхъ-поръ объ общемъ ііашеиъ дѣлѣ
Не ііачалъ даже.
1 [ А к о II I й .
О, неблагодарность !
Какъ опытный ораторъ, я хотѣлъ
Всё разсказать , какъ слѣдуетъ, по пунктамъ
Но ежели вы такъ петерпѣливы,
Я обойдусь немногими словами.
Доносы Гйспо заключались въ томъ,
Что всѣ мы — злые стоики...
МОНТАНЪ.
Кикъ ново!
Паконііі.
Что всѣ мы были близкими друзьями
Рубеллію, погибшему достойно
За умыслы преступные его;
Что мы любовь народную снискали
Въ намѣреньѣ, скрываемомъ усердно,
Но слишкомъ-явномъ.
Сенцій.
Это ужь не шутки.
— 157 —
Плкоипі.
Какія шутки! Еслибъ Мессалина
Къ Валерію іфіязіпі пе питала,
Мы были бъ всѣ обвинены Сепатомті
Ни іізмкнѣ Риму... А потомъ... ты знаешь?
Сенцііі.
.Такцетъ... Благодаренье Мессалинѣ!
ЭГ.ПАТІЙ.
Нлаіодарн пе Мессалпну, Цеста.
Сенцій-
;{а что?
ЭгнАТііі [подаспіо ем^ свитокъ па-
пируса. )
Прочти г.отъ утотъ свнтокъ, Сенцііі !
Сепцііі.
Я вечеромъ не вижу.
МОНТАПЪ.
Дай сюда :
Я прочитаю.
[Ра.івсртываето свиток?) и иробѣгаетг,
его ілазамп.)
Чт() ато такое?
ІІоглуніаіітс !
[Читаетп вслу.Г5.)
« ІІреторіп Префекту,
(ІоФонііо .Іігбеллт. Тіігеллшіу.
Я, ріпігкііі гражданинъ Ав.ідііі Гпспо,
По гі!..(Г> іглятвы, МНОЮ принесё.іноіі
Предъ алтаремъ всеправедныхъ боговъ
— 158 —
II долгу гражданина, объявляю,
Что рпмскіе сенаторы: Тразеа,
Сораііъ, Моіітанъ, Гельвіідіи и Паконііі,
А так;кс рпічс.кііі юрпсконсультъ Сегщій,
Трибунъ Валерііі- РугтпЕъ и кліенты
Его, граждане — Велоксъ, Цестъ п Мелла
Л больше всѣхъ отііущенпикъ Эгпатііі
И рішскііі гражданннъ Фульціиіііі Аферъ,
Замыслили измѣпу протпвъ Рима.
Всё сказапное клятвоіі утверждая,
Могу представить должныя улики
ІІа всѣхъ поименованиыхъ. Авидііі ,
Авпдія Домпція сынъ, Гиспо. »
Сеицііі.
Что это значить?
ЭгиАТііі [бсрёто саитоко у Си-
яана.)
Значить, что Авпдііі,
Не ноложась вполнѣ на Мессалину
И не желая съ кѣмъ-лпбо дѣлиться,
Самъ памаралъ безграмотный доиосъ.
Пакопій.
Но какъ же оиъ къ тебѣ попался?
ЭГИАТІІІ.
Просто.
И вміістѣ съ тѣмъ почти-певѣроятио...
Авидій Гйспо, наппсавъ доиосъ,
Отправился съ пнмъ прямо къ Тигеллипу
Сегодня, раннимъ утромъ. По дорогѣ
Онъ встрѣтилъ Цеста: тотъ его толкнулъ
— 159 —
Такъ ловко, что Лвіідііі растянулся
На мостовоіі я выронплъ своіі святокъ.
Цестъ по;і,яялъ; І'і'ісііо, яа ноги вскочпвниг,
Какъ коіяка прі.ііііулъ старпі.-у па грудь,
А Цестъ своеіі увѣсястоіі рукою
Сдавялъ ему неосторожно горло...
Гельвпдііі.
И нодушнлъ доносчика порядкомъ?
Эгнлтііі.
Сказать точнѣс : просто задуплілъ.
Монтляъ.
Какъ, до смерти?
ЗГНАТІІІ.
Иѣтъ Гпспо прежде к)>пкнулъ
М нобагровѣ.гь, а сіе ^аеіо умеръ
ГІотоііъ уже... На крякъ его сбѣ;каллсь...
По счасгію, я шелъ случайно мпмо,
И Цестъ успѣ.гь чяТ, свптокъ передать.
Пакопііі.
МеЬегсиІе! забавная развязка!
Сенцііі.
Предназначенье праведноіі судьбы,
Которая доселѣ нась хранила
П ньшѣ не прес^ала сохранять.
Гельвндііі.
Вонросъ: къ-чем)?.-. Но гдѣ же нашъ спаслтель?
ЭГНАТІІІ.
Кто, старый Цестъ? Покамѣстъ онъ въ темиицБ,
А послѣ вѣрно будетъ брошенъ въ цііркъ.
— І60 —
МОИТАПЪ.
ІІамъ надооио спасать ого скорѣс.
П л к о II I іі .
Л если не \ дастся?
ЭГНАТІІІ.
Са^гь спасётся...
Гсрмаипка ліобіімыіі встераііъ,
Сіілачъ, отлптыіі съ волоса до ногтя
Изъ мрамора, коиечііо, не робѣя,
ІІодиюіетъ на рогатину тніфицу
II даже льна...
СеігціГі.
Я дулаю, что кесарь.
Знатокъ II страстный посетитель ціірі;а,
Не согласится выпустить изъ рукт^
Такого зві;робоііца.
П А к о и I іі .
Безъ-сомнѣнья...
Я сачъ, хотя .іюбліо душевно Цеота ,
Но, признаюсь , желалъ бы нослотрѣть
На схватку звѣря съ старымъ геркулесомъ.
МОНТАНЪ
Однако и;е попытка въ пользу Цеста
Необходима !
Нл конііі.
Это наше цъло.
Сепцііі.
Друзья МОП, назіъ должно хлопотать
О личной безопасности : сегодня
— 161 —
Спаслпся лы, а завтра не соасёмся.
Вы вспояппто, что въ Ріпіѣ мало Цестовъ,
А Гйспо м.іого...
Эгіілтііі.
Это справедливо.
Гельвіідііі.
П да:ке такъ, что иаііь пора лрпііять
Иослѣдігія, рѣшіітелыіыя мЬры.
Желая правды, мира іі добра,
Мы медлпчъ иепростптслыю: вседневно
Сбираемся для безиолезііыхт, препііі ,
П, подавая поводъ для доносовъ ,
Походгоіъ не па стоиковъ стспеіііі.лхъ,
На іфпкуновъ и жалкихъ суяасбродовъ.
Чего х'отпмъ >іи? Свергнуть Тіігел.гпііа
II прекратить эхпдггые доносы, -^)
Что Виісосутъ у Рила кровь пзъ сердца.
МОПТАНЪ.
Не мы ОДНИ, весь Рпмъ того желаетт).
Скііцііі.
Для этого иалъ с.гвдуетъ представить.
Что Тпгеллннъ — корыстпыіі времеіь-цикъ
II кесаря лпкъ свѣтлыіі заслопястъ
Своего -лрачною Фпгуроіі отъ парода;
Что, грабя Рпѵъ, тиранствуя падъ Ртіомъ,
Опъ, въ то ;і;с вречя, па него клевеніетъ
II ];есаря всечасно раздражаетъ
Извѣтами па благородныхъ гражданъ,
Которые нето.іько пе впповпы
Въ злыхъ уяы^лахъ, взводи чыхъ Тмгелли^^о■иъ ,
а
— 162 —
Но сознали н вѣрятъ нензмѣішо,
Что кесарь нашъ есть повелитель міра.
Глава его, душа его, зерцало,
Въ которомъ вііденъ образъ божества.
Вотъ паша цѣль.
ІІАКОПІІІ.
II пашп убѣждепья
Согласны съ этоіі цѣлыо; по какъ же
Достичь ея?
Гельвпдій.
Идя прямоіі дорогой.
Эгпатій намъ составить протоколъ,
А мы его подппше"і;ъ, обязуясь
Предъ кесаря предстать съ глаголомъ правды
И умолять, отъ имени всѣхъ римляпъ,
О пресѣченьѣ зла и бсзпорядковъ,
Производимыхъ дерзкпмъ Тпгеллиномъ.
Согласны вы?
Паконііі, Скнцііі и Моитлиь
("огласны.
ЭГНАТІЙ.
Но Валерііі,
Соранъ, Тразеа?
П л к о н I іі .
Не-уже-ли можно
Въ пихъ сомнѣваться?
Э г н А т I іі .
Кто же сомпѣвался?...
Я только вамъ хотѣлъ про нпхъ напомнить.
Гкльвидііі.
Понятно, что во всякомъ оби;смъ дѣлѣ
Согласье нужно общее.
~ 163 —
VI о II т \ ііь.
Итакь
Теперь ^іы В(ѣ рѣініілися?
(л; II ці іі.
1'Г.ІІПІ.ІІИ'Ь.
Гп.і ьніі дйі.
Пиши. Эгиатііі. кр.чтчс, но спльцТ,;',
А главное, яецве.
[[остараюсь.
II л к о II ііі.
|[о;зволРЛЧ" ііро,гло:кііть одіпіт, ломросъ:
Всё сказано?
Всё.
II АКО II I ІІ.
Стало-быть, чіл ло.кемъ
Покончить дѣловыс разговоры.
Благодаря судьбѣ, мы торжествуемъ :
Избавіі.пісь от7> гігуснаго доноса.
Рѣиіплііся, какъ дальше поступать,
И, следственно, обязаны, пемед.тя,
Прннесть богамъ горячія молнтвы.
И возліянья...
' Вы не позабыли,
Что я, предвидя счастливый конецъ,
Васъ прнгласнл'ь отпра.здновать удачу
Трапезою?.
Гельвндііі.
Добился своего!
— 104. -—
М о ігг \ II ъ.
Но чы ііс і;гѢ о,і;і;сь ііа-.іпци?
II л к о и I іі.
И;і.і('ііііі
Ц;іп]іядъ іірііідёіъ.
ЗІОІГ ТА II ъ.
А твоіі Фплогоііа^-ціііііікъ?
II \ кои 1ІІ.
Деііетрііі ^''^ тпкм;е точоігі., к;ік'і> тіііпіпкі,
1!л голнечиі.і.хъ часлхъ , п погзютрпте.
Что скоро сачъ воіідстъ і;ъ ж'пгь д.тіпіоіі тѣиыо.
Гк.іькн ді іі.
Пусть ііходіітъ: тѣііь д,.ія то] т, игобхпдгмп.
Ильоіпіі.
Л-і, кстати! Догада.іііся ли «ьт,
;)а^^ѣ^IЪ я пыііьче іилбралъ эти термы?
_АІОПТЛ II ъ.
оагаді;а СФіиікса !
Плкоііііі.
Кто-;кь ;)дііііоѵп. Гіѵдотъ?
ЭгііА тііі.
ІІожалуіі, я: здѣсь кт.рио новыіі поваръ?
Па к О III и.
О, яудрыіі ічужъ! ты ))Ы!ііР іісѣхъ ііохвалі.!
— 105 —
і\ и.і і:іі I к III.
Тг; ;і;і;. Лхпдптп Дімілічіі. (Па іісмг, .гуда я .маіііиіл; (и,
]іі/кахо ііосо.Тд; .іа сііи:іоіі сума.)
,Тк мг. т і'ііі ((>( іііанав.ѵиваоисл у Овч-
ри и пграждасіііг, і.іа.іа рукою.)
Тѵ,і,;і лп ;і 110 с.іТ.ііотТ, ;і;ішёлъ?
[[;ікоііііі :ш;ілъ меня на скромный ужпнъ,
Л лдѣсь — дворецъ іі ииръ...
ІІАКОіпіі {ыдётг, е.иу ианстрѣчу.)
Умплосердчсь
[I не громіі ѵкораніі своими
ііа гітотъ толг>ко всчоръ...
Деметгчіі {ставишо во ую.іо по -
со.Тб.)
Я молчу.
П л і; о и I іі .
ІІолколь тебя съ друзьячіі познакомить.
Ты съ Сенціемъ іі молодымь Моптаііомъ
.'іііакомъ уже?..
[Ука.іываетг, па ГельвиОІя и Эпіатіл.)
Вотт^ — эго зять Тра:!01І,
(Іекаторъ іі ііріятсль моіі Гсльепдііі,
Л это — вотъ — Эгиатііі, ршіскііі стоіікъ...
Омъ выросъ въ домѣ стараго Сораиа,
Ііогіппаіп. и .иоопмъ іпп,, ь'акъ родноіі.
Д кмктвііі.
Іілаіодарю :)а повое аііакоыство:
Оно меня впо.тѣ вознаградить
.{а твоіі обпапъ.
Плконііі.
О, ради .^іогена,
Не упрекаіі! Я такъ тебя боюся...
— 100 —
Гкльвпдііі.
Теоіі стргіхъ поняіеиъ для меня, Пакскііі!
II}, гтліі иамъ докажутъ, что не доляаіо
ІІіі ѣгть. іііі пить?
Г/акопііі [:гватастг, себл :і<і /о.юву.
Мс тіі^еічті! скорѣе,
Скпрѣіі за столъ!
{ударястг; ев ладоши.)
ЯВЛЕІПЕ IV.
14. ;і,-к. //о ()верпхо показываю7пся рабы сп во.і./ігяліішікалт,
блюдами и віьиками.
Плконііі.
Прошу возлечь ла ложа,
\іІ ІіЬіІііт. За дружеской траіісзоіі
ІІочётпыхъ мѣеп^ гтгцегтвовать не моѵкстъ:
>гіі раиііыя
{('обесѣдішки возлегают^. Рабы, падѣвб
«л/о на головы шіршествсипыс вііііиа, по-
даютг, сосуды сб водою и длинные платы.)
Пакоиііі [отираетв руки.)
(лісріііая очовсньо,
І|])ііліічііо, капи'тся, сказать два слова
О предстоягцеіі т]іаиезѣ. іМо:і;ь памп,
ооымлые состолыінки мои,
Есть иовыіі гость п строгііі порицатель
Исілі, ;і,-іі:!ііе!іііі,і\ъ удобствъ : я разумѣіо
— 1(І7 —
Деметрія. Желая угодить
Его суровымъ правпламъ іі вкусу,
Я заказалъ сегодня лёгкііі ужпиъ
На образецъ аопнскаго: въ иёяъ будегь
Не болѣе трё.ѵъ скромиыхъ псремѣнъ.
Демертііі.
Не болѣе?... Забавно!.... Я увѣреііъ...
^Іто, ежели я поиропіу тебя
Исчислить блюда первоіі перезіѣны,
Ты будешь въ затруднеиіи.
Пакопііі.
Нисколько.
Намъ іюдадутъ пелиого свѣжихъ устрицъ
Да раковииъ, ііоджаренпыхъ въ золѣ,
Павлиньи яйца, свппыя ножки,
Свиное вымя съ уксусомъ и ттіномъ,
Медвѣжью печень, голову ягнёнка...
Ну, что еще?.. Телячьи потроха,
Съ подливкою изъ масла и горчицы,
Да разныхъ птичекъ въ соусѣ горячсмъ,
Да... вотъ и всё... Прибавочныя спѣдп
Я не считаю: это ужь бездѣлка!
Кусочки брюквы, въ уксусѣ варёной,
Поджаренная въ маслѣ чечевица,
Сыръ, стрекозы, оливы изъ разсола,
Улитки, раки...
Д Е м к т Р I іі
Попі,ади, Паконііі!
Монт.Анъ [Деметргю.)
Ты, кажется, невѣрно, разсчпталъ,
Что у него п.тохая память?
— 168 —
ДеметріП.
Правда...
Л не дивлюсь способности рііл.іянъ
Ничѣмъ не брезгать, но дивлюся краііие
Вмѣстіічости желу.і.ка нхъ.
Пакопій.
А я
Дивлюсь тому, какъ греческііі фнлософъ
Не постпгаетъ таинства науки,
Преподаипоіі его исе зсзіляками,
Учеными, поэтами...
Но время,
Трапезные начатки отдѣлпвъ
Для алтаря Діаны свѣтозарноіі,
Наполнить кубки искромётнымъ сокомъ
И тихую бесѣду повести
За вечерей.
{рабам5.)
Готовые возліянья!
{Рабы уносяіпб сосуды сп водок и совср-
итютъ возліянія передо серебряной ста-
туею Діаны , поставленной на сеіус-
бряноліб подносѣ. Столо покрывается
разнородными кушаньями . ВпноиерпГи на-
ливаете гізо кратэры тяжёлый кубокъ и
подаёгпо ею колѣнопреклоненно ІІаконію).
ГІлконііі, [принимая кубокп.)
Б,іагословите. І^іпія и Ініхусъ! -')
[Отпиваетб кубокб и >іередаёто его Де-
метрію-)
— 109 — .
Хіосскос, — II иерваго разбора;
Кубоко обітодитп всіьхб т(і)уіоиі,ихп; ,іа
ними становятся рабы, а прнслі],ясиеа-
ють «л(5 во всё время ужина.)
Я В Л і: И I Е V
Ті5 ЖЕ И Арх пмлгііръ, ^**) Со зояотымп б.иодо.ѵо; на нёмб
закрытыя устрицы. Оно подходите кг, ,]і:четрію.
Паконііі [Лріхимашрі).)
Что это значить: устрицы закрыты?
Л Р XII 31 л ГІІРЪ.
Оііѣ прикрыты то.іько, благородііыіі
Пакоііііі!
ІІАКОІІІІІ.
Для того, чтобъ сохранить
Ііъ иііхъ ароматъ и свѣ.кесть?. . .
Понимаю.
[Архимпгирп обносшпб устрицы; гостямо
подаютг, тарелки, и заострённыя сп од-
ного конца золотыя ложки.)
Дкмктрііі [открываето раковину.)
Ого!... смотрите В7> раковпііѣ женчугъ.
Г к.іьвп.и іі.
И у меня!
МОНТАНЪ.
II у меня.
— 170 —
Эгіілтііі
У ВСѢХ!..
Скііцііі.
Пакоііііі, эта роскошь выше мѣры!
Какъ ічо;кио бросить тысячіі сестсрцііі
На обыдённый ужіінъ?
ІІАКОІПІІ-
Мто за шумъ
ІІзъ-за пригоршни жемчугу дрянного!...
Я, впрочезіъ, не нрпчастенъ ничему:
Во всёмъ впновенъ тороплпвыіі новаръ.
[Архимагыру.)
Откуда жемчугъ?.. Отвѣчаіі, мошспппкъ!
Архп маг нръ [становится на кольни.
Такоіі уловъ. . . Прости великодушно.
Пчконііі.
Нстань: я тебя прощаю. Это блюдо
[Лр.гп.магиро встаспи.)
Нозьмп себѣ, а эти черенки,
Насыпанные зёрііамп, тотчасъ же
Отік'сть .монмъ гостямъ любезнымъ на домъ.
Гельвпдій.
ІІакоііііі!..
1ІАК0Н1ІІ.
Тс ! Теперь я вашъ дпктаторъ,
И запреніаю прекословить мпѣ.
(Рпбамг,)
ІІодаті. нам'ь свп;кіі\'ь устрпцъ. а рптоіпл -»)
(І;і іігіч. п;ыоі'<'Кіі-Чъ съ Л}іЛ];ііігі;(»іі ѵ]і]і]():і.
Но кліі.іѣ ііскт;іі)Ъ Оллоса ііілілая.
Мы будомь слчилть музыку...
(Рабы )!0()ііпсл))іб у( іириціічіа фтшфтя-
ііыаб баюдаяг, и подаютг, юспиімп ѵи-
тс'иныс рога.)
Моіітаііъ! -
Ты но споешь вакѵіічсскаго гплша?
М о и т А л ъ .
Нѣтъ, не йогу: не ьъ голосѣ!
1ІЛК0Л1ІІ.
Досадно! ..
(ікажп хоть речь иъ честь бога винограда.
М о н т л и ъ .
Уло.іь, 1!ак(ніііі, отъ речеіі!..
Л хочешь,
Н ііОста]іаіось коо-какТ) пр[ніо-\іні!ть
і/гпѵотгіоренье одного поэта...
ІІ.\ КОНІІІ.
Г)('-!Ь іі:меиіГ?
^Ігн \тііі,
.\Іі,і, і!нрочр\а, догадались.
II л к (1 II I іі .
Чптаіі иге нлігі, ноді, музыку.
МОНТАНЪ.
Пожалуй...
{Пакпиін удорлетп два раза 85 лодоши.
•іа са^еио'п сль.хіиітсятпхіе зві)ки фяе'пты .)
[7-2
Моитлііъ [деи.к/л.ирусто.)
«Вакхъ вѣмно-юііыііі /Ідіись ла алтарь твоіі ііабросплъ
Вѣтвеіі зеленаго лавра п. апііічііі тукъ возложивши.
Облплъ ііурііурмьпіъ віпіомъ II воз;і;ёі'ъ тсбѣ скромную жертву.
Жалкііі бсзумецъ, досслѣ вполмѣ я ие вѣдалъ
(Ііілы твоеіі ;кіівотворіюіг, о сынъ свѣтлоокоіі Омелы!
Чу;і;ды мнѣ были іі ііѣгиіі ссляпъ, собііравшпхъ
(]ъ лозъ вііііоградлыхъ іірозрачііо-яитарпые грозды,
Чужды мнѣ были II рѣзвыя игры вакханокъ:
іКіглъ я безъ цѣліі, пока ие впдалъ Эврііпоігы.
(Іпдя недавно, нодъ сѣныо олпвовоіі рощп,
Скрытыіі нахучнмъ намётомъ вѣтвеіі остролистиѵъ.
(Ілушалъ я оргііі шумноіі далёкіе клнкн.
Вдругъ предо мною, еленіщѣ строііноіі подобна,
Лёгкоіі. беззвучноіі стопою прошла Эврпнона.
Ііыстрая пляска іі сокъ вііноградпыіі ее утомили:
Тихо склонилась она на траву и заснула
ѴлюУіЪ непробудио-імубокіімъ, по жарко-трсвожнымъ.
.Млѣя отъ страсти, я видѣлъ, какт^ тирсъ изъ руки ея выналі,
Какъ, постепенно скользя изъ-подъ тпгровоіі кожи,
іМлечноіі волпоіі выбѣгаліі упругія плечи,
Какъ приісініали къ горячнмъ лапіітамъ рѣспицы,
Какті раскрывались уста и маиплн лобзанья...
іііалкііі безумецъ, доселѣ вполнѣ я не вѣдалъ
(лілы твоеіі лпівотворноіі, о сынъ свѣтлоокоіі Семелы! »
(Ікнцііі-
(/гііѵи нодл]іпы. тольк'о не по мнѣ:
(1 ие любитель гречески ѵъ вакханокъ
(;ъ ихъ тирсами и тигрового кожеіі.
Ну, то-лп дѣло рнмскія менады? *")
Увёртливы, какъ птички полевыя,
Обнажены нодъ тонкою небр.іідон,
— 173 —
(;ъ запястьями на треіістііыхъ рукаѵъ,
Ѵ,ъ обѣтачи во р:^орахъ раска.іёііиыѵъ,
Съ тпмпаномъ ііадъ ілд])Явоіі головою...
Г.іядѣ.тъ бы ііѣкъ!..
ІІлкоііііі [іі():(рястп три ра,т ч^
лодіпии.)
Да когь опт.: і-.оіди.'
(."?« сцсіюіі ра.ідаопгя весслія мцлыки: нп
сто.іові/іо вбіь/аопд іііыкіілки личкідб).
Я 15 Л і: II I Е ^■|.
Ті> л; к и ,Мі-:і[.ѵды.
Начинается п.икка. — М спады, сиіѣияси
]))/ка.ѵіі , цпс/ппся по г>і,ііі}ііь, ралбіыаются ,
сгодятся, отит, ра.ібіыаютсл. Носере-
дыніь остается одна .иеііадіі. Не двигаясь
(о міьста, словно приковаилая нб полю-
сті/. она и.звыв(іется, тікп злиья; каждая
(рибра ея тіь.іа дро.типо подо міі.іі^і-
кальиы'и тактг, тимпана: движеііія оіиі-
новлтсл б:)іС}иріьс и бысппаье, и адрі^гп
она вся }іерсі;ид:>!в(іется на.іадб и ,^амгі-
раетп во томптелпю'а по.т,. Но .^то
одино ми/б: менада пггрваяа и,іьпъ и кру-
.)іентся по си,снѣ. Гости рг/коікгсгцутб- —
Во то время, канб всё вниманіс пирцю-
іцихо привлечено плясуньями, за си,енп'(
раздаются шумб, гип/и Сѣгающи.гб людей
и наконецб крики:
1іо;каръІ !]о.уѵарь!
- 174. —
ЯВЛЕН (К МІ.
Ті> ;кк [Во столпвуіо вбѣтеть запыхаат/'кся равг,.)
РЛБЪ.
["(іріітъ оибліотека!
Пляска прекраіцается. Общая сумапю.та.
Менады суетятся; рабы яабпраютг, со-
суды, столовую утварь и приборы. Тѣ
и другія толпою устремляются кп пра-
вому выходу, тѣснятся, давятп дру/б-
друга и уходятпвг, двери. Нѣсколіко лампг,
угасаетб отп движені я воздуха. Ліумб за
сценой становится сильнѣе. — ІІирую-
щге спокойно остаются па ложа.тв.
Я Н .1 Е 11 I Е VIII.
Тіі ЖЕ. КрО.МѢ рАБОВЪ II МЕИЛДЪ
Пак О И ііі.
Миѣ кажется, мы всъ неторопливы.
И, слѣдственііо, допить рптопы можемъ
{допиваетб ритонг. )
Я НС крпчалъ нарочно на рабовъ:
Мерзавцы перебили бы амФоры
И ужинъ памъ испортили бъ совеѣмъ . .
— 175
Теперь онъ цѣ.іъ! Мадѣюгь, вы ;заадёго
Ко мнѣ?
[Сквозь .твуіо дзсри иачинаетп проби-
ваться дымо. Паконш указывастб на
него р\)Коп.)
Однакожь, сильно пах.четъ дымочь:
Пора уіідтп.
[в&пшапо и идётб Ко дверпма; друк'е сиь-
дуюпіо его примѣру.)
ДкмЕТРііі [Пакпнію.)
Я по.тагалъ, что ты
Безъ ужина останешься сегодня
И что за твоіі сегодняшнііі обианъ
Тебѣ отмстптъ, по-краіінеіі-мѣрѣ, случаіі.
ЭгнАТііі [под.ѵодито кп дверямб).
Наврядъ ли случай; двери заперты.
Сепцп'.
Какъ-такъ?
Насъ сжечь хотятъ?
А зодохнуться можсмъ.
ЭГНАТІЙ.
Замкомъ.
Вельвпдііі.
Что жь это? западня?
МОНТАНЪ.
Эгнатііі.
Сгорѣть памъ будетъ трудно,
МОНТАНЪ.
Постучись же:
— 170 -
І1ач7> отоіірутъ
Эпі.тіі [прпс^Цічивастгл у дег-
1)си.)
По тотъ .іі[, ];т(» иасъ :іаіірръ?
ІІовѣрьте- это дѣ.іо Тіптл.піка...
II за двсрячп никого ііоглышіго. .
Гельвпдііі.
Что;і;ь дѣлать?
Ві.ібнть, если :чо;і;!іо, д.псри.
Пока не сііоѵватіілііоь...
ЭГПАТІІІ.
Не трудіігя:
Го мной ость кмючъ отъ всякого замка
(нынп.масіпо іі,іо-}іпдд тот кіовныіі ключ5.)
По тіпис, тніііс...
(осторожно отворяопо двери и просовы-
ваеіПо во нііхо голову).
Никого... Бі.гнте!
іі.\і;он 1ІІ.
І^гиатііі! Ты сііагаг-ігь пасъ вто]лічііо:
Чѣмъ мы тоГ)Т, отіілатпчъ !
Згнлтііі.
Я гнасаю
Не васъ — себя.
Всѣ посп'ытю ц.тодято. Сцена пуста.
Дымб г\]сіп:ьетп . Черезп нѣскоя\ко вре-
мени Эінатін возвращается, подбіыаетг,
— 177 —
Ко (■іяаіпі/ѣ Гы/ін и ударяетп два раза
по ел подііот-іиі. Статуя сдвиіается сп
міычпіі и открывает^, потаенную дверь;
вп двери показывается Ттеллнпо.)
і\\\лѵл\ I [■: і.\.
Э і'і(л тііі, Тіі ік.г.і ііііъ.
Эііілтііі [а^елуетг, полу піиіг.і.інповои тот.)
Вудь вѣкъ б.іагогюлучсііъ
Н счастліівъ, блсПгородпыіі Тіігсл.шнъ!
Тигкллиііъ [входіітз во столовую.)
Гдѣ стопки?
Эгилті іі.
Я думаю, у;кь дома.
Тііг кллпиъ-
Всё ѵдалося?
■ ) г II л т 1 іі .
.І)чте, чѣмъ я д}малъ.
Чтобъ од\рачігг/, этпхъ мудрсцовъ.
Довольно было ссоры двухъ іілебескъ,
Лсмииго ]ііу>і;і и ігсмаого дыма.
ТіІГЕЛЛИИЪ.
Какъ п всегда, ты выдумалъ прекрасно.
Одна стрѣла въ двѣ цѣлн угодила:
И термы можно будетъ перестроить
1!о і/.іаііу и ;кслат'ю Нерона...
12
178
ЭГІІ АТІІІ.
и стоики попа.іпся намъ въ руки .
ТіІГКЛЛіП[Ъ.
Теперь ты твёр,т,о убѣ;кденъ въ успѣхѣ ?
Эгіілтііі.
Теперь они мпѣ ;кпзяь свою довѣрятъ:
Надняхъ я пмъ составлю протоколъ,
И всѣ они подпишутся.,.
Т и г Е л л и н ъ .
Объ этомъ
Ты дома мп'П подробнѣе раска;кешь.
Скажи ми'В лучше о самомъ себѣ,
Но только отЕровеино, понимаешь ?
ЭГНАТІІІ.
Я не могу передъ тобой таиться.
ТПГЕЛЛПНЪ.
Безъ цѣлп ты миѣ предапъ быть но можешь.. -
Ты ие тщеславенъ, вовсе не корыстенъ...
Что-жь придаетъ тебѣ такія силы?
Какая страсть твой разумъ окрыляетъ?
Месть?... Жажда власти?... Иёпависть?...
ЭгиАТІп {наклоняете голову.)
Любовь.
— 17
дъгістиіі': ТРЕТИ-:.
Перистиль г.ъ до.мѣ Сорап;і. Шссіі.иадціпь !:о:іО[ліъ, связаниыіъ лёгішмп
ариами, образуюіъ на мрамориолп. помостѣ ііеріістпэіі правильный четве-
роугольЕикъ. На арки наброшеиъ иавѣсъ іізъ цвѣтущаго плюп^а. ГІосре-
дипѣ четверо} гольгіипа сажалка, выло;'.;енЕая мраморомъ и отѣнёиная
кустоиъ ;і;асмппа; по — угламъ четыре водоёма; у одиого пзъ пнхъ б])Оц-
зоваа фигура лапп, пьющеіі воду. Въ промежуткахт, колоапг вазы и
статуи. Перистиль обиесёиъ іріідкаии цпѣтовъ; иа заднемъ плаііѣ опъ
отдѣляетс.т трехстуиеииымъ ііорогонъ отъ уборной, задёрпутоіі занавѣ-
сомъ. Справа и слѣва — падвориыіі стѣвы дома съ выступами, украшенны-
ми живописью. Между выступопъ, направо, двѣ заиавѣшанньш двери бъ
библіотеку и сиальию; палііво одна дверь въ божпицу, другая въ пріём-
иую.
ЯВ ЛЕНТЕ I.
Сегвп.іія підыто подо жаемитшмп кусто.мо. Она ев го-
лубой тупнкіь бсіо рі]кавово и Осзо покрывала; чёрные во-
лосы лежатг, па ел головіъ тлжсло'и косой, пронзённой зо-
лотой стрѣлою; вй рукаосд у пел длинный списоко. Сер-
вііліл задумалась и іііраетй стеблемо и^вѣтка во водѣ са-
жалки. Во ніьсколькихо гиаіахо ото Сервиліи Антонія за
прллкоа, и четыре исвольтщы, за.пяіпыя шиыъёмв .
Аитоиіл [прядёт?;.)
Въ былое время рпяскія матроны
Любили заниматься рукодѣ,тьемъ
— 180 —
и въ атріумъ обирались елгсдневіго,
Чтобъ тк'ать II іпііть смпреипыя одежды
И слушать пѣсніі тііхія лрвольницъ.
Теперь не тѣ обычаи и /іравы :
Съ утра тѣснятся въ атріумѣ гости,
Да паразиты, да толпа кліентовъ ,
А рпмскія матроны не умѣютъ
И въ руки взять иглы, пль челнока.
Дѣвнцы благородный стыдятся
Веретёна п прялкп, позабывииі,
Что пряжею богиня не гнупгаліісь,
Л за тканьё...
ЯВЛЕН1Е П.
Тъ ЖЕ и ЭГНАТІІІ.
Эгн.\тііі [выходитв при посліьд-
ниха словах^ изь щгіелтоіі.)
До смерти убивали!
Антон ія [тихо.)
Всегда съ пасмѣшкоіі... дерзкііі педовѣрокъ!
ЭгнАТіи [подходит!; кп Сервилги
и низко кланяется.)
Сервилія! да свѣтитъ это утро
Привѣтноіо улыбкою боговъ
Твоимъ очачъ небесно-видныиъ!
Сервплія [отвіьчиетб на его по-
клона лё/киліе движе-
ніемп головы.)
8аІ7е!
181
Лги Д ТІІІ.
Родитель твоіі ііі)іісла.іъ гсбѣ сказать,
Что онъ съ тобоіі поговорить желастъ
И проситъ подождать его кечіюі-о
Здѣоь, въ ПРрПСТИЛѢ.
(]крвіілія, [не поднимая г.іазъ.)
(Ііду иете]іііТ,лііво
Ііеацѣнііаіо родители.
Л г II л т 1 іі, (пристально покіядѣвб на
(^ервилііо, от.ходито кг, Аппіоніи.)
Долво.іь.
Почтенная Ліітонія, заяѣтить,
Что ты меня превратно понпмаеінь..,
Упомяііувъ о нраведіплѵь богнняхъ,
Я ііаяекну.п^ на древнее преданье,
Храніоюе релпгісю нашеіі:
Изволь сама припомнить, какъ Міпіерва ,
Завидуя искусству Лрахнеп,
Во гііѣвѣ, че.пюкомъ её убила,
Л оста.іьные праведные боги
Рѣіппліі обезсмертпть Лраѵнею,
И тутъ же обратили въ паука !
Вотъ впдииіь ли: я вѣрю п дивлюся
Величію и мудрости боговъ,
А ты меня считаешь недовѣркомъ!..
[ІІожи.ѵаепіп плечами и уаодитб вб при-
ёмную.)
— 181^ —
ЯВ Лі:!і!Е III.
Тъ ;];е, і;і'ОМТ, Эпіатія.
Л НТО Л] я.
С.і\\ъ киіиачііі II ;;иі;]ачья дута!
Гервл.тія [встагто сь міьста.)
і;(»рм!!.і!!ца1 оставь его въ іюкоѣ
II ВС ссрдвсь: его отецъ згоіі любвтъ.-
[Броспетп цвіьтокп и под.ѵодкѵіп К5 Ли-
то іііи.)
Позволь лиѣ поработать за тебя;
Я доі;а;і,'у, что рилскія дѣввцы
Не ВСЁ стыдятся говорлпвоіі прялкп,
II прясть у_ЧѣЮТ75.
л и то III я.
Міулое дитя!
Да ра;;вѣ ты па остальвыхъ ііохо;!;а ?
Родитель твоіі воспптывалъ тебя
Въ сзпірсіюзіъ благочсстіп... Не даро:аъ
Ему паука разуліъ прогвѣтпла:
Оиъ сердце пѣжноіі ;кспщшіы вчѣстіілъ
Въ г]:іудп могучеіі твердаго мулічппы,
II волю непреклонную отца
Слягчплъ любовью мат ер п, котороіі
Ты съпзмала лтішп.тась.
[Складываето руки.)
Всселпся
Въ эліізіумѣ, праведная тѣнь!
Серб и л і я .
Я не зпавала ічатерн лоеіі,
83
Но ты её собою ;^амѣшіла,
Любимая Ліітоііія моя!
{Целуе)})г, Ліііппиііо.)
Лит 0!(Ы
Я?... пѣтъ, моя Сервплія! Ііап]іагло
Ты думаешь, что я тебя ростила:
Всё твои отеЦъ. Онъ взялъ меня пзъ праха,
Онъ душу миѣ очпстіі.іъ II иокрылъ
Сосудъ скуделыіыіі яркоіі позолотоіі.
Я... я была орудіемъ бсздушнымъ
Въ рукахъ у вертоградаря, которыіі
Ухажіівалъ за молодымъ ростсиьемъ...
И ттъ былііпка лпстья распустила
II развилась въ цвѣтокъ благоухаяііыіі...
Сер в II лі я [сг, упрскомо.)
Аіітопія!.. позволь я сяду прясть.
Аптопія [ее та ста.)
Садись, моя пріівѣтливая іпім'і)а !
Развсселися: ты грустна сегодня
И вовсе не похоя?а на певѣсту.
Скрвплія.
Не называй певѣстою меня:
МігБ въ этомъ словѣ слышится разлука
Съ моимъ отцомъ.
Аитопія.
Изволь, я перестану...
{Нсво.іытцамо.)
Возьмите лнру! будемъ вторить пѣсиеіі
Работѣ нашеіі юной госпожи.
[Одна изо иеволътщп уходипіо.)
184. -
ИИ.ІКНІЕ І\'.
Тъ жк, кргкміі, неволіиті^ы. {Сернилія гадиин-я за прм.іку )
Л}гтоііія.
Ііоіістііиѣ, р;і:зѵмііо говорлтся,
Что к.ісгірта какъ моіпкл, ііезачѣтііо
Ни іцс.іь ііроііо.ізётъ... Ты чіпце голубііціл,
Л на теоя к.юисмцутъ злые люди...
Дня три тозіу, я вгт]іѣтііла рабыню
(Іосѣділі наніоіі (ліліп ^-), Аллею:
Сь неіі госпожа обходится и.-егтоко
И при себѣ въ уборноіі пстязуетъ
За каждую бсздѣлку: за лылннку
На зеркалѣ, за ппгнутую іиппльку,
За иолосокт:., отстамиііі отъ кудреіі.
Аллея мііѣ за тайну говори. та,
Что Сіілія тебя при всѣхъ попослтъ
II называет?, иаімою дѣвчёикоіі,
Ііоторая гуляетъ по тсррассачъ
II въ ііазговоръ съ муи;чііиаіш вступаетъ.
Скгвплія.
Какія речи ііизі;ія! Не вѣрю,
Чтобы вдова сенатора могла
Та};ъ говоііпть.
Ал тонія.
Аллея увѣряетъ,
Что Сіілія всѣмъ гердцемъ ііеиавіідитъ
Тебя за встрѣчу съ молодымъ т]іибуігомъ
Иалеріемъ...
- 185 -
Скрвплія (Красшьетп и пачішастя прястч.)
Я слушать лс хочу
Про эту злую ;коііііі,іту...
(Вхпдитп ііево.Ѵііпіи/і сг, лирой.)
ЯИЛЕІПЕ V
ІІІ ЖК II ІІКВОЛЫІНЦА.
с кр и и л I я [Антоніи) .
Иелп
ІІеволыіццамъ заігЬіь п.-орѣе ііѣскю:
Пусть отдохііётъ мой оскорблеіпіыіі слухъ
На тпхостроііномъ рптмѣ...
Л н т о и I я [іісво.іыіицамб . )
ІІачииаііте!
X о Р 7і .
Расчеипіся ты, ]іуііо,
Въ пряди ііолокіпігтыя,
ІІавпваіі, ворстено,
Нитки гсребристыя!
Мы кудсліі ііапрядёііъ,
Мы основу иасиусзіъ,
Станемъ брачныя тупики
Ткать для юноіі Эвридики
(Серби.ия вздрагпваетп и п с рестарта
прясть.)
Расчсіиися ты, руно,
- 186
Въ пряди В0Л0К1І1ІСТЫЯ ,
Ііавішаіі, веретено,
Ипткі! сереб.рпстыя!
ЯВЛЕІИЕ УІ.
Тѣ ЖЕ II СОРАИЪ выходшпо изо при'лтои, подходите по-
тихоньку Ко Сервиліи и к^елуетп её.
Сервплія [встаёто и обнимаешь
С орана.)
СагІ8йіте!
СОРАПЪ.
Ты — петая квпритка:
Прядёшь подъ пѣсіііо мамки и ііеволыіищ^.
Скрвилія.
Мпѣ было грустно...
С о р .V и ъ .
Молодымъ дѣвпцазіъ
11 грустно передъ радостью.
[Махаето рукой Аптонги и невольтщамб.)
Уйдите!
[Лптотя и невольницы уходлта.)
— 187 -
ЯВ.ІЕЙ 1!'] ^'П.
Сорлиъ, Се г 11 п. 11 я.
Сорл1п^ [отходтпо Со Сервиліею на
авапсгііену )
Сервплія! Ты знаешь, что псдъ старость
Судьба меня утѣшп.та пелгданно
Почётньшъ предло;ксніемъ Тразеп,
Учителя п друга моего?
(Сербилія ліо.ѵтіпб.)
Ты знаешь, что Тразса з^достоплъ
Тебя своимъ внпманьемъ п желастъ
Назвать супругоіі?
^!то ;і;с ты молчишь?
Сервнлія (тихо.)
Я знаю...
С о р .1 н ъ .
Время смутное настало;
Гонеііія п ложные доносы
Распространили новсс-мѣстныіі ужасъ.
Хоть пстшіа долркна сразить неправду;
Но скоро ли?.. Доселѣ достоянье
И жпзиь граллданъ висятъ на во.юскѣ...
Я старъ и хилъ... тебѣ нужна опора
Такая, какъ Тразеа: цѣ.шіі Рпмъ
Съ пего берётъ примѣръ и подра;каетъ
Его рѣчамъ, пріёмамъ и осанкѣ.
Тразеп имя — сіімволъ благородства,
И мудрости, и твёрдости геройской;
Поэтому я прпгласплъ Тразею,
— 188 —
Чтобъ кончить дѣло — чѣиъ скорѣіі, тѣмъ лучше
Приготовляйся къ брачному обряду.
Скгвилія.
Отецъ!.. послушаіі... Охъ, какъ тяжело!
Послушаіі... Не-ужс-ль тебѣ не жалко
Съ Сервиліеіі твоею раставаться?
Я молода... Давно ли я надѣла
Дѣвичью столу?.. Дай мнѣ подышать
Твоеіі любовью іі безпечноіі волсіі!
СОРАНЪ.
Сервилія! стыднся отвѣчать
Словами неразузшаго ребёнка
На речи задушевныя...
0:рвплія.
Постоіі !
^Іожь устъ мопхъ еще не оскверняла.
Передъ тобой я разрываю грудь
И обнажаю трепетное сердце:
Гляди въ него' .. Ты мудръ и прозорлпвъ;
Гляди въ него! Ты впдіпнь ли, какъ крѣпко
Его тоска холодная сжимаетъ?
Предчувствіемъ бѣды иеотразіпіой,
Сомнѣньямп и неотступной ду^гой
Моя душа тревожная полна...
Ты знаеиіь ли? меня и днёмъ и ]іочью
Преслѣдуетъ повсюду чудныіі призракъ:
Ты помншпь, тотъ старикъ-христіаиинъ...
Онъ весь въ крови; ио взоръ его сверкаетъ
Величіемъ святого вдохновенья...
Онъ на меня нривѣтливо гляднтъ
И на небо рукою указуетъ?..
- 189 -^
Соглііъ.
Утешься: тлоіі загадочный Фапатпкъ
ІІсчсзъ к'юра іізъ городокоіі тюрыпл
II ПС одпігь... Шщчипъ на допрос!;,
Его, ііолужпваго. опусти. ііі
Въ темницу и сковали в.чѣстѣ п, Цссг()>іъ:
Цестъ перервалъ заржавлеппыя цТ.иц
Г1, выломар.ъ окопную ]іТ,ніетку,
Упёсъ па Апицнылъ плеча ѵъ старика.
До.іжпо-быть, почмо онъ пробрался і;і, Тибру
П псреплылъ его съ христіаіппилгь,
Поблизости Фабриціева Моста...
По-краіінеіі-мТ.рѣ, нолусоппыіі стороисъ
Замѣти.гь, каігь іга .іѣвомъ берегу
ГІриподня.тась громадная Фигура
Съ какоіі-то ношеіі?.. II теперь твоіі призракъ.
Конечно, рьицетъ въ га.ілипарскихъ дебряхъ
Съ полсотнею такихъ же побродягъ.
Сервилія.
Опъ спасся! /(а храпнтъ его Юпитеръ!
С о Р А н ъ .
Р)0тъ точік) такъ, новѣрь мнѣ, убѣгаютъ
Всѣ призраки изъ костяиоіі те>ініиі,ьі,
Что люди называютъ головоіі.
Когда они исчезпутъ, въ пеіі зажжётся
Свѣти.пиіикь яркіи разума... И ты
Его лучами также озарииіься,
Назвавпіпся супругою Тразеи.
С к р в и л I я .
Не поминаіі чнѣ іпіеіпі Тразеи :
Межь пймъ п мііоіі стоитъ у;ке не нризракъ.
— 190 -
Да!., я должна во всёмъ тсбѣ признаться.
М«ѣ ка;кстся... что я люблю... другого...
(Надает!; на колѣии.)
Отецъ! убеіі іі прокляни меня.
Пли спаси и вырви страсть пзъ сердца!
Сорлііъ (поднимпетп Сервилію.)
Безумное, безумное дитя!
Ты словъ своихъ сама не поіпіласшь.
Ты любишь?.. Да любовь п страсть — химера,
Любовь — исдугъ щіп.тппчивыіі души:
Чтобы ему развиться, пулѵно время
И отъ пего лекарство — тоже время.
Ты не могла любовью заразиться,
Любить еще не можешь, и не любишь,
Сервилія.
Я не могла? я ие могу любпть?
Я ПС люблю? .
(Ііодбѣгаетъ кь Сораиу)
Не смѣііся надо мною
И пожалѣіі Сервилію твою!
Гласи мепя! спаси меня!..
[Припадаете кп Сорапу на плечо головой
и рыдает!;.)
ЯВЛЕН ІЕ ѴИІ.
Тъ ЖЕ и Р.ѴБЪ.
РЛБЪ,
Сепаторъ
Тразеа.
— 191 -
СОРАНЪ.
Иопросп его сюда.
[Рабп уходипи.)
ЯВЛЕИІР. IX.
Соглиъ, Сервіілія,
СОРАІІЪ.
Сервіілія отри пустыя с.іёзы!
Серб іі .11 я.
Отецъ, для пепла матери моеіі,
Не погуби дитя свое родное!..
СоРАПЪ {строго.)
Сервплія! я даромъ словъ ые трачу:
Сегодня же судьба твоя рѣшптся...
Одѣиься и ср;орѣе приходи.
Сервилія [гордо приподипмастб
голов])).
ІГрШду.
[Дѣлаето юъсколъко штовб н останавли-
вается).
А ты, отен,ъ, скажи Тразеѣ,
Что дочь твоя, Сервилія, клянётся
Не быть его ікепою никогда!
[Уходито во уборную.)
СоРАНЪ [сб гізумленіемп смотрита
еН вслѣдп.)
Ыѣтъ! это — не ребяческій порывъ,
- 192 -
А боль дуиіи расгерзаиноіг... Уже-ли
йястпнктъ сімыіѣс разума іі воли?...
[ІІЗо пріёлтоН выходят^ Тразеа иЭтатіа.
ЯВЛЕН I К X.
Соімііъ, Трл:ікл, Эгіілтііі. {Во рцкахо у Эпштія свнтокп
чернильница и тростниковое перо.)
СоРАііъ [идѵт^ на встріьчу Тразеѣ)
'Гы застаёшь меня тгь ііедоумѣньѣ:
Я предложили) себѣ одпігъ воиросл,
II разрѣіиііть ого но «ъ гостояньѣ.
ТвАЗкл [по.жимаетіі рцку.)
Намъ мноіоо іірііі,і,стгя разрѣііпіть,
Мой стары іі Д)іугъ!
Сорлнъ.
II разръшнть скорѣо
Т РАЗ к я.
Да! каждыіі день и каждыіі часъ иачъ дорогъ,
Л время, этоть образъ подвижной
Недвижной вѣчности, летптъ на крыльяхь ..
СОРАІІЪ.
Тобѣ чпта.іъ Зіиатііі иротоколъ?
Тразеа.
Я самъ ирочслъ: составлепъ опъ искусно,
Но двѣ-три фразы — болѣо — чѣмъ рѣзкіі.
Э г и А т I іі .
Въ протонііі ихъ моа;но л смягчить..
— 193 —
Т Р А 3 Е А .
Т;ікъ; по, пока напишется прошенье,
С];рѣіілеіітл;і воѣиіі иаііп протоко.гь
Останется такоіі жнпоіі у.іпкоіі,
Что Тіи'е.ілііііъ за каждую ст])Оку
Заплатить грудой золота... Л впрочелъ , '
Счіітаіі мои с. юна за »оі(і-Ье»і':
Я первыіі подпишусь па протоко.іТ, .
Эічіатііі
ЗачѣмТі ;ке? Я составлю лучше повыіі.
Т Р А 3 Е А .
л Тпгелліпіъ покамѣстъ ііасъ сожжеть.
Иль паградіітъ подаркомъ отъ .Іокусты?
Нѣтъ! даіі сюда., (іудьбы не пзчѣппть.
[Берппо у Эпкітія свитпкп, к.іадёто па
ппдножіс одікпі изг, статі]іі и подтісы-
вастп.)
Тебѣ, (Іорапъ.
[ІІередаппо свитокп.)
(^ОРАпъ {ппдпнсываетг, .)
За доблестпьшъ Тразееіі
Весь Рлмъ подтішетъ.
Тразеа.
Чистыіі парадоксъ:
Едва ли въ РпмТ. сотая часть граиедапъ
Ппсать уиіьстъ.
СОРАІІЪ.
Моиаю научить [иодси'тъ свитокп Этатію.)
13
— 194. —
ЭГИАТІІІ.
Теперь идти къ Ііалерію?
Т Р А 3 Е А
Ненужно:
Валерій не іюдііішіетъ.
СОРАНЪ
Почему?
Т Р А 3 Е А .
Вотъ поче>іу. На случаіі неудачи,
Намъ надобно защитника пмѣть:
А кто жь надежнѣіі защитить насъ мо;кетъ,
Какъ не Валерііі?
Э г н А т I іі .
Нлагтію трибуна,
Которую мы ііомніімъ по преданью?
Тразеа
Всѣмъ: пмепемъ, любовію народа,
Отвагою, краспорѣчпвымъ словомъ,
А, можетъ быть, и властію трибуна.
Эгнатііі.
Но нѣтъ прпчіиіъ бояться неудачи:
За насъ — весь Рнмъ.
Тразеа.
На это возраженье
Отвѣтптъ смерть Рубеллія, Сенеки,
Изгнаніе Музопія... Скорѣе
Мы можемъ ожидать центуріопа ^г^
Съ извѣстіемъ о грозиомъ обвиненьѣ.
Чѣмъ что-либо другое.
Соранъ.
Я согласенъ:
— 195 —
Н;ілс]іігі іі(М(\ -.іпіо беспокоить.
{Э шатію .')
ІІ\гк;Гіі теперь по.і,ііііиі\тъ остальные...
А ть[ іімъ оередаіі ііаіііъ разговоръ.
Тразеа.
М ііовѣстіі, что мііГ че])е::7, ііедѣлго
ІІадѣе'>іся ііредъ ігсгаря предстать.
СОРАНЪ.
Иди же къ нпмъ и не забудь, Эгдатіи,
Мто участь мігопі\т> ввѣрена тебѣ:
Ма.іѣіііііая ошибка, промедлеііье,
Неосторожно-сказанное слово.
Иаиёкъ на нашу цѣль — п мы ироиа.ін...
По я тебя воснптыва.ті. и вѣріо
Тсбѣ. как'ъ сыну.
Эгнлтііі.
Вѣрншь не нанрасно,
Моіі б.!гагодѣтель и второіі отецъ!
(/|е,?і/етб рукі] С орана.
Эгнатііі твоіі ногіібпстъ, иль достпгнетъ
Желаііноіі цѣли.
[}'осодит^ .)
ЯВЛЕНІЕ XI.
Тразеа, Сорлпъ.
СоРАнъ [указываете на уосодящяго
Эгнатгя).
Явственный прииѣръ
— 196 —
Побѣды воспитанья надъ природой:
Эгнатій-мальчикъ былъ волчёнка диче;
Эгнатій-мужъ достоинъ удивленья,
Какъ образецъ разумнаго безстрастья
И тонкости... не правда ли, Тразеа?
Т РАЗКА,
Неоспоримо... хоть съ недавііпхъ поръ
Я начинаю сомпѣваться
Въ возможности преодолѣть природу.
СОРАПЪ
Твои сомнѣнья сходятся съ моими,
II знаешь, кто пхъ на мепя наводить?..
Сервилія!
Тразка.
А на меня Валерііі.
СОРАНЪ.
Валерій?... Что такое съ ппмъ случилось?
Тразеа.
Соранъ, твоя пріязнь даётъ мнѣ право
Па смѣлое и тяжкое признанье...
Ты знаешь ли, что я прпшёлъ съ отказомъ?
Соранъ.
Съ какимъ отказомъ... отъ чего?..
Тразеа.
Отъ брака
Съ Сервиліей.
Соранъ [посліь нѣкотораю мол-
чанія.)
Отъ всякого другого
— [1)7 —
Я гфиігялъ бы подобиыя слова
За кровную обиду; по отъ друга,
Но отъ Тразеи... я пхъ ирліпшаю
За тёчпую загадку...
Тразеа.
Объяпіііуся...
Но пе забуделъ, другъ моіі, іізречоиья
(Іепскіі: ш'кіІ та(]пі(ііі иі.^і гріоіі
Е8І рІасиІит_
(ІОРАІІЪ.
Я это ІІЗрСЧСПЬС
(]ебѣ поставіі.іъ ііравііломъ, Тразеа:
"Веліічіе — въ гпокоііствіп. »
Тразеа.
Послушая.
Я дочь твою люблю II почитаю,
Какъ моего Валерія: сильнѣс
Изобразить любви я не могу.
Но погляди Сораііъ, на пасъ... Нельзя же
Нанъ утКшать себя съ Апакреоііомъ
И говорить, что къ старческимъ сѣдіпіамъ
Пристала юная краса дѣвіщы,
Какъ роза къ бѣлымъ лпліямъ!.. Конечно,
Я дол'.кеиъ былъ заранѣе подумать
О посѣдѣ.тыхъ волосахъ моихъ;
Но эта псобдумапность іі слу;кнтъ
Безспорнымъ доказательствомъ того.
Что разумъ нашъ безсііленъ на;(ъ побудкоіі...
Я былъ слѣпцомъ, да мнѣ глаза открыла
Моя же дочь заму;княя, Сабшіа:
Она пришла и объявила мпѣ,
Что я, къ осеіпіеіі жатвѣ, буду... дѣдомъ!
— і:'8 —
г. орлііъ.
Т])азе;іІ Эти доводы...
Тглзк.ѵ.
Позволь!
Я ІірПКОЖу .І1\Ъ, ТО.ІЬіЮ К'ПКЪ ]!СТуіІ.І('ІІЬО.
Созпаііся. что лы оба виноваты,
Что оба мы гъ тобою заблуждались,
Скрѣпляя дружбу узамп родгтва:
Какъ-будто безъ того мы не родііьіс!
Оставимъ :)то... Разгу.і,!!, Сорппъ,
ІІічѣю ли я право, начинал
Борьбу на >і;нзнь и смерть съ ііісменпиікомъ,
Скязать свою загадочную участь
Съ судьбоіі твосіі Гервплін?
«
А я.
Ея отецъ, я разііѣ не уссрдныіі
(^ообт.ннкті твоіі?
Т I' .V 3 к л .
(Іораііъ, отецъ — не .мѵжъ!
Прицомнп, чѣмъ за мужа ]іоплатила("ь
Супруга злоиолА ч.наго Сенеки?
Но выслушаіі теперь нослѣд,мііі докодь
Неволыіаго отказа моего.
(Іка.кіі ммг. прямо, каьъ ты понимаешь
Валер і я?
СОРАНЪ.
Я такъ цѣню высоко
Ва.іерія, что, но монмъ іи)нятьямъ,
Одинъ безукорлзнеітыіі Тразеа
До(тоині, былъ .усыновить еіо.
— 199 —
ТГАЗКА.
Зі^ѣсь іюхва.іа Тралеѣ іісу.мѣстііа ..
Чтобъ бо.іѣс не :{.\пп намъ разговора,
Ска/ку т^бѣ: Валеі)ііі >іоіі страдаетъ,
II гордое зіолѵаіііе х])аиіт.,
А >і..: — его страдапія ))]ііі'і;ша...
СОГАНЪ.
Мі.і?
Тразел.
Оба мы: онъ любптъ безпадеяшо
Сервилію... Не спрашивай меня,
Какъ я успѣлъ проникнуть эту таііну,
Но знаіі, что, послѣ безконечпыхъ гпоровъ,
Я убѣдплъ Валерія нрііідтн
Къ тебѣ сегодня... Другъ мой, не-уя:е-лц
Мы, старики, устуннмъ молодому
Въ величі.и и благородствѣ духа?
Сорлнъ.
Всё это такъ нежданно объяснилось.
Что я не въ силахъ нріпсь^ать отвѣта
И съ мыслями собраться не могу...
Однако же, Тразеа, откровенность
Питается правдивыми рѣчами,
Какъ родниками свѣтлымп ручей...
Я, въ свой черёдъ, тебѣ признаться долженъ:
Сервплія моя тебя не любнтъ
II полюбила го]іячо другого.
ТгАЗЕл [безпокоппо .
Кого же?
— ІОО —
СОРАІІЪ.
Я не знаю; по узнаю...
(Ударясшо во лодоши, входтт рабо.
Сеіічасъ ко мпѣ ііріібудстъ благородныіі
Трпбуііъ Ва.іерііі Рустпкъ: пригласи
Повроіііеипть недолго ьъ перпстплѣ.
{Рабо уходиіпо.)
[Тразеѣ.)
Л мы съ тобоіі поіідёііъ въ библіотеку
М коіічп.чъ напіъ тяжё.п.ііі разговоръ.
[Уходяіпо; сцепи пупяа.)
ЯВЛЕІІІЕ XII.
{Входтпо Сервилія. На ней бѣлая стола и прозрачное
покрывало, прикрѣп ленное Ко волосами алмазнымб цборомз
мсіѵіронп.)
(ІЕРВплія [подходтпо кб и^вѣтамб .)
Цвѣты мои! и вы, въ паляищі полдень,
И вы. крага вѣнчапиая вегігы,
Тоскливо наклоняете коронкн
ІТодъ зиоііныші лобзаніяші вѣтра;
Но васъ кропптъ разсвѣтная роса,
Вече]»няя прохлада освТ.жаетъ
II въ полдень нолпваетъ васъ рука
Заботлпвоіі Сервплін. . .
А сердце,
ІІалнмое огі[емъ ревнивоіі страсти,
— 1>01 —
кропится только горькими г.то.зачп
11 к])овыо цСкіиваотся .
(Берппо у в()()ііІ\м(і АСііиі] и ничіпкісто
поливать іі,віыііы . В.тоднтг, Валерііі и
ооіиііыів.ѵівастся.)
ЛВЛЕІИІ'] ХИТ.
СКРІІІІ.ІІЯ, ВЛ.ІЕРІІІ.
Сервплія, (іп' видя Ва.іерія.)
Зачѣмъ же
Бога.чн ччіство л.ч-іпципѣ дано,
Когда свободу чувства отлимаютъ
У леіі судьба и людп?...
(Ставите; .ісііі^і] ікі водп'с'мо).
Вся природа,
Цвѣты, деревья, волны іол\быя
II 11Т11ДЫ голосистыя поютъ
Хвалебныіі гіпіпъ ііраііатерп— Кіінріідг.,
А бѣдгіая Сервіілія не :чо;кетъ
Назвать того. і;ъ кочлЛдуш;і стремится,
(жалать: люблю, люблю тебя!
(обораиивается «, увидпвъ Ііа.іерія вскрп-
киваето.)
Валерііі!
Вллкрііі [кланяется Сервил'и.)
Пріівѣтъ прекрасной дочери Сораяа!
с к р ]) и л I я ((ппк.іакиваеіпс я . ]
Іхіт'ОД.'ірю .. ^
[ІІОёіпб на всыріьуу Валерию.)
Благодарю и случаіі.
Которі.ііі леожіідаіпіо лрпвёлъ
Къ ііеііатачъ лашп.чъ дорогаго гостя.
Отсці) ссіічасъ прШдётъ... Не поскучай
Ізѣсѣдоіі неразумною дѣвпцы.
1і л л Е Р I и .
прости меня, Сервплія... Невольно
Я нрервалъ ипть твоихъ зісчтапііі ясііі,і\ъ
И образъ лучезарный п^^ъ затьчслъ,
Какъ туча мпчолетная невольно
Лучи звѣзді.і р.ече]иіеіі затьиѣваетъ.
С Е V к II л I я .
Не ты, а я виновна, іі гтыжуся,
Что моіі нестроііііыіі лепітъ долетіі.гі,
До слуха олагороднаго трибуна:
Счѣніны мужамъ меча іі латиклавы »з)
Дѣвіічьп і-рёзы...
Ва ЛЕРіГі.
грёзы молодыя
Съ дчлоіі дѣвііцы также неразл\чны,
Какъ день іі свг.тъ, какъ ароматъ и роза.
Смѣіпно, когда мужчина стаиетъ грезить...
О невозможно »іъ счастьѣ!
Сервилія.
Я слыхала,
Что для разумноіі вили человѣка
Нѣтъ въ мірѣ невозмоѵкпаго.
— ііОЗ —
Вллкічіі.
Не гиорк»;
Но трудно, чтооіл воля чс.[олі;і,-а
Пыла всегда ра^іѵпна іі свободна.
Представь себТ... я говорю пріізгі.рііо...
Представь себѣ, что я случаііио встрѣтнль
Богиню въ очертаньяхъ снертііоіі дѣвы,
Что красоты ея не описать,
Что вся она, };акъ пѣкоіда Кппрпда,
Слплася пзъ волны морскоіі и свѣта,
Что обліікъ ея дѣвственпыіі сіяетъ
Невіііпіо-велпчавоіі чистотою,
А очи — небо нла^іеиное Рпча:
Днемъ въ пііхъ лазурь бездонная ілядіітся,
Л въ сумра.къ зажигаются въ ннхъ звТ.зды...
Неволыіоіі данью чудноіі красотѣ —
Во мнѣ любовь безумная прос/іулась..
Безумная: я дерзостно забылъ,
Что юная красавица — исвѣста
И чья жь? отца и друіа >іоего?
Скаалі тенеііь, Сервнлія, свободна ль,
І*азумна ль. воля у меня?
СКРВПЛІЯ,
}[ на нрнмѣръ нрпмііромъ отвѣчаю.
Положпмъ: эта дѣвушка не люб.нтъ
И прежде не любпла жениха,
П поклялась — не быть его женою...
Валерііі [б.пьдшьетб .
Гервп.(ія, ты иіутиіиь?..
Я не вѣрю,
Чтобъ ті,і чогла бгзжа.іостио інѵтнть!
— 20І —
Сервилія.
Я не шучу безсонныміі ночами,
Слезами, одппоЕО-проліітымп,
И всеіі святыней чувства и любви...
Валкрііі.
Сервіілія! клянуся грозпьшъ Стпксомъ,
Нпкто п никогда такъ не полюбнтъ
II не любплъ, какъ я тебя люблю!
Но.., выслушай...
Я В Л Е Н I Е XIV.
Тк ЖЕ п Тразеа.
Тразеа.
Остановись , Валерій
Тразеа просптъ у тебя прощенья,
II у тебя, Сервплія!
Подъ старость
Глаза людей слабѣюгъ и не могутъ
Сносить лучей дневііыхъ, не только блеска
Сіяющеіі п юной красоты...
Простите же меня великодушно !
Свою вину посильно я загладнлъ ;
Какъ твой отецъ, я для тебя, Валерій,
Просплъ у друга моего. Сорана,
Твоеіі руки, Серви.іія !
Валерій.
Тразеа !
— 205 —
Т Р А 3 К А .
Сораиъ ваіііъ браі.-ъ благословить согласепъ
И вслѣдъ за мііоіі іідётъ сюда.
Валкічіі [обнимаетп Туазею.)
Тразса!
Отецъ II іфугъ моіі !
Скрвіілія {ппда'ппп Тра.^сѣ руку.]
ВоП) моя |>у];а
И слово благо]іодііое рп?ілян];іі:
Тебя я уважаю гіаравиѣ
Съ моіімъ отцонъ и съ будущп.хъ с\ііруі'о.чъ.
[Ваяерію.)
ВалерШ, я давно тебя любила,
Теперь люблю еще силыіѣіі!
ЯВЛКНІЕ XV.
Тъ ж к II СОГАІІЪ.
Сервплія [кидается во обоятія
С орана.)
Отецъ ,
Прости твою Сервиліго!
СоРАНЪ [це.іуеіпб её.)
Дитя ,
Дитя мое, Сервилія моя!
Валкрііі [подходите КоСорапу.)
Сораиу благородному пзвѣстна
— 200 —
Моя люболь .і;ъ Сорьп.йп : теперь
Я жду его отечегкаго слова.
Сорлиъ.
Усыновлеішпкъ мудрзго Тразен
Мужнмъ іізъ дола моего ле выіідетъ.
Валерііі! я всегда тебя счііталъ
Гвоішъ родлымъ по сердцу ц ли мыслямъ :
По'шоль ;г;е мпѣ обііяті, тебя, назвавши
Моимъ любезнычъ п желалііымъ сыііомъ.
[Обнимаешб Ва.іеріл.)
Вотъ дочь моя ! тсбѣ иередаю
власть мою надъ нею: будь еіі му;кемъ,
Люби её, храни и защищай.
[Сосдиііяетб })і]кп Ііалерія и Сервимп.)
А ты, иезричыіі п верховныіі разумт>,
Благослови соіозъ моихъ дѣтеіі !
Валерій.
Сеіівилія !
Сервялія.
Ва.терііі мой!
[Бросаются дрц^б другі/ во оСпятгя.)
Сорлпъ [отирастб слезу.)
Тразеа,
Вопросы о дупіѣ ііамъ разрѣіііаетъ,
Не пата фплософія — любовь.
[Указывает-, исі Валерія и Сервиягю.)
Взі'ляни па нііхъ: пѵъ радости и счастью
Кто можетъ помѣиіать?
Не знаю.
207
ЯВЛІЛПЕ XVI.
Тъ ;кк и Рлпъ.
Рлпъ.
Центу [)іоііъ!
Ва.іерііі.
Цеііт\ ріинъ ?
Скрвіілія (ііодііыаеіт кп Соркш].)
Зачѣзіъ І^оіпуріоііъ? .
СОРАІІЪ.
{Раб,/:)
Приведи его
[Рабо ппдиимсіеіпо .іанавѣсб пргёліноіі.
Вход и то Цеитур/оиб.)
ЯВЛЕН ІЕ ХѴП
Ті> ;кк II Цект.ѵріоиъ.
ЦКІІТУРІОНЪ.
Граждане
Сенаторы, Тразеа и Сорапъ!
Отъ ішеніі Сената и народа,
Я посланъ вамъ обоіімъ возвѣстпть,
Что вы и соумышленники ваши
Обвинены въ пзмѣнѣ протпвъ Рима.
208
ДТ)1К;Т1ПЕ ЧЕТВЕРТОЕ.
ІІріёмная і!ъ дочѣ Локусты; Задиия стѣна комнаты задёрнута чераы.мъ
аанавѣсонъ; боковын стѣмы, съ врѣзными колоннами, выкрашены черііоіі
краской. Направо дверь въ атріумъ; палГ.во маленькая дверь, искусно
скрытан выетупомъ колонны. Но стѣнамъ разставлсна бѣдпая утварь; нѣ-
(колі.ко складньиъ сѣдаліицъ, и, съ лѣвоіі стороны, у двери, невысокііі
аналогііі; надъ ппмь качается двурогая ламаа, прнпіипенная къ потолку
желѣзноіі цѣиью. Ночь.
ЯВЛЕ1ПК I.
.'ІОКУСТЛ перебирает!; па аиа.ю/іи ііѣсколъко свитково па-
іпір^іеа. уАожеины.Тб во лт^нчеко. Глілія сидіппй подлъ ана-
логія. На .Токустѣ чёрная тупика, пргіподпятая съ правой
сторопы до і;олъпа; правая пот безо обуви; волосы распу-
ѵі,епы: па го.ювѣ еѣпокг, п.и, желѣяпяка. Сіілія 65 сѣрои
маптіи гг. откидиымо куиулеліо ■'■*); пзо-подо маптіи видпа
пурііурппл тупика ст> легкими золотыми шитье'мо.
.Тою СТА [влнимаетп и разверты-
ваете; одипг, 1136 свит-
КОвб).
Трперь ттъ остаётся испытать
Могущество любопныхъ чаръ Моден:
- 209 -
Цѵа научила нѣкогда меня
Гіпкоііііая Каиіідія зв^ ,_ ІІогмотрпмъ.
( Читаетп.)
«(/тлііть пзъ воска малое подобье
« Того , надъ кѣмъ должны своршпться чары ;
« Развссть огонь волшсбныіі пзъ вѣтвеіі.
« Смоковницы, ростущсіі на гробипцахъ ,
ч !1 похоропныхъ вѣтокъ кинарпса ;
« Въ ого!іь волшсбныіі бросить: семь янцъ,
'< Окрашснныхъ въ крови хиогпльноіі жабы,
« Совиііыхъ нсрьсвъ, иберіііскіікъ травъ
«II всѣхъ КОСТСІІ, ОТІі/іТЫХЪ у голодноіі
«Полчпхп... Не гасить отнюдь огня,
«Пока костей не обратить оігь въ уголь,,.
«Домъ окропить аверпского водою...
« Потомъ на.чазать ядодіъ василиска ^
"Фпгуру восковую (имя-рекъ) ,
« И, сердце у нея нронзпвъ иглою,
« Произносить такое заклинанье :
« Богиня ть>іы п тайны ! . . .
И такъ да.іьше.
[Свёртываешь свитокь.
Иіслаешь ли ты, Силія, лзвт.дать
На сколько мощны эти чарова:іья?
(лілія.
.Іокуста, ді"лал, что тебт. угодно.
Я. какъ рсОё'Юкъ, стала суевѣрна.
Слаба и легкозіысленна.. Бывало,
}[ вѣрила одиѣмъ могучп>1ъ чарамъ —
Очей лазурныхъ и привѣтныхъ устъ:
Теперь любоіь красу съ лица согнала,
14
— 210 —
Тіакъ ыочь зорю съ ііотухнувшаго кеба.
Я исхудала тѣ.юмъ и душою,
И понсволѣ вѣрю заклинаііьячъ .
.1 о к у с т А .
Недугамъ тѣла пособить нетрудно:
Круппн.кп три моеіі жемчужной мази.
Да капля эликсира — п румянецъ
Опять освѣтптт^ блѣдпыя лаппты....
Сіілія.
Но чѣмъ недугь душевныіі псцѣлпть?
{Сбі^асываеть мантію и вгтаётп.
Локуста! много страстііыхъ ноцелуев'ь
Ремнп мосіі і;отурны прожигало :
Иѣтъ класса и нілъ волраста, который
Не занлатилъ бы Уінѣ сердечной дани —
Отъ консула до нпзкаго раба,
Отъ юноши стыдлнваго до старца;
Но я надъ пхъ отчаянной любовью,
Надъ ревностью, надъ ихъ враждой взаимной
Безжалостно смѣялась , какъ надъ боемъ
НІутовъ и карловъ на аренг, цирка.
Настало время полюбить п млѣ :
И мнѣ на страсть отвѣтили нрезрѣиьемъ
И предпочли другую... О, Юнона!
Чего бы не дала я за возможность
Смѣнить тптулъ и званіе матроны
На званіе гетэры, за возмо?кность
Сносить презрѣсье и любить!... Да пѣтъ:
Я только мстить могу и ненавидѣть....
(по.«олѵавг)
— 211 -
.1иі,угт."і, т:.і \с.\:т,я не ;^аб .;.іа?
Міі.іі.ііоііъ ('і'гтр]і;і,ііі. ('(М! т:л ііогуоіііііі,. ..
(;С]ІІ!1І.ІІІ{) ДО.ІОССПГІ,, 11.111.. .
.ІОКУг.тл {/к'раииипчпг, )
;>іі;ію...
()діі;ік(>;кі. ты ік' г.тіпі.-іуп, пТ.рі, рп ігі.;м;піт,.
Дѣіістшіте.іыіо, VIII I; іг!;сі,п.іьі,ч) плит.стиы
1>акъ ііо.іьо;), т;іі,ъ и нТ,і;от())іі,іи кродъ
И|)ач('бііі,і\ъ Г|1а|!|, ; ііс» осталмюе — с.і} \іі
Си. ИЛ Іі].л>і0іістгм.)
(I уиа;каіі» ш. ;і,тіііцпіііі гты,і,.іііі!Ость
II г];р(иі:і()і-ті,.
,1 (I к у с т л .
ІІіфоѵсчъ над(;6іі() :;аиіѵпіть,
Что мары, совершоппып Моде.ги,
ІЬіП.ііі цѣ.іь двоякую: воііервы.хъ,
1)0-з;кечь любовь уіасвіую Яаона ,
.\ во вторыхъ, испепелить мгновеппо
Креопа дочь.
С II л I я.
Мпѣ помнится, Медея
(л)жгла свою соперницу не чароіі,
•Отраплепііоіі тупіікоіі ?
Локустл.
Можетъ-быть.
Нопросъ НС въ томъ: Сервіілія ііогнбнетъ...
Должна иогпб;іуть.... такъ, іілп пначе...
Ио вотъ Бопросъ: помогутъ ли намъ чары
Валерія прі весть къ твоимъ стспа^^гъ?
С II .1 ( я .
Гі,!, гт;і.іо-быт}., сачл но вііріпііі, ч;і]і;ічъ?
Л о КУСТ А.
и Щ)Ю пчъ.... 110 ]-дѣ ;ке тиоіі 1';ілерііі ?
(л, т'Ехъ самым, поръ, какъ стоики публично
Ооііпмсііы п судятся Соиаточт:,,
Ііалерііі скрылся; цѣлыхъ двѣ ііедѣли
О цемъ нѣтъ слуху... Не-ужс-.пі оііъ,
Опора триба п поборникъ правды,
Бѣжалъ отъ страха п позорно кинулъ
Друзей, родныхъ, яевѣсту молодую
II честі. свою на пропзволъ судьбы?
Да и куда бѣжать отъ правосудья?
Силія.
Локуста ! по обманываіі мсин:
Ты мнѣ сказать не хочешь, но Валерій. ..
Погибъ?
.1 о к у с т А .
Клянусь, я ничего не знаю!
ІЬ^ можетъ-быть, чтобъ опъ погибъ безвЬстпо,
Въ какой-нибудь темпицѣ потаенной:
Отъ Мессалины этого не скрыть,
А. Мессалина и въ смиренноіі долѣ
Своихъ друзей отстаивала гласно;
Теперь же Мессалина по ты знаешь
Силія.
Такъ гдѣ-жь Валерій, е?келп онъ живъ?
Локуста [ітжп.ічпетг> плі"иалт
Быть-мол{етъ, тайный нсдругъ....
- 1>13 -
с, 11.11 л.
Л,-і\і(і.ічіі !
гі ііі.іііосііг), го.гпТ.іііл НС іп, сімаѵі. ;
І*;іст(Ч!Г'.ііі л трои} і;ссіі лсѵ.ііт,
Ііс ііоіцлдіі іі;і ч;і|»ъ, іиі :і;іклт(;іііііі ,
II НПКЛНЛІ ПЛЛ('[ІІЛ Л.ІІИЛГО,
ІІлі, тѣнь п'О !
ЛОКУСТА.
Теперь я не могу,
Но :2авірл приготовлю вес, что иулено.
{За сценой слышет колокпльмчип.)
Сп.іія.
ічто ;іто? ііогѣтігте.іь?
Л о к у с т .1 .
Вѣроятно.
Сіілія.
гі КС \оч}, что(п. :!дТ,сь меня застали.
[пбрасывастг, Нманпи'ю а накііывікписн і,-і/-
К II .11'. МП.)
ЛоКУСТА.
Не боііся, я давно распорядилась:
Тебя іірово;иітъ вѣрпая рабыня
Иъ другую дверь.
[Отапрлсто двррь вп атріч.ѵг,.]
Сн.іія.
До завтра?
Локустл.
,]а, до ;;автра.
{Си.іін чогоОтнг, .\
— ^ I і —
ИРіЛЕІПК II.
.І0];устл одна.
Л о КУСТА.
О |иім,іяіі!ліі 1 і!і> 1»г'бячь(М1ъ ватеяъ сс]»дцѣ
.1н>Г)оиь II честь счѣііяются чредою,
І.акг. день к ночь.
ЛНЛЕ И ІК III.
,Іоі,>і;т\ II ;)ііі\ті'і [прыподіік.маепіо і]/о.^б заиавіъсп.
Эгіілтііі [вппло.юса.)
Ущ.\» ти(и( Дчдоіі;!?
.Ѵіі'.і;і.
Л ОКУ с ТА (ти.го.'
ОГИАТІІІ.
Л г.сс .111 \ тебя готово?
Локуст.(.
Не і!і, ііспііміі р;і:;'[.... Одіілію ;кс іідутъ.
[Эіпатіи опуекаето зпнавѣі г, .)
{Двгрь (ітріцма отворяется; одна ызг, пс-
волыініі,Г) Локі]сты вводито Ссрвнл/ю, за-
кутанііук) сп ногп до головы во тсміп/іо
іі.м)і.іювіату ^'). По .так;/ Лои-і/сты. ііг-
во.іыіиіі^а уходитп.)
- 215 —
ЯП.ІКИІК і\-.
(ІКГІИІЛІЛ , ЛОКУСТ I.
.ІОКУСТЛ.
Сервіглія, 11])Ц}!БТСгную тебя!
Я дузіала, что ты не соіѵіасішіься
Л|іііідтіі ко инѣ п'і. глухую яочь.
(ІЕРВІІЛ1Я.
Напрасно :
Моя душа полна о/^юИ печали
11 для иного чувства недостуіпіа , —
Ігчъ болѣе для страха за себя.
.1 о к у с т А .
Мѣмъ я :Ч0гу ел \ жить тебѣ?
Скрвплія.
./Іокуста ,
Моё несчастье знаеті, цѣлыіі Ріімъ :
Отецъ моіі обвішелъ н оклевётанъ ;
'Женпхъ 1Ч0ІІ... гдѣ онъ, праведные богп?..
Узнать ихъ участь н поднять завѣсу
і^рядущаго — вотт^ для чего пришла
Къ Локустѣ дочь несчастнаго Сорана :
Не откажи помочь . свопмъ искусствомъ ,
Сними съ очеіі гнетуіцую повязку
И даіі прозрѣть мнѣ въ будущность отца
Н моего Валерія... Локуста,
Ты можешь ли гі)ядущее провпдѣть ?
Локустл.
Грядущее ггамъ вѣетъ изъ-подъ крылъ
— 216 —
Незримаго, нео.іышнаго Сатурна,
А кто іізъ иасъ іюлётъ его пзвѣдалъ?
Но не хочу скрывать передъ тобою:
Я знаю средство... если согласппп.ся...
Скрвіілія.
Что бъ нн білло, я наперёдъ согласна.
[Откидывастп покрывало и снимастп сь
шеи серебряный ковчежецгі.)
Вотъ здѣсь мои вѣичальные уборы,
Алмазы, жемчугъ, г-элгаы дорогія:
Пріііміі нхъ за труды свои въ задаток'ь
(Отдаетг, ковпежецг, Локцстѣ.)
Я проііала приданое свое
И выручила семьдесятъ талантовъ:
Они твои, Локуста, если ты
Поможешь мігГ> і! разгадаеіиь участь
Валерія и моего отца.
.ТОКУСТА.
Но, знасиіь ли, Сервплія, что я
Должна нокоіі могилы потревонпіть
П вызвать тѣнь волшебницы Саганы?
Иередъ ея безнлотпыми очами
Минувшее сливается съ грядущпмъ
Въ одинъ педвижныіі, настоящііі мигъ...
Ты въ-силахь ли снести бсзъ содроганья
Явленье тѣни?
Сервилія.
Е;т;елн весь тартаръ
И смерть сама передо мпоіі предстанутъ,
Я не содрогнусь.
л о КУСТ і.
ІІодожіиі меня:
Чсрезъ минуту я къ твотіъ ус.іуг^оіъ.
[П'рипод)шмаспіп .иитвпса и ^/ходите.)
/I В Л Е II I 1-: V.
Сервіілія одна.
О, боги! укрѣпите робкііі духъ
(Т волю глабоіі жепн(нны : не праздность,
Не дерзость, не пустое любопытство,
\ чувство и любовь поврлѣваютт.
Мнѣ преступить запретные предѣлы
И тлѣниою рукою приподнять
Таинственный покровъ нртлѣнноіі жнзіпі.
[Заиаеѣсо опіодвитстс/і а открывастг. .ю-
бсураторію Лсікусты, поднятую на дьѣ
ступени выше иріе.мно\і. На поллахп и на
столахо видны во по.гумраюь разные со-
суды гі вазы; че.іовѣческіс черепа и кости,
скелеты жпвотныхп, мета.іліческія по-
лоски Со сплиіебными знаками и свитки
папируса. На полу .іежато мѣднын іциті;,
груды лавровы.то вѣтвеи иароматимескихо
ростеніи . Во одио.ѵй углу механическая
прялксі сь колесомо; во другомб уілу — во-
сковая фигура Гекаты, выкрашенная бѣ-
лою, черною и красною краской; вп рукахо
у нея Сгіѵб, лампада п мечб, обвптыіі
- 2І8 —
.імѣсіо. Лосрсдииіь треиожникп сп ііы-
.\тоиі,сп жаровисИ. .Тои^ста стоите ѵп
в(кіиіі'бпыл о жез.тпмо под.пь треножнына.)
ЯВЛЕІИЕ VI.
Локустл, Сервплія.
ЛокустА [подходипи ко Серви.ііи .)
(лЧіііп.ііи, \о'п. я \иѣ;кдеиа
Въ усігЬѵѣ чаръ (сегодня новолунье,)
Но ггііііі вопрогъ и сііопа повторяю :
Сог.іагііа ль ты на вьіяовъ и;п^ Аида
Колдуньи?
Сервплія.
.1 ОКУ СТА.
Ты .■(тоіо ;ь-елаеіііь :
Да будет'ь таі;і>...
[Чертитг, жсіломп кр^^^о и вводитг, ><п
него Сервилію.)
Теперь позволь тебя
ІІ]іедоетеречь. ..
За этою чертою [гро.ттт/ Сераилін.)
Я невластна. Ні" выходи пзь круга!..
Идёшо Ко треппж'пниу и лаѵѵиаетй бро-
сать 65 огонь во.хшсбныя снадобья, произ-
нося гиопптомо нсвнятныл .шк.іпнангя.
Падг, ж.'ровпси ги иы.гиваспіо синее н.іам/і;
<іг, гіо.зд)/.гн> пронп/ ѵпісд лсалпбныіі зецкп )
-- '2ІІ} -
,1(іі;усгл [но.і іыикіетг, і'іл(>(г,.)
Гсі;ат;і, і'(ч;;гг;і!
II слышу, я ;!:і<то —
Ты близко, ты блікіко:
ИртгЬтствуютъ ііопп,
Теоя втэ иово.іуиьс
Стоі>п;і:і;:(' псы.
Гекат л, Гоката!
(1 въ пламя бросаю
Главу вагплпска
И ,А/іір]іу съ алое.чъ
I] староіі колдуньи
Сѣдые власы
[Надо .жаровнсп поднимается д.умп. Жа-
лобный звукб повторяется с.іыиітье. ./*»-
куста берётб мѣдпыи и(,итб.)
Сіп[В')ЛОзіъ созданья
И таліюіі природы
Тебя закліпгаю,
ІІодзеяііая си.і;і.
(/грашпся, страиіііся :
Таіікствеипыхъ словъ !
Полна обаялья,
Л въ тартара своды
ІЦитомъ ударяю:
Раскроііся могпла !
Явііся. явися,
Сагаіга на зовъ !
уІ даряі'тй во іі',ытб. Комната озаряется
ырасноватымб свѣтомп; во дыму поянляет.
СП ігризрсікб старухи .)
П 1{.1 К II ІЕ VII.
С, к I' в іі л 1 ;г , Л о к у с т л , II і' іі :) н \ і; ь .
ІІРіізімк'ь {г.іу.го.)
Кто .г.ы:іыв;і.іъ чсіія?
Сервіі.пя [твердыліо /и.іоі-о.иг,.)
ІІодзечііыіі ііріпракъ !
Дочь ріімскаго сенатора Сораііа,
(Іерви.іія, осмѣлплась нарушить
Мопілыіыіі твоіі покоіі II умоляетъ
Кіі на вопросъ голпіітельныіі отвТ.тіітъ.. .
Отвѣтіііііі, ли?
[ІТризрако мо.іиитб . )
Отвѣтпіиь ли?
[Лок]іста повелительно пропчичваето же.'.л
Прпзрлкъ.
(Опроси.
Гкрвилія.
(1ка;кн чнѣ: ідТ, трпбунъ Валерііі Рустпкъ,
Моіі віфиыіі другъ и дорогоіі лееннхъ?
(ікажп етцё: пошыуетті лп кесарь
II заіцнтптъ лп ■^іоего отца,
Неправо обвиненнаго въ пзаіѢнѢ
ГІродателоліъ и пIусныш^ лпцемѣрояъ?
Прпзрлкъ.
На твоіі вопросъ тсоѣ отвѣтптъ тотъ,
Кого сама неправо обвиняешь.
[Исчезаете. Занавѣсо .тЬгртваетгя.)
- 2-2І -
ЯВЛЕН іь; VI и.
» с к ри 11.11 я одна.
Исчезла!... Охі., какъ, страшопъ міръ загрооныН !
Коснись пеня она кост.іявьпіъ нальцрігь,
Иль просто погрози ^иіТ. — я упала-бъ
1)сзду]инымъ труно5гь... Что она сказала?...
Н))іптеръ, даіі ічнТ, силы :і;о конца!
11 '{увств)го. что разуиъ зіоіі лутнтся...
[Подхадиіѵо Ко аиалогію и склонясто ю-
ловц на руки.)
,|а.., всиочннла. Она мнѣ говорила:
«На твоіі ііонросъ тсбѣ отвТ.тптъ тотъ .
Ь'ого сама неправо обізлняепіь »
Кого гке обвпііяю л?...
ЭгпАтііі [выосодитг, пзп-за зана-
вѣси.)
Меня.
ІЗінатій >.
ЯВЛЕН I К IX.
СКРВІГЛІЯ, ПГНАТІІІ.
Скгвплія [быстро оборачиваете л.)
Эгплтііі.
Я, Г.ервилія! Пс боііся:
Я не враіош. прителъ кі; тсбѣ, а другомъ.
^22
Сервіілія.
Какоо ллцемііііісі Ты смѣешь,
Ты не стыдиться называться друго'гь?
Эгплтііі.
(лЧіі!!ілі,'і ! вопервыхъ, — усіюкоііся:
Мссь этотъ вызовъ призрака нарочно
Крндумапъ мноіі, а для чего — узнаешь...
Позволь мнѣ возвратить твои пгрунікн.
[Подасто ей ковцежецг>.)
Сервплія [отс7пуиаі'піб. \
эти вещи отдала .Іокустѣ
не хочу принять и\ъ пзъ руки
Предателя...
ЭГПАТІІГ.
На это оскорбленье
Отвѣчу я, Сервнлія, тебѣ
Со времепемъ. Покамѣстъ объясню,
Кто этотъ призракъ грознаго Апда.
[Кладете і;ов>:сжсцо па ана.хліи.
.Іокуста мн"В старпнпая знакочка...
И зпалъ, что ты къ пеіі явіішься сегодня.
II вчѣстѣ съ нею пріпотовплъ шугку :
Неволыпп^а Локусты, Фортуната,
Съиграла роль волніебплцы Саганы...
Иростп меня за это ііспытаі:ьс.
Сегвплія.
Скажи, Эпіатііі, кто тсбѣ далъ право
Такъ пагло ііздѣга ь-я п,'дъ иссчасгьсмъ?
Оклеветать предъ Гимоіъ до, родитель
— 223 -
И честь ль лііцѣ ганоп.іііка и старіі,;і,
Которыіі бы.іъ тсбТэ вторылгь отцомъ,
Любплъ тебл, восіііітыва.гь, ле.іѣя.іъ,
Покрыть бѣдоіо ГОЛОВУ сЬдую,
Убить печалью цѣлую сезіыо —
Всё это — тя.жкііі грѣхъ п преступленье ;
По иадѣваться ііадъ несчастье:\гь — иіі:;ость
Эгилтпі.
Иссьма-велерТ.чпвыс упреки !
Н, впрочемъ, былъ давно на іт\ь готовь..
Не зиаіо — ты готова ли прослушать
Мое иризпавье... Я предупреждаю,
Что буду долго говорить съ тобою
И что отъ этоіі будуи;,еіі бесѣды
Завпситъ участь твоего отца...
Ты хочешь с.іушать?
Скрвплія.
Говори, Эгпатііі...
Но НС надѣііся хитрыми рѣча>іи
Прельстить меня: любовь моя къ отцу
И страсть моя къ Валсрію, которой
Пѣтъ имени на языкѣ людеіі,
Замѣііятъ мііѣ и прозорливы!! разу.мъ ,
И мужество, и волю...
{Садится.)
Эги.\тііі.
Мы увидпмъ...
Начну съ того, что назову себя :
Нередъ тобоіі, Сервилія, Эгнатііі,
Отпуіцсннпкъ сенатора Сораиа.
___ 2:24' —
Въ другихъ словахъ: иередъ тобою рабъ,
Гітпуіцеіиіыіі па волю госііодіпіомъ.
7у — ріпіляпка, іі съ молоко:ііъ всосала
Извѣстпыя иолятія о рабствѣ ;
Но думала ль ты иногда о тозіъ,
Ііпкъ грозиыіі Рііічі, рабовъ ііріобрѣтаетъ?
Я приведу тебѣ одіінъ пріімѣръ:
Вообрази, что хлѣлыіая когорта,
Не слушаясь вождя, во время мира ,
ГІредательски-ііежданио, тёміюіі ночью,
Напала на германское селенье.
Зажгла его и грабить. Діигаріі,
Опомнпвніпсь отъ ужаса н сна ,
Вросаются на грабящую ніаііку
Съ дубпііамп п копьями... Напрасно!
Ихъ слабое оружіе дробится
О шлемы п желѣзпыя кольчуги,
И трупы пхъ валятся подъ мечами
На головни пылающихъ жилипіъ.
Всѣ старики, старухи и і\:ладс[щы,
Какъ лишііій грузъ, безъ ?калостп убиты,
А молодыя н;ёны п дѣвпцы
И отроки отведены въ неволю.
Скрвплія.
Зачѣмъ мпѣ знать объ ужасахъ ваііпыі
Ла праваго — поборниками боги.
Неправые страдаютъ за неправду.
Эгя.ітііі.
Не смѣшиваіі воиіпл и грабежа.
і\ для того о нёмъ упоминаю,
Чтобъ переіідти къссСѢ...
— 2^5 —
Какъ лс;!,г!ѣп;ёііоі.'Ъ.
!Іо\ііт,еіті>ііі .іоица:ч(і изъ берлоги.
Л грыз'ь своп Ш'рёвкп II і,'ус;і.іся,
Пока трёхдневны!! го.іодъ не осіміі.тъ
Моей природы... Иагъ іірппіаліі въ 1'іічъ
И вывели на риііокч,, какъ жквотпыхъ,
Въ ошеііпіікахъ; жчія купилъ Сораііъ,
И вотъ я въ ваіііемъ д,омѣ поселился
Невольніікоиъ и ікалкіпіъ спііотою.
СеРВП ЛіЯ.
Не клевещи ! ты въ дочѣ ііашслъ выросъ
Не такъ, какъ рабъ: тебя родитель моіі
Не раздавіілъ пятого, какъ -змѣёііка,
А отогрѣлъ у сердца своего.
Эгіілтііі.
Но это сердце было >іііѣ чужое '
УячС-лп снисходительность Сорана,
Заботы о моміъ образовапьѣ,
Его віііпіаііье, похвалы и ласі.чі
Могли мііѣ всё былое замѣіінть?
Ііредн любіг.іыхъ уяствснііыхъ занят!!!,
Г.редн трудовъ — сродниться съ языкомъ,
Г.ъ законащі, съ гражданскоіі ипізнью Рима,
(Іредіі моііхъ отчаянныхъ усіі.йіі
Проникнуть глубже въ тайники пауь'н,
Мотіъ оча'.;ъ нсгЬ'данно появлялась
Мшпвшаго ужасная ьарп-пна:
Ночноіі пожаръ родпмаго селенья,
Отецъ моіі, съ размоз:і;еіпіои головою,
И мать моя, съ затянутою петлеіі...
Сервіілія! въ подобныя .минуты
15
— 226 —
я созііавалъ, стаііался сознавать,
Что дол;кеігь быть Сораиу благодарнынь ;
Но вііѣстѣ съ тѣмъ я чувствовалъ, какъ сильно
Въ лпцѣ сто всѣѵъ [(іімляиъ ігсиавпжу !
('КРВПЛІЯ.
Несправедливо ;истііть левттьпіъ людямъ
За свой тяі;ёлыіі жребШ. І!с участье,
Живой укоръ заслужіівастъ тотъ.
Кто жалокъ былъ п сдѣлался къ другому
Безжалостііьпіъ.
Эгіглтій.
Позволь зшѣ продолжать.
Прейдя молчаиьемъ глупые год.і,
Честимые поэтами за что-то
Весною жпзпи, приступаю прямо
Къ той пепзбѣжпо-роковой мппутѣ,
Которая, поздпѣе или рапыие,
Перерождаетъ душу человѣка.
Я поиялъ вдругъ, что въ лпізии у меня
Есть цѣль, что я ея достіпиуть дол;кепъ,
Преодолѣвъ всѣ трудности пути ,
Я къ пеіі пошелъ... иаде;кда засвѣтила
Мпѣ впереди звѣздою путеводг.о.і ,
И жизнь моя осмыслялась...
Въ два года,
ІІримѣрнычъ хладпоіѵ-ровіемъ, трудами,
Лишемьямн, прплежнымъ изучепьемъ
Изгибовъ человѣческаго сердца.
Услугами, разсчитаппою лестью,
Я пріобрёлъ довѣрсіпіость Сораііа,
Отпущенъ имъ па волю, получплъ
— 2і>7 —
\] зваіііс и тогу гражданина,
ВиедёіПз біл.сь въ школу стоііковъ, сдру.г.клсл
(;о вгѣм!і лредставптс.тячіі школы,
Прокпкъ В(УІ; таііиы, поііялъ всѣ піітртчг
Двора Нерона, іі увлсгсъ Тразеіо
И стопковіі въ борьбу съ врс'і[енн(іп;о>іъ. ..
Всё для чего? чтобы достигнуть цѣліі!
А стопки — II первыіі твоіі от(;цъ —
Мнѣ бьмн бы естественно!! іірсноіюіі.
Скі-вилія
Не знаю я, чего ты достигаешь,
Но средства обнаруипівають ясно
Нрестунность цѣлп.
ІІГІІ.АТІІІ.
Выводъ нелопіченъ :
Цт,ль иногда оправдываетъ средства.
Но кончішъ... Участь твоего отца
И стоиковъ въ моііхъ рукахъ п волѣ.
Ты поняла? Два слова Тнгеллпну —
И ТВОІІ отецъ оправдаігъ.
Гкрвплія.
Поняла...
Но сачоіо тебя пе понимаю.
ЭГНАТІІІ.
(лнічасъ поіімёіиь... Я испыталъ тебя:
Та женіцнна, которая безсграшно
Идётъ къ Локустѣ п глядитъ въ глаза
Ночному прпвпдѣнію, навѣрно
Не побоится пошлыхъ предразсудковъ,
Пожертвуетъ мпнутнымъ увлеченьемъ.
— 2^8 —
Оцѣнптъ твердость разума п воли
И постоянство іістпниаго чувства.
Сервплія! ты можешь, если хочешь,
Спасти отца — твопмъ единымъ словомь,
Движепьемъ брови, лёгкою улыбкой!
Сеі'віілія.
ЭгнатШ я готова... объяспнся,
Скажи, чего ты требуешь?
ЭгиАтііі [ппдаетв еіі во иоіи.)
Любви!
(^ЕРВИлія [вспіаето, Ояѣдиая, какп
мраморо .)
Будь проклятъ день, въ которыіі ты родился!
ЭгиАТііі [пристираетп К5 ііеіі руки.)
Сервплія!.. Сервплія!.. два года,
Два вѣка мукъ, терзаній и борьбы,
Люблю тебя, ревную, умираю
Отъ ревности, отчаянья и страсти !
Отецъ твоіі и Тразеа — это жертвы
Ма алтарѣ любви моей къ тебѣ...
Ты для меня — единая богиня.
Кото 'іі я и вѣрю, и ыолюся...
Взглян я слѣдъ ноги твоеіі целую,
Челомъ і ]ірахъ склоняюся п плачу!
{Рыдаетп, припаев головой т помосту.)
Скрвилія.
Вотъ моіі отвѣтъ, Эгиатій, п другого
']'ы отъ меня не жди: патриціанка,
Левѣста благороднаго трибуна
— 22І) —
и любящая женіціпга не мо;кетъ
У погъ своиѵъ безъ омсрзѣііья видѣть
Предателя іі подлаго раба!
ЭгиАтііі [вспкіпт,.]
Такъ ;!ііаи же, горделивая матрона :
Валерііі твоіі налъ іюдъ ]іукоіі убіііцы!
СКЛ'ВИЛШ.
Ты лжёшь, презрѣііяыіі ! Есліібы Валерііі
Погіібъ, моё недремлющее сердце
Расторглось бы ла чагтіі !
Эгилтііі.
>'тѣшаііся
Безсоіипіцеіі п чуткостью сердца!..
Одііакожс довольно пустословить...
Ирослушаіі моіі послТ>д,мііі прпговоръ:
Я поклялся, что ты отсюда выіідешь
Моеіі женой, п не нарушу клятвы.
Сервнлія.
Л прежде черспъ раздроблю о стѣны,
Чѣмъ до меня рука твоя коснётся.
Эгнлтіи.
(]ъ бе-зумнымп речеіі не стонтъ тратпть...
Иоіімп, что ты во власти у меня
II не питаіі надежды на спасенье :
Твоіі крпкъ замрётъ подъ сводами г.тухпмн,
А слухъ хозяіікіі дома н невольнпцъ
Мертвѣе камня. Люди не помоіутъ,
А богп... пьютъ свой нектаръ іга Олнмнѣ.
Скрвплія.
И громъ на богохульника готовятъ!
— :230 —
Эпілтііі.
Эі'іі;ітііі ііъ 11 \ъ о(';!сіі.(Ыіыіі грочъ но ііПіштъ,
А вѣ|ііітіі иь \ нъ и волю чоловѣк;і.
(;(.'рві''і'я ! я твёрдо убѣ;і,-деігь ,
Что ты ^іоіія оо-врсмсііемъ полюбишь :
Топе]!). ті,і къ лтоіі мі.іслк яо привыкла,
Но даіі проіідтіі чпмугно'чу волненью...
С і;і'Віілія.
Чудовіпііе ! . .
Эгіі л гііі.
Я нрікіову Лоі;уст\ :
Она тебя въ ѵборную ироводііп..
Ирті свѣтѣ лачііъ,' подъ лвукн томііоіі цитры,
Под.ъ сѣнью аронатиою цвѣтовъ,
Ты лросвѣтлѣімііь иысляніі и чувство иъ.
На вѣсіѵолько чгмовопііі я оставлю
Тебя одну... Размысли \0]іошоііыео,
Одуічаііся. Сорвіілія!
{^'аадипіо за .кіікінѣсо.)
ЯН.ІКНІК X.
5е заперто . . .
Сервплія [туитто яампу и подоѣ-
гаеіпо ко дверямо отріума.)
О боги!
НослТ.дняя і/адс;і,да!
{Рыдасіпо.)
1>31
иі\.Щ)ііі йіо.і . і.а'оі(,/і.і.іЫІ1 :і;0і1 ]>ГіЛі-рііІ .
Прости ііавѣігь... 1<]щё одно мгновенье — *
И смерть меня іі:збс№нт'ь отъ позора.
[Лоліастп ссбіь руна.)
Но Гі(ѣ же ВЫ, вср)!іідямис боги?
Си;к'нте ! васъ несчастье \ моляетъ :
(яіаснте отъ погибели...
Да нѣтъ !
[Отчалныо.)
Вы слѣні.і, глух]і!
[Дверь паліъво тихо отворяется; изб пея
выходтпо Нсволея вп бтло'ч одеждіь, сг>
факеломо .)
ЯН.] Е II 11'] Х[.
СКРВИЛІЯ П НКВОЛЕЯ.
Неволкя [подходитб кб Сервиліѵ .)
Не ;!овіі боговъ,
Сестра моя Орвилія!
Сервилія.
Кто ты?
Иеііолея.
Невольница Локусты, Певолея,
Сестра твоя о Господѣ.
Сервплія.
Сестра?..
Откуда ты? зачѣмъ сюда приніла?
— 232 —
ІІЕВОЛЕЯ.
Пришла спасти тебя, во имя Бога
И нашего Спасителя Христа.
Сервилія.
Ты хріістіаііка?
Не во л ЕЯ.
Я оглашена
И омываю горькими слезами
Мои грѣхи...
[Укпзываепіо на дверь.)
За ЭТОІІ таііііоіі дверью
Есть тайный ходъ подземный въ катакомбы:
Иойдёмъ со мной! пойдёиъ скорѣе... чу!
[За занавѣсомб слышны скрипъ двери и
шаги.)
Сервплія.
Ведп меня! .
Тебѣ, Богъ хрпстіанскін,
Сервплія судьбу свою вручастъ!
[Уссодяпіо.)
— ііЗЗ
ДЫ1СТИІК ПЯТОЕ.
Кашице Веперы з") — Посрединѣ задней стѣны вось.ѵіпколоиііое пред-
дверье капища съ рѣшётчатымп створами. Направо арка въ с.межпыіі при-
творъ кумпрпп; налѣво, протнпъ арки, колос^альпыіі истунанъ Венеры. У
П0ДП0Ж14І статуи трехетупеііііан эстрада и па ііеіі сѣдаліпца ііссаріі и двухъ
копсуловъ; у пижиеіі ступеныш эстрады курульный стулъ претора п скамья
трибуновъ; по бокамъ разставлевы полукругомъ скамьи съ приступками для
еепаторовт. Эстрада и скамьи ограждены раздвижными перилами и крыты
пурпуромтѵ Вт. лѣвомъ углу, за перилами, столъ дліі писцовъ. Иосредннѣ
сцены жертвенпіікг. За сцепоіі слышэнъ іулъ толпы.
ЯВЛЕИІК I.
Консулы Каіі Светоиіи іі Люіиіі 'Гклезіпіъ, скилторы,
ІІРЕТОРЪ, ІІВЛ ТРИБУНА II іпгоцы сіпоято у своихо мѣсто,
квЕСторъ за сіьдаяищемо Кесаря, г.іаіпатаіі за щіетор-
скимо сту.іпмб, Сабимъ Осторііі у скамьи трибуновг,; Л(к-
торы разміыіі,сны сп двухв стпропо персдз періктми ; жѵ\щъ.
іКрецъ [подходнтп кп жертвеннику.)
Да будутъ миѣ свидѣте.іяміі боги!
Ни ішіцъ ііолетъ, по внутренности л;сртвы
Не предвѣпѵіютъ ничего ху,(,аго,
П трибуііалъ шіѣетъ приступить
23^
Къ рі;ііігііЬ!о ді;лъ !і іісякіпіъ разсуждсиьязіъ.
{Присутствующее садятся, за исклочс-
ііісмо квестора , ілашатал , Сабина Ос
тпрія и ликтпрово Лірецп уходито.)
ЯВЛЕН ІЕ II.
ТЪ ЖК, КрОМѢ ЖРЕЦА.
ЦрЕторъ [встаёто.)
Для славы II для счастія особы
Боя^ествепиаго кесаря Иеропа,
П. слт.дствеііио. дла счастія п славы
Богами охраияемаіо Рима,
Нашъ трііГіуііалъ откроетъ засѣдапье
ІІрочтеіііемъ ііролкта паншхъ дѣйствііі
Къ іігі;о|іоіісііі,ю стоицизма.
{ Ра.иііртываегр.о свитокг, и читаетп.)
«Ргіпю:
За и]іпсуа,дсііьемъ къ вЕчному изгнанью
Оиаторовъ: 1>львгд,ія, Монтана,
Пакоііія 3'-') и Сеііція Торквата,
Собранье наше іюлагаетъ: вызвать
Тразею и Сорана, уличеиііыхъ
Въ умышлен ноіі измѣнѣ нротнвъ Рима.
По вызовт, ;і;ь внновныхъ, ие стТіспяясь
Неявкою очередиыхъ трпбуііовъ,
А именно: Валерія. тіжбуна
Трпнадцатаго триба, нрочитаті,
Сенаторамъ Тразсі; и Сораііу
— 235 —
ІІріііѴѣрііос рѣшсиьс трибунала,
Которое затѣмъ благогоіггЛіію
Прспроводитъ иа судъ іі усмотрѣііье
Божествеипаго кесаря Нерола».
К. СВЕТОІПІІ.
Ты іірлімасіілъ впиовпыхъ, прсторт^?
ІІГЕТОРЪ.
Да
К. ГВЕТОІІІІІ.
Нвилііся?
II р і: т о р ъ
Явилигя.
К. Свктоііііі.
Глашатай,
Исполни дол]'ъ!
Глиилтліі [под.годіспів кб пери.тмг,.)
Благоволятъ, грал,даііс
Сенаторы Тразса п Сораііъ
ііредъ трпбуналъ явиться!
ЯВЛЕН іь: т.
Тз жк, Тразе\ н Сорлііъ выходято нзо-подб арки н оста-
навливаются передо пери.іами.
К. СВЕТОІПЙ.
Трпбуналъ
Васъ ирнг.іасіі,і[ъ, сенаторы-грам.-дане,
Затѣмъ, чтобъ вагь прочесть свое рѣшенье
II дать возможность строі'Ость приговора
Смягчить сознаньемъ вашего иростунка.
Л. Телезпнъ
Что скажетъ у,ъ онравданіе Тразеа?
— 236 —
Тразеа.
Тразеа почитаетъ унпженьемъ
Отвѣтствовать на ложь п клевету.
Л. Телезіінъ.
Ты трибуналу отвѣчать обязанъ.
Тразеа.
Я отвѣчать обязанъ высшей силе
II кесарю, а кесарь знаетъ всё:
Я саліъ ему нрпзнался откровенно
Въ мопхъ поступкахъ, въ правнлахъ, въ нонятьяхъ,
Въ монхъ рѣчахъ п даже въ нозіышленьяхъ.
До нолученья отъ него отвѣта,
Я буду глухъ н нѣмъ на всѣ вопросы.
К. СВЕТОНІЙ.
Божественный нашъ кесарь Неропъ-Августъ
Въ Кампаніи.
Тразеа.
Но я ему пнсалъ.
.1. Телезппъ.
Однако же позволь тебѣ замѣтпть,
Что кесарь самъ назначплъ трибуналъ,
II мы, но предоставленной намъ власти,
Тебя осудпмъ, еслп ты теперь же
Иамъ не представишь ясныхъ доказательствъ
Невинности своей и правоты.
Тразеа.
Я не могу и не хочу стѣснять
Законныхъ вашихъ дѣйствіп: вы въ нихъ властны,
Какъ я въ своихъ... Но, еслп трибуналу
— 237 —
Отвѣтъ Тразеіі иуженъ неоремѣііііо,
1>ы мо;кете па память записать,
Что я, Тразса, всеіі мооіі душою,
Всѣмъ сердцемъ прозпраю Тпгеллппа,
Который ложно говорплъ устами
Усердпыхъ обвинителей моихъ.
К. СВЕТОППІ.
Нашъ трпбуналъ не пзъ дѣтсіі составлепъ:
Оиъ различить, что истинно, что ло;кно?
'Г Р А 3 Е А .
Послушайте, сенаторы н судьи,
II консулы: ты, Люцій Телезиііъ,
И ты, СветоиПі! Первыл человВкъ
Погибнуть можетъ: правда не погпбнетъ!..
Вы слышите народный ніумъ н крики?
То голоса молвы тысячеустой,
Которая потомству передастъ
П вашъ позоръ, и судъ лпцеиріятный,
И имепа смирениыя страдальцевъ.
Несправедливо обвинённыхъ вами...
Л. Телезипъ.
Довольно! Это гордое упорство
Сочтётся, при рѣшеніи суда,
За новую улпку.
ТГАЗЕЛ.
превосходно!
Я подожду правдиваго рЬшепья.
А. СвЕтоній [Сорану.)
Соранъ, тебѣ грозить ещё одно
— 238 —
П важное, по смыслу, обвиненье:
Твой обвинитель — этотъ рнмсігііі всадкіікъ,
Сабпиъ Осторііі... Знаешь .ін его?
Сорлііъ.
Я віідивалъ Осторія, во время
Лзіііскаго проконсульства, вт^ Пергалѣ:
Онъ помогалъ корыстному Акрату
Отнять обманомъ у пергамскпхъ гражданъ
Картпні.і пхъ и статуя.
С. Осторііі.
А ты,
Ты поукрылъ насильно этпхъ гражданъ,
Которые Акрата оскорбили,
Хотя Акраттз — от]Iун^енникъ Нерона,..
Ты рпмлянинъ, сснаторъ п прокоисулъ.
Гоняясь за любовью чуікеземцевъ,
Поддержпвалъ мятежническш духъ
ІТлемёпъ азіііскихъ... Кто тебѣ былъ другомъ?
Рубеллій Плавтъ, который осулідёнъ
Сенатомъ за нзмѣну протявт> Рпма!
Сорлнъ.
Я дружбою Рубеллія гордился
Такъ точно, какъ горлсуся справедливо
Любовію п дружбою Тразеп
Тразе.ѵ.
Благодарю... У нашихъ римлянъ есть
Пословица, что путнику въ дорогѣ
Весёлый другъ пулінѣе ];олестіцы;
Но я скажу: на жизнснномъ пути
Надёжный другъ всего необходпмѣй.
— 23!) —
С, Остоіміі
Отцы и г\,!,мі! собствсипьпгь созиаііьсчъ
Иъ сііоихъ сппіпхъ съ іірсстѵітьпш людьіиіг,
(Іораігь МОП укоры иодтв('р;к;і,а:''Тъ:
Мііѣ кажется: другпхъ у.іпі^ъ псііуікііо. ..
Но вы — с'це ке знаете, как7^ г.чусііы
II какъ преступны у.іыс.іы (Іорака:
Оѵогоіі ставъ подъ знамя стоицизма
II обвпііёііпый па равііѣ съ другплп,
Сораііъ дсрзпу.іъ прибѣгпуть къ зак.шкапьячъ
ІІодзеліпыхъ сплъ п призывать па помощь
Жпльцовъ могп.пл.
С о Р А II Ъ .
;)то— клевета.
(1 Остоічіі.
Пусть преторъ поступаетъ по закону.
ІІРЕТОРЪ.
Влаговолптъ прослуіпать трибупалъ
Второй параграФъ паіпего прсэі;та
( Читасѵг-} .\
« Яеснпсіо: Пригласить предъ трпб^иалъ
Дочь рпмскаго сенатора Сорапа,
Г.орвіілію ».
.'І. Тклкзпнъ,
Приглаіпепа?
Преторъ.
Явилась.
С о р А и ъ .
И узнаю правдивы!! римскііі судъ:
Онъ не щадптъ ни возраста, ни пола.
— іНО —
Т Р А 3 К Л .
Квпріітія судят'ь бе:!ііомощііыхь жешдии'ь,
ДолгКіго-быть по іфодчувствію, что скоро
Сампхъ пхъ тѣ же жоитдты ооѵдятъ.
Я. Те.ікзіінъ.
Нашъ трпбупалъ закоігаѵп и волсіі
Божсствеіпіаго кесаря Нерона,
ІІоставлеііъ выше всякнхъ ііорііцапііі.
II не тсбѣ судить его...
Глаіііатаіі,
Цсгіо.тіі долгъ!
ГллзпАтліі [громко.
Благоволптъ гр а жда ііка ,
Дочь рплскаго сенатора (Іораиа,
Сервплія, предъ трпбупалъ явяться.
ЯВЛЕІПК ІГ.
Ті; жк п Севвплія. [На пси длиппап тциика гізп ?руиоіі
ткани; покрывало соверхаспно скрываешь ел стапо и лищ.
Сгрви.іія про.годитб юъсколько шагово и остаиав.твастся.)
Сорлнъ.
О бѣдііое, о бѣдное дитя!
Трлзел [тихо.)
Се]іВ!ілія, друзья твоя не дреіілютъ...
К. СВЕТОПІІІ,
Мы, консулы 11 судьи, лріігласнли
Дочь рнмскаго сенатора Сорана,
Сервллію, затѣмъ, чтобы сііросііті>;
— 241 —
Давію.іь п какъ зііакояъ съ ігеіі ртігкій воадіткъ
Сабпііъ Осторііі?
Скічиілія [тихо.)
Я его не ^ліаіо.
С. Осторііі.
Не правда: ты меня встрѣчала часто
На Форумѣ, ла улііцахъ п въ хранахъ.
Сервіілія [в.іі^я<)і,(ваепі5 па Осторія.)
Быть-мо;,кетъ, ты со мігою л встречался,
Но я тебя ИИ разу іге видала.
(;. Остоічіі.
Дол:кііо быть, ты моё лицо забыла...
Припомни, какъ кормилица твоя
Ходила продавать твои нарядил
Ѵ)Ъ ту лавку?., зиаеиіь?..
Сервилія.
Знаю, что мпѣ стыдно
И за тебя, и за твои слова.
Л. ТКЛЕЗИПЪ.
Здѣсь трибуиалъ: пред^^ /ппчомъ правосудья
Не сущсствуетъ ложиаго стыда.
С. Осторііі.
Позволь спросить: зачѣмъ ты приказала
Продать свое придапое?
( Гереи.іія мо.гчнтб.)
ЗачЬмъ?
Сервилія.
Уже-ли трибуиалъ не занрещаетъ
Такііхъ вопросовъ?
16
— 1>42 —
С. Осторііі.
Ты !іа лпхъ ПС хочешь,
А ііравіі.іыіт.іі — боишься отвѣчать.
Я позіогу тебѣ II сачъ отвѣчу:
Ты продала приданое затѣмъ,
Чтобъ, выручпвъ значительную сумму,
Спестп её волшебппкамъ и магамъ.
{Указывает!/ на Сорана.)
Но наущенью своего отца,
Ты къ ііпмъ ходила, совериіа.іа чары
И вызывала съ ними пзъ Аида
Боговъ подземныхъ... можетъ-быть, па гибель
(Сената и парода!.. Прпзііаваііся:
Зачѣмъ ты имя кесаря не разъ
Во время заклпнаиііі поминала?
А! ты молчишь, блѣіціѣешь?. .
Я сказалъ.
[Сервилія складываете руки, становится
на коліьни и плаѵетб, закрывшись по-
крываломв .)
К. СВЕТОНІЙ.
(.'ервіілія, ты можешь оправдаться?
[Молчаніе.)
Мы ;кдёмъ отвѣта...
(]ервилія (встсіётп.)
Консулы и судьи!
Иѣтъ, — я боговъ подземныхъ не звала ""^)
И гибели пи чьеіі не замыш.тя.іа.
Молилась я единственно о томъ,
Чтобъ кесарь нашъ, по благости душевной.
— 24 3 —
ІІО!ѵііиовалъ любезнаго отца.
Я къ ыага>іъ не ходила, а ходила
Къ... іадалыцііцѣ, и точно отнесла
Ей всѣ мои віііічалыіые уборы.
Проси она дуипі моеіі п жпиіп —
[Товѣрьте, я ііхъ бы отдала.
Ужель за эту лгешцниу я буду,
Какъ за себя, отвѣтствовітъ заколу?
Я пре'жде съ нею не была знакома:
Слыхала то.іько объ ея ііскусствѣ.
Но таііііъ искусства этого не знала;
Сама же я о кесарѣ иначе,
Какъ о богахъ, іпігдѣ не говорила.
Но если я виновна, осудите
Меня одну; иссчастныи мой родитель
Не вѣдалъ даже о моёмъ проступкѣ,..
С о Р А н ъ .
Орвилія, не трать сердечныѵъ словъ!
Благоволите, консулы и судьи,
Прослушавъ дочь, нрослуиіать и отца:
Вы дочь мою, Сервіілію, призвали
Какъ жалкую преступницу, къ отвѣту;
Но въ чёмъ она преступна и виновна?
Она со мной въ Пергамѣ не была
II Плавта не знавала Отношенья
Мои къ Тразеѣ п другпмъ особамъ,
Который обвинены со мною,
Ей были вовсе чужды. Не-у?ке-лп
Вы можете вмЬнпть ей въ преступленье
Дочернюю привязанность и нѣжность?
Прошу васъ — отдѣлпть судьбу отца
— ІЧІ -
Отъ участи невпннаго ребёпка —
И жребііі мой, каковъ бы нп бы.іъ онъ,
Покажется мпѣ сладостііьшъ.
Сервіілія [простщіаеть кгг нему
руки.)
Родитель!
СОГАІІЪ
СерБилія!
[Они ссотятт, б/юсѵтіся дііціо /С5 другу
во обг^ятія: ликторы разлупаютъ.)
Л. Телезіінъ.
Соранъ, предъ тріібуііаломъ
Нѣтъ нп отца, ни дочери, а есть
Сообщнпкъ и сообщница.
ГІРЕТОРЪ.
Не время ль
Позвать теперь свпдѣтелсіі? По списку,
Ваяшѣе всѣхъ отпуіцсшшкъ Эгнатій...
К. СВЕТОПІІІ.
Явился онъ на вызовъ?
Преторъ.
Да.
К. СВЕТОПІН.
Глашатай,
Исполни 'доліъ'
Глашатай [громко.)
Отпущенникъ Эпіатііі!
— 245 —
П П Л Е 11 I Е А\
Т'Б ;кк и ЭгнАтій {подходито км жертвеннику . Сорат на-
клоняето голову; Тразса презрительно смотрите на Эг-
натія.)
Л. Тклкуиііъ.
Эгііатііі, ты обя;іаі[ъ пітъ поклясться
Юшітеромъ, что ска;кеіль трибуналу
Всю истину.
ЭгнАтііі [кладетб руку на жер-
твенник;^.)
Кляну ся!
Т к л к 3 11 н ъ .
ГІодоіідн
II объясни, что знаешь, откровенно.
Эгнлтііі [подходатп кг, экстрадіь.
(^видѣтелъство мое не многословно.
Я снова просмотрѣлъ пхъ протоколтэ
II свѣрплъ съ черновою: онъ пснравенъ.
[Подаётб претору свптокп.)
Хотя ЗДѢСЬ говорится о ПрСФСКТѢ
ІІреторіанцевъ и о тѣхъ доносахъ,
Которые тсрзаютъ гражданъ, но...
Я салъ составнлъ этотъ нротоко.іъ
II знаю твердо стоііковъ: конечно —
Онп не жда.пі лёгкпхъ обвнненііі
И будутъ рады, еслп пхъ осудятъ,
Какъ безпоконныхъ и зловредныхъ гра;кдаііъ,
Которьпгь слѣдуетъ нііесЬчь всѣ средства
і>:б
Къ |іа;івіітію хіімерныхъ л\ъ пдоіі.
Чѣмъ ИИ рТіШП.іъ бы тріібупглъ ііхъ ушсм.,
Рѣшсньр будоіъ кр.чііііс-благосклотіо:
Оііі! го ■»п(ого сами согласятся
11, рѣрію, мпѣ ие будутъ лрокословить.
.1. Тклк;ліііъ.
Го|)аіі7., ты слышишь?
{Сорсіпо не поднихаппй юловы.)
Трлзел.
Цчеііитыіі коііс^лъ!
Оно слышитъ... Ты не впдииіь, что ирозрѣпьс.
И скорбь уста (!ораі;а заграждаютъ.
[Указываето на Эгнатгя.)
Взгляните: этотт^ иизкііі обвинитель,
Когі(а-то нлѣиныіі сирота-ребенокъ,
Безъ языка и образа людскаго,
Сораноіиъ поднять былъ изъ состраданья
И снять съ мостковъ на грязиомъ рабск'опп, рьнпгь.
Не годъ, не два, десятки .гьтъ Соранъ
Его растилъ, какъ дорогаго сына,
Образовалъ и отпустилъ на волю,
И даже въ завѣи'аньн отказа.іъ
Не малое богатство... Вотъ наірада!
[Межді] сенаторами поднимается ропотб;
на нѣскольки.То лицахо выражается уча-
стіе.)
Вскормите зві.ря дикаіс — и тотъ
Вамъ будетъ преданъ...
Э г и л т 1 іі .
Перестанг., Тразеа!
Твои слова всѣ клонятся [;ъ тому,
Чтобъ объясиптъ молчаніс Сорака
ІІрезрѣніемъ... Зачѣмъ же ты молчтііі,?
ТГ'ЛЗЕА.
Я ПС молчу.
ЭГНАТІІІ,
Но замолчишь, Тразеа,
Когда я буду говорить о цѣлп
Твоихъ собратііі.
Трлзка.
Новаго не скажешь!
Все зиаетъ кесарь; я ему піісалъ.
ЭГІГАТІІІ.
И ты такъ легковѣреиъ?.. .
(.7а сиреной ту.мо. Слышны іплоса.)
Преторъ! ]іреторъ!
Свпдѣтелеіі кь тебѣ не допускаютъ!
Вели открыть ртлііотку!
ГІ 1' Е т о р ъ [ликтора.ѵо . )
Отворите!
[Ликторы отворяюто рѣгаотку.)
248
ЯВЛЕНІЕ VI.
Т'Б ;кЕ, Ф. Аферъ, Посіідесъ, Мелла.
[Скво.іь бтвореннцю рѣшппкі] видна часть форума, по-
крытая густою массою народа. Передняя толпа взбирает-
ся на ступени храмовой лѣстиицы, сталтваечпо стоя-
і(і,ихо на ней претор'тнщевп и тѣснится у дверей капи-
ііі,а. Во первомо ряду Аферб, Цестб, Мелла и ТТосидесб.)
Преторъ [вошедшими.)
Кто вы такіе?
Ф. Афеі'ъ.
Рнмскіс граждане :
Цостъ, Афсръ, ІІоспдітъ и .Мелла.
ІТреторъ.
Зпчѣмъ ?ке вы явились въ трпбуналъ?
ПОСПДЕСЪ.
Мы избраны валсрісвымъ трпбомъ —
Просить тебя.
НВЕТОРЪ.
О чёмъ?
Мелла.
Позволь намъ, преторъ,
Прослушать, за отсутствіемъ трибуна.
Рѣшепьо трибунала.
Преторъ [послѣ нѣсколькихо слово
Со консулами.)
Позволяю .
{.Іикторамо тихо:)
- 24.1) —
Но затворить рѣшётку.
Одіпіъ іі;)'і, літкторовъ [тѵхо.)
Невозмо;кііо!
ЛОСИ.ІЕСЛ).
(^ъ тѣмъ вмѣстѣ, прсторъ, ты ласъ ;^о^устII
Въ свіідѣтелп.
Преторъ.
Чего же вы хотпте?
ІІОСПДЕСЪ.
Хотимъ тебя ув.ѣрііть, что ііевѣста
Трибуна нашего, Валерія. — нрава,
Л вы... то есть, і[с всѣ вы... вііііоваты.
Иіт.торъ.
Вы объяснитесь...
Голосъ пзъ толпы.
Аферъ, говор [і!
Ф. Аферъ.
Иресвѣтлый, правосудный трнбуиалъ!
Дочь рп-чскаго сенатора Оірана,
Сервплія, обвинена неправо.
[Кипсулы и статоры начинакутп шеп-
таться. Иреторг, торопливо тпііетб
Зінатіи подаюдитб кп нему и говортто
на ухо. ІІЗо-подо арки, одни за другими
выходятп воорулселпыс преторіапцы и
становятся вдоль (тѣпп капища.)
— ^50 —
ЯВЛЕЫІЕ ѴЛ
Те же и пРЕТоріаицы
Аферъ [продолжаете .)
Сервіілія обманута Локустоіі,
Которая, заранѣіі сговорившись
Съ предателеічъ Эгнатіемъ, успѣла
Завлечь ее въ свой тартаръ обѣщаньемъ
Открыть предъ нею будущность Сорапа.
Вы можете порядкомъ допросить
Невольницу Лоскуты, Фортунату.
[Указывает-, на С. Оеторія.)
Вотъ этотъ старый всаднпкъ былъ подкуплснъ, '
Черезъ Локусту, Снліей, вдовою
Сенатора Антпстія: спроспте
Ея нгволыінцъ.
А воліііебиымъ чаралъ
Сервплія ни зіало не нрнчастнп,
II вообще мы клятвоіі утверждаемъ,
Что нѣтъ ея иевиннѣіі въ цѣломъ Рлмѣ,
П НТО она достоііна быть супрутоіі
Такого молодца и граи;даннна,
Какъ нашъ трнбунъ Валерііі. Кто не вѣрнтъ,
Тотъ недруілі ііамъ и трпбу.
Я сказалъ.
{Обораѵивается ко Сервгипі и кланяется.
Сервплія [откидываете покрывало.
Благодарю тебя, <1>у.і[,цпнііі Лаюръ,
Не ла себя, за твоего трибуна,
— :>51 —
За ііамятг> о душт. его 6о:іцТ>іпіоіі.
[Опускастп покрува.ю и плачеіпо.)
Сорлііъ [Фц.іьѵ^ітію Аферу.)
Отецъ за дочь тебя б.1лгод,а])11тъ.
Трлзеа.
А я за Римъ.
ГІОСІІДЕСЪ.
Скаи;и еіце ю\ъ, Лферъ,
Что у такихъ хорошііхъ дочерей
Худыхъ отцовъ лавѣрію не бываетъ.
Ме.іла.
Л у отцовъ хорошихъ и друзья
Долашы быть также пехудые, АФеръІ
[Сенаторы выражал.то свое нсудовояь-
ствіс рппотомб.)
Гіѣско.ѵко голосово:
Что это значить, іірсторъ?
Здѣсь не Форуяъ!
Свіідѣтели съ какп\ъ-то перекрестковъ!
Гдѣ ихъ улики? Какъ ііхъ допускать
Къ прпоягѣ? РІеЬз! туннчмпкп!
Ф. Л'і5КРЪ [спокойно.)
Законы
Не дозволяютъ гражданъ оскорблять,
А ограждаютъ ихъ права іі личность.
Мы требуеыъ, чтобъ вы насъ допустили
Къ свидѣтельству и достодолжной клятвѣ.
Л. Телезинъ.
Свидѣтели, отъ васъ не отніімаютъ
— 252 —
Законныхъ правъ: вы можете явиться
Въ другое время. Наше засѣдаиье
Кончается, п преторъ прочіітаетъ
Примѣрііое рішеііье трибунала.
Преторъ [встаетб и скидаете сб
себя прстсксту.)
Благоволить огцы іі судьи слушать!
( Читаетб:)
« Едииогласнывіъ мнѣніемъ, скрѣпленнымъ
Печатями п подшісію общей,
Всѣ члены трибунала по.южилп :
Сенаторовъ Тразею п Сорана,
Безспорно улпчениыхъ трпбуналомъ
Въ умышленной пзмѣнѣ протпвъ Рима,
Лпшпть публично рпмскаго гражданства
И осудить на вѣчное лзгнанье;
Имущество впновиыхъ распродать,
И, воспретивши пмъ огонь и воду,
А вмѣстѣ съ тѣмъ отпявъ у нихъ права
На собственность во всѣхъ владѣпьяхъ Рима ,
Оставить нмъ безпрекословно право :
Все отчуждать въ общественную пользу,
Хотя бы даже самую пхъ яеизнь.
Дочь римскаго сенатора Сорапа,
(]ервплію, по молодости лѣтъ
И по сомнѣнью въ важности проступка,
Отдать, для ппсытапья, на поруки
Такому-то...»
Здѣсь слѣдуетъ назвать
Кого-нибудь... Положимъ, что... Эгпатііі...
(Вписываепіб)
Теперь памъ остается подписать,
— ^53 -
Такъ-какъ трибуны рпмгкаго ііл]іода
Согласны и ПС пропзиосятъ...
ЯВЛЕНІЕ ѴЛІ
1ъ ЖЕ п Валерііі появляется во прсддвсріи капи\и,а.
Валкгііі.
Уеіо! *')
Нбсколько голосовъ.
Валер ій ! !
[Пзп груди Сервилін вырывается страш-
ный крико ; она шатается и падаето на
руки подоспѣвшаго Сорана.)
ЭГИАТІІІ.
Жпвъ?.. Смертельный врагъ моіі ;кі;въ!
А я, безумецъ, вѣрплъ въ сплу воли!
Проклятье !
[Рветб на себѣ волосы.)
Валерііі.
Властью римскаго трибуна ,
Я закрываю засѣданье.
— 1>54. —
ПВЛЕНІЕ IX.
Тѣ ЖЕ и ТіІГЕЛЛПНЪ.
ТіігЕЛллнъ, {подходя К5 Валерію.)
Чт6-о ? !
Тріібуііъ? тріібупъ при кссарѣ Неронѣ!
Трнбуііъ п теіо ? !
Преторъ.
Мы не ііозволяемъ.
Валерій не являлся въ засѣданье,
потому теряетъ въ этомъ дѣлѣ
Права трибуна.
ВлЛЕРіГі. \
Консулы II судьи !
Я вамъ прнвё.зъ отъ кесаря посланье
{ІІодасіпб свитокп Л. Теяезпну , который
передаёте ею квестору.)
ТИГЕЛЛИПЪ.
Отъ Кесаря?
ЭгнАтій [тихо.)
А!., это Мессалина!
Претор ъ.
Я требую вниманія!
{Всѣ встаюто; глубокая тишина.)
КвЕСторъ {читаетв.)
" Отцы-
Сенаторы! Трибупъ Валерій Рустикъ
— 255 —
Всё это время былъ удг|і;кааъ лііою
Для перссзютра ит.которыхъ дѣлъ;
Прошу считать, иа прежиемъ осиоваііьѣ
Его мопмъ очередиычъ трпбупонъ. І
Ка.теиды мая. Кесарь ГІсроиъ-Лвгустъ. »
ВЛ.ІЕРІІІ.
При этомъ кесарь далъ миѣ ііовс.іѣііье
УвѣдОіМить сенаторовъ іі судііі,
Что завтра утромъ оиъ гіріібудетъ въ Рпмъ.
Иародъ.
Да здравствуетъ божествсішыГі ііашъ кесарь !
Да здравствуетъ божествеішыіі ііаіиъ кесарь!
Пі'ЕТОРЪ.
Собранье на]ііе кончено... Отцы-
Сенаторы ! мы можемъ удалиться.
[Присутствующее сходятъ со лиьстб. Кон-
сулы, прсторо, нѣсколько сснсіторово, кве-
сторб, глашатаи, писцы гі ликт.оры ухо-
дятп одни за другими. Валерія окружастп
толпа. Клг'енты г/^елуютб полы его тоги.)
ЭгиАтііі [Ттеллину .]
Не выпускай Валерія пзъ храма;
Вели убить !
[Тигеллино , молча, указываете на толпу,
пожимаешо плечами и уходить.)
— ^оіЗ —
ЯВЛЕІПЕ X.
Т"Б ЖЕ, кролиь вышсдшихб .
Эгігѵтйі [г.гядытб вс^ѣдб Тигел-
линц.)
Не хочешь?
Такъ я сачъ...
Пусть разорввтъ толпа меня па части,
Я пе одпііъ попібну ; Бсё-;кс легче !
[Садится па скамью.)
Валкрііі [пожимаетпо рцки нѣко-
торы.мо изо окружаю-
щихо его.)
Теперь я пашъ, друзья ^.гоп!
{ІІодходиіпо ,ѵгг Тразсѣ, обни.ѵаето и г^е-
луопо ею.)
Тразеа !
{ІІѵі,етб глазами Сорпни и, увидѣво Сер-
вилію, вскрикиваето:)
Сервплія !
[Бросается ко Сервил'и.)
Сервплія! ты здѣсь!
Сегвплія [сл(ібы.ѵб юлосомп.)
Валерііі!.. ты... пе подходи ко >піѣ!
Я такъ слаба... пе подходп ь'о мпѣ!
ВллЕРііі [останавливается.)
Сервплія, да что съ тобоіі?.. твоіі голосъ,
Твоп глаза...
— 257 ~
Сервіілія.
Иа іінхъ — исчаті. могилы.
Валер 1ІІ .
Сервплія! зачѣчъ меня пугать?
Сервллія {Сороку.)
Лусти, отецъ!.. мнѣ легче...
{Выпрямляется . Ііалерію : ^
Милый другъ I
Я чувствую, во миѣ достанетъ силы
Всё разсказать... Меня сеичасъ суди.пі.
Валерііі.
Тебя? судіі.іп?
Сервплія
Да... за колдовство.
Я о тебѣ п о моечъ отцѣ
Пошла гадать... Нашлііся злые люди
И маѣ въ вину поставили гаданье...
Но гді; жь ты бы.іъ, мой дорогой Валерііі?
Валерій.
У кесаря. Условіемъ спасенья
Отца, Тразеи, всѣхъ пасъ было то,
Чтобъ я не смѣлъ показываться въ Ри"»гг.
И вѣсти пе давалъ вамъ о ссбѣ.
Быть-мо;кстъ, -это было испытанье?
Сервилія.
А я, Валерій, дучала, что мы
Не встрВтичся съ тобой иа этомъ свѣтѣ.
Меня враги увѣрилп... сказали:
«Валерій твой палъ подъ рукой убійцы! »
17
— 258 —
Я плакала, я плакала такъ долго,
Молилася, люліілась такъ усердно.
Что иакоііецъ Господь меня утѣшплъ.
Валерііі.
О.рвплія! ты очепь-нездорова...
'Гсбѣ покоіі и соиъ необходимы,
Л здѣсь такое м/гожество народа.
СОРАИЪ.
Дптя моё ! уіідёмъ скорѣй отсюда :
Ты отдохнёшь подт^ кровлею родною.
Сервплія.
Я отдохну, но подъ другою кровлеіі...
Иалерііі! обѣн(аіі исполнить волю
И просьбу умIIраюп^ей : кляппся — ■
Не мстить монмъ заолудшпмся врагамь,
Ь'ляипсь пе предаваться малодушыо.
Отчаянью...
Валерііі.
(Іервіглія!..
СКРВНЛІЯ.
Іъіяпися!
В А л Е Р 1 ІІ .
Клянусь тебѣ, Сервплія!
Сервнлія.
Послушаіі!
[Берёте его за рукі] и диі.иіетг; іііьско.іько
шаговб.)
ЭгігАтііі {вспип'шй со ека.ѵыі.)
Она его сама ко мне нодводлтъ...
Пойдёмъ па встрѣчу молодоіі четѣ!
— 251,1 —
С ь: Р I! 11 л я ( иг тикавливас'тс л .)
П.ч.іОііііі!,
(Голоси ел звучно ра.ідпппсл )И)дг; сводами
кгпіипі/і. Толпа іпѣснптпся влн.ѵаиіельиымо
кружкомо. Эшат'ш становится за Ва,-
ЛС]ііСМо.)
Я ііролрѣла )!ъ ііоііі.ііі міръ,
^'пIIс^.1а силу чудиоіг благодати
II поняла душою ііросвѣтлѣіпіоіі,
Что )іаша Ч(\ювѣчогкая мудрость,
Поэзія, іігкусгтр.о п паука ,
И наши боги — эти ндеа.іы
І0дольиы\7> добродѣтр.іеп п пстппъ —
Не болѣе, какъ тѣіііі отъ пылипокъ
ІІредті вѣчііьпгь солііцеиъ правды и любви...
/[ — христіаііка!
[Валсріп ездрагнваеіііо. Толпа гг, ропа-
томо отступаете;.)
Эгплтііі {радостно.)
А! моя звѣзда,
Ты но и'аг.іа!
Сервплія.
Да я лрпстіангга.
Но имени Христова не достоііпа...
Простясь съ тобою мысленно на вѣкіі,
Я, у святато алтаря Господня,
Произнесла обѣты! посвятить
(.'соя на слун;бу Богу п отречься
Отъ радостей земныхъ п отъ любви.
Когда ;кь тебя я снова увидала,
— 260 —
Изъ моего болѣзненнаго сердца
Рванулся вопль, такой ужасныіі вопль,
Что струны ягіізни разомъ порвалпся...
Теперь звучитъ послѣдпяя струпа,
И та слабѣетъ...
Милый моіі Валерііі!
Сервилія, поклонница кумировъ,
Тебя любила сердцемъ; хрпстіапка
Тебя душой своей безплотпой любить...
Увѣруй, обратися ко Христу —
И мы съ тобою въ пебѣ съедпппмся!
[Голоса ея слабѣеть сг, каждыми сло-
вОЛІо.)
Я знаю... ты увѣруешь... и скоро...
Найди того, котораго недавно
Ты защитилъ отъ ярости народа:
Онъ защитить тебя отъ искушенья
И отъ духовной гибели спасётъ,
Какъ спасъ меня и мнопіхъ грѣшныхъ братііі ..
Теперь земное кончено.
Валсріи,
Простись еъ твоей Сервпліей... Отсцъ...
{шатается. ВааерІ')! и Гораий ег ѵпд-
держпваютп.)
Дай рук}... гд'В ты... гдѣ ТЫ; моіі Валерій?..
Валерій.
ЗіГКсь, зд'і;сь, мой другъ! у сердца твоего!
ЭГНАТІІІ.
Съ ней обморокъ! Врача сюда скорѣе'
— 261 ~
Сервплія [шѵпотомб .)
[(ростіі меня, Небесныіі Искупитель!
Какъ я прощаю... злѣіішаго врага...
ВЛ.ІЕРІІІ.
(Іервіілія!.. Сервіі,іія!.. іі )іТ,рю,
Съ тобою взіѣстѣ вѣрю...
СОРАНЪ.
|[с ;зовп:
(Іервилія ііасъ бо.іьше не ус.іі.івіптъ!
Валерііі.
Меня услышнтъ!
[Выхватымістг, изо-подо тот ножг,.)
Тразеа [останав.тваето рукц Валергя.)
Іілятвы не забудь!
І^ГК духъ ея, туда не долетіітъ
Дувга самоубіііцы.
[Валсрш яакрываетг, лііі,ё руками и жіа-
чето.)
Эгн\тііі [подлодито бліжс и смо-
тришо на труио Ссрвнл'и.)
Уічерла...
!'рагиііъ... меня нростіі.іа, упирая...
[Ра.ідараетй на себіъ одежду.)
О, і-оре зінѣ! Есть Всечогуін,ііі Богъ,
Есть ііеучытныіі Судія на небБ,
Защіітнпі;ъ добрг.тхт^ іі каратель злыхъ!
ІІІІРІИІІИІІІМ
ДРЛМу\
въ пяти ДЪПСТВІЯХЪ
ДІзЙСТВУЮЩт ЛИЦА:
Царь іоаппъ Влсп.тьевичъ Грозный.
Царевіічъ іоаннъ.
Борисъ Окдоровіічъ Годуііовъ.
МЛ.ІЮТА СКУРАТОВЪ.
Князь АѲАНАСШ ВЯЗЕИСКІЙ.
ДЬЯКЪ ЕЛПЗАРЪ ВЫЛУЗГІПІЪ.
ИВАНЪ БоБРіпцЕВЪ-Пушкинъ .
Соколыіпчш.
Елисей Бомелій.
Князь ІОрііі Пвановпчъ Токмаковъ, царскШ ііамѣстинкъ п (ѵгепен-
лыіі посадипкъ въ Псковѣ.
Боярпнъ ИвАнъ Семеиовіічъ ІКклога (Пгковичъ.)
Бояринъ Никита Матута (Псковичъ.)
Максимъ Иларіоиовпчъ, бывпіііі степсиісыіі иосадникъ въ Псковѣ.
ІІВАНЪ Гахоиовичъ.
Григорііі Хрусто.товъ. І
Юрш Коиылъ. ^ іісковскіе посадники.
ІІБАИЪ ТКПШПИЪ. I
Яковъ Кротовъ. '
МпхАилъ АпдрЕЕВПчъ Туча.
Четвёртка Терпигоревъ.
ДМПТРО ГІАТРИКТ.ЕВИЧЪ, сотскііі.
Ѳедосъ Гоболя. ,
иванко торгоша. i
КЛЕИКНТІІІ Сксториковъ . [
ІІВАпко ГІодкурсшй. ' очередные нсковскііхъ коііцовъ.
Ко. [ТЫРЬ Раковъ. І
Паснлііі Суі;оиніікъ. 1
Иковъ Жел-бзовъ.
посадничьи сыновья.
Юшко ВклкБШіъ, гоиецъ.
Сум'шь Гіваіювъ Бороусовъ, псковской гость.
Ізоярыіія ВърА ДмитиквнА Шелога.
Боярышня Надежда ,фштріЕвітА Насонова, ся сестра.
Перфіільевна, віамка.
Княжна Ольга Юрьевна Токмакова.
Боярышня Степанлда Матута \
Княжна Дябренская > подруі'н Ольги.
Боярыпгня Ѳедосья Умылъ-Бороднна у
Настька, сѣішая дѣвушка.
Власьевна '\
Ипатьевна '. ыамкп.
Парѳёновна ;
Тысяцкііі, судья, ноковскіе бояре, онрнчпикн, рынды, москов-
скіе стрѣльцы, псковская вольнпца, сѣпныя дѣвушкп, мальчишки,
народъ.
Иъ ііервыхъ чет]лі)ё\ъ дѣііствіяхъ — Пековъ: въ пятомъ — берегъ
рѣкн Мѣдѣднп.
Первое дѣйствіе въ ІоЗо, остальныя въ 1370 году. ■*^.)
— 5о:
ДЪИСТБІЕ ПЕРВОЕ.
ДЪЙСТВУЮЩІЕ:
БОЯІ^ШІЪ ИВЛНЪ СКМЕИОВПЧ'Ь ПІЕЛОГЛ.
Н'ВРА ДміітгіЕвііА, его жена.
Надежда Насонова, сестра Вѣры.
Князь Юрій Нвлновпчъ Токмаковъ.
Матрена Мерфнльевнл, мамка Надежды.
Псковъ. II'} IV.') годъ.
Свѣтлица. Иа заднемъ планѣ — сѣппан дверь; ііапрапо два окиа въ садъ;
одпо раскрыто^ п иъ него вбивается ііѢсколг.ііо вѢтог.ъ черёмухи. Налѣво
полурастворенная дверь; подлѣ нея столъ, іі на немъ ларецъ; передъ оі-
крытыдіъ окномъ пяльцы п два стула съ высокими рѣзпыми сппнкамн. Утро.
ЯВЛЕН ІЕ 1.
Надежда спдшпо за пяльцами; Нерфнльевна стоюпо у
стола а отпираешо ларсцо. Наделіда во сарафаиіь; воло-
сы заплетены во косу. Кегфіыьевиа во шѣлогріыь и кикіь.
ИКРФПЛЬЕВНА.
Вотъ, матуінка-боярышия, такъ подннль!...
Глядн-ка-ся, какъ жемчугъ-то подобранъ —
І*оса на травкѣ... Эдакую поднизь
— 268 —
Не-то, что коро.тевішшѣ носить,
Хоть-бы сазіоіі царіптѣ — право-слово!
[Подходито ка Наделсдіь.)
Пріікпііемъ-ка къ волосіікамъ твопмъ
ИІелковыігаъ...
[Ир илиьриваето поднизь . )
Куда-какъ разуборііо?...
(^ама-то ты л>емчу;кіша въ окатѣ,
Лль камешекъ лазоревыіі... во Псковѣ
Красавпцъ пѣту сз^протпвъ тебя,
Опрпчь твоей сестрицы.
Надежда.
Полно, няня!
Хвали сестру, да не стыди меня:
Мы съ Вѣрушкоіі II сестры, да неровни.
Перфпльевна.
Надёя^енька! да вы съ сестрой — двойчатки,
Двѣ ягодкп на вѣточкѣ одной...
Намеднп мы пошли съ сестрицей въ церковь —
Народу много, іі пріігожііхъ много —
]'ля;ку — гляжу: всё дѣвкп молодыя,
Л краиіе Вѣры ,'^міітріевііы нѣтъ!
Вотъ, думаю я спросту, хоть и стёрто,
Да золото литое, хоть п цѣльно,
А серебро.
НАденіДА {во раздумыь.)
НерФильевна! не знаешь,
О чемъ сестра тоскуетъ?
НеР'Мгльевна [кладёпіб поднизь на пяль-
цы и вздыхаетп .)
Зііаетъ грудь
— 269 —
Да подоплёка... Муженёкъ пе ѣдстъ —
Вотъ и тоскустъ... Порозпь-то давііеііы,-о,
А мо.тодоіі-то жеііѣ безъ мужа сі.-учпо.
НЛДКЖДА.
Такая всё печальная, такая
Понурая... Словечка не нроііоліиітъ;
Сидптті себѣ весь день иадъ колыбелью.
Да Оленьку цслуетъ...
ГІЕРФНЛЬЕВИЛ.
Эхъ, ІІадс;ка1
Какъ выіідепп^ за^ту;къ, такъ сама узнаешь
Въ ту пору, — коково оно легко
И му;ка-то любить, н дѣтокъ пяііьчнть.
Вотъ, ногодп; твоіі жеіпішёкъ, князь ІОрііі,
Съ боярпномі, вернётся нзъ похода —
Ужь, — плачь не плачь, — а косу расплету.
Надежда {наклоняется надо пяль-
цами.)
оаплачется, коль суженый певзраченъ.
Перфпльевна.
Князь Юрііі-то! Да что ты, Богъ ст^ тобою!
Не грѣѵь тсбѣ?.. Да эдакаго князя
Всѣ дѣвушкп съ руками оторвутъ...
Бывало онъ по улнцт> поѣдстъ —
Конь, что твоіі звѣрь: п Фыркаетъ, п плятетъ,
И па дыбкп, а онъ-то, разсоколіікъ,
Спднтъ себѣ на пёмъ п въ усъ не дуетъ;
Знай, шапочку соболью онравляетъ,
Да встряхпваетъ к'удрями, а самъ
На тереуъ пашъ всё сіютрптъ, всё-то с^ютрнП)...
А то НС влраченъ!
[Бь'ппо обо ПОЛ)! реками.)
Дура же, я дура!
И і{с В'ь домёкъ, что ты зіепя ^гпрочпіііь:
Давно ль сама хвалила жениха?
ІІАДКЖДЛ {цлыбается )
Я пошутила.
И к РФ II ль ЕВ II л.
Видно, пошутила!
Л плакала зачѣмъ, какъ онъ уѣѵалъ?..
Иу. что стыдиться? плакать незазорно
По су;ксномъ...
[Качаетп головой и слиьётся.
Забыть мпѣ, — НС забыть,
Ріакъ онъ въ Іісликпхъ-Лі кахъ-то со мною
Століліулся — и даваіі мнѣ напѣвать
Про дѣвнчыо красу, свою зазнобу...
Изъ Лѵкъ-то мііі когда съ тобой?
ІІСЛШППІЪ
ПЛДЕЖДЛ.
Постомъ.
Пер'Инльевна.
Пу — вотъ, на пятоіі-то нсдТ.лѣ
Ровнёхоны;о былъ годт^... Аль па четвёртом?
Не помню... а распутіниі стояла:
Такая склизь, что — Бо;і;е упаси!
Плетуся я п])оулкомь отт^ вечсренъ.
Да нодъ ноги г.іяжу, а князь-отъ Юрііі
На встрѣчу мнѣ: " Г[орФіільсвііа, здорово!»
Я кланяюсь, а оііъ міів говорптъ:
«Скажи своеіі боярышпѣ, родная,
Что вся душа моя но пеіі изныла
II Божііі день, молъ, безъ нея не въ день.
(А самъ кису мнѣ въ руки сустъ-суетъ.)
Смотри жь, скажп ПерФнльевна! » — «Ска;ку, молъ,
Роднмыіі иоіі, скажу. »
Надежда.
II НС сказала!
Перфпльевнл.
Какъ не сказала?... ,]а Господь съ тобою!
Да ты тогда...
Н л д Е ;к д А .
II слушать не хочу.
Мо.ічіг, молчн!
{Зажимасто Пгрфильенѣ ротп и сиіьеыел.
За си,еноп сллтсно діьтскіп крикб.)
А\ъ! Стенька проснулась.
Вѣдь это мы съ тобою разбудили.
В в РА [за сценой.)
ІІІПІ-ІІІІН-ППН,
Баю-баіі-баіі-баіі,
1>аю-баіі-баіі-баіі,
П Е р Ф п л ь Е в и А ( шеп ото.мб. )
ІТрпнрятать поднизь, да сходить на ногребъ.
[Запираето поднизь вб ларсцб и уходитг,
во сіьпнукі дверь.)
272
ЯВЛКНІЕ И.
Надея;да, пото.мб ВѢра.
ВъРА [за сцепоіі папѣваето впол-
голоса.)
Баіо-баіошкіі-баю,
Баю-Олсньку мою!
Что на зорЫ'ГЬ па зорѣ,
О весеипсіі о порѣ,
Птпчкп Божііі поютъ,
\іъ тёмиоіъ лѣсѣ гнѣзда вьютъ.
Баю-баіоіокіі-баю
Баю Оленьку мою!
Соловеііко — еоловеіі !
Ты гиѣзда себѣ не веіі:
]|рплетаіі ты въ лашъ садокъ,
](одъ высокой терсмокъ.
Баю-баюшкп-баю,
Баю Оленьку мою!
Но кусточкамъ поіюрхать,
Спѣлыхъ ягодъ поклевать
(Іолнцемъ крылынікп прпгрѣть,
Олѣ пѣсенку пропѣть.
Баю-баю]пкп-баю,
Баю Олепьку мою!
{В.тюдгіто во свѣтлщу. На неі1 ѵ,вѣтная
шубка « каптуро.)
II л д Е ;к д А (оборачиваете я .)
Что, Олсто;а подъ инсепі.-у твою
Заснула?
— 273 —
Върл.
Ла.
[Садится на сшулт.)
А ты чезіу смѣялась?
Надежда.
Съ ПерФіільевноГі: она хвалила князя,
А я его бранила.
В-ІіРА.
Женнха-то?
Нѣдь я шутя.
ВърА (улыбается.)
А любінііь не на шутку?
Надежда.
Не знаю какъ: люблю п не люблю...
Какъ здѣсь онъ былъ, такъ я его боялась,
А какъ уѣхалъ, стало, словно, жалко...
Бывало, и не думаю о немъ,
И её взгляну, когда нроѣдетъ мимо,
Теперь-то — вотъ хоть бы глазкомъ взглянула,
Да не на что. Когда они вернутся?
Пора бы насъ порадовать...
В Б РА [потуипи.тсъ .)
Пора!...
Надежда.
Давно твоіі мужъ подъ Колывань уѣхалъ?
Въра.
Давно ...
Надежда. ц
И Оли не вида.ть, сестрица?
18
_ 21/, —
Върл, {задыхаясь.)
Нѣтъ...
Над к и,- ДА.
Какъ же оііъ утѣшіітся, сердечный!
Какъ расцелустъ Оленьку!
В ър А [вскрикиваете . )
Молчп!
Не ііѣжь меня...
Надежда {испугаинымо юлосомо.)
Господь съ тобою, Вѣра!
В'Ы'а [падаегпо на кольни.)
Сестра, сестра! я обманула мужа:
Моя малютка — не его реоснекъ!
Надежда [подип.мастг, Віьру.)
Голубушка-сестрица, полно, полно! ^
Перекрестпся... Чт() ты говоришь?
Опомыися!
В 15? А [опускается на стуяо.)
Опомнюсь я въ могплѣ.
[Рыдаеіпб. Надежда хочепіо её обнять.)
Не подходп ко мнѣ, не оскверняііся:
•Я грѣшнпца, я клятву преступила —
Нѣтъ у меня ИИ друга ни сестры!
Надежда [обнимаето и іі,схует5
Віъру.)
Мой другъ!... сестра!... не надрываіі мнѣ сердца...
Господь простптъ. Даваіі Ему молиться...
Върл.
Надёжа, мнѣ не Амолпть грѣха,
Не выплакать у Господа прощенья!
и лдки.-д \.
Гіачѣмъ и,ч' такъ отч;і;іи;ггьгя, ІіТ,|і;і?
У ІЧіспода II глёзы иа счету...
Иг смыть съ дуікіі любви итюк.тятоіі,
Ис смыть го іцсргь проклптых'ь ііоцслуовъ
.]юбов([|1ка. ..
[Отираетп слезы.)
И'Стъ! жорсбііі иоіі выпалъ
II какъ лиѣ быть, — я твердо иорт.шііла...
Иріѣдетъ мужъ, ііодалъ ему топоръ ,
(лѵАжу. «ІІрпиіла съ тобою распроститься.
ІІрііскучплъ -Мігі; твоіі свычаіі іі обычаіі,
Нашла себѣ я мул.'а аомолоиге.
Да над'ь тобоіі, сѣдьшъ, іі иасиѣялась!
Ищи II ты хозяюшку другую,
Получше, да почище, а съ меня
Снимая II стыдъ, и голову... «
Н А д Е н; д л .
А\ъ, Вѣра!
Какъ у тебя языкъ-то повернулся
На лту рѣчь грѣховпуіо? Татарпиъ —
II тотъ своеіі хозяіікіі не оарѣ;і;етъ,
.\ твоіг Иванъ Семеновіічъ — крещеныіі!
ІІу... прпгрозіітъ, посердятся, потуяштъ,
Да II іі])Остіітъ...
В-БРА
Не. надо .мііѣ проя^енья
И .милостей! Я мужу не ;ксиа
И никогда женоіі ему не буду:
.Люблю другоіо, п Любови этоіі
Мужъ и ножёмъ не вырѣжстъ пзъ сердца .
{Обннмасто Надежду.)
Охъ, не кори! И ты бы полюбила,
Когда бъ сиу въ недобрыіі часъ ііоііаласг.
На зоркііі глазъ, на ласковое слово...
И ты бы грѣхъ на душу приняла!
ЛЛДЕЖДЛ.
Да кто жь такой?
Въгл.
Не спраипіваи, Надёжа!
Не вымолвить, а то языкъ отсохнетъ!
Я и въ молптвахъ шёпотомъ боюся
Проговорить желанное словечко:
Назвать его по имени. . .
(Хватастъ Надежду га руку.)
Послушай!
Грѣхъ говорить, а промолчать не въ-сллу.
Хоть казнпся, да выслушаіі...
Надежда [припадаеіпо головой т
плечу Вѣры.)
Не бойся:
Я... не стыжусь... Я... выніла изъ подростков!.
Вы'Л.
Такъ слушай же! Шла замужъ я неволей...
Привыкла послѣ... Мой Пванъ Семенычъ
Пренравный, а души во мнѣ не чаялъ
И баловалъ, какъ малаго ребёнка:
Въ глаза глядитъ и мысли-то, кажися.
Всѣ ВЫГЛЯДИТ!) — да высмотрптъ насквозь,..
Сегодня, что ни есть мііѣ приглянулось,
Л завтра — ужь несутъ на дворъ купцы...
Даріггъ, дарит'ь, да самъ еиі,е боігітп —
Въ угоду ли? };о.іечісо, не колечко,
Запястье, не ;іанястье... Такъ яы ;кнлі[
Съ нн\іъ до весны... Весною слышно стало:
На пѣмцевТ) рать соираютъ. Моіі хо::!япнъ
Ііуды тулпиъ, что надо пачъ ра^істаться,
,]а какъ тутті оыть? ноіііі''.і'ь іі опъ въ походъ.
Поплакала я, Ііогу почо.иыась.
Дала обѣтъ къ печёцскнчъ чудотворцамъ!
Сходить, какъ тольк'о радостную вѣстку
Усльпиу... Вотъ н прнска]галъ гонецъ:
«Слочалн ігГ.н[і,евъ — Погъ пос.іалъ нобѣду. »
ІІсдТ.лн съ три прошло — д,ругоі( гонецъ:
«Царь будетъ въ Псковъ, п наінн съ іппгь вернутся... »>
ІІріѣхалъ царь, верпулпся и наши,
Л му;ка пѣтъ: остался па стор6я;ѣ
ІІодъ Колілваиью — словно не надолго,
ІІ)іііслалъ поклонъ і^гнТ, съ нанпппі, гостинцы...
ІГіДу-;кду — ]іе ѣдетъ... ,|\ чаю: навЪріго
Господь ченя ла то іг накалу етъ.
Что я дала обѣтъ н не сдер;кала...
Вмяла съ собою дѣвупіеігь, иоііма
Уіидііикачъ госнодііпиъ поклониться. . .
Ты не была въ чопастырѣ?
I! А дк;і;дл.
Въ Печёр'скомъ?
ІИітъ, не была...
В Т.РА.
Туда дорога лѣсочъ...
— 578 —
А .іѣсъ густоіі; бг'[іё:!Ы да осины
Ііереп.ірліігя, спутались лѣтвяміі,
Ка};ъ колосіі, а молодоіі кустарішіеъ
Сгілолті.ічъ плстлсзіъ раскинулся — ра:іросся
Лродору ііѣт'ь. Идё:\іъ зіы ІІО опуііигЬ,
Вдругъ Стс'нанпда мнТ> и говорить:
«Боярыпя, іѵгядп-ка: подъосіптіікъ.
ІІ0ІІДСІЧ1, искать іркбовтэ. »
ІІАДЕгКДЛ.
Ты и покіла?
В Б V Л .
'Л II пошла.... Дог.по у;іл. это было,
А какъ теперь гляи;у па этотъ лѣст^ :
Уютъ, прохлада; солньппко, какъ -заіічіікъ,
ІІо молоді.піъ кустамъ переі/Глѵіеть;
Моѵъ, что коверъ іпелковыіі поді, поіапіг...
А впереди деревья іут,е-]'уіп,с ,
Тезіиѣіі-телпѣе: такъ къ ссбѣ ц мая ять.
Иду... кііугомъ грпоовъ II ягодъ вдоволь...
Тутъ боровпігь, волвяпка, подъорт.ппппгь.
Тутъ земляника... Тішіь вь лт>су такая,
Что нп одппъ лпстокъ не іііе.іоѵііётся...
Вотъ слышится мпѣ, оудто-бы кукушка
Кукуетъ і'дТ,-ти. только да. іеко...
Даіі, дупаіо, послушаю поближе:
На долго ли Господь грВхамъ потерпіітъ?
Аукнула II побѣ;кала дальше.
За вшой: ау! ау! а я ныряю
ПрОіМежь кустовъ, не хуже куропатки...
Вотъ и иду... кустарпикъ чап^е-чаще, —
Всё жимолость, да цѣпкая такая:
— 279 —
То Тс'імъ, то здѣсь лѣтникъ сучкомъ прпхватіітъ...
На ту бѣду моя кукушка смолкла;
Куда идти — КС знаю, да іі полно...
Остановилась, духъ перевела,
Подумала: « ааблудпшься, гюжалуГі! «
Пошла назадъ тнхопько, а сама
По стороиамъ гляяеу, иіцу дороги...
Кажнся, здѣсь? Проінла шаговъ съ десятоі;-ь —
Нѣтъ: здѣск ле шла; свернула полѣвѣс —
Опять не то; взяла направо — топь: —
По щпколдку уш/іа нога въ болото.
Я крикнула — никто не отвт.чаетъ;
Кщё, еп;ё — опять отвѣту иѣтъ...
Я не сробѣ.та, крикнула погромче,
Прис.іушалась: чу! кто-то отозвался
Я па голосъ бѣжать, бѣжать, бѣжать,
ІѴё цѣликомъ, по хворосту, по кочкамъ.
Изорвала .іѣтнпкъ, каптуръ сропп.кі,
Валежиикомъ всѣ ногп исколола,
Всѣ руки исцарапала — задарочъ:
Не лзъ лѣсу бѣгу, а прямо въ лѣсъ!
Труиіоба, глушь!.. А сучья, словно руки,
Такъ-вотъ тебя за полы и хватаютъ...
Страхъ обуялъ: я побѣжала ипібче,
Куда глаза глядѣли, безъ пути,
Бе.зъ памяти, бѣжала и кричала.
Пока языкъ и ноги не отнялись;
Споткнулася о что-то и упала —
Тутъ изъ очеіі и выкатился свѣтъ...
Нлд?:ждА.
Какъ ты жива оста.іась?.. Ніутко, Вѣра!..
И слушать — страхъ!..
— 280 —
ВѣРА.
Нсстрашенъ страхъ, Надёжа,
А страшеиъ грѣхъ... Вотъ какъ любовь-змѣя
Подъ сердце ляжетъ, словно иодъ колоду,
Да высосетъ всю кровь іізъ ретивого.
Да какъ не то, что о грѣхѣ молиться —
А, кажется, молплась бы грѣху, —
Такъ тутъ вотъ жутко... что твоіі лѣсъ потёмныіі!
{ІІомолчавп .)
Ну... Что со 31Н0ІО было — я ле знаю...
Какъ сквозь просоііковъ слышала: кричали,
Трубили въ рогъ... Очнулася я поздно,
Ужь въ сумерки... Въ какомъ-то я шатрѣ...
Гляжу: ковёръ подостланъ подо мною,
А въ головахъ камчатная подушка ,
И парчовой попоной я накрыта...
Кругомъ собаки лаютъ, кони ржутъ,
Народъ гуторитъ...
Надежда.
Что жь это такое?
Бояре, чтоль, охотилися?
Нърл.
Оно...
Приподняла я голову — подходптъ...
Въ потьмахъ лица не видно, только очи,
Какъ уголья въ ;каровнѣ... Говоритъ:
«Долгонько спалось, гостья дорогая?
А иамъ бы вотъ довѣ даться: какъ гостья
Велитъ себя по имепп назвать,
Какъ величать по отчеству?» Самъ — въ поясъ.
— 281 —
Я ИИ гугу; языкъ не шевелится...
А вижу-то, что іізъ бояръ-боярііпъ :
Но речи слышно: голосъ такъ и льётся.
Что за осанка, что за ростъ ]і и.ючн!..
Онъ мііѣ опять: «Мужёвая ;кена,
Аль красная дѣвпца — обзовпся:
Мы до дому проводимъ. » іі молчу.
Сверкнулъ глазами, отвернулся, крикнулъ:
«Князь Вяземскій! послать сюда дѣвчёнку!»
И вьшіелъ вонъ. .. Втолкнули Степаниду...
А тамъ, ужь какъ свезли меня домой,
Какъ на постель раздѣли — поло;іаіли —
Не помню.
Н А д к ;к д л .
Нѣра!.. Знаеиіь ли ты?
И і; і> А .
Что?
Надежда.
И я бы также полюбила...
ВЪРА.
Надя,
Да ты скажи мпѣ: какъ л;е не любить-то?
Дупіа изь тѣла рвётся... Ты послушай!
{Сіышснб отда.иппы'и звуко трубо.)
ИадіѵЖДА, {в* смуиі,сіии, прислу-
шивается)
Что — это? трубы?
ВііІ'А.
Нусть-себѣ ихъ трубятъ!
— 282 —
Доглушліі луч]ііе пѣсонку мою.
І1роси}'лагя я ночью нл постели:
Щемптъ мігГ. сердце — сладко таково;
По тѣлу дрожь, клк'ь искры ирпсѣкаетт^;
Коса ті»сш,ігп^, вертится изголовье ;
Въ глазахъ круги огиёвые пошли...
Вскочила я, окоіпко распахнула,
Дьпиу-дыигу всей грудью... а въ саду
Роса дымится и укропомъ лахиетъ,
И подъ ухомъ въ травѣ куетъ кузнечикъ...
ІІу, что. Надёжа, что бы ты сказала,
ІІакъ есліібъ онъ да иіасть изъ-за угла,
Да попіептомъ промолвплъ: «Эхъ, молодка?
Аль ласковымъ глазкомъ иа пасъ не взгляиеи^ь?
Аль бт.лою рукою пе иомаппікь?
1 Густила бы въ свѣте.іку... »
Я шатнулась
К о косякъ лдарн.іась п.іечёяъ.
Л самоё трясетъ, какъ іп. .іііхочаикк..
(Іказать хотѣла: «отоііди, проклятый!»
А говорю: «влѣзаіі ;ке, что ль скорѣе! »
У;кь видно Богъ попуталъ за грѣхн!.
[Трубы сляитѣе. НидежЬа гялдшпб вп
окно. Віьра опускаетп гоаову на руки и
плансто. Молчанге.]
В в РА {встаёте.)
Да что туг'ь! ])ілрвал'і) серд,це мпѣ изъ г])^діі.
Какъ изъ гпѣзда безкрььгую косатку,
Ударилъ 6 земь, да и прочь ноіиелъ.
{Ходипіо по свѣтлиііііь.)
ѴКенѵ завелъ — ІІастасьею зовутъ,
— 1>83 —
Романовной по батькѣ нро;зьшаи)тъ ..
У;кь я-бъ се, лебедку, уіости.іа.
Да не достанеінь: руки ];()|іотісн!
[Тру(1а ра.ідасиісл ц і амыхо воротъ.)
11лдЕи;дА (отскакнвас)По во испуш)
от о окна.)
Лѵъ, Госнодп иомнлз'й! Вѣра, Вѣра!
Они, оип!.. ІІванъ Семенычт» съ кн,'г;ечъ!
В Б г А {вскракиваето.)
й]} ;і.-ъ! .
1ІЛДКЖДА.
Убти'н, голубуніка-гестрнца! , .
Я не нущу ихъ!
[Еросастся кь сіыіноіі дчсрѵ.)
Ві.і'А {.гомаппо свою руки.)
Матупіка, не выдаіі!
Даіі унести мніі Олеііьсу: убьетъ!
{Бѣжпто во двсріі на лѣво.)
Надежда [пписіі/итвастся кп спи-
ной двери.)
Скорѣіі, скорѣіі!.. ворота отворплн... .
Скорѣіі!.. пдутъ по лѣсттп!,ѣ...
Вьрд {вбіыаето сп О.існькоН па ру-
ка яо.)
Пусти!
— 28-і —
ЯВЛЕНІЕ III.
Сѣнная дверь растворяется; на порюиь показываются бо-
яринб ІПелога г* князь Токмаковъ; оба во колчцга.гп и
шлеліахб.
ПІклогА [входитъ.)
.1до]50Во! Дорогііхъ гостей не ;кда.'т?
(Сни.ѵаето шле.ѵп и молится.)
ВізРА {бросается во бсзпамятгтвѣ
.между ним5 и Ток.ѵаковымо.)
Пусти, пусти!
Ш ЕЛО ГА {застцпаетб сН дорогу,
слиьясь.)
Лль мужа но пріізігала?
Знать съ нѣмцаміі іі самъ я нѣмцсиъ сталъ.
Здорово, Вѣра! даіі поцеловаться:
Кажііся, годъ промаялись...
{Хочсто сё обнять.)
ВііГА {отскакивает-, ото нею.)
Не ті)Опь.
Не тропь ребёнка.
НІЕЛОГА {крестится.)
Наше мѣсто святоі
Ребёнка?.. Какъ ііебёнка?..
(Дѣ.іасто шаіо нперёдп)
ВііРА {от.бѣпіето къ окну.)
Отойди!
Въ оконіко кинусь. . .
— 285 —
ПІЕЛОГА.
Гослюди, помилуй!..
Неужто я на сме.ртпып грѣхъ вернулся!..
{Возвышаетп голоса.)
Жена!., а чеіі пащёиокъ этотъ?..
Надежд.1 [падасшо на кольни.)
Мой!
-- ^8(3
ДЪІІСТІПЕ Г»ТОІ>ОЕ
ІТсковъ, 17150 годъ.
Садъ кпизя Ю|)іа Токмакова. Яблоші, груіпп, кусты смородины, малины
н кружовіпіка. Вдоль сада пробита гапрокая дорожка. Направо видны бо-
лрскія хоромы; палѣво щелястый заборъ пъ сосѣдпііі садъ. На первомъ
ііланѣ, справа, густое лерево черёмухи, подъ вимъ столт. и двѣ скамьи;
спѣва разростокъ бузины. На заднемъ плапѣ , изъ-за деревьевъ, виденъ
Кремль и часть Пскова. Сумерки. Боярышни п сѣвпыя дѣвушкн играютъ
ВТ) горѣлки; маики спдятъ за столомъ, перебпраютъ ягоду и шепчутся.
ЯВЛЕНИЕ I.
Ольга горитп. >1а нсп нѣсколто парп; во перво'и. парѣ княж-
на ДяБРкпскАЯ и боярышня Умылъ-Бородпна; но второй
боярышня Матута и Настькл.
Ольга.
і\)рто !
[Умыяъ- Бородина и княжна Дпбренская
бѣг>}іпг, .)
Умылъ-БогодіпіА.
ЛовііІ
{().и,иі бѣжито за нею; Умыло-Вородина
увёртывается.)
Ііровориѣіі — по поймаешь !
[Сбѣгаеіпся со кияжнои ^(лбреискоН.)
0.іЬ]"Л [емѣстсл и грозитп Умылг,-
Бородипои.)
Ну, погоди, Ѳедосья, попадёшься!
[Возвращаете' я па лиьстп.)
Горю !
[Стеша Матута и Настька бѣѵрпо.)
СтЕіпА МлтутА [прпбѣгаетд милю
О.іьги.)
Сгоришь !
[Бросается и довито.)
Не ты лл подожгла?
СтЕПіА МлтутА [улибается.)
Куда ужь памъ!.., Сосѣдп ближе...
Ольга [осватаспіо сё за руку.)
Стеша !
Стеша Мат.ута [откидывасто голову.)
Иу, Ольга?
Ольга [вполголоса.)
Ну!... Да ты меня не нукай,
А говори по сердцу всё, какъ есть...
Стеша Зіатута [также вполголоса.)
Такъ что жь?... Ска;ку... Ты думаешь, боюся?
[Громко.)
Параша! Ѳсня!
[Княжна /^ябрснскал и У мыло- Бородина
подход яіпо.)
— 1^88 ■—
Будетъ наііъ въ горѣлки:
Устала... иопг — точно і;акъ колодки.
КПЯЖИА ДЯБРЕІІСКАЯ.
и у меіія.
УМЫЛЪ-БОРОДІПІА.
л что жь мы будемъ дѣлать?
СТЕША МаТУТА.
Так'ь-что пибудь...
Настька.
Боярышни, даваііто —
Кто ягоду крупііѣе иаберётъ?
УМЫЛЪ-БОРОДПНА.
Давайте... кто затяітетъ «но малііиу»?
СтЕША Матута.
А хоть бы я... Ну, разсыііаііся, женчугъ!...
Подруженьки, ау!
[Ныряспіб в5 кусты; остальпыя разсы-
паютсл по саду сп крикомв.)
Ау! ау!
ЯВЛЕН ІЕ П.
И П 1 т ь Е в и а .
Вотъ молодоспз-то рѣзвая, что зяблпкъ;
Всё прыгъ, да скокъ, всё съ ві;ткн да па вѣтку —
Не посидигь на мѣстѣ п часочку...
— 289 —
ПЛРѲЁІІОВИЛ.
Ииатьевна, когда жь іі порѣзвптьгя.
Коль не въ іюдросткахъ?.. Что. творіі-то сколько?
И II л Т Ь к в II л .
,1а что? ііикакь пягыіадцатыіі годокъ, •
ІІароёііовііа !
ПДРѲЁІІОВІІЛ.
Ну, матіі, перестароіп. !
(Іложііть ихъ четырёхъ-то, врядъ дотяііутъ
До Власьсвны. . .
ВЛАСЬЕВИЛ.
Да! ты гляди па ипхъ!
Мзъ молодыхъ, да раіпіія... подпко-сь!
Одна моя такая егоза.
Что гдѣ-это такая уродилась?..
Ни въ батюшку, ни въ матуніку... знать въ іѵвтеръ,
Л ль въ ппльия пожарное...
ИПАТЬКВНА.
Такъ что жь ТЫ?
Иѣстнмо: надо по конго уздечку...
Парѳёновпа.
Но дѣвкѣ — нарпя...
ВЛАСЬЕПІІА.
На-тка, подступися,
оаговори-ка съ ней о сватовствѣ. ..
( Маха е.тп рукой.)
И ворогу того не пожелаю I
ГІАРѲЁповнА [качаето іоловоіі.)
Лхъ, мать моя! да какъ же это?
19
— 290 —
ВЛАСЬЕВНА.
Также :
Росла такая съіізмалу... Досужа,
Привѣтлііва, отходчива; а воли
С'ь пея никто — и батька — не стпіай !
И п л т ь Е в и А .
Иныя такъ покор ЛИВЫ : іізъ воли
Родптельскоіі не смѣютъ выходить,
И на обычііі дѣвіічііі стыдливы...
Вотъ хоть бы мы съ Перфпльевіюіі — пзвѣстііо,
Своимъ добромъ не с.іѣдъ бы и хвалиться, —
А къ слову молвпть: выносили пташекъ.
ІІЛЛСЬЕВИА.
Ну, матушка, у вашихъ соколёиъ
И путы золотыя, а у Стеши
Пепьковыя...
ПЛРѲЁИОВПА.
Пепьковыя! Порыться
У васъ въ пенькѣ, по кладовымъ-то вашимъ,
Такъ, чаіі, зобиицу жемчугу нароешь,
А, говорятъ, рублями — прудъ прудп:
Всѣ закрозіа насыпаны до верху.
ВЛАСЬЕВИА.
Какъ вамъ не знать сосѣдскаго добра!
ИПАТЬЕВНЛ.
Ужь ПОЛНО, полно, Власьевна-голубка,
Ужь не грѣши па старости!... Богатъ,
Куды богатъ бояринъ твоіі, Никита
Семеновпчъ 1 . . .
— 21){ —
Парѳёиовнл.
Богіітъ и тороватъ.
Хоша 11 іідоііъ, а холостаго лучше...
II п л т ь Е в и А .
И молодецъ, — одііііъ на цБлыіі ІІсковъ.
Посватала бъ ему я п ііевѣсту —
Ужь былъ бы благодаренъ! Отдадутъ...
Затѣзіъ: женііхъ сподручііыіі іпіъ...
ПЛЛСЬЕВНЛ.
Не оватаіі.
И безъ тебя наіідутся: свахъ во Псковѣ
Что въ огородѣ кочііеіі...
Парѳёновна.
Знать, что правду
Просвирня наша чнѣ вчера сказала.
Не погнѣвііся, матушка Матрёна
Перфіільевиа, на глуііыіі спросъ, и ты
Не погнѣвпся, Власьевна !
[Перфильевна не отвіьчаета .)
В л А с ь г. в н А .
А -^іні; что?
Звони — языкъ не колоколъ, не трсснетъ.
[Вдали запѣваюшб піьсню.)
Голосъ (]тЕшп Мату ты:
По малішу я ходпла, молода, —
Прилучилась иолодёшенькв бѣда.
По малину, по малпну, по смородину...
Несколько ГОЛОСОВЪ подхваты ВАЮТЪ :
По малину, по маллпу, по смородину...
292
ГІЛРѲЁИОВНА.
Вотъ ты молчокъ, Перфпльевна, п слова
Мнѣ на ушко нп разу не шеппула,
Да быль п правда — все одно, что масло:
Хоть въ рѣку вылеіі — выплыветъ паверхъ.
ПКРФІІЛЬЕВІІЛ.
Да что ты, ^іать?
ВЛАСЬЕВІІЛ.
Къ чему ты прибираешь ?
П А Р о Ё П о в 11 л .
Къ тому II прибираю: «Быть іпіяікиѣ
Боярыней...» а вы отъ насъ таптесь :
Нашли простыхъ !
Перфпльевпа.
Что жь? мало лп княжёпъ?
Парѳёновна.
Да лихъ не всѣ памѣстнпчія дочки!...
Твоей кияжнѣ, ПсрФпльевна !
П ЕР Ф и л ь Е в н а [кланяется.)
Спасибо
На чести-почести! Не ждали — не гадали,
Анъ радость и въ ворота къ намъ!...
ПЛРѲЁНОВНД.
Смекаешь,
Ипатьевна?
ИпАТЬЕВПА [качаетп головой.)
Ну, что и говорить!
{Голоса ближе.)
— 293 —
С ТЕШ А [за кустами.)
Ужь какъ росъ въ лѣсу да кустіікъ ло.іодоіі —
Я запуталась въ немъ русою косоіі.
По малину, по малину, по смородину...
[Голоса діьвцтскгі .)
По малину но малину, по смородину...
Пкімиилыииіл.
Ну, ра:!ъигрались ласточки, раснѣлпсь:
онать оудетъ пёдро...
ІІПЛТЬКИІГ.І.
Даіі ииъ 1н»гъ па радость!
,\ ты-то ЧТО разгукалась совою?
Что и взаправду учала таиться?
Диви бъ чужія... Слава Богу, сватья,
Да и кума въ придатокъ.
1>л.\сы: внл.
Эка зависть !
Хоть НС носить чул;ого сарафана ,
'Гакъ даіі рукоіі поглажу по камкѣ.
Пер филы: в НА.
Послутайте-ко, родпыя, негоже
Хвалить пирогъ, поколѣ тѣсто мѣспиіь.
Взоидётъ опара — дѣло въ нолудѣлѣ,
И какова-то выдастся начппка ;
Ііотъ иснечёмъ, да нодадимъ па столь,
Тогда хвалите, милостные гости,
II сами мы хвалиться станемъ... такъ-то-сь!
А что теперь?... какое сватовство?...
Вопъ вѣсти-то изъ Новгорода... Лучше
П пе слыхать бы...
— -294. —
[]аТ'0Ё)ІПВ1ГЛ.
А какія вт.гтіі?...
ІІ1і()с.[ыііі.-і-іа ;/ мімькомъ, да не Щ\м:
Лііять-тпкгі іі]і()сі!іі]ііі,т гоноріыа. . .
15.1 V с Ь ЕВ II л.
.Ѵ;і;і, :)та — ;кс|іі)ОВі,: ііоло;кі[ и:;вёгті;іі —
І!со за чук\ ісімо.іетъ... Пустомеля!
Пег-мілыліііл.
Нѣтъ, Власьевна ! просвирня чисто мелетъ,
Л ТУТ']., гля,і,и, посыпать не съумЬегь...
Такія страсти... Самъ ві.дь );нлзь-от'ь Юі»ііі
Мнѣ скя-зывалъ — уи.-ь ста.ю Божья н])авда.
II II л т ь к в ш .
,\» не томи. Пер'мыьевпа !
П.ѵвѳк повил.
II впрямь!
Пеі''1'і1.ІЬГ, імгл.
О.ѵъ, матушки , вѣдь царь Пваігь Васіыыічъ
На Новгородъ пропгВваться лзволплъ,
Ііршпёлъ со всеіі опричиною...
ГІ .і в ѳ к и о в п л . П п I т ы: в и .V я В л л с ь к в н .\
Что ты?!
Перфлльквн.а.
Казеитъ по всѣмъ концамъ н по посадамъ "')
И стараго, и .малаго — кто випепь,
А кто и невпновенъ — бсзъ разбора,
Безъ жалости, безъ мплостп ];азііитъ.
Ііриі-налъ оттуда къ князю спѣшныіі вершніікъ:
<' Стоиъ-стоношъ, ];ііязь, по городу стоить;
На Волховѣ, П01П1ЖС моста съ версту,
Набило тѣлъ — такая-то илотшіа,
Что полою ііодоіо ПС разиостъ...
Три тысячи, пикакъ — оиъ говорплъ —
На площади р;азпёио было за-день,
А что ужь тамъ, по пріігородамъ, сёламъ,
Монастырямъ.. . Охъ. Господи, пошілуіі
Насъ грѣіиііыхъ!
Я15ЛКН1Е III.
СтктА Матутл выходито на дорожку; за ней Олы'Л, другія
боярышни и дѣвушки.
Иерфпльевиа, [указывал на нихь.)
Дѣтп... доскажу.
СтЕША МлтутА [сбирастб ягоды по
дорожкѣ и погт^.)
Кто-то на помочь мнѣ, дѣвпцг,, прііідётъ?
Кто-то косыпьку отъ вѣтокъ отовьётъ?
По малину, по малину, по смородину...
Боярыпппі и ДѢВУШКП.
Но малину, по малину, по смородину...
[Всѣ ^ собираются вб кучку; вз платкахб
у нихб ягоды.)
С ТЕША МатутА [запѣваетб.)
Не видалъ, не чаялъ суженый сѣдой;
— 296 —
Увидалъ — распуталъ косыньку мплоіі.
По малину, по малину, по смородину!..
Вс-в вмъстъ.
По малину, по малину, по смородину!..
[Подходято ко ліамкам!^ .)
Княжил ДяБРЕИск.ія ІІІпатьсвнѣ.)
Смотри-ка, мама, что я набрала!
Видала ты крупнѣе?
Ѳедосья Умылъ- Ноі-одинл
Эко диво.
Что крупную малину отъносала !
Ты мпѣ найди счородпиу такую:
[Развёртываетп платоко.)
Не ягода — бурмицкое зерно.
СТЕШЛ Млтут.\.
Л мнѣ сегодня, просто, незадача:
Впередъ шла Настька — все обобрала.
Что новиднѣіі...
ІІЕРФИЛЬЕВНЛ.
Ужь эта іюръ-дѣвчёнка:
И ягоду наперечётъ всю знаетъ!
Настька,
Я, мамушка, всё съ краешка...
Перфильевна.
Толкуй ты!
С ТЕШ а Мат у та.
Что жь мы стоимъ? Садитесь разбирать.
{Княжна ^іябренсиоя и Умыяп-Вородѵші
- 5^7 —
садятся на скамью; Настька и сѣнііыя
діьвуніки персбираіото яюды, стоя.)
Ольга тихо Сткшъ .Матутм.
И \ , >ло же, Стсша?
С ТЕША Мату ТА [тихо.)
Отоіідіі подальше.
[Ольга отходтпо. Стсша Матута сагУит-
ся на скамью. Всщ-хь.)
Эхъ, дѣііушкіі! прямыя кы, косатк!г.
.Істаліі — щебетали бсзъ у;\юлку,
А сѣліі — смолкли. Затяните пѣсню,
Иль Власьевііу попросішъ: скажстъ ска.зку.
К н я ж н -1 Д я Б р к гі с ь' А я п у м ы л ъ- Бор о д п ил.
Голубка-Власьевііа, пожалуйста, для пасъ...
Пожалуйста!., одну!..
Іі .1 \ с, ь к в ІГ А .
Да отвяжитесь
Какія сказігп! вст, перезабыла...
СТЕІПА МЛТУТЛ.
ІІѣтъ, помпптъ, по.чнптъ. Мнѣ сіце недавно
Разска-зывала ла-почь...
В.ІЛСЬЕВНА.
0\ъ, юла!
Разслышала ты много!., приставала:
«Скажи, скажи!» а стала говорить —
Гляжу — на первоіі прпсказкѣ заснула...
р;акъ ключъ ко дну... И вся тебѣ тутъ сказка.
СтЕНіА Мату ТА {с.ѵ.ѣётсп.)
'Гакъ доскажп; теперь я не засну...
Начни вотъ эту. )\ро и^арсвиу .Іаду.
— 21)8 —
Умылъ - Бородина.
Ахъ. іі;і:!гі,л;ілі ]і;і;пъ, м;іма, « гі])0 царевну!»
Княжна Дябренская.
Да |іаз(ка;ки же.. Яласьевна!
ИОАТЬЕВНА.
Ну, ноли о:
Повесели боя]іыиіень.. .
ВЛАСЬЕВНА
Постоііте:
/[, лгожетъ, всноічню «про царевну... «
{Опирается юлово'п на руки. Молманіе.
Стсиіа Матг/та отходито кп кустами
ііа.тво.
і\ лд-кгь... Ну, что?.
ІЫ ЛЮОІОІІЬ?.
СтЕНіА Матута [рв'ппв бузину; впол-
голоса.)
Ольга!
Ольга [выходито ивп ■а» куста.
Шепотомо .)
С ТЕШ л Матута {также.)
Покончняъ ора.зу, О.тьга!
Ольга.
Да.
СтЕніА Млт.^тА, {:іаді>пгаясь .)
Сосѣда? •
О.іьгА ікачаетб гплово'и .)
Не сосѣда.
с ТЕША Млтуті (хвшпаето её за }>\)Щ-)
Какъ, но его, по дьявола-Чотвёрті,-} ?
О л I. г \ .
К.гяігусь тобт. Заотуппицою, (Ітоіііа'..
Люблю я...
[Шепчепт .)
Умылъ-Кородии л.
Что жо, ііама?
ВЛЛСЬЕВПЛ.
Погоди жо!
Н'Бдь сказка не дорога: тачъ сноткнёлн.гя,
Да и опять пошёлъ; а тутъ інюе —
ІТ о глопечко не ѵогіі запнуться. . .
Стктл .^ІАтгтл.
Оѵъ, Ольга! еслибъ ты да раз\мѣла,
Какоіі ^гнѣ камень сдшиіу.іа ты съ сердца.
Сама со мііоіі заплакала бъ навзрыдъ
Отъ радости...
[Пріиіадаепп. кг, О.илѣ на грудь и пла-
чете.)
А я — твоя рабыня:
Иозьмн меня, велл рознять ножами —
И слова не промолвлю...
ИЛЛСЬЕВНЛ.
* Такъ п быть,
Скажу вамъ сказк\ , только чуръ — ужь слушать,
,^ч ИР мѣінать.
300
УМЫЛЪ-БОРОДИНА П КНЯЖНА ДЯБРКНСКЛЯ.
Какъ можно!., мы не будемъ.
[Ольга и Стеша Матута целуются,
подходят!}, рука во руку, ьо скамиь и
садятся. Ва саду телшѣетп.)
В л А с ь Е в и А [откаіиливается . )
Сказка про хороброго витязя Горыню, про лютою змѣя
Тугарина и про царевну гіаду .
'■ Починается сказка
ІІрпговоромъ да присказкой,
Тихпмъ пошептомъ, частымъ прпчптомъ;
Починается сказка —
Что отъ сппяго зіоря Хвалыискаго,
Отъ семо рѣкъ восточныпхъ,
Отъ семи звѣздъ закатпыпхъ,
Отъ семи горъ веліікііхъ нолуночиыхъ.
Ой, на морѣ-морѣ
Погасаютъ зорп.
За поморскою Камень-горол иодііебесноіо,
За янтарпымъ узорочнымъ теремомъ!
На небѣ темно, въ теремѣ звѣзды;
На небѣ ЗВЁЗДЫ, въ теремѣ мѣсяцъ;
На небѣ солнце, въ теремѣ ночь непроглядная...
Зачуровапъ тотъ теремъ съ поконъ-вѣковъ —
И положеиъ зарокъ на немъ пзстарп
На три сотнп іоловъ богатырскіихъ,
Л молодппіхъ людей на трп тысячи.
Гдѣ опъ сталъ, та земля не пзвѣдана;
Тутъ дорога къ нему заповѣдапа,
И залёгъ ту дорогу Тугарініъ-Зі^гЁй.
Пасть у Змѣя, что печь раскалённая,
Лапы — словно дубы трёхъ-охватные,
- 301 -
Крылья мѣдныя, когти булатііыо,
Хвостъ иа семьдесятъ сажеііъ волочится...
РусскШ духъ слышіітъ Зліѣіі рокію ;)а ссічь верстъ,
Убпвастъ .'ііодеіі ровно за версту,
Убивастъ, собака, іпічѣмъ другпмъ,
Какъ раубойничыпП), громкпмъ посвпстоиъ :
Зашігаитъ опъ — деревья шатаются,
Ко сыроіі мать-зоілѣ приклоняются,
Акакъсвііспетъ... »
[За сосѣднилі5 заборомп раздаётся ріьз-
кіи свистп; дѣвцшки вскрикивают^.)
АН!..
Княжна ,Дябі'Кнскля [вп испугіь.)
^Іто это, мачуінка?
{За заборомо вес1'яыИ хохота и опять
свиста, еще сильиіье.)
ГІ Е Р Ф II л ь Е в н А .
Ахъ, окаянный! Господи прости,
ІІерепугалъ не ла жіівотъ, а па сзіерть.
ІТП.ІТЬЕВНЛ.
/\а кто-это, ПерФіільевна?
Перфпльевна.
А кто же,
Какъ не ностылыіі сорвапсцъ-ЧетвёрткаІ
[Обраш,ается кп забору.)
Подслупіалъ видно... ІТодо;кдп: ужо-тка
Скажу я князю: будетъ иа орѣхп,
Хотъ ты и сынъ посадіііічШ... Ведь, впшь ты,
Какой пострѣлъ!
- 302 -
ІІАРОЁНОВИА.
Перфильевгіа, уіідти бы,
Покамѣстъ-что?..
П Е Р Ф II л Ь Е в Н А .
Вѣстіімо, что зіідти:
Сі) нігаъ до грѣха недолго...
{Сѣпнымо дѣвушкамо:)
Убііраііте
Всё со стола. Боярышнп, пойдёмте!
[Боярышни и дѣвцшки піоропливо соби-
ршотп и уходяіпо сб мамками.)
У іѵі ы л ъ - Б о р о д л II А [робко . )
А что же сказка ?
С Т Е Ш А М А Т у Т А .
Власьевна доскажетъ
Намъ въ терему... Поіідёмтс поскорѣе!
[Всѣ выходлпіо во калитку; Стегиа Ма-
тута ропяетб на полдорогѣ платок^ и
останавливается .)
ЯВЛЕНІЕ IV.
СтЕША Матута ц Четвёртка Ткрппгоревъ за заборомб.
С ТЕШ а Матута [подходитв кг за-
бору.)
Четвёртка, ты?
- 303 —
ЧКТВКРТКА.
Все я ;ке, Степаиида
Никитична!
[Показынаетп голову изг,-за забора.
Поволишь псрелѣзть?
СтЕШл Матутл.
Вотъ я тебѣ поволю!.. Здѣсь Мііхаііло
Андрепчъ?
Четвёртка.
Туча?.. У меня па лавкіі
Сіідптъ, повѣся голову...
С ТЕШ А Мату ТА.
Скажи,
Чтобы сюда приіпё.іъ п дожидался.
Четвёртка.
А я-то что ;кь, Тсрпіігоревъ?
С т !•; ш а М а т т у а .
А ты —
Нроваливай!
Четвёртка.
Благодарпзіъ покорно .
(]тЕША Мату та.
Садтрп жь, Семёнъ Мпхаіілычъ, тише...
[Хочстб у идти.)
Четвёртка.
Стегаа! '
[Стегиа Маті/та останавливасіпся.
Зашлю я сватовъ?
- 304 —
СТЕША Мл ТУТА.
Засылаіі, пожалуй, —
Не ты первой: у тятспькп ворота
К;ікъ впустятъ, такъ п выпустить.
ЧКТВЁРТ),-А.
Послушан :
']"воіі родный самъ жениться норовіітъ?
СТЕША МЛТУТА.
Не інаю.
Четвёртка.
Эхъ, не любятъ пасъ, не скажутъ!. .
Ну, Стеша, Богъ съ тобою! Даіі хоть ручку!..
[Стеша Матута, молча, подходшпб ка
забору и подаёпіо рукц; Четвёртка бе-
ретб её за руку, пргітягивает5 кп себѣ
и іі,с.іусто.)
СТЕПІА МаТУТА.
Нусти, Семёнъ Михайлычъ!
[Четвёртка целуете её сгце раза.)
Неотвязный'
(Вырываете руку и убгьгаетд.)
Прощай!
Четвёртка {тихо.)
Прощай! Госііодь-Хрпстосъ съ тобою!
— 305 —
ЯВЛЕНГЕ Г.
Си/ена сначала пуста. Мііхдііло Туча перелѣзаето чере.т
заборо и становится .за бузинные кусты; на нёмо тер-
лико и высокал шапка. Четвёрт);л за заборомб. Нзо-за
кремля выплываето мѣсягі^о.)
Четвёртка {поётб вполголоса.)
«Раскукуііся ты, кукушечка,
Во теиномъ лѣсу, въ дубровуіпкѣ,
Посчитай ты добру молодцу »
Его годы безталаіпіые :
Долго ль будетъ такъ-то маяться —
На красну-дѣвку поглядывать,
Горючи слёзы глотаючіг,
Про бсздолыіцс гадаючіі?..
Что, Миша, ладпо ль схоронился?
МпхАЙло Туча.
Ладно.
Четвёртка.
А ладно — стой! Не нѣмца вѣдь сторожишь.
[ІІоёгпо громче.)
«Охъ! не тяя^ко мнѣ бездолыще,
А тяжка миѣ кось-да перекось
Со моимъ гнѣвлпвымъ батюшкой,
Съ моей гнѣвливой матушкой...
Охъ!....
МихАЙло Туча (шёпотом^.]
Сс! Нишни!..
20
— 306 —
Четвёртка (также.
Ты, Міііпа, поонѣлѣс,
А я уііду...
Я В .1 Е И I Е VI.
Ольга, закутанная во фату, входатп во садб и быстро
идешь по дорожкѣ; Настька прокрадывается 65 калитку
ПОЛЗКОМ!; и прячется во ліа.гинниюь.
* Михаііло Туча (выходишо изн-за
куста на встрѣчу
Олыѣ и припод-
нимаете шапку.)
Кііяжна, ты не трсво;кься
И не пугаііся. Повелишь — уііду.
Пришёлъ сюда въ первоіі да и въ іюслѣдній. ..
Велишь уйдтіі?..
[Ольга вся дрожите и не отвѣчастз.)
Велишь?..
Ольга [еле-слыгино.)
Не уходи...
Мнѣ страшно... Какъ я ночью въ садъ попала —
Одпимъ-одиа... украдкоіі?.. Охъ, мпѣ страшно!
Застыла кровь іі разумъ помутился...
Мпхлііло Туча.
Я за тебя не властснъ отвѣчать,
А за себя, по совѣсти, отвѣчу:
Пришёлъ проститься... Полно ШЪ истомой,
— 307 ~
Клкъ угольемъ горячігмъ, душу жечь!...
Ііоль до.тп ііѣтъ, возьму свою ііедо.ііо
11 убѣгу за тридевять земель...
Скажи >піТ> только слово па прощанье :
Вѣдь за меня отецъ тебя пс выдастъ?
Ольга.
Не выдастъ: я просватана другому.
Михаил о Туча [презрительно улы-
бается.)
Матутѣ?
О л Ь г А .
I
Л''і-- Матутѣ.
М и X А ІІ .Т о 'Т УЧА.
Экоіі свадьбы
[Гсковъ-осударь всеіі сходкой не попустить.
Твоіі батюшка не зпаетъ, кто Матута.
Онъ — персвѣтчпкъ, прііхвостепь московскШ,
Кривая отрасль отъ прямого корпя,
А псковичи не жалуютъ такихъ.
Нѣтъ! если Богъ грѣхамъ мопмъ потерпитъ,
Не побоюсь Матуты...
Ольга.
Ахъ, Мнхайло
Апдреевичъ! пс знаешь ты отца:
('корѣе вспять Великую отдвинешь,
Чѣнъ батюшкино княжеское слово...
МпхАЙло Туча.
Богъ милостивъ:.. Жалѣла бъ ты меня,
А тамъ — па всё Его святая воля!
308
Ольга.
Да Кіікъ же млѣ тебя ещё жа.іѣть?
[Нодхпдыто Ко Тучіь б.тже.)
Ты видишь саѵіъ: ііотаііпо и оомаіюмъ,
Пришла сю'ит, хоть мёлькочъ поглядѣть,
Хоть слова два съ тобою иеремолвлть...
Чего жь тебѣ, безсовѣстныіі?
Михаил о Туча.
Мігіі надо
1'ебя, княжна, да надо не нотаііно —
■Ііредъ Богомъ и нредъ добрыми людьми.
!1 быть тому!.. Я бѣденъ и бозроденъ,
х\ никому тебя ПС уступлю.
Прпслушаи, что я накрѣпко задума.іъ:
Пойду, къ Успенью, подъ Глібирскііі-Камень,
Съ Четвёрткой п съ псковскими удальцами.
Добуду тамъ мѣховъ и серебра.
Вернусь къ веснѣ, и князю поклонюся
Моимъ добромъ и головоіі спротскоіі:
Волёнъ казнить и жаловать волёнъ,
А я на помощь Божію надѣюсь... '
Благослови, княжна, меня на путь!
Ольга [складывастг, руки.)
Желанный мой! задумалъ ты мігК горе!...
Зачѣмъ пойдёшь въ такую даль и сту;і,-у?
Уй;ь сколько пашихъ полегло подъ Камиеиъ,
А много ли вернулося оттуда?
Добыть добра ты хочешь, да отецъ
И самъ богатъ, и не добра, а зятя,
По сердцу й обычаю, оиъ ищетъ.
— 309 —
Попуталъ Богъ: Матута подольсти.іся —
Онъ слово далъ іт заручилъ меня,
И объ полы ударили... Зачѣиъ же
Уѣдешь ты? Зачѣмъ меня покинешь —
На слезы да на смертную кр}чппу?
Михаил о Туча.
Нѣтъ, Ольга Юрьевна! смуиі,ать негоже.
Я порѣпиі.Пі — п слово мое крѣпко.
Ольга.
Ты порѣшплъ! ты порѣшплъ, ДІихайло
Апдреевичъ, сгубить меня совсѣм^^!
{Закрываете; аиіф' руками и паачето.)
Мпх\іі.[о Туча [берёто ее за рі/кі/.)
Не плачь, слезами горю пс поможешь ..
Не плачь же, Ольга: ты пытаешь душу,
Л съ лютой пытки мало ли что скажешь!
Ольга [подпимаетб голову.)
Л е;кели отцу я кинусь въ йоги,
Скажу ему, что мнѣ постылъ Матута,
Мто я пойду скорѣе въ монастырь,
Чѣмт, подъ вѣиецъ?
Михаил о Туча.
Отецъ твой посмѣётся
Иадъ прихотью дѣвичьей — да п полно.
Ольга.
А ежели преложптъ гпѣвъ па милость
И отказной поклонъ пош.!істъ Матутѣ. —
Останешься ?
— 310 —
МгіХАЙло Туча.
Не ііскушаіі, кііяя^па!
О.ІЬГА.
А ежеліі во всёчъ ему покаюсь,
Какъ, не спросясь его отцовскоіі воли,
Я молодца другого полюбила
За сиротство, пригожество и удаль,
Какъ безъ него и воля мнѣ — неволя,
И красный теремъ, что досчатыіі гробъ...
[Берёто Михаилу Тучу за і^уки.
И ежели поми.іуетъ родпмыіі,
Не прогнѣвптся на мое безчастье —
Останеніься, мои мплепькій?
Туча [рыдаете.)
Останусь!
Ольга [весело.)
Такъ жди же! Я въ Нсчёрскііі отпрошуся...
Тебѣ даиъ знать, п...'
ЯВЛЕН ІЕ ѴН.
Настька [выскакиваете изв куста.
Матушка-княжна !
[Ольга вскрикиваетб .)
■Скорѣе спрячься: тятенька идетъ.'..
Сюда съ Матутой...' спрячься — не пужаііся:
— 311 —
я въ дѣлѣ — я ігь отвѣтѣ...
[Шелестит?; кустами.)
Разоіідіітесь!...
Ми ХАЙ л о Туча [целуете Ольги руки.)
Прости.
Ольга [обнилшегпо его.)
Прости, моіі мплыіі!
[Исчезаете; вп кустахо. Ми.таило Тгуча
без!; гиу.ма перелѣзаето черезп заборо. На
дорожкѣ показываются князь Юріп и
боАринб Матута; оба вб кафтанахб, но
безо іиапоко.)
Я В Л Е И I Е ѴИІ.
Князь Юрііі, бояриііъ Матута, Ольга п Настька вг> кустахз.
Ріііязь Юрііі (обтираетб лице плат-
К0М5 .)
Таі;ъ-то...
Вотъ здѣсь не то, что въ тсрсиѣ — прохладно,
Да и свободнѣй речь вести, боярпнъ.
Бояринъ Матута.
Постой-ка, князь! свободнѣе ли полно?
Входили мы — почудилось мпѣ что ли?
Какъ-будто кто-то крішиулъ...
(Оглядывается кругом^.)
И кусты...
— 312 —
Вонъ тамъ...
[Указываете рукой.)
Глядп-ка, шевелятся.
Князь Юрііі.
Что жь, поглядпмъ.: Не кошка ли залѣзла?
[Ндёто Ко кустамб. Настъка шевелите
вѣтвлмы.)
Боярпнъ Матута.
Двурукая!.. Ты віідпшь, видишь?
Князь [подходигпо къ кусту,
громко.)
Кто тутъ!
Настька [раздвигаетб вѣтви и па-
даета во пот князю.)
Князь-осударь! помплуіі: виновата!
Князь ЮріМ.
А!... это Настька... Что ты, пострѣлёнокъ?
Зачѣмъ ушла пзъ дѣвпчьей?
Настька [на колѣияхо)
Помилуй!
По ягодку... ядрёная такая...
Попутало... у мамки отпросилась,
Гжазала: такъ...
Кпязь Юрій.
Грѣхъ, Настька, воровать!
Какъ-будто мамка ягодой обидитъ. ..
Настька.
Всего — еще пять ягодъ сорвала--
{Показываетб ягоды и к.паняется ее нот.)
~ 313 —
Помилуй!....
{ІІлачет5.)
Князь Юрій.
Ну, пошла домоіі, дѣвчёнка!
Да берегись, — не попадись шгь въ піаііпіяхъ.
Настька.
Не буду, ос ударь— моіі князь, пе буду!,
Князь ІОрііі.
Ноніла домой!
[Настька вскакиваеіпо и убіыаетб.
ЯНЛЕНІЕ IX.
Т'Б ЖЕ, кролііь Насть К И.
Боярпнъ Мат.ѵта.
Я что-то плохо вѣрго...
Дѣвчёнка ужь на возростѣ: не станетъ
За ягодой шататься по ночамъ...
Смотри: одналь была въ саду, п нѣтъ ли
Ещё кого?
Князь Юрііі.
Иѣтъ, НС грѣшп, боярпнъ;
Иотъ тридцать лѣтъ худого не случалось
По цѣлой двориѣ: люди у меня
Подъ страхомъ Божьпмъ ходятъ; да и Настька-
Бойка-боМка, а что еще она?
Писклёнокъ...
— 314. —
Боярпііъ Матута.
Ну, на лѣта грѣхъ не Схііотріітъ.
Не худо бы но кустнкамъ пошарить
На всякъ случаіі...
Князь Юрій.
Э, перестань, Никита
Семеповичъ! Мы время только тратпмъ
По пустякамъ...
БояРЕнъ Матута.
Какъ знаешь!... все бы лучиіе...
Нокоіінѣе... Хоть говори потише...
Князь ЮріН.
Наііугапъ же ты кѣмъ-то?
Боярииъ Матута .
Обожжёшься
На зголокѣ. таі;ъ знаешь — станешь дуть
Н на воду... Такое нонѣ время.
Князь Юрііі.
Не время, а безвременье, боярпнъ!
Да!... дожили до бури, до невзгоды...
{Вздыогаето.)
Боярииъ Матута [тпосо.)
А что, князь Юрііі! ие къ иочіі сказать...
Что, если царь изъ Новгорода прямо
Свернётъ па Псковъ... да гігІБвный-то? да грозпыіі?
Князь Юрііі.
Что жь? мы — челомъ... Гроза — господня воля!
— 315 —
Боягимъ Матутл.
Да мы-то такъ... А во.тыпща-то наша?
Поди-ка, ломомъ кгшто у.іозіаешь!
1>ъ ііосадиикахъ-то разума нисколько,
А сыновья посадничьи — тѣ хуже:
Всѣ въ лѣсъ глядятъ! Вонъ, хоть Мпхаііло Туча
Съ своимъ дружколъ Четвёрткоіі... Попадііся
Подъ лапу ішъ, такъ закричишь спасибо!
Иѣтъ, плохо памъ, и Пскову-то не лучше...
Князь Юрііі.
Всё знаю, всё... Тяжелая обуза
Легла на плечи: Господу угодно
На старости послать мнѣ пспытапье —
П голову подъ БожШ гнѣвъ кладу,
А не дремлю: давно послалъ провѣдать
Я въ Новгородъ — какъ тамъ у нпхъ и что?
Да вотъ всё жду отвѣта...
БОЯРИНЪ Мл ТУТ А.
Не дождёшься:
Пзвѣстно — задержали.
Князь Юрій.
Статься можетъ...
Опять — всё то жь: на всё Господня воля!
Мы, внрочемъ, завтра больше потолкуемъ,
Какъ съ міромъ быть... Теперь своё покончішъ.
Боярин ъ Мат у та.
Покончимъ, князь. Ужь мыѣ п не въ терпёжъ:
Пора кончать... Какъ хочешь, всё гол}бкѣ
Не боязно и грозу перенесть
Въ гиѣздѣ сокольемъ, подъ крыломъ угрѣвнымъ.
— 316 —
Князь Юрій.
Святая правда! Я ужь и старепекъ,
И сталъ леня недугъ одолѣвать...
А іы въ порѣ — и съ Олею сиоёшься,
Что зпмпій вѣтеръ съ вешнею метелью...
Да, знаешь.. Я предъ тобою віпіепъ —
Не всё сказалъ...
Боярпнъ Млтутл.
Л не сказалъ, такъ скажешь.
Князь ІОрій.
Скажу тебѣ велш;ую я тайну...
Ты думаешь: мнѣ Ольга — дочь родная?
Боярпнъ Мату та [изум.и'нз.
А кто же?
Кнлзь Юрііі,
Кто?... Какъ п назвать — не знаю...
(].'[ыхалъ ты про боярина Шелогу?
Боярпнъ Матгтл.
Женатъ былъ на свояченѣ твоеіі?
Князь Юрііі.
На Вѣрѣ на Насоновоіі...
Боярпнъ Мату та.
Слыхали.
Князь Юрііі.
Ну, О.іьга — дочь вотъ самой этой Вѣры.
Боярпнъ Мату та.
Такъ вотъ что?...
— 317 —
Князь Югііі.
Вотъ что... А отца... яе знаемъ..
Боягііііъ Матутл.
Э!... такъ-то?...
[Ольга слабо вскрикиваете.)
Чу! ты слыша.іъ?...
Князь ІОрііі.
Что такое?
Боярпнъ Матута [естаетп.)
Въ кустахъ, налѣво кто-то крпкііулъ.
Князь ІОрііі.
Полно!
Кому кричать?... Какоіі же ты чудікМі!
Ну, воробеіі съ нросонокъ встрепенулся...
Боярпнъ Матута.
Нѣтъ, князь, постоіі!..
[Во Кремль удар-, колокола.)
А это что епіё?
(Ещё удара, третіи, четвертьпі.)
Князь Юрііі.
Набатъ! набатъ!
[Колоколо НС пгрсстас7По іудѣть.)
На сходку созываіотъ!
[За далтимо заборомб частые шаги и го-
лоса; ппдб Ііре.ѵлемо вспыхиваете зарево.)
Боярпнъ Матута.
На сходку, точно... Ноиъ костры залпѵіп...
Кггязь, я съ тобоіі... аль въ теремѣ дождаться.
Пока ты сходишь?...
— 318 —
Князь Юрііі.
Постыдись, Никита!
Тутъ, можетъ, Псковъ отстаивать прііідётся,
Л ты — па печь, со страху, словно баба!
Идёмъ провориѣіі...
{Крестится.)
Господи, помилуй!
[Оба поспѣшно у.годлтб.)
31У —
ДЪИСТВІЕ ТРЕТЬЕ.
Торговая площадь въ ІІсковскомг Кремлѣ. На задеемъ планѣ Довмонтова
стѣна , съ храмомъ св. Аѳанасія по средпеѣ, и съ двумя всходами; по уг-
ламъ Греміщкан п Кутиая башпи. Ниправо храмы Жпвоначальноіі Троицы,
св. Спаса и Бориса и Глѣба; за ними новая стѣна съ Бурковской и Снѣ-
товою башнями; Святые а ІІетровскіе ворота; иалѣво кияжпііі дворъ, Бла-
дыченъ дворъ п Крисный дпоръ; старая стѣна сі. всходоиъ и тремя во-
ротами: Княжими, Михаііловскііми и Смердьими. Посреди сцепы вѣяевое
мѣсто съ нѣсколькпми ступеньками, крытое алымъ сукномъ. На площади
разложены костры. На троицкоіі колокольнѣ гудитъ колоколъ. Во всѣ
ворота поспѣшно входятъ на площадь толпы народа. Мѣсячаая ночь.
ЯВ.1ЕНІЕ I.
Юшко Велебпнъ, гонецб, стотпо у нижнеН ступеньки вѣча.
Около него кружока п сковиче Н : И в а п к о Т о р г о ш а; Ѳ е д о с ъ Го-
поля, .ѵяснико; Клемеіітііі Сесторпковъ, кузнецо; ПвАііко
Подкурской, ІІСАКъ ІИкстніікъ; Дешешка, мыльник^; Ое-
д о р к о-ц А г с к I іі с ы іг ъ ; Колтырь Р А к о в ъ ; Вас и л і іі Луков и ц а ,
суконникб; Киреіі ІПемётовь; Яковъ Желъзовъ. Народа
постепенно прибываете . Смутный говоре.
Ивапко Торгоша [Велебину.)
Оглохъ ты, Юшко? ;)ли закичился
И отвѣчать не хочешь? [Велебине молчите.)
- 320 —
КирЕІі Шемётовъ [Торютѣ.)
Экоіі олухъ!
Ну, что иристалъ-то? Зііаемо — гонсцъ
Къ степеипому посаднп'ку п склжетъ...
А ты-то что"^
ИВАНЕО ТОРГОШЛ.
Эхъ ты, Кііреіі Шемётовъ!
Ѳедосъ Гоболя.
Слышь, Торгоша, пе балуіі языкомъ
Съ похмѣлья-то...
[Бьёт!) его по п,іечу.)
Ивлііко Торгоша {всщткиваетп .
Охъ!...
(Оборачиваете я .)
Онъ и есть — Гоболя!
[Трётб ссбѣ п.ичо.)
Да какъ же?... Впрямь ічясіпіщ;ая рука!...
Да какъ же, дѣдко? Сходку со-звонплм,
А ВѢСТИ НѢТЪ — по что П про КОІЧ)?. ..
Ѳ Е д о с ъ Г о Б о л я .
А ты дождаться иаболыппхъ пе хочешь?
ИвАпко Торгоша.
А что ихъ ждать?
Голоса въ толпъ.
Ребята! сотскоы, сотскои '
321
ЯВЛЕІПК II.
Тіі ;кк п Діѵіііті'0 II ѵтРАі;ііЕіііічъ, сотско'ц , пробирается кп
віічкволту лтсту.
Д'мнтро II АТРАКЬЕВи чъ [приподнилшетб
тапк!/.)
'.кЩ'От, людъ честіібіі !
[Народо также прпподнимаето шапки.)
И -в с к о л ы; о г о л о (^, о в і. .
Тебѣ во здравье!
,] М и Т во ГІ А Т Р л к Ъ к в II ч ъ .
Что, есть со всѣхъ в'оицовъ по сотііѣ?
Г о л ОСА.
Надо-ть быть.
О Е Д о с Ъ Г о Б 6 л я .
Побольше будетъ. Дічйтію Патракѣлчъ !
Дм 11 тр о Па т р АКБ е в )і чъ.
Очередііыхъ подняли?
Г о л о с А .
Т\то всѣ.
{Народа продолжаете сходиться; коло-
кояо НС умолкастп; вп толпѣ иіум^ и
крики.)
Дміітро Патракьевіічъ (во весь голоса.)
По іійвілинѣ, честные господа,
ІІп старинѣ мірскоіі и по порядку!
21 .
— 322 —
!'олосл.
ІІовольто слушать готскаго !
Повольте !
Очередное... повольте, осудариі
Не поперечьте!
Голосъ.
Тише, чтобъ васъ тамъ!...
[Народи утихастп и сбирается вп кучки.
Мо.ѵіаніе.)
ДМІІТРО ПЛТРЛК'БЕВПЧЪ.
Пока бояръ и тысяцкаго нѣтъ,
Очередныхъ бы переі.ліікііуть?
Голос л .
Ладко !
ДУІІТРО ИЛТРАКВКВПЧЪ.
Очередііоіі Торговаго Конца?
ІІслкъ ІПестпикъ [выходитб гізб толпы.)
ІІсакъ Шестніікъ.
ДМІІТРО ГІАТРАК-БЕВПЧЪ.
Опоцкаго?
ІІвліі];о Подкурскоіі [выходите вперёдб.)
Пваііко
1Іодк\рскоіі.
[Ударяетъ себя во грудь.
Я!
Даштро Патракбевіічъ.
ііОловшіскаго?
— 3-23 —
Мылыіпіп, ,1, к. икіііко (выход^опо в/к'рсд'.)
Мы.іыііікъ
Демёшко...
Д я П Т Р о И А Т г л к Б Е в ПЧЪ.
Городецкаго?
Г о г. ОЛЯ [п.Зо толпы.)
Роболя !
(^5 толпѣ сміыотся.)
Голоса.
Ѳедосъ Гоболя! дѣдко-домосѣдка !
Воловііі крёгтпыіі! ходососъ-ведогъ!
Гог.оля [>1)п.Ѵ.К0.)
ТьФу, зубоскалы! Распахнули глотки'...
, I :Ч \\ Т Р о Г! А Т Р А к Іі Е в ПЧЪ.
По пбшлііііѣ повольте, осударп !
Голоса.
По пошлнпѣ ! по-тпху! шіп! по-тпху!
[Толпа снова смолкаете .)
Д М 11 т р о П а т р а к і> е в п ч ъ .
Кто съ Остроіі-Лакпцы конца?
КлкмЕптііі Сесторпковъ {выходите иза
толпы.)
Клемептііі
Пваиовъ сыиъ Сесторпковъ, кузиецъ.
Дміітро Патрак-бевпчъ.
.\ кто Конецъ Богоявлеискш правптъ?
[Никто не выходите.)
— 324 —
Дміітро Патракііевпчъ, [помоячавп.
Очередной оправщпкъ Богоявляііъ?...
Голоса.
Очередной !
Да кто очередной !
Желѣзовъ ЯкоБъ...
Полно врать ! вдругорядь :
Намедни былъ, п ноиѣ за него ;ке1
Да нѣту: нонѣ, братцы, Колтырь Рлковъ...
И то вѣдь онъ...
Давай его сюда!
Куда уползъ?
Хватай его за клгшнн,
Ракушку ! . . .
{Во толпѣ Я'охото.)
Дм І1 ТРО 11 АТ Р АКТ. Е В !ІЧЪ.
Осударгі-нсковіічи !
Присудите: быть сходкѣ, аль не надо?...
ІІдутъ бояре съ тысяцкнмъ, съ судьёю,
И со дьякомъ царёвымъ, и съ подьячимъ...
И князь-намѣстнпкъ выйдтн сопзволилъ...
Народъ.
Быть сходкѣ ! быть ! На всей па нсковскоіі волт, !
— 325
ИВ.1ЕНІЕ 1И.
II. іг, Іікяжи.тп Ипротг, в.тодято на плоѵі/іді^: ];ігяуь Юріи
Тііі,- илі;оі!ъ, тыг,'[ці;<ні іііплтта іілсоіговъ; боярк: II. Ткн-
ІИІІПЪ, Я. ]»І'0Т01!Ъ, К1!. (]. ДЯПРЕКСКІІІ, Г. Умы.іъ-Боі'0-
цииъ. Н. Млтутл. Л[(Д[м;іі Коза, царгк/н <)і,як5; Ортюіиа,
подбАпііі ; Скдоръ ОдАііі. я, судья; ліпсковекіе стрѣльцы.
Ііслѣдо за ип.ѵч ѵоспдпики: ііваііъ Гаѵоііоинчъ, Грпгорій
(ІГІЛЫЧ7) Хрѵсто.товъ, ІОрііі Копылъ, Мпхаіі.іо ІТоічазовъ,
псковскіе раіітые люди и новыя толпы народа входятг, и.іб
Святыхо Воротп.
Іііія:зь Токаіаісовъ {идіітгі кп мѣсшц;
толпа передо пимп
ра.іетупагтся.)
\ігч голиоіпі.іъ?
Голоса.
Гонец'ь Велсбіінъ Юшко.
Ютко Ве.ікг, іпгь [выспіупаспіб впсрёдп
а, кланяется.)
і\. исуда|іі), ирцгианъ го спЫппоы вѣстыо:
І*иміі до|і;і;ать і;о Пскову речь.
КіІЯ.ЗЬ 'ГОЗС^ГАКОІіЪ.
Дериаі.
10 ш і; О В к л Е Б я и ъ {всходи пій на .мѣсто ,
снимасто шапку, кре-
стится на ѵ,сркви и
кланяется на три
стороны.)
ІІоклоііъ и слово Новгорода:
« Братья
Молодшая. псѣ мужи исковпчи!
Вашъ кланялся- де Новгоііодъ-Веліікііі,
Чтобъ по^іоглп вы слііротііБъ Москвы,
11 вы-де брату вашему старшому
Не дали помочь ниже никакую,
И целованье крёстное забьі.ш :
Ино па то вся ваша власть и воля
II помоги вамъ Троица святая!
А братъ-де вашъ старшой открасовался
И наказалъ вамъ долго жить, да править
По нёмъ поминки... »>
(Кланяется и надѣваеіпб шапку. Во тол-
пѣ поднимается шу.мо.)
Голоса.
Новгородъ Велпкііі !
У лее .'гп и взаправду
Родииыіі иашъ!
Копсцъ ему?
ІІрііідётъ копсцъ и Пскову!
И подѣлбмъ: спдѣлн, склавшп руки!
Чужоіі бѣдѣ порадовались!
Тшне !
Пущаіі гонецъ всё скажетъ...
І^овори
Всю правду, Юшко!
Ллц всеіі не скажетъ?
Ужь разомъ слушать !
Казниться, такъ вдосталь.
Молчите жь!
— 327 —
Ю ш к о В Е л Е К II И ъ {опять снимаетб гиап-
ку и кланяется на
тіпі, стороны.)
Осударь Велпкііі ПсковъІ...
ЯВЛЕИІЕ П'.
Тѣ ЖЕ. МихАЙло Туча, Четвёртка Терппгогевъ, Богдлпъ
Ковырпнъ, Васіілііі Борбошпиъ гі псковская вольница взсо-
дятп во Смердьи Ворота и пробиваются сквозь толпу кг,
вѣчево.му мѣсту. Опять шумь. Колоколо смолкаето.
Голоса.
Ну, прпвалиліі!
Больница !
Буяны !
Ори пошпбчо — зпать глаза-то пропплъ:
Вишь, сыновья посадничьи !
Да что ;і;ь я?...
Я только...
Юшко Велебииъ (громче.)
Осударь Великій Псковъ !
(Говори утихаешо.)
Пусть Богъ меня не ічилуетъ на страшномъ
Судплпщѣ Христовоічъ, коль пролгуся
Въ еднномъ словБ: что завѣрно с.іышалъ,
А что и самъ сквозь слёзы доглядѣлъ...
[Мёртвая тишина.)
По-прежь всего, подъ Новгородъ Великій
— 328 —
Пріішёлъ съ Москвы передній гюлкъ, іізгономъ:
Бояре, II князья, іі воеводы,
Съ дворянами, съ боярскими детьми —
И всякпмъ ратнымъ людомъ — туча-тучеіі...
Которые поставили заставы
Вкругъ города, а р;то въ монастыри —
Казну печатать, иноковъ и старцевъ
Вязать, да въ станъ съ собою, па правё;къ,
До царскаго пріъзда... Да собрали
Со всѣхъ церквей новогородскмхъ пріічетъ.
За приставовъ роздали по десятку,
II тожь, до государева пріѣзда,
Велѣли ставить на правёяа и бить
До ііскупа, всякъ Болчій день, безщадно...
А правили по двадцати рублёвъ
Новогородскпхъ съ каждаго...
Голоса.
Злодѣи !
Опричина кромѣиіиая !
ІОшко Велкбинъ.
Пождите :
Цвѣточки только — ягодки-то будутъ...
Дѣтеіі боярскихъ отрядили въ городъ —
Ловить гостей, прнказныхъ ішенитыхъ,
И всѣхъ — въ желѣза, домы и имѣньс —
Всё запечатать, а дѣтей и жёнъ
Блюсти иодъ стражей твёрдо...
Оедосъ Гоболя.
Юшко, врёшь ты!
Аль дѣти-то, младенцы-то повинны
Въ чёмъ ни на есть?
— 329 —
ІОШКО ВКЛЕБІПІЪ.
Л вру — каліпі Господь I
Иостоіі — і'іцё!... ІІротло Когоявлеиьс —
Прошла п поголовная бѣда:
('.амъ государь пріѣхалъ... Разобрали —
Кто правыіі, ),-то виновны!!?...
Ну... ііелоипю
(Укачать: была ль доподлинно лзмпна,
Аль наказалъ Господь новогородцевъ
За пхъ грѣхп... А только былъ разгрсоіъ
и і'ороду, п всѣмъ его пятііна^іъ,
И выселкамъ. за двѣстн верстъ, п болыпс...
Про это сльпналъ...
.V. глазами впдѣлъ
Такую кару грозную и казнь —
Не приведи Господь п лпходѣю...
Охъ! больно грозенъ царь Иванъ Гіаснльнчъ!...
Коль прогнѣвятъ, такъ что твоіі грочъ ігебесиыіі ! . .
А тутъ ему лпхое подшепнули —
Разгнѣвался на Пимена-владыку:
Не нодоіпелъ и ко кресту святому,
" Ты в говорить « не Крестъ ІКпвотворяіцііі
Въ дес]пиі,ѣ дерн;пшь, а на насъ ору;кье;
1'іл паиіе сердце царское замыслилъ
Злотворною измѣноіі уязвить:
Богохранимыіі Новгородъ Велпкііі,
Дернчавы нашеіі вотчину, ты хочешь,
Со всѣмъ единочыслеппымъ сингклитомъ,
Предать Литвѣ. Иіигмопту королю!...
Отселѣ наречёшься ты не пастырь,
Не сопрестольникъ всесоборноіі церкви
Премудрости Господніеіі Софіи,
— 330 —
А хтциыіі волкъ, пзмѣшпікъ п губитель,
И досадптель нашей багряіпщѣ
И нашему прсстольнозіу вѣпцу!»
Какъ выііолшілъ — такъ Повгородт^ — и полно!...
Иотъ цѣлыіі мѣгяцъ съ Волховскаго Моста
Нъ кігаучій омутъ мученыхъ бросаютъ:
(.'начала стянуть локтп бечевою,
(і логп свян;утъ, а потомъ пытаютъ
(]оставомъ этпмъ огнениымъ, поджаром^ ,
Да такъ въ огнѣ п мечутъ съ моста въ воду...
Л кто всплывётъ паверхъ, того зацѣпятъ
Гіаграмп п рогатііноіі ні)Пколятъ,
.•\ль топоромъ снесутъ е>іу макушку...
Младеицевъ вяжутъ къ матерячъ верёвкоіі —
П тоже въ воду.
Киязь ТокмАКОВЪ [поднимаетб рі/ки
Ко небу.)
Господи, МОІІ Боже !
Ие мо;т;етъ быть, чтобъ царь Пііанъ Васпльпчъ
Ііазпп.іъ такъ крѣпко!
ЮШКО ІІЕЛЕБППЪ.
Царь па Городпп(ѣ
Псѣмъ стапомъ сталъ, а это безъ пего
Опрпчппкп злодѣііствуютъ. . .
Оедосъ Гоболя.
Да что же?
Когда и;ь коііецъ-то будетч,?
КПРЕІІ ІІІЕМЕТОВЪ.
ІІТіТЪ управ- .
II пѣтъ сѵда па этпхъ окаяіпіыхъ.
— 331 —
Голос \.
I ІѢСТІІЧО ПТ.ТЪ I
л МІЛ-ТО, ПСКОВІГЛІ,
ІІоло;кіімъ Тіікже голову на плаху?
Подшепчутъ что — тго-тю ! не поіігКвііся !
ІІѢтъ!... какъ же такъ?
Аль стѣігы разваліглпсь?
Аль у воротъ зар;кавѣліі замки?
Не выдавай, ребята, Псковъ-Велпкій !
А іціітъ — такъ щіітъ!
И въ правду, что мы дремлемъ?
Звоните вѣче!
У святаго Спаса!
У Троицы!
За осударя-Псковъ !
За поиілипу мірскую и за вѣче !
І^убись, ребята!
Съ улпцы, аль съ дома?
'уоися еъ дома
Сельскіе съ сохи!
Звоните вѣче!
Любо !
Вѣче ! вѣче !
[За сгі^еноН звуко колокольчика.'
— 32^2
ЯВЛЕН ІЕ V.
Гі; ;і;к. Во ІІетровгкія Ворота вть.іжаето взмы.иіінал троіі-
ка. ІІЗо теліьжки выскакивасто псковскіи юсть (іемёііъ
[ІВАНОР.ъ Бороусовъ. Оііо запыхался и еле пгреводшпо ду.хг,.
КПРЕІІ ІІІЕМЕТОІІЪ.
ІІнкакъ ещё іі;імъ вѣстп?
Юшко Велебпігь.
Не къ добру!
Голоса.
Съ вѣстями гость!
Раздаііся !
Пропустпте!
Семеяъ Бороусовъ [прерывающи.ѵгя
■ голоѵоліп.)
ІіГіда!--- бѣда намъ, иужи-іісковіічп !
На Псковъ кдутъ!...
[Пробивается кб вѣѵц и иіі,ск(к\ько време-
ни не можето выговорить слова.)
Пвлііко Торгошл.
Еіцё какіе гости?
Ліггва?
(Се.ѵёио Борусовп машетб рукою.)
1ІІ1РЕІІ ПІЕІІЁТОВЪ.
ИІалыіыо ит.мціл?
Семеііъ Бороусог.ъ [переводитг, г)»/.г5.)
СсіМо гнУе'то]..
— 333 —
Татары пзъ полку передоваго
ІІрііпіа.111 ужь въ Невадпчіі... насилу
Уѣхалъ...
Пвлпко Торгоіііл (иричитб:)
Ои, голубчик», іфоиалн!..
Юиіко Велкбіпіъ [сбѣ-кістп гб тьча.)
Прости — и]іо]цаи, голов} иіка!
1' о л о с л .
Пропали!..
Пропали чы!..
ІІдётъ! . .
Пдётъ іізгоііочъ!..
Охъ, батюіиілі, ворота завалите?
Посади жечь!
Добро-то гдѣ ііамъ спрлтать?
Дѣтей-то ;чалыхъ оъ жёиазш куда?
Звонпте вт.че!..
[Общая сумаиюхи; снова ■ра.ідаются уда-
ры колокола.)
Никит л Млтутл [тихо князю Юріт
Токмакову.)
Вотъ теперь за дѣло!
(ітрухпуліі С1;0|10... Вразѵчп безумцевъ...
[Князь Токмаково всходит о на, иѣчевиі;
.ѵѣсто.)
Тысяцкоіі (кричи то:.)
Потише, люди вольные, потпніе!
(дспенныіі нашъ носадникъ дсржптъ слово!
ЗЗ-І
Сотскоіі [бтастп во то.гпѣ.)
Повольте, осударіі-псковичп!
Саыъ кпязь ііаііѣстіпиѵЪ говорить желаетъ.
{Еіьчевое мѣсто обступаюто посадники,
бояре, царскіН дьлко, подьячііі, судья и
московскіе стрѣльцы . Во первых^ рядахо
Михсшло Тіріа, Четвёртка Тсрпигорево
и Ѳедосо Гобд.ід. Тишина.)
Кпязь Юрііі Токмлковъ [сниліаешо ишпку,
крестится на со-
боры и кланяется
народу.)
Отцы п братья, мулаі-псковпчіі,
Великая держава государя,
II отчпіга II дѣдііна его —
Вст> люди добровольные!
Къ вамъ с.іово!
Народъ.
Изволь іювѣдать, осударь памѣстппкъ!
Князь ІОгііі Токчлі;овъ.
Богъ ;каловалъ и Троица святая,
Живоначальпая!.. Здорові6?.;ъ царя
II государя нашего, и князя
Велпкаго всея Руси, управу
Я взялъ па всеіі па вашей пскпвскоіі воль...
А нонѣ ліобъ, аль іГ' любъ — порѣшпте!
ГІВ.ѴН7> Глхоновичъ.
Кііязь-осударь! стонт'ь твоіімъ зд,оровьсчъ
Велікііі Псковъ...
— 335 —
ГіМІГОРііІ ХіТСТО.ІОВЪ.
II ласкою тііоеіо...
Югііі Копылъ.
II правдою твоею псумытиоіі...
ІІвлііъ Тк ІІШПІІЪ.
И хптростію ратноіі...
Яковъ Кротовт^.
II жптіемъ моиашескпмъ...
КЛЯЗ Ь ДЯБІ'І1НСІ,-ІІІ.
II... всѣмъ...
ІІІІКІІТ.І М-ѴТУТ.\.
А наипаче милостью царёвоіі!
^ІЕТВЁгтк V {тихо.)
ІІу, погодп ты, старыіі — иаппачс!
Князь Юрііі Токзілковъ.
Посадники, бояре и князьяі
Челомъ Бамъ бью за і>шлостное слово,
Л пусть меня Велпкііі-Псковъ разсудіітъ —
Отъ старшаго п міліьшаго!.. по нравдѣ,
По всеіі завѣтной псковскоіі старпнѣ...
Илродъ.
Ійіязь-осударь! назіъ за тобою любо!
(]ъ тобою мы, князь ІОрііі, НС боимся!
Ікѣ за тебя — п старъ п малъ!
Князь Юрііі Токм.іковъ [кланяется ^
А любо,
Такъ слушаііте!
— 330 —
Нлродъ.
Всё сльшіимъ, осударі)!
Кпя;!Ь Юрііі Токмакокъ.
Не.ілкііі-ІІсковъ! Кого вы іісгіуга.пісь?
Закоішаго державца іі владыки!..
Отца родпого испугались дѣтп!..
Что государь пдётъ псковской святынѣ,
гКпвоначалыюіі Тропцѣ и Спасу,
Со страхозіъ II моліітвоіі поклониться,
Такъ вы тотчасъ за шестопёръ п бердышъ,
Что ворога встрѣчаетс. .
А, ложетъ,
Пасъ государь пожалуетъ и льготой:
Вѣдь мы — ле вата братья, новгородцы:
Съ Лптвоіі II съ Мистромъ перевѣтъ не держпмъ;
Обѣльнос п всѣ подъѣзды ііравпмъ;
Посошноіі ратью завсегда готовы!
А буде ну;і;еііъ человѣкъ охочШ —
Да только кликни царь іі государь —
Весь Псковъ всѣлъ на коль!. .
Такъ ли, осударіі?
Голоса,
Оно всё такъ,..
Ііѣстиио: мо.іодцы
У пасъ 0X0411..
Что іі не срубнться?
Навыкнуть дѣлу иаііо молодымъ-то...
ІІІІЯЗЬ ІОгііі Токмлковъ.
Вотъ впдііте!.. за что же государю
Іірогнѣваться па отчііиу свою?..
А не за что!.. Лктъ, царь ІІваиъ Васіілыічъ,
— 337 —
Какъ сѣлъ на мѣсто царское свое,
ІІечаловался Псковомъ, да іі понѣ
/Ііалііетъ Псковъ..
Четвёгткл Терпи горевъ.
Жалѣлъ II иолкъ кобыл) —
Опавплъ хвостъ ,г,а гриву!
Окдосъ Го Б 6 ля.
Такъ-то, такъ!
Л Повгородъ-то каі;ъ н;е? ІК^што вправду
Іііадыка ІІимеиъ леревътъ дсржалъ
(;/. Литвою, аліі съ нѣица^^пі'?
ИвАико Тор ГОШ А.
Г1он:алуіі ,
II ІІсковъ-тз будоП) бозъ В1ШЫ впновеігь!
ІіІІРЕІІ ЛІЕМЁТОВЪ.
л Когъ нхъ вѣсть! лііхомѵ человѣку —
Наушнику бѣда чужая — прибыль . . .
] 1 11 к II Т л М А Т УТЛ.
Повольте князь-иамѣстнпка дослушать:
Ему п сердце царское открыто.
Такъ памъ у;кь оиъ лакал;етъ, что добро.
Князь Юрііі Токмлковъ.
(Спасибо за пріісловіе, боярппъ!...
Л я не больно падоігь до иаказовъ:
Прошу совѣта осударя-ІІскова,
Какъ намъ служить царю и государю?
Г о л о с А .
По речи — князь!
5)4)
— 338 -
Дл оиъ же ігапіъ погадіііікъ!
Да и степеіпіыіі!
Что жр, огударь.
Что камъ почать?
Какъ быть и какъ намъ съ бытоімъ
Іісковскймъ отъ злыхъ кромѣшппковъ отбиться!
Кня:іь Юрііі Токмлковъ.
(]кажу я ііітъ и — съ зіѣста по соіідтіі —
Скажу на благо осударю-Пскову...
Пеките хлѣбы, хвіѣлыіі,[іі мёдъ сытііте,
Варите брагу... Каждыіі у воротъ
Иакроіі своіі столъ съ гостішііымъ хлѣбо^іъ-солыо;
Всѣічъ выходить, отъ ііала до вслпка,
Во стрѣтеііье царю п государю
И бить челомъ о ми.іости его...
И простоптъ во вѣки 11сковъ-Велпг;і1і
Свопмъ слпреиьемъ, жаловаііьезіъ царским-і,
П милостью Господігею...
Никита Матутл.
Лміиіь!
[Князь Юрги надѣвасть шапку и садит-
ся на верхнеп ступени вѣпеваго лпьста.
Нисколько мгновенги тигаиші .)
ЧктвкЁРТкА Териигорквъ {выступая впередб.)
И я скажу: аминь! аминь!.. ра:зсьшься!
Не надо Пскову обсіротнсіі царскихъ:
Свонмъ-то вбить осііііовыіі ко.іъ въ снину
Такъ только въ нору...
Кнлзю ые перечу:
Онъ любптъ осударя, Псковъ-Великііі,
- 339 -
|[ слоул) молілітъ — оторвёПі огі. го|і,і,іі,;і,..
Л ты-то чти, .Матугл"? Ты отко.іѣ,
Что, словно ііоііъ, обѣдпю ііиііерінаеіііь?..
Мы прііііілсцолъ-то этакпхъ віідаліі
II ііровол;али сі) честью за рубс;къ
Татарскоіі плетью, къ оііатамь ііхъ, татарамъ.
Да НС робѣіі: но совѣстіі, ио чести,
(!кажіі ты ііамъ ..
Никита Матутл [дѣлаетг, надо сюбиш
ускліе и перебиепет^
Четвёртку.)
Что?.. Я-то оробѣю
Кередъ тобоіі, иа\ало!чъ иервоусы.пъ?
ІІостоіі! тебя любеоиаго друніка,
Іѵакт^-ра-зъ скрутить... Москва-то ]ге далёко!
Ч і; т в к г т к \ .
Подальше, чѣчъ кулакъ імоіі отъ иного...
(]насибо счирснъ, ссоры не люблю,
Л то бы...
(гро.тто ку.ніком^.)
Далъ раза, такъ было бъ мокро...
Окдост, Го б о ля [берстз ею за ру^^'у.)
Четвёртка, стыдно!
[Четвёртка наклонлета голову. Во то.(-
пѣ иіумо и крики.)
Ѳкдосъ Го в ОЛЯ [Михаплѣ Тушь.)
Что же ты, Михаіі.іо
Андреевичъ? посадпичіи ты сынъ,
А словомъ не порадуешь...
340
МііхАЙло Туча.
Гоболя!
Я ;кду старшого іі;ііисго, что скажстъ —
Тому II быть...
[Оборачивается Ко Ми.гаМловски.мо Во-
ротимо.)
Да вотъ онъ еамъ бредйтъ.
Я В Л ЕИІЕ VI.
ТіБ. ЖЕ и посаднапп Макспмъ ІІ.гАРіоновичъ влодито на
плоищдь, опираясь на клюкц. Народа разступается. Князь
Шрій Токмаковъ встаетп съ вѣчевои ступени, снимаете
тапку и взводито Максима Л.іаріоновнѵа на мѣсп>'^.
Народу:
Порадуйтесь! Родітте.яьской молитвой
ІІомііловалъ Спасъ Милостішыіі Псковъ —
ііослалъ начъ умъ и разумъ стародавыііі.
{Сходить сь віьча гі ст.ановится у нпон'не
ступени.)
Чктвкрткл Терііигорквъ [подходить къ віьчу,
снимаете шапку и
кланяется вь-поясг,.)
1а.ксямъ ІІлаіііоновичъ! Пскову плохо...
Ты слышалъ: царь па Новгородъ былъ гнѣвенъ
И разгромялъ его, съ сердцовъ, до тла,
Л яонѣ къ намъ идётъ — на ІІсковъ-Великіи...
Такъ, что ты ламъ присудишь — то и будетъ...
[Кланяется и надѣваетз шапку.)
- 341 -
>! \ к г. им ъ П л \ 14 о ті о в и м ъ {крестится а кла-
няется. Та.гимб, но
вііятны.ѵб голооол(5.)
ІІС чаялъ л, отці.і ион іі и]);ітья,
Что миѣ (чцс пііііідстгя молишь слово
Сь Веліікіі^иъ Исковомъ ос}дл])Озіъ наііивіъ,
Л Богъ иріівелъ подъ старость... ііс взыщите,
Ііоль ііъ чёчъ II 1,'аьъ, ііспомііяідііі, ііромолвліось.
Оедосъ ]"оі;оля,
Гы говори, аміл уи:ь иодборелъ...
(!лова — что жомчугъ: если закатилось
Ііъ какую иі,ёлку — луіиіе половицу,
Аль дкѣ поднять, чѣмъ потерять добро.
.М \К'СІІКЪ Ііллічоиовичъ.
ІІросльпиалъ ;і іі|)о иаіиу про невзгоду...
.'{иать, Бог'ь ве.іт,л7.... а супротивъ велѣііья
]'осподняго никто ие возмоги!..
Иотъ >пгг. ті'пі'[іь девятыіі у;кь десятокъ. .
Ипдалъ я волю — красною дѣвіпі,еіі.
Ііііда.гі, её — стархѵоіі 6езиомоііі,иоіі,
|[ саиъ отііёсъ покоіііііпі,у въ .чогплу,..
Ну!... было время, и ие вь ііаиіу версту,
1[ потягаться бы.іо бы ];ому
(!ъ Москвоіі.. . да пі;т'і.! умпѣе были дт.ды,
Лль ІІсковъ-отъ былт, юи, словно подороже:
І[о];п|іа будто с.іыѵомъ ие слыѵали;
Обиды б\дто иидомъ ігс видали;
Какія слёзы к'ъ горЛ) подступили —
Такъ отогнали къ сердцу пивомъ-мёдо.мъ..
И веселились... Что жь не веселитесь
Но-дьдовски?..
- 342 -
Веліікііі кііяог. Васіілеіі
I) ).'о,!Оі;олъ корсуі/скііі гиять волѣлъ,
И пѣче рушилъ... Какъ у иасъ тоіда
Не выпали зопііціл со слезами —
I! Согу ііѣсть!.. А всё же веселились,
Л всё ;кс ІІсковъ ВеліікШ сберегли —
.Тюбіып Псковъ побольше впуковъ дѣды...
Л я о.'азаль...
Кто хочстъ шгЁ перечить.
ТОТЪ видно ІѴІОЛОДЪ П Москвы ПС шпстъ...
Не то свое — чу;кое па счету:
Всё вывѣритъ, да вывЬсптъ, да сметптъ,
,1а л возьмётъ — подп ты съ пей — судпся,
Ві. волцкііі день, передъ судомъ Хрпстовьпіъ!
II то сказать: въ мое-то время были
Цари въ Москвѣ, да только-что царяйпі
])!, іМосквіі звалпсь. а попѣ царь московсіліі
На всѣ страны п па народы — царь.
Тяжка рука, да п душа — потёмки
У Грознаго... Простптеся со Псковомъ.
ХорошіМ будетъ прпі'Ородъ московскііі —
И слава Когу!
[С.ходнто Со вѣча.)
ЧКТВКРТКА.
Правда, слава 1'>ог\
За всё... хоть даже за такія речи:
Ііакъ сказаны, такъ пхі, и заморозптъ...
Л я такъ рѣчь иную поведу
Н буду кликать напит ѵъ поимённо...
ѴІ'іелѣзовъ Яковъ!
Сгкогггтпкъ ?
- 343 —
ИіЕлъзоігь [поднимается изб-за
далыіяго костра.)
Тутъ оігь.
[ІІдётб на юлосп Четвёртки Терптореви.)
Четвёртка.
А Василііі
Васплііі Суконлпкъ [вылодипи; изг; томш.)
Тутъ лее !
Четвёртка.
Колтырь Раковъ:
Колтырь Раковъ («5 то.тіь.)
ТутъІ
Четвёртка.
Игѣ тупіо... а здѣсь. го мною, остальные...
[Миханль Тучѣ.)
Чего ты ждёшь?.. Добро.мъ ле сговоріппь?
іМатута князя Юрія поставплъ
На вѣче, а тебя-то, братъ, Мпхаііло,
Ііочу же ставить, коль не мнѣ, Четвёрткѣ?
БогдАиъ Ковырлііъ II Васіілііі Борбоігіипъ.
И мы поможеіѵіъ...
Четвёртка.
Ну, кричи, Богдааъ!
Н ты, Борбошинъ!
БОГДАНЪ Ковырпнъ.
Мужи псковичи!
— 34.4 -
Посадниковъ послушали, а кровиыхъ,
А сыновеіі иосаднііЧБПхъ не надо?
Васіілііі Борбоипінъ.
Зачѣмъ іі\ъ?.. Ну, ііхъ къ ляду! Пусть ііх7> гпбнутъ
За міръ и ііѣче — чіру что за дѣло?..
Пущай . .
[Наіюдо пачинаетп шумѣпгь.)
Голоса.
Л что жь мы, братцы — оплопіа.іи.
(ліоііхъ забылп?
ІІосадіпічыі?
]'дѣ же сыновья
Зови Мпхаіілу Тучу.
Пусть скажстъ слово...
Тучу! Тучу! Т\чу!
{Тучи иодходтпо ко вѣчевому мѣсту.)
Михаіілу Тучу!..
Выіврлъ!.. не горланьте!
Пусть гоі!0]ііітъ ііачъ съ мѣста!
Тучу! Тучу!
МпхАІіло ТучА. (Со вѣчевпго лпьста,
крестится и кла-
няется народу.)
Псковъ-осударь! ^
Посадігпчьему сыну
И вѣчппку молбдиіечу но слѣдъ
И с^ово молвить ноперёкъ старшому,
Л стольно>гу намѣсттіку л князю,
Аль выборнымъ посаднпкамъ степеннымъ
Перечпть — стыдъ п грѣхъ нсотпускной...
Коль нѣтъ па то господпяго велѣпья...
- 3-15 —
Да Божьей воли намъ не псіювѣдать:
Въ уста ^гладеіщевъ опъ влаіаетъ правду
II слабую десницу укрѣпляетъ
Па силу — сіілъ нрсстоловТ) н юсподствііі...
Повольте молвить, чужп-нсковпчп
И люди добровольные, всю правду,
Какъ положплъ мнѣ на душу Господь!..
ІІы, отчініа крестоиріігаііоіі Ольги,
.Ітбпігыіі столъ ноборноковъ Руси,
Домъ Троицы святой ІКпвоначальной,
Пы. осударь-Великіп Псковъ! радѣите
И о себѣ всѣмъ чіромъ промышляйте
По пошлпиѣ..
Лль были мы повинны
Въ чёмъ ни на есть нередъ великимъ княземь
П государемъ? Ніііли, такь скажите...
Голоса.
,]а вг '/1'М'ь ііовіікиы?..
(ілоіиіо бы ни въ чМъ. .
Михаил о Туча.
.Ѵль мы Литвы ду]іиой не сторожили?
БОГДАНЪ КОПЬИ'ИИЪ.
.Іитвы-то?
МихАііло Туча.
Лль жалѣли шестопёровъ
На нѣмцевъ?
Оедосъ Гоболя.
Как75-ста ие жалѣть?.. Л чѣмъ же
(Івинеіі чудскихъ лобапить?
— Зіб —
Ваоп.іііі Борбоііпіііъ,
Ха-ха-\л ;
.Аіясипкъ своё!
Мпхлііло Туча.
Скажите, осударіі.
За копмъ прахчліъ лечь иаиъ головою^?
За лравду-то? за ііашс-то добро?
За кровь-то нашу и за нашу службу?
За цѣловапіс крёстное?
Отбеііте
Ворота всѣ у нашего Кре^ыя,
Мечи п конья н;ішн нрптунпте ,
Въ церквахъ съ пконъ оклады обдерите ,
1>ромѣшіпікаііъ на хиѣлыіыіі сзіѣхъ и радость...
Пусть, кто сл\га для Пскова-осударя —
Я дослужплъ...
А вы когда учнёте
Ловить воронТ) да і'а.токъ соколазііі.
Тогда меня всночяннтс...
А я
Прощаюсь съ вѣчеиТі и иду подъ Ка^іень...
Ілто носптъ сердце нодъ крестомъ кунсльнымъ,
Поіідётъ со мноіі, чтобъ око не впдало
Позора II безчестія нсковскаго,
Мтобъ не слыхать, какъ Псковъ не сі;ажетъ правды
И пошлины свосіі не отстоитъ
Передъ своимъ влаіі,ыі;ою нравдпвычъ...
\Молчпнге. \
Лль я одинъ. \\ нѣтъ грозы за тучеіі?...
1'0Л ОСА.
Ксть, батюшка, есть батіоніка, Мнѵаііло
Лкдреевпч'ь!
ІІ;іііі.іііс;Г?
оагрози.іи?
ІІоміиуіі \тъ\
Окдосі. Го и ОЛЯ.
Охъ дурил!.. гр(імъ НС гряііртъ,
І\Іу;кні.'ь не ііерскрогтіітся...
Боярин ъ .М л т у т л .
Ну, громъ
\\-\ъ тучи!..
^ІЕТІІЁРТКА.
Знать. II:^ъ ііеіі, а ис изт. кучи
(/ь матп'лнгкаго задворьа!
Иван ко Тоітоіііѵ.
Ребята!
11 вправду, нетто Пскову ііѣт'ь радѣльцевъ?
Голоса.
Да что тутъ! Слыінь — .іа Псковъ л старлну
Иалигь къ одноіі!
Катаіі-валяіі за Тучеііі
.'{а Тучею Михаіілоіі!
МпхАІіло Туча [сходшпп сп лчьста .)
Л за мною,
Такъ на иоле — ужь тамъ логоворпмъ,
Кто линтііі-то по І1гк'овТ>...
Голоса.
Гоіі — гоіі!
Четвёртка.
Дружнѣя!
Голоса.
Валнся, людъ честной, валисяі
(Толпа дѣаится на-двос. Смлтеіпе.)
— 348 —
Бояріиіъ МлтУТА [Кня.ші Юргю.)
Ілііязь, князь! вели стрѣльцазіъ палпті, въ буяповъ,
Не вьшускаіі ііхъ іізъ Крсііля!.
Мпхлііло Туча (сни.ѵаето рунпчицу.)
Матута!
Мы СВИДИМСЯ съ тобою! /Іовѣіцаю
Тебя за])апѣіі... Ііотъ-тс и гонсцъ!
{Бросаето рцпавии,»/ вп ,іии/ Мп-
Г)ОЯі'іііп. Матута. {хвптпнг). .?«
ііі,екіі.)
Князь, ле ііускаіі: вело палптьі
МихАІіло Туча.
Князь Ю|иіі
Іінановичъ! съ тобою псковичи —
Охочііі людъ — прощаются...
Князь Юрііі Токзіаі;овъ, [о и пм ни наш с:,.)
Куда?
Мп хАІіло Туча.
Господь сведётъ... Не иояпиаіі насъ ли.хочъ!.
Иолпкііі Псковъ оставплъ государю
(,'вятыню храмовъ, вѣче вѣковое,
Дома II землю, семьи п могилы...
,\ волю сло;китъ ];ъ царскому подно;кью —
Гдѣ Богъ уі;а>кстъ — съ буііноіі головою...
іГиплиіспп, гиаііку и кланяется.)
Князь Юрііі Токмаковъ.
Да стоіітс и:ь, полоумные!
- 340 -
ЛІітхлііло Туча.
Стояли,
Пока ггоялъ ]іоліікііі ису:окь, а ііоігГ.
Пришлось лдти, куда ілп:;а глядлтъ...
Ч Е т в Ё г т к а .
И лучше :
ІІроіідёхся — разгуляемся.
ВЛСІМІІІ ИОРБОІЛІІКЪ.
И пЕсіпо
(люё^п. на путь дороіу!..
Мкт]ікрті;л [бьспіо его по плечу.)
Нотъ-такъ правда!
Гдѣ Колтырь Раковъ?
1' о л ОСА.
ЗапТівало! Раковъ!
ІІроснкся!.. Эіі!...
Кыязі, Югііі Токмаковъ.
ІІостоііте! образумьтесь! .
Ііуда вы рветесь и ]:ому грозите?
Кезумцы!.. Что вы кличете на ІІсковъ
ІІравдивыіі гнѣвъ закоииаго ііладыки?..
ІІваііъ Васильпч'ь Грозиыіі вѣдь іле шутптъ...
Чктвёрті;а.
Л пусть не ш^титъ; шутка — не обида,
Л отъ ие]путки отпоёлся нѣсиеіі...
Ну, Колтырь РаковТ), гдѣ ты?
К о л ТЫРЬ Р л к о в ъ [выходите пзъ
толпы С5 ба-
лалайкой.)
Здѣсь... Аѵ!..
- з::0 —
Ч КТ ВЁРТКА.
И}к>щ;{ЛЬ)іук)!
Михаил о Туча.
Со Псковояъ-осударсмъ ..
{Машетб шапкой. Ііп.іпюгтііі 6ѣ:>н"ато кг,
нему Со криками.)
1" о л ОСА.
I Г|іоіц;ілыі ую (Ч) ІІсковочъ-осударемъ ! . .
К о л ТЫРЬ I ' А ],- о ]! '1, ( і]()аряѵто і)<>
балалапюь. )
Осударіі-исковіічп !
Собпраіітссь на дворы:
Зазубрилпгя чечп,
ГІріітушг.пігь топоры. . .
То-то лёліі, то-то лёлп, то-то лсБіеньки мое!
Ні^сколько го,!Осовъ [ппд.гвапіываютг;.)
ТіѴто лёли, то-то лёлп, то-то лёшеііькп мои!
[Толпа у.тодитп во Смсрдьи Ворота. М.
Тума , Четвёртка Тсрппюрево к. І{. Ра-
ково впереди.)
Голосъ Колтыря І'\і;(»вѵ [вдали.)
Лліі пе зачѣмъ точить
1ІИ зіочеіі. ип топоровъ?
Лліг ііегдѣ на>П:> сло;кііть
II голову іііокъ за ІІгковъ?
То-то л('Лі!, то-то лё.іп, т(Ѵто лёиіеііЫлИ міиі! .
Голоса [вдали.)
То-то лі'Ліі, то-то лёл1[, т">-то .^ё.ііепылі мои!
551
ДЪІІСТВІЕ ЧЕТИЕРТОЕ.
Теремъ книзіі Юрія Пваповпча Токмаг.ова. Столовая. Вглубп четыре окна
еъ венпцеііскими стеклами. Кругомъ стѣнъ лавки съ полавочиикамп. На-
право дверь п налѣво дверь. Передъ оішауп большоіі столъ со скамьями.
Направо кривой столъ іі лавки: палѣво княжеское мѣсто съ навѣсомъ. Въ
передпсмъ углу кіотъ съ лампадкой ; столы накрыты. За окнами шумъ
и говоръ. Но городу звонъ.
ЯВЛЕН ІЕ I.
ІІЕРФіільЕВПА оправляето скатерть на кривомо столѣ.
]'ОЛОСЛ ЧАЛЬЧІІШЕКЪ .ЗА ОКНАМИ.
Но бабкамъ!..
Стоіі!..
Коііъ за коиъ!..
Иіогъ!.,.
Апъ шічка!..
\\ Е р Ф п .1 ь К В II А [пр псаугиивается.)
Ахъ, .матушки! . шіі;акъ они?..
II вправду... [торопливо подло-
дшпо Ко окну )
Ну, гакъ и есть!..
[Стучито ва окно.)
— 352 -
Ахъ ты безстыжііі глазъ,
ІѴіаза твои безстыжіс, Матюшка:
Какіе дни. а ты всё за свое —
Оііять за бабки!.. Нпшь ты, иострѣ.іёііокъ?
Ты говори с>іу, а онъ тебѣ...
І^ОЛОСЪ МАЛЬЧИШКИ.
Коріі!
Перфпльевиа.
II дразнишься? 1)0гі, черти-то потяиутъ
Теб-к языкъ!
Голоса Мдльчишекъ.
Тебя-то, рсочерга,
ііъ три гибели согиутъ, да и заставятъ
,'1изать горячііі противень!. .
Перфильев и А [грозгппо кулакомь.)
Ужо васт^!
(Ікажу: иодиизгутъ на воротъ рубашки.
Мальчииіки [поют^^ сь присвистомь .
Фить-Фить-Фпть!
Видно для старушекъ —
ФИТЬ-ФИТЬ-ФИТЬ
Мало колотушекъ!
Беіі долбнёй пхъ въ лобъ.
Чтобы бѣсъ пхъ сгрёбъ!
Перфильевна.
!іы такъ-то?.. Ну, постоГітс жь, жидепята!.
[За окнами хо.гот^. Нерфгиьевпа стал-
кивается во двсряогв Со Ольгою и Сте-
шеи Матлппо'й )
— 353 ~
ЯВЛЕНІЕ П.
ПкрФнльЕВНл . Ольга и Ст?:шл Матута; обѣ вп лѣтішкахп
и повлзкахв С5 покрывалами.
(ІТЕША Матута [берётг; ІІерфильевну пі
плечи.)
Костоіі, постоіі. не торопись, молодка:
'Гакъ съ ііогъ. собьг'шь!..
ИкрфильЕки \ [лпдыхасі)іся.)
Голубушка моя,
Ііоярышня! мальчишки разсердиліі.
Тутъ смерть, они — поди ты — разыгрались...
С ТЕШ А Матута.
Такъ ты ихъ — зпаеиіь?...
ІГерфп.іьенка.
Нёшто убѣжали,
Л то я ихъ.
(ІтЕША Матута.
Бѣги, бѣги скорѣе! {Смѣёіпся.)
( Перфильевна уходипіо.)
ЯиЛЕНІЕ III.
Ольга и Стеша.
Стеша.
(Іаровадила!
23
— 354. —
Ольга.
Лхъ, Стеша!... Какъ Господь
Тебѣ >іа шутки силу посылаетъ'
Стеша.
А что же? Плакать?... Буду умирать —
Смеяться буду.
Ольга {обнимает?; её.)
Стешенька, я знаю,
Что д.ія ме)ш, голубушка, смѣёшься:
Мою кручину шуткою отводишь...
А мпБ ужь нѣту краснаго веселья...
{Утііраето рукавомо слёзы.)
Притужно миѣ...
С ТЕША.
Да перестань же, Оля!
О.ІЬГА.
Что перестать?... Да какъ я перестану!
Вѣдь я теперь безродная.. Не знаю
И отчества., не знаю кто отецъ.
И живъ лл онъ... А Богъ послалъ по-д)піу —
Не знаю, какъ и въ церкви помянуть...
И матери своеіі не целовала...
Благословенья родной не приняла,
Съ святымъ крестомъ...
Л тутъ другое горе:
Росла росла... пріёмнаго отца,
Какъ батюшку родного, облюбила,
Да съ измалу отцёмъ и величала,
И на могилку ііъ тётушкѣ ходила,
Какъ къ матери...
— 355 —
Л 1і,Ч,і|,('ПІ1К0ЧЪ Дрхг.іЯ,
Лаоытля, М(ігмлк;і лс.И'пЪла...
[Падаетг; на ко.ііыт.)
ііастуііипца Святая! покараіі
Грѣхъ окаяиііыіі!. . .
(Іткпіл {Обііи.ѵаето і'і''.)
О.іыа! Ольга! О.ія!
<1 л ь г л .
Дочь матери моі-ллы не узяала!...
[ІІрипадаеіпд ко ней и рыдаств. ('пиша
отвёртывается и ілядптп вп окно. С.іы-
тенп .івуко колокола . Оліііа прітодікі-
маетсл и бросастсл Ко о/,ѵ/у (ілпыіѵпі т
Стеше'п.)
Голоса на улпц-ь.
Ударили въ Загтѣньѣ!
('качутъ! скачутъ!
Въ (Івятыхъ ворота\ъ тронули хоругви!
Что пономарь-то машстъ съ колокольни?
Передовые!
Ровно бы татаре...
Они II есть: впшь — мѣховыя тапки,
І[ лошади, что звѣрп, такъ и ныінутъ...
ІІіЕ нсьііі голо с ъ.
Татаре?... съ плёткоіі!.. Матл нресвятая!..
Ольга {заламывастг, руки.)
Охъ, еслибъ чнѣ свя-зали руки-поги
,\а ирикрутиля къ конскому хвосту —
1!е видѣла бъ, не сльшала бъ...
— 356 —
С ТЕШ л.
Чего?
Ольга.
ІМосковскаго прихода...
Знаешь, Стеша,
Кого я !кд.у, по коыъ Д}ша заныла?
СТКША.
Кшъ чпѣ не знать?
О.іьгл.
Не знаеіпь?..
[ІІотііпл.четп юлові].)
По Иванѣ!..
[Стеша хватает^; её .т руку.).
Ольг .\ .
)1о нёіиъ... по иёмъ!. .
{Рвёто і)псті)убо лѣтника; ніьско.лЬко пу-
гпвок5 отлетает^;.)
Вотъ къ сердцу подкатило!..
Такъ-вотъ и жмётъ... Что жёрновъ... давіттъ, давитъ...
И свѣтъ не милъ, покамѣ не взгляну...
И на него... Про своего Мпхашіу,
Про бѣднаго, не вспомнила!...
[Плачетп . Стсгиа потупляете %олову.)
]'0Л0Г,А НА улиц-в.
Встрѣчаютъ!
Стяѵъ за Псковой...
Ннкакъ что Юрги!
Знамо —
Нікто, какъ онъі
— 357 —
Оль I' л {і,'р е с т и тс я. )
Готова!
ЛВ.ІКНІК IV.
М,'няаі> М)і'іп іі Никита Мдтутл; оба вп бплрски.гп кпфтп-
ііа.То; во рцкаіГо высок! я шапки.
і\і(Л:іі> ІОрііі.
оД));івствуй, Оля!..
Ті.і что :!дѣсьѴ... съ іостьеіі?... Лучше бы ушли
ІІоі.а нъ свѣтёлку?.. ІІос.іѣ п соіідётс,
Ііо всёмъ орпборѣ, съ чпркогі и съ подиосомъ,
Да II съ ііок.гоіючъ надобнымъ хозяііскимъ
На нстрѣчу гостю жданному... коль будетъ.
{Указываетг, на окно.)
Г 0.10 с \ II I .^ лііцг..
Манчатъ! ..
ІОлыа и Стеша у.тодяшо.)
Глі.ііііі,: (мц(' маячатъ стяіъ!..
Которі.ій?
і^иать, что (»тъ « больліого іійлку>...
(ласъ на херуговѣ!
Вѣстнмо: отъ болынпго...
1'отовы ли столы-тоѴ
Впшь ты, шельма,
ІІакоіі ты хлѣбъ выносишь?
/ІГеискій голосъ.
А вчерашній:
— 358 -—
(',ч'ѵ;) игкла...
Сама !
ЖеНСЬЧІІ 10ЛОС7,.
А нёшто гы?..
Печёшь ты!
Ипкнтл Мл т. у гл..
Князь, ііростл меня: два слова...
І'»микііі часъ! ..
Князь [Орііі.
Да говори. Никита
Се>і<"н(»к(ічъ : затѣмъ вѣдь іі іірііш.ііі.
(Оба мо.ѵиато, ионурясь.)
ГО.ІОСЛ ил УЛИЦ т..
КІІІ.І' дна стяга, справа, да и слѣва —
А 110 клкоіі д.орогЬ?
По Дубовкѣ —
Тотъ, иравоіі-то.
А лѣвоіі-то?
— По Врёвкѣ.
— Лнъ но Пзборскоіі.
Экіе вы дурнн!
Не иидитс : сі, Ііев.ідимеіі... "
Н и к II т л М л т .V т А (указываето і^укои па
окно.)
Ты слышишь,
Ты слышишь, князь, какъ Псковъ заговорплъ?...
Заговорю и я.
Князь Юрііі.
Да только прежде
— 359 —
Меня ііоглушаіі : если я рѣшіілся
До!>іъ Пресвятыя Троицы оставить
Оставить Псковъ для моего бы дома,
Хоть бы яа міігъ, такъ, вѣрію. у;кь ло даромъ....
Съ тобой, боярнііъ, я покончу разомъ:
Скажу всю правду, если не бѣжишь...
ІІр змалъ тебя — задумалъ породниться,
>'зііалъ — раздумалъ. . .
Никита Матута.
Что ты, князь, съ іюхиѣлья.
Или со страху царскаго?
Князь Юрііі.
Молчи !
<;ь тобою насъ 1'осподь н царь разсудять.
Какъ разсудпла и мірская сходка...
Л я тебі; — передъ судомъ велнкіізіъ —
I Іоклонъ прощальный . . .
{Низко кланяется и »)кпзываетпна образа.
Вотъ тебѣ и Богъ...
Матута [перебиваешо его.)
Л вотъ порогъ, не правда .іп?
Князь Юрііі.
Безъ Бога
Ни до порога...
НпкптА Матута.
Ладно!... II не скажешь:
Какъ и за что?...
Князь Юрій.
За то, что не псковичъ.
— 360 —
о не. слуга ни Пскову-осударю ,
Ни государю нашему, Ивану
Васильичу.
Матута.
А кто же?
Князь Юріи.
Перевѣтчикъ!
МпкіітА Матута.
Спасибо, князь, за честь и за почётъ,
За проводы гостиные!...
[Кланяется.)
Князь Юрій.
Никита !
Я старъ и хилъ... рука отяжелѣла:
На ворога поднимется ли, нѣтъ ли,
А на тебя...
Никита Матута. ■ •
А! ты риі,е глумишься!
[Вытягиваете руку.)
Глядь на кистень: на всякого былъ поднять,
И гйреіі билъ во всякого — подавно...
Во псковскаго намѣстника ! . . .
[На улицѣ конскіи топот о и гит татар-
скг(Х5 иаѣздниково.)
Мои!...
{Указываете па окно.)
Прихлынули!...
{Смѣётся и грозите кулакоме.)
Попомни же, князь Юрій,
— 361 —
Каковъ я былъ... Каковъ я есть — увидпшь
И не забудешь!...
[Уігодипіо во дверь направо.)
Князь Юрііі [бросается за нимс.)
Ахъ — ты, нёсъ паршіівыіі ! . . .
Отребье ! . . . Я-те !
ЯВЛЕН ІЕ V
Яв столовой пааатѣ князя Токмакова никого; на улицѣ
іоворо и звонт,, неумоякавшіс ни на лшгз, слышны ближе и
ближе.
Го. ЮСА.
Царь п государь!
Твои рабы ложатся го.ювачп
Ко твоему, ко царскому подножью :
Твоя на насъ царёва в.ласть и воля.
Велп казнить!
[Звукп трцбо и роговп.)
Аль жалуй насъ н мплуіі.
(Ещё ближе полоса.)
Несколько голосовъ.
Мы. государь, невпнііы-ноиовіпілы
И супротивъ тебя }іе поднпмалпс'ь !
[Звуко трубо и рогово становится яв-
ственнее; слышенб мѣрныіі топать кон'
ноіі дружины.)
— 362 —
Толпа (у порога токмаковскаго
дома.)
)(арь-г()с\ дарь ! поѵіплуіі иасъ! помплуіі!
Я В Л Е Н I Е УІ.
Двери справа распахиваются. Князь Юрііі держипіо шап-
ку обтіми іуцками, каанлется во-пояа; и входгипо, не обо-
рачиваясь кв .ірителя.ма; за ними:
Царь іоаниъ Васильев пчъ. [вб кольну гѣ и
гаеломѣ, оста-
навливается на
пороги.)
Воіідти, аль нѣтъ?
Князь К)рііі.
Какъ, государь, поволишь?...
Царь іоаіпіъ, [полюлчавб.)
Воіідтп, коль сеть н Божье міілосдрдье,
И милость Божья па дому...
Князь Юріи, {ещё разп кланяется
вб ПОЯСб.)
А гдѣ же,
Коль НС въ твоеіі державѣ. Божья милость?
Гдѣ милосердье Ііо;кье, коль не здѣсь —
Въ дому слуги царёва и радѣльца?
11 въ охчинѣ царёвой?
Царь іоапііъ.
Да не въ нскбвскоіі .
— 363 —
Князь Юі'ііі.
Норедъ Христоть — во псковское!
Царь іолііііъ.
Инъ-войдтіі !
Я В. ТЕ III К VII.
ЦЛРЬ ІОАІІІГЬ, князь ТОКНЛКОВЪ. МЛЛЮТЛ ГіМІГ0РЬКВ1ГЛ>
СкурАтовъ, шіязь АѳАНАСііі ВязЕ»и;кііі, боярпнъ Матута
Во дверяхп видны рыиды и опричники.
Царь іоііікъ [обораииваеѵіся и ма-
шстп рукой.)
[>ы ке вѵодитс. ..
[Маліотѣ)
Да скажи, Ма.іюта,
Ианюшѣ и Борису, что... того...
{Ма.іюта у.тодшпо : двери запираются.)
ЯВЛЕН ІЕ VIII.
Царь ІиАііпъ, князь ТокчАКОВЪ, квязь Вяземскій м Матута.
Царь іоапнъ.
Ну, здравія желаемъ вамъ, киязь Юрііі!
Нрисѣсть поволите?..,
[Князь ТокмаііовГ} и Матута торопливо
— 364. —
подходят^ К5 царю Іоаниу и беруто его
пода-руки — князь Юрг'й справа, Матута
смьва, и усаоісиваюти на княжеское ліѣсто.)
Спасибо... Отдохну...
Умаялся...
{Снимаете галема и отдаете Князю Вя-
земскому.)
Возьмн-ка, Аѳанасііі!
[Князь Вяземскіп берёпіб ш.ге.ііо ч от.іо-
дитъ Ко двери.)
(.'пасіюо, право, мужи-псковпчп !
Царя псковскимъ памѣстніікомъ салеаютъ
Честь-честыо — иодъ-рукп ! . . . Еіі еіі, спасибо 1..
И какъ еще сажаютъ-то? вдвосмъ,
Какъ подобаетъ намъ, по хрпстіанскп:
Направо — анголъ, а калѣво — дьяволъ. . .
Молчать, а шепчутъ, устъ ііс отверзая,
Всякъ про своё...
[ІІомолчавз)
Да я-то скудоумпыіі,
Я худородный, грѣшный рабъ господнііі,
(*>асъ разберу... Коль Богъ па то поволитъ.
[Матута б.ѵьднѣеть, прокрадывается ко
князю Вяземскому и целуетп у него полу
кафтана. Князь Вяземскіп торопливо ма-
гнето ему рукоіі. Князь Токмакова покор-
но наклоняете голову.)
Усталь теперь .. Пора бы чарку выпить
Да закусить... чѣмь пи на есть во ГІсковѣ.. .
Мто, у тебя, князь Юрііі, есть хозяйка?
— 365 —
Князь Токчіковъ [голос!) у него дро-
жигпп.)
Нѣтъ, осударь, давно похороішлъ...
Осиротѣлъ... лѣтъ, надо быть, двѣііадцать...
Да такъ и паюоь...
Царь {олііиъ.
Стало, бабъ-то ііѣтъ?
Киязь Токмлковъ.
Ксть дочка...
Царь іолііігъ.
И подросточеіѵЪ?
Князь ТОКЧАКОВЪ.
Да надо-ть
Вести ь'ъ вѣнцу...
Царь іоанігъ [гладшпо бороду.)
Вели-ка поднести.
Князь ТокзіАКОВЪ [подходишо т боковой
двери, отворяето её и
гиепчето.)
ГІерФпльевна!,.. Давай скорѣе Олю,
Въ прпборѣ п съ подносомъ... Ну, п тѣхъ...
Кто тамъ у васъ, въ свѣтёлкѣ-то ? съ закускоіі!
Перфильевна [шопотомб -за дверями )
]'отовы, князь ,яоіі, батюшка, голубчпкъ,
Коршілецъ моіі I.. Закуска только...
Князь Ток.ЧАковъ [.тоисто махнуть ру-
кой, но удерживает-
ся. Шопотомо.)
Полно ! . . .
{Оборачивается кб царю Іоанну и кла-
няется.)
— 366 —
Ужь не взыщи, всліікій осударь, —
Чѣмъ Богъ гюслалъ.
Царь іолпігь.
Эѵъ, князь, на псрепутьѣ
И просФОрЁ ;к(Мѣзі{ОІі будетъ радъ
Калііка-иерехожііі. . .
Князь Ток.члкові) {0)і/ііпь ппдходигпп
Кб двери. Шопо-
томо:)
Лодноспте !
ЯВЛЕНІЕ IX.
'Г-ь ;кк, Ольга, сг, иодиосомо: на нсліб мі'дов(ія сіпоіиі и ча])-
кгі. СткіііА Матута, сб подиосо.ѵб; на нёмб ра.тыя закуски.
Сзади Ольги — Пкрфпльевна, Иастька н иѣсколько сѣн-
ныхб дѣвушекб. Ольга, потупивб ілаза, подходитб сб под-
посомб Кб цар)Ю Іоанну и становится передо пиліб на
кольни.
Кііязь ТокмАьовъ {кланяется во землю.)
Ц;і]іь-огударь!
(Протяпіваетб ріуки).
Челояъ бью.
Царь іоаіінъ.
Осударь!...
Всѣ — ос\да|ій мы, м осударь ііаіііъ Псковъ, —
И Новгородъ... Да кто тке протнвъ Бога
367
И Повоіорода ие.пікаго?
{Хохочсгпд .)
Цари!
Цари Иваны — дѣдуиіка и впучекъ...
Во Псковѣ мы не царствуемъ, а въ гост»
Пріѣхали ! . . .
V (Повёртываетб голову кг, входной двери.
Князю Вл.ісмскому и Миѵіутѣ:)
Ну, милостивые гости !
('адіітеся : хо-зяпнъ подалъ мёду !
{Князь Вязсмскіп и Матута садяпия.)
(]адіітеся за столъ-то : хоть крпвоіі ,
А все же киягкепецкііі...
{Встаето сг, княжескаю лпьста и подни-
маето Ольгу.)
Позабылъ !
Прости, княжна : языкъ-то разболтался
Какъ вашъ же вѣчник^... Гляиь-ка на меня...
[Ольга вздрагиваето и потупляетг, го-
лову с>іі,ё ниже.)
Стыдливая!... Прошу не погпѣвпться
На насъ, киялаіа!... Твоіі батюшка поволплъ,
Чтобъ ты мнѣ чарку мёда поднесла,
А какъ тебя по имени назвать , —
И не сказалъ... Пускаіі ;ке, въ наказанье,
Оамъ прежде выпьетъ, да иотомъ и скажетъ,
Какъ звать тебя?
[Ольга медлиѵіб.)
Ну, поднесп ?ке!... Развѣ
Во ІІсковѣ мёдъ полыни горче?
— 368 —
Ольга [вел дрожхішп.)
Ольга...
ІОАННЪ.
Такъ, Оленька, возьми-ка — поднеси,
Ла и налей сама.
{Ольга взілядьтасіпо искоса на князя Ток-
макова; оно ей кивает!^ головой. Ольга на-
ливаеѵіо и подносите сп поклоном^; чарку .)
Князь ТокмАКОВЪ {пьёт^.)
Тебѣ во здравье,
Царь-осударь!
Царь іоаннъ, {помолиавп, Ольгѣ.)
Ну, поднссп п мнѣ,
Да не съ поклономъ только — съ поце.іуемъ...
іОльш быстро поднимаеть голову и взгля-
дывасіпд во первый разь на Іоанна; от
впивается вб неё глазами и почти вскри-
кивсіетп.)
Что ?.„ Что такое!...
[ІІроводюпо рукою по лбу.)
Матп Пресвятая!...
Не навождеиье-ль?...
{Оправляется и насильственно хоссочетъ.)
Ты княжна, не хочешь?...
Не хочешь ты со мноіі поцеловаться?...
{Во это время Матхрпа толкаетъ лок-
темб князя Вяземскаго.)
<',о мною-то?...
— 360 —
Мату ТА {Вяземскому, шопотом^.)
Смекаешь ты?
Кпязь Вязклскііі {шопотомб.)
Нишнй !
Олът к{мобовно ілядита ни и^аря Іоанна .)
Царь-осударь ! съ тобою целоваться
Твоеіі рабѣ побѣдіюГі не достоііно;
Л повелишь — живая лягу въ гробъ.
Лишь ты бъ со мноіі простился ііоцелуе.ть.
Царь іоалпъ (повссемьлб.)
(лласибоі... Иотъ мйіі иерстеііёкъ завѣтпый
Со малаго — съ ічіізіінчпка : носи
Его на память о рабѣ ІІванѣ...
{Голосо у него слегка дрогнулб. Она скм-'
маепхо перстень гі кладётп его на блюдо.
За перстенёкъ ужь вѣрно поцелуешь ?...
[Целуегпо Оллу, потомп бер'ппо си подно-
са чарку мёда.)
Л міідъ-то слаще будетъ...
{Пьёт б.)
Право, слаще I
Иожалуіі, что теперь п закусить
Не худо бы...
СтЕШл Матута {подходить ближе К5
царю Іоанну сп под-
НЭС0М5.)
Чѣиъ Богъ послалъ, во Пскова..
24.
— 370 —
Царь Тс/ннъ {улыбается м, не гля-
дя на Стешу, берётп
Со подноса кусокб пи-
роне)
Чрго жь оіцр?.., Пирогъ псковской!
СтЕША •Матута {кланяется вгг-молсо.)
Съ грибами...
Царь іоаннъ {строю взілядываетп па
Стешу.)
Лсь?,.. (Лл чѣмъ?...
СтЕіііА {не смуиі/ісшся и кланяет-
ся еги'ё разг,.)
Съ 1'рибкамп, осударь ! съ грлбками :
У насъ, во Іісковѣ, лѣта-то грибовны...
Вонъ издалека гости наѣзн;аютъ,
Такъ ровно бы и \ва.ііятъ.,.
Царь Іоаиъ [не спускает^ со Степт
глаз5.)
Ты боііка!..
Л мьнхъ ты?
Сткша [кланяется третгН раз5.
Дочь боярина Матуты.
Царь іоапігь.
Л какт. .іойѵтъ?
СтЕша.
Крестили Степанидоіі.
Царь іоаннъ [улыбается.
Бойка ты и... приглядна! Знать, во Псковѣ
— 371 —
І'ріібм-т() на і,|іаса)!іт,аѵъ ]іост\Пз?..
( ІІ.}<)ііІ.Г(Іі'ІПо .)
Не к», 'ггіі і;ь каіііеіі (і.кібодѣ. .. С.іычала?
Сткііід .
Какъ іір слыхать"?.. Неволею зовуті..
Цаі'Ь іолішъ
Неволеіі .ііі, а.іь волею, да только
Тіл заѣзжаіі къ ігачъ, но ,'і,орогГ., въ гости...
!'('.іг( свезти.
С. т к III д.
ІІііяуь ІЬі;! і;ліскііі (толкшчт, .тк-
тсліг, Мпті/іпі/
и юворитг, іііп-
ІІОІПОМГ,.]
(Смекаешь ты?
Млтутл, [блѣдныіі и в^оом^овапныц.
довомно-громко .)
ІІявініі!
Царь іолііігь [услыхала и оборнчи-
вается ко нимг, . )
І'.ы что тамъ?
[К II язь Вя.іѵликіи и Маьпрпи біхіжіип^
всіьмо тіьломз.)
...И цро васъ п ііозабылъ.
Да .іадио!.. вы стуиаііте-ка!..
Князь Вяземскііі и Матута уссодятб , но
не вплоть притеорлютп дверь н подслу-
шиваютб.)
37і>
ЯВЛЕНІК X.
Тѣ жк, кромѣ Князя Вязкйісклго и Матуты.
Царь іоакнъ {Олыѣ.)
Кня;кпа!
Л ты въ Москву пожалуешь?
[Ояьга, но все время ра.і/овора царя Іопнна
етоитв , понуриво голову, и не отяѣ-
чаешо на вопросо.)
Не. боііся'
> наг.ъ иъ Москвѣ, высокііі теремокъ...
Л ты въ своёмъ, пока тамъ что, подумаіі...
Пора чозяйкѣ отдохнуть..
{Діьлаетгі знокп рукой О.іыіь и Стешѣ.
Онѣ кланяются -и уходятб сг, Перфило-
евнии и сѣнными дѣвугикалт.)
ЯВ Л ЕНІК XI.
Царь іоаннъ и князь ЮріМ Токиакокъ.
Царь Іолпаъ.
Князь Юрііі!
йзъ головы вовъ... всё хотѣлъ снроопть
Я давеча...
{Садится, на міьето.)
Хотѣлъ спросить: на комь ты
Женатъ былъ?
- 373 -
Ни язь ТОрііі.
Н;і ІІ.чгоновоіі, великій
Цдрь-осударь!
ЦѵіЧі ІОАНІІЪ.
На Вѣрт.?.
К II я :; ь 10 Р I И .
На Наде;к,г,Т>,
Царь-осударь !..
Л Вѣра-т(» была
И^ тутоштімъ боярпномъ ІІІелогоіі.
Царь 1о ѵіпіъ
Да...
ГдТ. ЖІі ТРІІСрІ. ІНІЪ?..
К ііяуь К)гі іі.
Нѣчцы \ходпли,
Ца[іг,-иг\дарі,, ііоді. 1І»М!елемъ ..
Л ІГЬра,
(!ъ тоскіі-би — что ли. слоиііо-каігь |гк\:ііула(ь
И ііочррла...
\\\ѵ\, ІОЛЛІІЪ,
Такъ Ольіа-то твоя
ІІлі'ч;тііііца ііоіаіііиііцѣ, ііыѵпдить?
Іиіяіі. Юрйі.
Царь-осударь I ііередъ тобой не скрою
Побольше, чычъ племянница...
Царь іоаинъ.
Да какъ же?..
- 374 -
Князь Юрій.
;|а так'ь, что Вѣра родила безъ м\;ка,
1! отъ кого — ие анаемъ, Осударь.
Л г|)ѣѵъ ея покоііница-хозяііка
(;в(іею честью дѣвичьеіі прикрыла.
Хоть и была тогда імоеіі псвѣстой!..
,1а — лихъ • — Иванъ Оменычъ-то Иіе.іога
Повѣрилъ-было, только усомнился!..
Ну, и пошёлъ, съ великоіі со печа.иі.
Иодъ Нввсіь: ттъ и го.тову сложилъ...
Ц и'Ь Толннъ (взволіоеан5.)
Л Иѣра?..
Князь Югііі {нздыхаето.)
Вотъ нокішу.іа намъ Олю
(іъ ІІ(>р'('іільеішоні. пачкой...
Царь іолинъ [ватшпб и крсстит-
V (Я на иконы.)
Помяни.
О. Господи! но царствііі небеснот.
Рабу твою!
/ [обходи то кб в.годиоН двери а говоритг,
громко:)
Малюта !
{Гі)омѵе .)
Гэіі, Грпгорьичъ!..
— 375 —
ЯВЛЕН ІЕ XI).
Тъ жк // .Мл.іютл СкурАтоііЪ на порань.
Хал ют л.
Что повелишь, ііладыко?
Царь іоаннъ [торжественно.
Да престанутъ
Убіиства!.. Много крови... Притулите
Мечи о камень: Исковъ хранить Господь!..
- 376 -
ДЪИСТВІЕ ПЯТОЕ.
Царская ставка. Задияя поіа откинута; видна лѣснстая мЬстность и крутой
берегъ рѣки Медѣдни. Ночь. Свѣтатъ мѣсяцъ. Ставка устлана коврами.
Спереди, налѣво^ медвѣжья шкура поверхъ ковра; на ней крытый золо"
тою парчёю столъ съ двумя шестпрогпми подсвѣчпиками; на столѣ мѣхо-
яая шапка, коваеныіі въ серебро ножъ, стопа, чарка, чернильница и нѣ-
сколько свитковг; направо походный аналогііі и на пёмъ зажжёная лампадка,
складень, развернутый требникъ, просфора и обожжённая восковая свѣчка.
Ставка подперта столпникомъ; на нёмъ броня и оружіе.
ЯВЛЕИІЕ I.
Цлрь Іолііііъ сточтп посреди ставки, скрестив^ руки а
опустив^ голову. Царевичъ іоаннъ за-сто.юмб ; ва ру-
кахп перо; передв нпмг, свитот. Подлѣ аналоггя дьякб
Клиздръ Вылузгинъ ; у стола Борисъ Ѳкдоровичъ Году-
новъ. Мимо приподнятой полы ставки ходить стороже'
вой опричникь. На То л ни 15 опашень сб міьховоіі оторочкой
на прочих5 и^вѣѵтыя полукафтанья.
Царь іоаннъ.
Да, Боря, тяжко!...
Обѣлилъ я Цсковъ,
Да... что-то вотг. . .
- 377 -
Опять взяло раздумье...
На благо ли его я обѣлплъ
И обопричиилъ?. . . Что ты, Боря, скажешь?
Бор II с ъ Го дуй о въ.
Скажу я въ-ладъ: что, государь, уь-ажепіь?...
Царь іолпнъ.
Что указать?... Вѣдь вольница псковская
Новгородской вольиицѣ съ-родіш...
Ноиоини ты: князей-то дѣдъ уиравплъ,
А, въ ладъ ему, какъ самъ ты говоришь,
.Тихихъ бояръ. досмыслясь, внукъ убавилъ,
А съ малыми, съ молбдшпми людьми
.Ѵправиться?...
Борпсъ Годуновъ.
1(арь-государь, не іфемя!
ЦИ'Ь Іоліпіъ.
Что, Боря?..
Царквіічъ іолннъ.
Отче!... ты па насъ не сѣтуй:
Съ Борисомъ мы не давно говорили —
НрпжаП), — іірижатъ, да надо обождать.
Царь іолпмъ [слиьепк-я.
Ребята вы!.. Туда ;кь хитрятъ со мною:
Хотятъ задобрить, чтобъ не клалъ опалы...
Да на кого-о?... На людъ-то православчый -;—
Краеуго.іыіьпі камень наінеіі власти
И наше всеііозлюбленное чадо!...
Въ умѣ ли вы?... Къ тому ли речь я вічіъ?
Нѣтъ, Ваня, вотъ тебѣ завѣтъ отцовскіи:
Поволитъ Богъ меня къ себѣ воззватп,
- 378 --
II будешь ты царемъ всея Русп:
Храни тебя Заступница — обпдѣть
Едишпп ото малыхп сихп... Гіопоянп;
'Го только царство крѣпко іі велико,
Гдѣ вѣдаетт^ народт^, что у него
Одинъ владыка, какъ въ едііиомъ стадѣ
Единыіі пастырь... Еслп же подпаскамъ
ііастухъ дастъ волю — погпбаіі все стадо!..
Но то, что во.ікіг, сами будутъ рѣзать
,|а сваливать вину свою на нсовъ...
}]ѣтъІ такъ-бы мнѣ управиться хотѣлось,
1'усь оковать закономъ, что бронёю.
,]а дастъ ли 1)0гъ ч\\% разума и силы?...
Недуженъ ?т...
[Вы.и^згпн^^.)
Р^лизаръ. наіідн-ко,
Нопъ, въ трсбііпкѣ...
{Вьг.і^. II ыиб бер'апо требника.)
1."акая, бишь страница?..
[Иы.п].іііиіо смптрчпп, на Іоапіиі.)
</іч»... сорок'ь... пятая...
{Вы.іулипо псре.іистывастб требникь.)
Наиіё.гь?...
В ы лу 3 1 и нъ {читиеті}.)
Молптва...
\\\і'), Іо.ѵинъ [перебивасто его.)
Молитва... да!... иадъ грѣшпыяъ человѣкочъ
Очародѣяиііычъ: «Всеснльиыіі Воже!...»
Вылузгпиъ [читаепіб.)
< І>еои.іь)іы;і и человВколюбіні .іі Господи, Іисусс Чристе Боже
лаиіъ! . . . Предвѣчііаго. . . »
--- 37!) --
Царь іодііш..
ІІпсгоіі'.. ііпііл;іѵ-(': пятая строк.ч.
В ы л у 3 1' II II ъ (V ит а ет гг . ^
« !Ік(і д;і :!ЛОд*япі;і бѣсовская іігіір;і:)дітшіі, п ученнкомъ съ()И:>іъ
класть далаіі. вгКі- ііастуііпти па ш\п іі скорііін, іі па всю сил\
вражію к
Цаіч> іолинъ.
Ампііь!...
[1Тротягив(іето правую руку п выопу-
пасіПо вперёд',.)
На сплу вражью!. . - ■
[Хватается руками за грудь.)
Что-то тошно! ..
Іі"акі. словно речь нодхлынула іюдъ сердцр
II і!і!»'рѵъ і(ол:!ётъ. и за горло ѵватаетъ-
[Царевппу.)
ІІ.\сті(-кп. Ііаіія!...
[Царе.іачо встае'тп. Ічанно садится на
міьсто.)
Хочется гуторить...
Ііос.іуінаіігс...
{Царевино и Бориса Годунова подходяшо
К5 столу.)
Недаролъ я просплъ
Прочесть чолптв\ : точно очарованъ
Я съ голоду... да, впдно, зачурованъ...
Вылузгпнъ.
«Мать Пресвятая!.. . »
- 380 ~
[{арь іоаннъ [машешб руко'п .)
Полно, Елизар еіі,
Молчи й дай сказать нѣмолу слово!
И ы л у 3 г II н ъ [отпропѣво . )
Я, Осударь...
Цлрі> Іолннъ.
Ну, ладіго, пожілчп!...
ЯВЛЕІІІЕ II.
Ть ;кк (/ Д130РЕЦК1ІІ Л. Ліідркквичъ Сллтыковъ.
Сллтыковъ [выілядываспіо ч.іо-.іп от-
кітшпоіі полы ставки п
манито Вылузгина гиё-
потолі!;.)
Чт(У?... чожно?...
{Вокп/.аиио отмахивается.)
Іолчиъ, Інімѣтиво, о(Ь>рачпвает.ся.)
Кто тамъ?...
(^ллтыковъ {входитб п /..ктястгл вг-
пояса.)
Осударь, іюволпшь:
Гокольничій Иванъ Бобріііцевъ-ІІушішнъ
Пришёлъ съ докладо!*іъ?
То А ІПІЪ.
Что еліѵ? Зови!
— 381
ЯВЛЕНІЕ т.
Тіі ЖК и ІІІІЛНЪ БОГІРІІЩЕВЪ-ЦУШКИНЪ.
]\кѵь Іол[іііъ {говорит.!;, не поворачивая
головы.)
Нашёлъ гоѣздо?
Б о Б 1ЧІ щ Е в ъ-П у ш к и п ъ.
Нашёлъ, Царь-Осудсфь,
Да какъ прикажешь?... Соколъ больно въ мытѣхъ...
Царь іолнпъ.
Ну, переждать, а князю Токмакову
Велѣть сказать, что выслалъ бы съ падеаеныт.
И съ спѣінныиъ къ нашей мплостп гонцёлъ.
БоБРИЩквъ-ІІ.ѵшкинъ [почесываешь ла-
тылокг,,)
Ивашко Пушкинъ, ловчііі, похвалялся,
Что царское величество твое
Потѣшитъ звѣремъ...
Ц .\ р ь I о к н п ъ [оборачивается . )
Тура подсмотрѣлп?
Бобрпщквъ-Пушкпнъ.
1)Лъ, Осударь, въ стогу полѣсномъ сѣпо,
Тутъ недалечко, у самбіі Мѣдѣднп,
На задворкахъ, у сельскаго дьячка...
Царь іоаннъ.
Оупай!... Скажу потомъ... А казначею
— 382 —
Пели: дьячку дать ііолтрета рубля
За досмотръ. . .
[Іііріікѵпо ухпдыпіо .
/I в .] Е Н I К П".
Т* ЖЕ, кро.міь ІЬіЛКІПІА.
Цлрь Іолиііъ.
Наказать бы, Елпзарсіі,
Чтобъ нъ ставку, кромѣ Вяземскаго князя.
Да нашего Григорыіча Малюты,
іГіИік^іі дунш впускать не счѣлп...
{Лылузгкііб .соиеіпо у'идпт.)
Стоп же!
.іожися сиать. понадобишься — кликну.
{Вылузтид уходгшіо. Ло.кі іпіуптстгн .
Я В Л Е И I Е V.
Т-Р Л{Е, крпліѣ ВЫЛУЗІЧПІЛ.
Цлрь іолннъ.
ІІу, воп, одни... ІІу, вотъ одиііъ я съ вами.
.Іюбезныс сыны, норФирородныіі,
И воспріёзшый!
Ужь кого я больше
Люблю — не знаю.
— 383 -
Г>(М'і)съ Году ко въ {прпжгімпотб руки пг,
сгрдг/^у.)
Саійлѵйся, В.іадыко!
Царев пчъ {бросается Ко отцу и цс—
лусіт ему руку.)
Владыг.о-отче! не клади опалы
На сворго несчыслеиііаго сыпа,
А первый разъ я, отче, домекнулся
Теперь, что ты — отецъ и государь!
Царь іоаіпгь (обнимаете и говоритп Го-
дунову.)
Л ты ко *тѣІ
(Годулово падаето па ко.тиа.)
Царь іоаііііъ {подни.шіетг, ею.)
Ко т\%, УМ лнѣ, голубчіікъ!
Щслуето его во .іобг..)
Ворпсъ, поиоіиші!... Коль Іівапъ Насіілыічъ
Не спялъ до сслѣ буііпоіі головы
Съ гапрокихъ плечъ малютііпова аятя,
Л целовалъ ту голову, такъ, — значить, —
Той головѣ ие царскпмті поцслуемъ,
Л Божіішъ нарядомъ красоваться!...
Ну, дѣтп, вы послушайте теперь...
{Помолѵав^.)
Тогда — еще былъ жпвъ покоііпый Дміітрій,
А ты еще н не родплся, Ваня,
Какъ боленъ былъ я нріі-сяісртп... Такъ крѣпко
Сломилъ меня педугъ, что я не чаялъ
Въ живыхъ остаться, и молился только ,
— 384 —
Чтобъ васъ, сиротъ, и русскую державу,
Своіі домъ отъ вѣка избранный. Святая
Заступница покровоиъ осѣнпла!..
Ни кѣмъ-кого у моего одра:
Лежу одинъ — недвпяаімъ и безгласенъ...
ІІослѣдніи вздохъ мнѣ сердце іюдшиіаетъ, .
А за дверьми моей опочивальни
Всѣ слуги и всъ 6лпзі;іс мои
оаранѣе ужь ризы наши дѣлятъ,
И мечутъ жребііі объ одеждѣ нашей,
И брата Володимера, соборнѣ.
оовутъ на царство, а младенца Митю
Известь хотятъ, какъ извели голубку
Мою Настасью, мать твою родную!...
Нзглянулъ я скорбно на Господнііі образъ,
На Спаса лпкъ нерукотвореипыіі: силюсь
Крестъ сотворіітъ десною, — пѣту силы
Поднять десной... И горько я заплакалъ!
[Царсвичо учпирастг, слезу.)
И внялъ Господь мольбѣ моей безгласной
О сиротствѣ невиннаго младенца —
Не допустплъ, чтобъ лиходѣйный ножъ
Изъ тѣла душу ангельскую выиулъ!
Нъ груди моей внезапу смерти льдпну
Пробила слезъ горячая струя,
И снова кровь по жиламъ побѣл^ала,
И отошли замерзпувшія мышцы...
Я всталъ съ одра — па радость и веселье
Моиіѵгь друзьямъ, мопмъ слугамъ любезньюг'-
РІнязьямъ-боярамъ... было ;ке имъ любо!-.
Борпсъ Годуновъ,
А кто тугь были, государь?
— 385 —
Царь іоаіпгъ.
Да всіг.
Курлетевы іі ІІІуііскіе, Ллстка
Адашевъ, со міілымъ свопмъ дружко:\іъ
Попозіъ Сіільвсстрозіъ... Какъ іірппочіію только,
Что сотворили эти ДОбрОХОТіЛ
Съ деряавой нашеіі — седрце содрогается.
А, кажется козіу бы іі радѣть,
Коли не юіъ, пазіѣннпкамі)?
Царевнчъ,
Я слышалъ,
Что жалова.іъ Лдашева ты много,
Не но заслугамъ?
Царь іоаниъ.
По какпмъ заслугамъ!
Не вѣдаю, какішъ ^жѣ обычасмъ
Онъ пзъ батожниковъ во дворъ нашъ царскііі,
Ког.іа мы былп молоды, явился.
Я взялъ его отъ гноища, ноставнлт^
Съ вельможаип мопміі наряду...
Какихъ честеіі, какпхъ богатствъ не прііиялъ
Онъ отъ меня, да не одпнъ онъ только —
Весь родъ его! Какое же смиренье
Я отъ него, лихоіі собаки, видѣлъ!
Сочли меггя съ Снльвсстромъ — недоумкомъ
И стали власть снимать съ меня бсзстыдно •
Не только въ думѣ нашеіі царскоіі — въ до.мѣ.
Кормшш, одѣвалп, обували
И клали спать, когда п какъ хотЬлн ..
Ну, пакоиецъ, меня взяла тоска!
25
— 386 —
Борпсъ Годуповъ.
Царь-Государь, твое долготсрпѣпье
Намъ вѣдомо... '
Царь Іо.иіпъ.
Тогда я ПС стериѣлъ!
Хоть мы порфііру золотую НОСІІМЪ,
Но таклчС тлт,нны, также человѣкп
И немощью людской облечены...
Съпскалъ впны пзмѣниііка Ллёшкп
И всѣхъ его совѣтшіковъ лукавыхъ,
И мплостпвыіі гнѣвъ своіі учплплъ:
Не положплъ на ппхъ я смертпоіі казни,
А разослалъ по дальнпмъ городамъ.
Потомъ нашлпсь другіе доброхоты:
Вонъ Курбскііі князь сбѣ;ка.іъ, какъ воръ. въ Литву
Да лается оттуда на меня,
Что я бояръ всеродно погубляю!
Лпхъ лжётъ онъ, вѣроломецъ н предате.ть:
Кладу опалу на рабовъ ослушныхъ, •
А казнь вездѣ ііззіѣніпікамъ бываетъ...
Да п казпённыхъ ми.іую по смертп:
Въ монастыри, по грѣипіьгмъ нхъ дупіамъ,
Я сколько номпнанііі разсыллю;
Своей рукой спиодпки пишу,
И вкладамп въ домъ Божііі не скунлюся
За ппхъ, мопхъ злодѣевъ и враговъ...
Пускаіі насъ Богъ на свѣтЬ томъ разсудптъ.
{Пола ставки приподнимается; входитп
князь Вя.іс.мскіи во ко.ииугѣ гі сни.ѵаепш
шлемо.)
— 387 —
НИ.ІКИ (Е VI.
Тъ ЖЕ и князь В я з е м с іх* і іі .
Іолпііъ.
Гдѣ побывплъ голубчіікъ?
Князь ВЯЗЕМСКІІІ.
■ Подъ Псч('рскіпіъ.
ІОЛІПІЪ.
Не вздумалъ ли, за грубость, ты обпдѣть
Николу старца?
К и я 3 ь Вязе м с к і іі .
Нѣту, Осудпрь,
А по пути пастигъ купца съ товар омъ,
Да не своіімъ, захвачсниычъ. Такъ, кстати,
Ужь о его съ собою захватіілъ.
ІОАИИЪ.
Ну, розыскать... товаръ отдать хозяямъ,
А вора, до расправы съ ппмъ, въ колод];п.
К п я 3 ь В я 3 Е м с к I іі .
Оиъ говоріітъ, что вёзъ къ тсбь съ поклономъ.
Товаръ хорошъ, п воръ-то вшѣ зиакомыіі...
Іолппъ.
^іа что ты зінѣ загадки задаешь?
Какоіі тамъ воръ ?
КПЯ|ЗЬ ВЯЗЕВІСКІІІ.
Боярпиъ пзо Искоса,
Мату та.
— 388 —
I о л II 11 ъ .
Что жь ему за треба?
Князь ВЯЗЕМСКІІІ.
Треба
Такая, что... И какъ сказать — не знаю.
]Пли въ монастырь нсковскія богонолки...
Одна-то больно пригожа: такъ онъ
Наѣхалъ съ дворнеіі и умчалъ голубку.
Іолинъ [наосмуриваеіпо брови.)
А кто оца?
Князь ВязЕМскііі, (полюлпавг;.)
Дочь князя Токиакова.
ІОАНнъ [вскакиваете со лтста.)
Холопъ!... и ты дерзнулъ съ такою речью
Предстать предъ око своего владыкп?...
Малюту мнѣ!
Князь Вязе м с іс ііі [падаето на кольни.)
Поміілуіі, Осударь!
I о линь [грозно.)
Долой съ очей!
[Годунову)
Борпсъ, ввести скорѣе
Сюда, ко мнв, Матуту!... Гдѣ мой носохъ?
{Вяземскіа и Годунова быстро уходяіпо;
Іоанно берета во уі.іу ставки посохо )
— 389 —
Л В.] КИП-] УІІ.
То иіііъ II Цлрк.вичъ.
Царкнііч7> [ти.ггімг; гплосоліо.)
Иладыко-отте !
Іолгіиъ (во сияііиомо вѵлненіи.}
Не ороси, Иванъ!
На псовъ жа.іт,ть не иодобаетъ полки...
Разбоііішкп!.., Я сіія.іъ вину со Псггова,
Молплся у угоднпковъ печёрскііхъ,
Не наіеазалъ монаха грубой речи,
Л эти Виры смѣліі увезти
Дочь иоего намЬстнпка и князя!
ЯВ.1ЕПІЕ ѵіи.
М А лют л, І^ОДУНОВЪ. князь ВЯЗКМСКІІІ, М \Т.^Т \ II ііѣсколько
оиріічииковъ.
Млтут \ [при в.годѣ во стаакц, па-
даетп на колѣни н бьё'тг;
челомб о земь.)
I [омгілуіі !
ІОіННЪ.
Я по'чплую тебя! (Малопт.)
Гріігорыічъ! тотчасъ молодцовъ въ желѣза
Н въ Псковъ вести у стремени, а дочь
Князь Юрія сажайте прямо на возъ
И отвезите бережно къ отцу:
— ЗУО —
Обидчпковъ, за то безчесгьс, князю
Я сопзволіілъ выдать головою,
(іо воѣміі ііхъ по'Ч'Ёстьямп п скарбомъ.
Л ііре;кде ііхъ.„ {поднимаете посохо^
31 А ТУ ТА {складываешо руки,)
Царь-Осударь велпкііі !
Казни своей рукою педостоііііыхъ,
Но повели сказать иодъ пыткоіі слово.
ІОАЫНЪ {опускаето посохо и опи-
растсл на пего.)
Солги еще!...
М А ТУТА.
Ыіі, Осударь. іпі ііоты.
Дочь Тоюіакова вт^ монастырь ходила —
Не ІІресвятоІІ Застуннпцѣ молиться ,
А впдѣться съ посадинчіизіъ сыиомъ
Мпхаіілоіі Тучеіі: зто онъ м-уъ 1 [скова,
Передъ твопмъ нріѣздомъ госуда])СКіізіъ,
.Ѵвёлъ съ собою вольницу псковскую.
Оиъ, да ещё Четвёртка, то;і;с сыпь
ІіосаднЕчііі — ослушники твоп,
(Ізіутителіг... Тактз ;іочь-то Токчакова
Мы увезли, чтобъ ты ве.гГ,л7і о ворѣ,
Михаіілѣ Тучѣ, опросить её.
М А лют А.
Такъ, Государь! я носылалъ ужь сыскныхъ:
Развѣдали, что вольница псковская
Взаправду бродить по лѣсамъ нечёрскпмъ
I о А п н ъ
ІІнъ — ладно... Уводи съ собою этпхъ,
— ЗУ1 —
А ту ко чігѣ... Да одного оставьте
Мепя ла ма.іыіі часъ.
{Малюта, Вяземскіа, Матута, опричники уходято.)
ЯП.ІЕНІЕ IX.
ІОЛННЪ, Ц-АРЕВІІЧЪ II БОРПСЪ ГОДУНОВЪ.
ІОЛІІИЪ.
я говор II лъ,
Что торопливо порѣшіі.гь со Псковомъ —
II вышло такъ...
Ніікакъ её ведутъ?
(Царевичу,)
Ступай въ шатер ъ къ Борису...
Я узнаю
Всю подноготную...
[Царееичо гі Годунова уходято.]
ЯІВЛЕИІЕ X.
Іо.\ннъ, Ольга откидываешо полу ставки и останавли-
вается.
ІОАннъ [идёшо еН на встрѣчу.)
Здорово, Ольга
Ивановна... бишь-Юрьсвпа! Здорово!
{О.гъга заламываето руки, кланяется Іо-
анну 65 ноги и рыдаетб.)
— 392 —
ІОАПнъ [щ^иподнимаетъ её.)
Привстань, привстань! ІТодп-ко вотъ сюда,
Присядь, да отдохни.
[Ведёпіо гі спжаета на мѣсто.)
Не ждалъ — не чаялъ
Тебя увпдѣть объ ночную пору.
Да ГДЕ еще? въ моеіі походной ставкѣ.
Какъ довезлп тебя?
{Ольга рыдаегпб и ие можетб сказать ни
слова.)
Не плачь, косатка!
Я не медвѣдь, не людоѣдъ косматый,
А твой хозяпнъ, гостья дорогая,
Да, правд-у молвпть кстати, п должнпкъ:
Ты чарку мнѣ съ поклономъ подносила —
Я прпнп.чалъ; теперь черёдъ за мною :
Мнѣ подносить, а принимать тсбѣ. •
{/Ьіливастпо изо стопы чарку и подносито
Со ПОКЛОНОМ!) Ольгѣ.)
Прпгубь пзъ пашей чарки, пс гііз"піайся...
Отвѣдай: мёдъ и у меня недуренъ...
[Ольга встаете, щтхлёбываето и со сле-
зами целуето у Іоанна руку.)
ІОАННЪ [ставит?; чарку на столь
и опять усаживаете Ольгу )
Ну — вотъ, теперь немножко отдохнула...
Разсказывай, какъ увезли тебя?
Ольга [складываете руки.)
Царь-Государь, спаси меня, помилуй!
Я сирота...
— 393 —
ІОЛ II иъ.
А кто же князь-то Юрій
Пвааовичъ ?
Ольга.
Опъ мнѣ отсцъ пріёлшыіі.
Я нп отца, пп матери пе знала...
Не откажи въ помогѣ безномощноіі !
Оборони отъ недруга лихова!...
ІОАІІПЪ.
А кто ТВОЙ недругъ?
Ольг.\.
(Іамыіі оиъ, Матута.
Ему мепл просватали сначала,
Да я потомъ упала въ ноги Кііязю
II упросила слёзпо умолила —
Не загубить моей дѣвіічьей воли
За старымъ, нснавіістнымъ и постылымъ...
За то и злится... ІІыньче наскакалъ
Съ холопьями у мопастырскоіі рощи...
Схватили, завязали ротъ платкомъ,
И на сѣдло втащили... Дѣвку Настю
Съ ногъ сбили плетью... Тутъ у;і;ь я ие помню,
ІОАННЪ.
За чѣмъ же ты ходила въ монастырь?
Ольга.
У князя отпросилась помолиться.
ІОАННЪ.
Объ суженомъ?
— 394. —
Ольга.
Не скрою, Государь,
]-]сть суженый.
ІОАІІПЪ.
Когда же будетъ свадьба?
Ольга.
Какъ Богъ веліітъ.
ІОАІІИЪ.
А за КОГО выходишь?
Ольга.
За сына за посадшічьяго.
ІОАННЪ.
Тучу?
Ольга, [удивленная.)
Такъ, Государь.
ІОАПНЪ.
Вѣдь свадьбѣ не бывать!...
За то, что ты всего ыиѣ не сказала,
Я увезу тебя въ Москву съ собою...
Скажи: кого у рощи дожидалась?
Ольга [падаето на колѣни.
Прости; его...
іоаннъ.
И ие проси прощенья!
Пошлю сказать кпязь Юрью, что въ Москву
Везу тебя, а волп моеіі царской
Ослушника, посадипчьяго сыпа.
Велю поймать п привезти въ желѣзахъ.,.
Гдѣ опъ теперь?
~ 395 —
Ольга.
Гіошілуіі , Гогударь !
ІОАІІІІЪ.
Гдѣ онъ теперь?
Ольга.
Не вѣдаю, ііс знаю.
ІОАИііъ [грозно.)
Гдѣ оиъ теперь?
Ольга [плачетп.)
Хотѣлъ быть въ келыо старца
Николы.
ІОАНПЪ.
Встань п поцелуіі :мепя.
[Цеяуетб сі' во лоОо.)
Я пошутплъ : въ Москву тебя возьзіу ,
Отдамъ тебя за молодца любова ,
Кого сама захочешь... Л Мііхаіілы
Казнить не стану — засажу въ темницу...
П денегъ дамъ тебѣ на калачи —
Корми его по празднпкамъ...
Ольг А.
Вели
Меня казнить за то, что головою
Я выда.[а милбва.
Іолпнъ {смѣстся.)
Ни-пп-ни !
Зачѣмъ казнить красавпцъ? Замужъ выдамъ.
Ольга [складываетп руки.)
Охъ, Государь! не тѣшься надо мпою :
— 396 —
Пусти во Псковъ молиться за тебя —
Я въ монастырь поііду.
ІОЛІІНЪ.
Иебоіісь, въ Печёрскііі?
Кіікъ не поіідтп!...
[Слпьётсл и опирается рукой о стол^.)
Ольга.
Неліікііі Государь !
Иередъ тобою мнѣ, какъ персдъ Богомъ,
И помысла не можно утанть.
Дозволь сказать всю правду?
Іолннъ,
Только правду!
Ольга.
Дѣвйчьи слезы п дѣвпчье горе
Тебѣ смѣшкн п інутка, Государь...
Да надъ молитвой ты інутнть не станешь...
Такъ — вѣдаіі же : рсбёикомъ нссмышлённымъ
іі за тебя молиться научилась ;
За мамкою, передъ иконой Снаса,
([ лепетала: «Господи, помилуй
Отца п Т'осударя моего I «
[Тотіт видимо взволноват; Ольга скла-
дываете руки.)
Ты властенъ носмѣяться надо мною
И ее повѣрить истинному слову...
А я тебя тогда еще но часту
Во снѣ видала...
ІОЛ II нъ.
Жаль — пе на-яву!
— 397 —
ІІохожъ былъ, чаіі, я па цяря Ивана
Васплыіча?
Ольга.
Да, государь, похожъ!...
Одно, что былъ моложе, веселѣе
II...
Іолипъ
Что? красіівѣіі?. .
Ольга.
Вымолвить пе смѣіо.
ІОАІПІЪ.
Не боііся, Ольга Юрьевна!...
[Качастъ головой.)
Не зпалъ я,
Что ты у насъ забавница такая?...
[Молчите. Ольга стотпо, печально опу-
спгиво голову. )
ІОАииъ [пристально гллдито па
Ольгу.)
Скажп-ка ты мііѣ лучше, бсзъ утаіікн —
Кѣмъ чаще: букоіі, пль царемъ Иваномъ
Тебя пуга.ш въ дѣтствѣ?...
[Ольга молцигпо.)
А когда
Ты подросла, чан, паслыхалась нрнтчеіі
О пѣкоемъ злодѣѣ, кровопіііцѣ.
Гоептелѣ бояръ п слугъ усердныхъ,
Мучптелѣ, казпптелѣ...
— 3!) 8 —
Ольга.
Дозволь,..
ІОАіпіъ, {не с:іі]шая ея.)
Объ пзвергѣ!... Отъ глова п до слова
Готовъ я всю п\ъ нѣсеііку пропѣть.
«Опъ, молъ, какой: чѣмъ только кто пгіавѣе,
Тѣмъ на судѣ его п вііііоватѣіі ;
Кто жптіёмъ, во истину мол'іалыплмъ
И монастырскпмъ, Господу угодеиъ,
Тотъ у него — хап;ка п лпцелѣръ ;
Кто лестію гнушается — завпстнпкъ ,
Л кто стоптъ за правду, по прпсягѣ.
целованью крёстному, — отмётннкъ,
Злокозненньііі нзлѣіінпкъ и предатель!.,.
ГІ вотъ, ыолъ, онъ муягсіі, толпко доблпхъ ,
Преславныхъ царства русскаго спгклптовъ,
Нсеродпо пгтрсбляетъ, акп звѣрь,
О немъ нее начъ гласить Апокаліінспсъ...
Нп возраста, ип пола ни жалѣетт^:
ГрЗ'Дныхъ младенцевъ, старцевъ бсзпомощныхъ,
Невпиныхъ дѣвъ терзаетъ ліотоіі мукоіі
II тѣиіится пхъ кровью, со своею
Кромѣинюіі тьмой, что сатана съ бѣсамп...
Чт(У? такъ лп Ольга Юрьевна, аль нѣтъ?
Аль, мо;кстъ, и послаще паиѣвалп?
Ты не таи : вѣдь сказано — не бойся.
О л ь г А.
Мнѣ Нечего бояться; не причастна
Моя душа ни лести, ни обиану,
II впдптъ !)Огъ, что я гкаіала правду.
Да п ска;];у : я въ бёрсл;ѣ, въ охранѣ
— 399 —
У батюшки пазвшіііаго жила;
Пустыхъ рѣчсіі ко миѣ, въ дѣвіічііі тсремъ.
Не заносилъ ліікто п никогда;
Л если отъ подру;кекъ іі отъ лазіокъ
II доводилось слышать что такое,
Такъ поіппіать мнѣ было не по лѣтамъ
Про царскііі гнѣвъ и царскую опалу...
А послѣ...
ІОАППЪ.
Видно: послѣ до:^іскнулась ?
Ольга (смѣло в.зг.іядываепіо на
I о а к на.)
Ла: домекнулась!... Какъ не домекііуться,
Когда вездѣ стопъ-стоігозіъ по Русп?...
Охъ ! не о томъ тебѣ бы допроситься,
А о мопхъ молитвахъ лпогогрѣшиыхъ ,
Что сльшіала-ли, нѣтъ-ли ■ — полуночь...
Узналъ бы ты...
[За ставкой слышено шумо и оклікб
сторожевою :)
Что за люди такіс?
Что за народъ?
Г о л о с ъ Ч к т в Ё р т к п.
Народъ всё Бо;кііі: діы.
[Ко ставкѣ приближсиотся быстрые шаіи
толпы; раздаётся звукс рот; выстрѣло
и шумо схватки. )
Вперёдъ, ребята, къ ставкѣ !
ІОАИнъ [откидываето полу.)
Что такое?
— /рОО —
Голосъ Четвёртки.
Вотъ это — ставка Вяземскаго вора :
Сюда! правѣй, правве забираііте!
[Изб шсшірово выбѣгаютб толпы стрѣлъ-
цовб ; слышны выстрѣлы пищалеіі и звукб
оружіл.)
Я В Л Е и I Е XI.
Даревгічъ, Годуновъ п Малюта вбѣгаютб е& ставку.
Мал юта, {запыхавшись.)
Царь, вольнпца псковская!
[Ольга вскрикиваетб.)
ІОАииъ {сдсргиваешб со столпника
ліечб).
Всѣхъ ііхъ лоскоиъ!
Царевичъ {заступаетб Іоанну до-
рогу.)
Владыко-отче ! не труди напрасно
Своей деснпцы.
ІОАнііъ {вб бѣхаенствѣ.)
Слышишь? всѣхъ, Малюта!
А вожака треклятыхъ взять жпвьслъі
— 401 —
ЯВЛЕІПЕ ХП.
Тъ ЖЕ, кролпъ Мл люты.
[Кі^піт, выстрѣлы и схватка силыте.)
Голосъ М. Тучи.
Князь Вяземскій! гдѣ Ольга Токмакова?
Отдайте Ольгу Токмакову ! Ольга !
Ты здѣсь ли, Ольга?
Ольгл.
Здѣсь 1
[Хочето броситься вот изь ставки; Го-
ду ново сильно её отталкиваете .)
Ольга [шатается и падаете на
одно коліъно.)
Христо-ІІсусе!
[За си/ноіі біылыа огонь и сѣча.)
Голосъ Тучи [ближе.)
Прости! съ тобоіі иамъ больше не видаться!
Голосъ Мал 10 ты.
Бери жпвьёмъ!
И ъ с к о л ь к о голосов ъ.
Не дался! соскочіілъ
Въ Мѣдѣдию. Понлылъ... Вотъ опъ... Эіі — вы — разоиъ!
[Ольіа вскакиваето.)
[Залпе.)
Голоса,
Стрѣляіі !
Иоиалй!.,.
[Выстрѣлы утихають; входите Малюта.)
26
— АО-2 —
Я В Л Е Н I Е XIII.
Тъ ЖЕ и Малюта сб окровавленм')1м<5 бсрдышелѣ. За ним5
опричники,
Малюта.
Всѣхъ угомонили !
ІОАИНЪ (безпокоино.)
А Туча?
Ко дну!
МАЛіота {.ѵашетб рукоіі.)
Ольга {хватаето со стола ножб.)
Господп! прости мнѣ...
[Падаетп вб крови на пояб.)
ІОАНИЪ.
Безумная!.
Бомелія сюда!
{Подбіыастб кб Олыѣ и относгипб еЬ' сб
Царсвиѵемб и Годуиовы.ѵб на лтсто)
Безумная!... Ты сльешішіь ли?.,. Тіл слышишь?...
Вѣдь я тебѣ...
{Наклоняется Кб Ол'.пь и осыпаетб её
поцелуями.)
— 403 —
ЯВЛЕН] к \П'.
'Гі> ;кк II ВомЕЛііі поспѣшно подходиіпб ко Ольгт^.
I о А и нъ [задыхается.)
(ліасіі её, Бомелііі !
{Іуомслш берётг; Ольгу за руку и прикла-
дываете ухо Ко ея сердцу.)
ІОАПііъ [лоліаето себіь руки.)
Сііасн мою голубку ! . .
БоыЕЛііі [качаето головой.)
Государь !
і"огііодь единый воскреіііаетъ мёртвыхъ...
1ИІРІІ ЦІОЗМ11І15Т»,
НЕОКОНЧЕННАЯ ТРАГЕДІЯ
Ф. ШИЛЛЕРА.
ПЕР вы II АКТЪ.
СЕПМЪ ВЪ КРАКОВЪ.
При П0ДПЯТІ1І запавѣса открывается большая зала сената, въ которой за-
сѣдаетъ собраніе польскпхъ государственныхъ чавовъ. На высокой эстрадѣ
о трехъ ступеняхъ, крытыхъ алымъ сукпомъ, королевскін тропъ съ сѣчію;
по бокамъ висатъ польскіе п литовскіе гербы.
Король возсѣдаетб на троиѣ; справа и сльва стоято на
эстрадѣ десять еороііиыхъ сановіііпсовъ. Подо эстрадой,
по обѣимб сторона мо сцены, сидят о епископы, палатпиы
гі КАСТЕЛЛАНЫ. Близо нихо помѣщаются, в5 два ряда,
ВЫБОРНЫЕ отъ шляхты Со непокрытоп головой. Всѣ во-
оружсны. ГнѣоИЕПскііі АГХіЕппскопъ, како примасо ко-
ролевства, сидитъ ближе всѣхо ко авансценѣ; зсі нимо его
КАПЕЛЛАНЪ держито золотое распятіе.
Архіеппскопъ Гнъзііеискій.
И такъ , иашъ бурныіі сеіімъ благополучно
Достпгъ давно-желапнаго конца ;
Король съ чпнамп разстается дружно;
Шляхта съ себя оружіе с.іагаетъ ;
Упрямый Рокошо *) разоіідтпсь согласенъ;
*) Рокошъ (гокозг) — -возстаніе шляхты протпвъ короля н сенаторовъ.
Прим. переводчика.
— 4.08 —
А стъ король даётъ святое слово —
Внимать отпыііѣ жалобамъ правдпвымъ.
*)
Внутри все мирно, и теперь мы мол;емъ
Окинуть взоромъ виѣтпія дѣла.
Угодно ли чпнамъ свѣтлѣіішпмъ будетъ,
Чтобъ князь Діімптрііі, правый прптязатель
На русскую корону, какъ законный,
Какъ петый сынъ покоинаго Ивана,
Предсталъ и доказалъ свои права
На русскій тронъ здѣсь передъ сеіімомо вальныма? **)
К в А к о в с к I и к л с т к л л А } [ ъ .
Конечно! Гдѣ же честь п справедливость?
II отказать намъ князю не прилично...
ЕпИСі;ОПЪ ВЕРМЕЛАИДСКІІІ.
Всѣ документы на его права
Просмотрѣны теперь , и оказались
Всѣ П0ДЛИ1ПІЫМИ. Выслушать его
Намъ можно.
Несколько выборныхъ шляхтичей.
Нѣтъ! не только можно — должно.
Левъ Сапііга.
Но выслушать — всё то же, что признать.
*) Предлагаемая трагедія, какъ извѣстпо, ее была окопчепа Шиллеромъ.
Строки^ означенный тире, находятся пъ подлинник!;: онѣ означаютъ моно-
логи еще не папнсапвые, не положенные авторомъ па бумагу, но уже об-
думанные имъ и долженстііовавшіе быть въ іѣхъ мѣстахъ. Прим. пер-
еаго издате.гл (Н. В. Гербеля.)
**) 8еут Л'^аЫу — генеральный сенмъ Щт.ѵ. переводчика.
— 4^09 —
ОДОЕПСКІІІ. *)
Не. выслушать — все то ;кс, что отвергнуть.
Л Р X I Е П II с к о П Ъ Г л 1і ;лі Е II с к I іі .
Благоволятъ ли допросить его?
Вопросъ въ другоіі II въ третііі рлзъ пред.іожеііъ.
Веліікііі короііпыіі клицлеръ.
Пусть предстаётъ предъ королевскШ троііъ!
Сенаторы.
Пусть говорить!
Выборные.
Мы всѣ готовы слушать.
{Велип'и короііііыіі маргаало даёпіо при-
двернику знако своы.ѵб жезломо ; при-
дверпико отворястг, двери.)
.ІЕВ'ь С А и ъ гл.
Я протестую — пусть заііішіетъ каііцлеръ —
Протіівъ всего, что несогласно съ мпромъ
Межь Польшеіі п московскою короной.
*) Нѣьоюрыіі собствепБыя имела искажены у Шиллера : таііг, па-
примѣръ, вмѣсто Одоевскій — у иего Одовальскій (0^1о^ѵа18к}'). Во-
обще, какъ иностранный писатель тогдашп.міо времени, пе;інакомыіі съ
русскимъ бытомъ и съ русско" исторіеіі, опъ неминуемо долженъ былъ
впасть въ погрѣшности и анахронизмы. Они будутъ указаны последова-
тельно въ выноскахъ. Прим. переводчика.
— 410 —
ЛіГодшпд ']іп[птрііі, іцтближастсл на пѣсколько шаіовп
Ко трону, и, не снимая шапки, отдаппб по поклону коро-
лю, сенаторамг, и выборным-, ; ему отвѣчаютп наклоне-
нгемг; головы. За тіъмб Димитр'ш становится такб, что
ели/ видна большая часть собраніл и щтсутствуюгщихб на
сеіімѣ; кп королевскому тропу оно только-что не повер-
нулся спиноіі.
Архіеппскоііъ ГнъзпепскіІі.
Князь Дміітрііі Іоапііовпчъ ! Быть моисетъ ,
Блескъ сеііма п велпчье короля
Тебѣ ігеволыю связываютъ релн?
Такъ вѣдаіі, что дозволено сеііатомт> ■
Тсбѣ избрать повѣрсііііаго : можешь
Его устами съ ссіімомъ объясиптьйя.
Длміітрііі.
Отецті архіеппскопъ! я иредгталъ
ІІскателем7, паслѣдгтііспііагп царства
П скипетра дерл;авпаго: ле гоже
(ліуіцаться мяѣ передъ народомъ волыіымъ ,
Передъ его владыкоіі п сеііатомъ.
Л [ілкогда еще не лііцезрѣлъ
Иодобігаго высокаго собранья —
II этотъ впдъ мнѣ возвышаетъ душу,
По — не страшнтъ. Чѣмъ послухп *) достоіінѣіі,
Тѣмъ мнѣ лселаннѣіі; а теперь я слово
Держу наіісвт.тлѣіініечу собранью.
*) Я не нашелъ приліічпѣе забытаіо слова послухп для передачи со-
временнаго попіпін свидѣтель. Оттѣпки обопхъ поіпппы.
ІІргілі. переаодчгіга.
— ИІ —
л Р X I к и ис іе о и ъ Г іі ъ :; іі к іі с кі іі.
Речь ІІогііо.піта слову твоему
Б.іаго воіілетъ.
Скажи пе обинуясь.
Д II м п т р I іі .
Отцы-сппскопы , вельмолаіыіі соіімъ
Достоііныхъ палатіііювъ , папы-рада
II выборные Рѣчіі ІІосполптоіі !
Дивлюсь, п, съ несказанпьпіъ пзумлепьемъ ,
Себя, прііоща русскаго престола,
Наслѣдипка державы Іоаппа,
На вапіемъ сеіізіѣ всепародполъ впжу...
Кровавою враждою оба царства,
Русь съ Польшей, обмѣііялпся; о мпрѣ
И рѣчь пе шла, пока отецъ былъ лепвъ...
II — вотъ теперь благо-рѣіипло Небо,
Чтобъ плоть отъ плоти II отъ крови кровь ,
Сыііъ Іоаіпіа, съ молоколъ всосавшііі
Наслѣдствеііпо-пріёчную вражду ,
Чтобъ я предъ вамп страііипкоиъ явился,
II у враговъ, въ средпииозіъ градѣ Польши,
Отстаіівалъ законный права!...
Забудьте-жь прежде, чѣзіъ держать мнѣ слово,
Забудьте бы.іь-былую благодушно:
Не осудите сына за отца
И кровною воіінои пе упрекните.
Я, русскШ киязь, ограб.іепъ, угпетёнъ,
Прошу запціты. Развѣ угнетённый
Не въ правѣ полагаться на участье
.Іюдеіі правдіівыхъ, благородпо-волыіыхъ?
Л есть-ли что правдіівѣе па свѣтѣ.
— 412 —
Какі, храбрыіі, иезавіісииыіі пародіз?
Верховной властью древ.тс-облочёіпіыіі,
Оііъ сам'ь свои дѣяііья повѣряетъ,
II ііреклоііяетъ ухо ко всему,
Что человѣчію.
Архіеітнслсопъ Гп-взііеіісі;ііі.
]{иягъ ! ты персдъ иаліі
ІІредсталъ , какъ сынъ закоіпіыіі Іоапиа.
Твоя ларулшость и слова согласны
іл такіімъ высокомѣрнымъ прптязапьемъ;
Но докажи намъ подлинность твою
Неотвержіімо — и иадѣйся смѣло
На блаіородство Речи Носполптоіі:
Она встрѣчалась съ Русскіічіі на нолѣ,
И доказала, что способна быть
Честнымъ врагомъ п вселюбезнымъ другомъ.
Дтіптрпі.
[Іванъ Иасіілыічъ былъ женатъ пять *) разъ,
П первую супругу взялъ нзъ дома
Ролаповыхъ. Царпца родила
Царевича Оеодора : паслѣднпкъ
И царь онъ былъ по смерти Іоаина.
Но у покоііііаго сіце былъ сі.інъ Діппітріііі,
Отъ брака съ Марѳой, изъ роду Нагпхъ **),
Съ послѣднею супругою. Дпмнтрш
Въ пелёнкахъ былъ, когда скончался царь.
Оеодоръ Іоапіювпчъ, и тѣломъ,
II духомъ слабыіі, персііалъ кормило
*) Олііібііа: Іоаппъ былъ жеиатъ не пить, а сель разъ.
ІІри.п. переводчика.
**) У Шиллера: Нагори (NіI!^,■оі■і). Ііріі.ѵ. переводчица.
— 413 —
ІІравлспія Борису Годунову,
Велііі;очу коііюшечу , іі тотъ
Всѣчъ царствомъ ругскіпп> прави.іъ глиовластио,
Бездѣтііому Ѳеодору иадел;ды
На сына іі і[аслТ.л,іпі]еа престола
ІДаріщы юлоіі лоно не сулило.
А между тѣмъ, правитель хнтрыіі царства
Сппскалт^ любовь и прсданіюсть парода,
И на вѣнецъ возвёлъ своіі смѣлыіі взоръ.
Одной препоной былъ царсвич^^-отро^^■ъ
Дпмптрііі Іоанновіічъ, взрощспныіі
Въ удѣлыіомъ Угліічѣ царнцсіі Марѳоіі.
Когда Борпса замыслы созрѣли,
Послалъ убіііцъ онъ въ Углпчъ потаенно,
Чтобъ узіертвііть царевнча-^^іладеица.
Глухою ночью, ]!Ъ терс.чу царицы,
Вдругъ вспыхнули отдѣльные покои,
Гдѣ съ дядькою опочивалъ царевпчъ.
Всё сдѣлалось добычею пожара,
А самъ царевичъ безъ вѣсти пропалъ
И мать и всѣ сочли его погибиишъ.
Оплакали бсзвремсшіую сме])ть —
Тѣмъ дѣло и покончилогь. Снроснте —
II вся Москва вачъ въ этомъ прнслгнётъ.
А г X I Е и и с к о п ъ г и Ъ 3 п Е и с к I и .
іДіы слышали тогд,а л;е эти ві;сти :
Всѣ государства обошла молва,
Что въ Угличе царевичъ средь пожара
Погпбъ ; и такъ какъ смерть его. конечно
Была желанна для царя Бориса,
Бориса въ этоіі смерти обвинили.
Теперь однако кь не о смерти речи:
Царевіічъ жпвъ. Ты увѣряешь, будто
Оііъ жішъ въ твоей особѣ : докажи,
Гдѣ осповапье тождеству такоііу?
Но чёмъ признать пазіъ подлинность твою?
Какъ попсковъ Бориса несомпѣнныхъ
Ты нзбЬ;калъ, іі, чрезъ іпестьнадцать .іѣтъ
Явплся въ Божьелъ мірѣ такт^ нежданно?
Д Н II п т г I іі .
И года нѣтъ, какъ самого себя
Обр ёлъ я , ибо жизнь моя доселѣ
Была покрыта пепроглядііылъ мраковіъ,
И о гвоемъ рожденьѣ я не вѣдалъ.
Едва себя запомню, бы.іъ я служкоіі
За крѣнкоіі мопастырскою оградоіі.
Охъ, какъ тѣсна монашеская ;кпзнь,
Когда дуіііа занросптъ волыіоіі-іюлн,
II въ богатырскпхъ , іоношескнхъ лпілахъ
Забьётъ ключсмъ наслѣдственііая кровь!
Я сбросилъ пенавистныіі мнѣ подрясникъ
II убЪ-'кллъ потаино въ ваіну Польшу.
Здѣсь славпыіі Сеидомнрскііі воевода
і\Ііі'В далъ прііотъ въ своемъ вельможномъ зазікЬ
И честныиъ званьемъ воина облёкъ.
Архіеппсі;опъ Гпвзпенскііі.
Какъ? о ссбі; ты самъ еніе не вѣдалъ,
Когда но свѣту слухъ ходнлъ издавна.
Что былъ спасенъ отъ гибели царевичъ?
Борпсъ, дрожа па отпятомъ прсстолѣ,
По всѣмъ границамъ учрсдилъ заставы,
Чтобы глѣдить за путіиікани зорко.
— 415 —
Какъ? до тебя г.іухъ этотъ іге достіігііулъ,
И ты НС выдала. 17^ себя ппгдТ)
За Дмптрія?
Диміітрій.
Я разсказалъ, что знаю.
Коль слухи о моемъ существованьѣ
Ходп.га — гіхъ разсѣялъ Сааіъ Гогподь.
Себя ПС зналъ я. Въ домѣ палатіпга
Я про;кіілъ юность въ соіпіѣ чслядпнцевъ.
Въ мо.ічаіпіі благоговѣііііочъ, страстно
Я полюбп.гь одну пзъ дочерсіі
Хозяшіа, хоть взоровъ п не поднялъ
На высоту, заоретпую пришельцу.
Но вотъ что было : .Іьвовскііі кастелланъ,
Женнхъ зіоеіі красавицы, случаііно
Узпэ.іъ про страсть мою къ его иевѣстѣ ,
И оскорбплъ меня кнч.інвоіі бранью,
II даже руку поднялъ па меня...
Я взялся за оружіе : безумный,
Онъ въ бѣшенствѣ попался миѣ подъ саблю
Н палъ... Но въ смерти этоіі я невнпепъ.
МННПІЕКЪ.
Да, такъ все было
Днмнтічіі.
Боже! безъпиённый
II бѣглыіі чужеземецъ умертви.іъ
Сановника, нріятсія п зятя
Вельмоишаго натропа своего!...
Ни явная певшшость, ни участье
Всей челяди, пи да ке милосердье
— 416 —
Патрона пе могли меня спасти :
Законъ, къ по.тякамъ мплостпвыіі, нрямо
Моня, пришельца, осуясдалъ на казнь.
II вотъ мемя прпговорпля къ сііерти...
II я колѣна прсклоиилъ предъ плахоіі ,
II шею подъ ударъ і;еча подставплъ...
Но въ это-то мгновенье у меня
Блеснулъ на шеѣ золота литова,
КаменьяАіп осыпанный, ианёрсныіі
Кунельпыіі крестъ! У насъ такоіі обычаіі,
Чтобы снмволъ святого искупленья
Не скіідавать съ груди отъ колыбели.
Въ тотъ самыіі мигъ, каіеъ съ жпзпію разстаться
Нрпшлося мнѣ, я этотъ крестъ кунельныіі
Подпёсъ къ устамъ съ благочестивой думой.
[Поляки ліакамп выражаютп свое сочув-
ствіс.)
Заметили святую драгоцѣнпость
Съ иемалымъ изумленьемъ; любопытство
Понудило мнѣ узы разрт.шить
II допросить зіеня; по я не вѣдалъ —
("ъ которыхъ поръ пош\ святыню эту.
Тутъ били трое изъ дѣтсіі боярскихъ,
Бѣжавшнхъ отъ Бориса въ Сепдомиръ:
Они признали крестъ, по изумрудамъ
II аметиста.чъ, за папёрсиыіі крестъ
Царевича Димитрія: возложепъ,
По ихъ слова:ііъ, онъ былъ Мстиславсклімъ княземъ *)
При самомъ воснрпнятьт, отъ ь-уиели
Царевича. Оглядываютъ блікке
*) У Шиллера : Бестиеливскоіі (\Ѵейііз1о\ѵ5коу) Л/^гм/. переводчика.
— 4.17 —
ЗІрця — II замѣчаютъ съ пзумлеііье-иъ,
Что правая рука моя короче,
Ч'Шъ лѣвая: таі;ая ;і;с орпмѣта
Была II у Дііміітрія. случаііііо.
Допрагаііваютъ крѣііко .. Я ирііпочішлъ,
Что захватіілъ съ собою, при побѣгѣ
По'ъ монастырскоіі кслііі, псалтырь,
'Что въ псалтырь есть ]']іеч('ская надпись,
Начерчена іігумііояъ — а ь'акая —
Не зпаю, по пе:знаііью яаыка
Псалтырь нашли п разобрали надпись.
Гласптъ:что братъ Васііл1іі-'[)пларетъ
(Тогда мое монаиіеское имя,)
Владѣтель псалтыря сего, — законный
Царевичъ Дмитрііі, младшііі сынъ Ивана;
Что чудомъ спасъ младенца дьякъ Лндреіі
Н скрылся отъ клевретовъ Годунова;
Что есть тому свидѣтельства: хранятся
Въ какихъ-то двухъ обіітеляхъ и иынѣ.
Тогда бояре *) мпТ. лналіі въ ноги;
И съ полныиъ убѣждеиьеиъ и сознаиьемъ
Челомъ мнѣ били, какъ цареву сыну.
И такъ: внезапно, изъ нотёмиоіі бездны,
Горѣ меня судьбина вознесла?
Л V V I к п и г, і; о н ъ Г н в з н к н с кі іі ,
Димитрііі.
И вотъ — теперь я чувствую, какъ будто
*) Шиллеръ смѣшиваетъ званіѳ боярпиа и боярскаго сына.
Прим, перевогіпики.
:27
— 418 —
Съ мопхъ очеіі нпсплла чешуя;
Воспо^птанья подняли завѣсу
Мппувіііаго, — II ЯС1Ю , въ отдалеиьѣ,
Какъ купола въ лучахъ зори вечерііеіі,
Два образа передо мпоіі мелькаютъ, —
Двѣ первыхъ искры дѣтскаго сознанья.
Тѣ облики: бѣгу я темной почыо;
Взгляпулъ иазадъ — потёчкіі словно спрыснулъ
Пылающпмп брызгали пожаръ...
Должно быть, вспомпнанье стародавне.
Затѣмъ, что образы, съ нилъ с.іитые, погас.ти
Въ чоеіі душѣ. Я счутно почяю только
Вотъ этотъ страшныіі, неотступныіі образъ.
Потозіъ яснѣіі МОП воспоминанья:
Припоминаю, какъ меня обидѣ.іъ
Одинъ изъ служекъ, урскнувшп царскимъ
Пріёмыиіезіъ... Тогда я счёлъ за шутку
Его слова; заушиноіі отвѣтилъ
На ипхъ — и думалъ, что вполнѣ быль правъ,
Какъ человѣкъ. Теперь я понимаю —
Не какъ простои я смертпыіі былъ разгнѣв;тъ,
Какъ царскііі сынъ... Теперь едпнымъ словомъ
Разрѣшена судьбы моеіі загадйа:
Не по прпмі;тамъ. можетъ быть, обманііымъ,
А 110 біеныо собственнаго сердца,
Я узнаю паслѣдствснную кровь —
И ужь с};орѣіі пролью её по каплѣ,
Чѣмъ уступлю права на моіі вЬнецъ.
Л I' X 1 Е и и СК о II Ъ Г ІПі 3 Н Е н с к 1 іі .
Нельзя же иамъ-то на слово повѣрпть,
Что впечатлѣнья дѣтскія правдивы!
Кому дол?кны мы вѣрить? Бѣглецу?
— -ІІ!) —
Иль ііОі;а;і;іі(Ыо бѣіѵісноіп. т,-ікіі\ъ же?
Прости зісііл: я )!іі;і;у — Г).і;ііЧ)|іі)Д('ігь
Ты. юполіа! По голосу, но речи
М ііо осаіікѣ — !.:ііди'.;о по лиа'цъ;
Ііо можотъ быть II са.мб і;ѣдь ты обчаііугь?
Поіштііо: чолоііѣчсскому сердцу
Простительно лабиться ло;і;ііо, если ;
Воіфосъ пдетъ о царстпеііиоіі пгр'В.
Мто :'.;о;і,-ет7) быть словачъ тпоннъ поруь-оіі?
,] I! к II т Р I іі .
Пятыіадцать я сніідііте.іеіі представлю,
Пятыіадцать род,оі)ііты\ъ иолякопъ,
Отъ і.-ор/ія бе-\ѵі;ирііаго Піастоиъ:
Пусть иодтвордятъ, иль ііѣт'і> МОП слова...
Ііотъ ь'ъ слову, (;еіідоми|)Сі;Ш воевода
[I касте.ілаііъ Люблшіскііі: полагаю,
Что -ча >іеіія ручательство дадутъ.
Л I' V I к II 1! с к о П Ъ Г II Б ;? п к п с|к I іі
Такъ что ;кь еще, ііресвѣт.іое собранье?..
Свпдѣтельствояъ таыіхъ особъ высокпхъ
РазрТлпеао соішѣніе. Давно
По СВѢту СЛуѴЪ НроІПёЛЪ, что ІѵЛІЯЗЬ ,|іПІ!ГГ1іІІІ,
Сынъ Іоанна, живъ еще досс.іѣ :
(Іамъ і;арь Борпсъ ігепольно ііодтверл;даетъ
Слухъ этотъ пепоііягньпіъ опасеііьсмъ.
Теперь ііредъ памп юііопіа лѣт<;мп,
Обліічьсмъ, да;і;е до пріпіѣтъ ма.іѣіііппхъ,
Случайною ирпродпою игрою,
Онъ сходеііъ съ гь.чъ, кто такъ необт^ясішмо
Проиалъ, кого такъ долго и такъ тщетно
— 4іЧ) —
И<жаліі. Этотъ іпиоіла достопиъ,
]1о ра:зу.иу іі ге]ідіі,у, щч\\ътп\ть
Высокое такое ііритяуаике.
Г}дііба его чудесна ііім-ка-ііінио:
ІІзъ ке.іыі :чоііастырск(ііі бт.дііыіі с.іл;і,ка
Янляется, и на грудп с]'о —
Тотъ салыіі ],'рестъ бе:иі,ѣііііыіі, что царешпл.
Иосп.іъ когда-то... тотъ кчіе.іыиліі і;|іестъ,
<!ъ которы;мт. оііъ іііі ра^у цс ра;зста.іся,
<і!іъ, то сстг, — этотъ ЮИОІП.І... Ііртіоііііп.чъ,
Іі.іггь рукопись сшірепиая поііаха,
ііе;:;ъ спору ііесо>шТ>пная, імасцтъ
I • тодіті. что яко-бъ сачі.ііі ;)тотъ служка
И есть Дпмптрііі... П не гоііорю
ІІ!' поііяііу. что ясное че.іо
И речь по пранді; — ііг;ікому порука:
(]і, таьчіпъ челонъ обзіаиъ потаііныіі въ ср.ътъ
І^ііце ип рачу пе посзгК.гь ироіідтя,
'Лакпдьшая грошпіАпі слипами. . .
II такъ — я дальяіе і!о;5ражать ис смѣю
3(.і прптязамьс юноши п пмя; —
Лаю ему. какт, прпзіасъ. первыіі голосъ!
А р \ I к п 11 с. і; о и ъ . 1 ь в о в с к ! Іі .
Моіі голосъ — твоіі!
Н ъ с ]; о л ь к о к п п с к о п о в ъ
II на]цп — также іичт
НВСКОЛЬКО П.АЛЛ Т(І новъ.
И я'
О д о к п с к 1 іі .
и я!
— і-21 —
НыБогі[і.гк [п'Ю'Щыппо дрчгг, .т д/и/-
Мы н(-іі!
СЛІГІ.ГА.
Но ІІѢТІ, ІІ(і:;!!0.((.Т(',
Ііо:шо.іі.Т(', іі;ті,і-|і.-іда ! не ги г.пттс :
Обдучать іілдо... Г>.і;іго[іпдіііліі спЬіъ
\\.п> іі\ст;ік(»въ не до.і;і;гчіъ |);!г\;одііться.
0Д(.) кі;(;і;ііі.
Тутъ нечего оіЗдучыііать: неё ясно
(;в!іі(ѣтсльство и д,ѣло — на. лпцё.
Лдт.сь — ііс ()]іда: лдѣсь іорла ис латяксіъ,
.іа глоііо лііаііды, \:аі(г];ая всрёикаі
іідТ.с.ь истина чела не. иотуіілястъ !
ІІадТ.югь, что въ гоб])аі(ьѣ блаі-оіюдноііъ,
ІІдѣсь, въ І.'|іако,ііѣ, на главноиъ ііолылгояъ сеіімг,,
II II одаого ]\%п, ѵакскаго холопа.
,]!П( шлміі.
Іьіагода|ііп (■(■ііато])ОВ')і (•віітлТ.іііініѵі)
'.>л іі|ііі:іііаіі:і\ і<і іігтігііх ! И «тли
/1 ПОДЛИПКИ піощг, самып, .иі кого
.Мгііа !фіі:;паліі, пііПоТіГак» ігь ггіічу
(1ъ хтсрдмою, по ]і})авочѣіиіоіі іф(лл,іи>іі :
>'аа\пі олаі'іі)іод,і[ь[іі {■сіічт. доіі}стптъ,
Чтооъ дс[і:!Остпі,ііі II паімыіі похпгптсль
Ііладг.лт, 4(11147, иаглѣдіезгі) ;;ак(і)іпыиъ
II і'Осуда]іс!аіАгі, гкппетро'чъ поіпгь?
.Мое — права, а ііаіиа ■ — нощь п сіі.іа.
'Га];оі'о пілъ ни царства, ни престола,
Гдѣ иг было йы слов.а. сн[іавед,.ііівость,
.|._)о
]"дѣ кг было Г)Ы собственности іі]іаііол.
То)д;і (I всге.іъ только человѣкъ,
1іоі',і.а оиъ зііаетъ, что его ііаслѣдьо
()]|іа;і;дено закоііонъ, что иадъ каждын'ь
Іі доиойП), !і престоло>№ ііѣетъ оначл
Гнободііаго. святого договор;.',
Ііаіл, біл хоруі'вь охранная правачъ.
ІІс дарочъ говорятъ. что справедливость —
Деснпцеіі с.чертііоіі возведён ііыіі сводъ,
На ііёлъ ;ке опочіетъ все — едино
Всё то, что съ іііргъ ;ке рушиться дол;і;іі6.
[Одобртш'м.иыя мтьпіл сспаторовт,.
Діпгитрііі.
Король нресвТ.тлыіі Сіпчіз.чуцд-ь! Проникни
.Ѵінт, въ душу ясііьпп, II духо!!НЫпъ взорочъ;
Поіічя, что участь скорбная чоя
(Сродна съ твоеіі; что ты н сачъ ]іодіілся
\\ъ темнпцѣ, ѵлмъ белі.оиотііо сноснлъ
(;\д(.бы негнраведліпіые удары/
Твоіі первыіі взглядъ )іа склёігь тюречныіі брошенъ;
II 1к^ъ тюрьмы пзбаппться ты чогъ
К.^ииымъ бѣгствомъ — на нрестол'ь наслѣдныіі...
Лоетті, — а п, нііиі> д(^стнгъ велпкодуніья:
Такъ бѵдь ;ке к і;о чнѣ веліікодл іяенъ.. .
А вы, саноіяііікн-ііредстателн сената,
Иы пренодобііо-твёі)дьіе сто.іны
Всей церкви хрпстіанскоіі, налатнны
И кастелланы! ІЗотъ удобныіі мнгъ
(!лнть два родныхъ народа во-едіпіо :
Давно они ме;кду собоіі вра;кдуіотъ...
— -ІІЗ -
Оставьте ;ко вы славу ;)а собою,
Что поняли, что даже доказали,
Какъ Польша сопрестолыіа со .Москвоіі,
И какъ въ вращебііолъ, видимо, госѣдѣ
Вы друга благодариаго нашли...
А вы, опора Речи Посполптоіі,
Вы, шляхтичи, скорѣіі копей сѣдлаііте,
Влетаііте въ золотые ворота,
Что передъ вамп распахнуло счастье!
Я подѣлюсь всеіі вражьего добычеіі.
Москва богата. Царская казна
Несчётна: иаграа;у друзеіі по-царски:
Кто въѣдетъ въ Кремль за мноіі, такъ — вотъ к.іянусь ! —
Тотъ въ бархатѣ, въ шелку, и въ соболяхъ,
II въ жеичугахъ ходить по-буднямъ будетъ,
Л сереброиъ — іюдк\іі копя, кто хочетъ...
[Сильное волпепге между выборных^ отб
шляхты.)
КОЧЛЯ, КОЗЛЧІІІ АТЛМАНЪ.
[Оббясиястб, что опо готов;; привести
Дпліитрію войско . )
О д О !•: I! с к I іі .
Ужели же козакъ у пасъ похптптъ
И славу, и богатую добычу?
АІы въ мирѣ съ 1ір],шочъ, съ Турками и съ Шведомъ.
Уже давно всю пашу молодё;і;ь
Такоіі не;кдаппо-долгііі мпръ тревожитъ...
Давно покрылись р;кавчпною сабли...
Пора!... Гаііда — на царскія владѣнья!
— 4і>4 —
Нисколько ШЛЯХТПЧЕЙ.
Правда!
Нойнл, война съ Москвою!
Остальные.
Рѣиісііо
По голосамъ рѣніпмъ!
Слп'БГл [встаетз.)
Коронііыіі иіаршалъ !
Врлі молчать: хочу держать я слово.
Множество і^олосовъ.
Ііоііна, р.оііна съ Москвою 1
С А п ь гі .
Стоііте: слово!
Иы, ."чаріпалъ,, долгъ исполнить не хотите?..
КОРОННЫІІ ЗІАРШАЛЪ.
Вы, вндпте, что это невозможно.
(] А и Ъ г А .
Какъ? И коронный маргаалъ так;ке купленъ?. .
На сеймѣ, значить, больше нѣтъ свободы ?
Да бросьте жь жсзлъ, въ знакъ общаго молчанья:
Я требунэ. упорствую, хочу.
[Коронный лкірииіяз бросаете свои жезм
на средину палаты; говоргі стихаетъ .)
О чёмъ тутъ спо])Ить? развѣ мы не въ мпрѣ,
Не въ полііомъ соглаиіеніи съ Москвою?
Я, полномочный короля посолъ,
Я на двадцать лѣтъ вѣрно, самолично,
(лфѣнлялъ съ Москвой условье неремирья:
Я ноднялъ руку правую къ соборамъ
— 4і?5 —
Но имя королевское и Полыни...
Царь слово держптъ... Но ь'ачѣмъ я^е к.іятвы,
Зачѣмъ же и святые договоры,
Коль можно пхъ иарупгііть сеіізіомъ сразу ?
,"( II М II Т 1' I іі .
Кігячь .'Тевъ Сапѣга! Вы назіъ говорите,
Что іѵіиръ съ царемъ Московскпчъ заключили?
Ііеправда: царь одпігь .Московскііі — я:
Во мііѣ .Москвы р.еліічіе; за зіііою
Паслѣдная держава Гоаняа...
Ічоль Поляки чиръ съ Русью заключать,
Такъ заключать сь ся царе.чъ закоііііызіъ —
Го лтпіо: договорь вашъ не прпгоденъ.
Одоквскііі.
Л ііамь-то что за дѣло? Мы тогда
Хотѣліі тгкъ — теперь хотігмъ другого.
<". лиьгл.
Л! вотъ куда зашло!.. [[ не ііаіідётся
Здѣсь никого, кто-бь сталь теперь за правду?
Такь стану я, такъ я сорву личину ,
и обнаружу истину. Какъ ? Прішасъ,
Ты мо;кешь такъ сочувствовать усердно
Палётноіі, недоказанноіі зіолвѣ?
Иль' зіожеінь такъ искусно притворяться?
Какь? Польскіе сенаторы доступны
Для нервоіі сплетни? Какъ?.. П ты, Король,
Такъ слабодутснъ, что ііовѣрилъ сплетни ?
Да развѣ вы не вѣдалн д,оселѣ,
Что были вы игруіикою въ рукахъ
У воеводы хитраго, что опъ-то
И сочиніілъ вамъ русскаго царя,
426
Такого честолюбц;і. самозванца,
Что загодя, на иашихъ ;ке глазахъ,
Свою Москву родную камъ л;с дѢліітъ?
Иапо-^гппать объ этом'ь ва:чъ, номпмо
]^сѣхъ клятвепно-скрішлёііныхті договоровъ,
Не нужно, а скажу, что воевода
Дочь младшую ему же, самозванцу,
ГІонолвплъ... Будто въ Речп Посполптоіі
]]сѣ слѣпы такъ, что разглядѣть не могутъ, —
Гдѣ омутъ? Но зачѣмъ же памъ вдаваться
]5ъ опаспостп, въ случаііігостп воііны,
На пользу воеводы (к'ндомпра
И быть ступенькоіі для его Марпны,
Мтобъ легче еіі взоіідтп на русскііі троиъ ?
Онъ — мало пок1]иле)По — подкупаешо...
Про сеіімъ теперь у;і;ь я не говорю:
Что сеіімъ, когда но Кракову повально
Принаняты н праздные ватагп,
И тридцать гысячъ )іра:;ді[ыхъ лошадеіі?..
Г.тороиппкп его ;і здѢсь, вт^ палатѣ,
(Івободпыіі голосъ заі-лупіііть хотятъ
Неправо, покупныѵіп )'олосаміі...
Но страхъ дупіт. нравдпвоіі не нричастеиъ ,
Л нотозгл^ пока течётъ по нлыамъ
Н не застыла родовая і;|іовь.
Упорно я отстаиваю право
(^вободоіі мпѣ дароваиііаго слова :
і\ заручался мпровм съ Москвою —
Н по рукймо мнѣ свято по неволѣ.
ОДОЕВСКІІІ.
Не слушаііте его! — По голосамтз.
( Епископы — краковскг'й иаиленскііі встаіотпб
/. .) I
'/ становятся на і-іиороні] Одоевска/п, что-
иы отбираіпі) голоса.)
М и о ]' 1 к .
Войн,') ! ноііпа ѵъ Могклою 1
Лрхікіі іісі;(,)ііъ Гііг.;!іі кііскііі [Гапіыіь.)
ІІаііъ, сдаііаііс/і!
Ие.іі.:ія щкийв} видимости спорить,
Иначе іЛзііідетъ иера^іу^тыіі спорТ)
И исгогласье.
Короііігыіі КлііцлЕп^ [сходитг, со сту-
пенско трона и ю-
вортпо Сапіь?іь.)
Король ііасъ 041'ііь іірогіітъ,
Мтобъ каь'ъ ііибудь, і»а:)ііорѣчіівьпіъ ічнѣііьогь,
Ра:!гт]іоенъ ке бьтлі, обіцііі гологъ ссііяа.
Ирпдвкрпиь'ъ [на у. то Одоевском а .)
Г'ась іірогятъ: гтоііто піѣло на своёмъ,
Л просить — цѣлыіі Краков!., :за дверями.
Короіпіыіі гчлвііілль (Сапѣіѣ.)
Ріпііеііье обще: лучше — согласитесь!
Кі'Льовскій кііііскоиъ (отобравб сб од-
ной стороны /0-
лоса.)
ІІаііраііо — всѣ сог.іасііі.і.
(ІлтіГА.
Пусть согласны,
А всё-таки и всЬнъ сісаіку я : нѣтъ !
Я сейиъ, по нраву, распускаю: Уе^о!
— І28 —
Кричите, какъ хотите, но ваигь крігкъ
ІІшгКмъ, нпгдѣ КС ло;кетъ быть услыііиміъ!
[Обіцсе смлтеніе. Король воініппг, гг, тро-
на. ІІсри.іа раздвигаются. Шумо. Выбор-
ные обна.жили сабли а сверкаюто кмгі,
справа п аѣва, передо СаптоН. Еписко-
пы с'б обѣихг, сторонп прикрываюто ею
своими стд.гами.)
Что і!ігд,іімость? в'ь неіі лѣту дп;ке смысла,
?}Нт:%шъ, что сныслъ-то есть, да не у всТ.хъ.
Что для слѣпаго значить очевидность?
Что потерять, пожалуіі — всё, тому.
Кто не имѣетъ ничего? Д.ія ііииіпхъ
Есть ра;!вѣ выборъ? Иѣту : ііпіцііі дол;кеиъ
Служить точу, кто ііилосердо кормитъ
П обуваетъ за прода;кпый голосъ :
Не счётъ, а вѣсъ быть должеиъ голосамъ :
То государство, рано или поздно.
Обрушится, гдѣ видимость ца]іитъ,
Л ііеразучьс дѣло разрѣиіаетъ.
Одоквскій.
Вы слуіиаіітс извѣтчика !
Выбор ]гыЕ.
Долоіі !
Долой еі'о ! Рубите на к\ски!
Л г X I к и и с к о П Ъ Г ІПі 3 и Е н с к 1 іі .
{Вырываета и.іп рукп своего капеллами,
кресгпо и становится меоісду споргцнка.ми.)
Мпръ!... Уступи, СапТ.га благородный'!
Ужелі! сг^іі^гъ быті, логкетъ... оі;[іОіі;іп,иміъ?
(Е)тгк(>па.ѵо.)
(ікорѣіі его 0'іЧ'Юда... ІІотіі\оііы;\ ..
Нъ дверь биковую... оаіцпгпк' і'|іудыо,
Чтобы то.піа ііъ і.-ускіі не расте])зала...
(Сайта, всё сиі,е грозя оѵа.ѵи . насильно
уводится си ископаліи . Лр.тіеп исканы Гніьз-
нсискіи и гТьвобск/іі удерживаіато вп это
время выборпыхо ото ш.іяхты. При об-
щсмо гиуліѣ и звцкѣ сабель, палата пу-
стіьет,о; остаются только: /Іилттріи,
Мнишекб, Одоевскіи и козачпі аталшно.)
ОД(ІГ. лг.кііі.
Мі.і проиахііу.іпсь. — — — — — —
— — — — — — Только НС отсюда !
Иы помощи п >і;дііте: пусть та.мъ Польша
Ѵ.ъ Москвою въ мпрѣ — справимся чы сами.
Ііомля.
11 кто бъ поду чаль, чтобы онъ одпнъ
На цѣлыіі ссіічъ такъ ;гср:!ко ііодня.тъ голосъ?
і\] и піііЕі; ь.
Король кдётт^.
Входить король Сигпзмуіідъ; за нимо коронные к\ііц-
ЛЕРЪ, МЛРШЛЛЪ II нѣсколько КПІІСКОПОВЪ.
Король.
Позвольте васъ, царевичъ
Дпміітрііі Іоаііловп']ъ, обнять :
— 430 —
Вы ирнзиамы всеіі Речью ІТосполптоіі ,
Хоть лліііе сердце васъ признало прежде.
Мы тронуты до )-л\бііііы души
Судьбою вапіеіі: (■толы;о бъ неіі уроіювъ
Для насъ, владыкъ, но милости Госгіодпріі! ...
Дп.міітрііі.
Я всё забылъ, что ]іро;і;ііто когда-то
И иа груди у васъ я возрождаюсь.
Іч о г о л ь .
Я лііого словТі не трачу, но спрошу вась :
Ь'акт, властвовать возможно королю,
1\огда вассалы п его богаче?
Вы вндѣліг теперь прпчѣръ плачевныіі ;
Но .худа не нодучаііте о ІІолылѣ :
Случаііно госл да}іственныіі і;орабль
Былъ иотрясёпъ грозою міімолётноіі.
Мнпшккъ.
Л счѣлыіі кормчііі н нодъ шумомъ бурп
Направить судно въ пристань безопасно.
Іі о р о л ь .
Сеіімъ н;і двое расна.іся. Я не властенъ,
Коль и хотѣлъ бы, мнръ съ Царёмъ на]»уипггь
Но — сильные дііузья у васъ... Поляки
Моглп-бъ н па своіі страчъ вооругкиться,
П козаіаі чог.ні бы попытать
Удачи : тѣ, да и друііе вольны.
МНПШЕКЪ.
Весь Рокіішо нодъ орула^емъ, Государь!
Поль вашему величеству угодно,
-- -ІЗІ —
Иотокъ мятежііыіі можете отвссть
Вы па друіос ііус.іо — па Москву.
}і01'0.1Ь.
Царевпчъ, вамъ ги.іьпѣішіос орудье,
Дастъ Русь; іцптоігъ вамъ будетъ грудд> ]гарода.
Русь побѣдпма развѣ только Русые.
Какъ пыпьче говорили передъ сеііло?.іъ,
Такъ точ[Ю говорите и въ Креялѣ:
Всѣ вашпмъ сердцечъ доблестііьпіъ плі;иятс;г,
II властвовать вы будете коііечпо.
Я въ Швеціп, і[аслѣдппкомъ прпродпымъ,
Вступплъ і;огда-то па престолъ законно.
Но потерялъ отцовское паслѣдье,
Затѣмъ, что .чігі; протпвплся пародъ.
Марппл [в.гпдатг,.]
МППШЕКЪ,
Всепресвѣтлѣіішііі, вотъ къ твопмъ стопа^гь,
Вотъ дочь моя молодшая, Марпна
Со всеусердной просьбой прппадаетъ:
Еіі руку, вмѣстѣ съ сердцемъ, предлагаетъ
Царевпчъ... Ты — одна у иасъ опора:
Твоеіі рукт, едп[іоіі подобаетъ
Ввести къ пачъ въ дочъ достоіінаго супруга.
(Марина колѣно-преклонястся передо коро.гі''л5.)
К о 14) л ь .
Согласспъ съ ііазіи, братецъ ! Если пужпо,
И если вамъ пріятпо, я готовъ
Быть у царевича въ отцово мѣсто.
{Димитрію, влагая руку Марины вп его
руку.)
~ 43і> —
Я лучшШ Фантъ теперь вамъ выни^іаіо :
Ьогпню счасті.я... Только бы долпіть,
Ііока чета прелестная такая
Ікьзсядетъ на достоііночъ еіі престолѣ.
М А Р II II л .
Я, государь, всегда ксеуппженпо
Склонюсь передъ твопгиъ велпкодуіпьемъ,
Ізсегда твоеіі остануся ])абоіо.
Король.
Царица, встаньте! Здѣсь вы не у ічѣста —
одѣсь мѣста нѣтъ возлюбленнпцѣ царскоіі
II дочери такого воеводы,
Какимъ отецъ вашъ нами признается.
>■ насъ онъ — первыіі, и хоть вы моложе
(Іестёръ, однако'гкь учъ вашъ и любезность
Ла высоту должны ііасъ возвести.
Д II 31 и т Р I І! .
Король, изъ рукъ передаю я въ руки,
Какъ государь такоі;у-;кь государю,
1^>отъ эту клятву: іі]іпнизіаю руку
Дѣвпцы Мнпшскъ, какъ залогъ на счастье!
Клянусь, взоіідя на отчсскііі нрестолъ,
Нзвести её торжественно туда же,
Какъ подобаетъ, петою царицеіі!
11а утро, послѣ свадьбы, ей даю,
Какъ брачныіі даръ, и Исііовъ и Иовыіі-Городъ ,
Всю пріігородь ихъ, волости, концы,
И сёла, и посёлки, и угодья, —
Даю ихъ ей я въ вѣчное владѣнье —
И грамоту ппшу въ Кре:^ілѣ московскочъ !
- 4-33 -
За то, что блйгородмыіі восводл,
П'ь защиту правъ моііхъ, теиорь сбираотъ
По шляхтѣ ополчсігьс, предлагаю
Милльоііъ дуіеатовъ ііольскаго чекана !
Позіогъ бы миѣ Господь і[ во); снятые,
А клятву я сдер;іеу иепарушіпю !
Іі о р о л ь .
1)Ы сдержите: нельзя вамъ позабыть,
Чѣмтз одолжіілъ васъ польскііі воевода.
Тотъ, кто свое завѣдомое благо,
Кто дщерь свою любимую бросаетъ
Какъ упованье лучшее па ;кребШ —
Такого друга надобно цѣііпть ,
И, если посчастливится, вамъ должно
Припомнить всѣ престолып.ія ступени...
С.ъ одеждою вы сердца не с:ііТ,няііте —
И не забудьте, что нашлпся въ Польигв,
Что Польша васъ вторично породила.
Д НЛІНТГІІІ.
Я выросъ вѣдь въ бездолі,!;, я узналъ,
Какъ только узы чувства и пріязнн
.Іюдей взаимно межъ собоіі связуготъ.
К о р о л ь .
Но вы теперь вступаете на царство,
Гдѣ правд н обычаи не схожи
Съ такоіі зем.іеіі свободною, какъ Польша.
Здѣсь самъ король, хотя изъ первыхъ первый
По блеску, долженъ часто уступать...
Таі^іъ, на Руси — священпыя права,
28
— І34 -
Сеиеііііыя; тачъ — отческая власть.,
Діімптрііі.
Я здѣсь свободу сладкую вкусплъ —
Перенести ее хочу въ отчизну...
Король.
Не торопитесь ! Время иу;кно выждать !
Послушайте, царевпчъ. три совѣта,
И слѣдуііте имъ вѣрііо : предлагаетъ
Вамъ пхъ старнрсъ, а въ старчсскомъ совѣтѣ
,1ля іоігоііпг всегда таится польза.
Д п я п т р I іі .
О, научите, доблестный король!
Иы почтены, вы іізбраш,! народо^іъ
Свободиызіъ : какъ достигнуть зшѣ того ;ке ?
Король.
Вы на Русн явились пзъ чужбины,
Явилпся подъ вражескіімъ ору-'кьемъ —
Съулѣііте ;къ, чтобъ про это позабыли,
Чтобъ признали васъ родичелъ Москвы.
И вгЬстные обычаи уважьте.
Блюдите слово , данное поля[;аііъ :
На новоігь тронѣ п\;кснъ старый другь,
Иначе та же сачая р\ і;а ,
Что вознесла, и низпровсрпіуть можетъ.
Но помните, что подражать не надо;
Обычаіі чуждый для страны не въ нрокъ...
— І.Г) -
\ і.і;ііііі(И'; і;'ь Ч('М}-йъ пи іі|)іісг\іі;і.ііі.
>" чагсріі сиосИ іі.і.-іі-ос.іоинтсгі, —
і!ѣ,(Гі ]іы ГС ііаіідоіе ?
Д и ч II ті' 1 іі.
Госуд;і|іь !
Гіоѵо.и,
К;ікъ ГЫІІ7,. со. і!ы чтить ,і,(>.[;і;ііь[ сілновие -
Почтите ;[;е... Ме;къ ва>гіі п іі;і])одомъ
()іі;і да оудстъ связію свяіцсііііпіі.
Імиіечііо — !і'і;тъ лакопонъ для іі,,-і[кчі ;
Ко для людоіі :)аконіл естества
Не только есть, л — боя:;лпво чтпчы...
Для вашего народа нТ.тъ с]!ЯтТ.е
.!ало]'а, доі;азательства и нрава,
Каь'ъ дѣтская — гынонппя любовь.
і\ зазіолчу объ эточъ. Слплікомъ много
|[ренятствіГі неожпданныхъ ігрііідстся
Ікогь нобороть, чтобъ накоиецъ достигнуть
,]о золотаго ваніего руна.
Вамъ предстоіітъ не легкая нобѣда.
(Іп.іёиъ и чтпмъ іірестолъ царя Бориса.
Не съ нѣжеикоіі вступаете вы ѵ,ъ споръ.
Иъ чьи руки сюіпетръ вло;кен7) всенародікі.
Того не скоро опрокннетъ ііѣгеръ
.Молврл нролетиоіі : у того въ уамѣиу
Ксѣѵъ нреддл'овъ есть дѣянья и заслуги.
і! васъ ввѣііяіо вашему же счастью:
Оно спасло васъ два раза отъ смерти —
Гпас.ю і;акпмъ-то непонятпымъ чудомъ —
Оно ;і,-с васъ н увѣичать должно.
— КІО
Марина , Одоквсі;ііі.
Од(>і';і)с.і;ііі.
Ну. панна, я псгіолиилъ договоръ:
}1ѵіі,у, чтобъ мое усердьс похвалили.
МЛРПНА.
.1.')... Хороню, что мы т(Ч]г|іі, один,
И](оевскііі! І1оговоі)птг> цамі, н\;і;но
иі чиогомъ, очень важнояъ. Чтобъ царевичі.
ІіІ!' :!на.п> объ этомъ, впроч(мгі,. Еслнбъ онъ
^1оі'(, до };оі!ца небесному нн) ніснь»
Ііог.ііідо]!ать! Въ себя он'ь вт.рптъ таі;ъ же,
Кар,'ъ евѣтъ пъ него. II іі\(ті, его объем.іег!>
Тамъ тьиа, та таііна , пп. к'отороИ столько
Іісѵодптъ дТ,.п. п ііодвнговъ ве.ипінхь;
Но меи;д,у нами все до.ілаіо быть ясно.
У насъ вгі рукахтз все дѣло; таігь разсуднічъ:
'Л:\ ніімъ, конечно, имя, вдохновенье,
За нами — мысль, и ес.іи мы разумно
Идемъ къ ікеланноіі цѣли и успѣху,
Ііускаіі онъ остается въ .заблужденьп,
Чти .-)то все ему нп:;пало съ неба.
Одоквскііі.
ІЦ.же.іѣваііте, наина ! Я дыіи\ .
(-Г.НВ) затѣмъ. чтобъ ваншм'ь быть слугою.
У;^ель миѣ занпмателенъ ііонрисъ
О томъ, кто (;ядетъ на московскомъ тронѣ?
Меня величье ваше .заипмастъ
Ш слава : я -гл нихъ готоігь отдать
И :г;п:іні-., и ьровь — всю до нослѣдііеіі ],аили.
37
Пѣдь д.ія чоіія у;(;(. но пі.(и;іт(, кесіім;
;>;шіігіи/ыіі I! ГіТ.діПіТІІ. я не с.иг.іо
Моііѵъ ;і,-(м;)нііі дорпсютпо вмзр.ыгить;
|[(і мімопь іі;іт\ ;г сііпгкать хочу
І[ дочог;іюсь (ІДІІ01Ч) л только.
Чтоігь, іі;іті;і, г.:а в;!оііілі! на ііысоту;
ііатѣчъ — і!}гкаіі другой кладѣотъ каміі!
Р>ы )і(г-таі;іі Аіос, іі|і()п;іВ('Д,гііье.
М л р п іт \ .
Латѣчі. II а гс|і:(ечііо иагъ люблю,
ІІ дѣло иаиъ (-11011011110 довТ.ряю.
Король О'О счіітаетъ р.овге лолліьшъ.
(I р.іг,і,-у і]р(ткт,тлТ,іііііаг(і ііаскво-іь ;
ІІі'ра гъ Саііѣгоіі таііиая — и только.
Хотя ему, конечно, но дуіііѣ.
Что иоіі отсцт,, кого онТ) так"ь оонгся.
Что все дяорлн'-тво, странише еяу,
І>чТ,іііа.іось ві, ато дѣло , отклонило
1!гю СИЛ} къ чуікезечііоіі сторопѣ;
1!о, всс-таілі, онъ саяъ въ борьбу не вступіітч, ,
Л в(Ч() }дач\ съ налн ра;ідѣлнтъ.
ІІасъ побГіДят;. — счу тѣч'ъ .тегче будстъ
Нагнуть всю ІІо.іыиу иодъ свое я}імо.
()д,ні! пы въ но.іѣ. іКеребііі наиіъ вілналъ.
Онъ — ;!а себя; такъ, стало. ч;,і — :^а насъ.
Иі,і — въ Кіевъ, съ воіісіаічъ. Ііусть дад\тъ присягу
Царевичу Дпміггрію н чпѣ. —
Мит, сльтінііте ? Необходіпіо нул;но...
О д оке. сіаіі.
~ 438 —
Млічпіл.
,Мнт. >і;і.іо |>\къ — ічігіі ііу;];ны іі іла:;а.
Одоквскііі.
ІЬікс.іѣііаіітгІ
М л р II II л.
Сачъ цароиіічъ сь вами,
II Г)(^;!()т.і\чт): ровно ни на иіагъ;
ІІіі;іч(' иігг, откѣтіггс :!а .каждиіі.
ОДОЕВСЮІІ.
ІІ(ИіГ;рі.т(': іііі на іііагъ не отнуіцу
Мл 1МІІІ л.
ІІім).іагодарііі,і люди! Какъ ночуетъ,
Что царі, — тотчасъ іі сброснт'ь иаппі путы.
М^ічінл, ()ді)і:і!ск)іі. Оііллі/исі,:[іі, Г,-влі,скііі к .ѵнижссшво
ІІІллѵтнчкіі.
()|| А л ІІІІСКІІІ.
ІІаіѵгь очень нужно денсгъ, пат|іонссса!
Ойіѵіъ нсто/цнлъ В7> конецъ ііагъ, а вѣдь надо
Тгіьч поставить ]»усскоіо царііцсіі.
М.иміи А.
Кііисконъ Камеііецкііі, онъ же Кульмскііі,
Ііодъ облипшый залогъ земли и душъ,
Ііаѵгь вышлетъ деньги. За его порукоіі,
Продайте илн зало;іліте нлбы
Гкопѵт. креетьянъ, все обратите В7> деньги
- 439 -
На вашего кона и на оружье!
Воііна — торговец!, омѣтлішыіі; по;калуя.
Хоть іі;іъ желѣза золото екуотъ.
Москва убытокт. ль десять ралъ оплатіітъ.
Ббльскіи.
Двѣ сотк» ііыотъ теперь еще въ корчмі;.
1)0Ііди туда и выпей съ шіиіі кубокъ,
Тачъ всѣ твои: я коротко ихъ знаю.
Мл р пил.
ІІ«ди: ты сеіічаіуь меня проводишь.
Опллппскій
Ты рождена, конечно, королевой.
Млрнн л.
1\оиечно. Еіі н буд\ леиремЬнно.
Бтільскій.
Такъ, Толььо вотъ что: прпкажп сѣдлать
Ты иноходца бѣлаго, садися,
Ьрояен покройся, и — вторая Вайда —
(Іама веди безст])аиіныя іфужины.
Маринл.
Зачѣмъ? Мои дуѵъ вамъ соприсуіцииъ будетъ.
Войну не слабызіъ женщіпіамъ вести!
Вамъ сборнымъ мѣстомъ — Кіевъ. Мой отецъ
Немедленно отправится туда,
И съ нимъ три тысячи коней. Мой деверь
Даетъ двѣ тысячи; да съ Дону
Мы ждемъ коней и всадниковъ въ подмогу.
Даете вы присягу мнѣ?
— ио —
Вст..
Даемъ!
(Обнажают о саблп.)
Одни. ДРУГІЕ.
А ітаі Магіпа! Киззіае ге^іпа!
(Марина рветб на себіь покрывало и раздаспіб кцски ги.іязс-
типамб. Всѣ кромѣ нея у.тодятз.)
МиишЕкъ, Марина.
Марина.
оячѣмъ отецъ, такъ хмуренъ, если счастье
ІІаиіъ кал^дыіі шагъ улыбкою встрѣчаетъ,
II всѣ для пасъ берутся за оружье?
Мнишккъ
За тѣмъ-то иѵіенно! Все, все на ставку
Поставлено. О! это оиолченье
Задавптъ силу твоего отца!
Опора есть да грустно вѣдь поду.ііать,
Какъ измѣнятъ и счастье н уснѣхъ?
Марина.
МИПШЕКЪ.
Ты вовлекла .меня въ такое дѣло,
Что опасаюсь... Слабый я отецъ...
По королѣ я нервыіі воевода:
^ и\ —
П всѣхъ богаче... Кслибъ тл тогда
Не зак.іючп.ііі договора, ну — ничто бы
Покоя КС карупшло; ко ты
Рка.іась дуіиеіі ііовьшіе: гкро:\іпыіі ;кпсбіи
Твоііхъ сестеръ тебѣ былъ не подъ стать;
(.'тремп.тась ты всечагпо къ выспіеіі іѵК.ти;
Тяну.іа руку къ царскому вѣпцу;
А я, родитель слабыіі, п для зіи.юй,
Для дочерп. готовь бы.іъ заблуждаться
ІТ позволялъ с(^бя вполнѣ дурачить.
II 1'рёзѣ совѣсть честную новѣрпть.
Млрикл.
Какъ? Ты отецт^ ])аскаялся? Да въ чемъ?
Не въ добротѣ-ль... Тотъ капли не хсльпинтъ,
Надъ кѣмъ неслышно нролплась рѣка
МніПНЕКЪ.
Одкако сестры '-част.швы покуда.
Хотя не короковліил —
Марина.
Ііто счастлпвъ?
Оиѣ-то, сестры? Развѣ это счастье,
Когда ]і-зъ дому моего отца
II воеводы я перевоніуся
Въ домъ мужа моего и па.іатпка?
Что новаго кому въ такомъ об.мѣкѣ?
Каіл. для меня до.тжно быть это завтра
ГТріятнѣіі, чѣлъ сегодня? Какъ іі чѣмъ
Одно п тои;е, все одно п тоже!
Нѣтъ 1111 стремленья, даже пп надежды?
— 4.-І2 —
Но итііѣ — одно: любовь пли величье.
Л ]!сс другое — ровно ничего.
МНІИІІЕКЪ.
ЛІ А Р П II А .
1'азвессліісь моіі дорогоіі родитель!
Довѣрпчся несу]це:чу потоку!
Не думай ты о жертвѣ ііринесёшюіі ■ —
Л о давно намѣченноіі у;кь цѣліі:
Нодумаіі ты, что дочь свою увпдпшь
Цприцеіі, въ полночь цаіігтвенномъ убранствѣ.
На топъ >юсковскомъ царственномъпрестолѣ,
Г,г,Гі вочсТ.дать твои нее будутъ внуки!
МННШЕКЪ.
Л не о чемъ не думаю, оирпчь,
Какъ я тебя, дитя мое родное,
Ич. вѣнцѣ уіііі;ку царскомъ. Такъ ты хочеііп,,
Л я тейК не счЪю оті;а::ать.
Марина.
Кніе — воп. просьба ми.іый моіі родитель'
Миіинккъ.
Какая?
М А Р И II А .
Не ужели въ Сандомпрѣ
Я схимнті,гіі все буду изнывать?
Моіі жребій далеко переброшенъ
Новерхъ Днѣпра: искать его мнп долго
И тяжело сносить его — нѣтъ силы!
Ты ::нае](п. самі,, что ожиданье — пытка.
— из —
II что сіо іі:;ц-і;|іі]гі. чо;і;ііо ТО.ІЬКО
Тіігі,.іііі;ііПііі ім«мііячіі г.срдіі,;!.
.Міікііі кі;ъ.
Т;іі.і, что ,і;і' ГІ.1? (;ка;і.іі: чего ті^г хочешь?
М VI' и II \.
ІІ\стіі \і{.'іі;і ті,( і!Ъ [«іеііъ ;!,•( удачеіі'
'ГаАіъ оуд\ ч('[іііаті> ііокостіі лгодіюві/о
ІІ:іъ свТ.лѵаго, жпваго рудника,
Таиъ иа ііредѣлаѵТ) иаипіхъ царстлъ обоилъ
Ли иіиккъ.
Ті.і ііги тсіи.чи, )!•(, со.іікміыі! УглокоіісяІ
М А Р II И Л .
Как'1. упрекать ченя теіір|)Ь :!а то,
Но что ты оамъ иовлекъ меня.
ЛІ ііишккъ
Нѣтъ! ты,
'Гм .и(М!.[еі;ла чеііл — твоя и воля!
Марина.
Родитель моіі любезііыіі, если я
Московскою царгіцеіі буду, ты досмотришь,
^Ітобъ Кіевъ былт^ у насо въ ііредѣлахъ:
Ты цаік-твовать тачъ будепіь.
Міпіліккъ.
І^резііліь ты!
Тебт. у;кё сача Москва тѣска;
Ті.г (іольскія владѣнья отбираешь?
Марина.
Да Кіемъ ііа:'.вѣ Польша? Таііъ Ва}іЯ!и
• -К-'Р
Гпокопъ-вѣка наслѣдствоііно княжили.
і\ лѣтоіііісь гтаринііуго читала
11 вникла: онъ отъ русскаго кііял;еііья
ОторваіП) — надо и ііа^іадъ отдать.
Миптккъ.
(,с! о! Ие говори лріі воеводѣ!
[Слышны трубы.)
і_^дѣгь говорятъ, II пііоьада-то вскрываютъ.
иъ
итого II А К' Т Ъ.
ПЕРВЫЙ БІЛХОДІ,.
МОІІЛСТЫРЬ. СЪЛОЕ ОЗЕРО
Но сцснѣ псреходішіб длиинып рядп Мона.тинь, во черныхп
[ілсахо и покрыва.т.Го . На пи.^о смотрито ІАкѴііХ изо ііодг,
(льлаю покрііівала: ока уединенно склонилась надо падіроб-
пымо камнсмо. Олыл вы.тодито изп рлдсі, сь минуту с.ѵа-
триіиг, на Марѳу и подлодшпо кг> нс'а.
Ольга.
Весна идетъ п зиму разбудила,
Л \ тебя къ ііеіі сердце не .тежптъ?
Вѣдь вотъ II голице, ,іа и ночь короче;
.Іедъ ломится по рѣчі,-алъ и оврагаш.,
И сапп — у;і;ь не саіпі — челноки,
И итііцы перелетііыя — воті^ тяпугъ...
Земля вздохнула; обновленный воздухъ
ВсТѵѵъ вызіаііплъ на ионастілрскііі двор'ь
Изъ душпыхъ келііі; только ты одна
Печальна, обнісіі радости не дѣлнвіь.
М л г и А .
Оставь зіеня, не покидал сестеръ.
Ійміу есть радость въ свѣтѣ — ■ есть надеікда!
— і- ! о —
МііЬ ничего не гфііігогетъ иесна:
|}се прошлое, );акг о.іѣдустъ. за иною.
Олы'л.
ІІр\ѵксліі тіл нѣкъ не перестанешь
Оплакивать нотеряннаіо сьіна
И пре;і;іісс велпчіе твое?
Я сльшіала, чго врсАія пролпваетъ
Вальзамъ иа раны сердца: отчсіт) же
Оио безснльно только надъ тобоіі?
Выла ты царства мощнаго царпцсіі
И матерью цвВтущаго .младенца:
Онъ былъ случайно у тебя похпні,енъ;
Ты ск|іылася і!ъ стТ.нахъ м'опастыря,
Здѣсь ](а іі|іедѣлѣ всякоіі иаізпп... Что ;к'г?
Шестнадцать лТ/гъ съ поры тоіі миновало.
Шестнадцать разъ юнѣлъ Господніи мірт,
II нзчѣнялся -- ты не іізмѣліілась:
Ты холодна, іга};ъ памятпнкъ падгробні^ііі.
()бса;кеиныіі цпѣтамн юиоіі ;кнзнл!
Похожа ты на неподвижный облпкъ,
Кзваянпыіі художнпкомъ пзъ камня,
II навсегда пдиимо запечатлѣняіліі.
Марол.
,1а, годы всю меня окамеінілп
Иа память о судьбѣ моеіі ул;асноіі!
ГТ т' могу нн сдвинуться съ былаго,
Пи позабыть того, что было прежде.
То сердце слабо, е;ь-е.!іі ужь время
Кчу способно раны зажіпніть
II замѣнпть, что вѣкъ не заийніімо.
Моей нечалн ікідкунпть нельзя:
Какъ сводъ іісбсгіііліі ііутііпка повсюду
Сопровоа;даРі"ь, тжъ и скорбь меня.
Опа меня объяла, словпо "^горо,
II но пзсякііетъ никогда отъ слсзъ.
О ль гл.
А! Посмотри: воиъ тамъ столпилось сестры
Вокругъ ыальчіішкп-рыбака. Онъ вѣстіі
Пріінесъ намъ пзъ далекой стороны ,
Гдѣ есть нпільё п людп. Послотрн же —
Теперь отливъ п улицы свободны.
Уже ль тебя не тянетъ любопытство?
Мы всѣ лдѣсь словно улерлп для свѣта,
Но слуіііаемъ о нечъ еще охотно.
■ ІІоііделъ на берсгъ; талъ съ тобоіі мы чоікечъ
ІІожаромъ во.інъ сиокоііио любоваться.
Монлхпнн подхпдятб сп .иаленькнм^ рыблко:'іъ.
КсЕНія п Елен \.
Гкажи, скажи, что иоваго?
ЛЛЕКСІЯ.
Что въ лірѣ?
Р Ы Б л к Ъ .
Дозвольте, сестры, духъ ш'ревести.
КСЕН ія.
Воііна. пль іііръ?
АЛЕКСІЯ.
Кто властвуетъ надъ міро.мъ?
— /РІ8 —
Р Ы Б А к Ъ .
11|іишелъ корабль въ Лрѵлнгсльскъ ото ль;^ол'ь,
]'дѣ, говорятъ, и кровь-то замерзаетъ.
Ольга.
Л какъ зашслъ оиъ въ Ледяное зіоре?
ІЧіБЛКЪ.
То англіііскііі куоеческііі кораб.ть.
Къ Архангельскому къ ііервыіі разъ заходиіъ.
АЛЕКСІЯ.
Оіі ! Люди гдѣ не будутъ іізъ нал;лвы !
КСЕІІІЯ.
Теперь отъ иіра нпк\,і,а не скрыться.
РЫБАКЪ.
/1а это новость малая, а вотъ что;
Молва другая по-свѣту прошла...
АЛЕКСІЯ.
Мто? что?
Ольга.
Скажи, ло.ка.іуііста, скорѣе!
І^ЫБАКЪ.
\\н свѣтѣ снова появплпсь дива :
Иозсталп пзъ могилы мертвецы.
О л ь г \ .
Какъ-такъ?
]^ЫБ лкъ.
А воть і;;)і,-ь: Дмитрііі-то царевнчъ
(Тулпілп лѣтъ шестнадцать, говорятъ,
— 4.4.9 —
По пемъ по мёртво;чъ) — Дпптрііі-то царевичъ
Теперь вѣдь въ Польтѣ!
Ольга.
Что? Царевичъ Дішітрііі?
.Мл РОЛ [подходя.)
Моіі сьшъ;
Ольга.
Скрѣпііся! сердце удержи,
Кока всѣ сестріл не слыхали вѣстіі.
Л ЛЕК с I я.
Царевичъ Дшггрііі!... Да его убили:
Онъ въ Угличѣ ііоі\іі6ъ среди по;кара.
РЫИАКЪ.
Иіпиь: отъ огня и иолычя оііъ спасся;
Его укрыли гдѣ это чоиахи;
Въ монастырѣ подросъ и появился,
Какъ, значитъ, время са^іое пришло.
Ольга [Марѳѣ.]
Царица! Ты дро;і;ііть... Вся поблѣдиѣла?...
Марѳа.
Я зпаю, знаю: ото то.іысо грёза'.
Но такъ еще малѣіііиая ііаде;кда
|[ страхъ меня тревоиагтъ, что невольно
Трепен^етъ сердце.
Ольга.
Отчеі'о-;ке грёза?
Послушай... Дарочъ ис пдетъ молва.
РЫБАКЪ.
Какъ даромъ ! Да вѣдь дѣ.го-то какое :
- 450 -
На пасъ Литва поднялася, Поляки.
Царовіімп. въ градъ престольный свои грядстъ?...
[Мароа дрожишп всѣлііі ч.ісікі.лт и дол-
жна опереться на О.іыу и Ллексію.)
ІІСЕІІІЯ.
,]а го]!оріі-:къ ты, говори, что знаешь!
Алкксія.
,1а ты скажи — откуда зтіі вѣстп?
1'ывлкъ.
Я развѣ лгу?... Вѣдь грамота царева
Давно іірііііма , п намъ читалъ ііосадіпікъ
Па і"()род\ , на вѣчевоіі на сѵодкѣ,
Л ііпсаіго, что, слытнте, обмаиіцпкъ,
П начъ тому обману бы не вѣрпть...
Л мы-то вт.римъ. К'оль была-бъ неправда,
Такъ... Что тутъ у;кь!... Царевнчъ не солжетъ.
МЛРѲА.
ТакТі оттого мігИ сердце заіцемнло?
Ужель оно прислушлнко такъ къ міру,
Мто г.[у\'ь )іустоіі его трево'кпть мо;кетъ?
ІІІестнад,П/-іть .іѣтъ оплакиваю сипа —
И вГ.ріо срачу, что онъ ллпіъ еще.
Ольга.
Шестнадцать .гг.тъ ты плакала но мертвомъ,
Л никогда и трупа не впдала !
Молвы ничто не моа.ч'тт, опровергнуть
И кто такоіі бы стороилілъ судьбу
ІІародовъ н надъ нпм(! г.іавъ ]!Т,пчатпл\ъ?...
Откроіі ;ке въ сердце путь для упованья:
— 4-51 -
(ІВОрШП.ІОГЬ ІіТИІТО біІ.ІМІКМ'. К.'ИС'Ь ИИ, 1,110.
Что тм іісдлвііо ііазі.іилла ]|ь'':ц)іі. . .
ИредТ.ла 1}сем()1\м11,егтлу ит.ді, ііт.тъ!
М \ I' о \ .
Уже ли л:ю|1Ъ приходится ла то
,Мггѣ обратить, что таі.'ъ даиііо \;тл, было?
На мертііыхъ я тоі'да кс улопала...
1ІС говори, гегтра, :>піТ. ничего!
Ис раг!драл;аіі ]!Яд"Тлть('чъ лолліыиъ сріідца!
Не дояугтіі вторично потерять
Возлюблетіаіч) сына. Иѣтъ ііог;оя
|[ мнра П'ПТ'Ь въ д\іпТ, М(і!'!І даііно!...
Оѵъ ! и ('лоі!а-го да:і;е я забыла,..
Съ тѣѵъ самых-ь лорт^, какъ (ілна потгря.іа,
Не лнаю я — аліва. иль хліер.іа?
Отчаянье бе:імТ,рпое ! . . .
[С.іышсно ѵда^іо колокола. Входитг, <:с-
стра -прнв]і(П)}іііпі/і .)
Ольга.
Что ьліачптъ?
[Привратниц,!!^.)
(;ест]іа сі,а;іліте — -что таі;ое значить?
ИіМІВРЛТЛНЦ \.
У монастырскихъ вратъ архіоліккоігь
Иіелаетъ быть донущснъ отъ царя.
Ольга.
Лрхіепіісконъ! ('амъ архіеіліскопъ ; . .
За чудомъ чудо!...
На встрѣч}
- 4.52 -
ЕСЕНІЯ.
ІІоскорѣе всѣ
(Монахини отпрасляютія кп гщротамб;
при входѣ а рхі епископа преіиопяюто
предь нилі5 кольна ; онп ихб осіъняетъ
блаюсловеннымп кре столп,.)
1 о в ъ .
Миръ обители, во имя
Гітца п Сілна і! Святаго Духа !
Ольга.
Зіладыко ! ііаств} допусти ктэ рукѣ
(Івптитсльскоіі. ..
Іовъ.
Ідѣ паокіііія Марѳа?
О л ь г А .
Владыко, здѣсі. : твопхъ ;кдетъ іювелѣііііі !
[Всѣ инокини удаляются
I о \і ъ л М V I' ѳ А .
Іовъ.
Г.аіѵгь государь послать меня іьзволилъ
Къ гебѣ, царица, съ государскпмъ сдовоічъ
(Іо своего высокаіо стола
\)пъ келію отшельницы попомнилъ,
Зане : какъ солнце лучсзарньшъ окомъ
Ііселеии} ю іювсюііу освѣщаетъ,
- і.:зЗ -
Такъ г(ісуд;ірі. свіиіиъ все:іряпиімъ взглядомъ
Все освыцаотъ царство, іі()о свыше
ГІечалуетъ о всомъ к обо вгѣхъ.
М л і> о л .
!І :!і(аю, каіп. рѵка его печальна!
(овъ.
|[о:зігавъ твою великую ііоча.іь,
[Іо:иіалъ окъ также іі іісю силу духа
11 все твое безвременье, царица!
Разгнѣвапъ оиъ правдиво, какъ и ты.
Тебѣ ;і;е ііаііегекною обпдоіі...
МЛГОА.
Іовъ.
УразумТ.ІІ, ц.-ірііца! Отъ Поляковъ
Лвляется какоіі-то отіцепеііецъ
Какоіі-то бт.гліліі. бр:;ъіізвѣстігыіі слу;кка,
Игеіі братіеіі отторяхтыіі собориѣ,
П Божье ііля ііріі:!ілваетъ всуе
О имени младенца твоего,
Иредставіііаго иередъ іірестолъ Гопюдііііі ;
П сыііочъ Іоанновымъ дерзаетъ
Сеіі скомороѵъ народно величаться!
Мпііо-измѣітіпсъ. ііольскііі воевода,
Ьедет'і) ла І'уп, іі:і-ь ІІолыпп сачо^іваігца
Во ]ігео]і\;кьѣ, вѣрііыя сердца
І«ъ іі]іедательству и мятежу склоняя.
Теперь свою дер;і,'авнуіо )ісча.}ь
Царь восѵотѣлъ мнѣ возлоиліть на рамо —
ІТослалъ ];ъ тсбѣ... Дупіевно понимая
Покоіінаго младенца, ты пс мо:і,еіііь
-І54
,]о:;ііо.;іпь иотревоипіть іірахт, п іпіл
І!о і-р()бѣ оиочіющаго сі.тл ;
Ты ^п' должна дозво.піті, ]іро\одиия,у
ІІ]і;іі!,і .\ ііоиорочиаіо лохіітііть..
1!<| объяви вгсгласно, что скитальца
)|р ііріілгіасіііь :!а собствсниор чадо.
Что мтоіі ііодлоіі ];рог!іі но могло
Іімгь V тебя ііодъ сердцемъ благородными,.
Царь ;кдстъ, что ты конечно отречешься
Отъ ьыдѵчкн иозорііоіі, пакаууя
Ке ііраіідпво заслуженііымъ )-иѣвомь.
Мл гол («5 иродо.гокекіи всеіі рѣ-
чи силится сдержать
душевное волненье.)
Иладыко, что я слышу?... Ік'ВО;піи;кно !...
Ііакоіі же ііріізііакъ, новод'ь. да и дбводъ?...
Ііакъ кто-НI/бА.^ь обчапні,)іь'у понТ.рилъ?
I о в ъ .
(!(• Гоаниомт, сходство, нксьиена
11 крес/гь святоіі — вотъ чѣмт, обмаіицні;ь этотъ
Къ себѣ прнвлект. ні^, шало легковКрлыхъ.
Млрол.
Ііаі,(ііі ;і;(' ьрестъ?... ІІоііі,д,аіі мнѣ, владыко !
I о в ъ .
К]іостъ золотоіі... въ немъ девять пзумрудппъ...
А гово]Я)тъ , что кігязь Иванъ Мстпславсіаіі
Какъ воспріемніікъ, ичъ благословн.іъ.
М А в ѳ л .
І>.іадыко, какъ?... II крестъ онъ .этотъ зпаетъ?
[Подавллетг, сердечпы'а порыва.)
— 4-55 -
Л обт.япгіі.п, обяміііціпсъ . каі;ъ онъ спасся!
I о в ъ .
Онъ говорить, что былъ сііассііъ дг.яіаѴ^гь
Отъ смерти и іюлкочпаго ііо;і;ара,
Что былъ въ Смолепсігь потаііло уво:!еігь.
Магол.
Да гдѣ же пребілвалъ-то оиъ досслѣ?
Гдѣ, говорить, доселѣ оиъ скрывался?
I о в ъ .
Онъ выросъ въ Чудовомъ монастырь.
Не вѣдая и саиъ-то — кто такоіі?
Вѣжалъ отт)да онъ въ .Інтв} н въ Польшу,
Гдѣ, разъ, нрн сендомпрскочъ воеводѣ
Узналъ свое проіісѵо;кдонье...
МЛРОА.
Кудто
Такою нобасснкоіі онъ нашслъ
Таквхъ друзсіі. что кровн не ;і;алѣготъ?
Іовъ.
Царица, всѣ лукавы ІІолякп,
Завистливо на нашу землю смотр ятъ
И ловятъ случай — какъ бы пмъ внести
Воііну въ предѣлы русскіе.
М л г ѳ А .
Послушан!...
Но есть ли легковѣрные въ Москвѣ?
Іовъ.
Царица, знаешь, что народа голосъ
— 4.56 —
Разноситъ вѣтромъ... Перемѣну любятъ...
Иічъ новогть власти вдохновляетъ вѣру.
Ие ло;і;ь, ;і правда въ спасенье... За тѣмъ-то
II ііожела.іъ дер;і;авный государь,
Чтобъ ты. по праву, съ глазъ сняла повязку
.V 1'ѣлаго парода : скажешь слово —
И для Руси обмапщпкъ сеіі — ничто,
Обианщпкъ сеіі твой яко-бъ сынъ, царица!
Твое смущенье радуетъ меня:
Я Бпжу — скоморошество его
До глубины души тебя волнуетъ,
II гнѣвъ тебт, .(аниты зарумянилъ.
Марѳа,
Но гдѣ, скажи зшѣ, гдѣ тотъ дерзновенный,
^Іто имя сына ікпнего присвоилъ ?
Іовъ.
ІІзъ Кіева идетъ онъ нодъ Чернпговъ ;
За нимъ толпа вооружепныхъ .Іяховъ
І[ цѣлі.ій хвостъ козаковъ, прямо съ Дону.
Марѳа.
Благодарю Тебя я, Всемогущій,
Благодарю, что далъ Ты наконецъ
Мпѣ право права, вмѣстѣ съ правомъ мести.
Іовъ
Да что съ тобой? Какъ разумѣть велишь?
Марѳа.
Всѣ Силы и Господствія, спасите!
Архангелы крыламп осѣняйте
Его хоругвь!
- 457 -
Т о в ь .
Какъ?.. II тебя об.матціікі)...
Млрѳл.
.Мнѣ сыііъ онъ ! И по пріізиакамъ всѣчъ оиаіо —
И признаю.,, ѵоть по боя-зіпі царскоіі...
Оііъ, са>іыіі оііъ! Олъ лпшъі опъ недалеко!
Долой, тпранъ, съ престола! Трепещи!
Въ копецъ не сгибла Рюріікова отрасль,
И царь грядетъ, наслѣдныіі царь грядетъ
(Опросить у вѣрноподдапныхъ отчета!
ІОВТі.
Незумпая. сюва своп обдумаіі !
Магоа.
Вотъ наконецъ зардѣлся день от.чёстныіі:
На Божііі свѣтъ выводптъ пзъ мопілы
Невинность угпетёпную Господь!
Самъ Годуновъ, сАіертельн!,ііі врап. иоіі, должснъ
У ногъ ^гопхъ поіцады выѵолять:
Услышаны горячія зіолптвы !
I о в ъ .
Ужели несть слѣпптъ тебя па стольі;о?
М А 1' о А .
Л пе па столько страхъ слѣпптъ царя,
Что опъ себѣ спасенья ожпдастъ
Отъ женіпдіпы, обпженноіі салпчъ же?
Мнѣ отрекаться надобно отъ сына,
Что пзъ могплы вызвало мпѣ чудо?
II отрекаться для чего ? Въ угоду
— 4-58 -
Всероднаго убійцы моего?
Мнѣ пзбѣгатъ Господііяго спасенья
Отъ матсріікскпхъ скорбеіі іі печа.іеіі,
Ипспосланнаго свыше какоііецъ ?
Іовъ.
Марѳл.
Не убѣждаіі, а выслушаіі меня!
Не выслушавъ, ты не уіідсшь, владыко!
0\ъ, иаконецъ вздохнула грудь свободно.
Миѣ наконецті прпш.тось пзлнть всю желчь,
ІІодъ сердцем'ь хороненную ! — — —
— (;ка?кп мііѣ :
Кто :;;і-;киво зарылъ меня ъъ могплу,
(х) всею гіілоіі свѣжсю ііоеіі
И дѣвствендымъ волнеиьемтз юныхъ псрсеіі?
Кто отнялъ сына мплаго отъ лона
ІІодъ ноигь убіііцы? Не наіідешь ты словъ
Для передачи всѣхъ моіікъ страданііі .
ІлОі'да меня безсонннца точила
Всѣ ночіі, вмѣстѣ съ ясными звѣздами
Ко];(а п.іатнла я за каждый часъ
Тоскою и горячпмп слезами.
Иасталъ л часъ спасенія и мести :
.\1нт. монц, влагаетъ въ дуіпу Нсемогувиіі!
] о в ъ .
Не мппшь ли ты, что царь тебя боится?
МЛРѲА.
Онъ у меня во власти: только слово,
Одно-вотъ с.іово — и ему );оііецъ!
- Ѵ.Ѵ] -
?>-л ііиіп,-то оиъ ііослм.п, тгбя, ііллдыі;()!
Іісе на ч(мгя — и І'угь, іі Польша — смотрнтъ.
ІІрііоііаіі теперь я сыііочъ Іоаііііа
ІІа|)Г'!;іі']а — ему удастся лее ;
Л не )і])імііаіі — лес гловііо ш. воду ігаііеттх
1)0тъ почему: кто іі і;огда новѣііптъ,
Чтобы, і;акъ л. обіг,і;еііііая пать
Отъ нодлііііііаго сьіпа отреі.мася,
{'.ъ убіііцею семеііньімъ по согласью?..
Сі;а;ку другое слово — цѣлыіі міръ
Отстунптъ отъ обман іцпка. Не нравда-ль?
]{отъ это слово вамъ теперь и лулліо;
II услу;клть могу я Годунову.
Іовъ.
Ит.т'ь, не царю, а царстлію всему:
Ты ОТ'!, г.оііны спасла бы государство
І1])авдіі(!ілмъ словомъ. Ты саиа царица,
Не мои;еіііь лъ смерти сыла твоего,
По совѣстн л честл, соічііѣваться.
М л г ѳ л .
Я іыакала объ нелгь шестнадцать лт.тъ,
.\ мертлымъ ПС лндала; да и кт> счерти
Кго затѣмъ .шть только убѣдіыась,
Что всѣ скааалл... что мігВ было тяжко.
Теперь — моллѣ вссобпі,еіі. да л сердцу
Я вѣрю. что моіі сынъ ие умиралъ.
Гочнѣніемъ заблудшлмся не должно
Переступать прямылъ лутеіі Гоеподпнхъ.
Но, ссллбъ я подъ сердцсмъ не лослла
Гл'о, тсііс])Ь подъ сердцемъ иніепье носить
Его ;і;е. Я того усыновляю,
Кого млг. волродллл небеса.
- 460 -
Іовъ.
Ыесчастіг.чя! Ты съ сн.іыіьшъ ие борпгяі
Его рука, ты знаешь, далека:
Въ обители догтанетъ.
М.4ГѲА.
Ііугть убьетъ —
Моіі голосъ ВЕДЬ не то, чтобъ іізъ темницы,
ІТзі.-за чогилы будетъ слыпіснъ міромъ...
]}ъ ту н въ другую оігь повергнуть можетъ,
Да вотъ чего не можетъ: приказать
Мнѣ говорить со словъ его, и даже
Не смоікетъ онъ прп хитростп своеіі.
Іовъ.
Твое, царица, остальное слово?..
Но... что ;і;ъ сказать царю и государю?
Марѳ.і.
Пусть н;і небо иадѣется, коль с.мѣетъ,
И на наіюдъ. коль можетъ!
I о в ъ .
Помолчи,
Не завершаіі зараііѣіі нрсступленья:
Ты беремя берешь себѣ на плечи,
Да беремя-то плечп къ земи клонптъ.
Марѳа, одна.
(Іынъ — иесомігЕнно!.. Дальиіе края
И дикія пустынп возмутились —
И за і(еі"о ору;кіе подняли ;
- 461 -
ІІолякъ-Бельі>іожа, іордыіі налатппъ ,
Рѣшастся отдаті, ему съ супруги
Не дочь свою, а :!олото литое...
М я одна, я. ііать, его отвергну?
И буду очевпдпцеіі нѣмоіі,
Какъ вихорь обідеіі радости п счастья
Всю Русь о.ѵватііт7> въ день вѣнчалыіыіі сына ?
Оііъ сыно тп — ;іііаю, чувствую л вѣрю!
Хочу повѣрнть іі берусь за якорь.
Ниспущенный гапѣ сі> неба для спасенья.
Оігъ! онъ! Идет), вооругкеніго —
(.пасти .ііеня и отомстить врагу!..
Я слышу ЗВАКИ ІрОЧКИХЪ Трубъ и б}бН0В1.1
(^бпраіітсся отъ сѣве]іа и юга.
ІІзъ всѣхъ степсіі, изъ вѣковихъ лѣсовъ,
Всѣ языки, де]іжавііоАіу па встрт.чу,
По всѣмъ путяч'ь 1 сѣдлаііте и ]:опя,
Взнуздаііте и оленя и верб.іюда!
Какъ волны ічОря, слеіітесь ото-всюду
Везчисленно подт. царскую хоругвь!
О, для чего же зііѣсь съ тоскоіі-печалыо
(Л п.чъ конца и :»іѣры нѣтъ) я гпбну?
Ты, солнце вѣковѣчііое! Ты ходииіь
В'ругомъ земли — спеси моп л;е.іаньяІ
Ты воздухъ, необъятиыіі и летучііі,
Вт.іі на нею чоіічъ благое, іовеньечъ,
Опрпчь молитвъ а гкорбн ничего
Нѣтъ у меня. Пзь іѵіубініы душеіиіоіі
Мхъ окрыленно ]и.ію я въ выси неба,
Чтобъ воииствомъ номоіцінлмъ низошли
Во моему возлюбленно''і\ сыну.
— -І6.>
ВТО РО !І ВЫ ходъ.
Прпгорокъ,осѣпетіыіі. дерепьііма. Открывается вдали весела;] окрееіиость^
широкая рѣка ; кругомъ зеленый нивы; тамъ-іі-самъ мелькаютъ церковные
купола пѣсколькпхъ городовг; за сцеиоіі трубы и звук» военной ѵузыкн.
Появляются ОдоЕВСКііі и прочів вокіілч ѵ.іыііп; іі ; вгліьдп
за ними ,|ііліітрііі.
ОДОЕІІСКІІІ.
Лѣсъ оіфѴгКііть всѣмъ войгкояъ, а покуда
Огмот|)іімъ "МЫ окрестности съ пригорка.
[Нѣкоторыс изб іірі(сті]паюгіі,ихо цхобяіпо.
^ [/нлчітрііі віііступпепіб па авапсі/^сицЛ
Димптрііі, [осматриваясь круіомб.)
Га! Что за піідъ!
ОДОЕВСКІІІ.
Теперь ты предъ собою
<Ліое ;і;е царство віідпшь, государь!
І'усь!..
Рлзппъ.
На ;\іеи;ѣ иоставлепъ столбъ московски ;
Л по.іьскія в.тадѣпья прекратились.
Діпііітрііі.
Что ;і;ъ зто Дпѣііръ?
ОДОЕВСКІІІ.
Ит.ті., государь, Деспа :
Волъ ;гго — кречль въ Черіпц'ивѣ ГгГ.лЬетъ.
63
Р л 3 п и ъ .
л да.іьпіе — іюиъ гверкаютъ і;}пола:
Самъ Новгорс)Дъ-то Сѣверскііі.
Дпмптрііі.
Прелестно!
Что за поляны !
О д о Е в с к I и .
Гогударь, весна !
Беременна [)Оскоіііпоіі ;і;атвоіі нпва.
Д II м пт г I іі .
ТІ взгляде чъ не окинешь.
Рлзпнъ.
Государь!
Но правд'В чолиііть, это вѣдь начатокъ
]'уси. Идетъ она необозріпю
Къ востоку и і;ъ востоку, а на сѣверъ
Предѣлъ еіі тамъ, гдт, кончились нредѣлы
Всему живому. — — — —
Рлзниъ.
• — Посмотри: иаінъ царь
Заду^іался надъ чТ.мъ-то.
Дпмнтрііі.
И вотъ эти
Поля, доселт. иіірные, я дол;кенъ
Наслѣдовать оружіемъ, какъ врагъ.
ОДОЕВСКІІІ.
Такъ, государь, и слт.дуетъ.
— 4.64 —
Димптрііі.
ІІослупіаіі :
]>ѣ,(ь ты Полякъ, а я Москвіічь прпродныіі,
Вѣдь ;)то все — все родина моя.
Прости леня, прости, земля родная !
Прости меня и ты, столбъ пограничный
Съ паслѣдственнымъ родптельскпмъ орломъ!
Простите, что съ оружіемъ враждебнымъ
Я въ мирный храмъ насильствепно вхожу,
Мтобъ возвратить законпое по праву
|[ достоянье отчее, и имя!
Лдѣсь властвовало тридцать поколѣиііі
:\1ои\ъ родоначальииковъ-Варяговъ ;
Но дубъ упалъ — осталась только отрасль,
Кдипственно въ моемъ лиц-п осталась
Неизреченной милостью Господиеіі.
ТРЕТІІІ ІГЫХОДЪ.
І\ѴССК0Е СЕЛО. ЦКРКОВИЫІІ ПОГОСТЪ. ЗвуЧПТЪ ПАБЛТЪ.
I .іыгь Илья и Тимошкл выходято на сцену: .ні поясами
у нихо топоры.
Глт.Б'ь, [выходя изб избы.)
Ііуда народъ?
П.іья. [выходя нзо друт'п избы.)
Да КТО вь ііабаті, уд;іріі.і[ъ?
— 4-65 -
Тимошка.
Сосѣдушка, скорѣе вгѣ на сходку!
Входить Олегъ и Игорь; за ними толпа крестьяне, бабь
и ребяттиекб с о пожитками.
ГЛѢБЪ.
Куда вы всѣ, бабьё и ребятёжь?
Игорь.
Бѣгп скорѣіі: подъ Муромомъ Поляки,
И бьютъ и рѣгкутъ, кто не попадется.
Олегъ.
Бѣгп, бѣгп!.. Скорѣе!.. Въ городъ! въ городъ!
А 'ужь село со всѣхъ концовъ зажгли.
Всѣмъ міромъ снялись — прямо въ царскііі <''Таиъ
Т п м о ш к л .
Ну, вопъ и тѣ!
6'5 противуположнои стороны выосодито Ивлгакл и Пе-
трушка; за ними вооруженная толпа.
Ивашка.
Да здравствустъ на вѣки
Великій князь Дпмптрііі!
ГлііБЪ.
Это что?
30
— 4-06 —
Илья.
Ты что такое?...
Т II м о иі к А .
Да ты кто-такоіі ?
Пктгушкл.
А вотъ: кто только иосптъ крестъ — за мііок.
Тимошка.
Да что >];ь такое? Все село бѣжптъ
Отъ Поляковъ, а ты — вотъ такъ и лѣзепіь
Иодт. лапу нмъ? .Ѵ.іь ворогъ-то — ие вороі'ъ?
Петі>уііп;л.
Какоіі оііъ ворогь?.. Онъ ііашъ другъ, а хочетъ
Свое ііаслѣдье отобрать, по правдѣ...
В.ѵодптъ ііогадіііікъ іг ііачіііі.-іст-], 'піт;ітг> м;ііііі'іимті, Дамптріп.
Между іюселяианіі ;іамЬтіі() колсоаіііо п оіт дТ.ляк'л на ді!ѣ сто-
роны. Поселянки ііе])выя о.моняются въ пользу Діпштрія и дают'ь
неревьсъ его иартіи.
('таііъ Діімнтрія. Оііъ разбить р,ъ нерііомъ (•])аи,('ііііі, но поііспо
царя Бориса одержало иобѣду каігь бы ш'чотя іі не колі.зѵстоі
свонмъ усііѣ\очъ. Дтштрііі, въ отчаяиііі, хочеті. \ мертвить сі'-
бя; Комля II Одоевскііі съ трудомъ его отгоііарнваютъ. (л;(и'-
волііные поступки іеазаіговъ, даже протпвъ саѵаго Дпиптрія.
Царскііі стапъ. Санъ царь Бо[іі!съ паѵодптся В7> отсутствіп. и
;іто очень вреднт'ь царю, иотоліу что его болыпе ст]іавіатся.
чѣікъ любятъ. Ііоііско сіьлько, по (»чень пе надёаліо. Иоеводы
несогласны ііе;кду собою, и, П(» [(азпыііт, прмчинамъ, дерлсагь
сторону Діпгитрія. Оддінъ, пзь восводъ, Салтыковъ, объявляегі,
себя сторонинкомъ Дпипітрія, по убѣ;і:денію. Его переходъ блс-
четъ за собою самыя важііыя нослѣдствія: большая часть воііска
переходить кь ,рііінтрію.
Борнео въ іМосьвѣ. Онъ еще не утратилъ салодержаішоіі
своеіі власти п окру;і;рнъ вѣрнымп слугамп; но постоянно оіор-
ченъ худыми вѣстямгі. Страхъ народнаго возстанія въ Москвѣ не
дозволяеть ему принять военачалія надъ воііскомъ. ІЗмѣстѣ съ
тѣмъ онъ, какъ царь, стыдится вступить въ борьбу съ обманіцп-
комъ. Сцены ме;кду пмъ іі патріархомъ.
468
Со всѣхъ сгоронъ ]-011цы іірііііосятъ печальный вѣсгіі, и опа-
(•енія Бориса УБеличт'.аготся все болѣе п болѣе. Оиъ слышптъ
объ нзиѣиѣ крестьяііъ и уѣздныхъ городовъ. о бездѣііствіп и мя-
тежѣ воііска, о лародиочъ волнет'л въ Аіосквѣ, о пр)ібли;і;еіііи
Діппітрія. Роліановъ, тял.сло оскорбленныл Корвсо-чъ, іірпбылъ
і!ъ іМоскву. Его прпбытіе возбуждаетъ новое опасепіе царя. При-
ходптъ вѣсть, что бояре иерсбѣгаіотъ нзъ стана къ Діімпт])ію и
что все воііско передалось ему.
Борисб и Ксенія. Царь растроганъ и какъ отецъ, м въ раз-
говорѣ съ дочерью открывагтъ всю свою душу.
Борпсъ достпгпулъ ]11)естола лреступленіе.^іъ, но всѣ обя-зап-
ности самодерн;авиаго владыілі безтренетио взялъ себѣ на раме-
на и выполнялъ добросовѣстііо! — Опъ безцѣнныіі повелитель страны
и іістпппыіі отецъ народа. Только въ свопхъ лнчпыхъ отноше-
"іііічііяѵь (іпъ піѣвеиъ, мстптеленъ н суровъ. По своему уэіу н
п(ілол;енію опъ выше всего, что его окружаетъ. Долговре.ченная
привычка къ верховпоіі ііласти, уічѣвье повелѣвать людьвш п са-
модержавная Форма нравленія развили въ немъ гордость до то-
го, что оиъ ие въ силахъ пережить своего велпчія. Онъ віідитъ
ясно, 'что его ожпдаетъ, но онъ еще царь л никогда ие доіідотъ
до уипженія, потому что рѣшплся умереть.
()і!ъ вѣріітъ въ нііп.мТ.ты, и, въ ііастояще.^іъ иастіоеіііи его
духа, ему ка;кутся важными такія бездг.лицы. которыми онъ
пррнебрегалъ ігькогда. Случаііиыя обстоятельства припл.маетъ онъ
за предвѣш,аніе судьбы, н оно заставляетъ его нрнбѣгпутъ къ
рѣшитсльиоіі -МѣрѢ.
Незадолго до смерти, въ душѣ его нііопслодптъ неремБиа: опъ
кротко выслуіииваетъ да;і;е вѣстликовъ неудачи н стыдится преу;-
— -ІЬО —
иііѵъ ііо|іЫ!!о!-!Ъ гпЬк.ч. Оііъ :!;(ставля(:'тъ [іазк.-і-іыкать гебѣ ьсё,
до ис.іь'/аіІ!ііп\і> подробпостсіі, >гало того — ііаіраік-дасть раз-
(■ігаіцііка.
Получіівъ кѣст/, оГіъ (ікоіічателыіоіі ноудачѣ, о:іі, \.іади(м:|»огііш
п самоотверженно ]іѣБіается покончить съ сооою: облекается В7>
иноческую одежду, и въ і]ос.тІ;днее мгновсиіе удаластт, отъ себя
дочь. 1}ъ стТ.пах'ь обііте.іі! должна ома иаіідтн :)аііі,ит,\ отъ оскор-
б.іенііі ; сыну его Оео,(ору, каі;ъ юі[(ШіТ>. ]'|)о;ііігь (іеиыная мо-
;і,'етъ быть опасность. Ііорксъ нрииішаетъ яд/, и удаляется въ
уедипсип} ю кірмііцу, чтобы учеретъ снокоііно.
(Ібіцее с\і\іц(М(іе іі[ііі ііѢстн о счерти іі,а]ія. Пояре состанляіотъ
госуд,-ірсі,-ую д\ п\ и ііраііитъ іп, Креч.іѣ. Роиаповъ [т, послѣд-
ствііі цаііь II н|іароднтель нынѣміняго ііинт|)аторскаго д,ома )
является МО г.іавѣ воо]іуженнаі'о отряд,а нередъ останкачн царя
По]іпга, нрнсягаетъ сілн> его <!еод,ору, и н[іннуждаетъ боя|ѵь ло-
слТ.Д0!'.ать ( г(і нрнчГ.р}\ .\!ест!. н честолюбіс не срод.ны его ду-
піТ.: олъ с.іужіітъ еднііоіі нравд,ѣ. Іѵссмію лиібиті. пік. бсініаді';);-
ио и лг()6;і'і!, іг;а!і"!;іо, не н()До:ірѣ;!ая :)Тол любіиі.
І*(іі!ап(М!і, смѣііпітъ ь'ъ впііі іл , нтобы склоппт'ь ею на сто|іо-
ну іонаго царя. По.ікеіііс въ .МосквТ., іфіПГЯіеденное іі|іііі;ерііа'!і-
цачн Діічіітрія. ІІародт, врі.івается пь бгіяргкіс доиа, овладТ,в;іі'ТЪ
і)С(іб;м:н Г)(ч">д.ор;і н ЬѴгніі;. :іаьлніча(>тъ іі\ъ ѵ.и течниц} н погы-
лаетъ выборныхъ і.ъ Діічіпріш.
Діітіігрііі въ Т\лГ., на вілсотГ, (Ліоеіо б.іагонп.і\ чіа. Цоіісіа.і <•>!>
присягну. іо; г ■>!) нодносяті, ключи отъ городовъ. Одна Москва.
по вн.мічочу, противится. Діічит]іІ!І .іасковъ и льібе.кчгі,. ѵъ бла-
городнычъ сгрдечнілчт, вп.інсіііечъ і;і,[с.і\иіивастъ оиъ вѣсть о
— І70 —
о сіісртіі іщія Г)Оіліс;і; ироіцастъ ѵйлпчсіишжь :і;іговорщіікамъ ио-
кушеніе на его жіі^ліь ; отклонясть оть себя ])айскія іізъяклепія
11око]шост11 1'\<(і;п\ъ и выка:;ы)',аотъ наііѣіюіііе уіпічто;і;пть съ
],о]інсіп. нікікоііок.іотиічестио. ГІаіііи>тііііъ, оі;])ужаіоіііі(' Діі.чіітрія
Поляки обращаются съ ІЧсскпміі суроьо іі ярезритслыю. Дн-
•ч])'і!)ііі пз-ьявляотъ а;еланіе ііпдѢться съ своею .чаторыо іі от-
іі|)аіілястъ іюсловъ къ ЛІарѳѣ.
Посреди тсілиы І'усскіі\ъ, скопившихся вь Тулѣ около Дп-
міітрія, ііоя]!Ляется чрловѣкъ. котораіЧ) ]\арекіічъ прпзнаотъ сра-
ау. іі встрѣча съ которілмъ і;ъ высііісіі стеііеіі!і его обрадовала.
Оиъ удалястъ отъ себя ];сѣ\ъ и, остаипіясь яаедііііѣ съ ;п'іімъ
человѣкомъ, приііссіітъ (міу сердечнуіо благодарностк. какъ свос-
ту сиасптеліо и благодѣтелю. Незнакомецъ объясііястъ, что Діі-
чптрііі, безо всякаго со.инѣііія, очекь обязанъ ему, и даа;е бо-
лг>е, чѣлъ самъ д\маетъ. Дііяптрііі ныіі\и;даетъ его объясниться
(Мі|)едЪлительиТ,е — к убіііца з;ііаміііаі'о ца])евича яоказыііаетъ
і:сю правд} . Оііъ не ліілучнлъ ііаіраділ за убііістію, и ;иогъ
(іалідать огі. 1>0]іпса только смерти. ІІіл.іая .міценіехъ, онъ уви-
д,а.іъ сл\ чаііііп одноіо отрока и бм.гі> ііо]іа;кеиъ его сходствомъ
•■ъ царемъ Иваіюмъ. Случая нельзя было опустить. Убіііца усы-
мовп.іъ ма.іьчяка, бѣ;ь'а.(і, съ іііімъ іізъ Уімпча, іі0}і\чя.гі. своего
ііріечыіпа одном\ духовному .тіі,^ , іірппяг.іік-чу участіе въ его
іі|іедіі]іі;ітііі II перед;!. гь :іТ(іМ\ сообиіііііК}' драгоцѣпііыіі К])естъ,
снятыіі пмт, сачіріъ съ } '[е]іііиілеііііаг() царевича. [I вотъ тічіерь
і)іп. отомсти, іъ сиоему врагу въ лпцѣ этого отрока, котораго
іпікоі'да ііе теря.гь іізъ виду ц за которьпіъ слѣдп.лъ пезамЕтио.
.Г/кедимвтрііі, его о])}діе, ца]ііітъ иад/ь Русью вмѣсто Бориса.
Ио врезія утоіо ]іазск;іза вь душТ. ,]і!">П!трія ілппггъ борьба.
.Молчаіііе его уа.асчіо. Въ то самое міііовеніе, какъ оігыіредает-
ся :іеобу;;д;іііі!ииу отчаяііііо, \біі1і!,;і ііыводптъ его язъ себя кіічліі-
— І71 —
выічъ іг ді^рзкинъ троііоп.иіісмъ награды. Диміітрііі ^іака.іы-
ваетъ его.
Моиологъ Діілііітрія. Оігь борется съ властилюбіе.иъ, но со:ліа-
ліс необходимости — обълнить себя царемъ, ііре«озмогаетъ.
Являются выборіііле отъ Москвйі и подчіпіяютъ городъ власти
Димптрія. ІІхъ пріптмаютъ сурово и съ гро:!ныміі предосторож-
ностями. Меяіду ними находится патріархъ. Дммнтрііі слагаетъ
съ него натріарніее :^вапіе и вслѣдъ аатЪмъ осуждаетъ на смерт-
ную казнь одного шъ зиатмыхъ Россіянъ, усомнпвніагося въ его
неіюд.іолліостн.
Марѳа и Олы-а оилідаютъ Днмптрім въ рослсоіпно убрапноіі
ставкѣ. Марѳа говорнтъ о нредстояні;емъ свиданін болѣе съ вол-
неніемъ п боязнію, чѣмъ съ надеждою, и трепещетъ того мгно-
венія, кото})ое сулнт). еіі полное благополучіе; О.іьга ее угова-
])иваетъ, хотя и сама не вѣрптъ свопмъ словамъ. Ііо время дол-
гаго нутн онѣ успѣлн обс)днть всѣ обстоятельства, н востор-
■-кснность уступила мѣсто раздумью. Суровое молчапіе н угрю-
мые взгляды стра.кеіі только увелнчиваютъ сомиБнія.
Гремятъ т})убьг. Марѳа г.ъ нерѣшпмостн: идти ли еіі іьі встрѣ-
чу Димптріл, или нѣтъ? 11 котъ онъ стонтъ предъ нею, одннъ.
При первомъ взглядѣ на царевича, въ сердцѣ Марѳы угасаетъ
нослѣдняя искра надеигды. Что-то невѣдомос стало между
ннм]і; природа не сказалась : они на вѣкъ чужды другъ другу.
Въ первое мгновсніе была обоюдная попытка — кинуться дрзтъ
Другу въ объятія; но Марна отшатнулась назадъ. Дпміггрііі замѣ-
тилъ ея двн;кеніе — н иора;і;енъ. Знаменательное молчаніе.
— 4-72 —
Димитрій.
И ничего не говорить тебѣ сердце? ГІ ле сказалась во гтінѣ
кровь твоя?
МлрѳА [ліо.}чипіо.)
Дііміітрііі.
Голосъ естества святъ п свободегіъ: не изнасиловать его,
ле исказить. Забеііся твое серд\^е при взглядѣ на меня — п мое
отвѣтило бы, и ігалъ бы тебв на грудь покорпыіі и любящій
сыиъ. Чему сунчдено — сбылось бы добро-склонно, любовно,
искренно. Но ежели ты не чувствуешь, какъ >іать, обдупіай все,
каѵхЪ великая княгиня, укрѣпи своіі духъ. какъ ца]зпца. Меия
судьба новергаетъ въ твои объятія ненлданнылъ сыпомъ — при-
ми же зіеня на свое лопѳ, какъ даръ небесный. Если бы я не
былъ твопмъ сыномъ какъ теперь, что же я отнимаю у твоего
дитяти? Отнимаю я что нибудь — только у твоего врага. Тебя
и кровь твою извлекъ я пзъ бездны, гдѣ тебя заживо похоро-
нили, — извлекъ п вэзвелъ на «царское мѣсто». Пойми, что
твой жребіи скованъ съ моимъ. Ты — высоко стоишь возлѣ
меня, и упадепіь со міюіі. Народъ не снускаетъ съ насъ глазъ.
Ненавижу я скоморошества , облыжнымъ чувствомъ не ки-
чуся, но нередъ тобой благоговѣю и достойно преклоняю колѣ-
на. [Марѳа молчито; во неіі замѣтна сильная душевная
тревога.)
Димитрііі.
Рѣиіанся. Не стѣсняіі своей волн, говори но дуиіѣ. Я не тре-
бую ни лнцезіѣрія, ни лжи : требую истиішаго чувства. Полип
тебѣ па.іаться моею матерью — будь ею. Откинь отъ себя
прошлое, ири.іѣппсь всѣнъ сердцемі) къ настоящему! Если я не
сынъ твой — я царь. За меия — сила, за меня — счастіе
Готгг лежитъ въ гробу, тотъ — нрахъ, и ничего болѣе: у него
— 4-73 —
нѣтъ сердца, чтобы любить тебя, нт.ті, ісзора, чтобь прпвѣт-
ствовать. Полюби того, кто жішъ.
{Марѳа и.іачепіо.)
Д II м II т р I іі .
О, эти слезы — лолотая роса! ГІустР) іі\ъ иадаютъ, пусть па
нихъ смотритъ народъ!
[^(илчгтр/'и дѣ.іае)пб .птко : пола шатра
поднимается и толпы Русскиха стано-
вятся .зрителями этой сцепы.)
Въѣздъ Дішптрія і!ъ іМоскву. Тори;оство пышно, по лпца окр\-
жающихъ царевича угрюмы. Поляки п і;озакіі въ главѣ поѣзда.
Какая-то мрачность и боязнь нарушаютъ обіцее вессліе. Такъ к
вѣетъ яедовѣріемъ н продчувствірпъ бѣды.
1'озіаповъ прибыль вь воііско въ педобрыіі часъ: оііъ опоздалъ,
и возврати.іся въ Москву, чтобы защитить Оеодорап Ксепію. 11о-
иьггкіі его напрасны; онъ становится узппкомъ. Ксеііія прибѣ-
гаетъ подъ покровъ царицы Марѳы и бьетъ сіі челозіъ о занцітѣ отъ
Поляковъ. Здѣсь впдитъ ее .'(іпптрііі и въ дувіѣ его вспыхпваетъ
мгновенная, неодолимая страсть. Іісепія гнушпется Дішптрія.
Димитрій царь. Песетъ его вдаль у[иу-)\\;\!і стпхія, п онъ не
чон;етъ противостать еіі; его ув.іоігаютъ страсти другихъ людей.
Въ глубннѣ дуиін своей онъ никому не довѣряетъ: у него пѣтъ
ни друга, ни пррдаіінаго сердца. Поляки и казаки вредятъ ему
въ народномъ чнЪпін своею дерзостію. Даже то, что дѣлаетъ ему
честь, то есть его любовь къ пароду, простота обращепія. нре-
небреженіе /;ъ стариннымъ льстивымъ обрядамъ и обычаямъ. да-
же и эти достогнства возбуждаютъ обіцііі ропотъ. Иногда онъ
необдуманно поппраетъ ногами завѣтъ нраотцевъ. Онъ нреслѣ-
дуетъ монаѵовъ, потому что долго враіца.іся между ними. Вы-
— .І74. —
к;іютъ мгновенія, коі',і,.:і ого гордость глубо?:о уязвлена, и тогда
онъ стаповгітся !і]іич),і,.ііівымъ деспотомъ. Одоевсскііі съумѣлъ
гдѣлатьгя для неги меобѵодпмыиъ человѣко>іъ, удалилъ отъ него
Русских!^ н окончательно }]ірочплъ свое вліяпіе.
Димитрііі задумалъ іьзчѣнпть Марпнѣ. Онъ разсу?кдаетъ объ
:)томъ съ иатріархомъ Іовомъ, а тотъ, въ падеукдѣ отстранить
Поляковъ. одобряетъ его ;)амыглы п прсдставляетъ ему царскую
власть во всемъ ея велнчін.
Марпна прпбыла въ Москву съ чиогочпсленноіо свитою. Свп-
,і,аіііе съ Дпмитріеігь. Съ обѣнѵъ стороііъ коварство и холод-
ность: по Марпна лучіне умѣетъ носить личину. Она торонптъ
браіюсочетаніенъ, Прпічповленія къ ньппному празднеству.
Но нрін;азаііію .Марины, Іісеніи поднослтъ отраііленныіі кубокъ.
(/черть отрадна л,ла чолодоіі царовны: она боя.іась, что Димитрііі
ноі;едетъ ее к'ь алтарю.
Неутолимая печаль Ді;чіггрія. Съ растерзапнычъ сердцемъ онъ
станоінітся ноігь вѣпецъ съ Марііною.
ІІослѣ ]!ѣнца, Марина открьіваетъ своему сунриу, что она ни-
коі'да но считала и не признавала его за истиігпаго Дпмитрія, и
оставляетъ его въ самочъ безномопиіомъ, въ сачомъ ужаспо.чъ
нолоиееніи.
Между тѣмъ одппъ изъ воеводъ царя Ноіліса. ІГІуйскііі
•') У 1І]илл(;ра ІПхіи-і.оп (^^сііііюйку).
Прим. ііереподн ііі,а.
4- 1 ■)
пользуется возрастліоіцііяъ іісгодо);;ііі;г'п, іі.чрода и сосг;)В.іія«ѵгъ
;і;ігоііоръ ііротшп. Днмпцяя.
І*(і»і;іііо:ііЪ, г.ъ тснііііцт,, }тт,тоіі'іі ііо:^<'«ііыи7і віідѣпіемъ: ому
яіі.шется дуліа К'гст'и. ;^аст;иият. его ііро;!р'І;ть иъ буд)иия
счастлпвыя врсзіопа, иоііплѣваетъ ему сиокоііііо дожидаться свос-
і'о ;кррі1ія II 110 обагрять слопѵъ руігь въ кроіиі. 1>ъ слоиалъ
іі1))і:ірака «■лышонъ иамектэ, что Ромаііовъ са:мъ ііѣ];огда в:)0Іідстъ
на яростолъ. ВскорТ. ;!атт.мъ его іірііглаіпаютъ сдѣлаться участпи-
кочъ въ заговорѣ.
Салтыковъ з'орььо уирскалъ себя, что іі;!ліѢіпыъ отчпшУ, , ради
Дтттрія; но яе хочстъ бьпь вторично н^піѣнішкомъ и невольно
деріілітся нрсжнеіі нартііі. БВда };і,е стряслась яадъ головами:
но крайяеіі чѣрѣ, іі\;і:іі() отвратить ее хоть сколько ннбудь,
ну;кііо ослабить і!ласть ГІоляковъ. За свою ііОііьт,-у (;алтьіьч)въ
платится ікнзнію, но счнтаетъ смерть ласлул;еииото ь'арою, и,
\.чіі]іая, самъ со;!иается иъ зтомъ Димит]»ію.
Ііа:іиміръ. б))агь молодоіі нолькн Лодоіісьоіі, таііііо іі бе;ніа-
делаіо ліобивиіеіі /(иѵитрія, ВЪ дому (^епдомнрскаго воеводы, со-
нровоя\далъ Ла;ецаревича во всѣхъ иоходахъ л, но нросьбт.
сііоеіі сест])Ы, не одініъ ра^гь мужественно защищалъ его. Въ ми-
11}т\ величаіініеіі і)насностн, ко]'да всѣ нривер;кемн,ы оставили
Динит])і;!, І«а;іичі))-ь остался ему вѣ]інымъ и сложилъ за него
голоіа .
Заговорь обнар} а;ивается. Диміггрііі \ іі,аріпі,ы Мароы; мятеж-
ники і!))ываются )!Ъ ея нокои. На мгновеніе величавьііі видъ и
см'і;лость Діімнт])ія нроизводять внечатлѣиіе на заговорииіковъ.
Оиъ едва не обезоруя.-нваетъ и\ъ обѣнѵнііемъ — предать имъ
ігі. ;іа:']іТ'іі} Цплиьоиъ. Но ]!отъ появляется 1ІІуііск'ііі въ челѣ но-
476
лой разъяредной толпы. Они настоятельно треоуютъ отъ царицы
крестной присяги, что Димитрій ея сынъ. і^арица не въ сплахъ
клятвопреступно измѣнпть своеіі совѣсти: молча отворачивается
она отъ ДиАіитрія и хочетъ выіідтп — «Она молчитъ! » вскрикиваеть
іиумная толпа. — «Она отрекается отъ него! .Ѵічрн же, обман-
(цикъ! » И лаколотый /^гаитрШ падаетъ къ ногамъ Мароы.
ІІГІР!. ІІ\,ШІ1!ІІ!ІІІНІ
ДРАМАТИЧЕСКОЕ СТИХОТВОРЕНІЕ
ДѢПСГВУЮЩІЯ ЛИЦА:
Влчмнстръ. I
тъ караоітерііаго іи)л?;а Ті^рцкаго.
Трублчъ, I
КОИСТАБЛЬ.
СТРБЛКИ.
Два коииык егеря Голька.
Драгуны Буттлера.
ПиіцАЛышкц іізъ полька ТпФФенбаха.
КпРАСііРъ валлонскаго полка .
Кпрлоиръ лохчбардскаго полка.
Кроаты.
УЛАІІЫ.
Рекрутъ.
горожанниъ.
Крестьяшшъ.
Пареііь, его сынъ. ' .
Капуцинъ.
Учитель солдате ко іі школы.
Маркятантка.
слу?канкл.
СолдлтЁіши.
Гобоисты.
Дѣііетвіе — иередъ городомъ Пильзеномъ. въ Богоіііи.
11 1» о .1 о г ъ.
Произнесет при (іозобновленіи и открілтіи Веішарнгкаю
театра, во окпіябрѣ 1798 юда.
ПІутлішоіі маски ]!а;г;ііая пі-ра,
Къ котороіі мы п взоръ II слухъ II гердцо
Такъ часто іі охотно преклонял» ,
Вновь въ отомъ залѣ насъ сосдпияетъ...
И вотъ — гтарннныіі залъ помолодѣлъ:
Его во хра>іъ искусство превратило,
II слышится ііамъ голосъ благо-звучпыіі
За благородпоіі этоіі колоннадоіі, —
ГІ вновь ВТ) дуніѣ — торжествеиныя чувства.
А ме;кду тѣмъ не разъ помостъ старшіныіі
Былъ колыбелью юношесйпхъ си.іъ
И попрпщемъ в^зросшаго таланта,
Мы тѣ-;ке все, которые когда-то
Такъ ревностно предъ вами развивались.
На этомъ лѣстѣ пламенный художпикъ
Переносплъ васъ творчествомъ своимъ
Въ обитель лучезарную пск-усстіа.
— 4.80 —
О, есліі-бы величье новоіі сцепы
Достоііиѣіішпхъ въ среду иасъ привлекло ,
II столько лѣтъ лелѣянноіі наде;кды
Исполнилась завѣтпая мечта!
]>ъ душѣ высокой образецъ высокій
(Іоревповаиье долженъ пробудить
И творчеству дать высшіе законы.
Да будетъ-же возппкшііі вновь театръ
Свпдѣтелемъ созрѣвшаго таланта!
II гдѣ же можно испытать такъ сплы.
Помолодить ічаститыіі облпкъ славы,
Какъ не предъ кругомъ :ірптелеіі пзбраиныиъ'*
На первыіі-;ке волшебиыіі зовъ искусства,
Они летучеіі мыслію и чувствомъ
>'ловятъ образъ мимолстныіі духа.
Да! скоро и безслѣдж.» передъ мыслью
Скользить ]іскусство пламенное мима
А образцы рѣзца и пѣснь поэта
Тысячелѣтья могутъ пережить.
Да! обоянье гпбнстъ вмѣстѣ съ мимомъ
И зампрастъ отдаленпымъ звукомъ,
II вѣковѣчноіі славы за собою —
Мгпокеніюе созданье — не оставить.
Искусство мима строго, но потомство
Не дл і^мі) снлететь вѣнокь лавровыіі:
За тТ,--;(і !) ,ъ скупится настояииімъ
И жа, (! !";і !;,,ымь мпгомъ дорожить,
Чтобъ і::^'і. :іа;ксчь, въ сіяііін и блескѣ,
Сердца людсіі достоіінгЛіипіхь и лучшихь,
Себѣ поставить памятппкъ при ;кизни.
И слить безгмертье съ гоіенемъ своимъ :
— 48 1 —
Кто .іучкіипіъ совреченппка^гь іірікіосип,
Благую пользу — не умрстъ во кГ.кп.
Теперь, когда для Таліп иагтала
На этоіі гценѣ новая лпоха,
Становится смѣлѣе стнхотворецъ :
Оігь нокпдаетъ наторённыіі путь —
II вагъ, за тѣсныіі кругъ мѣіцаік^і^оіі жизни.
Выводить па нозорпіце иное,
Достоііпое велнкаго момента
Т-'амъ современной и тревожноіі жизни.
Велпьаго ; потрясть основы міра
Могли одни велпкія событья.
Какъ тѣсныіі кругъ тѣснитъ мысль человѣка,
Такъ эта-жь мысль ростетъ съ высокой цѣлью.
Такъ и теперь, на самомъ склоігі; ві;ка,
Ріогда вся ;і;пзпь — поэзія, когда
Кініитъ борьба межь ярьшн боііцами,
II все стремится къ иеуклонноіі цТ.лп,
И подняты великіе вопросы
О власти самобытной и свободѣ, —
Такъ и теперь, нодъ сѣнію театра,
Искусство выше воспарить должно,
Не устыдясь жптеігской сцепы всуе.
Мы видн>іъ — і)аснада''тся во-пра\ь
Та старая, устойчивая Форма,
Что, полтораста .гГлъ тому, -ЕвронТ.
Миръ благодатный далъ, — та 'порма,
Безцѣнный нлодъ войны тридцатилѣтнеіі.
Но васъ опять Фантазія поэта
Въ ту мрачпую эпоху нереноситъ —
31
— 4^82 —
И весслѣіі г.іядѣть иа наше время,
И свѣтптъ мііѣ надежды лучь въ грядущемъ.
Воііна въ разгарѣ. Въ самыіі пылъ васъ вводптъ
Пѣвецъ. ПІестьнадцать лѣтъ опустошенья,
Разбоя п невзгоды проііесліігя;
Міръ все еще бурлпвоіі массой броднтъ, —
II не блестптъ надежды лучъ вдали;
Все царство обратилось въ ноле битвы;
Всѣ города н села запустѣлп;
Лёгъ грудоіі ні,ебі[я Магдебургъ; торговля,
Промышленность — о ннхъ нѣтъ и помпну;
Вездѣ п всё — солдатъ, а горожаіішгь —
Ничто; н безнаказанная наглость
Надъ нравам ' безстыдно поругалась;
II шаіііеи, одіічалыя въ воііпѣ ,
Разбили стапъ въ странѣ опустоіііёипоіі.
На этомъ мрачііомъ н кровавомъ полѣ
Выходіітъ ярко горделпвыіі образъ —
Съ неукротпмымъ нравомъ человйкъ.
Вы знаете творца отваяпіыхъ шаскъ,
Кумпра н\ъ, бича страны, опору
Для цесаря, страіпплпніе его
II нерваго любимца — полководца.
Онъ счастья баловень, достигнулъ быстро
Всѣхъ ночсстеіі, но все стремился дальше —
II налъ безумноіі н;ертвои честолюбья.
Духъ нартііі, благосклонность и вражда,
Какъ исторпческііі характеръ, намъ не ясно
Представили его: теперь пскусство
Должно его приблизить къ ваіипмъ взорачъ —
іЯ;
и і;ъ сордц}'. Находя вгому ііродьлы
П с]ія:іі,, 11С);уг(:тло все ііа])у;кііОС опять
Криводигь ѵ.ъ ііс|)в;ліі ііріірои^деітыа образъ:
Оно с.іѣдіітъ за чсловѣкомъ въ и.'изии
II многія вины его отпоситъ
Къ вліжіію кегчастліівыѵт:. созвИздій.
Не оііъ сегодня появиться долженъ
На сценѣ. Но средь іпаекъ удалыхъ,
Ещ покорііыхъ, іімъ одутевлетгмхъ,
Нредстаііетъ передъ вачіі тѣіи^ его,
Нока^гБстъ муза робкая рт>шнтся
Облечь (Ч'О въ л;пвую плоть и тѣло :
За тѣпъ, что власть ему прельстіыа сердце,
Л Аа/ср; б\детъ тольь'О обличитель
Кго вглсоком'іі[іі(аіч» проступка.
Нростіітс-же почту, если опъ
Не поведстъ теперь васъ ирячо къ ці;ли,
Л развернуть посзіѣетъ передъ вами
Лпипі рядъ картпиъ велпі;аго событья.
Пусть это представлепіе успѣіпіго
Нрсклопптъ слухъ вашъ къ пеобычпычъ звукапъ.
(л) вреиепемъ я скоро васъ опять
На дп]суіо, воппствеппую сцепу,
На мѣсто дѣііствііі паиіего героя
Нереиссу.
Но еслп-бы сегодня
Богіпія пѣпія и пляски, пуза ,
Но старому германскому закону,
Потребовала рпѳмы — ничего!
— 484- —
Блс'П'Одаря еіі, мрачный обликъ прлвды
Въ обители искусства озарёпъ
И изыѣнился, но иодлогъ невиііиыіі
Нсчезиетъ самъ собою, а сіяііье
]"оритъ затѣчъ, что не горѣть не можетъ :
Жизнь сумраѵна, но свіьтз исю]сства ясенп.
— .І8'3
ЯВЛЕНИЕ I.
Маркнііштскаіі палатка и передъ иеіі мелочная п ветоппіая лавочки. У
входа тѣснніся солдаты разныхъ мупдпровъ и знаменъ; всѣ столы за-
питы. Кроаты [I улаік.і что-то варятъ на Лиіровпѣ. Маріштаптка нали-
г.аетъ спно. Солдатет;;і пграютъ ѵ,ъ кости ва барабанѣ, въ палаткѣ
слышны ііѣспи.
Крестьян II і/ъ и его Сыиъ.
Парень.
Батька, смотри не — с.і\чп.[огь бы худа:
Впдпшь — пхъ сколько! — Уіідтп бы отсюда.
Къ этіімъ ходить неповадно и въ гости:
І-іакт, бы они не помяли пачъ сости!
Крестьян ни ъ.
Э. ничего! Не съѣдятъ. Л солдату
1{адо-;кь гульнуть на наемную плату.
Впдіпць-ли, всё собрались іговініиіі — ■
Прямо С7і Заалы, да с^^ Маііны но.ікн:
Маіі нопаграбпли вдоволь, :;.іод,іін!
Только бы дѣло повесть по-умиѣе.
Всё будетъ наше. Парнюга, смотри —
Съ этнмъ народомъ хитри, да хптриі
486
Ротныіі — зарѣзаліі бѣднаго черти —
Пару костеіі подарплъ мнѣ при смерти:
Ну, ужь II кости! — какъ хочешь ихъ кинь,
Деньги бери со стола — и аминь! —
Знаешь, прикинуться, парень, намъ надо:
А ужь какое со.ідатикъ ііашъ чадо —
Дѣло извѣстное: только польсти —
М, какъ угодно, его оплети.
Пусть нашу брагу онъ цѣдіітъ ковшами,
Всю перечерпаемъ ложками сами;
Пусть оиь и рубить, и колетъ сь плеча —
Хитрость крестьянину вмѣсто меча.
[Во палатки, пѣсни и хохота.)
Экъ разшумѣ.тпся! — видно въ охотку!
Если бъ попались — заткиулъ бы имъ глотк}\
Тѣшатся съ нашего все-;ке добра.
Не сберс;ксшь ни кола, ни двора:
Какъ побываютъ любезные гости,
Въ цѣломъ селѣ не найдешь ни пера —
Хоть голодай, хоть гложи себѣ кости.
И при Саксонцѣ — нельзя но сказать —
Выло не лише, — а эти-то псарни
Надо имперскими, вишь, величать...
Парень.
Батька! вотъ двое идутъ изъ поварни:
Кажется, съ этихъ ужь нечего взять?
Крестьянпиъ.
Ничего! Это, голубчнкъ, не Пѣмцы, —
Просто и на просто, видишь, ■ — Богемцы,
Карабинеры у Терцкаго... Ой!
— 487 —
Вотъ — такъ па славу пришли па постои!
Вотъ — такъ ул;ь сказано: дпкіе звѣіпі
Сѣліі ^ себѣ па теп.іѣ и квартерѣ,
Да ужь и рюмка-то станетъ коломъ,
Ежеліі выпить пришлось съ лу;кпко:ііъ,
Къ чорту пхъ!... Сказано: всѣ одпопольцы,
Стало-быть, всѣ — п стрѣлки и Тирольцы.
Вѣрно, хоть руку ссбѣ отрубить,
Эдакпхъ налъ-бы добыть — да добыть:
Пташки веселыя, ну, и ботлпвы, —
Благо пыъ много добра и поживы.
[Входяіпо во па^аткI^.
ЯВЛЕІПЕ П.
ПреЯчПіе. Вахмпстръ, Трубачъ, Уланъ.
Трубачъ.
Что тебѣ, сволочь? Проваливаіі что ль\
Крестьяпппъ.
Вопнъ честной, молвить слово дозволь.
Крошки ие съѣ.іъ я — вотъ цѣлыя сутки.
Трубачъ.
Да, вамъ-бы только что пичкать желудки.
УлАпъ (го стакапомп.)
Ну, коль не завтрака.іъ, вотъ тсбѣ, пёсъ!
[Ведетб крестьянина во палатку; прочіс выходято на аван-
сцену.)
— 488 —
Вахміістръ.
Слушаіі-ка, братецъ! такоіі тебѣ спросъ:
Думаешь какъ ты, что даромъ двойное
Выдали памъ па харчи и хдіѣлыіое?
Т р у Б А ч ъ .
Выдадутъ даромъ! Не даромъ , когда,
'Бдетъ сама Герцогиня сюда
Выѣстѣ съ сіятельной дочкой...
Влхмпстръ.
Едва-ли!
Гказкп-то эти мы сами слыхали:
Тутъ Герцогиня твоя ни при чемъ.
Тутъ не ее, а вотъ прпшлыя воііскл
Надобно намъ приголубить по своііски —
Добрымъ глоткомъ, да хорошимъ кускомъ
Чтобы не только остались друзьявга,
А побраталпся иа-крѣпко съ нами.
Т Р у Б А Ч Ъ .
Да... Знать — идти на другія квартиры..
Вахмистръ.
Нее генералы вѣдь, все командиры...
Трубачъ.
Да... Ну, опаснаго очень-то иѣтъ?
Вахмистръ.
Нѣту: нослалъ Богъ любовь и совѣтъ.
Труба чъ.
Что же слетѣлпсь-то? Али для смѣны'
Вахмистръ
ІПенчутся... Видно: въ чесоткѣ языкъ...
— 4.8ІІ — -
Труса 'Л).
1'а-звѣ!
Вахяіістръ.
Л этотъ-то ста]іыіі тъ Шлім?
Иидпо 110 волосу, что за парпкъ!
Коль на груди золотая цѣпочка,
.'{иачптъ — ие дарошъ, голубчикъ!... н точка.
Труплчъ.
Правда! охотиться, лоровятъ,
Вотъ II послали такую іііцсііі;у,
Что хоть II Герцога выслѣдптъ, братъ!
Влхмлстръ.
Выслѣдіітъ, если узііастъ лазсііку...
Навіъ-то нѣтъ вѣры; Фріпідлаидсцъ-то іімъ
Кажется только ие чортомъ сачпзіъ —
Выросъ — • такъ впдіішь-ліі: даіі опрокписмъ!
Трублчъ.
Какъ-же! А мы его иеіііто ііокііііечъ?
ІІешто не всѣ мы ему не- рука?
В л X м и с т р ъ .
ІІолкъ нашъ, п прочііхъ четыре полка
Терцкііі уиравіітъ — онъ Герцогу шурпиъ,
Ну II полки — іпі которыіі ни дуреиъ;
Да цодъ каждымъ мунднромъ сердца
Бьются за Герцога, что за отца:
То.іько-бы выбраль, да далъ бы плмъ ходу,
Всѣ за него, іі въ огонь п въ воду!
— 490 —
ЯВЛІ-^НІК III.
КрО-Атъ съ ожеремсмь, за ітліо Стрилокъ. Цркжіііе.
С т 1' Б л о к ъ .
Гдѣ ожерѣлье лодтпбрилъ, Кроатъ??
Вотъ-такъ находка! ПослушаГі-ка, братъ,
Развѣ съ тобой полганяться мііѣ что ли?
Хочешь, возьми за пего терцероліі...
Кролтъ.
Нѣтъ, братъ, надуешь.
Стрѣлокъ.
Хіітрп — ты, хитри!
Мало? Такъ трону тебя я за струнку:
Вотъ — иосмотрп-ка колпакъ-то какоіі?
Сіпіііі, дворяііскііі достался въ Фортуику.
Кролтъ [шрастг, олсвремсмо на
солііцѣ.)
Ну, да II мой-то товаръ не простой;
Куппчъ, такъ будемъ съ тобою богаты:
Это вѣдь жемчугъ, а это гранаты —
И настоямця: видишь ли — какъ
Блеіцутъ на со.іпцѣ?
Стрв.іокъ [берётпо ожерелье.)
Ты — просто дуракъ!
Вотъ тебѣ то.піко у;кь такъ, для подарку,
Дамъ я, пожалуй, походную чарку:
[Глядтпг, на ожерелье.)
Такъ-только— будто игра не дурна...
— 4-91 —
Т РУПЛЧЪ.
Правд;!, что дѣло мое — стороііл,
А иадувастъ, голубчпктз. Кроата...
Чуръ — ііоіюлалъ, таі;ъ ііо;і;алуіі, сиолчу.
Кролтъ [ішдѣло колпакд.)
Точно: колпакъ твоіі п, дворяпчлка-хвата —
Я потому II куііпть-то хочу.
СтРБЛОкъ {киваетб трубачу.
Стало быть, мы помѣияліісь съ тобою • —
Бз'дьте свидѣтельміі всѣ, господа!
ЯВЛЕН ІЕ П'.
Яре, -КПП'. Копстлбль.
КоистАБЛь [подходнтб къ вахмистру.)
Какъ пожпвастся карабиперамъ?
Долго-ли'Эдакпмъ, братцы, маисромъ
Около печскъ-то руки памъ грѣть?
Ведь пеііріятелю скучно сіідѣть!
Вахмпстръ.
Скучно? Зудятъ у него, видно, ноги;
Только, голубчіікъ, не сыіцетъ дороги.
КОНСТЛБЛЬ.
Мпѣ — такъ па вѣрноё не сыскать!
А вотъ на мѣстіі нрипілося узнать,
Что Регспсбургъ удалося нмъ взять.
— /И) 2 —
Трублчъ.
Что-;ке, что взяли! Ііазадъ мы отиимемъ.
Вахмистръ.
Да II съ Баварцемъ умкомъ иорлскниемъ,
Какъ онъ на Князя пс злись! Ничего!
КОИСТАБЛЬ.
Будто-бы? Зпать — не слыхалп всего.
ЯВ.І ЕНІЕ V
[[РЕЖПіЕ. Двое егерей, потпмз Маркптаиткл, солдатёнкіт,
школь цыіі учитель, служанка.
ІТервыіі егерь.
!!отъ-такъ кошапія! Вотъ удалая!
Трубачъ.
Что за нлаіцп?... знать — не сволочь какая?
Вахмистръ.
Гп.[ьковцн: слово ты молвіілъ пс зря —
Всѣ на подборъ, какъ одпнъ, егеря.
Маркитантка [в.ѵодпто и п^) и носите
вино.)
Здравствуйте! Съ праздппкомъ!
ГІЕРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Вотъ-такъ находка:
ІІ-зъ Близевпца попалась і;расотка!
Маркитантка.
Прямо отту,і,а... Здорово ."^гусьё,
ІІетеръ ііъ двѣ сажеіііі, іі;гь Пцоііо!
К;іК7> ты, иртюмніг-ка, ч\ть не соі)о'і]гу
Припіі.іъ въ Глюіеііітадтѣ, въ вессл\ю ночку,
(іъ ііаіиіііПі ііо.ііюзгь?. . .
ІІКРНЫІІ КГКРЬ.
Видно -чиаетъ сноровку —
Ііакъ на перо мы мѣияемъ винтовку?
Магкнтлнтк^.
0\ъ! вѣдь мы л:гь-старп гъ ніпіъ знакомы.
ІІКГВЫІІ г. 1'К1'Ь.
1>отъ II гоиі.піся въ Богеміи мы.
МАРіентлмт]{л.
Точно въ Г)0гс*ііі! нопче гоін.тся.
Только вотъ завтра-то гдѣ, іиурннокъ,
Гдѣ-бы соіідтися? !5оііна, что нотокъ:
Мчитъ тебя вдаль, и, какъ знаешь, держися...
ІІЕРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Ьѣрю: понятно само но себѣ.
Маркитантка.
ІИіриіиь? — Таігь с.пніаіі — скажу я тебѣ:
Отъ Тамесвара ніипила я съ обозомъ.
Тамъ мы травплн МансФСльдера... Да,
Такъ-то травплн, что просто бѣда'-
ІІу, НС ноііТ.рпла я и угрозамъ:
Имѣстѣ съ Фрндландцемъ я въ ІПтральзундь нопіла
И обобра.ііі і'олубь-у ди т.іа!
Въ Мантуъ вмѣстТ. съ резервомъ жила
И воротіі.(ася, съ Феріеіі рядомъ.
ВиѣстБ съ иоммнінілмъ НСНаНСіПіМЪ отрядомъ.
— 494 —
Вотъ п пришла маркитанткой я В7> Гентъ,
Л іізъ него въ эти страііы: быть мо;кетъ,
Здѣсь получу за долги хоть процентъ,
Ел;слп добрыіі паіііъ Герцогъ пожккстъ.
ІЗпіпь. маркитантскую ставку і)а:!била...
ПКРВЫІІ КГЕРЬ.
Такъ-то все такъ! Что тужпть о грокіѣ!
Ты — вотъ мнѣ лучше скажи по душѣ —
І'дѣ твоіі ІІІотландецъ?
Маркитантка.
А ну его къ чортуі
Просто мошенникъ перваго сорту.
СолдАтЁі[Окъ [вбѣгаето во припрыж-
Мама! да ты про кого-такъ? Про тятю?
П к РВЫ и ЕГЕРЬ.
Ііу, этпхъ Цесарь кормить не усталь:
Ііоііско ему годъ отъ года нулліѣе
ПІкольиыіі УЧИТЕЛЬ {в.тодитг,.)
Эіі, ребятиінкп! маршъ въ іиколу скорѣе I
П Е Р в Ы ІІ Е г ЕРЬ.
Тоже вѣдь зиаютъ. что тѣсеиъ ихъ іглассъ.
(]лу;кліікл {в.годюпо.)
Тстуипиі, гости уходятъ.
Маркитантка.
Ссіічасъ
ПеРВЬЙІ ЕГЕРЬ.
Это какая — такая плутовка?
— І05 —
М л Р к II г 1 II т к л .
Это — племянница.
ПКРВЫІІ КГЕРЬ.
Аіі-да го.іовка !
Нудь я еіі дядсіі ? ! . . .
Итороіі КГЕРЬ, [удерживая дѣвушку.)
Куда ты? Аль туп,
Скучно?
С л у ж А II к А .
Не скучно, да гости-то ждутъ.
[Пмвернулась и ушла.)
Первыіі егерь.
Да!... На охотника эта красотки!
Только-бъ посиорпла прежде съ нсіі тетка...
Всѣ передрались вт, полку за нее.
Ну, не такое іі было житье :
Ноііѣче развѣ па пре;і:де похоже?
Нонѣче развѣ, какъ пре;кде, все тоже?
Право — пе то: да и дни-то летятъ —
Хочешь — лови, а поішасіііь ііаврядъ !
[Вахмистр]) и трубачу.)
Аль, на здоровье вамъ, вспрыснуть сердечко?
Только дадите- ль ііамъ, і'рѣшііым7э, мѣстсчко?
ЯВЛЕН ІЕ ^•I.
Егеря, Вахмистръ, Трубачъ.
Влх.чистръ,
Милости IIросии^^ ! Садитесь сюда.
— 496 —
Ждали въ Богемію васъ, господа,
Мы ужь даьпепько...
ПКРВЫІІ КГКРЬ.
Да вачъ ничего !
Вы-бы спросили: вотъ пачъ каково?
Трублчъ.
Ва^іъ-то?... Да іцеголріі эдакихъ мало!
Вал "^лістгъ.
Точно, что съ Меііссепа, да іі съ Заалы —
Вѣстп, покуда, худыя про васъ.
ІІТОГОІІ ЕГЕРЬ.
Полноте! Лучше іюслуіпаііте пасъ:
Мы передъ 1>огомъ іі праііы, іі святы;
Если піалилъ кто, такъ развѣ Кроаты.
Труб ічъ.
Оіі! воротппкъ-то у васъ въ кру;кева\ъ.
Да 11 франтите вы въ знатныхъ штанахъ!
Ну и бѣлье, п перо на беретѣ —
Все это стоптъ вт>дь депегъ на свѣтѣ :
Буршъ будетъ радъ, коли такъ наряди,
А ужь па насъ, горе.чыкъ, не гляди. '
Влхмнстръ.
Тряні:и-то! Ііабамъ ихъ развѣ"? .\ съ нами
Честь п почетъ, и <І>]індлаидс];ор знамя.
1ІЕГВЫІІ ЕГЕРЬ.
Что-жь ты Фридландцемъ-то тычешь пасъ зря?
Будто-бы :мы ПС его егеря !
1>лхмнстръ.
Точно: и вы въ косякѣ замѣшались.
— 4.97 —
Пербыіі кгкрь.
Мы-то?... л пы-то что болыго зазнались?
Разница толь};о въ м\ іідпрахъ — такъ стоіі :
Въ своіі я, пожалуіі, уііду съ головоіі.
В :Ѵ X ,11 І1 С, Т Р Ъ .
Вы, господіінъ егерь, въ дѣло иі' вникли:
Вы къ деревеаіцнаѣ только нріівык.пі, —
Ну, а манеры хорогаія, тонъ —
Пхъ надо впдѣть въ нергоііѣ-нерсонъ ,
То есть^ въ Фельдмаршалѣ !
ПервыІ! егкрь.
Экая штука !
Вотъ ужь наука, такъ — ^ наука:
Плюнетъ онъ 'іто-лн, аль вы(\і!о])кпгтъ носъ,
Вы за нимъ то;ке... Да вотъ вѣдь вои]іосъ:
>'мъ-то его, глубин} его взгляда
Ві.гаесъ-лп кто за гобоіі съ вахтпарада?
Второй егкрь.
Чортъ поберн ! Поспросліли-бъ объ иасъ,
Такъ и узналп-бы правду какъ разъ —
Скажутъ всѣ въ голосъ вамъ: «у самого-то
Вотъ-такъ охотники, вотъ-такъ охота!»
Вражье-ли ноле, а.іь ннвы друзеіі —
Слышны повсюду рога егсреіі !
Мигъ — мы вотъ здѣсь, а друі^оіі — нѣтъ и слѣду ;
Дальше ищите, гдѣ трубятъ побѣду...
Какъ-бы сказать-то?... Да вотъ-какъ, точь въ точь,
Пламя обхватитъ деревню въ полночь;
Спятъ сторожа; суматоха; задаромъ
Мечется сонный, испуганный людъ:
Зі^
- 4-98 —
Гдѣ ему сладить съ лукавымъ пожаромъ!
Такъ-то п мы : жжемъ іі тамъ. да іі тутъ —
ІТламенсмъ вспыхис.чъ, ііотополъ пахлыіісмъ,
Сзади иасъ ііѣтъ иіі кола, ни двора:
Іісе іістребгоп,, разоришь, опрокпиемъ,
Л потому, что такая пора,
Дѣло воеппос — пахкстъ добычей.
Тутъ ПС до жалостп, пе до ііріглпчііі:
Каждая дѣвушка — паша сестра.
Ну п братались... бывала пора!...
Не въ похвальбу... а вы то разумѣііте :
Если въ ВестФаліп, плп въ Баііреіітѣ ,
Или въ Фоііхтландѣ разспроспте вы:
Знаете Гольковцевъ? Что? Каковы?
Лѣтъ черезъ триста — а меньше писко.іько —
Можетъ, забудутъ про иасъ п про Голька!
В.ІХИПСТРЪ.
1к)тъ — оно что! Вамъ бы въ рыло, да въ усъ,
Да на разводѣ прикрикнуть въ придачу, —
Вы ужь того... разрѣиіпли задачу:
Можетъ солдатомъ быть даже хоть трусъ,
Л что до смѣткп, приглядки, привѣсу —
Иѣтъ вамъ и дѣла!...
Первыіі егкрь.
Да — пу тебя къ бт.су!
Что ты поёпп, мпѣ! По моему, братъ,
Всякая иплЧ)ла • — пряпая докука,
Воля' — кормилица, мать и паука:
Ежели волеиъ, такъ вотъ и солдатъ!
Нешто за тѣмъ я со пп^-ольпой-то лавки
Къ вамъ убѣ;калъ, чтобъ, какъ мальчикъ, опять
Прѣть іі;і,і,ъ }к;і:5і;оіі, читать и ліісать ,
Р)Ъ дуіііііоіі коморкѣ, да іп, като|;и;і[ОІІ даііігГ.?
НѣтТ), іі.іглпіите ! Я боли хочу:
И, па і7росто]іѣ. какъ пѣторъ лечу
Встрѣчу всего, что и свѣже, іі ново,
Иъ чеиъ я ласлыліалъ законное слово!...
ІІродалъ я цесарю шку]іу за тѣмъ,
Чтоо'ь не тревожиться згнѣ у;кь нп чѣмъ,
Ин въ настояіл;емъ, лп въ будущемъ. Скаагстъ
(]тарінііі ынѣ слово — пстліио въ огиѣ,
Кпнуся въ бродъ, хоть бы въ Рсііііъ по веспѣ
Таиъ, гдѣ пе трое, таі;ъ трстій ужь ляжетъ,
Словозгь: и бронью паврядъ піеве.іьи'' , —
Ну, а конецъ, — не взыіцпте: гулыіх !
Ну, если то.іько п надобно вамъ,
Милости проспмъ нодъ крмлышко къ начъ.
ПКРВЫІІ Е1'КРЬ.
Вотъ живодерство-то впдѣлп тоже
Мы при Густавѣ, прп КІведѣ... Ахъ, Боже!
Въ пустынь свой станъ обратилъ — почптаіі;
Съ псрвоіі зорею — вставаіі и читаіі:
Л загу.''іяеи_іь — сеіічасъ и яагрянетъ, —
('ъ клячи читать поученіе станетъ.
!*лх.чнсті'ъ.
Богобоязненный бьыъ молодецъ!
ПКРВЫІІ КГЕРЬ.
Дѣвутьа въ лагсрѣ — петое чуі(0,
А замаішлъ, такъ веды подъ вѣнецъ...
Ви;ку я: плохо!... и драла оттуда!
— 500 —
Иахмпстръ.
Лілпьчс гатъ иіиіче все, гоі!0]ятъ?
Первый кгкрь.
]!отъ и чахііу.іъ я къ Лигистамъ-то, брать!
То.іько-что — то.іько ііодт^ Магдебургъ сбллпсь,
Тамъ ужь иная статья подошла ,
И покутили мы, повеселились :
Пьешь, да играешь — была не была!
А иенаглядиы\ъ-то ■ — цѣлое стадо...
Лихо жилося — убеіі меня НогъІ
Тіілли смекалъ, какъ командовать )іадо:
€а>гь-то къ себѣ ун;ь куда оіпз былъ строгъ,
А для солдата съ нимъ льгота прямая...
То.іько его сундуковъ пе замаіі,
А у него поговорка такая:
«Самт, пожпваіі, и другіімъ лаіть даваіі!»
Эхъ! сорвалося у пасъ, ускользнуло
іірежпее счастье, что рыба съ крючка!
ІЛз самаго Леііпциіа памъ не рука ,
Сунешься -^ глядь : па рожонъ н наткнуло.
Гдѣ пи покажешься, гдѣ нп стучишь —
Заперто, братецъ, и подъ иосъ-те шпшъ!
ІІІлялпсь мы шлялись такъ съ мѣста па мѣсто,
ІІѢтъ памъ почета ннідѣ и пикакъ...
Я иоскорѣе съ такого ііасѣста
Прямо къ Са};гоип,аиъ — и деньги въ ку.іакь.
Вахмнс.тръ.
Ммъ!... разумеется: васъ раздра.зипли
Мешскоіі добычеіі.
ПКРВЫІІ ЕГКРЬ.
Дери ихъ горой!
— 501 —
Просто — лрпііглп на казенііыіі постоіі...
Насъ дис[і,тіл[іиой въ кокецъ заяорплп:
Замки пмперскіс, впшь, карауль.
Честь отдаііаіі, снаряжаііся тіъ патруль...
.V на поішу, і;акъ на іпутку, бывало,
(Іѵіотрііиіь... II сердце-то къ пеіі не лежало...
Думаешь: право, не легтііо и бить —
Гдѣ ужь тутъ чести воинскоіі добыть?
Я — вт.дь, пожалуй, безъ гііума-огласкіі,
Въ школу свою, ла перо и указки,
Мигомъ опять-бы веріі\лся... Да воть
Наіпъ-то Фридлапдецті подь зналя зоветъ...
И .1 л Н 11 с т г ъ.
Ну, II пробудете съ нами вы долго?
ІІКРВЫІІ КГКРЬ.
Шутите 4Т0-ЛП?... Не зііаго я долга?
Вотъ вамъ : иокуда началыиікомъ оііъ,
Не уб'Бгу я іізъ лагеря вонъ...
А потому, что вѣдь наігіему б])ату
Иегдѣ таі;уіо добыть себѣ плату.
Да II оііять-;ке : здѣсь иаѵііетъ воііиоіі ;
.'-ідѣсь у васъ все на иіпрокііі покрой;
Всѣ за одно; всѣ ^ — что впѵорь, да вьюга:
Реіітеръ послѣдііііі — и тотъ гол()еоіі
Ляжеть тотчасъ за товаріпца-друга...
Какъ-же, подумайте, кті вамъ не пристать?
Знаю, какоіі вы почтенный иародецъ!
Знаю, что съ вами начну помыкать
]|ѣлымъ мѣщаиствомъ, какъ наіпъ полководецъ
Герцогствомъ, или тамъ княжествомъ что-ль?
Стало-быть, съ вамп : что хочешь — изволь,
— 502 —
.Імиіь-бы ііа.татъ-то побряіаіва.іъ съ бока...
Правда: доледсшься, иожа.гуіі, попрека.
Да вѣдь за что-;ке?... Особая рѣчь:
Слову ііача,іьпнка ты не перечь ;
Что-жь ПС быва.чо въ полі;у запрещено
Зпачптъ — дозволепо... во вречя оно...
А ужь про то и не спрогнтъ лпкто :
Нѣртппь-лп ты? поче^^іу? и во что'?
Служба глаглггъ намъ простыми словами :
«Это вотъ — наше, а это вотъ — нѣтъі
Вѣрь въ пихъ, да вѣрь въ полководца и въ знамя.
І)Л\ НПСТРЪ,
Аіі, молодецъ! Что пп слово — іірп]!Т>тъ :
Словно родился я росъ между нами.
Первыіі кгегь.
Точно: оно пачалъ командовать вамъ
Не по имперсісому, не но чпнамъ ..
Нетто онъ Цесарю с.іужптъ изъ службы?
Развѣ-что-развѣ ножалуіі, нзъ другкбы...
И удружилъ-же! Смотрп-ка какоіі
Цѣлоіі державѣ сулитъ опъ покоіі!
Чѣмъ оградплъ ее? Чѣмъ успокоплъ?
Царство военное въ царствѣ устроп.іъ.
Жжетъ да громптъ, ну, п вся не долга;
Стаиетъ па верхъ, коль не дрогнетъ нога.
Трубачъ.
Тише! Мы рѣчп такоіі не выноспиъ.
ПКРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Вы не выноснте? Милости просимъ!
«Слово свободно! » — о«о самъ намъ сказалъ.
— 303 —
Влхчіістръ.
Точно: не разъ говоріілъ Гепералъ:
«Слово свободно п дѣлу закрѣна;
Дѣло безъ словъ; ііослуілаліс с.іѣпо. »
Такъ оііъ говаривалъ иамъ за-всеіда.
ГІЕРВЫІІ ЕГЕРЬ.
0«5-лп, не оно-ли, а точііО' — что: да!
ВТОРОІІ ЕГЕРЬ.
Да!... Къ нему счастье не станетъ сшгаою:
Оиъ — не другоіі кто; иного покрою...
Тилли- — вонъ пережи.іъ славу свою,
А за Фрпдландцемъ и горя іінт> мало.
Ежели онъ полководецъ мой, стало —
Будетъ побѣда — на томъ и стою.
ІТриколдовалъ къ себѣ счастье, сдастся...
Кто у него подъ знамёнами бьется,
Тотъ завороженъ, того сторожатъ
Темиыя сплы : вѣдь всѣ говорить,
Что полководецъ нашъ чорта изъ ада
Нанялъ въ услуги и платитъ, что надо.
Вахмистръ.
Не безъ грѣха тутъ, сдается и миѣ:
Вотъ хоть подъ Люценомъ — жарко намъ стало
Такъ, что оіі-оіі-же! А онъ-то во огнѣ
Рыщетъ себѣ, какъ ни въ чемъ ни бывало!
Гіулямп весь продырявленъ беретъ
Сквозь сапоги у него и колетъ —
Видимъ мы — пули свистятъ то и дѣло,
ГІ хоть одпа-бъ ему кожу задѣла!
А отъ чего? Знаетъ чортову мазь.
— 504 —
Первыіі егерь.
Вотъ — такъ доподлинно дивная штука !
Чай, онъ лосинныіі колоть не вчерась
Издѣлъ па плеча? Прошиби его, иу-ка!
Вахмнстръ.
Нѣтъ это мазь ужь такая : она,
Слыиіь, изъ волшебной травы сварена.
Трубачъ.
Не сдобровать ему!
Вахмистръ.
Вотъ ' — вѣдь, болтаютъ,
Будто чптаетъ онъ все по звѣздамъ ,
Будто онѣ ему все открываютъ;
Все это сказки ■ — ііровѣдалъ я самъ.
Дѣло-то вотъ оно въ чемъ, чтобъ вы знали:
Ло-иочи ходить кь нему старпчекь,
Даромь, что дверь заперта на крючекъ...
И часовые не разъ окликали...
Вотъ — какъ прійдеть этотъ сѣденькіМ — быть
Важнымъ дѣламь: замѣчалп нарочно.
Второй егерь.
Закабалилъ себя чорту онъ, точно...
ІІу, оттого намь и весело жить.
— 505 —
ЯИЛЕНІЕ \ІІ.
Прежніе. Новобра пегі,ъ, Горожлііиііъ, Драгупъ.
НовоБРАНкцт. [выходшпо изи па-
латки; на головѣ у
него гиигиак^ ; во ру-
кѣ фляжка.)
Батькѣ II дядячъ — поклопъ, н — кляпуся
Честью солдата — долю» не всриуся!
1ІЕРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Воііъ : притащпліі еіце ііовіічі;а !
Горожлніінъ.
Францъ! образумься — не поздно пока...
НовоБРАНЕЦъ [поста.)
Быотъ барабаны;
Трубы трубятъ;
Въ страны п страны
Борзые мчатъ...
Въ воду, въ огонь —
Вн.хроіъ твоіі конь;
Острый мечъ съ бока;
Гладко — шпроко...
Зябликоічъ пой
Въ ширп лѣсноіі!
То-лп не доля?
То-лп не воля?
Лугъ п лѣса, —
И небеса!
Эхъ! поступлю подъ знамёна къ Фридландцу!
— 506 —
ВТОРОІІ ЕГЕРЬ.
Парепь-то бравый ! Мы буделъ свои !
{Кланяются ему.)
Горо;кАіпіиъ.
Полно! Опъ, право, іізъ честпоіі семьи...
Первыіі егерь.
Что же? а мы — не чета новобранцу?
Нешто па улнцѣ подпялп пасъ?
ГОРОЖАНПНЪ.
Есть у пего кое-что про запасъ :
Вонъ балахопъ-то — прптропьтеся рарл —
Что за сукно-то — ужь, стало, есть средства...
Труба чъ.
Ежели цесарь каФтаіГъ дастъ, ну, да —
Это вотъ честь!
ГОРОЖАИНПЪ.
Вѣдь е.му, господа,
[Пляппая Фабрика будетъ въ паслѣдство.
Второй егерь.
Деньги безъ воли — да чортъ-лп мігё въ томъ!
Горо;кАнинъ.
Да мелочную отъ бабушки лавку
Прій.метъ опъ...
ГІЕРВыіі егерь.
Фуй ! торговать-то тряпьёмъ !
ГОРОЖАИИПЪ.
Ну, да отъ крестнаго — вонъ, на прибавку,
— 507 —
ГІогрсбъ достанется знатный таьоіі,
Бочскъ десятоЕЪ-другой наберётся.
Т р у Б л ч ъ .
Что-;ке? Съ друзьями не то разоньётся!
Втогоіі Кі'кі'Ь [новобранцу.)
Слышь! Мы съ тобою въ налатьѣ одііоіі.
Г о г о ;к л п іг и ъ .
Да безъ пего вѣдь невТ.стТ, болѣзію;
іілачетъ бѣдняжка всѣ дггн на пролётъ...
Первыіі кгерь.
Что-жъ? — ічолодецъ! Значіітъ — сердце ;келѣзііо.
Горо;к Апнііъ.
Ну, а какъ бабушка съ і-оря умрётъ?
Второй Е ]^ Е р ь .
Съ Богомъ! (л;орѣс наследство получптъ.
Вахмпстръ [важно подходитп кп
новобранцу п. к.тдсшп
ему на гита акт, руку.)
Слушан! Вотъ, ты на дорогу поиалъ,
Просто другнмъ человѣкомъ ты сталъ:
Каска II перевязь сразу научіітъ,
Какъ межъ достонныхъ товарищей ;кпть...
Долженъ ты храбрость въ дуніѣ пробудпть...
1ІЕГВЫІІ ЕГЕРЬ.
Главное деньгами дол;кенъ сорить.
В А X м п с т р ъ .
На кораблѣ у Фортуны вы вновѣ,
Л а;іл. поднять наііуса на готовѣ;
— 508 —
Какъ на ладонѣ весь міръ иредъ тобой:
Будь только — смѣлымъ и всюду удача.
Что мѣщаиннъ съ его глупоіі башкой?
(ловііо въ крагплыіѣ лТ.ііпвая кляча.
Ходить въ кругу на верёвкѣ бѣднякт...
Ну, солдату живется не такъ:
Онъ можетъ всѣмъ быть, за тѣ.чъ — что на свѣтѣ
Въ дѣлѣ воііна и она ;ке въ отвѣтѣ.
Вотъ ногляди на меня: вотъ кафтапъ
Съ посохомъ вмѣстѣ инѣ цесаре:\гъ дапъ.
А почему? По такому, вишь, толку:
Посохъ — управа всемірііому полку;
(Ікипетромъ держится наша земля —
Что-онъ? — посохъ въ рукѣ короля
Это у;іеь вѣдаютъ даже ребята...
Есліі-;кь ьапраломъ ты сталъ нзъ солдата,
Тутъ ул.'ь рукою тебя не достать,
Тутъ нп-по-чемъ пп граница, іпі мѣра ..
ІТервыіі егерь.
Если умВешь читать и писать.
Влхмпстръ.
Вотъ, разсі;ажу я тебт, для пріімѣра, —
Это я пережилъ самъ на вѣку.
Видпшь-ли, шеФЪ есть въ драгунскомъ полку,
Буттлеръ... Ну, съ іиімъ постояли довольно
Мы рядовыми, на Реіінѣ, у Ііельна,
Лѣтъ ятакъ съ тридцать проиіло съ этихъ норъ...
Что-же? Вѣдь онъ — генералъ ужь маіоръ!
Все отъ того: от.пічился съ оглаской,
По свѣту славу умѣлъ протрубить...
Л не трубплъ, — ■ такъ съ ьа[іі)альскои указкой
509
Няньчусь... Дл что тутъ далеко ходить?
Иашъ выгокопове.ііітельный ганъ-отъ :
Что у него II тіітуловъ іі грамотъ!
Есть-ліі на какочъ-иіібудь эдакоіі чипъ!
Что-;кь оиъ былъ прежде да такъ ■ — дворяіііінъ...
Ну, а къ воііііѣ ііріілѣііііся душою,
Экую добылъ и славу п чеотъ:
Сдѣлалсл цесарю пі>авоіі ііуі;ою!
Да — егце то-ліі съ нііиь будетъ?... Богъ вѣсть!
[Лукаво. )
Вечера утро всегда зіудреиѣе...
ПКРВЫІІ ЕГКР ь.
Да! — началъ >іальпіъ, а кончплъ (Зольшіімъ.
ІТомию его я студеіітоііъ простымъ
Въ АльтдорФѣ: ;кіілъ, і;акъ умѣлъ, веселѣс;
Вѣтреішымъ буршемъ былъ. Право — не лгу;
Разіі уходилъ было па-смерть слугу.
Вотъ господа Нюрепбергцы ла это
Приговорили къ темііпцѣ его.
Просто ■ — ■ вотъ такъ — • ни съ того ни съ сего.
А гпѣздо-то. какъ па с^іѣхъ, іірііГ]іѣто
Не было пташкоіі еще пи одпоіі:
Только что спили, II не было клички —
Назваліі-бъ именемъ первоіі ;кііл!ічк!г.
Что-жь !чолодецъ-то наіііъ? Передъ собоіі
Пуделя въ двери нустіілъ на забаву!
Такъ и зовется собачіеіі тюрычоіі
До спхъ норъ... вотъ одурачіілъ на славу!
Больше громкііхъ и доблестныхъ дѣлъ
Эта миѣ штучка пршіілася по праву.
[Во это время сходитп служанка и на-
— 510 —
чипаешо прислуживать; второй еіеръ за-
иірываеіпо с б нею.)
Дрлгулъ [становится между ними.)
!Іол!!0, не трогаіі!
15Т0Р0ІІ ЕГЕРЬ.
А ты что ііосиѣ.іъ?
ДРАГУІІЪ.
Сказано толкочъ: дѣвчонкп не трогай.
Первый егерь.
Хочетъ одішъ прогуляться дорогой —
Прочіе въ сторону! Что ты? Проснись!
Второй егерь.
Хочетъ особо мѣсить толоконце?
Въ лагерѣ иашемъ красотка, кажись,
Всѣхъ достоянье, какъ красное солнце.
[Цслу&то дѣвугику.)
Дрлг.^нъ {вырываеіѵб сё у нею
изб рукб.)
Слушай, пока до грѣха, пе замай!
Первый егерь.
Тнше вы! Экой пародъ сумасбродный!
ГІр;ігові\ы йдутті...
Второй ЕГЕРЬ {драгуну.)
Ты драться? Давай!
Вахзпістръ.
Полао-жс ва^іъ! Поцелуи свободны!
— 511 —
ЯВЛЕН ІЕ ГІП.
Входяшо V г ^о копы и начина юта наигрывать вальсо, сначала
медленно, потоліо быстрѣс и быстрѣе. Пкрвыіі егерь пая-
шетб Со СлужАикоіі ; Маркитантка с5 ііовобранцемъ.
Слулсанксі отскакивастп во сторону, егерь гонится за неіі и
яовгппб толкоѵто вошедшаго Каііуципа.
Клпуцпиъ.
1'эіі — вы! раа — гэіі вы! Иу, какъ вдсъ — и какъ?...
Сразу попалъ я ла ниръ и въ нросакъ!...
Это-ль блюстители Божіеіі воли?
Анабаптисты, иль Турки мы, что-лп?
Видно Вссвышнііі лицо отвратплъ,
Видно отринулъ Оиъ васъ и забылъ,
Что не ударить въ васъ громолъ нсбесныиъ?
ІЦутите что ли вы днемъ-то воскресньпгь?
Развѣ теперь вамъ настала нора
Пить-ппровать отъ утра до утра!
Оиі(1 І1ІС 5ІаІізІ 0ІІ05І?
Что вы сложили и руцѣ и нози?
Ужь подъ Дунаемъ былъ трахъ-тарараѵъ;
Пали окопы Баваріп въ прахъ;
Рсгенсбургъ также во вралл.ихъ клеіцахъ;
А вы — въ Богеміи... близко отъ дѣла!...
Что же утроба за то потолстѣла!
Не о войпТ, вѣдь здѣсь рѣчь — о винѣ;
Лучше точпть себѣ зубы — не сабли;
Лучше дѣвченокъ захватывать въ грабли!
Что Оксенштирнъ вамъ? — бычачііі-то лобъ!
Лучше, коль цѣлую тушу загрсбъі...
— 512 —
Всѣ христіаііѣ, во врстицѣ, въ пеплѣ,
Еле отъ слеЛ) пролптыхъ не ослѣплп,
А у солдата кор:ііаіил полны.
В'ь небт. явлеі[ія знаменья, дпва;
)іъ облацѣхъ ріізоіі кровавой войны
Ногъ потрясаетъ надъ міромъ правдиво,
И съ миогозвѣздной виги голубой,
Людямъ кометой грознтъ, что лозой.
Свѣтъ обратился въ юдолю нечалп;
Церкви ковчегъ утопаетъ въ крови;
Рпмской иліпс.ргеи ирсжде мы звали
Римской остеріеіі ныньче зови;
Рсйнскія волны погибели полны;
Монастыри всѣ теперь — пустыри;
Всѣ-то аббатства и пустыни нынѣ
Ста.ш не братства — нрямыя пустыни:
Каждый маститый епископства склепп
Преобразился въ позорпыіі вертеиб;
II представляетъ веср. крагі благодатный
Край безобразія. .. Р)Сё отъ чего!
Р)Сс отъ того, что вы грѣиіиы, развратны.
Не признаете святымъ ничего;
Мдолочтсніс — вотъ ваша вѣра
Отъ рядоваго и до ОФицера.
1'р1іхъ вѣдь магнитъ неотклоиный, и вотъ
Въ нашу страну онъ желѣзо влечстъ.
Л за неправдой жди кару да муку,
Словно слезы нослѣ горькаго луку;
Послѣ оно слЁдуетъ тотчасъ поко'н:
Въ азбукѣ нашей по])ядокъ такоіі. .
.ГЬі егіі тісіогіеа зрез
.'^і оіГеікІІІиг Веив? Какая побѣда,
— 513 —
Коли .іукавыіі смущаетъ васъ бѣсъ,
Іх.ш вы пьяны еще до обѣда,
Если вамъ проповѣдь — скука одна?
Правда, что во время оно ;кена
Нѣкая лепту свою отыскала;
Вотъ и Саулъ заблудился сначала,
Да отыскалъ-же ослпцъ онъ отцу;
Братьевъ іоспфъ пашелъ-же къ концу;
Все это правда; но кто у солдата
Н\детъ искать божііі страхъ п почётъ,
(Скромность и стыдъ, тотъ не много яайдетъ,
Кслн хоть сто Фанарен онъ зажгкетъ.
Такъ-то въ пустыню пророка когда-то,
Нѣсколько вопповъ слушать сошлось:
Ііаясь крестились, во имя закона,
И вопрошали: Оикі Гасіетиз поз?
Какъ намъ достичь Авраамова лона?
Кі аіі ііііз^ п сталъ имъ вѣщать:
Хетіцет сопзиііаііз —
Не живодерничать и не терзать,
Xе^ие саіитиіат Іасіаііз — •
Не клеветать никогда и не лгать;
С.опіеци езіоіе — а будьте вы рады,
ЗііретШз тезігіз — коль дали оімады...
Будь въ васъ привычка ко злу проклята.
(Слышали заповѣдь: Имени Бога
Всуе твои не глаголятъ уста?
Ну, разсудите вы; гдѣ же такъ много
Божатся п проклпнаютъ подчасъ,
^\акъ на Фрпдландскихъ постояхъ у васъ?
Еслибъ за каждою клятвою вашей —
Только ее изрыгнете вы зря —
33
— 514- —
Въ ко.токолъ бить, Січоро-бъ въ области нашей
1!іі одного не паіилось звонаря;
1<]слп-жь бы съ каждой молитвы лукавоіі,
Сродной нечистому лшпь я:іыі;у,
Брать пзъ хохла у васъ по волоску, —
За ночь бы вы оплѣшіівііліі, — право! —
Будь вашъ загрпвокъ такоіі-жс густой,
Какъ у ,1авпдова Лвессолома.
У Тпсуса Навина съ войной
Тоже была вѣдь дѣснпца анакома,
И Голіаѳа низвергнулъ /Іавіідъ.
Кто-же про нихъ. какъ про васъ, говормтъ?
Гдѣ про нпхъ писано слово: ругатель?
То-то не очень-то глотку дери,
Чані,е молися: номплуй. Создатель!
Нежели вскрикивай: чортъ подери!
Но у кого ужь сосудъ въ недоглядѣ
ГІ персполнеиъ — всегда потечётъ...
Заповѣдь есть и еще: «Не укради!»
Этой вы держитесь — честный пародъ! —
Явно утапиіте что ни попало...
Да, для такпхъ ястребпныхъ когтей
И для крючковъ никогда не бывало,
Да и не будетъ падежіплхъ ларей;
Вы и въ коровѣ теленка найдете;
Курицу вмѣстЁ съ яичкомъ ВЪМБШОКЪ...
Что ГСВОрятъ вамъ? СопІепИ езіоіе^
Сирѣчь: «вотъ ѣшьте артсльіый кусокъ. >
Впрочемъ въ какомъ-я?е тутъ слуги расчетѣ,
Ежели сверху — соблазпъ и порокъ?
Ужь голова для такого народца!
Онъ ни во что и не вѣруетъ, чай?
— 515 —
ІІКІТ.ЫІІ ІСГКІМ..
Отче! голдатъ ты, ііо;іи'ілуіі, ругаіі,
Но ле иоііі оскорблять полководца.
Клііуціінъ.
Хе си5Іоі1іо5 ^ге^ет піеаш!
Г)то — Ахавъ, или Іоровоамъ!
Правую вѣру гъ лица земли сгоііитъ,
1>ъ іцоламъ сердце народа ііреі;лотъ!
Тр.убачъ и Ново бгаикць
Не і'олоіт ті.г еще таіп. при иасъ!
Кллуцииъ.
1'>отъ шпаго-ѣдъ-то, ужь — вотъ БраАіарбагъІ
Хочетъ всѣ замки разруиіпть заразъ,
Хвалится кагло, въ безбожііоіі гордыиѣ,
Что овладѣетъ штральзуидской твердыиеіі —
Съ неба держись она сотиеіі цѣпеіі.
Трус лчъ.
Глотки никто іі^ заткиетъ ему вѣрно?
Клнуцинъ.
Эдакоіі онъ заклинатель чертеіі.
Хуже Іёгуа и ОлоФерна!
Вздузіалъ отречься, исчадье грт.ха, —
Нотъ ему ст|Таиіенъ и крпкъ нѣтуха.
Оба егеря.
Ну! Берегись: не снасетъ власяница!
Капуцпнъ.
Вотъ ужь лукавый-то Иродъ — лпспца!
— ые —
Труба Ч'ь и она егеря [бросаются т нем^.)
Эй, ламолчл ты! Иль чешется лобъ?..
Кроаты [загоражпваютб капу-
цгша.)
Катюілка, полно, не Т1^^сь•. разгкажіі-ка
Лучше намъ притчу какую, аль что-бъ?
Кдпуцііні) [кричигпо громче *.)
Восъ Вавилона надмѣнныіі мадыка!
Вотъ прародитель всѣхъ золъ, еретикт>'
М Валленштейномъ вѣдь ;?ваться піиівыкъ:
Я, дескать, камень — какоіі вамъ опоры?
Подлинно — камень соблазна и ссоры!
Донде-же воііско въ когтяхъ сатаны,
Мира не будетъ для цѣлой страны.
[Щт пос.тднихб еловассб, произнес тныхй
громкими юлоспм^ , капугщнт; начинаетг,
по-ііемпогу отступать ; Кроаты оосра-
няютп его оп)^ остальнькгг, солдата Л
іЧВЛЕНІК IX.
ІІРЕЖнік, кро.ѵіь Кануцинл.
Пегвыіі егерь {ва:(:ыистру .)
Что за нелѣность нро крпкъ ііѣтушиныіі
И полководца несла эта дрянь?
Такъ-что-ли брякнулъ, въ насмѣшку и брань?
*) Вся рѣчь капуцина исполнена у Шиллера едва-ли переводимою игрош
словъ, а переводъ заключніельныхъ сірокъ рѣшительно не возможеяъ, по
іей мѣрѣ, для меня. .1. Меи.
— 517 —
Кахміістръ.
Нѣтъ ! оігь еказал'ь не говсѣчъ безъ иричипы.
Иаиіъ іюліговодецъ ро;кі^0IIЪ мудрено —
Ухо его черезчзрі) щекотливо;
ІІоіііки мяуканье, а особливо
І\рикъ пѣтуха для него — псе равно —
Ножъ.
ПКРВЫІІ кгкгь.
у него ото обніее съ львами.
Влхмпстръ.
Ніфѵгъ его ставки не інікнн иикго,
II часовые у;кь аиаютъ про то.
Правда, что занятъ такими дѣлами...
1'олог, л.
[во палаткіь, гдіь суматоха.)
'Гакъ его, ]иельму! — скрути его! — беіі!
1'0Л0СЪ КРЕСТЬЯНИНА.
Ліі, помогите! уходягь до смертп!
Несколько ГОЛОСОВ'!,.
ііо.іііо ва»гь, смирно!
Г[КРВЫЙ ЕГК.РЬ.
Колотятъ, еіі-еіі !
|]Т0РОІІ ГГЕРЬ.
Какъ, безъ меня-то?
{Оба бтушо во па.іатку.)
Маркита}[ткл [выходшпо п.іг, па-
латки.)
Бездѣльнгіки ! черти !
— 518 —
Тргбачъ.
Что ѵ.ы. хозяйка, въ тлкпхъ попыхахъ?
Маркитантка.
Иор'ь! побродяга! безстыдцымъ манеромъ,
(лиѣть плутовать у меня па глазахъ!
Чти я п;а;к} господамъ ОФііцеразіъ?
Вахміістръ.
Что талп., сестрпца?
Маркитантка.
А ТО, господа :
ІІІслыпа-крестьяпгіиъ забрался къ памъ въ гости —
1>зду;^іалъ поддѣть па Фальиіпкыя кости!
Трубачъ.
Вопъ, его таіцатъ съ сыпишкоіі сюда.
ЯВЛЕН 1Е X.
Солдаты.
[Волочатп по зем.ііь крестьянина.
ІІЕРКЫІІ ЕГКРЬ.
ІѴгочу ііст.ія!
Стрѣлкп п драгуны.
1«ъ проФосу! къ прОФосу!
Вахмпстръ.
Да, и /іриказъ есть на это.
Маркитантка.
А тотъ
Мигомъ повѣситъ его, бсзъ допросу !
— 519 --
Вахміістръ.
[Іодлііііно: худо къ добру пе водетъ.
ІІкрвыіі піпцАлыііИіЪ {друіому.
і)то съ отчаянья онъ и съ недо.ш.
Нндишь: ихъ п])е;кдс въ консцъ разорять —
Ну, къ воровству II иріучатъ.
Трубачъ.
Что, братъ?
Ты за него заступаешься, что-ліі?
Чортъ-.іи во псѣ?
Первый пищллыпікъ.
Да возьмите въ домскъ:
Хоть и крестьянплъ. а все человѣкъ!
Нкрвыи ЕГЕРЬ [ѵірубичу.)
Полно, оставь ихъ! ІІзъ Брига невѣжіі;
Все гарнизонные; смотришь — нортііымъ
Плп башмачннкамъ сваты — такъ гдъ-же
Знать и обычай военныіі такіімъ?
ЯВЛЕН ІЕ XI. •
ІІРЕжніЕ. Кирасиры.
Первый кпраспръ.
(Смирно! Зачѣмъ здѣсь крестьянское рыло?
Первый стр-блокъ.
ИІельна!... въ іігрѣ плутовать захотѣлъ!
Первый кыраспрь.
Что-жь, не тебя-ль и подд'влъ-то онъ — было?
— 520 —
Первый стрълокъ.
Да-вѣдь и какъ еще ловко поддѣлъ!
ІІЕРВЫІІ КПРАСИРЪ.
Что"?... Ты — Фрндландскій солдатъ, — и не стыдно,
И не зазорно тебѣ, не обидно
(Ічагтья съ крестьянскою інвалыо пытать?
[Крестьянину .)
'М\ удирай, чтобы пятки сверкали!
[Крестьянина убѣгаетг;; прочіе сходятся
вг, кружок5.)
Первый пиіцальнпкъ.
(Іразу цокончн.!іъ — его-лп видали:
;)тотъ молодчикъ и намъ-бы подъ стать...
Кто онъ такой? Не Когемецъ.
М.іРКИТАНТКА.
Валлонецъ.
Этому низкій, да низкій поклонецъ:
Онъ паппенгеймовскііі былъ кирасиръ !
Первый драгунъ [вмѣшивается ев рал-
говорб.)
Да... Молодой Пикколо.мини ими
Ныньче начальствуетъ: какъ ко>іандиръ,
Ізылъ онъ подъ Люценомъ ими самими
Выбранъ, когда Паппепгеймъ былъ убитъ.
Первый пищальнйкъ.
Видно, что очень ихъ полкъ знаиенитъ?
Первый драгуиъ.
И не задаромъ: дерутся чертовски;
Всѣхъ впереди они въ каждомъ бою,-
— 521 —
Ну, и управу имѣютъ свою,
Да и Фридлакдецъ ихъ любптъ отцовски.
Первый ];іірлсііръ {во сторону.)
Вѣрно-ліі это? Кто вѣстіі прішесъ?
ВТОРОІІ КИРАСПРЪ.
(іа.чъ я сейчасъ отъ полковника слышалъ.
ПеРВЫІІ КИРАСПРЪ.
Катъ подери ііхъ! Да ноліто я песъ?
Первый егерь.
Что у нихъ тамъ? .4лп споръ какой вышелъ?
Ііторой егерь.
Пѣтъ-лп чего, господа, п до иасъ?
Первый ьмірдспръ.
Да въ Илдерлаігды идти есть прнказъ...
Врядъ-ли утѣшатъ кого эти вѣстп!
[Солдаты подосодятп кп нему.)
(Іъ коппыхъ стрѣлковъ, съ кіірасіфъ, съ егерей
Выставить восемь что-.іь тысячъ людей...
Маркитантка.
Вотъ тебѣ разъ! Не сидится па иѣстѣ...
Только вчера я лзъ Флапдріп — па!
Второй кирасиръ [драіунама.)
Куттлерцы ! съ памп и вы въ стремена !
Первый кирасиръ.
Пуще всего имъ — Валлонцевъ въ разгоны.
Маркитантка.
Что пи-на-лучшіе всё эскадроны!
Пкрвып к II РАС иг ъ.
^Іти-н;е? віідь слу;кба долнша быть с.іѣііа;
Намъ провожать приказали Миланца.
ИКРІІЫІІ кг ЕРЬ.
Какъ-такъ? ИнФапта? забавно!...
Второй егерь.
Попа? —
Лопни самъ чортъ!
Первыіі кпрлсиръ.
Мы оставпмтз Фрндлапдца,
11 распрощаеАіся съ панліиъ отцомъ?
Въ поле съ кощссмъ-Испапцезіъ мы выіідсмъ,
Съ тѣмъ, что пздавпа душоіі ленавпднмъ?
Пѣтъ!... Подождутъ: мы — на лѣво кругомъ.
Тру г. а ч ъ . '
Чорта-ль тамъ дѣлать? Мы продали кровь
Цесарю, — по ужь не ніапкТ. испанскоіі.
ІІЕГвыіі егерь.
Мы іггь довѣрія къ с.юву Фрндлапдца
Въ реіітары нілн, и когда-бъ не любовь
Наша къ Фріідландцу, копечпо-бъ подъ знамя
Насъ Фердппандъ не с()бра.іъ никогда.
ІТервыіі дрлг.ѵиъ.
Насъ вѣдь Фрпдлапдецъ сбііралъ — такъ надъ нами
Пусть и сіяетъ Фрндлапдца звѣзда!
Влхмпстръ.
Слѣдуетъ прежде по;^умать : словами
Дѣ.іа не двлпеии. внередъ, господа !
— 523 —
Вѣрьте, я нижу васъ дллѣс вдвое;
}.'|К)отгя въ этоиъ походѣ дурное.
ІІКІЧІІЛІІ Г.ГКГІ,.
С.іуліаіі приказа, іі смирно народъ!
Р)ЛХ>[1ІСТРЪ. •
Ну-ка, сестрица І^стэ.іь' Наііерсдъ
Чарку мельиГ'ькерца ітѣ, для ;келудка,
Да и ла ]іѣч!і...
Маркитантка [наливаетп вино.)
Вотъ вамъ, господпиъ
ІЗаѵніістръ !.. . Ах'ь, Господи, страхъ-то одииъ!...
Видно — плохая сыг]ііается іитука!...
Вахмистръ.
1)іідите: точно что і/адо ступать
Каждыіі иіаП) іа жили и весьма осторо;кно ;
Но полководецъ насъ учитъ нело;кно :
Главное — надо все дѣло понять.
Всѣ мы Фрпд.іаид,сі,-іе поснмъ мундиры:
Наиъ горожаипиъ готовить квартиры. —
Долженъ похлебку варить для стола;
До.іжеііъ крестьянинъ — во сколько ни ста.ю-бъ —
Впрячь намъ въ обо:гь и коня н вола.
Да еи(е і;акъ — безо всякихъ безъ жалобъ.
Что тутъ! Ефреіітортз, да сель молодцовъ,
Чуть иояви.іись — деревня и паіиа:
Всѣмъ и комапдуіі ! П к'аждыи готовь
Лучше на чорта взглянуть, во.гя ваша,
Чѣмъ па Фрпдландскііі паіиь желтіліі колетъ !
А отчего у нпхъ смѣлости нѣтъ
Выгнать иасъ вонъ — и съ руками пусты.ми?
— 524 —
Ихъ вѣдь гораздо насъ больше числомъ;
Маіііутъ ду(5ьоііъ, что и мы палаіоемъ;
ТаіПі отчего-л^ь мы смѣемся ладъ иііми?
Иотъ что: гплоитною стѣною пдомъ!
ГГКРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Именно, именно ! Въ этомъ вся сила !
Это Фрпдлаидоцъ и самъ разгадалъ,
Вотъ — какъ для цесаря воііско сбпралъ,
Лѣтъ тому девять... Онп-то вѣдь, было,
Тысячъ двѣнадцать задумали сбить :
«Ихъ», говорить, « будетъ нёчЬмъ кормить;
Вотъ шестьдесятъ тысячъ — дѣло иное:
Эти не будутъ со мноіі го.іодать ! »
(]ъ тѣхъ поръ 11 началъ онъ пасъ собирать.
Вахмпстръ.
Взять для нрпмѣра, ну, что-бы такое?
Ну — хоть, пололлімъ : такой-то отсѣкъ
Правый мизпнсцъ мнѣ... Всѣ п рѣшшіи!
Только молъ оалсцъ отсѣкъ! А забылн.
Что онъ мнѣ руку іісиортилъ на-вькъ.
Все, что увѣчно, куда оно юже?...
Да... Вотъ и восемь-то тысячъ коней.
Что отряжаютъ во Фландрію, тоже —
Только мизинецъ у арміп всей ;
Л отпусти пхъ, небойсь насъ убудетъ
Только что пятая часть? Какъ не такъ :
Все распадется! И всякой забудетъ
Страхъ и почтенье къ намъ: каждый батракъ
Гребень заломнтъ, что твой пѣтупіпна,
Да еще въ Вѣну отппшетъ иной:
Мпѣ молъ давно, за прокормъ и постой,
— 5^5 —
Слѣдуетъ вотъ — что. съ такоіо-то чина.
Ну, и начнем!, мы опять бѣдовать;
Нее и ііоіідстъ, что подъ кручу колеса ;
II полководца замыслятъ отпять:
Тамъ, при дворѣ, па него счотрятт^ косо...
Тутъ и прійдетъ намъ погибель са.уа.
Кто паиъ оклады отдастъ по рзасчёту'?
Кто о коптрактахъ приложить заботу?
И у кого изъ нихъ столько ума
И прозорливой воііпскоіі науки?
Столько значенья?... Чьи крѣпкія руілі
(Іплотятъ въ одно составные куски
Нашего войска — съ доски до доскп?
1)0тъ, я нрпмт.ръ приведу вамъ покуда...
Слушай, драгунъ: ты записанъ откуда?
Нервыіі драгунъ.
Изъ самода.яьней губерніи знать.
Вахмистръ {обоими кирасирамъ.)
Вы вѣдь — Ва.ілоиецъ : узналъ мимоходомъ ;
Вы — Итальянецъ: но рѣчп слыхать.
Нерв ы а к и р л с и р ъ .
Кто я?... не знаю — откуда я родомъ?
Знаю, что крадепъ съ младепческихъ .гётъ.
Вахмистръ.
Май, вѣдь и ты не изъ-близка, поди-ка:
Первый ппіцальнпкъ.
Я изъ Бухау.
Вахмистръ.
Л вы-то, сосѣдъ?
— 5:і0 —
Второй ііиігі,ллыііікъ.
Прямо іізъ [[(вица.
ІЗлѵмпстръ [второму егерю.)
Пу, егерь, гкажіі-ка:
Ты-то ОТКОЛІ; забрс.іъ къ намъ р,ъ полки?
Итого ІІ ЕГЕРЬ.
Да гіа Впогаромъ жпвутъ старики.
Вахміістръ {ііка,іыв(іл но гпрі]біріа.)
Этотъ и л — мы іізъ Згора оба.
Видите — вотъ оно что! — Ну, а кто-бы,
Глядя на вгѣѵъ нагъ, пу, кто-бы такоіі
-Могъ ,і,огадатьгя, что съ сТ.вера, съ юга
Вѣтерт, пасъ гдул7. п паспѣжіма вьюга?
Будто-бы зіы не іі.;)ъ іцепкп одноіі?
Будто-бы, враи;ыі вгтр'Ьчая колонны,
Мы не стонмъ, словно слиты-склеены?
Будто, летучѣе мо.іьипчныхъ крылъ
Мы не стречіпіся одпнъ за другова —
Съ перваго знака к съ иерваго слова?
Кто-же ігасъ влГ.стТ, такъ крѣвко сплотилъ.
Что отличить пасъ нельзя посемеііио?
Все это дѣло его — Ва.і.іепштеііпа!
Первый егерь.
Ну, пріізнаіося, что мнѣ никогда
Не приходило и въ голову даже,
Будто мы пригнаны таі:ъ, господа !
МиЪ-6ы лпіиь воля, а ;кпзііь все одиа-;ке...
Первый кираснръ.
Вахмистра всѣ мы одобрить должны:
— 5-^7 -
Дворскіе точно ііс .іюбятъ воііііы,
Тотчасъ солдата уі!іі:)ііть готовы,
То.іько-бы въ руки всю власть захватить...
Это — изсо заго-воръ, это — ихп ковы !
Марк II тли ТА.
Заговоръ! Господи! Какжс ігііѣ быть?
Вѣдь господа перестаііутъ платить !
І^АХМПСТРЪ.
Да! Тутъ банкротства бываютъ не малы...
Миогіе В1СФЫ у пасъ, генералы
Войску платпли пзъ собствспныхъ кассъ:
Сильно хотѣлось юіъ стать и а показъ —
И зарвались выіие средствъ, поджидая,
Что ппспадстъ къ пимъ роса золотая.
Ну, а когда по.іководецъ упалъ —
Нечего дѣлать, прости, і.ипиталъ!
Маркитапта.
Ахъ, мой Спаситель! На миѣ какъ вериги!
Чуть не пол-воГіска записано въ книгѣ.
ГрэФъ Изолани — у;кь вотъ господпнъ ! —
Двѣстн миѣ талеровъ должеиъ одинъ.
Нг.рвыи КИРА си РЪ.
КакТі-же, товарищи? надо рѣіииться!
Налъ остается спасенье одно:
Слѣдуетъ слиться въ такое звѣпо,
Чтобъ побоялнся КЪ пазіъ подступиться.
За одного поголовно стоимъ,
И — хоть приказами-бъ насъ завалили —
Мы здѣсь, въ Богеиіи, корни пустили
И не идемъ никуда — не хотимъ,
— 'э:іЪ —
А остаемся сіюкойко на мѣстѣ :
Ныньче солдатъ вѣдь дерется изъ чести.
ВТОРОІІ ЕГЕРЬ.
Мы не позво.тмъ собоіі помыкать:
Сунься-ка къ намъ — мы дадіпіъ себя знать!
ГІЕРВЫІІ пнпілльнпкъ.
Эхъ, господа! Да поіімете вы сразу;
Тутъ вѣдь кто? — цесарь!.. Съ его же приказу.
Трублчъ.
Г»чепь памъ нужно! — пожалуй! скажи!
ІІЕРВЫІІ ПИЩАЛЬНИКЪ.
Слышишь — языкъ за зубами держи !
Трубачъ.
Какже! Сказалось — нускаіі н сказалось!
ПеРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Да вотъ и ынѣ это слышать случалось,
Что голова намъ Фридландецъ одинъ.
Вахмнстп..
Точно! на немъ и урядъ весь и чинъ.
Знаііте, что властенъ опъ бёзпрскословно
Длить намъ воііну, пли покончить любовно;
Властенъ имѣпія конфисковать;
Властенъ онъ вѣшать и властенъ прощать.
Можетъ въ полковіпіки онъ рядового
Жаловать, если захочетъ какого :
Все зто цесарь ,цовѣрплъ ему.
Первыіі ппіцальииьъ.
Герцогъ свѣт^гЬііо(ій велпкъ по всему ,
— 529 —
Но, какъ и всѣ мы, — не саиъ онъ собою —
Цесарскилтъ долженъ почтенъ быть слугою.
Вахмпстръ.
Нѣтъ! ііе какъ всѣ мы! Ума не спросясь,
Сказано. Онъ — независимый, вольный,
Какъ и Баварецъ, имперіп князь.
Былъ на часаѵъ я въ палатѣ иресто.іьноіі,
Слышалъ какъ цесарь его убѣицалъ,
Чтобъ онъ берета нрсдъ ніімъ не снпмалъ.
ПКРВЫІІ ППІЦАЛЬНИКЪ.
Въ тѣ-поры цёсарь, миТ, портится это,
Мёкленбургъ отдалъ <1>рндландцу, какъ есть.
Первыіі егкрь [вахмистру.)
Какъ, ііередъ іпімъ не сиимаетъ берета?
Вотъ ужь такъ подлпнно рѣдкая честь!
Вахмпстръ [шаритб вб карманѣ.
Ежели васъ не увѣрпшь словами,
Вотъ — поглядите, увБрьтеся сами,
(Показываете монету.)
Чья здѣсь Фигура и чья здѣсь печать?
Магкитаптк.ѵ.
Ну! Валленштеііна-то намъ пе узнать!
Вахмпстръ.
Вотъ вамъ! Ну чт6-;кь ещё? Князь онъ, аль пѣту?
Али чекаппть не можетъ монету,
Какъ Фердинандъ, да и всѣ короли?
Аль пѣтъ людеіі у него и земли?
Если свѣтлѣйшимъ Фридландца признали,
Стало — онъ можетъ солдатъ вербовать.
34
— 530 ~
Первый ппщальникъ.
Спору нѣтъ, точно; но — п}завду сказать —
Насъ вѣдь въ цесарскія воііскіі обирали:
Цесарь аа это п платптъ. теперь.
Трубачъ.
Цесарь-то нашъ и пе платптъ, повѣрь !
Хочешь, присягу дадутъ всѣ солдаты?
На обѣіцанья-то всѣ тороваты,
А па оклады-вотъ — туги куда!
Первыіі ппщальипкъ.
Не пропадетъ нашъ окладъ никогда:
Въ вѣрныхъ рукахъ онъ теперь...
Первый кнраспръ.
Господа.
Полно вамъ! Здакъ доіідетъ п до ссоры...
Что за сомнѣ/іія, что тутъ за споры :
Цесарь властитель надъ нами, иль нѣтъ?
Именно въ тОх-Уіъ-то у насъ п совѣтъ,
Что, ратовавъ подъ его знаменами,
Намъ не пригоже пастися стадами,
И не пригоже ревѣть табуномъ
Подъ шутовскимъ, иль испанскимъ бичемъ!
Ну, вѣдь и цесарю прибыли мало...
Надо, чтобъ воііско его поддержало.
Надо, чтобъ цесарь нашъ былъ поттентатъ
Купною сплою вѣрныхъ со.ддатъ.
Да и кому-жь коль пе намъ, его слово
Ставить заігономъ, во имя Христово?
УЖ'Ь пе ярёмппкамъ робкимъ его,
И не ватагѣ льстецовъ безтолковыхъ,
іЗІ
Что съ іііі.чь іт|)}етъ ігь чс|)ТО)';(Ѵъ днорііокьиъ?
Чт()-;ко ііаиъ іі,(М'аі)Ь дагтъ? Ничего,
ІІроііѣ т|)\да II заботы ііседисиііоіі...
Иотъ II люби ого тутъ ладуіневио!
ВТОГОІІ ЕГЕРЬ.
Даже и въ Рішѣ тіірапъ іі злодѣіі
ікмъ себя въ этоігь гораздо улігг.іі:
Мучііліі прочихъ они п казипліг,
Но ужь куда-какъ солдата мостили.
ІІКРІіЫІІ КПРЛСИГЪ.
Такъ! II по отому каждыіі солдатъ
Доля;е!іъ быть честеііъ въ душ В, благороден^,
Или солдаточъ оігь быть не лріігодолъ.
1{;келіі ставлю я иаізмь на угадъ,
,]олженъ-жс быть я другоі'0 достоііпѣіі
Въ чечъ нпбудь, — или не битвоіі, а боііііей
(Ітапетъ борьба, п солдатъ, какь Кроатъ,
ІИсю нодставіітъ.
Оба егеря.
Честь жизни дороже !
Первый кіірлспръ.
Аіечъ — не соха и не застунъ вВдь тоже;
Глуііъ, кто захочетъ іімъ землю пахать:
Всходовъ зеленыхъ ему не впдать...
Нѣтъ у солдата роднчаго крова,
ІІѣтъ у него своего очага,
Быстро его пробѣгаетъ нога
Мішо цршганокъ жилья городскаго
И.дерсвснскихъ зеленыхъ луговъ;
Нѣтъ для него колосіістыхъ вѣпковъ,
— 53-2 —
Нѣтъ для него віиіограднаго сбора...
Что-же, скажите, солдату опора,
Что-же оііъ должепъ хранить п беречь? —
Честь! Надо собственность дать человѣку, —
Иначе станетъ онъ рѣзать п жечь.
Первый ппщллыінкъ.
Плохо житье ыамъ !
Первыіі кііраспръ.
А лучше отъ вѣку
Не было людямъ. Помыкался я,
Поиасмотрѣлся ллітья да бытья!..
Всѣмъ оослужплъ: п коропѣ испанскоіі,
Ну, II Неаполю... Что-жь? какъ на зло,
Ну п республикѣ Венеціапскоіі.
Просто нпгдѣ мнѣ, нпгдѣ не везло!
Видѣлъ я рыцареіі, знался съ купцами,
Съ мастеровыми, — подумаііте сачп, —
Вотъ ни одпнъ мнѣ парядъ не прнніелъ
Такъ по душѣ, какъ вотъ этотъ камзолъ.
Первый пнщѵльиикъ.
Ни?.. Не могу съ вами я согласиться.
Н к р в ы іі к и г л с и р ъ .
Ежели въ свѣтѣ кто хочетъ нажиться,
Долженъ работать и должепъ трудиться;
Кто за почёгозіъ саііовиымъ нойдетъ,
Пусть себѣ спину предъ золотомъ гнетъ;
Кто съ юныхъ лѣтъ осѣненъ благодатью,
Благословенъ отъ родителей, радъ
Жить посреди и дѣтеіі, и внучатъ, —
Мирному пусть предается занятью...
Всё — это такъ, только мнѣ не рука;
— 533 •-
/Ки.іъ я на ко.іѣ, умру я па волѣ;
Грабить чужое, паслѣдовать что-лп —
/I не хочу, іг за мною пока
ІІѢту ііаг.іТ.дства, опрпчь чапрака.
НКРІІЫІІ КІЕРЬ.
1)раво1 И оамъ я такпхъ-же іютъ правилъ.
Первіліі ппгцілыпікъ.
Ііраііпла просты: коиемъ какъ управилъ,
Такъ II рі.ііціі но чужігаъ головачъ !
[ІКРВЫІІ КІІРЛСПРЪ.
Иѣтъ! тяжелы времена, л чечамъ
С/голько НС впсѣть, какъ прежде... Конечно,
Не урекнуп> меня, еглн сердечно —
Такъ ска.зать — я нрпмЫпілся къ мечу:
Значптъ, что быть человѣкомъ хочу
{] не позволю себя оболванить,
Иль на спннѣ у себя барабанить.
Иервыіі ііпіцал ыіикъ.
Иу. а кому коль не всѣмъ намъ укоръ.
Что горо;і;аннномъ зваться — позоръ?
Штука! Шестьнадцатый годъ, безъ отдмшки,
Длится воііна, п рѣзня, н нужда!
Икр I! ы іі КИР л с и р і. .
Вратецъ! — и Богъ — вонъ, съ лазоревоіі вышки,
Разомъ всѣхъ просьбъ-то не вынолнитъ. Да!
Просптъ одпнъ, чтобы солнце свѣтпло,
Л для другого, вишь больно свѣтло;
Этому надо, чтобъ сухо всё было,
А вонъ тому, чтобъ побольше дождило,
— 534 —
Что для тебя на подъемъ тяжело,
То для меня, можетъ, кладъ, а пс нота...
Спору нѣтъ: если коснется что гроша,
Иль горожанъ, или тамъ поссляпъ, —
Жалко ынѣ будотъ за ііѵнііі карманъ ,
Да пособить я не въ сплахъ. Сравненье;
Вотъ началося, положнмъ, сраженье...
Копи зафыркали — только держи.
Взвились — и кто на пути не лежи —
Братъ-ли родимый твой, сынъ-лп любез}іыіі,
Какъ ни терзай тебя стопъ лхъ болѣзный,
Скачешь на ппхъ, и нельзя своротить
Даже съ дороги...
ІІКВВЫЙ КГЕРЬ.
Куда тутъ!
ІІКРВЫЙ КИРАСИРЪ.
Быпаетъ —
Счастье солдата порой приласкаетъ:
Кажется, какъ-бы руками схватить.
Да и держать! .Ѵнъ схватилъ неудачу :
Вечеромъ — бой; кь ночи — мир'ь заключенъ,
Ну, и конецъ? — и разнуздывай клячу...
А у крестьянина конь занряженъ.
Значить, что старые будутъ порядки.
Но вѣдь покамѣстъ мы всѣ за одно.
Не выпускаемъ пзъ пальцевъ тетрадки
И другъ на друга пока безъ оглядки
Мы вѣдь не скачемъ . . А то, не равно —
Съ хлѣбомъ мѣніокъ и повыше поднимутъ.
Первый егерь.
Ну, ужь куска-то у насъ не отнпмутъ:
Всѣ мы — одпнъ человѣкъ.
— 535 —
В т о р о іі !•: г к р ь .
Рѣіиеііо !
Икрвый ипщАЛЫіпкъ [вынимая кожаный
кошелеко, марки-
тантки.)
Сколько кума ?
М А Р к II т л и т к А .
А'хъ, ПС стоіітъ и счета!
[Считаются.)
Т Р У Б А ч ъ ( п тцалникамо .
И хорошо, что пришла вамъ охота
Взяться за піаііки: вы памъ не подъ стать.
{ІІііщальтіки уходяѵіо.)
Первыіі кпраспръ.
Жаль ихъ: ребята па что у;кь честнѣе!
ІІКРВЫІІ ЕГЕРЬ.
Честны, за то — мыловаровъ глупѣе.
В Т о Р о ІІ ЕГЕРЬ.
Благо своп все, пора-бъ столковать,
Какъ намъ разрупіпть-то замыселъ новый?
Трубачъ.
Что-же? Какъ будто не всѣ мы готовы?
Первый кирасиръ.
Отъ дисциплины, друзья, ни па пядь!
Каждый въ свой корпусъ иди, да толково
Дай сослуживцамъ разумный совѣть
И докажи имъ, отъ слова до слова,
Что расбрестися намъ порознь — не стЬдъ.
Я за Валлонцевъ ручаюся смѣло:
Если моё — такъ и ихнее дѣло,
— 536 —
Вахмистръ.
Терцки поляки, на конѣ и пѣшкомъ,
Всѣ за-одно, п одна у нііхъ доля.
Второй кираспръ {становится ря-
дом^ сб первыми.)
Вотъ и Ломбардецъ съ Валлонцемъ рядкомъ.
Первый егі:рь.
Воля для егеря — воздухъ.
Второй егерь.
А воля
Слѣдомъ за силою ходптъ всегда :
Жизнь или смерть — ори одномъ Валленштейнѣ !
Первый стр-блокъ.
Мы, Лотарпнгцы, что волны на Рейнѣ,
.Іюбимъ просторъ и стреипмся туда,
Гдѣ намъ прпволыіѣе.
ДРАГУНЪ.
Счастья звѣзда
Водитъ Ирландца.
Второй стрѣлокъ.
Тпролецъ отъ вѣку
Службу несетъ одному человѣку.
Первый кирасиръ.
Ладно! Теперь по нолкамъ отъ солдатъ
Взять Рго іУіетогіа; цусть ихъ напишутъ,
Что расходиться они не хотятъ;
Что про походъ хоть и слышатъ — не слышать,
И не идутъ; что ни сила, ни лесть
Не загрозитъ имъ, Фрпдландскимъ ребятамъ:
— 537 -
Такъ-какъ Ф}зіідлаітдецъ отцомъ былъ солдатамъ...
А какъ ііаііилістоя, — чііііпо 'отііость
Всё къ Ппкколбминіі — вТ.Д(імо — къ сыну:
Тотъ разбсретъ всему дѣлу причину,
У Фрпдлапдца всё сдѣлаетъ оііъ...
И при дворѣ-то куда-какъ сллёпъ:
Я^алуетъ цесарь его безпримѣрно...
ВТОРОІІ ЕГЕРЬ.
Конечно! Всѣ 110 рукамъ! — и у;і;ь вт^рно,
Что отстоіітъ Пнкколомиііп насъ.
Труізачъ, дрлг.ѵны, нервыіі егерь, обл кирасира и
стрълки [вмѣстѣ )
Пусть отстоптъ Ппкколомннн насъ!
{Хотятп і]іідти.)
Влхчпстръ.
(Ітой: но стакану!... Вѣдь насъ не убудетъ...
[Пьет о.)
За ІІнкколоминн !
М л р к п т .\ н т і; А {приппгшпо бірпылкіі.)
Рада всегда!
Этоіі бутылки на бііркѣ не будетъ
Счастливо кончить дѣла, господа!
Кирас нрьт.
Всѣ тл \\ всякой да здравствуемъ въ станѣ!
Оба егеря.
И да прокормятъ нашъ станъ горожане!
Драгуны и стрълки.
Да нроцвѣтаетъ веселіе въ войскѣ!
— 538 —
Трубачъ п Влхміістръ.
II да царптъ въ исчъ Фрид.іаидецъ — геройски!
Второй кпраспръ (поешо.)
Жпвѣе, друзья! На і;оіія, па коля!
На поле! па волю честную!
На полѣ — па волѣ ;кдетъ доля меня,
И сердце подъ грудью я чую!
Мпѣ въ полѣ защптнпкомъ нѣтъ никого:
Одниъ я стою — за себя одного!
(На пѣсию изо иіубины сцены подхо-
дяща нѣсколько солдата и состабяяютб
Х01)о.)
Хоръ.
Мнѣ въ нолТ> заіцптнпкочъ нѣтъ никого:
Одинъ я стою — за себя одного!
ДРЛГУПЪ.
Нѣтъ воли на свѣтѣ!... Владыка казнитъ
Рабовъ осзотв'Ётпо-послушныхъ;
Притворство, об;\іапъ н і,оварство царить
Надъ сонмомь людей малодушныхъ...
Кто смертп безтренстно выдер;кіітъ взглядъ —
Одпнъ только воленъ... А кто онъ? — Солдатъ!
Хоръ.
Кто сзіертн безтренетпо выдер;китъ взглядъ —
Одинъ только воленъ... А кто онъ? — Солдатъ!
ПКРВЫЙ ЕГЕРЬ.
Житейскія дрязги — съ души онъ долой,
Нѣтъ страха ему п заботы;
Онъ смѣло судьбу вызывастъ на бой:
Не пыньче, такъ завтра съ ней счёгы,
— 531) —
л з.чвтра — тлкъ что-же? Вѣдь чпіпп полна:
€сгодпя-;кь ее мы осуіиимъ до дна !
Хоръ.
А ;^аііті)а — такъ что-;і.т? Втд,ь чаша ііо.іііа;
Ссгодіія-;ігь ее ш,і огуіііпзіъ до дна !
[Стаканы налиты снова- пѣвцы чокают-
ся и пьют о.)
Вахипстръ.
Солдату веселье хоть СТ) леба сош.ііі
А самъ оі№ труда п пе знаетъ !
ІІодёпщіікъ ];опаетъ утробу земли
И дуиаетъ — кладъ откопаетъ.
И застуиомъ роетъ, всю ;кіізііь удручёнъ
ГІокамѣстъ могплы не выроетъ онъ.
Хоръ.
И застуномъ роетъ, всю жмзнь удручёнъ,
Покамѣсть могплы не выроетъ онъ.
Иервыіі кгерь.
И къ замку ѣздокъ подлетѣлъ на конѣ —
Иечаянныіі гость п нежданный;
Л въ свадебномъ замокъ нылаетъ огнѣ,
II въ замокъ онъ входнтъ нсзвамыіі.
Не долго онъ ж.^алъ, серебромъ ііе бренчалъ
Съ налёту награду любви онъ сорвалъ!
Хоръ.
Не долго онъ ждалъ, серебромъ не бренчалъ
Съ налёту награду любви онъ сорвалъ!
Второй кирлснръ.
Что плачетъ, красотка? Тоскуетъ по комъ?
— 540 —
Пусти! не собьешь вѣдь съ дороги:
Съ сезіеіііюк) кровлеіі солдатъ незпакомъ —
Не вѣдалъ сердечной тревоги...
Влечётъ его быстро судьба за собой,
И словъ омъ не знаетъ: пріюто и покоіі.
Хоръ.
Влечетъ его быстро судьба за собой,,
И словъ онъ не знаетъ: щпютп и покоН.
Первый к г ерь.
Жіівѣіі-;ке, друзья! Вороного сѣдлай:
Бон жаркую грудь расхолодптъ...
П юность, п жизнь такъ и бьетъ черезъ край:
Пей смѣло, пока еще бродитъ...
И жпзнн своей на игру не ;калѣй:
Не выиграть иначе ставки, еіі-ей!
Хоръ.
И жизни своей на игру не жалѣіі :
Не выиграть иначе ставки, ей-ей!
{Занавѣсо опугкается при пѣкіи хора.
— 54-1
П
II! Я.
') «Скучая вдовствоиъ... Царь Іоаппъ Васильевпчъ Гро;!ный уже
искалъ себѣ третьей супруги. Впадеіііе хапское прервало сіе дѣло;
когда же опасность миновалась, Царь снова занялся опымъ. Пзт^
всѣхъ городоБъ свезли певѣстъ въ Слободу, и зпатпыхъ и незнат-
ныхъ, чіісломъ болѣе двухъ тысячъ : ка;кдую представляли ему
особенно. Сперва онъ выбралъ 2і, а послѣ 12, копхъ надлежало
осмотрѣть доктору II бабкамъ, долго сравппвалъ нхъ въ красотѣ,
въ пріятностяхъ, въ умѣ; наконецъ предпочёлъ всѣмъ Марѳу
Васпльевну Собакпну, дочь купца новгородскаго, въ то же время
избравъ невѣсту и для старшаго Царевпча Евдокію Богданову
Сабурову... Но царская невѣста занемогла, начала худѣть, сох-
нуть: сказали, что она пснорчена злодѣямп, ненавистниками Іоаи-
нова семеіінаго благополучія. Разысілівалн, вѣроятно, страхомъ и
лестію домогались пстнпы или клеветы... Не знаемъ всѣхъ обсто-
ятельствъ; знаемъ — кто и какъ погнбъ въ сію «пятую» эпоху
убійствъ. Открылись казни пиаго рода: злобныіі клеветникъ, док-
торъ Елисей Еомелій предложіілъ Царю истреблять лпходѣевъ
ядомъ, и составлялъ, какъ увѣряютъ, губительное зелье съ
іакимъ искусствомъ, чго отравляемый издыхалъ въ назначаемую
— 5І^ -
минуту. Такъ Іоапнъ казніілъ одного изъ своііхъ любпмцевъ Гри-
горія Грязного. Между тѣмъ Царь ;ксішлгя 28-го октября (1о72 г.)
на больпоіі Марѳѣ... чрсзъ и:ссть дііеіі жсиилп п сына па Евдокіи;
по свадебные ипры заключились похоронами: Мароа ІЗ-го ноября
скончалась, бывъ пли. дѣіісхвптелыю ?кертвою человѣческоГі злобы,
плп только несчастною виновницею казни безвпііныхъ. »
Вотъ лѣтогіпгныя указанія, собрапныя Карамзпнымъ о третьемъ
бракБ Царя Тоаппа Васильевича Грознаго: опѣ послужили истори-
ческою капвоіо для моеіі драмы. Завязка, развязка п весь ходъ
драмы, разумеется, — вглмыселъ; по вымыселъ, основанный на
«могло быть», п выведенпыя въ драмѣ лпца, по возможности,
исторпческп-вѣрны. Скажемъ объ этомъ иѣсколько словъ.
Семейный бытъ иаіипхъ предковъ, по смотря на успльные труды
любителей старины, всё еще не вполнѣ разгаданный вопросъ.
Въ наінихъ лѣтописяхъ одни голые Факты, одни оннсанія местни-
чества бояръ, царски.хъ опалъ, царскихъ пириіествъ п т. п., и
очень мало о внутренней жизни парода. Иностранцы, очевидцы
былипъ Святой Руси, юворятъ иногда о ііравахъ и обычаяхъ
«полуднкпхъ Москвитянъ:; по сообіцаемыя ими свѣдѣнія — въ поло-
вину грубый выдумки, въ половину указанія па то, что выдалось
бы угломъ въ собствепиомъ пхъ ссмейномъ и гражданскомъ быту,
да и эти указанія для н.ісъ весьма незначительны. Остаётся — воз-
создать былую жизнь по аналогіи съ пыпѣіпней жизнію парода,
остаётся ещё пзустпая, переходящая пзъ рода въ родъ лѣтопись:
ПОСЛО"ИЦЫ Ц ПѢСНП. Въ ПОСЛОВИЦаХЪ, .этой обиходной ФПЛОСОФІИ
нашпхъ предковъ, отпечатлѣлся ілубокиі, затТЛілппый русскій умъ,
въ пѣспяхъ вылилось горячее русское сердце, и въ особенности —
сердце женщины. Мёртвая, едва замѣтпая въ лѣтопис», русская
женщина является въ пѣснѣ живою, повсеместною двигателышцею
страсти. Здѣсь она — то лютая свекровь, і;оторая «ходя похва-
ляется: хорошо учить чужиѵъ дѣтей , перожсіПііхъ, пехожепыхъ,
невопоенныхъ, певскормлеиііыхъ, » то печальная певѣстка «думаю-
щая крѣпкую думу о томъ, какъ вчера ея мплъ-сердечный другъ
загадалъ иедогад.тпвую загадку, повѣдалъ ей про свою затѣю — за-
стрелить ея иёлюба въ геленомъ саду: не тужитъ она о посты-
ломъ, о постыломъ своемъ муже, а тужитъ о любпмыхъ, о любпмыхъ
своихъ дБтяхъ; » «то душа красная девица, отъ котороіі огпёмъ
— 543 —
горптъ ретивое сердце молодецкое; » то — разгульная жена, которой
«стряпня — рукава стря.ѵіш», которыіі «доспѣхъ — всКмъ на
смѣхъ. » Такова-то въ цѣснѣ русская ;кеіицііна, а «пзъ пѣсни
слова не выкинешь. »
Въ моей драмѣ два главпыя ;і;енскія лица: Марѳа ы Любаша.
О Марѳѣ говорить самъ Іоаннъ: «(благословленный Мнтроноліі-
томъ Кирплломъ, я долго пскалъ себѣ певѣгтьт, испытывалъ,
паконецъ пзбралъ; но зависть, враліда погубили Марѳу, только
именемъ царицу: еще въ невѣстахъ лишилась она здравія и чрезъ
двѣ недѣлп супруліества представилась дѣвою.»
Марѳа — одпнъ пѣсенный тпнъ: робкая, застѣнчпвая дѣвушка,
покорная волѣ отчей, нок'орная своему жеребью. Безотчетно,
безъ бѣшеныхъ порывовъ страсти, полюбила она; безотвѣтно,
безъ порывовъ отчаянія, склонила побѣдпую голову подъ яремъ
горя. Подъ кикою /кены она могла позволить себѣ однѣ слезы,
одни тпхіе упреки:
«И я батюшкѣ говорила,
П я свѣту своему доносила.
Не давай меня, батюшка, замужъ,
Не давай, государь, за неровню,
Не мечись па больнюе богатство.
Не гляди на высоки хоромы:
Не съ хоромами жить — съ человѣкомъ,
Не съ богатствами ?кпть мнѣ — съ совѣтомъ.»
У нея не достало силъ наложить на себя руки при раставаньѣ
съ милымъ, но не достало бы также и силъ — пережить этой
разлуки:
«Я въ-ті>поры мпла друга забуду.
Когда засыплются глаза мои. песками,
Закроются бѣлы груди досками!»
Она и безъ зелья потаяла бы, «какъ свѣча воску ярова, »
«Не жилица я на бѣлбмъ сьѣту
Безъ тебя, моя надеженька! »
По эіому-то и сумасшсстгіе ея — тихая мооомзнія, отчужде-
віе всего, кромѣ задушевной мыслл, постоянное прпсутствіе друга
передъ очами души.
— ЭІ4 —
Любаша — другой тіиіъ, другая олицетворенная пѣсня, начи-
нающаяся жалобами краспоіі діівпцы на заѣзжаго добра молодца,
«что сманилъ онъ ее отъ батюшки и матушки, завезъ на чуже-
дальнюю сторону, а завезши хочетъ кинуты. »
Продолжающаяся упреками:
«Хорошо тому па свѣтѣ жить,
У кого нѣту стыда въ глаза хъ,
Нѣтъ стыда въ глазахъ, нн совѣсти:
Нѣтъ у молодца заботушкп,
Въ ретивомъ сердцѣ зазнобушки...
Зазнобилъ меня сердечный другъ,
Зазеобплъ, сердце повысушіілъ,
Безъ краснива солнца высушнлъ,
Кезъ мороза сердце вызнобплъ. »
Кончаюні,аяся угрозами:
« Я сама дружка новысушу —
Не зельями, не кореньями,
Везъ мороза сердце вызноблю,
Безъ Краснова солнца высушу!
Схороню тебя, МОП мплемькШ,
Въ зеленомъ саду подъ грушею,
Я сама сяду — послушаю:
Не стонетъ ли мать сыра-земля.
Не вскрывается ль гробова доска.
Не встаетъ ли моіі сердечный другъ?
Заростп, моя могилушка,
Ты травушкой-муравунікоіі!
Не достанься, мой любезный другъ,
Ни дѣвуиікамъ, ни молодушкамъ.
Ни своей змѣѣ — нолюбовішцѣ! »
Вотъ два пѣсенные первообраза, по которымъ маѣ хотѣлось
создать Марѳу и Лгобашу. О Любашѣ нужно еще замѣтить, что
она была воснптаннпцеп Александровской Слободы, одной изъ обп-
тательницъ слободскпхъ гпнексевъ, и потому не могла быть раз-
борчивой на средства къ достпженію своей цѣли: голосъ страсти
легко должс[іъ былъ загл\шггь въ ній ч\вство стыда.
оій
Переіідемъ къ другииъ дѣііствующішъ лицамъ.
Понято, мто такоіі харар;тсръ, какъ характеръ Грязного могъ
вылиться въ уту эпоху смутъ, козпеіі II казной. Грязной ие былъ
одппмъ изъ тѣхъ опрпчнііковъ, которыхъ Курбскій іпзываетъ
«прегпуснодѣйиымп, боі^омерзкіппі кромѣшникаміі, тиы-тмаміі юр-
шимп палачей. » Иѣтъ. Онъ былъ, говоря словами Курбскаго же,
одпимъ изъ «согласующихъ Царю ласкателей и товарищей трапе-
зы, >> однимъ изъ молодцевъ, жаловаиныхъ Іоанномъ за отвагу п
преданность, однпмъ изъ тѣхъ, которые могли похвалиться:
«Было, братцы, поппто-поѣдеио,
Въ красиѣ-хорошѣ похо?кено,
Съ одного плеча платья поношено. «
Прихотливый, избалованный удачами, уже утомленный наслажде-
ніями, 1'рязиой полюбилъ Марѳу всѣми силами буйной души. Пре-
пятствія только раздражили его страсть. Безъ раскаянія, безъ со-
жалѣнія, ногубилъ онъ Лыкова, земска'о: — врага по сердцу и
по долгу; не пощадилъ прежней полюбовницы, но ие пош,адилъ
и себя.... Безумная страсть и дикая сила воли вели его до кон-
ца, п онъ выкупилъ свой проступокъ страшными муками тѣла и
души!... Смерть Висковатаго, Шибанова, Митькова и сотни дру-
гпхъ, свидѣтельствуя объ упорпыхъ нравахъ пашихъ предковъ,
іюдтверждаетъ возможность существованія «вымышлепнаго Гря-
зного. »
О Лыковѣ не стоило бы упоминать, если бы вводъ его въ дра-
му пе былъ анахронизмомъ. Курбскій, разсказывая о казни Ми-
хаила Матвѣевича Лыкова, нарвскаго воеводы, говоритъ, что
Царь убилъ съ нимъ «ближняго сродника его, юношу зѣло пре-
краснаго, въ саиомъ паусію, ия^е послаиъ былъ па пауку во Ер-
маиію и там'^ навыкъ добрѣ Алеманскому языку и писанію: бо
тамъ пребывалъ, учась, и объѣздплъ всю землю Нѣмецкую и воз-
вратился былъ къ намъ въ отечество....» По Лыковы казнены за
годъ до смерти Марѳы. Еіце одно замѣчаніе. Въ первомъ дѣи-
ствіи Лыковъ защиш,аетъ иѣмцевъ и хвалитъ ихъ жизнь; эти по-
хвалы относятся собственно къ внутренному устройству Германіи
и семейному быту германцевъ, а тишины и спокойствія въ эти
года не могло быть въ Германіи.
,1ицо Бомелія, извѣстное исторически, представляетъ много
35
— 546 —
затрудиеній относительно языка: я предпочелъ ломаппыя Фразы
искаженному выговору. Эта роль вся въ рукахъ актера.
Прочія лпца драмы незначительны, но, кажется, очерчены вѣрно.
Вотъ краткая отповѣдь' на нѣкоторые вопросы, могущіе возро-
диться при чтеніи моей драмы. Повторяю: основное ея слово —
«могло быть. »
^) Историческое содержаніе моей драмы требуетъ нѣсколькихъ
предварительныхъ словъ о стоицпзыѣ вообще п объ укореніи его
въ Римѣ.
Въ древнихъ Аеинахъ, галерея, открытая сверху и украшекБа/Т
картппамн, называлась стоа. Философъ Зенонъ обратилъ такую
галерею въ свою аудпторію, п осіюванная пмъ ^) философскэя
школа получила иазваніе стоической. Современнпкъ Эпикура,
вскорм.іеппый идеями послѣдователей Сократа, цинпковъ п аігаде-
миковъ, Зепонъ противопоставплъ скептицизму учепіе, опирающе-
еся на нравственныхъ основаніяхъ ^). Не распространяясь объ
учеліп Зеноиа, скажемъ, что наука служпли ему путемъ для до-
стн;кснія мудрости; мудрость заключалась въ познаніп божества
и людей, а прпмѣненная къ жизіпі, порождала добродѣтель. До-
бродѣтель, по понятіямъ Зенона, есть истая гармоні^' человѣка съ
сампмъ собою; она достигается владычествомъ надъ страстями,
предполагаетъ въ человѣкѣ высшее внутреннее спокойствіе и изя-
щество въ наслажденіяхъ; она не дѣлаетъ мудреца безчувствен-
нымъ, ио облекаетъ его несокрушимой броней и даетъ духу пол-
ную власть надъ тѣломъ, допускающую да?ке лпшепіе себя жизни.
Самопожсртвгіваніе, пли самолпшеніе, Зепонъ счптаетъ главною
добродѣтелью, а порокомъ нрпзиаетъ такія человѣческія дѣйствія,
которыя протпворѣчатъ прпродѣ дѣйствующаго лица. Зенонъ и
его ученикъ, Клеанѳъ Ассосскій, сами лишили себя жизни въ глу-
бокой старости. Клеанѳъ подраздѣлилъ стоическую философію на
діалектнку, реторику, этику, политику, Физику и теологію. Послѣ-
1) За ЗОЭ лѣтъ до Р. X.
2) ІІравствепныл осповангя приняты здѣсь въ смыслѣ относи-
тельно.мъ: языческая мудрость ^ — все-таки мудрость человѣческая
и исчезаетъ предъ глаголами евангольскихъ истинъ.
— 04/ —
дователь Клеанѳа, Хрпзііппъ Соліііскііі •'), гіриводитъ ^ ъ своей 'мт.
зпкѣ явные доводы того, что вліііпіе судьбы пли исобходіімыхъ
сооткошетй мез.'ду предметами, не мо;кетъ стѣслять пп божествеп-
наго промысла, іііі человТліескоіі воли въ ся разуатыхъ Броявле-
піяхъ. Сочпіісиія Хріізпппа образовали рпмски.хъ философовъ, ме-
жду которыми Сенека, Этіктетъ и Маркъ Аврелій Аптоішнъ, ке--
сарь-Фплосо'М., сдѣлались поборниками стоицизма. Римскіе фило-
софы обработали препмущічтвенно практическую сторону стоициз-
ма, а нравственную его силу старались развить назидательными
сочпнепіямп; по сочиненія пхъ блестятъ зачмствованпымъ свѣтомъ
— вѣроятпымъ плодомъ таііііы\'ъ сноіненііі стопковъ съ хри-
стіанамп.
Рпмскііі стопцизмъ, пли, правильнѣс, нео-стонцизмъ, возникщііі
еще до Катопа, получаетъ полное развитіе въ первые годы пра-
вленія Нерона. Представителями стоицизма при Кесарѣ являются
Сенека и Бурръ. Побѣдіівъ своимъ вліяніемъ па Иеропа вліяиіе
Агриппины, Сенека и Б рръ, нослѣ ея смерти, упрапляютъ дѣла-
ма Рима; по владычество ихъ было непродолжительно: оно кон-
чилось со смертью Бурра, бывшаго прсФектомъ преторіп. Преем-
інп;ъ его, Со'і'Опіи Тигслліінъ, пріобрѣтаетъ полную довѣреіпюсть
Нерона и съ этоіі минуты начинается борьба философовъ съ кре-
менщикомъ п его клевретами. Обстоятельства ея пзвѣстны: одни
за другими сяѣдуютъ нзгнаніе и смерть Рубеллія Плавта, смерть
его жены и тестя, смерть самого Сенеки и племянника его, поэ-
та Лукана. Философы и стоики: Корнутъ, Нерсъ, Аполлоиій и
Музонііі Руфъ изгоняются пзъ Рима. Вмѣстѣ съ ними и тоіда же
(въ 67 году по р. X.) изгоняются рпмскіи юрпсъ-копсультъ Кас-
сій п родственіпп;ъ его Силанъ, оба — опоры стоической школы.
Въ это время, при консулахъ Каѣ Светопіп и Люціи Телезинѣ,
выступаютъ нео-стоики: Тразеа Петъ л Соранъ Бареа.
Прпведемъ пѣсколько отрывковъ пзъ разсказа Тацита •*).
XXI. «Но умерщвлепіи столькихъ именитыхъ мужей, Неронъ
вознамѣрился напослѣдокъ истребить самую добродѣтель въ лицѣ
Тразеп Нета и Бареи Сорапа, которые оба ему были ненавистны
^) Умершііі въ 212 году до Р. X.
*) См. Тацита Лѣтописи, кн. XIV, гл. XXI и послѣдующія.
548
съ-дявнпхъ-поръ, а Траі^еа по особеппымъ [ірпмііпаімъ, га то, что
вьгаіелъ шъ куріп, когда сснатъ разсуждалъ объ убісніп Агриппи-
ны, о чрмъ я уже упоминалъ, за то, что неохотно принпмалъ
участіе въ ювснальскпхъ ііграхъ — обида тѣмъ болѣе чувстви-
тельная, что въ гвоемъ родііомъ городѣ Патавіи ^), на учреждьн-
ныхъ Троянцемъ Антеноромъ пграхъ въ цестъ, Тразеа нѣлъ въ
трагедіп. При этомъ, въ тотъ день, когда осуждали на смерть пре-
тора Антистія, за сочиненный на Нерона сатиры, Тразеа выска-
залъ болѣе снисходительное мнѣпіе, одержавшее верхъ; а когда
присуждали божесі.ія почести Поппсѣ, самовольно отлучился изъ
Сената и не былъ на похоронахъ. Эти поступки не предавались
забвенію старапіямп Канптона •Коссуніана "), человѣка съ душою,
склонною къ низости, и иедііуга Тразен, за то, что Тразеа по-
могалъ своимъ авторитетомъ кпликійскимъ легатамъ '), ходатай-
отвовавшимъ о взыскаиіи съ Канитона за его лихоимство. >•
Капитонъ нодлер?кивалъ подозрѣнія Нерона постоянными упре-
ками Тразеѣ въ иенрпнесснін торжественной присяги и жертвъ,
въ нерадѣніи о благополучіи кесаря и т. д. По словамъ Капито-
на, Тразеа и его прпвер?кепцы-нодражатели составляли партію,
которая грозила открытою войною. «Жадный до раздоровъ городъ
говоритъ о тебѣ, Неропъ, и о Тразеѣ, какъ о 10. Кесарѣ и о
М. Катонѣ... Провппціп и войско чптаетъ дневники римскаго на-
рода единственно для того, чтобъ убѣдпться изъ нихъ въ молча-
ніи и бездѣйствіи Тразеи... Впрочемъ, не ниши ни слова протпвъ
Тразеп; пусть сенатъ разсудитъ между нпмъ и мною. » Неропъ,
одобривъ Капитопа, далъ ему въ номощіпіки Марцелла, оратора,
замѣчательнаго силою краснорѣчія,
Между-тѣмъ Соранъ, по окончанін азійскаго прокопсульства,
былъ обвиненъ римскимъ всадникомъ Сабіиіомъ Осторіемъ въ дру-
жественпыхъ сношеніяхъ съ Рубеліемъ Нлавтомъ и въ намѣрепіи
снискать любовь нровипціи для исполненія честолюбивыхъ заиы-
словъ. Въ это время Римъ ожидалъ нрибытія Тпридата, который
долженъ былъ получить изъ рукъ Нерона армянскій йѣпсцъ. Тра-
зеѣ было запрещено появляться въ публикѣ. Тразеа вааисалъ Не-
•) Въ Падуѣ.
•) Тигеллиновъ зять.
*) Выборнымъ послашъ.
— 54.9 —
роггу письмо, въ которомъ удостовѣрялъ, что если ему объявятъ
его вину, опъ прсдставптъ полное оправдаіііе. Протпвъ ожіідапія,
Нерогіъ не паіпелъ въ этомъ ітсыіѣ ііпкаіаіхъ льстпвыхъ выраже-
нііі п иовелѣлъ сенату собраться для суждеиія Тразеп п Сорапа.
Тразеа собралъ друзсіі. Одни совѣтовалгі ему оправдываться;
другіе старалась доказать, что всякое оиравдапіе павлечстт^ толь-
ко преслѣдованіе па супругу п дѣтеіі Тразеп. Молодой трпбунъ
Рустпкъ Лрулспъ просплъ дозволепія воспротивиться сенатскому
рѣшеиію влістыо, присвоспною его званію, по Тразеа удержалъ
атотъ порысъ благоразумпымъ совѣтомъ.
Тацптъ продолжаетъ такъ:
«На другоіі день, па разсиѣтѣ, двѣ когорты иреторіаицевъ обло-
жплп храмъ Всперы-ііодотворноіі; толпа грагкданъ тѣсиилась у вхо-
да; по іі'0ручамъ п базплнк-амъ были разставлепы отряды воиновъ;
сенаторы воіплп въ курію посреди ;)того сконпща, пещадпвшаго
угрозъ. Рѣчь кесаря была прочтена его квесторомъ. Не называя
никого, Иеропъ укорялъ сенаторовъ въ топіь, что они уклоняют-
ся отъ псполненія обществеіпіыхъ обя.іанностсіі и своимъ иримѣ-
ромъ поощряютъ бс.цѣііствіе римскпхъ всадниковъ. Неудивительно,
что одни не являются къ дол;і;пости изъ отдаленныхъ провипціі/,
когда другіс, получившіе консульство п ;крсческое достоинство,
избрали пскл[0чптельнымъ своимъ занятіемъ украшеніе садовъ. »
Эта стрѣла была поіімана обвинителями па-лету.
Ііапптонъ п Марцеллъ осыпали упреками отсутствовавиіаго Тра-
зею. Марцеллъ вопіялъ, между-прочимъ, что сенаторамъ стыдно
оставлять безъ преслѣдованія законовъ Тразею, Гельвидія Прпска,
раздѣлявшаго вражду своего тестя, Паконія Агриппина, наслѣдни-
ка отеческой ненависти къ Нерону, и Курція Монтана, автора
безстыдныхъ пѣсепъ.
Рѣчь Марцелла, всегда свирѣпаго и грозеаго, а тогда пла.че-
нѣвшаго гнѣвомъ, устрашила сенаторовъ, хотя и убѣжденныхъ въ
невинности обвиненныхъ.
Выппсываемъ далѣе пзъ Тацита:
XXX. «Между-тѣмъ входитъ Ссторій Сабинъ, обвинитель Сора-
на, и укоряетъ его въ сношеніяхъ съ Рубелліеиъ Плавтомъ и въ
стремленіи, во время азійскаго проконсульства въ ущербъ Риму,
- 550 -
снискать ].ародпую любовь возмущепіемъ азіискпхъ племенъ. Къ
этимъ старпііііьшъ упрекавіъ Осторій прпсоедпііімъ еще новый:
онъ обвііішлъ дочь Сорана въ раздачѣ депегъ волшебиіікамъ. И
дѣйствптельио, дочерняя привязанность породила это заблугкдеиіе:
Сервилія (такъ называлась молодая ліенщинп), по любвп своей къ
отцу и по молодости лѣтъ, обращалась за совѣтаміі къ магамъ;
но она хотѣла узнать едннствепно о томъ, кар;ая участь ;кдетъ
ея ссмеііствО; умилостивится ли Неронъ и пе будетъ ли процесъ
ся отца имѣть гибе.іьныхъ послѣдствій?
«Итакъ Сервилгя явилась въ Сенат ь. Передъ трибуналъ консу-
ловъ предстали, съ одпоіі стороны, престарѣлый отецъ, съ дру-
гой, дочь, едва достигшая двадцатплѣтняго возраста и уже осу-
жденная на вдовство и -одиночество недавнимь нзгнаііемъ ея су-
пруга, Полліона. Сервплія не осмеливалась взглянуть на своего
отца, почитая себя виновною въ успленіи грозившей ему опа-
сности. і>
XXXI. «Когда обвинитель спросплъ ее: не продавала ли она
своего ожерелья и свадебныхъ нодарковъ съ цѣлью употребить
деньги на волхвовапіе, Сервилія сначала простерлась нпцъ, долго
молчала п плакала; наконецъ, обнимая алтари, сказала: «Я не
призывала подземныхъ боговъ»... и т. н.
Рѣчь ея н отвѣтъ Сорона сохранены, съ некоторыми отстунле-
ніями, въ моей драмѣ. Чтобъ не повторять, продложиыъ повѣст-
вованіе Тацита:
«Приступили къ слушанію свидетелей, и къ чувствамъ состра-
данія, возбужденнымъ жестокостью обвиненія, присоединились
омерзѣніе и ужасъ, вызванные показаніемъ Эгнатія. Этотъ кліентъ
Сорана, продавшій своего друіа, прикрывался строгостью стоиче-
ской секты, придавалъ своему лицу п всей наружности тш,атель-
но-изученное выра?кеніе блаіодушія, а въ глубине души таилъ
вероломство, обманъ, скупость и разврате. Деньги обнажили всѣ
пороки этого презрѣннаго, который доказалъ, что не только ну-
жно опасаться отъявленныхъ хитрецовъ и людей, заклейменныхъ
безчестіемъ, но что и подъ личиною добродетели скрываются ино-
гда лицемеры, а подъ личиною дружбы — предатели.
XXXIV « Тѣмъ немееѣе, въ этотъ же самый день, Кассій Аскле-
— 551 —
піодотъ явплъ собою прпмѣръ честности. Богатыіі п зиатпыіі ви-
ѳинецъ, онъ зііавалъ Сораііа въ дііп его славы; не покшіулъ и въ
несчастіп. »
Опіісаіііемъ послѣднпхъ мпнутъ Тразеіі оканчивается лѣтопись
Тацита, ііи со смертью Тразеп не нрекратіілось зпачеиіе стоициз-
ма. При Веспасіанѣ, Гельвіцій Прискъ, возвращенный п.зъ іізгна-
нія, преслѣдуетъ обвинителя Тразеп, Марцелла; Музоній РуФъ
преслѣдуетъ П. Эгнатія (Публііі ЭгнатШ Целеръ).
Читатели могутъ усмотрѣть, на сколько остался я вѣренъ въ
йі^,^.^ драмѣ разсказу Тацита, па сколько измѣнплъ его.
Напрпмѣръ: лицо мужа Сервиліп, По.іліона, замѣнено лпцомъ
Рустика Арулена, ""которому придано назвапіе Валерія; вмѣсто
Кассія Асклепіодота, защитниками нео-стоиковъ являются пхъ
кліенты; Трезеа выведенъ на сцену вдовцомъ; участіе Нерона въ
обвипптельномъ процесѣ отстранено; дальнѣГішая судьба Тразеп и
Сорана оставлена въ безвѣстности.
Отвѣчать па вопросы о прпчпнахъ такихъ пзмѣиенііі — и дол-
го п трудно. На всякііі случай ограждаюсь пресловутьщъ рѣчееі-
емъ: Іісепііа }}оёІіса!
3) Ри.ѵскйі форумо (Гопіга готаітга). Декорація предста-
вляетъ собственно часть Форума, прилегавшую къ Капитолію и
священной дорогѣ. Зданія размещены по плану Дезобри, соста-
вленному по историческимъ ука^аніямъ и по остаткамъ знамепи-
таго древняго плана Рима, вырѣзаннаго-на мраморѣ. *) Зпаченіе
римскаго Форума пзвѣстно: на немъ пропсходилп засѣданія Сена-
та п народиыя собранія, рѣшались дѣла общественыя и частпыя.
Сепатъ собирался обыкновенно въ Юлійской Куріи, народъ въ Ко-
мпціумѣ; политическія дѣла разбирались въ базилпкѣ Эмиліи, дѣ-
ла денежный въ базилпкѣ Аріентаріп и въ храмѣ Сатурна; част-
ные процесы разсматрпвалпсь въ трибуналѣ претора, при Колон-
нѣ-Менніп, и т. д.
*) Тер.ѵополіи замѣнялп у римляиъ современпыя коФеМнп; въ
нихъ преимущественно продавались подогрѣтыя вина и разные
напитки 9).
*) См. Роте аи зіёсіе сГ Аи^изіе раг СезоЪгу^ і. I.
®) См. «Помпея» Классовскаго.
552
*) Ьосизіа, Локуста — отравптельшща, содержавшаяся при
началѣ правленія Неропа въ теыппцѣ. По случаю отравлеііія
Брптанііка, Нерогпэ освободплъ ее отъ заключепія. одаріілъ п пре-
доставплъ ей полную свободу дѣііствій. Впослѣдствіи оиа имѣла да-
же учеппковъ *°). Объ учиипкахъ Локусты уоомішастъ также
ГОвеналъ ^*) Поэтому, въ первой декораціп моей драмы, имя Ло-
кусты, иаписанное па дверяхъ ея дома, служить какъ-бы вывѣс-
кою школы.
*) Іііральпып кости называлпсь у рпмляпъ іаіѵ, чпсломъ пхъ
было четыре; впдомъ опѣ походили па употребляемыя въ наше
время, съ тою разницею, что были перемѣчепы очками пе со
всѣхъ шести стороиъ, а только съ чстырехъ, п пмеппо: очкомъ,
тремя, четырьмя и шестью.
Кости высыпались пзъ рожка па особоустроепную доску, или
на столъ. Число выпавшихъ на верхней сторонѣ очковъ и разли-
чное ихъ сочстаіііе составляло 35 различпыхъ цдарово, назван-
ныхъ по пмепамъ боговъ, богинь, героевъ и т. д. Главиымъ уда-
ромъ считался удар5 Венеры, состоявшіи изъ четырехъ различ-
ныхъ чпселъ; самымъ иеудачнымъ — ударб собаки, состоявшій
изъ четырехъ очковъ, по очку па каждой кости ^-). Игра въ
кости бывала иногда очень-значительна; напримѣръ, Неронъ иг-
ралъ по 400 сестерцш на очко.
') У рпмляпъ были въ обращеніп монеты мѣдиыя, серебрян-
ныя п золотыя ГЛѣдпыя монеты были: ассб и его подраздѣлеиія
— селпіссб (полуассъ), тріенпіо (треть), квадранта (четверть),
секстанто (шестая доля) п стипсб (двѣнадцатая доля асса). Че-
тыре асса составляли мелкую серебрянпую монету — ссстсрцгю,
равную нашему пятачку. Другая серебрянпая монета — квинарги,
равнялась нашему гривеннику, динарги — двугривенному. Золо-
тая монета была одна и называлась питтш аигеи$, илп просто
{иагеи$ золотой), и стоила 25 динаріевъ. Считали обыкновенно
сестерціямп {аезіегНиз)^ отъ которыхъ слѣдуетъ отличать боль-
*") См. Светонія въ Неронѣ, гл. 23, и Тацита Лѣт., ХП1, 15.
1») Сат. I, 71.
*2) С.м. Аавла, Геллѳ, I, 20. Проперція, II, 18. Марц,іада
ХІУ, 14 и др.
553
шія сестерціи (хе.<гега'»ш)^ поображаемую монету, заключавшую
въ себѣ 1000 обыкмовеіпіыхъ сегтерціГі. Другою воображаемою
монетою былъ талантг,, стоіівілііі около ,"00 р. сер. '^)
*) ^ег/е7;о;/ Это слово со':ращеііо изъ двухъ словъ: аесіе РоШі-
сі^ п озмачаетъ: клянусь храмомъ Поллукса! Мужчтил обыкно-
венно употребляла лту клятву въ мппуту волпенія страстей; жен-
щины клялпсь Касторомъ: Мёса^іог! ^■*).
**) Патроны и клгенты. Слово патроіг^і (раігопі) нропсхо-
ДНТЪ ОТЪ раігез (отцы), слово кліснты (сПеіПез) — отъ соіепіез
(почитающіе). Ромулъ, прп учрсждсиіп гражданской системы Ри-
ма, предоставплъ каждому плебею выбирать себѣ защитника и по-
кровителя изъ среды натриціевъ. Обязанности покровителей, пли
натроповъ, и покровительствуемыхъ, или кліентовъ, были обо-
юдінл н заключались въ слѣдующемъ: \) ГІатроиъ должепъ былъ
замѣнять кліентамъ отца, должепъ былъ заботиться — клкъ о прп-
сутствовавіппхъ , такъ и объ отсутствовавппіхъ кліентахъ; дол;кепъ
былъ объяснять имъ гражданскія пхъ обіізаінюстп, оказывать де-
нежный пособія, защінцать отъ несправедливостей, п, словомъ:
охранять пхъ во всѣхъ дТ.лахъ обществепныхъ п частныхъ.
2) Кліситы были обязаны хлопотать о замужествѣ дочерей сво-
его патрона, въ случаѣ его недостаточности, помогать ему собирать
приданое, выкупать нзъ плѣна, какъ самого патрона, такъ п его
дѣтеп; платить за того и за другпхъ въ случаѣ пронграинон тяж-
бы и доставлять имъ деньги, необходимый для запятія обществеп-
ныхъ должностей п для друіихъ обществепныхъ расходовъ. Па-
тропамъ и Еліептамъ воспрещались взаимный обвпнснія и свидѣ-
тельства нередъ судомъ, возбранялась и взаимная вражда: уличен-
ный въ одномъ изъ этихъ простунковъ считался измѣіннікомъ, а
по закону Ромула, всякііі грал^данпнъ имѣлъ право убить измѣн-
нпка *^).
Эти отпошепія натроповъ и кліентовъ, сохранявшіяся въ тече-
піе шести вѣковъ, ощутительно измѣнплись при кесаряхъ. Еще
при Августѣ, слово «кліентъ» означало (за немногими исключені-
»•') См. Шішія, XXX, 3.
^*) См. Шавта.
' *) См. Плутарха Ромулъ 13, ІМарій 5 и Діоп. Галпкарн., II, 10.
554
ямп) Сѣдііяка, обязаннаго, за кусокъ ііасущітаго хлѣба, льстить и
всячески угождать богатому патрону, иезпавшему своего кліеііта
даже п по пмепп. Съ утра толпясь въ атріумѣ патрона, кліенты
по пѣсі;ольку часовъ дожидались выхода своего лі^пиваго покро-
вителя п ежедневной подачки (врогіиіа), состоявшее пли изъ съѣст-
ііыхъ прппасовъ, пли пзъ пезначптольноіі суммы. Марціалъ упо-
мпнастъ, что въ его время любимые кліеЕіты получали каждый
день ОТ'!, свопхъ патроповъ до трехъ дипаріевъ; ") по большая
часть довольствовалась десятью сестерціямп въ мѣсяцъ. Правда,
что кліентамъ не возбранялось пиѣть по нѣскольку патроповъ и
что міюгіе пзъ плебеевъ успѣвалп въ одно утро обѣгать за пода-
чками до десяти домовъ. Подобныя отиошенія породили, съ од-
пой стороны, высокомѣріе, съ другой — готовность па всякую ни-
зость- и вѣроломствг: кліенты продавали себя тому, кто п'чъ пла-
тилъ дороже, и пе питали пи къ кому особенной привязанности.
Но между-тѣмъ самая продажность кліептовъ вынуждала патроповъ
къ строгому выполненію ихъ обязанностеіі, и это понятно: кліен-
ты были гражданами и пмѣлп голоса па выборахъ въ обществен-
ныя должности, а съ этими дол?кіюстямп соединялось п полити-
ческое значеніе, и богатство. Рѣдкіе примѣры привязанности клі-
еитовъ і;ъ патропамъ составляли псключепіе изъ общаго правила,
но тѣмъ пе менѣс они достовѣрны. Римляне 'дѣлилп кліснтовъ, по
мѣрѣ приблнжсиностп п\ъ къ патронамъ, па нѣсколько разрядовъ:
тѣ, которыхъ обязанность состояла единственно въ обычпомъ по-
сѣщеніп и поклонѣ, назывались ■тіиіаіоге.'!, выходившіс съ патро-
номъ пзъ дома именовались апіеатЬиіопеи^^ сопровонздавшіе его
повсюду — а^аесіаіпгеі и рго^есіпоге^ і'). Намъ остается замѣтпть,
что патроны могли быть въ то же время и к.ііентамп. Папрп-
мѣръ: Помпеи былъ і.міентомъ оратора Гортензія ^**), Марій былъ
кліентомъ Герсинія ''•').
*") Съ большою вероятностью можно полагать, что полента
^«) См. Марціала, III, 7. IV'. 26. IX, 103. X, 75.
• ') См. Цицерона ііе Геііі. Ооіі^иі. Тацита сіе Огаі. 13. Мар-
ціала, И, 18.
^ ^) См. Сенеку Солігоѵегй, \''ІІ, 2.
^'') См. Плутарха, Марій, 5. Катулль (46, V. 7) называетъ Ци-
церона всесвГлньмъ патрономъ, «орИгаи'ь отпіит раігопиз».
ооэ
уиотрсблялась древіиіма ріімля[іаі\т -"). І)еа Ротах была кухон-
ного богинею рпияянъ.
'') Атріумо. ІІостроііка ріімскпхъ домоііъ -') п расположеніе
комнатъ нмѣліі нѣкоторыя особенностп, пеііопятііып іі,ля незпако-
мыхъ съ древнею архитектурою.
Чтобъ дать наінпуъ читателямъ нонятіе объ устроііствѣ рим-
скихъ домовъ, прпвсдемъ опнсаніе Дпзобри '--).
Авторъ переиоситъ насъ въ вѣкъ Авіуста и заставляетъ при-
сутствовать ори осмотрѣ дома Мамурры тогданишмъ архитекторомъ-
писателемь Витрувіелъ, которыіі ноказываетъ это вновь-отстроен-
ііое ііиъ зданіе молодому галльскому путешественнику Камулоге-
иу и греческому писателю Діонисію Галпкариасскому.
«Вптрувііі-старикъ: пзъ уважспія къ его лѣтамъ, я (Камуло-
генъ) п Діонпсііі отправились къ нему на домъ, а отъ него пу-
стились въ путь уже втроемъ. Взобравшись на Цсліусъ, мы вы-
шли на площадку передъ домомъ Мазіурры. Я поснъшно прошелъ
площадку и направился-было къ двери дома, но Витрувііі оста-
иовилъ меня словами: «Не торопись Камулогенъ; здѣсь долікно
начаться наше объяспеніе. Ты иѣсколько разъ проходплъ эту пло-
щадку, но знаешь ли, что она составляетъ часть дома п знаешь
ли, какъ она называется? Это — сѣни (агёа плп ѵезііЬиІпт), про-
должалъ Витрувііі, замѣтпвъ, что я молчу. Мнѣ нѣтъ нужды объ-
яснять тебѣ, что иаходяіцаяся посреди сѣнеіі статуя представля-
стъ, по обычаю, хозяина дома. Статуя отли;а изъ мѣди н пзобра-
жаетъ Мачурру на коііѣ, въ одѣяніи префекта работііаго отряда
при кесарскомъ воііскѣ. При построіікѣ болыпаго дома, мы имѣ-
емъ обыкновеніе оставлять между Фзсадомъ зданія и улицеіі пу-
стое пространство, обрам.яяемое или портиками, или двумя сосѣд-
иими домами. Эти сѣни придуманы для того, чтобъ кліеитамъ,
приходящпиъ иногда къ патрону съ слишкомъ раинимъ норглопомъ,
2°) См. «Помпею» КлассоБСкаго и Еошс аи 8Іёс1е сГ Аііоц.^іе,
Безоіігу, 1. I., I. XIV.
2') Дома раздѣлядись на собственно домы (сіотіій) іі на такъ-
называемые острова (іц8и1ае), дома-особняки ^ окруженные со
всѣхъ сторонъ улицами.
2 2) Коте аи зіосіё Л' хѴішизІе. Ьеіііе IX.
556
не дожпдаться пробуікдолтія иевольпиковъ на ул.гіцѣ. Тсосрь воіі-
демъ: здѣсь нечего болѣе осматривать. »
«Прп этихъ словахъ, онъ прпбліізшгя къ двустворчатой дубо-
вой двери, вставленной между двухъ пплястровъ, увѣнчаниыхъ
пзящнымъ карннзомъ, половипкп двсрп были обпты мѣдыо II уса-
жены крупными гвоздями, съ золотой насѣчкой на шляикахъ.
Вптрувііі позвоіпілъ въ колокольчпкъ, употребляющіііся ночтн во
всѣхъ домахъ для призыва придверника, и мы уже переступали
порогъ, какъ вдругъ передъ нами появился пзъ свосіі келеіікп прп-
двераикъ (оіі:іагіиі) п, протянувъ длинныіі нрутъ, крпкиулъ: «Кто
вы?» Въ то же мгновеніе помѣщеіпіая рядомъ съ прндвсрпикомъ
собака (рпмляпе постоянно держатъ у входа въ домъ собакъ,
какъ полощниковъ сторожеіі), залаяла такъ сильно, что нѣсі;оль-
ко времени мы не могли разслушать другъ друга. Иривдерипкъ
насъ узпалъ, заставп.іъ замолчать пса, и мы вошли въ корпдоръ,
устланный Етучнымъ помостомъ изъ бѣлаіо мрамора, перемѣшап-
наго съ квадратиками пзъ черііаго мрамора.
«Мы теперь въ прптир^лиь" (ргоіуітіт) сказалъ Ііитрувій...
Иъ концѣ протпрума, ощутительно покатаго къ дверямъ, нахо-
дится вторая дверь: она ведетъ на краспвыіі четырехъ-угольный
дворъ, обнесенныіі со всѣхъ сторонъ мраморными колоннадами,
образующими портики.
«Мы называемъ этотъ дворъ атріумо.ѵо » продолжалъ Витру-
вііі. «Слово а(:гіит, нриосходптъ отъ АІгіа, .этрусскаго города,
въ которомъ получила начало эта счастливая архитектоническая
выдумка — примкнуть къ дому крытые портики, подъ которыми
мо?кно прогуливаться въ тЪпп, а посреди двора устроить водоемъ,
отъ котораго вѣетъ свѣжею прохладою... Ежели вы хотите знать
поименно всѣ части атріума, я вамъ скажу, что примыкающіе къ
дому нортіікп называются стаеЛіа, невымощенное пространство,
т. е. самыіі дворъ называется ітіЯиѵіиш, а водоемъ, паходящііі-
СЯ въ его центрѣ — сотіиѵіит -').
2^) г. К.іассовскііі высказалъ бодЬе-вЬроятноо мнѣніе, чю
слово дождниііъ (согаріиѵіит) должно было означать отвсрстіе,
оставляемое въ потолкѣ атріума, для пропуска дневнаго свѣта
и долідевой воды^ стекавшей въ ітріііѵіит, водоскопильннкъ.
— 557 -
ПоимеіЮБПвъ пять впдовъ атріума: тоскаискіц {Тоисапісит), че-
тырехг-колоііпыіі {(сігаиуіе)^ корппоскііі {СогішМпт), бездожд-
тічиыіі, іі.ііі атріумъ съ сплогапымъ павт.согаъ (^і>іричпаіиш\\ че-
ргпаховпдііыіі {{езіікііпаіиѵі), авторъ ііродо.:і;каст7і.
«Замѣтыс украіііеііія атріума. Колонны въ немъ изъ цѣлыіыхъ
кусковъ бѣлаго лунскаго мрамора; іюмостъ, язъ того же мра іо-
ра, обрамленъ черною чертою, для отдѣленія отъ стѣнъ, кото-
рыхъ обводы выложены также мраморомъ, а верхняя часть покры-
та живописью. «II очень странною, сказалъ я Вптрувію. Сколько
разъ останавливался я передъ этими рисунками, а все-таки не по-
нимаю зпачепія атпхъ Фпгуръ людеіі и животпыхъ, оканчиваю-
щихся причудливыми оріыментамн. Напрпмѣръ: что означаютъ
эти бюсты жеппшиъ сь хвостами дельФпновъ, эти листья, свива-
ющіеся въ раковины, эти цвѣты, изъ чашечки которыхъ выхо-
дптъ передняя часть льва? Воображсніе живописца, расписавшаго
эти портпкті, слпшкомъ ужь вычурно...» — «С:.ажи лучше, сумас-
бродно % возразилъ напіъ ііроводникъ. Прежде живописцы стара-
лись примѣнять свои рисунки къ роду, положепію и назначенію
комнатъ, по теперь все перемѣішлось, и Мамурра, какъ и вся-
кііі другоіі, уступплъ общему вліянію дурнаго ві;уса.
По-краГшей-мѣрѣ этгімъ мнѣніомъ ооъііспяотся хозяйственное
значеніе д?>ждні!ка: онъ оулчплъ для освѣщенія римскихъ ком-
натъ, неіімѣвгнпхъ окон'ь на улицу, потому-что римляне до кон-
ца перпаго вѣка но знали упоіребленія оконныхъ стеколъ и
свѣтъ пронпкаль въ нхъ комнаты сквозь окна, закрываемый на
ночь ставнями, или сквозь окошечки, прорѣзыпаемыя въ две-
ряхъ. Для сохранонія въ комнатахъ тепла н для защиіценія нхъ
оіъ дождя, необходило было обратить окна на внутреннііі дворъ,
крытый навѣсомт., или на атріцмг,. Недостаткомъ днсвнаго свѣ-
та въ римскихъ домахъ порождены, по словамь г. Классовска-
го, многія условія домашней жизни древнихъ, какъ-то; а) нхъ
ночныя заннтія всѣмі., что не могло соворпіаться на Форумѣ;
напримѣръ, чтонія, пиршества, дружескія собранія; б) отсутствіе
зданій дд-н помѣщенія школъ, кабинотовъ чтенія, присутствен-
ныхъ мѣстъ и т. п., несообразное съ гЬмъ, что мы положитель-
но знаем ъ о большомъ числѣ въ древности тяжебъ, риторовъ,
соФистовъ и преподавателей наукъ, о числѣ^ предполагающемъ
цѣлыя сотни слушателей.»
— 558 —
Посѣтптели разгматрііваютъ въ атріумѣ разііыя ыѣдныя п мра-
морныя гтатуп — Ероизведепіе ппостраеныхъ художішковъ. Вптру-
вііі указывает! нмъ на лыіяігое пурпуровое покрывало, иатяпутое
надъ атріумомъ. «Оно ноддержпваетъ такую свЕжесть, говорить
онъ, что въ атріумѣ можетъ роста мохъ». Глубину атріума занп-
маютъ три комнаты: пріемиая (^аЫіпшп) ц крылья (аіае). Въ пер-
вой хранятся семеііные архивы, во вторыхъ — ссмеііные портреты,
т. е. восковые Фпгуры, каждая въ отдѣльномъ шкапу; надписи на
шкапахъ озіииіаютъ титулъ, заслужениыя почестп п подвиги пзо-
бражеииаго лица.
— ІІачиемъ по порядку, сказалъ Иптрувііі. — Не выходя изъ
атріума, осмотр. імъ окружающія его комнаты. Начнемъ со столо-
выхъ (ігісіііііа). Онъ отворіілъ иѣскоіько двереіі, однѣ за други-
ми, а мы послѣдовалп за нимъ.
— Столовые блещутъ роскошью утвари и всѣмп затѣііливьши
выд}мкамп утонченнаго рнмскаго вкуса. Онѣ размѣщены сообраз-
но временамъ года; зиынія обращены па западъ, весеинія и осен-
пія па востокъ, лѣтнія па сѣверъ... украшены колоипамп п вы-
мош,ены пли мраморными плитами, пли мозаикою.
По бокамъ атріума находятся съ лѣвоіі стороны кухня, сарап
и конюшни (сагсегез, еіііиііа) съ правоіі — пекарня и пимѣщепіе
для рабовъ.
Мы снова вошлп въ атріумъ
— Все, что вы впдѣли до-сихъ-поръ (сказалъ памъ Нитрувііі),
составляетъ переднюю половину дома, половину публичную, въ
которую могутъ проникать кліенты. Теперь мы осмотрпмъ хозяй-
скую половину, въ которую никто не мо;кетъ воііти безъ прп-
глашенія. ІІроіідемъ этими коридорами, (Гаисез), проведепнымп съ
обѣпхт, сторонъ пріемноіі. Мы въ.перпстплѣ.
— Этотъ портпкъ, бо.гБе д.шниы'Л чѣмъ короткііі, и поддержи-
ваемый колоннами, напомипаетъ своеіі Формою атріумъ, но убрапъ
гораздо-рогконпіѣе: нередъ каждою колонною возвышается статуя;
между колонпъ вырыты канавки (р1«іеі); онѣ обложены мрамо-
ромъ, паполнепы землею и замѣняютъ цвѣточиыя грядки Посре-
ди перистиля находится цвѣтппкъ (хузіпз) и мраморный Фоптайъ.
Вптрувій направляется къ западной оконечности перистиля н
— 559 —
водптъ гіосѣтптелеіі въ разітия залы, украшеппыя колопнамп. —
Вотъ женское отдѣлсіііе. сьазалъ онъ. — Эти залы называются
оесі п служатъ жеііщннамъ рукодѣ.іы/ямп '■*},
За рукодѣлышмп слѣдуетъ библиотека; она обращена на востокъ,
потому-что въ ней занимаются обыкновенно утромъ.
На западной окоиечностп перпстііля Вптрувій ноказываетъ экзе-
дру — большую галерею, украшенную живоппсью и служащую
для пріема учепыхъ людей, ораторовъ и поэтовъ. Въ экзедру
входятъ чрезъ базиліку^ нпчѣмъ пеотлпчающуюся отъ базпликъ
общественныхъ. ІІзъ экзедры посѣтптелп переходятъ въ банп п
въ пгорныя залы. Зала для пгры въ мячъ называется !ірЬ,егіяіегіит^
а залы для болѣе-мприыхъ пгоръ — аіеаіогіа, Возвратясь снова въ
перистиль, посѣтителп осзіатрпваютъ расположенііыя вокругъ него
спальни, {сиЫсиІа) п божницу (^асгагіит).
— Намъ остается осмотрѣть всрхніе этажп дома (соепасиіа) ,
сказалъ Вптрувій: — по въ нііхъ нѣтъ нпчего любопытпаго. Полю-
буемся лучше общпмъ вндомъ дома. Поіідемте на ^оіагіит. Вы,
безъ-сомпѣнія, знаете, продолжалъ опъ, что такъ называется тер-
раса, возвышающаяся надъ главпымъ корпусомъ зданія іі служа-
щая мѣстомъ прогулки. На зоіагіит всходятъ иногда погрѣться
весенппмп пли осенппмп лучама солнца...
Общій впдъ дома прпвелъ Діоипсія и меня въ истинное пзумле-
ніе: Вптрувію пришлось поименовывать отдѣльно каждую часть
здапія, для доказательства, что персдъ паіііимп глазамп паходптся
одпиъ домъ, а не семь пли восемь.
Сойдя съ террасы, посѣтптелп выѵодятъ изъ дома таііііымъ хо-
ДОМЪ (рояисит) въ задпюю дверь {рзеисіоікугит)-^ НО при ВЫХО-
дѣ Вптрувій обращаетъ ихъ внимапіе на особый портпкъ, прпмы-
кающій къ картинной галереѣ {ргпасоікеса).
Греческія назваиія компатъ указываютъ па происхожденіе рим-
ской архитектуры отъ греческой.
Верхніе этажп занимались илп бѣдпымп жильцами, или иеволь-
викамп: Вотъ почему въ моей драмѣ сказано:
«Конурка Неволйгі наверху^
ІІОДЪ ДОЖДНІІКОМЪ.»
"^*) Классовскій считаетъ оссі будуарами.
— 560 —
*2) О колокольчикахъ см. ІТлііпія, ХХХѴІ, 19.
'^) Мессалина — Статилія ^^), третья супруга Псропа.
Г>на бы.:іа внукою Статплія Тавра, одного шъ копсуловъ нрп Ав-
густТь вышла за мужъ за Нерона, нослѣ четвертаго своего супру-
га, консула Вестіиіа; по смерти Иоропа, памѣревалась сочетаться
бракомъ съ кесаремъ Оттопомъ п одна преждевременная кончина
кесаря помѣиіала псполнеиііо этого намѣренія- Красавица п обра-
зованнѣііілая ?кемш,нна своего времени, Статплія занималась рито-
рикой и ФилосО'іііеіі п ііаппса.іа ііѢсі;олы;о сочииеиііі, педошед-
шихъ до ііасъ.
**) Софонін Тигеллиио, родомъ пзъ Агрпгепта, былъ изгиапъ
изъ Рима прп Каллпгулѣ, за преступную связь съ Агриппиной.
Нѣсколько лѣтъ провелъ опъ въ изгнаніи, проживая въ калабр-
скомъ городѣ Сквііллаціумѣ и занимаясь рыбного ловлей. Неожи-
данно доставшееся паслѣдство дало ему возможность пріобрѣсти
въ Калабріи пажити, на которыхъ онъ воспитывалъ отличную по-
роду бѣгуновъ для цирка. Это занятіе сблизило Тигеллпна съ Не-
рономъ. Впослѣдствіи Тигеллинъ сдѣлался преФектомъ преторіи и
всевластпымъ человѣкомъ. Тацитъ (см. Истор. кн. і, гл. 72) го-
ворить о Тигеллинѣ такимъ образомъ: «СоФОній-Тиге.ллппъ, низ-
каго пропсхожденія, развращенный съ малолѣтства, безстыдный въ
старости, достигъ своими пороками (а тогда пороки были бли-
жайшимъ путемъ къ достиженію чего-нибудь) префектуры город-
ской стражи, префектуры преторіи и всѣхъ почестей, вознагражда-
ющихъ добродѣтель. Потомъ, прославившись другими, болѣе-зрѣ-
лыми преступленіями, жестокостями и грабежами, онъ увлскъ во
всѣ эти злодѣянія Нерона, совершалъ пхъ, даже безъ вѣдома ке-
саря, и кончилъ тѣм^, что оставплъ его и предалъ. Поэтому рим-
ляне никогда еще не требовали съ такимъ ожесточеніемъ ни чьей
смерти, какъ смерти Тигеллина; въ зтомъ трсбованіи соединились
и тѣ, которые ненавидѣли Нерона, и тѣ, которые о немъ сожа-
лѣли. При Гальбѣ Виній поддерживалъ Тигеллина своею властью,
подъ тѣмъ предлогомъ. что Тигеллинъ спасъ жизнь его дочери.
И въ-самомъ-дѣлѣ Тиге,ілпнъ ее спасъ. но не изъ милосердія, а
но разсчету. »
См. Тацита Лѣт., кн. XV, ЬХѴІІІ.
— 561 —
* *) Базп.тками иазывалпгь обіцегтвенныя здапія, въ которыхъ
ііроп;^водпліісь и рѣшаліісь общсствеііііыя дѣла.
'*) Панаѳснги. Рплляііе, заіімствовавшіе свою релпгіго отъ гре-
ковъ, естественно запмствоііалп вмѣстѣ съ нею релпгіоіныс обря-
ды п нроцессіп. Къ іюслѣдііпмъ относится шествіс канефорово,
пропсходпвшее во время нра:;дііества Папаѳснси . Панаоспеи
учреждены были греками съ незанамятныхъ времеиъ, въ честь
побѣды .ДІтісрвы падъ титанами. Тезеіі установплъ ежегодное пхъ
празднован! е въ намять соединеніл всѣхъ аттнческпхъ племенъ,
отчего п пропсходптъ іреческое названіс празднества. Паиаѳенеи
праздновались въ первыіі мѣсяцъ послѣ солнцестоянія п продол-
жались нѣсколько днеіі: рнстанія на колсснпцахъ, коініыя скачки,
сѳстязанія нѣвцовъ іі музыкантовъ, бѣганье съ зажжеными свѣ-
тіільнпкамп п общія трапезы озпамсновывалп народное торжество.
Самое шсствіе канеФоровъ, то-есть корзнпопосцсв^, проведе-
но въ моей драмѣ; оно взято изъ оппсанія Бартелеми ^*').
Перенесенныя въ Римъ, празднества панаоеней подверглись пѣ-
которымъ пзмѣнеіііямъ Г. Классовскій замѣчаетъ, что впослѣд-
ствіп шествіе канеФоровъ внесено въ кругъ свадебпыхъ рпмскпхъ
обрядовъ -'). Въ корзипахъ, ыоспмыхъ канеФорамп, заключались
свящепныя орудія, священные пироги и разные ніертвенные ат-
трибуты.
(") Опо льва задушишо голыми руками. Но поводу этого
стиха и послѣдующнхъ, считаю нужпыиъ привести нѣсколько строкъ
Светопія, обрисовывающихъ личность Нероиа. (^*')
«Ыеронъ, съ дѣтскихъ лѣтъ, унражнялся почти во всѣхъ сво-
бодныхъ пскусствахъ; но Агриппина отклонила его отъ изученія фи-
лосоФІи, по ея мнѣнію, безполезной для будущаго кесаря, а учи-
тель его, Сенека, возбранплъ ему чтеніе древнпхъ ораторовъ, что-
бы на одномъ себѣ сосредочпть удпвленіе своего питомца. Итакъ
Неронъ обратился къ поэ.зіп и сочинилъ, безъ труда и безъ уси-
лій, нѣсколько стихотвореніЦ. НеспраЕедіиво увѣряютъ, что онъ
выдавалъ чужіе стихи за свои: у меня были таблички со стихами,
-'*) См. Уоуа§е сі' Апасііагзіз, і. П., сЬ. XXIV.
-') См. «Помпею» Классовскаго.
2 8) См. Свет, Неронъ, ЫІ, ЫІІ, ЫѴ и ЬУ.
36
— 56^ —
несомиѣнио-прппадлежащими Неропу и написаііішмн его рукою.
Легко было убѣдііться, что эти стихи не были пп переведены, ни
наппсаны подъ диктовку, а составляли шіодъ заботлішаго размыш-
ления:— такъ много было въ нпхъ поаравокъ, вставокъ и помарокъ.
Ояъ имѣлъ также замѣчательную склонность къ живописи, и въ
особеппостп къ ваяпію.
«Алі;авшіа болѣе всего пародпыхъ рукоолесканій, Нероиъ являл-
ся соресноватслемъ всякого, кто пмѣлъ какое бы то піі было влія-
ніе па толпу. Общее мнѣоіе утверждало, что, не довольствуясь
вѣнкамп; полученными на сценѣ театра, Неронъ памѣрсвался въ
слѣдующее пятнлѣтіе появиться на олпмпіііскоН арснѣ мс?кду ат-
летами. П дѣііствительпо, опъ тщательно упражнялся въ борьбѣ,
а на гимнастическія игры въ І^реціи смотрѣлъ не пначе, какъ си-
дя, по обычаю судей, на пескѣ стадіума: ежели какая-нибудь па-
ра борцовъ удалялась отъ центра арены, онъ собственнымп рука-
ми приводнлъ пхъ снова на средину. Пргі эпюлі5, тако какп
его называли Лполлономо .за. пѣпіе и Ѳебомп за искусство
править колесницею, онб вознаміьрияся подражать подви-
іамо Геркулеса и, говорятг;, быяб уже приготовлепб лево,
котораю Яероиб хотіьлп убить дубиной, или задушить
голыми руксіми на аренѣ амфитеатра, передо глазами все-
го народа...
«При концѣ своей жизни, онъ далъ торжественный обѣтъ: еже-
ли одолѣетъ враговъ, отпраздновать побѣду пгразін п впродолжсніе
ихъ играть па гіідравлпческомъ оргаііѣ, на Флеитѣ и на волынкѣ,
а въ послѣдній день игоръ сдѣлаться гистріономъ п проплясать
Тигит Впргплія.
«Желаніе увѣков!;чить свою память обратилось у пего въ пла-
чевное помѣшательство. Такпмъ-образомъ онъ измѣиплъ названія
иногихъ предметовъ и даже городовъ, чтобы придать имъ свое
имя. Мѣсяцъ апрѣль опъ пазвалъ мѣсяцомъ Нерона (Хегопспт) и
намѣревался назвать Римъ Нероногрсідомп (Nе^оро1із).»
^*) Квадрига — четверка коней.
^®) Отпуіцсннико. Значеніе рпмскпхъ отпущепнпковъ превос-
ходпо развито у Шампапьи въ его сочинепіи «Кесари». Переска-
жемъ иѣсколько его словъ"
— оСЗ —
Ріізіляііе не были очень склонны къ дружествеіпіымъ отиошс-
ніямъ. Друзья впдалпгь на <і>оругВ между двухъ рѣчеіі. Иіеніцпны
оставались дома, съ ними обрапіалпсь почтительно, болѣе какъ съ
матронами, чѣмъ съ супругами: онѣ пряли шерсть и не являлись
къ столу. Ученый, вѣріиліі п сметлпвыіі рабъ провожалъ своего
господнна на (імзрумъ, не отходилъ отъ него дома, лежалъ у его
ногъ во время пира, льстилъ ему, развеселялъ его, оказывалъ
ему тысячи услугъ н заботъ, па которыя не сог.іасилнсь бы ни
одиаъ римляиинъ, пн одна римлянка. Этотъ рабъ былъ иаперсни-
комъ, неизмѣитлмъ, а иногда и безстыднымъ повѣреннымъ рпигка-
го гражданппа. Взоры его постоянно были обращены на одну
цѣль — получеиіе свободы. Когда же онъ прикрывался колпакомъ
отпущенника, когда господннъ облекалъ его тогою, онъ, въ ка-
чествѣ свободнаіо человека, становился еще необходимѣе, еще но-
лезнѣе. Чѣмъ ниже онъ стоялъ въ обществѣ, чѣмъ меньше воз-
буждалъ зависти, мѣмъ меньше прпнималъ громкаго участія въ дѣ-
лахъ, тѣиъ яспѣе попималъ онъ пхъ^ тТ.мъ лучшимъ становился
совѣтникомъ. Отпущенникъ былъ нронзведепіемъ своего господина,
носплъ его имя, былъ членомъ е:о Фамиліп, увеличивалъ па фо-
румѣ число его кліентовъ, встуналъ какъ-бы въ родство съ сво-
пмъ господиномъ- благ.одѣтелемъ и, не выходя изъ его дома, оста-
вался человѣкомъ, готовымъ па всѣ услуги, по не слугою, не ра-
бомъ: отнущснникъ и юсподниъ, какъ свободные людп, дѣлалпсь
друзьями, п пхъ отношенія облагороживалпсь отпущенничествомъ,
всегда выражавшииъ благодѣявіе съ одной и преданность съ дру-
гой стороны. Отпущенники кесаря пмѣли иное значеніе...
Дальнѣйшее объясненіе Шампаньи не пдетъ къ дѣлу. Замѣтпмъ
только, что кесарскіе отпущенники пмѣли огромное вліяніе на дѣ-
ла: пеосноримыя доказательства па-лицо у Тацита, Светояія, Пли-
нія, Ювепала п Діона.
20) А старый гдѣ? АФеръ намекаетъ па пол;аръ Рима, припи-
сываемый Светоніемъ и Тацитомъ Исрону. Одиакожь, Неронъ оь-
випилъ въ утомъ пожарѣ христіаиъ, выкуппвшихъ страшны.мп му-
ками несовершенное ими преступлепіе.
.2 1) // само сновидѣцп сь горя удсівилсяі Въ 66-мъ г. по
Р. X., нѣкто Цезеллш Бассъ, родомъ карѳагенецъ, прибылъ въ
Римъ и, явившись къ Нерону, объявилъ, что посланное богами
- 564 —
■гновидѣпіе указеіло ему, подъ его лолемъ, глубокую пещеру, на-
полненную огромными золотыми слпткамп п золотыми колоннами.
По его мііѣпію, это сокровище принадлежало нѣкогда Діідонѣ, ко-
торая зарыла его, тотчасъ же по оспованіи Кароагена, во пзбѣ-
■жаніе новой вра;кды съ нумидійскпмп царями. ІІеропъ не только
повѣрплъ на слово карѳагенцу, но отрядилъ ему въ помощь цѣ-
лыя толпы вопновъ и поселянъ и далъ въ его расноря;кеіііе луч-
шія свои суда, для перевоза сокровпні,а въ Рпмъ; мало того: въ
счетъ будущпхъ благъ, онъ пстратплъ огромный суммы на подар-
ки свопмъ друзьямъ Между-тѣмъ Бассъ, перерывъ все свое поле
и большое пространство окружной земли, до.іженъ былъ наконецъ
убЬдиться въ своемъ безуміи. Тацптъ, разсказывающііі это пропс-
шествіе, заключаетъ: «Не постигая какимъ образомъ всѣ его спо-
вндѣнія дотолѣ сбывались, а послѣднее его обмануло, 1>ассъ изба-
вился отъ стыда и страха добровольною смертью. Нѣкоторые удо-
стовѣряютъ, что онъ былъ закліоченъ въ темницу, но вскорѣ осво-
бо;кденъ, а имѣніе ею конфисковано, взамѣнъ (небыва.іаго) клада. »
-2) Ты начало /оворпть о христіанахо . Погіѣствовапіе о
водвореніи въ Рпмѣ нстиініоіі вѣры принадлежптъ исторіи Церкви.
Дѣяпія святыхъ апостоловъ, житіе священномучениковъ п первыхъ
отцовъ Церкви освѣтилп передъ міромъ и торжество евангельскаго
ученія, п терпистые пути, по которымъ страстотерппое воинство
Христово, отвсржась ссбѣ, песло крестъ свои во имя Искупи-
теля.
Мы, съ своей стороны, приведсмъ первыя свидетельства рим-
скихъ писателей о христіанахъ.
Сііетонін смѣшпваетъ сначала христіанъ съ іудеями; но въ опи-
сапіи правленія Нерона уже называютъ хрпсііанъ по имени: »«/-
рісіі нирріісіі!: гНгіаііпт', цеппи /іотіпіип иирсг-^іпіппкч гіоѵае ас
тіііе^ісае.ѵ
Тацптъ въ X^'-й кнпгѣ выражается такъ: «Для умичтожеяія
этихъ слуховъ (то есть слуховъ, обвинявшпхъ Псрона въ ножарѣ
Рима), Ніронъ сталъ разыскивать виновпыхъ п подвергъ страш-
нымъ мучепіямъ несчастиыхъ, которыхъ обыкіговенно называютъ
христіанамп в . Описывая мученія хрислііпъ, Тацптъ говорить:
«Казнь ихъ была сопряжена съ какимъ-то посмѣяніемъ: ихъ за-
шивали въ звѣриныя шкуры и травііли псами; ихъ обливали сто-
— 56.) —
лоіі, пряр.язываліі і;ъ крсстамъ іі ночью зажпгллп вмѣсто Факеловъ.
Нероііъ уступплъ своп сады для этого зрѣлііща, а гамъ въ тоже
время давалъ игры въ цпркѣ, толкался между народомъ въ одѣ-
яніп возпііцы II Брагшлъ колесницами; поэтому хрпстіаіте, хотя бы-
ли виновны -'■>), возбудили общее сострадаіііе.
Тацптъ оннсывалъ казнь хрпстіанъ не бывпш ея очепидцемъ; но
другой писатель, Сенека, повиднмому, былъ лпчнымъ гвидТ.телемъ
смерти мучеіиіковъ. Подтверждая свндѣтельство Тацита, онъ гово-
рптъ ^"): "Мученпкп спокоііно и съ веселой улыбкой смотрѣлп
на свои раотерзанныя утробы и ставн.ін страданія нн во что. Птакъ
да не убоится тотъ угрозъ, кто понялъ вѣчность своей дуіиою.
,]а и какъ ихъ бояться тому, для кого смерть — надежда!)' Мар-
ціалъ ■") и Ювеналъ ^-) упомииаютъ съ содрогаиіемъ о безчело-
вѣчныхъ мукахъ, исчис.іенныхъ Тацптомъ.
Между-тѣмъ христіане, со времени іоненія, воздвигнутаі'0 ікі
ініхъ Нерономъ, не моглп уже гласно иояв.ілться въ Римѣ. Остав-
ініеся въ жпвыхъ укрылись въ катаколібахо, гдѣ и основалась
первая ці'рко!ь, утвердившая свои алтари во мракѣ этнхъ погре-
балыіыхъ подземеліи, этихъ бывшихъ каменоломень, изъ которыхъ
выш.іи зданія языческаго Рима и долженствовалъ излетѣть духъ
Рима хрпстіанскаіо.
^'') Тсрм:іі Ліриппы. 'Гермами у римлжгь назывались бани. Тер-
мы Аі'рпппи были одиѣмп пзъ общественныхъ бань, въ которыхъ
римляне проводили по нѣскольку часовъ въ день. Тср:.хЫ строи-
лись съ необычайной рогкошыо и великолѣпіемъ, украшались произ-
ведепіяміі іізяш,ны\ъ искусствъ и вмѣіда..ш въ себѣ всѣ удобства
общественной жизни: при нихъ находились библіотекн, столовыя,
игорный залы и т. п. Считая излишнимъ входить въ подробности,
замЪтимъ то.іько, что рпмскія общественныя термы могли на-
зваться городками. .Любознательные читатели найдутъ описанія
термъ у Лампридія, Марціа.кі, Лмміена Марцеллина п другихъ.
-") Благоволятъ гг. читатели попомнить, что ад'^.сь^ также, какъ
и въ моей драмѣ, говорить язычнчкъ.
30) См. Сенеку Езз. 14, 85 и 102.
3') См. Марц., X.
3 2) См. Юсен., У III, 235 ісі. 8а1;., I, 155.
— 566 —
-*) По мкѣнію ученыхо. Я позволплъ себѣ эту шутку на
объясненіе г Класговскимъ изображенія па жертвеинсімъ возліяль-
пикѣ рогатаго сатпра ^^). Въ моеіі драмѣ Пакопііі пзмѣпяетъ
стііхъ Горація, которыіі читается такъ: іп ргаеііа іпиііі іпегтет.
-') Напомнить согімеипгщу свою. Мессалину Валерію, же-
ну Клавдія, пзвѣстиую свооіі жестокостью и распутствомъ.
-''') II прекратить ехидные доносы. По римскимъ закопамъ,
пмѣпіе осуждеппаго поступало въ казну, то-есть въ пользу ке-
саря. Рясточптельпому Нерону пуя;пы были деньги, а деньги до-
ставлялись очень-легко, по завѣщаніямъ осуждеппыхъ, поставлен-
ныхъ въ необходимость отказывать часть своего имущества кеса-
рю и Тигеллппу, безъ чего пхъ дѣти п родствеіпиікп лишались
наслѣдства. Отсюда множество доносовъ и доносчиковъ, губив-
шихъ обшественпую ;кпзпь Рима ''*).
^') ^іеметріп, философъ-циникъ, былъ другомъ Тразеи и сто-
иковъ, преслѣдовалъ свонмп рѣчамп роскошь и развратъ богатыхъ
римляиъ, которые охотно собирались его слушать. Впослѣдствіи
оиъ былъ изгнанъ изъ Рима.
-**) Б.іаіословите, Гиіія и Бахусоі Излишне говорить о ро-
скоши римскпхъ ппровъ и о римской іастропоміп. Всякому из-
вѣстно, до какого безумія доходила эта росковіь, поглощавшая
въ одинъ ужинъ годовые доходы съ цѣлыхъ провпнціи. Напри-
мѣръ, однажды Калигула истратилъ па вечерній столъ десять
мильйоповъ сестерцііі. Частные люди соперничали съ кесарями въ
сумасбродныхъ тратахъ на пиршества. Имена .Лукулла, Октавія,
Апиція, Г[о.ііліона п кесаря Клавдія, восклицавшаго въ Сепатѣ ;
го()() ѵои — (іиі роіе^і яіпе о/'/'иІа ѵіѵеге? ^^) достаточно СВИДѣ-
тельствуютъ о сластолюбіи римляпъ, породпвшемъ изрѣчепіе ;
<^е(1гті ѵ( ѵотапі, ѵотапі ці^ евипі.ь
^^) Лрхиматро — главныіі поваръ. Во время Нерона учре-
дились въ Римѣ гастроноиическія школы, п изъ нихъ то выходи-
ли пресловутые повара, стоявшіе на челѣ дворскоГі челяди п по-
лучавшіе огромпос .жалованье и подарки.
'•'') См. «Помпею» Кла(Совскаго, примѣч. 191.
^*) См. Светонія и Тацита.
3*) Спрашиваю: кто можетъ прон-іить день безъ куска хлѣба?
— 567 —
'°) Ритоны — греческое слово, означающее • питсшіые рога.
^') Менадами назывались въ Греціи вакхаіиш. Слово мепада
зиачитъ собственно бѣснующаяся. Рпмскія танцовнииа,ы, являясь
на пиры, одѣвались иногда вакханками, и безумная пляска, дово-
дившая пхъ до самозабвенія, упрочила за ітмн прозваиіе менадъ.
^-) Сосѣдки нашей Силіа. Силія— лицо историческое. Она
была близкой пріятельницеіі Ііетронія, описавшаго, подъ вымы-
шленными именами, любовныя похожденія Нерона и его прпбли-
женныхъ. Петроиіи, замѣшанныіі въ дѣлѣ Пизона, самъ лишплъ
себя жпзпп, а нередъ смертью послалъ ГІероиу упомянутое памп со-
чинепіе. Подозрѣвая нѣкоторое содѣііствіе со стороны Спліи, бывшей
заму;кемъ за сенаторомъ и знакомоіі съ таііиамн римскаго общества,
Неронъ пзгна.іъ ее пзъ Рима. Тацитъ выражается такъ: ..ладііиг
іп ех^іііит Іспщиат поп иііиівиеі с^иае ѵійегаі регіиІегаІ(іие, рго-
ргіо ОСІІО» '"')
3 3) Цснтдріоно — сотникъ римскаго войска. Цептуріоиы обык-
новенно посылались къ обвініепнымъ для возвѣщенія воли кесаря
и Сената.
3*) Яатикаава — бѣлая тога съ красными каймами. Носить ее
имѣлп право только сенаторы и важные сановники.
3 5) Іі')]К]}лсмо (сисиііий) иазыгался капюшонъ, который наки-
дывали себѣ па голову рпмскія женщины, когда не хотѣлп быть
узнанными.
'*) Канидія. Извѣстная волшебница, о которой нисколько разъ
упомннаютъ Горацій и Овидій. Декорація лабораторіи, костюмъ и
заклинанія Локусты основаны также на свидѣтельствахъ обоихъ
поэтовъ. Волшебіпщъ пазыва.ли сагами [вадае], отъ глагола заді-
ге, значащаго и?іѣть тонкое чутье ").
") Имплювгата — длинная женская одежда, употреблявшая-
ся въ почнос, или пепастное время.
38) Капище Венеры. Тацитъ къ имени Венеры прпдаетъ эпи-
тетъ родотворно'й {депИггх). Открытіе судебпаго засѣданія удо-
стовѣреніемъ жреца, размѣщеніе консуловъ, претора, сенаторовъ
з«) См. Тац. Лѣт., ХУІ, 20.
3 ') См. Горадія, II, 8. 80 вид. Негоісі^ 6. Его же Атог., Ш ч. и др.
568
и прочихъ лицъ, вызовъ осужденныхъ и свидѣтелей черезъ гла-
шатая, чтепіе судебгіаго протокола, словомъ: весь порядокъ рим-
скаго у: оловнаго судопроизводства сохраііенъ В7> моей драмѣ почти
безъ пзмѣнепія.
3 9) ІІаконія. Паконііі Агриппппъ показалъ замѣчательпое хла-
діюкровіе. Эпиктетъ з») разсказываетъ, что друзья Пакопія при-
шли къ нему съ извѣстьемъ: «Тебя судятъ въ Сенатѣ». — «Въ доб-
рый часъ! Одиакожь, мііѣ пора па гимнастическія игры » По окон-
чаніи игоръ, ему говорятъ. «Ты осуждеяъ». — «На смерть, пли
на изгпаиіе?» — «На пзгпапіоч — «А мое богатство? — «Тебѣ его
оставили». — «Прекрасно! отправимся въ Арпсію... з») обѣдать.»
*°) Нѣта, я боговп подземных^ не звала! Эта рѣчь Серви-
ліи переведепа изъ Тацита. Слѣдующій за нею моиологъ Сорана
также оттуда, по несколько измѣненъ.
4 1) Теіо! Рпмскіе трибуны, обязанные защищать права своего
триба, могли останавливать рѣшеііія Сената однпмъ словомъ; ѵеіо!
(ПС дозволяю). Трибупство, знаменательное при Гракхахъ, Сатур-
нинѣ, Друзѣ и Руллѣ, при кесаряхъ не -значило ровно ничего,
хотя удержало прежній видъ и сіе ]иге — прежнюю власть.
Боясь утомить внпманіе читателей, я ограничился самыми необ-
ходимыми примѣчаніями и ссылками на авторовъ. Теперь да воз-
волепо мнѣ будетъ поговорить о языкѣ, о строѣ моей драмы...
Строи ея холоденъ и однозвучепъ; рѣчи дѣйствующпхъ лнцъ слиш-
комъ-торжествепны; движенія души передаются витіеіг.тыми Фра-
зами, но эта, холодная торжественность, эта однозвучная вптіева-
■тость — намеренны. Меня спросятъ: для чего? Постараюсь отвѣтпть.
Жизнь древняго римлянина проходила па Форумѣ, въ базили-
ках ь и въ тсрмахъ. Привычка къ общественности, соединенная съ
римскою важностью, положила на тогдашніе нравы отнечатокъ
какой-то ОФиціальиости; самые пріемы древнихъ рим.іянъ, обусло-
вленные отчасти и одеждою, отзывались чѣмъ-то заучеинымъ, ора-
торскимъ. Предназпачепное къ неизбѣжнои трибунѣ, римское юно-
шество получало образованіе въ рпторскихъ школахъ, привыкало
къ ораторскимъ оборотамъ и періодамъ. Поэтому ораторская рѣчь
'*) См. Эпитк. іп Аггіапо.
'®) Вплла, принадлежавшая нѣкогда Агриппѣ.
569
проникла во вг,ѣ поры римгкоіі лпізііи. Это ііс.:іо?кеііігі:о]і,тЕС] ждаст-
гя ил і;а;кдояъ шагу историческимп данными. Приведемъ въ пріі-
мѣръ подготовленную пмпровпзацію Лптоііія нротпвъ Цицерона,
рѣчь І2-ТИ-ЛѢТНЯГ0 Октавія въ похвалу покоиноіі бабки, пред-
смертную рѣчь Германпка, рѣчь Сенеки п отвѣтъ Нерона и т. д.
ІІрпномінімъ теперь, что въ моей драмѣ дѣГіствуютъ те жѣ рп-
мляне, да еще ремляне-стопкп, которые выше всего ставили іа-
зумиос безстрастіе. Естественно, что, ;г:елал быть вѣрныиъ взя-
той эпохѣ, я нридалъ моей драмѣ холодно- -ораторскііі тоиъ. По
можстъ-быть, миѣ возралятъ, что, избѣгая анахронизмовъ, не слѣ-
дуетъ вмѣстѣ съ тѣмъ грѣоиіть нередъ пскусствомъ...
Это у"жь другой воиросъ.
Я вполігБ сознаю недостатки своего сочпненія и вполнѣ буду-
благодаренъ за всякое добросовѣстное замѣчаніе.
**-) Царь ІІванъ Пасильевичъ Грозный былъ два раза во ІІско-
вѣ — одинъ разъ въ 1а46 году, другой разъ въ і!)70. Первый
разъ былъ оиъ ко Псковѣ іеакъ-то загадочно, глухо; второй его
пріѣздъ еще загадочиѣе.
На этпхъ двухъ загадочныхъ посѣіцеиіяхъ и осиованъ вымы-
селъ ^йоеіі драмы. Вотъ лѣтоииспое свидѣтельство о нсрвомъ прі-
ѣздѣ царя Іоанна :
«Въ лѣто І0І6, князь велпкін Пванъ Васильевичъ, да братъ
его князь Георгій, быта въ Новѣгородѣ и во ПосовЬ мѣсяца де-
кабря 28-и день въ педѣлю; одну ночь і/очекалп іі па другую
ночь на Вороночи были, а 3-ю ночь были у Пречистой въ Не-
чёрахъ; паки во Псковѣ въ среду; п бывъ не много и поѣде къ
Москвѣ, съ собою взезіъ Князя Володпмера Андреевича, а Князь
Юріи, братъ его, оста, и той бывъ немного, и пойде п той къ
Москвѣ, а не управивъ своей отчипы ничего. А Князь Великііі
все гопялъ на мскахъ; а хрпстіаномъ зшого приіоръ и волокпдѣ
учинили, » Пек. лѣтоппсь.
Какой ;ке былъ тогда Великій Московскій Князь и какія были
отновіенія Москвы ко Пскову?
— 570 —
Лѣтоіпісь отвѣчастъ п іі<-і ііослѣднііі вопросъ, іг па первыіі.
На иос.іѣдиііі отвѣчаетъ ола такъ:
«Въ лѣто '"'Ѵіа.о Кііязь Ве.ііікШ Васплііі ІІваиовпчъ ходіілъ
ратью ко Пскову, Генваря в'ь 24 день, на Оксснышъ день, п
городъ Псковъ в^ялъ, 11 колоколъ свезъ къ Могквѣ, и посадіш-
ковъ, II Псковіічь торговыхъ ліодеіі вывелъ къ Москвѣ, а Мо-
скЕпчь гостііі прііслалъ во ПГ'КОВЪ. »
На иервыіі вопросъ. Новгородская 1-я лѣтоііпсь отвѣчаетъ
сначала кратко :
Того же лЬга '"'Ѵізіо родись велпколу князю сынъ князь
Нванъ Васпльевичъ, августа въ 2'6 день **), а крестплп его у
Троицы въ Сергісвѣ моиастырѣ, а держалп его игумепъ Даиплъ
Всесвяцкоіі іізъ Переславля, да Косьянъ Босбіі пзъ Оспфовы пу-
стынп...» Новг. 1-я лѣтоппсь.
А потомъ лЁтоппсь распространяется, л даже начинается за-
головкомъ .
ІЮСТАВЛЕНІІІ
ЦАРЯ ЮАНИ Л ВАСИЛЬЕВИЧА.
Нриво;ку :іто лѣтоппспое поставленіе, отъ слова до слова:
«Тоі'0 лее лѣта '""''/,,,••,8 **) вѣпчанъ (5ысть на царство Мо-
ск-овскос государь царь и веліікііі кпязь Іоаиііъ Васпльевичь,
всея Росіи сазюдер.жецъ, гепваря въ і6-іі день п полазаша свя-
тымъ зігро>іъ, п вѣнчанъ бысть святьпіп бармамп и вѣнцемъ Мо-
но:ча\овылъ, по древпеху закону царсколу, яко-же Рпмстіи и
и Гречестіп царіп православніп поставляхуся ; іі наречеся царь
и вслпкііі кпязь всея великія Росіл самодерлеецъ велпкііі пока-
зася, и страхъ его обдержапіе всея языческія страны, -и бысть
вельііи презіудръ, и храбросердъ, п крѣпкорукъ, п спленъ тѣ-
лозіъ и легокъ ногамп, акп пардусъ подобепъ дѣду своему вели-
кому кпязго Іоанну Васильевичу : прежде бо его никто же отъ
прадѣдъ его царемъ словяше въ Росіп, не смѣяше отъ нпхъ
*) Ошибка: Іоиннъ родился 29-іо ангуста, 1530 года: умеръ 18 марта
1584 г.
**і И пі, [гно: Іоііішъ вѣвчань несомеіінво въ ^°''Ѵіз47
— 571 —
никіішдо ііостанитпся цпрсмъ, л зв;тіоя тт>гь новымо тіспет,,
блі ;іуі:;ѵгя зависти іі возстапія на ііпхъ понтыоса царсіі и не-
вѣрііілхъ... »
Новгор. 3 лѣтоиись.
Двуічя-тремя чертазііг облодёіП) въ утоиъ лѣтоііпггіомі) очеркТ.
грозный образъ царя і?ваиа П'-го, за то ігаігь вѣряо и какъ
смѣлоі!
Весьма ігрс.ѵудр?)іи, и силено тѣяоліо п яегокй потми,
аки ѵарді]Со, «гоііяотъ», юиыіі царь, л на мска.то и тиакахп
по лѣсиымъ островамъ велпкаго Пскова...
«Л христганамо много проторп а волокпдѣ учинили... ѵ
Другпші словами: въ волю ііатѣііііілся тогда царь ііадъ псков-
скими дубровами и псковскими теремами...
Второіі пріѣздъ царя Ивана Грозпаго былъ лѣтъ 1о-ть спустя,
а имеппо : въ ІІІІО году.
.Тѣтописи говорятт:, объ этомъ пріѣздѣ подробно, 1Г0 я предпо-
лагаю, что лучше сі(ѣлать жіъ іпі\ъ изв.іечсиіе.
«ІОГО л;с лѣта ''"'Ѵжяз ноября въ 20-и ;^ень, поставленъ
бысть Иовуграду п Пскову Ппмпнъ, клп|)пкъ чсстныя обители
Кирилова монастыря съ Бѣлаозера.. »
Въ 1570 году прогнѣвался царь и государь Иваиъ Василье-
впчъ па владыку Пимена. Неизвѣст/ю — за что? Встрѣчаются въ
лѣтописи тёмный указанія па то, что дерягалъ владыка пере-
вито съ Литвою, то есть хотѣлъ присоедпппть Повгородъ къ
велико-княжеству Литовскому; но ноложптельпыхъ доказательствъ
этому — ігВтъ. Таііъ пли не такъ, только поиіёлъ Иваиъ Василье-
вичъ па Новгородъ изгоппою ратью и разгромилъ се по всѣыъ
копцамъ.
Въ мою драму воше.гь весь лѣтопнсиыіі разсказъ объ этомъ
плачевиомъ событіи, и повторять его не-зачѣмъ. *)
Съ Новгорода Иваиъ Васильевичъ сверпулъ ко Пскову... но
псковичи его уже ждали и встретили хлѣбомъ солью п повіпі-
*) Въ 3-й Новгородское лѣтописп это событіе озаглавлеео такъ:
« О приходѣ царя и великаго князя Іоанна Васильевича
всея Русіи самодержца, како казнилъ великіи Новгорода,
еже опршцииа и разгрома именуется. »
— 572 —
ньріи головачи, а впереди всѣхъ — его же цаііскііі наімѣстііпкъ,
князь ІОрііі ІІваіювпчъ Токзіаковъ. Умилился государь п по;і;ало-
валъ Псковъ своею царскою милостью: но казіпілъ Псковъ , во
гііѣвТ. свосмъ, нещадно, а указалъ оиріічнпка.мъ: •< Пііптунпте
мсчіі о камень: да престанутъ убійства!»
Съ иерваго взгляда, это нежданное иомнловапіс покажется
дѣііствігтельпо загадочнымъ, п Риірамзпиъ не могъ объяснить его
обстоятельно, а вдался въ какія то пспхологическія отвлечен-
ности, даже въ мистпцизмъ.
По его словамъ, Царь Иванъ Васпльевпчъ носбтилъ въ Печёр-
скомъ монастырѣ юродпваго схнмннка Ипколу Салоса, и убоялся
его откровепноіі рѣчп.
Дѣло было постомъ. Никола подалъ царю кусокъ кроваваго
мяса. — «Не ѣмъ я въ постъ мясного,» возразплъ ему Іоаинъ. —
«Ты діілаеиіь хуже, царь!» (отвѣчалъ, но Карамзин}", ініоісъ.) —
«Ты ньешь кровь хрпстіанскую !!!»
И не разсердплся государь, и Псковъ номімовалъ...
Сталъ онъ станомъ невдалеі;!; отъ Пск'ова, на і»'і;кѣ Медѣднѣ,
в пробулхденъ былъ въ первую же ночь благовѣстокъ нсковскпхъ
церквеіі.
« Сердце его уми.кілось ч\"десиымъ образомъ, » іовоіиітъ опять
же Карамзинъ, «и... »
И Псковъ иростоялъ дольпіе Новгорода...
Но такъ-ли это? Потопу-лі' мто?
Врядъ-ли.
Царь Іоанпъ ]Ѵ, прежде 'всего, былъ полптикомъ. Разгромляя
Новгородъ, онъ хладнокровно расчитыва.іъ, какъ и кѣмъ насе-
литъ онъ его со'.кжёные концы и урочпіца, кто и какъ нріуро-
читъ этотъ вольныіі городъ къ Московскому велико-княжеству?...
Да еиі,е и не такъ, не къ ве.тико-княячеству московскому, — къ
царству... И населили, бо царскому его государеву слову, ве-
лики Новгородъ, ярославцы, калужане, рязапцы, москвичи; а
новгородскія семьи переселепы въ Вологду, въ Вятку, въ Пермь,
въ Лрхангельскъ, подъ Сіібпрскііі Камень и къ Бѣлому морю...
Всё, что было въ Новѣгородѣ живого и стародавняго, всё или
вырвано съ корнсмъ вонъ, пли высе.іе.но и замѣщепо другими
стихіями. Словомъ, покончплъ Царь Иванъ Васпльевпчъ съ Но-
— 573 —
вымъ-городомъ, да ужь кстати хотѣ.іъ и со Псковомъ покончитъ
и вдругъ... передумалъ.
Отчего же?
ІІсул;ели для Іоатіа, ігсустраііііішіиігося ли | святыни собора,
ни митры мосьовскаго свитіітсля, были такъ важны слов?, пе-
чёрскаго отшельника ? Неужели повѣріілъ онъ чистосердечно ко-
лѣнопреклоненнымъ воздѣяніямъ руку ІІсі;овичеіі и возгласамъ
ихъ, и моленія.ііъ, и повиіпюіі ихъ головѣ, и хлЁбу-соли лосад-
нина своего?
Положительно мо;і;іи;) отпѣчать: ніьтп!
До тѣхті іюръ онъ крѣііко ие жалопалъ Псковъ: въ лПтоппси
псковскоіі то п дѣло читаешь, что князь велпкііі опалпвся на
лсковичЪ; а псковичи сч\ челоічъ бьготъ, «чтобъ киязь великій
печаловалсн своею отчнііою, мужеіі лсковичь добровольлыхъ лю-
деіі.» Но рѣді;о удавалось псковскимъ лосламъ сразу умилости-
вить ра;!Гі(ѣва:інаго государя. Онъ приказывалъ сажать ихъ В7>
порубъ, жечъ ичъ бороды, по мТ.слцачъ не отлускалъ въ Псіговъ,
и только псковское серебро, которымъ псковичи начали торго-
вать съ •ІІ20 года, задерікивало возметную грамоту. Назіѣст-
никамъ своимъ во ІІсковГ., Государь ие разъ лапоминалъ, "ЧТО
они дѣлаіотъ не гораздо, гораздо государева указа и росписи не
слушаютъ, п государсвымъ дѣломъ не проііышляютъ. » О пер-
воиъ его пріѣздѣ во Псковъ, мы уже говорили; но тогда съ
нимъ не было ни онричннковъ, нн воГіска, и отъ пріѣзда его по-
страдали не многіе, ббльінсю частію богатые псковичи. Нтороіі
его приходъ былъ воолнѣ грозенъ и вт.иіалъ недоброе Псков) .
Съ государеиъ была вся опричина и отборное воііско, до 25
тысячъ человѣкъ.
Взглянемъ на тогдапніюю:
РОСПИСЬ В()ЕИО,|\МЪ:
Вб большомп полку: Кн. Вслпкііі Семіонъ Бекбулатовпчъ
Тверской, да бояр. Киязь Пв, О іАІстііславскііі, да К. Даппло
Аидр. Ногтевъ, да Кн. В. Кривоборскоіі.
Во правіУп рукѣ: Ки. Петръ Тутаевпчъ ПІеіідяісовъ, да бояр.
Ки. йв, Петр Піуііскііі, і^і окольиичііі Вас. ПІереметевъ.
0/4
Во псредовомб пояку, бояре: Кіі. Ѳ. И. Мстиславской, да Кн.
Сем. Дан. ІІропскоіі, да околыпічеіі Кн. Дмытр. Иван. Хворо-
стининъ .
Во сторожебомо полку, бояре: Кн. В. ІІв. Мстлславской.
да Кн. Вас. Юрьев. Го.,іпн,ынъ, да воевода Кн. Мих. Юрьев.
Лыковъ.
Во яѣвоп рукѣ: бояр. Кн. Ив. Юр. Голпцыиъ, да околыш-
чеіі Борись Вас. ІІІепнъ, да воевода Князь Андрсіі Дмптрісвнчъ
Палецкоіі.
А бодро и )іриказніі.Хб людсп гі.іо земскаго со госуда-
ремъ: Бояр. Инк. Романов. Юрьевъ, дворецкоіі, кн. Ѳед. Ив.
Мих. сынъ Пушкннъ, казначоіі Петръ 1'оловпнъ.
Изь двора бояре: кн. Оед. Мнѵаііловпчъ Трубсцкоіі, кн. Вас.
Ѳед. Скоіиінъ-ІІІуііскііі, Дчнтрііі Ивановачъ Годуповъ.
Крапчеіі Борпсъ ОедоровпчТі Годуновъ, оруипшчеіі Богданъ
Яковлсвпчъ Бѣльскоіі.
Дворяне, которые вп дулііь:.
Ао. Оед. Нагой, Вас. Грпг. Зюзпні), Дсаднтеіі Ив. Чережіси-
новъ, Бонмъ Вас. Воейковъ, Роііапъ Мпх. Пнвовъ.
Ді>яки: Андрей ІИереФСднповъ , Пвапъ Стрсшпевъ, Андр. Ар-
цыбатсвъ, Сава Фроловъ, Елпзарей Вилузгппъ, Петръ Тіуиовъ.
А которымб ліодямо сб государемо быти: князей сулш-
лыхъ II Чѵркаскпхъ князей, п Оболснскпхь князей, Суздальскихъ
кн., Ярославскнхъ кн., Стародубск. кн., ЗІоса.гьскпхъ и дво-
рянъ выборпыхъ 212 человѣкъ.
Рынды: у болыиаіо саадака кн. Ив. Шуйскііі, у болыааго
КОП' л о. Мих. Романовъ.
У другаго саадака Ал. Мпх. Рочаповъ.
У роіаіпипы кн. Боріісъ Петровнчъ Татевъ.
У третьяго саадака кн. Анд., княж. Вас. сынъ Спцкой.
У (улт/^ы кн. Ѳсд. Андр., сынъ Татевъ. |
Поддатни рындовъ — ииільцы.
Дворецкій, Лёвъ Апдреевпчъ Салтыковъ.
Протопопъ ЕвстаФІй .
И всего всякихъ людей 27,969 человѣкъ.
Зачѣчъ же , при ясномъ нгеланін — сокрушить Псковъ, йо-
щадплъ царь Иванъ свою отчину ?
— о / э —
Уна, во первыхъ, потому, что догталасг^ она ему от7> кію-
стопрепяиоіі О.тьги.
Потому, ііо вторькъ, что го ІГгкономъ, прсркдс его, упра-
вился его родитель, велііі;Ш князь ВасіілШ Гоаііііовичъ, по лѣ-
тоансіі тако: *) «По семъ ііача князь В. деревни даватіі бояромъ
совимъ сведёііыхъ бояръ Псковскпхъ и посадіт памѣстпикіі во
Псковѣ: Григорія Ѳедоровича Морозова, да Ивана Андреевича
Челапіна, а Дьяка Мисюря Мунехина. а другниъ Діякомъ я>:-
скгшъ Андрея Волосатаго и 12 городнпчііхъ іі старостт^ Мосігов-
скпхъ 12, и Псковгкнхъ 12, и деревни пмт, даша.»
Потому еіце поіцаднлъ царь Иванъ Псковъ Велнкііі, что доби-
ваясь своеіі отчины, .Тифляндовь, или по просту сказать Бал-
тійгкаго моря. Царь ври всей опалѣ иа своеволіе и неурядицу,
очень хороню помнплъ, что Новгород.ъ н Псковъ были Ганзей-
скими городами и что въ иихъ, всѣми Балтіііскими заливами,
входила !']вронеііская ;кизпь, иа шведскихъ п норвсжскпхъ игку-
нахъ, на голландскихъ и апгліііскихъ судахъ, и наоборотъ —
иовогородскія п псковскія лодкн передавали ЕвронІ;, могучігнп
веслами могучую Русскую жизнь.
И, ііа;;онецъ, потому что бнлъ ему осударь великііі Псковъ че-
ломъ и просплъ его, велнкаго осударя, печаловатися о его осу-
даревой отчииВ...
Пу, какъ было устоять царю Иваяу иротивъ этихъ, та:;ъ назы-
ваемы хъ, политических о доводовъ?
Па этомъ-то, признаться, утломъ историческомъ чсапокѣ и
основалъ я свою драму .. Пе знаю — впопадъ ли?
Впрочемъ, такъ-какъ, по закону, собствеепое пріізпаніе паче
всего, прпвоіку:
'^^ВЫI111(;К!! ПЗЪ СКАЗЛИІЯ князя КУРБСКАГО.^
СодЕРЖАнІЕ 1-го ппгьмл І0ЛН1ТѴ къ 1»ур;;.'Смот. часть 2-ю, стгаи. 11.
и аще нраведепъ есн и благочестпвъ, почто не нзволилъ оси отъ
меня, строптнваго владыки, страдати и вѣиецъ жизни наслѣдпти?
^) Въ 1,510 г.
570
Понеже, Божіимъ іізволсніемъ, дѣлу нашему, великому Госу-
дарю, Богъ пхъ поручплъ въ работу, и они давъ свои души, п
и до смертп своеіі служили, и вамъ, своимъ дѣтямъ, приказали
слулаші дѣда нашего дѣтемъ и внучатамъ. И ты то все забылъ,
собацкпзіъ пзмѣннымъ опычаемъ престунплъ крестное цѣловапіе ко
врагомъ л'ріістіанскпмъ соедпнплся еси, и къ тому своея злобы не
разсмотряя, сіщевымп и скудоумными глаголы, яко на небо каме-
ніемъ меща, нелѣпая глаголеши и раба своего во благочестив іи
не стыдпшпся, и подобная тому сотворптп своему владыцѣ, — от-
вергся еси.
Аще есть малое согрѣшеніе, но сіе отъ вашег© ла соблазна и
измѣіпл; паче же и человѣкъ есмь: иѣсть бо человѣка безъ грѣха,
токмо едппъ Богъ; а ііе яко же ты, яко мнится бытп выше че-
ловѣка, со ангелы равеиъ. А о бсзбожныхъ человѣцѣхъ что и
глаголатп? Понеже тіп всѣ царствіп своими не владѣютъ: како
имъ повелятъ работные пхъ, тако и владѣютъ, а Россіііское Са-
модержство изначала сами владѣютъ всѣип Царствы, а не бояре и
Вельможи. П того въ своей злобѣ не могъ еси разсудити, пари-
цая благочестіе, еже нодъ віастію нарііцаемаго Пона и вашего
злочестія новелѣнія Самодержству быть! А се но твоему разуму
нечестіе, еже отъ Бога данной яамъ власти самимъ владъти п пе
восхотѣхомъ подъ властію бытп Попа съ вашего злодѣянія! Се ли
разумѣваемая сопротивъ яко вашему злобѣспому умышленію тог-
да, Божіею мплостію и Пресвятыя Богородицы заступленіемъ,
всѣхъ Святыхъ молитвами и родителей своихъ благословеиіемъ,
погубптп себѣ не дали есмп? А какова зла я тогда отъ васъ тог-
да пострадахъ! О убо пространнѣііниі нанредп слова извѣститъ
Какъ же п сего не мо' лъ есп разумѣти, нко нодобаетъ властелемъ
не звт.рскп яритпся, ниже безсловесііо смпритпся? Яко же рече
Апостолъ". своихз убо мхілуитс разсцждающе, овѣссо же стра-
5ГО.М5 спасайте, опіб огня вы.тищаюгце; видпши ли, яко Апо-
столъ повелѣваетъ страхомъ спасати? Тако же и во благочести-
выхъ Цареіі времепѣхъ много обращается злБіішее мученіе. Како
о//
же убо, 110 тноему безумному раіѵму, одііііако бытіі \\;\\)Ю и не по
настоящему времени? То убо разбоііници іі татіе мукамъ неповинна,
паче же и з.гБіііпія сііѵъ .іук;івыя умілпі.іенія, то убо вся Ца[і('твія не
ВІІ строеніи 11 междоусобными браньяміі вся раст.іятсяі И тако ли
убо пастырю подобает ь, еже не разсмотрятіі о настроеііііі отъ
І10ДВ.іаСТНЫ\Ъ СВОИХ!. ■?
Како и.'о не стыдшнпся злодЬев'ь мученпкн нарнцатіі. не рассуж-
дая, за что ь'то ііостраждетъ? Апостолу ѵ,они(>ні.у: (пк^е кто не-
іакііііікі лп/чсііо 6|^деп^о, гні^ьчі, ив ,і<і віьрі/, не вѣнчастсч
Ііожественпому убо олатои'ту и великому Лопііасію вь своемъ псао-
вѣдапіп глаголюіднмъ: мцчилт убо сцть татіс, и разбо'йип-
ч,ы, и з.тдгьы, к ііргліобидѣѵ: таковы лі, і]бо б.іа.женіи?
Понеже і'рѣ\ъ ради своіікъ мучимн бысть, а не Нога ради. Бо-
жеств(Міному ;ке Апостолу Петру глаголющу: лі/чіпе убо благо-
творяиі,с )іос)7іра()аті( , не сіс зло тнорти^кмо мциснгя. Вы
же злобт.снілиъ своим:, обілчаемь, п(>,і,()')Гі!Ц"ся еѵиднііну прыганію,
яді. излпвакици, ничто ;і;е повиіювеііія, человтжъ и законопресту-
нленія, н временъ разсуждающп, свою злолуьавую іізмѣну, бѣсов-
скпмъ умыиіленіеміі, лестію языка покрыти хотяіне! Сс ли убо со-
іірі>тіівно разуму, ежі' по настоящему времени жити? Носпомяііс ;ке
и во 1!,аре\і,велиьаго Копстаптипа:како,Царствія ради сына своего,
рожденнаго отъ себе, убп.іъ есть! Кпязь Осодоръ Ростііс.іаппчг.
прародитель ваигь, въ Смолен(ч;ѣ на Пасху коліи;о крови про-
ЛІЯЛ1. естьі И во сііятыхь пітчмтаются.
И на всегда убо Царсм'ь ікідобаетъ обозріітельньіиь бытп: ово-
гда к'ротчаііиіи-мъ, овогда ;ь'е ярычъ; ко благігяъ )бо милость и
кротость, іѵъ злымь л;е ярость п мучеиіе; ащс ли же сего не
іімѣя, пТ.сть Царь: Царь бо яѣсть боязнь дѣломъ блапімь, но
злымь: хощеипі ли не боятнся власти? благцтворн; ан(е ли злое
твориіиіі, боііся: яебо тупе мечъ носишь, въ месть злодѣемъ, въ
похвалу ;ке добродѣемъ.
37
— а78 —
Иочесому ;і;е л учитель оси души моеіі іі тѣлу ;чосчу? Кто
З'бо постаііі! с}дію или лластелѣ иадъ нами? Или ты дасіі отвѣтъ
за душу мою ]!Ъ день Ст]іаіітаго Суда, ЛиоѴтолу Павлу імаго-
лющу: како цбо вѣруттп бс.іг, ііроповѣдуючк^аіо , како же, и
щюповтдуютп, а не ѵпс.иаіи будупіб? Ц се \бо быгть пъ
пришествіе Христово: ты же отъ кого іюсланъ сгп? и },-то тя
рукополагателя поставп, яко учіітрльскііі сапъ восхпщающи, Апо-
столу Іяковѵ гіс и т. д.
Нигдѣ же бо обрящевіи, ігже не разорится цаііству, еже отъ
!)Оповъ владону. Ты же убо но что ревпхсти? иже ко ГрецТ.ѵъ
ІІарствіе поі^біівіііпхъ и Тур];очъ иовинувшиѵся? сііо убо поги-
бель и памъ совТ.туеши? И сія убо погибель па твою главу па-
че да будетъ! ]\ъ се;чу лее и сечу подобеиь.
Или убо сіе свѣтло, иоп\ и прсгордыч;і., лѵкавымъ і)абом'ь
владѣти, Царю же токмо іірсдсТ.даіііечъ и Царстіііичостію почте-
ну быти, властію же ни чѣмъ же лучше бытп раба? А се ли
тьма яко Царю содержат повелѣппая? Како же и Самодсржсцъ
наречиется, аіце пе сам'ь строить? яь'о ;і;е рече Апостолъ ІІа-
велъ къ Галатомъ ниша: вп нѣсколько ліьпіп насмьдіткб есть
м.і(ідснец5, пи ѵкмо 0№е есть л]Ѵ'иіе раСа; но подо ііовели-
тельми и приставники есѵп,, до порока отча . Мы я^е^
благодатію Христовою, доіідохомъ лииіь нарока отча, и подъ по-
велительми и приставники быти иамъ не приі'0же. Речеши же
убо, яко едино слово, обраоіая сѣио и оііачо, пииіу? Поне-
же бо есть впиа всѣмъ дѣломТі вашимъ, злобѣспаго умыиілепія,
понеже сі> Попомъ положисте совѣтъ, дабы азъ словомъ былъ
Государь, а вы-бъ съ попомь вла,!,". іи: (ч^то ради вся сія склю-
чишася, поііеже н додпесь пе ні естаете, умышляюиіе совѣты
злые. Воспомяни же, о'да Боп., іізводяиі,е Израиля нзъ работы,
егда убо постави Священника влаііати людьми, или лніогихъ ря-
дникові? Но единаго Моисея, яко Царя постави владѣтелемъ падь
ними; свяиігнствоватп же ему не повель. но Аарону брату его
57!1
ііонелѣ силпи'пствоватп, .іюдск;іго ;і.Ч' строоііія ничего не тр.о|іи-
ти; егда ;ке Л;і]іоігь сотлорн ліоде.кіе строп тогда и отъ Боіѵі лю-
ди отведи. (1иот|ііі же сою. яко не ііодооасті, (линцснниь'очь Ца]'-
ская тііорнти. Тако же /(аоань и Ліііі|мліі,.. . •
.Ѵбѣ;кдеіп> биілъ царь Иваиъ І!асіілі,еиіі'і(., что ііротіл;(іі(і,(іі!ь
его и сопостато]!'!, ііоіѵіотігг'ь сама :!ем.і,'г... Да іі какі. нее не
убѣдиться было въ ;»то»гь царю всея Руси, тоаіѵ, про кпгп ксс!.
ііраиославныіі іі.іродъ сложшіъ пѣспю:
.,3ачтіалася каченна Москва —
Зачппа.тся ві. неіі п грозныіі царі,.
Грозяыіі царь Пваиъ Васи.іьстгіъ:
Онъ Ь'алапь — городь і;о\одоиъ иія.г/,;
Ми.мо.гі)домп город'ь — Лст]іа\апь;
Иолояплъ ца|іство (;іібіі)ісілое:
Ьыводплъ ідаіѣпу івгь Иовагорода,
ІІміюдп.гі іі;ічТ.іі\ п-ті, ІІсіаіва...'-
Какъ же бы.іо не вГ.рпть е.чу вь сиоь» :!і!Т,;ц\"? Оні, и ковдту
І')84-го года счіпалъ нрово:івТ.стііпцеіі своеіі судьбы — вне ошиб-
ся: і8-е марта ],')8{ г. скатилась аііѣлда его сі> поднебесья...
Кажется, и.уь нрпведенныхъ иною лѣтоіінсиыхъ отрывковъ,
н;іъ народмыхъ нѣсенъ, іьіъ лгічноіі іісііовѣдн Тоанна на ухо кня-
зю Курбскому, — ясно видно — что за мооц>. что за свѣтлая іпысяь
таилась, подо мономаховои шапкой, на че.іѣ Царя Ивана?
І?отъ моіі отвѣтъ на вст, і-рядуиіія возраженія нротивь іѵіоеіі
' Зккобптянкк. »
■'Отцы II братіяі Чтпте, Кога дѣла. ни не к^іян^г^е...»
ОГЯАВЛЕНІЕ.
Цлрсі.а.т ііоиѣста і.
(.'орпімія . I ІЛ.
Игнситтиика і . 2();!.
Діічптрііі (;ал[о:іі'.піи"'іПі- • '^**'>-
.ІаііЧи. Ііа.і.іеііііітсііііа і'7.
ІІіііічѣчаііія іі И.
ТНЕ ЫВКАКѴ ОР ТНЕ
^NIVЕК8IТV ОР
NОКТН САКОЬША
АТ СНАРЕЬ НІЬЬ
ІАКЕ ВООК СО^^ЕСТIОN
ТЬе Ап(ігё 8аѵіпе СоПесІіоп
РС3337
.М4
1862
Ѣ.І